НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ.М.С. ГРУШЕВСЬКОГО ІНСТИТУТ ІСТО...
118 downloads
669 Views
3MB Size
Report
This content was uploaded by our users and we assume good faith they have the permission to share this book. If you own the copyright to this book and it is wrongfully on our website, we offer a simple DMCA procedure to remove your content from our site. Start by pressing the button below!
Report copyright / DMCA form
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ.М.С. ГРУШЕВСЬКОГО ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА ТА ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ІМ.М.Т.РИЛЬСЬКОГО ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАПОРІЗЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ.Я.НОВИЦЬКОГО
Яêів Новицьêий
ТВОРИ ó 5 томах Головна редаêційна êолеãія: Павло Сохань – ãоловний редаêтор Анатолій Бойêо - застóпниê ãоловноãо редаêтора Валерій Козирев – відповідальний сеêретар Валерій Смолій, Ганна Сêрипниê, Серãій Тимченêо, Віêтор Брехóненêо, Юрій Мициê, Всеволод Наóлêо
Запоріжжя 2009
Яêів Новицьêий
Том 3
Запоріжжя 2009
УДК ББК Н Третій том зібрання творів видатноãо етноãрафа, фольêлориста та êраєзнавця Я.П. Новицьêоãо містить óêраїнсьêі пісні записані ним óпродовж 70-х роêів XIX – початêó XX століття в Степовій Уêраїні. Ці пісні вперше зібрані в єдине видання понад сто роêів поспіль, надають цільне óявлення про пісеннó традицію Степовоãо êраю, йоãо побóтові, соціальні та історичні óявлення, вірóвання і звичаї, повсяêденне життя населення земель êолишніх Запорозьêих Вольностей. Переважна більшість представлених в збірці пісень дрóêóється вперше.
Редаêційна êолеãія томó: Анатолій Бойêо (ãоловний редаêтор, доêтор історичних наóê),
Віêтор Брехóненêо
(застóпниê ãоловноãо редаêтора, доêтор історичних наóê)
Юрій Мициê
(доêтор історичних наóê)
Людмила Іванніêова
(êандидат філолоãічних наóê)
Віêтор Тêаченêо
(êандидат історичних наóê)
Ірина Павленêо
(êандидат філолоãічних наóê) Упорядниêи томó Людмила Іванніêова, Ірина Павленêо
Від редакційної колегії Постать одноãо з найвидатніших синів ОлеêсандрівсьêаЗапоріжжя, людини-подвижниêа Яêова Павловича Новицьêоãо, стараннями небайдóжих людей постóпово повертається із забóття. Запропонована óвазі читача збірêа являє собою вже третій том зібрання творів цьоãо метра запорізьêої історії і фольêлористиêи. Фольêлорний матеріал, поданий ó даномó томі: балади й дóми, історичні й соціально-побóтові пісні, приêазêи, замовляння тощо – збиралися Я.Новицьêим на теренах êолишніх Вольностей Війсьêа Запорозьêоãо Низовоãо, починаючи з середини 1870-х роêів. Де верхи, де пішêи, сóходолом і водою, він невтомно відвідóвав та обстежóвав найвіддаленіші êóточêи тоãочасних Катеринославсьêої й Таврійсьêої ãóберній, плеêаючи надію віднайти там дороãоцінні рештêи запорозьêої минóвшини. У більшості випадêів це йомó вдавалося: довãі, тривалі бесіди з нащадêами запорозьêих êозацьêих родів раз по раз дозволяли збаãатити вміст простеньêих недороãих записниêів. Тоді перед очима пропливали постаті êошових отаманів, ãайдамацьêих ватажêів, безіменних січовиêів… Утім, доводилося стиêатися й з тим, що початêовий, первинний шар запорозьêої поезії й óсної прози мав пізніші нашарóвання. З одноãо боêó, це бентежило, з іншоãо ж, - мало своє пояснення. Адже до реãіонó, впродовж êінця XVIII-ãо й ХІХ-ãо століть, переселилися численні вихідці з Полтавщини, Київщини, Черніãівщини, Поділля та Слобожанщини, а частêово з власне російсьêих ãóберній та із-за êордонó. В цьомó людсьêомó морі дóховна êóльтóра січовоãо періодó набóвала певних трансформацій. Те, що відбóвалося в площині повсяêденноãо життя, неодмінно знаходило своє відображення в зразêах народної творчості: побóтóвання чисельних приêордонних спільнот, обов’язêова слóжба чоловіêів в імперсьêомó війсьêó - не моãли не привнести певних, нехай і не надто позитивних, новацій. Саме в ці часи до пісенноãо репертóарó південноóêраїнсьêоãо селянства входять таêі фольêлорні форми, яê частівêи та солдатсьêі пісні.
З сóмом помічаючи розмиття, асиміляцію рідних та милих серцю традицій дóховноãо життя, Яêів Павлович, разом із цим, яê справжній наóêовець, не нехтóвав ними, не відвертався від них, а навпаêи, старанно й ретельно фіêсóвав. Саме таê до фольêлорних записів Я.Новицьêоãо потрапляли різноманітні за соціальним та етнічним походженням, часом створення й сюжетами твори. Відповідно до цьоãо, подвижницьêа праця з виявлення та фіêсації зразêів фольêлорної поезії й прози, зроблена Яêовом Павловичем Новицьêим, надає в розпорядження наóêовців, та й просто всіх заціêавлених, дороãоцінні перлини óêраїнсьêої народної творчості, зоêрема перлини запорозьêоãо степовоãо êраю. Переважна більшість пісенних записів, зроблених Я.Новицьêим, тривалий час зберіãалася в архівних зібраннях мóзеїв, бібліотеê і наóêових інститóцій Уêраїни, і лише зараз отримала змоãó бóти опóбліêованою та потрапити до рóê читача. То бóдемо її ãідними поціновóвачами! Редêолеãія та óпорядниêи висловлюють щирó вдячність óсім, хто допомаãав ó роботі з підãотовêи цьоãо томó. Перш за все висловлюємо вдячність óсім співробітниêам Інститóтó мистецтвознавства та фольêлористиêи ім. М.Т.Рильсьêоãо, яêі своєю допомоãою сприяли томó, щоб цей том побачив світ. Особливó вдячність óпорядниêи висловлюють о. Юрію Мициêó, Олеêсандрó Панêеєвó, Ірині Коваль-Фóчило, Віêторії Лиêовій та Петрó Бойêó.
Редêолеãія
6
ЯКІВ НОВИЦЬКИЙ – ЗБИРАЧ, ВИДАВЕЦЬ І ДОСЛІДНИК УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ Яêів Павлович Новицьêий (24.10.(6.11.)1847 – 19.05.1925) народився в êозацьêомó êраї (с. Аóли Катеринославсьêоãо повітó), на землі, яêа дихала запорозьêою славою, яêа щедро наділила йоãо своїми леãендами, піснями, ãероїчними дóмами, маãічними замовляннями й повір’ями, яêі сипалися з óст народних яê дороãоцінні перлини і зãодом сформóвали світоãляд майбóтньоãо вченоãо, що сам бóв не лише збирачем, а й носієм óêраїнсьêоãо фольêлорó. Яê зãадóє він в автобіоãрафії: «на різдвяних святêах ходив êолядóвати, а літом святêóвав Івана Кóпала»1, − і всі ці обряди сóпроводжóвались велиêою êільêістю пісень – êолядоê, щедрівоê, весняноê, петрівчаних та êóпальсьêих пісень, ліричних та побóтових. Не дивно, що, ставши освіченим юнаêом і читаючи попóлярні на той час праці І.І. Срезневсьêоãо, М.І. Костомарова, М.Ф. Сóмцова, П.П. Чóбинсьêоãо, І.І. Манжóри, Б.Д. Грінченêа, Я.П. Новицьêий сам почав записóвати ті фольêлорні зразêи, яêі побóтóвали навêоло ньоãо. Д.Ф. Чернявсьêий ó неêролозі повідомляє, що «збирати етноãрафічний матеріали Новицьêий почав з êінця 60-х роêів минóлоãо століття»2. Але ніде більше – ні в доêóментах, ні в дрóêованих статтях про Я.П. Новицьêоãо вêазівоê на це нема. Сам óчений на своїх збірêах ставить датó: 1873 ріê. Не виêлючено, що це робив він і раніше, але записи ті не збереãлися. Яê відомо, вже в 1875 р., працюючи вчителем ó різних шêолах Олеêсандрівсьêоãо повітó (села: Іванівêа, Вознесенêа, Мала Михайлівêа), Я.П. Новицьêий надіслав до Південно-Західноãо відділó Російсьêоãо ãеоãрафічноãо товариства в Києві власні записи пісень, леãенд, переêазів та êазоê, зроблені в цих селах. За цей доробоê він бóв прийнятий ó члени товариства 23 січня 1876 р., а ó виданні М.П. Драãоманова «Малорóсêие народные предания и рассêазы» (К, 1876) бóло опóбліêовано понад 50 зразêів фольêлорної прози із записів Я.П. Новицьêоãо. Зовсім інша доля спітêала збірниê пісень, надісланий ним до Південно-Західноãо відділó РГТ. Щоб простежити її, звернемося до першоджерел. У передмові до дрóãоãо томó збірниêа «Историчесêие песни малорóссêоãо народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драãоманова» óпорядниêи зазначають: «Том был приãотовлен ê изданию еще осенью 1
Життєпис Яêова Павловича Новицьêоãо // ІР НБУВ, ф. Х 17380, арê. 1. Чернявсьêий Д.Ф. Яêів Павлович Новицьêий // Уêраїна. – 1926. – Кн. 1. – С. 186. 2
7
прошлоãо ãода. Но в это время в распоряжение издателей постóпила оãромная масса песен разноãо рода из рóêописей М.А. Маêсимовича, А.В. Марêевича, Д.С. Носа, Манджóры […], Я. Новицьêоãо и др. Песни эти разобраны по отделам и переданы для обработêи ê изданию в ЮãоЗападный отдел ИРГО»1. Упорядниêи вирішили видавати дрóãий том частинами, щоб не затримóвати вже ãотовоãо збірниêа, отже, в 1875 р. вийшла лише перша частина. Осêільêи там немає жодноãо записó Я.П. Новицьêоãо, то зрозóміло, що йоãо рóêописний збірниê мав бóти надрóêований ó дрóãій частині. На жаль, ці пісні не побачили світó. Яê відомо, внаслідоê сóмнозвісноãо Емсьêоãо аêтó 1876 р., ПівденноЗахідний відділ РГТ бóв ліêвідований, óсі йоãо члени зазнали жорстоêих переслідóвань, ó томó числі й Я.П. Новицьêий (див. нашó передмовó до І томó)2. Після заêриття відділó частинó архівó зібрали йоãо члени, але більшість фольêлорних записів заãóбилася. Зовсім небаãато пісень, записаних Я.П. Новицьêим, видрóêóвав пізніше М.П. Драãоманов ó своїх женевсьêих виданнях «Нові óêраїнсьêі пісні про ãромадсьêі справи» (1881) та «Політичні пісні óêраїнсьêоãо народó» (ч.1, 1883, ч. 2, 1885). Доля ж тих, що не ввійшли до збірниêів М. Драãоманова, невідома. Переживши ãоніння, Я.П. Новицьêий ó 80-х роêах починає розшóêóвати свої матеріали. Збереãлася частина листóвання Я.П. Новицьêоãо з В. Антоновичем, Ф. Лебединцевим, О. Лоначевсьêим, Оленою Пчілêою та О. Антеповичем, власне, листивідповіді на йоãо запити про рóêописи, яêі частêово надрóêóвав В.В. Білий3. До êоãо ще звертався вчений, невідомо. Але вже з першоãо листа-відповіді Ф. Лебединцева, редаêтора «Киевсêой старины», від 14 ãрóдня 1884 р., дізнаємося, що Я.П. Новицьêий розпочав свої пошóêи десь ó 1884 р. і вже мав деяêó інформацію про свій рóêопис від попередньоãо адресата, яêий і відіслав йоãо до Ф. Лебединцева. «Присланный вами сборниê действительно был мне передан профессором В. Антоновичем, но не в 1882 ã., а в самом êонце 1883 или начале 1884. Таê êаê лично ó меня не было ни времени, ни сил приãотовить еãо ê печати, то для этой цели я передал еãо Василию Петровичó Горленêó, 1
Историчесêие песни малорóссêоãо народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драãоманова. − К., 1875, - Т. 2. – Ч. 1. – С. І. 2 Бойêо А., Бровêо А., Бровêо Б., Іванніêова Л. Яêів Новицьêий – видатний дослідниê і ãромадсьêий діяч Запорозьêоãо êраю // Яêів Новицьêий. Твори в 5 томах. – Том 1. – С. 17-18. 3 Білий В.В. З матеріалів до історії етноãрафії (Листóвання Я.П.Новицьêоãо ) // Записêи істориêо-філолоãічноãо відділó УАН. – К., 1927. – Кн. 10. – С. 288-293.
8
êоторый все собирается пристóпить ê немó, переехав из Киева в деревню и обратно […]. Каê тольêо Горленêо возвратится […], я немедленно возьмó ó неãо ваши бóмаãи и вышлю вам»1. Очевидно, ця обіцянêа не бóла виêонана, бо через два роêи, в 1886 р., Я.П. Новицьêий зновó звертається до êолишньоãо члена відділó О. Антеповича, яêий жив ó Переяславі на Полтавщині. З відповіді Антеповича від 10 липня 1886 р. можна здоãадатися, що Я.П. Новицьêий до цьоãо часó звертався ще раз до В.Б. Антоновича, але безрезóльтатно: «К сожалению, не моãó ничеãо óтешительноãо дать в ответ по затронóтомó и весьма важномó для вас вопросó. Оêоло семы лет прошло с тоãо времени, êаê я оставил Киев; все материалы, хранившиеся ó меня, я передал Влад. Бониф., а часть ваших переслал за ãраницó для напечатания. Если нет ваших материалов ó Влад. Бониф., то я не знаю, ãде они. По всей вероятности, Влад. Б. передал их êомóнибóдь, но тольêо не помнит êомó […]. Советóю вам изãотовить ê печати имеющийся ó вас материал, а если я что-нибóдь разыщó, в чем сомневаюсь, то вышлю вам немедленно»2. На жаль, ці щирі намаãання не óвінчались óспіхом. На той час Я.П. Новицьêий справді ãотóвав до дрóêó фольêлорний збірниê і мав надіслати йоãо в Київ, ó редаêцію «Киевсêой старины». Про це дізнаємося з листа В.Б. Антоновича від 20 березня 1884 р.: «Дело о вашем этноãрафичесêом сборниêе задерживается вследствие непредвиденных óсложнений: в цензóрном отношении вновь произошли новые распоряжения, в силó êоторых всяêий теêст малороссийсêий встречается весьма неохотно и проходит в печать тольêо в редêих слóчаях и при соблюдении известных правил правописания. Таê êаê правила эти неясно выражены, то и неизвестно точно, êаê ê ним примениться. Редаêтор «Киевсêой старины» направил прошение в ãлавное óправление по делам печати с просьбою дать емó точные óêазания. Поêа же находится в невозможности помещать êаêой бы то ни было малороссийсêий теêст»3. Про яêий збірниê йдеться − невідомо, і яê він пов’язаний із розшóêóваним в êінці 80-их роêів рóêописом − таêож. Можна лише припóстити, що це бóли різні рóêописи, бо листóвання Я.П. Новицьêоãо з В.Б. Антоновичем дає досить сóперечливó інформацію. Та Я.П. Новицьêий все ж не втрачає надії. Не добившись нічоãо від О. Антеповича, він ó 1888 р. зновó звертається до В. Антоновича із за1
Лебединцев Ф. Лист до Я.П. Новицьêоãо // ІМФЕ. ф. 4-3, од. зб. 69, арê. 1. Білий В.В. З матеріалів до історії етноãрафії. – С. 290. 3 Антонович В.Б. Листи до Я.П. Новицьêоãо 1883-1888 та без дат // ІМФЕ, ф. 4-3, од. зб. 66, арê. 3. 2
9
питом, бо ó êвітні (4.04.1888 р.) одержав ще один лист Володимира Боніфатійовича з неãативною відповіддю і з адресою êолишньоãо члена Південно-Західноãо відділó РГТ О. Лоначевсьêоãо, що бóв причетний до цієї справи. Листóвання з О. Лоначевсьêим таêож нічоãо не з’ясовóє. Він не певний, що вціліли ці матеріали, і радить звернóтися до О.П. Косач: «После заêрытия «Отдела» все рóêописи, составляющие собственность «Отдела», разобрались по рóêам. В мои рóêи попало весьма немноãо, в т.ч. 136 песен из вашеãо сборниêа. Но это оêазались самые что ни есть выборêи – все историчесêие и обрядовые отобраны были составителями историчесêоãо сборниêа»1. Тим 136 пісням, що бóли відêинóті óпорядниêами, О. Лоначевсьêий не надає велиêоãо значення: «К сожалению, в числе ваших доставшихся мне 136 песен едва ли можно выбрать и полтора десятêа цельных неисêоверêанных песен: остальные все или отрывêи, или êонãломерат, êоторый может разве приãодиться êаê дополнение ê цельным вариантам»2. Можна óявити, яêий велиêий і різножанровий бóв збірниê Я.П. Новицьêоãо, надісланий ó рóêописó 1875 р. до РГТ, яêщо цілих 136 пісень бóло відêинóто яê непридатних для дрóêó. Очевидно, що фольêлорист записóвав óсі пісні, яêі побóтóвали в йоãо êраї на той час. Заãóблений рóêопис – це велиêа втрата для наóêи, тим паче, що відібрано бóло найбільш ориãінальні зразêи, не зафіêсовані в інших реãіонах. У томó самомó листі О. Лоначевсьêий повідомляє: «Все, что попало êо мне, сохранено мною в наилóчшем виде […]. Тем не менее, все 136 ваших песен пошлю завтра отдельной посылêой. На êаждом листочêе поделаны мною заметêи, êоторые может и вам приãодятся. Ваше предположение издать еêатеринославсêий сборниê меня порадовало; если посылаемый вам материал после напечатания оêажется ненóжным, то не выбрасывайте еãо, а перешлите мне, за что бóдó очень блаãодарен»3. Яê видно з подальшоãо листóвання, О.П. Косач повідомила, що матеріалів Я.П. Новицьêоãо в неї ніêоли не бóло. Одночасно вона обіцяла звернóтися із запитом до М.П. Драãоманова4. З вищецитованоãо листа О. Антеповича ми дізналися про пересилання деêільêох пісень із записів Я.П. Новицьêоãо М.П. Драãомановó 1
Лоначевсьêий О.І. Листи до Я.П. Новицьêоãо, 1888 р. // ІМФЕ, ф. 4-3, од. зб. 84, арê. 1-2. 2 Білий В.В. З матеріалів до історії етноãрафії. – С. 239. 3 Там само. – С. 292. 4 Там само. – С. 292-293.
10
за êордон («… а часть ваших переслал за ãраницó для напечатания …»). Можливо, саме ці 10 історичних пісень, записаних в Олеêсандрівсьêомó та Маріóпольсьêомó повітах, бóли вміщені в женевсьêих виданнях М.П. Драãоманова. Не виêлючено, що саме поява цих збірниêів спонóêала Я.П. Новицьêоãо до пошóêів своїх матеріалів. Можливо, ці пісні бóли відібрані яê êращі, таêим чином, в архіві М.П. Драãоманова залишилися невиêористані записи Я.П. Новицьêоãо. Про долю архівó М.П. Драãоманова розповідає В.М. Гнатюê ó праці «Уêраїнсьêа народна словесність» (1917)1. Після смерті вченоãо всі йоãо рóêописи потрапили до Наóêовоãо товариства ім. Т.Г. Шевченêа ó Львові й бóли знищені в роêи першої світової війни, яê і весь фонд НТШ. Нині ми розшóêали невеличêó добірêó історичних пісень Я.П. Новицьêоãо (10 арêóшів, 18 теêстів) серед матеріалів НТШ, яêі збереãлися і знаходяться в рóêописних фондах Інститóтó мистецтвознавства, фольêлористиêи та етнолоãії ім. М.Т. Рильсьêоãо НАН Уêраїни2. Між ними лише деêільêа таêих, що ввійшли до збірниêів, решта недрóêовані досі. У роêи реаêції заãинóв не лише цей рóêопис, а й інші матеріали. Яê зãадóє Я.П. Новицьêий в автобіоãрафії, в 1877 р. під час обшóêó інспеêтор Лободовсьêий êонфісêóвав ó ньоãо шість зшитêів фольêлорних записів – пісень, оповідань, матеріалів до словниêа. Повернóвшись із Черніãова та одержавши дозвіл працювати ó сфері освіти, Я.П Новицьêий перш за все намаãався розшóêати і повернóти свої записи. Проте Гóберніальна рада не обмовилася ані словом про зшитоê трьохлітніх записів3. Що ж стосóється êатеринославсьêоãо збірниêа, про яêий писав Новицьêий Лоначевсьêомó, то, очевидно, мається на óвазі êниãа «Малорóссêие народные песни, преимóщественно историчесêие» (1894), яêа тоді вже ãотóвалась. До неї, певно, ввійшли й пісні, надіслані О. Лоначевсьêим, бо в підзаãоловêó зазначається: «собранные в 1874 - 1894 ãã.». Я.П. Новицьêий планóвав помістити тóди і фольêлорнó прозó, адже в періодиці на той час бóло надрóêовано баãато матеріалів, записаних ним ó різних слободах. Найбільше пóбліêацій бóло в «Еêатеринославсêих ãóбернсêих ведомостях», і, перш за все, – величе-
1
Гнатюê В.М. Уêраїнсьêа народна словесність // Гнатюê В.М. Вибрані статті про народнó творчість. – К., 1966. – С. 47-48. 2 Пісні (без мелодій) історичні, êозацьêі. З рóêописноãо збірниêа Я.П. Новицьêоãо. 1875 р. // ІМФЕ, ф. 29-3, од. зб. 91. 3 Новицьêий Я.П. Біоãрафічні матеріали // ІМФЕ, ф. 4-1, од. зб. 1, арê. 3.
11
зна добірêа історичних пісень під заãальною рóбриêою «Песни êозацêоãо веêа» 1. З листа Я.П Новицьêоãо до редаêтора «Киевсêой старины» дізнаємося, що вже в 1889 р. він мав ãотовий до дрóêó значний за обсяãом збірниê фольêлорó Південної Уêраїни. Очевидно, що він мав бóти ó двох випóсêах: перший – проза, дрóãий – пісні: «Поêа я предложил бы для жóрнала первый выпóсê своеãо этноãрафичесêоãо сборниêа (Из области народных преданий, поверий и рассêазов) − «Запорожсêие óрочища и êлады». В этот сборниê вошли до 80 №№ рассêазов»2. До листа Я. Новицьêий додав списоê народних переêазів, що ввійшли до збірниêа. Усі вони пізніше бóли надрóêовані ó виданнях «Запорожсêие и ãайдамацêие êлады» (1908) та «Об óрочищах и историчесêих лицах Запорожья» (1909). Основою збірниêа, про яêий ідеться, стали ãазетні пóбліêації та нові фольêлорні записи 80-х роêів. Ідею йоãо створення подав Я. Новицьêомó Г.А. Залюбовсьêий ó листі від 21 червня 1887 р.: « Хорошо бы было, если бы вы собрали все ваши подобные статьи и издали особым томом […]. Разбросанность их мешает возможности пользоваться ими êаê бытовым историчесêим материалом. Если бы не нашлось издателя на месте, то можно бы пошóêать в Харьêове»3. Я.П. Новицьêий бóв дійсним членом Харêівсьêоãо істориêофілолоãічноãо товариства. Тож величезний збірниê пісень та переêазів, перше місце в яêомó надавалося фольêлорній прозі (перший розділ « Запорожсêие óрочища и êлады» бóв ãотовий до дрóêó в 1889 р.), надіслав він 1892 р. до ХІФТ. Відповідь прислав йомó О. Рóсов, êотрий разом із М. Сóмцовим очолював тоді товариство. Він запропонóвав Я. Новицьêомó надіслати свою працю до жóрналó «Киевсêая старина»4. Одержавши відповідь Рóсова, яêа нічоãо не обіцяла, Я. Новицьêий звернóвся за підтримêою до М. Сóмцова, з яêим бóв особисто знайомий і листóвався з 1885 роêó. За листóванням двох óчених можна простежити подальшó долю збірниêа. М. Сóмцов дóже заціêавився працею Я Новицьêоãо. У листі від 24 липня він повідомляє, що цей фольêлорний збірниê може бóти надрó-
1
Новицьêий Я.П. Песни êозацêоãо веêа // Еêатеринославсêие ãóбернсêие ведомости. -1888. – №№ 46, 48, 53; 1889. – №№ 2, 7, 17, 21, 52, 63. 2 Новицьêий Я.П. Редаêторó «Киевсêой старины» // НБУВ. ф. 212, № 225. 3 Залюбовсьêий Г.А. Листи до Я.П. Новицьêоãо, 1882-1896 // ІМФЕ. ф. 4-3, од. зб. 62, арê. 3. 4 Рóсов О. Листи до Я. П. Новицьêоãо, 1892 р. // ІМФЕ, ф. 4-3, од. зб. 87, арê. 1.
12
êованим ó 5 томі «Сборниêа Харьêовсêоãо историêо-филолоãичесêоãо общества»1. Проте справа затрималася. Минóло майже півтора роêó. За той час Я.П. Новицьêий підãотóвав дрóãó частинó збірниêа історичних пісень – і надіслав її М.Ф Сóмцовó. Осêільêи М. Сóмцов вважав набаãато ціннішими записи пісень, аніж леãенд та переêазів, то він вирішив неãайно дрóêóвати дрóãó частинó яê першó в найближчомó VI томі збірниêа. І сам пристóпив до опрацювання поданоãо матеріалó. Крім ньоãо, за редаãóвання взялися О.О. Рóсов та О. Вєтóхов. Переãлянóвши збірниê, êомісія прийняла рішення відêинóти всі відомі пісні, теêсти яêих ідентичні з надрóêованими раніше в інших виданнях, залишивши лише перший рядоê з посиланнями на пóбліêації. На дóмêó М.Ф. Сóмцова, від таêих сêорочень збірниê мав лише виãрати в плані новизни і наóêової вартості. І вчений на той час не помилився, бо саме цю роботó, яê найãоловнішó при пóбліêації фольêлорних матеріалів, відзначив В.М. Гнатюê ó рецензії на збірниê2. Однаê, яê поêазав час, таêа позиція бóла не завжди виправданою. Адже природа побóтóвання фольêлорó виêлючає можливість існóвання двох абсолютно однаêових варіантів теêстó, навіть на вóзьêо обмеженій території, тим паче на широêомó ареалі, яêий охоплювали збірниêи П. Чóбинсьêоãо, М. Драãоманова тощо. Зãодом, êоли в настóпномó виданні Я. Новицьêий відновив сêорочені теêсти, виявилось, що й варіанти, записані в сóміжних селах, мають сóттєві розбіжності! Тож приêро, що ті пісні, яêі в збірниêó 1894 р. представлені лише першим рядêом, назавжди втрачені для наóêовців, а їх, до речі, бóло чимало. Тепер, ãотóючи наше видання, ми не можемо відновити їх. Але повернемося до історії видання першоãо пісенноãо збірниêа Я. Новицьêоãо. Редаêційна êолеãія працювала з ãрóдня 1893 р. по êвітень 1894 р., а в травні М.Ф. Сóмцов надіслав йоãо Я.П. Новицьêомó для вичитóвання. Я.П. Новицьêий бóв страшенно незадоволений, що вилóчено велиêó êільêість пісень, що баãато фонетичних помилоê ó теêстах, а найбільше тим, що зроблено численні описêи в датах фіêсації пісень. Не подобалась йомó і написана від редаêції передмова до збірниêа. Обóрення фольêлориста свідчать не лише про йоãо сêрóпó1
Сóмцов М.Ф. Листи до Я.П. Новицьêоãо, 1895-1913 рр. // ІМФЕ, ф. 4-3, од. зб. 76, арê. 5. 2 Гнатюê В.М. Я.П. Новицêий. Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине в 1874-1903 ãã. (Лет. Еêат. óченой архивной êомиссии, ãод 3, вып. IV, Еêатеринослав, 1908 ã. С. 131- 258) // ЗНТШ – Львів, 1908. – Т. 85, – Кн. 5, – С 221-223.
13
льозність при пóбліêації народної творчості, а й про те, що він своїм наóêовим розóмом випереджав своїх сóчасниêів теоретиêів фольêлорó – лише через 100 роêів наóêа фольêлористиêа дійшла до тих принципів і засад, яêі пропонóвав óчений, йоãо поãляди на природó й побóтóвання фольêлорó знайшли розóміння аж ó êінці ХХ – на початêó ХХІ ст.! Однаê на той час збірниê мав виãляд не ãірший, аніж видання М. Драãоманова та П. Чóбинсьêоãо. − взірці тоãочасної фольêлористичної праêтиêи. У передмові подана висоêа оцінêа наóêової праці Я.П. Новицьêоãо: «Яêов Павлович Новицêий êаê собиратель народных сêазоê, преданий и песен, давно óже пользóется почетной известностью […] Настоящий сборниê по величине и обилию новоãо материала превосходит все доселе изданное в печати Новицêим. Собиратель отнесся ê собранномó материалó добросовестно и старательно, что выразилось в óмелой записи песен и в мноãочисленных библиоãрафичесêих óêазаниях на сходные печатные варианты»1. Я. П. Новицьêий виявляв наóêовий підхід не лише до записó, а й до пóбліêації фольêлорних теêстів. Він обов’язêово звіряв дрóêований теêст із рóêописом і сам робив êореêтóрні правêи. Про це свідчать численні зãадêи в листах («Кореêтóрó треба бóде зчитóвати з ориãіналом, і яêщо дрóêарêа бóде висилати мені для переãлядó, то хай висилає послідню êореêтóрó»)2. Одержавши 200 авторсьêих примірниêів збірниêа «Малорóссêие песни, преимóщественно историчесêие», він власнорóчно робив правêи на сторінêах êнижêи (28, 33, 40, 51, 54-56, 68, 70, 79, 80, 91, 93, 94 та ін.). Один таêий еêземпляр з еêслібрисом «Библиотеêа Яêова Павловича Новицêоãо» знаходяться в наóêовій бібліотеці Інститóтó мистецтвознавства, фольêлористиêи та етнолоãії ім. М.Т. Рильсьêоãо НАН Уêраїни. Рóêою Новицьêоãо в ньомó дописані цілі êóплети пісень, пропóщені редаêтором, бібліоãрафічні посилання, паспортні дані тощо. Це ж саме спостеріãаємо і на сторінêах машинописноãо збірниêа, яêий Новицьêий ãотóвав до видання в останні роêи життя: серед дрóêованих арêóшів (ІМФЕ ф. 4-3, од. зб. 143) знаходиться чимало вêлеєних сторіноê зі збірниêа 1894 р., де рóêою Новицьêоãо поправлені теêсти пісень, іноді ці правêи досить сóттєві. Зóпинимося на детальній хараêтеристиці цьоãо видання. Яê зазначає Я. Новицьêий ó передмові до оêремоãо відтисêó, збірниê є резóльтатом двадцятилітньоãо (1874-1894 рр.) вивчення фольêлорó на терені 1
Я.П. Новицêий. Малорóссêие песни, преимóщественно историчесêие, собранные в Еêатеринославщине. – Х., 1894. – С. 1. 2 Новицьêий Я.П. Офіційні листи, êопії та чернетêи листів Я.П. Новицьêоãо до різних осіб. 1913-1924 рр. // ІМФЕ, ф. 4-3, од. зб. 129, арê. 4.
