ЄС та місцеве самоврядування. Досвід вишеградських міст та українська перспектива

ЄС та місцеве самоврядування: досвід вишеградських міст та українська перспектива

Науковометодичний посібник

Київ 2008 1

УДК 327(4)(07) ББК 66.4(4)я7 Є24

Є24

Соскін О. І., Матвійчук А. М., Матвійчук Н. О. ЄС та місцеве самоврядування: досвід вишеградських міст та українська перспектива: Науковометодичний посібник / За загальною ред. О. І. Соскіна. – К.: Вид-во «Інститут суспільної трансформації», 2008. – 56 с. ISBN 978-966-1584-00-5

Україна обрала курс на європейську інтеграцію, ключовою складовою якої є місцеве самоврядування, сформоване за європейськими принципами. Відтак дедалі актуальнішою стає необхідність включення українських міст у систему євроінтеграційних відносин. Це дасть можливість територіальним громадам долучитися до переваг європейської інтеграції. У цьому зв'язку особливого значення набуває вивчення досвіду реформ і євроінтеграції країн Вишеградської групи, які здійснили ефективні економічні та адміністративно-територіальні реформи, набули членства в ЄС і НАТО. Упровадження цього досвіду в практику міст України дозволить їм розвиватися в рамках євроінтеграційної моделі. У науково-методичному посібнику показані механізми: функціонування Європейського Союзу і його структурних фондів, співробітництва Україна – ЄС на сучасному етапі, адаптації муніципального менеджменту до вимог ЄС на основі досвіду міст країн V4. Видання має наукове, методичне і практичне значення. Воно буде в нагоді керівникам місцевих органів влади України, вітчизняним та зарубіжним експертам, ученим, викладачам і студентам вищих навчальних закладів, широкому колу громадян, які прагнуть жити в європейській Україні.

Книга видана за сприяння Міжнародного Вишеградського Фонду (IVF)

УДК 327(4)(07) ББК 66.4(4)я7

ISBN 978-966-1584-00-5 2

© Інститут суспільної трансформації, 2008

ЗМІСТ

5

1

Про Європейський Союз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2

Україна – Європейський Союз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

3

Вишеградська група – «підготовчий клас» для вступу в ЄС . . . . . 22

4

Європейська політика сусідства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

5

Програми Європейського Союзу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Що таке ЄС? ЄС – світовий гравець Як працює Євросоюз? Віхи в історії ЄС Як формується бюджет Європейського Союзу? Торговельні відносини ЄС як фактор економічного зростання в регіоні Основні європейські цінності

Європейський вибір України Україна – ЄС: хронологія двосторонніх відносин Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Союзом Плай дій Україна – ЄС Україна – Євросоюз: успішне торговельне партнерство Вплив розширення ЄС ЄС – найбільший донор України Регіональна політика відносин Україна – ЄС Відповідність України економічним стандартам ЄС Основні вимоги для вступу в ЄС Адміністративна реформа як умова членства Вигоди і проблеми інтеграційного процесу для України Завдання Уряду України на найближчу перспективу

Разом у Європейські структури Причини утворення і завдання V4 Розвиток Вишеградської групи Внутрішня структура V4 Міжнародний Вишеградський Фонд (ІVF) Вишеградська четвірка та Україна

Місце політики сусідства в системі зовнішніх відносин ЄС Фінансування політики сусідства Плани зміцнення європейської політики сусідства Упровадження інструменту Твіннінг

Основні групи програм ЄС Сьогодення і майбутнє програм INTERREG Програма Сусідства Угорщина – Словаччина – Україна Програми технічної допомоги ЄС, до яких долучена Україна Використання допоміжних фондів ЄС: інтегральний досвід країн V4 Структурні фонди Європейського Союзу Доступ України до структурних фондів ЄС Фінансова співпраця ЄС – Україна у 2007 році 3

ЗМІСТ

6

Можливості фінансування місцевої влади з фондів ЄС: досвід країн V4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

7

Бюро європейської інтеграції у вишеградських містах . . . . . . . . . 43

8

Факти та статистика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51

Органи місцевої влади в системі фінансування ЄС Полегшення доступу до коштів Євросоюзу Загальні принципи використання допомоги Добре підготовлені проекти: як їх скласти? Оцінювання проектів Фінансування зі структурних фондів ЄС: приклад польських воєводств Фінансування зі структурних фондів ЄС: приклад словацьких міст

Типи і завдання Бюро Структура та напрями діяльності Бюро європейської інтеграції Механізм створення та структура Бюро європейських фондів Напрями діяльності Бюро європейських фондів Сфера підготовки і координації інвестиційних проектів Практика створення та діяльності Бюро європейських фондів (приклади міст) Досвід реалізації PPP-проектів у Чеській Республіці: союз бізнесу і місцевої влади Загальні позиції для України

Підтримка членства в ЄС збільшилася Інвестиційні взаємини ЄС – Україна та Україна – ЄС Річний рівень інфляції в ЄС Готелі ЄС стають популярнішими Разом у розмаїтті: Європейський рік міжкультурного діалогу Проект ЄК «Місцевий розвиток орієнтований на громаду»

EU and local self-government: Visegrad cities experience and Ukrainian prospect . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54

4

1

ПРО ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Що таке Європейський Союз? Європейський Союз (ЄС) – це сім’я демократичних, економічно розвинених європейських країн, що спільно працюють задля миру та процвітання. Це – не держава, що має замінити існуючі держави, це більше, ніж будь-яка міжнародна організація. ЄС – дійсно унікальне явище. Держави – члени ЄС залишаються незалежними суверенними націями, що утворили спільні інституції, яким делегували деякі зі своїх законотворчих повноважень, наприклад, у таких галузях, як транспортна, комерційна та аграрна. Історично коріння ЄС сягає Другої світової війни. Ідея європейської інтеграції мала за мету запобігти убивчим війнам та їх руйнівним наслідкам. Уперше вона була запропонована Міністром закордонних справ Франції Робером Шуманом у промові 9 травня 1950 року. Ця дата – день народження того, чим є сьогодні ЄС, – відзначається щорічно як День Європи, який також святкується в Україні з 2002 року.

Які країни входять до Європейського Союзу? Європейський Союз має 27 членів. Відповідно до дати вступу в ЄС це такі країни: 25/3/57 1/1/73 1/1/81 1/1/86 1/1/95 2004 1/1/07

Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург Данія, Ірландія, Великобританія Греція Іспанія, Португалія Австрія, Фінляндія, Швеція Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина Болгарія, Румунія

Які країни подали заяви про вступ до Європейського Союзу? Туреччина, Хорватія, Македонія ЄС працює на 23 офіційних мовах.

ЄС – світовий гравець

Гімн ЄС: Ода «Радості» (9-та симфонія Бетховена) Адміністративний устрій: 27 національних держав Адміністративний центр: Брюссель (з лютого 1992 р.) Президент Європейської Комісії: Жозеф Мануель Баррозу (з 2004 р.) Кількість населення: 492 млн. осіб Середня тривалість життя: 78,1 рік (чоловіки – 74,9, жінки – 81,4) Європейське Економічне Співтовариство (організація – попередник Європейського Союзу) було створено на основі Римського договору, підписаного 25 березня 1957 року шістьма європейськими державами, які вважаються засновниками ЄС. Це – Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Франція.

Війна між країнами ЄС є немислимою завдяки єдності, якої вони досягли за останні 50 років. Наразі Європейський Союз працює над тим, щоб поширити мир та стабільність поза свої кордони. Як найбільша торгова сила світу ЄС використовує свій вплив, щоб встано5

вити чесні правила на світовому ринку. В результаті найбідніші країни теж отримають вигоду від процесу глобалізації. Євросоюз є найбільшим у світі донором гуманітарної та технічної допомоги. ЄС направив військову та поліцейську місії до Балкан, де миротворці ЄС замінили сили НАТО. Ця операція є частиною оборонного аспекту спільної зовнішньої політики та політики у сфері безпеки ЄС. ЄВРО – єдина валюта Європейського Союзу

Як працює Євросоюз? Установи ЄС Європейський Союз побудований за інституційною системою, яка є винятковою у світі. Держави-члени делегують суверенне право на вирішення певних справ незалежним інституціям, які представляють інтереси Союзу в цілому, його країн та його громадян. Демократія та верховенство закону є наріжними каменями структури Європейського Союзу. «Інституційний трикутник», що утворюється Європейською Комісією, Радою ЄС та Європейським Парламентом, доповнюється ще двома інституціями – Судом Європейського Союзу та Судом Аудиторів, а також п’ятьма іншими європейськими органами. На додаток було засновано ще 13 спеціалізованих агенцій, які займаються, зокрема, технічними, науковими та питаннями управління.

Впровадження ЄВРО – одне з найвідчутніших досягнень ЄС. Єдина валюта «ходить» у 16 країнах, де мешкає дві третини населення ЄС. Це число зростатиме в міру запровадження євро новими членами, як тільки їхні економіки будуть готовими до цього. Три країни – Велика Британія, Данія та Швеція — не погодилися вводити євро в 1999 році. Кожна паперова банкнота ЄВРО є однаковою для всіх країн ЄС, тоді як монети зображують національні символи країни на одній стороні. Європейський Центральний Банк, заснований у червні 1998 року у Франкфурті, здійснює управління та контроль за операціями в євро в усіх шістнадцяти країнах – членах Єврозони. Менше кордонів – більше можливостей Згідно з умовами Амстердамського договору від жовтня 1997 року, Шенгенська угода про кордони є обов’язковим елементом для держав, які є членами Європейського Союзу. Шенгенська зона охоплює територію 22 із 27 держав ЄС (окрім Великої Британії, Ірландії, Кіпру, Болгарії та Румунії). До неї також входять дві країни, що не є членами ЄС, – Ісландія та Норвегія. Шенгенська віза, що видана однією з учасниць угоди, дійсна на території всіх країн-учасниць.

Все про ЄС: www.europa.eu

6

Європейський Парламент Рада Європейського Союзу Європейська Комісія Суд Європейського Союзу Суд Аудиторів Європейський Центральний Банк Комітет з економічних та соціальних питань Комітет регіонів Європейський Інвестиційний Банк Європейський Омбудсмен Агенції Європейського Союзу Європейський Парламент – «Голос народу» Налічує 785 депутатів від усіх 27 країн ЄС, відповідальних за прийняття європейських законів. Члени парламенту відстоюють принципи однієї із 8 політичних груп, а не національні інтереси своєї держави. Засідання парламенту відбувається на 23 офіційних мовах ЄС, як і вся робота інших інституцій. Рада Європейського Союзу – «Голос країн» Складається з міністрів країн – членів ЄС. Якщо, наприклад, обговорюється питання економіки, то відповідно міністри економіки візьмуть участь у засіданні. Міністри представляють позиції національних урядів. Кожна країна має певну кількість голосів, яка визначається кількістю населення. Рада ЄС приймає закони та вирішує питання щодо спільної зовнішньої політики та політики у сфері безпеки. Європейська Комісія – «Впровадження спільних інтересів» ЄК є незалежною від національних урядів та відстоює

інтереси ЄС загалом. Європейська Комісія (ЄК) складає законопроекти, здійснює заходи з упровадження європейських політик та використання коштів ЄС, слідкує за виконанням зобов’язань європейських договорів країнами-членами. 27 комісарів, по одному від кожної країни ЄС, працюють над конкретними завданнями, такими як зовнішні відносини, енергетика, торгівля та ін. Представництво ЄК в Україні

Представництво Європейської Комісії в Україні було відкрито в Києві у вересні 1993 року. Воно є одним із понад 130 представництв Європейської Комісії у світі. Представництво має статус дипломатичної місії та офіційно представляє Європейську Комісію в Україні. Головні завдання Представництва ЄК в Україні: сприяти політичним та економічним зв’язкам між Україною та ЄС шляхом підтримання ефективного діалогу з урядовими установами і підвищення поінформованості про Європейський Союз, його установи та програми; відстежувати впровадження Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС; інформувати громадськість щодо розвитку Європейського Союзу, роз’яснювати та відстоювати окремі аспекти політики ЄС; брати участь у впровадженні програм зовнішньої допомоги Європейського Союзу. Представництво ЄК в Україні:

ціальне взаємопроникнення; транс’європейська транспортна мережа, енергетика і телекомунікації; охорона здоров'я; освіта і молодь; культура. Амстердамський Договір (1999 р.) додав ще п'ять сфер консультацій: зайнятість; соціальна політика; навколишнє середовище; професійне навчання; транспортні засоби. Комітет регіонів має 344 члени, висунуті країнамичленами. Призначаються на 4 роки Радою ЄС. Склад Комітету: представники локальної та регіональної влади: прем’єри, віце-прем’єри, федеральні міністри, депутати місцевих рад, мери (бургомістри, президенти) міст. Австрія 12 Бельгія 12 Болгарія 12 Кіпр 6 Чеська Республіка 12 Данія 9 Естонія 7 Фінляндія 9 Франція 24 Німеччина 24 Греція 12 Угорщина 12 Ірландія 9 Італія 24

Латвія 7 Литва 9 Люксембург 6 Мальта 5 Нідерланди 12 Польща 21 Португалія 12 Румунія 15 Словаччина 9 Словенія 7 Іспанія 21 Швеція 12 Великобританія 24

Існує шість Комісій COR, які спеціалізуються у специфічних галузях політики: 1. Комісія COTER для політики територіального взаємопроникнення 2. Комісія ECOS для економічної та соціальної політики 3. Комісія DEVE для сталого розвитку 4. Комісія EDUC для культури, освіти і досліджень 5. Комісія CONST для конституційних справ, європейського управління і простору свободи, безпеки і правосуддя 6. Комісія RELEX для зовнішніх стосунків і децентралізованої співпраці

www.delukr.ec.europa.eu Комітет регіонів ЄС:

www.cor.europa.eu Комітет регіонів (COR) – дорадчий орган ЄС Заснований відповідно до Маастрихтського договору (1992 р.) у березні 1994 р. Місцезнаходження резиденції – Брюссель. Спочатку було визначено п'ять сфер обов'язкових консультацій у рамках Комітету регіону: економічне і со-

Інтегрована політика розвитку міст* У Європейських програмах розвитку на 2007–2013 рр. містяться розроблені Комітетом регіонів Стратегічні напрями Політики вирівнювання, серед них: *Джерело: Євробюлетень, № 7, липень, 2006.

7

• основні шляхи нарощування привабливості міст • зміцнення ролі міст як «полюсів зростання» • розвиток підприємництва, особливо малого та середнього бізнесу • створення мереж і партнерств між містами • запровадження інновацій та економіки, побудованої на знаннях • скорочення розриву між житловими районами і соціальними групами • боротьба проти злочинності

1995

Четверте розширення (Австрія, Швеція, Фінляндія)

1993

Сформульовані умови до вступу в ЄС («копенгагенські критерії»)

1992

Підписана Угода про Європейський Союз (Маастрихтська угода)

1989

Падіння Берлінської стіни

1986

Єдиний Європейський Акт

1986

Третє розширення (Іспанія і Португалія)

«Ми пропонуємо нову, модернізовану Політику вирівнювання для нової Європи процвітання, зростання та якісної зайнятості. Сприяння міському розвитку має стати рушійною силою позитивних змін у регіонах. Водночас немає єдиного шляху, яким мають іти всі міста», – Комісар ЄС із регіональної політики.

1981

Друге розширення (Греція)

1973

Перше розширення Європейського Співтовариства (Великобританія, Данія та Ірландія)

1957

Німеччиною, Францією, Італією та країнами Бенілюкс утворені Європейське Економічне Співтовариство та Євратом (Римська угода)

«Європейський Союз», «Європейське Співтовариство» чи «Європейська Комісія»: який із термінів правильно вживати? Усі терміни є правильними залежно від ситуації. Європейський Союз виник 11 листопада 1993 року, коли набула чинності Маастрихтська угода. Обговорюючи події, що передували цій даті, більш точним було б вживання терміну «Європейське Співтовариство» чи навіть його попередника «ЄЕС».

1951

Утворене Європейське співтовариство вугілля і сталі (Паризька угода)

1950

Декларація Шумана

1939-1945

Друга світова війна

1936-1939

Громадянська війна в Іспанії

1914-1918

Перша світова війна

1871

Об’єднання Німеччини

1859-1870

Об’єднання Італії

1815

Битва під Ватерлоо

З 1/11/93 року термін «Європейський Союз» витіснив із загального вжитку термін «Європейське Співтовариство», позначаючи в переважній більшості випадків групу країн-членів, що утворюють Європейський Союз.

1789

Французька Революція

1612-1648

Тридцятилітня війна

1355-1683

Зростання Оттоманської імперії

843

Вердунська угода – кінець імперії Карла Великого

800

Коронація Карла Великого

476

Занепад Римської імперії

Європейська Комісія – це виконавчий орган, «публічне відомство» ЄС. ЄС сам по собі не має закордонних дипломатичних представництв. Власне Європейська Комісія репрезентована Представництвами за кордоном. Віхи в історії ЄС 2007

Шосте розширення ЄС (Болгарія, Румунія)

2004

П’яте розширення ЄС (Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина)

2002

Завершений процес запровадження євро

1999

Починає діяти економічний та монетарний союз

1997

Підписана Амстердамська угода

Джерело: Представництво Європейської Комісії в Україні.

Підписано Лісабонську угоду* 13 грудня 2007 року, Лісабон, монастир ордена Святого Ієроніма Лідери країн – членів ЄС підписали Лісабонську угоду – новий базовий документ, який визначає принципи функціонування розширеного Союзу. Головні елементи угоди такі. Передбачається запровадження посади Президента Європейської Ради. Його вибиратимуть на два з половиною роки і він представлятиме Союз на міжнародній арені. Верховний представник з питань спільної зовнішньої та безпекової політики матиме фактично повноваження міністра закордонних справ. *Джерело: Євробюлетень, № 1, січень, 2008.

Цей пост дорівнюватиме посаді Віце-президента Єв8

рокомісії, йому буде передано повноваження Комісара ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики. З 2014 року кількість комісарів Євросоюзу буде еквівалентною двом третинам країн – членів ЄС (нині кожна з держав має в Єврокомісії свого комісара). Угода посилює роль Європейського Парламенту. Євродепутати разом із Радою ЄС матимуть право схвалення законодавчих актів у низці «чутливих галузей» – таких як юстиція, безпека та імміграційна політика. Водночас скорочується від нинішніх 785 до 750 кількість місць в Європарламенті. Крім того, право на участь у законотворчій діяльності ЄС отримують національні парламенти, наприклад, вони зможуть вносити пропозиції до текстів законів. А якщо третина законодавчих органів країн-членів буде проти того чи іншого законопроекту, його відправлятимуть на доопрацювання в Єврокомісію. На останню, як і раніше, покладено функцію розробки проектів законодавчих актів. Сфери рішень, які у Раді ЄС ухвалюються кваліфікованою більшістю, а не консенсусом, розширено на сферу компетенції органів юстиції та поліції. Угода запроваджує також нову систему голосування за формулою «подвійної більшості» – рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосували представники 55% держав ЄС, у яких проживає не менш як 65% населення Союзу. Нова система голосування почне діяти з 2014 року. Очікується, що Лісабонська угода набуде чинності у 2009 році. Доти мають пройти ратифікаційні процедури в національних парламентах усіх країн-членів, крім Ірландії – вона має намір затвердити угоду шляхом референдуму.

Як формується бюджет Європейського Союзу?*

Бюджет ЄС-2008 становить майже 130 мільярдів євро. Він націлений на зміцнення конкурентоздатності Євросоюзу. Статті витрат за сферами діяльності ЄС

Зміни порівняно з бюджетом 2007, %

Сталий розвиток

58,0

5,7

Конкурентоздатність ЄС, включаючи

11,1

18,4

Освіту i тренінги

1,0

9,3

Дослідження

6,1

11,0

Конкуренцію та інновації

0,4

6,8

Енергетику i транспорт

1,9

92,5

Соціальну політику

0,2

8,0

46,9

3,1

Зближення

37,0

5,2

Регіональну конкуренцію i зайнятість

8,6

-5,1

Згуртованість в ЄС, включаючи

Територіальне співробітництво

1,2

2,6

55,0

-1,5

Довкілля

0,3

12

Сільськогосподарські витрати i пряму допомогу

40,9

-3,4

Розвиток сільських територій

12,9

4,5

Риболовство

0,9

2,2

Природні ресурси, включаючи

Свобода, безпека та юстиція, включаючи захист фундаментальних прав i питання міграції

0,7

Громадянство, включаючи культуру, медia, охорону здоров’я i захист прав споживачів

0,6

14,7

Євросоюз як глобальний гравець, включаючи

7,3

7,3

Передвступну допомогу

1,4

14

Європейську політику сусідства

1,6

10,2

16,7

Співробітництво з розвитку

2,3

3,3

Гуманітарну допомогу

0,8

3,1

Демократію i права людини

0,1

4,7

Спільну зовнішню та безпекову політку

0,3

79,2

Інструмент стабільності

0,2

28,7

Адміністрування, включаючи

7,3

4,4

Європейську Koмісію

3,4

2,9

Інші інституції

2,7

3,8

0,2

-53,5

129,1

2,2

Компенсація новим країнамчленам Загалом *

Сума, млрд. євро

Джерело: Євробюлетень, № 1, січень, 2008.

