Словник шкільної термінології. Фізика

Передмова Упродовж останніх років вийшли у світ безліч словників із найрізноманітніших галузей знань. Багатогалузеві словники охоплюють термінологію кількох суміжних галузей науки, які оперують переважно спільним поняттєво-термінологічним апаратом. Значну частину термінологічної лексикографії складають галузеві словники, які охоплюють найрізноманітніші напрямки суспільної діяльності. До кола рідкісних словників термінології належать тлумачно-перекладні. Існують також двомовні та багатомовні (перекладні), термінологічні словники енциклопедичного характеру чи змісту. До вузькогалузевих можна віднести словники, які наводять термінологію певної спеціальності або ще більш обмеженої тематики — курсу. Дослідники української термінології намагаються осягнути тенденції розвитку сучасної мови, виходячи зі столітніх традицій термінотворення. Можна вважати вже доведеним і загальновизнаним, що упорядкування, унормування, кодифікація та уніфікація української термінології належить до державотворчих процесів, бо очевидним є те, що безповоротний процес українського державотворення диктує такі потреби національного життя, які сприяли б утвердженню його престижу в усьому світі. До такої ділянки належить і наукова мова, в тому числі розвиток термінології. У третє тисячоліття ми прийшли з вагомими здобутками у розвитку термінологічних систем, - з -

а як наслідок цього — до розвитку власної термінологічної системи та лексикографії. Особливістю нашого часу є те, що нарешті після багатьох років утисків українська мова знову зайняла своє місце в усіх сферах життєдіяльності, зокрема у науковій галузі. Національна термінологія як складова частина наукової мови знаходиться на гребені свого національного відродження. Відродження та поширення української мови в усіх сферах життя суспільства актуалізує одну з основних проблем сучасної української лексикографії — укладання словників, що враховували б останні зміни. На запити середньої та вищої освіти упродовж останніх років з'явилася низка термінологічних словників, які тією чи іншою мірою заповнили прогалину спеціальних назв і понять. За останні десять років з'явилося близько соа яц. наслідок цього — до возвртку вларнрї т_еоміго ґатунку, але вони здебільшого орієнтовані на студентів і фахівців у певній галузі. Пропоноване видання орієнтоване на учнів та вчителів. У словнику зібрані найпоширеніші терміни, вживані в галузі фізики й передбачені для вивчення шкільною програмою. Перша частина словника містить російські відповідники українських термінів і тлумачення фізичних понять. Друга частина видання становить собою перекладний словник з російської мови українською. Сподіваємося, що видання стане незамінним помічником у процесі вивчення шкільного курсу фізики, а також буде корисним для всіх, хто цікавиться фізикою. - 4 -

Українсько-російський тлумачний словник з фізики

А Абсолютна вологість повітря — Абсолютная влажность вбздуха — Величина, що вимірюється кількістю водяної пари (у грамах), яка міститься в 1 м3 повітря. Абсолютна температура — Абсолютная температура — Температура, яка відраховується за термодинамічною шкалою температур; за нуль термодинамічної шкали прийнято температуру, при якій припинився б поступальний (тепловий) рух частинок речовини. (і = - 2 7 3 , 1 5 °С) Абсолютне вйдовження — Абсолютное удлинение — Величина, яка визначається різницею довжини зразка в кінцевому та початковому станах. М=1-10; [Аі]=м. Абсолютний нуль —Абсолютний нуль — Початок відліку абсолютної температури за термодинамічною шкалою Кельвіна; абсолютний нуль температур розташований на - 7 -

абсолютний показник

273,15 °С нижче нуля температури за шкалою Цельсія. Абсолютний показнйк заломлення — Абсолютний показатель преломления — Величина, яка показує, у скільки разів швидкість поширення світла в даному середовищі менша за швидкость світла у вакуумі:

Абсолютно тверде тіло — Абсолютно твердое тело — Тіло, форма і розміри якого під дією будь-яких зовнішніх впливів можуть вважатися незмінними. Абсолютно тверде тіло можна розглядати як систему жорстко зв'язаних матеріальних точок, що містяться на незмінних відстанях одна від одної. Як і будь-яка інша модель, абсолютно тверде тіло не існує у природі, але цією моделлю зручно користуватися в тих випадках, коли деформаціями фізичних тіл можна знехтувати. Абсорбція — Абсбрбция — Поглинання речовин з газової суміші рідинами чи твердими тілами. Автоколивальні системи — Автоколебательние системи — Системи, в яких підтримуються незгасаючі коливання за рахунок здатності самої системи регулювати над-

адіабата

ходження енергії від постійного зовнішнього джерела. Автоколивання — Автоколебания — Незгасаючі коливання, які підтримуються в коливальній системі не за рахунок періодичного зовнішнього впливу, а за рахунок здатності самої системи регулювати надходження енергії від постійного зовнішнього джерела. Автотрансформатор — Автотрансформатор — Трансформатор, коли в якості вторинної обмотки використовується частина первинної або в якості первинної використовується частина вторинної обмотки. Адіабата — Адиабата — Графік адіабатичного процесу.

адіабатичний процес

Адіабатйчний (адіабатний) процес — Адиабатйческий процесе — Процес зміни стану газу, що відбувається без теплообміну з оточуючим середовищем. Акселерометр — Акселерометр — Прилад для вимірювання прискорень (перевантажень) у транспортних машинах, літальних апаратах тощо. За конструкцією може бути механічним, електромеханічним, оптичним тощо. Адрони — А д р о н и — Елементарні частинки, які беруть участь у сильних взаємодіях. Актйвність елемента — Актйвность злемента — Кількість радіоактивних розпадів за одиницю часу:

Актйвний опір — Актйвное сопротивление — Опір провідників, що входять до складу коливального контуру:

Акумулятор — Аккумулятор — Гальванічний елемент, здатний накопичувати електричну енергію внаслідок пропускання через електроліт електричного струму. Акумулятори бувають кислотні та лужні. Акустика — Акустика — Розділ фізики, який вивчає способи виникнення, поши- 10 -

алмаз

рення та взаємодії з середовищем звукових хвиль. Акустичний резонанс — Акустйческий резонанс — Явище посилення амплітуди звукових хвиль внаслідок резонансу. Акцепторна домішка — Акцепторная прймесь — Домішка з меншою валентністю, що здатна легко приймати електрони. Наявність акцепторної домішки у напівпровіднику приводить до того, що кількість дірок у кристалі набагато перевищує кількість вільних електронів, тому в такому напівпровіднику дірки є основними носіями заряду. Кристал з акцепторною домішкою називається напівпровідником ^-типу. Алмаз — Алмаз — Природний і синтетичний кристал карбонату. У природі зустрічається у вигляді окремих монокристалів або скупчень кристалічних зерен та агрегатів. При температурі 1000 °С алмаз перетворюється у графіт. Атоми Карбону в структурі алмаза зв'язані міцним ковалентним зв'язком з чотирма сусідніми атомами, які розміщені у вершинах тетраедра. Синтетичний алмаз отримано у 1960 р. в Інституті високих тисків АН СРСР.

альфа-розпад г

г

Альфа-розпад («-розпад) —Альфа-распад (а-распад) — Випромінювання ядром а-частинки (ядра гелію хНе). Пертворення ядра під час а-розпаду відбувається за схемою: г

Альфа-частйнка — Альфа-частйца — Ядро атома гелію \Не; зарядове число дорівнює 2, масове — 4. Аморфне тверде тіло — Амбрфное твердое тело — Тверде тіло в некристалічному стані, що характеризується ізотропією властивостей і відсутністю точки плавлення. Аморфний стан — Амбрфное состояние — Твердий стан речовини, який характеризується ізотропією властивостей і відсутністю точки плавлення. З підвищенням температури аморфна речовина розм'якшується й переходить у рідкий стан поступово. Ці особливості зумовлені відсутністю у речовини в аморфному стані строгої періодичності, властивої кристалам, у розміщенні атомів, йонів, молекул та їх груп на відстані сотень і тисяч періодів кристалічної гратки. У речовин в аморфному стані існує близький порядок у розміщенні сусідніх частинок. Ампер — Ампер — Одиниця вимірювання сили струму в СІ. 1А дорівнює силі постійного струму, який під час проходження - 12 -

анемометр

у двох паралельних прямолінійних провідниках нескінченної довжини, розташованих у вакуумі на відстані їм, викликає силу взаємодії на метр довжини, рівну 2 • 10~7Н. Амперметр — Амперметр — Прилад для вимірювання сили струму. Амплітуда —Амплитуда — Модуль найбільшого зміщення тіла (коливальної системи) від положення рівноваги. Амплітуда коливань — Амплитуда колебаний — Параметр коливання, що дорівнює найбільшому абсолютному значенню величини, яка періодично змінюється в гармонічному коливальному процесі. Аналізатор — Анализатор — Аналізатор-поляризатор, призначений для визначення стану поляризації світлової хвилі та реєстрації її змін. Анемометр — Анемометр — Прилад для вимірювання швидкості вітру й газових потоків. У метеорології для вимірювання середньої швидкості вітру застосовують ручний чашковий анемометр. Горизонтальна хрестовина, на кінцях якої закріплено 4 пустотні півсфери (чашки), повернуті випуклістю в один бік, обертається під дією вітру. Тиск вітру на вгнуту півсферу більший, ніж на опуклу. Це обертання передається стрілкам

анероїд

лічильника обертів. Зафіксоване число обертів за даний проміжок часу відповідає певній середній швидкості вітру за цей час.

Анероїд (барометр-Анероїд) —Анербид — Прилад для вимірювання атмосферного тиску. Основна його частина — кругла металева коробка з гофрованими основами (для збільшення еластичності), всередині якої створено розрідження. Зі збільшенням атмосферного тиску коробка стискається і тягне прикріплену до неї пружину; при зменшенні тиску пружина розпрямляється и верхня основа коробки піднімається. Переміщення кінця пружини через систему важелів передається стрілці, яка переміщується по шкалі. Анігіляція — Аннигиляция — Процес перетворення частинки та античастинки під час зустрічі на кванти електромагнітного випромінювання. - 14 -

антипротон

Анізотропія — Анизотропйя — Залежність фізичних властивостей від обраного напрямку у кристалі. Анізотропія притаманна кристалічним твердим тілам. Антигелій — Антигелий — Атом, ядро якого складається з двох антипротонів, а оболонка з чотирьох позитронів. Уперше було отримано в 1971 р. в СРСР. Антинейтрйно (У) — Антинейтрино (у) — Електрично нейтральна елементарна частинка, яка є античастинкою відносно нейтрино. Антинейтрон (п) — Антинейтрон (п) — Античастинка відносно нейтрона. Маса, спін і абсолютне значення магнітного моменту в антинейтрона та нейтрона однакові, а знаки магнітних моментів протилежні. Електричний заряд антинейтрона дорівнює нулю. Відкритий у 1956 р. у дослідах щодо розсіювання пучка антипротонів. Антипротон (р) —Антипротон (р) — Стабільна елементарна частинка, античастинка відносно протона. Маси і спіни протона й антипротона однакові; заряд і магнітний момент однакові за абсолютним значенням, але протилежні за знаком. Експериментально відкритий у 1955 р. групою американських фізиків.

антиречовина

Антиречовина — Антивещество — Сукупність атомів, ядра яких складаються з антинуклонів, а оболонка — з позитронів. Антиферомагнетйзм — Антиферомагнетйзм — Різновид феромагнетизму, якому властива антипаралельна орієнтація магнітних моментів сусідніх атомів у кристалічній гратці. Антиферомагнетизм пояснили Л. Д. Ландау і Л. Неель. У антиферомагнетиків відсутня спонтанна намагніченість, оскільки магнітні моменти антипаралельні й компенсують один одного. Нагрівання антиферомагчетика веде до зростання намагніченості, оскільки тепловий рух порушує антипаралельну впорядкованість магнітних моментів решіток. При певній температурі, що називається точкою Нееля, намагніченість антиферомагнетика досягає максимуму, після чого вона спадає і тіло стає парамагнетиком. Античастйнка — Античастйца — Елементарна частинка, яка має ті самі значення маси, спіну та інших фізичних характеристик, що й її «двійник»-«частинка», але відрізняється від неї знаками деяких фізичних характеристик (наприклад, знаком електричного заряду). Зустріч частинки й античастинки завжди супроводжується їх анігіляцією. - 16 -

атомна енергетика

Ареометр — Ареометр — Прилад для вимірювання густини рідини за глибиною його занурення. Являє собою скляний поплавок у вигляді трубки з поділками і тягарцем унизу. Ареометр занурюється в рідину тим глибше, чим менша густина рідини. У нижній частині ареометр має термометр для вимірювання температури досліджуваної рідини. Атом — Атом — Найменша частинка хімічного елементу, яка є носієм усіх його властивостей. г

г

Атомна (ядерна) енергетика — Атомная {ядерная) днергетика — Галузь сучасної техніки, яка ґрунтується на перетворенні внутрішньоядерної енергії в інші види енергії (внутрішню, механічну, електричну) та використанні її для промислових і побутових потреб. Один із перших способів вивільнення внутрішньоядерної енергії знайшли завдяки відкриттю в 1939 р. реакції поділу ядра. Як ядерне паливо використовують ізотоп урану 235Ц", а також 233ІІ або 239Ри. Першу дослідну промислову атомну електростанцію потужністю 5 тис. кВт було введено в експлуатацію в СРСР у 1954 р. Цей рік і вважається роком зародження атомної енергетики. Промислові

атомна одиниця маси

ядерно-енергетичні установки можна поділити на 3 групи: 1) установки, які виробляють теплоту для побутової теплофікації, а також для промислових потреб; для хімічних та інших виробництв, у яких технологічні процеси відбуваються при підвищеній температурі (теплові атомні станції); 2) установки, які використовують ядерну енергію для приведення в рух кораблів, літаків, поїздів тощо; 3) атомні електростанції (АЕС). г

г

Атомна одинйця маси — Атомная единйца массьі — Одиниця маси, яка дорівнює —маси ізотопу Карбону застосовується 12 в атомній та ядерній фізиці для визначення мас елементарних частинок, атомів і молекул. г

г

Атомна фізика — Атомная фйзика — Розділ фізики, який вивчає будову та властивості атома й елементарні процеси на атомному рівні. Для атомної фізики найбільш характерні відстані - 1 0 см (тобто порядку розмірів атома) й енергії зв'язку та елементарних процесів порядку кількох еВ. Будова речовини й елементарні процеси на атомному рівні зумовлені електромагнітними взаємодіями. г

г

Атомний кристал — Атомньїй кристалл — Кристал, у вузлах кристалічної ґратки якого знаходяться нейтральні атоми. - 18 -

Байдужа рівновага — Безразлйчное равновесие — Така рівновага, коли тіло при відхиленнях від положення рівноваги все одно залишається в рівноважному стані. а

ЇЇ

а — початкове положення тіла; б — кінцеве положення. Баріони — Барибни — Група важких елементарних частинок, до складу якої входять протони, нейтрони та гіперони. Барограф — Барограф — Самописний прилад для безперервного автоматичного записування змін атмосферного тиску. Застосовується на метеорологічних станціях, а також на літаках і аеростатах для реєстрації висоти піднімання. - 19 -

барометр

Барометр — Барометр — Прилад для вимірювання атмосферного тиску. Видрізняють ртутні барометри, в яких тиск вимірюється за висотою стовпчика ртуті та барометри-анероїди, в яких тиск визначається за величиною деформації металевої коробки, з якої частково відкачано повітря. Батисфера — Батисфера — Міцна (зазвичай сталева) камера у вигляді кулі з апаратурою для спостережень під водою; опускається на тросі з корабля. Бекерель (Бк) — Беккерель (Бк) — Одиниця активності радіоактивних ізотопів, названа на честь французького фізика А. А. Бекереля. Активність радіоактивного препарату дорівнює ІБк, якщо спостерігається 1 розпад за секунду. Бета-розпад (/?-розпад) — Бета-распад (р-распад) — Самовільне перетворення атомного ядра з випусканням електрона. Перетворення ядра під час /^-розпаду відбувається За ПУЙМПЮ!

Бетатрон — Бетатрон — Циклічний індукційний прискорювач електронів. Широко застосовується для прискорення електронів до енергій порядку 50 МеВ, хоча існує низка прискорювачів, розрахованих на більшу енергію (до - 3 4 0 МеВ). Для прискорення - 20 -

блок нерухомий

електронів до дуже високих енергій вигідніше користуватися синхротронами і лінійними прискорювачами. У бетатрона електрони прискорюються вихровим електричним полем індукції у змінному магнітному полі. Бета-частйнки (р-частйнкн) — Бета-частйцьі (Р>-частйцьі) — Електрони й позитрони, які випускаються атомними ядрами при їх бета-розпаді. Електрони випускаються при перетворенні внутрішньоядерного або вільного нейтрона у протон, а позитрони — при перетворенні внутрішньоядерного протона в нейтрон. Блйжній порядок — Блйжний порядок — Порядок у розташуванні частинок речовини, при якому закономірність розташування у просторі зберігається лише для найближчих сусідів. Ближній порядок притаманний рідинам і твердим тілам в аморфному стані. Блок нерухомий — Блок неподвйжньїй — Простий механізм, який застосовується для зміни напрямку сили без зміни її значення.

- 21 -

Б

блок рухомий

Б

Дія нерухомого блока аналогічна дії рівноплечого важеля. Умова рівноваги має вигляд: Р1 =Р 2 . Блок рухомий — Блок подвйжньїй — Простий механізм, який дає виграш у силі в 2 рази. Дія рухомого блоку аналогічна дії важеля, одне плече якого вдвічі більше за інше. Умова рівноваги має вигляд:

де Рг — докладена сила; Р2 — навантаження.

Брбунівський рух — Брбуновское движение — Невпорядкований рух завислих маленьких частинок у рідині чи газі, викликаний зіткненнями цих частинок з молекулами рідини або газу. Причина броунівського руху — тепловии рух молекул оточуючого середовища й відсутність точної компенсації сил співударяння з різних боків. Удари молекул приводять частинку у невпорядкований рух, траєкторією якого є зигзагоподібна - 22 -

бульбашкова камера

складна крива. Броунівський рух є одним із експериментальних підтверджень основних положень молекулярно-кінетичної теорії.

На малюнку показано траєкторію руху броунівської частинки. Бульбашкбва камера — Пузьірьковая камера — Прилад для реєстрації слідів (треків) заряджених частинок високих енергій, дія якого ґрунтується на закипанні перегрітої прозорої рідини поблизу траєкторії частинки. Рідина в бульбашковій камері перебуває при температурі, яка перевищує температуру кипіння. Внаслідок високого тиску кипіння рідини не відбувається. Перегрівання рідини спричинюється швидким зниженням тиску. Якщо в цей час через камеру пролетить заряджена частинка, то вона зумовить закипання води у вузькій області вздовж свого сліду і її траєкторія визначатиметься ланцюжком бульбашок пари. Через певний час бульбашки досягають достатніх розмірів і слід частинки фотографують. - 23 -

Б

в

валентність

Вакуум — Вакуум — Середовище, що містить газ, тиск якого набагато менший атмосферного. Можна вважати, що вакуум — це газ, розріджений настільки, що довжина вільного пробігу частинок у багато разів перевищує лінійні розміри посудини. Валентність — Валентность — Здатність атомів елементів утворювати хімічні зв'язки; кількісно характеризується числом. Валентність можна розглядати як здатність атома віддавати чи приєднувати певне число електронів зовнішніх електронних оболонок (валентних електронів). У випадку йонного зв'язку валентність — це число відданих чи приєднаних даним атомом електронів; у випадку ковалентного зв'язку валентність дорівнює числу усуспільнених електронних пар. Значна кількість елементів можуть мати різну валентність залежно від того, до яких сполук вони входять. - 25 -

валентні кристали

Валентні (атомні) кристали — Валентние (атомние) кристалли — Кристали, в яких атоми зв'язані один з одним ковалентним зв'язком. Валентні кристали тугоплавкі, мають високу твердість і пружність. Ват — Ватт — Одиниця потужності у системі СІ. ІВт — це потужність, при якій робота 1 Дж здійснюється за 1 с. Ватметр — Ваттметр — Прилад, призначений для вимірювання потужності електричного струму (в колах змінного струму — активної потужності). Найчастіше ватметр має електродинамічний вимірювальний механізм: послідовне коло (нерухому котушку) і паралельне коло. Тоді поворот рухомої котушки в магнітному полі нерухомої котушки пропорційний вимірюваній потужності. Щоб спотворюючий вплив приладу був незначний, послідовне коло повинне мати малий, а паралельне — великий опір. Щоб розширити межі вимірювання, застосовують: для постійного струму — шунти і додаткові опори, змінного струму — вимірювальні трансформатори струму і напруги. Це дає змогу вимірювати потужність до 12'10 9 Вт в електричних колах із струмом до 15 кА і напругою до 500 кВ. Вебер — Вебер — Одиниця вимірювання магнітного потоку. 1 Вб — це магнітний потік через поверхню площею 1 ж 2 , розташо- 26 -

взаємодія електромагнітна

ванну в однорідному магнітному полі перпендикулярно вектору магнітної індукції Ву модуль якого дорівнює 1 Тл. Взаємна індукція — Взаймная индукция — Явище виникнення (наведення) ЕРС індукції в одному електричному колі при зміні струму в іншому. Взаємна індукція зумовлена наявністю магнітного зв'язку в двох ва нші_в„о гш-ашлному„ ма^н і-тн ам-У„пал і. лепв ^ н ^ ^ - о л н о д і ^ н щ о / . ^фгнітнаму г цаш г прлформаторів. Вольт (В) — Вольт (В) — Одиниця потенціалу, ЕРС, електричної напруги в СІ. 1 В дорівнює електричній напрузі на ділянці електричного кола з постійним струмом силою 1 А при потужності 1 Вт. Взаємодія — Взаимодействие — Дія тіл одне на одне, яке супроводжується змінами стану їх руху. Взаємодії поділяються на гравітаційні, електромагнітні, сильні та слабкі. Взаємодія гравітаційна — Взаимодействие гравитацибнное — Один із фундаментальних типів взаємодії, що проявляється як взаємне притягання всіх частинок у природі. Взаємодія електромагнітна модействие длектромагнйтное - 27 -

— —

ВзаиОдна

взаємодія сильна

з фундаментальних взаємодій у природі, пов'язана з наявністю у частинки електричного заряду. Взаємодія сйльна — Взаимодействие сйльное — Один із фундаментальних типів взаємодій у природі, яке забезпечує стійкість атомних ядер. Взаємодія слабка— Взаимодействие слабое — Одна із фундаментальних взаємодій у природі, яка забезпечує взаємодії та перетворення елементарних частинок. Вйдиме світло — Видимий свет — Електромагнітне випромінювання, яке безпосередньо сприймається людським оком. Довжини хвиль видимого випромінювання лежать в інтервалі від 3,810~'м до 7,8-ІСГ'м; ці довжини хвиль відповідають частотам від 0,79- 10і5 Гц до 0,4-10 15 Гц. Вйдовження абсолютне — Удлинение абсолютное — Величина, яка дорівнює різниці довжини зразка в кінцевому та початковому станах:

Вйдовження відносне — Удлинение относйтельное — Відношення абсолютного видовження до початкової довжини зразка:

- 28 -

випромінювальна здатність

Вймушене випромінювання — Вьінужденное излучение — Процес випромінювання електромагнітних хвиль збудженими атомами та іншими квантовими системами під дією зовнішнього випромінювання. Частота, фаза, поляризація і напрямок змушуючого та вимушеного випромінення співпадають. Вймушені коливання — Вьінужденньїе колебания — Коливання, що відбуваються в системі під дією зовнішньої періодичної сили. Вимушені коливання завжди відбуваються з частотою зовнішньої сили. Випаровування — Испарение — Процес переходу рідини у газоподібний стан. Випромінювальна здатність тіла (спектральна густина енергетйчної світності) — Излучающая способность тела (спектральная плотность знергетйческой светймости) — Величина, яка дорівнює потужності випромінювання тіла з одиниці площі в одиничному інтервалі частот.

високотемпературний реактор

усього діапазону частот, що випромінюються тілом. Залежить від частоти випромінювання, абсолютної температури тіла, від матеріалу, форми і стану поверхні. Кращу випромінювальну здатність тіла при однаковій температурі мають чорні поверхні (сажа, оксамит, чорний папір тощо). В абсолютно чорного тіла найкраща випромінювальна здатність тіла, яка пропорційна четвертому степеню абсолютної температури тіла (Стефана — Больцмана закон). Повна випромінювальна здатність тіла у СІ вимірюється у ватах на квадратний метр (Вт/м 2 ). Високотемпературний реактор — Високотемпературний реактор — Енергетичний ядерний реактор, розрахований на робочу температуру порядка 600 °С і вище. Висока температура дає змогу досягти високих термічних ККД атомних станцій. Висота звуку — Висота звука — Якість сприйняття звуку, яка визначається частотою звукової хвилі. Чим вище частота звукової хвилі, тим вищий звук. Вихрове електрйчне поле — Вихревое злектрйческое поле — Електричне поле, яке породжується змінним магнітним полем. Вихрове електричне поле не пов'язане з електричним зарядом, його силові лінії — завжди замкнуті криві, а робота щодо пере-

- 30 -

відкритий коливальний контур

міщення заряду вздовж замкнутої траєкторії не дорівнює нулю. Відбивач нейтронів — Отражатель нейтрбнов — Шар речовини, яка оточує активМ З шеш^я-рщ^ялч в Г У Т В Ж І^А ЛУГ К ну Т Л Ї - Т П А Я К Т дпії повернення нейтронів в активну зону (інакше кажучи, для зменшення втечі нейтронів з реактора). Дія відбивача нейтронів ґрунтується на явищі розсіювання нейтронів різними речовинами. Відбивання світла — Отражение света — Зміна напряму світлової хвилі на межі двох середовищ, коли падаючий промінь і відбитий промінь знаходяться в одному середовищі. Відбивання світлової хвилі від плоскої повершк ЮССПЇ л тщЕктгіі світлової хвилі, відбувається за такими законами: 1) відбитий промінь лежить в одній площині з падаючим променем і перпендикуляром до межі середовищ, поставленим у точці падіння світлової хвилі; 2) кут відбивання за абсолютним значенням дорівнює куту падіння: Аа'=/.а . Під час відбивання світла відбуміот ення зяпрлу^щшпяж гЧ&м^щутлУл:тєклга>Аї широко використовується в оптичних приладах, наприклад дзеркалах, для одержання уявного зображення предмета. Відкрйтий коливальний контур — Открьіший колебательньш контур — Контур,

відносна атомна маса

вічний двигун

Відносний показнйк заломлення — Относйтельншй показатель преломления — Величина, яка показує, у скільки разів швидкість поширення світла в другому середовищі відрізняється від швидкості світла в першому середовищі:

Відносний рух — Относйтельное движение — Рух матеріальної точки (чи тіла) відносно рухомої системи відліку, яка певним чином переміщається відносно іншої, умовно прийнятої за нерухому. Вільне падіння — Своббдное падение — Рух тіла без початкової швидкості під впливом тільки притягання його до Землі. Вільні заряди — Свободние заряди — Заряджені частинки, здатні вільно переміщуватися по всьому об'єму речовини. Вільні коливання — Свободние колебания Коливання, які здійснюються в системі тільки під впливом внутрішніх сил. Вічний двигун другого роду — Вечний двйгатель вторбго рбда — Машина, яка здатна виконувати роботу в циклічному процесі тільки за рахунок енергії найбільш холодного тіла системи. Існування вічного двигуна другого роду суперечить другому принципу термодинаміки, тому неможливе. - 33 -

вічний двигун

В

Вічний двигун першого роду — Вечний двйгатель первогорбда — Машина, яка здатна здійснювати роботу в циклічному процесі без надходження енергії зовні. Існування вічного двигуна першого роду суперечить першому принципу термодинаміки, тому неможливе. Власна довжина — Собственная длина — Довжина тіла, виміряна в інерціальній системі відліку, відносно якої воно перебуває в спокої. Власний час рухомого тіла — Сббственное время подвйжного тела — Проміжок часу, виміряний за годинником інерціальної системи відліку, відносно якої тіло перебуває у спокої. Власна провідність напівпровідників — Собственная проводймость полупроводникбв — Це провідність хімічно чистих напівпровідників. Власна частота коливальної системи — Собственная частота колебательной системи — Частота вільних незгасаючих гармонічних коливань. Внутрішній фотоефект — Внутренний фотозффект — Явище збільшення провідності напівпровідників під дією світла. Виривання з атомів, молекул або йонів електронів, які залишаються всередені речовини. - 34 -

вольт-амперна характеристика

Внутрішня енергія — Внутренняя знергия — Сумарна енергія руху та взаємодії частинок речовини. Внутрішня енергія ідеального газу дорівнює сумарній кінетичній енергії його молекул. Вологість повітря абсолютна — Влажность вбздуха абсолютная —Величина, що вимірюється кількістю водяної пари (у грамах), що міститься в їж 3 повітря. Вологість повітря відносна — Влажность вбздуха относйтельная — Відношення абсолютної вологості даного повітря до абсолютної вологості повітря, яке місить насичену водяну пару при даній температурі. Відносна вологість повітря дорівнює відношенню парціального тиску водяної пари, що міститься у повітрі, до тиску насиченої водяної пари при даній температурі.

Вольт — Вольт — Одиниця напруги (різниці потенціалів) у системі СІ. 1В — це така напруга між двома точками, при якій сили електростатичного поля виконують роботу 1 Дж по переміщенню одиничного позитивного заряду між даними точками. Вольт-амперна характерйстика — Вольтамперная характерйстика — Залежність - 35 -

вольтметр

сили струму від напруги, прикладеної до елемента електричного кола. Вольтметр — Вольтметр — Прилад для вимірювання електричної напруги. Всесвітнє тяжіння — Всемйрное тяготение — Взаємне притягання всіх тіл у природі. Всесвітнього тяжіння закон — Всемйрного тяготения закон — Усі тіла у природі притягуються одне до одного з силами, прямо пропорційними добутку їх мас та обернено пропорційними квадрату відстані між ними:

Вторйнні нейтрони поділу — Вторйчние нейтрони деления — Нейтрони, які випускаються осколками при поділі ядер. Вузол кристалічної гратки — У зел кристаллйческой решетки — Положення рівноваги, навколо якого відбуваються колисили.. о.тшшіУ- „ві/т—дя пга/ти_ .шшкда певлї.лр гратку.

- 36 -

г Газ — Газ — Агрегатний стан речовини, в якому вона не здатна зберігати ані форми, ані об'єму. Характеризується слабкою взаємодією частинок речовини між собою. Газові лічйльники частйнок — Газовьіе счетчики частйц — Прилади для виявлення і дослідження радіоактивних випромінювань, космічних променів і взагалі йонізуючих частинок різного походження. В газовому лічильнику використовується здатність заряджених частинок, які рухаються з великою швидкістю, йонізувати газ. Газовий лічильник являє собою герметично закритий резервуар із двома електродами довільної форми, заповнений якимось газом чи сумішшю газів; найчастіше вживаються лічильники з електродами циліндричної форми, в яких по осі зовнішнього циліндра — катода — натягнуто тонку нитку — анод. Схема вмикання лічильника: пронизуючи об'єм газового лічильника, йонізуючі частинки створюють на своєму шляху вільні електрони - 37 -

гальванічний елемент

й позитивні йони, які під дією електричного поля рухаються до електродів; у зовнішньому колі виникають імпульси струму. Ці електричні імпульси підсилюються і подаються на реєстратор. Одним з видів газового лічильника є лічильник Гейгера-Мюллера. Гальванічний елемент — Гальванйческий з лемент — Джерело струму, в якому енергія хімічної реакції перетворюється на енергію електричного поля. Принцип дії гальванічного елемента полягає у взаємодії двох різнорідних металевих електродів, яке здійснюється через електроліт. Внаслідок окислювально-відновлювальної реакції відй,позитиви^піл^юєла-елекгслишттивних зарядів, і на клемах джерела створюється різниця потенціалів.

Гальванометр — Гальванометр — Прилад для вимірювання малих струмів і кількостей електрики. Гама-випромїнювання — Гамма-излучение — Електромагнітне випромінювання, - 38 -

Генрі

довжини хвилі якого <10 10м. Гама-випромінювання виникає під час радіоактивного розпаду атомних ядер, взаємодії швидких заряджених частинок з речовиною тощо. Гармонічні коливання — Гармонйческие колебания — Коливання, які відбуваються за законом синуса чи косинуса. Рівняння руху точки під час гармонічних коливань має вид: х = Азіп(соі+ф0) або х = А сов (соі+фц). Для того, щоб у системі виникли вільні незатухаючі гармонічні коливання необхідно: а) відсутність зовнішніх сил; б) відсутність сил тертя та опору рухові; в) наявність у системі пружної сили чи сили непружної природи, пропорційної зміщенню. Графічно гармонічні коливання можна представити таким чином:

Гвинт — Винт — Похила площина, яка навивається на вісь, що співпадає з віссю симетрії гвинта. Генрі — Генри — Одиниця індуктивності в СІ. Індуктивність котушки без феромагніт- 39 -

Г

геометричний зміст роботи

гідравлічний прес

Герц (Гц) — Герц (Гц) — Одиниця СІ частоти періодичного процесу. 1 Гц дорівнює частоті періодичного процесу, при якій за час 1 с відбувається один цикл процесу. Гігрометр — Гигрбметр — Прилад для вимірювання вологості повітря. Найбільш поширеними є волосяні гігрометри, в яких відносна вологість повітря вимірюється за зміною довжини знежиреної волосинки, та гігрометр Ламбрехта, в якому вологість повітря визначають за точкою роси. Гідравлічний прес — Гидравлйческий пресс — Пристрій для отримання високого тиску, підйому та переміщення вантажів великої маси. Гідравлічний прес складається з двох сполучених посудин різного діаметру з поршнями, заповнених рідиною. Тиск, за законом Паскаля, передається без змін у будь-яку точку рідини, тому прикладаючи невелику силу до поршня з меншою площею, отримаємо велику силу, що діє на поршень більшої площі.