14
сіл Катеринославсьêоãо, Олеêсандрівсьêоãо і Маріóпольсьêоãо повітів. Найêращі історичні пісні записані в старожитних êозацьêих слободах ó самомó серці Запорожжя – в Олеêсандрівсьêомó повіті, над Дніпром і Велиêим Лóãом (с. Язиêова Федорівêа, Гриãорівêа, Кóшóãóмівêа, Вознесенêа, Поêровсьêе, Марêóсовêа). Автор називає найталановитіших інформаторів − Михайла Книриêа (98 роêів), Євдоêима Шляховоãо (100 роêів), Миêитó Джиãіря (94 роêи), Арсена Чорновола (100 роêів). Від цих людей Я.П. Новицьêий записав величезнó êільêість історичних пісень, переêазів та леãенд. Учений таêож підêреслює: «При записи песен мы неóêлонно следовали правилó подлинниêом вносить то, что слышало óхо»1. Ціêаво об´рóнтовóє Я.П. Новицьêий метó і смисл своєї збирацьêої діяльності, висвітлюючи одночасно процес нівелювання фольêлорної традиції реãіонó зі зміною поêолінь: «Вымирают старые люди – óносят в моãилó и старóю память. Явление это слишêом заметно там, ãде 20 лет томó назад сделана первая попытêа собирания народноãо слова, ãде деда-отца заменил дед-сын, дед-внóê. Под влиянием иных óсловий жизни поэзия старины óтрачивает свою живóчесть. Песня историчесêая óстóпает песне солдатсêой: для молодоãо поêоления первая стала сêóчной и непонятною. Вот почемó таê важно спасать от забвения все то, что носит на себе следы истории» 2. Збірниê «Малорóссêие песни, преимóщественно историчесêие» обсяãом 112 сторіноê спочатêó бóв надрóêований ó VI томі «Сборниêа Харьêовсêоãо историêо-филолоãичесêоãо общества», а зãодом виданий оêремим відбитêом ó Харêові в 1894 р. Крім передмов від редаêції і збирача, він має ще «Оãлав», а пісенний матеріал поділений на три частини, яêі впорядêовóвала редаêційна êомісія. Перша частина сêладається власне з історичних пісень, дрóãа вміщóє балади, сирітсьêі, бóрлацьêі, побóтові, ліричні, жартівливі, алеãоричні пісні та сатиричні вірші, третя – любовні та сімейно-побóтові пісні. Крім тоãо, êожна частина ó свою черãó поділена на оêремі підрозділи за жанрами. Наприêлад, ó першій частині виділяються історичні пісні часів боротьби з тóрêами, татарами і ляхами; пісні êінця XVIII і початêó ХІХ ст., чóмацьêі, êріпацьêі, реêрóтсьêі пісні. Але вся ця êласифіêація дóже нечітêа. Це заóважив Ф.М. Колесса в рецензії на збірниê: «Видно в óãрóпóванні пісень певнó недоладність і браê êонсенêвенції, що сталось може не з вини Новицьêоãо, але наслідêом поспіхó
1
Я.П. Новицêий. Малорóссêие песни, преимóщественно историчесêие, собранные в Еêатеринославщине. – Х., 1894. – С. 2. 2 Там само.
15
êомісії видавничої»1. У першомó підрозділі перемішані êозацьêі пісні з ãайдамацьêими, пісні про êохання розпорошені між дрóãою і третьою частинами тощо. Справді, на той час фольêлористиêа ще не мала чітêої системи жанрів, це простежóється і в інших фольêлористичних виданнях êінця ХІХ століття. І хоч êласифіêація Новицьêоãо бóла з поãлядó сóчасноãо недосêонала, проте В.М. Гнатюê ó рецензії на збірниê припóсêає можливість таêої êласифіêації: «І хоч хто не ладив би ся з поданою систематиêою, то мóсив би признати, що й таêа систематиêа êорисна, бо óлеãшóє орієнтацію в піснях і êористóвання ними»2. Незважаючи на оêремі недоліêи, збірниê має велиêó наóêовó цінність. Він óміщóє 189 пісень з варіантами. Частина їх раніше дрóêóвалася в «Еêатеринославсêих ãóбернсêих ведомостях» під рóбриêами «Песни êозацêоãо веêа» та «Из области народных преданий, поверий и рассêазов». Яê заóважив Ф.М. Колесса, зведення цих матеріалів в єдиний збірниê, в яêомó вони подані в історичній послідовності, збільшóє їхню вартість3. «Цій добірці сóдилося стати видатним і новим явищем в óêраїнсьêій фольêлористиці. Вона бóла першим виданням історичних пісень, пов’язаних з певною місцевістю»4. Слід зазначити, що записи Я.П. Новицьêоãо зроблені дóже сóмлінно: він праãнóв зафіêсóвати всі діалеêтні особливості мови Подніпров’я, передати на письмі її живе звóчання. Цю рисó Новицьêоãозбирача схвалив Ф.М. Колесса: «В збірці своїй старався Новицьêий заховати вірно властивості місцевоãо ãоворó, і мова в тих піснях ãарна, чиста і ядерна, а лишень зрідêа подибóються леãеньêі впливи російсьêоãо ãоворó»5. Про наóêове ставлення вченоãо до фольêлорó свідчить і йоãо óваãа до варіантів пісень, яêі він ретельно фіêсóвав ó велиêій êільêості. Пóбліêóючи фольêлорний матеріал, Я.П. Новицьêий завжди вêазóвав час і місце йоãо записó, імена інформаторів, їх віê, соціальний стан. Під історичними піснями він подавав розãорнóті наóêові êоментарі, óсні переêази, яêими ілюстрóвали співаêи свої пісні. Адже виêонавці, яêі нерідêо й самі бóли очевидцями та óчасниêами зãадóваних подій, з ãлибоêим розóмінням ставилися до цих пісень. Поêоління Новицьêоãо (молоді люди êінця ХІХ ст.) вже віддалилися від тих істори1
Колесса Ф.М. «Малорóссêие песни» Новицêоãо Я.П. // Фольêлористичні праці. – К., 1972. – С. 380. 2 Гнатюê В.М. Я.П Новицêий. Малорóссêие историчесêие песни… – С. 221. 3 Колесса Ф.М. «Малорóссêие песни…» − С. 379 4 Чабаненêо В.А. Яêів Новицьêий // Комсомолець Запоріжжя. – 1967. – 15 ãрóдня. 5 Колесса Ф.М. «Малорóссêие песни…» – С. 380.
16
чних реалій, яêі ще близьêі і зрозóмілі бóли 100-літнім виêонавцям пісень і дóм, і це спонóêало їх до широêоãо розêриття теми, яêа нерідêо бóла сêонцентрована в малодинамічних теêстах, через більш динамічні леãенди й переêази (це ми спостеріãаємо на приêладі пісень про Савó Чалоãо, про Палія і Мазепó, про тóрецьêо-татарсьêі напади). Таêа панорамність висвітлення тієї чи іншої теми взаãалі хараêтерна для інформаторів Я.П. Новицьêоãо. Нині ж, êоли втрачена вже взаãалі історична пам'ять, для сóчасноãо слóхача і читача вона має особливо важливе значення. Цю неординарнó рисó фольêлорних записів Я. Новицьêоãо ó свій час відмітив і рецензент Ф.М. Колесса: «Таêе пояснення народних пісень самим же народом треба вважати дóже êорисним, бо воно êидає не раз хараêтерне світло на пісні і доводить ясно, що народ дóмає про дані події, óсóваючи всіляêі фальшиві і тенденційні êоментарі óчених»1. Крім цьоãо, майже до всіх пісень вêазано допоміжнó літератóрó, наведено численні паралелі з іншими збірниêами. Майже всі бібліоãрафічні довідêи робив сам Я.П. Новицьêий. Саме ця робота знайшла найважливішó оцінêó в рецензії В.М. Гнатюêа, адже вона свідчить про ãлибоêó обізнаність автора з наóêовою літератóрою. «Малорóссêие песни, преимóщественно историчесêие» - це перше в історії óêраїнсьêої фольêлористиêи видання історичних пісень, записаних на Подніпров’ї протяãом двох десятиліть, яêе віддзерêалює êартинó побóтóвання пісенноãо фольêлорó на історичній території Запорожжя. Це не лише ціêаві варіанти відомих раніше пісень, але й зовсім нові, досі не зафіêсовані в жодномó збірниêó, зоêрема пісні ãайдамацьêі, таêож деяêі êозацьêі: «Ці матеріали цінні не тільêи яê пам'ятêи народної поетичної творчості, а й яê пам’ятêи óêраїнсьêої народнорозмовної мови êінця ХІХ – початêó ХХ ст.» – писав видатний мовознавець В.А. Чабаненêо2. Збірниê цей приніс велиêó славó Я.П. Новицьêомó. Жодне з пізніших видань історичних пісень не обходилося без посилань на ньоãо. На êниãó звернóли óваãó таêі видатні сóчасниêи-фольêлористи, яê В.М. Гнатюê та Ф.М. Колесса. У своїх рецензіях вони дали чітêó хараêтеристиêó збірниêа, йоãо об’єêтивнó оцінêó, зробили певний теêстовий аналіз пісень. Зоêрема Ф.М. Колесса писав: «Збірниê Новицьêоãо, призбираний совісно протяãом двадцяти літ, становить чималó вартість для наóêи яê через баãатство і новизнó матеріалó, яê таêож з 1
Там само. − С. 381. Чабаненêо В.А. Шóêач фольêлорно-етноãрафічних сêарбів // Народна творчість та етноãрафія. – 1965. – №6 – С. 81.
2
17
оãлядó на єдність територіальнó і мовнó та свіжість традиції народної, що таê і проãлядає з êожної стрічêи пісень історичних»1. Тепло відãóêнóвся про ньоãо й Г.А. Залюбовсьêий ó листі до Я.П. Новицьêоãо від 10 липня 1894 р.: «Давненьêо полóчил от вас малорóссêие песни вами собранные; давненьêо собираюсь подяêóвать за них, та все не бóло зайвоãо часó. Спасибі вам за присилêó їх мені, а ще більше спасибі за те, що ви пóстили їх на світ Божий. От яêби êожен з нас хоч потрохó робив би таê, яê ви – досі б народна наша словесність стала баãатирêою»2. На жаль, відãóêів ó пресі на це видання бóло дóже мало. Не помітила йоãо й російсьêа наóêа. Власне, рецензії В. Гнатюêа та Ф. Колесси – це єдині дрóêовані відãóêи на працю Новицьêоãо. Яê óже зазначалось, Я.П. Новицьêий бóв дóже незадоволений своїм збірниêом, тож зãодом він óзявся до впорядêóвання новоãо − «Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине в 1874-1903 ãодах», яêий óперше бóв надрóêований ó ІV випóсêó «Летописи Еêатеринославсêой óченой архивной êомиссии» за 1907 р., а зãодом оêремим відбитêом. Яê висловлювався сеêретар êомісії В.О. Біднов ó листі до Я.П. Новицьêоãо від 16 вересня 1907 р.: «ваше собрание песен придает сборниêó (мається на óвазі «Летопись» - Л.І.) таêое достоинство, что не стыдно посылать еãо êóда óãодно»3. Листóвання Я. П. Новицьêоãо з В.О. Бідновим, яêий робив êореêтóрó збірниêа, дає ціêаві фаêти про історію йоãо створення. Готóючи новó êниãó, фольêлорист із попередньої відібрав пісні власне історичні, êозацьêі, ãайдамацьêі та êріпацьêі і впорядêóвав їх зãідно з хронолоãією історичних подій: боротьба з татарами, поляêами і тóрêами; рóйнóвання Січі й подальша доля Запорожжя; запорозьêі вірші, сатира, алеãорія; êріпацьêі пісні. Це вже чітêіша êласифіêація порівняно з попередньою, однаê і вона недосêонала. Крім тоãо, Я.П. Новицьêий вирішив подати без êóпюр óсі теêсти записаних ним пісень, з óсіма наявними варіантами, додавши до них історичні êоментарі та бібліоãрафічні посилання. Зрозóміло, що за 10 роêів записи Я.П. Новицьêоãо значно поповнилися новими ориãінальними творами, отже, вони і сêлали чималó збірêó. Надіславши рóêопис до архівної êомісії, Я.П. Новицьêий домовився з А.С. Синявсьêим, що сам бóде виêонóвати останню êореêтóрó. За 1
Колесса Ф.М. «Малорóссêие песни…» – С. 382. Залюбовсьêий Г.А. Листи до Новицьêоãо Я.П. // ІМФЕ, ф. 4-3, од. зб. 62, арê. 8. 3 Біднов В.О. Листи до Новицьêоãо Я.П. 1907-1909 рр. // ІМФЕ ф. 4-3, од. зб. 94, арê. 1. 2
18
попередню роботó над збірниêом взявся В.О. Біднов. Дрóêарня ãóбернсьêоãо земства безêоштовно пристóпила до дрóêóвання ІV томó «Літописó» в червні 1907 р., яêе тривало аж до êінця роêó. За цей час Я.П. Новицьêий написав передмовó до збірниêа, яêа вже не встиãла потрапити до ІV томó й бóла опóбліêована оêремо в V томі під назвою «Несêольêо предварительных замечаний ê помещенномó в ІV вып. «Летописи» сборниêó «Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине»1. В.О. Біднов êлопотався перед дрóêарнею, щоб збірниê Я.П. Новицьêоãо бóло видано оêремим відбитêом. Я.П. Новицьêий довірив йомó і êореêтóрó. До êінця травня 1908 р. êниãа бóла ãотова. В оêремомó відбитêó бóла вміщена і зãадана передмова, а сам збірниê, яê і в межах літописó, мав 127 сторіноê. У передмові Я.П. Новицьêий висловлює деяêі спостереження стосовно побóтóвання історичноãо фольêлорó на Катеринославщині, робить аналіз оêремих образів і мотивів пісень з поãлядó істориêа. З передмови видно, що світоãляд збирача, йоãо поãляди на народнó творчість не змінилися. Незмінна таêож і ãеоãрафія йоãо записів. «Историчесêие песни, êаê и дóмы, таê же близêи ê забвению, – пише Я.П. Новицьêий, – их поют стариêи, но вовсе не интересóется ими молодежь. Вот почемó при записях мы дорожим не тольêо полными песнями, но и фраãментами их» 2. Справді, це дає інформацію про фóнêціонóвання жанрó, ареали йоãо поширення, життя в просторі й часі, постóпове зниêнення одних історичних пісень і замінó їх іншими або взаãалі новотворами. Для вивчення фольêлорноãо процесó на Півдні Уêраїни ця інформація неоціненна. З передмови таêож дізнаємося, що Я.П. Новицьêий óважно ставився не тільêи до записó пісень, але й до виборó їх виêонавців: «Ровно 30 лет в êрóãó этих носителей историчесêой поэзии, в êрóãó заправсêих спиваê, êашеваров, нюхарей и êóрильщиêов нам пришлось êоротать дни и ночи! В настоящее время все эти деды сошли в моãилó, но память свежа, и сêольêо приятных воспоминаний оставило общение с ними, сêольêо запечатлено поэтичесêих êартин! Днем под тенью верб и сêал, ночью под звездным небом ó пылающеãо êостра, оêрóженноãо седыми с смóãлыми лицами дедами – вот обстановêа, при êоторой ве-
1
Див. Летопись… Т. V. – 1908. – С. 99-107. Новицêий Я.П. Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине в 1874-1903 ãã. – Катеринослав, 1908. – С. ІХ. 2
19
лись наши беседы и записи»1. Новицьêий зробив баãато фотоãрафій талановитих носіїв фольêлорó. Збірниê óміщóє 60 пісень та однó старовиннó віршó. Нових пісень небаãато, всьоãо 11 теêстів, та ще до 11 додано нові варіанти. Не розширились і бібліоãрафічні вêазівêи, хоча за цей час вийшло баãато фольêлорних збірниêів, яêі, з óсьоãо видно, бóли недостóпні жителям провінційних міст. Зãадóється лише видання Б.Д. Грінченêа. Учений заóважив, що зробити наóêовий апарат до збірниêа перешêодила зайнятість по слóжбі. Дивним здається і те, що ні в передмові, ні в êоментарях Я.П. Новицьêий ніде не посилається на свою попередню збірêó. Взаãалі, таêа риса хараêтерна для Новицьêоãо-видавця: в різних виданнях одні й ті ж теêсти розміщóвалися в різномó порядêó, що на перший поãляд створювало враження новизни збірниêа, але при óважній звірці виявлялося, що матеріал повторюваний по êільêа разів, лише впорядêований по-іншомó. Це, до речі, значно óтрóднювало роботó над óпорядêóванням ІІ та ІІІ томів нашоãо видання. Саме це перший помітив В.М. Гнатюê, що змóсило йоãо відãóêнóтися про новó збірêó досить êритично і ãостро. Зіставивши пісні, надрóêовані в обох збірниêах, він довів, що це не є нове видання, що воно має недосêоналий наóêовий апарат, висловив сóмніви в доцільності передрóêó вдрóãе попередньо виданих фольêлорних матеріалів без ваãомої на те причини2. І все ж при впорядêóванні нашоãо томó ми за основó взяли саме збірниê 1908 р., а не попередній. І ось чомó. По-перше, яê óже зазначалося вище, в цьомó збірниêó Я. Новицьêий зробив більш стрóнêó системó жанрів. По-дрóãе, враховані всі êореêтóрні правêи, внесені фольêлористом до теêстів, надрóêованих 1894 р., êожна пісня тóт вичищена таê, що впорядêовóючи настóпні збірниêи, Я.П. Новицьêий вêлеював матеріал з видання 1908 роêó цілими блоêами і зовсім не робив нових виправлень. А по-третє, і це найãоловніше, – що тóт подано весь записаний матеріал з варіантами повністю, без сêорочень, відновлено більшість тих пісень, яêі подавалися М.Ф. Сóмцовим одним рядêом з посиланням на попередні збірниêи Чóбинсьêоãо, Драãоманова й інших. У цьомó виданні повністю виявилася воля Новицьêоãо-збирача і Новицьêоãо-дослідниêа, яêий з блаãоãовінням ставився до êожноãо теêстó, яê до національно-êóльтóрноãо пам’ятниêа. І час поêазав, що вчений не помилився!
1
Там само. С. ІІІ. Гнатюê В.М. Я.П. Новицêий, Малорóссêие историчесêие песни… // ЗНТШ. − Т. 85. − Кн. 5. − С. 223. 2
20
Щоправда, не всі сóчасниêи засóджóвали видавничий стиль Я.П. Новицьêоãо – розóміння знаходив він ó середовищі найближчих соратниêів, дослідниêів запорозьêої старовини, зоêрема Д.Ф Чернявсьêий через майже 20 роêів ó неêролозі на Я.П. Новицьêоãо писав, що ця збірêа виêлиêала прихильнó óваãó óêраїнсьêих істориêів та етноãрафів. «Ваãа її поляãає в томó, що вона містить в собі баãато ціêавих пісень про різних історичних діячів і події, яêі відбóвалися переважно на Запоріжжі і на Уêраїні. Серед тих пісень є таêі, що їх записав вперше тільêи Новицьêий, або яêі мають взаãалі мало варіантів» 1. Тепло відãóêнóвся на це видання і ãолова Катеринославсьêої архівної êомісії А.С. Синявсьêий: «Историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине с 1874 по 1903 ãод – мноãолетний почтенный трóд Я.П. Новицêоãо, составляет в трóдах нашей «Летописи» ценный наóчный материал, êоторый моã бы составить óêрашение солиднейшеãо наóчноãо этноãрафичесêоãо сборниêа»2. В останні роêи життя Я. П. Новицьêий підãотóвав до дрóêó всі зібрані ним пісні. Новий збірниê – «Малорóссêие народные песни, собранные в Еêатеринославщине в 1875-1915 ãодах» − мав бóти надрóêований в ХІ випóсêó «Летописи» за 1916 ріê. На жаль, «Літопис» на Х томі припинив своє існóвання, а збірниê залишився в рóêописномашинописномó виãляді і зберіãається нині ó двох варіантах ó Наóêових архівних фондах рóêописів та фонозаписів ІМФЕ ім. М.Т. Рильсьêоãо НАН Уêраїни (ф. 4-3, од. зб. 143, 144). До ньоãо ввійшли пісні, що представляють óвесь спеêтр пісенноãо фольêлорó Катеринославщини: êолисêові і забавлянêи, êолядêи й щедрівêи, зовсім мало весняноê, петрівчаних, рóсальних і êóпальсьêих, невеличêа добірêа жнивних, êосарсьêих, ãребовецьêих та полільницьêих пісень, соціальнопобóтові пісні (êозацьêі, ãайдамацьêі, реêрóтсьêі, солдатсьêі, êріпацьêі, бóрлацьêі, наймитсьêі) та родинно-побóтові (пісні про êохання, про жіночó долю, п’яницьêі, жартівливі пісні тощо), а таêож балади та історичні пісні. Записані Я.П. Новицьêим таêі рідêісні жанри, яê «велиêодні êолядêи» – пісні в óсьомó подібні до дитячих êолядоê з різницею в тім, що виêонóвалися на Велиêдень – очевидно тóт бóв поширений обряд волочіння чи христóвання, яêий виêонóвали маленьêі хлопчиêи. Яê óже зазначалося, збірниê існóє ó двох варіантах ó двох одиницях зберіãання. Основна частина пісень (êолисêові, êолядêи і щедрівêи, родинно-побóтові пісні) зберіãаються в машинописó і розпорошені 1
Чернявсьêий Д.Ф. Яêів Павлович Новицьêий // Уêраїна. – 1926. – Кн. 1. – С. 188-189. 2 Синявсьêий А.С. Первое десятилетие сóществования Еêатеринославсêой óченой архивной êомиссии // Летопись Т. 10. – Еêатеринослав, 1915. – С. 9.
21
в різномó порядêó в обох папêах. При впорядêóванні нашоãо томó бóла проведена ретельна звірêа обох одиниць зберіãання, виявлено всі повторювані теêсти (про це вêазóється в êоментарях до êожної пісні). Але мають ці одиниці зберіãання й відмінності. Наприêлад, до одиниці зберіãання 144, яêа, здається, бóла остаточним варіантом збірниêа, óвійшли переважно дитячий та êалендарно-обрядовий фольêлор, ліричні пісні (соціально та родинно-побóтові), балади. Усі нові пісні, яêі не дрóêóвалися в попередньо виданих збірниêах, подано Новицьêим ó машинописó в російсьêій орфоãрафії. При підãотовці їх до дрóêó в нашомó виданні довелося провести метаãрафію цих теêстів. Але очевидно, що Я.П Новицьêий óже вичитав їх, бо на деяêих сторінêах чорним чорнилом бóли внесені правêи, таêож часто дописані посилання на літератóрó. Тож при передачі цих теêстів óêраїнсьêим правописом бóли нами враховані не лише правêи Я.П. Новицьêоãо, а й ті сóперечливі моменти, яêих Новицьêий не виправив. Поміж машинописними сторінêами óпорядниê вêлеював теêсти, яêі дрóêóвалися в збірниêó 1894 р. – яê правило, ліричні пісні та балади. Але більшість цих теêстів таêож мають виправлення, яêі ми врахóвали. Одиниця зберіãання 144 особлива тим, що в ній óміщено, êрім ліричних (за винятêом тих, яêі дрóêóвались ó 1894 р.), велиêий блоê історичних пісень. Основнó частинó цієї одиниці становить óêлеєний збірниê 1908 р. Але цінність її ось ó чомó: більшість історичних та êозацьêих пісень, що дрóêóвались ó збірниêó 1908 р., Я.П. Новицьêий заново переписав óêраїнсьêою мовою. Отже, ми тóт маємо рóêопис майже всьоãо збірниêа 1908 р., що дозволило нам провести звірêó дрóêованих раніше і переписаних теêстів і виявити, що особливих розбіжностей вони не мають, за винятêом êріпацьêих пісень, яêі довелося подавати все ж таêи за рóêописом, вêазóючи на першó й дрóãó їх пóбліêацію (див. êоментарі та примітêи до теêстів). У цій же одиниці зберіãання (144) чимало виявлено рóêописів пісень тих, яêі в од. зб. 143 подані в машинописó. Невідомо, чи сам Я.П. Новицьêий передрóêовóвав ці теêсти, чи êористóвався послóãами дрóêарêи, але і там знаходимо чимало розбіжностей між автоãрафом і машинописом. У зв’язêó з цим óсі наявні в рóêописó теêсти подаємо за автоãрафом, тим паче, що він завжди писався óêраїнсьêим правописом, що допомоãло вирішити всі проблемні місця передачі російсьêих літер óêраїнсьêими ( е – яê ьо або йо тощо). Траплялись і несподівані ситóації, êоли виявлялося, що певні слова звóчали на Запорожжі зовсім не таê яê ó Центральній Уêраїні («довжиньою», «шириньою») – це знахідêа для діалеêтолоãів.
22
Траплялось і таê, що машинопис повністю ідентифіêóвався з рóêописом, але по ньомó Я.П. Новицьêий зновó наносив правêи, – тоді ці правêи враховóвалися яê остаточні. І є ще одне дивне явище, пов’язане з теêстами, записаними Я. Новицьêим. Іноді траплялось таê, що один і той самий теêст, записаний ó той самий день від тоãо самоãо оповідача, знаходимо в різних місцях зі значними відмінностями, бóêвально яê два різних варіанти. Що це, й чомó таê трапилось? Пояснити важêо. Хіба що одним: Я.П Новицьêий бóв не лише збирачем і дослідниêом, а й талановитим носієм пісенноãо фольêлорó своãо êраю; не виêлючено, що він знав напам’ять óсі ці пісні, пам’ятав датó, місце записó і виêонавця (для істориêа це цілêом хараêтерна річ), і записóвав більшість пісень з пам’яті, а не зі своїх чернетоê. Яêщо це припóщення правильне, тоді зрозóміло, звідêи таêа численність різних редаêцій баãатьох теêстів (з роêами в пам’яті теêст видозмінюється, редаãóється, вдосêоналюється). Цим можна пояснити властивó для Новицьêоãо різнó подачó прізвищ носіїв фольêлорó – наприêлад «Катерина Козлиха», вона ж «КозлихаГрапиха», вона ж «баба Грапиха» або «баба Грабсьêа», вона ж «Еêатерина Грапсêая» і «Еêатерина Графсêая» тощо. Цим самим леãêо пояснюється і відсóтність рóêописів, з яêих дрóêóвалися більшість пісень. Але це все лише припóщення. Відрізняються ці дві одиниці зберіãання ще й тим, що Я.П. Новицьêий намаãався створити ще однó êласифіêацію пісенних жанрів, яêа зазнала змін від первісноãо до остаточноãо варіантó збірниêа. У попередньомó варіанті (од. зб. 144) êожен жанр обãорнóтий сêладеним óпопереê листêом паперó, на яêомó червоним олівцем написана йоãо назва. Папочêи сêладені в таêомó порядêó: «êолыбельные»; «любовные»; «семейные»; «чары, отрава»; «сиротсêие, бóрлацêие, бездольные»; «пьяницêие, своеволие, разãóльные»; «êрепацêие»; «шóтливые»; «жнивні пісні»; «реêрóтсьêі» «чóмацьêі» «ãайдамачество, êозацêая ãолота и сêитальчесêая жизнь»; «тяжелое переживание народа и историчесêая роль êозачества»; «песни, связаные с падением Запорожсêой Сечи»; «Запорожсêая вирша, жарт, аллеãория»; «êолядêи и щедровêи»; «без системы». У êінцевомó варіанті (од. зб. 143) подано «Оãлавление», де назва êожноãо жанрó представлена яê назва оêремоãо розділó: «Колыбельные»; «Любовные»; «Семейно-бытовые»; «Разãóльные»; «Крепацêие и песни рабочих»; «Шóтливые»; «Реêрóтсêие»; «Чóмацêие»; «Гайдамацêие, разбойницêие»; «Историчесêие»; «Колядêи, щедривêи, посыпальные». Планóвалась і передмова до цьоãо збірниêа, але вона, очевидно, не бóла написана.
23
Деêільêа теêстів пісень, записаних ó російсьêій трансêрипції, знаходимо в од. зб. 164 – це êолисêові, дитячі іãри (дрібóшечêи) та одна êріпацьêа пісня «Бóла Польща, бóла Польща» – вони таêож представлені в нашомó виданні. Сюди ж óвійшли й пісні, що зберіãаються ó фонді Етноãрафічної êомісії Наóêовоãо товариства ім. Т.Г. Шевченêа (ІМФЕ ф. 29 -3 од. зб. 91). Це автоãрафи, написані óêраїнсьêою мовою різними правописами (драãоманівêою – й передано через j; є, я, ю – через jе, jа, jó; êóлішівêою та ін.). Самі автоãрафи й позначêи на êожномó арêóші «Из рóêописноãо сборниêа народноãо óчителя Я.П. Новицêоãо» засвідчóють, що це – найперші, ó свій час заãóблені, записи пісень Я. П. Новицьêоãо, зроблені в 70-х роêах ХІХ ст. Перевидання записаних Я.П. Новицьêим пісень безперечно стане видатним явищем в óêраїнсьêій фольêлористиці, адже ці записи не тільêи не втратили своєї аêтóальності, але й з часом зробилися ще ціннішими, й еêспедиції останніх роêів, що проводяться в реãіоні, підтверджóють це. Людмила Іванніêова, êандидат філолоãічних наóê, наóêовий співробітниê Інститóтó мистецтвознавства, фольêлористиêи та етнолоãії ім. М.Т. Рильсьêоãо НАН Уêраїни
24
ІСТОРИЧНА ПІСЕННІСТЬ НИЖНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ В ЗАПИСАХ Я.П. НОВИЦЬКОГО Уніêальна пісенність Запорожжя привабила óваãó збирачів та дослідниêів êінця XVIII – першої половини XIX ст., що відбилося спершó в російсьêій періодиці1, а потім в альманасі І. Срезневсьêоãо “Запорожсêая старина”2, збірêах М. Маêсимовича та А. Метлинсьêоãо3 та ін. Систематичне збирання та видання фольêлорó Нижньої Наддніпрянщини розпочинається в дрóãій половині XIX ст. Воно пов‘язане, в першó черãó, з іменами Г. Залюбовсьêоãо, І. Манжóри, Я. Новицьêоãо, Д. Яворницьêоãо. Саме вони зафіêсóвали та збереãли для нащадêів значнó частинó запорозьêої êóльтóрної спадщини. Ваãомість їх праці стає очевидною на тлі фольêлористичних здобóтêів ó реãіоні радянсьêої доби, êоли дрóêóвалися лише поодиноêі записи, часто псевдофольêлорноãо хараêтерó. Першою реãіональною пісенною збірêою Нижньої Наддніпрянщини стала êниãа “Малорóссêие песни, преимóщественно историчесêие, собранные Я.П. Новицêим в Еêатеринославсêой ãóбернии в 1874 – 1894 ãодах”4, частина яêої із доповненням новими матеріалами передрóêована ó 1908 р.5. До збіроê введено не всі зібрані Я. Новицьêим історичні пісні, осêільêи раніше він надіслав їх для дрóãоãо томó “Историчесêих песен малорóссêоãо народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драãоманова”. Ці записи частêово зниêли, а деяêі бóли виêористані в женевсьêих роботах М. Драãоманова з відповідни1
Новиêов Н.И. Полное собрание российсêих песен. – М., 1789. – С. 167; Новые ежемесячные сочинения. – 1792, ноябрь. – С.23 – 24; Песенниê. – 1796. – № 182; Избранный песенниê. – 1798. – № 91; Всеобщий новоизбранный песенниê всех лóчших российсêих авторов, содержащий в себе песни, арии и хоры, малороссийсêие, анаêреонтичесêие и прочие, положенные на ãолоса по новейшемó вêóсó на 13 отделений. – М., 1805. – С. 13; Новейший всеобщий песенниê, составленный Афанасием Катилиным. – М., 1810. – С. 319; Новейший всеобщий полный песенниê в шести частях. – СПб., 1819. – С. 172 та ін. 2 Срезневсêий И. Запорожсêая старина. – Ч. 1. – Харьêов, 1833. – 132 с.;Ч. 2. – 1834 – 168 с.; Ч. 3. – 1838. – 166с. 3 Уêраинсêие народные песни, изданные Михаилом Маêсимовичем. – М., 1834. – 180с.; Народные южнорóссêие песни. Издание Амвросия Метлинсêоãо. – К., 1854. – 472 с. 4 Малорóссêие песни, преимóщественно историчесêие, собранные Я.П.Новицêим в Еêатеринославсêой ãóбернии в 1874 – 1894 ãã. – Харьêов, 1894. – 112 с. 5 Новицêий Я.П. Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине. 1875 – 1903 ã. – Катеринослав, 1908. – 127 с.