9

Уперше найбільша частка бюджету ЄС – 45% – піде на заходи з пришвидшення економічного зростання Союзу та активніше зближення між його 27-ма членами. Раніше найбільше коштів виділяли па підтримку сільського господарства. У бюджеті-2008 воно втратило лідируючу позицію – тепер його частка становить 40% (утім, і цього цілком достатньо для стабільної підтримки фермерів).

Як формується бюджет ЄС Надходження від митних зборів, сільськогосподарського податку та цукрового збору Надходження від податку на додану вартість

16%

16%

1% 67%

Комісар ЄС з питань фінансового планування і бюджету Даліа Грибаускайте: «Спрямування найбільшої частини коштів у бюджеті-2008 на зміцнення конкурентності Союзу є свідченням націленості ЄС па довгостроковий економічний розвиток».

Інше (податки від працівників інституцій ЄС, гроші, що надходять до Союзу з інших країн на певні програми, штрафи компаній за порушення ними правил ЄС тощо)

Внески країн-членів

Торговельні відносини ЄС як фактор економічного зростання в регіоні Країни – члени ЄС та Європейський Союз у цілому у сфері міжнародної торгівлі постійно дотримуються політики, що ґрунтується на двох основних засадах: 1)

лібералізація торговельних відносин, усунення бар’єрів та обмежень у світовій торгівлі;

2)

захист певних сфер та галузей національних економік країн-членів від конкуренції з боку виробників третіх країн.

Політика Європейського Союзу у сфері міжнародної торгівлі має три основні взаємопов’язані рівні реалізації, але єдину мету – забезпечити підтримку та подальший розвиток конкурентних переваг виробників ЄС: єдиний внутрішній ринок ЄС єдина зовнішньоторговельна політика ЄС єдина міжнародна торговельна політика ЄС

Основні особливості зовнішньоторговельної політики Союзу: По-перше, рівень єдиного митного тарифу ЄС постійно знижується на підставі домовленостей у межах раундів переговорів ГАТТ/СОТ. Окремі товари (масляничне насіння, корм для худоби, мінеральні продукти – окрім палива, деревини, гуми) обкладаються імпортними зборами замість мита. По-друге, ЄС зберігає митний та нетарифний захист деяких видів чутливої сільськогосподарської продукції у межах Єдиної сільськогосподарської політики Союзу. Наприклад, імпортне мито на цукор становить 80%, на тютюнові вироби – 180%. По-третє, ЄС широко використовує різні схеми преференцій, що надаються окремим країнам та групам країн. Найбільші преференції мають країни, що розвиваються. Для найменш розвинених країн з 2001 р. ЄС запропонував нову ініціативу «Все, крім зброї» (Everything But Arms – EBA), яка передбачає вільний доступ на ринки Союзу всіх товарів без мита та квот (окрім свіжих бананів, рису і цукру, ринки яких відкриваються поступово).

Зменшення мита та квот ЄС на рис і цукор для найменш розвинених країн за ініціативою ЕВА у 2001–2008 рр. 2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Рис Зменшення тарифу (%) Тарифна квота (тис. тонн)

0

0

0

0

0

20

50

80

2,517

2,895

3,329

3,829

4,403

5,063

5,823

6,698

0

0

0

0

0

20

50

80

74,185

85,313

98,110

112,827

129,751

149,213

171,595

197,335

Цукор Зменшення тарифу (%) Тарифна квота (тис. тонн)

Джерело: Національна безпека і оборона, 2004, № 9, с. 19–21.

10

По-четверте, Європейський Союз активно використовує нетарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі, дотримується принципу вільного здійснення експорту у треті країни. Контроль та обмеження експортних поставок стосується лише незначного переліку товарів.

Таким чином, зовнішньоторговельна політика Європейського Союзу спрямована на лібералізацію експорту й імпорту (передусім промислової продукції), поступове зменшення тарифу та усунення нетарифних заходів, що стримують міжнародний обмін. Одночасно зовнішньоторговельна політика ЄС зберігає достатньо високий рівень захисту окремих «чутливих» секторів і сфер внутрішнього ринку ЄС через митні та нетарифні обмеження, які доповнюються спеціальною галузевою комунітарною конкурентною політикою. Основні європейські цінності* Європейська ідентичність Упродовж історії людства відчуття європейської ідентичності, за винятком християнства, яке тісно об'єднало жителів Європи в XIV–XV століттях, було властиве в основному представникам еліти. До їх числа належать просвітники, наприклад Вольтер, ідеї якого були вельми популярними в багатьох країнах. Повага прав людини Певне посилання на принципи поваги до прав людини з’явилося в преамбулі Єдиного європейського акта (1986 р.), де проголошувалося сприяння розвитку демократії через забезпечення основних прав і свобод та розглядалася можливість включення принципу поваги прав людини до Договору про Європейський Союз.

*

Принцип верховенства права і закону Положення про верховенство права і закону є однією з найважливіших характеристик правової держави (поряд із поділом влади та зв'язком держави і громадян взаємними правами та обов'язками). Демократія ЄС постійно прагне до підвищення своїх власних стандартів демократичного управління, а також до розвитку демократії та зміцнення прав людини у країнах, які не входять до його складу. Політика ЄС у цій царині визначена в документі Європейської Комісії «Роль ЄС у розвитку прав людини і демократизації у третіх країнах» від 8 травня 2001 р. Толерантність Толерантність у всі часи вважалася людською чеснотою. Вона передбачає терпимість до відмінностей серед людей, уміння жити, не заважаючи та не порушуючи прав і свобод інших. Толерантність також є основою демократії і прав людини. Нетерпимість у поліетнічному, поліконфесійному або полікультурному суспільстві призводить до порушень прав людини, насильства і озброєних конфліктів. Повага людської гідності Немає єдиного й чіткого визначення поняття «права людини». Це поняття формувалося протягом багатовікової історії людства. Ще за часів стародавньої Греції філософи-стоїки стверджували: «Права не є конкретними привілеями громадян у конкретних містах, але є чимось, наданим людській істоті, де б вона не була, вже на підставі того, що вона є людською і розумною».

Джерело: www.europeans.org.ua

11

2

УКРАЇНА – ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ССОЮЗ

Європейський вибір України

Україна не тільки за географічним положенням, а й за своїм культурно-історичним та економічним розвитком належить до Європи, поділяє європейські фундаментальні цінності, які створювала і захищала. Тому стратегія інтеграції в європейські структури, у побудові яких наша країна, усупереч інтересам суспільства, не могла тривалий час брати участі, має бути центральним напрямом політики українського уряду. Геополітичне значення вступу України до ЄС фактично тотожне остаточному подоланню наслідків політичного та економічного поділу Європейського континенту. Європа об’єднується. Останнє розширення Європейського Союзу стало безпрецедентним як за кількістю країн, що приєдналися до нього, так і за масштабами перетворень. Досвід існування Європейського Союзу та співпраці його держав-членів свідчить, що таке об’єднання є найпрогресивнішою формою політичного та економічного розвитку суспільства. Україна, на жаль, втратила багато часу, але ще має шанс. Історична перспектива демократичної та економічно міцної України – у складі ЄС. Нам під силу пройти цей тернистий, але правильний шлях, який подолали наші сусіди. Ми знаємо, як забезпечити нові напрями і динаміку розвитку України. Віримо, що розум, праця і талант нашого народу сприятимуть тому, щоб наша держава зайняла належне місце в Європейському Союзі. Ми – за багату, демократичну Україну в міцній та успішній Європі.

Україна – ЄС: хронологія двосторонніх відносин 2008 26 березня

ЄС та Україна публікують спільну доповідь про виконання Плану дій, ухваленого в лютому 2005 року

18 лютого

Комісар ЄС з питань торгівлі Пітер Мендельсон та Президент України Віктор Ющенко розпочали переговори щодо укладання угоди про вільну торгівлю (УВТ) між ЄС та Україною

1 січня

Набули чинності угоди про спрощення візового режиму та про реадмісію, після виконання відповідних процедур Україною та ЄС у 2007 році

12

2007 5 березня

Розпочато переговори щодо нової посиленої Угоди ЄС – Україна, яка замінить існуючу Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС (УПС)

6 лютого

Засідання Трійки ЄС – Україна на рівні міністрів закордонних справ

14 вересня

Саміт ЄС – Україна, Київ 2006

27 жовтня

Саміт ЄС – Україна, Гельсінкі. Парафовано угоди про спрощення візового режиму та про реадмісію

10–11 квітня

Рада ЄС обговорює ситуацію в Україні, що склалася у зв'язку з парламентськими виборами 26 березня, та зазначає, що вибори були вільними та чесними

2–3 березня

Візит Комісара ЄС з питань зовнішніх зносин Беніти Ферреро-Вальднер до Києва з нагоди зустрічі міністрів закордонних справ Україна – Трійка ЄС 2005

23 грудня

Рада Європейського Союзу надала Україні статус країни з ринковою економікою

1 грудня

Саміт Україна – ЄС, на якому підписано Угоду про співпрацю з Україною у галузі цивільної авіації, Угоду про співробітництво у рамках європейської програми супутникової радіонавігації «Галілео», Меморандум про взаєморозуміння щодо співпраці між Україною та Європейським Союзом в енергетичній галузі

21 лютого

Рада з питань співпраці Україна – ЄС офіційно схвалює План дій Україна – ЄС

21 лютого

Рада Європейського Союзу із загальних питань та зовнішніх зносин схвалює висновки щодо України, включаючи «10 пунктів», спрямованих на максимізацію переваг Плану дій Україна – ЄС 2004

17 грудня

Декларація Європейської Ради щодо України

9 грудня

Європейська Комісія схвалила План дій для України

8 липня

Саміт Україна – ЄС, Гаага

12 травня

Схвалення Стратегії ЄС щодо Європейської політики сусідства 2003

7–8 жовтня

Українсько-європейський саміт, Ялта

11–12 вересня

Візит Комісара Ферхойгена до України для обговорення впровадження Ініціативи “Розширена Європа – Сусідство»

18 березня

Шосте засідання Ради з питань співробітництва Україна – ЄС, Брюссель

17 березня

Підписано двосторонню угоду Україна – ЄС стосовно доступу до ринку ЄС

7 лютого

Засідання Трійка ЄС – Україна на міністерському рівні, Київ 2002

27 листопада

П’яте засідання Комітету з питань співробітництва Україна – ЄС, Брюссель

11 листопада

Перше засідання Трійка ЄС – Україна з метою обговорення питань співробітництва в галузі юстиції та внутрішніх справ

4 липня

Саміт Європейський Союз – Україна, Копенгаген

13

2001 11 вересня

Саміт ЄС – Україна, Ялта 2000

25 січня

Засідання Україна – Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ. Українській стороні передано Робочий план реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України

26–27 квітня

Друге засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. Розглянуто економічні аспекти двосторонніх відносин. Відзначено успішність реалізації Спільної робочої програми з імплементації УПС

3–4 червня

Кельнський саміт ЄС, на якому визнано досягнення якісно нового рівня у стосунках з Україною

23 липня

Третій саміт Україна – ЄС, Київ. ЄС визнав успіхи курсу України на інтеграцію до ЄС, підтвердив намір сприяти вступу України до СОТ. Початок роботи щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС

16 серпня

Постановою Кабінету Міністрів України № 1496 затверджено Концепцію адаптації законодавства України до законодавства ЄС

23 вересня

Засідання Україна – Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ ЄС

10 грудня

Ухвалено Спільну стратегію ЄС щодо України на Гельсінському саміті ЄС

1999

1998 24 лютого

Створено Українську частину Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС

1 березня

Набула чинності Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС

8–9 червня

Перше засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. Україна офіційно заявила про прагнення набути статусу асоційованого члена ЄС

11 червня

Указом Президента України № 615 затверджено Стратегію інтеграції України до ЄС

12 червня

Постановою Кабінету Міністрів України № 852 запроваджено механізм адаптації законодавства України до законодавства ЄС

16 жовтня

Другий Саміт Україна – ЄС, Відень

5 листопада

Перше засідання Комітету з питань співробітництва. Засновано шість підкомітетів: • з питань торгівлі та інвестицій, • з фінансових, економічних питань та статистики, • з енергетики, ядерних питань та навколишнього середовища, • з митного, прикордонного співробітництва, боротьби з відмиванням грошей і наркобізнесом, • з транспорту, телекомунікацій, науки та технологій, освіти та навчання, • з вугілля, сталі, гірничої промисловості та сировинних матеріалів

11–12 грудня

Віденський Саміт ЄС. Прийнято рішення про розробку Спільної стратегії ЄС щодо України

грудень

Розпочав роботу Парламентський комітет з питань співробітництва Україна – ЄС

5 лютого

Засідання Україна – Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ

17–18 квітня

Засідання Спільного комітету Україна – ЄС

15 липня

Підписано Угоду між Європейським Співтовариством з вугілля та сталі й Урядом України про торгівлю сталеливарними виробами

5 вересня

Перший Саміт Україна – ЄС, Київ

1 грудня

Одностороннє введення Україною безвізового режиму для власників дипломатичних паспортів країн – членів ЄС

1997

14

1996 6–7 травня

Засідання Спільного комітету Україна – ЄС

червень

Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою

6 грудня

Прийняття Радою Міністрів ЄС Плану дій щодо України 1995

24 березня

Перше засідання Спільного комітету Україна – ЄС

липень

Створено Представництво України при Європейських Співтовариствах 1994

9–11 березня

Візит Трійки ЄС до Києва. Перше засідання Україна – Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ. Надалі такі засідання відбувались регулярно двічі на рік

14 червня

Підписано Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Спеціальна резолюція Ради Міністрів ЄС щодо України

10 листопада

Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС

28 листопада

Рішення Ради Міністрів ЄС про спільну позицію щодо України 1993

23–24 березня

Переговори щодо Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС на найвищому рівні

5 травня

Підписано Угоду між Європейськими співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами

жовтень

Відкриття представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні 1992

11 лютого

Протокол згоди між ЄС і новими незалежними державами про реалізацію програм технічної допомоги

14 вересня

Перша зустріч Україна – ЄС на найвищому рівні 1991

2 грудня

Декларація ЄС щодо України. Заклик до України підтримувати з ЄС відкритий і конструктивний діалог

Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Союзом Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державамичленами (УПС). Вона була підписана від імені України 14 червня 1994 року в Люксембурзі Президентом України, а також Президентом Європейської Комісії і представниками держав – членів Європейського Союзу. Угода з Україною була першою серед низки угод, що мали бути підписані з кожною з держав колишнього Радянського Союзу. УПС набула чинності 1 березня 1998 року. 15

Основні цілі УПС: забезпечення у відповідних рамках політичного діалогу між сторонами, який сприятиме розвитку тісних політичних відносин; сприяння розвитку торгівлі, інвестицій і гармонійних економічних відносин між сторонами і, таким чином, прискорення їх сталого розвитку; створення основ для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науковотехнічного та культурного співробітництва; підтримка зусиль України зі зміцнення демократії і розвитку її економіки та завершення переходу до ринкової економіки. Сьогодні в рамках Угоди визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: Енергетика Торгівля та інвестиції Юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства ЄС Охорона навколишнього середовища Транспортна сфера Транскордонне співробітництво Співпраця у сфері науки, технологій та космосу

Плай дій Україна – ЄС План дій Україна – ЄС підписаний 21 лютого 2005 року. Він охоплює часові рамки у три роки і має наблизити Україну до Європейського Союзу. План дій є новим кроком до інтенсифікації політичних, безпекових, економічних та культурних відносин Україна – ЄС, включаючи транскордонне співробітництво і спільну відповідальність у запобіганні та врегулюванні конфліктів. Ключові сфери, на які поширюється План дій Україна – Європейський Союз: Політичний діалог і реформа Торгівля та заходи, спрямовані на підготовку партнерів до поступової участі у внутрішньому ринку ЄС Правосуддя і внутрішні справи Енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, охорона довкілля та дослідницькоінноваційна діяльність

Україна – Євросоюз: успішне торговельне партнерство Двосторонні відносини ЄС-27 посів місце найбільшого торгового партнера України – близько 35% її зовнішньоторговельного обороту. Обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та ЄС (січень-червень 2007 р.) збільшився порівняно з аналогічним періодом 2006 р. на 32,4% та склав 18,8 млрд. дол. США*. Торгівля між ЄС та Україною відбувається на основі Угоди про партнерство та співробітництво (УПС). Економіко-торгові положення УПС спираються на принципи режиму найбільшого сприяння. Це означає торгівлю без кількісних обмежень (за винятком деяких сталеливарних виробів, торгівля якими регулюється спеціальною угодою). Відповідно до цієї угоди, на імпорт сталі з України було запроваджено квоту. Лібералізація торгівлі текстильними виробами відбулася після впровадження двосторонньої угоди, укладеної 19 грудня 2000 року, яка відтоді щорічно подовжувалась. Ці угоди скасовуються зі вступом України до СОТ. Інвестиції Європейський Союз – найважливіше джерело інвестицій, що приносять в економіку України не лише фінансові ресурси, а й міжнародний досвід корпоративного управління, спонукають компанії до впровадження міжнародних стандартів якості, обліку тощо. Останнім часом спостерігається активний вихід європейських банків на український ринок. Надходження європейських інвестицій до України залишалося низькими до 2005 року (трохи більше 224 млн. євро у 2004 р.) – поки європейські компанії не здійснили два великих придбання в українській металевій та фінансовій галузі. В результаті у 2006 році чисті надходження інвестицій з ЄС-25 до України досягли 5,5 млрд. євро, тоді як рівень втечі капіталу залишався значним. Головними перешкодами для інвестицій європейських компаній в Україну є часте внесення змін до норм законодавства, які регулюють зовнішню торгівлю, низький рівень прозорості, неефективне впровадження законів, дискримінаційне законодавство та корупція. Для обговорення і вирішення проблем, що стоять перед європейським бізнесом в Україні, у 1999 році було засновано Європейську Бізнес Асоціацію, яка сьогодні об’єднує понад 650 європейських та міжнародних компаній, що працюють в Україні. Фактичні та статистичні дані щодо інвестиційної співпраці ЄС –Україна у 2007 році див. у розділі VIII.

Соціальна політика і культурно-освітні контакти між людьми *

Джерело: Урядовий портал. – www.kmu.gov.ua.

16

Майбутні перспективи Угодою про партнерство та співробітництво, підписаною у 1994 році (стаття 4), передбачено можливість заснування зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною і ЄС. У разі успішного виконання Плану дій Україна – ЄС (лютий 2005 р.) та парафування Верховною Радою України Угоди про вступ України до СОТ (січень 2008 р.) будуть відновлені переговори про заснування такої зони між сторонами, розпочаті ще у 1999 році. Ці переговори будуть частиною консультацій щодо посиленої угоди між Україною та ЄС, яка має замінити діючу Угоду про партнерство та співробітництво.

зменшився зовнішній захист нових членів Євросоюзу, які застосовують тепер тарифи ЄС; українські економічні оператори отримали прямий доступ до єдиного, більшого, гармонізованого ринку ЄС, що налічує майже 500 мільйонів людей; українські компанії, засновані в нових країнах – членах ЄС, дістали змогу відкривати філіали в інших країнах-членах. Високий рівень захисту застосовується для інвесторів у всьому розширеному ЄС; українські товари, які відповідають правилам безпеки чи санітарним нормам ЄС, можуть успішно продаватись як в Естонії, так і у Швеції чи Іспанії без додаткових оформлень; Україна користується торговими пільгами згідно з Генеральною системою преференцій, які після розширення застосовуються до українських товарів і на території нових країн – членів ЄС.