- 41 -

Г

гідроаеродинаміка

Гідроаеродинаміка — Гидроазродинамика — Розділ гідроаеромеханіки, в якому вивчається рух нестискуваних рідин і газів та їх взаємодія з твердими тілами. Гідроаеромеханіка — Гидроазромеханика — Розділ механіки, присвячений вивченню рівноваги і руху рідин та газів, їх взаємодій між собою і з тілами, які вони обтікають. Гідроаеростатика — Гидроазростатика — Розділ механіки, в якому вивчається стан рівноваги рідин і газів під дією зовнішніх сил. Гідростатйчний парадокс — Гидростатйческий парадокс — Полягає в тому, що вага налитої в посудину рідини може не дорівнювати силі тиску, яку рідина чинить на дно посудини. Якщо посудина розширюється вгору, то сила тиску на дно менша за вагу рідини, а в посудині, яка звужується вгору, — більша. У циліндричній посудині обидві сили однакові. Якщо однієї рідини налити до однакової висоти в посудини різної форми, але з однаковою площею дна, то, незважаючи на різну вагу налитої рідини, сила тиску на дно буде однаковою для всіх посудин і дорівнюватиме вазі рідини в циліндричній посудині. Пояснюється гідростатичний парадокс тим, що гідростатичний тиск р завжди перпенди- 42 -

гіпотеза Планка

кулярнии до стінок посудини и тому сила тиску на похилі стінки має вертикальну складову яка компенсує вагу зайвого в порівнянні з посудиною — циліндром об'єму рідини В ПО судині і вагу недостаючого об'єму рідини в посудині. Гідростатичний парадокс виявлений французьким ученим Б. Паскалем у 1654 р.

Гідростатйчний тиск — Гидростатйческое давление — Тиск нерухомої рідини, який створюється за рахунок ваги її частинок. р = р§їі Гіпотеза Планка — Гипотеза Планка — Ідея квантування енергії випромінювання, яку висунув у 1900 р. М. Планк для пояснення закону випромінювання абсолютно чорного тіла. За гіпотезою Планка випромінювання енергії відбувається певними порціями — «квантами», енергія яких залежить від частоти Е = ЬУ, де Ь = 6,63 • 10"34Дж • с — стала Планка, V — частота випромінювання. Гіпотеза Планка стала основоположною в розвитку квантової фізики. - 43 -

Г

гіроскоп

Гіроскоп — Гироскбп — Симетричне тверде тіло, яке швидко обертається навколо осі, напрям якої може змінюватися у просторі. Захищений від зовнішніх впливів, гіроскоп стійко зберігає початковий напрям осі обертання. В сучасній техніці гіроскоп є основним елементом пристроїв, які застосовують для автоматичного керування рухом літаків, кораблів, ракет, стабілізації положення у просторі, для вимірювання швидкостей рухомих об'єктів (наприклад, ракет) тощо. Гістерезис магнітний — Гистерезис магнйтньш — Залежність властивостей феромагнітного зразка від його попередньої історії. Головна задача механіки — Основная задача механики — Визначити положення тіла у просторі в будь-який момент часу. Головна оптйчна вісь лінзи — Главная оптйческая ось лйнзьі — Пряма, яка з'єднує центри сферичних поверхонь, що обмежують лінзу.

Головнйй фокус лінзи — Главньїй фокус лйнзьі — Точка, в якій перетинається пучок - 44 -

гравітаційна стала

паралельних променів, що падає на лінзу вздовж головної оптичної осі.

Г

Голографія — Голография — Метод запису та відтворення хвильових полів, що ґрунтується на інтерференції хвиль. Голографія дозволяє отримати об'ємне зображення об'єктів. Гравіметрія — Гравиметрия — Наука про алель нжс. ппожелів ^ лю^пала є. на„ лінзх з формою Землі, її внутрішньою будовою і будовою земної кори. Методи гравіметрії використовують для визначення фігури пао^л^пьних ^ лш па яає^ня лі^з.у для пошуку корисних копалин. Гравітаційна стала — Гравитацибнная постоянная — Коефіцієнт пропорційності у формулі закону всесвітнього тяжіння, що не залежить від середовища, в якому пере45

гравітаційне поле

Г

бувають взаємодіючі тіла, від фізичних та блжашт.к_яааіімол 1юч і _ті цв^ _иіл_сЬізичних_тд їх руху. Гравітаційну сталу визначають дослідним шляхом. Вона дорівнює силі взаєблі^дю^ць „вдаєміл^і^ні-тіия - :вш_фі зі^шних- та бхва_РОт_ь._яза£:мо яіиті. „тіла. _ві л_сЬі адчних_тя відстані одна від одної. Числове значення бувають,-вяаємо ігіючі тіля^-ві о_гЬьзд ±та бііва ють вдаєтадл ючі.ду ля_-„віл_ ґМагщ^их-т^ відстані. В СІ вона дорівнює С = ( 6 , 6 7 2 0 + 0 , 0 0 4 1 ) - 1 0 11 Н • м 2 /кг 2 . Гравітаційне поле — Гравитацибнное поле — Одне з фізичних полів, за допомогою ють^в.^а^моліючі^ла^ в . і ^ И Н Н И К л1^ зумовлене їхніми масами. Градус Цельсія (°С) — Градус Цельсия (°С) — Позасистемна одиниця температури. Названа на честь шведського астронома А. Цельсія. Графік швйдкості рівномірного руху—График скорости равномерного движения — Пряма лінія паралельна осі часу. Пройдений тілом шлях чисельно дорівнює площі прямокутника, одна сторона якого дорівнює швидкості руху тіла, друга — часові руху. Графік шляху рівномірного руху — График путй равномерного движения — Пряма, що - 46 -

граничний кут

утворює з віссю часу кут, тангенс якого чисельно дорівнює швидкості руху тіла.

Гравітаційні взаємодії — Гравитацибнньіе взаимодействия — Один із фундаментальних типів взаємодії, що проявляється як взаємне притягання всіх частинок у природі. Гранйця міцності — Предел прбчности — Найбільша механічна напруга, яку може витримати зразок без руйнування. Гранйця пропорційності — Предел пропорциональности — Найбільша механічна напруга, при якій деформація ще залишається пружною. Гранйця пружності — Предел упругости — Найбільша механічна напруга, при якій ще не виникають помітні залишкові деформації. Гранйчний кут повного внутрішнього відбивання — Предельньїй угол пблного вну- 47 -

греи

г

треннего отражения — Мінімальний кут падіння, починаючи з якого спостерігається повне внутрішнє відбиття. зіпа о

71 Грей — Грей — Одиниця поглинутої дози випромінювання в СІ. 1 Гр дорівнює поглинутій дозі випромінювання, при якій опроміненій речовині масою 1 кг надається енергія йонізуючого випромінювання 1 Дж. Густина потоку енергії — Плбтность потбка днергии — Енергія, яка проходить за одиницю часу через одиницю площі поверхні, перпендикулярної променю.

Густина речовинй — Плбтность вещества— Маса речовини одиничного об'єму.

Гучність звуку — Грбмкость звука — Якість сприйняття звуку, що дозволяє розташовувати всі звуки за шкалою від тихих до гучних. Гучність звуку залежить від амплітуди коливань у звукової хвилі, а також від його частоти.

- 48 -

д Дальній порядок — Дальний порядок — Упорядкованість у розташуванні частинок, яка зберігається на відстанях, набагато більших відстані між сусідніми частинками. Дальній порядок спостерігається у речовин у твердому кристалічному стані. Двигун — Двйгатель — Машина для перетворення різних видів енергії в механічну енергію. Детектування — Детектйрование — Процес виділення низькочастотних коливань із високочастотних у приймачі під час радіозв'язку. Дефект маси ядра — Дефект масси ядра— Різниця між сумарною масою нуклонів і масою ядра:

Деформація — Деформация — Будь-які зміни форми та об'єму тіла. - 49 -

деформація

Деформація залишкова — Деформация остаточная — Деформація, яка не зникає після припинення дії зовнішнього навантаження . Деформація згйну — Деформация изгйба — Деформація, під час якої внутрішні частини тіл стискаються, зовнішні розтягуються, а середні частини не деформуються.

Деформація зсуву — Деформация сдвйга — Вид деформацій, який виникає під дією сил, докладених до протилежних граней тіла таким чином, що ці сили викликають зміщення один відносно одного шарів тіла, паралельних напрямку сил.

- 50 -

деформація

Деформація кручення — Деформация кручения — Деформація, яка виникає у стержні, один кінець якого закріплений, а до іншого прикладені дві рівні за значенням і протилежні за напрямком сили. Під час кручення циліндричного стержня його твірні згинаються за гвинтовими лініями, тому що тонкі шари стержня згинаються.

Деформація механічна — Деформация механйческая — Зміна взаємного розташування великої кількості частинок речовини, яке приводить до змін форми та розмірів тіла і викликає зміні сил взаємодії між частинками та появу механічної напруги. Деформація непружна (пластична) — Деформация неупругая — Деформація, при якій після припинення дії зовнішнього на-

деформація

вантажнення тіло не відновлює свої початкові форму та розміри. Деформація пружна— Деформация упругая — Деформація, при якій після припиненващіа жлєння-л\іло .не, ліігштішж свої т ч я т тю відновлює початкову форму та розміри. Деформація розтягу — Деформация растяжения — Зміна лінійних розмірів тіла внаслідок зміни відстаней між частинками під дією зовнішнього навантаження. Джерела світла — Источники света — Перетворювачі різних видів енергії в електромагнітну енергію оптичного діапазону світла. За механізмом випромінювання розрізняють теплові та люмінесцентні джерела світла. У перших — світіння досягається за рахунок внутрішньої енергії під час нагрівання тіл до високих температур (Сонце, лампа розжарення), їх спектр суцільний, положення максимуму його залежить від температури тіла; із збільшенням температури загальна енергія теплового випромінювання зростає, а її максимум зміщується в бік коротких хвиль. У люмінесцентних джерелах світла випромінювання світла здійснюється атомами чи молекулами газів або твердих тіл за рахунок енергії зовнішнього впливу — потоку електронів, електричного поля, струму, хімічної реакції тощо. Це газосвітні, люмінесцентні та електродосвітні лампи (неонова лампа, - 52 -

джерело струму

дугова лампа, лампа денного світла, ртутна лугова, лампа^ .лампа^кен^огр, лш і хла^ птчтлл спектри випромінювання лінійчаті, характерні для збуджених атомів речовини. Світлова віддача люмінесцентних джерелах світла більша, а отже, вони енергетично вигідніші за теплові джерела світла. Наприклад, у широкому спектральному діапазоні видимого світла лампа розжарення дає світловий потік приблизно 14 люменів на 1 Вт потужності, тоді як у лампи денного світла світлова віддача приблизно 43 лм/Вт. Джерело світла точкове — Истбчник света точковий — Джерело світла, яке випромінює в усіх напрямах сферичні світлові хвилі та розміри якого значно менші за відстань від нього до спостерігача. Джерело струму — Истбчник тбка — Пристрій, призначений для створення та підтримування електричного поля всередині провідника.

- 53 -

джоуль

Джоуль — Джоуль — Одиниця роботи в СІ. 1 Дж — це робота, яку виконує сила 1 Н щодо переміщення тіла на 1 м у напрямку дії сили. Дзеркало плоске — Зеркало плоское — Гладка полірована плоска поверхня, здатна відбивати світлові промені так, що справджуються закони геометричної оптики, зокрема рівність кутів падіння і відбивання світла. Розсіяне тілом світло, потрапляючи на плоске дзеркало, утворює в ньому зображення предмета. За допомогою плоского дзеркала дістають уявне зображення дійсних предметів у натуральну величину, симетричне відносно площини плоского дзеркала. Особливістю їх є те, що в порівнянні з самим предметом ліва і права сторони зображення в плоскогму дзеркалі міняються місцями (дзеркальна симетрія). Дзеркало сферйчне — Дзеркало сферичне — Гладка, полірована поверхня частини сфери, діаметр якої значно більший від довжини світлової хвилі. Дзеркала сферичні бувають вгнутими — дзеркальною є внутрішня поверхня сфери, опуклими — дзеркальна зовнішня поверхня сфери. Вгнуті сферичні дзеркала є збиральними, опуклі — розсікувальними. Сферичне дзеркало має характер- 54 -

дислокації

ні точки та лінії: а) оптичний центр; б) вершину; в) фокус головний; г) головну оптичну вісь; ґ) побічні оптичні осі; д) фокальну площину. Кожне сферичне дзеркало характеризується фокусною відстанню. Побудова оптичних зображень предметів у сферичному дзеркалі ґрунтується на законах геометричної оптики, зокрема рівності кутів падіння і відбивання світла. Положення зображення у сферичному дзеркалі відносно предмета визначається за допомогою формули сферичного дзеркала. В опуклому сферичному дзеркалі (К<0) зображення завжди уявне, а у вгнутому (К >0) — дійсне, якщо К , К ^ сі > — ,і уявне, коли а < —. Воно може бути

2

2

збільшеним чи зменшеним, прямим чи оберненим. Дійсні зображення у сферичному дзеркалі завжди обернені, уявні — прямі. Сферичні дзеркала широко використовують у різних оптичних приладах для утворення напрямлених пучків світла (рефлектори у прожекторах), в оптичних телескопах. Динаміка — Динамика — Розділ механіки, який вивчає причини руху тіл. Динамометр — Динамометр — Прилад для вимірювання сили. Дислокації (у кристалах) — Дислокации (в кристаллах) — Лінійні дефекти крис- 55 -

дисоціація

талічної гратки, які порушують правильне чергування атомних площин. Завдяки наявності дислокації реальні кристали здатні пластично деформуватися і руйнуватися під дією напруг, на кілька порядків менших за розраховані для ідеальних кристалів. Дисоціація електролітйчна — Диссоциация злектролитйческая — Процес розпаду молекул речовини, яка розчиняється, на йони під дією розчинника. Дисперсія світла — Дисперсия света — Залежність показника заломлення світла від довжини хвилі падаючого світла. Дифракційна гратка — Дифракцибнная реиіетка — Сукупність великої кількості однакових рівновіддалених щілин, розділених непрозорими проміжками: <ізіп0 -тХ — формула дифракційної гратки, за якою можна визначити положення дифракційних максимумів. Дифракція — Дифракция — Явище огинання хвилями перешкод, розміри яких співрозмірні з довжиною хвилі. Дифракція мікрочастйнок — Дифракция микрочастйц — Розсіювання мікрочастинок (електронів, нейтронів, атомів тощо) на кристалах або молекулах рідин і газів, у результаті якого поряд з основним пучком части- 56 -

дифракція

нок виникають додаткові відхилені пучки цих самих частинок. Дифракцію мікрочастинок уперше спостерігали в 1927 р. К. Девіссон і Л. Джемер: спрямований на поверхню монокристала пучок електронів розсіювався, утворюючи дифракційну картину в результаті інтерференції відбитих від різних атомарних поверхонь хвиль де Бройля. Положення дифракційних максимумів задовольняє Брегга-Вульфа умову. Дифракція Е О К В И Л Л О Ю Т . Ь _дшіаткові _ві Ю£рглані„_п¥ЧКИ природою: кожній мікрочастинці згідно з корпускулярно-хвильовим дуалізмом можна поставити у відповідність де Бройля хвилю довжиною X = Ь/гш;, де Ь — стала Планка, т і ї ; — маса і швидкість мікрочастинки. Оскільки просторовий розподіл дифракційних максимумів і мінімумів залежить від н о ^ .виникають, жд тщткрві^кід^ илену ЛУЛЩЇ дифракцію мікрочастинок використовують для структурного аналізу речовини (електронографія, нейтронографія). Г

Дифракція світла — Дифракция света — Огинання світловими променями контуру непрозорих тіл, розміри яких сумірні з довжиною світлової хвилі, і проникнення світла таким чином у зону геометричної тіні. Дифракція світла зумовлена хвильовими властивостями світла. У природних умовах спостерігається у вигляді нерізкої межі тіні - 57 -

дифракція

предмета, що утворюється при освітленні його точковим джерелом світла. За певних умов, коли розміри перешкоди сумірні з довжиною хвилі світла, можна спостерігати дифракційну картину — чергування світлих і темних зон на екрані. При дифракції монохроматичного світла на круглому отворі — це чергування світлих і темних кілець. На вузькій довгій щілині дифракція утворює смугасту дифракційну картину, положення максимумів і мінімумів якої визначається з умови: для мінімумів — а8Іп<р = ±2К—9

2

для максимумів, крім нульового поряд-

ку, — де а — ширина щілини, ф — кут дифракції, тобто кут між нормаллю до щілини і положенням відповідного мінімуму чи максимуму, X — довжина хвилі, к = 1,2, 3... Дифракційна картина білого світла має спектральне забарвлення. Дифузійна камера — Диффузиднная камера — Прилад для спостереження слідів йонізуючих частинок. Як і в камері Вільсона, в дифузійній камері сліди частинок стають видимими завдяки конденсації на йонах пари рідини, що перебуває в перенасиченому стані. Вздовж - 58 -

діаграма розтягу

шляху частинки на ионах утворюються краплі й при досить сильному освітленні слід частинки можна сфотографувати. На відміну від камери Вільсона, в якій необхідне для її роботи перенасичення створюється на порівняно короткий час (0,1-1 с) у результаті адіабатного розширення газу, в дифузійній камері ці умови існують стаціонарно. Винайшов дифузійну камерц американський фізик А. Лангсдорф у 1936 р. Дифузія — Диффузия — Явище самовільного змішування речовин внаслідок взаємП Ш Я Х ¥

Г

„ЧАГУШНКИ-

Л

Х^.ІІТВОШОШТКСЯ

у міжмолекулярні проміжки іншої. Діаграма розтягу — Диаграмма растяжения — Графік залежності відносного видовження зразка від прикладеної до нього механічної напруги.

- 59 -

діамагнетик

Діамагнетик — Диамагнетик — Речовина, яка слабо намагнічується в напрямі, протилежному напряму індукції зовнішнього намагнічуючого поля. Діелектрик — Дизлектрик — Речовина, яка не здатна проводити електричний струм. Це речовина, в якій відсутні вільні заряди. Діелектрйчна пронйкність — Дизлектрйческая проницаемость — Величина, яка показує, у скільки разів напруженість електростатичного поля в діелектрику менша напруженості поля у вакуумі:

Дійсне зображення — Действйтельное изображение — Оптичне зображення предмета, яке створюється пучками реальних світлових променів, що сходяться, в точках їх перетину. Діод вакуумний — Дибд вакуумний — Електронний прилад, в якому використовується явище термоелектронної емісії. Діод має два електроди — анод та катод, вміщені в балон, в якому створений вакуум. Катод нагрівається або за допомогою спеціального провідника, в якому тече струм, або внаслідок пропускання струму безпосередньо через катод. Перший тип катода має назву катода непрямого розжарювання, а другий - 60 -

дірка

є катодом прямого розжарювання. Умовні позначення діодів з катодом непрямого розжарювання і катодом прямого розжарювання показані на малюнках:

Діод напівпровідниковий — Дибд полупроводниковьій — Кристал з електронно-дірковим переходом, до протилежних областей є^като лодг ^дпамлга. тж а л шва нн^т... Умови і в коло. Діоптрія — Дибптрия — Одиниця вимірювання оптичної сили лінзи. Оптична сила лінзи дорівнює 1 дптр, якщо її фокусна відстань дорівнює 1 м. Дірка — Дшрка — Умовно позитивно заряджена частинка, яка відповідає відсутності електрона на траєкторії ковалентного зв'язку. - 61 -

д

діюче значення сили

- 62 -

домен

густини їх потоку і від складу опромінюваної речовини. Це пояснюється різними процесами взаємодії частинок і фотонів з електронами й атомами речовини. При інших однакових умовах доза тим більша, чим більший час опромінення, тобто доза нагромаджується ГУСТИНИ складу ощзпм-щіонанрї називається потужністю дози. Одиниця поглинутої дози у системі СІ — грей (Гр). Широко розповсюджена позасистемна одиниця рад: 1 рад = 10"2 Гр. Потужність дози вимірюється в Гр/с, Гр/год і т. д. Розрізняють експозиційну й еквівалентну дозу. Дозйметр — Дозиметр — Прилад для вимірювання доз випромінювання. Дозиметрія — Дозиметрйя — Розділ технічної фізики, завданням якої є: 1) вимірювання і розрахунки дози в полях джерел випромінювання; 2) вимірювання активності радіоактивних препаратів. Фізичною основою дозиметрії є закони взаємодії заряджених частинок, короткохвильового електромагнітного випромінювання і нейтронів з речовиною. Методи вимірювання дози грунтуються на затісуванні йонізаційних камер, лічильних трубок, фотоплівки, сцинтиляційних або хімічних дозиметрів, калориметрів. Домен — Домен — Область феромагнетика, яка спонтанно намагнічена до насичення. - 63 -

домішка акцепторна

В межах кожного домена магнітні моменти всіх атомів орієнтовані в одному напрямку. Розміри окремих доменів 10 6 - 1 0 4 м. Домішка акцепторна — Прймесь акцепторная — Домішка з меншою валентністю, здатна легко приймати електрони. Наявність акцепторної домішки у напівпровіднику приводить до того, що кількість дірок у кристалі набагато перевищує кількість вільних електронів, тому в такому напівпровіднику дірки є основними носіями заряду. Кристал з акцепторною домішкою називається напівпровідником ^р-типу. Домішка дбнорна — Прймесь дбнорная — домішка з більшою валентністю, здатна легко віддавати електрони. Якщо у напівпровіднику присутня донорна домішка, кількість вільних електронів набагато перевиК, дожах_кожщігл. лрмр.нл магнітну мржелти вільні електрони є основними носіями заряду. Такий напівпровідник називається напівпровідником 7і-типу. Домішкова провідність напівпровідників — Прймесная проводймость полупроводникбв — Провідність, зумовлена наявністю домішок у напівпровідниковому кристалі. Дбнорна домішка —Дбнорная прймесь — Домішка з більшою валентністю, здатна легко віддавати електрони. Якщо у напівпро- 64 -

другий закон термодинаміки

віднику присутня донорна домішка, кількість вільних електронів набагато перевищує кількість дірок, отже в такому кристалі вільні електрони є основними носіями заряду. Такий напівпровідник називається напівпровідником 7і-типу. Доцентрове прискорення — Центростремйтельное ускорение — Прискорення тіла під час рівномірного руху по колу.

Другий закон Ньютона — Второй закон Ньютона — Прискорення тіла, яке прямо пропорційне силі, що діє на тіло, й обернено пропорційне масі тіла.

Другий закон термодинаміки — Второй закон термодинамики — 1. Формулювання Кельвіна: неможливо побудувати теплову машину, яка виконувала роботу за рахунок внутрішньої енергії найбільш холодного тіла системи. 2. Формулювання Клаузіуса: кілшткл^- _ шз и вд _ донрпна_. шітугі шка^ .кі.пьмовільно переходила б від холодного тіла до гарячого. 3. Формулювання Планка: періодичний процес, єдиним результатом якого є перетворення теплоти в роботу, є неможливим.

друга умова рівноваги

Друга умова рівноваги — Второе услбвие равновесия — Для того, щоб тіло, закріплене на нерухомій осі, перебувало у стані рівноваги, необхідно, щоб алгебраїчна сума моментів сил, прикладених до тіла, дорівнювала нулю. М1+М2 + ... + МіУ = 0. Дуговйй розряд — Дуговбй разряд — Самостійний електричний розряд у газі, що виникає при великій густині електричного струму. Дуговий розряд існує при незначній напрузі (30/100 В) внаслідок інтенсивної емісії термоелектронної розжареного катода (температура понад 3000 К). Механізм дугового розряду полягає в ударній йонізації молекул газу в міжелектродному проміжку, спричиненій термоелектронами, що прискорюються електричним полем між електродами. Тому в цьому процесі значне місце займає також емісія автоелектронна. Малий електричний опір міжелектродного проміжку внаслідок високої електропровідності газу створює умови існування «дуги» при низькій напрузі. Дуговий розряд використовують як сильні джерела світла (дугові лампи), в дугових печах для виплавляння металів, при електрозварюванні.

- 66 -

Е

- 67 -

електричний заряд

Електрйчний заряд — Злектрйческий заряд — Фізична величина, яка характеризує властивість тіл вступати в електромагнітні взаємодії. Електрйчний опір — Злектрйческое сопротивление — Фізична величина, що характеризує протидію провідника чи електричного кола електричному струмові. Електрйчний резонанс — Злектрйческий резонанс — Явище різкого зростання сили струму при наближенні частоти зовнішньої змінної напруги до власної частоти коливального контуру. Електрйчний розряд (у газі) — Злектрйческий разряд (в газе) — Проходження електричного струму в газовому середовищі. Оскільки гази за звичайних умов є діелектриками, то, щоб вони стали електропровідниками, їх потрібно йонізувати. Якщо електричний розряд відбувається лише під дією стороннього чинника йонізації — йонізатора, то його називають несамостійним. При несамостійному газовому розряді електричний струм створюють електрони та йони, наявність і кількість яких зумовлені дією йонізатора (радіоактивного випромінювання, світла, космічних променів тощо), тиском газу і напруженістю електричного поля в газовому проміжку. Механізм самостійного електричного розряду головним чином поля- 68 -

електроліз

гає в йонізації газу внаслідок співударяння, причому потрібно, щоб у результаті проходження струму в газі виникали електрони, які після прискорення електричним полем брали б участь в ударній йонізації. У конкретних умовах, залежно від тиску газу і нащр^ в дюніза шУ„га:р£-внаслі лок.сдівші аояння. електричний розряд має різні види: дуговий розряд, іскровий розряд, коронний розряд, тліючий розряд. Електричний розряд широко застосовується в різних галузях науки і техніки: в йонізаційних камерах у ядерній фізиці для дослідження елементарних частинок за йонізаційною здатністю випромінювання, в електрозварюванні та іскровій обробці матеріалів, у лазерній техніці. Електрйчний струм — Злектрйческий ток — Впорядкований рух заряджених частинок. Електроємність провідника — Злектроемкость проводника — Величина, що покащ є йпн із ащї. рнаслі дрк. слі^лядянн^г, щоб його потенціал змінився на 1 В.

Електроліз — Злектрблиз — Проходження струму через розчин електроліту, яке супроводжується виділенням речовин на електродах. - 69 -

електроліт

Електроліт — Злектролйт — Речовина, розчин або розплав якого проводить електричний струм. Електролітйчна дисоціація — Злектролитйческая диссоциация — Розпад молекул електролітів (наприклад, кислот, лугів, солей) на позитивні та негативні йони під дією електричного поля молекул розчинника. Механізм електролітичної дисоціації обумовлений тепловим рухом і взаємодією полярних молекул розчиненої речовини та розчинника, які послаблюють зв'язки між йонами і створюють умови для їх розриву під час зіткнення. Так, у водяному розчині хлориду натрію молекула МаСІ розпадається на йони Ма+ і СІ-, оскільки енергія взаємодії між ними сумірна з енергією взаємодії цих йонів з молекулою води. Тому в процесі розчинення солі внаслідок теплових зіткнень молекул відбувається електролітична дисоціація — молекула розпадається на йони. Хаотичний рух йонів у розчині спричиняє обернений до електролітичної дисоціації процес возз'єднання позитивних і негативних йонів у нейтральні молекули. Цей процес називають молізацією, іноді — рекомбінацією. Електролюмінісценція — Злектролюминесценция — Випромінювання тіла, викликане електричним полем. - 70 -

електромагнітні хвилі

Електромагнітна взаємодія — Злектромагнйтное взаимодействие — Одна з фундаментальних взаємодій у природі, пов'язана з наявністю у частинки електричного заряду. Електромагнітне поле — Злектромагнйтное поле — Особлива форма матерії, за допомогою якої здійснюється взаємодія між електрично зарядженими тілами. У вакуумі електромагнітне поле характеризується вектором напруженості електричного поля Е (електричний вектор) та індукцією магнітного поля В (магнітний вектор), які визначають сили, що діють з боку поля на нерухомі та рухомі заряджені тіла. Нерозривно зв'язане з зарядженими частинками, якщо вони нерухомі або рухаються рівномірно, і «відривається» від них й існує незалежно у вигляді електромагнітних хвиль, якщо частинки рухаються прискорено. Електромагнітні коливання — Злектромагнйтние колебания — Періодичні зміни пов'язаних між собою електричного і магнітного полів. Електромагнітні хвилі — Злектромагнйтние волнш — Поширення у просторі електромагнітного поля, в якому напруженість електричного поля та індукція магнітного поля змінюються періодично.

електрометр

Електрометр — Злектрбметр — Прилад для виявлення та вимірювання електричного заряду. Електрометр складається з металевого стержня та стрілки, що обертається навколо горизонтальної осі. Стержень і стрілка вміщені в металевий корпус циліндричної форми, закритий склом. +

Електрон — Злектрбн — Елементарна частинка, яка є носієм найменшого заряду у природі. Електронвольт — Злектронвбльт — Одиниця енергії. Застосовується в атомній та ядерній фізиці, фізиці елементарних частинок. 1 еВ — це енергія, якої набуває електрон, що пройшов різницю потенціалів 1 В. 1 еВ = 1,6-Ю' 19 Дж. Електрбнно-дірковий перехід — Злектрбнно-дьірочньій перехбд — Контакт двох напівпровідників з різним типом провідності. - 72 -

електростатична індукція

Електронно-променева трубка — Злектрбнно-лучевая трубка — Вакуумний електронний пристрій, який дозволяє перетворювати електричні сигнали на видиме зображення•

Електрорушійна сйла — Злектродвйжущая сйла — Фізична величина, яка визначається роботою сторонніх сил щодо переміщення одиничного позитивного заряду вздовж замкнутого контуру: = 4™; [є]=вв я Електростатика — Злектростатика — Розділ електродинаміки, який вивчає взаємодію нерухомих зарядів. є

Електростатйчна індукція — Злектростатйческая индукция — Поява на протилежних - 73 -

електростатичне поле

гранях провідника, вміщеного в електричне поле, зарядів протилежних знаків. Електростатйчне поле — Злектростатйческое поле — Поле, яке створюється нерухомим зарядом. Електростатйчний захист — Злектростатйческая защйта — Оточення тіла замкнутою провідною оболонкою з метою захисту від впливу зовнішніх електричних полів. Електрохімічний еквівалент — Злектрохимйческий жвивалент — Величина, стала для даної речовини, яка чисельно дорівнює масі речовини, що виділяється на електроді під час проходження одиниці заряду.

