Цивільне право України. Підручник

є. о. Харитонов, о. В. Старцев

Цивільне право України Підручник ВИJt і:ШНЯ друге, перероблене і доповнене

Київ Видавництво ''Істина''

2007

ББК

67.9(4УКР)ЗО4я73

Х68 Х68

Харитонов Є.О. , Ста рцев О.В . Цивільне '.раво Украіни П ідручник. ~ Вид . 2. п ерероб. і доп. ~ К. : Іcrина . 2007 . ~ 816 с .

ISBN 966-7613-44-5 У підручнику докладно розгляда ються Загальна та Особлива частини цивільного права. У теоретичному та практичному аспектах досліджують­

ся положення усіх книг Цивіл ьного кодексу України 2003 р. Особливу увагу приділено інститутам права вл асності та інших реЧОВftх прав , права інтелектуальної влас ності , зобов'язального права із докладним вивченням усіх видів договірних та недоговірних зобов'язань, спадкового права. Розрахова ний на юристів , практикуючих адвокатів, викл ада чів, сту­

дентів , широке коло читачів .

АВТОРИ : Є.О. Харшnонов, доктор юридичних н аук, професор ~ розділи l~rv, УІІ; О.В. Старцев, кандидат юридичних наук, професор Міжн ародної кадро­ вої а к адемії

-

розділи V~V[ . Р ЕЦЕ НЗЕНТИ :

В.м. Коссак, доктор юрид ичних н аук, професор; І.М.

Кучеренко, доктор юридичних н аук, старший

науковий співро­

бітник; В.В. Луць, доктор юридичних наук, професор, академік Академії право­ вих наук Укра j·н и.

ББК

67.9(4УКР)304я73

+

67.304я73

© Х ари тонов Є. О.,

ISBN 966-7613-44-5

Ста рцев О. В.

2007

©

р.

Вида вництво « Істина», 2007 р.

Редактор - О.В. Старцев. Комп'ютерна верстка - І. А . Томащівська. Лідписан о ДО друку 20.09.2006. Форм а т 84 х ] 08 ]/32. П ап ір офсетний. Друк офсетний. Обл .-ВИД . ар к. 5 І .65.

Тираж

2000

прим. Зам.

NQ'/Bl.g

Віддруковано з оригінал-м акета ВИдавництва " Істина" (свідоцтво пр о внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реє стру видавців, виготівників і РОЗПОВСЮдЖувачів видавничої продукцїі серія ДК NQ 52] від 05 .07.200]) у ТОВ" Видавництво "Аспект-Поліграф".

16610,

2

м. Ніжин . вул. Ше вч енка, ]09а.

РОЗДІЛ І

ВСТУП до ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава

1

Цивільне право як право приватне

§

І . Дихотомія "приватне право

-

публічне право" як підгрунтя

характеристики становища приватної особи у суспільстві .

§ 2. Джерела приватного права. § 3. Співвідношення приватного § 4. Цивілістика . Право

-

і цивільного права.

це цивілізаційна категорія, котра одночасно виступає

як елемент соціально-політичного устрою та елемент суспільної свідомості, є складовою духовного світу людини та їі світогляду, відображаючи уявлення окремих індивідів та суспільства в цілому про справедливість, добро, гуманізм тощо .

Приватне право виступає як складова частина загальної категорії "право". Разом із тим, оскільки ці категорії не є поняттями тотожни­ ми, для характеристики приватного права доцільно охарактеризувати

і другу частину права

§ 1.

-

право публічне .

Дихотомія "приватне право

-

публічне право"

як підгрунтя характеристики становища

приватної особи у суспільстві Як суспільний феномен, котрий стосується окремого індивіда і суспільства в цілому, право може розглядатися під кутом зору оцінки його значення як для приватних осіб , так і для суспі.'1Ьства , що,

насамперед, і є основою виникнення відомої дихотомії "приватне право - публічне право" .

Загальна структура права виглядає так: 1) природне право як основа усього іншого права; 2) приватне та публічне право як галузі (сфери) правового регулювання відповідних груп відносин . Вони виникають на основі природного права з метою втілення його норм в життя . При цьому

приватне право є сукупністю природних прав приватної (окремої)

особи, а публічне право - правовою формою і своєрідним про­ довженням публічної влади з усіма їі перевагами і недоліками . Характеризуючи приватне право у його сучасному розумінні, варто наголосити, що становище приватної особи у суспільстві визнача­ ється відповідною правовою доктриною, а також сукупністю норм та правил, встановлених відповідно до неї та на їі розвиток . У сукуп­

ності зазначена доктрина, правила та норми можуть бути визначені як "приватне право".

При цьому мається на увазі не право, що

3

належит ь суб '(кту (право у суб'єктивному значенні), а право як

об'ЄКТИlllі
OCHOJJlli

засади регулювання тієї або іншої групи суспільних від­

носин.

Слід також уникати спрощ ен ь при визначенні цих понять і

встановленні різниці між прив атним і публічним правом . Най­ частіше спрощення пов'язані з тим, що має місце ототожнення права і актів законодавства. В результаті можна зустріти твердження, суть яких зводиться до того , що будь-яке право є явишем публіч­ ним, а, відтак, і приватне право існує тільки в рамках публічного права (В . Мамутов). Однак, наведене тверд ження має, як МІНІМУМ, дві неточності. Адже, по-перше, визнанн я права явищем публічним , елементом публjLlНОГО правопорядку, систсмою соціальних зв'язків ще не озна­ 'ІЗІ::, що кожна правова норм а стає нормою саме публічного права. По-друге, "право" і "сукупні сть актів законодавства" - поняття не тотожні.

Як :.JI'IДYII;UJ()(;H ВИЩС, "раllО

-

категорін ширша. Uим поняттям

ОХОПЛЮЮТІ ,сн усі 'lаГ
стві, у ТОМУ 'Ію,; лі ті, що IРУIІТУЮТl.сн ІІа приписах природного права ,

Jвичанх, JlОМОВЛСlІості сторін тощо . Оскільки право не може бути звеДС IІИМ лише ло су купності зако н одавчих актів, шо видаються У

державі, від урегульованості цивільних відносин законодавчими

актами ВОІІИ не стають автоматично публічно-правовими. Крім ТОГО, при ІІоділі права на приватне і публічне слід уникати іНШОI'О СІІІЮЩСІІІІН

-

невиправданого обмеження числа ознак

кожної] ЦИХ галузеі1, пов'язаного з тим, що іноді при визначенні

приваТl10П) і пу6лі'l/ЮГО права обмежуються скороченим циту­ ванням ССIПСllції УJII,піана, вміщеної у Дигестах Юстиніана : пуб­ лічним правом с те, що стосується становища римської держави, Однак приватне - стосусп,СН користі окремих осіб (Д.І. J .1.2)1. Ульпіан писав НС про поділ римського права на галузі, а про те, що вивчення РИМСЬКОІО IІрава поділяється на дві частини: публічне і приватне право. Тому й визначення цих частин, що підлягають вивченню, він давав у спрощеному вигляді , керуючись, насамперед, навчальними, дидактичними цілями.

Проте, якщо таким самим чином характеризувати галузі при ­ ватного і публічного права, то використаного Ульпіаном критерію виявиться недостатньо, на шо зверталася увага у пу ацях ромаНістів та цивілістів ХІХ - початку ХХ ст. (Р. Єринг, И. Покровський, К. Савіньї, В. Хвостов та ін.).

І Тут і дал і посилання на Дигести ПРОlJОДИТЬС Я відповідно до традиції таким чином : Д - Дигести, ! - книга, ! -- титул у книзі , ! - фр агмент, 1 - частина (параграф) фрагменту.

4

ше

Поділ права н а публічне і приватне відомий юриспруденції біль­ 2 тис . років . Ше Аристотель розрі з ня в та ке пра в о , порушення

якого шкодить всій спільноті, і та ке , порушення якого за подіює шкоду окремим її членам.

Розрізняння з ч а сів Стародавнього Риму публічного та приватно­

2 в ідомих постулатах: 1) на положеннях сентенції Ульпі а на "Publicum jus est, quod ad statum геі Romanae spectat, privatum quod ad singulorum utilitatem", го права грунтується головним чином на

що виходить з відмінностей цілей та інтересів , що підлягають право­ вій охороні;

2)

на визнанні неприпустимості зміни публічно-правових норм

приватними угодами "риыiиmm

potest",

jus pactis privatorum mutari

поп

котрий наголошує на необхідності вр аховувати різницю у

характері та юридичній значимості пра вил, які встановлюються при­

ватними чи публічними особами та діють у приватній та публічній сферах.

При цьому методологічного значення для наступного розум і н­ ня суті та структури права у народів Європи набуло визначення

приватного і публічного права, яке міститься у фрагменті І книги І Ди ге ст Юстиніана у вигляді згаданого вище висловлювання відомого римського правознавця Ульпіана . Наводячи його, більш і сть дослід­ ників вказує, що Ульпіан розрізняв приватне і публічне право за­ лежно від того, на чию користь воно діє: держави чи приватних

осіб - "риыlситm jus est, quod ad statum rei Romanae spectat, privatum quod ad singulorum utilitatem: sunt епіт quaedam риыіеe utilia, quedam privatum". Однак , як зазначалося, при цитуванні Ульпіан а має місце неточ­ ніСть, пов'язана із тим , що наводиться л ише частина його вислову. Починається ж вказана сентенція та к :

iones,

риыіитm

et privatum".

"Huius studii duae sunt posit-

Отже Ульпіан хара ктеризу вав не фак­

тичний поділ римського права на право публічне і право приватне, а писав про те, що при вивченні римського права треба враховувати дві його позиції (сторони, аспекти, прояви)

-

публічну і приватну.

Майже до кінця ХІХ ст. у романістиці і теорії права панувало переконання у правильності положень сентенції Ульпіана . Так , к.Ф . фон Савіньї, спираючись на неї, формулював різницю між

публічним і приватним правом так: у публічному праві ціле (держа­ ва) є метою, а окрема людина грає другорядну роль, а у приватному

праві окрема людина сама є метою, і будь-яке правовідношення є лише засобом дЛЯ їі існування або особливого становиша. У другій половині ХІХ ст., дякуючи робота м Рудольфа фон Єринга, набуло популярності поняття "інтерес", метою права ого­ лошується захист інтересів, а різниця між прив атним та публічним правом вбачається, насамперед, у відмінностях інтересів, котрі мають за хищатися: приватне право захищає приватні інтереси ок­

ремих осіб , публічне право

-

інтереси держави, загальні, суспільні

інтереси .

5

у зв'я:зку 'J Ш1М Р . Ер инг У 13ідомій дискусії з прихильниками вольової теорії І/рав,

,1

та кож у концептуальних положеннях про

захист іllтересів нк мети права і про права як інтереси обфунтував тезу 11[Ю те,

1110

у сфері приватного права уповноважена особа сама

захища є сво'l інтсреси, а цей захист відбув ається суб'<.: кта

3 ініціативи

самого

інтерссу шляхом подання цивільного позову, і, таким

чином , приватні права можуть бути визначеними як "самозахист інтересів". В інших галузях захист порушених інтересів Відбувається

за ініціативою органів державної влади. Р. Єринг називає це "захист адмініс тративним шляхом". Таким чином, Р. Єринг органічно сполуча є два критерії - інтерес та ініціатина захисту.

Проти цієї по зиції висувались заперечення, які зводились до того, що загальні інтереси

-

це сукупність приватних інтересів, а тому

публічне право, захищаюч и загальні інтереси , захищає також і при­ ватні інтереси, і н авпаки,

-

приватне право у кінцевому підсумку

захишає загаль ні інтереси (М. Коркунов). Цікаво , що схожі докази проти lJиокремлеН!іЯ Ilриватного права висуваються і в сучасних

дискусіях ІІа цю тсму (В. Мамутов). Пізніше Л.

ТОН запропонував уточнені критерії розрізняння

пр ава приватного і l1ублі'"юго. Зокрема, він за значав, що приватним правом

В'IИI01tТl,СН

lІорм а ТИВIІИЙ захист (захист за допомогою

приписів), що IІЩlасТl,СН іllтересам приватних осіб проти приват­

них осіб, оскіЛl,КИ праВО11ОРЯДОК надає тому , хто захищається, засіб для усунсння IIОРУIIJСIІНН його права, котрий використовується ним

на власний 11О1С УД і за власною ініціативою. На відміну від норм,

ПОРУШСНЮІ яких Пlгне для потерпілої особи порушення й приват­ ного інтере су і приватний (uивільний) позов , норми публічного права не такі, порушення яких обумовлює вчинення публічно­ правового

11OJOIlY.

Він має місце тоді, коли будь-який орган держави

уповноваЖСllиі-і і зобо в'язаний втрутитися ех отсіо . Слід зауважити, шо наведене висловлювання стосується лише права суб't: ктивного, його природи, оскільки природа об'єктивного права єдина,

має публічний характер і не може поділятися на

приватне й публі'ItIС, а, отже, кожне порушення норми права є порушенннм "рана Ilублічного .

JВ

цьому сенсі А Тон називає норми

"приватноправовими" лише умовно, маючи на увазі при UbOMY саме суб'єктивне

IlpUBO.

Разом з тим , "ПРИРОJlні

IlpaBa"

людини належать саме до приват­

ного права та існують неЗ,UJежно від того, чи визнані вони об'єк­ тивним правом , чи ні. ІІІШИМИ словами, вони є об'єктивними в силу своєї природності, IІсвід чужуваності від людини, і вважаються

такими, що надані Богом. Проти визн ання способу захисту одним з критеріїв розмежування Ilриватного і публічного права висувалися заперечення, суть яких

полягала в тому, що не можна не враховувати існування злочинів, котрі переслідуються лише на підставі скарги потерпілої особи.

6

А там, де існує адміністративна юстиція,

право позову н адане

приватним особам і у випадку порушення Їх публічних прав діями адміністрацій (Г . Шершеневич) . Однак наведені заперечення виявилися наслідком непорозумін­ ня, оскільки і Р . Єринг, і А. Тон вели мову не про адміністративну, а звичайну "цивільну" юстицію. До того ж , А. Тон стверджує, що публічно-правовий позов має місце у тих випадках, коли державний

орган уповноважений і зобов'язаний до втручання ех оПісіо і тому можливість втручання за скаргою потерпілого , наявність адміністра­

тивної юстиції тощо не спростовують положень концепції, яку він обстоює . Крім згаданих, були запропоновані й інші критерії розмежу­ вання приватного та публічного права. 30креІ.НІ, дослідники зазначали , що поділ права на приватне і публічне має критерієм природу Їх суб'єктів. Публічне право визна­ чалось як сукупність законів, що регулюють права і обов'язки монар­

ха і підвладних або держави і громадянина. Приватне право - як сукупність законів, що регулюють права і обов'язки підвладних або окремих

громадян .

Однак цей напрям не отримав розвитку, оскільки суб'єктом при­

ватних пра в (прав власності, договірних тощо) може бути також держава, органи державної влади тощо.

Певного поширення набула так звана "вольова теорія" Г. Єліне­ ка, суть якої полягає в тому, що право в суб'єктивному сенсі тлумачиться як пріоритет людської волі, спрямованої на певне благо

або інтерес. Цей пріоритет визнається і з а хищається правопоряд­ ком. Переважання волі

-

це формальний, а благо чи інтерес

-

матеріальний елемент у суб'єктивному праві. у свою чергу, окремі інтереси розділяються на такі, що вста­ новлені переважно задля індивідуальних цілей (цілей окремих осіб), і такі, які встановлено переважно задля суспільних цілей. Індивіду­

альний інтерес складає зміст публічного права. Суб'єктивне публічне право зі свого матеріального боку є таким правом, яке належить

окремій особі на підставі її статусу як члена держави. Щодо формального елементу прав, пріоритетності волі, Г. Єлі­ нек розрізняє два його види: "dоrfеп" і "kunnen" ("прагнення, устрем­ ління" та "можливість").

Термін

"dorfen"

буквально перекладається з німецької як "мати

бажання, сміти щось робити". Тут автор пояснює, що у цьому випад­ ку правопорядок визнає відповідні дії індивідуума дозволеними,

тобто він дозволяє індивідуальній волі здійснювати у певних напря­ мах свою свободу. Термін

"kunnen"

означає "могти, бути в змозі" і тут правопорядок

може до природної можливості індивідуума діяти додати таке, що йому від природи не належить, а саме

-

надати йому право на те,

що "енні його дії визнаватимуться ЮРИдично дійсними і такими, що матимуть позовний захист.

7

Приватне суб'єктивне право містить у собі як "dorfel1", так і а публічне суб'єктивне право - тільки "kul1nen".

"kunl1en",

Отже, у приватному праві завЖдИ є "устремління" ("dorfen"), а у публічному - лише можливість ("kiinnel1"). Публічні права фунту­ ються не н а тих, що дозволені, а лише на тих, що надані владою,

можливостях . Тому вони є не частиною природної свободи, що регу­ люється правом, а розширенням прав природної свободи. Синкретичну позицію займав Г. Шершеневич, котрий, зазнача­

ючи, що в усіх випадках розмежування проводять або за змістом правовідносин (матеріальний фактор), або за порядком захисту (формальний фактор), вважав, що ці фактори є взаємопов'язаними. При формуванні радянської правової доктрини склалися

3

основних підходи. Представники першого з них визнавали поділ

права на приватне і публічне притаманним будь-якій правовій системі /JЗагалі (М. Агарков, В. Шретер). Деякі автори, не запере­

чуючи абстрактну можливість поділу права на публічне і приватне, разом з тим не визнавали можливість і доцільність такого поділу як у радянському праві, так і в буржуазному праві доби імперіалізму

(А. ГоЙхбарг) . Прихильники третьої точки зору, суть якої полягала у протистав­ ленні системи буржуазного права з його традиційним поділом на приватне і публічне системі радянського права, надавал и вирішальне значення публічному праву, керуючись у своїх дослідженнях та вис­ новках принциповим ленінським баченням підходів до регулювання суспільних відносин , згідно з яким все у галузі господарювання є публ ічним , нічого приватного не визнається (М . Рейснер).

Надалі тенденція до визнання пріоритетності публічно-право­ вих засад у радянському праві стала ще більш виразною та стійкою; публічне право проникло практично в усі галузі права.

Ситуація змінилася лише після проголошення в СРСР нового курсу на побудову демократичної правової держави. При цьому від­ булася зміна пріоритетів з наданням переваг приватному праву і, навіть , деякою переоuінкою його можливостей. розглядається як носій правового прогресу,

Приватне право

галузь ,

що захищає

основні цінності цивілізованого суспільства - свободу і приватну власність, до чого тогочасне радянське суспільство виявилось не­ готовим .

Поступово формуються більш виважені підходи до оцінки цих галузей, відтак

-

публічне та приватне право розглядаються як дві

рівнозначні і однаково важливі складові загального феномену права .

Сформоване у пострадянській теорії права методологічне під­ грунтя дає можливість провести аналіз відмінностей права публіч­ ного і приватного , з метою встановлення Їх поняття та ознак і на цій основі дати визначення приватного та публічного права. Насамперед, слід зазначити, що, як не парадоксально, але на тлі багаторічного ігнорування радянськими правознавцями самої категорії приватного права його визначення та характеристика за-

8

галом особливих труднощів не викликає . Це пояснюється сплес­

ком активності досліджень цієї галузі права, який почався у добу "перебудови" кінця 80-х років і особливої активності набув напри­ кінці ХХ

- на початку ХХІ СТ . ст. (Ч . Азімов, С. Алєксєєв, А. Дов­ герт, О . Коuюба, М. Сібільов, Є. Харитонов, О. Харитонова). Характерною рисою цих наукових розробок є їхня "відкритість"

для використання наукових надбань, виконаних в інші часи і на іншому правовому матеріалі, що забезпечило їхнє достатньо на­ дійне теоретичне підrpунтя.

Із врахуванням поглядів на властивості приватного права, про які згадувалося раніше, можна назвати його характерні риси. Воно: І) регулює відносини між приватними особами, тобто між осо­ бами, жодна з яких не виступає від імені держави чи й органів (не є суб'єктом держави);

2)

має основним принципом визнання пріоритету інтересів при­

ватної особи (суверенітету індивіда); забезпечує приватний інтерес: акцентує на економічній

3)

свободі, вільному самовираженні та рівності товаровиробників, за­ хисті власників від свавілля держави; 4) фунтуючись на засадах юрндичної рівності учасників цивіль­ них відносин, забезпечує ініціативність сторін при встановленні цивільних відносин та вільне волевиявлення суб'єктів при реалізації їх прав;

5)

припускає широке використання договірної форми регулю­

вання;

6)

містить норми, які "звернені" до суб'єктивного права і забез­

печують захист останнього;

7)

характеризується переважанням диспозитивних норм, які

спрямовані на максимальне врахування вільного розсуду сторін

при виборі правил поведінки, прямо не заборонених законодавством;

8) визначає судовий позов як основний порядок захисту інтере­ сів суб'єктів цивільних відносин у суді . Значною мірою ці риси визначаються самою суттю приватного права як такої частини об'єктивного права, через відповідні норми та інститути якої реалізується природне "право свободи" (с. Алєк­ сєєв).

Від санкціонування приватних відносин або забезпечення за­ хисту інтересів їх учасників державою характер приватноправового регулювання не змінюється, оскільки в ідеальному варіанті закони держави мають відповідати приписам і положенням природного

права, а в реальному контексті - якщо і не відповідають, то повинні тяжіти до цього (звісно, якщо Йдеться про громадянське суспільство і правову державу) . Таким чином, приватне право можна визначити як поєднання юридичної доктрини, правил і норм, що стосуються визначення статусу

і захисту інтересів окремих осіб, які не є суб'єктами держави, не знахо­ дяться між собою у відносинах влади - підпорядкування, рівноправно і

9

вільно встановлюють свої права і обов'язки у відносинах, що виника­ ють з Їх ініціативи.

Поняття приватн ого права нерозривно пов'язане з категорією "публічне пр аво", котре до повнює і певною мірою "врівноважує" приватне право як РСГУМlТор суспільних відносин. Тому характерис­ тика приватного права не може бути повною без характеристики права публічного .

Слід за значити, що характеристиці публічного права як у вітчиз­ няній, так і зарубіжній юридичній літературі уваги майже не приді­ лялося. Хоча окремі зарубіжні правознавці спеціально зверталися

до проблеми визначення поняття та аналізу ознак публічного права (М. Оріу , ю . Тихомиров), але предметом Їхнього дослідження було не стільки публічне право, скільки публічна влада. Отже, за незначними винятками, публічне право обговорювалося у загальному контексті дослідження дихотомії "приватне право

-

публічне право", нерідко у зв'язку з проблемою конституювання інституту "господарського права", що призводило до фрагментар­ ної, а, отже, й неповної характеристики поняття та властивостей

публі'JНОГО права в цілому.

Разом із тим, поступово формувався

конструктивний підхід до аналізу публічного права, котре разом з правом приватним розглндалося як наднаціональна галузь права,

характерною рисою якої є імпераТИВtшй метод регулювання відпо­ відних відносин (о. Харитонова) . Характерними для імперативного методу вважають такі влас­ тивості:

1)

формування та використання владних відносин, в яких норми

прийм аються та реалізуються за принципом "розпорядження

-

виконання". Суб'єкт, що приймає обов'язкові рішення та видає розпорядження, не пов'язаний згодою сторони, якій вони адресовані;

2)

суб'єкти публі'JНОГО права, що реалізують владні повнова­

ження, у свою чергу, жорстко обмежені законами, сфера Їхньої діяльності окреслена правом, що є однією з ознак правової держа­

ви. Суб'єкти публічного права мають право діяти на свій розсуд тільки в установлених для них межах повноважень за принципом

"дозволено лише те, що дозволено законом" або "забороняється все, крім того, що прямо встановлюється законом". Це означає, що для посадових осіб може бути встановлений тільки закритий перелік повноважень ;

3) для правового регулювання у публічній сфері характерним є "нормативне" зобов'язування, тобто покладення нормами публіч­ ного права на його суб'єктів обов'язку діяти певним чином для Це зобов'язування може бути як

досягнення тієї чи іншої мети.

загальнонормати вним, так і мати характер конкретного припису

(вказівки);

4)

імперативний метод досить часто проявля ється у забороні

вчинення дій. Норми- забор они окреслюють зону можливої непра­ вомірної поведінки і застер ігають суб'єктів від неї;

lO

5) імперативний метод не складається з одних лише заборон і зобов'язувань, оскільки за його допомогою в публічному праві природно сполучаються примус і переконання, однак з наданням

переваг и застосуванню засобів державного примусу.

Внаслідок особливостей методу правового регулювання публічне право охоплює інституції та інститути, що функціонують у "верти­ кальній площині" суспільних відносин, грунтуються на засадах влади і підпорядкування (субордин а ції) суб 'є ктів відповідних право­ відносин). Тому для публічного права характерним є специфічний юридичний порядок "влади-підпорядк ування", внаслідок чого уповноважені особи мають можливість в односторонньому порядку

безпосередньо визначати пов ед інку інших осіб, а вся система владно­ примусових установ повинн а наданою їм державою на підставі закону силою примусу забезпечу вати повну і точну реалізацію приписів органів влади. Відповідно, всі інші особи мають підко­ рятися уповноваженим орга нам державної влади та Їх посадовим

(службовим) особам. До традиційних принципі в публічного права відносяться : різний правовий статус учасників публічних правовідносин ; ієрархічність становища і різний обсяг владних по вноважень у осіб, що такими

повноваженнями наділяються; наявність власної "відомчої" юрис­ дикції; відсутність орієнтації на вирішення спірних питань tlеза­ лежним судом.

З розвитком демократії ці принципи збага'IУЮТЬСЯ інститутами демократичного порядку (гарантіями для громадян, демократич­ ними процедурами , відповідальністю посадових осіб, застосуванннм договірних форм тощо), сполучаються з усіма іншими підрозділа~tи

гуманістичного права, але це не змінює самої природи публічного права (С. Алєксєєв , В . Аверьянов) . При цьому незмінним ядром, стрижнем предмету правового регулювання п убл ічного права зали­ шаються владні відносини , вони є його виключною сферою, тоді

як інші відносини є суміжними, неосновними. Ступінь взаємо ­ проникнення залежить від конкретної галузі публічного права . Поділ права на публі'ше і приватне , у свою чергу, є підгрунтям розмежування на національному рівні права цивільного і адмі­ ністративного як двох головних, визначальних галузей права . Конституційне право не є галуззю публічного права, а є В1ілен­ ням норм природного права на національному рівні, базою усього національного законодавства, у тому числі цивільного .

Публічне

право має відносно приватно го обслуговуючу роль, і це відображе­ но у Конституції (спочатку у ній встановлюються права людини, а потім

-

конституційний лад, режим тощо).

При порівнянні конституцій демократичних правових держав звертає на себе увагу така закономірність: приватноправові права

(права приватної особи) у конституціях однакові; натомість, від­ різняється друга частина

-

публічно-правова. Але ця частина у

конституціях поділяється, У свою чергу , на дві : постійну та змі ню-

11

вану. ПостіЙІІа 'ЩСТНI1<1 відображає прояв засад природного права,

шо стосуюТl,СН lІублі'lIЮГО житгя: політичні права та свободи, ви­ борнісТІ , оргаl\ів влади , розподіл влад тошо. Це те, шо має бути в усіх дсмокр;пичних державах. Змінювана частина викликана на­ ціонаЛl,lІИМИ традИціями, згідно з якими встановлюється порядок

ФУl1КltіОIlУllаннSI парламенту, його структура, судоустрій, визнача­ ється l\аціОШlЛьна символіка тошо.

3

урахуванням зазначеного,

ядром

національної правової

системи можна визнати конституційне право як основу усіх інших галузей, іllститутів і норм, а також галузі "першого рівня"

-

цивіль­

не, адміністрати вне, карне (кримінальне) і процесуальне право. Від трьох основних матеріальних галузей права (цивільного, адмі­

ністративного, кримінального права) вибудовуються генетичні, функціональні і структурні зв'язки до відповідних похідних галузей

-

трудового, фінансового, податкового, земельного та інших галузей права . Лроuесуальне право, у свою чергу, є основою похідних про­ l1есуаЛЬ!-lИХ

галузей:

цивільного ПРОl1есуального,

кримінально­

процесу,lЛЬНОГО, адміністраТИВНО-ПРОl1есуального права тошо.

Таке ВИЗН
Таким чином, при визначенні 1l0НЯТТЯ публічного пра ва необ­ хідно враховувати характер інтересів , склад учасників публічних правовідносин, імперативність методу правового регулювання,

функції тошо.

Отже, пуб.'1ічне право можна визначити як сукупність правових інституцій, правил та норм, що є ОСНОВОЮ функціонування певним чином cтpyкrypoBaHoї владно-організаційної системи, за ДОПОМОГОЮ якої lШIяхом використання імперативного методу досягається мета забезпечення публічного правопорядку і в кінцевому підсумку прав ЛЮДИНИ (О . Харитонова).

-

реалізації та захисту

Приватllе I1Р(}(ІО fJlПОJlI З n{JШЮМ nубліЧIІИМ у сукупності утворює

єдИIІУ загаЛЬJlУ (ШIІ)lІаціОIl(/іІt.IIУ) систему об 'сКПlивного права, що є складовою ч(/стUІІО/() ЦUllілішції (культурu). ВИlІик;tс lІитаllllН, 'ІІІ сТОсуt:П,сн такий поділ права людської ци­ вілізації

11

Llілому ,

'111

с властиним лише для окремих локальних

uивілізаuій? Відповідь на ІІІ,ОГО Jlати IlеI!РОСТО, оскільки віднесення тієї чи іншої держави дО ІІСІІІЮЇ IlивіліЗ
фікаційним розмежуванням, иС

-

якісно різні сфери правового

регулювання. З перших стадій розвитку uивілізацїі пра во так і роз­

вивається у складі двох відносно самостійних сфер

12

-

публічного і

приватного права. При цьому якість права в цілому визначається

розвитком кожної з них. Недооцінка якоїсь із цих сфер призводить до деформації всієї правової системи , їі однобічності. На основі такого розуміння суті приватного і публічного права можна визначити їхнє значення для регулювання тих чи інших від­

носин, характер співвідношення публічних або приватних елементів у їхньому регулюванні .

Візьмемо як прикл ад відносини, шо складаються у галузі під­ приємницької діяльності,

галузева належність яких на сьогодні

викликає гострі дискусії. Тут при визначенні характеру взаємовід­ носин підпри ємців з державою , встановленні державних гарантій

здійснення такої діяльності, оподаткуванні підприємців, визначенні

наслідків недобросовісної кон куренції тощо застосовуються публічно-правові засади. Отж е враховується, передусім , сукупний колективний інтерес, застосову ється імперативний метод правового

регулювання, діють принципи публічного права.

3

іншого боку,

відносини, що виникають з договорів між приватними особами, навіть в процесі здійснення ними підпри ємницької діяльності,

повною мірою регулюються нормами приватного права . Це пов'яза­ но з тим, що категорії "приватне право" і "публічне право" є узагаль­

нюючими поняттями, які застосовуються для позначення певного типу нормативни х масивів, що регулюють відносини між тими та іншими суб'єктами за допомогою різних засобів і методів . Реальні відносини підлягають регулюванню на засадах приватного або публічного права залежно від Їх конкретного змісту.

§ 2.

Джерела приватного права

Термін "джерела прав а" може вживатис я в кількох значеннях:

1) 2)

форма , у якій виражена норма об'єктивного права;

3)

ті матеріали, що містять інформацію про правову систему чи

чинники, що створюють право;

окремі правові норми , які існували раніше, але з часом відійшли в історію. Такий підхід загалом відповідає традиції, що склалася у дослід­ женнях з цього питання у галузі загальної теорії права, і не супере­ чить розумінню суті цієї категорії у галузі ПРИfJатного права. Спираючись на таке посилання,

коротко охарактеризуємо

кожний з варіантів тлумачення поняття "джерела права" .

По-перше, так можуть позначатися ті обставини, чинни ки, які породжують право.

Наприклад, в марксистському вченні про державу і право дже­ релом права традиційно вважалися матеріальні умови життя суспіль­

ства, якими, начебто, зумовлені усі елементи "надбудови" вироб­ ничих відносин, у тому числі право. Однак у правових дослідженнях, позбавлених такої яскраво вираженої ідеологічної спрямованості, джерелами права вважаються не лише матеріальні умови життя

13

суспільства (хоча і1 IIОI-ІИ також), але також особливості світогляду, історичного , соні,UlI,IІОГО, культурного та національного розвитку,

тобто ті ' 1І1ІІНИКИ, шо В сукупності складають цивілізацію (Л. Мой­ сеєва) .

По-друге, нк зазначалося вище, поняття "джерела права" є також

узагаЛЬНСIІИМ flозначенннм тих форм, у яких фіксуються (виража­ ютьсн)

НОРМИ об'єктивного права . Очевидно, тут точніще вести

мову саме про "форми права". (Хоча з відповідними застереженнями їх можна іменувати також і "джерела права"). По-третє, цим терміном у галузі досліджень історії права позна­ чають джерела інформації про право, котре існувало раніще, розріз­

няючи історичні, право ві, літературні пам'ятки (О. Підопригора).

Найбільш точним з цих позначень є розуміння джерел права як чинників, обставин, що породжують право . Хоча з метою дослід­ ження процесу формування приватного права цілком виправданим є вживання терміна "джерела права" стосовно джерел інформації, однак для того, щоб уникнути дублювання термінів, надалі до­

цільно вживати термін "джерела права" лище у перщому із згаданих значень, маючи на увазі "джерела формування приватного права".

Враховуючи зазначене fшще і ведучи мову про джерела приват­ ного права, передусім, треба зробити застереження, що йдеться про чинники, елементи, які створюють у процесі Їх взаємодії сукуп­ ність (явище, категорію) нової якості. При цьому маємо врахову­ вати як матеріальні умови життя суспільства, так і культурні

чинники. Це пов'язано з тим, що матеріальні умови існування певної локальної цивілізації, країни, етносу тощо змінюються залежно

від того чи іншого періоду їх буття. Разом із тим, культурні, на­ ціональні чи регіональні традиції є достатньо сталим, стабільним фактором

впливу, який формується протягом тривалого часу і

зберігає своє ЗН
приватного права, котре є надна­

ціональною сис темою, сліл з'ясуват и чинники формування саме

цього феномену Ііа узагаЛ1,НЮЮЧОМУ рівні. Тобто, аналізу підлягають не національні системи права чи обставини

і чинники їхнього

формування , а ті фактори, що справляли і продовжують справляти

вплив на ф ормуваНІІЯ приватного права як наднаціональної кате­ горії. Перед тим, як приступити до визначення джерел формування приватного права, доцілыіо звернути увагу на те, що вони можуть

бути розділені на

1)

2 групи:

чинники , що формують право в цілому, як явище цивілізації

(у нашому випадку

-

європейської);

чинники , що формують приватне право як складову частину (підсистему) права Європи.

2)

До перших з них належать обставини, що визначають в цілому суть прав а Європи j зумовлюють основи його існування та подаль­ шого розвитку .

14

до других мають бути віднесені фактори, якими зумовлені особ­ ливості приватного права не лише порівняно з правом Європи, як системою більш високого порядку, але й з іншими підсистемами

права Європи (наприклад, публічним правом), як явищами одного порядку .

Розглядаючи під таким кутом зору джерела права Європи, можемо віднести до них такі чинники .

По-перше, це традиція європейського права . Тут слід зазначити, що термін "традиція" і поняття , які він позна­ чає, незважаючи на їхню достатньо широку вживаність, належать до числа дискусійних.

Зокрема, у юридичній літературі нерідко йдеться про "правові традиції", як один з видів форм права . При цьому фактично ста­ виться знак рівності

між

правовими традиціями

і правовими

звичаями (Ю . Оборотов). Не

менш

часто

вживається

вираз "традиція

права" для

позначення якоїсь із гілок розвитку тієї чи іншої системи права

(Г. ДЖ. Берман, Є . Харитонов). Крім того, термін "традиція" широко вживаєп-ся в різних галу­

зях знань, де також мають місце розбіжності щодо його розуміння . На ці властивості терміна "традиція" звертав увагу Е .

Шилз,

котрий зазначав, що терміни "традиція" і "традиційний" належать до найбільш уживаних в словнику культурології і соціології, де вони використовуються для опису та пояснення повторення у майже іден­

тичній формі структур поведінки та характеру вірувань протягом

кількох поколінь або ж протягом тривалого часу в рамках одного суспільства або регіонів, які мають певною мірою спільну куль­ туру .

Пояснення причин, чому вчиняється та чи інша дія або ж

зберігається той чи інший підхід (розуміння), зводиться до того , що "такою є традиція", котра створює мотивацію і намір діяти певним чином, вірити у щось або дотримуватись чогось. Враховуючи це розмаїття вживання терміна "традиція " і вважа­

ючи разом з тим найбільш доцільним наголошування на його сутніс­

них, визначальних рисах, надалі будемо тлумачити його стосовно поняття "традиція права" як правові цінності, категорії, інститути, норми, котрі протягом століть свідомо передаються від покоління до

покоління (Г . Берман) . Маємо враховувати, що так само, як можна говорити про за­ гальну традицію права, тобто про традицію права як суспільного

феномену, можна вести мову і про традицію тієї чи іншої галузі права. При цьому поняття "традиція права" і "традиція права у певній галузі" співвідносяться як загальне і окреме (спеціальне). Істотне значення у формуванні європейських традицій права відіграють основи, закладені ще римським правом, котре виступає

як своєрідний еталон європейських правових систем . Звісно , не йдеться про те, що норми римського права застосовуються без­

посередньо в реальному житті. Однак воно справило і продовжує

15

справляти вплив на сучасне право Європи завдяки такому феноме­ ну як рецепція римського права, про що йдеться далі.

Саме в нормах римського права у юридичній формі зафіксовані положення природного права. Оскільки право Європи є надна­

ціон ал ьною системою права, що має основою так звані "загально­ людські

цінності",

норми природного права є його важливим

джерелом та підrpунтям. Ці норми охоплюють природні, невід'єм­ ні права людини. Зокрема, вони зафіксовані в Загальній декларації ООН про права людини

1948 р . , Конвенції про захист прав людини 1950 р. і інщих аналогічних міжнародних

і основоположних свобод

угодах. До таких норм належать право на приватне життя, право на приватну власність тощо.

Необхідно підкреслити , що ці права належат ь до джерел (норм) не тому, що закріплені в міжнародно-правових актах, а навпаки,

-

той факт, що вони є невід'ємними природними правами людини, зумовив необхідність створення відповідних актів .

Ло-друге джерелом права Європи є його концепція, тобто визна­ чальна ідеологічна складова, інтегрована сума поглядів на суть, характер і значення права, що формується на основі європейської традиції права, положень природного права, котре стає таким чином

складовою частиною згаданої концепції.

Виправданим здається вести мову як про загальну концепцію європейського права , так і про окремі концепції регулювання тих

чи інших видів відносин в масштабах Європи, тобто про спеціальні,

окремі чи цільові концепції. Якщо загальна концепція права Європи визначає його суть в цілому, то, наприклад, концепція захисту прав

людини визначає основи, суть і характер правового забезпечення відповідних прав у Європі. По-третє, джерелом права Європи є міжнародно-правові угоди. Хоча підгрунтям таких угод є загальна концепція права Європи, що їі дотримуються сторони, які домовляються , а при їх укладенні враховуються норми природного права і беруться до уваги традиції права, однак внаслідок досягнення певного компромісу створю­

ються норми нової якості.

Таким чином, перелік джерел права Європи має такий вигляд: І) європейська традиція права, що rpунтується на положеннях римського права, котрі, у свою чергу, відображають ідеї природного права ;

2) 3)

європейська концепція права; міжнародно-правові угоди між європейськими країнами.

Розглянемо джерела приватного права, як ті чинники, обставини, що стали підrрунтям його змісту та суті, тобто, такі елементи, які створюють у процесі їх взаємодії сукупність (явище, категорію) нової якості. (Можна назвати це також "витоками приватного права") . Визначальними чинниками для них є те, що : І) оскільки приватне право є наднаціональною системою права, що має основою так звані "загальнолюдські цінності ", то головним

16

його джерелом є норми природного права (право на життя, пр аво на приватне ЖИТІя, право на приватну власність тощо).

Як уже зазначалося, норми природного права не тому належать до джерел приватного права, що закріплені в міжнародно-правових

актах, конституції держави або іншому законі (наприкл ад, у ци­ вільному кодексі), а навпаки,

-

та обставина, що це є невід'ємні

природні права людини, зумовлює необхідність створення відпо­

відних законодавчих актів.

Разом із тим, оскільки йдеться про "загальнолюдські цінності", то вони неминуче мали знайти відображення у філософських, морально - етичних вченнях. Саме останні й складають світоглядну основу права взагалі і приватного прав а зокрема;

2) джерелом приватного права, як категорії, nерма"ент//о властивої європейським цивілізаціям, є римське nриватnе право, що є своєрід­ ним еталоном європейських систем приватного права. При цьому

слід наголосити на тому, що йдеться не про "римське цивільне

право", а про "римське приватне право", як категорію, котра абстра­ гувалася від конкретних умов часу і місця, і виступає як надна­

ціональна європейська система правових цінностей, принципів і норм.

Вплив римського права на суч асні правові системи зумовлений існуванням такого феномену як рецепція права, що означає відрод­ ження, сприйнятrя духу, головних принципів, положень і окремих норм

римського права на новому витку розвитку цивілізацій.

Рецепція римського приватного права може відбуватися у формах: вивчення римського права як загального надбання культури; вивчен­ ня римського права у юридич.них навчальних закладах як юридич.­

ної загальноосвітньої дисципліни з метою формування світогляду

майбутніх правників; дослідження, аналізу і коментування римських юридичних джерел; безпосереднього застосування норм і положень римського приватного права;

використання

норм римського при­

ватного права як зразків при створенні нормативних актів (особ­ ливо при реалізації кодифікаційних проектів); використання римсько-правової методики створення нормативних актів або прак­

тики їх реалізації (застосування); сприйнятrя і використання основ­ них принципів , ідей і категорій римського приватного права.

Звісно, запропонована класифікація виходить з необхідності ви­ окремлення форм рецепції права у навчально-методичних цілях . На практиці рецепція, як правило, відбувається не в одній якійсь формі, а є наслідком їх поєднання і взаємодії.

Рецепція римського приватного права може бути різних видів. Оскільки рецепція не обов'язково є результатом безпосереднього контакту цивілізацій та Їхніх правових систем у часі, то залежно від

характеру контакту розрізняють рецепцію пряму і опосередковану (похідну). Випадки прямої рецепції зустрічаються нечасто . Звичайно, вони мають місце тоді, коли нова локальна цивілізація достатньо дозріла

17

для сприйняття досягнень культури,

у тому числі права ,

в той

момент, коли більш рання цивілізація згасає або вже згасла, але

відтоді про~ішло не надто багато часу, щоб були втрачені ідеї, пам'ятки, правові рішення тощо . Наприклад, реuепuія грецького права у Римі , римського права у Візантії . Частіше ідеї римського приватного права, окремі його положення, правові рішення реци­

піюються опосередковано, шляхом запозичення їх з правової систе­ ми якоїсь країни, що вже реципіювала римське право (опосередко­ вана, похідна рецепція). Наприклад, запозичення багатьма країна­ ми

положень

Кодексу Наполеона або

Німецького цивільного

кодексу (так само як їх створення частково є результатом опосе­ редкованої рецепції

-

проміжною ланкою була рецепція римського

права у Візантії у VІ-Х ст.). Рецепція може бути як явною, так і латентflОЮ (прихованою). Це має місце у тих випадках, коли запозичення певних ідей або прин­ ципових рішень римського приватного права відбувається у процесі правотворчості, але при цьому в правовій доктрині держави декла­

рується принципово інший підхід, відмова від "застарілого" права тощо . З таким видом рецепції зустрічаємося, наприклад, при коди­ фікаціях цивільного законодавства в радянській державі, де офіцій­ но заперечувалося зна
ського цивільного права , але фактично мала місце його рецепція

при кодифікаціях цивільного законодавства в СРСР у 20-х і 60-х роках ХХ ст . ;

3) джерелом приватного права також є норми національних систем права.

У кожній країні (у кожної цивілізації, кожного етносу тощо) існують свої уявлення про характер становища особи у суспільстві, можливість, межі і порядок захисту їі прав.

Хоча ці норми фунтуються на певних загальних уявленнях про свободу індивіда, але, будучи пропущеними через специфічну (місцеву, національну) свідомість, вони набувають відповідного ідеологічного забарвлення, відтінків, а відтак

-

за допомогою ко­

лізійних норм впливають на зміст приватного права, відображаючи

вплив різних національних традицій у цій галузі;

4) джерелом

приватного права є також між//ародно-правові угоди,

що стосуються питань правового становища приватних осіб.

Хоча при укладенні таких угод враховуються норми природного права і беруться до уваги національні традиції права, внаслідок досяг­ нення певного компромісу утворюються норми нової якості.

Будучи ратифікованими Верховною Радою України, міжнародно­ правові угоди стають частиною національного законодавства .

Таким чином, джерелами приватllого права Європи є: І) традиція визначення статусу приватної особи, відображен а у нормах природного права;

2)

концепція приватного права у західній традиції , що фунту­

ється на положеннях римського приватного права;

18

З) норми національного права (законодавства), що регулюють цивільні відносини;

4)

міжнародні угоди та документи з питань визначення статусу

приватної особи .

§ 3.

Співвідношення приватного і цивільного права

Підrpунтя розуміння засад визначення такого співвідношення було закладене ще в Стародавньому Римі, де один з найбільш блис­ кучих теоретиків у галузі приватного права приватне право на З частини:

gentium

jus naturale

-

Ульпіан поділяв

("природне право"),

jus jus сіУilе ("право цивільне", а точніше (Д. І. J.2). Jus naturale (природне право) - це право,

("право народів") ,

"право громади")

якому природа навчила все живе, оскільки це право належить не

лише людям, але й усім тваринам, що народжуються на землі і в морі та птахам; сюди ж відноситься й спілка чоловіка і жінки, котру

ми звемо шлюбом, й народження дітей, Їх виховання; ми бачимо, що тварини, навіть хижі, володіють знанням цього права (Д.І. І .І.З).

Jus gentium

("право народів")

це те, чим користуються народи

-

людства; можна легко зрозуміти його відмінність від природного права: останнє є спільним для усього живого, а перше

-

лише для

людей у Їхніх відносинах між собою (Д.l.l.l.4). Крім того, існує

jus

сіУіlе ("цивільне право"), котре не відокремлюється цілком від при­ родного права або ж права народів, але й не у всьому дотримується

ЇХ (Д.І.І.б). Особливість його полягає в тому, що воно регулює від­ носини тільки між римськими громадянами, тобто обмежене за колом осіб. Отже з точки зору загальної оцінки співвідношення вказаних груп правових норм виглядає як концентричні кола: найменше з

них

-

"цивільне право" охоплює тільки відносини між громадянами

Риму; "право народів" регулює не тільки відносини між громадянами Риму, але й між усіма людьми; найширше коло відносин охоплює "природне право", котре стосується усіх живих істот.

Тобто, головною відмінністю між цивільним та приватним правом є кількість осіб, відносини між якими охоплюються правовим регулюванням. Більщ того, суб'єктний склад є не тільки головним,

а й єдиним критерієм розмежування згаданих галузей права. Дже­ релом усього римського права є

jus naturale

("право природне") як

сума уявлень і норм, що Стосуються понять "добро", "зло", "спра­ ведливість", "злочин", "правомірність" тощо (Цицерон М.

Про

обов'язки. І.УІІ.20-22). І для природного, і для цивільного права так само, як і для

"права народів", не є визначальною ознакою предмет правового регу­ лювання, характер інтересів тощо: вони рівною мірою стосуються

майнових та немайнових відносин, інтересів як окремих осіб, так і суспільства або держави в цілому.

19

Розмежування /lfЮl3адиться не за предметом праВО130ГО регулю­ вання, а за колом суб'єктів; "цивільне право" може однаково сто­ суватися приватноправоl3ИХ і публічно-правових відносин.

Встановлення характеру взаємодії та взаємообумовленості між згадаllИМИ СУКУПlюстями правових норм має визначатися з ураху­

ванням тих характерних властивостей, котрими визначалася їхня суть.

Для цивільного права

(jus сіуіІе)

характерні такі риси : воно суворо

національ"е за своїм характером, його норми стосуються тільки римських громадян; від початку формування воно тісно пов 'язане з релігією, являючи собою поєднаliНЯ світських та сакральних звичаїв;

для цивільного права характерна сувора формальність, обов 'язковість дотримання процедури, шо слугувало запорукою захисту інтересів учасників цивільних відносин; jus civile відзначається порівняною простотою і нерозвUflеністю, оскільки іншого від нього не вимагає невибагливий побут і торговий обіг. Значною мірою, саме такі вади jus сіУіlе як консерватизм, обмеженість за колом суб'єктів тошо і зумовили понву своєрідних "паралельних" систем права (зокрема, jus gепtіurn), ШО реГУЛЮlJали ті самі або подібні відносини. Jus gепtіum виникло в результаті діяльності praetor peregrinus, тобто магістрату, до юрисдикції нкого належав розгляд спорів між перегринами, а також між перегринами та громадянами Риму . Роз­ глядаючи такі спори і не знаходячи нормативних підстав для Їх вирішення "j цивільному праві, претор перегринів звертався до норм

інших національних систем права і звідти запозичував ці підстави . від цивільного права відрізняється більшою мобільністю, гнучкістю, здатністю пристосовуватися до потреб сьогодення. Воно

Jus gentium

розраховано на значно ширше коло учасників тих чи

інших відносин. За допомогою цієї гілки римського права долається,

насамперед, така вада останнього, як дія шодо обмеженого кола

суб'єктів. Претором міським долалася інша вада цивільного права

-

надмірний консерватизм, формалізм, слабка пристосованість до

потреб товарного обігу. Міський претор, розглядаючи спори між громадянами Риму і не знаходячи опори в jus сіуіlе, надавав судовий

захист, виходячи із прийнятих уявлень про справедливість, добро­ совісність, порядність, здоровий глузд тощо, тобто усього того, що можна об'єднати поняттям "природне право" . Своєрідним узагальненням преторської практики (прецедентів) та орієнтиром для потенційних учасників спорів були преторські едикти, шо їх видавали і оголошували претори перед вступом на

посаду . Сукупність такої діяльності преторів та виданих преторами едиктів (збірників прецедентів) і складали jus praetorium або пре­ торське право.

Отже, природне право, цивільне право, право народів, преторське право є не складовими римського права, а складовими його юридич­

них витоків, оскільки всі вони тією чи іншою мірою є джерелами римського права.

20

Сформоване таким чином єдине римське право поділяється на право приватне і право публічне, кожне з яких має у своєму складі

норми, що належать до тих чи інших з названих джерел (О . Пі­ допри гора, Є . Харитонов). Значною мірою аналогічною за своїми методологіч"ш1U засада/llll залишалася основа визначеllНЯ сnіввідllошеЮIЯ приватного та цuвільного права протягом пастУnНІІХ тисячоліть. З погляду теорії приватного права такий підхід є виправданим і зараз.

Право, як загальна категорія, поділяється на право приватне і право публічне, котрі є абстрактними категоріями, які мають, швидше, методологічне значення.

Ці категорії притаманні певним цивілізаціям і не мають на­ ціональної приналежності. Тому неточно вести мову про "приватне

право України", так само як і про "приватне право Франції", "при­ ватне право Німеччини" тошо. Натомість може йтися про "традицію приватного права у Франції", "традицію приватного права в Україні" тощо . Коли йдеться про "римське приватне право", то мається на увазі не приватне право Стародавнього Риму, а сукупність принципів та норм, що склалася в античному Римі, утворивши ідеальне, абстр актне право, спрямоване на визначення становища та охорону

приватних інтересів окремої особи (суб'єкта приватного права) . Коли мається на увазі галузь права, котра регулює відносини

між приватними особами у певній країні, то , очевидно, коректно буде вести мову про "цивільне право", підкреслюючи тим самим

генезу та особливості певної галузі національного права . Разом із тим, і після встановлення засад співвіднощення зазна­ чених категорій, питання про взаємозв'язок понять "приватне право" та "цивільне право" у сучасному світі залишається достатньо дискусійним.

Так, в правових системах тих країн, де прийнято поділяти право на приватне і публічне, цивільне право разом з торговельним правом

є складовими приватного права (Франція, Німеччина та ін.). В деяких країнах цивільне право тлумачать як категорію фактич­ но тотожну приватному праву (Нідерланди, Італія, Греція та ін.) .

Слід зазначити, що така тенденція останнім часом стає усе більш помітною і у вітчизняному правознавстві, де вирази "цивільне право" та "приватне право" часто вживаються як синоніми (А. Довгерт) . Хоча такий підхід не можна визнати бездоганним з погляду методології приватного права, але з міркувань практичної доцільнос­

ті й прагнення уніфікації законодавства, що має забезпечувати захист

цивільних прав приватних осіб , його можна визнати прийнятним (з відповідними застереженнями стосовно вживання термінології, про які ЙШЛОся вище).

Для правознавства багатьох країн, що належали до так званої "соціалістичної" системи права (СРСР, НДР, ЧРСРта ін.), характер­ ним було намагання виділити господарське та сімейне законодавство в окремі галузі, з прагненням надати останнім в перспективі статусу

21

не складових права приватного, а самостійних галузей національ­ ного права .

В Україні поділ права на приватне і публічне, а також віднесення господарських та сімейних відносин до сфери цивільно-правового регулювання досі залишається предметом дискусій.

Зокрема, з'ясуванню співвідношення цивільного та господарсько­ го права значна увага приділялася в процесі розробки проектів Ци­

вільного та Господарського кодексів. Нового імпульсу спір набув після прийняття зазначених кодексів, чому сприяло те, що сфери застосування цивільного та господарського законодавства не були

розмежовані достатньо чітко. Слід зазначити, що вказана дискусія не має особливого наукового інтересу, оскільки у більшості випадків аргументи прихильників

"господарського права" зводяться до декларації пріоритетності спеціального закону - Господарського кодексу) над загальним (Ци­ вільний кодекс) та спроб довести, що цивільне право, яке грунту­ ється на засадах "застарілого" римського права, поступається праву господарському, котре, на Їх думку, є спорідненим з "прогресивним" американським

"business law"

(В. Мамутов, Г. Знаменський) . Проте

ці спроби виглядають неконструктивними З таких міркувань. По-перше, визнання пріоритетності спеціального закону при врегулюванні конкретних відносин (проти чого, власне, ніхто й не

заперечує) не означає, що спеціальне законодавство може супере­ чити засадам законодавства загального, і що засади останнього не

враховуються при регулюванні тих чи інших відносин.

По-друге, протиставлення римського права та

"business law"

є

надуманим, оскільки останнє грунтується на тих самих правових цінностях, втіленням яких є римське приватне право, котре у сучас­ ному світі розглядається не як система правових норм Стародав­

нього Риму, а як юридичне втілення ідей та принципів правового

становища приватної особи та підгрунтя їі взаємин із суспільством. З цих міркувань логічним є висновок про співвідношення цивіль­ ного права України (котре зараз, фактично, є синонімом права приватного) та господарського права як загального та спеціального законодавства, внаслідок 'ІОГО останнє (господарське законодавство) має регулювати цивільні відносини відповідно до засад, встановле­

них цивільним законодавством, і не може суперечити останнім. За наявності таких суперечностей мають застосовуватися засади і за­ гальні норми цивілы
гоo законодавства .

Отже логічним є формування концепції оновленого цивільного права України як галузі, що охоплює всю сферу відносин між приватними особами, з наданням можливості регулювання (в межах цивільного законодавства) відносин зі спеціальним суб'єктним складом нормами спеціального законодавства (підприємницького або "господарського") . Таким чином, поняття "цивільне право" може вживатися в де­ кількох значеннях: галузь права, система законодавства, частина

22

науки про право, навчальна дисципліна . Однак визначальним є розуміння цивільного права, як галузі права.

у цьому зна'Іенні цивільне право може бути визначене як сукуп­ ність концепції, ідей та правових норм, що встановлюють на засадах диспозитивності, юридичної рівності та ініціативи сторін підстави

придбання та порядок реалізації й захисту прав та обов'язків фізич­ ними і юридичними особами, а також соціальними утвореннями, що виступають, як суб'єкти немайнових та майнових (цивільних) відно­ син, з метою задоволення матеріальних і духовних потреб приватних осіб та захисту їх інтересів.

§ 4.

Цивілістика

у вітчизняній правовій науці цивілісти ка розглядається з

2

позицій:

І) як узагальнююче поняття, що вжив а ється для визначення

суспілыіхx віДНОСИIi цивільно-правового характеру, пов'язаних з цивільним правом, проблемами нормативного регулювання май­ нових та особистих немайнових прав фізичних j юридичних осіб та практикою цивілыіхx пр авовідн осин (в тому числі сімейно-право­ вих , цивільних процесуальних та приватних міжнародно-правових

відносин);

2)

як галузь юридичної науки, предметом якої є норми цивіль­

ного права; цивільні правовідносини як юридична форма відповідних суспільних відносин, що регулюються цивільним законодавством; юридичні факти; судова практика застосування цивільно-правових нормІ.

Звісно, можливе застосування обох зазначених підходів, особ­ ливо на юридично-побутовому рівні, властивому для довідникових видань . у зв'язку з цим варто зазначити, що аналогічні за супю визначення цивілістики можна зустріти і в словниках загального

характеру . Наприклад, у Словнику іншомовних слів "цивілістика" визначається як узагальнююче поняття, яке іноді вживають для

визначення суспільних відносин цивільно-правового змісту. У Тлу­ мачному словнику української мови "uивілістика"

-

це цивільне

право, наука цивільного права .

Разом із тим, вживання терміна "цивілістика" в такому широкому значенні у наукових дослідженнях в галузі права нанряд чи є виправ­ даним, оскільки воно випадає із загальної системи юридичних категорій і понять . Системний підхід припускає, що коли вже йдеться

про "цивілістику" як про сукупність відносин певного юридичного змісту, то так само можна вести мову про "конституціоналістику",

"адміністративістику", "криміналістику"' тощо . Однак, у довідкових виданнях перші два із названих термінів відсутні взагалі, а терміном

І див : Юридичн а енциклопедія: В 6 т. - Т. (голо ва редкол .) та ін . - К .. 2004. - С. 363.

6/

Редкол .: Ю.с. Шемшученко

23

"криміналістика" позначається не "сукупність відносин", а саме "юридична наука про спеціальні прийоми, методи і засоби, які

застосовуються у кримінальному судочинстві з метою запобігання злочинам, їх розкриття і розслідування, а також під час криміналь­ них справ".

Отже, використання такого підходу порушує єдиний критерій систематизації відповідних понять , що для наукових досліджень виглядає неприйнятним.

Враховуючи зазначене вище, можна дійти висновку, що "циві­ лістика" у точному (ЮРИДИ'ІНО професійному) значенні цього слова не може вважатися сукупністю цивільних і пов'язаних з ними від­ носин (сукупністю відносин цивільно-правового характеру тощо). Натомість, доцільним є виходити з того, що цивілістика є галуззю юридичної науки, яка має свій предмет, структуру, методологію, напрями дослідження , завдання тощо .

Отже, поняття "цивілістика" і "наука цивільного права" є синО­ німами. З врахуванням особливостей цивільного права як галузі пра в а і з аконодавства можна запропонувати таке визначення циві­ лістики.

Цивілістика (наука циuільного права) являє собою сукупність зн а нь, що постійно оновлюються, про правове становище приватної

особи, їі цивільні пра ва, засоби їх реалізації та захисту, об'єднані у систему понять, категорій, ідей, теорій та концепцій.

Предметом цивілістики є концепція приватного та цивільного права; зас ади визначення правового становища приватної особи; норми цивільного законодавства; цивільні відносини та правовід­

носини ; підстави виникнення цивільних прав та обов'язків; умови і порядок реалізації цивільних прав та Їхнього захисту; тлумачення і практика застосування норм цивільного законодавства.

Однак згадане визначення поняття цивілістики та їі предмету є не кінцевим результатом , а лише відправним пунктом наукових розвідок у галузі цивільного (приватного) права. Останні навряд чи

можуть бути достатньо ефективними без систематизації досягнуто­ го та uстановлення основних підходів та напрямів дослідження у цій галузі .

Приступаючи до розгляду цього питання, передусім, варто за­ уважити, що у випадках, коли йдеться про "науку цивільного права", предметом аналізу можуть бути або явища, категорії, інститути, проблеми тощо, які розглядаються у контексті цивілістичних дослід­ жень, або, власне, "наука цивільного права" як така. Разом із тим, чіткого бачення цієї проблеми у вітчизняній юрис­ пруденції поки що не прослідковується . Зокрема, при характеристиці цивілістики як науки цивільного права констатацією існування на­ веденого вище (або дещо ширшого змісту) її предмету нерідко обмежуються. Іноді до цього додається згадка про знаних цивілістів, завдання та перспектИl3И розвитку цивілістики тощо.

Стосовно системи науки цинільного права зазначається, що вона в цілому збігається з системою цивільного права, хоча і має певні

24

відмінності, які ВИПШlВають зі змісту зазначених систем (головні із них полягають у виокремленні таких елементів науки цивільного

права, як вчення про предмет, метод , функції та систему цивільно­ го права і загального вчення про цивільні правовідносини)l . Втім, останнім часом концептуальні підходи у цій галузі зазна­ ють певних трансформацій, котрі відбуваються, головним чином, у кjлькох напрямах.

Перший з них, фундатором якого можна вважати Г. Шершене­ вича, грунтується на бажанні дослідник ів сформувати уяву про предмет та розвиток науки цивільного права за допомогою характе­ ристики особистостей відомих ци вілістів у контексті опису Їхніх основних праць 2 або характеристики праць цивілістів у контексті

жипєпису Їхніх авторів). (Н а прям може бути названий "персо на­ лістським" або "лерсоналістсько-бібліографічним") . Для другого підходу характерним є прагнення дослідників проаналізувати характерні напрями досліджен ь та здобутки вітчиз­ няних цивілістичних шкіл в цілому (його умовно можна назвати "класифікаційним" або ж "персоналістсько-класифікаціЙним"). Він знайшов відображення як в окремих публікаціях\ так і при підго­ товці підручник ів з цивільного права 5 . Третій підхід (умовно можна назвати його "хронологічним") полягає у акцентуванні уваги на виокремленні та висвітленні основ­

них періодів або етапів ро звитку цивілістики взагалі, цивілістики окремої країни , регіону тошо . Втім, частіше такий під хід застосову­ ється для характеристики цивілістики певної країни, шо дозволяє показати динаміку розвитку В ній цивілістичної думки 6 . При цьому всередині згадуваного поділу на етапи (періоди) мож­

лива більш складна систематизація матеріалу, шо дозволяє згрупу­ вати здобутки цивілістів за концептуальними підходами , предметом дослідження тошо. Найвишим досягненням використання такого підходу у галузі досліджень, шо стосуються української цивілістики,

є грунтовна праця О. Йоффе, присвячена розвитку цивілістичної думки В СРСР7.

І ДИВ . , наприклад: Цивільне право України. Підручн ик: У 2-х кн . - Кн. 1 / За ред . О.В. Дзери, Н. С. Кузнецової. - К., 1999. - С. 25 . 2 Див.: Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Кн . 1 / За ред . О . В. Дзєри, н.с. Кузнецової. - к., 2002. - С. 47 - 48 . J Див .: Ромовська З. Українське цивільне пр аво: ЗагалЬІіа частина. Академіч ­ ний курс. Підручник. - К., 2005. - С. 102-120. , Див . : Підопригора О. Цивілістична наука в Київському університеті ім. Тар а са Шевченка // Вісник Академії пр авових наук України. 1999. NQ 2. - С. 107-123; Харитонов Є. О. Школ а рецепції римського права в Одесь­ кій національній юридичній академії / / Н аукові праці Одеської національної юридичної академії. - Т. 1. - Одеса, 2002 . - С. 44-64 . 5 Див . : Цивільне право України. Підруч ник: У 2-х т. - Т. 1 / За заг. ред. В./. Борисової, І.В. Сnасuбо-ФатеЄfIOЇ, в.л. ЯРOl{ьк ого . - к., 2004. - С. 74-77. 6 Див.: Цивільне право України: Навч. посібник / За ред. Р.О. Стефанчука. К., 2004. - С. 25-28; Гражданское пра во. - Т. І / Под ред. А.П. Сергеєва, Ю.к. Толстого. - М., 2002. - С. 68-72 . 7 Див . : Иоффе О.с. Развитие цивилистической мьrсли в СССР: В 2-х ч. Л., 1975.

25

За певних відмінн остей у характері, предметі та методах дослід­ ження згадані підходи об'єднує та обставина , що основним пред­ метом аналізу є наука цивільного права як така, тобто йдеться не

про вивчення цивільного права, а "наукознавство у галузі цивіліс ­ тики". Хоча останн є і має безпосереднє відношення до цивілістики, але являє собою лише частину предмета останньої . Інша течія у віТ'lизн яній юриспруденції поляга є у тому, шо пред­ метом дослід.жен ь визначається llе власне наука цивіЛЬJ/ого права, а

феномеll цивільного права в цілому, у всіх його проявах, що вивчаються наукою цивільного права .

Характеризуючи науку ци вільного права під таким кутом зору, дехто з цивілістів виходить з доцільності диференціації предм ету цивілістики шляхом визначення в останньому складових частин

(класифікація за конкретним предметом досліджень - "предмет­ ний підхід"). Однак при цьому перелік таких елементів виглядає неоднаково.

В одних випадках складовими частинами науки цивільного права називають догму цивільного пра ва (частина цивілістики , що вивчає

характер, ос обливост і і зміст норм певної системи цивільного права; структуру, зміст і форми цивільного законодавст ва; тл умачить його; вивчає й аналізує практику застосування цивільно-правових норм із метою визначення їхньої ефективності), історію цивільного (приватного) пр ава (частина цивілістики, що вивчає розвиток цивільного або приватного права як у цілому , так і окремих його інститутів), порівняльну цивілісти ку (вивчає системи приватного або цивільного права). Інші правознавці до зазначеного переліку додають ще й цивільно­ правову політику, характеризуючи ті як складову частину науки цивільного права, що вивчає сучасні тенденції економіко-правового

розвитку, прогнозує настання цивільно-правових явищІ. Загалом, "предметний підхід" здається найбільш виправданим з погляду визначення суті та предмету цивілістики як науки про

цивільне (приватне) право , а,

відтак,

встановлення напрямів

досліджень, властивих для цієї галузі юридичної науки . Взявши його за основу, зробимо спробу встановити оптимальну структуру циві­ лістики. Передусім, слід зазначити, що виокремлення цивільно-правової політики із згаданих елементів цивілістики викликає заперечення. По-перше, тому що тлумачеНJ/Я цивільно-правової політики як частllllU lІауки цивілыl гоo права містить у собі внутрішню супереч­ ність. Навряд чи п ер ше та друге явище можуть бути не тільки

повністю, але й чаСТКО130 розцінені як пон яття тотожні . Цивільно­ правову політику

можна розглядати

як результат наукових

досліджень, як Їхню передумову, предмет тощо .

1

Т.

26

1/

Див.: Ци вільне право України. Академічний курс. Підручник: У За заг. ред . Я. М. Шевченко . - К., 2003. - С. 51-52.

2

т.

По-друге, у контексті тлумачення цивільного права як права приватного вживання виразу "цивільно-правова політика" потребує спеціальних застережень щодо чинників такої політики, суб'єктів, від яких вона залежить, тощо. Адже і у правознавстві, і у політоло­

гії поняття "політика" тісно пов'язане з категорією держави, що формує низку вимог до його тлумачення та застосування. Так, правознавцями політика визначається як система цілей та засобів їх досягнення тієї чи іншої держави у сфері

внутрішнього і

зовнішнього життя. Натомість, у політології політика тлумачиться

як ПОНЯТТЯ, що означає відносини, погляди (концепції) і дії у зв'язку з певним державним устроєм, сферу діяльності в соціально-дифе­ ренційованому суспільстві

-

відносини і дії,

пов'язані

з за­

поюванням, утриманням і використанням державної влади, участю у формуванні такої влади, у визначенні форм, завдань і змісту й

діяльності . Політика виникає разом з ВИliикненням держави та існує разом з нею .

Таким чином, попри деякі розбіжності у визначеliні ПОIiЯТТЯ політики, вОно у кожному разі розглядається як таке, шо не існує поза державою.

Що ж стосується сучасного розуміІіНЯ приватного (цивільного) права, то воно rpунтується на природно-правовій концепції. Отже, приватне (цивільне) право у своєму континуїтеті не залежить від

держави, хоча й може формалізуватися у актах цивільного законо­ давства, забезпечуватися за допомогою норм державного примусу тошо.

З

наведеliИХ міркувань характеристика "цивільно-правової

політики" як складової частини науки цивільного права здається некоректною.

Разом із тим, за "предметного критерію" визначення структури цивілістики практично не викликає сумнівів доцільність виокрем­

лення таких складових її чаСТИIi, як догма цивільного (приваТIiОГО) права, історія цивільного (приватного) права, порівняльна цивіліс­ тика.

Проте слід зауважити, що це не усуває необхідності уточнення предмету кОжного з них. Крім того, доцільним є також з'ясування

достатності запропонованого переліку складових частин цивілістики. "Догма цивільного права"

-

це частина цивілістики, що вивчає

характер, особливості і зміст норм левної системи цивільного права; структуру, зміст і форми цивільного законодавства; тлумачить його; вивчає й аналізує практику застосування цивільно-правових норм

із метою визначеНІіЯ Їхньої ефективності. Предметом зазначеного розділу цивілістики є, насамперед, чинне цивільне законодавство і практика його застосування. Іноді догму цивільного права тлумачать ширше , включаючи до неї поняття цивільного права та його місце у правовій системі, за­

кономірності розвитку цивільно-правових норм, їх зміст, загальні принципи, які формулюються з метою створення цілісної системи

27

для ефективного застосування при регулюва нні суспільних відносин , самі суспільні відносини'.

Однак таке розширення категорії "догми цивільного права" є невиправданим, оскільки суперечить усталеному розумінню суті

поняття "догми права" як положень правового характеру, що прий­ маються без доказів , на віру, залишає поза увагою питання про суть та походження права , закономірності його розвитку , взаємо­

відносини права з іншими явишами суспільного життя, обмежу­ ючи завдання науки описом та узагальненням матеріалу , що

міститься у позитивному (чинному) праві) ; юридичними дефіні­ ціями, формальним аналізом юридичних понять і класифікацією юридичних норм 2 •

Дотримуючись такого тлумачення поняття "догма пра ва" , маємО визнати , що предметом "догми цивілістики" не може бути ні по­ няття цивільного права , ні цив ільні відносини , ні закономірності розвитку норм , що Їх регулюють.

у зв'язку з цим варто зазначити, що, власне термін "догма циві­ лістики " виглядає не дуже коректним, оскільки суперечить сучас­ ному розумінню цивільного права як права приватного , основою якого є не лише так зване позитивне право, а й природно - правова доктрина, домовленості сторін, звичаї та низка інших специфічних

форм регулювання цивільних відносин. З цих міркувань більш виправданим виглядає така назва відпо­

відної ч а стини науки цивільного права як "практична цивілістика", Що стосується суто теоретичних положень

-

характеристики

поняття та суті приватного права як надн а ціональної галузі права, що визначає основи становища приватної особи у суспільстві, визна­ чення засад її взаємин з іншими приватними особами, державою,

іншими соціально-публічними утвореннями та їхніми суб'єктами, захисту прав приватної особи тощо, вони є н а ріжним каменем у загальному предметі цивілістики .

Аналіз зазначених положень має відбуватися на рівні найвищої наукової абстракції. Разом із тим, його результати є основою дослід­ ження практики виникнення і трансформацій цивільних відносин,

аналізу змісту та суті норм цивільного законода вства та вироблен­ ня рекомендацій стосовно за стосування останнього, визначення напрямів та перспектив його вдосконалення тощо .

Цю частину цивілістики некоректно включати до "догми цивіль­ ного права" ("практичної цивілістики"). Натомість , вона має бути виокремлена у самостійний (перший і найважливіший) розділ науки

т.

І див.: Цивільне право України. Акад е мічний курс . Підручник: У За заг . ред. Я. М. Шевченко. - К., 2003 . - С . 51 .

2 Див.: Юридична енциклопедія: В 6 т . - Т. (голова редкол.) та ін. - К., 2001. - С. 619 .

28

2

т.

-

1/

6/

Редкол . : Ю.с.Шемшуч еНКQ

цивільного права, який, враховуючи його предмет, суть та призна­

чення, можна було б назвати "теорія цивільного права", "теорія цивілістики" або ж "методологія цивілістики". ("Методологія цивіліс­ тики" у цьому разі є системою підходів, методів і способів науко­ вого дослідження, теоретичними засадами Їхнього використання

тощо

-

п. Рабінович).

Ще одним складовим елементом цивілістики є історія цивіль­

ного (приватного) права

-

частина цивілістики, що вивчає розви­

ток цивільного (приватного) права як у цілому, так і окремих його інститутів. Вона може бути також названа "історична цивілістика" . При цьому предметом дослідження може бути приватне право як наднаціональна система, окремі традиції приватного права, на­

ціональні системи цивільного права, взяті в їхньому іСТОРИ'IНОМУ розвитку. Крім того, предметом дослідження є також розвиток , власне, цивілістики як науки цивільного права.

Вивчення історії цивільного права дає можливість запозичити позитивний досвід минулого і деякою мірою уникнути повторення помилок. Також вивчення історії і характеру розвитку цивільного права дозволяє визначити його тенденції на сучасному етапі і з біль­ шим чи менщим ступенем вірогідності прогнозувати можливість

виникнення єдиного цивільного права Європи, створювати локальні системи цивільно-правових норм (УН ІД РУА, Модельний Цивільний кодекс СНД) тощо.

Оскільки цивілістика не обмежується вивченням цивільного права лише однієї якоїсь країни, предметом науки цивільного права

є також цивілістичні доктрини, форми цивільного законодавства і практика Їхнього застосування в інших державах . У зв'язку з цим органічною частиноЮ науки цивільного права є

так звана "порівняльна цивілістика" чи порівняльне цивільне право, що має метою визначення загального й особливого в різних системах приватного (цивільного) права, можливість рецепції, акультурацїі, імплементації концепцій, основ цивільного права,

окремих правових рішень чи Їхньої сукупності. Отже, цивілістика як наука про приватне (цивільне) право є сукуп­ ністю систематизованих знань, теорій, підходів, поглядів на при­ ватне (цивільне) право як таке.

Складовими частинами (елементами) цивілістики є:

1) теоретична цивілістика (методологія, теорія цивільного права) ; 2) практична цивілістика ("догма" цивільного права); 3) історична цивілістика (динаміка цивільного права); 4) порівняльна цивілістика (порівняльне право у галузі цивіліс­ тики та з погляду цивілістики). Разом із тим, класифікація елементів цивілістики можлива й за

іншими критеріями (наприклад, з врахуванням мети досліджень,

національних або географічних особливостей країни, системи

29

ци/Jілы -огоo права тощо), може бути більш деталізованою в межах заПРОПОll о в а ного пі дх од у (l:иокремлення наукознавства в галу з і ЦИl1 ілісти к и , хронол огічних перil1дів історичної цивіліст ики , метод ів і рі в нів порівltнлыltt цнвіл і,:ти ки тощо), мати комплексний характер (н а приклад, порівняння uивілістичних інститутів в іСтори'-lНОМУ роз­ рі З і, п о ріlНl я л ь не досл і д ження наукознавства у галузі цивілістики

тошо).

.

Дослідж е ння у га лузі цивілістики проводяться за допомогою сп е ціальних наукових прийомів, засобів, що забезпечують досяг­

нення мети

-

пізнання і отримання наукового результату. Ці прий­

оми і засоби називаються методами науки. А вчення про методи пізнання іменуються методологією.

у цивілістиці використовуються загальнонаукові і спеціальні н а укові методи дослідження.

До загальнонаукових методів, що використовуються не тільки в прапі , але й у інших гуманітарних науках, належить, передусім, діалектичний метод,

котрий дозволяє аналізувати той чи

інший

суспільний феномен у його розвитку. у радянській праВОllій науці основою пізнання тривалий час вважалося

виключно марксистське матеріалістичне вчення про

право, згідно з яким пра во є надбудовою над матеріальним б а зисом, зумовлюється останнім і змінюється разом з ним.

Однак останнім ч а сом намітився відхід від матеріалістичного монізму і право, насамперед приватне, розглядається як елемент ци­

вілізації (культури), який має не характер надбудови, має самостійну цінність .

При цьому не заперечується зв'язок права з матеріаль­

ними умовами життя суспі л ьства, однак відсутня "жорстка прив'язка" його до тієї або іншої суспільно-економічної формації, не заперечується цінність і придатність досягнень правової думки інших цивілізацій тощо.

Така пер еоцінка нінностей зумовлена зростанням інтересу до гуманітарних аспектів права вза галі і приватного права зокрема . Логічним їі наслідком є відмова від визнання винятковості якоїсь

з систем права і зростання уваги до основоположних понять і інсти­ тутів приватного права як такого .

Такий підхід отримав назву "цивілізаційного методу" (на відміну від методу "формаційного"). Загалом цілком виправданим на теперішньому етапі розвитку правової науки здається вести мову про застосування у сучасній

цивілістиці загальнонаукового цивілізаційного діалектичного методу. Крім того, у цивілістиці використовуються спеціальні наукові методи, н а які тут припадає головне "робоче" навантаження. До них , зокрема, належить системний метод, конкретно-со­

ціологічний метод, догматичний метод, метод порівняльноro ана­ лізу , історичний метод та інші .

30

Системний метод полягає у виявленні та аналізі елементін того :1бо іншого явища , що належить до сфери приватного права. При цьому визначається доцільність і ефективність використання тих або інших принципів правового регулюнання , структури правових норм, інститутів , підгалузей.

Конкретно-соціологічний метод грунтується на узагальненні і а налізі пр актики застосування цивільного законодавства; вивченні рівня правосвідомості у сфері дії приватного права; проведенні со­ ціологічних досліджень відносно бажаного напряму вдосконален­

ня цивільно-правоних норм; складанні експертних оцінок змісту і ефективності цивільно-правових актів тощо. Догматичний метод полягає у тлумаченні структури і змісту

цивільно-правових норм з метою встановлення їх "букви" і "суті", взаємозв'язку між ними тощо. При цьому предметом аналізу є норми права як такі .

Метод nорівllяльного аналізу (порівняльного nравОЗllавства) полягає у вивчеlіНі і порівнянні різних систем приватного (цивіль­ ного) права, цивільно-правових доктрин, інститутів тощо. В про­ цесі такого порівняльного аналізу визначаються переваги і недо­

ліки різних правових систем, встановлюються перспективи і харак ­ тер їхнього розвитку, а також тенденції розвитку приватного права взагалі .

/сториЧllий метод слугує встановленню особливостей розвитку приватного права і його традицій у цілому, окремих інститутів і категорій цивільного права тощо, що дає можливість оцінити тен­ денції і перспективи розвитку цієї галузі.

Додаткова література:

1.

Агарков М. Ценность частного права / / избранныe ТРУДЬІ - Т . 1. - М . , 2002. - С. 50-51,

по гражданскому праву : В 2-х т .

94-105.

2.

АзіМО6 Ч. Поняття і зміст приватного права // Вісник Акаде­ - 1998. - NQ 3. - С. 56-58.

мії правових наук України.

3.

Дигесть! Юстиниана

л.л. КофаНО6.

4.

-

М.,

/ Пер. 2002 (584 с).

МамутО6 В. ДО поняття приватного права

правових наук України.

5.

слатинского

- 1999. - NQ 2. -

С.

-

Т. І; Отв. ред .

/ / Вісник 58-61.

Академії

СеліваНО6 В., Діденко Н. Діалектика приватного та публічного

в правовому регулюванні

// Право України. - 2001. - NQ 11. 15-22. 6. СібіЛЬО6 М. Загальна характеристика сфери приватного права / / Вісник Академії правових наук України . - 2001. - Ng 2. - С. 134. 7. XapumOI/OB є., XapumOl/06Q О. ДО питання про значення дихо­ томїі "приватне право - публічне право" // Вісник Академії право­ I3ИХ наук України. - 2000. - NQ 2. - С. 82-88. С.

31

ГЛава 2 Європейські системи приватного права

§ § § § §

І. Значення поршняльної ЦИВІЛІСТИКИ.

2.

Критерії класифікації.

3. 4. 5.

Європейські традиції приватного права . Європейські родини приватного права. Традиція приватного права в Україні.

§ 1.

Значення порівняльної цивілістики

Завданням пор івняльної цивілістики є ВИВ'-Іення різних систем

приватного права як елементів відповідної культури, а також на­ ціональних систем цивільного права і цивілісти'-lНИХ інститутів, взятих в Їх розвитку. При цьому предметом ВИВ'-Іення є не тільки догма права, але і kohkpetho-іСТОРИ'-lні умови, в яких виникають, розвиваються і існують ці системи. Мета порівняльно-правового аналізу може бути визна'-lена як

пошук спільного (універсального) і особливого у різних правови х системах, виявлення закономірностей розвитку приватного права в цілому для визна'-lення напрямів і тенденцій розвитку національ­

них систем цивільного права.

Порівняльна цивілістика дає можливість уникнути повторення помилок в правовому регулюванні, створює підrрунтя для запози­

'-Іення досвіду заКОНОТВОР'-lості і, ВОДНО'-lас, запобігти невиправданого

копію вання інститутів і рішень, неприйнятних для національної сист еми цивільного пр а ва, та ких що не враховують правову тради­

цію і особливості цивілізаційного розвитку країни. Пр едметом цивілісти'-lНОГО порівняння можуть бути та кож пра­

вові системи у процесі їхнього істори'-lНОГО ро звитку або взяті у статиці на певному етапі їхнього розвитку, коли вони співіснують ОДНО'-lасно .

З вр ахуванням цієї обставини необхідно розрізняти "вертикальне" та ''гори30IlтаЛhllе'' nорівНЯlI/ІЯ у галузі цивілістики, а відтак, срунту­ Ю'-lись на такому посиланні, виокремлювати "вертикальний" (істо­ РИ'-lний) '-ІИ "горизонтальний" (СУ'-!асні системи приватного права) напрями порівняльного дослідження. У першому випадку предме­ том дослідж ення є еволюція систем приватного права, у другому

-

їхнє порівн я ння на певному статичному рівні. Крім т ого, керуючись принциповими положеннями щодо необ­ хідності ро зрізняння в межах єдиного поняття права як суспіль­

ного феном ену відносин публі'-lно-правових та приватноправових, доцільно

виокремлювати

"дихотомі'-lне порівняння з погляду

цивілістики", метою якого є аналіз правових понять, категорі й, інститутів тощо з ТО'-lки зору права приватного та публі'-lНОГО .

32

Оскільки, як правило, йдеться про категорії , властиві, н асамперед, цивілістиці , котрі, разом із тим , використовуються і в галузях публіч­ но-правового спрямування (правочин , представництво, договір,

збитки, речові права тощо) , то виправданим здається вести мову не про "порівняльно-правові" дослідження в загалі, а саме про "порі в­ няльно-цивілістичні" дослідження.

Таким чином, порівняльн а цивілістика може бути визн а чена як частина науки цивільного права, що вивчає за допомогою методу

порівняльного аналізу системи приватного (цивільного) права, а також правову систему у цілому, національні галу з і законодавства,

окремі поняття , категорії, інститути, норми тощо, насамперед , з

погляду оцінки наявності та значення

fI

останніх цивільно­

правового змісту.

§ 2.

Критерії класифікації

в процесі формування і розвитку права склалися певні правові системи, які відрізняються підходом до розв ' язання принципових

питань правового становища особистості , відносин й з державою , методами

правового регулювання тощо .

Вр аховуючи різні точки зору, висловлені фахівцями у галузі порівняльного правознавства, можна виділити наступні правові системи :

-

романо-германська; англо-американська;

східноєвропейська; мусульманська;

далекосхідна.

Поділ приватного права на типи близький до класифікації права взагалі, але абсолютної тотожності між ними немає.

Передусім , має бути врахована традиція права, характерна для такої країни або цивілізації. Також в рамках традиції права можуть бути виділені певні системи приватного (цивільного) права. Чинниками, що впливають на характер приватноправової сис­ теми, є:

І) характер джерел права;

2)

структура цивільного права, перелік і зміст основних інсти­

тутів;

3)

концепція регулювання приватноправових відносин, характер

відносин держави і особистості ;

4)

міра впливу римського приватного права (або його відсут­

ність) .

З урахуванням цих чинників можуть бути виокремлені такі цивільно-правові системи : романська, англосаксонська, центрально­ європейська, східноєвропейська,

мусульманська , далекосхідна,

африканська. Стосовно приватного права Європи являє інтерес виклад характерних рис перщих чотирьох із названих систем, які

можуть бути названі "родини приватного права".

33

§ 3.

ЄnРОllсйські традиції приватного права

ОскіЛJ,КИ t: вропеіісt,кі правові системи звичайно пов'язують з налсжнісгю до східної або західної традиції права , попередньо го РОЗ '}ІСІІСІІІНІ потреб уют ь два ключових поняття : Захід";

2)

1)

система "Схід­

традиція права.

Суп, конструкцїі "Схід

-

Захід" полягає у виокремленні двох

маl·істральних шляхів соціоісторичного розвитку. При цьому "Схід"

або "Орієнт" характеризується такими рисами :

• пріорітет колективних, громадських , державних інтересів над іНДИl!ідуальними; •

значне одержавлення економічного життя, що має наслідком

відсутність або недорозвиненість інституту приватної власності;

•

соціально-політичний монізм, що зумовлює нерідко авто­

ритарний, а, іноді, деспотичний чи навіть, у деяких випадках, теократичний тип влади ;

• •

егалітарна і регламе нтацій на соціальна етика;

етико-нормативна і суспільно-легіслативна функція реЛlГll (властива усім східним конфесіям іудаїзму, ісламу, конфу­ ціанству, російському IІравослав ' ю тошо). Ц}! функція може також виконуватися деР ЖCll!НОЮ ідеологією чи вченням, шо заміняє релігію. для "Заходу" ("Окциденту") характерні:

•

визнання інтересів приватної особи однією з найважливіших

цінностей цивілізації ;

• потужний

інститут приватної власності , шо відіграє вирішальну

роль в економічному житті, яке грунтується на ринкових засадах;

•

соціально-політичний плюралізм, розподіл влади, самовряду­

вання, світський характер влади;

• •

конкурентна і персоналістична соціальна етика;

відокремленість релігії від державних інституцій,

відносна

самостійність церкви.

Таким чином, ні два поняття характеризує низка відмінностей . При цьому має значення не тільки механічний, формальний поділ Європи за географічними

координатами,

відповідно до якого

Польшу, наприклад , можна віднести до "Сходу", а розподіл за світоглядом, культурою, організацією суспільства тощо

-

усього

того, що складає у сукупності цивілізацію.

Що CTOCYCТl,CH поннття "традиція права", то остання тлумачиться нк правові нінності , категорії, інститути , норми , котрі протягом

століть свідомо псрслаютьсн від покоління до покоління . Західноєв роп ейська традиція права

-

не ті правові ідеї , поняття,

категорії та інститути, котрі грунтуються на світогляді, культурі і ментальності зах ідноєвро пейської локальної цивілізації і свідомо передаються як їі правові цінності від покоління до покоління.

Для західноєвропейської традиції права властивим є те, що: 1) існує відносно чітка межа між правовими та іншими інсти­ туціями. Це означає, зокрема, що хоч політика і мораль можуть

34

1<11 ;l1 ; I'I;(ТIІ

·1<1"011 ,

але ВОНИ

н е тлумачаться

нк сам закон , як ие ма є

\І « ІІ. С· 11 JL С }/К И Х іІІШИХ культу рах;

~ ) У ІІ р а нп ін ня правовим и і нституuіями д оручається сп е ціал ьному І . "І'" УСУ людей, які займаються правовою д іяльністю н а проф е сій­ I l l іі O C IIOBi і дл я цього спеці ально діста ють юридичну освіту;

1 ) с у 1а юри д ичних знань , отрим а на фахівцями , зна х од иться в !і і ; I J Іс к тичні й єдності з правовими інстит у ціями;

4)

з акон сприймається як цілісна система , "організм" , який роз-

1І 111I :Іt: ть ся у часі, через століття і покол іння ;

5) життєзд атність системи пр а ва грунту ється на вп е вненості с ус пільства в довговічному характері права ;

6) ро з виток права є не тільки пристосуванням старого до нового . Ilрано не просто продовжується , а має історію;

7) історичність права пов ' я з ана з УСl.lідомленням його п е реваги ІІ:І Д політичною владою;

8)

співіснув а ння і змагання всередині одного суспільс т в а різних

юрисд икцій. Саме uей плюралізм робить переваги закону необхід­

ними і можливими (Г . ДЖ. Берман) . Сх ідно є нропейська трад иція пр а ва - це процес формування і що грунтуються на світоглнд і і ~lсtпал ьності схі д но є вропейської л окал ьної uивіліз а uії і снід омо

ро з витку правових uінностей,

пср едаються у ній від покоління д о покоління .

Головні риси східноєвропейської традиції права полягають у та кому : І) обмеженість світоглядного підгрунтя права , як правило , християнським вченням у його православній або аналогічній ін­ терпретацїі;

2)

схильність до тлумаченнн права нк позитивного закону , зміст

}/кого зумовлений не стільки

природними приписами, скільки

потребами суспільства, котрі в кіниеному підсумку краще за всіх знає держава (монарх, диктатор , одноосібний лід е р) , шо втілює ЇХ у законодавчих настановах;

3) організаuін і проведення з а к онотворчих, систематизаційних , дослідницьких та інших робіт в галузі права за "ініці ативою зверху" ; 4) обмеженість творчого пошуку правознавців, і, як результат, втрата авторитету і значення юриспруденції;

5) тенденuія до обмеження "надмірного" розширення сфери при­ ватнаправового регулюваннн, прагнення забезпечити максималь­ но можливі контроль і втручання держави у відносини приватних осіб. В результаті приватнс пр а во виявляється "розбавленим" публіч­ l
o-правовими нормами і нерідко тлумачиться як "господарське" а60 інше;

6) нед остатньо чітке розмежування правових інститутів і інсти­ гуцій з одного боку, і державних інституцій іншого типу (наприклад, адміністр ативних, управлінських установ), - з іншого; 7) ві д сутність теоретично оБГрунтованої і визнаної офіuійно кон ­ І(спцїі наступництва права взагалі і приватного права зокрема в межах

ОДllієї держави або цивілі з ації.

Внаслідок цього таке нвище як

(JСl(сгщін права відбувається в лате нтних формах, має обмежений і IІСllосліJlOlІlІИЙ характср;

35

8)

акц ентуваннн уваги,

головним чином, не на правах, а на

обов'юках учасників цивільних відносин (Є. Харитонов).

§ 4.

Європейські родини приватного права

Європейськ і системи приватного права на основі подібності ВИ З IШ'''Ul ЬНИХ ознак можуть бути згруповані у певні сукупності, котрі іменуютьсн родинами приватного права.

Романська родина приватного права для неї характерний чіткий розподіл права на приватне і публіч­ не, де прив атне праuо розглядається як таке, що стосується тільки

інтересів при ватних, юридично рівних осіб, а публічне право слугує, насамперед, інтересам суспільства і держави в цілому.

Приватне право, в свою чергу, розглядається як таке, що складається з 2 частин: цивільного права (регулює відносини між фізичними особами) і торговельного пр ава (регулює відносини між підприємцями) . для цієї системи при ват ного права характерна наявність кодифі­ кованих актів, найбільщ відомими з яких є Ци в ільний кодекс Франції (Кодекс Наполеона) 1804 р. і Торговельний кодекс Фран­ ції 1809 р . Для романської системи характерн а рецепція ідей, основних

принципів, інститутів римського приватного права. Структура цивільних кодексів за по зиче на з римського права і тому з урахуван­

ням структури підручників права в СтародаВIiЬОМУ Римі називається "інституційною", включаючи в себе основні розділи (інститути) : особи, речі, способи придбання речей (зобов'язання). Ця система характерна для Бельгії, Нідерландів, Люксембурга, Італії, Іспанії, Гаїті, Аргентини, Колумбії, Венес уели, Канади, Єгипту, окремих штатів США (штат Луїзіана) і ряду інших країн. Центральноєвропейська родина приватного права Як і для романської системи, для неї характерне розмежування

публічно-правових і приватноправових інтересів, дуалізм приватного права, а також існ уван ня кодифікованих актів, найважливішими з яких є Німецький циuільний кодекс 1896 р. і Німеuький торговельний кодекс 1900 р., Австрійський цивільний кодекс 1811 р . , Ш вейцарський цивільний кодекс

1907 р.

Разом з тим, між ними існують досить істотні відмінності .

Нас ампе ред, до них відносяться: значний обсяг публічно-право ­ вих елементів у регулюванні відносин між приватними особами; принципово інший підхід у визначенні структури цивільного права.

На відміну в ід інституційної системи побудови цивільного права (зокрема, цивільних кодексів) центральноєвроп ейське цивільне право має основою так звану "пандектну систем/' , що є продуктом творчості середньовічних німецьких глосаторів (комеliтаторів рим­ ського права). Відповідно, наприклад, Німецький цивільний кодекс складається з 5 частин (книг): Загальна частин а, Зобов'язальне право, Речове право, Сімейне право, Спадкове право.

36

На центральноєвропейську систему приватного права істотний IІIІJlИВ справила

рецепція римського приватного

права ,

що мала

о с облиuо широке поширення (} середньовіччі в формі вивчення і коментування римських першоджерел, а також у формі прямого ' !астосуuання норм римського права судовими органами.

Цій системі права притаманна міцна юридична традиція: право

розглядається як один з наріжних каменів суспільства. В управлінні суспільством, його розвитку істотну роль відіграє традиційно шано­ ваний корпус юристів.

Центральноєвропейська система цивільного права поширена в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Угорщині, Словаччині, Словенії,

Польщі, Чехії, Хорватії тощо. Помітний вплив спричинили їі ідеї і н а радянське цивільне право, про що йдеться далі.

АllглосаКСОllська родиllа nриватltого права В основі ці є ї системи права лежить загальне право (результат діяльності королівських судів), право справедливості (скл алося внаслідок дій суду канцлера) і статутне право (охоплює акти, що видаються парламентом) .

Характерною є відсутність кодифікованих акті в цивільного зако­ нодавства. Вони замінені за конами з спеціальних питань і судовою практикою, що складає прецедентне право .

Прецедентне право являє собою систематизовані збірки рішень судів вищих інстанцій, застосування яких обов ' язкове в аналогічних справах. Тому прецеденти є джерелами права . Концепція англосаксонської системи цивільного права визна­ чається провідним значенням прецедентного права :

відсутність

стрункої закінченої системи законодавчих актів замінена уза­ гальненням окремих прецедентів, формуванням правових норм на основі конкретних казусів.

Хоч в цивілістичній літературі існує точка зору, згідно з якою англосаксонська система уникла рецепції римського приватного права, однак це не так.

Римське право вплинуло на цю систему

цивільного права, але в особливій формі: вона запозичила мето­ дологію правотворчості римських юристів, зокрема, преторів, що

складають норми на основі практики і відповідно до ії потреб. Англосаксонська система приватного права поширена в Великій Британії (крім Шотландії, де використовується романська система), більщості щтатів США, в Австралії, Новій Зеландії і деяких інших країнах.

Схід1l0євроnейська родиltа nриват1l0го права Для цієї системи характерною є відсутність чіткого розподілу

Ilрава на приватне і публічне . Причому, означене стосується не lіJJJ,КИ періоду існування у більщості країн, що належать до цієї j1())1І1I1И, так зва ного соціалістичного права, але і практично всієї

il'

lорії розвитку права в кр аїнах цієї групи.

У ' ІІІ'ЯЗКУ З цим В цивільному праві дуже сильним є вплив 1І1' () J lі ' lІю-правових елементів

-

традиційно державним установам

37

Ні1дают ь сн пілы
и и і lІ еренаги, обмежуЄТhСЯ (аж до по вної ліквідаuїі) право ПРИllаТIІ ОЇ власності .

ДЖСРСJlами Itи нільного права, як правило, є кодекси. Од н ак ос ­ Пllill і СУ IlРОIl ОДЖУЮТЬСЯ величезною кількістю підзако нних актів , які нерідко фактично зм інюють і доповнюють Їх . дШI ЮРИСllруденuії характерні слабк і сть юридич ни х традицій і відчуття ЩХIІ\і\ ( Ilра воспідомості), що часом призводить до пер ева ­ же ння в регулюванні цивільного (торговельного) обігу так званих "орга ні за ці й но-п равових" засоб ів.

Система побудови цивільних кодексів БЛИЗhка до п андектної, але з деякими варіаціями (наприкл ад, за сферу цивільно-правового регу­ лю вання виводяться сімейні відносини , відносини у галузі госпо­ дарюва нн я, але вводяться права інтелектуальної власності тощо) . П оміт ни й вплив на структуру і зміст ці є ї системи права спричи­ нило візантійське (греко-римське) право, пр яма або lавуальоnана рецепція якого мала м ісце у країнах цієї групи . Сх ід н оєnро п ейська система приватного права існувала (і сьогодні збер ігається) n Албанії, Болгарії, Румунії, Сербії, Білорусії, Росії тощо .

§ S.

Традиція при ватно г о права в Україн і

Українська традиція приватного права обумовле н а історичними, геопол ітичн ими, культурними особливостями розвитку держави. Помітну роль п ри цьому зіграла та обставина, що з начну частину

своєї історі ї Укр аїна пр исвятила вибору цивілізаційної ор і є нта ції між "Сходом" і "Заходом". Тому ін оді Украї н у характеризують як "країну корд оні в", яка одночасно в ідчуває дек ілька n пл ивів: і з захо ­ ду

євро пейської традиції, зі сходу

-

-

російської , з піпдня

передньоазіЙської.

Внасл і док певного балансу між конкуруюч ими силами

за

межами Украї ни, що історично встановився ще в сереДНhопіччя, Україна виявилася в політичному сенсі розділена між П ольщею і

Москоnщиною, в культурному

-

на Західну і Східну.

У кінцево му підсумку це зумовило істотні м ас ш таби впливу

греко-пізантійського Сходу на духопну традицію, а лаТИНСhКОГО За ­ ходу

-

на сус пільно-політичні структури України. Культурний прос­

тір України називаЮТh синтезом Сходу і Заходу ( В. ЛИПИ НСhКИЙ), а саму Україну характерИЗУЮТh як державу європе ЙСhКУ, але таку, що

постійно пе ребуває у світоглядних рефлексіях. У релігійній сфері це зробило Україну кл ас ичною країною уні йної традиції, у галузі культури відобразилося в сти лі так званого украї нсько го барокко, що з'єднало візантійсь кі і західні традиції, в сфері пра ва призвело до певної компілятив н ості, а іноді до ек­ лектики.

Особливо

помітно

позн а'IИЛОСЯ

розщеплення

української

культури на східну і за х ід н у гілки на формуванні традиції прив ат ­ ного права.

38

Як слушно зазначають деякі право знавuі (І. ВаСЬКОВИ Ll), відмін­ lІості між українцями Наддніпрянської України і Галичини існують ІІС тільки в мові, психології і церковних конфесіях, але і в рівні Ilраносвідомості. У західній Україні традиція

прив ат ного права

відображає відчутний вплив заходу, в східній Україні більше помітна Ірадиція східноєвропейська. ці впливи породжують трудноші форму­ вання приватного права в Україні на сучасному етапі. Зокрема, взаємодія, а іноді протистояння західної і східної пра вових традиuій !находять відображення у непослідовному ставленні суспільства до поділу права на приватне і публічне, опорі частини юристів визнанню існування приватного права як такого, тривалій дискусії щодо доцідьності існування "самостійного господарського права", тяжінні держави до патерналізму у приватноправових відносинах , запереченні включення сімейного права до цивільного та інших частинах.

Ці особливості української традиції приватного права вплинули іс­ тотним чином на формування концепції цивільного права в Україні. Тому вони мають враховуватися в процесі подальшої законотворчості, а також при тлумаченні і застосуванні норм цивільного права. Додаткова література:

1. Берман ГДж. Западная традиция права: зпоха формирования / Пер. сангл. - 2-е изд . - М . , 1998 (624 с.). 2. Давид Р., Жоффре-СnU/юзи К ОСНОВНblе правовы
e системы
современности / Пер. с франц . - М. , 1996 (400 с.) . 3.

Луць Л. Методологія порівняльного правознавства

державотворення і захисту прав людини в Україні. С. 29-34.

4. Марченко (1068 с.). 5. Осакве К

-

Проблеми

//

Львів ,

М.н. Курс сравнительного праповедения.

-

1997. М.,

2002

Сравнительное правоведение в схемах. Общая и осо­ бенная части. Учебно-практическое пособие. - М., 2000 (256 с.). 6. Підопригора О., XapumOJloe Є. Проблеми вивчення римського права як підГрунтя сучасного цивільного права і порівняльного правознавства / / Актуальні проблеми держави і права: Збірник наук. праць .

-

Вип.

13. -

Одеса,

2002. -

С.

108-114.

Саидов А.х. Сравнительное правоведение (ОСНОВНЬІе праВОВblе систе мЬІ современности). Учебник / Под ред. В.А. Туманова. - М . , 2000 (448 с.).

7.

8.

Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения.

-

М.,

1996

(432с.).

9.

Харитонова

0.1.,

Харитонов Є. О. Порівняльне пра во Європи:

Основи порівняльного правознавства. Європейські тр адиці ї .

Ви­

нання 2-ге. - Харків, 2006 (624 с.). І О. Харитонов Є. О. Історія приватного права Європи: Західна тра­ щщія.

-

Одеса,

2001 (328

с.).

l1.вайгерт К, Кетц Х. Введение в сравнительное правоведе­ ІІИС в сфере частного права: В 2-х т. - Т. І . основы
: Пер. с нем . -

11.

М.,

1998 (480

с.); Т.

2 (512

с.).

39

Глава З Розвиток цивільного права і законодавства України

§ 1. § 2. § 3.

Особливості формування цивільного права в Україні.

Становлення традиції цивільного права в Україні. Рад}!нське цивільне право в Україні.

1922 р. ЦК УРСР 1963 р . Трансформація концепції шшїЛьноro права наприкінці хх ст. 3.1. 3.2.

§ 4. § 5.

ЦК УСРР

Створення ЦК України .

§ 1.

Особливості формування

цивільного права в Україні Відповідь на питання, до якого типу належить цивільне право України, має важливе практичне значення, оскільки від цього зале­ жить визначення тенденцій його розвитку, можливість передбачення зусиль законодавців і визначення Їх перспектив, напрями форму­ вання судової практики в країні, нарешті, обсяг того матеріалу, який повинен засвоїти і яким має володіти юрист . До чого може призвести ігнорування такого чинника, свідчить сумнозвісний досвід створенн я трастових компаній, багато в чому зумовлений спробою некритичного, без достатньої теоретичної основи перенесення інституту англосаксонського права в принципово іншу правову систему. Не забезпечена можли вістю захисту за допомогою "права справедливості" і прецедентного права, як це має місце в англо­

саксонській системі цивільного права, діяльність товариств з "до­ вірчого управління" майном значно зашкод ила не тільки в ма­ теріальному, але і й у моральному відношен ні, похитнула віру в

перспективу розвитку цих відносин в Україні взагалі. Тому при визначенні типології українського цивільного права не­ обхідно враховувати особливості традиції при ватного права в Україні, мова про яку йшла в перших главах підручника. Нагадаємо коротко : особливості поляга ють у співіснуванні і одночасному впливі в Ук­ раїні західної і східної традицій приватного права. Це зумовило ту особливість українського цивільного права, що інститути речового і зобов'язального права мають основою принципові положення римського права (як правило, в німецькій інтерпретації), водночас як сімейне і частково спадкове право тяжіють до східної традиції. Ця особливість повинна бути врахована і у процесі правотвор­ чості, і при тлумаченні та застосуван ні норм цивільного права .

Поки що цей чинник враховується недостатньо . У результаті, н априклад, через дискусії стосовно місця сімейного права у системі

українського права, співвідношення Цивільного та Сімейного кодек­ сів створюються додаткові перешкоди комплексному оновленню цивільного законодавства.

40

Крім того, осо бливістю цивільного права України на сучасно му ,'1 ап і і10ГО РОЗl!ИТК У є реформування цивілістичної доктрини (ко н-

1 ((;llL1ії). РеЗУЛЬПІТОМ такого реформування має бути за сприятлив их умов перехід від "со ціалістичної, радянської" доктрини цивільно го Il рава ДО ІІО/ЮГО розу міllНЯ ~ioгo як категорії, тотожної приватно му I lрану.

§ 2.

Становлення траДИЦIl

ц и віль ного права в Україні

П очатком становлення традиції llивільного права в Украї ні .\!Qжна вважа т и створення у ХУІ ст. статутів Великого Князівс тва

Л итовського, в котрих наміти вся, хоч і вельми приблизно, але все ж досить виражений под і л пр ава на галузі, 13 межах яких почали консти туюватися в і дпов і дні ци вільно-правові та публічно-прав ові інсти тут и.

П ерший зі статутів

-

"С тар ий", прийнятий в

1529

р.,

-

б ув

пе ршим за гальним кодексом Лит овської держави, до складу яко г о

входила тоді Укра'іна . За сво'і м зм і с том і структурою він був близьк ий до " Русько'і п равди " .

Ос кільки його норми були доси ть архаїчними, в 1566 р. був пр ий­ - "Воли н ський " - Статут. Дія Волинського Статуту

нятий другий

поширю валася на Волинь, П оділля і колишнє Київське князівст во.

Спеціальні його розд і ли регулювал и правове станови ше шляхти, шлюбно-сі мейн і відносини, о п іку, п родаж , спадку ван н я , земельні спори тощо .

Третій Статут , н азва н ий " Н овим", був прийнятий 11

1588

р . Ві н

досить р етел ь н о ре гулю в ав в ідносини власності на землю . Значна увага приділялася до гов і р н ому пр аву. Н а l3ідміну в ід давньоруського

п р ава, де була по ш ире н а ус н а фо р ма договор і в, третій Статут вста ­ новлював як загальне п равило вимогу письмової форми цивільн о ­ правових угод. В деяких ви п адках була потрібна реєстрація до гово ­ ру в суді 13 присут н ості свідк ів. Досить детально були врегульовані ок р ем і види договорів : ку п івля -продаж, п озика, маЙНОfl И й. н айом, застава тощо, а також в ід н осини с п адкуван н я .

За своєю суттю статути Велик ого Кн язівст ва Литовського були результатом l3икористан н я і твор ч о'і п ереробки місцевого звичає вого п рава, литовського , н і ме ц ько го, п ольського цивільного законодав ­

ст ва . П ри цьому були в рахов а ні і від іграли рол ь методоло гічного підrрун тя при н ципи та ідеї римського права. З начення статут і в визначається н е ті льки 'і хнім з мі с том, але також т им, щ о вони впл инули на подал ьший розвиток зако нодавства

в Укр аїн і , Московській державі і Росі йськ і й ім п ер ії . Та к, Старий Статут був використаний при створенні Соборно го ул ожен ня 1649 р. у Моск овському царстві , Третій Статут ( Н овий) діяв в Київській, Подільс ькій та Волинськ ій губерніях а ж до 1840 р. Крім того, статути були використа ні п ри склад анн і "Прав , за якими с удиться малорос і йський н арод" - збірника н о р м п рава

41

ХУІ

Il

СТ.,

складеного з метою регулювання відносин

бережній Україні.

в Ліво­

Після приєднання її до Московської держави

відповідно до Березневих статей на територію Гетьманщини дія московського законодавства не пощирювалася

-

тут продовжували

діяти "колишні права", тобто, звичаєве право, польсько-литовське законодавство і Магдебурзьке право. Оскільки Росія з міркувань використання додаткового чинника

забезпечення централізації влади була зацікавлена в уніфікації за­

конодавства імперії, у

1728

р. була створена комісія для розробки

законопроекту, який мав би регулювати відносини у Малоросії на єдиних загальноімперськими принципах.

У 174З р. комісія подала законопроект, що називався "Права, за якими судиться малоросійський народ". Фактично це був перший кодекс українського права. При його складанні були використані римські і

німецькі правові джерела, статути Великого Князівства Литовського, польське законодавство, Магдебурзьке і Холмське право, саксонське право, звичаєве право України і судова практика. У "Правах" значне місце займають норми цивільного права, які

становлять найбільш велику за обсягом ч а стину. Зокрема, розділ

10 присвячений шлюбному праву, розділ 11 - інституту опіки, роз­ 12 - спадкуванню за заповітом, розділ ІЗ - спадкуванню на основі кровної спорідненості, розділ 14 - речовому праву, розділ 15 - договору найму і оренди нерухомості, розділ 16 - зобов'я­

діл

зальному праву (у тому числі з абезпеченню зобов'язань) , розділи

17-19 -

земельним відносинам. Таким чином, з ЗО розділів "Прав,

за якими судиться малоросійський народ",

10

були присвячені

регулюванню цивільних відносин.

Проект не влаштував царський уряд своєю помітною відмінністю від російського законодавства, і тому він так і не був прийнятий, хоча фактично застосовувався аж до формування єдиної імперської системи законодавства у середині ХІХ століпя. У ХІХ ст. була зроблена спроба створення ше одного україн­

ського кодексу, який називався "Зібрання прав малоросійських". якшо "Права, за якими судиться малоросійський народ" були першим загальним кодексом в Україні, то "Зібрання прав мало­ російських" можна вважати першим українським цивідьним кодексом . "Зібрання прав мадоросійських", шо складається з З частин, було побудоване за інституційною системою (з деякими відступами сто­ совно регулювання спадкування). Перша частина була присвячена

визначенню правосуб'єктності учасників цивільних відносин, шлюбно-сімейним відносинам і опіці . Друга зобов'язального права , третя

-

-

включала норми

речові права, у тому числі спадку­

вання .

Значну увагу було приділено договірним зобов'язанням. Зокрема, декларувалася свобода договорів . Укладення угоди за наявності недоліків волі тягло її недійсність .

42

Договір міг бути укладсний особисто або через прокуратора (повіреного). Фо рма угоди могла бути як письмовою , так і усною . Однак для від чуження або застави маєтків була по трібна б іл ьш складна проц едура.

Неви конання зобов'нзань тягло для боржника обов'язок ко м ­ пенсув ати зб ит ки кредитора. За за гальним правилом , відшкодуванню підл я гали як прямі збитки, так і неотримані приб утки. З окремих видів договор і в IшйбіЛl,Ш детально р егламентувалися купівля-продаж, позика, перепродаж, зберігання, доручення, найом. Поряд з договірними зобо в'я з аннями передбач алися зобов'язан ­ ня з деліктів, а також зобов'юа lll!Я начебто з делікт ів (відпові­ дальні с т ь за н ездійснення нагляду за неповнол ітніми і псих ічн о хворими тощо).

Нарівні

з

охарак т еризова ними

вище

законопроект ними

роботами, в пли в на форму ва ння цивільного пр ава України ХУ ІІ ­

ХІХ СТ.ст. спричиняло також російське зак онодавс т во. Зокрема, питанням цивільного права був присвячений том Х Зводу Законів Російської імперії . Разом з тим, слід мати на ув аз і, що Звід передбачав у ден ких випадках спеціальне регулювання майнових та інших від ­

носин для Ч ерн ігі вської і П олта вської губ ерній .

Протягом останнього півсторіччя існування Російської імперії велася активна робота з і створення Цивільного уложення, в якому передба ча­ лося встановлення уніфікованих норм для всієї території імперії. Однак до жовт ня 1917 р. за конопроектні роботи не були завер ш ені. Надал і цивільне право в Україні продовжувало розвиватися в рамках ра­ дянсь кого цивільного права.

§ 3.

Радянське цивільне право в Україні

Н айб іль щ помітно р адянська цивільно-правова доктрина в Укра­ Їні знайшла прояв у відмові від в изнання поділу права на приватне

і публічне, а в ідтак

--

у в ідмові в ід самого приватного права.

Це знай шл о п ом і тне відображ ення і в історії розробки та прий­ няття цивільних кодексів. Боротьба різних підходів, стара і нова цивілістичн а концепції, зокре м а, позначилися на принципах і змісті

Цивіл ь н ого К одексу УСРР

1922

р. і розвитку цивілістичної думки

подаль ших років.

3.1.

Цивільний кодекс УСРР

1922

Підг отовка проекту ЦК УСРР

р.

1922

р. відбуваласн в умовах і на

засадах, за гальних для більшості тодішніх радянських респу блік . Тому, природн о, що вказ і вки і зауваження В.І. Леніна відно сно ЦК РРФ СР слугували ор і єнтиро м і для розробників проекту ЦК УСРР (Української Соц і ал істичної Радянської Республіки). Принци п ово важливи м було положення про зосередження в руках радянської держави основних з нарндь і засобів виробництв а, вста­ новлення жо рсткого держав н ого контролю над торговим об ігом тощо , зрештою

-

відмова від осно вних принципів приватно го права.

43

Хар актерн і 13 цьому плані зауваження Леніна на адресу Народного комісаріату юстиції РРФСР

-

ми нічого "приватного" не визнаємо,

для нас все в ПUlу з і господарства є публічно-правове, а не приватне. Ми допускаємо капіталізм тільки державний. Звідси

-

розширити

застосування державного втручання в "приватно правові відносини",

розширити право держави скасовувати "приватні" договори, застосо­ вувати не "цивільні правовідносини", а нашу революційну право­ свідомість'. Антори проекту ЦК до цих вказівок прислухалися, однак часи одностай ного схвалення ще не настали і Раднарком,

всупереч

пропо зи ціям Ленін а, виключив з проекту ЦК згадку про право дер­

жави втручатися в приватноправові відносини. Проте, в кінцевому підсумку, вказіuку було виконано. ЦК РРФСР, прийнятий ЗІ жовтня

1922 р. ,

був введений в дію з

1 січня

192З р. Він став зразком дЛЯ ЦК

УСРР , який обговорювався і був затверджений із запізненням

приблизно н а місяць

- ]6

грудня] 922 р., введений в дію з

1 лютого

192З р. ЦК УСРР

]922

р. був схожий на ЦК РРФСР не тільки ідеологіч­

ною й методологічною основою, ал е також структурою і змістом.

Як перший, так і другий складаються з однакових розділів: "Загальна частина", "Речове право", "Зобов'язальне право", "Спадкове право". Кількість статей також практично співпадає: 4З5 статей у ЦК УСРР і 4З6 - у ЦК РРФСР. Не відрізнялася структура розділів та Їхні назви.

Загальна частина містила норми, присвячені суб'єктам , об'єк­ там права, угодам як основному засобу встановлення , зміни або припинення цивільних правовідносин , позовній давності. Суб'єктами цивільного права визнавалися як фізичні особи, так і організації (юридичні особи). Цивільну правоздатність могли мати нен а че всі фізичні особи, однак ст.ст.

1

і

4

містили можливість

обмеження "по суду в правах" . У інтерпретації одного з редакторів

ЦК РРФСР АТ . Гойхбарга це означало, що правоздатність є лише умовно наданою здатністю, обмеження якої можлива не тільки в загальній формі законодавцем, але і в окремих випадках цивільним

судом

-

в силу ст.

]

ЦК . ЯК зазначав П.І . Стучка, вся р адянська

наука цивільного права rpунтується на ст.

]

і ст.

4"2.

Об'єктами цивільних прав могло бути лише майно, не вилучене з цивільного обігу (ст .

20).

При цьому перелік вилученого з обігу

майна був досить значним . До нього, зокрема, належали: промислові, транспортні та інші підприємства в цілому; обладнання промис­ лових підприємств, рухомий склад залізниць , морські та річкові судна

і літальні апарати; споруд и комунальні; будови тощо (ст.

І див.: Ленін В./. Повне з ібрання творів. - Т. 44 . - С . 412 . СтУ'Іка п.и. Курс советского гра жда нс кого права. -

2 Див . :

1929. -

44

С.

11,35.

Ч.

22).

11 . -

М. ,

Значну увагу було приділено регламентації угод, котрі визнача­ лися як дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення

цивільних правовідносин (ст. 26). Могли бути угоди односторонніми або взаємними (взаємні угоди - договори). Кодекс детально регламентував умови укладення, форму угод і наслідки визнання їх недійсними. Правила, встановлені відно сно позовної давності, були типовими для всіх, однак для державних, кооперативних і суспільних підпри­

ємств і організацій передбачавс я ряд винятків

- ст. 44 та ін . Розділ "Речове право" включ ав норми, присвячені праву власнос­ ті, праву забудови і заставі. Стаття

згадувала про вл асність: державну (націоналізовану та приватну . У відповідності зі предметом приватної власності могло бути всіляке майно, не

52

муніципалізовану), коопер ативну, ст.

54

вилучене з приватного обігу . Для захисту права власності передбачався віндикаційний по зов

(ст.ст .

59-60).

При цьому діяло виключення із загального правила:

колишні вл асники, майно яких було експро прійов ане на основі

революційного права або взщ-алі перейшло у володіння труднших 24 серпня 1922 р., не мали права вимагати повернення цього

до

майна (примітка до ст .

59).

Таким чином, незалежно від наявності

"правових" основ позбавлення майна в перші роки радянської вла­ ди, колишні власники не мали шансів повернути його . Натомість для захисту права державної власності застосовувалася нічим не

обмежена віндикація (ст. 60). При цьому необмежена віндикація (для обмеженого кола суб'єктів) обгрунтовувалася сентенцією знехтуваного римського права

-

"де я (власник) знаходжу свою

річ, там я й віндикую (відбираю)" (с. Ландкоф). Крім права власності, ЦК передбачав право забудови і застави майна, шо були за своєю суттю правами на чужі речі.

Право забудови визначалося нк право зведення на державній землі будови і користування нею разом із земельною діЛЯIiКОЮ протягом обумовленого терміну (ст.ст.

71-84) .

Пізні ше ці статті

були скасовані, а замість них введено ряд норм, що закріпляли право безстрокового користування земельними ділянками длн

зведення на них будівель на праві власності житлово-будівельного кооперативу.

Застава майна не могла не бути обмеженою в зв'язку із звужен­ ням кола об'єктів приватних прав. Тому іпотека не передбачаласн . Існував також ряд обмежень щодо предмета застави (ст .

87) .

Поза

цими обмеженнями право застави було досить типове: Долускаласн застава внаслідок договору або спеціальної вк азівки закону, мож­ ливою була пере застава, окремо обумовлювал ась застава боргових вимог, будівель, морських торговельних судів, товару в обігу тощо . Зазвичай,

заставлене майно передавалося заставодержа телю.

Винятки із загального правила було зроблене для будівель, а також інших випадків, передбачених угодою сторін ( ст.

92).

Слід зазначити,

45

що застав а будіlJель дещо нагадувала (за зовнішніми ознаками) іпо­ теку, однак останнн, як :з аз началося, принципо во не допускалася у

радянському цивільному обігу. Розділ "ЗоБОIJ'Н:ЗШlьне право" складався з фактично норми його були згруповано у блоки: загальні положення (гл.

1);

4

13

розділів (глав), однак

нерівноцінних за об'ємом

зобов'я зання, що виникають J

договоріl3 (гл ави ІІ-Хі); з обов'язання, що виникають I3наслідок

безпідставног о з багачення (гл. ХІІ); зобов 'язання, що lJиникають внаслідок запод і яння іншому шкоди (гл. ХІІІ). у свою чер гу договірні зобов'язання мали свою "загальну" і "спе­ ціальну" частини .

Цікаво зазн ачити, що структура і методоло гі я цього розділу ЦК УСРР (як і інших радянських цивільних кодексів) нагадували кни­ гу

Німецького цивільного кодексу.

11

Багато загального було і у

їхньому змісті. ЗоБОI3'язання визначало ся як відношенн я, вн а слідок якого одна

особа (кредитор) ма є пр ав о lJимагати від іншої особи (боржника) певної дії, зокрема, передачі речей аб о сплати грошей, або утриман ­ ня lJід дій (ст.

107).

Особлива увага приділ ялася дого вірним зобов ' язанням. Відпо­ відно до ст.

130 договір

ви зн авався укладеним , якщо сторони дій шли

згоди з усіх істотних його пункті в . У зв ' язку з цим пропонувався

перелік таких пунктів: предмет договору, ціна, термін , а також всі ті пункти, щодо яких за попередньою заявою однієї зі сторі н має бути досягнута угода. Детально ви значався порядок укладення

договорів і момент виникнення договірних зобов'язань. Як засоби забезпечення договірних зобов'язань у гл.

11

цього

розділу Кодексу були назва ні неустойка (ст. ст. 141-142) і завдаток (ст. 143). Звертає на себе увагу подібність цього рішення до того, шо мало місце у Німецькому цивільному кодексі : норми про зас­ таву

-

це "Речове право", завдаток і неустойка

-

"Зобов'язальне

право" (загальні положення зобов'язального права), порука названа в числі окремих видів дого ворів. Аналогічним є і зміст відповідних норм (з поправкою на "конспективність" ЦК УСРР). Серед окремих lJидів договорів названі: майновий найом, кулівл я­ продаж, міна, позика, підря д, порука, доручення (сюди ж відне сені норми про довіреність), комісія (норми про неї включені були до

ЦК спеuіальним законом від

16 жовтня 1925 р.),

товариства, стр аху ­

вання.

Вельми оригінальним був підхід до регулювання товариств а. Кодекс пер едбачав іСНУl3ання декількох їх видів: простого тов ари­

ства, повного товариства, товариства на вірі, товариства з обме­ женою відповідальністю, акціонерного товариства (пайового товари­

ства)

-

ст. ст.

276-366.

договір товаРИСТl3а,

Просте товариство являло собою Зl3ичайний

відомий ще римському і

права (див., наприклад, параграфи

705-740

пізнішим системам

Німецького цивільного

кодексу). Інші його види, згадані в ЦК, є юридичними особами

46

("господарс ьк ими тов ариствами"

як шо користув атися сучасною

-

термінологі єю). Слід з вернуги увагу на деякі відмінності тодішньої класифікаuії товариств від сьо годнішньої. Так , товариство на вірі тепер називається "командитне товариство" , товариство з обмеже­ ною відповідальн істю за ра з "товариство з додатковою відпові­ дальністю ", категорія "акціонерне товариство" ох оплю вало поняття власне ак ц іонерно го тов а риства і товариства з обмеженою відпові­

дальністю в теперішньому Їх тлумачення українським законодав­ ством. Проте , досить скоро потреба Радянської держави в госпо­ дарських товариствах відпала взагалі; норми, прис вячен і ним , вже

являли навіть не теор етични й, а швидше

-

історичний інтерес.

Деяке зна чення зберегли лише а кціонерні товариств а. Діяли вони на основі не норм ЦК, а відповідно до Положення про акц іонерні тов а риства від

17

серпня

1927

р., могли створюв а ти с я тільки

державними організаціями, ус тановами або підприємств ами і засто­ совувалися, в осно вному, для діяльності за кордоном, "в країнах народної демократії" '.

Останній розділ ЦК був при свяч ений питанням спадкового права . Туг слід мати на увазі, шо декретом від 11 березня 1919 р. спад­ кування було ск асова не вз а галі, а потім декретом від

березня

21

того ж року відновлено, але з істотними обмеженнями розміру

спадшини (суми) , кола спадкоємців і обсягу прав, шо передаються у спадок (спадко ве майно переходило до спадкоємців у користуван­ н я, а не у власність) .

ЦК більш ліберально підходив до розв'язання цих питань , пе­ редб ач ивши , шо майно переходить (може перейти) до спадкоємців на пр аві власності, якшо наявні дв і умови : І) сума спадшини не

перевишує І О тис . крб.;

2)

спадкоємцями є дружина (чолов і к), діти,

онуки, праонуки , всиновлені та інш і особи, які є непрацездатними

і знаходилися на угриманні того , хто помер, не менше

1

року до

дня смерті. Поступово можливості спадкування були дешо розширені: скасовано граничний розмір спадщини, розширено коло спадкоємців за законом і можливість розпорядитися майном на ви п адок смерті шляхом заповіту.

у кінцевому підсумку, спадкове право виглядало таки м чином: спадкування було можливе як за законом, так і за заповітом; діяло правило про певну свободу заповідальних розпоряджень (але з об­ меженням кола спадкоємців за заповітом вимогою дотримання умов

їх виб ору, а також обов'язковою часткою). Спадкоємцями за законом могли бути 3 черги родичів:

1 -

діти (в тому числі всиновлені), дружина, непрацездатні

батьки;

23-

працездатні батьки; брати і сестри померлого.

І Див.: Советское гражданское право.

-

Т.

1. -

М.,

1950. -

С.

169.

47

Кожна попередня черга усув<ша від спадкуваllНЯ наступ н у. Онуки і правнуки Сl1адкували по орав у представлення (ст.

418

ЦК).

Заповіт мав бути підписаний заповіда чем , а коли він був не­ письмеНlіИМИ РУКОllрикладчиком. форми тнгло недійсність запов іту.

Недотримання нотарі аль ної

Длн прийннпн спадщини надавався термін в

6

місяців. Якщо за

цей час с п адщи на не була прийнята або всі спадкоємці відмовилися

від спадщини, то спадкове майно переходило у власність де ржави , як виморочне (ст.

433).

При цьому держава за боргами спадкодав­

ця, }!к і будь-який інший спадкоємець, відповідала ли ше 13 межах дійсної вартості спадкового майна (ст.

3.2.

ЦК УРСР

1963

сіt(ня

J964

ЦК складався з преамбули і

-

-

1963

-

8

р. І введений в дію з

розділів, що містять

"Загальні положення "; ІІ

"Зобов'нзальне право"; [У

на відкриття"; УІ

УІІІ

липня

18

р.

Н а зви розділів: І

1[[ -

ЦК) .

р.

ЦК УРСР був прийнятий

[

434

-

-

"Авторське право" ; У

"Винахідницьке право"; У[ І

572

стапі.

" Право власностї'";

-

-

"Право

"С падкове право" ;

"Пр аооздатність іноземців і осіб без громадянства. Застосу­

ванн}! цивільних законів іноземних держав , міЖІІародних договорів і угод".

Го ворячи про найбільш характерні моменти, що відрізняють цей Кодекс від раніше чинного ЦК УСРР 1922 р., насамперед, варто наз вати такі:

І) за своєю структурою ЦК

1963

р. помітно відійшов від пан­

дектної системи. В ньому немає норм, що регулюють сімейні від­ носини, але передбачені розділи , присвячені автор ському і винахід­ ницькому праву ;

2)

розділ" називається "Право власності" , а не "Речове право ",

як раніше . Це відображає тенд е нцію до скорочення числа речових

прав . Серед видів власності не згадується припатна власність;

3) значно розширений перелік зобов'нзань . Зокрема, з ' явилися розділи про поставку, контрактацію, позику , підряд на капітальне будівництво, розрахункові і кредитні відносини, довічне утриман­ ня, рятування соціалістичного майна та ін .;

4)

стався перерозподіл матеріалу всередині розділів і між роз­

ділами . Так , норми про довіреність із розділу щодо зобов'язал ьного права були перенесені 13 розділ "Загальні положення", порука - з

договірних зобов'язань була переміщен а у розділ 16, присвячений забезпеченн ю виконання зобов'язань, разом з нормами про заставу, що знаходилися серед речових пр ав;

5)

були оновлені, відредаговані і узгоджені положення низки

статей ЦК . Крім того, усі вони, очевидно , за прикладом Німецького цивільного кодексу отримали найменуванн я, які треба враховувати при тлума'lенн і відповідної норми.

Однак найбільш істотні зміни сталися в змісті і спрямованості норм.

48

Розділ І містить загальні положення про підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, здійснення цивільних прав і їх захист, про суб'єктів права , представництво, довіреність, позовну давність . у цьому розділі нарівні з лібералізацією деяких норм (наприк­ 4 принципу , відомого ще рим­

лад, частковим закріпленням у ст .

ському пр аву,

-

"дозволено все, що не заборонено законом"), були

посилені засоби обмеження ініціативи і самостійності учасників цивільних право відносин. Так, ст. 5 ЦК 1963 р. більщ жорстко визначала наслідки зловживання правом, передбачаючи, що цивільні права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони "здій­ снюються усупереч

призначенню

цих

прав у соціалістичному

суспільстві в період будівництва комунізму". При цьому від фізич.­ них осіб і організацій вимагалося не тільки дотримання законів, але і повага до "правил соціалістичного співжипя і моральних прин­ ципів суспільства , що будує комунізм". Істотною новелою у сфері захисту цивільних прав була ст.

7,

що

передбачала можливість цивільно-правового захисту честі і гідності фізичних осіб і організацій. Суб'єкта ми цивільних правовідносин Кодекс визнає фізичних осіб і організації

-

юридичні особи. Держава не згадується спе­

ціально як суб'єкт uивільно-правових відносин, але такий її статус випливає зі змісту окремих норм (наприклад, про право власності, про спадкування та ін.).

ЦК

1963

р. повніше і точніше, ніж попередн ій Кодекс, визначив

поняття юридичної особи. Разом з тим, не визначене співвідно­ шення понять "організація", "підприємство", "установа", якими оперує законода вець; немає і самого визначення цих категорій. Кодекс не містить норм, спеціально присвячених визначенню

об'єктів пр ава. Значна частин а їх розміщена в тих або інших розді­ лах розділу "Пр аво власн ості" . Зате 13 "Загальних положеннях" значна увага приділена угодам (правочинам). Більш детально регламенто­ вана форм а правочинів, а також підстави і наслідки визнання Їх недійсними.

Крім того, розділ І доповнений положеннями про представ­ ництво і довіреність .

Розділ

І І "Право власності" характерний для "законодавства

країни, що побудувала соціалізм і що перейшла до поступового будівництв а комуністичного суспільства". По-перше , право власності закріплене як єдине, офіційно визнане речове право. Хоч в літературі була висловлена точка зору

(А. Венедикто в) про те, що до речових прав належить також право оперативного управління, помітного поширення вона не отрима­ ла. Можливо тому, що співвідношення власності і "оперативного управління" за характером, скоріше, адміністративні, ніж цивільно­ правові .

По-друге , в зв'язку з ліквідацією приватної власності, змінами економічного ладу, прийняпям нової Конституції СРСР, змінилася

49

класифікація форм власності. Кодекс виходив із існування соціаліс­ тичної власності і особистої власності фізичних осіб на майно, призначене для задоволення їх м а теріальних і культурних потреб

(ст . ст.

87, 88

ЦК).

Детальніше врегульовані питання, пов 'язані зі здійсненням права спільної власності. Передбачено, що спільна власність може бути

частковою (із заздалегідь визна'іеними частками) і сумісною (без попереднього визначення часток, котрі, однак, припускаються одна­

ковими) .

Спеціальні норми присвяч ені реryлюванню виникнення і припи­ нення права власності, моменту його виникнення, розподілу ризику

випадкової загибелі тощо. Для захисту права власності передб ачено, насамперед, віндика­ ційний позов. Тут привілеї держави з в індикації її майна були доповнені аналогічними привілеями для колгоспів, інших коопе­ ративних і громадських організацій (ст .

146).

Норми зобов'язального права складають головну 'іастину зміс­ ту цивільних кодексів колишніх союзних республік, в тому числі і

ЦК 1963 р . , де зобов'язанням присвячена 321 стаття із 572. Розділ ІІІ "Зобов'язальне право" складається з 2 'іастин. У пер­ шій реryлюються загальні положення щодо зобов'язань

їхнє визначення, названі (у відсильній нормі ст .

15\

-

дається

ЦК) підстави

виникнення, вказані вимоги до виконання зобов'язань.

Загалом, положення зобов'язального права досить традиційні . Найбільш істотними є новели щодо засобів забезпе'іення зобов'я­

зань (виділених і об'єднаних в окремий розділ), а також визначення умов відповідальності за порушення зобов'язань . Якщо говорити про загальні тенденції , то потрібно зазна'іИТИ

особливу увасу законодавця до такого засобу забезпечення , як штраф (неустойка). Тепер вона може бути не тільки договірною , але й слідувати безпосередньо із закону (причому сфера застосування ос­ танньої неухильно розширяється) . Регулювання застави, навпаки, не дуже детальне . Зокрема не згадуються деякі види застави, шо існували раніше (застава права забудови , застава права вимоги) , не

йдеться про перезаставу тощо . З'явився також новий засіб забезпе­ чення зобов'язань

-

гарантія , що є по суті , порукою , але у відно­

синах між соціалістичними організаціями (ст. На відміну від ЦК УСРР

1922

196).

р., де вина не фігурувала як умова

відповідальності за порушення зобов'язань, ст.

209

ЦК

1963

р. вста­

новлювала , що особа, яка не виконала зобов ' язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за

наявності вини (умислу або необережності) , крім випадків, перед ­ бачених законом або договором.

Таким чином , був закріплений принцип відповідальності "за вину з винятками".

50

Окремим видам зобов'я зань ПРНСВЯ'lена друга "астина цього ро зд ілу.

З

численних

мо жливих

варіантів

побудови

системи

:зоб ов'язань законодавець обрав структуру, що нагадує Цивільний

кодекс Франції

1804

р.:

договірні зобов'язанн я (купівля-продаж, дарування, поставка,

1)

кон тр актац ія, майновий найм, найм житлового приміщеиня, безоплатне користуванн я майном, підр яд, підряд на капітальне будівни цтво , перевезенн я, державне страхування, позика, розрахун­ кові і кредитні відноси ни, доручення, комісія, збері гання , довічне утримання, сумісна ді яльність);

начебто договірні зобов'язання, тобто зобов'язання, що вини­

2)

кають з оди осторонніх дій (оголошення конкурсу); 3) зобов'я зання із правопорушень (внаслідок за под іяння шкоди); 4) зобов'я зання із начебто правопорушень (внаслідок придбання або збер іган ня майн а без достатніх підстав . Розділ ІУ

"Авторс ьке прав о", як і два наступних

-

-

" Пр аво н а

відкри тт я" і "Вина хідницьке право", є новелами ЦК . У ЦК УСРР р . такі види відносин не згадувалися взагалі. Вони входили в - За­ кону УРСР в ід 6 лютого 1929 р . "Про авторське право", створеного

1922

сферу правового регулювання с пеці ального законодавства на базі "Основ авторського права"

1928

- Закону СРСР від 11 травня р. Таке рішення було не дуже вдалим, і при другій кодифікації

цивільиого за кон одавства становище виправили. При цьому прин­ ципові рішення зазначених актів значною мірою 6ули перенесені

у ЦК 1963 р. Це стосується визначення авторського права, його суб'єктів, обсягу їхніх прав , змісту авторських договорів тощо. Внаслідок неоднора зових змін і доповнень (ос06ливо, після при­ єднання СРСР дО Всесвітньої ко нвенції про авторське право) багато з положень цього розділу стали істотно відрізнятися від початкової редакції, а в процесі подальшого оновлення законодавства втратили

силу. Останнє стос ується і права на відкриття та винахідницького права.

Серед новел спадкового права (розділ

YIJ)

варто згадати : вста­

новлення '{ерг спадкування за законом із рівністю часток с падко­ ємців однієї черги (ст.ст.

529, 530),

непрацездатними утриманцями ,

(ст.ст.

531, 532),

визначення ПОРЯдку спадкування усиновле ними і уси новителями

розширення права розпорядження майном шляхом

заповіту з обмеженням його тільки правом на обов'язкову частку (ст. 535). Передбачено, що запо віт має складатися у нотаріальній формі, однак при цьому значно розщирене коло випадків, коли прості письмові заповіти прирівнюються до нотаріально посвідче­ них (ст.

542).

Поміж заповідальних розпоряджень н азва ні за по ві­

дальний відказ (легат)

кова субституція)

-

-

ст.

ст.

536,

538,

підпризначення с п адкоємця (спад­

поклада ння на спадкоємця виконання

дій для загальнокорисної мети

-

ст.

540,

покл адання на спадкоєм­

ця обов'язку надання іншій особі пр ава довічного користування будинком

-

ст.

539. 51

§ 4. Трансформація

концеПЦl! цивільного права

наприкінці ХХ ст. У попередніх підрозділах зазна'шлися осебливості формування цивільного права України та його концепції на перших етап а х ста­ новленнн останнього.

Поступальний розвиток правових ідей був

перерваний Жовтневим переворотом

1917

р. та наступними зміна­

ми в політичному житті країн, які знаходилися в сфері впливу

РРФСР , а з часом утворили СРСР. Для цивільного права це означало відмову від можливості оцінки його як права приватного, посилення публічних ("адміністративно­ управлінських") засад в регулюванні цивільних відносин, шо знайшло

відображення у прийнятих тоді цивільних кодексах та інших актах цивільного законодавства.

Тому, не применшуючи досягнень радянської цивілістичної думки, у тому числі вітчизняної цивілістики, де працювали такі

видатні науковці як М. Бару, С. Вільнянський, М . Гордон , С. Ланд­ коф, В. Маслов, Г. Матвєєв, О. Підопригора, А. Пушкін та інші, можна разом із тим зазначити, що цивільне право як галузь права фактично занепадала, будучи зведеною до сукупності актів цивіль­ ного законодавства.

Якщо прийняти за істину пануючу того часу тезу про адекват­ ність правового регулювання існуючим виробничим відносинам, а також світогляду суспільства, то, припускаючи,

що радянська

держава у 60-70-х роках вступала у фазу свого розквіту

період

-

так званого "зрілого соціалізму", можна було чекати, що такій концепції цивільного права судилося довге житrя . Цивільне зако­

нодавство СРСР, цивільні кодекси союзних республік "втілювали та закріплювали досягнення радянського народу, сприяли створен­

ню матеріально-технічної бази комунізму та формуванню нової людини".

Однак у другій половині 70-х років СРСР почав втрачати темпи руху, почались збої у народному господарстві, гальмування та стаг­

наційні явища у економіці все відчутніше впливали на інші сфери суспільства,

-

так характеризував стан справ М . Горбачов

-

людина,

яка мала повну інформацію про реальну ситуацію у країні . До цього слід додати, шо попри зовнішню благополучність,

наприкінці 60-х - на початку 70-х років почалась криза комуністич­ ного світогляду. Наприкінці 60-х років радянські ідеологи зіткнулись з так званим "єврокомунізмом" , що сформувався як система поглядів у найбільших та найвпливовіших комуністичних партіях капіта­ лістичного світу і являв собою "прорив з догматизму, фанатичного ідеологізму та інтелектуальної звуженості". Проголошена у 1985 р . на квітневому Пленумі ЦК КПРС "пере­ будова " - нова економічна та соціальна політика - мала метою подолання кризи, повинна була забезпечити радикальні зміни,

покращити ситуацію в країні. Це передбачалось зробити, викорис-

52

товуючи можливості існуючої суспільної системи, для чого потрібно було відшукувати ефективні форми соціалістичної власності і орга­

ні зації господарства. Головною метою було те , щоб людина стала справжнім господарем виробництва. Це потребувало не лише організаційних змін у системі госпо­

дарства, але й відповідного законодавчого забезпечення, що було неможливим без належного теоретичного обrpунтуванн я . Тому у - на початку 90-х років значна увага приділялась правовим

80-х

аспектам демократизації суспільства, підвищенню реальної захище­ ності прав людини, вдосконаленню правового регулювання діяль­

ності суб'єктів підприємницької діяльності тощо. Разом із тим, звернення до таких загальнолюдських цінностей

-

"громадянське суспільство", "правова держава", "суверенітет особи", "приватне та публічне право", "ринкові відносини", відновлення відомого ще римському праву принцип у "дозволено все, що не

заборонено законом" та інших зумовлювали доцільність викорис­ тання надбань попередніх цивілізацій незалежно від Їхньої класової

суті. (Слід зазначити, що радянські правники досить переконливо доводили, що це не відмова від класичних марксистсько-ленінських

установок на характер і форми класової боротьби, але "крутий поворот у їхньому тлумаченні" стосовно суспільно-політичних реалій сучасного світогляду) . у дослідженнях відбувається перегляд ряду постулатів радянської правничої доктрини.

Зокрема, у науковий обіг знову вводяться такі поняття як "гро­ мадянське суспі льство", " правова держава", котрі раніше вживались радянськими авторами зазвичай у контексті критики буржуазних правових теорій та практики державного будівництва.

Зміна вектору та характеру пріоритетних напрямів пр авових досліджень є характерною рисою цього часу. Якщо у перші роки перебудови головн у увагу було зосереджено на питаннях становища

радянського суспільства та держави, Їхніх "неантагоністичних" протиріччях та проблемах, необхідності вдосконалення політич­ них, правових та державницьких інституцій, то наприкінці 80-х рр. поширення набуває проблематика, пов'язана з формуванням право­ вої держави, характеристикою відносин: індивід

-

суспільство

-

держава тощо.

Звісно, було б неправильним стверджувати, що питання визна­ чення правового статусу особи, удосконалення законодавства, під­ вищення його ефективності привернули увагу науковців лише почи­

наючи з цього періоду . У працях вітчизняних науковців й раніше зверталось увагу на те, що складовими підвищення ефективності

правового регулювання є вдосконалення концепції права (М. Ко­ зюбра, М. Орзіх , М . Цвік) зростання соціальної та персональної цінності права, його демократизація, зміцнення законності тощо . Звертає на себе увагу та обставина, що поряд з працями, де особа ще розглядається як другорядна (чи навіть "третьорядна"

-

після

53

держави і1 суспільства (В.

Патюлін , Н. Боброва) категорія, з'яв­

ляються публікацїі, д е особистості відводиться це НТРШlьне місце (М. Ор з іх). Цими та іншими д ослідженнями фактично було створено під­

фунтя для майбутніх та оновлення концеГlllії права, у тому числі цивільного.

У процесі дослідження цих проблем відНОIЗJІЮЮТЬСЯ класичні положення про розуміння права як Яllища цивілізації, висувається

теза про побудову прав а на щляху від соціалізму до постсоціаліЗму, що пов 'язується і з згаданим вище поворотом до людини, створен­

ням постсоціалістичної громадянської влаСllості, котру розуміють як індивіду ал ізоване пр а во кожного радянського громадянина на належну йому частку з агальнонародно го багатства (В. Нерсесянц,

яким пі зн іще викорис товується пон яття "llи віль н а", "цивілітарна" вл асність).

Своєрідною а нтитез ою ідеї "гром адянської власнос ті" можна вважати концепцію

"акціонерної соціал істиЧIІОЇ влаСІ/о сті ". Якщо

перш а припускає "подрібнення" загальнонарод ного багатства, то

друга розглядається як така, що "здатна у своєму розвитку інтегрува­ ти у цілісну систему вищого рівня, тобто фактично здатна перетво­ рюватись у ту саму загал ьнонародну "соціалістичну" власність .

Втім, і та й інща позиція є неточними, оскільки Їх автори пов'язують по хідні форми власності саме з соціалістичними форма­ ми господарювання. Такими ж вадами страждає концепція "госпрозра­ хункової влаСllості", яка з'явилась майже одночасно із вказаними, (хоча заПРОПОНОllана юамін система форм власності колективна, особиста

-

суспільна,

-

була досить близькою до тієї , що існувала

раніше) . Очевидно, тому ці ПРОПОЗИllії не були підтримані зако но­ давцями.

Загалом же характер досліджень проблем власності у той період відображає змагання підходів до оцінок цього важливого інституту.

у той час, як у багатьох роботах ПРОДОIlЖУЄТЬСЯ аналіз переваг соціалістичної власності, з'являються праці , де зроблено спроби узгодити старі та нові погляди . (Цікаво, що у дискусії щодо дієздат­ ності КОНllепції державної власності, висунутої А. Венедиктовим, В . Мозолін критикував, а Ю. Толстой захишав згада ну концепцію, посилаючись на правників Стародавнього Риму, що певною мірою свідчить про поворот у ставленні радянських цивілістів до римського

права

-

від негативного або побл ажливо критич ного

-

до пози­

тивного або виважено аналітичного) . Це явище взагалі можна вва­ жати характерним для "перебудови" , коли почин ают ь з'являтись публікації, присвячені іншим системам права, власності тощо, які мають на меті не критику як саМОllіль, як ие часто мало місце раніше (і не лише у радянських автор ів, а й у працях наУКОВllів

інших соціалістичних країн), але містять виважений аналіз пози­ тивного й негативного у тій чи інші й концепиії .

54

Поступово вимальовуються основи принципо во нового для

радянської правової системи підходу до оцінки відносин власності. Зокрема, відбувається "реабілітація" приватної власності, помітні­ шою стає важлива тенденція зміни теоретичного , а потім й прак­ тичного підходу до о цінок можливості існування права вла сності

на такий специфічний, важливий об'єкт як земля . Утверджується точка зору, згідно з якою держава у відносин ах з користування землею має позбавитись суто адміністративних м етодів регулюван­ ня, розширити сферу дії цивільного права. Слушно зазначається,

що вилучення земель з торгового обігу завжди є обмеженням як права трудового землекористування, так і права приватної влас­ ності, котре являється великим досягненням людської цивілізації (Uю позицію з деякими застереженнями підтримуют ь й фахівці у

галузі аграрного права (Ю. Жариков, Г. Чубуков, О. Погрібний) . Таким чином, на початку 90-х років намітився значний прогрес у концептуальному підході до визначення засад правового регулю­

вання власності. Відбувається поступове, повільне наближення тлу­ мачення цього інституту до того, що має місце в приватному праві. Трансформації теорії права власності, визнання права приватної власності продовжують залишатись складовими частинами загаль­

ної теорії суверенітету особи, яка продовжує перебувати у центрі досліджень під різними кутами зору

-

у цілому і у окремих своїх

аспектах.

Як і раніше, увагу дослідників привертають правові аспекти від­

носин

особи з державою та суспільством , суб'єктивні права громадян . Але відбувається подальше важливе змішення акцентів, про які мова йшла више: насамперед підкреслюється значення особи у цих відносинах, нагадується, що слід йти н е лише від суспільства до особи, але й від особи до суспільства .

Зн ачення суб'єктивних прав особи у нових умовах образно охарактеризу вав П. Рабінович, котрий характеризував суб'єктивне юридичне право особи як ключик, котрий вручає їй держава, за допомогою яко го вона відкриває собі доступ до усіх основних благ, що необхідні для їі існування та розвитку.

Але тепер коло правов их досліджень у цьому напрямі не обме­ жується лише визначення м статусу особи, їі можливістю мати за­ гальні суб'єктивні пр ава та обов'язки, приватну власність тощо. Проблема розглядається й під інщими кутами зору. Зокрема, під­ дано аналізу право ві передумови економічної незалежності індивіда тощо.

Серед економічних передумов незалежності індивіда досліджу­ ється така досить незвична для радянської правової науки категорія, як підприємницт во .

Слід зазн ачити, шо майже одночасно з визнанням правомірності цього поняття у радянському праві з'являється тенденція тлумачи­

ти підприємницьке право як оновлене господарське (у публікаціях того часу звич ай но намагались розмежувати традиційне та "соціаліс-

55

тичне" підприє мництво), що супроводжувалося намаГаННЯМИ вивести таким чином ці відносини за межі цивільно-правового регулювання. UЯ позиція БУЛа піддана у літературі обгрунтонаній

критиці ,

однак давня дискусія між "цивілістами" та "господарниками" від цього лише отримала новий імпульс, дискусія навіть перейшла у

більш гостру стадію при обгоноренні шляхів оновлення законо ­ давства колишніх союзних республік, негативно Rпливаючи на стан законодавства.

Характерною рисою досліджень цього часу є також активізація досліджень соціальної захишеності особи у нових умовах

-

форму­

вання правової держави та переходу до ринку , ШО природно потягло

за собою підвищення інтересу до питань справедливості, забез­ печення умов реалізації прав та обов ' язок їхньої юридичної гаран­ тованості та ін. До сказаного слід додати, що ідея будінництва "загальноєвро­

пейського дому", сформульована М . Горбачовим під час візиту до Чехословаччини і піддана детальному обговоренню у березні-кнітні

1989 р. -

дім"

у Празі на міжнародному колоквіумі "Загальноєвропейський уявлення та перспективи", дала поштовх дослідженням у

галузі міжнародного приватного та публічного прав а, зв ' язку між­

народного права з процесами правотворчості в СРСР тошо. Тут слід зробити застереження: європейську інтеграцію західні автори оцінюють досить обережно (що й підтвердив наступний досвід), прогнозуючи насамперед поліТИ'lне та культурне співробітництво

з поступовим утворенням Європейського економічного простор у. Радянські автори уявляли цей процес більш радикальним і харак­ теризували його у цілому або під кутом зору оцінки правотворчості

(В. Кисіль, Н. Захарова) . У будь-якому разі нові дослідження, нові підходи вимагали й нової методології досліджень, нового мислення,

шо робило доцільним звернення до теоретичних надбань євро­ пейської цивілізації у галузі філософії та права.

Таким чином, поступово формусться позиція, котру А1Ожна оха­ - до механізмів прогресу".

рактеризувати як "рух назад

Фактично йшлось про спробу методологічної розробки згада­ ної вище ідеї про звернення до "загальнолюдських цінностей" і у

кінцевому підсумку

-

про початок орієнтації на рецепцію надбань

попередніх цивілізацій, в тому числі

-

на рецепцію римського при­

ватного права.

Реалізувати ці ідеї зробили спробу автори проекту Основ цивільного законодавства, необхідність прийняття котрих стала о'!евидною після того, як наприкінці 80-х років виявилась недос­ татність законодавчих робіт початку перебудовчого періоду. ХО'lа за відносно невеликий проміжок часу було прийнято низку важливих законів СРСР - про підприємство, про власність, про кооперацію, оренду та орендні відносини та ін., однак їхня якість не відповідала вимогам нового часу, значна частина новел до того ж мала декла­

ративний, неконкретний, або, навпаки,

56

-

казуїстичний характер.

Традиційна орієнтація господарського законодавства СРСР на влас­ ний досвід, яка склалась у 20-ті роки, а також впевненість багатьох політичних діячів, господарників,

науковців у невикористаних

МОжливостях соціалістичної власності, нерідко призводили до того, що як зразок використовувалось законодавство періоду непу, котре

було вторинним. У зв'язку з цим висувались пропозиції про створення загально­

союзного Зведення законів,

Господарського кодексу СРСР або

поглинання Основами цивільних кодексів союзних республік. Однак вони не враховували політичні реалії того часу, коли навіть доціль­ ність прийняття таких Основ деякими науковцями ставилася під сумнів (В. Дозорцев, є. Харитонов).

Оскільки в грудні

1991

р. СРСР припинив своє існування, пере­

творивщись на СНД, надання сили Основам залежало від доброї

волі колишніх союзних республік. Наприклад, у Російській Феде­

199] р. було введено в дію 14 липня 1992 р. "Про регулювання

рації Основи цивільного законодавства

постановою Верховної Ради від

цивільних відносин в період проведення економічної реформи" . Вони діяли в Російській Федерації до прийняття поетапно першої, а потім другої частини ЦК РФ . Слід відзначити виражену "ринкову", "приватноправову орієн­ тацію", а також пов'язану з цим похідну рецепцію головних засад римського приватного права Основ, що проявляється у структурі, визначенні принципових підходів,

визнанні суверенітету особи ,

поновленні деяких інститутів, свого часу відкинутих радянської цивілістичною доктриною .

Україна цим шляхом не пішла, тому зазначені Основи цивіль­ ного законодавства у нашій країні так і не набули чинності.

Н атомість у

1994

р. почалася розробка нової концепції розпитку

цивільного законодавства України, в основу якої було покладено задекларовані раніше но!3і уявленнн про право, що грунтувались

на ідеях громадянського суспільства та правової держави (Ю . Шем­ шученко).

§ 5.

Створення ЦК України

Підготовка проекту ЦК України, яка почалася у

1994 Р.,

зумовила

необхідність пошуку відповіді на низку концептуальних питань .

Зокрема , чи має бути єдиний кодекс, що регулює майнові відносини? Яка система права має бути обрана як зразок? Я кою має бути структура майбутнього кодексу? Чи має він регулюв ати сімейні відносини?

У процесі обговорення цих питань знову виникл а характерна для радянської цивілістики розбіжність у поглядах відносно доціль­ ності створення окремого господарського кодекс у.

Думка про корисність існування двох кодексів, які регулюють

майнові відносини, активно відстоювалася "господар никами" з по -

57

силанннм на те, що ['оспод арський кодекс

-

це те ж саме, що і

Торговий кодекс, який визн аєтьсн за конодавством багатьох країн з ринковою економікою (г. Знамен ський, В. Мамуто в) . Цивілісти слушно зазн ачали, що структура та зміст цих кодек­ сів н е мають нічого спільн ого, і наполягали на тому , що приватне право, яким с

цивільне

право,

має акумулювати весь комплекс

питань правового статусу прив атн ої особи у громадянському суспільстві. Тому майбутній ЦК має бути найбільш повним вияв­ ленням захисту прав осіб

-

як фіЗИ'IНИХ, так і юридичних ,

-

охоп­

лювати правове регулюв ання всіх майнових ринко вих відносин, у

тому числі пов'язаних із підпри ємни цтвом (Н. Ку знєцова, я. Шев­ ченко).

Деякі вчені вказували на те, що створення Цивіл ьного та Госпо ­ дарського кодексі в виправдане з практичних мірку вань, однак слід чітко розмежувати предмети Їхнього правового регулювання, шо

поки не вдаєтьс я (В. Опришко, о. Підопригора) .

На цю дискусію наклалася проблема вибору зразків при ство­ ренні про екту ЦК , яка по стала ше на початку роботи над проектом.

Власне , і дискусія між "цивілістами" та "господ арниками" значною мірою пов'язана з вибором зразку. "Господарники" дорікали і до­ рікають "цивілістів" тяжінням останні х до ри мського права. Самі ж вони тяжіли і тяжіють до радянських зраз ків регулювання госпо­

дарських відносин (В. Лаптєв, В. Мамутов,

8

Гайворонський).

Розмаїття позицій щодо бачення сут і та співвідношення основ­ них законодавчих актів, що мають регулювати майнові та немайнові

відносини, природно, загальмувало прийняття ЦК (для порівнян­ ня можна пригадати, що при таких значних кодифікаціях у галузі

приватного права як систематизація Юстиніан а, створення Австрій­ ського

цивільного

кодексу,

Кодексу

Наполеона,

Німецького

цивільного кодексу та ін. проблема дуалізму приватного права [Іе

виникала: торговельні кодекси, котрі з'явилися пі з ніше у Франції, Німеччині, були природним продовженням законопроектни х робіт у окремих напрямах).

При підготовці проекту ЦК України також постала пробл ема вибору напрнм ів та зразків для наслідування. Підходи до неї визн а­

'шлися ще на самому початку роботи над проектом. Зокр ема, зазначалося, що сучасна правова система України є ближчою до романо-германської, хоч і має низку істотних відмінностей від неї.

Останнім часом посилився процес запозичення елементів із а нгло­ саксонського права, пов'язаний із об'єктивними закономірно стями зближеНl-lЯ суспільно-політичних національних систем на ЄНРО­ пейському континенті (ю.

Ш емшученко). Слушно підкреслю ва­

лося, що чинні цивільні кодекси західних держав повинні бути в полі зору авторів нового ЦК України з тим, щоб використати все те цінне, шо увійшло в золотий фонд світовий цивілістики (о. Бан­

дурка, о. Пушкін, о. Скакун).

58

Багато цивілістів справедливо звертали увагу на доцільність вико­ ристання положень Основ цивільного законодавства

1991

Р., котрі

не набрали чинності, але стали вишим досягненням радянської цивілістики. При цьому наголошувалося, що йдеться не про сліпе копіювання, а про творче використання ідей і положень Основ

цивільного законодавства з їхньою доробкою, уточненнями, пере­ усвідомленням і оновленням (г. Матвєєв, о. Підопригора). Зазначалася також ДОllільність використання ідей і модерні­ зова них положень римського приватного права, що було "перщо­

джерелом" багатьох західних кодифікацій, поєднаного З урахуван­ ням специфіки цинілізаційного та історичного розвитку України і національних особливостей українського права (є. Харитонов).

У процесі дискусій було створено декілька проектів ЦК України, шо помітно відрізнялися один від одного.

Трансформації концепції проекту ЦК та її динаміку можна прослідкувати, наприклад, порівнюючи структуру його першого і наступних варіантів.

Перший в ар і а нт проекту ЦК передбачав існування

7 розділів: 3 - "Володіння та інші речові права"; 4 - "Зобов'язальне право"; 5 - "Право інте­ лектуальної власності"; 6 - "Спадкове право"; 7 - "Міжнародне 1-

"Загальні положення";

"Право власності";

2-

приватне пра во " .

У цьому варіанті проекту привертає увагу введення до розділу "Загальні положення" глави про об'єкти цивільних прав, а також глави, що регламентує участь держави у цивільно-правових від­ НОСинах.

Цікавим є розділ

3.

Якщо попередній розділ в основному відобра­

жає положення Закону України від то цей праву

-

7 лютого 1991

р. "Про власність",

концентрує норми про інститути як уже відомі радянському право повного господарського відання, право оперативно­

го управління, так і про ті, що не були відомі йому взагалі або застосовувалися частково: сервітутні права, емфітевзис, суперфіцій, довірча власність.

Розширено перелік зобов'язань: з'явилися зобов'язання з публіч­ ної обіцянки винагороди, ведення чужих справ, створення загрози заподіяння шкоди та деяких інші.

Проект ЦК від

20

березня

варіанту структурою (у ньому

1996

8

р. відрізнявся від наведеного

книг), більшим обсягом, системою

викладу (книги поділяються на розділи, розділи

підрозділи

-

-

на підрозділи ,

на глави, деякі розділи поділені на параграфи), низкою

конкретних рішень.

Тенденція до забезпечення прав особистості знайшла, зокрем а,

відображення у виокремленні спеціальної книги 2 "Особисті немай­ нові права фізичних осіб", де містяться норми, спрямовані н а забез­ печення природного і соціального існування фізичної особи. Змінився підхід до регулювання речових прав. Усім цим правам

у сукупності присвячена книга

3 "Речове

право", яка містить розділ,

59

що регулює загальні положення речового права, а також два спе­

ціальних розділи: "Право власності" і "Володіння та інші речові права".

Було розширене коло відносин, що регламентуються книгою "Право інтел ектуальної власності" та книгою

5 -

4-

"Зобов'язальне

право".

Істотною новелою цього варіанту проекту ЦК було включення до нього спеці альної книги "Сімейне право", що було відображен­ ням тенденції до регулювання відносин між фізичними особами єдиним Цк.

Проект ЦК України від 25 серпня 1996 р., прийнятий Верхов­ ною Радою України у 2002 р., зберігаючи наведену више структуру, містив норми, що відображали положення Конституції України, детальніше регламентували низку відносин.

Порівняно з цим варіантом проекту ЦК найбільш помітними змінами у структурі і змісті ЦК, прийнятому 16 січня 2003 р., стали: вилучення книг "Сімейне право" та "Міжнародне приватне праио ", перейменув ання книги 3 (вона тепер називається "Право власності та інші речові права", що відбиває певні зміни концепції регу­ люв ан ня цих прав), зміна низки концептуальних положень книги

J

щодо предм е ту цивільно-правового регулювання та його обсягу тощо.

Природно, що після прийняття Кодексу постає питання: наскіль­ ки відчутними є згадані вище зміни його структури та змісту окремих

норм і яким може буги їх відлуння у майбутньому? Щоб визначити місце ЦК у с истемі вітчизняного законодавства, варто звернути увагу на те , що будь-які кодекси можуть бути за своїм характером двох виді в.

Перший вид можна на зват и "пасіонарним", оскільки у цьому випадку має місце не стільки узагальнення та систематизація вже накопиченого законодаuчого матеріалу, скільки створення важли­

вого законодавчого акту н а принципово новій або значно оновлені й порівняно з тією, що існувал а раніше, основі. Такі кодекси є реалі­ зацією концепції, що суттєво різниться від тієї, що існувала раніше .

Вони істотно змінюють рівень регулювання певного виду суспільних відносин, переводячи й ого у нову якість, внаслідок чого впливають

на суспільні відносини, що регулюються ними. Нерідко вони стають взірцем для

наслідув ання

у процесі правотворчості

в

інших

державах, надихаючи розроБНlІків на нові ріщення або на прямі запозичення. Яскравим прикладом такого типу кодексів може слу­

гувати Французький цивіЛL>!lI1Й кодекс

1804 р.

(Кодекс Наполеона),

що успішно крокув ав світом і діє більше 200 років. Австрійський цивільний кодекс 1807 р. набув меншого поширення у Європі, але з точки зору концепту алL>НОЇ основи та законодавчої техніки, без­ умовно, заслуговує на увагу. Серед кодексів, прийнятих останнім

часом, взірцевим є Цивільний кодекс Нідерландів. Другий вид кодексів нвляє собою підсумок певного етапу роз­ витку відповідної галуз і права. Тому його можна назвати "підсумко-

60

вим" , оскільки він ніби ПІДводить риску під досягненнями у пи та іншій сфері, фіксуючи Їх стан на момент створення нового уза­ гальнюючого закону. Кодифікацїі такого виду мали місце раніше і

мають місце тепер. Прикладом тут може бути німецький Цивільний кодекс

(8GB) ,

прийнятий у

1896

р . У пітчизняному праві прикладом

"п ідсумкової кодифікації" є створення "Руської Правди" . А у наші д ні - прийнятий одночасно з ЦК Господ арський кодекс (ГК) України .

Назпані законодавчі акти об'єднує та ознака , що вони

фіксують позицію , яка сформувалася на певному ортодоксальному

підгрунті або у кожному разі є компромісом "законсерпованих" ідей і вимог суспільства, що розвивається. Як правило, такі кодекси достатньо успіщно обслуговують потреби цивільного (торгового) обігу і навіть іноді можуть слугувати взірцем для наслідування (як наприклад, у випадку з Нім е цьким цивільним кодексом, котрий, втім, набув поширення, скоріше, внаслідок апторитету німецької юриспруденції та політичних зусиль держави). Але внаслідок кон­ серватизму концептуального підrpунтя або недостатньої методо­

логічної основи незабаром відчуваються недоліки таких кодексів і вони піддаються усе більш активній критиці, навіть з боку колишніх прихильників.

Отже,

ЦК України

можна

віднести до законодавчих актів

"пасіонарного типу". Це пов ' язано з тим, ЩО він створювався на новій концептуальній основі як загальний кодекс приватного права ,

з врахуванням сучасних європейських тенденцій і досвіду . Закиди противників Кодексу в тому , що в ньому відчуuається вплив Модель­

ного кодексу СНД, Цип ільно го кодексу Російської Федерації, тих чи інших є вропейських країн є безлідетапними, оскільки має місце не за позичення окремих правничих ріш ень, а врахування загальних тенденцій розвитку приватного прапа у Європі, котрим слідують і

названі законодавчі акти . За своїм характером ЦК є актом універсальної дії, що застосо­

пується до регулювання будь-яких відносин, котрі знаходяться у сфері дії приватного права і не регламентуються спеціальним законодавством. Це означає, що він може субсидіарно застосопува­ тися , навіть без окремої згадки про це, до сімейних, підприємниць­

ких та інших відносин, які безпосередньо не врегульовані нормами спеціального закону і rpунтуються

на рівноправності становища

сторін .

Оцінюючи ЦК у цілому, слід зазначити, що хоча його концеп­ ція і зміст зазнали певних втрат, проте це не ппливає на загальну високу оцінку цього законодавчого акту, котрий іноді слушно

називають "конститу цією громадянського суспільства" або "еконо­ мічною конституцією держави", як закону, що пизначає принци­

пові засади визначення правового статусу приватної особи (фізичних та юридичних осіб) і створює надійне підrрунтя для розвитку громадянського суспільства та реформування відносин у галузі цивільного обігу.

61

Окремо про .зміст та новели ЦК буде йтися при викладі відпо­ відних п олож ень у наступних глав ах підручника.

Додаткова .'1ітература:

І . Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Дов герта . - К., 2000 (336 с.). 2. Лаlf()КОф с.н. Основи цивільного права. - К., 1948. - С. 31-42. МеЙсрд.и. Русское гражданское право.

3. С.

-

Ч. І.

-

М.,

1997.-

4]-55. 4.

Реііснер М. Право. Наше право. Чужое право. 06шее право.

М . -Л .,

1925 (275

Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні

5.

-

с.).

ред . я.м. Шевченко.

-

Харків,

1999. -

С.

/

За

5-178.

6. Ромовська з. Українське цивільне право: Загальна час тина. Ака­ демічний курс. Підручник. - К., 2005 (560 с.). 7.

Харитонов Є. о. Друга кодифікація цивільного законодавства в

УРСР С.

// Бюлетень 30-39. 8.

Міністерства юстиції України.

- 2003. - NQ 2. -

Харитонов Є. о. Історія приватного права Європи. Східна тра­

диція .

- Одеса, 2000. - С. 197-237. 9. Харитонов Є. о. Рецепція римського приватного npa13a (теоре­ тичні та історико-правові аспекти). - Одеса, 1997 . - С. 192-281 . J о. Xaplll710H08 Є. О. Українська традиція прив атного права: між Сходом і Заходом / / Вісник Академії правових наук України. 2000. - NQ 4. - С . 19-33. 11. Шерщеневuч Г. Ф. Учебник русского гражданского права. т. 1. - М., 1914. - С. 42-66.

Глава 4 Цивільне право як галузь українського права

§ І. Концепція цивільного права України. § 2. Сучасне роз уміння предмету цивільного § 3. Метод UИ/Jільно-правового регулювання. § 4. Засади цивільного права . § 5. Функції ЦИI,ільного права. § 6. Структура (система) цивільного права.

§ 1.

права України.

Концепція цивільного права У країни

Концепція галузі прав а

-

це провідна ідея , на якій (рунтується

визначення суті та зм істу відповідних правови х явищ, що охоплю­ ються галуззю права.

62

У процесі дискусій шодо понятгя та суті цивільного права України концепція останнього формується на основі європейських уявлень про приватне право , шо rpунтується на рецепції римського приват­

ного права , яке є першоджерелом більшості західних кодифікацій, з ко ригу ванням відпов ідно до національних уявлень про окремі інститути (А. Довгерт, Є . Харитонов).

fO.10BHi риси концепції цивільного (приватного) права Україии у сучасному його розумінні виглядають так:

І . Цивільне право України за своєю суттю є приватним правом, шо охоплює всі llідносини за уч.астю приватної особи - як м айнов і, так і немайнові . 2. "Приватна особа" є основною категорією цивільного (приват­ ного) права. На захист прав такої особи спрямовані всі інститути цивільного права.

3.

Усі особи та інші учасники цивільних відносин є рівними у

цих відносинах .

4.

Цивільне право України виходить з можливості всебічної

цивільно-правової охорони немайнових відносин.

5.

Ядром цивільного права України є ЦК, котрий за своєю суттю

є кодексом приватного права і призначений регулювати всю сукуп­

ність відносин у цій сфері. 6. При регулюванні цивільних відносин використовуються як

приватноправові , так і публічно -правові засоби .

7.

У визначенні засобів цивільно-правового регулювання пере­

вага надається договорам перед актами законодавства .

§ 2.

Сучасне розуміння предмету цивільного права України

Цивільне прав о - це поєднання концепції, ідей (принципів) та правових норм, шо встановлюють на засадах диспозитивності , юри­ дичної рівності та ініціативи сторін підстави набуття та порядок реалізації й захисту прав та обов'язків фізичними та юридичними особами, а також соціальними утвореннями, шо виступають як суб'єкти немайнових та майнових (цивільних) відносин, з метою задоволення матеріальних і духовних потреб приватних осіб та захисту їх інтересів. Цивільне право є проявом приватного права на рівні національнuх nравових систем, виступаючи як галузь націон ального права.

Оскільки на цьому рівні на зміну елементарному поділу права на приватне і публічне приходить більш складна класифікація, вини­ кає потреба використання більшої кількості критеріїв розмежуван­

ня галузей права, особливо тих, шо мають деяку схожість. Критеріями виокремлення цивільного права як галузі національ­ ного права є його предмет, метод, засади правового регулювання, а

також функції, які на нього покладаються .

Природно, шо практично всі вони були предметом наукових досліджень (Ч. Азімов, С. Алєксєєв, С. Братусь, О. Пушкін, Ю. Чер­ воний, В. Яковлєв та ін.).

63

Проте траНСфОРМ
ного пра ва , Предметом цієї галузі у радянському цивільному праві традиційно визнавалися: майнові відносини ; особисті немайнові

відносини, пов ' юані з майновими; інш і особисті немайнові відно­ сини , Зокрема, такий підхід був відображений у ст. 1 ЦК 1963 р. У зв ' язк у з цим визна'-!енню поняття майнових відносин і вста­ новленню критеріїв віднесення Їх до сфери цивільного права свого часу у радянській цивілістичній літературі приділялася значна увага . Як такий критерій одні автори називали товарно-грошовий характер

майнових відносин (О.

Пушкін) , інші

-

майнову самостійність

суб'єктів і те, шо останні виступають "як самостійні товаровлас­

ники" (Ю. Червоний). З прийняттям нового ЦК

2003

тично ліквідоване, оскільки ст.

р . підгрунтя ДЛЯ таких спорів прак­ І

ЦК відносить до предмету ци­

вільно-правового регулювання лише ті з майнових відносин, шо за сновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників . Отже, головним критерієм встановлення

г а лузевої приналежності

відносин стає

не

предмет, а метод

правового регулювання. Для цивільно-правового методу якраз і

хара ктерні ЮРИДИ'-Іна рівність та вільне волевиявлення учасників регульованих відносин.

Отже ЦК регулює як майнові, так і особисті немайнові відно­ сини. ці відносини у ст . 1 ЦК 1963 р. фактично поділялися на дві групи: особисті немайнові відносини, шо пов'язані з майновими,

та суто особисті немайнові відносини. Але ЦК підстав для такого поділу,

1963

р. не містить

вказую'-ІИ, шо немайнові відносини

належать до сфери цивільно-правового регулювання. Для цих відносин характерним є те, шо вони не мають безпосе­

реднього економі'-ІНОГО змісту. Їх предметом є: ім'я, '-Іесть, гідність , ділова репутація, особисте життя, авторство на твори літератури, науки та мистецтва, свобода пересування та інші блага, невід'ємні від особистості. Деякі з особистих немайнових прав можуть нале­ жати також ЮРИДИ'-Іним особам: право на '-Іесть, гідність, ділову репутацію, фірмове найменування, виробничу марку, товарний знак тошо.

Як особисті немайнові, так і майнові відносини є відносинами цивільними. Цивільні відносини, котрі є предметом цивільного права, характе ­ ризуються такими ознаками:

1)

суб'єюnамu. У'-Іасники цивільних правовідносин стосовно один

одного виступають як ЮРИДИ'-Іно рівні суб'єкти, відокремлені один від одного у організаційно-правовому і майновому відношенні . До майнових відносин, що засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, цивільне законо­ давство застосовується лише у випадках, коли це прямо передбачене

64

!;іКоном. Такі відносини не є шшільними , оскільки р егулюються за допомогою імперативного методу, к отрий н е властивий цивільном у праву;

2) сини

характером зв'язку між суб'єктами . Цивільні пр авовід но­

-

це правовий зв'язок, LЦО виник ає з приводу нематеріальних

і матеріальних благ, що належать пр иватній особі; 3) змісто.м. Учасники цього виду відноси н висту пають як но с ії цивільних прав і обов'язків;

4)

характерmи захисту суб'єкти вни х пра в і спонукання до ви­

конання суб'єктивни х обов'язків. Це відбувається за допомогою специфічних заходів IНlЛИВУ і, як правило, у судовому порядку;

5)

особливіст1О підстав виникнення , зміни і припине нн я цивіль­

них правовідносин . Зокрема , таКlВIИ пі дставами є не ли ше обста­ вини,

пере дба чені законом

чи

іншими актами, але також дії

суб'єктів, які хоча і не пер едба чені цивільним законода вством , але внаслідок його за гальни х засад і зна чення п ороджують l:Іід п овід ні відносини.

З'ясувавш и голов ні особливості цивільних відносин як предмету цивільно-прав ово го регулювання , пере йдемо до особливостей методу цивільно-правово го регулювання, тобто способу впливу на учасник ів цивільних в ід носин з ме тою забез печення ЇхньОЇ належної поведінки .

§ 3.

Метод Іщвільно-правового регулювання

Ви знача льни й характер методів правового регулювання, які являють собою при йоми юридичного впливу, їх сполучення , що

характеризують використа нн я у відповідній сфері суспільних від­ носин того чи іншого комплексу юридичних засобів (с. Алєксєєв) , відображається у їхній ролі н механізмі правового регулювання.

Головними проявами правового методу зви ча йно вважається вирішення за його допомогою таких питань:

І)

яким є

юридичне становище осіб,

llизначе не правовою

нормою;

2)

з якими обставинами (юридичними фактами) н орма права

пов'язує виникненнн, зміну,

припинення та інші тр ансформаuїі

правовідносин;

3)

яким чином визначаються права

обов'я зки учасників від ­

повідних правовідносин;

4)

порядок захисту прав та інтересів учасникі в правов ідносин .

Загалом у правознавці в практично не викликає сумнівів до­ цільність розрізняння імперативного та диспозитивного методів правового регулювання, як найпростіши х і ра зо м з тим головних прийомів юридичного впливу, котрі визн ачають головні характерні

ознаки правового статусу суб'єктів, у Їх висхідних юридичних позиціях.

Імперативний метод (метод субордин аuії) характеризується тим, що регулюванн}! зверху вниз здійснюється на вл адно-імперативних засадах.

65

Диспозитивний метод (метод ко орди н ації) характерний для регулювання на за садах ініціативності та вільного розсуду учасни­ ків відповідних відносин; на процес тако го регулювання впливає

активність учасників суспільних відносин, що регулюються за його допомогою .

Грунтуючись на такій характеристиці двох зазначених методів, можемо звернути ся до аналізу особли вос тей методу цивільно­ правового регулювання, котрий розуміється як сукупність специфі'IНИХ

засобів впливу на учасників цивільних відносин, що характеризуються,

передусім, юридичною рівністю сторін, а також наданням останнім можливості врегулювання цих відносин на засадах Їхнього вільного роз­ суду за винятками, встановленими цивільним законодавством. Оскільки для методу цивільно-правового регулювання у більщос­

ті випадків властивою є відсутність категоричних приписів діяти

учасникам цивільних відносин певним чином (виняток складають цивільні охоронні правовідносини

-

зобов'язання відщкодувати

шкоду , повернути безпідставно отримане майно, а також деякі вимоги стосовно оформлення правочинів тощо), тобто, останнім надається можливість обрання типу поведінки і самостійного врегулювання своїх відносин, цей метод отримав назву диспозитив­ ного на відміну від методу імперативного

-

властивого праву ад­

міністративному (публічному праву взагалі). Втім , враховуючи ту обставину, що терміном "диспозиція" у теорії права позначається частина правової норми , котра визначає

дозволену поведінку суб 'є кта , обов'язкову (необхідну) або забороне­ ну (неприпустиму), можливо, більш коректно було б вести мову не про "диспозитивний ", а про "уповноважуючий" (правонаділяючий) або про "дозвільний" метод .

Разом із тим, це питання потребує

подальшого дослідження, оскільки цивільно-правовий метод може

містити і елементи обов'язкового (імперативного) припису. Таким

чином, цивільно-правовий метод включас в себе як правОl/аділяючuй елемент, так і елемент ілtnеративl/иЙ .

Характерними рисами диспозитивного уповноважуючо го (право­ наділяючого) елементу цивільно-правового методу правового регу­ лювання

є:

І) юридична рівність сторін (незалежно від того, хто є учасником

цивільних відносин

-

фізична особа, юридична особа, держава тощо ,

сторони цих відносин формально, тобто юридично, рівні);

2)

ініці атива сторін при встановленні правовідносин (учасники

цивільних відносин самі за загальним правилом вирішують , чи всту­ пати Їм у ці відносини, чи укладати договір тощо , хоча у деяких випадках цивільні правовіДfiQСИНИ можуть виникати і внаслідок без­ посереднього припис у закону або адміністративного акту);

3)

можливість вибору учасниками uивільних відносин варі анту

поведінки , що не суперечить засадам UИl3ільного законодавства і

моралі суспільства.

66

Характеризуючи цивільно-правовий метод правового регулюван­ ІІ}І, слід враХОl!увати і згаданий вище імперативний елемент. Зокрема , у зобов'язаннях, що виникають внаслідок заподіяння ІІІКОДИ , імперативним є припис про відшкодування цієї шкоди, під­ сгаllИ, умови та порядок її відшкодування. І хоча потерпілий (креди­

тор) у більшості випадків може звільнити боржника оід відшкоду­ вання , але загальна спрямованість норм про відшкодуоання шкоди

(глава

82

ЦК) має саме імперативний характер. Разом із тим, від

використання імперативного методу правового регулювання від­ І!ОСИНИ, що виникають у зв'язку із заподіянням шкоди, із цивільних не перетворюються на адміністративні.

Характерними рисами імперативного елементу цивільно-правового методу правового регулювання є:

І) юридична рівність сторін;

2)

виникнення правовідносин незалежно від бажання учасників

цивільних оідносин внаслідок безпосереднього припису закону;

3)

можливість вибору учасниками цивільних відносин варіанту

поведінки лише у межах, точно визначених актами цивільного за ­ конодавства .

Таким чином, метод цивільно-правового регулювання охоплює як

уnовноваJ/(УЮ'lі диспозитивні (у регулятивllих цивільних

eiaIlOClIllax), i"mepamuelli засоби впливу на учаСl/lжів цивільних відНОСІІІІ, "1010'111, oallal<.", при цьому f1ідrрунтям засадиlOриди'fноїріmюсті стор іІІ , справед ­ так і

ливості, добросовісності і розумності. Характерні риси цивільно-правового методу правового регулю­

вання знайшли відображення у засадах або принципах цивільного права (у ст .

3

ЦК вони іменуються " засадами цивільного законо­

давства").

§ 4.

Засади цивільного права

Засади цивіл ьного права - це фундаментальні ідеї, згідно з якими здіЙС/l/осться регулювання відносин, що складають предмет цивільного права.

Слід зазначити, що незалежно від того, чи йдетьСя про особи

приватного, чи про особи публічного права, Їхня участь у цивільних відносинах регулюється цивільним законодавством на однакових

засадах , вказ а них у ст .

3

ЦК . У кожній із вказаних тут засад прояв­

ляються ті чи інші вимоги до практичного забезпечення правового становища приватної особи.

Засадами циоільного праоа (законодавства) України визнаються: І) неnриnусти.llfість свавільного втручання у сферу особистого

життя людини. Це означає вимогу забезпечення свободи особис­ тості, яку інод і іменують "суверенітетом особистості" , вкладаючи в це поняття можлиоість індивіда визначати тип і характер пове­ дінки, своє місце в суспільстві у системі uивільних відносин на власний ро з суд;

67

2) lІєприпустимість позбавлеlllLЯ права власності, крім випадків, встановл ених законом. Цей принцип означає, що правова охорона власнос ті забезпечується усім власникам, не з алежно від ті форм та

видів. Разом з тим, власник може бути по зба влений свого права, наприклад, у випадку реквізиu їі, конфіскації майна за вироком суду, вилученн я майна у інших вип адках, пер едбач ених ст. ст.

350-354

ЦК;

3)

свобода договорів. Вона полягає у визнанні з а суб'єктом цив іль­

ного права можливості укл адати договори (або утримуватися від укладення договорів) і визн ачати їх зміст на свій розсуд відповідно

до досягн утої з контрагентом домовленості;

4)

свобода підприємницької діяльності, н е заборо неної законом,

означа(; за кріплення у за конодавчому порядку загально го пра вила про право зайняття підприємницькою діяльністю, а також вста­

новлення юридични х гарантій реалізації цьо го права. Стаття

3

ЦК

розмежовує підприє мницьку діяльність, заборонену законом, таку, що не забо ронена законом . Перша з них є правопорушенням і тому не належить до сфери цивільно-правового регулювання. Що стосу­ є ться підприємницької діяльності , яка не заборонена законом, то право займ ати ся нею є однією з важливих засад цивільного законо ­ давства України;

5)

nРИllЦИn судового захисту цивільного права та інтересу. Цей

принцип цивільного права грунтується, передусім, на положенні Конституції У країни, з гідно з яким правосуддн в Україні здійсню­ ється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносин, що виникають в державі (ст.

124).

При цьому судовий

захист можливий як щодо тих цивільних прав, що прямо вказані у ЦК, так і відносно тих, що випливають з нор м Конституції чи ін­ шого закону (див. постанову Пленуму Верховного Суду України

від І листопада

1996

р.

NQ 9 "Про

застосування Конституції України

при здійсненні правосуддя"). Судам підвідомчі усі спори про захист прав і свобод фізичних

осіб. Суд не має права відмовити особі в прийнятті позовної заяви

або скарги, наприклад, на тій підставі, шо його вимоги можуть бути захищені в іншому порядку.

Проте, слід мати на увазі, що реалізаuія принuипу судового захисту uивільного права та інтересу не означає встановлення ви ­ моги звернення за захистом виключно до суду. Наприкл ад, згідно зі ст.ст.

17-19

ЦК захист цивільних прав та інтересів може зд ійсню­

ватися органами державної влади, органами вл ади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самовряду вання, нотаріусом,

а також власними силами у порядку самозахисту. Спір про порушене uивільне право може бути вирішений також третейськими судами, котрі створюються за домовленістю суб'єктів відповідних ци вільних відносин:

6) вимога справедливості, добросовісності та розумності цивіль­ ного права (законодавства) практично вираж ається у встановленні

68

ІННО нормами рівних умов дли участі усіх осіб у цивіЛblН1Х відноси-

11;1\ ;

закріпленні

можливості

адекватного

захисту

порушеного

1І11вільного права або інтересу; стrюреннн норм, спрямованих на \ ; І()сзпечення реалізації цивільного права,

з урахуванням прав і

IІпересів інших осіб, моралі сус пі льства тошо. Характеристику цивільного права , як галузі національного права,

.' lOповнюють перелік його функцій і внутрішня система поб удови.

§ 5.

Функції цивільного права

Функції цивільного права

-

це головні напрями його впливу на

Іlин ільні відносини з метою Їх нпоридкування.

Функції цивільного права визначаються специфікою предмету і ме­ тоду цивільного права, а також завдань (цілей), які стоять перед ним. (ІЗ цивілістичній літературі функцій цивільного права .

пропонуються

й

інші

визначення

Однак, у кожному разі йдеться про

"напрями впливу" на цивільні відносини) . До числа основних функцій цивільного права традиційно відно ­

снть регулятивну, охоронну і виховну функції . Іноді цей перелік виглядає дещо інакше : регулятивна , охоронна, превентивна функції або регулятивна, охоронна, попереджувально-виховна і попереджу­ вально-сти мулююча функції.

При цьом у мається на увазі, що цивільне право взагалі виконує

функції, властиві праву , але робить це з притаманнимн йому особли­ востями (О. Дзера). Такий підхід, вірний по суті, разом з тим, з погляду можливості загальної оцінки функцій цивільн ого пра[\а може призвести до

неадекватних уявлень про них, оскі льки не дає повної картини функціонального механізму llієї галузі . Тому ДОllільно при харак­ теристиці функцій цинільного права вка зувати і на ті, що мають загальний характер, і на ті, що є специфічними у цій сфері . За такого підходу варто розмежовувати загалыlправовіi ІЮ рівні

цивільного права та специфічні цивілістичні функції. загалыlправовuмии фУllкціяJl.1U, ЩО проявляют ься на цивілістИЧIІОМУ рів"і, є:

1.

/llформаціЙllо-оріЄllтаціЙllа функція, яка виконує завдання

ознайомлення суб'єктів цивільних відн осин із концепцією прав

людини (приватної особи), засадами визначення становища при­ ватної особи, загальними тенденціями правового регулювання у

ній галузі тощо. Таким чином, відбу вається орієнтація суб'єктів lНшільного права на певний тип поведінки, усвідомлення ними своїх Ilрав та обов'язків. У разі

невик онання

цих завдань учасники

Іlи[\ільних відносин практично втрачають можливість усвідомлю ­ вати себе як суб'єктів приватного права, а відтак не мож уть повною

мірою реалізувати свої цивільні пр ава і обов'язки .

69

2.

Виховна (запобіжно-виховна, превентивна) функція. ПОШlгає

у виховuнні поваги до права взагалі, цивільних прав інших осіб, правопорядку тощо. Невиконання цивільним правом цієї функції може призвести до розмивання межі між правом і "не правом", до

порушення одними суб'єктами цивільних відносин у процесі реалі­ за ції їхніх цивільних прав інтересів інщих осіб, до злонживання цивільними правами тощо .

3.

Регулятивна функція

-

полягає у позитивному регулюванні

цивільних відносин, наданні пр ав та обов'язків учасникам цих від­ носин , встановленні правил поведінки суб'єктів цивільного права .

4. Захисна

функція . Виконує за вдання захисту цивільних прав та

інтересів від порушень . Досягається шляхом передбачення право­

вих засобів належного виконання цивільних прав та обов'язків, вста­ новлення відповідальності за цивільні правопорушення тошо. Ан алізуючи вказані функції в цілому, можна зробити висновок, що вони властиві будь-якій галузі права, але набувають специфічних властивостей за рахунок предмету (сфера приватних або цивільних

відносин) та методу досягненнн мети , виконаннн завдан ня. Разом із тим, цивільне право виконує специфічні, тільки йому

властиві функції, що є передумовою, проявом і результатом засто­ сування цивільно-правового методу регулюваннн.

Сnецuфіч"і Цllвілісmuч"і фу"кції У галузі ЦllвіЛЬ"lIХ від"ОСlIН такі : Уповноважувальна функція. Полягає в тому , що цивільне право створює нормативну базу саморегулювання у сфері при ватного

1.

пр ава,

визна чає засади ннутрішнього регулювання за допомогою

угоди сторін цивільних відносин.

Ця функція є специфічною цивілістичною функцією, оскільки тільки у цій галузі учасники відносин можуть самі визн ачати для себе правила поведінки, створювати фактично нормативні акти локальної дії тощо.

Концептуальною основою цієї функції є відома ще римському приватному праву сентенція "Дозволе но усе, що прямо не заборо­ нено законом", котра протиставлялася і протиставляється зараз по­ ложенню публічного права "Дозволено лише те, що прямо вказано у законі" .

2.

Компенсаційна функція. У процесі виконання цієї функції забе з­

печується можливість відновлення порушеного цивільного права

та інтересу на еквівалентній основі.

Така функція також властива лише цивільному праву, оскільки в інших галузях мета відновлення порущеного права на еквіва­ лентній основі , як правило, не ставиться. Наприклад, адміністра­ тивно-правові норми можуть виконувати функцію припинення правопорушення, навіть повернення учасників відносин у стано­

вище, яке існувало до правопорушення.

Разом з тим,

майнові

санкції, котрі застосовуються у цих відносинах, мають завданням

70

II()карати правопорушника, але не поновити майнове становище

Ilот ерпілого .

Натомість, у ЦИ13ЇЛьному праві зменшення майна у

IlОрушника договірного зобов'язання або у особи, котра завдала

111кади іншій особі, тощо практично за13ЖДИ означає 13ідПО13ідне при­ рощення у маЙНО13ій сфері потерпілого.

На підставі зазначених характерних властивостей цивільного Ilрава можемо охарактеризувати його структуру (систему).

§ 6.

Структура (система) цивільного права

Структура цивільного права

-

систематизована сукупність його

елементів (цивільно-правових норм, інститутів, підгалузей або роз­ ділів) , розташованих у послідовності та ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою відповідної галузі .

Варто зазначити, шо в літературі з цивільного права при харак­ тери стиці внутрішньої побудо13И (розміщення норм) цієї галузі

іідетьс я як про "систему" , так і про "структуру" цивільного права . Звісно, може бути використаний як той, так і інший термін . Одн ак при цьому необхідно мати на увазі, що "система" тлума­ 'І ит ься також я к цілісн а сукупн ість НОРМ, що має характерні властивос ті (наприклад, "система приватного права", "правові системи сучасності").

З цих міркувань більш точним здається для характеристики Юі!єм оузгодженаго розташування

цивільно-правових

норм ви­

кор истовувати термін "структура цивільного права" (не відмов­ JlНЮ ЧИСЬ, разом із тим, і від поширеного виразу "система цивільного права", котрий, втім, доцільно вживати із відповідними застережен­ нями). В найпростішому вигляді ПОНЯТПl "структура ЦИ13ільного

npalla"

визначають як сукупність норм , що об'єднані в правові інститути або існують самостійно і

знаходяться у певному ієрархічному

взаємозв'язку (Ю. Калмиков) .

Проте на сучасному етапі розвитку цивільного права його структура ускладнюється, в зв'язку з чим деякі ЦИВілісти, наприклад,

О . Пушкін , звертали увагу на необхідність враховувати існування Jlе тільки інститутів , але й підгалузей цивільного права. Перевага цієї позиції полягає в тому, що вона дозволяє уникнути

Ilепорозумінь, що можуть виникнути внаслідок вживання одн акових

термінів : наприклад, "інститут зобов'язань" та "інститут договору", "і н ститут спадкування" та "інститут заповідального відказу" то що . При цьому, однак, слід враховувати, що замість терміна "підга­ ; ІУЗЬ" можна використовувати такі поняття як "розділ цивільного Jlр аиа" тощо .

Отже, структура цивільного праJ3а може бути визначена і більш летально, з врахуванням суті елементів, що й утворюють . Таким
71

Норма ци в іЛi>llOго права

правило поведінк и приватн их осіб у

-

сфері !!ивільного о бігу, встановлене Їхньо ю угодою, кор поратив­ ним рішенннм, акто м законодавства або та ке, шо слідує з пр ипис і в прир одного права.

І// ститут ци вільного права

-

сукупність но рм, шо регулюють

певні групи суспільн их відносин у сфері ци в іл ьн ого обігу (н априк­ л ад, інститут купівлі -продажу, інститут опі ки та піклування ТОIlЮ).

Підгалузь (ро зд іл) цивіль//ого права

-

сукуп ність інсти тутів і

окремих норм , шо о хоплюють своїм регул юван ням цілісну групу

відносин у сфері цивільного обігу (наприкл ад, право власн ості, зобов'язаль н е пр аво, спадкове право тошо). Н айбільш давнім і з відомих зараз підході в д о визначенн}! стр ук­ тури (системи) ПР Иfза тного або цивільно го пр а ва є інституційна

система, за якою структурно вибудовувалося право у Стародавнь ому Римі. Суть ін ституцій//ої системи полягає в т ому, що норми групуют ься

за п евними оз// аками (о днорідність відНОСІіIl , що регулюються) у ін­ ститути, що розташовуються згодо.М у логіч//ій по сл ідовності.

Щ одо іНСТИТУIlі йної системи побудови, котра, нібито, мала місц е у римському праві, існують дві поширені помилки. П о-перше, припускається, шо така стру ктура характерна ли ш е для пр иват н о го, а не для усього римського пр ава, і саме у такому

контекст і розглядають його основні інститути .

По-друге, нерідко вважають, шо т аких інститут і в у римсько­ му приватном у праві було

3)

3: І) особи (persol1ae) , 2) речі (res), (actio) . При иь ому посилаються на

с пособи при дба нн я реч ей

висловлювання таку

Гаю та його

І нс т итуuії,

котрі ,

ніби то,

мають

структуру.

Проте римські правозюш ці п од іляли за ін ститу uі йною систе­ мою не тільки приватне , але й усе право у uілому. Так , Гай зазна ч ав , шо усе право, яким м и користуємося, стосу­

ється або ос і б, або речей , або п озовів (Гай.

[. 1.8).

Отже можна

прип устити, шо норми права публічного також розглядалися як такі, шо стосуються осіб (суб'єктів права), ре че й (як на йважливі­ шого виду об'єктів права) і позовів ( засоб ів захисту суб 'єктивних прав , котрі в икористов уються за ініuіативою зацікавлених осіб) . При цьому слід взяти до уваги, що особисті не.маЙнові права тако:ж:

були предметом правового регулювО/I/ІЯ, але розглядалися вони І/ е як об'скти права, а як елемент правового статусу особu (у то му числі

-

статусу гро мадян Риму як суб ' єктів п ублічного права) . Крім того ,

actio

(позовний захист) може слугувати зас обом захисту прав та

інтерес ів не лише окремих гр омадян, але й держави, котра висту­

п ає як виразник п убліч ни х інтересів падку розгляду крим інал ьної с пр ави "народ проти Н умерія Нег ідія".

72

(iHTe peci13

actio

спільноти). У ви­

н абуває формулювання

Положення щодо пошир е ного тлум ачення поняття : 111 : ljlОГ

ви разу

"способи

при дбання

як

actio

речей" також потребує

\' lо чнення. Термін

actio

охоплював у Стародавньому Римі

2

категорії дій:

IIРl шбання речей (договори) і з ахист суб'єктивних прав. Якщо перша І ЦИХ категорій стосувалася виникненнн прав щодо речей, то ; Іруга

-

питань процедурних, того, що тепер ми назива є мо "судо-

1ІІ1М процесом". До речі, це від ображено і в структурі Інституцій Гаю, котрі с кладаються не з З- х, а з 4-х книг . Ці книги не мають на зви, але перша з них присвяч ена загальним положенням права та

становищу ос оби, друга

-

речо вим правам і спадкуванню, третя

спадкуванню і зобов'язанням, а четверта

-

-

по з овам, інтердиктам,

'3:1собам забез печення виконанн я судових рішень тощо. Складені

набагато пізніше Інституції Юстині ана теж м а ють

4

книги, перші З

з котрих приблизно відповідають структурою І нституціям Гаю, а четверта

-

містить положення про позадоговірні зобов'язання та

судочинство.

Отже іНСТИТУlIійна система побудови римського права виглядала таким чином:

І) становище особи;

2) речі (об'єкти права); З) договори та інші юридичні дії ;

4)

з ахист суб' є ктивних прав. Судочинство .

Пр ак тично у такому самому вигляді вона була запозичена пізнішими системами

приватного

права з тієї відмінністю,

що

питання порядк у захисту цивільних прав та судочинства складають

предмет окремо у га лузі

-

цивільного процесуального права.

Наприклад, за інституційною системою побудований

кодекс Франції

1804

Циві ль ний

р. (Кодекс Наполеона) та кодекси країн, котрі

взяли його за взірець.

Слід зазначити, що перевагами інституційної системи є простота і логічність. Але з іншого боку надмірна спрощеність СТiJУКТУРИ не дає змоги встановити то'{но взаємозв'язок і взаємодію норм, в неї не вписуються багато норм та інститутів приватного права (наприк­

лад, спадкування, недоговірні зобов'язання тощо) . П ізн іше зусиллями середньовічних коментаторів римського

права (так званих, "глосаторів" та "постглосаторів") набула поши­ рення пандектна система, котра припуск ає поділ приватно го права

на такі частини :

1)

загаль ні положення ;

2)

ре'{ове право ;

З) зобов'язальне право ;

4) 5)

спадкове право ; сімейне право.

За пандектною системою побудовані Німецький цивільний кодекс

1899

р ., та цивільні кодекси країн, що взяли його за юірець .

73

Перевагами пандектної системи є виокремлення загальної 'lасти­ ни, що дозволяє уник ати повторюв а нь при характеристиці окремих

інститутів, 'lіткий п оділ на розділи (підгалузі) тощо. Разом із тим, на відміну від інституційної системи цивільно-правове становище особи ніби відступа є тут на другий пл ан, що не відповідає СУ'lасним тенденціям розвитку цивільного права . Крім того , пандектна система також не враховує наявність низки СY'lасних інститутів приватного права, що певною мірою зумовило появу дещо ЩТУ'lної конструк­

ції інтелектуальної власності, фактично вивело а вторське право за межі запропонованої структури. Втім, слід мати на увазі, що тепер ні тiєi~ ні іншої системи в чистому

вигляді не існує, оскільки структура сучасного приватного (цивіль­

ного) права є набагато складнішою. Зокрема, система (структура) сучасного приватного права, яка може бути названа синкретичною, охоплює : І. Загальні положення .

2. 3. 4. 5. 6.

Правове становище особи. Речові права (права на речі). Права інтелектуальної власності.

Договори (договірні зобов'язання) .

Недоговірні зобов'язання .

7.Спадкове право .

8.

Сімейне право.

У головних рисах синкретичною є система цивільного права України. Вон а включає вказані вище ро зділи з тією різницею, що

сімейне право деякими правознавцями (З. Ромовська) тлумачиться як самостійна галузь. Ведучи мову про структуру цивільного права, слід зазначити

також, шо викликає заперечення поділ його на за гальну і спеціаль­

ну частини, який зустрічається в деяких піДРY'lник ах

(10.

Толстой,

А. Сергєєв). Такий поділ недоцільний, оскільки в цивільному праві універсальної "загальної частини" не існує . Натомість "за гальн а час­

тина" складається начебто з

2

рівнів: є положення , загальні для

всього цивільного права, і є загальна частина зобов'язального права. Більш того, можливий і третій рівень

-

загальна частина договір­

ного права, загальна частина недоговірних зобов'язань, загал ьні питання спадкового права тошо. Тому виокремити

" за гальну

частину" як таку практично неможливо . У зв'язку з цим виправданим здається вести мову не про загальну і спеціальну частини, а про окремі розділи цивільного права. При цьому розділ

І

цивільного пр ава охоплює його загальні

положення.

Н ас тупні розділи, як правило, відповід ають підгалузям цивіль­ ного права і, до того ж, у кожному З них є своя, умовно кажучи,

74

~аГ~-L1ьна" і "с пеціальна" частини

-

:Jaгал ьні положення і спеціальні

І\ОРМИ, що регулюють окремі відносини.

Від структури цивільного права як галузі слід відрізняти структуру навчальної дисципліни "Ци вільне право", яка є однією з профілюючих ЛИСЩІПлін ЮРИДИ'lНого циклу,

обов'}/ з ковою для вивчення сту ­

Jlснтами- юристами не залежно від типу вищого навчального закладу ,

факультету, спеціалізації тощо.

Структура (система) навчальної дисц ипліни "Цивільне право" (яка іноді іменується "Цивільне і сімейне право"), включає в себе: І. Вступ до цивільного права (сукупність відомостей про поняття приватного права, права,

предмет,

його співвідношенн}/ з поняттям цивільного

метод,

принципи, стру ктуру цивільного права,

:з акономірності його розвитку тошо).

З а гальні положення про цивільні правовідносини (їхнє по-

2.

няття, види , елементи, підстави виникне ння). З. Вчення про суб'єктів цивільних прав і обов'язків.

4. 5.

Вчення про об' є кти цивільних пр а во відносин. За l 'альні 110ложення про зд і йснення та захист цивільних прав

і обов'язків (правочини, представництво, строки у цивільному праві, :J ахист ци вільних прав, відповідальність) .

Вчення про права на ре'!і (право власності, володіння, права

6.

на чужі речі т ошо) .

7.

Вченнн про права інтелектуально'j вла сності .

8.

Вчення про зобов'язання і договори (поняття і види, виник-

нення і припинення, забезпечення належного виконання) .

9.

Вчення про окремі види договорів .

І О. Вчення про недоговірні зобов'язанн}/ .

11. 12.

Вчення про спадкові правовідносини.

Вчення пр о сімейні правовідносини.

Додаткова ,1iTe paтypa:

І. Алексеев С. С. вы
ажениеe особенностей предмета советского гражд анского права в методе гражданско-правового регулирования.

Видь! гражданских прапоотношений и метод гражданско-правового

регулир ования

1989. 2.

-

М.,

2001 . -

-

1925 -

С. 7-5З.

М., 1 96З.

Пр едмет гражданского права

ского права

4.

В КН .: Антология уральской цивилистики .

Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского

пр ава.

3.

//

Сборник статей.

/

//

Институт частного права.

проблемы
теории граждан­

-

М.,

2003. -

С. З - 2З .

ЕРllIи Д. Структура социалистич еского гражданс кого права и

методь! его исследования

//

Актуальн ь!е вопрось! соци аЛИСТИ'lес­

кого гр а жданского права: МатериаЛЬІ научного рабоч его совеша­

IfИ Я, проведенного в декабре 16- 88 (730 с.) .

1965

г. в г. Сегед.

-

Будап е ш т,

1966. -

С.

75

[лава

5

Цивільне законодавство України

§ І. Поняття цивільного законодавства. § 2. Акти цивільного законодавства України. § 3. Договори . § 4. Звичаї . § 5. Міжнародні договори. § 6. Прогалини цивільного права (законодавства)

та способи

Їхнього подолання.

§ 1.

ПОНЯТТЯ цивільного законодавства

Важливою складовою поняття "цивільне право" є цивільне законодавство, тобто сукупність норм, що регулюють цивільні від­ носини.

Якщо цивільне право

-

це поєднання концепції, правових ідей,

юридичних норм, якими визначається статус приватної особи, то

цивільне законодавство

-

система правових форм, у яких виражаються

норми, що регулюють цивільні відносини . На думку деяких цивілістів, цивільне право може бути розціне­ не як таке, що складає зміст цивільного законодавства, а останнє є

формою вираження цивільного права (О. Дзера, Д . Боброва). Однак

таке визначення співвідношення цивільного пр ава і законодавства є неточним, оскільки тоді

ці поняття

виглядають практично як

рівнозначні, хоча й перебувають в різних площинах. Поняття "цивільне законодавство" не охоплює повністю поняття "цивільне право", оскільки останнє включає не лише правові норми, але також і доктрину цивільного права, ідеї та інші досягнення

цивілістичної думки, котрі набувають практичного значення при застосуванні аналогії (особливо, аналогії права), при тлумаченні судами норм цивільного законодавства тошо.

Тому слід взяти до уваги, що, хоча цивільне право й складає зміст цивільного законодавства, але останнє є сукупністю форм вираження лише нормативної частини цивільного права.