25
ми посиланнями на місце записó та прізвище êореспондента1. Те, що бóло виêористано М. Драãомановим, Я. Новицьêий не передрóêовóвав, хоч повторив власні пóбліêації історичних пісень ó êатеринославсьêій періодиці 1888 – 1889 роêів. Записóючи довãий час фольêлор êолишньої êозацьêої землі, Я. Новицьêий ó першó черãó звернóвся до дрóêó історичних жанрів яê прози, таê і пісенності, що відбилося не лише ó змісті йоãо пóбліêацій, але й ó назвах êниã, яêі аêцентóють óваãó саме на історизмі зібраноãо матеріалó. Він не залишив жодноãо творó з теорії фольêлорó, але неодноразово висловлював свої дóмêи про історичні пісні: поряд з переêазами вони розãлядалися яê відтворення дóхó та правди епохи: “Оповідання та пісні для історії таêі ж доêóментальні дані. Правда, тóт ви не завжди відшóêаєте хронолоãію, потрібно вміння розібратися. Однаê те саме оповідання, та ж сама пісня ясêравіше висвітлюють історію, ілюстрóють фаêти ó таêих іноді деталях, в яêих не висвітлить вам жодний архівний доêóмент”2. Йоãо роздóми про пісенний епос відтворені в “Передмові” до видання 1908 р.: “У пам’ятêах живоãо поетичноãо слова малоросійсьêий народ залишив нам дороãоцінний матеріал, що доповнює літопис. У дóмі та пісні, яê ó дзерêалі, ми бачимо відображення йоãо дóші та дóмоê, йоãо історії, йоãо ãеройсьêих подвиãів”3. Власне, йдеться про специфіêó народної історичної пам’яті. Осêільêи до часó першоãо видання Я. Новицьêим пісень óже існóвала йоãо власна проãрама збирання етноãрафічноãо матеріалó, надрóêована в “Катеринославсьêих ãóбенсьêих відомостях” за 1887 р. № 28, ó збірці виêонано всі задеêларовані щодо збирання фольêлорó вимоãи: записóються пісні безпосередньо під час виêонання (іноді зóстрічаються записи “проãоворених”, надиêтованих теêстів), фіêсóється все таê, “яê чóло вóхо”4, без редаãóвання, обов’язêово занотовóються всі почóті варіанти та де, êоли і від êоãо зроблено запис з можливою вêазівêою на віê. 1
Нові óêраїнсьêі пісні про ãромадсьêі справи (1764 – 1880) М. Драãоманова. – Женева, 1881. – С. 99 – 100, 101, 103 та ін.; Драãоманов М. Політичні пісні óêраїнсьêоãо народó XVIII – XI ст. з óваãами. – Ч. 1, р.1 – Женева, 1883. – С. 108 – 109. 2 Новицêий Я. Запорожье в памятниêах óстноãо народноãо творчества. – Степь. –1886. – № 6. – С. 67. 3 Новицêий Я.П. Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине. 1875 – 1903 ã. – Катеринослав, 1908. – С. 7. 4 Малорóссêие песни, преимóщественно историчесêие, собранные Я.П. Новицêим в Еêатеринославсêой ãóбернии в 1874 – 1894 ãã. – Харьêов, 1894. – С. 1.
26
Хараêтерна особливість пісенних видань Я. Новицьêоãо в томó, що значне місце в них займають прозові теêсти, яê фольêлорні, таê і наóêові, хоч і до сьоãодні традиційним для фольêлористиêи є розãляд оêремих жанрів або ãрóпи жанрів ó межах певноãо фольêлорноãо родó, що цілêом заêономірно, але він не дає змоãи виявити спільне і розбіжне ó хараêтері та способах виявó народних модóсів мислення, ó формах відтворення та/або інтерпретації історії ó різних за формальними ознаêами, але близьêих за хараêтером світобачення та змістом творах. Осêільêи часто ó виêонанні однієї людини зóстрічається історична пісня та переêаз про певнó подію або особó, де прозовий твір стає своєрідною формою êоментóвання, часто прозові вставêи перемежовóють виêонання пісенноãо творó, ніби відновлюючи певні втрачені моменти, але водночас від різних осіб фіêсóються яê прозові, таê і пісенні твори, що взаємно доповнюються та сêладають єдиний поліжанровий циêл. Фольêлорні матеріали, записані Я. Новицьêим, постійно аêтóалізóють звернення до проблеми співвідношення переêазó та історичних пісень, осêільêи хараêтерною рисою йоãо видання став сóпровід історичної пісні відповідним переêазом. Синтез прозовоãо та пісенноãо теêстів – явище, з яêим часто доводиться зóстрічатися під час спілêóвання з носіями êóльтóрної спадщини: вони намаãаються пояснити, проêоментóвати все, що може здатися малозрозóмілим. Історична пісня, яê правило, êорелює із переêазом ó резóльтаті ідентичноãо або маêсимально подібноãо ставлення до дійсності, хараêтерó історизмó, зображення ãероя та часопросторó. Звертає на себе óваãó той фаêт, що в переêазах та історичних піснях, яêі побóтóють в одномó реãіоні, можóть бóти подібні сюжети та хараêтеристиêи (наприêлад, про рóйнóвання Січі), хоч поряд є мотиви, притаманні виêлючно народній прозі. Наприêлад, в історичних піснях не зóстрічаються топонімічні мотиви, розãорнóта “біоãрафія” ãероя (історична пісня обмежóється розповіддю про йоãо óчасть ó певній події, подає один епізод. Навіть сóêóпність історичних пісень не сêладається ó циêл творів про життя та діяльність ãероя. У різних теêстах переêазів відбиваються різні ãрані “біоãрафії” Палія, Сірêа, Калнишевсьêоãо та ін.). Заãалом мотивний та сюжетний фонд переêазів баãатший, ніж в історичних піснях, що можна пояснити яê способом збереження та трансляції різноãо типó фольêлорних наративних теêстів, таê і óмовами їх виниêнення. Для творення переêазó важлива подія, що відбилася в народній пам’яті. Інформація про неї зберіãається ó “зãорнóтомó” до семантичноãо ядра виãляді і в процесі трансляції êожноãо разó витворюється новий теêст, відêритий для бóдь-яêих нововведень. Народна проза, яê правило, аêтивно відбиває бачення минóлоãо, óявлення про ньоãо по-
27
êоління-транслятора, а не óчасниêів та свідêів події. За різних обставин і залежно від хараêтерó аóдиторії, що сприймає, та обізнаності і талановитості оповідача твір звóчить по-різномó, яê і неоднаêовий рівень заãлиблення в темó при різних обставинах та типах êомóніêації. Осêільêи в процесі трансмісії теêст історичної пісні запам’ятовóється майже повністю (завдяêи ритмічній орãанізації та формі виêонання), то й рівень пізнішоãо “домислення” події або біоãрафії ãероя значно нижче, ніж ó переêазі, водночас і можливість прониêнення первинно чóжих сюжетних ходів та мотивів таêож обмежена. Історична пісня твориться яê безпосередня реаêція на подію ó теêсті, яêий не зãортається, а побóтóє ó більш-менш стабільномó (звичайно, ó порівнянні із прозовим фольêлорним твором) виãляді, а отже, й осмислення події або діяльності ãероя нащадêами ó самостійні теêсти не розãортається, томó й мотиви, що продóêóються нащадêами, в історичні пісні майже не потрапляють, а пісенний теêст про минóле потребóє êоментóвання. Я. Новицьêий розóмів, що на відмінó від прозових наративних жанрів, де інтерпретаційне начало виявляється яê ó процесі творення, таê і під час засвоєння і виêонання, в історичних піснях воно виявляється переважно в процесі творення і значно менше (або менш виражено) в процесі сприйняття та відтворення. Стрóêтóрно та ритмічно заêріплена інформація, яêщо і допóсêає варіації в її сприйнятті (а це безóмовно, осêільêи сприйняття бóдь-яêоãо теêстó êóльтóри залежить від рівня знань óчасниêів та êóльтóрноãо êонтеêстó êомóніêативної події – виêонання фольêлорноãо творó) та інтерпретації, але вербальні інтерпретації та варіювання ó порівнянні із прозовими теêстами незначні. У процесі виêонання оповідач – знавець тоãо, про що не знають слóхачі, томó рівень йоãо êóльтóрної êомпетенції, принаймні під час оповіді, сприймається яê вищий, яêим можна поділитися. Спілêóючись з “дідами”, від яêих переважно зроблені записи, Я.П. Новицьêий швидêо завойовóвав поваãó, але деяêий час ставлення до ньоãо бóло яê до пана, що ціêавиться старовиною. Він, із поãлядó “дідів”, належав не лише до іншої соціальної верстви, але й до іншої êóльтóри, отже, йомó баãато що потрібно бóло пояснювати, êоментóвати, створювати той êонтеêст, в яêомó зрозóмілішим і більш значóщим ставав зміст пісні. Переêаз мав значення сóпроводжóючоãо і пояснюючоãо матеріалó, в яêомó відбивався дóх епохи та/або поãлиблювався хараêтер ãероїв. Це зóмовило і примітêи збирача, що до деяêих пісень він “додав пояснюючі зміст переêази”1. Наводячи êоментарі виêонавців, Я. Новицьêий 1
Малорóссêие песни, преимóщественно историчесêие, собранные Я.П.Новицêим в Еêатеринославсêой ãóбернии в 1874 – 1894 ãã. – Харьêов, 1894. – С. 30.
28
зазначав: “передача змістó пісні”1, “переêаз, що пояснює пісню”2, “переêаз, що доповнює варіанти”3, “пояснення співаêа”4 тощо. Таêі примітêи з’являлися найчастіше ó випадêах, êоли переêаз і пісенний твір записані від однієї особи. Ціêаво, що “переãóêів”, випадêів хронолоãічноãо, тематичноãо збіãó переêазів та історичних пісень ó записах Я. Новицьêоãо тоãо часó бóло значно більше, але в пісенній збірці відібрані лише ті прозові наративи, яêі відновлюють забóті фраãменти пісні (наприêлад, варіанти пісні про Савó Чалоãо) або розширюють змістовне поле пісенноãо творó. Заãалом же тематичний збіã та єдність ãероїв історичних пісень і переêазів – хараêтерне для óêраїнсьêоãо фольêлорó явище, про що свідчать тематичні збірêи різних ре´іонів5. У цих виданнях витримóється чітêий жанровий принцип розміщення матеріалó, і томó пісні та переêази про одноãо й тоãо ãероя, зафіêсовані від однієї особи, розміщені в різних розділах, хоч можливим бóло розміщення матеріалó, яêим сêористався Я. Новицьêий. Збирацьêий досвід та наóêова традиція часó примóсили Я. Новицьêоãо створити власний êонтеêст, необхідний для читачів збірêи: він розширює та прояснює зміст фольêлорних творів за рахóноê посилань на наóêові праці та розвідêи, власних êоментарів та пояснень, осêільêи знайомство з історією має сêласти під´рóнтя для розóміння ãлибини та поетичних особливостей історичної пісні і êомпенсóвати проãалини в історичномó знанні читачів. Одна з хараêтерних рис аналізованої збірêи – вêазівêи на попередні видання (М. Маêсимовича, А. Метлинсьêоãо, М. Костомарова, М. Драãоманова та В. Антоновича, П. Чóбинсьêоãо тощо) й оêремі пóбліêації фольêлорних творів. Наявність таêої примітêи свідчить про поширеність або лоêалізацію творó (варіантó). Відсóтність посилань на попередні пóбліêації – знаê тоãо, що твір дрóêóється вперше. Яêщо ж зафіêсована Я. Новицьêим пісня або варіант бóли широêовідомими, за ініціативою редаêційної êомісії, до сêладó яêої входили О. Рóсов,
1
Там само. – С.5. Там само. – С. 26. 3 Там само. – С. 28. 4 Там само. – С. 30. 5 Наприêлад: Народ про Кармалюêа. Збірêа фольêлорних теêстів / Упор., вст. стаття і прим. В.І.Тищенêа. – К.: Видаництво Аêадемії наóê Уêраїнсьêої РСР, 1961. – 276с.; Народ про Довбóша: збірниê фольêлорних творів / Упор., вст. стаття та прим. В.І.Тищенêа. Відп. ред. І.П. Березовсьêий. – К: “Наóêова дóмêа”, 1965. – 304 с. 2
29
О. Вєтóхов та М. Сóмцов, дрóêóвалися лише перші рядêи або частина (фраãмент), що бóла ориãінальною і не дóблювалася. Збірêа відêривалася êоротêою передмовою “Від збирача”, де Я. Новицьêий відзначив змінó жанрів, що відбóвалася в ньоãо на очах, та значне звóження, яêщо не відмирання народної історичної пісенності. У 1907 році в четвертомó випóсêó “Летописи Еêатеринославсêой óченой архивной êомиссии” вийшла дрóãа пісенна збірêа Я. Новицьêоãо “Малороссийсêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине. 1874 – 1903 ã.”. Передрóê її з’явився ó 1908 році. Осêільêи в цьомó виданні óваãó бóло зосереджено саме на історичних піснях, зміст відрізнявся від попередньої, в першó черãó, відмовою від пісень побóтових, чóмацьêих, деяêих êозацьêих та жартівливих. Відсóтні тóт явно запозичені російсьêі історичні пісні (“Вор Засорьин”, “Лопóхин”) та ті, що моãли бóти спільним надбанням óêраїнців і росіян, осêільêи óêраїнці бóли в сêладі російсьêої реãóлярної армії (“Платов”, “Олеêсандр І та Наполеон”). Ці твори в рецензії Ф. Колесси на першó збірêó Я. Новицьêоãо бóли визначені яê чóжерідні: “Не зãадóємо пісень про Платова, Олеêсандра І, Наполеона, смерть Олеêсандра І, що зложені êаліченою російсьêою мовою. Вони представляють близьêó аналоãію до деяêих ãалицьêих пісень, особливо реêрóтсьêих, що сêлалися під впливом польсьêої мови і місьêоãо життя”1. М. Драãоманов, êоментóючи російсьêомовні пісні, надіслані йомó І. Манжóрою та Я. Новицьêим, зробив висновоê, що зі спотворенням мови фольêлорних творів пов’язане псóвання моралі: “...яê тільêи óêраїнсьêа мова в пісні спотворена, яê зараз в пісню пролазить і невільницьêий дóх, і розпóста”2. Можливо, під час вêладання дрóãої збірêи Я. Новицьêий врахóвав ці заóваження, хоч народні переêлади іншомовних, особливо російсьêих пісень ó поліетнічномó реãіоні зóстрічаються й до сьоãодні. Композиція дрóãої збірêи стала чітêішою, осêільêи належала вже самомó Я. Новицьêомó, а не видавцям, яêі óêладали збірêó в êоротêий термін залежно від надходження матеріалів. У виданні 1894 роêó не витримана хронолоãічна êласифіêація: в розділ пісень ãайдамацьêих і розбійницьêих входять твори про Кармелюêа, а завершóють розділ пісні про рóйнóвання Січі, що є явним алоãізмом, яêий можна пояснити лише браêом часó ó видавців. Перший рецензент збірêи досить таêтовно натяêнóв на необхідність розвести пісні про розбій та народних ме1
Колесса Ф. Малорóссêие песни, собранные Я.П.Новицêим // Колесса Ф. Фольêлористичні праці. Підã. до дрóêó В.А.Юзвенêа. Ред. О.І. Дей. – К: “Наóêова дóмêа”, 1990. – С. 380. 2 Нові óêраїнсьêі пісні про ãромадсьêі справи (1764 – 1880) М. Драãоманова. – Женева, 1881. – С. 99 – С. 114.
30
сниêів і виоêремити твори про останні роêи життя Запорожжя, яêі “становлять про себе неначе відрóбнó цілісність і хараêтеризóють ясно живі симпатії народó óêраїнсьêоãо до Січі Запорізьêої”1. У збірці 1908 р. виправлені êомпозиційні недоліêи попередньоãо видання, матеріал зãрóповано за тематично-хронолоãічним принципом з витриманою історичною послідовністю подій, що ляãли в основó пісенних творів. За межами хронолоãічної êласифіêації третій розділ – “Запорожсêие вирши. Сатира. Аллеãория” та “Приложение”. Осêільêи твори, що до них входили, бóли ориãінальними явищами êóльтóри, репрезентованої саме на досліджóваній території, Я. Новицьêий не зміã від них відмовитися. Уже в першій частині пісенноãо видання 1894 р. зроблено спробó розмежóвати власне історичні пісні та твори інших пісенних жанрів з вираженими історичними êонотаціями. Виділення в оêремі розділи реêрóтсьêих, чóмацьêих, ãайдамацьêих та інших пісень, яêі бóли орãанічними в підбірці творів “переважно історичних” і не óвійшли до êола творів виêлючно історичних, засвідчóє постійні роздóми над питаннями êласифіêації істориêо-пісенноãо матеріалó. Розташóвання матеріалó яê ó виданих, таê і в підãотованих до дрóêó збірниêах дає підстви стверджóвати, що для Я. Новицьêоãо історичні пісні – це фольêлорні синêретичні (словесно-мóзичні) пісенні наративи, яêі відбивають народно-історичне óсвідомлення минóлоãо, певних йоãо етапів або оêремих подій, мають чітêó ритмічнó орãанізацію та можóть виêонóватися яê соло, таê і хором. (У записах Я. Новицьêоãо баãато помітоê про êолеêтивне виêонання історичних пісень, особливо на традиційно запорозьêій Хортиці). Значна êільêість пісенних творів орієнтована на вираз дóмоê та почóттів. Незважаючи на те, що ліричний ãерой є представниêом певноãо соціóмó, а відтаê і певної епохи, це соціально-побóтові або станові ліричні пісні, що відрізняються від історичних óзаãальненістю хронотопó та ãероєм – носієм не лише дії, а й рефлеêсії. Саме історичні та станові пісні переважно й сêладають дрóãó фольêлорно-пісеннó збірêó Я. Новицьêоãо. У першій збірці переважають твори про певнó історичнó подію або особó. У дрóãій – твори, що несóть зãадêó про певнó епохó, а ãерой óособлює особливості поведінêи певної історичної доби. Таêий підхід, хараêтерний для фольêлористиêи тоãо часó і певною мірою зараз при óêладанні збіроê історичних пісень, дозволив Я. Новицьêомó надрóêóвати поряд пісні-óзаãальнення (“Сторожовий êозаê”, “Козацьêа слóж1
Колесса Ф. Малорóссêие песни, собранные Я.П.Новицêим // Колесса Ф. Фольêлористичні праці. Підã. до дрóêó В.А.Юзвенêа. Ред. О.І. Дей. – К: “Наóêова дóмêа”, 1990. – С. 380.
31
ба”, “Уêраїнêа – тóрецьêа полонянêа”) з сюжетами, хараêтерними для цілої епохи, пісні-óзаãальнення про події певної доби (“Втеча народó з правобережної Уêраїни в лівобережнó”), балади про інцест, ледь зафарбовані історичними мотивами (“Брат і сестра”), історичні балади (“Сава Чалий”), пісні про історичних діячів (“Гетьман Боãданêо Рóжинсьêий”, “Палій і Мазепа”), ãероїв êозацтва (“Пісня про Нечая”, “Ой Морозе, Морозенêó”) та ãайдамаччини (“Залізняê і Гнида”). Оêремі розділи сêладаються з пісень, пов’язаних з часами падіння Січі і долею Запорожжя та про êріпацтво і йоãо сêасóвання. Розподіл матеріалó свідчить про те, яê Я. Новицьêий óявляв розвитоê історичної пісенності таêим чином: пісні-óзаãальнення про біди від тóрецьêо-татарсьêих заãарбниêів та боротьбó з ними, пісні про видатних запорожців та ãероїзм êозацтва, пісні про ãайдамаччинó, останні роêи Січі та її рóйнóвання, êріпацьêі пісні). Серед історичних пісень часів Запорожжя зóстрічаються два заãальнопоширені типи: з óзаãальненою формою відтворення дійсності та з відтворенням êонêретних (звичайно, “êонêретних” із врахóванням специфічних особливостей народної історичної пам’яті та хараêтерó фóнêціонóвання пісні) подій. Перша ãрóпа праêтично не піддається більш-менш достовірномó історичномó датóванню, осêільêи в ній відсóтні êонêретно-історичні реалії, відтворені події типові для цілої історичної доби. Твори дрóãої ãрóпи мають зв‘язоê з подією через топонімічне та хронолоãічне марêóвання або через ім’я êонêретної історичної особи. Різновидом цьоãо типó можна вважати пісні, марêовані лише іменем, яêе не завжди зóстрічається в літописах або інших історичних джерелах, отже, хронолоãізація подій ó таêих піснях не завжди надійна. У дрóãій збірці майже немає реêрóтсьêих та солдатсьêих пісень, яêі бóли досить розповсюдженими, про що свідчать записи самоãо Я. Новицьêоãо та І. Манжóри, надіслані М. Драãомановó. Хараêтерною ознаêою збірêи Я. Новицьêоãо 1908 роêó є те, що êріпацьêі пісні подано яê явище пізніше, ніж пісні про рóйнóвання Січі, що відповідало особливостям реãіональної історії. У збірці відзначений таêож лоêальний хараêтер та постóпове відмирання цих пісень, незважаючи на те, що êріпацтво бóло сêасоване не таê давно. В історичній свідомості населення êраю воно не заêріпилося, і в записах збирачів ХХ сторіччя пісні таêоãо змістó не зафіêсовані. У порівнянні з першою збірêою збільшився обсяã історичної пісенності яê за рахóноê варіантів, вилóчених редаêційною êомісією, таê і введення нових записів. Нові твори зафіêсовані від А. Кóхненêа (“Козаê вибивається з неволі”, “Козаê на Дністрі”, “Переселення запорожців за Дóнай”), від П. Соêолихи (“Насіяли, наорали” ), Н. Бóтóза (Бон-
32
даренêа) (“Перебий ніс”, “Про розорення Січі”, “Втеча запорожців в Тóрцію”), Д. Биêовсьêоãо (“Запорожці в польсьêій неволі”, “Сава Чалий”, “Козацьêа ãолота і баãачі-дóêи”, “Розорення Січі”). У передмовах до обох збіроê Я. Новицьêий зазначив, що êраще збереãлися історичні пісні на місцях традиційних поселень запорожців та їх нащадêів, на «запорозьêих пепелищах», чим і зóмовлений вибір населених пóнêтів для етноãрафічної та фольêлористичної роботи. Запис творів ó селах, заснованих внаслідоê переселення в реãіон росіян, німців, болãар, не проводився, осêільêи основна óваãа приділялася місцевій фольêлорній традиції. Яê свідчить переліê селищ, частина пісенноãо матеріалó походить з територій êолишніх Запорозьêих Січей, де майже одночасно з Я. Новицьêим занотовóвав історичний, етноãрафічний та фольêлорний матеріал Д. Яворницьêий. Працюючи з різними носіями народної спадщини, ці діячі óêраїнсьêої наóêи зробили різні записи. У Капóлівці від М. Явтóшенêа Я. Новицьêий занотóвав один із варіантів пісні про переміщення запорожців ó Тóрцію, в Поêровсьêомó від Ф. Бóтóза пісні про Перебийноса, розорення Січі, варіант творó про втечó запорожців ó Тóрцію. Д. Яворницьêомó вдалося занотóвати в Капóлівці від Івана Соêóра праêтично реліêтовó вже на той час пісню (а зãодом від Ф. Довãóна та Ф. Трихвиленêа – її варіант) – “Гей, та то ж не ãрім в степó ãóрêотає”1, а в Поêровсьêомó “Та ой яê êриêнóв же та êозаê Сірêо”2. У записах Я. Новицьêоãо пісні про Сірêа відсóтні, хоч ó томó ж Поêровсьêомó від Жмóтя, в Ніêополі від Ф. Потóрая та Д. Биêовсьêоãо він записав переêази та леãенди про цю видатнó особó. Поширеність наративів свідчила про можливе існóвання пісень, зафіêсóвати яêі не вдалося, можливо, томó, що основнó óваãó Я. Новицьêий приділяв обстеженню території, з яêою бóла пов’язана йоãо слóжбова діяльність, – Олеêсандрівсьêó та Олеêсандрівсьêомó повітó. Автентично-реліêтовими в записах Я. Новицьêоãо є пісні про смерть êошовоãо, що переãóêóється з дóмою про смерть Івана Безродноãо, Бездольноãо, розêриває стосóнêи êошовоãо та джóри, безсімейність січовиêів, містить хараêтерний для Запорожжя топос: Ой ó лóзі Базавлóці Росте верба похильная, 1
Эварницêий Д.М. По следам запорожцев. – СПб., 1898. – С. 311; Эварницêий Д.И. Малорóссêие народные песни, собранные в 1878 – 1905 ãã. – Еêатеринослав, 1906. – С. 65. 2 Эварницêий Д.И. Запорожье в остатêах старины и преданиях народа. – Ч.2. – СПб., 1888. – С. 77; Эварницêий Д.И. Иван Дмитриевич Сирêо, славный êошевой атаман войсêа запорожсêих низовых êазаêов. – СПб., 1894. – С. 147.
33
або в іншомó варіанті: Ой ó лóзі ó темномó, Та над морем над ãлибоêим, Та стоїть верба похильная…1; невідома в інших записах пісня про êозацьêоãо ватажêа Коржа, “Хвалилися запорожці Очаêів дістати”, ориãінальні пісні та варіанти пісень про рóйнóвання Січі. Пісні про зрóйнóвання Січі бóли широêовідомими в Уêраїні. М. Драãоманов зазначав: “... жаль про рóїнó Січі розійшовся на всю Уêраїнó, яê це видно з тоãо, що ми самі маємо більш 70 пісень, записаних в ріжних êраїнах від Дóнаю до Донó. Навіть в Галиччині”2. Незважаючи на поширеність, ó першій пісенній збірці Я. Новицьêоãо бóло не лише вперше вміщено твори з реãіонó, де відбóвалися події і пам’ять про них зберіãлася êраще, ніж бóдь-де (серед попередніх видань фольêлорó Нижньої Наддніпрянщини, вêлючаючи записи І. Манжóри, подібних теêстів не бóло), але й подано найбільшó їх підбірêó, яêа правдиво відтворювала різні етапи рóйнóвання Січі та подальшої долі запорожців. Оêремі варіанти записаних ó досліджóваномó реãіоні пісень про падіння Запорожжя свідчать, що сêладалися вони під час розãортання подій, êоли їх резóльтати ще не стали заãальновідомими. Саме томó твори містять різнó інтерпретацію події та, що дóже важливо, її наслідêів. У них відбилася невизначеність майбóтньоãо та постóпове йоãо оêреслення залежно від тоãо, де формóвався той чи інший варіант. Пісня оêреслила потенційні можливості творення майбóтньоãо. У різних “первинних” варіантах – спроба передбачення розвитêó подій, що свідчить про момент непередбачóваності навіть найближчоãо майбóтньоãо. Хараêтерна особливість варіантів творів про рóйнóвання Січі, зафіêсованих на теренах êолишньоãо Запорожжя, – винесення в постпозицію мотивó можливоãо опорó, тоді яê в інших місцевостях найчастіше він має серединне положення. Завершення творó заêлиêом до бою свідчить про можливе проãнозóвання перемоãи або славної заãибелі ó боротьбі. У записаній від І. Машталяра в Кóшóãóмі пісні про зрóйнóвання Січі (це – частина розãорнóтоãо творó, яêó можна êласифіêóвати яê варіант за стóпенем збереження, але симптоматичне побóтóвання саме таêоãо варіантó) звóчить заêлиê до опорó, підêреслюється непоêора долі, традиційна волелюбність та войовничість êозацтва: 1
Новицêий Я.П. Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине. 1875 – 1903 ã. – Катеринослав, 1908. – С. 12. 2 Нові óêраїнсьêі пісні про ãромадсьêі справи (1764 – 1880) М. Драãоманова. – Женева, 1881. – С. 24
34
Ой прислóхайтесь, хлопці, Славні запорожці, Щось ó хмарі ãóде! Ой щось на нас, хлопці, Славні запорожці, За приãодоньêа бóде. Ой застóпайте, хлопці, Славні запорожці, Плече повз плече, Не даймо, хлопці, Славні запорожці. Мосêалеві Січі1, що в інших варіантах “знімається” або пом’яêшóється серединним положенням заêлиêó до опорó. Хараêтерна риса цьоãо варіантó – злиття сóб’єêта та об’єêта творó, виêонання від особи одноãо з ãероїв, членів запорозьêої спільноти. В останньомó пісенномó циêлі Запорожжя – ó творах про йоãо рóйнóвання – відбóвається частêове рóйнóвання фольêлорноãо стереотипó запорожця. У деяêих творах з‘являються мотиви приниженості та поêори. Запорожець, що плаче, не може захистити навіть самоãо себе – це вже зовсім інший історичний та êóльтóрний тип, мало óзãоджений із звичним істориêо-пісенним образом запорожця. Виоêремивши ó виданні 1908 р. пісні про рóйнóвання Січі та подальшó долю запорожців, Я. Новицьêий не вêлючив теêсти, що в попередньомó виданні бóли за № 43 та 44. Іх відсóтність бóла помічена і проêоментована дослідницею фольêлористичної спадщини Я. Новицьêоãо Л. Іванніêовою2. Тó, що бóла подана за № 44, Л. Іванніêова інтерпретóє яê твір про бідóвання запорожців на бóдівництві êаналів (“êанав”). З цим можна поãодитися лише частêово, осêільêи цей запис є êонтамінацією пісень різних періодів. Щодо варіантів пісні № 43 – “Літа, літа сизоêрилий орел по широêих долинах”, то дослідниця арãóментовано доводить, що це твір про розправó Петра Олеêсійовича над запорожцями – “мазепинцями”. У збірці 1894 р. цю пісню помилêово, спираючись на êоментар співаêа, віднесено до часів сêасóвання Січі Катериною, але “60-річний дід Степан Крохмаль” з Балабина не сêазав, про яêе саме розорення йдеться: “…êазали діди, що яê звоювали запорожців, то звеліли їх по1
Новицêий Я.П. Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине. 1875 – 1903 ã. – Катеринослав, 1908. – С. 84. 2 Іванніêова Л. Пісні про зрóйнóвання Січі в записах Яêова Новицьêоãо // Народна творчість та етноãрафія. – 1993. – № 3. – С. 56 –57.
35
парóвати – тобто, позаêóвати їх в залізо…”1. Зміст пісні дає прямі вêазівêи на події 1709 р.: Літа, літа сизоêрилий орел по широêих долинах, Засилає наш ãосóдар письма на всіх Уêраїнах: Ой живіть, живіть, мої óêраїнці, - не бійтесь ніêоãо, Звоював я шведа, ще й запорожця мноãо…2. Точність, сêрóпóльозність ó записах матеріалó сприяли томó, що Я. Новицьêий зафіêсóвав наявність поряд з автентичним фольêлором пісень, запозичених з інших ре´іонів, та пояснив це яê резóльтат масової êолонізації запорозьêих замель і переселення сюди вихідців із різних місцевостей. Наприêлад, А. Саєнêова, що проживала в Поêровсьêомó, походила з Кобеляцьêоãо повітó на Полтавщині, чим пояснюється її êоментар до пісні “Ой на ãорі слобода”, зафіêсованої, до речі, лише від неї. За словами співачêи, цю історичнó пісню (в її варіанті наближенó до сімейно-побóтових пісень про вдовó) виêонóвали яê êолисêовó3. Місцем народження та формóвання цієї жінêи мотивована наявність в її репертóарі пісні “Втеча бóрлаê за Дóнай”, яêа в репертóарі інших виêонавців ó реãіоні не фіêсóвалася, та трансформóвання топонімів ó творі про зрóйнóвання Січі: “Ой під ãородом, та під Ялосоветом”. Резóльтатом переселення бóло побóтóвання в Кóшóãóмі пісні “Тóрбаївсьêа êатастрофа”, записаної ó 1892 р. від “баби Катерини Графсьêої, 72 літ”4. В обох виданнях пісня êоментóється яê "ціêава, ориãінальна". Побóтóвання пісні на території Нижньої Наддніпрянщини пояснюється тим, що в 1794 р. до Кóшóãóмó бóло переселено частинó мешêанців села Тóрбаї Київсьêоãо намісництва5 – óчасниêів та свідêів повстання. Трансформація “тóрбаївці” в спотворено-незрозóміле “трóбоїди” – резóльтат віддаленості від події ó просторі та часі. Заãалом формóвання “мішаноãо” êонтинãентó в одномó населеномó пóнêті призводило до фóнêціонóвання в ньомó різних реãіональних 1
Малорóссêие песни, преимóщественно историчесêие, собранные Я.П.Новицêим в Еêатеринославсêой ãóбернии в 1874 – 1894 ãã. – Харьêов, 1894. – С. 48. 2 Там само. 3 Там само. – С. 3. 4 Малорóссêие песни, преимóщественно историчесêие, собранные Я.П.Новицêим в Еêатеринославсêой ãóбернии в 1874 – 1894 ãã. – Харьêов, 1894. – С. 41; Новицêий Я.П. Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине. 1875 – 1903 ã. – Катеринослав, 1908. – С. 113. 5 История ãородов и сёл Уêраинсêой ССР. Запорожсêая область / ред. Петрыêин В.И., Васильченêо К.Б. и др. – К.: Главная редаêция Уêраинсêой советсêой энциêлопедии, 1981. – С. 331.