Елементарна ячейка — Злементарная ячейка — Паралелепіпед найменших розмірів із характерним для даної гратки розташуванням частинок. Виконуючи паралельне перенесення елементарної комірки на відстань, рівну її ребру, можна отримати монокристал будь-яких великих розмірів. - 74 -

елементарні частинки

- 75 -

енергія

Енергія — Знергия — Фізична величина, що характеризує здатність тіла чи системи тіл здійснювати роботу під час зміни свого стану. (Це єдина міра різних форм руху матерії). Енергія зв'язку ядра — Знергия связи ядра — Енергія, яку слід витратити, щоб розділити ядро на окремі нуклони. Язв =Атс2 , '

де Ат — дефект маси ядра; с — швидкість поширення світла у вакуумі. Енергія йонізації — Знергия ионизации — Мінімальна енергія, яку слід витрати для того, щоб відділити електрон від нейтральної молекули. Ефект Вавйлова-Черенкова — Зффект Вавйлова-Черенкбва — Випромінювання світла, яке виникає під час руху в речовині заряджених частинок у тому випадку, коли їхня швидкість перевищує швидкість поширення світлових хвиль у цьому середовищі. Встановили цей ефект у 1934 р. С. І. Вавилов і П. А. Черенков при дослідженні свічення рідин під дією гамма-променів радію, теорію ефекту розробили радянські фізики І. Є. Тамм і І. М. Франк. Ефектйвне значення напруги — Зфектйвное значение напряжения — Фізична - 76 -

ефективне значення сили

- 77 -

є Г

II

Ємнісний опір — Емкостное сопротивление — Опір конденсатора змінному струму:

- 78 -

- 79 -

з Загальний опір кола — Пблное сопротивление цепй — визначення:

Закон Авогадро — Закон Авогадро — Один з основних законів ідеального газу, за яким при однакових тисках і температурах в однакових об'ємах різних газів міститься однакове число молекул. Відкритий у 1811 р. італійським ученим А. Авогадро. Згідно з законом Авогадро 1 Кмоль будь-якого ідеального газу при нормальних умовах (р = 101 325 Па = 760 мм рт. ст. і Г = 0) займає об'єм 22,4136 м 3 ; число молекул в одному молі називають Авогадро сталою (числом). Закон Архімеда — Закон Архимеда — Закон статики рідин і газів, за яким на занурене в рідину (чи газ) тіло діє виштовхувальна (архімедова) сила Р , що дорівнює за модулем силі тяжіння рідини (чи газу), витісненої тілом. Відкритий давньогрецьким ученим Архімедом (близько 287-212 р.до н. е.). - 80 -

закон

Виштовхувальна сила (архімедова сила) ви_сиіф -І^лхімеялна. сщуч^ к и тичного тиску на різних глибинах неоднакові. Точку прикладання виштовхувальної сили називають центром тиску. Центр тиску Т збігається з центром тяжіння С тіла лише для однорідного тіла, повністю зануреного в однорідну рідин. Закон Бернулі — Закон Бернулли — У тих частинах потоку рідини чи газу, де швидкість Рдщтпвх,^ва^тьнахилл.£аР^іметаві^ ртялаХкдВіш ьт о кх зіва у ьшг лила Аяп х щ е уавя лшіаХки Г"П І ТТТЯТТЯ1\г/І ЧТТПГП ' ТТТ / РТГЛ^ Р РіРТТТТ / ЧТЯТТЯ РТЯ ття ^

- 81 -

закон

- 82 -

закон

Знак « — » у правій частині визначає напрям індукційного струму за Ленца правилом. Магнітний потік, що охоплюється контуром, може змінюватися різними способами — внаслідок деформації або руху контура в зовнішньому магнітному полі, зміни магнітного поля з часом. ЕРС індукції не залежить від способу зміни магнітного потоку і враховує дію всіх її чинників. Закон збереження електрйчного заряду — Закон сохранения длектрйческого заряд а — Встановлене ще у XVIII ст. фундаментальне положення, яке відтворює незнищуваність електричного заряду: всі перетворення з електричними зарядами в замкнутій (електрично ізольованій) системі відбуваються так, що алгебраїчна сума електричних зарядів залишається завжди незмінною, які б процеси не відбувалися в системі. Стосовно електричних явищ, де не відбуваються взаємоперетворення електричних частинок (електронів і протонів), закон збереження електричного заряду можна розглядати як збереження кількості частинок — число частинок не змінюється, а тільки перерозподіляється в об'ємі тіла. Закон збереження енергії — Закон сохранения знергии — Енергія у природи нікуди не зникає й не виникає з нічого, вона тільки - 83 -

закон

залишкова деформація

Закони фотоефекту — Закон фотодффекта — Експериментально встановлені положення для фотоефекту зовнішнього: Кількість фотоелектронів, що вириваються з катода за одиницю часу внаслідок фотоефекту, прямо пропорційна інтенсивності випромінювання. Або інакше: сила струму насичення при зовнішньому фотоефекті прямо пропорційна освітленості катода. Для кожної речовини існує червона межа фотоефекту — мінімальна частота (або максимальна довжина хвилі) опромінення, яка викликає фотоефект; червона межа фотоефекту не залежить від інтенсивності опромінення катоду, а визначається його хімічним складом і станом поверхні. Максимальна кінетична енергія фотоелектронів не залежить від інтенсивності падаючого світла, а визначається його частотою. Закони фотоефекту ґрунтуються на фундаментальних дослідженнях О. Г. Столєтова. Теоретичне пояснення на основі квантової теорії вперше дав у 1905 р. А. Ейнштейн. Закон Шарля — Закон Шарля — Один з основних газових законів, згідно з яким тиск даної маси ідеального газу при сталому об'ємі прямо пропорційний його термодинамічній температурі. Встановлений у 1787 р. французьким ученим Ж. Шарлем. Залишкова деформація — Остаточная деформация — Деформація, яка не зникає - 85 -

заломлення світла

після припинення дії зовнішнього навантаження • Заломлення світла — Преломление света — Зміна напряму поширення світлопісля_рпипине.вдя_лід_ізовнгцннього-.ііава рта ділу двох середовищ. Замкнута система — Замкнутая система — Система, на яку не діють зовнішні сили. Запас міцності — Запас прбчности — Відношення межі пропорційності даного матеріалу до максимальної напруги, що буде витримувати зразок:

Заряд елементарний — Заряд злементарньш — Найменший електричний заряд, що існує у природі. Носієм елементарного заряду є електрон, б = 1,6-10 Клш Заряд точковий — Заряд точечний — Заряди тіл, які взаємодіють між собою на відпі ала.цпипин^штя^о^ії^твріишьптіа лавартані розміри. Заряд ядра — Заряд ядра — Електричний заряд атомного ядра 2 • е, де 2 — число протонів у ядрі, е — заряд протона. Вперше заряд ядра було визначено на основі дослідів - 86 -

захист

збиральна лінза

знижуючий трансформатор

Згин — Изгйб — Деформація, під час якої внутрішні частини тіл стискаються, зовнішні розтягуються, а середні частини не деформуються.

Зїверт — Зйверт — Одиниця еквівалентної дози. 1 Зв дорівнює еквівалентній дозі, при якій доза поглинутого /-випромінювання дорівнює 1 Гр. Змінний струм — Переменньїй ток — Вимушені електромагнітні коливання під дією зовнішньої ЕРС, яка змінюється за гармонічним законом. Змочування — Смачивание — Прояв взаємодії рідини та твердого тіла, під час якого сили взаємодії молекул рідини між собою менші за сили взаємодії з молекулами твердого тіла. Знйжуючий трансформатор — Понижающий трансформатор — Трансформатор, який знижує напругу. Кількість витків у первинній обмотці понижуючого трансформатора більше кількості витків у вторинній - 89 -

зображення дійсне

обмотці. Коефіцієнт трансформації к > 1 . Зображення дійсне — Изображение действйтельное — Оптичне зображення предмету, яке створюється пучками реальних світлових променів, що сходяться в точках їх перетину. Зображення уявне — Изображение мнймое — Оптичне зображення предмета, яке утворюється продовженнями світлових променів від точок їх перетину. Зовнішні сйли — Внешние сйли — Сили, які діють з боку тіл, що не входять до складу даної системи. Зовнішній фотоефект — Внеиіний фотодффект — Явище виривання електронів із твердих тіл і рідин за їхні межі під дією падаючого на них потоку фотонів. Золоте правило механіки — Золотое правило механіки — Жоден простий механізм не дає виграшу у роботі — у скільки разів виграємо у силі, у стільки ж разів програємо у відстані. Зсув — Сдвиг — Вид деформацій, який виникає під дією сил, прикладених до протилежних граней тіла таким чином, що викликають зміщення один відносно одного шарів тіла, паралельних напряму сил.

- 90 -

І

- 91 -

І Ідеальна тепловамашйна — Идвальная тепловая машина — Теплова машина, яка складається з нагрівника, робочого тіла у вигляді ідеального газу та холодильника. Ідеальний газ — Идеальньїй газ — Газ, взаємодією між молекулами якого можна знехтувати. Молекули ідеального газу — матеріальні точки, які взаємодіють між собою лише під час пружних зіткнень. Ізобара — Ізобара — Графік ізобарного процесу.

Ізобарний процес—Изобарньїй процесе — Процес, який відбувається при сталому тис- 92 -

ізотопи

ку. Ізобарний процес описується рівнянням: V Т

=

СОП8І.

Ізолятор — Изолятор — Речовина, яка не здатна проводити електричнии струм. Ізопроцеси — Изопроцессьі — Процеси, які протікають при сталому значенні одного з термодинамічних параметрів. Ізотерма — Изотерма — Графік ізотермічного процесу.

На всіх малюнках Т2 > Тг Ізотермічний процес — Изотермический процесе — Процес переходу газу з одного стану в інший при сталій температурі. Ізотермічний процес описується рівнянням: рУ = сопзі. Ізотопи — Изотопьі — Різновиди даного хімічного елемента, ядра яких мають однакове число протонів, але різне число нейтронів; однакове число електронів у атомній і і посідають одне й те ж місце в періодичній системі елементів Менделєєва. - 93 -

|

імпульс тіла

Ізотропія — Изотропйя — Незалежність властивостей речовини (тіла) від вибору напрямку. Ізотропія властива рідинам та аморфним твердим тілам. Ізохора — Изохбра — Графік ізохорного процесу.

- 94 -

індуктивність

Імпульсний реактор — Импульсньїй реактор — ядерний реактор, сконструйований для роботи в імпульсному режимі. Імпульси потужності створюються внаслідок різкого збільшення реактивності, після внесення в систему додаткових кількостей розщеплюваних речовин або видалення поглинаючих матеріалів. Імпульсний реактор ядерний генерує короткочасні імпульси потоку порядка 10~12—1014 нейтронів із 1 см2 за імпульс тривалістю 100 мкс. Інверсна заселеність — Инверсная заселенность — Стан, при якому заселеність верхнього з пари енергетичних рівнів перевищує заселеність нижнього. Індуковане випромінювання — Индуцйрованное излученне — Випромінювання збуджених атомів під дією падаючого на них світла. Індуктйвний опір — Индуктйвное сопротивление — Опір котушки змінному струму:

- 95 -

І

індукційне електричне поле

нітного осердя під час зміни сили струму на 1 А за 1 с:

Індукційне електрйчне поле — Индукционное злектрйческое поле — Електричне поле, яке породжується змінним магнітним полем. Індукція електромагнітна — Индукция длектромагнйтная — Явище виникнення індукційного струму в замкнутому провідному контурі при будь-якій зміні магнітного потоку, що пронизує дании контур. Індукція магнітна — Индукция магнйтная — Величина, яка визеачається силою, що діє на одиничний позитивний заряд, який рухається зі швидкістю 1 м / с перпендикулярно до силових ліній магнітного поля:

Інертність — Инертность — Властивість тіла «опиратися» зміні швидкості. Мірою інертності є маса. Інерціальні системи відліку — Инерциальние системи отсчета — Системи відліні^чщр-оср.отадіііг лап.адішілили охгшмх ла швидкістю, за умови компенсації зовнішніх впливів. - 96 -

інтенсивність випромінювання

Інтерферометр — Интерферометр — Вимірювальний прилад, дія якого грунтується на інтерференції хвиль. Існують інтерферометри для звукових хвиль і для електромагнітних хвиль (оптичні та радіохвильові інтерферометри). Принцип дії всіх оптичних інтерферометрів майже однаковий: пучок світла просторово поділяється на два або більше когерентних світлових пучки, які проходять різну оптичну довжину шляху, а потім їх знову зводять разом, спостерігаючи результат інтерференції світла — інтерференційну картину. За видом інтерференційної картини можна встановлювати спектральний склад світла, якість поверхонь, показник заломлення оптично прозорих тіл тощо. Багатопроменеві інтерферометри застосовують головним чином як інтерференційні спектральні прилади, двопроменеві інтерферометри використовують як спектральні прилади та як прилади для фізичних і технічних вимірювань. Інерція — Инерция — Властивість тіла зберігати свою швидкість сталою, якщо на нього не діють інші тіла чи дія інших тіл компенсується. Інтенсивність випромінювання — Интенсйвность излучения — Фізична величина, що характеризує потужність випромінювання з одиниці площі й дорівнює: - 97 -

інтенсивність звуку

д е ^ — енергія, яку несе електромагнітна хвиля, 8 — площа поверхні, перпендикулярна напряму поширення хвилі, яка охоплює потік випромінювання, 1; — час випромінювання. Інтенсивність випромінювання пропорційна квадрату амплітуди електромагнітного коливання: Інтенсивність випромінювання у СІ вимірюється у ватах на квадратний метр (Вт/м 2 ). Для світлових величин інтенсивність випромінювання характеризується силою світла. Інтенсйвність звуку — Интенсйвность звука — Енергія, яка переноситься звуковою хвилею за одиницю часу через одиницю площі поверхні, розміщенної нормально відносно напрямку поширення. Інтерференційна картйна — Интерференционная картйна — Картина закономірно розташованих у просторі мінімумів і максимумів коливань, яка виникає під час накладання когерентних хвиль.

- 98 -

іскрова камера

Інтерференція — Интерференция — Явище накладання хвиль, під час якого виникає стійка в часі інтерференційна картина. Інтерференція світла — Интерференция света — Явище посилання в одних точках і послаблення в інших точках світлового ефекту, що виникає під час накладання когерентних світлових хвиль. Інфразвук — Инфразвук — Звукові хвилі частотою, меншою за 16 Гц. Інфрачервоне випромінювання — Инфракрасное излучение — Електромагнітне випромінювання, довжина хвиль якого від 1 - 2 мм до 0,74 мкм. Іскрова камера — Искровая камера — Прилад для спостереження і реєстрації слідів (треків) заряджених частинок, дія якого грунтується на виникненні іскрового розряду в газі при потраплянні в нього частинки. Використовується для дослідження ядерних реакцій, в експериментах на прискорювачах і при дослідженні космічних променів. Найпростіша іскрова камера — два плоскопаралельні електроди, простір між якими заповнено газом. Одночасно з проходженням частинки чи з деяким запізненням на електроди іскрової камери подається короткий імпульс високої напруги. - 99 -

іскровий лічильник

Іскровий лічйльник — Искровой счетчик — Прилад для реєстрації заряджених частинок, принцип дії якого грунтується на виникненні іскрового розряду в газі, при потраплянні в нього зарядженої частинки. Виготовляють у вигляді герметично закритих заповнених газом посудин з двома паралельно розміщеними плоскими електродами. До електродів прикладають постійну напругу, щоб при проходженні через посудину йонізуючих частинок між електродами відбувався іскровий пробій. Іскра проскакує в тому місці, де частинка при пролітанні спричинила йонізацію газу. Іскровйй (газовий) розряд — Искровой разряд — Розряд, який виникає, якщо джерело струму не здатне підтримувати самостійний газовий розряд протягом тривалого часу.

- 100 -

й Йон — Идн — Атом, який втратив або набув зайвих електронів. Йонізатор — Ионизатор — Зовнішній фактор, в результаті дії якого відбувається йонізація газу. Наприклад, опромінення світлом, рентгенівськими променями, бомбардування частинками. Йонізацїйна камера — Ионизацииднная камера — Прилад для реєстрації та дослідження різного роду випромінювань, являє собою заповнену якимось газом герметично закриту посудину з двома електродами, на які подається певна різниця потенціалів, якщо випромінювання немає, то електричний опір газового проміжку дуже великий і в колі йонізаційної камери струму практично немає, заряджені частинки, пролітаючи через камеру, йонізують атоми (чи молекули) газу. Під дією електричного поля йони й електрони переміщуються в напрямі елек- 101 -

и

йонізація

тродів, і в колі йонізаційної камери проходить струм. Йонізація — Ионизация — Процес відокремлення електронів від молекул газу, ті^ялу^-і- в_ кллі -йонізал.іїт^о'і л^амятш _шюхоні носії заряду — йони та електрони. Йонізуюча здатність — Ионизйрующая спосббность — Наявність енергії для йоніації газа. Йонний (електровалентний або гетерополярний) зв'язок — Иднная (длектровалентная или гетерополярная) связь — Хімічний зв'язок, зумовлений перенесенням валенттполів^І ^ колі іщщзяпійппіі лсамепи. оворенням позитивних і негативних йонів) і електростатичною (кулонівською) взаємодією між ними. Характерний для сполук металів з найбільш типовими неметалами, наприклад для молекули МаСІ і відповідного йонного кристала. Йонний кристал — Ионньїй кристалл — тхуїш в^Л- вткані дол ізаи) ^нгр^камеї^и. л-оохоної гратки якого знаходяться йони протилежних знаків.

- 102 -

к Калорйметр — Калорйметр — Прилад для вимірювання кількості теплоти, яка виділяється чи поглинається під час якогось фізичного, хімічного чи біологічного процесу. Калориметрія — Калориметрйя — Сукупність методів вимірювання питомих теплоємкостей газів, рідин і твердих тіл, кількостей теплоти фазових переходів речовини з одного агрегатного стану в інший (плавлення, кипіння тощо), а також теплових ефектів різних фізико-хімічних процесів. Кандела (Кд) — Канделла (Кд) — Одиниця сили світла, основна одиниця СІ. 1 кд дорівнює силі світла в заданому напрямі джерела, що випромінює монохроматичне світло частотою 540-1012 Гц, сила випромінювання якого в цьому напрямі дорівнює 1/683 Вт/ср. Капілярні явища — Капиллярньїе явлечия Підіймання чи опускання рідини - 103 -

капілярність

у вузьких трубках — капілярах, порівняно з рівнем рідини в широких трубках. Пояснюються різницею сил притягання між молекулами твердих тіл та рідин і сил міжмолекулярної взаємодії в рідинах. Капілярними явищами пояснюється властивість деяких тіл (вати, паперу, тканини, грунтів, бетону) вбирати вологу (гігроскопічність тіл). Капілярність — Капиллярность — Явище підняття рідини в тонких трубках (капіляра). Катодолюмінісценція — Еатодолюминесценция — Світіння твердих тіл, викликане бомбардуванням їх зарядженими частинками.

- 104 -

кипіння

- 105 -

киплячий реактор

- 106 -

ковалентний зв'язок

когерентні джерела

- 108 -

коефіцієнт поглинання

- 109 -

коефіцієнт потужності

- 110 -

конвекція

ги на затискачах первинної обмотки до напруги на вторинній обмотці при холостому ході трансформатора:

де I I , II — напруга на первинній та вторинній обмотці; N^ И 2 — кількість витків у первинній та вторинній обмотках. Коефіцієнт якості — Кодффициент качества — Величина, яка показує, у скільки разів радіаційна безпека дії на живий ср-на-за-тиодг^ча^лііушилвдУ обмдткм-лгьняня більша, ніж від дії /-випромінювання за умови однакової поглинутої дози. Коливальна система — Колебательная система — Тіло чи група тіл, здатні здійснювати коливання. Коливальний контур — Колебательньїй контур — Електричне коло, яке складається з конденсатора, замкнутого на котушку індуктивності. Коливання — Колебания — Процеси, для пи„на ^зазсискя чах-лвпіщішрі _абмо^к.и- лр—н$ ють, з часом повторюються. Конвекція — Конвекция — Вид теплообміну, який здійснюється шляхом перемішу- 111 -

к

конденсатор

вання нерівномірно нагрітих шарів рідини або газу під дією архімедової сили. Конденсатор — Конденсатор — Прилад, який складається з двох провідників, розділених шаром діелектрика. Конденсація — Конденсація — Процес варн.я^датушпміпно ня гиішхдпапік. пціищг в рідкий. Конденсований стан речовинй — Конденсйрованное состояние вещества — Твердий або рідкий стан речовини. На відміну від газоподібного стану, в речовини в конденсований стан існує впорядкованість у розміщенні частинок (йонів, атомів, молекул). Контактна різнйця потенціалів — Контактная разница потенциалов — Різниця потенціалів, що виникає в результаті контакту двох різнорідних металів або напівпровідників. Вона залежить: а) від хімічної природи контактуючих тіл, тобто від різниці їхніх потенціалів виходу; б) від абсолютної температури контакту, що зумовлене залежністю потенціалу виходу від температури; в) від концентрації вільних носіїв заряду контактуючих тіл: вона тим більша, чим більша різниця їхніх концентрацій. Якщо в контакті перебуває кілька різнорідних металів або напівпровідників, що утворюють ланцюг, то контактна - 112 -

космонавтика

різниця потенціалів не залежить від природи проміжних ланок і визначається параметрами гфшипя патетшіалів .ня^агуїежид'ь віл-пшцюли спричинює ефект Зеебека і ефект Пельтье. Коронний розряд — Коронний разряд — Форма самостійного газового розряду, яка виникає в сильно неоднорідних о

електричних полях. Його основна особливість полягає в тому, що процес йонізації атомів електронним ударом відбувається лише на невеликих відстанях від одного з електродів в області з високими значеннями напруженості електричного поля. Космонавтика (астронавтика) — Космонавтика (астронавтика) — Наука про польоти в космічному просторі; сукупність галузей науки і техніки, які проводять дослідження й освоєння космічного простору для потреб людства з використанням космічних літальних апаратів, керованих із Землі чи пілотованих. Космонавтика розв'язує проблеми: розрахунок траєкторій, конструювання космічних ракет, двигунів, бортових систем керування, пускових споруд, автоматичних станцій і пілотованих кораблів, оіянипя ллтещр аш у л е ж и т ь вщ, щшпцщ створення бортових систем забезпечення - 113 -

корпускулярно-хвильовий

Корпускулярно-хвильовйй дуалізм — Корпускулярно-волновбй дуалізм — Подвійність властивостей фізичних об'єктів, які в деяких ситуаціях проявляють властивості частинок, а в інших ситуаціях — властивості хвиль. - 114 -

кристалічна гратка

Крайовйй кут (кут змочування) — Краевбй угол (угол смачивания) — Кут між поверхнею, яка змочується, та дотичною до поверхні рідини.

Кристал рідкйй — Кристалл жйдкий — Стан речовини, який має властивості і кристалу, і рідини.

Кристалізація — Кристаллизация — Процес переходу рідини з рідкого у твердий кристалічний стан. Кристалічна гратка — Кристаллйческая решетка — Просторове періодичне розташування атомів та йонів у кристалі.

Щш; - 115 -

кристалічне тверде тіло

Кристалічне тверде тіло — Кристаллйческое твердое тело — Тверде тіло, частинки якого утворюють кристалічну гратку. Критйчна маса — Критйческая масса — Найменша маса діленої речовини, при якій може відбіватися ядерна реакція. Критйчна температура — Критйческая температура — Температура, при якій зникає різниця між рідким і газоподібим станом речовини, нижче якої речовина знаходиться у надпровідному стані. Критйчний розмір — Критйческий раз мер — Мінімальні розміри активної зони, при яких можлива ланцюгова ядерна реакція. Крйхкість — Хрупкость — Руйнування, яке настає після незначної пластичної деформації або без неї. Властивість матеріалу руйнуватися внаслідок невеликої (здебільшого пружної) деформації під дією напруг, менших за межу плинності. Кріостат — Криостат — Термостат (пристрій для підтримання сталої температури), призначений для роботи при температурах, нижчих за 0 °С. Кручення — Кручение — Деформація, яка виникає у стержні, один кінець якого закріп- 116 -

кут відбивання

лений, а до іншого прикладені дві рівні за величиною і протилежні за напрямком сили. Під час кручення циліндричного стриженя його твірні згинаються за гвинтовими лініями, тому що тонкі шари стержня згинаються.

Кулон — Кулон — Одиниця вимірювання електричного заряду. 1 Кл — це кількість електрики, яка проходить крізь поперечний переріз провідника за 1 с при силі струму 1 А. Кут змочування (крайовйй кут) — Угол смачивания (краевбй угол) — Кут між поверхнею, яка змочується, та дотичною до поверхні рідиною.

г

Кут відбивання — Угол отражения — Кут між відбитим променем і перпендикуляром

- 117 -

кут дифракції

- 118 -

кюрі

- 119 -

л Лазер — Лазер — Пристрій, який перетворює різні види енергії на енергію когерентного електромагнітного випромінювання оптичного діапазону. Ланцюгова ядерна реакція — Цепная ядерная реакция — Ядерні реакції, в яких частинки, що викликають їх, утворюються також як і продукти цих реакцій. Лептони — Лептони — Елементарні частинки, маси яких не перевищують 207 електронних мас (за винятком однієї — таона). Лінза — Лйнза — Оптично-прозоре тверде тіло, обмежене сферичними поверхнями, які заломлюють світлові промені. Лінзи використовують у різних оптичних приладах для збільшення кута зору і лінійних розмірів зображень предметів, для корекції вад зору людини з допомогою окулярів. - 120 -

ЛІНІИНИИ

прискорювач

Лінза збиральна — Лйнза собирающая — Лінза, яка перетворює пучок паралельних променів на такий, що сходиться в одній точці. Лінза розсіювальна — Лйнза рассеивающая — Лінза, яка перетворює пучок паралельних променів на такий, що розходиться. Лінії магнітної індукції (силовілінії магнітного поля) — Силовьіе лйнии магнйтного поля (лйнии магнйтной индукции) — Уявні лінії, в кожній точці яких магнітна індукція спрямована по дотичній. Лінії напруженості електрйчного поля (силові лінії електрйчного поля) — Лйнии напряженности злектрйческого поля (силовьіе лйнии злектрйческого поля) — Уявні лінії, в кожній точці яких напруженість електричного поля спрямована по дотичній. Лінійне збільшення лінзи — Линейное увеличение лйнзьі — Відношення лінійного розміру зображення Н до лінійного розміру предмета К\

- 121 -

лінійчастий спектр

тинок, в якому заряджені частинки рухаються поблизу осі прямолінійної вакуумної камери і прискорюються електричним полем до енергії порядку 10-100 МеВ. Існують два типи лінійних прискорювачів: електростатичні, в яких заряджені частинки розганяються в постійному електричному полі й резонансні, в яких частинки прискорюються змінним електричним полем. Лінійчастий спектр — Линейчатьій спектр — Спектр, який має вигляд тонких яскравих спектральних ліній, розташованих на темному фоні. Кожна лінія відповідає певній довжині хвилі (частоті), яка випромінює тіло. Лінійчасті спектри дають гази у атомарному стані. Лічильник Гейгера (Гейгера-Мюллера) — Счетчик Гейгера (Гейгера-Мюллера) — Газорозрядний детектор, який спрацьовує при проходженні через його об'єм зарядженої частинки. Значення сигналу (імпульсу струму) не залежить від енергії частинок (прилад працює в режимі самостійного розряду). Лічильник винайдений у 1908 р. німецьким фізиком X. Гейгером разом з англійським фізиком В. Мюллером. Робочий об'єм лічильника є газорозрядний проміжок з дуже неоднорідним електричним полем. Найчастіше застосовують коаксіальні циліндричні електроди; зовнішній циліндр — катод, тонка нитка, - 122 -

лупа

натягнута вздовж його осі, — анод. Електроди поміщають у герметичний резервуар, заповнений газом до тиску 150-760 мм. рт. ст. До електродів прикладають напругу в кілька сотень вольт. г

Луна— Зхо — Явище повернення звукових хвиль після відбивання від певної перешкоди до свого джерела. Лупа — Лупа — Короткофокусна збиральна лінза, призначена для розглядання дрібних об'єктів. Найпростіша лупа являє собою збиральну плоско-опуклу лінзу. Щоб дістати середнє збільшення, (~4-^10) застосовують дво- і три-лінзові системи, а конструкція лупи значних збільшень (>10) нагадує конструкцію складних окулярів з декількох лінз. Збільшене зображення дістають, розміщуючи предмет поблизу фокуса лупи на відстані, трохи меншій за фокусну. За таких умов збільшене, пряме, уявне зображення предмета утворюється в безмежності і його без напруження можна розглядати оком людини з відстані найкращого бачення (в = 250 мм). Кутове збільшення набирає значення від 2 до 4 0 - 5 0 і пов'язане з фокусною віддаллю Г співвідношенням:

Кут зору в сучасних луп з великим збільшенням — досягає 80-100°; у лупі малого - 123 -

люкс

і середнього збільшення він не перевищує 15-20°. Люкс (Лк) — Люкс (Лк) — Одиниця СІ освітленості тіла. 1 лк дорівнює освітленості поверхні площею 1 м 2 , на яку рівномірно падає світловий потік 1 лм. Люмен (Лм) — Люмен (Лм) — Одиниця СІ світлового потоку. 1 лм дорівнює світловому потоку, що випромінюється у тілесний кут 1 ер джерелом світла точковим, сила світла якого 1 кд. Люмінесценція — Люминесценция — Нерівноважне випромінювання, надлишкове над інфрачервоним випромінюванням, спричинене переведенням атомів речовини в збуджений стан внаслідок зовнішнього впливу на них. Люмінесцентне випромінювання лежить у діапазоні видимого світла та близькому ультрафіолетовому й інфрачервоному діапазонах. За причиною збудження атомів люмінісценцію поділяють на фотолюмінесценцію (збудження світлом), електлгелелньоцг.а^і льще^де^вт^на^ пелрвипшє полем), катодолюмі-несценцію (опромінення електронами), хемілюмінесценцію (виникає при хімічних реакціях). За тривалістю збудженого стану атомів розрізняють швидко затухаючу люмінісценцію-флуоресценцію (час світіння 10~8 с) і тривалу люмінісценцію-

- 124 -

люмінесценція

фосфоресценцію (час світіння більше 104 с). У природі явище Люмінісценцію спостерісіісіс гію ш*сіт елил_ію_ /_ча.с, г кіт і я Аі лікше ДД4 . сі. сЬоМю п ^ х е т и ш ^ / / я с.с.ві^іння, більше^ 1 (Злпсфо прііи*ш:ш ір. 7 лінійчастий і смугастий спектри випромінювання. Лінії люмінесцентного спектра визначаються складом люмінофору — речовини, що випромінює люмінесцентне світінсію с гїюлеглі ел і іі ю-(чж^стцінцяпереходом атома (молекули) люмінофору при поглинанні енергії з основного на збуджений рівень і люмінесцентним випромінюванням при зворотному переході атома на оссіюсгіюл<=»сл єниі ю ґлас цідіння. 5ицьлтеЛ04„сХ Лог.гїтппрг.ттрнттіто ґчяг. г.штінн.я бІ ТТЬТТТР .104 оЛ. і економічних джерел світла (ртутні, натрієві (ЬосіЬопеапРншіаХч^світі ННЯ^ільтдр ЛД4.СХ діосЛіфіеслежпію Дчаа^ядсшня Лі ттьше ЛМ.сІ. незначні домішки (порядку 10~9%) у речовині.

- 125 -

м М

Магнітна індукція — Магнйтная индукция — Фізична величина, яка визначається силою, що діє на одиничний позитивний заряд, який рухається зі швидкістю 1м/с перпендикулярно силовим лініям магнітного поля. Магнітна індукція — основна силова характеристика магнітного поля. [В]=Тл. Магнітний момент — Магнйтньїй момент — Векторна фізична величина, що характеризує магнітну орієнтацію частинки або контура зі струмом. Для плоскої рамки площею 8, в якій тече струм І, абсолютне значення магнітного момента дорівнює: Рт=І8. За напрям магнітним моментом прийнято напрям позитивної нормалі, яку визначають за правилом свердлика. Магнітний момент елементарних частинок (електронів, протонів, нейтронів тощо), як показала квантова механіка, зумовлений - 126 -

магнітний потік

існуванням у них власного механічного моменту — спіну. Магнітний момент атома дорівнює векторній сумі орбітальних магнітних моментів, зумовлених обертанням електронів навколо ядра, спінових магнітних моментів електронів та магнітних моментів ядра, який складається з магнітних моментів його нуклонів — протонів і нейтронів. Але слід враховувати, що магнітниї момент атомів і молекул в основному складається з магнітного момента електронів — орбітальних і спінових. Магнітне насичення — Магнйтное насьщение — Стан феромагнетика, при якому магнітні моменти всіх доменів орієнтовані в напрямку зовнішнього магнітного поля. Магнітне поле — Магнйтное поле — Особлива форма матерії, яка не сприймається органами чуття і здійснює взаємодію між рухомими зарядами. Магнітний гістерезис — Магнйтньш гистерезис — Залежність властивостей феромагнетика від його попередньої історії. Магнітний потік — Магнйтньш потбк — Кількість силових ліній магнітного поля, що пронизує дану поверхню:

- 127 -

магнітна проникність

мас-спектрометр

орієнтацією їх у зовнішньому магнітному полі, внаслідок чого відбувається деформація кристалічної гратки. На явищі магнітострикції ґрунтується дія випромінювачів ультразвуку: якщо феромагнетик помістити в змінне магнітне поле, то в ньому виникатимуть механічні коливання, частота яких залежить від частоти змінного поля. Магнітострикцію використовують також у радіотехнічних пристроях для стабілізації частоти, в роботі магнітострикційних перетворювачів, датчиків і реле. Магнітожбрсткі матеріали — Магнитожесткие материали — Феромагнетики з широкою петлею гістерезису. Магнітом'якї матеріали — Магнитомягкие материали — Феромагнетики з вузькою петлею гістерезису. Манометр — Манометр — Прилад для вимірювання тиску рідини чи газу. Існують манометри рідинні, поршньові, деформаційні та пружинні. Мас-спектрометр — Масс-спектрбметр — Прилад, в якому за допомогою електричних і магнітних полів розділяються пучки заряджених частинок (звичайно йонів) О Т \ І Є Н Т Я Л І Є К ^ - Ї Х — М „зовні І П Н Ь О М Л £ _ магнітщім^ заряду. За принципом дії мас-спектромет9 пі єлдалієьа _ї .завніш^тьамзг-.мзрнітло^ - 129 -

маса

- 130 -

маятник пружиннии V

на знехтувати. Період математичного маятника:

Матеріальна точка — Материальная точка — Тіло, розмірами та формою якого в умовах даної задачі можна знехтувати. Матерія — Материя — Об'єктивна реальність, яка існує незалежно від людської свідомості й відображається нею. Розрізняють два основні види матерії: речовину та поле. Способом існування матерії є рух. Не існує руху без матерії, як немає матерії без руху. Маятник — Маятник — Тіло, що коливається під дією сили тяжіння або сили пружна _зняхху^атиЛ Лелі а^_матема.тл_члог.о_ма,яттичний, фізичний, пружинний. Дослідним шляхом було встановлено, що маятник зберігає площину, в якій коливається. Цей факт у 1850 р. використав Ж. Фуко для доведення факту обертання Землі навколо своєї осі. Маятник пружйнний — Маятник пружйнньїй — Тіло, що прямолінійно коливається під дією сили пружності. Рівняння руху такого маятника: тх"=—Кх. Звідси частота коливань пружин

- 131 -

маятник

- 132 -

металічний кристал

Мезони — Мезони — Нестабільні елементарні частинки, маси яких більші за 207 електронних мас, але менші, ніж маса протона. Меніск — Менйск — Викривлена поверхня рідини всередині вузької капілярної трубки або між двома близько розташованими вертикальними стінками. Рідина, яка не змочує поверхню, має опуклий меніск (мал. а), рідина, яка змочує поверхню, утворює увігнутий меніск (мал. б).