При визначенні поняття цивільного законодавства виникає прак­ тично важливе питання: що слід розуміти під терміном "законо­ давство"? Відповідь на це питання, насамперед, слід шукати у площині

співвідношення категорій "закон" і "законодавство", з'ясовуючи, чи стосується поняття "законодавство" тільки законів, чи ним охоплюються також і

підзаконні акти загально нормативного

характеру.

Тлумачення поняття "законодавство" (хоча й стосовно трудового

пра ва) дав Конституційни й Суд України, який роз'яснив, що термін "законодавство", котрий міститься у ч.

76

3 ст. 21

Кодексу законів про

IІрацю України (КЗпП) , слід розуміти "широко", включаючи в нього ІІС тільки закони, але й інші відомі нин і нормативні акти.

При цьому Кон ст и туційний Суд зазначиl3, що подібне тлума­ 3 ст . 2 1 КЗпП і не є єди но правильним у іІІШИХ випадках використання цього терміна . Так, 13 деяких норма­ тив ни х докуме нта х п ід "законодавством" варто розуміти тільки 'закони, а в інши х увесь с п ектр нормативних докум е нтів. ' ( е ння стосується саме ч.

Шоправда, Конституційний Суд не пояснив, за якими ознаками має визначатися, що мав на увазі законодаве ць , використо вуючи цей

терм ін в тому або іншому випадку. Цікаво також зазначити , що, застосувавши до наявного у ст.

21

КЗ пП термін а "законодаI3СТВО" розширене тлума чення , Консти­ туц ійний Суд зазначив, шо не вважає такий стан справ правильним .

Поширювальн е тлума'lе ння поняття "законодавство" є характер­ ним і для концепції цивільного права України, де цією категорією

охо плюються не лише закони і підзаконні акти, але і договори , і зв ичаї.

Зокрема, як випливає з гл . І ЦК " Цив ільне законодавство Ук­ раїни" у ЦК теРА1і/l "цивілыle законодавство" означає сукупність ІІОРМ і правил, що регулюють цивільні відносини, а не л ише законів чи актів цивіЛ bflOго заКО/lодавства. Основу усього цивіль ного законодавства України (як і інших галу зе й націонал ьного права) становить Конституція . На основі й норм, котрі стосовно цивільного права є закріпленням на консти­

ту ці й ном у рівні п оложень природного права, формуються і за сто­

совуют ься (а с тосовно звичаїв - тільки застосовуються, бо вони сформув алися раніше прийняття Конс титуції) різноманітні форми цивільн ого зак онодавства.

За змістом гл.

1 ЦК

цивіЛЬ/lе заКО/lодавство Украііш може існувати

у таких формах: 1) а кти цивільного законодавства України;

2) 3) 4) 5)

д огово ри суб'єктів цивільного прав а; звич аї; мі жна родні договори;

інші форми цивільного закон одавс тв а ("неформалізовані"

прецеденти, корпоративні норми тощ о).

Слід зазначити, що наведений перелік форм цивільного законо­

давства, котрий rpунтується на тлум аченн і положень ЦК, не дає чіткого критерію для класифікації за тими чи іншими ознаками.

Але, враховуючи ті чи інші специфічні влас ти вос ті вказаних форм цивільного законодавства, такі кл асиф іка ції можливі за різними підставами.

Наприклад, залежно від суб'єкт а, що створ ив норму цивільного

законодавства, виділяються: 1) акти суб'єктів публічного пр ава (акти цивільного законо­ лавства); 2) дії суб'єктів приватного права (договори, корпоративні норми);

3)

змішані форми (міжнародні договори , звичаї).

77

З урахуваНI/ЯМ юридиЧIІОЇ сили акта законодавства мо жлива вибу­ дова такої ієрархії: І) Конституція;

2)

договори суб'єктів цивільного прав а , укладені н а підставі і на

ро з виток положень Конституції;

3)

з акони України та ратифіковані міжнародні договори у галу з і

цивільного права;

4) 5) 6)

під законні нормативні акти; звичаї;

устален а судова практика.

Такі класифікації форм цивільного з аконодавства являють певний інтерес, оскільки дають змогу краще зро з уміти і суть, і х а ­ рактерні особливості цієї категорії .

Ра з ом і з тим , методологічні

засади аналізу поняття і форм цивільного за конодавства ще потребу­

ють спеціального дослідження, оскільки ро з м аїття форм ципільного з а конодавства вперше отримало легальне з акріпленн>! в Укр а їні лише у новому ЦК. До його прийняття і доктрина радянського

цивільного пр а ва, і практика нормот в орчості в УРСР виходили з того, ШО головним (і загалом єдиним) видом форм цивільного за­ конода вства є закони і підзаконні норм ативні а кт и.

§ 2.

Акти цивільного законодавства України

Хар а ктери з уючи акти цивільного законода вства України , слід звернути увагу на те, що ЦК розріЗl/ЯЄ: ОСllову цивілыlгоo законодавства УкраііlU (Конституція) і акти власне цивіл ыlгоo законодавст ва як такого.

Конституція не є актом цивіл ыlгоo законодавства у безnосередllЬОМУ Зllаченні, оскільки є основою усього законодавства України і містит ь норми різного характеру, визначаючи основи не лише цивільного,

але й адміністративного, кримінального, процесу,UlЬНОГО тощо за ­ конодавства.

Ра зом з тим , окремі їі положення є нормами цивільного права , котрі прямо регулюють цивільні відносини і можуть без посер едньо застосовуватися судами для захисту цивільних прав та інте р е сів , >!к

передбачених , так і не передбачених у ЦК (див . постанову Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"). Зокрема, Конституція містить норми цивільно-правового характеру , >!кі визна'І3ЮТЬ принципові поло­ ження регулюванн>! відносин власності (ст. ст .

ва ння особистих немайнових відносин (ст.ст.

] 3, ] 4, 41) , регулю­ 21 , 23 , 24,27 , 28) тощо.

Відповідно до ст. 8 Конституції усі інші закони України, акти Пре з идента України , акти Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади мають прийматися на основі Конституції і відпо­ відати їі положенням. Акти власне цивільного законодавства (цивільного законодавства як такого), у свою чергу, поділяються на:

78

І) головний акт

2)

-

ЦК;

інші закони України, які видаються відповідно до Конституції

l а ЦК;

3)

акти Президента України, які він видає на основі та на вико­

нання Конституції і законів України;

4)

постанови Кабінету Міністрів, шо мають загально-норма­

тив ний характер і регулюють цивільні відносини.

Значення такого поділу полягає в тому, шо інші акти законо­ давства не можуть суперечити ЦК, а при змінах і доповненнях мають узгоджуватися з ним.

Але якшо акти Президента, видані у випадках, встановлених Кон­

ституцією, та постанови Кабінету Міністрів у галузі цивільного права у кожному разі є актами цивільного законодавства, то інші органи державної влади можуть видавати нормативно-пр авові акти,

що

регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встанов­ лених законом. Тобто, вимогою до актів Президента та Кабінету Міністрів у галузі цинільного права є відповідність цих актів Кон­

ституції, ЦК або іншому закону, у той час, як вимогами до актів інших органів влади України є, по-перше, наявність у законі вказів­ ки про те, що вони можуть видавати нормативно-правові акти, які

регулюють цивільні відносини, а по-друге, відповідність цих актів

положенням ЦК та інших законів. ЗаКО/lИ, ЩО є актами цивілыlгоо законодавства, залежно від їх ша'l ення поділяються //а основні зако//и (Конституція та ЦК) і зви'lаlїні закони.

Основні закони встановлюють найважливіші положення, що сто­ суються засад цивільно-правового регулювання . Звичайні закони приймаються на базі ОСНОІШОГО і на його розвиток . Вони, як правило, регулюють окремі питання, відіграють службову роль, термін їх існування менш тривалий .

НаІЇважливішим основним законом у сфері цивіЛЬJlо-nравового регу­ JlювШIІІЯ є цк ЦК , прийнятий 16 січня 2003 р., містить 1308 статей, має 89 глав , об'єднаних у 6 книг.

3

тієї обставини, щО ЦК є основним актом цивільного законо­

да вства України, випливає правило, згідно з яким у разі подання

суб'єктом права законодавчої ініціативи до Верховної Ради Укра­ Їни проекту закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК , він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК . Поданий законопроект розглядається Верховною Радою Укра'іни одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до ЦК .

Крім того, оскільки ЦК

2003

р. за сноєю сугтю та призначенням

с кодексом приватного права, тобто провідним актом у системі зако нодавства, шо регулює відносини у приватній сфері, його положення мають застосовуватися не лише до традиційних "суто цивільних" відносин, але й до відносин суб'єктів споріднених від:..

lIОСИН. Так, до регулювання сімейних , трудових відносин, у сферах

79

використання природних ресурсів та охорони довкілля норми ЦК

застосовуються субсиді
До сфери регулювання ЦК належать також відносини у сфері підпри ємни цтва.

Частина

2

ст .

9

ЦК встановлює, що законом можуть бути пе­ майнових відносин у сфері

редбачені особливості регулювання

господарювання. Звідси підприємницькі відносини, які прямо не

врегульовані ЦК , регулюються інщими актами законодавства. Таким

актом , зокрема, є ГК України

2003

р.

У зв'язку з цим в публікаціях останнього часу деякими фахівцями у галузі господарського права висловлювалася думка, що ГК, як

спеціальний законодавчий акт, має перевагу над ЦК у галузі регулю­ вання господарських відносин . Така теза грунтуєт ься на загмьному

принципі переважання спеціального закону над загальним. Але тут варто звернути увагу на те, що згідно з наведеним вище

правилом ст.

9

ЦК провідними є положення ЦК , а норми ГК та

інших актів, прийнятих на його основі, є спеціальним законодав­ ством, котре застосовується у тих випадках, коли підприємницькі

відносини не врегульовані взагалі або недостатньо повно врегульова­ ні ЦК . Тобто, йдеться не про співвідношення загального і спеціаль­ ного законів, а про співвідношення головного (ЦК) і звичайного (ГК) актів цивільного законодавстnа. Дія актів цивільного законодавства у часі , у просторі, за колом осіб визначається за загальними правилами. При цьому слід взяти до уваги, що відповідно до загаль них правил

ст.

57

Конституції закони та інші нормативно-правові акти, які

визначають права і обов'язки фізичних осіб, повинні бути доведені до відома населення в порядку , встановленому законом . Недотриман­ ня цього правил а тягне недійсність відповідного акту .

Є особливості набрання чинності нормативно-правовими актами

органів виконавчої влади. Відповідно до Указу Пре зидента України від 3 жовтня 1992 р. N2 493/92 "Про державну реєстрацію норма­ тивно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" з 1 січня 1993 р. запроваджено обов'язкову державну реєстрацію нормативно-правових актів , що стосуються прав , свобод і законних інтересів фі зич них осіб або мають міжвідомчий характер . Такій реєстрації, зокрема, підлягають нормативні акти мі­ ністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління і контролю, а також місцевих органів виконавчої влади в Автономній Республіці Крим , областях, містах Києві, Сев асто полі , районах областей, районах міст Києва і Севас­ тополя . Згідно з п . І зазначеного Указу вказані нормативно-правові акти набирають чинності через

10 днів

після Їх державної реєстрації,

якщо в них не встановлено пізніший термін . Держаuну реєстраuію

здійснюють Міністерство юстиції України і його органи в Авто­

номній Республіці Крим, областях, районах .

80

Акти цивільного законодавства дію ть на майбутнє і не застосо­ вуються до тих відносин, які виникли до набрання ними чинності. Щодо цивільних відносин , які виникли раніше, новий акт ци­

вільного законодавства З<1СТОСОВУЄТЬСЯ до пра!! та оБОLl'язків, шо

LlИНИКЛИ З моменту набрання ним 'lИн но сті. Як випливає з ч . ЦК, для цього необхідне додержання

3

3 ст. 5

умов: відносини понинні

належати до сфери цивільно-правов ого реГУЛЮВ<1ННЯ; акт,

що

регулював їх, !!тратив чинність; права і обов'язки 13 процесі цих відно­

син виникають і після набрання 'Іинності новим актом цивільного законода!!ств а.

Деякі особливості має визначе/lНЯ дії актів цивільного законодавства за колом осіб, що пов'язано з тим, що фізичні особи і організації одніє ї держави можуть знаходитися в цивільних ПР<1вовідносин ах з такими ж особами іншої держави.

Загальне правило виглядає так: цивільне законодавство

fJ

межах

території своєї дії поширюється на всіх фізичних осіб і організації. Однак в деяких випадках виникає пробл ема нибору норм ци­ вільного закон оданства тієї або іншої країни, ПОLl'язана з поя!!ою В

цивільних правовідносинах так званого "іноземного елемеита". Іно земний елемент може мати місце:

-

у суб'єктному складі праВОfJідношенн я (один з учасникін

іноземець);

-

у об'єкті правовідиошення (наприклад, спірна будова знахо­

диться за кордоном);

-

у визначенні місця виникнення (зміни, припинення) право­

відношення (наприклад, укладе ння ДОГОlЮРУ за кордоном) . Для регулювання відносин за участю іиоземиого елемента засто­ совуються колізійні иорми, а також спеціальиі матеріальио-право ві норми.

Колізійні норми самі по собі не вирішують питання по суті, а відсилають до тих або інших норм ннутрішнього законодавства. у складі колізійних иорм розрізнюють два елемеити:

1)

обсяг

иорми (характеристика відносин, до яких вона може бути засто­ сована) і

2)

прин 'язка (вказівка иа закои, який підлягає застосуван­

ню до цих відиосин). Критерієм прив'язки є місце проживаиня фізичних осіб, місце знаходже ння юридичної особи, місце здійснення праlJОЧИИУ тощо.

Колізійні норми можуть бути імперативного або дисnозитиВ/lого характеру.

у першому випадку розпорядження про закои, що підлягає засто­ сува нню, є безумовно-обов'язковим.

Наприклад, при створеииі

спільних підприємств застосовується право країии, де таке підпри­ (О мство

реєструється.

у другому (при диспозитивності колізійної ИОРМИ), СТОРОИИ

можуть своєю угодою обрати або уточ.ИИТИ варіант поведінки .

81

Наприклад, llИСГlОзитнвниіі характер мають усі норми Закону

України від

16

квіТШj

1991

р. "Про зов нішньоекономічну ді яльність",

що стосуються зов нішньоекономічних операцій купівлі-пр одажу,

зберігання, комісії, дору ч ення тощо. Спеціальні матеріально-правові норми б езпосередньо р егулюють цивільні відносини з іно зе мним елементом. Це можуть бути норми міжнародних угод або норми внутрішнього законодавства, спеціально призн ачен і для регулюва ння відносин з участю іноземного ел емента.

Сл ід зазначити, що у проект і ЦК в ід

25

серпня

1996

р. регулю­

ванню відносин за участю іно з емного елем ента була прис вячена спеціальна книга УІІ!, яка називалася "Міжн ародне приватне пр аво", де досить деталь н о були вреГУЛЬОl.lані колізійні питання зас тосу ­ вання цивільного законодавства. Проте у ос таточну редакцію ЦК ця книга не увійшла.

§ 3. Договір

-

Договори

це угода двох або більше суб'єкт ів права, спрямована

на встановлення, зміну, припинення, призупинення, поновлення

тощо прав і обов'я зк і в.

Цивільно-право вий договір

-

це угод а двох а бо більше учасників

цивільних відносин, спрямована на вс тановлен ня, зміну, припинен­

ня, призупинення, поновлення тощо цивільних прав і обов'язків. Значення договору як форми цивільного зако нодавства має виз­ начатися відповідно до загальних тенденцій підвишення ролі віль­ ного волевиявлення суб'єктів цивільних відносин .

Зокрема , ЦК розрізняє укладення догово рів , в за галі не передба ­

'1ених актами цивільного законодавства , і договорів, які п ередбачені такими актами.

Щ о стосується до говорів ,

взагалі

не передбачених актами

цивільного законодавства, то ТУГ важливим є те, що до пуска ється

В'Іине ння будь-якого договору, який не суперечить загальним засадам цивільного законодаl.lства. При цьому не має значення, чи згаду­

ється взагалі так ий договір у законодавстві, '1и ні: головне, щоб його положення відповідали засадам цивільного законодавства,

зокрема , тим, що вказан і у ст.

3

ЦК.

Отже, ЯК ЩО договір IlЄ згадується у аК/пах цивільного зак онодавст ва взагалі, то особи .маю ПlЬ право врегулювати свої відн оси//и ІІа влаСIІИЙ розсуд. у таких випадках має місце подолання прогалин у законодавстві і договір виступає як форма (джерело) цивільного права. Н а приклад, норми

пр ава можуть

вст ановлюватися

корпоративним договоро м,

яким визначаються пр а lщла поведінки членів відпо відної корпора­

ції, а також осіб, котр і вступають з цією корпораці єю у цивільні відносини.

82

Якщо договір згадується у актах заКОllодавства, але реглшwенто­ ІЩlІllU lІими lIecJocmamllbO детолыl,' то сторо//и МО.Jlсуть вр егулювати

/ІІі сво ї eicJIlOCUIlU , які lІе врегульоваllі цими актами. Фuктично тут ПІ КОЖ має місце подолання прогалин у законод австві, а звідси робиться виснов ок про те, що окремі умови такогО договору можуть створювати норми цивільного права.

Частина

3

ст.

6

иК визначає співвіднош ення між актами ци­

вільного законод авства і договором. Допустимість конкуренції між

1fИМИ1JИПЛИRа є з того, що вказана норма передбачає ситуацію, коли СТОРОНИ н договорі можуть відступити від полож ень актів цивіль­ ного законодавст ва і врегулювати свої відносини на свій розсуд.

Отж е, особам надається право вибору:

використати вже існуючі

норми за конодавства ДЛЯ регламентації своїх відносин або встано­ вити для себе правила поведінки на свій розсуд. Ра зо м з тим, варто звернути увагу на те, шо хоча загальним

правилом передбачене право суб'єктів договору відступити від положень актів uивільного законодавства, але з нього існують ви­ НЯТКИ, зо крема: а) відступ від положення акту цивільного законо­

давства прямо за боронений таким актом; б) обов'язковість для сторін положень акт ів цивільного законодавства випливає з їх змісту;

В) обов'язковість ДЛЯ сторін положень актів цивільного законо­ давства випливає з самої суті відносин між сторонами (наприклад, у договорі даруванн я не можна передбачити плату за подарунок,

оскільки дарування за своєю суттю є безоплатним).

§ 4.

Звичаї

Звичай як форма llиві лы ігоo права (цивільного за коноданства)

низнається у більшості праІЗОВИХ систем , і , насамперед , системах

приватного права . Разом з тим, якшо ик про деякі JВIдИ

звичаїв :

1963

р . містив лише згадку

"правила соціалістичного співжиття",

"моральні принципи суспільства , яке будує комунізм" (ст . иК

2003

5),

то

р. дає ПОНЯТТЯ ЗlЗичаю , визначаючи його як правило пове­

дінки, котре lІе всmШlOвлеll е актами цuвіЛbflOго заКОllодавства (хоча і

.може бути зафіксоване у відl10відllОА1У JOKYMellmi), але є усталенuм у nеВllій сфері цuвільних відноси" . Залежно від характеру правового звичаю можна виокремити декілька його видів: міжнародні звичаї; звичаї внутрішньоде ржавні; ЗШ1 LJаї, шо грунтуються на звичаєвому праві; судовий звичай; звичаї ділового обігу (обороту) та ін. Деякі зі ЗFlи чаїв фіксуютьсн у відповідному документі (наприклад ,

звичаї розподілу загальної аварії кодиф і ковані у Йорк-Лнтверпенсь­ ких правилах, а також закріплені у Кодексі торгового мореплавства (КТМ)

України; деякі судові звичаї зафіксовані у постановах

Плен уму Верховного Суду України). Але інші звичаї у докуме нтах

не фіксуються , а мають характер правових аксіом, шо звичайно

83

беруться до уваги учасниками

правило " Оди н св ідок

-

цивіль ни х відносин ( н а при клад,

НС свідок").

Звич а ї можуть мати х ара к тер конкретного правила . Але нони можyrь також бути окреслені у загальному вигляді. Н априклад, пра­

вило , встановлене ч.

4

ст . ІЗ ЦК , передба4ає, що при здійс ненні

цивільни х прав особа повинна додержуватися "моральних засад суспільства" . Очевидно, що "моральн і засади суспільства" є катего­

рією звичаєво l'O права, якій надана обов' я зкова сил а нормою зако н у (ЦК). Разом з тим, ця категорія вим а гає дода тк ового тлумачення, а, отже, потреб ує з'ясування сукупності конкретних звичаїв, що визначають моральні засади суспільства (п оложе нн я релігії, яка домінує у цьому суспільстві ; гуманітарні цінності, при йняті у ньому, тощо).

Частина

2

ст.

ЦК визначає місце звичаїв у снстемі норм

7

цивільного права, передба чаючи , що звичай, яки й суперечить актам

цивілы
огоo законодавства або договору, не застосовується . Але це положення слід тлу мачити поширювально, оскільки не може також застосовуватися і звичай, який суперечить моральності суспільс т ва,

публічному інтерес у то що. Таким чином, правов і звичаї за юри­ дичною силою поступ ают ься і дого ворам , і актам законодавства, й

іншим видам норм цивільного права. Такий підхід ціл ком відповідає концепції права у країнах, чиї правові системи нале жать до центральноєвроп ейської, сх ідноєвро ­

п ейської (до неї належить Україна) та романської родин приватного пр ава. Тут , як пр авило (виняток складає Італія), значення право­ вого звичаю істотно обмежене. Він виконує дру горяд н у роль як джерело права , оскільки історично багато звичаїв вже закріплені у актах законода вства і внаслідок цього можут ь бути лише доповнен­ ням до них .

§ 5.

Міжнародні догово ри

Специфічною фор мо ю цивільного законодавства є міжнародні договори. Міжнародний договір - це угода двох або кількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у відноси нах між ни м и. Він може називатися по­ різному: до говір , угода, пакт, конвенція, прото кол та ін . Залежно від рівня , на якому укладається міжнародний договір, він м оже бути міждержавним, міжурядовим , відомчим, а залежно від кількості стор ін

-

двостор оннім або багатостороннім . Мі ж­

народні договори є частиною наuіональноro законодавства . Порядок

набр ан ня ними чинності встановлено ст . червн я

2004

9

Закону України від

29

р. "Про між народні до го вор и України" .

Міжнародні договори, чинні в Україні , мають пріоритет перед наuіональним законодавст вом. Таке правило відображає загальну

тенденцію до гармоні за цїі міжнародних угод та н аuіонального зако ­ нодав ст ва з формуванням у персп ективі уніфікованих норм у галу зі uивільного права .

84

На практиці іноді вини кає питання про час дії міжнародного ~lOг овору та акту національ ного законодавст ва, що містять колізійні норми. Воно в ирішується таким 'І ИНОМ: якш о міжнародний договір

укл адений раніше, то акт ци вільного законодавства не набирає чин­ н ості в з агалі. Якщо ж акт цивільного законодавства виданий раніше, ні ж був укладе ний міжнар одний договір, то такий акт втрачає силу J моменту набр ання чинн ості міжнародним договором. При цьому м а ють застосу ватися пра вила про дію закон у у часі, встановлені

ст.

5

ЦК .

Стосовно міжнародних договор і в, які стосуються цивільних від­ носин, і у яких держави відп овідно виступають як суб'єкти цивіль­ ного права, вин икає питанн я: чи мають оцінюватися такі договори

як угода суб'єктів цивільного права, ЧI1 як акти цивільного законо­ давства?

Специфічніс ть міжнародно го договору, як форми цивільного законодавства, полягає в тому, щ о це є угода суб'єктів цивільного права (ст.

6

ЦК), котра післ я н адання міжнародному договору в

Україні у порядку, викладен ому више, чинності, стає частиною

національного за конодавств а і переходить у категорію "акти ци­

вільного законод авства". РаЗОl\·j з тим, немає прав ових перешкод для того, щоб суб'єкти цивільних відноси н, котрі виник ають у державі, укладаючи угоду,

обрали як зразок положення міжнародного договору, який не набрав

чинності в Україні . У цьом у випадку такий міжнародний до говір фактично стає формою цивільного законодавства, але вже не нк акт цивільного законодавства , а як догов і р суб'єктів цивільного права.

З урахуванням цих міркувань можна зробити висновок, що справедливою є оцінка міжнародного договору і як акту цивільного зако нодавства, і як договору суб'єкті в цивільного права . Практичне значення такого поділу полягає в тому, що у першому

випадку положення міжнародного договору як акту цивільного за­ конодавства є обов'язковими для учасників відповідних цивільн их відносин у повному обсязі , а у другому

-

стають обов'язковими

для сторін і третіх осіб у тому обсязі, у якому вони включені в договір між ними .

§ 6.

Прогалини цивільного права (законодавства) та способи їхн ього подолання

у зв'язку з тим, що ЦИl:lільне законодавство не здатне та й не призначене встановлювати норми на всі випадки життя, виникає

пробл ема так званих "прогалин в праві (законодавстві)" та їхнього подолання .

При визначенні поняття "прогалина в праві (законодавстві)" слід взяти до уваги, шо йдеться лише про ті відносини, які можливо

85

врегулювати за допомо гою пр ава . Скажімо, не є предметом правового ре гулювання інтимні сто сунки

подружжя ,

внаслідок чого відсут­

ність відповідних норм У ци u ільному праві (законодаuстві) не можна розглядати як недолік пр авового регулюва ння. Разом із тим, прога­ линою цивільного закон одавства виправда но вважати відсутність у гл.

59

ЦК "Найм (оренд а ) житл а " норм , присвячених можnивості

обміну наймачем житла. Таким чином, як "п рогалину" можна розглядати неповноту в змісті права (а, отже, і В формі його вир аження) лише стосовно

фактів суспільного життя, котрі знаходятьс я в сфері правового ре­ гулювання (п. Недбайл о).

Аналізуючи суть прогалин у прав і , варто звернути увагу на доціль­ ність розрізняння реал ьних та формальних прогалин. Реальні nрогали//и означають д і йсну в і дс утність правового регу­ лювання суспільних відносин , що :знаходять ся в сфері дії цивільного права.

ФормаЛЬІІі nрогаЛИ/lи відображають такий стан речей, коли те чи інше питання зако нодавством прямо не врегульоване, але відповід ь на нього можна зн айт н шляхом аналізу та різноманітних прийомі в

тлумачення право в их норм (о. Боннер). Очевидно, такою формаль­ ною прогалино ю слід вважатн згадану вище відсутніСть у главі

59

ЦК "Найм (ор енда) житла" норм, присв ячен их можливості обмін у наймачем житл а, оскільки шляхом тлум а ч ен ня ст.

810

ЦК можна

дійти висновку, що такий обмін може ма ти місце на умовах , вста­ новлених

нормами житлового законодавства.

Констатувавши

наявність прогаЛИ!і 13 uивільному праві , як

нормалЬНОГО для иі єї галузі яви ша , котре є наслідком реалі з аu ії

принuипу приватного права: "Дозволено все , щ о не заборо нено за ­ коном", варто заз н ачити, що наслідком існування таких прогалин може бути :

І) подолання прогалин без внесення зм ін до uивільного за коно­ давства ;

2)

усуне ння пр огали н шляхом внесення відпові д них зм ін до

законодавства .

Другий і з зазначених С !1 0соб іl3 виглядає б ільш радикальним , ХО'Іа є менш ти повим дл я uивільного права . Мож на , н авіть, припустити , що підставою його застосування часто є прагн е нн я за коноданuів усунути раніше допуще ні н едбалості при при йня тгі акта зако нодав ­ ства . Наприклад, внесення Законом України від

змін у ст. ст .

249, 316

19

червня

2003

р.

та інші ЦК ще до н аб ранн я останнім чин­

ності свідчить лише про недостатньо уважний підх ід за конодавuів до змісту деяких норм при

пр ий нятті ннми

Кодексу у тр етьому

читанні.

Звісно, зміни до 'lИнного зако нодавства можуть бути й резул ь­ татом узагальне ння пра ктики застосува нн я актів законодавства , шо

86

"акопичилася після Їхнього прийняття; появи нових суспільних від­ "осин , які потребують регулювання, тощо.

Проте, в ідеальному

варіанті ЦК має давати можливість вирішення цих питань без Зflер­ Ilення до законодавців і прийняття нових законів.

Наприклад,

§7

Австрійського Цивільного кодексу надає суддям

IlpaBO долати, а за певних умов і заповнювати прогалини у законі . З гідно з цією нормою , суддя зобов'язаний , якщо ні буква , ні лух 'щкону не дають рішення проблеми, звернутися до подібних випад­ ків, у яких закон дає певне рішення, а також до принципів інших

законів, які регулюють подібні правовідносини. Якщо й у цьому випадку залишаються сумніви, то судді необхід но , "ретельно зва­ живши всі обставини, вирішувати проблему на основі принципів природного права" . Хоча після прийняття Цивільного кодексу ця

норма не відіграла великої ролі, оскільки суди намагалися не здій­ снювати свою правотворчу діяльність на тлі активної нормо­ творчості

імперської адміністрації шляхом

видання палаuових

декретів, однак варто пригадати, що Кодекс був прийнятий ще на початку ХІХ ст . , і зараз підГрунтя для таких рішень має виглядати

набагато привабливішим, ніж в імперії того часу. Характерною рисою Швейцарського Цивільного кодексу є наяв­

ність прогалин правового регулювання. У той час як автори німець­ кого

BG В

кваліфікували свої абстракт ні ПРИНIlИПИ як винятки й

обмеження з казуїстичних норм , котрі вОНИ з особливою старан­ ністю розробляли до щонайменших деталей, у швейцарському ЦК дано лише загальний опис відповідних правових інститутів . А вже суддя мусить заповнюват и прогалини , виходячи зі свого розуміння конкретної справи.

Тому швейцарський ЦК присвячує, наприклад, спадкуванню за

заповітом лише

5 статей,

а усьому спадковому праву

- 192. У

цілому

для регулювання того самого матері алу швейцарському ЦК (вклю­ чаючи дв а перших розділи закону про зобов'язальне право , яким у

BG В

в ідповідає розділ про зобов'я зальне право) потрібно лише

близько

1600

статей, в той час як Німецький кодекс містить

2385

параграфів, причому набагато більших за обсягом. Характерним для швейцарського ЦК є також часте викорис­

тання загальних застережень. Завдання судді полягає в тому, щоб конкретизувати їх шляхом конструювання норм, що слідують із принципів і загальних правил, так само як і шляхом типізації прецедентів і узагальнення різних точок зору.

Викладене дозволяє зробити висновок, що подолання прогалин

без внесення змін до цивільного законодавства багатьма розвину­ тими кра'інами здавна розглядається як перспективніший прийом,

котрий більше відповідає демократичним засадам життя суспіль­ ства та суті приватного (цивільного) права.

87

Забезпечити подолання пр огалин без в несення змін до цивільного законодавства, насамперед, при значені такі засоби, як аналогія закону і аналогія права (ст.

8

ЦК).

Оскільки терміном "аналогі я" по знача ють подіб ність у якихось проявах між речами та явищ ами, які відрі зняються іншими рисами,

тО в широкому значенні в пр аві під "аналогією" ро зуміють поши­ рення певних норм на випад ки, не передбачені у цих нормах, але суттєво подібні до них.

З врахуванням такого шир окого тлумачення термін а "аналогія"

в літературі йдеться про рі зні їі види:

І) аналогію практики, яка

має місце у процесі застосув ання права, і

2)

"легальну аналогію" ,

коли у законодавчому акті міститься вказівка на засто сування норм, які регулюють одні відносини , до інших відносин (о .

Прикладом "легальної аналогії" є ст.

716

Боннер).

ЦК, де вк азано , що до

договору міни застосовуютьс я загальні положення про купівлю­

продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'яз ання. Але варто зазначити, ШО "легальна аналогія" є не засобом подо­ лання прогалин у цивільному законодавстві, а прийомом правового

регулювання, котрий застосову ється з міркувань своєрідної "еко­

номії зусиль" для регулювШIJIЯ однотипних відносин. Тому "клаСИЧl/llМ тип ом" подолання nрогаЛlll/ у праві є вирішення nроблеАl, які склалися, без внесення змін до ци вілы/гоo законодавства, шляхом застосування ан алогії у процесі застосування права .

Видами аналогії є аналогія закону та аналогія права . ЗаС/1/0суваllНЯ аJlалогії зако"у можливе за так.их умов: І) відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права,

тобто є цивільними відносинами (ст. І ЦК) ;

2)

вказані цивільні відносини не врегульовані

ЦК , іншими

актами цивільного законодавства або договором;

3)

існують норми, шо регулюють схожі за змістом uивільні від­

носини.

Частина І ст.

8

ЦК передбачає, шо аналогія закону може мати

місце, якщо цивільні відносини не врегульовані актами цивільного

законодавства або договором. Звідси можна зробити висновок, шо положення ст.

8 ЦК стосуються лише судових оргаllів .

Адже, як слідує

з неї, аналогія закону може мати місце лише тоді, коли цивільні відносини не врегульовані ні законодавством, ні договором. Отже, врсгулювавши свої відносини договором, його сторони не можуть вдаватися до аналогії: їхня угода усуває для них таку МОЖЛИ13ість.

Таким чином, цивільно-правовий договір згідно із його концеп­

цією, відображеною в ст.

6

ЦК, так.ож може слугувати засо бом

nодола//ня nрогали// у цивільному законодавстві. Якшо використати аналогію закону для регул ювання цивіль­

них відносин неможливо (наприклад, через відсутність норм, шо

88

регулюють подібні підносини), то застосовується аналогія прапа, тобто використоп уються загальні засади uивільного законодавства,

встановлені ст .

3

ЦК.

Умови застосування аналогії права:

1)

відносини сторін знаходяться у сфері дії uивільного права,

тобто є uивільними відносинами;

2)

пказані uиві льні відносини не врегульовані ЦК , іншими

актами uивільного законодавства або договором;

3)

відсутні норми , шо регулюють схожі за змістом uивільні від­

носини.

Аналогію права А10жуmь використати суб 'єкти цивільного права, обираючи для себе при укладенні догово ру, не передбаченого зако­ ном, орієнтири зм істу (умов) останнього. Крім того , аналогію права A1OJ/ce використати будь-який орган чи особа, що має цивілыly юрисдик­

цію (застосопує uипільно-правові норми) : суди усіх рівнів, про­ КУРОРИ, нотаріуси тошо.

Ще ОДНИІ\·\ :засобом подолання прогалин без внесення змін до LIивілЬJ-ІОГО :законодавства є субсидіарне застосування норм права . Воно полягає в тому, шо орган , який застосовує право, використовує кон­

кретні приписи суміжного правового інституту або суміжної (спорідненої) галузі права . Як правило, вказівка на можливість субси­ д і ар ного застосування норм права міститься в самому законі.

Зокрема, ст.

9

ЦК передбачає , шо положення иього Кодексу

-застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах пикористання природних ресурсів та охорони довкілля , а також до

трудових та сімейних відносин, ЯКШО вони не вр е гульов ані іншими актами законоданства. Отже, вка з і вка на можливість субсидіарного застосування міститься н законі, яки й може бути застосований . ЦК України за своєю конце пці єю та з містом є кодексом приватного права і йому відводиться провідна роль у системі законодавства, ЩО регулює відносини у приватній сфері. Тому ПОЛО)і(ення ЦК

мають застосовуватися для регулювання взаємин суб 'єктів спорід­ нених вjднОСИН,

можливість чого давно відзначали вітчизняні

правознавці (М. Бару). Але згадка про можливість субсидіарного застосування норм права може міститися і в закон і, шо регулює відносини, стосовно

яких має відбутися субсидіарне застосування. Наприклад, ст. лового

кодексу (ЖК)

УРСР передбачає, що до

62 Жит­

відносин, які

виникають з договору найму житлового приміщення, у відповідних випадках застосовуютьс я також норми цивільного законодавства, встановлюючи таким чином підставу субсидіарного застосування

норм цивільного права до житлових відносин, котрі розглядаються

як предмет спеціального законодавства (Є. Харитонов, Н. Сані­ ахметона).

89

Разом із тим , в закон і може бути відсутня вказівка на можли­ вість субсидіарного застосуван ня норм, але вона слідує із самої суті відповідних відносин.

Умова.ми субсиrJіарного застосування законодавства є:

1) 2)

відсутні сть норм, які спеціально регулюють ці відносини;

наявність таких норм у суміжних інститутах або галузях пр ава,

однорідних з тим, стосо вно яких відбувається субсидіарне застосу­ вання;

3)

однорідність методу правого регулювання, який застосову­

ється в одному та іншому випадках.

Крім того, подолання прогалин без внесення змін до цивільно­ го законодавства можливе за допомогою використання окремих ви­

дів судової практики. Відразу слід зауважити, що зна'lення судової практики залежить

від системи приватного права. У англо-американській системі вона відноситьс я до форм цивільного права, в інщих системах при ват­ ного права відіграє допоміжну роль. Українська традиція приватного права належить до контин ен­

тальних систем, і тому судовий прецедент офіційно не є джерелом ЦИ flіль//ого права fI Украііlі. Разом з тим, не можна недооцінювати зна'lення судової прак­ тики , а роль ті потребує спеціального розгляду.

Передусім, потрібно звернути увагу на те, що поняття "судова практика" має кілька аспектів . По-перше , під цим терміном розуміЮть роз'яснення виших судів відносно застосування цивільного законодавства . Такі роз'яснення

містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України. Вони приймаються на основі аналізу і узагальнення СУДОUОЇ практики, даютьСя в порядку судового тлума'lення і застосовуються при ви­ рішенні цивільних спорів у справах відповідної категорії.

Таким чином, виникає ситуація, коли, з одного боку, формаль­ но судовий прецедент не визнаний, але з іншого державні органи і , насамперед , суди, керуються тлумаченням норм, яке дав Верхов­

ний Суд. У ЗIJ'язку З цим питання про природу роз'яснень судів є спірним: одні правознавці вважають, що роз'яснення Верховного

Суду містять норми права (І. Самощенко), інші

-

запере'lУЮТЬ це

(О. Боннер). Для відповіді на це запитання звернемося до встановлення суті постанов Лленуму Верховного Суду України.

Повноваже ння Верховного Суду в цьому питанні визначені За­ коном України від

7 ЛЮТОГО 2002

р . "Про судоустрій України", який

передбачає, що Верховний Суд вивчає і узагальнює судову практи­ ку, аналізує судову статистику і дає роз'яснення судам з Ilитань застосування законодавства, які виникають при розгЛяді судових

справ. Таким чином, хоча формально постанови та роз'яснення

90

Illс'нумів виших с удів покликані лише тлумачити і роз'яснювати 1lllllіЛI,н е за конодавство, але фактично вони є формою (джерелом) 11.lllІільно го прав а .

По-друге, термін "судова практика" використовується для поз­ ІІ;\'ІСНН Н багаторазового, уніфікованого розв'язання судами однієї І lісї ж категорії справ. Судова пра ктика, якшо тлумачити й як сукупність судових рі­ IIІСІ-!Ь ,

не є формою (джерелом) цивільного права. Кожен суддя,

Ilирішуючи справу, у якій є судова практика, шо склалася, водночас

ІІС пов'язаний висновками, зробленими іншими судами у подібній кат егорії спр ав.

Він виносить рішення, rpунтуючись на своєму

IІl1утрішньому переконанні, яке склалося внаслідок правової оцінки IІстановлених судом обставин справи. Проте судова практика, що складається таким чином, відображає І с нденції тлумачення і застосування законодавства і може спричи­

НИТИ непрямий вплив на рішення в кожному окремому випадку. Тому вивчення і аналіз практики судів різних рівнів, шо складається, ()с з умовно, доцільне і корисне.

Узагальнюючи викладене , можна зробити загальний висновок,

1110

подолання прогалин у цивільному праві без прийняття актів

lLивільного законодавства можливе кількома шляхами:

І) шляхом застосування аналогії закону або аналогії права;

2)

шляхом укладення договору між учасниками цивільних від­

ІЮ СИН які не врегульовані цивільним законодавством;

3)

шляхом субсидіарного застосування норм суміжного інсти­

туту або галузі права ;

4)

шляхом тлумачення норм цивільного права вищими судови­

МІ1 органами.

Додаткова література: І . БО/l/l ер А . Т. Применение нормативны
x актов в гражданском процессе .

2.

-

М .,

1980 (160

с.).

Застосування судами цивільно го і цивільного процесуального

законодавства І За заг. ред.

3.

nl.

Шевчука.

-

"галузі права" та "галузі законодавства" де ржави і права. Збірник наук . праць . С.

К. ,

2002 (416

с.).

Куций О.А. ДО проблеми визначення співвідношення понять

-

//

Вип .

Актуальні проблеми

13. -

Одеса ,

2002.-

152-153.

4 . Кучерук К!. Договір у цивільному праві // Держава і право. 2002. - NQ 16. - С. 179-185. 5. Луць А.В. Договір у цинільному праві - акт вільного волевияв­ :Іення сторін / / держава і право. - 2000. - Вип . 6. - С . 222-229. 6. Луць В. В. Договір у підприємницькій діяльності (Основні ідеї та їх втілення в новому Цивільному кодексі України // Проблеми ]зконності: Республіканський міжвідомчий наук . збірник . - Харків, 2002. - С. 88-95. 91

7.

Олюха В . Г Цивільно-пра вов ий договір : понятгя, функції та

система. Автореф. дис .... канд. юрид. наук .

- К ., 2003 (19 с . ). Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / я.м. Шевченко, О. м. Малявко , А .л. Салатко та ін. - Харків, і999 (272 с.). 8.

9. Толкочова Н. Зви'!аєве право: Нав'!. посібник. - К. , 2005 (367 с.). \0 . Харитонов Є. О. , Харитонова 0./. Рецепція римського права як складова концепції вдосконалення цивільного законодавства

/1

України Вісник інституту внутрішніх справ. - 1999. - NQ 6. С.32-35. 1I. Щокіна О. О. Правовий звичай міжнародної торгівлі як дже­ рело міжнародного приватного права. Автореф . дис .. ,. канд. юрид.

наук .

92

-

Харків,

2006 (20

с.).

РОЗДІЛ ІІ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 6 Цивільні правовідносини

§ І. ПОНЯ1Тя цивільного правовідношення . § 2. Загальна характеристика с уб'єктів і об'єктів

цивільних право­

відносин.

2. 1. 2.2. § З. § 4. § 5.

Суб'єкти цивільних правовідносин .

Об'єкти цивільних правовідносин.

Зміст цивільного правовідношення . Види цивільних правовідносин.

Юридичні факти і цивільні правовідносини .

5.1. 5.2.

ПОНЯ1Тя юридичного факту. Юридична сукупність .

Класифікація юридичних фактів.

§ 1.

Поня1ТЯ цивільного правовідношення

Характерними ознаками правовідносин є такі :

1)

вони виникають, змінюються, припиняються, поновлюються

тошо на підставі правових норм, котрі їх породжують і реалізуються через них. Між цими феноменами існує причинний зв'язок;

2)

саме у правовідносинах досяга ється мета правових норм,

проявляється їхня ре альна сила та ефективність. Інші суспільні відносини опосередко вуються іншими (неюридичними) нормами

як правило тому, що не потребують пр авового втручання; З) суб'єкти правовідносин взаємно пов'язані між собою юридич­

ними (суб'єктивними) правами та обов'язками. Цей зв'язок по суті і є правовим відношенням, в межах якого праву однієї сторони кореспондує обов'язок другої і навпаки;

4)

правове відношення

кільки,

власне,

-

це завжди двосторонній зв'язок, ос­

норма права має характер надання права та

покладення зобов'язання, вона завжди когось уповноважує, а когось зоб ов'язує;

5)

правовідносини мают ь вольовий характер. По-перше, тому

що через норми права у них відображується державна воля або воля інших суб'єктів нормотворчості. По-друге, в силу того, що навіть за наявності правової норми правове відношення не з'являється автоматично і функціонувати без волевиявлення його учасників або хоча б одного з них не може . Необхідним є вольовий акт, котрий породжує таке правове явище . Правовідносини, перш ніж з'явитися

9З

проходять через свідомість та волю людей. Лише в окремих випадках суб'єкт може не з нати, що став учасником правового відношення;

6)

правовід носини охороняються державою. Інщі суспільні від­

носини такого за х исту не мають. Звичайно, далеко не в усіх право­ відносинах держава є зацік а вленою (наприклад , у правовідносинах , що виникають з правопорушень) , але інтерес держави полягає у розв'язанні належним чином цих соціальних ексцесів , притягненні винних осіб до відповідальності тощо . Тому захист правопорядку

та законності означає і охорону правовідносин;

7)

правовідносини відзна'fаються індивідуалізацією суб'єктів ,

персоніфікацією прав та обов'язків. Правове відношення є не без­

особовим абстрактним зв'язком, це завжди конкретний зв'язок однієї особи з іншою. Сторони, як правило, відомі, можуть бути названі, а їхні дії

-

скоординовані. Цього немає в інщих суспільних l3ідно­

синах, котрі не настільки формалізовані та впорядковані . З врахуванням цих ознак правове відношення з точки зору загаль­

ної теорії права може бути визначене як врегульоване нормами права і таке , що забезпечується державою, вольове суспільне від­ ношення , що має вияв у конкретному зв'язку між уповноваженими

та зобов'язаними суб ' єктами l . Можливе також ви з начення право­ відносин як таких спеuифі'fНИХ вольових суспільних відносин , шо виникають і здійснюються на основі відповідних норм права, учас­ ники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками 1 . Спираючись на таке розуміння суті та загальне визначення по­ няття правовідносин, у найбільш простому варіанті цивільні право­ відносини можуть бути визначені як цивільні відносини, врегульовані нормами права.

Разом із тим, можливе і більш точне визначення, яке може виг­ лядати так: циві.~ьне правовідношення - це правовий з в ' нзок , шо (рунтується на нормах цивільного права, між ЮРИДИ L!НО рівними У'fасниками цивільних відносин .

З'ясування властивостей і характеру цивільного правовідношення належить до числа найбільш скл адних питань теорії цивільного права. Значна частина аспектів цієї проблеми (наприклад , кваліфіка­ ція правовідносин як вольових, ідеологічних відносин, нста новлення

співвідношення Їх з реальними , виробничими нідносинами, низна­ чення можливості впливу прана на суспільні відносини тощо) належить до сфери не тільки принатного (цивільного) праl3а, uле має загальнотеоретичний характер. Це дозволя є не розглядати їх детально у курсі цивільного права, а обмежити с я відсиланням до

спеuіальних робіт (О. Йоффе, Р . Халфіна) і хара ктеристикою лише специфічних озн а к та особливостей цивільних правовідносин .

І Див.: Скакун О.Ф . Теория госуда рств а и права (Знциклоп едич е ский курс) . Учебник. - Харьков, 2005 . - С. 568. 2 Див.: Теорія держави і права. Н авч. посібник В.В. КоnеUчuкова. - К, 2002 . - С. 225 .

94

/

За за г . ред . СЛ Лu сеНК О(J(/ ,

lіlJювllllми ознаками цивільного правовідношення є: І ) суб ' єктний склад

-

учасники цивільних правовідносин є

IОРIІ ДИЧНО рівними суб'єктами, що в організаційно-правовому і

~ lai1H OBOMY сенсі відокремлені один від одного; 2) об'єкт - цивільні правовідносини є правовим зв'язком, що виникає з приводу нематеріальних і матеріальних благ, які являють іll терес для окремої (приватної) особи; 3) можливість вибору варіанту поведінки його учасниками . Такі відносини сторін складаються на засадах ініціативи учасників, Їх вільного розсуду, що rpунтується на уповноважувальному харак­

тері норм цивільного законодавства. Це знаходить відображення у тому, що головною підставою виникнення правового зв'язку між суб'є ктами цивільних відносин є догонір між ними, котрий, до того ж, може виступати як норма цивільного законодавства;

4) характер прав і обов 'язків його учасників, котрі виступають як носії цивільних прав і обов'язків; 5)

способи захисту суб'єктивних прав і спонукання до виконання

суб'єктивних обов'язків. Захист здійснюється за допомогою спе­ цифічних заходів впливу і у спеціальному (як правило, позовному) порядку;

6) підстави виникнення, припинення і трансформацій цивіль­ них правовідносин, які грунтовно відрізняються від юридичних фактів в інщих галузях пр ава за видами, змістом і характером правових наслідків. Зокрем а, цивільні пр ава і обов'язки виникають (припиняються, змінюютьс я тощо) не лише з підстав, передб а'lених актами цивільного законодавства, але також внаслідок дій суб'єктів цивільних відносин, котрі на загальних засадах цивільного права (законодавства) наділяються і беруть на себе відповідно цивільні

права і обов'язки . Цивільне правове відношення являє собою складну правову категорію, що складається з 3 обов'язкових елементів: 1) суб'єктів,

2)

об'єкта,

§ 2.

3)

змісту.

Загальна характеристика суб'єктів

об'єиів

цивільних правовідносин

2.1.

Суб 'є кти цивільних правовідносин

Суб'єктами цивільного правовідношення є його учасники. Згідно зі ст. 2 ЦК ними можуть бути люди (фізичні особи), організації (юридичні особи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публіч­ ного права (соціально-публічні утворення). Фізичні та юридичні особи іменуються також "особами". Соuіально-публічні утворення можуть бути суб'єктами цивільного права, учасниками цивільних відносин, але "особами" відповідно до кониепції ЦК вони не є .

у кожному правовідношенні беруть участь не менше 2 суб'єк­ тів. В іншому разі нідсутні uивільні відносини , як стосунки між особами , а, отже, не може бути і правовідношення.

95

Учасники правовідношення можуть мати права, і тоді [ІОНИ нази­ ваються "уповноваженими" (іноді

-

"управоможеними") суб'єктами

(у зобов'язаннях Їх іменують також "кредиторами").

Наприклад,

власник майна є уповноваженою особою, оскільки вже, власне, пр а во власності як юридична категорія може бути визначене як сукупність цивільних прав певної особи з володіння, користування, розпорядження, управління тощо цим майном.

Учасники правовідношення, на яких покладено обов'язки, на­ зиваються "зобов'язаними суб'єктами" (у зобов'язаннях вони мають назву "боржники" або "дебітори"). Наприклад той, що заподіяв щкоду,

завжди є зобов'язаною особою, оскільки зміст зобов'язань, що вини­ кають внаслідок заподіяння шкоди, складають право потерпілого на "й відщкодування і обов'язок порушника відщкодувати заподінну шкоду.

У більщості випадків учасники цивільних правовідносин одно­

часно мають і права, і обов'язки, тобто виступають одночасно і як зобов'язані, і як уповноважені суб'єкти.

Наприклад , у до говорі

купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати прода ну річ, але має право на отримання й вартості. Пок упе ць, у свою чергу, має

право вимагати передачі йому купленої речі, але зобов'язаний спла­ тити ті ціну.

Як уповноваженою, так і зобов'язаною стороною може бути один або декілька суб'єктів. У ЦК розрізняються два види суб'єктів цивільних відносин: особи

прив атного права і особи публічного пра13а. Н а відміну від фізичних та юридичних осіб, держ.ша Україна, Автономна Республіка Крим ,

територіальні громади, іно земні держави тощо у ЦК не іменуються "особами", хоча і визнаються уч асниками цивільних відносин. Це пов'язане з тим, що вони є суб'єктами не приватного (цивільного) , а публічного права. Уч асть у цивільних відносинах для них не є головним призначенням, а лише зу мовлена певною ситуацією.

Отже, суб'єктами приватного (цивільного) права

-

учасниками

цивільних право13ідносин можуть бути : І) фізичні особи

-

грома­

дяни України, іноземці і особи без громадянства, які користуються однаковими з громадннами України майновими і особистими не­ майновими правами за винятками , встановлен ими у законі;

дичні особи

-

2)

юри­

вітчизняні, іноземні, спільні, вітчизняні з інозем­

ними інвестиціями тощо;

3)

суб'єкти публічного права

Україна, Автономна Республік а

-

держава

Крим, територіальні громади,

іноземні держави та інші соціально-публічні утворення.

Необхідною умовою участі особи у цивільних правовідносинах є наЯ13ність у неї цивільної пр авосуб'єкт ності, тобто соціально­ правової можливості (здатності) бути учасником цивільних відносин.

Цивільну правосуб'єктність звичайно визначають як соціально­

правову можливість (здатність) суб'єкта бути учасником цивільних правовідносин.

96

IIР;tllO с уб\: ктність є природним правом фі з ичної особи. Тому з

1,"l kll " "

' юру приватного (цивільного) права вона є правовою можли­

Але з іншого боку вона не може бути реалізована поза

11().

' Н'llі о lІ>С Т В О М (соціумом) і тому визнається соціальною можливістю. От ж е, природними передумова~tи правосуб'єктності є сукупність

"Р ; ІІІІІ Л та норм природного права. Її соціальними передумовами є I С Il У llання суспільства . Юридичними передумовами правосуб' є ктності І ІІОРМИ цивільного законодавства. Формально-юридичними передумо1І:I\1И -

норми, з а кріплені в актах цивільного законодавства .

[лементами правосуб' є ктності є правоздатність та дієздатність. Цивільна правоздатність

-

це здатність суб' є кта мати цивільні

Ilрава і обов'язки. у

UK

загальне

визначення

правоздатності

відсутн є,

~ lісппься окр е мі визначення правоздатності фі з ичних (ст. : lI1ЧНИХ (ст.

25)

однак

і юри­

91) осіб які фактично тотожні .

Циві.lьна дієздатність

це здатність суб'єкта своїми діями набу­

-

вати для себе цивільні права і створювати цивільні обов ' язки.

Поняття ді єздатності фізичної особи охоплює й можливості зд ій­ снювати широке коло дій з юридичними наслідками .

До складу ді є здатності фі зичної особи належать : І) пр а вочиноздатніСТЬ

-

здатність здійснювати правомірні дії,

спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків; 2) дел іктоздатн ість - здатність нести відповідальність за вчинене цивільне праВО!lОрушення;

3) трансді є здатність - здатність бути представником та тим, кого предстанлнють, тобто здатність своїми діями створювати для інших суб'єктів пр а l3а і обов ' язки та здатність приймати на себе права і обов'язки , шо виникають внаслідок д ій інших осіб;

4)

бі з несд і єздатність

-

здатність з а йматися підприємницькою

діяльністю ;

5)

тестаментоздатність

-

здатність особи складати заповіт і бути

спадкоємцем ;

6) сімейна дієздатність - здатність висту пати самостійним учас­ ником сімейних відносин та вчиняти у цій сфері дії з правовими наслідками .

Що стосується юридичної особи, то оскільки їі правосуб'єктність охоплює і право здатність, і дієздатніСть, стосовно неї можна вести

мову про різні види правосуб'єктності (диференціацію правосуб ' єк­ тності) .

Правосуб'єктність у таких випадках доцільно позначати

скорочено

-

"здатність", маючи на увазі здатність юридичної особи

бути суб ' є ктом певних цивільних відносин .

Від повідно, можна розрізняти такі вид и пра восуб' є ктності юри­ дичної особи: І) правочиноздатність; діє здатність ;

4)

2)

делікто здатність ;

3)

транс­

бізнесдієздатність.

Порівнюючи вид и дієздатності фізичних осіб і правосуб 'є ктнос­ ті юридичних осіб, у відмінностях між ними проявля є ться різниця між загальним цивільно-правовим статусом фізичної і юридичної

97

особи, шо знайшло відображення у правилі ст.

9)

ЦК , відповідно

до якої юридична особа може мати такі ж права і обов'язки , як і особа фізична, за винятком тих, передумовою володіння якими є природні властивості людини . Здатність спадкувати і бути учасником сімейних відносин якраз і є ПРОЯІЮМ таких природних властивостей людини.

Стосовно суб'єктів публічного права також недоцільно ро з рі з ня­ ти Їхню правоздатність чи дієздатність, оскільки ці

поняття тут

виступають як єдине ціле, а отже йдеться про цивільну право­ суб'єктність зазначених суб'єктів. Конкретний склад учасників цивільного правового відношення

не є постійним і може змінюватися внаслідок правонаступництва .

2.2.

Об'єкти цивільних правовідносин

Визначення об ' єкту як одного з елементів структури правовід­ носин є дискусійним .

Іноді об'єктом правового відношення визначають те благо, на яке спрямовані суб'єктивне право та відповідний йому обов'язок з метою задоволення

інтересу уповноваженої особи' .

В

інших

випадках зазначається, шо об ' єктом правовідносин є те фактичне відношення, на яке спричиняє вплив пра вове відношення 1 .

Дехто

з правознавці в вважає, що існують правовідносини, котрі не мають визначеного, певного об'єкту . На цій підставі робиться висновок ,

що об'єкт не є обов'язковим елементом структури правового від­ ношення, хоча й має значення для виникнення і розвитку багатьох правових відносин та їх структуриЗ.

Найбільш точним під об'єктом правового відношення здається розуміти все те, з приводу чого ці відносини виникають . Тобто, це ті матеріальні та нематеріальні блага - явища та предмети навко­ лишнього світу, що мають здатність задовольняти інтереси учас­ ників правових відносин. Саме завдяки об'єкту правових відносин

вони прив'язуються до системи реальних, життєвих відносин, до матеріальних та духовних цінностей суспільства . Питання про об'єкт має неоднакове значення в різних право­

відносинах . У тих правовідносинах, де головним є юридичний обов'язок активного характеру (правовідносини активного типу), питання про об'єкт у багатьох випадках не має самостійного зна­

чення. Наприклад, у цивільно-правових зобов'язаннях об'єктом є результат дій зобов'язаної особи, котрий є невід'ємним від самої

поведінки. Таким чином, питання про об'єкт співпадає з питанням

І Див .: Советское гражданское право.

1986. -

С.

-

Ч.

1/

Под ред. В.А. Рясенцева.

2 Див.: Тол стой Ю.К К теории правоотношения. J

С.

98

-

М. ,

75-76.

- Л ., 1959. Див. : Халфuна Р.О. Общее учение оправоотношении . -

212-217.

-

С. М.,

65. 1974. -

ІІІ'" ІІІ

~1 ;lт сріальни й зм іс т пра130ВИХ відно син

-

з характеристико ю

фактичної по вед інки, котра форму ється шляхом викона нн я

1

'''I' I!)lИЧ НОГО обо в'язку.
11 :1.\ ,

Л.С об'єктом є таке м атеріальне або нематеріальне благо, котре

\1"",l\а відокремити в і д поведінки. Загал о м це - зв'язки паси[!ного 11111 У, тобто такі , в яких суб'єктивне пр аво (право на " свої " акт и в ні

11 '1)

має головн е зна чення. У цих випадках визначення об'єкту право­

l\іJl llOСИН відігр ає істотну роль, оскіль ки від цього залежить 13ста­ IlОlJлення законом правового режиму зазначених прав,

ви з начення

щ;оБЛИ130стей Їхнього захи сту тошо.

З наведених міркувань об'єкт цивіл ьно го правового відношен­ ІІН не треба тлумачити лише як поведінку й ого учасник і в. Т акий Ilіі(хід звужу є характеристику цього елементу

правов і дношення,

j;tгострює у вагу тільки на предметі впливу правових норм. Т о му

lІірнішим Є виз н ачення об 'єкта чере з ті блага, як і являЮТЬ інтерес .ІЛЯ суб'єкті в цивільного права, котрі вступають зарад и цих бла г у IIСlші цивіл ьн і в ідн осин и.

Отже, об'єкто" цивільного правовідношення є те "атеріальне або Ilс .\1атеріальне благо, з приводу якого правовідношення виникає.

Об' єкта ми цивіл ьних правовідносин м ожуть б ути р еч і, д ії (В то му 'Іислі по слуги), результати дій, результати інтелектуальної, творчої J (іяльності, інф ормація, осо бисті немайнові блага то шо. Р еч і , у тому числі гр ош і і цінні папери , а також майнові права в

сукупності називають "майном" . Прод укти творчої д іяльн ості в сукуп­ ності з особистими немайновими прав ам и іноді і менують також "ідеадьними благами" l. Детальніше мова пр о суб 'є кти та об'єкти

u ивільних пр аво ­

І ! ідносин пі де у відповідних главах п ід ручника .

§

З. Зміст цивільного правовіднош енн я

Зм іст цивільного правові д ношення може бути охарактер и зова ­

ний з

2 позицій -

соці аль ної і юридичної .

Соціальним змістом ци вільного правовід ношенн я є те суспільне

в ідноше ння , юридичною формою якого є цей правовий зв'язок. Тому lм істом цивільного пр а вові д ношення мож на в важати в ід пові д н е uи вільне від ношення , котре існ ує між приватними особами і урегульова не нормами цивільного пра ва (законодавства) . Юридичний зміст циві л ьного правовідношенн я це пр ава і обов'язки його с уб'є ктів (учасників). Оскільки ці пр ава і обов'язки нал ежать суб'єктам конкретних цивільних правов ідносин, то нерідко

іх імен ують "суб'єктивними циві ль ними правами і обов'язками" .

І ДИ В., напри клад: Гражданское право ~ Т. і М,

1998.

~ С.

/

Под ред. Е. А. Суха"ова. ~

99 .

99

Можна припустити , що достатньо трад иЦlИНИЙ теРМІН "с у б' є к­

тивне право" вживається , швидше , для того , шоб наголосити н а відмінності останнього від " о б ' є ктивного права" а бо "права у об 'єк ­

тивному сенсі", котре (теж д оста тньо трад иційно) входило до те рмі­ нологіч н ого інструментарію

пр а l:lO з навців,

ні ж

з метою точної

ха рактеристики поняття пра ва, що належить певній особі. у зв'язк у з цим можна д ійти виснов к у , що таке акцентування ува ги на "суб'єктивності" або "об 'є ктинності" права поступово ма є втрачати сенс , оскільки вже з самого контексту від повід них відносин цілком зрозуміло, чи йдеться про пра во окремої особи на певну поведінку , чи про сукупність норм та пра вил повед інки , що вста­ новлені для певної категорії осіб . Скажімо , якщо йдеться про "право

посадової особи видавати акти упра вління" , то уточнення "суб ' єк­ тивне право посадової особи" тут за йве ,

оскільки ,

власне, з

формулювання ясно , що мається на у ваз і с а ме повноваже ння, яке надане посадовцю для виконання його службови х функцій .

Тому здається більш випр а вданим наголошування н а відм ін­ ностях "суб ' єктивного" та "об' є кт ивного " прав а у за галы
теоре тич-­ них дослідженнях, де зазнач е ні правові кате горії висту п а ють або

можуть виступати самостійним об'єктом (пред метом) наукових досліджень.

Коли ж це поняття ВЖlшається стосовно окре мих галуз ей пра ва , то більш важливо а кцентувати увагу на тому, у якій сфе рі (галу з і) складаються певні відносини (власне, якими є ці в ідносини

-

ци­

вільними, адміністративними тощо) .

Крім того, з врахув а нням тієї обставини , що деякі права та обов'язки можуть грунтуватися не на "юридичном у" , а н а природ ­

ному праві (або передусім, н а природному, а вже на його основі

-

на "юридичному" праві) доцільним зд ає ться уточнення, чи йдеться про право, що взагалі природно властиве людині ,

чи

про пр а во

юридичне (закріплене або встановлене відповідними норм а ми за ­ конодавства) . Наприклад, право людини на життя за своєю суттю є природ­

ним правом. Саме на цій основі воно також за кріплене в низці законодавчих актів, виданих державою, а, відтак, набуло я кості права юридичного, можливість реалі зації чи захисту котрого вже гаран­ тується засобами публічно - правового хар а ктеру .

Встановлення правовими нормами а бо ви з н а ння ними існуван­ ня взаємопов'язаних прав та обов'нзків між окремими суб ' єктами, тягне перетворення "звичайних" суспільних відносин Н 3 в ідносини правові, в межах яких юридичному праву одні єї сторони кореспондує

юридичний обов'язок іншої і н а впаки. З врахуванням викладеного цивільне (суб'єктивне) право визнача­ ється як міра можливої поведінки уповноваженого суб'єкта, що забезпе­ чується ЮРИДИЧНИ:vlи обов'язками інших учасників цивільних відносин і слугує для задоволення його інтересів.

100

1'І ІІІ 11 М ІІ

школами

п рава

неоднаков о тлумачать ся

поняття та

"i',II\()B~1 Ilрирода суб'є ктивних прав. Так, з т очки зор у школи при­

І'"

ІІЮГО права, визнан ня та закріплення суб'єкт ивни х прав мали

IIl'Рl'ЛО М суть самої л юдини. Деякі з них б ули виголоше ні невід'єм-

та священними в період Французь кої револ Ю ц ії та під час

1111\111

ІІ,І('УТГЯ не залежності Сполученими Штатами А мерик и . Можливо,

, ,шс т ому послідовн иками клаСИСІНОЇ теорії п р ирод но го права , Il<оре но велику к ількі сть праць, де вони, я к і позит и віс т и, піддали І РІпи ці теор і ю суб'єк тивного права. Ци вільне суб'єкт ив не право є досить скл адни м явищем, кот ре \1;[(

свою структуру, може поділятися на частини, складат ися з

1І()1І11 0Ш\ЖСНЬ (правом очностей), тобто окре мих юридичн и х мож-

1І111 0стей, що складаю ть разом міру дозволен ої повед j нки особи . До суб'єктивного п р ава, як правило, входя ть три п равомочнос т і:

І ) право вимагати від іншої особи виконан ня обов'язку, тоб т о Ilр аво на " чуж і " д ії ;

2) право на " свої " п озитивні дії, тобто, можл ив і ст ь влас н ої ю р и­ ІІ ІЧНО значущої актив ної поведінки, в тому чи сл і ко р ис т ування

IІ СВНI1І\1И со ц іальними благами; 3) пр<ню вимагати захисту -

можливість прив ести в д і ю а п арат

IІрlІ МУСУ щодо зобов'яз аної особи. Деякими авторами пропонується в иокремле нн я ще й чет ве ртої IІравомочності у складі суб'єкти в н о го права

-

можливо ст і ко р исту­

ЮПІСЯ на підставі цього пра ва п ев н им со ці ал ь ним бла гом (М. М ату ­ ІОв ). Вт ім, н ео бхідно ст і в цьому немає, оск ільки вона охоплюєт ься II1ШИМИ зазначеними п равомочностями.

Стосовно значення в ол і У'lасників для виникне н ня та існування 1\ прав у правовідносин ах склалося два основних підходи. П ерший

;

ІІІІХ

-

ПРИРОдllо-прав о в ий

-

rрунтується на виз н анн і п риродних,

IІсвідчужуваних прав ос обистост і , котрі не ст в орюют ься , а ли ш е IНf1наються і підтверджують сн нормами п озитинно го законодавства.

,~РУПІЙ (так звана вольова те орія) виник як п ротилеЖJ-l і сть при ­ родно-правовій доктрині. Вона має підГрунтям ідеалісти ч н у ф іло ­ софію Гегеля і визначає суб'єктивне право я к своє р ідний наказ, J-;ОТРИЙ видається об'єктивним п равопо р ядком і н адається о кремій

особі у їі вільне розпорядження, як да р овану де ржавою влад у (лану ­ Н~t!!ня), свободу вол і У межах, встаНОl3лених законом. Але я кщо

l'v6 'єкти вне

пр а130 є дарованим д ержавою дозволом і нд ивідуальної

lюлі, то з ць ого сл ідує, що держава не визнає, а створює права особис­ І ості, над іляючи ни ми окремих гр омадян і визначаючи т им самим

"r)сяг п ра130здатності кожного з ни х, котрий м оже бут и збільшений

;Іrю 'JМ сншений на ро зсуд самої де ржави (О . Йоффе). Il ринцип природж еності прав, в исунутий п р ихил ьниками школи

111тродного права , так им чином, зам інює ться прин ципом іх надання Il:р жаIЮЮ, СІ тому і пр инципу невідч ужува н ості та невід'ємності прав \lа( бути

протис тавл ена принципо ва можлив ість Їх примусового

"rщ сжсння та скасува ння з волі держав и , котрою ці права створю-

101

ються. Такими є В И СНОl3ки, як і випливають з вольової теорії виник­ нення суб'с-ктивних прав. П роте, варто зауваж ити, що поділ права на публічне і приватне у сучасн ій юриспруденuії ма є важливе значення для класифікаuії та визначення юридичної природи правових явищ. Тому при відпо13 іді на питання про природу ви никнення суб'єктиl3НИХ прав слід

враховувати поділ права на при в атне та публічне. Приватне право має основою, підгрунтям природне право людини, тому держава

може обмежувати його лише тоді, коли необхідним є захист прав інших індивідів.

Сфера публічно-правова враховує інтереси, насамперед, публічні, - д ержавн і . Тому в цій сфері суб'єктивне право формується за нормативним, вол ьовим принципом, оскільки у загальні, а отже випадках,

коли йдеться про публічне право, держава визначає

публічний інтерес. Він домінує у цих відносинах, і тут виражається

воля держави і відбувається узгодже ння індивідуальних інтересів у і нтересі публічному. Отже, для сфер и приватноправової виправда­ ною є теорія природних прав, а дл я публічної сфери

-

вольова

теорія.

Таким чин ом, при визначенні і характеристиці суб'єктивних прав, що є елем ентом з місту правовідносин, необхідно, насампе­ ред, визначитися , чи це правов і в ідно щення у сфері приватного, чи

у сфері публічног о прав а, тобто , чи є вони горизонтальними , чи ве ртикальними.

Крім поняття "цивільне право" цивіль не зако нодавство вико­ ристовує також поняття "цив і льний інтерес " .

цllвілыllйй іllmерес - це об'єкти цивільних прав, блага, прагнення особи, котрі не визначені законом або угодою сторін як цивільні права, але є пр едмето м цивільних відносин. Прикладом цивільного інтересу може бути зацікавле ні сть кредиторів фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, у збереженост і ',-.. майна для подаль­ шого задоволення боргових вимог.

ЦllвілЬНllЙ обов'язок

-

це адресована зобов'язаному суб'єкту ви ­

мога п евної повед інки , що відповідає умовам договору, закону або іншої норми цив і льного права . Він може бути також визначений

як міра належної поведінки зобов'язаного суб'єкта . Характерними особливостями юридич ни х обов'язків на відміну від обов'язків - звичаїв, обов'язків морал ьного характеру тощо є Їх однозначність за змістом, імперативність , забезпеченість юри­ дичними механізмами, наяв ність у інших учасників правовідносин

права вимоги виконання обов'язку, що виникає при його невико­ нанні або неналежному виконанні. Юридичний обов'язок встановлюється як в інтересах уповнова­ женого суб'єкта, так і в інтересах ус ієї держави в цілому . Він, таким чином, є гарантом Їхнього здійснення .

Структура юридично го обов'язку відповідає структурі суб' єк ­ тивного права, виступаючи його своєрід н ою зворотною стороною.

102

Отже,

(3

структурі

юридичного обов'язку можна (3иділити такі

ел е менти :

1) 2)

необхідність вчинити певні дії або утриматися від них;

3)

необхі д ність зобов'я заної особи відреагувати на з в ернені до

необхідність з а з н а ти негативних наслідків невикон ання свого обов' я зку; неї законні в имоги особи, що має відповідне суб'єктивне право. Дума ється , що перший обов'язок утрим а тися в ід них

-

-

вчинити певні а ктивні дії або

містять у собі і необхідність не перешкоджати

уповноваженому суб'єкту у користуванні своїм суб'єктивним

пр а вом , а сам е обов'язок

-

це пасивний юридичний обов'язок. Активний

-

це обов'я з ок здійснити ті дії, котрі в имагаються від

зобо в 'язаної сторони у правовому відношенні.

Взаємн а з воротність суб ' єктивних прав та юридичних обов'нзків ста вить питання про первинність однієї з цих категорій . Однак варто

зпернути увагу на те , шо і ця проблема, тобто проблема встановлен­ ня первинності чи вторинності одного з елементів змісту правового відношення

має

вирішуватися

з врахуванням

поділу

права на

при в атне та публі'1Не . У прив атному праві, звичайно, пеРВИНIiИМ є суб'єктивне право (це не супере'IИТЬ і згадуваній теорії природного пр а в а ) . У публічному праві, де домінує публічний інтерес, перевага ма є н а да оатися юрид ичному обов'язку, що також не суперечить

вольовій теорії, про яку вже йшлося. Ця диференціація відчутно проявляється у процесі ЗДlИснення

суб ' єктивних прав та обов'язків та можливості застосування тут засобів державного примусу, про що детальніше мова піде далі .

Структура змісту цивільного правовідношення

може бути

простою або складною.

При простій структурі має місце одне право і один обов'нзок. Наприклад, за з вичайним договором позики той, шо надає позику , м ає пр а во вимагати повернення боргу, а боржник зобов'язаний його повернути.

При складній структурі змісту правовідношення його учасники

ма ють декілька пра в і обов'язків. Наприклад, в тому ж договорі позики може бути передб а чене його забезпечення за допомогою штрафу, поруки або застави. У таких випадках крім основного зобо­ в'я зання (правовідношення) з договору позики виникають додаткові

(акцесорні) з обов'язання або правовідношення, пов'язані з вимо­

гами відносно забезпечення виконання основного зобов'язання.

§ 4.

Види цивільних правовідносин

Класифікація цивільних правовідносин має не тільки теоретич­ не, але й пр а ктичне значення. Вона дозволяє більш точно визна­ чити хар а ктер взаємин їхніх суб'єктів, і, таким чином, дає можли­

вість більш чіткого тлумачеrrня цивільно-правових норм стосовно конкретного вип адку .

103

Класифікація можлива за різними підставами.

1.

Залежно від економічного змісту цивільні правовідносини поді­

ляються на майнові і немайнові.

Майнові правовідносини мають економічний зміст. Їх об'єктом є майно (матеріальні блага). у свою чергу, вони поділяються на правовідносини, щ;) опосе­

редковують статику суспільних зв'язків (наприклад, правовідносини власностї), і правовідносини, що опосередковують динаміку суспіль­

них зв'язків (наприкл ад, зобов'язальні правовідносини). Немайнові правовідносини не мають безпосереднього еконо­

мічного змісту. Вони можуть бути поділені на такі, що пов'язані з майновими правами (право авторс тва) і такі, що з майновими правами не пов'язані (особисті немайнові права

-

право на життя, здоров'я,

честь тощо).

2.

За юридичним змістом цивільні правовідносини поділяються

на абсолютні та відносні . у абсолютних правовідносинах носієві абсолютного права про­ тистоїть невизначена кількість зо бов'язаних суб'єктів. Прикладом

можуть бути правовідносини власності, де праву власника відпові­ д ає обов'язок усіх і кожного не перещкоджати йому в здійсненні його повноважень.

у відносних правовідносинах уповноваженому суб' єкту протистоїть одна або кілька конкретно визначен их зобов'язани х осіб. Наприклад, у договорі позики уповноваженим суб'єктом є по зикодавець, який може вимагати повернення боргу від того, хто отримаlJ позику.

3.

За характером здійснення права цивільні правовід носини по­

діляються на речові та зобов'язальні.

Речові правовідносиНIl

-

це правовідносини, в яких уповноваже­

ний суб ' єкт може здійснювати с вої суб'єктивні права самостійно,

без сприяння інщих учасників цивільних відносин .

Прикладом

можуть бути зазначені правовідносини власності , сервітутні пра но­ відносини тощо .

Зобов'язальні правовідносини

-

це правовідносини , в яких упов­

новажений суб' єкт для здійснення своїх цивільних прав потребує

сприяння боржника . Так , покупець не може отримати річ, яку він купив, без сприяння продавця, а право продавця на отримання вар­

тості проданої речі, І! свою чергу, не може бути реалізоване без виконання відповідного обов ' язку покупцем.

4.

Залежно від спрямованості і цілей встановлення цивільні право­

відносини поділяються на регулятивні та охоронні.

Регулятивиі правовідНОСІІни призначені опосередковувати (регу­ лювати) зв'язки нормального цивільного (торгового) обігу. Вони є типовими для цивільного права . Частіще за все вони встановлюються

за допомогою договору. Саме в них виявляється у повноважуваль­ ний характер цивільно-правового регулювання . Прикладом може бути будь-яке договірне зобов'яза ння.

104

Охоронні nравовідносинu виникають у випадку необхідності за­ \lIСТУ інтересів учас ни к ів цивільного обігу цивілістичними засобами. Підставою їх виникнення є цивільне правопорушен н я .

Права

і

обов'язки учас никі в таких правовідносин визначаються не лише ІІа дис п озитивних засадах, але й з використанням імперативного

методу . Типовим

прикладом є

внаслідок завда ння шкоди (глава

S. 3

зобов ' яза ння ,

82

шо

виникають

ЦК) .

урахува нням структури змісту правовідносини можут ь бути

пр остими та складними .

Прості правовідносини мають своїм змістом од н е право і один обов'язок або по одному праву і одному обов'язку у кожного із його суб ' єктів.

Ск.ладні правовідносини характеризуються наявністю кількох прав і обов'язків . Наприклад , у деяких ви п адках як доповне нн я до основ­ ного зобов'язаль ного правового відно ш ення виникають акцесорні зобов'яза нн я (правовідносини) , що нерозривно з ни ми п ов'язані . Класифікація

цивільних правовідносин МОЖЛИl.!а також за

іншими підставами . Так ,

можуть бути виокремлен і строкові та

безстрокові правовідносини , активні та пасивні, ти по ві та нети­ пові , загально -ре гулятивні та ко н кретні, організаційні та майнові тощоl.

Оскільки класифіка ці я пр аВОl.!ідносин можлива за різними оз­ наками, то одне і те саме правовідношення може бути одночасно

охарактер изоване з різних боків .

Наприклад,

правовідносини

власності є майновими, абсолют ними , речовими, регулятиl.!НИМИ то щ о.

П равовід носини,

що

виникають з ДОГОl.!ору позики,

Є

майновими, від носними, зобов'язальними, регулятивними .

§ S. 5.1.

Юридичні факти і цивільні правовідносини

Поняття юридичного факту. Юридична сукупність

Юриди'lні факти у цивільному праві

-

це обстаl.!ИНИ, наявність

яких тягне вс тановлення, зміну, припинення або інші ·.'рансфор­ мації цивільних прав і обов'язків (цивільних правовідносин). Від юриди чних фактів відрізняють так звані "ЮРИдичні умови"

-

обстаl.!ИНИ, що мають юридичне значення для настання правових н аслідків, але пов'язані з ними не прямо, а через проміжні ланки (с. І саков). Н априклад, підставою цивільно-правової відповідальності є пра­ вопорушенн я. Але для й застосування за загальним правилом не­ обхід н а наяв ність таких умов: протиправність дій, наявність шкоди,

l.!ина порушника, причинний зв'язок між протиправними д і я ми і завда но ю ш кодою.

І див . : Цивільне право України. - Т. І. - К., 1999. гражданское право - Т. 1 / Под ред. О.А. КрасаIJЧUКОIJа. -

-

С. М.,

72-81; 1985. -

Советское С. 75-82.

105

Для настання юридичних наслідків досить наявності й одного юридичного факту.

Однак у реальній дійсності частіше маємо справу з комплексом фактів, серед яких розрізняють:

])

групу юридичних фактів (декілька фактичних обставин, кожна

з яких викликає або може викликати один і той же наслідок);

2)

юридичну (фактичну) сукупність (система юридичних фактів,

пов'язаних між собою таким чином, що правові наслідки настають лише за наявності усіх елементів цієї сукупності).

Як правило, група юридичних фактів закріплюється в одній нормі і являє собою явища одного порядку. Наприклад, ст. ст.

229-23]

ЦК передбачають, що правочин може бути визнаний недійсним, якщо його здійснено під впливом помилки, обману, насильства тощо. у цьому випадку маємо групу юридичних фактів, кожен з яких окремо тягне визнання правочину недійсним.

Юридична (фактична) сукупність містить взаємопов'язані еле­ менти, які окремо можуть взагалі не мати правового значення або породжувати не ті наслідки , настання яких бажали суб'єкти права. Наприклад, для виникнення

права користування житловим

приміщенням у будинках державного або громадського фонду необхідна наявність юридичної сукупності: рішення про надання житла, видача ордера, укладення договору найму житлового при­

міщення. Окремо зазначені обставини не породжують правовідносин користування житлом,

а

є лише

етапом

на

шляху до їхнього

виникнення .

Особливе місце займають так звані юридичні стани , тобто об­ ставини, що характеризуються відносною стабільністю і тривалістю терміну існування, протягом яких вони можуть неодноразово (у поєднанні з іншими фактами) спричиняти певні юридичні н аслідки.

Це , наприклад, перебування у шлюбі, народження фізичної особи, усиновлення, встановлення опіки тощо.

Стаття

49

ЦК визначає акти цивільного стану як події та дії, котрі

нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, зміню­ ють, доповнюють або припиняють й можливість бути суб ' єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народ­

ження фізичної особи, встановлення й походження, набуття грома­ дянства , вихід з громадянства та його втрата, досягнення відпо­ відного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розір­ вання шлюбу , усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо . Деякі з актів цивільного стану підлягають державній реєстрац ії : на­ родження фізичної особи та й походження , гром адянство, шлюб , розірвання шлюбу , зміна імені, смерть.

Завершуючи загальну характеристику юридичних фактів у шшіль­ них правовідносинах, слід звернути увагу на принципово важливе

положення ЦК, закріплене у ст.

]],

згідно з яким цивільні права та

обов'язки можуть виникати як з дій, що передбачені актами цивіль-

106

IIОГО законодавства , так і внаслідОК ДlИ , шо не передбачені ЦИМИ ; Іктами , але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки . Ц е лоложення розвинене у ч.

2 ст. 11

ЦК, де підкреслюється відсут­

ність 13ичерпного переліку підстав виникнення цивільних

прав і

обов'язків і наголошується, шо останні 13иникають не тільки за ІІРЯМО вказаних обста13ИН , але з і нши х юридичних фактів. Таке рішення с характерним для приваТНОI ·О права і має основою

ІІРИНЦИП: "Дозволено

5.2.

13CC,

шо не забороне но законом" .

КlJ.асифікація юридичних фактів

Акти цинільно[·о законодавства України не містнть чіткої класи­

фікацїі юридичних фактів за тими 'ІИ іншими ознаками . Не вказані в них і критерії дли таких класифікацій. Натомість ч .

2

ст.

1I

чинного ЦК містить в цілому достатньо

традиційний приблизний перелік юридичних фактів, подібний до 101'0, ШО був наведений свого часу у ст .

4

ЦК

1963

р.

Разом із тим, акценти дешо змішені і наголошується на тому,

шо підставами виникнення Іlивільних прав та обов 'нз ків, насампе­ рел, є :

І ) договори та інші правочини;

2)

створенни літе ратурних, художніх творів, винаходів та інших

ре : \ультатін інтелектуальної , твор'IОЇ діильності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти. При цьому ПОЮІТТЯ " інші юридичні факти" охоплює такі рі зн і

4)

категорії як правомірні дії (оголошення конкурсу,

рнтування,

ведення чужих справ тошо), неправомірні дії (безпідставне збага­ чення, створення небезпеки тошо). Тому слі д мати на увазі, шо

перелік підстав rmникнсння цивільних пр ав і обов'язків є лише орієнтовним і доповнюється конкретними нормами ЦК . Крім то го, підставами виникнення цивільних пра в і обов'язків можуть бути юридичні факти, котрі взагалі не згад ані у ЦК. Разом із тим, у теорії цивільного права класифікації юридич­ них фактіu можливі за різними підст авами.

І. Залежно від характеру наслідків, вони можуть бути поділені на: І) такі, що встановлюють право. З ЇХ існуванннм пов'нзане ви­ lІикненнн правовідносин;

2)

такі, що змішоють право. Нанвність цих фактів тягне зміну

правовідносин, шо вже існують;

3) такі, що припиllяють або прuзу"иllяють Ilраво. Це такі обставини, нанвність яких тнг не припиненн я або призупинення правовідносин, що Гlже існують;

4) такі, що llереUlКоджають 8UНUКIlенню або траНСфОРJlfat(ії права. Це обставини,

нанвність нких зумовлює правову неможливість

виникненнн , зміни, припиненн н тошо правовідносин. Наприклад ,

неді єзда тність фізичної особи є перешкодою длн виникнення у неї цивільних прав і обов'язків внаслідок й власних дій;

107

5)

такі, що поновлюють право. До них належать обставини, наяв­

ність яких тягне поновлення цивільних прав, шо існували раніше. Напри клад, у разі по яв и особи , оголошеної померлою, суд скасовує

відповідне рішення, і фізична особа може зажадати від інших осіб повернення майна, що належ ить ЇЙ (ст .

48

ЦК). У цьом у випадку

поновлення права власності пов'яза не з двома обставинами: І) по­ явою особи, оголошеної померлою ; 2) скасування судом ріш е ння про оголошення особи померлою.

2.

За.lежно від наявності та характеру вольового елемента (слід зазна­

чити, що саме ця класифікація є найбільщ популярною у цивіліс­ тиці) розрізняють, насамперед, дві великі групи юридичних фактів:

1) 2)

дії

-

події

обставини, що залежать в ід волі людини;

-

обставини, які виникають та існують незалежно від

волі людини і не підконтрольні ЇЙ. Вони мають юридичне значен­

ня у випадках, кол и вказані у актах цивільного законодавства або договорі як такі, що породжують цивільно-правові наслідки . До подій належат ь, наприклад, явища природ ного (повінь, землетрус. буревій тощо) або соціального (війн а, страйк тощо) характеру. у свою чергу, дії поді,lЯЮТЬСЯ на:

а) правомірні, тобто такі , що не суперечать нормам права , дозво­ лені або прямо не заборонен і норм ами права (різноманітні право­

чини, ЮРИДИ'lні вч инки тощо); б) неправомірні (правопорушення, делікти). Зокрема, деліктами

є завдання м айнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі . Такі дії тягнуть виникнення зобов'язань внаслідок за под іяння щкоди, змістом яких право потерпілого (кредитора) н а відшкоду ­ вання завданої йому шкоди і обов'язок особи, яка завдала шкоду, відшкодувати її (глава

82

ЦК) .

Неправом ірні дії (правопорушення, дел ікти) як юридичний факт циві льного пр ава ха рактерні тим, шо можуть бути тільки такими, що створюють правовідносини, у деяких випадках

-

т акими, що

змінюють їх , або такими , що перещкоджають виникненню право­ відносин , але ніколи не бувають такими , що припиняють правовід­ носини або такими, що поновлюють пр ава і обов'язки .

Правомірні дії можуть бути поділені на :

• юридичні • юридичні

акти; вчинки.

Юридичні акти

-

характеризуються здійсненням дій, що спе­

ціально спрямовані на встановлення, зміну , припинення тощо ци­

вільних прав і обов 'язк ів.

Залежно від характеристики суб'єктів, що вчиняють дії, юридичні акти можуть бути поділені на : а) акти с уб ' єктів приватного пр ава (правочини). Правочин (різновидом якого є договори) - основний вид право­ мірних дій суб'єктів приватного права . ПравОЧllН

-

це волевиявлення

особи , безпосередньо спрямоване на виникнення , припин ення , по­ новлення, трансформацію тощо цивільних прав і обов'язків;

108

б) акти суб'єктів публічного права (акти цивільного законо­ j(;шства , адміністративні акти, судові акти

-

рішення, постанови,

ухвали тощо).

Актами цивільного законодавства є нормативні акти, зазначені у ст.

4

ЦК. Прикладом такого юридичного факту можуть бути поло­

ження ст.

1220

ЦК, якими передбачено, що смерть спадкодавця

IlОрОДЖУЄ спадкові правовідносини.

Власне, у цьому випадку має

місце сукупність юридичних фактів: цивільно-правова норма (акт цивільного законодавства) і смерть особи.

Але вирішальним

юридичним фактом можна визнати положення акту цивільного за­ конодавств а.

Специфічним видом правомірних дій, що породжують цивільні права і обов'язки є адміністративні акти (акти управління), які ви­ лаються або приймаються органами влади або місцевого самовря­

дування, котрі тут діють як суб'єкти публічного, а не приватного права. Акт управління породжує адміністратив ні правовідносини між органом, що видав акт, і особами, яким цей акт адресований. Цивільні

відносини, засновані на цьому акті, складаються між

особами, котрим цей акт адресований. Так , розпорядження відпо­

відного державного органу про передачу державного майна іншій організації породжує цивільні правовідносини між організаціями. Наприклад, рішення про реорганізацію державного органу викликає цивільно-правові наслідки (передачу, розділення майна органу, що ліквідується) на основі адміністративного акту без договору. у випадках , встановлених актами цивільного законодавства,

цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Прикладом такого ЮРИДИLfНОГО факту може бути рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою (ст.

43

ЦК), оголошення й

померлою (ст . 46 ЦК) тощо . Рішення суду може бути правовста­ новлюючим (визнання пр ава власності за особою) , правоприпиня­ ючим (визнання правочину недійсним), правозмінюючим (рішення про примусовий обмін житлового приміщення), правозабороняючим (рішення про визнання особи недієздатною), право поновлюючим (скасування рішення про визнання особи недієздатною) . Юридичні вчинки

-

це дії, що спеціально не спрямовані на вста­

новлення юридичних наслідків, але породжують їх внаслідок при­ пису закону.

Характеризуючи юридичні вчинки, необхідно мати на увазі, що вони можуть бути диференційовані залежно від наявності в них вольового

елемента.

Так, в деяких випадках наявність волі суб'єкта (а, отже, і наяв­

ність у нього дієздатності) абсолютно не має значення (наприклад, виявлення скарбу породжує правові наслідки, навіть якщо він був знаЙдений недієздатним або малолітнім) . У інших випадках виник­

нення або зміна правовідносин залежить від дієздатності особи (наприклад, для виникнення зобов'язань з ведення справ без дору­ Lfення необхідно, щоб особа, яка веде справи, була дієздатною).

109

У той же час дії, вчинені без доручення, не є праlIOЧИНО~I, ос­ кільки, як прави ло, не спрямовані спеціально ІІа встановлення

цивільних правовідносин. Їх мета -

надати послугу , захистити

інтереси відсутнього господаря майна . Таким чином , хоча воле­ виявлення особи, яка веде чужі справи, має місце , але спрямоване воно не на встановлення цивільних правовідносин.

Ці правов і дносини можуть ниникати як з вол і сторін (у разі схвалення господарем майна діяльності в його інтересах зас тосо­

вуються прави ла про договір доручення), так і

не залеж но від Їх

бажання (обов ' язок відшкодувати збитки, завдані втручанням у чужі справи, тошо).

З урахуванням вказаних відмінностей у характеристиці юридич­ них вчинків Їх можна поділити на : вЧUIІКU вольові (цілесnря.мовані) , які відображають волю того ,

-

хто Їх вчинив, хоча й не обов'язково спрямовану на встановлення , зміну правовідносин; невольові вчU//ки, на наявність яких воля того , хто Їх вчинив ,

-

взагалі не впливає. Наприклад, вольовими юридичними вчинками , які породжують цивільно-правові наслідки незалежно від наміру особи створити своїми діями цивільні права і обо13'ЯЗКИ, Є створеннн літературних , художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної,

творчої діяльності.

При цьому відкриття , вина ход и, проми слові

з разки тощо набувають зна'Іення підстав виникнення цивільних

прав і обов'язків за умови їх належного оформлення у віДПОflідних органах. Створення Т130рів науки, літератури, мистецтва , породжує цивільні пр авон ідносини вже внаслідок Їхнього існуваНЮI і надання доступної для сприйняття форми. У вчин е нні додаткових дій з офор­ млення вка за них творів з метою надання Їм

правового ЗШІЧСІІНЯ

(легітимації) тут потреби немає .

Додаткова література: І. ДШlиЛll// В. и. , Реутов С И. Юридические факты
п советском - Свердловск , 1989. 2. Исаков В.Б. Юридические факты
в советском J1paBe. - М.,

семейном праве.

1984. 3.

Иоффе О. С Правоотношение по советскому гражданскому / / в кн .: Иоффе О . с. И зб ранньrе ТРУДЬІ по гражданскому

праву пр аву .

4.

-

М.,

2000. -

С.

508-695.

Красавчuков О.А. Юридические факты
11 советском граждан­

ском праве .

-

М.,

1958.

Советское гражданское право: суб'ьекты
гражданского права под ред . сн. Братуся. - М., 1984.

5.

/

6. Халфultа Р.О. Обшее учение опра воотношении. - М., 1974. 7. ХаритО/ІОва 0.1. До питання про класифікаuію правових відно­ син / / Н аук овий flісник Чернівецького університету: Збірник н аук. праць. - Вип. 125: Правознавство. - Чернівuі, 2001. - С. 13-16. 110

8. Харитонова 0 . /. Структура правового відношення з погляду JLихотомїі: приватне право публічне право / / Наукові праці Одеської національної юридичної академії . - Т . 2.- Одеса. С. 61-70. 9. Харитонова О./. Адміністративно-правові відносини (пробле­ ми теорії). Монографія. - Одеса, 2004 (324 с.). 10. Харитонова О./., XapumOJloe С. о . Приватне і публічне право та деякі аспекти теорії правові дносин // Проблеми законності: Рес­ публіканський міжвідомчий наук. збірник. Вип. 53. - Харків, С.

2002. -

142-149.

[лава

7

Фізичні особи як суб'єкти цивільного права § § § § § § § §

1. 2. 3. 4.

s.

6. 7. 8.

Загальні положення про фізичну особу. Правоздатність фізичних осіб . Зміст (обсяг) правоздатності фізичної особи . Ім 'я фізичної особи. Місце проживання фізичної особи. Поняття та елементи дієздатності фізичної особи. Диференціація дієздатності фізичної особи .

Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання [і не­

дієздатною.

§ 9. 11

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення

померлою.

§ ] о. § 11 . § 12.

Акти цивільного стану.

Фізична особа як підприємець . Опіка та піклування.

§ 1.

Загальні положення про фізичну особу

у радянському цивільному праві термін "фізичн а особа" не ви­ користовувався, оскільки ця категорія вважалася суто "буржуазною" і піддавалася відповідній критиці . Н атомість у цивільному законо­

давстві колишнього СРСР та республік, що входили до його складу, використовувалося поняття "громадянин", котре розглядалося як таке, що більще відповідає с. уті відносин у цій галузі у соціалістич­ ному суспільстві І.

Одн ак після зменщення напруги ідеологічної боротьби ставлен­ ня до

циuілістичної термінології змінилося, що і зумовило повернення до категорії "фі зична особа", яка вживається в усіх євро ­ пейських пр авов их системах.

[ Див .,

наприклад· Советское гражданское право.

-

ч.

1. -

к.,

1977. -

С.

73.

ІІІ

у зв'язку з цим слід підкреслити, що йдеться не просто про з міну терміна, а про формування нового підходу. Якщо раніше в центрі уваги знаходилася характеристика людини як громадянина, і тим

самим підкреслювалося значення й взаємин з державою , тепер увага загострюється на цінності і правовому статусі людини у приватно­ правових (цивільно-правових) відносинах.

24).

Згідно з ЦК фізична особа ник цивільних відносин (ст.

це людина, що виступає як учас­

Поняття "фізичн а особа" і "людина" вза є мопов'язані, але не тотожні. Фізична особа - це завжди і тільки людина. Проте людин а може бути , а може і не бути учасником цивільних відносин . Крім того, людина може розглядатися як суб'єкт права , а може бути пред­

метом наукового дослідження або розглядатися як об 'є кт впливу у іншій системі суспільних зв'язків. Отже поняття фізичної особи у цивілістиці може не співпадати з поняттям людини, як істоти біологічної : іноді ці поняття тотожні, а іноді

-

поняття "фізична особа" вужче з а поняття "людин а ".

§ 2.

Правоздатність фізичних осіб

Пр а во здатність фі з ичної особи

-

це здатність людини мати

цивільні права і обов'нзки.

Uивільна правоздатність є необхідною передумовою виникнення цивільних прав та обов ' язків. Отже, правоздатність це лише загальна, абстрактна можливість мати права чи обов ' я з ки . Натомість конкретні права й обов'язки виникають з підстав , передба'fених законом - юридичних фактів. Тому за рівної правоздатності всіх людей конкретні цивільні права фізи'fНОЇ особи різняться залежно від іі віку, майнового становища , стану здоров'я тощо .

Згідно зі ст . 26 ЦК усі фізичні особи є рівними у здатності мати особисті немайнові та майнові цивільні права та обов ' язки , які вста­ новлені Конституцією та цим Кодексом , а так само інші цивільні права,

якщо

вони

не

суспільства. Відповідно до СТ . ст.

супере'fать

21-24

закону

та

моральним

З:lсадам

Конституції цивільна правоздатність

(рунтується на принципах рівноправності і соціальної справедли­

вості. Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соці ал ьної, расової, національної , мовної чи релігійної приналежності . Певні обмеження правоздатності іноземних грома­

дян і осіб без громадянства встановлюються законом з метою забез­ печення державної безпеки або як міра-відповідь для громадян тих

держав, котрі встановили обмеження для українців. За загальним правилом правоздатність не залежить також від віку , стану здоров ' я, можливості здійснення прав і обов'язків, життєздатності люд ини .

Отже, характерними ознаками правоздатності є:

-

їі рівність для всіх фізичних осіб;

-

невід'fужуваність їі на користь інших фізичних осіб;

112

неможливість й обмеження ак та ми суб' єкт ів приватного чи

суб'єкт ів публі чного права окрім в ип ад ків , прямо вста новлених законо м;

-

існування як природної невід'ємної властивості фізичної

особ и .

Правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиня ється у момент її смерті (ст.

25

ЦК) .

За усієї, здавал ося б, "ПРОЗ0ро ст і " цього положення, при визн а ­ ченні поч атку і кінця цивільної пр авоздатності ниникає низка дис­ кусійних питань.

Так ,

потр е бує додаткового тлумачення положення ч.

2

ст.

25

ЦК про те, що у випадках, встановлених законом, охороняються інт е реси за чатої, але ще не народж е ної дитини. Зокрема, виникає питання, чи може тут йтися про право здатність дитини, яка ще не

народилася ? Про необхідність пошуку відповіді на це питання свід­ чить і та обставина, що ст .

1222

ЦК серед спадкоємців називає осіб,

"які були за ч а ті за життя спад кода вuя і народже ні живими після в ідкриття спадщини".

для того , щоб у сунути видимість колізії нанедених н о рм, до ­ цільно про вес ти ро зм ежування понять "правоздатність" і "о хорона прав фі з ичної особи". Тоді все стає н а свої місця: правоздат ність виникає тільки з моменту н ароджен н я. До моменту можливого н а родж е ння

д итини,

зачатої за життя

с п адкода вця,

що

помер

(постума), зако н перед бача є лише охорону прав та кої дитини. Саме

у такому сенсі і сформульов ане з гада н е вище прав ило ст.

25

ЦК.

Народження живої д итини визн ачаєт ься медичними показниками за певними ознаками (вага, здатність до самостійного дихання тощо). Проте не вимагається, щоб д итина була народжена життє­ здатною. Якщо вона прожила хо ч а б деяк ий час , то вона визна­ ється суб'єктом прав а. Це має значе ння , зокрема, для спадкових правонід носин , оскільки у цьом у випадку така дитина може успад­

кувати майно і, у СІЮЮ ч е ргу , після н еї можливе спадкування за

законом (ст . ст.

1222, 1258 , 1268

тощо ЦК) .

Існують також суперечки щодо з н аче нн я для припинення право ­ здатності рішення суду про визнання фі з ичної особи померлою. Оскільки ст.

47

ЦК вка.зує , що правові наслідки оголошення

фізичної особи померлою прирі в нюються до правових наслідків , які настають у разі смерті, виника є питання, чи припиняється у

цьому випадку правоздатність? Треба виход ити з того , що оголошення фізичної особи пом е рлою не припиня є їі пра во зда тності , а лише СТl\Орює пр ез умпцію їі смерті

у місці прожив а ння фізи
25

ЦК, де

згадує ться лише смерть як підстава припинення правоздатності фізичної особи.

113

Отже, визнання фізичної особи померлою у місці й проживання не позбuвляє ЛЮДИНУ можливості, якщо вона жива, бути учасни­ ком цивільних відносин у тому місці, де вона реально після цього знuходиться .

§

З . Зміст (обсяг) правоздатності фізичної особи

Згідно з і ст.

26

ЦК фізична особа м ає усі особисті немайнові

права , встановлені Конституцією та ЦК, а також здатна мати усі

майнові права, встановлені ЦК та іншими законами . Крім того, фізична особа може мати будь-які інші цивільні права, не передба­ чені законодавством, якщо вони не суперечать законам та мораль­ ним за садам суспільства.

Отже обсяг прав , які складають зміст цивільної прапоздатності,

законодавством не обмежений . Фізична особа може мати практич­ но будь-які права. Обмеження існує лише одне : Jюлодіння ними м ає не суперечити зако ну та моральним засадам суспільства.

Таким чином , зміст цивільної правоздатності фіЗИ<JНИХ осіб скла­ дає у сукупності снстему їхніх соціальних, економічних, культурних

та інших прав , визначених і гарантов аних Конституцією ,

ЦК,

іншими актами зако нодавства . При цьому враховуються права , за ­

безпечені міжнародними актами, зокрема, Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основополож­ них свобод,

права

1966

Міжнародним пактом про громадянські і політичні

р., Конвенцією про права дитини

1989

р.

Слід зазначити, що ЦК істотно розширив правоздатність фізич­

них осіб, визначивши "сі обсяг відповідно до основного принципу приватного прав а: "ДОЗlюлено все, що не заборонене законом".

На забезпечення реалізації цього принципу спрямоване правило ст.

27

ЦК, згідно з нким правочини, котрі обмежують можливість

фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемними, а правовий акт органу державної влади,

органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого само­ врядування, Їхніх посадових і службових осіб , що обмежує можли­ вість мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є незаконним. uипу є

Проuесуальною гарантією дотримання цього прин­

позовний порядок оскарження незаконних рішень, дій,

бездіяльності зазначе них органів, врегульований нормами Кодексу адміністрати вно го судочинства (КАС) України, що набув чинності

1

вересня

2005

р.

Згідно з і СТ.ст.

24, 64

Конституції права людини і громад}!нина

не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Консти­ туцією.

У вст ановле них законом випадках і тільки за рішенням суду

фізична особа може бути обмежена у здатності мати деякі права. До таких обмежень, зокрема, належать заходи кримінального пока-

114

Р:11111>1. Так, ст.

5І

Кримінального кодексу (КК) України п ере дбача є

1 ' ~1K i заходи , як а решт, обмеження волі, позба влення волі на п ев1111И строк і довічно, позбавлення права займа ти певні посади чи !а йматися пе в ноЮ ді яльністю тощо.

§ 4.

Ім'я фіЗlІчноі особи

При ре алі за llії пр а воздатності, набутгі і захисті суб'єктивних пр ав істотне зн ачення м ас: іМ'}1 фізичної особи, під яким вона набув ас: прав та об ов'юкін і зд іиснюс: їх, а також місне прожи ваннн фі з ичної о соби.

Н а прикл ад, міСllе ПРОЖl1ваНШІ враховус:тьсн при ви з нанні

особи б езвісно відсутньою, ОП)JJошснні й померло ю, ви з наченні місця ро з глнду ПО ЗОВ У тощо.

Право на ім'я належить до особистих ненідчужуваних I1р ав гро­

мадян. Статтн

28

ЦК персдбачас:, що фізична особа набувас: прав та

обов'я з ків і зд ійсню є Їх під своїм ім'ям, нке надається ЇЙ відповідно до за кону. Ра зо м з тим, при :щійсненні окремих цивільних пран

фізичн а особа мо же використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти бе з заЗJlLl ч еннн імені. Наприклад, автори творів науки, літера­ тури , мистецтв а і сумі жних прав можуть використовувати для інди­ віду алізаllії пс е вдонім , що не повторює ім'я іншої особи.

Відповідно до Конвенції про права дитини дитина здобуває право н а ім'н з мом е нту нар одження. [м'н фі З И'IНОЇ особи , яка с громадянином України, складас:ться і з прі зв ища , власного імені та по батькові , якщо інше не виплива є із закону або звичаю наuіональної меншини, до якої І!она нале­ жить. Саме

ui

ознаки індиві дуал і зують фі З И'IНУ особу , як у часника

шші льних відносин.

Згідно зі СТ.СТ.

145-148

С ім ейно го кодексу (СК) України ім'я

Д I1ТИНИ обиrа ється за згод()ю батьків , по- ба тько в і дається за іменем батька , якщо інше не пер едбаче но зако н ам и України чи не

rpYli-

тується на національних звичаях. Прі Зl!и ще д итини uизначастьсн за прізвищем б;пьків, а коли НОIlИ мають рі з ні прі з вища

-

за згодою

між ними. Спори між батька м и з приводу і мен і чи прізвища ДИТИНI1 пирішуєп,ся органами опі к и і піклуu ання. Якщо д итин а народ иласн у батькіu, }Ікі не перебувають у З:l­

реЄСТРОl!аному шлюбі , і батько д итини J-l е uстаноuлений у визначе­ ному за к оном JlОРЯДКУ, ім 'я д итині ла ється за вказівкою матері, по батькові - за ім ен ем особи , за пис а ної у сві д оцтві про народження д итини як їі батько, а прі з вище

І м'я ,

-

за прі з вищем матері.

по батькові і прі з вищ е ре єструються в органах РАЦ С

(ст. 144 СК). Фі з ична особа має право змінити ім ' я у разі укладеннн шлюб у, ро з ірвання шлюбу, ви з нання но го недійсним, усиновленют, вста­

новлення батькі13сша (ст.ст. 35 , 45 , 46 , 113, 231 СК). Крім того , фізична особа , як ій виповнилося 16 років , може з мінити своє прі з нище та ім'я за нл асним бажанням . Особа, що дося гла

14

років , може зробити ие з і згоди батьків або того з них, з

115

ким вона проживає , або піклувальника , але за умови, шо це відпо­

відає 'й інтересам.

Порядок зміни прізвиша , імені і по батькові

громадян України визначається Указом Президента України від грудня

1991

р.

N> 23

31

"Про порядок переміни громадянами прізвиш,

імен та по батькові" і Положе нням про порядок розгляду клопотань про перемін у громадянами України прізвищ, імен, по батькові",

затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від ня

1993

р.

27

берез­

N! 233.

До досягнення дитиною 16-річного віку органи опіки і піклу­ вання за спільною заявою батьків мають право, враХОВУЮ
батьків. Таке прохання може бути викликане невдалим сполученням імені і по батькові, бажанням врахувати національні традиції тошо. Після досягнення дитиною 7-річного віку на таку зміну імені та прізвиша необхідна й згода . При роздільному проживанні батьків той з них, з ким дитина проживає постійно, має право клопотатися про надання дитині його прізвиша. Питання вирішується органа­ ми опіки і пікл ува ння , виходячи з інтересів дитини і з 'й згоди, якщо вона досягла 7-річного віку .

При зміні імені відповідні зміни вносяться до аКТОIІОГО запису про народження та інших документів. Паспорт підлягає заміні. Усі цивільні права й обов'язки, набуті фізичною особою з колишнім ім'ям, зберігають чинність. Ра зом з тим, про зміну імені фізична

особа має повідомити своїх кредиторів та боржників . Цивільне зако­ нодавство не передбачає спеціальних санкцій за невиконання цього інформ а ційного обов'язку. Однак його невиконання може розгляда­ тися як зловживання цивільним правом, а, відтак, тягнути насл ідки,

встановлені ст.ст.

§ 5.

13, 15-23

ЦК.

Місце проживання фізичної особи

Місце проживання має істотне значення для здійснення і захис­

ту прав фізичної особи, забезпечення стабільності цивільних від­ носин. Так, місце проживання боржника або кредитора може мати значення для встановлення місця виконання зобов'язань, якщо

ІІОНО не передбачено законом чи договором (ст.

відкриття спадшини (ст.

1221

532

ЦК) , місця

ЦК), дЛЯ визнання особи безвісно

відсутн ьою і оголошення їі померлою (ст.ст.

43, 46

ЦК).

Тому ст. 29 ЦК спеціально присвячена цьому питанню . Згідно з цією нормою місце м прожи вання фізичної особи є житловий буди­ нок, квартира, інше приміщення , придатне для проживання в ньому

(гуртожиток, готель тошо), у відповідному населеному пункті , в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Слід зазначити, що ця норма ЦК (рунтується на положенні ст.

33

Конституції, згідно з якою кожний, хто законно знаходиться

на території України, має право вільно пересуватися, обирати місце перебування і проживання.

116

Стаття

33

Конституції розрізняє місце перебування громадяни­

ІІ а і місце його проживання .

Місце перебування фізичної особи

це те місце, де вона знахо­

-

л.иться тимчасово (готель, санаторій, притулок тощо) .

Місце проживання фізичної особи

-

це місце, де громадянин

постійно чи переважно про живає (як власник будинку чи квартири; як наймач чи підн аймач житла; як член сім'ї власника, наймача тощо або на інщій підставі, встановленій законодавством, у будинку­ інтернаті для інвалідів, громадян похилого віку тощо).

Фізична особа може проживати постійно у якомусь одному місці. Але вона може мати кілька місць проживання ('І. 6 ст . 29 ЦК). У таком у випадку пра вове значе ння має I1стаНОl1лення тієї обставини, у якому з цих місць про живання вона вчинила юридично значиму

дію (склала заповіт, уклала договір тощо), щодо наслідків якої виник спір .

3 метою забезпечення умов для стабільності цивільни х відносин та виконання фізичними особами обов'язків щодо інших суб'єктів права, встановлена їхня реєстрація за місцем проживання і за місцем тимчасового перебування.

Реєстрацію фізичних осіб за місцем проживанн я і за місцем тим­ часового перебування слід відрізняти від прописки . Якщо прописка грунтувалася на так званій "дозвільній системі" і мала за мету певні обмеження вибору місця проживання , переміщення громадян тощо, то призначення реєстрації

-

фіксувати знаходження фіЗИ'lНОЇ

особи у вільно обраному нею місці проживання чи перебування. Оскільки нормативні акти про прописку є такими, що супере­ чать Конституції, громадяни, прописані за місцем проживання, вва­

жаютьс я такими, що пройшли реєстрацію. Відмова у реєстрації (яка не ма є конститутивного значення, але з берігає значення доказу при встановл е нні місця проживан ня) може бути оскаржена у судо­ вому порядку.

Можливість обрання місця проживання залежить від віку та стану психічного здоро в'я фізичної особи. Самостійно реалізувати це право може фізична особ а, яка досягла

14

років, за винятком обмежень,

які встановлюються законом (ч . 2 ст. 29 ЦК). Спостерігаються п ев ні розбіжності у підходах до вирішення цього питання у ЦК та СК, який взагал і не передбачає можливості роз­ дільного проживання неповнолітніх з Їхніми батьками, усиновлюва­ чами, опікунами. Проте перевагу мають норми ЦК як головного закону, шо визначає ци вільний статус фізичної особи.

Місцем проживання фізичної особи у віці від

10 до 14 років

визна­

ється місце проживання й батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчаль­ ного закладу чи закладу охорони здоров'я тощо,

в якому вона

про живає, якщо інше місце про живання не встановлено за згодою

між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або органі­ зацією, яка виконує щодо неї функції опікуна . У разі спору місце

1] 7

п рожива ЮIН фізич ної ос06и у ніllі ві д

10

до

14

ро к і в ВИJначаєть ся

ор ганом оп і ки та ІJіклуванн н а60 суд ом. Батьки, шо проживаю ть р оздільн о, визна чають, з ким і з них 6уде проживати д и ти н а, шляхо м угоди мі ж Н ИМИ. У випадку спору нін вирішується СУДОМ, виходяч и

з інтер есів та з урахуванням ду м ки д ітей (ст.

161

СК) .

Мі сцем Il ро живання фі з и чної ое0 6и, яка не д осягла І О років, є місце прожив ання її 6ать ків (УС l1 новлювачів) а6 0 одного з них, з ким вона пр оживає, опі куна а60 м ісцезнаходже ння навчального закл аду LІИ з акладу охорони здоров'я, в якому вон а проживає. М ісце м проживання нед і єзда т но ї ос06и є міс ие проживання її

оп ікуна аб о місцезнаход жен н я в і д п ов ідної органі заlliJ', яка в и кону є щ одо неї функції опікуна.

§ 6.

ПО НЯТТ Я та еле м е нти дієздатн ост і

ф і з ич но ї о соби Ддя того, щ06 мати можливість са мостійно ст ворювати для себе u ив іл.ьні права і обо\3'язки, ф і З И L Ш:1 о соба має б ути не лише лраво ­ зд атною, але й діє зд атною . у най6ільш просто м у вигляді д і єздатність я к правова категорія

може 6ути ви з наче н а 5І К зда т н і сть ос06 и своїми ді нм и набувати права і створювати обов'я з к и . Вона може б ути ви зн ачеll:1 й і накше - нк здатність особи ВЧИНЯТИ д ії з п равов ими н аслідками . У кожному разі наголошу єт ься н а тому, що д і єздат на особа сама для ссбе своїми власни ми д і ями набува є права і обов' яз ки , у рс зультат і власних д ій стає учасником правовідносин.

Дієздаmuісmь фізичuої особи

-

це її здат ні с ть с в о'іми власним и

діями набувати для себе цивільних прав і са мост ій н о ї х зд і йс н ю вати , а також здатність своїми діями

с творюва ти для

себе

ци в і ль ні

обов'язки, самостійно Їх викон уват и та нести від п о відаль ні ст ь у разі їх невиконання (ст.

30

ЦК) .

Наведене визначен ня д і єздатнос ті фізичної особи достатнь о повно характери зує цю правову кате горію. Разом з тим, воно не містить в каз і вок на особливості ді єзд атності саме фіЗИL!!ІОЇ особи,

не за знача є ті риси, котр і в ід р ізняють 'й від тлумачення дієздатності Ю Р ИДИЧ ІІ ОЇ особи (котра , однак, з гідн о із концепцією ЦК, не спів­ падає з по н яттям д і єздат н ост і ф і зичн ої особи

-

див. ст.

92

ЦК).

Елементами змісту дієз датності ф ізuчної особи є: І ) можлив і с т ь с а м остійно г о вч инення правочинів (пра во ­ чиноздат н і ст ь); 2) м ожливість нести самост і йну майнову відповідальніст ь (де ­ л і к т оздатн і сть);

3)

можлив і сть складат и запов іт та бути спадкоємцем (теста ­

м ентозда т н і сть);

4) мо жлив і сть обирати соб і предс тавника та самому ви ступат и як представни к (трансдієздатн і Сть);

5) можливі сть з айматися п і дпри є мницькою діяльністю ( бізнес ­ дієздатність). Доці льн і сть виокремле ння такого елементу д і єздат -

118

ності зумовлена тим, що цей елемент загального поняття дієздат­

lІості не обмежується лише загальним правом uчиняти правочини, але й

пов'язаний із вчиненням дій щодо державної реєстрації

І 'ромадянина як підприємця, з одного боку , регулюванням діяль­

ності фізичних осіб

-

підприємців правил ами нормативно-право­

вих актів, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб

(ст. ст.

50-54

ЦК) з іншого.

Н а п ерший погляд, виокремлення окремих ел ементів дієздат­ ності не має практичного значення, а швидше знаходиться у пло­

щині теоретичних дискусій. Проте, це враження хибне.

ЦК, даючи у ст. ЗО загальне визначення дієздатності, разом з тим у подальших нормах диференційовано підходить до виникнення

окремих елементів дієздатності. Так, якщо пр авочиноздатн ість виникає у особи, що досягла

14

років (за умови , що б
новлювачі чи піклувальники не заперечують проти правочину

ст.СТ. З2,

221, 222),

-

то виникнення деліктоздатності ЦК пов 'язує з

наявністю додаткових умов (зокрема, з наявністю майна, достат­ нього для відшкодування

-

ст. ЗЗ). Якщо часткова правочиноздат­

ність є навіть у особи, яка не досягла дієздатність, як випливає зі ст .

242

14

років (ст . ЗІ) , то транс­

ЦК , настає лише з досягненням

повноліття. Хоча заповіт є одностороннім правочином, але право на заповіт (тестаментоздатність) виникає лише у осіб з повною ци­

в ільною дієздатністю і до того ж (на відміну від інших правочинів) не може реалізовуватися через представника (ст.

12З4 ЦК). Така

сама вимо га щодо повної дієздатності як загальне правило uисунута

13

ст.

50

ЦК щодо фізичної особи, яка хотіла б займатися підпри є м­

ницькою діяльністю. Виняток з цього праuила 13становлений ст . З5

ЦК, але й тут є особливість норм ЦК вік

- 16 pOKi13.

-

віковою межею є "нетиповий" для

Тому слід визнати , що розрізняння 13каза­

них елементів дієздатності є доцільним і з практичної точки зору,

оскільки дає змо гу диференційовано підходити (шо робить і ЦЮ до uизначення вимог стосовно надання особі того чи іншого виду (еле­ менту) дієздатності.

§ 7.

Диференціація дієздатності Фізичної особи

Н а відміну в ід правоздатності дієздатність пов'язана зі ЗДJИ­ сненням громадянином вольових дій, що припускає досягнення

певного рівня психічної зрілості. Критеріями є вік, а також стан психічного здоров 'я. З урахуванням цих критеріїв можна виокремити декілька видів

дієздатності фізичних осіб:

1) 2)

повну дієздатність;

часткову дієздатність;

З) неповну дієздатність. Повна дієздатність визнається за по внолітніми

особами, тобто тими, хто досяг

18

фізичними

років (ст . З4 ЦК) .

119

B" ; I ' la llll~1 ві"овий ценз може бути з ниженим у дв ох ви пад ка х:

а) Р\: Lст рація шлюбу особ ою, шо не досягл а

18

років (ч.

2

ст .

34

ЦК) ; б) надання повної цивільно)' дієздатно сті за рішенн ям орга ну опіки та піклування неповн олітній особі (ст.

35

ЦК).

Шлю бн ий вік встановл ений для чолові ків 18 і жінок - 17 років (ст. 22 СК). Стаття 23 С К допускає також за вин я ткових об ­ ставин м о жливість реєстрації шлюбу особ ами до досягн ення ними 14 років. На з ниження шлюбного н іку з года батьків чи інши х за конних

пред ставників не потрібна, але їхн я думка при цьому вр аховується. Р еєст рація шлюбу осіб, яким був з нижений шлюбний ві к, здійсню­ ється в загальному порядку.

Післ я реєстрації шлюбу неповнолітні фізичні особи набувають ді єзда тність у повному обсязі.

НадаНН5І повної цивільної дієздатності (емансипація) з гідно зі

ст.

35 -

ЦК можливе: фізичній особі, яка досягла

]6

років і працює за трудовим

договором;

-

фі з ичній особі, яка досягла

16

років і бажає займ атися під­

при є мницькою діяльністю;

-

щод() н еповнолітньої фізичної особи, яка записана матір'ю

або батьком д итини. Пі дстави і порядок емансипації визначаються по-різно му :

-

тому, хт о працює за тр удовим договором, надання повної

ци в ільної д і єздатності провадиться за рішенним органу опіки та піклування за заявою за інте ресованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) а бо піклувальника, а у ра з і відсутност і такої згоди

досяг

-

за рішенням суду;

тому, хто б ажає займа ТИС51 п ід при є мницькою д і н льністю і

16

років , споч атку н еобх ідно отримати пи сьмо ву згоду на

реєстрацію як пі дприємця від батьків (УСИНОlІлювачін) , піКЛУlJ ал ь­

ника або органу опіки та піклув а ння . За наЯlJності вказаної згод и така особа може бути за ре єстрована як під при є мець . У цьому р аз і фізична особа наб уває п овної цивіль ної д і єздатно сті з моменту Іі державної реєстрації як під при єм ця;

-

для надання по вної цивільної дієздатності неповнол ітній особі,

яка записана матір'ю або батьком д итини , н еобхід ний факт держав­ ної реєстрації народження д итини , одним з батьків якої є He nOlJнолітніЙ . У цьому вип адку З ГОДИ батьків неПОRнолітнього , орган ів опіки і пі клуван ня тощо на емансипацію н е повнолітньої особи не потрібно.

Стаття

35

ЦК не з гад ує про зна чення чле нства у виробничому

кооперативі , однак, оч евид но , та к е членство особи, як а до сягла 16 років, за аналогією з тр удов им до говором може бути пі дставою надання повної цивіл ь ної д і є здат н ост і .

у разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою п ідп риє м ниuької діяльності, батьківства надана неПОВНО.lітній особі повна цивільна дієздаТ!ііеть зберігається.

120

Часткову циві.1ЬНУ дієздатність ,""І СІ ють фі 3 11чні особ и, як і не

;10]4 років (ст. 3] ЦК іменусіх також " ~l аЛО . Іітні~IИ Оl: о6ами"). ЇХНЯ дієздатність 06меЖУЄТЬС}J МОЖ.' 111ІЮ СПІМI! самості ЙIІО ВЧIlНЯТlI

ОJГЛІJ

,Ірі6ні побутові правочини (тобто, пр аночини , шо :ЩДОВОЛЬНШОП, побутові потреби особи.

ні;lllOві;1а ють ріl \Н ю ·ІЇ Фі · 111 'ІІІОГО, ДУХОВ­

ного чи соціального ро·звитку та СТОСУ/ОТІ,СЯ НСІШСОКУ вартість), а також 3;ІіЙСН ЮI1<1ПI на результати ються

іНТСJlсктуаЛI,IJОЇ,

ПРСД~lета, який ~Ia(

OCO(HIl:Ti

НСЧ;lі ·lнові права

ТІ .Ю Р'/ОЇ л іН ,l"н()(;т і,

що О.\ОI)()JlЯ­

законом.

Всі інші ПРШJO'ІИНИ, В'I!1/ІСl!і ЩІЛО.' lіТllі\I/1 : l() лоснп, снН![ /Ш\1І1

14

років, нікче\!ні і нс ПОIЮ'IЖ УIOП. } ІЛЯ

Однак такий праВОЧl!Н ~lОже БУТ1І

1111'\ npal10 l.llfX наслілків. 1\ іtПI:РСС:ІХ ~lа :l()ліТl!l,ої особи на

вимогу ті бап,ків, УСJ1НОВЛЮВ"Ч " іlбо о пі ку на НІІ ·1 наll иіі СУіlO\1 дій­ сним, якщо він ВЧИНСНІ/і\ на

KOPII l:T I, такої особl1 (ст пІ иК).

Малолітня особа не нссс Шl в і J IІ , НО-ПР
"Ja 1.11.0 \l аЛО ;lітні ОСО()Н шс

не можут ь ПОВНОЮ ~Іірою О!I. і НЮН:lТИ С І Ю Ї n.ії і тому не можуп, визнаватися

правопору шен ня.

11111-1111-1\111

кс рувати НИМИ, а

і 1іССГИ lІі л повілальнісТІ, за

Під1lОвідаЛl ,нісТl, ".Іа п ії ~1алолі Т flі\ ПОК;I,Щ<1ЄТЬСН

на їхніх батьк ів, УСI1НОВJ\юв ачів, Оllікуніll, ВlНIН/IХ У lІездіЙСlil:нні наJ\еж~юго наглялу за діН!\І11 М:lл ол і ТlІ l, ОГО 'ІІ І Нl:наЛСЖIiО~IУ вихо­

ванні дітей. БаТ hКИ, УСIllIOВЛЮВ:І'lі , опікуни малолітніх МОЖ У 1Ь бути :звільн ен і "ід відповідальнос т і , ЯКІ1l0 ДO I\ CHYТl" що :юбов 'яза нн н було поруш ене чи шк ода "3аподі Я llа Н С J ї хньої І Н І НІ'І (с т.ст.

Неповну циві.1ЬН У дієздатність особи у віці від

14

до

18

років (ст.

32

ЦК ).

ЦК).

Крім праllочнніl l, псрсдба ЧСНIf Х сг.

-

33 , 11 71)

,\ 1а ЮТІ, Н С ГЮ ВНО, l і т ні ()сuб ll , TOGTO

3/

ЦК ,

/.Ioml ~!О ЖУТЬ :

самостійно р о з поряджаТIfСЯ с воїм ·;
;,\)()

іншими ДОХОДаМИ;

-

самостійно зліііСНЮllа ТIІ

ТНОРLЮЇ д і нль ності ,

-

111);1\1<1 на Р С3~;Л I,та Т IІ іlпсле КТУНЛ l , lЮl,

ЩО О Х ОРОНSlюп,сн заКО I/О М ;

бути уч а с ника ми (заСНОLlннкаМI1) ЮРI НIИЧIlIIХ осіб , ЯКШО це

не заборонено зако ном або ус тан ов чи м и докумснтаМ. 1 Ю РИ ДJ·І'ІНОЇ особи;

-

самостійно уклада ти до говір банк іВСl,КОГО IІКЛіЩУ ( раху н ку)

та розпорядж атися вкладом, внесеним такими особами на СВО Є i~I ' H (грошовими коштами на рах у н ку) .

Пр отс , ЯК/ЛО грошові КОИІТ ІІ

BHecei~i у фінансову уста нов у на іі і М\1 іНШllМl1 Оl:обамн , то н е ПОIІ­

нолі тня особа може Р03110ряджатися НИМИ з а JГОл.ою ОрПlllУ опіКl1 та пікл уван ня та батьків (УСIНlОВ ,lюва'lів) або /lіК ;JУ В НЛ i>f/нка.

Непо внолітня особа вчинн€ інші 111ХІВО'ІІШИ за з годою будь - ко го з батьків (усиновлюначі ІІ) або піклуlliulыf'lк івB та органу

Olli KI1 та

llі клува нн н. Згола .\ю жс бутн за~lінена lІа сту п ним с х ва л снням у

ПИ СЬМО Llій формі пр аllО ЧИН У, вчиненого ·Щ 3 Н : I'I \:: НIІМII особами . у ра зі за пер е'іСН !lН пр авочн !! у т ого

"3

6aТl, Ki1l (УС I1НОJ\ЛЮl.l а чін), '3

ким про живає неПОВl/Олітн я особа, прав очнн може бут и :зд і йснений з Д о зволу орган у опіки та піклу вання.

\2 \

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо тран­ спортних засобів або нерухомого майна має бути письмова нота­ ріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

§ 8.

Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною

За наявності достатніх підстав за заявою батьків (усиновлюва­ чів), піклувальника, орга ну опіки та піклування згідно з ч.

5

ст .

32

ЦК суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно роз­ поряджатися СRОЇМ заробітком, стипендією чи іншими доходами або

позбаRИТИ її цього права, тобто застосувати обмеження дієздатності фізичної особи. Підставою такого обмеження зазвичай слугує явно нерозважливе розпорядження коштами, використання їх, наприклад, на спиртні напої, азартні ігри тощо. Після обмеження можливості самостійно

розпоряджатися доходами неповнолітня особа може вчиняти право­ чини за згодою законних представників, а при позбавленні його

права самостійного розпорядження заробітком, стипендією чи іншими доходами відповідні правоч:ини за нього вчиняють законні представники. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які слугували підставою для його прийняття.

Неповнолітня особа самостійно несе відповідальність як за по­ рушення укладеного нею договору, так і за заподіяння шкоди за

відсутності договору (ст.ст.

33, 1179

ЦК).

Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкоду­

вання збитків, за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника , додаткову (субсидіарну) відпо­

відальність несуть батьки (усиновлювачі) або піклувальник такої

фізичної особи. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальни­ ка, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи

функції піклувальника, додатково брати участь у відшкодуванні шкоди, що виникла внаслідок невиконання договору або завдання

шкоди неповнолітнім, припиняється після досягнення фізичною

особою повноліття а60 коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Обмежену цивільну дієздатність має також фізична особа, котру суд обмежив у дієздатності через те , що вона страждає на психічний розлад, що істотно впливає на їі здатність усвідомлювати значення

своїх дій та (а60) керувати ними, а також фізична особа , котру суд

обмежив у дієздатності через те, що вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами , токсичними речовинами тощо

і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інщих осіб, яких за за­ коном зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище

(ст.

122

36

ЦК) .

Без згод и піклувальника фізична особа, обмежена у дієздатності, ІІС

може:

а) п родавати, дарувати , за п ов ідати, обмінювати, ку п увати майно , а також вчиняти інші правочини шодо розпорядження майном, за

виннтком дрібних по бутових (ст.

37) ;

б) самостійно одержувати заробітну плату, пенсію та інші ВИДИ доходів (авторський гонорар ,

винагороди за відкриття,

винаходи

тошо) . Одержання заробітку, п енсії, стипендії , інши х доходів особи, цивільн а дієздатн і сть якої обмежена, та розпорядження ни ми здій­ снюються піклувальни ком.

Піклувальник може п исьмоrю дозволити фізичній особі , цивільна діє здатніс ть якої обмежена, самостійно одержувати заробі ток ,

пен сію, ст ипендію, інші доходи та розпорнджатися ни ми. Відмова пі клуваль ника дати згоду на вчинення правочинів, шо виходять за

ме жі дріб них побутових, може бути оскаржена особою, цивільна

ді єздатні сть якої обмежена, до органу опі ки та піклування або суду . Піклувальники не можуть брати участь у правов ідносинах, шо по в'язан і з особою підопічного. Вони к онтролюють лише право­ чини , к отрі мають майновий характер. При цьому закон забороняє пі клувал ьнику давати згоду на здійснення підопічним д ій , пов ' яза­ ни х з б езоплатним відчужуванням майн а. Піклувал ьник також не

м ає права укладати з підопічним правочини відносно себе особисто або в ідносно членів своєї родини.

Особа, цивільна дієздатність якої обмеже н а, самостійно несе відповід альність за поруш ення нею договору, укладеного за згодою піклу вальника, та за шкоду, шо завда на нею іншій особі .

Я кшо обставини, шо по служили підставою обмеження дієздат­ ності особи (ВИДУ'А<ання фізичної особи, поліпшення й п сихічного стану , припинення зловживання спиртними напоями, наркоти чн и ­

ми засобами, токсичними речовинами тощо) відпали, суд поновлю є їі цивільну д ієздатність. Рішення суду пр о поновлення цивільної

д і єздатності є пі дста в ою пр ипинення піклування , встаНОвлено го над фізичною особою (ст . 38 ик).

Факт псих ічного одужа ння фізичної особи підтверджується в ід ­ п овідним фаховим медичним висновком, якщо особа знаходилась в спеціальному медичному закладі на лікуванні. Фізична особа може бути визна на судом недієздатною, якшо вона внаслідок хронічного , стійкого психічного розл аду нездатна усвідом­ лювати Значе ння своїх дій та (або) керувати ними . С пра ва може бути порушена за заявою членів родини особи, гром адс ьких організацій, прокурора, ор гана опіки і пі клування, п сихіатричної лікувальн ої установи в суді за місцем проживання громадя нина чи за місцем п еребування лікувальної установи, де

він перебуває. Суддя в порядку підготовки справи до судового засідан ­ ня призначає судово- психіатри чн у експертизу. У судовому засіданні беруть участь громадянин , якшо це можливо за станом його здоров'я, члени його родини, прокурор, представ н ик органу опіки і п іклу­ вання.

123

За коном

11CpCJl (i;I'IClli пснні гарантії Bi:l н е обгрунтова ног о

\!le p \ I ~Ii\I)i } \\) L \,iY ; ,

j<і 'l ЩjЮ про 1i11]I!аНII>1 осоGи

I1 С,J. і єзд атною .

Зо кр е~ lа , }іКШО С\',' і ві Д \ЮIНІТІ> У '5аЛ(llюлснні занви про ВИ З I·I <1 ItШI

ОСОlїи IIСJLl С !Jl;!ПIOЮ і 6Уіlе IІс таНОВ ,lС Н О , шо ня 11Н\10Г<1 була '1аЯl1ле 11 :1 II С. IO(іросоні С I! О.

' j . jЩ'IН :1 о соба.

які,! 6,';10 3<1 IIД :1НО моральної

Ш "О.lll , \ І : ІС Пn; I1 <О ВlшагаТlI нід З:JЯl!lіІ1ка 'ІЇ ві д ш кодуваН IІЯ (ст .

39

ЦК) .

Фі 'З I1'1 !!,1

р с о(іа НI,! 'З llаСТI ,С5 1

НСlіСЗ.'lаТI-ІОЮ з МО\'lеIП У набраllНЯ

'З:1КОНfIOЇ СІ\ , ІІІ piIII C HfНI\! сулу . Якшо нід Ч ;]СУ I

H


khel-lЮI не )l і сз ­ нал!Ості '~аlr ЖllТ1, 1111]1-1 <1 1111І1 he;lii iC JiI-lМ ш любу . l lOrOBOPY або іншого

праIЮЧіlf!У. суд'; ypa\\' l
aI-lIНШ І\ИС!ЮВ К V CY
1.0BO-ПСlІхіаТРИЧlіОЇ екс пер­ П13Н та іНШІІХ показів Ш ОІІ.(' П С llхі'IНОІО СТ:lIJУ осоБІ! може I!Іпн а ЧI1ти у СІЮС\ІУ рішснні ,IC!!!,. з }І КО ГО вон" В1l1наСТЬС5! н елієздатною (ст,

40

ІІК)

РіШСНШI cv-;IY ЩЮ Ilе:lіСl~втн ісТ!, ГPO~1:1 i \HHIIHa <С піДСТаВОЮ для Ilрll JІІ;І'І(ІІШІ (ІО\ІУ ()піК)ї!
(СТ.

ЦК)

41

ОпіКУIIJ;IХI1Щ;Н 1І'IІIIIН\

уІі

ПР:Ш;l фіЗII'IJIОЇ ос06 11. визнаної нед іє здат ною ,

1111 ,':'С('.\.\ 1:1 ніл 'ІЇ l\lt'Hi праIЮ'lflНII . несе віДПОllід
ІІісТІ,';! 1111<\1.1У, З:ІIЦ:lНУ Ilс]'існ а ТIІ ОIO фіJ I1'IНОЮ особою. ос"і.IІ,КII I:IПllclllіl}! фіЗI!'lн аї особ ll IІ сд і є:щатtlОЮ тл у маЧI1Тl,СЯ

іlК Т!1\1'lиСОНIIII 'цсіГ, КОТРllіі \ІО :"С .\аСТОСОВУllат н с н l ll1ше !-Іа період kIIУI\:\НіШ l!сш;і'іII()IОJaхнорюваНIІ Н, ст.

42

ЦК п ерсдбача" можли­

І,ісп, 1І0l\ОІІЛСІІІІЯ JJiC'.J1:,l lmKTi фі JI I'1 lюі осоБ І! . Такс поновлення ІІРОІЮ']!ПЬСН супm.1 3;1 1І03 0 1Ю ~ 1 о п іКУН : 1 а бо органу о піки та пі клу­

нання,

\\К1І\0 6У11С

11 (;І а 11 О 11: 10

10 , шо ВН ; )(; .'Іі д ок ВИJl уж аНIНI або

)lіа'IНО/О ll()ліпшеНIІ~1 I! C II\i'lI-lОПJ СЛІ ІІ У фі ' НI'lн о і особll У Ііеї 1101-1 0f\lІлася здатні сть у( ні .' I\J\Сl юватн

'HI:1'IC! IJI SI СI\ОЇх л і і і та ке рувати НИМИ .

Факт ПСllхі'IІЮ: () одужаНШI фі 3 11'11)()Ї ()С()() : І IJіЛТ J\СР : l ЖУСГЬС Я віДПО llід 1111 :'>1 ~I CД II' i HII \1 IН1СНОНКО". ПКll і " <н.дІ) і l. ' IН ; IХОЛИ '! ilС Ь 1\ ( l! е[[іaJН, 1І 0~IУ

f\JеЛ, И ЧН Оі\-IУ

1;!J,: ' i~C' ! i н а _-1іку Н;t нні.

LiIlЧ ж е р і lJl (' ! I Ш 1 \1 СІ '.СІ " "РllflIIІНI ЄТЬС SI о пі ка , оск їі1 [,КИ необхід ­ ніс т ь У !lіll 1І1 -' IП;1Ш I С

H;C1.:1.1i фіЗIІЧllil особа , IІиві л !>ну д і ~· зл.ат ність

ІІК()Ї 1l0IЮilЛ СНО. В \1СТ" Il<1 Є нк П ОIІ}JО ПР,Ш НI 1ЇI учаС НIfК llи в іЛhllOГО обігу.

§ 9,

llазнаllНЯ фі :mчної осоБІ! БС:lRіСJlО ві дс утньою і ОГО о10llltНЮІ ЇЇ IlO:l-lерлою

ВищаШIЯ фізично\ О(uUИ uе 'и,lcно відсутньою С ; І )'ГУЄ, Гlcpeд yci~l . захисту ~l ai iliO B !I \ ;:і :e p cc~ i B віД СУТ I ІІ>ОЇ особи та ін те ресів ос і б , НКИ~1і1 )\0 11<1 rl\: rё;'\:j~ J(

\'

J

Ш іві: I Н1ІIХ 1\І.'1lіОСI'! Н<1\ .

ГаР:lІl ті lСЮ ві!і IІ с обгр \ н mВilllОІ О 11І13Н ;( НН>І 0(06и б е ~Нlісно від ­ сутньою

l

те, шо в і jjl!lНlІлне рііlІСННН ilpllii ~ l aE Лl1ш е с\'д . До того Ж

ст . 43 UК м а кс I1~"IJlы
о ТОЧJlО встановлює Y~!OBI1 , :;<1 яких фі з ична особа може БУЛI 1\1·131-1(111<1 безвіСl10 ніДСУПlЬОi'J, п е редб ачаючи , шо для ш,ого lІt:обхідно. шо б IlРОТ}lГОМ од ного рок у

П I)О ЖllВа llll ~ 1 (с т.

124

20

R MiClli її постійного

IJК) не було lJ і Jю.\юстеіі !Іра ~li(:lle їі перебування .

\'

разі Нl:~ЮЖJIIІІюсті ІJстсtllОШI ІІІ ;11;;11 1> (uеРЖа/іj lі/ ,.>СТ, lнніх ні;ІОЧОС­

І с' l\ про міСIlС п е ребуваН l1Я ОСО()]) п,)чаТКО~ 1 ЇЇ БС .\l\lсt!О'j' l\j;\суТ\юсті 1,I,ажа \::п"с}! пеРШІ;; ЧИСJJO l\lіОlllЧ, шо lіде ' !СІ 'ПI ,\1 , у НКО\ ІУ

0\')]11

О!1СР­

А(:llІі такі відомості, а І! разі itС~ЮЖЛI IВОСТl нстаНОВIПl1 І lе и міСЯJlЬ­ I lсрше січ НН наступного РОКУ, поrядок

IHI JI!iIIIHH о соби ()сmI СIIО ніЛ С\'Т IІІ ,О I О /Н13I1і1 l l l;;lІші L1и­ !
ніЛI>НllМ ПРОIt ссvаЛ !, IІIІМ

,аявн ик JаінтереСОllilllОЮ l)(;{I\)\)Ю . I
<.Till-ІОНJlіО<: СУД) , Суп рО3ГJI}IДIIL

справу у порядку осоБJil !ВLJ!О IIР ОlІlцл-.СIIIІ>l :з l)С(JlI ' )IIКОЩ>\о участю прокурора,

Слід 'Звернути унаІ')' на ІС, IJIO закон РОЗРШі>Н; 1І01l;1ТТЯ: "фізи'!на особа, :\1icue перебування якuї неві дож:" та "фі 3 1\ ' lна vсоба, ика 1\1\31\311:1 безвісно відсутньою" (ст

44

І1К) ,

Рі3НІ1ШІ ~Ііж

1111\111 І1О.1}IІас IJ пщ у, ШО Gl: JlJ iLЇI<,) ні.lLУТlll,ОЮ фі3 11 '1на особа 13Ш1Ж,1СТLСЯ Лl1ш е 3 \1 0~ICIITY наБР0ГО (але) ,Ю\lСНТУ 3I1С РIІСНН>1 ~Ш}f)]}mка або ОРГil/ІУ опік !! 11\ JJі К;IУIІIIІІШІ ІЮ IIОI :.: рі УС< 1 3 ві.'1IЮllілною 1,1$1 ВОЮ) особа НІІ , ІЖ ,ІСТІ,('} І І ,IКО IO, ~I і с 111.: І І с рс БУ Н;l1 І ІІ Н Н "ОЇ І 1l:llі ;I(ШС . На rICPl.lJllii ПОІ ·.1Н ;1, \1'I;+;С З;lаIIIС>І, ШО фі J І!' і ll l ! ос ( )бl1 ,Іа с ІІІ\(І.-І\а­ Т\lСН такою, ~liCItC llереБУIШII!і\l >І ко:' Ilсві , LO~lе , Н ЖС 1 \1І'\IСIПУ ОТ]1II­ \!<1ННН останніх від(нюстс и ІІі ; ! або IlрО неї , Пр оте таКl1іі ВІ1 С НОІЮК супере'lI1Т/,

'1.2

ст,

44

ІІК, КОТІ );І IIOH '~I 'I ~T ПРilIJоні JlII с'Гlі.'l КІІ і ' l ' 1
за і НТСРССОВl l НОЇ особll або ор га ll У опік!! т а 11 і!(ЛУіІ,\\I IІ}1 : /0 IlОта рі уса. Над mai-іI!О\1 фі З И1lllOЇ ос об l1 . Н ка ІІІ 1 '.l ІІ аllа суд оч бе ·з в і сно вілсут­ НhОЮ, СІ також фі1ИЧНОЇ о собl l , ~!ica -: псрсБ У В;lНЮI нко 'і· НСllі :10\ I С , після ТОГО, нк нотаріус за ()CT~"llli\1 чіСflС\1 fl р()л..llВ:JlfI,$1 такої осоои опише належнс ііІ ~тiiи() , ВС1:IІЮ /l !IIО! · Л.С>і О/Ш-: :J.

Опікун над маl1llО\1 фі сутньою,

311'1110'1 ос 06 11. >ІКІ! ЕіI ·' іІ<і1i11 ULli1ic HO ві ' l­

або фіl1f'IIІО't' ОСООН

~liClle

пср сО\· ва ннн

$ІкоІ н с ві.10\1С ,

приі-і~lає ВИКОllаНШI 11I1ві;IЬНIIХ обов'>lН,ів Ііа Ті корНСТІ"

rіОгаш ас

311

рахуно!( ЇЇ майна борги, УllраВ!1ЯL ІіІIМ маl1110\1 в Ті ін гсрсс ах , За заЯfЮЮ заіlIтереСОllClllOЇ осоБІ[ оп іКУІІ lІал маіі но,\{ фі'Зи'НlО't'

особl1, нка визнана 61;;шіСІІО ВІдсутньою, а()о фіН1'!I ЮЇ особ и, міСllС перебування >lКОЇ невіпоме, надає за рахунок ЦІ ,ОГО майна УТРI1манн}! особам, яких ВОНI1 3С1 :ШКОl!О\lюбов';r lаl1і }'ТІнщуваТI1, ГlОПlll.l:l Є .1 0бов'язання, термін виконаннн яких настав, ТОІIl(), За необхідt-lОсті IlОстіііllOГО управліннн маЙН О\1 І ЮНО псрсла є п, сн :за рішенням суду в довірче управліlflfН (ст. ]() 32 LIK) , УІlраВI1ТСЛI,

вп раві відповідно до цього ДОГОВОРУ В'ІI1НЯТff 6 УдJ, - jlкі дії R інт е Рl;;сах від сутнього власника. При

IlI,OMY

IlраВОЧI1I1f1 уп раНlfТС!lЬ УК : I
св ого i~1eHi, вка:JУЮЧI1, що ,lіе як упраВ!!ТСЛI, маііmщ

УправитеЛІ>

має право на нинаГОРО:ІУ, 11СРСlба'lеllV ДОl'ОIЮР (Щ, і право на ні:l­ шкодування нсобхідних !НІТрат ,\Нl йна,

але,

у свою чергу,

"3" рахунок Jtoхолін

дба йливість у ставленні до \1аі1llа (СТЛ,

\()4 2--- 1{)43

Закон псредба'l
ка безвісно віJlСУПlі\l:

ніа внкористаннн

несе вілпоніЛil JlI> нісп, ',СІ

нсналсжну

ЦК).

1111 311<1111151

громаПННIІ­

IlР1fIII1ННЄТl,СЯ ді}! виланої Їм ІІОIІіреності

\25

(с т.

248

Ц К); шлю б з особою яка визнана безвісно відс утньою, ро .з ­

ри вається в ор ганах РАЦС (ст.

107

СК) та ін.

О п іка над м а й ном припиняється у разі скасування р ішенн я суду

про визнання ф і з ичної особи безвісно відсутньою, а т акож у р аз і п ояви фізичної ос оби, місце перебування якої було не в і домим. для цього н еоб хідним є дотримання таких умов:

1)

фіз ичн а особ а ,

я ка була визн ана б езвісно відсутньою, з'явилася або одер жа но відо ­ мост і п ро м і сце її перебування;

2)

є заява цієї особи або і ншої

заінтересова ної ос оби; 3) скасування судом рішення про пизн а ння ф і зичної особи бе звісно відсутньою (ст.ст. 44, 45 ЦК). А налог і чні умови мают ь бути дотримані у разі появи фізичної осо би , м і с ц е

п еребува н ня якої б уло невідомим (крім скасування судом рішенн я про виз н ання фі з и чної особи безвісно відсутньою, оскільки такого рішення у цьому в ипадку не було). С касуван н я ріш ення суду про визнання фізичної особи бе з в і сно відсут н ьою, а також поява фізичної особи, місце перебува ння яко ї

бул о н епідо м им, є також підставою для припинення догоn ору п ро

д овір ч е у п равлін н я. якшо шлюб був розірваний, то він мо же бути поновлений орга ном РАЦС за спільною заявою llОДРУЖЖЯ за умов и , щ о жоден з них не у клав новий шлюб (ст. 118 СК). Я к щ о особ а ,

ко тра визнана безвісно відсутньою, або м і сце

зн аходження якої не відоме, не з'явилася і не подає про себ е в ідо­ мост е й, наступним к роком є оголошення фізичної ос оби п омерлою .

З гідно зі с т .

46

ЦК фізична о со ба може бути оголо ш ена с удом

померлою, якшо у місц і їі постійного про ж ивання нема є відомос­ тей про м і с це ті пе ребування протягом

3

років , а RКЩО вона з никла

безвісти за обставин, щ о загрожували їй смертю або дають п ід стави пр ипускати ті за гибель під певного н е щас ного випад ку ,

6

-

протя гом

місяців . Особа, яка зникла без вісти у з в ' я з ку з во є нними д іями ,

може бути о голо ш ена судом п омерлою після спливу

2 років

від дня

закі н че нн я nоє н них дій. З урахуnанняl'v1 конкретни х обста в ин с пра в и суд може о голосити фі зичну особу померл ою j д о за кінчення цьо го

строку, але не ран і ше с пливу 6 місяці в . Ф ізи ч на особа оголо ш ується пом е рл ою з Д НЯ набр а ння закон н ої сили рі ш е нн ям суду про це . Фі з ична особа , яка з никл а бе з в і сти за обстави н , ш о за гр ожували ЇЙ смерт ю або дають підстави прип усти т и й загибель від п ев ного нещасного випад ку або у з в'я з ку з ВОЄ ННИМИ діями, може бути о голо ш ена померлою ві д дн}! 'й вірогід ної смерт і .

Оголо щ е нн я особи такою, що п омерла, провад иться судом у п орядку , аналогіч н ому порядку визнан н я ф і зич н ої особи бе з піс н о відсут н ьою.

П ри цьому слід в раховувати те , що під ста пою для оголошення

особи поме рлою є не факт и , які нап е в н е підтверджують їі за г ибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи . Тому оголо ш е нн я особи судом

померлою

необхідно

н і д рі з няти

в ід

встановлення судом факту смерті особи у п е вний час і за певних

о б ста в ин у разі відмови о р га нів РА Ц С заре є струва ти смерть , як щ о

126

від цього фа кту залежить виникнення, зміна або припинення осо­

бистих чи майнових прав фізичних або юридичних осіб. Оскільки оголошення фізичної особи померлою, грунтується

на презумпції смерті цієї особи,

правові наслідки оголошення

фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків,

які настають у разі смерті (ст .

47

ЦК) .

Це означає, шо пі сля

оголошення фізичної особи померлою , відкривається спадшина (ст.

J220

ється (ст.

ЦК), утриманцям призначається пенсія , шлюб припиня­

104

СК).

Проте, оскільки оголошення фізичної особи померлою грунтується на презумпції, а не на факті смерті , ЦК передбачає заходи, спрямовані на забезпечення інтересів фізичної особи, оголошеної померлою, якщо вона виявиться живою. Зокрема , спадкоємці такої особи не мають права відчужувати протягом

5

років нерухоме майно, що

перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. для забезпе­ чення виконання цієї вимоги нотаріус , який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадшину на нерухоме майно, накладає на

нього заборону відч уж ення (ст.

47

ЦК) .

Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з ' явилася або якщо одержано відомості про місце "й перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, шо постановив рішення про оголо­ шення її померлою , за заявою цієї особи або іншої заінтересованої

особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи по­ мерлою (ст.

48

ЦК). Скасування раніше винесеного рішення про

оголош ення особи померлою є підставою для анулюван ня запису про її смерть у книзі записів актів цивільного стану.

На підставі такого рішення фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна або його вартості . Але задоволен .ня цих

вимог залежить від того, чи збере глося майно в натурі, а також від підстав переходу його до інших осіб . Зокрема, якщо майно збе ­ реглося та безоплатно перейшло до когось після оголошення

фізичної особи померлою, воно підлягає поверненню, за винят­

ком майна, придбаного за набувальною дав ністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника. Особа, до якої майно перейшло

за uідплатним договором, зобов'язана повернути його, якшо буде встановлено , шо на момент набуття цього майна вон а знала, шо фізична особа , яка була оголошена померлою, жива. У разі не­

можливості повернути май~о в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.

Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації иього майна. у інших випадках майно чи його вартість поверненню не підлягає .

127

При І \о В': j1 І-Il' І 11 lі ~la i i Ha фі 3И 'lІlіі l особі , яка була о голо ш еfіа п о­ ~І ~ Р; І'JЮ .

(;Оllа ~ 1 ;IL IІраво !l11~1<1I 1\ТlI

віл ТОІ'О, х то володів ма і І Н ОМ,

I\оJlернеll l !}1 ' ІН віДUlК(НУВI~ I -J ро 6Л<.: IІII\ I l co C:-; і . IНIIХ

Вl1трат на Ma~i Ii O.

П и тання п ро долю

JЮ; JіJIШ<.: IІ I, маІіll:! , · Jроі.);l<.:IІИХ Пt:V1 , хто lюлол і в май н ом, ви р ішується 3аі I СЖ /Ю

'(о го , 'ІІІ .\ ЮЖ l l а ві дліm l Т I1 и і пол і ПШС ІІН Н без гю ш код ­

"i: l

же Н Ш I ~1;liiila.

володів

.\lаііJЮ ~ I ,

5JK lIIO 1І0л і r : шення ~lОж н а віддіЛ И Т I1 , той , хто HllpaBi ';;t ~1 J lllIИТl J Ї.х -Іа <.:обоlO. Я к щ о в ідд і лен н я ї х

н емож­

JIIII \C , JlО; !l)ДіЖ'!ll> .\ІНііllа "Іа с " P
Шлюб Г lюмаШI Н I IJlа , оголош е но го 1l0МСРЛИМ, може бут и в ід н ов­ ле Jl l1іі Щ)I ',ІІI<1МII rЛUL 1<1 с пі л ьною заявою подружжя, як ш о жоден

'3 І-ІІ- І Х ІІС УК ; ІСІІІ J\ОВІ'ІЙ шлюб (ст. 118 СК). для З ilД ОІЮfI СН Н>! IІка , анн\ шnюг і поверне н ня май н а ч и ви пла ­

ти зазначеllИХ CY~I , 'і а с понвн фі 1 /1'/IIОЇ особ и , шо була о голо ш ена І IОМ~Р"10Ю ,

·3tiачеНШ I

lІ е

§ JO, У ст .

49

~ 1<1 ('

Акт ц lІ в і лы
оІ 'оo ста н у

НК аКПІ ItI-lBi "1~,HOГO стану I Н1ЗllачаЮТ ЬС51 НК п одії та дії,

що IІСРО l р l1ВіlO 1 1Oв\rзЗll і з фі :Н'I'I I IОЮ особою і започа т коl3УЮТЬ, з мі­ НЮЮТЬ, ;JОJ!()Вlі Ю Ю П, ,160 IlРJIIlIIІ/НЮТЬ іі \южлнвість БУТ I1 суб'єктом Ш1llіЛI,lmх Іlран Т: І абов'Н'3ків.

ДО IІ I1Х. 'ЮКРС ~!а, НCl' ! ('жат ь: lІ ар())tженнн ф і З It ' IIІ ОЇ особи , ВСТlнсп\а , вихід

')

гром аДЯ Н СТl3а

та ііого ІІтр : ! ' га, Jl ОСЯП!С!lШf ві ДlІові.'IНОГО віку, надання повної uивіль­ ноЇ :lі С, Ш:lТlІості, обмеЖСIІIІ>l Illші ; I ы І її діє'щ аТlІості, Вl13нання особи н сді С31\ <1Т1IОК) , ш люб, р()3іР llаl'ІІ ! >! шлюбу , ус иновлення, зміна імені,

IHB,lJJ iJlllicTb ,

с.\!с рп, ТОllЮ.

П ерелік акті в Цl1ві'Jl,!!О ГО стану, встан овлений у ст.

ЦК, є

49

при6 Л1 1 3 1111~ 1 і мо же бути РО 3 Шl1рений у п роцесі тлумачення норм ИК. Н аЛР/II<ЛllЛ, а КТЮlll ІІ ИВ;Л), //ОГО стану :за своєю суттю є визнання

особи безвісно в ідсутньо ю, оголошення їі померлою тошо. ДС}l кі

., актів ШlВільно го стану підлн га ють дсржавній реєстраиії.

ие СТОС У ЄТ пСН на РОДЖСН JlЯ фі з ичної особ и та її походження, гро­ 'УІадннст ва , обра ння, ро')ірвання I.JIлюбу, :зміни імені, смерті. На відміну в ід J<1гаЛI ,НОГО п ерсліку актів UИR іЛЬНОJ'О стану перелік тих актів, що підляп\ ють дер жавній р еєстраиі ї, є вичсрпним ('І.

3

ст.

49

иК). ДержаВ Jlа ресс траиін актів шшільного стану провадиться тери­

то ріаЛl,НИМ И орга нами вла ди.

АКТ ІІ

PAIJC,

утворени ми органами виконавчої

цllв ілы
п )) стану с т осовно громадян

України,

шо

про живають :з а ко рдоно м, рсєструються к онсульськими установами

Укр аїни. l3 изнают ься Ч ИННJІ,~ІИ

(ІКТИ

J(l1в і льно го стану,

вчинсні :за ре ­

ліг і l1l ll1МIf 0 6рнда МІ1 іLO УТ lюр е ннн чи в ід!ювлення органів РАЦ С

128

(І Ш IРltклад, під час Великої Вітчизняної війни на окупованих тери­ І ,)рінх). Вони прирівнюються до актів цивільного стану, вчинених у органах РАЦС, і не вимагають наступної державної реєстрації. Дл}! l3'fинення запису акту цивільного стану громадянами мають

бути надані документи, що є підставою для державної реєстрації ІІЬОГО акту (наприклад, довідка вста но вле ної форми про народження

чи смерть; спільна заява батьк а і м атер і дитини, що не перебу­ вають у шлюбі, про встановлення батьківства; рішення суду про встановлення батьківства тощо), а також документ, що посвідчує

особу заявника. Зміни чи виправлення до зап исі в акту цивільного стану вно­ сяться органом РАЦС за заявою заінтересованих осіб (наприклад, у разі помилки в записі), на підставі рішення суду чи на підставі ріщень адміністративних органів , на підставі інших вчи нених записів

акт ів цивільного стану (наприкл ад, до запису акту про народження вносятьсн зміни на підставі запису про встановлення батьківства чи про усиновлення).

Відмова органу РАЦС внести до запису акт ів цивільного стану зміни чи IН1Правлення може бути оскаржено до суду.

На підставі

судового ріщення вносяться також в иправлення чи зміни до запису

акту цивільного стану за наявності спору між зацікавленими сторонами.

у разі втрати свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільно­

го стану громадянину на його прохання може бути видане органом РАЦС повторне свідоцтно на підставі запису акт ів цивільного стану, що зберігається в органах РАЦС . Втрачений запис акту цивіль ного стану може бути відновленим тільки на підставі ріш ен ня суду про установлення факту реєстрації відповідного акту цивільного стану.

Анулювання записів актів ЦИl!ільного стану провадит ьсн орга­ ном РАЦС за місцем зберігання цих записів на підставі рішення суду. З моменту ануЛЮl!ання запис акту цивільного стану втрачає своє правове значення .

§ 11.

Фізична особа як підприємець

Як згадувалося више, важливим елементом дієздатності фізичної особи є бізнесдієздатність

-

можливість займатися підприємницькою

(комерційною) діяльністю. Підприємництво

-

це самостійна, ініці ати вна , систематична,

на власний ризик господарська діяльність, що здійс нюється суб'єк­ тами господарювання (підПРИЄМЦЯМИ) з метою досягненнн еконо­ мі4НИХ і соціальних результатів та одержання прибутку . Підгрунтям цієї норми є ст.

42

Конституції , шо І!становлює

загальне правило, за яким кож на людина має право на підпри єм ­

ницьку діяльність, яка не заборонена законом. Проте , слід МаТИ на увазі, шо у Конституції право на за няття підприємницькою ді­ яльністю закріплене як елемент правоздатності, тобто як загальна

129

абстрактна можливість. Для того, щоб реалізувати llе право, фізична особа повинна м а ти бізнесдієздатність .

Умови існування бізнесдієзд а тності визначає ст.

50

ЦК, яка

встановлює, шо право на здійснення не забороненої законом під­

при є мниць кої діяльності має фізична особа з пов ною цивільною дієздатністю . Отже, самостійно зай матися підприємниць кою діяль­

ністю може н е кожна фізична особа, а л ише та, шо дося гла 18 років (повноліття) і не обмежен а у дієздатності (ст.ст. 34, 36 ЦК). Фі зи чним особам, які баж ают ь з айматися підпри ємни цькою діяльністю і досягли 16 років, споч атку необ х ідно отрим ати письмову з году н а реєстраllію як підПРИ ЄМ llЯ від б атьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування. За н аявності в к аз аної

згоди така особа може бути з а ре є стро вана як підпри єме llЬ . У цьому разі вона набуває повної llИВільної ді єздатності з моменту держав­ ної реєстраllії й як підприємця (ч.

3

ст.

35

ЦК).

Крім того, у інших випадках н ада ння повної ді єзд атності (еман­

сипаllії) особам, які не досягли

18

років , вони набу вають її у пов­

ному обсязі, у тому числі , і бізнесдієздатність. Отже, якшо зг ідно з ч. 2 ст. 34 ЦК особа уклал а шлюб до досягнення 18 років, вона визнається повністю діє здатною і може самостійно займатися під­ ПРИЄМНИllЬКОЮ діяльністю.

Деякі категорії громадян обмежені у бізнесдієздатності. Н а при клад, обмежене право на зай няття підпри є мниць к ою діяль ністю де пута­ тів, посадових і службових осіб органів державн ої влади та органів місцевого самоврядування тошо.

Н ая вність бізнесдієздатності сама по собі недоста тня для набуття статусу підприємця. Необхідною умовою для здійснення підприємниць­ кої діяльності є державна реєстрація фізичної особи як підприємця. Реєстр а ція фізичної особи як підПРИЄМllЯ проводиться державними реєстраторами.

Підставою відмови у реєстрації може бути недієздатність особи, висловлений намір займатися забороненою законом діяльністю тошо. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з реєстра­ ці єю можуть бути оскаржені до суду.

Фізична особа, шо займається підприємницькою діяльні стю, втрачає це право з моменту скасування державної реєстрації .

Якшо фізична особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має пр ава оспорювати llі договори на тій підставі, шо вона не є підпри ємцем .

Суд при вирішенні спору може застосувати до llих договорів пр а ви ­ ла про зобов'язання, пов'язані з підПРИЄМНИllЬКОЮ діяльністю (ч. ст.

50

3

ЦК).

ЯК встановлює ст . 51 ЦК, дО піДПРИЄМНИllЬКОЇ діяльності фізичних осіб застосовуютьс я нормативно-правові акти, шо ре­ гулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якшо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин . Таки м чином:

130

по-пеРШІ::, Ilраносу6 'єктн ість індивідуального підприємця прак­

,-

''''І НО

прирівнюється до правосуб'єктності ЮРИДИЧНИХ осі б

-

hо мерційних організаllій;

--

по-друге, до rrіДПРИСМНlщ),ко'l діяльності фішчної особи зас ­

I ОСОВУЮТЬС}1 норми зага лыІгоо IlIшільного законодавства (ЦК) та IЮрМl '1 спеJtіалы
гоo заКО llода вства (ГК). Однак положення остан ­ ІІІ,О ГО не можут ь за СТОСОВУН
,1.іяльності, котрі достаТIlЬО ПОВІЮ і конкретно врегульовані ЦК (наприкл ад, правила купіШ lі -Il родажу та інших договорів - глава 54 LIK , а тому відповідні зобов 'Н :І ,l!IШI IlідприеМItів можуть регулюва­ ТIІСН ГК у тій час т ині, шо НС врегульована нормами ЦК). По-третє, нормативно-пр а вові акти, що реl"УЛЮЮТЬ піДПРИЄ~I­ ни ньку ліЯЩ,lІість юридичних осіб, не застосовуються у випадках,

КОЛИ це виплива є із само]' суті відносин. Наприклад, не застосову­

ютьсн норми про цивільну ді єздатність юридичної особи (СТ.

LIK),

філії та пред стаВН ИIlТва (СТ.

95

92

ЦК) тошо.

lІиві .тьно-правова відповіда .'lьніеть фізичної особи-підприємця у ст.

52

ЦК Р03ГЛНШIЄТ ЬСН нк покладення на таку особу обов'я.зку

відповідати З<1 :юбон'язаннями, що пов'язані з Ті дінльністю. При Ш,ОМУ ст,

52

ВИ :Щ
фізична особа -пі дприємець віДll овідає у таких випадках усім своїм

маЙflОМ , крім майна , на нке з гідно із законом не може бути ЗВСр­ нено ет н гнеflШJ , але нс ви значає її підстави, умови тошо. Тому ПРИ J'ясува нні 11іllстав та умов відповід альності фі.зичної особи-підпри­ ошя слід зверт а ПIСЯ до норм глави

51

ЦК .

Для ви з н а чення обснrу від шкодуваflНЯ існ ує два критерії: а ) l3ар­ тісТІ> усього м ай н а пі Д ПРИ (:;М ШI ; б) ва ртість маЙflа піД ПРIf Є МЦЯ , н а >lке з гідно із законом н е ~fOже б ути ЗJJ ернено СПJгнеНН}J . у пеРIlJ У ч е ргу С1Я Гlf е ння за виконавчими докуме нтами звсрта ­ C Тl,eH ІІа кошти боржника у вітчизннній та і нозеМ llій валютах та на інші ціflності , у тому числі т і , шо з наход нтьсн у банках та інших

к р ед итних

YCTaHomIX.

Кошти , виявлені у боржника, ВИЛУ'JaЮТl,СН

СУJlОJJI1МИ L111КОllавцями, н а КОШПf й інші иінності , ШО знаходятьсн н а рахунках чи

на збе ріга нні у баllкіВСl,КИХ установах та інших

креДИТflИХ організ,щі}IХ,

накладається ар е шт.

За

відсутності у

боржника коштів, достат ніх длн задоволення вимог к редитор ів , стяг нення з вертаЄТhСН н а іННІС майно , шо н алсжить боржнику за ВИНЯТКОМ майна, на яке ві д повідно закону не може бути .з вернене

СПJгнення. Боржник вправі вказати ті ви д и майна чи предмети , на нкі варто з верн ут и стнгнеНЮI в першу чсргу. у випадку, коли боржник має майно , шо належить йому на праві (;lІільної власності, стнгненю! звертається на його частку, Вlfзначену

r;ішJOВідно до зако н у.

Це може бути частка в спільній власності

I JOДРУЖЖН, внески до статут ного фонду господарських товариств rошо.

На деякі види доход ів громадя н стягнення не може бути .звернене .

/10

них НCVlсжать виплати] відшкодуваНIІН ШКОДИ, завданої здоров ' ю ,

131

у результаті смерті годувальника , до помога у зв'язку з народжен­ ням дитини, з і смертю рідних тощо, а також вихідна допомога, що випла'!ується при звільненні праuівника.

Фізична особа, яка неспро~ожна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані зі здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом (ст. 53 ЦК) на за гальних підставах . Банкрутство - це визнана судом неплатоспроможність боржни­ ка, за якої його майна недостатн ьо для сплати боргу. Результатом банкрутства є ПРИМУСОlJе припинення підприємниuької д іяльності. Фізична особа-підприємець може добровільно оголосити себе банкрутом, але для цього ЇЙ необхідна згода усіх й кредиторів. У випадках визнання банкрутом індивідуаЛl>НОГО підп ри ємця вимоги до нього кредиторів за зоб ов 'язаннями, пов'язаними з під­ приємницькою діяльністю,

поєднуються з

вимогами за

його

особистими зобов'язаннями щодо стягнення аліментів, відшко­ дування шкоди тощо. Усі ці вимоги задовольняються за рахунок

майна, що належить підприємцю, на яке може бути звернене стягнення . При цьому вимоги кредиторів кожної наступної '!ерги задовольняються тільки після повного розрахунку з кредиторами

попередн ьої. Після завершення розрахунків із кредиторами

підпри ємець,

ви з наний банкрутом, вважається вільним від виконання зобов'язань, пов 'яза них з його підпри ємницькою діяльністю .

Незадоволені

вимоги про відшкодування шкоди , запод іяної життю і здоров'ю, та

інші вимоги особистого характеру зберігаються незалежно від того, '!и були пред'явлені вимоги про Їхнє стягнення у процесі банкрут­ ства .

Після завершення процедури банкрутства (з моменту lJинесен­ ня рішення суду, а при позасудовому порядку

-

після ро зрахункіlJ

із кредиторами на підставі офіційної публікації про банкрутство) скасовується реєстрація фізи'!ної особи як підприємця .

Якщо фізична особа-підприємець визнана безвісно uідсутньою, недієздатною чи й цивільна дієздатність обмежена або якщо влас­ ником майна, яке використовувалося у підприємницькій діяльнос­ ті, виявилася неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя майном, з яким уклада­ ється договір про управління цим майном (ст.

54

ЦК).

Управитель при здійсненні повноважень щодо управління

майном ді є від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна. Контроль за його ді яльністю здійснює орган опіки та піклування.

§ 12.

Опіка та піклування

Опіка та піКЛУllання встановлюються з метою забезпечення осо­ бистих немайнових і майнових прав та інте ресів малолітніх, не­ повнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст .

132

55

ЦК).

Разом з тим, крім загальних цілей опіки і піклування, закон

l\11Значає також спеціальні цілі стосовно

2 груп

осіб, права й інтереси

нких покликаний захищати інститут опіки і піклування,

-

неповно­

!lітніх і повнолітніх фізичних осіб. Стосовно неповнолітніх дітей метою опіки і піклування є вихо­ нання неповнолітніх, які IJнаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклуваНІІН, а ЛІКОЖ захист особистих і майнових інтересів цих дітей.

Стосовно повнолітніх фізичних осіб опіка і піклування вста­ новлюються для захисту їх особистих і майнових прав, якщо вони за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки, а також піклуватися

про створення

необхідних Їм побутових умов, здійснювати за ними догляд, забез­ печувати Їхнє виховання, навчання та розвиток, а у необхідних випад­

ках і лікузання (ст . ст. Згідно зі ст.

56

67, 69

ЦК, ст.

249

СК) .

ЦК органи, на які покладено здійснення опіки і

піклування, їх права та обов ' язки щодо забезпечення прав та інтере­ сів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлю­ ються законом та іншими нормативно-правовими актами . У даний час перелік органів опіки і піклування передбачений п.

1.3

і п.

1.4

Правил опіки та піклування , затверджених наказом

Державного комітету у справах сім ' ї та молоді , Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров'я,

політики України від

26

травня

Міністерства праці та соціальної

1999 р . NQ 34/166/131/88.

Відповідно

до цього акту опіка і піклування встановлюються державною адміні­ страцією р а йонів, районів

в містах Ки є ві і Севастополі,

вико­

н а UЧИl\1И комітетами міських, районних у містах, сільських, селищ­ них рад.

Згідно з і ст.

58

ЦК опіка встановлюється над малолітніми

особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопі'lНОГО в його інтересах.

Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, має врахува­

ти й бажання. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволен­

ня потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна тощо .

Якщо підопі'lНИЙ є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за

договором в управління іншій особі. Опікун зобов'язаний дбати про збереження цього майна, може здійснювати за рахунок цього

майна витрати , необхідні для задоволення потреб підопічного.

133

Проте опікуни не неСУIЬ обов ' я зк ів ] утримання своїх підопічних.

На такі нілі витрачається пенсія, шо одер жуєтьсн на підопічного, алі менти, іllші доходи від його майна тошо.

Опікун, як правило, має проживати раЗО\1 з підопі'lіl ИМ (п.

4.3

Правил опіки та піклування). О пікун є представником підопічного. Він діє від його імені і у

його інтересах. Оскільки М
особи, l3 изнаної недієздатною, вчиняє будь-які правочини. Разом з тим, закон обмежує опікуна у можливості вчиняти низку правочинів від імені підопічного. Зокрема, оп і кун не може зд і йснюв ати дарування від імені підопіч­

ного, а також зобов'язуватися від йОГ О імені порукою.

Крім того, згідно з ч. І ст.

68 UK,

оп ікун, його пружина, чоловік,

а також близькі родичі (бап,ки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопіч ним догово ри , крім: І) договорів дарування на корис т ь підопічного (тобт о тих , за я кими йому бе з опл а тно і б ез умовно п е р еда ється майно у власніст ь); 2) договорів по з ички ІІа користь підопічн ого (тобто ти х, за нким и він бе з оплатно отримує майно у Тl1мч а СОl3е користува ння) . Деякі праВОЧИIiИ з майном підопічного опіку н не може зд ій снювати

без до звол у органів опіки і п іклуваtlliЯ: І) відмовлятисн в ід майнових прав Ilі допічно го ;

2) в идавати письмові зобов'язання від і:\1сні підопічного; З) у кладати договори, нкі Іютребуют ь н отаріального посвідчеНIІЯ та (або) д ержавної реєстрації;

4)

укладат и договор и шодо інш ого цінного майна .

Ан а лі зуючи ст. 71 ЦК , де містятьсн зазна ' lені об \1 еж с ння , мож н а з робити BI1CH0I30K, шо тут зазначаються два Ін!п адки уклалеllНЯ пра130чинів опікуном :

І ) д оговори та інші пр а IЮ 'I ИНИ , ш о хараКТСРИ 3 УЮТhСН певними матеріальними фактами: факт відмови віл майноl3ИХ прав піДОllіч­ ного, факт l3ид ачі письмового зобов'язаннн від і мсні пі ДОl l іЧ IІ О ГО , факт у клад ення Д ОГОІЮРУ, ш о п отребує певної форми. При цьому не ма є з начення иінність майна , ШОДО ЯКОГО такі фактичні обста­ вини мали м і сие;

2) д оговори з uінним майном (незалеж но від 'Їхньо'і форми); У першому ви п адку д остатньо встановленнsr факту ВЧI1НСННН

праВО'IИНУ , передбаченого пунктами 1-3 ч. І ст. 71 ОК . Його НШІВ­ ІІість свідчить !ІрО порушеllНЯ закону і тяг н е недіЙСllість правочину (ст. 215 UIO · У другому випад ку суд має встановити , чи є майно "ці нни м" . Оскільки закон не містить будь-яких критеріїв "цінності май н а" , пр и вирішенні иього питаннн , очевидно , має враховуватисн не лише його вартість у грошах , але й иі нні сть нк культурно'і, ДУХОВІІОЇ с п ад ­ шини

134

1'01110.

Крім опіки над фізичною особою, опіка відповідно до ст. 74 ЦК Це можливо у таких

.'<Іоже бути встановлена також над майном. випадках :

І) якщо у особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості;

2) якщо існує необхідність опіки над майном особи, визнаної безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце пере­ бування якої невідоме (ст. 44 ЦК); якщо це передбачено спеціаЛЬtіИМ законом. Піклування встановлюється над неповнол ітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивіль­

3)

на дієздатність яких обмежена (ст.

59

ЦК).

Піклування встановлюється над неповнолітніми фізичними особами, тобто особами у віці від 14 до 18 років, що позбавлені батьківського піклування, і фізичними особами, обмеженими в дієздатності.

Оскільки неповнолітні особи мають право самостійно вчиняти тільки правочини, зазначені в 'І .

1

ст.

32

ЦК, а особа, обмежена в

цивільній ді є здатності, може вчиняти тільки дрібні побутові право­ чини, піклувальник дає згоду на вчинення неповнолітніми особами й особами, обмеженими в цивільній дієздатності, правочинів, котрі вони не можуть вчиняти самостійно. Піклувальник також зобов'яза­ ний вживати заходів для захисту цивільних прав та інтересів підопіч­

ного

(L[. 3

ст.

69

ЦК).

Опіка і піклування можуть встановлюватися судом або органами опіки і піклування.

Згідно зі ст .

60

ЦК суд встановлює опіку над фізичною особою в

разі визнання й недієздатною, а також над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена

батьківського піклування та піклування, над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності, над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона

позбавлена батьківського піклування. Положення, відповідно до якого суд встановлює опіку у випадку визнання особи недієздат­ ною j піклування у випадку визнання особи обмежено дієздатною , пояснюється тим, що ці справи розглядаються в порядку окремого

провадження судом з обов'язковою участю представника органів опіки і піклування (глава

2 розд.

ІУ ЦПК). При призначенні опіку­

на чи піклувальника суд повинний врахувати висновок органів опіки

і піклування . Позбавлення батьківських прав також відбувається в судовому порядку. Тому суд, визнавши, що діти позбавлені бать­ ківського піклування, установлює над дітьми до

німи) опіку і над дітьми від

14

до

18

14

років (малоліт­

років (неповнолітніми)

-

піклува ння.

Згідно зі ст.

61

ЦК встановлення опіки та піклування у адмі­

І!істративному порядку (органом опіки та піклування) має місце, коли йдеться про опіку над малолітньою особою та піклування над

135

неповн ол і тньою особою , крім випадків встановлених частинами І

та

2

ст.

60

цк.

При з начення конкретного опікуна або піклувальника прово­ диться ОРI·аном опіки та піклування. При цьому враховується, що відпо в ідно до положень ст. 64 ЦК опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

])

яка по:збавлена батьківських прав, якщо ці права не були від­

новл ені;

2)

поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фі:зичн ої

ос оби, яка потребує опіки або піклування. (Випадки такої поведін ки передб ачені, н априклад, пунктом

3.2

Правил опіки та піклуванн я,

д е зазначається, шо не можуть бути опікунами чи піклувальни ками

особи, які є на обл іку чи лікуються в психоневрологічних і нарк о­ логічних заклад ах; особи, які раніше були опікунами чи піклуваль­ никами, і з їхньої вини опіка чи піклування були припинені; особи, за суджені за здійснення тяжкого злочину). Окремими випадками опіки та піклування є встановл ення цих відносин, коли опікун або піклувальник потрібні, але не призн ачені :

І) тимчасове виконання функцій опікуна (піклувальника) . Їх до призн ачення опікуна або піклувальника над фізичною особою здій­ снює в ідп ов і дний орган опіки і піклування ;

2)

постійне викон а ння таких функцій замість опікуна або піклу­

вальника. Воно може мати місце шодо фізичної особи, нка перебуває у навчальному зак:nаді, за кладі охорони здоров ' н або закладі со­

ціального захисту населення, і над нкою не встановлено опіку або піклування або не призначено опікуна чи піклувальника. За таких умов опіку або піклування над цією фізичною особою здійс нює зазначений заклад (ст .

66

ЦК) .

Опікуни і піклувальники призначаються переважно з числа осіб, що знаходяться у роди нних стосунках з підопічним . Тому, як правило, обов'язки з опіки і пікл у вання виконуються безоплатно .

Разом з тим ст.

73

ЦК передбачає, шо Кабінет Міністрів України

визначає підстави виникнення права на оплату послуг опікуна і піклувальника, розмір і порндок їх виплати. У зв'язку з цим варто звернути увагу на колізію норм ЦК та СК, яка виникає у зв'язку з

тим, що ч.

5 ст. 249

СК передбачає безоплатність виконання обов'яз­

ків опіки та піклування над дитиною (принагідно, тут виникає

питання, чи означає це положення СК, шо опіка над недієздатним має бути оплатною). Як здається, принциповий висновок має rрунтуватися на вра­ хуванні оцінки ЦК як основного акту цивільного законодавства

(ст.

4

ЦК). Отже при вирішенні цього норми ЦК пер еважають над

положеннями СК. Звільнення опікуна та піклувальника від виконання їхніх обов'язків можливе за однією з

2

підстав:

І) за заявою опікуна або піклувальника;

2) 136

за заявою органу опіки та піклування.

Kpi~ 1 того, пі клувал ьн ик може бутн звільненим н ід його повно 1 '. ; \ жt:lІ l > за заSIlЮЮ особи, н ад >lКОЮ ВСТанонлено п і клування. 'Залеж н о в ід пі дс тав зв і ;ll ,не ItIl Я від оБОВ ' >l зків опікун а ( пі клу ­ I\<JЛ I , НI1 К а ) закон ВИЗ Н ачає п о р ядок тако го з в ільнення.

І . Опіку н або п і клуваШ, l l l1 К можут ь бут и за їх н ьою заявою звільн е ­ І І і від в ико н а нн я н их обов ' язк і в ор ганом о піки та п іклуван ня . Така заява має бут и РО '3lЛ>l н ута п рот я гом одно го м і сяця під дНЯ ІЇ пода чі . О соба ВИКО I IУЄ П ОВllОllаЖС НН Sl о пі ку н а або пі клупал ь н ика

.10

lІинес t:НI НI ріш ен н я п ро :3ІІіЛ I,IІСН Н Я їі від по вн ов а же нь о пі кун а

або пі клуmlЛьн ика ч и до за к іll 'ІС IІ ШІ м і СН ЧIІ О ГО строку в ід д н н п о ­

да нн я зая ви , як шо во н а Н С була Р О :Н'Л>llІута ПР ОТ Slгом цьо го стр оку. П у н кт

5. 1

П равил о пі ки та пі клува ll ШІ п е Р Сl1бачає можлив і ст ь

'зв іл ьн е нн я в ід ВИКО Н а НН Я обов ' язк і в о п іку нів і пі клувал ьн ик ів н а Ї .Х Н С п р оха нн н , за умови , шо ор га н о п ік и і п іклуванн я за міс цем пр оживання пі до пічн о го виз на є, шо п рохан н я в и кл и ка н е поваж н о ю

причиною . Пр и п ускаєт ься, ш о " п о в аж ні сть" п ри чини l'ста н овлює о р га н о пі ки і пі клу ва llН SI . у раз і , КОЛ І" орга н и оп ік и і пі клупа нн SI відмо влSl ТЬ у задо волен ні

пр охання п р о звіль н ен н я в ід оБО В 'Slзк і в о пі куна чи пі клувал ьн ика ,

ЇХ Н sI в ід~tOі!;] з гідно Ч. 2 ст. 79 Ц К може бути оска рже н а до в ідп о ­ від н о го ор га н у, якому під п орядко ва ні о рга ни оп і ки і пі клу ва нн я , або до суду.

2.

З а заяво ю ор га ну оп іки та пі к.lува ння зв і л ьНlПИ особу від п о вно ­

важе н ь оп і кун а або піклувальника може суд

-

у раз і н еви к о н а н ня

нею своїх о бов' я зкі в , а також у ра з і пом і ше нн я підо п і чного до IІавчального заклад у , Закладу охорони здоров'я або закладу со ц іал ь ­ ного захисту.

3.

За за яво ю ос о би , н ад якою встановлено пікл у ванн я п іклувальн ик

:m і JlЬНЯЄТЬСЯ в ід викона ння своїх обов'язків Та повноважен ь ор га но м оп і ки та піклуван н я.

Припин е ння о п і ки м ожливе з таких підстав: 1. у разі персдачі малолітньої особи батькам (усюювлювачам), про шо орган Оllіки і піклування приймає відповідне рішення. 2. у разі досягне ння підопічним 14 років. При цьому особа, яка I!ИКО Н УВала обов ' я зки опікуна, стає піклувальником без спеціаль­ ного р і шення ш одо цього.

3.

У ра з і поно влення цивільної дієздатності фіЗИЧIIОЇ особи, яка

була виз н ана недіЄЗДаТНОЮ.

У цьому випадку рішення суду про

по н оплення u ивільної дієздатності фізичної особи є підставою для

рі шеннSI о р гану опіки і піклування про припинення опіки (ст.

76

Ц К).

4.

У ра зі смсрті опікуна або підопічного (п.

5.4

Правил опіки та

ПІклування). Підставами припинення піклування є: І ) досягнення фізичною особою повноліття; 2) реєстраJ.lія шлюбу неповнолітньою особою ; 3) надання неповнолітній особі повної цив ільно ї д і єздатності; 4) поновлення судом цивільної дієздатності ф і з и чн ої особи, ци­ ніЛh на дієздатність яко; була обмежена (ст.

77

ЦК );

137

5)

смерть підопічного або піклувальника (п .

5.5

Правил опіки та

піклування).

Оскарження дій опікуна, рішень органу опіки та піклування Дії опі куна можуть бути оскаржен і заін тересованою особою, у тому числі родичами підопіч ного, до органу опіки та піклування або до суду.

Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідно го органу, якому пі дпорядкований орган опіки та піклу­

ва нн я, або до суду (ч.

Ч астина

1 ст. 79

2

ст.

79

ик , ст.

17

КАС).

ик передб ачає право з ацікавлених осіб, у тому

числ і родичів підопічного, оскаржити дії опікуна до органі в опіки і

піклування або до суду. Слід вважати, що зацікавлені ос оби мають право оскаржити дії не тільки опікуна, але і піклуваль ника .

Особливим видом відносин у галузі опіки та піклуванн я є передба­

чений ст.

78

ик "інститут ПО\1ічників", призначення яких п олягає у

наданні дієзд атній фізичній особі допомоги у здій сненні її прав та виконанн і обов'язків. Специфіка цього інституту полягає в тому, що "помічник" не є піклувальником у точному значенні слова, ос ­ кільки призначається для надання допомоги ПОIJністю д і єздатній

фізичній особ і і на її прохання (за її вибор ом). За своїми оз наками, юридичними власти востями інститут "поміч­ ництва" грунту ється на договорі доруч ення. Разом з тим , з враху­ ванням специфіки суб'єкта, яко му надається помічник (це завжди дієздатна фізична особа , яка за станом здоров'я не може самостій­ но здійснювати свої права та виконувати обов'язки) та специфіки

офор млення відповідних в ід носин у ик ці норми вміщені у главі "Опіка та пікл ування" .

Помічник призначається на прохання д і єздатної особи , яка

IJHaC-

лідок стану здоров'я має право обрати собі помічника . Ним може

бути д і єздатна фізична особа. За заявою особи, яка потребує допомо­ ги, ім ' я її помічника реєструється органом опіки та піклування, що підТIJерджується IJідповідним документом.

Помічник має право на одержання пенсії, алімент ів , зароб ітн ої плати, поштової кореспонденції, що належить фізичній особі, яка

потребує допомоги. Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інте­

ресах особи, яка потр ебує до по моги, відповідно до наданих йому повноважень.

Помічник представляє особу в орга н ах держав ної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самовряду­ вання та організаціях , діяльність яких пов 'язана з обслуговуванням населення .

Помічни к може представляти фізичну особу в суді лише на під­ ставі окремої довіреності . Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено до­ мовленістю сторін.

138

IlО~1і'!ник може бути в буд ь-який ч а с в і дкликаний особою, яка 11"

Іll с бувала до помоги. У цьом у ра з і повноваженн}! помічник а при-

111111

~ I ютьс}! .

Додаткова .1iTepaтypa: І . Бобрик В.!. ЦивіЛЬНО-IlР,Ш ОВLI охорона особистого життя ф і зи '! ­ - Харк і в, 2005 (20 с . ). 2. Да видо ва Н. о. ЦивіЛЬН О- llр авова охорона особистих немай ­ І!ОНИХ прав фі з ичної особи, щ о :mБС :JIIСЧУЮТЬ її природне існування. І!ІІХ осіб. Автор еф. дис .... канд . юрид. н а ук.

\нтор е ф . дис ... . канд. юрид. н аук .

--

К .,

2005 (18

с.).

Керимов с. г. Деякі питан н}! представництва МiUlОлітньої особи

3.

ІЇ опікуном / / Держава і право: Збірник наук. праuь. - Вип. 29. - К., ~005. - С. 452-457. 4. Малю га Л. В. Особисті нем айнові права фі з ичних ос і б в uивіль ­ І!ОМУ праві та пр облеми правов ого забезпечення . Автореф . дис .... канд. юрид . наук. - К., 2004 (22 с.) . 5. ПУl/да о. о. Поняття та пр облеми здійснення особис тих не­ \1 а йнових пр ав , що забезпечуют ь п риродне існування люди ни. МОl!ографія. - Х мельницькиЙ-К. , 2005 (436 с.) . 6. Сов етское гражданское право: Субьекть! гражданского права. М. , 1984. - С. 29-50. 7. Соловйо в А.В. Право людини на життя: цивільно-правові ас­ пекти. Автор е ф. ди с .... канд. юрид. наук.

//

-

Львів,

2005 (17

с.).

ЯlІ ко ва о. До питання про дієзд атність громадян- підприємців

8.

Укра І нське право. - 1997. - Число 3. - С. 91-92. 9. Васькин В. В. , ХаритОJ/ов Е. о. Дифференuиаuия граЖданской

правосубьектности / / Пра вовое положение несовершеннолетних : Сбор н ик науч . трудов . - Краснодар , 1985 . - С. 14-1 5.

Глава 8 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

§ § § § § §

І . П оняття і ознаки юридичної особи .

2. Суть юридичної особи . 3. Правосуб ' єктність юридичної особи. 4. Класифікація юри д ичних осіб. 5. Види (форми) юри д ичних ос і б приватного права . 6. Виникнення та припинення юрид ичних осіб .

§ 1.

Поняття і ознаки юридичної особи

ЦК не дає визначення поняття юридичної особи. Натомість с т.

80

ЦК , котра називається "Поняття юридичної особи" , містить

вказ ів ку н а деякі характе рні риси иього поняття, зазна'lаючи, що

юридичною особою є орга нізац і я, створена і зареєстрована у

139

встановленому законом

порядку, яка наділяється

цивільною

правоздатністю і д іt здатністю , може бути по зиваче м та відповідачем у суді .

Таким чином , маємо лише вказівки на такі о:знаки юридичної особи:

1)

це

-

"організація", тобто певним чином організаційно і струк­

турно оформлене соціальне утворення; пона ма є бути створена і зареєстрована у встановленому :за­

2) коном

3)

порядку;

пона має цивільну право.здатність і дієздатність (правосуб'єк­

тність), тобто зд атна набувати і реалі.зовувати цивільні права і обов'язки під свого імені;

4)

вона може бути по.зивачем і відповідачем у суді.

Поміж цих вла стивостей не вистаLtaє деяких традиційних ознак юридичної особи: наявність відокремленого майна, самостійна від­

повідальність за зо бов'я.заннями. Для аналізу поняття юридичної особи мають бути враховані і зазначені властивості, оскільки вони дозволяють відрізнити юридич­

ну особу від інших соціальних утворень, зокрема, рі.зноманітних об'єднань, філій і представництв, які не є суб'єктами цивільного лрава. Тому перслік о.знак юридичної особи має виглядати таким чином:

І) нанвність певним чином організаційно і структур но оформле­

-

ного соціального утворення

2) 3)

за.значена органі з аці}! створена і зареє стрована у встаНОllле­

ному законом

4)

організації ;

наявність у цієї організації відокремленого майна; порядку ;

вона має

циві льну правоздатність і діє:щатність (право­

суб'єктність);

5)

ця організація самостійно несе відповідальність за своїми ци­

вільними зобов'язанннми;

6)

зазначена організація може бути позивачем і відповідачем у

суді.

Зупинимо,. я на цих ознаках детальніше . І. Наяпність певни м чином організаційно і структурно оформле­ ного соціального утворення

-

оргаlfізації . Традиційно у цивілістич­

ній літературі uя ознака юридичної особи іменупалася як вимога "організаційної єдностї".

Організаційна єдність Rиража єтьсн у

визначенні цілей і завдань юридичної особи , у встаноплеllні ЇЇ внутрішньої структури,

компетенції орган ів ,

порядку їхнього

функціонування тошо.

Організаційна єдність закріплнються у статуті юридичної особи , й установчих документах або у акті органу влади про створення

І ДI1В. , наПРl1клад : Цивільне п раuо УКР<йНI1 . Підр уч ник : У 2- х кн . / Зп р ед . О. В. Дзерu, нс. КУЗllєцово/. - К . , 2002 . - С. 109- 110.

140

" j)іIДIIЧНО'ї особи публічного npalla , Наприклад, наявність статуту t)б()в'Sl3КОIJОЮ вимогою ДЛЯ аКl1іонсрного товариства , товариства обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відпові­ ;, ш,ністю (ст,ст,

143,151 , \54

ЦК) ,

Крім того, шодо окрсмих нил.ів юридичних осіб закон передбачає ' ,юв ' ЯЗКОllі правила шодо оргаllі 'l;lIlїі 'ІХ НЬОЇ внутрішньої структури , І nopSIДKY функціонуваНIІЯ й ОРI'аllів У llравліннSI, Наприклад , ст,

97

ЦК встановлюс , шо у правління товариством

UІИСНЮЮТЬ його органи, ЯКІІІ.НІ <: J31ш//,//і 'Збори його учасників і

ііllконавчий орган, якщо іншс не 'ІИНОМ,

встаllОВЛСНО законом. Таким

вказана норма містить за гал ь ні

норми , які визначають

l)б ов'язковість організаційної ЄДlІості цього виду юридичних осіб, l іСТЮ ЮВЛЮЮЧИ для них Il ерш ий

pilleHb -

2

рівні

opraHill

управління ТОllаРИСТllОМ.

ие виший орган управління ; другий

-

uиконаuчий,

Загал ьні збори учасників товариства є ІШШИМ органом управ­ І і н ня товариства незалежно від його виду .

Стаття

98

ЦК визначає компетенuію загальних зборів учасників

;Оllариства, вк аз уючи, шо вони мають право прий мати рішення з

у сіх питань діяльност і товариства, у тому числі і з тих , шо передані Н1Гальними зборами до компетенції виконавчого органу, а також l111'3начаючи засади голосування в них учасників товариства,

РішеннSf загальних збо рів може бути оскаржене учасником товариства до суду. Закон не містить виключень з цього права . Це

О'JIІ
2.

МаЙНОlJа самостійність юридичної особи припускає наявність

у юриличної особи маі,іна, шо виділене і враховується окремо від майна засновників цієї ЮРИДИLІНОЇ особи та від майна інших влас­

ників. Для рі'JНИХ пидів юридичних осіб їхня майнова відокремленість має різні прояви, Так, майнова відокремленість державних підпри­ єм ств ПРОНІJЛЯЄТЬСЯ через інститут права повного господарського

відання . Згід но із Законом "Про власність" це право включає н себе можливість володіння , користування і розпорядження державним

~1айном на свій розсуд, дозволяє підприємству 'ЗДійснення щодо

за кріпленого за ним майна будь-яких дій, шо не суперечать зако ну і цілям д і яльності пі дприємства ,

ДлSl державних ус танов як некомерційних організацій , шо фінан­ суються з держав ного бюджету, правовий режим закр іпл ено го за НИМИ майна

ВИЗ Н,JLІається більш вузьким правом оперативного

управління.

Що стосується інших видів юридичних осіб (приватні підпри­ ємства, колективні flідприє мства, кооперативи , господарські това­ риства , господарські об ' єднання ТОШО), то Їхня майнова відокрем­ леність виража є ться у праві власності,

14\

Разом з тим , майно ЮРИДИЧ Н Оl особи може не обмежуватись

майновими об 'є ктами а П О,lя гати ше й в наявност і зобов ' язаль н их м айнових прав. Крім того , деякі ЮРИДИ'lн і особи не мають майна

на праві власності , господарського відання або опера ТIІ В Н О ГО у п ­ равлінн я. Все їхне майно може складатися з гро ш ових внесків н а банківсь ких рахунках, а з айма н і Н НІ\Н1 примішення знаходитись у володінн і на умовах договору оре нди.

3.

Ва жливою ОJнакою юридичної о соби є н ая пнісп, у неї цивіль­

ної пра воздатності і дієздатності (прав осуб ' єктності) або :здатності

брати участь у цивільно му обігу від св ого і мені. Юр идична особ а в і д власного імені с амостійно РОJпоряджається своїм м айном, набув ає ци вільних прав та обов'я зк і в (зокрема , укла­ дає дог овори, вступає у з обов'язання) і здійсню є їх. Така діяльнісТІ,

від вла сного імен і у цивіл ьному обігу слу гує зовнішнім виражеННJ-ІМ самост ійності правосуб 'є ктності юриди чної особи.

За безпеченню і ндивіДУ ,L~ізацil ЮРИДИ ЧНОl особи, можливості її участі у цивільному об і гу слугує наймен ування юридичної особи, котре дозооляє одразу ви:з начити основні о з наки орпmі :з аuїі

-

чи t:

оона підприємниuькою, ко мерційною або неп і дпри є мниuькою, на яких засадах грунтується ті відповіщwьніс ть перед контрагентами за д оговорами тощо.

Від п овідно до правил, вс тановлених у ст .

90

ЦК , ЮРИД И'l н а особа

по винна мат и своє найме н у вання, як е м і стить інформа uі ю п ро їі ор ган і заuійно-правову форм у. Крім того, найменуван ня установи має містити інформаuію про

характер її діяльн ості, а юридична особа , що є п ідприємницьким

товариств ом, може мати комерційне (фірмове) наймеНУl:lання, яке може бути зареєст роване у п орядку,

вста н овленому законом .

Фірмове найменува н ня як засіб індивідуалізаuії його власника є об'єктом виключ н ого п рава і може бути l3икористане тільки за з годою носія цьо го права .

Юридич на особа може мати крім п овного нзйменування ско ­ рочене наЙме Н Уl3а н ня.

Н айменува ння юридичної особи

вказується в 11 уста н овчих

докуме нтах і I3н оситься до Єдино го держаВІІОГО реєс т ру підприємств та орга ні за ці й.

4.

Результатом майнової в ідокремленості юридичної особи та їі

участі від свого імені у u ивіль н ому об і гу є визнання за нею здатності від п о відати за п рийнятими н а себе зобов'язаннями .

Зокрема, ст.

96

и К закр іплює загальний принцип, від п овідно до

яко го юридич н а особа самостій н о відповідає за своїми зобов'язан­ нями усім н алеж н им ї й май н ом . Ц я відпов ідальність застосовується н езалеж н о в ід то го, до яких виді в і фондів належит ь це майно , є

в оно ос н о вн ими чи оборот н ими засобами .

Не залежить це і від

того, р ухоме воно чи н е р ухоме, виражене у ц інних паперах чи у гро ш ових ко ш тах то щ о.

142

;\

Положення шодо самостійної нідпонідальності юридич ної особи 8 ЦК , присвя­

також окрем і й обмеження містяться також у главі

'Іеніи визна'lен ню правового с тановиша окремих видів п ідприєм­ НИЦЬКИХ товар истн.

Слід

зазна чити,

шо

застосування

принципу сам остійної

(відокремленої) майнової відповідальності юридичної осо би має у деяких випадка х особливості.

Зокрема, він не поширюю ться на

прановідносини, які виникли між засновниками та іншими особами до державної ре єстрації товариства.

Відповідальні сть за зоБОВ'ЯЗа!IШIМИ, які ВИНИКfIи до дер жавної реєстрації, але у процесі створення товариства, несуть його за снов­ ники.

Якщо після д ержавної реєстрації юридичної особи дії за снов ­ ників, !/кі I\Іали м ісце до реєстрації, 6ули схвалені у відповід ному порядку юриди'!Но ю ОС060Ю, то вона буде нести самостійну від по­

відальність за зоб ов'язаннями, які виниКfIИ з цих дій. Схвале ння має бути оформле не рішенням відповідного органу юридич ної особи, який має та кі повноваження. Якщо рішення про схвален ня дій засновник і в пр ийняте або затверджене органом, який не м ає відповідних повнов ажень, його не можна вважати таким, що ма є юридичну снлу.

Відповідаль ні сть юридичної особи публічного п р ава (наПРИКfIад, установи), шо фінан сується державою, об межується коштами, як і

знаходяться у й опер ативном у у п равлінн і. За умови н едостатн ост і та ки х к о ш тів д о субсид і арної в ідпов ідальност і п ритягується власник установи ('І .

5.

3

ст.

39

Закону " П ро власніст ь") .

Завер ш ує характеристику юридичної особи така ознака , як й

здат н ість бути п озивачем або відповідачем у суді.

Цю ознаку не

завжди вказують окремо, іноді розглядаючи й ЯК б ільш загальну властивіст ь - можлив ість буги самостійним учасником цивільного обігуІ.

оз н аку,

Однак п равильним здаєтьсн тлумач ити й як самостійну

окремий п р ояв правосуб'єктності

юридич н ої особи,

оскільки в ц ьому ви п адку йдеться не т ільки про реалізац і ю, але і п ро П ОРЯДОК захисту й цивільних прав . Власне, така п ози ці я відобра­ жена і у ст.

80

ц к.

Вс і розгля н уті оз н аки тісно пов ' язан і між собою. відокремле н ого майна

-

Н аявність

матеріальна основа господарської самос ­

т ійності і самост ій н ої в ідповідальності юридичної особи; остання без мате р іаль н ої бази н еможлива. У той же час самостійна відпові­ даль ні сть необх ід н а п ередумова реалізації юридичною особою н аданої їй можливості від свого імені набувати маинових прав і обов ' язк і в. Адже без такої відповідальності ці права і обов'язки не мали б п ракти чн ого значення : саме у самостійній відповідальност і

І див. , на пр иклад: Гражданское право І Под ред . 10. К Толстого , А.Л Сер­ гесва. - Т. І . - С П б . , 1996. - С. 109.

143

відображається

пр актичне

обов'язків від свого ім ен і.

з начення

прийняття

і

ви конпння

Бе.) самоетійно і майнової відп овіДП,lЬ ­

ності майнова відо кремленість ма.'Іа б одн обічний хара ктер і

не

була б достатньо п онною. Так само організа цій.на ЄLlність не може розглядатися поза контекстом змісту ус т а новчих LlOKYM CHT iB та Їхнього ЗJ!а'IСННЯ Llля р еєстрації, а в ідт ак

-

конституюва ння юри­

дичної особи. у цивілістичні й. літературі час від часу постає питан нн щ одо того, яка з цих озн ак є головною у пранон ій хар актеристиці юридич­

ної особи. Деякі науковці такою ознакою lІа3ивають м ожлив і сть участі юридичної особи у цивільних правовідносинах н ід свого імені}, інші вважають, що нею є наявнн:ть від окремлено го м аііна 2 , треті вказують, як на визначальну ознаку, на самостійн у м айнову

відповідальність юридич но ї особи 3 Однак слід ни знати, що аі спори мають, ("ОЛОВНИМ чин ом, теоре­

тичну спрямовані сть, оск і льки з п огляду практичного усі ознаки юридичної особи є однаково нажливими . На т а кій пози ц ій стоїть і сучасна українсь ка цивілістика 4 . Інша річ, що в зако нодавчому визначенн і юриди чної особи акцентувалася орган і зац і йна Єдн і сть соц і ального утвор ення . Зокре ­

ма, як юридичн а особа РОЗГЛ5lilаласSl саме о рганізація як така (або відповідний трудовий колектив), безв ід н осно навіть д о її м айново ї відокремленості . Тобто, законодаве ць ВО,lЬОВИ М ШJJ НХОМ в и знає юридичною осо бою те соціаІl ьне утвОрсннн, щод о Я КОГО вважа є не необхідним. Слід зазначи ти, що такий підхід ма є м ісце і зараз, хо ча й п оля гає у дещо інших проявах. Наприклад, у такого виду ЮРИДИЧНИХ осіб, як товариство з повною в ід пові даль ністю , з ус і х ОЗllак юридичної

особи нскраво ви раже ні тільки дві: уч асть у uиві ль ном у обігу від свого і мен і і участь у ро з гляд і судових спорів як по зи вача і відпові ­

дача . Фактично зако нодаве нь , виходячи з мі р ку ва нь до ці льності , вольов и м шляхом поширив на до говірне об'єднання фізичних осіб п оложення про юридичні особи. Такий підхід свідчить про те , щ о наявність або в і дсут ність сукуп­ ності ознак юридичної особи не завжди є вирішальним ЧИННИКО М

при визначенні можливості кваліф і ка ції со ці ал ьного утворе нн н як юридичної особи.

І Див., на при клад: Венедиктов А.В. Государс тв енная со циа.11fстическая собстве нн ост ь . - М. - Л . , 1948. - С. 704- 7 11 . 2 Див. , н а при клад: Советское гражда нское право: суб1>скты
гражданского права / Под р ед. е н. Братуся . - М. , 1934. - С. 52. J Див ., н а приклад : Советское гражданское право / П од ред. В.А. РЯСl!нцева . М ., 1986 - С. 131-132. 4 Див. , н а приклад : Ци віль н е право Укр:Й ни . Підручник : У 2-х кн . / За ред . О. В. Дзерu . Н. е КУЗ/lєцової. - К ., 2002 . - С. 111 ; ХаритОllов Е.О ., Саниа;Сl1е­ то ва НА. Гражданское право. К . , 2002 .