Вплив розширення ЄС Розширення Європейського Союзу у травні 2004 року та в січні 2007 року є позитивним для відносин ЄС – Україна:

ЄС – найбільший донор України Допомога ЄС Україні, 1991–2006 (млн. євро) 1991– 1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

Загалом

Національна програма ТACIS

407

38.6

48

43

47

50

70

88

100

891.6

Програма ядерної безпеки ТACIS (включаючи Чорнобильський фонд «Укриття» та План дій «Україна – Велика сімка»

304.3

50.3

3.5

69.4

44

46.6

34.3

28.4

40.3

621.1

Програма транскордонної співпраці ТACIS

—

5.2

1

5.5

0.5

3

3

18

4

40.2

Регіональна програма ТACIS

—

3.7

6

9.1

10.5

6

6

8.7

tbc

50.0

Програма паливного дефіциту

—

—

25

20

20

—

—

—

—

65

Гуманітарна допомога (ECHO)

12

6.3

1.3

0.9

0

—

—

—

—

20.5

Макрофінансова допомога (кредит)

565

—

—

—

110

—

—

—

—

675

Програма захисту прав людини (ЕIDHR)

—

0.2

—

1.3

0.6

0.6

0.5

1.8

0.95

5.95

Проекти у сфері міграції (АЕNEAS)

—

—

—

—

—

1.3

—

1.5

tbc

2.8

Програма боротьби із застосуванням протипіхотних мін

—

—

—

—

—

—

7.0

—

—

7.0

3

4.5

4

4

4

4

5.5

5

34.0

107.1

89.3

Внесок у Науковотехнологічний центр України ЗАГАЛОМ

1288.3

153.2 236.6 111.5 124.8 151.9 150.3

2413.2

Джерело: www.delukr.ec.europa.eu

17

Програми ТACIS (технічна допомога країнам Центральної та Східної Європи) почали діяти в Україні від 1991 року. Основна увага національної програми ТACIS у 2002–2006 рр. спрямовувалася на підтримку 1) інституційних, правових та адміністративних реформ; 2) приватного сектору та економічного розвитку; 3) процесу подолання соціальних наслідків перехідного періоду.

від Польщі – тодішні воєводства Кросно і Пшемишль, до яких згодом приєднався Жешув (після реформування адміністративнотериторіального устрою Польщі всі вони ввійшли до складу Жешувського воєводства); від Словаччини – шість районів і міст у східній частині країни (Бардейов, Требишов, Міхаловце, Гуменне, Вранов, Швідник з центрами в Кошице та Прешові); від України – Закарпатська область (через деякий час до участі у транскордонному співробітництві долучилися Львівська, ІваноФранківська та Чернівецька області).

Регіональна політика відносин Україна – ЄС Геополітичне положення України та її стратегічний курс на долучення до загальноєвропейських інтеграційних процесів вимагають розвитку цивілізованих форм транскордонних взаємин. Відтак у нашій державі розпочався процес утворення міжтериторіальних об’єднань, що отримали організаційну форму єврорегіонів. Особливий інтерес становить досвід і результати функціонування єврорегіону «Карпати», угоду про створення якого було укладено 14 лютого 1993 року адміністративно-територіальними одиницями України та трьох країн Вишеградської групи – Польщі, Угорщини і Словаччини. Єврорегіон «Карпати» охоплює територію з населенням понад 10 млн. осіб. Принципи та форми функціонування єврорегіону визначаються органами влади областей, котрі включились у взаємодію, самостійно з урахуванням конституцій і законодавства країн-учасниць. У територіальному аспекті до складу єврорегіону «Карпати» входять: від Угорщини – області Хайду-Біхар, Сабольч, Хевеш, Боршод і Сольнок;

Угоди про транскордонне співробітництво є проявом загальносвітової позитивної тенденції до «м'якого» узгодження інтересів центру і регіонів у контексті сучасного прагнення до переорієнтації ЄС від ідеї «Європи вітчизн» на ідею «Європи регіонів». Парламентська асамблея Ради Європи прагне до визнання і подальшого розвитку регіоналізму не тільки в рамках ЄС, а й за його межами.

Відповідність України економічним стандартам ЄС* Попри більш швидке зростання української економіки порівняно з європейською (за перший квартал 2007 року вітчизняний ВВП збільшився на 8,0%, тоді як реальний валовий продукт ЄС-27 – на 3,3%), Україна залишається далеко позаду членів Євросоюзу за економічними параметрами розвитку. *

Джерело: International Review, № 2, липень 2007, с. 14.

Франція

Болгарія

Німеччина

Греція

Іспанія

Ірландія

Італія

Португалія

Україна

Країна

Польща

ВВП на душу населення у деяких країнах ЄС та в Україні за паритетом купівельної спроможності, 2007 р.

12974

29300

8078

28303

22205

25047

38827

28180

19629

6394

Показник

ВВП на душу населення, паритет купівельної спроможності, дол. США

Джерело: UNDP. Human Development Report 2006.

18

Однак для гармонійного розвитку країни важливо забезпечити не лише зростання економічних показників, а й її структурний та інституційний розвиток. У європейських економіках близько 70% доданої вартості створює сектор послуг, 27% – промислове виробництво і лише 2% – сільське господарство. Структура української економіки істотно відрізняється від європейської: сільське господарство становить 8% ВВП, сфера послуг – 56%, а промислове виробництво – 36% ВВП. Одним із факторів інституційного розвитку, що визначає розвиненість й успішність сучасних економік, є рівень корумпованості. У 2006 р. Україна отримала індекс корумпованості на рівні 2,8, потрапивши в одну групу з Монголією, Грузією і Мозамбіком. Для порівняння: найбільш корумпованою країною ЄС є Румунія з показником 3,1, а найкра-

ща ситуація – у Фінляндії, яка посідає перше місце у світі за рівнем прозорості. Низьким, порівняно з більшістю країн ЄС, є також рівень конкурентоспроможності вітчизняних товарів. Відповідно до індексу глобальної конкурентоспроможності Світового економічного форуму, країни Євросоюзу розташувалися переважно у першій третині рейтингу. Винятком стали лише Румунія та Болгарія, які займають 68 і 72 місця, відповідно Україна посідає 78 місце серед 125 країн, для яких проводилась оцінка на 2006–2007 рр. У сфері соціального розвитку важливим показником є безробіття. За перший квартал 2007 р. рівень безробіття ЄС-27 становив 7,1%: найшвидший зафіксовано у Польщі (11,4), найнижчий – у Нідерландах і Данії (3,4). Україна, за методологією Міжнародної організації праці, завершила перший квартал з показником 8,0%.

Франція

Нідерланди

Німеччина

Данія

Румунія

Іспанія

Австрія

Ірландія

Україна

Країна

Польща

Рівень безробіття у деяких країнах ЄС та в Україні (за результатами 1 кв. 2007 р.)

11,4

8,7

3,4

7,0

3,4

7,8

8,3

4,4

3,9

8,0

Показник

Рівень безробіття, %

Джерело: Eurostat, Держкомстат.

Чи виконує Україна Маастрихтські критерії, що висувають до країн зони євро? Сьогодні Україна має достатньо незалежний центральний банк (НБУ) та відповідає фіскальним критеріям: за 2006 р. державний

борг становив 15,0% ВВП, а дефіцит бюджету був меншим 1,0%. (За вимогами ЄС ці показники не повинні перевищувати 60% і 3% відповідно.)

Німеччина

Данія

Греція

Іспанія

Австрія

Італія

Україна

Державний борг, % ВВП

Нідерланди

Показник

Ірландія

Країна

Бельгія

Показники державного боргу деяких країн – учасниць зони євро та України (станом на 1 січня 2007 р.)

89,1

24,9

48,7

67,9

30,2

104,6

39,9

62,2

106,8

15,0

Джерело: Eurostat.

19

Основні вимоги для вступу в ЄС* Можливість будь-якої європейської держави набути повноправного членства в ЄС передбачено Римським договором. У червні 1993 року Рада Європейського Союзу на своєму засіданні в Копенгагені визнала право країн Центральної та Східної Європи на вступ до ЄС після досягнення ними вимог за трьома групами критеріїв, які дістали назву «копенгагенських»: політичні – досягнення країною-кандидатом стабільності установ, які гарантують демократію, верховенство закону, а також дотримання прав людини та захист прав меншин; економічні – наявність розвинутої ринкової економіки і спроможність витримати тиск конкуренції та ринкових сил у межах Євросоюзу; членські – готовність узяти на себе зобов’язання, що випливають із членства в ЄС, зокрема визнання завдань політичного, економічного та валютного об’єднання. Зазначені критерії вступу до ЄС були підтверджені Європейською Радою на засіданні в Мадриді (грудень 1995 р.), де також підкреслено важливість перебудови адміністративних структур країни-заявника і створення умов для поступової гармонійної інтеграції в ЄС. Копенгагенські критерії незмінні для кожної з держав – кандидатів на вступ до Євросоюзу і, з урахуванням євроінтеграційних прагнень України, обов’язкові й для неї. Приведення чинного законодавства, норм і стандартів України у відповідність з європейськими є початковою умовою інтеграції в Європейський Союз. Процес гармонізації правової системи сприятиме поступовому запозиченню всього правового напрацювання Європейського Союзу (Acquis communautaire). Україна не є першою державою, що намагається реформувати право за прикладом ЄС. При вступі до нього кожна країна зазнала певних труднощів і здійснила низку реформ. Акцесійний досвід таких держав може допомогти новоприєднуваним країнам із більшою ефективністю використати перехідний період наближення власних правових моделей до загальноунійних, а також уникнути значної кількості помилок та невдач, котрі спіткали кожного нового члена ЄС під час трансформаційних процесів. * Джерело: Національна Стратегія євроінтеграції (проект, 2005 р.), підготовлена громадською організацією «Центр Європи».

20

Адміністративна реформа як умова членства У контексті наближення України до Європейського Союзу для нас набуває особливого значення використання акцесійного досвіду трансформації правових, економічних, соціальних та політичних систем тих країн, котрі перебувають у відносній близькості з Україною. До таких країн, безумовно, належать країни Вишеградської групи. Для реалізації своїх євроінтеграційних прагнень Україні слід підвищити ефективність публічної адміністрації, аби бути адміністративно здатною втілювати європейську політику. Водночас в її інтересах розбудувати ефективне управління незалежно від потреби адаптуватися до вимог ЄС. Тому ці два процеси – задоволення вимог ЄС і адміністративна реформа – одночасні та паралельні. У процесі реформування публічної адміністрації потрібно передусім здійснити: забезпечення прав і законних інтересів громадян; формування ефективної виконавчої влади на центральному та місцевому рівнях, яка володіє не тільки належними управлінськими навичками та методами, а й насамперед виконує основну вимогу до демократичної влади – перехід від управління суспільством до служіння йому; делегування повноважень, функцій і ресурсів якомога ближче до кінцевого споживача державних послуг, децентралізації та деконцентрації владних повноважень з центрального рівня на регіональний та місцевий (субсидіарність); запровадження принципів політичної нейтральності, професійності та набору на конкурсній основі в організації публічної служби на рівні центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Адміністративну реформу має бути реалізовано з рівня місцевої громади – базової та основної ланки місцевого самоврядування в Україні. Слід визнати, що будь-який населений пункт може бути громадою незалежно від його чисельності.

Шлях України до ЄС: • Вступ до СОТ • Отримання статусу країни з ринковою економікою • Реалізація Плану дій Україна – ЄС • Створення зони вільної торгівлі з ЄС • Набуття статусу кандидата в члени ЄС

Вигоди і проблеми інтеграційного процесу для України

Завдання Уряду України на найближчу перспективу

Набуття членства в Європейському Союзі вимагає від України прискорення реформ, здійснення модернізації національної економіки та правової системи. Лише в такому разі можна виконати офіційні умови вступу й отримати вигоди в період підготовки та членства в ЄС.

Перед Урядом України постають такі завдання, пов’язані з реалізацією її євроінтеграційних прагнень: здійснення адміністративно-територіальної реформи; упровадження інноваційної моделі економічного розвитку; визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах розширеного ЄС, у т. ч. державної підтримки галузей економіки з урахуванням механізму субсидування та надання пільг згідно з нормами і вимогами COT та законодавства ЄС; здійснення заходів щодо збереження доступу українських товарів та послуг на ринок розширеного ЄС; досягнення домовленостей з ЄС щодо збільшення обсягу квот на поставки української сталеливарної продукції на ринок розширеного ЄС; досягнення домовленостей з ЄС щодо встановлення для імпорту до десяти нових держав – членів ЄС української продукції, яка підпадає під дію антидемпінгових заходів ЄС, тимчасового режиму на період, необхідний для перегляду відповідних антидемпінгових заходів та внесення необхідних змін до двосторонньої правової бази; досягнення домовленостей з ЄС щодо поширення на Україну «соціальних» преференцій у рамках Генеральної системи преференцій ЄС; створення в Україні систем моніторингу якості продукції (насамперед сільськогосподарської) відповідно до норм ЄС; приведення системи стандартизації України відповідно до стандартів, норм і правил ЄС; розширення галузевого співробітництва між Україною та ЄС (енергетичного, транспортного, космічного, у сферах екології, науки та освіти); залучення ресурсів Структурних фондів ЄС, Європейського інвестиційного банку для реалізації в Україні інвестиційних проектів за участю держав – членів ЄС; активізація інтеграції інфраструктурних мереж, зокрема шляхом реалізації проектів загальноєвропейського значення (ЄАНТК, залучення європейських газових компаній до створення Консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України, розвиток українських ділянок пан'європейських транспортних коридорів); розвиток транскордонного співробітництва з розширеним ЄС на основі єдиного фінансового інструменту, побудованого за принципами діючої для держав-членів програми INTERREG.

Вигоди інтеграції України в ЄС 1) безпосередні: надходження інвестицій із країн ЄС як джерело для швидкого та постійного зростання упровадження новітніх технологій для виходу на зовнішній ринок зростання обсягу торгівлі та конкурентоспроможності економіки усунення бар’єрів на шляху руху товарів, послуг, капіталу і праці до спільного ринку збільшення імпорту з країн ЄС як стимул для модернізації виробництва та підвищення якості продукції прямі трансфери коштів з ЄЄ 2) опосередковані: краще розміщення виробництва підвищення ефективності господарських процесів заощадження, що виникають унаслідок зменшення бар’єрів для операцій з державами – членами ЄС Водночас у процесі європейської інтеграції України можуть виникнути проблеми, які потребуватимуть розв’язання: приведення національної економічної та політичної систем і суб’єктів господарювання у відповідність до європейських стандартів (технічних, соціальних, безпекових тощо) потребуватиме збільшення як бюджетних, так і виробничих витрат (їх обсяг залежить від ухвалення конкретних рішень щодо темпів, характеру і черговості інтеграційних дій, а також напрямів майбутніх реформ у ЄС); лібералізація зумовить необхідність прискореної реструктуризації тих секторів та галузей економіки, які є неконкурентоспроможними на світових ринках; структурні зміни в сільському господарстві, зокрема швидкий відтік робочої сили із сільського господарства до інших секторів економіки, може призвести до посилення тиску на ринок праці; збільшення припливу іноземного капіталу може спричинити підвищення курсу гривні.

21

3

ВИШЕГРАДСЬКА Д ГРУПА – «ПІДГОТОВЧИЙ КЛАС» ДЛЯ ВСТУПУ В ЄС

Разом у Європейські структури* Як показали результати дослідження, проведеного у країнах V4, її діяльність підтримує більшість громадян, оскільки інтерес до регіонального співробітництва у Центральній Європі досить високий. «Четвірка» має можливість виступати зі своїми власними ініціативами. Східний вектор політики ЄС, особливо стосовно України, міг би стати однією з таких ініціатив.

Ідея регіональних міждержавних об’єднань має давні історичні передумови. Практика співпраці держав, що волею географічних і культурних обставин перебувають в однаковій геополітичній ситуації та об’єднуються подібними довгостроковими інтересами, є природною і об’єктивною. Відтак поряд із віддавна усталеними об’єднаннями, як-от «Скандинавські країни», «Бенілюкс» чи «країни Балтії», сучасна Європа поповнилася новим субрегіональним утворенням, що дістало назву «Вишеградська група».

Причини утворення і завдання V4* Причини постання Групи: утворення нових демократичних держав та їх прагнення ввійти в євроінтеграційні структури; єдині наміри впровадити у своїх країнах євроатлантичну модель безпеки; співпраця щодо поліпшення ситуації та координації реформ у посткомуністичний період.

Пропозиція зі створення міждержавного партнерського об’єднання у Центральній Європі виникла в інтелектуальних дискусіях та політичних переговорах одразу після падіння Залізної завіси. Вишеградська група була заснована 15 лютого 1991 р. в угорському місті Вишеград Президентом Чехословаччини Вацлавом Гавелом, Президентом Польщі Лехом Валенсою і Прем'єр-міністром Угорщини Юзефом Антальлєм. Вони проголосили декларацію про політичну співпрацю трьох держав. Після розколу Чехословаччини в 1993 р. група складається з чотирьох членів (V4).

Аргументи на користь створення Вишеградської групи: 1) більший простір із більшою кількістю жителів має більші переваги на переговорах, ніж одиничні голоси окремих країн. 2) спільний географічний простір полегшує торгівлю (наприклад, Чеська Республіка торгує найбільше зі своїми сусідами: Німеччиною, Словаччиною, Польщею та Австрією). 3) взаємне пізнання й збагачення національних культур.

Політична координація допомагає державам Вишеградської групи виступати з єдиною позицією, акумулюючи голоси з багатьох дискусійних проблем на загальноунійному форумі. І навіть маючи різні погляди на окремі питання розвитку та пріоритети ЄС та НАТО, країни V4 узгоджують свою діяльність методом консультацій. Західні країни зацікавлені в існуванні Вишеградської групи, розглядаючи її як важливий елемент стабілізації цієї частини Європи. Вона об’єднує 65 млн. мешканців, має важливе геостратегічне розташування, у тому числі з огляду на перспективу розвитку торгівлі між Сходом та Заходом. *

Джерело: www.justinian.com.ua/author.php?id=554

22

Мета співпраці країн Вишеградської групи – подолання негативних наслідків комуністичного минулого, творення спільного бачення та координації зусиль для подальшого взаємовигідного розвою в контексті вступу, а згодом і членства цих країн у Європейському Союзі та НАТО. *

Джерело: POWSTANIE I ROZWOJ GRUPY WYSZEGRADZKIEJ. INFORAMCJE PODSTAWOWE. – www.visegrad.info

Головні завдання держав Вишеградської групи*: повне відновлення державного суверенітету, свободи й демократії; ліквідація всіх існуючих суспільних, економічних і духовних уламків тоталітарної системи; будівництво парламентської демократії, сучасної правової системи, дотримання прав і свобод людини; створення сучасної ринкової економіки; повне включення в європейську політичну, господарську і юридичну систему, а також систему європейської безпеки.

Розвиток Вишеградської групи 1991–1992 Взаємне співробітництво стало добрим засобом як для зміцнення внутрішніх стосунків у Групі, так і для досягнення зовнішньополітичних цілей. Окрім того, ЄС завжди підтримував регіональні зв’язки. На першому етапі існування Вишеградської групи розпочато налагодження відносин із НАТО і Європейським Союзом. Постала також Центральноєвропейська зона вільної торгівлі (CEFTA). 1992/3–1998/9 Протягом цього періоду продовжувалася співпраця між окремими країнами. Насамперед на рівні різних міністерств, про що свідчить, зокрема, підписання білатеральної угоди про співробітництво збройних сил. Водночас відбулися певні ускладнення у відносинах між Чехією і Словаччиною, а також між Словаччиною та Угорщиною (через угорську меншину, яка проживала на її території). 1998/9–2004 З погляду співробітництва країн Вишеградської групи рік 1998-й був переломним. Зміни на постах керівників держав (найголовніше у Словаччині) принесли пожвавлення у взаємному контактуванні й співробітництві. Також знаменним був міжнародний вимір – вирішено розпочати вступні переговори з ЄС.