а)

б)

Металічний кристал — Металлйческий кристалл — Кристали, у вузлах кристалічної гратки яких знаходяться позитивні йони - 133 -

метастабільний рівень

миттєва швидкість

та руйнуванню, пружно і пластично деформуватися під дією зовнішніх механічних сил. Механічна напруга — Механйческое напряжение — Фізична величина, яка вита ізталтаалщр--- пжжял _і_плд£7жчна леЛод^уганості, що виникає під час деформації, до площі перерізу зразка, перпендикулярного напряму сили: ґ Н Г 1 гт <т =—; [а]=Па = —2 8 м Механічна робота — Механйческая работа — Фізична величина, яка визначається та ш/й^ува Л Д Т Ш ппужнт^ііасллтч-но-ггесьощі V міщення. V

А-Р8

соза,

де а — кут між напрямами сили та переміщення. [А]=Дж. Механічний прйнцип відносності — Механйческий прйнцип относйтельности — В усіх інерціальних системах відліку всі закони механіки мають однаковий вид. Механічний рух — Механйческое движение — Зміна з часом положення тіла у просторі відносно інших тіл. Миттєва швйдкість — Мгновенная скбрость — Швидкість тіла в даний момент часу: - 135 -

міжузловина

Міжнародна система одинйць (СІ) — Междунарддная система единйц — Система одиниць фізичних величин, прийнята XI Генеральною конференцією з мір і ваги 1960 р. Міжнародну систему одиниць було розроблено, щоб замінити складну сукупність систем одиниць і окремих позасистемних одиниць, які склалися на основі метричної системи мір, і спростити користування одиницями. Основними одиницями вимірювання фізичних величин у СІ є метр - 136 -

модуль пружності

(м), кілограм (кг), секунда (с), ампер (А), додаткові одиниці: радіан (рад) і стерадіан . к.ілщглам ^ ю А Л І Є К У Ч І Г Я ^ А\» (охоплює всі галузі науки і техніки) й узгодженість похідних одиниць, які утворюються за рівняннями, що не містять коефіцієнтів пропорційності. Міліметр ртутного стовпа (мм. рт. ст.) — Мили метр ртутного столба (мм.рт. ст.) — Позасистемна одиниця тисСщV (сі* ..а^м^ро -іАД, стовпчика ртуті висотою 1 мм. 1 мм рт. ст. = = 133,332 Па. Міцність твердйх тіл — Прбчность твердих тел — Властивість твердих тіл проСмХг—кХіюрраж ^ (кг) с^т^щш. /о. мпеги/А), а також необоротній зміні форми (пластичній деформації) під дією зовнішніх навантажень, у вузькому розумінні — опір руйс.ек^удоиа ґсЛ6\/г ї^кідотоя^м /кх^.-^.еклшда../с-1--ямчеи/ДІміж атомами чи йонами, з яких складається тіло. Модуль пружності — Модуль упругости — Відношення механічної напруги до відносного видовження при пружних деформаціях: Е = ~; [Е]=Па. є - 137 -

модуль Юнга г

^

г

Модуль Юнга — Модуль Юнга — Відношення механічної напруги до відносного видовження при пружних деформаціях: £ = £1; [Е]=Па. Модуляція коливань — Модуляція коливань — Зміна амплітуди, частоти, фази та інших характеристик коливального руху за заданим законом, повільне порівняно з періодом цих коливань. Модуляція використовується для передачі інформації за допомогою електромагнітних хвиль.

Молекула — Молекула — Найменша структурна частина речовини, яка складається з атомів одного чи кількох видів - 138 -

молярна теплоємність

і є носієм основних хімічних властивостей даної речовини. Молекулярний кристал—Молекулярний кристалл — Кристал, у вузлах кристалічної гратки якого знаходяться нейтральні молекули, зв'язані між собою силами міжмолекулярної взаємодії. Молекулярно-кінетйчна теорія — Молекулярно-кинетйческая теорія — Розділ фізики, в якому вивчаються фізичні властивості тіл на основі уявлення про їх атомно-молекулярну будову. Молярна маса — Молярная масса — Маса одного моля даної речовини:

Молекулярна фізика — Молекулярная фйзика — Розділ фізики, в якому вивчаються фізичні властивості тіл у різних агрегатних станах на основі розгляду їх мікроскопічної (молекулярної) будови. Задачі молекулярної фізики розв'язуються методами фізичної статистики, термодинаміки і фізичної кінетики; вони пов'язані з вивченням руху і ^ лшгіда оонокни^хім.іьщих.„ вла/ітршо/ітеЦ з яких складаються фізичні тіла. Молярна теплоємність — Молярная теплоемкость — Теплоємність одного і., є—новієм, лснпртда^-хімічщцс ^лзутивострЛ 139

моль

теплоємності речовини С на молярну масу М цієї речовини: С т =сМ. Одиниця молярної теплоємності в СІ — джоуль на моль-кельвін (Дж / (моль • К)). Моль — Моль — Одиниця кількості речовини. 1 моль дорівнює кількості речовини, що містить стільки ж частинок, скільки їх міститься 0,012 кг карбону ]2 С. Момент імпульсу — Момент ймпульса — Добуток моменту інерції тіла на його кутової швидкості: С Момент інерції — Момент инерции — Фізична величина, яка є мірою інертності тіла в обертальному русі. Момент інерції матеріальної точки: І = тг2;

\і]=кгм2.

Момент сйли — Момент сйли — Фізична величина, яка є мірою взаємодії тіл у обертальному русі. Момент сили визначається добутком сили на плече: М = Реї; [М]=Н м. Монокристал — Монокристалл — Кристал, який має макроскопічну впорядковану кристалічну гратку. - 140 -

музичнии тон

Монохроматйчне світло — Монохроматйческий свет — Світло однієї довжини хвилі (частоти). Музйчний тон — Музикальний тон — Звукова хвиля певної частоти.

- 141 -

н Наведена радіоактйвність — Наведенная радиоактйвность — Перетворення деяких атомів стабільних ізотопів даної речовини на радіоактивні внаслідок опромінення речовини нейтронами.

Н

Нагрівнйк — Нагреватель — Складова частина теплової машини — тіло з високою температурою, яке може віддати певну кількість теплоти, не змінюючи свого теплового стану. Надпровіднйк — Сверхпроводнйк — Речовина, в якої при температурі, яка нижча за деяку характерну для даної речовини, електричний опір дорівнює нулю. Надпровідність — Сверхпроводймость — Явище повної втрати металом електричного опору при якійсь характерній для нього температурі. Намагніченість — Намагнйченность — Векторна фізична величина, що характеризує стан діа-, пара- або феромагнетиків у зов- 142 -

напівтінь

нішньому магнітному полі. Для однорідно намагніченого тіла намагніченість дорівнює магнітному моменту Рт, одиниці об'єму макротіла: N

де п — концентрація атомів однорідної речовини, Рт — магнітний момент атома або молекули. Намагніченість залежить від магнітних властивостей тіла, його температури, форми, зовнішнього магнітного поля. Якщо відсутнє зовнішнє магнітне поле, внаслідок дії теплового руху переважна орієнтація магнітних моментів атомів парамагнетиків р Ішн^омя:.мя гнітножл7:„полі~ Для лпноішшл матеріалів зникає. У феромагнетиків залежність намагніченості від напруженості зовнішнього поля складніша. Вони можуть мати залишкову намагніченість після зняття зовнішнього поля. Напівпровіднйк — Полупроводнйк — Речовина, яка за певних умов проводить електрішньомлі ґіугаг7штнлж^_патп. рлщфзлно напівпровідників залежить значним чином від таких факторів, як температура, освітленість, наявність домішок. Напівтінь — Полу тень — 1. Область простору, в яку енергія від джерела світла над143

напруга

- 144 -

неінерціальна система

- 145 -

нейтрино

скорення тіла зумовлене властивостями самої системи. Нейтрйно — Нейтрйно — Елементарна частинка, яка не має маси й електричного скрг)Д£гня_ тіла. .з_\гм гцит е в/та пхияпсія ми„да вичайно слабко взаємодіє з речовиною. Нейтрон — Нейтрон — Елементарна частинка, яка не має електричного заряду. Разом із протоном входить до складу атомних ядер. Належить до класу баріонів. Ненасйчена пара — Ненасьіщенний пар — Пара над поверхнею рідини, якщо випаровування переважає над конденсацією. Необоротний процес — Необратймьій процесе — Процес, який неможливо провести у зворотному напрямі і повернути систему в початковий стан без змін в оточуючому середовищі. Непружне зіткнення — Неупругое столкновение — Зіткнення, при якому тіла після зіткнення об'єднуються, рухаючись далі як єдине ціле у напрямку руху тіла, що мало більший імпульс. Несамостійний газовий розряд — Несамостоятельний газовий разряд — Явище протікання електричного струму через газ, яке спостерігається тільки під дією йонізаторів. - 146 -

нормальне прискорення

Нестійка рівновага — Неустбйчивое равновесие — Рівновага, при якій тіло внаслідок найменшого відхилення від положення рівноваги все більше віддаляється від цього положення під дією рівнодіючих сил, прикладених до тіла.

Низькі температури (кріогенні температури) — Нйзкие температури (криогенниє температури) — Температури, нижчі за точку кипіння рідкого повітря (близько 80 К). Відповідно до рекомендації, прийнятої 13-м конгресом Міжнародного інституту холоду (1971 р.), кріогенними треба називати температури, нижчі 120 К. Низькотемпературна плазма — Низкотемпературная плазма — Плазма, отримана внаслідок йонізації газу бомбардуванням швидкими частинками. Нормальне прискорення (доцентрове прискорення) — Нормальное ускорение (доцентровое ускорение) — Складова приско- 147 -

нормальні умови

рення тіла під час його криволінійного руху, напрямлена по радіусу до центра кривизни траєкторії. Нормальне прискорення дорівнює а = — Е' Нормальні умови — Нормальньїе услбвия — Стандартні фізичні умови, які характеризуються тиском р = 101325 Па (760 мм рт. ст.) і температурою 7" = 273,15 К (1 = 0 °С). Нукліди — Нуклйдш — Спільна назва атомних ядер, які відрізняються числом нейтронів N і протонів 2. Нукліди з однаковими 7л і різними N називаються ізотопами. Нуклон — Нуклон — Частинка, яка входить до складу атомного ядра. Нуклони — спільна назва протонів та нейтронів. Нульовйй реактор — Нулевбй реактор — п^щія тіл я^п і л .ч а £ ир гп .кп пвал ін ійлога ш / х ^ (в кілька ват чи десятків ват), призначений для дослідницьких цілей. Ньютон — Ньютон — Одиниця сили. 1 Н — це сила, яка надає тілу масою 1 кг прискорення „м

- 148 -

о Обертальний рух — Вращательное движение — Рух тіла, при якому всі його точки описують кола, центри яких лежать на одній прямій, яка називається віссю обертання. Обертон — Обертон — Звукові коливання частотою, яка більша за основний тон, що кратна основній. г

Об'єм — Об-ьем — Фізична величина, що є мірою частини простору, який займає тіло. [У]=м\ Оболбнкова модель ядра — Оболбночная модель ядра — Одна з найбільш плідних сучасних моделей атомного ядра, за якою нуклони рухаються майже незалежно в полі, створюваному самими нуклонами. Потенціал цього поля має форму ями, і нуклони займають у ній певні енергетичні рівні. Група близьких за енергією рівнів утворює ядерну оболонку. Оборотний процес — Обратймий процесе — Процес, який можна провести у зворот- 149 -

О

однорідне поле

ному напрямі и повернути тіло в початковий стан без змін в оточуючому середовищі. Однорідне поле — Однорбдное поле — Поле, силові лінії якого паралельні й розташовані з однаковою густиною. Ом — Ом — Одиниця вимірювання електричного опору. Опір провідника дорівнює 1 Ом, якщо при різниці потенціалів на його кінцях, рівній 1 В, сила струму в ньому дорівнює 1 А. Омметр — Омметр — Прилад, призначений для вимірювання електричного опору. Опір провідника— Сопротивление проводника — Фізична величина, яка характеризує властивість провідника чинити опір струму, який проходить по ньому. Опір провідника залежить від його розмірів, роду речовини, температури тощо: \В]=Ом; Е = 8^, 8 = 80(1+21). Оптйчна актйвність речовинй — Оптйческая актйвность вещества — Здатність окремих речовин повертати площину поляризації (електричний вектор Е) на деякий кут при проходженні крізь них поляризованого світла. Уперше спостерігав оптичну активність речовини в 1811 р. Д. Ф. Араго у кристалі кварцу. У кристалічних речовин кут повороту залежить від довжини хвилі світ- 150 -

оптична довжина

лового променя й оптичної довжини шляху. У рідин він залежить, крім того, від концентрації розчину. Останню властивість покладено в основу методу визначення концентрації оптично активних речовин, зокрема цукру, в різних розчинах. У кристалів оптична активність речовини зумовлена їхньою структурою та особливостями збудження атомів у них. Відсутністю центра симетрії пояснюється оптична активність речовини розплавів і розчинів (цукру, стрихніну) та деяких рідин (скипидару). Методи, побудовані на вимірюванні оптичної активності речовини, застосовуються в фізичних і хімічних дослідженнях міжмолекулярних взаємодій, у цукрометрі. Оптйчна довжина шляху — Оптйческое расстояние путй — Величина, що до рівнює добутку фактичної довжини шляху сі світлової хвилі в даному середовищі на абсолютний показник заломлення п цього середовища: 8 = псі. Якщо світловий промінь про ходить через кілька середовищ з показниками заломлення пі51 п_, ... , то загальна А п_ О оптична довжина шляху дорівнюватиме сумі оптичних довжин шляхів світла в кожному середовищі окремо. При проходженні двох когерентних хвиль від одного джерела світл атюгр „п грмввя ^ лдатичцої„7тпвжин^ І П Л Я К У ^ шляху буде різна, тобто виникатиме різниця ходу променів. - 151 -

оптична сила

Оптйчна сйла лінзи — Оптйческая сйла лйнзьі — Величина, обернена фокусній відстані лінзи: Ґ Фізична величина, що характеризує здатність лінзи заломлювати світло й дорівнює оберненій величині фокусної відстані. Для збиральних лінз Б>0, для розсіювальних Б<0. Вимірюється в діоптріях (дптр). 1 дптр дорівнює оптична сила лінзи з фокусною відстанню 1 м. Оптйчний квантовий генератор (лазер чи мазер) — Оптйческий квантовий генератор (лазер или мазер) — Прилад, в якому здійснюється генерація монохроматичних електромагнітних хвиль оптичного діапазону внаслідок індукованого випромінювання. Оптичний генератор являє собою резонатор з активним середовищем, яке містить атоми в збудженому стані. Звичайно окремі збуджені атоми переходять спонтанно на нижчі енергетичні рівні незалежно один від одного, так що ця група атомів випромінює некогерентне світло. В оптичному генераторі атоми здійснюють такий перехід не спонтанно, а впорядковано один відносно одного. Це фазування коливань атомів зумовлюється індукованим випромінюванням і наявністю резонатора. Коли перехід збудженого атома - 152 -

освітленість

на нижчий рівень індукується квантом світла, то цей атом випромінює фотон тієї самої частоти і фази, що й фотон, який індукував це випромінювання і був випущений якимось іншим атомом. Це дає можливість сфазувати коливання атомів між собою, а з другого боку, когерентно підсилювати світло. Будь-який квант світла, що виник унаслідок спонтанного переходу з верхнього рівня на нижній розмножується індукованим випромінюванням тієї самої частоти інших збуджених атомів. Таким чином створюється лавина фотонів, що дає потужне когерентне випромінювання дуже високого ступеня монохроматичності. Роль резонатора зводиться до того, що він з усього можливого спектра коливань виділяє тільки ті типи коливань, на які настроєний. Оптйчний центр лінзи — Оптйческий центр лйнзьі — Точка, через яку світлові промені проходять без заломлення. Оптйчно більш щільне середовище — Оптйчески бблее плотная среда — Середовище, показник заломлення якого більший за інше мередовище. Опукла лінза — Вьіпуклая лйнза — Лінза, середина поперечного перерізу якої більш широка, ніж краї. Освітленість — Освещенность — Світлова фотометрична величина, що дорівнює відно- 153 -

осмос

- 154 -

отруєння реактора

Основнйй тон — Основной тон — Коливання з найменшою частотою, яке є складовою синусоїдальних коливань (тонів). Отруєння реактора — Отравление реактора — Явище зменшення реактивності реактора внаслідок нагромадження в ньому продуктів поділу, які сильно поглинають нейтрони.

- 155 -

п Г|

Падіння тіла — Падение тела — Рух тіла в полі тяжіння Землі без початкової швидкості (дорівнює нулю). Падіння тіл відбувається під дією сили тяжіння, яка залежить од відстані до центра Землі. Коли тіло падає з невеликої порівняно з радіусом Землі висоти, то можна вважати, що на нього діє стала сила тяжіння. Якщо опором середовища знехтувати, то рух тіла буде вільним падінням і являтиме собою прямолінійний рівноприскорений поступальний. Пара — Пар — Речовина в газоподібному стані в умовах, коли газова фаза може бути в рівновазі з рідкою (твердою) фазою тієї самої речовини. Як правило, цей термін вживають у тих випадках, коли фазова рівновага здійснюється при температурах Т і тисках р, характерних для звичайних природних умов (говорять, наприклад, про пару води, ефіру, спирту, йоду, нафталіну тощо). Часто під парою розуміють сукупність молекул, - 156 -

паралельне з'єднання

які вилетіли з рідини чи твердого тіла під час пароутворення. Для багатьох фізичних задач поняття «пара» і «газ» еквівалентні. Паралелограм сил — Параллелограмм сил — Геометрична побудова, яка виражає закон додавання сил: вектор, який зображає силу, що дорівнює геометричній сумі двох сил, є діагоналлю паралелограма, побудованого на цих силах, як на його сторонах. Для двох сил, прикладених до тіла в одній точці, сила, знайдена побудовою паралелограма сил є одночасно рівнодійною даних сил. Паралелограм швйдкостей — Параллелогамм скоростей — Геометрична побудова, яка виражає закон додавання швидкостей. Правило паралелограма швидкостей полягає в тому, що коли точка рухається відносно рухомої системи відліку, а сама ця система рухається відносно нерухомої системи відліку, то швидкість точки відносно нерухомої системи зображують діагоналлю паралелограма, побудованого на векторах швидкостей кожного з цих рухів, як на сторонах. Якщо швидкості наближаються до швидкості світла, правило паралелограма швидкостей в цьому вигляді незастосовне. Паралельне з'єднання провідників — Параллельное соединение проводников — З'єднання провідників, при якому початок - 157 -

парамагнетизм

усіх провідників збираються в один вузол, а кінці — у другий вузол, а вузли вмикаються в коло. Схематично паралельне з'єднання зображується таким чином:

Парамагнетйзм — Парамагнетйзм — Властивість речовин намагнічуватись у зовнішньому магнітному полі в напрямі силових ліній поля, зумовлена наявністю в атомів відповідних речовин постійного магнітного моменту. Якщо зовнішнє магнітне поле відсутнє, то магнітні моменти атомів внаслідок теплового руху орієнтуються хаотично і тіло не виявляє ознак намагніченості. При внесенні парамагнетика в магнітне поле атомні магнітні моменти орієнтуються вздовж поля і в парамагнетику до дії зовнішнього поля додається дія виниклої намагніченості, яка залежить від напруженості зовнішнього магнітного поля й температури. Парамагнітна орієнтація атомних магнітних моментів - 158 -

перевантаження

переміщення

- 160 -

перша умова рівноваги

- 161 -

перший закон Ньютона

відліку, необхідно, щобсумасил, докладених до тіла, дорівнюється нулю.

Перший закон Ньютона — Первьій закон Ньютона — Існують такі системи відліку, відносно яких тіло зберігає стан спокою чи прямолінійного рівномірного руху, якщо на нього не діють інші тіла, або вплив інших тіл компенсується. Перший закон термодинаміки — Первьій закон термодинаміки — Кількість теплоти, отримана системою, витрачається на зміну її внутрішньої енергії та виконання роботи над оточуючими тілами. Петля гістерезису — Петля гистерезиса — Графік залежності намагніченості феромагнітного зразка від індукції зовнішнього магнітного поля.

- 162 -

питома енергія

- 163 -

питома провідність

- 164 -

психрометр

Питомий опір — Удельное сопротивление — Опір одиниці об'єму даної речовини: [р]= Ом м Підвйщуючий трансформатор — Повишающий трансформатор — Трансформатор, який підвищує напругу. У підвищуючого трансформатора кількість витків у вторинній обмотці перевищує кількість витків у первинній обмотці. Коефіцієнт трансформації для підвищуючого трансформатора к< 1. Пірометр — Пирометр — Прилад, призначений для безконтактного вимірювання температури тіла методами пірометрії. Залежно від конструктивних особливостей пірометри бувають радіаційні, яскравісні й фотоелектричні, відповідно до методу, покладеного в основу дії приладу. Вимірюють температуру тіл наближено. Перевагою пірометра є те, що ними можна вимірювати - 165 -

пірометрія

- 166 -

плече сили

ну, і з'ясування умов стійкості рівноваги. Найпростіші умови плавання визначає закон Архімеда. Плавлення — Плавление — перехід твердої кристалічної речовини в рідкий стан, який відбувається з поглинанням теплоти. Характеризується температурою плавлення, яка залежить від природи речовини і тиску, і питомою теплотою плавлення. Плазма — Плазма — Газ, в якому всі молекули або значна їх частина йонізовані. Планетарна модель атома — Планетарная модель атома — У центрі атома знаходиться позитивно заряджене, ядро розмір якого порядку 10 1 м9 Навколо ядра по колових орбітах обертаються негативно заряджені електрони. Загальний заряд електронів компенсує позитивний заряд ядра, тому атом у цілому є електрично нейтральною системою з розмірами порядку 10~10 м. Пластична деформація — Пластйческая деформация — Деформації, які виникають при механічних напругах, що перевищують межу пружності, коли зразок після зняття зовнішнього навантаження не відновлює повністю свою форму та розміри. Плече сйли — Плечб сйли — Найкоротша відстань між віссю обертання та лінією дії сили. - 167 -

плинність

Плйнність — Текучесть — Властивість тіл пластично або в'язко деформуватися під дією напруг. У в'язких тіл (газів, рідин) плинність проявляється при будь-яких напругах, у пластичних твердих тіл — лише при високій напрузі, які перевищують межу плинності. Плоскополяризбване світло — Плоскополяризбванньїй свет — Світлова хвиля, в якій вектор Е коливається в одній фіксованій площині. Площина коливань — Плоскость колебаний — Площина, в якій відбуваються коливання напруженості електричного поля Е плоскополяризованої світлової хвилі. Площина поляризації — Плоскость поляризации — Площина, в якій відбуваються коливання вектора індукції магнітного поля В плоскополяризованої світлової хвилі. - 168 -

поверхневий натяг

поверхневі явища

Поверхневі явища — Поверхностньїе явленая — Явища, пов'язані з існуванням у рідини вільної поверхні. Повїтряно-реактйвний двигун (ПРД) — Воздушно-реактйвний двйгатель (ВРД) — Один з типів реактивних двигунів, в якому окислювачем є атмосферне повітря. У кожному ПРД є три основних елементи: вхідний канал з пристроєм для стискання повітря, яке надходить у двигун; камера згоряння; реактивне сопло. Залежно від способу стискання повітря до його надходження в камеру згоряння всі ПРД поділяються на два основних класи: без компресорні (прямоточні) ППРД і компресорні, які часто називають турбокомпресорними чи турбореактивними двигунами (ТРД). Повне внутрішнє відбивання — Пблное внутреннее отражение — Явище відсутності заломленого променя під час падіння світла на межу поділу оптично більш густого середовища з оптично менш густим. Інтенсивність відбитого світла під час повного внутрішнього відбивання практично дорівнює інтенсивності падаючого. Поглинальна здатність тіла (коефіцієнт поглинання) — Поглощающая спосббность - 170 -

поглинута доза випромінювання

тела (кодффициент поглощения) — Спектральна характеристика тіла, яка визначається часткою енергії випромінювання в інтервалі частот V і V 4- Аг; або довжин хвиль X і X + Ак9 що поглинаються одиницею поверхні тіла за одиницю часу:

де Афп — поверхнева густина потоку випромінювання, що поглинається, Аф — поверхнева густина падаючого потоку випромінювання в тому самому інтервалі частот. Повна поглинальна здатність тіла враховує весь діапазон випромінювальних частот і дорівнює:

Поглинальна здатність тіла залежить від частоти падаючого світла, абсолютної температури тіла, від матеріалу, форми і стану поверхні. При однаковій температурі чорні поверхні (сажа, оксамит, чорний папір) мають кращу поглинальну здатність, ніж інші тіла. В абсолютно чорного тіла вся енергія падаючого світла повністю поглинається: ат = 1. Поглйнута доза випромінювання — Поглощенная доза излучения — Енергія, поглинута одиницею маси речовини:

- 171 -

подвійний бета-розпад

Подвійний бета-розпад — Двойнбй бетараспад — Особливий вид радіоактивного розпаду з одночасним вилітанням з ядра двох електронів (або двох позитронів) і, отже, зі зміною заряду ядра на 2 одиниці. Поділ атомного ядра — Деление атомного ядра — Поділ ядра на кілька більш легких ядер (уламків), близьких за масою. У1939 р. німецькі вчені О. Ган і Ф. Штрасман установили, що при бомбардуванні урану нейтронами ядро урану-235 ділиться на два уламки. У 1940 р. Г. М. Флєров і К. А. Петржак виявили спонтанний поділ ядер. Теорію поділу атомного ядра запропонували датський фізик Н. Бор і американський фізик Дж. А. Уілер і незалежно від них Я. І. Френкель. Позитрон (е+) — Позитрон (е+) — Елементарна частинка з одиничним позитивним електричним зарядом і масою, що майже збігається з масою електрона. Позитрон — античастинка електрона. Позитроній — Позитрбний — Зв'язаний стан електрона й позитрона; аналогічний атому гідрогену, в якому протон замінений позитроном. Показнйк заломлення абсолютний — Показатель преломления абсолютний — Величина, яка показує, у скільки разів швид- 172 -

поле однорідне

кість поширення світла в даному середовищі менше швидкості поширення світла у вакуумі: л = -; V

[п]=1-

Для будь-якої речовини п > 1. Показнйк заломлення відносний — Показатель преломления относйтельньїй — Величина, яка показує, в скільки разів швидкість поширення світла у другому середовищі відрізняється від швидкості поширення світла в першому середовищі: П

2

Г

Ї

Ї

пг Поле електрйчне — Поле длектрйческое — Особлива форма матерії, яка не сприймається органами чуття і здійснює взаємодію між електричними зарядами. Поле електростатйчне — Поле злектростатйческое — Електричне поле, яке утворюється нерухомим зарядом. Поле магнітне — Поле магнйтное — Особлива форма матерії, яка не сприймається органами чуття та здійснює взаємодію між рухомими зарядами. Поле однорідне — Поле однорбдное — Поле, силові лінії якого паралельні й розташовані з однаковою густиною. - 173 -

полікристали

Полікристали — Поликристаллш — Тверді тіла, які є сукупністю з'єднаних між собою хаотично орієнтованих маленьких кристалів. Полімери — Полимерьі — Сполуки з високою молярною масою, молекули яких складаються з великої кількості ланцюжків одного чи кількох типів, що регулярно чи нерегулярно повторюються. Полімери використовуються у виробництві пластмас, волокон, клеїв, лаків, гуми тощо. Поляризатор — Поляризатор — Прилад, призначений для перетворення неполяризованої хвилі в поляризовану. Поляризація діелектрика — Поляризация дидлектрика — Процес зміщення у протилежні сторони різнойменних зарядів, що входять до складу молекул діелектрика, під впливом зовнішнього електричного поля молекула розміщується вздовж ліній напруженості поля. Поляризація світла — Поляризация света — Стан світлової хвилі, в якому певні напрями коливань електричного вектора переважають над іншими: Відбувається, коли світло випромінюється анізотропними джерелами, коли світлові промені відбиваються й заломлюються на межі діелектричного середовища, коли світло проходить в анізотропних кристалах. Поляризація світла може - 174 -

послідовне з'єднання провідників

- 175 -

постулати Бора

- 176 -

похибки вимірювань

- 177 -

початкова фаза

- 178 -

правило моментів

- 179 -

правило свердлика

тів сил, які обертають тіло за годинниковою стрілкою, дорівнює сумі моментів сил, які обертають його проти годинникової стрілки відносно будь-якої осі. Правило свердлика — Правило буравчика — Положення, вперше сформульоване Дж. Максвеллом, яке дає можливість за відомим напрямом електричного струму визначити напрям ліній індукції магнітного поля: якщо напрям руху свердлика під час його вкручування збігається з напрямом струму в провіднику, то напрям руху рукоятки свердлика показує напрям ліній індукції магнітного поля. Прйнцип відносності Галілея — Прйнцип относйтельности Галилея — Усі інерціальні системи відліку рівноправні. Усі закони механіки в усіх інерціальних системах відліку мають однаковий вид. Жодними механічними дослідами всередині даної інерціальної системи відліку неможливо визначити, знаходиться вона в ніякої, чи рухається прямолінійно та рівномірно. Прйнцип Гюйгенса — Прйнцип Гюйгенса — Положення, сформульоване X. Гюйгенсом у 1678 р., що пояснює поширення хвиль у просторі: кожна точка фронту хвилі є центром вторинних елементарних хвиль, а поверхня, яка охоплює їх через час Ді, дає нове - 180 -

прискорення доцентрове

- 181 -

прискорювачі

пружність

від поверхонь оптичних лінз тощо завдяки використанню явища інтерференції світла в тонких плівках. Прості механізми — Простше механйзмьі — Пристосування, які змінюють значення чи напрям сил, які діють на тіло. Протон — Протон — Стабільна елементарна частинка, яка має позитивнии заряд і масу приблизно 1 а.о.м. Разом з нейтроном входить до складу атомних ядер. Пружйнний маятник — Пружйнньїй маятник — Тягарець масою 7П, підвішений на пружині жорсткістю к. Період пружинного маятника:

Пружна деформація — Упругая деформация — Деформація, яка повністю зникає після зняття зовнішнього навантаження. Пружне зіткнення — Упругое столкновение — Зіткнення, під час якого механічна енергія тіл не перетворюється на інші види. Пружність — Упругость — Властивість тіл змінювати форму й розміри під дією навантажень і самовільно відновлювати вихідну конфігурацію після припинення зовнішніх впливів. Пружність тіла обумовлена - 183 -

прямолінійний рух

- 184 -

психрометр

Психрометр — Психрометр — Прилад для вимірювання вологості повітря. Психрометр складається з двох термометрів, резервуар одного з яких обернений вологою тканиною. Вологість повітря визначається за різницею показів термометрів.