144

ТО \І У ДЛ}! того , шоб ВСПIНОВИТlI причини і наслідки п орушення ; аГ,L1Ь НИ Х

в имог до соціал ьно го утво р ен ня,

яке може

ю ри дич н ою особою, необхі д но встановити

вважат ися

правову природу цієї

"атсгорії.

§ 2.

СУТІ> ЮРIІДffЧflОЇ особи

Трив алий час сут ь ЮРll j l ll'"іО Ї особи у ра д }!нсь к ій цивілістиці з'ясовувалас}! Л I1Ш С стосов но лсrжаil llН )( ю ри д ични х осіб і , н ас ам­ ііерсд,

-

стосовно під ПРНtМСТВ .

В осно в і цього леЖ
шо

ІІа

евій

розс уд створював

і

ГIРИIlИН}!В

-

п е рева ж ну

біл ьшість пі д при є мств.

В умовах рИIІКУ реально д іють рі з н оман ітні і рівноправні влас­

ники , а тому вин ика" необхі д ність зм іни підход ів до тлумачення сут і юрид ичної особl1.

Од нак почаТIf ро з гляд цього пи та нн я до ці л ьно з і з гад к и про погляд и на СУТ І> юрид ичної особи У раД }!!lСЬКОМУ u иві ль ном у пр ав і , оскіл ьки чинні акти Цl1віm,ного зако н ода в сТlJO і навіть н овий ЦК са ме їм за вднчують IIІ13КОЮ своїх положе нь .

Отже, у радянській циві.'1істиці щодо суті юридичної особи найбільшу попрярність здобри такі теорії: І. Теорія держав и (теорі я власни ка) , автором нкої був с.1. Аскна­ - ие сама де РЖава ,

з іЙ. З гі д но :1 нею державна юридична особа

взята, однак , н е в єд н ост і усіх 'й ф У lІкuій , а у д і нльност і ли ш е на

певній д і ЛЬНlщ і tдИНОЇ господарської системи , де вона використовує певне майно за д опомог ою певного колективу працівників.

2.

Зг і д но з теорі є ю КО.lективу , яку за пр о п онував А.В . В е н ед і кт ов ,

у скономічних в і д н оси на х виступаю ть раШlнсь ка д е р жава в ц ілому, як влас ни к все народно го надб ання , і організований державою колек­

т ив робітникі в і службовців на чолі з його иі д повідальним ке рівни ­ к ом, на який д е р жава поклала ИИКОНaJ!НЯ п ев ни х завдань і якому для виконанн я uи х з авда нь надал а відповідну частку єд иного фонду державн ої иласності. Uей колектив і ви з наєг ься безпосереднім у час­ ником цивільного обігу , юридичною особою .

3.

Теорія ди ректора, запро п онована IО . К . Толстим , пояснювала

суть де ржав н ої юрид ичної особи тим , що остання пер соніфікується у його керівников і (директорові), оскільки він здійснює від імені юридичної особи ус і

юри д ично з н ачу щі д ії і у повно важений

де ржавою на уп равл іння майном під приємства . Відповідальний ке ­

рівник iJиступає як субстрат юри д ичної особи, він невіддільний від останньої.

4.

Теорія соціальної реальності була сформул ьована у основ ни х

рисах Д.М . Г е нкіним . На його дум ку , необхідність і снування де р­ жавних ЮРИД И'ІНИХ осіб зумовлена економічним ладом соціалі зму, де майнові відносини

мають товарно-грошоної форми , а тому

потребують , шоб де ржавні організації д іяли як самостійні , підок-

]45

ремлені у майновому сенсі упюреннн

-

суб'єкти цивільно-правових

зв'язків. Отже, державні юриди чні особи є соц і альною реальністю , існування якої зумовлене соці ально-економічни м ладом радянськ ої держави.

У цих та інших теоріях д ержавної юридичної особи, запропон о ­ ваних в радянському цивільн ому пр ав і, можна вказати сильні та

слабкі сторони'. Разом з тим , майже всі вони та к чи інакше вп ли ­ нули на зміст норм цивіл ьно го законодавства, б ільшість з яки х до цього дня є чинними в У країні. Н априклад, "теорія держави" знач­ ною мірою була і є базис ом г ос под арського праllа, підrрунтям тези про необхідність господ арювання на основі чіткого плану вання. "Теорія директора" вплинул а на визначеннн ста тусу органів юридич­ ної особи і їх значенн я в зд і йсне нні правосуб'єктності останнь ою. "Теорія колективу" помітна у норм ах про в і дп овідальніст ь орга ­

нізації за шкоду, з апод і нну з вини їі праціllників.

Однак спільним (і ГОЛОIlНИ М) недоліко м цих теорій бул о те, що вони розробля лися

в умовах

одержавлення

економіки ,

коли

домінуюча рол ь у llИ в іл ьних відносинах належала державним орга­ нізаціям. Тож не ДИ ВНО, шо у б ільш ост і сво'ій ці теорії прис вячен і визначенню суті лише державної юридичної особи та проя ву в остан ­ ній цивільн ої правосуб' єкт ності держави.

Щопра вда, на загаль ному тлі видіЮlлас}! по з иція О.А Красавчи­ кова, яки й викор и став унів е рсальніший підхід, шо дозв олило вести

мову не т іл ьки про де ржавні, але й про і нш і види юридич ни х осіб . На його думку, юриJtична особа є правовою фо рмо ю вираження певних суспільних відносин людей, об'єднаних єдиною метою. Та ким чином, юридичною особою є організація, причому така , 1_<10 виступає не як сума індивідів, шо їі складають, а як певне соціальне утво­

рення

-

система істотних соціальних взаємозв'язків , об'єд нани х

для досягнення поставлених цілей у єдине структурно і фу нкціона..'lЬ­

но диференційоване соціальне ціле, шо має ознаки юри дично 'і

особи '. Втім, ця позиція не отримала широкої підтримки у радянській н ауц і цивільного права.

У сучасних умовах зводити проблему з'ясування суті юридичної

особ и лише до встановлення юридичної природи державних юридич­ них осіб було б хибним, оскільки останні становлять лише досить незначну частку загальної сукупності соціальних утворень, шо

виз наються законом юридичними особами. у зв' юку з цим логічно звернутися до тлумачення суті юри­ д ичної особи в інших правових системах.

, ДИВ., наприклад: Советское гражданское пра в о: СубьеКТЬІ гражданского пра ва / Под ред. с.н. Братуся. ~ М, 1984. ~ С. 57. 2 Див.: Советское гражданское право. Учебник: В 2~x т. ~ Т. І / Под ред. ОА. Красаечuкова. ~ М .. 1985. ~ С. 128~130.

]46

Сучасн е поняття ю ридичної особи у цивільному і торговому праві р озвинен их країн хар актеризусгься як одне із найменш розр о бле­ них. Uив ільні кодекси або взаlалі не дають ВИЗШ1ченн я юридич н ої особи, а бо обмежуют ьсн загальними і дуже коротким и формулю­ ванням и .

При обгрунтуваНll і правос уб' скт н ості со ц іал ьн их утво р е нь усі теорії виходять з то/"о , Ш О IOp II JН1'1 H a особа

-

це в і докремле н е у

органі з ац і йному і Maii H OHO~IY се н сі утворен н я , ш о бере уч аст ь у цивіл ьному об і гу як C<1MOCTi ii ll llfi

нос ііі п рав і обов'язк і в.

П рот е

методи обгрунтуваннн н аНВ lІ ості та ко·і IІ р аносуб ' скт н ост і со ц іаль ­

НИ Х утворень у преі ІстаВ lІl lків різ н их 1I ; I/lP H~ li ll юрил и ч н ої думки н еОДllакові . Найбільш чітко ВИЗ Н
2)

конце п ція соціаль н ої реал ьн ості.

Тео рі я фі кц ії з ародиласн ше у добу серед н ьов і ччя . За вченням прихилыІківв цієї теорїі ко рп о рація нк така не має сво єї власної волі. Тому спочатку Ін!ажалося , ш о вона н е здатна зд ійснювати зло­ чи н и і завдавати шкоди. КОР ll орац і я ли ш е вир аж а є волю де ржави, вт ілену у закон і акт про й ство р е нн я. Теорін фікції ф а ктично об­

грунтовувала д о з вільний п орндок утворе н ня юридичних осіб. У подальшом у тс орін ф і кц їі була деталіЗОl.!ана. Виникл и рі з н і її модифікації. Наприклад, з ' яв и лися теор ії цільового майна , інтересу, посадового і тов арис ь кого май н а, колективної t!Ласності , поз ити ­ вістські і нормат ипіс тсь кі тео р ії юрид ичної особи . Усі пони ,

11 0

суті, є вар і анта м и теорії фікц іі· . З гі дно з тео рі єю ці л ьового майна п рава юридич н о ї особи н е належать н і кому.

Вони передбаLjсні лише для дося гн ен н я мети ,

ш о ви з н ачається при з н аченням майна.

Те орія і нт е р есу, нав паки, виходить із того, шо майно ЮРИJl И ЧН ОЇ особи наспр авд і належ ить тим індивідам, які ним користуються,

м айно юридич н их ос і б служить інтересам визначених осіб. Право­ су б'єктність юридичної особи при цьому є не більш ніж юрид ико­ тех н і чною вимогою .

Теорі я посадового й товариського майна розглядала майно установи як по садове, таке, шо належить правлінню, а не його к ористува­

чам. М айно спілок, на думку прихильників цієї теорії, вважалОС}1 спільн им товариськи м майном його членів, а не інди відуальним

майном кожного з ни х. У результаті теорія тлумачил а ЮРИДИ'ІНУ особу я к персоніфіков ане правове відношення.

Згідн о з тео ріє ю колективної власності юридична ос об а є не б і льш н іж засоб ом, призначе ним длн управління колектив ною вл а с ні стю, вл асне по няття юрид ичної особи ототожнюється з колект и вним ма йном, н ки м волод іють численні об'єднання.

у хх ст . н абули пош ирення позитивістські та норм ати в істс ькі тео рії юр идичної особи. За в ченням прихильників позит и в і стської теорії юридична особа хара ктеризувалася

як створе ний

об'єктивним

прав ом цен тр за стосув ання певного комплексу п р а в і обов'я з к і в, а

147

норм атив і стська теор і я вважала юридичну особу лише пер соніфі ­ каціє ю правов и х нор м , предметом правосвідомості.

Н а в ід м іну в і д теор ії фікції і її модерних варіантів реа.lістичні

теорії визнають ю рид ичні особи соціальною реальністю. [ Хіі і ПРИХИЛЬНИК І ! ВИХ ОДЯТЬ з факту реального існування груп ових інте ресів окремих і ндив ідуумів, які у сукупності складають о с н ову для створеннн р і з н ого р оду юридичних осіб. Колективні інтер еси маю ть п е Р ВИН ll иі1

характер.

Право виконує похідні функції,

що

зводяться лише до офор млення інтересів. Наслідком реалістич них

тео рій, зокрема, стало положення про виникнення ЮРИДИЧНИХ осіб у н ормативно-явочному порядку.

Реал і стичн і теорії вини кли на базі органічної теорії, яка зображ ала юр ид ичну особу як особливий визнаний правопорядком тілеСli О ­ дух овний організм, шо м ає власну душу, волю і діє за допомого ю св оїх орган і в. Реал і стичн і теорії, відкинувши біологічні крайнош і

ор ганічної т еорі ї , розгляд ають юридичну особу як колективне ут ­ во рення, шо має свою волю і діє з метою забезпечення спільних

ін терес і в своїх член і в. П евний інтерес явля є також теорія відокремлення В,lасності від упр а вл іння , хоча ВОllа і ~шла обмежену мету - з'ясування суті тільки акц і онерного товариства . uя теорія набула поширення практично у всіх розв и нених кра ї нах .

Н а думку її щпор і в, сучасні великі корпорації перетвор илися в установи, як і виконують под війні функції . В о н и у пранляють влас­ н і стю і ОДНОСІаСНО t

організ ат о рами еко н ом і ч н ого ж и ття

к раї ни .

Завдяки наявності ве ликої кількос ті розкиданих по всій країні лержателів ак ц ій, ш о втрат или фактичний контрощ, ;ад своїми ка піталам и , у рамках корпорацій сталося нідок р емленнн влас н ості від у пр авл інн я н ею. У правл ін ня влас ні стю зосередилося

в руках

у п равителей ко р по р а l1 іями , нк і завднки цьому набули самостійної еко н ом і ч н ої влади над власніст ю . Засоби lІироБННЦТlJа, шо вико ­ р ист овуються

кор п о р а ці ям и , б і ль ш е не знаходяться у п р иватн і й

влас н ості окремих ос і б . Акц і о н е р и є ли ш е власника~IИ па п ерів

-

аК l1і Й . К ор п о ра ції стали кваз іп убл і чними організац і ями , шо зд і й ­ с н юють н а р од н ий роз п од і л вироблено го н и ми продукту на п ідстав і вит ра ч е н ої праці та збережен н я і н ст и туту IІриватної власност і .

Підбиваю ч и п ідсумок , мож н а зробити висновок, шо найбіл ьш пр идатною .lL1Я поя снення суті юр иди чної особи здається теорія соці аль ної ре ал ь ності (як шо роз глпда т и со ці аль н у р еаль н ість як феномен, шо виникає н а ос н ов і і з метою р еалізац ії н о р м пр иродно го права) .

Такий п ідхід достат ньо адекватн о в ілображає су ч асне розуміння при­ р од н о го пра в а фізи чн их ос і б об ' єднув ат ися в о р га н ізації і , таким ч и н ом , з а хи шати й р еал і зову в ати свої пра ва у р і з н их с ф ерах діяль­ н ост і , передус і м у ц и ві льних в ід н оси н ах . Держа ва може вплинати н а створе нн я та д і ял ьні сть так и х об ' єд н а н ь тільки з урахуванннм

lI ИХ обстави н і не може забо р о н ят и створе ння ор га ні зац і й, д і яль ­ ні сть яких н е ш код и т ь громадс ь ким і нте ресам, ш о тлума ч аться як суку п ні і н тереси інди в ідів.

148

§ 3.

Правосуб' єктність ЮРИД"'ІНОЇ особ ll

Цнвільн
Цивільuа //равоздаmНЇСПIl. юридичної особи - це її зда тність мати 1 моменту створення юри­

цивільні права і обов ' я зки , яка виника є

ДИЧ НОЇ особи і ПРИIlИН ЯСТl,(Н

1

Д ІІЯ вн есе ння за ПI1СУ до Єдино го

державного реєстру запису "ро її ПРИПl1нення .

Зг ідно зі ст.

91

ЦК ЮРИ ! lI1'ІJ-fа особа :здат н а мати такі ж шшілЬІ-Іі

права та обов'язки , як і фі ЗИ 'ІІ1
Таким чином, на З.\1іну спеціа .1ы
ійй правоздатності ЮРИДИЧIiОЇ особи , яка передбачалася радянським LlивіЛЬНI1М заКО IІОД
принцип у ніверсальної правоздатності, що є відображенням сучасної тенденнії розвитку КОНLlеПLlїі llипільного права України як пра ва при ватного.

Слід зазначити, шо f1раво зда тність юридичної особи розшири­ лася не лише за рахунок н ада llНЯ ЇЙ рис універсалы l сті, , але також і завдяки зміні пі дходу до вирішення пи та ння СТОСОВНО того, які права може ма ти така особа . Якшо раніш е траДИ Llіііно наголош у ­

валося н а майнових правах юридичної особи, то тепер нар і вні з

ними у ЦК закрі п лен і і їі особисті немайнові права . Зокрема, ст. 94 ЦК встановлює, шо юридична особа має право на недоторканність їі ділової репутації, на П1Н ІНИЦ Ю кореСПОllдеllllії, на інформаllіЮ та інші особисті немайнові права, як і можуть їй н алежати. При цьому особисті немайнові права юридичної осо би захишаються н а загаль них засадах відповідно до глави

3 UK.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від

28

переснн

1990

р.

NQ 7

"Про застосування судами законодавства ,

ШО регулю є зах ист 'Іесті,

гідності і ділової репутації Іромадян та

організаllій" у в ипадках поширеннн відомостей, шо принижуют ь репута llію орган ізації, останнн, якщо вона є юридичною особою , м ає право зве рнутися до суду з вимогами про Їх спростуР.ання, неза­ лежно від того, нкою особою (фізичною чи ЮРИДИ'lНою) поширен о

llі відомості. Ра зо м з тим , обсяг цивільної правоздатності юридичної особи не є безмежни м, оскільки визначаєтьсн й установчими докумен­ тами. Ц е означа є, що комерційні організації, якщо в їх установч их документах не міститься вичерпний перелік видів діяльності, я ку вони можуть зд ійснювати, можуть займатися будь-якою підприєм­ НИllЬКОЮ діяль ністю, не забороненою законом. Реалізуючи влас ну

право здат ність, юридична особа може укладати будь-які угоди. Пр оте, нкшо, наприклад, статутом юридичної особи визначен ий - вона наділ ена

ви черпний пер елік МОЖJІИВИХ пидів й діяльності

сп еціальною правоздатністю, виходити за межі якої не має пр ава. Укл адені такою юридичною особою за межами й правоздатн ості пр аво чини є н едійсними.

149

О б\1е же ння цив і.'1 ЬН ОЇ правоздат н ості ю р иди чни х ос і б може ма т!! м і с це за ріш е нн нм СУДУ У

випадках,

с п е ці аль н о

п еред баче н их

з ако н ом.

Крі м то го . обмеже нн нм [Ір авозда тн ост і Ю РИ Д И'І НОЇ осоБ І! мож н а вважат и правило ч . З ст .

91

ЦК , в ід повід н о до яко го здійс н ен н я нею

окремих в и д ів д і нль н ос т і ,

п ерел і к яких в с та н о влюється законо м ,

можли в е л иш е

пі сля оде р жа нн н с п е ці ал ь но го ДОЗВОЛУ (л іllенз і ї) .

Ц е пр а в ило п оши р юєть ся н а Ю Р ИДИЧ НИ Х ос і б, н ад і лених як сп е­

ціаль н ою так і у ні ве р сал ьн ою п равоздатні стю . В каза н а вимога п оши ­ рює ть ся я к н а п іД ПРl1 єм н ин ь к і , так і н е п ід пр иєм ниц ьк і орга ні зац ії.

Н ап ри клад, таке лі ц е н зу ва нн я п е р едбачс н о Зако но м Ук раїни в і д

вере сн я

16

1997

р . " П ро благод і й ни uтво та благод і й н і орга н іза ll ії". 22 к вітн я 1993 р. "Пр о аушпорську

Згід н о і з Зако н ом Ук ра їни в ід

діял ьні ст ь" ауд и то р ська д і ял ьні ст ь пі дл я гає обов ' язковій серти­ ф і ка ці ї .

О рга н и , як і зд і йснюють л іце н зув ан ня і п о ря док здійснення л і ­ Il ен з у ва нн я п е редбачен і зако но м. Відмо в а в н ада нні nіцензії може бути оска р же н а до суду.

ЦивіЛЬ 1lа дієздат1lість юриди'fIlО Ї особи

-

це 'І-і зда тні сть набувати

Гlласними д і нм и цив і льн і п ра ва і б р а т и н а себе циві л ьні обов'язк и . Ци віль н у діtЗдатн і сть юрид ич на особа ре ал і зує ч ерез свої органи , як і діют ь від п о від н о до зако н у, інши х право ви х актів і уста н овчих докуме н т і в .

Скл ад і пер елік ор га н ів юр и ди чи ої особ и , ком п ете Нll ія кожного з цих орга ні в, по рядок їх ут в орення , ви з начаються для різ ни х вид і в юриди чн и х ос і б ЦК і відповідни м цив і льним законода в ство м .

Орга н и юридичної особи ф ормують і в иражают ь 'й i:lОЛ Ю , то му саме че рез ці органи, за їх до по м огою юридична особа здобувас цивільні пр ава і набуває шшільн их обов · язк і в. Разо м з ти м , особами, які реалі зують дієздатність юридичної особи, м ожуть бути відпо­

відно до ч .

2 с т. 92

ЦК інші суб'є кт и , як і є ті У4асн и ка м и . Юридична

особа бер е уч асть в цивільному о б і гу через своїх п ра ці вн иків, діями яких вона не тільки здійснює св ої праГlа і в и конує обов' язки, але

також набуває і припиннє їх. Дії н их п рацівник і в в важаються згідно з законом діями самої юридичної особи. Відповідно до ч.

3

ст.

92

ЦК той, хто веде справи ю ридичної

особи і виступає від її імені на пі дстав і закону або ус та н ов чих до­ кументів, повинен діяти добросовіс но і розу мн о, забезпечувати усіма можливими законними засобами охорон у і нтерес і в юр идичної ос06и, яку він представляє. При цьо м у орган юр идично ї осо би або інший суб'єкт, який діє від її імен і, н е м ожуть в и ходи ти з а межі наданих Їм повноважень.

Для реалізації правосуб'єктност і

Ю Р Ид I 1'JНО Ї особ и

ва жливе

значення має її місцезнаходження. З окрема, пр и вир і ше н н і п итань,

пов'язаних з виконанннм зобов'язань, в яких вона бере У4асть, в изна­ ченням підсудності спорів тошо. У ЦК зазначається, шо м ісце-

150

' Jнаходж енням юридичної особи є адреса органу або особи, які І !ідповід но до установчих док умент ів юридичної особи чи закону виступаю ть від її імені.

для реалізаuії пра восуб'ЄКПlOст і юридичної особи нею можуть створюв атися філії та представни цтва (ст.

95

ЦК) .

Філією Є такий відокремлений підрозділ , який ВИКОНУЄ всі або частину функuій самої юридичної особи від імені юридич ної осо­

би. Філії створюються для зді іісllеllllН д інльності юридичної особи по з а 'й місцезнаходженням . Такі філії найчас тіше утворюються нав­

чальними і науковими закладами. Проте не МОЖУТh бути і підпри­ ємства з виробництва товарів , HaдallllН послуг , JJLійснення іншої підприємницької д ія льності.

Представництва створюються для преДСТLlВНИlпва і зах исту інте­ ресів юридичної особи поза їі місием знаходження . Частіше такі представниuтва створюються

великими підприємствами у місuях

знаходже ння постачальників , покупuів, споживачів .

Філії і представ ниuтва не визнаються суб ' єктами uивільного пра­ ва, а їх посадові особи можуть діяти від і мені юридичної особи , частиною якої с філія або представництво. Посадовим особам на Їх ім 'я (а не на ім ' я філії або представництва) видається довіре ­ ність, якою визначається

коло повнова жень .

Ві дпов ідаль ність за

дії філій , пр едстаВНI1!lТВ і 'іх посадових осіб несе юридична особа, яка утворила ці філії і представництва. Таким чино м , філії і представниuтва хо ча і є відокремленими

підрозділами юридичної особи,

проте продовжують з алишатися

складовими їі частинам и . Власною юридичною правосуб 'є ктністю і правоздатністю вони не над іл ені.

§ 4.

Класифікація юридичних осіб

Класифікаuія юридичних осіб може I1РОВОДИТИСН за рі з ними підставами.

Зокрема, юридичні особи поділнють: І) Залежно від виду права власності

-

на:

а) дер :ж:авні і КОМУllаЛЬJlі юридичні особи

-

ті, що засновані на

державній або комунальній формах власності. До державної власності віднесена загальнодержавна власність.

Суб'єктом права загальнодержавної власності є держава Україна (ст. ст.

324, 326

ЦК).

Комунальна власність СКJшдаєтьсн з майна, закріпленого за тери­ торіальними громадами, у які об'єднані громадяни за місием про­

живання (ст. М айно,

327

ЦК).

що є державним

або комунальним та закріплене за

державним піДПРИЄМСТВО~I, належить йому на праві повного госпо­

Щ1РСЬКОГО відання. Майно, що є державною власністю і закріплене за установою, що перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві о перативного управління;

151

б) I1Р l/(ЩI1l Jl і ЮРИДl1чн і особи

-

ті, що зас н ова ні на приват н ій

власності . Об ' (КТО:l<\ прав" приватн ої власнос ті :l
ЮРИДI1 '11І11 .' осіб і гро мадян Украї ни, юриди чних о сіб і громадян

інши х держав (ст. 355 иК). 2) За.lежно від мети створення і діял ьност і

-

на:

а) КОAll'рційні юридичні особи; б) IІI'Ко. lІ (!j! ціtlllі ю ридичні особ и.

У основі цього розмежування перебуває ознака наявності або відс утнос ті мети о тримання при бутку внасл ідок ді нльності юри­ дичн ої особи. Причому для ком еРllій н ої ор ганіза ції така ме та є ОСН ОlJНОЮ.

lОридичні осо би, шо не є К О!'.1ерціЙНИМI1, можуть створюва ти ся у формі громадських або релігі йних організац ій , С П ОЖI1В'lих коопе­ ра тивів, благод ійних та інших фондів , шо фінансуються власниками

ус танов, а тако ж в інши х формах , передба чених законом . l Оридичні особи , шо є комеРl1іЙНИМI1 , можуть створюватисн у ф ормі господарських товариств , виробничих кооперативів , а також у формі об'єднань заз н ачених юридичних ос і б.

3)

За.lежно від підстав фінансування -

на :

а) госпрозр ахункові юри дичн і особи ; б) бюджетні юридичні особи . ГОСІJро зр ахунковими юридичними особами пизнаютьсн ті , що знаходяться на самоокупн ост і . Вони при зас нуванні отримують від засновника кошти на пр аві повного господ арсь кого віданнн, а, від­ так, хазяйн ують самі, не суть усі витрати т ошо. Вони також можуть

бутн власни ками п евно го майна, у 'ІОМУ лроивляється ознака від ок­ ремленості майна юрид ичної особи та і нших осіб. Бюджет ні -- отриму ють кожен рік від держави кошти для заб ез­ печення св оєї діяльнос ті. Такі юридичні особи мають самостійни й

кошторис, а керівник юридичної осо би корис тується правами р оз­ порядник а крсднтін. J\1айно належит ь таким юридичним особам на праві опер атиш-!Ого у правління. Бюд жетним ю ридичним особам З3 -

бороннється ззй м аТ ИС51 комерційн ою дінльністю.

4) Залежно від функцій -

на:

3) госп одарюючі юридичні осо би - такі, що виконують завдан ня із виробництва проду кції , викон ання робіт тощо; б) /lегосnодарю/Очі юридичні особи , тобто не мають виробничих завдань. До ни х належать різноманітні громадські орга ні заuії, п о­ літичні партії , школи, музеї, суди тошо . Слід зазначити, що деякі

негосподарюючі орга ні заці ї та об' єднаннн можуть мати у своєму склад і господарюючих юридичних ос і б (які , на п риклад, випускають

продук ці ю, необхідну для забезпечення основної діяль н ості вказа­ них органі зац ій).

5)

Залежно від відношеЮIЯ засновників до майна

-

на:

а) юридичні особи, за С lfо вllUК U яких мают ь право власності н а

маіщо в і ДПОlJідної юридич ної особи;

]52

б) ЮРИДИЧНі особи, заС/lовllИКИ яких мають лише корпоративні права (права вимоги) щодо майна створеної ними юридичної особи.

6)

Залежно від кількості засновників

-

на:

а) унітаР1lі юридичні особи. Це юридичні особи, що виникають внаслідо к волевиявлення ОДНОГ0 власника;

б) ЮРИДИ L/ні особи, створені кількома засновниками

- господарські

товариств а, об'єднання підприємств , громадян тощо .

7)

За типом правосуб'єктності та функціями

на :

-

а) юридиЧllі особи публічного права створені для виконання функцій публічної влади - управління, забезпечен ня публічного правопорядку тощо;

б) юридИЧ1lі особи приватного пра ва -

створені для досягнення

мети, яка має приватний характер , дЛЯ отримання прибутку та за­ доволення інщих потреб Їхніх засновни ків.

8)

Залежно від організаційно-правової форми

-

на :

а) господарські товариства; б) установи;

в) об 'єднання громадян; г) об 'єдllШfllЯ юридичних осіб тощо. Слід зазначи ти , що можливі також класифікації юридичних осіб за змішаними критеріями (суб'єкт, форма власності, мета ство­ рення та ін.). Проте більщість з них здає ться надто узагальненими, внаслідок чого певною мірою втрачаються критерії розмежування

між деSlКИМИ видами юри дичних осіб' . Слід зазначити, що з усього розмаj'ття класифікацій юридичних осіб, що пропонувалися у вітчизняній цивілістиці, У ЦК викорис ­ тана лище одна - поділ юридичних осіб на особи приватного права і особи публічного права. При цьому критерієм поділу названо поря­ док створення юридичних осіб. Зокрема, ч. 2 ст . 81 встановлює, що ЮРИДИL(ні особи, залежно від порядку Їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст.

87

ЦК.

Юридична особа публічного права створюються розпорядчим актом Пре зиден та України, органу державної влади, органу влади

Автономної Республіки Крим або органом місцевого самовряду­ вання.

Критерієм дЛЯ класифікації, насамперед, слід вважати усе ж таки

не ПОРЯдок, а цілі створення, а також галузь у Slкій має діяти та чи інш а особа . Якщо юридична особа має діяти у галузі публічного

права і виконувати відповідні адміністративні, освітні функції, то вона є суб'єктом публічного права і має створю ва тися у ПОРЯдку,

r ДИВ.,

наприклад : Гражданское право УкраИНЬІ. В 2-х ч.

А.А. Пушкuна , В.м. Самойленко.

-

Харьков,

1996. -

С.

- Ч. 120-138.

І І Под ред.

153

tlизначеному для таких осіб. Якщо ж юридична особа має функціону­ вати у гал узі приватного права , як його суб'єкт, то вона має ство­ рюватися у порндку, встановленому для юридичних осіб приват­ ного права.

Відносно класифікацїі юридичних осіб, запропонованої у ЦК , слід зауважити таке. ЦК п е редбачає, що цим Кодексом регулю ється порядок створення, організаційно-правові форми , правовий статус лише юридичних осіб приватного права, тому можна припустити ,

що такий поділ обра ний як перв існа підстава для подальщих класи­ фікацій саме юридичних осіб приватного права.

Зокрема, один з критеріїв поділу юридичних осіб приватного права міститься вже у ч. І ст.

81 ЦК, де встановлено, що юридична особа може бути створена шляхом об ' єднання осіб та (або) майна. Отже, згідно з концепцією ЦК юридичні особи приватного права

можуть бути: а) такими, що являють собою об'єд нання осіб ; б) такими, що являють собою об'єднання майна; В) та кими, що являють собою об 'єд нання осіб та майна. Такий поділ являє не лише теоретичний, але й практичний інте­

рес, оскільки від виду ЮРИДИ'lНої особи приватного права залежить визначення

п ереліку уст а новчих док ументів ,

обсяг

право­

суб'єктності такої юридичної особи, порядок набуття та реалізації прав і обов'язків тощо .

§ 5.

Види (форми) юридичних осіб приватного

права

ЮРИДИ'lНі особи можуть створюватись у будь-якій формі , яка передб ачена законом. Стаття 83 ЦК передбачає такі форми юридичних осіб : а) товариства; б) установи.

Крім того, у цій нормі йдеться про допустимість створення юри­

дич них осіб у інщих формах , "встановлених законом". Враховуючи особливості методу цивільно-правового регулюван­

ня , про які йшлося У перших главах цієї книги, це положення ст .

83

ЦК, очевидно, слід тлумачити у тому сенсі, що йдеться не лише про форми юридичних осіб , прямо передбачені законом, але й уза­ галі

-

ронена

про будь-яку форму юридичної особи, котра прямо не забо­ законом.

ТоваРllство

-

це організація, створена шляхом об 'єд нання о с іб

(учасників), які мають право участі у ньому . За своєю суттю товариства є корпоративними утвореннями . Корпоратиtlний устрій полягає в обов'язковому об 'єднанні м а йна і майнових прав учасникі в ТОlJ а риства й наявності статутно го фонду товариств а , внескам.

154

поділеного на частки учасників пропорційно )їхнім

Раюм з тим, товариство ,V/оже бути створене однією особою, ЯКЩО інше не встановле!lО законом. ЦК припускає можливість існув ання ~lKцiOHepHOГO товариства, товариства з обмеженою і додатко вою

відповідальністю як одноособових корпорацій, які мають одного засновника. Корпоративна структура такого товариства буде визна ­ 'IClТИСЯ не за тією ознакою, чи є воно об'єлнзнннм осіб, 3 характе­ ром статутного фонду. Цей фонд формально може поділя тися на

'Іастки, але факти'ню усі частки належатимуть одній особі .

Установою є організація, створена однією або кількома особами ( з асновниками), які не беруть участі в управлінні нею , шляхом об 'єднання (виділення) їхнього майна, для доснгнення мети , визна­ ченої засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встанов люються

"Законом.

Найбільш ПОШJ1РСНОЮ фор мою Є ГОСflОЩlрські товариства .

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємниuькі. ПідnриСJlfIlUl{ькі товариства

-

це товаристшt, які здійснюють під-

ПРИ Є МНИЦЬКУ діяльність "3 метою одержання прибутк у та настуПJЮГО

його розподілу між учасника ми. ВОНИ можуть бути створені лише \lК ГОСIЮЩlрські товариства (повне товариство, командитне това ­ риство, товщ)Иство з обме женою або додатковою відпові дальністю , аКІ1іонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст.

84

ЦК) .

ВI1 3 1!а'lальною ознакою піЛПРИЄ МНИЦhКОГО товариства є мета отримаНlіН прибутку для його насту пного розподілу між учасниками

(коли уч асників 6іЛhlllе одного) аб о привласнення учасником (коли він ОДИН) .

ЦК пер едбачені такі види підприєVlНИЦЬКИХ товариств:

1) 2)

акці онерне товариство; товари ство "3 додатковою l3 іДПОI!іДClш>ністю;

3) 4)

товарис тво з обмеженою відповідальністю;

5)

коман дитне товариство.

повн е товариство (товариство з ПОВlIOЮ відповідальністю);

Акціонерuе товариство

-

не піЛПРИЄМНИllьке товариство, ЩО ма є

статутний ф ОНД, IЮl1іJlени~і на певну кіJll>кість акцій рівної номі­ нальної варт ості, і н есе відповідальність за зобов'язаннями лиш е

маііном товарис тва . До акціонерних товариств належать відкрите акціонерне товариство, акції ЯК ОГО можуть розподілятися шлнх ом відкритої підпи ски та купівл і-продажу на біржах; закрите акціон ер­ не товариство

_.

акції нкого розповсюджуються між засновниками

і не можуть пошир юватись шлнхом підписки, купуватися та пр ода ­

натися ІІа біржі.

Товариство з обмеже1іОIO відllовідальuїстlO -

це товариство , що

має статутний фОllд, под іл ениіі на частки, розмір яких ви:шач аєть ­

св установчим!! Ilокуме І! там11 . Учасники несуть відповідальніс ть за

зобов'нзаНIІЯМИ товариства у межах Їхніх внесків.

155

Товариство з додатковою відповідальністю

-

це товариство, ста­

тутний фонд якого поділено на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники відповідають за боргами това­ риства своїми внесками до статутного фонду, а якщо цих сум не

достатньо

-

також своїм майном в однаковому для всіх, кратному

до внеску розмірі .

Повне товариство

-

вид господарського товариства, усі учасники

якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть

солідарну в ідповідальність за зобо в'язаннями товариства усім своїм

м айном. Форма участі у с пр ава х товариства, розмір майнового внеску учасника визначаються установчим договором.

КО.мандитllе товариство

-

це товариство, у якому поряд з одним

або кількома учасниками, які відповідають за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повновкладниками), є також один

або кілька учасників, відповідальність яких обмежується сумою внеску І.! майно товариства. Таким чином, у командитному товари­ стві розрізняють учасників з повною відПОl.!ідальністю (вони мають право упраl.!ЛЯТИ товаристl.!ОМ) і дестинаторів (осіб, які не беруть участі в управлінні тов ариством і тому відповідають за результати

його діяльності лище своїм І.!неском).

Детально питання створення та діяльності зазначених товаристІ.! регулюються гл.

8

ЦК (ст . ст .

113-162).

Крім господарських товариств, до підприємницьких товариств належать також виробничі кооперативи.

Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної llиробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єд­ нанні його членами майнових пайових внесків . Чл е ни виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених його статутом та

законом. Види та правовий статус виробни'IИХ коопераТИl.!ів І.!изна­ чаються нормами спеціального законодавства.

Неnідnриємницькі товариства

-

це товариства, які не мають на

меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учас ­ никами.

Некомерційні товариства можуть створюватися в організаційно­ правових формах, передбачених ЦК або іншими законами.

Крім того, чинне законодавство передбача є створення некомер­ ційних організацій у інших (крім ТОl.!ариств) формах. Наприклад, непідприємницькнми організаціями є релігійні гро­ мади (парафії, церкви тощо), інші релігійні організаuії (монастирі , релігійні братства, місії, навчальні заклади). Створення і діяльність таких некомерційних юридичних осіб регулюється Законом України

від

23

квітня

1991 р . " Про свободу совісті та релігійні організації". 36 Конституції громадяни України мають право об'єд­

Згідно зі ст.

нуватися у політичні партії та громадські організації для здійснення

156

і 'Jахисту своїх прав та свобод , задоволения пол ітичних, економічних ,

(оціальних, культурних і інших інтересів, за винятком обмежень , встановле них законом . Отже такі об'єднання, партії та інші ана­ логічні утворення також набувають у відповідиому порядку статусу н е підпри є мницьких юридичних осіб. Основні засади створення та

д іяльності об'єднань громадян п ередбачені законами України від

16

червня

1992

р . "Про об ' єднання громадян" , від

15

квітня

2001

р.

"Про політичиі партії" . Діяльність недержавних орган іза цій, головною метою яких є

зд ійсн ення благодійної діяльності в інтересах суспільства або ок­

ремих категорій осіб, передбачен а Законом "Про благодійництво та благодійні організації". Діяльність таких організацій є безкорисли­ вою, такою, ЩО не передбачає одержання прибутку. Благодійниками,

за змістом зазна'fеного Закону , можуть бути як фіЗИ'fні так і юридичні особи . У Їх власності згідно зі ст .

18

Закоиу можуть пере­

бувати рухоме і нерухоме майно , матеріальні і нематеріальні активи , кошти , інше майно. Благодійна організація має право здійснювати

щодо майна та коштів, яке є у й власності, будь -які угоди, що не суперечать й статутним цілям та законодавству України.

Джерел ом формування майна і коштів благодійної організації не можуть бути кошти , одержані від зд і йснення діяльності, що п ередба ча є одержання прибутку . Відповідно до Закону "Про благо­ дійництво та благодійні організації" (ст .

19)

джерелом формуванн}!

майна та кошті в благодійної ор ганізації не можуть бути кредити.

Майно і кошти благодійної організації не можуть бути предметом застави.

РізновИдОМ непідприємницьких організацій є торгово-промислов і

палати. Вони створюються на підставі Закону України від

1997

2

грудня

р. "Про тор гово-промислові палати в Україні". Відповідно до

цього Закону тор гово-промислова палата є недержавною непри­

б утковою само в рядною організацією, що об'єднує юридичних осіб, я кі створені і діють відповідно до законодавства України, та

громадян України, які зареєстровані як підприємці. Законом передбачено , що торгово-промислові палати мають право створю­ ва ти за ініці атив ою учасників спору третейські суди, галузеві або

територіальні комітети, ради підприємців, цільові секції фахівці в­ ко нсультантів, виконувати інші повноваження. Некомерці йн ою,

непідприємницькою організацією є також

профспілки. Закон України від

15

вересня

1999

р. "Про професійні

с пілки, Їх права та гарантії діяльності" визначає основні принципи, статус і завд а ння профспілок. Оскільки різні види некомерційних організацій поки що не повною мірою узгоджуються з положеннями ЦК щодо юридичних ос іб, це питання має бути вирішене у процесі подальшого вдоско­

lІалення цивільного законодавства.

157

НепідПРИЄМНИ!lькі топариства (споживчі ко операПl1З11, 06'(ОДIІ:1 Н­ ня громадян тошо) та установи можуть, пор яд з і СВОЕЮ основною діяльністю, займатися підприємюштвом тоб то зд ійснювати діяЛ[,­

ність, метою якої систематичне отримання при6утку. Така діЯЛl,ність допускається за двох ум ов:

1)

$І кшо в она не

заборонена '3аконом для !lієї юридичної ос оби або дЛН такого ви­ ду юридичних осіб;

2)

якшо UЯ ліяльність ві дповіда<=: меті, лл я якої

була створена юридична особа, та сприя є її досягне нню ( ст.

86

ЦК). Наприклад, об'єднання громадян впр аві здійсню вати

г оспо­

дарську та іншу комерційну діяльність ш ляхом створе ння уст анов і організацій, які мають статус юридични х осіб і зд ійснюють свою діяльність відповідно до цілей і завдань, передбачених їх стату тами

(ст.

24

Закону "Про об'єднання громад ян").

Відповідно до ст .

13

Закону "Про благодійшщтво та благодіііні організац ії", благодіііні організаuії мають право угворювати на добровільній ОСl!Ові спіл ки, асоціаиії та інші об'єднання, шо спри яють викона нню статутних завдань , а також бути засновниками :шсобів масової інформації , підприємств і організацій.

Політичні партії та створювані НИМИ установи і організанії н е можугь бути за сновниками підприємс тв, крім -.засоб ів масової інфор­ м а ції , а також займатись господарс ькою та іншою КО1l1еРllійною діяльністю за ви нятком продажу су спіЛЬНО -JJ оліти чної лі тератури, інших

пропаJ- ,Ш ДИСТСЬКИХ і агітаuійних матеріалів ,

в иро біп і з

власною символікою та пров еде ння суспільно-пол ітични х заход ів (фестивалів, свят тошо) .

§ 6.

Виникнення та припинення

юридичних осіб Традиційно у радянському та пострадянському uивільному пра ві розрізняли три способи виникнення юридичних осіб: рО З IІОрЯ Д ЧИЙ , нормативно-явочний і дозвільний.

Розпорядчий поря до к вини кнення юридичн ої особи ма є

Micue

в

тому випадку, коли вана ств орюється внаслі док ро з порядження

(вираження волі) власника майна або його IІредсл:tВн 11 ка. Це було характерним спос обом створення державни х юридичних осіб. Нормативно-яв очний (реєстраційний)

ПОрlІДОК означає,

що у

випадках, коли юридична осо ба створена відп овідно до умов, за кріп­ лених в законі, то державний орган не може відмовити їй у легал і за­ ції (державній реєстраиії) . Дозвільний порядок полягає у вимозі отримання дозволу відпов ід­ ного держав ного органу , під приємства тощо на створення юридичної

особи. Зокрема, дозвіл відповідних державних орган і в необхідний для створення органі за цій , які будуть займатнся діяльністю, по в ' яза­ ною із забезпеченн ям правопорядку, охороною зДорон'я, ос вітою.

158

Іноді у UИВ1ЛІСТИЧНlИ літературі згадується також договірний

порядок виникнення юридичних осіб'.

Однак слід зазначити, що

така класифікаuія є неточною, оскільки у ній певною мірою ото­ тожнюються порядок і підстава виникнення юридичної особи . Так , підставою виникнення можна вважати те волевиявлення, яке спричинило створення юридичної особи. Відповідно, класифікаuія

може бути проведена залежно від характеру такого волевиявлення : а) створення юридичної особи шляхом ОДНОСТОРОННЬОГО воле­ виявлення (розпорядження Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу міс­ иевого самоврядування

-

ДЛЯ юридичних осіб публічного права,

власника або уповноваженої ним особи

-

дЛЯ юридичних осіб при­

ватного права) . Цей спосіб створення юридичних осіб традиuійно іменується "розпорядчим порядком"; б) створення юридичноі особи шляхом договору між їі заснов­

никами. У таких випадках ініuіатива щодо створення юридичної особи може бути виражена у будь-якій формі: договір учаСІ-Іикін , рішення зборів засновників тощо .

Слід зазначити, що законодавчими актами не встановлені будь­ які спеuіальні вимоги щодо форми та змісту рішення про стнорен­

ня юридичної особи, проте за загальноприйнятими вимогами таке рішення має бути оформлене розпорядженням суб'єкта публічного права, актом управління, виданим власником майна (уповноваже­ ним ним органом)

відповідно до

його компете нuїі ,

визначеної

чинним законодавством . Якщо засновників підпри є мства два чи більше, рішенням про створення підпри ємства є установчий договір .

Ц ей спосіб створення юридичних осіб традиuійно іменується "договірним порядком" . Отже, розпорядчий і договірний порядок - ие класифікаuія шляхів ство рення юридичної особи залежно від підстав 'й виникнення . Якщо взяти за критерій класифікації власне порядок легалізаuії , то можна зробити висновок, що юридичні особи виникають або у нормативно-явочному, або у дозвільному порядку. При иьОМУ юридичні особи, які створюються шляхом розпо­ рядження, легітимуються у нормативно-явочному пор ядку, а ті , які створюються щляхом договору, легітимуються у нормативно­

явочному або у дозвільному порядку. Порядок створення юридичних осіб приватного права визнача­ ється актами uивільного законодавства . Передусім, ие ЦК . Крім того, порядок створення юридичних осіб , які мають на меті занят­ тя підприємниuтвом, додатково регламентується Законом України

від

15

травня

фізичних осіб

2003 р. "Про державну - підприємuів" .

реєстраuію юридичних осіб

'Див., наприклад: Цивільне пра во України. - Кн. І . - К ., 1997. - С. 117; Цивільне право України. Підручник: У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзер u, Н. С КуЗ//сцо­ вої. - К., 2002.- С. 114-115.

159

Реєстрація об'єднань громадян провадиться залежно від їхнього

статусу або Міністерством юстиції, або місцевими органами вико­ навчої влади (ст.

14

Закону "Про об'єднання громадян").

Юридичні особи публічного права утворюються в порядку, передбаченому окремими законодавчими актами.

Створення юридичних осіб приватного права має відбуватися відповідно до положень ст.ст. 87 - 89 ЦК. Згідно із зазначеними нормами для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються

письмово

і

підписуються

всіма

учасниками

(засновниками) , якшо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверД)Кений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якшо інше не встановлено

законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. У статуті товариства вказуються : - найменування юридичної особи;

-

органи управління товариством; компетенція органів управління товариством; порядок прийняття рішень органами управління товариством; порядок вступу до товариства та виходу з нього;

інші положення, встановлені ЦК, іншим законом або угодою

засновників.

Засновницький договір як і рішення про створення підприємства повинен укладатися в письмовій формі, оскільки законодавство передбачає подання цього документу для здійснення державної реєстрації.

Засновницький договір вважається укладеним, коли між сторо­

нами досягнуто згоди за усіма істотними умовами, які необхідні для його здійснення і виконання. У засновницькому договорі товариства визначаються:

-

зобов'язання учасників створити товариство; порядок їх спільної діяльності щодо його створення; умови передання то вари ству майна учасників;

інші положення, встановлені ЦК, іншим законом або заснов-

никами .

До засновницького договору застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання.

Установа створюєгься на підставі індивідуального або спільного уста­ новчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи усте­

НОвчий акт , складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками) .

В установчому акті установи вказуються:

160

мета установи;

--

майно, яке передається устан ов і , необх ідне для досягнення її

\1СТН;

-

структура управління устано вою.

До установчих документів мо жуть бути включені будь-які умови,

не передбачені законодавст вом, але такі, які не супере­

"<іТ Ь йому.

Невідповідність їх вимогам закону (коли такі точно

визначені) можуть зумовити недійсність установчих документів.

Підставами для визнання недійсними установчих документів і

р і шень про створення юридичної особи, наприкл ад, можуть бути неlJідповідність фактичним обставин ам вміщених в установчих локументах відомостей щодо виду юридичної особ и, мети її ство­ рення

тощо.

Щ одо а кціонерних товариств, то установчим документом в них с статут, хоча передує статуту укладенн я договору між засновниками.

Відповідно до Закону України від

19

вересня

1991

р . "Про господар­

ські товариства" акиіонерне товарист во, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальні стю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, пооне і командитне това­ риство

-

установчого договору. УстаНОlJчі документи товариства у

випадках, п е редбачених чинним законодавс т вом, погоджуються з Антимонопольним комітетом України .

ІОридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації.

Стаття

89

ЦК встаноl3ЛЮЄ, що юридична особ а підл ягає держав­

ній реєстрації у порядку, встановленому законом . Дані державної

реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Значення державної реєстрації юридичних осіб, ведення Єдиного реєстру юридичних осіб полягає в тому , шо така реєстрація забез­ печ ує можливість отримання необхід н ої інформації господарюючи ­ ми суб'єктами. Така інформація є важливою при вирішенні питань

укладен ня договорів, розвитку господарських зв'язків, l3икорис­ товується для ведення торгових операц ій , а, відтак, стабільності еко номічних відносин .

Юридична особа вважається створеною з

моменту реєстрації і внесення запису до Єди ного державного реєстру і з иього моменту набуває правоздатності. Для окремих видів юридичних осіб може бути передбачений спеuіальний порядок державної реєстрації. Наприкл ад реєстрація всеукраїнських та м іжнародних благод ійних організацій, відділень (філій , представництв) всеукраїнських міжнародних благодійних організаці й здійс нюється відповідними місцевими органами ви­

кона вчої влади (ст .

8

Закону "Про благодійництво та благодійні

ор га нізаuїї"). Рішення про реєстрацію такої благодійної організа­ ції прнймається відповідним органом виконавчої влади за місцем з находж ення благодійної організа ції.

161

Порушення встановленого законом порядку створ ення юри­ дичної особи або

невідповідність її установчих докум ентів за ­

кону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної

особи. Відмова у державній реєстрації з інших мотивів (н а приклад, недоцільність) не допускається. Відмова у державній ре єстра uїі, а тако ж зволікання з її проведенням можуть бути оск аржені до суду.

д о Єд иного державного реєстру вносяться відомості про орган і­

заційн о-п равову форму юридичної особи, Ті найменування , місце зна ­ ход же нн я, органи управління, філії та представництва, ме т у уст а­

но ви, а та кож інші відомості, встановлені законом. Відомості, які містяться в Єдиному державному реєс трі, є в і д­ к ритими

і загальнодоступними, за винятком

відом остей про

фі з ичних ос іб, які мають конфіденційний зміст. Бе з підставна відмова у наданні відомостей, які мі стяться І.! ре єс трі, не допускається і може бути оскаржена до суду.

Установчі документи з:иінюються в порядку, передбачено:иу законом і са:ии:ии документами. Рішення про зміну статуту прийм аютьсн, як правило, l.!иш им органом юридичної особи або засновни ками. Зм іни реєс труються тим же органом і 13 тому Ж пор ядку, що і сам і юридичні особи і набирають чинності для треті х ос і б з д ня їх державної ре є страції, а у випадк ах , встановлених законом,

-

з

мом енту повідомлення о рган у, що зд ійсн ює держав н у ре<::стра ц ію,

про такі зм іни. ІОрид ичні особи та Їх у часники не мають права посилатися на відсутність де р жавної р еєстра ці ї таких з мін у відно­

синах і з третіми особами, як і д і нли з урахуванням цих зм ін . У випадках, встаНОl3лених зако ном , юридична особа може бути створена шляхом примусового под ілу (І:!иділу) .

Припинення ЮРИДИ'ІНИХ осіб :\10жл иве за ріш е нням орга нів , вка­ за ни х в законі, а та кож в установчих докуме н тах юридич ної особи ,

ш ляхом реорганізаuії або лікв ідації. Реорганізація можлива ш ляхом зл и ття,

при єд н анн я ,

под і лу,

виділу, перетворення юридичних осіб. 3 ,lИТТЯ оз н а ч ає, шо за мі с ть кількох юриди чни х осіб утворюється одна нова .

Приєднання

полягає у погли н а нні одн і є ї юридичної особи іншою. В ре зул ь­ таті поді лу зам ість однієї юри д ичної особи виника є кілька нови х. П ри вид і л і збер іга єтьсн первісна юридична особа , але від неї ві­

докр емлюється одна або к і л ька нових . Перетворення полягає у зм іні організаuійно-пр авово ї форми юридичної особи ( н а при к­ лаД , колективне сільсько господа рс ьке підприємство п еретворе но

на ак иіон ерне тов ариство) .

При реорганізuції всі пра ва і обов'язки юридичної особи , щ о ре органі зується, або їх частина , переходять до інш их суб'є ктів прuва, тобто має місие у ніверсальне правона с ту пницпю .

162

Ліквідація юридичної особи можлива: за рішенням власника майна , уповноваженого ним органу, а

-

І :lКОЖ за рішенням органу, уповноваженого на те установчими до­ hументами юридичної особи;

за рішенням суду у разі банкрутства (неспроможності), або у

-

разі систематичного здійснення юриди чною особою діяльності:

І) без належного дозволу (ліuензії);

заборо неної законодавчими актами;

2) 3)

з неодноразовим або грубим порушенням законодавства.

Юридичн а особа може бути також ліквідована у зв'язку із закінченням строку, на який вона створена , або з досягненням мети, 'тради якої вона створена. Ліквід ац ія юридичної особи , вирішення питань, що виникають

при цьому , розгляд фінансових претен з ій тощо проводиться ліквіда­ llійною комісією , яка при з начається органом, що прийняв ріш е ння про л іквідац ію .

Додаткова література: І.

Венедиктов А . В.

приятий

//

праву.

В 2-х т .

-

Правовая природа государственны
x пред­

Венедиктов АВ. ИзбраННЬІе ТРУДЬІ по гражданскому

-

Т. І.

-

М.,

2004. -

жавою

//

217-393.

Вісник Хмельницького інституту регіонального у прав­

ління та права,

- 2003. - Ng 3-4. -

С.

145-149.

Гр еlll/lllко в и.л. СубьеКТЬІ гражданского права: юридическое

3.

лицо в праве и законодательстве.

4. 5.

С.

Ви//ар л.В. Правоздатність юридичних осіб, заснованих дер­

2.

-

С Пб . ,

Кра в чук В.М Корпоративне право. Кравчук О.

-

2002 (331 с.). К . , 2005 (720

с.).

Майновий аспект правоІЗОГО статусу юрид ичних

осіб за новим Цивільним кодексом України / / Право України. 2003. - NQ 12. - С. 86-88. 6. фРОЛO(J ВД. Пра130в і аспекти реалізації правосуб'<::ктності юридичної особи / / Вісник господарського судочинства. - 2004. Ng 2. - С. 219-225. 7. Фролов вд. Правочино здат ність юридичної особи та їі здій­ Снення за циві льним зако нодавством України (цивілістичний аспект). Автореф. дис .... канд. юрид. наук.

-

Одеса,

2004 (20

с.).

8. Хохлов Е. Б. , Бородин В.В. Понятие юридического лица: история и современная трактовка С.

155-156. 9. Чер еnаХИfl

//

Госуда рство иправо.

- 1993. - NQ 9. -

Б. Б. ОргаНЬІ и представител и юридического лица

В кн.: ЧереnаХ llf/ Б.Б. ТРУДЬІ по гражданскому праву.

(479

-

М.,

// 2001

с.).

10.

Якушев В. С. Институт юридического лица в теории, зако­

нодательстве и на пр актике

1925 -1989:

// -

Сборник статей.

Антология уральской цивилиСтики.

М .,

2001. -

С.

390-413. 163

Глава

9

Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах

§

І . Загальні засади участі держави, Автономної Республіки Крим ,

територіальних громад у цивільних відносинах.

§ 2.

Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки

Крим, територіальних громад у цивільних відносинах. § 3. Реалізація цивільної дієздатності держави, Автономної Рес­ публіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.

§ 4.

Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної

Республіки Крим, територіальних громад.

§ 1.

Загальні засади участі держави,

Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах Як зазначено у ч.

2

ст .

2

ЦК учасниками цивільних відносин

можуть бути як суб ' єкти приватного так і суб 'єкти публічного права. До суб'єктів публічного права, зокрема, належать держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іно­ земні держави та інші соціально-публічні утворення .

Оскільки держава та інші соціально-публічні утворення є складними організаціями, що виконують різні функції (як У галузі публічно­ го, так і у галузі приватного права) , а де ржава є носієм політичної

влади і суверенітету, у цивільному праві України вони традиційно не визнаються юридичними особами, а кваліфікуються як особливий вид

суб'єктів цивільного права. У правових системах деяких країн держава, територіальні гро­ мади, інші СОціально-публічні утворення визнаються юридичними особами публічного права і відносяться до так званих особливих суб'єктів . Такі ідеї були позначені і національним українським цивільним законодавством. Наприклад, ст.

3

Закону України від

16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність" передба­ чає, що Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управ­ ління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій ,

які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи. Аналогічний підхід пропонувався у деяких "проміжних " проектах ЦК, але переважили традиційні погляди.

Як і всі суб ' єкти цивільного права , держава та інші соціально­ публічні утворення мають цивільну правосуб 'є ктність, котра охоплює їхню цивільну правоздатність та цивільну дієздатність.

Разом з тим,

правосуб'єктність суб ' єктів публічного права

нерідко має прояви, не властиві правоздатності фізичних і юри-

164

111'lІіИХ осіб .

111.' ICTal3i

Наприклад, держава може успадковувати майно на

заповіту . Отже вона, начебто, м а є тестаментну здатність.

";ІЮМ З тим , д ержава не може передавати своє майно у спадщину ні

I > СЛlOсередньо, ні опосередковано, тобто , не виступає як повно­ IlіllНИЙ учасник спадкових правові д носин.

Особливості цивільної правоздатності держави пов'язані з тим, що !Іона Є головним суб'єктом публічного права , носієм публічної влади. Нона сама р е гулю є рі з ні, у тому числі й цивільні, відносини, вста­

ІІОВЛЮЮЧИ загальнообов'язкові

правила поведінки суб'єктів та

І IОрядок ро з гляду спорів за їх участю, визначає і власну цивільну

Ilравосуб' є ктність, її зміст і межі.

Р а зом з тим, беручи участь у

1\l1вільних відносинах, держава має дотримуватися нею ж вста­ lІовлених правил. Вона не має права використовувати свої владні

11О1!Новаження для довільної зміни цивільно-правових норм в своїх llпересах або нав ' я з увати свою волю контрагентам у конкретних lіН ві л ьних відносинах . Відповід но до ст.

5

Конституції носієм суверенітету і єдиним

J іжерелом влади в Україні є народ , який здійснює владу безпосередньо і через орга ни державної влади та органи місцевого самоврядування.

Отже, Верхонна Р ад а України, приймаючи цей норм ативно-пра­ вовий акт, передбача є існування ряду органів державної влади та органів місц е вого самоврядування, наділяючи їх відповідною право­ суб'єктністю, яка у цивільних правовідносинах визначається як Ilравосуб' є ктність юридичної особи публічного права .

Як суб'єкти цивільного права, держава та інші соціально-публічні утворення мають такий самий правовий статус, що й інші учасники цивільних правовідносин, і так само відповідають за порушення

або невиконання своїх зобов ' я зань, як і інші суб'єкти цивільного права . Тобто, вони діють у цивільних відносинах на рівних правах з

іншими учасниками цих відносин (ст . ст .

167-169

ЦК).

Цивільна правосуб'єктність держави та інших соціально-публіч­

них утворень зумовлена наявністю у них відповідних властивостей, що забезпечують реалізацію цивільної правосуб'єктності. Зокрема , держава має своє відокремлене майно, що складається з тієї частини державного майна, яка не закріплена за окремими

юридичними особами публічного права. Насамперед, це майно державного казначейства, що входить до складу державного бюдже­

ту . Майно казначейства є матеріальною базою самостійної участі д ержави у цивільних правовідносинах .

Крім того , держава самостійно виступа є в цивільному обігу через свої органи.

Причому,

ці

органи або взагалі не мають прав

юридичної особи , або, будучи такими , в цих правовідносинах не користуються правами юридичної особи . Дії цих органів вважаються ll інми с а мої держави. Наприклад , таким чином держава діє через К а бінет Міністрів України . Бюджетними коштами розпоряджають­ сн фінансові органи, тому саме вони частіше за все виступають як особи , уповноважені для участі у цивільних правовідносинах від

]65

імені держави, зокрем а,

при

випуску державних позик, наданні

кредитів тошо.

Держава бере участь у цивільних правовідносинах не як єдине uіле, а як сукупність с уб'єкт і в різних рівнів. Всі вони незалежні один від ОДІЮГ0 і висту пають як самостійні учасники uивільно­

правових відносин. У uи вільно -правових відносинах як "держава" беруть участь дві категорії суб' єктів:

-

держава Україна,

Автономна Республі ка Крим.

Що стосується територі альних громад, то у uивільних відносинах вони виступають не від ім ені де ржави, а як об'єднання громадян за

місием проживання, шо є соuіальними утвореннями публічно­ правового характеру.

§ 2.

Цивільна правоздатність держави,

АВТОНО:>1НОЇ Республіки КРИ:>1, територіальних громад у цивільних відносинах Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, у поєднанні з поняттям їх дієздатності , ут­ ворює єдину категорію

-

uивільну правосуб'єктність зазначе ни х

суб'єктів.

Цивільна правоздатність держави, Автоном н ої Республіки Крим, територіальних громад

-

ие соuіально-пр авова можлив і сть бути

суб 'єктом uивільних правовідносин.

Основні засад и участ і держав и та українського народу у прщю­

відно синах виз н ачені у Конституuії

- Основному законі держави . Держава може мати особисті немайнові пра ва, але лише ті, що не супере чать її суті як соuіально -п ублічного утворення, суб'єкта публічн ого права.

Держа в а є суб'єктом Уlайнових відносин . Зокрема , вона може бути власником майна, яке з н аходит ься у державно'і власності . Суб'єктом пр ава загальнодер жавної власності є держава в особі Верховної Ради України (с т . 32 Закону "Про власність") . Статтею 13 Конституuїі закріплене визнання існува ння специфічного суб 'є к­ та відносин власності

-

українс ького нар оду, який м ає виключне

право власно сті на окремі види майна, що забез п ечують існування держави та н ароду як такого, наuіональну б езпеку і територіальну недоторканні сть держави .

Держава та кож може бути суб 'єктом спільної власності за уча стю інших учасникі в цив і льних правовідносин.

Держава можуть бути учасником зобов'язальних відносин. Наприк­ лад, вона може бути учасником договору поставки для державних потреб, продавц ем у договор і продажу з публічних торгів конфіско­ ваного майна, п родавцем у догов орі приватизації державного майна,

емітентом та пр одавцем цінних паперів, зокрема, облігацій держав­ ної позики, акці й, приватизац ійних сертифікатів, житлових чеків тощо.

166

Особливе місце в :юбов'язальних відносинах відводиться державі ІК суб'єкту цивільно-правової відповіЩL%ноеті. Цивільно-пр авова 1;ljlповідальність може настати як за невиконання цивільно-пра вових

;()бов'язань, так і за деліктні зобов'язання, наприклад, за завд ання ІІІКОДИ внаслідок прийняття закону про припинення права вл ас­

IlОсті на певне майно (ст. органами (ст. ст.

Cl.OCYJlOBOrO

1173-1175

1170

ЦК), шкода, завдана державними

ЦК), органами дізнання, попереднього

слідства), прокуратури та суду (ст.

1176

ЦК). На держа­

ну покладається обов'язок шодо відшкодування шкоди в окремих

Іншадках, передбачених законом (наприклад, ст.

Держава може набувати

oKpe.\fi

1207

ЦК).

права інте.lектуальної власності.

Так , після закінчення строку дії авторського права твір стає суспіль­ ІІИМ lІадбаlllIЯМ, і авторське право переходить до держави.

Держава також може бути учасником спадкових відносин (наприк­ Жlд, бути спадкоємцем за заповітом). Порнд і з внутрішніми цивільними відносинами держава може

брати участь і у зовнішньо.\fУ обігу. Це має місце у тих випадках, коли 'ЗОВ llішньоторговельні відносини встановлюються через торговельні IlредстаВНl1цпза України за кордоном і через інші спеціально упов­

нов аже ні орга ни. Права та обов'язки у цьому разі набуває безпосе­ р ед ньо держав а, котра виступає як суб'єкт цивільного права (ст .

8

Зако ну "Про з овнішньоекономічну діяльність"). До таких цивільно­ правових відносин належать, ДОГОІЮРИ,

напри клад,

міжнародні концесійні

інвестиційна діяльність, ДОГОВОРИ зовнішньої ПОЗИК)'І

ТОшо. Однак , у тих ви падках, КОЛ И договори вчиняють державні юрид и чні особи від свого імені , останні виступають як учасники відповідного договору.

Держава може створювати юридичні особи публічного права. Так, відповідно до Конституції державою створені органи, нкі при значені

для виконання поставлених перед нею завдань та функцій (Верховна Рада ,

Прези дент Украї ни,

Кабінет Міністрів України,

Верховна

Рада Автономної Республіки Крим , військові формування (Збройні С или України , інші військові формування , які призначені для виконання завдань шодо гарантування національної безпеки та н едоторканності державного кордону України , Конституційний Суд У к раїни).

Пр авовий статус ,

припинсннн Їх визначається

поря док створення, діяль ності та Конституцією , законами та іншими

зак онодавчими актами.

Держава може створювати також юридичні особи приватного права, висту п аючи як самостійний заснов ник або як засновник нарівні з інши м и с у б'єктами uивільного права. Ра зом з тим , де ржава не може створювати такі юридичні особи , які можуть створюватися лише

фізичними

особами або недержавними

юридичним особами

(наприклад , громадські організаuії , п олітич ні партії тошо). Створюючи юридичні особи, держава наділяє Їх певним майном та зд ійснює контроль за їх діяльністю, Держав ним юридичним особа:l-І п убл ічного права держа вне майно надається у повне госпо-

167

дарське відання або передаt::Ться в о п ератив не у праміння . При цьому власником такого майна зал ишається держава . У разі створення юридичних осіб приватного права де ржава передає Їм майно у влас­ ність , зберігаючи пр ава корпоратив ного у правління цим майном.

Зайняття господарською (підприємницькою) діяльністю без­ посередньо державою, територіальною громадою не до пу скається,

оскільки це суперечить цілям їх існування. У випадках, заз начених у законі, така діяльність може

здійснюватися державними та

комунальними органами та спеціально створеними для ці єї мети

юрид ичними особами . Автономна Республіка Крим з гідно зі ст. та ст .

І

134

Конституції України

Конституції Автономної Респ убліки Крим, затвердж еної

Законом України від

23

груд ня

1998

р., є невід'ємною складовою

частиною України і в межах повноважень, визначених Конститу­ цією України, вирішує пита ння , віднесені до й відання . Правовий

статус Автономної Республі ки Крим визначений Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим та іншими нормативно-правовими актами.

Матеріальною основою участі Автономної Республіки Крим у цивільному обігу є майно (бюджетні та інші кошти та майно), яке належить їй і не закріплене за юридичними особами публічного та приватного права, створеними нею.

Автономна Республіка Крим, як і держава Україна може набу­ вати усього обсягу прав та обов'язків учасника цивільних відносин, котрі не суперечать її суті як соціально-публічного утворення , шо наділений владними та розпорядчими функціями. Як і держава Укр аїна, Автономна Республіка Крим може м ати певні немайнові прав а, здійснювати речові права, котрі належать

їй, створювати юридичні особи публічного та приватного права, бути учасником цивільних зобов'язань, спадкувати на підставі заповіту тощо. Відмінність Автономної Республіки Крим від держави Україна як учасника ци віл ьно - правових відносин полягає у неможливості самостійного встановлення власної цивільної правосуб'єктності

(Конституція Автономної Республіки Крим затверджується законом України, який приймається В ерховною Радою України). Автономна Республіка Крим не може виступати суб'єктом конфіскації, рекві­ зиції майна , набувачем скарбу тошо. Територіальною громадою визнаються жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села , селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне

об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністратив­ ний центр (ст . І Закону України від

21

травня

1997

р. " Про місцеве

самоврядування в Україні") . Територіальна громада як і інші соціально-публічні утворення мають цивільну правосуб'єктність. визнання

ністративно-територіальної одиниці .

168

Моментом її виникнення є

у встановленому законом

порядку існування адмі­

Тсриторіilльні ГРО",!ilДИ можуть об 'Є ДНУВilТИ на д оговірних заса-

1;1\

об'єкТІ! ко мунмьної власності, іІ також кошти бюджетів для

111!конання

сп ільних

проектів або для

спільного фінаг[сування

(у 1j1lt\1ання) КОМУНМЬНI1Х підприємств, організацій і установ, ство­

!1ЮВ;]ПІ для цього відповідні органи і служби (ст. \Іісцеве самоврядування

в Україні").

60

Закону "Про

Бюджетні кошти чи

майно

t:lкріплюються за однією із територіальних громад, яка є відпові­ І:І ; ІІ,ІІОЮ

3(1

зд ійснення цієї діяльності. Можливе тако ж СТlюрення

ЮРИДИЧНОЇ осо би для забе:mечення досягнення спільних інтересів ТСРl1торіал ьн их громад, що об' сднал ИСЯ. Матеріальним підгрунтям правосуб'єктності органів місцевого самоврядуван ня

є рухоме

і нерухоме майно, доходи

місцевих

()юджетів , інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у міста х, а також об'скти Їхньої спілы!її власності, районних і обл асних рад (ст.

142

що перебувають в упр авлінні

Конституції).

Територіа ,lьна громада може виступати суб'єктом майнових право­ ві.,носин. Вона с суб'єктом права комунальної власності (ст.

327), 335), зна­ хідку ('І. 2 ст. 338), бездоглядну домашню твари н у (І!. 2 ст. 341), а також н а сп ад шину, яка визнана судом відумерлою (ч. 3 ст. 1277 ;\f()же набувати право власності на безхазяйну річ (ч.

2

ст.

иК) тошо. Згідно з і ст. ба Закону "Про місневе самоврядуваннн в Укра їНІ сільські, селищ ні, місь кі, районні в містах (у разі Їх створення) ради мають право на переважне придбаннн в комунальну власність

приміщеНІ>, спор уд, інши х об'єктів , розташованих на відповід ній території, якшо [юни мож)Ггь бути використа ні дю( забез п ечення KO\l y1-raльно-поБУТОI!ИХ та соціально - культурних потреб тсриторімь­ них громад.

Тсриторіа.lьна громада може виступати суб'єктом зовнішньоеконо­ мічної діялыІстіі (ст. 3 Закону "Про зо внішньоекономічну діяль ­ ність").

Територіальні громади можуть бути учасниками договорів та інших циві.1ЬНИХ зобов'язань, здійснювати емісію цінних п аперів тощо . Так, рада або за Ті рішенням - інші органи місцевого самоврядупання відповідно до законодавства можуть випускати облігації місцевої позики, лотереї та цінні папери, отриму вати по з ики з інших бюджетів

з їх погашенням до кінця бюдж етного року , а також отримувати кредити в банківських установах.

Органи міСllевого самоврядування можуть у межах, визначених законодавством, створювати комун альні банки та інші фінансово­ кредитні

установи,

виступати гар антами кредитіп підприємств,

устаtюв та організацій, шо належать до комунальної власності від­ повідних територіальних громад, ро з мішув а ти н алежні їм кошти у банках інших суб'єктів права власн ості, отриму ват и відсотки від Їх використання відповідно до закону із зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету (ст.

70

Закону" Про місцеве

самоврядування в Україні").

169

Територіальна ГРО:\1ада :\10же нести цивільно-пр авову відповіда.lьність зз своїми зобов'я:за ннями, а також за шк оду, з апод і яну органами та /lOсадовими, службо вими особами при ви конанні покладених на них п осадових (службових) обов'язків.

Територі а льні ГРО:\1ади можуть створювати юридичні особи. Крім т ого,

муніципальне законодавство Укр аїни регулю є оід н осини орган і в місцевого са моврядування з юри дичними особами публіч­ ного та приватного права, створеними територіальною ГРОМііДОЮ , а також з юридич ними особами, створеними іншими зас н ов ни ками.

Так, в і дносини орган ів місцевого самовр ндування з органі з а цінми , що перебувають у ко мунальній власності нід п ов ід ни х територіальних громад, будую т ься на засадах підпорядк ованості, підзвітності т а пі дконтроль ност і оста нніх органам місц евого самоврядуuання , а відносини з іншими юр идичними особами будуються на договірн і й і под а тков і й ос н ові та на засадах підкон трольност і у межах пов­ новажень,

(ст.ст.

н аданих органам

16, 17

§ 3.

місцевого са м оврядування законом

За к ону "Про місцене самовр ядуваннн в Україні"). Реалізація цивільної дісзд атнос ті держави,

Автономної Республіки КРЮ1, територіальн их громад у цивільних відносинах Держав а , Автономна Республіка Крим і територ і альн і громади зд і йс ню ють цивільну д і є зда тність через свої органи та пр едста вни ків .

Ч астіше з азначен і соціально-публічні утвор е ннн р еал із ую ть свою цивільну дієздатність чере:з ор гани,

котрі діюп, у межах компетенції , ви з начсної законом . Так , зг ідно зі ст. 170 ЦК де ржав а

набу ває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи де ржавної В~lади у межах Їхньої компетенції, встановленої законом.

Наприклад, у правл іння де ржа вним майном від і м е ні народу зд і й­ снює відповідlІО Верховна

Рада Украї н и і місцсв і рад и , а також

у повн о важе ні ни ми де р жав ні органи. ДеРЖill.!ні органи , уповнова ­ же ні у правляти де р жав ним майном, виріш ують п ита ння СТlюрення

під приє мст в і визначення цілей Їх д інльност і , р еорганіза ції і л ік віда­ ції , зд ійснюють ко нтрол ь за ефективністю в ик ористаt-ІНН і схо­ ронністю ДО l.!іреного Їм держа вного майна та і нш і правомочності

від повідно до законодавчих актів України (ст . власність") .

33

Зако н у "Про

Бюджетними коштами розпоря д жаються ф ін ансові

органи, том у саме І.!они н айчасті ш е І.!ИСТУШІЮТЬ як орга ll И , у п овно­

важені для участі в цивіль ни х правовід н ос ин ах , зокре ма , при випуску

облігацій де р жав них по зик , н ада нні кред итів тошо . Держа ва бе ре уч асть в циві л ьни х правовідносиних не як окремо взяте єдине ціле, а як сукупність органів рі з них рівнів , котрі є неза­ лежним и один від ОДНОГО і є самостійними уч асниками цивільно­ правових відносин.

Так, Фонд державного майна України відповідно д о ТИМ'Jасового положення про Фон д д ер жа вного майн а Укра ї ни , з аТГlерджено го

поста новою Вер хов ної Ради Ук раї ни від

170

7 л ипня 1992

р.

N2 2558-XII ,

,

; ll:ржаuним органом, н кии здійснює держ авну політи ку в сфері

IIР lll штиза ції державного майна, є оре ндодавцем майнових комплек­ с' іll, що є загальнодержавн ою власністю . Фонд, відповідно, наділений

РНJlОМ повноважень з реалі за цїі пр авосу б'єктності де ржави у 111Iві,lЬНИХ правові дносинах змінює у проце с і приватизацїі "РI (lНізаційно-правову форму п і д при ємс тв, що перебув аю ть у \; IІ 'ал ьноде р жав ній влас ності , шляхом перетворення Їх на відкриті ; н: ціонерні товариства ;

здійснюt;

ГlOl.lНоваження власника щодо

'I
що є

'з агальноде р жавною власністю ; пр едста вляє інтереси України за кордо н ом з пита нь , шо стосуються захисту майнових прав д ержави. Відповідно до Л оложе ння про Де р жа вне каз начей ство України, 'з атвердженого постановою Кабінету Міністрів України в ід 21 гр удня 2005 р. NQ1232, Державне казначейство України зд ійсн ює забез печення

казначейського обслуговування державного та місц е ви х бюджетів на основі нсдення єдиноrо казначсйсь коrо рахунка , що пер едбачає: І) РОЗРilХУНКОIIO-касове обслуговування ро з порядників і одержува­

'Іів бюджетних коштів; 2) контроль за зд ій сне нням бюд жет них пов н оважень при зараХ УВШ-lні надходжень, прийнятті зобо в'яза н ь та пр оведенні платежів :за цими зоб ов'язаннями;

повнонажень

-

3) в межах своїх контроль за дотриман н ям учасн иками бюдж етно­

го проuесу бюджетного зако нодавства тошо. П орядок управління кор п оративн ими пр ава ми, які h ilлежать державі, визначені постановою Кабінету Мі н і стрів України в ід 15 травня 2000 р. NQ 791 "П ро управління корпоративними пр ава ми держави".

Аналогічним чином здійснюється цивільна дієздатність Автономної Республіки Крим. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановлен ої законом. Стаття 143 Конституції передбача є , шо територіальні гр о м ади села , селиша , м іста безпосеред н ьо або черсз утворені ними органи місиево го самоврядування управляють майном, шо є в комуналь­

ній влас ност і; утво рюють , ре о рганізують та ліквідують комунальні підприємства , організаuїі і установ и , а також зд ійснюють ко нтроль за Їх діял ьністю; вирішують інші питання місцев о го значення, від­ н е сені зако но м до Їхньої ком п е тен ц ії.

171

Органи місиевого самов рядування (наприклад , відпов ідні ради) вважають ся юридичними о собами публічного прав а і надіЛЯЮТhСЯ повноваж енннми, в межах яких діють самостійно і несуть в ідп ові ­

дальність :за свою д і яльн і ст ь відповідно до закону. Орга ни місиевого самов рядування від імені та в інтересах тери­ торіальних громад в ідпов ід но до закону здійснюють правомочності володіння, користува нн я та розпорядження об'єкта.",)- , права кому­

нальної власнос т і , можуть передавати об'єкти права комунальної власн ості у постійне або тимчасове користування юридичним та фізич ним особам, здавати Їх в оренду, продавати і купу ва ти , вико­ рист овувати як за ставу, вирішувати питання їхнього відчуження,

визн ачати в угодах та договорах умови використання т а фінансу­ ван нн об' єктів, шо приватизуються та передаються у кори стування

і ор енду (ст. 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Укр а їні"). Так , відповідно до ст. 26 Закону" Про місцеве самоврядуванн я в Україні" до виключної компетенції сільської, селишної, міс ької ради відноситься питання прийняття рішень шодо випуску місцевих по з ик; прийняття рішень щодо отримання позик з інших м ісцеви х бюдже ті в та джерел, а також шодо передачі ко штів з BiдllOBiДHOГO

місиевого бюджету; ПРИЙНЯТТЯ рішень шодо відчуження відповідно до закону комунально го майна; затвердже нн я місцевих

rlpo rpa M при­

tштизації, а також переліку об'єктів КО~1УНальної власності, які не підлягають приватизації; визначеШНI ДОll іл ьно с ті , поря дку та умов

привати за llії об'єктів права ком у на льно ї власності ;

вирішення

питань пр о придбання в установлено му зако н ом ПОРЯДКУ привати­

зованого майна , про включення до об ' єктів КО .'v,унальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації , догов ір куп і вл і-пр одажу якого в установленому .порядку розірвано а60 визнано недійсним , про надання у КОНllесію об'єкт ів права комунальної влас ності , про створ ення, лікв і дацію, реорганізацію та перепрофі люuа JtIlЯ підпри­ ємс тв, УСТаНОВ т а організацій комуналь ної власності відповідної територіальної громади.

Реорганізація або лікв ідаці я діючих комунальних дошкільних навчальних закла дів, а також до шкільних н авчальних заклад і в, ствО­

рених колишніми с іЛl)ськогосподарськими кол ективними та держав­ ними господарствами, допуска ється лише за згод ою територіальної

громади ( за гальних збо рів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.

Муніципальним зако нодавством також визначено ПОlJноважен­ ня виконавчих орган і в сільсь ких, селишних, міських р ад у сфер і соціально - економ і чного і культурного розвитку, щодо управління комунальною власнісТlО житло во-комунального господарств а, п обу ­ тово г о, торговельного обслуг овування, громадського харчув ання, т ранспорту і з в'я зку, у галуз і будівництва, у сфері освіти, охор они здоров'я, культури, фізкультур и і спорту, у галузі ЗОl3нішньоекон о ­

мічної дінльності (ст.ст. 27 - 41 Закону "Про місцеве самоврнду­ вання в УкраїНІ), які обумовлюють, зокрема, і участь зазначених органів у llивіЛЬНI1Х правовідн осинах.

172

Певні повнонаженнн можуть покладатисн також і на окремих

! і()садових

осіб, які наділені

відповідною компетенцією у галузі

!l llвільних відносин.

Сільська, селищна , міська , районна 1.1 місті рада може наділяти ' І ; ІСТИНОЮ своїх повноважень органи самоорганізації населення, Іі~реданати Їм відповідні КОШТИ, а також матеріальні та інші ресурси, Ііеобхідні для зд ійснення цих повноважень , здійснювати контроль \ а Ї Х ВИКОЮ1ННЯМ (ст. Україні").

16

Закону "Про місцеве саМО[Jрядування в

Одним з елементів дієздатності держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад (так само, нк і дієздатності фізичних

І а юридичних осіб) є трансдієздатність, тобто можливість суб'єкта riути представником іншого учасника l1ивільних відносин, а також

.\lожливість УПОВНОl3ажувати інших суб'єктів цивілыlхх відносин на Ilредставництво власних інтересів.

Отже, держава, AвTOHO~Ha Респуб.lіка Кри~ і територіа.lьні грома­ , Щ можуть виступати у цивільних відносинах не тільки безпосередньо, але і за посередництва інших осіб - представників. Представниками держави, Автономної Республіки Крим, терито­ ріальних громад за СПСLlіальними дорученннми можуть виступати

фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврндування (ст.

173

ЦК). Таке пр едстав ництво може зд ійснюватися на підставі

з акону або договору. у Р
законодавчим

актом

признача єт ься

предс тавник

та

визнача­

ється обсяг його повноважень. у ра з і догов ірного предстаВ НИІпва відповідні відносини виника­ ють на підставі договору (доручення, труд ового договору тощо) , а

обсяг повноважень представника визначається домовленістю сторін.

§ 4.

Відповідальність за зобов'язаннями держави,

Автономної Республіки Крим, територіальних громад Держава, Автономна Республіка Крим та територіальні грома­

,1И від повідають за своїми цивільно-право вими зобов'язаннями на загальних підставах усім своїм майном , на яке відповідно до закону

може бути звернено стнгнсння. З формулювання ст.

174

ЦК, виплива є, що із загального принципу

відповіда.1ьності держави за порушення зо бов'язань у повному обсязі \южуть бути встановлені винятки. Зокрема, стнгнсння не може бути звернене на майно: І) вилучене з цивільного обігу (ч .

2

ст.

178

ЦК), тобто таке, що

не може перебувати у приватній власності фізичних та юридичних осіб.

Розпоря дже ння, управління, користування ним грунтується

ІІа нормах публічного права ;

173

2)

закр іп лене за тсриторіальними гром адюНІ або Авто номною

Ре спублікою Крим; 3) зс мл я та і н ші Ilриро;rні ресурси, які п еребувають у державній чи кому н аЛhній влаСlІості. Такс звернення с тягнення н а землю та інші природні р е сурси, які перебувають у дер жавній та комунаЛh­

ній власності, можливе лише у випадках, перед баче них законом. Т еритор і альна гро~шда відповідає за своїми цивільно-правовими зоб ов'язаннями н а загальних підставах з фізичними та юридичними

особ ами

належним їй майном, за винятками, встановленими

зак оном . Зокрема, не може бути звернено стягнення за зобов'язан ­ нями тери торіаль ної громади на майно, нке може перебувати у власн ост і вказано го суб'єкта, але не може перебувати у прив ат ні й вла сності фі З ИLІНИХ та юридичних осіб. Не допускається звер нення стя гнення на зе млю та інші ПРИРОДІІі ресурси, які перебув ають у

комун альнііі власн ості, тощо. Закр іпл юючи приншш відповідальності держави, Авт ономної Рес публіки Крим та територіальних громад за СВОЇМИ цивільно ­ пра вовими зобов'я заннями на загальних підставах з фі зичними та юридичними особа ми, ЦК р аЗО .\1 з тим встановлює і принцип "перс она ­

лізаuїі" відповідальності зазн аче них суб'єктів. Вк аза ний прИ/шип перс онал і зац ії в ідповіЩLlьно с ті залеж но нід того , про як і саме с уб'єкти йдеться, м ає два про яв и : 1) ро з межув а нн я відп овідальності держави , Автономно ї Рес п уб­ ліки Крим та територіал ьн их громад з одного боку, і с т воре них ними юридичних осі б з інш ого ; 2) розмежуванн я в ід п ов ідаль ності де р жави , Автономної Ре спуб ­ лі к и Крим та територіальних гро мад між собою . У першому випадку зазначений принцип проявлнється у тому , що закон чітко роз межовує відповідальність за зобов'язаннями де ржави, Автономної Крим , територі альних громад та створених

ни ми юридичних осіб: кож н ий і з в каза них суб'єкт ів самостійно несе відповідальніс ть за своїми ц ипіЛЬНО- ПРШЮ Ш1МIf зобов'язаннями. Стаття 176 ЦК встановлює , що держава, Автономна Республіка Крим , територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями ство­ рених ними юридичних ос іб , крім випадків , встановлених зако ном . До таких випадків , що є винятком із заГШlЬНОГО праП \1ла , зокрема , нал ежать: додаткова (субсидіарна) відповідальність де р жав и Україна, Автономної Респ ублік и Крим , тер иторі альних гром ад за зобо в 'язан­ нями казе нних під при ємст в та устано в ; відповідаль ність де ржави ,

Автономної Респ убліки Крим , територіальних гром ад за д ії о рган і в

та посадових , службових осіб , які виконують плад ні завда ння та функції. Наприклад , в ідпо в ідно до ст. 77 Закону " Пр о місцеве са мо­ врядуван ня в УкраїНІ ш кода, за подіян а юридичним і ф і зи чн им особам в рез ультаті непра во м ірн их ріш ень, д ій або безд іял ьно ст і органів місцевого самовряд у вання , в ід щк одовується за рахунок ко шті в м ісцевого бюджету , а п резул ьтаті не правомірних р ішен ь , д ій або бездіяльності посадових осіб м ісцевого самовряду вання рахунок Їх влас ни х коштів у порядку , вста но вле ном у за коном .

174

-

за

У свою чергу , юри д ичні особи , СТlюрені державою , Автоном­ J юю Респ ублікою Крим , теРllТоріаЛhНИМИ ГРОIVJaлами , не відповіда­ ЮТІ, за зобов ' я за нням и , н і д пові д но , держави , Автономної Респ убл іки I\.РИ:>1 , територі ,VlЬНИХ громад. У другому випадку має

місие розмежування відповідальності

\сrжави , Автономної Республіки Крим та територіальних громад , !і ж собою . Заб ез печуючи реалі з аuію нього пгюяв у принuипу персоналіза uії lІіДllовіД~lЛ ьності соuіаЛЬНО-llубліЧIlИХ утворень , ст. 176 ЦК нста­ IIОВЛЮЄ 3 с пеuіа льних пранила: а) держава не в ід пові да є за зобо в'я за НЮIМИ Автономної Респуб­ . Ііки Крим і територіальних громад ; б) Антономна РеСllубл іка Крим не відповідає за :юбов'язаннями .' lсржа ви і територіальни х громад ; 13) територіальна громада не відповідає за зобов ' язаннями де ржа1111, АВТОНО:lШОЇ Республіки Крим та інших територіальних громад .

Додаткова ,1ітература:

І . hію гИIІ С"llIі М. И. Участие советского государства в граждан­ - М ., 19~ І. 2. Советское гражданское право: субьекты
гражда нского права / П од ред . с.н. Братуся. - М. , 1984. - С. 269-285.

ских правоотношениях .

С.

3. Мицкев ич 95- 166.

А . В. субьекты
советского

Глава

Ilpa Ha . -

М .,

1962 . -

10

Об'єкти цивільних прав (правовідносин) §

І . Поняття та класифі каu ія об' єктів цивільних прав (право­

відносин).

§ 2.

Речі як об'єкти цивіл ьних прав (правовідносин). Речі при-

ватн ого права. Види реСJей приватного пра ва.

§ 3. иїнні папери як об' єкти uивільних правовідносин. § 4. Дії та ре зультат дій як об'єкти uивільних прав (правовідносин). § 5. Результати інтелектуальної, тв орч ої діяльності як об'єкти uивільних прав.

§ 6. § 7. § 8.

Інформ а uія як об'є кт uивільних прав. Особисті немайнові бл а га нк об 'є кти цивільних прав. Інші об'є кти uивілы
ихx прав.

§ 1.

Поняття та класифікація об'єктів

цивільних прав (правовідносин) П е р еду сім , потрібно зупини тися на співвідношенні теРМІНІВ "об' є кти шшіл ь них прав" і "об 'єкти цивільних правовідносин", шо

' \устрічаються у літературі. Їх розм ежування грунтується на та ких

175

міРКУВа Н НЯ Х : об ' С кт,I ~ IИ Ilравові Д НОСИ IІ є те , Н а ш о 130 НI1 с пр ямова­ ні і с правляюп> п е ВІНІЙ 1111; 11113 . Як суспіль ні зв'я з ки , ш о ІН Ін икают ь в резул ьтаті ЇХ НІ,ОЇ юа є м од іl , Шllз і ль ні п равовід н осини мож ут ь в п л и ­ в ати тільки ІІ а п ов ед іll КУ люд ини . Тому об ' єктом Ш1В і л ь н ого п раво­ віднош е нн я є п ов ед і н ка його суб 'є ктів , с п рнмова н а н а ОТРl1мання різноманітних мат е ріальних благ І.

U~o стосуєтьсн об 'є кт ів ципілt..НИх пр ав , то п іп н им и р озуміють будь-нкі матеріалt..ні та н ема те рі ал ьні бла га, з п риводу НКI1Х ВІ-ІН I 1ка ють цивільні право в і дн о сини , Ч :l СОМ зве ртаючи у в агу н а те, шо

"об'єкти цивільних пр а в " і " об 'єк ти цивіль н их Ilравов ід н осин"

-

поняття тотожні'. Очевидно , слід погоди т ися з т і є ю Т О 'ІКОЮ зору , щ о роз межу ван­ НЯ зазначених понять є ш тучним . Ад же к ОЛ И й д етьсн пр о блага , шо

являють інтерес для суб'єкт і в ци в іJl Ь НО I ' О права , то ВО !il·1 С н е т іл ь­

ки об'єктом праВ однієї осо би , але порОJlЖУЮТ Ь також о бов ' Н З КИ інших осіб, без яких суб'єкти вне право н е мо ж е б ути р еал і зо ва не . Але якшо навколо відповід ни х матер і альних а6 0 н ем атері ал ь ­

них благ складається система ци віЛl> НИХ пра в і обов \п к і п , ця систем а є цивільним правовідношенням.

Таким чином, об'єкти IlIшільни х пршз і об' є кт и ци вільних право ­ відносин

-

ПОНЯТТЯ тотожні. Це д о з воля є р і вною мі рою к о ристу ­

ватися як тим, так і іншим терміно м. З урахуванням сказаного, об'єкти ци в і .1 ы і х x п р а в (пр а в овід Н ОСИ Ii )

можуть бути визначені як

MaTepia.lbHi

та (або) немат ер іальні б.lага, з

при воду я ких складают ь с я циві.1 ыіi пр авов ідмосини.

Кf\ а сифі ка ці я об'є кт і в ци в і ;lЬ НИ Х пр а в (п равовіднос и н ) можлива за р і з ними п і дста в а м и.

Зокрем а ,

у

ЦК

вільни х пр а в за ( с т.

пропонуються

кл а си фікації об ' єкт і в

ци­

2 кри те р і ями: І ) за л е жно ві д ха р ак т еру 6лаг

177) і 2) з але ж нО від оборото зда тності об'єк т ів ц ив і ль н их 178).

прав (ст .

Хоча п ершою і з з а знач е них класифікац і й у ЦК вміше н а класи­ ф і к а ц і я об 'є ктів цивільних пр ав з алежно в і д хара кте р у благ, але з Ilр а КТИЧ IiИХ міркув а нь в а р то ви ходи ти з прі о ритетнос т і п од ілу об'єктів

н а види залежно в ід ї хн ьої о б о р отоздаТli ості. Об о р ото здатн іс ть о б 'єктів uив іл ьни х пр а в

-

це можл и в і сть здій ­

: нен н я СТО СОВНО н и х право чин ів та інши х юридич н их Д І И.

З а лежно від ступеню оборотозда т ност і об' є кти Ц ИLl іль н их п рав ГlОд і ляються н а тр и групи :

І ) об 'єкти, що перебувають у віЛ Ь/ЮА1У ц uвіл ьному обігу. З а за гальним пра в илом об'єкти ЦИLlіль н их пра в можуть Ll ільно в і д ч ужу ватися або

І д И В .: Гражда н ское п раво . У ч е6н ик . - ч . І І П од р ед . Ю. к. Толстого . А . п. Сергеева . - М .. 1996 - С. 78. , д и в .: Uи в і л ьн е прпво Укра ї ни . П ідр у ч н ик : У 2 к н. - К н . І І За ред . О . В . Д зерu , Н.с. КУЗ/l єц о вuї. - К ., 200 2. - С. 136 .

176

іll: реходити lJід одн і єї особи ло іншої в ПОРНДКУ правонаступництва ' ІІ І С I Нlдкування або іншим чином, нк шо ВОНИ не вилучені з цивіль­ ІЮГО обороту, або не обмеЖl:llі в uбороті , або не є невід'ємними І '.ід фізичної чи юридичної особи ;

2)

об 'с/\- ти , оБJllі!Jlсе"і у ЦіmіІIІ>"ОМУ обігу (оБМI!JIСI!IЮ обороmоздаfll"і).

Суп) обмеження оборото здатності 1l0ЛНІ ' ає у тому , що Ilевні об ' єкти \ lОжуть належати лише учасника~ 1 1(llвільного обороту, що lJіДПОlJі­ (;!ЮП, встановленим заКО llодаllСТ IIО~1 вимогам , або ЇХНЄ придбання (відчужеНІІЯ) До пуска єт ьсн тільки на ІІідставі спеціальних дозволів, Види об'єктів цивільних [Ірав , нкі ~южуТl) ІІалежати лише певним

v часникам обороту або перебуваНIІЯ нких у цивілыl\1уy обороті , LOпуска ється з а спеціаЛЬНИ~1 ДОЗ I ЮЛО\1 , встаlЮВЛЮЮТЬСЯ законом.

Наприклад, згіДIІО із Кодексом України про надра ділянки надр не \lОжуть бути Іlредметом куп івлі-продажу, дарування, спадкування, ІіІстави або lІідчужуватисн 11 іншій формі. Вони можуть передаватися

1I

користування тільк!! на пі дставі ліцензії для видобутку корисних

копалин, будіВНИІПВ3 й експлуатацїі підземних споруджень, геоло­ гічного вивчення тошо . Без ліцензії дозволнєтьсн видобуток запUlЬ ­ нопоширених КОРИСІІИХ копалин для власних потреб власниками земельних д іЛНIІОК у межах них діШIНОК ;

3)

об 'єкти, вилуче"і з ци({/~.71,,/Oгo обігу (обороту). ВИЛУ'lеними з

цивільного обороту вважаютьсн об'єкти , нкі не можуть бути пред­ .\1етом правочинів. Види 06'сктів цивільних прав , перебуваннн нких у Ш1Вільному обороті не допускається, мають бути прямо встанов­

; Іені у законі. Наприклад, Закон України віл

25

червнн

1991

р. "Про

охорону навколишнього природного середовища" д о об'єктів, вил у­ чених з обороту, за раховує державні природні запо відники, державні

ПРИРОLlні заказники, наl!іональн і природні парки ТОI1Ю. На підставі ВИКЛ;lденого можна з робити вис новок, шо усі інші класифікації об'єктів цивільних прав мають проводитися з урахуван­

ням того, чи є "цивільно оборотоздат ним" той чи інший об'єкт. Так, якшо об'єкт є вилученим з цивільного обігу, то стосовно нього цивільні відносини не виникаю ть взагалі. Він, власне, і не є об'єктом ци в і льних прав, а його правове становише визначається нормами

публічног о пр ава.

Залежно від характеру благ об'єкти цивільних прав поділяються на такі види:

І) речі, шодо я ких можуть виникати l!ивільні права і обов'язки; дії (послуги), шо здійснюються у сфері цивільних відносин;

2) 3) 4) 5)

резул ьтати дій (роботи), які мають правове значення; результати інтелектуальної, творчої діяльності;

інформація

-

задокументовані або публічно оголошені відо­

мості про події та явиша, шо мали або мають місце у суспільстві, держані та навколишньому середовиші;

6)

особисті нематеріШlьні (немайнові) блага: життя і здоров'я

фізичної особи, честь, гідність, ділова репутація, ім'я, тошо;

7)

інші матеріальні і нематеріальні блага.

177

у деяких циві.1ЬНИХ відносинах (наприклад , у договорах) може ",ати ",ісце КО'WП.lексниЙ об'єкт, я ки ~і стосує тьсн реч сй і дій або д ій і ре з уль­ татів дій.

Наприк лад , якщо укладено д оговір найму кп а ртири ,

об'єктом ш,ого Іlр аlювід нош ення є житло (річ) . Алс в ПРОllесі ко­ ристування житлом наймачсві надаються рі з ні послу ги (пропадиться ремонт житлового примішення) . У иьому випадку об' єк том ві д по­

відних правовіюlOСИН необхі д но fзи з на т и тако ж д ії (послуги), зд ій­ сненн}! яких найм;:!ч може пимагати пі д наЙмолапuя .

Результати інтесlектуальної, творчої діяльності ті л ьки тод і стають об ' єктами uивіл ьних прав , КОЛИ пони отримують матеріальне птілен­

ня (руко пис , картина , книга , креслення), тобто виражаються в об'єктивній формі , стають доступними пля сприйняття. Ра з ом з тим , не можна ототожнювати результати інте лектуал ьної , творчої д іяльності й речі , як об'єкти uивільни х пр а в.

ТВОРИ літе ратури, науки і мистеuтва стають об'єктам!! uивіль­ них прап з . моменту Їх створення; винаходи, промислові з ра зк и ,

раuіоналі за торські пропозиuії

і з моменту кваліфікаu ії Їх як

-

резул ьтатів іllтел ектуальної праuі у встановл е ІIО~І У порядку ві д по­ відними компетентними орга нами .

Речі як об'єкти цивільних прав (правовідносин) . Речі приватного права . Види речей приватного права

§ 2.

Традиційно ре'Іі розглядаються як ro,106НИЙ, найпоширеніший об'єкт циві;lЬНИХ правІ. Відлуннн иього І]ідходу помітн е й у віТЧИЗЮJНОМУ цивіль!\Ому законодавстві . Наприклад , розд іл ІІІ Загальної '/астини ЦК 1922 р. На3ивався "Об'є кти права (майно)" і , ототожнюючи по­ няття "об'ЄКТlI права" та "майно" , містив виключно норми , прис­ вяче ні рсчам (майну) . У ро зділі ІІІ книги

І

циніЛbllИХ прав" реча і\1 ПРИСВНЧСIiО

179 -

що містяться у цьому ро зділі . адже ст .

1

20

(СТ.СТ .

ЦК

2003 198)

р. "Об'єкти із

25

статсй ,

Проте сьогодні цього недостатньо,

ЦК говорить , що "цивільним законодавством регулю­

ються особисті немайнові та маЙlІові (uивільні) відносини ... ", тоб­ то немайновим відносинам надаєтьсн пріоритет перед майновими. Можн а прип ус тити , що в міру розвитку коннепuїі 1J11LIільного права

України як права приватного акненти у uій галузі будуть зміщува­ тися, а, відтак, різним видам об 'с ктів цивіЛЬЮ1 Х прав увага буде при д ілятися більш рівномірно.

Визначення речей як об'єктів правовідносин викликає СК;lадність. Наприклад, ст.

179

ЦК визначає річ нк ПРСД~'lет ма теріального

світу , шодо якого можуть виннкати uивільні права та обов'язки.

Проте таке ви з нач. ен ня , очсвидно , потреб ує поширювального тлума LJеНН5J. Адже ст.

J 77

ЦК серсд різновидів речей називає майно

І див .: Uив і nьн е пр ано України . Підручник: У О . В. дзерu , Н. С. КУЗ/lСЦО60Ї. К ., 2002. - С. 13 8.

178

2

кн.

-

Кн .

І

/

За ред .

І'а майнові права, а ст,

190

НК вка:зує, 1110 /lOняттн", "майно" охоп­

-, "0ЮТЬСН Лlкож маі1нові прав;) та обов 'яж и, Uілком очевид/~о, що

ні "маі-інові права", ні

"Mai,jllOBi

права та оБОВ'}f]КИ" не можуть бути

віднесені до "предметів матер іально го світу" , як на те орієнтує визна­ чення речі, шо нміш ене у ст, І 79 ЦК. У визначенн і рсчей за UK l!іДL/уваєп,ся llеякий ВПЛИ!! Ul1віЛЬНОІ ' О кодексу Нім е'!'/ини (BG В), § 90 якого реч аМ/1 у сснсі,акону ВИЗllаЮТЬС}f лише мате­

З / ' і дно з

ріальні прсдмет и. Пр оте З(\ПО] I1'/~"Ш/ тут , можливо , і не було , ос­

кільки

BG В

посл і довно не згал.ує ні маіінові права, ні майно як

об'єкт ципільних прав .

З

пробл.емою визначення ре'/6і ІІраIЮ'J";Шllі стикалися ше з

прадавніх часів. Давньоримські право знавці ба'/или с итуаllїі у дуже

світу,

широк ому

визначенні речей (речі

-

І Н l х іл з llі є ї це частина

вілокремлена або не відокремлена від інших частин) , яке

ДОПОВНЮВ
рі зн ими підставами. Зокрсма, майнові права та обов'язки по:знача­ лися нк

"res illcorpo rales"

(безтілесні речі

ріального субстрату) на віll"lіну від такі ,

1.110

- ті , шо "res corporales"

не мають мате­ (тілесні речі

-

мають матсріеL1Ь//ИЙ субстрат). Думасп>ся, що такиіі під ­

хід є виправданим і зараз, що підтверджується визнанням /lОJLілу

речей на тілесні та безтілесні у концепції права і Ц/ші льному зако­ нодавстві багатьох КРейН (наприклад , ст. 841 Цивільного Кодексу 199 1 р., ст. 899 Цивільного кодексу Квебеку 1991 р . ).

fIатвїі

Об'єктами цивільних прав (правовідносин) можуть бути .lише оборо­ тоздатні ре·lі. Тобто , у разі , коди ЙfLСТЬСН про рсчі нк об 'є кти цив і ль них прав , маємо враховувати, що відносно ре'lей,

ви лу ч е НI1Х з I.lивільного

обігу , цивільні права і обов'юки виникати не ~/Ожуть (ц е сф е ра д ії не приватного , а п ублічного права) , а, отже, вони //е ~!Ожуть бути й об'єктами цивільних правовіfLНОСИН. ЯКШО Н лст ьсн про те, шо майно

з н аХОfLИТЬСН у "винятковіі·і власності дсржави" , то це ше не озна­ чає , шо ми маємо с праву 1 приватноправовою (цивільно-праоовою)

категорі є ю "право власності". Адже поня ття "виняткова власність" є категорією публічно-правовою , а не прив речі ,

шо вилучені :з обігу і знаходнться у власності (виннтковому володінні або ро з порндженні) держави, не можуть бути визнані об ' єктами цивільних прав (правовідносин). Таким ЧИНО~І , об 'єктам и Інші льних прав можуть бути тільки речі, шо знаходяться у Ilиві льно му обігу (повністю або частково оборото­ здатні), і логіч но буде і~lенувати Їх "речами приватного права". Отже , ВИ.1начивши речі приватного права як предмети, власти­ вості та відносини, що мають матеріальний зміст і охоплюються сферою дії цивільного права , доповнимо це В~lЗначення характеристикою окремих видів речей.

І . Важливим критері єм поділу речей є 'іхній прав овий режим.

Його зна чення пояснює ться тим, шо UK, встановлюючи правила

179

IlOнедінки с уб'єкті13 ци13і"l ыlгоo прuва при використанні тієї або іншої речі, тим самим визнач а є uивільно-правові межі та умови вико­ ристання

речі, тобто її "пр авовий режим". Отже,

uей термін є

умовним і означає не властив ост і речі, а визначає, якою має бути поведінка людей ЩОДО р ечі. Пр авовий режим речей є однією з голов­

них підстав їх класифі кац і й, необхідних при 13изначенні обсягу з місту пра в та обов'язкі в учасників цивільних відносин. За право вим режим ом речі приватного права поділяються на: а ) речі, які вільно п еребувають у ц нвілы
oмуy обігу;

б) речі, обмежені у обігу (обороті). До речей, об~ежених у обігу (обороті) належать речі, що пере­ рахоnані у за тuердженому постановою Верховної Ради України від

17

червня

1992

р.

NQ

24 7 1-ХII Спеціальн ому порядку набуття пра13 а

власності гр омадянами на окрем і види майна. До них належать : вогнепальна гладкост вольна мисливська і нарізна зброя,

га зові

пістолети, ренольвери і набої до них, радіо а ктивні речовини , а тако ж

пам'ятки мистеuтва і культури. Пр аво вла сності на ці р еч і фі з ичні особи можуть наБУ13 ати лише з а нанвност і 13іДПО13і д ного дозволу орган і в МВ С, Мінкультури тощо .

Речі, що ві,lЬНО перебувають у циві,lЬНОМ У обігу. Такі

pCLli

можуть

вільно в і дчужу ватиея або переходитн ніл одн і є ї особи до іншої . В они можуть бут и об'єкт ами рі З ІІом а нітних абсолют ни х і

відносних

цив і льних правовідносин і належати будь-яким суб ' єк та м ци ві л ь­ ного права.

2.

3а.lежно віл ,юж.'1ивості пересування у просторі р ечі можут ь бути

поділені на рухомі та нер ухомі.

У свій ч ас це й под іл н ехтувався радя нськ ою п равов ою доктри­ ною »к буржуазний і та КІ'І Й , шо не має праКТИL{НОГО з н а чення. Проте

у

UK 2003

р. , як і інши х ц ив і ль них кодексах де р жав, шо утворилися

Іі а пострадн нськом у пр осторі , нер ухом і сть та р ухом і сть розрізня­ ється достатньО п ослідовно.

Та к , ст .

18 1 UK

до н е р у хо.~ИХ речей ( нер ухомо го майна , нер ухо ­

мості) відносить земельн і д іля нки , а також об'єкти , розташовані на земел ьній д і ля нці ,

пере м іш е нн я

нких є немо жливим без їх

з нецінення та зміни Ї х при з начення . Обов'язковій реєстрації пр ав підля гає право власності н а нер ухоме май но фізичних та юридич­ ни х осіб, у тому числі іно зем uів та оеіб без громадя нства, іноземних юридичних осіб , м і ж народ ни х організацій, інозе м ни х держа в , а та кож тер иторіальни х гро мад в особі органів міс цевого самовряду­ вання та де ржа ви в особі

opra Hi13 ,

у п о внова же ни х упра вляти де р­

жа13 НИ М май ном. Реєст рацію прав власності н а нерухоме май но зд ій­

снюють кому н аль ні пі д приє мства "бю ро технічної і нвентар и за ції" ві д пові д но до Ти м ч асового положення про поря док де р жа вної реєстрації прав власності на н е р ухоме майно, затве рдже ного наказом

Міністерства юстиції України віл Крі м то го , зг ід но з і ст .

18 1 UK

7

лютого

2002

р.

NQ 7/ 5.

ре жим нерухомої р е чі може бути

пош ире ний зако н ом на п овіт рнні та морські судна , судна вн утріш-

180

нього плавання , космічні об ' СКП1 , а тако ж інші речі , права HU які підлягають державній реєстраllії. Тут ЙдетьсJ.l не про з~іну фізичної сут ності

речей ,

Ре єс траuія

а

про

на да ння

повітрнних та

їм

певного

правового режиму.

морських суден, суден

плавання, космічних об ' єктів УПОlІноваженими на

внутрішнього

ue

органами не

замінює реєстраuію прав на них як на нерухомість (ст.

UK

182 UK).

передбачає можливіСТh IІОШl1реннJ.I режиму нерухомості на

інше майно,

крім

вказаного

Вl1ще , але тіЛhКИ

шляхом прямого

припису закону.

Особливостями правового ре жиму нсрухомості є:

-

державна реєстраuія речових праll на нер ухоміст ь , обмежен­

ня uих прав, Їх виникнення . пере ходу та припинення (ст.

- встановлення зобов'язань, предметом яких MicueM знаходження UhOrO майна; - наб уття права власності на новостворене

182 UK) ;

є нерухо м ість , за

майно або права

власності за договором з моменту затвердження будівництва (ство­

рення майна

-

річ (с т.

-

331)

або з моменту реєстраuїі (ст.

335

334 UK) ;

права власності на безхазяйну

ЦК) ;

більш тривалі строки lІабувальної дав ності шодо нерухомого

майна (ст.

-

ст.

-

особливий порядок набуттн

344

ЦК) ;

спеuіальні правила укладе ння IlраВОЧИ l!ів з нерухомістю (нота­

ріальна форма, де ржавна реєстрацін ТОШО). Рухомими речами визнаютьсн речі , які можна вільно п ерем ішу ­ вати у просторі. Зок р е ма, рухо~1ИМ маЙНО~1 визнаються ре'lі , в то му числі гроші та цінні папери, як і прямо не віднесенні заКОНОJ\1 до нерухомості.

Рухомі речі, нк правило, можуть відчужуватисн без дотримання

будь-нких ускладнених формальностей.

Права на рухомі речі, за

загальн им правилом, не підлягають державній реєстранїі. Законом

може бути псредба4еН<1 необхідність такої реєстрації для окремих видів рухомого майна (наприклад, реєстрація автотранспорту).

3.

Залежно від здатності речей зберігати при подрібненні свою суть

вони поділяються на подільні й неподільні.

Згідно з і ст.

іЮ

UK

подільною є річ, яку можна поділити без

втрати її цільового призна4ення. Тобто, лодільна рі4

-

ц е така річ,

частини якої в ідпові дають тому ж призначенню, шо і сама річ у

цілому до її поділу. Наприклад , поділ на частини яблука не зм іню є його споживчого призначеннн, оскільки кожна 4астина може бути

використана так само, як і яблуко в uілому. Неподільною є piLI, яку не можна поділити без втр ати її цільового прн значеннJ.I. іншими словами , неподільними вваж аються речі, які

внаслідок їх под і лу втрачають своє колишнє при значе ння , або неадекватно втрачають свою цінність. Так, неподільн ою річчю можна вважати пи сьмовий стіл , стілеuь тошо . Н е п од іл ь ними слід також [3І\ажатн складні речі , шо я влнJOТЬ собою ком плекс нібито самостійних пр едм етів , але пов 'язан их загальним

18і

господар ським або іl ll l\ \·I1\1 приз наченням (мебл евий гарніту р , ка­ вовий се рв і :з тощо). До СК:lадни х речей належат ь і всі па р ні ре'!і : взуття, рукавички , л и ж і та інщі .

Харак теристика склад них р ечей міститьс}(

в с т.

188

ЦК , нка

встановл ю є , що складно ю річ вважається тод і , коли к і лька р ечей утворюю ть єдине ц іле , що дає зм огу внко р нстовувати його:за пр и:зна ­ ченням.

Для с кладної речі при таман н і ІІ аступні ознаки:

во на є сукупністю ре'Jеи (отара овеш> , бібліотека то що);

-

частини, :з ЯЮІ Х скл адаєтьсн СК;НlД н а р і ч, фізи чн о не п о в ' яза-

ні між с обою; су ку п н і сть речей утво р ю є єдине ці ле , яке вико р исто вуєт ься

-

за загаль ним призначеtіНЯМ;

-

к ожна З частин, яка є елементом складної реч і , може вико­

ристову ватися самост і йно за т им же приз н аченням, щ о й у складі сукупно ст і .

Слід, однак,

враховуват и , шо зазна ч ен і ознаки є загаль н им

правило м. У ч асники конкрет н ого п р а130ЧИНУ можуть за з годою роз ­ глядати будь - нку сукугт і ст ь речей як складну р і ч

-

окремий об'єкт

цивільн их прав.

Прав ове значеннн клаСllфікаl.l і ї речей на под і льні і н е п од і ль ні виявляється як у правовіД Н ОСИl!ах власності, так і ІЗ зобов'язаль них

правовід носинах. Так , при поділ і манна, шо п еребуває у с піл ьні й власнос ті, непод і льна річ не ІІі JIЛЯПI Є подр і бнен н ю. Така р і '! або пр одаєт ься, і розподілу підлягают ь отри ма ні за н еї гро ші , або збе ­ рігаєтьс я за одним з власників і з н ада нн ям інш ому гр о ш ової або і ншо ї к омпенсаl.lії. Залежно від п од і л ь н ості і

н е п оділь н ост і р ечі

визна'іається також частковий а60 су 6с нд і а рни й ха ракт е р зоБОВ ' ЯЗі\Н ­ ня, ШО в иникає з приводу нієї речі.

4. За лежно

від можливості індивідуалізації реч ей по н и п од ілнються

на ВИЗг /а'іені індивіДУШlЬНИМИ і родовими озна ка ми (ст.

184 ЦК). Ре ч і, вuзltачєн; індивідуальни.ми ознаками - це р е чі , як і мають т ільки Ї м властиві ознаки, шо дозволнють відмежувати Їх в ід вс і х інших р ечей (схожих і несхожих на них). !ндивідуально-визн а'іені речі є н езамінними. Тому загибель індивідуально визначеної р ечі

не з ви ни боржника звільняє його від передачі її уповноваженій особі, в той час як випадкова загибель родової речі, за загал ьни м правило м, не звільняє особу від виконання обов'язку з її пер едач і .

Я к зазн ачали давньоримські юристи: "Gепегіs поп регеLlпt". Тобто, родова річ не гине, оскільки може бути замінена іншою в зв'я зк у з тим, що є інші рес!і того ж роду. До родових речей належать речі, що мають ознаки, властиві ус і м речам т ого ж роду. Родові речі в нивільному обігу характеризуються таки м и ознаками, як кількість, міра, вага тошо. При цьому в о н и

не виділ яються з низки подібних Їм речей якимись специфічни ми Ознакам и (наприклад, індивідуалізованою упаковкою, спеціальн и м

оформл енням кожного примірника тощо). Коли сторони догов ору

182

I\ ll значають

npCllMeT

родовими

ознаками , то

ВОНИ,

як

правило,

не

II;uають значення тому, які КОlІкретно речі з однотипних будуть IІ срсдаuатися IlрИ lJиконанні зо60в ' }(занн}(.

Правов е значе ння uказаного поділу полягає в тому,

1U0

об'єк -

10 М одних uиві льних пр авов і ДIІОСИН

можут ь бути ті льки індиві­

.' lуально-визначені речі ( н аПР ll i<Jlад ,

договор і май новогО найму),

а об'єктом інших

-

11

ті льки речі, шо ВlПfiачені родовими ознаками

(в догово рі по зики, б ір жових операuінх). Деякі договори можуть укладатис я як в ід носно іНДl1відуаJ IІ,НО -lІ и значених, так і відносно родових речей (ку півля- пр одаж , \1іна , даруваннSI тощо).

5.

Залежно в ід характеру використання спожив'сих якостей речей іх

чожна ро зділити на та кі, що СПОЖl1 ваютьс}(, і такі, що не спожива­

ються (у с т.

185

ЦК ВОНИ іменуються "с по живні" та " неспо живні").

Реці, ЩО споживаються (Сllоживні) ,

-

ие такі р еч і , які в rтpo llcci

Їх використання втрачають свою фізичну суть повністю або части ­ на ми, а також речі, нкі

II

проuесі використання перетворю ютьсн

на іншу річ ( напри клад , uипічка хліба з бо рошн а). Разом і з тим, "речі, шо с по живаються",

не сл і д ототожн юв ати J "llредмеТ<1J\Ш

спожива ннн ", lІі д якими ро з ум і юТІ, речі, пр из начені задо вол ьняти СIlОЖИВЧИЙ попит .

До речей, що не споживаються (не споживни х), належа ть речі, які при їх використанні втрачають свої споживчі властивості поступово ,

протяго м п о рівн нно ТРИвtIЛОI 'О часу (наприклад , машини, облад­ нання, житлові буд инки). приз н ачена для

Інш ими словами , неспожнвною є річ ,

неодн о р азо вого використання , яка зберігає при

цьому св і и первісний вигляд протягом трив ало го часу. Значе нн я

цього поділу полягає

м ожуть укладатися тільки

в тому,

відносно речей,

(наприклад, дог овір майнового найму), інші

-

що дснк і

I1рав о чини

що не споживаються

лише відносно речей,

що споживають сн (договір 1І0ЗИКИ). З цих властивостей слідують також

вимоги

щодо належного

використання,

наприклад,

орендо­

ва н ого майна, яке після закінчення терміну договору має бути поверне н е в

Cll paBHOMY

стані з урахуванням нормальної аМ.Jртизації.

Тоб т о, допуск ається часткове погіршення речі, що не спожива­ є ться , але в межах природної втрати якості.

Разом з т им, предметом більшості договорів м ожуть бути як речі, ш о спож иваються, так і речі, що не споживают ься (міна, дару­ I Jа НЮІ, купівля -продаж, зберігання тощо).

6. Залежно

від господарського значення речі можут ь бути поділені

на головні і другорядні. Головна річ нвляє основний інтерес як об'єк т ЦИllільних прав, другорядна

-

виконує допоміжні, обслуговую чі функці ї.

З урахуванням характеру зв'язку між гол овною річчю і речами

аРУГОРЯДНИМ I1, останні МОЖУТЬ мати різні по з на'lеIlIlЯ. Т ак, якщо ГО.товна річ і другорядна пов'яз а ні фізично, другорядн і речі іменуютьсн ск.тадовими частинами головної речі і ВИЗllачаютьс}( як " все те, шо не може бути відокремлене від речі без її пошкоджен -

183

ня аб о істотного ·3НСlііIlСННН". Наприклад, двері є складовою час­

тиною будинку, колесо

с кладовою ча стиною машини тощо.

-

При псреХОJ1I "рава на рі
187

иК) .

ЯЮllО між ГО~10ВНОЮ річчю і другорядною існує юридичний зв'язок, тобто, ДРУГОР}l дна річ при з нач сна дл я обслуговуваннн іншої (го­ ловної) речі і пов'язана з н е ю спіль ним призначенням, вона є ті приналсжністю .

Прин ал ежність слідує з а головною річчю , якщо інше не [J cTaHoBлено Д ОГОНОРОМ а60 зако н ом (ст.

186

иК). При укладанні догово р у

ку піl!л і- пр одажу картини, СКРИПКИ пок упuеl!і передаються , відпо­ відно , рама, смичок , якшо сторони не домовлялись про інше. Приналежність не можна ототожнювати і з запасними частина­ ми , при значеними длн за міни складових деталей головної речі , шо вийш ли з ладу.

Якшо між ГОЛОВНОЮ і другорядними речами є економічний зв'язок, останні іменуються продукц ією , П.lодами і доходам и. Продукu ією , плодами та доходам и є все те , шо виробля є ться, добувається, одержує тьс я

з р ечі або

приноситьсн річчю .

Вони

можуть бут и фактичними чи природ ними (наприклад , урожай із земел ьн ої ділянки) або ЮРИДИЧІІИМИ (оре нд на плата за передане у найом майно).

Плоди

-

це природ ний результат органічного ро звитку тварин і

рослин . До них належать фрукти ,

приплід худоби та птиuі та

продукти, які вони надають (яйш! , молоко) . ПродУКl(ія - ие майно, отримане в результаті uілеспрнм()ваного використа ння речі (виго­ товлені товари, побудов аний буПl1НОК) . ДоходІІ надходження, яке дає майн о

l! iil

-

це грошові та інші

використаннн в uивільному обігу

(орендна плата, проuенти, які нараховуються на l! клад).

Продукція, плоди та доходи нал ежать власникові речі, якшо інше

не llста новлено договором або закон ом (ст. з акон

189

ЦК). Наприклад,

вс тановлює В!НІЯТОК із загальног о правила про повну на­

лежність дох одів власнику речі щодо випадків віндикаuії речі у

добросовісного lІабувача ('І. 2 ст. 390 иК). Особливим різновидом речей є гроші (грошові кошти). Гроші ЯВЛЯЮТЬ со бою особливий різновид рухомого майна. Вони н айчастіше виступають як законний платіжний засіб у оплатних до говорах, але можуть бути також предметом деяких цивільно­ пра вових правочинін (заповіту, договорів позики, дарування, кре­ дитни х договорів тошо). Відпові дно до ст.

192

иК законним платіжним засобом на всій

території Укр аїг!И є грошова ОПl1Ниця України

-

гривня. Визнання

гривні законним платіЖ!!I1:V1 за собом 0значає, шо вона може слугу­ вати засобом плат ежу в з обов'н заНЮIХ незалежно від згоди креди­

тора. При цьому застосовуються два способи платежу

-

готівкою і

шляхом безготівкових розра ху нків. При платежах готівкою засобом платежу є грошові знак и, шо п е редаються одним суб'єктом іншому

184

la товари , роботи, послуги тощо .

При безготівкових ро з рахунка х

1 І 11КОРИСТОВУЮТЬСЯ цифрові запи си про грошову масу, що п еребуває 11 об і гу. При цьому певна грошо ва сума списується з рахунку одні єї

особи і за раховується на рахуно к іншої .

Безготівкові розрахунки можут ь зд ійснюв атися шляхом викорис­ тання платіжних доручень, чекі в, а кредитивів, платіжних вимог,

векселі в, депозитних сертифікаті в, пластикових к а рток банків тощо. Рі з новидом речей є також валютні цінності, поняття та порядок використ ання яких визначаєт ься

спеціальним законодавством.

Зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України від

NQ15-93 лю"

19

тотого

1993

р.

" Про систему валютного регулювання і валютного контро­

до lJалютних цінностей відн есені: І) валюта України

-

гро­

шові знак и у вигляді банкноті в, ка з н а чейських білетів, монет і в інших формах, що перебувают ь в обігу та є законним платіжним за собом на території України , а також вилуче ні з обігу або та кі, що вилуч а ються з нього, але пі длягають обмінові на грошо ві знаки, я кі п еребу вають в обігу, кошти на рах унках , у внеск ах в банківських та інших фінансових установ ах на території України;

2)

пл атіжні

до кументи та інщі цінні пап ери (акції , облігації, купони до них ,

бони, векселі (тратти), боргові ро з пис ки, акредитиви, чеки, банків­ ські накази, депозитні сертифік ати, ощадні книжки , інші фінансові та б а нківські документи) , виражені у валюті України ;

валюта

-

3)

іноземна

іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських

білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також ви­

лучені з обігу або такі , що вилучаються з нього , але підлягають обмінові на грошо в і з наки , які перебувають в обігу, ко шти у грошо вих одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях , що перебувають на рахунках або вносяться

до банківських та ін ших фінансових уста нов за межами України;

4)

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони

до них,

векселі (тратти) , боргові розписки , акредитиви, чеки,

банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та бан ­ ківські документи), виражені в іноземн ій валюті або банківських металах;

5)

банківські метали

-

золото, срібло, платина, метали

платинової групи, доведен і (афіновані) до найвищих проб відповідно

до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів . Зазна­ ченим Декретом, а також іншими актами цивільного законодавства визнач ається порядок вчинення правочинів із зазначеними валют­ ними цінностями. Зокрема, на території України купівля і продаж

іноземної валюти провадиться через уповноважені банки в порядку , встановленому НБУ. Правочини купівлі-продажу іноземної валюти

можуть здійснюватися на внутрішньому валютному ринку України безпосередньо між уповноваженими банками, а також через валютні біржі .

185

§

З. Цінні папери

як об'єкти цивільних правовідн осин ПОНЯ ТТЯ иінного паперу уперше сформульо ване в Ні меччині.

У середині ХІХ в. uінним папером називюlИ кожн ий документ май­ ново-правового змісту.

У раДЯНСЬКО1VIУ uивільному праві поняття llінних паперів упер­ ше було визначено в Основах uивільного законодавств а СОЮЗу РСР і союзних республік

]99]

р., де ст. З] встановлювала, що uінними

паперами визнаються документи, що посвідчують майнове право,

яке може бути здійснене тільки після пред'явлення оригіналу ц ього документа.

У ст.

194

ЦК

2003

р. цінний папір визначено як документ встанов­

леної форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаЄl\ювідноси/!и між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання

зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість пере­ дачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Закон України від 2З лютого у ст.

3

2006

р. "Про

lliHHi

папери та фондовиіі ринок"

наводить практично тотожне визначення llієї категорії.

Характеристика суті llінних паперів має

вияв у сукупності

фУНКllій, які вони ВИКОНУЮТЬ у цивільному обігу. Зокр ема, важ.1ИВИМИ функціями цінних паперів Є:

-

п е рерозподіл

грошо ви х

коштів між

, 'алузнми

і

сферами

економіки, між територінми і країнами, між група ми j lJеРСТlJами населення ;

-

н адан н я Їхнім ВШlсникам ,

крім праП
ка пітал, певних

додаткових прав. Н априклад, право на участь в управлінні під при­ ЄМСТlЮМ, право на дода т копу ін формацію тощо;

-

забез п ечен н я отримання доходу на капітал і (або) поверн е ння

самого капіталу .

Пра ва, які складають зм іст цінни х паперів , можуть належати до ріЗних катего рі й u ип і л btН1 Х прав. Ч астіше за все, вон и належать до

зобов'язаль ни х прав , опосередковуючи рі з ном а нітні до говірні та п озадоговірні відносини . Але вони також можуть бути речовими правами, Jlравами '/Ленс тва в корпора ції , являти собою у повнова ­ ження на вчинення дій у ч уж і й правовій

сфері .

Наприкл ад,

зобов'язаль но-правовий зміс т мають вексель , облігаuі'і тощо . Ре ­ чово-правовий (але , разом з ти м , і зобов ' язально- пр авовий) зм і ст мають товаророзпорядчі докуме нти (коносамент то що) . Тому до

особи, яка на була право власності на ц інний п а пір , переходять у сукуп но сті ус і права, які ни м п осв і дч уютьсн на

aK ui'i

(L{ . 2 ст. 194

иК). Пр ава

пов 'яза ні з кор п оратив ни ми правами ( пра вом ч ле н ства у

господарському товаристві) .

П апери, в яких не виражене будь -яке право (по штов і ма рки , грошові з н а ки) , не Є uінними паперами.

186

Цінний папір "оже також виконувати .'1егітимаціЙні функції (крім тих, шо властиві йому Slк псвном у виду uіllНИ Х паперів) . З таким випадком ми зустрічиємося, коли маємо справу з uінними папери­ ми, шо у повнова)f,.'УЮТЬ боржника на никонаннн зобо в'язання не тільки стосовно с уб 'єкта пр ава, кожного його пр ед'нвника.

fl кзза ного в п а пері , але й шодо

У ЮРJ1 личн ій л ітературі такі пи п ери

з вичайно іменують легітимаційними lIінними паперами. Для цінних паперів характерни:\1И є: І) uивіл ьна оборотоздатн ість ;

2)

нерозривний зв'язок із зикрі п лс ним у цьому папері майновим

правом ; реалізувати це право можна л иш е шля хом використаНЮ I самого паперу ;

3)

формальність і

наявність обов ' я зко вих р екв і з итів :

н едо ­

тримання uих вимог тягне невизнаннн д окументу цінним папером

('І.

2 ст . 196 ЦК); 4) " формальна

лсгітимацін··, яка полнгає

R тому ,

ШО дотримання

фОР\fальних вимог до цінного паперу забезпечує перевагу у остан­ ніх форми нид змістом прина , виражено го у цьому папері;

5)

незалежність прав добросовіСНОI·О 1І0лодільцн цінного mlП еру

від прав попередніх lIолодільців циого п а IJ СРУ: проти доб росовісного володільця цінного паперу боржник не може lIисувати за перечення , які міг би lIИСУН УТИ лроти ПОllереднього його володільцн.

Згідно зі ст.

195

ЦК 11 Україні в цивільном у обороті можуть бути

такі групи цінних паперів: І) пайові цінні папери , нкі засвідчують участь у статутному капі­

талі, надають їх власник ам приво на участь в управлінн і емітентом

і одсржання чистини пр ибутку, зок рем а, у виглнді дивіденд ів та частини майна при ліквідації емітента; 2) боргові цінні папери , які засв іД'lУЮТh відносини по з ики j передбачають зобов'язанн я емітента сплатити у визначений строк

кошти за зобо в'язанням;

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу S1ких ПОв 'нзаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, lIстановленого договором, цінних паперів , інши х фінансових та (або) товирних ресурсів;

4)

товаро розпорядчі цінні папери, які надають їхньому держа ­

теJIIО право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Класифікація цінних паперів можлива за рі з ними підстав а ми:

-

залежно від способу легітима ції правомочного суб'єкта

-

папери на пред'явника, імен ні, ордерні;

-

за строком існування - строкові, бе зс трокові; за формою існування - документа рні, бездокументарн і; за національною прин алежністю .- вітчи зня ні, іноземні; за типом використання - інвсстиціИlі і (капітальні), не ін 13СС -

тиційні;

-

за формою власності за оборотоздатністю

державні, недержавні;

-

ринкові а бо в іл ьно оборот ні,

не-

ринкові;

187

-

за рівнем рюику - безризикові чи малорюикові, ризикові; за наявністю доходу - доходні, беЗдоходні; за формою

вкладення

коштів

-

боргові,

володільницькі

часткові l . Проте найбільш поширеним і традиційним в теорії цінних паперів є поділ їх на :

-

папери на пред'явника або "пред'явницькі" (складені на

пред'явника) . Права за ними належать пред ' нвникові;

-

ордерні цінні папери (складені за наказом п евної особи) . Права

належать особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здій­ снити ці права або призна
- іменні цінні папери (складені на ім'я певної особи). Права належ ать особі, зазначеній у цінному папері . Папером ІІа пред'явника є цінний папір, держатель якого легіти­ мований як суб'єкт вираженого в ньому права . Тобто для реалізації права держателн паперу достатньо лише пред'явл ення цього паперу

(це можуть бути державні облігації, ошадні сертифікати тощо). Тому цінний папір на пред'явника

-

це докум ент, де ім'я власника не

фіксується безпосередньо, і обіг якого не потребує реєстрації.

Папери на пред'явника нвляють собою об 'єкти прав, на які зазви­ чай поширюються усі положення про речові права на майно: вони

можуть бути відчужені і заставлені на загальних підставах . Для переданн я іншій особі прав, посвідчених цінним папером

на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі. Цінним ордерним папером є документ, держатель якого легіти­ мований як суб'єкт вираженого у ньому права, за ум с ви, шо на ньому зупиняється безперервна низка передавальних написів (індо­ саментів).

Права за ордерним цінним

папером передаються

шляхом

вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту) . Індосант відповідає за існування та здійснення цього права .

За індосаментом, вчиненим на цінному папері, до особи, якій

або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером. Індо­ самент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, або за наказом якої має бути здійснене виконання) .

посвідчені цінним папером, без перед ан ня цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник .

Таким чином передача права на ордерний папір означає перехід виражених в ньому прав від індосанта до індосата. Індосат набува є

І ДИВ., наПРИКJ\:JД: Цивільний кодекс Укр аїни: Коментар І За заг. ред. є.о. Харитон оеа, О.М. Калітенко. - Одеса, 2003 . - С. 169 .

188

прав на ордерний папір і права , що слідують з ордерного паперу , якщо він набув права власності на папір, що дійшов до нього внас­ лідок безперервного ряду передавальних написів . У його особі тоді

сполучаються матеріальний і формальний кредитор .

Набуте ним

право є автономним і не залежить від прав його попередників .

Іменним цінним папером є такий цінний папір , котрий легітимує СІЮГО держателя як суб'єкта вираженого в ньому права, якщо він

вказаний як такий у тексті самого паперу . Отже , іменний цінний папір характеризується, насамперед, тим,

що ім'я власника зафіксоване на його бланку і (або) в реєстрі влас­ ників, що може вестися у звичайній документарній і (або) бездоку­ ментарній електронній формах (ч .

10

грудня

1997

3 ст. 195

ЦК, Закон України від

р. "Про Національну депозитарну систему та особ­

ливості бездокументарного обігу цінних паперів в Україні Бездокументарний (безпаперовий) цінний папір іменний цінний

папір ,

оскільки

").

це завжди

-

в електронній

пам'яті

він

зареєстрований на певну фізичну або юридичну особу . Оскільки перехід від документарної до бездокументарної форми неминуче супроводжується тим, що з одного боку цінний п апір

може втрачати деякі свої властивості, пов 'язані саме з його ма­ теріальним носієм , а з іншого набувати нових, які виникають внаслідок його "електронного" характеру, можна сказати, що до­ кументарна (паперова) і бездокументарна (безпаперова) форми

-

це не просто форми, а стадії розвитку цінного паперу, перехід одні єї

якості в іншу. Власне кажучи електрон ний цінний папір

-

це вже не традицій­

ний цінний папір, а електронна форма обліку власників капіталу , що володіють заздалегідь визначени ми пр ава ми і мають відповідні

зобов'я за ння щодо користув ача цим капіталом. Іменни й цінний папір має дві важливі властивості : по-перше, завжди відоми й його власник; по-друге, оскільки внаслідок першої

його властивості , всі операції з ним зазвич ай підлягають фіксації, реєстрації, вони є легко доступними для оподаткування з боку держави.

Пред'явницький цінний папір за певних умов також фактично

перетворюється на іменний . Це пов'язано з процесами зберігання пакетів таких пап ерів, наприклад, в комерцій них банках і перетво­ ренням останніх на представників власникі в цінних паперів на

пред'явника. Зданий ~/a зберігання до банку, пред'явниuький папір має конкретного власника, що уклав відпові дний договір з банком, а, відтак, за юридичною суттю він перетворюється на іменний цінний папір.

Права, посвідчені іменним цінним папером, п ередаються у порядку, встановлен ому для відс тупленн я права вимоги (цесії). Особа , яка передає право за цінним папер ом (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і н е відповідає за їі невико­ нання .

189

Законом може б ути виключена можливість випус ку цінн их па­ псрів певного виду нк iMCl-ltIНХ, а бо як ордерних, або як паперів на пред'явника. Основні flOЛОЖСI\ JНI шодо пред'явницьких, ордерн их та ім е нних

197

цінних паперів Іщі шсно у ст.

ЦК, котра встановлю є засад и в из­

начеНJ\}! налсжнос ті та переданн я прав за цінним пап ером .

Крім РО'3Глянут их више, важл иве практичне значен ня м ає пере ­ лік видів ціННI1Х f1<шерів, які можуть Вlшуекатися і б ути в обі гу в Україні (див. ст.

])

5

Закону " П ро цінні папери і фондови й ринок"):

пайові цінні п а п ери

цінн і папери, які посвідчу ють участь Їх

-

власника у статут ному капіталі ( крім інвестиційних сертифікатів), надають власни ку

пр аво на

у часть в управлінні смі тентом

і

отримаНl-!Я частин и прибутку, зо крема у вигляді дивідендів, та '!аС ­ тини майна у ра з і ліквідації еміт ента. До пайових цінни х паперів

відносяться: а) а кції; б) інвестиційні сертифікати;

2)

боргові цін ні папери

-

ці нні папери, що посвідчують від ­

[!осини позики і передбачають з обов'язання емітента спл атити у визначений стр ок кошти відповід но до зобов'язання. До б оргових цінних паперів відносяться: а) облігації підприємств; б) де ржавні

облігації УкраїIІ И; в) обл і гації місцевих позик; г) казначейсь кі зо ­ бов'язання Ук ра ї ни; () ощадні (деП О:НПllі) сертифікати; д) векс елі;

3)

іпоте'lНі нінні папери

-

цінні папери, випуск яких забезпечено

іпотечним по криттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отрнмання від еміт ента належних ЇМ коштів. До іпотечних ці нних паперів відносять ся: а) іп оте чні облі гації ; б) іпо­

теч ні серти фікати; В) заставні ; г) сертифікати фондів операllій з неру хоміс тю ;

4)

пр иватизац і йн і цінні п а п ери

-

цінні папери, нкі посвідчують

ГІраво власника на безо п латне одержання у процесі приватизації

частки май на державних п ід при ємств, державного житлового фонду , земельного фонду;

5) п охідні цінні папери - цінні пап е ри , механі зм випуску та обігу яких пов 'язаний з прав ом на п рид6аНtlН чи продаж ПР ОТЯГОМ строку, встановле н ого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні п апери -

цінні папери , нкі надають

їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у llи х документах.

Aкuія

-

і менний Ilінний папір , який посвідчує майнові права

його власника (акціо н ера), що стосуються акціонерного товариства , в тому числі право на отрима нн я частини прибугку ак ціон ерного товариства у вигляді дивіденд ів та право на отримання частини майна

aKlliOllepHoro

товариства у разі його ліквідації, право на управлін­

ня акціо н ерним товариством , а також немайнові права, передбачені

ЦК та законом , що регулює питання створення , д іяльності та при­ пин ення акціонерних товариств.

Акціоне р не товариство розмішує акції вілейовані.

190

2

типів

-

п рості та при­

Прості акції надають Їх В,lаСНl1кам право на отримання частини JJР lfбутку акціонерного товариства у вигляді дивідсндів , на участь в \' llравлінні акціонсрним товариством , на отримання частини май­

ІІа акціонерного товариства у разі його ліквідаці ї та інші права, Il средбачені законом , що реГУЛЮt питання створення , дінльності

"а IJрипинення акціонерних товариств. Лрості акції надають Їх влас­ lІи кам однакові права .

Прості акції не підлягають конвертаllії у привілейовані акції

або інші цінні папери акціонерного товаРИСТІза. Привілейовані акції надають їх власникам псрсважні , порівняно з власниками прости х акцій , права на отриманнн частини прибутку акціонсрного товариства у вигляді дивіденд ів та на отримання час­ тини майна акціонерного товариства у ра з і його лік відації, а також надають право на участь в упр авлінні акціонерним товариством у

випадках, передбачених статутом і законом , який регулює питання створення, діяльності та припинення акціок е рних товариств .

Облігація - цінний папір, що посвідчує вн е с ен ни його власни­ ком грош ей, визначає відносини по з ики між власником облігації та емі тентом, підтвеРJlЖУ Є зобов'язаІІНИ е\1 ітента поверн ут и ВЛаС­ нико в і 06лігаціj'

1'1'

номіlШЛ ЬНУ варті сть у пер едбаче ний умова ,...,IИ

розміщ ення облігацій строк та випл атити д о ход за облігацією, ЯКLUо інш е не передбачено умовами розмі щеНIНI.

Випуск аються облігаl1ії так их вид ів :

1) 2) 3)

державні облігації; облігацїі місцевих позик; облігації підприємств.

Державні облігації поділяються на облігації внутрішніх держав­

них позик, облігації зовнішніх державних по зик та l1ільові облігації вн утрішніх державних позик України.

Облігації внутрішніх державних позик

-

державні цінні папери ,

що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання Украї ни шодо відшкодування пред'яв­ никам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу

відповідно до умов розміщення облігацій.

Об.lігації зовнішніх державних позик

-

державн і боргові цінні

папсри , що розміщуються на міжнаРОДIІИХ фондових ринках і під­ тверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих

облігацій Їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

llільові облігації внутрішніх державних позик - облігації внут­ рішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування де­ фіциту державно го бюджету в обсягах , передба'lених на шо мету

законом про де ржавний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Державні облігації можуть бути іменними або на пред' явника . ВОНИ розмішуються у документарній або бездокументарній формах . До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовні шні х місцевих по зик.

191

Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а ЯКЩО це передбачено умовами розміщення облігацій

-

в

іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж одна копійка. Емітент, у порядку, встановленому Державною комісією з цін­ них паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Відсоткові облігації

-

облігації, за якими передбачається виплата

відсоткових доходів.

Цільові об.ТJігації

-

облігації, виконання зобов'язань за якими

дозволя ється товарами та/або послугами відповідно до вимог, вста­

новлених умовами розміщення таких облігацій. Дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, ниж­ чою за їх номінальну вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час 'іі погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком пога­ шення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість

передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який. облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення.

Казначейське зобов'язання України

-

державний цінний папір,

що розмішується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає влас­ нику право на отримання грошового доходу та погашається відпо­ відно до умов розмішення казначейських зобов'язань України . В Україні можуть випускатися такі види казначейських зобов'язань:

-

довгострокові (понад

5 років); середньострокові (від І до 5 років) ; короткострокові (до І року) .

Ощадний (депозитний) сертифікат

-

цінний папір, який підтвер­

джує суму вкладу, внесеного до банку, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі сnливом встановленого строку суми вкладу та проuентів, встановлених сертифікатом , у банку, який його вилав.

Ошадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення) . Ощадні (депо­ зитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред ' явника . Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред'явника

-

у документарній.

Інвестиційний сертифікат інвестиційним фондом ,

-

цінний папір, який розміщується

інвестиuійною компанією, компанією J

управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує

192

. , 1·.11 " і 1I.: I:I<.:H()CТl Інвестора на частку в IнвеСТНIlIИНОМУ фонді, вза­ ,

\ ІІІЩІ У фонді ін вестиційної компанії та пайовому інвестиційному

' І "ІІІ ; ІІ .

IНl\ естиuійні сертифікати можуть бути :

-

іменними;

на пред'явника.

ВексеJ1Ь

-

цінний

папір, який

п освідчує бе з умовне грошове

'30бов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу rнпна'lену суму власнику векселя (векселедержателю).

В Україні можуть випускатися і бути у обігу простий і пере­ казни й векселі. Векселі існують виключно у документарній формі .

Простим векселем наЗивається вексель, за яким зобов'язання безумовної сплати вказаної в ньому суми бере на себе особа, шо видала вексель (векселедавець). Простий вексель називають ше соло­

векселем, шо не зовсім точно. Соло-вексель

-

це вексель, виданий

в єдиному примірнику, унікат, на противагу векселю, виданому у

кількох примірниках (зразках). Стосовно простого векселя це вексель, на якому є тільки один підпис - підпис платника (вексе­ ледавця).

\

Переказним векселем (траттою) на зивається вексель, за допо­

могою якого зобов'язання сплати Іжазаної суми перекладається на третю особу, якій векселедавець дає просту і нічим не зумовлену пропо зицію сплатити цю суму кредитору (векселедержателю) .

Відповідно до Уніфікованого 3(lКОНУ

1930 р .

про переказні векселі

та прості векселі передача векселя ПРОВ(lДИТЬСЯ за до по могою пере­ давального

напису, котрий здійсню ється

на ньому самому (як

правило, на звороті), чи на додано му лист і (алонжі), і назииається

індосаментом, або бланком, або жиро . Особа , яка зд ій снила пере­ давальний напис, іменується індосаНТОl\·I , а особа, яка отримала його таким чином,

_.

індосатом.

Індосамент можливий відносно

будь-якої особи, у тому числі платник а та векселедавuя, причому без обмеження Їх права на подальшу індосацію векселю. Існують

різні види індосаменту: бланковий, забезпечувальний , інкасовий та інші.

Особливості емісії (видачі) , обігу та обліку заставних, іпотечних сертифікат ів, іпотечних облігацій, сертифікатів ФОН, приватиза­ ційних, похідних , товаророзпорядчих цінних паперів та порядок роз­ криття інформації шодо них визначаються законодавством .

Приватизаційні папери з'явилися в Україні після прийняття

Верховною Радою пакету законів, при значених забезпечити прива­ тизацію державного майна: від 4 березня 1992 р . "П ро ПРИl3атизацію державного майна", від 6 березня 1992 р . " Про приватизацію неве­ ликих державних підпри ємств" (малу приватизацію), від 6 березня 1992 р. "Про приватизаційні папери" . Ці державні цінні папери посвідчують право власника на безоплатне отримання у процесі приватизації частини майна державних підприємств , державного

житлового фонду і земельного фонду.

193

Згідно з і ст. І За кону "Про прив атизац ійні папери" випускаються привати заційні папери

-

3 видів:

майнові сертифікати; житлові чеки;

земель ні бони.

Право нз отрима ння у власність привзти за ційних паперів мають усі громадя ни України , шо постійно проживали або пер еїхали на

лостійн е мешкання в Україну до

1 січня 1992

р.

З метою захисту майнових інтересів громадя н передбачено випуск тільки іменних приватизаційних паперів.

Приватизаuійні папери не підлягають вільному обігу. Вони не можуть бути використані для здійснення ро зрахунк ів або як зас тава для забезпечення платежів чи кредиту.

Дивіденди а60 проценти на приватизаційні п апери не нарахо­ вуються.

При ватизаuійні папери можуть обмінюватися на документи , шо посвідчують право власності на придбані об'єкти

приватизаuії

ос06исто громадянами або ж через фінансових пос еред никі в (ін­ вестиuійні фонди і компанії, довірчі товариства). До цінних паперів належать так звані похідні цінні папери . Похідні цінні папери

-

цінні папери, механізм випуску та обігу

яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором , цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. До них належать, зокрема, строкові контракти

(ф'ючерси),

інструменти грошового обігу,

відсоткові строкові

контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки, валют­ ного курсу чи фондового індекс у (відсоткові, курсові чи індексні

своли), опціони, шо дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, шо передба­ чають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони). Крім того, існують такі види цінних паперів, не згадані в Законі України "Про цінні папери та фондовий ринок":

-

коносамент (передбачений КТМ);

чеки (передбачені Інструкцією про бе зго тівко ві розрахунки в

Україні в національній валюті, затвердж еною постановою Прав­ ління Н аціонально го банку України від

-

21

січня

2004

р.

NQ 22);

бони в іноземній валюті: короткостро ков і боргові зобов'яз ан­

ня, шо емітуються казнаLrейством, муніципальними органами та приватними фірмами та використо вуються їх утримувачами як покупний чи платіжний засіб (передбач.ені Законом "Про зовнішньо­ економічну діяльність " ), від

- варанти або складські свідоцтва 2 жовтня 1992 р. "Про заста в у") .

194

(передбач.ені Законом України

()('{)(і, l/l(юс mі 6 11КОflа/І/ІЯ за ці/ll/и,11 папером полягають в т акому:

І) особа, щ о випустила (видала) llінний папір, та особи, що індо­ \ " ; 1, /11 його, нідпов і да ють перед й законним володільцем солідарно.

1 \ I 'LІ І овідальність мо жн а зняти застереженням "без обороту (бе з ;j lLї 1нення) на м ене" (безоборотний індосамент).

у ра з і задоволення ви моги законного володільця цінного папе-

1' \ Ilр О виконання пос в і дч еного цим папером зобов'язання однією . ,ію к іл ько м а особа ми з числа тих, хто -зобов'язався за цінним п а п е ­ І НЩ, вони набувають права -зворотної вимоги (регресу) щодо інш их І ІсіС), нкі зобов'язалися за цінним папером;

2) відмова від викон а ння з060в'юання, посвідченого цінним ";lllером,

З посиланням н а ві дсутнісл, :юБОIl'язання або на його

" ")L ій с ність не до пускає т ь ся. Абстрактність вимог відрізняє пра l30 "і : LllOСИНИ, що пов'я зан і з в идачею цінних паперів, від більшос ті Illll/ИХ цивільно - пр а в ов их зо бо в' язань, які за своєю юридично ю ,'РИРОДОЮ є ка у заЛl, НИМИ (тобто , так ими, що мають певну, конкрет11(1 визначену праF!ОВУ підставу);

3) волод ілець HeJaKOHHO в иготоuленого або підробленого цiH~

ІІ О ГО паперу ма є пр аво пред'ввити осо бі, яка передала йому папір,

І"ІМОГИ про належне виконання зо БОI3'язання, посвідченого цим 198 ЦК).

ІІ а п е ром , та про ніДШКОДУlJання зби тків (ст.

§ -1 .

Дії та результат дій як об'єкти

цивільних прав (правовідносин)

Об'єктом цивільних прав є дії (послуги) та результати д ій або "результати робіт" (ст.

177

ЦК) .

ПОС'lуга є різновидом правомірних дій і тлума читься як д іяль ні ст ь , що зд ійснюється з метою виконання l1иві ль ного обов'язку і не /l ов ' язана з і створенням матеріаль ного блага . Посл у ги, що надають один одному учасники ЦИl3ільн ого обі!)" ріЗIІО­ м анітні: послуги фактичного характеру (перевезення) , послуги юридич­ оого ха рактеру (д іяльність повіреного), послуги, що містять елементи фаКТИL(НОГО і юридичного порядку (д іяльність експедитора ) .

Об'єктом правовідносин може бути також результат дій (результат робіт) . У цьому випадку під "роботами" маються на увазі дії, спрямо­ вані на ДОСя гнення матеріального результату, що може пол ягати в створенні р е чі , її переробці чи обробці тощо. Результат роботи 'заздалегід ь визначений у ДОГОlJорі сторін j визначається, передусім, особо ю, що за мовила виконання роботи . Що ж стосується способу lІиконання роботи , він за загальним правилом ви з нач ає ться ви­ конав и ем.

Іноді ототожнюють послуги і ре зул ьтати дій (робіт), зазнач а ючи, шо послуга

-

це д ія , внаслідок якої створюється матеріальний

предме т'.

І Див .: Гражданское И семейное пр аво УкраИ НЬІ .

-

Харьков,

1999. -

С.

109.

195

Пр оте таки й піпхід 3!lапься хибним. РезульпІТ дій (роботи) є самостійним о б'єктом цивільних правовідносин. тих

НИllадках ,

коли

Це має місце в

кредитора uікавить саме кінцевий резудьтат.

Об 'єк том тут може бути як матеріальний, так і нематеріальний ре з ультат .

Власне,

розмежування дій

(послуг)

і

результатів дій

з найшло ві доб раження і у переліку об'єктів цивільних прав, запро­ понованому у ст.

177

ЦК.

Послуга, на в ідміну від роботи, являє собою дії чи діяльність, зд ійснювані за за мовленням, що не мають матеріального результату

(наприклад , діяль ність зберігача, комісіонера, перевізника тощо). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, але uей результат

невіддільний від самої дії чи діяльності.

§ 5.

Результати інтелектуальної,

творчої діяльності як об'єкти цивільних прав Ре з ультати інтелектуальної, творчої діядьності

-

це комплекс­

ний з а своїм характером об'єкт, котрий включає нк немайнові, так

і майнові пр ава (право на авторство, право на опубдікування твору, право на авторськиif гонорар тощо). До об'єктів цивільних прав належать результати інтелектуаль­ ної, творчої діяльності та інщі об'єкти права інтелектуальної влас­ ності (ст.

199

ЦК). Зо крема, продуктами творчої діяльності є твори

н ауки, літератури, мистеuтва незалежно від форми , призн аче ння цінно сті, а також способу відтв орення.

Загальні положення про охорону інтелектуальної нласнасті п е­ 41 Конституції. Відноси ни щодо цих об' є ктів також

редбачені ст.

регулюються спеuіальними законодавчими актами , які ви з начають

умови виникнення , використання , передачі , захисту цих пра" (закони

України від 23 грудня 1993 р . " Про авторське право і суміжні права" (В редакиії Закону від І] липня 2001 р . ); від 15 груд ня 1993 р . "Про охорону прав на вина ходи і корисні моделі" (В редакції Закону від І червня

2000

р . ) та ін.).

Н а перший погляд здається, що в ЦК результа ти інтелектуаль­ ної, творчої діяльності розглядаються як вид нематеріальних благ (ст .

199

знаходиться в главі

15

ЦК).

Проте правова природа цього виду об 'є ктів цивільних прав , без­

сумнівно, є складнішою , про що свідчить позначення Їх як "інте­ лектуальної власності" і вміщення книги

4

ЦК "Право інтелек­

туальної власності" після книги "Право власності та інщі речові права" . У зв'язку з uим більш правильною здається оцінка результатів інтелектуальної , творчої діЯЛІ,ності нк комплексного за своїм харак­ тером об'єкту, котрий включає як немайнові, так і майнові права

(право на авторство ,

право на опублікування твору,

право на

авторський гонорар тошо). При иьому необх і дно враховувати , що за загальним прави лом

результати інтелектуально ї, творчої діяльності тіл ьки тоді стають

об 'єктами uивільних прав , коли вони отримують матеріальне вті-

196

,"

'ШІ

(рукопис ,

картина ,

книга ,

креслення) або іншим чином

" "І':l жс ні в об ' єктивній формі (відеозапис, фонограма тошо) , тобто І : ІІ ОЛ, доступними для сприйняття іншими особами. Разом з тим , 'І,' ~lОж на отото ж нювати результати інтелектуальної , творчо'і діял ь­ ""'-ї ' ї і речі , в яких вони Rтілені ~luтеріuльно , як об ' єкти uивільних

; '1':111. Наприклад, право влаСlІості ІІа картину переход ить до покупuя , \ І Ofi час як авторське право зберіlається за худож ни ком, шо створив " НІ ка ртин у .

Варто також зве рнути ува гу на особливості легітимаuїі, як об'єк1111

ILивільних прав , рез ультатів інтелектуа ль ної , творчої діяльності.

:<)"рема, твори літератури,

на уки і

МИСТСILтва стають об'єктами

"'Івільних прав з момеllТУЇХ створеНЮI ; винаход и , IІромис лов і зразки , і' : IІLіОН Шlі за торські пропо зиu ії - з моменту КВШlіфікаLLїіїх як ре зул ь­ І : llі IJ інтелектуал ьної праuі у встановленому порядк у відповідними НІмпетентними

органами .

Ре зультати інтелектуально'і, творчо'і діяльності та інші об ' ЄI<1ТИ

"рака

інтелектуаль ної ВЛ
",юв ' язки відповідно до книги

4

права та

ЦК та інших законів , шо регулюють

ні; Lпові д ні uивільні відносини .

Інформація як об'єкт цивільних прав

§ 6. Інф о рмаuія

-

ие з адокументовані або публічно оголошені ві­

IО\lості про події та нвиша , шо мали або мають місие у суспільстві , Ісржаві та навколи шньом у се ред овиші .

Г оловн і положення шодо правового р егул юв а ння інформаuій­

IIІIХ в і дносин містяться У Законі України від

2 жовтня 1992

р . "Про

іllформ а uію". Оскільки норми, присвячені регулюванню інформаu ійних від­ " ОС ИІІ , ут ворюють комплексний інститут, циві.lьно-правовиЙ зміст

\lають права на таку інформацію, яка становить pea~lЬHY чи потенційну "особистісну" (як інформаuія про особу) або "комерційну" (як інфор­ м а L1ія про майнове становише особи) цінність", тобто яка є об'єктом І Lи в іл ь ного обороту і, відповідно, об'єктом uивільних прав.

Фі з ичні та юридичні особи, які володіють інформаuією профе­ ( іііного , д ілового,

виробничого, банківського,

комерuійного та

іІІШОГО характеру, одержаною за власні кошти або яка є предметом Ї\ професійного, ділового, виробничого, банківського, lffiМеРL1ійного I ~l

іншого інтересу, як правило,

самостійно

визначають режим

,'lO ст упу до неї, в тому числі належність її до категорії конфіден­ ILійно'і, та встановлюють систему захисту.

,1,0

Однак наведене правило не стосується інформаuії, яка відповідно зак ону є таємниuею - державною, комеРL1ійною, службовою,

"р офес ійною тощо. Державна таємниця

-

це таємна інформація,

шо охоплює

І,і ломост і у сфері оборони, економіки, науки й техніки, зовнішніх ніЛIІОСИН, державної безпеки та охорони правопорядку,

розголо­

ІІІ С ННSI Slкої може завдати шкоди наL1іональній безпеuі України.

197

Ко.мер/фіна mаСJlfНUЦЯ -- ие відомості, пов'яз ані з виробн иuтвом, технологічною інформаuією, у правл і нською, фінансово ю дін ль­ ністю, ЩО НС Є нержавною таємн ицею, розгол ошення як ої ;\lОже

привести до економічних втрат. Пр аво на ко мерuіину інформ аuію

належ ить до ІНІКЛЮЧНИХ прав , Slкі можуть бути

npeIlMeTmvl

д оговору

комерційної концес ії . Елементи ліl1Сll зійного до говору можуть бути I.Іключені також до інши х llивіЛl>но -пр аво вих дого ворів (договори на виконаН ІІ Я h aykobo-досліДЮЩЬКJ1Х робіт, пі Д Р5JдУ тошо ). В усіх договорах , які пер едба ч ають п ередачу у користуван н я відомостей,

які складають комерц ійну таємниuю , на користува ч а може бути покладе ний обов'язок не повідомляти такі відомост і інши м особ ам

без ЗГОди того , хто надав інфор маuію. Н а прикл ад, шодо викона н ш, догово р у п ід ря ду така умова пе редбачена у ст. 862 UK.

Сlужбова mаЄМНUIl,Я -

це узагальнений перелік в ідомостей, Досту н

до яких обмежений колом викон ав ців п е13НИХ службових обов 'яз­ ків, котрим розголо ш ен н я цих відомостей заборо нене . Збереже нн н таємни ці службової інфор маu ії не зумовлене їі комерц ійн ою иінніс­ тю (хоча сама ця ін формац ія може мати комерц ійний ха р актер).

Заборо на на розголошення ' ·рунтується на нормах законодавства, шо регламентує окремі сфери д іяльності . Професіііна mаЄМllllll,Я -

це відомості про особу, комер ційн у ,

професійн у тошо діяль ні сть клієнтів, отриман і уста н овами, Їхніми службовцями та окремими ф ах івцями у пр оцесі професійної д і яль­ ності, які не підлягають роз голошенню , крім випадк ів , пря мо пере­

дбачених зако н ом. Наприклад, зобов ' язаllі зберігuти 13 таємниц і отримані від клі єнтів l.Іідомості банківські сл ужбовці, працівники організацій зв'нзку, податко вої служби, лікарі, страхо в і аге нти тошо .

Спорідненим з таємни цею поняпям є конфіденційна інформація , тобто, такі відомості, к отрими володіють, користуютьсн або ро з ­ поряджаються окремі фізичні або юридичні особи, нкі

можуть

поширюв ати ці відо мості на свій розсуд і на встано влених ними умовах . Умовою надання захисту такій інформації є дотримC:lННЯ тим, хто користується нею, необхідних заходів для заб ез п ече ння їі ко н фіденційн ості. під поняпя конфідеюсійної інформ ації можуть піДПC:lдати б удь-які знання, досвід, lІавички спеціалісті l3 тошо, які

I3ИКОРИСТО l3уються у різних галузях людської діяльно сті: lJироб­ ництво, торгівля, управлінські послуги. Той, хто кори стується пр авом на таку інформацію, на Сl3ій розсуд визначає кон фіденцій­ ність відомостей, шо її складають. Із цього загального пр авила за­

коном можуть бути встановлені винятки. Наприклад, м оже бути передбачений

перелік

відомостей,

конфіденційною інформацією, або,

які

не

можуть вв ажат иСЯ

коли порядок КОРИСТУ l3ання

конфіденційною інформацією визначає не той, хто нею кори сту­ ється, а безпосередньо норма закону.

Інформація, яка підлягає охороні, може бути використана іншим и особами за таких умов:

1)

198

отримання інформації законним шляхом;

2)

отрим а ння дозволу від того, хто ма є праlJО на інформацію, на

Іакс використання. Відносини між тим, хто набува є право (ліцен­

li
і тим , хто має право на інформацію (ліцен з і ат ) , оформля­

ються ліцензійним договором.

Згідно з ч.

2

ст.

200

иК суб ' є кт від носин у сфері інформації

~ lОже вимагати усунення

порушснь ЙОГО прав а та відшкодування

ШІЙНОВОЇ й моральної шкоди , завдаllОЇ такими правопорушеннями (ст.СТ.

22, 23

ЦК) .

Особисті HeMa~(HOBi блага як об'єкти цивільних прав

§ 7.

Особисті немай нові блага

-

це блага, що позбавлені м ~й нового

з місту , неро з ри в но пов'язані із суб' єкто м цивільного пр ава, визна­ ні суспільством , а тому охороняються цивільним законодавс тв ом. Будучи нале ж ними певному суб'єкту цивільних відносин і, так им чином ,

потр а плшочи у сферу цивільно-правового регулювання ,

особисті нем ай нові блага стають об 'єк том ципіл ьних прав . Мати особисті немайнові прана можуть як фі З ИЧllі , так і юри ­ дичні особи. Особисті немаЙНОlJі пр ава н алежать кожній фізичній особі від н а родження або за законом , а юридичній особі немайнові права можуть належати тільки в силу припису зако ну. ие пов'я за н е

з тим, ЩО поняття юридичної особи визначається актами ци в іль­ ного зако нодавств а, конституюпання юридичної особи як суб'єкта

ци в ільних відносин відбувається шл яхом де ржавної реєстрації, тобто вона за своєю суттю є соціальним утворенням , яке не може існувати

поза сферою правового регулюв а ння, де ви з начається й цивільно­ правовий статус .

Більшість немайнових бла г є природ ною властивістю фізичної особи . Однак , будучи зак ріп ле ними в правових нормах , вони наб у ­ вають також пр а rювого значення об 'є кту цивільних прав , виступа­ ючи таким чином у подвійному з нач е нні : як елемент правового

статусу приватної фізичної особи і як об'єкт цивільних

,1paB.

у ЦК особистим немайновим благам як об'єкту цивільних пра в

присвячен а ст.

201.

За цісю нормою до немайнових благ, які охоро­

няються ци в ільним законодавством , нал ежать : здоров'я, життя,

честь, гідність, ділова репутація, ім 'я (найменування) , авторство , свобода літер а турної , художньої , наукової і техні чної Тlюрчості . Більшість з них є такими , шо можуть нале жат и ті ль ки фі зи чній особі (здороu' я, ЖИТЛІ, свобода творчості) , проте деякі блага можуть бути тако ж об' є ктом цивільних прав юридичної особи (найме­ нуваннн , ділова репутація). Такий підхід логічно пов'я за ний з

поло же ннями ст . ст.

26, 94

иК , згідно з як ими фі з ична особа може

мати усі особисті немайнові права, встановлені Конституці є ю і ЦК, а юридична особ а

-

тільки ті особисті немайнові праuа, "які можуть

їй належати", тобто є такими, шо не суперечать суті юридичної

особи.

199

Перелік особистих IІсмаиноних благ , наведений у ст. 201 ЦК, не є вичерпним. Об'єктами Llивільних прав є також немайнові блага , належні фізичній особі , нказані у книзі 2 ЦК та інших актах законо­ давстоа, і HCMaii~IOBi блага , які можуть належати юридичній особі за ст.

94

ЦК.

Оскільки у ст.

20 І

ЦК ідеть сн про особисті немайнові блага, які

"охороняютьсн LlивіЛЬНI1М законодавстоом", виникає питання, чи можуть відносини щодо таких благ регулюватися uивільним зако­

нодавством, і чи вони є лише об' єктом праООllОЇ охорони? Комплексний аналіз ст. 201 і книги 2 цк свідчить, шо особисті немайноні блага є об'єктом uивільних прав, а відносини, що скла­ даються у зв'язку з використанням особистих немайнових благ, є об'єктом циоільно-правового регуЛЮ В<1lfНЯ. Разом з тим, Llивільно-правовий захи ст у цій сфері застосовуєтьсн

ширше, ніж цивільно-правове регулюванн я. Якщо цивільно-праl30ве регулювання ві.n.носин щодо особистих нем айноl3ИХ прав може мати місце тільки у оипадках, передбачених законом, то охорона особистих немайнових прав цивільним законод авством (навіть не врегульова н их ним) можлива у будь-якому випадку за наявності таких ум ов:

І) хар актер порушеного права (блага) є таким, що стосоон о нього можуть виникати цивільні відносини; 2) характ е р порушення є таким , що можливе використання спе­

llіальних (наприклад, ст.

296

ЦК) або загальних (ст.

16

ЦК) засобіо

цивільно-право вого захисту.

Для захисту нематеріальних благ одночасно можуть бути вико­ ристані як спеціальні, так і загальні способи захисту . І з за гальних засобів найчастіше використовуються відшкодування завданих збитків та компенсаllія моральної шкоди (ст.ст. 22, 23 ЦК) . Особисті немайнові блага поділяються на три групи :

-

особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізаціЮ

особи (право на ім'я); особисті немайнові

-

права, спрямовані на забезпечення

особистої недоторканності фізичної особи (право на життя, право на здоров'я, право на захист особистого зображення, захист честі і гідності);

-

особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення н е­

доторканності особистого життя громадян (право на недоторкан­

ність житла, особистої документації, на таємницю особистого життя тощо).

§ 8. Оскільки ст.

177

Інші об'єкти цивільних прав ЦК не містит ь вичерп ного переліку об'єктів

llивільних прав, такими об'єктами також можуть бути й інші мате­ ріальні чи нематеріальні блага як згадані, так і не згадув ані у цк.

Зокрема, до числа особливих об'єкт і в цивільних прав можна від­ нести згаданих у ЦК тварин, майно та підприємства.

200

( ·1:IТ'1'71

180

ЦК характеризує тварин як особливий об'єкт цивільних

"1';'11, ІІа який поширюється правовий режим речі, крім випадків,

,;(

1;lllОвлених законом. Таким чином, тнарини є самостійним об'єк­ ILl1вілыІхx прав, правовий режим якого встановлюється не лише

,,1\[

11[[вільним законодавством, але й спеціальним Законом України 1·.11

13

грудня

2001

р. "Про тваринний світ".

Об'єктами нивільного права можуть бути тварини, шо перебува­ ">11, У стані природної волі; сільськогосподарські, свійські та інші І І';ІРИНИ, ШО використовуються для ГОСПО і1арських, наукових, куль­

І \'Pl
o-освітніх, виховних, естетичних та інших цілей. Голонними властивостями тварин як об'єктів цивільних прав є lакі:

І) цей об'єкт є відновлюваним;

2) 3)

правила поводження з тваринами встановлюються законом; закон встановлює заборону на жорстоке поводження з твари­

І I:lМИ. Недотримання цієї заборони слід розглядати як зловживання Ilравом;

4) npaua

власників тварин можуть бути обмежені в інтересах

()хорони цих об'єктів;

5) тварини, занесе ні до Червоної книги України, можуть бути "рсдметом цивільного обігу лише у випадку та в порядку, встанов­ л е них законом (наприклад, у випадках, коли ці тварини отримані

шляхом розведення у неволі або у передбаченому законодавством порндку придбані у власність за межами України). Майно~ нк особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукуп­ ність речей, а також майнові пр ава та обов'язки (ст . І) є особливим об'єктом цивільних прав ;

190

ЦК) . Майно:

2) майно може розглядатися нк поннття, шо має матеріальний субстрат , тобто бути фактично тотожнім поняттю речей, але може і не мати такого субстрату (майнові права та обов'язки) ; 3) майном може вважатисн сама річ , але ПОНЯТПl "майно" може бути й ширшим за поняття "річ", охоплюючи суміжні з нею кате­ горії , сукупність речей тощо.

Отже, можна зробити ВИСНОІЮК, що під "майном" у ЦК розумі­ ється узагальнююче поняття , котрим позначається уся сукупність

матеріальних благ та обтяжень, котрі можуть бути об'єктом цивільних правовідносин .

Підприємство

-

це єдиний майновий комплекс, що використо­

вується для здійснення підпри ємницької діяльності . До складу підприємства як єдиного майново го комплексу входять усі види майна, при значені для його дінльності, R тому числі зе­

мельні ділянки , будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сирови­ на, продукція, права вимоги , борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встанов­ 191 ЦК) .

лено до говором або законом (ст.

Підприємству властиві такі ознаки : І) це єди ний майновий комплекс, що включає різні види майна, об ' єднані спільним призначе нням;

201

2)

uей майновий комплекс використовується для здійснення під­

приємницької діяльності ;

3)

вчинеllНН правочинів з підприємством не тягне припинення

його функuіонування ;

4)

підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю

незалежно від здатності окремих його частин до переміщення ;

5)

підприємство або його частина можуть бути об'єктом купів­

лі-продажу, застави, оренди та інших правочинів . При цьому відчу­ ження окремих частин не тягне припинення існування підприємс­ тва як єдиного об'єкта uивільних прав , аж поки не буде реалізована

остання його частина, що належить первісному суб'єкту права на ие підприємство. Додаткова література: І . Корнєєв в. Правовий режим функціонування ринку облігаиій внутрішньої державної позики // Право України . - 1999. - NQ 11 . -

41-45. 2. Лунц л.А. Деньги и денеЖНЬІе обязательства в гражданском праве. - М., 1999. - С. 23-145. 3. Лаnач В.А. Система обьектов гражданских прав: Теория и судеб­ ная практика . - СПб . , 2002 (544 с.). 4. Магазuнер Я. М. Обьект права / / Очерки по гра жданскому праву. - Л., 1957. - С. 66-75 . 5. Нерсесов Н. О бумагах на предьявителя с точки зрения граж­ данского права / / В КН .: ИзбраННЬІе ТРУД ЬІ по представительству и цеННЬІМ бумагам в гражданском праве. - М. , 1998. - С. 137-282. 6. Паліюк в.п. Правове регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Автореф. дис .... канд. юрид. наук. - Харків , 2000 (J 8 с . ). 7. Ромо вська З. Особисті немайно ві прав а фізичних осіб // Ук­ раїнське право . - 1997. - Число 1. - С. 47-60. С.

[лава

11

Загальні положення про здійснення цивільних

прав і виконання цивільних обов'язків § 1.

Поняття uивільного права, цивільного інтересу та цивіль-

ного обов'язку .

§ § § § § §

2. Здійснення цивільних прав . 3. Межі Здійснення uивільних прав. 4. Виконання цивільних обов'язків. 5. Загальні положення про захист цивільних прав та інтересів 6. Захист uивільних прав та інтересів судом . 7. Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному

порядку.

202

§ 8. Захист цивільних п рав та інтересів нотаріу сом. § 9. Самозахист цивільни х прав та інтересів. § І О. Строки і т ерміни ре алізац ії та захисту цивільних прав. § 11 . Строки зах исту ци нільних пра в. Позовна давність.

§ 1.

Поня ття цивільного права,

цивільного інтер есу та цивільного обов'язку у попередніх главах під ручника вже й шлося про цивільне право Н К галузь національ ного права. Разо м з тим, згадувалися й цивільні

права та обов'язки як елементи цив і льних правовідносин. Оскільки у цивілістиці традиційно м ає місце вжива ння обох термінів, тут і

далі цивільне право , котре належить учаснику цивільних відносин,

буде п означатися я к "цивіл ьне прано у суб'єкти вному сенсі" або як "суб'єктивне ци в ільне пра во" . О тже, цивільне право як суб'єктивна категорія це можлива поведінка уповнона женої особи, якій відпов і дає міра належної по­ недінки зобов'язаної особи. Суб'єктивне цивільне право слід відрізняти від право здатності . Основні відмінності між цим и категоріями полягають, зок рема, у такому:

І) правозд а тні сть є за гальною, абстрактною можливістю мати права і обов'язки. Суб 'єкти вне право конкретне і означає наявність конкретних правомочностей стосовно цілком певних бла г ;

2)

правоздатність невідчужувана , а суб'єктивне право може пере­

даватися іншій особі; 3) пр авоздатність є невід'ємною властивістю учасника ци в ільних відн осин, а суб'єктивне пр аво виникає , змінюється або припиня­ ється за наявності пе вних обставин (юридич н их фактів). Традиційно суб'єктивне ц ивіль н е право характеризується через

так звану "тріаду" можл ивостей. Згідно з ц і єю характеристикою наяв­

ність цивільного права означає для у п онноваженої особи :

l)

можливість поводитися певним чином;

2) можлив і сть вимагати п евної понедінки від ін ши х осіб; 3) можливість отримати захист поруш е ного права за 'Допомогою суду, державних органів тошо .

Наприклад, власник має можливість зд ійснювати своє право влас­ ності , не вдаючись до до по моги інших осіб. Він також має право

вимагати , шоб інші особи не п ерешкоджали йому у здійсненні п овноваже нь майном.

володіння,

корис т ування,

Нарешті , у випадку

ро зпоряджен ня

його

порушення йо г о права власності

(на при клад, позбавлення можливості користуватися річчю , спроба привласнення його майна тошо) він може звернутися до суду з позо­ вом про усуне нн я перешкод в зд ійсненні права користування річчю, про повернення й з чужого не за конного володіння тошо . Крім пон яття "цивільне право" uивільне законодавство вико­ ристовує також по няття "ци вільний інтере с" .

203

Цuвіл.ЬНUЙ інтерес

це об 'є кти цивільних прав, блага , прагнен­

-

ня особи , котрі не IІИ311<1чеllі за коном або угодою сторін як ЦИFlільні права, але є ПРСДМСТОМ цивільних відносин. Прикладом цивільного

інтересу може бути заціканленість кредиторів фізичної особи , яка визнана безвісно відсутньою , у збе реженості її майна для подаль­ шого за/lОllолення боргових вимог.

Цивільний обов'язок

це ад ресована зобов'язаній особі вимога

-

певної поведінки , шо відповідає умовам договору, закону або іншої

норми шшільного права. Він може бути також визначений як міра належної поведінки зобов'язаної особи.

Обов'язок може бути активного і пасивного типу. Обов ' язок активного типу полягає у вимозі до зобов'язаної особи вчинити певну дію. Невиконання цих дій тягне застосування санкцій, передбаче­ них законом або договором . Обоl3 ' язок пасивного типу грунтує ться на існуванні правової заборони здійснювати певні дії . Зобов'язана особа повинна утримуватись від здійснення заборонених дій для

уникнення застосування правових санкцій. Заборона може бути прямою або непрямою. Так , пряма заборона має місце, коли Йдеться про обов'язок наймача житлового примішення

не порушувати

правила КОРИСТУl3ання примішенням, гуртожитком . Непряма за ­

борона має місце у разі , кол и вона випливає з самої суті відносин . Наприклад , право власності породжує обов'язок пасивного типу для всіх третіх осіб

-

не порушувати права власника. Пряма заборона

звичайно має місце у вже існуючому зобов'язанні (правовідносинах).

Непряма заборона може бути у правовідносинах , шо вже існують , але може також слугувати правовстановлюючим або правостворю­ ючим юридичним фактом .

§ 2.

Здійснення цивільних прав

Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих

можливостей, які передбачені змістом суб'єктивного цивільного права.

Здійснення суб'єктивного цивільного права може відбуватися шляхом вчинення як фактичних , так і юридичних дій. Наприклад, власник користується майном (фактична дія), шо належить йому, або продає його (юридична і фактична дія) . Розглядаючи питання зд ійснення ци віл ьних прав , слід врахову­ вати декілька принципово важливих положень .

По-перше, уповноважена особа здійснює своє цивільне право вільно, на власний розсуд , тобто сама вирішує , зд ійснювати чи не здійснювати право , шо їй належить , визначаючи при цьому строк, порядок , характер дій, шо вчиняються нею для зд ійснення праl3а.

Вона ж вирішує, чи відмовитися ЇЙ від цих прав . Наприклад, спад­ коємець може здійснити

сво є

право

на

прийняття

спадшини

протягом 6 місяців після його відкриття , звер нувшись з відповідною заявою до нотаріальної контори або здійснивши дії, які свідчать

204

" ІЮ те, що він ПРИЙНЯІ:І с п ад щ ину . Однак , його не мож н а пр имусити

ІІ РИЙНЯТИ с п адщину . Йо го також не можна примусити п рийняти с п адщину протягом біл ьш к орот ко г о строку , н апри клад, через один \1ісяць після т ого, як l:Іідкриється сп адщина, тощо.

П о-друге, деяк і суб'єктивні цивіл ьні пр ава можуть одночасно бути і цив іл ьними о бов'язками. Напри клад, особа, що є власнико м

будинку

-

пам ' ятк и архітектури або іст ор ії , не тіл ьки м ає право

зд і йснювати СlJО Є право власності, але і, як власник, зобов'язана

вжива т и заходів до забезпечення збереженн я ц ього будинку, його ремон ту, утрим а ння тощо. В таких l:Іипадках до у п ов н оваже ної (і

водночас

-

зобов'я заної) особи може бути пред'явле н а вимога про

здійс н ення прав а (р еалізації права - обов'язку). Способи здійснення цивільних прав можуть бути різними. Так, ї х розрізняють залежно від того, за допомогою якого виду

дій

-

ю р ид ич ни х аб о фактичних

-

реалізуються права.

Юридичні дії пол ягають, як правило, у здійсненні правочинів двосторон н іх чи ба гатосторонніх (договорів) або односторонні х (складання заповіту, видача довіреності).

Фактичні д і ї явля ють собою юридично значущі вчинк и. Наприк ­ лад , використання автомобіля його власником, вжива ння продукт і в то щ о .

Залежно від суб'є ктного складу відносин, п ов'язаних з реаліза­ цією прав, розрі з ня ють активні ( п о з итивні) ді ї у п овноважено го суб 'є кта (наприклад, при р еал ізац і ї п ра вомочностей власника) і його в и~!Ог и п р о в и конання певних дій, що адресовані до зобов ' язано го суб'єкта (вимога кредитора про П Оllсрнен н я боргу у

norOBopj п о­

зики). При цьому слід зве рн ути у в а гу н а те, що незалежно від того , яким чином реаліз уються ц ив іль н і п ра в а, їх зд і йснення нерозрив­

но пов'язане з викон ан н ям цивільних обов'язк і в іншими особами . Так, при здійсненні права за до п омогою активних дій , напр~щлад ,

власника речі, всі інші о соби зобов'язані не заважати йому ко ­ ристуватися реLlами, розпоряджатися ними . В з оБОl.l'ЯЗ
у більщості випадкіl.l здійснення ц ивільн и х пр а в можливе як особисто, так і через представника. Од нак у прав овідносинах, шо мають суто особистий характер, реалізув ат и певн і права може тільки уповноважена особа. Наприклад, реалі зувати пр аво на видачу дові­ реності або складання запоuіту можна ті льки о собисто. З такими ж обмеженнями можна реалізувати пр аво на у кладання шлю бу, ос­ кільки чинне законодавство не перед бачає його реєстра uію через представника.

Суб'єктивне цивільне право може бути передане іншій особі . Наприклад, право власності мож е бути передане за договором купівлі-продажу, право вимагати ви конанн я зобов'я зання може бути передане шляхом поступки права в имоги (иесії).

205

Крім того , суб' є ктивне право може пер ейти до іншої особи в ПОР ЯДКУ ПР,ШОllаСТУIJlIИЦТВ:lliезалежно від волі УПОIJtIOВ:lженої особи.

Наприклад , У разі відсутності за п ов іт у застоеовуютьсн правила про спаДКУl\аннн з гі дно і з законом

правон асту пниками померлого

-

стають його сп адкоємці за з аконом. При цьому в таких оипадках має місце уні оерсальне правонаступництво , тоб то до спадкоємців переходять не ті льки права, але й обов'язки спадкодавця.

Гарантіями права особи на вільне зді йснення неЮ циоільного прав а є:

1)

пре з умпція добросо вісності та розум ності його здійснення,

котра діє аж до того часу, доки інше не буде встановлено рішенням

суду. Тобто шодо кожної особи, яка !Золоді є цивільним правом, прип ускає ться,

що

вона

сама

здатна

ви з начити

суть

права ,

до ­

цільність та ха рактер його зд ій снення . Пр и цьому "добросовісність" ма є тлума читися як кате горія моральна, що відображає врахування

особою інтересів інших уч асників цивільних відносин, публічного інтересу тощо, а "розумність"

-

як категорія інтелектуальна , що

припуск ає адек ватність оцінки особою цінності певного шtвільного права , до uіль но сті своїх дій, н аслідків зд ій снення або нездійснення цивільного пра ва;

2)

положення , відповідно до якого незд і йснення особою свого

цивільного права не є підставою для припинення цього права, крім випадків, встановлених законом (ч.

2

ст .

12

ЦК) . Хоча особа може

ставитися до свого цивільного пра ва так, ніби воно їй не потр і бне, це не означає, що хтось може вир іш увати за неї питанн я про недо­

цільні сть їі володіння цим правом . Винятки складають випадки, 352 ЦК передбачає викуп

прямо передбачені законо м. Наприклад , с т.

пам'ятки історії т а культури, якщо в рез ультаті дій або бездіяльності власника пам 'ятки історії та культур и їй загрожує пошкодження або знишення. Слід звернути ув агу на те, що у ч.

2

ст.

]2

ЦК вживається термін

"закон", а не "акти зако нодавства" . Це дає підстави зробити висновок про те, що підстави припинення суб'єктивного цивільного права можуть бути встановлені лише у законах, але не у підзаконних норма­ тивних актах.

Спеціальні правила встановлені щодо використання майнових прав. Особа може не лише пасивно ставитися до свого майнового

права, не використовуючи його, але й активно довести "непотріб­ ність" для неї такого права, ясно відмовившись від нього. Втім , тут

існують обмеження, пов'язані з необхідніст ю документаль ного оформлення права на окремі види об'єктів. Внаслідок иього від­ мова від права власності на транспортні засоби , тварини, нерухомі речі здійснюється у порядку , встановленому актами uивільного за ­ конодавства . Якщо ж такого порядку не буде дотрим а но, то особа продовжує вважатися суб'єктом права власності.

Вона збер ігає

суб'єктивні права, так само, як і пов'язані з uими правами обов'язки

(наприклад, обов'язок с п лати податку на транспортні засоб и).

206

Відмова від права може бути "безадресною", якщо особа має на \ 1 с: ті позбавитися СВОго права. Разом з тим, допускається не лише

lI i}lMOBa від майнового права, а й передача його іншій особі за від-

11 .' І
l:1ке припиняє своє існування. При передачі майнового права воно 16срігається я к таке, і лише змінюється суб'єкт , що має це право.

І\і дбувається перехід прав (і обов'язків) від однієї особи до іншої

( правонаступника).

§

З. Межі здійснення цивільни х прав

у загальній формі вимога до належного здійсн ення суб'єктив­

них прав вираж ена у ст.

68

Конституції, яка пер едбачає, що кожний

юбов'язаний неухильно дотримуватися Консти туu ії , не посягати ІІа права і свободи, честь і гідність інших людей . Межі здійснення права власності передбачені ст.

4]

Конституції , яка встановлює,

що використан ня права власності не може завд авати шкоди правам,

Сl>ободам і гідності громадян, інтересам суспільст ва, погіршувати екологі'!ну ситуацію і природні якості землі. Власне усі ви моги до здійснення цивільного права охоплюються

вже першою УМОI>ОЮ, вказаною у ст. ІЗ ЦК

-

здійснення його має

відбуватися у межах, встановлених договором аБО"Зктами uивільного законодавства . Адже саме uивільне законоданство встановлює

заоорону - завдавати шкоди іншим особам, довкіллю, культурній

спадщині , конкурентам , суспільству тошо і визна'!ає наслідки не­ д отримання цієї вимоги . Але , очевидно , з метою загострити увагу

на особливо важливих аспектах здійснення прав, низка об ' єктів далі названа окремо, що виправдано з практичних міркувань. Аналізу­ ючи вимоги до здійснення uивільного права, варто підкреслити,

що відповідно до загальної тендениії зростання значення ІіОГОВОРУ, при визначенні вимог до здійснення права його положення фак­ тично приріlJНЮЮТЬСЯ до норми права.

Згідно з ч . 2 ст. 13 ЦК при здійсненні своїх прав особазобов'яза­ на утримуватися від дій, які могли б порушити права-і~-ших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Це положення ЦК розвиває правило ст. 2З Конституції , згідно з якою кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому

не порушуються права і свободи інших людей . Ч астина З ст. 13 ЦК встановлює, що не допускаються дії особи,

які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зло­ вживання правом в інших формах . Вказана норма забороняє зловжи­

ванням правом, РОЗРІЗНЯЮЧИ два види останнього: 11) навмисне з авдання шкоди іншlИ особі У процесі реалізації с'вого права;

2)

зловживання правом, пов'язане з використанням недозволених

207

форм

його реалізаuії, але у рамках загал[,ног о дозволе НОІ'О типу

по вед ін ки шодо таКОІ'О прав а.

Зловживанн}! правом }!к і будь-нкс !lравопорушення ПІГНС засто­

сування с анкнії. Заlальна санкuія вмішена у ст.

16

ЦК, яка передба­

чає відмову в охороні нен алежно зд і йснюваного прана . Ц е положен­ ня стосовно випадкін за вданнн шкоди іншим о собам при реалі заuі ї

свого права конкретиз оване у нормах глави

82

ЦК, пр исвяченііі.

зобов'язанням, шо вини кають внаслідок запод іяннн шк оди.

При здійсненні Цl1 вілрних праlJ особа пов инна доде]J )I()'I~а.~!1~,Я

"моральних засад суспі льства". Як зазначал ося l3іlше , поняття "моральні засади суспіл ьства" є продуктом зви чаєвого пр ава. Це

-

сукупність звичаїв, котрим надана обов ' нзкова сила актами uивіль­

ного законодавст ва.

Категорін

"моральні засади

су спільства"

охоплює як народні звичаї, положення релігії, шо домінує у сусп іл ь­

стві, так і офіuі йну ідеологію суспіл['стна, відображену у Консти­ туції та інших законодавчих актах.

Положенн я ч.

5

ст . І З ЦК , яким встановлено, що.!:!.е )І,опуска­

є ться використання UИ Rільних прав з метою неправомірного обме­ ження конкурениії, зловживання монопольним становищем на

ринку, а також недобросовісна конкуренuія, стосується певної групи цивільних відносин, що складаються у сфері піДПРИЄ!V1НИU ЬКОЇ діяль ­

ності, але підпорндковуються загальним положенням ЦК , Таким чином, вказана норма стосовно підприємниuьких відносин є загаль­ ним пол оженням, але у системі норм ЦК є спеці альним правилом , що стосується певного типу відносин і конкретизує загальне правило про межі здійснення цивільних прав.

Згідно з ч.

6

ст.

13

ЦК у вип адку недодержання осо бою вимог

здійснення права, суд може зобов'я зати ті припинити зло вживання своїм правом, а також засто сувати інші насл ід к и, встан овл ен і за­

коном. Такими наслідками є, наприклад, правило ст.

16 ЦК, яке

передбачає, що суд мо же відмовити у захисті uивільного праlJа та інт ересу особи в разі порушення нею вимог його здійсн ення.

Таким чином, критеріями належного здійс нення uивільного права можуть вважатисн вимоги щодо відповідності поведінки упов­

новаженої особи положенням договору (якщо такий був) або акті в цивільного законодавства; врахування публічного інтересу Т'мораль­ них засад суспільства; відсутність зловживаннн правом.

§ 4.

Виконання цивільних обов'язків

Викон ання цивільного обов'язку, на в і дмі ну від ЗД1Иснення суб'єкти вного цивільного права, завжди є юридичним фактом.

Згідно з ч.

4

ст.

14

цивільних обов'язків є:

ЦК підставами звільне ння від виконання

1)

умови договору;

2)

положення актів за­

конодавств а. При цьому договору надається перевага пер ед актами

законодавст ва: у тих випадках, коли є договір, с початку мають бути з'ясовані умови договору; як щ о ж договору немає або й ого тлума-

208

чення

не достатньо длн з'нсуваIlI!Я того, як ма ють виконуватися

обоl3'НЗКИ учасниками праВО'іИIlУ, то С;lід звеРН УТIІС Я ДО актів uи­ в іл ьного законодаl3ства.

Особа не може бути примушена ДО дій, вч ине ння нких не є обов'нзко І3ИМ для неї. Це IІШIOЖСIIIIН, встановлене у ст. 14 ЦК, грун­ туєтьсн

н а таких засадах нивіЛI,НОIО

права як неприпустимість

свавілыJг оо втручання у сферу ОСО()ІІСТОІО ЖИТЛІ ЛЮДИНИ, свобода ЛОГОIJОРУ, свобода піДПРИСМНl1lпва, СllраВС;1Лl1вість, ;10бросовісність та розумн ість нивіСlЬНОГО заКОllодавства. Оскіль ки у ч.

2

ст.

14

ЦК іідеТЬОІ IІрО ТС, шо особа не може бути

примушен а до дій, "вчиненнн ЯКИХ ІІС С о()ов'чзковим длч неї", виникає питаНlIЯ, шо сліп РО3У\lіТIІ Аналі:з ч.

1 нієї

увазі лії,

в иконаНllЯ Ш;:ИХ

IІіn "оБОВ'Н3КОВI1\fI! дінми"?

статті дозволщ: зробити висновок, що маються на ПОК,laдається на особу договором або

актом uивільного заКОllодавства.

ВИКОНЮіНЯ шшільних обов'язків забе:зпечується засобами заохо­ '!еннн та від повідальності, які встановлені договором або актами цивільного законодавства. На відміну від традиційного для раніше

'1І1НІЮГО Ш lВільного заКОI\ОJIавства піJIХОДУ, коли як засіб забе зпе­ чення викон ання обов'язків, в першу чергу згадувалися заходи від­ повідальнос ті, ЦК виходить 3 провідної ролі зас обів заохочення. Зilсоби за охочення можуть бути встан овлені у дОl"Oворі, наIlРИК­ лад, у вигляд і ПО:ЗИТИВНИХ стимулів (надбавка до суми платежу за дострокове ви конання робот и) . Од ll ак, на практині все -таки '/астіше як стимул до вико н ан ня

обов'язків застосон уютьсн :заходи віJlllOвідальності або інші засоби "негативн о го ВПЛИl3 у" на зобов ' язану особу , що OДllO'laCHO мають на меті захист інте р есів уповноваженої особи. Наприклад , у ДО I'оворі позики може бути передбачене його забезпечеНН5І :за допомогою штр афу,

поруки або 3<1стаl3\1.

У ПІК І,І Х вип адках, крім ОС І ІОВНОГО

зобов ' н:зан ня (правовіJlllOшення) з догово ру по зик и виникають до ­

даткопі (акцесорні) зобов'язання або лравовіДIЮШСНIIЯ, пов'язані

з вимогами віДIiОСIiО забезпе чеНIiЯ ВИКОliаНIiЯ основного зобо в'н­ заli НН. Якшо штраф ие , передус ім , зах ід відповідальності, то :застава має метою , насамперед, захист інтересів кредитора, а вже

потім "ПРИliагіДIiО " стимулюt:: БОРЖlІика лО виконання :зобов'яза ння загрозою втрати :застаПJlеного майна.

§ 5. Загальні положення пр о заХIІСТ цивільних прав та інтересів у юридич ній на у иі шодо поннттн та елементів суб'єктивного нивільного права , існув а ння окремого самостійного права на :захист

тощо існують різні точки :зору . Цивільн е право , не забезпечене кон ­ кретни м правовим засобом ЗilХ НСТУ , зали ша ється негарантованим . Враховуючи цю обстаl3ИНУ і спираючись на положення ст. ституuії , глава

3

19

Кон­

ЦК встановлює головні засади :зах исту uивільного

права та інтересу.

209

Захист циві.1ЬНИХ прав

це правомірна ре акці}1 учасників цивіль­

-

них віДНОСИ/l, суспільства та держави на порушення, невизнання чи ОСПОРЮllаl!/lН цивільного права з метою припинення порушення,

поновлення чи визнання цивільного права або компенсації завданої уповноваженііі особі шкоди. Для особи право на захист полягає у можливості використання в межах , визначених законом засобів самозахисту, а також у мож­ ливості звернен ня до відповідного дер жавного, самоврядного чи

громадського ор гану або уповноважен о'і особи за захистом свого цивільного права чи інтересу.

Класифікація видів захисту цивільних прав МОЖЛИІЩ за рі з ними підставами: зале жно від способів, форм, порядку здійснення тошо. Зокрема, зал ежно від порядку за хисту цинільних прав можн а виокремити;

І) судовий зах ист (ст.

2) 3) 4) 5)

55

Конституції, ст.

адмін і страт ивний захист (ст. за хист нотаріусом (ст.

самозахист (ст.

55

]8

]7

16

ЦК);

ЦК);

ЦК) ;

Конституції, ст.

19

ЦК);

за хист за до помогою інших громадських, державних та між­

народних інституцій (органів прокур атури

З акон Укр а їни від

5

-

ст.

121

Конституції та

листопада ] 991 р. "Про прокуратуру"; Уповно­

в аженого Верхонної Ради України з прав ЛЮДИlіИ туції та Закон України від

23

груд ня

1997

ст.

55

Консти­

р . "Про Уповноваженого

В ерховної Ради України з пра в людини" ; післ я використання всіх

національних засобів правово го захисту

-

Європейським судом з

прав люди ни , який д іє відповідно до Конвенції про захист прав

людини і основоположних свобод).

Підставами для захисту цивільного права є його пор у шення , не­ визнан ня або оспорювання .

Порушення uивільного права

-

ие результат протиправних дій,

13наслідок чого воно заз н ало зменшення або ліквідаuїі, шо позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

Невизнання

це дїі носіїв пасивного цивільного обов'язку, які

-

пол ягають у запереченні циві ль ного права у повноваженої особи , 13насл і док чого останн}! повністю або частково по збавляється можливості реаліЗУ13ати своє право. Н ес приятливий наслідок може м ,пи місце як при абсолютному , ПІК і при відносному цивільному правовідношенні.

Оспорювання

-

це такий стан цивільного правовідношення , за

якого між його учасниками існує спір з привод у наявності чи від­ сутності у них суб ' єктивного права , а також шодо належності такого права певній особі. Оспорюване цивільне право ще не ПОРYllIене , але 13иникає невизначеність у праві , що зумовлює неможливість

його понного або часткового використання. Наприклад, при роз­ гля д і с прави про визначення частки майна у спільній власності

210

' ''1101111 правовідносин ,. , І І , (НЛО суду 1VIя того , '1 . 11:

сп і льної влас н ост і (с піввласники) Зl3ерта ­ щоб виріlllИТИ цей сп ір і ви з нач ити д ійсну

п:у кож ного і з співвласник ів .

І Ll1ві ,lЬНИЙ інтерес пі для га є зах исту , якшо він н е суперечить : . ІІ : І Л І , НИ М засадам Ul1Ві льного зако нода вства.

I j! (Лl1то рів фізичної особи ,

Наприклад , інтерес

яка визна н а безвісно ві дсут нь ою , у

:щ' р еже но сті {і ма йна для подал ьшого :Щдо волення боргових iJ ИМОГ :; I \ I·l шається ш ляхом при з н ачен н я над май ном безвісно від сутньої

,'(оби о пі ку на, котрий о с оби

Il e pei!

має зд і ЙСН ІІТИ виконання обов ' язків иі єї

кредитора\IИ з а рахун ок її маіі н а (ст.

44 UK) .

Суб ' єкт цивільного права може обрати ол ин або кілька способ іlJ ; : І \ИСТУ .

За за гал ьним прави лом право на з ве рненн я до суду має особа, >Іка має мате рі ,L~ь но-пр авоI.lУ за інтересованість у спраl.lі.

111\'1,

Разом з

справу шодо захисту циніЛblЮГО права чи інтерес у можуть

IІОрУШИТИ не тільки особи, як і мають матеріально-правову заін­ г~p e COBaH iCTb у !lій, а.ае й інш і особи , яким ие ДОЗ ІЮЛНЄ закон , з \lетою зах ист у інтер ес ів і нших ос і б .

Слід заз начити , шо у біЛh ш ост і випад ків захист циві Лh НИ Х прав !.'1іЙснюється за бажанням п оте рпілого , тобто від нього залежить, ' шертаП1СЯ за таки м зах нстом або зали шити правопор у шення без Ilр аlЮВ И Х насл ідк ів .

Н езд і й сненн я уповноваженою особою дій, спрямованих на захист суб'єкти вного права , за за галь ним пр авилом не тягн е за собою його

втрату, з а lІинятками, передбач е ни ми законом . Н априклад , заМО ВНl1К ,а догов ором підряду в ра'3і виявлення допу шеНI1Х у роботі відсту­ пів від умов договору або інших недолікі в негайно 10бов'н.за ниЙ заявити про них підрядникові. Якщо :зам овник н е з робить такої заяви, він втрача є право у подальшому п осилатися Ііа н і відступи

від ум ов договор у або недоліки у виконані й роботі (ст.

§ 6.

853

ЦК) .

Захист цивільних пр ав та інтересів судом

Стаття

55

Конституції гарантує судовий захист прав і свобод лю­

ди ни і гром адянина, незважаючи на наявність у правових нормах

прямої вка з і вк и на можливість такого захисту. Систе м а суд ів загальної юрисдикції в Україні будується за прин­

ципами терито ріальності і спеціалізації. Створення надзвичайних та особливих с удів не допускається (ст. І

25

Конституції).

Систему суд ів заГШ1ЬНОЇ юрисдикції складають: місцеві суди; апе­ ляційні суди, Апеляційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України (ст.

18

Закону України від

7

лютого

2002

р.

" Пр о судоустрій України"). Мі с цевий суд є судом першої інстанцїі і розглядає справи, від­ несені законом до його підсуд ності . Місцеві за галь ні суди розгля­ да ють кримінальні та uиві ль н і с прави, а також справи про адмі-

21

І

ністративні праВОlюр уwеннн . Місцеві господарські суди розгляда­ ють справи , що В11Нllкають з господарських правовіДIІОСИН , а також

інші справи ,

(ст .

22

віднесені Пр О llееуа л ьним зако ном до їх підс уд ності

Зако н у "Про судоустрій України") .

загалы
1мM територіальним судами підпі д омчі : справи про захист

lюр уwе /lИХ , невизнаних або оспорюпаних прав , свобод чи інтересів , що виникають .1 цивільних, ЖИТЛОВИХ , земельних , сімейних, трудо­

вих правовідносин , а тако ж з інщих правовідносин , крім випадків , коли

розгляд таких справ

проводиться

за

правилами

іншого

судочинстпа.

Відпоuідно до ст.

12

Господарського flроцесуального кодексу

України (ГПК) господарськи м судам підвідомчі : спрапи у спорах, що виникають при укладанн і , з міні , розірванні і виконанн і гос по­ дарських до говорів та з інши х підстав , а також у спорах про ви з нання недійсними актіІ.! з підстаu , зазначених у законодавстві , за деякими

uинятками , визначеними законом; справи про банкрутство ; спраuи за заяuами органів Антимонопольного комітету України , Рахункової палати з ПИТШіJ" віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Під в ідомчий господарським судам спір може бути передано сто­

ронами на вирішсння третейського суду (арбітражу) , крім спорів про визнаН ІІ Я неді~іСНИ\IИ актів, а тuкож спорів , шо виникають при

укладаНllі, зм іні, розірванні та виконанні господарських договор ів ,

пов'язаних із з адоволеннн~·t державних потреб (ст.

12

ГПК) . Третей­

ськими судами тут можуть бути як спеціально створені дл я розгля­ ду одного спору оргаllИ, так і постіііно дію чі спеціальні арбітражі (Міжнародниіі комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна

комісія при ТОРГОПО-ПР Оl\1исловій палаті України, які створені від­ повідно до Закону України від

24

лютого

1994

р. "Про міжнародний

комсрційний арбітраж") .

Способи захисту cyдo~ цивільних прав та інтересів : І) вuшан//я права

-

з астосовується у випадку спору шодо наяв­

ності у суб ' єкта цивільного права чи циuільного обов'язку;

2) вuз//аlll/Я правоч((ну lІедіЙСlІиАI укладення

може мати місце у випадку

заперечуваного правочину;

3) зобов 'ЯЗШIfIЯ nРШJUНU/J/1І дію , яка поруш ує право, щодо триuаючого ци вільного правопорушення .

можливе

Прикл адом може

бути зобов'язаннн IllЧ111ИНИТИ ро з понсюдження твору мистецтва до вирішення спору судом ;

4)

відновлеllllЯ СflJa//Оl!uща, яке існувало до поруш е ннн (реституція)

зпстосовуєтьсн у разі , КОШ І н е обхідно поновити порушене цивільне

право. Такий спосіб захисту застосову є ться , наприклад, у випадку визнання правочин у недійсним ;

5) nРlШУUlувШIfIЯ ОО вuконш/ня обов 'язку в натурі - полнгає у адресова ній зобов'язаній особі вимоз і JJ'ІИНИТИ дію або утриматися від дії .

Може застосовуватися

не з алежно в ід застосува ння інших

засоб ів захисту (відшкодування збитків чи моральної шкоди , стяг­ нення щтрафу тощо);

212

(,) .JMill a nраво відllОШЄ/IІІЯ -

полягає у ре орга ні зан ії праВ ОlJідносин ,

I l\ї1l:Тlюренні од ного обов'нзку на інший , п окладенн і на боржник а І І ,"ЮГО обов'язк у;

7)

"РИnЩ/(!/IІІЯ nравовідношеllllЯ

-

за стосову є ться у разі невик о ­

І І;І ІІІ Н{ чи ненале жного виконаннн особ ою обов'я з к і в аб о зловжива н -

11:·1 Цl1І3ільним

п равом. Це може бути, н априклад, роз і рва ння догово ру

'1 J1 l:НДИ, куп і вл і-продажу тошо;

8) в ідшкvдувШI/ІЯ .Jбиmків та ітиі СІ/ о соби відшкодуеШi1lЯ .майново ї 11 о,' оди

-

м ож ут ь застосовуватися у ви падку з авданнн м айнової ШКОД І!

111!В і ль н им п рава м та інтересам (ст.

22

ЦК ).

П раlJО на в і д шкодування збиткі в Вl1 ll ИКilЄ у особ и з самого факту IІ СВ l fкона н ня об ов'язку, порушенн я uивільних пра в, тобто нсзал еж -

11\)

в і д ТОГО, чи є вказівка IJ тій чи інш і й н ормі ЦК про таке пр аво.