У цілому можна сказати, що в Будапешті стався новий поштовх до відновлення й поглиблення співробітництва між окремими країнами V4. У тім часі країни Вишеградської четвірки також осягли свої пріоритетні цілі. У 1999 р. Чехія, Угорщина й Польща ввійшли у структури НАТО. Словаччина була прийнята у 2004-му. До 1 травня 2004 р. всі країни, що входять до складу Вишеградської групи, стали членами Європейського Союзу. Вишеградська група в новому тисячолітті На початку нового тисячоріччя, із досягненням практично всіх основних цілей V4, розгорнулася дискусія про доцільність продовження співробітництва держав у рамках Вишеградської групи. У червні 2002 р. в угорському місті Остжихом відбулася важлива зустріч, на якій, між іншим, було збільшено суму членських внесків V4 до Міжнародного Вишеградського Фонду, а також прийнято документ про визначення ролі головування у Вишеградській групі. Новий шлях співробітництва держав V4 мала намітити серія чергових конференцій, метою яких також було створення простору для пожвавлення ідеї співпраці країн V4. Перша конференція відбулася 31 жовтня 2002 р., а її назва говорить сама за себе: «Вишеградська група і Європейський Союз». Обговорювали передусім обмін досвідом щодо комунікаційних стратегій, пов'язаних із вступом до ЄС, шляхи подальшого співробітництва держав V4 після входження до Унії, а також можливості просування спільних інтересів у межах Євросоюзу. Того самого року 6–7 грудня зібрався неформальний з'їзд керівників урядів держав V4. До головних тем розмови належала можливість співробітництва V4 у сфері політики безпеки, промоушен Вишеградської групи серед інших європейських країн. Прем'єр-міністри держав V4 висловилися за продовження співробітництва в рамках Вишеградської групи і погодилися, що у зв’язку зі вступом до ЄС настав час розробити стратегію подальшого функціонування V4.

21 жовтня 1998 р. відбувся саміт прем'єр-міністрів Чеської Республіки, Угорщини і Польщі в Будапешті. Прем'єр-міністри трьох держав у спільній декларації погодилися з документом, підписаним 15 лютого 1991 р. у Вишеграді. На зустрічі також було заявлено приналежність Словаччини до Вишеградської групи.

Друга конференція була скликана 6 лютого 2003 р. і мала назву «Охорона спільного простору держав Вишеградської групи». Обговорювалося активне співробітництво, яке б гарантувало безпеку в регіоні й одночасне дотримання угод Шенгену, обмеження впливу організованої злочинності та тероризму, боротьбу з нелегальною імміграцією і торгівлею, а також дистрибуцією наркотиків.

* Джерело: Декларація про співробітництво Чеської й Словацької федеративної республіки, Республік Польща й Угорщина на шляху до європейської інтеграції. (Deklaracja o wspolpracy Czeskiej i Slowackiej republiki federacyjnej, Republiki Polskiej i Wegierskiej na drodze do integracji europejskiej.)

Третя конференція, організована 29 квітня 2003 р., стосувалася освітніх систем країн V4. Її метою було насамперед порівняння досвіду і обмін поглядами на 23

стан, реформу, фінансування й майбутнє освітніх систем окремих держав V4 та налагодження можливого співробітництва. Після тієї серії конференцій мали місце чергові зустрічі різного характеру. Приміром, на початку листопада 2003 р. президенти V4 зустрілися в Будапешті й знову підтвердили висновок, що співробітництво держав має тривати і після вступу до ЄС, однак воно повинно набути іншого характеру, такого, наприклад, як CEFTA. Свою підтримку в тім питанні висловив також Президент Чехії Вацлав Клаус, який ніколи безпосередньо не підтримував самої ідеї Вишеградської групи. У березні 2004 р., напередодні вступу країн V4 до ЄС, голови урядів зустрілися у Чехії, щоб визначити роль Вишеградської групи в межах Євросоюзу, насамперед у контексті Європейської Конституції. На тому ж тижні в Кошицах зустрілися голови держав V4. Перша зустріч V4 після набуття членства в ЄС мала місце 12 травня 2004 р. в Кромежижу. Прем'єрміністри знову вирішили, що співробітництво між державами V4 триватиме й надалі. Вишеградська група буде насамперед орієнтуватися на співробітництво ЄС із державами Східної Європи, надаючи підтримку для України, Білорусі, Болгарії, Румунії й Хорватії. Очільники урядів висловили переконання, що із входженням держав V4 у структури Унії взаємне співробітництво щодо конкретних проектів покращиться. Відмовилися також від розширення V4 за рахунок інших країн, таких як Австрія або Словенія. У жовтні 2004 р. співпраця V4 набула нового виміру: Краків прийняв перший Форум Регіонів країн Вишеградської четвірки, які підписали декларацію про кооперацію з партнерами з Польщі, Чеської Республіки, Угорщини і Словаччини.

Внутрішня структура V4 Щороку у Вишеградській групі по черзі головує одна з країн-учасників. Далі наведені приклади головних цілей під час головування окремих держав V4 від 2000 року. Угорщина (2000–2001): співробітництво в підготовці плану майбутнього освоєння структурних фондів ЄС подальше розширення взаємодії на рівні парламентських комітетів упорядкування дій, спрямованих на забезпечення більшої стабілізації Південно-Східної Європи участь V4 у планах ЄС щодо України 24

Польща (2001–2002): зміцнення V4 як регіонального джерела політичної та економічної стабільності співробітництво у розв'язанні спірних питань, пов’язаних зі вступом до ЄС обмін інформацією і досвідом щодо порозуміння із Шенгеном посилення співробітництва урядів, урядових і благодійних організацій у межах V4 Словаччина (2002–2003): співробітництво держав V4 у межах європейської інтеграції – зустріч головних переговірників, спроба знайти спільні позиції розвиток існуючих і налагодження нових контактів з іншими регіональними організаціями в Європі співробітництво в галузі пристосування права країн V4 до права ЄС обмін інформацією про національні плани розвитку держав – членів V4 Чехія (2003–2004): пошук майбутніх форм співробітництва в межах V4 розв’язання проблем, пов’язаних з імміграцією, прикордонною охороною й організованою злочинністю поглиблення взаємного обміну інформацією про діяльність провідних політиків держав V4 у ЄС співробітництво в галузі транспорту, телекомунікації та інформатики долучення до Шенгенської угоди як черговий крок на шляху до повної інтеграції з ЄС підтримка дій Міжнародного Вишеградського Фонду Польща (2004–2005): підписання Декларації в Кромежижу – для продовження вишеградської співпраці після вступу до ЄС у рамках Євросоюзу – подальший промоушен V4, удосконалення консультаційних механізмів та інтенсифікація зусиль з лобіювання інтересів Групи як прояв відповідальності за стабілізацію в регіоні, держави Вишеградської групи підтримували демократичні перетворення в Україні. Це було першою маніфестацією нових членів ЄС, адресованою прямому сусідові Євросоюзу процвітання співпраці з Benelux

Угорщина (2005–2006): багатосторонній політичний діалог реалізовувався через зустрічі прем'єр-міністрів, міністрів закордонних справ та їх представників. Зустрічі також проходили в розширеному форматі V4, до участі в яких у різний час запрошувалися міністри зі Словенії, України, Албанії, Боснії і Герцеговини, Хорватії, Македонії, Сербії і Чорногорії; у грудні 2005 р. у Брюсселі відбулася зустріч прем’єр-міністрів V4 та Benelux представники парламентів підтримували регулярні контакти, опікуючись поточними європейськими проблемами Словаччина (2007–2008): зустріч Парламентських Комітетів ЄС, країн V4 і України, Краків зустріч Міністрів оборони країн V4 Міжнародний Симпозіум щодо Національного Плану Дій для запобігання шкоди дитинству (the National Action Plan for Childhood Injury Prevention) зустріч Глав Академій Наук країн V4 Конференція Міністрів Регіонального Співробітництва країн V4, Болгарії та Румунії зустрічі на вищому рівні Президентів V4 Діяльність країн Вишеградської групи охоплює всі сфери співпраці: політику, оборону, економіку, культуру тощо. Відповідно до Декларації, прийнятої 12 травня 2004 року, в рамках V4 передбачено співробітництво за 41 напрямом. Visegrad Group: www.visegradgroup.eu

шеградську стипендіальну програму, що поширюється на докторантів та молодих науковців. Керівні органи Фонду – Конференція Міністрів закордонних справ та Рада Послів. Виконавчі органи IVF представлені Виконавчим директором та його заступником. Адміністративну діяльність Фонду здійснює Секретаріат. Конференція Міністрів закордонних справ найвищий орган Фонду встановляє розмір річних членських внесків для всіх країн затверджує бюджет Фонду збирається принаймні один раз на рік Рада Послів звітує про діяльність Фонду за минулий рік приймає рішення щодо фінансування і реалізації обраних проектів Бюджет IVF (5 млн. євро на 2007 рік) складається з рівних внесків від урядів країн V4. Фонд забезпечує фінансування через три грантові програми, надання стипендій та підтримку митців. Серед отримувачів коштів Фонду переважно неурядові організації, муніципалітети та місцеві органи влади, приватні компанії, школи, університети, студенти, митці. У 2006–2007 роках Інститут трансформації суспільства (Україна) упроваджував за сприяння IVF міжнародний проект «Партнерство малих міст України та малих міст країн Вишеградської групи (Словаччина, Чехія, Польща, Угорщина)». Це був перший проект з України, підтриманий Міжнародним Вишеградським Фондом. Проект виявився дуже успішним. У ході його реалізації підписано угоди про партнерство чотирьох пар міст з України та країн Вишеградської групи, а саме:

Міжнародний Вишеградський Фонд (ІVF) Керівники держав V4, керуючись рішеннями Спільної декларації, підписаної 14 травня 1999 р. у Братиславі, 9 червня 2000 р. вирішили заснувати Міжнародний Вишеградський Фонд (International Visegrad Fund – IVF) із місцеперебуванням у Братиславі. Метою IVF є поглиблення співпраці між Чехією, Угорщиною, Польщею і Словаччиною, зміцнення взаємозв’язків між цими країнами та їх інтеграція з Європейським Союзом. Регіональна співпраця між державами V4 в рамках IVF здійснюється через розвиток культурних, наукових, дослідницьких та освітніх проектів, що охоплюють усі чотири країни, а також молодіжний обмін і прикордонне співробітництво. У 2002 р. Фонд організував ви-

місто Золотоноша (Україна) – місто Лученець (Словаччина) місто Пирятин і Пирятинський район (Україна) – місто Комло (Угорщина) місто Сміла (Україна) – місто Кендзєжин-Кожле (Польща) місто Гадяч (Україна) – місто Кійов (Чехія) У 2007–2008 роках Інститут трансформації суспільства одержав підтримку IVF для реалізації нового проекту «Розвиток міст шляхом євроінтеграції: досвід країн Вишеградської групи для України». Міжнародний Вишеградський Фонд: www.visegradfund.org

25

унікального досвіду країн V4 щодо просування в ЄС, створення в Євросоюзі атмосфери неминучості вступу України до цієї організації, передача досвіду з внутрішнього реформування країни. Прем’єр зазначила, що після вступу в ЄС Україна може приєднатися до Вишеградської четвірки, і додала: «Вона вже «п’ятірка» де-факто, а формально – «4+1».

Делегація з міста Золотоноша на переговорах у словацькому місті Лученець щодо укладання Угоди про співпрацю (травень 2007)

10 червня 2005 року в Польщі прем’єр-міністрами V4 була підписана Декларація, у якій викладалися основні напрями співпраці з Україною для прискорення її вступу до Європейського Союзу. V4 запропонувала посередництво між ЄС і Україною у сфері зовнішньої та безпекової політики й економічного співробітництва.

Вишеградська четвірка та Україна Від моменту отримання права на вільні політичні рішення народи країн Вишеградської групи виразно задекларували свої орієнтири на вступ до НАТО та Європейського Союзу. Для України партнерство з державами V4 є природним напрямом розбудови інтеграційної політики. З огляду на подібність історичних передумов, акцесійні приготування держав Вишеградської групи можуть стати цінним емпіричним матеріалом для України. Важливо, що інтерес у багатоплановій співпраці між нашими державами є обопільним. Наприкінці 2004 року Президент Польщі Александер Квасьнєвський зазначив, що Вишеградська група може виступати зі спільними ініціативами, які стосуватимуться політики ЄС щодо її східних сусідів, у тому числі України, і відігравати суттєву роль у ствердженні європейських цінностей. Міністр закордонних справ Словаччини Едуард Кукан у квітні 2005 року заявив, що V4 готова якнайтісніше співпрацювати із зацікавленими країнами – Україною, Словенією, Австрією, але поки що як «V4 плюс». Можливо, через два-три роки V4 змінить формат організації, оскільки Словенія й Україна хочуть підключитися до співробітництва з цією групою. У березні 2006 року міністри закордонних справ V4 закликали ЄС сформулювати «чітку перспективу для України». 10 червня 2005 р. Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко зустрілася в місті Пулави (Польща) з прем’єр-міністрами країн V4. Були обговорені питання енергетичної співпраці, зокрема, пов’язані з розвитком нафтових та газових магістралей, а також у сфері транспортування електроенергії. Тимошенко заявила, що розраховує на допомогу країн Вишеградської групи за такими трьома напрямами: передача Україні 26

Як Україна, так і країни Вишеградської групи надають важливого значення розвитку транскордонного та міжрегіонального співробітництва. Воно розглядається сторонами як складова загального європейського інтеграційного процесу. Насамперед ідеться про створення належної прикордонної інфраструктури (включаючи технічну модернізацію пунктів перетину кордону України з Польщею, Словаччиною та Угорщиною), розвиток взаємовигідної економічної співпраці прикордонних областей України і країн V4 та міжлюдських обмінів. Необхідно також активізувати спільні дії щодо співпраці на рівні регіонів і міст нашої країни та Вишеградської четвірки, розв’язання екологічних проблем, питань працевлаштування та ін. Важливим у цьому контексті є продовження взаємодії України та країн Вишеградської групи з Європейською Комісією з метою практичного забезпечення реалізації Програм сусідства. Такі окремі програми сусідства розробляються з державами-членами, країнамикандидатами та країнами-партнерами ЄС згідно з положеннями Комунікації ЄК від 1 липня 2003 р. «Підготовка шляхів до запровадження Інструменту нового сусідства». Словаччина, Чехія, Польща й Угорщина разом із Україною є важливими партнерами транзиту російського газу, а також його споживачами. Через їхню територію здійснюються практично всі поставки газу з Росії до Європи. Збереглася і залежність економіки регіону від російських енергоносіїв. Ці фактори є надзвичайно важливими для організації спільних підходів в енергетичній політиці. Сьогодні очевидно, що Україна має зосередити свої зусилля на поглибленні співробітництва з усіма державами Вишеградської групи, закладаючи фундамент свого членства в ЄС і НАТО.

4

ЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА СУСІДСТВА

Місце політики сусідства в системі зовнішніх відносин ЄС* Європейський Союз хоче мати серед свого оточення стабільних партнерів, сусідство з якими не загрожуватиме засиллям криміналітету чи нелегальною міграцією в масових масштабах. Таким чином, ЄС повинен підтримувати своїх сусідів у їх модернізаційних зусиллях, які сприяють підняттю рівня заможності та запровадженню стабільної демократії. Серед пропозицій, які, на думку Європейської Комісії, ЄС повинен зробити своїм партнерам на найближчих десять років, названо політику сусідства. Ця політика має бути альтернативою членству. З огляду на це Європейська Комісія запропонувала у 2007–2013 рр. поділити держави, з якими співпрацює ЄС, на три групи: держави-кандидати (Туреччина, Хорватія, Македонія) і потенційні кандидати (решта країн Західних Балкан), держави-сусіди, тобто ті, які межують з ЄС або перебувають у близькому сусідстві, але не мають статусу кандидата і в найближчій фінансовій перспективі (2007–2013 рр.) не матимуть шансів на отримання такого статусу, інші держави світу, передовсім країни, що розвиваються. Україна перебуває у групі держав, що сприймаються ЄС як сусіди: разом із Білоруссю, Молдовою, Росією, Вірменією, Азербайджаном, Грузією, а також Сирією, Йорданією, Ліваном, Ізраїлем, Палестинською Автономією і країнами південного узбережжя Середземного моря від Єгипту до Марокко. *

Якуб Вторек. Україна та Інструмент Сусідства і Партнерства ЄС / Україна на шляху до Європейського Союзу. Варшава, 2006, с. 143–151.

Головна мета щодо політики сусідства: запобігання створенню лінії поділу між ЄС і сусідами шляхом посилення стабільності, безпеки та заможності державсусідів. Комісія вказує, що досягнення цієї мети повинно відбутися завдяки розвитку економічної взаємодії і поглибленого політичного співробітництва. Велике значення також матиме співпраця у сфері культури (програми обміну) та безпеки (Європейська стратегія безпеки). Галузі співпраці, передбачені Стратегією європейської політики сусідства: політичні реформи і політичний діалог торговий обмін підготовка сусідів до участі у спільному європейському ринку енергетика, транспорт, охорона навколишнього середовища юстиція, внутрішні справи інформаційне суспільство, дослідницька діяльність і сприяння розвитку суспільна політика, програми обміну реорlе-tореорlе Країни-сусіди разом із ЄС вибирають із цього переліку сфери, які вважають пріоритетними. Другий крок – опрацювання окремо з кожною державою Планів дій (Асtіоп Рlапs), що містять визначені пріоритети та механізми їх реалізації. Можна погодитися, що План дій є свого роду контрактом між державою-сусідом та ЄС. З одного боку, держава-сусід бере на себе тягар проведення реформ і адаптаційної діяльності. З другого боку, ЄС пропонує державі-сусіду фінансову підтримку (із засобів спеціального інструменту, передбаченого для держав-сусідів, про цей інструмент можна прочитати далі), а також можливість участі в окремих програмах та ініціативах ЄС. 27

Фінансування політики сусідства Проводячи політику сусідства щодо третіх держав, ЄС до 2006 року використовувала різні типи фінансових інструментів (наприклад TACIS, MEDA, CARDS). У рамках фінансової перспективи на 2007–2013 роки Європейська комісія згрупувала зовнішні видатки ЄС у розділі під назвою «ЄС як глобальний партнер» і запропонувала, щоб у цей період вони складали 95,4 млрд. євро. Це означає, що приблизно 9 із 100 євро європейського бюджету буде скеровано поза межі ЄС. Для кожної з трьох груп держав, з якими ЄС у майбутньому має співпрацювати (кандидати, сусіди, решта світу), Європейська Комісія пропонує створити особливий фінансовий інструмент: (а) Інструмент Підтримки перед приєднанням – IPA (Instrument for Preaccession Assistance) для державкандидатів і потенційних кандидатів, (b) Інструмент Європейського сусідства і партнерства (ІЄСП) – ENPI (European Neighbourhood and Partnership Instrument) для держав-сусідів, (c) Інструмент Співпраці щодо розвитку та економіки – DCECI (Development Cooperation and Economic Cooperation Instrument) для решти держав світу. Прогноз щодо суми коштів, які у 2007–2013 рр. може виділити ЄС своїм східним сусідам, у тому числі Україні, у млн. євро (ціни 2004 р.) Східні сусіди ЄС

Україна

Пропозиція ЄК

380–700

95–175

Правдоподібний компроміс

325–600

80–150

Джерело: оцінки UKIE DA.

Інструмент ІЄСП передбачає фінансування трьох видів програм: програми, що охоплюють державу/групу держав тематичні програми («Демократія і права людини», «Продовольча безпека» тощо) транскордонне співробітництво Комісія передбачає запровадження трьох видів програм транскордонної співпраці: 28

на кордонах земель (наприклад, українськопольському чи українсько-словацькому), над морськими водами (наприклад, південна Іспанія і північне Марокко), у басейнах морів (Балтійського, Середземного, Чорного моря – ця остання програма може охопити регіони Одеси, Миколаєва, Херсона, Запоріжжя, Донецька, Криму, а також російські регіони, Грузію, регіони Болгарії та Румунії). В Україні інструмент ІЄСП запроваджено на зміну TACIS починаючи з 2007 року. Ця допомога включає значно ширше коло засобів фінансування, не обмежується лише технічною допомогою. ІЄСП координуватиметься двома сторонами, що означає розширення компетенції України в управлінні зовнішньою допомогою ЄС. Отже, ІЄСП дозволить швидше адаптувати цілі проектів до перетворень в Україні.