- 185 -

р Радіоактйвне зараження — Радиоактйвное заражение — Зараження грунту, води й повітря продуктами радіоактивного розпаду, які шкідливо впливають на організм людини. Радіоактйвний ряд (сім'я) — Радиоактйвная семья — Сукупність ізотопів, кожен з яких утворюється в результаті розпаду попереднього. Відомі 4 радіоактивні ряди: Торія Г/г, Урану 2ЦїІ та Нептунію 2ЦИр. Радіоактйвність природна — Радиоактйвность естественная — Самовільне перетворення ядер атомів одного хімічного елемента на ядра іншого хімічного елемента, що супроводжується радіоактивним випромінюванням. Радіоактйвність штучна — Радиоактйвность искусственная — Перетворення атомних ядер, викликане зовнішнім впливом, шляхом бомбардування швидкими зарядженими частинками. - 186 -

радіолокація

Радіозв'язок — Радиосвязь — Передавання інформації за допомогою радіохвиль. Розрізняють радіомовлення (передавання музики, промов тощо), телеграфні сигнали, телебачення (передачу зображення) і власне радіозв'язок. Найбільш стійкий радіозв'язок здійснюється в діапазоні ДХ. Внаслідок дифракції та заломлення радіохвиль у тропосфері, останні огинають земну поверхню, майже не проникаючи в іоносферу й мало поглинаючись нею. Радіозв'язок у діапазоні СХ відбувається при сильному поглинанні радіохвиль нижнім шаром іоносфери і відбиванні їх від більш віддаленого її прошарку. Вночі, коли немає сонячного випромінювання, нижній шар йоносфери зникає й тому істотно зростає далекість прийому СХ. Далекий радіозв'язок у діапазоні КХ здійснюється завдяки численному відбиванню радіохвиль від верхніх шарів іоносфери і земної поверхні. У діапазоні УКХ радіохвилі сильно поглинаються земною поверхнею й атмосферою і не відбиваються від іоносфери, як КХ. Тому в цьому діапазоні радіозв'язок (наприклад, телебачення) можливий у межах прямого бачення антени передавача. Радіолокація — Радиолокация — Спосіб виявлення і визначення місцеположення різних предметів за допомогою радіохвиль у результаті їх відбивання і розсіювання тілами. - 187 -

радіохвилі

У радіолокація використовують ультракороткі радіохвилі дециметрового, сантиметрового і міліметрового діапазонів, оскільки потрібно, щоб розміри тіл були в багато разів більшими за довжину хвилі. Здійснюється за таким принципом. За допомогою приймально-передавальної антени гостро-напрямленої дії — радіолокатора — на предмет спрямовують імпульс тривалістю приблизно 10~6 с. Відбиваючись від цілі, сигнал повертається до антени, яка автоматично вмикається на прийом. Відстань до предмета визначається за інтервалом часу між випромінюванням імпульсу і прийманням відбитого сигналу. Використовують у військовій техніці, в астрономії для уточнення руху небесних тіл і вивчення параметрів їхніх орбіт. Радіохвйлі — Радиовблнш — Електромагнітні хвилі, довжина хвилі яких знаходиться в діапазоні від 5 • 10~5 м до 108 м (частотами від 6 • 1012 Гц до кількох Гц). Ракета — Ракета — Літальний апарат, який рухається під ^дією сили реакції (сили віддачі), створюваної внаслідок відкидання робочого тіла реактивним двигуном. Будь-яка ракета являє собою систему двох тіл: оболонки і пального, що міститься в ній. Оболонка має форму труби, один кінець якої закритий, а другий відкритий, — має трубчасту насадку з отвором особливої форми — реактивним - 188 -

реактор-розмножувач

соплом. Під час запуску ракети пальне згоряє й перетворюється в газ високого тиску і високої температури. Внаслідок високого тиску цей газ з великою швидкістю виривається із сопла ракети, внаслідок чого оболонка ракети летить у протилежному напрямі. Реактйвний двигун — Реактивний двйгатель — Двигун, у якому підведена енергія перетворюється в кінетичну енергію струмини робочого тіла, яка витікає з двигуна й створює силу реакції. Ця сила реакції і є безпосередньою рушійною силою (силою тяги). Принципова схема будь-якогореактивний двигун має три основних елементи: джерело енергії, генератор робочого тіла і прискорювач робочого тіла. Найчастіше реактивний двигун поділяють на три основні групи: ракетні, повітряно-реактивні й електроракетні. Реактйвний рух — Реактйвное движение — Рух, який виникає внаслідок відокремлення від тіла якоїсь його частини, що починає рухатися відносно тіла з певною швидкістю. Реактор-розмножувач (брідер) — Реактор-размножйтель (брйдер) — Ядерний реактор, у якому за певний час утворюється більше ядер, ніж розпадається, і які можуть ділитися, тобто відбувається розширене відтворення ядер, які можуть розпадатися. - 189 -

реакція поділу

- 190 -

рефракція світла

- 191 -

речовина

- 192 -

рівнодійна сил

- 193 -

рівнозмінний рух

Рівнозмінний рух — Равноизменяемое движение — Рух тіла, під час якого його швидкість за будь-які однакові проміжки часу змінюється на одне й те саме значення. Швидкість у, якої набуде тіло через час і від початку руху, і його відстань з від початкового положення, виміряна вздовж дуги траєкторії, визначаються при рівнозмінному русі за формулами. Рівномірний рух — Равномерное движение — Рух, при якому тіло за однакові проміжки часу здійснює однакові переміщення, або рух, при якому числове значення швидкості тіла V залишається сталим. Шлях, пройдений тілом при рівномірний рух за проміжок часу і, дорівнює 8 = ігЬ. Тверде тіло може здійснювати: 1) поступальний рівномірний рух, при якому все сказане стосується кожної точки тіла; 2) рівномірне обертання навколо нерухомої осі, при якому кутова швидкість тіла со залишається постійною, а кут повороту: ф = сої. Рівноприскбрений рух — Равноускоренное движение — Рух матеріальної точки, при якому її прискорення залишається сталим. Рівняння Бернулі — Уравнение Бернулли — В одному й тому ж потоці рідини чи газу - 194 -

робота механічна

р + р§п *+

Р^ = С0П8І.

У тих частинах потоку, де швидкість руху більша, тиск менший, а там, де швидкість менша, тиск більший. Рідина — Жйдкость — Агрегатний стан т Ш С _ Н А Д ТРИШЗ х. -ІТ О П І К У ^ ^ А Я лнви дрість„ПУХ:У об'єм, але не зберігає форми. Різнйця потенціалів — Разность потенциалов — Фізична величина, яка визначається роботою сил електростатичного поля щодо переміщення одиничного позитивного заряду між даними двома точками: фі-ф2=-;

[<рі-<р2]=в.

я. Робота вйходу — Раббта вьіхода — Величина, що визначається енергією, яку слід У .трх. наптдеіа х „ П О Т О К У . , їїв„ І Ш Ш Д К ^ О Т Ь ^ П У Х У Уі т и х аг ткнах.лятоку ^ л & Л І І К И д юхітн Л Ш Х У У^тю^ частинам _ П О Т Л К У ^ - Л Є „ Щ В И Л : Ш П Т Ь - Б У Х Х д;^т^-Частжня? лахшфь. де лтівидкісхк.РУХХ стану поверхні речовини. Робота механічна — Раббта механйческая — Величина, яка визначається скалярним добутком векторів сили та переміщення. А = Р8 сова, де сх — кут між векторами сили і переміщення. [А]=Дж. - 195 -

робоче тіло

Робоче тіло — Раббчее тело — Складова частина теплової машини, газоподібне чи рідке тіло, за допомогою якого теплова енергія перетворюється в механічну роботу. Розкладання сйли — Распад сйли — Заміна сили, прикладеної до точки твердого тіла (без зміни її механічної дії) кількома силами, прикладеними до точок того самого тіла. Задача про розкладання сили на дві складові, які лежать в одній площині, має однозначний розв'язок у двох випадках: 1) відома одна із складових; 2) відомі напрями обох складових. Розмір одинйці фізйчної величинй — Размер единйци физйческой величини — Кількісний вміст відповідної величини (довжини, маси, сили тощо) в одиниці. Розмір основних одиниць установлюють при їх виборі й відтворюють, як правило, еталонами. Розмірність одинйці фізйчної величинй — Размерность единйци физйческой величини — Вираз, який показує, у скільки разів зміниться одиниця даної величини, якщо змінити одиниці величин, прийняті в даній системі за основні. Розмірність — одночлен, що складається з добутку узагальнених символів основних одиниць у різних (цілих чи частинних, додатних чи від'ємних) степенях, які називають показниками роз- 196 -

розсіяння світла

Розсіяння світла — Рассеивание света — Явище взаємодії світла з речовиною, в результаті якого змінюється напрям поширення світлових променів і виникає невласне світіння речовини. Світіння при розсіянні світла спричинене вимушеним випромінюванням, яке дуже швидко згасає. Розсіяння світла може відбуватися в оптично неоднорідних середовищах — диму, тумані, емульмлр насті ^У- - М іж^т агю лн і й„ хц^ст^уп - олинжпь дисперсійне розсіяння світла, яке зумовлене наявністю в середовищі дрібних частинок, мішюсті^. -Міжнапо гшій_ сщ^тмі_ олкаші^ - 197 -

розтяг

показника заломлення навколишнього середовища. Може бути спричинене взаємодією світла з неоднорідностями густини і конценпоказник аз а л о м л е нн я навко л иш н ьо го серезультаті чого утворюються центри розсіяння світла. Воно можливе в оптично чистих середовищах. Більш складні види розсіяння світла (комбінаційне, резонансне та ін.) пояснюються квантовою теорією взаємодії по к аз ник а з а лом ле н н я н ав коли ш ньо г ос ер е ментарний одиничний акт розсіяння світла розглядається як поглинання частинкою речовини фотона, який на неї падає з енергією ки. Внаслідок розсіяння світла випромінюється вторинний фотон з частотою, що дорівнює частоті падаючого фотона (пружне релеєвське розсіяння світла) або відрізняється від неї на певну величину ±Аи (непружне комбінаційне розсіяння світла). Розтяг — Растяжение — Зміна лінійних розмірів тіла внаслідок зміни відстаней між частинками під дією зовнішнього навантаження. Рух поступальний — Движение поступательное — Рух тіла, при якому будь-яка пряма, жорстко пов'язана з тілом, залишається паралельною сама собі. Під час поступального руху всі точки тіла рухаються однаково, мають однакові швидкості руху та прискорення. - 198 -

рухтепловий

Рух обертальний — Движение вращательное — Рух тіла, при якому всі його точки описують кола, центри яких лежать на одній прямій, яка називається віссю обертання. Рух тепловйй — Движение тепловбе — Безперевний невпорядкований рух частинок речовини.

- 199 -

с

- 200 -

світловий потік

- 201 -

секунда

вий потік у СІ вимірюється в люменах (лм). У системі енергетичних фотометричних величин відповідна величина називається потоком випромінювання і вимірюється у ватах (Вт). Секунда — Секунда — Одиниця часу. 1 с дорівнює 9 192 631 770 періодам випромікшіхіатл^СІ^імІХЇ джткед, л-лд^мена^СтьмА. надтонкими рівнями основного стану атома Цезію — 133. Середня квадратйчна швйдкість — СредНЯЯ квадратйчная скбрость — Квадратвий цщхк^зг -СТ„врадшпяться„в_л-юмянахг/ілмїг швидкості частинок:

Середня швйд кість переміщення — Средняя скбрость перемещения — Величина, яка вий_лфтік _у„Г,Х-В^шлдор.:с:ься _в_люмена,^ / л м к в середньому в напрямі переміщення за одиницю часу:

ВИЙ-^ХО-ТІ ТС З ^ С Д - В И М І Ш О Є Д Ц ^ С Я - В - ЯІШ^ЕНЯ-Х^СП.ЖК

співпадає з напрямом вектора переміщення. Середня шляхова швйд кість — Средняя путевая скбрость — Величина, яка показує, яку в середньому відстань проходить - 202

сила Лоренца

- 203 -

сила натягу

- 204 -

сила тертя спокою

де ф — повний світловий потік. Сила світла у СІ вимірюється в канделах (кд). У системі енергетичних фотометричних величин відповідна величина вимірюється у ватах на стерадіан (Вт/ср). Сйла струму — Сйла тбка — Фізична величина, яка визначається зарядом, що проходить через поперечний переріз провідника за одиницю часу. Для постійного струму:

Сйла тертя ковзання — Сйла трения скольжения — Сила, що виникає під час ковзання одного тіла по поверхні іншого. Завжди напрямлена протилежно швидкості руху одного тіла відносно іншого. Значення сили тертя ковзання визначається за формулою: де /І — коефіцієнт тертя, N — сила реакції опори. Сйла тертя кочення — Сйла трения качения — Сила, що виникає під час кочення одного тіла по поверхні іншого. Сйла тертя спокою — Сйла трения покоя — Сила, що виникає під час спроби зсунути одне з тіл, поверхні яких стикаються, відносно іншого. Сила тертя спокою перешкоджає відносному руху тіл. - 205 -

сила тяжіння

- 206 -

система відліку

му електрони розганяються до енергії від десятків МеВ до кількох ГеВ. Синхрофазотрон — Синхрофазотрон — Кільцевий циклічний прискорювач протонів. С. застосовують для прискорення протонів до енергій від десятків до сотень ГеВ. Синхроциклотрон (фазотрон) — Синхроциклотрон (фазотрон) — Циклічний резонансний прискорювач протонів, дейтронів і альфа-частинок до енергій порядку 1000 МеВ. Система відліку (в механіці) — Система исчисления (в механике) — Система координат, тіло відліку, з яким вона пов'язана і годинник для вимірювання часу утворюють систему відліку, відносно якої і розглядають рух інших матеріальних точок чи тіл. Вибір туіу^єл ехгт ганяються лд анешіі ї^віллдження. Найчастіше вживають прямокутну декартову систему координат х, у, 2. Вибір системи відліку дає можливість, вимірявши координати рухомої матеріальної точки в різні моменти часу, дістати так звані рівняння руху х = х(і,) у = у(і) і 2 = г(і;) або у векторній формі: г=г(*), де т — радіус-вектор матеріальної точки. З кінематичної точки зору рух можна вивчати у довільно вибраній системі відліку. Але - 207 -

система інерціальна

в більшості задач динаміки користуються переважно інерціальними системами відлів^Оіп^ітдісіті-яалач^ тш-нажіки рсопислшк^т^лі^г найпростішим способом. Система інерціальна — Система инерциальная — Система відліку, в якій прискорення тіла зумовлене тільки дією з боку інших тіл. Система неінерціальна — Система неинерциальная — Система відліку, в якій прискорення тіла зумовлене властивостями сав_„більшості7 залач-.лиіедш-кх^ кдлвдтіооться з прискоренням відносно інерціальної системи відліку. Система одинйць фізичних величйн — Система единйц физйчеких величйн — СуВ^ бІПКШОСТІ _ ^38 ЛЯЧ_ Л ИІТЯ М ІТШ^ _К£)Л лл Р.ТДЦП тьця

вимірювання фізичних величин, які охоплюють певну галузь вимірювання (механічні ілкитст7і „ аапя^і.л.инамікл$, .кописл'^ЮІ^/І в~більшопті линаміки- кзджатщрться в. ^іпьшодті лач ^ тшнаж]дси__каписту_ються в. й.іиьпюслі1,-аада.ч,гдина^і ки„_ш}шістатат^ая в„більшості_залач_ лит^мікж_Vсщистаються собою математичний запис законів фізики. Скаляр — Скаляр — Величина, кожне значення якої можна виразити одним дій- 208 -

спектр

сним числом, наприклад, шлях, маса, час, температура, тиск тощо. Слабкі взаємодії — Слабше взаимодействия — Одна з фундаментальних взаємодій у природі, яка забезпечує взаємодії та перетворення елементарних частинок. Смугастий спектр — Полосатий спекер — Сукупність широких різнокольорових смуг, кожна з яких складається з великої кількості сним числом, налриклад^ шлях, маса,_час, темними проміжками. Такі спектри дають гази у молекулярному стані. Смуги рівного нахилу — Полоси равного наклбна — Інтерференційна картина, яка отримується під час освітлення плоскопаралельної пластинки розсіяним світлом; С сосним числом^ наприкла^2 шлях, м ч а с , з яких відповідає певному куту падіння світла на пластинку. Смуги рівної товщинй — Полоси равной толщиньї — Інтерференційна картина, яка отримується під час освітлення клиноподібної пластинки пучком паралельних променів; є сукупністю світлих і темних смуг, що чергуються між собою, кожна з яких відповідає певній товщині пластинки. Спектр — Спектр — Сукупність значень певної фізичної величини; картина розкла- 209 -

спектральна густина

- 210 -

спектроскоп

довжини хвиль. Взаємодія між частинками речовини слабка. Лінійчастий спектр дають гази в атомарному стані, а отже він зумовлений тільки властивостями атомів речовини, а не взаємодією між ними. Це основний вид спектрів, оскільки кожен хімічний елемент має свій неповторний лінійчастий спектр. Спектр смугастий — Спектр полосатьій — Сукупність широких різнокольорових смуг, кожна з яких складається з великої кількості тонких спектральних ліній, смуги розділені темними проміжками. Такі спектри дають гази у молекулярному стані. Спектр суцільний — Спектр сплошнбй — Суцільна смуга з плавним переходом одного кольору в інший. У спектрі відсутні розриви, темні смуги, тобто у випромінюванні тіла наявні всі довжини хвиль даного діапазону. Суцільний характер спектра свідчить про сильну взаємодію між частинками речовио

ни. Його дають розжарені тверді тіла, рідини та гази під великим тиском. Спектрограф — Спектрограф — Прилад, за допомогою якого можна отримати фотографії спектра випромінювання (поглинання) деякого тіла. Спектроскоп — Спектроскоп — Прилад, за допомогою якого візуально досліджується спектральний склад випромінювання тіла. - 211 -

спінтарископ

Спінтарископ — Спинтарискбп — Демонстраційний прилад для візуального спостереження і підрахунку альфа-частинок. Складається з покритого сцинтилюючою речовиною екрана, розміщеного на дні світлонепроникної трубки і джерела частинок, розміщеного безпосередньо перед екраном. Кожна альфа-частйнка, потрапляючи на екран, спричиняє в ньому слабкий спалах світла — сцинтиляцію, яка спостерігається через лупу у верхній частині трубки.

Сплави — Сплави — Макроскопічно однорідні системи з двох чи більше металів, неметалів, окислів, органічних речовин тощо. Особливо важливу роль у техніці відіграють металеві сплави. В загальному випадку сплави не є механічною сумішшю компонентів. Отримують сплави шляхом кристалізації з розплаву, металокерамічним способом, конденсацією з пари тощо. - 212 -

стала Больцмана

- 213 -

стала Планка

стаціонарні стани

стисливість

не визначене значення енергії і не випромінює енергію. Стйсливість — Сжимаемость — Здатність речовини змінювати свій об'єм під дією тиску з усіх боків. Стисливість характерна для всіх речовин. Якщо речовина в процесі стискання не зазнає хімічних, структурних та інших змін, то з поверненням зовнішнього тиску до початкового значення початковий об'єм відновлюється. Стійка рівновага — Устбйчивое равновесие — Така рівновага, коли при невеликих відхиленнях від положення рівноваги тіло н£ „визначне. знячен^я-енеш:іїл-н^ршпрдмі ча сила, прикладена до тіла, повертає його до положення рівноваги.

Сторонні сйли — Сторбнние сйли — Сили не лзиягоутне- ішачення_ел<^рг.ії_Л_н^ _рщтомі реміщувати електричний заряд. Наприклад, механічні, теплові, хімічні, ядерні тощо. - 216 -

сцинтиляція

Ступінь йонізації є однією з основних характеристик плазми. Сублімація — Сублимация — Перехід речовин з твердого стану безпосередньо в газоподібний. Це один з різновидів випаровування — можлива в усьому діапазоні температур і тисків співіснування твердого й газоподібного станів. Сцинтиляційний лічйльник — Сцинтиляциибнний счетчик — Прилад для виявлення йонізуючих частинок; складається зі сцинтилятора, в якому частинки спричиняють спалах люмінесценції, фотоелектронного помножувача, що перетворює спалахи світла в імпульс електричного струму, й електронної системи, яка реєструє ці електричні імпульси. Сцинтиляція — Сцинтиляция — Короткочасний спалах світла, що виникає під час проходження зарядженої частинки через деякі люмінесціюючі речовини, які називаються сцинтиляторами. - 217 -

т Тахометр — Тахометр — Прилад для вимірювання частоти обертання (кутової швидкості) деталей машин і механізмів. Тверде тіло — Твірдое тело — Агрегатний стан речовини, який характеризується сталістю форми та характером руху атомів, які здійснюють малі коливання навколо положення рівноваги. Твердість — Твердость — Характеристика матеріалу, яка відображає його міцність і пластичність. Найчастіше твердість визначають методом вдавлювання кульки чи призми в досліджуваний зразок або дряпанням. Тверднення — Отвердевание — Процес, у результаті якого тіло переходить з рідкого стану у твердий. Тверде тіло — Твірдое тело — Агрегатний стан речовини, який характеризується сталістю форми та характером руху атомів, які здійснюють малі коливання навколо положення рівноваги. - 218 -

теорія відносності

теплова машина

Теплова машйна — Тепловая машина — Машина, яка перетворює внутрішню енергію на механічну або навпаки. Теплове випромінювання — Тепловбе излучение — Випромінювання тіла, яке виникає за рахунок його внутрішньої енергії. Теплове розширення — Тепловбе расиїирение — Зміна розмірів тіла у процесі його нагрівання. Кількісно теплове розширення при постійному тиску характеризується об'ємним коефіцієнтом. Для твердих анізотропних тіл вводять коефіцієнт лінійного розширення. Теплове розширення газів зумовлене збільшенням кінетичної енергії частинок газу під час його нагрівання і виконанням за рахунок цієї енергії роботи проти сил зовнішнього тиску. У твердих тіл і рідин теплове розширення пов'язане з несиметричністю (ангармонізмом) теплових коливань атомів, завдяки чому міжатомні відстані з підвищенням температури збільшуються. Теплове розширення тіл враховується при конструюванні всіх установок, приладів і машин, які працюють у змінних температурних умовах. Тепловйй двигун — Тепловбй двйгапгель — Машина, яка перетворює теплову енергію на механічну. Тепловйй реактор (реактор на тепловйх нейтронах) — Тепловбй реактор (реактор - 220 -

теплопровідність

- 221 -

теплота

частинок речовини; вид теплопередачі, при якій передача внутрішньої енергії від одних до інших відбувається при їх контакті й зумовлена взаємодією атомів і молекул. Теплота — Теплота — Форма хаотичного (теплового) руху частинок (молекул, атомів, електронів тощо), з яких складається тіло; кількісною мірою теплоти є кількість теплоти, тобто кількість енергії, здобутої чи відданої системою в результаті теплообміну (при незмінних зовнішніх параметрах системи: об'ємі тощо). Поряд з роботою кількість теплоти є мірою зміни внутрішньої енергії системи. При теплообміні внутрішня енергія системи змінюється в результаті прямих взаємодій (співударів) молекул системи з молекулами навколишніх тіл. Теплота згоряння — Теплота згорания — Кількість теплоти, яка виділяється при повному згорянні палива; вимірюється в джоулях (або калоріях). Теплоту згоряння, віднесену до одиниці маси або об'єму палива, називають питомою теплотою згоряння. Теплота згоряння палива визначається його хімічним складом. Теплота пароутворення (випаровування) — Теплота парообразования (иепарения) — Кількість теплоти, яку потрібно надати речовині в рівноважному ізобарно- 222 -

термодинамічний процес

ізотермічному процесі (при температурі насичення пари), щоб перетворити її з рідкого стану в газоподібний (та сама кількість теплоти виділяється в результаті конденсації пари в рідину). Розрізняють питому і мольну теплоту пароутворення. Теплота плавлення — Теплота плавления Кількість теплоти, яку потрібно надати твердій кристалічній речовині в рівноважному ізобарно-ізотермічному процесі, щоб перевести її з твердого в рідкий стан (та сама кількість теплоти виділяється при і ^ат е ож інжсщл^п по і т с і ід пи^ трм пехш тооі л а му і молярну теплоту плавлення. Термодинаміка — Термодинамика — Розділ фізики, в якому вивчаються теплові властивості тіл без урахування їх внутрішньої будови. Термодинамічна рівновага — Тепловбе равновесие — Стан, при якому тіла не обмінюються енергію шляхом теплопередачі. Термодинамічна система — Термодинамйческая система — Сукупність тіл, які можуть взаємодіяти між собою шляхом обміну енергією. Термодинамічний процес — Термодинамйческий процесе — Будь-які зміни термодинамічних параметрів, які характеризують стан системи. - 223 -

термодинамічні параметри

Термодинамічні параметри — Термодинамйческие параметри — Фізичні величини, які характеризують стан термодинамічної системи в цілому. Термоелектронна емісія — Термозлектрбнная змйссия — Явище випускання електронів речовиною внаслідок нагрівання. Термометр — Термометр — Прилад для вимірювання температури. В основу роботи термометра покладено залежність якоїсь характеристики речовини від температури (об'єму, опору тощо). Термостат — Термостат — Прилад для підтримання сталої температури в обмеженому об'ємі. Це посудина (металева, скляна), захищена тепловою ізоляцією від впливу навколишнього середовища. У термодинаміці термостат часто називають систему з такою великою теплоємністю, що надання їй певної кількості теплоти не змінює її температури. Термоядерний сйнтез — Термоядерний сйтез — Реакція, в якій при високих температурах (більших Ю 7 К) з легких ядер синтезуються більш важкі. Термоядерні реакції — Термоядерние реакции — Реакції злиття (синтезу) легких атомних ядер у більш важкі, які відбувають- 224 -

тертя кочення

ся при дуже високих температурах — порядся при Д у же вд с 9 к и хт е м п еда т ^ р а х ^ порядводжуються виділенням величезних кількостей енергії. У природних умовах термосяпри дожедисоких^температурахпорядках і є основним джерелом випромінюваної ними енергії. Штучно термоядерну реакцію отримали поки що лише у формі некерованої реакції вибуху водневої бомби. В усьому світі ведуться наполегливі пошуки шляхів здійснення керованого термоядерного синтезу, створюються дослідні термоядерні реактори — установки для вироблення енергії за рахунок синтезу легких атомних ядер. Тертя (зовнішнє) — Трение (внешнее) — Механічна взаємодія між твердими тілами, яка виникає в місцях їх дотику і перешкоджає відносному переміщенню тіл у напрямі, який лежить у площині їх дотику. За кінематичною ознакою розрізняють тертя ковзання і тертя кочення. Кожний з видів зовнішнього тертя характеризується відповідним коефіцієнтом. Тертя ковзання — Трение скольжения — Різновид сухого тертя, яке виникає, коли одне тіло ковзає по поверхні другого. Тертя кочення — Трение кочения — Різновид сухого тертя, яке виникає в результаті кочення одного тіла по поверхні другого. - 225 -

сила тертя спокою

Тертя спокою — Трение покоя — Тертя, яке існує між дотичними поверхнями, коли відсутнє їх відносне переміщення. Тесла — Тесла — Одиниця магнітної індукції. 1 Тл — індукція магнітного поля, в якому на кожен метр довжини провідника при силі струму 1 А діє максимальна сила Ампера 1 Н. Тіло відліку — Тело отсчета — Тіло, відносно якого розглядається рух. Тінь — Тень — 1. Область простору, в якій неможливо бачити джерело світла. 2. Область простору, в яку не потрапляє енергія від джерела світла. Тиск —Давление — Фізична величина, яка дорівнює відношенню сили, що діє перпендикулярно до поверхні, до площі цієї поверхні. Тиск насйченої парй (пружність насйченої парй) — Давление насьіщенного пара (упругость насьіщенного пара) — Тиск пари, яка перебуває в рівновазі з рідиною чи твердим тілом при даній температурі. Тиск насиченої пари кожної речовини визначається лише температурою. Тиск газу — Давление газа — Сила, яка діє на стінки посудини, де міститься газ, - 226 -

тліючии розряд

і створюється завдяки ударам його частинок об стінки, віднесена до одиниці площі. Тиск світла — Давление света — Силова дія, що світло чинить на поверхню, на яку падає. Тіло відліку — Тело отечета — Тіло, відносно якого розглядається рух. Тінь — Тень — 1. Область простору, в якій неможливо бачити джерело світла. 2. Область простору, в яку не потрапляє енергія від джерела світла. Тліючий розряд — Тлеющий разряд — Один із видів самостійного розряду, в якому катод випускає електрони внаслідок його бомбардування позитивними йонами й за рахунок фотоемісії.

- 227 -

тонка лінза

Тонка лінза — Тонкая лйнза — Лінза, товщина якої набагато менша радіусів кривини сферичних поверхонь, що її обмежують. Точка кипіння — Точка кипения — Температура кипіння рідини при нормальному атмосферному тиску. Точка плавлення — Точка плавлення — Температура плавлення твердого тіла при нормальному атмосферному тиску. Точка росй — Точка роєм — Температура, при якій ненасичена пара стає насиченою. Тонкбвий заряд — Тбчечньїй заряд — Заряди тіл, які взаємодіють між собою на відстанях, набагато менші, ніж їх розміри. Точність вимірювань — Тбчность измерений — Якість вимірювань, яка характеризує ступінь наближення їхніх результатів до дійсного значення вимірюваної фізичної величини. Траєкторія — Траекпгбрия — Лінія, вздовж якої рухається тіло. За виглядом траєкторії рухи поділяють на прямолінійні та криволінійні. Транзйстор — Транзйспгор — Напівпровідниковий пристрій із двома електроннодірковими переходами. - 228 -

трансформатор

- 229 -

третій закон Ньютона

- 230 -

У Увігнута лінза — Вогнутая лйнза — Лінза, середина перерізу якої тонша, ніж краї. Удар (твердих тіл) — Удар (твердьіх тел) — Сукупність явищ, які виникають під час зіткнення рухомих твердих тіл і пов'язані зі значною зміною швидкостей твердих тіл за досить малий проміжок часу. Під ударом часто розуміють також деякі види взаємодій твердого тіла з рідиною чи газом (удар тіла по поверхні рідини, удар струменю рідини чи газу в тверде тіло, гідравлічний удар, дія вибухової чи ударної хвилі на тверде тіло тощо). Удар абсолютно непружний — Удар абсолютно неупругий — Удар, після якого тіла деформуються і рухаються як єдине ціле, а сумарна кінетична енергія зменшується внаслідок перетворення механічної енергії у внутрішню й виконання пластичної деформації. - 231 -

удар пружнии

Удар абсолютно пружний — Удар абсолютно упругий — Удар, під час якого вся механічна енергія системи зберігається. Ультразвук — Ультразвук — пружні коливання в середовищі, частота яких перевищує верхній поріг гучності людського вуха: V = 2 • 104^109 Гц (відповідно довжина хвилі X = 1,5 • 104-^0,3 м). У низьких частот (V = 20^-200 кГц) утворюють за допомогою магнітострикційних випромінювачів і застосовують у різних технологічних процесах (зварювальні, свердлінні, різанні). У високих частот (и = 0,4-^5 МГц) утворюють за допомогою п'єзоелектричних випромінювачів і застосовують для дефектоскопії, у медицині тощо. Ультрафіолетове випромінювання — Ультрафиолетовое излучение — Випромінювання, яке розташовується безпосередньо за фіолетовою частиною видимого спектру. Ультрафіолетовому випромінюванню відповідають довжини хвиль 380 — 5 нм. Уявний фокус — Мнймьій фокус — Точка на головній оптичній осі, де перетинаються продовження променів, що пройшли через розсіювальну лінзу, падаючи на неї паралельно головній оптичній осі. - 232 -

уявний фокус

- 233 -

Фаза — Фаза — Рівноважний стан речовини, який відрізняється за своїми фізичними властивостями від інших станів цієї ж речовини. У речовини можливі газоподібна, рідка й одна чи більше кристалічна фаза. Фаза коливань — Фаза колебаний — 1. Фізична величина, яка визначає значення величини, що коливається, в даний момент часу. 2. Фізична величина, яка показує, яка доля періоду відбулася на даний момент часу. Фазовий перехід — Фазовий перехдд — Перехід речовини з однієї фази в іншу (наприклад, з рідкої в газоподібну). Фазотрон — Фазотрон — Циклічний прискорювач важких заряджених частинок (протонів, дейтронів тощо), у якому резонансне прискорення забезпечується високочастотним електричним полем змінної частоти, а просторова стійкість у процесі прискорення — стаціонарним магнітним полем. При- 234 -

фери магнетики

скорювачі цього типу називають також синхроциклотронами . Фарад — Фарад — Одиниця вимірювання електроємності. 1 Ф — ємність такого провідника, якому слід надати заряд 1 Кл для того, щоб його потенціал змінився на 1 В. Ферйти — Феррйтьі — Керамічні феромагнітні матеріали. Феримагнетйзм — Ферримагнетйзм — сштіпва:чі- п ь д т ллл л^ч ааивіз ю так о ж ридкований стан магнітних моментів йонів сколювачі.льпг,р_т_ил_у ніуіиваліть/гакож; гарний магнітний момент відмінний від нуля. У не дуже сильних магнітних полях феримагнетизм близький до феромагнетизму; якщо поле відсутнє, феримагнетики мають доменну структуру; вони мають характерну криву намагнічування, якій притаманний гістерезис магнітний, спостерігається також магнітострикція, при певній температурі вони стають парамагнетиками. Проте магскпшова^ пьрра тцшг т^азивалзтддя^ожд^инняється від звичайної доменної структури феромагнетиків, що й зумовлює наявність специфічних властивостей феримагнетисколюваїд л і ь о т -ТИ^ПУ. дааивають .та кпж. слнтанної намагніченості, складна магнітна анізотропія, малі втрати на вихрові струми у змінних електромагнітних полях, оскіль- 235 -

фери магнетики

ки більшість феримагнетиків є діелектриками чи напівпровідниками. З цим пов'язане широке застосування їх у радіотехніці. Феримагнетики — Ферримагнетики — Речовини, яким у певному інтервалі температур властивий феримагнетизм. Значна частина феримагнетиків — це діелектричні ЛІЯЛВКТ.ТШ КЯ -

більшу групу феримагнетиків становлять ферити, які поєднують у собі одночасно феромагнітні та діелектричні або напівпровідки_бі Л Ь Ш І С Т Ь ЛЗІЯПИТУЇЯ Л ^ Я Т И К І Л £ - І Г І Є Л ектпркя тичне застосування як магнітних матеріалів у радіотехніці, радіоелектроніці, обчислювальній техніці. Значну групу феримагнетики, більшість іІ2еои^ллр^л^шл,є.7ііе-7іектоика ментів з залізом, які мають рекордну магнітострикцію і значну коерцитивну силу, що й визначає їх практичне застосування як ки більші срн сЬелл магнятиків £ -діел ект;п ика ретворювачів та постійних магнітів. Феромагнетйзм — Ферромагнетйзм — Властивість окремих речовин мати впорядкований стан магнітних моментів групи атомів, куі.&і льшість.іЗжгшжа г ^ а т и ш ^піялектпи,ка юя Дітьщіглдь іііел л ж а г ^ ^ ки Лі льшістьх^явл мяхінвти^сш.є лДелвктюмка ки_бі прілість, гЬепимагнетлків^ -ійе_тіяктг)лка тю. Доменна будова феромагнетиків визначає їхні основні властивості: сильний вплив на - 236 -

фери магнетики

магнітне поле, залежність їхньої магнітної проникності від напруженості зовнішнього магнітного поля, гістерезис магнітний, прояв властивостей у цілком певному температурному інтервалі до точки Кюрі, магнітострикцію. Феромагнетизм властивий лише певним кристалічним тілам, зокрема перехідним металам Ге, Со, N1 у ґратках яких містяться атоми з незабудованими електронними оболонками Зеї або 4ї\ Крім того, він має місце при певних параметрах кристалічної гратки, наприклад спостерігається лише в а-заліза. У природі існують близькі за властивостями до феромагнетизму магнітовпорядковані стани кристалічних решіток — антиферомагнетизм і феримагнетизм. Феромагнетик — Ферромагнетик — Речовина, здатна в багато разів підсилювати зовнішнє магнітне поле. Феромагнетики мають значну магнітну проникність (у порядку 102-^106), тому при внесенні в магнітне поле вони сильно впливають на індукцію магнітного поля. За величиною коерцитивної сили феромагнетики поділяють на магнітно-м'які і магнітно-жорсткі. Перші застосовують як осердя трансформаторів, електромоторів, у мало-струмній техніці зв'язку і радіотехніці; другі — для виготовлення постійних магнітів. - 237 -

фізика

Фізика — Фйзика — Наука про найзагальніші властивості матерії та закони її руху. Сучасна фізика досліджує елементарні частинки, атомні ядра, атоми і молекули, тверді тіла, рідини, гази, плазму, а також фізичні поля. За методами дослідження розрізняють експериментальну та теоретичну фізику. Фізйчне явище — Физйческое явление — Будь-яка зміна, перетворення чи прояв властивостей речовини, при яких її склад залишається незмінним, тобто молекули речовини не зазнають змін. Флуоресценція — Флуоресценция — Різновид люмінесценції, яка характеризується малою тривалістю випромінювання (час люмінесцентного випромінювання світла одного порядку з часом збудження атомів т~10~8-^10"9 с). Флуоресценція зумовлена переходом атомів із збудженого стану в нормальний, минаючи так звані метастабільні стани. Спостерігається в газах, розчинах органічних речовин, у деяких кристалах. Наприклад, під дією сонячного світла гас дає легке голубе люмінесцентне світіння. Фокальна площина — Фокальная плоскость — Площина, перпендикулярна головній оптичній осі, яка є сукупністю точок, в яких перетинаються пучки паралельних променів, що падають на лінзу вздовж різних оптичних вісей. - 238 -

фосфоресценція

- 239 -

фокус головний

ний стан. Спостерігається при опроміненні світлом деяких твердих тіл, наприклад кристалів сірчистого цинку. Фокус головнйй — Фокус главньїй — Точний г.тян.