І 'аки м чино м , в ідшкодування зб итк і в має характер універсал ьного \~І собу захис ту u ивіЛЬНIІХ прав, котрий од н очасн о, як правил о , є й !аходом J3 ід п ов і д ності. Збитка.ми є:

•

J3трати, яки х особа за знала у зв'нзку з і зни ще ння м або п о ш код­

жен н я м реч і , а та кож вит рати, нкі особа зробила або мус ить зробити .' ІЛЯ відновлення свого п о р уше н о го п р ава (реал ьн і зб ит к и ) ;

•

доход и , як і осо ба могла б реально одержати за ЗlJ ич айних об­

став ин , якби їі право не було по р ушене (у п у ш ена вигода) .

Збитки в і дшко д овуються у повному обснзі , як шо до говором або !(ікон о м н е пе р е дб а ч е н о в і д ш кодува нн я у меншому або б іл ьш ому розмірі. якшо особа, нка п ору ш ила пр а во, оде р жала у зв'нзку з uим

Jl ОХОДИ, то розмір упушен ої в и годи , шо має в ідшкодовувати с я особ і , п раво як ої порушено, не мож е бути ме н шим в ід доход ів , оде р жа ­

н и х особ ою, яка порушила право. Н а ви могу особи, якій завдано шкоди, та відпов ідно до обс тави н

справи м а йнова шкода може бути відшк одована і

13

інlйИ Й с п ос і б,

:зок р е м а, шкода, завдана майну, може в і дшкодову ватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж яко сті, п ол агодження '10ШКОД­

же н о ї ре ч і тошо). Зб итки в изначаютьсн з урахуванням р и нков и х иін, шо існували на де н ь доб ровільного задоволеннн бо рж н иком вимоги кредитора

у мі с иі , де з обов'нзання має бути вико нане, а як шо вимога не була :заДОl30лена д обровільно,

-

у день преД'Яl3лення позову, якшо інше

нс встановле но договором або закон ом . С уд може задовольнити ви м огу пр о в ідшкодування збитків, б еручи до уваги ринкові uіни, що і снувал и на день ухвалення рішен ня;

9) відшкодування моральної (нємайново і) ш к оди -

застосовуєтьсн

у в и падках за подіяння особі фізичних та м орал ьних страждань внас­

лідок п ору ш ен ня ті uивільного права або ін т ересу (ст.

23

ЦК).

В им оги п р о відшкодування мор ально ї шкоди розглндаються, кол и п раво н а ті відшкодування безпо серед ньо передбачено нормами

2 13

Конституuії або lII1fl J IІШ
баче ни х

UK

(Н
39, 200, 225 , 226 , 230- 233

та ін.) та

іншим заКОНОllаНСТlЮ~I, я ке встановлює відпов і даль ність за за п о ­ діЯН IІЯ мора ; Iы
її шкоди .

З гі д н о зі ст.

23 UK

моральна шкода може полягати: І ) У фізич­

н ому болю та стражданнях, яких фі з ичн а особа заз нала у ЗL\' яз ку з кал іuт ном

або інши м ушкодженням

зд оров'я;

2)

у ду шевних

страждаJJНЯ Х, яких фізична особа заз н ала у з в ' язку з протиправною

пов ед ін кою щ одо неї самої, '(ленін її сім ' ї чи близьких роди чів ;

3)

у д у ше вн и х страждан ня х, яких фі зи чна особа заз нала у З L\ 'яз ку і з

знищенням чи пошкоджеННН~'1 її майна;

4)

у приниженні честі,

гідності, а також ді лової реп утаuії фі з ичної або юридичної особи;

5)

в інших фОР.\1ах завд а нн я шкоди особ і. Моральна шкода відшк одовується гр іш ми, іншим майном або В

інш ий спосіб незалежно в ід майнової шкоди, яка підлнгає відшко ­ дуван н ю, та не п ов'язана з ро з міром

Uboro

відшкоду в а ння . Ро з мір

грошового вілшкодування моральної шкоди L\изначається судом з

урахуванннм обстав ини ко нкретної справи , що мають значення для розгляду справи. Крім того, при визначенн і розміру нідшкодуван­ НЯ суд повинен враховувати вимоги ро зу мності і справедливості , як

того вимага є ст. З ЦК. Оскільки відшкод уванн я мора льної шкоди є ком п енсаuією за втрати немайнового характеру , вона відшкодовується ОДtюразово .

Однак зако ном або дог овором може бути п е редбаче но неодноразове право на відшкодуванн я ( напри клад, внаслідок пору шення до го ­ вірних зобов'нзань) ;

1О)

вИЗllаllf/Я //езаКО////llAl правого акту орга//у державної влади,

орга//у влади Aemo//oN// oї Республ іки Кри.м або орга//)' Nісцевого са.JI10в­ рядувGJIІІЯ -

п олн гає у скасува нн і ( по збавле нні юридичної сили)

та ко го акту (ст.

55

Конституuії, ст .

2 1 UK).

Від повід но до Зако н у

" Про судоустрій Укра їни і КАС розгляд справ , які СТОС УЮТЬСЯ ви з н а­

ченн я законності у сфері публічно-правових в ідносин, н алежит ь до компетенuїі адміністративних суді в.

Пор у ш ува ти особисті н емай нові або май нов і права чи інтереси осіб можуть також акти громадських організаuій, рішення ор ганів у правл іння гос подарс ь ких товариств тощо. На вказані акти ст.

2І

ЦК не поширюється. Однак якщо внаслідок Їх прийняття поруше­ ні , н е ви з нані чи ос пор е ні uиві льн і права фізичних чи юри дич них

осіб , вони можуть Ї х захистити у за гальному позов ном у порядку . Правовий акт може бути визнаний незако нни м , нкщо він вида­

ний органом або по садовою особою з перев и шен ням нада ни х йому зак оном повноваже нь або н межах ком п ете нuії , але з порушенн ям законодаПСТLlа. У випадк у визнання акту не зако нним немає потреби ,

щоб орган чи посадова особа скасовували свій акт: визнання ЙОГО н е з ако нни м оз н ачає , що він н е стнорює пра вови х наслідків з д н я

його видачі;

214

11)

іllші способи ЗаХИСТУ Цltвільних прав НІ інтерес ів , встановлені

toговором або законом . Н априклад, ви з нання правочину д ійсним

,.

випадках, передбачени х ч .

2 ст . 219

ЦК , ч.

2

ст .

220

ЦК, з астосу­

вання засобів забезпечення зобов ' язань тошо) .

§ 7.

Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку

Захист нивільних прав в адміністративному порядку здійс нюється Президентом України , оргаll
Лl3тономної Республіки Крим , органами місцевого самоврядування, а також посадовими , служБОI3l'IМИ особами цих орган ів . Можливість такого з ахисту грунтупься ІІа ст .

3

Конституції , яка

встановлює, що змістом та спрямованістю дінльності держави та їі органів є необхідність утвердження та з абе з печення прав , свобод

та законних інтересів людини й громадянина, та ст .

40

Конститу­

ції, згідно з якою уеі мають право направляти індивідуальні чи колек­

тивні письмові звернення або особисто звертатися до органіl3 державної I3лади, органів місцевого самоврядування та посадових і

службових осіб llИХ орга нів , шо зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану від повідь у встановлений законом строк. Відповідно до ст . І 02 Конституції Президент України є главою держави і виступає від її імені. Ві/l має право скаСОIJУIJати акти Ка­ бінету MiHicтpiIJ України та акти Ради міністріl3 Автономної Рес­ публіки Крим , у тому числі ті , шо порушують цивільні

інтереси учасникін цивільних правовішlOСИН .

npaIJa

та

Президент України

також наділений праIJОМ вето щодо прийнятих ВеРХОВIІОЮ Радою України законів (крім законів про внесення з мін д о Конституції) із н аст упним поверненням їх на повторний ро згляд В е р ховно ї Ради України,

у тому числі

шодо

цивільно-правового реГУЛЮIJання

суспільних IJідносин (ст. 106 Конституції) . Ка б інет Міністрів України вживає заходів шодо за бе з п ечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує рівні умови ро з витку всіх форм власності , здійснює управління об'ЄКТilМИ державної власності відповідно до .закону (ст. 116 Конституції). Способами адмі/lістративного захисту uивільни х прав є:

1)

скасування правових акт ів державних органів , їх посадових та

службових осіб вищестояшим органом влади;

2)

використання органа ми держави чи місцевого саМОВР~ШУflання,

як і наділені юрисдикційними повноваженнями, способів захисту цивільних прав, встановлених ст . 16 ЦК . Найбільш поширеним способом захисту IJ адміністративному порядку є визнання правового акту незаконним і (або) його ска­ сування. Стаття 118 Конституції передбачає , шо рішення голів місuеIJИХ ,'lержаIJНИХ адміністрацій, які суперечать Конституції та

законам України, іншим актам .зако нодаВСТlJа України , можуть бути відповідно до .закону скасовані Президентом України або головою місиевої державної адміністрації вишого рівня.

215

Якщо особи ПРJ11\:lТIIОГО права ІІабуваЮ ТІ> цивільних прав та обо в ' юків за ПРJ111111111О~1 "Дl)'Jlюлено те, шо н е заборонено законо м", то особи публі'IНОI ' О IlранСІ, здійеНЮЮ'IИ свої повноваження, ке ру­ ютьс я

IIРИНltИl lO\1 "ДО 'зволено (Ilим особам) і ма є

виконуват ися

(НИМI1) ТС, що IІРІІ1111СУЄ закон". Отже, органи державної влади та органи місцевого самов рядування, Їхні llОс адові , службові осо би

зоб ов'я :з ані ;.tіНПІ Л J1U1С в межах своїх повн оважень та у спос іб, Ilер еilбачеllи~і Конституuією та законами України (ст. ] 9 Кон­ сти туu ії). Держава відпо відає перед людин ою :за свою діяльність.

Ут вердже Н IІН і забе з печення прав і своб од людини є головни м об ов'язком держ а ви (ст. 3 Конституції). ЦИМ і визначаються з аса ­ ди , порядок та спосоБJ1 участі органів держ авної влади, орган і в влад и А ВТОНОМІІОЇ Республіки Крим, органів мі сиевого саМОВРЩlуваннн та їхніх поса д ових , служб ових осіб у захисті Ul1вільних прав та інте­ ресів учасників цив і льни х відносин. Звернення за захистом uивільних пра в до Пр е з идента України, ор ганів державної влади , органів влади Автономної Республіки Крим, орга llі в місиевого ca\-lОврндуванн я , а також до посадових, службових осіб Ul1Х органі в не позбавляє особу права з вернутися до суду і вимагати захисту цивільних прав т а і нтересів у порядку, вста ­

новленому ст.

]6

ЦК .

§ 8.

За хист цивільних пран

та інтересів HOTapi YCO~1 Захист цивільних прав та ін тересів учас ників uиві л ьни х відно­ син є одним із важливи х завдань нотаріату.

Як вста новлює ст.

]8 ЦК нотар і ус зд і йс ню є захист циві л ьних

прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в поря дку , встановлен и х зако ном.

Вuкоuавчutї наllllС нотаріуса це підтвердже ння нотаріальним органом н аяв н ості забор гованості (грошових сум чи май на ) та роз­ порядження про прим усове стягненнн з боржника на користь креди­

тора ц ієї забо ргованості . Ви ко навчий напис вчиняється нотарі усом на борговому докумен ті. Поря док вчинення ви конав чи х написів визначений главою 14 Закону України від 2 вересня 1993 р . " Про ІІотаріат" та Інстр ук ці єю про порядок вчинення нотаріальних дій нотар і усами Ук раїни,

затве рдженою на казом Міністерства юстиції України від р. NQ 20/ 5.

3

березня

2004

Стягнення за ВИКОН
передбачеllИХ ЧИННИ~1 законодавством. Такі пі дс тави п ерерахова ні у переліку докуме нтів , за якими стягнення забо рго­ ваності провадиться у безспіРНО\-1У порядку н а підставі виконавчих написів нотаріусів , затвердже но му постано вою Кабінету Міністрів України від

29

червня

] 999

р.

NQ ] 172.

За перел і ком вчинення виконавчих написів можливе у наступних

випадках: стя гнення заборгова ності за нотаріально посв ід ченими пра вочина :.Н1; стя гн ен ня з громадя н (фізичних ос іб) податкової

2]6

" "'1 'РІованості; СПІГНСНН}J -з аборгованості, що випливає з відносин,

'" ""НJilНИХ і""

З авторським правом; стягнсння заборгованості з батьків

осіб, що їх замінююп"

за )JРИ.'v!aJШЯ дітей у закладах освіти;

' ; ІІIJСННЯ забо ргованості :з бап,ків або осіб, що їх замінюють, за

\ І римання

дітей і підлітків в загаЛ!,ноосвітніх школах і професійно­

,, " -,нічних училищах соціал ьної реабіJJіnщії; стягнення :за диспашею;

І ~Jгнення заборгованост і

з віі1СI,ковослужбовців, звільнених з

'"Ііськової служби, і віЙСI,КОВО'1о60в'НJаIIИХ післн закінченнн зборів ; '". JВсрнення об'єкта лі з ингу; СПІПІСНШJ заборгованості 3 орендної 1І ' ІаЛі за користування державним "І а комунальним майном; стяг­ lІення за чеками.

Нотаріус l!ЧИНН Є вик онавчі написи , нкщо подані документи під­

Ill е рджують безсп ірні ст ь заборгованості або іншої відповідальності Сюржника псред стягува чем та за умови, що з дня виникненнн права

I1I1МОГИ минуло не більше

3

років, а у відносинах між юридичними

'1С;обами - не більше І року (ст. 88 Закону "Про нотаріат"). Стягнення за lJико навчи м написом пронадиться в порядку , вста­ IiОlJленому Законом України від

квітня

21

1999

р. "Про виконавче

оровадженнн", $ІКНИ ВJлнає виконавчий напис підставою виконання

і lJиконаlJЧИМ док умент ом В і.\джеНЮI").

(ст.

3

Закону "Про виконавче про­

Виконав'! нй напис, :за яким стягувачем або боржником є грома­ дянин, може бут и пред'явлено до ПРИМУСОВОГО виконання протягом "

)

J..

рокІВ,

а

з

..

УС ІХ ІНШИХ

вимог

-

протягом

одного

року з

І\юменту

I3чинеНЮI виконавчого lІапису , нкщо :щконом не встановлено інших строкін.

Хоча відп овідно до ст.

91

За кону "Пр о нотаріат" питаннн про

поновленн я пропущеного строк у для пред 'я влення виконавчого напису здій снюється у порядку, IІеред6аченому законодавством ПРО

виконавч е flРОlJ адже llНЯ,

оста ннє

не

передбачає

поновлення

пропуще ного строку IJИКОЮН!ЧОЇ давності шодо lJиконавчих н аписів

нотаріус а (ст. 23 Закону "Про в иконавче ПРОl3адження"). Крім того, захист ЦИlJільних прав нотаріусом може зд ій снюватис~

й іншими способами. Наприклад, ліДІЮ зі ст. 1283 ЦК нотаріус за міснем відкриття спадщини або за місцем з находження спадково го

майн а вживає заходів до охорон и такого майна, коли не необхідно в ін тересах спадкоємціl3, відказоодержувачів, кредиторі в або держаlJИ.

§ 9.

Самозахист цивільних прав та інтер есів

Для самозахисту НК способу захисту цивільних прав характерним є те, що особа зах ищає свої цивільні права та інтереси самотужки, своїми власними діями. Іншими словами, це захист б ез звернення до суду або інщого органу, яки й здійснює захист цивільн ого права. Самозахистом не визнається проведення заходів шод о охорони сво го майна, звернення до третіх осіб, які надають послуги з при воду забезпеLI СННЯ схоронності майна чи особи. Самозахистом є тільки

перешкоджання будь - яким третім особам, які неправомірно пося-

217

гають на цивіЛl,ні права, зап од і яннн шкоди цивільним правам та інтересам і нших осіб ТОШО. СаМ ОJ,IХИСТ може мати мі сце з боку як фі зичної, так і юридич­ ної ос оби. С амозахист допускаєтьс я за та ких умов: а) має місце порушення

шшіл ьного права або небе з пск а ЙОГО порушення; б) існує необхід­ ніст ь припинення (попер еджсння)

п орушен ня власними силами;

В) заход и <.:амозахисту аде кватні ступеню н ебе зпеки правопорушен­

ня, тобто, заподіяння ш коди порушнику чи іншій особі має бути санкц і он ованим законом , не виходити за м еж і дозволеного.

Зважаючи на можли вість за подіяння ш коди цивільним правам і нших осіб при заСТОСУ[J анні само за хисту ( .зап одіяння шкоди майну, нема йновим благам) , [JiH допускається .за до тримання таких умов: а) заподіяна шкод а м ає бути м ен ш з н ач ною; б) реЮlьна небезпека,

як а загрожувала цив іл ьни м пр ава м особи за цих обставин, не могла бути усунена іншими засоба ми. Застосува ння цього способу у вказаних меж ах зв іл ьняє від відпов і дальності особу за шкоду, запо­ діяну третій особі, яка п орушила або п ору шує права та інтереси того,

хто з ахишається .

Форма ми самозахисту є : І) нсобх ідна оборо на; у стані крайн ьо ї н еобх ідності;

4)

3)

2)

завдання ш коди

притримання майна к редитором;

інші за соби, не забо ронені зако ном. Необхідн а оборона полнга с у :завданн і шкоди правопорушнику

з мстою припинити пр аво порушення і зах истити власний інте рсс .

3авда ннн шкоди у стані крайньої необхідності прип ускає за вда ння шкоди невинуватій особі з мстою відвернення небсз"еки, за УМО[JИ , шо завдана шкода менша, ніж та, яка загрожувала. Притри мання майна кредитором є способом самозахисту і одним із способів за ­

безпечення в и кона ння зобо в'язання (ст.ст.

1019

594-597, 856, 874, 916 ,

ЦК) . ПРИТРlІм ання р е чі допускається, доти, доки зобов'язан ­

ня не буде [Jиконане. Крім того, ви м оги кред итора, який притримує річ, можуть бути заДО[Jоле ні :І вартост і ці є ї речі. У таких випадках носій майнових прав зах иша є свої праuа та інтереси власними діями, не зве ртаюч ись до суду.

Дії того, хто зах ищ аєт ься, м аю ть бути спрямовані ВИКЛЮЧНО на припинення порушення його пра в а та ін терес у. Якщо мета досягну­

та, то подальші д ії не мо ж уть визнаватися самозахистом. Факти п еревищення м еж самозахисту встановлюю ться юрисдикційними органами .

§ 10.

Строки і терміЮI реалізації т а захиr. тv цивільних прав

Виникнення, здій с н ен ня та зах ис т цивільних прав цивільне за­ конодавство пов'язує з перебіго м п евних п е ріодів часу (строків), настанням зазначених у договорі чи у за коні дат (термінів), визна­

Llених подій тощо. Таким чином, строки та те рміни є юридичними

ф ак тами ( под іями) або одним з елементів юр идичної сукупності.

218

Стаття

25]

ИК дає f!ОНЯТТЯ строків та термінів у шшільному

11j1;ші.

За llією статтею строк ~ не IlСННllЙ псріод у часі, зі сплино м \1 кого пов'язана дія чи пол.ін, ЯЮІ має юридичне значення .

Tep:l1iH

~

ІІС певний момент у часі, :> настання м якого пон 'яза на дія або по­ [ін, нка має юридичне ЗН;I' I СIІІ I }/.

Порівню ючи навсдеllі НI11Н<І'IСIІШI , можна помітити, що термін \!Оже іс н ува ти як окрема категор і я llllвільного прана, а може роз­ Ілядатися як складова чаСТІІна строк у (IІ~Н I Рflклад , як його кінuеllИЙ чомент).

Згід н о з ч.

ст.

3

251

ик строки і TCP~liIlII поділнються н а:

І) заКОllllі ~ ви з начені акта~·IИ шшіJlЬНОГО J;lконолавст ва (на при к ­

лад , ст.

12 70 ик ВСПНЮІІЛЮЄ 6 - місяч ниіі строк дМI 11 РИЙШПТЯ

спадшини);

2) доювіРІІі ~ uизна 'l е ні праВОЧI1НОМ за бажа нн ям сторони і на її розс уд;

судо({і ~

3)

Нl1значені рішенням с уду (наприклад, строк для

о п убл ікування іНфОР~lаLlії пр о с пр остування ві д омостей, шо при­

ни жують честь та І' і д ні ст ь фі з и'lНОЇ осоБ ІІ ) . Визначення строків та термінів відб уваєтьсн в ід повід н о д о праl3ИЛ

ст.

252

иК :

~ строк ви з нача ється рок ам и , м і СЯ IlНМИ , ТИЖ НЯМИ , дннми або годинаМ11 ( н а пр иклад, до говір оренди укладе ний строком на

2

роки) ,

~ тсрмін виз н ачається кален дарною датою (н ап риклад , до говір

по з ики укладеllИЙ терм і н ом д о

10 січня 2003 р.) або вказ і вкою н а

поді ю, яка м ас неминуче н астати (напри клад , догов ір позики укладе ­

НИЙ до за кінченн я жнив у ПОТОЧІІОМУ рсюі). ДЛ$!

праl!ИЛЬНОГО u изначення та ефеКТИВIІОГО F!и користан ня

строкі в важли ве з нач е НН 5І мас встаноuленнн початку та 3<1к іllч еН ІІЯ їхньог о перебігу.

253

Згідно :з і ст.

ик перебіг строку починаєть ся з наступ ного

дня пі сля відпов і дної календарної дати або настан ня події, з якою пов'яза ний його початок . Наприклад, якщо договір по з ики г рошей укладени й строком до

20

липня

2004

р., то прос трочка в и к онання

почина ється з 21 липня. Ви:зн ачення м о м ен ту закінчення строку залежать шо вико ристовує ться для обчислення строку :

1)

один иці час у,

стр ок, в ИЗll аЦСIІИtї роками, спливає у відп овідні мі сяц ь та чис ло

останньо го

2)

uifl

року

строку ;

стр ок, (J lIЗJl ац(!//uй місяцями, спливає у в ід пові д н е чи сло оста н­

нього

мі сяця

строку.

Якшо

закінчення

строку,

ви значе ного

міся це м, припадає на такий місяць, у як ому не м ає

в ідповід ного числа , строк сп л ива є в оста нні й де нь цього м і с}щя . (До строку , що визначений п івроком або кварталом року , застосовуються прав ила

про строки, як і в и з наче ні міся uями. Пр и

LlbOMY

відл і к кварталів

ведеться з поч атку року);

3)

строк , ви з начений тижнями , сплива є у в і д повідний день ос ­

т а ннього ТИ ЖНЯ

ст р оку .

2 19

Якщо останній дснь строку прип адає на вихідний, свитковий або інщий неробочий дснь, що ви з начсний відповідно до з акону в місці вчиненни

певної дії, днем з акінчення строку є п ерший за

ним робочий день (ст. строку припадає

254

ЦК). Н априклад, у разі, коли з акінчення

на суботу,

вва жаєтьсн,

що

він закінчу ється

в

понеділок.

якшо строк встановлено для вчинення дії, вона мож е бути вчи­ нена до закінчення останнього дня строку. У разі, якшо ця д і я ма є

бути вчинена в установі, то стр ок спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняютьси відповідні операції. Письмові заяви та повідомленн я, здані д о установи зв ' язку до

закінчення останнього дня строку, вважаютьсн такими, шо здані своєчасно (ст. 255 ЦК). При цьому важливо отримати документ, який посвідчує цю дію і т а ким чином підтверджує ту обставину , що строк не пропущений.

Згідно з ч. 3 ст. 70 ЦПК вважається, що останній день строку триває до 24 години. Отже, не вважається простроченням вчинення дії (реалізації права , виконання обов'нзку) до

24

години останнього

дня.

§ 1 і. Строки захисту цивільних прав . Позовна давність Мо жливість з ахиС'гу цивільних прав у багатьох IНшадках зале­ жить від дотримання строків , встановлених з аконом .

Зокрема, для захисту прав важливе значення мають претен зій ні

строки і строки позовної давності. ПрєтєllЗЇйuuй строк

-

це встаllовлений законодавством промі­

жок часу, протягом якого особа у встановлених законом випадках має звернутися до порушника договору з вимогою (претензією) про

врегулювання суперечки, що виникла між ними. Їх дотримання має важливе значення, оскільки надалі від цього залежить можливість позовного захисту.

Разом з тим, сфер а зас тосування цих строків

обмежена і за суб'єктним скл адом, і за колом відносин (деякі господарські відносини).

Більш загальною є вимога дотримання строку позовної давності, яка стосується всіх учасни ків цивільних пр ав овідносин.

Позовuа давиїсть

-

це строк, в межах як ого особа може звер­

нутися до суду з вимо гою про захист свого цивільного права або

інтересу (ст.

256

ЦК).

Значення інституту по з овної давності пояснюється низкою при­ чин. Насамперед, обм еження строку для розгляду спору полегшує надання доказів, пі двищує ї х достовірність і тим сприяє вста­ новленню судами істини. Крім того, встановл ення строку позовної

давност і с прияє стабілі зації цивільних правовідносин, усуне нню невизначеності у від носинах між їхніми учасниками. Нарешті , по­

зовна давність стимулює активність учасників цивільного обігу в здійсненні пр ав і виконанні обов ' язків .

220

;

\'рахува нням з начеНЮI цього інституту позовна давність вста­

!І"І<'ІСІІСІ бе з пос е редньо зако ном і може з мінюватися угодою сторін ІІІІІІС у бі к зб ільшення, але не скорочення. Про збільшення СТРО­ І 11< IIОЗО ВНО'I' дав ності сторони повинні укласти договір, для якого

Ill'рсдб ачається проста письмона форма (ст.

259

ЦК).

Ilозовна давність поділяється на 2 види: загальну і спеціальну. Зага .1ьна позовна давність складає 3 роки (ст. 257 ЦК) і застосову­ І І ЬОІ до всіх позовів, окрім тих, для яких законодавцем встановлені

" IIСllіальні

правила. Спеціа.lJьна позовна давність може встановлюватися законом для l)кремих вимог. Вона може бути порівннно із загальною позов ною lавністю : І) скороченою;

2)

подовжсною .

І) Скорочена спеціальн а по зон на данн ість в один рік застосову­ еться, зокрема, до вимог:

про стягнення неустойки (штрафу, пені);

-

про спростування недостов ірн ої інформації, вмішеної у J<1соба х масової інформації . (У цьому разі позовна давність обчис­ лю ється від днн вміщ ення цих відомостей у засобах масовоі' інфор­ мації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про гаке вміщення);

про переведення на співвласника прав та обо в'я.зк ів покупця

-

у разі порушення переважного права купі влі част ки у праві спіль­

ної частково'і власності (ст.

2) бути

362

ЦК) ;

у зв'язку з недоліками прод аного това ру (ст . 681 ЦК) ; про розірвання договору дару вання (ст. 728 ЦК) ; у зв'язк у з переве зення м вантажу, пошти (ст . про оскарження дій виконаВШІ .заповіту (ст.

925 1293

ЦК); ЦК).

ПОДО8жена спеціальна по зов на давність , у свою чергу, може

2

рі з новидів: а)

5

По зо вн а давність у

рокі в ; б) І О років.

5

років застосо вується до вимог про визнан­

ня н едійсним правочину, вчинсного під впливом насильства або обману.

По.зовн а давн і сть у

10

років застосо вується до вимог про засто­

сування наслідк і в нікчемного правочину.

Обчислення позовної давності Оскільки п озовна дав ні сть є видом строків, при ті обчисленні використовуютьс я за гальні правила ст. ст.

253-255 ЦК. Правило про обчислення по.зо вної давност і сформульоване у ч. 2 ст. 260 ЦК як імперативне. Тобто, порядок обчисленн я позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Оскільки і загал ьна, і спеціальна по з овна давність обчислюються роками, то при їх обчисленні використо вуються відповідні правила (ст.

254

ЦК). По.зовн а давність спливає у відповідні місяць та число

останн ього року стр оку о

24

годин і. Якщо останній день строку

припадає на вихідни й, святковий або інший неробочий день, що визначе ний відповідн о до зак ону IJ місці вчинення певної дїі, днем

за кінчення строку є перший за ним робочий день. Якщо закінчення

22]

ПОЗОВНОЇ дав ності ПР111Iа;l.cll ІІа такиіі МIСЯllЬ, у нкому немає відп о­ відного числ а, строк СІІJНШil( В останній ден ь

l.lbOI'O

місяuя. Крім

того, 11 11сьмо ні ,аНІІІІ (І10зовні заяви та ін.) та повідомлення, зда ні до установ 'Ш'}I'3КУ до :закінчення останнього дня строку,

ЮТЬСЯ таКИМІІ , що :щаllі СВОР"'СНО (ст.

255

вв([жа ­

ЦК) .

За зага.1ЬНИ.V1 праВИ,lОVl, перебіг позовної давності почина ється в і д дня виникне ння права на по:юв, т06то коли особа дізналася або мала ді'З113ПІС Я про порушення свого права або пр о особу, яка його

порушила (ст.

261

ЦК). Наприклад, повернувшис ь додому з роботи,

особа lН!ЯВЛНЄ нестачу речей. З иього моменту вон а дізнається пр о порушення (і права власності. Можлива також ситуаuія, коли існує

припущення (llреЗУМПІ!ін) нішІОСНО того, що осо ба дізналася про порушеНІІН прана, навіть якщо сам потерпілий н е З13е рну13 на ие

уваги . Так, нкш о гроші були позичені на

2

місяuі і не повернуті до

зак ін ченнн нього строку, припускасться, що кредит ор дізнався про порушеннн сво го прана ІІа наступний день після закі нчення строку

договору, хоч б и сам він і за6у13 про існунаНIІЯ боргу . Крім того, для окре\lИХ випадків порушення ниві льних пра13 законо м встаНО ВJlЮЮТЬСН СІ1еllіальні праВКlа 13113 нач е н ня по '!атку

перебігу ПО ЗОl! liоі давності. Зокрема, у частинах

2-6

ст.

26 1

ЦК

ВИЗЮl'!ені такі ви падки: І) перебіг ГЮ :ЮВIlОЇ ;lанності за вимогами IlрО низн аНlfЯ недій­ сним правочину, вчиненого під Вl]}IИВО М l! аС НЛЬСТll а, IlО чинається від днн ПРИ!ll1l!ення наси льства ;

2)

пер ебі г позовної да вності за 13lшогами

про за стосу ванн я

наслідків нікчем н ого праВОЧI1Н У ПОЧllна єт ь(}! від дня, коли ГЮ'!а ­ лося його виконання ;

3)

у разі порушення шrвільного права або інте ресу неповноліт­

ньої особи по зов на давність почина єтьс}! від д liЯ досяг ненн}[ нею

повно л іттн ;

4)

за зобов'язаннями з визнач е ним строком виконання перебіг

по зон ної давност і поч ина ється з і с пливом строку виконання;

5) за зобов'язаннями , строк 13иконання нких не визначений або визначений моментом вимоги , перебіг позовної данності по чин а ­ ється від д ня , коли у кредитора виникає прarю пред ' явити вимогу

про виконанн н зобов'юаннн . Якщо БОРЖНИКО13 і надаєт ься пільго­ вий строк для виконання т акої 13имо ги , перебіг по зов ної данності почина єт ься з і сплином иього строку ;

6) за регресним и з050 в'юаllШIМИ перебіг п о :ювної давност і почин ається від д н я вико наннн основного зобов'яза ннн .

Законом мож)ГfЬ буги встановлені й інші 13И Н ЯТКI1 і з за гальних пра1311Л , встаНО13леннх ЦК длн ПИ3 !l аче НН 51 початку перебігу ПОЗО13НОЇ давност і.

В арто З13ернути увагу на те , що згідно з і ст .

262

ЦК зам іна сторін

у зобов ' язанні не зм інює порядку оБЧI1С,lеннн та переб ігу по зов ної дав ності.

222

:,1 \І\l1чай, п е ре6іг позовної даВl!ості є проuесом безперервним , '111 :1" ІІРОТЯГОМ иього часу можуть ниникнути 06стаВI1НИ, шо '< I,,'IIIКЩlжають подаllНЮ позову,

.\ ІІІІІІ СН НЯ '. 11< І ІОсті.

Ці оБСПШl1l1И є підставами для

(призупинення), персрипання або відновлення ПО.10ВНОЇ

3упинення позовної давності

IIОШlга є в тому , шо псріод часу,

"I'()I>lГОМ якого д іюп, обстаПI1lНl , IJср едбаче ні :JaKoHoM , нс .1арахо-

1:\\

ї'І,СЯ

13

строк позовної давності. Тобто , нраХОIlУЄТЬС>l тільки час ,

І І І\) мннув ДО і після ЗУПI1НСНН>І по :ювної і liJвності,

Згідно зі Ст. 263 ЦК перебіг ПОЗОВНОЇ давності 3УJlИIІЯЄТЬСЯ: І) якшо пред'явленню ПОЗОВУ перешконжала наДЗ[НlчаЙllа або 11І.'Jl ідворотна за певних умов подія (непереборна сила). Такою по­

Ill. Ю може бути стихійне лихо (землетрус) або соuіальні яниша (l' трайки тошо);

2) у разі J)ідстрочення виконання зобов'язання (мораторііі) на

Ili;lcTaBax, встановлених заКОНО~I, Мораторій може l.iJlIiOCHO якогось окремого виду зобов'НЗ<1НЬ або за

бути оголош ен ий

I3сіма зобов'язан­

II НМ I1 в uілому , Н а відміну від непереборної сили, мораторій створює

І ІС фактичні, а юридичні перешкоди для поданн!! по з ову;

3) у ра з і зу пиненн!! дії закону або іншого норм ативно -прав о вого : І"та, який регулює відповідні відносини , (У Il ЬОМУ випад ку позовна 1.: llшість ЗУ ПИНЯ ЄТЬС Я, якшо законодавчий ор, 'аll ВИНОСИТЬ рішсння І[ІЮ зу пинення дії закону або іншого за конодавчого акту н а НКИЙСh,

'1"

правило, Вl1 з начений 'Іас або до приинятгн іншого НОР~НПI1ВНОГО

:ІКТУ, ШО регулю є відповідні відносини);

4) нкшо позивач або відповідач п еребувають у складі ЗБРОЙНIІХ ( : I1Л України та інших створених віД ПОl3ідно

110

закону військових

формувань, шо переведені ІІа воснниі:1 стан (наПРllклад, у склад і

\1І1РОТВОРЧИХ сил ООН). Проте проходжен н я віі-іськової служби В ~ ІИРНИЙ час не ЗУ ПИННЄ перебіг строку ПО З ОВlіОЇ давності. Слід заз начити , шо I3казана обставина є підставою зупиненн!! IIОЗОВНОЇ давності тільки у відносинах , в яких хоча б однією зі сторін

фі з ична особа. Що стосується відносин між ЮРИДИЧНИМИ осо ­

,

()"~1И, ТО для них підставами зупинення позовної давності І\ЮЖУТЬ ()УТI1 лише непереборна сила, мораторій та зу пиненнн дії закону та і,IШОГО нормативного акту.

у ра з і ВИlіикненнн ЗaJнаLfСНИХ обставин перебіг позовної давності \уп иня ється на весь час існування uих обставин. Від Д НЯ припинення обставин, що були підставою для зупинення Ilсребігу позовної давності, перебіг позовної да вності ПРОДОJ)ЖУЄТЬСЯ

\

урахуван ннм часу, шо минув до його зупинення.

Варто звернути увагу на те, що на відм іну від ЦК 1963 р., нкни Il е рсдбачав , що обставини, які тягнуть зу пинення позовної давності,

\ lаю ть настати або проДовжуватнсн в останні 11К l'

І.

6 місниів il перебігу , 2003 р . такого обмеженнн нс встановлює, Тобто , за з начені в 263 ЦК обставини можуть виникнути в буДl,-НКИЙ момент пере­

і, і гу позовної дав ності, і це не вплив ає на визнаннн їх підс тава ми

\Vllиненнн по зо вної давності.

223

Переривання п ереО/гу fЮЗО/НIОЇ да вності поля гає JJ T O~ I Y , шо 'І ас, який минув д о настаннн обставини , з якою зако н пов 'язує п е ре ­ ривання , н е '1а ра хо в ує тьс Sl 13 по зовну да вність , і їі перебіг після пере ­

ри пання l іОЧИltaЄться с п очатку . Обставини , шо п е реривають перебіг п озовно ',. давності , можуть виникнути в будь-який час до її спливу.

З гід но з і ст.

264

ЦК п еребіг строку п озовно',. дав н ості пе р ери ­

ва є Ті.,СЯ :

І ) вч иненням особою дії, шо свідчить визнання нею свого боргу або іНl/lОГО обов ' нзку (на пр иклад , часткове пов е рнення боргу , лист з проханням про відстрочку повернення боргу тошо;

2) у ра з і пр ед ' нвленшr особою позову до одного із кількох боржників ;

3)

у р азі пред' явлення особою по зо ву , якщо предметом такого

ло зову є ли ше частина вимоги, право на яку ма є по з ивач.

П озов має бути поданий з дот риманням ВСтаНОRлених вимог до ui вимоги порушені , то позов н е

його оформлення та змісту . Якшо

приймається судом до розгл яду або зали шається судом без розгляду,

шо , в свою чергу, не зу пин я є п е ребіг по зовної давност і (ст.

265

ЦК) . Проте якшо суд ЗaJlJf Ш ИR бе з роз гля ду позоп , пред'явле ний у к р и­

мінальному про uес і , ч ас від д ня пр ед' япле НIІ5І [ю зову д о набрання законної сили рішенням суду, яким по зо в було зали шено без роз­ гляду, не за раховується до rlO ЗОI3НОЇ да вності . Я кшо 'Іtlстнна строку ,

шо залишилася, є ме нш ою ('І. 2 ст. 265 ЦК).

6

місянів, вона подовжусп,сн до

6

міснuіп

Наслідю{ сп.ШВУ позовної давності традиційно пов ' язув алися з втратою

npal!a

на задов олення позову про захист порушеного права .

Ра зо м з т им ст. 267 ЦК передбачає низку н ових пол ожень, спр ямо­ ваних на б іл ьш повни й захист особи, чиї l1и в іл ьні права пору шені. Вони полягають, з окрема, в такому:

І) особа, яка вик онала зобов'язання пі сля сплину позовн ої давності, н е має пра ва вимагати поверненн я пико наного, навіть я кщо

вона у момент пиконання

не знала про сп лив позовної

да вності;

2)

занна про з ахис т цивільного права або інт ересу має бути прий­

нят а судом до ро згляду незалежно від спливу позовної давності;

3)

ПОЗОВІіа давніст ь застосовується судом лиш е за зая вою сторони

у сп орі, зробленою до винесеннн ним рішення;

4)

якшо суд в и зн ає поважними причини пр опущен ня позовної

давно сті, порушене право підлягає захисту.

Отже, факти чно сплив позовної давності є під ставою для відмо­ ви у п озов і лише тоді, коли про й застосування заSlвлено стороною

у спорі, і, суд н е визн ає поважними причини про пущення позовної давнос ті.

Оскіл ьки позовн а давність щодо головних та дод атков их вимог

обчислюється шодо кожної вимоги окремо, може трапит ися так, шо щод о головно'" в имоги ПОЗОВІіа давність не пр опущена, тоді як

224

1 <> lа Ікова вимога (про стягненн я неустойки, накл ад ення стягнен-

11'1

ІІа

застав л ене

майно тошо)

пога ша є ться спливом

позовної

1 , llІllОсті, Однак, ЯКЩО по з овна да в ність пропушена щодо головної

ІІ ІІ\ІОПІ, вона вважається ПРОПУIl1СНОЮ і стосовно додаткової вимоги (С І. 266 ЦК).

Додатковою гарантією дЛН осіб , чи є uивільне право чи інтерес lІ,jрушені, є встановлення у ст , 268 ЦК переліку вимог, на які не ІІ()ІІІИРЮЄТЬСЯ позовна д авність, З окр е м а, по зовн а д авність не по11І11РЮЄТЬСЯ:

І) на вимогу, що випливає і з порушсння особистих немайнових "рав , крім випадків, встановлених за коном ; 2) на вимогу вкладника д о банк у (фінансової установи) про /lидачу вклад у (наприкл ад , за д оговором банківського вкл аду (депо­ вну)

3)

-

СТ ,

1058

ЦК);

на вимогу про відщкодуван ня шкод и, завданої каліuтвом,

ItlШИМ ушкодженням зд оров ' я а60 смертю (напри кл ад, ст,ст, 1166, 1168 ЦК) ;

4)

1162,

на вимогу власни ка або іншої особи про ви з нання незаконним

"равового акту органу держ а вн ої влад и, орга ну вл ад и Автономної

Республіки Крим або орга ну місие вого с а моврядування , яким по­ рушено його право власності або інше речове право (ст . 393 ЦК);

5) на вимогу страхувальника (за страхованої ос06и) до страховика ІІрО здійснення страхової виплати (стр а хового відшкодування) ст, 979 ЦК, 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, ЩО здій­ снює

управління д ержавним

резервом,

стосовно

13иконання

зобов'язань, що вип л ива ють і з За к ону Укра'іни "Про державний матеріальний резерв". Наведений перелік з гі д но з ч , 2 ст . 268 ЦК не м ає 13ичерпного характеру, а, отже , інші вип адк и можуть бути передба чені зако­ І\ОМ, При встановленні иього перел іку ЦК виходить зі специфіки Іlевних правовідносин , оскільки пред метом захисту тут, як прави­

.'10,

є право, яке не обмежене в ча с і .

Згідно з пунктами

6, 7

Прикінuевих та перехідних полежень ЦК

Щ1аLшла про позовн у давність застосовуються до позовів, строк Іlред ' явлення яких, встановл е ний за конод авством, шо діяло раніше ,

lІе сплив до набрання чинності Кодексом . До по зовів про визнання '!аперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного пра вочину , пр а во на пред'явлення якого

виникло до І січня 2004 року , за стосовується позовна давність, вста­ новлена дЛЯ відповідних по з овів за конодавством, що діяло раніше. Додаткова література:

І. Антонюк О. І. Право учасників цивільних пра вовідносин на самозахист. Автореф . ДИС . оо . канд . юрид , наук . - Харків, 2004 (20 с . ). 2, Білоусов Ю. В. Захист uивільних прав та інтересів : питання теоріЇ, юрисдикції та завершеності

Збірник наук. праць,

-

Вип.

/ / Актуальні проблеми держави і 23 . - Одеса , 2004. - С. 41-45.

права.

225

3.

Вахо"сва ТМ Строки (терміни) у цивільному праві. Автореф.

дис .... канд. юрид. наук.

4. Грuба"ов В. П. М., 2000 (411 С . ). 5. Кобецька F/. Р.

11

К. ,

-

2005 (18

с.).

Осуществление и защита гражданских прав.

Особливості форм захисту корпоративних прав

Актуальні проблеми держави і прав а. Збірник н аук. праць.

Вип.

23. -

Одеса,

-

2004. -

С.

-

84-88.

6. Лаnач НА. Суб'Ьективньrе гражданекие права и основания их возникновения Журнал российского права. - 2001. - NQ 10.-

11

С.

90- 106. 7. Ткачук

А.Л, Дрішлюк А./. Цивільно-правовий захист охо­

ронюваних законом інтересів права. Збірник наук. праuь.

-

11

Вип.

Актуальні проблеми держави і

23. -

Одеса,

2004. -

С.

118-124;

11

Азімов Ч. Н. Здійснення самозахисту 13 uивільному праві Академії пр авових наук України. - 2001. - NQ 2. - С. 135 -

[лаl3а

Вісник

141.

12

Правочини

§ І. § 2. § 3. § 4. § 5. § 6. § 7. § 8.

Поняпя і ознаки правочин у. Види правочинів.

Форми правочинів. Тлумачення змісту правочин у. Відмова від правоч:ину.

Недійсність правоч:ині в. Пр авов і наслідки недійсно сті правоч:ину. Окремі види недійсних пр авоч:ин і в. 8. 1. Пр авоч:ини з дефектами суб'єктного складу . 8.2. Пр авоч:ини з дефектами волі. 8.3. Пр авоч:ини з дефектами форми.

8.4.

ПРа!30Ч:ИНИ з дефектами змісту та порядку укладення.

§ 1.

Поняття і ознаки правочину

Легальне визнач:ення правоч:ину дається у ст.

202

ЦК , яка перед­

бач:ає, що правочином є дія особи, спрямована на набупя , зміну

або припинення цивільних прав та обов ' язків. Однак, це фор"улювання потребує деяких уточнень. По-п ерше, щодо того, хто може вч:иняти правоч:ини. У ст.

202

ЦК сказано, що

правоч:ини можуть вчиняти "особи". Відповідно до ч.

1

ст.

2

ЦК

"особами" ім енуються ли ше такі уч:асники цивільних відносин, як фі з ичні та юридичні особи. Отже, на п ерший по гляд, вч:иняти право­ чини можyrь лише

Проте ч.

2

ст.

2

вони.

ЦК передбач:ає, що учасниками цивільних від­

носин, крім осіб, є також держава Україна, Автономна Республі ка

226

1' 1'11\1, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти ІІ ,I' II'1110ГО права. Причому згідно зі ст.ст . 167-168 з азначен і суб'єк­ ; 11 IІу6лічного права діють у uивільних відносинах нарівні з іншими

\ '1 ; IСІIІІка,\1\1

uих відносин. Звідси випливає, що й правочини ІЮНИ

\І;ІІОП, право вчиняти так само, як і фізичні та юридичні особи ,

'3 наведених міркувань при визначенні поняття правочину треба щтrи УІОВУ не про дію особи, а про дію суб'єкта цивільного права. По-друге, слід уточнити наслілки, на досягнення яких може бути 'їlрямована дія, що є правочином.

Тут варто враховувати, що положення ч.

1('10,

що правочин

-

1

ст.

202

ЦК стосовно

ие дія особи, Сllрщvювана на набуття, зміну

;І (Ю припинення uивільних прав і обов'язків, слід тлумачити поши­ рювально у тому сенсі, що правочини можуть бути також підставою

ІІІШИХ видозмін правовідносин. Наприклад, правочин може бути Ilі.'lставою призупинення, поновлення, реалізаuії правовідносин. При ІІІ,ОМУ він може бути водночас підставою і припинення одних право­ ніл.НОСИІІ,

і виникнення або зміни інщих.

Наприклад,

продаж

lІаймачем орендованого майна третій особі тягне припинення дого­ нору оренди та одночасно є підставою виникнення правовідносин

ніЩlOвідальності за порушення договору оренди.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів такими рисами: І) правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнен­ ІІ}І певного правового результату. Цим правочини відрізняються від І акого виду юридичних фактів, як події ,

котрі відбуваються та

створюють правові наслідки незалежно від волі суб'єктів цивіль­ IЮГО права;

2)

правочини завжди є д іями суб 'є кта цивілыlхх відносин. Цим

1І0llИ відрізняються від ад міністраТИВIiИХ актів (актів управління), ик і

видають органи державної влади та управління,

виступаю'lИ

с уб'є ктами публічного прав а;

3)

праВОЧИflИ завжди є правомірними діями, що тягнуть виник­

ІІСННЯ або видозміни регулятивних цивільних правовідносин . Цим Ilравочини відрізняються від такого виду юридичних фактів, як ' LС: lікти, котрі пору шують цивільні права і тягнуть виникнення ре­ ІУЛЯТИВНИХ відносин;

4)

воля у правочинах завжди спрямована саме на встановлення,

Іміну, припиненнн цивільних прав і обов'язків. Uим вони відрізня­ ються від ЮРИДИ'ІНИХ вчинків, де волевиявлення не спрямоване спе­ Іlіально на створення юридич.них наслідків;

5)

правочини опосередковуJOТЬ динаміку цивільних право­

відносин між різними суб'єктами цивільного права. Цим вони від­ рі з няються від такого виду юридичних фактів , як акти цивільного стану, котрі , по-перше , об'єднують і події , і дії; по-друге , нероз­

РIIIlНО пов 'язані з фізичною особою і не стосуються осіб юридичних; Ію-третє, слугують передумовою виникнення у фізичної особи мож­

'ІІllюсті бути суб'єктом цивільних прав і обов ' язків. Одним з практично важливих є питання про місце вчинення IІР
227

Закон розрізняє два шляхи оизначення місця вчинення праfJОЧИ­ ну: І) стосовно вчинення одностороннього правочину ; 2) стосооно вчинення дво- аб о багатостороннього правочину (договору). Стосовно одностороннього правочину правило про встаНОfJлен ­ ня місц я його В4 инення бе з посередньо сформульов ане у ст. 211 ЦК: місцем вчинення є місце волевиявл ення сторони . Проте слід взяти до уваги, що волевиявлення можливе у різних форм ах: усній,

письмооій, .з нотаріальним посвідченням, з наступною державною

реєстр ац і є ю (ст.ст .

207-210

ЦК). Відпооідно, форма волевиявлення

може полегшупати або ускладню нати встановлення місця В4инення

правочину.

Зокрема, практично неможливо встановити місце

вчинення одностороннього пр а ночину в усній формі. Достатньо складно встановити місце нчинення праВО4ИНУ в простій письмовій

формі, хіба що у ньому самому може міститися вказівка на таке місце або поно може визнач атися, .зважа ючи на зміст правочину. Н ап риклад, доніреність у простій письмовій формі може бути посвід­ чена посадовою особою .за місцем переБУl3ання або проживання

особи, котра видає довіреність (ст . 245 ЦК). Отже , і місцем видачі допіреності буде вважатися місце, де за свіД4ено підпис того, хто й видав . Простіше встановити місце вчинення правочину, якщо він посвіД4УЄТЬСЯ нотаріально. Н априклад, місцем вчинення заповіту є місце, де нін був складений і нота ріально посвідчений (ст . ст. 1247-

1248

ЦК).

Місце вчинення дво- або багатостор оннього праВОЧИIlУ (д огово­ ру) визначається відповідн о до правил ст. 647 ЦК. Ця норма перед­ бачає , що договір є укладеним з а місцем проживання фіЗИ4НОЇ особи (ст . 29) або за місцезнаходженням ЮРИДИ4НОЇ особи (ст. 93) , яка

зробила пропо.зицію укласти догов ір, якщо інше не остановлено договором (ст.

647 ЦК). Певні труднощі викликає встаНОllлення місця В4инення право-

4ИНУ , який підлягає державній ре єстрації, у fJипадку, коли укладення договору відбулося в одному місці , а реєстрuція

-

в іншому . Оскіль­

ки такий правочин наб уває чинності з моменту його державної реєстрації (ст.

21 О

ЦК), то вирішальне зна'-lення мусить мати не

місие волевиявлення, чи місце ПРОЖИfJання фіЗИLІНОЇ особи , 4И

місцезнаходження юридичної особи , а місце державної реєстрації правочину . Адже до такої реєстрації право'-lИН воажаєт ься таким, шо не укладений взагалі.

Умовами чинності правочинів є дотрим ання вимог: І) щодо змісту nравочuну. Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства

(ч.

1

ст .

203

ЦК), тобто фізичні та ЮРИДИ4ні особи повинні вра­

ховувати вимоги щодо здійснення цивільних прав, встановлені у

ст . ст.

2)

ЦК та інших актах цивільного законодавства; щодо наявності nравочuноз даmності суб 'єктів nравочuну .

12, 13

ПраВ04ИНИ

можуть укладати лише особи, які мають необхідний

обсяг цивільної дієздатності

92

ЦК);

228

(4. 2 ст. 203 , ст . ст . 30-32, 34-39, 41 , 42,

3) щодо відповідності волевиявл еfiНЯ вllутр іиl/Iій волі суб'єкта (суб'єк­ ІІВ) правочину ('І.

3

ст.

Н аявність пр авочину св і дчить про

203) .

( і1 ність внутрішньої волі й волевиявлення суб'єкту (суб'єктів) IІр а IlОЧИНУ . Тому у випадку, коли воля суб'єкта правочину форму­ Н : lл а ся не вільно і не відповідала волевиявленню (наприклад , мало

\lісне насильство) , такий право чин визнається недійсним (ст.

231

ILIO ; 4) щодо форми правОЧlilf)!. Пр и укладенні правочин у обов'я з кове . LOтриман н я передбаченої законом форми ('І .

4

ст.

203) .

П орушен­

ШІ ВНМОГ шодо форми правочину Т}lгне визнання його недійсним

:160 настання інших наслідків (ст. ст. 218 - 220 ЦК);

5)

щодо реаль//ості правочину. Пр авочин ма є бути реальним , тобто

спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обум овле ­

ІІі ним ('І.

5 ст . 203).

Тому правочин, вчинений без наміру створити

"ранові наслід ки, є недійсним як фікти вний, тобто вчинений лише ; tля виду (ст.

234 ЦК); 6) щодо дотримаю/я спеціаль//их умо в. Наприклад, правочин, шо

11'!I1НЯ Є ТЬСЯ б а тьками або усиновлювач ами, не може суперечити IІравам та ін те ресам їх малолітніх, непо внолітніх та непрацездат­

ІІИХ дітей ('І.

6 ст. 203);

прar30ЧИНИ, зазначені у ч. І ст.

71

ЦК, можуть

(jу"п! укладені особою, яка має піклувальник а, зі згоди піклуваль­ IНlка й дозволу органу опіки та піклування (ст.

71

ЦК). Якщо такі

спеціальні вим оги містяться в окремих нор мах актів uивільного

'J aKoHonaBcTBa,

вони також охоплюються поняттям вимог чинності

(умов дійсності) прar30ЧИНУ , а Їх порушення тягне визнання право­

' ІИН У недійсним (наприклад , ст.

224

ЦК) .

В ажливою гаранті є ю реалі з ації !lивіЛЬ1Н1Х прав У'Іасниками ILIшільних відносин Є пре з умпuія

ПРШ30мірності IІравочину, яка

полягає в прип ущенні , що особа , ПЧИНЯЮЧИ правочин, діє пра во ­

:\l ірно. Як зазначено у ст .

204

ЦК , прапочин є прапомірним, якшо

ііого недійсність прямо не встановлено законом , або якщо він не lІизнаний судом нед ій сним.

Підrрунтям встановлення пр езумп ції правомірності правочину L

визначальний принцип приватного права "дозволено усе, що прямо

не заборонено законом" , а також такі засад и !lивіл ьного права, як Сllободадоговору ( правочин у) ; свобода під при є мницької діяльності ,

lІе заборо неної законом; с праведливість, добросовісність та ро­ Іумність цивільного законодавства. Згідно з ци ми засадами припус­

кається, що суб'єкт uивільного права, реалізуючи право свободи IІр авочи н у, може вчиняти з метою створення, змі ни , припинення

IIИВільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії . При ць ому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій у акті цивільного

laKOHonaBCTBa:

достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Спростування презумпції правомірності правочину можливе у разі: І)

визнання н е право мірності

правочину прямим приписом

laKOHY· 229

У цьо му випадку правочин неправомір ний і не спюрює пр аво­

вих наслідків. Він с недійсним вже в мом ент вчнненнн, оск і ль ки п ри п ис закону забороняє такі дії зараз і на м айбутнє . Такий право ­ чин є нікчемним і спеціальне визнання його нед і йсним у судово м у поряд ку не вимагається. Нікчемним є, напри клад, праночин, укла­

дени й з порушенням вимоги про обов'язков у нотаріальну фор м у (с т.

219 LIK); 2) визнання

неправомірності правочину суд о м.

у цьому випадку презумпція правомірності п равочину і снує в

момент укладення правочину, оскільки він не пору ш ує заборо ни конкретної норми закону (або у моме нт уклад енн я пр аво чин у по­ рушення закону з а ли ш ає ть ся

пр ихо в а н им,

н е в ідомим

інш им

особам) . Проте його пр а в ом ір н і сть м оже ос п о р ит и од на зі с тор ін

або інш а за і нтересо ва н а особ а , а , в ідтак, праВО Ч ИIi може бути в и з н а ­ н ий судом н ед і йсним. Од н ак, ва рто зве р нути у в а гу н а те , що суд м о же в и з н ат и пра lJО­

ч и н н ед і йс н им н а п ідста вах , вста н о вле ни х заКО IІ ОМ ( ч.

3 ст. 215

Ц К).

Тобто, і в ц их вип адках пр езум пц ія право м ірн ост і може бути с пр ос ­

TOlJaHa

ли ше за н аЯlJ н ос ті пр ипису зако н у, що забо р о н яє так і ді ї .

Вті м, пра в ом суду є ви ход и т и з то го , що п р ип ис із забо ро н ою може

м і сти ти с я або у с п е ц іал ьни х н о р мах Ц К (ст.с т . ін.), або в ипл и ват и з пр авил ст .

13

222, 223, 225

Ц К та

ЦК п ро меж і зд і йснення цин іль ­

них прав.

§ 2.

Ви д и правочин і в

Кла сиф і кац і я ПРіllJочи н іlJ м о жлива за різними підставами.

1. Залежно від ч и сл а ст о р і н , що беруть участь у правочині, їх поділяють на од н осторонні, д восторонні і багатосторонні. Саме така класи ф і ка ці я заП Р ОПО Н ОlJа на у ст. Од1l0стОР ОНІІЇЙ Ilр аво цин -

202

ЦК.

це дія (волевиявлення) однієї сторо­

ни, спрямов ана ІІа встаноплен ня, зміну, припинення тощо цивіль­ них прав і об ов'язків (в и дача до віреності, складання зап ов іту ). При цьому ця ст орона м оже бут и представлена однією або кількома особами.

Односторо нн і й п равочин, я к правило, може ст ворювати обов'яз ­ ки лише для о соби, яка його вч инила. Проте у ви падках, вста н опле ­ них за коном , а бо за до м овленіс тю 3 іншими особ а м и од н ос торонн і й пра вочи н може ство р ювати обо в ' язк и так о ж для і нших осіб . До пра во від н осин, нк і виникли з од н ос то р онніх правоч и нів, застосовуються загальні правила Il PO зобо в 'язання та договори, якщо це не су пере ч и ть актам цивіл ьн ого зако н одавства або суті одно ­ сто ро ннь ого

правочину .

двост ОРОlІній Ilравоциlt -

це п о годже н а дія двох сто рін , с пр ямо­

вана на вста но влення , зм і ну , при п ин ен н я ци вільних п раво від н оси н .

д восторонні пра вочини є дого ворами, дл я як их ха рактерн е узгод ­ жене волевиявлен ня двох стор ін.

230

; L,)I ' Оlюрами є також багатосторонні "І' ; ІІІ\)'ІІ-ІНИ ,

яких беруть участь

FI

3

пр аво чини, тобто такі

і більше сторони.

Прикладо м

' .11-.(11 0 правочину є договір про спільну д ія ль ність (ст. 1130 ЦК). ( "1і) l. I II С РНУТИ ува гу на те , що FI цьому до говорі волевиявлення сторін \1;1( IlОдFlійну природу. З одного боку , це взаємне волевиявлення 1111);[0 вс тановлення або зміни правовідносин між учасниками . З 111111ОГО - має місце спільне волевиявлення, спрямоване на досяг­ II \ ' IIII~ спільної мети.

Н а кожній з і сторін як дво-, так і багатостороннього правочину

може виступати декілька осіб. Залежно від наявності або відсутності обов'язку сторін надавати І)' стрічне матеріальне відшкодування праночини поділяють на оплатні

(.·lOl ·OFlOPY)

2.

І Gсзо платні. у безоплатних правочинах обов'язок здійснити

матеріальні

1111Трати має тільки одна із сторін. Інша сторона не обтяжена будь­ ; IКI1МИ обов'язками. Прикладом може бути договір дарування, FI НКОМу одна сторона безоплатно передає майно у власність іншій <.:тороні.

для ОnЛШ11llllХ правочинів характерною є наявність зустрічного СК lJіFl але нтного надання матеріальних чи нематеріальних благ . Наприклад , в д оговорі купівлі-продажу одна сторона переда є майно, але за мість цього отримує його вартість у грошах.

3. Залежно від моменту, з якого право'!ини вважаються укладеними, вОЮI поділяються на реальні іконсенсуальні .

Консенсуальним є правочин, у якому для настання пра вових наслідків дос ить до сягнення

сторонами домовленості з усіх

істотних умов. З моменту досягнення з годи правочин вважається укладеним. У його сторін виникають відповідні права і обов ' язки. Так , досягнення сторонами дого вору купівлі-продажу згоди щодо 11 редмету і ціни породжує обов'язок продавця передати річ у влас­ ність покупця і зустрічний обов'язок покупця сплатити певну гро­ шову суму.

Для укладення реального правочину однієї домовленості сторін недостатньо . Необхідн ою є також передача речі. Поки вона не від­ будеться, правочин не вважає ться укладеним. Прикладом реальної угоди є договір позики . Доки гроші не передані позичальнику, права

і обов'язки у сторін не виникають. Отже , обіцянка дати гроші у позику не означає, що потенційний позичальник набуває права вимагати виконання цієї обіцянки .

Потрібно зве рнути увагу на те, шо оскільки в консенсуальних правочинах момент укладення і момент виконання не співпадають ,

а IJ реальних

-

співпадають, то консенсуальні договори завжди є

взаємними, а реальні

-

односторонніми .

Залежно від значення підстав (цілей) правочину для його дійсності вони поділяються на абстрактні і каузальні.

4.

Правочини, в яких визначено пі дстав и їхнього укладення, нази­ ваються каузальними . До них належить більша частина цивільно­

прапових договорів (купівля-продаж, доручення, збе рігання тощо).

231

Абстрактними вважаються правочини, у яких н е визначено під­ стави їхнього зд ійсн е нн>! . Найбільш яскравим прикладом абстр а кт­ ного правочину є IН1дача векселя. Вексель містить зобов'яз а ння одні є ї особи с платити певну грошову суму іншій особі , але при цьом у не мають значення підстави , з яки х було вида но вексель: була по з ика , купівля-продаж тошо. 5. Залежно від наявності вказівки на строк встановлення прав і обов'язків , пра вочини под іляються на строкові і безстрокові . у безстрокових правочинах не визначається ні момент набрання чинності , ні момент припинення. Такий правочин, як прав ило , не­

гайно набирає чинності і припиняється на вимогу однієї і з сторін (н а прикл ад, договір майнового найму , укладений н а н ев и з начений термін) .

Строковими є правочини , у яких визначено момент виникнення у сторін прав і обов ' язків , тривалість існування зобон'язання , момент

припинення тошо.

Від строкових необхідно відрізняти умовні правочини, у яких ви­ никнення , зміна або припинення цивільни х прав і обов'язків пов 'язується з настанням відповідної обстав ини . Для того, шоб правочин був визнаним умовним , ця обстав ина мусить мати м ісце в майбутньому і , до того ж, не повинно бути відомо , настане вона чи ні.

Отже, умовні правочини відрі з няються від строкових тим , ШО строк настає завжди, а умова може як наста ти, так і не н астати (ст .

212

ЦК).

Залежно від того, чи ПОfl'ЯЗУЮТЬ сторони З нею виникнення, зміну чи припинення право в ідносин, умова може бути відкладаль­ ною або ск ас увал ьно ю. Якшо настання умови тягне виникнення , зміну або інші видозміни цивільних прав і обов'язків , це

-

відкла­

дальна умова . Н а приклад , якшо здача квартири в оренду пов ' язана з вступом до вищого навчального закладу, то має місце відкладальна умо ва.

Якщо настання умови тягне припинення цивільних прав і обов 'язків, то це умова скасувальна . здана

в

оренду до

вступу до

вищого

Наприклад, якшо квартири навчального

закладу ,

то

має

місце скасу вальна умова.

Частин ам и

3

та

4

ст.

212

ЦК передбачені засоби запобігання

недобросовісному сприянню настання умови або створенню перешкод для н астання умови з боку учасників правочину . Так , якщо настанню обставини , шо є умовою набрання чинності або припинення правоч ину недобросовісно перешкоджала сторона, якій

це невигідно, обставина вважається такою,

що настала . Якшо

сторона, якій це вигідно, недобросовісно сприяла настанню об­

ставини, з якою сторони пов'язують виникнення , припинення а бо зміну правовідносин, то припускається , що ця обставина не настала . Таким чином, і в першому, і в другому випадках умова ніби захи­ щається від "стороннього" впливу і їй повертаються вл а стиво сті факту об 'єктивної дійсності.

232

1'11І\1!;І"НIі1ЧСНИХ , є й інші види правочинів: легітарн і (такі, шо

'. ' 1< '1 І . Щ: 1І01l0Ю приписи закону) і волюнтарні (не передбачені зако­ . ' \І . ;IJIC укладені особами у результаті їхнього вільного волевияв­ " ІІІІН) ; усні та письмові (ст. 205 ЦК) ; умовні та безумовні (ст. 212 ІІІ, ) . Іііржові (такі , шо укладаються на біржах щодо біржових товарів)

,

IІ I' l >JРЖОГlі; фідуціарні (такі, що маЮТЬДОГlірчий характер, внаслідок

' '''11)

втрата дов ір 'я сторін одна до одної може спричинити розір­

' .. IJІІІ}І

.10ГОВОРУ в односторонньому порядку

доручення, комісія

-

" ' 111 0) та звичайні.

§

З. Форми правочинів

Фор.ма правОЧUIІУ 111.(/1/.1'

це спосіб вЩJaJ/Се////я волі осіб, які беруть у

участh .

І ~и вільне законодавство і практика укладення правочинів допус­ - від найпростіших до усклад1І,' JlИХ спеціальними процедурами, державною реєстрацією тощо. І .ІІОТЬ різноманітні форми останніх

;\)к ре\1а , достатньо поширеними у вітчизняній практиці є такі форми IІ'Jl lllення правочинів:

1)

конклюдентними діями;

2)

шляхом мовчан-

11 ' 1: 3) усно ; 4) письмово; 5) письмово з нотаріальним посвідченням; І,) І І ІІСЬМОВО З дотрима нням спеціал ьних вимог (державна реєстрація І РIlLO).

І . Одним з найпростіших способів вираження волі є конклюдентні lїі, тобто, звичайна за певних обставин поведінка особи, з якої ясно 1'.IIПЛИllaЄ намір (бажання) особи здійснити правочин на заздалегідь lІі ; l()~IИХ умовах.

Правочини за допомогою

конклюдентних дій

\/(}жут ь вчинятися лиш е у випадках, коли це не суперечить їх суті й ;;ІКОН ОМ не вста новл ений інший спосіб вираження волі стосовно ІІ/ІХ. Наприклад, банк , виставляючи банкомат , І\иража є свій намір I1І1ІlЛачув ати гроші володільцям кред итних карток; володілець

kартки, виконуючи необхідні д ії , вир ажає свою волю на отримання І рошей з рахунку.

('І.

2. Вираження 3 ст. 205 ЦК).

волі в правочині можливе також шляхом мовчання Мо вчання має правове значення тільки у випадку,

~ІКЩО законом або домовленістю сторін правочину йому надане І аке значення. Так, якщо орендар продо вжує користуватися май­

І!ОМ після спливу стр оку договору за нідсутності заперечень з боку \)рендодавця, договір вважаЄТЬС51 поновленим на тих самих умовах

Ііа невизначений строк (ст. 764 ЦК) . У цьому випадку подовження ')рендних відносин відбувається фактично шляхом мовчазної згоди L

гарін.

3.

Більш поширеним варіантом вираження волі суб'єктів ци­

lІ іllЬНИХ відносин є словесний спосіб (усна форма правочину), коли ІІИСНОВОК про волю особи робиться не приблизно, а на підставі \) L:lпосередньо 13исловл е ного нею бажання . Така форма правочині13 може мати місце внаслідок переговорів при їх особистій зустрічі, проведенні переГО130рів телефоном,

LTOpiH

радіозв'51ЗКОМ тощо, шо не СУПРОВОДЖУЮТЬС51 складанням письмо­ ІІОГО документа.

233

Згідно з і ст.

206 Ll К

за зага,lЬНИ\1 праВИ.'10\t усно можуть вчинятися

правочини, нкі ПОВllістю виконуютьсн сторонами у ~IOMeHT Їх вчи­ нення.

Характерною рисою таких правочинів є збіг у часі витку

-

2

стадій їх роз­

виникненнн і припинення шляхом виконання .

ЗЮllичай у такій формі укладаються правочини на невелику суму

або такі, з привод у яких рідко виникають спори. Зокрема, до них на лежат ь :

І) правочини фізичних осіб між собою на суму, шо не перевишує 20-кратний розмір неоподатковува ного мінімуму доходу громадян ;

2)

правочини з будь-яким суб'єктним складом незалеж но від

суми, шо виконуються безпосередньо під час їх укладення, як ,

наприклад, догов ір купівлі-продажу за готівку. У

UbOMY

випадку будь­

якій фізичній особі, яка оплатила товари або послуги на підставі усного правочину з іншими юридичними або фізичними особами, за їі бажанням має бути виданий документ , шо підтверджує підстави

і суму отриманих r-рошеЙ . Разом з тим, ч .

2

ст.

207

ЦК встановлює

фактично обов ' язок юридичних осіб, які оплатили товари або послуги,

ВИМ
від контрагента

письмового підтвердження

отриманої суми грошей та підста в їх отримання. у кожному разі не до п ускається усне вчинення правочинів , шодо яких потрібне нотаріальне посві дчення

<160

державна ре є страuія, а

також правочинів , для яких н едодеРЖ
застави тошо). Правочини на виконання договору за домовленістю сторін можуть вчинятися в усній формі навіть тоді, коли за загальним правилом для самого договору передбачена письмова форма. Проте усні право­ чини

на

виконаН/іН

письмового договору не

допуск аютьсн,

якщо

це суперечить договору або закону. у зв'язку з нетривалістю договору зберігання речей фізичних

осіб у гардеробах установ, організацій тошо, цей договір також укладається усно незалежно від вартості речі, переданої на збе­ рігання.

При цьому виникає питання про правове значення так

званих легітимаційних знаків (номерного жетон а), які видаються в таких випадках особі, шо здає речі на зберігання (ст.

937

ЦК) . Так ий

з нак є лише одним .3 можливих способів дока зу наявності договору зб ерігання, а не ЙОго формою. Тому при його втрат і фі з ична особа не позбавляєтьсн права доводити існування договору п оказанням и свідків. 4. У простій письмовій фОр\tі мають уклад атися праВОЧИI!И: а) між ЮРИJlИЧIiИМИ особами; б) між фі.зичною та юридичною особою (крім випадків, коли момент вчинення правочину співпадає з його викона нням;

В) фізичних осіб між собою на суму, шо перевищує у

20

і біЛl>ше

разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

г) інші правочини, длн яких письмова форма передбачена зако ­ ном (ст.

234

208

ЦК).

' \I ' і ; LlIО зі ст,

207

ЦК письмовою формою вважаєгься фіксація змісту

І'Р ; ІВО'ІИНУ у одному (договір , допіреність тощо) або у кількох

'''''Y~leHTax (листи , телеграми тощо). Пр апочин вважається також " ' ІІІІJ С НИ М у пись мовій формі , нкщо воля сторін виражена за допо­

\1 <>1 ою

телетайпного , електронного або інших технічних засобів

' Н ' :I1КУ.

Обов'язкопою ознакою письмопої форми є те, що сторони 1Ілас­ ІІІ)РУЧНО вчиняють підпис на відповідному докуме нті при укладенні

11J1 <1110ЧИНУ . Документи у право чині , сторонами якого є юридичні

особи , під писуються особами , у повнова женими на це уста новчими lокумент а ми (статутом, Зі\СIЮПНИllЬКИМ догопором) та скріплю­ І<>І', СЯ печаткою юридичної особи.

Частина 3 ст. 207 ЦК допускає використання ПрИ укладенні пра­ ІЮЧИНУ факсимільного відтворення підпису за допомогою зас обів \lсханічного а бо іншого копіювання, електронно-числового під­ IІІ1СУ або іншого аналога вл асноручного підпису в тому разі, коли lilКИй порядок підпису: а) передбачений законом; б) сторонами \ilщалегідь досягнута згода, яка містить зразки відповідного аналога І\ласноручного підпису .

Якщо фі з ична особу внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших "РИЧИН не може власноручно підписатися, правочин за їі доручен­

ІІЯМ може підпис ати інша особа . Підпис останньої заспідчує відпо­ відн а посадо ва особа (керівник установи, начальник відділу кадрі в, ; Іска н,

головни й лікар тощо)

за місцем роботи ,

Ilавчанн я або лікування особи, яка його вчиня є

('1 . 4

про живання,

ст .

207

ЦК) .

у документі, що є письмовою формою ГІравочину , має бути Ilказаний зміст правочин у, його СТОРОНИ. При цьому останні мають

'і\свідчити документ своїм підписом (а юридичні особи повинні с кр іпити його печаткою) . Законодавчими актами та угодою сторін можуть встаноплюватися додатков і вимоги, яким має підпопідати у кладений правочин.

у випадках, прямо зазначених в закон і, або за погодженням сторін, недотримання простої письмової форми тягне недійсність

пра вочину (ст.

218

ЦК). Зокрема , ЦК передбачає нікче мніст ь право­

'ІННУ у випадках порушення вимоги про його письмов у форму , якщо

ним встановлюються засоби забезпечення виконання зобов'язан­ ня (ст.

S.

547).

Правочин, вчинений у письмовій формі , підлягає нотаріальному

посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю с торін .

Нотар іальне посвідченн я правочину означ ає, шо його зм іст , час і місце зд ійсн ення, наміри суб'єктів правочину , його від п овідність

,а ко ну та інші обставини перевірені та офіційно зафіксовані lіОта­ ріу с ом, а тому розглядаються як встановлені і достовірні. Нот аріальн е посвідчення правочину здійсню є нотаріус . У разі

відсутності

11

н аселеному пункті нотаріуса необ хідні дії здійснюють

уповноваже ні на це службові особи органів місцевого самовряду-

235

вання . Крім того у ВИllадках, встановлених законом, до нотарі аль­ ного п освіДЧСIІ НЯ

праlЮЧIІНУ пр и рівнюєть ся

йо го п осв і дче ння

певною п осаДО IІОЮ особою: командиром вій ськової частини, голов­ ни м л ік арем л і кар ні , ка пітаном морс ького судна тощо (ст .ст.

1252

245,

ЦК ).

Необ х і дн ість дот рим а ння

нотаріальної форми законом ,

як

правило , п ередба ча ється для вчинення пра вочин у шодо май н а, котре має з начн у Ilінність. Це, зокрема, до говори про в ідчуження (купівля­ продаж, да рува ння , рента , дов ічне утримання) житлового будинку,

і ншої нерухомості (ст.ст.

657, 719 , 732,745

ЦК) ; до говори застави

нерухомо го майна транспортних засоб ів , космічних об'єктів (ст.

577 27

ЦК) ; до гово ри купівл і - продажу майна де р жавних підп риємств (ст.

З
(ст.

94 СК); З
дові реність на вчинення пр авочин і в, які п отребують нотаріальної форми , а також дов ірені ст ь, шо lIида є ться у п орядку передоручен­

ня (ст .

245

ЦК) .

За з г одою суб'єктів , як і

Гlчиняють пр авочин , нотаріаль ном у

посвідченню підл ягає будь який правочи н , навіть той , для якого ия вимога не є обоп ' язковою . Використання такої можливост і ч асто є дои ільним, оскільки п ер евірка змісту правочину нотаріусом є гаран­ тією того, що ией правоч ин укладений відповідно до вимог зако н у.

До того ж, нотаріальне п освідчення правочину полегшує з ' ясування обставин справи, якш о виникає спір шодо істотних умон правочину та їхнього тлумачення .

6. Державній реєстраuії підлягають ті право'lИНИ , щодО яких така вимога прямо встановлена у законі . Наприклад , ст. 657 ЦК п ередба ­ чає обов'язкову письмов у фОРl\lУ J нотаріальним посвідченням та державною реєстраllією для до говорів купівлі-продажу земельної

ділянки, єдиного майнового ком плекс у, житлового буд инку (квартири) або інщого нерухомого майна. Державна реєстра llія виконує

2 фУНКllії.

По-перш е, про водиться

облік цивільних прав , які виникають з такого правочину . По- друге , має місllе додатковий ко нтроль зако нності змісту право чин у, дотри­ мання пор ядку його укладе ння тощо.

Правочин , як ий підлягає де ржавній реєстрації , вва жається ВLІИ­

неним лише з момен ту ЙОГО держав н ої реєстра ції ( ч. І ст.

210

ЦК) .

Отже, у разі недотри ма ння ці єї вимоги у ти х випадках, коли реє стра­

ція виз нана законом обов ' язковою , такий правочин

вва жається

неукладе ни м, а, отже, н е має ЮРИДИЧНОЇ сили .

Ця вада право'lИН У може бути усу н е на шляхом його реестрації . у цьому випадку виникає Пl1тання про момент, з якого такий право­ чин може вважатися укладе ни м: під писання, нотарі аль не п освід­ чення чи момент реєстрації? Аналіз змісту ст.

2 1О

ЦК дозволяє

зробити висновок, шо Ilивіль ні прав а і обов ' язки у сторін такого пр аВОLІ ИНУ можуть виникати тільки з моменту його реєстрації (дати

внесення в ід повід ного З
236

І kрелік органів, нк і здійснюють державну реєстрацію, порядок ;,,', L

Iра lІїі , а також порядок ведення відповідних реєстрів

", 'Ю ТЬСЯ

§ 4.

Тлумачення змісту правочину

ТlумачеllllН зм істу правОЧUIІУ .,

BCTaH013-

з аконом.

це з 'ясуваllllЯ авmеlllПUЧllо сmі волі і

І /,'/Шflвлєю/}/ осіб, які в ЧШlllЛIl праВОЧIlIІ.

lfравочuн

-

це волеви явлення, тобто дія, яка відображає 13нутріш ­

' ІІ() волю особи. Якщо волевиявлення виражене нечітко, виникає Il l'()бх ідність тлумаLJення волі сторони правочину та з'ясуванн я засад І ; І)(ого

тлу м а чення.

3аз на LІені засади тлумачення правоч ину встановлює ст. 1 . ,\Тра

визначає:

IIУЧ:lчення

1)

суб' єкти тлумачення

правочину;

2)

2І 3

ЦК,

пр ави л а

прапочину.

Суб'єкта .\lИ Т.'умачення правочину, передусім, є його сторона ( С ТОРОНИ). Це цілком природно, оскільки саме вони найкр аше знCl­ І'УІ І "

нкою була Їхня воля, ЩО дійсно малося на увазі при укл аденні

Ilравочину , і що ВО НІ'І зб иралися висловити. для з ' ясування з місту одностороннього правочину такого "автен­

ІІІ'ІІІОГО" тлумачення, як правило, достатньо, і спорів у біл ьшос ті 1 ' llп адк ів не виникає.

Проте інші особи,

інтереси ЯКИХ порушує

() . 1II0сторонніЙ правочин, можуть звернутися до суду з ПОЗОІЮМ про

\; І\І\СТ СВОЇХ цивільних прав від порушень з боку особи, яка вчини-

1;\

правочин і недобросов і с но тлумачить його, зловживаючи своїм 13 ЦК) .

суб'єктивним шшільним правом (ст .

При тлумаченні дво- або бага тостороннього ПР ,НЮ'ІИНУ вірогід­ І Іість розбіжностей у тлумач е нні тих чи інших положень договору

('

набагато Jmщою, адже кожеll з його У' lасників може мати своє

\> ; І"ення як влас ного волевиявл ення, так і волеВЮJAлення контр­

;\l"e HTa

(контрагентів) за договором . Тому у цьому разі тлумачити

. lOговір на вимогу однієї , обох або усіх стор і н правочину може суд.

Правила тлумачення правочину (частини

3, 4 ст. 2 І 3

ЦК) мають

tастосовуватися як при автентичному тлумаченні правочину його

сторонами, так і при тлумаченні пра130ЧИНУ судом . Але якщо при ;/Втентичному тлумаченні заз н ачена норма ЦК має рекомендаuій­ НИЙ характер , то у випадку тлумачення змісту правочину судом \<Jстосування норм права є обов 'язковим.

Правила Т"lумачення правочину ви з начені за коном за принuипом " концентри чни х кіл", то бто, за неможливості витлумачити поло­ ження договору шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) , залучаються усе нові і нові критер ії пере­ вірки правильності того ЧИ інш ого тлумачення умов договору.

Ц я система "концентрич ни х кіл" виглядає так : І) при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове ; lJ ІЯ всього змісту пр авочину з н а чення слів і понять, а також t агально прийняте у відповідній сфері відносин знаLlення терм інів (б у ква.l ьне, граматичне тлумаче ння ) ;

237

2) у разі , коли буквальне з начення сл і в і понять, а також загальноприйннте у від!lОв ідн і й сфері відн осин з н ачення термінів не до звоml t :J'исувати з міст окре мих частин праВОЧI1НУ, Їхній зміст встановлюсТl,СН

порівнннннм ві дповідної чаСТI1НИ пр ав очину зі

з містом іНlllИ Х його частин, ус ім його зміс том, намірами сторін (структурно-системне тлумачення); 3) 51КЩО н і буквальне граматичне, ні с труктурно - с и сте мне тлу­ м аче ння не дають можливості вс тановити справжню волю особи,

яка вчини л а пр аво чин , використ овуються будь - як і обставини, що можуть допомогти з'яс увати в ід повідність 130л евиявле нн я дійсній волі учасника (уч ас ників) пр авочи ну: врахо вую ться мета правочину, зміст попередніх пере г оворів, усталена пр актика в і дносин сторін ,

зв ичаї ділового обороту, подальша поведін ка сторін, текс т типового договору та і нші обставини, ш о мають іст отне з начення (комплексне т лума чення).

§ 5,

Відмова від право ч ину

З а загальним правилом особа, яка ВЧ ИIНUlll правочин , ма є пра во

відмовитися від нього (ст.

214

ЦК).

Умови, порядок та наслідк и т а кої ві дмови зал ежать від тог о, чи цей праВОЧИIІ є одностороннім, чи дво- або багатостороннім . При цьому оскільки пр авоч ин є одн і єю з гол овних підстав ІІИНИКНСНЮІ цив іл ь них пр аl3 і обов'язків, положення, зак ріплені у ст.

2 14

ЦК,

слід розглядати у комплексі з праВИЛ3:lН1 , як і містяться у главах , присвячених зобов'язанням взагалі, і договірним зобов'яза нням зокрема (ст.ст.

615, 651 , 653, 1149, 11 53 та

ін . ЦК). Наслідки відмови

від правочину зале жать від того, чи є він одностороннім право­ чином, чи договоро м .

Так, особа , яка вчинила односторонній правочин , має право від­ мо витися в ід нього , якщо інще не в становлено законом.

Відмовитися від одностороннього прав о чин у достат ньо легко.

Ц е пояснюється тим , що за особою, яка ВLlинила лраuочин, збе­

рігає ться свобода правочин у, у тому числі свобода (право) відмови­ тися від нього, але за УМОl3и, шо ця відмова не поруш ує права інших

осіб (ст.

13

ЦК) . Пор ушені відмовою від одностороннього право­

чину ци в ільні права іншої особи підля гають захисту на загальних

підставах , встановлених ст . ст. 16-23 ЦК . Особи, які уклали догов ір (вчинили дво- або багатосторонній пр авочин), м а ють право за nзаємною згодою, а також у випадках , пер едбаче них з а коном, rзідмоl3ИТИСЯ від нього , навіть і в тому разі ,

якщо йо го умови повністю ним и виконані (ч .

Крім того, згідно з і ст.

651

2 ст. 214 ЦК) . ЦК відмова від договору (роз ірвання

договору) можлива й з інших підстав. Зокре ма, у самому договорі можуть бути передбачені підстави, за яких договір може бути припи­ нений в односторонньому порядку за ініціативою однієї зі сторін.

Н априклад, у договорі може бути застережене право особи від-

238

\1()ВИТИСН нід ДОГОІЮРУ , якшо він не виконується відповідно до ВСПl-

11О1\J1ених строків , боржник не виконує окремих умов договору тошо . У випадку розбіжностей оцінки достатності підстав для односто­ ,ЮННЬОЇ відмови від договору спір вирішується судом. Варто звернути

У' вагу на те, шо свобода відмови від договору зберігається навіть і в гаму разі, нкшо його умови повністю сторонами виконані. Закон

передбачає

процедурні

(процесуальні) та

матеріальні

гарантії для всіх учасників відносин , пов ' язаних з віДМОIІОЮ від правочину .

Процедурною гарантією інтересів учасників правовідносин , шо

lІиникають у зв'язку з праВОЧИIІОМ , є вимога шодо вчинення відмови

lІід правочину у тій самій формі , 11 якій було вчинено правоУ.ин.

MaTepia.lbHi

гарантії інтересів учасників цивільних правовідно­

син у випадках відмови від правочину передбачаються ч.

4

ст .

2 J4

ЦК , згідно з якою правові наслідки відмови від правочину встанов­

; rюються законом або домовленістю сторін . Отже, по-перше, сторони можуть самі визначити наслідки від­ ~ юви від договору (це має місце , зазвичай , у випадках припинення д оговору за взаємною згодою) .

По-друге , наслідки

відмови від договору можуть визнаtlатися

безпосередньо у законі. Це , насамперед, має місце при відмові від одностороннього правочину , а також у випадках, якшо у договорі,

що припиняється (розривається) , немає вказівки на наслід ки його

Ilрипинення (ст.

653

ЦК) .

§ 6.

Недійсність правочинів

Недійсними пр а вочинами є дії суб 'є ктів llивільного права, шо спрямов а ні на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, але не породжують бажані сторонами юридиУ.ні ре­ зультати внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону .

Таким чином, недійсність правочину є наслідком того , шо дія, яка ззовні нагадує право'lИН, за сво є ю суттю не відповідає вимогам,

шо висуваються до юридичного факту, який кваліфікується нк llравочин. З іншого боку, такий право'lИН не є й юридично байдужим фактом , бо з його укладенням закон пов ' язує виникнення для сторін певних наслідків (хоч і не тих , яких бажали сторони: повернення

отриманого майна , виникнення обов' язку компенсацїі збитків тошо). Загальною підставою визнання правочину недійсним є його не­ відповідність вимогам закону. Це загальне правило конкретизоване в спеціальних нормах , шо закріплюють особливі підстави і кон­

кретні наслідки визнання правочинів нед ійсними. Говорячи про конкретні підстави визнання пра вочину недійсним , слід зазначити , шо його недійсність зумовлюється наявністю дефек­ тів ознак або елементів правочину , недотриманням вимог, необ­

хідних для чинності правочину (ст.ст.

203, 215

ЦК) .

239

Зокрема, не можуть бути : І) дефекти суб'сктного складу (укладення правочину особою, шо не має необхілного обсягу д ієзда тності

2) 3) 4)

-

правочино здатності) ;

дефекти волі (невідповідність волі та волевиявлення); дефекти (недотримання) форми ; дефекти (незаконність і/або аморальність) зм істу та поря дку

укладення

правочину.

Н
Виняток складають випадки недотримання вимоги шодо форми правочину ,

встановленої законом . Як прави ло,

нед отримання

простої письмової форми правочину н е тягне нед ійсності остан­ нього , а лише ускладнює доведення його і с нування. Оскі ль ки за допомогою свідчень свідків з робити ие у випадку поруш ен н я пись мової форми не можна , то необхід но відшукувати письмові докази , аудіозаписи , відеозаписи тошо .

Стаття

215

ЦК розрізняє нікчемні та оспорювані правочини .

Нікчсмним (або "абсолютно недійсним") визнається право чин , якшо його недійсність безпосер ед ньо встановлена законом (ч . ст.

215

2

ЦК) .

Оскіл ьки недійсність таких правочинів ви з н а ч е на бе з посередньо у законі, вони вважаються недійсними з моменту Їхнього укладення , нез алежно від пред 'явлення позову та рішення суд у (іноді такі пр ав очини Jіазивають "мертвонародже ними"). Отже, у цьому ра з і визнання та кого праВО'IИНУ недійсним судом не вимагається .

Проте навіть нікчемні правочини у визначених законом випадках за поданням сторін або зацікавлених осіб можугь бути визнані судом

дійсними. Це, наприклад, передбачена ч.

2

ст.

219

ЦК можливість

визнання судом дійсним правочину , який укладений з порушенням

нотаріальної форми. Іншим видом недійсних правочинів є правочини оспорювані .

Їх відмінність від нікчемних правочинів полягає в тому, шо оспорювані правочини припускаються ДІИСНИМИ, такими,

шо

породжують цивільні права та обов'язки. Проте Їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою заuікавленою особою у судовому порядку. Тобто, хоча безпосередньо нормою закону Їхня недійсність не передбачається, але, ра з ом з тим , у

сторони правочину або за ці кавленої особи існує можливість звер­ нутися до суду з позовом про визнання такого лравочину недій­ сним. Прикладом оспорюнаного правочину є право чин, вчинений фізичною особою, шо обмежена у дієздатності. Для визнання та­ кого правочину недійсним пі клувальник має подати позовну заяву до суду з вимогою про ие . Суд може визнати такий правочин недій­

сним у разі, якшо буде встаНОRлено , шо такий лравочин суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати (ст .

223

ЦК) .

При розгляді питань про визнання правочинів нед ійсними за

постановою Пленуму Верховного Суду України від

240

28

квітня

1978

р.

\ " -'

"Пр о судову п рактику в справах про визнання угод недійсними"

'· Іі.'! ВИХ ОДl1Тl f '3 ТОГО, шо ВІлнання праВОЧI1НУ недіЙСНИ~1 можли ве і 1\

інших l1ипадках порушення правочином особистих або майно вих

Ilрав суб'єктів uив ільного права, навіть нкшо для них не встан ов ­ [,'ні сп е l..lіал ь ні пра вила ВІлнання правочинів недійсними.

Нікч е\1 НИЙ пр ав очин або правочин, визнаний cYllO:\f недійсним, є I/сдіЙСIШ\f З \fО:\fСИТУ його вчинення (ст.

236

иК).

Ос кільки при в стаНОlJленні моменту, з якого правочи!! є неді й ­

lїIИ~!, вирішальне з наченнн має момент його вчинення, варто звер­ "УТИ увагу ІІ а ті тр удноші, що виникають при визначенні моменту 1\'IJ!Не ння правочину. Во!!!! !І()В'язані '3 Т1І\I, ЩО ЦК не містить за ­ І альн щ' О

праlJила

шодо

визначенн}!

\1О\IСIПУ IРlllllення

праlJОЧИН У,

'Іере з ІНО необхідни й ретельний аналіз його окремих норм та зміс ту і суті право'!Ину. Зокр е ма , дея кі с татті

UК

вказують на такий момент. Так, ст.

21 О

ЦК передбаLНI Є , шо праlJОЧИН, який підлягає державній реєстраиії , с В 'lиненим .3 моме нту ЙОГО державної реєстраuії. Згідно зі ст. ик правочини , укладені н абувають чинності

'3

'3

2] 2

відкладальною або скасувальною умовою ,

моменту настання відповідної умови .

Момент набранн я чинності правочином може БУТІ! зазначе ни й у самому правочині шлнхом вказівки ІІа пеuну ди ту або на п евну

подію чи шл яхо м вка '3івки на закінченн я перебігу певн ого про м і жку часу.

якшо момент наб ранн н чинності праВО'fИНОМ не вказаний у самому правочині чи закон і , а також lІ е випливає з його зм і сту та

суті, припускаєтьс я , ш о праlJ
Якщо за н едіЙС НIf М правочином прав а та обов'я з ки мали настаТIf лише у майб утньому, правочин прип иняється судом на майбутній час. Це пов'я за н е з тим, шо на момент ВЧИllення правочину і н авіть на момент розгляду судом справи пр о визнання правочину недій ­ сним прановідносини між сторонами ше не виникли.

Варто звернути увагу й н а те , шо н ед ій с ним може бути визнаний тільки укладений правочин .

у випадках, коли сторони ше тільки ведуть переговори, і при ць ому

допуст или

порушення

значення Ї хні х дій

закону,

вирішуєтьс я

питання

про

з урахуванням

юридичне

правил,

що

регламентують порядок укладеннн правочин і в . Тут може йтись про в и знан н н п раво чину таким, шо не відбувся, компенсаuію збитків тошо , але не про визнання правочину недійсним. Ра зом з тим, для визнання пр аво чину недійсним не вим агається, шоб в ін був вже

в иконаним . Фа кт виконання або неви конання укладеного право­ чину має значен нн саме для визначенн я наслідків визнання його недійсним.

24 1

Якшо зи Iн:діі-іСНIIМ "равочином права та обов ' язки п е редбача ­

лися лишс на Maii6YTH t: , ~lОжливість настання їх у майбутньому

ВИКЛЮЧЖ: ТІ,СЯ ('І. 2 ст. 236 ИК) . Іншими словами , якщо зі зм істу приВО"I1НУ ВI1I1J1иви €, що він може бути припинений лише ни М;Jйбутнс, його дія припиня єт ься на майбутнє .

§ 7.

Правові наслідки недійсності право'JИИУ

За загаЛI>НlfМ правилом ст.

216

ИК ОСflОIlНИ~1 наслідком укла­

дення право"ину , шо не відповідає ГНІмогам закону (ст .

203

иК) і

Вl1знасться недійсним , є двосто роння реституція. Двостороння реституція полягає

u

тому ,

шо кожна сторона

недійсного праuо"ину має попернути інші й стороні всс, що вона одержала Ііа

виконання такого

право'JИНУ .

Якшо повернути в натурі отримане за праfЮ Ч ИНО~-I, що є недій­

CllliM, вання

неможлиuо ( н априклад , предметом праuо"ин у було користу­ майном ,

надання

послуг тощо) , то пі для га є

поверненню

вартість того , шо одсржано_ Тобто проваЩПЬС}1 ніДШКОЛУI3i1НЮJ одер­ жаного за недіііСlll1М ПIХШОЧI1ll0;-"1 У Ірошоній формі. Оцінка розмір у відшкодува llllЯ провадиться не за тими цінами,

що існували на МО ,\-І е нт УКЛ<JдеНШI лраIЮ'JИНУ , і нс тими , шо були ІШ момент подання

п озоuу , а за цінами, шо існують на момент

відшкодуваllНН. Я к шо віДШКОДУВ
ДВОСТОРОННЯ реСТИТУllія є загальним наслідком недійсності правочин у, який наста є не залеЖIІО від наявності вини сторін право­

чину в тому, що праВОЧНIІ є недійсним. У тих випадках, коли ВИЗllанню пр авочину нед і~існим сприяла вина однієї і з сторін, дво­ стороння реституція може супроводжуватися додатковими негативними наслідками Д.1Я винної сторони . Зокрема , якщо у зв'нзку і з вчинен­ ням недійсного правочину д р у гій стороні (сторонам) праRОЧИНУ

або третій особ і завдаІЮ збиткіR та МОР<JЛЬНОЇ шкод и , вони підляга­ ють відшкоду ванню винною СТОРО ІІОЮ (СТ.СТ .

22 , 23

ЦК) .

Спеціальними норма~IИ можуть бути встановлені особливі умови застосування вказаllИХ !lише зап1лы
lхx наслідків або особ.lиві правові наслідки для окремих видів неді~іСIІИХ ПР "IІЮЧJ1нів (підвищена або обмеже на відfloві дш Iыlстьb однісї і з сторін тошо). Напри клад, щодо пр авочинів,

наслідки для встановлює ,

здіііСНСlll1Х

Вllас л і док обману, додаткові

винної сторони персдбачені ч. шо

2

ст.

230

майнові

ИК , яка

CTopOlla , яка за стосувала обман, зобов'язана CTOPO lli зб итки у подвійном у розмірі та

в і дшкодуuати другій

мораль н у шкоду , шо завдані у з в'язку з вчиненням иього правочину

(ст. ст.

242

22, 23, 230

ЦК) .

Оскільки дійсність LШ нсдіlісність нікчемного правочи ну 1Н 1 3 11 а ­ 'lilЄТЬСЯ 6езпосередньо заКОНО!'.1 і не 3
ПРІ !

11ЬОМУ правові наслідки недііісності нікчеМI!ОГО IІраВО'I И IІ У , вста ­

lІовлені законом, не можуть змінюватися за домовленіс тю сторін. Проте суд з власн ої іllіu і атиl3И, керуючись власними 11ер еКО ll аНЮI ­ \111 і матеріал ами справи , ~НI Є право виз начати, які сам е насnідки

lІедійсно сті н ікче м ного IlраЩ)'I I!I! У будуть застосовуваТ ИС }1 у ко ж ­ І!ОМ У окремому вип адк у. Пропо з иції або б ажання сторі н н е мають п равового

з начення .

П равочин за свої м з містом мож е перебу вати в рішо му сп і вв і д­ ношенні 3 вимо гами з акону: одн і J і-іого У МОВ можуть СУllер е чити l1И\1 вимогам, інші

-

ні . Отже виника є пи тання про м ожливість

ви з нання нед і йсною частини правочину.

Стаття

2 17 U К

у :з в 'язку з uим встановлює

2 варіанти

вирішення

пита н ня про юридичну долю п равочину, ок ремі части н и я кого не від п овідають вимогам з акону:

І ) $!КШО вимога\! зако ну супсречать і стотн і умови пр авочину , то і! і н є або ма с бути ВИ :. 31Н1ІІИМ судом нед і йсни м у цілом у;

2) у випад ках, кол и за кону супсречать неі стотні умоВІ'! прііііо ­ чину, без яких в і н ;\юже існувати,

в і н є частково ді йсним (у т і й

частині, яка відпо від ає за кон у ).

Отже, lІедійсніС Тh окре\1 11 Х частин правочи ну не 13!1ключає дії правочину взагалі ли ше у випадках, КОЛИ мож на ПРИ ПУСТІІТИ , шо

правочи {{ був би УК;l а д ений і без включення нед і іісних частин . Як шо п і дстав ДЛ$! такого ПР ИПУIІJення ІІ СМ;К , то пр аl!О'!И Н

недііісним .

Напри клад ,

пр аВО Ч IІIІ ,

1І '1 f1 l1 с /{ иіі J

I! ІІ З ll ається

П С РСIНl ще /{ ШI М

повнонаже н ь , може бут и визнани\( судом діЙС Н I1\1 У ті іі 'І аст ин і , яка в і д повіда є п овноваженням п р едстав н ика (ст .

§ 8. 8.1 .

24 \

ЦК) .

Окрем і в иди н ед і йс ни х нр а ВОЧlІнів

Пр а вочини з дефе ктам и суб'єктного ск.'lаду

Ц ивіль н а діє зд атність (п р аВОЧИ ll оздат н ість) ос і б, що не дос ягл и

14

рок ів, обмежує ться пр ,.вом самостій н о зд і йс н ювати др і б н і п обу ­

тов і пр аво ч и н и (ч . І ст . З І ЦК ) . Виходяч и з и ього, ч. І ст . виз н ачає, ш о пр а130ЧИН, нкнй

22 1

ЦК

в ч ине н о малолі тньою особою за

межами їі u и ві ль н ої д і єзда т н ост і , може бути згодом схвалений їі

бат ьками (УСИ Н ОRлювачами) або одним з н их

-

тим , з ким д и т ин а

п рожи ває (ЯК Ш О батьки живут ь ок ремо), або оп і ку н ом. Схвале нн я можливе як у актив ні й ( шлнхом ЗШ!l!И про схвале н­

ня) , так Гі.~-;іси в ніЙ ф() рм і . Причому п ере ва га у Ц К н адаєт ься п а­ сивному схвале н ню: правочин вважається схваленим, як шо бат ь к и (усиновлювач і або о п ік у н) , діз н ав ши сь про в ч и н е нн я пр аво чин у малол і тнім, пр отя гом одного _м і С~чя

не заявили п рете н з ії д p y гi ~i

стороні .

- -- ---24З

У разі від сутності схвалення дій ма,lО.lітньої особи, правочини, вчи­ нені нею, є недіЙснюlИ. Для Rи знання такого п рав оч ину недійсним необхіДIІО:

1)

щоб х оча

до сягла

2) 3)

14

однією з й ого стор і н висту пала особа, яка не

6

р оків;

щоб праRОЧИН виходив за м еж і дрібного побутового; щоб було відсутнє схвал ення дій малолітнього з боку осіб,

вказанихуч. І ст.

221

ЦК.

Наслідки визнання договору, вчиненого мало.lітнім, недійсним від­ різняються за.1ежно від того, хто є його контрагентом, ~ особа з повною дієздатністю, особа частково діє здатна чи осо ба недієздатна.

Якшо правочин з малолітн ьою особою вчи нила фізична особа

3

ПОIJНОЮ цивіл ьною дієщатніст ю, то м ає місне двостороння рести­

тунін. При ЦЬ О~fУ фізична осо ба з повною цив ільною дієздатністю зобов'язана повернути батькам (усиновлювача м) або опікуну мало­ літнього

все те,

що

вона од ержала з а так им

правочином

від

малолітньої ос оби. У свою чергу , батьки (УСl\новлювачі) або опікун м алол ітньої ос оби зобов'юа ні пов е рнути д і є здатній стороні все одержане нею з а цим flравочин ом у натурі, а За неможливості повер­ нути одержане в натурі ~ ві дшкод ув ат и його вартість за нінами , які існують на момент відш кодування.

П опеРliення м у первісни іі стан відносини сторін вичерпуються у випадку, як шо дієздатна особа доведе, шо не з нала пр о вік другої сторони.

П роте якшо буде встаноплено, шо у момент В'lинеНШI

правочину дієздатна особа знала або МОfла знати про пік дру гої сторони,

вона зобов ' язана також відшкодувати з битки, запдані

укладення м недійсного лраlЮЧИНу .

Якшо обома сторонами правочину є малолітні особи, ст .

22\

ЦК передбачає ДВОСТОРОН НЮ реСТНТУllію : кожна зі сторін праlЮ'JИ­ ну зобов'язана п овеРI!УТИ ДРУ I 'ій стороні все , шо одержала за цим flравочином , у натурі.

Пр и цьому нанвність чи відсутність ВИІІИ

самого малолітнього , його батькі в (усиновлювачів) або оп і куна до ува ги н е беретьсн ~ досить самого факту укладеннн та виконаннн

такого правочин у . Але вина батьків (усиновлюва чін) або опікуна

набуває ЮРИ]lНЧНОГО значен н я в тому разі , коли пове рнення майна неможливе. Толі відшкодування вартості майна , переданого за право­ чином ОДНИМ М;Ll0літнім ін ш ому , пр овадиться батьками (усинов­ лювачами) або о пі КУ!lО~'I , якшо суд встановить , що вчиненню право­ чин у або втраті ~lайна , яке було його предметом , сприяла винна поведін ка цих ос і б.

Якшо неП О13!10л ітня особа вчинила лравочин з малолітньою особою, то має міСllе ДВОСТОРО НН Я реституція , але з можливістю субсидіарного залученн я до участі у відшкодуванні збитків батьків

(усиновлювачів) або піклувальни ка ('І.

3

СТ.

222

иК) .

На вимогу заінтересованої сторони правочин , пчинений мало ­

літнім, може бути

визнаний судом дійсним за умови ,

шо він

вчинений на користь М,UlOлітнього. Вимоги про ви з нання такого

244

'j),IIН)Ч И ну ді іісним можуть IІр ед' нвляти б атьки (усин овлюва чі), особи, шо не ДОСЯГ;l а

"llit-;YHII

14

р ок ів , а бо ліє:щатн а сторо на

11j1 ; IIЮЧИНУ.

()соби У віці від

14

до

18

років м ожуть уклад ати прав очини, з а

: : IІ 'а льним правилом, лише зі ]Год и своїх батьків (усиновлювачів) , І Г; О

піклу вальника.

Проте 6Yfll,-Н К llіі укладений неповнолітніми

Ilр:ll ЮЧИН може набути ЮРИДИЧІІОГ О '3 I1 <1че нн я у ви падку акти вного , І ()О пасивн ого схвалення його батькаМI1 (усино[!Лювач ами) або піклу­

l,аЛl,НИКОМ неповнолітнього (ст. Відсутн ість згоди

221 llK) .

і наступноl'O СХllа леllНЯ бат ьків (уеин ов­

Ію ва чів) , піклувальників правочину, укл;щ с ног о н е повнолітньо ю

особою за межами ті цивільної дісшаТlІос т і, сп і дставою Jl;IЯ визнан­ ІІН судом такого правочину недійснш,j за по зо вом :за інтсрссованих

осіб (б ат ьк ів, усиновлювача, піклувальника). У випадку, н кшо такий

110'3013

НС пред'явлений, праВОLIИН є дійсним, о ск ільки факт ично має

\ lі с це схвме ння його вказаними особами. у р ю і в изнання недійсним правочину, укл аденого мі ж нспов­

llОлітніми , настає дІюстороння реституція: ()ов'язана

ко жна і з стор ін Зо­

повернути другій стороні усе одерж а н е

нею за цим

11Р,Ш ОЧИНО М у натурі. У разі неможливості поверненн я Оllср жа ного в натурі відш кодовується його вартість за нінами , які існ ують на .\f ол r е нт в і дшк одування. ЯКШО у неповно л ітнь ої особи відсут ні

к ошти, достаТ ІІі для відшкодуваIlНЯ, батьки ( у снно влюва чі) або піклу вальник з,щучаються до субсидіаРIІОЇ від п овідальності . Це ОЗl!а­ <Іа є , що вони зобов'язан і відшкодуват и завда ні таким правочин ом зб итки, якщо їхня винна поведінка СПрЮl ла В 'ІИll е 1l НЮ правочин у або втраті май на , яке було прелметом правочин у.

ЯКШО контрагентом неповнолітнього у пр а ВОЧИllі була п овно­ л ітня особа, то у випадку IІI1ЗII<1ІІН5І правочин у недійсним настає дво стороння реституція: СТОрОIlИ повертаються у стан, який існ у -

1J31J до праВОLJИН У . Крі м того , якшо д ру га СТОРОllа пра ВОLJИНУ знала

або мала знати про вік неповнолітнього і про від сутність з год и бать­ ків (усиновлювачів) або пікл у вальника на зд ійсн е ння правоч ину , то вона зобов'язаllа відшкодувати

неПОl3нолітньому збитки або

втрату його майна.

Д ія ст.

222

ЦК н е поширюється на правочини, укладені неповно­

л ітніми особами , яким дієздатність нада н а до доснгнення 18-річн о го ніку .

Фізична особа, uиві льна дієздатність якої обмежена, може ВЧИНЯ­ ти праВОLJИНИ за межами ті uивільної дієздатності тільки з і згоди пікл у вальника або з наступним схвалеllНЯМ ним такого правочин у

(ст .

223

ЦК).

Правочини, вчинені фі з ичною особою, що обмежена у дієздат­ ності , нале ж ать до оспорюваних, а, отже, для визнан ня такого право ­ ЧИIiУ недійсним лі клувмьник ма є подат и ПО ЗОl3 ну заяву до суду

3

вимого ю про це .

245

Суд може ВlпнаПI таКІІіі Ilравочин недійсним , нкшо буде

l!CT
новл ено нанвнісТІ> таких умо в:

1)

праlЮ'lll1І СУ"С'реЧIIТЬ і нте ресам самого п і до пічн о r' О , членів

його сім ' ї або осіб, нки х він відповідно до закону зобов'язаний ут ­ римувати;

2)

віД СУЛIН згода піклуваЛl,нr'lка на в'!Инення такого правочину.

у ра ']і ВИЗllання такого Ilравочину недійсним настають :загаль ні

наслідки, передбачені ст.

216

ЦК ,

Недієздатна фізична особа не може вчиняти будь-}/кого правочи­ ну. Ц е від '1-" імені та в ті інтересах робить при значений ЇЙ опікун. Тому усі В'lинені недієздатною фізичною особою "равочини є нікчем ­ ними (ст.

226

ЦК).

Разом з тим , правове значення діям нед і єздат ної особи може

бути н адане опікуном або судом. Опікун може схвалити дрібний Jlобутоl3ИЙ право 'fИН , вчинений недієздатною фізичною особою, або шляхом спеuіальної занви про схвалення д ій підопічного), або у пасивніи формі

-

нс заявивши претензії другій стороні протягом

одного міснця після того, як дізнається про вчинення правочину недієздапlOЮ особою (ст.

221

ЦК).

Суд може UIонаТI1 юридичну силу будь-якого ПРЩЮ'ІІІН У, вчинено­ го нсдісздаТIІОЮ фізичною особою, за умов , шо:

1) опікун зве рнувсн

LlО суду з позовом про визнання правочину діЙСlіИМ;

2)

правочин

вчинений на користь н ед і єздатної фізичної особи. Основним наС.1ідком внзнаннн недійсним правочину , вчиненого недієздатною фізичною особою, є двостороння реститу ція. Дієздатна сторона :юбов'язана поверrіУТИ опікунові недієздатної фізичної

особи все одержане нею за цим правочином , а в разі неможливості такого повернення

-

відшкодувати вартість майна за uінами, які

існують на момснт відшкодування. У свою чергу, опікун зобоп'яза­ ний повернути дієздатні;і стороні псе одержане недієздатною фізич­

ною особою за UИ1l1 прапочином . Якшо майно не збереглося, опікун зобов\паний відшкодувати ~ioгo вартість, якшо вчиненню право­

чину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла його винна повсдіllка. Проте у випадку, КОЛИ опікун доведе від­ сутність СІЮЄ Ї вини у вчиненні правочину , відшкодування шкоди

третій особі не відбудетьсн. Таке рішення є логічним, оскільки у цьому випадку на тр етю особу покладаються негативні наслідки їі необачних дій. Додаткові наслідки IІlпнаНIІЯ правочину недійсним можуть настати для д і є :щат ного учаС Нl1к а договору.

Зокрема , дієздатна особа

JоБОI3'язаllа віД ШКОДУП(\Т I1 опікунові недієздатної фізичної особи або

'/ленам її сім'ї моральну шкоду. нкшо буде встановлено , що вона Jнала про психічний розлад або недоумство другої сторони або могла

припусти т и такий її стан. При ЦЬЩ·IУ застосовуються Jагальні правила про від шкодування моральної шкоди (ст.

23

ЦК).

Правочин юридичної особи , вчинений нею без відповідного дозволу (ліuенз ії) , може бути визнаний судом недійсним.

246

Стаття

227

ик , що регулює відпові д ні Ilр;шовідносини , ПРОДОIJ­

'f-\'l' традиuію обмеження так з ваНІ1Х "1l0:застатут ни х

IІ средба чен их ст.

50

ик

1963

право чині в" ,

р . Остання виходила з того, що кожн а

юридична особа має спсціальну правосуб ' єкт ність, межі якої ВИ"3Н(1 'I
"3

тим, ст.

227

ик lIepeHOCIIТI, ()6~IСЖ СННЯ у інщу площину.

Гепер правочино здатн і сть ЮРИ!НI'IIIОЇ особ и обмежується не її статутними нілнм и, а вимогою наН1111Ості у не ї відповідного дозволу

(лінензії) на в чинення певного праВОЧIІНУ а6 0 IlраВОЧl1нів певного ти пу.

П равоч ин , укладен ий 6ез такого до:з волу (безл і llснзійний

Ilравочин), може бути ВИ3НЮіИЙ судом IІсдіі1сIIИ~1. !Іри ньому наяв­ ність вини учаСl!иків IlРдJЮЧИНУ зна чення не має. Одніє ю з і сторін такого недійсного праuо чину завжди є юри­

дична ос06а, яка діє без в і дповідного дозволу (лінензії). Другою сторон ою може бути будь-який суб'єкт цивіль ного права.

ОСНОВНИ\1 наС .lідком визнання такого правочину недійсним є JlВОС ТОРОННЯ реституція. Додаткові насліДКl1 визнання бсзліl1СН­ зій ного правочину недійсним мають місце, к оли юридична особа в вела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого

правочину. У такому випадку вона з о60в'н зана відшкодувати моральну шкоду , з авдану безліцснзій­

ко~прагенту за договором

ним Ilравочином. Умовою в і ДШКОЛУllання моральної шкоди є вина

юридичної ос06и, що уклала безліuензійннй правочин , оскільки введення в оману може бути лише свідомим.

8.2.

Правочини з дефекта .\1И ВО.lі

ОДНИ "1 з видів дефскт ів волі є Пl\1часовий стан, за якого людина внаслідок функціональних розладів психіки ,

пор у шеНШI фізіоло ­

гічних процесів в організм і або інших хворобливих явиш не може

розуміти значення своїх дій або керувати ними. ПраlJОЧИН, укладений у такому стані , не відображає справжньої волі особи шодо вста­ новленнн , припинення цивільних прав і обов'юків.

Стан, З3 якого особа не усвід омлює своїх д ій , може мати одну з

3

форм вияву :

І) вольову (стан, коли особа, хоча й б і ль ш або менш адекватно оцінює те , що відбуваєтьсн , але водно ча с не може керувати своїми д ія ми);

2)

і нтелектуальну (особа

не ро зум іє значення своїх д ій , хоча

може керупати ними) ;

3)

змішану (у ЛЮДИНИ від сутня зда тність як розуміти з начення

своїх дій , так і керувати ними) . Неспроможнісп., дієздатної особи розуміти з наче ння своїх Л І И та (а60) керувати ними може бути викликана різними обставина­ ми: нервовим CTpeCO~·I , шоком від фі з и чн ої травми , алкоголь н им

або наркотичним сп'янінням тощо .

247

Такии праlЮ'Нll1 може бути ВИ31 laНИЙ судом неJL ііі сни:"v!:за ПО:ЗОІЮ:"v! фі:ЗИ'IНО Ї особll, кот ра у ~!O~leHT 13чи неНflЯ правочину перебувала у стані, 'J
J\!Or;l
усвідомлю вати з на'Іення сно'іх д ій тз (а60)

не могла керувати lіІ1МИ. У разі смерт і згаданої особи правочин

може БУТIІ 1ІІІ з наниіі недійсним за по зово м інших осіб, чиї ц ивільні права або іJlтереси порушені. Та кими заінтересованими о собами м ожуть бути

родичі цієї особи, її спадкоємц і

за запов іт о м, треті

особи. Оскільки тимчасова нездатніс ть ф і ЗИ4 НОЇ особи усвідо млювати :з на4ення СІЮЇх дій та (або) керу вати ни ми може бути П04,ПКОВОЮ

стад і єю важкого психічного :захв орювання, '!.

2

ст .

225

ЦК передба­

час, шо у ра з і наступ ного визна ннн ф і зичної особи, як а вчинила правочин, недіє:здатно ю по:зов про визнання правочину недійсним

може пр ед'нв ити їі оп ікун. дЛЯ того, шоб виз на4ИТИ стан фізичної особи у момент укла­ дення правочину , суд признача є судово-психіатричну е кспертизу і вин осить рішення

пр о визнанн я I1равочину недійсни м,

врахову­

Ю4И при иьому як ВИС НО130К судово-псих і а трич~IОЇ експ ертизи, так і

інші докюи, котрі підтверджують перебуваllНЯ фіЗИ4 НОЇ особи у м омент укладення прatЮ4ИНУ в стан і , за якого особа не могла усві­ домл ювати з начення с воїх ді й та (або) керувати ним и. Правові наслідки виз нанн н такого п равочину нед ійсним можна под іли ти н а основні і додаткові. Основним наслідком є двосторо ння ре ституція. Додатковими нас.lідка ми є те , що сторона , яка :з н ала про ста н ф і ЗИ4НОЇ особи у мом ент вчинеНIШ правочину, зобов 'я зана відшкодувати їй моральну ш коду , завда н у у зв'язку і з вчиненням

так ого правочин у (ст .

23

ЦК).

Стаття 229 визначає прав ов і наслідки правочин у, який вчинено під впливом /lОЛ1U3КU. Пом илка

-

ue

спотворене уя вле ння особи про обставини, що

дійс но мають місие .

Як роз'ясняв П ле н ум Верхо вн о го Суду Украї ни у п .

11

постанови

"Про судову IІрактику в справах пр о визнання у год н едійсними", п ід помилкою треба ро зумі ти таке непра виль не сприйняття сторо­

ною суб'єкта , пр едмета або інщих істотни х умов правочину, яке в п ли н уло н а 'й волеВl1нвленнн і за відсутності якої за обставинами справи мож на вважати , шо Ilр аво'IИ Н не був би укладеним. Для в и знан н я пра во ч и н у недійсним необ х і дно, шоб помилка

мала істотне значення длн сторіJl ПIХШО411Н У . Зг ідно з ч. І ст .

229

ЦК істотне значе ння ма(; п омилка щодо природи правочину, прав та обов'язк ів сторін , так и х властиво ст ей і нкостей р еч і , як і зна4НО з нижують ЇЇ иінність або можливість використання за цільовим призначенням. При

UbO MY

Ію м и лка щодо мотивів правочину не має

істотного зна 4енн н, к рім випадків , IІ с та н овлених законом. Питан н я , 4Н є по милка істотн ою, виріш ується судом з урахуванням конк рет­

них обс тавин справи, виходячи з того , на скільки помилка є істот­ ною і взагалі, і для уча с н ика ПРaJЮ4 И Н У.

248

Слід т акож врахову вати, шо на відміну від обману, помилка не є j'l' JУЛЬЛ\ТОМ навмисних дій іншого учасника пр аflОЧИНУ, хоча, як і ,,(і ман, зумо влює спотворене формування волі уч асни ка правоч ину. Ilомилці може сприяти відсутність належної обачн ості, переонінка

, ІЮГО дос віду чи можливостей учасниками правочину , дії трет і х осіб І ощо.

ОСНОВНИМ нас.lід ком визнання недійсним правочину , укладеного "наслідок помилки, є двостороння реституція. Додаткові наслідки

І юлягают ь у розподілі збитків, які ВИНИКЛИ при укл аденні такого Ilравочину, між його учасниками залежно від наявнос ті їхньої вини .

}Ікшо У визнанні пр а вочину недійсним винна особа , яка помили­

lася (проявила недбальство), то вона зобов ' язана відшкодувати lругій стороні завдан і ЇЙ збитки. Якшо помилні СВОI:: Ю необереж­ ною поведінкою сприяла інша сторона, то остання зобов ' язана І\ідшкодувати ті й стор оні , шо помилилася, за вдан і їй збитки . Обман ма є місне тоді , коли одна сторона нав мисне вводить в ом ану і ншу сторону правочину стосовно природи праВО<JИНУ , прав

га обов'язків сторін , таких властивостей і якостей речі, які значно JНИЖУЮТЬ її нінність або можливість використання за ні ЛЬОВIІМ призначенням. Крім того, обман має місне тоді , коли сторона право­ чину заперечу є наявність обставин,

які

можуть перешкодити

вчиненню правочину, або замовчує Їхнє існ уван ня. Отже, для визнаннн правочину недійсним байдуже , чи зд ій снюються обманні

д ії в активн ій формі (повідомле ння неправдивих відомостей) або ж виражаються у бездіяльності (навмисне замовчування обставин, знання яких може перешкодити зд ійснеНIІЮ праВОЧIІНУ). Обман ма є місц е і тоді, коли неправильні відомості про обстаВИIІИ, шо мають зн ачення

для

укладення

правочин у,

пові д омляюТL,СН

трстіМIІ

особами з відома або на прохання СТОРОНІ! праrЮЧI1IJУ . Основним наслідком право'!Ину, визнаного J-Iсдіі1СНИіІ-І внаслідок

обману, є двостороння реституція. Додаткові ваС .l ідки для винної сторони пер едбачені ч. 2 ст. 230 ЦК, котра встано влю є , шо сторона, яка зас тосу вала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, шо завдані у зв'язку з і вчиненням цього правочину (ст.ст.

22, 23

ЦК).

Пр авочин, укладений під ВП.1ИВО.\f наСИ,lьства, є о спорюваним, оскільки воля учасника формувалася не вільно. Насиль ство

-

не

психічний або фізичний тиск ІІа особистість контрагента або його близьких з метою спонукання до здійснення правочину (поби ття, кату вання, загроза вчин ення таких дій у майбутньому). При цьому

не обоu 'язкоuо, шоб насильство здійснювалося іншою стороною правочину . Достатньо, щоб вона знала про насильство з боку інших осіб і використала цю обставину в своїх інтересах.

Основним наслідком визнання такого правочину недійсним є двостороння реституція. Додатковими наслідками є те, шо винна сторона, яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої

сторони, зобов'язана в ідшкодувати їй збитки у подвійному розмірі

249

та моральну llIКО!l\', ШО 1,lВдal!i у ЗВ'}l3ку з вчиненням НЬОГО право­

чину (ст.СТ. 22 , :?3 НК). Такі са:-"Іі наслідки настають дЛЯ ІНІННОЇ у заСТОСУН
П раНО'1 ин, укладений особою під ВП.'Іивом тяжких для неї обставин на вкрай невигідних умовах, с оспорюваним (ст.

233

ЦК).

для того, шоб суд задовольнив позов про визнання такого прав о­ чину недійсним, необхідна наявність

2

умов:

І) особа нч иняє правочин під впливом тяжкої для неї обставини .

пі д тяжкими обставинами розуміють важке майнове становиш е особи, нке виражається у відсутності засобів, необхідних для. нормального існуваннн людини, наприклад, для придбання пр ед­ метів першої необхідності (продуктів харчування, ліків тощо) . Ц е може бути зум овлене не тільки станом самої фізичної особи, але і становиurе м його близьких (наприклад, хвороба дружини, бат ьк і в, дітей тошо); 2) умови правочину вкрай невигідні для цієї особи. При цьому поняття

вкрай невигідних умов правочину охоплює

об'єктиl3НИЙ і суб'єктивний.

2

мом енти:

Перший з них нідображає неек віва ­

лентність передачі майна (наПРИКJ[ад, квартира продана за ПОЛ ОІЗину

іІ реальної варто сті), другий

- очсвидність цієї обстаВfШИ для стор ін правочину (хоча умисел другої сторони не є обов ' нзковим). Чи був

ініціатором НІКО ГО праlJОЧИНУ сам потерпілий , чи друга сторона правочину, значе ння не має .

ОСНОВНИ\1 наС.1ідКО\1 визнання такого правочин у недійсним є дво­ стороння реституція . Додатко ві наС,lідки полягають в тому, що на особу,

яка скористалася тнжкою обставиною , покладається оБОIJ ' НЗОК відшкодувати другій стороні правочину збитки і мораль­ ну шкоду , шо завдані їй у з в'язку з ВЧl1ненням иього правочину (ст.СТ.

22, 23

8.3.

ЦК ).

Правочини

З гідно зі ст.

3

дефектами форми

2/8 ЦК недодержання сторонами письмової форми

праIJОЧИНУ , нка встаНОlJлена законом, не має наслідком його не­ дійсність, крім випадків , встановлених законом.

Отже , загальне правило про наслідки недодержання вимоги щодо "прос тої " пи сьмово ї форми правочину полягає у встановленні

презумпції дійсності TaKOI 'O правочину , нкщо законом не передбаче ­ ниі·f наслідок у 1Н1 гл Нl.Іі визнання пра/JОЧИНУ недіЙСНI1:\1 у разі не­ додержан н я ПИСЬ\ІОІІОЇ форми .

Але порушення простої письмової форми

IJce ж таки тягне п евні

негативні наслідки для його сторін. /30НИ полягають у тому, що у

разі запе р е ченml його У 'ІасникаМІ1 факту вчинс нн я IlраlJОЧИНУ або оспОрюва ння окремих його частин , рішення суду не може грунтува­

тися

на

пока зан ня х

C13iJlKiB .

Визнання

існування

право'-1ИН У,

встановлення його зм істу МОже грунтуватися на письмових доказах,

фіксаuії у годи засобами аудіо- , дока з ах .

250

відеозапису ,

інших аналогічних

Llлj.{ де>JКИХ нидів правочинів спсціалы!мм -;аконом може лt:рсд­

\'~IЧ(\ТИС51 нс д іl· існість у ра:зі не додержаНIІЯ простої письмової фор:-..ш. 11 ~lll риклад, :JГiДHO з і ст.

547

ик IlраВО'IИ!! шодо заБСЗllечення ІНІКО ­

Ilання зобо в'я зання (І!еусто іі ка, порук,t , 3(1става та ін.) , вчинений

1\

lІ е;10держаннj.{М IIИ СЬ:vlО IЮЇ форми, Є lІікчеМНИ\I.

'1'\

нед іЙСНИМI· 1 у I Н1IlНДКУ 1l 0руше llll>l вимоги шодо фОР'IИ такого

Отжс Д,lЯ НИХ вид ів IlраllОЧllнів ЗШ 'альним IІраВИ ,10М є визнання !Іраво чи ну . Проте

i'J

ЦЬОI 'О праВIІЛ
51'кшо такий Ilраво'lИН уклаДСJlИЙ усно, і одна із сторін вчинила .' {ію , а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема Ш ЛНХО\1 приіі-

11511'1')1. виконання, такии IlраВО'lI1!! у ра : !і спору можс бути визнаний СУЛО М д ій сн им . НаПРИК,laJ{, ,ЮМОНЛСllісТl, ШОі!О сплати неус тойки ІІа ВІ111ЩІОК н с виконаннн і!ОГOlЮРУ БУ;I
угода про н сустоі1ку с нсд іЙсною. AТJe суд зг ід но з

'1. 2 СТ. 218 ЦК

чоже 11 1 1311;1ТИ угоду про встановлсння неустойки д ійсною , оскільки сто рони свої ~ !и дін щ·, (виконаl!lІН та ПРl1ііннпя Т J\ С [).'l.ЖУЮТЬ наНВllі с п. ~Ііж

flllМI1

ВИКОН <І '"I 51) під­

П[) :lJ\ОвіЛНОСI1Н та СВОЇ права і

оБОВ\ПКI1 У І{И Х 11раJ\овідl ·IОСИІІ:tх . Стапн

219 та 220

ЦК ІІСЛІНОВЛЮЮП, наС .lі дк и недодержання ВIНIОГИ

ІІРО нотаріа .1ь не посвідче ння IlраВОЧl1нів. П ри цьому ро з рі з н!! ЮТЬС!!:

І) I ІОРУШСІІН5І вимоги про IlОт ар і аЛі,НУ форму одностороннього правоч " НУ;

2) ПОРУІІІСННЯ ВИМОГИ пр о І!от а ріапьну фор,,}, д во - і багатосто­ РОННЬОГО праВОЧИIlУ (догогюру) . у ра з і неДОТРИ\1ання обов 'язкової HOTapia .lbllOЇ фОР'І1и односто р он­ нього правочин у (заповіту , ловіРС lІ ості ІІа : щ іі·існснн!!

Ilра ВОЧ Иllів ,

як і потребують lІотаріальної фОРМІ! , д ов ір еності , яка Вllд ається

13

порядку псрсдоручення тощо), такий пр аво чин є нікчеМНИ\t .

Пр оте з а певних умов

відсутніСть н еобх і д ного нотаріального

посв і дчен ня праВОЧI1НУ ~tOже буги компенсована СУДОВИМ рі шен­

Hj.{M. Ч астина 2 ст. 2 19 ЦК Г1средба'lає, що суд може визнати такий правочин дійсн и м за таких y~tOB: а) якщо буде ВС П\НОВЛСНО , ІНо він відповіда в справж ній вол і особи, !Іка ~i oгo вчинила ; б) якшо нота ­

ріальному посв ід ч с нню праВОЧИI\У пеРСUlКО/t ж ала обставина , }Іка нс залсжала від волі особи. При визнаНІІі такого правочину дійс ним суд також має перевірити , чи пі длн гав ней правочин нотаріальному посвілчсннlО і чи lІе містить uей правочин НКИХОСЬ умов, що супе­ речать закону (п. 4 постанови П ле нуму В ерхо вного Сулу України

" Пр о судову практику в справах про ви з нання угод не д і йсними"). Недоде ржання нотаріал ьної форми договору тягне його нікчемність, він нс породжує тих прав і оБОI3 ' нзків , яких бажали сторони . Н атом і сть настає л востороння реСТИТУllін: сторо н а ДОГОВОРУ повср ­ тає

іншій

стороні

усе отриманс

за таким д оговором ,

неможливості повернути отримане у натурі

вартість у грошовій формі ('І. І ст.

216

-

а у ра з і

відшкодову<:: його

иК).

25 1

Іноді нотаріа.lьне посвідч ен ня договору :І10же бути КО:l1пенсоване рішенням суду. Це МОЖЛlI НО за Дотриманнн таких вимог: а) сторони ДОМОВИЛИС51 шодо усіх іСТОТIІИХ умов договору ; б) така домовле­

ність IlіДТВСРJlЖУЄГЬСЯ ІІИ СЬМОВИМИ доказами; в) відбулося повне або часткове ВИКОJJання договору; г) ОДН<І з і сторін ухилилася від його

нотаріалы lгоo посвідчення ('І. рішеНН5І

суду наступн е

2

СТ.

220

нотаріальне

ЦК) . У РІОі позитивного

посвідчення договору не

llОтрібне: судове рішенн я має тут "компенсаторне" З!!
4

ПОСТ
8.4.

Правочини з дефекта .\fИ з.\fісту та порядку укладе ння

Правочин, ук.lадениЙ внаС.'Jідок злов\щсної

llOMoB.leHocTi представ­

ника однієї сторони 3 іншою ЙОГО стороною, с оспорюваНІНІ. Особа , яку представляють, отримує право на ПОЗОІІ IlрО ви з наНН5І правочину

недійсним , оскільки л ії ІІ'ІИЮІЮТЬСЯ не 11 ЇЇ ін тересах, що суперечить

самій суті предстаВНJ1lПва (ст .

237

ЦК).

Умовами задоволсннн такого ПО ЗО ВУ с

чере .з предстаВНlІка ;

ниuтва

(l!e

НИПЛИВ
2) ')

)

укладе нн н правочину

існуваllllН відносин JlобровіЛh НОГО представ­

ч.

2 ст. 232

ЦК, де йдеться IІрО "довірителя" ,

тобто суб'скта добропіЛl,НОГО прсд стаВНl1uтва); 3) на нвність .зло ­ вмисноЇ ДО~lОвлеllості представника однієї сторо ни З другою сторо­ ною правочину. При ИЬОМУ не має .з начення , ЧИ перссл іду вшlИ учас ­

ники змови або одна з них корисливу мету , чи ні; однієї

сторони

і дру га

сторона

4)

представник

правочин у діяли

на

шкоду

довірителю.

ОСНОВНИ\1 наслідком такого праночин у є двостороннн реституuін . Додатковими наелідками є те , шо довіритель має право вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих йому у зв'нзку із вчиненннм

правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними (ст.ст.

23

22,

ЦК).

Правочин, який порушує пуб.1ічниЙ порядок, Є нікчемним, тобто недійсним внаслідок 6С3І10ссреДJ-lЬОЇ ВКа3івки закону незалежно від наявності позову з боку його учасників чи інших осіб.

Правочин вважаєтьсн таким, ШО порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на ПОРУШСННЯ конституuійних прав і

свобод людини і громаllНlІина, ЗНИЩСННН, пошкоджеН~IЯ майна фі­ зи'{ної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Стаття

228

ЦК безпосередньо не вказує на вину як кваліфікуючу

ознаку такого правочину. Проте :3 формулювання, яке вона містить: "правочин вважається таким, шо порушує публічний порядок, якщо він був СПРНl\Іований на порушення ..... можна зробити висновок ,

252

що вина має враховуватися.

Вона виявляється у намірі п орушити

публічнии порядок З боку осіб, які вчиняють такий праВОЧI1 Н. П ри цьому немає значення, чи такий намір був у ОДliієї сторони право­

чину, чи він мав ~licиe у обох чи більше учасників договору . Суд, приймаючи рішення у такій справі, зобов'язаний вказати, в чому конкретно

проявлялалася

спрямованість правочину на поруш ен ­

ня публічного порядку. Варто звернути увагу на зміну в підходах до вирішення питанн н

про наслідки визнаliНЯ такого правочину недійсним. Якщо ст.

49

ЦК J 963 р. передбачала стягнення отриманого за "аJlти соціальнид,j" правочином у доход держави або односторонню реституцію для невинної сторони, то тепер

наслідки

прав очи н у, який

визна ни й

недійсним внаслідок порушен ня l1убліЧIІ О ГО ПОРНJlI<У , визна ч аються -загальними правилами (ст. 216 ЦК ). Ознаками фіктивного пр авочину ('І. І ст.

234

ЦК) є: І) наявність

зовнішньої форми право чину, шо фіксує удаваІІі н аміри стор ін ;

2) відсутність у сторін дійсного наміру створити насл ідки , які обу­ мОвЛюіщлися у цьом у IlраВОЧIІJїІ:-Тобro, має м і сце ли шс і м ітац і я правочину. У діях CTopiJJ , що імітують правочин , відс утня головна ознака право'[ин у - спрямованість на IІстаНОlmення, нрипин сння або івшу видоз міну L1Iшільних право підносин. Фіктивний правочин може бути укладений у проти законних цілнх (ІІ а приклад, фіктивне дарування майна - бе} наміру передати нраво власності іншій особі , але з метою нри ховати його від кредиторів) або без таких uілеЙ. При цьому намір сторін зовніШНhО завжди є законним, оскільки вони у будь -яком у разі декларують бажання пр авомірних наслід к і в.

Фікти вн ий правочи н є нікчемним , оскільки особи, що вчиняють його, не мають на увазі і не бажають н астан н я правових наслідк ін , які могли б виникн ути внасл ідок здіі1снен н я праночину та кого типу .

Фіктивний прав очин визнається судом недійсним. Оскі л ьки сто­ рони н і нк их дій ЩОДО зд ійснення фіктивного правочин у не вчиняли , суд, як правило, у таких випадках виносить рішевня тільки про визнання такого лрав о чин у недійсним без Зilстосунання інших насл і дків . Проте якщо дія ми сторі н правочину завда но матер і альної або моральної шкоди, вона підлягає відшкодуванню за пра вилами

ст.ст.

22, 23, 216

ЦК.

Удавані правочини вчиняють ся з метою при ховання івш ого правочину, який сторони насправді мали ва увазі Т ут зав жди має місце укладення

2

(LI.

І ст.

235

ЦК) .

правочин ів: І ) реального правочи­

ну, llчин еного з метою створити певні юридичві наслідки ; 2) пр аво­ чину, вч иненого для приховання реального правочин у. Сторо ни , :здійснюючи удаваний правочин, маскують іншу ЮРИДИЧНУ дію , мету ,

яку вон и мали насправді на увазі (наприклад, правочин з видачі геНСРМIЬНОЇ довіреності на автомобіль з правом його продажу може

прихову вати правочин купівлі-продажу цього автомобіля). Удаваний правочин завжди ніК'Jемнии і сам по собі жодних юри­ ДИLІНИХ наслідків нс створює. - ~.

253

реалыlііi (ПРl1хtm
віЛIЮСІIНlI

сторін регулюються

праВИ; lами шодо

пр аВО 'IИllУ, н киіl IЮIlИ мали ІІа увазі. Як шо [Ір а вочин, який сторони наспршші В'І lI1111:ll1, СУllсреЧ!1lЬ :шконодавстну, суд ВИНОСИТЬ рішсннн про ВИЗIl;JIlIlН IlсдіііСНи:l1 иього правочи ну і з застосува llНЯМ насліл. ­

ків, l1 е р сл5аЧС НІ1Х 'іЛ}! НСllііlсності праl ЮЧ1111ів такого ТllIlУ (ст .

216

ЦК).

ПР:НЮЧИНl1, нкі можуть вчишписн лише з дозволу органів опіКJ1 та піК.lування: опіку н, зокре:\lа, не має права без 1l03ВОЛУ ОРПН1У опіки та піклуваНIlЯ - віД .\ЮIJЛЯТIІСЯ від маііНОlJlІХ прав пі до пічн о го; IJJшаШl ­ ти Пl1с ь ~юві зобов 'нзання від імсні пі допічного; укл ад аТ11 договори, які пі ;\л я г ають

I!OTapia,lb!!OMY 1І0сві Д 'l е нню та ( а60 ) державній р сє странії, в ТО :-'IУ числі договори ш одо П Оj,\іл у або обміну ЖI1ТіlO­ вого будинку, квартир и; укладати /lO говори шодо іншого ціНIiОГО майна . пік.lува.1ыlкK має право дати згоду на вчинення т ак и х право­

чинів лише :3 дозволу ор гану опіки та піклуваНIІЯ (ст . 7 1 ЦК) . Якщо один з і вказаних вище правочинів буде УК.13дениЙ без ДОЗВО .'1у органу огтіки та пік.lування, він вважа ється lІіК'Іе .ЮШМ,

[lіслн ч о го

наста є двос тороння р еСТ ИТУl!ія.

Н а [I1IМОГУ :за іllт ересо ваної осо би такий праВОЧIІН ·може бути ви з наний судом дійсним, якшо 6уде встановлено,

шо він

/lіЛ.l10 -

відаЕ інт ереса м фі:З11ЧНОЇ ос06и, н ад якою вста новл е но опіку або піклу вання. О тже, ДЛ Я дій сності пр авоч ину необхідні такі У "lОви : І) віШlOвіi.lllісп, ПРillЮ'IИНУ інтсресам Фі 1 1.lчно·j ос06и , на д }ІК аЮ вста­

НОl3лено опіку а60 ніклув ання; 2) зве рн е ння за інт е р есо ва ної особи до суду '3 позовом про lJ11Знаннн праВОЧI1Н У д ійсним ; 3) рішення суду про визнання Ilравочину д ій с ни м. За інтересованою особою мо же БУТlI опікун, }lКНЙ уклав праl!ОЧИН за недієздатну особу; пі к­ ЛУ І ШЛЬ НИК , НКИl1 дав :згоду на укладеНI!}1 правочин у ; неповнолітня

або обмеже н а у дієздатності особа ; третн особа,

3 якою укладено

пра во чин бе] ДО3llOлу органу опіКІ1 та піклуваннн.

Додаткова література : І . Безклубu// ГА. Банківські пр аВОЧИНI1: I1Ішільно-правові пр об ­ лем и . Монографія .

2.

-

К .,

2005 (378

с.).

Жеков В.І. ПраВОЧIІНИ , як і п ору ш ують п у блічний порядок за

циві л ы
и мM законодавством УКР 'ЙНI1. Автореф. дис .

наук . -

Одеса ,

2006 (20

... канд. юрид.

с.).

З . Жеков В./. П оруше ннн моральних засад суспільства нк підстава

визнання пр'.lВОЧИНУ lІеJlіЙСНI1М // Сус пільс тв о. Держава. Прав о. Вип . 4. - Uивільне право. - Одеса , 2005. - С. 26-30. 4. Жеков В./. Праночини , шо ПОРУШУЮТЬ пу6лічний поря док: до характеРI1СТИ ки складу / / Н ауковиіі '[,\сОПНС "У ніверситетські н а ­ у кові за п иск и" .

5.

-

2005 . - Ng 3. -

С.

129-132.

Кучер В. ОсоБЛИlJості низначеннн правочин у таким, ШО по­

рушує Jlубл ічний порядок // Право України. С.

106- 11 0.

254

2003. -

Ng 12. -

6. Ойге"З llхm В.А. В олн и lюле И ЗЬ}{f3ленис . (Очерки теории , фи ­ IЩ; Офни и п сихол оги и п рава).

7.

Фролов в.д.

-

Ду ш а н бе ,

1983 (256

U ивіл ьн ий кодекс Українн :

С.).

П ранові наслідк и

\ ' ""ален н я юри д и ч н ою особою пр авочи н у, якого во н а не м ал а п р ава

Н'ІІ1ННТИ 11 Ві сн и к гос п одарс ь ко го судо ч инстна. - 2003 . - NQ 4. ( ' 168- 188. 8. Xam lllOK н е За п ере ч н і у годі! та ї х п равові н аслідки. Авто р е ­ ф е рат д и с . .. . ка нд . ю р ид . н аук . - К . , 2003 (20 с.) . 9. Хаm ll ЮК Н. е Умов и дійс н ості у г од 11 Держава і право. В ип . 11. - К ., 200 1. - С. 283 - 289 . [О . Хаn lll ЮК Н. fОР l1 д l1ч на пр и р ода ф і к ти вних та удаваН І 1Х пра во­

' І ин і в

//

Пр аво Ук р аїн и .

-

2004 . - NQ 4. -

С.

37- 4 1.

Гла п а 13 Представництво

§ І. П о н яття предстаВІІицт ва. § 2. П ідс та ви в ин ик н ен н н та види представ н ицтв а . § 3. Склад правов іД І ЮС ИН п редста вн и цт ва . § 4. П е р сдо р уч е нн я. § 5. § 6. § 7.

П редстаВ ІІ И ЦТВО за J LO вірен і с тю .

Предста ВНІ1 1lТ ВО з п ереви ше н н ям п о вн о важе н ь . Інші ф орми

вс та н овле нн я

й

реал і за ц ії цивіл ьн их пр ав і

обов 'язків через інш их ос і б .

§ 1.

П ОНЯТТЯ представ ниц тва

У найзагальнішому ВИI 'лнд і

представни ц твом є в и користання

прав осуб'єктн ості одни х ос і б для рсал і З
ті дл я здійснен ня прав і ви к онання об ов'язків учасниками ц ивільн их rlраl3 0відноси н, забезпечується більш ловний захист Ї х суб'єкт ив­ них п рав, л і д вишується ефективність н алагоджен н я еконо м іч них зв'я зків між с уб'єктами права. у цив іліст ичній літературі немає єдиної то ч ки зору с т ос овно при роди п ред ставництва.

З агалом п ідходи до визначення суті предстаВНИllтва можуть роз­ fJlяд атися з п озицій

2 основних

концелцій: концепції "дії" і КОНllеЛllії

пра вово г о в ідношення". К он ц е пція

радя нськ і й

"дії" свого

Сlасу набула значної популярності у

цивілістичній науці. Фактично саме вона виявиласн

Ilідгрунтя м л егального визна
"од иф і кац ії llивільного законодавства колишнього СРСР у

1964

1961-

рр.

255

Ця КОllllспuін і JlП: РП РСТУЄ п редстав н и uтво як діял ьн ість, тобт о, сукупність л і й ,

1110

" ОЛ5!ПIЮТЬ У здійс н ен ні угод та інших юридич ­

них дій Одllі є ю особою (предста в ником), шо д і є у межах п овнова­ женнн віл імеJl і іншої особи

-

того, ко го во н а п редста вляє. І ншими

СЛОI3<1МИ , прсдсташlИ UТВО з'являєт ься і має м і сце тоді, коли пред­ стаВНJlКJдіі1снює певну дінль н ість від і мені ін ш о ї особи ' . Але нього Jlедост,пньо для з'ясува нн я юриди чн ої сут і представ­

ниuтва . Алжс фактично йдеться ли ш е п ро зов н і шн ю форму п ред­ слtllництва , ЙОГО прояви , а не пр о його зм і ст .

Врахов у ючи uей недол і к, б і ль ші сть uивіл і стів розглядают ь п ред ­ СЛШНИUТ130 як п равове від н оше ння, в СИ1Lу якого правомір н і юриди ч ­

ні дії, здійснені пр едстаlJНИКОМ в ід і мені того, кого пр едставляють, безпосередньо створюють, змінюют ь або при п и н яють для остан ­ нього цивільн і права і обов'язки'.

Така ПОЗИllія з н айшла п ідТ Р И1l1КУ й У Ц К . Згідно зі ст .

237

ЦК пр едста вництво

-

це п равове відноше нн я, у

ЯКОМУ одна сторона ( п редстаI3НИК) зобов'язана за по вн оваже н нями

вчинити правочин lJin імені іншої сторон и , ЯКУ вона п редставляє. Варто, 0.1нак , уто чн ити , шо предста вниuтво - це не од н е п равове відношеН!lЯ , а сист ема, ш о в ключає п равовідносини двох видів: внутрішн і і зов н і шн і . Внутр ішні відн оси н и п редста вн и цтва, що складаються між особою, яку лредставmlЮТЬ , і л редстзвником:

1)

спрямован і н а упо р ндкувзн н я правових зв ' язків м і ж особою,

яку представляють, і тре т ь ою особою, тобто мають організацій н ий характер;

2) 3)

мают ь шодо І1их зв 'язків допом іжний характер; вин икають і реалізуються не

11

інтересах того, хто вчиняє дії

(предста вника), а з метою здійснен ня і захисту цивільних прав та інтересі в особи, яку представляють. Зовні ш ні в ідносин и п редста в ницт ва, у свою чергу, мають 2 різно­ ВИДИ:

1)

відносини м і ж представнико м і третіми особами, які мають

інфор маu і йний характер (представ ник повідомляє третю особу про те, що в і н має повноваження діяти від імені особи, яку представляє, і про намір укласти договір в і нте ресах цієї особи;

2) відносини мі ж особою, яку п редставляють, і третіми особами. Встан овлення останн і х є результа том дій представника. Вн утр і шні і зовнішні відносини представництва взаємопов'язані. ие й зумовлює те, що І lравочин, вчинений представником, безпо­ серед ньо створює, зм і l-lЮС, 1 1 РИПИ НЯЄ цивільні права та обов ' язки

, див., наприклад : Советское гражданское право. - Т. 1. - М., 1965. 21 4, 220 . , Див.: Советское гражданское пра во. - Т. 1 / Под ред. В.А. Ря сенцева . М., 1975 . - С . 225; Гражда нское право УкраИНЬІ. - Т. 1/ Под ред. А.А . Пушкuна, В.М Самойл енко . - Харьков. 1996. - С 232: Цивільне право Украї ни. - Ч. 1/ З а ред . 'І.н. A 31~\10вa, с.н. Пристуnu, В.М [шатенка. - Харків, 2000. - С 169- 170. С

256

особи, }іКУ він представляє (ст.

239 UK).

Власне у цьому полягає

суть зовнішніх відносин представницт ва нк правового зв'язку, під­ ставою

виникнення

нкого

є

вчинення

праВ04ИНУ

пр едставником:

цивільні права і обов'язки у ос06и , котру представляють, виника­ ють автоматично і не потребують вчинення нею додаткових дій на підтвердження того, шо вона Гlриіj~lа с наслідки правочину, вчи не­ ного

представником.

У цій системі

правовідносин

lІаіів ажливішим елементом є

внутрішні правовідносини, оскільки саме!! них відображається спе­ цифіка представництва.

Для того, щоб дії представника створили

ЮРИ Д И'lні права і

обов'язки для особи, яку представляють , необхідно, щоб представ­ ник мав відповідні повноваження, котрими визначається зміст і межі дій, які представник може вчиняти від імені особи , котру він

представляє. За своєю суттю повноваження

-

це немайнове цивільне

право, основним елементом якого є право на власні позитивні дії. Лроте як і кожне суб'єктивне прапо, повноваження включає не лише право на власні позитивні дії, але й можливість вимоги певної поведінки

від інших осіб. Це

-

право вимагати нід особи, НКУ представляють ,

прийняття на себе юридичних наслідків дій, що здійснені в межах повноваженнн. Крім того , представник має право на захист повно­ важення шлнхом подання позовів про визнання повноваження, про

пrипинення дій , шо його пор ушують, ТОШО. Такий захист здій­ снюється представником від свого імені і не вимагає спеціального додаткового ПОRноваженнн.

Слід враховувати, щ о коло дій, які можуть бути здійснені за допомогою представництва, не є безмежним . Зокрема , ч. І ст . 238 ЦК вказує, що представник може 6ути уповноважений на вчинення лише тих ПРШЮ'ІНнів, право на ВЧИllення яких має особа , яку він представляє. Однак це не означає , ІНо опікун , при значений мало­ літньому може вчиняти лише дрібні побутові правочини . Він ніби доповнює недостатню діє здатність малолітнього, а тому може вчи­

няти за останнього будь-які правочини, крім тих, шо заборонені з аконом.

Крім того, не допускається укладення через предстаоника право411НУ, яки й за своїм характером може вчиняти ся тільки особисто, а

також інших правочинів, вказаних в законі. Наприклад , догов ір до­ вічного утримання, заповіт, трудовий договір, реєстрація шлюбу , всиновл ення тощо

-

це ті юридичні дії, які мають здійснюватис я

лише особисто.

Усі юридичні дії представник зобов'язаний здійснювати в інте­ ресах т ого, кого представляє. З метою захисту цивільних прав та

інтересів того, кого представляють, законом встановлена заборона укладе ння правочину представником відносно себе особисто, або Jlіднос но іншої особи, представником якої він одночасно є. Наприк­ ; Іад, опікун не може укладати угод зі своїм підопічним, а також JJредставляти його при укладенні угод або веденні судової справи

~Ііж підопічним і своїми близькими родич ами .

257

§ 2. та

ІІідстави виникнення ВИДІІ

представниuтва

Право ІІа В'ІІІнеllНЯ дій І.>і д імені іншої особи може гр у нтувати­

ся на

piJIH1X

юридичних фактах , з якими закон ('І.

СТ .

3

237

ЦК)

пов ' ЯЗУl: l.>иникнеНIІЯ ПОВНОl.>аження. ТаКИ~Н1 юридичними фактами (підставами виникнення повнова­ жень) можуть бути;

І) договір (наприклад, договір доручення);

2)

закон (батьки є пред ставниками своїх малолітніх дітей за за­

коном);

3)

акт органу юри д ичної особи (призначення на певну посаду ,

пов ' язану із здійсненням пред ставниuьких дi~i) ;

4) інші підстави, встаноuлені актами uивільного законодавстuа (наприклад , факт спільного uед сння господарства , спільності май ­ на

-

при здійсненні одним з ПОДРУЖЖЯ правочиніll для спільного

сімейного господарства він виступає як особа, шо діє від імені і І.>

інтересах іншого з ПОДРУЖЖЯ , бо згода останнього на здійснення такого

ПРШЮ'ІИНУ припуска ється

-

за

винятком тих ,

ШО

виходять

за межі дрібних побутоI.>ИХ) . Залежно від зн а чення волеВИНВ;lеНIНI для встановлеНIІЯ прано­ віДНОСИI! предстarЩИUТВ<І і виникнення і10ннонажсння розрізняють такі види представниuтва :

І) добровіЛЬ/l е (д оговірне) пред ставниuтво

-

те, шо грунтується

на волевиявленні пред ста вника;

2)

обов 'яжове або ("представниuтво за законом")

-

пре дстав­

ництво на підставі безпосереднього припису з акону.

З них найбільш поширеним є представництво на підставі дого­

вору. Йому присвячена більшість норм гл а ви 17 ЦК С Представ­ НИЦТВО") та з начна кількість норм глави 68 ЦК ("Доручення"). Добровідьне представниuтво здійснюється на підстаl.>і договору, тобто у з годженого волевиявлення того, кого представляють, і пред­

ставника. Наприклад, адвокат

-

повіреllИЙ є представником на під­

ставі договору про надання юридичної допомоги.

Різновидом добровільного представництва є комерuійне представ­ ництво .

Згідно з і Ст.

243

ЦК комерuійним представником є особ а , яка

постійно та самостійно виступає предста вником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підпри є мницької діяльності.

Особливістю суб ' ЄКТIІОГО cКJlaдy від носин комерційного пред­ ставництва є те , що комерuіЙНИМI1 пред ставниками можуть бути

особи, які є суб'єктами flіДI1РИЄМНIІЦЬКОЇ д іяльності . Такий ВИСНОВОК виплива є з того, шо комерuійне представництво ма є сво є ю метою

укладення договорів у сфері піДIlРИ Є МНИUЬКОЇ д іяльності , а отже і

особа, нку представляють, і ПРСДСТ
258

І"

'1,( 1"111В()СТСЙ

'здіЙСНС IiНЯ комернійного преДСТilвниtIтва належать

111"' 1 ~1 L'T, Сl1сте\fатичний характер дій комерційного пред ставника,

11

1 : l l l lі сл> договору. Крім того, Ч,

2 ст . 243

Ц К допускає к омсрційне

"1" : IСТ
,

I lІl1іll та в інших випадка х, встановлених законом. Отже, коли особа

!1,IС' l ііі но виступає від ім ені п і дпр и ємuів при укладенні ними дого1:Сlріl! у сфері підприємни uької діяльності, то за їхньою з годою вона \f
дого вір на комернійн е представни цтво при п ускаєть ся оплатним. (k,)ба , нку представляют ь, зобов'нзана сплатити предс тавнику ви ­

ІІ:ІІОРОД У за вчинеНIІН ді й, крі\! випаJlків, коли в сам ому договорі "і,: п1ТЬС Я вказівка на його безоплатний характер. Якшо така вказівка

"i.tJ.:YTHH ,

і одночасно договоро,,! не встаНОI!Лсн і р оз мір винагороди

і І іОрядо к її сплати, особ а, яку представляють, опл ачує за комер­ І І і іїllе пр едставництво су му, котра звичайно стягує тьсн за послуги

: 111
632

ЦК). Кр і м того, п редставник має

11J1:ШО на в ідшкодування в итра т , зроблеJНIХ ним при виконанні дору­ ' І (І/НЯ . У разі укладення договору в ід імені к і л ькох підприємців

" . tНОчасно витрати поділ яютьсн між ними У рів них частках , як ш о 11 11 1. lе н е перед бачено угод ою стор і н. Найчаст і ше комерційн е представниuтно здій сн юється на підстав і IОГ()ВОРУ доруче ння (глава 68 Ц К) . Цій договір м а є в изначати обся г 11~lil(tНИХ комерц ійному п редставни ку повноваже нь та п орядок Ї х

I'l~ аJl і з аuії. П овноваження комеРll і йного п редста в ника також можуть

"'Іл! підтверджен і довіреністю . Особл и вост і комерu і йного представ1ІІІІпва в окремих сферах підприємНlIUЬКОЇ діяльност і Jlстанонлю 1О Г!,ся зако н ом . Н а п риклад , коме рuі ЙIJОМУ представнику може бути ІІада н е на п еIJНИЙ строк виключ н е право шодо укладання угод від

і\ I Сl lі та за р аху н ок довірителя та (або) на певній територїі (ст . 11 К). ДО IJ ірител ь у

UbOMY

1000

випадку не вправі призначати на ц і й тери -

1 0р і ї і н ш их комер ці ЙJlИХ предетавникіIJ.

Пр едетавн и uтво за заКО Н О\f (обов'язкове представництво) регла­ \1СIІТУЄТ ЬСЯ сТ .

242

Ц К , котра в ідносить до н ього : І ) представниuтво

(\а т ькам н (усиновлювачами) своїх малолітніх та н еповнолітніх д і­ /сй;

2)

представни u тво опікуном малол ітньої особи та фізичної

особи, IJ из н а н ої н едієздатною. Цей п ерелік не є вичерпним : закон­ ІІС предстаН Н И ЦТIJО можливе також в і н ш их IJипадках, встановлених lако н ом.

Ха рактер н ою особлив і стю представ н ицтва за законом є його с п ря ­

\Іона ні сть н а захист п рав і за КОIІНИХ і нтересів осіб, я кі внаслідок ' l алоліття , н едоумства або душевної хвороби не можуть піклувати -

0 1 про себе самі, а тому є недієздатними (ст . 39 ЦК) або ли ш е ' І астково дієздатн ими (ст .

31 Ц К). У зв'язку з uим воли таких ос іб ІЛН в ирішен н я питання про необхід н ість представни цтва їхн і х

IІ lте р есів зов ні не має значеннн.

Зако нн ими п р едставниками своїх малол ітніх дітей є батьки . Це II ШіОження закр іп ле н е не лише у Ц К, але й у СК. П раво батьків

259

представляти своїх М
uи віль н о го стану (шлюбу з ма ті р 'ю д итини), правочину (заява про визнан ня себе батьком д итини за відсутнос ті шлюбу з матір ' ю) , рішення суду про визнання батьком дит ини . Законним и преДСТ
никами

малол ітні х дітей є також усиновлювач і , котрі за своїм

правовим становишем прирівнюються до батьків . Ї хнє право на представниuтво гр унтується на нормі закону та рішенні про уси ­ новлення .

Батьки (усиновлювачі) можуть укладати за малол і тніх дітей будь­ як і пр аВОЧИ IiИ . Але управління майном дітей батьки (усиновлювачі) зд ій с нюють за умови, шо укладення правочину не суперечить інте­ ресам дітей . Що стосується неповнол ітніх д і тей, то за за гальним

правилом вони вчиняють більшість rtравочинів самі , але за з годою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (частини 2, 3 ст . 32 ЦК) . Отже, законне представниuТl30 стосовно uих осіб можливе лиш е у ви падках, п ередбачених законом (наприклад, ч .

5

ст .

32

ЦК ) .

Виникнення повноважень у опікун а Гр у нтується на положе ннях

ч.

2

ст.

242

ЦК , згід но з Slкою о пі кун

малолі тньої особи та фізичної особи , також

на адмін і ст р ативному акті

опі куном) . У суку пност і

ui

t:

за конним представ ником ви з н ано ї нед і єзд атною , а

(рішення

пр о

при з начення

юридичні ф акти є достатньою умовою

виникнення у опікуна п овно ва женнн для д іяльності як закон ного

представника. То му при здійсне нні ним д і яльності від імені оп і ку­ ваного необхідн о подати відповідний документ про призначення опікуном .

О п ікуни здій снюют ь усі д і ї , які міг би зді йснити сам опікуваний, якби був ді є зда тним, Пр оте вони без дозволу органів оп і ки і пі клу­ вання не мають права зд ійснюв ати від ім ен і о пі кува ни х пра вочини, що істотно за чіпають майнові

і н т ереси оста нні х. Дозв і л органу

оп і ки і п і клу вання, щ о видається опікуну на зд і йсне нн я такого

правочину , вс тановлює лля нього додаткові П Овноваженнн крім тих , щ о вже передбачені за коном.

Законним и представ никами своїх членів можуть бути також гро­ м адськ і орга нізації. Напри клад, об'єднаНШI громадян за Законом "Про об 'єдн ання громадян" мають право представниuтва і захисту своїх прав, а також за конних інтересів своїх членів і учасників,

ін ших гро мадян 13 орг аНi:lХ державної влади , органах місиево го самовряду вання, інших державних і нсдержапних організаціях .

§ 3.

Склад правовідносин пр едставницт ва

Як зазначалося више , до складу правовідносин входять: суб ' є кти, об'єкт, зміст (права та обов ' язки суб ' є ктів правовідносин) . При характеристиці суб 't: ктів представництва тр адиц і йно ви­

окремлюють

3

кате горії суб'єкт ів : той, кого представляють, пред­

ставник і треті особи .

260

II L'Pl:il тим, як перейти до з'ясуваннн ти х вимог, яким має відп о ­ ,:11;1111 кожен із згаданих суб'єктів , варто зв ернути увагу на не дуже , І,ІІ У СЛОl3ес ну констру кн і ю " особа, як у представляють", існуІІІІІН , І КО Ї пов'язане з ти м , шо у Суt[ ас ній правничій українські й ", щіНОJl ог їі відсутнє спеніальне п означен ня особи, чиї інтереси

"1' \"lставл яють, Для т ого, шоб уникнути за йвих незручностей, осо б ­ ІІІІН) у довгих та с кладних реченнях ,

11 \' llі Ш1 ЬНИМ термін ом

,

-

надалі замінимо ней вир аз

"принuипал", відо мим ще римському праву ,

II\lР Нд з ним іноді будуть вживатися й вира зи "особа, яку предста в­ l 'l1()П," або "той , кого представлнють",

у літературі зазвичай заз нача єтьсн, шо особою, яку представля-

11)11,

(принципалоVI), м оже бути БУJ1l, - НКИИ суб'єкт lLивільного права ,

І ()му числі п овн іст ю недіє здат ний ГРО~1Пд}!нин або юридична особа

\

11"

lалеЖJЮ l.I iil наявності діє:здатності l ,

ІІ,СН,

,

При иьому іноді уточню­

ШО МОЖЛl1l.lість бути тим, нко['о представляють, у людини

1',llllикає з м оменту народже ння, так само як юридична особа може 1',lІступати як так ии суб' є кт з моменту їі організаuїі у встаНОl.lленому II<)рндку 1, Ал е сл і д мати на увазі, що ие положення стосується лише право­

"І ІІІ ОСИН обов'нзко[юго представнинтва, котрі виникають не залежно 1\1 1 волі особи, ик у представляють, При добровільному представниuтві, котре гр у нтується н а вол с­

""НI.шенні сторін, до принuипала висувається вимога наявності І Р ; lli сд і єздатності, тобто здатності набувати права та обов 'яз ки через 111'С ; lстаlНіИка (пасивна трансдієздатність) і самом у створювати дл}!

111111ИХ осіб права та обов'язк и (активна транСдієздатність) . Пасивна трансді єздат ність обмежена колом тільки тих дій, для

; lііісненн я

яких необхідною є наявн іс ть певного ріJjНЯ власної

ІН ЩCl т ності. Приннип ал не можна н ад ілити представник а більши.м <>щ'нгом зда тності набувати права і обов'нзк и, ніж той, ш о у нього

\ : шого , 11 , \'

,

І ншими словами, здат ність МіН И права і обов'язки особи,

пр едс тавляють, як ел емент ци вільної правоздатності, ви з на­

ІІ ,СН :за вс ім а суб'є ктами цивільного пр ава, однак при добровільн о му

111) ё j IСТ,IГІНИ цтв і нt'обхідна також н ая вність д ієздатності особи , яку I I!' l' j lст авли ють (принципал а), Бе з цього неможливі особисто- дов ір­ І \ ідносини, які виникають при добров ільному представництв і між "РІlllЦипалом (довірителем) і по в іреним,

'11

Оскільки закон не встано влює с п ец і альних правил відносно ді­

\ : 1:lТlІості довірителя при укл аданн і до г овор у доручення (котрий є (\ Illісю з головних підстав д обров ільн ого представництва), зд ій-

:\118,

наПРИКЛаД: Советское гражданское пр аво. Учебник: В 2-х т. ~ Т. І / 1985. - С. 263; Гражданское право в во про11 ответах. Уч ебн. пособие. Х арьков , 2001 . ~ С. 117; Цивільне np:.lBO 'І 1'.111111 Під ручник: У 2 -х кн. - Кн. І / За ред. О. В. Дзсрu, нс. КУЗНЄЦ ОIJО Ї. -

11"

1 І'\.',}. ОА. КрасавчаJ.;ова. ~ М.,

І .

.'(І()2. -

І: \І

С.

198.

,' І IIВ .: Гражданское право УкраИН ЬІ . ('а. "оtlЛ('IІКО. Х а р ьк ов, 1996. - С.

- Т. 1 / 233.

Под ред. А.А. ПУШ J.;Ullа ,

26 \

снювзти такі л.О ГОIІО Рl1

нк довірител і

можуть і особи віком від

14

до

18

( ти х, кого представляють)

років , і обмежено д і єздат ні

громаднни.

Од на к I1Рl1 ш. ому неПОВНО,lітня особа , як і особа , об~1еже н а у діє здатності, 1 10в инн а одержати з году піКЛУIJaльника на уповнова ­ женнн, оскільки uей право чин виходить за межі тих, котрі він має право вчинити самостійно (ст. ст.

33, 37

ЦК).

Таким чином, хоча дли того, шоб у принuипала ВИlfИ КЛl1 ті чи інші юридичні наслідки, н аса мперед, необх і д ним є 130левия влення представника, тому шо сам е в ін зд ійсню є правочи н. Разом з ти м, у

волеВИЯ13ленні представни ка при добровільному I1р едставниuтві

ВИСЛО13люється й воля тієї особl1, від

iJ\'CHi

якої він вис тупає. Саме

uи м і зумовлен і згадані вище вимоги до uивільної правосуб'єктності того ,

ко го предста13ЛЯЮТЬ.

Ще одним учас ни ком вн ут рішніх пра130ві д носин доб ровільного представництва є представник - особа, яка здійснює в силу нада­ них їй п ов н оваже нь правочини та інші юридичні дії від ім е ні іншої

особи . Не є представником особа , яка хоч і д і є в ЧУ'А(ИХ інтересах, але 13иступає від власного і мені , а також особа, упов новажена ІІ а ведення переговорів шодо можливих у ма і1 бутньому правочині13

ст. ч . І ст .

('1.2

237 238,

ЦК). Таке пр авило логічно п ов ' язане з положеннями згідно з яким представник мас діяти від імені особи ,

яку представляє, і ст. 239 ЦК, яким п ередбачено, шо правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиня є цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Правовідносини пр едс тав ництва реалізу ються цілес пр ямова ни­ ми юридичними діями предс тавника, а т ому представником можуть

виступати лише дієздатні суб'єкти. Отже, хоча неповнолітні віКО."1 від 14 до 18 років можуть вчи няти зі з годи своїх батьків (УСИНО13лю­ вача) чи піклувальників прак тично будь-які правочи ни (ст. 32 ЦК ), вони,

очевидно,

не мають п рава укл адати прав очини як представ­

ники н авіть за наявності згод и на це зазначених вище осіб. Винятком

є предс тавницька діяльність неповн олітньої особи, як і й в ідповідно 35 ЦК надана повна uи вільн а дієзда тність. Для певних осіб чи категорій о сіб можл ивість бути представни­ ком обме жена. Наприклад, lie можуть бути представниками в суді

до ст.

ос оби, викл ючені з колегі! ад вокат ів , судд і , слідчі і пр окурори, крім

вип адків, кОл и 130НИ діють як батьки, опікуни, піклувальники або пред ставники

відповідного суду чи органу пр окуратури ,

що є

стороною в спра13і .

Деякі цивілісти вважають обмеженням можливості бути пред­ ставником також заборону лр едставникові вчиняти правочини від імені особи , яку він представляє , з самим собою, у своїх інтересах тошо l .

І дИВ .• наПРИIV1iJД: ГраждаНСКD е пра во УкраИНЬІ. но, В.М. СО.моЦлеНКQ . - Харьков , 1996 . - С. 235.

262

Т.

J/

лDд ред. А.А. ЛУШКU­

ІІРОІС, В иЬО\1У разі йдеться не про характеристику суб' є ктного І

І,І.І\' Ilравовідносин представниuтва, а про визначення з міс ту uих

" I' , IIЮВI)lIЮСИН, кола тих прав і обов ' н з ків, що мають Їхні уч а сники . І І рснставникаJ\Ш МОЖУТЬ виступати і фізичні, і юридичні особи. ()скільки СТ.ст. 91 , 92 ЦК не вста новлюють спеuіальної uивіль­

" "І І І ра во здаТІюсті та спеuіальної uинільної дієздатност і юри д ич11 " 1 (1(:0611 , lІона може мати такі самі права й обов'язки нк і фі з ичн а , .. () ( );! ,

за винятком тих , що пов'нзані з ПРИРОДНИМИ властивост я ми

11' ) 1111111. Звідси l3ипливає , що юридична особа може пра ктично LI \ . 1.\ Вllпадках (крім тих , КОЛI1 представниuтво пов ' язане з l3имогою 1І ; 1 ~ ll\lюсті ліuензії для певного виду ліНЛl>ності) здіЙСНЮl3ати пред­

, 1:11I1I11LlbKi

функuії так само , як ие може робити фі з ичн а особа .

Третьою особою (тією , з якою представник укладає праllОЧИНИ і\lені і

1' 11

13

інтересах того , кого представлн!:') може вист у пати б удь­

· 1~. lIii суб ' скт uивільного права. Від нього вимагаєтьСЯ лише наяв­ ІІІ С ТІ, дієздатності , достатньої для

прийняття на себе прав або

,, ( >Ов ' я з ків , котрі виникають внаслідок здійснення представником

Щ lllOВідного правочину або іншої юридичної дії. Нестача пр ,шо­ ,\ (, сктності третьої особи може бути заповнена з а рахунок наяв­ I Н К' ті у НЬОГО власного представника.

Об'єктоVl правовідносин представниuтва є ЮРИДИ'lНі д ії (пос.'1УГИ),

; lіііснювані

представником.

Незважаючи на те, що у СТ . ст.

237-239

ЦК з гаду ється лиш е про

!:'111l1ення представником правочинів , представники зд ійснюють й

1111ІІі юридичні дії або фактичні дії , що мають юри д ичне з на'lення 111:lllрикл ад, дії фак т ичного хара кте ру , пов ' яз а ні з виконанням дору­ 'І,'ІІIJЯ: підготовка та перед рук д ок у ментів , Їхн}( доставка за певною

.1

,р(~сою тощо). Тому, З ур а хуванням иього , об' !:, ктом IІравовіДIІОСИН

іlрслставництв а слід І!нажати дії пр ед ставника , а також ре з ультат

1111'(

дій, передбачені угодою сторін , яка!:' п ідставою виникненнн

":І.lаних внутрішніх правовідносин представниuтва.

Головним суб' є ктивним правом особи , яку прсдстанляють (прин1Іllllала) є право на пред ставниuпю і захист й ого інтересів пред­ І : IІІI1ИКОМ перед усіма третіми особами або стосовно конкретних І )Jпіх осіб , вказаних у договорі про представництво . Цьому суб ' єк­

,

ІІІІІІЮМУ праву того , якого представляють , відповідає обов ' язок пред­ , '
Головним суб ' єктивним правом представника є надане йому прин1І ІІІІШlOМ повноваження діяти l3ід імені останнього у відносинах з

І )J стіми особами. Існує точка зору , згідно з якою повноваж е ння представника є

, \() ' сктнвним

правом , якому не від повіда є конкретний обов ' язок

1І . ( )ї-небудь особи

-

ні особи , як у пред ста вляють , ні третіх осіб ' .

. :lI1В .: Uивільн е право УКР;!ЇНИ . -

,,'

К _.

2002 . -

С.

К н.

1/

З:t ред. О.В. Дзєрu, н е КУШ СЦ П -

199 .

263

Одна к така 11Ol1l1lіч 'Зда,ться хибною. Адже повноваженню як суб'єкти вному Ilрану представника у внутрі шніх правовідносинах доброві JII,НОГО IІредставниuтва відповідає обов'яз ок ПРИ~lЦ ипала прийня ти виконане, зокрема,

прийняти н а себе наслідки угоди,

укладен ої представником з третьою особо ю у межа х повнов ажень.

Може існувати також обов'язок принuипал а надати представн икові ДОКУ~lе IПИ, необхідні для здійснення пред ставниLtт ва (видати до ­ вірені сть, товарно-розпорядчі документи тощо).

Отже внутрішні

правовідносини добровільного представни цтва, як і кожні пр аво­

l3іднос ини, характеризуються взаємністю прав та о бов'язків їхніх суб' єктів. При здійсненні представництва (зовнішні віднос ини) пред став­

,...

ник зобов'язаний:

1)

інформувати третю особу про предстаl3НИUЬКИЙ характер своєї

дії (інформаuійний обов'язок);

2) надати докази наявності і змісту п овноваження. НездіЙснення першого обов'язку по кладає юридичні наслідки дій представника віДНОСIІ О третьої особи безпосередньо н а пр ед­

ставника, нездійснеНIІ Н дру г ого

-

можс спричинити н ебажання

третіх осіб мати справ у з пр едставником, тобто персшкоджає реалі ­ заuії повноваження.

Отже, суть зовнішніх відносин пр едставниuтна 1І0л нгає в обміІІі певною інформацією, шо ДОЗІЮШІЄ l3іднести його до організаційно­

немайнових зв'язків. Ре аліза1lія 1lих відносин створює МОЖЛИl3ість реал.іза1l ії повноваження.

Оскільки внутріш ні і зовнішні відносини представництва юаою­ п ов'язані і Flзаємоз умовлені,

1le

створює можливість Вl1никнеНШI

в наслідок їх реаліз а ції правового зв'язку між тим , кого представл я­

ють, і тр е т ьою особ ою.

§ 4.

Передоручення

Пр едставник зо бов'язаний особисто вчинити дію, пер едбаче ну наданим йому пОВноваженням. Але він може також пер едоручит и

її здійснення іншій особі, як шо таке передоручення передбачен е договором або дОЗ волене тим, кого представлнють, в інші й фор мі (у листі, телеграмі тощо). Передоручення може також rpунтувати ­ ся на п оложеннях акта цивільного законодавства. Зокрем а, таким спеціальним п оло женням акта Ш1Вільного законодавства є передба ­ чене ч.

1 ст. 240

здійс нити

ЦК правило, згідно з яким представник м ає прав о

передоручення,

якшо це зумовлено метою охорон и

ін тересів особи , яку він представляє. Ста ття

240

ЦК не регламентує порядок та форму пер едору ­

чення, але оскільки останнє може мати місце лише за до бровіль ­ ного представництва, то передоручення, як правило, здійсн юєтьс я

264

, 1'1\(1.\1 'І

Il l шачі лов і реності представником своєму замісни ку, Але

1 "" I \ lр ученнн можл и ве і Ш,lНХ ОМ внесеннн змін до догов ору ( до ­

І' '''''ру :lЩ)УLІ е НJ\ Я або і ншого договору), який є підставо ю п ред 1, 1 І: I III I. lиlіІ,

, l(1I1 ipC l!i cTb,

шо видається у порядку передор учення, підл ягає

І " 1 1 . 1 j)lаЛ I)НОМУ п осв і дченню,

к рім випадків видачі довіреності н а

' I І ' ржан н я зароб і тної п лати, с типендії, пенсії, аліментів, інших

11 1 . ll сжів та п оштової кореспонд енції (поштових переказів, посилок І' 111(0), яка може бут и ПОСВ , j дче на посадовою особою організації, в 1І . ll і дов і ритель п р ашоє, нав ч а ється, перебуває на стаціонарному 1І1,..\'l1анні, або за мі сце м його п роживання (ч,

11 :1

4

ст,

245

ЦК). Строк,

~ I KlIii видається дов і ре н ість, не може перевищувати терміну дії

,ІІ ІІ ОВНОЇ дов і ре н ост і , на п і дста ві якої вона видана,

11 редставник, як и й п ереда в свої повноваження іншій особі, \ І\'( І ІТЬ пов і до ми т и п ро ие особ у, яку він представляє, та надати ЇЙ І "'обх і дн і віломост і про особу, якій передані відповідні повнова­ I l'I I НЯ (за мі с ника). Невико нан ня цього обов'язку покладає на особу,

'11·.:\

п е редала повноваження, в ід повідальність за дії замісника як за

І І ( )Ї власні, ие правило закріпл е не в інтересах особи, яку представ­ І\ІІОТЬ, оскільки у разі незгоди з передорученням особа, яку пред ­ І :ІВЛЯЮТЬ, може в будь-який мо мент скасувати до н іре ні сть. Я к шо 'Іj\l'дставник не повідомив особі , я ку предс тавляє, пр о п е редо руче н­ він

'1\1,

несе

відповідальність за дії особи,

як і й п ередав п о вн о ­

':, І ження, як :за сво ї пласн і, Оск і льки Il рИ передо р ученн і має м і сце п е р еJlа ' Щ п ре дс та вн иком повноважень третій особ і (зам існ ику) , тоб то в ідбуваєтьсн за ­

11\11'0

\ І іllа ос і б у в н утр і шн і х піJl НОСИ ll ах предстаВ lІ и цтв а і з :збе р еже нн ям IСТ<1нн і х, це ІІ е впливає на іСНУlI анн я сам и х в ід н оси н предста в н и ц-

11\:1,

Т о м у п р аВО<ІИН,

в ч инений

пі сля п е редо р уч е нн я замі сни ком

"І І срв і еного " (голов но го) п редста вни ка, так само створ ює , зм інює, іl j\ lfПИНЯЄ ци пїльн і п р апа та обоп'яз к и ос о би , яку він предста вляє, І " це було б пр и д і нх п ервісно го пр едста в ни ка ,

§ 5,

П редстав н и uтво з а довіреністю

П ре д с тавн нцтно,

яке

rpун т ує ть с я

н а до г о в о рі ,

м оже здій ­

l"1 l ювати ся за до в і рен і стю .

З в изначення доп і реност і н к письмового докуме нту, шо вида ­

( л,ся

однією особ ою і нш і й осо бі для представниuтва п ер ед треті м и

(1(обаl\ lИ, випливає н и зка пи м о г до допіреності:

І) вона може бут и вчи н ена лише у письмовій формі;

2)

як кожен доку мент,

вон а має містити необхідні реквізити:

І :казі вку на суб'єкти , мі сце, дату видачі тошо;

3)

у довіреності ма є бути зазн ачений обсяг повноважень, наданий

Il рсд ставникові особ ою, яку п р едставляють.

265

Представництво за довіреністю може грунтуваТИС>l на акті органу

юридичної особи . У LlbOMY випадку такий акт має бути оформлений належним чином (lІідписаний керівником, засвідчений печаткою юридичної особи тошо) . Довіреність на вчинеНН>І правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем) , безпосередньо третій особі . Адже довіреність як документ, шо підтверджує повно­ важення представника , адресована тим особам , з ким можливе укла­

дення правочинів від імені особи , яка видала довіреність. Оскільки йдеться про врахування саме їхніх інтересів , то й право на ознайом­ лення з довіреністю існує, передусім , у них.

Залежно від обсягу повноважень ,

шо надаються повіреному

особою, котру він представляє, розрізняють

1) 2)

2

види дов ірен остей:

загальна довіреність;

спеціальна (у тому 'lИслі разова) довіреність .

Загальна (генеральна) довіреність уповноважує представника на здійснення правочинів та інших юридичних дій різного характеру. Спеціа .rJьна довіреність нидає повноважеНН >І

на зд ійснення

юри д ичних дій або правочинів певного типу. Якшо особа , яку представляють, уповноважує на здійснення якого-небудь одного

правочину або юридичної дії , то спеціальна довіреність у цьому

випадку буде називатися разовою дов іреністю. Така довіреність може видават ися, наприклад, юристам для захисту інтересів органі зацій у суді.

До віреність при з начається для третіх осіб, які з їі тексту дізнають­ ся, якими повноважеНЮIМИ наділений пред ста вник . Для самого

повір еного довіреність ніяких самостійних прав на майно, яке отрим ане для здійснення угоди, не породжує. Видача довіреності є одностороннім правочином, який має вчин ятися із дотриманням правил ЦК, шо стосуються правочинів

взагалі. Основні правила видачі довіреності викладені у Законі України від

2

вересня

1993

р. "Про нотаріат".

Юридична сила довірен ості не залежить від отримання згоди на

її видачу з боку представника, оскільки повноваження виникає незалежно від згоди ост а ннього.

Інша річ, шо здійснення цього

повноваження з алежить від представника, бо він сам вирішує, чи

використати довіреність ДЛ я здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи в ід мовитися віл. неї.

Форма довіреliості повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має ВЧИШІТИСЯ правочин «І. І ст.

245

ЦК). Звідси, ніби,

випливає, що довіреність на укладення правочинів, які можуть бути вчинені усно, також може бути надана в усній формі. Однак ця

норма має тлумаLІИТИСЯ у сукупності з положеннями 'І. ЦК , яка встановлює, шо довіреність

-

вида є ться однією особою іншій особі.

266

3

ст.

244

це письмовий документ, шо

( ), жt: , до вір е н ість за п жди має пи сьмову фо р му. В она може бути

11" ,с Т ОЮ

п I1С Ь МО В ОЮ або пи сьмо в ою нотар і аль н ою.

Н отаріал ьн е

11 '>ll; і : \ чс нн я дон ір е н ості п отр іб н е, зок р ема, для зд і йснення п раво ­ , ,," іll , н ота рі ал ьна ф о р ма для як и х обо н '51зкова ( н ап р иклад , п равоку пі вл і а бо п родажу ж и л и х будинк і в) .

11 11111

К р ім то го, з гід н о з ч .

2

с т.

245

ЦК дов і реність, шо видається у

' ,, ' Р НДКУ пер едо р уч е нн я , п ідл я гає н ота рі аль н ому посв ід ч е нн ю, кр ім " " ,"шк і в пе р едо р у ч е н ня од ер жа нн я зароб ітн ої п ла т и, ст ип е н д ії ,

IІ с "! l с і ї , аліме н т і в ,

інши х платеж і в та по ш тової ко р еспо н де нuїі

І ІІО Ш ТОВИХ п е реказ ів , п ос и лок то шо), кол и до в ірен і сть може бути I llІсв і д ч е н а п осадовою особою о р ган і зuu їі , в якій до в і р итель пра цює,

1І: llІч аЄТ ЬС5l , пере бу в ає н а стаці она р ному л і КУ\lан ні , або за міс це м

1101"0

п рож ив а нн я.

Ч асти н а

3

ст.

245

ЦК п е р едб а ч ає с п еціаль ні випадк и , кол и до­

н ір е ні ст ь , п о свід ч е н а с п е uі ал ьн о у п ов н оваже н им и на

ue

ор ганам и ,

IІР l1рі вн юєт ься до н ота р іаль н о п осв і Дtl ен и х . Аналог і ч н ий п ерелік I lсі6 , ш о маю т ь право п ос ві д ч у в ати дов ір е н ост і , закр і пле н ий у , І .

З а ко н у

40

.. П р о

нота рі а т " .

'Ісоб ам и р е гул ю є ть ся

П осв і дче н ня дов і ренос тей таким и

П о р ядком п осв і дче н ня за л о»і ті в і до ві ­

рt: н ос тей, пр и ріllН Ю llа ни х до н отар і ально п освід чених, зат пе рдже­ II/l М по с та н о в ою Каб ін ет у Міні стрів Ук р аїни від \[Q

15

червня

1994

р.

419. Зокрема, до нотарі ал ьн о п освідченої дов і ре н ості прир і в н юют ься:

-

до вірен о сті війс ь к о восл ужбов u ів та ін ш их ос і б, ш о п еребу­

"СІють на л і кува нні в гос пі талях, санаторі ях та і нши х в і йс ь ково ­ lі кувальних установах, посвід чені начальниками, Ї х зас ту пн икам и

110

м едичн і й 'ІЗст и ні, с тарши ми і чергопими лікарями uих госпі талів,

санатор їі в та ін ших в і йськов о-лікувальних установ;

-

дов і реност і військово службовuів,

а в

пунктах дисло каu ії

,\ійсько вих частин, з'єд н а н ь, установ і військово-учбових закл аді»,

lе нема є держав н их нотар і альних контор, приватних нотаріус ів,

IlОсадови х осіб і ор ган і в, що здійснюють нотаріальні дії, також дов і­

реності робітник і в і службо вuів, членів їх сімей та членів сім ей і>ійськово службов ці в, п осв ід чені командирами (начальниками ) u их 'Іастин, з' єдна н ь, ус т анов і з акладів;

-

довір е н ості ос і б, що з находяться у місuях позбавлення вол і,

lіОсвідчені начальн и ками м ісць позбавлення волі. Довірені сть, укладе н а у простій письмовій формі, як і та, що ;асвідчена н е ти м органо м а бо посадовою особою, на які покл адено

uійснення uих фу н к uі й, не може вважатися виданою з Дотр им а н ­ \!нм встано вле н ого законо м порядку, а, отже, має бут и виз н а н а недійсною.

Довіреніс ть на одержан ня заробітної плати та інших п латеж і в,

І іОв'язаних з т рудови м и в ідносинами, на отримання

в ина городи

;Івторів і вина хід н иків, пенс ій, допомоги і стипендій, гр о ш ей з уста ­

ІІОВ банків, а також на от римання кореспонденuії, у то му чи сл і

267

гр ошової і ІIOОІі!О'ІНОЇ, може бути посвіД'і ена організацією, в ЯЮИ до віритель працюс або на вчається, ЖИТЛОllо -експлуатанійною орга­ ніз аціє 10 :за

~I іСI\С!\! йог о

проживання, а також адміністрацією

стаці онарної лі кувально-пр офілаКТІ1'іНОЇ установи, у якій він зна­

ХОДИТ ЬСЯ на л і куванні. Довіреності , які видаю ться юридичними ос обами, крім тих, що вид аються І! порядку пер едоручення ('і.

2

ст.

245

ик), не потре­

бують нотаріальної форми. Довіреність від ім е ні юридичної особи ВИД<І Є ТЬСЯ за підписом їі керівника і засв і дчуєть ся п~чаткою цієї

органі зації (ст.

246

иК).

Строк дії довіреності, як ий встановлюєтьсн у ній, за загальним правилом, н е може перевищ увати

3

років. Якщо строк довіреності

не вк аза ний, вона зберігає чинніс ть аж до їі припин ення (ст. ст.

248

247,

ЦК) . Пр оте існує спеціалbJ-lе обмеження строку ДОllіреності, виданої

в порядку передоручення

-

вона не може д і яти довше, ніж основна

довір е ність, на підставі я кої видана довірен і сть про передоручення.

Дл я того, щоб відлік с троку довіреності був можливим, у кожній

довірен ості обов' юково ма є бути вказана дата її вид ачі. Недотри­ мання иі є ї вимог и закону спричиняє за собою недійсність

flOlli-

реності нк докуме нту, що підтве рджу є по в нов аже ння представника.

Тобто вона нс м а є правов ого з наченнн ні для с то рін від н осин добро­ вільного пр едстав ництва, ні длн третьої особи .

ЗгіДIІО з ч.

І

ст.

248

ик ДОl:lіреність припиннєтьсн, зок рема ,

внасл ід ок закінчс нн я ·й стро ку, а стосовно разової довіреності

-

зд ійсненням дій представником, на які він уповноважений.

Довіреність може прнпини тися також у будь-який момент у зв ' яз ­ ку з скасуванням й особою, яку пр ед ста вл яють, або відмови від н еї предста вника (ст.

249).

Особа, нка видала довіреність, за виннтком

безвідклично·; довіре ності , може в будь - який час скас увати д о­

віреність або передор у чення . Ві дмова від цього права є ні кчемною. Таке обопільне право на од носторонн є припинення довіреності пов 'язан е з дов ірчим характером цього правочину . Дов іреність припин яється в зв ' язку з припиненням юри ди чної

особи, що є представником або особою, яку представляють , у зв'юку зі смертю, визнанням неді єздатним, обмежено дієздат ним або бе з ­ вісно Відсутн ім або представника , або особи, яку представляють . Це положення грунтується ІІа за гал ьному правилі про те , що і пр ед ­

стапником, і особою , яку пр едставл яют!> ,

можуть б ути тіль к и

повністю д і єздатні особи .

Оскі льк и Ilередор у ченн н зас нов уєтьсн н а первісно ви да ній довіреності, то з ПРИПИlfенннм д ії останньої втрачає силу і пере­ дору'rення.

Припинення дії д овір еност і тягн е припинення повноважень

представника . У зв'язку з uим У особи, яку пр ед ставляють, і його пра во н асту пників виника є ни зка обов'язків . Особа , що видала

268

:, )}\ip ~ HiCTb і згодом скасувалаії, зобов'язана повідомити про ск а­

, 111;1111151 особу, якій довіреність видана, (\ciG, для представництва перед нкими

а також відомих їй третіх була видана довіреніс т ь.

Ilопібні д ії повинні здійснити правонаступники (спад коєм ці 'l,іIИЧНОЇ особи, яка померла, і правонаступники реорганізо ваної 1"!lИдИЧНОЇ особи) у випадку: а)

припинення довіреності внаслідок припинення юридичної

"t.:оби, в ід імеliі якої видана довіреність; б) смерті фізичної особи, яка видала довіреність, визн ання й II~ді єзда тною, обмежеliО дієздатною або безвісно відсутньою . Післ я припинення довіреності представник зобов'язаний повер­

ІІУТИ дов ір ен ість особі, яку він представляє. Зробити цс слід "не1;lі1НО", тобто у мінімально короткий строк, як тільки з'яви ться І '
\lОже припинитися також у будь-який момент у зв'язку із скасуван­ НЯ:\1 їі особою, яку представляють (ст.

llK

249

ИК). Проте ч.

4

ст.

249

передбачає, що законом може бути встановлено право ос оби

I1l1давати бе зв ідкличні довірсності на певний час. Ие положеliНЯ є 1\l1НЯТКОМ із з агального правила, встановленого ч.

І цієї ж статті,

IlрО нікчемність відмови довірителя від свого права на скасування ,: ювіреності. За стосовуватися воно має до тих випадків, коли впев­

Ilсність предстаВliика та третьої особи у стабілыістіi повноважень, Ilсредбачених у довіре ності , може бути визliачалыіюю для встанов­ і(~ННЯ та існування відповідних правовідносин . Слід заз начити , що \оча у

'1.4

ст.

249

ИК йдеться про МОЖЛlшість встан о вле ння у зак о­

ІІі "права особи видавати бе з від кличні до віреності ІІ а певний ч ас", а,lС, очевидно , у иьо му випадку Мі1 ЄТЬСН н а УII,ні не " право" особи, а обмеження права остан ньої на скасува ннн довіреності протягом IlСВНОГО час у,

що

грунтується на його попер ед ній з год і

на таке

обме ження.

Скасування дов ірен ості тягне припинення повноваж е нь пред­ ставника . Разом з тим , скасування довіреності має юридичне зна­

'Іення 1U1я представника і третіх осіб лише в тому випад ку, якщо вони були повідо мле ні про ие .

Права і обов ' язки щодо третьої особи, що виникли вн а слідо к ;lій предстаВliика або його заступника д о того, як ВОIiИ дізналися

або повинні були дізнатися про припин е ння довіреності, зберігають силу для особи, що видала до віреність і його правонаступників. Це Ilранило не застосову ється,

якщо третя особа

виявилася

не­

сумлінною, знала або повинн а б ула з нати до здійснення або в \!Омент здійсненн>! угоди

з

представником,

що дія довіреності

Ilрипинилася.

ПравовіДНОСИIiИ представниuтва можуть бути припинені не тільки у зв'язку з скасуванням довіреності особ ою, яку представляють,

;liJe

Й внаС,lідок відмови представника від пчин ення дій, які були ВИ31")-

'269

чені довіреністю. НіД,\ЮIІ,J від цього права є недійсн ою . Пр оте пред­ ставник lІ е може віД\ЮВИПIСЯ від вчинення дій, які були визначен і довіреністю, } ІКШО

ці дії були

невідкладними або таким и ,

що

спрямовані на :запоб ігання завд анню збитків особі , яку він пред­

ставля є , чи іншим особам (ч. 3 ст. 250 ЦК). Відмова від вчине ннн дій, які були передба'l ен і у довіреності, має юридичне з начення для того, кого представляють, і третіх осіб лише в тому випадку, якщо во ни були повідомлені про це. Тому представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він предст авляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

Частина

4

ст.

250

ЦК передбачає санкції за порушення вимог,

про дотримання порядку відмови представника від вчинеНIІЯ дій,

які були ви з начені довіреністю. Зокре\lа, пр едставник відповідає

перед особою, яка видала довіреність, за завд ан і ЇЙ збитки у разі недодержання ним вимоги про негайне повідомлення того, кого він представляє, про таку відмову, а також у випадках, коли він

відмовився від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запоб і­

гання завданню зби тків особі, яку він представл яє, чи іllШИМ особам. Відщкоду вання збитк ів у цьому випадку відбу вається відповідно до ви мог ст.

22

ЦК, а моральна шкода може бути відшкодована на

засадах, встановлених ст.

§ 6.

23

ЦК.

Представництво 3 перевищенням повноважень

Діяльність представника має здійснюватися у межах повноважень. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень , створює, змінює, припиняє цивіль ні права та обов'язки особи, яку він представляє , лише у разі наступного схвилення праВО'IИНУ uі є ю

особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо

особа, яку він представляє, вчинила д ії , що свідчать про прийняття його до виконання .

Перевищення повноваження

-

ие довільне збільшення пр ед­

ставником обсягу права на здійснення правочинів , який встанов­

лено вказівками особи, яку представляють, або нормами права . При перевищенні повноважень представник зі своєї ініuіативи розширює межі наданого йому повноваження , не погодивши такий відступ з

особою, яку він представляє . Перевищення ПОВ!lоваження можливе у кількісному і якісному віднощенні. Кількісне перевищення повноважень полягає у довіль­ ній зміні показників, що характеризують кількісну сторону праllО­ чину: число, вага, міра речей ; термін договору , який уклад а ється;

ро зм ір плати або купівельної ціни . Якісне перевищення повно­ важень стосується властивостей і спеuифіки предмета правочину; вибору контрагента, з яким мис бути укладений правочин; характеру правочину; вчинення дій, не передбачени х довіреністю.

270

'3 вра хува нням суб'єкти вного ста вле ння п редставника до своїх ' 1,1 та Ї хньої мети , мож н а l3Iюкремити так і види п еревищення 11\) l lІlОl3аже н ь:

І) дії з п еревищенням повноважень внаслідо к помилки щодо

"\)Olry о станніх;

2) на вмисне перевишен ня повноважень у сподіванні отримати

, \1\С\лен ня 3)

вчинен их д ій від особи, яку представляють;

на вмисне перевищенн я повноважень з метою отримати вигоду

['ІН себ е.

Пра вочин,

вч инений з перевищенням повноважень, створює,

,мінює і припиня є uив і льн і права і обов'язки для особи, яку пред­ с ІClВЛЯЮТЬ, лише у разі под альшого схваленнн llієї угоди. Якщо ж схвален ня не відбудеться , то такий правочин правових наслідків І.НІ ТОІ'О, кого представляю ть, не тягне і має бути визнаним не дій­

lllИМ ві дповідно до ч. І ст. випад ках

перевищення

241,

СТ.СТ.

215, 239

по вноважень

иК. У пе рщих двох

сторони

повертаються

у

Ilсрвіс ний стан. У випадку навмисної діяльно сті з пере вищення м

IlОвно важень з ме тою отрим ати вигоду для се бе правочин в и з н аєть 01

неді йсним, а на представника, крім того, покладається обов'нзок

lІідшк одуваннн збитків, з авда них тому, кого він представляв , і третій

'.JCобі . Крім того, за певних об ставин (наприклад , у разі зловм исної

.IО~lО вленості представника і третьої особи про укладен ня прав о­ 'ІННУ з перевищенням повноваж ень) виникає також обов'язок І 'рет ьої особи відшкодувати особі , яку пр едставляли, зби тки , що I1IIН ИКЛИ внаслідок дій представника з перевищенням lІОвно важень.

Статті

241

иК передбач ає

2

варіанти

поведінки особи, нку

І,рсдставляють, при предста В Н Иllтві з п еревищенням повноважен ь :

І) вона схвалює дії, вчинені ві д їі імені;

2)

во н а ві д мовлнється від

с х валення дій, вчинених від її імені без повноважень або з переви­ щ енням

повноважень.

Схвалення дій представника можливе в різни х формах: ня шляхом занви про це;

2)

Jlеннн шляхом здійсненнн

l } схвален ­ 3) схва­

схвалення мовчаз ною згодою;

конклюдентних д і й, що с відчать про

прийня1ТЯ правочину.

За своїй юридичній природою схвалення є односто роннім пра во­

'Іином, що вимагає сприйня1ТЯ його третьою особ ою і представ­

!lИКОМ. У схваленні виражається воля осо би, яку представл яють, llаділити юридичною силою конкретну угоду, укл адену дл я неї з Ilеревищенням

повноважень.

Положення ст. укладеного

241

ик щодо можливо сті схнал еннн пр аво чину,

представником

з

перевищенн ям

повноважень,

по ши­

рюються лише на випадки добровільного предста вництв а, оскіль ки

IlрИ обов'язковому представництві воля особи, нку представля ють, l

нікчемною і правового значення не м ає.

271

УпраКТИllі ВИlНlк перевищенням повноважен ь.

24 1 UK

Як ВI 1 ІIJlI1Ває і') тек с ту с т.

несхвалення такого правочи ну

ніби ТЯІ не 110НllУ ЙОГО н е дійсність. Але такий ВИСНОВОК суперечи ть ст .

217

ЦК, ]Гідно 1 я кою недійсні сть частини право'ІИНУ не тя гне

недійсності інших й частин.

Більш коректним зда є ться припу щення, що той, кого предс тав ­ ляю ть, не може ухил итисн в ід схвалеНІІН тієї частини угоди, нка

відповідає повноваже нннм , існування.

--

з а ум ови, що можливе її самості йне

Тому угода , укладена з перевищенням повноваж ень,

якщ о її не схваЛJ1І3 той, кого предстаВJIНЮТЬ, може бути визн ана судо м частково дійсно ю . ЯКЩО самос т ійне існування частини у годи, укладеної в межах п онноваже~іІ>, н е є можливим, то вона ви з на­

ється повністю недій сною . Витрати, яких зазн ав предстаВ IІИ К, що діяв з перевищенням П ОJlНО­

важен ь, можуть бути стнгнуті з особи, н ку він лредставляв, як б ез ­ підставне збагачення за пр ав ил а ми глави

82

ЦК за нанвності вс і х

умов, необх ідних для ВИШ 1кн ення в і дповідни х зобов'яза нь. Н ас тупне схвале ння

праВОЧI1НУ особою, яку предстаВ ,l НЮТЬ ,

створю є, з мінює і пр ипиня є ul1вілыіi права та обов 'яз ки з моменту lIчиненнн

§ 7.

иього пра вочину.

Інші фор.\1И в ст ановлення й рсаліЗ3ШІ цн вілы llхx прав і обов'язків через інших осіб

Розмеж ува ння різних форм участ і третіх ос і б в уста НОlJлен н і реалізаuії uивіль н их правові дносин має істотне з наченнн , оскільки поле гш ує вибір саме тих прав ових засоб ів , які до :н\Оляють забез­ печити досяг ненн я бажаного к іниевого еко н ом ічного і правового результату .

Порівняємо представни uтво з подіб н ими ка тегорія ми, які н ай­ більш ч асто зустр ічаються у uивіль но му обігу .

Представництво і комісія. Коли особа діє за до ру'[енн ям іншого, але від власного імені ,

має місие н е п ряме представ ниuтво або комісін . З представ ниuтвом ці відносини мають чи мало го С ІІі л ьного : і представн и к, і комісіонер д іють в інтересах ін шої особи ; в о ни обидва ВЧИНЯЮТЬ правочини з

трет ьою особою , будучи у повнов аже ними на Ї х зд ійсн е ння . Рі з ницн між предстаВ IНЩТВОМ та комісією п олягає в та кому:

J)

комісіонер д і с від власного імені , а тому правовий р езультат

його д ій на стає для нього самого, хоч і не відображаєтьсн н а його майні.

І снування комітента (особи,

в і нтересах нкої вчиняєтьсн

право 'IИ Н) дЛя третьо ї особи юри ди чного з н аче нн я не має ;

2)

оскілЬКИ комісіонер у вчинених ни м Ilравоч инах прийма є права

та обов ' нзки беЗIlосеред Нl.о н а себе, для тре т іх осіб н е має значен­ ня обсяг повногшжень коміс іОІі ера і зм і ст коміс і й но го доручен ня ,

272

1. \ .'

"адане йому KO~liTeHTO\I. Уклuпення комісіонером ПРаВОЧИНУ вказівок комі тента не тягне його недійсності, а лише

: IІ0рушеНІ!Я:vl

, ІІ\ОРЮ Є пр аво і оБОВ\130К к омітснта приймати fiol 'O на свій рахунок.

[1 >1 настан ня

юридичного ефекту предстаВНИllТВU суттєвим є З ll ання

І і1 с' тіх осіб про те, шо прс дстаВIІИК д і є від чужого імені, а також 11 ; lнвність та зміст повнова ження;

3) внст уп комісіонера від власного імені ЗУ ~lОвлю є т е , що до

1101"0 обов ' язків входить не тіЛЬК l1 зд ійснеlfНЯ правочину , ал е й йо го 1>1 І KOIHl!-tня . Виконання пр ед ставником 'jJlificH CHOro правочину не є ()60U'Я З КО ВИМ.

Представництво і звичайне посередництво. Від з в ичайного посср еД НИlпва

прсщ; таВНИIlТВО вілрізняєТl>СЯ

І ' аким:

!)

преДСТUl\lll1К ш ляхом власного ВОJlСВl1явленнн вчиняє право­

'І ИН з амість особи , яку він представляє. П осередники не замінюють

Lкобисту діяльність тих , кому вони сприяють. Ї хні дії самі по собі ІІС викл нкають встановлення праВОJ30ГО відношення між контра ген­

гами. Останні породжують його власними діями , які спрямовані ІІа досягнеll НЯ l1ієї мети . Ві д поuідJЮ, ЗВИ'lайний посередник не має

повноваже НL і діє від влаСIІОГО імсні . Якшо посередник д іє від імені іншо'і особl1 , він виступа є вже не нк З /JJ1'/айний посередник , а як IlредстаВІІИК ;

2) посер ед ник , ІІ а Jli Д ~liIIY ві д представника , захи шає інтереси не L);1IЮ ГО, а одра зу обох КОlІтрагентів, а та кож суспільні ін тереси.

3) ЗВllчаЙIІе llOсер едництпо застосовується лише при уклада нні пр авочиніп у сфері цивільного обігу між лі єзшпними особами . Сфера 1астосування предстаВНИlпва ширша: черСl представника можливим

с нк придбаJJНЯ, так і реалізація маЙНОlll1Х і IІсмаі,інових Ll l1в і льних пр а в і обов ' я зків. Крім того, як особа , нку представляють , може виступати і недієздатна особа.

Представництво і договір на користь тр етьої особи. Як і у представництві, за

JLoro[JopOM

на користь тр е тьої особи

для останньої з юридичних дій інши х осіб безпосередньо J\иникають юридичн і наслідки. Особа, яка у клала

JLorO[Jip

на користь іншої, як

і представник діє в інтересах того , на чию користь цей договір скла­

дений. Розмежування представництва і договору на користь третьої особи має практичне значенн я, як правило, для встановлення суб 'є кта об ов'язку при наданні зустрічного з адов олення стороні, яка виконала договір на користь третьої особи . Рі З НI1ЦЯ між ними полягає в такому:

!)

особа, яка укладає договір на користь третьої особи діє не від

її, а від вла сного імені, у зв'яз ку з 'ІИМ сама стає стороною відпо­ відного правового відношення ;

2)

третя особа набуває за д оговором не всіх прав і обов'язків,

шо виникають з нього, а лише окр емо го права в имоги. При представ­ ництві усі права та обов'язки з д і й представника виникають тільки

у особи , яку представляють;

273

3)

суб'Е:: кт, ЯК ІІЙ уклав договір на користь тр етьо ї особи,

n it

не в

силу ПОl3новаженнн, а лише на підставі свого в олеВИЯВЛСJ·J Ю I , а тому між ним

і ТРСТl, ою

особою

ніяких правові дносин

не

Нат ом і сть, пГ'снс таВНl1ка і особу, яку предс пшляють,

ниникає.