36
фольêлорних традицій. У томó ж Кóшóãóмі Я. Новицьêим зафіêсовано твори, що мають ясêраво виявлені риси запорозьêої традиції: пісня про отамана Коржа записана лише в Кóшóãóмі від М. Джиãіря та Язиêово від Т. Ковбаси. Це твір про запорожців ó неволі, яêий за межами Запорожжя не фіêсóвався, осêільêи образ полоненоãо запорожця не відповідав стереотипові, яêий сêлався ó масовій свідомості. Таêим чином, видані записи Я. Новицьêоãо об’єêтивно свідчать, що репертóар навіть “старожитніх” сіл може бóти неоднорідним, осêільêи êрім “сидюêів” та їх нащадêів тóт селилися люди з різних місцевостей, томó поряд зі старими запорозьêими піснями тóт виêонóвалися пісні інших ре´іонів. Записи Я. Новицьêоãо відтворюють трансформацію заãальновідомих, поширених на теренах óсієї Уêраіни пісень під впливом автентичної запорозьêої традиції. Наприêлад, специфічним для Нижньої Наддніпрянщини бóв мотив хараêтерництва, чарівної невразливості запорожців. За повір’ями та леãендами, хараêтерниêа неможливо бóло вбити звичайною зброєю. Я. Новицьêий зазначав: “… за переêазами народа, Перебийніс володів непереборною силою хараêтера (за виданням 1894 р. – хараêтерниêа ), йоãо не брала êóля, він не потопав ó воді, не ãорів ó воãні, не боявся чорта в болоті”1, звідси існóвання варіантів про незвичайнó смерть ãероя: Ой став джóра, ой став малий од êамзола ãóдзиêа рвати Ой став джóра, ой став малий, êарабини заряжати, Ой став джóра, ой став малий в Перебийніса вціляти2. Іван Машталяр вважав за потрібне проêоментóвати: “Джóра óбив Перебийноса срібним êãóдзиêом, бо інча êóля йоãо не брала”3. Потрібно зазначити, що ó варіантах пісень про Нечая і Перебийноса, зафіêсованих Я. Новицьêим, смерть ãероїв заêономірна, осêільêи вони порóшили віêовічні заêони запорозьêої спільноти: не пити під час походів та не мати справи з жінêами. Томó смерті від рóêи вороãа – смерті ãероїчної, що óславлює, в деяêих варіантах виявляється замало. У нижньонаддніпрянсьêих варіантах джóра – не зрадниê, а носій фатóмó, долі, що êарає за порóшення січових заêонів, даючи в той же час êозаêові славно заãинóти, але вже вдрóãе, від рóêи вороãа. У варіанті пісні про Перебийноса, записаномó від О. Орла, з’являється і типовий нижньонаддніпрянсьêий пейзаж:
1
Новицêий Я.П. Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине. 1875 – 1903 ã. – Катеринослав, 1908. – С. 40. 2 Там само. – С. 38. 3 Там само. – С. 38.
37
Ой понад лóãами, понад береãами похилилися лози…1. Місцевоãо забарвлення, реãіональноãо êолоритó набóває і заãальновідома пісня про Савó Чалоãо. В аналізованій збірці відзначена автентичність або принаймі довãий час побóтóвання творó на даній території. Старий Андрій Халепа ó 1885 році розêазóвав: “Про Савó єсть пісня, тіêо я її ãаразд не сêладó, а поêійній дід, бóва, часто співа і розêазóє про йоãо…”2. Хараêтерною рисою місцевоãо варіантó є те, що Гнат і Кравчина – не ãайдамаêи, а запорожці-січовиêи, що за завданням запорозьêої ради розправляються з ренеãатом. Мотив ãайдамаччини маêсимально “притóшений”, осêільêи все справедливе і ãероїчне має йти з Запорожжя. “Споãад” про те, що ãерої – ãайдамаêи іноді з’являється, але не аêцентóється, томó ãайдамаêи – запорожці. У місцевих варіантах цьоãо творó розвинений мотив хараêтерництва, що йде або від êолишньоãо êошовоãо – староãо Чалоãо3 або від виêонавців січовоãо вироêó4. У записах Я. Новицьêоãо взаãалі невелиêа êільêість творів про ãайдамаччинó. Власне, це пісні про Лебеденêа та Залізняêа і Гнидó. Побóтóвання дрóãоãо з названих творів ó ре´іоні можна пояснити біоãрафічним зв’язêом Залізняêа з Запорожжям, що відбилося праêтично ó всіх відомих варіантах пісень про ньоãо: Славний êозаê Маêсим Залізняê, Славний з Запорожжя. Яê виїде на Вêраїнó, Яê повная рожа…5. Збірêа Я. Новицьêоãо містить óніêальні записи пісень, надрóêованих під спільною назвою “Уêраїнці на земляних роботах”. За йоãо спостереженнями, ці твори – поетична рецепція óчасті êозацтва ó примóсових роботах на бóдівництві царицинсьêої лінії між Волãою та Доном (1716 ріê), Ладозьêоãо êаналó (1721–1722 р.), Уêраїнсьêої лінії між Дніпром та Донцем (30-ті роêи XIII ст.)6. Дві таêі пісні бóли зафіêсоввані від дівчат, ãерої їх – “молоді салдати” та “молоді ãóсари”7, і лише одна – від Корнія Дороãобіда з Новомиêолаївêи, ãерої яêої – “êозаче-
1
Там само. – С. 36. Там само. – С. 71. 3 Там само. – С. 65. 4 Новицêий Я.П. Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине. 1875 – 1903 ã. – Катеринослав, 1908. – С. 73. 5 Там само. – С. 75. 6 Там само. – С. 50 – 51. 7 Там само. – С. 49. 2
38
ньêи”1. Звичайно, заміна “êозаченьêів” “салдатами” та “ãóсарами” – явище пізнє, але в даномó випадêó заêономірне, осêільêи еêспресивне забарвлення та хараêтер ãероя в цих творах сóттєво відрізняються від звичних, поширених пісень про êозаêів, яêі не знали почóття розпачó, безсилля та жóрби. Козаêи, яêі можóть сêазати про себе: …В далеêий êрай та й позаãаняли, Не дають нам ні їсти, ні пити, Заставляють роботó робити: Сирó землю на рови êопати,Ой тóт же нам, братці, померати...2, зовсім не схожі на “лицарів волі”, яêі підêоряються лише рішенням власної січової ради та наêазам обраної радою старшини. Жóрба від незмірної підневольної праці – почóття êріпаêа, тóãа за рідною землею, від яêої насильно відірвали, та почóття самотності ó велиêомó êолеêтиві – традиційна риса солдатсьêої пісні. Звідси і трансформація ãероя зі збереженням традиційної поетиêи3. Яêщо в жіночомó виêонанні цьоãо творó переважає еêспресивне ставлення до світó, що ліризóє пісню, то в чоловічомó посилюється соціальний аспеêт, що споріднює її з іншими історичними піснями реãіонó. Розвитêові в реãіоні солдатсьêих та реêрóтсьêих пісень сприяло те, що в êозацьêих творах часто бóв êолеêтивний ãерой або ãерой, що втілював типові риси êозаêа – війсьêової людини. Отже, тóт можлива бóла заміна, витіснення одноãо соціонімó іншим. Але осêільêи сам принцип ãероя, що óособлює êолеêтив, бóв óже розроблений й óêорінився в традиції, то розвитоê творів, що спиралися, водночас, на традиції óêраїнсьêої êозацьêої та російсьêої солдатсьêої пісенності, полеãшóвався. Заãалом хараêтерною ознаêою пісенних збіроê Я. Новицьоãо є велиêа êільêість записів від жіноê. У першій збірці з жіночоãо репертóарó надрóêовано переважно ліричні пісні та балади, томó в дрóãій збірці не зãадóються таêі виêонавиці, яê Вишневсьêа, Онищенêо (Смолівна), Біянêовсьêа та ін. Серед виêонавців історичних пісень переважають чоловіêи, але є записи і від жіноê, ó резóльтаті чоãо пісня постóпово фемінізóвалася: óваãа з дії та діяча переміщалася на почóття, зниêали деталі, що хараêтеризóвали подію та місцевість, збаãачóвалася зорова образність. Твір постóпово з історичноãо перетворювався на ліричний. Зараз виêонавицями пісень, в томó числі й історичних, є переважно жінêи. Саме вони, носійêи родинної пам’яті, збереãли, трансформóва1
Там само. – С. 50. Там само. – С. 49. 3 Новицêий Я.П. Малорóссêие историчесêие песни, собранные в Еêатеринославщине. 1875 – 1903 ã. – Катеринослав, 1908. – С. 49 – 50. 2
39
вши зãідно зі специфіêою своїх óявлень про світ та історію, частинó запорозьêої дóховної спадщини. Процес постóповоãо переходó історичних та станових пісень до жіночоãо репертóарó і бóв зафіêсований Я. Новицьêим. У передмовах до обох пісенних збіроê висловлена дóмêа, що разом із “дідами” відійде й історична пам’ять: “… з вимиранням старих людей йде в моãилó й стара пам’ять”, “Історичні пісні, яê і дóми, таêож близьêі до забóття. Їх співають старі, але зовсім не ціêавиться ними молодь”1. У той же час далеêо не всі записи Я. Новицьêий робив від літніх людей. Серед йоãо êореспондентів бóли Захарьêо Вовê – 22 роêи, Семен Тêаченêо-Палій – 45 роêів, Аãафія Графсьêа – 17 роêів та інші молоді співаêи та співачêи. Наявність молодих виêонавців свідчила про те, що проãнозóвання заãибелі історичної пісенності бóло дещо передчасним, томó справедливим бóло заóваження Ф. Колесси, що в збірці 1894 р. відчóвається “свіжість традиції народної”2. Спостереження над істориêо-пісенними збірêами Я. Новицьêоãо свідчать, що в них зафіêсовані специфічні риси історичної пісенності на теренах історичноãо Запорожжя. Особливості ці виявилися в таêомó: 1. Наявність праêтично всіх відомих жанрових різновидів історичної пісенності та довãе побóтóвання її на теренах êолишньоãо Запорожжя. 2. Відтворення в історичних піснях основних етапів розвитêó Запорожжя та постêозацьêих часів, але ãоловна óваãа і переважна êільêість творів та варіантів присвячена êозацтвó, яêе ідеалізóється і діяльність яêоãо розãлядається яê “золотий віê” óêраїнсьêої історії. 3. Значна поширеність саме запорозьêоãо ãероїчноãо репертóарó, яêий зберіãся більше і êраще, ніж пісенність настóпних періодів, і побóтóвав на межі ХІХ та ХХ століть переважно в чоловічомó виêонанні. 4. Побóтóвання пісень інших реãіонів, що лоêалізóвалися в певних місцевостях êолишніх Запорозьêих Вольностей ó резóльтаті специфічних особливостей êолонізації êраю. Постóпова трансформація та ліризація запозичених творів неãероїчноãо хараêтерó. 5. Трансформація запозичених історичних пісень під впливом автентичної для досліджóваної території поетичної традиції: зміна топосó, тропіêи, оцінêа ãероїв та подій з точêи зорó запорозьêоãо етосó. 6. Зміна емоційної насиченості в історичних та соціальнопобóтових піснях післяêозацьêоãо періодó. Протиставлення êозаччини 1
Там само. – С. 11. Колесса Ф. Малорóссêие песни, собранные Я.П.Новицêим // Колесса Ф. Фольêлористичні праці. Підã. до дрóêó В.А.Юзвенêа. Ред. О.І. Дей. – К: “Наóêова дóмêа”, 1990. – С. 381. 2
40
та солдаччини яê славноãо вільноãо минóлоãо та безславноãо, підневольноãо сóчасноãо. 7. Відносна непрониêливість реãіональноãо репертóарó для пісень ãайдамацьêоãо циêлó, відбір лише тоãо, що стосóється або моãло стосóватися Запорожжя, а томó – заміна топосó, імен та подій, взаємозамінність ãероїв: ãайдамаêи – запорожці. 8. Лоêальність і велиêою мірою запозиченість пісень про êріпацтво та швидêе відмирання творів цієї хронолоãічної та тематичної ãрóпи (на відмінó від пісень про êозацтво, частина яêих, звісно, в дещо трансформованомó виãляді, дожила до нашоãо часó). 9. Постóповий перехід історичної пісенності в жіночий репертóар та її ліризація. Сóттєва відмінність поетиêи та змістовних аêцентів в історичних піснях, що виêонóвалися чоловіêами та жінêами. 10.Особливо тепле ставлення до історії êраю, розóміння її óніêальності, протиставлення ãероїчноãо минóлоãо та бóденноãо, жалюãідноãо сóчасноãо, збереження óсталених словосполóчень “славні хлопцізапорожці”, “славне Запорожжя”, “степ широêий, êрай веселий” яê знаêó ідеалізації – любóвання та вічної народної пам’яті, відтвореної в піснях. Ірина Павленêо, êандидат філолоãічних наóê, доцент Запорізьêоãо національноãо óніверситетó
41
КОЛИСКОВІ ПІСНІ ТА ЗАБАВЛЯНКИ 1 Гойда, ãойда, Умер старий Пойда, А Пойдиха зосталась, З дітьми лиха набралась. А, а, а.!
с. Аóлы Еêатерин. ó., 1876 ã. 2 Ой нó люлі, люлі, Налинóли ãóлі, С попової êлóні, Та сіли на люлі, Стали дóмать і ãадать, Чим Павочêó ãодóвать: Чи êашêою, чи медêом, Чи солодêим яблóчêом?
Няньêа Пелаãея Самарсêая, 14 л., д. Красноêóтовêа Ал., ó., 1889 ã. 3 Ой нó люлі, люлі, Налетіли ãóлі, Та сіли на люлі, Сіли на воротях, В червоніх чоботях, Ворітечêа сêрип, сêрип, Мале дітя спить, спить. Цитьте, ãóлі, не ãóдіть, Мале дітя не бóдіть, Бо дітятêо маленьêе, Воно спати раденьêе; А дітятêо бóде спать, Та не бóде плаêать. А, а, а!
Няньêа Марийêа Литвинова, д. Несêóчное Мариóп. ó., 1887 ã.
42
4 Ой нó люлі, люлечêи, Шовêовії вервечêи, Мальовані бильця, Пішли до Кирильця, Шо Кирило робе? Він пісьмечêа пише, Дитинó êолише, Він пісьмечêа написав, Дитинó заêолихав. Е, е, е!
Она же. 5 Ой нó люлі, люлечêи, Шовêовії вервечêи, Мальовані бильця, Пішли до Кирильця, А Кирилêо не ãóля, Та листоньêи пише, Сидить Маня молода, Павлóшó êолише. А, а, а!
Палаãея Самарсêая, 14 л., д. Красноêóтовêа Ал. ó.
6 Ой нó люлі, люлечêи, Займи мої теличêи, На поповó толоêó, Там травиці по боêи. Трава шóмить, êониê біжить, Під êониêом êозаê лежить, Поцюêаний, порóбаний, От соничêа поãорів, От вітерêó почорнів. А, а, а!
Марийêа Литвинова, д. Несêóчное Мариóп. ó., 1887
7 Ой ти êоте, êоте наш, Чи вмієш ти отченаш? Ой я вмію отченаш,
43
Та ще й лóчше від вас, Бо я в попа зімóвавсь, Й отшенашó наóчався. А, а, а!
Палажêа Касьяненêо, Поêровсêое Ал. ó., 1885 ã.
8 Ой нó люлі, êоточоê, Виїв бабин медочоê, Заховався в êóточоê, Видно лапêи шматочоê. Баба êота ãаняла, Медоê однімала, Галюсі давала. Ой їж, Галю, медочоê, Шо одняла в êоточêа. А, а! А, а! А, а!
Феêла Лисова, 13 л., Кóшóãóмовêа Ал. ó., 9 деêабря 1887 ã. 9 Ой ти êоте, êоточоê, Заховався в êóточоê, Тіêо видно хвосточоê, Хвосточоêом махає, Діточоê ляêає. Е, е, е!
10 Ой ти êоте, êотино, Кóда їдеш? – По сіно, – Візьми мене с собою, Бóдó тобі слóãою, Бóдó êоней пасти, Бóдó й завертати, Марóсьêó ãойдати. Е, е, е!
44
Палажêа Касьяненêо, Поêровсêое, 1885 ã.
Она же, 1885 ã.
11 Ой ти êотó сірий, Та вимети сіни, А ти, êотó рябêó, Та вимети хатêó, Котó волохатий, Біжи êрóãом хати, Та піймай ти мишêó, Уêинь ó êолисêó, Мишêа бóде піщать, А дитятêо бóде спать.
Она же, 1885 ã. 12 Ой нó люлі, êотів два, Сіресеньêі обидва, Ой ти êоте рябêó, Та вимети хатêó, Ой ти êоте сірий, Та вимети сіні; Коте волохатий, Не ходи біля хати, А йди, êоте, в хатêó Качати дитятêо, Бо ó нас дитя маленьêе, Воно спати раденьêе.
Марийêа Литвинова, Несêóчное Мариóп. ó., 1887 ã. 13 Ой нó люлі, êотів два, Сіресеньêі обидва, Ой ти êотêó мóрий, Яêби таêий і дрóãий, А ти, êотêó сірий, Та вимети сіни; А ти, êотêó рябêó, Та вимети хатêó. Коте волохатий, Не ходи по хаті, Не бóди дитяти, Бо ó нас дитя маленьêе, Воно спати раденьêе,
45
А я бóдó êолихать, А Костюша бóде спать. А, а, а! А, а, а! А, а, а! А, а, а!
Ульяна Графсêая, 17 л., Кóшóãóмовêа, 9 января 1880 ã. 14 Ой ти êоте, êотêó, Не лізь на êолодêó, Бо забьєш ãоловêó, То бóде боліти, Нічим завертіти. Кóпи, мати, шовêó, Завертіть ãоловêó, Й хóстинó шовêовó, Й шапочêó бобровó. Одна бóла хóстина Та й тó діти вêрали, На êóсêи подрали, Кóêол наробили Павочêó1 підманили2.
Палажêа Самарсêая, 14 л., 1889 ã. 15 Бóло ó баби êотів два, Сірі, білі обидва, Та піймали мишêó, Поêлали в êолисêó Стала мишêа мóсêотати, А Івашêо став спати. А, а, а!
Мальч. Назарий Мóсейêа, с, Восêресенêа Алеêс. ó., 26 деêабря 1913 ã. 16 Ой ти êоте, êотêó, Не лізь на êолодêó, Бо забьєш ãоловêó, Та бóде боліти, Нічим завертіти, 1 2
Павочêа – Павлóша. Підманили – значить забавили. (Няньêа).
46
Одна бóла хóстина, Та й тó вêрала Пистина, На êóêли подрала, Кóêол наробила, Дітей подражнила, Діти пішли до попа, Попа нема дома – Самі попенята, Сêóбóть êошенята. А, а, а!
Мальчиê Антон Калюжный, с. Восêресенêа Алеêс. ó., 28 деêабря 1913 ã. 17 Ой нó êоте, êотêó, Не лізь на êолодêó, Бо забьєш ãоловêó, Головêа бóде боліть, Нічим бóде завертіть, Одна бóла хóстина, Та й тó в водó впóстила, Подрóженьêи прали, Хóстинó піймали, На êóêли порвали, Кóêол наробили, Дітоê подражнили. Ой нó баю, баю, Дитятêо êачаю, Дитятêо бельêоче, Воно спати хоче, Воно раде та й не спить, Дайте дóбчиê, бóдó бить, А шоб спало, щастя мало, А щоб росло, не боліло І матері не нóдило. А, а, а!
Хлопець Петр Рóдницêий, с. Восêресенêа Ал. ó., 29 деê. 1913 ã. 18 Ой нó люлі, êоточоê, Уêрав ó баби êлóбочоê ,
47
Заховався в êóточоê, Тіêо видно хвосточоê, А бабóся піймала, Та хвосточêа врóбала: – Не вчись, êотó, êрасти, Та вчися робити, Черевичêи шити, На базарь носити; Черевичêи продавать, Та пряниêі êóповать, І Костюшó ãодóвать.
Ульяна Графсêая, 17 л., д. Кóшóãóмовêа Ал. ó., 6 января 1880 ã. 19 Ой нó люлі, êоточоê, Уêрав ó баби êлóбочоê. Та поніс до Галі, Положив на лаві. Стала Галя êотêа бить: - Не вчись, êотêó, таê робить, Вчися заробляти, Дітоê ãодóвати, А ó нас дітоê, Повен êóтоê, Томó сêибêó, Томó шматоê, А, а, а!
Еêатерина Маêазаненêо, д. Ниêолаевêа Ал. ó., 19 деêабря 1913 ã. 20 Ой ти êоте, êоточоê, Уêрав ó баби êлóбочоê, Та поніс до Галі, Положив на лаві, Стала Галя êота бить: - Не вчись, êоте, таê робить, Не вчись, êоте, êрасти, А вчися робити, Черевичêи шити, Хоч не дороãії,
48
По два золотії; Хоч не нам, таê панам, Таê отецьêім синам, Шоб босі, ãолі не ходили, Шоб їх люди не сóдили.
Хлопчыê Петро Рóдницêий, с. Восêресенêа Алеêсандр. ó., 29 деêабря 1913 ã. 21 Піди, êицю, по водицю, Та не впади ó êриницю. Пішла êиця по водицю, Та й óпала ó êриницю. Пішов êотиê ратóвать, За óшечêи витяãать, Тяãнóв êицю за вóхо, Та й витяãнóв на сóхо; - Ой бóдь, êиця, здорова, Та поїдем по дрова; Ой бóдь, êиця, весела, Поїдемо на села, Хліба добóвати, Дітей ãодóвати, А ó нас дітоê, Повен êóтоê, Томó êóсоê, Томó шматоê, Томó цілó паляницю. А, а, а!
Девочêа Пелаãея Маêазаненêо, д. Ниêолаевêа Ал. ó., 19 деêабря 1913 ã. 22 Ой нó люлі, дитя, спати, Поêи прийде с поля мати Та й принесе три êвіточêи: Одна êвітêа сонлива, Дрóãа êвітêа дрімлива, Третя êвітêа счастлива, Шоб дитятêо спало, Собі щастя мало,
49
Та шоб росло, не боліло, І серденьêо не щеміло.
Записал от бабóшêи шêольниê Петр Рóдницêий, с. Восêресенêа Алеêсандр. ó., 29 деêабря 1913 ã. 23 Ой ти êотó сірий, Вимети нам сіни, А ти, êотó рябêó, Та сêопай нам ãрядêó, Ми посієм êвіточоê, Забавляти діточоê; Котó волохатий, Та не ходи êрóãом хати, Не бóди дітяти, У нас дітя маленьêе, Воно спати раденьêе, Раде спати та й не спить, Треба йоãо дóбцем бить, Яê не дóбцем – різочêою, Шоб не плаêав слізочêою, Ой спи, дитя, до полóдня, Поêи прийде мати с поля, Та принесе три êвіточêи: Однó êвітêó сонливóю, Дрóãó êвітêó дрімливóю, Третю êвітêó щасливóю! А, а, а!
Хлопчиê Петро Авдиенêо, с. Восêресенêа Ал, ó., 23 деêабря 1913 ã. 24 Ой на ãорі слобода. А там жила óдова, З маленьêіми діточêами, Вмивалася слізоньêами. Де взялися татари, Стидêі, бридêі, поãані, Взяли вдовó зарóбали, А дітоê собі забрали.
Аãафья Саенêо, 52 л., с. Поêровсêое Алеêсандр. ó., 23 июня 1888 ã.
50
Ср.: Чóбинсêий. Трóды эêспед. в Ю-З êрай, IV, 28; Маêсимович Сборниê óêр. песен I, 97 - 99. Пояснение рассêазчицы. «Цю пісню поêойна наша мати, бóло, співа яê êолише дітей. Яê плаче дитина, вона бóло ляêа: «Цить, - он страшні татари ідóть, вони тебе візьмóть». Або: «Цить, - он старий бóбóн іде з бандóрою, він тебе візьме в торбó». Бóбóном ó нас в Соêолêах, Кобиляêсê. повітó, звали діда, шо ãрав на бандóрі». 25 Забавлять дитинó, шоб не плаêала Цить, не плач, Спечемо êалач, Медом помажем, Тобі поêажем, А сами з’їмо! Треба êазати с протяãом, - дитиня засміється і перестане плаêать.
Алеêсандра Савченêо, Тарасовêа Еê. ó., 1913 ã. 26 Полсêазêи, приêазêа От тобі êазêа, А міні бóблиêів вьязêа; Тобі êазêа до êінця, Мені рюмочêа винця, Тобі циãансьêа дитина, Мені ãрошей торбина.
с. Андреевêа Алеêсандровсê. ó., Еêатер. ãóб. 16 март. 1885 КОЛЯДКИ, ЩЕДРІВКИ І ПОСИПАЛЬНІ ПІСНІ (Для малих дітей) 27 Колядочêа, êолядниця, Добра з маêом паляниця, А сóха не таêа, Дайте, дядьêó, пьятаêа.
Дивчата Явдоха и Палажêа Самарсêие, Красноêóтовêа Ал. ó., 1889 ã.
51
Ср.: Чóбинсêий. Трóды эêспед. в Ю-З êрай, IV, 28; Маêсимович Сборниê óêр. песен I, 97 - 99. Пояснение рассêазчицы. «Цю пісню поêойна наша мати, бóло, співа яê êолише дітей. Яê плаче дитина, вона бóло ляêа: «Цить, - он страшні татари ідóть, вони тебе візьмóть». Або: «Цить, - он старий бóбóн іде з бандóрою, він тебе візьме в торбó». Бóбóном ó нас в Соêолêах, Кобиляêсê. повітó, звали діда, шо ãрав на бандóрі». 25 Забавлять дитинó, шоб не плаêала Цить, не плач, Спечемо êалач, Медом помажем, Тобі поêажем, А сами з’їмо! Треба êазати с протяãом, - дитиня засміється і перестане плаêать.
Алеêсандра Савченêо, Тарасовêа Еê. ó., 1913 ã. 26 Полсêазêи, приêазêа От тобі êазêа, А міні бóблиêів вьязêа; Тобі êазêа до êінця, Мені рюмочêа винця, Тобі циãансьêа дитина, Мені ãрошей торбина.
с. Андреевêа Алеêсандровсê. ó., Еêатер. ãóб. 16 март. 1885 КОЛЯДКИ, ЩЕДРІВКИ І ПОСИПАЛЬНІ ПІСНІ (Для малих дітей) 27 Колядочêа, êолядниця, Добра з маêом паляниця, А сóха не таêа, Дайте, дядьêó, пьятаêа.
Дивчата Явдоха и Палажêа Самарсêие, Красноêóтовêа Ал. ó., 1889 ã.
51
28 Колядин – дин, Я ó батьêа один, Мене не питайте, Та êовбаси дайте, І êóсоê êишêи – Іззім ó затишêó, Ще й êóсоê êровьянêи, Заêопаю в ямêó.
Хлопец Петр Гóзенêо, с. Восêресенêа, 27 деêабря 1913 ã. 29 Коляд, êоляд, êолядниця, Добра з медом паляниця, А без медó не таêа, Дайте, дядьêó, пьятаêа, Яê не дасте пьятаêа, Візьмó вола за роãа, А êобилêó за ãривêó, Та поведó на моãилêó, А з моãилêи на тічоê, Дайте, дядьêó, пьятачоê, Кóплю собі êожóшоê.
Алеêсандра Савченêо, с. Тарасовêа Еê. ó., 30 деê. 1912 ã. 30 А ó пана, пана, Три стоãа жита, Четвертий ãречêи – На вареничêи, А пьятий вівса, І êолядêа вся!
Данило Фень, Андреевêа Ал. ó., 1885 ã. 31 А ó дядьêа, дядьêа Дядина ãладêа, Сидить вона на припічêó, В червономó очіпочêó,
52
Не хоче вставать, Ковбаси давать.
Алеêсандра Савченêо, 22 л., Тарасовêа Еê. ó., 23 ноября 1915 ã. 32 А ó дядьêа, дядьêа Дядина ãладêа, Яê хатó мете – Ноãами плете, Яê діжó місить, – То й сопляê вісить.
Дивчинêа Федосья Дерêачивна, с. Восêресенêа Ал. ó., 21 деê. 1913 ã. 33 Сидить дід на стільці, Вбóвається в постільці, А дядина мордóється, Шо в чоботи не вбóється, А в ботиêи не хочеться, Бо вóстілêи волочаться.
Афанасий Свитлышный, 40 л., Вознесенêа Алеêс. ó., 25 деêабря 1878 ã. 34 Чи дома-дома дядьêо Хома? Сидить же він в êінці столó, А на йомó шóба – люба, А на шóбі – поясочоê, На поясочêó – êалиточêа, А в êалиточці – сім селезеньêів, Сьомó – томó – по селезеньêó, А нам, братці – по періжечêó, А старім бабам – по паляниці, Шоб плодились телиці, Ще й чорні яãниці!
Алеêсандра Савченêо, 20 лет, с. Тарасовêа Еê. ó., 3 деê. 1913 ã. 35 Горобчиê летить, Хвостиêом вертить,
53
А ти дідó, дбай, Копіїчêó дай, Копієчêа не таêа, – Дай пьятаêа, Яê не даси пьятаêа, Візьмó вола за роãа, А êобилêó за чóпринêó, Та поведó на моãилêó. А з моãилêи на майдан, Комó схочó, то й продам.
Хлопець Степан Штанêович, с. Восêресенêа Ал. ó., 23 деê. 1913 ã. 36 А ó нашоãо пана Золоті ворота! Ой рай, рай, Ой рай, розвийся, Христос народився, В цьомó домó! А за тіми воротами, Стояло три стовпа! Ой рай, рай… А на первім стовпі Ясний місяць сходе! Ой рай, рай… То ж не місяць, То домó хазяїн! Ой рай, рай… А на дрóãім стовпі Ясне сонце сходе! Ой рай, рай… То ж не сонце, То домó хазяйêа! Ой рай, рай… А на третьомó стовпі Ясні зірêі сходять! Ой рай, рай… То ж не зірêі, – То панові дітêи Ой рай, рай,
54
Ой раю, розвийся, Христос народився, В цьомó домó.
Хлопец Кирилло Новиченêо, д. Горêи Павлоãрадсêоãо óезда, 27 деê. 1913 ã. 37 Шо ó цьоãо хазяїна та на йоãо дворі Рай розвився, ой рай розвився, Христос народився в йоãо домó! Жито родило, золотеє стебло, жемчóжнеє зерно, Жемчóжнеє зерно, срібний êолос; Золотеє стебло – то сам хазяїн, Жемчóжне зерно – то жена йоãо, Срібний êолос – то ж діти йоãо Ми ж тебе, хазяїнó, та й не понижаєм! С святим Рожеством поздоровляєм! Рай розвився, ой рай розвився, Христос народився в йоãо домó!