Плани зміцнення європейської політики сусідства У 2007 році здійснені перші кроки з імплементації Європейської політики сусідства. Зокрема до Фонду сприяння інвестиціям було надано 50 млн. євро. Перші грошові перекази були зроблені до нового Інструменту зі сприяння урядуванню. Через нього ЄС надає додаткову підтримку тим країнам-партнерам, які досягли найкращого прогресу у впровадженні визначених Планом дій пріоритетів. Першими отримувачами допомоги стали Марокко (28 млн. євро) та Україна (22 млн. євро).* У 2007 році також було започатковано нову ініціативу Чорноморська синергія. Окрім того, наразі тривають переговори з Україною, Ізраїлем і Марокко щодо можливої участі цих держав у програмах ЄС та його агенцій. У Повідомленні ЄК щодо зміцнення Європейської політики сусідства у 2008 році зазначається про такі плани ЄС: пришвидшення економічної інтеграції з країнамипартнерами та покращення їх доступу до ринків Союзу спрощення візових процедур для короткострокових поїздок до ЄС підтримання галузевих реформ у країнахпартнерах активна участь ЄС у розв’язанні заморожених конфліктів у країнах-партнерах *

Джерело: Євробюлетень, № 1, січень, 2008.

З 2009 року Євросоюз розширить фінансування політики сусідства для України, Молдови та Марокко. Про це повідомила комісар ЄС Беніта Ферреро-Вальднер, представляючи черговий звіт про розвиток сусідніх країн*.

Для України впровадження Twinning є досить ефективним на регіональному рівні*. По-перше, сприяння регіональному розвитку країн-сусідів – це пріоритет Європейської політики сусідства, по-друге, регіональна складова сприятиме досягненню національних цілей шляхом охоплення обмеженої кількості пріоритетів, що є актуальними для України: енергозбереження раціональне водо- і лісокористування управління поводженням з відходами охорона довкілля сільське господарство розвиток туризму

Twinning на регіональному рівні – це

Єврокомісія не намагалася робити оцінку нинішньої політичної та економічної ситуації в Україні, а лише розглянула події, які відбулися з першого листопада 2006-го року по 31 грудня 2007-го року. Перелічуючи низку позитивних зрушень, автори звіту зазначають, що головним пріоритетом Києва має бути нині конституційна реформа для впровадження дієвого механізму важелів та противаг серед головних державних інститутів. Окрім цього, необхідними є подальші кроки щодо посилення верховенства права, посилення боротьби із корупцією та значне покращення інвестиційного і бізнес-клімату. На ці сфери, можливо, і підуть додаткові кошти, які виділить Євросоюз.

Упровадження інструменту Твіннінг (Twinning) У 2006 році Україна отримала від ЄС майже 2 млн. євро на реформування системи державного управління у країні. Україні першій серед колишніх республік Радянського Союзу надано такий вид технічної допомоги завдяки методу «Twinning» (побратимства). Твіннінг є механізмом Європейського Інструменту сусідства і партнерства (ІЄСП). Проект націлений на запровадження європейських стандартів державного управління в Україні й наближення законодавства ЄС та України. Його сенс полягає в тому, що група державних службовців із країни ЄС працює в міністерстві з аналогічною компетенцією в Україні протягом щонайменше 12 місяців. *

Джерело: Німецька хвиля, 03.04.2008. – www.dw-world.de

забезпечення впровадження на регіональному рівні національного законодавства, що відповідає законам і стандартам ЄС підтримка спроможності місцевих органів виконавчої влади розв’язувати актуальні питання у сфері сталого соціально-економічного і просторового розвитку формування постійних двосторонніх та багатосторонніх каналів співпраці між регіонами України і регіонами країн – членів ЄС Протягом 1998–2006 рр. у країнах-кандидатах у члени ЄС реалізовано 68 проектів Twinning у сфері регіонального розвитку: Чеська Республіка – 6 проектів Twinning з питань: посилення спроможності установ до управління структурними фондами консолідації стратегії національного розвитку координації діяльності самоврядування на регіональному та місцевому рівнях розроблення стратегій регіонального розвитку Польща – 4 проекти Twinning з питань: посилення спроможності установ до управління структурними фондами посилення управління регіональною політикою Болгарія – 6 проектів Twinning з питань: посилення спроможності установ до управління структурними фондами (5 проектів) розроблення стратегії регіональної та структурної політики (1 проект) Румунія – 24 проекти Twinning з питань: імплементації планів національного розвитку посилення спроможності установ до управління структурними фондами програмування регіонального розвитку *

Джерело: www.center.gov.ua/data/upload/news/main/ua/450

29

5

ПРОГРАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Основні групи програм ЄС: Програми технічної допомоги ЄС Програми сусідства Структурні фонди та Ініціативи співтовариства Фонд єднання (Cohesion Fund)

Програми Євросоюзу Програма PHARE Першочерговим завданням Програми була підтримка (шляхом фінансування) модернізації економік Польщі та Угорщини. З 1990 року Програма стала головним інструментом допомоги трансформації господарств та підтримки розвитку підприємництва у країнах Центральної і Східної Європи та у країнах Балтії. З 2000 року Програму переорієнтовано на юридичну та інституціональну допомогу країнам – кандидатам до ЄС. Сьогодні Програму доповнюють проекти SAPARD та ISPA, завдання яких – допомога країнам-кандидатам у розвитку сільського господарства, створенні конкурентоздатної інфраструктури, охорона навколишнього середовища тощо. Програма SAPARD Один із трьох фінансових інструментів Європейського Союзу (разом із PHARE та ISPA) на допомогу країнамкандидатам із Центральної та Східної Європи в підготовці до вступу в ЄС. SAPARD (Special Accession Programme for Agriculture and Rural Development) – Спеціальна передвступна програма для сільського господарства та розвитку села – має на меті структурні перебудови в аграрному секторі країн-вступників та запровадження правової бази спільної сільськогосподарської політики. Програма SAPARD започаткована у червні 1999 року. До 2003 року загальний річний бюджет Програми для 10 країн ЦСЄ становив 560 млн. євро. 30

Програма INTERREG Особливий інструмент для підтримки програм транскордонної, транснаціональної та міжрегіональної співпраці між державами – членами ЄС у рамках Європейської політики сусідства і транскордонної співпраці з третіми країнами. Ці програми називаються програмами сусідства. З початку 1990 років Європейський Союз звертав дедалі більшу увагу на підтримку транскордонного розвитку, як на своїх внутрішніх і зовнішніх кордонах, так і в прикордонних регіонах держав – майбутніх членів ЄС. Попередником, а також засобом підготовки до програм підтримки транскордонного співробітництва INTERREG можна вважати програму Phare Crossborder Co-operation (Phare CBC). Програма Phare CBC підтримує розвиток транскордонних зв'язків, ліквідацію відносної відсталості прикордонних регіонів і полегшення «прохідності» кордонів. У 1999–2000 роках було реалізовано програму Phare за назвою CREDO, що розповсюджувалась на декілька країн і створила можливість для співробітництва зокрема між Угорщиною та Словаччиною, а також Угорщиною й Україною. У липні 2003 року між Угорщиною та Україною був створений Експериментальний Фонд Малих Проектів. У Словаччині, між 1995 і 2002 роками, у рамках співробітництва Phare CBC на проекти розвитку було витрачено 57,25 млн. євро. Ці ресурси спрямовані, в основному, на здійснення інвестиційних проектів у галузях екології (46%) і транспорту (21%). З 1996 року в Програмі Прикордонного Співробітництва TACIS бере участь і Україна. На фінансову підтримку з бюджету TACIS мають право колишні республіки європейської частини Радянського Союзу, тобто

Росія, Україна, Білорусь і Молдова. У період від 1996 до 2003 років в рамках Програми Прикордонного Співробітництва TACIS Україна одержала підтримку від Європейського Союзу в галузях розвитку прикордонної інфраструктури, екології і прикордонних областей.

Сьогодення і майбутнє програм INTERREG 2004–2006 Після розширення Європейського Союзу транскордонні програми Phare та Програму Малих проектів Прикордонного Співробітництва TACIS, що підтримують співробітництво в угорсько-словацько-українському прикордонному регіоні, замінила Програма Сусідства INTERREG IIIA Угорщина – Словаччина – Україна. Метою Ініціативи Співтовариства INTERREG III є сприяння розробці та здійсненню спільних проектів на рівні громад і організацій прикордонних регіонів в інтересах розвитку наявних інституційних та економічних потужностей, підвищення економічного потенціалу прикордонних областей і зміцнення транскордонного співробітництва. Існують три основні форми Програм INTERREG III: прикордонне співробітництво (INTERREG IIIA), транснаціональне співробітництво (INTERREG IIIB) і міжрегіональне співробітництво (INTERREG IIIC). 2007–2013 У цей період нинішня Ініціатива Співтовариства INTERREG стане самостійною цільовою настановою за назвою «Європейське Регіональне Співробітництво». Однак головним напрямом прикордонного співробітництва, як і раніше, залишаються: розвиток малого і середнього підприємництва, туризму, транскордонної торгівлі, культури, спільної екологічної діяльності, полегшення доступу до транскордонних транспортних та інформаційних мереж, поліпшення транскордонного управління водним господарством і відходами, а також створення спільних структур охорони здоров'я, культури та освіти.

Програма Сусідства Угорщина – Словаччина – Україна Завдяки джерелам програм INTERREG IIIA з'явиться можливість також і для підтримки інвестиційних проектів, що мають ключове значення з точки зору прикордонного розвитку, а також різних форм співпраці між інституціями та населенням по обидва боки кордонів.

Головні цілі програм: сприяння сталому економічному і суспільному розвитку прикордонних регіонів; спільне розв’язання проблем, що виникають у галузях екології, охорони здоров'я, запобігання та боротьби з організованою злочинністю; створення ефективних і безпечних кордонів; заохочення до налагодження партнерських міжособових зв'язків.

Фінансування В Угорщині та Словаччині фінансування Програми Сусідства здійснюється з Європейського Фонду Регіонального Розвитку та національних джерел (за принципом співфінансування), а в Україні – з програми TACIS. Між 2004–2006 роками на здійснення цієї Програми Угорщина, враховуючи національне співфінансування, використала понад 19,1 млн. євро, Словаччина – 12,6 млн. євро, а сума фінансування програми для України в рамках ТАСІS становила приблизно 4,5 млн. євро. Території прикордонного регіону В Угорщині:

область Дьор-Мошон-Шопрон, об-

ласть Комаром-Естергом, область Пешт, область Ноград, область Хевеш, область БоршодАбауй-Земплен, область Саболч-Сатмар-Берег, а також столиця Будапешт. У Словаччині:

Братиславський край, Трнавський

край, Нітряньский край, Банскобистрицький край, Кошицький край, Прешовський край. В Україні:

Закарпатська область.

Програми технічної допомоги ЄС, до яких долучена Україна: • TACIS – Програма технічної допомоги Європейського Союзу • Tacis Nuclear Safety Programme – Програма TACIS у галузі ядерної безпеки • EIDHR (European Initiative for Democracy and Human Rights) – Європейська програма «Демократія та права людини» 31

• СВС (Cross-Border Co-operation Programme) – Програма прикордонного співробітництва (ППС) • INOGATE (Interstate Oil and Gas Transport to Europe) – Міждержавна програма постачання нафти та газу до Європи • Fuel Gap Programme – Програма компенсації паливного дефіциту • IBPP (Institution Building Partnership Programme) – Програма TACIS з партнерства в інституційному розвитку • TEMPUS/TACIS – Програма обміну студентами університетів Європи • Erasmus Mundus – навчальна програма ЄС для України, Молдови та Білорусі

Використання допоміжних фондів ЄС: інтегральний досвід країн V4* Допомога Європейського Союзу не є допомогою на кшталт «плану Маршала», вона передовсім полягає не у фінансуванні, а в навчанні: підготовці до використання структурних фондів від моменту набуття членства в ЄС, приготуванні країн-кандидатів до майбутнього членства. Філософія використання допоміжних фондів Європейського Союзу в країнах Вишеградської групи: допомога ЄС є «допомогою до самодопомоги» і становить доповнення, а не заміну державних коштів, які повинні бути виділені на приготування до членства. Кошти надавалися на реалізацію інвестиційних, регіональних ініціатив, а також проектів, що спрямовані на підготовку до майбутнього членства. Здійснювалися тренінги зі складання і опрацювання проектних пропозицій, вступна підготовка центральної та місцевої адміністрацій до використання структурних фондів. Наприклад, Польщі як країні-кандидату ЄС виділив за програмами технічної допомоги: • 2 мрд. 29 млн. євро – у 1990–1999 роках • 1 мрд. євро – у 2000 році Поразки у процесі реалізації програм технічної допомоги, що надавалася країнам Вишеградської четвірки: • брак експертів на центральному та регіональному рівнях • відсутність ефективного надходження інформації про програми технічної допомоги *

Джерело: Презентація, підготовлена Марженою Гуз-Веттер, Інститут Державних Відносин, Варшава, Польща.

32

у трикутнику: Бюро Комітету європейської інтеграції – міністерства – регіони, а також доступної для всіх бази даних про бенефіціантів, що отримують технічну допомогу на місцевому рівні • переважання інфраструктурних проектів над проектами, що спрямовані на створення нових робочих місць, просування сучасних технологій • запізнення в реалізації програм технічної допомоги: PHARE, SAPARD та ISPA Загальні зауваги • використання фондів технічної допомоги Європейського Союзу залежить від професіоналізму, політичної зрілості та культури адміністрації – як центральної, так і місцевої • політизованість адміністрації та існування непрозорих приписів уможливлюють корупцію, зменшують ефективність використання допомоги • знання експертів стосовно програмування та використання фондів повинні знаходитися в адміністрації, а не поза нею • отриманню коштів допомоги повинно передувати створення детальної бази даних експертів та осіб, які брали участь у тренінгах • з огляду на низький рівень політичної культури державних адміністрацій у країнах Центральної та Східної Європи інформація стосовно програм технічної допомоги повинна відповідати ясним формальним вимогам, які чітко письмово сформульовано • державна адміністрація країн-бенефіціантів повинна прийняти той факт, що Європейська Комісія має право на фінансовий контроль використання фондів технічної допомоги. Будь-який опір у забезпеченні матеріалами на вимогу ЄК призводитиме до затримок у реалізації програм • важливим є чітке формулювання очікувань від так званої технічної допомоги з боку іноземних експертів та опрацювання системи моніторингу й контролю за роботою, яку вони виконують • добре налагоджена система інформування та автоматичної передачі інформації зменшує ризик невикористання фондів або приготування програм «за одну мить» • неурядові організації можуть відігравати істотну роль у реалізації місцевих програм технічної допомоги, оскільки вони добре розуміють проблеми місцевих спільнот

Структурні фонди Європейського Союзу Через структурні фонди виділяється основна частка ресурсів для інфраструктурних перетворень у країнах, і особливо для вирівнювання диспропорцій у регіональному розвитку. Бюджет структурних фондів ЄС на 2007–2013 роки становить 380 млрд. євро. Структурні фонди ЄС – Фонд регіонального розвитку, Соціальний фонд і Фонд співпраці – складають разом 35,7%, тобто понад третину усього бюджету Євросоюзу. Отримання коштів від Євросоюзу базується на директивах Європейської Комісії, з урахуванням яких держава формує Національний план розвитку, який, своєю чергою, має відповідати встановленим ЄК умовам підтримки ЄС Секторних операційних програм (СОП) та Інтеграційної оперативної програми (ІОП). Секторні операційні програми стосуються структурних змін у чітко означених секторах економіки чи державного розвитку, а інтеграційні операційні програми передбачають розвиток регіонів. Наприклад, на 2007–2013 роки в Польщі реалізовуватимуться такі програми, що підтримуються зі струк-

турних фондів ЄС (буде виділено приблизно 85,6 млрд. євро): • 16 Регіональних ІОП – за кількістю воєводств – 26,8% загальної суми коштів (15,9 млрд. євро), • ОП Розвитку Східної Польщі – 3,6% (2,2 млрд. євро), • ОП Інфраструктура та середовище – 35,7% (21,3 млрд. євро), • ОП Людський ресурс – 13,7% (8,1 млрд. євро), • ОП Конкурентоспроможна економіка – 11,7% (7 млрд. євро), • Програми Європейського Територіального Співробітництва – 1% (0,6 млрд. євро), • ОП Технічна допомога – 0,4% загальної суми коштів (0,2 млрд. євро). Якщо уважно вчитатись у назви операційних програм, то можна зрозуміти, що політика ЄС та політика Польщі тут має стратегічний характер, бо їх реалізація спрямована не на короткотермінову підтримку окремих галузей економіки чи дотації регіонам, а на формування джерел стабільного економічного зростання.

Модель, за якою працюють структурні фонди ЄС

33

Доступ України до структурних фондів ЄС* Допомога, яка надаватиметься Україні в межах структурної політики ЄС, може бути важливим джерелом фінансування прискореного розвитку економічної інфраструктури (наприклад транспортної), підняття рівня конкурентоспроможності регіонів, системи освіти й науки та приведення українських законів у відповідність із законодавством ЄС.

•

•

У ході наближення України до членства необхідно здійснити відповідну підготовку економіки та національних інституцій до засвоєння фінансової допомоги, яку надаватимуть Україні в межах Фонду єднання і Структурних фондів. Головною вимогою для використання трансферів від ЄС є дотримання належної макроекономічної політики, що спрямована на досягнення критеріїв конвергенції, окреслених у Маастрихтському договорі. Важливим етапом підготовки до залучення України до європейської структурної політики має стати накопичення досвіду щодо створення й діяльності структур та установ, відповідальних за майбутнє використання трансферів із ЄС. Тому слід докласти зусиль для розроблення пілотних програм, що відповідатимуть поточним вимогам використання структурних фондів (наприклад, шляхом упровадження співфінансування з бюджетних ресурсів на операційні витрати або елементи певних програм). Оцінка спроможності української сторони абсорбувати трансфери з ЄС також залежатиме від оцінки приведення структурної політики України у відповідність з вимогами структурної політики ЄС. Поступ у розвитку інститутів для реалізації цієї політики як на центральному, так і на місцевому рівні є умовою виконання одного з базових критеріїв європейської структурної політики – партнерства між ЄС, державною владою та регіонами під час розроблення та виконання програм допомоги. Процес адаптації у цій сфері повинен передбачати: • створення на регіональному рівні установ і структур, що сприятимуть децентралізації фінансування; • підготовка регіональних інститутів для розроблення та виконання програм допомоги; • постійне навчання державних службовців і працівників місцевої адміністрації щодо прин*

Джерело: Національна Стратегія євроінтеграції (проект, 2005 р.), підготовлена громадською організацією «Центр Європи».

34

•

•

•

ципів та процедур функціонування структурних фондів; утворення установ фінансового аудиту, які наглядатимуть за правильністю використання фінансових ресурсів (створення підрозділів аудиту на рівні міністерств, розроблення процедур фінансового аудиту); створення ефективної системи збору статистичних даних, необхідних для визначення регіонів, що заслуговують на отримання допомоги, а також для оцінки ефективності її використання; окреслення концепції регіонального розвитку країни та відповідних пріоритетів, які застосовуватимуться для вибору регіонів, що найбільше заслуговують на отримання допомоги; створення правової бази для сприяння регіональному розвитку, включно з опрацюванням правил і методології для поєднання концепцій регіонального розвитку з відповідною практикою ЄС; підтримка діяльності місцевих громад, які беруть участь у транскордонній співпраці.

Уряд України має вжити заходів щодо тих програм допомоги, опрацювання яких вимагає участі центральних органів влади. Це насамперед стосується проектів, пов’язаних з утворенням транспортної інфраструктури в рамках Програми транс’європейських мереж (Transeuropean Networks), програм розвитку українського села, проектів освітнього характеру та програм співпраці, пов’язаних із Новою політикою сусідства, тобто сфер, які відповідають пріоритетам структурної політики ЄС, а також потребам української економіки. Метою такого програмного приготування є здобуття швидкого доступу до коштів Європейського Союзу.