пон'я з ують

вн утр ішні правовінносини представництва.

Н айбіЛЬ!lІ і труднощі

являє РОЗ\1ежуваНЮI

представництва і

покл адан ня виконання зобов'язання боржника на третю особу згідно з і ст.

528

ЦК, котре, разом з тим, має важлив е з начення, дозволяючи

праВИЛЬJIО вирішу вати питання про МОЖ,lи в і сть :3астосупання до тих

чи інших випадків виконання зобов'язанн я третьою особою норм права про необхідність надавати звіт ,

про м ожливість в і дмови

третьо ї особи від виконання чужого зо бов'язаннн тошо. Всі випадки ви конання зобов'язань зам і сть боржника іншими

особами можуть бути об'єднані у

3

групи:

1)

виконання зобов'язан­

ня зд ійснюється тр етьою особою бе з спеціального акта покладання на неї цього викона ння (безпосеред ньо в силу закону) . Так, зобов'я ­ за нн я з перевезенн я, що прийняте н а себе першим перевіЗJfИКОМ, LlИКОНУtТЬСЯ У відпо відних частин ах в силу закон у наступ ним и пере­

в і зниками; 2) викон аНШI з060в'я заннн третьою особою зд і йснюється за спеціаЛЬНИ'vl погонжеНШIМ д ііі ці є ї особи з одн і єю зі сторін зо­ бов'язання (н ап риклад, за д оговором доручення) ;

3)

виконаНІШ

зобов'яза ннн зд і йс нюється третьою особою за відсутності

всіх

наведених Вl1ше підстав за влас ним спо н укан н}! м.

Як і за представництвом, особа , на нку п окладе llе в икон а нн я зобов'язання боржни ка, свої\1И юридичними д і ями виконує ч уже

зобов'язання, ст во рюючи тим самим без по ссред н ьо ПЛ}! борж ник а за ОСНОВНИМ зобов ' язанням правов і насл ідки. Як і представник, вико­

навець зобов 'ю ання по в'язаний п ев ни ми прав овими відносинами, внаслідок я ких провад иться ВИКОllання, ті льки з однією з сторін

основного зобов'яза нн я. Основний бо рж ник , як і особа , яку пред­

ставляють, з п оклада нн нм виконання на третю особу не виклю ­ чається з пра вово го відношення, шо виконується, і несе відпові ­

дальність за неllн ко нанн н або неналеж не виконання зоБО Ll'я за НIfЯ третьою особою (ок рі м випадк ів , прн мо заз н ачених

13

зако ні) .

Разом з тим, не зважаючи н а з н ач н у под і бність представни цтва і виконання зобов'}lЗання замість боржника іншими особами , оста н­ нє

не

можна розглядати

як один

з

випадк і в

предстаВНИЦТLlа,

оскільки:

1) особа, на }ІКУ ПОКЛ
обов'язок перед БОРЖНИКО~1, хоча тим с ами м погаша єть ся і бор г боржника за ОСНОВНI1М :зобов'нзС1ННЯМ;

2) на відміну від представника і особи, ЯКУ пр едставляють, третя особа, на яку покладене виконання, і бор жник пов'язані правовим відношенням, яке створює економічну п ідставу для покладання

Llиконання в силу ОДНОСТОРОННЬОГО вол евиявлен н я борж ник а.

274

11 редставництво

і порука.

В СИЛУ договору поруки поручит ель теж В ИКОНУЄ зобо в'юан ня : . I \ lісГі ) основного БОРЖНИКа з бе з посере д нім ДЛЯ ОСТаІ1НЬОГО пра1 1() IН1'-'1

ре з ульпІТОМ.

Проте д ії пр едста вника і поручи теля ма ЮТІ) свої спеuифічні особ ­ Illщн;ті:

І)

113

ві д міну в і д представника , поручитель робить Ilе від вла сного

"IС llі ; в ідп ов ідна д ія

2)

Є ДсlЯ

пор учи т елн

()GОI\'юку перед кр едитором, який ВИ!lИК у

3)

виконанн ям

власн ого

Hhoro з ДОГО \30РУ ПОРУ КИ;

до поручителя, який вик онав :J060в'н з аНIІН, на віД!\lіну в і д

Ilр сдстав ника пер ех одять всі пра ва кредитора J
4)

П О РУ 'lит е Лl>, на відміну від пр е дстаВlІика, діє в інтересах кре­

. 1Iпора , а н е осно в ного боржник а!.

Отже пр авов і д носини "3 представництва не є тотожними жодній іllшій формі

В'll1l1е ння

пра вочинів за до помогою третіх осіб.

За лежно від особлив остей тієї чи іншої форми п о с е редництв а роз­ ~l еж ування цих фор м і представництва мо жуть стосуватисн сф ери

д інл ьнос ті, суб'єктн ого склад у , мети , характеру і ре з ул ьтат у дій посередника як учасника

певних

пра вов і д носин.

При

цьому

ПРllНЦИПОlШ в і д міна предста вництва від усіх і нших форм встано в­

сlе'IНЯ та р еалі зац ії Itивільних пр ав овідносин між Д l30ма і біЛbluе о собами

3(1

участі третьої особи полягає у х ара кте рі юаєм ни х суб' єк ­

ПІВних прав і обов'я зків. Зовні ие про нвляєтьсн в тому , шо тільки представник д і є від і ме ні іншої особи , реалі 3УЮ Чl1 сво є повнова­ же ння та виконуючи обов 'н зок пр еДСЛlllЛ>l Пl іН І_Н У особу .

Додаткова .1iTepaтypa: І . Геле цька

/.0.

Правов е регул юваННІ! відносин представниuтва

у цивільному праві . Автореф. дис .

(24

...

ка н д . юрид . наук.

2.

К. ,

2005

Гранін В. л. П ов новаже ння представни ка та ііого реал і за ція за

цивільним законодавством України. Автор е ф . дис . наук .

3.

-

Одеса ,

2005 (20

...

канд. юрид .

с.).

Керuмов с.Г Деякі питання представниuтва малол ітньої особи

'І-і опікуном

К. ,

-

с. ).

//

Держа ва і право : Зб ірник на ук . праць .

2005 . - С. 452-457. 4. Лазько г.з. Джерела

процес уаль ному праві

2005. - NQ3. -

С.

//

-

Вип.

29. -

інститут у представництва у цивільно­

Часопис Київського у ніверситету права.

-

1[ 2-117.

І Див .: Бірюков І _А., 3аіка Ю_ О. , Співак В_М_ Uи вільне пра во Украї НI1 _ 1-1 ,,13 '1 _ п ос і б н ик . З а гал ьн а ч ас тин а_ - К_ , 2000 _ - С. 276.

275

5.

Нерсесо в Н. О. ПО!lнтие доб роволь ного представительспзз в граж­

данском праве

//

из6ранныIe труды
по представительству 11 ценн ь!м

бум агам н гр ажда нском праве.

6.

-

М.,

1998. -

С.

24-136.

СєвеРОПQ Є. С Представництво за римським приватним правом

та його рецеПllі}( у сучасн ому цивільному праві України. Автор еф . д ис .... канд. юрид. наук.

7.

процессе

Харьков,

8.

-

Одеса,

2004 (19

с.).

Сок.оловСКlI U КИ Представительство в гражданском праве и

/ / Вопрось! теории: 1984. - С. 24.

сущность, содержание, структура.

-

Фурса ся. Довіреність та інститут представництва в цивіль­

ному законодавстві, нотаріальному і цивільному процес ах України

//

Право України.

9.

- 1999. - NQ 4. -

відносини представництва

//

ситету: Збірник наук. пр аць.

2002. -

276

С.

94- 97.

Харитонов Є. О., Харитоно ва О./. При ватні та п ублічні право­

С.

36-41.

Науко вий вісник Чернів ецько го універ­

-

Вип.

147:

Право знавс тво.

-

Чернівці ,

РОЗДІЛ ІІІ РЕЧОВІ ПРАВА

Підрозділ І Право власності

Глава

14

Загальні положення права власносТІ

§ І. § 2. § з. § 4. § 5.

Право власності в системі речових прав. ПОНЯТТЯ власності і права власності. Зміст права власності. Здійснення права власност і . Право господарського відання і право оперативного управ­

; Jінн я як засоби зд ійснення права власності .

5. І. 5.2.

Право господарського відання . Право оперативного управління.

§ 1.

Право власності в системі речових прав

Р е човим праном є право, що забез п ечує задоволен н}! інтересів

уповнонаженої особи шляхом безпосереднього впливу на річ , що з н аход иться в сф ер і ]і господаРС ЬК IІХ інт ересів . Оскільки опосередкування відносин щодо майн а, а також захист майнових прав є одним із важливих завдань прив атн ого (цивіль­ ного) пр ава, то р ечов і права,

природно, є одним з центральних

інститутів ці єї гал уз і .

Речові права на.lежать до числа абсолютних. Тобто, юридична на­

лежність речі певній особі означа є, що всі інші особи зобов'язані визн ават и шо н ал еж ність і не порушу ва ти її . Тому речово-правовий захист ще назив ають аб солютним, підкреслюючи цим, що володі­

лець речового пра ва може отримати захист від порущень з боку "всіх і кожного" .

Особливості речово-правового захисту полягають, насамперед, у тому, що він забезпеч ується за до помогою так зва них речових позовів. Слід зазначит и, що ці позови з'явилися ще з часів форму­

вання римського права. Оскільки розмежування пр а в на речові і зобов'язальні у Римі не провадилось , там ро зр і знял и

actio

іп гет (по зов до речі) і

actio

2

види позовів;

іл регsолат (по зов до особи). Ц е

пов'язано з тим , ЩО римляни ная в ність т ого або іншого прав а виводили з існу ван ня позову, а не навпаки. Саме можливість звер­ нутися з позовом свідчила про наявність певного права. Відповідно,

277

можливість пода111І"

110

ЮНУ до речі" свідчила про і С IІУВ <1ННЯ р е чо­

вого праВ<1 (права ІІа НЮ річ).

Суть речового позову полнгає в тому , шо не обх і д ною умовою його подаНIІН с

наНI!ність речі,

щодо якої існує спір.

Водночас ,

немає JначеНШI, у кого (крім уповн оваженої особи) ня річ з на хо ­ дитьсн. Тут діє ніломий ше римському праву принцип: "Де з находжу свою річ, там її і

віндикую (витре бую ) " . Таким чином , речовий

ПО30В тісно IlОв'нзаний і.з річчю і на багато мен ш е

-

з особи стістю

порушника майнового блага. Слід .зазначити, що речово-прави й .захист може бут и н ада;IИЙ

будь-якому речовому праву, і цим п евною м ірою обмежує навіть

право власності. Так, ст.

396

ЦК вс тановлює, що особа, нка має

речове право на чуже майно, має пр ав о на захис т UbOrO права , у

тому числі й від власника майна. Тобто , в тому разі, якщо власник

своїми діями чинить перешкоди здій сненню речових прав , шо об ­ тяжують його ПраІЮ IJласності, до нього можуть бути .заЯ IJле ні по­ .зови особами, які є суб'єктами цих реч ових прав. Протилежністю речовим правам є зобо в'язання , котрі нале жать

до прав від lіОСНИХ, оскільки у повнова женій особі (креди тор у) .захи ст наД<1 ЄТЬСЯ л ишс від поруш е нь.з боку конкретної особи

-

борж ни ка .

Отже, сут ь протиставлен ня речови х і зобо в ' яз,L~ыlхx прав поля­ га є в тому, шо у перш ому випадку в ир ішальне З Н<1чення дл я .задо ­

волення потреб упов новаже ної особи мають його власні д ії , в то й

час нк у сфері зобов'я.зань .задоволення потреб У ГIOВliоваже н ої особи відбувається , передус і м , у ре зул ьтаті д ій зобов'язаної особи . 3а.lежно від зна'l у щості і характеру виникнення речові права можуть

бути под і ле ні на основні (первинні) і rпо рннні. І. Основні речові права є В l1 з н а ч аль ни ми у системі відносин .з

приводу речсі1. Ї х ні власти вості випливають і з самого характеру присвоєння майна і необхідност і заб е З ll е чення його викори стан­ ня.

До ни х нале жать : а) право власності, яке дає влас нику п овну владу над майном

(речами) і абсолютний захист

-

пр аво пода ння п озо в у до будь­

якого пор у шника прав в лас ника;

б) права ІІа чужі р е чі. котрі мають місие у ви падку , коли право влас ності н алежить одній особі, в той час як інша особа має на те

ж саме майно таке ж (бе :mос еред н є ) речове право , тільки ВУ'А<че за змістом.

2.

Вторинні речові права мають своїм пі д грунтям осно вні речові

права. Вони виникають , оскільки існують перші , і не можуть існу­

вати без ни х. До вторинних речових пр ав належать:

а) право по вllого господар сько го відШI//Я -

можливість вол оді ння ,

користування і ро .зпо ряджа ння майном у своїх інтересах , але на підставі нада ннн l1ИХ правомо '{ ностей власником ;

278

6) I1рl1lfO оnераmИ6110го уnра6лі////н -

право володі нн и , }І ке

rpYH-

І \( lЬСИ на праві власності іншої о с оби , що надала це повноважен­ ІІН , а також обмежені право користування і право розпорядження \ 1 ; lііном з метою і в межах, встановлених власником.

Особ.'lиве місие в системі відносин з приводу речей відведено воло­ lіllНЮ. Відносити ЙО ГО до числа речових "прав" не зовсім коректно , ,)скільки, хоча глава

31 UK

н азивається " Пр аво володіння ч ужим

.\ I
397 UK

воnодільцем 'ІУЖОГО

~ Іайна визнається особа, яка фактично тримає його у себе , тобто ,і деться про фактичний стан, а не про право на річ. У той час як

IІраво володіння" є елеме нтом права вл асносТІ , "володіння чужим \Іайном на законних підставах" 03l1ачас , шо особа , нка не є влас­ ІІИКОМ , володіє річчю з наміром волол іти нею длн себс . Таким ЧИНО\1 , володі~ilНI не є речовим правом. Проте з мірку­

вань практичної доці"lьності воно може бути віднесене до відповід1І0ГО ро зд ілу цивільного права , а , відтак, розглянуте у відповідній [,lаві цього підручника.

Концепuія регу.lювання речових відносин зазнала у ик змін, ві­ : toбражаючи загальн у зміну КОll и епиіі' речових пр ав в українській Шlвілістиці.

Право влаСlІ ості відповідн о до обраної концепції розглядається >ІК OCI·IOBHe речо ве право і є основним інститутом книги який

грунтує тьси

ІІа концепнїі регулюваНІІН

3 UK,

відносин власності ,

закладе ній у Конституції.

§ 2.

ПОНЯ ТТЯ власності

права влаСІ/ості

Слово "власність" нерідко вживається для по з наченнн належ­ ності комусь речей.

Інши ми словами,

власність тлумачип,ся як

присвоєння особою засобів і прод у ктів виробництва усередині і за

допомогою певної суспільної форми. j

Визначення власності за допоМ'огою категорії ІІРИСВОЄННЯ

випливає з робіт К. Маркса , де категорії "власність" і "ПРИСВОЄННЯ" тісно пов ' нзані.

Такий

підхід до визначення власності загалом

можливий. Проте слід враховувати, шо п оюппr присво є ння потре­ бує конкретизації, а тому наврнД чи може бути використане для

розкриття змісту власності бсз визначення його самого. До того ж у ПОНЯТТЯ "присвоєння"

К.

Маркс і його пос л і дов ники нерідко

вкладали різний змістІ. У зв'язку з цим виника є необхідність більш деталь ної характеристики і встановлення ви з начальних ознак цієї

категорії .

] див ..

наприклад : Советское гражда н ское п р:шо .

--

Ч. І .

-

2 - е изд., перера6.

1·1 доп. / 266;

п од 06ш. p~д. В . Ф. Маслова, А.А. Пуu",u"а . - К .. 1983. - С. 253-254 , Сове тское гражданское право. - Т. І . - Л .. 1971 . - С. 224--225 .

279

На вирішеНI!}1

1\1,01'0

' Іавд а ннн СПРЯМОПіlН е ви з начення власнос­

ті як такого СТ;ІІІЛСІНОІ ос 0611 д о речі , за якого вона вважає річ хВОЄЮ , за умови , що інші ставляться по Ilієї р е чі як ла чужої . Отже ,

(власність характеризується П1КИМИ зовнішніми ознаками як на­ Я[lність влади особи нал річчю , яка [lизнана сус пі льством і регла­

ментована соuіал ьними HopMa~H1. Власник розпоряджається річчю своєю влалою jj у своїх інтересах. Для нього річ

- своя , для невлас­ - чужа. ) , з такого розуміння вл 'асності випливає , шо власність - ие

ників , відповідно ,

ставлення ЛЮДІ·ІНИ до речі. Проте, оскільки влада над річчю немож­ лива 6ез того , шоб інші особи, які не є власниками речі , ставилися до неї як до чужої , власність означає відношення між дюдьми з

привод у речей . : З одного боку

UbOfO

відношення власник, що - невл асники , тобто усі

ставиться до речі як до своєї , з іншого

інші особи , що мають ставитися до неї як до чужої. Ц е означає , шо иі особи зобов ' язані утримуватися від будь-яких за з іхань на '!ужу

piLI , а , отже , і на волю власника мати Ilю річ . ; Таким ЧИІІОМ , вл асність - ue суспільні (шшільні) відносини , у яких одні особи всі інші

-

влаСIІI!КI1

-

невлаСНИКI1

-

--

ставляться до речей як до сrюїх , а

мають ставитися до них як до чужих й

утримуватися від б удь-яких зазіхань на иі речj. Бе з ставленн}! інши х

осіб до речі , шо належить ВЛ
не б уло б і

ставлення до неї самого власника як до своєї . Зміст вла с ності як суспільного я ви ша

розкри вається

за ДОПО;l,югою тих : 11І ' я з кі в

і

відносин, у як і власннк всту п ає з іншими людьми в процесі ВIf­

робtlИl.пва , розподіл у, обміну і СIlОЖIfВaJіШ/ м а тері аЛl,НИХ благ. Відносини вла сності , нк Гlрапи л о , под іляють н а е кономічні та юридичні J •

Економічні відносини власності є ОД lіОчасно ВО.1ЬОВИМИ і не вольовими.

Не l30ЛЬОВИМИ в они є тому , ЩО в умовах існування суспільства є

об'єктивованими, т обто існуюп>, певною мірою , не залежно від волі людей: люди не можуть жити , н е ВСТУГlаючи у відносини власності .

Водночас відносини власності є вольовими, оскільки без uілеспря­ мованих вольових ді й людей вони виникати н е можуть . )Саме в силу

наявності в них вал ЬО130ГО елементу від носини вл асності можуть бутиоб'єктом правов ого регулюва ння. і Отже, власність

-

ue

суспі л ьні відносини , що характеризуються

двома основними оз наками: І) виникають з приводу речей (майна);

2)

мають вольовиіі :змі ст. З першої ознаки виплива є , шо власність

-

це завжди майнові

відносини, 'серед яки х вона з айма є 'Іільне місце.

І Див., наприклад: Хар иm о // о в Е. О., Саниах>неm ова Н. А . Гр ажда нское право : Частное право. Цивилис т ик а . Ф изич е с ки е ЛИШl. IОрид и ч ес ки е л и uа . Вешно е право. Обязательства. В ИдЬJ до говоров. Л втор с кое пра во . Пр ед ста вите>lЬ СТВО : Учебное пособие. ~ К., 2002. - С 234 .

280

Ilа}lвніС ТІ> другої О:3II<1Кll зумовлює необхідність характеристики 11,)1

катеl орії, як

воля вла сника", устаНОВо1ення меж иого воле­

'1111.IСI-ІI-ІЯ. У :з в'язку з 1lI1М слід за:значити, шо власник може чини-

11

С IОСОНН О своєї речі усе, шо прямо не :заборонене законом, або

І

СУllере 'IИТЬ

cOlli,V1bHii1

пр ироді власності.

Воля власника шодо р еалізаuії влади над річчю, яка йому на­ ,"ІПЬ,

виражається у

вол одінні,

користуванні і розпорядженні

1:,,'10.

ВО.lодіння річчю о з нача є юридичне та фактичне панування влас­ І ІІІ ка н ад нею, можливість IІПіl инати на неї в будь-якиі1 момент.

Користування рсалі :зусть сSI ШЛЯХО~І видобування з речі їі корисних 1,.11ОЖI1Г3ЧJ1Х) властивостей.

Розпорядження О З ll а ча є в чинення СГОСОІІІІО речі дій, що ви:mа­

!,[ІОП, ЇЇ 1lO,1Ю, Ц е мож е БУТІ! відчуження ре'Іі, й знишення, відмова

,;.\

н еї тошо,

Я к вважають д енкі цивілісти, У володінні виражається статика, а ,:РОl lее КОРIfСТУВЩ I ШI і РО З llOряджеНЮІ речами відображає динаміку :і.lI1 0СИН влаСlІості,

Про те існує й інша то чка зору. Наприклад, Є.О. Суханов вважає, 'І Ю в і д носини с татики власн ості виражають, власне, стан належ­

,!Ост і (Гlрисво єност і) ~1,1ТеріаЛЬНIІХ благ. На відміну від цього, від­ ІІ О СИНИ динаміки Itласності пов'язані з пере ХО!lОМ майна від одних

. lC іб до інши х, вон и винвляються У процесі руху товару. Такий пере­ , і д майна в і д однієї особи до іншої мо же бути н асл ід ком догопору

\lіж товаровласниками , набуттн J\·tаЙна в результаті Сllад куваннн або і\і;НІІкодуваннн шкоди , за подіяної пр ,)ВО ПОРУШНИКОI\І 1l0т е Рllі ЛО;>. I У IОЩО. Таким ЧИНО~1 , право власності зда тне регулювати не il l1намі ку , ,! статику, тобто т іл ьки частину відl'ЮСИН влас ності .

l

3даєтьсн , що розбіжність позицій тут зна'IНОЮ jI·t ірою зумовлеllа різним

пі дходом до ви з начення

поняттн

власності

і

ро зу міннн

категорій "статика від носин" , "динаміка відносин". Є.О. Суханов визначає власність ч ерез кате горію присвоєннн, а не 'Іерез катего рії вол одіння, користування і розпорядження . Том у з ЙОІ 'О по з иції \І0жна зробити ВИСІІОВОК , що відносини власності

-

це відносини ,

які природно фіксують стан ПРИСВО Є ННЯ речеі1 , тобто статичний момент. У цьом у сенсі можна говорити про те , що вл асність

-

це

статика суспільних від носин з приводу майна, Я кшо ж акцент увати упагу на змістовній стороні

відносин власності , то в ній можна

пиференц іювати статичні елементи (володіння, присвоєння) і динамічні (користування , розпоря дже ння).

Очевидно, зняти цю суперечн і сть мож на вказівкою на те , щdy

відносинах 8.'1асності як у складному суспіЛЬНО:\lУ явищі існують статичні (володіння) і динамі'ші (користування, розпорядження) елементи змісту.

І ДИВ. , н ап рикл ад: с обствен н ости. М .,

Матm еи У., Сухаll ов Е-А. основны
e п оложеНІ1И пр:ш;! С. 300.

1999 . -

281

\

Вони властиві lіОМУlаВЖ1ll1

13

СУКУПlІості, але залежно від ситуації

чожуть зміНЮlІ:lЛI СІІО(: з начення : RИХОДИТИ н а Il е рший п лан , ТИМ­ чаСОIЮ не функціонувати,

ЗавеРl rr УЮЧI1 СТI1СЛУ ха ракте ристику катсгорії "власність" , заЗ Н<І­ чи~ю ,

1110

1)О 'J рі '1НЯЮТЬ 'й типи і форми,

Так , класнфікація 'й за типа~IИ ПОIJ'н за на

1 тим,

ІНо власність як

еКОllOмі'lll
й задовол ьняла свої потреби за до помогою СПОНТ<1J1НОГО , епізодично­

І -о волод іння й корнстування речами , Томуll'Їerзrюму етапу розв итку (який і з деякою умовністю може бути визначений нк "суспільно ­ С КОНО~'lічна форчаl1ія") відповію1С певний ПІП влаС lІості . ТраШ1llіЙІЮ розрізняюТl-, Il с рвіснообlШНlНIIЙ , рабовл асни ш,кий ,

ф содал ы
-кріпосllиllькийй і каllіталістичний ТИПII власності, До ­ lІедаВllа як особливий тип ВI1J1іШІ ЛII соц іаліС ПIЧНllЙ ТИIl вл ас ності.

Проте ДЛЯ llЬОГО достатніх підстав н е БУЛ2J У країllа х, шо ВХОДИЛI1 до "СОllіаліСТlI' IНОЇ співд ружності" , СОllіалі зм наснравді 1l06удова­ ни~f ніКОЛlІ Н С був , [)си!Оссрсдні ВІ' lроБJJIІК/-J як і раніше за:Знавал и

еКСIlЛУ,lТац ії , засобll 111'lробllllllТl.lа факгично lІе lІалсжали праl1іlШИ­ кам. Той тип /lлаСl/ ості, IJlО l\ умовах тоталітарного ре ж иму (іноді явного, іноді завуальованого) УТ LlСРДИ ВСН в UlI Х країН(tХ, поєдну вав

у собі характерн і риси , вл астиві Лltlам власності як rЮllерсд ніх спох,

так існуючих у той час.

При ш,ому ііого llі д Грунтнм найбільшою

мірою слугував так :3Jlаllиіі "аз іатський спосіб виробницпш",

У ЦК відсутня згадка про типи власності . Не згадуютьсн вони і([і Законі "Про власність", де встановлюєтьсн лише, що власність в

Україні має форми ЩJl1вапюї ,

колективної та державнqу (Слід

зазначити, ШО вказане положсння Зако ну" Про власність" нара з і суперечить КОНСТИТУllії і ЦК, де lІередбачені інші форми I3ласності: приватна, державна, (ст. ст.

325-327

чених відносин

КО\lунальна),

При

иьому з аконодавство

ЦК) не визначає тип (економічн у природу ) заз на­ власності,

а лише конс татує Їхню наЯlJність і

встановлює суб'єктний скпад та деякі особли вост і правового режиму. ВизнаЧИВШllСЬ у такий спосіб шодо ро зуміння власності як стану присвоєності речей, відображеному в існуванні вольових майнових відносин, у нких однііі особі належи ть право на речі (влада над НИ/НИ), а інші особи визнають Н ilявнісгь такої ВJHI/Н1,

потрібно

встановити співвіJtНОllІСНIНI ІІЬОГО ІЮІІЯТТЯ :З поняттям "право влас­ ності" .

З розуміння власності як стану належності (ПРI1СВО Є liості) мате­ ріалыіхx благ Ilенному і 11П 11 віду ,

випливає,

шо такі

віJtl1ОСl1НИ

Вl1знаного іншими індивідами,

властиві будь - якому ЛЮДСЬКО!\1У

суспільству. ВОіНючас, ІІІХІІІО як суспіЛl>НИЙ феномен (у тому числі й право власності) виникає Лl1ІІІ е на певному шаблі суспільного розвитку, тобто пі'3ніше за власні сТІ>, ШО історично перенус інсти­ туту права власності,

282

'І'

11 рОТ<:, 1Н1ІІI1КflУГШIИ, '1<1 фОIНЮЮ відносин

право власн ості с.1УГУЄ не тільки юридич ­

власності, ал е іі аКТl1В І\О вплива є на 'іхн є

'1'''j1\lування ~1 РО'Jвиток. Це пов'язан о з т им, що право є су сп і льно ­ І"

IІ:JІЧНИ\1 інститутом і елементом суспільної свідомості.

'Ї~іill\ОСИНИ власності регулюються рі З НИ'vlИ гаЛУЗj.IМИ права . Ва ж ­ і І' ІІа роль у регулюванні відносин

іllllllll\1

,'.

(державно-праВОВІІМ)

1,lсності (ст.ст. ІЗ,

41, 142, 143),

ІІIJ "рава влаСІ/ості (ст. І: Іасників (ст.ст. ІЗ і

11 рll падає

41

вл ас ності

нормам , як і

належить консти ту ­

встановлюють фОР\IИ

ЗClкріп лююТl, рінність усіх суб'єк­

ІЗ), гарантїі права влас ності і обов'язки КОНСППУІlії). ПРОТС ГОЛОLНlе навантаження

на IЮР\1И Ul1віл ыlгоo 11 ра B<1J }-;()трі ВIІ Jна чаюТ!) ,міст права

І: IctСІюсті, підстави і10ГО В!I!111КНСІІI';1 та ПРIIIII1I1(;IІШI,щіііс"<:ІІН5І, 1І()j1ЯДОК і підстави захисту.

у цивілістиuі розріJНЯЮТЬ право в л а сності

11

об 'єктивному і

,\()'ЄКТИВНОі\IУ сенсі'.

Право власності в об'єктивному сенсі

це сукупність правових

-

IIОР\I, що регулюють відносини власнос ті і є юридичною під ставою с І!ування і рсалізації Іlрава

власності, котре Ifал ежить п еп ному

с\б'єкту, тобто права власності в суб' єк тивному сенсі.)

Крі\1 того , саме норми інституту права влаСIІОСТ-Г гарантують і)сальнісл.> права власності у суб'єктивн ому іІК на РО 3В I1ТОК положень ст.

ccrlci.

Зокреl\lа, ст. З2І

ІЗ Консти т уції зак ріl1ЛІо е принцип

'!С І !ОРУШ ності права власності, bka-зУЮ'IИ , що н і х то н е :-.юже бути "РОТИllраВlIО 1І 0 збавлеliИЙ цього права чи обмежениіі у ЙО І 'О :щ і~і­


\

його зд і йсне нні ли ш е у пипадка, і

!І

ІІ0рн ,1КУ ,

встановл ени х

: аконом.

Примусове ві д чу же НIІ Я

об ' скт і в права власності мо ж е БУТ І'!

laCTOCOllaHe ЛИlllе як ВИІІЯТОК 1 мотивів сус піЛhНОЇ нсоб , і Ю·JQст і на

ІІ ідставі і в ПОРЯ,'lку , встановлених за КОНО~1 , та за уМОВ I'1 попер сднього га повного відшкоду вання Ї х в а рто с ті , крім випаJl ків , встановлених

'І. 2ст. З5З ЦК.

, Право В.'ІЗсності а суб'єктивному сенсі -

не право особи ІІ а річ

(~taйно), яке вона зд і ЙСIІЮС від повідно до за кону за своею волею

незалежно від волі інших осіб ( ст . З І 6 ЦК) . Нерідко у циві лістині право вла сності в суб'єктивному сенсі ! l!l3начають Т<\кож як праllО особl1 IІОJЮJlіти , користуватисн і ро з по­

ряджатися річчю своєю вл адо ю і у вл а сному інтересі 2 . 1

Саме у праві вл асності в суб' єктивному сенсі з наХОJ1ИТЬ відобра ­

ження суть власнос т і як вищої влади особи н ад річчю , }Іка ви з нан а іншими особами.

І ДИВ., наприклад : Прав о В;lзсност і IJ Ук раїн і : Н анч. посібн ик / 3а заг. ред. О. В. Дзерu, Н. С. Куз н с ц о6'ОЇ. - К, 2000 . - С. 12·- 13. , ДИВ., наприк,lаІJ.: Гр аЖд~lнско е прзво . Учсбfll1К: В 2 - х т. _.. Т . І / ОТВ. 1'<:;1. ЕА. СухаllО6. - 2-е изд., перераб. 11 д оп М ., 1998 . - С. 485

283

(х'арактерні ознак!! права uласності $1К суб'єктивного права: І) це склт)/l1' ш JІ1іСll1Ш1 суб'єктивне ll ивільне право особи, яке о хо п лює тпку правомочно стей власника: право волод і ння, право

к ористуваннн і право розпор ядження майно м (ст . З І 7 Ц К);

2)

суб '('к т аМІІ права влас нос ті можуть бути усі учаснuк и ц ивіль ­

///lХ ві()// ОСII // : ф ізичні особи, юридичн і особи (у тому Ч ! 1сл і юридич ­ ні особи публі чного права

-

ст. ст .

82,

З29 ЦК), держава та інші

суб'єкти !lублі чного прав~) П ри цьому КОЛО суб'єктів права влас ­ l !Ост і (' ШIlj!UIl/Jl I за коло учасн ик і в цив і льних uідносин, визначене у ст .

2

ЦК. Зокре ма, згідно зі ст . З І 8 ЦК суб'єкта м и п рава власності,

кр і м ф і зичних та юридичних ос і б, суб'єкт і в публічного праuа, є

Ta~ Укра ї нсь кий народ; З) усі суб '('к ти права влас//о ст і с р ів"lIА1/1 перед .законом (ст . І З КОНСТИ ТУ lI ії, ч.

2 ст.

ЗІ8 ЦК). Отже, існують рів н і умови зд і йсне нн я

і захисту права власносljJ Разом з ти м , це не означає, що м ає і сну ­ вати однаков ий правовий режим ДЛЯ вс і х форм власності. І ншими, слоuами, хоча п риватний власни к і держава як суб'єкти права влас ­ н ост і є р і вними перед '3<1КОНОМ, але обсяг, призначення !lИХ прав MO~b в і дрізня тися;

(4) 06'СК/І10.М правовідносин вла сност і може бути будь - яка і нди ­ в і дуально - визна чена річ. Родові р еч і м ожуть бути об' є ктом права власності за умо ви їхньої індивідуаліза!lі ї (упакуваню ! , маркуваН1І$1, напис и тощо);

5) своє право на річ влас ни к зд і йснює завжди свосю владою і на ВШZС//lflї ро.зсxEJ( с т .

3/9

Ц К). Н а відміну , н а п риклад, в ід п ов і ре н о го,

він н е п отребує с п е ц іаЛI>НИХ ПОllноваже нь , до руче нн н . Дію ч и "10 влпс//uti розсуд" влаС 1l ИК спира є тьсн без п осе р ед н ьо на за к о н , і йо го влада (волн) і снує 1ІеЗі\леЖIІО від влади інш их ос і б, тод і як п ра ва і нш их осіб від н ос н о нього майна визнача ються н е ті л ь ки зако н ом, але й вол е ю влас ни ка ;

(6) влас н ик АІПС мал:симально п0в//у владу /lад речами, шо йому

належат ь . Пр оте ц я влада не є безмежною: д і ї влас н ика н е понинн і

суперечити інтере сам і нших суб't:кт і в циl1ілы-1гоo праВ~~J Н а при клад, власник з обов'яза н ий вживати заходів до за п обігання в и н икне нн ю ш коди здо р ов'ю г ромадян і н авколишньому се р едовищу при зд і й­

сне н н і його п ра ва власності . Ре
буди н ок , в ін п ови н е н утримуватися від повед і нки , яка може за­ важат и його сус ідам. П рава влаС lІ ика можуть бути обмежені правами ін ш их ос і б (се рвіт ута~IИ тошо) . Kp i ~( того, власник н е може вихо­ ДИНІ за загал ьні м е жі шіііС ll еllllН нив і льн и х п рав;

'7) право нлас н ост і у В llflадках його обмеження мас здатність до

"самовідновлеН/lя:j Н ап р иклад , УJУФРУКТ своїм існуванням обмежує (обтяжує) п ра в о влас н ос ті . Але пі сля смерті узуф р уктарін п раво

власності в ід н овлюється в П ОВНО\1У обсяз і . Це Й.О. П окровський називав харак т е рни м для права власност і "бажанням п і двестися н а

весь зріст" або " пр и нц ипом еластичност і прапа власност і ";

284

:-; ) 1111 І

І.\fісm права влаСІ/ості І/е впливають .місце ПРО .жuвQ/I I/Я

{{ {{І-.{/ та ЛlісцеЗllаход.же/lI/Я Maimq) Це нідпонідає пер едбаченій

.• /,

С І.

(,

\1. 11111 11

4

ЦК вимозі до актін цинільного законодавства п ро дотри­

принципу однаковості регулювання цинільних ві дносин на

І '" ІІІ тср иторії України і означає, що де б не проживав власник і де

" 11 ,'

' !lI
' І'" Il!Остей щодо цього майна на однакових засадах, визначених Кон­

,

1ІІІунією та ЦК.

11 1пан ня, що стосуються характеристики суб' єкт ів і об'єкт і в 11111\і:l ьних правонідносин, засади здійснення циві льн их пр ав, були

!\()Н ';lянут і у попередніх главах підручника. Тому тут вони детально 11 ,'

РО З I ·ляда ються. Проте на встаllовлеlflіі сут і з міс ту суб' є ктивного

IIР;Ш
§ 3.

Зміст пр ава власності

Зміст права власності в цілом у ВКЛЮ'ІаЄ такі елементи: І) право

11;1

власну

п онедінку (право

,; . I;\СНI1Й розсуд);

2)

на

зд ійснення

права

власності

Іі а

право вима гати " від усіх і кожного" не стнорю­

(І,ІТИ перешкод у здііісненні пр ава власності (не порушунати його); і ) Ilраf Ю з верн утися до суду за захистом порушеного права власності

РСЧОВИ~1 поз овом (віндикаці йним, негаторним тошо).

КонцеПl1ія ЦК з цього Пl1 таннSI , зафіксонана у ст .

)

319,

виходить

того, що :з міст права власн ості у суб 'С КПІВIІОМУ :значенні склада­

(ться З

3

"прав" власни ка: І ) пр а ва волод іння річчю;

2)

права корис­

IУIНlННЯ рі'IЧЮ ; 3) права ро з порядження річчю . І. Право володіння

-

це ЮРИДИ 'l на мо жл ивість фаКТИ'IНОГО IІ I IJlИВУ

ІІа річ.

У зв'н:зку з тим , ШО 1J0лод інн SI буп
і незаконним

-

-

таким, шо

протиправним ,

іноді

в

літературі :з цивільного права :заз н а ч ають , шо ней поділ може сто­

сува тися володіння взагал і , тобто і володіння як елементу прана власності І.

П роте не обхідно мати на ува з і , шо оскільки йдеться

про право володіннн, то воно заl3ЖДИ може бути тільки закон ним. Поняття "незаконне володіння" може з астосовуватись тільки до фактичного володіння.

2.

Право користування

-

це юридична можливість видобувати

корисні (спожи вчі) властивості речі.

Користування може здійс нюватисн шляхом вчинення фактичних д і й (користування особистими речами ,

пр ожинання

в будинку,

користування антомашиною тощо) . Але воно може полягати й у використа нні с п оживчих нластивостей речі :за до помогою д і й юридичних (нада ння речі в оренд у і одержання н і д понід ни х прибут­ ків). Сл і д зазначи ти , шо сного часу у римському приватном у пра ві

І ДИВ ., наприклад: Гражданское и се\'l е ііное право Тl1ческий с п равочник . - Харьков . 1999, - С. 172 .

YKpa 11H bl : Уч е бно-пра,,­

285

право ІІа одержаllll>!

Il ;lOJlill І прибутків РОЗГ,lядаласн >lк самостійна - jllS fruel1di. Проте , з огляду на українську

праВОМОЧllісТl, l\;l:lСllllка

шшіліСПf'III У тра J НlІlію , можна (з денкою мірою умовності) l!нажаТI1,

шо така ~tOЖJJl ll1і сп, охоплюється

flр:нюмочністю користування

ШЛЯХО~f ІІЧIIJJСIІIНI юридичних дій.

3.

Право РОЗПОРЯ.ilЖення ПОЛ>lгає в ЮРl1ДИЧНІІ1 МОЖЛИВОСТІ влас­

ника ІІIЛllа'I
фі ', ичної суті аж до повного знищення. ЮРИДИ'lна доля речі можс

бути IІIПllачена шляхом переД
лад, надання речі в найом) , тому його іноді оці нюють як реалізаllію права РОЗПОРjl ,lження. Проте , передаючи рі'l в наііом, влаСIНlК не

ма є на увазі перела'IУ права власності.

Він

передає річ лише у

ПН1чаС()flе користування . Його право В.1асності на річ не припиня­ ється , а реалізусться Ш : ІНХОМ використання можливості лише тимча­

сової ПСРС}Li!'lі речі .J:I IlJlату іJJшій особі. Отже, одержаннн плод ів, доходів, прнбугків І!С може РО]ГЮIД-ЯКИЙ рі з нови д права розпорядження

речами.

Як зазнача,lОСЯ, у сукупності

3

праВО~lОчності власника утво­

рюють класичну л.ля українського циві л ьного права "тріаду", що характеркзус право В,Т
Слід, однак, зазначити , шо таке тлума'lення з місту (визначення переліку еле ментів) права власност і не с доско наЛИ~·1

32

П03~lIlіЙ.

Перша з них полягає іЗ тому, шо визначення змісту права влас­

нос т і ПРОВОДИТЬСЯ без врахування загального тлумачення суб'єк­ тивного Ilивіль!!ого !Іраш!, нк такого, шо включає І) право на власні діі (поведінку);

інших осіб;

3)

2)

3

правомочності:

право ВИ МaJ 'ати певних дій від

І1раво звернутися за захистом у випадку порушення

прав а.

Не важко помітити, що всі елементи традиці йної "тріади права вл асності" практично повною мірою стосуються лише першої право­ мочності суб'сктивного llивілыlгоo права

-

права на власну по­

ведінку. Такий акцент виглядас достатньо природним, оскільки у багатьох випадках саме поведінка власника дозволнє йому реалі зу ­ вати його право власності. Звісно , не запереЧуtТЬСЯ , що при IlЬОМУ власник може вимагати,

щоб інші особи не пор ушували право

власності, а також !\Іас пра ВОlвернутнся до відповідних органів за захистом порушеного права. Але ці ВИ~lОги вже розглядаються як такі, що стосуються , ГОЛОIІIН1~f чином, тієї чи іншої правомочності : пор ушення пр ава володіннн, lJор ушення права користува ння , пору­ шення

права

РОЗПОРЩ1ЖСНН j l.

Отже виникає питання , чи іідетьсн про право власності як tД ине суб ' СКПfLIне право , чи кожний ОКРС\Н1й елемент тріади розглядаєт ься як окреме суб'єктивне право, шо включає три праномочностj?

286

НІ,ЩО йдеться про єдине суб 'є ктивне право

B.flaCHOCTi, -

. ""llі IYllaТl1 усі праВО"О'lності са\1е стосовно цього поняття ,

то "аою

не л ише

' . l<иІ ' 1І0недінк у, але й право вимагати відповідноі поведінки від

"11 1111.\ осіб та пра130мочність вимагати захисту порушеного права " "' С lІості. \lІіДС I1 ВИПЛl1ває ВИСІІОВОК про необхід ність Р03ГЛ НJ1У з місту права "';IСlІості у

2

плошинах:

І) 5ІК суб'єктивного 11раВ<1 l3З<1гал і ;

2)

як

:\ ІІ С І }' права на власну поведінку власника, котра у багатьох випадках о

IІlІражснням права власності ,

Таким ЧИНО~І, зміст права власн ості в uілuму ма є включати такі о ' IL~lенти:

І) право на власну повсдін" у (1lраво на 'шіііСllеllll }1 ПР ; lІ\ а I1л ас­ 'Іост і на власний розсуд) ;

2) право вимагати "від усіх і кожного" не створювати пеР С ІІІКОД у :, lііісненні права власності (не порушуваТI1 його);

3)

право звернутнсSl до суду за захистом пор у шеного права

І<с lасності з реЧОВИ\1 позовом (віндикаціЙНI1М , негаторним тошо).

у свою чергу , Лlіето" права здійснення права власності є право І«(),lоді ння , право користуваНIІЯ , право РОЗПОР51;1жеllllSl тошо.

C.li.1 зазна чити , ІНО друга неТО'lність стосуєтьсSl ВИЗІІачення IІ срел іку елсментів "рана 3;l. іЙснення права власності. Рі'l у тім, що Iр аДИ Ltійна "тріада", як вже зазна чалосSl , є дуже приБЛИЗtiОЮ і не \lістить Jга дки про денкі ва ЖС lиві елементи. Наприклад , ваЖЛИВIІ!\1 с: ; lементом прап:! влаСlІика ІІа здійснення ііого права є право управ­

.1іння "аЙНО\1. Свого часу в літературі ПРОПОНУВ aJlОСН ВI1Дl :1 } IТlI 1l1)аIlОМО'lність управліНIІЯ власністю (маЙНО~I) СТОСОIІIIО кол е КТllllllflХ утворснь ІЦОДО майна, що належить ім ' .

PaJOM :з пщ , ден І-,.Ї lІа У КОВllі за3l1<1-

оm"lИ, що більш праВИ ,lЬНИМ с вважати управліllЮI

не четвертим

С.lсментом змісту права IІласн ост і , а функuі є ю органу упраllліннSI

І-,.олективної юридичної особи, яку та зд і ЙСIІЮЄ

11 процесі реалізації

Ilрапа користування або РОЗПОР}lдже JlНЯ маЙном 1 . Як здається прапнльно виходити з того , шо зазначене право не охоплюєтьсSl ні правом користування , ні /Іраном розпорндження ~lаЙном. Наприклад , господарське товариство !\Іає право пласності на майно , передане йот учасниками як вклад до статугного капіталу

(ст.

115

ЦК) . Товариство SlК власник може волод іти цим майном ,

використопувати його як гарантію інтересів кредиторів. Разом з тим , воно не має права ПОВІЮГ0 розпор яджеН IІSI uим маЙНО:"1 (Ііаприклад , ІІ С може провести повне відчуження стаТУТІІОГО капіталу; змен ш у ­

вати його нижче рівня , I3становленого законом , тощо) , а також не

І ДИIJ.: Кр аСl/ов Н. Н. Пр а воuой режим земе.1Ь спе ц иальн о го назначеН '·!}I . С. 35. , Семчик В. Н. имуш~ств е нны
e пра воотношеНIІН в ce.lbCKOM хоз яйстве . - - К .. 1984 . - С. 66.

\1 .. 196 1 -

287

має права ВИkОРIIСТОI\ V В<\ПI і'10ГО у проuесі CBO t:Ї д і}!:lьності дл }! вл а с­ них потр е б . HaTO\licТl> , 10Сllодарське товариство черс:з свої органи може Y llpaBJI HTI-І ШI\1 ~ lai-iHO~1 відповідно до ззсновниuького договору та вимог · Іа к он у. Отже , \ю ж на зробити висновок, шо з містом пр«ва вл аСlІості нк IІрава

власно сті) с майном:

на власну поведінку (пра ва зд і~існення прав
І ) право володіню-! майном;

2) право користуванн}!

3) право управління майном ; 4) пр а rю ро з порядження

майном .

§ 4.

Здійснення права влаСlІості

у пр а ктичній дінльності ,

пов ' язаній з використанням права

вл ас ності , сл ід врахов у mпи викладене више про багатоплановість ро зу міннн змісту uitcї категорії. Це Д;;ІЄ З I\ІОI 'У е ф е ктивнішс здій­ СllюrШТl1 право власност і , головні засади якого встановлені законом (ст.

319

ЦК).

У з в ' язку з uим cliд заЗllачити, шо власник може 'ІИВИТИ стосовно своєї речі усе , шо не заборонене заКОНО\1, або не су п ере'IИТЬ соuіа.'1ьніЙ природі

B.lacllOcTi.

Воли власника 1І10ЛО реа л і за lIії вла д и н ад річчю,

яка йому Н і \jIСЖИТЬ , внражасться у володінні , користуванні , ро з по­ РЯДЖ Сlші , управлінні тощо ні с ю рі'IЧЮ. В.lасник ~aє право використовувати своє майно Д.~я здійснення

піДПРИЄ\1НИЦЬКОЇ дія.lьності, крі;'.! вип:tд к ів , встановлени х з аконом (ст. 320 ЦК). Він може створювати юридичні особи на с віі,і ри з ик та від пові­

дал ы lсть,, BilН, HO укладати у год и з іншими піДПРI1ЄМUЯМИ, наб у вати т а ро з поряджатися с в оїм майном, брати участь у зовнішньоеконо­ мічній діяльності, відкрива ти рахунки в банках тошо. Р аз ом

з ТI1М, допуск а ються обмеження

плаСllості, 1l0в'Я J ані

3

ви користання права

гр о мадською необхідністю, а також із lІипад­

ками , коли це майно з авщ1С шкоди особам, суспільству, погірш ує е кологічну та економічну ситуанію тощо. Тому -законом мож уть

бути UCTaHOB}l CHi умови ви користання власником свого майн а дл я здійснення пі Д ПРI1 Є Мfil1UЬКОЇ діяльності. Зокрема, держава м оже з а ­ боронити підпрн є мницьку діяльність У певних сферах виро БНl1цтuа та торгівлі (наприклад , у сфері виготовлення зброї, нар котичних з асобів тощо) або об~l е Ж IПИ й шляхом встановлення ви моги про одержання суб' є ктами піД ПРlІємниuтва спеніальних ліц ен з ій тощо . КонкреТllі Пl1 тання, по в'Я,
.1 діЙСll е нн я

спеuіальними актами

п ідприємниLtЬКОЇ діяльності, регулюються

l il KOIIOJIaHCTHa.

Сво є право на річ Rла СIІИК 'здійснює завжди своє ю вл адою й у сво є му (вл а сному)

ін т е ресі.

При Ш,ОМУ слід зазначи ти , що влада

власник а ШОдо н ал е жної йому речі не є безмежною. П ри здійсне нні своїх прав та викон а нні об ов'нзків власник зобов'язани й д оде ржува­ тис я моральних з асад сусп ільства. Він може вчиняти стосовно с вого

м а йна будь - які ді ї , але ІЮНИ не повинні суперечити інтересам інших

суб'єктів приватного Ilрава.

288

'сі'l 1І.I:lсникам забезпечуються рівні умови здійснення їх прав. Це 11 1'·'1\11 11

1\\

)lОIЮВНЮЄ положення ст.

!3

Конституuії та ч.

ст .

2

318

ЦК ,

І "'"lIС ; tГI;]Ч;]ЮТЬ , шо усі суб ' єкти права власності є ріl3НИМИ перед

. 11

""(}~!. За своє ю суттю вказане правило є однією з юридичних

, , \ , . llІllіі рівності УМОLl здійснення власниками їхніх прав.

~ I .. IІсредбача є , " ' "fll' ПЛОllНне у

ч.

ст .

4 ст. 319 ЦК, власність зобов'язує. 322 Кодексу , яка встановлює, що

Це правило

власник зо­

,,,І/, ' н І
І .' І

.1I1()BJleHO

договором або законом. Згідно зі ст.

323

ЦК ризик

І<ІІІІ:І .' І"ОВОГО знищення та випадкового пошкодження (псування) майна

111'\'('

ііого В.lасник, якшо інше не встановлено договором або законом .

ЕIfI/ ; l j IКОIЮЮ загибел лю або

псуванням

речей

визна є ться така

:. IІIІ (іСJl Ь або псування, яке сталося не з ВИШІ у'шсників ДОГОI30РУ, а " l 'lI .: I У випадкових причин і обставин (непереборної сили , простого

I:IfШJlКУ) . Власник несе ризик випадкової загибелі або випадкового

1 l , ' у вання речі у випадку, якщо тільки l3ін не переклаl3 uей ризик IІ<>Вllістю або частково на страхувальника, застрахувавши річ, що ІІ:\ , І С ЖИТЬ йому . У силу того , шо за загальним правилом право влас1І0иі переход ить до набувача в момент передачі речі, то й ризик

"IІIІ
речі, якщо інше не обумовлено договором або законом.

11;lприклад, ст орони договору можуть встаноl3ИТИ, що ри з ик l3ипад­

,, ()но'; загибслі проданої речі перейде до покупuя вже з моменту \' КJlaдан ня договору купівлі-продажу, до передачі речі покупцеві ,

І 06т о до переведення на останнього права власності.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, (l\Ободам та гідності гр ом адян, інтересам суспільства, погіршувати с колог ічну ситуаuію та природні якості землі.

Власник повинен

щіиснювати право власності лише за допомогою дій, які не супе­

речать закону, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків . lодержуватися моральних з асад суспільства тощо.

Держава не втручається у зді йснення власником права власності. Звісно, ие н е означ а є, що де ржаві байдуже, як формуються та роз­ виваються правовідносини власності, і що вона взагалі самоусу­

ва є ться від впливу на учасників uих правовідносин. Однак вплив на 11 их здійснюється

редковано

-

не шляхом ПРЯМОГО адміністрування, а опосе­

за допомогою правового заохочення власників до

пеl3НИХ дій, забезпече ння захисту цивільних прав власників та інших ос і б. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або влас­ ника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Це, з одного боку, свідчить про гарантованість прав власника \1сження,

(06-

припинення тощо діяльності власника можливе лише

ІІа підставах, передбачених законом) , а з іншого,

-

означає, що

права власника не є безмежними і мають реалізовуватися з ураху­ ванням інтересів усіЄ Ї громади.

289

Особ!ІJ1 востіщіі1сНСНШI

npal!a власно сті на наиіОНЩlьні, куль­

турні та іС ТОРII'І"і иіннос ті мо жуть бути встановлсні спеuі
реГУJ\ю ваНЮI права власності в Україні, в становленим Конститу­ uі сю та ЦК . Н е до кін u я зрозумілим є пита н ня: 51 К може зд і йснювати пра во влаС ІІасті Украї нський народ , котрий зг ідно з і ст. 3 18 UK є суб'єк­ ТОМ права власності.

Припускається , шо ие можливо як ШЛЯХО.\1 безпосереднього ВО,lе­ ВИЯВ.lення (наприклад , на референдумі , шо стосує тьс я питань пра­ иа власності Украї нс ького народу ) , так і опосередковано

-

через

Верховну Раду Украї ни . П роте IІракти чний механ і зм таких рі ш ень

зали ша ється не розробленим .

§ 5.

Право господарського відання і право оперативного

управл іння як засоби здійснен ня права власності У деяких випадках ]дійснення

власником не можливс . Тод і у

речові

права

IlpaBi

пр а в а вторинного характеру .

власності безпосередньо

використовуються так зван і

Вони

не можуть існ увати

самостійно , окремо , самі по собі і є засобом реал ізаuії права влас­ ності. До них н алежать пр аво господарського Llіданнн і право опе­ ративного управління.

У

ЦК ні

види прав не

врегульовані ,

натомість

вони

міс­

тяться у ГК.

5.1.

Право господарського в ідан ня

За ГК право господарськ ого відання є ре'ІОВИМ правом суб'єкта підприємництва,

який

володіє ,

користуєт ься

і

ро :mоря джає ться

майном, закріпленим за ни м власником (уповноваженим Н\1М орга­ ном), з обмеженням правомочності розпоряджен н я шодо окремих

видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК та іНШИ 1\·IИ законами. Згід н о зі ст.

37

Закону "Про власн і сть" майно, шо є де ржавною

власністю і закр іп лене за державним пі дприємством, належить йому н а пр аві повного господарського відання, на ос нові якого підпри­ ємство володіє, користується і розпоряджаlСТЬСЯ вказан им май но м,

зд і йснюючи шодо нього будь-як і дії , ш о не су п еречать за кону і цілям д і ял ьн ост і пі дприсмства. до права п овного господарського відання застосовуються Іlравила про прано нласності , якщо інш е

не Rстановлено зако н одавчими актами України.

Таким чином, п оява иієї пр авової категор ії була зумовлена необ­ хідністю розмежування пр ава власності держави і права державного підприємства шодо вид іленого йому майна. Законом " Пр о власність" пр аво повного господарського в ідання

було передба LІено лише відносно держа вної власності . Однак на практиu і виникла проблема ви з начення правового режиму майна,

290

І, І І,ІІІОГО, "

зокрема,

засновниками

в управління

господарського

'І\;tриства.

()скільки майно не передавалося у власність такого підприємства,

1I1I1Je

надавалося йому для зд ійснення статутної діяльності, то

" І'"РОДНО виникло припущенн я, що воно має належати приватному

ІІІ ІІІРИЄМСТВУ ,

господарському товариству тощо на праві повного

. ' \<: І ІОдарського нідання . Ilри порівнннні права ПО1lНОГО господарського відання з правом ,. 1 . I C 1-ІОсті звертає на себе унагу ідентичність їх змісту: як 13 одному,

І . ІІ( і в іншому випадку суб ' єкт відповідного права має правомож­ \\
Передус ім , відмінність полягає у характері прав. Право власності є основним, самостійним правом , в той час як 111':\110 господарського відання вторинне і залеж ить від права власнос­ І і . Я кщо право власності може існувати і бе з права господарського ,' I .' l
РІшення про ліквідацію або реоргані зац ію юридичної особи, в гос­ lІ(ч а рське ведення якої було надане май~\О, тощо.

5.2.

Право оперативного управління

Важливим здається зосередити увагу на характерних ознаках права iJllеративного управління:

н аявност і

IlраГlOмочностей, отриманих

ніл власника, і визначенні ним мсж використання Майна. З урахуван11 н М ШІХ обставин можна запропонувати таке визначення ПОНЯ1Тя, розглядається:

1110

Право оперативного управдіння - це заСноване на праві власнос­ lі інщої особи і наданому нею повноваженні право володіння, а І ilКОЖ обмежені права користуваннн і розпорядження майном в І{;ЛЯХ і ",ежах, останоолених власником . Як і право господарського оідання , право оперативного управ­

'1іння є похідним від права власності і більш обмежене поріВНЯIІО ! ним . Воно також вужче , ніж право господарського відання. Я кщо право господарського відання містить усі 3 правомочнос­ гі

--

володіння, користування і розпорядження, то право оператив­

ІІОГО у правління, зазвичай охоплює одночасно лише

2-

володіння

і користування або володіння і розпорядження . у будь-якому випадку особа, в оперативному управлінні якої

I IІCl ХОД ИТЬСЯ майно, не має права розпоряджатися цим майном на ,' вій розсуд , а може це робити лише в межах, встановлених lІ.1асн и ком.

Відповідальність за своїми боргами особа, 13 чиєму оперативно­ ~ I Y У ПРс:ІВлінні знаходиться майно, несе ли ше в межах цього майна .

В решті випадків відповідальність субсидіарно несе власник такого ~1іІЙна.

29\

П ра!JО ОJJера тивного управління у радянському uивільному праві було закрі J IЛС l іС раніше, ніж право господарського відання і тривалий

ч ас було ЦІИ Н И М засобом здійснення права державної власності. Однак з пр ийняттям Закону "Про власність" і появою права повного господ арського відання майно на праві оперативного уп­ равл і ння, як пр авило, закріплялося за установами (хоча в деяких НИl l адках

Ііа та ких засадах майно мо же н алежати також підпри­

є м ства м та орга нізаціям). Таким чино м,

фактично ставс я п оділ пр ава повного госпо­

дарського відан ня та права опер ат ивного управління також і за суб'єктним скл адом. Ц К, як уже зазначалось, не п ередбачає ні права повно го госпо­ дарського відан ня, ні права оп ерат ив н ого управл і ння.

Ц е мо жна

поясни т и т им, що Їх планувало ся за мі нити таки м и категор і ями як

"право власно с т і юридичних о сіб " (ст.

322) і " волод і ння" (глава 30 п роект у ЦК 1996 р). Розроб н ики проекту ЦК пра г нули уникнути в и користан н я поннть " право оперативного управл і ннн" і " п раво повного госпо ­ дарського в і да ння" шляхо м

1зиз н ання п рава власност і на майно, з а кріп ле н е дер жавою, Авто н омною Республікою Крим і терито­ ріальною гром адою , за ст в о реними н и ми юридичним и особами' . Але в остато чн ому в а рі а н т і , з гі дно зі ст . 329 ЦК юриди ч на особа

публічного права н абуває п раво власності ли ш е на те майно, що передане ЇЙ у власні с ть . З ін ш ого боку, Ц К діє разом із Г К, LI якому серед речових прав з гадуються п раво гос гюдарського в ідання і п раво оперативно го у правлінн я ( с т. 133) . А май н о держав н о го ун ітарного п ідприємства п еребув ає у де р жав н ій влас н ост і і п ідля гат име зак ­ рі пленню за ни м на праві гос п ода рс ь кого в іда нн я чи о п е ративно го у п равління (ст . 73 ГК). Таким чино м, питання про долю п рава гос п одарсько го в ідан н я та права о п ерат ивного управління залиша ється нев иріш е ни м . П оки що вони продов жують існувати як категорії р ечового пра в а Ук раї н и.

Д ода тко ва л ітература: І . Bell eaUKmo e А. В. Государственная социал истическая соб ствен­ н ос т ь . - М. - Л., 1948. 2. ДОМGшеl/К О М. В., РуБШ{(fК В. Є. Вла сність і право власності. Нариси з і стор ії, філософії, теорії і пра ктики регулювання в і дн о­ син влас н ос т і 13 Україні. - Харків, 2002. 3. Лазар Я. С обственность в буржуазн ой правовой теории / П ер. с не м. - М ., 198 5. 4. Ла н дкоф с. н. Основи uивільного пр ава. - К., 1948. - С. 51- 56. 5. Маmmеи У , СУХШІО8 Е.А. ОСНОВНЬІ е п оложения п рава собст вен­ ности . - М ., 1999.

К ..

І ди в . : Кодифік аuія приватного (uивільно го) права С 168 .

2000 . -

292

/

За ред . А.с. довгсрmа.

-

.

І, І І;

Ilраво B,lClCHOCTi в Україні : Навчальний посібник К. , 2000.

.'( 11'(111, /І. С. КУЗ/lєцової. 11 раво собственности ' І' >І "I)вЛf!в а. - М. , 1989.

13 СССР

/

//mіnс Р. Собственность и свобода

;;

З а заг. ред .

/

Под ред. Ю . К Пер. сангл .

/

Толс то го, М .,

-

2000.

' /. І/и кровскиіі ИА. ОСНОВНЬІе проблеМЬІ гражданского права . ', \

І ')<) ~. -

с.

[92-235.

І (/ . Са бо И. основы
теории права

/

Пер. с венг .

-

М,

1974. -

17-- 32. J І. СКJlовскиіі КИ Собственность в гражданском пра ве .

-

М. ,

\ ·І' }'І .

12. Яворська О. Речеві праllа у проекті Цинільного кодек су / / \ l . p ;l'illCbKe право .

- 1997. -

Число

3. -

Глава

15

С.

124-125.

Набуття і припинення права власностї § § § §

1. 2. 3. 4.

Загальні положення про набуття

npal3a

власності.

Псрвісні (первинні) способи набуття права власності, Вторинні (по х ідні) способи набуття права власності. Припинення праllа власності .

§ 1.

Загальні положення

про набуття права власності Ст а тті

328-330

ЦК ви з начають деякі засади набуття права

1І.1асності,

Так , ч.

2 с т . 328

ЦК в ста новлює загальну презу~щцію правомірності

набуття права власності. Тобто припускаєтьс я , що пр а во вл а сності Ilабуте н а з аконних підставах. Але суд за наЯl3ності певних юри111ЧНИХ фактів мож е визнати незаконним набуття права власності (lІаприклад, коли право власності набуте в результаті укладення IІравочину, визнаного недійсним).

Стаття 330 ЦК встановлює спеціальні гарантії набуття права влас­ ності добросовісним набувачем. Згідно з цією статтею якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач

ІІабуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК майно не може бути витребуване в нього шляхом віндикації. Крім гаго, деякі автори слушно звертають увагу на те, що в цій ситуації

\сШЮТЬ бути враховані також положення ст.

388

ЦК, яка безпо­

середньо встановлює порядок та умови витребування майна від

lOбросовісного набувача l . Згідно з цією нормою власник має право

І Див.: Цивільний кодекс України: Коментар.

-

Харків,

2003. -

С

223.

293

витребувати майно від до6росоuісного набувача в ус іх випадках , КОЛІ! він набув і-іого бе3I1і !lГIлатно. А в тих випадках , коли такий наб увач набув його :за відплатним договором, власник може uитребувати таке майно тільки якщо воно: І) бул о загубле не власником або особою, якій він передав майно у володіння ;

2)

було викрадене у

власника або особи, якій він переда в майно у володіння;

3)

вибуло

з володіння власника або особи, якій він передав май но у володін­ ня, не з ЇХНЬОЇ волі іншим шляхом. У всіх інших випадках власник не має право витребувати таке набут е майно, і на підставі ст.

330

ЦК у добросовісного набувача вини кає право власності на це майно.

Підставами виникнення права вла сності є рі з ном анітні обставини (юридичні факти), з якими норми праГlа пов ' язую ть встановле ння

правовідносин власності. Згідно з 'І. І ст.

ЦК це можуть бути

328

будь-які підстави, що не заборонені :законом. Зокре ма, под ії (CMt:PT b спадкодавця), договори (купівля-пр одаж), юридичні вчинки (вияв­

лення скарбу), цивільні стани (перебу вання J3 шлюбі), а також юри­ дична сукупність (заповіт і смерть спадкодавця) тощ о. Ці підстави нерідко іменують "способи набуття права власності" і розділяють на первИ!ші і похідні. Критерієм такого поділу одні науковці пропону ють вважати

крит ерій волі,

інші

-

критерій

правонаступ ництва. Прихильники перщої позиції до первинних від­ носять такі способи, за допомогою яких право власності виникає

незалежно від волі інших осіб, а до похідних

-

такі , коли воно

виникає з волі попереднього власни ка ' .

При хильники "критерію

правонаступництва немає, а до похідних

способи, що грунтуються

правонаступництва" до первинних відносять способи , в ОСІюві яких

-

на правонаступництві 2 . Проте більш вдалим здається поділ підстав набуття права влас­ ності на первинні і похідні за принципом врахування "обгрунтова­ ності (базису) прав". Суть його полягає в то му , що первинними є такі способи набуття права власності , де права власника не грунту­ ються на правах інших осіб. Похід ні способи , навпаки, прип ускають ,

що право набувача грунтується на праві відчужувача речі. Поділ способів набуття права власності на первинні і по х ідні має велике практичне значення, оскільки від типу способу (підстави)

встановлення права власності залежить характер претензій , що можуть бути заявлені до власника. Як зазначали ще давньоримські правники , "пето

plus juris" -

"ніхто не може передати прав більше,

ніж має сам". Це означає, що оскільки при похідних засобах на­ бування права власності пра lЮ набувача гр унтується на праві від­ чужувача, то оспорюватися

може не тільки

право власника, але

також і право осіб , що передали йому у власність спірну річ. 8ідпо-

І див . , наприклад: Маmmеи У, СУХ<7J10« Е-А. осноIJны
e полож е ння права собстве нн ости . - М. , 1999. - С. 351. ' Див . , наприклад : Цивільний кодекс України . Коментар. - Х з рків , 2003. с.222.

294

, 11"

IІрll IlI: Р В И ННИХ засобах в и ник н е н ня пра ва влас н ост і

'. ' " .. 'І ІІІ } І

OCllO-

Il ЬО ГО п рава можл и ве т і льки шоло само го вла сн ика.

" р і\! ТО 1'0 , як слу шн о заз н ачає О.В. Дз ер а , збе рігає свою п рак11" 11\

,

IІ l аЧУ lILі ст ь под і л п ідстав набуття права [lЛас н ос ті ІІ а ун і вер ­ n I с пеu іал ь н і l .

1 І , І Іі (J;lПl.Л ьні )

, ін п е рвинних п ідстав набутт я пр а в а вл ас ності відносять , зокрема, С l lOсоби , п е р едба чені U K: І ) ВИ ГОТО lmе нн я н о в ої р е ч і (ст . 33 1);

' 11'. 1

. І IІ l' р е р обка р ечі (ст. 332); 3) п ривл ас н ення за гал ьн одосту пн их да р ів "І ' "Р ОДИ ( ст . 333) ; 4) на буття пр ава влас н ост і н а безхазяйну р і ч І , І . С Т . 335, 344), з н ах і дку ( ст.ст. 337 - 339) , бездоглядну дом ашню І

' ''; ІРИН У (с т.ст . 340-342), с карб (ст. 343); 5) набувальна ДaJзність \ І. 344); 6) пр иuа тизаuія ( ст. 345 ) тощо . -'. По х ідними підставами набуття "р ана власності L: І) дог овір;

')

СIі,щку ванн я.

УнШе рса.1ЬНИМИ підставами виникн е ння права власності є: І) ОТРI1 \І.ІІІ ЮІ продукu їі, плодів та д оход і в ('1 . 2 ст. 189 UK); 2) договір; 3) сп ад1.\ ваНЮI за за п ов ітом (глава

85 ЦК) . С п е ціаЛЬНИ!l1И підставами н абу ття пр а в а приватної B.lacHocTi є: І) виг отовле llll Я нової реч і (ст . 33 1); 2) пе реробка речі (ст. 332) ; ~ ) пр ивлас неliНЯ загальнодоступних

ilap ilJ п рироди (ст. 333); 4) на ­ 344); 5) знайде нн я скарбу (крім випадків, lІ ~р едбач е llИ Х Ч . 4 ст. 343 ); 6) заволод інн я р ухомою річчю, від якої 1 ' . I
Спеціальн ими підс та вами набуття права державної в.'fас н ості vIOЖУТЬ ,Ї у ти: І) вия влення ска р бу , ш о є п ам ' я т кою іс т орії та КУЛl>тури ('І . 4 сТ 343) ; 2) викуп земель н о'j д і л ян ки у зв'язку з сус п іЛhНОЮ IІс06хід­ Il ic ТlO ор ганом держав н о'j влад и (ст .ст . 350, 35 ]); 3) вику п пам ' нткн І сто рі ї та культури (ст .

іс т.

352); 4)

р еквіз иuі я (ст.

353); 5)

конф і ска l tія

354 UK). С п е ці ал ьними п ідставами на буття права кому нал ь ної влас ності

\ І ОЖУТЬ бути:

І ) вини к н е нн н пр а в а влас н ост і н а безхазЯ Й IlУ р і с(

(СТ . СТ .

335, 344); 2) н а з н ах ідку. від якої в ідмо ви л ас я ос о ба , що 'й \най ш ла (ч. 2 с т . 338); 3) н а бездо гляд н у дома шн ю тв а рин у, в ід якої I l ідмоu ила с я о с оба , щ о й з н ай ш ла ( С(. 2 ст. 34 1); 4) ви ку п зсмельно'і

. t і ля н к и у з в 'язку З сус пі л ьн ою н еобх ід ні с тю о рга н ом міс ц ево го само вр яду ванн я ( ст .ст .

350, 35 1

ЦК ).

Спеці ал ьни ми підставами на буття права

B,l a cHocTi Автоно м ною Респу бл ікою Крим може бути ви ку п земельн ої діля н ки у з в 'язку з сус п і л ьн о ю н е о бх ід ніс т ю ор га н ом влад и А вто но м н о'і Ре с п убліки Кри м ( ст. ст.

350, 351

ЦК ).

І дип . : U ив ільне право України. Під.ручник. Акад.емічниЙ К-УРС : у 2 - х т . - Т. ! / З; ) ред. я.м Шев чєнко. - К, 2003. - С. 296: UИ!Jі~ьне право України. Підручни к: у : -х кн . - Кн. І І За ред. 0.8. Дзсрu. Н. С. Кузнецової. - К, 2002. ~- С 332.

295

§ 2.

llсрвісні (первинні) способи наб утт я права власності

Первинними с такі способи набупя права власності , де права власник а не грунтуються на права х інших осіб. Первинними способами 8инИ!rnення права власності є: І) вироб//uцтво

-

спосіб виникнення права власності у зв ' язку з

виготовленням або стноренням речі , шо не існ у гшла раніше (ново­ створене майно) . Власником у цьому випадку стає той , хто виготовив

(створив) шо річ мя себе, якшо інше не встановлено договором

або законом . Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх мате­ ріалів на підставі договору, є власником цієї речі (ст.

331

ЦК) .

Момент виникнення права власності залежить від того , яка річ створена

Так,

- рухома або npal.lO власності

нерухома .

на рухо.VlУ річ l3иникає з моменту їі створен­

ня , а на нерухомі речі (житлоні будинки , БУдівлі, споруди тощо) з моменту державної реєстрацїі (ст. увагу на коліз ію норм ЦК: у 'І .

2

ст.

182 331

-

ЦК) . Тут варто Зl.lернути ЦК допускається виник­

нення права на нерухомість з моменту завершення будівництва

або з моменту створе ння майна; ст.

182

ЦК передбачає обов ' язкову

державну реєстрацію виникнення права власності та інших речових

прав. Порівняння цих норм дозволяє зробити l.Іисновок про необ­ хідність надання переваги ст.

182

ЦК , яка встановлює загальне

імперативне правило шодо реєстрації нерухомості. Отже й право власності на створене нерухом е майно може виникати тільки з моменту її держ,шної ре єстрації;

2)

специфікація або переробка

-

це створення нової речі шля хом

переробки матеріалу , що належить інші й особі, а не тій, яка ство­ рила нову річ. Визначальною ознакою тут є не сам факт створення

нової речі, а те, що нова річ створюється в результаті праці однієї особи з матеріалів, що належать іншій особі.

Виникнення права

власності на таку річ залежить від добросовісності чи недобросовіс­

ності специфікатора, тобто особи, яка використала чужий матеріал для створення нової речі.

Право власності у специфікатора виникає тільки за наявності одно­ часно З умов: І) вартість створеної речі значно перевищує вартість використаних матеріалів;

2)

специфікатор не знав і не міг знати,

що він використовує '[ужни матеріал;

3)

бажання специфікатора

набути право власності на створену ним річ.

Особа, яка самочинно переробила чужу річ (яка при цьому зна­ ла або мусила знати, що ст ворює річ із чужого матеріалу), не на­ буває права власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Крім того, власник матеріалів

може зажадати від спецнфікатора відшкодування збитків, а також моральної шкоди, за подіяних переробкою матеріалу. Пр аво власності на рухому річ, створену особою щляхом пере­

робки з матеріалу, що їй не належить, набувається вла сник ом

296

1.1

і " рі;IЛУ З<1 його бажанням, якщо інше не встановлено ДОГОІЮ­

: "1\1 ;160

зако ном . При цьому власник матеріалу, який набув права

". 1,llїlOсті

на виготовлену з нього рі'! , зобов'язаний відшкодувати

, .. ІР І il:Tb псреробки особі, яка їі здійснила , якщо інше не встанов­

І( ,І!) ;юговором (ст. 332 иК) . Вар тість переробки визна'!ається спе­ ' 1ІIфікатором. У разі виникнення спору щодо вартості п ере робки, ,

І , 'рО1 111

можуть звер нутися до суду;

3) IІрuвласuєння "лодів і доходів. Плоди , приплід тварин, доходи ІІ І І рс'!і налсжать власникові ре'!і , якщо інш е не встановлено за 1. ('110\1 або до говором власника з іншою особою. Тут слід ро зр і зня ти

IІIЧlрод ні плоди , принесені в РС ЗУЛЬТ
ІІ\Н': ІІОЇ речі (приплід тварин , IIОIІШl , нйця, молоко тощо), і доходи, 1110 з'явля ються від використаннн речі у цивільному обігу (llивіден­

ІІ І по цінних п аперах, орендна плата тощо) .

Право власності на

ІІ .' ІОДИ і доходи виникає у власника речі з моменту Їхньої появи як lа" их. Це право виникає у власника і у тому випадку, нкщо рі'! \ІІаходитьс я у не зако нному недобросовісному володінні іншої особи . Що стосується плодів і доход ів , отриманих добросовісним IІ сз аконним власником до того моменту, з якого він дізнався про Ilспр авом ірність свого

володіння,

\юменту, як він д і з нався про це

4)

-

то вони

належать

йому, а з

власнику речі ;

nривласне/І//Я загальнодоступних дарів природи (ягоди, дичина,

ри6а тощо) Особ а , яка зібрала ягоди , лікарські рослини , зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником,

нкщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загал ь­ І 10 го дозволу власника відповідної земельної діля нки (ст . 333 иК); 5) набуття пра ва власності /Ю безхазяйну річ (АШLЇНО). Бе зхазяй не \lайно

-

це майно , що не ма є власника або власник якого не­

нідомиЙ.

Право власності на таке майно зг ідно зі ст.

137

иК

1963 р .

виника­

. 10 у держави. Однак таке положення не відповідало конституцій­

ному принципу рівності усіх форм власності . Більш вдалим є загаль н е правило ст.

335

ЦК, згідно з яким без­

:'(азяй не майно можна набути за набувальною давністю, якщо це не суперечить нормам закону, що регулює конкретні відносини (скарб, знахідка тощо). Для цього безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, шо здійснює державну реєстраuію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розмі­

щені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформ а ції . Після спливу І року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі

вона

за заявою органу,

уповноваженого управляти майном

відповід ної територіальної громади,

може бути

передана за

рішенням суду у комунальну власність.

Безхазяй ні рухомі речі можуть набуватися у власність за набуваль­ ною давністю, крім випадків, встановлених ст. 336, ст. 338, ст . 341 ст.

343

ЦК .

297

Положення ст.

335

ЦК про набуття права власності на безха­

зяйну річ не СТОСУСТІ,СЯ ~tai,jHa особи, визнаної безвісно в і дсутньою . Воно не МОЖС п ерейп \ у власність іншої особи , оскільки над таким

майном за ріlllСННЯМ суду встаlЮI:ІЛЮЄТЬСЯ опіка (ст.

44

ЦК) .

ЦК пср ед6ачас спеuіальні пра вила для набуття права власності

на речі , від ЯКИ Х власник ві дмо вився , або власник яких неві дом ий, або втратив на ни х 11р аво;

6) Jlа(і,'tI1I11Я права вл аСlfості Ifа РУХШ1У річ , від якої вл аСlfик від­ ,,,ов//вся.

Особа , яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмо­

виuся , набуuає прав о uласності на uю річ з моменту заволод іння нею (с т .

ЦК). Праuила uicї статті застосовуються за наявності

336

таких умов: а) власник виражено (ясно) відмовився від свого майна ;

б)

ue

майно належить до рухомих речей; в) набувач фактично за uо­

лодів такою рухомістю; г) припускається , шо набувач ма є намір стати власником речі , що з н айшло вияв у його д ія х з заволодіння майном ;

7) зuахідка - не виявлення речі, що вибула з володіння власника або іншої у повн оважено ї на володіння особи по за їхньою вол ею . 3а ЦК

протнго м

1963

6

р. У разі, КО)!І·І особа , яка за губила річ, не З' ЯUJlял ася

місяuів , знаіідена річ беJоплапю переходил а у влас ­

ність держави. ЦК

2003

які визначені його ст. ст.

р. регул ює иі відносини на інших засадах ,

337-339.

Особа, яка знайшла загуб.1ену річ, зобов 'яза на негайно поні доми ­ ти про uc особу, яка ті загубил а, або влас ни ка речі і пов ернути Їм з найдсну річ. Якщо особа, що за губила річ , невідома, доля uicї речі та інші

наслідки J нахідки

з н а flдення речі (ст.

337

з алежить від місuя і обставин

ЦЮ.

Пр аlJО власност і на за гублену річ може виникати у того, хто 'й з наЙШОll , або у територіальної громади .

Особ а, нка з найшла за гублену річ, набува є право власно ст і на нсї після спливу 6 місяців з моменту зая ви пр о знахідку міліцїі або органові

2 YMOll:

MicueBoro

саМОUРЯДУlJання. Для цього необхідна на явність

а ) не встановлено власника або іншу особу, яка має право

вимагати пов е рнення з агубленої речі; б) влас ник або інша особа, нка ма є право вимагати повернення за губленої речі, не заявили про своє право н а річ тому, хто її зна йшов, міліції або органов і місцевого само в рядуван ня .

Якщо особа, яка з наііllJла загубл е ну річ, подасть органові місцево­ го самоврядування письмову заяв у про відмову від набуття пр ава

ВJlасності на неї, uя річ пере ход ить у власність територіальної громади. у спец іал ьному порядку вин икає право власності на знайдені

транспортні засоби.

Вони І\ср ед аються на зберігання міліції , про

що р об ит ься оголошеНIiН н дру кованих засобах масової інформ ації. Якщо протнгом 6 місяців від д ня олублікування UbOrO огол ошення власник або інш а особа, яка має право вимагати поверненн я тран­ спортного з асобу , н е будут ь в иявлені або не заяв.riять про св ої прав а

298

11.1 ІІ );!JІСПОРТНИ Й засіб, міліція ма є п раво продати його, а сум у витор1\

HII <:CТl1 на сп еціальний раху нок у банку. Якщо протягом

3

років

І') 1ІІІІІ ніи власн ик транспортн ого засобу не вима гатиме передання ""\І У суми в иторгу, ця сума п ерехо дl1ТЬ у власність територіальної

'I"Щ а/lИ, на тер иторії нкої бул о знайдено транс п ортний з асіб. у кожному разі особа, яка знайшла за гублену річ, якщо у неї не ",IIІ I1ЮIЄ право власності, мож е вимагати від особи, якій річ повер11\1'<1, або особи , яка набула п раво влас н ост і на неї, відшк одування

II\:о6х ідних ви трат, пов'язаних з і :шах ідкою (зберігання, розщук 1\:Jасника, продаж речі тощо).

Крім того , о соба, яка знайш ла загублену річ, ма є пра во вимага­ ІІІ від її власни ка (володільцн) ви нагороду за з нахідку в розмірі до

.)0%

вартості речі. Якщо ж вл а сник (володілець) публічно обіцяв

Нl1нагороду за зн ахідку, винагорода виплачується на умовах публічної \)біцянки (ст . ст.

1144, 1148

ЦК).

П раво на од ержання вина городи не виникає, якш о особа, яка J найшла загубле ну річ, не зан ви л а про з н ахідку або вчи нила спробу Il риховати їі (ст.

339

ЦК).

Різновидом знахідки є затрим анн я бездогл ядної домашньої тварини, >І ка вибула з вол одіння власни ка аб о особи, якій вона була переда­ на у володіння, поза їх волею.

Правові насл ідки затрима ння бездогляд ни х домашніх тварин схож і н а ті, що настають у випадку знахідки. Відмінності поляга­ ють у вимозі Дотриманн н ветеринарних правил, більш коротких

строках повідомлення відповідних орга ні в про затримання тварин , обсягу витрат на утримання, що підлнгають відшкодуванню, тошо (ст. ст.

340, 342

ЦК) . Ра зом з тим, засади набутгя праl.lа власності на

б ездоглядну домаш ню тва рину практично такі ж самі, як і в інших ви падках знах ідки .

Зо кр ема , згід н о зі ст.

34 1 ЦК, якщо протягом 6 місяців з момен­

ту заяв и про затри мання беЗДОГЛНДIІОЇ робочої (коні, воли тощо)

або великої рогатої худоби (КОРОI.lИ, бугаї тощо) і ПРОТЯГО\1 2 міся­ ців - щодо інших домашн і х тварин (коти , собаки , гуси тощо) не буде виявлено ЇХНЬОГО ВЛасника або він не ЗаЯВ ИТЬ про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були н а утриманні та в користуванні. у разі відмови особи , у якої бездоглядна домащня тварина була на утриманні та в кори стуванн і , від набутгя права власності на неї, ця твари на переходить у власність тери торіальної громади, на території якої 'й було виявл ено;

8)

Jlабуття права власності 1/0 скарб, тобто закопані у землі чи інші цінні

приховані іншим способом гроші, валютн і цінност і ,

речі, власник яких невідоми й або за законо м втрати в н а них право влас ності.

З а з агальни м правилом, пр аво власності на скарб набуває особа, яка виявил а його. Якщо скарб був прихований у майні, шо належить на праві власн ості іншій особі , особа, яка виявила його, та власн ик

299

маІіна, у якому СК;lр б був прихований, набувають у рівних частк ах право спільної частк ової власності на нього . Однак :Jазначсні правила не поширюються н а осіб, які виявили ска рб під час розкоп ок, пошуків, що проводилися відповідно до ЇХllіх трудових або д оговірних обов 'яз ків.

у разі виявлсння скарбу особою, яка зд ійснювала розкопки чи пошук цінностей бе з з годи на це власника майна, в якому він був

прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна . Особливим випадком є виявлення скарбу

пам'ятки історії та

-

культури. Право влаСlюсті на нього н абуває держава. А особа, як а виявила такий скарб , має право на одержання від держави винаго­

роди у розмірі до 20% від його вартості на момент lJиявлення , ЯКЩО вона негайно повідомила міліції або органов і місцевого самовряду­ вання про скарб і передала його відповідному держаВНЩfУ органові або органові місцевого самоврядування . ЯКЩО ж пам ' ятка історії та культури була виявлена у майні, шо належить іншій особі, ця особа, а також особ а. яка пиявила скарб, мають право на винагороду

у розмірі до

10%

ві д нартості скарбу кожна (ст .

343

ЦК);

9) І/абуття права влаСІ/ості ю l/абуваЛ l>l/ОЮ давністю грунтується на тому припущенні, що власник майна, котрий тривалий час не

L[ікавиться , де і у кого перебува є його річ , не має наміру зберігати за собою право власності на неї . З метою ВИ J наченості Jll1віЛЬНI1Х відносин шr річ ВИJн ається власністю фактичного добросов існого володільця .

Згідно з і ст.

ЦК, особа, яка добросовісно заволод іла чужим

344

майном і ПРОДОIJЖУЄ відкрито, бе:Jперервно володіти нерухомим м а йном протягом

1О

років або рухомим майном

-

протягом

5 років ,

набува є право fJл асності на ие майно (набуваль на давність), ЯКЩО інше не встановл ено ЦК.

Умовами набуття права власності за на6увал ьною давністю є: а) добросов існе заволодіння чужим майном ; б) володіння чужим майном протягом певного строку: для нерухомості;

5

років

-

10

років

-

для рухомості. Якщ о особа заволоділа

майном на підставі договору з його власником , який післн за кін­ ченнн строку д оговору не пред'явив вимоги пр о його повернення,

130l1а набуває право власності за набувальною давністю н а нерухо­ ме майно через

15,

а на рухоме майно

-

через

5 років

з часу спливу

по зов ної даl3ності. Пр и цьому особа, яка занвлнє про давні сть волод інн я, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим м а йном lюлоділа особа, чиїм правонаступник ом вона є; в) відкритість володіння чужим майном;

г) бе з перервність володіннн чужим майном . При цьому втрата не зі СIJОЄ Ї волі майна його володільuем не п ерериває набувально·" давності у разі повернення майна протягом одно го року або пред'яв­ лення протягом иього строку позову про його витреБУl3ання;

300

І)

' lОТРИ\l ilННЯ

11І' lІlрll клаД , ' І

С ll еu і аЛhНИХ

ВИМОГ ,

ВСТilновлених зако н ом

вимога де ржавної ре єстрації для нерухомого ~айна

-

UIO .

I Х2 , 'І. І ст . 344 11 [о стосу єт ься поряд ку набуття права В,lасності за на бувальною

1. llІ liі стю, він залежить ві д ВИДУ реLlей: право вла (;ност і н а рухоме \І;іііll О за наявності З
",'pYXO\fe майно, транспортні засоби , цінні п а п е р и пр аnо власності І ;. І (іуваст ься за рішенням суду ; І О) набуття права 8лаСllосmі у разі приватизації державного .маіі-

та .HaLIJla , що є (J КОМУJl аль ній влаСJlості, відбувається ш ляхом IІl.l чуження МilЙ'на , шо п еребуває уде ржив ній 'Іи комунальній влас­ IІI) с ті , а також майна , шо належнть Авт о но м ній Р ес п убл іці Крим ,

1/,/

Ііа користь фі зич них та юридич ни х ос і б (ст.

345 UK).

Порядок проведе ння приватизаuїі реГУЛЮЄТІ,СН СllCllі~UIІ>IІИМ зако ­

l юдаВСТLlОМ, до якого належа ть зако ни " Пр о прив атизаll і ю де р жав ­

IIl)rO

майна" , " Пр о приватизаuію невеликих держав ни х пі д при ємств

( .\ Іалу приватиза цію)" , "Про приватиза L1і й н і п а п ери" т о шо.

На ду м ку деяких uиві л і стіLl , прива ти заuія є п ох і дним способом 1ІІІІІІІкнення права власності , бо разом з майном до ос і б, шо приnа­ Ilпуnали майно , пере ходя ть відповідні права та обов 'язки. На перший І!ОГЛЯД, у таких випадках дійс н о відбувається пере хіл

IІр ана власно сті нід однієї особи (де ржа в и) до іншої , зм іна власника і форми власності.

Одна к тут йдеться не lIрО звича й н у передачу права власності від

оn:ного власника до іншого, адже здійснюється "роздержавле ння '" фак ти чн о держана відмовляється від пра вомочностей, котр і вона мал а як суб' єкт публічного права , і право приватної В.'1аеllості як так е вперше виникає у суб 'єктів приватного права. Ue і1 дас підстави ві днести

привати зац ію до

пеРВИНIІИХ С ll ос06 ів

на6 УТЛІ

прана

влас н ості;

] І)

CaA10'lI.lf/ // 1! будів//uцmво . Так і д ії можуть упюрити право влас­

ності на самочинно зведен і житловий будинок , будівл ю, споруду,

інш е нерухоме майно у випадку наступного уза конення будівниuтва (за умови, що це не порушу є права інших осіб) у вст а н овленому 'з аконом порядку (частини 2, 5 ст . 376 ЦК) .

§

З, Вторинні (похідні) с по с оби н абуття права власності

За похідних способів придбання права власності прав о набувача грун тується на праві відчужувача. Т акими способами є придбання майна за договором і в п орядку спадкування.

].

Договір, як узгодже не волевиявлення дв ох осіб, є підставою

виникн ення права власнос т і В тих випадках, коли в ньому є н<ш ір передачі такого права від відчужувача до набувача. Ue може бути

І Див., наприклад: Цинільний кодекс України. Коментар. С.

-

Ха рків,

2003 . --

232. ЗО]

купі вля -пр ода ж, дарування, міна тощо. Якщ о такого наміру у сторін нем а є , і йдетьс я про передачу майна у тимч а сове КОРИСТУl3ання , на

зб ерігаНЮI TOIl [O, право власності до іншо·і особи не переходить.

Деяким є вро пейським системам приватно го права відомі так з ван і "ре чові договор и", суть яких полягає саме у передачі права власності від власника д о інших осіб. Такі договори харак теризуються в і д­ сутні стю вка.зіl3КИ на підставу передачі прав а власності н а річ, тобто

є за своїм

xara KTepoM

абстрактними угодами. Пр оте YKpaїIICЬKO~1Y

ци в і льному праву такі ДОГОJ>ОРИ практично невідомі (виняток стано­ вит ь видача векселя). Тому в договорі має бути зафіксоване не тільки баж ання передати право власності на річ інш ій особ і , але й підстава вини кнення зоб ов'язань (наприклад, купі l3ля-продаж, мін а ).

Оскільки пер едача права власності в У країні опосередковуєтьсн звич айними зоб ов'язальними договорами , виникає проблем а вста­ но влення співв ідношення моменту пер еходу права

власност і

і

мом енту виникн ення зобов'язань. Правил ьне визначен н я конкре т­

ного моменту в иникнення у особи пр ава власності ма є нажл иве знач ення, адже з цього моменту власник набуває право на за хист

набутої власност і передбачен ими з аконом способами. Крім того, з цього м оме н ту набувач має право зд і йснювати правомо чності власни ка, н а нього перех одить тягар власності і ризик вип адкової

заги бел і або псув ання м айна . Ць ому питанню у ЦК присвячена спеціальна норма . Стаття

334

ЦК визначає, що право власності у набувача маЙІІа за до говором виникає 3 моменту передання майна, якщо інше не встановлено

договором або законом. Отже момент виникненн я пра ва власності

у набувача визначений у ЦК дис пози тивно . Договором сторін може бути встановлено, шо право власності переходить до набувача до або після переда ння речі ( наприклад, моме нт оформлення право­ чин у тощо). Переда нням майна вважається врученнн його набува­

чеві або переві з никові , організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання наб ува чеві майна,

відчуженого без з обов'я з ан ня

доставки . До переда ння майна прирівню ється вручення коноса­

менту або іншого товарно-розпорядчого докуме нта на майно . Право власності н а майно за до говором , який підл яга є нотаріаль­ ному посвідченню (ст .

209

ЦК) , виникає у наб ува ча з моменту такого

посвідчення або з моменту набра ннS! законної сили рішенням суду про визнання до го вору , не посвідченого нотаріально , дійсним.

Якщо до говір про відчуження май н а н ідля гає державній реєстра­ ції, право власності у наб увача виникає з моменту тако"і реє страцїі (ст . 182 ЦК).

2.

Спадкування. Перехід права власності в пор ядку спадкування

можливий за заповітом або в силу пр ямої вка .зівки закону. У цих випадках підставою виникнення

пр ава власності у с п адкоєм ця є

юридична суку пність : а) смерть с падкодав ця

спад щини спадкоємцем; або

2)

спадщини спадкоємцями за законом.

302

+ звповіт + прийняття + прийняття

смерть спадкодавця

С падкове Ilраво ві д повідно до панде ктної ОКГСМ[!

СІ­

1.:1<..'1;.\11"('

.\lОп ііін иЙ р озділ uиuі ЛЬ!lОГО праuа і ЙО\fУ спец іа ЛЬ !lО IlРИСJ\Н 'f С Jl;l

кни га

6

(ст.ст. 1 2 1 6- 1 30~) Ц К . Тому ДС1Ш l ЬНО його п олож сння ІН1 К­

, Іадені у u ідпо ві дній ч астин і під р учни ка.

§ 4.

Припин е ння пра ва власності

П ідставами припи нення права ШНlсност і є юридичні факти ( певн і обставин и) , з як и ми закон пов'я зу(; лікв ідаllію прав а fJласності юа­

галі або пере х і д його до інш ої особи . Пр и цьом у одн і й ті ж ca~li юри д ичні факти можуть одночасно бути підста в ами пр ипине ння

права плас ності у одні єї особи й підставами IЗИНИКllення права влас­ lІості у іншої. Напри клад , догов ір куп івлі -продажу є під ставою при­ lІинення пр ава власності у Ilр ОЩНЩЯ і пі1lставою ВІ,ІІІИКІН~ ННН права вл а сност і у ПО КУ ПЦН .

Відповід но до ст . 346 ЦК право власност і ПРИJlИННЄТЬСН у разі : І) відчуже ння влас ник ом СI\ОГО маЙ Н <1 ; 2) підмови влас ни ка від пр ава власност і ; 3) припинення права вл ас ності ІІ а майно , нк е за заКО IІ ОМ lІе ~tOже н алсжа ти цій особі ;

4)

з нишеllН}( майна ;

5) 6)

RИКУ П У па м'яток історії та культури;

7)

вику п у зе мельної д ілянки у з в'я з ку і з сус піЛI> НОЮ необхід ністю ; вику п у н ерухомого майна у з в'я з ку з суспільною необ х і д ні стю

11 зе мельній д і л янuі , н а якій воно ро зм іlll с н е;

8) зв ерненн я стягнення 9) рс кві.1 lщії; 1О) конф іскації.

на майно за зобов'яза ннями IІлаСll11ка;

11) припинення юридичної осо би 'Ні смерті вл а сн и ка . Слід з вернути увагу на те, шо наведен ий персл ік н е с JlичеРfIНII\I: згідно з ч.

2 ст. 346

ИК право власності може бути припинен е тако ж

в інших вип адках, встановлених законом. Наприклад, до таких випад ­

ків н алсжить придбання майна проти волі власника добросові с ни м

н аб увачем (ст. 388), смерть пласника (ст. 1216 ЦК). Залежно від значення волі власника усі підстави прип ин ення права власнос т і можна розділити на

2 групи: І) припинення права власності з волі власника;

2) припинення права власності незалежно від волі пла сника. Припинення права власності з волі власника на йчастіш е відбуваєтьсн в результаті передачі иього прапа іншій ос обі на підставі правочинін (договорів купівлі-продажу, дарування тощо) . Можливе також з нищеllН5І речі власником (шляхом їі споживання, переробки в іншу річ , фізичної ліквідаuії) і безадресна відмов а від прав а влас­ ності Н<\ майно (дерелікuія).

П рипин ення права власності незалежно від волі В;lа сника можс бути 2 рі з новидів: а ) припинення права власності з об'єктивних причин ( за гиБСЛІ> речі , за гублення речі власником; сплив строку набу вальної давності ); З (JЗ

б) ПРИПИІІСІІІІ}І IlpaBa власності внаС.lідок волеВИЯВ.lення інших суб'єктів права (ПРИМ УСОВIfЙ викуп майна, звернсння стягнення на майно за зоGов'язан ннми власника, р екв ізиція, конфіскація тощо). ПРИ цьому

Mat

д отримуватися положення Конституції: "Ніхто не

може бути позба влений прав а власност і інакшс, як за рішенням суду".

1.

Відчуження власником свого майна поряд зі знишенням речі

внаслідок її сп оживаннн є одн і єю найб іл ь ш типових для приватного права підстав ((рип ине нн я права вл ас ності. У цьому випадку власник

шляхом свог о волевиявлення ре алі з у є пр а вомочність розпоряджен­

ня річчю , тобто визначає їі подальшу юр идичну долю. Як пр авило, волевиявлення власника , нкий відчужує право влас­ ност і на річ (відчужувача) , є у згодже ним з волевиявленням іншої

особи, котрій передаєтьсн у власн і с т ь uя річ (набувача). Отже юри­ дичним фактом, шо знаход и ться в основ і переходу права власності

від відчужувача до набу ва ча, є догові р (ст.

626

ЦК). Це означає, шо

відtJуження прав а власнос ті ма є відбувати ся з дотриманням вимог, шо висуваються до І\чиненнн правочинів в :загалі (ст. ст.

і договор і в зок рема (ст.ст.

626- 654

202-214

ЦК)

ЦК).

Специфічність в ідчужеНЮJ власником свого майна полн г ає в то му, щ о один й той самий юридичн и й фа кт (договір) одночасно є підставою припинення пр ава влас но ст і у од ніtї особи (в ідtl ужува'lа)

і виникнення пр ава власност і у інш ої особ и (наб у вача) . Оскільки догов ір є вторинни м (п ох і дни м) сп особом набуття права власності на річ, до набувача переходять не ли ше право моч ності власника, але й відповідні обов'язки, пов ' нзані з правом власності на цю річ (обтяження сервітутами, заставою тошо).

2.

Відмова власника від права власності

Як встановлює ст.

347

ЦК, особа може безадресно відмовит и ся

від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про ті відмову від права власності .

Оскільки у цій нормі йдеться про "право особи" відмовитися нід влас н ості, можна зробити висновок, що це правило не стосується

інши х суб ' є ктів цивільних відносин, згаданих у ч.

2

ст.

2

ЦК. Та ким

чином, держа ва, Автономна Республіка Крим, територіальна гро­

м ада та інші соціально-публічні утворення не можуть безадресно відмовитися від права власності.

Відмова від права власності можлива

2

способами: а) шлях ом

спеціальної заяви про це; б) шляхом вчинення дій, що ясно свідч а т ь пр о намір в ідм ови тися від права на майно.

Момент припинення права власності на ту чи іншу річ зале жить від їі пр авового режиму, зокрема, від того, чи під.лягає річ дер жав ­ ній реєстраиії , чи ні :

-

у разі відмови від права власності на майно, права на яке не

підл ягають держав ній реєстрації, право власності на нього припи­ ня ється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відм ову;

304

-

у разі

від\lОВИ

від пра ва власності н а май но , права на HKt:

Ilі ; tЛЯП1ЮТЬ держав ній peЄCTpallїl (ст.

182 UK),

право власності на

ІІЬ()ГО припиняється з моменту внссення за заяно ю власника віДl10ні:нюго запису до державного реєстру.

Власник, який відмовився від своє ї речі , може пі з ніш е зм інити

t:ній намір , але за УМО ВИ , шо в іншої особи не виникло прап о влас­ І !Ост і на llЮ річ.

3.

Припинення права

на.lежати (с т.

B.lacHocTi

особи на ~айно, яке не може їй

348 UK).

Якшо з підстав , шо не бул и забо ронені законом, особа набула право влас ності ІІ а майно , яке за зако н ом , Slкий бу в ПРИЙН Sl тий пі зн іше , не може їй належати ( н а при клад, обмеження оборотоздат­ ност і р еч і) ,

це

маіі н о

мас бути

відчужене

IІлас ни ком

прот н го м

строку , встановленого законом . Та ка сама вимога до власника ви­

су ваєтьсн у Ll игшдках, коли з пі дста R, шо не були забо ронені зако 110М , особа наб ула пра во власності на май но , на набуття якого за

]:1К ОНОМ , який був приі·іН5IТИЙ пізніше , потрібен особливий дозвіл, а LI його видачі цій особі було відмовлено. Умовами застосування ці є ї н о рми є:

-

правомірність пі дс тави ви ни к нення права пласності на момент

його набуття; - недо п у шення зако но м, Slкий був прийнятий пі з ніше , п еребу ­ вання певної речі у власності пепної особи (встановлення вимоги шодо наявності спеllіаЛІ,НОГО дозволу);

-

надання зазна'lеllOМУ зак ону зпоротної сили ; в ід м ова у видач і спеціального дозвол у (у Вllп алках, кол и такий

дозвіл потрібен);

-

невідчуження зазначе ного маііна протягом строку , встанов­

леного законом, тобто в і дсутність вол евиявленн я добровільне відчуження майна.

В,lнс ника на

Якщо майно не відчужене власником у встановл ен і стр оки, воно за рішенн я м суду на підставі заяви в і дп овідного органу державної влади підл ягає примусовому пр одажу. Порядок відч ужен ня залежить

від признач ення та виду майна, шо продається. Й о го можна реалі­ зувати чер ез комісійну торгівлю, з публічних тор гів тощо. У разі примусового пр одажу м айна, йо го коли шньому вл асник ові переда­

ється сума виторгу за в ир ахування м витрат, пов 'яза них з відчу­ женням майн а.

Якшо ма йно не було продане , воно за рішенн я м суду переда­ ється у власніс ть держави. У цьому разі колишн ьо му власникові майна виплачу ється сума, виз н ачена з а рішенням суду .

4.

Право вл ас н ост і на майно припиняється в разі знищення цього

майна (ст.

349

ЦК) .

Таке зниш ен н я може бути ре з ультатом дій пласника або інших осіб. Зокрема , це м оже бути таке вико ристання майн а, в результаті нк ого воно повні стю і на завжд и втрач ає свої властив ос ті, індивіл.у­

аль ні ознаки т ошо. Зни ш ення майна може трапитис я і незалежно

]()5

від волі власника (наfIРИК}Іад, в результаті випадку, непере борної сили, неправоміРНIІХ діи інших осіб). У ра:зі ЗНИШСНIJЯ майна,

права на яке піД,lЯПІЮТЬ де ржавн і й

реєстрації, Ilраво власності на це майно ПРИПИНЯЄТЬСЯ з моме н ту

внееення за заявою власника змін до державного реє стру (ч. ст.

349

иК).

Отже,

припинення права власності на т аке

2

майно

пов \1'1УСП,ся З наявністю юридичної сукупності: дії а бо под і ї, ЩО ПОПІГЛИ :шищення речі; правочину

-

звернення вла с н ика до під-

110віДJЮГО органу; адміністративного акту

-

рішенн я ЦЬОГО органу

про виключення знишеної речі з державного реєс тру . Таке рішення навряд чи можна визнати вдалим , оск ільки лов'язу­ вання припинення права власності з формальн им мо м ентом (пик ­

лючеННЯ~1 з реєстру) загрожує виникненням " фанто м них" об'єкт і u лрава власності. Uілком реальною може стат и с и туація, КОЛlI буде провадитися купіпля-продаж не реaJlЬШIХ об'єктів, а права на них, яке існує тільки завдяки документам. Тим б і льше, що підстав для

визнання такого правочину недійсним ЦК не пе р едбача є . (Зокре м а, він не може бути ВЮIІ
(

234

Ц К,

намір ство ритн правов і наслідки) .

Очевидно, у Р:13і '1нишення май на прапо власност і на нього іс­ нувати не може і \Іас ПРJIflИНЯТИС Н не'1алежно від того , як далі веде себе власни к.

Припинення права в лас н ост і у з в ' язк у і з В ИК У П О \1 май н а у

5.

В.1асника.

Викуп земеЛЬJ ЮЇ діля н к и займає особл и ве місце серед підстав

припинення п р а в а власності , оскіл ь к и має в и р аже н і п убл ічн о -пра­

пові риси, ГР УIІ ТУЮЧ I1 С Ь н а вр ахупа нн і п убл і
5

ст.

41

Конст и т уцїі , з гі д н о

3 якими

п ри мус о ве в і д ч уже нн я об'єк­

т і п права приватн ої влас н ості може бути зас тосо в а н е ли ш е як в и­ няток з мотивів с ус пі л ьн ої необхід н ост і , н а пі дс таві і в п о р ядку , Астановл ених законо м , та за умови п о п е р ед н ього і п о вн о го під ш ко ­ дупання їх вартості.

у ЦК припинення права власн ості ш ляхом в ику п у май н а охоплює

2 ситуа ції: 1)

в икуп земельної л.ілянки у зв'язку З суспіл ь но ю н еобх і д ні стю

(а так ож викуп lIepYXO~IOCTi, шо знаходиться на цій з емель ні й д і­ ля н ц і);

2)

викуп пам'ятки історії та культури.

Викуп земе.1ЬНОЇ ді.1ЯНКИ у зв'язку З суспільною н еобхідн і с тю. Ні Конституція, ні ЦК не містять визначенн я понятт я сусп іль­ ної необхідності, яка є піJ\ставою для припине н н я нравСІ власн ості на землю.

ст.

146

Натомість flРИМУСОВС відчуження земельно'і д і ля н к и у Земельного кодсксу України (ЗК) іме нуєп, с}/ "викупом з е­

мельних ділянок для суспільних потреб": с поруджен н я буд і вель, сп оруд органів виконавчої влади та органів мі сцевого са м овряду ­

ва ння; спорудженн}! об'єктів оборони та нац і онально ї безпек и;

306

С)удівниuтво т а обслуговунання лінійни х об ' єктів та об'єктів IраНСllOРТНОЇ і енергетичної інфраструктури тошо.

Згідно з і ст . З46 ЦК викуп може бути здійснений добровільно (у

pa J i

наявності З С 'од и власника ділннки) або примусово (за рішенням

суду з ініuі апши органів державної влади , органів влади Автономної

Р е спубл іки КРl1М та органів місиевого самоврядування відповідно до їх попноваж е нь). У випадк ах примусового викупу орган, який ухвалив рішення

про пик у п з емеЛl,НОЇ ділянки , зобов ' нзаний письмово повідомити й власник а про вик у п , який передбачається здійснити , не пізніше ніж за І рік д о викуп у . ЦC~1 строк імперативно визначений законом ('І. З ст.

350

ЦК) і не може бути скороченим JLсржаПll11М органом.

Плата за земельну ділянку , шо IІИКУПОВУСП,ся (викунна ніна) , визначається за домовленістю сторін. Орієнтири ЇЇ ВСЛІІюнлені Методикою нормативної грошової оuінки земель сіш,ськогосClО­ дарського призначення та населених пунктіп, затв. постанопою Ка­

бінету Міністрів України під 2З березня

1995

р.

NQ 213

і Методикою

експертної грошоної оuінки земельних ділянок, затв. постановою Кабінету МіllіСlріп України від

11

жовтня

2002

р.

NQ 1531 ,

які є

обов'язковими для органу , котрий ухвалив відповідне рішення про викуп. Але остаточне ВИЗllачеНН}1 викуп ної uіни відбувається шляхом встановлення ринкової вартості

земельної ділянки і

нерух омого

\Іайна, під якою \1аєтьсSl на ува з і та ціна , за НКОЮ зазначене майно \lОгло бути реалізоваНИ~1 у цій місцевості за умова\IИ вільного про­ дажу на момент викупу.

При

цьому має Bpa"'OBymIТlICI , категорj}і

зе мель , Ті місце з нахол.ження тощо .

Якщо власнику земельної ді.1ЯНКИ на .lежить IІСРУХО\1С \1айно, ро з ­ т ашоване на цій діл я нці, то Вllкупна ціна ма с включа т и РI1IIКОВУ

І ш ртість цього н е рухомого Ma~iHa.

Вимог а IlрО викуп за з на че ної

н е рухомості підлягає з адовол е нню, lІКШО по з ивач довед с , шо вико­

ристання з емельної ділннки, викупленої у з в 'нз ку З суспільною не­

обхідністю, є неможливим бе з припинення пр а ва власності на це майно. Суд може постановити ріш е ння про з н е сеНIІН жи тлового будинку, інших будівель, споруд, н а саджень , нкі ро з мішені на земельній ділянці, що підлнга є викупу, або про пер е н е сенн я їх, за

бажанням власник а , на іншу земельну діюІН КУ та Їх відбуд ову , якщо це можливо.

У ра з і з несення а бо перенесенн}{ цих об'єктів на іншу з емельну

ділянку особа має право на попередн є відшкодування з битків, у тому числі витра т на поліпшеннн якості з ем ельної д ілянки, та упу­ шеної вигоди. Особа, право власності якої припинилосн, ма є право вимагати надання їй іншої, рівноцінної з а якістю, зе мельної ділннки в межах цього н а селеного лунк ту . Знесення житлоного будинку не допускається до з абезпечення особи, яка проживма у ньому нк власник, т а 'Іленін Ті сім'ї, а також особи, яка проживала в ІІІ,ОМУ нк наймач, та 'Іл е нів її сім'ї лом е шканням у розмірі та

11

П О РНJLКУ,

встановлених за коном. До набр а ннн з аконної сили ріll.lеНIІНМ суду З07

про викуп земсльної діюшки у зв'язку З суспільною необхідністю

власник ~aє "рано РО3ГlOрндитися житловим будинком, іншими будівлями , спорудами , насадженнями, шо розмішені на цій земель­ ній діЛЯlші , на вл;Jсний розсуд (ст.

351

иК).

Я кшо майно, шо розташоване на ділянці, не належить власни­ кові д іЛНIiКИ, то питання про його викуп вирішується за правилами ст.

35 J

иК за умови залучення влаСника цього маііна до участі у

справі. До викупної ціни включаютьсн ринкова вартість земельної д іМІНКИ і нерухомого майна, що на ній ро з міщене, та збитки, завда­ ні власникові у зв'язку з викупом земельної ділннки (у тому числі упущена вигода), у повному обсязі.

За домовленістю з власником земельної ділянки, яка підлягає викупу, орган, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки у зв'нзку з суспільною необхідністю, може надати йому іншу земель­

ну ділянку, вартіст ь якої враховується при визначенні ВИКУПНОl ціни . Викуп пам'ятки історії та КУ.1ЬТУРИ допускається , ЯК1l10 в ре зул ьтаті д ій або бе здінльності власника па~ ' ятки історії та культури їй з агро­

жує пошкодженнн або ЗНl1шеннн. у цьом у ра :; і дсржаВllllіі ОРГ
та культ ури робил, власнику па\-1 ' НТКИ ві д повідне поперед жсння , і

якщо власник па~1НТКИ історії Т:1 КУ; ІЬТУ РИ нс вживе заход ів щодо ті з береження, :юкрема у зв ' я з ку з неможливістю створеннн нсоб­ хідних для

ЦЬОГО учов , суд за ПО :1О130М за з наченого органу може

постановити рішеннн про їі ІІІІКУП і персхід у власність держави . При цьому не ~1a є 3 Н(Jчення характер повед інки влаСlll1ка (нанвність його вини

в бе з господ арному утрнманні ку Л ЬТУРНИХ llінностей

тощо).

у разі неві д клад но"і н е обхі д ності з абе з печ е ння умов для з б е р е ­ жсння пам ' ятки іеторїі та к ул ьтури ПО З ОВ про її викуп мо ж е бути пред'явлено бе з поперед ж ення.

ІЗикупна ціН:1 п а м \rтки і сторїі та к ультури ви з н а ча єтьс я з а з год ою сторін, а в р аз і спор у

6.

-

суд ом (ст.

352

ЦК) .

Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника є

підставою припинення прав а власності у llип адка х, встановлених

нормами зобов'нзалыlгоo права. Наприклад, у разі невиконання зобов'я з ання, забезпеченого

заставою, .заставодержатель набува є право з вернення стнгненнSI на предмет застаВІ1 (ст.

589

иК). У llЬОМУ р а.з і з в е рнення стягнеНН5! на

предмет .застаfJИ здійснюєтьсн

:m

ріш с нннм суд у , якшо інше не

llCT
новлене д оговором або законом. З аставлене майно може бути реалі­ з оване з публічних торгів або р е ,L~і 'ющ\ не іншим чином у порн д ку ,

встановленому ДОГОВОРОМ сторін або 'I
5.90, 591

иК) .

Але у кожному разі право вл асності з а ставод авця (боржника) на

річ , яка була предметом застави , припиня ється . Припинення права власності шляхом з вернення стягнення на м а йно за зобов'язаннями власника ма є також місце у разі невико­ нання боржником обов'язку п е редати кредиторові у власність річ, ви з начену індивідуальними о з наками. У цьому випадку згідно зі

308

l

г.

620

иК кредитор має право витребувати шо річ у боржник" та

І\имагати й передання відповідно до умов зобо в'язаIiНЯ. Пр ипине н нн прав а вла сності на таку річ відбувається з мом енту винесення судом

рішення про примусове виконання зобов' язання боржником 111 ЛЯХОМ передачі конкретної речі, визначеної і ндивідуальними оз 11
7.

кредитору.

Реквізиція

ие примусове відчуження май на у власника на

-

підставі та в порядку, встановлених законом, за умо ви попереднього і повного відшкодування його вартості. При иьому рек візоване майно

переходи ть у власність держави або знишується. М ета реквізиuїі полягає у забезпеченні безпеки ГР Оі\taдя н , ВРН­ туван ні майна, знишенні заражених тварин ДШ1 нелопушення по­ ширеннн епідемії або епізоотії тошо. Т ому ВОIl
ІЗ ум овах ВОЄННОГО або надзвичай ного ста н у майно може бути ПРИМУСО ВО відчужене у власника :з н аступ ни м по вним відшкодуван­

ням його вартості . O uiHKa , :за якою попередньому власникові була в ідшкодована варті с ть рекв і зовано го майна , може бути оскаржена до суду .

у ра:з і рекві-зиuїі май н а його попередній власник може вимагати

взамін н адання йому іншого май на , якшо ue можл иво. Я к шо ж після припинення на ДJви чайн о ї обставини реквізоване маЙIІО -.збе рс['лосн, осо ба, як ій воно належало, має право R имагаПI його повернеНШI, якшо ue можливо . У р аз і повеРllення майна у особ l'l поновлю ється пра13 0 власності на НЬОI 'О, 01ш очаСllО ВО ll а 'юбов ' нзу­ еться по верн ути гр ошову суму або рі'! , }Іка була ll СЮ одержа на у зв'язку з реквізицією, з вирах ува tlllНМ ,.)(НУМ ІІ ОЇ 1І Л
8.

Конфіскація

-

це 1l0 збавле ння права власності на майно :за

рішенням с уду як сан кu і я за вчине lllНI правоп о руш е ння у випадках ,

обсягу та порядку, вст ановле llИ Х зако ном . Кон ф і ск оване майно персходит ь у власність держави безоплатно.

На відм іну від рскві :зиuії, конф і скаu і я має безоплатний характер і може застосовуватися лише у вигляді санкuі ї за вчинений злочин.

Держав а НС відповідає за зобо в'язаllННМИ попередніх власників кон­

фісков пно гсі майна, якш О

u i зобов 'я за ння

виникли після прийняття

держав ни ми органами :заход і в шодо охоро ни майна і без згоди :зазна­ чених орга нів. У зобов' язаннях колиш нього власника держава від­

повіда є лише в межах а ктиву м а йна, шо перейшло до нього. Відно­ СИІІИ, шо виникають при конфіскац ії, врегульовані спеціальними нормати в ними актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрі в від 25 серп ня 1998 р. Ng 1340 затве рджено Порядок обліку, зберіган ня, оuінки ко нфіскованого т а інш ого майна, що переходить у власні сТІ, держ ави , і розпорядженн я ним.

Від ко нфіскаuії як :за ходу крим інального покарання та страт ивно го стягнення слід відрізняти


випадки СТЯГНСНЮJ <':У!lЩ 1

кошті в у доход держави в ПОР}.lдку регресу (частини

2 і 3 ст. 1\ (j \

\ \ К) .

Додаткова література: І. Ба(j"'1I/1 СА. OCIIOВllble начала оргаНlоаuии оборота недвижи­ мости.

2. вої. 3.

М,

-

2001.

П ра 110 1І.' I
2000. -

С.

l'уilШIІІ"- В. Є.

/ За ред. 137- 157,472-499.

О. В. ДзеРIІ, Н. С. Кушєцо­

І нсппут прана власності в Україні: історико­

Ilран онс досл і дже ння.

- Харків, 2002. 212 , 225-228,267-27 1,311-337. 4. ЧСР('П(fХUН Б.Б. Прнобрстение права

С.

43 , 103-107, 139-142 ,

собственности по давности вл адеНI1Я !! труllы1lo гражданскому праву. - М . , 2001. - С. 151-1 70. 5. З"геЛМIQ/І И. Е. О давнос ти по pyCCKO ~IY гражданскому праву : ИсторИКО-ДОГ:-'lатичсское исследов<\ние . - М., 2003.

Глапа 1б Види права власностї

§ І. § 2.

Класифікації права власност і . Види прана власності .за суб'єктом.

2.1 . Право публі'IНОЇ власності. 2.1.1 . Право власності Українського

2.1.2.

народу. Право державної власност і. Право комунальної власності. Право власності Автономної Республіки Крим.

2. 1.3. 2.1.4. 2.2. Право

приватної власності.

Види права власності .залежно від числа власників (індиві­

§ 3.

дуальна та спільна власність).

§ 4.

3.1. Поняття і види права спільної власності . Види права власності залежно від правового режиму . 4.1. Особливості права власності на .землю (земель ну д ілянку) .

4.2. 4.3.

Право власності на житло. Право довірчої власності.

§ 1.

Класифікації права власності

Трад иuіино под і л права влаСІюсті ІІа види проводиться за форма­ ми власності а60 .з а с уб' єктами права власності (шо фактично є модифікованим рі з нови ло м класифікаuїі за формами).

Конституuія

п ередбачає

3

економічні фОРМlі

власності :

приватн у, державну , комуналь ну. Відпов ід ні економічнj відносини

власності мали б опосерсдковуватися правом приватної власності, правом державної 1!Л3СlІості , правом кому нальної власності . Проте рі з новидів пр апа пласності у Кон сти ту uїі .згадується більше: прав о власності Українського народу (ст .

(ст.

3 10

14);

13) ;

право державної власності

право приватної власност і як неві д' ємне право людини

( ст.

4]); 138);

( ст .

пра во власності Автоночної Респу бліки

Крим (АРК)

пр аво комунальної вла сності, як власність те риторіаЛI > ­

ІІ И Х громад (ст.

У розділі

1

142

Конституцїl).

книги

3

ЦК "Прагю власнос ті " також не міститься

сп еціальн ого правила про поділ права власн ост і на види. Проте як

і в КОНСТИ ТУl1ії в НЬОМУ йдеться про право власності Українського I!аРОДУ (ст. 324), право припатної власності ( ст. 325), право держав­

ІІОЇ власності (ст.

326) та право комунально'і власності (ст. 327).

Слід зауважити, шо у таком у разі критері є м є суб'єктний склад відн осин власнос ті, а не фо рми власності. Та кий ВИСІІОВОК випливає з то го, шо і Конституція, і ЦК згадують "пр аво власності Україн­ ськ ого народу", котре нс являє собою окрсм о'і сконом ічн ої форми

13л асності , але характери.зується наЛСЖllістю l\Ia~illa спсllіа ; Iы
мvv

суб'єкту пра13а власності.

.

Враховуючи .зазначеl!У 13ище нечіткість критерїів ро.змежування пр ава 13ласн ості Українського народу , права державної власності , права приватної власності, права вл асност і АРК , права комуналь­

ної власності, доцільно .згрупувати їх , а п отім

-

розподілити на

13иди , провівши, таким чином, додаткову клаСllфікацію права влас ­

ності. для визначення підстав класифікації доцільно ВИКОРl1стати класичну ДИХОТО'l1ію "публічне право

-

приватне право" , котра може

ви користовуватися не лише стосовно права в з агалі, алс Н для визна­

чсння пріорітсту "приватності" чи "публічності" н окремих інститу­ тах І[ивільного права!.

Та ким ЧИНО~1, право власност і як інститут llивільного права УкраЇНН ,\-!а Є бути поділений на

1) 2)

2

m/3/-mчплы1хx Iil-1ДН:

право приватної власності;

право публічної власності.

З урахуванням концепцїі пра13а власності, яка існу є у СУ'laСНIИ шшілістиці, право публічної власності може бути виз начене нк регла­ ментована нормами права можливість суб'єктів публічних відносин використовувати (в олодіти, користуватися, розпоря джатися, мати

корпоративні права тощо) на власний розсуд у \1ежах своєї кuмпетеllції майно, яке Ї\1 на,lежить.

У свою чергу, прав о публічної вла сності охоплю є такі різновиди, як:

І) право 13лаС!lос ті Українського народу;

власності;

3)

право вл асності АРК;

4)

2)

право державно'і

право комун альної власності.

Фактором, який об' єднує усі різновиди пр ава публічної влас ­ ності, є наявність у цих відносинах вл адного ел ементу, який полягає 11 то му, що власник, здійснюючи своє прав о власності, більшою або меншою мірою ви користовує свої ПОВН О13аження як суб'єкта

Іlублічного права. Разом із тим ЇХ в ідрізняє о бснг повноважень н к суб'єкта публічного пра ва, так і суб'єкта пра ва власності.

!

див. : Uивільне право України .

С О. Харumон() н Сі , А. І. Дрішлю л:Сі.

-

Ilілручник: У

Од е са ,

2005. -

С.

3 кн . - Кн . 1 9-10 , 39 -· 41

І

'\"

1"'"

, 11

Хочu, нк ~а3I1ача;IОСН ВlllЦe, традиuійною длн вітчизннної uиві­ лістики Є КJI~lсифік~щі}f Ilрава класності залежно від форм власності та від суб'сктін права власності, проте така класифікація можлива

й з а іншими 0знаками. З окрема, 3
2)

1) індивідуальне

прако спільної власності.

Фактично врахування відмінностей двох означених видів права uлаСlІості завжди м ало місце у практиuі законотворчості, починаючи

з часів римськ ого пр а ва . Проте у науковій та навчальній літературі

право спільн ої власності не розглядалося як таке, шо має ознаки самостійн ого виду, а лише конс татуuалася його наявність та давалася

(як пра вило , д уже детальна) х а рактеристика/.

ие можна пояснити

тим, шо у радянському uив ільн ому праві не допускалася спільна

власн іс ть р і з них форм, а, отже , спільна власність виглядала як рі з новид правового режиму права власності в межах однієї форми

uласності. В УМО І !
Залежно від особливостей об ' є кта правовідносин вл асн ості роз­ різняють: І) право власнос ті на з агал ьні (звичайні) об'єк ти u ивільних

пр ав; До

2) спеuіальн і об ' єкти . перши х можна

віднес т и

право власності н а буд ь-які речі

приватного пр ава , шо вільно перебувають у uивільному об ігу і не мають специф і ки право вого ре ж и му , п ов'я з аних з особливостями иього об'єкту . ДО Д Р У ГI1Х можн а віднести пра во власності н а речі приватного праl3і1, що спеu і ально виокремлені в актах uи ві л ьного законодавства з метою I3становл е ння особли вого правового режиму. Це, напри клад,

пр аво вл а с н ості н а з емлю (глава

( глава

28

27) ,

право власності на ж и тло

ЦК) , право влас ності н а речі, обмежені у uиві ль но му

об ігу .

§ 2.

Види права в лас но с ті за суб'єктом

2.1. Право п уб.~ічної В.'1асності 2.1.1. Право в ласності Українського

народу

етапя З24 иК відтворює положеннн ст. І З Конституuії, в якій зак р іпле но , шо зе млн , їі над ра, атмосферне повітря , водні та і нші природні ресурси , які знаХОД ЯТhСН в межах територ ії УJ;::раїни, пр и­

род ні ресурси й контин е нтального шел ьфу, виключної (морської) економі'I НОЇ зони є об 'є ктами права власності Ук раї нсь кого н арод у .

І Д И В. , наПРИIG13Д : Право ~ла сності В У краї ні : На вч . посібник О . В . дзерu. Н. С. Кузнецо во ї. - К . , 2000. - С. 299-339 .

3 12

/ За заг . ред .

з урахуна НІіЯМ наведеНОІ"О положсння та ЗClГЮlЬНОЇ концепції ІІра1\(\

власност і , СфОР~lОваної у вітчизняній цивілістиці і відображеllОЇ

у Ц К, пр а в о В.13сності Українського народу :\10же бути визначене як

:\1 о ж.lив і ст ь н а роду через уповноважені державні органи або безпосе­ р едньо вико ри стовувати (во.lодіти, користуватися, розпоряджатися тощо) :\1 ай н о, кот р е ЙО :\1У на.lежить відповідно до Конституції. У зв'язку з т им, ШО в СТlюдержавознавстві іноді ставиться під сум ні в і снуван ня

самого явиша "Український

народ"l,

виникає

пита нн я, ' І И мож на взагалі вважати Український народ суб'єктом (учаснико м ) цив ільних відносин? В ідпов ідь на ц е питання міститься у ч.

2 ст. 2

ЦК, яка псредбачає,

шо учасниками ц иві;ІЬНИХ відносин є: дсржава Україна, ABTOHO\ClНa

Рсспубл і ка Крим, ТСРlІторіШІьні громади,

iHOJCMHi

Дсржави та інші

суб'єкти публ і чног о права. Оскільки народ, хоча і :3 дсяким и за ст е­

рсженнями, може бути визнаним суб'єктом публічного права, то, Оll СВИДНО, так са м о він має бути визнаним і суб'єкто м цивільних відносин, а, відтак, можс бути і суб'єктом пра ва вл ас н ос т і. Оск і льки Україн ськиіі народ визнається суб' є ктом права влас­ ності нарівн і з і нш ими учасникам!! цивіль них в і дносин, виникає

питання, чи нс при з в еде це до "подвійного" и рава власності на такий об'єкт як земля'>

На ду м ку одних а вторів, Конст итуція відобража є ставлення до земл і (право на зе м лю ) Українськ ого народу як до території де ржа­

ви, як до об'єкта природи, а не іІО конкретних ділянок , РО З.\1ежо в аних на :зе м ельн і й те р итор ії дер жави для спе ц іаЛ l, НОГО в и користання. Інші наУКОll ці пр о л о н ують ро з рі з н ити ті в ип алк и , кол и [ Ірано lIJ1ас­ ності на :землю зачі п ає інтереси сус п іЛЬСТlIа в !! і лому

-

тод і :зсмля

виз н а ч ається як об ' єкт права влас н ості Ук р аї Н l:ЬКОГО ІІ
Il pa BO

влас н ост і н а землю".

Ві д по відь на це п ита нн я п ев н ою м ірою дає ч .

2

ст .

324

Ц К, }Іка

в ста н о вл ює, шо від і мені Ук р а їн с ь ко го н ар оду пр ава влас н ика здій­ с н юють органи де ржав н о ї влади та о рга н и м і сце в о го самоноядування

в меж а х , в ста но вле н их К о н ституц і єю. Отже, у правління май н ом від іме ні н ар оду зд і ЙС ІІ ЮЄ відповід н о В е р хов н а Рада Ук раїни і м і с цеві ради , а також у п о вн о важе ні ни ми держав ні О РГalШ. Пр и ц ьому орга н и де р жа вн ої влади та м і сцево го с а мов р ядува н нн н е є власниками того майна, шо н алеж ить до об ' єкт і в права власності Украї н ського на­ роду. П овно важе нн я ц их о рга н ів ви:з н аче н і Ко н ституціЄю та і ншими

І Див .: Мапа енцикло п ед і я ет н одержзвознавства / НАН УКР <1ЇНИ . І н - т де р ­ жави і права ім. В .\>!. Ко р е цького: Ред кол.: Ю. /. РилшренЛ"о (відп . р ед. ) та іІІ . К ., 1996 . - С. 535. ' Див .. н а п рик,l
3 13

нормаТИВНИ\ll1
Кол и iiДCТl,C51 про здійснення права власності на ма йно, яке є I3лас­ ністю Українського народу, слід зазначити, шо вон о може відб ува­ тися ЯК чсрсз згащtні вище органи, так і безпосер едньо нар одом

ШЛ5lХО~1 вирішсння вLrJ.Повідних ПИПlНЬ на всеукраїн ському рсфе рен­ думі. НаllРl1клад, лише таким щляхом може виріШ Уf1атися питання

про зміну кордонів дсржави, тобто передачу чи набуття части ни й території

землі, яка належить Українському народу.

-

Кожен

громаJlЯНИН має

право користува тися

природними

об'єктами права власності Українського народу відпов ідно до за кону

('І.

3

ст.

324

ЦК). Отже, кожен має гарантовани й Конституцією та

ЦК доступ до користування природними об'єк тами пр а ва власн ості

Українського народу, але таке користуванн я

має відбуватися у

порядку і межах, встановлених законом.

Особливістю набуття права

B,lacHocTi

Українським народом · є те,

шо у кож ному рюі ВОНО може відбуватися лише на підставі спе­ ціального вольового ріJJJСIНІЯ У П ОВНОf1ажсного на те органу де ржав­

ної влади . Такс рішснн я за своєю суттю є актом п ублі'"IОЇ влади (актом упр авління) і має БУТІ! fl'lИlІсн е у фОР~lі , встановленій законо м для відповіДН ll Х актів (закон УкраїIiИ , IIОСПlнова Верховної Ради тошо).

2.1.2.

Право державної власності

Праводсржавн ої власності може бути визначене ~K влада (повно­ важення) держави використовувати (володіти , користуватися, ро з ­ поряджатися, управляти тощо) май ном , котре їй належить .

Суб'єктом праf1а дсржавної власності є держава Україна, яка є представником спільних інтересів народу .

Коло об'єктів права державної власно сті не обмежене . Держава може бути власником будь-яких речей, у тому 'lИсл і тих, що ВИЛУ'lені з цивільного обігу і обмежені у обігу. Отже, у державній власності знаходиться майно, грошові кошти, які належать державі У країна. Вилученими з uивільного обігу вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом правочиніf1. Види об'єктів цивільних прав, перебу­

вання яких у цивільному обороті не ДОfIускається, мають бути прямо встановлені у законі. Наприклад, Закон "Про охорону на вколиш ­ нього природного серсдовиша" до об'єктів, вилучених з обі гу, зарахо ­ вує державні природні 3С1повідники, державні природні зака з ники, національні природні парк!! тощо.

У літературі зверталася УВ
'3

використання таких речей, РО'3ПОР5JД жен н н ними

тощо не є сферою дії приватного (uивільного) права. Здійснюю чи такі дії, держава виступає як суб'єкт владних відносин , їі влада над

речами у цьому випадку є виявом властивостей публічної влад и.

314

'у зв'яжу з цим

1lI

в ідносини є сф ерою ді ї публічного права з усіма

lІаСJlідкаМ~1 цього (метод впливу на учасників, принципи , з асоби

захисту тошо)'. На

пі дтримку

з гаданої

ПО1иції

можна

н авести

також такі

аргументи.

П о- п ерше, пра вове становище р ечей, ВИЛУЧСНІІХ з обігу , визна­

' Іасться І'юрмами публічного пр ава. Наві ть якшо ні норми вклю ч е ні норм ШlfJіJlЬНОГО права , це не З~ lіню с їх 11равов у природу. По­

.10

друге,

тако ж

порн Док

ма є

користу вання

та

публіЧJlо-правовий

упр авл іння речаМl1,

шо

розпорнджсннн

характер.

вилучені

І,

таК І1МИ

нарешті,

речами

порядок

:3 Шlвільного обігу, також є

публ ічно - праВОВI1М. Сліл заз начити , шо ВI1~'Jучення рече!і і з ILивільного обігу прита ­ Шlнне не лише країнам., правовими системами соніалістичного та постсоці ,L1 істичного типу. Цей інститут відомий і правовим системам із ро з виненою РI1НКОВОЮ економікою , де деякі види рухомого і не­

рухомого маЙІІа з рі зних причин виводяться з ринкового обігу. Так, наприклан , романська правова традинія виокремлює деякі види н еру­ хомого майна , яке може пер~бувати lНН! ЯТКОВО у власності де ржави

(шо відчужу ст ься У разі необхі дності

-

песе ssа гу dеmапіаl)

-

морське У :Jбережжн, віі1Сf,кове майно тощо , а також майна , нке під­

пада є пі д д ію flу блічн о-правового режиму реГУЛЮВ
При

ньом у морське у:збережжн лержава не може ні

продати, ні заборони ти вільний ДОСТУІІ насеЛСНШI д о ІІІ>ОГО. Крім цього, залеж но від рі з них і JtСЙ та ГlОШIТІ > , приі·іltНТlIХ у сфері публічного права тієї

\Іайна

-

'ІІІ

іншої Ilр аllОВОЇ СIІС1СМИ,

як р ухомого, так і н е р ухо мого

-

певні

ВІІДИ

мо жут ь бути виведе ні за

~Іе жі зв ичайн ого IlРl1ватноправового ре Ж I1М У. У низuі uивільно­ правових систем само го факт у на леж ності об'єкта

майнових

відносин державі або органу громадського управління

IlocTaTHho

для

в иведення

його за межі дії .зви ч айного цивільно-r.равового

режиму'. Таким чином, можна говорити про розмежування речей публ іч­ ного і лриватного Іlрава (публічних речей і приватних речей), яке \1ає практичне .з н а чення, оскільки порядок зд ійсн е ннн права влас­ ності щодо публічних речей, управління ними тощо lІи:значаєтьсн нормами адм іністра тивного прав а.

Отже, публічні речі мають такі ознаки: І) иі речі м а ють специфічний зв'язок з державою або іншими соціаль!ю-публічними утвореннями;

' Див . : U ивільне право України. Підручник І Є. О. ХаритОlfо в . Н. О. С"If;"У І/ " 1/1 0в<1. К. 2003. - С. ] 54. ) Див.: Mal/1~и У. CYXGlf0f1 Е.А. осно вны
e ПQ,10жения ПР JВJ соБСТ IJ"Н'ЮСЛI . '1 .. 1999 - С. 14 2- 143.

.3 15

2) вони призначе ІІі

)\)]>1

публічного КОРИСТУІ3ання. Держаuа, пред­

ставляючи СУСllільство, має право влас ності на публічні речі , основ­ ним призна'IСIIIІНМ останніх є служін нн громаді, сусп і льст ву. При цьому держава '\Іас право власності не лише на р е чі, шо н илучені із ц ивіm,ного обігу,

,Lle

й на такі, шо знаход яться у цивільному обігу.

Таким ЧИНО'\І, до складу права державної власності входить право

власності на публічні речі і право власності на принатні речі. Хоча право на публічні речі не є правом власності у вузькому з наченні цього слова, бо має особливий адміністративно-прановий (публіЧНО-ІІравовий) режим, однак з міркувань практичної доціл ь ­ ності нано за вітчизняною концепцією цивільного законодавст ва вважається цивіоlЬНИМ правом, шо ДОЗВОЛ>lС певним чином уні фі­ кувати правові рішсння у цій галузі. Що стосується права державної власності на речі приватного права, то воно є традиційним правом нласнасті, }lке охоплює звичай­ ні повноваження власника, котрі можуть бути ре СUlі зовані на зви­ чайних цивільно-правових засадах. При цьому держаuа як власник ре'IСЙ приватного права виступає у циві льн и х відносинах нк суб ' єкт, рінний з іНШИ:l-НI учасни ками таких відносин.

Праву інших країн також віломиі·j

приватне та публічн с. кодексі у ст.

537

поділ майна держави

на

НаПРIIК:lад , у Франu уз ькому Ц ивільному

та н асту пни х протиставляєтьсн майно п риватних

осіб і майно ЮРИДИЧНІІ Х ос і б п убл і чного права . Щоправда, Кодскс не визначає точно ре жим майна останніх (р іч у тім , що у дореволю­

llійному французьком у llиві льному праві не було ч і ткого ро зумі ння нідповідних відносин , оскі льки феодальні ко нцепції , за загальним правилом, :змішували суп ерен ітет і власність. Лише у першій поло­

нин і ХІХ ст . СJ<.,lалос я як ПОН5JТТЯ ЗВ И'lаєвого права, закрі п леного у подальшому законод авцем , так і розуміння відмінностей п убліч­ ного і приватного майна д ержави).

Правовий режим публічн ого майна складностей не виклика є: воно не відчужуєтьс я, виведене з llивільного обігу, не м оже бути обмежене сернітута ми, давність.

на нього не поширюються пр авила про

НадаНl-!Я його приватним особам допускається лише на

певний 'Іас. Право на таке майно, шо належить юриди чним особам

публічного права , н е є правом власності у тому сенсі , у якому його розумі є ЦК .

До приватного майна держави належить все м айно юридичних осіб публічного права, яке не віднесене до публі чного майна. Ue майно з н аход иться у I1l1віЛJ,НОМУ обігу; публічн а юрuдична особа , якій

це

майно н а лежить,

є

його

власником ,

вона

ма є

право

в і дчужувати це маі1 НО, обтнжувати його на кори сть інших ос і б ре­ човими правами, право власності на таке май но може н аб уватися за давністю.

Однак, тут слід зробити зауваження.

П о-перше,

норми адмі­

ністративного права визначають, які посадові особи і на як их умовах мають право управляти і розпоряджатисн ним майном. По-друге,

3 16

І ЮР~ Щ"111 адмін і стративного права заборонено безоплатне від'lУЖСН­ \ІН ц ього м а йна і з вернення на нього вимог кредиторів!.

Згідно :з і ст.

170

иК держава набуває і здійснює цивільні права та

обов 'язки через органи державної в,тади у межах Їхньої компетенції, I\стан овленої з аконом .

У ст.

Конституції з акріпле но, шо право державної власності

13

ніл імені українського народу зд ійснюють органи державної влади.

Згідн о з і ст .

326

иК, від імені та в інтересах держави Україна право

вла сності здійснюють відповідно органи державної влади. До них, lІас uмперед, належить глава держа ви

-

Президент України, який

вис тупа є від імені держави в рі :З IІИХ правовідносинах, у тому числі

зді йснює право державноі власност і. Нарівні з Пре з идентом право дер жавної власності здіliснює Вер­ хо вна Рад а України. Вона з атверджу є державний бюджет України і ші йсню є контроль з а його викорис танням, а також користується іншими повноважсннями. П овноваж ення Верховної Ради закріпле­

ні у ст.

85

Конституції.

Пр аво державної власності здійсн ює також Кабінет Міністрів У країни, ЯКИЙ здійснює управління державною власністю (ст. 116 Конституції) з пеВIІИМИ обмеженням и. Так, для представницт ва і нтересів держави при укладенні міжнародних економічних до го ­

вор і в Прем' є р-міністр України, міністри повинні мати довірені сть , підписану Президентом України. Право державно ї власності

може також зд ійснюват и ФОІІ Д

державного майна України та інші уповноважені Орl
числі державні підприємства і установи (ст . ст .

33, 37, 39

Закону " Пр о

власність").

Здійснюючи зазначені ФУIІКllії , орга llИ державної ВЛaJН1 діють не як суб ' єкти прав а власності , а як представники UbOrO суб ' єкта: вони діють не від власного імені і не в своєму інтересі, а від імені

і

в інтересі держави

в цілому ,

но сієм суверенітету та єди ним

джерелом влади в якій є її народ . Ч ерез органи державної влади зд ій снюється

вол~

не

uих органів,

а самого народу, який може

висловити свою волю, здійснити свою владу бе:зпосередньо (ст .

5

Конституції).

Підставами набуття права державної власності є загальні дл я усіх видів права власності підстави: І) виготовлення нової речі (ст .

2)

переробка речі (ст.

прир оди (ст . ст.

189); 5)

332); 3)

331);

привласнення загальнодоступних дарів

333); 4) отримання продук uїі , плод ів та доходів ('1.2 6) спадкування за заповітом (глава 85 UK) .

договір ;

Крім того , спеціальними підставами наб утт я права державної власності (тобто , такими ,

шо стосуються ли ше UbOfO виду прав а

власності) є: І ) виявлення скарбу , шо є па м'яткою історії та куль-

І дИВ .: л. Жюллuо де ла Мораnдьср . Гр а жданское п раво ФраНЦlІІ1 I l lc р с ФІ' Е.А . ФлеUшuц .

-

М ..

1960 . -

С.

78-79.

317

тури ('І .

4 ст. 343 ); 2)

викуп зечельної дісlЯl!КИ у зв ' юку:з суспільною

необхі Л IІ і стю ОР I"аIlО\.1 державної влади (ст.ст. паМ'ЯТ К IІ іс тор ії та культури (ст.

фіСКаІ1і н (ст .

2.1.3 . Згі ;tно

354

352); 4)

350, 351); 3) викуп 353); 5) кон­

реквізиція (ст.

иК)*

Пра 1:10 комунальної Б.1асності

:Ji

СТ.

31

Закону" Про власність" державна власність поді­

лнла сн на :загаль нодержавну (республіканську) власність і власність аД~lі ністративно -комунальних одиниць (комунальну).

Однак у з в'нзку з прийняттям

Конституції і

Закону "Про

міс цеве самопр ндування в Україні" це положення є неактуаль­

НИМ. У ст. ст.

142, 143

Конституції і ст.

60

Закону "Про місцев е

сам оврядуван нн в Україні" було закріплене положення про те, що пр аво комуналь ної власності належить самостійним суб'єктам

-

т еритор і альним громадам (а не адміністративно-територі альним одиницнм, як з азначалося у Законі "Про власність").

Таким ЧИНОМ , у законодавстві був введений новий суб 'єкт права власності, не передбачений ст.

3

Закону "Про власніст ь",

-

тери­

торіальна громад а, якій і належить право комуналь ної власності. Тому ЦК РО3lлядас комунальну власність не як рі з нови д дер­ жавної, а як са мостійну форму власн ост і (с т.

Право комунаЛЬ1l0Ї влаС1l0сті -

327).

це пр аво територі альної громади

володіти, корист уватисн , розпорнджаТIІСН то що майном , що нале­ жить їй, яке зд ійснюється бсзпоссредньо або через органи місцевого са моврядування.

Суб'єктом прав а комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст тощо .

Об'єктами прав а комунальної власності є май но , у тому чи слі грощові кошти, як е н алежить територіальній громаді. Це може бути рі зно манітне рухоме і нерухоме ~1айно , прибутки м ісцеLlИХ бюдже­

тів, зс мля, природні ресурси, пі дприємства, уста НО LlИ, ор га ні заuії

('І.

1 ст. 327

ик, ст.

35

Зак ону "Про LlлаСl1ість") . Однак коло об' єкті Ll

прав а комунальної власно сті Llужче за коло об ' єктіLl права державної

власності. Зокр сма, в ком унальній власності не може знаходитися майно , що є об 'єктом ВИI1 ЯТКОIЮЇ власності держави (наприкл ад, атомна зброя, є дина енергосистема тошо). Здійсн ЮЮТh право комун ал ьної нласност і ( а бо, як сказан о у ч .

2

ст. 327 ЦК , - управляють майном, що є у ком унальній власності) , безпосередньо територіальна громада та утворені нею орга ни міс­ цевого самовряд ування. П орядок створення т а компетенці я таких

органів щодо у правління об' єкта ми права ко мунальної вл асност і

визначені Зако ном "Про міСllеве самовряду ваннн в Укр аїн і" т а ін шими законод авчими актами.

*

Характеристи ка таких підс тао окремо да є ться у спеuіальному підрозділі uієї Г_13ВИ.

318

Територіа.lьна гро.мада може набувати права власності на бсзхаЗНlіllУ рі'l ('1. 2 ст. 335), знахідку ('1. 2 ст. 338), бездоглядну ДО:-"lаІІJНЮ тварину ('1.2 ст. 34 1), на спадщину, яка визнана судом відумерлою (ч. 3 ст.

1277

ЦК) тощо.

Крім того, підставами виникнення права комунальної власності J I ' ідно і з За коном України від

3 берсзнн 1998

р. "Про передачу об'єк­

тів права державної та комунальної власності" можс бути передача

майна тер иторіальним ГРО:-"lада:-"1 безоплатно державою,

іншими

суб'єктами права власності тошо.

Територіальні громади набувають і здійснюють право власності через органи місцевого самоврядування у межах ЇXНl,oЇ компстенції, вста­ новленої законом.

Сільсь ка, селищна, міська, раі10llна в м істі рала !\южс lІалішпи 'Іастиною своїх повноважень оргаНІ! самоорга ні зації

населення,

псредавати їм відповідні кошти , а також матеріаЛЬІІі та інші ре­

сурси , необхідні для зд ійсн енн}! цих повнопажень, здійснювати контроль за їх ви ко нанн нм (ст . 16 Закону " Про місцеве самовряду ­ вання в Україні "). Підстави набуття права комунальної власності с пі впадають з пі д­ ставами наб уття права держ а вної вл а СI!Ості, розглS!нутими пище .

2.1.4. Право власності Автоно~шої Респуб.lіки Крим Автономна Республіка Крим (АРК) нк і держава Україна може набувати усього обсягу прав та обов'н з ків учасника цивільних від­ носин, котрі не супере чать її суті як соціаЛI, но-публічного утворен­

ня, 11.І.0 наділений владними та Р0311ОРЯДЧИ\1Н ФУIІКllіН~IН , у TO~IY числі бути учасником відносин влаСІюсті. Сл ід за:Jна чити, що ЦК не згадує окремо "!Ірано IІласності ЛІІТО­ номної Республіки Крим ". З точки зору pOJpi '3 I1CHIIH форм IІлас­ ності це, начсбто, логічно, оскільки такої еКОНО~tічної форми не існу є. Проте йо го не можна вважати дсржавною вл асністю , оскільки

АРК не є державою. Разом з тим, майно, яке належить АРК, не можна вваж ати й таким, що перебуває у КОМУ Нній власності, оскільки А РК не є територіальною громадою. Виходячи з того, що поділ на види права В;І аснос ті, головним

ЧИНОМ , фунтустьсн на виокремленні ЙОГО суб' єкт ів, а АРК є окр емим уч асником цивільних відносин (ст. 168 ЦК), є підстави стверд жуват и, що право власності АРК відокремлене як від права

держ авної власності, так і від права власності територіальних гром ад, навіть тих, що входять до складу самої АРК. (У кожному разі

питання змісту,

обсягу та здійснення

майнових прав АРК

стосо вно майна, що визнається власністю АРК, потребують спс­ ціальн ого в ирішення, про що вже неодноразово йшлося у вітчиз­ няній цивілістичній літературі J ).

І д ив. : Цивільне право України. Підручник: У 2-х кн. О.В. дзерu. НС КУЗllєцової. К .. 2002. -- С. 368.

-

Кн.

І

/ ·3"

ре'іІ

319

Як і flсржа н а Ук раїна , А РК 'ЗД і йснює чер ез свої органи право власності ІІа об'С"Т I1 . кот рі належать їй , у TO~1Y 'Іислі ІІ абув ає та переда є їх , с у'mСJ/ "К Щ f LIIІН і льних 10БОВ ' ЯЗ
Пі ЛСТ;Ш IІ lІ" буття права власності АРК співпадають з піл.ставам и набуттн

праІІа держа вної і

кому н ально'і власності ,

ро з глянутими

раніше .

Kpi~I того, спеціальними п ідставами набуття праІІа власності АРК (тобто , таЮ1~[И , що стосуються права власності АРК }ІК рі зновиду праІІа публічно'і власності) є, зокрема , вику п зе~1ельної д іля нки у зв ' юку з суспілы
оюю необхідн іст ю органом влади ЛРК (ст.ст . 350, ЦК) *-

351

2,2.

Право приватної В,l асності

У ст.

325

ЦК заз нача єтьс я , що суб'єкт ами права п риватної влас­

н ості є фізич ні та юридичні особи, котр і можуть бути власниками 6 удь - нк ого Maiill;l , :за винятком окремнх його ВИд і в , нкі в і дпов ідно д о зак ону не можуть їм ІІалежат и .

У разі, якщ о фі:зична а60 юридич на особа передає належне їй майно як вклал !J товариство, н опостворена ЮРИДИ'lна особа стає I3ласн иком так ого м ай на, так само як і набутого на інших підста­ вах . Зокрема, з г ілно з і ст.

115

ЦК гос п ода рське товариство є IJлас­

НИКО.\1 майна, п ереданого йому учас ни ками у влас ні сть як вклад до

статут ного (складеного) капіталу. Отже, навіть якщо

100%

акц ій

ак иіо н е рного то вариства належить дер жаві чи територіальній грома­ лі , майно цього товариства є об'єктом його пр ава приват н о'і влас­

ІІОоі . Державі чи територіальній гром аді наЛСЖilП, корлоратнвні пр ава на участь в управлінні, на отри мання дин і де н д ів тошо. Це пр ав ило

не

пош ирюється

на юридични х осіб, які с тв оре ні

:за

ро зпо рядчим акт ом органу державної влади або міс це вого самонря­ дуваннн, і за яки ми майно закріплю ється на праві лонного го спо­

дарського п іда ннн чи оперативного управлі нн я. Це , зокрема, ос о би пу блічного права , які створюються ро з пор нд чим актом Пр езиде нта

України, органу де ржавної влади, органу влади Автономної Респуб­

ліки Крим а60 органу місиевого самопрндува ннн (ч. 2 ст . 81 ЦК ) . Склад, кіЛI>кіст ь та вартість майн а, яке може бути у власності фі зичних та юриди чних осіб, не обме жується. Прот е законом може 6ути встановлено об меження p03~1ip y земеЛЬ fЮЇ ділянки, яка може

6ути в Їхній власнос ті.

Та кі пра в ил а встан овлені у ст. 178 ЦК про нёдопущення перебу­ вання у цивільному об ороті (і , відповідно , забо ро н у н алежати на праві прив атної [mасності) о кремих об'єктів цивільного права , пе­

релік яких м ає бути вст ановле н ий у законі (об'єкти , вилучені з

.

Ха ракте рист ика так и х підста в буде з а н а у с п е [{іаль н ому пі д розділ і

гла ви .

320

ці єї

111111іЛl>І-ІОГО обігу). Обмеження шодо переліку IН1діl3 майна , шо може lІа:lсжати

на праві приватної власності фізичній або ЮРИДl1чнііі

особі , містятьсн у постаНОllі Верховної Ради України від

1992

р.

NQ 2471-ХIІ

17 червня "Про право llласності на окремі llИДИ майна";

законодавством про прнватизаuіЮ встановлюєтьсн перелік об ' єктів,

шо не підлнгають принатизаuії.

Положення про те , шо склад , кількіСТІ> та вартість майна не є обмеженими, не означає, шо його кількість юагалі є нічнм lІе об­

меженою . Зокрема, склад майна і його вартість і кількість можуть бути обмеженими з метою недопушення неправомірного обме­ ження

конкурениії, зловживання

ринку,

недобросовісної конкурениії , перешкоджання здійсненню

монопольним станонишем на

діяльності, шо не підповідає моральним засалам суспільства.

§

З. Пиди права власності залежно від числа власників (індивідуальна та спільна власність)

3.1.

Поняття і види права спільної власності

Майно може нале жати на праві власності не тільки одній особі, а деf<ільком особам одночасно. В такому випадку виникають відно­ Сини спільної власності.

Право спільної власності

-

ие право

2

і більше осіб на один і

той самий об ' єкт, який може складатися з однієї речі або з сукуп­ ності речей. Ці речі можуть бути лодільними або неподільними , однак як об'єкт права власності ВОНИ є єдиним цілим . TO~IY право власності

кожного учасника спільної вл аСlІості ПОШИРЮСТЬС51 ІІа

в есь об'єкт, а не на його частину. З ПОННТГЯJ\! права спільної IJласності пов 'юані категорії "іде~Ulьна частка" і "р еал ьна частка".

Ідеальна частка

-

це частка у праві н а річ. Наприклад, якшо

2

ос оби мають в рівних частках право спіл ьної власності на річ, то ко жній з них належить не половина речі, 11 половина права на uю річ.

Реальна частка визначається при припиненні права спільної власн ості і розподілі речі. У иьому випад ку йдеться саме про право на ч астину

pet/i.

Співвласники можуть ви значити пор ядок користуuання спіль­

ною річчю без визначення реальних часто к. У цьому lJипадку право спільн ої власності не припиняється, кожний зберігає свою частку в праві на

pi

t/ .

Пр оілюструє мо ие таким прикладом.

Двом братам на праві спільної власнос ті належить будинок , ГІСРШИЙ поверх нкого кам'н ний, а другий дерев'яний. За угодою між НИМИ один з братів користується першим , а інший

-

другим по­

верхом. Якшо за невідомих обставин други й поверх згориТІ., РИ'НІК випадко вої загибелі р ечі ляже на обох вл асників: загальниі1 Р<)'lмір будинку поменшає, але об идва зберігают ь частку у праві на '1
будинку , ІILО IІILіліла. Отже, той з брат ів , який користувався де­ рев ' яною 'І<І(; ТШЮЮ буднику , зб ері гає пра во користування першим пов е rХ Оі\I . Я кшо Ж верхня части на будови з вип адкової причини

заПІНС IІі ст l 1'01 '0 , як будуть виз н ачен і реальні ч.аСТКI1 і в ідбудеться поді л 6УJLlНн.:.у, то влас ни к д ругого пов ерху не з:-.ю же прете н дуват и

на '! аСПIН У будинку, що вціліла. Як кожен власник , він несе ри з ик ВИП
Статт}!

3

Закону " Про влас ні сть" з ня ла обмеження , що існ ува ­

ЛI1 раllіше в законодаВСТl.l і в ід но с н о суб'єкт ного скл аду учас ни к ів

спільної вл асності. Теп ер можливе виникнення відносин спільної

влас ності за участю гром адя н , юрид ични х осіб і держави , тобто не залежно від форми власності .

Види спі .тьної власності. Спільне майно може належат и сторо­ нам на праві спільної часткової та с пільної сумісної власності .

Спільна часткова власність ма є міс це тоді , коли частка спіВl.lлас­

ників у ЛР,\LIі власності на с пільн е майно (ідеальн а частка) чітко визнач ена наперед. Якщо законом або у годою уч асників спільної власно сті не передбачене інше , до спільного майна застосов ує ть ся правопий ре ж и м саме спільної ч асткової власності (ст . 355 ик) . Суб'єктами пра ва спільної часткової вл асності можуть бути фі зичні

особи, юриди чні особи, держава , територіальні громади (ст.

356

ЦК ).

При спільній с у місній в.тасності розміри часток заздалегідь не визначені, хоч і прип ускається, щ о вони рівні . С пільн а сум існ а власність пиника є у випадках , безпосередньо передбачених у з аконі (наприклад, спільн а сумісна власність подр ужжя ) , а також н а під­ став і уг од и учасник і в спілыlїї часткової власності.

Особливіст ю суб'єктного складу правовідносин с пільної влас н ос ­ ті є мно ж инність її учас ників . У з в'я зку з uим пр авов ідн осини виникають не тільки між власн иком і невлас нико м, але і між спі13власниками . у літературі ро з рі зняют ь зовн ішні пр аво ві д носини

спільної влас ності (між с пі ввлас ни кам и з однієї сторони і невлас­ никами - з інш ої) j вн утрішні правов ід носини с піль ної пласності (між с а мими вла с ни ками)l . З міст о м вн утрішніх праВОl3ід н ос ин спільної власності є право

кожного із с піввласників н а 130лодіння ,

користування і ро з по­

р ядже нн я с пі л ьною річчю й обов ' язок КОЖНQГО з і С l1і ввласників погоджуват и свою п оведінку шодо володіння, користування і ро з по­

рядження спіль но ю річчю з іншими спі13власниками 2 , тобто кожен з і сп і ввласник ів

при

зд ійсн енн і

права с пі ль ної власності

зо ­

бов ' я за ний не тільки до п ас ивної повед ін к и не п е р е ш коджат и один одному в зд ійсненні пр ава с пі льної власності, але і д о активної

І ди!! .: ЧервонЬ/u Ю. С. П онятие и !!иды
обш е й собственности п о со веТ СКО\1У праву . вопросы
госуда рст ва 11 права раЗl!И ТОГО соuи аЛИС Т И'l еско го обшества. Х арьков, 1975. - С. 102 -1 03. ' дИ!! .: Гражданский коде к с Укра ИНЬІ . Н аучно - практи ческий КО\4ментариї!. Ха р ьков , 2000 . - С. 189.

322

іі(JlН~діIiКИ, змістом якої Ес право

обов'язок КОЖНОГО

"ll\ погоджувати

щодо lІолодіннн, користуваНl1Н І

свою

li llOilCJl iH KY

')1

СПІВвлаlll,l·

І',)ііюрядження спільним м ай ном з іншими співвласниками, Спі,lьна часткова власність мож е виникат и в силу будь-яких під­ е гав, не заборонених за коном. Зок р е ма , так ими підстава\ш можуть \)УП1:

І) спільне створенн я ДВОШl або біJН,ше особами спільної речі або її переробка, крім LJипадків, передбачених законом (ст. ст.

j32

ЦК, ч.

2)

2

ст.

17

331,

Зак о ну "Про власність");

одержання пл од і в в і д спільної р е чі або доходів від спільного

ча ііна, якщо иі плоди або доходи не ро з поділсні між учасниками

Сllільн ої частко во}' власнос ті (ст .

359

ЦК) ;

3) придбан ня декіл ЬKO~la особ,щ 11 HC1l0iliJl I,HOI речі;

4)

угода подружжя

(К О; НІШНІ,ОГО подружжн)

ІІРО ВIІ:шачення

ро з міру часток в спільній суміСllіИ власності аб о рішеннн суду про Вilзначення ро з міру часток неподільн ої речі, шо належить подружжю

(колишньому п од ружжю) на

5)

Ilpalli

спільної СyJIlі сної власності;

шлюбнніі договір, яким ВСП1110F\лено ре ж им спільної сумісн о ї

IІласності ;1ЛН того

'11-1

іншого маіll1а ;

6) відчуженнн LJласником 'Іастки в праl1Ї влас носТІ на річ;

7)

СІНЩКУllаннн дІюма або більше особами :;а умови, що успад ­

коваllС маііно НС РО :НlOдіЛСIІС мі ж спадкосмuями . Ц ей п е р е лік lІе t IІИ L ІСрПНИМ. Тому ~1Ожливі й інші підстави ви­ НIIКIІСННН права спільної частково '! власності, наприклад, у випадку Іlривати зсщії квартири (будинку), коли члсни сім 'ї ДО~ЮІІЛSІЮТЬСЯ. шо приватизована квартира (будино к) буде нале жати ЇМ ІНІ "рані

спіJН,НОЇ часткової власності

(ст,

8

Зак ону "Про IlРl1 ваТl l l<1Llію

ilе ржаВflОГО житлового ФОН llУ" ); 1Н1КОllаllШІ ДОГОIlОР У !ірО с п і ; l ьti), д іял ьність (ст. І 130 ЦК ). Частки у прані с пільн ої СІаСТКОВОЇ власності вважаютьсн ріВНI'I­ ми , якшо інше не встановлено за домовленістю співвласників або : Іако ном .

ЯКШО ро з мір часток у праві сп ільної часткової ВЛ<і сності не вста н овлении за домовленістю співвласників або зако н ом , він визна­

ча єтьсн з урахуваllНЯМ LJкладу кожно го з співвласників у Ilридбаннн (виготовлення, СПОРУДЖ СНЮІ) май на.

Співвласник ма є право на вілповіднс збіль шеllН Н своє ї частки у пр а ві спільної часткової власності , якшо поліпшення спільного

май на , нкі н е можна ні док ремити, зроблені ним своїм коштом за з годо ю всіх сп іввласників , з додержа ння.м встановленого порядку використання спільного май н а. С llінвласник ж итлового буди нк у , іншої будівл і , споруди може

з робити в ус тан овленому з аКОНО~1 порядку за свій рахунок доб уд ову (прибудову) без З l 'ОШі

інших співвласннк ів , нкщо llС н е порушує

Іхніх прав. Та ка добудо ва (прибудова) с власністю співвласни к а, нкнй й зробив , і н е зм іllЮС розміру 'Іасток співвласників у lIраві с пі льної часткової власност і.

Поліпшеннн спільного майна, нкі можна відокремити , є власні с­ тю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не в становле но

домовленістю співвласників (ст.

357

иК).

Здійснення права спільної власності грунтуєть ся на простому принципі: реалізація права одн им з співвласників не повинна зав а­

жати реалі 3аІ lії інтересів інши х с пі ввласників . Іншими словам и, ВОЮІ і права ко жного учасника спільної власності обмежені правами іНIJIИХ {і учасн иків. (Тому пр аво сп ільної вл асності ще н азивають " утиснеllИМ правом власності"). На цьому за гальному принци п і грунтується вирішення всіх ко н­

кретних п итань здійснення права спільної власності, передбачених

ст.ст . 357- 364 иК. Отже, право спільної част кової власност і зд і йснюється співвла с­ никами за ї хньо ю згодою.

Сп і ввласник и можуть домовитись про п орядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власн і стю.

Кожен зі співвласників має право н а надання йому у волод іння та користуваннн тієї части ни сп іл ьного майна в натурі, яка в ід­

повіда є його частці у пра ві спільної ч асткової влас н ості. У ра з і н е­ можливості ві н має пра во вимагати від інши х сп ів власн и ків, я кі волод іють і кори стуютьс я спільним майном, l.Iідповідної матеріаль ­ ної ком п енсаці ї. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідІЮ до Їхніх часток у праві

с пільної час ткової власності посвід'!ений нотаріально , він є обов'яз­ КОВІОН і для особи, яка придбає з годом частку в праві с піль н о)"

часткової власності на це майно (ст.

358

иК).

Плоди, продук ці я та доходи від використання майна, що є у

с пільні й частковій власності , н адходять до складу спіль ного майна і розподіляються між сп іввлас никами відповідно до їхніх ча сток у

пра ві спільної ч астк ової власності, нкщо інш е не вста новле но до­ мовленістю між ними .

Сп ів власник відповідно до своєї частки у праві спіль но]" частко­ вої влас н ості зобо в'я заний брати участь у витратах на управлінн я, утри ма ння та збе ре ження с піл ьного май на, у сплаті податк ів , збо рі в

(обов ' язкових п латежів), а також нести l.Iідповідальність перед тре­ тіми особами за зоБО I.l ' язаннями, пов ' язаними зі спільним май ном

(ст.

360

иК) . Якщо хто -н ебудь з уч ас ни ків права спільної ч асткової

I.Iлас ності ухиляється від участі в с піл ьни х витратах, інші співвлас­ ники , що внесли за нього пла тежі за сп ільним майном, можуть стягнути з нього відповідну частину витрат, як безпідстав но збе ре же­ не майно (ст.

\2 \2

иК).

Важ~ивою правомочністю співвласника є його право розпоряди ­

тися своєю часткою в праві спільної часткової власност і (ст. 36 \ ЦК). При цьому гаранті єю захисту прав та інтересів інши х спів ­ власників є передба чене ст. 362 ЦК їхн є пер еважне право KyniB.li частки у праві спі.1ЬНОЇ часткової 8..1aCHOCTi , суть якого полягає в то му,

324

, І І() У разі продажу частки в праві спільної чисткової власності спів­ І ; 1;IСIl II К має переважне право перед іНШI1\1И особа ми на й купівлю ;. 1 Ilіною ,

оголошеною для

продажу, та на інших рівних умовах,

І . "ім lJипадку продажу з публ ічних торгів .

для реалізації иього права передбачено, шо продавець частки в Ilраві спільної часткової власності з обов'я з аний письмово повідо­ \ ІІІТИ інших спіlJвласникіlJ про намір продати свою частку , вказавши Ilіll У та інші умови, на яких він її продає.

Я кшо інші співвласники відмовилися від здійс нення переваж­ І ЮГ0 права ку півлі чи не здійснять цього права шодо нерухомого \lайна протягом одного місяця, а шодо рухомого майна

І

() д нів

-

протягом

від дня отримання НИl\111 понідомлснн}( , продавеuь має право

IІродати свою частку іншій особі.

Якшо бажання придбати ч астку в праві сп ільної часткOlЮЇ влас­ l!Ості виявили кілька співвласників , продавень має право вибору IIОКУПЦЯ.

У ра з і продажу частки в праві спільної часткової власності з Ilорушенням переважного праlJ а купівлі, співвласник може пред'яви­ ти до суду позов про переведення на нього пран та обов'язків покуп­

ШІ. Одночасно по з ивач зобов' язи ний внести на депозит ний рахунок суду грошову суму,

яку за договором

повинен сплатити

покупець .

Проте пред'явлення такого по з ову не тягне ви з нання недійсним

і10 ГОВОРУ купівлі-продажу (п.

16 постанови

Пленуму Верховного Суду

України "Про судову практику в справах про визнання угод недій­

сними"). Натомість, у даному випадку співвласник , у межах уста­ новленого законом терміну , може вимагати переводу ІІ а НЬОГО прав і обов'язків покупця за укладеною угодою .

до таких вимог застосовується позовна давність у один рік . Право перева ж ної купівлі застосовупься лише у випад ку продажу одним зі співвласників своєї частки стороннім особам . Тобто, воно не застосовується у випадку продажу співвласником його частки

іншому співвласнику , а також у випадку відчуження частки іншим способом (зокрема . при безоплатній передачі). У цьому рюі дотри ­ мання викладеної више процедури не потрібне . Відчужувач може

передати безоплатно свою частку в праві спільної власності будь­ якій особі , не сповішаючи про це інших співвласників, не питаючи на це Їх згоди тощо.

Передача спінвласником свого перева ж ного пра ва купівлі частки

у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається. При відчуже нні частки у праві спільної часткової власності, вона переходить до набувача за договором з моменту укладення до говору,

нк.що інше не встановлено домо вленістю сторін . Момент укладен­ ня договору визначається за пранилами ст. 640 ЦК . Хоча ч . 2 ст . 363 ЦК стосовно відчуження частки у праві спільної ч асткової влас­ ності за договором, який підлягає нотаріаЛl>НОМУ посвідченню та

(або) державній реєстрації, відсилає до ст.

334

ЦК ("Момент наБУТЛІ

права влаСl10сті за дого вором") , але , очевидно, в цьому ВИllaJLКУ CH i}l

І' с руватнсн не Т;IІ I ,1< 11 і ІІ С

сг.

CriJII ,1<11

ПОiluже ННН l\lИ uicї статті, скільки

640 UK. С "іввлаСІІІІК I\ lа(: "р аво ІІа виділ у н атур і Ч
спіЛl,ній ча с тковій вл асності . ЯІ<ШО виділ чаСТ КI1 зі СГlільного май­ нп н е ДОllускається иілно 13 законом або с неможливим (йдеться про н С' поnі Л I,НУ рі'!) , співвлас ник , ЯКI1Й бажає виділу , має праIJО на оде рж аНI[Н від інших с п;воласників грошової або іншої матеріальної КОМІ1Сil са llїі нзртості ЙОГО частки.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі

ченню (ч.

3

ст.

364 UK).

і пі ллягає lІотаріальному ГlOCBiд­

У такій же формі має ВЧИШIТI1СЯ ДОГОIJір

про ВИllл ату КО;\1Пенсаuії замість виділу ч астки. Право 1111мага ти Вl1ділу частки у сп і ;IЬНОМ У майні має не лише сам учасник, але й його

Kpeill1TOp (у разі недостаЛЮСlі в учасника

і llшоr' О \lаі1н а, на яке може бути звср нене стягнення). Якщо виділ в ІІатурі ча стк и з і спільного майна має насл ідкоч зміну ііого НрlIзна­

чення або !lрОТН uього 3і\ Ilt:речують інші спіlJвлаСНИКJI , спір ПН­ рішується судом.

У ра з і неJ\ЮЖЛJlвості IІІшілу в натурі частки зі спільного майна або за перечення інших спіВВ; lасників проти такого вид і лу, кредитор

ча є праlJО вимагати продажу бо ржником своєї I l астки у праві спільної часткової власності з направле нннм суми виторгу н а 110ГаІНСНнн

боргу. у рюі відмови боржника віл пролажу сво є ї частки у праві Сllіль ної

часткової власності або від:-,юви іНШІІХ співвласник ів від придбан­ ня частки 60ржltика, кредитор мас право lІимагати продаж}' ці є ї частки з публічних торгів або переведення на ІН,ОГО прав та обов'язків сп іввласника-боржника, з проведенням відповідного псрерахун ку

(ст.

366

ЦК).

Право особи на частку в спільному майні може бути припинене

за рішеН;'I;Ї~ЇСуду за /lШОВОМ інших співвлаС/lИків . Але для заДОlJО­ лення такого позову судом необхідне існуваннн таких умов:

1) 2) 3) 4)

частка є незначною і не може бути виділена в нат урі; річ є неподільною;

сп іл ьн е володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтсресам спів­

власника та членами його сім'ї;

5)

по з ивач попередньо вніс вартість иієї частки на де позитний

рахунок суду .

Якщо виділ частки зі спільного майна відбувається з і збере ­ женням спільної власності (вона припиняєтьсн тільки для особи, частка якої виділена), то в разі поділу майна в натурі між спів­ lJласниками за до мовленістю між ними право спільної часткової власності на нього ПРИI1ИНЯЄТЬСЯ.

Договір про под іл нерухомого майна , що є у слlлы
lии частковlИ нласності , укладаЄТЬС>j у письмовій формі й підлягає нотаріальному

посвідченню .

326

Ilі; \СТЗВЗ\1И припинення

"\

npaua

спільної ч асткової IІласності МОЖС

ІІІ

І) відчуженнн частки одним із днох співвласників іншому; відчуження Ч<1Сток всіма співвласниками одному з них ;

.) \)

п ерехід до одного з

JIuox

співвласник ів частки іншого у спад­

І ІІ ІІІ ІУ;

t:

, ,

4) реалізuція майна , шо з находиться в спільній ча стковій 1,IСIIОС1'і, При цьому отримана грошова сума розподілнєть ся між lІіllllласник ами пропорційно розмірам належних їм часток у праві Ili!lbHOЇ частк ової власност і .

Право сnілыІїї сумісної власностї

це спільна власніст ь дВОХ

-

,ІІЮ більш е ос і б б ез Вl1знuченн н часток кожного з них у праві 1',lасності.

Суб'єкта\1И права спільної сум існої власності :-,\Ожуть бут!! фі :з ич­ ІІі особи, юридичні особи, а також держава, територіальні гром ад и,

'11(11\0

інше не встановлено зако ном (ст,

368

ЦК).

Підставами виникнення праlJа спільної сумісної власності є :

-

прид бання майна подружжнм під час шлюбу, якшо інш е не

Ilсредбачен о .зако ном uбо шлюбн им догонором ('І. l І, 60 СК); . ' ,

ст,

3

368

ЦК, ч. J

прид бання майна внаслідок спільної Ilраці членів сі:-'І'Ї, якщ о

-

1І!lІІС не встановлено письмовою угодою між ними (ч,

1 ст. 17

Зако ну

11ро власніст ь", ч 4 ст: 368 ЦК) ; Ilридб аНШI

-

майна

в н а слідок спільно'j праці

гро маДЯ IІ , ІНО

\,() ' сдналис я для спільної діяльност і , якщо ПI1СL,\ЮВОЮ у го! LOЮ ~І і ж

1111.\111

встановлений режим спільної cYM icHoТї'ЇJЇ acl-/ocTi ІІа прилБН llе

IІl! а слідок такої діяльності майно (ст .

-

при дбання майна особа~IИ ,

17

З аКОIlУ "Про вл а С l!ісп,");

що І\С Д УП, ФсрмеРСI,КС пн:по­

І,арство , якщо інше не встановлено письмовою угодою ~Ііж ІІИ~'ІИ

« І. І ст. 18 Закону "Про власність", 'ст . 19 Закону України від 19 ' І С РВНН

-

2003

р . "Про фермерське господа рство") ;

передання квартири або будинку, з державного житлового

фонду шляхом приватизації .за письмов ою згодою псіх члt:ніu сім'ї

flаймач а в Їх спільну сумісну власність (ст .

8

Закону " Про привати­

І, щію де ржавного житлового фонду");

-

домовле ність суб'єктів щодо встановленнн правового режиму

(у місної власності стосовно майна ,

шо перебуває у їх спільній

І\ласності .

Співвласники майна, шо є у спільній сумісній власності , здій­ С ІІЮЮТЬ право у правління такою власністю спільно , якшо інше не І\становлено домовлен істю між ними .

Розпорядження майном, шо є у спільній сумісній власності , зді~і­ с' IІЮ ЄТЬСЯ .за згодою всіх співвласників . У ра з і вчинення одним з і lїlіввласників праВОЧI1НУ шодо розпорядження спільним маЙIІОМ 1ІІІ ажас тьсн, шо він вчинений за згодою всіх співвласників.

З год а співвласникjв на вчинення лравочину шодо РОЗ ГЮР}I/lЖС IfIfН l lІільним майном, який підлягає нотаріал ьному ГIOСllіД'lСlllllО

lа

(або) державній РСЄСТР,Нlії, має бути висловлена письмово і нота ­ ріально посвіil'lсна. СllіввлаСНIІКИ мають право уповноважити одного з них на в ч и не н­

ня праВОЧl1нів шодо розпорядження спіЛЬНIІМ майном . Пр авочин

шодо розпорядження спільним майном, вчинени й та к о ю особою без повноважень або з перевишенняV! по в н о ва же нь , може бути визнаний судом недійсним за позово м інш о го с пі ввлас ни ка (ст.

369

иК).

Співвласники мають пр аво н а вид і.т у нат у рі частки з м а й н а, шо с у спільній сумісній влас н ост і , в т ому ж п о р ядку, шо в с та Н О l3ле н ий

для виді.1У частки з і с пі л ьн ої ч ас т ко вої влас н ост і (ст .ст .

364, 370

иК). У иьому ра з і в важає т ьсн, ш о ч астк и кож н о го з і с п іввлас ни к і в у праві спільн ої сум і с н ої влас н ос ті є рів ни м и , н к шо інш с н е вста ­

новлено дом о вле ні стю м і ж н им и , закон ом або рі ш е НН Я~f суду . Так само, як і п р и с піл ьні й ч ас т ко ві й власност і , про в али т ься виділ частки і з май н а , шо є у сп і л ь н і й СУ ~f і с ні й влас н ості , для зве р­

нення стягненн я н а не ї н а ІНІМО ГУ к р ед ито ра (ст . ст.

366 , 37 1

иК ) , а

також поділ м аі-і н а , шо є у с п іл ьні й сум і с н ій влас н ості . Пр и и bO~I Y вважається,

ш о ч астки сп і в в лас ни к і в у пр а ві с пі ль н ої сум і с н о ї

власності є рівни ми, ЯК Щ О і нше не вста н овле н о домовле ні стю між ними або закон ом . Проте за ріш е нням суду част ка с піввлас н ика

може бути збільш е на або зме нш е н а з ураху ва нн нм обста вин , як і мають істотне знач е нн я (с т .

§ 4.

372

иК).

Види пр а ва влас ності з ал е ж н о

ві д прав о в ого р еж и му

4.1.

Осо б:шв ості пр а в а власності н а земл ю (земел ьн у ді.1ЯНКУ )

Особливий режим прав а власності на землю п ояснюється тим,

шо згід н о з і с т.

14

Ко н ст итуuії земля є основним наuіо н альним

багат ством і перебуває п і д особливою о хороною де р жави, а п раво вла сності н а зе млю гара нтується Констн туuі єю. О собливос ті правового режиму землі полягаю ть повідн о д о ст .

9

13

то м у, ш о від ­

ЦК п оложення Кодексу застосову ютьсн до в р е гу ­

люван ня в і днос и н, які lш никають у сфері використан ня природних

ресур с і в ( у тому числі зе млі), якщо вони не врегульо вані і нши м и актами законодавс т ва. Отже пріоритет при вирішенні конкр етни х питань зд ійс нення пр а ва власності на землю надається норм а м а ктів спеціального законодавства, а положення иК застосовуют ься субс и­ діарно. П роте загальн і положення права власності (у тому числі ті,

що зас тосов у ют ь ся у uі й сфері), встановлюються иК. Осн овн им и з аконод авчими актами,

відноси н и , є З К та ЦК , норми глави

27

шо регулюють земельні

якого присвячені встанов­

ленню засад UИl3і л ь н о -правового режиму землі, яка знаходиться у

власнос т і суб'єктів UИ13 ільного права. Обся г та об'єкти п рава власності на землю встановлені ст.

373

ик,

яка, зокр е м а, п ередбача є, шо право власності на земельну ділянку

328

, 'I I I I!j1ЮСТ Ь СН наllовер х н евии (ГРУ lІтови іі ) ш а р У межах ці є ї д іЛНН К I1 , " , І I:О, Іllі об ' єкти , ліси , багатор ічні насадження , які на ній з находнп,­ 'І , ; І також на пр ост ір , шо є над і пі д 1І0вер х н ею д і лянки , висотою

1,1 1 .: НlБII Н ОЮ ,

нкі необхідні для зведе ння житлових, виробничих та

ІІІІ ІІІ,ІХ буд ів ель і С П О Р УД .

Відповідно до ци х п оложе нь власник земель н ої діля н ки має право 1
Вка з ів ка ч.

3

ст,

373

ЦК на те , шо "влас ни к земель ної д іл янки

\ І ; І С право ви користовувати Їі на свій ро зсуд в іД П ОlJід но до'й ці льового

Ilри з н а'!е ннн " м і ст ить певну внутрішню суперечність, оскільки ІІ J L СТЬСЯ пр о розс уд, "обмежений цільовим при з нач е ння м земельної ' (ілннки" . Інши ми словам и , "розсуд" власника є вторинни м щодо " розсуду" суб ' єктів п убліч н ої влади , котрі виз н ачають ці льове

"ри з наченнн ділн н ки. Але ця суперечність пояснюється н еобхід­ lІістю врахування і приватного, і публ ічного інтересів, шо, природ -

110,

тягне пеине обмсже lllНl права власності . Отже "розсуд власника"

І' УТ є катсгор і єю пр иватного права, а "цільове при значен ня"

-

катс­

горі є ю права п ублічного .

Втім,

вл асник нс є абсолютно і назавжди обмежений у своїх

п і нх ц і льовим пр и з начснням зе мельної ділянк и : за йо го ініціати­ ВОЮ органи виконав'юї lJл ад и та м і сцевого самоврядування можуть

І мінити ЇЇ цільов е признач е ння ('І,

2

ст.

20

ЗК).

Суб'єктами права власності на зеМ .1Ю (земел ьну ділянку) є фі зи ч­ ііі особи, юридичні особи , j Lсржаll
80

частин ст.

ЗК).

374

Проте ,

це ПОЛОЖСІІІІЯ, як ВІ!!Jливає з на ступ них

ЦК та н орм ЗК, слід тлумачит и обмежувально.

Зокрсма, іноземні громадяни та особи без громадянства можуть

набувати права власності ли ш е на зем ел ьні ділянки несі льсько ­ господарського призначе ння в межах нас елених п у нктів , а також на 'Земельні ділянки

н есільсько гос п ода р сько го призt' а чення за

~Іі~жами населених пун ктів , на яких розтаШОlJані об'єкти нерухомого Шlина, що належать Їм н а прсші пр иватної влас ності. Землі сільсько ­ lосподарського призна чення, отримані у спадшину іноземними

громадннами, а також особами без громадя нства, протягом року ІІідлягають lJідчуженню. Іно зем ні юридичні особи , іноземні де ржави га міжнародні організації можуть бути суб'єктами права власності на землю лише У випадках , встановлених законом . Та к , іно земні j\сржави можуть н абувати у власність з ем ель ні д і л янки лише для

розміщення будів ель і споруд ди пломатичних представницт в та інших, прирівн яних до них , орган і за ці й ві д повідно до міжнародних

.\Оговорів.

1но земні

юридич ні особи можуть н а бувати право влас­

lІості на зем ельні ділннки не с і л ьськогосподарсько го при з н а 'l СIlIlН : у ме жах н аселе ни х п у нкті в у ра зі при д бання об ' єктів

HCPYXOMOI 'O

майна тц для спо р удже НЮl об't:ктів , по в' язаних з і зд ій сне!lllНМ ІІ І}\-

ПРИЄМНliUької діяльності в Україні; за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна . Землі сільськогоспо­ дарського ПРИЗН<:Іченнн, отримані в СП<:lдШИНУ іно земними юридич­

ними особами, також підлягають відчуженню протягом одного року . Отже повною мірою реалізувати право бути власником землі можуть лише вітчизняні учасники цивільних відносин. Проте й серед них немає юридичної рівності щодо можливості бути власниками тих чи інших об'єктів.

Зокрема , не можуть передаватись у власність окремих фізичних та юридичних осіб землі загального користування населених пунктів комунальна власність (майдани, вулиці, пляжі ,

парки, сквери,

кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі

під залізницями, автомобільними дорогами, об 'є ктами повітряного і трубопровідного транспорту;

землі під об 'є ктами

природно­

заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призна­ чення, що мають особливу еколог ічну , оздоровчу, наукову , есте­

тичну та історико-культурну цінність , якщо інще не передб а ч ено законом; землі лісового та водного фонд у , крім випадків, визначе­

них ЗК; земельні ділянки, які використовуються для забез п ечення діяльності органів місцевого самоврядування . Цим особам не передаються також у власність (так само як і у комунальну власність): землі атомної енергетики та космічної

системи; землі оборони; земельні д ілянки , які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України , Пре зидента

України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України , де ржавних галузевих

академій наук; земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язко во го) відселення , що зазнали радіоактивного забруднення

внаслідок Чорнобильської катастрофи . Підстави набуття вітчизняними суб 'є ктами права власності на землю встановле ні ст. 81 та іншими положеннями ЗК. Відповід но до них громадяни України набувають права власності на землю на підставі:

-

придбання їі за цивільно-правовими договорами; безоплатної її передачі із земель державної і комунальної

власності;

- приватизації земельних ділянок, ШО були раніше надані їм у користування;

-

прийняпя спадщини;

виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної

частки (паю) .

Юридичні особи, зас новані вітчи зняними фізичними та юридич­ ними особами, можуть наб увати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності :

-

на підставі їх придбання за цивільно-правовими договорами; в результаті внесення земельних ділянок засновниками юри-

дичної особи до статутного фонду ;

330

ІШШХОМ при йняття спадщини; '3 інших підстав, встановлених з ако ном.

Територіальні громади набувають земл ю у комунальну власність ! іl

1~I:\OM:

передачі їм земель державної пласності; примус оного відчуження земельн их ділянок у пласників з \1І)lllВів суспільної необхідності та для суспільних потреб; прийн яття спадщини;

---

придбання за ципільно-правовими договорами;

іншими способами, передбаченими законом. Держава набуває права власності на землю шляхом:

-

відчуження земельних ділянок у власників з мотипів суспіль-

І [()І нео бхідності та для суспільних потреб;

--

придбанн я за цивільно-правовими договорами; прийняття спадщини;

передачі у власність державі земельних ділянок комунальної

ІІlасності територіальними громадами ;

конфіскації земельної ділянки . Згідно з ч. 4 ст. 374 ЦК права та обов'язки суб'єктів права власності

-

ІІа землю (земельну діл инку) встановлюються законом. Таким законом є ст. ст.

90

та

91

ЗК, які встановлюють, що влас­

ІІІІ КИ земельних діляно к мають право: продавати або іншим шляхом [[іlLчужувати земель ну ділянку, передавати й в ореНдУ, заставу, спад­

[111IHY; право власності на посіви і насадження сільськогосподарських [:1 інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у вста­ [І()вленому порядку для власних по треб наявні на земельн ій ділянці ;;Ігальнопошир ені корисні копалини, торф, лісові насадження, іЮ;1.ні об'єкти , а також інші корисні властивості землі; споруджувати

шлі будинки , виробничі та інші будівлі і споруди.

Разом з тим, землевласники зобов'язані: забе зпечувати вико­ !'IІстання ді л янок за цільовим призначенням; не п орушувати пр ап 1І'lасникі в суміжних земельних д ілянок та земле користувачів;

І()триму ватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі [,становленням земельних сервітутів та охоронних зон. Крім того, '1;1 земл евлас никі в покладається низка обов'язків, зумо влених особ­

[IIВОСТ ЯМИ землі як об'єкта права: обов'язок додержу ватися вимог щ-:онодавства про охорону довкілля; сплачувати земельний податок IОЩ О.

Хоча права та обов'язки землевласників визначаються земельним ;;I KOI-lОдавством,

: 1( )В'язані

проте деякі

правомочності

вл асника землі,

з правом власності на жилий дім, спеціально регламен­

"'І!ані у ЦК . .зокрема, ЦК встановлює, що власник земельної ділянки має право 11:\ її забудову, тобто може зводити на ній будівлі та споруди, СТІ!О­

,'нmати закриті водой ми , здійснювати перебудову, а також дозволяти 375). Якщо таке Ilраво здійсн юється з додер жанням архіте ктурних, будівельних,

"\ ', ' lіпниuтво на СВОІИ діл янЦІ ІНшим особам (ст.

331

СаніТаРНI1Х , СКОЛОII' lflII Х та інши х НОР:\1 і прави л, а ТаКОЖ за У\IОВI1 lJикористан II}!

зоIслы
оїї діл}!нки за їі uіЛhОIJИМ ПРll з начеIiНИ~l, то

власник ділянки наБУВаЄ права власності на зведені ним будіlJлі , споруди та інше lІерухоме майно .

Проте ИКЩО житловий будинок, буд івлн, спор уда , інше нерухоме майно з будовані або будуються на земельній ді _1Яlші , що не була відв ед ена дл}! uієї мсти, або бе з належного до з волу чи

належно

затверд женого пр оекту , або з істотними порушенними будівельних

нор м і ІІравил, то таке будівниuтво Fшажається самочинним.

Правові наС.1ідки саvючинної забудови, зд ійсненої власником на його земельній ділянuі , встановлюються ст . 376 UK . 3ara.lbHe праВИ.lО полнгає у тому , що особа, яка здіЙСНІІ.lа або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.

Конкретні нас.lідки залсжать ві д низки обставин : яким є uільове при з нач ення ділянки; чи Є З
ні, то чи Є з года власника на забудову , чи ПОРУШ У ЮТЬСН забудовою права інших осіб тощо. Враховую
призначення ділянки ; власником ділянки; порушенням

3)

2)

будівництво, :здійснене особою , }Іка не Є

будіВНИI1ТВО , здійснене власником землі з

встановлених з аконод авством

вимог .

У разі самочинного будівництва з порушенням цільового призна­ чення ділянки право влаСlІості на самочинно зБУJ10ване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, }Іка здій­

1.

снила таке будівництво, за умови надання їй земельної ділянки у встановленому порядку пі д уже збудоване майно (ч. 3 ст. 376 UK) .

2. у

разі здійснення самочинного будівництва особою, яка не є влас­

ником ді,lЯНКИ, наслідки залежать від суб'єктивних (волі власника)

та об ' єктивни х обставин (порушення прав інших осіб) . П о -п ерше , якщо власник (користувач) землі заперсчує проти визнання права власності за самочинним забудовник ом , забудова підлягає зне сенню особою, яка здійснила (здій сню є ) самочи нне будівництво. Якщо забудовник не бажає викон увати що lJИМОГУ, знесення провадиться за й рахунок.

По- друге , такі самі наслідки настають, ЯКllLO самочинне будіlJ­ НИUТllО, здій снене невласником, порушує пра ва інших осіб. При UbOMY за положенням ч. 4 ст. 376 ЦК воля влас ника ділянки з начен­ ня не має . Якщо він навіть .згоден на таке сам очинне будівниuтво, але це порушує права інших осіб (наприклад , членів ЙОІ'О сім ' ї, що проживають разом з ним) питання "ро визн аl!НН права власн ості на самочинне бул.іВНИllТВО судом позитивно вирішуватися не може.

Нарешті, на /НlМОГУ власника (користув ача) з емельної діля нки суд може визнати за !/ИМ право власності на саМО'IИННО .:з будо ване майно, розміщене на його ділянuі, якщо не не порушу є права інших

осіб (ч.

5

ст .

376 UK). При UbOMY особа, яка здійснила самоч инне

будівниuтво, має право на відшкодуваН ЮI витрат, з роблених нею на

ue

332

будівн иuтво.

;. " I . lі ,

у разі, якщо будівництво ЗдІиснене В;lасником (користувачем)

a.le

з порушенням встанов..lених законодавством вимог (істотним

і \ II } lенням Ізід проекту, що суперечить суспіл ьним ін тересам або

"р v шує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм І іj1 : IlН1Л) суд за позовом відповідного органу д ержавної I3лади або !\І :ІНУ місиевого самоврядування може постановити рішення, яким "(юн ' язати особу, яка здійснила (здійснює) буді вниuтво, провести

, \ \[()відну

перебудову. Якщо проведення такої пер ебудови є немож­

' !!!l11М або особа, яка здійснила (здійснює) будівниuтво, відмовля ІІ,СЯ

від й проведення, таке нерухоме майно з а рішенням суду

11 . I;Нlгає знесенню за рахунок особи, яка здійснила ( здійснює ) буд ів­

' ІІІІ!ПЮ. Особа, яка здійснила ("mіЙС1fЮС) самочинне 6удіпниuтно, "fюв' язана

відшкодувати

витрати,

ПОВ'Я'З<1ні

' \lель \юї ділянки до ПОІ\ередш,ого стану ('І.

7

1

ст.

при веденням

376

иК). Слід

; 1 ' ~llач ити, що в нормі ИК, де чіститься ие правило, не вказується i1H I~1O на те, що мається на увазі порушення правил 1абудови саме

" Іасником ділянки. Проте, системний аналіз усіх частин ст. 376 ! 1.1\. доз воляє зробити висновок, що ска.зане може стосуватися лище і
Ще однією важливою uивілыl-правовоюю правомочністю у галузі ,', і . 1НОСИ Н власності на земельну ділянк у є перехід права на земельну

lі. IЯНКУ ПрИ придбанні житлового будинку , будівлі або споруди , що ,' <)шіш с ні на ній, до особи, яка придбала зазначені речі.

При ньому право власності на з емельну діля нку пере ходить без ,\Ііни ті uільового ПРИ З ІІачення .

Ро з мір д іЛЯНКIІ , що переходи ть

':130М з придбаною 1Іерухомістю , ВСПl110\lЛЮ Є ТЬСя

JLOrO\lOPOM .

Якщо

' ''ІОВОРОМ про віДЧ У'А<е НЮI ЖИ ТЛОВОІО будинку, БУJlівл і або споруди ;' \ )'!~'Iip земельної діЛЯI1КИ Н С ВИJl1аЧСI1ИЙ, ло н абу вач а IlерехоДfПЬ : раво власності на ту частнн у зе м ель ної ділннки , нка зайнята від­

l <щ іДl10Ю нерухомістю , та на частину зе мельної д ілянки, яка є ' I L'обх і дною ДЛЯ Їх оБСЛ У ГОВУl3аНЮI . Я кшо житловий будинок , будівля

.1\)0

споруда розмішені на земел ьній д іЛЯlluі, нада ній у користу­

!1 ;t ННЯ, то у разі Їх Бідчуження до набува ч а переходить право ко­ ; 1і\стува ннн тією частиною зе м сл ьної діЛЯliКИ, Ііа якій !ІОНИ розмі­

'1 1~H i, та частиною д ілянки, }Іка необхі Д ІІа для Їх обслуговування 'с· Т.

377

ЦК).

На відміну від ст.

377

ик, ст .

120

3К зак ріплю є по сугі самостійні

іlравові режими земельної власності й власності на розташовані на ;~ \Ісльній ділянuі об' є кти нер ухомості : перехід права власності на I I с: рухомість не тягне автоматичного переходу права власності на

; с' \fельну ділннку , Ііа якій ро зташова на буд івля (спор уда), а потр ебує

. ,, 1адеНІІЯ

окремого до гово ру (к у півл і-продаж у, дарування, м і ни

/ 0 11/0). У спадкових від носинах земел ьна д іЛ}lнка також є і са­

· l с) с тіЙним об'єктом і потр ебує самостіЙНОI'О оформлення пеРСХОJLУ " I1;\В<1 власності на неї поряд і з п е ре ходом пра ва власності на \)УJ \івл і

" ї !Оруди).

333

договором, що регламентує перехід права користування ділян­ кою до набувача буді flлі (споруди), ч. І ст.

120

ЗК визна є лише договір

оренди земельної ділянки.

Частина

3

ст.

120

З К передбачає єдиний вип адок , коли перехід

права на земельну ділянку до набувача будинку а бо його частини відбувається "автоматично", бе з оформлення переходу прав ділянку окремим договором

-

на

за договором довічного утримання,

навіть у тих випадка х, коли він не містить умов переход у прав на

земельну ділянку або містить умови про відсутність такого переходу .

Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене: добровільно (за волевиявленням власника) , примусово ( з а рішен­ ням суду) та з об'єктивних причин (смерть власника, припинення юридичної особи) у випадках , встановл ених законом (ст . 378 ЦК , глава 22 ЗК) .

Припинення пра ва власност і н а зе млю за волевиявленням земле­ власника можливе у випа д ках :

-

добровільної від мови вл а сника від земельної ділянки (яка може

бути здійснена лише на користь д ержави або територіальної громади);

-

добровільного ві д чуж е ння земельної ділянки власником, в

тому числі надання з год и на вилучення земельної ділннки ДЛН й наступного надання іншій особі з правом одержаннн відповідної компенсації.

Примусове припинення права власності на землю охоплює :

-

викуп (вилучення) з емельної ділннки з мотивів суспільної

необхідності та для суспільних потреб;

-

вилученнн не відчуженої у встановленому порядку з ем ельної

ділннки іноземними особами, особами без гром адннства та іно­ земними юридичними особами;

-

вилучення земел ьної ділннки , }Іка використовує ться не за

цільовим призначенням або з порушенням законодавства ;

- конфіскаuію земельної ділянки як санкuію за вчинення зло­ чину або адміністративного правопорушення ; -

звернення стнгнення на земельну ділннку за зобов ' язаннями

їі власника (наприклад, у випадку невиконаннн власником земель­

ної ділянки іпотечних зобов ' язань) .

4.2.

Право власності на житло

Житлом фізичної особи € житловий будинок, квартира, інші при­ мішення, призначені та придатні ДЛН постійного проживання в них (ст. 379 ЦК). Не вважаються житлом окремі виробничі приміщення, вагончики , підвали , сар аї, гаражі, пересувні контейнери тощо , а також примішення, при з начені для тимчасового перебування людей (готель, лікарня, в'Я З IІИЦЯ) .

За своєю правовою природою житло є нерухомістю , нка має використовуватися за цільовим призначенням . До найважливіших рі з новидів житла належать: житловий будинок, садиба, квартира .

334

)/';'lIllловиu будинок

-

це будівля капітального типу, споруджена :3

1(1IРI IМ,ШНЯМ R ИМОГ, встановлених законом, іншими нормативно­ IljJ
380

ЦК). Житловий будинок має відповідати таким вимогам :

.1) це будівля капітального типу (зі строком служби від рщ.; ів); б) спор уджена з дотриманням вимог,

30

до

150

встановлених зак о-

110М; в) при зна чена для постійного проживання в ній.

Будинок може знаходитися у власності різних суб'єктів цивільни х І \ і лносин. ЦК о кремо згадує як власника будинку житлово-будівел ь­ IІИfl (житловий) кооператив, вказуючи, що будинок, споруджений ; Ібо придбаний таким кооперативом, є його власністю. При цьому

'IJlCH

житлово- будівельного (житлового) кооперативу м ає

1\0ЛО11іння і ко ристування, а за :згодою кооперативу

-

праио

і розпоряд­

жання квартир ою, яку він займає в будинку кооперативу , нкшо він

JJ e

вику пи в їі (ст.

384

ЦК).

Садиба - це земельна ділянка разом з розташовани ми на ній житловим буд инком, господарсько-побутови ми будівлями , н азем­

ІІИМИ і під зе мними комунікаціями , багаторіч ними насадженнями (ст. 38 1 ЦК). ЯК випливає з цього визначення, садиба є складним майновим ко мплексом, яки й вклю ч ає земель н у ділянку, житловий буди н ок, допоміжні при м ішення, багаторічні насадження тощо . Житловий будинок садибного типу складається з житлових та до п о­ міжних (неж итлов их) приміщень. Характерними до п ом і жними I1римішеннями будин ку є: перед по кій, кухня, коридор, веранда,

нбиральня, ко мора , примішення длн автономної системи опалення, пральня тош о. Н а пр исадибних земел ьних ділянках, крім житлових будинків, ро з міщуються господарські будівлі (сараї, хлі ви , літні кухні, гаражі , майстерні , вБИР
вегетаТИRНИЙ цикл більш ніж 2 роки. Розмір присадибної ділянки, що надається б езоплатно, становить: у селах не більше 0,25 геКТ
садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку , призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ст. 382 ЦК). Пр аво вла сності на квартиру може виникати на підставі uи­ вільно-правового договору (купівлі-продажу, міни тощо), приватизації квартири держа вного фонду,

викупу квартири членом житло во­

fiудівельного (житлового) кооперативу (ч. 3 ст. 384 ЦК). Квартири, я кі належать громадянам на праві приватної вл ас­ ності, становлять приватний ЖИТЛОВИЙ фонд. Власник а м квартири у ДАО- або багатоквартирному ЖИТJlОIIOМУ будинку н алежать на праві спільної сумісної власності приміllL С Н lО 1

загального ко ри стуван н я, опорн і КОIІСТРукuїі будинку , механічне.

електричн е, сантсх ні'IН С та інше обладнання 1а меЖil:l-lИ або все­ редині квартири , }іКС обслу говує біЛl,ше одні єї кваРТI1РИ , а також споруди, будівлі ,

! І кі

призначені для з абезпечення

потреб усіх

власників квартир, а також влаСlІикі13 нежитлових приміше нь , які

розташован і у житловому будинку . РОЗllOрядження

майном, шо є у спільній

сумісній

власності ,

зд ійсню єт ься за згодою всіх співвлаСtlикі13 . Співвласники також мають право у п овноважи ти одного з них нз зд ійснення праночинів

шодо розпорядження с пі ль ни м майном. Власник жи тлово го буди н ку , квартири ~13 є пр аво використову­ вати помешкання для

власного проживання.

про жива ння членів

своєї с і м ' ї , інши х осіб і н е ма є прав : : вико ри стовувати йо го Jtля ПРО I\1ИСЛОНО ГО виробниuтва. Де ш о обмеже ні пр ава власників кв а ртири шод о зд ійснення ремонту j зм ін у ква ртирі .

ВОНИ можуть на свій ро зсуд вчиняти

зазначе ні дії, але ли ш е 1а та к их умов:

-

квартира нада н а для використання як єд ине uіл е (тобто не є

"комунал ыlю''); ;

-

ui

зм іllИ lІе П[1I1 :mедуп, д о ПО[1ушеliЬ прав власників інши х

квартир у багатоквартирному житловому будинку ;

-

ці зміни не призведугь до пор у шень санітарно-технічних ви­

мог і правил експлуатаuії будинку.

Особливи м суб ' єктом віД IІОСИН Ішасності , пов'язаних із ЖИТЛО \1

-

юридичною особою, є об'єднання спіВВ.fJасників багатоквартирних

будинків, яке власники можуть створювати для забезпече ння експлуатації багатокварт ирного житлового будинку , кор и стуван нн квартирами та спіль ним майном житлового будинку. Таке об'єд­

н ання може бути створе не також власниками житлових будинків (ст . 385 ЦК). П орядок створення та компетенція об'єднання та його члені13 визначаютьс я Законом України віл, 29 листопада 200] р . "Пр о об'єднання сп і вв ласників багатоквартирного будинку" та іншими законодшз'{ими актами.

Право довірчої власнос'Гі

4.3.

Пр аво довірчої влас ності є особливим видом права власності , яке виник ає в н асл і до к закону або договору управліннн майном

(ч.

2

ст .

3 ]6

ЦК) .

Дого вір управл інн я майном може засвідчувати виникнення управит еля права довірчої власності

R

на отримане 13 управлінн я

майно. Законом чи п огов()ром управління маііном можуть бут и передбачені обмсжснн н права довірчої власності управителя ('І. 2 СТ.

1029

ЦК).

Упра витель ді є без довіреності.

Упра витель, якшо це визначено договором про управлінн я майном, є д овірчим

власником

цього майна, яким він володі є,

користує ться і ро з порнджається відповідно до закону та договор у управлінн я майном (частини

336

4

та

5

ст.

]033

ЦК).

іІо.ааткова література: І. Дзера О . В. Розпиток пр ава nласності громадян в Україні.

К .,

-

1996. Венедиктов А.В. Государственная соuиалистическая собствен­ - М.-Л., 1948. - С. 309- 52 ] .

2.

!!ОСТЬ .

3.

ЖиЛUlІкова И. В. Пр авовой режим имушества членов семьи .

Харьков ,

4.

-

2000.

Карасс А. В. Праnо госуларств е НIІОЙ соuиалистической собствен­

ІІОСТИ.

М.,

-

1954.

5. MaurJallUK Р. А . Проблсми довірчих відносин в цивільному "ра ві.

6.

-

К .,

2002.

ПереСУIlЬКО С І. Праn о дс ржавної власності 1\ Украї llі ( і сторія,

сучасність , перспективи).

7.

-

Кіровогра д, 1 99~ .

Право власності в Україні : Навч альний посібник

О. В. Дзерu, НС КУ3il С ЦОIfОЇ. - К ., 2000. - С. ]5 8-339. 8. Сi/UI1Чl'IІКО СА . Пр а во до верителы
йй собственности .

За ред.

/

Харь­

-

КОI! , 2000.

9.

Слюсаревський М. М. З історії цивілістичної ДУМКИ: фідуці а рні

(довірч і) договори, фі ду ціарна власність у римському праві раїнське право.

] О.

]998. - N2

-

І .

-

С.

Ук­

//

]01-110.

ЧеР60lli>lй Ю. С ПОlІятие и виды
обшей собс т венности по со­

І\СТСКОМУ пра ву. вопросы
гос уда рства и права развитого социалис­

тического обшсства .