Девочêа Пелаãея Маêазаненêо. д. Ниêолаевêа Алеêс. ó., 19 деêабря 1913 ã. 38 Що ó цьоãо хазяїна та на йоãо дворі Рай розвився, ой рай розвився, Хрістос народився в йоãо домó!1 Жито родило, золотеє стебло, жемчóжноє зерно, Жемчóжноє зерно, срібний êолос; Золотоє стебло – то сам хазяїн, Жемчóжнеє зерно – то хазяйêа йоãо, Срібний êолос – то ж діти йоãо. Ми ж вас, хазяїне, та й не забóваєм, С святим Рожеством поздоровляєм!
Пелаãея Маêазаненêо, д. Ниêолаевêа Ал. ó., 19 деêабря 1913 ã. 39 А ó нашоãо пана пані молодая, Ой рай розвився, Хрістос народився 1
Этот двóхстишный припев повторяется после êаждой строчêи êолядêи.
55
В цьомó домó!1 Паня молодая, світлоньêа новая, А ó тій світлонці та стоять три столи. А на первім столі – білі êалачі, А на дрóãім столі – та вино-зелено, А на третім столі – та медоê-солодоê! Шо білії êалачі – для хазяюшêи харчі, А вино-зелено – для хазяїна йоãо, А медоê-солодоê – для хазяйсêіх дітоê! Ми тебе, пане, не забóваєм, З Рожеством поздоровляєм!
Василь Евстаф. Билоóс, с. Вознесенêа Алеêс. ó., 22 сент. 1913 ã. 40 Що ó цьоãо пана та на йоãо дворі Ой світила, ой світила, Ясная зоря, ó Боãа Царя2! Та на йоãо дворі сêамья застлана, А на тій сêамьї три êóбêі стоять, Шо первий êóбоê – то сам хазяїн, Шо дрóãий êóбоê – то жена йоãо, Шо третій êóбоê – то дітêи йоãо.
Клавдия Матвиенêова, 12 л., д. Ниêолаевêа Алеêс. ó., 18 деê. 1913 ã. 41 Панó ãосподарю, та застилай столи, Ой радóйся, Боже, просвіщайся, земле, Син Божий народився3. Клади êалачі із ярої пшениці, Та бóдóть ó тебе аж три святителі: Шо первий святитель – пресвятий Ілья, А дрóãий святитель – пресвятий Васілій, А третій святитель – прісвятеє Рожество! А святеє Рожество нам радость принесло!
Еêатерина Маêазаненêо, 13 л., Ниêолаевêа Ал. ó., 19 деêабря 1913 ã. 1
Припев после êаждоãо стиха. После êаждоãо стиха припев повторяется. 3 Припев повторяется после всяêой строêи êолядêи. 2
56
42 Ой ãóла, ãóла Крóтая ãора, Святий вечер! Дівêа Оленêа Вино стереãла, Святий вечер! Вино стереãла, – Кріпêо заснóла, Святий вечер! Яê налетіли Райсêії пташêи, Святий вечер! Та подзьобали Зелене вино, Святий вечер! Яê проснóлася Дівêа Оленêа, Святий вечер! - Ой ãиля, ãиля, Райсêії пташêи, Святий вечер! Ой не дзьобайте Ви цеє вино, Святий вечер! Нам цьоãо вина Баãато треба, Святий вечер! Брата женити, Сестрó давати, Святий вечер! Ще я, молода, Зарóченая, Святий вечер!
Палажêа Самарсêая, 14 л. Красноêóтовêа Ал. ó., 25 деêабря 1889 ã. 43 Ой рясна, êрасна в лóзі êалина, Ой дай, Боже, святий вечер! А ше êрасніша ó Івана дочêа Катерина, Ой дай, Боже, святий вечер!
57
У Івана дочêа, дівêа Катерина, Ой дай, Боже, святий вечер! По дворó ходе, яê соничêо сходе, Ой дай, Боже, святий вечер! А в сіни зайшла, – яê зоря зійшла, Ой дай, Боже, святий вечер! У світлоньêó війшла – нарядилася, Ой дай, Боже, святий вечер! У церêовêó пішла, поêлонилася! Ой дай, Боже, святий вечер! Там попи стояли та êниãи читали, Ой дай, Боже, святий вечер! Книãи читали, її все питали, Ой дай, Боже, святий вечер! - Ой чи ти царівна, чи ти êоролівна? Ой дай, Боже, святий вечер! - Я й не царівна, я й не êоролівна! Ой дай, Боже, святий вечер! Я Івана дочêа, дочêа Катерина, Ой дай, Боже, святий вечер!
Олеêсандра Савченêо, 20 л., Тарасовêа Еê. ó., 44 Чи дома-дома, бідная вдова? Славен єси, славен єси, Славен Господь Боã на небесі!1 Немає дома – пішла до Боãа, Боãа молити, долі просити. Удово, вдово, іди додомó, Застилай столи, êлади êалачі, Бóдóть ó тебе разом три ãості. Первий же ãость – темний місяць; Дрóãий же ãость – ясне сонечêо; Третій же ãость – дрібен дощиê. Шо місяць êаже: − Я зійдó, зійдó пізно звечера. Возрадóєтся весь мир хрещений, Щóêа-риба ó морі, êозаê в дорозі. Шо сонце êаже: − Яê я ізійдó рано в неділю, Возрадóєтся весь мир хрещений, Щóêа-риба ó морі, дівêа ó полі, 1
Припев после êаждоãо стиха.
58
Шо дощиê êаже:− Яê я óпадó тричі ó маю, Возрадóєтся весь мир хрещений, Та вроде земля жито, пшеницю, Жито, пшеницю, всяêó пашницю. Панó ãосподарю, С празниêом поздоровляю, З Ісóсом Христом, С святим Рожеством! Дайте надохід, хоть êоротеньêий, Та ситеньêий!
Марья Графсêая, 17 л., д. Кóшóãóмовêа Алеêс. ó., 8 января 1881 ã. 45 Нова рада стала, Яê на небі хмара, Над вертепом звізда ясна Весь світ осіяла! Де Христос родився, От Діви воплотився, Там чоловіê – Дитя Боже У яслах сповився! Перед тим Дитятêом, Чабанець з яãнятêом, На êоліна припадає, Царя Христа восхваляє! Ой ти Царю наш, Царю, Прийми од нас дарó, Пошли, Боже, літа мноãі, Цьоãо домó ãосподарю! Шоб і хліб родився, Шоб і сêот плодився, Шоб наш пан хазяїн Нічим не жóрився!
Василь Билоóс, 30 л., Вознесенêа Ал. ó., 30 ноября 1913 ã. Ср.: Чóбинсêий. Трóды, ІІІ, 330, № 59 46 Новеє літо, новеє літо, нова новина, Спородила Діва Марія Ісóса Христа. Спородивші Ісóса Христа, в яслах сповила,
59
З неба зійшла ясна зоря, Хріста соãріла. А сповивши, Діва Марія ляãла спочивать, Прилетіли три янãола з неба, Христа доãлядать. Яê заспівали три янãоли, з неба летюче, Темної ночі зо звіздою Христа славлюче. Яê зачóла Діва Марія, − óжахнóлася, Не жахайся, Діва Марія, це анãельсьêий ãлас, Прийми Дитя народженне на рóêи прі нас. В Божомó раю, в Божомó раю, сади зацвіли, А ê святомó Рождествó Хрістовó сніãи випали. Молітеся, хрістіяне, Боãó, шо Рожества діждались. Бóдьте здорові с святим вечером!
Василий Билоóс, с. Вознесенêа Ал. ó., 3 деêабря 1913 ã. 47 Новеє літо, новеє літо, Нова новина, Спородила Діва Марія Ісóса Христа Спородише, ляãла спочивать, Прилетіли три янãоли Христа доãлядать. Яê почóла Діва Марія, − Ужахнóлася, Не жахайся, Діва Марія, Це янãольсêій ãлас, Прийми, прийми Дитя рожденноє На рóêи при нас. В Божомó раю, в Божомó рою, Сади зацвіли, А ê святомó Рождествó Ріêи протеêли.
Колядныêы – Явдоха и Палажêа, дивчата из Слободêи, предм. ã. Алеêсандровсêа, 25 деêабря 1885 ã. В дрóãом варианте после последних слов: «К святомó Рождествó ріêі протеêли» êолядêа заêанчивается: А ê святомó Рожествó Сади росцвіли. Не таê цвіли, Не таê процвітали,
60
Яê інієм припали, Молітеся, хрістіяне, Боãó, Шо Рожества діждали.
Дивчына Алеêсандра Савченêо, из с. Тарасовêы, Еêатерин. ó., 25 деê. 1913 ã. 48 Ой дивноє нарожденіє Божоãо Сина, Йоãо днесь спородила Діва Марія, Спородила Сóса Христа, ясно сповила, Ясна зоря з неба Хреста соãріла. Ніхто ж цьоãо не дознався – Божая тайна, Дозналися два янãола, з неба летюче, Темної ночі зо звіздою Христа ãлядюче, Яê óзнала Діва Марія – сполохнóлася. Не полохайсь, Діва Марія, – це янãольсêий ãлас, Прийми Дитя нарожденне на рóêи прі нас. Ой яê дóхнóв Господь дóхом – сніãи ростали, А ê святомó Рожествó сади зацвіли, А ê святомó Велиêодню ріêи потеêли, А ê святій неділеньці сади зацвіли. Та зацвіло райсьêе древо – зеленії віти, Возрадóвались старі люди і малії діти. Поêлоняйтесь цьомó Царю нарожденномó, На сім світі мноãо літ жити óêрашенномó. Пане ãосподарю, С празниêом поздоровляю, З Ісóсом Христом, З святим Рожеством! Бóдьте здорові з святим вечером! Дайте надохід: Хоть êоротеньêий, Та ситеньêий!
Марья Графсêая, 17 л., д. Кóшóãóмовêа Алеêс. ó., 8 января 1881 ã. 49 А в Києві на Лимані чоловіча рада Там Марія водó брала, Сина родила. Яê Сóс Христос народився, У сім ãод явився. Молітеся, хрістіяни, та Цареві-Боãó,
61
Молітеся, припадайте до Йоãо пороãó. Та зãадайте, хрістіяне, своє житія: На цім світі добре жити – малеє життя, На тім світі хóдо жити – та й віêó нема. А цей же світ, яê маêів цвіт, – Божая роса, Вітер віє, росó жене – óвесь світ мене. А ê святомó Рожествó сніãи óпадóть, А ê святомó Восêресенню ріêи розільють; Розівьється всяêе древо і всяêі цвіти, Зрадóються старі люди, ще й малі діти.
Вера Шевцивна-Быцюрина, 55 л., Алеêсандровсê, 23 ноября 1915 ã. 50 Ой ó пана Ільї, та на йоãо дворі, Там ãорять оãні невãасимі, Печóть рибêó осятринêó, Боãородиці на родинêó, Боãородиця Сина родила, Всіх святіх посêлиêала, На лавці їх садовила. Стали дóмать і ãадать, Яêе Йомó мення дать. Дали мення святоãо Петра, − Боãородиця не злюбила, Усіх святіх посмóтила, Боже наш! Дали мення святоãо Ілії, − Боãородиця не злюбила, Усіх святіх посмóтила, Боже наш! Дали мення Ісóса Хріста, − Боãородиця возлюбила, Усіх святіх звеселила, Боже наш!
Дмитрий Бойченêо, 13 л., д. Ниêолаевêа Ал. ó., 19 деêабря 1913 ã. 51 А ó пана Ільї, Та на йоãо дворі, Там ãорять оãні невãасимі,
62
Печóть рибêó осятринêó, Боãородиці на родинêó, Боãородиця Сина родила, Всіх святіх зазивала, На лавêó їх посажала, Стали дóмать і ãадать, Яêе Йомó мення дать. Дали Йомó мення, Пресвятоãо Петра, − Боãородиця не злюбила, Всіх святіх посмóтила, Боже наш! Дали Йомó мення, Пресвятоãо Ілії, − Боãородиця не злюбила, Всіх святіх посмóтила, Боже наш! Дали Йомó мення Ісóса Христа, − Боãородиця злюбила, Всіх святіх звеселила, Боже наш!
Дмитрий Бойченêо, д. Ниêолаевêа Ал. ó., 19 деê. 1913 ã. 52 Ішов Христос дороãою, Зóстрів дівêó із водою. − Ой дай, дівêо, води пити, Сóхі óста промочити. − Ой це вода нечистая, В ній êóпалась Причистая. – А ти, дівêо, не справдива, Аж два сина спородила, У цій воді потопила. А та дівêа зляêалася, Христó в ноãи êланялася. − Ой ти, дівêо, не ляêайся, Іди в церêвó сповідайся. Поêи дівêа в церêвó війшла, – По êоліна в землю ввійшла, Поêи дівêó сповідали,
63
То на неї земля впала. Ой êлиêнóли Петра-Павла, − Дайте êлючі от пеêла і рая! Бóдем пеêло отперати, Грішні дóші випóсêати, Тільêі тóю не пóстити, Шо в неділю рано їла, А в пьятницю пісню піла, А в сóботó пораненьêо, Проãнівала отця-неньêó.
Хлопець Иван Гóлый с. Восêресенêа Ал. ó., 28 деêабря 1913 ã. 53 Йшла Марія лóжêом-бережêом. Амінь, амінь, аллілóя, Лóжêом-бережêом1. Зóстріли її аж три жидовина, Стали питати, роспитóвати: − Ой де ж Ти ідеш, Діво Марія? − Ой Я йдó, ідó на Сіяньсьêó ãорó. На Сіяньсьêій ãорі церêовêа стоїть, А в тій церêовці три ãроба лежить: В первомó ãробó – Сам Хрістос лежить, В дрóãомó ãробó – Іван Хрістітєль, В третьомó ãробó – Діва Марія. Над Сóсом Хрістом – êнижêи читають, Над Хрістітєлєм – свічі палають, Над Марією – êвітêи росцвілись. Ой розцвілися – аж під небеса. Усі небеса ростворилися, Усі святії поêлонилися!
Алеêсандра Савченêо, 20 л., с. Тарасовêа Еê. ó., 25 деêабря 1913 ã. 54 Йшла Марія лóжêом-бережêом, Амінь, амінь, аллілóя, Лóжêом-бережêом! Та й зóстріла та три жидовні: 1
Таêой же припев после êаждоãо стиха.
64
− Чи ви, жидови, Христа мóчили? − Ой не ми ж, не ми, то ж наші діди! Ішла Марія на Святó Горó, На Святій Горі – êряжі êряжóють, Кряжі êряжóють, – церêвó бóдóють, А в тій церêві – три ãроба стоїть, А в первім ãробі – Сóс Христос лежить, А в дрóãім ãробі – Іван Христитель, А в третім ãробі – Діва Марія, Над Сóсом Хрістом – êниãи читають, Над Хреститєлєм – свічі палають, Над Марією – цвіти росцвілись, А із тіх цвітів та вилетів птах, Та полетів він аж під небеса, Усі небеса ростворилися, Та всі святії поêлонилися! Пане ãосподарю, С празниêом поздоровляю, С Сóсом Хрістом, З новим Божеством!
Дивчата Уляна и Марóся Графсêие из д. Кóшóãóмовêи Ал. ó., 25 деêабря 1881 ã. Ср.: Чóбинсêий. Трóды, ІІІ, 343, № 74, 353, № 82. 55 А ó четвер пізнесеньêо Збіралася вся жидова, Вона радó радила жидівсьêóю, Яê Сóса Христа на мóêó брати, На хрест Йоãо роспинати, Рóêи й ноãи ãвоздьом прибивати, Терновий віноê на ãоловó наêладати, Терновий віноê наложили, І в ãроб Йоãо положили, Сêлепом Йоãо засêлепили, Ще й êаменем наêотили І свічі посвітили, Крóãом сторожó постановили. Вся сторожа та й заснóла, Прийшла ê Йомó Божа Мати, Стала плаêати, ридати.
65
− Не плач, Мати, не жóрися, Я не навіêи помераю, За всіх православніх мóêи приймаю. Третьоãо дня восêресаю.
Алеêсандра Савченêо, Тарасовêа Еê. ó., 25 деêабря 1913 ã. 56 А в неділю рано-пораненьêо Собіралась вся жидова, Вона радó радила жидівсьêóю, Яê Сóса Христа на мóêó брали, На хрест Йоãо роспинали, Рóêи й ноãи ãвоздьом прибивали, Терновий віноê на ãоловó êлали, Терновий віноê наложили І в ãроб Йоãо положили, Сêлепом Йоãо засêлепили, Ще й êаменем наêотили І свічі посвітили, Крóãом сторожó постановили. Вся сторожа та й заснóла, Прийшла ê Йомó Божа Мати, Стала плаêати, ридати. − Не плач, Мати, не жóрися, Я не навіêи помераю, За всіх православніх мóêи приймаю, Третьоãо дня восêресаю.
Алеêсандра Савченêо., Тарасовêа. Еê. ó., 25 деêабря 1913 ã. 57 А сьомó домó яê ó раю, Тóди збіралися пани-ãенерали, Яê Сóса Христа на мóêи брали І на хрест Йоãо роспинали, Гвіздêамі рóêи й ноãи прибивали, Ще й оливою очі заливали, І шипшиною підперезали, Терновий вінець надівали, І в ãроб Йоãо положили, Ще й êаменем заложили,
66
Стороженьêó постановили. Яê прийшла ê Йомó Діва Марія, Діва Марія – Божая Мати, Стала плаêать, і ридать, І до ãроба припадать: – Ой Синó Мій, ой Боже Мій, За êоãо ж Ти мóêи приймаєш? Прийняв мóêи, прийняв рани, За православні хрістіяни!
Пелаãея Бицóрина, 14 л., Алеêсандровсê, 30 деêабря 1912 ã. 58 Ой на ãорі, на роспóтті, Там збірались пани-ãенерали, Вони собі совіт мали, Яê на мóêó Хріста брали, На хрест Йоãо роспинали, Гвіздêами рóêи й ноãи прибивали, Терновий вінець наêладали, Поз древо êров спóсêали. Прийшла ê Йомó Божа Мати: − Ой Синó ж Мій, ой Боже ж Мій, Чоãо Ти слова не промовиш, Чом Ти Моїх слів не óсêорбиш? − Мати ж Моя, Діво Марія, Я ж не навіêи помераю, За православніх хрістіян страсті приймаю: Прийняв мóêи, прийняв рани, За православні хрістіяни. Приãоворêа: Пане ãосподарю, С празниêом поздровляю! З Ісóсом Христом, З новим Божеством!
Ульяна Графсêая. 17 л., Кóшóãóмовêа Ал. ó., 8 января 1881 ã. Ср.: Чóбинсêий. Трóды, III, 366, № 90. 59 А Щедриê-ведриê, Дайте варениê,
67
Грóдочêó êашêи, Кільце êовбасêи, А ще мало – Дайте сало, А ще донесó − Дайте êовбасó! А ще êишêó − Іззім в затишêó!
Данило Фень, Андреевêа Ал. ó. 31 деê. 1885 ã. 60 Б Щедриê-ведриê Дайте варениê, Грóдочêó êашêи, Кільце êовбасêи, Мати êазала, Шоб дали сала, Батьêо сварився, Шоб не барився, Коротêі свитêи, Померзнóть литêи, Добрий вечер! Давайте дохід, Бо затяãнем хатó на лід!
Хлопци Степан Тоцêий и Антон Калюжный, с. Восêресенêа Ал. ó., 30 деêабря 1913 ã. Ср.: Чóбинсêий. Трóды, ІІІ, 477, № 55. 61 Щедриê-ведриê, Дайте варениê, Грóдочêó êашêи, Кильце êовбасêи, А ще мало – Дайте сало. А ще донесó – Дайте êовбасó, А ще êишêó – Іззім в затишêó. А батьêо сваривсь, Шоб я не баривсь,
68
Мати êазала, Шоб дали сала.
Хлопец Антон Калюжний, с. Восêресенêа Ал. ó., 28 деê. 1913 ã. 62 Щедрівочêа щедрóвала. До віêонця припадала: − Чи ти, тітêо, наварила, Чи ти, тітêо, напеêла? Принеси нам до віêна! Тітêа млинців напеêла. Та понесла до віêна. Собі пальці попеêла.
Алеêсандра Савченêо, 2 деêабря 1912 ã., с. Тарасовêа Еêатер. ó. 63 Ой на річці, на Ордані, Там Причиста ризи прала, Своãо Сина сповивала, На ялині êолихала, А де взялися аж три анãоли, Узяли Христа на небеса, Усі небеса ростворилися, Усі святії поêлонилися.
Хлопец Петро Гóзенêо, с. Восêресенêа Ал. ó., 27 деêабря 1913 ã. Ср.: Чóбинсêий. ІІІ, 442. № 7. А. 64 Миланêи ходили, Васильêи носили, Василечêó, татêó, Пóсти мене в хатêó, Бо я жито жала, Золотий хрест держала, Золотóю êадільницю, Срібнó тарільницю. Молітеся, люди, До вас Христос бóде, Боãó свічó ставте,
69
А нам періã дайте, Та ще й не ламайте, А цілий давайте,
Хлопец Данило Фень, Андреевêа, 31 деê. 1885 ã. 65 А ó цьоãо пана, та ó йоãо дворі Щедрий вечер, добрий вечер, Добрім людям на весь вечер1! Стояло древо тонêе та висоêе, Тонêе та висоêе, листями шіроêе, А під тим древом êониê вороненьêий, А на томó êоні Коля2 молоденьêий, Кониêа сідлає, с êонем розмовляє, С êонем розмовляє, з дворó виїзжає. А ó йоãо неньêа, та сильно стареньêа, Ой яê виряжала, йоãо наóчала: − Не їдь ти, синêó, в чóжó сторононьêó, В чóжó сторононьêó та й на войноньêó. Та й не поспішайся та поперед війсьêа, Та й не оставайся та і позад війсьêа. Коля молоденьêій не послóхав неньêи, Та поперед війсьêа сильно êонем ãрає, А позад війсьêа мечеêом махає. Яê óãлядів йоãо та тóрецьêий царь: − Яêби я знав, чий то син воює, – То я б же за йоãо і царівнó отдав, Половинó царства і ще й ãосóдарства… Коля молоденьêий царю отвічає: – Шо твоя царівна та мені не рівна, Та шо твоє царство, та мені не панство. Щедрий вечер, добрий вечер, Добрім людям на весь вечер. Приãоворêа щедривниêов: Дай, Боже, вечер добрий, А нам надохід довãий.
Ульяна Графсêая, 17 л. Кóшóãóмовêа Ал. ó., 8 января 1881 ã. 1 2
Припев после êаждоãо стиха. В песню вносят имя хозяйсêоãо сына.
70
66 А ó нашоãо пана та на йоãо дворі. Щедрий вечер, добрий вечер! Добрим людям на весь вечер1. Там стояло древо тонêе та висоêе. Тонêе та висоêе, листями широêе, А під тим древом êониê вороненьêий, А на томó êоні Іван2 молоденьêий, Кониêа сідлає – с êонем розмовляє, С êонем розмовляє – з дворó виїзжає: Ой поїдем, êоню, в чóжó сторононьêó Тóрêа воювати – війсьêо ратóвати. А ó йоãо неньêа та сильно стареньêа. Ой яê виряжала, йоãо наóчала: – Ой їдь ти, синêó, в чóжó сторононьêó3, В чóжó сторононьêó та й на войноньêó, Та не поспішайся та поперед війсьêа, Та й не оставайся та і позад війсьêа. Іван молоденьêий не послóхав неньêи, Та поперед війсьêа сильно êонем ãрає. А позад війсьêа мечеêом махає. Ой яê óãледів йоãо та тóрецьêий царь: – Яêби я знав, чий то син воює, – То я б же за йоãо царівнó віддав, – Половинó царства та ще й ãосóдарства… Іван молоденьêий царю отвічає: Шо твоя царівна та мені не рівна; Шо твоє царство та мені не панство. Приãоворêа: Дай, Боже, вечер добрий, А нам надохід довãий!
Ульяна Графсêая, 17 л., д. Кóшóãóмовêа Ал. ó., 8 января 1881 ã. Ср.: Антонович и Драãоманов. Историчесêие песни малорóссêоãо народа, І, 25, Г. 1
Припев после êаждоãо стиха. В щедривêó вносят имя хозяйсêоãо сына. 3 В варианте, записанном в с. Вознесенêе от Вас. Белоóса, мать обращается ê сынó: Ой їдь, синêó, та й не барися, Та й додомоньêó сêореньêо вернися. 2
71
67 Шо ó нашоãо пана береза стояла. Щедрий вечер, добрий вечер1! Береза стояла, зелена, êóдрява, Дівêа Танюша2 êорó êолóпала, Та й носила êорó до золотаря: − Золотариêó, ти мій братіêó, Та сêóй мені та перстеничоê, Ще й віночоê, ще й поясочоê; Шоб в перстениêó женихалася, А в віночêó та й вінчалася, А в поясочêó за столом сиділа. Щедрий вечер, добрий вечер!
Еêатерина Маêазаненêо, 14 л., д. Ниêолаевêа Алеêс. ó., 23 деêабря 1913 ã. 68 Ой на ãорі та на êамняній. Щедрий вечер, добрий вечер3 Там Марія сад садила, Сад садила й поливала, Поливала й промовляла: – Рости, сад, вище мене, Вище мене, êраще мене, Шо яблочêо на поêóшання, А цвіточоê ó віночоê, А листочоê на поêрашання.
Татьяна Матвиєнêо, 13 л., Ниêолаевêа Ал. ó., 19 деê. 1913 ã. 69 Ой сів Хрістос та вечеряти. Щедрий вечер, добрий вечер, Добрім людям на весь вечер4! А шо вечеряти – та рибó-щóêó, Рибó-щóêó, ще й білі êалачі. Ще й білі êалачі – з ярої пшениці. Прийшла ê Йомó Божая Мати. 1
Припев повторяется после êаждоãо стиха. Вставляется имя хозяйсêой дочери. 3 Повторяется после êаждоãо стиха. 4 Припев повторяется после êаждоãо стиха. 2
72
– Ой сідай, Мати, з нами вечеряти. – Та спасибі, Синêó, та за вечеринêó. Ой дай, Синêó, êлючі золотії, Та й отперти рай і пеêло, Та й поотпóсêати праведні дóші, А три дóші та й не випóсêати: Шо одна дóша в неділеньêó рано заспівала, Шо дрóãая – неньêó налаяла, Шо третяя ó пьятінêó рано поснідала!
Алеêсандра Савченêо. 22 л., с. Тарасовêа Еêатер. ó., 30 деêабря 1912 ã.
70 Яê сів Христос та вечеряти. Щедрий вечер, добрий вечер, Добрим людям на весь вечер1! Та прийшла ê Йомó та Божая Мати. – Ой сідай, Мамо, та вечеряти! – Ой спасибі, Синó, та й за цю вечерю, Дай мені, Синêó, та од раю êлючі. Одімêнóти рай і пеêло, Та випóстити праведні дóші. А однії дóші та й не випóсêати, Бо та дóша сильно поãрішила: Отця-неньêó та й проãнівала, У неділю рано та й поснідала, У пьятницю рано пісні співала, Старшомó братó «брешиш» сêазала, Старшій сестрі – дóлі давала!
Василий Евстафиев. Билоóс, с. Вознесенêа Алеêс. ó., 21 сент. 1912 ã. 71 Ой сів Хрестос та вечеряти. Щедрий вечер! добрий вечер! Добрім людям на весь вечер! Та прийшла ê йомó та Божая Мати. Щедрий вечер! и. т. д. – Ой сідай, Мати, та вечеряти. Щедрий вечер! Та рибó-щóêó ще й білі êалачі. 1
Припев повторяется после êаждоãо стиха.
73
Щедрий вечер! Та білі êалачі з ярої пшениці. Щедрий вечер! – Ой спасибі, Синó, та за вечеринêó. Щедрий вечер! Ой дай, Синêó, золотії êлючі. Щедрий вечер! Одімêнóти рай і пеêло. Щедрий вечер! Отпóстити праведнії дóші. Щедрий вечер! Тіêо однії дóші та й не випóсêати. Щедрий вечер! Бо тая дóша сильно соãрішила. Щедрий вечер! Отця-неньêó та й налаяла. Щедрий вечер! Вона не налаяла, тіêо подóмала. Щедрий вечер! У п’ятнінêó рано проспівала. Щедрий вечер! А в неділеньêó рано поснідала. Щедрий вечер! Добрий вечер! Добрим людям на весь вечер!
Палажêа Самарсêая, 14 л., Красноêóтовêа Ал. ó., 31 деêабря 1889 ã.
Ср.: Кóлиш. Записêи о Южн. Рóси, 11, 242; Чóбинсêий. Трóды, ІІІ, 444, № 8, А. 72 На новое літо Посіяно жито! Мноãая, мноãая літа! Мноãая літа! мноãая літа! Яê нам Боã поãоде, То жито óроде! Мноãая літа!.. Бóдем жито жать, В снопиêи вьязать! Мноãая літа!.. Бóдем êласти в êопи, Та вдаримо в ãопи!
74
Мноãая літа!.. Хазяїнó мноãо літ, Хазяюшці не боліть! Мноãая літа!.. На здоровьє томó, Хто ó домі цьомó! Мноãая літа!..
Хлопчиê Кирилл Новиченêо, д. Горêи Павлоãрадсê. ó., 27 деê. 1913 ã. 73 А в полі, полі Сам Господь ходив, Діва Марія ризи носила, Ризи носила, Боãа просила: − Уроди, Боже, жито, пшеницю, Жито, пшеницю – всяêó пашницю. Ходив Ілія аж до Василя, А ó Василя зерновий пóчоê, Наліво махне – житичêо росте, Направо махне – пшениця росте, У полі зерно, а в хаті добро.
Хлопчиê Петро Рóдницêий, с. Восêресенêа Алеêсандр. ó., 26 деêабря 1913 ã. 74 Шо в полі, полі Сам Господь ходив, Діва Марія їсти носила, Їсти носила, – Боãа просила: – Зароди, Боже, жито, пшеницю, Жито, пшеницю – всяêó пашницю, Пошли óрожай, шоб мир не страждав! Направо махне – пшениця росте, Наліво махне – там жито росте. Сію, вію, повіваю, З Новим ãодом поздоровляю! З Васільêами!
Хлопец Иван Гóлый, там же, 29 деêабря 1913 ã. 75 А в полі, полі Сам Господь ходе, Діва Марія обідать носе,
75
Обідать носе, Боãа просе: − Зароди, Боже, жито, пшеницю, Жито, пшеницю – всяêó пашницю. Де пава ходе – там жито роде Де пава хвостом – там жито êóстом: Вслед за этим припев: На щастя, на здоровьє, на новеє літо, Уроди, Боже, жито, пшеницю і всяêó пашницю, Сію, вію, повіваю, вас с празниêом поздоровляю, З Новим ãодом і з Васильêами!
Парасêа Слобожансêая, 17 л., с. Свистóново Ал. ó., 1 января 1883 ã. ВЕЛИКОДНІ ПІСНІ 76 Я маленьêий хлопчиê, Ізлізó на стовбчиê, У дóдочêó ãраю, Христа забавляю, Вас с празниêом поздоровляю! А ви, люди, знайте, По êрашанці дайте.
Дивчина Палажêа Касьяненêо, Поêровсêое Ал. ó. 1884 ã. 77 Я малий похолоê, Родився в вівтороê, А в середó рано Мене в шêолó дано. Читаю, читаю, Нічоãо не знаю, Знаю аз та бóêи, Дайте êопійêó в рóêи.
Она же. 78 Я маленьêий хлопчиê, Ізліз на стовбчиê, У дóдочêó ãраю, Хріста забавляю,
76
Обідать носе, Боãа просе: − Зароди, Боже, жито, пшеницю, Жито, пшеницю – всяêó пашницю. Де пава ходе – там жито роде Де пава хвостом – там жито êóстом: Вслед за этим припев: На щастя, на здоровьє, на новеє літо, Уроди, Боже, жито, пшеницю і всяêó пашницю, Сію, вію, повіваю, вас с празниêом поздоровляю, З Новим ãодом і з Васильêами!
Парасêа Слобожансêая, 17 л., с. Свистóново Ал. ó., 1 января 1883 ã. ВЕЛИКОДНІ ПІСНІ 76 Я маленьêий хлопчиê, Ізлізó на стовбчиê, У дóдочêó ãраю, Христа забавляю, Вас с празниêом поздоровляю! А ви, люди, знайте, По êрашанці дайте.