Фінансова співпраця ЄС – Україна у 2007 році* Від моменту прийняття Плану дій ЄС – Україна допомога Європейської Комісії все більше спрямовувалася на підтримку досягнення визначених ним ключових стратегічних цілей. Із запровадженням Інструменту Європейського сусідства та партнерства (ІЄСП) стратегічно та політично обумовлений характер допомоги з боку ЄК було додатково підсилений через збільшення обсягів коштів. Упровадження нових механізмів співробітництва, таких як твіннінг і TAIEX (Технічна *

Джерело: Додаток до Повідомлення Європейської Комісії для Ради Європейського Союзу та Європейського Парламенту «Здійснення Європейської політики сусідства у 2007 році» (Звіт про здійснення Європейської політики сусідства відносно України), Розділ 8, Брюссель, 3.04.2008. – www.delukr.ec.europa.eu/page46795.html

допомога з інформаційних обмінів) також посилило здатність ЄК щодо надання фінансової та технічної допомоги у ключових регуляторних сферах і для підтримки реформ. Індикативний фінансовий пакет для України в рамках Національної індикативної програми на 2007–2010 роки складає 494 млн. євро. Відповідно до цієї програми фінансуються три пріоритетні напрями: підтримка демократичного розвитку та належного управління (реформа державного управління, управління державними фінансами, верховенство права та судова реформа, права людини, розвиток громадянського суспільства і місцевого самоврядування, освіта, наука, міжлюдські контакти); регуляторна реформа та розвиток адміністративних можливостей (торгівля, покращення інвестиційного клімату, соціальна реформа, регуляторні аспекти); розвиток інфраструктури (енергетика, транспорт, довкілля, управління кордонами). Річна програма дій ІЄСП на 2007 рік спочатку передбачала надання 120 млн. євро для підтримки двостороннього співробітництва. Ця сума була збільшена до 142 млн. євро, з яких додаткові 22 мільйони було виділено у рамках Програми підтримки реформ урядування (Governance Facility) завдяки успіхам, досягнутим Україною в галузі управління. Фінансування було

надано для сприяння зусиллям України в реалізації енергетичної політики, підтримки твіннінгу та технічної допомоги, посилення можливостей для роботи з нелегальними мігрантами та зменшення їхнього потоку, що проходить через Україну, а також для інтегрованого управління кордонами з приділенням особливої уваги роботі Місії ЄС з прикордонної допомоги Молдові та Україні. Продовжується підтримка у сфері ядерної безпеки. У рамках Плану дій на 2007 рік за новим Інструментом співробітництва у сфері ядерної безпеки передбачалося надання 39 млн. євро. Для України також позитивний вплив має співпраця, що фінансується за багатосторонніми та регіональними програмами ІЄСП і програмами транскордонної співпраці. Європейська Комісія поступово запроваджує галузевий підхід стосовно надання своєї допомоги, яка спрямовується на бюджетну підтримку галузевих реформ. Ефективне використання бюджетної підтримки залежить від ефективної середньострокової системи бюджетного прогнозування у поєднанні з розробкою обґрунтованих і скоординованих стратегій реформування відповідної галузі.

35

6

МОЖЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ З ФОНДІВ Д ЄС ЄС: ДОСВІД КРАЇН V4

Європейський Союз запровадив у 2007 році нову низку програм на загальну суму 975 млрд. євро. Вони розраховані на 7 років. Доступ до нових фондів буде легшим, ніж у минулому, їхнє освоєння відбуватиметься у спосіб більш прозорий і придатний до оцінки. І все це завдяки реформі системи управління фінансами в ЄС. Максимальна простота, зведена до мінімуму бюрократія – це головні ідеї, що лежать в основі нових правил. Результатом таких простих змін також буде більша гнучкість і відповідальність, що дозволить здійснювати ефективний контроль над тим, як розподіляються публічні кошти. Якщо ви робите перші кроки у сфері одержання й використання фондів ЄС і почуваєте себе розгубленими серед різних механізмів фінансування, суб'єктів, що беруть у них участь, а також програм, то цей розділ адресований до вас. У ньому ви знайдете: поради, що стосуються перших кроків короткий огляд різних форм фінансування з боку ЄС практичні рекомендації органам місцевої влади як одержувачам фондів ЄС

Держави – члени ЄС Понад 76% бюджету ЄС управляється національною та місцевою владою. Ця частина бюджету охоплює структурне асигнування й сільськогосподарські доплати.

Європейська Комісія Близько 22% програм охоплені центральним керівництвом (наприклад, у галузі досліджень, виховання, здоров’я, молодіжної політики).

Треті країни і міжнародні організації (нп. Червоний Хрест, ООН) отримують 2% коштів з бюджету ЄС.

Органи місцевої влади в системі фінансування ЄС* Органи місцевої влади мають змогу отримати фінансування з фондів ЄС – від інвестицій, які спрямовуються на потреби розвитку інституціональних можливостей і збільшення дієвості публічних послуг, до проектів у сфері інфраструктури. Нижче подається кілька прикладів із багатьох доступних можливостей. Політика єдності Звідси походить більшість фінансових ресурсів, призначених на проекти, які стосуються місцевої інфраструктури або ініціатив щодо збільшення зайнятості. Гроші доступні через програми в рамках структурних фондів, які звичайно управляються національною або місцевою владою. У 2007–2013 роках ЄС виділяє більш як 347 млрд. євро на регіональні проекти зі створення нових робочих місць і розвитку: понад 80% цих грошей призначено для 84 найбідніших регіонів ЄС у 17 державах-членах; майже 16% коштів буде доступно для інших регіонів; більш ніж 2,5% призначено на транскордонне співробітництво через загальні місцеві й обласні ініціативи. Фінансування з Європейського Суспільного Фонду доступне національним, регіональним і міським органам влади для зміцнення їх інституціональних можливостей, а також для діяльності у сфері тих послуг, які мають безпосередній вплив на ринок праці (служби зайнятості, освітні й навчальні установи). Програми JESSICA та JASPERS Ці програми належать до двох нових ініціатив ЄС, що мають за мету сприяння публічній адміністрації і місцевій владі та реалізовані в рамках співробітництва *

Przewodnik dla początkujących. Luksemburg, Urząd Oficjalnych Publikacji Wspólnot Europejskich, 2007.

36

між Європейською Комісією, Групою Європейського Інвестиційного Банку й іншими міжнародними фінансовими установами. Програма JESSICA (Спільна європейська підтримка для стабільного розвитку інвестицій у містах) передбачає загальноєвропейське сприяння на користь довгострокових інвестицій у міські зони, допомагає місцевим органам влади налагодити співробітництво з партнерами, зокрема приватними підприємствами, для створення фондів, призначених на відродження потенціалу міст і реалізації проектів розвитку. Програма JASPERS (Спільна ініціатива сприяння проектам у європейських регіонах) пропонує місцевим адміністраціям допомогу в галузі підготовки проектів високої якості, призначених для фінансування зі структурних фондів ЄС. Перевага надається великим проектам, а також проектам у нових державах-членах. Це сприяння може охоплювати технічні, господарські й фінансові аспекти, інші підготовчі роботи, необхідні для впровадження розробленого проекту. Інші дотації ЄС Програми, що управляються органами центральної влади, також припускають можливість фінансування проектів публічної адміністрації і місцевої влади. Вони охоплюють багато напрямів політики ЄС, у тому числі культурну діяльність (програма «Культура 2007»), зайнятість і суспільну солідарність (програма «Прогрес»), наукові дослідження (Сьома рамкова програма), а також інноваційний підхід до інформатики в публічному секторі (ICT Policy Support Program – Програма підтримки політики у сфері інформаційних технологій і комунікацій, яка є складовою «Програми на користь конкурентоспроможності та інновацій»). Програма «Європа для громадян» пропонує широкі можливості для реалізації ініціатив у сфері партнерства міст через фінансування зустрічей громадян, створення та зміцнення багатопланового співробітництва між партнерськими містами. Рух на користь партнерських міст розпочався в Європі відразу після Другої світової війни. У 2007 р. Європейська Комісія присудила Золоті Зірки Партнерства десяти найкращим проектам, які посприяли поглибленню європейської інтеграції. Програма «Запобігання й боротьба зі злочинністю» заснована ЄС із метою збільшення суспільної безпеки в європейському просторі. Органи публічної адміністра-

ції, зайняті охороною громадського порядку, запобіганням злочинності, захистом жертв і свідків, можуть подавати проекти до ЄС. Повний бюджет програми «Запобігання й боротьба зі злочинністю» у 2007– 2013 роках становить більш як 605 млн. євро.

Полегшення доступу до коштів Євросоюзу Нові основи управління фінансами ЄС, які були визначені у фінансовому розпорядженні та його виконавчих правилах, разом із юридичними нормами, що стосуються окремих секторів, регулюють усі трансакції, пов'язані з фондами Євросоюзу. Головні практичні удосконалення, які полегшують доступ до фондів ЄС. До грантів на невеликі суми (максимально 25 тис. євро) будуть застосовуватися більш легкі вимоги до документації. Організації – одержувачі грантів повинні частково фінансувати свої проекти (так зване співфінансування). Тепер в обґрунтованих випадках можна буде замінити цю частину негрошовою формою участі (наприклад роботою, виконуваною частиною персоналу). Для одержання значної суми на початку проекту (так зване передфінансування) організації – майбутні одержувачі грантів, зокрема НДО, повинні представити фінансові гарантії, які часто становлять значну фінансову перешкоду. На основі нових правил оцінки ризику, цю вимогу відносно передфінансування на суму, що не перевищує 60 тис. євро, може бути скасовано. Для організацій, які одержують фінансування за проектами, що вимагають зовнішнього контролю, поріг суми, після якого передбачений контроль, підвищений з 300 тис. євро до 500 тис. євро і більше (у деяких випадках), і також з 75 тис. євро до 100 тис. євро і більше – на фінансування операційних витрат організацій. Для швидкого інформування аплікантів про можливість підтримки їхніх проектів процедура прийняття та оцінки проектів може бути поділена на два окремі етапи, що уможливить відхилення проектів, які не мають шансів на фінансування, на ранній стадії процедури. Спрощено правила, що регулюють закупівлі грантоотримувачів у рамках освоєння дотації. Для закупівель на суму менш як 60 тис. євро потрібно буде дотримуватися двох основних правил – сумлінного управління фінансами та відсутності будь-яких конфліктів інтересів. 37

Відповідно до нових правил, Європейська Комісія також матиме у своєму розпорядженні кращий інструмент запобігання обману й корупції – центральну базу даних, які стосуються організацій, виключених з фінансування з боку ЄС. З 2009 р. база міститиме всю важливу інформацію щодо осіб і суб'єктів, засуджених за обмани, корупцію, участь у злочинних організаціях або іншій неправовій діяльності, яка є шкідливою з погляду фінансових інтересів Європейського Союзу, у державах-членах, третіх країнах і міжнародних організаціях, що беруть участь у впровадженні програм ЄС.

Загальні принципи використання допомоги* Запам’ятайте ці принципи: Фінансова абсорбційна здатність – здатність до співфінансування програм та проектів, підтримуваних ЄС. Адміністративна здатність – здатність публічної адміністрації на центральному, регіональному та місцевому рівнях до підготовки відповідних планів, програм та проектів, прийняття рішень щодо програм і проектів та відповідного фінансування і контролю їх реалізації. Доповнюваність – фонди ЄС можуть фінансувати тільки таку діяльність, яка без їх фінансування не може бути реалізованою. Партнерство – проект має передбачати співпрацю між інституціями та іншими учасниками, що може призвести до генерування доданої вартості до реалізації програми. Рівність шансів – це «горизонтальна» тема, присутня в усіх програмах структурних фондів ЄС. Комісія надає великої ваги питанню рівності шансів, особливо тендерній політиці. Довгострокові економічні результати – заявники мають представити правдивий бізнес-план або проект, що свідчитиме про їх довготерміновий характер. Про що потрібно знати від самого початку Фінансуючі інституції не нададуть жодних коштів, поки не побачать готової, правильно оформленої проектної пропозиції. Опрацювання повної пропозиції вимагає часу і грошей. *

Джерело: MARCIN PODGORSKI. Презентація, 2006 р. (Підготовлена в рамках проекту POLSKAPOMOC, профінансованого за Програмою закордонної допомоги Міністерства закордонних справ Республіки Польща).

38

Не всі пропозиції отримують фінансування – в основному тому, що не дотримують обов'язкових норм або критеріїв надання допомоги. Потрібно дізнатися про критерії надання допомоги, застосовувані різними джерелами та програмами фінансування. Необхідно знати принципи програмування та враховувати загальні підходи до надання допомоги з фондів ЄС.

Добре підготовлені проекти: як їх скласти? Проект – це ряд заходів, виконаних у визначений термін і спрямованих на повне або часткове вирішення конкретної проблеми. Ознаки добре підготовлених проектів: прозорість (вони прості та зрозумілі); реалістичність (можливість для реалізації); розуміння потреби/проблеми; знання критеріїв надання допомоги; оригінальність підходу до розв’язання проблеми; орієнтованість на довготривалий розвиток. Етапи підготовки проекту Етап аналізу Аналіз кола зацікавлених суб'єктів – кого безпосередньо буде стосуватися проект? Аналіз проблем – дерево проблем Аналіз цілей – дерево цілей Аналіз стратегії Етап планування

– створення логічної структури

Чому дерево проблем? Усі проекти починаються з проблеми. Немає проблеми – немає проекту; Дерева проблем дають загальну картину існуючої поганої ситуації; Дерева є знаряддям, яке слугує встановленню фактичних «вузьких місць», які зацікавлені сторони вважають пріоритетними i намагаються подолати; Метою є визначення основної проблеми, на розв’язання якої спрямований проект. Умовний приклад: місто Манго – проблема У місті працюють декілька автобусних фірм. За останні роки значно зросла кількість нещасних випадків за участю автобусів. Ці нещасні випадки спричинили значні комунікаційні затримки. Також було кілька смертельних жертв.

Проблему підняла преса, критикуючи перевізників (не завжди слушно). Нападки преси призвели до зменшення кількості пасажирів. Значною мірою проблема має технічний характер – частина автобусів є дуже старими тран-

спортними засобами, у поганому стані внаслідок відсутності запчастин. Багато нещасних випадків сталося через водіїв, які їздили з перевищенням швидкості по поганих дорогах.

39

Ідентифікація кола зацікавлених суб’єктів Інституції

Групи натиску і інтересів

Інші

Перевізник

Пасажири

Громадська думка

Засоби масової інформації

Водії Власники

Як подати проект Це залежить від типу фінансування: Структурними фондами ЄС оперують органи державної та місцевої влади. Тому підготовлені проектні пропозиції повинні бути представлені саме в ці органи, які ними й оцінюються; якщо йдеться про дотації ЄС, то процедура подачі проекту описана в запрошеннях до подачі пропозицій, що стосуються окремих програм; пропозиції потрібно направляти безпосередньо в Європейську Комісію або виконавче агентство, що веде цю програму.

Оцінювання проектів Аспекти оцінювання проектів, які фінансуються з фондів ЄС: Відповідність – якою мірою програма задовольняє потреби? 40

Продуктивність – порівняння вихідної ситуації з результатами Ефективність – внесок у досягнення коротко- і довготермінових цілей Корисність – вплив на цільові групи відносно розв’язання їхніх потреб Тривалість – чи ефекти будуть відчутними після закінчення програми? Критерії оцінювання ідей, які містяться у проекті відповідність

Чи відповідає проект загальним цілям політики? Чи визначено відповідним чином основних зацікавлених суб'єктів та залучено їх до робіт, які проводяться? Чи визначено відповідним чином бенефіціантів (цільові групи)? Чи описані проблеми бенефіціантів? Чи проблемний аналіз охоплює проблему в повному обсязі? Чи головні цілі з'ясовують, чому проект має істотне значення? Чи мета проекту перетворюється на безпосередню вигоду для цільової групи? Чи економічний і фінансовий аналіз надають достатньо інформації на вищезгадані теми?

Критерії оцінювання ідей, які містяться у проекті виконуваність

Чи мета проекту призведе до досягнення головних цілей? Чи результати є ефектами впровадження дій? Чи мету проекту буде досягнуто, якщо будуть досягнуті результати? Чи реальним є досягнення результатів і мети проекту за допомогою акумульованих засобів? Чи визначено істотні зовнішні чинники? Чи зосереджені у проекті партнери будуть здатними реалізувати проект? Чи економічний і фінансовий аналіз надасть достатньо інформації на ці теми?

Фінансування зі структурних фондів ЄС: приклад польських воєводств Республіка Польща, яка починала свої глибинні економічні та державні перетворення приблизно в той самий час, що і Україна, сьогодні є повноцінним членом Європейського Союзу. Членство в ЄС дало Польщі багато переваг перед сусідами, які залишились поза об’єднаною Європою. Польські міста та села змінюються буквально на очах. Причому йдеться не про елітне будівництво, якого і в Україні досить багато, а про прекрасні дороги, освітлені вулиці та глобально перебудовану інфраструктуру: системи каналізації, водогонів, транспортних розв’язок, Інтернет-мереж і т.п. Значна частина цих робіт, причому незалежно від того, чи вони є сферою відповідальності Уряду чи місцевого самоврядування, здійснюється за кошти Європейського Союзу, які Польща отримує з його структурних фондів. Для прикладу розглянемо Мазовецьке воєводство, де у 2004–2006 рр. було витрачено приблизно 300 млн. євро коштів ЄС, що склало 10,8% загального фінансування на Інтеграційні Оперативні Програми Регіонального Розвитку для Польщі за ці роки.

III. Місцевий/локальний розвиток (зростання приблизно 20%). Виконання робіт за СОП та іншими воєводськими програмами, здійснюється через адміністрацію воєводства (виконавчі органи самоврядування), проте воєвода, як представник держави, відіграє надзвичайно важливу роль у контролі над реалізацією цих проектів. Воєвода фактично виконує завдання установи, котра є посередником у сертифікації витрат у рамках регіональних оперативних програм. Він здійснює перевірки в Управлінні Маршалка щодо використання коштів, порівняння витрат за проектом та фактичними витратами. Воєвода також має право на вибірковий контроль за ефективністю діяльності усієї системи освоєння коштів ОПР, у тому числі функціонування головного управління, управлінь-посередників, процедур підбору проектів, процедур визнання кваліфікованості тощо. Програма розвитку Східної Польщі, що фінансується ЄС, стосується п’ятьох воєводств, які межують із Росією, Білоруссю та Україною і сьогодні є економічно найбіднішими та найменш заселеними. Програма розвитку цієї частини Польщі передбачає створення інфраструктури, насамперед доріг та оптико-волоконних мереж, значне поліпшення освіченості місцевого населення. Другим етапом, якщо так можна сказати, має стати будівництво за кошти ЄС бізнес-майданчиків – земельних ділянок (до яких заведена вся інфраструктура і навколо яких є необхідна робоча сила) для їх надання інвесторам, що хочуть розвивати ефективний бізнес. А цей бізнес у подальшому сам своїми податками забезпечить благополуччя регіону.

Фінансування зі структурних фондів ЄС: приклад словацьких міст* У словацькому місті Кошице, за даними Відділу стратегічного розвитку та фінансування, станом на 14.02.2008 р. реалізуються такі проекти, що фінансуються з фондів Європейського Союзу: 1. Бенчмаркінг (Benchmarking), 2008: порівняння відносно еталону різних міст і їхнього місцевого самоврядування та укладання рейтингу. Планується міжнародний бенчмаркінг міст. Кошице стало партнером за проектом, який реалізується в загальнонаціональному масштабі.

Для Мазовецького воєводства були визначені такі пріоритети та показники: I.

Розвиток і модернізація інфраструктури, котра сприяє зміцненню конкурентоспроможності регіону (зростання приблизно 60%). II. Зміцнення регіональної економічної бази та розвиток людського ресурсу (зростання приблизно 20%).

*

Джерело: Офіційний сайт міста Кошице. – www.kosice.sk/article.asp?id=2890

41

2. Wish-регіон Кошице, 2008–2011: європейська територіальна співпраця. Тема: превенція і подолання ризиків у галузі природного середовища та культурної спадщини країни. Нормалізація екоситуації з річкою, яка протікає через місто, зменшення забруднюваності навколишньої території, безпечні сміттєпереробки. Кошице стало партнером за проектом, який реалізується Kirkless Council (Англія). Окрім Кошице, партнерами проекту є міста Гренобль, Прато, Краків, Берлін-Мітте. 3. Анімалітер (ANIMALITER) у рамках Програми ЄС «Культура», 2007–2009: участь у Форумі митців у Страсбурзі. Діяльність Кошице: Виставка художніх робіт на європейську тематику, презентація народних мистецтв, резиденція майстрів і майстерень, майстер-класи, презентація книжок та ін. Міста, які є партнерами

проекту: Варшава, Брно, Кошице, Арад, Прага, Барселона, Рюс. 4. Кооперація регіональних зоопарків у рамках Програми суспільних ініціатив Interreg III і програми Угорсько-словацько-українського сусідства, 2006–2008: видання фільму на DVD, фотоальбому та книжки для популяризації відвідин зоопарків, охорони дикої природи, інформування про фауну і флору в регіоні. 5. Підвищення професійності, мобільності та адаптивності безробітних, 2007–2008: організація навчання (6 курсів) для обраної групи осіб, зокрема у сфері менеджменту, логістики, використання інформаційних технологій, психології праці. 6. ЄС – HUNEX Declaration, 2009: міжнародний комплексний тренінг з антикризового менеджменту (міста Польщі, Словаччини, Угорщини).