-

Харьков ,

1975 . -

С.

102-103.

Глава 17 Захист права власностї

§ І . Загальна характеристика § 2. Віндикаційний позов. § 3. Захист права власності від ленням

§ 4. § 5.

захисту права власності. порушень, не пов 'язаних і з по зб ав­

володіння.

Визнання прав а власності. Інші засоби захисту права власності . Персональні засоби

'захисту права власності.

§ 1.

Загальна характеристика зах исту права власності

Розглядаючи пита ння з ахисту права власності , насамперед не­ обхідно звернути увагу на те, що в літературі йдеться як про зах ист

Іlрава власності l , так і про його охорону! .

.. '.

Див.: Дзера

раІНІ. -

К.,

1.0.

Uи в j.;1ьн о -правові засоби за хисту права власн ості

13

Ук­

2001.

2 Див.: ВенедикmОIJ А.В . собственности. - М., 1954.

Гр а жданско-правован охрана соци аЛl1СТllчеСh0l1

337

Пр и ВИЗН
B.lacHocTi"

є поняттям більш

широким і охопл ює усю сукупність но рм права, які передбачюоть

підстави Н
організаційни х і правових заходів, сп рямованих на забезпечення реалізації і

в і дновлення

порушеного

права власності.

Загалом,

цілком прип устимим є визначсння о хорони права власності як "захист пр ава власності у широкому се нсі". З ур ахуванннм значе ннн пр ава вл асності,

воно охороняєтьсн

нормами цивільного , кри мін ального, адміністративного,

консти­

туці йного та інши х галузей законодавс тва. При цьому норми права, спр нмован і на охорону права власност і, створюють передумови для

забезпеченнн зах исту права власност і у спеціальному (вузькому) зна ч енн і цього поняття.

П оняття "з ах ист пр ава в.1асності" у спеціальному значенні охоплює комплекс пр а вових засоб ів , які за стосовуються судом, уповнова­

женими на те органами держави або са мим власником для забезпе­ чення ре алі зац ії і

в і дновлення

поруш еного суб'єктивного права

власност і . За своєю суттю за хист прав а власності забезпечується нормами са м е цивільного праГ!а і саме тими, нкі спеціально при зна­ чені для цього.

у зв'язк у з цим слід З aJна
захисту права м асност і, належить Конститу цїі. Від повідно до ст .

13

Ко нституції держава забезпе чує за хист прав усіх суб 'є ктів права влас­

ност і . Ц е 0значає, що кожен м ає право володіти, користуватися і ро з поряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути пр отиправ­ но по з бавлений права власност і (ст. 41 Конституції) . Однак з ТО'fКИ зо ру практичного забезпе'fення здійс н ення права власності та його за хисту головна роль відводиться цивільному праву

та цивільно-правовим з асоfiам .захисту права власності . Ц е п ов'яза­ но з т им, що вони спр я м овані, н аса мперед, на відновлення того с т ановища, яке існу вало до по руше ння, а тако ж на припиненнн

д ій , котрими порушу ється право власності. Тим самим ці норми покликані в і д н овити порушене право власності, а також лікв іду ва­ ти н асл ідки такого порушення та в ід шкодувати зби тки , за подіяні інт ереса м власника.

Засади цивільно - правового захисту права власності визначені ст. 386 ЦК, котр а в РО ЗВ ИТОК п оложень с т. 13 Конституції встановлює , що держава заб езпечує рівний зах ист прав усіх суб'єктів права власності. Отже, хар актерними рисами uивільно-правового захисту права власності є:

І) його гаранто ваність держаною; його загальні сть (можливість отр имати такий за хист існує для усіх суб'єктів права власності (на ие в казує і ст. 13 Конституції);

2)

338

3) 4)

його рівність длн усіх суб'єктів; повнота захисту (власник , права якого порушені , мас !Іраво

не лише ви!\шгати відновле ння стану , який існував до порушеllШI та припинення порушеннн , але також й право на відшкодування ·j аl3даної йому майнової та моральної шкоди на підставах , встанов­

ле них ст. ст. 22 , 23 ЦК). Uиві.'1ьно-правові засоби захисту права власності можуть бути по­ ділені на легітимовані (публічні) і са .\fоврядні (приватні). Легітимовані (пуб.lічні)

-

це ті , що здійснюються на підставі припис у закону за

до помогою суду та інших де ржавних органів, а самоврядні (приват­ ні)

-

це ті, що здійснюються самими власниками без звернеНIІЯ до

суду та інших державних органі!\ норм,

встановлених договором ,

Найбільше

-

самозахист ; захист на підставі

тощо.

практичне значення мають легітимовані засоби

захисту права власності. Вони поділяються на судові та адміністра­ тивні.

Uивільно-правові .1егіТИ\fовані (судові) засоби захисту прана вл ас­ ності у вітчи знян ій циві л істиці у свою чергу поділяють на

2

групи:

речово-правові та зобов 'язально-правові'. Речово-правові засоби за хисту права власності спрямовані безпо­ середньо на захист права пласності як абсолютного суб 'єктивного права , забезпечення ре аліза ції здійснення правомочностей влас­ ника (володіння, користування , розпорндженнн тощо) стосовно речі, що йому належить .

До них належать: І) позов власника про витребування майна з чужого незакон­ ного володіння (віндикаційни~і по :юн);

2)

позов власника про усун ення перешкод, що заважають нор­

мальному здійсненню права власності (нсгаторний та похідні від нього позови

-

про визнанн я незаконним

правового акту, нкий

порушує право власності, тошо);

3)

позов про визнання права власності. Деякі цивілісти відносять

позови про визнання до негаторних або віндикаційних, але більшість вважає, шо це самостійні речово-правові позови (В.А. Рясенцев,

IO.K . Толстой).

Остання позиція знайшла підтримку і в ЦК, де цьому

позову присвячена ст.

392.

Зобов'язально-правові засоби захисту права власності характери­ зую ться тим,

шо спрямовані

проти

порушення прав власника

певною особою. При цьому самої речі в натурі вже не існує або

вона пошкоджена й існує потреба у відновленні ті якості. До таких засоб ів захисту належать, наприкл ад, вимоги з відшкодування запо­ діяної м айнової шкоди; вимоги про виконання договору і передачу

боржником кредитору (власнику) речі, шо йому належить; вим о ги

І ДИВ ., наприклад: Uивільне право України. Підручник: У 2-х кн. О.В. Дзер u , не. Кузнецової. - К., 1999. - С. 527.

/ ·"1

p~ ;l .

339

про повернення безпідстаВl!О ОJержзного за рах унок власника \Іайна тошо.

Оскільки ШlВіль нс зако нодавство передбачає МОЖЛlшість заХIІСТУ

від дій, шо 1І0Р У ШУЮТЬ право власності, не лише з боку суб'єктів uивільноm, алс іі lІуб,lі'IНОI -О права (наприклад , при визнанні недій­ СІНІМ праВОВОI 'О акту органу державної влади) , очеВИДIІО , логічним

буде нести МОВУ не лише про "зобов ' язально-правові засоби захис­ ту", а юагалі про "інші засоби захисту права влаСlІості" . Останні застосовуються як при порушеннях зобов ' язань , та к і в усіх інших випадках порушення права власності.

Недол іком терміна "інші засоби захисту права влаСlІості" є те,

шо він не несе в собі змістовного навантаж е ння, характсризуючи ли ше засоби захисту, котрі належать до цієї групи , як "Т;:lКі , що не

є речовими". У зв'ЯЗКУ з цим доuільним ЗЩ1ЄТЬСН ВИКОРlІстання ідеї РИМСЬКОГО права про поділ по зоп ів на речі або " речовий по зов") та

"aClio

"actio

іІІ ге т" (позов шодо

ін реГSО llат " (по з ов шодо п с рсони

або "персональний позов"). Поділ засобів захисту права власності на "речові" та " персональні" є виправдаНI\~'1 з тих міркувань , шо , по-перше , віддзеркалюс провід­

не значення наянності речі , яка L предметом позову , або особи, до якої можна подати позов , а, І!О-друге, дозволщ: об 'єд нати

13

lLИХ

категоріях усі можлипі КlріаНТI1 Ul1віЛЬНО-ПР,ШО IЮГО зах исту права власності.

Крім того, постає ІНІТ:ШЮІ про доцільність IВlОкремлен ня uи­

вільно-правових засоб ів захисту прав а власності , які самі по собі не належать ні до peL
Obo-правових , ні до персональних (зобов'я­ з ально-правових тошо) по зовів і випливають з рі з них інститутіl3 шшільного права . Такими, наприклад, є правила про захист майнових прав власника, визнаного в установленому порядку безвісно від­

сутнім або померлим, у ра з і йогО ЯВКИ, про захист інтересін сторін у разі визнаннн правочину недійсним тошо l . Зазначені відносини, на .першиЙ погляд , дійсно не пов 'яза ні без­ посередньо з жодним зі вказаних више випадків . Проте у виокрем­ ленні uих ситузuій необхідності нема, оскільки залежно від виду і джерела порушення права вл асност і можуть бути застосовані речові

або п ерсональн і з асоби його захисту. Наприклад , якшо порушене право ро з порядження майном особи , в и зна ної померлою , застосо­

вується речово-правовий засіб захисту (подається неп:ІТОРНИЙ ПО :ЮI3). ЯКШО неналежним чином здійснюсться опіка над таким майном , і воно внаслідок цього пошкоджене , то до порушника пода є тьсн пер­ сональний по з ов про відшкодуваннн завда ної шкоди .

І див . : Харитонов Е, О .. Callиax.\I~тOfla ІІ , А . Гра жданско е !lраво: Ч "стное прзво . UlІвилистика . Фl1зичеСКl1е Лlщ а . Юридич е ские лиuа. В е шное пр аво. Обяза­ т ел ьства . виды
договоров. Анторско с пра во. IlредстзвительсТlЮ. Учебное по­ собl1е . - К ., 2002. - С 278_

340

В і н д и каuіilЮI Й по зов

§ 2.

ОСНОВНИМ р ечово -правовим :щсобом захис ту права власності

(:'

віндикаційний flО ЗОВ, суть }І КО ГО ПОЛSlга є у витребува нні ВЛ:lСНИКОМ СВОГО майна з чужо го володіння. Зокрема , ст.

1110

387

ЦК встановлю є,

власник ма є пра во I3ІпреБУJlати своє ЖІЙНО від особи, яка не за ­

конно , бе з відповідної пр агювої підстаВI1 заволод іла ним . І з врахуванням u ивіл іСТНЧНIІХ традицій та положень ЦК вінди­

каuі й ни й ПОЗОВ :з вичай н о ви:значають як позо в В.lасника про витреб у­ вання його май на з 'І)'ЖОГО незаконного ВО.10ді ння .

Наведе не ви з начен н я міспlТЬ вка:зівку нп істотні ознпки цього по :з ову :

І) він може БУТІ! ПОЛ<1 1І11іі влаСНIIК О\\ а60 УГЮВ fIOВ:l же Il ОЮ ним особою ;

2)

:зм іст по :з ову складає вимога про пов е рн еннн речі ;

3) річ, шо нал еж ить позивачеві , перебува є у володінн і іншої особи (у чужому володінні);

4) річ з находиться у ч ужому волод інні не :з аконно (без достатніх правових підстав длн цього). Ці О:Зllаки і ноді об'єднують у ВI13fНlченні , ВИКОРИСТОВ УЮ ЧИ інші формулюваннн.

-

це

по зов пласникu, який не волод іє , до особи , яка не є власником ,

Наприклад , воно може :З ВУ Ч<1П1 ~i так : віндикаційний позо в

,Ule

володі є. У цьому I3И I НlДКУ упага заГОСТРЮ Є ТЬС }1 ІІа втрат і f\ласником

можливості полодіЮіЯ рі'l'lЮ і перс6УllаlllНІ 'й у f Ю;Ю) Lіllllі особи, яка

не є

власником.

Обидва напедених ВИ3Н
Разо~! з тим,

в обо х них п і дсут ня вка з ів ка н а важливу

умону подання і задоволен н н віндикаційного позову

-

на те , шо

він може бути застосований тіл ьки Д;lЯ захисту права власності на інди­ відуально-визна'lену річ (аб о індив ідуал ізовані родо ві речі) . Це випли­ ває з характеру 1l0ЗОПУ

-

вимоги по верне ння своєї ре'lі з '1ужого

володі ННІ! . По з ин ач (власник) ПОlІ и н е н довести , шо саме ця ко н­ к ретна річ нал еЖИТh йому , j шо саме цією йо го річчю незаконно володіє і нш а особа. Право на віндикацію належить в.'lаснику, як и й втратип можливість

володіння річ'lЮ. Н ар івні :з ним , віндикувати май но може особа , яка хо 'l і не є

B,laC HH KO\I,

але володіє майном внаслідок зако н у а60

до говору. Та кою особою (титуль ни м власником) може бути ОРСfЩ;IР , збер ігач тошо . ТИТУЛhНИМ власником виз нають також ЮРИ/1I1 ' JIl У особу, якій май н о н алежить н а праві господарського відаННІ! ; І \Ю

о п ератив н ого уп р авлін н н (ст .

48

Закону " Пр о власність").

Від повідаче ..... за вінднканійним п озовом є фактичний I lОilОJ lіЖ·III . майна ,

який

володіє

Н ИМ

бе з

правових

підстав

-

ІІС';ІКІІІІІІІІІЇ

волод і ле ць .

.,4 1

Змістом віНJІикаціііного позо ву, як зазначалося , є вимога про повернення з чужого не',аКОНIІОГО володіння індиві д у::tльно-визна­ ченої речі та комп е н сац ію шкоди , за подіяної цим власнику. Тому

по з ивач має пр аво вимагати

повернення саме ті єї речі , яку він

втратив, а не аналогічного майна. Індивідуаль но-ви значена річ є юридич но н езаміНIІОЮ , і тому її загибель призводить до втрати влас ни ком права н а віндикаційний позов. У иьому випадку він має

право вимагати відшкодування збитків, заподіяних за гибеп лю цієї речі.

УМОВІ1 задоволення віндикаційного позову залежать від того, чи є

н езако нне володіння добросовісним чи недобросовісним.

Володілець (набувач речі) вважається добросов існим , якшо lliH не знаlJ і не м іг з нати про те, шо віДЧУ'А{увач речі не мав права на 'й

відчуження. Волод ілеш, Вl3ажається недобросовісним, якщо знає чи може ( повинен ) знати, що придбав річ у особи, яка н е мала права на і.-і відчуження .

При

цьому діє п резумпцін правомірності правоч и н у , за яким

річ була fl средана в і д Rід ч ужувача до набувача (ст.

204

ЦК ). для її

спростування має бути до в едено , що набувач навмисно чи з грубої

необе р ежності не врах ував обставин правочину , які спідчили про

те , що річ відчужується неправоміРIІО. Отже, однієї лише простої необере жності н абувача н едостатньо для визнання його недобро­ совісним, повинні мати місце його нам ір або гр уба не обережність .

у незаконного н едобросовіс н ого ВО.10дільця (набувача) річ ви лу'ш­ ється в усіх випадках.

П I1тання про витребуванн я речі у незаконн ого доб росовісного

130,10-

дільця вирі шується залежно від того , оплатно чи безо платн о він придбав річ. Так, за беЗОП,lатного набуття майна від особи, яка не мала пр аво його відчужу вати, власник має право витребувати майно в усіх випад­

ках (ч.

3 ст. 388

ЦК). Адже безоплатний набувач у випадку відібран­

ня у нього речі нічого не втрачає: річ не його і на й придбання він нічого не в итратив. Якшо майно придбане добросовісним володільцем відплатно, то можливість його витребування залежить від характеру виБY'fТЯ майна

з володіння власника або особи, якій воно було передане власником. Зокрема , власник може витребувати таке майно лише у ра зі, я кщ о майно:

І) було з агублене власником або особою, якій він передав майно у волод іння;

2)

було викрадене у власника або особи, якій він переда в майно

у володіння ;

3)

в ибуло з володіНШI власника або особи, якій він пер едав майно

у володіннн , не з їхньої волі іншим шляхом.

П роте майно не може бути витребуване від добросові сного набува­ ча, якшо во но було продане у ПОРНДКУ, встановленому для виконання

судових рішень. Таким чином, право власника на ви требування речі

342

\

чужого незаконного володіllНЯ обмежується

13 iHTept:cax

доб р осо­

І:існого відплатного н абувача, нкий придбав річ за 13казаних в ч. СТ.

388

2

ЦК обставин.

Добросов існість або недоБРОСО13 і сн і сть незаконного володіль­ ' LH має також істотне з н аче нн н:

І ) у разі не обхідності витребування грошей та uінних пап ерів;

2)

при розрахунках у разі пов ерне ння речі з чужor-о незаконного

володіннн .

Гро ші , а також

uiHHi

папери на пред'явника l.!Загалі не можут ь

бути витребувані від добросовісного набувача (ст.

389

ЦК) .

При

UbOMY не має зн а ченн я, чи вибуло таке майно від власника з його

волі , чи майно надійшло до набугmча безвідllЛ3ПЮ . Доб росовісність

набувача вже сама п о собі є достатн ьою 'Іідставою ЛJlН lІіл~ЮIІИ у позов і власнику про витребування '3аз начеllИХ ре', еіі. 1\l е нні иінні папери можна витребуuати ві д добросовісного незаконного І.\оло­ д іль u я вна слідок Їхньої індивідуалізаuії . Тому при витребуванні

іменних иlННI1Х пап ерів застосовуються правила ст.

388 ЦК.

Основні відмінності відп о відальност і доб росовісного та недобро­ совіс н о го набува ч а при ро з рахунках післн UlпребуваJJШ! майна по­ ля гають

у такому:

а) недобросовісний володілеuь зобов 'язаний повернути або від ­ ш кодувати власнику І.\сі доход и , які віll ОТРНМ
Доб р осов і с ни й волод і леuь мусить

ue

з робити з моменту , КОЛ 1'(

він дізнавсн про неправомірність С ІЮГО володіння. Н аПРllклад, ие

:vюже бути момент вручення п овіс т ки ІІ РО ІН(КЛИК ЛО суду ( ч астини І та 2 ст. 390 ЦК); б) добросовіс ний 130лоділеuь може залишити за собою зроблені поліпшеннн ре чі, якщо вони можуть бути

відокремлені без її

пошкодженнн . Під поліпшенннми розуміють такі витрати на майн о, нкі, З одно г о бо ку, не диктуют ься необхідністю його збереженн н, але, з ін шого, мають обгрунто ваний хар актер, ос кільки поліпшу ють експлуатаu ійні властивості ре ч і. Якщо відок ремлення поліпш ень неможлив е, добросовісний во­ лоділеuь має п раво вимагати в ід влас ни к а відш кодуван н н вартості

з роблених поліпшень, але н е б і льше за розмір зб іл ьшеннн вартост і речі

(4. 4

ст .

390

ЦК).

У зазначен ій статті ЦК н іч ого не говориться про можливість

зали ш ення за собою '3робл ених поліпшень недобросовісним воло ­ дільuем . У зв'я зку з uим існ ує думка, щ о залИШйlЮI йому поліпшень, які можуть бути відокремл ені без шкоди для майна власника, не

суперечить за гальному сен су uих в і дносин'.

Однак таке тлумаЧСIІ ­

ня навряд 'ІИ відповідає с ут і заз начених відносин і кониепиії І ~K.

t

дИВ. :

Г ражданское прав о УкраИНЬІ .

В.М. СаМОUЛС"f{О . -

Харьков,

1996 . -

С.

-

Ч.

І

/

Под ред.

А.А .

1/.1'/11'//// <1.

29 1.

; 1\

Якби передбачалося, 1110 добросовісний і недобросовісн ий наб увачі мають рівні права ІІа '.1аJJ J1шення полі пш е нь речі, то, очевидно, не було б необхідності включати до ч .

4

ст.

390

ЦК вказів ку на те, шо

таке праllО є у добросовіСного набувача. Достатньо бул о б просто загаль ної згадки про існування такого права. Можна зробити висно­ вок про те,

що ие з роблене саме тому ,

шо недобросовісний

вололілеuь такого права не має .

Від поліпшеllЬ речі відріJШ I ЮТЬ так ЗШlні "витрати на ро зк іш " . Пі д та к ими витратами розуміють поліпшення , які не € доu ільними

з точки зору звича йного використанн я речі (наприклад, зам іна звичайних підвіконь на мармурові , вста новлення на машину куле­ непробивного скла). Крім того, як до бросовісний, так і недобросовісгш й незакон ні

володільuі майна м ають право вимагат и від власника компенсаu ії зроблених ними н еобх ід них витрат на майно з ч а су , з якого власникові належить право на п оверне ння майна або на передання доходів (ч.

3

ст.

390

ЦК) .

П ід необхідними витра тами ро зум іютьсн та кі IJитрати , без нких

стан речі істотно погіршиГ!ся б , внаслідок чого вона не могла б бути використана за прнмим при з наченням.

Відповідно до ст.

257

ЦК , ст .

50

Закону "Про власність" на вимоги

про повернення майна з чужого незако нного володіНlіН поширю­ ється 3 -річний строк позовної давності.

§

З. Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавл енням володіння

Порушеннн права власності мож е мат и місне не лише у разі позба влення

нлас ника

можливості

володіння

належним

йому

майном , але й у в ипадках незаконног о обмежеЮі Я його у можли­

вості р еалізац ії правомочності кори стунання або розпорядження цим майн ом (наприклад, Щ)И здійсненні опису майна чи накладенні арешту). Тому закон передбачає, що власник майни має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прана кор истування та роз­

порядженн я своїм майном (ст.

391

ЦК) .

Така можливість забезпечується, насамперед, за допомогою не­ гаторного позову.

Негаторний позов

-

ие вимога вл асника, що володіє річчю, про

усунення перешкод у lдjйсненні пр авомочност ей користування і розпорядження

нею.

Умови поданнн негаторного поз ову:

1) 2)

річ знаходиться у власника;

інша особа Jаважас користуван ню, розпорядженню тощо цією

річчю;

3)

для створення таких перешк од ~!eMaє правомірних підста в

(припису закону, договору між нла сником та іншою особою тощо) .

344

П оз ив а'l е :ч за негаторним по :югюм t

власник або інша особа,

УГlОВ ІІ оважеIl а Ііа ие законо м а бо договором, який володіє річчю,

:IJle

позбавле ний можлипос ті кор истуватися і розпоряджатися нею. особа, яка сво єю протиправною поведінкою

Ві д по віда че:ч t

L:ТВОРЮЄ п ере шкоди, що за важають н ормаЛЬНО;',IУ здійсненню прав а нласності.

3 :чі ст негаТОРIІОГО поз ову складають В И МОПІ п озивача (власника або і ншої ос оби, уповн оважсної законом або до го в о р ом) пр о усу ­

eHl-іЯ поруш ень , н е п ов'я заIlИХ з по збавле liН НМ володі н ня. Частіше за все йде т ься п р о л равопору ш е нн я, які п е р е ш коджа ­ ють зд і йсне нню права

корис т ування .

Нап ри клад,

КО РlІ стува нн н

будинком може бути ус КЛ;lіН-f СІН: уm ' !пку J "' ІІ М , И !О влас н ик сусід ­

нього БУД ІІН КУ , flр окладаючи соб і IІОДО Ilр ов ід , ПР О РИВ ка н аву п е р сд виїздом 3 jЩО Р У н е т і ЛL,КI1 свого, алс Й сус ідсько го . З<І до п омо гою

I l е гаТОГ)f Ю ГО п озову влаСIІИК може домогт и ся , щоб П О Р УШНИК с в оїми Сllлами усу н ув с т во рен і ним перешкоди (зас и пав ка н аву, в ід н о в ив асфальт то що) .

Зустр іч аються також п орушення у вигляд і створс нн я пе реш код ]д і йсне нн ю

п р а ГЮ;',lОчност і

ро з п орядже IlII Н.

Н а п риклад, ХТОСЬ з

Чj]ен і в сім' ї влас ни ка будинку , сховавши докумснти, як і пі дт ве р­ джують пр аво влас н ості на ІІ І>ОГО , намагаЄТЬС!l пере ш коди т и в ід ­

чужен ню БУДИ IІ КУ.

У

ньому

випадку, достов і рно з н а юч и

пр о

прихо в а нн я документ і в , власник може uимагати при пин е ннн п о р у­ шсн ня і п ове рн сннн документів.

Пі д ставо ю н ега то рн ого п озову Є обставини, шо оБ ГР УН Т ОIІУЮТl, пр аво 1 /О:JИВ<1'l а н а користуванн н і Р О :JПОРSl J l ЖС НI НІ Ma~il lO~ l , а також

пі Jtтверджують, шо поведінка третьоі' (ко би ство рю!.: ІІ СРС ІІІ КОЮ І у здійсне н н і ц и х п равочочностсЙ. Обов'Sl3КОМ власника не t і lOка 'ІУ­ вання неправомі рності дій відповідача. ВОНИ ПРИГJускаю т"сн таки ми, доки в і дпов і да'l не доведе правомірність своєї поведін ки.

Н егаторний позов може бути пред'нвл е ний тіл"ки п ід 'Іас і с ну­ вання ПРaJюпор ушеннн. З усуненням п ерешк од у здійсн е н ні пра во­ МОL!ностей кор иступаннн і РО:JПОРНДЖС ННЯ ре ч а ми відпадають і п ід­ стаuи для п ода ннн негаторного позо ву . У зв'язк у з цим негатор ний IIО:ЗОU не п ідпад ає під дію позовно'і д авност і : доки поруш ен н я і с нує,

НСПlТОР Н ИЙ п оз ов може бути подан о незалеж н о в ід мом енту вин ик­ неНЮI

п рава

на

н"ого;

нкщо

прав опору ш ення

п рипин ене,

н е має

підстав для зве рнеНН!І з таким поз ово м .

Ба гат о хто з цивілістів вважає, що нар і вні з ви м о гами п ро усу нен­ І/Я перешкод у :здійсненні права I3ласності, які в же м ають міспе, lІепlТОР Н ИЙ п оз ов може бути вик ориста н о і на зап обіган ня мо жли­ во м у порушен ню права власност і, кол и і снує загр оза такого п ору­

шен ня '-

І ДИВ ., н а ПРИ~lад: Г ражданское прзоо. А . п. Сергеева . - С П б . , 1996. - С. 4 11 .

Т. І

/

П од ред.

/0 .1;.'.

'/і'_ I '·IІ/ ". · " .

) · І !)

у зв ' язку з u им слід :НІ зна ч ити , що РИМСЬКО~1У праllУ був відомий

спеuіальний П ОЗОІІ про забо рон у С Тfю р е нн я в майБУГНЬО1vl У п е решкод зд ій с ненню прав у вла сност і

-

actio

pгo g ibitoria (про гі б іторний

I1ОЗОIІ). ЩО стосується н еп1ТОР НОГО П ОЗОIlУ , то він міг би бути вико­ ристatlИ Й для "3ахисту в і д пор у шснь в майб утньом у ті льки в порядку аналогії зако н у. ие випливає з того , шо по суті негаторни й позов

~юже бути заявле ни й тільки під час існування порущення. Н е м ає порушсння

-

нем ає негаторного позову.

Проте, в україн ському uивільному праві питання так в.загалі не постає, оскільки ні раніше ' [инне законодавство, ні ик взагалі н е

містять прямої вк аз і вк и на існування негаторного позову як такого. Зокрема, у ч.

2

ст.

48

Закону "Про власність" йдеться про те,

шо власник (тит ульний волод іл е ць) може ВИ~lагати усунення вся­ ких порушень його праlJа , навіть якшо ці порушення і не були

пов'язані з по зба lJл е нням lюлодіння. При цьому непlТОРНИЙ по­ З0В окремо не згад у сться. Стаття

]49

ик

]963

р., яка втратила

чинність у зв' язку з 11риі1 НЯТТНМ З акону "Про IJласність", містила таке

саме

Стаття

п оложення.

39 ] U К

встановл ює, шо власник майна має право вима­

гати усун ення переШ КОJl у зд ійсн е нні ним права користування та

ро зпо р ядже нн я своїм м а і-іном. Тобто і в цьому lІипадку непlТОРНИЙ позов окремо не з г адується.

Отже, вітчи з няна кон uспuін Цllвільно-правового захисту права власності традиuіііно визнавала uійний;

2)

2

види рсчових по зо вів :

])

віндика­

абстра к тн о - у н іверсал ьни й (для захисту від ус і х поруш ень ,

кр ім позбавлен ня права володіння). Т аке

рішенн я ,

очевидно ,

було

ПРОДИК Т ОlJане

пр а гненням

максималь но повно захистити і н тереси власника. Адже форм ально

він може захиститис я за до по могою иього "абстрактно-у ніверсаль­ ного" по зо в у від будь -я ко го пор уш е ння.

Однак, як по казує пра кти ка, таке абст р а гува ння усклад нює захист , оскільки сторони і суд іноді стикаються з проблемами

формулюваннн по зов них вимог , ріш е нь , ухвал тощо . З іншого боку,

означає , ніби можливе й пода ння п озову Ilр О

ue

заборо н у пор у ш е ння права в;tаСlю сті у майбут ньо му, оскільки воно є прикладом "БУДЬ - 51К I1Х пор у шсн ь" інтересів власник а. Хоча слід заз н ачити, що на IІра к тиuі так і по зови не зустрічаються.

у зв ' язку з uи м можн а вважати

ик зап ропоновано де шо інше рішенн я, яке

п ерех і Д IІИМ від традиuійної (радянської та пос т ­

радянської) КОНСТРУК Llїі до ново го бачення конuе пuії захисту права вл асності. Зокрема , ч.

2

ст .

386

ик встановлено , що власник , який

має підста ви передба' I ; IТИ IlОр у шення свого пр ава вл асності іншою

особою, може з верн ут и ся до суду з вимогою про забо рону вчинення дій, як і можуть пор уш ити і10ГО пр аво , або з вимогою про вчинення

певних дій для за п обі гаНН 5І такому п о р ушен ню .

346

І
що мо жуть ~Іати ~Іісие

в майбутньому , з а

,І ' І іО\IОI 'ОЮ под аннн прогібіторно г о по з ову. Отже , захист права влас­ I IІ) ст і

ві д пор у шень , які

не пов ' Я :J ані з по з бавленням

воло д іння ,

'Іоже здійснюватися також за до поvюгою прогібіторного позову. Умови под ання такого позов у : І) річ з на х од иться у власника;

2 ) і с н ує р е а л ьн а загро з а порушення іншими особами IІрава влас ­ I lості в майб утньом у;

3)

дЛ Я uчинсння дій , які можуть порушити право власності 1.1

\ Іайбутньому, нема є законних пі дстав (припису закону , д огов о ру :ощо) .

§ 4.

ВШШilНIІЯ права власності

В л а с ник M a ~iH a мо ж е пре д 'явити позов про визнання його пр а ва J;лас но с ті, я к що ие право оспорю є ться або не визна є ться іншою

о с обою , а та кож у разі втрати ним д окумента , який з аС13ід LІУ Є його Il р а во вл асності.

Позов ПРО вllЗllаll1/Я права власності

-

ие вимога вла сника м а і·іна

"[Ю констатаuію перед третіми особами факту на я вності

нього

13

"рана вл асності на спірне майно. При иьому такий по зо13 може бути IlОданий окремо або у поєднанні з вимогами ІІРО повернення майна 'ІІІ усунення перешкод у користуванні й розпорядженні майном. В о станньому випадку має місце по єднання позову нр о В ІІ 'З llaJIIІЯ IІрана

власності з він д икаuіі1ним, або негатор"им, або IlIJOlіGіТОРIІИМ

11030-

В<:ІМИ тощо.

П озови

про ви з нання

\!Ожливості зд ій снення

права власно с т і спря~!Оваllі

праl3З

власності

113

захист

ШЛНХО\1 підтверджеllНЯ

в

СУДО130МУ порядку факту НШlежност і п оз ивач сп ірн о го май н а на IІраві власності.

Умови под ання позо13У про ви з нання права влаСlІості: І) НШІВність пра13а I3ласності у по з ивача ;

2) 3)

оспорювання

np<:lBa 13ласност і іншими ос06 ами;

наЯl3ність у власника можливості довести своє право влас-

1І0сті .

Позивачем мож е 6ути власник речі не з алежно від того, володіє

він нею чи ні . Відповідач

- особа , що заявля є чи не 'Заявляє вимоги

11рО свої права на річ, але у кожному разі оспорює право власності по з ивача або не ви з на є за

п о з ивачем права власності на спірне

майно.

З~істо~ по з ову є вимо га власника, чиї права оспорюються, І1РО констатаuію перед особами, які оспорюють його право на річ,

11<1-

нвності В нього права власност і на спірне майно. Пі дтверд ж ення СНЮВ
шляхом

по з ивачем надання

своїх

ним

пр а в

на майно

може

правовстановлюючих

' щ ііі ­

IIOKY~ll'lI

тів, св і д чень, а також буд ь-яких інши х доказів, що піДТВСРЮКУН)II .

, 17

належність позивачу спірного майн а. Якшо майно знаход иться у володінні позивача, ліє презумпція пр авомірності фактичного воло ­ діння.

Оскільки позови про визнання пра ва власності не пов 'яза ні з конкретними порушеннями правомочнос тей власни ка і з у мовлені триваючим порушенням з боку третіх осіб, на них, як і на нега­ торні позови, не поширюється позовна давність.

якшо вимога про визнання права власності супроводжується поданням

по.зову про витребування майна з чужого незаконного

вол одіння або про усунення порушень права власності, не пов'яза­ них з порушенням володіння тошо, то .задоволення вимоги про

визна ння права власності є лише передумовою для досягнення по­ зива чем кінцевої мети позову (наприклад, повернути ,'лайно у своє володі ння). П озов про ви.знання судом права власності на майно може також мати місце тоді, коли у пОзивача відсутні документи, які засвід чу ­

ють його прав о власності, і не право оспорює відповідач.

§ S.

Інші засоби захисту права власності.

Персональні засоби захисту права власності Н а рівні з речов о-правовими позовами існують також п ерсонаЛl,ні

засоб и .зах исту права власності (тобто спрямо вані на припинення іі ого поруш ення з боку пеlШИХ осіб).

До них нал ежать:

-

по зови , пов 'язан і з пору ш енням права власності пои невико­

-

п о.зо ви про В ід шкодування шкоди, за вданої псуван ня м або

нанні або ненал ежному виконанні обов'язків .за ДOГO I~POM; -. •

зни ше нн ям речі ;

-

позови пр о п овернення мийна, безпідстав но отриманого або

збереженого .за рахунок іншої особи.

-

Для ни х по зовів характер ни м Є те , що вимоги особи п ро захист права власності випливають не з права власності як такого, а (рун­ туються н а відносних правовідносинах і су путні х 'ім суб'єктивних пр авах.

у Зако ні "Про власність" в п ер ше була згада на ще одна група .засобів захисту права власності

- вимо ги до органів Дf±/жав н ої влади і упра вління про .захист інтсреCi'i'F"iiласника ВІд п оавомі рного а бо

н-enpaBOMipHOГO втручання. Сут ь них засоб ів полягає в тому, що 'во н и сп р ямоваН І н а .забе.з п е ченн я захисту інтерес ів власника у ви пидку їхнього п оруше ння державою або й органами, що мают ь владні повноваженнн (суб'єкти п убл ічного права), а не рівноправні

суб'єкти майнових ві д но си н . Тому тут очевидно йдеться не про п рив атнопра вовий (цив і л ьно-правовий), а пр о публічно-правовий захист права власності.

Залежно від характеру порушення інт ерес і в I3ласника держав­ ними органами засоби захисту можна р о.зділити ни

348

2

гру пи:

І) захист інтересів власника при порушенні їх на законних lІі; І­ с: І :шах, але з перевишенннм владних повноважень (наприклад, ІІрИ РСКlJізиuїі ; I31lлученні земельної д ілян ки, на якій знаходиться маі,іно ,

ІІЮ належнть власнику , тоuю);

2)

захист права власності при неправомірному втручанні, Сюди

lІідносяться відповідальність державних органів за втручаннн у здій­

( ІІСННЯ власником його правомочностей (ст ,

відповідальність

56) ,

,' Lсржавних органів за видання актів, шо порушують !Ірана власни­

"ів (ст .

57

Закону " Про власність") .

у ЦК другій і з названих груп і способам захисту на uей випадок с пеціально присвячена ст.

393,

котра перед б
\ІН незаконним правового акту, шо !lOр ушує пра во власності.

Відповідно до uіє'!' норми ІІравови~\ акт

opl 'aHY

держав но'і влади ,

органу влади Автономної Республіки Крю,! або органу ~'licц eBOГO самоврядування , нкий не відповідає законові і порушує права влас­ ника , за позовом власника майна визна є ться судом незаконним та скасовується .

Умови подання позову: І) наявність у по зивача права власності на річ;

2)

виданнн суб'єктом п ублічного права правового акта , що по­

рушує права власника (це можуть бути акти індивідуального або

нормативного характеру, колегіальні а бо одноособові);

3)

невідповідні сть виданого акта закону .

Позивачем вист упає власник, чи 'l' права ПОРУ IІ! ені пра!ЮAl1~1 актом суб'єкта публічного права. Відповідачем є орган державної влади ,

о рган влаД~1 Автон омно'!'

Республіки

Крим або орган місцевого

сам оврядування, щ о видав правопий акт, який не відповіда є закону і порушує права вла сника. Зм істом позову є вимога влас ника про визна ння судом такого акту незаконним та його скасува ння.

Крім того , власник майна,

права я кого порушені внаслідок видання праВО 130ГО акта органом

державн оі' влади, органом влади Автономної Респу бліки Крим або органом місцевого самоврндування,

має

пра во

вимага ти

від­

новлення того стан овища, яке існувало до l3и дання ЦЬОго акта.

у ра з і неможливості відноuлсння попереднього с тановища , власник має право на відшкоду вання майнової та моральн ої шкоди (ч.

ст.

393

2

иК).

У літературі була ви словлена думка, шо такі по зови можна віднес­ ти до негаторних, ЯКЩ О майно не вибуло з вол одіння вл асника l . Проте таки й підхід здає т ься недостатньо обгрунт ованим , оскіЛЬКl1

визначальни м фактором тут є ос оба (суб'єкт публічного права), лі!'

І Ди~ .: Гражданский кодекс Украиньr, Научно-практи ческий ком меНТ"!,lllі Харьков, 2000 . - С 271.

.Н9

якої є причиною lЮРУШ с llllЯ пр а ва В,lасності. Саме до НРІ, незалеж­ но від того, чи '31іаходlП"СЯ річ у власн ика, чи ні, і має подаватисн по з ов. Тому ·.Ja СУТТЮ він

(:

пеРСОН
Ше ОJlllll~1 Сll е llіальним випадком н адання можливості захисту права

влаСllості

шко дування

шляхом

шкоди,

подачі "персонального ПОЗОВУ" є від­

завдано ї

власни кові

земельної ділянки,

ЖИТЛОВОГО будинку , інши х буд ів ель у зв'язку зі зниженням Їх цінност і. За з нач е ні об 'є кти мають певні особли вості, а Їхня иінність за ­ леЖ IПЬ від :з береження навколишнього се редовиша у нормальному ста ні . пі д Г1ПЛI1ВОМ дії рі з них фактор і в з ем ельна ділянка чи житло­

вий будинок можуть не т іл ьки погіршитися, але й втратити свої влаСТИlJост і (наприклад, будівниuтво біля са наторного підприємства еколог ічн о небе з печного об'єкту зводить н анівець лікувальні влас­

тивості , на використанні як их базується сан аторій) та знецінитися. В ре з ультаті Г1лзсник може втра ти т и повністю чи частково можли­ віст ь користування майном та ро з порядження НИМ, що й ЗУМОlJИЛО

появу спеuіЮlhНОЇ норми (ст. права

394

ЦК), яка спр)п.ювана на захист

власності на з емельну ділянку, жи тловий будинок,

інші

будівлі. Так, вл асник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівел ь ма с прапо на ко м пенсацію у зв ' язку зі зниженням иіН!lОС­ ті ЦИХ о б' є кт і в у ре зультаті д і яльності, шо призвела до Зllиженнн рівня ек олог ічн ої,

шумової з ахищеност і території,

погіршенн я

прир одн их властивостей :землі.

Відповідачем тут може бути будь -який суб'ЕСКТ , діял ьні сть якого призвела до зниження рівня екологічної, ш умової захищеності те­ риторії , погіршення ПрllрОД НИХ властивостей землі, що в СlJОЮ чер гу

ВГlЛинул о на з ни же ння цінності заз начен о го майна , а , відтак, по­ рушило право власності .

Додаткова література: І . Автаева Н. Е , ВОЛОШШ/ нп. Гражда н ско - праВО13ая за шита со­ циалистической собственности.

2.

кой собстI3СННОСТИ .

3.

Дзера

Україні .

4.

-

М.,

1974 .

Венедиктов А.В. Гр ажда нско-праВО13ая ох ран а со uиалис тичес­

-

/. О. К. ,

-

М. ,

1954.

Ц ивільно -правові засоби захисту права власності R

200 І.

До//цов СЕ

гра жда нс ко -право вы
e

з а щит ьr социалистической собственности.

5.

Скворцов

-

М. ,

ке.

спосоБы


всшны
e ІІСКИ в судебно-арбитраЖliОЙ практи­

1998.

6. TOJ/cmotl

10.К Соде р жание и гражданско-правовая зашита пра ва

собственности

350

0.10.

BHeJlo rOBopHble - М., 1980.

lJ

СССР.

-

Л.,

1955.

Підро зділ

2

Інші речові права

[л апа

18

Суміжні речові права

§

І . Тенденція розвитку сумі жних речових прав (речово-право­

НИХ інституті В) у законодавст ві України.

§ 2.

Прав а на чужі речі. Загальна характе ристика прав на чужі

речі.

§ 3. § 4.

Серв ітути. Право користуванн я чужою зе мельною ділянкою для сіль­

ськогосподарських потреб (емфітеюис).

§ 5. Право користуван ня чужою земельно ю ділянкою для за­ будов и (суперфіціЙ). § 6.

Володіння і пра во володіння чужим майном.

6.1. Володіння як самостійне ре'ІОве право. 6.2. Право володіння чужим майном.

§ 1.

Тенден ція розвитку суміжних речових прав

(речова-правових інститутів) у законодавстві України Доля речових прав в історії українського ш mілы
гоo :законо ­ давст ва складалася по-різному.

На почат ку ХХ ст . ВОШі складали

дос татньо ро:згалужену систему, що , :зна'IІIОЮ мірою , ГР У НТУІІШШ СЯ

на положеннях римського права (часто у німсцькій інтерпрета ції) ,

і охоплювала сервітутні права ,

прав о забудови , чиншеві права ,

заставу нерухомості тощо.

З моменту встановлення радянської влади 13 Україні й прове­ дення націоналізації землі та інших природних ресурсів було з руй­

новано підвалини існу вання речових пра!! , особли!!о у галузі зе мель­ них відносин. Н егативну роль щодо речового права в СРСР зіграла також відмо ва від принципово важливого поділу речей на р ухомі і

нерухомі . Ц ей поділ було за мінено іншим , скорі ше полі тичним, ніж пр авовим,

-

-

соціалbl-Ю­

поділом речей на засоби виробництва

і продукти споживання.

Тр ансформацїі ре
Так, до складу речового права з а ЦК

1922

р. належали такі іll­

ститути, як пр аво власності, право забудо ви і право застави.

П оняття прав а власності вже ро з гл ядало ся вище. Право заБУЛО1І1І за своєю природою відпов і дало в і домому ще з часів римського "Р;ІІІ;!

інституту

-

супсрфіцію. Надалі н орми, що стосуються праllа\а­

будови, щ е до ПРИЙНЯТНІ Основ цивільного законодавства ('о!()

РСР

\\ 1961 р. були ска совані, і за мість цього інституту аllа)!О!!'!IІ!

відносини реГУJlювалисн в \Іе жах земельного права за допомогою інституту Jсмлекористування. Застава за ИК

1922

р. за СI!ОС:Ю суттю

була правом на чужі речі. Але з llРИЙННТПI\1 Основ uив і ЛI>JlОГО .з а­

конодавства

1961

р. вона була ві днесена до зобов"I.зально-правових

KaTeгopi~i як така, що належить до .засобів забезпече нн я виконаннн .зобов',ПilНЬ.

Таким чином, з прийняттям Основ uив і лы
oгоo законодавств а

1961

р. і розроблених на його підставі реСllубл і ЮillСЬКИХ кодекс і в,

від класичного (римського) речо вого пр ава в СРСР залишився ли ше інститут права власності.

ПОНЯ ТТЯ

"pe1lOBe

пр аво"

практично н е

використовувалося. У юридичній терм і нології воно ладувалося ли ше

в зв'язку

.3

характеристикою p e'JOho - правових засобів захисту і

протиставленннм Їх .30бов'нзальн о -п равовим засобам . Незважаючи на фактичне ігн орування речового права у радя н­

ській uивілістиuі та ідеології законодавства, не можна не зазна чити , шо воно фактично проловжувало існувати в найрізноманітніших інститутах.

Зокрема,

радянсь кою uиві л і стич н ою думкою були розробле ні

такі речова-правові ін стит ути , як право повного господа р сько го відання і право о пера тивн ого у правління; з емельне право і право землекористуванн я н е можна уявити без з емельних сервітутів. До речових прав можн а віднести також право наЙ\1ача на користува нн я

житлом у будинк ах держав ного і гpO~faДCbKOГO фонду, право н а жиле примішення чл ен ів сім'ї н айма ча , члена житлово-будівельно г о кооперативу, власни ка житлового буди н ку тошо. Основи цивільного заКОНОД
199 1

р. містили р озділ " Право власнос ті .

Інші речові права" .

Серед речових прав розглядалися , кр і м права ВJlасності , право повно­ го господаРСI)КОI'О віданн я, право оператиВlЮГО управління, право дов і чного успадковуваного володіння з емельними ділянками та

іншими природними об' с:ктами. Фактично визнаl.l
П роте на території Украї ни

Основи не набрали чинн ост і . Т ому їх можна РОЗГШJдати лише як відображенн я загальних тенденu ій ро з витку речового права остан ні х років існування СРСР. Сьогодн і існування реч ового права як такого ви з нано україн­ ською uивілістикою. Посту пово вносяться з міни й до актів зак оно­

давства. Зок рема, ст.

4

За кону "Про власність" передбачає, шо у

випадках і порядку, встаНО l.lлених законош:ІВЧИМИ актами України, на власника може бути покл аде ний обов'язок допустити обм ежене корис т уванн я його майном належаТh,

н априклад,

інши . МИ

особами. до таких ви падків

над аннн державою земл і

громадя нам для

зведення будинку та інши х будов, для сільськогосподарсь кої об­ робки тошо .

352

У проекті ЦК України иід

26

серпня

1996

р. цим питанням була

присвячена окрема книга . Його ст. З08 так характеризувала речове право (там воно іменувалося "речевим") : "Речевим визнається право, що забезпечує задоволення інтересів уповноваженої особи шляхом

безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не

є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або до­

говором". До речових прав згідно з Проектом належали: право власності, володіння, а також права Ііа чужі речі (сервітути, емфітевзис, супер­ фіцій, застава тощо).

Однак при доопрацюванні проекту ЦК концепція РС'ІОВИХ прав була змінена і книга З ЦК отримала на з ву "Право власності та інші речові права". При цьому володіння вже розглядається не як

окремий інститут, а як "право володіння чужим майном" (глава ЗІ ЦК) . Детально концепція суміжних речових прав та особливості 'ІХНЬОГО регулювання будуть розглянуті у наступних параграфах під ­ ручника.

§ 2.

Права на чужі речі.

Загальна характеристика прав на чужі речі Важливим речовим правом є право на чужі речі. У цьому випад­ ку право ВЮІсності належить одній особі, в той час як інша особа має на те саме майно таке ж (безпосеред н є ) речове право , тільки вужче за змістом. Отже , права на чужі речі

-

це самостійні (але похідні від пр ава

власності) речові права, які надають особі, котра їх має, можли­ иість безпосереднього користування певним майном для певної мети та у встановлених межах.

Для прав на чужі речі характерні такі ознаки: І) похідний від права власності характер;

2)

абсолютний характер таких прав;

З) слідування "права за речами" (тобто, право на чужу річ пов'яза­

не з певною річчю і без неї не існує. Зміна власника не є підставою для припинення суміжних речових прав);

4)

надання суб'єкту суміжного речоиого праиа переваги щодо

суб ' єктів зобов'язального права у реалізації права користування майном;

5)

абсолютний захист прав на чужі речі. Права та інтереси особи,

яка має речове право на чуже майно, зах ищаються в тому ж 110-

рядку (в тому числі й від власника майна), що й права влаСIlIIf.:;!

цієї речі (ст . З96 ЦК). Права на чужі речі із деякими застереженнями можна ти на

2 групи:

PO!JtiJlII -

І) права користування чужими речами. Це, в основному, сервітути ,

які можуть бути особистими (персональними) і ма-йновими (предіальнимн).

:3 у рахуванням можливост і існування на'іебто под­ війного п рава 130лод іння і КОРИСТУl3ання речами (різ ни ми особами,

але ЩОДО ОДllієї і т і єї ж ре'іі) свого 'іасу l3иникла теорія "розділеної власності";

2) пр ава розпорядження чужими речами . До них належить застава, зокрема , іпотека. Суть цього права в тому, що кредитор у ;;ii~y н евиконання зоБОI3'яза ння має право реалізації заставленого майна (чужої ре'іі) для задовол ення своїх майнових інтересів. Наприклад, іпотека

-

застава нерухомості

-

є правом на чуже майно , оскільки,

хоча воно і залишається у власності боржника, к р едитор-заставо­ держа тель може витребувати йо го l3ід будь-якої особи для того, щоб продати та захистити свої інтереси.

Досить детал&но права на чужі речі врегульовані у ЦК. Зокрема, з прав на чужі речі передбачают&ся такі інститути , як право ко­

ристування чужим майном (сервітути) , право користування чужою

земельною ділннкою для сільськогосподарських п отреб (емфі­ тевзис), право користування чужою земел ьн ою ділянкою для за­

будови (суперфіuій), а також право володіння. Сервітут - це право обмеженого користування чужими речами (майно м) . Відповідно до традиuії, яка була закладена ще 13 римському праві

(або навіть ще раніше

- у Греиії) , сервітути поділяються на земельні і особисті. Сут& розподілу полягає в тому , шо земельні сервітути встановлю ють право користування ч ужою річчю на користь влас ­

ника сусіднь ої дію{Нки (ие, начебто, "відносини між ділянками", оскільки особа власника н е має значення), а особисті сервітути встановлюються на корист ь певної особи (і, отже, припиняються ті смертю).

Емфітевзис

-

це довгострокове, відчужуване і успадков уване

право користування чужою землею з метою сільськогосподарського

виробниuтва. Характерною рисою емфітевзису є вl1.м:ога викори с ­ І~.!і НЯ чужого майна за цільовим призначенням, шо склад ає обов 'язок емфітевти (користувача). Суть суnерфіцію полягає в тому, що власник виділяє земельну

ділянку або її частину в користування суперфіціарію - фізичні й або юридичній особі - для будівництва промислових, побутових , соціально-культурних, житлових та інших будов або споруд бе з ­ КОштовнО або за відповідну винагороду. Як і емфітевзис, супер­ фіuій є довгостроковим, відчужуваним і успадковуваним правом ,

можли вість здійснеНШІ якого обмежена В.И,користанням за цільовим ПРИ З\:lаченняr.r.

Д о речових прав на чуже майно ст. 395 ЦК відносить також право володіння , я ке за своїми визначальними ознаками не може бути визна ним кл асичним правом на чужу річ. Проте, враховуючи кон­ цепцію Ц К з цього питання, право володіння буде розглянуте серед інших суміжних речових прав.

354

Частина

2 ст. 395

ЦК передбачає, шо законом можуть бути вста­

lІовлені інші ре'ІОві права на чуже майно . Таким речовим правом

с, зокрема, іпотека

-

за става нерухомості, космічних і транспортних

об'єктів. Вона явля є собою право розпорядження чужими речами у разі невиконання забезпеченого заставою зобов'яз ання (Закон " Про заставу") .

§ 3.

Сервітути

Відмовившись від винесення у заголовок глави 32 ЦК традицій­ ного терміна "сервітут", вітчизняні законодавці назвали їі "Право користування чужим майном". Можливо, з цих міркувань у ЦК від­ сутнє і визначення сервітуту, хо ча у ст.

401

ЦК ПОІНІПЯ "ссрвітут"

та "право користування чужим май ном" вживаються як рівнознаЧ~lі. Отже, сервіmуm - це право обмеженого користуванш\ чужими речами (майном) з певною м етою і в установлених межах. Призна­ чення сервітуту

-

дозволити суб'єкту сервітутного права користу­

ватися природними властивостями речі, стосовно якої встановлено сервітут.

Суб'єктами сервітутних пра вовідн осин є власник або законний володілець речі та суб'єкт сервітутного права на цю річ (сервітуарій).

Володільцем у цьому випадку визнається особа, володіння якої ВИНИJ<J10 на підставі договору з власником або особою, якій майно було п ереда но власником, а також на інших підставах , встановле­ них законом, за наявності відповідних повноважень від влас ника .

Спеціальне правило міститься в законодавстві СТОСОВНО тако го об'єк­ ту сервітуту, як земельна ділянка: згідно зі ст.

І ОО З К ссрвітут на

земельну ділянку встановлюєтьсн ВИКЛЮчно за домовлен істю м і ж

власниками земельних ділянок або за рішенням суду. Щодо іншого

нерухомого майна, зобов'нзаною особою може бути як власник, так і будь-який законний володілець цього майна. Об'єктом сервітуту є нерухомість, яка належить на праві влас­ ності іншій (не тій, що претендує на сервітут) особі . Згідно зі ст .

401

ЦК сервітут може бути встановлений щодо

земельної ділннки, інших природних ресурсів (земельний сервітут)

або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом . Сервітут може також належати власникові (володільuеві) сусідньої земельно] ділянки, а

також іншій, конкретно визначеній особі (особистий се рвітут) . Отже ЦК визнає існування

2

видів сервітутів

предіальних) та особистих (персональних) .

-

земельних (або

Підставою для под ілу

тут є спосіб визначення особи сервітуарія. Якщо сервітут ВСТ,НЮІІ­ люється щодо визначеного майна в інтересах певної особи, то ні" є особистим (персональним). Якщо сервітут встановлю ється UIO) lO певного м ай на на користь власника (ВОЛОдільuя) визначеного маііllа

(але не конкретно визначеної особи) , то він є земеЛhНИМ (ІІРС­ діальним) .

355

ХарактеРJlИМИ риса.МИ земелыlгоо сервітуту є:

І) наявність ніби "відносин мі)f(_ДЩ8.fjl:;~W:!,, ;

2) такі відносини є тривали~ - зазвичай сервітути встановлю­

ються на тривалий строї<~аб'о взагалі без зазн ачення строку;

3)

такий сервітут є неподіJ1.?!і~.}1: при поділі ділянки сервітутне

право зберігається в цілом)':" Володільцем за земельним сервітутом є власник (володілець) земельної ділянки або іншої нерухомості, для забезпечення ко­ ристування якою встановлено сервітут (панівн а річ) за рахунок

встановлення обмежень у користуванні іншим майном (обслуго­ вуючим). Потреба у земельному сервітуті пов'я зана з існуванням

двох земельних ділянок, які знаходяться по сусідству, або іншим чином пов 'язані одна з одною.

Типовим для вітчизняного цивільного законодавства земельним

сервітутом є передбачене ст.

404

ЦК право користування чужою

земельною ділянкою або іншим нерухомим м айном, яке полягає в можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку , прокла­ дання та експлуатації ліній електропередач, зв'язку і трубопроводів, водопостачання, меліорації тощо.

Характерними риса.АШ особистого (nерсональ"ого) сервітуmу є те, що він: І) не лише пов'язаний з певним майном , але й належить певній

особі;

-~

..", . -. .. " .. .

---2УО~Ж~!:!I1.і:\ЕI]!9..1<2М: довічно належить пе вній особі і припи­ няється їі смертю, якщо самим сервітутом не було встановлено коротший строк;

3)

не має зоб ов'язально-правового характеру, оскільки серві­

туарій зберігає права на чуже майно і у випадку переходу його до третьої особи, тобто с ерв ітут"слідує" з(,l р е ч ам и .

Сервітуарієм за осоо'истим сервітутом є певна особа , інтереси

якої забезпечуються з а допомогою користування обслуговуючим

майном . Пра ва, які випливають з 9~обистого

cepBi:rYTY,

належать

тільки певній особі й не можуть бути передані сеРВІтуарієм іншій

особі,навіть його спадкоємцям.

.

·'~--'А"іійбі.лЬш типовим особистим сервітутом, встановленим вітчиз­

няним цивільним законодавс твом, є право членів сім'ї власника

житла на користування цим житлом. Згідно зі ст.

405

ЦК члени

сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на

користування цим житлом відповідно до закону.

Суб'єктами цього сервітутного пр авов ідношення є власник житла і член його сім'ї. Житлове законодавство до членів сім ' ї власника житлового приміщення відносить дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла у подружжя не виникло право

спільної власності), Їх дітей та батьків, а також інших осіб, якшо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64, ч. 3 ст. 156 ЖК). Об'єктом цього сервітуту є частина житлового примішення,

356

визначена

власником житла (житловий будинок, квартира, інше примішення, призначені та придатні дл я постійного проживання в них).

Встан овлення сервітуту можливе за: 4) рішенням суду.

1)

договором;

2)

законом;

3)

запов ітом ;

Н айб ільш поширеною підставою встановлення сервітуту є договір, який укладається між особою , яка потребує встановлення сервіту­ ту, і власником (володільцем) обслуговуючої речі. Оскільки у главі

32

ЦК немає загальної вимо ги до форми договору на встановлення

сервітуту , в она визначаєтьс я за пр ав илами ст. ст.

205-208

ЦК. Проте

шодо договору про встано влення земельного сервітуту висувається

ви мога щодо його обов 'язкової де ржавної реєстрації (ч.

2

ст.

402

ЦК). Отже, він у КОЖlіОМУ р аз і не може вчинятися усно, а має бути письмо в им і вважаєтьс я вчине ним з моменту державної реєстрації

(ч.

1 ст. 210

ЦК).

І с тотними умовами договору про встановлення сервітуту є вка­ з івка на предмет сервітутно го пр ава, цільове призначення с ерв ітуту

та розмір плати за користу вання чужим майном (або вк аз івк а н а те, що договір безопл атний ). у випадку виникнення спору підставою встановлення сервітуту

є судове рішення (ч.

3

ст .

402

ЦК). На цю підставу встановлення

сервітуту вказує не лише ЦК, а й спеціальне законодавство . Н априк­ лад, ст.

100

ЗК передб ачає, що влас ник або землекористувач має

право вимагати встановл ення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. У ви п адку недосягнення домовленості з цього питання він може зв ернутися до суду. При цьо му позивач має довести у суд і, що нормальне господарське використання його земельної

ділянки або іншої нерухомості неможливе без обтяжсння сервіту­ том чужого нерухомого майна і що задовол е ння потре б сервітуарія

н еможл и во зд ійснити іншим способом. Закон є окремою підставою встановлення сервітуту. Н а приклад , для виникнення сервітутного права користування житлом у членів

сім'ї (ст.

405

ЦК) достатньою є наявність умов, встановлених за ко ­

ном : спільне проживання члена сім'ї власника житла (сервітуарія) та спільне користування цим житлом.

С ерв ітутне право може бути встановлене у заповіті шляхом

прямого встановлення сервітуту (ст.

1246

ЦК) або шляхом вчи­

нення у ньому заповідачем заповідального відказу: зобов'язання с п адкоє мців встановити обмежене речове право на користь відка­ зо одержувача та надати останньому право обмеженого користування п евним майном, яке входить до складу спадщини (ст. ст.

1237, 1238

ЦК) . У таких випадках у заповіті має бути зазначено, на користь кого встановлюється сервітут, від омості про обслуговуюче майно, вид се рвітуту, строк та інші відомості.

Зміст сервітуту складає сукупні с ть прав та обов'язків сторін сер­ вітутних відносин.

Зокрема, зміст сервітуту можуть складати можливісп, ІІРОХОНУ, проїзду через сусідню земельну діл я нку, прокладання та CKClIJlyaTa-

357

uія ліній елект ропереда'lі , зв'язку та трубопроводів , за бе з печення водопостач а ння та мсліораuїі тощо (ст . ст. 403, 404 UK) . Отже , зміст сервітуту В ИЗIНlч ається , насамперед, обсягом прав сервітуарія щодо користува ння чужим

майном .

В цілому, такі

права можуть мати

або ПО З ИТИВНИЙ , а бо негативний характер . Тобто праВОМО'lності сервітуарія м ож уть полягати або у можливості вчинення певних

дій (прохід, проїзд, прокладка лінійних комунікацій тощо), або у можли в ості вимагати від власника (володільця) обслугооуючого майна утримання від такого його використання, яке за звич а йних

умов він м а в би право вчиняти (наприклад, не заважати відводу води з сусідньої ділянки). Разом з тим, сервітуарій має певні обов'язки: використооувати майно з а цільовим призначенням сервітуту, визначеним у момент

вста новлення сервітуту; вносити власникові (володільцю) плату за користува ння майном тощо.

При цьому, як випливає з самого поняття сервітуту (ст.

401 UK),

він завжди полягає у праві користування і ніколи не є правом роз­ порядженнн .

Строк не є істотним елементом змісту сервітуту, якщо строк, н а який

встановлю є ться сервітут,

не визначений договором або

іншою підставою надання сервітутного права. За загальним прави­ лом, він вважає тьсн встановленим на невизначений строк. Фактично озна'-Іає, що він є безстроковим (для земельного сервітуту) або

ue

довічним (для особистого сервітуту). Земельний сервітут,

новлений без визнач.ення строку, у ст .

98

вста­

ЗК також називається

постійним".

Власник реч.і має право , якщо інше не передб а чене д оговором або законом, вимагати від сервітуарія плату за користування чужим майном . Розмір плати ви з н а 'lають сторони сервітутних відносин.

Безоплатність користування сервітутом м а є бути прямо передба­ чена в договорі .

Сервітут не підлягає самостійному відчуженню окремо від майна , для забезпеч.ення користування яким його встановлено

('1..4

ст .

403

ЦК) . Отже, він не може бути самостійним предметом

купівлі-продажу , застави тощо . Але він може передаватись будь­

яким способом разом з нерухомим майном , стосовно якого було встановлене право на чужу річ . Таким ч.ином , сервітут має акце­ сорний (додатковий) характер щодо первинного права власності на річ., відносно якої встановлено сервітут . Варто звернути увагу на те, що встановлення сервітуту на певне майно не позбавляє власника майна права володіти, користуватися ,

розпоряджатися тощо зазнач.еним майном . Йдеться лише про обме­ ження можливостей здійснення права власності стосовно майна, відносно якого існує сервітут.

Характерною особливістю сервітутного права , як і кожного права на чужі речі, є його слідування за майном : він зберігає чинність у ра з і переходу права власності на майно, щодо якого він установ-

358

I С Il11і\ , до іншої особи (ч.

6

ст.

403 UK) . Ue

правило стосується нк


речі та сервітуарієм ли ше у

1 1111І,щках, прямо зазначених в законі або договорі . Зокрема, таке

,' lІсціальне правило встановлене ч .

7

ст.

403

ЦК, яка передбачає

відшкодування збитків , завданих власникові (володільцю) майна, ІІЮДО якого встановлений сервітуг, на загальних засадах, тобто за IІравилами ГJlави

82

ЦК .

Підставами припинення сервітуту є:

І) поєднання в одній особі особи , в інтересах якої встановлений ссрвітут, і в'ласника майна, обтяженого сервітутом;

2) відмова від нього особи, в інтересах якої встановлений ссрвітут;3) закінчення СТ2єГсКУ' на який було встановлено сервітут; 4) припинення яка була підставою для встановлен-- --- о-... -ставини, .. . -.

-

-'- '

ШІ сервітугу;

5)

невикористання сервітуту протягом 3років підряд . Частиною

2 ст. 405 цк встановлений скорочений строк невикористання

особистого сервітугу: член сім'ї власника житла, який не використо­ вує своє право кори стуван ня житлом понад 1 рік, втрачає сервітуг ; 6) смее:!]> особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Сервітуг може буги також припин ений за рішенням суду на ви­ ,,,югу власника майна за наявності обставин , які мають істотне зна­

'{евня. Зокрема, власник земельної діля нки має право ВИ~lіігати припинення сервітугу, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призна'lенннм.

Цей перелік, встановлений у ст.

406

ЦК , має бути доповнений

загальними підставами припинення речових прав: ~щення .!!аЙIj,,! , користування яким є змістом сервітугного права , відмова від права,

поєднання в одній особі сервітуарія і власника маЙfіа, обтяженого сервітугом, тощо. ВИЗJ-@llНЯ недійсним правочину або розірвання

договору, що слугував підстаїюю"встановлення сервітуту, природ­

но, анулює сервітуг. Наприклад , визнання недійсним заповіту , в нкому передбачено встановлення сервітугу, є підставою припинення самого сервітугу.

§ 4.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

Емфітевзисом є довгострокове, відчужуване та успадковува не

речове право на чуже майно, яке полягає у наданні особі права володіння і користування чужою земельною ділянкою для сільсько ­ господарських потреб з метою отримання плодів та доходів ніл ІІІ:Ї з обов'язком ефективно й використовувати відповідно до ціЛl)ОIlОГО призна
Суб'єктами емфітевзису є власник земельної ділянки і особа, яка виявила бажання користуватися цією земель ною діля нкою для

сільськогосподарських потреб (землекористувач, емфітевта). Сто­ роною відносин емфітевзису не може бути особа, якій земельна ділянка надана на умовах постійного користування чи на умовах оренди.

Об'єктом емфітевтичного права є К9l?и_стув.аНtiЯ земельн()ю

ділянкою сільськогосподарського призначення, що знаходиться у приватн-ій , комунальній або державній власності . До земель сільськогосподарського при значе ння належать сільськогосподарські угіддя

-

рілля , багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та

перелоги, а також неСільськогосподарські угіддя (ст.

22

ЗК). Таке

користування має обмежений характе р, оскільки власник передає емфітевті право володіння та

право цільового користування

земельною ділянкою , зберігаюч и за собою право ро з порядження нею. Сторони можуть звузити межі цільового використання земель­ ної ділянки (наприкл ад, зазначивши, що вона м ає використовува­ тися під ріллю або багаторічні насадження тошо) . Підставою встановлення емфітевзису є договір про нздаНJіЯ права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподар­

ських потреб (договір про емфітевзис). За договором про емфітевзис власник земельної ділянки платно чи безоплатно передає іншій

особі право користування зе мельною ділянкою , зберігаючи шодо неї право

власності. Договір про вст ановлення емфітевзису

формально є консенсуа.ііЬНим, оскільки для виникнення емфітев­ ти'lн01'0 пр ава не вимагаєтЬся передача земельної ділянки . Разом з тим , реалізувати це право раніше, ніж будуть установлені межі ділянки на місцевості, неможливо, оскільки до цього приступати

до використання земел ьної ділянки забороняється законом (ст. 125 ЗК). Отже ма ємо ситуацію, подібну до тієї, що має місце при пере­ ході права власності за договором: момент укладення договору і перехід речового права не співпадають у часі (ст.

334

ЦК).

Емфітевзис може бути переданий іншій особі на підставі договору

між попереднім та наступним землекористувачем або на п ііі'став і

спадкув~lННЯ (ч . 2 ст. 407 ЦК) . Зокрема, емфітевтичне право-може бути предметом договору купівлі-продажу, дарування, міни, в тому числі предметом застави , а також може передаватися будь-яким

іншим не забороненим законом способом інщій фізичній або юри­ дичній особі. При відчуженні емфітевзису йдеться не про передачу права власності на земель ну ділянку, а виключно про відчуження права користування нею .

Строк договору про емфітеюис встановлЮЄТЬСЯ за домовленістю його сторонами . При цьому влас ник ділянки та емфітевта можуть

укласти такий договір на визначений або на невизначений строк. Якщо договір про надання права користування чужою земельною

ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизна­ чений строк, кожна зі сторін може відмовитися від договору, по-

360

" ,'С ; IIІВШI1 про це дру гу сторону не менш як за

J

рік (ст .

4Ul) llК).

1 1 '!llсредже ння про відмову від ДОГО130РУ є праI30ЧИНОМ, тому його . \ Іі с І ' та форма визначаються заГ
.-

вимагати від землекористувача ВИКОРИСПІННЯ ділянки за приз-

1І . • ,/сшіНМ, встановленим у договорі. При цьому IJ самому договор ;

щ, ' бути враховане ці льове призн ачення ділянки (ст.

-

409

ЦК) ;

на одержання плати за користування ділянко ю. Плата за ко­

I' ІІстуmmня, що піiVIягає сплат; землекористувачем власникові земл; ,

II ~ охоплює інші обов'язкові п латеж і , які встановлюютьсSl окремим '. : ІКОНОМ ('І.

2 ст . 410

ЦК) . ЦК не I.Істановлює розміри плати за корис­

/1 ' В,lJfНЯ, (і форми, УМОI!И, (lОрн док та СТРОКИ виплати: ц; 1J1llШ/Ш/ IІl1рішуют ься на розс уд сторін та мають бути закріПЛСlіі в договорі

'ІРО емфі тевзис;

-

на переважне перед іншими особами придбання права корис­

І ування земельною д ілянкою в разі продажу иього права іншій особі

2 ст. 411 ЦК); - на од ержаНf[}/ відсотків нід uіни продажу (н.;обі - так званої "лаудемії" (ч. 5 ст. 411 ЦК). ('І

емфі тевзису іншій

Власник земеЛЬНОI ділянки зобов'язаний :

-

надати земельну ділянку у користування.

н е перешкоджати зе/Шl екористуначев і у здійсненні його прав .

Навіть у разі порушення емфітевтою умов здійс н ення права ко­ j1l1стування, власник не має права самочинно перешкоджати йому в учиненні таких дій, а мусить звернутис>! до суду. Проти 1І0РУIUСН­ II~, власником його прав землекористувач захи щений усіма тими

щсобами захисту , що й власник майна (ст.

396

иК).

Землекористувач має право: - користуватися земельною ділянкою в ПОВНОМУ обсязі відпо­ відно до договору та утримувати й за собою ('І. І ст.

-

410

ЦК) ;

на6У13ати право власності на плоди і доход и від експлуатаuії

ІІаданої у користування діШIНКИ. Це право випливає з права корис­

"уваНШI земельною ділянкою iVlЯ власних потреб ;

-

відч ужу вати право користування земельною ділянкою дл>!

сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом (ст. 4]] ЦК) . Слід зазначити, ЩО остання правомочність землекористува'Ja у

деяких l3Ітадках СУПРОllОДЖУЄТЬСЯ істотними обмеженнями , встанов­ ле ними на користь власника землі. Зокрема, у разі продажу права користування земельною ділннкою, власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за uіною, що оголошена для продажу , та на інших рівних умовах . дЛН щбезпеченнн цього права землевласника реалізація емфітевзису ІІІЛИ­ хом продажу СУПРО130ДЖУЄТЬСН усклад неною процедурою. ПРОJlаНС IlI. смф ітевзису зобов'язаний письмово повідомити власника 3СМС1l 1.11О'­ д іля.н к и,

наданої в користування ,

про намір продати СНО!" "рано

користування сторонній особі із зазначенням ціни, оголошеної для продажу, та інших умов продажу. Власник , який протягом одного

місяця письмово заявить про свій намір викупити емфітевзис,

зобов'язаний купити його за ціною та на умовах, оголошених для продажу. Якщо власник землі відмовиться від реалізації свого пере­

важного права на купівлю емфітевзису, або не повідомить письмово

про згоду на купівлю , або надішле згоду про можливу купівлю за іншою ціною, землекористувач вправі продати своє право будь-якій особі, але на умовах, попередньо оголошених для продажу. Якщо власник ділянки, давши згоду на купівлю емфітевзису, згодом від­ мовиться від свого наміру, землекористувач може вимагати від нього

відшкодування шкоди, завданої такою відмовою (ст . ст.

22, 23

иК) .

у разі продажу землекористувачем емфітевзису з порушенням

права власника на переважну купівлю, останній може протягом І року звернутися до суду з позовом про переведення на ньОго прав

та обов'язків набувача права з унесенням на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором має сплатити покупець емфі­

тевзису (ст. 362, ч. 4 ст. 411 ЦК). Землекористувач зобов'язаний:

-

вносити плату за користування земельною ділянкою, а також

інші платежі, встановлені законом .

Плата за користування, яка

виплачується власникові ділянки , не включає інші платежі , які під­ лягають сплаті землекористувач е м відповідно до положень закону.

Зазначена плата за користування не охоплює обов ' язок користувача 5 ст. 41 І ЦК) ; - ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до й

сплатити власникові землі лаудемію (ч . цільового призначення;

-

підвищувати родючість земельної ділянки, застосовувати

природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій , які можуть призвести до погіршення екологічної ситуаuії;

-

повідомляти власника землі про намір продати право корис­

тування земельною ділянкою.

Емфітевзис припиняється у разі : І) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та земле­ користувача . У цьому випадку суб ' єкти права власності і речового права на чужу річ співпадають, а , відтак, діє правило про перевагу

більш повного права , тобто , права власності; 2) спливу строку , на який було надано емфітевзис, якщо строк було зазначено в договорі про встановлення цього права . У ЦК не встановлений обов'язок власника ділянки подовжити на вимогу землекористувача строк дії емфітевзису . Такий обов'язок може бути закріплений у договорі про

встановлення емфітевзису .

В разі

досягнення сторонами домовленості про подовження строку, від­

бувається встановлення нового емфітевзису;

3)

викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхід­

ністю . У цьому випадку йдеться про викуп саме земельної ділянки , а не права користування нею (ст .

362

350

ЦК);

4)

знищення земельної ділянки або такого й пошкодження, шо

I1l1ключає можливість використання для задоволення сільськогоспо­ ,'Lарських потреб;

5)

визнання недійсним правочину, що є підставою встановлення

смфітевзису;

6) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (п. "а" ст.

143

ЗК);

7) домовленості вщ\сника ділянки та землекористувача про Ilрипи·Не'ннЯёМфітевзису. Така домовленість має вчинятися у такій самій формі, як і договір про встановлення емфітевзису.

За рішенням суду емфітевзис може бути припинений також в

іншИх вйі-іадках, встановлених законом (ст. 412 ЦК).

§ S.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

Суnерфіцііі -

це довгострокове, відчужуване та ycnaaKOBYBalle

право користування земельною діЛЯIlКОЮ, nередшlOЮ відплатно чи безо­ nлатllО особі для будівllицтва та експлуатації на lІій будівель та споруд, ІІа які в остШfJ(ЬОЇ ви"икає право власності.

Суб'єк:rами суперфіціарних відносин є власник земельної ділянки, яка надається під забудову, і особа, котра має право використання зазначеної ділянки для здійснення забудови (суперфіціаріЙ). На будівлі (споруди), зведені суперфіціарієм, у нього виникає право власності. Це зумовлює незалежність цих прав від суб'єктно­ го складу, оскільки діє принцип : рсчове право слідує за речами ,

відносно яких воно встановлене і не пов ' язане з носіями цих орав . Віднесення суперфіuію до речових прав надає суперфіціарію абсо­ лютний захист його прав .

Суперфіuій може належати одночасно двом і більше особам. При цьому, безумовно, власне суперфіційне право поділу не під­

ляга є , а лише передбачається можливість спільного користування земельною ділянкою, наданою під забудову одночасно

2

і більше

особам, наприклад, у разі виникнення на підставах, передбачених законодавством, права спільної власності на зведену будівлю (споруду). Об'єктом суперфіцію є право користування земельною ділян­

КОю для будівництва певних видів споруд чи будівель із можливістю для суперфіціарія набути право власності на них .

При наданні

земельної ділянки в користування з метою забудови необхідно, щоб її подальше використання відповідало цільовому призначеннlО земельної ділянки.

Встановлення цільового призначення зеМСJlI.

відбувається шляхом віднесення земель до тієї чи іншої KaTcгopil, яке здійснюється на підставі рішень органів державної IІла;LIІ Т;І

органів місцевого самоврядування відповідно до Їх ПОВllOllаЖl"IІI . (ч.

1 ст. 20

ЗК).

Підставами встановлення суперфіцію є договір між власником ділянки і майбутнім забудовником про встановлення суперфіцію, і заповіт.

До істотних умов договору належать: відомості про земельну

ділянку,

мету її надання,

вид будівництва,

що має тут здій­

снюватися, умови платного користування ділянкою (розмір плати, й форма, умови, порядок та строки її виплати) . У ЦК не передба­

чена обов'язкова форма договору про встановлення суперфіцію. Але, враховуючи ту обставину, що договір про встановлення

суперфіцію не може бути виконаний сторонами в момент його вчинення, можна зробити висновок, що такий договір має бути лише письмовим.

~~ПОВіт також може бути підставою встановлення сулерфіцію в разі наявності в ньому заповідального відказу, яким заповідач зо­

бов'язує спадкоємця надатИ-lнші1;ЇосоБГriраво користування для забудови земельною ділянкою, яка входить до складу спадщини. Існуючий суперфіцій, у свою чергу, може бути переданий супер­ фіціарієм іншій особі за будь-яким цивільно-правовим договором, що відповідатиме природі цих відносин. Такий договір може бути

як оплатним, так і безоплатним. Укладення такого договору не вимагає погодження (чи узгодження його умов) з власником земель­ ної ділянки та є для нього обов'язковим . Суперфіціарій не зо­

бов'язаний повідомляти власника земельної ділянки про наступне відчуження суперфіцію, оскільки в ЦК (на відміну від правил про відчуження емфітевзису) не закріплене переважне право власника

перед іншими особами на купівлю права користування ділянкою . Власник ділянки зобов'язаний зберігати той характер відносин з новим суперфіціарієм, який існував з його попередником відпо­ відно до умов, які мали місце при встановленні суперфіцію .

Існуючий суперфіцій може також переходити у спадщину як на підставі заповіту, так і шляхом спадкування за законом . При цьому,

оскільки право користування земельною ділянкою для забудови та право власності на зведені на ній споруди , що входять до складу

спадшини, є пов 'яза ними між собою речовими правами, зазначені права в разі поділу спадщини між різними спадкоємцями не можуть

бути передані окремо.

Строк суперфіцію може бути визначеним або невизначеним. Мінімальний та максимальний строк суперфіцію у ЦК не зазначе­ ний. Але при його визначенні сторони мають враховувати, шо супер­

фіцій є речовим правом, яке встановлюється з метою забудови, і тому надто короткий строк суперфіціарного права не відповідає природі цього інституту, бо не дає можливості суперфіціарію реалі­ зувати надане право забудови .

Якщо суперфіцій встановлений на невизначений строк, то він вважається безстроковим і може бути припинений за бажанням сторін у будь-який час .

364

Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право:

-

на одержання плати за користування нею для забудови. Цн

IlЛ а та не є орендною платою , і не є платою за землю, що сплачу­

пься окремо до бюджету і не включається до складу вказаної плати ! <І користування. Сторони самі визначають розмір плати за корис­

тування, періодичніСть внесення цієї плати (їі разовий або періодич­ ний характер), її форму, умови, порядок та строки її виплати та

інші питання. Невнесення плати за користування не є підставою

припинення суперфіцію, але надає власникові землі право вимагати стягнення з суперфіuіарію заборгованості у примусовому порядку;

-

на

одержання

у

випадках,

встановлених договором,

частки

від доходу землекористувача від збудованих на земельній ділянці

промислових об'єктів; - на володіння та користування ділянкою в обсязі, встановленому договором із землекористувачем;

- на розпорядження ділянкою, у тому числі шляхом відчуження її іншим особам. При цьому власник повинен попередити набувача д ілянки про право суперфіціарія на забудову. Суперфіцій зберіга­ т име свою силу й для нового власника ділянки, в тому числі і для особи, яка набула землю з публічних торгів. Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права влас­ ника будівлі (споруди) шодо користування земельною ділянкою (ст . 414 ЦК). На власника земельної ділянки покладаються такі обов'язки: надати певну ділянку під забудову 13 строки, визначені ДОГОfЮ­ ром про встановлення суперфіцію або заповітом;

-

-

не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні НИМ права

користування ділянкою тощо . У разі порушення власником його

прав суперфіці арій МОже захишатися тими ж засобами цивільно­ правового захисту, шо й власник майна (ст. 396 ЦК).

Суперфіuіарій (землекористувач) має право: використовувати ділянку для забудови (будівництва промис­ лових, побутових , соціально - культурних, ЖИТЛОвих споруд) відпо­

-

відно до договору про суперфіцій та вимог закону (ст. 413 ЦК); - користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором (ст . 415 ЦК) . При цьому відбувається використання ділян­ ки не лише безпосередньо для будівництва, але й для обслугову­ вання таких робіт (організації під'їзних шляхів, спорудження тим­

часового житла для будівельників);

-

набувати права власності на будівлі (споруди), споруджені на

земельній ділянці, переданій йому для забудови;

-

передавати суперфіцій іншим особам шляхом договору або

заповіту. При цьому особа, до якої перейшло право власності ІІа будівлі (споруди), набуває права користування земельною ділянкою

на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будів­ лі (споруди). Суперфіціарій не зобов'язаний повідомлнти власника

ділянки про намір передати суперфіцій іншій особі. Відсутність

365

такого повідомлення не дає власникові ділянки права оспорювати дійсність правочину відчуження суперфіцію та вимагати плати за

таке відчуження, як це передбачено в разі продажу емфітевзису . Землекористувач мусить лише повідомити власника земельної

ділянки про заміну його іншою особою в зобов'язанні оплати корис­ тування ділянкою (ч.

4

ст .

415

ЦК).

Суперфіціарій (землекористувач) зобов'язаний:

-

вносити пл ату за користування земельною ділянкою, наданою

йому для забудови. Оскільки ЦК не встановлює порядок внесення зазначеної плати, її періодичність та розміри, ці питання мають вирішуватися за домовленістю сторін при встановленні суперфіцію.

Плата, її розміри та строки внесення є істотними умовами догово­

ру про суперфіціЙ . Зі змісту ст.

415

ЦК, де йдеться про обов'язок

"вносити плату", а не "внести плату", випливає, шо пл атеж і власни­ кові ділянки мають бути, скоріше, не разовими, а періодичними;

-

вносити інші платежі, встановлені законом . Зазначені обов'яз­

кові платежі визначаються окремими актами законодавства і не включаються до сум плати за користування, яка належить власнику

ділянки. Види, розміри та періодичність зазначених обов'язкових платежів встановлюються спеціальним законом (ст .

-

415

ЦК);

почати використовувати земельну ділянку для забудови до

спливу З-річного строку з моменту встановлення суперфіцію. В

іншому разі можливе припинення суперфіцію (ст .

-

416

ЦК);

використовувати земельну ділянку відповідно до їі цільового

призначення (ч .

5

ст.

415

ЦК) .

Призначення земельної ділянки

визначається відповідно до норм земельного законодавства та до­ гоиору про надання суперфіцію, який містить мету, з якою вона

йому надана . Зокрема, порушенням цієї вимоги буде будівництво споруд промислового призначення, якщо суперфіuій надаuався для житлового будівництва;

-

у разі припинення суперфіцію на вимогу власника земель ної

ділянки знести будівлі та привести ділянку до стану, в якому вона була до надання їі в користування (ч. І ст .

417

ЦК).

Суперфіцій припиняється у разі: І) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та су­ перфіціарія. У цьому випадку суб'єкти права власності та речового права на чужу річ співпадають;

2)

спливу строку права користування. Обов'язок власника ді­

лянки подовжити на вимогу землекористуuача строк дії суперфіцію

може бути передбачений у договорі про встановлення суперфіцію; З) відмови землекористувача від права користування;

4)

невикористання земельної ділянки для забудови протягом З

років підряд;

5)

викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхід­

ністю . У цьому випадку йдеться про викуп саме земельної д ілянки, а не права користування нею (ст . З50 ЦК) ;

366

6) неможливості використання земельної ділянки для забудови (наприклад, внаслідок її забруднення токсичними, радіоактивними речовинами тощо);

7)

визнання недійсним правочину, що був підставою встанов­

J lення суперфіцію; (ч.

8) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням 5 ст . 415 ЦК, п. "а" ст. 143 ЗК); 9) домовленості власника ділянки та землекористувача про при­

lІинення суперфіцію, вчиненій у такій самій формі як і договір про встановлення суперфіцію.

За рішенням суду суперфіцій може бути припинений також в

інших випадках, встановлених законом (ст. 416 ЦК) . Припинення суперфіцію з підстав, зазначених у ст.

416

ЦК, крім

випадку поєднання в одній особі власник а ділянки та землекорис­ тувача, викликає необхідність вирішення долі зведених на ділянці

будівель (споруд), що має робитися відпо відно до положень ст.

417

ЦК

Правові наслідки припинення суперфіцію за бажанням сторін (співпадіння власника і суперфіціарія, відмови суперфіціарія від права користуванн я тощо) або внаслідок спливу строку користуван­ ня, визначаються домовленістю між вл асником земельної ділянки та суперфіціаріЄм.

Така домовленість може мати місце вже при укладенні договору

I1рО встановлення суперфіцію. У таком у разі вона ма є бути вклю­ ченою у цей договір як його істотна умова . Разом з тим, право в і наслідки припинення суперфіцію можуть бути визначені за домовленістю сторін договору вже під час припи­ нення відносин суперфіцію. Якщо сторонам не вдалося досягти домовленості , власник зе­ мельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання їі у користування. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній

ділянці , заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищен­

ням вартості будівлі (споруди) над вартістю земельної ділянки , суд

1

урахуванням підстав припинення права користування земельною

ділянкою може обрати один з таких варіантів :

І) постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена;

2)

постановити рішення про викуп власником земельної ділян­

ки будівлі (споруди);

3)

постановити рішення про визначення умов користуваннн зе­

мельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк (ст .

417

ЦК). У цьому разі фактично має міс це встановлення права

користування чужою земельною ділянкою замість суперфіцію, НКlІЙ 1а ст .

416

ЦК вже був припинений .

167

При виборі варіанту вир ішення спо ру суд вр аховує: цінніс ть земельної ділннки, вартість споруджених на ній споруд, підстав и припинення СУll('рфіllію ('І. 2 ст. 4 17 ЦК) , вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законода 13ства (ст. 3 Ц К) тощо.

§ 6. 6.1.

Володіння і прав о во л од і ння чужим м айно м

Володіння як самостійне р е ч о ве пр а во

Ведучи мову про Rолодіння як правову категорію, сл ід розріз­ няти "право володіння" як елеме нт права влас ності і як вид права на

чужі речі (13ідповідно до конuеп u їі Ц Ю, і "володіння" як ос обливе (окреме) речове право. Володіння як самостійне речове пр а во ЯВЛ_5!.~ БО!g Факти~о­

дінняуе~ами, 1l~':~~.~I.~~:!e~lipoM волОД\ТI:І~ МИ2еча]\1и_дляsебе. Таким чином, володіння вкл ючає

ел е менти: об'єктивний

2

(фактич н е володіння майном) і суб' єктивний ( н а мір во.lодіти ним для се бе).

П ри цьом у фактичне ВО.lодіння ре чами має бути стабільним (тобто і снувати протягом достатньо тривал ого часу) j безперервним . Слід зазначити, що це поняття тлумачить ся вельми ши роко. Зокрема, в щш і л і стиці з часів римського

права традиц і йно 13важається, що

факт ичне волод іння речами має міси е не тільки тоді , коли .р_і'l без ­ посередньо знаходитьсн~с~ол од ілЬ ШI , але й у будь - якому ви п адку,

· К:Ол И · іі6ЛОділець не втрачає- контроль н ад об'єктом волоJ!lliня , Нам ір володіти річчю для себе виражає п осесійну волю особи (й

.-

волю як п осесора, волод ільця ) .

Разом з тим, непірним є ототожненнн ставле нн я посес і йно го і влас ющ ько го l . П осесійне ста13лення (ставле нн н особи як володіл ьця до р еч і ) характерне , як вже зазначалося , н ам і ром "полод іт и річ ч ю для себе", але не lІ аміром "13важати й СlЗоєю влас н істю". У другому ви п адку особа вважає себе не просто волод і ль цем, але влас н иком ре ч і. У сукупності із законним 130лод і нням р і чч ю намір ( воля) вва­ жат и себе власником речі має дапати в результат і н е волод інн я (пос іда нн я), а п раво власност і .

К рі м то го, сл ід заз н ачити, що оцінюється (або має о ц іНЮ 13атися) ставле н ня особи не до будь-якого , а лише до закон н ого володіння речами.

Для того , щ об 13изначити значе н ня цьо го факту, звернемося до хара ктеристики видів володі н ня.

Передусім вол од і ння поділяє т ься на законне і незако нне. За­ конне володіння

-

т е, яке м ає пра130В У підставу ( т итул). Н езаконне

волод іннн не має п ід собою достатньої пра130ВОЇ основи . У свою чергу воно поділя є т ься на добросовісне і недобросов і сне .

І дИВ .. наприклад: ГраЖданское право УкраИНЬІ. в. м. Са.lшЙленкu. - Х арьков , 1996 . - С. 315 .

368

-

Ч. І

/

п од ред . АА. Пушкина ,

добросовісний незаконний володілець не знає і не повинен знати IІР0 незаконність володіння річчю. Недобросовісний незаконний IlлаСIiИК знає або повин ен знати про те, що володіє річчю незаконно.

Власне кажучи, лише законне і незаконне добросовісне володін-

1l5!

підпадають під поняття "володіння" як інститут речового права. Незаконне н едобросовісне володіння річчю є не правовим ін­

ститутом, а псього лише фіксацією факту порушення права влас­ І!ості (спроби ПРИВЛ C:lснення чужого майн а).

у своїх осн опних характеристиках володіння нагадує право влас­ ІІОсті: суб'єктами волод інн я можуть бути ті ж особи, що можуть

бути власниками; його об'єктом є майно, яке може стати об'єктом права власності.

Разом з тим, ці дв і категорії не можна плутати. Право власності 5ШЛЯЄ собою вид прав на речі, виражає стан присвоєння майна. Володіння

-

відображає фактичний стан ре'lей, а не право на речі.

Підкреслюючи пі відмін ності, римські юристи виробили короткі, але точні формули для характеристики цих понять: право власнос­ ті

"я }\шю право на річ", володіння

-

-

" я маю річ" . Відповідно

відрізннється і ЇХ зміст, а також підстави виникнення .

Змістом права власності є правомочності володіння, користу­ вання, розпорядження майном. Зміст володіння поляга є у можли­ вості володіння, користування і розпорядження річчю . При пьому всі названі МОЖЛИ/Jості тлумачатьс я як фактичні стани і не Оllіню­ ються як суб'єктивні права.

Володіння може виникнути: І) внаслідок заволодіння майном (первинне всТ<нюпленнн ноло с

діння,'F;~~ilерше);

2)

В~~...9~~~ _ ~Q-!:!-,Щlj.t:!І~Я _М,:Й~ЮМ однією особою іншій

(по хідне володіння) . Володіння припиняється втратою одного з елементів тивного

(/JTpaTa

-

об'єк­

фактичного володіння майном) або суб'єктивного

(відмова від володіння, тобто припинення наміру володіти майном для себе).

Захист заКОНI-ЮГО володіння здійснюється таким же чином за допо мого ю тих же позовів, що і право власності .

Захист незаконного добросовісного володіння від третіх осіб зд ійсню ється таким же чином, як захист права власності, а від влас­ ника - можливістю протиставлення CO/JiCHicTb і відплатність придбання

позову заперечень про добро­

володіння.

Спеціальні можливості захисту законного володіння від недоб­ росовісного не законного волод ільця встановлені ст.

400

ЦК, як а

передбач ає, що недобросовіСl-lИЙ володілець зобов'язаний негайн о повернути майно не лише влас нику, але будь-якій особі, яка має на нього інш е право відповідно до договору або закону або яка t" добросовісним волод іл ьцем цього майна. У разі невикона~IІі5! не­ добросовісним володільцем цього обов'язку, зацікавлена особа маІ" право пред'явити позов про витребування цього майна.

Отже, кожна особа, яка не є власником майна, але була його законним або й незаконним, але добросовісним володільцем, може

захистити своє право володіння шляхом витребування майна від незаконного недобросовісного володільця. Право на витребування майна збер ігаєт ься протягом позовної давності, якщо раніше не

припинилась правова підстава (титул) для подання таких вимог.

6.2.

Право володіння чужим майном

Інс титут права володіння чужим майном, тобто вид права на чужі ре'Іі регулюється главою ЗІ ЦК. Під правом володіння чужим майном мається на увазі тільки те володіння, яке виникає на підставі договору з його власником або з інших підстав, встановлених законом (ст. З98 ЦК). Іншими слова­ ми, це таке володіння, яке має під собою правову підставу або

"титул". Тому воно нерідко також іменується "титульним воло­ д інн ям".

Разом з тим, у ч. З ст. З97 ЦК згадується фактичне володіння майном і зазначається, що воно вважається правомірним , якщо інше не випли ває із закону або не встановлено рішенням суду . Виникає питання про співвідношення цих понять .

"Фактичне володіння" охоплює і ті ситуації, коли існує підстава встановлення в олодіння, і ті, коли відсутня будь-яка підстава для встановлення в олодіння або володілець не може довести наявність

такої підстави. Отже фактичне володіння може бути і законним, і незаконним. Встановлена ст. З97 ЦК презумпція правомірності фак­ тичного володіння є не більше ніж припущенням, котре може бути спростоване доведенням факту відсутності законної підстави його придб ан ня володільцем.

Таким чином, зіставлення зазначених вище норм глави ЗІ ЦК дозволяє зро бити висновок, що розрізняється " право володіння" як вид пр ав на чужі речі і "фактичне володіння " як поняття, що позначає стан знаходження речі в якоїсь особи. Розрізнення цих понять відбувається у деяких нормах ЦК. Наприклад, законному волод інню присвячені норми ч. волод інню

-

2

ст. З97 і ст. З98; фактичному

частини І та З ст. З97, ст.

400

ЦК та ін.

Поняття "право володіння" має стосуватися лище випадків закон­

ного володіння чужим майном, тобто такого, що має під собою достатню правову підставу.

Суб'єктом права володіння чужим майном є особа, яка фактично тримає його у с ебе. Це може бути як фізична, так і юридична особа. При цьому право володіння чужим майном може належати одно­ часно двом або більше особам. Це не означає виникнення відносин спільної власно сті, а свідчить лише про те, що надання одній особі права володіння на певне майно не позбавляє власника або упов­ новажену ним особу права надати таку можливість й іншій особі.

Об' єктом права володіння може бути будь-яка річ, стосовно якої можливе встановлення права власності.

370

Зміст права володіння охоплює право на власну поведінку воло­ дільця щодо певного майна (здійснення права володіння), право вимагати від інших осіб не перещкоджати такій поведінці, праоо

"Звернутися за захистом до суду або інщих державних органів.

У свою чергу, зміст права на здійснення права володіння охоплю є:

1)

право мати майно у фактичному володінні;

2) 3)

обмежене право розпорядження майном.

право користування майном;

"Фактичний володілець" за певних умов може мати:

-

право залишити собі доходи, отримані від майна, що нал е ­

жить іншій особі (ч.

-

2

ст.

390

ЦК) ;

право на відшкодування необхідних витрат на утримання,

збереження майна (ч. 3 ст. 390 ЦК) ; - право залишити собі здійснені ним поліпшення майна (ч. ст.

390

4

ЦК).

Підставами виникнення права володіння є : 1) договори з власником або іншою особою, ЯКJИ майно було

передано власником . Сторонами такого договору є володілець і влас­ ник або особа, якій власник передав майно разом з ПОВНОllаженнями на пер едачу прав а володіння цим майном іншій особі;

2)

односторонні правочини, наприклад заповіт, якими спадко­

давець передає спадкоємцям своє право володіння;

3)

юридичні вчl1.!!l<и . Наприклад, суб'єкт, якому передали на збе­

рігання знайдену річ, н а законних підставах володіє нею пропrгом

'Іасу, поки триває пошук власника речі (ст.

4) 5)

337

ЦК) ;

правові акти суб'єктів публічного права; рішення'~у-Щ', - -

Можливе також виникнення права володіння з інших підстав , llстановлених законом.

Право володіння припиняється у разі:

]) 2)

відмови володільця від володіння майном;

3) 4) 5)

знищення майна;

витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; вилучення речі з цивільного обігу; поєднання в одній особі володільця і власника речі. Право

володіння у цьому разі припиняється, оскільки право володіння

майном є однією з правомочностей власника. Додаткова література: І. Гороновuч И. Исследование о сервитутах.

2. 3.

ском праве.

4. 5.

-

К.,

1883.

ИеРUllг Р. Теория владения / Пер. с нем. - СПб., 1895. Коновалов А.в. 8ладение и владельческая защита в гражлан­

-

СПб.,

200].

коnыlовв А.В. 8ешньrе права на землю.

-

М.,

2000.

Підоnрuгора О.А. Захист володіння за римським правом

Право України.

1/

- 1999. - N2 8. ЛІ

6. Петров Д. В. П рано хозяйственного ведения и право оператив­ - СП б., 2002. 7. Погріб//ий С. О. Володіння у цивільному праві. - Одеса, 2002. 8. Поло//скuu з.г Право оперативного управления государствен­ НЬІМ имуществом. - М., 1980. 9. 7(}ЛсmОlf 10.к. Социалистическая собственность и оператив­ ное управлеllие / / ПроблеМЬІ гражданского права . - Л., 1987. 10. Та.лапина З.в. Управление государственной собственностью . СПб., 2002. ного управленин.

Глава 19 Право інтелектуальної власності

§ І. § 2. § 3.

Поняття та види інтелектуальної власності . Право інтелектуальної власності як вид реч.ового права . Суб'єкти, об 'єкти та підстави виникнення права інтелек-

туальної власності .

§ 4. § 5. § 6.

Зміст права інтелектуальної власності . Здійснення права інтелектуальної власності. Захист права інтелектуально] власності .

§ 1.

ПОНЯТТЯ та види інтелектуальної власності

Однією з найбільш важливих j характерних рис людини як ч.ас­ тини живого світу є їі здатність до осмисленої (цілеспрямованої)

творч.ості.

Творч.ість визнач.ається як цілеспрямована інтелектуальна діяль­ ність людини, результатом котрої є щось якісно нове, що відріз­ няється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю.

Країни з ринковою економікою давно усвідомили значення ви­ користання і

належної охорони результатів творчої діяльності (об'єднаних у /Jонятті "інтелектуальна власність") для темпів соціального та промислового розвитку.

В Україні цей інститут

фактич.но переживає період свого становлення, оскільки радянська доктрина цивільного права грунтувалася на визнанні та регулю­

ванні авторських прав шпорів творів літератури і мистецтва, від­ криттів, lIинаходіп та раціоналізаторських пропозицій як таких, шо мають, головним ЧИНОМ , відносний (зобов'язально-правовий), а не

абсолютний характер. Відповідно , у радянському законодавстві не вживався такий термін як "інтелектуальна власність". Вперше він був використаний в останні роки існування СРСР

від

-

у Законі СРСР

березня 1990 р. " Про власність в СРСР" . Початком стаНОвлення українського законодавства про інте­ лектуальну власність є прийняття Закону "Про власність", який

372

6

\fісти в спеціальний розділ "Право інтелектуальн о )' власності" . Ilерш им с п еціальним актом у цій галузі був прийн ятий

21

квітня

р . Закон України" Про охорону прав на сорти рослин" (діє в реда кції Закону від 17 січня 2002 р.). Можна вважати, що саме він

1993

\акл ав початок формуванн я системи спеціального за конодавства Укр аїни пр о інтелектуальн у власність.

Загальні засади охоро ни права громадян на творчу діял ьність

\fіс тяться у ст. І\ОЛ од і ти,

41

Конституції, яка передбачає, що кожен має право

користувати ся і розпоряджатися результатами сво єї

інтелектуальної, тв орчої діяльності, та у ст.

54

Конституції, котра

lар антує громадянам свободу літературно'l, художньої, наукової і

те хнічної творчо сті. Отже, держава гарантує захист інтелектуальної l !Ласності, авто рських прав громадян, їхніх МОРaJJЬНИХ і матеріаль­ них інтересів, що виникають у зв'язку з інтелектуальною діяльністю.

Конкретною правовою основою здійснення і захисту інтелек­ туальної вл асності в Україні є низка спеціальних зак6нів: Закон

"Про охоро ну прав на винаходи і корисні моделі", а також закони Украї ни в ід

15

грудня

1993

р. "Про .охорону пр ав на промислові

з разки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"; " Пр о племінну справу в тваринництві" (в редакц ії Закону від

1999 р . ) .

21

грудня

До таких актів також належить Закон " Про авторське право

і суміж ні права", а також закони У країни від

25 червня 1993 р . "П ро 2 1 січня 1994 р . " Про де ржавну таємни цю" (в peдaКUЇi Закону від 21 вересня 1999 р . ) ; під 10 лютого 1995 р. " Про наукову і н ауково-техн ічну експертизу"; від 5 листопада 1997 р. "Про охорону пр ав на топографі ї інте('ралыІхx мікросхем" науково -технічну інформацію"; від

та інш і. Ті єю чи інш ою мірою стосуються інтелектуальної власності за­ кони України в ід

2 жовтня 1992 р. "Про інфор мацію"; від 21 груднн 1993 р. "Про телеба'lення і радіомовлення" (в редакції Закону від 12 січня 2006 р . ) ; від 5 червня 1997 р. "Про видавнич у справу"; від 7 жовтня 1997 р. "Про професійних творчих працівни ків та ТfJорчі спілки"; від І 3 січня 1998 р. "Про кінематографію" ; від :!:3 грудня [998 р . "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльніст ь"; в і д 16 червня 1999 р. "Про охорону прав на зазначенн я походження товарів" та ін . У ЦК праву інтелектуальної власності присвя чена книга

4,

яка

розміщена відразу за книгою 3 "Право власност і та інші речові права", чим розробники Кодексу мали намір під креслит и соціал ь ­ но-економ ічн у значимість інтелектуальної влас нос ті , розглядаючи й як л ідгалузь ци в іл ьного права l .

П еред тим, як визначити поняття інтелектуальної fJласності та пра ва інт електуаль н ої власності, слід зазначити , що саме по собі

І Див .: Кодифікаuія прив а тного (uивільного) пр ава У країни А.с. Довгерта. - К .. 2000. - С. 186.

/ 3"

Pl')]

373

поняття

Інтелектуальна влас ність" поки що потреб ує доопрацю­

вання. Недосконалість його полягає в тому, що цей вид власності розуміється як такий, що формується інтелектуальними зусиллями автора, але оформляється юридично за допомогою докуме нтів, що гарантують майнові права . При цьому майнові стають реальністю лише завдя ки залученню їх у господарський обіг за допомогою системи спо стереження , вимірювань і реєстрації господарських опе­

раuій і процесів матеріального виробництва. Тільки в результаті названої сукупності дій об 'єкт творчості перетворюється на особ­

ливий вид власності l . Таким чином, з одного боку н аголошуєтьс я на з наченні враху­ вання ті є ї обставини, що суттю інтелектуальної власності є те, що во н а стосується інтелектуальної , творчої діяльності, а з іншого,

-

не менш рішуче вказується на значення її легітимації : результати

творчої діяльності стають об'єктом правового регулювання тільки

тому, що такими їх визнає закон . Тобто, хоча кожна інтелектуаль­ на діяльність за своїм характером і змістом є творчою, але не кожний результат творчої діяльності стає об'єктом права інтелектуальної власності. Об'єктом останнього визнається лише такий результат творчої д іяльності, який відповідає вимогам закону. Наприклад, ви­ рішення технічного завдан н я є результатом творчого пошуку, але

може не від по відати умовам патентоспроможності і , отже, не бути об'єктом пр ава інтелектуальної власності . Таким чином, інтелектуальною власністю прийнято вважати

лише ті результати інтелектуальної діяльності, яким закон надає правову охорону . З огляду на це, найпростіше визначити це понят­ тя так: інтелектуальна в.аасність

-

це власність на такі результати

інтелектуальної діяльності, яким відповідно до закону надається правова охорона .

Щодо поділу інтелектуальної власності на види існують роз­

біжності. Так, відповідно до міжнародних угод (конвенцій) результати

інтелектуальної діяльності поділяють на

1)

2

основні групи:

літературно-художня власність (сюди відносять твори літера­

тури і мистецтва і в суміжних сферах);

2)

промислова власність (охоплює всі результати творчості в

галузі техніки) . Інший підхід закладено у Модельному Цивільному кодексі для країн СНД. Він полягає в тому, що усі результати творчої діяльності п оділяються на

3

групи:

І) об'єкти літературно-художньої власності;

2)

об'єкти промислової власності;

І Див. : Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько­ правовий аспект. Монографія. - Харків , 2002. - С. 173-174.

374

3)

засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів

і послуг.

Саме друга з наведених класифікацій була визнана виправданою і доцільною розробниками ЦКІ і закладена ними в основу концеп­ цїі регулювання інтелектуально власності в проектах ЦК

1999

рр., де к нига

4

поділялася на

3

1996 -

ро зд іли з відповідними

найменуваннями . Проте у ЦК такий под іл н а ро зділи від сутній , а, в ідта к, питання про концепцію вітчи зня ного зак онодавства з ці є ї проблеми залиша ється відкритим .

§ 2.

Право інтелектуальної власності як

вид речового

права

Визначаючи поняття "право інтелектуаль ної ВЛ
тивному сенсі, а також нерідко вживається, в тому числ і в ЦК наприкл ад, ч.

2 ст. 418 , для

-

позначення елементу правосуб' єктності

(правоздатності) особи . Право інтелектуальної власності в об'єктивному с е нсі є сукуп ­

ністю правових норм, які регулюють відносини, що складаються в процесі створення, легітимації, використання та охорони резуль­ татів інтелектуальної , творчої діяльності.

Право інтелектуальної власності в суб' єкт ивному сенсі у ч . І ст.

418

ЦК визначається як право особи на результат інтелектуаль ­

ної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК та іншими за конами. Якщо конкретизувати деякі положе ння Н
Право інтелектуальної власності в суб'єктивному сенеі

-

це пра во

особи володіти, користуватися, ро з поряджатися та захишати від

порушень з боку всіх інших суб 'єктів пра ва ре зул ьтат інтеле ктуаль­ ної, творчої діяльності або інший об 'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом. Отже, право інтелектуальної власності є пр а вом творця (та інших осіб, вказаних у законі) на одержа ний ним результат інтелектуаль­

ної, творчої діяльності, який законом в изна є ться об'єктом пра­ вового регулювання і охорони .

Визначаючи співвідношення права інтелектуальної власності з ін­ шими майновими та немайновими прав ами, варто зве рнути увагу

на те, що на сьогодні існує два основних підх од и д о визначення Гі правової природи.

В одном у випадку права автор а ре зультат ів творчої діяльності розглядають як право інтелектуальної Llл асност і , а, відтак , від носнп ,

І Див.: Право інтеле ктуальної влас н ості. Підручни к ОД. Святоцького. - К. , 2002. - С. 24.

/

За ред. О.А. Піr)О/lРIІ,"l!fIll.

375

до різновиду (хоча і специфічного) права власності. Зокрема, Закон " П ро нласність" у ч.

2 ст. 13

містить приму вказівку н а те, шо р езуль­

тати ін телектуал ьної праці є об'єктами права власності громад ян . Друга конце пція полягає в тому, шо пр ава авто рів результатів творчої д і нл('ності тлумачатьс я як виключні права, котрі не є пр а вами

ІlЛасника l . Слід зазнач ити, шо й ко нцепція ЦК з ц ього питання заз нала трансформацій .

Так, проект ЦК у редакці ї

1996

р . і навіть у редакції

1999 р. rpYH-

тувався , скоріше , на ідеї ви зна ння за творцнми виключних прав на

використання результатів інтелектуальної діяльності або засоб і в іНДИlJ ідуалі за ції (ст. 429). Про "виключні пр ава " йшлося і у ст. 430433 проекту ЦК. Проте ст. 418 ЦК від 1б січня 2003 р, яка містить поняття права інтелектуальної власності, не характеризує його як виключне право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або н а інший об'єкт права інтелектуальної власності. Н атом ість, ст. 419 Кодексу, визначаючи сп іввідношен ня прав а інтелектуал ьної власності і права власності , фактично тлум ачить Їх як категор ії однопорядков і . Згідно зі ст. 419 ЦК право інтелектуальної власності та право власнос ті на річ існуют ь як са мо стійні правові кате г орії, шо пов'язано з наявн істю між об'єктами права інтелектуальної власності і матеріальними об'єктаМI1 права власності таких відмін­ ностей:

1) результат інтел екту::lЛЬНОЇ діяльності може бути визнаний об'єктом права інтелектуальної власності л ише у суворій відповід­ ності до вимо г за кону;

2)

існування права інтеле ктуальної власності, хоча ІЮНО і є аб ­

солютним, є виключним правом, обмеже ни м певним строком.

Оскільки право інтелектуальної власності та пр аво власності на річ є самостійними правовими категоріями пер едача кожного з цих прав є самост ійним юридичним фактом, шо пор оджує, з мінює ,

припин яє самостійні правовідносини. Внаслідок цього перехід прав а на об'єкт пр ава інтелектуальної власності не означає переходу права

власності на річ, у якій було зафіксовано об'єкт творчої діяльності. З тієї ж причини перехід права власності на матер і альну річ не означає одночасн ого переходу права на об'єкт права ін тел ектуальної

власності. Н апри клад, придбання картини не озн ачає автоматич ­ ного переходу авторського права до особи, шо придбала цю річ.

Так им чином, можна зробити висновок, що згідно з сучасною вітчизняною кон цепцією у цій галузі право інтелектуальної власності розгляда ється як особливий різновид права власності , а отже і речових прав на специфічний об'єкт - результати інтелектуальної, творчої діяльності .

І Про ие д окл ад ніше див.: Сіренко J. Юридична прир ода прав на об'єкти інт елект уальної влас ності // Українське право. - 1997. - Чи сл о 3. - С. 133.

376

§

З. Суб'єкти, об'єкти та підстави виникнення права інтелектуальної власності

Суб'єкти права інтелектуаль ної вл асно с ті

-

це особи, яким

.1f о жуть належати права володіння, легітимації, користування , роз­

І/орядження та зах исту прав ІІа р езуль тати інт електуальної; творчої' діяльності.

Суб 'є ктами права інтелектуальної вла сності можуть бути

2

види

су б'єктів : І) творець (творці) об 'є кта права інтелектуальної власності;

2)

інші особи, яким належать особисті немайнові та (або)

майнові права інтелектуальної власності .

Творець

-

це особа, результати інтелектуальної, творчої діяль­

ності якої є або можуть бути визн а ні об 'є кта ми права інтелектуаль­ ної власності . Коло суб'єктів , які визнаються "творцями", у законі

(ст.

421

ЦК) не визначене і не обмежене якимось вимогами до

Їхнього віку, стану здоров'я дієзда тності . У заз наченій нормі ЦК наведений лише приблизний перелі к осіб, котрі створюють той чи інший об'єкт прав а інтелектуальної власності: автор, виконавець, винахідник тощо.

Отже, для суб' єк тів права інтелектуальної

власності характерною є однакова дієздатність суб'єктів творчого

процесу. Іншими словами , творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні , так і неповнолітні особи .

Слід звернути увагу на те , що "творча правосуб'єктність" не спів­ падає із загальною цивільною дієздатністю, котра, за загальним пра­ вилом, наста є із досягненням фізичною особою )

8 років.

Суб'єктом

права інтелектуальної власності може бути частково діЄ ЗЩlтна , об­ межено дієздатна або недієздатна особа . Інша річ, що зд ійснювати

авторські пр ава така особа може за до по могою інших осіб (батьків , усиновлювача, опікуна, пікл увальника тощо).

Інші особи визнаються суб'єктами права інтелектуальної влас­ ності , якщо від повідно до ЦК, іншого закону чи договору їм на­

лежать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної

власності. Наприклад, це може бути особа, якій автор від повідно до за кону повністю або частково передав майнові права інтелек­ туальної власност і

-

наприклад, видавець літературного твору, який

уклав відповідний договір з автором (ст.

427

ЦК) .

Суб'єктом права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, за певних умов може

бути також юридична або фізична особа, де або в якої працює той , хто створив цей об ' єкт. Цій ситуації спеціально присвячен а ст.

429

ЦК, котра розрізняє

2 випадки: І) визначення суб'єктів особистих немайнових прав;

2)

визначення суб'єктів майнових прав .

Щодо особистих немайнових прав у вигляді загального праВИJlа

встановлено, що права на об'єкт, створений у зв'язку з ВИКОІtaНIІНМ

377

трудового договору, належать працівникові , який створив цей об'єкт. Разом з тим, у IJИП'.lДках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної вл асності на такий об'єкт можуть

належ а ти юридичній або фізичній особі, де або в якої працює працівник .

у з в' юку з цим варто зазначити , що авторське право традиційно виходило з того, що у більшості випадків твір, створений у порядку

виконання службового завдання, належить роботодавцю, з яким автор перебуває у трудових відносинах (ст.

16

Закону "Про авторське

право і суміжні права") . Проте ст. 429 ЦК підходить до вирішення цього питання з більш демократичних позицій, надаючи, загалом, перевагу інтересам працівника, що створив об'єкт права інтелек­ туальної власності.

Аналогічні правила діють при визначенні суб'єкта особистих не­

майнових прав інтелектуальної Rласності на об'єкт, створений на замовлення : такі права належать творцеві цього об'єкта і лише у випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замов­

никові (ч. І ст.

430

ЦК).

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Це правило є диспозитивним і застосовується за умови, якшо інше не встановлено договором творця об'єкту інтелектуальної влас­

ності і особи-роботодавця. Такі самі правила діють шодо визна­

чення суб'єкта майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений на замовлення (ч. 2 ст. 429 та ст . 430 ЦК) . Об'єктами права інтелектуальної власності згідно з п . УІІІ ст . 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної

власності

-

1967

р. є:

літературні, художні і наукові твори;

виконавська діяльність артистів, звукозапис, радіо і телевізійні

передачі;

-

винаходи в усіх сферах людської діяльності; наукові відкриття; промислові зразки;

товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування

комерційні позначення;

-

усі інші права, що стосуються інтелектуальної діяльності , у

виробничій, науковій, літературній і художній сферах. Хоча країни, що приєдналис я до цієї Конвенції, не зобов'язані в своєму законодавстві відтворювати наведений перелік, а самі визна­

чають коло об'єктів інтелектуальної власності, проте практика законотворчості йде шляхом урахування цих рекомендацій. Тому

ЦК значною мірою відтворює перелік об'єктів інтелектуальної влас­ ності, зазначений у Конвенції.

378

Згідно зі ст.

420

ЦК об'єктами права інтелектуальної власності в

Україні, зокрема, вважаються:

-

літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних) ; виконання;

фонограми,

відеограми,

передачі (програми) організацій

\ lUllлення;

-

наукові відкриття; винаходи, корисні моделі , промисл ові зразки;

компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин;

комерційні (фірмові) найменування , торговельні марки (знаки L МІ товарів і послуг) , географічні зазначеНЮI ;

-

комерційні таємниці.

Оскільки на відміну від Конвенції ст.

420

ЦК не вказує на те,

що до об' є ктів інтелектуальної власності н алежать "інші права, : 1(0

стосуються інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій,

lіте ратурній і художній сферах", виникає питання, чи є вичерпним

,,~релік об' є ктів, встановлений у ст . 420 ЦК? Враховуючи ту обставину, що ст. 420 ЦК починається зі слів : " до об ' єктів права інтелектуальної вла сності , зокрема, належать ..... ' \lОжна зробити висновок, що перелік не вичерпний , оскільки інак­ IlІ е слово "зокрема" не мало 6 смислового нава нтаження . Таким чином, як і Конвенція, ЦК визначає поняття об'єктів інте­ .Іектуальної власності шляхом невичерпного переліку результатів інте­ Ісктуальної діяльності, яким надається правова охорона.

Варто підкреслити, що об'єктом права інтелектуальної власності

,

не кожен результ ат творчої діяльності, а лише той, який відповідає

І<имогам заКОJiУ.

Будь-який твір літератури, науки і мистецтва,

~уміжні права підпадають під охорону права, якщо вони відповідають ВІ1МОгам закону . Науково-технічним результатам правова охорона ІІадається лише на підставі відповідної кваліфікації спеціальним lсржавним органом управління і видачі правоохоронного документу.

Ilравова охорона об'єктів права інтелектуальної власності обмежу­ ,ться лише територією України. Охорона прав на зазначені об'єкти Ііа території інших держав здійснюється лише на підставі відпо­ нідних міжнародних конвенцій і договорів.

Відповідно до переліку об'єктів, що міститься У ст .

420

ЦК, визна­

'Іаються і види права інтелектуальної власності в Україні: І) право інтелектуальної власності на літературний, художній

І
3) \8

-

глава

37

ЦК;

право інтелектуальної власності на наукове відкриття (глава

ЦК);

379

4)

право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель ,

промисловий з разок (глава

5)

39

ЦК);

право інтелектуальної власності на компонування інтеграль­

ної мікросхеми (глава

40

ЦК);

6) право інтелектуальної власності на раціоналізаторську про­ позицію (глава 41 ЦК); 7) право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин (глава

42

ЦК);

8) право інтелектуальної власності на комерційне найменування (глава

9)

44

43

ЦК);

право інтелектуальної власності на торговельну марку (глава

ЦК);

10) (глава

право інтелектуальної власності на географічне зазначення ЦК);

45

11) право інтелектуальної власності на комерційну таємницю (глава 46 ЦК) . Встановлення права інтелектуальної власності відбувається : І) у випадку виникнення права інтелектуальної власності; 2) шляхом набуття права інтелектуальної власності. Таким чином, можна го­

ворити про первинні (виникнення) і вторинні (набуття) способи встановлення права інтелектуальної власності у випадку виникнення права інтелектуальної власності встанов­ люються вперше

-

раніше їх не існувало, а потім виникли відпо­

відні правовідносини. У цьому разі підстави виникнення цивільних прав та обов'язків є первинними

-

вони виникають вперше . Це

-

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших ре­

зультатів інтелектуальної, творчої діяльності, котре супроводжу­ ється у необхідних випадках вчиненням творцем легітимаційних дій (ст.

11

ЦК).

У випадку набутrя права інтелектуальної власності, воно виникає на підставах, що мають вторинний характер. Зокрема, таке право

можна набути в результаті отримання необхідних документів, право­ наступництва, передання автором майнових прав інтелектуальної

власності іншій особі тошо (ст.

427

ЦК). У цьому випадку підставою

виникнення відповідних правовідносин вже є не власне акт творчос­

ті (легітимований у необхідних випадках відповідно до вимог закону), а Складна юридична сукупність (створення об'єкту права інтелек­ туальної власності і подія

-

смерть автора і відкриття спадщини,

створення об' є кту права інтелектуально; власності і правочин, спря­

мований н а його передачу).

§ 4.

Зміст права інтелектуальної власності

Для сучасної концепції українського цивільного права харак­ терним є те , що право інтелектуальної власності стосовно особи розглядається у 2 значеннях: l) як елемент правосуб'єктності (правоздатності, статусу) особи; 2) як суб'єктивне право. Відповідно

і тлумачиться зміст права інтелектуальної власності .

380

По-перше, йдеться про сукупність майнових та немайнових прав,

І "і разом складають "право інтелектуальної власності" як елемент гатусу приватної особи . Саме так "зміст права інтелектуальної влас­

; IОстї "

визначений у СТ.ст.

Зокрема, ч .

2

ст.

418

418, 423, 424, 425

ЦК.

ЦК розкриває зміст права інтелектуальної

II.'1асності як елементу правосуб'єктності, вказуючи , що право інтелек­ І VаЛЬНОЇ власності становлять особисті Ісктуальної власності та

немайнові права інте­

(або) майнові права інтелектуальної

нласності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної

І!ласності визначається иК та іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст.

423

иК особистими немайновими правами суб'єктів

IІрава інтелектуальної влас ності є :

1)

право на визнання людини творцем (автором, виконавцем,

lІинахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перещкоджати будь-якому пося ганню на право інте­ IСКТУальної власності, здатному завдати шкоди ч.есті чи репутації

пюрця об'єкта права інтелектуальної власності;

3)

інші особисті немайнові права , встановлені законом .

Зазначені немайнові права можуть бути поділені на два види :

:1) особисті немайнові права, пов'язані з майновими правами; \і) особисті немайнові права, не пов'язані з майновими правами .

Особистим немайновим правом, пов'язаним з майновим правом, є IІраво на визнання людини творцем (автором, виконавцем, вина­ \ідником тощо) об ' єкта права інтелектуальної власності . У цьому lІи п адку визнання автором породжує для людини усю сукупн ість

"айнових прав інтелектуальної власності (ст.

424

ЦК).

Особистим немайновим правом, не пов'язаним з майновим правом, с право перешкоджати будь-якому пОСяганню на право інтелек­

l-Уальної власності, здатному завдати ШКОди честі чи репутації творця l)б'єкта права інтелектуальної власності, та деякі інші особисті lіемайнові права. Хоч.а завдання шкоди честі чи репутації творця

об'єкта права інтелектуальної власності тягне виникнення у нього права на відшкодування моральної шкоди, однак це є наслідком

"равопорушення, а не результатом творчої діяльності. Висновок про те, щО Ч.

1 ст. 423

ЦК розрізня є дuа види особистих

немайнових прав суб'єкта права інтелектуальної власності (особисті lІемайнові права, пов'язані з майновими правами, та особисті не­ ~Jaйнові права, не пов'язані з майновими прав ами), не суперечить

lюложенням Ч.

3

цієї ж статті про те, шо особисті н емайнов і права

інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелек­ гуальної власності. Співвідношення цих прав ВИГЛЯд ає таким чином. Особисте немайнове право на визнання творця об'єкту інтелек­ туальної власності автором,

породжує для нього всю сукупнісп,

майнових прав інтелектуальної власності. Разом з тим, навіть ЯКЩО I lін не реалізує жодне з майнових прав, це не вплине на його

np
бути автором твору, захишати недоторканність цього твору. Іl\/

Особисті

ст .

425

немаЙНОllі

права є

чинними безстроково ('І.

І

ЦК) . Вони можуть відчужуватися (переходити lliд автора

до іншої особи) лише у виняткових випадках, котрі спеціально вста­ новлені законом . Та ке рішення пов'язане з тим, шо ці особисті немайнові пра ва належать саме певній особі

-

автору, творцю

об'єкта права інтелектуальної власності. Винятком із загального правила можна назвати перехід у разі смерті автора його права на охорону недоторканності твору до особи, уповноваженої на це автором (ст.

439

ЦК) .

Майнові права суб'єкта права інтелектуальної власності

-

це

суб'єктивні права учасників правовідносин , що виникають в резуль­ таті інтелектуальної, творчої діяльності, які пов'язані з володін­ ням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими

матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу цього майна і його міни.

Майнові права у правовідносинах інтелектуальної власності можуть бути як абсолютним (виключним) правом творця або інших

осіб на об'єкт права інтелектуальної власності , так і мати зо­ бов'язальний характер у правовідносинах , пов 'язаних з передачею цих прав від автора до іншої особи.

Частин а І ст.

424

ЦК включає обидва згадані више майнових

права інтелектуальної власності, зазначаючи, що такими майновими правами є:

І) право на використання об'єкта права інтелектуальної влас­ ності;

2)

виключне право дозволяти використання об'єкта права інте­

лектуальної власності ;

3)

виключне право перешкоджати неправомірному викорис­

танню об'єкта права інтелекту альної власності, в тому числі забо ­ роняти таке використання;

4)

інші майно ві права інтелектуальної власності, встановлені

законом.

Загалом вказані м айнові права інтелектуальної власності на­ лежать до абсолютних прав речового характеру, мають виключний характер. Разом з тим, у процесі їхнього використання можуть виникати і прав а зобов'язального характеру (наприклад ,

при

укладенні договору про п ередачу твору автором для використання

іншою особою). Хоча майнові пр ава інтелектуальної власності належ ать до аб ­ солютних прав і підлягаю ть абсолютному захис ту, законом мо жуть

бути встановлені винятки та обмеження в майнових пр авах інте­ лектуальної вл аснос ті. Однак такі обмеження та винятки можливі за умови, що вони не створюють істотних перешкод для норма.ль­

ної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення закон них інтересів суб'єктів цих пра в.

382

На відміну від особистих немайнових прав інтелектуальної I\JIaCHOCTi, існування майнових прав у правовідносин ах інтелектуалh­

І!ОЇ вл аснос ті обмежене строком . Частина сlсне

це правило,

не встановлює

2

ст.

425

ЦК , де закріп ­

конкретних терм інів , лише

I1казуючи, що майнові права інтелектуальної власності є чинними

11РОТЯГОМ строків, в становлених Кодексом,

іншим законом чи

логовором . Отже, ця норма має відсильний характер. Прикл адом спеціальної норми, що встановлює конкретний строк у цій галузі,

може бути ст.

446

ЦК, яка передбачає, що за загальним правилом

строк чинності майнових прав інтелектуальної власності Ііа твір

сплив ає через

70

років, що відраховуються з І січня року , Ііаступ­

ногО за роком смерті автора чи останнього зі співавторіll , нкий пер ежив іІіШИХ співанторів. З цього правила законом можуть бути встановлені винятки. Скажімо, строк чинності суміжних майнових

прав у більшості випадків складає

50

років (ст.

456

ЦК)

Оскільки існув а ння майнових прав інтелектуальної власності

обмежене певним строком, то вони можуть бути припинені і достроково, наприклад, якщо це передбачено договором . Достро­

KOlle

припинення майнових прав інтелектуальної власності може

бути також встановлено безпосередньо законом. Оцінюючи зміст права інтелектуальної масності як суб'єктивного I1рава творця та інших осіб , зазначених у законі, слід виходити із загаль­ ної характеристики суб'єктивного цивільного права як такого, що містить

3 складових: 1) можливість певної власної ПОl!едінки 2) можливість вимагати п евної поведінки від

снення права); осіб;

3)

(здій­ інших

можливість вимагати захисту від суду <160 інших державних

органів. Найбільш повно специфіка змісту права інтелектуальної влас­ ності проявляється у першому із вказаних елементів, який розгmr­ немо далі.

§ 5.

Здійснення права

інтелектуальної власності Характер та спрямованість можливої поведінки суб'єкта права інтелектуальної власності, а, отже, і н апрямів здійснеиня цього

права у загальному вигляді визиачаються ст .

4\

Конституції, котра

встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і роз­ поряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування суб'єкта над результатом своєї інтелектуаль­ ної, творчої діяльності. Правом користування визнається юридично забезпечена можливість суб'єкта видобувати з свого результату його

корисні властивості для задоволення своїх особистих та маинових потреб . Правом розпорядження визнається юридично заБСЗllС' IСllа можлив ість визначати долю результату своєї інтелектуаЛl.IІОЇ,

творчої діяльності.

Розпорядження майновими правами суб'єкта

права інтелектуальної власності нерідко здійснюється шляхом пере­ дання їх

іншій особі , Отже може йтися

про право передання

майнових прав у межах реалізації правомочності розпорядження правом інтелектуальної власності . До вказаних правомочностей суб'єкта прав а інтелектуальної

власності має також бути додане право легітимації, тобто право автора результату інтелектуальної, творчої діяльності на визнання такого

результату, за наявності умов, встановлених законом, об'єктом права інтелектуальної власності.

З вказаних правомочностей суб'єкта права інтелектуаль ної діяль­ ності найбільше практичне значення мають право користування та право розпоряджеНI:ІЯ об'єктом цього права.

Закріплені у Конституції правомочності суб'єкта права інтелек­

туальної власності зумовлюють принцип свободи використання безпосередньо або шляхом укладення договору

-

-

об'єкту інтелектуаль­

ної власності. Відповідно до цього принципу суб'єкт права інтелек­ туальної власності має право укладати будь-які догопори з приводу інтелектуальної власності, дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності , взагалі будь-яким чином використову­ вати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому вимог до здійснення цивільних прав , зокрема, не порушувати права інших

осіб.

Способи використання об ' єкта права інтелектуальної власності 441 ЦК вико­

визначаються законом. Наприклад, відповідно до ст .

ристання твору, що є об'єктом прапа інтелектуальної власності, можливе шляхом: опублікування (випуску в світ) ; відтворення будь­ яким способом та у будь-якій формі; перекладу; переробки, адапта­ ції, аранжування тощо; включення складовою частиною до збі р­

ників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічного вико­ нання; продажу, передання в найом (оренду) тощо ; імпорту йо го примірників, примірників його перекладів, пер еробок тощо . Абсолютний характер права інтелектуальної власності означає,

що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою, за загальним правилом , має здійснюватися з дозволу особи (того, хто створив об'єкт інтелектуальної власності, уповноваженої ним особи , спадкоємців тощо), яка має виключне право дозволяти використання об ' єкта права інтелектуальної власності . Однак законом можуть бути передбач ені випадки правомірного

використання об'єктів інтелектуальної власності без такого дозволу . Зокрема , ст.

444

ЦК передбачає, шо твір може бути вільно , без

згоди автора та інших осіб та безоплатно використаний будь-якою

особою як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телеп ередачах, фонограмах та відеограмах,

призначених для навчання ,

за умови дотримання

звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно

384

IІказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою; для відтворення у судовому та адміністративному провад­ женні в обсязі, виправданому цією метою, тошо .

Дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності, як правило, відбувається шляхом видачі ліцензії . Умови видачі такої

ліцензії можуть бути визначені ліцензійним договором.

Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності можливе за допомогою різних договорів : ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності; ліцензійного договору ; до­

говору про створення на замовлення і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договору про передання виключних

майнових прав інтелектуальної власності; інших договорів шодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності . Договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуаль­ ної власності укладається у письмовій формі для уникнення його нікчемності, але законом можуть бути встановлені випадки , в яких договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єк­ та права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій

особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкту в певній обмеженій сфері . Це нази­ вається "ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної

власності". Ліцензія може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної влас­ ності може бути виключною, одиничною, не виключною, а також іншого виду, що не суперечить закону .

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуаль­

ної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта в зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає

можливість видачі ліцензіаром інщим особам ліцензій на викорис­

тання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, шо обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцен­ зіаром цього об'єкта в зазнач ен ій сфері . Невиключна ліцензія допускає

можливість використання

ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, шо обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта в зазначеній сфері . За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може

нидати письмове повноваження на використання об 'єкта ЩХIІІ
3& 5

Головною правовою формою передання майнових прав інтелек­ туальної власності є ліцензійний договір, за яким одна сторона (лі­ цеюїар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання

об'єкта прuва інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визна­ чених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог закону.

у випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути

укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелек­ туальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром

за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцен­ зійним договором .

Відповідно до вимог ст.

1109

ЦК у ліцензійному договорі мають

бути визначені вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуально]' власності (конкретні права, шо надаються за до­

говором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати грошей за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а тuкож інші умови, які сторони вважають за доцільне включити в договір. При цьому предметом ліцензійного договору

не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуаль­ ної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному

договор і, вважаютьс я такими, що не надані ліцензіату (ст. ст.

1109

1107-

ЦК).

Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може також здійснюватися шляхом внесення їх до статутного капіталу юридичної особи , передачі у заставу та використання в

інших цивільних відносинах (ч .

3

ст.

424

ЦК, Закон "Про заставу"

та ін.) . Оцінка вартості майнових прав інтелектуальної власності у таких випадках провадиться за згодою сторін з урахуванням приписів закону .

Особливості має здійснення право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, що полягають в тому, що таке право може здійснюватися за договором між ними. Якщо суб'єкти права інтелектуальної власності, що належить кільком особам , вважають недоцільним укладення такого договору або не зуміли досягти згоди стосовно істотних умов такого догово­ ру, то право інтелектуальної власності здійснюється ними спільно

(ст.

428

ЦК). Це означає , що жоден з таких суб'єктів не може самос­

тійно розпорядитися жодним з майнових чи немайнових прав інте­

лектуальної власності, усі вони беруть участь в управлінні правом інтелектуальної власності, мають право на прибутки від нього, але й несуть видатки, пов'язані зі здійсненням права інтелектуальної власності.

386

§ 6.

Захист права інтелектуальної власності

Захист права інтелектуальної власності в Україні останніми ро­

ками набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення них прав стрімко зростають . Варто хоча б згадати про проблему І!иробництва та реалізації неліцензійних компакт-дисків, відеока­ <.:ст, комп'ютерних програм тошо, а також пов'язані з цим усклад­ Il е ння міжнародних торговельних відносин у цій та суміжній сферах .

Тому наслідкам порушення права інтелектуальної власності та 'Jахисту від них присвячені низка норм ЦК та спеціального законо­ давства .

Порушення права інтелектуальної власності МОжливе :

-

у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності); у формі бездіяльності (невизнання права інтелектуальної

власності органами, які в установлених законом випадках мають проводити легітимацію результатів інтелектуальної, творчої діяль­

ності);

-

у змішаній формі (невизнання права інтелектуальної влас­

ності з наступним незаконним використанням тим же суб'єктом результатів чужої інтелектуальної, творчої діяльності). Порушенням права інтелектуальної власності визнається також Уllезення на митну територію України виробів (товарів), в яких використано об'єкти права інтелектуальної власності, шо захища­ ються на території України, без дозволу суб'єкта права інтелекту­ альної власності, з порушенням цього права незалежно від того,

чи ці об'єкти захищалися або захищаються в країнах походження, чи ні. Разом з тим, навіть за наявності ознак порушення права інте­ лектуальної власності, дії, які законом визнаються правомірними, порушеннями права інтелектуальної власності не визнаються.

Порушником права інтелектуальної власності може бути фі­ зична або ЮРИДИ'іна особа . Вина порушника для кваліфікації дій 'іИ бездіяльності, як таких, що є порушенням права інтелектуальної власності, значення не має.

Матеріальним наслідком порушення права інтелектуальної влас­ ності є поява контрафактних виробів, тобто продукції (товарів), вироблених з використанням об'єкта права інтелектуальної влас­ ності і реалізованих в межах України з порушенням права на нього. Контрафактними вважаються також вироби, які виготовлені за­ конно, але розповсюджені з порушенням прав суб'єкта інтелек­

туальної вл а сності . Загальні засади захисту права інтелектуальної власності від по­

рушень вста новлені 'і . З ст. 418 ЦК, котра наголошує, шо таке право с непорушним . Воно належить його володільцю як природне право, внаслідок <{Ого ніхто не може бути позбавлений права інтелеКТУ,UII , ­ ІІОЇ власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, пс­ редба'іених законом .

.187

Відповідно до цих засад, які, в свою ч:ергу, Грунтуються на положеннях

Конституції, захист права інтелектуальної власності

здійснюється судом. Зокрема, ст .

432

ЦК встановлює , що кожна

особа має право звернутися до суду за захистом свого права інте­

лектуальної власності відповідно до ст.

16

цк. Отже, для суб'єкта

пр ава інтелектуальної власності існує можливість вимагати, щоб суд застосував такі загальні для всіх цивіль них відносин способи захисту :

L) ' визнання

права (це може бути визнання права інтелектуаль­

ної власності, визнання права використання відповідного об'єкту тощо);

2)

визнання правоч:ину недійсним (наприклад, визнання недій­

сним ліцензійного договору);

3)

припинення дій, які порушують право (припинення викорис­

тання твору без згоди його автора);

4)

відновлення становиша, яке існувало до порушення права

(на приклад, вилуч:ення і знишення незаконно виданого накладу літературного твору);

5)

примусове виконання обов'язку в натурі (наприклад, вимога

до видавця про виконання його обов'язку за договором про видання твору);

6)

зміна правовідношення (зміна умов авторського договору на

вимогу автора у вигляді реакції на порушення з боку видавця);

7)

припинення пр ав овідношення (дострокове розірвання ліцен­

зійного договору у випадку його порушення);

8)

відшкодув а ння збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) 10) визнання нез аконними рішень, дій ч:и

шкоди;

бездіяльності органу

державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого с амоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може також захистити цивільні права та інтереси, пов'язані з інтелектуальною власністю, застосувавши спеціальні способи захис­

ту права інтелектуальної власності та постановивши рішення про :

1)

застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню

права інтел ектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2)

зупиненн я пропуску ч:ерез митний кордон України товарів,

імпорт ч:и експорт яких здійснюється з порушенням права інтелек­ туальної вл аснос ті ;

3)

вилуч:ення з цивільного обороту товарів, виготовлених або

введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності (контрафактних виробів);

4)

вилуч:ення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які

використовувалися переважно для виготовлення товарів із пору­

шенням прав а інтелектуальної власності;

388

5)

застосування разового грошового стягнення замість відшкоду­

вання збиткі в за н епр авомірне використання об'єкта права інте­ лектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, шо мають істотне значення;

6)

опублікування в засобах масової інформації відомостей про

порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рі­ шення

щодо такого

порушення .

З метою запобігання порушенню права інтелектуальної влас­ ності та збереження відповідних доказів суд має право заборонити

відповідачеві чи іншій особі вчиняти певні дії. Для цього необхідна наявність таких умов:

1)

існують достатні підстави вважати , шо ця

особа є порушником права інтел ектуально·" власності;

2)

.1азна чені

дії стосуються виробництва , відтворення, розповсюдження, вико­

ристання, а також транспортування, збереження або володіння виробів (товару), щодо яких є достатні підстави вважати їх контра­ фактними;

3)

зазначені дії вчиняються з метою випуску в цивіль­

ний оборот цих контрафактних виробів (товарів). За своєю природою

це є прогібіторний позов, можливість подаНlіЯ якого передбачена

ч.

2

ст.

386

ЦК . У тих випадках, коли порушення права інтелек­

туальної власності стосується майнових прав його суб'єкта на певний матеріальний субстрат (наприклад, на рукопис, плівку з аудіо- чи відеозаписом, носій комп'ютерної прогр ами тошо), для їхнього захисту можуть бути використані засоби захисту права власності,

встановлені главою 29 ЦК . Якщо дії порушника права інтел ектуальної власності мають ознаки злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для

забезпечення поданого або можливого в майбутньому цивіль ного позову шляхом розшуку і накладення арешту на:

1)

вироби (товари),

щодо яких припускається, шо вони є контрафактними;

2)

мате­

ріали та обладнання, призн ачені дЛЯ виготовлення і використання зазначених виробів (товарів);

3)

документи, рахунки та інші

предмети, шо можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передб ачена кримінальна відповідаль­ ність.

Додаткова література:

1.

Азимов ч.н. ОсновЬІ патентного права УкраИНЬІ.

-

Харьков,

1995. 2. Лunцuк Д. Авторское право и смеЖНЬІе права / Пер. с фр . М.,2002 . 3. Макода В. Є. Правова охорона промислових зразків в YKpaїllї. К ., 2000. 4. Право інтелектуальної власності. Підручник доnригорu, од. Святоцького. - К . , 2002.

/

За ред.

_...

0.11 . І/і ­ 3Х9

5.

Підопрuгора О. А. Проблеми кодифікації законодавства про ін­

телектуальну власність С. 61-80.

//

Українське право .

-

І997.

-

Число І.

-

6. Підопрuгора О. Проблеми системи законодавства України про // Інтелектуальна власність . - 2000. NQ 3. - С. 3-14. 7. Пuленко А.А. Право изобретателя . - М., 2001 . 8. Сіренко І. Юридична природа прав на об ' єкти інтелектуальної власності // Українське право . - 1997. - Число 3. - С. 132-135. 9. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект. - Харків, 2002. інтелектуальну власність

390

РОЗДІЛ IV ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Глава

20

3аrальні положення про зобов'язання:

§ § § § § § §

І . Понятгя зобов'язання .

2. 3. 4. 5. 6. 7.

Види зобов'язань і система зобов'язал ьного пр,ша . Елементи зобов'язань.

Підстави виникнення зобов'язань. Зміна зобов'язань. Заміна осіб у зобо в'яза нні. Припинення зобов'язань . Виконання зобов'язань .

§ 1.

ПОНЯТТЯ зобов'язання

Термін "зобов'язання" має декілька значень . Зокрема, він вико­ ристовується для позначення : І) документа, що видається боржни­

ком кредитору;

2)

окремого обов'язку;

правомочностям певної особи ;

4)

3)

обов ' язку, що відповідає

сукупності обов'язків з нїдпонід­

ними їм правомочностями.

Якщо права на речі опосередковують статику суспільних відносин (стан належності речей) у сфері цивільного обігу, то зобов'язаннн, передусім , засвідч:ують його динаміку, регулюючи обов'язки з пе­ редачі речей від однієї особи до іншої, виконання дій, надання послуг .

Зобов'язання є одним з видів цивільних правовідносин і мають усі ознаки останніх . Разом з тим, вони мають і специфічні риси, що дозволяють виокремити Їх із загальної сукупності цивільних правовідносин і , зокрема, відокремити від реч:ових відносин .

До визначальних ознак зобов'язальних правовідносин можна віднести:

1)

те, що сторонами зобов'язання є конкретно визначені особи:

кредитор - особа, якій належить пр аво вимоги, і боржник (де­ бітор) - особа, яка несе обов'язок, відповідний праву вимоги креди­ тора. Цим зобов'язання (відносні правовідносини) відрізняютьсн від абсолютних правовідносин (правовідносин власності тощо), 11 яких уповноваженій особі протиставлене не конкретне коло зобов'яза них осіб, а "усі й кожен"; 2) те , що об'єктами зобов'язальних правовіднос ин можуп, СІУТІІ дії, пов 'я зані з передачею майна, виконанням робіт тощо, або YTP IIмання від здійснення дій, в той ч:ас як об'єктами речових пра llОllі) IIIО­ син є реч:і;

:;91

З) те,

шо ЗДlи с н е ння суб ' єктивного права кредитора у зо ­

бов ' язальних правовідносинах можливе тільки у разі здійснення

боржником дій , шо скл адають його обов'язок, тоді як у речових правовідносинах уповноважена особа може здійснювати свої суб ' єк­ тивні права самостійно, не звертаючись за допомогою до інших осіб ;

4)

те, шо зобов'язання опосередковують динаміку цивільного

обігу . Речові права

-

це його статика .

З урахуванням названих ознак, зобов'язання у цивілістичній

літературі найчастіше визначають як цивільні правовідносини (або "закріплені цивільним законом суспільні відносини" ) , пов ' язані з перемішенням майнових та інших результатів праці, внаслідок яких одна особа (кредитор) має пра во вимагати від іншої особи (боржни­ ка) вчинення або утримання від вчинення певних дій' . Практично так само виглядає

і легальне визначення зо­

бов'язання , котре міститься у ст.

509 ЦК, за якою ~ов ' ЯJан'tЯМ<- є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобо~зана вчи­ нити на користь другої сторони (кредитора ) певну д ію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, спл атити гроші тошо) або утриматися від певної дії, а кредитор має пра во вима гати від боржни ­

ка виконання його обов ' язку. Звісно, таке визначення може використовуватис я на практиці . Проте , вра ховуючи ту обста вину , шо позначення "зобов'язання" є багатозначним і може враховуватися в різних галузях права та інших сферах гуманітарних знань, здається доцільним вести мову не взагалі про "зобов'язання" і "правовідношення", а саме про "цивільно-право­ ві зобов'язання" і "цивільні правовідносини". Крім того, недоліком запропонованих визначень зобов ' язань є некоректна вказівка на те, шо одн а їхня сторона ( кредитор) має права, а інша (боржник, дебітор)

-

обов'язки. Проте такий най­

простіший правовий зв ' язок на практиці зустрічається досить рідко (у договорах просто го дарування, безоплатної позики, позички ,

довічного утримання, а також у зобов'язаннях про відшкодування шкоди ). Набагато частіше йдеться про взаємну пов ' язаність сторін зобов ' язання правами і обов ' язками. Наприклад, у договорі купівлі­ продажу продавець зобов ' язаний передати покупцю певну річ , і в

цьому відношенні він є боржником . Натомість, він має право ви­ магати від покупця сплати покупної ціни, і в цьому відношенні є кредитором .

Покупець , у свою чергу, виступає як кредитор, ви­

магаючи передачі речі , і як боржник

-

виконуючи обов ' язок

заплатити за покупку.

І Див . , наприклад: Иоффе о.с. Обязательственное право.

С. К. ,

6; Uивіл ьне право 2002. - С. 610.

392

України .

-

Т. І

/

-

М.,

1975 . -

За ред . О. В. Дзерu , н. с. Кузнєцово ї.

З'ясування того, чи діє сторона у конкретній ситу ацїі як боржник чи як кредитор, має велике значення для правильного застосування

інших норм (наприклад тих , шо вс тановлюють наслідки простро­ чення боржника чи прострочення кредитора). Отже й ця обставина

має бути врахована при визначенні поняття цієї категорії. З враху­ ванням цих уточнень визначення зобов'язання у цивільному праві може виглядати так.

Цивільно-правове зобов'язання

-

це цивільне правовідношення,

учасники якого мають права та/або обов'язки, спрямовані на опосеред­ кування динаміки цивільних відносин: передачу майна, виконання роботи, надання послуг, сплату грошей тощо. Варто звернути увагу на те, що ЦК не лише дає загальне визначен­ ня зобов'язання, але й визн а ч ає його засади. Зокрема, у ч .

3 ст. 509

ЦК зазначено, що зобов'язання має (рунтуватися на засадах добро­ совісності, розумності та справедливості . Оскільки ці категорії названі серед загальних засад uивільного законодавства (ст .

3

ЦК),

можна зробити висновок, що у Кодексі зобов'язання розглядаються як результат реалізації цивільного законодавства. Така точка зору знаходить підтвердження при аналізі джерел цивільного законо­

давства та підстав виникнення зобов'язань, про що йдеться далі . З наведених вимог до зобов'язань випливають деякі їхні особли­ вості, що мають безпосереднє практичне значення . Зокрема, ст.

5\) ЦК встановлює, що зобов'язання не створює

обов'язку для третьої особи . Таке положення закону обумовлене тим, що встановлення обов'язків для третіх осіб, які не є учас ни­ ками зобов'язання, не відповідало б засадам справедливості, на яких мають (рунтуватися зобов'язання. Разом з тим, у випадках, встановлених договором, зобов'язання

може породжувати для третьої особи права боржника та (або) кре­ дитора. Це можливе, наприклад, у випадку укладення договору на

користь третьої особи (ст.

§ 2.

636

ЦК).

Види зобов'язань і система зобов'язального права

Класифікаuія зобов'язань може бути проведена за різними кри­ теріями.

Найбільш зручною є класифікація з використанням згаданого

вже принuипу дихотомії

-

поділу на

2

парних поняття . Разом з

тим, можливий і відступ від цього принципу для більш докладних класифікацій.

1.

Залежно від підстав виникнення зобов'язання прийнято ділити

на договірні і недоговірні.

Договірні зобов'язання виникають на підставі домовлено сті і101'O учасників (дво- або багатосторонній договір). Недоговірні :юбов'н­ зання виникають внаслідок інших юридичних фактів (OitIIOCTOPOIIнього правочину, заподіяння шкоди, рятування майна тощо) .

393

Значення такого РОJмежування полягає в тому , ШО зміст дого­ вірних зобов'Н,
домовленістю Їх учасників. Зміст недоговірних зобов'язань rpYHTYється на закон і , односторонньому волевиявленні суб'єкта приват­

ного
2.

Змежно від мети (спрямованості) зобов'язання поділнютьс я

на реГУЮlТи вні і охоронні.

Регулятивні зобов'язання це пра ІШ.!!И!.tІQСИ ни , ШО мають зМіСТО~_Г)Qа~омj.Р.tlУДQ1!мі!Ш,УУ~<1сників. Вони моЖуть-регулювати поведінку учасників догопору , а також- будь-яку іншу правомірну діял ьність у сфері приватноправових відносин. Охоронні}()б_QI}'}ран­

ня пиникають внаслідок заподіяння шкоди , безmдставного збагачен-

~х~О!~-~~тою -~ ~~Х;1ст~-~ру~~-~оіоі-Нтересу-суб' єкта uивіл ьно­ roправа. По суті, вони являють собою різновид засобів захисту або uивільно-правової відповідальності .

3.

За співвідношенням прав і обов'язків зобов'яза ння поділяють

на односторонні і взаємні (зустрічні або синалагматичні).

~OCTO..P.()l!!i~ зоб~I!.'J:I~1.н.-tШl(_У_Ql!.І.іjєї С.І9Р()_J::I.!I~:гіJl.!>КI!_пр~~а~ у іншої

-

тільки обов'язки (наприклад, зобов'нзання із за подіяння

iUКОЩ1Т у взаємни:~ (ЗУС!Рl~J:I~~) ::!ОQQІ!~ЮЩ:l!:'~~_ ~.о>!<е_~ _?2'1~сникіI3 такого зоб.Q-'-!'51;зання М~~1!..~_!Ш<1JШ .. так.і. -обов~яз.ки. Кожна зі сторін

є " одно'часно і кредитором, і боржником . Напри клад, у договорі купівлі-продажу продавеuь

і

покуп е uь володіють одночасно і

правами, і обов'язками шодо один одного . Взаємні (зустрічні) зо ­ бов'язання, за загальним правилом, мають виконуватися одночасно

(якщо інше не перед бачене законом, договором і не випливає із суті зобов'язання).

4.

Залежно від характеру правового зв'язку між учасниками зобов'я­

зання воно може бути простим або складним. якшо сторони мають лише поодномуправу і одному обов ' яз­

ку, то зобов':Язання~Із~~ється ПРО·стИМ:. Якщо прав і .обов;яЗКіВ у сторін'зобов'язання деКілька,--І30-Н-О·Є-,с-кладним,

---- .. _.. _. -.._-- -_._-

---.ТаК;-зО-60В'ЯзаННя~щО-Виi-f·иклиз до-говору дарування є простими, а з договору купівлі-продажу

-

можуть бути як простими, так і

складними.

5.

Залежно від значення зобов'язання для його сторін розрі зняють

головні (основні) і додаткові (акцесорні) зобов'язання. Головні (основні) зобов'язання можуть існувати самостійно без

дод-аТКОI30 ГО зобов'іlзання (наприклад, купівля-продаж). Дода тко в і

(акцесорні) З®ОВ'ЯЗі.!НІ.lЯ ВИlіикають тільки за наявності гол_овного

(основного) зобов'язання і нерОз·РИВно поіі'язані з ним (наприКлад,

порука). Додаткові зобов'язання завжди слідують долі головного

зобов'язання j автоматично ПРИПИЮІЮТЬСЯ разом з ним.

6.

Залежно від характеру пов'язаності зобов'язань з особистістю їх

У'lасників можна розмежувати зобов'язання особистого характеру і зобов'я зання неперсоніфіковані.

394

Особливістю зобов'язанн я особистого характеру є необхідніст ь

ІІІ t ко наfі}:І5І_!cJ.Ш LЩО_ЄЙО_Г:9 .()§.'€~.l<ім';'-уча~}іІіКQhіОСО~б~И~іо.'У таких

юбов'язаннях неприпустима за міна()Д-НІ€Ї зі сторін, і вони припи­

ШІЮТЬСЯ У разі смерті фі зичної особи або ліквідації юридичної особи, що є Їхнім учасник ом. Так, при відшкодуванні шкоди, запо ­ j(іяної здоров'Ю фізичної особи, кредитором може бути тільки

1І0терпілиЙ.

НепеРсонJФ-іКQJНl!:l.Ї _.}Qб.QЛ'Я3ilННН не пов'язані з

особистістЮб<5jJЖі-ІиJ("а або креДl1тоРil. Тому в них можлива переда'/а Ilрап і обов'язків у порядку правонаступництва, заміна осіб у зобов'я­ !анні тощо.

7.

З точки зору визначеності змісту зобов'язання розрізняють зобо­

в'язання з певним обсяго м uимог і зобо в'язання з невизначеним !містом.

у зобов'язаннях з певним обсяго м вимог точно відомо, вико­

наf:I.~~ЯЮ!~.-Q.~9J3'язків j вяком:)і'о5сязГможе зажадати кредитор від БОР:>iS..~а. Такимиєпереїзажна'біЛЬiJiість зобов'язань. У зобов'язан­

НЯ:Х~!!}):l..і!~М обсягом вимог (алеаторних), . обсяг='іlіі~іl обов'язків встано!3люєп?св. :ГІлькив' зііііu1'ьному ВИГЛЯДІ. Конкретні суми, послуги'т()що визн ачаються вже під час викона ння зобов'язан­ ня. Наприклад, до але аторни х від носяться зобов' яза ння , що вини­ кають із договору довічного утрим а ння . Тут відомо тільки те, що

набувач будинку прийм ає на себе обов'язок утр имувати власника б удинку до його смерті. До цього виду з обов'яза нь можуть бути \l іднесені зобов'язання із заподія ння шкоди здоров ' ю . У цьому ви­

падку відомий розмір щомісячних платежів у рахунок компенсації втраче но го потерпілим заробітку, але кінцева сума, як і розмір до­ да ткової компенсації витрат на лікування, заздалегідь визначи ти неможливо .

8. З точки зо ру визначеності предмета виконання можна виділити зобо в'язаннн з конкретним предметом виконання, альтернативні і факультатив ні (у цьому випадку доводиться відступити від принци­

пу дихотомії і обрати множинний розподіл).

~~бов'язання з конкретним преД~~Т~~_Вl1Е()!:l1!..нtlя,м.f!!QІQмісце :годі, коли ПD~еТ~~.,}QБОІ3'Я:.lаli,І:І,Я:ЄШДКОМ 1<.онкретна поведінка уча сни,,!illL Ц е за гальне правило.

'-----д:ilЬте рнативні зобов'язання означають, що боржник має здій-

'--. _---~ -_._ .. __ ._- -~_._-- - -_.----_._-_ ... .. _-снити для креДі1IQращlНУ з кількох дій, передбаqених законом або _

-'

..

-_...

.

.. .

договорО'~,ГЛраво вибору належить боржнику, що виконує зо­

бов іязання, Якщо інllieневипливає із закону, договору або суті зобо в'язання .

Причому здійснення будь-якого з них вважається

викон ан ням зобов'язання. Припускається, що коли вже кредитор погодився н а декілька варіантів у момент укладення договору, йому

байдуже, який з них обере надалі боржник. Наприклад, договором між худ ожнім колективом і замовником передбаqено, що буде щій­ снений концерт за програмою І або

2.

При виконанні будь-якої '3

І(ИХ прогр ам зо бов'язання буде вважатися виконаним, якщо J\Отрим ані інші умови договору (термін, якість, склад учаСlІиків).

395

Ная вність у боржни ка пра ва в ибору однієї дії з можливих не означає ,

що існує декілька зобов ' язань. Альтернативне зобов ' язання - єдине правовіднощення, зміст якого в цілому визначається в момент виникнення зобов'язання і уточнюється до моменту виконання.

Фа~У.!1-'~І.
діЮ; а якщо це немоЖливо - має правозаМlнити їl викона ння іншою.

дією~ що :з.а:Щa.!t~І'і!іі" Q§~~~НО -УГОдО·і.О-ёfо..Р l~·~наГіРИКЛад: ·боржник зОБОВ'5ізується передати кредитору певну річ, а у разі неможли­

вості - надати іншу річ такого ж призначення (роду) . Можли ­ вість заміни виконання тут також є правом боржника. На відміну від альтернативних зобов'язань, де зміст формулюєть­ ся за допомогою обумовлення варіантів "або те , або інше'''...Факуль­

татищ:й зобов'язанl:!..Я можуть бути охарактеризовані формулою : "якщо неможливо те, тоді інше".

--Від класифікації зоБОв 'Язаньяк виду цивільних правовідносин слід відрізняти визначення системи зобов'язального права як підгалузі ци­ вільного права.

Не зупиняючись н а численних варіантах підходів до визначення такої системи, що існ у ють в цивілістичній літературі' ,

обмежимо­

ся викладом позиції автора цієї частини підручника.

Усе зобов'язальне право може бути поділене на: І) загальну частину ; 2) спеціальну частину (окремі види зобов ' язань). Загальна частина зобов ' язального права включає в себе : І) універсальні загальні положення (що стосуються усіх видів зобов'язань) ;

2) загальні положення договірного права . Універсальні загальні положення стосуються всіх видів зобов'язань. Вони містять характеристику зобов ' язань, його елементів, визна­ чають загальні правила Їх виконання і припинення, забезпечення Їх виконання тощо; у свою чергу загальні положення договірного права містять правила, що стосуються тільки договорів як ГОЛQВНОЇ

підстави виникнення зобов'язань . Це визначення поняття догово­ ру і принципів договірного права, змісту договору, порядку його укладення, зміни, виконання і припинення, тлумачення договору

_

тощо .

Слід зазначити, що якщо у ЦК

1963

р. загальні положення до­

говірного права були розміщені серед інших загальних положень

зобов'язань (ст. ст.

розділ (розділ

11

153-160), то У ЦК 2003 р. вміщено спеціальний 5, ст.ст. 626-654) "Загальні положення про

книги

договір". До речі, подібни й підхід має місце і у багатьох інших євро­ пейських країнах. Наприкл ад, у Німецькому цивільному кодексі

І ДИВ ., наприклад : Зоб о в ' язал ьне пр а во. Теорія О.В. Дзерu . - К., 1998. - С. 15-17 .

396

пра кти ка

/

З а ред .

1 .llальним

положенням договору присвячений розділ

('\агальна частина") і рОЗділ

2

3

книги

І

книги ІІ ("Зобов'язальне право").

І ;ІКИЙ підхід здається цілком виправданим, оскільки, як зазначало­

<Н вище, відповідає значенню договірного права в опосередкуванні 111111ільного обігу.

Спеціальна частина зобов'язального права (окремі види зобов'язань) lюділяється на:

І) окремі види договорів (глави

2)

54-77

ЦК);

окремі види недоговірних зобов'язань (глави

78-83

ЦК).

У свою чергу, окремі види договорів з урахуванням мети, суті й ,місту угод, можуть бути об'єднані в такі групи:

-

договори про передачу майна у власність; договори про передачу майна у тимчасове користування; договори про надання послуг;

договори про виконання робіт; договори у кредитно-розрахункових відносинах;

договори про спільну діяльність;

договори про забезпечення зобов'язань.

Окремі види недоговірних зобов'язань можуть бути поділені на юбов'язання, що виникають внаслідок правомірних дій, і зобов'язан­ !ІН, що виникають внаслідок правопорущень.

Правомірними діями можуть бути односторонні правочини, юри­ JLичні вчинки, акти цивільного стану. Наприклад, рятування майна, життя і здоров'я громадян, ведення справ без доручення, публічна обіцянка винагороди, укладення щлюбу тощо (глави

78-80

ЦК та

ІН.). Правопорушення породжують зобов'язання внаслідок ство­ рення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, заподіяння шкоди, безпідставного збагачення IОЩО (глави 81-83 ЦК).

§

З. Елементи зобов'язань

Елементами зобов ' язання, як і будь-якого цивільного правовід­ lІошення, є суб'єкти, об'єкт, зміст.

Суб'єктами зобов'язання є кредитор і боржник (дебітор). Креди­ !'Ор

-

це особа, яка управомочена вимагати від іншої особи (боржни­

ка) виконання певної дії (дій) або утримання від них. Боржник Іlе особа, яка зобов'язана вчинити на користь кредитора певну дію (нїі) або утриматися від вчинення певної дії (дій) на вимогу креди­ lора.

Якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'яза­ Ііа вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у

IОМУ, що вона має право вимагати від неї ('І.

3

ст.

510

ЦК) .

ЯК~~"Р_О!'f.,!аl( і боржником у зобо~'язанні можуть lІиступа_Т_и:ФJ~ичні ОСQбі1, юрИ-]іИЧJ-П -осОби, держава "та інші соціальні YTBopeHH~ (Автономна P-еспублікаКрим, територіальні громади 1<\ інші суб'єкти публічного права).

397

Залежно від кількості суб'єктів на тій або іншій (або на кожній) стороні зобов'яза нь розрізняють зобов'язання прості і складні (з множиннісТlО осіб).

Простими є з обов'язання, в яких є один боржник і один кредитор . Складними (зобов'язаннями з множинністю осіб) є зобов'язання, де на одній чи декількох сторонах виступають декілька осіб. Якщо в зобов'язанні кілька кредиторів, якщо кілька боржників,

-

-

це активна множина ,

пасивна множина, якщо декілька тих і

інших

- зміщана множина осіб. Залежно від характеру розподілу прав або обов'язків між декіль ­

ком а кредиторами або боржниками, розрізняють зобов'язання часткові, солідарні і субсидіарні.

у часткових зобов'язаннях кожен боржник повинен виконати зобов'яз ання в певній частині, а кожен кредитор має право вимагати вико нання певної частини зобов'язання. У солідарних зобов'язан ­ нях кожному кредитору у повному обсязі належить право вимоги ,

а кожен з боржників повинен вико нати зобов'язання у повному обся зі . У субсидіарних зобов' язання х є основний кредитор або боржник і додатковий кредитор (боржник). За загальним правилом, між сторонами встановлюються часткові зобов 'язан ня . Солідарний обов 'язок або солідарна вимога .виника­ ють у випадках, коли це передб ачене договором або встановлено законом, зокрема при неподіл ьност і пр едмета зобов'язання (ст .

541

ЦК) . Наприклад, солідарні зобов'язання виникають у випадках завдання шкоди, коли неможливо встановити, чиїми діями і в якому конкретно розмірі заподіяні збитки кількома особами .

ЦК досить детально регулює порядок виконання солідарного

обов'язку і реалізації солідарної вимоги. Так, ст. 543 ЦК передбачає, шо за солідарного обов'язку боржни­ ків кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому як повністю, так і в

частині боргу. Встановлення такого правила має на меті макси­ мально повне задоволення вимог кредитора і захист його інтересів .

Зокрема, кредитор, який не отримав повного задоволення від одного з солідарних боржників , має право вимагати liеотриманого

від інших співборжників .

Цю ж мету переслідує і збережеliНЯ пов'язаності зобов'язанням усіх солідарних боржників доти, доки зобов'язання не буде вико­ нане повністю . Якшо хтось з них виконає частину зобов'язан н я, шо припадає на його частку, але інші солідарні боржники не погасять свою частину боргу, то і той, що виконав, вважається зо­

бов'язаним, доки liе відбудеться погашення в повному обсязі. Виконання зобов'язаliНЯ одним з солідарних боржників при­ пиняє його в повному обсязі і погашає обов'язок ци х боржників відносно загального кредитора .

Однак слід зазначити, що йдеться лише про припинення обов'яз­ ку відносно загального кредитора (кредиторів). Сам по собі

398

оGОВ ' 5!ЗОК збе рігається, але зм і нює ться його уповноважен ий суб'ЄКІ:

I l р а н о вимо ги п ереходить до боржника, що виконав зоБ Оll'язаНН5!. В іll дістає право ків.

perptcy,

тобто зворот н ої в имоги до і нших бо рж н и ­

Ц я вимога може бути адресова н а до кожного і з солідар ни х

Gорж н ик ів у р і в ні й 'laстці, якщо інш е н е встановлене законом або .lОгово р ом . Л ри ц ьому зд і йснюється своєрідний розподіл бо р гу, щ о J3ЛИШ И ВСЯ , В похідному (ступ і н ч атому ) п о р ядку : нес п лаче н е од н им

І і сол ідар ни х боржників борж н ику, щ о виконав сол ідар н е зо­ бов'язання , п ереходить у рів н ій ч аст ц і до того, хто не сплат и в , і н а

решту співборжників ('І .

2

ст .

544

ЦК ). Тобто, в ц ьому випадку на­

ч е бто ви ни кає н ове сол і дарне зобо в 'яза н ня, у }\кому беруть У'l асть

нк соліда р ні боржники т і , хто н е в ико н ав обо в 'язок за перши м 'юбов'язанням, і як креди тор

-

той борж н ик за пеР IlI И М зобов'язан­

н ям, що виконав його в ПО ІНІОМУ обсязі. В ідБУШI ЄТЬСН перех ід права вимоги до НО /ЮГ0 кредитора і п ере роз п од і л обов'нзків м і ж коли ш­

lІ іми співборжниками. Об 'є кто м зобов'яза нн я є п ев н а п о веді н ка боржника . Ч аст і ш е за все , вона ви р ажа є ться в д і ях . Ц е може бути пе р едача

petli

і в ід ­

lІ ов і д на 'її о п лата за до говором ку півлі -п родажу , н адаШ-ІЯ послу г за

договором підряду , поверн е нн я боргу в договорі п озики то що. Од на к

не в и кл юч е н а ситуа ці я, кол и о б ' єктом зобов'язання може бути і безд і ял ь ніст ь. Н ап р иклад , з влас н иком земельної ділянк и укладе ­

но д оговір про те, що " ін не буде п ерешкоджати випасанню худоби на його ділянці.

В і д об'єкта зобов'язан н я слід в і др і зняти предмет 10бо в 'нзання. Я к шо об'єкт

-

це п евна повед і нка йо го учасників, то предм ет

-

ті

р ечі або май н о, нематер і альн і бл ага, щ одо нких існує інтерес уча с ­ ни ків цього п равов і дношення. П раво в и моги кредитора і в і дпов ідний цій вимозі 060В'НЗОК

б ор жника складають з мі ст зоб ов 'яза льного правовідношення. Сп і рни м є пита н ня: чи м оже і сн увати зобов'язання з немай­ ІІ О ВИ М змі сто м ? Зо крема, певне п оширен ня отрим ала точка зору, згід!ю З якою

' ю 6 0 в'язання за вжди є майнов и ми ци вільними правовідносинами l . Н а нашу думк у, зобов'язання мож уть бути як майнового, так і І !сма йнового хара кте ру2.

Класични м прикладом зобов'язального

ІІ е м а йнового правові дношення мож уть бути зобов'язання, шо ви­

ІІи ка ють з безоплатного договору до ручення, договору про спільну І і ял ьність тошо. Немай новий зм і ст можуть мати зобов'нзання, що в ин икають при реалізації нем а йнови х прав у галузі інтелектуальної вл а с ності. Запровадженн я у ЦК книг и

2

"Особисті немайнові права

І д ив.: Зобов'язальне право . Т е орія і п рактика / За ред. О.В. дщш С. 8. 1 Див . : Новицкий Jf.Б., ЛУН Ц ЛА. Об щее учение об обязатеЛl,ёгве. 1950. - С. 55 -60.

К,

1998. -

М.

) 1)1)

фізичних осіб" робить ще більш актуальним визнання існування зобов'язань з немайновим змістом. В іншому випадку залишається

припустити, що стосовно прав, передбачених у книзі

2

ЦК , можуть

виникати тільки охоронні, але не регулятивні цивільні правовідно­ сини.

Підстави виникнення зобов'язань

§ 4.

Підставою виникнення зобов'язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад), які породжують зо­ бов'язання. Слід зазначити, що ЦК не визначає спеціально підстави виник­ нення зобов'язань, відсилаючи тут до загальних підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, у ч.

2 ст. 509

ЦК зазначено,

що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.

11

ЦК. Отже

йдеться лише про норму відсильного характеру.

Таке вирішення навряд чи є оптимальним.

По-перше, хоча зобов'яза нн я є видом правовідносин, і Їх стосу­ ються більшість загальних положень про правовідносини, проте

вони м ають низку особливостей, котрі, зокрема, відрізняють їх від речових прав. Тому , скажімо, така зазначена у ст.

11

ЦК підстава

виникнення цивільних прав і обов'язків, як створення результатів творчої діяльності, може й не породжувати зобов'язальні правовід­ носини, хоча й породж ує відносини інтелектуальної власності .

По-друге, у ч .

2 ст . 509

ЦК невиправдано принижується значен­

ня договору, який тут навіть не згадується . Звісно, зобов'язання можуть виникати на підставі різних юридичних фактів. Однак, за нормальних умов провідна роль серед них належить договору (що

знайшло відображення і у структурі ЦК, де догов ірним зобов'язан­ ням відведе но близько

500

статей). І хоча загальним положенням

про догов ір присвячена спеціальна глава

52

ЦК , але варто було б

включити спеціальну згадку про таку підставу виникнення зо­

бов'язань і до ст.

формулювання ч .

509 ЦК . У цьому сенсі більш вдалим виглядає 2 ст. 151 ЦК 1963 р., де прямо було зазначено, що

зобов'язання виникають з договору та з інших підстав. Що ж стосу­ ється ЦК

2003

р., то тут такого висновку можна дійти лише шляхом

комплексного тлумачення ст. ст .

11, 509.

Отже, підставами виникнення зобо в 'яза нь можуть бути: договір та інші юридичні факти, як передбачені, так і не передбачені ЦК . Серед усіх можливих підстав виникнення зобов'язань особливе значення має договір . Це природно, оскільки зобов'язальне право­ відношення найчасті ше встановлюється за бажанням осіб, що беруть участь у ньому, і знаходить свій вияв у договорі. Такий засіб

формування зобов'яза нь найбільшою мірою відповідає потребам цивільного обігу . Саме з урахуванням його значення, детальніше до говір , як підстава виникнення зобов'язань, буде далі розглянутий окремо .

400

Договір є двостороннім правочином (угодою) або, іншими <"!І онами, узгодженим волевиявленням суб'єктів цивільного права, "Іримованим на встановлення, зміну або припинення цивільних IІран і обов'язків.

Нарівні з договорами, підставою виникнення зобов'язань можуть L !lУЖИТИ односторонні правочини. У цих випадках суб'єкт цивільного І1рава шляхом одностороннього волевиявлення або розпоряджа­

\ т ься

своїм суб'єктивним правом, або приймає суб'єктивний

о()ов'язок. До числа таких односторонніх правочинів відносяться Itублічна обіцянка винагороди, видача довіреності тощо. Як приклад одностороннього правочину,

що породжує зобов'язання, можна

lІдзвати оголошення конкурсу про написання п'єси. Якщо п'єса \)уде відповідати всім умовам конкурсу, то той, хто його оголосив,

І10винен виконати обов'язки, які встановлені в умовах конкурсу (поставити спектакль за п'єсою, сплатити винагороду) .

Односторонній правочин зобов'язує, як правило, того, хто його "lдіЙснює . У нашому прикладі зобов'язаною особою стає організа­ нія, що оголосила конкурс . Бувають, однак, і такі односторонні "равочини, внаслідок яких зобов'язаною стає та особа, до якої звер­ lІене волевиявлення того, хто здійснив угоду. Так, громадянин має IІраво в своєму заповіті зобов'язати спадкоємця надати в будинку, що передається йому в спадщину, одну кімнату для безоплатного мешкання другові заповідача (заповідальний відказ) . Отже, у спад­ коємця за умови прийняття спадщини, тобто при здійсненні ним зі свого боку односторонньої угоди, виникає зобов'язання надати спадкодавця кімнату в користування. Специфічну групу підстав виникнення зобов'язань складають

J\pyrOBi

акти суб'єктів публічного права: а) безпосередні приписи актів цивілЬНОГО законодавства; б) рішення суду; в) акти управління (адміністративні) акти органів державної

влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів міс­ цевого самоврядування (акти управління, адміністративні акти). При цьому зміст зобов'язання, що виникає безпосередньо з такого акту, визначається цим актом.

Частіше підставою виникнення зобов'язання є юридична с;укуп­ ність, що містить в собі припис закону і договір або адміністративний

акт і укладений на ЙОГО підставі договір тощо. Так, житлове зобов'я­ lання щодо користування помешканнями в будинках комуналь­ І!ОГО фонду виникає зі складної юридичної сукупності: ордера і

укладеного на його підставі договору житлового найму. Для виник­ нення і існування зобов'язань у таких випадках потрібна наявність обох юридичних фактів

-

і адміністративного акту, і договору. За

відсутності будь-якого з них не може виникнути зобов'язальне IІравовідношення. Значення адміністративного акту в складному юридичному складі виявляється, насамперед, у тому, що він юри­

)lИЧНО зобов'язує сторони (або одну зі сторін) укласти договір на

401

умовах, вказаних в адміністр ат ивному акті. Тому зм іст зоБОВ'Н'3ання у таких

випадках

ви зна ч аєтьсн нарівні із законо м не тільки

договором, але і адміністр ативним актом, на підстав і якого він ук­ ладений.

ЮРИДИ'lІІа сукупність може включати в себе не тільки адміністра­ тивні акти і договори, але й інші юридичні факти. Так, зобов'язан­ ня купівлі-продажу державного підприємства, шо привати зує ться, може виникати з проведеного аукціону і укладеного на підставі його

результатів договору купівлі-продажу. Тому юридичн а сукупність, як і раніше, залишається однією з найбільш характерних підстав

зобов'язальних правовідносин. Підставою виникнення зобов'язання можуть бути також інші дії фізичних і юридичних осіб

-

юридичні вчинки. Наприклад, IJеден­

ня чужих справ без доручення, рятування

Ma~iHa організації,

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших резуль­

татів інтелектуальної, творчої діяльності (ст.

11

ЦК). Але треба

мати на увазі, що в процесі творчої діяльності зобов'нзання ви ника­ ють не внаслідок самого факту відкриття, вин аходу або створення твору тощо, а завдяки

ІІаявності додаткових умон:

винаходу, виконаннн музичного

TIJOpy,

використання

виданн я роману тощо, укла­

дення відповідного договору

- постано вчого, видавничого тощо. Договори, односторонні прагючини і акти суб'єктів публічного

права являють собою правомірні дії, покликані опосередковувати нормальний цивільний обіг. Разом з тим, підставою виникнення

зобов'язань можуть бути і протиправні дії. Так, завдання майнової (матеріальної) та л,юральної шкоди іншій особі є ЮРИДI1'IНИМ

фактом, що породжує зобов'язання для того , хто заподіяв шкоду, відносно потерпілого , наприклад, відшкодувати втрачений заробі ­ ток внаслідок втрати потерпілим

ПР;lUездат ності або

в а ртіс ть

пошкодженої речі повністю або частково .

Придбання або зберігання майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав (безпідставне збагачення) створює зобов'язання відшкодувати потерпілому його майнові втрати .

у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може

бути настаІІНЯ або ненастання певної події. Наприклад , знищення внаслідок Ilожежі застрахованого будинку створює обов'язок страхо­

вої компанії виплатити влаСIІИКУ

-

страхувальнику страхове від­

шкодування .

§ 5. Зміна зобов'язань. Заміна осіб у зобов'язанні Загальним принuипом трансформаuії зобов'язань є згода на це всіх учасників зобов'язання. Одностороння відмова від виконання зобов'ЯЗ
402

525

ЦК) .

Одним з найбільш поширених випадків зміни зобов'язаНЮI, СІН':­ ціально передбачених у ЦК, є за міна його суб'єктів. Це може бути заміна кредитора або заміна боржника.

Оскільки більшість існуючи х зобов'язань є двосторонньо зо­ бов'язуючими (або взаємними), коли кожна зі сторін у зобов'язан­ ні має одночасно і права, і обов'язки, то на практиці виділити ок­ ремо цесію або переведення боргу іноді неможливо . Тому в таких випадках виникає певний гібрид

-

СУ1\1іш д вох цих інститутів, який

в літературі пропонується позначати узагальнюючим т ерм іном "заміна сторони у договорі". При цьому заміна сторони взаємного

зобов'язання має відбуватися на основі застосування тієї норми, яка передбачає більш жорсткі правила заміни . Наприклад, якшо заміна кредитора в зобов'язанн і за загальним правилом не потре­

бує згоди боржника (ст.

516

ЦК), а боржник може бути за міненим

іншою особою лише за згодою кредитора (ст.

520

ЦК) , то заміна

сторони в двосторонньому договірному зобов' яза нні (з договору купівлі-продажу, міни, оренди тощо) можлива тільки за згодою іншої сторони договору'. Разом з тим, вказане не означає, що сторо ни у взаємних зо­ бов 'язаннях по збавлен і можливості здійснити окремо передання права вимоги і окремо переведення боргу. Наприклад, у договорі

купівлі-продажу покупець може поступитися іншій особі своїм правом вимагати передачі купленого майна, залишивши при цьому

за собою виконання обов'язку щодо сплати вартості нього майна продавцю. Тобто у цьому випадку має нісце лише відступлеНІіН пр,ша

вимоги, яке не супроводжується переданням боргу Іюкупuем.

Заміна кредитора означає, що із зобов'язання вибуває колишній (первісний) кредитор, і його замінює інша особа , що вступила в це зобов'язання. Це можливо у всіх випадках, крім тих, коли така З
515

иК не допускає

замі ну кредитора в зобов'язанні, яке нерозривно пов'язане із

особою кредитора. Аналогічні заборони закріплені у спеціальних нормах ЦК , наприклад, це стосується заборони п ередачі іншій особі права переважної купівлі частки в спільній частковій власності

(ст.

362 ЦК) . Слід зазначити, що заміну кредитора слід відрізняти від права регресу (права зворотної вимоги), яке виникає, н априклад, внаслі­ док виконання боржником солідарного обов'язку (ст.

544

ЦК) , від­

шкодування шкоди, завда ної іншою особою (ст. 1191 ЦК), сплати гарантом сум за боржника і регресу до боржника в сумі, що була

сплачена ним за гарантією кредиторові (ст.

569) .

Принципова відмінність між цими інститутами полягає в тому , шо право на регрес виникає вперше, а при заміні кредитора щ.:рс-

І Див.: Цивільний кодекс України . Коментар .

-

Харків.

20OJ .

( ' 374 . 4Ю

дається пра во , що вже існує. Регресне зобов ' язання виника є тільЮ! при припиненн і (належному виконанні) nepBiCHOro зобов ' язання, тоді як заміна кредитора са ме зобов ' язання не ПРИПЮfЯЄ і не змінює .

Це має пра кт ичне значення , зокрема, для обчислення позовної давності . Так , оскільки регресне зобов ' язання виникає вперще, то й за гальна позовна давність для HbOro складає

3 роки

(ст .

257

ЦК) .

При заміні кредитора зобов'язання продовжує існувати , не відбу­

вається і переривання позовної давності ( ст.

264

ЦК), а тому вимоги

нового кредитора до боржника можуть бути висунуті тільЮ! в межах строку, що залишився .

Підстави заміни кредитора: І) цесія (відступлення права вимоги)

-

передання ним своїх

прав іншій особі за правочином ; 2) правонаступництво . Воно може бути як універсальним (наприклад, спадкування за загальними правилами), так і сингуляр­ ним, тобто частковим (наприклад, у деяких випадках реорганізації

юридичних осіб) ;

3)

суброгація

-

виконання зобов'язання за боржника третьою

особою зі вступом зазначеної особи у права кредитора (може мати місце у двох випадках: при виконанні обов'язку боржника поручите­ лем або заставодавцем (майновим поручителем) та при виконанні

обов'язку боржника третьою особою ;

4)

інщі підстави, встановлені законом .

у зв'язку з тим, що ст.

512

ЦК передбзчає можливість передачі

прав від КОЛИЩНЬОго кредитора новому кредитору не тілЬЮ! за згодою

(правочином), але й з інших підстав, у літературі була висловлена точка зору, що концепція ЦК з цього питання грунтується на по­ щирювальному тлумаченні відступлення права вимоги (цесії), як поняття, що охОплює усі випадки заміни кредитора' . Проте для т а кого тлум а чення закон підстав не дає, оскільки з

п. 1 ч . І ст. 512 ЦК виплива є , що відступленням права вимоги, тобто цесією вважається лише вольова дія (правочин) кредитора , яка полягає у переданні ним своїх прав іншій особі. На користь такого висновку свідчить і походження терміну "цесія", пов ' язаного з поняттям римського права

"injure cessio" -

"передання права". Тому

поширювальне тлумачення цесії не є властивим і для більшості сучасних досліджень у цій сферР. Отже, слід розрізняти загальне поняття заміни кредитора у зо ­ бов'язанні і цесію

-

як передання кредитором своїх прав іншій

особі за правочином. При цьому слід взяти до уваги, шо хоча заміна кредитора мож ­ лива з різних підстав, але практично найбільш важливою з них зали -

І Див.: Цивільний кодекс України. Коментар. - Харків , 2003. - С. 374-375. 0 .0 . Перехід прав кредитора до третіх осіб в цивіль­ ному праві України. Автореф. дис .... канд. юрид. наук . - К ., 2002. - С. 11 . 2 Див., наприклад: Кот

404

шається цесія. Тому саме їй присвячена більшість норм глави

47

ЦК. Незважаючи на те, шо правила стосовно заміни кредитора, встановлені у цій главі ЦК, на перший погляд є універсальними, уважне ознайомлення з ними показує, що положення ст. ст.

518, 519

517,

ЦК стосуються лише цесії і не МQЖуть бути застосовані ні

при правонаступництві, ні при суброгації.

Отже цесія (відступлення права вимоги)

-

це передання креди­

тором своїх прав у зобов'язанні іншій особі, що здійснюється за допомогою правочину . Загалом, цей правочин може бути як оплат­

ним, так і безоплатним, реальним або консенсуальним, абстрактним або казуальним, одностороннім або двостороннім. Проте таким правочином, очевидно, не може бути заповіт, оскільки він є під­ ставою правонаступництва, і до заміни кредитора у цьому випадку

не можуть бути застосовані, наприклад, правила ст.

519

ЦК (первіс­

ний кредитор не може нести відповідальність у зобов'язанні, ос­ кільки є померлим).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зо­ бов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

При цьому цесія у зобов'язанні, яке виникло на підставі право­ чину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрована в такому самому порядку, якщо інше не встановлено законом . У цьому випадку вважається, що цесія відбулася з моменту державної реєстрації правочину про її вчинення .

В результаті цесії первісний кредитор (цедент) перестає бути

учасником зобов'язання, і замість нього в зобов'язання вступає нова особа - цесіонарій. При цьому змінюється суб'єктний склад зобов'язання, але зміст його залишається таким самим. Оскільки цесія відбувається у повному обсязі, до цесіонарія пере­ ходить не тільки саме право вимоги, але і можливість використати

засоби його забезпечення , передбачені колишніми суб'єктами зобов'язань (наприклад, стягнення неустойки) . Первісний кредитор повинен передати цесіонарію документи, що підтверджують наявність права вимоги, а також необхідну для

його здійснення інформацію . Це може бути текст договору, боргова розписка, товаророзпорядчі документи тощо. Строки та порядок передання документів та інформації визначається за домовленістю первісного та нового кредиторів. Якщо домовленості не досягнуто, чи заміна кредитора відбувається на підставі закону, передання документів здійснюється у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги цесіонарієм про надання йому документів (ст . 530 ЦК) . У свою чергу боржник має право вимагати від нового кредитора доказів переходу до нього прав за зобов'язанням. До надання таких

доказів боржник має право не виконувати обов'язку новому кредито­ ру, не ризикуючи при цьому прострочити виконання зоБОВ'ЯЗ
(ст.

612

ЦК). Натомість для кредитора, який не надав докази цесії,

така бездіяльність має розглядатися як прострочення, що тягне

наслідки, передбачені ст .

613

ЦК.

405

Разом з тим, порушення вказаного "інформ аційно -доказо вого" обов'язку не впливає на юридичну силу цесії. Згода боржника на цесію не потрібна (якщо інще не встановле­ но ДОГОІІОРОМ або законом), оскільки діє презумпuія , що в кожному

разі зоБОВ'ІОання має бути ним виконане . Тому вказівка первісного кредитора про необхідність виконання зобов'язання інщій особі є обов'язковою для боржника.

Ра зом з тим , цедент не тільки має право вказати боржнику на існування нового кредитора, але й зобов'язаний ие зробити шляхом письмового попередження. Недотримання цієї вимоги означає, що боржник , який виконав зобов'язання первісном у кредитору, вважа­

ється таким, що звільнився від свого обов'язку (ст .

516

ЦК) . У такому

випадку новий кредитор може подати претензії відносно невико­

нання зобов'язання до цесіонарія, але не до боржника . Хоча боржник не має права заперечувати проти заміни креди­

тора (ст. 516 ЦК), однак зберігає можливість висувати проти вимог цесіонарія усі ті запере'lення , які міг протиста вити вимоз·і первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про за­ міну кредитора ( про безгрошовість зобов'язання,

недотримання

порядку уклпде ння до говору тощо). Якщо боржник не був письмо во по відомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, ві" має право висунути проти вимог нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до

пред'явлення йому вимоги новим кредитором, виконання (ст . Первісний

518

-

на момент його

ЦК).

кредитор у зобов 'яза нні відповідає перед нови м

кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відпо­

відає за невиконання боржником свого обов'язку , крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кре­

дитором (наприклад, при передачі переказного векселя первісний кредитор відповідає за виконання зобов'язання, якщо не вкаже в передавальному написі: "Право вимоги передається без зверне ння на мене").

Іншим випадком заміни осіб в зобов'язанні є переведення боргу (делегація). На відміну від цесії, тут має місце замін а не управомо­ ченої, а зобов'язаної сторони.

Наслідками переведення боргу є: а) вибуття первісного боржника із зобов'язання (звільненн я його від боргу);

б) вступ у зобов'язання нового боржника; Як і у випадку цесії, відбувається зміна суб'єктного складу зо­ бов'язання за збереження первісного змісту останнього . Оскільки платоспроможність боржника, наявність у нього майна, на яке може бути звернене стягнення, грають істотну роль, пе­

реведення боргу можливе тільки за згодою кредитора (ст .

520

ЦК) .

З одного боку, це обмежує можливості переведення боргу, але з

406

іНIlЮГО

-

дозволяє проводи ти зам іну борж ника навіть у зобов'я:зан­

н ях , пов ' яза ни х з особою їх учасників : виявля ючи свою згоду на

пе р еведен н я боргу, кредитор оцінює і перспективи виконання зобов'язання новою особою, ф:жтично має місце досягнення НО130Ї угоди. Тому деле гаu ія можлива і в договорах Доручt:ння , художнього

замовленн я та інших , де особа вико н авця є визначальною. у зв ' язку з ци м переведення боргу можна вважати багатосторон­ нім правочином (договором) ,

в силу якого первісн ий боржник за

]обов ' язанннм за згодою кредитора переводить свій обоl3'ЯЗОК на

нового боржника (вибуваючи , таким чином, з цього зобов'язання).

Форма правочин у щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень про цесію , викладених ви ще

(ст. ст .

52\ , 513

ЦК). Головним принципом тут також є те , що пере­

ведення боргу має відбуватися у ті й же формі, у якій було вчинено пра во чин , шо ста в підставою виникнення зобов'язан н я . Нови й боржник у зобов'я:занн і має право висунути проти вимог кредитора всі заперечення ,

шо rpунтуються на відносинах між

кредитором і первісним боржником . При цьому висування запе ­ речень прот и в и мог кредитора

-

це право , а не обов'язок нового

боржника . То му він може беззастережно (наприклад, з морально­ етичних міркува нь) виконати зобов'язання первісного борж ни ка в межах боргу, який до нього перейшов.

До.'}я засобів забез печення, щ о і снували до переведення боргу, вирішується диференційовано .

Так, порук а і вста новлена іншою особою застава з переведен­ ням боргу, як прави ло, припиняються. При ЦІ,ому IIОРУ'lитель або зас таводавеuь можуть виступити гарантами виконання зобов ' язаll­

ня і новим боржни ком, але для цього необхідно знову отримати 'Згоду кредиторів.

Зас тава, встановлена первісним боржником, зберігається після

заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або зако­ ном (ст. 523 ЦК) . При цьому первісний боржник у зобов'язанні :шймає мі сце майнового поручителя (ст. 583 ЦК). У випадку наступ­ ної заміни боржн ика у зобов'язанні, забезпеченому такою заставою, остання

припиняється.

Щодо неус тойки, завдатку, притримання, банківської гарантії, вони при делегації зберігаються автоматично, ос кільки збереження

Їхнього існування не порушує права та інтере си інших осіб. На практиці виникає питання про можли вість часткового пере­ ведення боргу на іншу особу. Оскільки у ст .

522

ЦК йдеться про

"нового боржника", можна 'Зробити висновок, щО ЦК не передбачає, у вигляді загального правила, часткове пер еведення боргу. Отже, новий боржник, вступаючи у зобов'язан ня,

повністю зам інlОС

боржника колишнього.

Разом з тим, часткова 'Заміна осіб у зоб ов'язанні усе ж можлива. Правовою основою такої 'Заміни є ст.

525

ЦК, за змістом НКОЇ ЛОIlУ(; ­

кається можливість будь-якої зміни умо в зобов'язаннн :!:І ' н 'о)toЮ

407

його сторін. Отже, можна зробити висновок, що суб'єкти зобов'я­ зання можуть укласти договір про часткове переведення боргу (так само, як і про часткову цесію) .

Припинення зобов'язань

§ 6.

Припиненням зобов'язання називається ліквідація з передбаче­ них законом або договором підстав існування суб'єктивних прав і

обов'язків, які складають його зміст. Внаслідок цього учасників зобов'язання більще не пов'язують ті права і обов'язки, які раніще з нього випливали . Припинення зобов'язань настає внаслідок дії так званих право­

припиняючих юридичних фактів, які можуть бути як подіями (смерть боржника або кредитора у зобов'язаннях особистого характеру), так і діями (повернення боргу, передача речі тощо). Слід зазначити, що припиняються зобов'язання тільки правомірними юридичними діями. Правопорущення не припиняють зобов'язання, а спричи­

няють лище трансформацію вже існуючих правовідносин або виник­ нення позадоговірних деліктних зобов ' язань, якщо до цього сторони не знаходилися у відносних правовідносинах. Правомірні дії, що припиняють зобов'язання, за своїм характе­ ром частіще за все є правочинами (договорами) . Такий висновок слідує з аналізу ст.

525

ЦК, яка забороняє односторонню відмову

від виконання зобов'язань і односторонню зміну умов договору.

Разом з тим, законом можуть бути встановлені винятки . Так, зобов'язання, що виникають із договору доручення , можуть бути припинені односторонньою відмовою від договору повіреного або довірителя (ст .

1008

ЦК) . У цьому випадку підставою припинення

зобов'язання є односторонній правочин. Закон (ст.

598

ЦК) не визначає вичерпно підстави припинення

зобов'язання, встановлюючи, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, передбачених договором або законом. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лище у випадках, встановлених договором або зако­ ном. Необхідною умовою тут є визначеність у договорі або в законі підстав для одностороннього припинення зобов'язання. Так, згідно

зі ст.

615

ЦК у разі порущення зобов'язання однією стороною,

друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовити­ ся від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом

(наприклад, п .

4

ч.

1

ст.

708

ЦК

-

у разі виявлення покупцем

протягом гарантійного або інщих строків, установлених обов'яз­ ковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не засте­

режених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми).

408

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання час т к о в о або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов ' яз а ння або воно припиняється. Право сторін стосовно припинення пов­

ністю або частково договірних зобов'язань !і.l!1ражається в принципі "свободи договору" (ст.

627

ЦК). Однак це не виключає можливості

встановлення в законі заборони припиняти визначені зобов'язан­ ня за згодою сторін.

Окремі випадки припинення зобов'язань. І; Виконання зобов'язання є "ідеальною" підставою його припи­ нення. Власне кажучи, зобов'язання для того і встановлюються (як договором, так і законом), щоб бути згодом виконаними. Існує думка, що дії, спрямовані на викон а ння зобов'язання, можна вважати односторонніми правочинами J •

Якщо формально

підходити до вирішення цього питання, використовуючи ви з начен­ ня правочину як дії суб'єктів цивільного права , спрямов а ної на встановлення , зміну, припинення цивільних прав і обов'язків , то підстави для такого висновку начебто є.

Однак такий підхід здається виправданим тільки щодо недого­ вірних зобов'язань. Наприклад, добровільне відшкодуваЮіЯ запо­

діяної шкоди можна розглядати як одностороннє волевиявлення порушника, спр я мова не на припинення зобов ' язань із заподіяння шкоди. Проте він непридатний для характеристики виконання до­ говірних зобов'язань. Контрагент за договором, виконуючи його умови , не здійснює правочину (волевиявлення ), а ви к онує покл адені на нього обов'язки. якшо вважати виконання договору односторон­ нім правочином, то можна дійти висновку , що й сам він являє собою лише сукупність односторонніх пра во ч инів. Але це розми­ ває поняття договору як такого і с уперечит ь його визначенню як

двосторонього правочину (угоди сторін) . Слід взяти до уваги, що припинення зобов'язання тягне лише

належне його виконання (ст.ст . 526, 599 ЦК) . 2. Передання відступного припиняє зобов'язання, якшо на те є згода сторін . Відступне

-

це певне майно , що передаЄТЬС>l замість

виконання зобов ' язання. Саме передання боржником кредиторові відступного (грошей , іншого майна тощо) за згодою останнього і є підставою припинення зобов'язання. Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторон а ми (ст.

600

ЦК) .

Угода про відступне, як правило, укладається вже в ході вико­ нання зобов'язання , в тому числі й після закінчення зазначеного в

зобов ' язанні терміну . Відступне не слід змішувати з новацією . Від­

ступне припускає повне припинення юридичного зв'язку між сто­ ронами . При новації (ст. 604 ЦК) відбувається заміна первісного зобов ' язання .

І ДИВ . , наПРИКllад : Гражданское право : определ ения , понятия , зак о lt одаТСJl I, ­

ство . Учебно-практически й справочник .

-

Харьков ,

1998. -

С.

171 .

409

3.

Зарахування зустрічних вимог. Зобов'язання припиняється за­

рахуванням з устрічних однорідних вимог, строк виконання яких

настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або

визн а ч ений моментом пред'ямення вимоги (ст.

601

ЦК).

Зарахування МОжливе за наявності таких умов: а) зустрічність вимог. Це означає, що сторони одночасно беруть уч асть у 2 зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язан­ ням є боржником в іншому зобов'язанні. Немає принципових перешкод до одночасного заліку кількох зобов'язань кожної зі сторін , а також до заліку одночасно зобов'язань 3 і більше учасни­ ків. Прикладом може слугувати можливість заліку вимог боржника до фактора у договорі факторингу, заснованих на його договорі з клієнтом (ст. 1085 ЦК); б) однорідність вимог (гроші, однорідні речі). При цьому слід мати на увазі, що сторони з метою проведення зарахування, своєю

угодою не можуть змінювати предмет вимог (наприклад, оцінити речі в грошах) . Така штучна "однорідність" не має правового зна­ чення, і зарахування неможливе;

в) "готовність" вимог. Необхідно, щоб строк виконання зобов'я­ зань або вже настав, або був виз начений моментом запитання, або щоб термін не був вказаний взагалі, тобто виконання можна ви-

,

магати в будь-який момент;

г) ясність вимог. Припуск аєтьс я, що між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту , умов виконання тощо. Якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша

сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку

суперечка підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Згідно з ч . 2 ст. 601 ЦК зарахування зустрічних вимог може здій­ снюватися за за явою однієї зі сторін . Можливість заліку за заявою однієї зі сторін, разом з тим, означає неприпустимість заперечу­ вання зарахування іншою стороною.

Зарахування не допускається щодо зустрічних вимог : І) про від­ шкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здо­

ров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом . Особливості ма є зарахування в разі заміни кредитора . У цьому випадку боржник мас право пред'явити проти вимоги нового креди­ тора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора, але зараху­

вання проводиться, якшо вимога виникла на підставі , що існувала на момент одеРЖ(1ННЯ боржником письмового повідомлення про заміну кредитора , і строк вимоги настав до його одержання, або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення

вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора,

зарахування

проводиться,

якщо

вимога

виникла

на

підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги

410

новим кредитором або якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором

виконання (ст.

603

-

на момент його

ЦК). Особливість~арахування полягає в тому,

що воно може припинити одразу

2

зустрічних зобов'язання

-

за

умови рівності розміру вимог. Якщо зустрічні вимоги нерівні, то може мати місце часткове зарахування: більше за розміром зо­ бов'язання продовжує існувати у частині, що перевищує менше.

4. Новація (оновлення зобов'язання) - має місце у тому випад­ ку, коли зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (ст. 604 ЦК). ЯК правило, нове зобов'язання відрізняється від попереднього своїм змістом (характером прав і обов'язків, Їх обсягом , порядком виконання тощо). Для того, щоб новація відбулася, сторони повин­ ні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, шо існувало раніше, і заміну його новим зобов'язанням . Оскільки нове зобов'язання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобов'язання, шо забезпечують виконання колишнього зобов'язання, якщо сторони не домовилися, що ті продовжують свою дію. Однак, якщо має місце не новація , а проста зміна умови договору (наприклад, подовження строку його дії), то додаткові зобов'язання свою дію зберігають . Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом , іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом .

5.

Стаття

604

ЦК як припинення зобов'язання за домовленістю

сторін, розглядає лише новацію.

Проте слід зазначити,

шо на

домовленості сторін грунтується і такий засіб припинення зобов'я­ зання, як прощення боргу, тобто звільнення кредитором боржника в ід його обов'язків (ст. 605 ЦК). Характерною рисою прощення боргу є те , що воно не припускає зустрічного задоволення; в іншому випадку йшлося б про новацію,

а не про прощення боргу. Боржник має право заперечувати проти з няття з нього боргу, але тільки доти, доки не настав строк вико­ нання зобов'язання. Якщо строк виконання зобов'язання настав, то боржник або має виконати зобов'язання, або зобов'язаний прий­

няти звільнення від боргу. Прощення боргу одним з контрагентів lіе звільняє його від виконання власного (зустрічного) обов ' язку (так, прощення боргу у вигляді сплати квартирної плати не звіль­ няє наймод авця від виконання обов'язку з капітального ремонту) .

Прощення боргу не допускається, якщо це порушує права третіх осіб щодо майна кредитора. Наприклад, не допускається прошеннн боргу при майбутньому визнанні кредитор а неспроможним (банкрутом). Відповідні заходи проти цього містить , зокрема, Закон нід 14 травня 1992 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 черв,,)!

1999 р.) . 411

6.

Поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Така ситуа ці я можлива, якщо боржник придбає право вимоги, що належало раніше його кредитору. Наприклад, це може бути злиття юридичних осіб , спадкування, придбання майна тощо. Наприклад, громадянин , який знімав житло у приватному будинку, купує цей будинок . Таким чином, він набуває права кредитора щодо наймачів

і стає начебто кредитором відносно себе - колишнього наймача . 7. Неможливість виконання припиняє зобов'язання , якщо вона викликана обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає . Якщо неможливість виконання виникла внаслідок порушення

з обов ' язання, то воно не припиняється, а трансформується в додаткові обов'язки (відшкодувати заподіяні збитки, сплатити штраф тощо) . Наприклад, якщо неможливість викОнання зобов'язання ви­ никла навіть з обставин, що не залежать від боржника, але після прострочення з його сторони, то він як сторона, що порушила

зобов ' яза ння, несе відповідальність згідно з правилами ч . 2 ст . 612 цк. 8. Припинення зобов'язання смертю фізичної особи має місце в тих вип ад к а х, коли виконання неможливе без особистої участі

боржника , або виконання призначене особисто для кредитора, або зобов'язанн я

в і н ший спосіб нерозривно пов'язане з особою

креди тора . Таким чином, це можливо, швидше за все, у вигляді

винятку

-

необхідною умовою є особистий характер зобов'язання .

у інщому випадку зобов'язання зберігаються внаслідок право­ наступництва.

9. Зобов'язання

припиняється також ліквідацією юридичної особи.

На відміну від попередньої ситуації, таке припинення є загальним

правилом. Ліквідація юридичної особи (боржника або кредитора) за за гальним правилом є підставою припинення зобов'язання. Виня­

ток станоl3ЛЯТЬ випадки, прямо передбачеНі законом або іншими нормативно-правовими актами (наприклад, вимоги потерпілих про відшкодуванн я шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, в порядку

правонаступництва переходять до вищестоящої організації або до організації, за значеної в ріщенні про ліквідацію юридичної особи) .

§ 7.

Виконання зобов'язань

Виконання зобов яза"ня - це здійснеНIІЯ боржником тієї дії, яку має право вимагати від нього кредитор на підставі зобов язання, що існує між IIUМU .

Вимоги до l3икон а ння зобов'язань визначають, насамперед, прин­ ципи

-

закріплені в за коні основоположні засади, відповідно до

яких будується правове регулювання реалізації суб ' єктивних прав і обов'язків у цих правовідносинах . у літературі називають різні принципи виконання зобов'язань.

Найчастіше згадують принцип належного виконання зобов ' язань. Крім того, вказують на і снування принципу співпраці, який перед-

412

б а чає, що сторони мають не тільки виконувати зобов'язання на­

л ежним чином і реально, але й створювати контрагенту найбільш сприятливі умови і надавати допомогу в цьомуІ. принцип економічності, який

Називають та кож

передбачає взаємне врах у вання

е кономічних інтересів контрагентів , та принцип реального виконан­

ня зобов ' язання , суть якого полягає в тому, що стягнення неусто й­ к и (штрафу, пені) та збитків не позбавляє боржника обов'язку ви­ конання зобов'язання в натурі (ст. ст. 552, 622 ЦК) . Деякі автори в казують також на принцип стабільності зобов ' язань , посилаючись при цьому на норми ЦК, щО передбачають неприпустимість од­ носторонньої відмови від виконання зобов ' язань і односторонньої

з міни їх умов 2 • Однак, усі названі принципи навряд чи варто виокремлювати. Зокрема , реальне виконання зобов'язання охоплюється понятгям виконання зобов ' язання належним чином. Що стосується прин­ ципу економічності, то в умовах переходу до ринкових відносин

" економічність" є понятгям відносним , оскільки кожен з Їх учас­ ників, як правило, сам визначає , що йому вигідно , а економі ч ні

інтереси сторін часто протилежні. Стабільність договірних зо­ бов ' язань

-

це швидше не принцип їх викон а ння, а певна тенден­

ція розвитку договірних відносин. Таким чином, можна зробити висновок, що визначальним є принцип виконання зобов ' язання належним чином, який містить низку вимог щодо його реалізації.