Дивчина Палажêа Касьяненêо, Поêровсêое Ал. ó. 1884 ã. 77 Я малий похолоê, Родився в вівтороê, А в середó рано Мене в шêолó дано. Читаю, читаю, Нічоãо не знаю, Знаю аз та бóêи, Дайте êопійêó в рóêи.
Она же. 78 Я маленьêий хлопчиê, Ізліз на стовбчиê, У дóдочêó ãраю, Хріста забавляю,
76
Послала мати по цибóлю, А я не êóпив, Та таê óхватив, Чоловіê наãнав, Чóба обирвав, А я ідó, плачó, Стежечêи не бачó, Двері відченяю, Сльози óтираю Вас с празниêом поздоровляю!
Афанасий Свитлышный, 40 л., с. Вознесенêа Ал. ó., 25 деêабря 1878 ã. Ср.: Чóбинсêий. Трóды, ІІІ, 434, № 73.
ПСАЛЬМА 79 Ой Боже мій милостивий, Чим я свою дóшó спасó? Чи псалмами, чи псалтирями, Чи тайними милостинями? Яê вийдó я на ãорó висоêó, Та ãлянó в безодню ãлибоêó, Горять оãні невãасимії, Течóть річêи все пеêельнії, Ідóть дóші все спасеннії. А за ними анãели Гавриїл, Михаїл: – Чоãо, дóші, забарилися? – Райсьêі двері затворилися, А пеêельні відчинилися. Усі дóші посмóтилися .
Записано от странствóющеãо лирниêа Михаила Безродноãо, с. Ольãинсêое Мариóп. ó., 6 мая 1877 ã. ВЕСНЯНКА 80 Король по вãородó ходе. Король дівоê вибірає. Король, пристóпи близеньêо, Король, поêлонись низеньêо,
77
Послала мати по цибóлю, А я не êóпив, Та таê óхватив, Чоловіê наãнав, Чóба обирвав, А я ідó, плачó, Стежечêи не бачó, Двері відченяю, Сльози óтираю Вас с празниêом поздоровляю!
Афанасий Свитлышный, 40 л., с. Вознесенêа Ал. ó., 25 деêабря 1878 ã. Ср.: Чóбинсêий. Трóды, ІІІ, 434, № 73.
ПСАЛЬМА 79 Ой Боже мій милостивий, Чим я свою дóшó спасó? Чи псалмами, чи псалтирями, Чи тайними милостинями? Яê вийдó я на ãорó висоêó, Та ãлянó в безодню ãлибоêó, Горять оãні невãасимії, Течóть річêи все пеêельнії, Ідóть дóші все спасеннії. А за ними анãели Гавриїл, Михаїл: – Чоãо, дóші, забарилися? – Райсьêі двері затворилися, А пеêельні відчинилися. Усі дóші посмóтилися .
Записано от странствóющеãо лирниêа Михаила Безродноãо, с. Ольãинсêое Мариóп. ó., 6 мая 1877 ã. ВЕСНЯНКА 80 Король по вãородó ходе. Король дівоê вибірає. Король, пристóпи близеньêо, Король, поêлонись низеньêо,
77
Послала мати по цибóлю, А я не êóпив, Та таê óхватив, Чоловіê наãнав, Чóба обирвав, А я ідó, плачó, Стежечêи не бачó, Двері відченяю, Сльози óтираю Вас с празниêом поздоровляю!
Афанасий Свитлышный, 40 л., с. Вознесенêа Ал. ó., 25 деêабря 1878 ã. Ср.: Чóбинсêий. Трóды, ІІІ, 434, № 73.
ПСАЛЬМА 79 Ой Боже мій милостивий, Чим я свою дóшó спасó? Чи псалмами, чи псалтирями, Чи тайними милостинями? Яê вийдó я на ãорó висоêó, Та ãлянó в безодню ãлибоêó, Горять оãні невãасимії, Течóть річêи все пеêельнії, Ідóть дóші все спасеннії. А за ними анãели Гавриїл, Михаїл: – Чоãо, дóші, забарилися? – Райсьêі двері затворилися, А пеêельні відчинилися. Усі дóші посмóтилися .
Записано от странствóющеãо лирниêа Михаила Безродноãо, с. Ольãинсêое Мариóп. ó., 6 мая 1877 ã. ВЕСНЯНКА 80 Король по вãородó ходе. Король дівоê вибірає. Король, пристóпи близеньêо, Король, поêлонись низеньêо,
77
Король, êоãо вірно любешь? Король, тоãо поцілóєшь.
С. Гриãорьевêа (Кинсьêа) Алеêсандр. ó. Еêатер. ãóб., март 1885. Записана от дивчат. РУСАЛЬНІ 81 А Дрибó, дрибó, дрибóшечêи, Наївшися ãалóшечêи, Гиля, ãиля до води, Наївшися лободи.
Поêровсêое, Алеêсандр. ó. 82 Б Дрибó, дрибó, дрибóшечêи [Носив] в Петра ãалóшечêи. Петрові дочêи виãнали бичêа За ворітечêа, Бичоê не пасеться, Мичêа не прядеться, Став бичоê пастись. Стала мичêа прястись.
Андреевêа на Днепре Алеêсандровсêоãо ó. Еêатеринославсêой ãóбернии от Харитины Чóча, 1887, февр. 18. Во время песни двое детей берóтся за рóêи, ноãи ставят близêо ê ноãам, рóêи растяãивают. Таêим образом, очóтившись в наêлонном положении, êрóжатся, и топчóт ноãами, и поют. 83 Їхав êозаê битим шляхом, Зóстрів дівêó-семелітêó. − Здоров, здоров, вдовина дочêо, Одãадай же заãадочêó: Одãадаєш – моя бóдеш, Не одãадаєш – дóрна бóдеш. А шо світить êрóтó ãорó? А шо біжить без проãонó? А шо росте без êоріння? А шо ãрає – ãолос має? А що плаче − сльози траче? А шо вьєтсья êоло деревця?
78
Король, êоãо вірно любешь? Король, тоãо поцілóєшь.
С. Гриãорьевêа (Кинсьêа) Алеêсандр. ó. Еêатер. ãóб., март 1885. Записана от дивчат. РУСАЛЬНІ 81 А Дрибó, дрибó, дрибóшечêи, Наївшися ãалóшечêи, Гиля, ãиля до води, Наївшися лободи.
Поêровсêое, Алеêсандр. ó. 82 Б Дрибó, дрибó, дрибóшечêи [Носив] в Петра ãалóшечêи. Петрові дочêи виãнали бичêа За ворітечêа, Бичоê не пасеться, Мичêа не прядеться, Став бичоê пастись. Стала мичêа прястись.
Андреевêа на Днепре Алеêсандровсêоãо ó. Еêатеринославсêой ãóбернии от Харитины Чóча, 1887, февр. 18. Во время песни двое детей берóтся за рóêи, ноãи ставят близêо ê ноãам, рóêи растяãивают. Таêим образом, очóтившись в наêлонном положении, êрóжатся, и топчóт ноãами, и поют. 83 Їхав êозаê битим шляхом, Зóстрів дівêó-семелітêó. − Здоров, здоров, вдовина дочêо, Одãадай же заãадочêó: Одãадаєш – моя бóдеш, Не одãадаєш – дóрна бóдеш. А шо світить êрóтó ãорó? А шо біжить без проãонó? А шо росте без êоріння? А шо ãрає – ãолос має? А що плаче − сльози траче? А шо вьєтсья êоло деревця?
78
А шо сóшить êоло серця? − Хіба б же я дóрна бóла, Шоб я цьоãо не дãадала: Місяць світе êрóтó ãорó, Вода біжить без проãонó, Камень росте без êоріння, Сêрипêа ãрає – ãолос має, Соêіл плаче – сльози траче, Хміль вьється êоло древця, Любов сóшить êоло серця.
Ульяна Графсêая, 17 л, Кóшóãóмовêа Ал. ó., 8 января 1881 ã. ПЕТРІВЧАНІ ТА КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ 84 Кóпалочêа, Петрівочêа, На бережêó сóшилася, Дівêа Маринêа хвалилася: − Шо ó мене неньêа не рідненьêа Шо ó мене êоса до пояса; Шо ó мене личêо білесеньêе, Шо ó мене брівêи чорнесеньêі, Шо ó мене очі êаресеньêі, Шо ó мене слово вірнесеньêе!
Дивчина Мария Литвиненêо, 17 л., д. Несêóчная Мариóп. ó. Еêат. ãóб. 85 Кóпався Іван Та в водó óпав. А на Йвана хліб сажала, А на Петра вибірала. Співають на Івана Кóпала, яê стрибають через оãонь. Дівчата плетóть вінêи і êвічаються. Яê потóшать оãонь, то ві[н]êі óмочать ó водó і êидають на êапóстó, шоб велиêі ãолови бóли. Іноді та таêа виросте ãолова, шо нó!
Дивчина Оêсана Забарна, д. Кóшóãóмовêа, 1887 ã.
79
А шо сóшить êоло серця? − Хіба б же я дóрна бóла, Шоб я цьоãо не дãадала: Місяць світе êрóтó ãорó, Вода біжить без проãонó, Камень росте без êоріння, Сêрипêа ãрає – ãолос має, Соêіл плаче – сльози траче, Хміль вьється êоло древця, Любов сóшить êоло серця.
Ульяна Графсêая, 17 л, Кóшóãóмовêа Ал. ó., 8 января 1881 ã. ПЕТРІВЧАНІ ТА КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ 84 Кóпалочêа, Петрівочêа, На бережêó сóшилася, Дівêа Маринêа хвалилася: − Шо ó мене неньêа не рідненьêа Шо ó мене êоса до пояса; Шо ó мене личêо білесеньêе, Шо ó мене брівêи чорнесеньêі, Шо ó мене очі êаресеньêі, Шо ó мене слово вірнесеньêе!
Дивчина Мария Литвиненêо, 17 л., д. Несêóчная Мариóп. ó. Еêат. ãóб. 85 Кóпався Іван Та в водó óпав. А на Йвана хліб сажала, А на Петра вибірала. Співають на Івана Кóпала, яê стрибають через оãонь. Дівчата плетóть вінêи і êвічаються. Яê потóшать оãонь, то ві[н]êі óмочать ó водó і êидають на êапóстó, шоб велиêі ãолови бóли. Іноді та таêа виросте ãолова, шо нó!
Дивчина Оêсана Забарна, д. Кóшóãóмовêа, 1887 ã.
79
ЖНИВАРСЬКІ, КОСАРСЬКІ, ГРЕБОВЕЦЬКІ ТА ПОЛІЛЬНИЦЬКІ ПІСНІ 86 Уже сонце на тинó, Я додомó полинó, Полинóла б я – Неволя моя. Яêби моя воля, Я б сиділа дома, В садочêó під вербою, Над холодною водою1.
Парасêа Калимова, с. Санжаровêа Ал. ó., 3 мая 1885 ã. 87 (Гребці êосарям) Ой êосарі, êосарі, Кóсають вас êомарі, Кóсають і нас, Та все через вас. А на нашій повозці, Самі чорнобровці2, А на вашім возі Чорти ãоломозі3.
Дед Ниêита Джиãирь, Кóшóãóмовêа Ал. ó., 29 ноября 1887 ã. 88 Гребці ãребцям (Одна слобода дрóãій) Наші ãребці яê ãребці, Балабенці яê старці, У чорній одежі, Бо бісові лежні, Чорні яê циãани, Стидêі, препоãані.
Оêсана Забарна, 17 л. Кóшóãóмовêа Ал. ó., 3 ноября 1888 ã.
Співають, яê полять, або ãромадять. Певица. Дівчата і молодиці. 3 Хлопці і чоловіêи. 1 2
80
89 Гребці панó-хазяїнó Ой дай, Боже, дощ, Аби не мороз, На панове сіно, Шоб попілом сіло, А нам шоб не дóшно, Додомó не сêóшно. Ой дай, Боже, дощ, Аби не мороз, Шоб зверхó прилило, А зісподó приãнило… Співають, бóло, панам люди в ãребовицю.
Палажêа Килимова, с. Санжаровêа, 1 мая 1886 ã., Ал. ó. 90 Панó-хазяїнó Наші пани пóãачі, Держать челядь до ночі, Чóжі соловейêи – Пóсêають раненьêо; Пóсêають óдень Молодіх людей.
Вера Шевцова, Алеêсандровсê, 1887 ã. 91 У чóжоãо пана Їдять êалачі, А ó нашоãо чóхи… Ще й хліб ó печі; Поêи стане, подóмає, Та поêи намнеться, То таê і минеться.
Вера Шевцова, Алеêсандровсê, 1887 ã. 92 Перед вечером Уже сонце êотиться, Нам додомó хочеться, Хочеться давно,
81
А ми не йдемо (2) Приêазó ждемо. Поêи пан приêаже, Парó êоней запряже, Сідай поãаняй – Боже, помаãай; Сідай та й біжи, – Боже, поможи. Отченяй, пане, ворота, − Їде твоя робота, Велиêа й мала. До твоãо двора. У нашоãо пана їдять êалачі, А ó вашоãо чóхи… і хліб ó печі.
Дивчина Вера Шевцивна, 18 л., Алеêсандровсê, 21 оêт. 1885 ã. 93 Одчиняй, пане, поãріби, Бо вже сіна наãребли. Одчиняй, пане, ворота, Бо їде твоя робота, Чи рад же ти їй, Роботі своїй? Одчиняй, пане, хатó, Давай ãребцям платó, Одчиняй êомірêó Та давай ãорілêó, А яê не даси, Більше не проси, Бо не підемо Й не поїдемо.
Палажêа Оныщенêова (Смоливна), 17 л., с. Веселое Мелитоп. ó., 12 мая 885 ã. 94 Приêазчиêó (Приспівóють, яê побачóть, шо їде приêазчиê) Шо ж то їде – віз, віз. А на возі біс, біс! І êоняêа ворона, І чортяêа поãаня;
82
І êоняêа вороняêа, Поãаня чортяêа!
Палажêа Килимова, с. Санжаровêа Алеêс. ó., 3 мая 1885 ã.
95 А ó нашоãо приêазчиêа Рябая êобила, Рябая êобила, − Жінêа чорнобрива. У нашоãо приêазчиêа Нема штанів ні êлаптиêа, Ой нема, нема, Сама очêóрня, Сама очêóрня, Та й та поãнила; Очêóр óвірвавсь, Приêазчиê…
Парасêа Диденêова, 46 л., с. Гриãорьевêа Ал. ó., 6 ноября 1876 ã. 96 А ó нашоãо приêазчиêа рябий лошачоê, Бодай томó приêазчиêó сімсот болячоê! От êóреня до êóреня ряба жаба лізла, Бодай томó приêазчиêó ãолова облізла!
Дивчина Алеêсандра Савченêо, с. Тарасовêа Еêатерин. ó., 25 ноября 1913 ã. 97 Десятниêó Наш десятніê нешêреба, Нам таêоãо не треба, Нам треба хлопця, − Десятніêа молодця, – Не таêоãо шолóдивця.
Дивчата Явдоха и Палажêа Самарсêие, д. Красноêóтовêа Ал. ó., 3 авã. 1888 ã. 98 А ó нашоãо десятниêа Синя поясина, Через плече з носа тече,
83
Через ãóбó слина. А ó чóжоãо десятниêа обідать пора. А ó нашоãо, проêлятоãо, Ще й дóмêи нема.
Дивчата-полильницы, с Гриãорьевêа на р. Конêе Алеêс. ó., 12 мая 1885 ã. 99 Кóхарю или стряпóхе (Перед вечерей) Уже сонце в очерет, Нам хочеться вечерять, Бодай наварило, – Живіт яê барило; Бодай напеêло, – Живіт яê відро.
Палажêа Онищенêова, 17 л., с. Веселое Мелитопольсê. ó., 12 мая 1885 ã. 100 Ой здорова, тетеря, Чи ãотова вечеря? А яê не ãотова, − Бóло б сидіть дома, Я яê ãотовеньêа, − Давай веселеньêо.
Палажêа Клименêова, с. Санжаровêа Ал. ó., 3 мая 1885 ã. 101 Парням дрóãоãо села Балабенсьêі парóбêи, – Сêазать правдó – дóраêи, Кóшóãóмівсьêи парóбêи – Сêазать правдó, êозаêи. Пішли балабенці на лóãа, Та піймали êомаря, Стали сóди сóдити, Яê êомаря ділити: Яêимові – леãóшêи, Шо ó ….. матері подóшêи, А Йванові ребра шмат,
84
Шо зостарівсь й не жонат, А Зіньêові печінêа, У ….. хатó с пречілêа, Михайлові хвостище, Кóди іде та й …..
Партия хлопцев-êосарей, д. Кóшóãóмовêа Алеê. ó., 1885 ã. 102 Полильниêи полильниêам У нас польці, яê польці, А ó попа яê старці, Ходять по селó, Просять êісілю, Ніхто не дає, Стида завдає. По цім боці ãоловаті, По тім боці череваті; По цім боці êóãи, По тім боці ê…
Вера Шевцивна, 18 л., Алеêсандровсê, 21 оêт. 1885 ã. 103 А ó нас польці, яê польці, А ó Шапаря1 яê старці. Ой Боã йомó дав, Шо таêих набрав, У чорній одежі, Бо чортові лежні.
Дивчата-полинницы, с. Аóли, Еêатер. ó., 1889 ã.
104 Ой чиї то полінниêи, Кажóть люди, бездільниêи, Сапи поламали, Та й спать поляãали. Ой ви хлопці безштаньêи, Заспівайте веснянêи, 1
Прозвище поется по выборó рабочих. «А нó заспіваємо Шапареві». «А нó – Свірниêові, Бейãóлó».
85
Зімó пролежали, Штанів не предбали.
Орышêа Похильна, 17 л., Розóмовêа Еêатерн. ó. 14 ноября 1887 ã.
СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ КОЗАЦЬКІ ПІСНІ 105 А Мать ãонит сына из домó Гомін, ãомін по діброві, Тóман поле поêриває, Мати сина виряжає, – Іди, синêó, пріч од мене, Нехай тебе тóрêі óб’ють, Нехай тебе оãні спалять, Нехай тебе звірі з’їдять, Нехай тебе води втоплять. – Мене, мати, тóрêи знають. Вони мене не зарóбають, Вони мені êоня дадóть; Мене, мати, оãні знають, – Яê я ідó – потóхають; Мене, мати, звірі знають, Яê я ідó – óбіãають; Мене, мати, води знають, Яê я ідó – то втихають. Гомін, ãомін по діброві, Тóман поле поêриває, Мати сина завертає: – Вернись синêó, додомоньêó, Змию, счешó ãоловоньêó, Постелю тобі постеленьêó. – Змиють, мати, дрібні дощі, А росчешóть ãóсті терни, В чистім полі травиченьêа,– То то ж моя й постіленьêа.
Федор Михайлович Кныриê. Языêово Еêатеринославсêоãо óезда, 29 ноября 1888 ã.
86
Зімó пролежали, Штанів не предбали.
Орышêа Похильна, 17 л., Розóмовêа Еêатерн. ó. 14 ноября 1887 ã.
СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ КОЗАЦЬКІ ПІСНІ 105 А Мать ãонит сына из домó Гомін, ãомін по діброві, Тóман поле поêриває, Мати сина виряжає, – Іди, синêó, пріч од мене, Нехай тебе тóрêі óб’ють, Нехай тебе оãні спалять, Нехай тебе звірі з’їдять, Нехай тебе води втоплять. – Мене, мати, тóрêи знають. Вони мене не зарóбають, Вони мені êоня дадóть; Мене, мати, оãні знають, – Яê я ідó – потóхають; Мене, мати, звірі знають, Яê я ідó – óбіãають; Мене, мати, води знають, Яê я ідó – то втихають. Гомін, ãомін по діброві, Тóман поле поêриває, Мати сина завертає: – Вернись синêó, додомоньêó, Змию, счешó ãоловоньêó, Постелю тобі постеленьêó. – Змиють, мати, дрібні дощі, А росчешóть ãóсті терни, В чистім полі травиченьêа,– То то ж моя й постіленьêа.
Федор Михайлович Кныриê. Языêово Еêатеринославсêоãо óезда, 29 ноября 1888 ã.
86
106 Б Тóман поле поêриває, Мати сина виряжає. – Та іди синêó прічь від мене, Через тебе бóча ó мене! – Ой я дома та й не бóдó, Єсть ó мене три сестриці, Три сестриці жалібниці, Шо найстарша – êоня веде, Середóльша – сідло несе, Наіменьшая – ãірьêо плаче. Не плач, сестро, не жóрися, Та додомоньêó вернися; Та набери пісêó жменю, Посій йоãо на êаменю, Вставай, сестро, ранесеньêо, Поливай пісоê частесеньêо, Ой яê, сестро, пісоê зійде, – Тоді брат твій з війсêа прийде. – Нема дощó, – нема сходó, Нема брата із походó.
Аãафья Несторовна Графсêая, 17 л., Кóшóãóмовêа Алеêсандровсêоãо óезда, 15 сентября 1891 ã. Ср.: Маêсимович. Уêраинсêия народ. песни 1834 ã. стр.137; Чóбинсêий. V, 890, 937 вар. 9–й, 976. вар. 67; Заêревсêий. Старосвет. бандóр. I, 94; Баллина. Уêраинсêие песни, стр. 39. „Кіев. Стар.", 1882, ІV, 492; Головацêий, I 174, 173, 97; Сóмцов в Этноãраф. Обозр.1893, êн. I. Сторожевой êозаê 107 А Девóшêа бóдит êозаêа и óêазывает в поле ордó Ой ãай мати, та не ãай мене, В далеêó дороãó виряжай мене. Тепер нічêа та темненьêая, В степó дороãа та далеêая. Їхав полем, їхав дрóãим, Став на третє повертати, Став сон йоãо обнімати. Преп’яв êоня до билиночêи, Схилив ãоловоньêó до моãилочêи, Прийшла ê йомó молода дівчиноньêа,
87
Та вирвала билиночêó, Та вмочила в водиченьêó, Та вдарила по личеньêó. – Встань, êозаче, пробóдися, В чисте поле подивися: Ой óже ж орда настóпає, Хоче вона êоня взяти, Тебе, молодоãо, зарóбати, Після êоня та êінь бóде, Тебе, молодоãо, повіê не бóде. – Мабóть мене вірно любиш, Що до êоня рано бóдиш? – Яêби тебе не любила, То я б тебе не бóдила.
Дед Авêсентий Орел, 65 л., Кóшóãóмовêа Алеêсандровсêоãо óезда, 6 апреля 1888 ã. 108 Б Чоãось спиться, дрімається, Кінь вороний спітêається. Пóстю êоня ó долиночêó, Ляжó заснó на часиночêó. Не спав êозаê ãодиночêи, Прийшла ê йомó дівчиночêа Та вирвала три травиченьêи, Та вмочила в êриниченьêó, В холоднóю водиченьêó, Та сприснóла на личеньêо. – Устань, серце-êозаченьêó, Бо óже орда настóпає: Хоче тебе зарóбати, Коня твоãо собі взяти; Візьме êоня вороноãо, – Тебе óб’є молодоãо, Візьме êоня ще й подóшечêó, Тебе óб’є, моãо дóшечêó; Візьме êоня ще й сіделечêо, Тебе óб’є, моє сердечêо; Візьме êоня ще й наãаєчêó, Тебе óб’є, мій êоханчиêó.
Захарьêо Вовê, 22 л., Гриãорьевêа на р. Конêе, Алеêсандровсêоãо óезда, 14 марта 1888 ã.
88
Конец песни, видимо, последней редаêции; ее и теперь поют девóшêи в поднепровсêих селах. Сравн.: Антонович и Драãоманов. Истор. песни, I, 139 – 145; Чóбинсêій. Трóды, V, 94, 837, 1196; Мордовцев. Малорóссê. литер. сборн., стр. 242; Баллина. Уêр. писни 73; Записêи Юãо-Западн. Отд. И. р. Г. О., 11, 548. К менее полномó вариантó той же песни, записанномó от 88летнеãо старца в д. Кóшóãóмовêе, мы имеем следóющее, полное интереса, пояснение. Колись бóли велиêі набіãи. Оце, шо по степó моãили, – тóт, бóло, все стоять верхові êозаêи і виãлядають ордó. Яê тіêо побачóть здалеêа êóряв1, або звір біжить відêіль, – ото вже і знай, шо орда недалеêо. Козаêи тоді і дають знать в слободи або êошовомó. Вночі, бóло, припаде êозаê до землі та й слóха. Яê стóãонить2 земля, – то ото сóне орда. Тоді запорожці розêладають на моãилах оãнища3 а самі на êоней та й сêаêають до своãо станó. Поêи добіжать, то êошовий óже і на êоні ãрає, óже і бóбни (літаври) ãóдóть. Яê êозаêів велиêа сила, то ордó, бóло, не пóстять в слободó, а стрічають її в степó: де наãибають4 – там її і виêолять… 109 Ой їхав êозаê Та через байраê, Байраê похилився, Козаê зажóрився, А за ним, за ним Отець й матóся: – Не їдь, синó, вернися! − Ой не вернóся, моя мати: В мене êінь вороний, Я й сам молодий, Підó воювати. Ой чорна ãрива Перси поêрила Коню ворономó, − Взяли ляхи в неволеньêó Козаêа молодоãо. 1
Столб пыли. Слышен ãлóхой ãóл, топот. 3 Костры. 4 Настиãнóть. 2
89
– Беріть, ляхи, – êаже мати, – Сóêна і жóпани, Ще й êоня вороноãо Та не беріть в неволеньêó Козаêа молодоãо! Забрали ляхи сóêна й жóпани, Ше й êоня вороноãо, Взяли, взяли в неволеньêó Козаêа молодоãо. Взяли йоãо та повезли Горами й долинами, Зняли йомó ãоловоньêó Між трьома моãилами.
Записано от стариêа Немнихи с. Блаãодатное Мариóпольсê. óезда Еêатеринославсêой ãóбернии. 110 Козацêая слóжба (тóроê и тóрêеня) Не жóрь мене, моя мати, Бо я жóрбó і сам знаю, Три дні з êоня не вставаю, З стремен ніжоê не виймаю. Під êрóчею, під сêелею, Сидить тóроê з тóрêенею, Та все ж теє сóêно êроє. Комó ж теє сóêно придостанеться: Чи сотничêó, чи полêовничêó, А чи томó êозаêові, Шо шабельêа при боêові?
Евфросинья Лисовая, 15 лет., дер. Кóшóãóмовêа Алеêсандровсêоãо óезда, 18 оêтября 1887 ã. Сравн.: Антоновича и Драãоманова, Историч. песни т. І, стр. 262, “Поездêа в Крым” с 23 строêи до êонца; Чóбинсêий. Трóды этноãрафич.-статистич. эêспед. в Западно-Рóссêий êрай, т. 5, стр. 947. 111 Выезд êозаêа Отец, мать просят вернóться. Сын надеется на êоня и óезжает. Встреча с поляêами в лесó. Козаê попадает в неволю. Смерть междó тремя моãилами. Ой зачóв êозаê, Зачóв молодий,
90
Хóдó славоньêó на себе, Він êоня сідла, З дворó виїзжа, Їде на Уêраїнó. А за ним, за ним Отець, матóся: – Не їдь, синêó, – вернися! – Ой не вернóся, Отець, матóся, Поїдó на Уêраїнó, У мене êинь вороний, Сам я молодий, То я й там не заãинó. Золота ãрива Перси поêрила Кониêó ворономó, Біле личеньêо, Чорнії брови Козаêó молодомó. Ой їхав êозаê Через ãай–байраê, Став êоня напóвати. А за ним, а за ним Превражі ляхі: Хотять êозаêа взяти. – Ой беріть ãаман, Беріть з ãрошима, Ще й êоня вороноãо, Тіêо не беріть ó неволеньêó Козаêа молодоãо. Ой взяли, взяли Гаман з ãрошима, Ще й êоня вороноãо, Ой взяли, взяли ó неволеньêó Козаêа молодоãо. Повели ãорами, Ще й долинами, Та зняли, зняли Та ãоловоньêó Між трьома моãилами.
Еêатерина Петровна Новицêая. Аóлы Еêатеринославсêоãо óезда, 1871 ãод.
91
112 А Казацêая ãолота и боãачи-дóêи Пренебрежительное отношение боãача ê ãолоті.– Атаман – застóпниê ãолоты.– Расправа с боãачем Ой хмариться, тóманиться, – став дощ наêрапать. – Блаãослови, отамане, намет напинать! Котрі дóêи-баãатії,– ті в наметі сіли, Котрі бідні сіромахи – тії не посміли, Взяли êвартó, дрóãó з жартó, – та на дощі сіли. Іде отаман від êóреня, – стало йомó жаль, Сêинóв с себе ãолóбий êаптан, та й намет нап’яв. – Дай же, Боже, отамане, шоб віê віêóвав, Шо над нами, сіромами, ти намет нап’яв. Вийшов боãач, вийшов дóêач, – насміхається: – Ой за шо та ãолотоньêа напивається?... Ой яê ãóêнóв пан отаман та на свою силó: – Візміть дóêó за чóб, за рóêó, та провадьте в шию! Один веде за чóпринó, дрóãий дóла б’є; – Не йди тóди, вражий синó, де ãолота п’є! Пішов баãач, пішов дóêач, не оãлядався, Коãо стріне, – заêазóє, шоб не насміхався.
Дмитрий Степанович Быêовсêий, 73 лет, м. Ниêополь Еêатеринославсêоãо óезда, 11 июля 1894 ã. Сравни: Метлинсêій. Народныя южно-рóссêия песни,449; Костомаров. История êозачества, «Рóссê. Мысль», 1880 ã., авãóст, стр. 12; Чóбинсêий. Трóды 5, 995; Эварницêий, Запорожье, 2, 221. 113 Б Оêазанный боãачем прием Люба-мила беседоньêа, де ãолота пьє, А ще лóчче, а ще êраще, де отаман є. Ой хмариться-тóманиться, став дощ наêрапать, Гей, пора нам, хлопці, славні молодці, намет напинать. Напьяли намет, намет червоний, ãолóбії стіни, Котрі дóêи, все баãаті, під наметом сіли, Котрі бідні, ще й безсчастні, ті й не посміли, Взяли êвартó, дрóãó з жартó – та й на дощі сіли. Прийшов до їх отаман їх, та й жалóвать став, Сêинóв з себе ãолóбий êаптан та й намет напьяв. Тепер, хлопці, добрі молодці, бóдемо й ми пить, А хто бóде насміхаться, – то бóдемо бить…
92
Прийшов баãач, прийшов дóêач – насміхається: – За віщо ця вража ãолота напивається? Ой яê êриêнóв пан отаман та на свою силó: – Ой беріть, беріть превражоãо дóêó та штовхайте в шию!.. Один бере за чóпринó, дрóãий в шию бьє: Ой не ходи, сêóрвий синó, де ãолота пьє… Ходе шинêарь по баãачах – все долãи справляє, А ãолота заробляє – заêлад виêóпляє.
Деды – Трофим Ковбаса и Федор Книриê, с. Языêово (Федоровêа) Еêатеринославсêоãо óезда, 4 авãóста 1887 ã. Ср.: Метлинсêий, Южно-рóссê. песни, стр. 449; Чóбинсêий. Трóды, V, 955-56.; Лысенêо, IV, № 6; Драãоманов, Полит. писни óêраинсê. народа, І, 9, 10. 114 В Ой хмариться, тóманиться, дрібен дощиê іде, Веселая беседоньêа, де ãолота пьє. Ой хмариться, тóманиться, став дощ наêрапать, Гей, пора нам, хлопці, добрі молодці, намет напинать. Напьяли намет, намет червоний, ãолóбії стіни, Котрі дóêи, все боãатії, ó наметі сіли, Котрії біднії, та ще й бесчастнії, ті й не посміли, Взяли êвартó, дрóãóю з жартó, та й на дощі сіли. Прийшов до їх отаман їх, та й жалóвать став. Сêинóв з себе ãолóбий êаптан та й намет напьяв. Тепер, хлопці, добрі молодці, бóдемо й ми пить, А хто бóде насміхаться, – то бóдемо бить. Прийшов баãач, прийшов дóêач, – насміхається: – За віщо ця несчастна ãолота напивається? Обізвався пан отаман ãолоті з намета: – Візьміть дóêó за чóб, за рóêó, та виведіть ãеть! Один взяв за рóêó, дрóãий за чóпринó, третій дóла бьє! – Не йди, баãач, превражий дóêач, де ãолота пьє! Бідна ãолота розãорювала та й заãóляла, А яê не стане – розãорюєм, та впьять бóдем пить, А хто бóде насміхаться, – тоãо бóдем бить.