СТТОГ.ТРГПГЯР.ТЬГ.Я

ттпи ґ т п о м і н є н -

менів, що падають на лінзу вздовж головної оптичної осі. Фокус побічний — Фокус побочний — Точка, в яку сходиться пучок паралельних променів, що падає на лінзу вздовж однієї з побічних оптичних осей. Фотоелектрйчний ефект — Фотозлектрйческий зффект — Явище виривання НЖЙ. _<р\ан_,_ СГ[ЛГТРЛЛІГАЄТіти _пшю]уілненнітного випромінювання. Фотоелемент — Фотозлемент — Прилад, який перетворює енергію світла в енергію електричного струму. Фотоефект — Фотодффект — Явище .„Хілагдегоіїїає.тьля „ Ш І К ^ / Х П .ЇЮМЛ нен ня з речовиною, в результаті якого енергія фотонів передається електронам речовини й останні переходять у новий енергетичний НЛЙ_.ПТЯЛ-_

РЦРПЛ^ШЯР -

ний^лтрї^, Сиосл:авіт2аєть(ія.._пг>и -оріюмінен-

штй- х/ран Сі7ог^еоілзехкг^лл и- „ршіамі нен мів і молекул газу при опроміненні світлом, фотоелектронна емісія під дією електромаг- 240 -

фотоефект внутрішній

нітного випромінювання, зміна електропровідності під дією світла, фотоядерні реакції «

тощо. Фотоефект — квантове явище. Його відкриття Г. Герцом (1887 р.) і дослідження О. Г. Столєтовим відіграли важливу роль у становленні квантової теорії. Лише на її оснітного^ШХОПМІНЛ^ка ння ^ З М І Н Р . Є Л Р К Т Р С Ш П О нив закони фотоефекту для кожної речовини існує певна мінімальна частота випромінювання, так звана червона межа фотоефекту, за якою фотоефект не спостерігається. Явище фотоефекту широко використовується в різних технічних пристроях — фотоелементах, фотопомножувачах, напівпровідникових приладах (фоторезисторі, фотодіоді, фототранзисторі, оптроні) тощо. Фотоефект внутрішній — Фотодффект внутренний — Перерозподіл електронів за енергетичними станами в рідинах і твердих тілах при поглинанні ними електромагнітного випромінювання. Опромінені електрони залишаються в тілі, але переходять в якісно нітнога ли/іппмі нюва ння. змі на^ляк.тіюшзлми, утворюючи пару «електрон — дірка». На межі двох напівпровідників у контактному р — п-переході вони розділяються електричним полем, утворюючи електрорушійну силу (фото ЕРС). Це явище використовують у фотоелементах, напівпровідникових електронних приладах. - 241 -

фотоефект зовнішній

- 242 -

фронтхвилі

Фотострум насйчення — Фототок насищения — Найбільша сила фотоструму, що досягається при даному значенні світлового потоку. їк

Фотохімічна реакція — Фотохимйческая реакция — Хімічні перетворення речовини під дією світла, внаслідок яких можуть утворитися нові молекули або розкладатися складні молекули на простіші чи на окремі складові частини — атоми та радикали (фотодисоціація). Завдяки фотохімічній реакції фотосинтезу в природі відбувається кругообіг кисню. Фронт хвйлі — Фронт волньї — Поверхня, у якої в даний момент часу однакова фаза коливань хвилі. Різним значенням фази відповідає сім'я хвильових поверхонь. Фронт хвилі неперервно поширюється в середовищі в напрямі, перпендикулярному до поверхні. Його переміщення описують принцип Гюйгенса і принцип Гюйгенса-Френеля. - 243 -

X Хвйлі електромагнітні — Волньї длектромагнйтние — Змінне електромагнітне поле, яке розповсюджується у просторі. Хвйлі звукові — Волньї звуковие — Хвилі, частоти яких лежать у діапазоні від 16 Гц до 20 кГц, які сприймаються органами слуху людини. Хвйлі когерентні — Волньї когерентние — Хвилі, які мають однакову частоту і сталу в часі різницю фаз. Хвйлі механічні — Волньї механйческие — Процес поширення механічних коливань у пружних середовищах. X

Хвйлі плоскі — Волньї плбские — Хвилі, хвильові поверхні яких являють собою площини. Хвйлі поздовжні — Волньї продбльние — Хвилі, в яких коливання відбуваються вздовж напрямку поширення хвилі. - 244 -

хвиля

Хвйлі пружні — Вблнш упругие — Хвилі, які розповсюджуються в середовищі, частинки якого пов'язані між собою силами пружності. Хвильова поверхня — Волновая поверхность — Сукупність точок, які здійснюють коливання в однаковій фазі. Хвильовйй фронт — Волновой фронт — Хвильова поверхня, найбільш віддалена від джерела коливань, яка відділяє частину середовища, де вже відбувається хвильовий процес, від незбуреного середовища. Хвйля — Волна — Процес поширення коливань у просторі. - 245 -

хемілюмінесценція

Хемілюмінесценція — Хемилюминесценция — Випромінювання тіла, зумовлене хімічними реакціями. Холодйльник — Холодильник — Складова частина теплової машини, тіло з низькою температурою, яке може прийняти деяку кількість теплоти без зміни свого теплового стану. Холостйй хід трансформатора — Холостой ход трансформатора — Режим роботи трансформатора без навантаження вторинної обмотки.

- 246 -

Центр вагй — Центр тяжести — Зв'язана з твердим тілом точка, через яку проходить рівнодійна сил тяжіння, що діють на всі частинки цього тіла (при будь-якому положенні тіла в просторі). Положення центру ваги твердого тіла збігається з положенням його центра мас. Центр мас — Центр масс — Точка перетину прямих, уздовж яких діють сили, що викликають поступальний рух тіла. Центр тяжіння — Центр тяжести — Точка прикладання сили тяжіння. Цикл Карно — Цикл Карно — Термодинамічний циклічний процес, який складається з двох ізотермічних і двох адіабатичних процесів.

циклічна частота

- 248 -

ч

- 249 -

частота циклічна

- 250 -

ш Швидкйй реактор — Бшстрьш реактор — Ядерний реактор, у якому відсутні спеціальні сповільнювачі нейтронів і процес поділу ядер відбувається виключно за рахунок швидких нейтронів (з енергією 105—106 еВ). Промислове застосування швидких нейтронів пов'язане насамперед з можливістю розширеного відтворення ядерного палива. Найбільш доцільним є застосування швидких реакторів як джерела теплоти на атомних електростанціях для одночасного здобуття вторинного ядерного палива й електроенергії. Друга можливість промислового застосування швидких нейтронів пов'язана з їх відносно малими розмірами: вони можуть бути джерелом теплоти в транспортних установках, де важливе значення мають компактність і мала маса двигуна (літаках, космічних ракетах). Швйдкість — Скорость — Фізична величина, яка характеризує темп зміни положення тіла у просторі. - 251 -

швидкість звуку

- 252 -

швидкість світла

- 253 -

швидкість

- 254 -

штучна радіоактивність

атомних ядер, викликане зовнішнім впливом шляхом бомбардування швидкими зарядженими частинками.

- 255 -

я Ядерна (атомна) енергія — Ядерная (іатомная) знергия — Внутрішня енергія атомного ядра, пов'язана зі взаємодіями та рухами нуклонів, які утворюють ядро. Виділяється при ядерних перетвореннях. Г

Г

у

Ядерна реакція — Ядерная реакция — Штучне перетворення атомних ядер, викликане їх взаємодією з різними частинками й одне з одним. г

г

Ядерне паливо — Ядерное тбпливо — Речовина, ядра якої діляться під дією нейтронів і при цьому виділяють енергію в ядерному реакторі. Зазвичай ядерним паливом є ізотопи 233ІІ, 235ІІ, 239Ри, 241Ри. г

Я

г

Ядерний вйбух — Ядерньш взрьів — Надзвичайно швидке виділення величезної кількості енергії внаслідок ланцюгової ядерної реакції поділу важких ядер або термоядерної реакції синтезу легких ядер. - 256 -

ядро атомне

г

г

Ядерний реактор — Ядерний реактор — Пристрій, що містить ядерне паливо, в якому здійснюється керована ланцюгова ядерна реакція. г

г

Ядерні ланцюгові реакції — Ядерние цепние реакции — Ядерні реакції, в яких частинки, що їх спричиняють, утворюються як продукти цих реакцій. Поки що тільки відома ядерна ланцюгова реакція поділу урану і деяких трансуранових елементів (наприклад, 239Ри) під дією нейтронів. Ядерні реакції — Ядерние реакции — Перетворення атомних ядер, зумовлене їхніми взаємодіями з елементарними частинками або одне з одним. Щоб відбулася ядерна реакція, необхідне зближення частинок на відстань ~10"5 м. г

г

Ядерні сйли — Ядерние сили — Сили, які діють між ядерними частинками (протонами, нейтронами, гіперонами) і зумовлюють утворення атомних ядер. Ядерні сили належать до числа сильних взаємодій і на багато порядків перевищують усі інші відомі у природі сили (електромагнітні, гравітаційні, слабкі). Ядерні сили — короткодіючі, радіус їх дії порядку 10~14-ь10~15 м. Ядро атомне — Ядро атомное — Центральна масивна частина атома, яка складається з нуклонів — протонів (р) і нейтронів - 257 -

яскравість

- 258 -

яскравість

- 259 -

Абсолютная влажность вбздуха —Абсолютна вологість повітря Абсолютная температура — Абсолютна температура Абсолютно твердое тело — Абсолютно тверде тіло Абсолютное удлинение — Абсолютне вйдовження Абсолютний нуль —Абсолютний нуль Абсолютний показатель преломления —Абсолютний показнйк заломлення Абсорбція —Абсорбція Автоколебания —Автоколивання Автоколебательньїе системи — Автоколивальні системи Автотрансформатор — Автотрансформатор Адіабата —Адіабата Адиабатйческий процесе — Адіабатичний процес Адрони — Адрони Акселерометр —Акселерометр Актйвность злемента — Актйвність елемента Актйвное сопротивление — Активний опір Аккумулятор — Акмулятор Акустика —Акустика Акустйческий резонанс —Акустйчний резонанс - 263 -

акцепторная прймесь

Акцепторная прймесь — Акцепторна домішка Алмаз — Алмаз Альфа-излучение — Альфа-випромінювання Альфа-распад — Альфа-розпад Альфа-частйца — Альфа-частйнка Амбрфное состояние —Аморфний стан Амбрфное твердое тело — Аморфне тверде тіло Ампер — Ампер Амперметр —Амперметр Амплитуда — Амплітуда Амплитуда колебаний — Амплітуда коливань Анализатор — Анализатор Анемометр — Анемометр Анербид — Анероїд Анизотропйя — Анізотропія Аннигиляция —Анігіляція Антивеществб —Антиречовина Антигелій — Антигелій Антинейтрйно —Антинейтрйно Антинейтрон —Антинейтрон Антипротон —Антипротон Антиферомагнетйзм — Антиферомагнетйзм Античастйца — Античастйнка Ареометр — Ареометр Атом — Атом Атомная единйца массьі —Атомна одинйця маси г

г

г

г

г

г

г

г

- 264 -

валентньїе кристалльї г

г

Атомная (ядерная) знергетика — Атомна (ядерна) енергетика Атомная физика —Атомна фізика Атомньїй кристалл — Атомний кристал г

г

г

г

Б Барионьї — Баріони Барограф — Барограф Барометр — Барометр Батисфера — Батисфера Безразлйчное равновесие — Байдужа рівновага Беккерель (ІБк) — Бекерель Бета-излучение — Бета-випромінювання Бета-распад — Бета-розпад Бетатрон — Бетатрон Бета-частйцьі — Бета-частйнки Блйжний порядок — Ближній порядок Блок неподвйжньїй — Блок нерухомий Блок подвйжньїй — Блок рухомий Брбуновское движение — Броунівський рух Бьістрьій реактор — Швидкий реактор В Вакансия — Вакансія Вакуум — Вакуум Валентность — Валентність Валентньїе (атомньїе) кристалльї — Валентні (атомні) кристали - 265 -

ватт

В

Ватт — Ват Ваттметр — Ватметр Вебер — Вебер Вес тела — Вага тіла Вечньїй двйгатель вторбго рбда — Вічний двигун другого роду Вечньїй двйгатель первого рбда — Вічний двигун першого роду Веществб — Речовина Вйдимьій свет — Вйдиме світло Вйнт — Рвйнт Вихревбе злектрйческое поле — Вихрове електрйчне поле Взаимодействие — Взаємодія Взаимодействие гравитацибнное — Взаємодія гравітаційна Взаимодействие сйльное — Взаємодія сйльна Взаимодействие слабое — Взаємодія слабка Взаимодействие злектромагнйтное — Взаємодія електромагнітна Вихревбе злектрйческое поле — Вихрове електрйчне поле Влажность вбздуха абсолютная — Вологість повітря абсолютна Влажность вбздуха относйтельная — Вологість повітря відносна Внешние сйльї — Зовнішні сйли Внешний фотозффект — Зовнішній фотоефект Внутренний фотозффект — Внутрішній фотоефект - 266 -

второе условие равновесия

Внутренняя знергия — Внутрішня енергія Вбгнутая лйнза — Увігнута лінза Воздушно-реактйвньїй двйгатель — Повітряно-реактйвний двигун Волна — Хвиля Волновая поверхность — Хвильова поверхня Волновбй фронт — Хвильовий фронт Вблньї звуковь^е — Хвйлі звукові Вблньї когерентньїе — Хвйлі когерентні Вблньї механйческие — Хвйлі механічні Вблньї плбские — Хвйлі плоскі Вблньї поперечньїе — Хвйлі поперечні Вблньї продбльньїе — Хвйлі поздовжні Вблньї упругие — Хвйлі пружні Вблньї злектромагнйтньїе — Хвйлі електромагнітні Вольт — Вольт Вбльт-амперная характерйстика — Вольтамперна характерйстика Вольтметр — Вольтметр Вращательное движение — Обертальний рух Время жйзни — Час життя Всемйрное тяготение — Всесвітнє тяжіння Всемйрного тяготения закон — Всесвітнього тяжіння закон Вторйчньїе нейтрбньї деления — Вторйнні нейтрони поділу Вторбе условие равновесия — Друга умова рівноваги - 267 -

второй закон Ньютона

Г

Второй закон Ньютона — Другий закон Ньютона Второй закон термодинамики — Другий закбн термодинаміки Винужденное излучение — Вймуиіене випромінювання Винужденние колебания — Вимушені коливання Випуклая лйнза — Опукла лінза Високотемпературний реактор — Високотемпературний реактор Висота звука — Висота звуку Г Газ — Газ Газовие счетчики частйц — Газові лічильники частинок Гальванйческий злемент — Гальванічний елемент Гальванометр — Гальванометр Гамма-излучение — Гама-випромінювання Гармонйческие колебания — Гармонічні коливання Генри — Генрі Геометрйческий смисл путй — Геометрйчний смйсл шляху Геометрйческий смисл раббти — Геометричний смйсл роботи Герц — Герц Гигрометр — Гігрометр - 268 -

громкость звука

Гидравлйческий пресс — Гідравлічний прес Гидроазродинамика — Гідроаеродинаміка Гидроазромеханика — Гідроаеромеханіка Гидроазростатика — Гідроаеростатика Гидростатйческий парадокс — Гідростатйчний парадокс Гидростатйческое давление — Гідростатйчний тйск Гипбтеза Планка — Гіпотеза Планка Гироскмп — Гіроскоп Гистерезис магнйтньїй — Гістерезис магнітний Главная оптйческая ось лйнзьі — Головна оптйчна вісь лінзи Главньїй фокус лйнзьі — Головний фокус лінзи Голография — Голографія Гравиметрия — Гравіметрія Гравитационная постоянная — Гравітаційна стала Гравитацибнное поле — Гравітаційне поле Гравитацибнньїе взаимодействия — Гравітаційні взаємодії Градус Цельсия — Градус Цельсия График путй равномерного движения — Графік шляху рівномірного руху График скбрости равномерного движения — Графік швйдкості рівномірного руху Грей — Грей Громкость звука — Гучність звуку - 269 -

Г

давление

д Давление — Тиск Давление газа — Тиск газу Давление ненасьіщенного пара (упругость насьіщенного пара) — Тиск насиченої парй (пружність насйченої парй) Давление света — Тиск світла Дальний порядок —Дальній порядок Двйгатель — Двигун Движение вращательное — Рух обертальний Движение поступательное — Рух поступальний Движение прямолинейное равномерное — Рух прямолінійний рівномірний Движение прямолинейное равноускбренное — Рух прямолінійний рівноприскбрений Движение тепловбе — Рух тепловйй Двойнбй бета-распад — Подвійний бетарозпад Действйтельное изображение — Дійсне зображення Действующее значение сйльї тбка — Діюче значення сйли струму Деление атомного ядра — Поділ атомного ядра Детектйрование —Детектування Дефект массьі ядра — Дефект маси ядра Деформация —Деформація Деформация изгйба — Деформація згйну - 270 -

дифракционная решетка

Деформация кручення — Деформація кручення Деформация механйческая — Деформація механічна Деформация неупругая — Деформація непружна Деформация остаточная — Деформація залишкова Деформация пластйческая — Деформація пластична Деформация растяжения —Деформація розтягу Деформация сдвйга — Деформація зсуву Деформация упругая — Деформація пружна Джоуль — Джоуль Диаграмма растяжения — Діаграма розтягу Диамагнетик — Діамагнетик Динамика — Динаміка Динамометр — Динамометр Дибд вакуумний — Діод вакуумний Диод полупроводникбвий — Діод напівпровідниковий Дибптрия — Діоптрія Дирижабль — Дирижабль Дислокации (в кристаллах) — Дислокації (у кристалах ) Диссоциация злектролитйческая — Дисоціація електролітична Дисперсия света — Дисперсія світла Дифракционная решетка — Дифракційна гратка - 271 -

дифракция

Дифракция —Дифракція Дифракция микрочастйц — Дифракція мікрочастинок Дифракция света — Дифракція світла Диффузибнная камера — Дифузійна камера Диффузия — Дифузія Дизлектрик — Діелектрик Дизлектрйческая проницаемость — Діелектрична проникність Длииа волньї —Довжина хвйлі Длина своббдного пробега — Довжина вільного пробігу Доза (излучения) — Доза (випромінювання) Дозйметр — Дозйметр Дозиметрйя — Дозиметрія Домен — Домен Дбнорная прймесь — Дбнорна домішка Дуговбй разряд — Дуговйй розряд Дьірка — Дірка Е• •

Емкостное сопротивление — Ємнісний опір Г

* *

г

•ш* ЛІ Жесткость — Жорсткість Жесткость пружйньї — Жорсткість пружйни Жйдкий кристалл — Рідкйй кристал Жйдкость — Рідина - 272 -

запас прочности

З Задерживающее напряжение — Затримуюча напруга Закон Авогадро — Закон Авогадро Закон Архимеда — Закон Архимеда Закон Бойля-Марибтта — Закон БбйляМаріотта Закон Бернулли — Закон Берну лі Закон всемйрного тяготения — Закон всесвітнього тяжіння Закон Гука — Закон Гука Закон инерции — Закон інерції Закон Ома — Закон Ома Закон Паскаля — Закон Паскаля Закон радиоактйвного распада — Закон радіоактйвного розпаду Закон сохранения ймпульса — Закон збереження імпульсу Закон сохранения механйческой знергии — Закон збереження механічної енергії Закон сохранения злектрйческого заряда — Закон збереження електричного заряду Закон сохранения знергии — Закон збереження енергії Закон фотозффекта — Закон фотоефекту Закон Шарля — Закон Шарля Закон злектромагнйтной индукции — Закон електромагнітної індукції Замкнутая система — Замкнута система Запас прочности — Запас міцності - 273 -

З

заряд точечньїй

Заряд точечньїй — Заряд точковий Заряд злементарннй — Заряд елементарний Запаздьівающие нейтрони — Загаяні нейтрони Заряд ядра — Заряд ядра Зарядная незавйсимость ядерних сил — За рядова незалежність ядерних сил Зарядовое число — Зарядове число Затухающие колебания — Затухаючі коливання Защйта от ионизйрующих излучений — Захист від йонізуючих випромінювань Звук — Звук Звуковне волньї — Звукові хвйлі Зеркало плоское — Дзеркало плоске Зеркало сферйческое — Дзеркало сферйческое Зйверт — Зіверт Золотое правило механики — Золоте правило механіки И Идеальная тепловая машйна — Ідеальна теплова машйна Идеальннй газ — Ідеальний газ Изгйб — Згйн Излучающая спосббность тела — Випромінювальна здатність тіла Изобара — Ізобара - 274 -

инертность

Изобарньїй процесе — Ізобарний процес Изображение действйтельное — ЗображенНЯ дійсне Изображение мнймое — Зображення уявне Изолятор — Ізолятор Изопроцессьі — Ізопроцеси Изотерма — Ізотерма Изотермйческий процесе — Ізотермічний процес Изотбпьі — Ізотопи Изотропйя — Ізотропія ]/[ Изохора — Ізохора Изохорньїй процесе — Ізохорний процес г Импульс сйльї — Імпульс сили Импульс системи тел — Імпульс системи тіл Импульс тела — Імпульс тіла Импульсньїй реактор — Імпульсний реактор Инверсная заселенность — Інверсна заселенність Индуцйрованное излучение — Індуковане випромінювання Индуктйвное сопротивление — Індуктивний опір Индуктйвность — Індуктивність Индукционное злектрйческое поле — Індукційне електричне поле Индукция магнйтная — Індукція магнітна Индукция злектромагнйтная — Індукція електромагнітна Инертность — Інертність Г

Г

г

г

г

г

г

г

- 275 -

инерциальньїе системьі

Инерциальньїе системи отсчета — Інерціальні системи відліку Инерция — Інерція Интенсйвность звука — Інтенсивність звуку Интенсйвность излучения — Інтенсйвність випромінювання Интерференцибнная картйна — Інтерференційна картйна Интерференция — Інтерференція Интерференция света — Інтерференція світла Интерферометр — Інтерферометр Инфразвук — Інфразвук Инфракрасное излучение — Інфрачервоне випромінювання Ибн — Ибн Ионизатор — Ионізатор Ионизацибнная камера — Ионізаційна камера Ионизйрующая спосббность — Ионізуюча здатність Ибнньїй — Йонний Ибнньїй кристалл — Йонний кристал Искровая камера — Іскрова камера Искровой разряд — Іскровіїй розряд Искровой счетчик — Іскровйй лічйльник Искусственная радиоактйвность — Штучна радіоактивність Испарение — Випаровування Истбчник света тбчковьій — Джерело світла точковий - 276 -

когерентньїе источники

Источники света — Джерела світла Истбчник тбка — Джерело струму К Калорйметр — Калорйметр Калориметрйя — Калориметрія Канделла — Кандела Капиллярность — Капілярність Капиллярнне явлення — Капілярні явища Карно цикл — Карно цикл Катодолюминесценция — Катод о люмінесценція Квант знергии — Квант енергїї Квантовая механика — Квантова механіка Квантовий генератор (лазер) — Квантовий генератор (лазер ) Квантовий перехбд — Квантовий перехід Кварк — Кварк Кельвин — Кельвін Килограмм — Кілограм Кинематика — Кінематика Кинетйческая тебрия газов — Кінетична теорія газів Кинетйческая знергия — Кінетична енергія Кипение — Кипіння Кипящий реактор — Киплячий реактор Ковалентная связь — Ковалентний зв'язок Когерентний вблньї — Когерентні хвйлі Когерентньїе источники — Когерентні джерела - 277 -

колебательная система

Колебательная система — Коливальна система Колебания — Коливання Колебательньїй контур — Коливальний контур Колйчество вещества — Кількість речовиніі Колйчество теплоти — Кількість теплоти Конвекция — Конвекція Конденсатор — Конденсатор Конденсация — Конденсація Конденсйрованное состояние вещества — Конденсований стан речовини Контактная разница потенциаллов — Контактна різнйця потенціалів Коронний разряд — Коронний розряд Корпускулярно-волновбй дуалйзм — Корпускулярно-хвильовий дуалізм Космонавтика (астронавтика) — Космонавтика ( астронавтика ) Космйческие скбрости — Космічні швидкості Козрцитйвная сйла — Коерцитйвна сйла Козффициент качества — Коефіцієнт якості Козффициент мбщности — Коефіцієнт потужності Козффициент поглощения света — Коефіцієнт поглинання світла Козффициент полезного действия истбчника тбка — Коефіцієнт корйсної дії джерела струму - 278 -

лептоньї

Козффициент полезного действия простого механйзма — Коефіцієнт корйсної діі простого механізму Козффициент полезного действия цйкла Карно — Коефіцієнт корисної дй цйкла Карно Козффициент размножения нейтронов — Коефіцієнт розмноження нейтронів Козффициент трансформации — Коефіцієнт трансформації Козффициент трения скольжения — Коефіцієнт тертя ковзання Краевой угол — Крайовий кут Красная гранйца фотозффекта — Червона гранйця фотоефекту Кристалл жйдкий — Кристал рідкий Кристаллизация — Кристалізація Кристаллйческая решетка — Кристалічна гратка Кристаллйческое твердое тело — Кристалічне тверде тіло Критйческая масса — Критична маса Критйческий размер — Критичний розмір Критйческая температура — Критйчна температура Кручение — Кручення Кулон — Кулон Кюрй — Кюрі Л Лазер — Лазер Лептоньї — Лептони - 279 -

^

линейное увеличение

Линейное увеличение лйнзьі — Лінійне збільшення лінзи Линейньїй ускорйтель — Лінійний прискорювач Линейчатьій спектр — Лінійчастий спектр Лйнза — Лінза Лйнза рассеивающая — Лінза розсіювальна Лйнза собирающая — Лінза збиральна Лйнии индукции магнйтного поля — Літі індукції магнітного поля Лйнии напряженности злектрйческого поля — Лінії напруженості електрйчного поля Лупа — Лупа Луч — Промінь Лучйстьій теплообмен — Променевий теплообмін Люкс — Люкс Люмен — Люмен Люминисценция — Люмінісценція

м Магнйтная индукция — Магнітна індукція Магнйтная постоянная — Магнітна стала Магнйтная проницаемость — Магнітна пронйкність Магнйтное насьіщение — Магнітне насйчення Магнйтное поле — Магнітне поле Магнйтньш гистерезис — Магнітний гістерезис - 280 -

металлический кристалл

Магнйтньїй момент — Магнітний момент Магнйтньїй поток — Магнітний потік Магнитожесткие материальї — Магнітожорсткі матеріали Магнитомягкие материальї — Магнітом* які матеріали Магнитострйкция — Магнітострикція Манометр — Манометр Масса — Маса Масса покоя — Маса спокою Массовое число — Масове число Математйческий маятник — Математичний маятник Материальная точка — Матеріальна точка Материя — Матерія Маятник — Маятник Маятник пружйнньїй — Маятник пружйнний Маятник физйческий — Маятник фізйчний Мгновенная скорость — Миттєва швидкість Междоузлие — Міжвузловйна Междунарбдная система единйц — Міжнародна система одиниць Мезоатом — Мезоатом Мезоньї — Мезони Менйск — Меніск Металлйческий кристалл — Металічний кристал - 281 -

метастабильньїй уровень

Метастабйльньїй уровень — Метастабільний рівень Метр — Метр Метролбгия — Метрологія Механика — Механіка Механйческая раббта — Механічна робота Механйческая знергия — Механічна енергія Механйческие свбйства материаллов — Механічні властйвості матеріалів Механйческий прйнцип относйтельности — Механічний прйнцип відносності Механйческое движение — Механічний рух Механйческое напряжение — Механічна напруга Милиметр ртутного столба — Міліметр ртутного сповпа Модуль упругости — Модуль пружності г

г

Модуль Юнга — Модуль Юнга Модуляция — Модуляція Молекула — Молекула Молекулярная фйзика — Молекулярна фйзика Молекулярний кристалл — Молекулярний кристал Молекулярно-кинетйческая тебрия — Молекулярно-кінетйчна теорія Моль — Моль Молярная масса — Молярна маса Молярная теплоемкость — Молярна теплоємність Момент ймпульса — Момент імпульсу - 282 -

необратимьій процесс

Момент инерции — Момент інерції Момент сйльї — Момент сили Монокристалл — Монокристал Монохроматйческий свет — Монохроматйчне світло Мощность — Потужність Мнймьій фокус — Уявний фокус Музикальний тон — Музикальний тон Н Наведенная радиоактйвность — Наведена радіо актйвність Нагреватель — Нагрівник Намагнйченность — Намагніченість Напряжение — Напруга Напряжение зажигания — Напруга зажиг

гання Напряженность магнйтного поля — Напруженість магнітного поля Напряженность злектрйческого поля — Напруженість електричного поля Наснщенннй пар — Насичена пара Начальная фаза — Початкова фаза Невесбмость — Невагомість Неинерциальние системи отсчета — Неінерціальні системи відліку Нейтрйно — Нейтрино Нейтрон — Нейтрон Ненасьіщенннй пар — Насйчена пара Необратймнй процесс — Необоротний процес - 283 -

неупругое столкновение

Неупругое столкновение — Непружне зіткнення Неустбйчивое равновесие — Нестійка рівновага Нйзкие температури — Низькі температури Низкотемпературная плазма — Низькотемпературна плазма Нормальное (доцентровое) ускорение — Нормальне (доцентрове ) прискорення Нормальнне услбвия — Нормальні умови Нуклйдн — Нукліди Нуклон — Нуклон Нулевбй реактор — Нульовйй реактор Ньютон — Н'ютон О Обертон — Обертон Оболонбчная модель ядра — Оболбнкова модель ядра Обратймий процесе — Оборотний процес Обт.ем — Об'єм Однорбдное поле — Однорідне поле Ом — Ом Омметр — Омметр Оптйческая сйла лйнзн — Оптйчна сйла лінзи Оптйческая актйвность вещества — Оптйчна актйвність речовинй Оптйчески бблее плбтная среда — Оптйчно - 284 -

относительньїи показатель

більш щільне середовище Оптйческий центр лйнзьі — Оптичний центр лінзи Оптйческий квантовьій генератор — Оптйчний квантовий генератор Оптйческое расстояние путй — Оптична довжина шляху Освещенность — Освітленість г