Де шукати додаткову інформацію? Діяльність ЄС у напрямі сприяння регіональному розвитку: http://ec.europa.eu/regional_policy/index_pl.htm Перелік органів, що управляють структурними фондами в кожному регіоні: http://ec.europa.eu/regional_policy/ manage/authority/authority_en.cfm Можливості надання дотацій: http://ec.europa.eu/grants/index_en.htm Програми JESSICA та JASPERS: http://ec.europa.eu/regional_policy/funds/2007/jjj/index_en.htm Комітет регіонів ЄС: http://www.cor.europa.eu Council of European Municipalities and Regions – Рада муніципалітетів та регіонів Європи: http://www.ccre.org ICT Policy Support Programme – Програма сприяння політиці у сфері інформаційних технологій та комунікації: http://ec.europa.eu/information_society/activities/ict_psp/index_en.htm 42

7

БЮРО ЄВРОП ЄВРОПЕЙСЬКОЇ Р ІНТЕГРАЦІЇ У ВИШЕГРАДСЬКИХ Д МІСТАХ

Перший тип – Бюро європейської інтеграції, які діяли впродовж декількох років до періоду вступу країни до ЄС. Їх діяльність спрямовувалася на інформаційну та кваліфікаційну підготовку суспільства до входження в Європейський Союз. Другий тип – Бюро європейських фондів (найбільш поширена назва), які фактично почали діяти після приєднання країни до ЄС. Їх головне призначення – підготовка та впровадження проектів, які фінансуються з фондів Євросоюзу.

Типи і завдання Бюро Для реалізації євроінтеграційних намірів у країнах Вишеградської групи повсюдно на місцевому рівні (у регіонах та містах) були створені спеціальні структури – Бюро. Залежно від часу їх утворення розрізняють два типи Бюро, які мають різну місію.

Структура та напрями діяльності Бюро європейської інтеграції (до вступу в ЄС) Структура Бюро Голова Бюро євроінтеграції (заступник міського голови)

Два-п’ять працівників Бюро, які відповідають за інформаційну кампанію і одержання міжнародних проектів

Центр європейської інформації

Напрями діяльності Бюро У вишеградських містах діяльність Бюро європейської інтеграції (БЄІ) у передвступний період відзначалася високою активністю. Головним завданням БЄІ було проведення інформаційної кампанії серед населення: роз’яснення умов, на яких країна вступає в ЄС, та переваг, які отримають громади та окремі громадяни від приєднання до Євросоюзу. Наприклад, у місті Хойніце (Поморське воєводство, Польща – www.miasto.chojnice.pl) Бюро європейської інтеграції (БЄІ) було засноване в січні 2003 р. з ініціативи міського голови Арсеніуша Фінстера. Мета утворення: інформаційна та кваліфікаційна підготовка міста до вступу в ЄС. Кількість працівників БЄІ: 2 особи. Керівник – заступник міського голови Едвард Пєтжик. Заходи інформаційної кампанії в місті Хойніце (Польща) напередодні референдуму щодо вступу Польщі в ЄС (з січня по червень 2003 р.), що проводилися Бюро європейської інтеграції: 43

Навчання щодо можливості одержання дотацій (грантів) із фондів ЄС для малих і середніх підприємств та спілок. У рамках проекту «Моя гміна в Європейському Союзі» організовано 20 зустрічей у школах лише протягом березня, лекції на тему «ЄС та перспективи регіону», зустріч «Проблеми літніх людей та інвалідів у об’єднаній Європі» (спільно з фаховим медичним інститутом). Співорганізація форуму «Партнери Хойніце в об’єднаній Європі» (співпраця з містамипартнерами). Вистава «Чудові єврогромадяни». Організація пізнавального турне про ЄС для ліцеїстів і гімназистів у рамках Дня самоурядовця – «Пікнік місцевого самоврядування». Організація другого етапу семінарів для молоді та молодіжних неурядових організацій щодо можливостей групових виїздів до кран ЄС і отримання фінансування ініціатив стосовно локального середовища в рамках програми «Молодь». Співорганізація міського свята «Смачна Європа» з нагоди Дня дитини. Організація конференції «Європа спільних цінностей і культурних відмінностей». Презентація шкільної виставки малюнків під гаслом «Польща і ЄС». Співорганізація міського свята «Хойніце в ЄС» (у якому взяв участь тодішній Прем’єр-міністр Польщі Лешек Міллер). Організація семінарів на тему «Ринок праці ЄС». Співорганізація загальнопольського мультимедійного конкурсу для дітей і молоді «Наші кроки до зрівноваженої Європи». Друк пізнавальних матеріалів, плакатів, постерів та ін. промо-продукції. Результати роботи БЄІ: явка на референдумі в місті Хойніце становила 65%, з яких 84% громадян підтримали вступ Польщі до ЄС. Діяльність Бюро європейської інтеграції міст Вармінсько-Мазурського воєводства (Польща) у ході інформаційної кампанії перед європейським референдумом 7 і 8 червня 2003 року*: Проведено 101 зустріч із громадянами в кожній гміні й у кожному місті воєводства. Тематика зустрічей щодо інтеграції в ЄС була визначена після аналізу характеристик кожного міста, узгодження з представниками місцевого самоврядування у містах (у зв’язку зі специфікою *

Джерело: http://www.uw.olsztyn.pl/inte/kampania07.htm

44

воєводства більшість зустрічей стосувалася фермерства: системи безпосередніх доплат, квотування продукції, можливостей користування передакцесійними програмами (SAPARD). У містах регіону увага концентрувалася на можливостях роботи у членських країнах та господарювання, здійснення суспільної політики, навчання у країнах-членах ЄС, розвитку малих і середніх підприємств після вступу, а також використанні європейських фондів. У зустрічах у містах брали участь працівники: Комітету Європейської Інтеграції, міністерств сільського господарства і розвитку села, внутрішніх справ та адміністрації, економіки, праці й суспільної політики, Комітету наукових досліджень, Польської агенції розвитку підприємництва, а також парламентарі та радники. Організація тематичних зустрічей, присвячених специфічним проблемам окремих професійних або суспільних груп на прохання їхніх представників. Наприклад, у колі членів Польського Союзу пенсіонерів та інвалідів. Тема зустрічі звучала: «Що чекає на пенсіонера після вступу Польщі до ЄС». Зустріч із в’язнями в місті Ольштин щодо лібералізації польського карного права після вступу до ЄС. Численні зустрічі представників уряду і центральної влади з жителями в містах воєводства безпосередньо за місяць до референдуму. Бюро організувало також навчання для безробітних випускників ВНЗ: вони повинні були пройти стажування в міських і сільських інформаційних пунктах європейської інтеграції. Пункти ці були створені в кожній гміні в рамках урядової програми «Моя гміна в Європейському Союзі». Тривалість навчання: два тури по два дні. Організація проєесівських заходів у школах: конкурсів знань про ЄС, міні-референдумів, мистецьких конкурсів, спортивно-рекреаційних подій). Працівники БЄІ брали участь у заходах, нагороджували молодь призами, відзнаками, книжками. Воєводське свято в Ольштині «День з Європейським Союзом» (виступи музичних і танцювальних колективів, пізнавальні вікторини для дітей та дорослих, презентація інформаційних матеріалів про ЄС для поляків). Дебати на тему: «Проблема суверенності і самоідентичності в контексті європейської інтеграції» для студентів-політологів та молоді. Команда-переможець дебатів одержала призи. Розповсюдження дисків з Угодою про вступ Польщі в ЄС та іншими пізнавальними матеріалами.

У міських і сільських інформаційних пунктах європейської інтеграції громадяни шукали відповідей на запитання, які стосувалися: системи створення бюджету ЄС й внеску Польщі до нього, пенсійної системи в Німеччині та умов отримання німецького громадянства, можливості працювати та купляти земельні ділянки у членських країнах після вступу Польщі до ЄС.

§2 Бюро фондів та європейської інформації прийме на баланс майно, яке дотепер було у користуванні Бюро європейської інтеграції міста Плоцка після його попередньої інвентаризації та оцінки. §3 Працівники Бюро європейської інтеграції міста Плоцка стають від дня заснування Бюро фондів та європейської інформації працівниками нового Бюро, відповідно до Кодексу праці РП.

Джерела фінансування інформаційної кампанії: цільові резерви Комітету Євроінтеграції Польщі, держбюджет, зовнішні гранти.

Механізм створення та структура Бюро європейських фондів

§4 Джерело фінансування – Бюджет міста Плоцка. §5

Механізм створення БЄФ Бюро європейських фондів (БЄФ) зазвичай утворювалися шляхом прийняття міською радою відповідної Ухвали про реорганізацію Бюро європейської інтеграції у БЄФ. Це добре видно, зокрема, на прикладі міста Плоцк (Мазовецьке воєводство, Польща).

Затверджується статут Бюро фондів та європейської інформації як бюджетної одиниці. §6 Виконання постанови довіряється мерові Плоцка. §7

Ухвала Ради міста Плоцка §1 Від 1 липня 2004 року створюється Бюро фондів та європейської інформації – бюджетна одиниця в місті Плоцку.

1. Постанова підлягає оголошенню в Газеті Службовій Мазовецького воєводства. 2. Постанова набуває чинності через 14 днів від дня її оголошення. Голова Ради Міста Плоцка Станіслав Навроцкі

Структура Бюро європейських фондів (після вступу до ЄС) на прикладі міста Кракова

Джерело: www.bip.krakow.pl/idz

45

Завдання директора Бюро європейських фондів Відповідно до Статуту Бюро, затвердженого урядом міста Варшава, Директор Бюро відповідає за реалізацію його завдань перед Президентом міста й Заступником Президента міста, які безпосередньо контролюють роботу БЄФ.

Основні функції директора Бюро: забезпечення відповідної та своєчасної реалізації завдань Бюро на правовій підставі; виконання доручень Президента міста й Заступника Президента міста в рамках завдань Бюро; нагляд над дотриманням нормативно-правових актів, прийнятих міською радою та міськвиконком за статутом Бюро; управління коштами відповідно до отриманих повноважень; підготовка періодичних оцінок, аналізу, інформації та звітів про реалізацію завдань, охоплюваних сферою дії Бюро; підготовка та реалізація відповідних угод; керування кадровою політикою в Бюро, а також нагляд над дотриманням дисципліни в роботі підвладних працівників; вироблення Бюро;

внутрішніх

правил

діяльності

окреслення функціональних обов’язків та сфери діяльності працівників Бюро; здійснення оцінки діяльності працівників Бюро, їхнього нагородження або притягнення до відповідальності; підготовка та надання пропозицій, які стосуються актуалізації організаційного статуту Бюро; участь у підготовці та реалізації бюджету міста в рамках сфери дії Бюро; підготовка проектів для фінансування з фондів допомоги ЄС та їх реалізація; підготовка інформаційно-просвітницької друкованої продукції; поширення серед населення інформації з євроінтеграційної тематики. 46

Напрями діяльності Бюро європейських фондів До основних сфер відповідальності Бюро європейських фондів належать: організаційно-фінансова; інвестиційні проекти; неінвестиційні («м’які») проекти.

Напрями роботи БЄФ: 1) у сфері одержання й використання фондів Європейського Союзу: а) керування базою даних та аналіз доступних джерел співфінансування проектів з фондів і програм допомоги Європейського Союзу, b) складання й редакція проектних пропозицій про надання фінансування та нагляд над проходженням процедури розгляду, c) співробітництво з організаціями й установами – місцевими, обласними, національними і європейськими – для одержання та використання фондів Європейського Союзу на реалізацію суспільних завдань, d) управління базами даних про проекти, які співфінансуються з фондів ЄС, тих, що готуються до реалізації, перебувають у процесі реалізації, а також здійснених організаційними одиницями міськвиконкому й міста, e) ініціювання робіт і консалтинг для потенційних аплікантів у сфері одержання дотацій з фондів Європейського Союзу на реалізацію публічних завдань, f) координування, нагляд і звіт про роботу відділів та організаційних одиниць, що звертаються по дотацію і впроваджують проекти, які співфінан-

суються з фондів та програм допомоги Європейського Союзу, g) моніторинг, аналіз і оцінка ефективності дій відділів та організаційних одиниць у сфері одержання й використання дотацій із фондів Європейського Союзу на реалізацію публічних завдань, h) ініціювання і спільна організація навчань, практикумів та семінарів для працівників міськвиконкому у сфері одержання дотацій та реалізації проектів, які співфінансуються з фондів Європейського Союзу; підготовка навчальних матеріалів; 2) у сфері господарського розвитку: а) започаткування ініціатив, спрямованих на встановлення контактів із господарськими вітчизняними та закордонними суб’єктами, b) співробітництво з організаціями й установами – місцевими, обласними та національними – для створення умов економічного розвитку міста, c) організація і участь у зустрічах, семінарах та конференціях, що сприяють економічному розвитку міста, d) підготовка у співробітництві з іншими відділами й популяризація інвестиційних пропозицій, e) ініціювання та координування дій, пов’язаних з обслуговуванням інвестора; 3) контроль роботи Агенції Місцевого Розвитку.

Сфера підготовки і координації інвестиційних проектів

Підготовка та координація впровадження інвестиційних проектів є обов’язковою сферою діяльності Бюро європейських фондів. За цей напрям роботи відпові*

На прикладі міста Кракова (Польща), де в рамках БЄФ діє відповідний Відділ. – www.bip.krakow.pl/idz.

дає певний підрозділ БЄФ (Відділ, Управління, Департамент чи ін.), до компетенції якого належить*: 1. Одержання та аналіз інформації про існуючі Програми ЄС та джерела їх фінансування на предмет можливості використання європейських коштів для потреб організаційних одиниць міськвиконкому, а також міських структур і господарських суб’єктів. 2. Акумулювання проектних інвестиційних пропозицій, внесених організаційними одиницями міськвиконкому, а також міськими структурами і господарськими суб’єктами, для отримання фінансування з фондів Євросоюзу та з інших, дотичних до ЄС джерел фінансування. 3. Перевірка проектних інвестиційних пропозицій з погляду виконання основних критеріїв ЄС і формальний аналіз отриманих матеріалів. 4. Допомога та консультації у сфері підготовки й аплікації інвестиційних проектів для одержання фінансування на безповоротній основі для організаційних одиниць міськвиконкому, а також міських організаційних структур і господарських суб’єктів. 5. Допомога та консультації при впровадженні інвестиційних проектів, співфінансованих у рамках безповоротних коштів ЄС. 6. Співробітництво з керівниками проектів, відповідальними за правильну підготовку, управління і звіт за інвестиційними проектами, реалізованими за допомогою фондів ЄС. 7. Координація робіт, пов’язаних із підготовкою рейтингового списку внесених інвестиційних проектів, одержувачем яких є міська гміна Краків. 8. Співробітництво з Організаційно-фінансовим відділом при підготовці матеріалів для проведення всіх необхідних аукціонів у межах інвестиційних проектів, контрольованих Бюро, відповідно до польського законодавства й правил ЄС. 9. Співробітництво при підготовці договорів у рамках інвестиційних проектів, контрольованих Бюро. 10. Співробітництво при підготовці звітів у сфері фактичної реалізації інвестиційних проектів, контрольованих Бюро, відповідно до європейських вимог. 11. Складання інформації та необхідних звітів, що стосуються контрольованих Бюро інвестиційних проектів, одержувачем яких є міська гміна Краків і які реалізуються організаційними одиницями міськвиконкому. 12. Підготовка інформації про можливі невідповідності, виявлені в ході реалізації контрольованих Бюро інвестиційних проектів, одержувачем яких є міська гміна Краків. 47

13. Здійснення інспекції на місці реалізації інвестиційних проектів, одержувачем яких є міська гміна Краків. 14. Організація навчань та конференцій з тематики, сполученої з підготовкою та реалізацією проектів, співфінансованих з Фондів і Програм Європейського Союзу та інших дотичних до ЄС джерел фінансування, на потреби організаційних одиниць міськвиконкому, а також міських організаційних структур і господарських суб’єктів. Аналогічні функції покладаються й на підрозділ БЄФ, що відповідає за підготовку і координацію неінвестиційних проектів.

Практика створення та діяльності Бюро європейських фондів (приклади міст) З метою отримання фінансування з фондів ЄС та налагодження ефективної співпраці в рамках Євросоюзу на початку 2005 р. Бюро європейської інтеграції в місті Хойніце (Поморське воєводство, Польща) було реорганізовано у Відділ європейської інтеграції та одержання грантів. У вересні 2007 р. Відділ змінив назву на Відділ програм розвитку і міжнародної співпраці (ВПРМС). Кількість працівників: 5 осіб. Три групи завдань Відділу програм розвитку і міжнародної співпраці: 1. Вишукування фондів на реалізацію завдань міста: працівники Відділу відстежують доступні джерела фінансування, насамперед зі сфери фондів ЄС, готують пропозиції та аплікації у співробітництві з іншими відділами міськвиконкому (нп. будівельноінвестиційним та економіки території або нерухомого майна у випадку інвестиційних проектів). Найперше виділяються два типи опрацьовуваних проектів: інвестиційні проекти, що розраховані головним чином на провадження ремонтно-будівельних робіт – такі проекти мають високий рівень витрат і опрацьовуються у довгостроковому вимірі, спираючись на Стратегію розвитку міста і у співробітництві з іншими відділами. До завдань ВПРМС належить розробка цілей проекту, укомплектування необхідних документів, підготовка угод з партнерами проекту й складання власне аплікації на фінансування; «м’які» проекти – різного роду проекти, ефектом яких є не інвестиція, а ініціатива суспільного, господарського або культурного характеру (нп. навчання безробітних, культурні заходи і т.п.). Їхня фінансова вартість значно нижче від інвестиційних проектів. 48

2. Надання європейської інформації – це продовження дій з реалізації завдань міських центрів європейської інформації, утворених майже в усіх містах (гмінах) Польщі перед референдумом щодо вступу в ЄС. Європейська інформація – поняття дуже широке і стосується дуже різного кола питань: від найпростіших запитань учнів про функціонування ЄС, прохання про допомогу в пошуку відповідних актів права ЄС до звернення по допомогу в одержанні фінансування. Позаяк сфера справ, які стосуються євроінтеграції, дуже широка, не завжди вдається одержати інформацію одразу, однак час очікування на інформацію зазвичай не перевищує 1 день. 3. Міжнародне співробітництво. Можна показати кілька сфер такого співробітництва для міста Хойніце: Союз Балтійських Міст – організація міст, членом якої є Хойніце. Місто друкує вісники, організує обмін досвідом, допомагає знайти партнерів для міжнародного співробітництва. Єврорегіон Балтійського моря – крім членства в організації, яка диспонує частиною фондів PHARE, місто допомагає також у налагодженні контактів, організує навчання й зустрічі. За проектом MECIBS у червні 2004 року у Хойніцах відбулася міжнародна конференція з проблем навколишнього середовища й зрівноваженого розвитку міст середньої величини. У рамках цього ж проекту (практично без залучення коштів з боку міста) Хойніце брало участь в ініціативі, яка об’єднала роботу науковців і представників місцевого самоврядування. Контакти з партнерськими містами: Емсдеттен, Бад Бевенсен, Байо, Корсунь Шевченківський і Мозир. Про інвестиції, фінансовані в місто Хойніце зі структурних фондів ЄС, можна прочитати на сторінці: http://www.miasto.chojnice.pl «М'які» проекти, профінансовані ЄС (2003–2004): «Хойніце в Євросоюзі»: Управління Комітету Європейської Інтеграції профінансувало інформаційну кампанію перед референдумом щодо членства в ЄС (зокрема, друк листівок, закупівлю книжок, призів на конкурси, проведення навчань для підприємців, молоді, НДО). «Міський клуб суспільної інтеграції» (тренінги, зустрічі, заняття клубу для соціально вразливих прошарків населення – людей, які лікуються від алкогольної або наркотичної залежності, безробітних або інвалідів).