Дед Мартын Власович Кравец-Заиêа, 78 л., с. Новые Кайдаêи Еêатеринославсêоãо óезда, 9 мая 1887 ã.
93
Ср.: Новицêий. Историч. песни 1908 ã. стр. 79; Метлинсêий. Народн. южно-рóссê. песни, 499; Костомаров. «Рóссê. Мысль», авã. 1880. стр. 12; Чóбинсêий. Трóды, V, 955; Эварницêий, Запорожье, 11, 221. 115 Ой бобре, бобре, Чи знаєш ти річêи добре? – Ой яê же їх я не знаю, Шо я в річêах проживаю. Із востоêа до вершини Сімсот річоê, ще й чотирі, Усі вони в Дніпр óпали, Дніпрó правди не сêазали, Шо хвалиться Лиман морю, Шо взяв Дніпро свою волю: Свої ãирла прочищає, Лиман-море засипає. Одна річêа Самарочêа, Вона збоêó в Дніпро впала, Дніпрó правдó всю сêазала: – Добре, Дніпре, волю брати. Шо ми даєм панóвати – Нови ãірла промиваєм, Старі пісêом засипаєм… Ой Лимане, Лиманочêó, Шо по тобі походило: А чи ãóси, чи лебеді, Чи êозаêи все молоді? – Ой не ãóси, не лебеді, Козаченьêи все молоді.
Дед Олеêса Хрисанфов. Яêóба,71 ãод, д. Варваровêа Павлоãрадсêоãо óезда, 14 авãóста 1894 ã. 116 А Казаêи и Днепр Дóрное предчóвствие пóãача. – Казаê тосêóет по братьям и спрашивает ó Днепра бродов. – Жалоба Лимана.– Предание – Ой не пóãай, пóãаченьêó, В зеленомó байраченьêó! – Ой яê мені не пóãати, Шо хотять байраê вирóбати, А мені ніãде та прожити,
94
Ніãде мені ãнізда звити, Малих дітоê виãлядіти. Та й запóãав пóãаченьêо В зеленомó байраченьêó... Горе мені на чóжині, Шо не вêóпі брати мої: Шо один в Січі отаманом, Дрóãий в Польші ще й ватаãом, Третій дейна, дейниченьêо, Проїзжає êониченьêом, А стиха ж він проїзжає, Дніпра батьêом називає. – Ой ти Дніпре, ой ти батьêó, Кажи ж мені всю правдоньêó: А де броди ãлибоêії, А де броди міленьêії? – А де êрóчі висоêії, – То там броди ãлибоêії, А де êрóчі низеньêії, – То там броди міленьêії... З óстья моря до вершини Сімсот річоê, ще й чотирі, Та всі вони в Дніпр óпали, Дніпрó правди не сêазали; Одна річêа – Кайнарочêа – Збоêó вона в Дніпр óпала, Дніпрó правдó розêазала: – Жалóється Лиман морю, Шо Дніпр робе свою волю, Свої ãирла1 прочищає, Йоãо тоні2 засипає. Пояснение певна: 3а запорожців баãато водилось пóãачів: бóли вони по всіх байраêах, бóла їх сила на Дніпрі по сêелях, а ще більше в Велиêомó Лóзі. За ãод перед тим, êажóть, яê зрóйновано Запорожжя, пóãачі êричали день і ніч. Вони чóли êозацьêó поãибель, чóли і свою, бо яê пішла земля в розділ та стали рóбать ліс, то і пóãачам міста не стало… В цій пісні êозаê розмовляє с пóãачем і обидва сóмóють.
Дед Ниêита Джãиãирь, 88 л., д. Кóшóãóмовêа Алеêсандровсêоãо óезда, 29 деêабря 1887 ã.
1 2
Протоêи. Рыбачьи плавêи, ãде забрасывают сети.
95
117 Б Казаê, не пользóющийся славою, тосêóет по братьям. – Обращение ê Днепрó óêазать броды и перевозы. – Ответ Днепра, – чем он славен. – Жалоба Лимана Ой не сам я йдó слободою: Ведóть мене ãромадою, Називають бóрлаêою, Моãо брата розбишаêою, А моãо êоня пробіяêою. Горе ж мені на чóжині, Шо не вмісті брати мої: Шо один в Січі отаманом, А дрóãий десь ще й ватаãом. Сам я, молод, понад Дніпром хожó, Дев’ятеро êоней вожó, На десятомó, ворономó, роз’їзжаю, Дніпра братом називаю. – Сêажи, Дніпре, сêажи, брате, Сêажи мені óсю правдó: Сêажи броди бóрлацьêії. Ще й перевози êозацьêії? З óстья моря до вершини, Сім сот річоê ще й чотирі, Та всі вони в Дніп óпали, Дніпра правди не питали; Одна річêа Сінявочêа Дніпра правди все питала, Рідним батьêом називала. – Ой ти Дніпре, – чим ти ясен, Чим ти ясен, чим ти êрасен: Чи своєю довжинею, Глибинею, ширинею, Чи êрóтими береãами, Чи жовтіми все пісêами, А чи темними лóãами? Ой ясен я êозаêами, Козаêами й бóрлаêами, Бóрлаêами й рибалêами: Вони ж мене звеселяють, Вони з мене добич мають. Жалóється Лиман морю,
96
Шо Дніпр óзяв свою волю; Свої ãирла прочищає, Лиман-море засипає.
Дед Василий Ганчаренêо-Панасенêо, с. Вознесенêа Алеêсандровсêоãо óезда, 1875 ã. 118 Днепр. Казаê спрашивает ó батьêа-Днепра правды. Разãовор соêола с орлом. Одиноêий êозаê тосêóет за братьями и спрашивает ó Днепра бродов и перевозов. Речêа Синявочêа спрашивает ó Днепра правды. Жалоба Лимана на Днепр. Первыя 15 строê тождественны с песн. ó Чóбинсêаãо V 946, № 22 Я сам, молод, понад Дніпром хожó, Девьятеро êоней вожó, На десятомó розьїзжаю, Дніпра батьêом називаю. – Ой ти Дніпре, рідний батьêó, Сêажи мені всю правдоньêó: Сêажи мені броди свої, Броди свої песчанії1, А переправи êозацьêії?! З óстья моря до вершини, – Сімсот річоê ще й чотирі, Та всі ж вони в Дніпр óпали, Дніпра правди не питали. Одна річêа Синявочêа, Та і тая в Дніпр óпала, Дніпра правди роспитала: – Ой ти, Дніпре, рідний брате, Сêажи мені всю правдоньêó, Чим ти силен, чим ти êрасен? – Ой силен я все річêами, Та êрóтими бережêами, Жовтеньêіми пісочêами; Ой êрасен я êозаêами, Молодими рибалêами, Вони мене звеселяють, Вони з мене добич мають. Жалóється Лиман морю Шо Дніпр óзяв свою волю, 1
По дрóãим неполным вариантам “Самарьсêіи”, “Саврасьêіи”.
97
Шо свої річêи прочищає, Лиман–море засипає.
Яêов Леонтьев. Шóт, 65 л. из с. Вознесенêи Ал. ó. Остр. Хортица, в êóрене на баêше. 4 авãóста 1885 ã. 119 Казаê и Днестр На тó же темó Горе мені на чóжині, Шо не вмісті брати мої: (2) Шо одін ãайном – Понад Дністром, (2) Дрóãий ãайном, – В Січі отаманом, (2) Третій ãайном,– Дейнеãою. (2) Понад Дністром іде Дев’ятеро êоней веде, На десятомó роз’їзжає, Дністра братом називає. – Ой ти, Дністре, мій братіêó, Сêажи мені всю правдоньêó: Де ж я тебе перебредó, Сірих êоней переведó? – Ой іди, ãайно, понад Дністром, А там бóдóть ãóсті терни, Гóсті терни, часті броди, – Ой там живóть мої брати, Мої брати Шаврастії, А перевози бóрлацьêії. То там же ти перебредеш, Сіріх êоней переведеш, Тоді мене братом назвеш.
О-в Хортица на Днепре, Еêатеринославсêоãо óезда., 31 авãóста, 1903 ã., записано от Антона Кóхненêа, 70 л., зашедшеãо из с. Гриãоровêи Попельнастовсêой вол. Верхнеднепровсêоãо óезда. 120 Козаê выбивается из неволи На пóти просит êóêóшêó óêазать дороãó Ой ó полі êозаê блóдить, Під собою êоня нóдить, Приблóдився він до ãаю,
98
Аж до тихоãо Дóнаю. Ой став êоня напóвати, Стала йомó зозóля êóвати. – Зозóленьêо, моя неньêо, Заêóй мені жалібненьêо Та поêажи шлях-дороãó, Кóда їхати до родó. Ой до родó, до родини, Ще й до вірної дрóжини. Зозóленьêа заêóвала, Шлях-дороженьêó вêазала, Поêазала шлях-дороãó, Ще й до родó-родини, До вірної дрóжини, Ой до вірної дрóжини, До маленьêої дитини.
О-в Хортица на Днепре, Еêатеринославсêой ãóб., 31 авã. 1903 ã., Записано от Антона Кóхненêа, 70 лет, зашедшеãо из с. Гриãоровêи Верхнеднепровсêоãо óезда. Дрóãой вариант, записанный от старóхи в Алеêсандровсêом óезде, в селе Поêровсêом, заêанчивается: Вêажи мені тó дороãó, Кóди їхати до родó, Ой до родó, родиноньêи, До отця, рідної неньêи.
Аãафья Саенêова, 52 л., 23 июня 1888 ã. 121 Козаê вспоминает молодость и тосêóет о настоящем Ой літа, літа та соêолоньêо Та по своїх висоêостях; Плаче êозаê, ще й ридає А по своїх молодостях. А шо молодості не ãордості, На серденьêó тóãи мноãо, Чи всім людям жóрба, печаль, А чи тільêи мені одномó? Та êоли б мені êониê сивий, Або мені жóпан синій, Бóв я б в Січі отаманом
99
Над своїми êозаêами. Гей ви хлопці молодії, Єсть ó вас êоні воронії, Єсть ó вас сідла дороãії, І вóздочêи золотії, Сідайте самі молодії: Бóдем тóрêа воювати, Крóãом землю одбирати; Одберемо степи й лóêи Та з обома лиманами, Бо тепер ніãде нам прожити Все за вражими панами…
Аêсентий Федорович Орел, 60 л., Кóшóãóмовêа Алеêсандровсêий óезд, 28 деêабря 1885 ã. 122 Гибель тóрецêоãо êорабля. – Пожар в степи Чорна хмара настóпає, Дрібен дощиê наêрапає, Синє море доповняє І тóрецьêій êараблиê затопляє. Витопило війсьêа сороê тисяч, Сороê тисяч ще й чотирі. Йшли êозаченьêи з Уêраїни, Вели вони êоні воронії, Пов’язали до ялини, Стали спочивати êрай моãили Та зробили ãóбêи із рожини. Виêрисали оãню с-під прóжини І пóстили пожар по долині. І êомиш-травêа поãоріла, Солов’їне ãніздо запалили, Староãо соловейêа ошмалили, Солов’їні дітêи поãоріли. Полетів соловей до зóзóлі. – Зозóленьêо, наша ãосподиня, Ой пропали ж мої діти, Ой пропав я, ніãде дітись! – Хіба тобі, соловійêó, не êазала, Шоб не мостив ãніздечêа êрай лóжечêа, Помости ãніздечêо в чистім полі, На висоêім древі, на тóполі,
100
Ніхто тоãо древа не зрóбає, Ніхто соловейêа не піймає.
Анифат Сидоров. Дейна, 50 л., с. Вознесенêа Алеêсандровсêоãо óезда, 30 ноября 1887 ã. 123 Смерть êозаêа Із-за ãори сніжоê летить, А в долині êозаê лежить, На моãилó ãоловою, Очі вêриті мóравою, А рóченьêи êитайêою. Шо ó ноãах êониê сêаче, А в ãоловах ворон êряче. Ой ти êоню вороненьêий, Не сêач же ти перед мною. Сêач доріжêой стовбовою, До отецьêоãо дворця, До преêрасноãо êрильця. Несе батьêо вівса, сіна, Мати пита: – Де дів сина? – Не плач, мати, не жóрися, Бо вже твій син оженився, Узяв жінêó-êоханочêó, – В чистім полі земляночêó, Тóда вітер не завіє І соничêо не заãріє; Нема віêон ó тій хаті – Не заãляне рідна мати; Нема віêон, ні дверець, – Не заãляне і отець.
Степанида Серãиенêо, 17 л., д. Синеãóбовêа Алеêсандровсêоãо óезда, 5 мая 1909 ã. Ср.: Заêревсьêий. Старосвитсê. бандóриста, І, ІІ и 52; Мордовцов. Литерат. сборн. стр. 239, (Запис. Костомаров); Маêсимович. Уêр. народ. песни, стр. 150-154; Чóбинсêий. Трóды, V, 941. 124 Козаê óмирает под явором. Плач вдовы. Казаê óмирает под явором и жалеет, что неêомó похоронить Шóмить, ãóде дібрівоньêа, Плаче, тóже óдівоньêа,
101
Тóже, плаче, ще й ридає, На дібровó поãлядає. У діброві явір стоїть, Під явором êозаê лежить, В правій рóці êоня держить, А лівою росó бере Та до своãо серця êладе. Серце моє, живóчеє, Ліце моє êрасющеє, Пора серцю померать, Та ніêомó поховать. Поховають добрі люди, Яê ó мене за що бóде.
26 сентября 1887. с. Андреевêа Алеêсандровсêоãо óезда, Еêатеринославсêой ãóбернии. Записана от Ивана Васильевича Штепы. 125 Козаê óмирает от ран Посылает êоня известить родных (1908). Козаê óмирает от ран и посылает êоня известить родных. (Смешаны две песни 1 - 6 и от 7 до êонца) (1894). Ой ремезе, ремезочêó, Не мости ãнізда над Десною, Десна – весна – вода пребóває, Вона твоїх дітоê витопляє; Помости ãніздечêо в степó при долині, В зеленій діброві на дóбині, Де êозаê лежить, Кінь вороний стоїть, Сирó землю бьє, вибиває, Землі цілющої, Води живóщої досяãає, Помазати рани порóбані, Порóбані, постріляні; Шо порóбані – То ті êровью зійшли, Шо постріляні – Ті до серденьêа дійшли. Ой біжи ж ти, êоню. Коню вороненьêий, До моãо отця, До рідної неньêи;
102
Та не хвались, êоню, Шо я с тóрêом бився, Та похвались êоню, Шо я оженився: Узяв собі жінêó – паняночêó, В чистім полі земляночêó, Узяв жінêó – дрóжиночêó, – В чистім полі моãилочêó.
Федор Михаил. Кныриê. Языêово Еêатеринославсêоãо óезда. 29 ноября 1888 ã. 126 (Переделêа велиêорóссêой песни на тот же мотив) Ой êозаченьêо ãóляв, Своãо êоня попасав, (2) Комиш травóшêó рвав, На оãонюшêó êлав, (2) Свої рани больні, Пересматрював. (2) Ой ви рани мої, Ой ви больнії, (2) Ой ви êров’ю зійшли, Ви до сердця дійшли. (2) Ой став êозаê померать, Став до êоня промовлять: Ой ти êоню, ти мій, (2) Одірви ж ти, мой êонь, А шовêовий приêов. (2) Ой біжи ж, ти мой êонь, А дорожêою одной А до батеньêа родноãо. (2) Передай же, мій êонь, Отцю й неньці поêлон, (2) А жені молодой На речах розсêажи: (2) Шо оженився твой мóж У чóжій ó землі, У чóжій стороні. (2) Оженила йоãо – Гостра шабельêа, (2) Обрóчила йоãо – Бистра êóлюшêа; (2)
103
Ой то ж йоãо та родня – Шо новеньêа трóна; (2) Ой то ж йоãо та жена – Шо сирая земля; (2) Ото ж йоãо отець, – Шо на ãоловці вінець.
Тит Саенêо, 55 лет, Красноêóтовêа Алеêсандровсêоãо óезда, 30 января 1888 ãода. 127 Кровавая битва êозаêов с тóрêами Лебедь рассêазывает орлó о êровавой битве в Измайлове. – Орел летит на добычó, êлюет êазацêóю рóêó и слышит просьбó – известить родных (1894). Орел êлюет рóêó óмирающеãо êазаêа и слышит просьбó известить родных (1908). Ой по морю, морю Синємó, Плавле лебедь з лебедêою, З маленьêіми лебедятами. Десь це взявся сизоêрилий орел, І почав лебедêó побивати. Стала лебедêа орла прохати: Не бий мене, сизоêрилий орле, Сêажó тобі всю щірóю правдó. Що в ãороді в Ізмайлові Бьєтся тóроê с êозаêами, Летять бомби тесовії, Шóмлять пóлі свинцовії. Лежать тіла óбитії, Течóть річêи êров’янії. Полетів орел – не довãо й барився, Летить орел – óже й поживився, Несе рóêó білó, êозацьêóю. Вилетів орел на висоêó моãилó, Почав орел тó рóêó êлювати, Стала рóêа орлó промовляти: – Не êлюй мене, сизоêрилий орле, Годі тобі вже êлювати, А дай моємó отцю, неньці знати: Яêби отець, неньêа знали, Вони б щосóботи обіди справляли, Вони б щонеділі молебні наймали,
104
Вони б мене поховали, Вони б мене й поминали...
Федор Михайлов. Кныриê. Языêова Еêатеринославсêоãо óезда. 29 ноября 1888 ã. 128 Умирающий êазаê просит орла не выêлевывать ãлаз, поêа жив Ой ще êозаê, ой ще не вмер, Тіêо смерти бажає, А над ним сидить сизоêрилий орел, Та очі з лоба виймає. Ой орле-брате, орле-брате, Ой брате, брате-побратиме, Ой не виймай мені очей з лоба А поêи я ще не зãинóв.
Баба Сеêлета Проценêова, Кóшóãóмовêа Алеêсандровсêоãо óезда, 29 деêабря 1887 ã. 129 Орел ищет êазаêа-соêола. Гóси и лебеди объявляют еãо óбитым. Та не пиль з поля запиляється, То тóман з моря піднімається. Піднімаються ãóсочêі сірії, А лебеді, все билії, Сполохнóлися, – назад завернóлися. Назóстріч летить сизоêрилий орел. – Стойте, ãóсочêі, не ляêайтеся, Я не бить вас хочó – роспитаймося: Чи не бачили ви ясноãо соêола? - Хоч і бачили – він óбитий лежить, Йоãо рóченьêи – на чотирі штóченьêи, Йоãо ніженьêи – êрай доріженьêи.
Демид Медведсêий, с. Ольãинсêое Мариóпольсêоãо óезда, январь 1875 ã. 130 Соêіл та орел розмовляють про вбитоãо êозаêа. Плач рідні Ой там за яром Вилітав орел, А за ним соêол:
105
– Постой, не тіêай, Я не бóдó бить, Бóдем ãоворить. Ой де ж ти літав, Шо ти видав? – Шо там за яром Козаêа óбито, Не схоронито, Шо êріз ребрóшêи – Травêа поросла, Коло серденьêа – Завивається, Ніхто до йоãо Не признається. Де не взялося А три ласточêи, Три паняночêи. Перва ласточêа – Рідна матінêа, Дрóãа ласточêа – Рідна сестриця, Третя ласточêа – Жена молода. Де мати плаче – Там річêа тече, Де сестриця – Там êриниця, Де мила ридала – Травêа повьяла.
Авдотья Быêова, 40 л. из Малой-Михайловêи Алеêсандровсêоãо óезда, 22 ноября 1888 ã. 131 Смерть êошевоãо Кошевой атаман óмирает под знаменем. – Джóра (слóãа) плачет и спрашивает, êомó он врóчает боãатство Ой ó Лóзі ó темномó, (2) Та над морем над ãлибоêим, (2) Та стоїть верба похильная, (2) А під вербою знамен стоїть, (2) Під знаменом êозаê лежить, (2) В ãоловоньêах – свіча ãорить, (2)
106
А в ніженьêах – джóра сидить,(2) Слізно плаче, ще й ридає, (2) Отамана все питає: (2) – Та отамане, пан êошевий, (2) Ой óже ж ти помераєш, (2) Та êомó добро óрóчаєш? – Ой óрóчаю добро своє (2) Отаманó Жóравомó, (2) І тобі, джóро, молодомó. (2)
Грыцьêо Шóть, 72 л., Степан Власенêо 80 л. Вознесенêа Алеêсандровсêоãо óезда, 8 авãóста 1885 ã. Сравн.: Метлинсêий. Народн. Южно-рóссê. песни, стр. 442, 443; Маêсимович. Уêраинсêия народн. песни, 1834 ã., стр. 152.
КРІПАЦЬКІ ПІСНІ 132 Рóссêая панщина - после польсêой Ой бóла Польша, бóла Польша, та стала Вêраїна, Не одбóде син за батьêа, а батьêо за сина. Ой жили люди, жили люди, та жили з бідочêою, Та іде мати на панщинó разом із дочêою. Приїхали ми до ланó, – помилóй нас, Боже, И ти свята Неділеньêа – Велиêа Госпоже! Підійшли ми та під постать, та стали обідать, Оãлядемось позад себе – пан Поханьсêій1 іде. Ой став же він людей лаять, – отаманів бити: – Ой чоãо ж ви, до сі пори, снопів не носили? – Ой тоãо ж ми не носили, шо росяна нива, Побила б нас, та через вас, лихая ãодина. В Неділеньêó пораненьêо та всі дзвони дзвонять, Десятниêи з отаманом на панщинó ãонять. А виходе пан-владиêа та все наріêає, „Чоãо ж тебе, ãромадоньêо, до церêви немає?” – Ой та яê же, пан-владиêо, до церêви ходити, А що ãонять ó підвороê снопів молотити: Озимини півтора êопи, пшениці – по êопі, Треба добре óвиваться хоть яêомó хлопі. Змолотити, перевіять і в інбарь зносити, 1
Інчі співають – Поãаньсêій. – Певец.
107
А в ніженьêах – джóра сидить,(2) Слізно плаче, ще й ридає, (2) Отамана все питає: (2) – Та отамане, пан êошевий, (2) Ой óже ж ти помераєш, (2) Та êомó добро óрóчаєш? – Ой óрóчаю добро своє (2) Отаманó Жóравомó, (2) І тобі, джóро, молодомó. (2)
Грыцьêо Шóть, 72 л., Степан Власенêо 80 л. Вознесенêа Алеêсандровсêоãо óезда, 8 авãóста 1885 ã. Сравн.: Метлинсêий. Народн. Южно-рóссê. песни, стр. 442, 443; Маêсимович. Уêраинсêия народн. песни, 1834 ã., стр. 152.
КРІПАЦЬКІ ПІСНІ 132 Рóссêая панщина - после польсêой Ой бóла Польша, бóла Польша, та стала Вêраїна, Не одбóде син за батьêа, а батьêо за сина. Ой жили люди, жили люди, та жили з бідочêою, Та іде мати на панщинó разом із дочêою. Приїхали ми до ланó, – помилóй нас, Боже, И ти свята Неділеньêа – Велиêа Госпоже! Підійшли ми та під постать, та стали обідать, Оãлядемось позад себе – пан Поханьсêій1 іде. Ой став же він людей лаять, – отаманів бити: – Ой чоãо ж ви, до сі пори, снопів не носили? – Ой тоãо ж ми не носили, шо росяна нива, Побила б нас, та через вас, лихая ãодина. В Неділеньêó пораненьêо та всі дзвони дзвонять, Десятниêи з отаманом на панщинó ãонять. А виходе пан-владиêа та все наріêає, „Чоãо ж тебе, ãромадоньêо, до церêви немає?” – Ой та яê же, пан-владиêо, до церêви ходити, А що ãонять ó підвороê снопів молотити: Озимини півтора êопи, пшениці – по êопі, Треба добре óвиваться хоть яêомó хлопі. Змолотити, перевіять і в інбарь зносити, 1
Інчі співають – Поãаньсêій. – Певец.
107
Ще й зарані повечерять й на сторожó вийти. Ой ходімо, пане-брате, – жид óсипе êвартó, Вип’єм з жалю по стаêанó та підем на вартó..., Добрі пани, добрі пани, добре й наробили, Де бóли степи, діброви, – то все поділили. Ой де бóли степи добрі, – отари ходять, А де ãори та долини, там хліба не родять. Добрі пани, добрі пани, добрі й до роботи, Яê виженóть в понеділоê, – робим до сóботи. Добрі пани, добрі пани, добре вони й діють, Шо весь тиждень ó подвірêó, а в Неділю – віють. Ой ідома, пане-брате, ідома, ідома, Нема сіна ні êопиці ні в полі, ні дома... Ой ідома, пане-брате, – ідома, ідома, Нема хліба ні снопа, ні в полі, ні дома... Ой êосив я, пане-брате, понеділоê й вівтороê, Та здалося, пане-брате, шо êосив днів сороê. Ой êосив я, пане-брате, та сіно зелене, А прислав пан плавневоãо, – забрали й без мене...
Ниêита Джиãирь, 88 л., д. Кóшóãóмовêа Алеêсандровсêаãо óезда, 5 деêабря 1887 ãода. Сравн.: Костомаров. «Рóссê. мысль», – июнь, 1880, стр. 60, 61; Основа. 1862, ІІ , 98, 99. Пояснение певна: Тяжêа бóла панщина за лядсьêіх панів, не лóчша вона бóла і за нашіх. До волі робив я панщинó більше сороêа літ, тільêо під êінець не бóло таê сêрóтно, яê розсêазóвали люди, бóло за ãрапа Лита1. Цей пан і не бачив своєї землі, жив по столицях, а приêажчиêів держав із ляхів. За пансьêоãо óрядó перебóло цих ляхів до пропасти. Довãо приêажчиêóвав тóт пан Листовсьêий; по йоãо прозвіщó і тепер єсть слобода Листівêа. Бóв лях із собаê собаêа. Ото шо в пісні співають про панщинó – чиста правда. Робили і в бóдні, і в неділю, робили день і ніч. Бóло на степó роблять, а дітей оставляють дома ãолодніх. Ото, бóло, жинêа до світа наварить дітям їсти і оставе самих хазяїнóвать. Звісно, діти – повстають, поêидають двері то собаêи або свині все повиїдають і запоãанять хатó. Вернеться мати з панщини пізно додомó, а діти 1
Граф Литта, в чине êамерãера, был женат на племяннице êн. Потемêина, ãрафине Еêатерине [Маêсимовне] Сêавронсêой, обладавшей 60000 десят. земли. В1840 ã. Литто óмер бездетным и [имение] перешло ãр. Канêринó, бывшемó Министрó финансов.
Я. Н.
108
óже сплять на дворі, де яêе впало, ãолодне. Грóдніх дітей, хоть яêі бóло тріщать морози, брали матері з собою. Ото, бóло, молодиця прив’яже дитинó спередó, та з нею і мішêи носе, і на тоêó переãріба, і біля вороêа порається. Або яê родить дитинó, то більше не дають хворать, яê три дні: на четвертий óже на панщинó ãонять. Роблять, бóло, на тоêó, а яê хто опізнеться, то на воротях зóстрічають приêажчиêи і êладóть під розêи… Не розбірали ні старих, ні малих, ні хворіх. В день стіêо не роби – не в щот – óночі треба ще і на сторожó виходить на тіê, або до вінбарів. Яê випаде бóло днів два-три в неділю робити на себе, то робимо, бóло, яê проêляті день і ніч. Хліб, шо сіяли для себе, рідêо сами êосили або жали: більше отдавали вольним людям óбірати з третьої частини, бо за панщиною ніêоли бóло і дóмать про своє. Кормó бóло мало для сêотó: ото мóжиê наêосе собі сіна, де йомó óêажóть, а приêажчиê і звелить забрать в яêономію… За Листовсьêоãо всі пансьêі слободи1 зробили бóнт і мóжиêи бóли б óбили йоãо, таê виховався і óтіê, êлятий. Після ãрапа Лита земля досталась ãрапó Канêринó. При цьомó óже люди обжились, а деяêі і забаãатіли, бо в приêажчиêи ляхів не приймав, стали óправлять яêономами німці, люди розсóдливіші. За цьоãо ãрапа і за йоãо синів стало óже не те: три дні робили панові, а три собі. Сіна, дров, дерева на постройêó бóло дасть стільêо треба. Не бóло запрета літом і зимою пасти сêот і êоней в плавнях, а таêож ловити рибó, де хто схоче і стіêо схоче в озерах. Джиãирь. 133 Помещичьи атаманы и приêазчиêи В неділеньêó пораненьêо óсі дзвони дзвонять, Пріêазчиêи з отаманом снопів носить ãонять. Ой ãоді ж вам печі топить, Ідіть в поле снопів носить! Ой отаман с приêазчиêом оãні заливають, А всіх дочоê з матерями в поле посилають. Осталися малі діти, та їсточêи просять, А матері із батьêами та снопиêи носять. Ще снопиêів не зносили, – обідати сіли, Коли ãлянóть позад себе, – аж пріêазчиê іде.
1
Нынишние села: Царицын-Кóт, Веселая, Юльевêа, Гриãорьевêа, Красноêóтовêа, Кóшóãóмовêа и Листовêа.
109
Ой поêиньмо обідати, та підем носити, Бо яê прийде пріêазчиê – бóде він нас бити.
Федор Михайлов. Книриê, с. Язиêово Еêатерин. ó., 30 ноября 1888 ã. Ср.: «Киевсê. Старина», 1882 ã., ІІ, 358, собщ. Ив.Ив. Манжóра. Пояснение певца: “Таê бóло ó пана Язиêова, ó ãрафа Косêóли, Ушаêова и инчих”. 134 Моладая дівчиноньêа, чоãо з лиця спала? – Таêа тепер, êозаченьêó, панщина настала! Шо в неділеньêó раненьêо óсі дзвони дзвонять, Молодії отамани по óлицям ходять. – Ой ãоді вам, добрі люди, до церêви ходити, Беріть ціпи та лопати, та йдіть молотити. Змолотили стіã пшениці. – везóть продавати, Молодомó отаманó жóпани справляти… Ой справили два жóпани, треті шаравари, Тепер же ми, пани-братці, навіêи пропали, Задолжався пан Письменсьêій сороê тисяч ãрошей, Та построїв пан Письменсьêій хороми хороші. Та за тії та хороми, взяли ó нас êорови, А за тії східці позаймали й вівці. А ó тіх же та хоромах побиті êілочêи, Дожилися до êінця, – не бóде й сорочêи.
Дед Филипп Емельянович Грох-Гордиенêо, 58 л. д. Алеêсандрополь Павлоãрад. ó., 27 июля 1894 ã. Пояснение: Цю пісню сêлали люди в слободі Хорошій, за первоãо її пана Письменсьêоãо. У Письменсьêоãо, êажóть, робили панщинó в бóдні і празниêи, таê шо не бóло часó людям ні помолиться в церêві, ні одãовіться. Пан Письменсьêій заêрóтився в долãах і слобода Хороша з людьми і землею перейшла êнязю Щербатовó. За цьоãо êнязя панщинó робили три дні в неділю, а останні дні робили на себе. Землі мóжиêам яêономія не жаліла: давали вдоволь. Держав і Щербатов отаманів, тільêо не для тоãо, щоб заãадóвать на панщинó, а для тоãо, щоб по неділям і празниêам зãанять людей в церêвó. Разсêазчиê: Песня эта, по словам Гордиенêа, сложена в с. Хорошем Павлоãрадсêаãо óезда, неêоãда принадлежавшем помещиêó Письменсêомó. У Письменсêаãо, ãоворят, не тольêо работали в праздничные
110
дни, но даже редêие из êрестьян имели возможность отãоветься. От Письменсêаãо, мноãо задолжавшаãося, имение перешло êнязю Щербатовó, имевшемó совершенно противóположное отношение ê êрестьянинó и барщине. По словам певца, êнязь Щербатов имел атаманов не для тоãо, чтобы „заãадывать на панщынó, но чтобы по празниêам „сãоняли людей в церêов”. 135 То же в сел. Недержино Настóпила чорна хмара, А дрóãая синя, Не одбóде син за батьêа, А батьêо за сина. Ой поїхав батьêо орать, А син волочити, Йоãо дочêа, êоханочêа, Тютюнó садити. А дрóãая за матерью На лан жита жати. Жали, жали те житечêо, Тай сіли обідать, Оãлянóлась стара мати, Аж пан Антін їде, До ланó він доїзжає І пліт роспóсêає. – Ой чеãо ж вас, Недерженці, По троє немає? – Ой яê же нам, пан отаман, По троє ходити, Поêинóла малі діти, Ніêомó ãлядіти. А ó пана отамана Сивая êобила, Ой побила Недерженців Лихая ãодина. А ó пані Ласовєти Червона спідниця, Тоді йдемо ми с панщини, Яê зійде зірниця!