Орієнтири визначення загальних умов належного виконання зо­

бов ' язань встановлюють СТ. СТ.

526-545

ЦК, аналіз котрих дозвол яє

зробити висновок, що зобов'язання мають виконуватися; І) щодо належного предмету зобов'язання;

2) 3) 4) 5)

належними сторонами; у належний строк ; у належному місці; належним способом (і з належним оформленням).

Предмет виконання

-

це певні матеріальні або духовні блага, в

зв'язку зі створенням або передачею яких було встановлене зо­ бов'язання . У предметі виконання виражаються найбільш істотні

обов'язки боржника з належного виконання договірного зобов'язан­ ня. Це пов'язано з тим, що від належного виконання зобов'язання щодо його предмета залежить питання набутгя кредитором саме тих благ, заради яких він вступив у договірні відносини. Розрізняють виконання зобов'язання залежно від властивостей речей, що є Їх предметом, виконання грошових зобов'язань, а також виконання альтернативних і факультативних зобов'язань.

, С.

дИВ.: Иоффе О. С. Обязательственное право. - М., 1975. - С. (,4 .- 6(, . Гражданское пра во . - Ч. І / Под ред. т.и. ИллаРUО//ОfJОЙ. М . о І ')')Х

, Див.: 358.

,11 .\

Якщо кредитору повинна бути передана індивідуально-визначена річ, то зобов'язання може бути виконане тільки шляхом надання саме цієї речі. Якщо зобов'язання є родового характеру, то воно вважається належно виконаним при передачі боржником відповідної кількості предметів цього роду.

Загальним правилом є виконання зобов 'язан ня повністю (у пов ­ ному обсязі). Тому кредитор має право не приймати від боржника

виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно зі ст. ст.

524, 533

ЦК грошові зобов'язання мають бути вира­

жені у вітчизняній валюті, тобто в гривнях . Виняток з цього правила допускається тільки у випадках, прямо передбачених законо­ давством.

Проте , оскільки суб'єкти зобов'язань мають можливість визна­ чення у зобов'язанні грошових еквівалентів в іншій валюті, виникає потреба коригування цін на момент виникнення зобов'язання і на момент його виконання. У зв'язку з цим ч.

2

ст.

533

ЦК містить

спеціальне правило, за яким якщо у зобов'язанні визначено гро­ шовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної В(jЛюти на день платежу, якщо інший порядок й визначення не встановлений

договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом . Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків за зобов'язаннями на території України, за загальним правилом забороняється (ст . 533 ЦК, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р . NQ 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного

контролю"). Використання іноземної валюти на території Укра­ Їни як засобу платежу потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України, крім випадків прямо передбачених законодавством, наприклад, Правилами використання готівкової

іноземної валюти на території України, затвердженими постановою

Правління Національного банку України від

26

березня

1998

р.

NQ 119. Сума, що виплачується фізичній особі за грошовим зобов'язан­ ням, пропорційно збільшується у разі збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Це поло­

ження стосується, зокрема, випадків виплат фізичній особі сум від ­ шкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, витрат за договором довічного утримання

(догляду) тощо. Якщо внаслідок випл ати збільшеної суми сторона, яка зобов'язана провадити ці виплати , втрачає вигоди, на одержання яких вона могла розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду (ч.

ст.

535

ЦК). При цьому згідно зі ст.

653

2

ЦК сторони не вправі будуть

вимагати повернення того, що було виконане ними за грошовим

414

'юбов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не вста­ новлене договором.

За користування чужими грошовими

коштами боржник зо­

бов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено дого­ вором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК). Слід розрізняти "проценти, як плату" за користування чужими грошима і "проценти за прострочку" виконання зобов'язання (пеню), котрі є формою цивільно-правової відповідальності. Та чи

інша кваліфікація "процентів" має істотне практичне значення:

несплата (прострочення сплати) боргу тягне за собою можливість стягнення з боржника неустойки (штрафу, пені) за порушення зо­ бов'язання, тоді як штрафні санкції за несплату або прострочення сплати майнових санкцій не застосовуються. Підставами визначен­ ня правової природи "процентів" у кожному конкретному випадку

є договір або прямий припис закону.

Окремим випадком виконання грошового зобов'язання є роз­ рахунки у разі недостатності суми для виконання грошового зобов'я­

зання у повному обсязі. У цьому разі сплачена сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: І) відшкодовуються витрати кредитора,

пов ' язані з одержанням виконання; 2) сплачуються проценти і неус­ тойка; 3) сплачується основна сума боргу . Втім, договором сторін може бути встановлена інша черговість розрахунків .

Залежно від предмету виконання, зобов'язання можуть бути кон­ кретно визначеними, альтернативними або факультативними.

Конкретно визначені зобов'язання стосуютьсн певного блага, "предмету", який має бути наданим боржником кредитору.

Під альтернативними зобов'язаннями маються на увазі такі зобов'язання, за якими боржник повинен здійснити одну з двох або

декількох дій. Наприклад, у договорі купівлі-продажу може бути передбачено, що продавець передасть покупцеві одну з двох рівно­ цінних речей, які є у нього для продажу; за зобов'язаннями і::; завдан­ ня моральної шкоди боржник (особа, яка завдала моральної щкоди) зобов'язана відшкодувати її грішми, іншим майном або в іншій спосіб (ст. 23 ЦК). Боржник має право вибору предмета зобов'язан­ ня, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного за­

конодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту .

Альтернативне зобов ' язання слід відрізняти від факультативного, за яким боржник зобов'язується до здійснення певної дії вчинити замість цієї дії іншу, також вказану у зобов'язанні, дію .

З цими питаннями пов'язана так звана заміна виконання, яка на відміну від факультативного зобов'язання має місце тоді, коли за відсутності такої умови в самому зобов'язанні кредитор замість дії, яку зобов'язаний був здійснити боржник, приймає іншу дію нк сурогат виконання.

При цьому заміна виконання ДОllускається

415

тільки за згодою кредитора, а зобов'язання вважається виконаним у момент , коли кредитор прийняв заміну виконання .

Належними мають бути суб ' єкти виконання. Боржник зобов ' яза­ ний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання

особисто, якщо інще не встановлено договором або за коном, не

випливає із суті зобов ' язання чи звичаїв ділового обороту . При цьому кожна зі сторін у зобов ' язанні має право вимагати доказів того, що

обов ' язок виконується належним боржником або виконання прий­

мається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків (наприклад, вчинення дій особою, що діяла без повноважень або з перевищенням повноважень) непред ' явлен­

527 ЦК) . Виконання обов ' язку може бути покладене боржником на іншу особу ("передоручення виконання") , якщо з умов договору, поло­ ня такої вимоги (ст .

жень актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випли ­ ває обов ' язок боржника виконати зобов ' язання особисто. У цьому разі кред итор зобов'язаний прийняти виконання , запропоноване

за боржника іншою особою . Якшо особа, на яку боржник поклав обов ' язок виконання зобов'язання (представник), не виконала або

неналежним чином виконала й ого , цей обов ' язок боржник повинен виконати сам .

Загальним правилом є виконання зобов'язання іншою 'особою зі згоди (зазвичай, на прохання) боржника . Проте закон передбачає випадок, коли інша особа може задовольнити вимогу кредитора без

3 ст. 528 цк таке допускається у разі в иникнення небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором згоди боржника. Згідно з ч.

стягнення на це м а йно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні, ст.

514-521

і застосовуються положення

цк.

М ає особливості виконання договорів у зобов ' язаннях з декіль­ кома кредиторами або декількома боржниками (так зва на множин­

ність осіб). Цьому питанню присвячені СТ.ст. 540-544 цк. За загальним правилом зобов'язання з множинністю осіб є частко­ вими . Іншими словами, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів а бо кілька боржників, кожний із кредиторів має право вима гати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов ' язок у рівній частині, якщо інше не встановлено договором

або а ктами цивільного законодавства. Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності

предмета зобов'язання. Суть їх полягає в тому, що кредитор (або будь-який з солідарних кредиторів за Їх множинності) вправі вима­ гати виконання зобов'язання від будь-якого з солідарних боржників чи від усіх них спільно (або від боржника - за активної множин­ ності) не тільки в частині боргу, як це має місце у часткових зо­

бов'язаннях , але й повністю.

416

У разі солідарної вимоги кредиторів КОЖНИlі ІЗ кредиторів ма є I lраво пред'явити боржникові вимогу в повному обсязі . До пред'яв­ лення вимоги одним зі солідарних кредиторів боржник має право

виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд. Виконання боржником свого обов'язку одному зі солідарних кредиторів у

IІОВНОМУ обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати належне кожному з решти со­

лідарних кредиторів у рівній частині, якщо інше не встановлено договором між ними.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вима­ гати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх

боржників разом, так і від будь-кого з них окремо . Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі .

Виконання солідарного

обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Боржник , який виконав солідарний обов'язок, має право на зво­ ротну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частині, якшо інше не встаНОвлено договором або законом, за вирахуванням частини, яка припадає на нього (ст.

544

ЦК).

Належне виконання означає також виконання у встановлений

строк (термін).

Якшо у зобов'язанні встановлений строк його виконання (певний період у часі, зі еллином якого пов'язана дія чи подія, що має ЮРИдичне значення), то воно підлягає виконанню у цей строк. Якшо у зобов'язанні встановлений термін його виконаннн (певний момент у часі, із настанням якого пов'язана ді» 'ІИ подія, що має ЮРИдичне значення), то воно підлягає виконанню у цей

термін . Зобов'язаннн, строк виконання якого визначений вказів­ кою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню ::1

настанням цієї події. Якщо договором не встановлений строк його виконання, або якщо він визначений лише моментом "до запитання ", то згідно з ч . 2 ст. 530 ЦК кредитор має право вимагати виконання, а боржник

-

виконати зобов'язання в будь-який час. Однак з метою

охорони інтересів боржника, для якого вимога кредитора про

негайне виконання зобов'язання може виявитися складною, закон надає боржнику право виконати зобов'язання у 7-денний строк від дня вимоги про виконання . Цей пільговий термін не застосовується в тих випадках, коли негайне виконання випли­

ває зі суті встановлених договором зобов'язань . Наприклад, річ

була залишена на зберігання без зазначення строку . Вона має бути повернута на першу вимогу, негайно.

Закон допускає дострокове виконання зобов'язань . Боржник мж' право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встанов­ ле но договором, актами цивільног,) законодавства або не IІИflJlИllaС

417

зі суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 ЦК). За загальним правилом, можливість дострокового виконання залежить від того, в чиїх інтересах встановлений строк (термін) виконання кредитора чи боржника. Якщо він встановлений в інтересах креди­ тора (наприклад, зберігання на певний строк), то кредитор має право вимагати дострокового виконання, а боржник проявляти та­ ку ініціативу не має права. Якщо ж строк встановлений в інтересах боржника (договір позики), то боржник може виконати зо­ бов'язання достроково, а кредитор не має права вимагати достро­ кового виконання.

4. Для того, щоб виконання вважалося належним, треба, щоб воно відбулося у належному місці, яке визначається договором або актами цивільного законодавства. Воно може також випливати зі суті зобов'язань чи звичаїв ділового обороту. Згідно з ч. 1 ст. 532 ЦК безумовна перевага у визначенні місця виконання надається договору між сторонами. у разі, коли місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: а) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; б) за зобо­ в'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) пере­ візникові; в) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме креди­ торові на момент виникнення зобов'язання; г) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо креди­ тором є юридична особа, - за П місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і по­ відомив про це боржника. зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на нього всіх витрат, пов'язаних зі зміною місця виконання; д) за іншими зобов'язаннями - за місцем проживання (місцезнаход­ женням) боржника .

Зобов'язання має виконуватися належним способом і з належним оформленням. Ця вимога означає, що зобов'язання має виконуватися боржни­ ком шляхом вчинення дій, що складають його зміст. При цьому боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: а) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи в місці виконання зобов'язання; б) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з Їхнього боку; в) відсутності представника недієздатного кредитора.

Передача грошей або цінних паперів в депозит нотаріуса прово­ диться за місцем виконання зобов'язання (ст. 537 ЦК, ст . 85 Закону "Про нотаріат") .

418

Виконання зобов'язання внесенням грошей (цінних паперів) у : IСПОЗИТ припиняє його незалежно від того, чи отримав кредитор IІнесені в депозит гроші (цінні папери), чи ні. Наявністю особливостей характеризується зустрічне виконання юбов'язань , котре має місце при взаємних зобов'язаннях, під якими маються на увазі такі правовідносини, де кожний учасник є креди­

IОРОМ і боржником одночасно. Згідно зі ст.

538

ЦК виконання свого

обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним вико­ нанням зобов ' язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше lІе встановлеJ-!О договором, актами цивільного законодавства, не випливає зі суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

У разі невиконання однією зі сторін у зобов'язанні свого обов'яз­ ку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання

свого обов'язку або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Прийнявши виконання зобов'язання , кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання 'I
б о рго вий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов ' язан­ ня, повинен повернути його боржникові . У разі неможливості по­ вернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у

розписці, яку він видає. Документ,

що підтверджує виконання

юбов'язання , може бути складений у довільній формі , але в деяких випадках його реквізити встановлюються нормативними актами про відповідні види договорів (наприклад, щодо договорів поставки,

IІеревезення та ін.) . Якщо кредитор відмовляється документально засвідчити ви­

конання зобов'язання (повернути борговий документ чи видати розписку), боржник має право затримати виконання зобов'язання, :юки кредитор не змінить своєї позиції. Оскільки затримка вико­ lІання у цьому випадку виникає з вини кредитора, він вважається Іаким,

що

прострочив,

наслідків (ст .

613

що тягне настання негативних для

нього

ЦК).

Додаткова література:

//

І . Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву в кн .: А гарков М. М. ИзбраННЬІе ТРУДЬІ по гражданскому праву:

В 2 - х т.

С.

- Т. 1. - М ., 2002. - С. 163-460. 2. Годзмз Е. Общая теория обязательств / Пер. с 3. ГоловаНО8 НМ. Обязательственное право. 10-92.

фр. - М., 1941\. СПб . , 2002. -

4 19

4.

Зобов'язальне право: теорія і практика. Навч. посібник

ред . О.В. Дзерu .

5. 6.

-

К.,

/

За

1998.

Иоффе О.с. Обязательственное право . - М., 1975. Новuцкuй и.Б., ЛУНЦ л.А. Обшее учение об обязательстве .

-

М . ,1950 . 7. Саваmье Р. Теория обязательств . Юридический и зкономичес­ кий очерк / Пер. з фр. - М . , 1972. 8. Толстой В. С. Исполнение обязательств.

Глава

-

М.,

1973.

21

Забезпечення виконання зобов'язань Загальна характеристика засобів забезпечення виконання

§ 1.

зобов'язань. § 2. Класифікація засобів забезпечення виконання зобов'язань. § 3. Речово-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань.

3.1. Застава . 3.2. Завдаток . 3.3. Притримання . Зобов'язально-правові засоби забезпечення виконання зо-

§ 4.

бов'язань.

4.1 . Неустойка. 4.2. Порука. 4.3. Гарантія. Загальна характеристика засобів забезпечення виконання зобов'язань

§ 1.

Насамперед зазначимо, шо хоча глава 49 ЦК називається "Забез­ печення виконання зобов'язання", однак передбачені нею засоби розраховані, головним чином, на забезпечення виконання договорів. Звичайно, немає перешкод до того, щоб, наприклад, виконання зобов'язань із відшкодування шкоди було забезпечене неустойкою, але все ж досить складно уявити таку ситуацію, коли санкції первин­

ні, пов'язані з відшкодуванням завданої шкоди, було б доцільно ше й забезпечувати санкціями другого порядку (неустойкою).

По-друге, необхідно звернути увагу на співвідношення понять "забезпечення виконання зобов'язань" і "відповідальність за пору­ шення зобов'язань" . у ЦК 2003 р. цим питанням присвячені глави 49 та 51. Таким чином, у загальних рисах збережено підхід, який мав місце у ЦК

1963 р . , де існували глави 16 ("Забезпечення виконання зобов'язань") 18 ("Відповідальність за порушення зобов'язань"). Здавалося б, . . . .

і

ПОЗИЦія

законодавця

розрізняє ці

420

2

зводиться

інститути .

до

того,

щО

ВІН

достатньо

ЧІТко

Водночас, у главі

51

ЦК йдеться про існування відповідальності

у формі припинення зобов'язання, зміни умов зобов'язання, спла­ ти неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди тощо

(ст.

611

ЦК). Отже, сплата неустойки розглядається в одній площи­

ні з іншими видами відповідальності, зокрема, стягненням збитків

(ст.

624

ЦК).

У свою чергу, при характеристиці засобів забезпечення зо­

бов'язань у главі у ст .

554

49

ЦК йдеться про "відповідальність". Наприклад,

ЦК згадується "відповідальність поручителя перед кре­

дитором". у зв'язку з цим виникає необхідність встановлення характеру взаємозв'язку між цими категоріями.

Засоби забезпечення зобов'язань, встановлені нормами глави 49, і 51 ЦК, переслідують одну мету -(стимулювати боржника до виконання зобов'язання і заходи відповідальності, передбачені главою

захистити інтq,еси кредитора. Тому ті й інші можуть бути віднесе­ ні до засобів забезпечення належного виконання зобов'язань.

Разом з тим, серед засобів забезпечення зобов'язань С.'lід розріз­ няти спеціальні засоби забезпечення, передбачені главою 49 ЦК (засоби забезпечення у вузькому значенні слова), і заходи відпові­ дальності.

Однак цим співвідношення категорій "відповідальність" "спеціальні засоби забезпечення" не вичерпується.

і

Хоч традиційно однією з форм відповідальності розглядається

тільки неустойка (ст.

611

ЦК), але якщо виходити з визначення

відповідальності як реалізації санкції у вигляді негативних наслідків,

шо покладаються на особу, винну в учиненні правопорушення, то можна помітити, шо під понятгя відповідальності попадають і застава,

і завдаток. Окремо знаходяться порука і гарантія, де негативні наслідки для іншої особи настають незалежно від й вини і протиправності дій. Однак , враховуючи те , що ЦК називає покладання на цих осіб санкцій за невиконання зобов'язання "відповідальністю" (ст. 554,

566

ЦК), очевидно, слід і поруку, і гарантію розглядати як відпові­

дальність. Таким чином, спеціальні засоби забезпечення одночасно є за­

ходами відповідальності. Винятком є притримання (ст . ст. 594-597 ЦК), котре за своєю суттю є засобом захисту прав кредитора, але не мірою відповідальності боржника, оскільки не супроводжується

настанням негативних майнових наслідків для останнього (щоправ­ да, власник притриманої речі втрачає можливість користуватися

нею, однак це не можна вважати санкцією за порушення, оскільки так само не користується своїми речами орендодавець або особа, яка передала річ у заставу кредитору) .

Таким чином, засоби забезпечення договірних зоБОIl'Н ' I" 11 І . можуть виступати у різних формах: неустойки (штраФу), :lаll/l;ПКУ, застави , поруки, відшкодування збитків та моральної школи, lacтocy ­ вання інших заходів відповідальності тощо.

42 1

Усі спеціальні засоби забезпечення мають додатковий (акцесорний) характер і залежать від основного зобов'язання : за недійсності або у разі припинення основного зобов'язання вони також припиняють свою дію.

Обраний сторонами спеціальний засіб забезпечення виконання зобов'язань має бути письмово зафіксований або у самому зобов ' я­ занні, на забезпечення якого він спрямований, або додатковою угодою між ними.

Згідно з нормами ст . 547 ЦК правочин щодо забезпечення вико­ нання зобов'язання має вчннятися у письмовій формі, недодержання якої тягне нікчемність правочину . Деякі із засобів мають бути не лише оформлені письмово, але потребують ще й нотаріального посвідчення, а в окремих випад ­ ках - також державної реєстрації. Так , для забезпечення інтересів заставодержателя, уникнення несанкціонованих повторних застав закон встановлює жорсткіші вимоги до оформлення застави у тих випадках, коли майно за­ лишається у боржника-заставодавця . Якщо за загальним ПР ; ' " lt Л ОМ достатньо простої письмової форми договору застави, то iH\ ' I~Ka, застава товарів у обігу і переробці вимагають нотаріального посвід­ чення з наступною державною реєстрацією застави в Державному реєстрі застав рухомого майна . Загальні умови забезпечення виконання зобов 'язань встановлені ст . 548 ЦК, що полягають у такому : 1) виконання зобов ' язання (основного зобов'язання) забезпе­ чується додатковим (акцесорним) зобов'язанням, якщо це перед­ бачено договором або законом; 2) недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню; 3) визнання недійсним основного зобов'язання (вимоги) тягне недійсність додаткового (забезпечувального) зобов'язання, якщо інше не встановлено ЦК; 4) недійсність правочину щодо забезпечення виконання зо­ бов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання .

§ 2. Класифікація засобів забезпечення виконання зобов'язань Засоби забезпечення зобов'язань можуть бути класифіковані за різними ознаками . І . Так, залежно від часу і способу встановлення (виникнення) вони можуть бути поділені на спеціальні і універсальні .

Спеціальні засоби забезпечення встановлюються в момент виник­ нення зобов ' язання . У результаті кредитор і боржник заздалегідь уявляють конкретні наслідки невиконання зобов'язання. До таких засобів належать: неустойка, завдаток, застава, порука, гарантія і притримання . Вони передбачені главою 49 цк. Універсальним засобом забезпечення зобов' язань є відшкодування боржником збитків, котрих зазнав кредитор внаслідок невиконання

422

юбов'язання (ст.

623

ЦК). Особливістю його є те, шо він застосо­

ВУЄТЬСЯ незалежно від спеціальної домовленості сторін про це . Крім того, розмір збитків може бути визначений тільки після невико­ н а ння зобов'язань. 2. Залежно від характеру забезпечення інтересів кредитора можна розрізняти речово-правові і зобов'язально-правові засоби забезпе­ чення зобов'язань. Речово-правові засоби характерні тим, шо інтереси кредитора за­ безпечуються за рахунок заздалегідь виділеного майна. Предметом забезпечення є це майно. До них належать: застава, завдаток, прит­ римання.

Зобов'язально-правові засоби стимулюють боржника до належ­ ного виконання зобов'язання шляхом створення можливості пред'явлення до нього або до третіх осіб, ШО виступають в договорі, зобов'язальної вимоги. До них належать: неустойка, порука, гарантія. Саме в такому порядку далі будуть розглянуті окремі засоби забез­ печення зобов'язань. Крім того, всі засоби (види) забезпечення виконання зобов'язань пропонувалося також поділяти на 3 види , взявши за критерій поділу мету, для якої вони встановлюються, у поєднанні з характером самого засобу забезпечення. Таким чином виокремлюють засоби : І) шо встановлюють для боржника невигідні наслідки на випа­ док невиконання (неустойка, завдаток); 2) шо супроводжуються виділенням з майна боржника певної його частини, яка повинна слугувати, насамперед , задоволенню

можливих вимог цього кредитора, з відстороненням від неї інших можливих кредиторів (застава, притримання);

3)

що мають на меті залучення до зобов'язання інших осіб,

майно яких поряд із майном боржника теж могло би слугувати для

задоволення вимог кредитора (порука, гарантія)'. Однак, недоліком такого поділу є комплексність (а, отже, і певна розмитість) критерію, внаслідок чого запропоноване об'єднання у групи має дещо штучний характер. Воно являє певний теоретичний і практичний інтерес, але вже в рамках спеціальних досліджень.

§ 3. Речово-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань 3.1.

Застава

Застава - це вид забезпечення виконання зобов'язання, внас­ лідок якого кредитор-заставодержатель набуває права у разі невико­ нання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, отрима­ ти задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед

іншими кредиторами цього боржника, якшо інше не встановлено законом (право застави).

І Див.: Цивільний кодекс України. Коментар.

-

Харків,

2003. -

С.

395

423

Визначення застави було дано в Законі

.. Про

заставу", що три­

валий час залишався основним норм а тивним актом, який регулює

заставні правовідносини в Україні. Тепер у ЦК заставі присвячені

ст.ст.

572-593,

де визначені основні положення щодо цього засобу

забезпечення зобов'язань. Разом з тим, до свого скасування збері­

гають чинність норми Закону "Про заставу", які не суперечать ЦК. Предметом застави може бути різноманітне майно, в тому числі речі й майнові права (вимоги), на яке може бути звернене стягнення.

Оцінка предмета застави здійснюється у випадках, установлених договором або законом, заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін , що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не

встановлений договором або законом . Оцінка майна, що передається у заставу у відносинах за участю

комерційних банків, здійснюється з урахуванням розроблених НБУ Методичних рекомендацій щодо застосування комерційними бан­ ками Закону України "Про заста ву" від

8 жовтня 1993

р . НБУ реко­

мендує оцінювати заставлене майно на підставі Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від

10 грудня 2003

р.

N2 1891.

Предметом застави може бути не лише майно, що є у наяв­ ності, але й таке майно, яке заставодавець набуде після виникнен ­ ня застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). При цьому права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на й приналежності, якщо інше не вста­ новлено дого вором . Право застави поширюється на плоди, продук­

цію та доходи , одержані від використання заставленого майна, у вип ад ках , встановлених договором.

Одн а к предметом застави не може бути : майно , вилучене з цивіль­

ного обігу ; вимоги, нерозривно пов ' язані з особистістю боржника: про відшкоду вання шкоди, заподіяної жипю або здоров'ю, вимоги про аліменти ; пра ва , уступлення яких заборонене законом, тощо (ст . 576 ЦК) .

Пред мет з аста ви може бути замінений лише за згодою заставо­ держателя , якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик вип адкового знищення або випадкового пошкодження предмета за ста ви несе вл асник заставленого майна, якщо інще не

встановл е но договором або законом. У разі випадкового знищення або вип адкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний пред­

мет або , якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет з а стави .

Якщо предмет застави не підлягає обов ' язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму . У раз і настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.

424

Предметом застави може бути також майно, що належить кільком

особам. Особливості такої застави залежать від виду спільної влас­ І !Ості. Якщо майно перебуває у спільній сумісній власності, кожен І учасник ів такої власності має право укладати договори про пере­

, lачу майна в заставу (якщо інше не передбачене угодою сторін) за \і'ОДОЮ всіх учасників спільної власності,

Якщо майно знаходиться в спільній частковій власності, то вра­ хо вується те, чи пер едається в заставу все майно чи тільки частина

<': Ilіввласника . Якщо в заставу передається все майно, для цього не­ обхідна згода всіх співвласників, оскільки розпорядження майном, !цо є у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх їі

учасників (ст .

578

ЦК) . Якшо в заставу передається тільки частина

майна нкогось зі співвласників, то останній може розпорядитися lІею лише після ВИділу її 13 натурі.

Сторонами заставного правовідношення є заставодавеuь що передає своє майно в заставу, і заставодержатель

-

-

особа,

особа, що

IІриймає в заставу майно заставодавuя з метою забезпечення вико­ нання зобов'нзання. Заставодавцями і заставодержателями можуть бути фізичні, юридичні особи, а також суб'єкти публічного права .

Заставодержателем може бути тільки кредитор за забезпеченим 'шставою основним зоБОI3'язанннм . Як заставодавець може виступати боржник за основним зо­

БОI3'нзанннм, забезпеченим заставою, а також третя особа (майновий поручитель). Основна вимога, що пред'являється до застаl30даВШI,

l\Олягає 13 тому, що він має бути власником майна, яке передається в застаl3У, або мати інше речове право на

ue

майно. Це пов 'яза но з

тим, шо застава припускає МОЖЛИl3ість продажу Ті предмета, а, отже, у заставодавuя має бути право розпорядження за ставленим майном .

Підставами виникнення застави можуть бути: договір, припис за­ кону, рішення суду,

До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються по­ Jlоження ЦК щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо і нше н е встановлено законом.

Договір застави укладається ПИСЬМОI30 . Я кщо предметом застави L нерухом е майно, а також в інших випадках, встановлених законом,

1l0говір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Істотними умовами договору застави є: вид застави, суть забезпе­ ',еної заставою вимоги, її розмір, строк (термін) виконання, олис IІредмета застави (ст.

584

ЦК).

Застава може бути класифікована на види залежно від того, чи ' І
Заставлене майно залишається у заставодавця у випадках: І) пере1 l<.lчі його в іпотеку;

2)

застави товарів у обігу чи у переробні , У

ньому разі заставодавець має право користуватися предметом lаста ни

вілповідно до його призначення, у тому числі ОТРИМУfl:tти віп 111,0"0

'125

плоди та доходи, як що інще не встановлено договором, і якщо це

випливає із суті зас тави; відчужувати предмет застави, передава ти

його в користування інщій особі або іншим чином розпоряджатис я ним лише за З І 'ОДО Ю заставодержателя, якшо інще не встановлено договором; заповідати заставлене майно (правочин, яким обмежу­ ЄТhСЯ право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікч ем­ ним). Разом з тим, заставодавець, який володіє предметом застави,

у разі втрати, псування, пошкодження або знишення заставленого

майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно , якшо і н ше не встановлено договором.

Застава з передачею заставленого майна заставодержателю (або за його наказом

2)

-

у володіння третьої особи) має місце при : І) закладі;

заставі цінних паперів;

3)

заставі майнових прав. При передачі

майна заставодержатель має право користуватися ним лише у випад­

ках, встановлених договором . За договором на заставодержателя може бути покладений обов 'язок отримувати від предмета застави плоди та доходи.

Разом з тим, заставодержатель, який володіє

предметом заста ви, у разі втрати, псування, пошкодження або зни­ шення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати

заставодавцю завдані збитки. При цьому слід враховувати, що, за загальним правилом, будь­

яке заставлене майно може залищатися у заставодавця (ч. · 6 ст.

576

ЦК). Заставодержателю майно передається в тому випадку, якшо

про це прямо зазначено договором або законом. у кожному разі особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана (якшо інше не встановлено договором) : І) вживати заходів, необ­ хідних для збереження предмета застави; застави належним чином;

3)

2)

утримувати предмет

негайно повідом ляти другу сторону

договору про виникне ння загрози знищенн я або пошкодження пред­ мета заст ани.

Момент установлення права застави залежить від форми договору

застави і від того, чи передається заставлене майно заставодержа­ телю. Таке право виникає з моменту укладення договору застави, а у вип адках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню,

-

з

моменту такого посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до

дого вору або закону повинен перебувати у володінні заставодержа­ теля, право застави в иникає в момент перед ання йому предмета

застави. Якшо таке передання було здійсн ене до укладення догопору застави, праrю застави виникає з моменту його укладення .

Застава без переда'lі майна заставодержателю. І. Іпотека - це ви д :юбезnечення викоnання зобов 'язання нерухо­ мим майnом, що залиша ється у володінні і користуванні іпотекодавця, згідflО з яким іпотекодержатель мас право в разі невиконання боржни­ ком забезпечеnого іпотекою зобов язаliНЯ одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переваЖIІО перед іншими кредито­ рами цього боржника у порядку, встmLOвленому законом (ст. 1 Закону України від

426

5

червня

2003

р. "Про іпотеку") .

Таким 4ИНОМ , предметом іпотеки можуть бути один або дскіJII,К;І "б 'єктів неру хомо го майна за таких умов:

І) нерухоме майно на­

ІСЖИТЬ іпотекодав цю на праві влас ності або на праві господарського

"іда ння , якщо іпотекодавцем є де ржавне або комунальне підпри­ 2) нерухоме майно може бути від­

<мство, установа 4И організація ;

' Іужене іпотекодавцем, і на нього відповідно до законодаІ3ства може ( 'ути звернене стягнення;

3)

нерухоме майно зареєстроване в уста-

1І0вленому зако ном порядку як окремий виділений у натурі об'єкт Ilрава власності, якщо інше не встановлено Законом "Про іпотеку", Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будів­ I1l1цтва або інше нерухоме майно , яке стане власністю іпотекода вця Іііеля укладення іпоте4НОГО договору, за умови, що іпотекодавець "оже документально підтвердити право на набуття його у власність

\'

майбутньому , Обтяження такого нерухомого майна іпотекою під ­

Іигає де рж ав ній реєстрації в установленому законом поря дку не за­ : ІСЖНО від того, хто є власником цього майна на 'Іас укладення I ІlOте4НОГО договору,

Частина об'єкта нерухомого майна може бути

предметом

IllОтеКI1 лише після й виділення в натурі й реєстрації права власності

ІІа неї як на окремий об'єкт нерухомості. Іпотека поширюється на 'I<іСТИНУ об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в IIClтурі та була приєднана до предмета іпотеки після укладення IІlOте4НОГО договору без реєстрації права власності на неї як на

окремий об' є кт нерухомості . Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його при­ IIJлежностями, якщо інше не встановлено іпотечним

Предметом іпотеки також може бути право оренди

!tOfOIIOPOM, '111 ко ристу ­

!І,ІІ·ІНЯ нерухомим майном, яке надає орендарю чи КОРlfСТУВ3ЧУ прагю

; іудува ти , володіти та відЧУ';кувати об'єкт нерухомого майна. Так е

; Іраво

оренди чи користування нерухомим мзйном вважається не­

рухомим майном .

За основним

призначенням предметів іпотеки розрізняють :

lІ!Отеку житлових будинків, квартир, садових будинків , гаражів; IІlОтеку з емельних ділянок; іпотеку підпри є мств, будівель, споруд І а інших виробни
<страції

LOтримання ці єї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога lІ!Отекодержателя не має пріоритету відносно зареєстрованих прав

' І ІІ вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Обтяження нерухомого майна іпотекою, яка виникає відповідно

10

закону або рішення суду (В тому числі податкова застава , пр ед ­

" Іетом якої є нерухоме майно) , підлягають ре єстрації відповідно !to ;,Іко нодавст в а у тому ж реєстрі , в якому реєструються оБТЯЖСlІlІ>І JlС РУХОМОГО майна іпотекою , яка виникла відповідн о до дого вор у,

2.

Застава товарів у обігу або у переробці

-

роз глядаєтьсн За КОІІОМ

' 1lро заставу" як спеціальний рі знов ид застави із зал ИIІІ С llІІНМ маііll;l

\'

' І
Предметом застани товарів

13

обігу або переробці

MO)f.'YTb

бути

сировина, напіl3фа6рикати, комплектуючі вироби, готова продук­ ція тощо.

При заставі товарів в обігу або переробці договір застави має низку спеuифічних ознак. Він має індивідуалізувати предмет застави шляхОм зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця

чи ї х розмішення в певному цеху, складі, іншом у примішенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих

речей як предмета застави . Крім цих спеціальних вимог , зберігаєть­ ся необхідність окреслення

13

договорі застави

TOl3apiB

в обігу або

переробці за гальних умов, які є необхідними для договору застави .

Застава з передачею заставленого майна заставодержателю.

1. Заклад - це застава з передачею заставленого майна заставодер­ жателю або за його наказом - третій особі (ч. 2 ст. 575 ЦК , ст. 44 Закону " Про заставу") .

За домовленістю заставодержателя із заставодавцем предмет застави у цьому випадку може бути залишений у заставодавця під

замком та печаткою заста130держателя (тверда застава). У цьому вип адку фізичної передачі речі не відбувається . Якшо предметом застави є індивідуально-визна
ШЛЯХОм накладення зна ків, шо свідчать про заставу. У цьом у випад­ ку річ фактично зал ишаєтьс я у заставодавця, але при цьому він не

має права користуватися нею, хоч і зберігає над нею контроль . Після виконання забезпеченого заставою зобов'язан ня заставо­

держатель зобов'язаний негайно повернути предмет застави заста­ ВОЩ:ІВцю, якщо інше не передбачено

Aor0I30POM.

Права користування заставленим майном зазвичай у заставо­ держателя

не

виникає,

воно

можливе

спеціально передбачено у договорі .

лише

При

у

l3ипадку ,

коли

це

цьому користування

предм етом застаl3И не може мати комерційного характеру, приб утки, отримані заставодержателем від використання предмета застави, мають бути спрямовані на покриття витрат на утримання предмета

застави , а також зараховуватися в рахунок погашення процентів за

боргом або самого боргу за за безпеченим заставою зобов'язанням . Застава рухомого майна може бути зареєстрована за заявою заставодержателя або заставодаl3ЦЯ у Державному реєстрі застав рухо­ мого майна . У l3ипадках , коли предметом за стави є рухоме майно,

реєстрація застави lІе IIОВ ' юується з моментом виникнення права застави .

2.

Застава цінних паперів.

Цінні папери характеризуються як один з оптимальних предме­

тів застави. ВОНИ достатньо ліквідн і , не вимагають багато місця для зберігання. Застава векселя або інших цінних паперів, які можуть бути передані шляхом здійснення передавального напису, здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цін­ ного паперу. Застава

428

uiHHoro

паперу, який не передається шляхом

111досаменту, здійснюється за угодою заставодержателя і особи, ІІа I.~I'H якої було видано цінний папір.

За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані ІІа зберіган ня в депозит державної нотаріальної контори, приват110ГО нотаріуса або банку (ст. 53 Закону "Про заставу"). Порядок звернення стягнення на цінний папір залежить від IОго, чи передав заставодавець заставодержателю право на папір

: Ібо пр аво з паперу. Якщо передано право на папір, то заставодер­

жuтель повинен представити його для продажу з публічних торгів. ІІа торгах він реалізується не за номінальною, а за фактичною lІартістю.

Нарівні з правом на папір до заставодержателя може перейти і l1раво з паперу. Таким чином, заставодержатель може задовольнити

свої вимоги за рахунок предмета застави, не вдаючись до його про­

нажу з публічних торгів.

3.

Застава майнових прав.

Заставодавець може укласти договір як на право вимоги за вже існуючими зобов'язаннями, в яких він є кредитором, так і на ті, ню можуть виникнути в майбутньому. У договорі має бути вказана

особа, що є боржником заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити своєму боржнику про заставу прав, що відбулася. Майнові права, що мають строковий характер, можуть бути пред­ метом застави тільки до закінчення строку їхньої дії . У договорі застави прав, що не мають грошової оцінки (наприк­ лад, "ноу-хау"), вартість застави визначається угодою сторін. Наступна застава майна , що вже заставлене , допускаєтьсSl, якщо інше не встановлено попереднім договором застани або законом . При цьому наступна застава майнu не припивSlЄ право застави rюпереднього заставодержателя.

При наступній заставі перший заставодержатель має перенажне !Іраво перед наступними заставодержателями на задоволення своїх

вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги наступних застаоо­ держателів задовольняються в порядку черговості виникне ~іНЯ права застави, крім випадку, коли предметом застави є рухоме майно, що зареєстроване заставодержателем. У цьому разі володілець зареєстро­

ваної застави має переважне право на задоволення вимог із застав­ ле ного майна перед заставодержателями незареєстрованих застав

та застав , які зареєстровані пізніше. Заставодержателі, які зареєстру­ вали заставу одного і того ж майна в один день, мають рівні права ІІа задоволення вимог із заставленого майна . Наступна іпотека

-

передання в і потеку нерухомого майна, яке

вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором . Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотску за з годою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлс//о

1l0переднім іпотечним договором. Попередня іпотека мас ВИ1llИЙ пріоритет над наступними іпотеками. Н аступна іпотека, ПРСJLМСТ()М

нкої є декілька об'єктів, що належать різним особам і с IIPCJLMCT()M

попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єк­ тів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку. у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставо­ держатель набувас право звернення стягнення на предмет застави і на з а доволення

з а рахунок предмета застави своєї вимоги, що

визначена н а момент фактичного задоволення, в тому числі сплату проце нтів , неустойки , відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'я з ання, необхідних витрат на притримання заставленого

м а йн а , а також витрат, що Їх він зазнав у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задо­ вольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена

на час викон а нн я ці є ї вимоги, включаючи сплату процентів, неус­ тойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює

основне з обов'я за ння . Якшо інше не в становлено законом або іпотечним договором, іпотекою також з абе з печуються вимоги іпотекодержателя шодо відШКОДУШ:ІНня : І) витрат, пов'я за них з пред ' явленням вимоги за основним зобов ' язанням і з верненням с тягнення на предмет іпоте­

ки; 2) витрат на утримання і з береженн я предмета іпотеки; 3) витрат на страхув а ння предмета іпотеки ; 4) з битків, з авданих порушен­ ням ОСНОвного з обов'язання чи умов іпотечного договору.

Звернення стягнення на предмет застави здійсню є ться за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом . Підставою звернення стягнення на предмет застави , за загальним правилом, є невиконання зобов'язання у встаНОВ.lJениЙ строк (термін). Якшо має місце ліквідація юридичної особи

-

заставодавця заста во­

держатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно

незалежно від настаннн строку виконання зобов ' язання , за без п е ­ ченого заставою.

у разі часткового виконання боржником зобов ' я зання , забе з п е ­ '[еного заставою, право звернення на предмет застави зберігає ться в первісному обсязі .

Реалізація предмета застави, на який з вернене стягненн я, про ва­ диться ш л яхом його продажу з публічних торгів , якщо інше не встановлено договором або законом . Якщо публічні торги не відбулися (не з'нвилися по ку пці , з ' нвився лише один покупець , пере­

можець аукціону не сплатив вартості речі у визначений строк тощо) , предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заста во­ давця переданий у IІл:.tСllість заставодержателя за початковою ціною ,

якщо інше н е встановл ено договором або законом. У ра зі відсут­ ності такої з год и при з н а ч ає ться повторний аукціон , але не раніше місяця після першого аукці о н у. На повторному аукціоні початкова

вартість за ста вл еного м а йна може бути знижена у разі згод и заставо­ давця , але не більше, ніж н а 30%. Якшо повторний аукціон не відбувся , виконавчі документи повертаються заставодержател ю.

430

Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покри­ ває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не

l1истачає, з іншого майна боржника, якщо інше не встановлено договоро м або законом (ст. 591 ЦК). Відповідно до Закону "Про іпотеку" у випадку, якщо рішення

суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передба­ чає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі- п окупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за зо днів до укла­ Jlення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця

та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом по ­ рядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих Jбитк ів . Про тя гом ЗО-денного строку з дня отримання такого повідом­ }/ен ня особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій

намір купити предмет іпотеки . З дня отримання іпотекодержате­ лем цього повіДОl\шення вказана особа набуває переважне право на

придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких пові­ домлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх з ареєстрованих прав чи вимог .

ЯКЩО особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інщих причин не вчиняє дій до укладен н я до говор у купівлі-прод ажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом

5

днів після закінчення вказаного вище ЗО-денного строку, вона Іпра­

чає право на придбання предмета іпотеки . Це право переходить до

інших осіб , які висловили намір придбати предмет іпотеки, відпо­ відно до пріоритету Їх прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на пред­

мет іпотеки, не висловили наміру його придбати , іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі н а власний розсуд.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає

іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, га інщим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за

рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводить­ ся, якщо інше не передбачено ріщенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах

у

межах

процедури

передбаченої Законом України від

21

виконавчого

квітня

1999

провадженНSI ,

р. "Про виконаВ'IС

провадження" .

Організація продажу предмета іпотеки покладається на СIIСl1іа}/і ­ ювані організації, які залучаються на конкурсній основі оргаllами

державної виконавчої служби.

Право вибору СПСI~іаJlі!ОlІаll()Ї

організації належить іпотекодержателю.

431

Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у най­

ближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої

служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконав­ чий напис нота ріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки .

Заставодержатель має право достроково:

]) вимагати виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі : а) перед ан ня заставодавцем предмета за стави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необ­ хідним; б) порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави; в) втрати предмета застави за обставин, за які заставодер­

жатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави;

2)

вимагати виконання зобов'язання, забез печеного заставою, а

якшо його вимога не буде задоволена, предмет застави: а) у разі

-

з вернути стягнення на

порушення заставодав цем правил про

наступну заста ву ; б) у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави; в) в інших випадках, встанов­ лених договором .

Право застави припиняється у разі : ]) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (у цьому разі заставодержатель, у волод інні якого перебувало заставлене

майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодаl3цеві); 2) втрати предмета застави , якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) 4) 5)

реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави; в інших випадках, встановлених законом.

3.2.

Завдаток

Завдаток мав чимале поширення у дореволюційному російському праві, забезпечуючи більшість угод, в яких виконання відрізнялося

від моменту укладення договору. Його роль знизилася в зв'язку з поширенням безготі вкових розрахунків, і зараз застосування завдатку залишилося на рівні побутових відносин.

Відповідно до ст.

570

ЦК завдаток

-

це грошова сума або рухоме

майно, шо видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на

забезпечення його виконання. Договір про завдаток має оформля­ тися письмово , і недотримання письмової форми тягне його нікчем­ ність (ст.

547

ЦК) .

При цьому призначення завдатку полягає, передусім, в тому, ШО він має запобігти невиконанню зобов'язання, яке ним забезпечене. Стаття 57] ЦК встановлює, шо коли порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, а коли

432

нс сталося з вини кредитора, він зобов'язаний по в ернути БОРЖIІИ­ кові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або

ііого вартості. У разі припинення зобов'язання до початку його ВИ­ конання або внаслідок неможливості його виконання завдаток ІІідлягає поверненню. Разом з тим у випадку невиконання зобов'язання перед креди­

тором та боржником постає питання про відшкодування завданих цим збитків . У зв'язку з цим ч.

2 ст. 571

ЦК встановлює, що сторона,

!lинна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. Отже, якщо за порушення договору відповідає сторона, яка надала завдаток, вона повинна відшкодувати збитки в частині, що перевищує суму завдатку. У випад­

ках, коли невиконання або неналежне виконання договору відпо­ відає кредитор, боржник може вимагати сплати подвійної суми завдатку (або повернення майна, отриманого як завдаток, та до­

даткової сплати суми у розмірі вартості ц ього завдатку) та, крім того, відшкодування збитків у частині, що перевищує однократну суму завдатку.

Таким чином, завдаток виконує такі функції: авансування, до­ казування, забезпечення виконання зобов'язання,

компенсація

інтерссів сумлінної сторони зобов'язання. За своїми функціями завдаток відрізняється від авансу, який виконує лише платіжну функцію та функцію доказування, і, неза­

лежно від причини невиконання, підлягає поверненню . Завдаток, крім цих функцій, виконує ще й функцію за бе з печення передана

як завдаток ,

зараховується

в

рахунок

-

виконання

сума, основ­

ного зобов'язання і в цій частині гарантує його виконаНЮI . У разі невиконання зобов'язання завдаток також виконує забезпечуваль­ ну функцію, оскільки невинувата сторона отримує, як мінімум, суму, що дорівнює розміру завдатку.

Крім того, зацдаток може виконувати також компенсаційну функцію, оскільки сторона, що відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки із зарахуванням суми завдатку.

Таким чином, завдаток за своєю суттю наближується до санкцій,

встановлених за винне невиконання або неналежне виконання зо­ бов ' язання (заходів відповідальності). Саме за допомогою покладання негативних майнових наслідкі" правопорушення на порушника, тобто фактично застосування захо­

дів майнової відповідальності, і виконується функція забезпечення виконання зобов'язань .

Основні особливості завдатку, як засобу забезпечення зобов'язань і як форми цивільно-правової відповідальності полягають 11 такому. По-перше, для покладання відповідальності у цьому ІІИІІ<І)(КУ до­ сить усіченого складу правопорушення: протиправної бсздіНJlh!lості і провини правопорушника . По-друге, ця санкцін заСТОСОIlУl:ТЬСН

433

не в усіх ВИfJаJtках пор ушення договору , а лише при невиконанні договірного 'юБО I\ 'язан ня , По-третє, цей захід відповідальності може застосовуватися тільки в двосторонніх зобов'язаннях (договорах) : таких, де кожна зі сторін є і боржником, і кредитором, Таким чином, сфера Ті застосування

-

тільки консенсуальні договори: купівлі­

продажу, підрнду, найму, оплатного зберігання тощо. Оскільки закон передбачає можли в ість стягнення не тільки завдатку, але й заподіяних збитків, можлив а відп овідальність і в

формі відшкодування збитків. При цьому завдаток фактично погли­ наєтьсн ними. Однак у зв'нзку із скл адністю доведення збитків сторони частіше за все відмовляються від таких вимог, обмежу­ ючись стягненням суми завдатку, особливо якщо вона досить значна, У зв'язку з цим сума завдатку іноді становить

40, 50

і навіть

більше відсотків суми договору. Слід звернути увагу на диспозитивний характер ч.

2

ст.

571

ЦК.

Збитки відшкодовуютьсн із зарахуванням розміру завдатку, нкщо інше не передбачене договором. Це означає, шо сторони СВОЄЮ УГОДОЮ можуть як пом'нкшити відпо відальність (наприклад, перед­ бачити, що навіть при наявності збитків стягується тільки сума завдатку), так і посилити {і (передбачити стягнення в повному обсязі збитків і суми завдатку).

Завдаток може бути використаним як відступне. Але для цього необхідна відповідна домовленість сторін (ст. 600 ЦК). У цьому випадку контрагент сторони, нка використала право відступитися

від договору, буде не вправі вимагати відшкодування збитків.

3.3.

Притримання

Суть права притримання полягає в тому , що кредитор , у нкого знаходиться річ, при зна'lена для передачі боржнику або особі, Іжаза­

ній боржником, у випадку невиконання боржником у термін зобов'язання з оплати ці єї речі або компенсації кредитору пов'яза­ них з нею витрат і інших зб итків, має право утримувати ті у себе доти, доки відповідне зобов'язання не буде виконане . Слід звернути ува гу на те , що право притрим ан н я виникає на підставі прямої вказівки закону (ст .

594

ЦК) і не потребує, щоб

воно було передбачено договором між кредитором та боржником.

Оскільки ч. 1 ст . 594 ЦК не має диспозитивного характеру, акце­ сорне забезпечувальн е зо бов'язання, нке тут виникає, не залежить від волі боржника та кредитора. Відмовитись від права на притри­ мання не можна, бо така відмова буде вважатися нікчемною . Разом з тим, притриманн я

-

це право, а не обов 'язок кредитора. Тому

скористатися ним він може саме за своїм б ажанням. Право притрим аннн виникає з моменту настаннн строку (терміну) виконання зо бов'нзаннн боржником . До цього моменту кредитор не має права зал ишати в себе річ , нку має передати за

договором боржнику (наприклад, продавець зобов ' нзаний передати річ покупцеві нез алежно від сплати їі вартості, якщо інше не

434

Ilсредба'іене договором між ними). Отже, право притримання IН1НI1ка є лише в разі прострочки платежу. Після передачі речі боржни ку ІН! викона нн я осно вного зобов'язання кредитор не має права ви­

м агати її п овер н енн я для здійснення притримання, або забирати її назад у боржника, навіть якщо у нього існує така можливість.

Право на притримання припиняється: І) у разі припинення основного зобов'язання. Це випливає з акцесорності забез пе'іУВального зобов'я за ння; задоволення м вимог кредитор а за рахунок речі, яку він

2)

притримує ( с т.

3)

50

597

ЦК);

у разі припинення зобов'язань з підст ав, F1ередбачених у главі

ЦК .

Отже, за загальним правилом, підставою виникнення забезпе 'і У ­ вального зобов 'яза ння є закон . Пр оте , це безумовно стосується ли ше вип адк і в притримання майн а , яке зн а ходиться у кредитора у з в'яз ­ ку з існув а нням певного зобов'язання , до никонання якого він і притрим ує май но.

Якщо майно знаходиться у кред и тора у зв ' язку з одним зо­ бов'я за нням , а під загрозою невиконання опиняються обов'язки

того самого боржника за інши ми зобов ' яза ннями щодо цього креди­ тора , то притриманням ре'іі вимо ги кредитора можуть забез пеt,у­ вати ся ли ше за умо ви , що інще не встановлене до говором стор ін або законом . Вимоги кредитора , що притримує рі'і , задовольняют ься з Ті иар­

тості в обсязі й в порядку , пер едба'іе ни х для задо в олення вимог, забез п е 'і ен их зас тавою (ст. ст.

591, 597

ЦК ) .

Кредитор має право притриманн}[ речі, шо знаходитьсн у нього , незалежно иід набуття прав на неї третіми особами , якщо ці права виникли після того, як рі'і опинилася в притрим анн і кредитора (ст.

594

ЦК) . Пр оте, о скільки до кредитора, що притримує річ, І:!нас ­

лідок притримання право власності не перех од ить, в ін не ма є пра в а користуватися майном, що притримується.

Кредитор зобов'язаний негайно повідоми т и про притримаНЮI борж ни ка. Він в ідповідає за втрату, пощк одже ння а бо псу ва нн я майна, що притримується, якщо не доведе , що це сталося н е з його

вини. Крім того, н а ньому лежить ризик випадкової загибел і або випадкового пощкодження речі, }[кщо інш е не передба'іене зако­ ном . Отже, кредитор від відповідальності за втр ату, пошкодже ння або псування м айна факти'іНО звільняється лише у випадку, коли це сталося внаслідок дії непереборної сили. Боржник, що є власником речі, яка притримується, зберігає право розпорядження нею .

Проте , реалізуючи май но , він зобов'язании

по відомити набувача речі про факт й притримання і права к реди ­ тора .

Н евиконан н я

цієї вимог и

може ма ти для нього і стотн і

негативні наслідки . Напри клад, за договором купівлі-продажу 110-

купець має право вимагати зниження uіни або розірmШШI JlOlЩЮРУ ку півлі-продажу, як що він не був поп ередже ний (НС · !Н, Ш і Н С мі г

знати) пр о права третіх осіб на товар (ст .

659

ЦК) .

435

§ 4. Зобов'язально-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань 4.1.

Неустойка

Згідно зі ст.

ЦК неустойка

549

це грошова сума або інше

-

майно, які боржник повинен передати кредитору в разі порушення

боржником зобов'язання. ПрактиtlНО так само визначається неустойка в навчальній і науковій uивілістичній літературі.

Неустойка є популярним засобом забезпечення зобов'язань,

особливо в договірних відноси нах за участю юридичних осіб. При­ вабливість неустойки пояснюється тим, що вона є спрощеним засобом компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежним виконанням боржником його обов'язків. Це забезпечується такими особливостями неустойки:

])

можливість стягнення неустойки власне за факт порушення

зобов'язання, без надання доказів про завдання збитків та їхній розмір;

2)

можливість для сторін на свій розсуд сформулювати підстави,

розмір та умови сплати неустойки (крім випадків існування так званої "нормативної" неустойки

3)

-

ст .

551

ЦК);

можливість для кредитора оперативно компенсувати збитки,

завдані йому невикон анням договору, в зручній для нього грощо­

вій формі. Хоча ст.

549

ЦК передбачає можливість стягнення з бор­

жника неустойки у вигляді майна, однак механізм реалізації такого права поки що не визначений, що на практиці може створити знач­

ні труд нощі при обчисленні та стягненні такого виду неустойки . у літературі була висловлена точка зору, що неустойку у вигляді стягнення майна можна іменувати "альтернативна неустойка", ос­ кільки тут для боржника має місце альтернатива: у разі порущення передати кредиторові грощову суму або інще майно'.

Проте він

навряд чи може бути прийнятним, оскільки у цивілістиці вже вжива­ ється поняття "альтернативна неустойка" для позначення можли­ вості кредитора обирати між стягненням неустойки або збитків 2 • Оскільки у ст.

549

ЦК згадуються, крім неустойки, ще і щтраф,

пеня, то виникає питання про Їх правове значення . У літературі існує думка, що це різновиди неустойки, які мають свої особли­

вості . Ця позиція отримала підтримку й у ЦК, який містить визна­ чення цих традиційних для радянського цивільного права (ст.

ЦК

]963

р . ) різновидів неустойки. Згідно зі ст.

549

ЦК щтраф

204

-

це

неустойка, що обчислюється у відсотках від суми порущеного зо­ бов'язання . Пеня

,

-

це неустойка, яка встановлюється на випадок

Див. : Циві льний кодекс України. Коментар.

'Див .: Цивільне право України . Підручник ЦО60ї. - К. , 2002 . - С . 664.

436

/

-

Харків,

2003. -

С.

397.

За ред. О.В. Дзерu, н.с. Кузнє­

Ilрострочення виконання зобов ' язань і обчислюється у відсотках віл суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен : ІСНЬ

прострочення

Такий

виконання.

підхід, однак, здається не дуже вдалим, оскільки різні

терміни вживаються для позначення тотожних понять . Фактично, 11СНЯ це та сама виняткова неустойка , а штраф неустойка IІпрафна . Тож виникає небезпека змішування різних понять, коли іідеться про однакові за суттю санкції . До того ж вживання термі­

нів "неустойка", "штраф" і "пеня" у різному значенні є хибним з точку зору Їх етимології: латинське "роеl1ае" означає " штраф" (а під впливом російської термінології

-

стало позначатися "неустойка") .

Як зазначалося, неустойка за своєю юридичною природою є не

тільки способом забезпечення виконання зобов ' нзань, а також однією з форм цивільно-правової відповідальності . Тому багато

положень, що регулюють й застосування, вміщені у главі 5) ЦК. Зокрема, згідно зі ст. 611 ЦК неустойка визнаєтьсн однією з санкцій

за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, а ст. 550 ЦК встановлює, що кредитор не має права на неустойку в разі,

якщо боржник не в ідповідає за порушення зобов'язання (ст.

6) 7

ЦК).

Щодо питання про неустойку як спеціальної форми відповідаль­ ності, слід зазначити, що тут, як проте і в інших випадках застосу­

вання спеціальних форм відповідальності, часто немає необхідності 13 наявності повного складу цивільного правопорушення. Наприк­

лад, для стягнення виключної неустойки не потрібна наЯllність збитків у кредитора, а, отже, відпадає і питання про ПРИ'IИНllиjj зв'язок між збитками і протиправними дінми. Тому ДШІ

Binnolli-

дальності тут досить протиправності і вини боржника. Про це свідчить і судова практика. Так, наприклад, банки ,

пред'являючи до громадян позов про стягнення заборгованості за кредит ом і пені (неустойки) за прострочення його повернення, позбавлені необхідності доводити наявність у них збитків внаслі­ док прострочення повернення позики . Докази надаються лише від­

носно факту видачі кредиту і неповернення його в строк. Саме прострочення є протиправною дією. Вина тут можлива як в формі наміру, так і в формі необережності, однак для цієї категорії справ ця обставина практично не має значення.

Неустойка має характер додаткового обтяження для боржни­ ка і, за загальним правилом, підлягає сплаті незалежно від наяв­ ності збитків (ст.

624 ЦК). Вона стимулює боржника до належ­ ного виконання, а також компенсує (повністю або частково) збитки, які можуть бути заподіяні невиконанням зобов'НЗ
\la

СЛllllСllШI

437

неустойки з правом

на відшкодування збитків розрізняють не­

устойку:

1)

залікову ~- не виключає право вимагати відшкодув ання збитків,

але тільки в тііі частині, яка не покрита неустойкою ;

2)

виключну

закон або договір можуть передб ачи ти стягненнн

-

тільки неустойки, але не збитків (використовується , як правило, у випадках прострочення зобов'язання);

3)

штрафну (кумулятивну)

-

стягнення збитків у повній сумі

крім неустойки;

4)

альтернативну

-

тойка, або збитки (ст.

за вибором кредитора стягується або неус­

624

ЦК).

Залежно від підстав встановлення неустойка поділнється на дого­ вірну та нормативну. Найчастіше використовується договірна неустойка (та, що встановлюється договором сторін).

Сфера застосування нормативної неустойки залежить від характеру норми. Якщо неустойка передбачена імперативною нормою, вона

підлягає безумовному застосуванню. У випадках, коли положенн я про неустойку міститься в диспозитивній нормі, вона застосову­

ється лише тоді, коли СТОРОНИ СIЗОЄЮ угодою не передбачили інший розмір неустойки. Прикладом диспозитивної НОРМИ тут може бути

правило ст. 625 ЦК, згідно з яким боржник, що прострочив вико­ нання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 3% річних від прострочено'і суми, якщо інщий розмір не встановлений договором або законом.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Разом з тим, сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивіл ьного законодавства

(крім випадків, передб ачених законом). Крім того, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він з начно перевищує розмір збитків, та за наявності інши х обставин, які мають істотне значення . Слід зазначити, що в цьому випадку зменшення розміру неустойки є правом суду. Разом

з тим, ст.

616

ЦК зобов'язує суд зменшити неустойку, якщо пору­

шення зобов'язання сталося з вини кредитора .

4.2.

Порука

За договором поруки поручитель (це може бути одна або кілька осіб) частково або у повному обсязі пор учається перед кредитором боржника за виконання НИМ свого обов'язку (ст . Отже , пор ука

-

553

ЦК) .

це до говір , за яким до з060v'язаllНЯ основного

боржника додатково приєд н ується зобов'язання іншої особи, що за нього ручається . У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа , що за нього ручалася , тобто поручитель .

у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого по­ рукою, боржник і пор учитель відповідають перед кредитором нк солідарні боржники (тобто пор учитель відповідає перед кредитором у тому ж обснзі, що і боржник, в тому числі за сплату основного

438

(юргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків), якшо дого­

IЮрОМ поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповіщUlЬ­ ІІість поручителя .

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед креди тором солідарно, якшо інше не встановлено договором поруки.

у разі одерж ання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний по­ відомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову

-

110д ат и клопотання пр6зал учення боржника до участі в справі . Якшо llОручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам

виконає зобов'я зання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі запереченн я, які він мав проти вимоги кредитора .

Поручитель має право в исунути проти вимог кредитора зап ере ­ 'Іення, які міг би висунути сам боржник, за умови, шо ці запе­ речення не пов'я зані з особою боржника. Поручитель має пр аво висунути ці зап еречення так ож у разі, якшо боржник відмовився

від них або визн ав свій борг.

Таким чином , поручитель у випадку пред'явлення до нього ви­ моги з боку кредитор а, хоча і пов'язаний певними процесуальними об ов'язками шодо боржника (має попер еди ти останнього про по­ да ння вимог кр едитором, залучити боржника до участі у справі у випадку пред'явлення позову), але зберігає своє відносно автономне становише, насамперед , у зв'язку з оцінкою заперечень, шо має проти кредитора основний боржник.

Згідно зі ст.

556

ЦК до поручителя, шо виконав зобов'язання,

переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням .

При цьому обсяг прав кредитора, шо перехоД}IТЬ до поручителя, відповідають обсягу задоволених поручителем вимог кредитора за основним зобов ' язанням. Якшо основне зобов ' язання було забез­ пе'Іено декількома різними поручителями, то КОЖНИЙ з них одер­ жує право зворотної вимоги до боржника н розмірі сплаченої цим поручителем суми .

Якшо боржник виконав забезпечене порукою зобов ' язання, то 557 ЦК він має негайно повідомити про це поручителя .

:згідно зі ст.

Ін акше поручитель, шо також виконав зобов ' язання , має право стя гнути з кредитора безпідставно отримане чи висунути регресну

вимогу до боржника. В останньому випадку боржник має право стягнути з кредитора безпідставно одержане .

Значення і роль особи поручителя зумовило необхідність вирі­ шення питання про оцінку вартості його послуг.

ЦК

р. ці питання не регулював і, як правило, посл уги по­

1963

ручителями надавалися безоплатно. Тому в практиці цивільного обігу можливості застосування пор уки не використовувалися повною мірою через відсутність зацікавленості пор у чителей у наданні таКІІХ

послуг. Адже поручитель ніс відповідальність у тому ж обсюі, ІILО іі основ ний боржник . Замість ризику, шо на нього поклада ІІС 11 , !ІіІ! усього

лише

мав

"Зобов'язанням .

перспективу

одержати

права

кредитора

,а

IlІІМ

Природно, шо бажаючих безоплаТIІО ІНПІІКУВ;\ТІІ

своїм майном (адже СПlгнення боргу і збитків з основного боржника є дуже проблематичним , про що свідчить той факт, що цього не

зробив кредитор за ОСНОВНИМ зобов'язанням) знаходиться не так

вже багато. У зв'юку з цим нагальною виявилася потреба підви­ щення заuікавленості потенційних поручителів у прийнятті на себе обов ' язків із забезпечення виконання зобов'язань . З урахуванням uих обставин у ст.

558

ЦК передбачено, що пору­

читель має право на винагороду за послуги, які він надав боржнику . Проте така плата має бути передбачена договором . Умова про оп­ лату послуг поручителя може бути включена у договір поруки або у момент його укладення, або у процесі виконання такого договору. Порука припиняється:

І) з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Це поясню­ ється тим, що порука має акцесорний характер;

2)

у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя , внаслідок

чого збільшується обсяг його відповідальності;

3)

у раз і, якщо п ісля настання строку виконання зобов'язання

кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропонова­

не боржником або поручителем;

4)

у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не

поручився за нового боржника;

5)

після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

у разі, якщо такий строк не встановлено , порука припиняється,

якщо кредитор протягом

6

місяців від дня настання строку вико­

нання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя .

Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встанов­ л ений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить по зову до поручителя протягом року від дня укладення договору поруки .

4.3.

Гарантія

Гаран тія полягає в тому, що банк, фінансова установа, страхова організація (гарант) поручається перед кредитором (бенефіціаром) за вико нання боржником (принципалом) свого обов'язку. Іншими словами, гарант відповід ає перед кредитором за порушення зо­

бов'язання боржником (ст.

560

ЦК) .

Отже гарантія, як і порука, має на меті залучення до зобов'язан­

ня інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло би слугувати меті задоволення вимог кредитора за основним зоб ов'язанням, а тому є надійним, твердим забезпеченням вико­ нання зобов'язань. Характерними ознаками гарантії є те, що вона :

l)

має самостійний характер . Зобов'язання гаранта перед креди­

тором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрем а і тоді , коли в гарантії міститься поси­

лання на основне зобов'яз а ння;

440

2)

має особливий суб'єктний склад (як гарант можуть виступати

тільки банки, інші фінансові установи, страхові організаuії); 3) не обмежується строком пред'явлення кредитором позовних вимог до гаранта;

4) 5)

має оплатний характер; є безвідкличною .

Правовою основою банківської гарантії на території України, крім ЦК, є ГК, ст.

200

якого гарантія визначається як спеuифічний

засіб забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кре­ дитною установою, страховою організаuією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошо­

вої суми, зазначеної в письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зо­ бов'язання, або настануть інші умови , передбачені у відповідному підтвердженні .

Надання гарантій регулюється також постановами Правління Наuіонального банку України. Відповідно до Інструкuії про порядок регулювання діяльності банків в Україні , затвердженої постано­

вою Правління Наuіонального банку України від 28 серпня 2001 р. гарантії, що видаються банками, мають відповідати нормам міжнародного інституuійного (приватного) права щодо зобов'язань такого типу, а саме: Уніфікованим правилам та звичаям для до­ кументарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфіко­ ваним правилам по договірних гарантіях Міжнародної торгової

N2 368

палати, Уніфікованим правилам Міжнародної торгової палати сто­ совно гарантій на першу вимогу та іншим міжнародно-правовим

актам (у тому числі держави походження гаранта) з питань пере­

казу грошей відповідно до ст. 2 Закону України від 5 квітня "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

200 І

р.

Гарантія є чинною від дня П видачі, якщо в ній не встановлено

інше, і діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є безвідкличною і не може бути відкликаною гаран­ том, що П видав . Тому з моменту набрання нею чинності гарант

стає зобов'язаною перед кредитором особою. Виділення в ст .

561

ЦК окремим пунктом моменту набрання чинності гарантії дає змогу

припустити, що до настання Uboro моменту обов'язки особи, яка вказана гарантом, не є гарантією, така особа ще не стала боржни­ ком перед кредитором, а гарантійне зобов'язання взагалі ще не виникло. З Uboro випливає, що майбутні обов'язки майбутнього гаранта можуть бути анульовані (відкликані) ним до моменту набрання чинності гарантії, звісно, якщо uей момент не співпадає з днем видачі гарантії . Правило про безвідкличність гарантії має диспозитивний характер ; самою гарантією може бути передбачено право гаранта відкликати банківську гарантію за певних умов . При порушенні зобов ' язання, забезпеченого гарантією, настає відповідальність гаранта перед кредитором . ст.

563

Разом з тим, зміст

ЦК дає підстави вважати, що така відповідальність настає

441

для гаранта не автоматично, а при пред'явленні до нього відповід ­ ної вимоги бенефіціаром . Тобто, навіть якщо гаранту стає відомим

про порушення зобов'язання принципалом, він може виконати покладені на нього Rиданою гарантією обов'язки тільки за наявності волевиявлення

кредитора.

Слід зазначити, що бенефіціар зобов'язаний звернутися до гаран­ та з письмовою вимогою про сплату гарантованої грошової суми, а не з позовом. Такою вимогою можуть бути визнані претензія або будь-яке інще подання вимоги в письмовому вигляді, яке б відпові­ дало умовам виданої гарантії . До такої письмової вимоги повинні бути додані документи, вказані в гарантії; у вимозі кредитора повинно бути вказано, в чому полягає порушення боржником основ­ ного зобов'язання.

При незадоволенні зазначених вимог в добровільному порядку кредитор має право звернутися до відповідного суду із позовом до

гаранта . Це може статися навіть після закінчення строку дії гаран­ тії. Необхідною умовою подання позову при цьому буде наявність письмової вимоги, пред'явленої бенефіціаром у межах строку дії гарантії .

Основним обов ' язком гаранта є задоволення письмової вимоги бенефіціара, пред'явленої із дотриманням умов гарантії. ЦК встановлює також супутні цьому основному обов'язку додаткові обов'язки гаранта, пов'язані з розглядом вимог кредитора . Зокрема , після одержання вимоги кредитора гарант повинен не­ гайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами . Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими

до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії. Поняття "розумний строк" є оціночною категорією. Отже, визнання строку розгляду вимоги розумним має проводитись з урахуванням усіх конкретних обставин такого розгляду. Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам

гарантії, або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. У цьому випадку гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги . Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора

дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого

повідомлення, підлягає задоволенню (ст.

565

ЦК).

Практичний сенс такої вимоги полягає в тому, що гарант, який повідомив про відомі йому обставини, що стосуються припинення або недійсності основного зобов'язання, не може бути визнаним

таким, що прострочив за своїм зобов'язанням перед бенефіціаром

442

до отримання від останнього повторної письмової вимоги та СПЛИВУ ро зумно го строку н а ті розгляд .

Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гара нтію.

Проте, встановлюючи межі зобов'язання гаранта, закон (ст.

566

ЦК) розрізняє зобов'язання гаранта (сплатити суму, на яку видано гарантію) та відповідальність гаранта за невиконання або неналеж­ не виконання ним цього обов'язку : за загальним правилом, відпо­ від альність га ранта за порушення зобов'язання, що випливає з банківської гарантії, не обмежується сумою гарантії, якщо інше не передбачено самою гарантією. Це означає, що при невиконанні чи неналежному виконанні своїх обов'язків гарант, як і будь-який інший звичайний боржник, несе відповідальність в порядку та на умовах, передбачених главою 5\ ЦК . У цьому сенсі відповідаль­ ність гаранта з моменту спливу строку розгляду вимог кредитора

нічим не відрізняється від відповідальності боржника за грошовим зобов'язанням . Окрім вимоги про стягнення суми, на яку видана гарантія, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь 'Іас прострочення (по суті це вимога про виконання зобов'язання в

натурі), бенефіціар вправі вимагати від гаранта сплати також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не буде встановлений договором або законом, а також завданих йому збитків у повному обсязі (ст. ст . 22, 623 ЦК). Відносини гаранта та принципала rрунтуються, за загальним

правилом, на оплатній основі. Це пояснюється тим, що гарантія, виходячи з ті суб'єктного складу, стала своєрідним видом надання оплатних послуг , який передбачає для гаранта резервування, тобто

вилучення з обігу, певної грошової суми з метою забезпечення м ожливо ї в м айбутньому відповідальності за невиконання зо­ бо в'язання третьою особою (боржником) . Разом з тим, домовленістю між гарантом та принципалом може бути встановлене безоплатне надання гарантії, адже отримання оплати за надані послуги є лише правом особи, яка виступила га­ рантом .

Припинення гарантії відбувається у разі:

\) 2) 3)

спл ати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

закінчення строку дії гарантії; відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повер­

нення П гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви

про звільн енн я його від обов'язків за гарантією. Слід зазначити , що в переліку підстав припинення зобов'язань гаранта перед кредитором відсутнє припинення основного зобов 'н­ 'зання. Це озн ачає, шо припинення основного зобов'язання, навіп . шляхом його належного виконання боржником, не припиняє існу ­ вання забезпечувального гарантійного зобов'язання. Разом з ТИМ, підставою припинення гарантії може бути передання віДСТУПIЮI 'О (ст. 600), зарахув ан ня (ст. 601), новація (СТ. 604), ПОЄДll анн!/ Gоржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК) ТОЩО.

443

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

При цьому

регресна вимога за своїм обсягом не може не враховувати розмір винагороди, отриманої гарантом від принципал а за видану банківську гарантію, і підлягає відпОвідному зменшенню. Право на регрес втра­ чається, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії , якщо інше не встановлено договором між гарантом

і боржником. Додаткова література:

І . Вась"ин В.В. Возмещение убытовB лредприятием. - М . , 1977. Кассо л.А . Понятие о залоге в современном праве. - М . , 1999. Кізлов0 О. Поняття застави у проекті Цивільного кодексу Ук­

2. 3.

раїни

4.

/ / Українське право. - 1997. - Число 3. - С. 150-151 . Комберянов С. Удержание - гарантия исполнения обязательств

Юридическая практика. - 2003. - N2 32. - С. 7. 5. Оmраднова 0.0. Неустойка в цивільному праві. Автореф. дис .. .. канд . юрид. наук. - К . , 2002. 6. Оmраднова О. О. Поняття і функція неустойки: історія та сучас­

//

ність

7. 1997. 8.

//

Право України.

- 200 І . - N2 8. -

С. І

10-113.

Пуч.ковс"ая И. н. Ипотека : залог недвижимости .

Харьков,

Федосєєв п.м Інститут поруки за римським правом та його

рецепція у цивільному праві України. Автореф. дис .

наук .

-

-

Харків,

...

канд. юрид.

2003.

Глава 22 Відповідальність у цивільному праві

§ \. Поняття цивільно-правової відповідальності. § 2. Підстава цивільно-правової відповідальності. § 3. Цивільно -право ва відповідальність за невиконання

зобов'я­

зань.

§ 4.

Форми цивільно-правової відповідальності за невиконання

зобов'язань.

§ 5.

Підстави звільнення від відповідальності.

§ 1.

Поняття цивільно-правової відповідальності

Передусім нагадаємо, що існують

2 різних

підходи до розуміння

відповідальності, суть яких полягає в тому, що юридичн а відпо­ відальність, в тому числі й цивільно-правова, тлумачиться як від­

повідальність за минулі вчинки (ретроспективна відповідальність)

444

або як відповідальність за майбутню поведінку (проспективна або позитивна відповідальність).

Не зупиняючись детально на всіх аспектах пов'язаної з цим дис­ кусїі, зазначимо лише, що більш вірною уявляється точка зору, :з гідно :з якою поділ юридичної відповідальності на позитивну і не­ гативну (проспективну і ретроспективну) не відповідає й природі. Підгрунтям юридичної відповідальності є правова оцінка, а під­

грунтям позитивної відповідальності є оцінка моральна. Тому такий поділ, в цілому, є не зовсім точним.

Грунтуючись на таких міркуваннях, цивільно-правову відпові­ дальність слід розуміти як відповідальність ретроспективну, тобто як відповідальність за вчинене правопорушення .

Відносно визначення цивільно-правової відповідальності та і1 характерних ознак, в юридичній літературі вже багато років точиться дискусія.

Зокрема, поняття цивільно-правової відповідальності нерідко пов'язують з санкцією за правопорушення . У найбільш загальному вигляді цю позицію можна сформулювати так : цивільно-правова відповідальність це санкція (реалізація санкції) за порушення

цивільного законодавства (О. Йоффе) . Однак тут увага загострюється на зовнішній стороні. Але у визна­ ченні має бути відображена й суть відповідальності, й особливості реалізації санкції. Адже до заход ів відповідальності можуть бути віднесені не всі санкції, а тільки деякі з них, що відповідають певним вимогам . Суть юридичної відповідальності взагалі і ци­ вільно-правової відповідальності зокрема полягає в тому, шо вона

є застосуванням до правопорушника передбаченого санкцією правової норми заходу державного примусу.

Разом з тим, не будь-яка реалі:зація санкції, не будь-який держав­ ний примус підпадає під поняття цивільно-правової відповідальності . Особливостями цивільно-правової відповідальності є: І) державний примус, який відрі:зняє юридичну відповідальність від інших видів соціальної відповідальності (наприклад, моральної);

2)

крім державного примусу, який характеризує право загалом,

типовими для відповідальності є несприятливі наслідки, що наста­ ють для їі суб'єкта (в цивільному праві це, як правило, наслідки майнового характеру, майнові втрати, наприклад, відшкодування ,битків, стягнення неустойки тощо);

3)

державний і суспільний осуд порушника за порушення норм,

"становлених державою, який дозволяє відмежувати відповідальність нід інших випадків настання несприятливих наслідків. Не рідше ніж з категорією "санкція", юридична відповідальність IIОВ'язується з категорією "обов'язок". Наприклад, підкреслюється, що відповідальність слід вважати обов'язком, що примусово вико­ ІІУЄ ТЬСЯ, який вже існував раніше, або знову виник внаслідок праllО­ IlОрушення . Та кий зв'язок здається цілком обгрунтованим, ОJЩ
lІе будь-який обов'язок, що існує у звичайному відношеl\lІі, а

445

обов'язок, що виникає вже після порушення, тобто той, який існує

в так званому охоронному правовідношенні. Істотними особливостями такого обов'язку є те, що на відміну від звичайного обов'язку, сформульованого в законі або договорі, обов'язок-відповідальність покладається на порушника, він сфор­

мульований в санкції правової норми або 13 договорі - в тих його пунктах, де передбачені наслідки невиконання або неналежного виконання договірного зобов'язання. Таким чином, відповідаль­ ність - це новий, додатковий обов'язок, що є вторинним відносно первинного обов'язку, не виконаного внаслідок правопорушення; цей новий обов'язок полягає нерідко в необхідності зазнання об­ тяжень j обмежень, що покладаються додатково до обов'язків, що вже існують . Саме в покладанні такого додаткового обов'язку, що є покаранням, виражається державний осуд особи, яка вчинила правопорушення.

Вище йшлося про те, що юридична відповідальність полягає в

реалізації санкції. Стосовно цивільно-правової відповідальності, не­ обхідним є деяке уточнення. Воно полягає в тому , що, говорячи про неналежне виконання зобов'язання як про протиправну дію з боку боржника, необхідно мати на увазі, що йдеться не лише про порушення останнім норми права, але і суб'єктивного права креди­ тора . Звідси випливає, що санкція застосовується як за порушення норми права, так і за порушення суб'єктивного права іншої особи. При цьому слід мати на увазі, що в цивільному праві застосування

санкції для захисту суб'єктивного права управомоченої особи не завжди пов'язане з відповідальністю . Наприклад, якщо майно вилу­ tІається з чужого незаконного володіння в примусовому порядку, то має місце санкція, що застосовується за вчинене правопору­

шення . Разом з тим, таку санкцію не можна вважати відповідаль­ ністю, тому що вона не пов'язана з якимись позбавленнями дЛя порушника, в якого вилучається річ, що йому не належить . Тому для цивільно-правової відповідальності слід особливо підкреслити, що вона є не просто санкцією за цивільне правопорушення, а таким

заходом, який спричиняє певні втрати майнового характеру, тобто спрямовано діє на майнову сферу правопорушника . З урахуванням названих ознак відповідальність в цивільному праві визначається як правовідношення, що виникає у зв'язку з пору­

шенням встановленого договором або законом обов'язку, що має змістом покладання на особу, винну в учиненні цивільного право­ порушення, негативних майнових наслідків.

Ведучи мову про ознаки цивільно-правової відповідальності як одного з видів юридичної відповідальності взагалі, необхідно деталь­ ніше зупинитися на такій ії особливості, що вона за своїм характе­ ром є заходом державного примусу . У зв ' язку з цим слід за значити, що в цивілістичній літературі широко обговорювалося раніше і сьогодні не втратило своєї актуальності питання про те, чи є заходом цивільно-правової відповідальності, наПРИI<JIад, добровільне відшко­ дування боржником збитків, що ВИНИI<JIИ у кредитора внаслідок

446

lІеllиконання або неналежного викона ння договірного зоб ов ' язан­ ШІ . Це питання можна віднести і до добровільної сплати неустойки ·1<1 невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Логіка міркувань противників того, щоб віднести добровільне відшкодування збитків або добровільну сплату неустойки до захо­ дів відповідальності, приблизно така : юридична відповідальність 110в'язана з осудом і державним примусом щодо правопорушника. Якщо останній виконує обов'язок відшкодувати збитки добровіль­ но, то немає примусу з боку держави, а, отже, немає і державного осуду (с. Братусь). Однак цьому можна протиставити зауваження Г. Матвєєва, який зазна чав,

що

момент

осуду

правопорушення

завжди

проходить

подвійну стадію: абстрактну, коли держава засуджує ТОй або інший тип поведінки в законі, і конкретну, за якої суд від імені д ержави висловлює осуд за вчинення правопорушення стосовно певної

особи. Тому навіть за добровільного відшкодув ання збитків або сплати неустойки з боку держави присутній осуд . Традиційно в юридичній літературі виділяють 3 функції цивільно­ правової відповідальності: превентивну (виховно-запобіжну), репре­ сивну (каральну) і компенсаційну. Деякі цивілісти при цьому вва­ жають каральну функцію такою, що невластива цивільно-правовій відповідальності. Такий підхід уявляється невиправданим, оскільки цивільно-правова відповідальність, як і практично будь-яка інша , виконує всі зазначені функції . Наприклад, у випадку, коли на боржника, винного в невиконанні зобов'язань, покладається

обов'язок відшкодувати кредитору збитки, що виникли у нього, цей обов'язок відшкодування має потрійний вплив. По-перше, кредитору відшкодовується збитки, тобто викону­

ється компенсаційна функція. По-друге, оскільки компенсація від­

бувається за рахунок несправного боржника, тим самим карається правопорушник, тобто має місце покарання. Нарешті, факт покла­ де ння обов'язку відшкодування збитків, що були результатом винно­ го правопорушення, спричиняє виховний вплив на самого право­

порушника, а також на інших, схильних до правопорушень осіб . Однак те, що цивільно-правовій відповідальності властиві всі три функції, зовсім не означає, що вони притаманні їй рівною мірою. Оскільки цивільно-правова відповідальність застосовується , передусім, у сфері майнових відносин, компенсаційна функція є в ній провідною.

§ 2.

Підстава цивільно-правової відповідальності

Як випливає з визначення, характерних ознак і самої суті, ци­ вільно-правова відповідальність застосовується до осіб, винн их у вчине нні цивільного правопорушення. Тому згідно з поширеllОЮ в юридичній літературі думкою, загальною і єдиною піДСТ
дичної відповідальності є наявність складу правопорушеlllНl.

447

Висловлюються різні точки зору відносно поняпя, суті й складу правопорушення. Зокрема,

при визначенні поняття правопору­

шення нерідко головна увага звертається на те, шо воно є порушен­

ням правової заборони . Недоліком такого визначення є те, що воно загострює увагу на активних протиправних діях і не враховує протиправне невиконання обов'язку, що уже існує, наприклад, у

договірних зобов'язаннях. Тому таке визначення прийнятне для кримінального, адміністративного права. Що стосується цивільно­ го права, то таке тлумачення правопорушення придатне лише для

випадків заподіяння шкоди.

Цей же недолік властивий і тлумачеtfНЮ правопорушення як юридичного факту. У цьому випадку правопорушення визначається як юридичний факт, що являє собою винне протиправне діяння

деліктоздатної особи . Тут слушно підкреслюється, що воля особи спрямована не на виникнення правовідношення, а на порушення

права, але вже саме здійснення неправомірної дії є юридичним фактом, на підставі якого виникають відповідні правовідносини . Разом з тим, таке визначення також орієнтоване, насамперед, на характеристику відповідальності за позадоговірне правопору­ шення

-

делікт. Отже, за його межами залишається питання про

співвідношення правомірного юридичного факту

-

договору, що

спричинив головне зобов'язання , і неправомірної дії (часто

-

без­

діяльності), пов'язаної з невиконанням або неналежним вико­ нанням договірного зобов'язання, яка тягне відповідальність. Тому стосовно відповідальності за порушення зобов'язань, вірніше говорити про те, що вона настає за вчинення цивільного правопору­ шення, котре виступає тут як суспільно небезпечна поведінка. Для конкретизації визначення правопорушення необхідна ха­

рактеристика його складу, тобто сукупності елементів, ознак, умов, які й утворюють у сукупності правопорушення.

Слід відзначити існування

2

підходів до визначення складу право­

порушення: загальнотеоретичного і цивілістичного . Для загальнотеоретичного підходу характерним є включення до

складу правопорушення таких

4

елементів: об'єкт, суб'єкт, об'єк­

тивна сторона, суб'єктивна сторона правопорушення. Були спроби так само визначати і склад правопорушення в цивільному праві,

однак вони не отримали в науці й практиці широкої підтримки. Цивільно-правовий підхід до визначення складу правопорушення полягає в тому, що в нього включають

4

умови цивільно-правової

відповідальності: щкода, протиправні ді ї правопорушника, при­ чинний зв'язок між протиправною дією і шкодою , вина право­ порушника .

Разом з тим, слід зазначити, що в сучасній цивілістичній літе­

ратурі немає категоричного розмежування й тим більше протистав­ лення двох названих підходів . Зокрема, ще в 1958 р . С. Алєксєєв пропонував визначати склад uивільного правопорушення, виходя-

448

'!І! із загальнотеоретичних положень, включаючи в ньОго об' є кт,

оG'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону1. Однак слід мати на увазі, що на відміну, наприклад, від кримі­ ІІального права , в цивільному праві об'єкт і суб'єкт правопорушення rлумачаться однозначно. Об'єкт це суспільне відношення , IІрегульова не нормами цивільного права, а суб 'єкт - учасники право­ "ідносин ". Набагато складнішим є аналіз об'єктивної і суб'єктивної сторони І Lивільного правопорушення.

П е ршою

3

об ' єктивних підстав відповідальності , очевидно, має

() ут и названа наявність шкоди . У літературі зазначалося, що ця lІідстава ма є місце , як правило, при відповідальності в формі від­

ІІІ кодування збитків. Однак уявля ється , що наявність шкоди є най­ lІажливішою умовою відповідальності в будь-якому випадку, навіть І оді, коли збитків немає.

Протиріччя в такому твердженні немає, оскільки поняття шкоди IІlирше , ніж поняття збитків. Так, під збитками відповідно до ст .

22

І [К розуміються витрати, що зроблені кредитором, втрата або по111кодження його майна, а також н е отримані кредитором прибутки,

нкі він отримав би, якби зобов'язання було виконане боржником .

Звідси випливає, що поняттям збитків не охоплюються випадки щroдіяння шкоди, що не підпадають під перелік, наведений в цій Іюрмі. Тож к а тегорія збитків не охоплює поняпя шкоди як підстави Іtlшільно-пра вової відповідальності .

у літературі вже давно відзн а чалося існування і такого внд у ІІІКОДИ, як моральна шкода . І якшо раніше до ці є ї ідеї ста нилисн ІІасторожено, то останніми роками підношення до від ш кодування \lоральної шкоди змінилося в позитнвну сторону . Від попідальність у таких випадках п е редбаqена законодавством, н а приклад, за щ)\\'язаннями

із З(lвдання

шкоди , у відносинах

30-

із з ахисту прав

С lІоживачів та ін.

Таким чином, наявність шкоди , як поєднання морально ї: шкоди I \Gитків, є однією з підстав відповідальності , елементом об'єктивної lТОрОНИ

правопорушення .

у конкретному правопорушенні може бути той або інший вид

"ІКОДИ, але така умова є завжди . Це випливає з самого поняпя право­ lІорушення, яке , як зазначалося, є суспільно шкідливим діянням. ~ I кшо немає шкоди , то немає і правопорушення. Разом з тим, можливе завдання ШКОДИ, яке не є протиправним . II"приклад, правомірним буде завдання шкоди нападнику за не­ ,, ()хідної оборони або в стані крайньої необхідності . У цих випад­ І .; І Х про правопорушення не йдеться .

, д ив ., н а приклад: Алексеев ее О соста ве гра жда н с кого пра вона рушt:IІIІН "1':t130 веде ни е . - 1958. - NQ І . - С. 47.

11

' д ив . , н а прикл ад: Тархов ВА . Ответственность по советск о м у г ра ЖJl:t Il С ~ " " У' "І' ОШУ. - Са ратов , 1973. - С. 34-35.

Таким чином, протиправність є необхідним елементом право~ порушення .

Специфікою її в цивільному правопорушенні є те, шо протиправ~ ною є як дія, що порущує закон, так і порушення умов договору, укладеного між сторонами. У зв'язку з цим можна відзна'lИТИ і другу особливість розуміння протиправності як елементу правопорушення в цивільному праві. Вона полягає в тому, що, якшо для деліктних зобов'язань (зобов'язань із завдання шкоди) характерними є протиправні дії, то в договорах нерідко протиправною є саме без~ діяльність. Наприклад, протиправним є невиконання дій за ДOГOBO~ ром про надання послуг. Протиправна бездіяльність може полягати також в непереданні проданої речі, непоста'lанні товару, невико~ нанні обов'язків про передачу внеску до статутного фонду тощо.

Однак, взяті окремо, протиправність дій і виникнення шкоди можуть і не складати елементів єдиного правопорушення. Наприк~ лад, продавець поставив частину товару з недотриманням умов про

його якість. Протиправність, безумовно, має місце. Однак до по~ дання претензії про поставку неякісного товару, вся партія була знищена

внаслідок пожежі ,

що

виникла за невстановленою

причиною . Покупець зазнав значних збитків. Природно, виникає питання; чи має нести постачальник перед покупцем вЦ1повідаль ~

ність і якщо має, то в якій частині? Відповідь на це питання можлива тільки після виявлення тієї обставини , якою мірою протиправні дії продавця пов'язані зі шкодою, що виникла у покупця, тобто після відповіді на питання, чи є причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, що настала у потерпілого . Отже, третім елементом об'єктивної сторони цивільного право~

порушення є причинний зв'язок між протиправною дією (безді~ яльністю) правопорушника і шкодою, що настала .

Під причинним зв'язком зазвичай мають на увазі такий взаємо~ зв ' язок, що об ' єктивно існує між явищами , за якого одне з них з

необхідністю породжує інше . При цьому йдеться про безпосередній, прямий зв'язок, не спотворений іншими діями . Відшкодуванню під­ лягають тільки прямі збитки (непрямі збитки не відшкодовуються).

Зазвичай судова практика виходить з презумпції, що збитки, які виникли у кредитора у зв'язку з порушенням договору боржником , перебувають у прямому причинному зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання . Разом з тим, враховується

та обставина, шо збитки можуть буrи завдані дією непереборної сили (обставин, настання яких боржник не міг запобігти, бо це вище його можливостей), випадку (обставин , настання яких боржник не міг передбачити і тому не запобіг). Як зазначалося, в сукупності 3 вказаних елементи утворюють об ' єктивну сторону складу правопорушення . Крім того, умовою цивільно - правової відповідальності є такий елемент складу цивільного правопорушення , як вина, котра тлума-

450

'ІИТЬСЯ як психічне ставлення правопорушника до своєї протипр авної

І 10 ведінки та їі наслідків. Вина як умова відповідальності пр ямо згадується у ст.

614

ЦК,

"lгідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідаль­ ність лише за наявності вини, HkJJ!O інше не встановлено договором або законо м. Відсутність вию\ .lUIЮ.L ИТЬСЯ особою, що порушила зобов'язання, тобто в цивільному пра в і діє презумпці я вини. Аналізуючи текст наведеної

норми ,

можна зроб ити такі

висновки.

По-перше , відповідальність за вину є за гальним правилом, ви­ нятки з якого можуть бути встановлені як угодою сторін, так і

законом. Прикладом відповідальності за дії третіх осіб (тобто коли відсутня власна вина) є ст.

618

ЦК, яка передбачає, шо у разі покла­

дання виконання зобов'язання на третю особу, відповідальність за його невиконання або неналежне виконання несе сторон а за догово­ ром, якщо договором або законом не встановлено відповідальність

безпосереднього виконавця. По-друге, вина можлива у формі наміру (умислу) або необе­ режності . Але тут слід зазначити, що для договірної відповідаль­

ності вина у формі умислу нехарактерна. Хоч останнім часом зустр ічаютьс я і випадки навмисного невиконання зобов'я зань: наприклад, продавець отримує передоплату, явно не маючи наміру

переда вати покупцеві майно, і після закінчення терміну договору по ве ртає отриману суму. За умови відсутності в договорі відповідного застереженн я щодо індексації , такий при йом може дати порушни­

ку відчутну вигоду . Вихід з такої ситуації полягає в установленні в до говорі достатньо ефективної неустойки за його н евиконаllНН. Іноді невиконання або неналежне виконання зобов'язання є насл ідком винної поведінки обох сторін (змішана вина). У цьому ви падку суд відповідно до ступеню вини кожної з них зменшує розмір

відповідальності боржника . Відповідальність боржника зменшується також в разі, якшо кредитор навмисно чи з необережності сприяв

збільшенню розміру збитків або не вчинив дій , необхідних для їх з меншення .

Зазначені елементи утворюють у сукупності склад цивільного правопорушення , що є підставою цивільно-правової відповідаль­ lіості.

Разом з тим , можливе застосування заходів відповідальності і при неповному, "усіченому" складі правопорушення за відсутності вини боржника, збитків кредитора тощо .

§

З. Цивільно-правова відповідальність

за невиконання зобов'язань Наведене вище визначення ци вільно- право вої відповідалыlстіi

може бути використане як базове для визначення окремих й видів . Зокр ема , слід звернути увагу на існування договірної і недогов ірної

відповідальності. Перша з них має місце у разі неналежного ви КО-

451

нання або невиконання договору . Друга

-

настає у випадках завдан­

ня шкоди незалежно нід існування договору між тим, хто заподіяв шкоду , і потерпілим .

у свою чергу, в рамках загальної категорії цивільно-правової відповідальності за невиконання і неналежне виконання договірних зобов'язань , можна розрізняти кілька її видів .

1.

Залежно від ВИДУ порушення договору, договірну відповідаль­

ність можна поділити на відповідальність за невиконання і відпо­

відальність за неналежне виконання зобов'язань. У першому - про

випадку йдеться про протиправну бездіяльність; у другому протиправн у дію,

яка виражається у недотриманні умов щодо

належного виконання договору . Як показує вивчення практики вирішення спорів про неналежне виконання договорів за участю rpомадян, часто неналежне виконання договору пов'язане з не­ дотриманням вимог про предмет договору і про строк його виконан­

ня. Крім того, в низці випадків має місце виконання зобов'язання неналежній особі. Однак найчастіще відповідальність за неналежне виконання зо­ бов'язань пов'язана з простроченням виконання договору . Наслід­ ки прострочення боржника передбачені ст. 612 ЦК, кредитора ст. 613 ЦК. Відповідно до ст . 612 боржник, що прострочив вико­ нання, відповідає перед кредитором за збитки, заподіяні 'простро­ ченням, і за випадкову неможливість виконання, що настала після прострочення.

Якщо внаслідок простроч ення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття вико­

нання і вимагати відшкодування збитків.

Боржник не вважається таким, що прострочив, якщо зобов'язан­ ня не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. у свою чергу кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником , або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства або випливають із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг ви­ конати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у разі його відмови повернути борговий документ або

видати розписку боржникові ('1. 4 ст . 545 ЦК) . Прострочення кредитора дає боржнику право на відщкодування заподіяних простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не викликане умислом або необережністю його самого або тих осіб, на яких в силу закону або доручення кредито­ ра було покладене прийняття виконання . Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає на загальних підставах.

За rpощовим зобов'язанням боржник не зобов'язаний сплачувати проценти за час прострочення кредитора .

2. Залежно від розподілу

відповідальності між кількома боржниками

в зобов'язаннях з множинністю осіб розрізняють часткову, солі­ дарну та субсидіарну відповідальність .

452

Слід зазначити, що іноді класифікація відповідмьності в зо­ \ЮI\'язаннях з множинністю осіб проводиться з інших підстав. Так, розрізняють часткову та солідарну відповідмьність; основну і суб­ l:идіарну (додаткову).

Хоч, здавмося б, у першому і другому випадках названі схожі типи відповідмьності, ме другий підхід здається більш вдмим, оскільки дозволяє підкреслити як специфічні риси субсидіарної від110відмьності, так і характер зобов'язань, у яких вона виникає.

Почнемо розгляд з часткової та солідарної відповідмьності. Частковою у цивільному праві визнається відповідальність, яка 1І0кладається на 2 чи більще осіб, кожна з яких відповідає перед кред итором в рівних частинах , якщо інше не встановлене законом або договором.

Часткова відповідальність є у цивільному праві загальним пра­ ІІИЛОМ, що випливає зі ст . обов'язки (а, отже,

-

54\

ЦК, яка передбачає, що солідарні

і солідарна відповідмьність) виникають, якщо

вони передбачені договором або встановлені законом, зокрема, при ІІеподільності предмета зобов'язання.

Таким чином, солідарна відповідальність, тобто така, де кредитор \1і1Є право вимагати від будь-якого з боржників виконання обов ' яз­ ку в повному обсязі, так само як і санкції до кожного з боржників можуть бути застосовані у повному обсязі, має бути прямо перед­ [)ачена законом або договором. При цьому в договорі вона має бу-

111

виражена у ясній формі .

Слід зазначити, що на практиці договірне встановлення солі­ . lарної відповідмьності зустрічаєтьсн нечасто, як правило, в тих lІипадках, коли така вимога до договору IJстановлюється законом.

Наприклад, солідарна віДПОlJідмьність устаНОIJЛЮЄТЬСЯ СТОРО­ lІами

установчого

договору

про

створення

повного

товариства .

()Юіак вимога такої умови в установчому договорі випливає зі ст.

66

\акону "Про господарські товариства", в якій повне господарське І онариство

визначається як товариство,

всі учасники якого

l аймаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть со­

: Іі) щрну відповідмьність за зобов'язаннями товариства всім своїм ' ''I~iHOM . \ноді норма про солідарну відповідальність формулюється

' ІІ!СПОЗИТИВНО . Наприклад, ст .

554

ЦК передбачає, що у разі неВИJ<О­

'І:ІІІНЯ зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кре­ II!ТОрОМ як солідарні боржники, якщо договором поруки не вста­ 'іІ>llлено додаткову (субсидіарну) відповідмьність. IІсредбачено ч .

3

Крім того, як

цієї ж статті ЦК, особи, що разом поручилися,

IІІ.Н І10відають перед кредитором солідарно, якщо інше не IJСПlНОВ­

''''110

договором поруки. Таким чином, загмьним правилом відпо­

lІі J lальності у випадках поруки є солідарність відповідальності

"~ ' 1I0IlHOГO боржника і поручителя. Разом з тим, угодою про поруку \lоже бути передбачена часткова або субсидіарна відповідальність lІоручителя.

453

Перейдемо до питання про основну і додаткову (субсидіарну) відповідальність. ОСНОВНОЮ відповідальністю в цивільному праві визнається від­

повідальність боржника, що виникає на підставі загальних припи­ сів закону. ие є загальним правилом відповідальності за невико­ нання або неналежне виконання зобов'язань . Разом з тим, дЛя пов­ нішого захисту інтересів кредитора іноді встановлюється додаткова

(субсидіарна) відповідальніСть, яка характеризується тим, що вона: І) настає тільки у випадках, прямо передбачених законом або договором;

є покладанням додаткової відповідальності , що передбачає

2)

наявність основної відповідальності, яку несе основна відповідальна особа;

3)

покладається на осіб, які не несуть безпосередньо основної

відповідальності перед кредитором;

4)

не може перевищувати обсягу основної відповідальності. Суб­

сидіарно відповідальна особа, що задовольнила вимогу кредитора,

в передбачених законом випадках має право регресної вимоги до основної відповідальної особи; 5) може бути обмежена законом (або відповідно до нього дого­ вором) в часі або пов'язана законом з наявністю певних умов. 3. Залежно від обсягу виділяється повна і обмежена відповідаль­ ність. При цьому загальним правилом є відповідальність боржника в ловному обсязі . Однак за окремими видами зобов'язань законо­

давством може бути встановлена обмежена відповідальність за Їх невиконання або за неналежне виконання. Обмеження відповідальності можливо як законом, так і угодою сторін, але з дотриманням певних вимог (так, між соціалістични­ ми організаціями обмеження відповідальності не допускалося їх угодою, якщо розмір відповідальності для цього виду зобов'язань точно визначався законом) . Звідси можна зробити висновок, що в усіх інших випадках сторони можуть встановлювати дЛя себе обме­ жену відповідальність.

у літературі як випадок обмеження відповідальності боржника називають зменшення обсягу відповідальності останнього, якщо

невиконання або неналежне виконання зобов'язання сталося не тільки з його вини, але і з вини кредитора (вже згадувана зміщана

вина). Однак вважаємо, що ст.

616

ЦК, на яку посилаються при­

хильники цієї точки зору, все-таки правильніше тлумачити не як

таку, що встановлює обмежену відповідальність, а як таку, що визначає принцип зміщаної відповідальності сторін як результат їх спільної вини. 4. Крім вже названих вище , можуть бути також виділені такі

види відповідальності, як відповідальність за свої дії і відповідальність за дП інших осіб. Прихильники такої класифікації, зазначивщи, що загальне пра­ вило полягає в тому, що заходи відповідальності покладаються на того, хто порушив зобов'язання, разом з тим, вказують, що дЛЯ

454

IlltlКИ випадків передбачені винятки з цього правила. Суть Їх в най­ \.ільш загальній формі може бути виражено так: в передбачених цконом випадках за невиконання або неналежне виконання зо­ (юн'язання однією особою заходи цивільно-правової майнової від­ IlОвідальності можуть бути покладені на іншу. у ЦК відсутня окрема норма, що встановлює таке правило. Однак у ст. 528 ЦК, що регулює виконання обов'язку третьою

особою, міститься положення про те, що в разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника інщою особою, цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Така позиція знайшла відображення і в цивілістичній літературі, де відповідальність за Ilії третьої особи розглядається як випадок відповідальності за невинувате невиконання зобов'язань. Загалом, розмежування відповідальності за свої власні дії й за І\ії іншої особи, на яку покладене виконання зобов'язання, уявля­ lТЬСЯ цілком виправданим. Деякі випадки такого покладання від­ новідальності випливають із закону. Наприклад, ст. 240 ЦК перед­ бачає, що предстаю,IИК зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати свої повнова­

ження частково або в повному обсязі іншій особі тільки у випадках, нкщо він уповноважений на те договором або примушений до того

силою обставин з метою охорони інтересів довірителя. Представник, який передав своє повноваження інщій особі, по­ винен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про замісника . Невиконання цього обов'язку 1І0кладає на особу , яка передала повноваження, відповідальність за лії замісника як за свої власні .

Наведене правило встановлює не тільки особливий порядок //ередоручення за договором доручення, але j те, що за недотри­

мання вимог ч .

2 ст. 240

ЦК повірений відповідає за дії заступника

нк за свої власні, а вина заступника розглядається як власна вина IlОвіреного .

Якщо вибір заступника був зроблений сумлінно, вважається, що юбов'язання з договору доручення виконане належним чином і J\Л Я повіреного негативні наслідки не настають.

§ 4.

Форми цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язань

Слід зазначити, що як відносно визначення видів відповідаль­ ності, так і відносно встановлення її форм єдності в юридичній нітературі немає .

Так, поширеною є точка зору, згідно з якою відповідальність за IlОрушення договірних зобов'язань існує в 2 формах: у формі стяг­

нення збитків і у формі неустойки. у інших випадках класифікація форм відповідальності наво­ J\I1ТЬСЯ за іншими підставами. Так, виділяють

2

основні форми від­

нонідальності, на підrpунті яких існує третя (комбінована).

455

Перша основна форма полягає в покладанні на винного право­ порушник а обов'язку з передачі майна, сплати грошей тощо. При цьому

характерними

рисами

такого

покладання

є

те,

що

воно

є

додатко вим обтяженням і ма є безеквівалентний характер . Друга основна форма полягає у позбавленні правопорушника пр ава, що йому належить.

Змішана форма містить в собі компоненти перщих двох основ­

них форм . ЗУПИЮІМОСЯ коротко на недоліках двох наведених концепцій. Перша з них не вичерпує всі можливі форми відповідальності . Незро зум іло , наприклад, чому з усіх форм забезпечення зобов 'язань

має виділятися саме неустойка як форма відповідальності, і чому сюди не можна від нести поруку, відносно я кої законодавець згадує про відповідальність в тексті ст . 554 ЦК? Щодо другої з наведених точок зору, то, очевидно , що вона є

спробою з гр у пу ва ння різних форм відповідальності. Крім того, приклади, якими ілюструються jj' пОложення (нетрудові прибутки, спекулятивні правочини тощо), не повною мірою враховують зміни

в житті суспільства і сьогодні важко прогно зувати,

наскільки

актуальними вони будуть найближчим часом. Більш вдалим уявляється розподіл форм відповідальності на за­ гальні і спеціальні.

Загальною формою відпо відальності за невиконання або нена­ лежне виконання зобов'язань є обов'язок боржника відшкодувати збитки, заподіяні право пору шенням кредитору. Ця форма відпо­ відальності застосовується у випадках невиконання будь-якого договірного зобов'язання, внаслідок чого вона і розглядається як загальна категорія. Однак, для притягнення боржника до цивільно­ правоної нідповідальності в формі відшкодування збитків необхідно,

щоб ці збитки виникли. Якщо вони відсутні, застосовуються спе­ ціальні форми відповідальності за невиконання або неналежне llиконання зобов'язань, до яких відносять стягнення неустойки (штрафу, пені), втрату завдатку і різні санкції, що застосовуються

в зобов'язаннях окремих видів. Тут слід зазначити, що оскільки стягнення збитків, які виникли внаслідок порушення договору, є загальною формою відповідаль­

ності , то відповідне правило безпосередньо передбачене в законі

(ст.

611

ЦК) . Навіть якщо сторони в договорі не передбачили такий

захід відповідальності, то застосування його є можливим і оБГрун­ тованим .

Отже, стягнення збитків можливе незалежно від спеціальної згадки про це в договорі. Проте , як свідчить практика укладення договорів між громадянами і комерційними структурами, а також між громадянами і державними організаціями, якщо з гадка про таку

форму відповідальності й міститься в розділі договору про відпові­

дальність сторін, то частіше за все це положення формулюється таким чином: "У випадку виникнення збитків у однієї з сторін

456

.LOговору З вини іншої сторони, винний відшкодовує збитки в обсязі,

ІІОРНДКУ і на умовах, передбачених чинним цивільним законо­ Н<іI3СТlЮМ" .

Що стосується спеuіальних форм відповідальності, то до них , II:lс а мперед, слід 13іднести деякі способи за безпечення зобов ' язань, Ilсрсдбачені главою

49

ЦК . Серед таких способів називають неус­

I О ЙКУ , заставу, поруку , гарантію, притримання, завдаток (ст.

546

І t К). Виникає питання: чи всі вони можуть бути віднесені до заходів І\ідповідальності? Адже у главі

51

ЦК, крім відшкодування збитків ,

н·адується лише неустойка .

Оче в идно, що не тільки неустойка, але і відшкодування збитків IlОручителя, і втрата завдатку є за своїм характером заходами від­ IlОвідальиості, оскільки кожен з них відповіда є о з накам цивільно­ IlраВО130Ї відповідальності, названим раніше . Що ж д о ті єї обста1 1 11НИ, що у главі

51

ЦК названа тільки неус тойка , то викликане це ,

Il е редусім, бажанням законодавця дати орієнтири практиці для 1 1 11Зн а чення співвідношення відшкодування збитків і неустойки .

§ 5.

Підстави звільнення від відповідальності

Як зазначалося више, цивільно-правова відповідальність настає Ііі наявності підстав (умов), передбачених чинним законодавством. Отже , відсугність uих умов означає, що немає і відповідальності.

Однак можливі ситуації, коли за наявності формальних підстав (фактичного складу) для виникнення правовідносин віДПО13ідаль­ llОсті законодавеuь не вважає д оці л ьним настання таких наслідків . у таких випадках мова йде про з вільненнн від відповідал ьності вн а с­

'Іідок неможливості виконаннн з обов ' я за ння .

При цьому н е мож­

Іивість виконання виникає не з вини боржника . До числа підстав звільн е ння від цивільно-пр а вової відповідаль­

Ilості внаслідок неможливості виконання зобов'язання , зокрема, І\ідносять :

1)

провину кредитора;

2) 3) 4)

випадок;

непереборну силу;

інші обставини, що спричиняють неможливість виконання

ю б ов'язання, якщо вони виникли не з вини боржника . Вина кредитора як підстава звільнення від відповідальності за

IlОрушення зобов ' язання передбачена ч. 4 ст. 612 ЦК , в якій зазна­ 'I t: HO, щО прострочення боржника не настає, якшо зобов'язання 11 <: може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

fз змісту цієї норми визначаються умови звільнення боржника lІіл відповідальності, до яких належать:

--

протиправність дій кредитора ;

наявність його вини в будь-якій формі ;

причинний зв ' язок між винними діями кредитора і н е можл и-

lІ і сгю належного виконання цього зобов'язання .

457

Непереборна сила тлумачиться як надз вичай на, невідворотн а за даних умов подія, яка внаслідок своїх властивостей унеможливлює

виконання зобов'язання. Вона може бути подією як природного

(ураган, повінь, обвал тощо), так і соціального (страйк, бойові дії

тощо) характеру. Її властивостями є:

-

надзвичайність (вона виходить за межі звичайних повсякден­

них явищ);

-

невідворотність (вона не може бути попередженою і подола­

ною за сучасного рівня розвитку науки і техніки) .

Для того, щоб дія непереборної сили спричинила звільнення боржника від відповідальності, необхідна не просто її наявність, а перешкоджання виконанню такого зобов'язання (наприклад, повінь у Закарпапі є прикладом непереборної сили, який не перешкод­

жає виконанню зобов'язанн я з постачання цукру з Вінницької до Одеської областей). Непереборна сила звільняє боржника від відповідальності в усіх випадках, крім таких, що прямо зумовлені в законі . Випадок тлумачиться як обставина, яку не можна передбачити , а тому

-

запобігги в певній ситуації .

Якщо непереборна сил а є невідворотною внаслідок своєї над ­ звичайності, непідконтрольності , то випадок є невідворотним тому,

що його не можна передбачити. Якби особа знала заздал' егідь про цю обставину, її наслідків можна було б уникнути. Прикладом випадку може бути вихід з ладу стернового управління внаслідок "втоми металу", відмова двигуна літака через попадання в сопло птаха тощо.

Нерідко випадок тлумачать як антипод вини, використовуючи

дихотомію: винність-випадковість' . У зв'язку з цим може бути зроблений висновок, що йдеться не про звільнення від відповідаль­ ності, а про їі ненастання у зв'язку з відсутністю складу право­ порушення і, зокрема, такого його елементу, як вина .

Однак уявляється, що таке фактичне ототожнення цих понять є невиправданим . У цивільному праві можливою є і відповідаль­ ність за неповного складу правопорушення, в тому числі за відсут­

ності вини. Можливе також покладання відповідальності на третіх осіб (батьків, опікунів, поручителів, гарантів тощо). Для таких ви­

падків безвинної відповідальності може мати значення врахування випадку як самостійної правової категорії. Наприклад, поручитель може бути звільнений від відповідальності за невиконання зобов'язання боржником за наявності випадкової неможливості виконання цього зобов'язання .

Неможливість виконання зобов'язання може виникнути і внас­ лідок інших обставин. Наприклад, урядом встановлено мораторій на виконання певного виду догово рів, в якомусь регіоні оголоше-

І Див,: Цивільне право України.

458

-

Кн, І,

-

К.,

1999, -

С.

841 .

карантин тощо.

111111

На відміну від ненастання відповідальності

''''рез відсутність складу правопорушення, тут , насамперед, має бути "llановлене не те, чи відсутня вина боржника, а доведена наяв­ IIIl:Tb

обставини, що перешкоджає викон а нню зобов'язання .

Додаткова література:

І. Алексеев С. С. О составе гражданского правонарушения IІl·:tение.

2.

-

//

Право­

1958. - NQ 1.

Васькин В.В., Овчинников н.и., Рогович л.н. Гражданско-пра­ - Владивосток, 1.988. Варкалло В. Об ответственности по гражданскому праву. -

l!Овая ответственность.

3. \1.,1978. 4. Завидов

Б.Д., Гусев О.Б. Гражданско-правовая ответственность: - М . , 2000. 5. Матвеев МК Основания гражданско-праВО80Й ответствен­ ІІОСТИ. - М., 1970. 6. Матвеев М.К Вина в советском гражданском праве . - к. , 1955. 7. ПОВblщение роли гражданско-правовой ответственности в "'ране интересов граждан и организаций . - К . , 1988.

( 'Ilравочник

8.

Тархов В.А.

"раву.

9.

практикующего юриста.

-

Саратов,

Ответственность по советскому гражданскому

1973.

Ткачук А.л. Значення вини у відносинах відповідальності за

IlОрушення договірних зобов'язань . Автореф . дис .. .. канд . юрид. ІІ:'УК. -

К.,

2002.

Глава 23 Категорія договору в цивільному праві

§ § § § §

І . Поняття договору .

2.

Види договорів .

3. 4.

Категорія господарського (підприємницького) догов ') ру .

5.

Укладення , зміна та розірв а ння договорів .

Зміст (умови) договору .

§ 1.

ПОНЯТТЯ договору

Незважаючи на те значення, яке має цивільно-правовий договір 11

l' кономічній сфері, ні ЦК

1922 р., ні ЦК 1963 р . , ні, навіть, ЦК

' (Ю 3 р . не дають його визначення та достатньо детальної харак­ І ' · РI1СТИКИ . Законодавець лише обмежився вказівкою на деякі ', Іракте рні ознаки договору, Так, ст . 626 ЦК 2003 р. визначає догоп і р

." ,

Jlо мовленість двох або більше сторін, спрямовану на [lСТaJЮВ­

" ' !ІІІЯ , зміну або припинення цивільних прав і обов'язків . Проте слід враховувати, що договір може розглядатисн НІ< ". 11 ато з начне явище: як підстава виникнення правовіДНОШСIІIІН ; НК

саме правовідношення, що виникло з цієї підстави; як форма, яку відповідне правовідношення приймає .

При цьому найбільш важливим значенням терміна "договір" є

якраз розуміння його як підстави виникнення правовіднощення

(цивільних прав і обов'язків). Саме такий підхід дозволяє визначи­ ти суть, значення і характерні риси договору. Тому найбільш вда­ лим здається визначення договору як домовленості

2

або кількох

суб'єктів цивільного права, спрямованої на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних правовідносин. Звідси випливає, що характерними рисами договору як юридич­ ного факту є те, що в ньому виражається взаємна, така, що співпа­

дає, воля сторін, а також те, що він є узгодженими діями суб'єктів, спрямованими на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну, припинення цивільних правовідносин.

За своєю правовою природою будь-який цивільно - правовий дого­

вір є правочином . Категорії "правочин" і "договір" співвідносяться між собою як загальне і часткове : кожний договір є правочином,

але не кожний правочин є договором. Договорами є лище дво- чи

багатосторонні правочини, тоді як n.равочином можуть бути також

і дії однієї особи, спрямовані на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків (односторонні правочини). Отже, на договори поширюються загальні положення щодо правочинів,

встановлені главою 16 ЦК. Слід зазначити, що поняття "договір" використовується також в інших галузях законодавства (наприклад, трудовий договір, адмі­ ністративний договір тощо). Проте там договір є категорією відпо­ відної галузі права з відповідними особливостями визначення та правового регулювання.

До деяких з таких договірних відносин цивільно-правові норми можуть застосовуватися за умови, що це прямо передбачено зако­ нодавством.

Суть, а також значення цивільно-правового договору найяскра­ віше виявляються в функціях, що ним виконуються.

До функцій цивільно-правового договору належать: регулятивна , ініці ативна, програмно-координаційна, інформаційна, гаранті йна, захисна.

Регулятивна функція договору зумовлена зростанням його зна­ чення як джерела (форми) регулювання цивільних відносин. Вона означає, що договір розцінюється як форма цивільного законодав­

ства. Він може встановлювати права й обов'язки не лише учасників конкретних відносин, але й інших осіб, котрі вступають у відноси­ ни з учасниками цього договору.

Ініціативна функція договору полягає в тому, що він є актом вияву ініціативи і реаліза ції диспозитивності сторін.

Програмно-координаційна функція означає, що договір є своєрід­ ною програмою поведінки його УЧrСНИКів і засобом координації цієї поведінки .

460

111формаційна функція виявляється в тому , що договір містить

" ' їIIlУ інформ а цію про права і обов'язки сторін. І ' арантійна функція зводиться до залучення з метою стимулю­ " . IIfШI належного виконання договору системи забезпечувальних ."с обів, які та кож отримують договірну форму .

Захисна функція полягає в застосуванні механізму захисту пору­ 'lІ ( їlИХ прав шляхом примусу до виконання зобов ' язання в натурі , ' " ' Іш кодування збитків тощо. Виділяють також й деякі інші функції договору , Наприклад, від1І1;('lilЄ ТЬСЯ роль договору як засобу, що дисциплінує цивільний обіг , IIРI1 цьому підкреслюється, що договірна дисципліна, тобто най­

' \" lОріше виконання договірних зобов'язань, є найважливішим

" ,L: MeHTOM правового механізму, що покликаний забезпечити , , ; І () ільність ринкової економіки, захист законних прав і інтересів \ 'ш,: ників тор гового обігу та інших цивільно-правових відносин . Од ні є ю із засад договірних зобов'яза нь, як і засад приватного IІр а н а взагалі, є свобода договору, котра виступає неодмінною

,'

IІ!аКОЮ і умовою існування ринкової економіки.

Спптя

\ f , j щдати

627

ЦК визна'fає свободу договору як право сторін вільно

договір , обирати контрагентів та визначати умови договорів

І у р а хуванням вимог цього

Кодексу,

інших актів цивільного

І"к онодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та спра­ І І( ЛЛивості.

Та ким чином, свобода договору означає: І) неприпустимість примусу вступу в договірні відносини . Учас­ ІІІІКИ цивільного обороту мають право вільно , ВИХОДЯ'fИ з вл а сних IІlл.: ресів , вирішувати , вступати їм у договірні відносини чи ні . ЯК

І ІІІІІНТОК із загального правила, обов'язок всту пу в договірні відно­ , ІІІІИ може бути прямо встановлений а ктом цивільного законода вства

I lІ у блічний договір

-

ст.

633

ЦК) або попер едній договір (ст.

635

Ill\.);

2 ) мо ж ливість вільного вибору м а йбутнього контрагента . І і ІІІІ Я ТКИ з цього правила можуть встановлюватися лище законом.

11 ; lІlриклад, підприємець за публічним договором приймає на себе " "() II ' язок продати майно , надати послуги тощо кожному, хто до

,",О ГО звернеться (ст.

633

ЦК) ;

З ) можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) до­

' '' "ОРУ, який вони укладають . Це означає , що сторони за своїм " " rю ром вправі укладати як договори , передба'fені цивільним за­ І () lІ ода вством, так і договори, що не передба'fені цивільним зако­ " ()) іав с твом , але не суперечать його загальним засадам (так звані

"'L"liMeHHi"

або ж "неназвані" договори).

4) можливість учасників договору вільно визначати його зміст. Ра з ом з тим, принцип свободи договору логічно ДОПОВНЮЄП,СЯ

"ІІМОГОЮ обов'язковості його виконання сторонами (ст.

629

ЦК) .

1 . I К I1Й принцип має тисячолітню історію , спираючись у його СУ'lас­

IІ(lМ У вигляді на сентенцію римського приватного права "РаСlа ~шll

servanda" .

Такий підхід пояснюється тим, ЩО сторони договору,

вільно прийнявши на себе певні права та обов'язки, після цього перетворюються на учасників зобов'язання, а, відтак, перебувають у становищі "юридичної пов'язаності" своїм же рішенням про укла­ дення договору на певних умовах.

Загальні вимоги щодо виконання зобов'язань встановлені гла­ вою 48 ЦК. Відмова від виконання договору можлива лише у випад­ ках і з підстав, встановлених самим договором або законом (ст . 651 ЦК) . Невиконання або неналежне виконання сторонами договору 51 ЦК .

тягне наслідки, встановлені главою

§ 2.

Види договорів

Класифікація договорів має не тільки теоретичне, але й важливе практичне значення . Так, виявлення спільних типових рис договорів

і відмінностей між ними полегшує для суб'єктів правильний вибір виду договору, забезпечує його відповідність змісту регульованої діяльності. Крім того, класифікація сприяє подальщому вдоскона­ ленню і систематизації законодавства, слугує меті кращого дослід­ ження договорів. Класифікація договорів здійснюється за різними

підставами, що обираються залежно від цілей, що переслідуються . Класифікація договорів у цивільному праві можлива за різними підставами.

І. Залежно від моменту виникнення прав і обов'язків у сторін до­ говору розрізняють договори консенсуальні і реальні .

Консенсуальні договори

-

це договори, які вважаються укладе­

ними з моменту досягнення угоди зі всіх істотних умов у формі,

необхідній за законом. До них, зокрема';- належать : купівля-продаж, найом, доручення , комісія, спільна діяльність та ін .

Реальними називаються договори, в яких для виникнення прав і обов'язків недостатньо угоди, а необхідна ше й передача речі (речей). Наприклад, договір позики вважається укладеним не з

моменту, коли сторони домовилися про те, що гроші будуть пере ­ дані в борг, а з моменту передачі їх позичальнику . Практичне значення такого поділу полягає в тому, ЩО в кон­ сенсуальних договорах спір про виконання обов'язків і відповідаль­ ність за їх невиконання може вирішуватися судовими органами вже після досягнення сторонами угоди, навіть якщо передання майна

ше не відбулося. Наприклад, можлива вимога про передачу купленої речі, про відповідальність за невиконання такого обов'язку тощо.

Однак, як зазначалося вище, для деяких договорів потрібно не тільки досягнення угоди, а ще й оформлення належним чином,

без чого договір не вважається укладеним . Наприклад, згідно зі

ст.

657

ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного

майнового комплексу, житлового будинку, іншої нерухомост і має

бути обов'язково нотаріально посвідчений та підлягає державній реєстрації .

462

2.

Залежно від характеру розподілу прав і обов'язків між учасника­

~IИ угоди договори поділяються на односторонні та взаємні або

l"иналагматичні (у ст.

626

ЦК вони іменуються "двосторонніми" та

"багатосторонніми") . у односторонньому договорі одна зі сторін має тілЬКИ права, а

1ІІша - тільки обов'язки. Таким, наприклад, є договір позики, де у Іюзикодавця є лише право вимагати повернення боргу, а у пози­ чальника

-

тільки обов'язок виконати вказану вимогу.

Взаємні (синалагматичні) договори завжди породжують права і обов'язки для кожного з учасників. Наприклад, за договором купівлі­

продажу продавець зобов'язується передати продану річ, але має право вимагати сплати її ціни; у свою чергу покупець зобов'язаний

сплатити

вартість речі, але має право вимагати передачі йому

купленої речі.

3. З урахуванням

наявності або відсутності еквівалентності відносин

договори поділяються на оплатні і безоплатні. Якщо обов'язку однієї особи щось зробити або передати, або виконати відповідає обов'язок контрагента надати зустрічне задо­ волення у грошовій або іншій матеріальній формі, то це оплатний JIOfOBip. Таких договорів, де дії виконуються на оплатних засадах, у Іtивільному праві більшість .

І 'ального правила (ч.

5

ст.

Вони встановлюються у вигляді за­

626

ЦК). Це договори купівлі-продажу,

Ііа йму, підряду тощо.

Якщо ж передача майна, надання послуг тощо не супроводжу­

сться відповідною компенсацією з боку іншої сторони, то це договір безоплатний. Таким є , наприклад, договір дарування, де даруваль1ІИК безоплатно переда є іншій особі у власність майно.

4,

За ступенем ЮРИдичної завершеності можна виокремити дого­

вори остаточні та попередні . Остаточні договори безпосередньо породжують права та обов'язки сторін щодо виконання робіт, надання послуг, передачі майна тощо, Переважне число договорів має саме такий характер.

Попередній договір таких прав та обов'язків безпосередньо не 1ІОрОДЖУЄ , Він лише створює інший, досить своєрідний обов'язок : lІісля закінчення певного строку (чи з настанням певного терміну) укласти передбачений ним новий договір (ст. 635 ЦК) . Іншими (JіОвами, попередній договір є угодою про укладення договору в майбутньому .

ЦК розрізняє попередній договір і договір про наміри. Договір про наміри (протокол про наміри), якщо в ньому не виражена прямо Іюля сторін придати йому силу попереднього договору, не породжує

І tивільно- правових наслідків , ЦК не закріплює прямо якихось конкретних видів попередніх

! Іоговорів, Як приклад попереднього договору можна назнати BiJlOмий практиці минулих років договір продажу житлового будинку ,

5.

За змістом діяльності, що ними регулюється, усі договори l\ОіІі­

Jj~jЮТЬ на майнові й організаційні.

Майновими є дого вори, спрямовані на регулювання діяльності

осіб з приводу певно го майновОГО блага . Їх відмінною рисою є спря­ мованість на отрим ання майна або блага, що досягається вико ­ нанням зобов'нзанн я. С п ецифікою організаційних договорів є те, шо вони призначені створи ти п ередумови, передбачити можливо сті для подальшої підприємницької або іншої діяльності. 6. Залежно від значення договору ДІ1Я задоволення певних (приватних або суспільних) інтересів розрізняють звичайні (приватноправові) договори і договори публічні.

До публічн их договорів належать договори , укладені комерцій­ ною організацією з метою встановити П обов'язки щодо продажу

товарів, виконання робіт і надання послуг, котрі такі організації за характером своєї діяльності мають здійснювати відносно кожного,

хто до них звернеться (роздрібна торгіпля, п еревезення транспор­ том загального користування, послуги зв'язку , енерго постачанн н,

медичне, готельне обслуговування тощо) . Режим публічних договорів € винятком із загаль ного правила, який спирається на принцип спободи договорів , і одним із випадків дії публічних засад у ци вільному праві . Режим публічних догово рів

є прямо протиле жним режиму "свободи до говорів", нкий найбільш ловно виражає приватно правові засади, що складають основу цивіль­ ного права.

7.

З урахуванням значення договору для визначення кола повноправ­

них учасників розрізняють основні до говори і догопори при єднання.

Основний договір є первісною і головною підставою визначення прав і обов'язків учасників зобов'нзання. Значення договору приєд­ нання полягає в тому, шо його умови визначені однією зі сторін У

формулярах або в інших стандартних форма х і можуть бути прийняті другою стороною не інакще, як шляхом приєднаннн до запропо­

нованого договору в повному обсязі (ст. 634 ЦК). Це означає : "або погоджуєшся з усім, що я пропоную, або договір не відбудеться" . Юридична практика, особливо у сфері господарс ької діяльності, досить широко використовує договори приєднання , шо й зумовило

введенн я такого виду договорів у ЦК.

8.

Залежно від цілей укладення розрізняють такі групи цивільно­

правових договорів:

-

договори про передачу майна у власність, по вне господарське

відання або оперативне управління (купівля-продаж , постачання ,

контрактація, позика, міна , дарування, постачання енерго ресурсів) ;

-

договори про передачу майна у тимчасове користування

(майновий найом, оренда, житло вий найом, побутовий прокат, безоплатне користування майном, лізинг) ; - договори про виконання робіт (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, договір на виконання проектних і пошуко­

вих робіт, договір на виконання аудиторських робіт);

-

договори

про пере дачу результатів творчої діяль ності

(авторські, ліцензійні договори, договори про передачу науково­ технічної продукції);

464

-

договори про надання по слуг (перевезення, страхування, до­

ручення, комісія , зберігання, про посередницькі послуги, довічн е vтримання, кредитний договір);

-

договори пр о спільну діяльність (установчий договір, угоди

IlрО науково-технічну співпрацю).

9.

Своєрідною є класифікація цивільно -пра вових договорів із ураху­

ванням належності Їх до певного типу або різновиду. Так, договори купівлі-продажу та міни розрізняються як певні ноговірні типи; роздрібна купівля-продаж

-

це різновид того дого­

вірного типу, який іменується купівлею-продажем; договір, за яким одна річ обмінюється на іншу з певною грошовою доплатою

-

є

вже змішаний договір, шо поєднує в собі елементи двох договірних типів

-

міни і купівлі-продажу.

Для такої класифікації договірни й тип виокремлюється або за специфікою опосередкованого ним мате р іаль ного відношення, або \алежно від юридичних умов, необхідних для утворення цього до­

lовірного зобов'язання. у випадках, коли договори схожі як за матеріальними відноси­ нами, так і за істотними умовами, необхідними для виникнення

юбов'язання, вони співвідносяться один з одним не як типи , а як різновиди одного і того ж договірного типу .

Якщо укладений договір опосередковує

2

або декілька різно­

рідних відносин і об'єднує умови, об'єктивно необхідні для форму­ вання зобов'язань різних типів, він стає змішаним договором .

10. Залежно

від суб'єкта, що набуває права за договором, розрізня­

ють договори на користь кредитора і договори на користь третьої

особи. Договір на користь кредитора

-

це звичайний, типовий цивільно­

IІравовий договір, що грунтує т ься на врахуванні інтересів учасників

майбутньо го зобов'язання. Договір на користь третьої особи озна­ 'Іає, що боржник , зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь І ' ретьої особи, яка встановлена або не встан овлена в договорі. Причому ця третя особа, так само як і кредитор, також має право

lІимагати від боржника виконання договору (ст.

636

ЦК). Таким,

наприклад, є договір страхування життя.

§ 3.

Категорія господарського

(підприємницького) договору Свого часу мала пошир ення теорія господарського договору як ()собливого виду договору . Зараз цей вид угод набув дещо інших

рис, в ін активно використовується у сфері підприємницької діяЛl,­ l \Ості.

З'явився цей договір у СР СР ще під час кредитної реформи 30 - х років. Але протягом тривалого часу термін "господарський договір" IІЖl1нався у законодавчих актах не часто і , як правило, лише СП)(;ОІIНО

()ILНОГО з видів договорів, шо укладали соціалістичні opralliїaHiї

договору поставки. Пізніше він набув збірного значення, охоплю­ ючи всю сукупність договорів, с пеціально сконструйованих для

використання у відносинах між організаціями . Головною особли­ вістю цих л.оговорів було те, шо вони формувалися на основі обов'яз­ КОІЮГО для обох або принаймні одного з контрагентів планового акту і підпорядковувалися встановленому не тільки законом, але й

плановим актом спеціальному режиму . В цілому, саме план зберігав значення базису господарського договору.

По суті, від самого моменту появи конструкції "господарського договору" ставлення до неї було неоднозначним . Одні автори визнавали господарські договори основним інститутом особливої

галузі - господарського права. Її предметом мали бути господарські відносини, тобто та кі, що "включають і відносини з керівництва економікою (відносини за вертикаллю), і відносини зі здійснення

господарської д іяльності (відносини за горизонталлю) " . Одночас­ но вважалося, що особливим різновидом господарських відносин є відносин и I3нутріш ньогосп одарські І. Наведені погляди було піддано критиці прихильниками єдності

цивільного права і збереження його основи у вигляді ЦК. Глибоке обгрунтування концепції єдиного цивільного права містилося у працях С. Алексєєва, С. Братуся, Ю. Калмикова, В . Грибанова,

r.

Матвєєва, Р . Халфіної, О. Красавчикова та ін. При цьому серед

тих, кого можна н азвати представниками школи цивільного права,

виявилося чимало таких, що виступали за виокремлення особливої гру пи

-

господарських договорів. Спільним для поглядів останніх

було l3изнання господарських договорів особливим різновидом цивільних договорів. Відповідно регулювання таких договорів на

Їхню думку, має підкорятися за гальним нормам цивільного права 2 • Іншу позицію займ
да вства. Визначення господарського ДОГОIJОРУ досі складає предмет дискусії 13 науні права. Наприкл ад, прихильники господарсько­ пра вової концепції всі договори , що укладаються соціалістичними

організаціям и, вважали ГОСПОдllрськими , позбавленими будь-яких цивільно-пра вових ознак.

І див.: Теоретические про6л емы
хозяйственного права. С

-

М.,

1975. -

5- 6. J

466

див.: Луць В.В. Контракти в підпри ємницькій діяльності.

-

к.,

1999. -

С.

26.

Інші автори визначали господарські договори через характе[1ИС­ тику їх основних ознак , при иьому розмежовувалися ознаки ролові і видові . Так, М . Брагинський, визнаючи господарські ДОГОIІО[1Н рі з новидом l1ивільно-правових, зазначає , що господарські договори мають певну спеuифіку, і, відповідно, вони мають , крім родових , і /lИДОl3і о з н а ки . Наявність родових ознак дозволяє законоданuю , з одного боку, поширювати на господарські договори норми , ЩО ут­ ворюють в сукупності загальний договірний режим, а з іншого створюват и

норми ,

за

допомогою

яких

встановлюється

винятко­

вий режим для всієї иієї групи договорів. Таким чином , до родопих ознак відноситься те, що об'єднує господарські договори з іншими

uивільно-праl30ВИМИ договорами, а до видових

-

те, що виокремлює

їх від інших договорів. До господарських відносили також і непланові догонори, НКЩО

вони були однотипними з плановими і відповідали тому Ж законо­ давчому режиму .

Більшість з класичних ознак господарського договору за раз зазна є перегляд у. Така тенденuія визначилася досить да вно , ал е особливо помітною стала після початку так званої "пере будови" упра13ліннн економікою, в проuесі якої були значно ро з ширені права підпри є мств, у зп 'язку з чим змінилося значення пл а нових актів, ВИЗН
Зараз суб'єктами господарських відносин можуть бути не тіЛЬКІ! юридичні особи, але й фізичні особи, що здійснюють у в становле­ ному порядку підприємниuьку діяльність .

Це положення, на жаль, поки що не знайшло чіткого ІІідобра­ ження у З
говору", що міститься у ст.

179

ГК виглядає досип, нсконкреТIІИМ.

у uій нормі йдеться, власне, не про договір, а про "господаРСI,КО­

д оговірні зобов'язання", які виникають при укладенні та виконан­ ні господарських договорів. (При цьому визначення господарського договору не пропонується взагалі). Саме ж господарсько-правове

зобов'язання визначається у ст.

173

ГК як зобов'язання, що виникає

між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько­

господарського характеру на користь інщого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інщий суб'єкт (уповноважена сто­ рона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаllОЇ

сторони виконання її обов'язку. Слід заз начити, що останнім часом на практиці частіше опе[1УIOТі,

не поняття м "господарський договір", а "підприємницький )lOIOHip". При цьому, звичайно, слід мати на увазі, що існує IІЖСJl:IIlУН:III:1 вище дискусія віднос!'{О того, чи охоплюється ГОСПОЛЩ1СI,ка ні>!lll, ність нормами цивільного законодавства, чи вона скл,ща(' СIМЩ' lllі

ний предмет правового регулювання. Однак, незалеЖIІО 111)1 1\11 Р,

чи вважати господuрське право самостійною галуззю чи ні, правиль­ ніше уявляється ГОIJОРИТИ про господарське законодавство як понят­ тя , шо є тотожним категорії "законодавство про підприємництво" .

Тому, цілком виправдано називати "господарські" договори

-

підпри­

ЄМНИЦЬКИМИ.

Слід зазначити , шо поняття підприємницького договору було

відомим проекту ЦК України дувалося у ч.

2 ст . 55

1996/1999 рр .

Зокрема, про нього зга­

Проекту, хоча детально це поняття у згаданій

та інших нормах ЦК не розкривалося. У ЦК

2003

р. категорія "підприємницького договору" як така не

згадується. Проте такими є група договорів, які за своєю сугтю Є підприємницькими: публічний договір, договір про приєднання та

попередній договір (ст . ст .

633-635

ЦК).

Оскільки підприємницький договір за своЄю природою є видом

цивільно-правових договорів, то він підкоряється всім правилам останніх . Зокрема , на нього поширюються загальні положення про

договори розділу

2 книги 5

ЦК (ст . ст.

626-654).

Як заз н ачається в літературі, в підприємницькому (господар­ ському) договорі сполучаються як спільні риси , характерні для будь­ НКОго цивільно-правового договору, так і спеціальні ознаки . Цими спеціальними озн а ка ми підприє мницького договору є те, шо:

- суб'єктами тако го дого вору є фізичні або юридичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти під­ приємницької діяльності; - зміст підприємницького договору складають умови, за якими передаються товари , виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або з іншою метою, не пов'язаною з особистим споживанням;

-

для деяких

видів підприємницьких договорів, зокрема ,

зовнішньоекономічних контраJ...'ТіlJ або біржових угод , може вста­ новлюватися окремий порядо к Їх укладення (підписання), обліку і реєстрації;

-

певні особливості можуть також характеризувати порядок ви· ·

конання або умови відповідальності сторін за підПРИЄМНИЦЬКЮ І договором (наприклад, нідповідальність підприємцн незалежно віц його вини) ; З урахуванням названих више особливостей цього виду договору,

господарським ( підПРИЄМНИЦЬКИМ ) договором можна вважати такий цивільно-праuовий договір, в якому обома сторонами або хоча б однією з них є юридичні або фізичні особи-Підприємці, і за яким передаються товари , виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов 'язаних з особистим (сімейним, домашн ім) споживаннямІ.

І дИВ. : З обов'язальне право. Н ав ч . посібн ик С. 28.

1998 . -

468

/

З а ред. О . В. Дзерu.

-

К.,

Іноді зустр іч аються більш прості визначення господарського до­ говору. Наприклад , А. Пилипенко та В . Щербина визначають ГОСllO ­ дар ський договір як майнову угоду господарюючого суб'єкта J

контрагентом, яка встановлює (зміню є, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної діял ьності: при вироб­ ництві і реалізації продукцїі, виконанні робіт , наданні послуг l . Такі скорочені за обсягом ви з начення господарського договору,

звичайно , також можуть бути використані в теорії і практиці , однак, більш доцільним представляється давати розгорнуті визначення господарського договору, шо містять вказівку на всі характерні його ознаки.

Слід заз начити, що підприємницькі (господарські) договори як різновид цивільно-правових договорів можуть бути як консенсуаль­ ними так і реальними. Так, договір поставки є консеllСУальним. Договір зберігання може бути реальним або консенсуальним. Дого­ вір позики, кредитний договір є односторонніми, а договір купівлі­ продажу, поставки

-

двосторонніми .

Однак, необхідно мати на увазі, що класифікація господа рських (підпри є мницьких) договорів за деякими підставами неможлива

внаслідок особливостей і правової природи останніх . Так , в зв'язку з тим, що господарські (підприємницькі) договори опос ередкову­ ють відносини, які мають на меті отримання прибутку, поділ їх н а

оплатні і безоплатні неможливий. Це пов'язано з тим, що бе зо плат­ ний договір передбачає відсутність майнового еквіваленту, а, отже, принаймні у однієї зі сторін відсутня мета отримання прибутк у. Тому, наприклад , договір дарування в кожному ра з і не є підп ри є м­

ницьким (господарським) . Спонсорська підтримка, можливо, спри яє рекламі, але якщо це не оформлене спеціальним договором пр о рекламування продукції або товарів у рахунок ІІаданих спонсором

коштів, то господар с ького договору тут н е має . Є тільки безоплатна допомога, що є за своєю правовою природою передачею майна або грошових коштів в дарунок . Водночас, стосовно господарських (підприємницьких) договорів,

можливе виділення їх особливих підвидів. Наприклад, серед них виділяють так звані біржові угоди (до­ говори), що опосередковують такий специфічний вИд відносин за участю підприємців як біржова торгівля . Особливості діяльності в цій сфері полягають в тому, що сама по собі вона не є підпри є м­ ницькою, оскільки не має на меті отримання прибутку. Одна к,

метою біржі і біржової торгівлі є сприяння й клієнтам в здійсненні підприємницької діяльності і, таким чином , сприяння отриманню

підприємцями приб утку2 .

К,

, Див.: 1996. -

Пилип енко А.Я., Щербина В.С. Господарське пр аво. Курс Л~"llііі .

С.

134.

2 Див .: Харитонова

монополізму

//

0.1. Біржа як організаuійно-прзвоuий З;lсі[, ІІОЛО , !;",,!>, Юридичний вісник . - 1994. - N.1 3. - С. 30 .

Таким чином, біржові угоди (договори) є господарськими (під­ приємницькими) договорами, які укладаються між підприємцями і з метою зді~існення підприємницької діяльності, але за посеред­

IІИЦТLIа організацїі, яка сама такою діяльністю не займається. Це і визначає Їх особливості й специфічне місце 13 системі цивільно­ правових договорів.

Відповідно до ст. ]5 Закону України від ]0 грудня 1991 р. "Про товарну біржу" біржовою угодою є угода , що відповідає сукупності таких умов:

-

якщо вона являє собою купівлю-продаж , поставку або міну

товарами, допущеними до обігу на товарній біржі;

--

якщо вона подана до реєстрацїі і зареєстрована на біржі не

пізніше наступного за їі укладенням дня;

-

якщо й учасниками є члени біржі.

У літературі називають різні підвиди біржових угод (договоріи) . Виділяють, наприклад, такі: І) форвардні угоди - угоди з товаром, який передається про­ давцем покупцеві на певних умовах з ро зрахунком у встановлеtlИЙ ДОГОIJОРОМ строк 13 майбутньому;

2)

угоди з гарантією

-

угоди, за якими один контрагент сплачує

іншому в момент здійснення угоди наперед визначену суму, що гарантує виконання ним своїх обов'язків. Якщо суму, що гарантує угоду, вносить покупець, вона оформляється як "угода з гарантією

на купівлю", а якщо суму вносить продавець

-

то така угода

оформляється як "угода з гарантією на продаж";

3)

угоди з кредитом

-

угоди , за якими ТОllар набувається броке­

ром або брокерською конторою за рахунок банківського кредиту з

подальшою реалізацією його в порядку біржового торгу; 4) угоди з премією - угоди, за якими сторони наперед обумов­ люють доплату до ціни купівлі або знижку з ціни прода)!...), ;

5)

угоди з правом продавця або покупця зм інити кількість товару ,

що продається або постачається;

6) ф'ючерсні угоди - угоди, що укладаються не тільки з метою купівлі або продажу, а й для страху вання можливих збитків, пов 'яза ­ них із укладенням угоди на поставку товару в обумовлений час . Така класифікація біржових угод цілком можлиuа. Однак аналіз практики дозволяє зробити одне уточнення . Зокрема , залежно від строку виконання угоди, до цільно виділяти не тільки форвардні і

ф'ючерсні угоди, але й так зван і угоди-спот. Угоди-спот

-

це договори,

.

що виконуються одразу після Їх

укладе ння . Для розuиненої біржової торгівлі вони нетипоuі , однак

в наших умовах є, мабуть, найБІЛЬШ розповсюдженим видом бір­ жових угод.

Таким чином, аналіз особливостей, характерних рис і поняття господарського (підприємницького) догово ру дозволяє зробити uисновок , що він є різновидом цивільно-правового догоиору, під­ порядковується загальним прав илам цивільного законода вства , а також положенням спеціальних норм, що регулюють ті або інші відносини в сфері підприємницької (господарської) д іяльності.

470

§ 4.

Зміст (умови) договору

Суть і значення цивільно-правового договору в конкретних пра­

вовідносинах найяскравіше відображаються в його змісті, котрим визначається й зміст самого правовідношення. Зміст договору

-

це сукупність умов (пункті в), визначен их на

розсуд сторін і погоджених ними, та умов, які є об ов'язковими від­ IІОВідно до актів цивільного законодавства. Сторони також мають право укл асти договір, в я кому містяться елементи різних догово­ рів (змішаний договір). До відносин сторін у зміш а ному договорі

'!аСТОСОВУЮТЬСЯ у відповідних частинах положення актів цивільного 'законодавства про договори, елементи яких містят ься у змішаному договорі, якшо інше не встановлено договором аб о не випливає і з

суті змішаного договору (ст.

628

ЦК).

Переважн а більшість цивільно-правових норм, які визначають

умови договорів, мають диспозитивний характер, тобто сторони 13 договорі можуть відступити від положень закону і вр е гулю вати сво'і

l3ідносини на власний розсуд. Наприклад, ст. 668 ЦК встановлює, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкод ження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару,

якшо інше не встановлено договором або законом. Це положення закону є диспозитивним, оскільки передбачає можливість визна­ чення сторонами моменту переходу ризику до покупця на Їхній розсуд.

Разом з тим, договором може бути встановлено, шо його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленом у порядку . Але навіть у тому

разі, коли у самому договорі не міститься посилання на ТИГlові умови, останні можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст . 7 ЦК (ст . 630 ЦК) . Слід враховувати, що типові умови (типові договори) щодо певних відносин можуть затверджуватися органами державної влади , ор­

ганами влади Автономної Республіки Крим або органами нісцевого самоврядування. Такі типові умови за своєю суттю є актами цивіль­ ного законодавства, обов'язковими для застосування, якщо в них прямо не передб ачено інше. Отже, у цьому випадку вказані "типові умови" обертаються на приписи імперативного характеру . Умови, на яких договір укладається , мають велике практичне

значення, оскільки від них, зрештою, залежать особливості договір­ них прав і обов'язків сторін договору, а також належне виконання зобов ' язань.

Залежно від їхнього юридичного значення всі договірні умови можна звести до

3

основних груп: істотні, звичайні і випадкові.

Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні ДЛSІ укла­

дення договору . Це випливає зі ст.

638

ЦК, згідно з якою ILОlOвір

вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами 11 I/ОТРI(Нllіі

для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх і СТОТІ/ИХ ІННО ЛІ

умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов дого­ вір не може вважатися укладеним . Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не

містить якихось ін ших умов . Саме тому такі умови ще називають необхідними . Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожно ­ го конкретного договору. Наприклад , істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет договору, ціна. Предмет договору, плата за користування, порядок користування найнятим майном є істот­ ними умовами договору майнового найму.

Частина

1 ст. 638

ЦК поділяє істотні умови на

4

групи :

І) умови про предмет;

2) 3) 4)

умови, які визначені законом як істотні; умови, які є необхідними для договорів цього виду;

умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути до­

сягнуто згоди.

При визначенні істотних умов того або іншого договору слід враховувати, що вирішення цього питання залежить, насамперед від суті конкретного договору. Тому не випадково ЦК, при визначен ­ ні істотних умов договору, відсилає до спеціальних норм, присвя­ чених договірним зобов'язанням цього виду і називає істотними, насамперед, ті умови, які визнані такими згідно із законом і пе­

редбачені як обов'язкові самими нормами права, що регулюють ці договірні відносини. Зокрема, такий підхід був характерний при

визначенні істотних умов так званих господарських договорів поставки, контрактації.

Однак, не завжди істотні умови визнач аються безпосередньо в

законодавстві. Особливо це актуал ьно зар аз, адже в умовах переходу до ринкових відносин, наділення учасників господарських відносин реальною самост ійністю і в тих випадках, коли йдеться не про дер­

жавні організації , все більшого значення набувають друга і третя групи істотних умов, згаданих вище. Наприкл ад, норми про купівлю­

продаж, міну, найом, зберігання, спільну діяльність тощо не містять вичерпного переліку умов, однак останн і випливають із сенсу від­ повідного договору і норм, що визначають поняття і суть договору . Наприклад, купівля-продаж за своєю суттю є оплатним до­

говором, отже не встановлення угодою сторін такої умови, як ціна,

свідчить про відсутність самого договору купівлі-продажу . Однак, будучи істотною для договору купівлі-прод ажу, умова про ціну

позбавлена значення для ДОГОБОРу дарування, у зв'язку з безоплат­ ним

характером

останнього.

Будь-яка зі сторін може визнати недостатніми ті умови, що названі істотними у законі або є необхідними для договору цього

виду, і зажадати включення у договір дод аткових умов, без яких угода й не влаштовує. У цьому випадку такі умови також набувають значення істотних. Наприклад, за загальним правилом, доставка

проданої речі в певне місце не належить до істотних умов купівлі-

472

IІродажу. Однак, якшо покупець хотів укласти договір тільки з Дотри­ \lанням цієї умоuи , а продавець не згоден з такою вимогою, то не \lОжна вважати такий договір укладеним тільки тому, що досягнуто

Jгода сторін щодо предмета, якості та вартості речі . Таким чином, для укладення договору необхідне досягнення

угоди зі всіх істотних його умов . Разом з тим, іноді недостатньо і такої угоди . Зокрема, крім неї може вимагатися передача речі, }lКЩО йдеться про реальний договір (позика , дарування). У вста­

новлених законом випадках договір має бути укладеним у потрібній формі. Наприклад, договір купівлі-продажу земельної ділянки, (д иного м а йнового комплексу, житлового будинку тощо потребує

lІотаріального посвідчення та державної реєстрації (ст.

657

ЦК) .

Тому все зазначене щодо істотних умов договору лонною мірою

стосується і форми договору, оскільки якщо одна зі сторін вимагає, або законом обумовлене нотаріальне посвідчення, а ін ш а сторона від цього ухиляєт ься , то не можна говорити про досягнення в цьому »ипадку угоди.

Щодо передачі речі у реальному договорі, то тут справа вигля­ дає дещо інакше. Якщо речі не передано, то немає й договору. Але не тому , що не досягнуто згоди відносно його істотних умов, а

тому, ЩО не додержані вимоги закону, без яких не може йтися про існуuання до говору взагалі .

Крім істотних , можуть бути й звичайні умови договору . Звичайними

називають ті умови, які передбачені нормативними актами .

На

відміну від істотних, вони не потребують узгодження сторонами, оскільки автоматично набирають чинності з моменту укладення договору . Тому відсутність у змісті договору звичайних умо» не впли­ ває на його дійсність. Наприклад, якщо при укладенні договору майнового найму сторони не домовилися про те, хто має вико­

нувати поточний ремонт речі, автоматично діє умова, передбачена

ст. 776 ЦК, згідно з якою наймач зобов'язаний проводити за свій рахунок поточний ремонт, якшо інше не передбачене законом

4. 1

або договором.

Випадкові умови включаються у договір на розсуд сторін. Так само, як і звичайні умови, вони не впливають на факт укладення договору і на його дійсність. Але на відміну від звичайних умов, які передбачаються безпосередньо законом і починають діяти внаслідок од ного лише факту укладення договору, випадкові умови набува­ ють юридичного значення лише тоді, коли вони включені самими

сторонами в договір . Їхня відсутність, так само, як і відсутність звичайних умов, не тягне недійсності укладеного договору. Крім того, відсутність випадкових умов лише в тому випадку тягне визнан­ ня договору недійсним, якщо зацікавлена сторона доведе, що 1I0lla вимагала узгодження цієї умови. Слід зазн а 4ИТИ, що всі три групи умов, до якого б вони Вlщу ІІС належали, завдячують своєю появою, у кінцевому підсумку, ЛИШС до мовленості сторін ,

якою одні умови формулюються БСJIІО-

473

середньо, а інші - визнаються сторонами договору обов'язковими для них внаслідок самого факту укладення останнього . У цьому, зокрема , виявляється значення договору як вольового юридичного акту .

Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст .

213

ЦК, яка визначає загальні правила тлумачення правочинів, про

які йшлося у попередніх главах підручника . Крім того, в разі тлу­ мачення умов договору можуть враховуватися також типові умови

(типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на них (ст. 637 ЦК).

§ 5.

Укладення, зміна та розірвання договорів

Оскільки цивільно-правовий договір є однією з головних під ­ став виникнення зобов'язань, його характеристика не може бути

повною без вис в ітлення порядку укладення договорів . Розглянемо спочатку загальний порядок укладення договорів .

Оскільки договір є загальним юридичним актом двох або де­ кількох осіб , узгодження умов договору між ними проходить, як мінімум,

2 стадії:

шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір ,

що називається офертою, і прийняття пропозиції іншою стороною, що має назву акцепт. Відповідно сторона, шо запропонувала укласти договір, називається оферентом, а сторона , що прийняла таку про­ позицію

-

акцептантом.

у зв'язку з цим у літературі зазначається, що процес укладення договорів зумовлений самою природою цієї правової категорії.

Тобто, якщо суть договору полягає у згоді, то тим самим укладення договору , яке є процесом досягнення згоди , спрямоване на досяг­

нення того або іншого правового результату в сфері цивільного права , передбачає виявлення волі кожної зі сторін та їі співпадін­ ня (узгодження). Отже , першою стадією укладення договору є оферта.

Оферта

-

це волевиявлення особи, спрямоване на укладення

договору на певних умовах. Одна к такого спрощеного визначення поняття оферти недостатньо для визначення їі суті. Слід врахову­ вати , що офертою є не будь-яка пропозиція про вступ у договірні

відносини , а тільки та, яка направлена конкретній особі або декільком конкретним особам і при цьому містить вказівку на кон­ кретні положення, які пропонується включити в договір. Тому в

пропозиції в будь-якому ВИ!1адку мають б}Ти умови, що визнаються істотними для цього договору.

З урахуванням сказаного , можна відзначити наявність таких характерних рис оферти:

І) вона адресується конкретно одній або декільком особам. Коли пропозиція розрахована на невизначене коло осіб (наприклад, в рекламі), то вона розгл ядається як запрошення до оферти, якщо інше прямо не зазначене в цій пропозиції ;

474

2)

оферта повинна містити вказівку на істотні умови майбутнього

логовору, тобто такі, які є істотними згідно із законом або є необ­ хідними для договорів такого виду, або в узгодженні яких зацікав­ лений оферент;

3)

пропозиція виражає твердий намір оферента вважати себе

!В ' язаним договором і запропонованими умовами у випадку Їх прий­ НЯТТЯ (акцепту) іншою стороною. Як зазначалося вище, оферта за своєю суттю є волевиявленням

сторони, яка бажає укласти договір. Оцінка ї1 як волевиявлення,

тобто спрямованої на встановлення цивільних прав і обов'язків лії, дала підставу деяким науковцям вважати оферту одностороннім

I1равочином. Однак ця позиція не набула поширення . Її опоненти слушно зазначали, що ці дії

IІропозиції (акцепт) ньої угоди

-

-

-

пропозиція (оферта) і прийняття

є лище складовими частинами двосторон­

договору .

Волевиявлення однієї з осіб (оферента)

спрямоване на отримання волевиявлення іншої особи (акцептанта) у відповідь, внаслідок чого виникає спільний вольовий акт, договір, що приводить до досягнення зустрічних результатів, бажаних для

них'. Отже, можна зробити висновок, що хоч оферта і не є правочи­ ном, а тільки однією із стадій укладення договору, однак вона тягне наслідки правового характеру. Ці наслідки полягають в тому, що

Ігідно зі СТ.ст.

643-645

ЦК оферент протягом певного строку

пов'язаний своєю пропозицією про укладення договору. Цей строк ' щлежить від того, чи був вказаний строк для відповіді, а також від того, в одному чи у різних місцях знаходяться контрагенти . Так, ст. 643 ЦК передбачає, що, коли пропозицію укласти договір зроб­ лено з вказівкою строку для відповіді, договір вважається укладеним,

нкщо особа, що зробила пропозицію, отримала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом зазначеного строку.

Отже, в тих випадках, коли у самій оферті вказано строк для відповіді, оферент зв'язаний своєю пропозицією протягом цього строку. Якщо він за цей час передумає і направить пропозицію про

укладення договору інщій особі, укладе з цією іншою особою до­ говір, то його дії будуть порушувати права того, до кого він спочатку \Вернувся із пропозицією. Тому на нього можуть бути покладені негативні наслідки односторонньої відмови від зобов'язання. Наприклад, обов'язок відщкодувати заподіяні збитки. Стаття 644 ЦК передбачає порядок укладення договору за про­ 'lОзицією, зробленою без вказівки строку для відповіді. Так, коли IІропозицію укласти договір зроблено усно, без вказівки строку для lІідповіді, договір вважається укладеним, якщо інща сторона негайно 1,lЯвила оференту про прийняття цієї пропозиції.

І ДИВ. : Гавзе Ф.и. Социалистический гражданско-правовой договор .... М .. С. 85-86.

1\)72. -

475

У випадку, ЯКЩО пропозиція зроблена у письмовій формі, договір вважається укладеним, ЯКЩО відповідь про прийняття пропозиції отримана протягом нормально необхідного для цього часу .

Слід зазначити, що в цьому випадку оферент зв'язаний про­ позицією протягом більш тривалого строку у випадку, коли він

знаходиться не в тому місці, де акцептант. Тут має бути зроблена поправка на звичайні строки доставки кореспонденції в обидва кінці. Розвиток технологій у галузі зв'язку призвів до того, ЩО сторо­

ни, що знаходяться в різних місцях отримали можливість спілкува­ тися без розриву в часі за допомогою телефону, обміну факсами, повідомленнями електронною поштою тощо. Цікаво, що вже ЦК

1922 р.

був змушений вдатися до певної фікції, включивши в ст.

131

примітку, згідно якій пропозиція, зроблена телефоном, визнавала ­

ся пропозицією присутньому. Таким чином, ЦК

1922

р. виходив з

того, що при оферті без вказівки відповіді, але при використанні

оперативних засобів зв'язку, відповідь на зроблену пропозицію по­

винна бути дана негайно. На жаль, ЦК 2003 р. не містить подібних роз'яснень. Тому за­ лишається неясним, протягом якого часу залишається пов'язаним офертою контрагент, що зробив оферту телефоном, факсом, електронним зв'язком. Можна припустити, що строк має обчис­ люватися, виходячи з періоду, необхідного для відповіді аналогічним

засобом: тобто на факс електронною

поштою

-

факсом,

на електронну пошту

-

тощо .

Однак, практика показує, що тут виникають труднощі . Наприк­ лад, контрагент отримує факсимільну оферту не на офісний або домашній факс через посередника (відділення зв'язку) . У цьому випадку йому необхідний час не тільки для ознайомлення з текстом оферти і прийняття рішення, але й для доставки тексту від посе­ редника .

Зараз це питання вирішується з урахуванням конкретних обста­ вин (наявності відповідних каналів зв'язку, технічної можливості негайної відповіді тощо). Слід зазначити, що й ст.ст. 644-645 ЦК не містять такого рішення, фактично відтворюючи основні поло­ ження ст. 156 ЦК 1963 р. Ведучи мову про характер і порядок відповіді на оферту, слід мати на увазі, що іноді замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент у встановлений для акцепту строк здій­

снює дії з виконання вказаних у оферті умов договору : відвантажує товари, надає послуги, сплачує певні суми. Такі дії слід вважати акцептом, якщо інше не передбачене законодавчими актами або не визначено в оферті. Вчинення таких конклюдентних дій означає

і згоду на укладення договору, і одночасне його виконання (ст.

642

ЦК) .

ЯК і оферта, акцепт може бути відкликаний акцептантом, якщо повідомлення про його скасування оферент отримає до моменту або в момент отримання самого акцепту. У разі відкликання акцепту

476

. ,(ю неотримання відповіді від акцептанта протягом встановленого ІЛИ цього терміну, оферент вважається вільним від тих обов'язків,

""і пов'язані з раніше зробленою ним пропозицією. ЦК особливо обумовлює наслідки отримання відповіді про згоду ІІа укладення договору з запізненням (ст. 645 ЦК). Якщо з отриманої з запізненням відповіді про згоду укласти дого­

І,ір видно, що відповідь була відправлена своєчасно, вона визнається І акою, що запізнилася, лише в тому випадку, якшо особа, шо ,робила пропозицію, негайно повідомить іншу сторону про отри­ 'Іання відповіді з запізненням. В цьому випадку відповідь вважа­

( ться

новою пропозицією.

Слід зазначити, що новою пропозицією є також відповідь про

ноду укласти договір на інших умовах (ст.

646

ЦК) .

З наведених положень можна зробити висновок, що, навіть якщо оферта відповідає всім вимогам, які висуваються до неї і про які

ІІШЛОСЯ вище, вона не завжди є першою стадією укладення договору.

у випадках, передбачених законом (наприклад, ст.

646

ЦК), вона

розцінюється не як оферта, а фактично як пропозиція вступити в IІсреговори. Сторони в цьому випадку немов міняються місцями:

()ферент стає акцептантом, а акцептант

-

оферентом. Це пов'яза­

ІЮ з тим, що на нову пропозицію (зустрічна пропозиція) необхідна ,года колишнього оферента. Якщо ж колишній оферент не погодить­ ся з новою пропозицією, а висуне ще якісь нові, додаткові умови,

го він знов стає оферентом, а його контрагент

-

акцептантом.

Переговори або обмін листами між сторонами, таким 'ІИНОМ, можуть продовжуватися довго і завершитися або досягненням згоди відносно умов договору , або взагалі не привести до позитивного результату .

Особливим випадком укладення договору є встановлення дого­

вірних відносин на підставі так зва ної "публічної оферти", тобто оферти, зверненої до невизначеного кола осіб . ТРИвалий час в літературі була поширена точка зору, згідно з нкою оферта може бути звернена тільки до певної особv. . Якщо та кої спрямованості до певної особи немає, то немає і оферти. Зокрема, таку позицію захищали Р. Халфін а, Ф . Гавзе , зауважуючи при цьому, що положення про адресованість оферти конкретній особі не стосується державних торговельних організацій, купівлі­ продажу на "колгоспних ринках" тощо. Одн а к, в наш час така позиція не знаходить підтримки ні в літе­

ратурі, ні в законодавстві. Як зазначають М . Брагінський і В. Віт­ рянський, коли учасники обігу мають можливість самі знаходити собі партнерів, в умовах конкуренції, що посилюється, поширилася практика оголошення різного роду запрошень до укладення до­ говорів по радіо , телебаченню , в пресі .

До такої "публічної" оферті можна віднести пропозиuію у газеті, 110 радіо або телебаченню про продаж точно зазначених товаріІІ,

lІиконання точно зазначених робіт, надання чітко заз на'lСllИХ

477

послуг, адреси оферента, готовності вступити на оголошених умовах

в договір з будь-якою особою, що цього забажає. Крім того, публі'іНа оферта фактично має місце при укладенні кожного публічного

договору (ст. 633 ЦК). Згідно зі ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені зако­ ном. Проте, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним лише з моменту надання йому

цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів

не вимагалася. Зокрема, у разі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його під­ писання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нота­ ріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його

нотаріального посвідчення. Договір вважається укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропози­ цію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Порядок вирішення спорів, що виникають у процесі укладення

договорів, визначається ст.

649

цк. Згідно з цією нормою можливість

і порядок вирішення переддоговірних спорів залежить від того, чи

є підставою укладення договору обов'язковий припис правового акта: І) якщо підставою договору є припис правового акта органу дер­

жавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, то спір вирішується судом . Так само судом він вирішується в інщих випадках, встановлених законом;

2)

якщо укладення договору не пов'язане з приписами правового

акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, то переддоговірні спори

можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовле­

ністю сторін або законом . В інших випадках усі розбіжності при укладенні договору усува­ ються шляхом домовленості сторін. Зміна або розірвання договору, за загальним правилом, допуска­ ється лише за згодою сторін. При цьому правочин, спрямований на зміну або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інще не

встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту . Винятки із загального правила щодо добровільності зміни або розірвання договору можуть бути передбачені договором або без­ посередньо законом. Зокрема, договір може бути змінено або розір­ вано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встанов­

лених договором або законом . (Істотним вважається таке порушення стороною договору,

478

коли

внаслідок завданої цим шкоди друга

сторона значною мірою позбавляється того , на шо вона розрахо­ uувала при укладенні договору). Від розірвання (зміни) договору слід відрізняти односторонню

повну або часткову відмову від договору, яка можлива лише у випад­ ках, прямо передбачених законом або договором. Так, наприклад,

відповідно до ст. 849 ЦК, якшо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує й настільки повільно, шо закінчення й у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від дого­ вору підряду та вимагати відшкодування збитків .

у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якшо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір вважається відповідно розірваним або зміненим. Особливою підставою розірвання або зміни договору є істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. У цьому випадку договір може бути змінений або розірваний за згодою

сторін, якшо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ст. 652 ЦК). Якшо сторони не досягли згоди шодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або шодо його розірвання, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того , шо така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами , які заінтересована сто­ рона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на шо вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає , шо ризик зміни обставин несе заінтересована сторона . Крім того, для зміни договору необхідна наявність шt однієї із двох умов:

І) розірвання договору суперечить суспільним інтересам; розірвання договору потягне для сторін (чи однієї з них) за­

2)

подіяння шкоди, яка значно перевишує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

у разі зміни договору за взаємною згодою зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов шодо предмета, місця,

строків виконання тошо, а у разі розірвання договору зобов'язан­ ня сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якшо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якшо договір змінюється або розривається за рішенням суду, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту lІабраllllН

рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

479

За загальним правилом , сторони не мають права вимагати пове р­ нення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору . Втім, згідно з ч.

4 ст.

б53 ЦК сторони

мають право своєю домовленістю передбачити повернення пере­ даного за договором . Такі самі наслідки можуть бути встановлені с пеціальним приписом закону.

У кожному раз і , якщо договір змінений або розірваний у з в ' я з ­ к у з істотним його порушенням однією зі сторін, друга сторона

може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розір­ ва нням договору .

Відшкодування збитків є заходом відповідальності і, отже, до неї застосовуються правила ЦК та інших актів законодавства, якими

регулюються'Відносини відповідалІшості . Зокрема, згідно зі ст . бl4

ЦК особа, істотне порушення дого'вору якою було підставою зміни

(розірвання) договору, звільняється від відшкод ування збитків , якщо доведе, шо порушення договору сталося не з її вини. Додаткова література:

1. 2.

Ансон В. Договорное право

/

Пер. сангл .

-

М.,

1984.

Брагuнскuй М.и. ХозяйствеННblЙ договор : каким ем у быт??

М.,1990. 3. Брагuнскuй М.и., Вuтрянскuй В.В. Договорное право .

-

-

М. ,

]997. 4.

Гавзе Ф.И. СоциалистичесJ<ИЙ гражданско-правовой договор . М.,1972 . 5. Красавчuков О . А. Гражданско-пра вовой договор : поняти е , с о­ держание, функции / / Антология уральской цивилистики . Сборник статей . - М. , 200[. - С. 166-182.

1925-1989:

б. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України . Авто­ - К., 200].

реф. дис .... канд. юрид. наук .

7. Луць В. Кодифікація договірного права // Українське право . 1997. - Число 3. - С. 142-143. 8. Луць В.В. Заключение и исполнение хозяй ственныlx догово­ ров. - М . , 1978. 9. Луць В.в. Контракти у підприємницькій діяльності . - К . , 1999. 10. Прuтblкад.н., Карабаuь В. Я. , Ротань в.г. Договорное право: Обшая часть. Комментарий к гражданскому законодательству Ук­ раИНЬІ .

-

К . -Севастополь ,

2002.

І І. Харитонов є., Харитонова О. Деякі за уваження щодо системи договірного права у проекті Цивільного кодексу України

їнське право.

- 1997. -

Число

3. -

С.

12. Хохлов с.А. Техника договорной раБоты
/ / уральско й цивилистики . 1925-1989: Сборник статей. С.

203-227.

480

//

Укра ­

144-145. Антол огия М ., 2001.-

РОЗДІЛ V ОКРЕМІ види ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Глава 24 Доrовори про оплатну передачу майна

§ І . Договір купівлі-продажу . § 2. Договір роздрібної купівлі- пр одажу. § 3. Договір поставки . § 4. Договір контрактації сільськогосподарської nродукц їі. § 5. Договір постачання ене ргетичн ими та іншими ресурсами через приєд нану мережу .

§ 6.

Договір міни.

§ 1.

Договір купівлі-про дажу

Відноси ни купівл і-пр одажу в широкому розумінні регулюються гл.

54

ЦК (інститугу традиційної купівлі-прод ажу присвяч ені

·Зазначеної глави), Законом України від

12

травня

1991

§§ 1-2

р. " Пр о за­

Х).:ІСТ прав с пожива<J і!і: (в редакції ЗаконіmдlГРУДlія2Q())Р1~- а також іншими нормативними актами різної юридич ної сили :Jал~­

!:!.О ві.!!. особливостей предмета договору (llраВОЧИIiИ із земеJ~~~И - Земельним кодексомУКраtНИ ; · ПРаI30Ч иНИ з- цінними 'паперами - Законом Украін~щjзлютого 2006 1'-:. "П.Р.і uiJ:l!fji!~.~i.Q.J:!. ta-(:рон1!Q!3~"; правочини з де ржавним майном - об'єктами ііриватизацїі - законами України від 4 березня 1992 р . " Про при вати­ за цію де р жа вн о го майна" ( в редакції Закону від 19 лютого 1997 р . ) , uід 6 березня 1992 р. "Про при ватизацію невеликих держав ни х підприємств (малу приватизацію)" (в редакцїі Закону від) 5 травня 1996 р.), від 14 вересня 2000 р . "Про особлиuості приватизації об 'єк ­ д ілянками

тів незавершеного буді вництва" тощо), умов до говору (купівля- про­ даж на умо ва х поставки

-

положеннями про поставки продукції

вироб нич о -т ех нічног о призначення та про поставки тов ар ів народного споживання, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від

25

ли пня

1988

р.

NQ 888), с пос обу - Законом

укладаються н а біржі

укладе ння до говору (договори, шо України від І О грудня

199 1 р . "П ро - Поло­

товар н у бі р жу" ; договори, що укладаються на аукціон ах

же нням про п орядок проведення аукціонів (публі чних ТО РІів) "3 реалізації заставленого майна, затв. по станово ю К аб і нету Міністрі в

Украї ни від

22

грудня

1997

р.

NQ 1448) .

Відн ос ини , шО lІ иника ють

при закуп івлі прод укuїі за держа вні кошти , додаТКОІJO регулюютьс я

481

спеціальними актами

-

законами України від

22

грудня

1995 р .

"Про

державне замовлення для задоволення пріоритетних державних

потреб" та від

лютого

22

2000

р. "Про закупівлю товарів, робіт і

послуг за державні кошти". Інститут традиційної купівлі-продажу безпосередньо не регулю­

ється ГК; лише ч.

4

ст .

263

Кодексу вказує, що, зокрема , госпо­

дарськими договорами купівлі-продажу опосередковується госпо­

дарсько-торговельна діяльність.

Натомість ГК докладно регулює

відносини поставки та інші відносини, що виникають у зв'язку зі

здійсненням господарської діяльності взагалі і підприємницької

)

діяльності зокрема, про шо йдеться далі.

Поняття договору купівлі-продажу. Згідно зі ст.

655

ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона

(продавець) передає або зобов'язується передати маино (товар) у власність другіи стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язу­ ється прийняти .майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму_

Характеристика договору купівлі-продажу.

1.

За договором купівлі-продажу продавець передає покупцеві

майно (товар). Іншими словами, майно (товаЕ) є предметом до­ говору купівлі-продажу .

Загальне визначення поняття "майно" наводиться у ст .

190

ЦК,

згідно з якою майномяк особливим об'єктом вважаються окрема

річ, сукупністьречеЙ~ а tako;K -маЙноїіі права та ·Обов'язки. Тлума­ чення категорії "майно (товар)" як предмету договору купівлі­ продажу наводиться в ст.

656

продажу може бути:

1)

ЦК . Так, предметом договору купівлі~,.~',-

-

товар, який є у продавця на момент укладення договору або

буде 'Створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (зокрема, при укладенні ф'ючерсних і форвардних договорів). Власне ПОНяття "товар" розкривається у ст. від

16

квітня

1991

1

Закону України

р. "Про зовнішньоекономічну діяльність", згідно

з якою !,?,~P,OM. ВJ!а)~а~~Ь,С~ ,_~~.Q.!>~51~_п}).оду!<ція, послуги, р?боти,

права інтелектуальної власності та інші нем'іШнові ПIJава, призна­

'@1Д:Л~ чро~а~{(Опh.аТної пе"едаЧі)~ чіткіiuе ~значеriНя міститься в п:1.6 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 р. "Про оподаткуван ­

ня прибутку підприємств"

(8

редакції Закону від

22

травня

1997

р . ),

відповідно до якого товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь­ яких операціях, крім операцій з Їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно зі ст .

]

Закону "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за

державні кошти" під товарами розуміється продукція будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані,

включаючи електроенергію , а також послуги, пов'язані з поставкою товарів, якщо Їх вартість не перевищує вартості самих товарів.

482

Таким чином, під категорією "майно (товар)" як предмет дого ­ вору купівлі-продажу розуміються не тільки речі матеріального сві­ ту, а й майнові зобов'язання , права інтелектуальної власності та

інші нематеріальні активи, речі із особливим правовим режимом ~І'роші, цінні папери), а також роботи, послуги, передача яких здій­ снюється на оплатних основах ;

2) майнові права. Поняття майнових прав міститься у Законі

УкраїН'И"Ві.ДI2ЛИПНЯ 2001 р. "Про оцінку майна, майнових прав та професійну Оціночну діяльність в Україні", згідно зі ст . 3 якого ними визнають~я~~~~, ~Ш!;!.і пава влас носТІ,

том

BW

чисЛІ пава ; яКІ є _ склад~~..:t~СІ1!.!Чt!~

прав~ вZ'аС~О~ТІ_У~QЛл~і!:щ~, \?ОЗIl?ряджен.ня, . К(~РИСТУВ~Н!і~!) ,

а Т,~К5).~~Фl.чt!LQ~tt~ (ЦP.91~a ':Іа ПРОВ~ЩI<ен_нядінльності,

в~к..?Р~Т~~НЯ-:--ПР-!:fР5?ДI-!.И~ уе~УР,~іIJТОЩО) TaI~'~~,!:!,. До дo~ ГОlЗору

КУПlВЛІ-продажу

маинових

прав

застосовуються

загальНІ

положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту

або характеру цих прав ;

3)

право вимоги , якщо вона не має особистого характеру . Право

вимоги розглядається ЦК, на відміну від Закону "Про оцінку май­ на, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", як самостійний предмет договору купівлі-продажу, і означає право

особи, що його вона набуває за договором або іншим зобов'язан­

ням (див . ст.

ЦК) . До договору купівлі-продажу права вимоги

512

застосовуються положення про відступлення права вимоги, якшо

інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ч.

4

ст.

656

ЦК окремо як предмет договору купівлі­

продажу виділяє грошові кошти та цінні папери. У разі, якщо пред ­ метом договору купівлі-продажу є грошові кошти, відповідні опера­

ції набувають ознак операцій із валютними цінностями із застосу­ ванням до них як загальних положень про купівлю-продаж, так і

відповідних спеціальних нормативних актів (див., зокрема, Декрет

Кабінету Міністрів України від

19

лютого

1993

р.

NQ

J 5-93 " Про

систему валютного регулювання j валютного контролю", закони

України від 23 березня 1996 р . "Про патентування деяких видів під­ приємниuької діяльності", від 26 червня 1997 р. "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та інші). Законодавством установлені певні обмеження щодо можливос­ ті участі відповідного майна в цивільному обороті, а, отже, бути предметом договору ку півлі-продажу. Так, наприклад, в Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громад­

ських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України (додаток Ради України від

17

червня

1992

NQ

І до постанови Верховної

р. "Про право власності на окремі

види майна"), зазначені: І) зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневмаТИ'IНОЇ зброї , і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї , що придбаваються громадськими об ' єднаннями з дозволу органів

483

внутрішніх справ), бойова і спеціальна в ійськова техніка , ракетно­ космічні комплекси;

2)

виБУХОllі речовини й засоби вибуху , всі види ракетного палива,

а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва; 3) бойові отруйні речовини;

4)

наркотичні ,

психотропні,

сильнодіюч і

отруйні лікарські

засоби (за l3инятком отримуваних громаДЯНаМИ за призначенням лікарн);

5) 6) 7) 8)

протиградові установки;

державні еталони одиниць фізичних величин; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації;

електрошокові пристр ої та спеціальні засоби, що застосо­

вуютьсн правоохоронни ми органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозо­ точивої та дратівної дії.

За ст.

25

Закону України від

товариства" (ч .

3 ст. 81

19

вересня

1991

р . "Про гос подарські

ГК) акції закритого акціонерного товариства

не можуть РОЗПОВСЮДЖУl3атися шляхом підписки, купуватисн та про­

даватисн на біржі. Законом " Про приватизацію державного майна", а також Законом України від

7 липня 1999

р. " Про перелік об'єктів

права державної власності , що не підлягають прив атизаціL" визна­ чені відповідні об ' єкти, що не підлягають при ватизацїі .

Нарешті, за чинним цивільним законодавством предметом договору купівлі-прода жу не можуть бути права вимоги, якщо вимога має особистий характер

-

зобов'язання, що виникають із запо­

діяння шкоди , авторс ькі права!. Предмет договору купівлі-прод ажу характеризуєтьсн відповідни­ ми якісними та кіль кісними пока зниками, показниками щодо його компл ектності, асо ртименту, а також тари та упакування майна,

шо передається. Ці показники належать до числа умов договору купі влі -продажу, які, з огляду на характер, власне, договору та (або ) баж ання сторін, можуть набувати характеру істотних: а) продавець повинен перед ати покупцеві товар у кількості, що

вст ановлена договором купіВfL і-продажу (ст.ст. 669-670 ЦК). Кількість товару, що продаєтьс я, встановлюється у договорі купівлі­ прод ажу у відповідних одиницях вимірv або грошовому вираженні . Ум ова

щодо кількості товару може

бути погоджена шляхом

встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї

кількості. Якщо продавеuь передав по купцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купі влі-продажу , покупець має право вимагати передання кількості товару, яко ї не вистачає, або від­ мовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він опл а­ чений,

-

вимагати повернення сплаченої з а нього грошової суми .

І див. : Цивільне право України .

484

-

Кн .

2. -

К. ,

1999. -

С.

16.

Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, lІіж І(С встаНОf!Лено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язании

IlОвідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одер­ жання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, IlОкупець ма є право прийняти весь товар, якщо інше не встановле­ ІЮ договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встанов­ лено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додат­

ково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прий­ І{ЯТОГО відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за

домовленістю сторін;

б) продавець передає покупцю товар в асортименті, погодженому сторонами (ст. ст. 671-672 ЦК), якщо за договором купіlJлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками. Якщо до­ говором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або

не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асор­ тименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на

момент укладення договору, або відмовитися від договору .

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповіда є умовам договору купівлі-продажу, покупець має право від мовитися від його прийняття та оплати , а якшо він вже оплачений,

-

вима­

гати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту , покупець має право на свій Іmбір :

І) прийняти 'taстину товару, шо відповідає умовам договору , відмовитися від решти товару ;

2)

відмовитися від усього товару;

3)

вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту ,

товаром в асортименті, який встановлено договором;

4)

прийняти весь товар.

у разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару , а

якщо він вже оплачений, грошової суми .

-

вимагати повернення сплаченої за нього

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купіlJлі­ продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його

одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього .

Якщо покупець не відмовився нід товару, асортимент якого ІН: відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зоБОВ'Ю""11іі оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо ПОПЩЖl: 11 101 ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ніllОЮ, нка ІІа 4Н5

момент укл адення договору купівлі-прод ажу зас тосовувалася щодо а н алогіч ного товару; В) пр од авець повинен передати покупцеві товар, якість якого

відповідає умовам договору купівлі-продажу (ст.ст. 673, 675 ЦК). У разі відсутності в договорі кУпівлі-прод ажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний перед ати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був по­ в ідомл е ний покупцем про конкретну мету придбання товару, про­ давець повинен передати покупцеві товар, придатний для викорис­ тання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та

(або) за описом продавець повинен перед ати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги шодо якості товару , прода­

вець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам . Продавець і покупець можуть домовитися про передання тов ару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими

законом. Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його

переданнн покупцеві, якшо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу .

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого прод а вець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія

якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором .

Покупець , якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенннм,

вимагати від продавця за своїм вибором :

1) 2) 3)

пропорційного зменшення ціни;

безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

відшкодування витрат на усунення недоліків товару . у разі істотного порушення вимог шодо якості товару (вияв­

ле ння недоліків, які не можна усунути, недолік ів , усунення яких

пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, не­ доліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після Їх усунення) покупець має право за своїм вибором : І) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2)

вимагати заміни товару .

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлю­

вачем, вимоги шодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред 'явлені до продавця або виготовлювача товару;

г) продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відпові­

дає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності (ст. ст. 682~

684

ЦК). Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов

шодо комплектності товару,

486

продавець зобов'язаний передати

І!Окупцеві товар, комплектність якОГО визначається звичаями діло-

1\01'0

обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться,

Якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продав­

ІІЯ передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект Іовару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару,

включеного до комплекту,

Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або

ІІе випливає із суті зобов'язання, у разі передання некомплектного товару покупець має право

вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми. Ці наслідки застосовуються також у разі порушення продавцем

обов'язку передати покупцеві комплект товару (ст. 683 ЦК), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання ; д) продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо і!-Іше не встановлено договором купівлі­

продажу або не випливає із суті зобов'язання (ст.ст , 685-686 ЦК) , Обов'язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поши­ рю є ться на товари, які за своїм характером не потребують застосу­ вання тари та (або) упакування. Товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичай­ ним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, нкий забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов

' sберігання j транспортування , якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки , Продавець, який щійснює підприємницьку діяльність, зобов ' язаний передати покуп­ цеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, IІста новленим актами цивільного законодавства ,

Якщо продавець передав покупцеві товар без тари та (або) у паковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці, покупець ма є право вимагати від продавця передання товару у належних тарі та

(або) упаковці або заміни неналежних тари та (або) упаковки, якщо

інше не випливає із суті зобов'язання чи характеру товару, або пред'явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості .

Продавець передає майно (товар) покупцеві . Згідно зі ст . 662 ЦК продавець повинен одночасно з товаром 11ередати покупцеві його приналежності та документи (техні'"IИЙ

2.

ІІаспорт, сертифікат якості тощо) , що стосуються товару та піЛJIН ­ І 'ають переданню разом із товаром відповідно до договору або актіІІ цивільного законодавства.

487

Моментом виконання обов'язку продавця передати товар (тобто ,

власне , "переданням" товару) за ст . І)

664

ЦК вважа є ться:

I3ручення товару покупцеві , якщо д оговором

I3становлений

обов ' язок продавця доставити товар . Якщо з договору купівлі­

продажу не випливає обов ' язок продавця доставити товар або пере­ дати товар у його місuезнаходженні , обов'язок продавця передати товар покупиеві вважається виконаним у момент здачі товару пере­

візникові або організаuії зв ' язку для доставки покупцеві;

2)

надання товару в розпорядження покупuя, якщо товар ма є

бути переданий покупuені за місцезнаходженням товару . Товар вважається наданим у розпорядження покупuя, якщо у строк , вста­

новлений договором, він готовий до передання покупuеві у на­

лежному місиі і покупець поінформований про ие.

Готовий д о

передання тонар повинен бути відповідним чином ідентифікова­ ний для uілей цього договору , зокрема , шляхом маркування. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший

момент виконання продавцем обов ' язку передати товар . Товар передається покупцеві у строк , встановлений договором купівлі-продажу , а якшо зміст договору не дає змоги визначити цей

строк або він визначений моментом пред'явлення вимоги, покупець має право вимагати переда чі у будь-який час, а продавеиь бов'язаний передати товар у 7-денний строк (ч.

2 ст . 530

-

зо­

ЦК) . Якщо

право власності переходить до покупця раніше за передання товару, продавець зобов'я заний до передання зберігати товар, не допуска­ ючи

його погіршення.

Необхідні для

цього uи т рати

покупець

з обов ' я за ний відшкодувати продавцеві, якшо інше не встановлено

договором (ст.

667

ЦК).

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якшо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками , покупець має право витребувати цю річ у продавця та вимагати їі

передання відповідно до умов договору (ст.

620

ЦК). Якщо про­

давець не передає покупцеві приналежності товару та документи, шо стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром

відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного зако­ нодавства, покупець має право встановити розумний строк для Їх передання; у разі, якшо приналежності товару або документи, що стосуються топару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купіuлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Із моментом

передачі предмета договору тісно пов'язаний

момент переходу ризику випадкового його знищення або пошкод­ ження від продавця до покупця. Стаття

668

ЦК встановлює , що

такий ризик переходить до покупця з моменту передання йому товару,

якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадко­ вого знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту

488

, I'. IІ : шення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлеllО

І.'ІОВОРОМ або звичаями ділового обороту. Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик випадкового ·.lllllЦення або випадкового пошкодження товару переходить до по­ І VІІШІ З моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу ІІ(\КУПЦЯ може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укла­ IlїlНЯ договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено . 11>0 пошкоджено, але не повідомив про це покупця.

3.

Продавець передає майно покупцеві у власність. Цей обов'язок

1::lасника тісно пов'язаний з наявністю у продавця статусу власни-

1,;1.

Відповідно до ст.

658

ЦК право продажу товару, крім випадків

IIРI1МУСОВОГО продажу та інших випадків, встановлених законом, 11;lЛежить власникові товару. Якщо продавець товару не є його влас­ ІІІІКОМ, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо I\Jlасник не має права вимагати його повернення.

На деякі товари, які можуть бути предметом договору купівлі­ Ilродажу, законодавством встановлений спеціальний порядок набуття

І ромадянами права власності . Так , згідно зі Спеціальним поряд10М набуття права власності громадянами на окремі види майна (податок

NQ 2 до

червня

зазначеної вище постанови Верховної Ради України

1992 р.)

громадяни набувають права власності, зокрема,

1\11\

17

11:1

такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу , що

Н:Ідається:

-

І) на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю

\111

орга на­

внутрішніх справ за місцем проживання особа м , нкі дос}/гли

'І - річного віку ; 2) на вогнепальну мисливську нарі з ну :з брою (мисливські ка1',16іни, гвинтівки , комбінов а ну зброю з н а рі з ними СТlюлами)

-

"IЮlНами внутрішніх спр а в з а місцем проживання особам, які до­ о :ІІЛИ 25-річного віку; на газо в і пістолети, револьвери і патрони до ІІІІХ, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії,

-

орга­

lІами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли

І Х-річного віку;

3) на холодну зброю та пневмаТИ'IНУ з брою калібру понад 4,5 \IIJliMeTpa і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду о 'РІанами внутрішніх спр а в з а місцем проживання особам, які до­ о ІІГЛИ 18-річного віку;

4)

на об'єкти, що перебувають на держ а вному обліку як пам'ят­

ІІІ історії та культури,

-

спеціально уповнов а женими державними

'IРІ 'анами охорони пам'яток історії та культури. Передача майна у власність означ ає , що покупець 'I Lоба, в тому числі фізична особа

-

-

фізична

суб' є кт підприємницької діяЛl, ­

н(\сті , набуваючи у приватну вл а сність певне майно, вільно rЮJlОll і с,

І , О РИСТУЄТЬСЯ і розпоряджаєт ься ним. При цьому немає ЗН
!І " І ІСННЯ особистих потреб фізичної особи

-

законодавство УкраїlІ1І , IХ9

не передбачає виокремлення майна, яке використовується підпри­ ємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна.

Що до юридичних осіб, законодавство передбачає певні виклю­ чення із загального правила про набyrтя у власність майна за дого­ вором купівлі-продажу .

Так, згідно з ч .

3 ст . 73

ГК майно державного унітарного підпри­

ємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким

підприємством на праві гослодарськоrо відання (щодо державних

комерційних підприємств - ст. 74) чи праві оперативного управ­ ління (ст. 76 ГК) . Останнє стосується і майна державної установи (організації), яка перебува є на державному бюджеті (ст.

39

Закону

України від 7 лютого 1991 р. "Про власність"). Отже майно , що набувається державним підприємством, установою, організацією, в тому числі за договорами купівлі-продажу, належить йому не на праві власності, а на праві повного господарського відання або опе­

ративного управління. Подібний статус має майно комунального унітарного підприємства (ст.

78

ГК).

У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах , що виникли до продажу товару, продавець

має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якшо покупець

не знав або не міг знати про наявність цих підстав (ст. 661 ЦК) . Стаття 697 ЦК передбачає випадки збереження права власності на переданий товар за продавцем. Так, договором може бути вста ­

новлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберіга­ ється за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено до­

говором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право ви­ магати від покупця повернення товару також у разі ненастання

обставин, за яких право власності на товар мало перейти до по­ купця .

4.

Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Ними , за загальним правилом, можуть бути юридичні та фізичні особи , в тому числі суб ' єкти під приємницької діяльності . Проте ,

наприклад, вже ст.

698

ЦК передбачає обов ' язкову наявність стату­

су суб'єкта підприємницької діяльності у продавця за договором роздрібної купівлі-продажу. Як вже зазначалося , за загальним правилом право продажу това­ ру належить його власнику .

Проте зважаючи на наявність ще

правових режимів майна , крім права власності

-

2

права повного

господарського відання та права оперативного управління,

-

коло

потенційних продавців суттєво розширюється, доповнюючись державними та комунальними підприємствами.

490

Згідно зі ст.

75

ГК відчуження майна державного комерційного

lІідприємства відбувається лише за попередньою згодою органу, до с фери управління якого воно входить, і , як правило , на конку­ рентних засадах .

Порядок такого

відчуження

встановлений

Положенням про порядок відчуження основних засобів,

що є

; Lсржавною власністю, затв . наказом Фонду державного майна України від 30 липня 1999 р. Ng 1477 (в редакції наказу від 29 березня 2004 р. Ng 604), а також Положенням про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною влас­

lJістю , затв . наказом Фонду державного майна України від

22

вересня

2000 р. Ng 1976. Відповідно до п . 4 Положення про порядок иідчуження основних lасобів, що є державною власністю, відчуження майна державного Ilідприємства, його структурного підрозділу , функції Уl1ранління нким в установленому порядку передані державним органам прина­

J"Изації, здійснюється безпосередньо підприємством після отримання Ilогодження державного органу приватизації, який зд ійсню є функцїі \'правління цим

підприємством . Суб'єкт господа рювання після

отримання погодження державного органу приватизації на відчу­

ження майна шляхом його продажу (при здійсненні продажу через

біржі, на а укціоні) забезпечує укладання договору з юридичною особою, яка має договір про продаж майна, шо перебува є у :tе ржавній власності, з Фондом державного майна України . УМОВИ договорів купівлі-продажу не повинні супере'IИТИ цілям

юридичної особи, які зазначаються в ті устанончих ДОКУl\lентах.

5.

Покупець приймає або зобов'язує ться прийшпи придбане

чайно, крім випадків , коли він ма є право вимагати заміни то!!ару

або відмовитися від договору купі!!лі-продажу . Покупець має пра!!о відмовитися від прийняття товару , якщо

11родавець передав покупцеві

меншу кількість товару,

IІстановлено договором купівлі-продажу (ч.

!

ст.

670),

ніж це

переда!! товар

11 асортименті, що не відповідає умовам дого!!ору купівлі-продажу

(ч. ] ст.

(Ч.

2

ст .

672), у разі істотного 678 ЦК) тощо .

порушення вимог щодо якості товару

Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям

Іовару або відмовився його прийняти , продавець має право вимага­ ІИ від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися

lІід договору купівлі-продаж.-у (ст .

690

ЦК).

Приймання-передача у визначених нормативними актами випад­ ках оформлюється певними документами. Так , приймання-передача

основних засобів оформлюється актом за формою

Ng 03-1,

вимоги

.' ю складання якого затверджені наказом Міністерства статистики України від

29

грудня

1995

р.

Ng 352

"Про затвердження ТИПОIlII\

форм первинного обліку". Для випадків придбання інших об'єктів, що не належаТІ,

JLO

щ; ­

І ІОнних фондів, обов ' язкової форми акта приймаННН-IIСРС} l;I'lі ІІ С І\становлено. Сторони договору купівлі-продажу можуТІ, 1111'111;1'111'1"11

·11) І

її самостійно . Замість актів також можливе застосування накладних, рахунків-фактур тошо'. 6. Покупець зобов 'язаний сплатити певну грошову суму за придбане майно. Згідно зі ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якшо договором або актами цивільного законодавства не

встановлений інший строк о пл ати товару . Так, зокрема, договором купівлі-продажу може передб ачатися попередня оплата то вару,

тобто, оплата товару до його п ередання продавцем (ст. 693 ЦК), в тому 'lИслі часткова - на умовах авансу чи завдатку (В договорах між громадянами або з Їх уqастю), оплата товару в момент укла­ дення договору або в строк , ШО ним визначається, надання товарів на умовах товарного кредиту (товари передаються резидентом або

нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах договору, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент - підпункт І.] 1.2 п . І . ] 1 ст. ] Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"), надання товарів н а

умовах розстрочення платежів (ст. ст.

694-695

ЦК, п .

"Про оподаткування прибутку пі дприємств",

1. 12 ст .

І Закону

Правила торгівлі у

розстрочку, затв. постановою Кабінету Міністрів України від ] лип­ ня 1998 р. NQ 997). Питання оплати покупцем майна безпосередньо пов 'язане із встано вленням ціни останнього . Згідно зі ст. 691 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу . Виходячи зі змісту зазначеної статті ЦК , ціна не є істотною умовою договору купівлі­ продажу у цивільно-правових договорах

-

якщо ціна у договорі не

встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогіч­ ні товари, роботи або послуги на момент укладення договору . Проте

вже згідно з ч.

2

ст.

189

ГК (див. також ч .

3

ст.

180

цього Кодексу)

ціна є істотною умовою господарського договору, в тому числі до­ говору купівлі-продажу, що укладається у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з

'1.. 2 ст. 691 UK

якщо ціну встановлено залежно від ваги

товару, вона визначається за вагою нетто , якщо інще не встанов­ лено договором купівлі-продажу. якшо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару

підлягає зміАі залежно від показників , що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо) , але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визна'1.ається ВИХОДЯ'1.и із співвіднощення цих по­ казників на момент укладення договору і на момент переданн я товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо пе-

'ДffВ.: ТенЬ/сов С. Оформлення господарських операцій: ЮРffдичні ас п екти Юридичний вісник України. - 2000. - NQ 24. - С. 5.

492

//

Рl:дання то вар у, ціна визначається виходячи із співвідношеннн IlИХ lІоказників на момент укладення договору і

на день передан!!}!

товару , встановлений у договорі, а якщо такий день не вста новле­

НИЙ договором, - на день, визначени й відповідно до ст . 530 ЦК. Згід но зі ст. 632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовле­ ністю сторін . У випадках, встановл ених законом, застосовуються

ніни (тарифи, ставки тощо), які встано влюються або регулюються уповноважени ми органами державної влади або органами місцевого

l:амоврядуванн я. Частина

3

ст.

ГК також дозволяє суб'єктам

189

/ 'оспода рюв анн я використовувати у господарській діяльності вільні

ніни, державні фіксовані ціни та регульован і ціни

-

граничні рівні

нін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. За змістом ст. 7 Закону України від 3 грудня 1990 р. "Про ніни і /(іноутворення" вільні ціни і тарифи встан овлюютьс я на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо як их здійснюєтьс я державне регулювання цін і тарифів.

Д ержавні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ре­ сурси, що справляють визначальний вплив на загальний рів ень і динаміку цін , а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціаль н е значення для населення. Державн е регулювання цін здійснюється в межах і органами,

визначеними постановою Кабінету Міністрів України від

25 грудня р . NQ 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)". Н а прикл ад, згідно з п. 12 постанови Рада міністрів Авто­ номної Респ убліки Крим, обласні, Київська та Севасто польс ьк а міські державні адміністранії уповнова жені, зокрема, встановлю­ вати граничні торговель н і надбавки (націнки) на лікарські засоби і 1996

вироби медичного призн ачення, зазначені у переліку вітчизняних

та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, Ilіни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються

населенню через аптечну мережу,

-

на рівні не ви ще ніж

35%

оптової ціни виробника (митної вартості), а на ті, що придбава­

ються державними та комунальними закладами охорони здоров ' я за бюджетні кощти, на рівні не вище ніж 10% оптової ціни виробника (митної вартості). Відповідно, Перелік вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, Ilіни на які підлягають державному регулюванню, був затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 3 грудня 2001 р. NQ 480/294. 2 липня 2002 р . було підписане розпорядження Київської м іської державної адміністрації N
---

111'11-

родних монополістів . Переліки видів продукц ії (послуг) ' 1;! ' llІа'lСНI IХ

суб'єктів затверджуються Кабін етом Міністрів Україl1И

491

За п.

2

Положення про державне регулювання цін (тарифів) на

продукцію виробничо-технічного призначення , товари народного споживання , роботи і посл уги монопольних утворень , затв. поста­

новою К
22

лютого

1995

р.

NQ 135,

рішення про запровадження та скасування державного регулювання

цін на прод укцію монопольних утворень, за винятком продукції,

ціни на яку регулюються рішеннями Кабінету Міністрів України , приймаtТЬСЯ :

1)

на загальнодержавних ринках

-

Мінекономіки разом з Анти­

монопольним коміте том;

2)

на регіональних

Крим, обласними,

-

Радою міністрів Автономної Республіки

Київською та Севастопольською міськими

держадміністраціями разом з відповідними органами Антимоно­

польного комітету. Відповідно до наданих повноважень спільним наказом Мінеконо­ міки і Антимонопольного комітету України від

NQ

20

березня

1998

р.

29-а/3 був затверджений перелік продукції монопольних утво­

рень, ціни на яку підлягають державному регулюванню, а рішенням

Київської міської державної адміністрації та Київського міського

територіального відд ілення Антимонопольного комітету України

від 18 січня 2005 р . NQ 38/2/2р - перелік продукції та послуг моно­ польних утворень , ціни і та рифи на які підлягають державному ре­ гулюванню на регіональному ринку м . Києва. Формування і визн а ч.ення сторонами договору й ого ціни відбу­ в ається в певних одиницях виміру (валюті). Частина

2

ст.

189

ГК

прямо вказує на те, шо ціна зазначаєтьСЯ в господарському договорі

у гривнях . Подібне положення міститься у ст .

524

ЦК, яка, шоправда,

дозволяє сторонам визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, шо, власне, не суперечить означеним више по­

ложенням ГК. Так, згідно з п.

14

Правил торгівлі у розстрочку суб'єкт ГОСПО­

дарської діяльності під час продажу у розстрочку на строк від

5 років

1 до

транспортних засобів формує розмір кредиту в національній

грошовій одиниці з фіксацією її курсу стосовно однієї вільно

конвертованої валюти першої групи класифікатора Національного банку, про шо робиться запис у договорі купівлі-продажу товарів у розстрочку.

Ціни у зовнішньоекономічних договорах купівлі-продажу можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

7.

Форм а договору купівлі-продажу залежить від різновиду цього

договору. Наприклад, договір роздрібної купівлі-продажу, якщо він повністю виконується сторонами у момент його вч..rнення, не ви­

магає письмової форми (ст .

206

ЦК). Договори купівлі-продажу між

юридичними особами та інші договори відповідно до вимог ст.

208

ЦК повинні уклад атися в письмовій формі. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового

будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у

494

Ill1сьмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та держав­

Ilій реєстрації (ст.

657

ЦК) .

Згідно зі ст. 181 ГК господарський договір за загал ьним правилом lІикладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами 1(\ скріпленого печатками . Проте це не означає, що всі господарські : lОГОВОРИ купівлі-продажу повинні укладатися у письмовій формі.

Вказівка на "загальний" характер цього правила означає рекомен­ : щційний характер відповідної норми, а, отже, питання щодо форми .і LOговору купівлі-продажу вирішується за загаль ними правилами ЦК

lі! інших актів законодавства. Так, договори купівлі-продажу, що укладаються в процесі приватизації державного майна, підлягають

обов'язково му нотарі альному посвідченню (ст . 27 Закону "Про Ilрив атизаці ю державного майна", ст. 22 Закону "Про приватизацію lІевеликих державних підприємств (малу приватизацію)") .

8.

Порядок укладенн я договору купівлі-продажу також залежить

від різновиду цього договору. Класичний договір купівлі-продажу укладається відповідно до загальних підстав виникнення зобов'язань

(гл. 47 ЦК). Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним і на ІІЬОГО пощирюються вимоги ст. 633 ЦК, зокрема, щодо однакових ; lЛЯ всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні lІільги, умов публічного договору, заборони відмови від укладення lІублічного договору за наявності у продавця можливостей надання lГlОживачеві відповідних товарів тощо . За загальним правилом договір купівлі-продажу вважається

vкладеним , коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди зі всіх істотних умов (ст.

638

ЦК). Особ ­

JllІвості передбачені, зокрема, щодо договору роздрібної купівлі­ "родажу з використанням автоматів, який відповідно до 'І . 2 ст. 703 ЦК є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару, тобто є реальним.

Момент укладення договору не завжди співпадає із моментом

виникнення права власності на майно за цим договором. Згідно зі ст.

334

ЦК право власності у набувача майна за догово ­

ром виникає з моменту передання майна, якщо інше не встанов­ j lCHO договором або

законом.

Право власності

на майно за

)lОГОВОРОМ, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у

lІабувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання I
І!ОГО нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна

"і)Ulягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає І моменту такої реєстрації.

Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" передба­ 'ІіІЮТЬСЯ особливі умови щодо передачі майна та виникнення права власності на нього у разі продажу такого майна на умовах товаРllОГО

крсдиту та розстрочки . Так, товарний кредит передбачає переЛ""I>І "рава власності на товари покупцю (замовнику) в MOMCIIТ "iJllll1t;;шня договору або в момент фізичного отримання ТОllарів таким

покупцем ( замовником) незалежно від часу погашення забор гова­ ності (підпункт

1. 11 .2

п.