«Хойніччани – громадяни Європейського Союзу: популяризація членства Польщі в ЄС» (святкування вступу Польщі до ЄС). «Європейський тиждень мобільності-2004 у Хойніцах» (інформаційні заходи для громадян). «Спортивне місто Хойніце» (2003, 2004) – програма для поширення занять спортом для молоді, а також для дітей з проблемних родин. «Спільна Європа – зустріч жителів партнерських міст у Хойніцах». «Європейське місто Хойніце: молодь та історія» (фінансування за програмою Єврокомісії «Молодь»). «Будівництво клубу водного спорту». «Свята і танці у спільній Європі» (організації гастролей хойніцького фольклорного гурту «Кашебе» до Чехії і Німеччини).

Досвід реалізації PPP-проектів у Чеській Республіці: союз бізнесу і місцевої влади* Абревіатура РРР розшифровується з англійської як «Publіc and Prіvate Partnershіp» або «партнерство публічного й приватного секторів» і характеризує соціально відповідальні проекти, здійснювані спільно органами місцевого самоврядування або державою разом із підприємцями або неурядовими організаціями з метою поліпшення якості послуг, надаваних населенню, й розвитку територій. Фінансування проектів РРР – один із пріоритетів ЄС, а одержання дотацій на них – завдання чеських Бюро євроінтеграції. Чеські міста й регіони починають усе більше використовути нові методи менеджменту, засновані на співробітництві з приватним сектором, неурядовими організаціями та іншими цивільними асоціаціями. Водночас, досвід інтеграції PPP-моделі в загальну практику місцевого самоврядування поки що обмежений, він потребує вдосконалення концептуальної та законодавчої структури, а також чіткого розуміння цілей проектів й поділу відповідальності. У структурі програм ЄС на період 2007–2013 рр. передбачається, що приватний сектор відіграватиме важливу роль у фінансуванні проектів розвитку територій. Ця тенденція відбита в недавно розробленій концепції Міністерства місцевого розвитку Чехії, де вказується, * Джерело: Zuzana Khendriche Trhlínová. Actual challenges of implementation of PPP projects in Czech Republic (University of Economics of Prague, http://kreg.vse.cz); Jaroslava Kadeřábková (Western Bohemia University, Pilsen, Czech Republic, http://plzen.juristic.cz/kvs), 2008.

що проектам PPP надаватиметься пріоритет у рамках Політики єднання протягом 2007–2013 р. На національному рівні у Чехії реалізується ряд експериментальних проектів PPP під гарантії держави, зокрема в таких галузях, як: модернізація залізниць, розширення автострад, будівництво інфраструктури для в’язниць і місць правосуддя. Великі проекти PPP, що впроваджуються з 2008 р. і гарантовані чеською державою, зазвичай є загальнонаціональними. Водночас є вже деякі проекти, реалізовані на місцевому рівні. Інтерес до проектів PPP затребуваний місцевим самоврядуванням з кількох причин: збільшення попиту на комунальне обслуговування високої якості й товари в умовах обмежених фінансових можливостей, необхідність виконання жорстких європейських стандартів у деяких сферах комунального обслуговування, які частина муніципалітетів не здатна охопити (наприклад, водоочищення), недостатні фінанси місцевих бюджетів у деяких, особливо сільських, областях, роздрібнена структура розселення у Чеській Республіці з багатьма сільськими громадами і маленькими та середніми містами, отримання муніципалітетами багатьох повноважень без адекватних фінансових ресурсів. Головним чином усі чеські муніципалітети почали співробітництво із приватним сектором відповідно до основних суспільних потреб, таких як збір сміття, освітлення вулиць, зелена регенерація регіонів, облаштування зон автостоянок та ін. На додаток до цих класичних проектів місцеві органи влади почали більш інтенсивно взаємодіяти у царині розвитку територій, на зразок забезпечення соціальної й оздоровчої інфраструктури. Одним із перших успішних прикладів проектів PPP, реалізованих у сільських районах, є регенерація земель у маленькому селі Задній Ходов (Zadnі Chodov) на Заході Чехії. Місцева адміністрація зволіла реалізувати проект у співробітництві з приватним сектором, що дозволило уникнути спекуляцій територією, які могли відбутися у випадку її продажу в приватні руки. Динамічного розвитку цих типів проектів у сільських районах очікують у наступних роках, особливо в контексті фінансової допомоги для місцевого розвитку від 49

Структурних фондів ЄС (наприклад, у рамках ініціативи ЛІДЕР – LEADER іnіtіatіve). Тим часом підготовка і реалізація проектів PPP залежать головно від здатності місцевої адміністрації здійснити ці проекти, а також від взаєморозуміння в межах місцевої громади. Сьогодні чимало чеських міст планує запустити проекти, засновані на PPP-моделі. Наприклад, проект Центру конгресу в місті Злін (Zlіn), проекти спортивнокультурного центру в місті Брно (Brno) або платного доступу для індивідуального транспорту до центру Праги (в обговоренні). Для успішного функціонування PPP-проектів необхідно: ураховувати законодавчий та екологічний контексти. У Чехії проекти PPP тепер зазначені в Законі про концесії (прийнятий у 2006 р.) і Законі про суспільні контракти (прийнятий у 2006 р.), але є усе ще багато юридичних винятків, які зменшують прозорість проектів PPP. мати чіткий поділ повноважень між національним, регіональним і місцевим рівнями управління у наданні деяких комунальних послуг. Один із прикладів – сфера співробітництва муніципальних поліцейських органів (які підзвітні муніципалітетам) і приватних організацій, що гарантують вимір швидкості, а також служб безпеки. Закон безпосередньо не забороняє ці типи співробітництва, але деякі міста були недавно покарані за співробітництво із приватним сектором в установці радарів швидкості та вилученні посвідчень водіїв. об’єднати знання менеджменту й досвід місцевого самоврядування. Часто бракує фахівців, які могли б підготувати якісні контракти з усуненням ризиків, скласти інвестиційні проекти, професійні стратегічні плани та ін. розуміти довгострокову відповідальність за проектами PPP, чого сьогодні бракує через відсутність у представників місцевої влади впевненості щодо свого мандата, відтак вони часто віддають перевагу рішенням, пов’язаним із політичним інтересом їхнього циклу. мати внутрішній та зовнішній комунікативний зв’язок у місті, а також довгострокову стратегію муніципалітетів щодо організації мережі партнерств. Багато громадян, асоціації й інші гравці проектів PPP бояться корупції, що могла бути пов’язана з ними, тому спеціальну увагу треба приділяти поширенню інформації щодо основних принципів PPP, їхньому обговоренню із громадянами й громадськими асоціаціями. 50

застосовувати нові методи управління якістю в публічній адміністрації, зміцнювати зв’язки й партнерства між суспільним сектором, приватним сектором і громадянами. Перспективи Широке використання проектів PPP приведе в майбутньому до важливих позитивних ефектів: скороченню ціни й росту кількості та якості комунальних послуг і товарів, створенню атмосфери високої прозорості й порозуміння між приватним бізнесом і місцевою владою, набуттю європейських стандартів управління.

Загальні позиції для України Спираючись на досвід країн Вишеградської групи, головним завданням інформаційної стратегії України має бути зміцнення євроінтеграційних прагнень українського суспільства. Просвітницько-інформаційні заходи потрібно спрямувати на: роз’яснення громадськості проблематики Європейського Союзу; тлумачення впливу членства в ЄС на суверенність держави, її безпеку, міжнародну позицію та економіку: інтеграція України зі структурами Європейського Союзу є не самоціллю, а одним із засобів прискорення системної трансформації країни; роз’яснення зміни прав та обов’язків громадян, які спричинить членство в ЄС; упровадження проблематики європейської інтеграції в загальну систему національної освіти. В Україні необхідно створити систему підготовки і навчання у сфері європейської інтеграції, що передбачає європейські університетські студії (маґістерські й післядипломні), спеціальні курси, семінари, професійні стажування. Зростає роль мережі науково-дослідних центрів та європейських студій, які матимуть центри європейської документації і основним завданням яких буде освіта (у тому числі дистанційне навчання) та аналіз процесів інтеграції. Важливим елементом професійного вдосконалення працівників державної адміністрації буде так звана «європейська стежка». Це навчання охопить службовців, які розпочнуть працю в підрозділах адміністрації, які реалізують завдання, що випливають з Угоди та відповідних домовленостей і програм адаптації до стандартів ЄС. Особливу увагу слід приділити вивченню іноземних мов особами, яких залучають до процесу європейської інтеграції.

8

ФАКТИ ТА СТАТИСТИКА

Підтримка членства збільшилася

Інвестиційні взаємини ЄС – Україна та Україна – ЄС

Соціологічна служба Європейської Комісії – Євробарометр – оприлюднила в грудні 2007 року дані опитування щодо ставлення громадян ЄС та країн-кандидатів до членства їхніх держав у Союзі. Більшість – 58% – вважають це доброю справою. Порівняно з показниками, зафіксованими весною того самого року, підтримка членства в ЄС зросла на 4%. Найсуттєвіше — у Люксембурзі (навесні була 74%), Франції (52%), Греції (55%), Хорватії (29%) та Швеції (50%). Зменшився відсоток людей, що вважають членство в ЄС добрим для своєї країни, у Словаччині (навесні було 64%), Естонії (66%) та Великій Британії (39%).

Чи вважаєте ви, що членство в Євросоюзі добре для вашої країни? Країни

Люксембург Нідерланди Бельгія Ірландія Польща Румунія Данія Іспанія Німеччина Литва Греція Естонія Франція Португалія Словаччина ЕС-27

Підтримка, %

82 79 74 74 71 71 69 68 67 65 62 61 60 58 58 58

Країни

Словенія Мальта Болгарія Італія Фінляндія Чехія Кіпр Угорщина Австрія Латвія Велика Британія Країни-кандидати Македонія Туреччина Хорватія

Джерело: Євробюлетень, № 1, січень, 2008.

Підтримка, %

56 54 52 50 45 45 40 40 38 37 34

Обсяг прямих іноземних інвестицій до України з країн Європейського Союзу у 2007 році зріс у 1,4 рази – до 22 млрд. 944,5 млн. дол. За даними Держкомстату, основний обсяг інвестицій надійшов до України з Кіпру – 5 млрд. 941,8 млн. дол. (на 1 січня 2007 року – 3 млрд. 187,5 млн. дол., зростання 86,4%), Німеччини – 5 млрд. 917,9 млн. дол. (на 1 січня 2007 року – 5 млрд. 578,1 млн. дол., зростання 6,1%), Голландії – 2 млрд. 511,2 млн. дол. (на 1 січня 2007 року – 1 млрд. 533,8 млн. дол., зростання 63,7%), Австрії – 2 млрд. 075,2 млн. дол. (на 1 січня 2007 року – 1 млрд. 633,8 млн. дол., зростання 27%), Великобританії – 1 млрд. 968,8 млн. дол. (на 1 січня 2007 року – 1 млрд. 563,4 млн. дол., зростання 25,9%). Прямі інвестиції з України до країн Європейського Союзу на 1 січня 2008 року становили 5,9 млрд. дол. проти 74,8 млн. дол. на 1 січня 2007 року. За даними Держкомстату, збільшення показника відбулося за рахунок зростання обсягів інвестицій з України на Кіпр – з 10,3 млн. дол. на 1 січня 2007 року до 5 млрд. 825,5 млн. дол. на 1 січня ц.р. Загальний обсяг інвестицій з України на 1 січня 2008 року становив 6 млрд. 196,1 млн. дол. проти 243,3 млн. дол. на 1 січня 2007 року. Джерело: Державний комітет статистики України.

Річний рівень інфляції в ЄС 76 49 35

29 лютого 2008 року Євростат опублікував дані річного рівня інфляції в економіці зони євро (ЄС-15) та ЄС у цілому (ЄС-27). За даними статистичної служби Союзу, річний рівень інфляції в ЄС склав у січні 3,4%. 51

Торік (січень 2007) він дорівнював 2,1%. Річні показники інфляції у зоні євро (ЄС-15) склали у січні 3,2%. Рік тому вони зупинилися на позначці 1,8%. Найменший річний рівень інфляції Євростат зафіксував у Нідерландах (1,8%), Сполученому Королівстві (2,2%), Німеччині (2,9%) та Португалії (2,9%). Найбільш стрімке зростання цін протягом року було наявне у Латвії (15,6%), Болгарії (11,7%) та Естонії (11,3%). Нагадаємо, що 21 лютого Європейська Комісія опублікувала проміжний прогноз розвитку економіки ЄС у 2008 році. За оцінками Комісії, річний рівень інфляції складе в Союзі 2,9%, а рівень зростання ВВП знизиться до 2%. Джерело: www.europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do? reference=STAT/08/27

Готелі ЄС стають популярнішими 25 лютого 2008 року Євростат опублікував інформацію про те, як часто туристи зупиняються в готелях країн ЄС. За даними статистичної служби ЄС, минулого року мандрівники загалом провели у готелях 1 мільярд 578 мільйонів ночей. Це свідчить про зростання порівняно з 2006 роком (на 3,1%), хоча його темпи дещо нижчі від темпів зростання в попередні роки (+4,3% у 2006 році, +4,6% у 2005 р.). Найпопулярнішими в ЄС є готелі Іспанії, за якою йдуть Італія, Німеччина, Франція та Сполучене Королівство. Водночас найбільше зростання популярності готелів було зафіксовано в Польщі (загальна кількість ночей, що їх провели мандрівники в польських готелях збільшилася порівняно з минулим роком на 11,5%), Румунії (+9,1%), Латвії (+9%), Мальті (+8,5%) та Нідерландах (+8,3%). Джерело: www.europa.eu/rapid/pressReleasesAction. do?reference=STAT/08/25

Разом у розмаїтті: Європейський рік міжкультурного діалогу

З 1 січня 2008-го у Євросоюзі розпочався Європейський рік міжкультурного діалогу. Гаслом його є «Разом у розмаїтті». Ще на початку грудня 2007-го Європей52

ська Комісія спеціальною церемонією відкрила присвячену події інформаційну кампанію. Серед іншого, було презентовано сайт року – www.dialogue2008.eu, через який також можна здійснювати міжкультурний діалог, обмінюватися передовим досвідом. Європейський рік міжкультурного діалогу має за мету покращити взаєморозуміння між народами та етнічними групами в ЄС і закласти фундамент відповідної політики Союзу. Буде досліджено переваги культурного розмаїття, заохочено активну громадську участь у європейських справах. Проведення такого року є спільною ініціативою Європейського Союзу в цілому, його країн-членів та громадянського суспільства. Бюджет акції становить 10 млн. євро. Гроші підуть на підтримку інформаційної кампанії, досліджень на тему міжкультурного діалогу. З цього бюджету співфінансуватимуть 7 загальноєвропейських проектів і 27 національних – один на кожну країну-члена. Міжкультурний діалог – що це означає для людей в ЄС? ( %) Спілкування між різними громадами

23

Співробітництво, обміни, міждержавна мобільність

13

Спільне проживання, пізнання й розуміння інших культур

11

Культурні події та доступ до культури

10

Співіснування і культурна різноманітність

9

Поділ європейської культури

5

Поширення мовної різноманітності

4

Толерантність, рівні права

4

Освіта, обмін інформацією та ідеями

3

Діалог у сфері економіки й політики

3

Імміграція

3

Збереження традицій

1

Інше

8

Джерело: Євробюлетень, № 1, січень, 2008.

Місцевий розвиток, орієнтований на громаду 5 вересня 2007 року розпочалася реалізація проекту Європейської Комісії «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (далі – проект). Проект впроваджуватиметься Програмою розвитку ООН в Україні (ПРООН), яка має значний досвід реалізації проектів, що використовують методи соціальної мобілізації, зо-

крема в Автономній Республіці Крим та окремих областях України. Проект розрахований на 3,5 роки, а його бюджет складає 13,2 млн. євро. Проект має за мету підтримати територіальні громади по всій території України у справі покращення базової комунальної інфраструктури шляхом самоорганізації громад, розбудови їх потенціалу та впровадження невеликих за обсягом громадських ініціатив (мініпроектів) у наступних пріоритетних сферах: охорона здоров'я (підтримка мережі фельдшерсько-акушерських пунктів, переважно у сільській місцевості) навколишнє середовище (утилізація відходів, знешкодження запасів пестицидів тощо) енергозбереження (енергозберігаючі заходи, збільшення використання відновних джерел енергії тощо) комунальне водопостачання

комунальний транспорт (подолання ізольованості в сільській місцевості) Цільовою групою проекту є села, селища та малі міста з населенням до 10 тис. осіб. Окрім заходів, спрямованих на зміцнення потенціалу громад-учасниць, проект запровадить механізм грантової підтримки, який дозволить громадам-учасницям отримати стартовий капітал на реалізацію їхніх ініціатив (до 7 300 євро та не більше 50% кошторису ініціативи). Очікується, що в рамках проекту не менш як 1000 громадських ініціатив щодо покращення базової комунальної інфраструктури отримають співфінансування на додаток до внеску самої громади та коштів державного і місцевих бюджетів. Джерело: Представництво ЄК в Україні. – www.delukr.ec.europa.eu/ page44437.html

53

CONTENT

EU AND LOCAL SELF-GOVERNMENT: VISEGRAD CITIES EXPERIENCE AND UKRAINIAN PROSPECT Scientific-methodological manual І. About European Union What is EU? EU – a world player How does EU work? EU’s history milestones How does the budget of European Union forms? Trade relations of EU as a factor of regional economic growth Main European values ІІ. Ukraine – European Union European choice of Ukraine Ukraine – EU: chronology of bilateral relations Treaty about the partnership and cooperation between Ukraine and European Union Action Plan Ukraine – EU Ukraine – European Union: successful trade partnership EU’s enlargement impact EU – the biggest donor of Ukraine Regional politics of Ukraine – EU relations Conformity of Ukraine to EU’s economic Main requirements for EU accession Administrative reform as the condition of membership Advantages and problems of international process for Ukraine Tasks for the Government of Ukraine in the short-term perspective ІІІ. Visegrad Group – «preparation class» for EU accession Together into the European structures Reasons of creation and tasks of V4 Visegrad Group development Internal structure of V4 International Visegrad Fund (ІVF) Visegrad Group and Ukraine ІV. European Policy of Neighborhood Place of the Policy of Neighborhood in the system of EU’s external relations Policy of Neighborhood financing Plans of the European Policy of Neighborhood strengthening Introduction of Twinning instrument V. Programs of European Union Main groups of EU programs Presence and future of INTERREG programs Program of neighborhood Hungary – Slovakia – Ukraine Programs of technical support of EU in which Ukraine participates EU funds of support exploitation: integrated experience of V4 countries Structural Funds of European Union Ukraine’s access to Structural Funds of EU Financial cooperation of EU and Ukraine in year 2007 54

5

12

22

27

30

CONTENT

VІ. Opportunities of local powers financing from EU funds: experience of V4 countries Bodies of local self-government in the system of EU financing Facilitation of access to EU finances General principles of support exploitation Well-designed projects: how should they be developed? Projects estimating Financing from the Structural Funds of EU: example of Polish regions Financing from the Structural Funds of EU: example of Slovak cities

36

43 VІІ. Bureaus of the European Integration in the Visegrad cities Types and tasks of Bureaus Structure and directions of Bureaus of the European Integration activities Mechanism of creating and structure Bureaus of the European Funds Directions of Bureaus of the European Funds activities Sphere of investment projects preparing and coordinating Practice of development and functioning of Bureaus of the European Funds (cities examples) Experience of PPP-projects realization in Czech Republic: alliance of business and local authority General recommendations for Ukraine VІІІ. Facts and Data Approving of membership in EU increased Investment relations EU – Ukraine and Ukraine – EU Annual rate of inflation in EU EU hotels become more popular Together in diversity: European year of intercultural dialogue EC project «Local development oriented on the community»

51

55

Науково-методичний посібник

ЄС та місцеве самоврядування: досвід вишеградських міст та українська перспектива

Керівник проекту О.І. Соскін Головний редактор А.М. Матвійчук

Книга видана за сприяння Міжнародного Вишеградського Фонду (IVF)

Видавець «Інститут суспільної трансформації» а/с 297, Київ, 01034, Україна Tел./факс: +38 (044) 235 98 28, 235 80 23 E-mail: [email protected] WEB: www.ist.osp-ua.info

Підп. до друку 20.03.2008. Формат 60x90/32 Папір офс. Друк офс. Гарнітура EuropeCond Ум. друк. арк. 4,09. Облік.-вид. арк. 3,5 Замовл. № 157. Наклад 1000 прим.

Макетування та друк ТОВ ТЕФ «ОЛБІ» 56