г

Осмос — Осмос Основная задача механики — Головна задача механіки Основная обратная задача механики — Ос новна обернена задача механіки Основная прямая задача механики — Основна пряма задача механіки Основной тон — Основнйй тон Остаточная деформация — Залишкова деформація Отвердевание — Тверднення (Кристалізація) Открьітьій колебательньїй контур — Відкритий коливальний контур Относйтельная атомная масса — Відносна атомна маса Относйтельная влажность вбздуха — Відносна вологість повітря Относйтельное движение — Відносний рух Относйтельное удлинение — Відносне вйдовження Относйтельньїй показатель преломления — Відносний показник заломлення - 285 -

отравление реактора

Отравление реактора — Отруєння реактора Отражатель нейтрбнов — Відбивач нейтронів Отражение света — Відбивання світла П Падение тела — Падіння тіла Пар — Пара Пара сил — Пара сил Параллельное соединение проводникбв — Паралельне з'єднання провідників Параллелограмм сил — Паралелограм сил Параллелограмм скоростей — Паралелограм швидкостей Парамагнетйзм — Парамагнетйзм Парамагнетик — Парамагнетик Пара сйл — Пара сйл Г| Парообразование — Пароутворення Паскаль — Паскаль Первая космйческая скбрость — Перша космічна швйдкість Первое услбвие равновесия — Перша умова рівноваги Первьій закон Ньютона — Перший закон Ньютона Первьій закон термодинамики — Перший закон термодинаміки Перегрузка — Перевантаження Переменньїй тбк — Змінний струм Перемещение — Переміщення - 286 -

плотность потока

Перенбсное движение (в механике) — Переносний рух (у механіці) Перйод вращения — Період обертання Перйод дифракционной решетки — Період дифракційної гратки Перйод колебаний — Період коливань Перйод полураспада — Період напіврозпаду Периодйческие колебания — Періодйчні коливанння Петля гистерезиса — Петля гістерезису Пирбметр — Пірометр Пирометрйя — Пірометрія Плавание тел — Плавання тіл Плавление — Плавлення Плавность — Плйнність Плазма — Плазма Планетарная модель атома — Планетарна модель атома Пластйческая деформация — Пластйчна деформація Пластйчность — Пластйчність Плечб сйльї — Плече сили Плоскополяризбванньїй свет — Плоскополяризоване світло Плбскость колебаний — Площина коливань Плбскость поляризации — Площина поляризації Плотность вещества — Густина речовини Плотность потбка знергии — Густина потоку енергії - 287 -

побочная ось

Поббчная оптйческая ось — Побічна оптйчна вісь Поббчньїй фокус лйнзьі — Побічний фокус лінзи Поверхностная плбтность заряда — Поверхнева густина заряду Поверхностная знергия — Поверхнева енергія Поверхностное натяжение — Поверхневий натяг Поверхностньїе явлення — Поверхневі явища Повьішающий трансформатор — Підвйщуючий трансформатор Поглощающая спосббность тела — Поглинальна здатність тіла Поглощенная доза излучения — Поглинута доза випромбнювання Погрешности измерений — Похибки вимірювань Позитрон — Позитрон Позитрбний — Позитрбній Показатель преломления абсолютний — Показнйк заломлення абсолютний Показатель преломления относйтельннй — Показник заломлення відносний Пблное внутреннее отражение — Повне внутрішнє відбивання Поле магнйтное — Поле магнітне Поле однорбдное — Поле однорідне Поле злектрйческое — Поле електрйчне Поле злектростатйческое — Поле електростатйчне - 288 -

потенциал

Поликристалл — Полікристал Полимерьі — Полімери Пблное сопротивление цепй — Повний опір кола Полосатьій спектр — Смугастий спектр Полоси равного наклбна — Смуги рівного нахилу Пблосьі равной толщинь* — Смуги рівної товщинй Полутень — Напівтінь Поляризатор — Поляризатор Поляризация волн — Поляризація хвиль Поляризация дизлектрика — Поляризація діелектрика Поляризация света — Поляризація світла Понижающий трансформатор — Знйжуючий трансформатор Последовательное соединение проводникбв — Послідовне з'єднання провідників Постоянная Авогадро — Стала Авогадро Постоянная Ббльцмана — Стала Ббльцмана Постоянная Планка — Стала Планка Постоянная радиоактйвного распада — Стала радіоактйвного розпаду Постоянная Фарадея — Стала Фарадея Постулати Бора — Постулати Бора Постулати тебрии относйтельности — Постулати теорїї відносності Поступательное движение — Поступальний рух Потенциал — Потенціал - 289 -

потенциальная знергия

Потенциальная знергия — Потенціальна енергія Потбк излучения — Потік випромінювання Правила смещения — Правила зміщення Правило буравчика — Правило свердлика Правило левой рукй — Правило лівої руки Правило Ленца — Правило Ленца Правило моментов — Правило моментів Правило рьічага — Правило важеля Предел прбчности — Межа міцності Предел пропорциональности — Межа пропорційності Предел упругости — Межа пружності Предельньїй угол пблного внутреннего отражения — Граничний кут повного внутрішнього відбивання Преломление света — Заломлення світла Прймесь акцепторная —Домішка акцепторна Прймесь дбнорная —Домішка дбнорна Прйнцип Гюйгенса — Прйнцип Гюйгенса Прйнцип относйтельности Галилея — Прйнцип відносності Галілея Прйнцип суперпозйции злектрйческих полей — Прйнцип суперперпозйцй електрйчних полів Притяжение — Тяжіння Проводнйк — Провіднйк Проводймость — Провідність Простьіе механйзмьі — Прості механізми Прбчность твердих тел — Міцність твердйх тіл - 290 -

радиоактивная семья

Пружйнньїй маятник — Пружйнний маятник Прямолинейное равномерное движение — Прямолінійний рівномірний рух Прямолинейное равноускбренное движение — Прямолінійний рівноприскорений рух Психрометр — Психрометр Пузьірькбвая камера — Бульбаиікова камера Пьезозлектрйческий зффект — П'езоелектрйчнийефект Р Раббта вьЬщца — Робота вйходу Раббта механйческая — Робота механічна Равновесие безразлйчное — Рівновага байдужа Равновесие неустбйчивое — Рівновага нестійка Равновесие тела — Рівновага тіла Равновесие устбйчивое — Рівновага стійка Равнодействующая — Рівнодійна Равноизменяемое движение — Рівнозмінний рух Равномерное движение — Рівномірний рух Равноускбренное движение — Рівноприскорений рух Радиоактйвная семья (ряд) — Радіоактивна сім'я (ряд) - 291 -

радиоактивное заражение

р

Радиоактйвное заражение — Радіоактивне зараження Радиоактйвность естественная — Радіоактйвність природна Радиоактйвность искусственная — Радіоактйвність штучна Радиовблньї — Радіохвйлі Радиолокация — Радіолокація Радиосвязь — Радіозв'язок Разность потенциалов — Різнйця потенціалів Ракета — Ракета Распределение Максвелла — Розподіл Максвела Распад сйльї — Розпад сйли Размер единйцьі физйческой величиньї — Розмір одинйці фізйчної величинй Размерность единйцьі физйческой величиньї — Розмірність одинйці фізйчної величинй Рассеивание света — Розсіяння світла Растяжение — Розтяг Реактйвное движение — Реактйвний рух Реактйвньїй двйгатель — Реактйвний двигун Реактор-размножйтель (брйдер) — Реакторрозмножувач ( брідер ) Реакция деление — Реакція ділення Реакция сйнтеза — Реакція сйнтезу Реверберация — Реверберація Резонанс — Резонанс - 292 -

сила тока

Рекомбинация — Рекомбінація Рентген — Рентген Рентгеновское излучение — Рентгенівське випромінювання Рефракция света — Рефракція світла Рьічаг — Важіль С Самоиндукция — Самоіндукція Самостоятельньїй газовьій разряд — Самостійний газовий розряд Свободное падение — Вільне падіння Своббдньїе зарядьі — Вільні заряди Сверхпроводймость — Надпровідність Сверхпроводнйк — Надпровідник Свет — Світло Световбй вектор — Світловий вектор Световбй потбк — Світловий потік Своббдньїе колебания — Вільні коливання Связанньїе зарядьі — Зв'язані заряди Сдвиг — Зсув Сжимаемость — Стйсливість Секунда — Секунда Сйла — Сйла Сйла Ампера — Сйла Ампера Сйла Архимеда — Сйла Архімеда Сйла Лоренца — Сйла Лбренца Сйла поверхностного натяжения — Сйла поверхневого натягу Сйла света — Сйла світла Сйла тока — Сйла струму - 293 -

сила

Сила тяжести — Сйла ПТЯЖ^ІННЯ Сйла трения качения — Сйла тертя кочення Сйла трения покбя — Сйла тертя спокою Сйла трения скольжения — Сйла тертя ковзання Сйла упругости — Сйла пружності Силовьіе лйнии магнйтного поля — Силові літі магнітного поля Силовьіе лйнии злектростатйческого поля — Силові лінії електростатйчного поля Сильньїе взаимодействия — Сйльні взаємодії Синтетйческие кристалльї — Синтетйчні кристали Синхротрон — Синхротрон Синхрофазотрон — Синхрофазотрон Синхроциклотрон — Синхроциклотрон Система единйц физйческих величйн — Система одинйць фізйчних величин Система инерциальная — Система інерціальна Система исчисления — Система відліку Система неинерциальная — Система неінерціальна Скаляр — Скаляр Скбрость — Швйдкість Скбрость волньї — Швйдкість хвйлі Скбрость волньї — Швйдкість хвйлі Скбрость звука — Швйдкість звуку Скбрость света — Швйдкість світла Скбрость средняя перемещения — Швйдкість середня переміщення - 294 -

спонтанное излучение

Скбрость средняя путевая — Швидкість середня шляхова Скбрость угловая — Швидкість кутова Слабне взаимодействия — Слабкі взаємодії Смачивание — Змочування Собирающая лйнза — Збиральна лінза Сббственная длина — Власна довжина Сббственная проводймость полупроводникбв — Власна провідність напівпровідників Сббственная частота колебательной системи — Власна частота коливальної системи Сббственное время подвйжного тела — Влас ний час рухомого тіла Сопротивление проводника — Опір провідника Спектр — Спектр Спектральная плотность — Спектральна густина Спектральнне термьі — Спектральні терми Спектральний анализ — Спектральний аналіз Спектрограф — Спектрограф Спектр линейчатнй — Спектр лінійчастий Спектр поглощения — Спектр поглинання Спектр полосатнй — Спектр смугастий Спектр сплошнбй — Спектр суцільний Спинтраскбп — Спінтраскоп Сплави — Сплави Спонтанное излучение — Спонтанне випромінювання г

- 295 -

средняя скорость

Средняя квадратйчная скбрость — Середня квадратйчна швйдкість Средняя путевая скбрость — Середня шляхова швйдкість Средняя скбрость перемещения — Середня швидкість переміщення Статика — Статика Статистйческая фйзика — Статистйчна фізика Стационарньїе состояния — Стацйонарні стани Сторбнние сйльї — Сторонні сйли Счечик Гейгера — Лічйльник Гейгера Сублимация — Сублімація Сцинтиляцибнньїй счетчик — Сцинтиляційний лічйльник Сцинтиляция — Сцинтиляція Т Тахометр — Тахометр Твердое тело — Тверде тіло Твердость — Твердість Тело отсчета — Тіло відліку Тембр — Тембр Температура — Температура Температура кипения — Температура киг

піння Температура плавлення — Температура плавлення Температурний козффициент сопротивле- 296 -

термодинамические пара метр ьі

ния — Температурний коефіцієнт опору Тень — Тінь Тебрия относйтельности — Теорія відносності Тепловая машйна — Теплова машйна Тепловбе движение — Тепловйй рух Тепловбе излучение — Теплове випромінювання Тепловбе расширение — Теплове розшйрення Тепловбй двйгатель — Тепловйй двигун Тепловбй реактор (реактор на теплових нейтронах) — Тепловйй реактор (реактор на тепловйх нейтронах) Теплоемкость удельная — Теплоємність питома Теплоемкость тела — Теплоємність тіла Теплообмен (теплопередача) — Теплообмін ( теплопередача ) Теплопровбдность — Теплопровідність Теплота — Теплота Теплота згорання — Теплота згоряння Теплота парообразования — Теплота пароутворення Теплота плавлення — Теплота плавлення Термодинамика — Термодинаміка Термодинамйческая система — Термодинамічна система Термодинамйческий процесе — Термодинамічний процес Термодинамйческие параметри — Термодинамічні параметри - 297 -

термодинамическое равновесие

Термодинамйческое равновесие — Термодинамічна рівновага Термометр — Термометр Термостат — Термостат Термозлектрбнная змйссия — Термоелектронна емісія Термоядерньїе реакции — Термоядерні реакції Термоядерний сйнтез — Термоядерний сйнтез Тесла — Тесла Тлеющий разряд — Тліючий розряд Токи Фукб — Струми Фукб Тонкая лйнза — Тонка лінза Торможение нейтронов — Сповільнення нейтронів Тбчечннй заряд — Точковий розряд Точка кипения — Точка кипіння Точка плавлення — Точка плавлення Точка росьі — Точка росй Тбчность измерений — Точність вимірювань Траектбрия — Траєкторія Транзйстор — Транзйстор Трансурановьіе злементьі — Трансуранові елементи Трансформатор — Трансформатор Трение — Тертя Трение кочения — Тертя кочення Трение скольжения — Тертя ковзання Трение спокбйствия — Тертя спокою - 298 -

удельная знергия

Третий закон Ньютона — Третій закон Ньютона Тяжелая вода — Важка вода У Угловая скбрость — Кутова швйдкість Угловбе увеличение — Кутове збільшення Угол дифракции — Кут дифракції Угол краевбй — Кут крайовйй Угол отражения — Кут відбивання Угол падения — Кут падіння Угол преломления — Кут заломлення Угол смачивания — Кут змочування Удар — Удар Удар абсолютно неупругий — Удар абсолютно непружний Удар абсолютно упругий — Удар абсолютно пружний Удельная проводймость — Питома провідність Удельная теплоемкость — Питома теплоємність Удельная теплота парообразования — Питома теплота пароутворення Удельная теплота плавлення — Питома теплота плавлення Удельная теплота сгорания тбплива — Питома теплота згоряння палива Удельная знергия связи — Питома енергія зв'язку г

- 299 -

удельньїи

Удельньїй заряд — Питомий заряд Удельное сопротивление — Питомий опір Удлинение абсолютное — Видовження абсолютне Удлинение относйтельное — Вйдовження відносне Узел кристаллйческой решетки — Вузол кристалічної гратки Ультразвук — Ультразвук Ультрафиолетовое излучение — Ультрафіолетове випромінювання Упругая деформация — Пружна деформація Упругий удар — Пружний удар Упругость — Пружність Уравнение Бернулли — Рівняння Бернулі Ускорение — Прискорення Ускорение своббдного падения — Прискорення вільного падіння Ускорение центростремйтельное — Прискорення доцентрове Ускорйтели заряженньїх частйц — Прискорювачі заряджених частинок Ф Фаза — Фаза Фаза колебаний — Фаза коливань Фазовьій перехбд — Фазовий перехід Фазотрон — Фазотрон Фарад — Фарад Ферримагнетйзм — Феримагнетйзм - 300 -

хрупкость

Ферримагнетики — Феримагнетики Феррйтьі — Ферйти Ферромагнетйзм — Феромагнетизм Ферромагнетики — Феромагнетики Фйзика — Фізика Физйческое явление — Фізйчне явище Флуоресценция — Флуоресценція Фокальная плбскость — Фокальна площина Фокус — Фокус Фокус поббчньїй — Фокус побічний Фбкусное расстояние — Фокусна відстань Формула Торричелли — Формула Торрічеллі Фосфоресценция — Фосфоресценція Фотоионизация — Фотойонізація Фотолюминесценция — Фотолюмінесценція Фоторезйстор — Фоторезйстор Фототбк насьіщения — Фотострум насйчення Фотохимйческая реакция — Фотохімічна реакція Фотозлектрйческий зффект — Фотоелектричний ефект Фотозлемент — Фотоелемент Фотозффект — Фотоефект X Хемилюминесценция — Хемілюмінесценція Холодйльник — Холодильник Холостбй ход трансформатора — Холостйй хід трансформатора Хрупкость — Крйхкість -

301

-

X

центр

ц Центр масс — Центр мас Центростремйтельное ускорение — Доцентрове прискорення Центр притяжения — Центр тяжіння Центр тяжести — Центр вагй Цепная ядерная реакция — Ланцюгова ядерна реакція Циклйческая частота — Циклічна частота Цйкл Карно — Цикл Карно Ч Частота — Частота Частота циклйческая — Частота циклічна Число степеней своббдьі — Кількість ступенів свободи Чувствйтельность измерйтельного прибора — Чутливість вимірного прйладу Ш Шкала злектромагнйтньїх вблн — Шкала електромагнітних хвйль Шкала Цельсия — Шкала Цельсія З Зквивалентная доза поглощенного излучения — Еквівалентна доза поглйнутого випромінювання - 302 -

злектрометр

Зквипотенциальньїе поверхности — Еквіпотенціальні поверхні Злектризация — Електризація Злектрйческая цепь — Електрйчне коло Злектрйческий заряд — Електрйчний заряд Злектрйческий разряд — Електрйчний розряд Злектрйческий резонанс — Електрйчний резонанс Злектрйческий ток — Електрйчний струм Злектрйческое поле — Електрйчне поле Злектрйческое сопротивление — Електрйчний опір Злектродвйжущая сйла — Електрорушійна сйла Злектроемкость — Електроємність Злектрблиз — Електроліз Злектролйт — Електроліт Злектролитйческая диссоциация — Електролітйчна дисоціація Злектролюминесценция — Електролюмінесценція Злектромагнйтное поле — Електромагнітне поле Злектромагнйтньїе взаимодействия — Електромагнітні взаємодії Злектромагнйтньїе колебания — Електромагнітні коливання Злектромагнйтньїе волньї — Електромагнітні хвйлі Злектрометр — Електрометр - 303 -

З

злектрон

З

Злектрон — Електрон Злектронно-дьірочньїй переход — Електронно-дірковий перехід Злектронно-лучевая трубка — Електрбннопроменева трубка Злектростатика — Електростатика Злектростатйческая защйта — Електростатйчний захист Злектростатйческая индукция — Електростатйчна індукція Злектростатйческое поле — Електростатйчне поле Злектрохимйческий зквивалент — Електрохімічний еквівалент Злементарная ячейка — Елементарна ячейка Злементарньїе частйцьі — Елементарні частинки Злементарньїй заряд — Елементарний заряд Знергетйческий вьіход ядерной реакции — Енергетйчний вихід ядерної реакції Знергия — Енергія Знергия ионизации — Енергія йонізацй Знергия связи ядра — Енергія зв'язку ядра Зффект Вавйлова-Черенкбва — Ефект Ва вйлова-Черенкова Зффектйвное значение напряжения Ефектйвне значення напруги Зффектйвное значение сйльї тока — Ефектйвне значення сили струму Зхо — Луна - 304 -

яркость

я г

г

Ядерная (атомная) знергия — Ядерна (атомна) енергія Ядерная реакция — Ядерна реакція Ядерное топливо — Ядерне паливо Ядерньїе сйльї — Ядерні сйли Ядерньїе реакции — Ядерні реакції г

г

г

г

г

г

г

г

г

г

Ядерньїе цепньїе реакции — Ядерні ланцюгові реакції Ядерньїй взрьів — Ядерний вйбух Ядерньїй реактор — Ядерний реактор Ядро атомное — Ядро атомне Яркость — Яскравість г

г

Я - 305 -

ДОДАТКИ МЕХАНІКА Механіка — це розділ фізики, в якому вивчаються механічні рухи матеріальних тіл, закони механічної взаємодії між ними та умови рівноваги тіл. Механіка містить в собі кінематику, динаміку

і

статику.

Кінематика (від грецьк. кіпета — рух) — розділ механіки, в якому вивчаються геометричні властивості руху тіл без врахування їхньої маси та діючих на них сил. Основні задачі кінематики матеріальної точки і абсолютно твердого тіла: 1. Опис рухів, здійснюваних точками, по відношенню до обраних систем відліку. 2. Визначення кінематичних характеристик руху, а саме швидкості точки та її прискоРЄННіЯт

3. Вивчення складних рухів і залежності між характеристиками цих рухів. Поступальний рух — це такий рух, при якому пряма лінія, що поєднує дві довільні точки тіла, залишається паралельною сама собі, тобто її орієнтація в просторі не змінюється. Поступальний рух може бути як криволінійним, так і прямолінійним. Вивчення поступального руху твердого тіла зводиться до задачі кінематики точки. Матеріальна точка — тіло, розмірами і формою якого в даній задачі можна нехтувати - 306 -

- 307 -

- 308 -

Існують системи відліку, які називаються інерціальними, відносно яких вільні тіла рухаються прямолінійно і рівномірно. Під вільним тілом тут розуміють тіло, на яке не діють інші тіла. Слід пям'ятати, що в першому законі Ньютона йдеться про тіла, які можуть бути прийняті за матеріальні точки. Інерціальна система відліку — це система, в якій виконується закон інерції: в інерціальній стан руху,

системі спокою якщо

на

відліку

матеріальна

або

прямолінійного

неї

не

діють

сили,

точка і

зберігає рівномірного

або

дія

сил

Будь-яка система відліку, яка рухається відносно інерціальної системи прямолінійно і рівномірно, також є інерціальною, і тому зрозуміло, що інерціальних систем може бути як завгодно багато. Якщо відносно будь-якої системи відліку тіло рухається з прискоренням, яке не обумовлене дією інших тіл, таку систему називають неінерціальною. У неінерціальних системах відліку основне твердження механіки про те, що прискорення тіла обумовлене дією на нього інших тіл, не виконується. компенсується.

Принцип відносності Галілея стверджує: у всіх інерціальних системах відліку (ІСВ) закони механіки однакові. Це означає, що рівняння, які визначають закони механіки, не змінюються (інваріантні) перетвореннями Галілея. Перетворення Галілея являють собою перетворення координат г( х, у> г) та часу і рухомої матеріальної точки під час переходу від однієї ІСВ до іншої: г = гу+ иі, і = і у. Для координати - 309 -

х, наприклад, це означає: х = х' + иі, і = і', де V — відносна стала швидкість руху двох ІСВ, г та гу — радіус-вектори, а х та х' — координати точки у цих двох ІСВ. Принцип відносності Галілея означає, що нжодними механічними дослідами не можна виявити рух однієї ІСВ відносно іншої. Саме тому, перебуваючи у салоні надзвукового літака, пасажири почувають себе комфортно, не відчуваючи швидкості літака. У фізиці розглядаються так звані фундаментальні взаємодії, тобто такі взаємодії, які не можна привести до інших типів взаємодій. Фундаментальних взаємодій чотири: гравітаційна, слабка, електромагнітна та сильна. Вони відрізняються інтенсивністю та радіусом дії, яким вважають максимальну відстань між частинками, за межами якої взаємодією частинок можна нехтувати. За радіусом дії фундаментальні взаємодії поділяються на далекодіючі (гравітаційна та електромагнітна) та короткодіючі (слабка та сильна). У механіці взаємодія тіл визначається фізичною величиною, яка називається силою. Більш загальною характеристикою взаємодії є потенціальна енергія. Природа механічних сил обумовлена гравітаційною та електромагнітною взаємодіями, це, перш за все, гравітаційні сили, сили пружності і сили тертя. Сильні (ядерні) та слабкі взаємодії існують на таких малих відстанях, для яких закони механіки Ньютона і разом з ними поняття механічної сили не мають сенсу. Тому для цих випадків терміни «сила» і «взаємодія» тотожні. - 310 -

- 311 -

Перший закон Ньютона описує рух тіла, на яке не діють інші тіла і яке в інерціальній системі відліку рухається рівномірно і прямолінійно або перебуває у спокої, тобто його прискорення дорівнює нулю. Другий закон Ньютона розглядає рух тіла під дієюзовнішніхсил,уцьомувипадкутілорухається з прискоренням, яке пропорційне діючій на тіло силі та обернено пропорційне масі тіла. Третій закон Ньютона розглядає випадок, коли у взаємодії беруть участь тільки два тіла. Наприклад, маємо два тіла А і В, які притягують одне одне з силами Р та Р'. Чи може одна з цих сил бути більшою за другу? Ньютон зробив висновок, що такого бути не може — сили взаємодії двох сил завжди рівні одна одній. Слід мати на увазі, що сили, про які йдеться у третьому законі Ньютона, ніколи не врівноважують одна одну, оскільки вони діють на різні тіла. Дві рівні за величиною і протилежні за напрямом сили врівноважують одна одну тільки в тому випадку, якщо вони прикладені до одного тіла. Тоді рівновага цих сил дорівнює нулю, й тіло або перебуває у спокої, або рухається прямолінійно і рівномірно. Третій закон Ньютона можна сформулювати таким чином: Сили, з якими взаємодіють два тіла, рівні за величиною і протилежні за напрямом: Рг = -Р2. Знак «мінус» вказує, що вектори сил напрямлені протилежно. Використавши другий закон Ньютона, можна записати:

- 313 -

Ньютона, дорівнює добутку маси цього тіла на прискорення, яке в цьому випадку називається прискоренням вільного падіння §'. Рт = пг§. Співставляючи дві останні формули, записуємо вираз для прискорення вільного падіння: ОМ0

Маса тіла — це фундаментальна фізична величина, яка характеризує інертні та гравітаційні властивості тіла. Інертність — спільна властивість усіх матеріальних тіл, яка проявляється при взаємодіях з іншими тілами. Різні тіла проявляють інертність у різній мірі. Наприклад, зупинити більярдну кулю важче, ніж тенісний м'ячик, що рухається з такою самою швидкістю. Міру інертності тіла називають масою. У механіку поняття маси ввів Ньютон для означення важливої динамічної характеристики тіла — імпульсу р. Імпульс тіла р — вектор, який дорівнює добутку маси тіла на його швидкість р = тд. Цю масу називають інертною, вона є скалярною величиною і завжди є додатною величиною. У класичній фізиці маса є мірою кількості речовини, з якої складається тіло. Виконуються також закон збереження маси (речовини) і закон адитивності: маса ізольованої системи тіл не змінюється з часом і дорівнює сумі мас усіх тіл, які складають систему. Одиницею виміру маси в СІ є кіл ограм (кг). - 314 -

Вільним падінням називається рух тіла, обумовлений притяганням Землі за умови відсутності початкової швидкості й опору середовища. Рух вільно падаючого тіла є поступальним, прямолінійним і рівноприскореним. Прискорення, з яким рухається тіло, називається прискоренням вільного падіння — Формули, що описують рух вільно падаючого тіла, не містять складових, які залежать від форми і маси тіла. Інакше кажучи, тіла різної маси, які впали з однакової висоти, впадуть на поверхню землі в один і той самий час. Неспівпадання останнього твердження з життєвим досвідом є умовним. Так, дійсно, досвід засвідчує, що пір'їна буде падати набагато довше, ніж стальна кулька, проте це пов'язане з силою опору повітря. Ця сила напрямлена вгору, протилежно силі тяжіння, отже, падіння тіла за рахунок дії цієї сили вже не буде вільним. Вільне падіння тіл є прикладом прямолінійного рівноприскореного руху.

а графік залежності висоти від часу є парабола. Вага тіла — це сила, з якою тіло завдяки притяганню до Землі діє на опору або підвіс. Якщо тіло нерухоме або рухається рівномір- 315 -

- 316 -

дією сили тяжіння. Величина цієї швидкості визначається із закону всесвітнього тяжіння з урахуванням швидкості рівномірного руху по колу. Значення швидкості дорівнює:

Тут О — гравітаційна стала, М3 — маса Землі, Е3 — радіус Землі, Тг — висота тіла над поверхнею Землі. Це і є колова швидкість супутника Землі, з якою він рухається по коловій орбіті на висоті Н від поверхні Землі. Оскільки Н набагато менша, ніж Е3, то для першої космічної швидкості можна вважати

Числове значення першої космічної швидкості дорівнює 7,9 км/с. Друга космічна (параболічна) швидкість — це швидкість, яку треба надати тілу біля поверхні Землі, щоб воно покинуло Землю, рухаючись по параболі. Ця швидкість у разів більша за першу космічну, отже:

Рухаючись із другою космічною швидкістю, тіло залишає Землю і стає супутником Сонця. Третя космічна швидкість — це та найменша швидкість, з якою тіло, починаючи рух бі- 317 -

ля поверхні Землі, покидає Землю. Надалі тіло долає притягання Сонця і залишає Сонячну систему. Третя космічна швидкість дорівнює Vг = 16,7 км/с. Пружність — це властивість тіл змінювати форму і розміри (або деформуватись) під дією навантажень і самочинно відновлювати первісну форму та розміри після припинення дії зовнішніх навантажень. Деформацією (від лат. йе^огтаїіо — спотворення) називають будь-яку зміну розмірів і форми тіла. Сила, яка виникає в тілі при деформації і прагне повернути тіло у первісний стан, називається силою пружності. Сили пружності виникають завжди, коли є спроба змінити об'єм або форму твердого тіла або при зміні об'єму рідин і газів. На відміну від сил тяжіння, які завжди існують між тілами, сили пружності наявні тільки при деформації. Закон, який був сформульований англійським вченим Робертом Гуком у 1660 р. і названий його ім'ям, являє собою основний закон теорії пружності. Він стверджує: Сила пружності яка виникає при пружній деформації розтягу або стиснення тіла, пропорційна абсолютному значенню зміни довжини тіла Але.