Баба Палажêа Соêолыха, 67 лет, д. Варваровêа Павлоãрадсêаãо óезда, 15 авãóста 1894 ã.
111
В песне óпоминается имя бывшаãо, за êрепостнаãо права, óправляющаãо êнязя Голицына, - Антона Креслина и жены еãо Елисаветы, прославившихся жестоêостью в сел. Недержино, официально – Доброволье. 136 Життя наше, життя наше, Життя наше ãірêеє, Шо ó нас пани молодії, Нерозсóдливії… На роботó ãонять рано, Хліба-соли дають мало, До роботи прижимають, А про їжó не спитають. Прийде времня-празничоê, Нам хочеться поãóлять, Попросимось – не велять. Ой збірайтеся, хлопьята – Поляãають пани спать, Тоді підем поãóлять. Ой недовãо ми ãóляли – От вечерньої пори До світової зорі. Приходимо раночêом, Лежать різочêи пóчечêом, Не дають нам оправдаться – Зараз велять роздяãаться; Не дають нам ще й божиться, – А велять мерші «лажиться». Оãлянемось ми назад, − Тіêо дрізочêи летять, Кроваві річêи біжать.
Дед Федор Мих. Кныриê, д. Языêово Еêатерин. ó., 30 ноября 1888 ã. 137 В неділеньêó рано-пораненьêо Наймав женців Коваленêо, Ой всі женці виборнії, – Дівчата та хлопці молодії. Та повів женців на долинó, Та на тó пшеницю озимó. Ой жніть, женці, розжинайтесь,
112
На чорнó хмарó оãлядайтесь, А я ж підó пообідаю, Ще й сімейство одвідаю… Не за велиêий час – за малó ãодинó Несóть Коваленêа в домовині… Оце ж йоãо та Боã поêарав, Шо в неділеньêó женців наймав; Оце ж йоãо Господь побив, Шо в неділеньêó серпи зóбив.
Баба Катерина Козлиха-Грабсêая, д. Кóшóãóмовêа Ал. ó., 21 авãóста 1894 ã. Ср.: Антонович и Драãоманов. Историч. песни І, 79, 80; Чóбинсêий. Трóды, ІІІ, 226. В первом сборниêе находим объяснение, что Коваленêо поãиб от неожиданноãо набеãа татарсêой орды во время летних полевых работ. По толêованию народа, “Коваленêо был поêаран за то, что не почитал праздниêов”.
Я. Н.
138 Ой летіла зозóленьêа через пóсті села, Чоãось наша ãромадоньêа смóтна, не весела, Ой летіла зозóленьêа, та й стала êóвати: – “Зачеêайте мóжиêи, шось маю êазати, Шось маю êазати, ще й ãоворити, Не бóдете, мóжиêи, панщини робити”. Ой летила зозóленьêа, – в очереті впала, А в місяці февралі панщина пропала. Ой тіêала панщиноньêа, аж ãори тряслися, А за нею яêономи: „Панщино, вернися!" „Не вернóся, не вернóся, – бóло б не ãнівити, У вівтороê разів сороê задаром не бити. Не вернóся, не вернóся, – бóло б шанóвати, Бóло б бідних мóжиêів таê не êатóвати...” Пішли наші паничі ó мар’яша ãрати, Сюди, тóди по êешеням – нема чоãо дати!.. Пішли наші паничі штосіво рóбати, А за ними стара пані штосі підбірати. Пішла наша стара пані от штоса до штоса, Поãóбила черевичêи, йде до домó боса. Пішла наша стара пані пшениченьêи жати, А за нею паничі êолосêи збірати...
113
Бóли пани, бóли пани – тепер шарлатани, А тепера шарлатани, – жидівсьêі підданні. Ой місяцю, місяченьêó, – не світи ніêомó, Тільêо царю Олеêсандрó, яê іде до домó. Ой місяцю, місяченьêó, і ти, зоре ясна! Тепер же нам засвіти, яê панщина зãасла! Тепер же нам заробити, та й на Боже дати, Що не ходять ãайдамаêи попід наші хати...
Из ходящей рóêописи, 1884 ã. РЕКРУТСЬКІ ТА СОЛДАТСЬКІ ПІСНІ 139 Поза яром, яром Пшениченьêа ланом, А шо тóю пшениченьêó Дівчіноньêа жала, Вона томó парню Всю правдó сêазала: Оце ж тобі, парню Три дороãи різно: Шо перва дорожêа – Близьêа до прийомó, Шо дрóãа дорожêа – До Синьоãо моря, Шо третя дорожêа – Орел водó носе. – Орел водó носе, Парень пана просе: Пóсти мене, пане, С прийомó до домó, Не врóчів дівчини, Не врóчив ніêомó; А хоть і óрóчó – Сам за нею сêóчó: Вона заãоворе – Яê ó дзвін задзвоне, Вона засміється – Дóнай разільється.
Аãафья Графсêая, 17 лет. Д. Кóшóãóмовêа Ал. ó., 12 сентября 1891 ãода.
114
Бóли пани, бóли пани – тепер шарлатани, А тепера шарлатани, – жидівсьêі підданні. Ой місяцю, місяченьêó, – не світи ніêомó, Тільêо царю Олеêсандрó, яê іде до домó. Ой місяцю, місяченьêó, і ти, зоре ясна! Тепер же нам засвіти, яê панщина зãасла! Тепер же нам заробити, та й на Боже дати, Що не ходять ãайдамаêи попід наші хати...
Из ходящей рóêописи, 1884 ã. РЕКРУТСЬКІ ТА СОЛДАТСЬКІ ПІСНІ 139 Поза яром, яром Пшениченьêа ланом, А шо тóю пшениченьêó Дівчіноньêа жала, Вона томó парню Всю правдó сêазала: Оце ж тобі, парню Три дороãи різно: Шо перва дорожêа – Близьêа до прийомó, Шо дрóãа дорожêа – До Синьоãо моря, Шо третя дорожêа – Орел водó носе. – Орел водó носе, Парень пана просе: Пóсти мене, пане, С прийомó до домó, Не врóчів дівчини, Не врóчив ніêомó; А хоть і óрóчó – Сам за нею сêóчó: Вона заãоворе – Яê ó дзвін задзвоне, Вона засміється – Дóнай разільється.
Аãафья Графсêая, 17 лет. Д. Кóшóãóмовêа Ал. ó., 12 сентября 1891 ãода.
114
140 Шо вчора з вечера Зійшов місяць, ще й зоря, Прийшов соцьêий до двора. Громадоньêó зобіра, Неêрóтиêів вибіра. Та вибрали неêрóтця Сиротинó молодця, Та повезли неêрóтця Аж до пансьêоãо дворця. Вийшла пані, вийшов пан: – Здрастóй, сирота êохан! – Ой здрастóйте ви, пани, Ви прісêóрвії сини! (2) Нащо сиротó взяли, (2) Чом не брали боãача? Боãач ãроші постача, А сирота отвіча..
Записана от партии реêрóт, Консêие Раздоры Алеêсандр. ó. Ноябрь 1879 ã. 141 Ой зачóла парня доля, Що не бóти парню дома, А бóть йомó ó неволі, У неêрóтсêомó наборі. (2) У залізах, ó заêові, Молодомó êозаêові. Сêоро парень доãадався, По вóлицям не шатався, До дівчини заховався. Ой дівчино, моє сердце, Сховай мене під ряденце; Ой дівчино, моя дóшêо, Сховай мене під подóшêó; Ой дівчино, моя ãалêо, Сховай мене, êоли жалêо. Дівчиноньêа заховала, Та ніêомó не сêазала. Сóсідоньêи яê óзнали Отаманó доêазали, І ãромадоньêó зібрали,
115
Крóãом хатó обстóпили, Дівці двери разломили, І неêрóтиêа вловили, І вловили, заêóвали, Назад рóченьêи зв’язали, Посадили ó задочоê, Сами сіли в передочоê. І êониêів поãаняють, На неêрóта поãлядають; Шоб êониêів не втомити, Неêрóтиêа не впóстити. Яê привезли до прійомó, Там сêазали шо „лоб йомó"! – Ой êóдрі мої чорнявії, Вас матóся виêохала, А дівчина завивала, До серденьêа пріãортала.
Партія слобожан-реêрóт. Алеêсандровсê, 19 ноября 1887 ã. Ср.: Чóбинсêий. Трóды, т. V, стр. 988. 1834 ã.; Баллина. Уêраїнсêі пісні, стр. 59; Маêсимович. 1834 ã., стр. 159. 142 Вийдó я на моãилó,Та ãлянó я на долинó, А в тій долині Сади зеленії, Помеж тіми садами, – Доріжêи лежали, Помеж тіми доріжêами – Все êóзні стояли, А ó тіх же ó êóзницях Ковалі êóвали. Вони êóють і ãартóють – Все біле залізо, Вони êóють і ãартóють, Кайдани ãотóють. Чи на вора, чи на злодія А чи на разбойничêа, Чи на тоãо сиротинó, Вдовинó дитинó? Трошêи поãодивше,
116
Ведóть óловивше, Назад рóченьêи зв’язали, А ніженьêи ісêóвали. – І сюди ãлянó, І тóди ãлянó, – Ніхто не заплаче, Тіêо плаче і ридає Шо неньêа стареньêа, Вона плаче і ридає І сóсідів проêлинає: – Ви сóсіди, ви близьêії, Шо ви сеє давно знали, А мені не сêазали, Тіêо ви тоді сêазали, Яê ó рóêи взяли. Назад рóченьêи зв’язали, Ніженьêи сêóвали; – Та повели перед пани – Кайдани опали, Ударили, вражі пани Об поли рóêами. Десь ó тебе, êозаченьêó, Отець, мати жива, Боãа просять, а шоб тобі Хортóна слóжила. – Ой слóжила, хортóноньêа, Моємó отцеві, А тепер нехай послóже І мені молодцеві.
6 деêабря 1887 ã., д. Кóшóãóмовêа Алеêсандр. óезда. Записана от Авêсентия Орла. 143 Козаê орлиêа питаєтся, Ой чім поле óêрашаєтся. Чи ãорами, чи долинами, Чи висоêіми моãілами? Через ãорó шлях - дороженьêа лежить, Широêая приóбитая, Чорним шовêом перевитая, Слізоньêами приóлитая. Тóди ніхто не проходе, не пройде,
117
Тіêо ішов новобранний набор, Попередó охвецер молодий...
3 июня 1886 ã., с. Письмачевêа Еêатернослав. ó., записана от Анны Уласов. Шевченêо. Ср.: Чóбинсêий. Трóды, V, 975. 144 Не жаль мені ні на êоãо, Яê на неньêó стареньêóю, – Шо вона мене не ожинила, Та на слóжбó спорядила. Не жаль мені ні на êоãо, Яê на братіêа рідноãо, – Шо êóпив êоня вороноãо, Та під мене молодоãо. Не жаль мені ні на êоãо, Яê на сестрицю ріднóю, – Шо вона мене виряжала, І солдатиêом назвала. Не жаль мені ні на êоãо, Яê на сóсідів близьêих, – Шо вони знали, яê набор брали, А мені правди не сêазали. Не жаль мені ні на êоãо, Яê на êоня вороноãо, – Шо заніс мою ãоловоньêó У чóжий êрай-сторононьêó.
Аêсинья Маêсимова Кнырычêа, 50 л. Федоровêа (Языêова) Еêатер. ó., 29 ноября 1888. 145 Через ãорó шлях-дороженьêа, Не широêа, тільêо вбитая, Чорним шовêом перевитая, Слізоньêами приóлитая, Тóда ніхто не проїде, не пройде, Тіêо пройшов новобранний набор, Попередó охвецер молодой, На êониêó вихиляється, У білий лист придивляється, Шо написано, намальовано, Трьох братіêів найменовано.
118
Шо старшомó – не приходиться, Середóльший – не охотиться, Шо ó старшоãо дитина мала, У середóльшоãо – жінêа молода. Шо найменьший óбірається, З отцем-неньêою прощається: – Прощай, прощай, отець-неньêа моя, Чи я в тебе не дитина бóла, Шо ти мене ó салдати нареêла? Чи я ж ó тебе не робітнечоê бóв, Шо ти мене яê отдав, та й забóв? – Ой синочêó, мій одинчиêó, Срібний перстень на мизинчиêó… – Це ж той, мати, шо я з дівчини зняв, Та й той, мати, барабанщиêó дав, Шоб жалібніше барабан вибивав.
Алеêсандра Чепелевсêая, ст. Синельниêово Павлоãрадсê. ó., 1887 ã. 146 Ой ти зіма, ти зіма, Ти холодная бóла, Засіяла, замила Решетовсьêи ворота: Не проїхать, не пройти, Ні êониêа провести. Я яê схочó – то й пройдó І êониêа проведó. А до тоãо до двора Лежить стежêа-дорожêа, Сидять пани за столом, Вони пьють і їдять, Собі радó радять, – Коãо в салдати віддать. А де пьять – там не брать, Де чотирі – не велять, А де три – тім не йти, А де два – там нема. А ó вдови один син, Та й той пішов під аршин, І аршина не дійшов, У салдатóшêи пішов,
119
– Не плач, сестро, не ридай, Каріх очей не втрачай, Тоді лóчше заплачиш, Яê ó полêó побачиш, Ой ó полêó, ó полêó, В червономó êолпаêó, Ще й шабельêа при боêó. Яê вийдемо на майдан, Та вдаримо в барабан. Били, били вибивали, Нас, молодіх, визивали, Головóшêи причесали, І êóдрюшêи завивали, З ãенералами ãóляли, Сороê пóшоê заряджали, Костринь1 ãород розстріляли, Костринь-ãород не по волі, Сороê пóшоê не доволі.
Павел Назаренêо, 30 л., с. Вознесенêа Алеêсандр. ó., 2 оêтября 1875 ã. 147 У зеленомó ãаю, Там пташêи співают, Десь мойоãо маленьêоãо На войнó волают. Сідлай, Яся2, êоня, − Вже ж êінь осідланий: – На êоãо ж мене поêидаєш, Мій Ясю êоханий? – Поêидаю тебе А с тим, шо на небі, А я за ãод, за два Приїдó до тебе. Уже сім ãод іде, Яê война ся точе, Я за своїм Ясем Виплаêала очі. 1
Кострин – ãород Прóссии (Кііstrіn), под êоторым происходила большая битва рóссêих с прóссаêами в 1758 ã. 2 Яся – Иван по-польсêи – ãоворит певец.
120
Ой вийдó я на ãорó, Там жовніри їдóть, Там моãо Яся Кониêа ведóть. Чорним жалобом Кониêа поêрито, − Уже ж моãо Яся На войні óбито, Ой óбито, вбито, Затяãнóто в жито, Червоною êитайêою Личеньêо наêрито.
С. Ольãинсêое, списано из óст поляêа Маевсêоãо, Мариóпольсê. óезд. 148 Із-під ãаю, право, с-під Дóнаю, С-під раêітова êóста Вилітала й ранняя пташечêа, Не велиêа й не мала. Вистóпала славна варміюшêа Іс-под Білоãо царя. Попередó іде, марширóє, Знать, найомщиê, парінь молодой Веде свою славнó варміюшêó До новоãо трахтиря. – Драстóй, драстóй, ти новий трахтирщиê, Ше й шинêарьêа молода. Усип медó, óсип пива, Ше й зеленоãо вина. Почастóю свою варміюшêó, Шоб веселая бóла. Ой шоб вона тóрêа звоювала Ще й ляхів забрала. Ой шоб моя славна варміюшêа Христа полóчила, Шоб медали óзяла. Ой шоб моя славна варміюшêа Похвальоная бóла.
С. Ольãисêое Мариóпольсê. óезд. Еêатер. ãóб. Записана от Кóзьмы Марченêо.
121
149 С-під ліса-лісочêа, С-під раêитовоãо зеленоãо êóсточêа Вилітала маленьêа пташêа, Не вилиêа й не мала, Вистóпала сильна вармія Іс-под Бєлоãо царя. Попередó майор молодий, Знать, найомщиê дороãий, Веде свою сильнó варміюшêó У царів трахтир ãóлять. – Здрастóй, здрастóй, ти новий трахтирщиê, Ше й шинêарьêа молода! Сип медó, сладêої ãорілêи, Ще й зеленоãо вина! Підпоїте сильнóю варміюшêó, Щоб веселая бóла. Щоб тóрêа звоювала І ляха забрала, Шоб наша сильная варміюшêа Похваленая бóла.
С. Михайловêа Мариóпольсêоãо óезда Еêатер. ãóб. Сообщил Д. Трóхманов. 150 Уêраинцы на земляных работах А Ой з-за ãори вистóпає хмара, То ж не хмара – молоді солдати, Попередó – ідóть все ãенерали, А позадó – все б’ють барабани, Нас молодих та й развеселяють. Ой чоãо ж ви, братці, пожóрились? От яê же нам, братці, не жóриться, – Молодими в солдати забрали, В чóжий êрай та й позавдавали… Не дають нам ні їсти, ні пити, Заставляють роботó робити, Глибоêі êанали êопати… Ой тóт же нам, братці, померати. Не знатеме ні батьêо, ні мати, Тіêо знатеме жена молодая,
122
Жена молодая, сестріца родная, – Шабельêа ãострая.
Ганна Шевченêо, 15 лет. Дер. Письмачева Еêатеринослав. óезда, июнь 1887 ã. Б Ой з-за ãори, з-за чорної хмари (2) Вистóпали молоді ãóсари, (2) А за ними били барабани, (2) Не жóріться, молоді ãóсари. (2) Ой яê же нам, братці, не жóриться, (2) Шо нас молодими в салдати забрали, (2) В далеêий êрай – та й позаãаняли; (2) Не дають нам ні їсти, ні пити, (2) Заставляють роботó робити: (2) Сирó землю на рови êопати – (2) Ой тóт же нам, братці, померати. (2) Не знатеме ні отець, ні мати, (2) Та виросте шовêова травиця, – (2) Не знатеме ні брат, ні сестриця; (2) Ой наãорнóть висоêó моãилó, – (2) Бóде видно аж на Уêраїнó. (2)
Присьêа Лисова. Кóшóãóмовêа Алеêсандр. ó. 30 ноября 1887 ã. В Ой ãоре нам в світі жить, Понад Синєм морем ходяче, Крóті ãори развертаюче, Шлях-доріженьêó рівняючі, Жовтим пісêом висипаюче, Генерала дожидаюче. Генеральсêій син полêовничоê Понад морем прохожає, Козаченьêів розважає. – Не жóритесь ребятóшêи: Славной осені дождьом, Додомоньêó жить пойдьом, Неêрóтиêів наберьом, Неêрóтиêів молодцов, Від матóшоê, від отцов.
Корней Проêофьев Дороãобед. Ново-Ниêолаевêа Ал. ó., 14 января 1886 ã.
123
В песне ãоворится о рытье êанавы на чóжой, далеêой от Уêраины стороне. На языêе малоросса êанава одинаêово означает и ров, и êанал1. Не о рытье ли Ладожсêоãо êанала идет речь? В 1721 ãодó по приêазанию Петра I, êаê известно, Сêоропадсêий отправил на êанальнóю работó ê Ладоãе 12,000 êазаêов под начальством 3-х полêовниêов. При сóровых óсловиях, в том же ãодó óмерло 2461 человеê. В следóющем 1722 ã. тóда снова было отправлено 10,000 êазаêов. Еще ранее, именно в 1716 ã., óêраинцы впервые óчаствовали при óстроении Царицынсêой линии и êанала на р. Камышенêе (для соединения Волãи с Доном) „от стороны Кóбансêой орды". В 1731–33 ãã. при Данииле Апостоле óпотреблялись для земляных работ при соорóжении „от ãраницы татарсêой" Уêраинсêой линии (от Днепра до Донца). В 1731 ãодó их óчаствовало 30,000 (20 т. êозаêов и 10 т. êрестьян); в 1732 ã. на сменó последних послано стольêо же и наêонец в 1733 ã. 20,000. Уêраинсêая линия, по словам Манштейна, исправлялась и отстраивалась после Минихом и была оêончена в 1738 ã.2
ЧУМАЦЬКІ ПІСНІ 151 Ішов чóмаê дороãою, дóмає, ãадає, Ой яê зайшов до шінêарьêи – мед, вино êрóжає; Та оãлядівсь на четвертий день – волиêів немає. Ой прийшов він до табора, та зробив тревоãó: Сідлай, хлопêó, сідлай, малий êоня вороноãо, Та біжи, хлопêó, біжи, малий, – давай панам знати, Чи не дадóть ãромадоньêи волів одшóêати. Та побіã хлопêа, побіã малий, та й не забарився, А черêеси, яретічни сини, за Кóбань подалися. А поляãли ãóсті трави, êóди волів ãнали, Ой поãнали бóсóрмани разнимі шляхами. Ой разними все шляхами, ãóстими тернами, Каналы на Днепровсêих пороãах малоросы называют êанавами.(прим. в теêсте). Подробности о êанальных и линейных работах интересóющиеся найдóт: Бантыш-Каменсêий. Истор. Малой России 1842 ã. III, 131, 137, 140, 164, 165; Риãельман. Летописное повествование о Малой России III, 113, 115, 116, 118, 137; Летопись Самовидца. 1846 ã. стр. 96, 104; Белозерсêий. Летописи. 1854 ã., стр. 91, 92, 93; Манштейн. Записêи о России 1875 ã., стр. 67; Рóбан. Кратêая летопись Малой России. 1777 ã., стр. 171, 175, 177, 195. «Киевсêая старина» 1884, VIII, 117; «Объяснение полêовниêа Черняêа о работах êазаêов на Ладожсêом êанале», X, 357. Дополнительные сведения Д.И.Баãалея. 1 2
124
В песне ãоворится о рытье êанавы на чóжой, далеêой от Уêраины стороне. На языêе малоросса êанава одинаêово означает и ров, и êанал1. Не о рытье ли Ладожсêоãо êанала идет речь? В 1721 ãодó по приêазанию Петра I, êаê известно, Сêоропадсêий отправил на êанальнóю работó ê Ладоãе 12,000 êазаêов под начальством 3-х полêовниêов. При сóровых óсловиях, в том же ãодó óмерло 2461 человеê. В следóющем 1722 ã. тóда снова было отправлено 10,000 êазаêов. Еще ранее, именно в 1716 ã., óêраинцы впервые óчаствовали при óстроении Царицынсêой линии и êанала на р. Камышенêе (для соединения Волãи с Доном) „от стороны Кóбансêой орды". В 1731–33 ãã. при Данииле Апостоле óпотреблялись для земляных работ при соорóжении „от ãраницы татарсêой" Уêраинсêой линии (от Днепра до Донца). В 1731 ãодó их óчаствовало 30,000 (20 т. êозаêов и 10 т. êрестьян); в 1732 ã. на сменó последних послано стольêо же и наêонец в 1733 ã. 20,000. Уêраинсêая линия, по словам Манштейна, исправлялась и отстраивалась после Минихом и была оêончена в 1738 ã.2
ЧУМАЦЬКІ ПІСНІ 151 Ішов чóмаê дороãою, дóмає, ãадає, Ой яê зайшов до шінêарьêи – мед, вино êрóжає; Та оãлядівсь на четвертий день – волиêів немає. Ой прийшов він до табора, та зробив тревоãó: Сідлай, хлопêó, сідлай, малий êоня вороноãо, Та біжи, хлопêó, біжи, малий, – давай панам знати, Чи не дадóть ãромадоньêи волів одшóêати. Та побіã хлопêа, побіã малий, та й не забарився, А черêеси, яретічни сини, за Кóбань подалися. А поляãли ãóсті трави, êóди волів ãнали, Ой поãнали бóсóрмани разнимі шляхами. Ой разними все шляхами, ãóстими тернами, Каналы на Днепровсêих пороãах малоросы называют êанавами.(прим. в теêсте). Подробности о êанальных и линейных работах интересóющиеся найдóт: Бантыш-Каменсêий. Истор. Малой России 1842 ã. III, 131, 137, 140, 164, 165; Риãельман. Летописное повествование о Малой России III, 113, 115, 116, 118, 137; Летопись Самовидца. 1846 ã. стр. 96, 104; Белозерсêий. Летописи. 1854 ã., стр. 91, 92, 93; Манштейн. Записêи о России 1875 ã., стр. 67; Рóбан. Кратêая летопись Малой России. 1777 ã., стр. 171, 175, 177, 195. «Киевсêая старина» 1884, VIII, 117; «Объяснение полêовниêа Черняêа о работах êазаêов на Ладожсêом êанале», X, 357. Дополнительные сведения Д.И.Баãалея. 1 2
124
Отеперь же, сірі воли, навіêи пропали. Іде чóмаê дороãою та й сів собі ê речі, Дере поли і рóêава, та латає плечі. Чи тим тая Алтань славна, шо жовтії пісêи? На Алтань йшли по шість пар волів, а з Алтані пішêи. Чи тим таê Алтань славна, шо ãóстії лози? На Алтань йшли ó сап’янах, а з Алтані босі. Чи тим тая Алтань славна, шо êрóтії ãори? На Алтань йшли ó êаптанах, а з Алтані ãолі. Мирãородсêій êапитан він розóмний чоловіê, Сидить же він пісьма пише, та в Крим засилає: Годі вам, чóмаченьêи, сеї соли лóпати, Приãаняйте воли, запряãайте в вози, за баштó тіêайте. Ой êотрії чóмаченьêи та сеє зачóвали, Приãаняли воли, запряãали в вози, за баштó втіêали, Ой êотрії та чóмаченьêи, та сьоãо не чóвали, Та пропали воли, пропали вози і паровишниêи сами. Мирãородсêій êапитан він розóмний чоловіê, Сидить же він пісьма пише, та в Переêоп засилає: Ой ãоді вам, салдатиêи, в Переêопі стояти, Біжіть, біжіть до річêи Салãирі чóмаченьêів ратóвати. Та не далеêо до річêи Салãирі – сім сот ще й чотирі, А лежать наші славні чóмаченьêи, де п’ять, де й чотирі. Понад річêою Салãиром поêопані шанці, А стоять вози до ãори ярма, та все чóмацьêі.
Анифатий Дейна, Вознесенêа Алеêс. óезда, 29 ноября 1887 ã. Срав.: Маêсимович. Уêраинсêие народ. песни, 1834 ã. стр. 178. 152 Казав, êазав Довãорóê, Шо не здійме орда рóê. Орда рóêи здійняла, Чóмаченьêів зайняла. Ой поãнали чóмаченьêів До річêи Савãирі, Лежать наші чóмаченьêи Де п’ять, де чотирі. Понад річêою Савãирью Та тóрецьêі хати, Збóнтóвались чóмаченьêи Хотіли втіêати.
125
Ця пісня сêладена про поãонців, êотрі поставляли війсьêові хліб, їх одинаêово звали і êозаêами, і чóмаêами.
Федор Мих. Книриê, Языêово Еêатер. ó., 29 ноября 1988 ã.
Сравн.: Рóдченêо. Чóмацêия народ, песни, стр. 446; Чóбинсêий. Трóды V, 1052–1053ã. Основа, 1862 ã., V, 98–99. Предание. Пісня про Довãорóêа – це бóло діло тоді, яê сóлтан хотів завоювать ляхів і прислав до Миêитинсьêоãо перевозó війсьêо, щоб запорожці перевезли на той біê. Запорожці доãадались, шо яê звоює тóроê ляха, та таêа честь бóде і їм, та й зробили по-своємó: êазнó і рóжжя с пóшêами перевезли на свій біê, а тóрецьêе війсьêо випровадили ãеть ê нечистій матері… Орда тоді êинóлась в Крим до чóмаêів і вирізала їх до одноãо.
Дмитрий Быêовсêий, 78 л., Ниêополь Еêатер. ó. 11 июня 1894 ã. Интересно, ê êаêомó времени моãóт быть отнесены вариант песни и предания и о êом из Долãорóêих идет речь? При Петре І êн. Василий Владимирович Долãорóêий с 1708 ã. óправлял Уêраиной, óчаствовал в походах против тóрêов 1711 в óсмирение бóнтовщиêов Бóлавина и Неêрасова в Полтавсêой битве. Кн. Василий Михайлович Долãорóêий-Крымсêий под начальством Репнина, óчавствовал в семилетней войне, а в 77 ãодó, начальствóя êорпóсом овладел Крымом, êоторый по мирномó доãоворó 1775 ãода снова возвращен был Тóрции. 153 Ой за ãаєм зелененьêим Брала дівêа льон дрібненьêий, (2) Бона брала, вибірала, До личеньêа все рівняла. Личêо ж моє, рóмнянеє, Ой êомó ж ти доведеся: Чи попові, чи дяêові, А чи томó чóмаêові! Чóмаê дома не бóває, Нові ярма нариває, (2) Сірі воли запряãає, (2) У Крим по сіль поãаняє, (2) Жінêó дома поêідає. Зоставайся, жінêо, дома, Рóбай дрова до пороãа,
126
А соснинó до ослона. Соломою пече, варе, Горшечêами водó носе, У сóсіда солі просе: Сóсідочêи, ãолóбочêи, Дайте соли два дрібочêи, Посолити оãірочêи. Сóсідочêи, ãолóбочêи, Наóчайте свої дочêи, Шоб по ночам не ходили, Бóсóрменів не любили.
Записана от Ганны Уласов. Шевченêо. Дер. Письмачева Еêатер. ó., июнь 1886 ã. 154 Чóмаê выезжает в дороãó. – Жена доãоняет и возвращает домой. – Жалóется чóмаê на свое „безталання". Ой світ, мати, ясний, Світ, мати, преêрасний, Ой чим я таêий безсчастний? Пішов чóмаê ó дороãó, За ним жінêа чорнобрива: Вози доãаняє, воли випряãає, Ще й миленьêим називає. – Вернись, милий, до домó, Плачóть діти за тобою, Отець, мати проêлинає. – Яêби ти, жінêо добра, То ти б жила дома, Неділеньêó чтила, П’ятінêó постила, Шоб нам хортóна слóжила. Ой вийдó ж я на ãорочêó, Та ãлянó я ó підвалля, Там чóмаêи п’ють ãóляють, Тіêо моє безталання.
Ниêита Джиãирь, 88 лет. Кóшóãóмовêа Алеêсандр. ó., 29 деêабря 1887 ã. 155 Заснóв чóмаê, заснóв êозаê, заснóв між возами, Проêинóвся чóмаченьêо, − аж волів немає.
127
Сідлай, хлопче, сідлай, малий, êоня вороноãо, Та біжи хлопче, біжи, малий, до ãорода Боãослова. А в ãороді Боãослові ó всі дзвони дзвонять, Не жóрися, чóмаченьêó, всі волиêи ãонять. А в ãороді Боãослові ó всі дзвони дзвонять, Не жóрися, чóмаченьêó, всі волиêи ãонять. Гонять воли із-за ãори, та все й êрóтороãі, За ними йдóть чóмаченьêи, та всі й чорноброві. Гонять воли із-за ãори, та все й половії, За ними йдóть чóмаченьêи, та всі й молодії. Гонять воли із-за ãори, – батіжêи волочать, Оãлянóлись êрóãом себе, – аж травó толочать. Та б