- 318 -

метр (Н/м). Знак мінус перед правою частиною останнього рівняння вказує на протилежний напрям сили та зміну довжини тіла. Жорсткість — це характеристика тіла. Чим вона більша, тим менше змінюється довжина цього тіла за рахунок дії певної сили. Закон Гука виконується при невеликих пружних деформаціях. Коли деформації зростають, зміна довжини тіла не буде пропорційна силі, а при значних деформаціях тіло руйнується. Взаємодії, що виникають в місцях дотику тіл у процесі руху одних тіл або їхніх частин по поверхні інших і перешкоджають їх відносному руху, називають тертям, а силу, яка характеризує цю взаємо-дію, — силою тертя. Сили тертя, як і сили пружності, мають електромагнітну природу і обумовлені міжмолекулярною взаємодією в місцях дотикання тіл. Відрізняють три види тертя: тертя спокою, тертя ковзання і тертя кочення. Тертя спокою — тертя, яке виникає без відносного переміщення тіл, що дотикаються. Сила тертя спокою зростає разом із силою, яка прагне зсунути тіло з місця. Максимальна сила тертя спокою пропорційна силі нормального тиску, що дорівнює за величиною силі реакції опору ІУ:

- 319 -

тоді зміниться на тертя ковзання. Сила тертя ковзання завжди напрямлена протилежно відносній швидкості тіл, які дотикаються. Як і максимальна сила тертя спокою, сила тертя ковзання пропорційна силі нормального тиску, а, отже, і силі реакції опору:

де — коефіцієнт тертя ковзання (якщо швидкості малі, то ]ік < }іп)» який залежить від властивостей дотичних поверхонь. Сила тертя ковзання залежить від відносної швидкості тіл, які ковзають, причому сила тертя ковзання менша сили тертя спокою тільки при невеликій відносній швидкості, а коли швидкість зростає, ) тах. Коли швидг 1 то Ртер.к. > (Р у тер.с.' " кості невеликі, їх можна вважати рівними: Тертя кочення. Якщо тіло не ковзає по поверхні іншого тіла, а, подібно колесу або циліндру котиться, то тертя, яке виникає в місцях контакту, називають тертям кочення. Колесо, яке котиться, весь час давить на дорогу, і перед ним завжди є невеликий бугор, який треба подолати. Саме цим і обумовлене тертя кочення. Зрозуміло, що чим дорога твердіша, тим тертя кочення менше. Як і у попередніх випадках, сила тертя кочення пропорційна силі реакції опору (коефіцієнт пропорційності р. — коефіцієнт тертя кочення), отже:

- 320 -

- 321 -

- 322 -

- 323 -

- 324 -

- 326 -

- 327 -

- 328 -

- 329 -

- 330 -

- 331 -

Дифузія, розчинність та броунівський рух можуть бути пояснені тільки на підставі уявлення про молекулярну будову речовин та є переконливим обґрунтуванням першого та другого положень молекулярно-кінетичної теорії. Броунівський рух (браунівський рух) — неупорядкований рух малих частинок, завислих у рідині або газі, який відбувається під дією ударів молекул оточуючого середовища. Броунівський рух можна спостерігати й в газі. Наприклад, у повітрі його здійснюють завислі там частинки пилу або диму. Броунівський рух ніколи не припиняється! Інтенсивність броунівського руху збільшується із збільшенням температури, зменшенням в'язкості середовища, зменшенням розміру частинок. Він не залежить від хімічної природи частинок та часу спостереження. Броунівський рух є доказом існування ще дрібніших частинок — молекул рідини, невидимих навіть у найсильніші оптичні мікроскопи. Явище, при якому відбувається взаємне проникнення молекул однієї речовини між молекулами іншої, називається дифузією. Явище це пояснюється властивістю молекул перебувати у безперервному русі. Підтвердженням руху молекул газу є всім відоме поширення запаху будь-якої пахучої речовини, внесеної до кімнати. У твердих тілах також спостерігається дифузія. - 332 -

Швидкість дифузії залежить від агрегатного стану речовини та температури тіла. У газах, де відстань між молекулами дуже велика у порівнянні з їх розмірами та рух молекул хаотичний, швидкість дифузії найбільша. В рідинах вона менша, оскільки і відстань між молекулами менша, і рух молекул трохи упорядкованіший. У твердих тілах, де спостерігається чіткий порядок у розташуванні атомів (або молекул), а самі вони здійснюють лише невеликі коливальні рухи біля своїх місць, швидкість дифузії найменша. Швидкість протікання дифузії зростає зі зростанням температури. Газ — це агрегатний стан речовини, в якому атоми та молекули, що складають його, майже вільно та хаотично рухаються в проміжках між зіткненнями. Під час зіткнень молекули різко змінюють швидкість та напрям свого руху. Час зіткнення молекул набагато менший за проміжок часу між двома зіткненнями. На відміну від рідин та твердих тіл гази не утворюють вільної поверхні та заповнюють весь доступний їм об'єм. За хімічними властивостями гази та їх суміші дуже різні — від малоактивних інертних газів до вибухових сумішей. Тиск газу. Безперервно та хаотично рухаючись, молекули газу зіштовхуються не тільки одна з одною, але й зі стінками посудини, в якій міститься газ. Молекул в газі багато, тому й кількість їх ударів дуже велика. Наприклад, кількість ударів молекул повітря, що знаходиться в кімнаті, об поверхню площиною 1 см3 за 1 с виражається двадцятитризначним числом. - 333 -

Хоча сила удару однієї молекули мала, але дія всіх молекул на стінки посудини значна, вона й створює тиск газу. Отже, тиск газу на стінки посудини (та на вміщене у газ тіло) спричинений ударами молекул газу. Рідина — речовина у стані, проміжному між твердим та газоподібним. Це агрегатний стан речовини, в якому молекули (або атоми) зв'язані між собою настільки, що це дозволяє їй зберігати свій об'єм, але недостатньо сильно, щоб зберігати і форму. Властивості рідин. Рідини легко змінюють свою форму, але зберігають об'єм. За звичайних умов вони приймають форму посудини, в якій перебувають. Поверхня рідини, що не торкається стінок посудини, називається вільною поверхнею. Вона утворюється внаслідок дії сили тяжіння на молекули рідини. Тверде тіло — агрегатний стан речовини, який характеризується сталістю форми та характером руху атомів, які здійснюють малі коливання біля положення рівноваги. Кристалічні тіла. Молекули або атоми більшості твердих тіл, таких як лід, сіль, алмаз, метали, розташовані у певному порядку. Такі тверді тіла називають кристалічними. Тверде тіло зберігає свою форму та об'єм. Крім того, на відміну від рідин, точки положень рівноваги атомів або йонів твердого тіла розташовуються у вершинах правильної просторової ґратки, яка називається кристалічною. - 334 -

Положення рівноваги, відносно яких відбуваються теплові коливання частинок, називаються вузлами кристалічної ґратки. Монокристал — тверде тіло, частинки якого утворюють єдину кристалічну ґратку (окремий кристал). Полікристал — тверде тіло, що складається з неупорядковано орієнтованих монокристалів. Полікристалічними є більшість твердих тіл, з якими ми маємо справу у побуті — сіль, цукор, різні металеві вироби. Аморфні тіла. Крім кристалічних, до твердих тіл належать також аморфні тіла. Аморфний у перекладі з грецької означає «безформний». Аморфні тіла — це тверді тіла, для яких характерне неупорядковане розташування частинок у просторі. У цих тілах молекули (або атоми) коливаються біля хаотично розташованих точок та подібно молекулам рідини мають певний час «осілого життя». Але, на відміну від рідин, цей час у них дуже великий. До аморфних тіл належать скло, бурштин, різні смоли, пластмаси. Хоч при кімнатній температурі ці тіла зберігають свою форму, але при підвищенні температури вони поступово розм'якшуються та починають текти як рідини: у аморфних тіл немає певної температури плавлення. Ідеальний газ — це теоретична модель газу, в якій нехтують розмірами та взаємодіями частинок газу і враховують лише їх пружні зіткнення. Інакше кажучи, припускається, що внутрішня енергія ідеального газу визначається лише - 335 -

- 336 -

Температура — фізична величина, яка характеризує тепловий стан тіл. У навколишньому середовищі відбуваються різні явища, пов'язані з нагріванням та охолодженням тіл. їх називають тепловими явищами. Температура — один з макроскопічних параметрів системи. Температура — характеристика теплової рівноваги системи. Тепловою, або термодинамічною рівновагою називають такий стан, при якому всі макроскопічні параметри будь-який тривалий час залишаються незмінними. Це означає, що не змінюються об'єм і тиск у системі, не відбуваються фазові перетворення, не змінюється температура. Вимірювання температури ґрунтується на залежності будь-якої фізичної величини (наприклад, об'єму) від температури. Ця залежність і є температурною шкалою термометра — приладу, який призначений для вимірювання температури. Термометри, що використовуються у побуті, дозволяють виразити температуру речовини в градусах Цельсія (°С). У фізиці використовують ідеальну газову шкалу температур, засновану на залежності об'єму (при постійному тиску) або тиску (при постійному об'ємі) газу від температури. Згідно з основним рівнянням МКТ, тиск р прямо пропорційний середній кінетичній енергії Е поступального руху молекул:

- 337 -

- 338 -

Квадратний корінь з цієї величини називається середньою квадратичною швидкістю: З кТ у

=

\

'

V то Рівняння стану ідеального газу — це залежність між параметрами ідеального газу — тиском р, об'ємом У та абсолютною температурою Ту які визначають його стан: рУ = ВТ, де В залежить від маси газу т та його молекулярної маси М. У такому вигляді вперше воно отримане у 1834 р. французьким вченим Б. Клапейроном і зветься рівнянням Клапейрона. У 1874 р. Д. І. Менделєєв вивів рівняння стану для одного моля ідеального газу: рУ = ВТ, де В — універсальна газова стала. Якщо молярна маса газу М, то: рУ = —ВТ. М Рівняння стану у наведеній формулі називається рівнянням Менделєєва-Клапейрона. Воно поєднує газові закони Гей-Люссака, Бойля -Маріотта, Авогадро, Шарля. Ізопроцесами (від грец. «ізос» — рівний) називаються процеси, які відбуваються при незмінному значенні одного з параметрів: тиску (р), об'єму (У)> температури (Т). В ідеальному газі ці процеси підпорядковуються газовим законам. Газовими законами називаються кількісні залежності між двома параметрами газу при фіксованому значенні третього параметра. - 340 -

Закон Бойля — Маріотта — один з основних газових законів. Описує ізотермічні процеси в газі. Процес зміни стану термодинамічної системи при постійній температурі називається ізотермічним. Для даної маси добуток тиску газу та його об'єму постійний, якщо температура газу не змінюється. рУ = сопе!;, якщо Т = сопзі;. Цей закон був експериментально відкритий англійським вченим Р. Бойлем у 1662 р., а в 1676 р. його сформулював також французький вчений Е. Маріотт. Закон строго виконується тільки для ідеальних газів. Для реальних газів він виконується достатньо добре при невеликих тисках та високих температурах. Так, при тиску 100 атм. та температурі 0°С відхилення виміряного значення рУ від розрахункового становить 7 %. Закон Бойля - Маріотта, як й інші газові закони, є наслідком рівняння стану ідеального газу. Графіки залежності р(У) при Т = сопзі {р = соп8"Ь/У) називаються ізотермами, вони являють собою рівнобічні гіперболи (площі <81 = £2). Чим вища температура, тим вище лежить відповідна їй ізотерма. Тиск р даної маси газу при постійному об'ємі пропорцйональний температурі. Тобто р = СОП8І Т, ЯКЩО У = СОП8І. Закон був відкритий французьким фізиком Ж. Шарлем у 1787 р. Процес зміни стану термодинамічної системи при постійному об'ємі називається ізохорним (від грец. «хорема» — місткість). - 341 -

- 342 -

Для газу даної маси відношення об'єму до температури постійне, якщо тиск газу не змінюється. Об'єм газу лінійно залежить від температури при постійному тиску: У= СОП8І) Т. Ця залежність графічно відтворюється прямою, яка називається ізобарою. Термодинаміка — наука про найзагальніші теплові властивості макроскопічних тіл. Основні поняття термодинаміки: — макроскопічна система — система, яка складається з великої кількості частинок; — замкнута система — це система, ізольована від будь-яких зовнішніх впливів; — тілом у термодинаміці називають макроскопічну систему, вміщену у певний об'єм; — рівноважний стан — це стан макроскопічної системи, при якому параметри, що характеризують цей стан, залишаються незмінними в усіх частинах системи, тобто відсутні потоки (імпульсу, енергії, маси тощо) між її частинами; — рівноважний стан термодинамічної системи однозначно визначається декількома параметрами стану, або термодинамічними параметрами. До них належать, в першу чергу, температура, об'єм та тиск. Внутрішню енергію тіла складають кінетична енергія всіх його молекул та потенціальна енергія їх взаємодії. Внутрішня енергія входить до балансу енергетичних перетворень у природі. Після відкриття - 343 -

внутрішньої енергії був сформульований закон збереження та перетворення енергії. Розглянемо взаємне перетворення механічної та внутрішньої енергій. Одним із способів застосування внутрішньої енергії тіла є робота, здійснена молекулами тіла (або здійснена іншими тілами над даним тілом). Інший спосіб зміни внутрішньої енергії — без здійснення роботи — це теплообмін. Оскільки молекули ідеального газу не взаємодіють одна з одною, то їх потенціальна енергія вважається рівною нулю. Внутрішня енергія ідеального газу визначається тільки кінетичною енергією неупорядкованого поступального руху його молекул. Для її обчислення потрібно помножити середню кінетичну енергію одного атома Е = —кТ на кількість атомів N = — . Врахом 2 вуючи, що = і?, отримаємо значення внутрішньої енергії ідеального газу: З тп V = -Ч—ЕТ. 2 М Внутрішня енергія ідеального одноатомного газу прямо пропорційна його температурі. Якщо скористатися рівнянням Клапейрона-Менделєєва, то вираз для внутрішньої енергії ідеального газу можна подати у вигляді и = -Ру. 2 Внутрішня енергія ідеального двоатомного газу дорівнює: - 344 -

- 345 -

- 346 -

- 347 -

- 348 -

- 349 -

- 350 -

батному розширенні. Воно призводить до того, що тиск газу зменшується різкіше, ніж при ізотермічному процесі. Адіабатне стискування призводить до підвищення температури газу, тому що в результаті пружних співударів молекул газу з поршнем їх середня кінетична енергія зростає, на відміну від розширення, коли вона зменшується (в першому випадку швидкості молекул газу збільшуються, в другому — зменшуються). Різке нагрівання повітря при адіабатичному стисканні використовується у двигунах Дизеля. Необоротним називається фізичний процес, який може мимовільно відбуватися тільки в одному певному напрямі. У зворотному напрямі такі процеси можуть відбуватися тільки як одна з ланок якогось складнішого процесу. Необоротними є практично всі процеси, що відбуваються в природі. Це пов'язане з тим, що в будь-якому реальному процесі частина енергії розсіюється. Наприклад, тепло, як відомо, завжди переходить від гарячішого тіла до холоднішого — це найтиповіший приклад необоротного процесу (хоч зворотний перехід не протирічить закону збереження енергії). Другий закон (другий принцип) термодинаміки — один з основних законів термодинаміки, який встановлює необоротність реальних термодинамічний процесів. Другий закон термодинаміки був сформульований як закон природи Н. Л. С. Карно у 1824 р., потім У. Томсоном (Кельвіном) у 1841 р. та - 351 -

- 352 -

Агрегатні (від лат. а££ге£о — приєдную) стани речовини — це стани однієї і тієї самої речовини в різних інтервалах (проміжках) температур та тисків. Агрегатними станами заведено вважати газоподібний,

рідкий

та

твердий.

Найпростішими прикладами існування однієї і тієї самої речовини в цих трьох агрегатних станах, які спостерігаються у повсякденному житті, є лід, вода та водяна пара. Різні агрегатні стани існують у кожної речовини. Відрізняються вони не молекулами, а тим, як ці молекули розташовані та як рухаються. За певних умов речовини можуть переходити з одного агрегатного стану у інший. Всього розрізняють шість процесів, під час яких відбуваються агрегатні перетворення речовини. Перехід речовини з твердого (кристалічного) стану в рідкий називається плавленням, зворотний процес називається кристалізацією, або твердінням. Приклад плавлення — танення льоду, зворотний процес відбувається при замерзанні води. Перехід речовини з рідкого стану в газоподібний називається пароутворенням, зворотний процес називається конденсацією. Приклад пароутворення — випаровування води, зворотний процес можна спостерігати при випаданні роси. Перехід речовини з твердого стану одразу в газоподібний (обминаючи рідкий) називається - 353 -

або

сублімацією,

перегоном,

зворотний процес —

десублімацією.

Випаровування — це перехід речовини з рідкого стану у газоподібний (пару), який відбувається з вільної поверхні рідини. Сублімацію, або перегін, тобто перехід речовини з твердого стану в газоподібний, також називають випаровуванням. З повсякденних спостережень відомо, що кількість будь-якої речовини (бензину, ефіру, води тощо), що знаходиться у відкритій посудині, поступово зменшується. Рідина не зникає безслідно — вона перетворюється на пару. Випаровування — це один з видів пароутворення. Інший вид — це кипіння. Щоб зміни ти

випаровування її

рідини

температури,

рідині

відбувалося потрібно

без надава-

енергію.

Кількість теплоти, яку необхідно надати рідині для утворення одиниці маси пари при сталій температурі, називається теплотою пароутворення.

Конденсація (від лат. сопйепзаііо — ущільнення, згущення) — перехід речовини від газоподібного стану (пари) у рідкий або твердий стан. Конденсація відбувається через те, що частина молекул пари, неупорядковано переміщуючись над рідиною, знов повертається в неї. Вітер же виносить молекули, що вилетіли з рідини, та не дає їм повертатися назад. Конденсація може відбуватися і тоді, коли пара не прилягає до рідини. - 354 -

Під час випаровування рідина охолоджується, і, ставши холоднішою, ніж довкілля, починає поглинати його енергію. Під час конденсації ж, навпаки, відбувається виділення деякої кількості теплоти у довкілля, його температура підвищується. Кількість теплоти, яка виділяється під час конденсації одиниці маси, дорівнює теплоті випаровування. Насичена пара. Концентрація молекул насиченої пари при сталій температурі не залежить від її об'єму. Оскільки тиск газу пропорційний концентрації його молекул, то й тиск насиченої пари не залежить від об'єму, який вона займає. Тиск роУ при якому рідина знаходиться в рівновазі зі своєю парою, називається тиском насиченої пари. При стисканні насиченої пари більша її частина переходить у рідкий стан. Рідина займає менший об'єм, ніж пара тієї ж маси. В результаті об'єм пари при незмінній його густині зменшується. Ненасичена пара. Якщо в просторі, який містить пару якої-небудь рідини, може відбуватися подальше випаровування цієї рідини, то пара, що знаходиться в цьому просторі, є ненасиченою парою. Пара, що не знаходиться у стані рівноваги зі своєю рідиною, називається ненасиченою. Ненасичену пару можна простим стисканням перетворити на рідину. Тільки-но це перетворення почалося, пара, що знаходиться в рівновазі з рідиною, стає насиченою. - 355 -

Кипіння — це інтенсивний перехід рідини в пару, який відбувається з утворенням бульбашок пари по всьому об'єму рідини при певній температурі. На відміну від випаровування, яке відбувається при будь-якій температурі рідини, інший вид пароутворення — кипіння — можливий лише при цілком визначеній (при даному тиску) температурі

—

температурі

кипіння.

Під час кипіння температура рідини та пари над нею не змінюється. Вона залишається незмінною доти, доки вся рідина не википить. Це відбувається тому, що вся надана рідині енергія витрачається на перетворення її на пару. Температура, при якій кипить рідина, називається температурою кипіння. Температура кипіння залежить від тиску, що здійснюється на вільну поверхню рідини. Чим пература

більше

зовнішній

тиск,

тим

більша

тем-

кипіння.

Фізична величина, що показує, яка кількість теплоти потрібна для перетворення рідини масою 1 кг на пару без зміни температури, називається питомою теплотою пароутворення. Питому теплоту пароутворення позначають літерою г та вимірюють в джоулях на кілограм (Дж/кг). Вологість повітря — це вміст у повітрі водяної пари. В залежності від кількості водяної пари, що знаходиться при даній температурі в атмосфері, повітря буває різного ступеня вологості. - 356 -

Для того, щоб кількісно оцінити вологість повітря, користуються, зокрема, поняттями абсолютної та відносної вологості. Абсолютна вологість — це кількість грамів водяної пари, що міститься в 1 м3 повітря за даних умов, тобто це густина водяної пари р, виражена в г/м3. Відносна вологість повітря ф — це відношення абсолютної вологості повітря р до густини ро насиченої пари при тій самій температурі. Відносну вологість повітря виражають у процентах: ф = (р/р0) • 100 %. Концентрація пари пов'язана з тиском (р0 - пкТ), тому відносну вологість можна визначити як процентне відношення парціального тиску р пари у повітрі до тиску р0 насиченої пари при тій самій температурі: <р = (р/р0) • 100 % . Під парціальним тиском розуміють тиск водяної пари, який вона здійснювала б, якщо б всі інші гази в атмосферному повітрі були відсутні. Якщо вологе повітря охолоджувати, то при деякій температурі пару, що знаходиться в ньому, можна довести до насичення. При подальшому охолодженні водяна пара почне конденсуватися у вигляді роси. Для визначення вологості повітря використовуються такі прилади, як гігрометр (від грец. Ну§гоз — вологий та теігед — вимірюю) та психрометр (від грец. рзускгіа — холодний). Перехід речовини з твердого кристалічного стану в рідкий називається плавленням. Щоб розплавити тверде кристалічне тіло, його потрібно нагріти до певної температури, тобто - 357 -

надати тепла. Температура, при якій речовина плавиться, називається температурою плавлення речовини.

Зворотний процес — перехід з рідкого стану в твердий — відбувається при зниженні температури, тобто тепло відводиться. Перехід речовини з рідкого стану у твердий називається твердінням або кристалізацією. Температура, при якій речовина кристалізується, називається температурою кристалізації. Дослід показує, що будь-яка речовина кристалізується та плавиться при одній й тій самій температурі. Теплота плавлення — це кількість теплоти, яку необхідно надати речовині при сталому тиску та сталій температурі, яка дорівнює температурі плавлення, щоб повністю перевести її з твердого кристалічного стану в рідкий. Теплота плавлення дорівнює тій кількості теплоти, яка виділяється при кристалізації речовини з рідкого стану. Фізична величина, що показує, яку кількість теплоти необхідно надати кристалічному тілу масою 1 кг, щоб при температурі плавлення повністю перевести її в рідкий стан, називається питомою теплотою плавлення. Питому теплоту плавлення вимірюють у джоулях на кілограм (Дж/кг) та позначають грецькою літерою X (лямбда). Питома теплота кристалізації дорівнює питомій теплоті плавлення, тому що при кристалізації виділяється така сама кількість теплоти, яка поглинається при плавленні. - 358 -

- .33 У -

- 360 -

ЕЛЕКТРОДИНАМІКА Електродинаміка — це галузь фізики, в якій вивчаються властивості та закономірності поведінки електромагнітного поля та рух електричних зарядів, що взаємодіють один з одним за допомогою цього поля. Серед чотирьох типів взаємодій — гравітаційних, електромагнітних, сильних(ядерних)таслабких — електромагнітні взаємодії посідають перше місце за широтою та різноманітністю застосувань. Від сили наших м'язів до світла в нашому вікні (не кажучи вже про світло електричних лампочок) — все є наслідком проявів електромагнітних взаємодій. Ще в давнину було відомо, що якщо потерти янтар об вовну, він починає притягати легкі предмети. Пізніше ця ж властивість була виявлена в інших речовин (скло, ебоніт тощо). Це явище називають електризацією; тіла ж, здатні притягувати до себе після натирання інші предмети, — наелектризованими. Явище електризації пояснювалось на підставі гіпотези про існування зарядів, яких набуває наелектризоване тіло. Елементарний

електричний

заряд

(е)

—

це

найменший електричний заряд, позитивний або негативний, що дорівнює величині заряду електрона:

- 361 -

тризація обумовлена переміщенням електронів. Нові електричні заряди при цьому не виникають. Відбувається лише розділення існуючих зарядів між тілами, що електризуються: частина негативних зарядів переходить з одного тіла на інше. Електричний заряд — це фізична величина, що є джерелом електричного поля, за допомогою якого здійснюється взаємодія частинок, що мають заряд. Закон збереження електричного заряду стверджує, що алгебраїчна сума електричних зарядів усіх частинок ізольованої системи не змінюється під час процесів, що відбуваються в ній. Електричний заряд будь-якої частинки або системи частинок є цілим, кратним елементарному електричному заряду (який дорівнює за величиною заряду електрона) або нульовим. Одним з доказів закону збереження електричного заряду є рівність (за абсолютною величиною) електричних зарядів електрона та протона. Вивчення руху атомів (молекул) та мікроскопічних тіл в електричних полях підтверджує електронейтральність речовини, та, відповідно, рівність зарядів електрона та протона (та електронейтральність нейтрона) з точністю до 10~21. Якщо позначити первинні заряди тіл як та д2, а заряд тих самих тіл після взаємодії як ду та ду, то можна записати:

- 362 -

Закон Кулона — один з основних законів електростатики. Він визначає величину та напрям сили взаємодії між двома нерухомими точковими зарядами. Під точковим зарядом розуміють заряджене тіло, розмір якого набагато менший за відстань його можливої дії на інші тіла. В такому випадку ані форма, ані розміри заряджених тіл практично не впливають на взаємодію між ними. Сила взаємодії двох точкових нерухомих заряджених тіл у вакуумі прямо пропорційна добутку модулів заряду та обернено пропорційна квадрату відстані між ними. Аналітично закон Кулона має вигляд: Р=к

г2

де 1^1 та |#2| — модулі зарядів; г — відстань між ними; к — коефіцієнт пропорційності, який залежить від вибору системи одиниць. Сила взаємодії спрямована по прямій, що з'єднує заряди, причому однойменні заряди відштовхуються, а різнойменні — притягаються. Сила взаємодії між зарядами залежить також від середовища між зарядженими тілами. У повітрі сила взаємодії майже не відрізняється від такої самої сили у вакуумі. Закон Кулона виражає взаємодію зарядів у вакуумі. Кулон — одиниця електричного заряду. Кулон (Кл) — одиниця системи СІ кількості електрики (електричного заряду). Вона є похідною одиницею та визначається через одиницю сили струму — 1 Ампер (А), яка входить до числа основних одиниць СІ. За одиницю електричного заряду приймають заряд, що проходить через поперечний переріз - 363 -

- 364 -

Силова лінія, або лінія напруженості електричного поля — це лінія, дотична до якої в кожній її точці збігається з напрямом сили, що діє на позитивний точковий заряд, який знаходиться в цій точці поля. Лінії напруженості на останньому рисунку майже рівнобіжні в просторі між пластинами, і густина їх однакова. Це свідчить про те, що поле в цій області простору однорідне. Однорідним називають електричне поле, напруженість якого однакова в усіх точках простору. В електростатичному полі силові лінії не за- 365 -

мкнуті, вони завжди починаються на позитивних зарядах і закінчуються на негативних. Вони ніде не перетинаються, перетин силових ліній свідчив би про невизначеність напряму напруженості електричного поля в точках перетину. Густина силових ліній більша поблизу заряджених тіл, де напруженість поля більша. Провідниками називають тіла, по яких електричні заряди переміщуються вільно. До них, в першу чергу, належать метали. Добра провідність металів пояснюється існуванням в них вільних електронів, які рухаються між позитивно зарядженими йонами ґратки. Позитивні йони не беруть участі в перенесенні заряду. Електронна природа носіїв струму в металах пояснюється таким чином. Кристалічна ґратка металу складається з позитивно заряджених йонів, розташованих у вузлах ґратки, та електронів, що вільно рухаються між вузлами. Вільні електрони — це валентні електрони атомів металу, які залишили «свої» атоми. Вони здійснюють хаотичний рух по кристалу, «не пам'ятаючи», якому атому вони належали. їх називають електронним газом. Вільні електрони беруть участь в тепловому русі та здатні переміщуватись під дією електричного поля. Всередині провідника, поміщеного у зовнішнє електричне поле, електростатичне поле відсутнє. Пояснюється це тим, що під дією зовнішнього поля вільні електрони, переміщуючись ^ напрямку, протилежному зовнішньому полю Е, розподіляються поверхнею провідника. Внаслідок цього одна частина провідника заряджається негативно, протилежна — позитивно. Розділені заряди створюють внутрішнє поле Е19 яке ком- 366 -

пенсує зовнішнє поле Е так, що сумарне поле всередині провідника дорівнює нулю. На цьому ґрунтується електростатичний захист. Щоб захистити прилади від впливу електричного поля, їх поміщують у металевий ящик. Діелектрики (або ізолятори) — речовини, які відносно погано проводять електричний струм (у порівнянні з провідниками). У діелектриках всі електрони зв'язані, тобто належать окремим атомам, і електричне поле не відриває їх, а лише злегка зсуває, тобто поляризує. Тому всередині діелектрика може існувати електричне поле; діелектрик має на електричне поле певний вплив. Діелектрики поділяються на полярні та неполярні. Полярні діелектрики складаються з молекул, в яких центри розподілу позитивних та негативних зарядів не збігаються. Такі молекули можна уявити у вигляді двох однакових за модулем різнойменних точкових зарядів, що знаходяться на деякій відстані один від одного, названих диполем. Неполярні діелектрики складаються з атомів та молекул, у яких центри розподілу позитивних та негативних зарядів збігаються. Неполярний діелектрик в електричному полі також поляризується. Поляризований діелектрик сам створює електричне поле Е х . Це поле послаблює всередині діелектрика зовнішнє електричне поле Е0. Ступінь цього послаблення залежить від властивостей діелектрика. Зменшення напруженості елект- 367 -

- 368 -

- 369 -

- 370 -

- 371 -

- 372 -

- 373 -

- 374 -

- 375 -

- 376 -

Я = РКі.

При паралельному з'єднанні всі провідники перебувають під дією однакової напруги, але струми в них різні. З урахуванням закону Ома І = — з формули випливає, що ^

Отже, на провіднику з меншим опором виділятиметься більше тепла. Вакуум (від лат. иасиит — порожня) — середовище, яке містить газ при тисках, істотно нижчих від атмосферного. Стан газу, при якому молекули встигають пролетіти від стінки до стінки посудини, жодного разу не зіштовхнувшись, називають вакуумом. Однобічна провідність використовується у вакуумних діодах, які застосовуються для випрямлення електричного струму поряд з напівпровідниковими діодами. До напівпровідників відносять широкий клас речовин, які відрізняються від металів тим, що: а) концентрація рухомих носіїв струму в них значно нижча, ніж концентрація атомів; б) ця концентрація (а з нею й електропровідність) може змінюватись під впливом температури, освітлення, невеликої кількості домішок; в) електричний опір зменшується із зростанням температури. Магнітне поле — одна з форм матерії (яка відрізняється від речовини), що існує у просторі, який оточує постійні магніти, провідники зі - 377 -

струмом та рухомі заряди. Магнітне поле разом з електричним полем утворює єдине електромагнітне поле. Магнітне поле не тільки створюється постійними магнітами, рухомими зарядами та струмами у провідниках, але й діє на них самих. Взаємодії між провідниками зі струмом, тобто взаємодії між рухомими електричними зарядами, називають магнітними, а сили, з якими провідники зі струмом діють один на одне, — магнітними силами. Найдавнішим магнітним приладом є добре відомий всім компас. У сучасній техніці магніти використовуються дуже широко: в електродвигунах, у радіотехніці, в електровимірювальній апаратурі тощо. Магнітна індукція ( В ) — це векторна фізична величина, що характеризує магнітне поле. Напрямом вектора магнітної індукції В вважають: 1) напрям від південного полюса 8 до північного полюса N магнітної стрілки, що вільно встановлюється в магнітному полі, або 2) напрям позитивної нормалі до замкненого контура зі струмом на гнучкому підвісі, який вільно встановлюється в магнітному полі. Позитивною вважається нормаль, спрямована у бік переміщення вістря свердлика (з правою нарізкою), рукоятку якого обертають за напрямом струму у рамці. Сила, що діє на елемент струму (одиничної довжини та сили струму), залежить тільки від само- 378 -

го поля, тобто відношення

для даного поля ш є величиною сталою (аналогічно відношенню сили до заряду для електричного поля). Цю величину і визначають як магнітну індукцію: в - * - , т Індукція магнітного поля в даній точці дорівнює відношенню максимальної сили, що діє на провідник зі струмом, до довжини провідника та сили струму в провіднику, поміщеному в цю точку. Чим більша магнітна індукція у даній точці поля, тим з більшою силою діятиме поле в цій точці на магнітну стрілку або рухомий електричний заряд. Одиницею магнітної індукції в системі СІ є тесла (Тл), названа на честь електротехніка Ніколи Тесли. Як видно з формули 1Тл = 1 - 3 - . А Чм На прямолінійну ділянку провідника АІ, по якому проходить струм /, в магнітному полі з індукцією В діє сила Г. Для обчислення цієї сили використовують вираз: Р = В\І\АІ8Іп а,

де а — кут між вектором В та напрямом відрізка провідника зі струмом (елементом стру- 379 -

му); за напрям елемента струму приймають напрям, за яким провідником проходить струм. Сила Р називається силою Ампера на честь французького фізика А. Ампера, який першим виявив дію магнітного поля на провідник зі струмом. (Насправді Ампер встановив закон для сили взаємодії між двома елементами провідника зі струмом. Він був прибічником теорії далекодії та не користувався поняттям поля. Однак за традицією та для вшанування заслуг вченого вираз для сили, що діє на провідник зі струмом з боку магнітного поля, також називають законом Ампера). Напрям сили Ампера визначається за допомогою правила лівоі руки. Якщо розташувати долоню лівої руки так, щоб силові лінії магнітного поля входили до неї перпендикулярно, а чотири витягнуті пальці вказували напрям струму в провіднику, то відставлений великий палець вкаже напрям сили, що діє на провідник зі струмом. Сила Лоренца — це сила, що діє на рухомий точковий електричний заряд у зовнішньому магнітному полі. Нідерландський фізик X. А. Лоренц наприкінці XIX ст. встановив, що сила, яка діє з боку магнітного поля на рухому заряджену частинку, завжди перпендикулярна напряму руху частинки та силовим лініям магнітного поля, в якому ця частинка рухається. Напрям сили Лоренца можна визначити за допомогою правила лівої руки. Якщо розташувати долоню лівої руки так, щоб чотири витягнуті пальці вказували напрям - 380 -

- 381 -

Магнітний потік пропорційний числу ліній магнітної індукції, які пронизують поверхню контура, та характеризують розподіл магнітного поля на поверхні, обмеженій замкненим контуром. Одиницею магнітного потока в системі СІ є вебер (Вб). Магнітний потік в 1 Вб створюється однорідним магнітним полем з індукцією 1 Тл через поверхню площиною 1 м2, розташовану перпендикулярно вектору магнітної індукції. Явище електромагнітної індукції було відкрите англійським вченим М. Фарадеєм у 1831 р. Полягає воно в тому, що за будь-якої зміни магнітного потоку, що пронизує контур замкненого провідника, в цьому провіднику виникає електричний струм, який існує впродовж усього процесу зміни магнітного потоку. Явище електромагнітної індукції можна виявити: 1) при відносному русі котушки та магніту; 2) при зміні індукції магнітного поля в контурі, розташованому перпендикулярно лініям магнітного поля; 3) при зміні положення контуру, розташованого в постійному магнітному полі. Правило Ленца (закон Ленца) було встановлено Е. X. Ленцем у 1834 р. Воно уточнює закон електромагнітної індукції, відкритий у 1831 р. М. Фарадеєм. Правило Ленца визначає напрям індукційного струму в замкненому контурі при його русі у зовнішньому магнітному полі. - 382 -

Напрям індукційного струму завжди такий, що сили, яких він зазнає з боку магнітного поля, протидіють руху контуру, а створюваний цим струмом магнітний потік Ф. намагається компенсувати зміни зовнішнього магнітного потоку Ф .

- 383 -

Довідкове видання

Глейзер Наталія Володимирівна

Словник шкільної термінології. Фізика Відповідальний редактор Дорошенко Т. С. Коректор Матузкова Ю. Є. Комп'ютерне макетування ГринченкоА. Т. Х у д о ж н є оформлення Папкова А.

Видання здійснене за ліцензією ФОП Шапіро М. В. «ТОРСІНГ ПЛЮС» Свідоцтво серія ДК № 2143 від 01.04.05 р. 61057, м. Харків, вул. Сумська, 13 Підписано до друку з готових діапозитивів 10.06.2010. Формат 70x90 Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 6000 прим. (1-й завод — 3000 прим.) Зам. № З питань оптових поставок звертатися: Тел. (057)717-10-26, 719-98-73

Е-таі1: орі;@1юг8Іп£.к]і.иа

Книга — поштою: 61057, м. Харків, а/с «Книжкова ліга» тел.: (057)7-199-880 Інтернет-магазин: ^\у^.іюгзіп£.сот.иа