1. 11

ст. І Закону " Про оподатку вання при­

бутку підпри є мств") . Н а відміну ві д цього торгівля у розстрочк у п ередбача є передачу товар ів у розп оряджен ня покупця в момент

здійс н ення п ершого внеску (завдатку) з пер едач е ю права власності на т акі товари пі сля к інцевого розр ахунку (п.

1.12 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємст в "). 9. Договір куп івлі-продажу мо же бути як реальним (продавець передає, а покупець з обов'язуєтьс я прийн яти тов ар), так і консен­

суальним (продавець зобов'язуєт ьс я передати, а покупець

-

прий­

няти майно).

§ 2.

Договір роздрібної купівлі-продажу

Ін ститут роздр ібної купівлі-продажу регулюється ст.ст.

698-711

ЦК , Законом" Про захист прав споживачів" та іншими норматив­ ними актами залежно від того, який то вар є пр ед метом договору.

Специфіка договору роздрібної купівлі-продажу обумовлена спе­ цифікою, власне, роздрібної торгі вл і , від но сини у сфері якої він опосередковує. За визначенням роздрібної торгівлі, наведеним у листі М ін істерства економіки та з питань європе йської інтеграції

України від 25 лютого 2002 р. NQ 56-38/87 "Щодо тлумачення термінів "оптова торг і вля" та "роздрібна торгівля", нею вважається сфера підприємницької діяльності з пр одажу товарів або послуг на основі усного або письмо во го договорів купівлі-продажу бе з посередньо кінцевим СПОЖИН<1'ІаМ для їх власного некомерці йно го використа ння .

Тобто , дого вір роздрі бної куп івлі-продажу укладається суб'єктом підприємницької діяльності із кінцевим споживачем з приводу товару, який буде використовуватись споживачем з некомерційною метою .

Поняття договору роздрібної купівлі-продажу. Згідно зі ст. 698 ЦК за договором роздрібної купівлі-продажу про­ давець, який здійснює nідnриємнUI(ЬКУ діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або ;ниlOго використання, не пов'язаного з підприємниць кою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. На до го вір роздрібної ку пі вл і-продажу поширюються загальні положення пр о дого в ір купівлі-продажу, розглянуті више, якщо ті не суперечать с пец іаль ним п оложенням, властивим суто догово ру роздрібної купівлі-продажу, і які розглядаються у цьому парагра фі.

Характеристика договору роздрібної купівлі-продажу. І. Сторонами договору ро зд рібної купівлі-продажу є прода вець і

покупець. Продавцем може бути я к юридична, так і фізична особа , проте, н а відмін у від розглянутого вище договору ку півлі-продажу,

у продавця наявність статусу суб'єкта підприєм ницької діяльності є обов'язковою.

496

В ід повідно, договір роздрібної купівлі-продажу

укладається такою особою в межах своєї підприємницької діяль­

- самостійно, \ метою досягнення

економічних і соціальних результатів т а одер­

жання прибутку (ст.

42

l!Ості

ініціативно, систематично, на власний ризик,

ГК). Стосовно продавців

фізичних осіб

-

ліють, зокрема, загальні вимоги щодо Їх права на здійснення під­ приємницької діяльності; стосовно юридичних осіб дотримання ними правил спеціальної дієздатності

-

вимоги щодо

-

можливість

укладення договорів роздрібної купівлі-продажу повинна бути передбачена їх засновницькими документами.

Згідно з ч .

2

ст.

698

ЦК договір роздрібної купівлі-продажу є

публічним договором, що накладає певні обов'язки на продавця.

Так, за положеннями ст. одна сторона

-

633

ЦК публічним є договір, в якому

підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати

продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто іlО неї звернеться. При цьому умови публічного договору встанов­ люються Однаковими ДЛЯ всіх споживачів, крім тих, кому за законом

надані відповідні пільги, а підприємець не має права надавати пере­ ваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інще не встановлено законом, а також не має пра­

ва відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів. Покупцем може бути як юридична так і фізична особа незалежно від наявності у неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Важливою є саме мета

придбання товару

-

для особистого,

домащнього або інщого використання, а не для здійснення під­ приємницької діяльності, про що йдеться далі.

2.

Продавець передає покупцеві товар, що звичайно признача­

ЄТЬСЯ ДЛЯ особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Якщо покупець прид­ бає товар для подальщого здійснення підприємницької діяльності

з його використанням, такі відносини не можуть бути оформлені договором роздрібної купівлі-продажу.

Призначення товару, що купуЄТЬСЯ, можна з деякою вірогідністю визначити, виходячи як з кількості товару (якщо, наприклад, товар купується в ОДИНИЧНОМУ екземплярі, то, ймовірно, він буде вико­

ристовуватися з метою, безпосередньо не пов'язаною зі здійсненням підприємницької діяльності покупцем), так і,

власне, з самої

природи товару, що купується (якщо предметом договору купівлі­

продажу є промислове обладнання, то, навіть придбане в одинич­ НОМУ екземплярі, воно не буде предметом договору роздрібної купівлі-продажу). Проте мета здійснення чи не здійснення за допо­

могою товару підприємницької діяльності не може бути заздалегіJ1l> достовірно визначена сторонами. Визнання чи не визнання договору купівлі-продажу роздрібllИМ впливає на визначення положень нормативних актів, що реl 'УЛЮ­

ють відповідні відносини між сторонами. Наприклад, за ч.

3 ст.

6()Х

ЦК до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу 1а участю

497

покупця-фізичної особи , не врегульованих Кодексом, застосову­ ється законодавство про захист прав споживачів . Відповідно, у шшад­ ку, якщо покупцем є юридична особа, незалежно від того, вважається чи ні продаж роздрібною, законодавство про захист прав спожива­

чів не застосовується .

Воно також не застосовується (а, власне ,

договір не вважається таким, що вчинений з приводу здійснення

роздрібної купівлі-продажу) у раз і, якщо фізична особа, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, придбала товар для подальшого здійснення з його використанням підприємницької діяльності .

3.

Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за ціною ,

оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше

не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання. Особ­ ливості оплати товару, придбаного за договором роздрібної купівлі­ продажу на умовах попередньої оплати та в кредит, зазначені в

ст .

706

ЦК.

Якщо договором встановлено попередню оплату товару, простро­ чення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором .

у разі , якшо товар за договором роздрібної купівлі-продажу придбаний у кредит, у тому числі з розстроченням платежу, а покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму не нара­

ховуються проценти відповідно до абз . І ч.

4.

5 ст . 694

ЦК.

Договір роздрібної купівлі- продажу характеризується наяв­

ністю у продавця та покупця специфічних прав та обов'язків. Так, згідно зі ст.

700

ЦК продавець зобов ' язаний надати покуп­

цеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується

до продажу. Відповідно, покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його при­

сутності перевірки властивостей товару або демонстрації користу­ вання тов а ром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі. Продавець, який не надав

покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли

у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації. Покупцю належить право протягом

14 днів

з моменту передання

йому непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший

строк не оголошений прод а вцем, обміняти його у місці купівлі або інщих місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших

розміру, форми, габариту, фа сону, комплектації тощо. Така вимо­ га покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволен­ ню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару

у цього продавця. Якщо у продав'..(я немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму.

498

Згідно зі ст.

708

ЦК у разі виявлення покупцем протягом гарuн­

IliiHoro або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін IІравилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем,

.1('0

фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором : І) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунен-

11>1 '111

недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем

третьою особою, на Їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на , 11Н1логічний товар належної якості або на такий самий товар іншої щ)делі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3)

вимагати від продавця або виготовлювача відповідного змен­

ІІІСННЯ ціни;

4)

відмовитися від договору і вимагати повеРНС!lНЯ сплаченої за

1013ар грошової СУМИ. Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представ­ ІІИКИ) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і І;ІДОВОЛЬНИТИ його вимоги про заміну товару або усунення недоліків.

LocTaBKa

товару продавцеві та його повернення покупцеві здій-

снюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання

ІІИМИ цього обов'язку або відсутності продавця чи виготовлювача 1;\

місцезнаходженням покупця повернення товару може бути здій­

снене покупцем за Їхній рахунок. Шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом , ІНШИМ ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням

["orJapy

неналежної якості, відшкодовується прода13цем або виго­

товлювачем

5.

товару.

ЦК виділяє декілька видів договорів роздрібної купівлі-продажу

шлежно від Їх умов, а також способу укладення та інших ознак :

1)

договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем

гавару в установлений договором строк, протягом якого товар не

~1Оже бути проданий продавцем іншому покупцеві (ст. 701 ЦК). Якщо покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором;

2)

договір купівлі-продажу товару за зразками (ст.

702

ЦК).

Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту

доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене договором,

-

з моменту доставки

товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезна­ ходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено

договором або законом; 3) договір купівлі-продажу з використанням автоматів (ст.

703

ЦК). Цей договір є укладеним з моменту вчинення покупцем лій, необхідних для одержання товару;

4)

договір з умовою про доставку товару покупцеві (ст.

7()4

ЦК).

3а цим договором продавець зобов'язаний у встановлений )IОI'ОІЮ­ ром строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а НКЩ()

499

місце передання товару по купц ем не вказане,

-

за місцем прожи­

ва ння фізичної особи-покупця або місцезнаходженн я м юридичної особи-покупця. Договір вважає ться виконаним з моменту вручен­ ня товару покупцеві, а у разі його відсутності

-

особі, яка пред'явила

квитанцію аб о інший документ, що засвідчує укладення договору

або оформлення достав ки товару, якщо інше не вс тано влено дого­

вором, акта ми цивільного зако нодавства або не випливає із суті зобов'яза ння; 5) договір найму-пр одажу, відповідно до якого до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар поку­

пець є наймачем (орендарем) цього товару . Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту

о пл ати товару, якщо інше не встановлено договором (ст.

6.

705

ЦК) .

Договір роздрібної купівлі-продажу належить до консенсу­

альних, двосторонніх, оплатних договорі в і вважається укладеним з моменту досягнення сторона ми згоди за всіма його істотними умовами.

§ 3.

Договір поставки

Поняття та загальні положення щодо порядку укладання та ви ­ конання договор у поставки визначено в

Проте вже ч.

2 ст. 264

§

З гл .

54

ЦК,

§ 1 гл .

зо ГК .

останнього акцентує на можливості встанов­

лення спеціальними актами особливостей поставки окремих видів

продукції виробничо-технічного призначення або виробів народ­ ного спожива ння, а також особливого порядку здійснення поставки продукції для державних потреб.

Поставки продукції виробничо-технічного призначення та то­ варів народного споживання додатково врегульовані відповідними

положеннями, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від

1988

р.

Ng 888,

25

липня

які діють у частині, що не суперечать законодавств у

України. Поставки продукції для державних потреб, окрім загальних положень з питань поставок, врегульовані законами "Про держав­

не замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", а також Порядком формування та розміщення державних замовлень н а nOCT~BKY продукції для державних потреб і контролю за їх виконан­ ням, затв. постановою Кабінету Міністрів України від

1996

р.

Ng 266

(В редакції постанови від ІЗ грудня

200 І

р.

29 лютого N2 1650).

Порядок приймання продукції, що була поставлена , регулюється

Інструкцією про поряд ок при й мання продукції виробничо-те х нічно­ го призначення і тов арів народного споживання за кількіс тю, затв.

постановою Держарбі тражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. N2 П-6, та ІнструкціЄю про порядок прийм ання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживан­ ня за якістю, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів

СРСР від

500

25

квітня

1966

р.

N2

П-7.

Питання кооперованих поставок врегульовано П оложе НІНІМ ІlРО "'р ядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою І ()(Нl ерацією підприємств і галузей держав

:юиановою Кабінету Міністрів України від

18

учасниць СНД, зат13 .

травня

1994

р.

NQ 323.

1{11 1начення договорів поставки складних технічних виробів містить'І В Порядку в іднесення операцій резидентів у разі провадження ІІІІМИ зовні ш нь оекономічної діяльності до договорів виробничої І () операції, консигнації, комплексного будівництва, оперативного 1;1 фінансово го лізингу,

поставки складних технічних виробів і

І ()в ар ів спеціального призначення, затв. постановою Кабінету Мі­ ІІі ст рі в України від

30

березня

До нормативних актів,

2002

р.

NQ 445.

шо регулюють відносини поставок,

II;)лежа ть і акти судової влад и, зокрема роз'яснення Президії Ви­

ІІІ ОГО арб ітр ажн ого суду Укр аїни від

12

жовтня

1993

р.

NQ 01-6/1106

'Про деякі питання практики вир іш ення господарських спорів, IІО в'язаних з прийомкою продукції і товар і в за кількістю та якістю" ,

І!і д

12

листопада

1993

і!lt р іш ення спо рів,

р.

NQ 01-6/1205

"Про деякі питання практики

пов 'язаних з поставкою продукції і товарів

і1 <:належної якості та некомплектних" та від

Ng 02-5/218

30

березня

1995

р.

"Про деякі п итання практики в ирішення спорів, пов 'яза ­

ІІИ Х з в ідш кодуванням збитків, завданих невиконанням або неналеж­

ІІИМ викона ин я м зобов 'я заиь за договором поставки" . 12 березия 1996 р. В и ши й а рбітражний суд України видав лист NQ 01-8/110 " Про )акон України "Про поставки продук ц ії для державних потреб" .

Поняття договору поставки. 712 ЦК за договором поставки npoдaвel~Ь (nостачаль ­ пик), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується І/ере­ Згідно зі ст.

()ати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для lІикористання його у підприємницькій діяльності або в іН/uш І~ілях, не

пов'язаних з особистим, сімейним, домаlUНім або іншим подібним ви­ користанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити IU нього певну гРОlUову суму. У визначенні закцентовано, зокрема,

ІІа статусі суб'єкта підприємницької діяльності п остачалЬ "lИ ка, а га кож на використанні товару, шо поставляється, в під при єм ницькій

;lіяльності або в інших цілях, не по в'язаних з особистим, сімейним , 'lOмашнім або іншим подібним ви користан н ям п окупцем . Договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу, на шо

вказують ч.

2

ст.

712

ЦК і ч.

6

ст.

265

ГК , відповідно до яких до

ноговору поставки застосовуютьс я загальні п оложення про купі влю ­ Ilродаж в частині, не врегульов а ні й спеціальним законода::!ством.

Договір поставки має спільну з до говором купівлі-продажу економіч ­ ну природу (платна передача то вару 13ід одного суб'єкта до і ншого ), Ilроте відрізняється рядом особлив остей, які розглядаються ни жче.

Характеристика догО60РУ по ставки . І. Предметом договору поставки, за визна'lенням, є товар. Стат­ гя

266

ГК уточнює, шо предм етом поставки є визначені Р())l()ВИМIІ

ознаками продукція, вироби з н айменуванням , зазначеним у СТ:llщар-

501

тах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейс­ курантах чи товарознавчих довідниках . Предмето м поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Визначсння поняття "продукція" дається в Законі України від січня

14

р. "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію,

2000

знищення або подальше використання неякісної та небезпечної

продукції". Згідно зі ст.

2 цього

Закону продукцією вважається будь­

яка продукція (товари) вітчизняного виробництва або імпортован а

на митну територію України, призначена для споживання та (або) виробництва іншої продукції, у тому числі напівфабрикати і сирови­ на, а також матеріали, які використовуються у процесі їі виробни­

цтва,

зберігання, транспортування,

маркування.

реалізації ,

пакування та

Більш розгорнуте тлумачення поняття "продукції"

міститься в Законі "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за дер­ жавні кошти", за ст.

1 якого

до неї належить продукція будь-якого

виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючи електроенергію, а також послуги, пов'язані з поставкою товарів, якщо Їх вартість нс перевишує вартості самих товарів .

На відміну від договору купівлі-продажу , предметом поставки є

товар, призначений для ведення підприємницької діяльності чи іншої діяльності, яка не пов'язана з особистим споживанням . Від­ повідно до споєї природи предметом поставки не можуть бути цінні папери (хоча.4.

2

ст.

5

Закону України від

10

грудня

1997

р . "Про

Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" вже передбачає таку можливість), грошові кошти та майнові права .

2.

Згідно зі ст .

712

ЦК відповідна продукція передається "у влас­

ність". Проте зважаючи на те, що майно може набуватися держав­ ними або комунальними підприємствами , зокрема, за договорами поставки , воно може передаватися Їм не у власність, а в повне госпо­

дарське відання або оперативне управління .

3.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець .

Згідно із ч.

3 ст. 265

ГК ними можуть бути господарські організації,

а також фіЗИLrні особи

кти

1-2 '1.2

ст.

55

-

суб'єкти підприємницької діяльності (пун­

ГК). Договір купівлі-продажу , в свою Lfepгy, може

бути укладений між будь-якими суб' є ктами

-

як між юридичними

особами; так і між або за участю громадян .

Постачальником товару може бути як його виготовлювач, так і посередницька організація, яка реалізує товари. Покупцем висту­ пає суб'єкт, який одержує товар для виробничого споживання чи для наступної реалізації громадянам

-

споживачамІ .

І Див.: Про розбіжності між дого вором поставки та купівлі-продажу . Комен­ тар до рішення Вишого арбітражного суду України від 15 липня 1993 р . NQ5/307 / / Вісник Вишого арбітражного суду України . - 1995. - NQ 2.

502

4.

Поста'іальник передає замов никові продукцію в зумовлеllі

, І · РОКИ .

Строк Є істотною умовою договору поставки . Згідно зі ст .

267

І'К договір поставки може бути укладений на І рік , на строк більше І року (довгостроковий договір) або на інший строк , визна'іений

~ roронами . Якщо в ДOГOBo~i строк його дії не визначений, він вважа­ , ' ться укладеним на

1 рік .

Особливістю договору поста вки є також те , що укладення дого­ / ЮРУ і передача товару не збігаються в часі ; остання , як правило, ЩІЄ відбуватися пізніше . Товар, що його належить поставити , до lасу оформлення договору може бути відсутнім у натурі l .

Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено І ише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбаче ­ і lИЙ порядок погодження сторонами строків поставки на наступні : Іеріоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий поря док не Ilередбачений, договір вважається укладеним на І рік (ч. 3 ст. 267

11K). 5.

Покупець зобов'язаний прийняти продукцію, що була постав­

Існа. Проте ГК, загальні положення ЦК, а також положення про

! /Оставки передбачають підстави відмови покупця від прийняття

і lродукцїі. Наприклад, ч.

5

ст .

268

ГК передбачено право покупця

відмовитися від прийняття і оплати товарів у разі, якщо вони більш ннзької якості, ніж вимагається стандартом, технічними УМОВё:lМИ 'ІН зразком (еталоном), а якщо товари уже оплачені покупцем , І\имагати повернення сплаченої суми.

-

Проте якшо продукція

III1ЯВИТЬСЯ такою, що не відповідає умовам догопору, покупеllЬ має

11р аво відмовитися від неї на підставі загаль них положень ч.

СГ.

678

2

ЦК.

Покупець також має право відмовитися від прийняття товару у разі неукомплектування продукції, що виявилася некомплектною, 11 установлений за погодженням сторін строк (ч .

3

ст.

270

ГК); у

разі поставки продукції в асортименті, що не відповідає умовам

ногов ору ПОставки (ч. І ст.

672

ЦК); у разі переда ння продукції без

тари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці (ст.

686

ЦК) тощо.

Порядок приймання продукції за кількістю визначено Інструк­ l1jєю

npl9

порядок приймання продукції виробничо-технічного

Ilризначення і товарів народного споживання за кількістю. Приймання продукцїі, що поставля ється без тари, у відкритій I
, Ди в.:

-

при при

Про розбіжності між договором поставки та купівлі-продажу . K()M~II­

, ар до рішення Вищого арбітражного суду України від 15 ЛИПНІ! 1993 / / Вісник Вищого арбітражного суду України . - 1995. - NQ 2.

r . Nn

.'іП О 7

')03

вивезенні продукції одержувачем ; у місці розкритrя опломбованих 'ІИ в місці ро з вантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів чи на складі органу транспорту

-

при доставці і видачі

продукцїі органом залізничного, водного, повітряного чи автомо­ більного транспорту.

Приймання продукції, що надійшла без тари, у відкритій й ушкодженій тарі здійснюється в момент одержання їі від поста­ чальника чи зі складу органу транспорту або в момент розкритrя опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних з асобів і контейнерів , але не пізніше термінів, установлених для їх

розвантаження. Приймання продукцil, що надійшла в справній тарі, за вагою брyтrо і кількістю місць, здійснюється в ті ж терміни; за вагою нетто і кількістю товарних одиниць у кожному місці

одночасно з розкритrям тари, але не пізніше що швидко псується,

продукції

-

-

не пізніше

24

10

-

днів, а продукції,

годин з моменту одержання

при доставці продукції постачальником чи при вивезенні

їі одержувачем зі складу постачальника, з моменту видачі вантажу

органом транспорту - у всіх інших випадках. Приймання продукції провадиться особами, уповноваженими на те керівником чи заступником керівника підприємства-одержувача.

Приймання продукції за кількістю провадиться за транспорт­ ними і супровідними документами (рахунком-фактурою, специфіка­

цією, описом, лакувальними ярликами та ін . ) відправника (виго­ товлювача).

ЯКЩО при прийманні продукції буде виявлена нестача, одержу­ вач зобов'язаний призупинити подальше приймання , забезпечити схоронність продукції, а також ужити заходів до запобігання їі змішування з іншою однорідною продукцією. Про виявлену нестачу продукції складається акт за підписами осіб, що здійснювали приймання продукції.

Одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов ' яза­ ний викликати для у'/асті в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника відправника, а якщо

продукція отримана в оригінальному упакуванні або внепорушеній тарі виготовлювача

-

лредставника виготовлювача .

При неявці представника відпра вника (виготовлювача) на ВИКЛИК одержувача, а також у випадках, коли виклик представника іногород­

нього відправника (виготовлюва'lа) не є обов'язковим, приймання продукції за кількістю і складання акта про нестачу провадиться: а) за участю представника іншого підприємства (організації), l!иділеного керівником чи заступником керівника цього підприєм­

ства (організації), або б)

за

участю представника

громадськості

підприємства­

одеРЖУl!ача, призначеного керівником чи заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням заводського, фабричного чи місцевого комітету профспілки цього підприємства ,

або

504

в) односторонньо підприємств ом-одерж увачем, якщо відправ­ ник (виготовлювач) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

Якщо при прийманні продукції за участю представника буде ви­ нвлена нестача продукції проти даних, зазначених у транспортних і

супровідних документах (рахунку-Ф актурі, специфікації , описі , у пакувальних ярликах та ін.), результ ати приймання продукції за

кількістю оформляються актом. Акт п овинн ий бути скл адений у той же день, коли було виявлено нестачу, і підписаний всіма особами, що брали участь у прийманні продукції за кількістю. Порядок приймання продукції з а якістю в становлено Інстр ук­ цією про порядок приймання продукції виробничо-технічного "ризначення і товарів народного споживання за якістю. Продукція, що надійшла в справній тарі, приймається за якістю

і комплектністю, як правило, на складі кіНllевого одержувача. Приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюєтьс я ІІа складі одержувача при іногородньому постачанні

20

днів, а продукції, що швидко псуєтьс я

-

-

не пізніше

не пізніше

24

годин

Ilісля видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержу в ача при доставці продукцїі постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем; при одноміському постачанні не пізніщ е

10

днів, а продукції, шо ш видко псується

-

24

-

годин

після надходже ння продукції на склад одержувача.

Пере вірка яко сті і комплектності продукції, шо надійшла в тарі, пров адиться при розкритті тари, але н е пізніше зазначених вище

тер мінів, якшо інші терміни не передбачені в догово рі . Акт про приховані недоліки продукції ПОIJИННИЙ бути складений протягом

5 днів пі сля

виявлення недоліків, однак не пі зн іше

4 міся­

ні!! із дня надходження продукції на склад одержувача, що знайшов

нриховані недоліки, як що інші терміни не встановлені обов'язко­ вими для сторін правил ами . Прихованими визнаються такі недоліки, що не могли бути виявлені при звичайній для цього виду продукції

перевірці і виявлені лише 13 процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, перевірки використання і збережен ня продукції. Одночасно з прийманннм продукції за якістю провадитьсн пере­ вірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаку­

вання, маркування вимогам стандартів, технічних умов, особливих у мов, інших обов'язкових правил для сторін чи правил договору,

кресленням, зразкам (еталонам) . Приймання продукції провадиться уповноваженими на те керів­ ІІИ КОМ одержувача чи його заступником .

Приймання продукції за якістю та комплектністю провадитьсн

\;\

супровідними документами, що засвідчують якість і комплект­

lІість продукції, що поставляється, (технічний паспорт, сертифікат ,

110свідчення якості, рахунок-фактура, специфікація тощо) . При винвленні невідповідності якості, комплектності , марку ­ вання продукції , що надійшла, чи тари, упакування вимогам CTa ll-

J[apTiB, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) ЛОГОІІОРУ

505

або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції, одержувач припиняє подальше прий­

мання продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продов­ женні приймання продукції і складання двостороннього акта пред­

ставника виготовлювача (відправника). При неявці представника виготовлювача (відправника) на виклик

одержувача (покупця) і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, пере­ вірка якості продукції провадиться представником відповідної галу­ зевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товарів

-

експертом бюро товарних експертиз або представником відповід­ ної інспекції з якості.

За відсутності відповідної інспекції з якості чи бюро товарних експертиз у місці перебування одержувача (покупця), завідмови Їх виділити представника чи неявки його за викликом одержувача (по­ купця) перевірка провадиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівни ко м чи заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підпри­ ємства-одержувача,

призначеного керівником чи заступником

керівника підпри ємства з числа осіб, затверджених рішенням

фабричного, заводського чи місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виготов­

лювач (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції . За результатами приймання продукції за якістю і комплектніс ­ тю за участю представників складається акт про фактичну якість і

комплектність отриманої продукції. Акт повинний бути складений у день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю і підпи саний всіма особами, що брали участь у перевірці якості і

комплектності продукції .

6.

Замовник зобов'язаний оплатити продукцію за встановлени­

ми договором цінами.

За змістом п .

2.1

Положення про ведення касових операцій у

націvнальній валюті в Україні, затв . постановою правління На­

ціонального банку України від

15

грудня

2004

р.

NQ 637,

підпри ємства

(пї'!'лриємці), які відкрили поточні ра хунки в банках і зберігають на цих рахунках свої ко шти на договірних умовах, здійснюють роз­ рахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно у безготівковій формі (за

допомогою розрахункових докум ентів у паперовому або електрон­ ному вигляді, в тому числі платіжними картками), а також у го­

тівковій формі (з дотриманням діючих обмежень) у порядку, встановленому законодавством України, в тому числі нормативно-

506

' ,Р:1II0ВИМИ актами Націон ал ьного б а нку України. Розрахунки готів­ kОЮ підприємств між собою та з підпри є мцями і фізичними особами "ІЮВОДЯТЬСЯ як за рахунок коштів , одержаних з кас банків, так і за рах у нок готівкової виручки і здійснюються через касу підприємств І веденням касової книги встановленої форми. Розрахунки готшкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб Інійснюються також через установи ба нків шляхом переказу гот і вки ІІа користь підприємств (підприємців) та фізичних осіб для сплати С> удь-яких платежів. При цьому сума готівкового розрахунку одного

"ідприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) '/ерез Їх каси, каси банків , інших фінансових установ , які надають 'lОслуги з переказу грошей, та підпри є мств поштового зв'язку не чає перевишувати 10 тис . гривень пропrгом одного дня за одним . , б о кількома платіжними документами. Платежі понад установлену

/ р а ничну

суму проводяться виключно в безготівковому порядку.

К і л ькість підприємст в (підприємців) , з якими проводяться розрахун­

к и , протягом дня не обмежується . Умовами договору поставки товарів може бути передбачене право flО КУПЦЯ на відстрочення кінцевого розрахунку за певний процент

що в ід повідно до підпункту

/ . 11 .2

п.

1. 11

ст . І Закону" Про оподат­

" ува ння прибутку підприємств" є товарним кредитом. Право господарюючого суб'єкта кредитувати інших за рахунок вл а сного майна випливає з його повноважень власника, які вста­

lІовлені Законом "Про власність", а також ст. ст. 694-695 ЦК , від­ І !о відно ДО яких договором поставки може бути передбачений прода ж І авару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, в IОМУ числі з обов'язком сплачувати проценти на суму, шо відпові­ цє ціні товару, проданого в кредит . З порівняльного аналізу поняття , "редмету і значення договорів поставки і кредиту, у тому числі

/оварного, випливає, що в цьому разі кредитні зобов'язання є похід­ ІІИМИ від договору поставки, і не виділяються у самостійний вид

'lОговірних правовідносин. Процент, який сплачує покупець (замов­ ІІИК) постачальникові, є платою за наданий товарний кредит (див .

11.6 листа Вищого арбітражного NQ 01-8/451 "Про деякі питання

суду України від 24 вересня 1999 р . практики застосування у вирішен­ ІІі спорів окремих норм чинного законодавства") .

7.

Договори поставки, зважаючи, зокрема, на тривалий характер

відносин між постачальниками і покупцями, про шо йшлося вище,

укладаються в письмовій формі. Такий договір, як і договір купівлі­

Ilродажу, вважається укладенl1,М, коли між сторонами в потрібній у

І шлежних випадках формі досягнуто згоди зі всіх істотних умов, шо І
Згідно з п. 19 Положення про поставки продукції виробничо­ Ісхнічного призначення у договорі поставки повинні обов'язково I1l1значатися номенклатура (асортимент), кількість і якість ІІРО­ lукції, терміни постачання і ціна, а в довгостроковому договорі ПО

ІІРЯМИХ тривалих і тривалих господарських зв'язках

-

наймеtlунаlilНl,

'107

групова номенклатура (асортимР.нт) і кількість продукції, порядок і терміни узгодження і представлення специфікацій . У разі від­ сутності цих умов, договір вважається неукладеним . Також згідно

із ч .

4

ст .

265

ГК умови договорів поставки повинні викладатися

сторон а ми відповідно до вимог Міжнародних правил шодо тлума­

2000

ченн}! термінів "Інкотерме" (редакція

8.

р.).

На відміну від договору купівлі-прод а жу, законодавство, шо

регулює поставку, досить чітко визначає санкції за порушення її

умов. Оскільки санкції, шо вказуються нижче, поширюються виключно на договори поставки (див., зокрема, п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних"), дуже важливим є

вірно називати відповідні договори про передачу майна у власність та формулювати їх умови відповідно до назв. Так, за прострочення постачання чи недопоставку продукції ви­

робничо-технічного призначення постачальник сплачує покупuю

неустойку в розмірі

8%

вартості не поставлегюї в строк продукuії

за окремими найменуваннями номенклатури (асортименту). За прострочення постачання чи недопоставку товарів народного спо­

живання постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 4%, а щодо ювелірних виробів і годинників з дорогоцінних металів 1,5% вартості не поставлених у строк товарів за окремими най­ менуваннями

асортименту.

За прострочення постачання чи недопоставку сільськогоспо­ дарської продукції стягується неустойка в розмірі 4% вартості не поставленої в строк продукції, а товарів дитячого асортименту

-

в

розмірі 8% вартості не поставлених у строк товарів . Якшо поставлена продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання не відповідають за якістю стандар­ там, технічним умовам, інщій документації, зразкам (еталонам) чи

умовам

договору,

а

також,

якщо

поставлена

некомплектна

продукція, виготовлювач (постачальник) сплачує покупцю (одер­

жувачу) штраф у розмірі

20%

від вартості продукиії неналежної

якості чи некомплектної, а шодо ювелірних виробів і годинників з

дорогоцінних металів

- 5%

вартості товарів неналежної якості чи

некомплектних . Зазначений штраф стягується з виготовлювача, а у виr;адках, передбачених у договорі,

-

з постачальника .

За постачанн}! всупереч вимогам стандартів, технічних умов чи

договору продукції без тари чи упакування або в неналежній тарі

чи упакуванні постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі

5%

вартості такої продукції .

За порушення строків розрахунків з а договором поставки

сторони на підставі Закону України від 22 листопада 1996 р. "Про відповідальність за несвоє часне виконання грошових зобов ' язань" можуть також передба'{Ити неустойку (пеню), яку покупець має сплатити поста'іальнику в разі невиконання зобов'язання розрахува-

508

, ІН':}! У визначений договором строк , у рОЗМІрІ, що не перевищує

l()jlвіиної облікової ставки Національного банку України, що діяла

,

Іl с ріод, за який сплачується пеня . Умовою відповідальності за не вико н а ння або неналежне вико-

11;IIiНЯ догов ірного зобов'язання, у тому L[ислі у вигляді відшкоду­

"а ння збитків, є вина боржника . Таким чином, у раз і заподіяння ; ()lпків боржник може б ути звільнений в ід цієї відпо в ідаль ності , ' І К ЩО він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов ' язання

(СТ, 614 ЦК). При цьому відповідно до п . І . З роз'яснення Пр езидії Ilнщого арбітражного суду України" Про дея кі питання практики Нllрішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих

Ilсвиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­ НОрОМ поставки" посилання боржника на т ак і причини невиконаннн

юбов'язання, як недопоставка сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо, не є підставою для висновку про відсутність його ВИНИ, тобто для звільнення від обов'я зку відшкодувати завдані ним Ібитки контрагентові за договором .

9. Договір

поставки є консенсуальним , двостороннім, оплатним

. !Оговором і вважається укладеним з моменту досягнення сторона­ \ш згоди за всіма його істотними умовами.

§ 4.

Договір контрактації

сільськогосподарської продукції Сільське господ арс тво як вид ГОСІlОдарської діяльності займає

'Іільне місце у правовій баз і . Безпосередньо договору контрактації сільськогосподарської продукції присв ячений

гл. зо ГК ; крім того, у ч .

2

§ 4

гл.

54

ЦК та

§ 2

ст. 7 1З ЦК примо зазначено, шо до

д оговору контрактації застосовуються

за гальні

положення

про

купівл ю-продаж та положення про д оговір поставки , якщо інш е не

встановлено догово ром або за коном . Опосередковано проце с у кладення відповідних договорів регулю є ться досить великою кількістю законодавчих та під за конних норм атив них актів, про що йдеться далі .

Поняття договору контрактації сільськогосподарської продукції. Згідно зі ст. 71З ЦК за договором контраюnації сільськогоспо­ дарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов 'язу­ ється виробити визuачену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (КОllтрактаllту) або ви31lа­

ченому IlUМ одержувачеві, а заготівельник зобов'язується nриUllЯти I{Ю продукцію та оплатити її за встаllовлеlluми цінами відnовідllО до умов договору. У визначенні підкреслюєт ься , що за в ідповідним до­ говором виробник повинен , насамперед, виробити продукцію та передати ті заготівельнику (контрактанту) . У цьому разі договір

ко нтр ак тації буде поє дну вати в собі ознаки договорів пі д рн лу, к у півлі-продажу та поставки. Якщо продукція вже вироблена, ДОl"OІІір конт рактаиїі укладається

за правилами щодо дого воріп

купіllлі ­

продажу та поставки .

:;09

Характеристика договору контрактації сільськогосподарської

продукції. І. Предметом договору контрактації сільськогосподарської про­

дукції є вироблення та наступна передача сільськогосподарської продукції.

Поняття сільськогосподарської продукції міститься у Законі України від

24

червня

2004

р. "Про державну підтримку сільського

господарства України", згідно з п.

2. І 5

Законом України від

5 квітня 2001

2 якого нею вважаються 1-24 груп УКТ ЗЕД. За

ст.

товари, які підпадають під визначення

р. "Про Митний тариф України"

до цих груп товарів належать живі тварини; продукти тваринного походження;

продукти

рослинного

походження; жири та олії

тваринного або рослинного походження; продукти Їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або рослинного походжен­ ня, а також готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники. Предметом договору контрактації може бути лише продукція у

сирому стані або така, що пройшла первинну обробку. Тому не може бути

предметом договору контрактації цукор, борошно,

консерви та інші продукти переробки. Предметом договору контрак­ тації т акож є продукція, безпосередньо вироблена виробником сільськогосподарської продукції, тому не може бути предметом договору контр а ктації сільськогосподарська продукція, придбана

стороною у інших осіб l . 2. Сторонами договору контрактації сільськогосподарської продукції є виробник і контрактант.

Згідно зі ст . І Закону України від

18

січня

2001

вання розвитку сільського господарства на період

р . "Про стимулю­

2001-2004

років"

сільськогосподарським товаровиробником може бути фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогоспо­

дарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогоспо­ дарс ької продукції та й реалізацією.

Н аявн ість статусу суб'єкта

підприємницької діяльності в цьому разі не є обов'язковою .

За визначенням договору контрактаціі сільськогосподарської про­ дукції, що наводиться у ГК, вбачається, що контрактантом може

бути підприємство чи організація, тобто юридична особа, що згідно зі своїми установчими документами здійснює закупівлю сільсько­ господарської продукції.

В окремих випадках особа, що має статус контрактанта, визна­ чається нормативним шляхом. України від

4

липня

2002

Наприклад, згідно із Законом

р. "Про зерно та ринок зерна в Україні"

заставні закупки зерна, тобто гарантовані державою закупки зерна

у сільськогосподарських товаровиробників на певний термін за

І див .: На уково-п ра ктич ний коментар Uивільн ого кодексу України ред . В. М. Коссака. - к. , 2004. - С. 591 .

510

/

За

\ .'С;Тatmими цінами при зберіганні за ними на встановлений у дого­ І ·. ()рі заставних закупок зерна строк права витребувати це зерно, здій­

, ІІЮЄ Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна.

1ІІ1М може бути державне підприємство або господарське товариство, "; Істка держави в статутному фонді якого становить не менше 75%, ' ІК С визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів Укра­ ІІІИ. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 червня )(ЮЗ р. N2 З74-р "Про визначення Державного агента із забезпечення \ ;tставних закупок зерна" ним була визначена Державна акціонерна І·; омпанія "Хліб України" .

З. Контрактант зобов'язується сприяти виробникові у вироб­ lІицтві продукції за договором контрактації сільськогосподарської 11 poдyкuiї.

В Україні сільське господарство визнане пріоритетною галуззю

І осподарства. Тому впродовж років незалежності приймалися чимало lІормативних актів різного рівня, що встановлювали відповідні

lІіль ги для сільськогосподарських виробників . До базових законодав­ ' 111Х актів, що були прийняті останнім часом, належать, зокрема, 1;І]начені више закони "Про стимулювання розвитку сільського luсподарства на період

2001-2004

років", " Про державну підтримку

( ільського господарства України" , Закон України від

1998

17

грудня

р. "Про фіксований сільськогосподарський податок", Указ Пре­

l11дента України від

7

серпня

2001

р.

N2 601/2001

"Про заходи шодо

розвитку продовольчого ринку та сприяння експорту сільськогоспо­ нарської продукції та продовольчих товарів" та інші .

Контр актант зобов'язується прийняти продукцію виробника. Згідно зі.и . 273 гк...виробник повинен не пізніш як за /5 днів до

4.

IlОчатку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, шо пропонується )10

продажу, та ~rJ.огодити календарний графік її зд..~rі.

Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'яв­ лену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестан­ нартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання

у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію ,

>Іка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені дого­ вором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.

У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільсько­

господарської продукuії, приймання якої контрактант здійснює без­ посередньо у виробника, та продукції, яка доставляє ться безпосе­ редньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних

пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника. 5. Контрактант зобов'язується ОПJ\атити продукцію. Як і стосовно договорів купівлі-продажу і поставки, до договору

контрактації застосовуються положення щодо вільних та дсржавних нін і тарифів . Останні, зокрема, діють на ринку зерна.

511

Так, зг ідно із ч.

3

ст.

Закону "Про зерно та ринок з ерна в

47

У к раїні" при заставних закупках зерна сільськогосп одарськ і товаро­ виробники на підставі укладених договорів заставнИ х закупок зе рна

передають зерно зерновим складам, які прийм ають це з ерно на зберіга нн я згідно з укладеними договорами з Д ержавним аген том

і з за бе з печення заставних закупок зерна або уповн оваженим із забез­ п ечення за ставних закупок зерна, а останні протягом З банк і вських дн і в п ерера ховують сільськогосподарським товаровиро бникам плату за нього в повному обсязі за заставною ціною. З астав н ою ціною , в свою чергу, відповідно до п.

8

ст. І Закону є гара н това н а державою

ціна з ерна, яка відшкодовує середньогалузеві норм ат и вні витрат и

та забезпеч ує мінімальний прибуток, достатній для ві дтвор енн я вироб ництва.

6. Договір

контрактації належить до консенсуал ьних, двосторон­

ніх, оп л атн их договорів і вважається укладеним з моменту досяг­

н ення сторо нами згоди за всіма його істотними умовами.

Договір постачання енергетичними

§ 5.

та іншими ресурсами через приєднану мережу Договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через

приєднану мережу (договору енергопостачанн я) при свя че но

§ 5

гл. 54 ЦК, § З гл. зо ГК, закони України від 16 жовтня 1997 р . "Про електроенерг е тику", ві д 12 ли пня 2001 р. "Про нафту і газ", від 10 лютого 2002 р . "Про питну воду та питне водопостачання" , від

24 че р вня 2004 р . " Про ЖИТЛО Ію -ком унальн і послуги", 2005 р. "Про теплоп остачання", <Іисленні підзако нні

від

2

ч е рвн я

нормативні

ак ти . Зокрема, до п останов Кабінету Міністрів України з цього питання належать Порядок постачання елек тричної енергії спожи­ вачам, зат в. постаНОI:І ОЮ Кабінету Міністрі в України від

1999

р.

NQ 441,

24

чання, зат в. постановою Кабінету Міністрів України від

1999

р.

NQ 2246

березня

Правила надання населенню посл уг з газопоста­

( в редакціі постанови від

14

квітня

2004

р.

9 груд н я NQ 476),

Пр авила нада ння послуг з це нтралізованого опале ння , п оста чання

холодної та гарячої води і водовідведе ння , затв . постановою Кабі ­ нету Мі ніс трів України від

21

лип ня

2005

р.

NQ 630,

та ін .; до актів

Національної комісі ї регулювання електроенергетики України Пр авила користування електрич ною е н ергією, затв.

-

постановою

Національної комісії регулюва ння електрое н ер гетики України від

ЗІ липня 1996 р. NQ 28 (в ред ак ці ї п останов и від 17 жо втня 2005 р . N2 91 О), Ліцензійні умови провадж е нн я гос пода рської діяль ності з постачання природного газу за н ерегульовани м тарифом, затв. н ака ­ зом Д ержа вного комітету України з питань регуляторної політики та підприє мництва, поста н овою Н а ціон альної комісії регулюванн я

електр оене ргетики Украї ни в ід Згідно з ч.

2 ст. 714

25

серпня

2005

р.

NQ 73/694,

тощо.

ЦК дО договору енергопостачання застосовуються

загальні положення про ку пі влю -прод аж, положення про дого вір

512

IІОСТ
Поняття договору енергоnосmачшlНЯ. Згідно зі ст. 7 J 4 ЦК за договором nостачанllЯ енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (nоста­

'1алыlк)) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, аБО1lе1l ­ тові) е1lергети.,1Іі та і1lші ресурси, передбачені договором, а споживач

(аБО1lе1lт) зобов'язується оплачувати вартість nриЙllЯтux ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму ії використа1l1lЯ, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладllаllllЯ. Характеристика договору енергопостачання. І. Предметом договору енергопостачання є енергетичні та інші ресурси,

ЩО поставляються через приєднану мережу.

Поняття

"енергетичні ресурси" охоплюється інши м поняттям , ЩО вжива­

ється частіше енергія,

-

"енергоносії", до яких традиційно належать електро­

нафта сира,

нафтопродукти,

газ природний, а також

продукти їх переробки. До "інших ресурсів" належать, зокрема, теплоносії

-

рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах

або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачан­ ня, опалення, вентиляuії та технологічних установках; питна вода та інші ресурси. Енергетичні та інші ресурси поставляються через приєднану мережу, точніше, через мережу, до якої безпосередньо приєднаний споживач

проводу

-

-

наприклад, питна вода подаєтьс я за допомогою водо­

системи трубопроводів, відповідних споруд та устатку­

вання для розподілу і подачі питної води споживачам; га:3, нафта, відповідно, через систему газо-, нафТОПРОIЮДУ тощо. Я кщо енерге­ тичний ресурс постачається не llерез приєднану мережу (газ балонах),

-

у

відповідні відносини опосередковуються не договором

пост ачання енергетичних та інших ресурсів через

приєднану

мережу, а договорами купівлі-продажу, поставки .

2.

Сторонами договору енергопостачання є енергопостач альник

і споживач.

ГК закріплює,

ЩО енергопостачальником може бути лише

юридична особа. ЦК , натомість, такого обмеження не містить. За З аконом "Про житлово-комунальні послуги" - актом спеuіальним, порівняно з ГК, і прийнятим пізніше - суміжне поняття "виробник

житлово-комунальни х послуг" визначається як ~l'б'єкт господарю­

ваН,!іН, . 3.киЙ . J!ИQОРіЧ!.Є або.s:тf!.ОРЮЄ житлово-комунальні послуги,

спрямовані назадоволення потреб фізичної чи юридичної особи у

забезп еч.іііНГХОЛОДfіОЮ та гаряч()ю водою, водовідведенням, газо­ таелек~ропостачан ням, опаленням, а....2~~~з.е1і..ня!l.обутОllих відходів у порядку, встановленому законодавством. Тобто, Закон

не обмежує коло виробників лише юридичними особами. Тому, на нашу дум ку, uей термін слід тлумачити ширше і, за аналогіпо і\

Законом "Про електроенергетику", розуміти суб'єктів. ІІі)IIIРIIlМ' '-___ ~, ___ . r

\

,- "-

.~

13

;:2:"~~~~!іЯЛ_l>но~ті н~зал~жн~ вї.і!,_ЇХ ~~ОМ_ЧОЇJ:!ал~норі . та . форм

. влаСНОСТІ, що заимаються виробництвом, п ередачею, постачаНЮJМ . ehe-Рг!ГВтдпоuідно,споживачаl\-m енергіі;затим же 3aKO'HOI\-~, є · СУб'ЄКТи господарської діяльності та фізичні особи, що використо­

вують енергію для власних потреб на підставі договору про й продаж та купівлю.

3.

Споживач зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Згідно із ч.

6

ст.

ГК розрахунки за договорами енергопоста­

272

чання здійснюються на підставі цін (тарифів) , встановлених відпо­ відно до вимог закону. Ціни на енергію можуть встановлюватися

вільно, на розсуд сторін (див . , зокрема, Умови та правила здій­ снення підприєм ницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом , затв . постановою Національ­

ної комісії з питань регулювання електроенергетики України від

12 серпня 1996 р. NQ 36),

а також державою (див . , зокрема, Порядок

формування роздр ібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населени х пунктів) ліцензіатами з постачання

електроенергії за регульованим тарифом, затв . постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від

22

січня

200 І

р.

NQ 47)

залежно від кате горії споживачів енергії.

Оплата еН~12ГЛ, _ЩQ D_Щ'!Ускаєтьс~ здіЙСНЮЕ:ТЕ.~1!.1.2!К правило , у

фОР~Е~~J:iь_оі~'УІ
-вУватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію .

4. Споживач

зобов'я:заний дотримуватися передбачено го догово­

ром режи-JЇ;У-ijикОристання енеріП,а~акож забезпечити безпечну

екёіїJiуатїії:ііЮ- ёііер гетичного обладнання .

Згідно зі ст . '271 ГК абоненти користуються енергією з додержан­

ням правил користування енергією відповідного виду, що затвер­ джуються Кабінетом Міністрів України.

5. Договір

постачання енергетичними та іНllІИМИ ресурсами через

приєднанУме):;еж)," є-кін-сенсуальним, ДВО~ТQРо!іjіім, Оllлатним до. ,....-.іс---z'_.Z---'7_~,_ ,--::; /.<С- -.;.... 7-- Z_,~....-"/ -- .....--;l---- "Z----z.-.-T говором

1

вважається укладеним з моменту досягнення сторонами

згоди за всіма його істотними умовами.

§ 6.

Договір міни

Загальні положення щодо міни (бартеру) містяться у ЦК та ст.

293

§ 6

гл.

54

ГК. Операції, що мають ознаки бартерних, додатково

регулюються Законом "Про оподаткування прибутку підприємств", а також Законом України від

23

грудня

1998

р. "Про регулювання

товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономіч­ ної діяльності" і прийнятою на виконання останнього постановою

Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. NQ 756 "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі ,зовнішньоекономічної діяльності". Крім того, Виший господарський суд України в своїх інформаційних листах неодноразово звертався

514

;"

l і l'о6лем , пов'язаних зі здійсненням бартерних операцій (ДИВ.,

;"'1'01<1, л исти

' (НЮ р.

Вищого арбітражного суду України від ] О травни " Про деякі питання практики застосування у

NQ 0]-8/204

' ; !lI'"lІснні спорів окремих норм чинного законодавства", від

22

ве­

І"'''}! 2000 р. NQ 0]-8/ 5]6 "Про практику виріщення окремих кате­ " ,,,ііі спорів (за матеріалами судопої колегії Вищого арбітражного , \ 1\ '

України по перегляду ріщень, ухвал,

'"СТ від

]]

грудня

2000

р.

NQ 01-8/738

постанов)", оглядовий

"Про практику вирішення

"'.рсмих спорів, пов ' язаних з вексельним обігом (за матеріалами

'\" ЮІЮЇ колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду І'"ІІ СНЬ, ухвал, постанов)"; див. також інформаційний лист Вищого ,,'Сllод арського суду України від 29 серпня 200] р. NQ 01-8/935 "Про '/(';lкі питання практики застосуван ня окремих норм ЧИНІЮГ0 зако­ !І()н авства у вирішенні

cnopil.l".

ПОllяття до говору міни (бартеру). Згідно зі ст . 715 ЦК за договором міни (бартеру) кожна зі сторін mбов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін

1/" інший товар.

Загальне визначення бартеру міститься і в п. 1.19 ст. І Закону оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого

"1 1ро

";Іртером (товарним обміном) є господарська операція, яка перед­ (';І'IJЄ проведення розрахунків з а товари (роботи, послуги) у будь­

>lкій формі, іншій, ніж грощова, включаючи будь-які види заліку

,;,

погашення I.Ізаємної забор го ваності, в результаті яких не перед­

";I'lається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації 'ЩJТості таких товарів (робіт, послуг). Договір бартеру є різновидом догопору міни , і на СЬОГОІІні ці !Іранові інститути ототожнюються. Договори міни з алишаються " J LНИМ з найпопулярніших видів господарських договорів, ЩОllравда, І важаючи на те ,

що товарообмінні

операції створюють реальну

\ lОжливість для товаровиробника заощаджувати на податкових

'/ ., Іатежах, зменщуючи тим самим надходження кощтів до бюджету', ' /(ржава активно вживає заходів щодо скорочення товарообмінних (()артерних) операцій у господарському обороті .

Зокрема, "з метою подолання кризових явищ в економіці, ско1)()'lення товарообмінних (бартерних) операцій, поліпшення фінан­ , ового становища підприємств та оздоровлення фінансів держави" Кабінет Міністрів України 17 березня ] 998 р . прийюш постанову N~ 333, якою затвердив заходи щодо скорочення товарообмінних (Гlартерних) операцій у господарському обороті України . Статтею І Указу Президента України иід 3 липня ]998 р . NQ 727/98 "Про ( lІрощену систему оподаткування, обліку та зиітності суб ' єктів \ ШIOГО підприємництва" (в редакції Указу від 28 червня] 999 р. ,\[~ 746/99) встановлено заборо ну суб'єктам підприємницької л і}!JII , -

І Див.: Луць В. Контра кти у підприємниuькій діяльності

--

К , І

')()()

(' 11 7.

ності

-

юридичним особам, які перейшли на спрощену систему

оподаткування за єдиним податком, застосовувати інший спосіб роз­ рахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготів­ кового розрахунків коштами. В протоколі

NQ 3 засідання Кабінету 19 січня 2001 р. щодо товарообмінних бартер­ 4 розділу V доручено керівникам центральних

Міністрів України від

них операllій у 11. органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Рес­ публіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій вжити вичерпних заходів мя макси­

мального зменшення товарообмінних бартерних операцій. Нарешті, ст. 66 Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на

2006

рік" містить положення про заборону здійснення

розрахунків з бюджетом у негрошовій формі , в тому числі шляхом

бартерних операцій. Характеристика договорів мі/lИ (бартеру).

І. Предметом договору міни (бартеру) є товар, тобто матеріаль­ ні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи.

Крім того, згідно із ч. 5 ст. 7]5 ЦК договором міни може бути вста­ новлений обмін майна на роботи (послуги) . Базовим законодавчим застереженням ЩОДО можливості того чи іншого майна бути предметом операцій міни (бартеру) є положен­ ня ч. 4 ст. 293 ГК, відповідно до якої не може бути об ' єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів , яке належить до державної або комунальної власності, у разі, якщо друга сторона ДОГО130РУ міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підпри є мством. Стосовно бартеру в зовнішньо­ економічній діяльності постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" затверджені переліки товарів (робіт , послуг), з використанням яких здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоеконо­

мічної діяльності забороняється. 2. Міна (бартер) може здійснюватися як суто господарська опе­ рація (див. l3изначення Закону "Про оподаткування прибутку під­ приємств") із притаманними їй обмеженнями , зокрема, щодо їі

суб 'єктіu або як цивільно-правова, за якої таких обмежень немає . Поняття господарської операції визначене в ст . І Закону України від

16 липня 1999 р.

"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність

в Україні", за якою господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капі­ талі підприємства (вживається термін "підприємство", оскільки дія цього Закону не поширюється на фізичних осіб). Господарські операції здійснюються в межах господарської (в тому '/Ислі підприємницької) діяльності.

Підтвердження цього можна знайти в листі Міністерства юстиції України від 8 липня

1999 р . NQ 17-9- 1413 "Стосовно операцій по проведеНkfЮ взаємо­ заліків", положення якого фактично ототожнюють господарські операції та господарську діяльність. Господарською дінльністю, в 516

, 11010 чергу в важається будь-яка діяльність особи , направлена на

'l'IНfм а ння доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній '11()рм ах, у р а зі коли безпосередня участь такої особи в організа ції ',ІКОЇ діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (л . 1.32 ст . І ;акону "Про олодаткування лрибутку підпри є мств"). У цьому разі \',асниками б а ртерної операції можуть бути тільки суб ' єкти госпо­ ';If)ю вання, тобто зареєстровані в установленому за конода вством - суб 'є кти лідпри­ І \IНИЦЬКОЇ діяльності (див. ст. І Закону України від І червня 2000 р. "Іlро ліцензування певних видів господарської діяльності"). !ІОРЯДКУ ЮРИдичні особи, а також фізичні особи

У разі, якщо міна (бартер) здійснюється у загальному цивільно­ IІраво в ому порядку, її сторонами можуть бути юридичні та/або фізичні особи незалежно від наявності у них статусу суб' є ктів під­ ІІРИЄМНИЦЬКОЇ діяльності.

3. Згідно

з ч.

2 ст. 715

ЦК та

'1.2

ст.

293

ГК сторона договору міни

IІlІuж а ється продавцем того товару, який вона пер едає в обмін, і

І IОкупцем товару, який вона одержує взамін. Тому до договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють ДОГОВОРИ купівлі­ IІродажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі \!іни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає

lYTi

відносин сторін (1.1. 5 ст. 293 ГК). Товар перед а ється сторонами у власність , повне господарське

4.

ІІідання чи олер ативне управління. Як і у випадку з договорами

"упівлі-продажу, поставки, контрактації, правила щодо яких засто­ совуються до договорів міни, конкретний правовий режим майна , 11 10 передається та , відповідно , набуваєтьс я , зал е ж ить від пра вового l

raTYcy сторін договору міни . 5. Обмін товарами , роботами,

ПОСЛУI 'ами з а договорами міни

( Іі артеру) не опосередковується рухом грошових кошті!! , що Є го­ ' ЮІНЮЮ відмінністю цих договорів від до го вору к у півлі-продажу. ІІа це вказується і у визначенні бартеру , що міститься в п .

1. 19

ст . І

іа к ону "Про оподаткування прибутку під при є мств" б а рт е р " " с р едбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у ('У.1lь-якіЙ формі, іншій , ніж грошова, включаючи будь-які види I;\}lіку та погашення взаємної заборгованості, в ре зультаті яких не m: редбачається зарахування коштіLl на рахунки продавця для f. о м пенсації вартості таких товарів (робіт , послуг)" . 6. Обмін товарів (робіт, послуг), зазвичай, відбувається на основі С' Кllівалентності їх вартості' , що, в свою чергу , нерозривно пов'язане І І lІи з н а ченням ціни товарів (робіт, послуг), що обмінюються . Сто­ рОНИ договорів міни і бартеру мають право самостійно визначати 1\

ва ртість без обмежень. Проте за договорами бартеру податок на

' IОllану вартість і податок на прибуток визначаються, виходячи зі

I l\ичайних цін на такі товари (роботи, послуги)2.

І Д и в , : Луць В. КонтраКГl1 у підприємницькій діяльності . - К. , 1999. С 11 5 1 Д и о . : Те/lьков С. ДОГОВОРЬ! не только ДЛЯ того , чтобь! ИХ НЗР У Ш:lТI, (ЛОЮ ІІ" !, ",, !,тс ра) 11 Всё о бух галтерском учете. [999. - NQ 79. - С 2Х ,

517

Визначення з вичайної ціни міститься в п.

1.20

ст.

1 Закону" Про

оподаткування прибутку підприємств", згідно із яким звичайною

вваж ає ться цін а продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, вклю­ чаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти , яка мож е бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'яз а ні з прод а вцем при звичайних умовах ведення господарської

діяльності. У разі , коли ціни підлягають державному регулюванню згідно і з з а конод а вством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Трохи інше визначення міститься в Указі Президента України від 23 липня 1998 р. N2 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підпри є мницької діяльності", відповідно до ст. 13 якого звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування Їх у податкових або митних uілях установлюються на підставі статистичної оцінки

рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України. Згідно з ч. 3 ст . 293 ГК з а погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, шо обмінюється на товар меншої вартості, якшо це не суперечить за конодавству. Таке ж положення

міститься у ч. 3 ст . 715 ЦК . 7. Строки договорів міни та бартеру в межах України законо­ давством не встановлені, тому в иьому питанні можливе застосуван­ ня положень шодо дого в орів купівлі-продажу, поставки, контракта­ ції. Щодо строків таких операцій у галуз і зовнішньоекономічної діяльності, Законом "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галу з і з овнішньоекономічної діяльності" встановлені

пенні обмеження. 8. Догонір міни (б а ртеру) є консенсуальним , двостороннім, оп­ латним договором і вва жається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами. Додаткова література:

1. Де.мч еflКО Н. Особливі умови договору купівлі-продажу об'єк­ тів приватизаuії // Право України . - 1999. - NQ 11. - С. 49-51. 2. 3аіка Ю. О. Українське uивільне право. Навч . посібник. - К., 2005 (312 с.). 3. 3аїкіfl Ю. Проблема захисту постраждалих від неякісної про­ дукції та можливі шляхи й вирішення / / Предпринимательство, хозяйство иправо . - 2000. - NQ 5. - С. 41-45. 4. Зобов ' язальне право : теорія і практика / За ред. О.В. Дзерu. К.,1998 .

5. Зразки цивільно-правових документів : Науково-практичний посібник / За ред. В. О. КУЗfl єцова. - К . , 2006 (768 с.). 6. КОСИflов С. Особенности праВОВblХ норм, обеспечиваюших за­ щиту прав потребителей по договору купли-продажи // Право Ук­ раїни . - 1999. - NQ 1. - С. 90-92. 7. КРblлова 3. г. Ответственность по договору поставки. -

1987. 518

М.,

~. Кукина ТЕ. Предмет договора поставки / / Право и зкономн2001 . - NQ І. - С. 19-27. У. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. - К . , 1999. 10. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / \а ред. В. М. Коссака. - К., 2004. 11. Наумова Л. Договор поставки : наиболее типичны
e ошибки // \OJЯЙСТВО иправо . - 1999. - NQ 2. - С. 106-108. 12. Підприємницьке право. Підручник / За ред . О. В. Старцева . К. , 2005 (600 с . ) .

1'.; 1

ІЗ. Прuтblка Д. Н, Осетинскuіі А. И. Правовое регулирование lІоставок. - К., 1989. 14. Токар І. л. Деякі проблеми правового регулювання приймання IІроду кції (товарів) покупцем України . - 1998. - N! 2. - С .

/ / Вісник 252-258.

Вишого арбітражного суду

15. Цивільне право України /За ред. О. в. Дзерu , Н. С КУЗ/lєцовоі~ К , 1999 . 16 . Цивільне право України : Навч . посібник /За р ед . І. А . Бірю­ ,,- ()ва, Ю. О. Заіки .

- К. , 2004. Цивільний кодекс України : Коментар. - Харків , 2003. Цивільний кодекс України : Науково-пра ктичний коментар / !а ред. розробників проекту ЦК . - К. , 2004. 19. Шмumгофф К. 3кспорт: право и практика международной тор­ І(ШЛ И. - М . , 199З . 20. 10дін СО. Міжнародний договір купівлі-продажу. - Харків , 17. 18.

1')С)4.

[лава

2S

Договір дарування як різновид договорів про безоплатну передачу майна. Договори про передачу майна з умовою здійснення періодичних виплат

§ І. § 2. § З.

Договір дарування.

Договір ренти. Договір довічного утримання (догляду).

§ 1. Договір дарування Б а зою для визначення договору дарування є норми ЦК (гл .

55) ;

lІі J ІПовідні правові норми щодо безповоротної фінансової допомоги 1; 1

б ез опл атного надання товарів (робіт, послуг) містяться в ЗаКОllі

"11 ро

оподаткування прибутку підприємств". Додатково особл и вості

IJIСТИТУТУ пожертви як різновиду дарування визначені

'JaKOllaMI1

"кра їни від 16 вересня 1997 р. "Про благодійництво та БЛ;lП»)lіііllі "і1lанізації" та від 22 жовтня 1999 р. "Про гуманітарну ЛОIlОМОI ·у'· .

519

Поня ття договору дарування. Згідно з і ст.

717

ЦК за договором дарування одна сторона (дару­

вальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій

стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) У власність. Характ еристик а договору дарування.

І. За ДОГОf!ОРОМ дарування одна сторона передає іншій стороні майно. Пр едме том договору дарування можуть бути як матеріальні (рухомі або нерухомі речі), нематеріальні активи та цінні папери, так і грошові кошти. Підтвердження цього можна знайти в ст.

718

ЦК, а також в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств", п.

1.22

ст. І якого, зокрема, відносить до безповоротної фінансової

допомоги суми коштів, передані платнику податку згідно з дого­

ворами даРУf!ання, іншими подібними договорами; також згідно з п.

1.23

ст.

1 цього

Закону за договорами дарування можуть надава­

тися як майно (товари), так і роботи (послуги). Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. На договори дарування як і на договори купівлі-продажу поши­

рюються обмеження щодо можливості відповідного майна бути предметом договору дарування.

Проте на відміну від договору

купівлі-продажу, на договори дарування не поширюються вимоги

щодо якості Їх предмета. Дарувальник не зобов'язаний виправляти недоліки прийнятого дару або нести витрати, пов'язані з їх виправ­ ленням, або обмінювати дар на якісну річ, навіть тоді, коли йому

було відомо про існування недоліків дару'. Але згідно з і ст . якщо дарувальникові

721

ЦК

відомо про недоліки речі, що є дарунком,

або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зо­ бов'язаний повідомити про них обдаровуваного. Дарувальник, якому було в ідомо про недоліки або особливі властив ості подаров аної речі і який не повідомив про них обдаровуваного, зобов'язаний відшко­ дувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим

ушкоджен ням здоров'я або смертю в результаті володіння чи корис­ тування

2.

дарунком.

За договором дарування дарувальник безоплатно переда є

обдарованому майно у власність. Таким чином, за договорами дарування чи іншими подібними договорами товари надаються безоплатно на умовах, що не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріаль­ них активів чи їх повернення; відповідно, кошти передаються згідно

з договорами дарува нн я, іншими подібними договорами на умовах, що не передбач ають в ідповідної компенсації чи повернення таких коштів. Згідно з ч.

J

520

2

ст.

717

ЦК договір, що встановлює обов'язок

Див.: Цивільне пра во Укр аїни.

-

Кн.

2. -

К,

1999. -

С.

152.

'1,lровуваного

вчинити

ІНІ

користь дарува.ill,н ика 6УЮ > - >I К У /\ію

\ 1',11 \Оного а60 немайнового харакп:ру, не є дого вором дарува ll 11>1, На договори JlapYBaHH>J , >lк і на ДОГОВОРI1 к упівлі-продажу, по­ "ІІ,РЮЮТЬСЯ 06мсжеНН>J ст осовно можливості п е вних с уб'єктів НіІ­ "І І\,ІТИ У В~lаСl1ісп, майно за договором даруваннн . Напри клад , м ай но,

:: 1" IІа6уваЄТЬОl державним пі д при є мством, установою , організа ­ І'

J!

10, В тому числі за догов орами даруваНН>І, н алеж ить йому на праві

,1 "НlIОГО господаРСЬКОІ'О віданнн а60 оперативного управліНН>І, а 'ІС' на праві власності. Різновидом договору дару вання є договір про пожертву . Згідно

:1 ,'1'. 729 ЦК пожертвою є дарування н е рухо мих та РУХО;\IИХ р е чей 1.151 досягнення ними певн ої, наперед обумовленої мсти. С п е l1l1 '1 : lка його, порівняно з кла сичним до говором ларуваНІІН , 11OJl НП1 С в І ( щу,

що пожсртвувач має право :щі иснювати КО ІІl'IЮ ; ІІ , 'Ja ІІИ КО-

1)/IСlаНН>lМ пожертви віДГlО llіюlO до м с ти , IІСЛ11ЮВЛС llOЇ ДО І 'ОВОРОМ ІІІ)() пожертву і , відповідно , вим а га т и ро з ірвання догово ру про lіОЖСРТВУ,

ІсТ

730

ЯКЩО

по жертва

fJl1КОРИСТОВУЄТЬСН

не

за

при з н а ч е нннм

иК).

3. Сторон ами договору да ру ваннн с да РУIl3J11, НИК та обдаропуна­ ІІІІІі. Ними можуть бути юри дич ні та фі з ичні особи,

n тому числ і

су (,'єкти підприємниuь кої д ін ль ності , держана Украї ll а , Автономна l'с:спубліка Крим , теРl1торі аЛl, н а гром ада ('І .

І ст ,

720

иК) . Пр оте

:,I ,,-ОllOД,ШСТ!ЮМ встановлено обмеження ЩОДО можливості укла­

Iс ' IIНЯ певними суб 'є ктами договорів даруваНIІ>І. Так , зг і Д IІО :І Ч.

2

, І . 6R та ч . 2 ст. 720 ЦК батьки (усиновителі , опіКУIІИ) ІІС ~южуТl" ',с)[, ре~ш , ~

зд іііснювати да руваНІІН

від

імеllі ліп:іі

( УС ltIlО Ш I С:IІ I:Х ,

II .LOIl j lfНИХ).

}ОРИДИllllі ос06и уклада ють І\ОГОВ ОРИ JlI 11 мсжах CI1CII іаJl ь н ої пра в одієздатн ості, 06С~If'И Я кої вста НОІІЛ ЮЮТl,си їх уста­ ІІ ()!; ЧИМИ докум ентами . Ча ст ина ІІІ() юр идич ні ос06и

-

3

ст.

720

ЦК прям о встановлю є,

суб 'ЄКТI1 llіДПРИЄМНИI1ЬКОЇ діяльності можуть

Ik.I ICl fЩТИ дого вір дарув ання між собою, ЯКЩО право здійснюв аТІІ 1 , lрування

прямо

встан оuлеllО

установчим

документом

дарувадь ­

IllІка . ие л оложеНЮI не поширюється на право юридично] ос оби \t-.:liIJJaТИ до{'о вір пожерт ви з обме женнями, встановленими нижч е . 'З аконодавство не місти ть обмежень шодо прийняття юридичними

" lоб ами даруІ. Водночас з гідно з і ст.

5 Декрету

Кабінсту Мініс трів

\ Ч1аїни від 15 грудня 1992 р . NQ 8-92 "Про упраВJlіння майном, що І \ ) агальнодсржавній вла сності" ('І .

2

ст.

75

ГК) !lіДПРИЕмствам, що

, у 'шгальнодсржавній вл асн ості , за боронено передавати беЗОПJlа т ­ IIСI ' шкріпленс за ними май но іншим піДПРИЄJ\lствам, організанінм і Iс' l
а також

громадинам

.]НВ.: 1.!HBi~lbHe право Укр аїни. -

.

Кн .

2. -

К.,

1999. _.

С

І 'іІІ

~2 1

4.

Момент передання дару дарувальником обдаров у ваному заз на­

чається в договорі дарування . Дарувальник може передати да р до, під <Іас або

після

укл адення договору дарування.

останнього є положення ст.

723

Прикладом

ЦК, які прямо дозволяють вста­

новлювати у до говорі дарування обов'нзок дарувальника пер еда тн дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини. у разі настання строку (тсрміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов'язком передати дарунок

у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальни­ ка передання дарунка або відшкодування його вартості . Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановле­ ної договором дарування

з обов'язком

передати дарунок у

майбутньому, дарувальник або обдаровуваннй помре , договір дару­ вання

припиняється.

Як дарувальник, так і обда ровуваний мають право в односто­ ронньому порядку відмовитися від договору да рування з обов'язком

передати дарунок у майбутньому. За ст. 724 ЦК дарувальник має право відмовитися иід передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився . Об­ даровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов'язком

передат и дарунок у

майбутньому відмовитися нід нього.

5. Згідно зі ст. 725 ЦК договором дарування може бути встанов­ лений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового харак­ теру на КОРИСТЬ третьої особи або утриматися від її В<Jl1нення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати пр аво доиічного користування дарунком чи

його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про висе­ лення тощо). Відповідно, дарувальник має право вимагати від обда­ ровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь

третьої особи. У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов'язку н а КОРИСТЬ третьої особи має право вимагати від обдаро­ вуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок .

у ра з і порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої

особи дарунальник має право вимагати розірвання договору і повер­ нення дарунка, а якщо такс повернення неможливе,

-

відшкоду­

вання його вартості .

6.

Законодавством встановлені особливості розірвання догово­

ру дарування. Так , за ст.

727

ЦК дарувальник має право вимагати

розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особ­

ливо ціНIiОГО Майна , нкщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров ' н,

власності дарувальника,

його батьків ,

дружини (чоловіКа) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство даРУВальника, СПадкоємuі дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

522

/tаРУllальник має право Llимагати розірвання договору ДЗРУllаН IIН , · ІІ . ІІЮ обдаРОllуваний створює загрозу безповоротної втрати дару нка , І І І" має для дарунальника вt::лику немайнову цінність. Також дару­ IЩII,IiИК має праlЮ вимагати розірваннн договору дарування, якшо

І,"а слідок недбалого ставлення обдаровупаного до ре'іі, шо ста­ ІІ<)ІІИТЬ істори'іНУ , наукову, культурну цінність , ия рі'і може бути

'1 ІІІщена або істотно пошкоджена. Дарувальник має право вимагати розірвання договору даруиан1111 , якшо на момент пр ед'явлення вимоги дарунок є збереженим. V j1ззі розірвання договору даРУLlання обдаровуваний зобов'язаний IІОIІСрНУТИ дарунок у натурі .

7. Вимоги шодо форми договору дарування встановлені ст. 719 11К; крім того на нього поширюються загальні вимоги шодо форми 1І1J<1IJ0'іинів (ст. ст.

205-210

ЦК ; ст .

18 1

ГК).

Договір дарування предметів особисто го користування та побу­ IОIlОГО призна'іення може бути укладений УС ІЮ. Договір дарування lІерухомої ре'fі, даруваннн валютних цінностей на суму , яка IІ сревишує 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доход і в І ромадян укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному lІосвідченню. У письмовій формі також укладається догов ір дару­ нання май нового права, договір дарування з обов ' язком передати

'tapYHoK у майбутньому та договір дарування рухомих речей, які \l:1ЮТЬ особливу цінність .

8.

Договір д арування є специфіtlНИМ договором шодо порядк у

IIОГО укладення. За загальними пр авила ми він вважаєтьсн укладсним І моменту передачі майна обдаронуваному і є реаЛ!,ним договором . Відповідно до ст.

722

ЦК право власно сті обдаРОВУllаного на дару­

ІІОК виникає з моменту його ПРИЙНЯТТЯ . ЯКIlLO дарунок напr авлеllО

обдаровувано му без його попередньої згоди, дарунок с приі111 SlТИМ, SІКШО обдаровуваний негайно не заявит ь про відмову від його прнй­ І!НТТН . Крім того, ПРИЙНЯТТН обдаро вуваним документів, які посвід­ чують праllО власності на річ, інших докум ентів, які посвід'іУЮТЬ

належність дарувальникові предм ета догов ору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка. Специфіка встановлена законод авство м щодо договору про IJOжертву

-

; lОговором ,

він, як і традиційний договір дарування, є ре альним проте

110жертви (ст.

729

llважається

укладеним з моменту прийннття

ЦК).

Договір дарування з обов' язком передати дарунок у майбутньому

L консенсуальним договором , оскільки у разі настання строку (тер­ міну) або відкладальної об ставини, llстан овлених ним, обдаРОllУ­ ваний має право вимагати в і д дарувальника передання дарунка або відшкодув ання його вартості ('і. 2 СТ. 723 ЦК), і вважається укл аде ­ ІІИМ з моменту доснгненн я сторонами

згоди за всіма

іСТОТІІ1 1МІІ

умовами. При визначенні останн іх доціль но, зокрема, звеrтаП1 СSl

, [о ч. 3 ст . 180 ГК, згідно з якою при укладенні господарськоl'O 1101'0ІЮРУ сторони зобов'язані у будь-нкому разі погодити предмет, ІІіllУ !'а строк дії догоиору.

§ 2.

Договір ренти

ПОllяття договору ренти.

Згідно з і ст.

73l

ЦК за договором реllти одна сторона (одержувач

ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної гРОlllової суми або в іюuій формі. Характеристика договору

1. Сторонами

pellmu.

ДОГОIJОРУ ренти є одеРЖУlJач ренти і платник ренти,

якими згід но із загал ьним положеннями ст.

733

ЦК можуть бути як

фізичні, так і юриди чні особи .

CTOCOIJHO

фізичних осіб

сторін догово ру ренти , незал ежно

-

від наявності чи відсутності у них статусу суб'єкта під приємниць кої

діяльності, законодаВ СТ130 не висунає жодних особливих вимог. Таким

чином, для набуття можливості укладання договору р е нти (як і для здійснення більшості інши х право чинів) фізична особа повинна

мати н еобхідний обсяг пр аво- та д і є здат н ості. у раз і, якшо сторонами (або од ні є ю з і сторін) є юридичні особи, діють загальні правила щ одо обмеження укладання до говор у ренти,

як і будь-яких інших ДО ГОfю ріIJ обсягом їх спеціальної правод і єз­ датності - можливість укладання такого виду до говорів повинн а бути передбачена заснов ниц ьким и документами юридичних осіб і Їм не супереtfИТИ .

2.

Одержувач р е нти п ередає пл ат никоuі ре нти у вл ас ність майно .

Термін "передає"

щод о майна , що складає предмет до говор у

ренти , тлумачиться достатньо широко і опосередковує дек і лька

ЦИIJільно-правових способіlJ передачі прав власності на майно. Ц е

н аочн о ілюстру є ст .

734

ЦК, за з містом якої ДО ГОВОРОМ ренти може

бути встановлено, що одержувач ренти п е р едає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно. Якщо договором р е нти встановлено , що одержувач ренти пер едає майно у власність пл ат ­ ника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна

за стосовуються за гальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передає ться безоплатно,

-

положення про договір дарування,

ЯКЩО це не суперечить суті договору ренти.

Іншими словами, одержувач ренти аб о продає або дарує майно, що є предметом договору ренти, пл ат никові ренти. Проте у разі, ЯКЩО одержувач ренти передав майно на оплатній основі

(npoAalJ)

платни ку ренти , останній не по зба вляється обов'язку вип ла чувати колишньому власнику майна (одержувачев і) р е нту. випл ати ренти є основною

Необхід ність

характерною ознакою договору ренти ,

що відрізняє цей вид договорів від інших схожих правових кон­ струкцій .

Законодавство не встановлю є, яке саме майно може бути пред ­ метом д оговору ренти. Отже, за договором ренти може передавати­

ся будь-яке рухоме та нерухоме майно, а говорячи мовою Закону "Про оподаткуван ня прибутку підприємст в " - будь-які матеріальні

524

1;1 нематеріальні активи , а також UiHHi папери та деривативи, в отри­ чанні яких заllікавлений платник ренти . Майно передається у власність пл атника ренти за певних умов, ' lOкладно розглянутих у попередніх главах стосовно інститутів купівлі-п родажу та дарування: І) право передання майна, що € предметом договору ренти, у

власність іншій особі належить власнику майна. Іншими словами, одержувач ренти повинен мати повноваж ення на відчуження майна, що є предметом договору ренти , які опосередковуються наявністю у нього статусу власника

UbOfO

майна;

2) платник ренти повинен мати право на прийняття майна, що с предметом договору ренти, у власність. Наприклад, згідно зі Спе­ ніальним порядком набуття права власності громаДЯШІМИ на окремі види майна (додаток

17

червня

1992

NQ 2 до

постанови Верховної Ради України від

р.) право власності на вогнепальну мисливську

нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю нарізними стволами) може бути набуто громадянином за умови

'\

(>ТРИ ...lаНШI ним спеuіального дозволу органів внутрішніх справ,

нкий, у свою чергу , видається за

MicueM про живання особам, які - платник ренти не відпові­

J ЮСЯГЛИ 25-річного віку . Якшо особа

і ЩЄ віковому uензу , отримати дозвіл на набуття майна, шо перера­

ховане у Спеціальному порядку , пона не зможе , а, отже, і набути права власності на майно; З)

майно для того, шоб стати предметом договору ренти,

IJOвинне бути обмежене у цивільному обі гу . Щ1ЙНО, призначене для

передачі

не

Наприклад , НКЩО

платнику ренти, з азначене у

Переліку видів майна, шо не може перебувати у власності громаднн,

Іромадських об'єднань, міжн ародних органі:J
З. Платник ренти періодично випдачує одержувачеві ренти певну ІРОШОВУ суму або ренту в іншій формі. Відповідно до ст. 7З7 ЦК р е нта може ви плачуватися у грошовій формі або шляхом передан­ І !}І речей, виконання робіт (\бо надання послуг. Форма виплати рснти, а також її розмір встановлюється договором ренти. Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти

ІРОШОВУ суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Н аціо нального банку України, якщо більший розмір не вста­ IlОвлений догопором ренти. Розмір ренти змінюється відповідно до !Міни розміру облікової ставки Наuіонального банку України, якшо іllше не встановлено договором. Реалізація права власності платника ренти на майно, на6угс IІlІас­ lі ІI ОК укладення договору ренти, про що йшлося в ПОflСРСJIНI,()МУ

lІункті характеристики, обмежується спеціальними 'засо6аМИlа-

'\2'\

безпечення ВИКОllаll НН його зобов'я зань щодо виплати рент и . Так, згідно зі ст.

735

ЦК у ра1і передан ня під виплату ренти зем ельної

ділянки або іншог о нерухомого м айна одержувач ренти н абува є

право застави на ц е майно .

Крім того, за положеннями ч.

2

ц і є'!

статті платник рен ти ма є право від чужувати будь-яке майн о, пе ­

редане йому під вип лату ренти, ли ше за згодою одержувача р енти . у разі відчуження нерухомого майн а іншій особі до неї переходять обов'язки платник а ренти.

Виплата ренти може бути забез печена також шляхом встан ов ­ лення обов'язку п лат ника ре н ти застрахувати ризик невиконан ня ним своїх обов'я зків за договором р енти. Рента виплачуєт ься після закінче ння кожного календарного квар­ талу, якщо інше н е встановлено до говором ренти (ст.

4.

738

ЦК).

Договором р енти може бути в становлений обов'язок випла­

чувати ренту безстроково (безс троко ва рента) або протягом певного строку (ч. строковою

2 -

ст.

73 1

Ц К).

В і д т о го, якою

-

безстроковою чи

Є р ента, залежать, зок рема, специфічні права сторін

договору ренти н а його пр и пинення .

Так, платник безстрокової рен ти має право відмовитися ві д д оговору ренти. У мови відмови можуть бути встановлені до гово ром. у такому разі до говір ренти припин яється післн сп ли ву 3 міся ц ів в ід дня одержанн я одержувачем ренти письм ов ої в ідмови плат н ика б езстрокової рен ти від договору за у мови ПОl3но го розраху н ку м і ж н ими.

Од е ржувач б е зстр окової р е н т и м ає право вима гати роз і рва нн я договору ренти у разі, якшо:

І ) платн и к бе зстрокової ренти про стро ч ив їі виплату біль ш як на І рік;

2) пл атник бе зстрокової ренти поруш ив свої зобов ' яза н ня шодо заб езпечення ви плати ренти; 3)

плат н ик б езстрокової ренти визнани й не п латос пр омож н им

або виникли інш і обставини, які явно свідчать про неможли ві сть випл а т и ним рен ти у розмірі й строки, шо встановл е ні догово ром.

Одержувач бе зстроково'! ренти має право вимагати розір вання дого вору ренти т акож в інших випадках, встановлених договором рент и .

Рі зниця м іж в ідмовою платника безстрокової ренти від договору ренти та вимогам и одержувача ренти про розірвання договору ренти полягає утому, що відмова з боку платника здійснюється в одно­ сторо нньому по рядку, а примусове задоволення вимог одержувача

ренти шодо роз ірвання договору ренти

-

в судовому порядку за

винят ком випад ків розірвання договору ренти за погодження м сторін .

Якщ о д о гово ром ренти не встановлені правові наслідки ро з і р ­ вання договору ренти, розрахунки провадяться залежно від то г о,

чи май но було передано у власність платника ренти за плату чи безопл атно. Якщ о майно було передано у власність платника р енти

526

\н:з оплатно, у разі розірвання договору ренти одержувач ренти M
чайно було передано у власність платника ренти за плату, одержу­ lІач ренти має право вимагати під платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна.

5.

Згідно зі ст.

732

формі та підлягає

ЦК договір ренти укладається у письмовій

нотаріальному посвідченню, а договір про

передачу нерухомого майна під виплату ренти

-

також державній

реєстрації.

6.

Договір ренти є консенсуальним, двостороннім договором:

IІрава і обов'язки сторін виникають після досягнення сторонами ·,годи за всіма його істотними умовами.

§ 3.

Договір довічного утримання (догляду)

По//я ття до говору довіч//о го уmримаll/І>І (доглнду) . Згідно з і ст . 744 ЦК за договором довічного утримання (догляду)

одна сторо"а (відчужува.t) передає другій стороні (набувачеві) у влаСl{ість житловий будиuок, квартиру або Їх частину, інше нерухоме

Jllau"O або рухоме .маЙIlО, яке має зuа'/ІІУ цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати від',ужувача утриманням та (або) доглядом довічuо. Суть договору довічного утримання (догляду) зводиться до пере­ начі майна однією особою іншій у власн ість в обмін на одержаl1НЯ утримання у вигляді коштів та (або) інших матеріальних благ та ДО ІЛЯДУ у вигляді послуг. Вони надаюТl,С Я особі , що переД
за ДОГОI30РОМ, персонально і довічно.

Майно

власністю на­

CT
бувача одразу після оформлення договору і за ЖИТЛІ відчуж увача.

Характеристика договору довіч//ого уmРUЛІШIІІН (()оглнду). І .

Сторонами договору ДОl3ічного утримання

є

відчужувач

і

набувач. Згідно зі ст.

746

ЦК відчужувачем У договорі ДОl3ічного утриман­

ІІН (догляду) може бути лише фізична особа. Це випливає, власне, з

ІІРИРОДИ цього договору

-

фізична особа може потребувати утри­

мання та (або) догляду, яке ЇЙ надається за договором на відповід­ ний період

-

до їі фізичної смерті (довічно)

-

що теж притаманне

тільки фізичній особі. Відповідно, юридична особа не може бути відчужувачем за цим договором.

Фі з ична особа може стати відчужувачем незалежно від їі віку та стану здоров'я. З огляду на те, що на відчужувачів поширюються

JiОРМИ гл.

4 ЦК

щодо дієздатності фі зичних осіб, вік та стан здороl3'я

мають значення для них лише у контексті моменту виникнення

(о бсягу існуючої) дієздатності. Відчужувачем може стати БУДl,-нка }lі єздатна фізична особа; при цьому не має значення ступі!!l , їі I!lJ ацезд атності особ а

-

-

за ЦК відчужув ач ем може бути і праЦС1Jl
важливим є лише й баж ання довічно отримувати утрим аll­

І\Н та (або) догляд. Відчужувачами можуть бути і баТhКИ, ІН0 Jlіюл, від імені малолітньої дитини (з дозволу органів опіки і піКJIУН;lIІIІН) .

На стороні відчужувача у до гов орі дов ічн ого УГрИЖ.ІН11Н (JlОГЛНДУ) може бути як ОДllа , так і декілька фізичних осіб. ПРl1 клаДО ."1 остан­ нього є випадок , коли майно належить відчужувачам на праві спіль­ ної сумісної власності , зокрема майно ,

шо на,lежить подружжю .

Якшо відчуж увачем є один із співвласників майна, шо належить їм на праві СІІільної сумісної власності, договір довіч ного утримання

(доглнду) може бути укладений післн визначення ч астки иього СІІів­ власника у спільному майні або визначеннн спіВIJ"lасниками п орядку

користуваннн цим майном (СТ. ст.

747

67

Сімейного кодексу України, 'І.

2

ЦК).

Водночас законодавство не містить заборони виступати на сто ­ роні відчужувача особам, нки м май но належить на праві спільної часткової власності.

Частина

4

ст.

746

ЦК дозволя є укладе ннн відчужупа\[ем договору

довічного утримання (догляду) н а користь третьої особи. У иьому разі, поряд з відчужувачем, в договірні відносини IJlJOДИТЬСЯ НОВИЙ учасник

-

отримува L [ платежів (послуг із догляду).

ин особа не

вважається відчужувачем, оскі льки , власне , нічого не відчужує на

користь набувача, проте згідно з і ст.

511

ЦК виступає кред иторо м

стосовно остаННЬОI'О, тобто ос обою , нка вимагатиме від на бувача виконання його обов'нзків за до говор ом довічного УТРIНlаннн (догляду). Іншими С;lОвами , договір довіч ного УТрl1ман нн (догляду) укладається набувачем з в ідчужувачсм , нкий передас набувачу від­

повідне майно, проте lІаб увач зд іЙ СНЮt платежі (нада(: послуги і з догляду) не в ідчужувачу, а визначеній ним третій особ і. Якщо догов ір довічного утрим аНІІЯ (догля д у) укла да є ться

ІІа користь третьої

особи, останнн ПОВИlНl
Законодавство також не з абороня є

пер е lLбачити в д оговорі

обов'язки наб увача одночасно стосовно віД\lужувача і третьої особи (або осіб). У цьо му рюі на боці KpeДllТopa ВИlІика є так з вана "МІІО­ ЖИlшість", шо вимага є підвишеної уваги до детал і зації обов ' я з ків

набувача (боржника) стосовно кожної з таких о с іб . Наб ува чем у договорі довічного утримання (доглнду) може бути нк повнолітнн дієздатна фі з ична , так і юридична особа . На від міну від відчужувача , шодо набувача

-

фізичної особи ЦК чітко закріп ­

лює не тільки обов ' н з кову нанвність у неї Гlовної д і Ездатності , але

й ВСТallОВЛЮС віковий цен з

-

досягнення особою IlОвноліпн .

Можливість участі на стороні набувача юридичних осіб обумов­ ле не характером його обов ' язків

-

надання утримання та (або)

орган і зацін до глнду, виконаннн яких не з алежить від юридичного

статусу набувача. П ри цьому з аконодавство lІ е пр ед 'явлн є жод них вимог шодо організаuійно-правової форми такої ЮРИДИЧНОЇ осоБІ І. Таким

чином,

наб у вачами

можуть бути як

ком е рціЙllі, так

і

н екомер ційні юридичні особи . У тих випадках , коли набувачем є

юридична особ<1 , вона 11О1\И\-!на б~гrи органі заці є ю , JlШ\ нкої В силу

'1-" правоздатності укладеllllН такого роду договорів і наданнн послуг з утрима нн я (ДОГЮlДу ) є од ні є ю з цілеіі д ія льності.

528

На стороні набувача можуть бути }ІК одна . так і декіЛl>ка фі З И'IІIНХ · > с і б. У иьо му разі ВОНИ стають співвласниками майна, передаllОГО

1\1 за

ДОГОIlОРОМ довічно го утримання (ДОГЛ}!Д У) , н а праві спільно'і

, \' ~!iCHo'i власності ('І.

3

ст.

746

ЦК)

тобто бе з визначенн}! 'шеток

-

н )жно го з них у праві власності. Незважаючи на відсутність безпо­

<. c peд Нf,OЇ ВЮl3івки у Кодексі, ]а аналогією у договорі довічного ут­

\ >II~\аННЯ (ДОГЛ!lДУ) не виключається участь декількох ЮРИДИЧI-lИХ - фізичних і юридичних осіб.

, )(: і6 , а також разом

У разі , якшо догов ір дові чного утримання (догляду) укладався lІ і д 'І ас пер ебува нн}! набувача у ш любі, за загальним прави л ом о.

60

ЦК майно , набуте внаслідок укладан н я такого договору на­

' І С ЖІПЬ ДрУ'А<ині та ч олов і кові на прав і с пі льно'і суміСIІО'і власності.

11 і сл н

смерті відчужувача в і д п овідно до ст.

65

СімеііllОГО код ексу

Укр аїни дружи н а , чолов і к мають пра во розпоряджатися маЙIІОМ ,

є об 'єкт ом права СІ ! іл ыlїї сум існої влаСlІості ПОДРУ Ж ЖЯ , за Під 'Іас дії IloroBopy дов ічного утримання

111.0

! : ' JаЄ~1НОЮ згодою. (;[ () гляд у)

подружж}!

за

взаємною

з годою

може

користуватися

\ 1 ~li1HOM, якщо ие не су п ереЧ If П, умовам самого ДОГО ІЮРУ .

Зако нодавств о допускає замі н у н абувача

-

фізичної особи за

. І ОГОВОРО М дові'IНОГО утримання (д огляду). Згід н о зі ст , ( )бов'я:зки набува ча

._-

752

ЦК

фіЛ1'IІIОЇ особи за ДОГОВОРОМ довічного утри­

\1~1!IІIЯ (до гляду) У ра з і lІ еможливості 'іх подальшого вико н ання з Ilі ;IСПШ , шо мають iCTOТl-le з нач е ння , можуть бути передані за згодою I l і ,lчужувача члену сім "і н абувача або іншій особі за Їхньою згод ою .

Від\!Ош\ від'lужувача у наданні ЗІ'ОДИ на п ереЛaJitt51 обов'я з к ів н а­ ,,':вача за ДОГОВОРО\1 дові 'IНОГО утр"м а НЮI (JlОГЩ IJlУ) ,юже бути оскар жена до суд у . У I1I )O~I Y ,ість виконанн н до го пор у та

illllli{, особі ra 'Ji сул бере 110 УВ:1ГН трива­

іНl/lі обстarШIІ \1 , }І к і

мають істотне

\lІачеJlНЯ.

2.

Відчужувач п ереда є наб у вач е ві нерухоме маі'IНО або рухоме

\1:!і1но, що м ає '3ІІачну цінні сть . Загальною вимогою д о в ідчужу ­ ;:аного за ДО ГОВОРОМ довіЧIІО ГО утрнманнн (догляду) майна є його >60рото здат ні ст ь '.

:)гідно з Зако но м Укра'іни ві д І ли пн я

2004

р . "Про д ержавну

і'С'l стра u ію речових прав ІНІ неРУХО\1е майно та Їх обмежень" (див, ' ; І КОЖ СТ.

181

ЦК) до об ' є ктів нерухомого май~ta належать земельні

І І ,СШ Н КИ, а також об ' єкти , ро зташовані на з емельній ділянuі (будівля, ': п оруда тошо), переj\·tіше!ifIЯ яких є неможливим без 'іх з неuінен11 I1 та зміни 'іх при зна че ння . ЦК нк прикл ад нерухомого майна , шо

"оже бути пр едметом договор у довічного утримання (догляду), ' i~I'3I·fНaє житловий будl.шок , квартиру або Їх частину ТОШО , Кр і м того , ст.

191

ЦК вважа є нерухомістю підприємство як ЄД ИНI1Й

\ \ , ІИНОВИЙ КОМ ll лекс, шо використовується для здійснення

:

дИВ ,'

КО С ПlЮ'lЄfll' О

О.

До г ові р

д ов і ч ног о

У ТР l1 маllll>l

lI iJlllPI/ -

/1 11111' : //

" "W . tn і I1j ust .gov.ua / "do=d r&d id = 48 14&s id = co I1l111ents

529

ємницької діяльності. Згідно з цією статтею до складу підприємст ва як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призн а ­

чені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування,

інвентар, сировину,

продукцію,

прав а

вимоги, борги, а та кож право на торговельну марку або інше позна­ '!ення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом . Підприємство ЯК єдиний майновий комплекс також може переДi:lватис}! за договором довічного утримання (догляду). Проте на сьогодні переважна більшість договорів дооі'lНОГО утримання

(догляду) укладається з приводу житлових приміщень будинків, квартир. Це зумовлено відсутністю в більшості громадян, що потре­ бують утримання, іншого нерухомого майн а, що належить Їм на пр аві ВЛi:lсності .

Крім того, від повідно до ст.

377

ЦК до особи , яка придбала жит­

ловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власно сті на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їі цільового признач ення, у розмірах, встановлених договором ; незважаю'lИ на

наявність терміна "придбала", ця норма поширю ється і на відно­ сини, що виникають з договору довічного утримання (догляду). Якщо договором про відчуження житлового будинку , будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений , до набувача переходить право власно сті на ту частину земельної ділянки, яка зайнята жит­

ловим будинком , будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування . Загальне визн ачення рухомого майна міститься у ч .

2

ст.

181

ЦК , яка до рухомих відносить речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Закон України від

18

ЛИСтопада

2003

р. "Про забезпе­

чення ВИМОг кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає рухоме майно як окрему рухому річ, сукупність рухомих речей,

гроші,

валютні цінності, цінні папери , а також майнові права та обов ' я з ­ ки. Категорія "зна'lна цінність" стосовно рухомого майна як пред­ мету договору довічного утримання (догляду) законодавством не визначена,

тому

виз н ачається

кОжного

разу окремо

-

на

розсуд

сторін.

Рухомим Мi:lЙНОМ, що може бути предметом договору довічного

утримання (догляду), може бути майно, яке за визначенням Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" нал ежить до групи основних фондів:

2

авто мобільний транспорт та вузли (запасні

частини) до нього; меблі; побутові електронні , оптичні, електро­ механічні прилади та інструменти, інще конторське (офісне) облад­ нання, устаткування та приладдя до них, варті сть яких пер ев ищує

1000

гривень (п.

8.2

ст .

8).

До рухомого майна, що має значну цін­

ність, також можуть бути віднесені, зокрема, повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти.

Законодавство не містить заборони на те, щоб предметом догово­ ру довічного утримання (догляду) були майнові права . Предметом

530

1()ГОВОРУ не можуть бути права вимоги, якщо вимога має особистий

\;Ірактер зобов'язанн я, ;Івторські права!.

що виникають із заподіяння шкоди,

З метою забезпечення виконання догогlOРУ довічного утриман­ Il~l (догляду) ч. З ст.

754

ЦК, зокрема, встановлюється, що втрата

(Інищення), пошкодженн я майна, яке було передане набувачеві, 11(;

є підставою для припин ення чи змен шення обсягу його обов' яз­

"ів перед відчужувачем.

З. Майно, що є предметом договору довічного утримання (догля­

, IУ), передається відчужувач ем набувачу у власність. Зважаючи на те, що за договоро м довічного утримання (догляду) lІідчужувач повинен передати набувачу майно у власність, він, у сною чергу, повинен мати

це майно на праві власності. Також

оскільки відч ужувач повинен передати майно у власність набувачу, останній по ви нен мати право його прийняти, тобто стати його влас­ ІІИКОМ .

Законодав ством України установлені певні обмеження щодо \южливості окремих осіб бути власниками відповідного майна. На­ Ilриклад, Земе льним кодексом України встановлено заборону на

11ридбання у власність іноземними юридичними та фізичними осо­ ()ами, а також о собами без громадянства земельних ділянок сільсько ­ господарського призначення, а ділянки, придбані такими особами

v спадщину

(за аналогією

-

і за договорами довічного утримання) ,

ІІідлягають відчуженню протягом одного року (ст. ст . му разі

укладення договору довічного

81-82).

утримання

У тако­

(догляду)

виключається, оскільки Н(1бувач хоча і стає одразу власником майна , розпорядитися ни м (в тому числі відчужити) до моменту смерті

lІїдчужувача, як вимагає Кодекс, він не може . Згідно зі ст. З2З ЦК ризик ви п адкового знищення та випадково-

10 п о ш кодження (псування) майна несе \ моме нт у набуття права власності на

його власник, відповідно,

майно, що є предметом

.' LOговору довічного утримання (догляду), ризик випадкової його

шгибелі переходить до набувача .

4.

Набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриман­

ІІЯМ та (або) доглядом.

За змістом Закону Укра/'ни від

13

січня

2005

р . " Про забезпечен­

ііі! організаuійно-правових умов соuіального захисту д ітей-сиріт та ; Lітей, позбавлених батьківського піклування" під утриманням можна розуміти повне забезпечення матеріальними та грошоними ресур­ с ами особи для задоволенн я 'й життєво необхідних потреб та ство­ рення умов для нормальної життєдіяльності.

Головною ознакою

vт римання Є забезпечення утриманuя (відчужувача) грошовими

"о штами та (або) інши ми матеріальними uінностями.

І дИВ.: Цивільне пра во України .

-

Кн .

2. -

К .,

1999. -

С

In .

53 1

Поняття "доглнд"

за конодав ством не визначене і о значає в

широкому розумінні нагл яд за відчужувачем, станом його здоров'я, умовами побуту тощо. Д огляд не обов'язково пов'нзаний з наданням матеріальної допомоги і опосередковується своєрідною трудовою участю набувача в житті відчужувача, наданням відчужувачу послуг,

обсяг яких передбачає ться договором, тощо.

Згідно зі ст.

749

ЦК у договорі довічного утримання (догляду)

можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опі куваннн), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Якщо обов'я з ки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матері ального забезпечення та догляду спір має вирішуватися від­ повідно до засад справедливості та розумності.

Крім того н а бувач зобов'язани й у разі смерті від'Іужувача по­ ХОlJ ати його, навіть якщо це не було передбачено договором до­ вічного утримання (догляду).

При цьому, якщо частина майна

відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його по­

ховання мають буги справеДЛИIJО розподілені між ними та набувачем. Втрата ( з нишення), пошкодження майна, яке було передане на­ бувачеві, не є підставою для припинення чи зменшеНIiЯ обсягу його оБОIJ'язків перед відчужувачем (ч. 3 ст. 754 ЦК). Також набувач може буги зобов'яз аний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переда­

ний за договором довічного утримання (догляду) . У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в

якій відчужувач має право проживати (ч.

2

ст .

750

ЦК).

Договір довічного утримання (догляду) може передбачати як суто обов'язки набувача шодо утримання

відчужувача , так і обмежуватися обов'язками набувача з догляду за віД'lужувачем без

матеріального його забез печення ; проте ці обов'язки можуть бути поєднані. У будь-якому разі конкретний обсяг обов'язків набувача визначаютьсн догово ром.

5.

Матеріальне забезпе чення (утримання) та послуги і з до гляду

н адаються наб увачем до моменту смерті віДЧУ'А<увача (довічно) або до моменту розірваннн договору довічного утримання .

За ст .

755

ЦК договір дові чного утримання (догляду) може бути

ПРИПИН Сllиі-і у зв'язку зі смертю lJідчужувача або шлнхом його ро з ір­ вання за ріШСIІШIМ сулу . При цьому розірвання ДОГОIJОРУ довічного утриманни ( ДО ГЛSlлу) відбувається:

І) на вимогу віJ lчужувача або третьої особи, н а користь якої він бун укладеllИЙ , у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини ; 2) на вимогу набувача . Припинснн я договору довіч ного утримання (догляду) у зв'язку зі смертю від чужувача відповідає строковій природі цього договору. При цьому для припинення договору нем ає значення, внаслідок

532

'ІОГО настала смерть відчужувача

-

хвороба, старість ТОllЮ

(111111-

родні чинники) чи внаслідок застосування насилля з боку ililIНIX осіб (каліцтво, доведення до самогубства). В ОСТаІlНЬОМУ випадку щ: оби, зазначені у ст.

1200

ЦК, мають право на отримання сум, які

І\иплачувалися за договором довічного утримання (догляду) за життя

І\ідчужувача, проте вже не за договором і не від набувача, а в силу вказівок закону.

у разі смерті набувача

-

фізичної особи можливе як припинення

договору довічного утримання (догляду), так і його продовження.

За ст.

757

ЦК обов'язки набувача за договором довічного утримання

(догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, шо було передане відчужувачем. Якшо спад­

коємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на ае майно може перейти до спадкоємця за законом. У разі, якщо у набувача немає спадко­

ємців або вони відмовилися від прийняття l\шйна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно , а договір довічного утримання (догляду) припиняється.

Подібним чином вирішується питання щодо продовження дого­ вору довічного утримання (догляду) щодо набувача

-

юридичної

особи, якщо вона припиняється шляхом реорганізаuії. У разі при­ пинення юридичної особи-набупача з визначенннм праlюнаступ­ liиків до них переходять прапа та обов 'язки за договором довічного утримання (догляду).

у разі лікпідацїі юридичної особи-набувача право влаСliості на майно, передане за договором довічного утримаllll}! (ДОГЛНДУ), пе­

реходить до відчужувача. Якщо в результаті ліквідації юридичної

особи-набувача майно , що було передане їй за договором дuв ічного утрима ння (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором до­ вічного утримання (догляду).

Розірвання договору довічного утримання (догляду) на вимогу в ідчужува ча або третьої особи, на користь якої він був укладений,

у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків є прикладом так званої "відповідальності без ІНІНИ" на­ бувача . У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанннм набувачем обов'язків за договором відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним переда не , і має право вимагати його ПО1.!Ср­ нення. Витрати, зроблені набувачем на уіримання та ( або) ДОглнд відчужувача, не підЛягають поверненню.

Згідно з ч.

2

ст.

756

ЦК у разі розірвання договору у зв'}пку '1

неможливістю його подальшого виконання набувачсм з Ilі nс тав ,

що мають істотне значення, суд може зали шити за набувачем IІраl\ О власності на частину майна, з урахуванням тривалості ',асу, 'ІІЮ­

тягом якого він належно виконував свої обов'язки ' 1<1 J IОJ'()fЮРОМ.

533

Стаття

755

ЦК не конкретизує підстави, за яких наБУВi:l4 може

висунути вимоги щодо розірвання договору довічного утримання (догляду) (п .

2

ч.

І).

Ні:І Нi:lШУ думку, такими підставами можуть

бути :

1) неможливість виконання набувачем договору з підстав, що мають істотне з начення (наприклад , хвороба набу вача) , невигідність договору д овічного утримання (догляду) для набувача (Нi:lприклад, коли сума , належна до сплати за договором довічного утримання

(догляду) ,

відповідно до закону була збільшена настільки ,

що

внаслідок виплати збільшеної суми набувач втрачає вигоди, на одер­

жання яких він міг розраховувати при укладенні договору (ст .

535

ЦК);

2)

у разі істотного порушення договору віДЧ~'Увачем (наприклад,

непередання майна за договором, передання майна із необумовле­

ними недоліками чи обтяженнями) .

6.

Відносини довічного утримання (догляду) оформлюються

договором.

Згідно зі ст.

745

ЦК д оговір довічного УТРИМi:lННЯ

(догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню . У разі недодержання сторонами договору довічного утримання (догляду) вимоги закону про його нотаріальне посвід­

чення він є нікчемним з моменту його вчинення, тобто таким, недійсність якого встановлена законом і визнання чого не вимага­ ється судом. Проте, якщо СТОРОНИ домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується ПИСЬМОВИМИ доказами, і відбу­ лося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може ви з нати

такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвід­ чення договору не вимагається (ст.

220

ЦК) .

Договір довічного утримання (догля д у), за яким передається рухоме майно, щО має значну цінність,

підлягає суто нотаріаль­

ному посвідченню. З моменту нотаріального посвідчення (або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним) у набувача виника є право власності на майно, що передається за договором довічного утримання (догляду) .

Натомість, договір довічного утримання

(догляду), за яким передається

набувачеві у власність нерухоме

майно , підляга є як нотаріальному посвідченню , так і державній реєстрації згідно з п.

5

Тимчасового порядку державної реєстрації

правочинів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 трав­ ня 2004 р. NQ 671. У цьому разі договір вважа ється вчиненим , а у набувача виникає право власності з моменту державної ре є страції договору .

7.

Згідно з ч.

3

ст.

640

ЦК договір, який підлягає нотаріальному

посвідченню, є укладеним J моменту нотаріального посвідчення, а договір, який вимагає державної реєстрації єстрацїі.

-

з моменту такої ре­

Нотаріальному посвідченню підляга є договір довічного

утримання (догляду), предметом якого є рухоме майно , що має

534

\ llачну цінність, а нотаріальному посвідченню із наступною держав­ ІІОЮ реєстрацією

-

договір довічного утримання (догляду), пред­

четом якого є нерухоме майно.

Із моментом укладення договору довічного утримання (до гляду)

<: Іlівпадає момент набуття набува'!ем права власності на його Ilр едмет. Згідно зі ст.

748

ЦК набува'! стає власником майна, пере­

і lСІНОГО йому за до говором довічного утримання (до гляду), відповідно

:10 ст. ЗЗ4 Кодексу. Частина З цієї статті передба'!ає, шо право влас­ "ості

на

майно за договором,

посвідч енню (у нашому випадку

який підлягає

-

нотаріальному

договору довічного утримання

(догляду), виникає у набува'!а з моменту такого посвідчення або з \юменту набрання законної сили рішенням суду про визнання

дого вору, не посвідченого нотаріально, дійсним. поширюється на випадки,

ие положення

коли предметом договору дові'!ного

утрима ння (догляду) є рухоме майно, шо має значну цінність . Від­ повідно, на випадки передання нерухомого майна за договором до­

вічного утримання (догляду) поширюється ч.

4

ст . ЗЗ4 ЦК , з гідно з

ЯКОЮ право власності у набувача за договором про від'!уження май­ на, який підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.

8.

Договір довічного утримання є консенсуальним і оплатним,

вваж ається

укладеним

з

моменту досягнення

сторонами

згоди

за

всіма його істотними умовами.

Додаткова література:

1. 3аіка Ю.О. Українське цивільн е праоо . Навч. посібник. - К., 2005 (З12 с.). 2. Зобов 'язальне право: Теорія і практик а / За ред . О. В. Дзерu . К., 1998. З. Зразки циоільно-правооих документів: Н ауково -практичний

посібник

/ За ред . В. О. Кузнєцова. - К . , 2006 (768 с . ) . 4. Кравчук В., Керод Р. Договір ренти / / Довідник нота.ріуса. 2004. - NQ 5. 5.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / - К . , 2004. Підприємницьке право. Підручник / За ред. О. В. Старцева . -

За ред. В. м. Коссака .

6. К. ,

2005 (600 с . ). 7. Цивільне право

України

/

За ред . О. В. Дзерu, нс. Кузнєцової.

К . , 1999 . 8. Цивільне право України. Навч . посібник рюкова, Ю. О. Заікu.

9.

-

К.,

/

-

-За ред. {А. Бі­

2004.

Цивільний кодекс України: Коментар.

-

Харків, 200З.

І О. Цивільний кодекс України: Науково-практичний комеlпар З
11 .

-

К .,

/

2004.

ЩерБИ/lа В. Господарське право України . Навч. lюсі6tlИК.

-

К. , 2002 .

535

Глава 26 Договори IlJЮ передачу майна в користування

§ І. § 2.

Договір ІНІ~ІЧУ (оренди). Особливості договору оренди ;1с ржаш·fOГО та комунального

майна .

3.

Дотвір Ilрокату.

4.

Договір найму (орен д и) земель ної ділянки.

5.

Договір найму буді плі а60 іншоі капітаJJы
іi споруди.

6. 7.

Договір лізингу.

§ § § § § § §

8.

Договір найму житла.

9.

Договір позички.

§

І О. Договір конuесії.

Договір найму транспортного засоб у.

§ 1.

Договір наЙ;l1У (оренди)

На загальному ріпні можлипісТl.> Il с р едач і мМіна в найм (оренду) передбачена , зок рема, ст. 4 Зако ну "Пр о власність", :згідно і з ч. 2 якої власник мас прав о п е ре дават и своє майно безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Ui полож ення конкрети зова ні в UK (глави 58 - 60) та інших актах законодавства. що регулюють рі ЗНОВ ИдІІ Ha~iMY (ДИВ. зако ни України від 10 квітня 1992 р . "Про оренду державного 'Іа комунального майна" (В peJlaK ui'!

Закону віл 14 березня 1995 р.), від Іб грул.ня 1997 р. "Про фінзнсопнй лізинг" (В peJlaKuiї Закону від 11 гр ул.ня 2003 р . ) , від 6 ;.ковтни 1998 р. "Про оренду земл і" (В редакuі ї Закону від 2 ЖОI3ТШI 2003 р . ) та іllші) . Найм є найбільш заг,vIыlмM ГЮЮIТТ5Ш, що опосе редковує п е р е ­

дачу маЙІІа в користування. Інші фОР!\IИ такої передачі (оренда j\·taЙна різних форм влаСlІості, ліЗИIІГ тощо) відповідають ознакам найму , з у ра ХУІЩН НЯМ спеuифічних ознак, притаманних саме їм .

Виходячи з

UbOrO,

положе llll5l

§

І гл.

58

ЦК "Загальні положе ння

про найм (орснду)" застосовуютьсн в усіх випадках, }(кщо таке засто ­ суваНН51 н е супсречить спеціальним положен н}(м нк , власне ,

UK ,

що р е гулюють рі З НОIШДИ найму (наприклад , положенням §§ 2- 6; главам 59 - ба тощо) , так і спеціальних aKTifl, зокрема, тих, що зазна­ чені вище . Тобто , длн визначеннн , які нормативні положення слід застосувати до відповідних нідносин , слід визначити, ЧИ існують докумеНТІ!, що ІІа спеціальному рі в ні регулюю ть їх ; у разі Їх відсут ­ ності застосовуютьс}( загальні положе НН51 гл.

58

ЦК.

Поня ття ()O? OI!OJlY //аішу (оре//ди).

Згідно з і ст. 75 9 ЦК за aOCOBopOJ~ иаЙ.lltу (оренди) HaCЇJ'fOaaBel
Характеристика аосовОflУ l/atiMY (оре//ди). І. За догопором наііму наймода в е uь п е р едає аб о зобов'язується

передати наймач ев і Ma~iHO. ЗI ' ішю з і ст.

536

760 UK

предметом договору

ІІ : \ИМУ (тобто, "майном") може бути річ, яка визначена індивіду­ ІІІІ,ІІИМИ ознаками і яка зберігає свій первісний пигляд при неодно­ "а оювому використанні (неспоживна Рі<І)о Проте законодавство не

І , (} межується можливістю передання в найм лише ре<Іей: ч . 2 ст. 760 IIК дозволяє передавати в найм майнові права. Характерною ознакою класичного договору найму є те, що за­ І< онодавство не вказує, яке майно може бути предметом найму, і

І\а нкі цілі воно може використовуватися . Це означає, що предметом

І\айму може бути будь-яке майно, що відповідає вищенаведеним о о такам, не обмежене у цивільному обігу (наприклад, громадянин, >1ки й має вогнепальну мисливську зброю та відповідний дозвіл на її

використання, не може передати їі у користування інщій особі, >Іка не має такого дозволу) та сферою застосу.вання .

Законодавством встановлені вимоги стосовно якості майна, що Іlсредається у найм, а також визначені права та обов'язки сторін : lOговору найму, що випливають з цих вимог .

Так, майно як предмет договору найму характеризується показ­ никами щодо комплектності та якості, на які вправі розраховувати

lfайма<І, який укладає договір найму. Згідно зі ст. 767 ЦК най­ модавець зобов'язаний передати наймачеві річ у користування у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та їі Іlризначенню, а також попередити наймача про особливі власти­

ності та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небез­

псчними для життя, здоров'я, ма йна наймача або інших осіб або Іlризвести до пошкодження самої речі під час користування нею .

Наймач зобов 'язаний у присутності наймодавця перевірити справ­ Ifість речі . Якщо наймач у момент передання речі в його володіння Ilе переконається у їі справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані .

Стаття

768

ЦК дозволяє встановити гарантійний термін на річ

ІІа весь строк найму . Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості ,

виявляться недоліки ,

що перешкоджають її

lІикористанню відповідно до договору, наймач має право за своїм

в ибором вимагати: І) заміни речі, якщо це можливо;

2) 3)

відповідного зменшення розміру плати за користування річчю; безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування

lІитрат на Їх усунення;

4)

розірвання договору і відшкодування збиткjв, які були йому

lавдані.

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно ; Ібо у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не

Іlередає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

-

вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування

Ібитків, завданих затримкою;

-

відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування зав­

і \аних йому збитків.

537

'",

2.

Сторонами договору найму (оренди) є наЙмач. і наймодавець.

За загальними положеннями ЦК наймодавцями і наймачами можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи, в тому ч.ислі суб'єкти

підпри є мницької діяльності. Умовою укладення договору найму є наявність у сторін право- та дієздатності у повному обсязі.

Проте певні особливості щодо суб'єктного складу передбач.ені законодавством для деяких різнОВИдів найму. Зокрема, за ст .

787

ЦК н а ймодавцем за договором прокату може бути особа, що здій­

снює підприємницьку діяльність із передання речей у найм, тобто суб'єкт підприємницької діяльності, про що докладніше йдеться далі .

Стаття

761

ЦК надає право на передання майна у найм власнику

речі або особі, якій належать майнові права. Останніми є, зокрема,

державні, комунальні підприємства, майно яких знаходиться не на праві власності, а на праві повного господарського відання (праві оперативного управління). Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму .

Передання речі у найм не припиняє та не змінює пр ав на неї третіх осіб, зокрема права застави . При укладенні договору найму

наймодавець зобов'язаний повідомити наЙмач.а про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користу­ вання річчю або розірвання договору та відшкодування збитків.

у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власни­ ка переходять права та обов'язки наймодавця .

...".

З . Майно , що є предметом найму , надається у користування . Це

означає, що наймач має повноваження володіння майном (без якого користування ним неможливе), а також повноваження на здобуття корисних для нього властивостей майна, що передається у найм.

Повноваження на розпорядження майном, наявність якого харак ­ терна для права власності, наймач не має.

Згідно зі ст . 77З ЦК наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач

користується річчю, переданою йому у найм, не за й призначен­

ням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відщкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм , лише за згодою наймодавця (ч. З ст. 77З ЦК). З цим положенням безпосередньо пов'язані норми Кодексу щодо поліпшення (погір ­ шення) стану майна , що передається за договором найму, а також щодо його ремонту.

За ст.

778

ЦК наймач може поліпшити річ, яка є предметом

договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення

можуть бути відокремлені від речі без й пошкодження, наймач має право на Їх вилучення.

5З8

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач

\ lil Є право на відшкодування вартості необхідних витрат або на за­ рахування Їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Якшо в ре зультаті поліпшення, зробленого за згодою наймо­ .; t ' lI3ЦЯ,

створен а

нова річ , наймач стає її співвласником. Частка

lІаймача у пр аві власності відповідає вартості його витрат на по­ . Ііпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокреМИТI1 без шкоди для речі, він не має права на від­ шкодування їх вартості .

у разі погіршення стану речі, переданої у найм, наймач зобов'я­ IaНИЙ усунути такі погіршення , що сталися з його вини. У разі lІеможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якшо це стшюся внас­ .Ilідок нормального їі зно шення аб о упущень наймодавця. Специфічні положення встановлені Кодексом щодо ремонту

речі, переданої в н айм. Так, за зміс том ст. 776 ЦК поточний ремонт реч.і, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, нкщо інше не встановлено дого во ром або законом. Такий ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не

вс тановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі ,

що

перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

І) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річч.ю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) 4.

вимагати розірвання договору та відшкодування збитків .

Майно, що є предметом найму, надається на певний строк, ~

встановлений договором . Це означає, що наймач пkllЯ припинення

д оговору найму зобов'язаний повернути майно. ЦК також передба­ чає укладання договору найму на невизначений строк . У цьому разі кожн а і з сторін договору найму , може відмовитися від договору в

будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один

місяць, а у разі найму нерухомого майна - за 3 місяці. договорОм або "законом може бути встановлений інший стРОк мя" rюпереджен­ ня про відмову від договору найму, що укладається на невизначений строк .

Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого за коном максимального строку найму жодна із сторін

вс від­

МОвилася від договору, укладеного на невизначений строк, він при-

539

пиняється зі спливом

максимального строку договору . Договір

найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максималь­ ному строку.

Якщо наймач продо вжує користуватися майном після закінчен­ ня строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця

протягом ОДНОГQ ..мі9.!...1Ш договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК). Наймач , який належно виконує свої обов'язки за договором найму , після спливу строку договору має переважне право перед

іншими особами на укладення договору найму на новий строк (ст .

777

ЦК). Якщо наймач має намір скористатися переважним

правом на укладення договору найму на новий строк, він зобов'яза­ ний повідомити про це н аймодавця до спливу строку договору най­ му у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений

договором,

-

в розумний строк. Умови договору найму на новий

строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнен­ ня домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

5. Договір

найму має оплатний характер, шо передбачає виплату

наймачем певної грошової суми (або еквіваленту в натуральній

формі) за користування майном. За загальними положеннями ст.

762

ЦК розмір і форма такої оплати встановлюється договором

і законодавством не обмежується (специфіка передбачена, зокрема,

щодо державного та комунального майна, про шо йдеться далі). Плата за користування майном вноситься шомісячно , якшо інше не встановлено договором.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначаєть­

ся з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення .

Також ЦК передбачає можливість безоплатного користування майном (гл. 60), ШО оформлюється договором позички, із обмежен­ нями можливостей юридичних осіб, що здійснюють підпри ємни цьку діяльність на передачу у безоплатне користування особі, яка є й засновником, учасником, керівником, членом й органу управління

або контролю (ст.

829

ЦК).

Договором або законом може бути встановлено період ичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Також наймач має право ви м агати зменшення плати , якшо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшиласн. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно

не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає .

.~- 6.

Форма договору найму залежить від його різновидів і ва­

ріюється від усної до письмової із наступним нотаріальним посвід­ ченням.

540

Так, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за

(іажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.

14

:Зако ну" Про оренду землі"); договір найму будівлі або іншої капі­

тальної споруди (їх окремої частини) укладається у ПИСЬМОl3ій Формі, а договір, укладений строком на один рік і більше, підлягає нота­

ріальному посвідченню (ст .

793 ЦК); договір позички речі побутового "ризначення між фізичними особами взагалі може укладатися усно (ст. 828 ЦК). Якщо законодавством нормативно не встановлено форму конкретного різновиду договору найму , слід керуватися

:загальними положеннями ст.

639

ЦК, згідно з якою договір може

бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми дого­ вору не встановлені законом.

ЦК передбачає декілька підстав припинення договору найму.

7.

Договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи

-

най­

мача, якщо інше не встановлено договором або законом, а також

у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наЙмодаl3цем. Припинення договору може відбуватися і на підставі одностороннього розірвання договору найму (відмова від догово­

ру), а також шляхом дострокового розірвання ДОГО130РУ найму на

вимогу наймача та наймодавця. Останнє не тотожне відмові від договору в односторонньому ПОРЯдку і здійснюється за згодою сторін або в судовому порядку .

Згідно зі ст.

782

ЦК наймодавець має право відмовитися від

договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вно­ сить плату за користування річчю протягом

3

місяціl3 підряд . У разі

відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з

моменту одержання наймачем повідомл ення наймодаl3ЦЯ про від­ мову від договору.

Н аймодаве ць має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

•

наймач користується річчю всупереч договору або призначенню

речі;

•

наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування

іншій особі; . • наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу по ­ шкодження речі;

• наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача (ст.

783

ЦК).

Наймач, в свою чергу, має пр аво вимагати розірвання договору найму, якщо :

•

наймодавець передав у користування річ , якість якої не відпо­

відає умовам договору та призначенню речі;

• наймод ав ець не виконує свого обов'язку щодо проведення ка­ пітального ремонту речі (ст. 784 ЦК). У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одерж ана, з

541

урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовле­ но в договорі . Якщо він не виконує обов ' язку щодо повернення речі , наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки

у розмірі подвійної плати за користування річчю за час простро­ чення .

'>,

8.

Законодавством встановлюється можливість наймача переда­

ти майно, що знаходиться у наймі, в піднайм (суборенду) іншій особі. Згідно зі ст.

774

ЦК таке перед ання можливе лише за згодою

наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевишувати строку договору

найму. Інші положення щодо піднайму регулюються нормами ЦК щодо найму (оренди) майна.

'" 9.

Договір найму за визначенням може бути як реальним, тобто

вважатися укладеним з моменту вчинення фактичних дій (передання речі в найм), так і консенсуальним, тобто вважатися укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами.

§ 2.

Особливості договору оренди державного та комунального майна

Відносинам оренди державного (комунального) майна присвяче­ ний, окрім загальних положень ЦК та ГК, спеціальний акт законо­ давства

-

Закон "Про оренду державно го та комунального майна",

а також численні підзаконні нормативні акти. Зокрема, постановою

Кабінету Міністрів України від

4 жовтня 1995

р.

NQ 786

було затвер­

джено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду

державного майна, а наказом Фонду державного майна України від 22 серпня 2000 р. NQ 1765 - роз 'яс нення і рекомендації до неї . На­ казом Фонду державного майна України від

17

квітня

2001

р.

NQ 649

був затверджений Перелік документів, які подаються орендодавцеві для укладання договору оренди цілісного майнового комплексу

підприємства (організації), його структурного підрозділу, неру­ хомого та інщого окремого індивідуально визначеного майна, що знаходиться на балансі підприємства (організації), господарського товариства і є державною власністю . Нарещті, судову практику за спорами, що випливали з орендних відносин, уза гальнено в роз'яс­

ненні Президії Вищого арбітражного суду України від

2000 р. NQ 02-5/237

25

травня

"Про деякі питання практики застосування Закону

України "Про оренду державного та комунального майна", оглядо­ вому листі Вищого арбітражного суду України від

NQ 01-8/442

12

квітня

2001

р.

"Про деякі питання практики виріщення спорів,

пов'язаних з орендними правовідносинами" (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов), інформаційному листі Вищого господарського суду України від

1О липня 2003

р.

NQ 01-8/784" Про

практику Верховного

Суду України у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням за-

542

конодавства про найом (оренду) нежилих приміщень та іншого

'V1аина" та інших документах . Відносини оренди державного та комунального майна, разом з

110ложеннями спеціального норм ативн ого акта

-

Закону "Про

оренду державного та комунального майна", на законодавчому рівні регулюються положеннями ЦК та [К . Наприклад, ЦК, як зазнача­

лося вище, містить не тільки за гальні положення, що стосуються оренди майн а

(§ 1

гл .

58);

він встановлює і спеціальні положення

щодо оренди певних видів майна будь-якої, в тому числі державної та комунальної, форм власності (зокрема, § 4 - найм будівлі або іншої капітальної споруди, § 5 найм (оренда) транспортного засобу) , що підлягают ь субсидіарному застосуванню разом з поло­ женнями Закону "Про оренду державно го та комунального майна" у разі оренди відповідних об'єктів. Н а практиці часто виникає питання про правомірність поши­

рення положень Закону "Про оренду державного та комунального майн а" на підприємства і організації, майно яких не знаходиться в державній (комунальній) власності. Згідно з ч.

4

ст .

1 цього

Закону оренда майна інших форм влас­

ності може регулюватися його положеннями, якщо інше не п еред­ бачено законодавством та договором оренди. Зважаю чи на те, що чинним цивільним законодавством інститут оренди фактично при­ рівнюється до інституту найму і є його різновидом , щодо відносин оренди майна інших форм власності застосовуються і є пріоритет­

ними загальні положення ЦК, що регулюють найм; у разі, якщо положення Закону "Про оренду державного та комунального майна" не суперечать положенням ЦК,

вони підлягають субсид іарному

застосуванню до таких відносин. Проте згідно з абз .

2

ч.

4

ст .

І

Закону "Про оренду державного та комунального майна" оренда

майна інших форм власності в обов'язковому порядку регулюється положеннями цього Закону, якщо орендарями є державні підпри­ ємства, в тому числі Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта".

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами , закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України війс ькових формув ань, які ведуть його облік у спеціаль­ ному порядку, регулюються Законом "Про оренду державного та

комунального майна" з урахуванням особливостей, передбачених Законом Укр аїни від 21 вересня 1999 р. "Про господарську діяль­ ність у Збройних Силах України" (ст. 1 Закону). Поняття оренди державного та комунального майна. Згідно зі ст. 2 Закону" Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноваllе на договорі строкове платне користуваllllЯ майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іІІШОЇ діяльності. З а визн а ч енням, наведеним у Положенні (стандар­ ті) бухгалтерсько го обліку 14 "Оренда", затв. наказом Міністерства

543

фінансів України від

28

липня

2000

р.

NQ 181 ,

орендою є правочин,

за яким орендар набуває права користування необоротним акти­ вом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку .

Характеристика оренди державного та комунального майна . І. Орендою є строкове користування майном . Строковість означає обов'я зок ор е ндаря після припинення до­

говору оренди повернути майно . Відповідно до ст. і7 Зако ну "Про оренду державного та комунального майна" (ст.

284

ГК) термін

договору оренди визначається за ПОГОА~I:І!!5.!м . ~торін. у разі від­

сутності заяви однієї зі сторін про -припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором . Після закінчення терміну договору оренди орендар, який нале~­ ним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін . Законодавчий принцип щодо строковості користування орендо­

ваним майном не позбавляє орендаря права за згодою орендодавця викупити орендоване м а йно .

Слід зазначити, шо відносини з викупу орендарем орендованого державного та комунального майна регулюються

відповідним

приватизаційним законодавством : законами "Про приватизацію дер ­ жавного майна", "Про приватизацію невеликих державних підпри­ ємств (малу приватизацію) " , а також Законом України від

10 липня р . "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" тощо. Пунктом 51 розділу ІХ Державної програми приватизаціі на 20001996

2002

роки, з атв. Законом України від

18 травня 2000

р., передбачено

право пріоритетного (пільгового) викупу ()РЙlдf!l?_~IІі. .Q.RеtlдоваНQГ9

' дер-жавііого MaJtFia (буд1вііr;с:п()рудй; примішення) за умови здійснен­ ня ним. . ~~. 'рахунок власних коштів за згодою ope.
-!додавця невідок­

ремліованого поліпшення (капітального ремонту ТОШО) вартістю не мёііїl1е 25% залишкової вартості будівлі (споруди , приміщення) . у випадку, якщо залишкова вартість такого поліпшення менша 25 % (поточний ремонт), орендована будівля (споруда, приміщення) при­ ватизується на конкурентних засадах (аукціон, конкурс ), а оренда р, який не став переможцем конкурсу, аукціону , одержує право на

грошову компенсацію вартості зд ійсненного поліпшення за раху­ нок коштів, отриманих від продажу об' є кта приватизації . У випадку відмови державного органу приватизації сплатити орендареві таку

компенсацію спірні питання щодо її стягн е ння можуть бути пред­ метом Судового розгляду . У ра зі здійснення поліпшення орендова­

ного майна за власною ініціативою без погодження з орендодавцем орендар не набуває права пільгового викупу держа вного м а йна та втрачає право на відповідну грошову компенсацію незалежно від

обсягу та вартості невідокремленого поліпшення (абз .

3

ч.

Закону "Про оренду державного та комунального майна").

544

2

ст .

27

У разі переходу до орендаря за договором оренди права власнос­ ті на майно, що знаходиться в державній (комунальній) власності ,

його вартість оцінюється відповідно до Методики оцінки об'єктів оренди, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. NQ 629 (в редакції постанови від 2 січня 2003 р. NQ 3).

2.

Оренда здійснюється на засадах оплатності, що матеріалізу­

пься в формі орендної плати .

Згідно зі СТ.

286

ГК орендна плата

-

це фіксований платіж, який

орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї госпо­

it
2

(І. 762 ЦК (див . ст. 20 Закону "Про оренду державного та кому­ l1<1ЛЬНОГО майна") плата за користування майном може вноситися 1<1 вибором сторін у грошовій а бо натуральній формі. Форма плати 1<1 користування м а йном встановлюється договором найму. Якщо

11 договорі оренди передбачено натуральну або грощово-натураль­

ну форму орендної плати, орендар замість грошей може вносити орендну плату шляхом передачі орендодавцеві частини своєї про­

нукції, виконання певних робіт чи надання послуг.

Згідно зі ст.

524

ЦК зобов'язання має бути виражене у грощовій

одиниці України - гривні. Не є винятком і зобов'язання, що випли­ ває з договору оренди, тобто, розмір орендної плати повинен вста­ новлюватися в національній валюті. З огляду на положення ч. 2 Ilієї ж статті, сторонам договору оренди ДОЗВОЛЯЄТЬСя встановити ставку оренди із визначенням грощового еквівалента в іноземній валюті. При цьому, виходячи з вимог ст.

3

Декрету Кабінету Мі­

ні стрів України "Про систему валютного реГУЛЮl1ання і валютного контролю" про те, що валюта України є єдиним законним засобом I1латежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, сплата орендної плати 110винна здійснюватися в національній грошовій одиниці .

Закон "Про оренду державного та комунального майна" вста-"" ІЮI1ЛЮЄ певні обмеження щодо розміру орендної плати . Так згідно

,і ст.

19

цього Закону річна орендна плата за користування цілісним

~1:lЙНОВИМ комплексом підприємства, його структурним підрозділом

l1е може перевищувати

10%

вартості орендованого майна . Проте це

обмеження не пощирюється на інщі об'єкти оренди . Наприклад , І гілно із Методикою розрахунку і порядком використання плати за о ренду державного майна орендна ставка за використання орендарем

I1СРУХОМОГО майна для розміщення нічних клубів, казино, інших

1 ; lк л адів грального та щоу-бізнесу становить до

20%

вартості не­

рухомого майна, визначеної експертним шляхом. Розмір річної

ОРl~НДНОЇ плати у разі оренди окремого індивідуально визначеного \І;lііна (крім нерухомого майна) встановлюється за згодою сторін, ;І ; ІС не менш як 5% вартості орендованого майна, а у ра ] і, коли ОрСl1ларем Є суб'єкт малого підприємництва не меlllll SlК 4% l"IРl0сті орендованого майна (п.

7

Методики).

545

Необхідно мати на увазі, що ВИЩС ЗClЗ начена Методика розрахун­ ку і порядок використання плати за оренду державного майн а поширю єтьс н лише на об'єкти оренди, що перебувають удержанній

власності. дЛЯ визначення плати за оренду об'єктів, що належать Республіці Крим та об'єктів комунальної власності

Автономній

методики затверджуют ься відповідними уповноваженими органами.

Наприклад , М е тод ику ро з рахунку і порядок використання орендної плати за користуван ня майном територіальної громади м.

Ки єва

було зат ве рджено рішенням Київської міської ради від

липня

5

р. NQ 366/1342. Щодо об'єктів, які перебувають у приватній власності, ставки

2001

орендної плати вс та но влю ються за погодженням сторін і макси ­

мальним (мінімальним) ро з міром н е обмежуються.

На практиці часто виникають питання про правомірність зміни (зазвич ай - збіль шення) орендодавцем орендної пл ати в односто­ ронньому порядку . Згідно з і ст . 21 Закону "Про оренду державного та ком унального майна" ро зм ір орендної плати може бути змінено за погодже нням сторін. Ро зм ір орендної плати може бути зм ін е но на вимогу однієї зі сторін, якщо з не залеж них від неї обстав ин

істотно з мінився стан об'єкта оренд и , а також в інших випадк ах, встановлених за кон одав чими актами України, до яких належить ,

зокрема, можливість, встановлена ч. 3 ст. 762 ЦК, щодо періодич­ ного перегляду, зміни (індексації) ро з міру плати за користув ан ня м ай ном .

Лрот е так і з міни повинні оформлюватися додатковою

угодою до догово ру оренди за згодою н а це всіх його сторін. Якщо післн укладання договору о р енди до відповідної методики

або іншого акту зако нодавства будуть внесені зміни, які погірш уют ь становиш е оренда ря (наприклад,

пі дви щ ують ставки орендної

плати), умови д оговору оренди збе рігаються протя гом всього строку

дії д оговору (ч.

4

ст.

10

Закону "Про оренду де р жавно го та кому­

нального майна") .

Частин а 3 ст. 21 Закону "Про оренду де ржавного та комунал ьного майна" (ч . 4 ст. 762 ЦК) надає gрендареві пра во вимагати в ід пов ід ­ ного з меншення орендної плати, якшо з н езалежн и х від нього обста­

вин з мінилися умови l"О(;лодарювання, п ередба ч е ні договором, або

істотно погіршився стан об'єкта оренди ·.

·

.

у вирішенні відповідних спорів пр езю м ується н езм інність умо в господа рюв а нн я (користу вання майном) чи стану об'єкту оренди , а орендuр повин ен под ати докази на явност і тих обстави н, н а які він посил ається в обгру нту в а ння своїх вимог, а т ак ож довести, шо ці обставини виникли з незалежних від нього причин , зокрема, внас­ л ідок зм іни ко н' юнк тури ри нк у това рі в, робіт , п ослу г , з вини орен­ додавця, ч ерез д ію неп е реборної сили чи у зв'язку з природ ними властивостями майна, що с об 'єктом оренди , тощо. Я кщо у погір­ шенні цього майна або у СТlюренні гірши х умов ко ристуван ня ним винні обидві сторони за договор о м, розмір орендної плат и також

мо же бути зменшений, але лише у ча ст ині , яка від пові дає в ині орендодавця у з м е ншенні можл ивост і користуватися май ном .

546

З гідно із п .

14.2

роз'ясн е ння Презид ії Вищого арбітражного сулу

\f.. раіни "Про деякі пи тання практики застосування Закону Укра" Про о рен ду державного та комунального майна" зміна умо в

11111

І щ;подарювання, н априклад, зміни у податковій політиці , у р івн і

11011 нту н а товари, роботи, .1.'151 зм іни розміру орендної

посл уг и тощо , можуть буги підставою

п лат и , якщо це передбачен о договором

"ренд и.

ШО ж до істотного погіршення ста ну об'єкта оренд и, то во но

.\!Оже бути наслідком стихійного лиха, тобто відбутись не з вини орендар я чи будь-якої іншої особи, або виникнуги з будь- яких тех­ Ilічних причин, що при звели до п онадн ормативного знос у орендо 1 1;lIІОГО майна, у зв'я зк у з LІИМ проие нт амортизаuії його виявився (іільш е передбачува ного.

В такому р аз і розмір зменшенн я плати

lІизн ачається виход ячи і з строків і характеру погіршення по рівнюю

3 у мовами

користу вання і станом м айна , шо визначені в нор матив ­

ІІОМУ порядку чи самим д оговором , або випливають з призн ачення ~щЙна. У разі не обхідності господ ар ський суд не позбавлений прав а п ризначити відп овідну експертизу. Якщо орендар з не зал ежних в ід нього обставин протягом певного часу був повні с тю п озбавлений можливості користуватися орендо­ ваним майн о м , в ін вправі порушувати питання і про повне звільнен1151 його ві д внесення орендної пл ат и. Такими обставинами можуть

Gути,

зокр ема,

зд ійснення

капітально го ремонту (якщо його

IlОвинен робити орендодавеиь), ЛРОС ТР ОLJе ння оре ндода Пl1е м н адан­ НЯ майна орендареві, наЯFшість у майні недол іків , які ви ключал и lіого в икористання за признач енням тощо . ІЗ раз і , коли за від по­ I lідн ий період часу, протяго м якого орендован е майно ІІС IІ ИКО рИС­ говувал ось, орендну плату було внесено, орсндар вправі вимагати

1\

по вернення.

За кон "Про ор енду де рж авно го та комунального майна" (ч . ст.

19)

6

передбачає, що стягнення за боргованості з орендної пл ати

Ilр овадиться в бе з спірному поряд ку н а під ста ві виконавчого напису IlОт а ріуса. Відп овідні приписи містяться також у П е реліку докум ен­

Іів, за якими стягнення заборгованості про вадиться у безспірному IlОрЯ ДКУ на підставі виконавчих написів нотаріусів, заТ13 . постановою

Каб інету Міні стр і в України в ід

29

червня

1999

р.

N9 1172.

Розміри орендної плати встановл юються та змінюються дого ­

ІІОР ОМ між орендодав ц ем і орендарем. Відповідно до ст. 88 Закону Ук раїни від 2 вересня 1993 р. "Про нотаріат" нотаріус вчиняє вико­ II
l аб оргова ності. Отже, нкщо між сторонами договору оренди держав­ ІІО ГО чи комунального м ай н а і снує сп ір, пов'язаний зі стягненням

;;1 60рго ваності З орендно\ плати або пені за несвоєчасне внесснн>! І ; ІКОЇ п лати, відповідний сп ір розглядається в господарському суді

11:1 загал ьних 3. [;1)1

підставах .

Пр и оренді відбувається користув ання майном, якс необхіДllе зд ій сне ння підпри ємницької та і ншої діяльності". Цеіі "дінль-

547

нісний" аспект підкреслює суспільно корисну мету оренди держав ­ ного та комунального майна, можливість виходу за його допомогою на ринок ,

не обмежуючись використанням об'єкта оренди для

власних (внутрішніх) потреб орендаря. 4. Законодавство встановлює виключний перелік JlержаВ1іОГО та комунального майна, яке може бути об'єктом оренди. Згідно зj ст.

4

Закону "Про оренду державного та комунального майна" . 9§ 'ЄК­

тами оренди є:

цілісні майнові комплекси підприємств, Їх структурних пjд­ При цьому цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт із завершеним циклом ви­ робництва продукції (робіт, послуг), наданою йому земельною

.,· ···· ..

розділів (філій, цехів, дільниць).

ділянкою, на якій він розміщений, автономними інж енерни ми комунікаціями, системою енергопостачання.

Грошові кошти та

цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборго ­

ваності орендодавець надає орендареві на умовах креди ту за ставкою рефінансування Національного банку України за полож енням и Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів,

затв. постановою Кабінету Міністрів України від

N2 629,

10

серпня

1995

р.

а інші оборотні матеріальні засоби ВИКУПОВУЮТЬСЯ орендарем

відповідно до ПОРЯДКУ викупу орендарем оборотних матеріальних засобів, який затверджений цією ж постановою;

• нерухоме

майно (будівлі, споруди, примjщення) та інше окреме

індивідуально визначене майно підприємств;

• майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених У процесі приватизації (корпоратизації). За ч.

2

ст.

4

Закону "Про оренду державного та комунального

майна" l1е ~ожуть бути об'єктами оренди:

• ціііісні майнові комплекси .(І,ержавних підприємств , їх струк­ турних підрозділів (філій, цехів , дільниць), що здійснюють діяль­

ніСТІ?; Qередбачену ч. J ст. 4 Закону України від 7 лютОго 1991 р.

"Про підгіриємниuтво " . Проте у зв'язку з прийнятrям Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", яким ст. 4 Закону "Про підприємництво" було викладено в новій редакції, це положення фактично не може застосовуватися;

• цілісні майнові комплекси казенних підприємств ; • UIЛІсні майнові комплекси структурних лі.црОЗділів (філій, иехів, дільниuь) казенних J.lідприємств, що..здіЙснюють діяльність,

передбачену ч . І ст>1 Закону " Про підпРиє·МН~UТ130" . Проте за

вищевказаних обставин ие положення Закону "Про оренду держав­ ного та комунального майна" також не застосовується;

•

об'єкти державної власності , що мають загальнодержавне зна­

чеНlJ.я~ес пі,аляг,Щоть ПРl1ватизації JЗ\ДIlОвl.1lI1Q до ч. 2 ст. 5 ЗаконУ "Про~ІЇриватизацію державного майна", а також об'єкти, включені

до переліку об'єктів права державної власності, що не підЛягають приватизації, затвердженого Законом "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизаuії" , які випускають підакцизну продукцію.

548

5. Статтею 5 Закону "Про оренду державного та КОМУН,ШI>IІОI · О чайна" (ДИВ. також ст. 287 ГК) в імперативному п орядку визначено органи, яким надано право бути орендодавцями державно го та ко­ мунаЛЬноro майна: .•

Фонд державного майна Україн и , йо го ре гі онал ьн і відділення

та представництва

-

шодо uі ліс н их май н о в их ком плек с ів п ід п ри­

ємств, їх структурних підрозд іл ів та не р ухомо го май н а, а також майна, шо не увійшл о до ста тутни х фо нді в госп одарських товариств,

створених у пр о цесі пр и ватизації (кор п о рат иза ці ї) , що є держав ­

ною власні с тю , к р ім май н а, шо н алежить до май н ово го ком плексу Націонал ь ної акаде м ії наук Украї ни ;

• органи , у п ов н оважен і Вер хо в ною Радою А втоном н ої Респуб ­ ліки К рим та о р га н ами м і с ц ево г о сам о в р ядування у п равлsпи майн ом,

-

щодо ц ілісних май н о в их ком пл ексів під пр и є мств, їх

структурни х п ідрозд і л і в та нерухомо го май н а , яке в ідповідно н але­ жить Авто н омн і й вла с н ос ті ;

•

під пр иємс т ва

Р ес публі ці К р им або п еребуває у комуналь ні й

-

щодо ок р емо го інди в ідуаль н о в и з н аченого

майна т а н ерухомо го м айна , за гал ь на пло ща яких не п е р евищує

200

К В. м на одне п ідпр иємство, а з дозволу вищеза з наче н их органів

-

тако ж щодо структу рн их підрозд і лів під п риємств (філій , цехів, д і ль­ ниць) та н е рухомо го ма йн а, що п е реви щ ує пло щу

200

кв . м.

Коло п отенці й ни х оренда р і в держав н о го та комунального май н а

не обмежується. З гід н о зі ст . 6 Зако н у "Про оренду державного та к о мунально го м ай н а" ними можуть бути господарськ і то вариства, створен і члена ми тр удово го колект иву пі д пр иємства, йо го стр ук­ турно го п ідро зділу, інші юридичні особи та громадя ни Ук ра їн и,

ф і зичн і та юр идичні особи іноземних держа в , м і ж н а р одні ор ган ізаці ї та особи без громадянств а. П ри цьо м у фі З ~1'lН а особа , яка бажає укласти до говір оренди де ржав н ого ма йна з метою викор иста н ня

його для п ідприємницької діЯЛl>нос ті, до укладання до гово р у зо­

бов'язана зареєструватись як суб' є кт підприємницької діяльності.

6.

Законодавство не містить прямої вказівки на те, в якій фор м і

повинен у кладатися договір оренди державного та комунальног о

м айна. П р оте згідно зі ст. 12 Закону "Про оренду державного та комуналь ного майна" договір оренди вважається укладеним з мо м ен т у д осягнення домовленості з усіх істотних умов і підпис ан ~ н я сторон ами тексту договору. Термін "підписання" вказує н а обов'язко вість укладання договору оренди у письмовій формі , а також н а те, що він є консенсуальним.

Загальна вказівка Закону шодо письмової форми договору оре нд и

м оже кон кретизуватися положеннями інших актів законодавст в а. Так, за з містом ч. 2 ст. 793 ЦК договір оренди будівлі або інш ої ка пі тальн ої споруди (їх окремої частини) державної (КОМУН
строком на

І

рік і більше підлягає нотаріаЛl,IІ О М У

посвідчен ню; згідно зі ст.

799

цього ж Кодексу нотаріалыІ муy

посв і д ч ен ню підлягає договір оренди транспортного засобу :!
ф і зичної особи тощо.

549

7.

Спеuіальне З
нального май н а пер едба ча є проuедуру уклада ння до гов ору оренди, а також визнаЧ
може бути визнан() неукладеним . До таких ст .

10 Закону

"Про оренду

державного та кому нального май н а" відносить:

•

об ' є кт оренди (склад і варт і сть майна з урахува нням й ін дек-

сації);

• термін, н а який укладається договір оренди; • ·орендн.а плата з урахуван ням й і ндекса иії ; • порядок використання амортизаuій ни х відрахувань; • відl;l.()[!леtl,НЯ орендов аного май на та умов и його повернення ; • виї<онання зобов'язань ; • забезпеч ення в и конання зобов'язань - неустойка (щтраф , пеня)', порука, завдаток, гарантія тощо;

•

порядок здійснення орендодавием контролю за станом об'єкта

оренди;

• • •

відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орен­

дованого майна.

За з годо ю сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Згідно з '1..

2 ст . 10

Закону "Про оренду державного та комуналь­

ного майна" укладений сторонами договір ор енди в частині істотних умов повинен відповідати типо вому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди держа вного майна ро з робля є і затв ерджує Фонд державного майна України, типові договори оренди

майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебува є у комунальній власності , затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місиевого самоврядування .

Щ одо державно го майна Типовий договір оренди uілісного майнового ком плекс у держа вного підприє мства (структурного під­ розділу підприємства), Типовий договір оренди індивідуально визна­ ченого майна (нерухомого або іншого), що належить до державної

власності та При мірний д оговір про відшкодуваннн витрат балансо­ утримувача на утримання орендова ного нерухо мого майна та надан­

ня комунальних по слуг орендарю були затверджені наказом Фонду 23 се рпн я 2000 р . NQ 1774. Відповідно до ст . 9 Закону " Про оренду державного та кому­

державного майна України від

нального майна" фі з ичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, напр авляють в ідповідному орендодавцеві заЯI:lУ,

проект договору оренди , а також інші документи згідно з Пер ел і ком документів, які подают ься орендодавцеві для укл адання договору

оренди uілісного майно вого ком плексу підприємст ва (організаuії), ЙОГО структурного підро зділу, н ер ухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майн а, що знаходиться на балансі під­ приємства (організаuїі), го сподарського товариства і є держав н ою власністю .

550

Уразі надходжеНl IН до орендода вця заяви про оренду ціліСНОІ'О :\1айнового комплек су підприємства , його структурного підрозділу, lі ерухомого майна ,

а також м ай н а,

що не увійщло до

статутних

фондів господарських то[3ариств , створених у процесі приватизації (кор п оратиза ц ії) , орендода[3ець у 5-денний строк після дати реєстра­ иії заяви надсилає копіі" матер і алів органу , у п о[3новаже н ому управ­

лити відповід ним майном, а у разі якщо :

•

підприємство ,

його СТРУКТУРНИЙ підрозділ , щодо ціліс ног о

майнового комплексу якого надійшла заява про оренду , або іні­ ніатор

укладання договору

оренди

з гідн о

і з зако нодавством

займають монопольне становише н а ринку;

•

внаслідок укладаннн догово ру оре нди підприємець або гр у п а

підприємців можуть зай н ят и монополь н е ста н овише н а ринку;

•

сумарна вартіст ь акти[3 і в або сумарний обся г реалізації товарів

(роб іт , п ослу г), що належать об'єкту оренди та ініціаторові укладан­ ня до говору оре нди, п е ревишують показники, визначе ні зако н одав­

ством,

-

також до органу Антимонопольно го комітету України.

Орган А нти монопольного комітету України розглидає н адіслані ііОМУ матеріали і протягом

15

д нін післ я їх надходження надсила є

о рендодавцеві в исновки про можливість оре нди та умови договору оре нди.

У разі порушення провадження у справ і пр о банкрутство кері/) ­

ник або орган управління боржника виклю чн о за п о годженням з розпо рядник ом майна подає орендода[3цеві матеріали щодо оренди нерухом о го майна, копію яких орендодаве ць у 5-де~I НИЙ строк після :НПИ реєстр ації заяви над силає органу , уповноваженому У llра вля ти нідповідним майном.

Орган, уповноважений упраВШIТИ держаВ IІ ИМ майном, ро згл я­ .І
15

днів після їх н адходже нн я

lІадсилає орендодавцеві висновки про ум ови договору оренди або про відмову в укладанні договору оре!-LГJ:И.

Органи, уповноважені управляти майно м, шо належить Авто­ lІомній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності , розглядають подані матеріали і протягом

15 дні[3

після надходження

\I
!Озволу щодо укладання договору оренди або відмову). Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін виснов­ "ів органу, уповноваженого управляти держа вни м майном, доз волу , І,іл.мови

чи пропозицій

від органу ,

у п овноваженого управляти

"іnповідним майном , укласти договір оренди нерухомого майна з

,'юл.жетною установою , організаuією, висновків органу А н тимоно­ ',[}ЛЬНОГО комітету України, укладання договору оренди вважається

,

ІІИМИ органами погодже ним .

Орендодавець протя го м

5

д нів післ я зак інченн н те рміну погод­

-,, tЇ IНН умо в договору оре нди з орга ном , уповноваженим у"раllJ1НТИ

І< 1 ,' lll овід ним

майном,

і

органом Антимонопольного

комітету

\ І< Р;ІЇНИ , а у випадках , коли заява про оренду маЙІІа іі І: Іютреб ує

55 1

узгодження (шод о ор е н д и окремого ін д ивідуально ви з н а ченого майна, крім нер у хо м ого) , протягом

15

днів післ я дати й ре є страції

дає згоду або від мовля є в укладанні договор у оренди м ай н а і пові­ домляє про це з аявника.

Якщо на укл а д а ння договору оренди потрібен до з віл Фонду державного майна України, його регіонального відділеннн чи пред­ ставництва , д ерж а вне підприємство у 5- де н н ий термін після отри­

мання висновків органу, уповноваженого упр а вл я ти держа в ним майном, органу Антимонопольного комітету України н адсил а є орендодавцям копії проекту договору та інших документів, виснов к и

зазначених органів, розрахунок орендної плати. иі орга ни протя­

гом

15

днів після надходження

MaTepia,liB повідом ля ют ь д ер ж авн е

підприє мство про своє рішення (надання д озволу шод о укл ад ання договору оренди або від мову).

Державне підприємство протягом

5 дні в

після отрим а ння заз н а че­

ного рішення Фонду державного майна України , його регіонального відділення чи представництва дає згоду або відмовля є в укл аданні договору оренди державного майна і повідомля є про ц е за я в ни ка .

У передачі в оренду об ' єктів може бути відмовлено , якщо :

•

було прийнято рішення про привати за ц і ю а бо перед приватиза­

ційну п ід готовку цих об ' єктів ;

•

об' є кт включено до переліку під при є мств , шо потребують залу­

чення іноземних інвестицій згідно з ріш е нням Кабінету Міні стрів України чи місцевих органів влади;

•

орган Антимонопольного комітету України не дає згоди на

оренду;

•

орган , уповноважений управляти майном, не дає згоди на

виділення структурного підРозділу підприємства;

з інших підста в, передбачених законами; орендод а вець, за з начений в абзацах 2 та 3 ст. 5 Закону "Про оренду держ а вного та комунального майна" (Фонд державного

• •

майна України , його регіональні відділення та представництва, ор­ гани, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном), прийняв рішення про укладання договору оренди нерухомого майна з

бюджетною установою, організацією. Укладання договору оренди майна підприємства , його структур­ ного підрозділу з іншими фізи'ІНИМИ та ЮРИДИ'Іними особами здій­ снюється за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного трудовим колективом підприємства , його структурного

підрозділу впродовж

20

днів з дня направлення їм повідомлення

про намір орендувати відповідно цілісний майновий комплекс під­ приємства, структурного пjдрозділу. У разі відмови в укладанні договору оренди , а також неодер­ жання відповід і у встановлений термін заінтересовані особи м а ють право звернутися за захистом своїх інтересів до суду, господарського суду.

552

IlL:рсдач а об'єкта оренди орен д одавцем орендареві здіЙСНlОС Т l ,СИ ,

І роки і на умовах, визна 'lених у договорі оренди. Документально

<>11<1 оформлюється

шляхом підписання уповноваженими представ-

111t-:
відповідно до вимог н аказу Мін;стерстна статистики України затвердж ення типових форм первинного обліку". Якшо орендодавець у с троки і на умовах, визна'lених у догонорі

'" '1 '0 11 ро

'р с нди, не передасть оренд ареві об'єкт оренди, орендар має право

1.II\!агати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збит­ ііІ !, з авданих затриманням передачі, або відмовитися в ід договору і

<,",-!агати відшкодування збитків , заLlданих йому невиконанням дого­ '('РУ оренди.

§ 3.

Договір прокату

Поняття договору прокату. Згідно зі ст. 787 ЦК за договором прокату наймодавеІ(Ь, який здій­ . шоє підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або mбов 'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату

flевllиіі строк. Характ еристика договору прокату. І. Сторонзми договору прокату є наймодавець і наймач . Як наймодзвцем так і найма'lем можуть бути як юридичні так і і'l 'шчні особи. Для наймодавця , як випливає, власне , з визначення

/'"

:,н ' овору, ЩО розглядається, діяльн ість із пер едачі речей у найм є


, , б 'єкта

підприємницької діяльності дли

укладення договорів

, рокату.

Наймач, на відміну від наймодавця , може укладати договори ' і 'Юкату незалежно від наявності чи відсутності у нього статусу

, , ' б' єкта

підприємницької діяльності . Тобто, договір прокату для

J: lіімача може бути як підприємницькім , якшо укладається у зв'язку

:1 ' jдійсне нним ним підприємницької діяльності , так і не 6ути таким . 2. Наймодавець передає або зобов'язується передати наймачу І ' '. ,Х ОМУ річ, На відміну від класичного договору найму , предметом

ІІ" ОГО є "майно", шо включає в себе , окрім об'єктів матеріального

, " іту ' І 788

",r'TO,

речей

-

і нематеріальні активи

-

майнові права та інші, за

ЦК предметом договору прокату є винятково рухома річ, матеріальний об'єкт, який можна вільно переміщувати у

I l lю стор і без заподіяння йому шкоди . 3 а договором прокату наймодавець передає або зобов'язується " , 'редати річ. Це означає, шо річ може бути передана наймачу під

<,'l' укладення договору прокату; в такому разі договір прокату ntш1,11 иметься реальним. Також договір прокату може бути укладсний : '~1Овою передання речі в майбутньому; в такому разі договір IIroІ , ІІ ' У буде консенсуальним , т06то таким, шо вважається укл;,) !сним ,\ f()ченту погодження сторонами I3сіх істотних умов .

553

Предметом договору пр окату є річ, яка використовується для 788 ЦК) . Пр оте

задоволення побутових невир обничих потреб (ст.

пред мет догово р у пр окату може використовуватися також і для

вироб ничих п отреб , якщо це встановле но до гов о ро м. Остан н є ще раз підкреслює, що догові р пр окату для наймача може як мати харак­ тер підпри єм ницького , так і бути непідприє м ницьким , побутовим .

3.

Річ передається на ймачев і у користування, . за плату та на

певний строк .

Законодавець пр ямо закріплює, що найма ч має право викорис­ товувати майно , тобто, як вже йщлося в ище при характеристи ці до говору найм у, здобувати корисні властивості майна, що п ере ­

дається , без пра ва розпорядження ним . Договір прокату є пл атним до говором . За ст. 789 ЦК плата за прокат речі встано влюється за тарифами наймода вця і є істотною умовою договору прок ату . Оскільки до говір прокату є договором при єдна нн я, про що докладні ше йдеться нижче , плата за користу­

вання майном, як і інші істотн і умови визначається на ймодавцем самостій но і не погоджується з н айма че м. Договір прокату є строко в им договором. Це , як і вживання терм ін а "користування" у визначенні до говор у прокату, означає, щ о по закінченні строку, на яке передане май но , оста нн є по винне

бути повернуте н аймодавцю. Я к що наймач бажає пр идба ти майно , що передавалось йому за договором про кату, умови такої ку п івл і­ продажу зазнач аються в окремому договорі ку пі влі -продажу.

4. З гідно з ч. 2 ст. 787 ЦК до гов ір прокату є договором при єд н а ння . Відповідно до ст. 634 и ього Кодексу дого вором приєднання вважа­ єтьс я договір, умови якого встановлен і однією зі сторін у форму­ лярах або інщих стандартних формах, я кий мож е бути укладений лише шляхом при єднання друго ї сторони до за ПРОfJонованого

договору в цілому. Від п ов ідн о, наймодавеuь мо же в становлюва ти типові умо ви договору пр окату, а н ай мач не мо же запропонуват и свої умови договору. Умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів,

встановлених законом. Крім того, умови догов ору прокату, як і п огіршують ста н ови ше наймача порівняно з тим, що вс тановлено типо вими умовами договор у, є ні к чемними. Дого в ір прокату є публі чни м договором. З огл яду н а положення

ст .

63 3

ЦК це означає, що наймодавеuь зобов 'язаний над ават и

послуги із прокату кожному, хто до нього звер неться .

Прич ому

умови договору прокату встановлюються одна ковими для всіх

споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Наймач не має права надавати переваги одному сп оживачев і перед іншим щодо укладення публічного договору, якщ о інше не вста ­ новлено

зако н ом .

Крім то го , н ай м ач не має права відмовитис я

нід укладення

договору прокату за ная вності у нього можливостей н адати спожи ­ вачев і в ідпо відн і товари.

554

5.

Наим ач мас право ВlДМОВИЛ1СЯ BlД договору ІlРОКClТУ і lIOIН;Р"

'\ ГИ річ найм одавu е ві у будь-який час. Плата за прока т реч і , шо Сll лачена найм ачем за весь строк договору, зм еншуєтьс я відповідно

10 тривалості фактичного користування Рі ЧЧЮ .

б. Особливо стями договору прокату, пор івняно з класичним до­ І о пором найм у, Е заборона, в міщена у ст .

791

ЦК, ІІа укладання

!lа ііма'Іем дого вору піднайму . Крім того, на в ідміну від положе нь '1. 2 ст. 777 ЦК, наймач не ~Iaє переважного прапа на купівлю речі у ра з і її продажу наймодавцем.

Капіт альн ий і поточний ремонт речі зд ійсню є наймодавець за

с вій рахунок, я каю він не доведе , що пош кодженн}!

peL!i

сталося 3

I! ltIіИ наймача .

§ 4.

Договір найм у (оренди) зе меЮ)IІОЇ ділянки

Дого!юру на йму земельно! ділянки Пр ИСВ>!'ІСНСІ всього одна стаття

Ц К --· ст. 792, ч. 2 якої прямо відсил ає до окр е мого зако ну , я кий регулю є заз н аче ні відносини . Такими є Земельний кодекс (ЗК) Ук­ р а їни (гл. 15) та спеціальний акт - З акон "Про оренду зс млі"; у ГК ОРl:НДУ зе м ельн их ділянок регулює с т . 290. Відносини , пов'нзані 3 ()рсндою зе мел ь них ділянок, на яки х ро.зташовані цілісні май нові ко мпл екси підприємств, установ і органі з ацій де ржа вної або ко­ \Іунальної власн ості, а також засн опаних на майні, що належить

Лвтономній Рес публіаі Кри м , та їх СТРУКТУРНИХ підрозд і лі в , ;'\0. lаТКОІЮ ре І УЛЮЮТЬСН 3аконом " Пр о орс н ду де р жаlНtO І 'О та кому­ І!ального майна " . Окрім зазначених ДОКУ ~lеlпів , ВIjl Н ОСИНИ Ifайм у (ОРСНJlИ) зсмелыl хx д ілннок регулюються ПОЛОЖС Іі llНМИ пілзаконних н ор ­ \І~Н ИВНИХ актів, З0крема , Ука зу Президе нта України від 12 липtНI

1995

р.

Ng 608/95

" Пр о пр ивати зацію та оренду земельних ділянок

ІІссільськоroсподарського ПРИ З ІІачення для зд і йснення під при єм ­

ІІИЦЬКОЇ дінльност і ", П орядку реєстрації договорів оре нди земель -

1І0'і 'І астки (паю) , затв. поста новою Кабінету Мі н істрів України від

24

сі 'IН Я

2000

р.

NQ 11 9.

;смел ьних ресурсах від

Наказом Держа в но го комітету України ло 17 січня 2000 р. NQ 5 затверджена форма

!НfJOВОГО договору оре нди земель ної частки (паю) .

ПОllяття договору Haii.JI1Y зе.lllель/юї діЛЯ/lки . Зг ід но зі ст . 792 ЦК за договОРО.llІ lІаuму (оренди) зе.llfеЛЬ1l0Ї дїлян­ /(/1 наЙ.ll1Одавець зобов'язується п ередати наіімачеві земельну ділянку /Ш встаuовлеllиu договОРО.ІIt строк у володіНIlЯ та корuстуван1lЯ за плату. Ви з н ачен н я договору ope
-[ДИ земельної ділянки, що містить­ (51

В ст.

13

Закону " Про оре нду землі", ок рі м зазначення обов'язків

!Іаймодавця , ак цент ує на обов'язках наймача (орендаря) викорис­ І tJвувати земельн у діля н ку відповідно до умов договору та ІІИМОІ ' ;"~lельного законодав ства.

Характеристика договору оренди зе.lllельної діЛЯlІки. І. Сторонами договору оренди земельної ділянки є

lfai·iM()J(aIlC I[b

(орендодавець) і наймач (орендар).

555

Згідно зі ст.

4

Закону "Про оренду земЛІ

орендодавцями зе­

мельних ділянок є громадяни та юридичні особи , у власності яких перебу ва ють земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Закон "Про оренду землі", як і ЗК ('І.

5

ст.

93),

акцентує на тому, що

орендодавцями є саме власники земельних ділянок .

Земле­

користувачі, яким земельні ділянки належат ь на праві постій ного користування відповідно до ст.

92

ЗК, права здавати їх в оренду не

мають.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комуналь­

ній влас ності, є сільські, селишні, міські ради . Орендодавцями земельни х ділянок, шо перебувають у спільній власності терито­ ріальних громад, є районн і, обласні ради та Верховна Рада Авто­ номної Республіки Крим. Орендодавцями земельних ділянок, що

перебувають у державній власності , є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Авто­ номної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України .

Орендарями, в свою чергу, є юридичні або фізичні особи , яким на підставі договору оренди належит ь право володіння і користу­

вання земельною ділянкою. Такими можуть бути :

•

районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні

адміністрац ії, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабі­ нет Міністрів України в межах повноважень , визначених законом ;

•

сільські, селищн і , міські, районні та обласні ради , Верховна

Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначе­ них законом;

•

громадяни і юридичні особи України , іноземці та особи без

громадянства, інозем ні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

2.

Наймодавець за договором оренди передає наймачеві земель­

ну ділянку. Іншими словами , земельні д ілян ки, що переб увають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності, є об'єктом договору оренди. Згідно зі ст.

79

ЗК земельна ділянка

-

це частина земної поверхні

з установленими межами, певним місцем розташування, з визна­

ченими щодо неї правами.

За договором оренди орендодавець зобов'язаний , зокрема:

•

передати в користування земельну ділянку у стані, що відпо­

відає умовам договору оренди;

•

при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відпо­

відно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земель­ ної ділянки;

•

не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватис я

орендованою земельною ділянкою;

•

відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з по­

ліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;

556

попередити орендаря про особливі властивості та недоліки

•

. смел ьно}ділянкн , нкі IJ проuесі ті використання можуть с причи­

'1IIТи.і1ФJ!.9гі,!но небезпечні наслідки для довкілля або приз'вести 10 погіршеНН51стану самого об'єкта оренди (ст. ' 24 Закону "Про " ренду' землі"). Відповідно до ст.

3

Закону "Про оренду землі" земельна ділянка

\!Оже передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спо­ рудами , водоймами , які знаходяться на ній, або без них .

Земельна ділянка передається на встановлений договором

3. с трок.

Згідно з ч .

3

ст.

93

ЗК (див. також ст.

19

ЗаКОIlУ "Про оренду

І смлі") оренда земельної ділянки може бути короткостроковою

ІІС більШеs'років та довгостроковою -

11<1

-

не більше 50 років . З огляду

це, строк дії договору оренди землі ви з начається за з годою сторін,

а ; ІС не може перевишувати

50

років.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення I ОJlа рного сільськогосподарського виробництва строк дії договору ()ренди зе мельних ділянок визначається з урахуванням

періоду

ротацїі основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розта­ IІJO ван і в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовиша lJ афт и або га з у, строк дії договору оренд и земельних ділянок визна­ 'J([ ЄТЬСЯ з урахуванням строків початку будівництва свердлови н та

IlІlробничих споруд, пов 'яза них з Їх експлуатаці є ю, н а орендованій Lілянці або на її частині.

4.

Земельна ділянка передається у володітНI та користування.

)СІ змістом ст.

93

ЗК України орендар бере в opeliДY земельну ділянку

LЛЯ "провадження підприємницької та іншої діильності". Останнє Ilсредбачає здобуття орендарем, як і в БУДh-ЯКОМУ іншому різновиді : юговору найму, корисних для нього властивостей майна (земельної . lілянки), тобто, користування нею. Оскільки користування будь­ \1ким майном неможливе без володіння ним, закон наділяє орен­

lаря і цим повноваженням.

Шляхи можливого використання земельної ділянки, взятої в 25 Закону "Про оренду землі" . Та к , орендар

орснду, окреслені ст. \lilC

•

право:

самостійно господарювати на землі з дотриманням умов до­

І ОВОРУ оренди землі;

•

за

письмовою

згодою

орендодавця зводити

в установленому

1; lконодавством порядку жилі, виробничі , культурно-побутові та

IlJші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

• •

отримувати продукцію і доходи; здійснювати

в установленому законодавс твом

порядку за

І ІІІС ЬМО ВОЮ згодою орендодавця будівництво водогосподарських ' ІЮРУД та меліоративних систем .

Статт я

8

Закону "Про оренду землі " пер едбачає можливість пе­

,, <' ; Іанни орендарем орендованої земельної ділянки або її частини

557

в субор е нду без ЗМІН І І ці:t IJО. ю го ПР lлш: чеН I ! \!, Я К ЩО це u е ред бачс н о договором ореНЛ. 1 1 а б о за пи с ь м о в ою згодою о реН)10Д
ком п лекс и

підприємств ,

у ста н ов і орган і зацііі де Р Ж<1 ВНОЇ а бо

комун аль ної вла с ності , а тако ж заснова них на :\1айні , що н алеж ить Автоном ні й Рес п убліці Кр им , та Їх структурни х під ро зд і л ів , з аб о­ роня є ться .

5.

3 е меЛI, I J(\ діЛ\l н ка пеР СД<1ЄТЬ С И за плату ; від п о в ід но , ореН.аа р

вносить орендну плату за користуван ня земельною ділянкою .

За ст.

21 Зако ну

"П р о оре нду землі " р озмір , Фор\,rа і строки В ll е­

сенн» оре н д ної п лати за землю встановлюються :за з годою сторін у договорі оре нди (крім строків внесенн я оренд н ої пл а ти ]а ]емел ьн і д і лянки де р жав н ої та ком у н
відпові д но до Зако н у Украї ни в ід ЗЛИ ГІНЯ 1992 р . " Пр о п лату ]а землю" (13 редак ції Закону иід 19 ве реСІІЯ 1996 р . ). Обчисл ення роз ­ міру орендної плати за зем л ю здійснюється з ура х уван н ям ін д екс ів інфляц ії , як шо інш е н е перед бачено договором ор е н д и . Орендна п лата може с пр авлятися у ГРОШОl3ій , натуральн і й та послуг орендодавцю) фо р мах . С торони

відробітковій ( н ада нн }!

можуть передбачити в д о г о ворі оре нди п о сд н а ннн рі з них форм орендної п лати . Орендна пл ата за земельні ділянки , шо перебува­ ю т ь у д е ржавній і комунальній ил а с но стї , справл я є ться викл ючно у грошовій формі. Внесення орендної плати оф ормлю ється пи с ьмово , за I Н1НЯТ­ ком перерахув а ння коштів через фіна н со иі установи. Орендна ЛІОна з а зем ельні ділянки державної і комунальної влас­ ності, які пер едані в оренду для с іл ь ськогосподарського ви корис­ тання, перегл }!д ається один р а з на З роки в порядку, встановленому

законом або д ого в ором оренди. Орендна плата за земельні ділянки , що перебуиаю ть у вл а сност і фі з ичних та юридичних осіб, перегл н ­ дається за згод ою стор ін . Орендар має право вимагати відповідн ого

зменшення ор ендної плати в ра з і, якшо стан ореНДОl3аної земель ної ділянки погірши вся не з його вини .

Наймач (орендар) зобов'язан ий використовувати земельну

6.

ділянку відповідно до умов договор у та вимог ]емельного за коно ­ давства.

Зважаючи на те, що зе мля є ОСНОI3НИМ національним багатст вом , що перебуває під особливою охоро ною держави (ст. І ЗК), законо ­

давством встано влені під вищені еколого-санітарні та інші вимоги шодо режиму і с пособ і в їі використ ання, зокрема, під час оренди. Так, за змістом с т .

24

Закону " Пр о оренду землі" орендар з обов ' я­

заний:

•

використовув ати зе м е ль н у д іля нку за цільовим призна ченням

згідно з договором оренди ;

• дотримуватися

екологіУної бе з пеки землекористуванн я та збе ­

реження родючост і грун т ів , дод е р жувати державних ст андартів,

норм і правил, у т ому чис л і мі с цешrх правил забудови н аселених пунктів;

558

•

дотримуватися режиму водоохоронних зон , прибережних за­

\l IСIIИХ смуг , зо н санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон ,'собливого режиму використання земель та територій, які особливо

, ' \ороняю тьс я . Крім того , обов'язками орендаря є:

•

почати використанн я земельн ої ділянки в строки, встановлені

І')ГОВОРОМ оренди землі, зареєстро ваним в устаноuлено му законом ІІ()РЯДКУ;

•

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (об­

І >Іження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди Ісмлі;

• •

своєчасно вносити орендну плату; дотримуватись режиму

використання

земель ПРИРОДlfо-запо­

HiJlHOfO та іншого природоохоронного призначення, ОЗДОРОULЮГО,

рекреаційного та історико-культурного признач ення;

•

надати у 5-денний строк після державної ре єстра ції договору

оренди земельної ділянки держав ної або комунальної власності

копії договору відповідному органу державної податкоuої служби.

7.

Договір найму земельної ділянки може бути як конеенсу аль­

НИМ, так і реаЛЬН/1М, є двостороннім, оплатним договором.

§ 5. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди Договору найму будівлі або іншої капітальної споруди присвя­ 'ІСНО положення

§4

гл.

58

ЦК. ВОНИ визначають специфіку цього

І!ИДУ договору порівняно із нормами

§ /

означеної глави ЦК, що

нстановлюють загальні положенни щодо договору найму .

Поняття договору найму будівлі або і/IllIOЇ каnіmаЛЬfl()Ї споруди . Законодавство не містить Rизначення цього виду

)10 го вору, тому 759 ЦК -

ноно формулюється, виходячи із загальних положень ст.

'Ja договором найму Itаймодавець передає або зобов'язується передати /{aй~(al(eвi будівлю або іншу капітальну споруду в користування за

плату 110 певний строк.

Характеристика договору f1айму будівлі або іншої капітальної СІІоруди .

І . Сторонами договору найму будівлі або іншої капітальної

( ІІОРУДИ є наймодавець і наймач. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності. )гідно з підпунктом

9./.4

п.

9./

ст.

9

Закону України від

22

травня

)(ЮЗ р. "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі, якщо най­

\Il)давцем у договорі є фізична особа, яка не є суб'єктом підприєм­ ІІИЦЬКОЇ діяльності, нотаріус зоб ов'язаний надіслати інформацію IlрО посвідчення такого договору податковому органу за основним

\ Іісцем проживанн я платника податку

-

орендодавця за формою

І а ІЗ спосіб, установлені Кабінетом Міністрів Укр аїни.

2.

Предметом договору, що розглядається, є будівля або іНlllа

1,;lпітальна споруда.

559

Згідно з п. І Д е р жав ного класифікатора будівель та споруд ДК зат в. н аказо м Д е ржавного комітету України по станд а р­

018-2000,

тизації, ме трологіі та серти фікації від 17 с е рпня 2000 р. NQ 507 , спорудою є буд і вельн і системи, пов'язані з зе млею, які створені З будівельни х мат ер іалів, на півфабрикатів, ус татк у ва ння та облад­ нання 13 ре зультаті в иконання різних будів ель н о -м онтажних робіт. Визн ачення поняття "к а пітальна споруда" немає в зако нодаllстві, тому, на нашу думку, під цим терміном р озуміється споруда, яка підп адає під визначення ПОНЯТТЯ "нерухоме м а йно" , що мі ститься

в ст.

181

ЦК , то бт о, споруда, переміщенн я якої є неможливим без

її знецінен н я та з міни їі призначення. Різновидом споруд,

за з азначени\!

вище

Кл ас ифік а тором , є

будівлі. Буд і влями є споруди, що складаються з несучих та огород­ жувальних а бо сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземн і а бо підземні приміщ е н ня , призн а чені для

прожив ання або перебування людей, р оз мішення устаткув а ння , тва рин , рослин, а також предметів. До будіllель llідносяться: жи тл ові будинки, гуртожитки ,

г отел і,

рестор ани, то рговельні буд іlJ л і ,

промислові будівлі, вокзали , будівлі для публічних lJl1ступ і в, для медичних закл аді в НІ за кл ад ів ОСlJіти т ощо.

3.

Н а ймодавець передає або зобов'я з ується передати будівлю або

іншу капі тальну споруду в кор истуван ня наймачу.

Згі дно зі ст.

795

ЦК передан ня найм ачеві будівлі або іншої ка пі­

тальної спо руди (їх окремої частини) оформляється відПОllідним документом (актом), який підпис уєт ься сторо нами до говору. З цього моменту починається обчислення строку догово ру н айму, якщо інше не встановлено договором .

Повернення наймачем пред мета договору найму оформлн є ться відповідним документо м (актом), який підписується сторонами до ­ говору. З цього моменту до говір найму припиняєтьс я.

Одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної с пору­ ди (їх окремої частини) наймачеві н адається право користування земельною ділянкою , на якій

вони знаходяться, а також право

користування зе мель ною д ілянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі , необхід ному для дося гнення мети н айму .

у договорі найм у сторони можут ь визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві . Якщо розмір земельної д і лянки у договорі не визначений , н айма чеві н адається право к ористуван­

lіЯ усією земельною ділянкою , якою володів най модавець. Якщо найм одавець не є власником зем ел ьної ділянки, вважає ться,

що

власник земельної ділянки погоджується на надаЮ-lЯ наймачеві пр ава користування земельною ділянкою, якщо інш е не встанов­

лено договором наймодавця з власником земельної ділянки .

4.

Будівля або інша капітальна споруда передаєтьс я за плату на

певний строк. Плата, яка справляється з наймача буді влі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складаєтьс я з плати за користування нею і плати за користування земельною д ілянкою,

560

[ І ' \ н а ча ється сторо нами самостійно . У р аз і , якшо будіВЮI (споруда) . l с ржавним чи комунальним маIiНОМ , ро з мір пл ати за його 1111-

' )ристання

ви з начається

ві д пові д но до

Закону

.. П ро

оренду

,,'ржзв ного та кому нал ьного майна" та підза конни х нормативних , 'І<т ів (дип ., з окрема , Методику ро з рахунку і п орядок використання

lати за оренду державного майна).

"

5,

Б удівля аб о інша капітальн а споруда передає ться н а певний

І ,!ЮК . Законодавство не обм ежує ані м іні мального , ані максималь­ "' )го строку , на нкий до говір може буги укладе ни й . Проте, від строку ,

[І;] який укладається договір , залеж ить, зокрема , форма до говору ІІ:JЙМ У.

За вимо гами ст.

79 3

ЦК д оговір найм у буд ів лі або іншої капі­

і . Iлы
оїї споруди (їх окремої частини) у будь-нкому ра з і укладаєтьсн IНlсьмовій формі. Якшо такий до говір уклада є тьсн строком на

\

, ' , І ІІН рік і біл ьше , він пі длягає нотаріальному посвід ченню . Крім ' 01'0, договір най му будівлі або іншої кап і тальної споруди, укладений 11;1 с трок не менше одного р оку , пі длягає де ржав ній ре є страції. Така

рс( страuія відбувається за прави лами і Ilроцедурою , заз наченими у 111 і\ lчасово му порядку дсржавної ре є стра uїі пра ВО'lинів ШЛЯХОм вне­ .С ІІІІЯ відповідної інформаuії до державного ре є стру праuо чинів.

6,

Договір най му буд івлі або іншої капітальної споруд и може

"\ 'ПІ як консеllСУальним, 'Гак і реальним , є двостороннім , оплат­ '[[ІМ договоро м.

§ 6.

Договір наЙ.'І1У транспортного засобу

Договору найму тра нспортного засобу 6сзпосерсдньо присвяче­

' 1І1Й

§5

гл,

58

ЦК . Саме в цих положеннях зазначена його спеuифіка

Іl(, 'рівняно з іншими різновидами договору найму.

Експлуатаuія

ранспортних за собів , взятих у користування за договором найму,

li ilснюється

за нормами транспортного законодавства.

ПОllяття дого вору /lайму трансnорт//ого засобу. Зи з містом ст.

759

ЦК за договором найму транспортного засобу

І/(/іі./нодавець передає або зобов 'язується передати наймачеві тран­ t'l/ОРПlllиіі засіб в корuстуваuuя за плату uа певuий строк. Характеристика договору /lайму транспортного засобу. І. Предметом дого вору найму є транспортний засіб. Ви з начення поняття "транспортний засіб" законодавство не

[І(ТИТЬ. Його можна визначити, виходячи із загального поняття [раI! СПОРТ", який, у свою чергу, згідно зі ст. І (І листо п ада

1994

1

Закону України від

р. "Про транспорт" є галуззю суспільного вироб­

"llllТB a , шо покликана задовольняти потреби населення та суспіль­ І(НО виробницт ва в перевезеннях. Відповідно, технічні засоби, за

,

'1І0МОГ ОЮ яких здій снюються такі перевезення, є транспортними

,,[l'обами .

Видами транспорту за ст.

21

Закону "Про транспорт" є тран­

І [()рт загаль ного користування (залізничний, морський, річкови й,

56 1

звтомобільни~і і звіаuіііний , міський електротрзнспорт , у тому числі метрополітен); промис лов ий заліз ничний транспорт ; відомчий трзн­

спорт; тр уБО llронілни й транспорт , зза ст.

306

ГК

-

ко смічний тран­

спорт . Тому т ранспортні засоби різняться , залеж но , зок рема , від

ішду т рансп о рту, до якого вони належать (наприклад, а втомобіль­ ний транспорт ),

від функuіонал ьного при значсння (наприклад ,

автобус , вантажний та легковий автомобіль , причіп , нзпіlmричі п ст.

І

Зако ну України від

5

квітня

транспорт" (В редакиії Закону иід

23

200 1

-

р. "Про автомобільний

лютого

2006

р . ) та за іншими

ознаками.

Стаття

ЦК

798

ви з начає ,

шо

предметом дого вору

н айму

транспортного засобу можуть бути повітр яні , морські , ріЧКО13і судна, а та кож наземні самохідні транспортні зас оби тошо. Договором найму транспортного зас обу може бути встано вле но, шо він п е ре ­ да ється у найм з екіпа ж ем , який його обслу го13УЄ . Також сторони можуть домовитися про надання наймод;шuем наЙJ\·t а чеві комплексу

посл у г для забез п ечен ня нормального використаннн тр а нспорт ного засобу.

2.

Сторо нами д оговор у н айму транспортно го засобу є

н ай­

модавеиь і наймач. Ними за загальними по ложеН I\Я МИ ЦК можуть

бути будь-які юридичні та фізичні особи , в том у числі суб'єкти підприємниuь кої діяльності. Умовою укл аде ння догово р у найму транспортного засобу є наявні сть у стор ін право- та д і єзда тності у повному обсязі.

3. ст .

Тр анс портний ззс іб Jl ередаєть ся в користування. Згідно зі

800

ИК найм ач самостійно здійс нює ви користа ннн транспортного

засоб у у своїй дінльності і м ає право без згоди н а ймодаВLlЯ укладати від свого ім е ні договори пер евезення , а так ож інші догово ри відпо­

в ідно до при зна чення тран с портного зас обу . при иьому найм ач зо бов 'язан ий підтримув ат и транспо ртний зас і б у належному тех­ нічному ста ні ; в ін також несе в итр ати, по в'язані з використанннм

транспортного засоб у , в тому числі зі спл атою под ат ків т а інших платежів.

Разом з тим, ст рахування транс портного засоб у здійснюється наймодавцем.

Порядок страхуванн я відпо відальності н ай м а ча за

шкоду, яка може бути завда на іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу , встановлюєт ьсн, зокр ема, Законом України від

1 ЛИПЮІ 2004 р.

"Пр о обов'язкове страхув ан ня цивільно-пр аВО130Ї

відповідальності власни кі13 наземни х транспортних зас обі в " .

4. Транспортний засіб п е р еда ється за пл ату. Ро з мір пл а ти визначається сторонами за погодженням мі ж собою. У ра з і, якшо транспортний

засіб зн аходиться у держа в ній чи

комунальній

власності, плата за вик ористання його на ум овах договору найму

(оренди) визначається і з врахуванн ям вимо г Закону "Про оренду державного та комунальн ого май н а" та інших норм ати в них а ктів. Наприклад, згідно з п.

7

Методики розрахун ку і пор ядок викорис­

тання плати за оренду дер жав ного майна ро з Мір річної орендної

562

~,1111

У ра : !і орснли

OKpe~tO ГO інднвідуально вн:зна чено\,о ;\1<1іlll;l

1);lll спортн і :засоби належат ь

ca:\lt: !10 такого маііна) в с т ановлює Тl , СS\ 5% вартості орендов аного майна, суб'єкт малого піДПРИЄ!'1НJ1 !пва не

І \г од ою стор і н, але не менш як разі, коли орендарем є

\

4%

ІІ'ІІШ як

вартості ор е Н1l0наного майна.

5. Транспортний

. J\JІІ СПОРТНИМ

з ас і б п е р едається на орок. Строк користуваню!

:з асобом l\СЛНЮIJЛЮЄТЬСЯ в догонорі і законодавчо не

"'\lе жує ться мінімаЛl,НИМI1 чи максимальними значеннями.

б. Договір найму транспо ртного засобу укладається у письмовій

'IН)Р:\l і : ДОГ9.в і р .наЙму тран спортного засобу за участю фізичної

," 06и п іДJI'яга є нота рі ,ин,ному ПОС13ідчеШIЮ. 7. Договір найму транспо ртного 'Засобу \lОже

БУТІ! як КОllсен­

,\;IЛЬНI1М , так і реа.11, НIIМ , є двостороннім, ОllлаТНllМ ноговоро\!.

§ 7.

Договір лізингу

Лізи нг є сп е циф іч ним рі з новидом найму (оренди), що в деяких ',llпадк ах може по єднувати IJ собі ознаки купівлі-продажу (постав­

'11). 11\

2 ст.

ПідтвеРllЖСННSlМ цього є положеннSI ч.

~06 ЦК, відповідно

нки х до договору лізингу застосовуються загальні

ро

на йм

(оренду),

кугіівлю -продаж та

положеннн

положення !ІРО договір

'щ;тавки З урахуваннSlМ особливостей, встановлени х СIlеuіальним ,IКОlюд австrюм.

ОСНОВНИМ И нормапшними актами 11 сфері регулювання л і з ин­ відносин є ЦК (§ 6 гл. 5~) , ГК (с т . 292) , а також Закон " Пр о

. <\ІІИХ

,;,іllансо вий лізинг".

Крім то го, оскіЛЬ"11 OГlcpaH iї фінаllСОВОГО

,ІІІ\НГУ вважаютьсSl ФінаН СОВIІ ,\IИ llОСJlуга м н , ІІа ни х 1 lОl llllр ЮЮтr,ся

II\ЮГИ За кону Укра ї н и від 1 2Лl1П НН

200 1 р. " Про фінансові IІОСJlУПI

, І держав нс регулювання ринків фінансових послуг" та lІіШlOвід­

І І ІХ під з ак онни х н о р мативннх актів. Серед підзако нни х актів , ш о ",.тулюють відносини лі:зи нгу, доuіль н о відзначити Порндок 13и­ "!Jllстання

коштів держав н ого бюджету ,

що спрнмовуютьсSl на

I Р l!!l6ання вітчизнSlНОЇ тсхніки і облад н а ннн длн а гропр оми<:ло!ю го і щплексу на умовах фінансового ліз ингу та заходи по операuіях ! , ;нансового лізи нгу , за тв. п остаНО IЮЮ Кабінету Міністрів Укра'іни ! . І.

10 груднн 2003 р. NQ 1904, Порядок використання ко штів де ржав­

Іі )г() бюджету , як і видіЛ!lЮТЬСЯ на надаНЮI КРСJlит ів ДШІ здійс нення '1lсраціи з фінансово го лізингу авіаuійної техніки , затв. постановою

1 ',: Lбінету Міністрів Ук р аїни від ' . 1О\1ЧИХ !

і\ в ід

3

-

14 квіт н я 2004 р. NQ 469, а серед

наказ Міні стсрства України у справах на уки і техноло­

бере з ня

1998

р.

NQ 59

"Про затверджен н SI норм ативних

'І , гів шодо порядку фінансуванн я і нноваuі йних проектів" , яким , "крема, було за тверджено Примірний до говір фінансового лі З ИНI'У І Примірний і нн оваuійний договір, який передбачає застосув а ннSI

: '111:1НСОВОГО лі з ингу. ,ІІІ. час

;11 1 НИМ

актом

І l ; ша

ро .зділу УІ).

2

Крім того лізингові відносини, шо складаються

морських псревсзеНh,

-

регулюються спеuіаЛhН \1М

Кодексом торговельного мореплав ства

l-ІОрм а ­

України

563

ПО/lяmmя догО/юру _ lіЗ/lн гу. Згідно з і ст.

806

ЦК за договором лізингу одна сторона (ліЗll1lгО­

давець) п ередає або зобов'язується передати другііі стОРОllі (ліЗll1lгО­ одержувачеві) у користування маііно, що належить лізиuгодав цю ІІа

праві влаСllості і було набуте lІим без nоnередllЬОЇ домовлеllості із лізи нгоодержувачем (nРЯ./lfиіі лізинг), або Jl-ІаііIlО, с//еl(іалыІo Ilридбаllе

л ізингQ()аНl(ем у продавll,я (постачальника) відnовід1l0 до встановлеllих лізиllгоодержуваче.м с//ецифікm(ій та умов (lІеnря.Мllіі л ізинг), на певниіі

строк і за встановлеllУ І/лату (лізцнгові І/л атежі). Схоже визначення л і з ингу містить ГК , ст .

292

якого ви з начає лізинг як вид гос пода р­

ської діяльності , спрямованої на інвестування власних чи залуче них фінансових ко шті в , яка п оляга є в нада нні 1а договором л і зин гу одніє ю сто роною (лі з ингодавuем) у виключне користування д ругій

стороні (л ізингоодержупа чу) на визначений строк майна, що нале­ жить лізингодав u ю або набува є ться ним у власність (господарське відання) за дорученням чи

погодженням лізингоод ержувача у

відповідного постачаль ника (продаnuя) майна , за умови с п лати л ізингооде ржу вач ем періОilИ ЧНИХ л і з ингових платежів .

ЦК н аз иває пер едачу у л і з инг майна , що н алеж ить лізингодавuю і було набуте ни м без поп е р едньо ї домовле ності і з лізи нгоодержу­

вачем , " прями м " , а майна , що спеuіально придбавається мя пере­ дачі у л і зи н г BiДOMO~'IY лізин гоодержувачу

-

"не прямим" л і зи нго м,

по суті чітко виділяючи вид и лізи н гу :

І. Прямий л ізинг

-

передбачає передачу лізи нгодавuем л і з инго­

одержувачу власного ,чайна , набуто го без поп ередньої д омовленості з лізингоодержувачем.

Відносини

прямого лізинг у р ргулюються

зазначеними вище загальними положенн ями ЦК та ГК з ураху­ ванням положень про найм (оренду), а також у підпов і дн их ви пад­ ках

-

загальних положень про купівлю-продаж та положень про

договір поставки.

2.

Непрямий лізинг

-

передбачає передачу лі з ингодав uем лі­

зингоодержувачу майна, набутого ним у власніс ть (господа рське відання) за дорученням чи

погодженням лізин гоодержувача у

відповідного постачальника (продавuя)

майн а .

Н а відміну від

прямого лізингу, відносини непрямого лізингу регулюються, окрім загальних положень зазначених вище норматипни х актів, акто м спе­

uіальним

-

Законом "Про фінансовий лізинг" , згідно з яким в і н

називається, відповідно, "фінансовим лізингом". Згідно зі ст. І иього Закону за договором фіllансового лізингу ліЗUllгодавець зобов'язуєть­ ся llабутu у власність річ у продавця (nостачалыlка)) відповід1l0 до

вста1l0влеНllХ ліЗlшгоодержувачем С//ецuфікацііі та умов і передати її у корuстуваllНЯ лізuuгоодержувачу на вllЗllачеllиu строк llе менше

одного року за встаllовлену плату (лізuuгові плат ежі). З оглнду на суттєву різниuю в правовому р егулюванні в идів лі­ зингу, ознаки лізингу розкриватимуться з ура хуванням заз наченої

класифікаuії.

564

Характеристика договору лізингу. І. ЦК не о бмежує коло осіб, які можуТІ, Аступати у в іДliОСИНИ

ІІ )}ІМ ОГО або непрямого лізингу, тобто бу ти лізингодав цями, 1І ІІ1нгоодерж увачами та

продавцями.

1I 'ридичні, так і фізичні особи, причому , \6 'єкта п ідпр иємницької діяльності, так І kmов ідно, за змістом

Ним и

можуть бути

як

як ті, що м ають с татус і ті, шо його не м а ють.

ЦК діяльність із передання (отримання)

'- 1аина у лізинг може як мати ознаки підприєм ницької діяльності,

І ;ІК і не м а ти їх.

Н а відміну від ЦК, ГК у ст. І

292

чітко встаНОАЛ ЮЄ, шо лізингом

господарська діяльність. Відтак, за змістом ЦЬОГО 1І0рмаТИl1liОГО

. ІКПІ , остання повинна відповідати вимогам ст.

3

ГК , зо крема , ]ді і1 -

Lї lюватися суб' єктами господарювання, тобто ЮРИ ILИЧІІИМН та фі­ НІЧНИМИ особа ми

-

суб'єктами llіДПРИСМlil1IlЬКОЇ діЯ ЛL.ності.

Очевидна колізія

положень двох

liормативних ак т ів р і вної

І('РИДИЧНОЇ сил и у визначенні прнроди лізингу, а, відтак,

(: юрін,

-

і його

у ць о му разі усувається наступним чином. Згідно зі ст.

4

ГК

ІІ С є предметом регулювання цьогс Кодексу, зокрема, майн ов і та І н:обист і немайнові віДНО<;ИIІИ, шо регулюються ЦК; водночас ч .

2

ЦК заз н а чає, шо законом можуть б ути п ередбачен і особли­

' 1. 9

l\Ості р е гулюва ння майно в их відносин у сфері господарювання. " аки м чином, с торони , для нких лізинг є одним з вид ів підприєм11 1 1цько'і діяльності, п овинні мати статус суб ' єкта під при ємницької

lіяльності; власн е д оговір л і зи нгу вважатиметься господарським із \;\стосуванням до нього п оложень ГК та іНlllО l О законолавства, шо І)СГУЛЮЄ господарську діяльн і сть . В інших випаДК;lХ ІІ а відносини

lізингу поширю ються пол оження ЦК . Із визначенн я фінансового л і зиНl ' У (непрямого

-

термінологією

а також його суб'єктів, шо м і стяться у спе ці аль ном у акті за­

IlK),

І·. онодавс тва

-

Законі "Про фінансови й лізин г"

випливає, шо

-

, lJінансо в ии лізинг не обов'язково являє собою господарську д іяль-

11 і сть,

а сто ронами відповід н ого договору можуть бути особи, н а­

, І\lні сть статусу суб'єктів господарської (зокрема, під при €м ~.ицької)

lінл ь н ості у яких не є обов'яз ковою. Так, з гід н о з і ст . I IОГО суб'єктами можуть бути лізингодаве ц ь

Іlсредає

-

право володіння та корис тування

II!Ингоодержувачу; лізингоодержува ч

-

4 цього

Закону

юридична особа, яка

пр едм етом л ізингу

ф і з ична або юри дич н а

,'соба, яка отримує право володіння та користування пред метом і ізингу в і д лізингодавця; продавець (п остачальн ик)

-

фізична або

'І 'ридична осо ба, в якої лізингодавець н абу в ає річ, шо в наступн ому

'. 'уде

п ередана як предмет лізингу лізингоодер жувачу; інші ЮРИД I1Ч­

ІІІ або фізичн і особи, які є сторонами б агатостороннього договору І і!ингу . Тобто, У договорі фінансового лізингу мають право брати

\ ' Іа сть

нк фіз ичні, так і юридичні особи незалежно від наЯВlІ ості у

ІІ ІІ Х ста тусу с уб'єктів господарської (підприємницької) ді}I ЛІ,/І()С'lі

; \Окре ма , орга ни влади, фізичні . \ ІНИЦЬКОЇ діяльності тошо).

особи без статусу суб'єктів IlіJlIIIЧ1-

56 5

Законом "Прu фіllаНСОIНf~і л і з инг " п е реllбачена осоБЛl1вість

CTOCOI.IHO

ОЛ ІЮГ0 :3 суб ' (ктів н е прнми х лі з ингових відноснн

зи нгодаВ IlЯ . Ним, відrювідно ЛО СТ .

ЮРИДИ'fllа особа .

4

-

лі­

Закону , може бути виключно

Інститут прнмого ліЗИIІГУ таких обмежень не

перелбачас , дозволяючи фізичним особам

-

суб 'є ктам підприєм ­

ниuької д іяльності бути лізингодаВIlЯМИ . І з lІабраНННl\f чинності Законом

" Пр о фінансові

ПОСЛУГИ та

л е ржавне р е гулювання рин ків фінансових послуг" , }lКИЙ відн іс опе­

р,щїі фінансового лізингу до категорії фін а нсових послуг , практич­

ного значення н абуло виокремл е ння л і з ингuдаrщів

-

юридичних

осіб , здійснен ня операuій фінаНСОВОI 'О Jl і з ингу у нкнх Є I!ІIКЛЮЧНI1М видом ліяльності (СllеItіалізовані лі.зингові компанії), та суб'(ктів, які вступають у лізингові відносини , проте надання таких ф інансових послуг не є для них виключним видом діяльності . Перші набувають статусу фінансових установ пі сля

внесення лро них запису до

Державного реєстру фінансових установ у порядку , передбаченому означеним

3а коном та

Поло женням

про Державн ий

реєстр

фінансових устаноІЗ, затв. РОЗПОР5lдженням Державної к омісії з ре­ гулювання ринків фінансових послуг України від

28

сер пня

2003

р.

NQ 41. Для других набуття Л1КОI-О стат усу, не з важаючи на надання ними

фінансових послуг у пигляді оп ераll ій фінансового лізингу, не є обов'язковим. Діяльність юридични х осіб, які системати чно надають

фінансові послуги, :юкрема, з фіil аIIСОВОI"О лі ' IИНГУ або уклали хо ча один договір про на дання відповідних фінансових послуг на

6

загальну суму , що перевищує

ТИВНИМ актом

-

80 тис .

Грll. , регулюється інш им норма­

Поло ж енням про наданнн окремих фінансових

по слуг юридичними особами

суб ' (ктами господарювання , які за

-

своїм правовим стат усом не є фінансовими установами, за тв . роз­ ПОР5ІДженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від

22

січнн

2004

р.

NQ 21.

За змісто м п .

2

llЬОГО

документа юридична особа має змогу систематично (укладання

3

та більше договорів про надання фінансових послуг протягом календарного року) надавати

лізингу

13

фінансові послуги з фінансового

разі, якщо в її установчих документах за з начена діяль­

ність з надання нього виду фіна н сових послуг за УМОl3и l3Зяття на

облік у Держф інп осл уг та нанвності:

•

внутрішніх пр авил з надання фінансових послуг , затверджених

УПОВНОRаженим органом юридич ної особи, якому надано l3іДПОllідні повноваження;

•

кваліфікованих праllівників, які безпосередн ьо здійснюють

діяльність з надаЮ-І Я фінансових послуг (укладенн я та виконання відповідних договорі в) , що не мають непогашен ої або не з нятої судимості за корисл ив і .злочинн.

2.

3а змістом ст.

292

ГК лізннгом є діяльність , спрямована на

інвестування власни х чи з алучен их фінансових к оштіl.l. ЦК подіб­ ного положення не пер едбача є , оскільки не ро зглядає лі з инг як

566

1\11, 1

господарської (пі ДПРИЄ I\!НИUЬКО Ї) діяльності, про що 1 1ШJlОL:~ 1

І: І ІЩ~,

Статт я

2 Закону

У країни в і д

18

ве реL:НЯ

1991

р, "Про і нвеСП1ll і іі­

ІІУ дія льність" під і нвес туван н нм р озуміє сукупність пр акт ичних I l іі гр омадян, юр идичних ос і б і де ржави щодо реалізації інвести­ II.іЙ, тобто всіх в ид і в м айнових та інтелектуальних ціннос тей, щ о

І:кл адаються В о б'єкти п і дприє м н ицької та інших видів дінль ност і , результаті ч ого створюється п рибуток (доход) або досягає тьсн

1\

" Оllіальний основним

eqJe KT. То м у, з ОГЛЯд у на законодавче визначення лізингу , с п рнмування м

о станнього є

інвестування

коштів

(lІаприклад, длн ку пі влі м ай на, що згодом передається у лізинг) з

\ІСТОЮ отри мання п рибутку. Класичні інститути най'\!у і ореНJlИ не lІередба чають

п ервісного

інвестування

Ilереда чею н аймачу (оре ндарю)

коштів,

06МСЖУЮ'IИСЬ

необоротних активів ,

щ о ї х м ас

Іlайм одавець (орендодаве IlЬ). П рям и й та ф і нансоu ий види лізин гу п е редба ч ають ін вестува нн я II.l асних чи позичко вих фінанс ов и х ко щт ів. До власн и х ко ш т і в lТ.

І О Закону "Про jнвести ц ійн у діял ьні ст ь" в ід н ос ит ь пр ибуток ,

; 1\1Орти з аційн і відрахуuання ,

в ід ш коду в а нн я збитк ів в і д авар і й ,

стих і йно го л иха, грошові н а громадже нн я і зао щ адже нн я гр омадн н ,

юрид и чни х осіб тощо; до залуче ни х

-

ко ш ти, оде р жа ні в і д пр одажу

; І кu і й, па йові та інші внес к и громадя н і юрид и чних осіб . П ра в о ­ \ l lрн і ст ь інвестування за допо мо гою ба н кі в с ь к и х п озичок та кре 1 11 т і в підтверджується ст.

3.

10

Закону " Пр о фі нансовий л і з инг".

За договором п рямого та Ф і на Il СО I Ю I 'О лі '! I1Н ГУ JlіlИ Il ГОЩl веllЬ

lІе редає лізи н гоодержува ч у м аііно (пред мет лі]I!НГУ ) .

Згідно з ч. І ст .

807

ЦК

('1 .3

СТ.

292

[ ' К, ст.

3 Закону

"Про фін а н ­

(овий л і з инг") п р едметом догоuору як прямого, так і фінансового

, І і '!ингу м оже бути нес п оживна річ, в изначена індивідуальними l) 'mака м и НІ в ід несена в і дповідно до з аконодавства до основних

фонд і в . І н шими сло вами, п ред м етом пря мого (фінансового) лізингу може бут и будь-яке н ерухо м е і рухоме м айно, яке може бути відне­ (е не д о основних фондів від п ов і дно до законодавства, в тому числі I l род укція, вироблена д ержавними підпр иємствами (машини, устат­ кув ання, транспортні засоби,

об'lис лювальна та інша техніка,

с истеми телекомунікаllій т ощо), не за боронене до вільного обігу

І іа ринку і щодо якого не має обмеже н ь на передачу його в лізин г . Згідно із п. 4 Положен ня ( стандарту) бухгалтерського облі ку 7 "Основні засоби", затв. нак а :JOМ М ініс терства фінансів Україн и віл

)7

квітня

2000

р.

NQ 92,

ДО ос новних зас обів (фондів) належат ь мате ­

Ріальні а ктиви, які підприєм ство утрим ує з метою викори станнн їх

\

ПРО llес і в и роб ництва або постачанн я товарів, надан ня ПОСЛУІ ' ,

І.' l авання в о ренду інш им особам або длн зд ійснення uдм і li і етра 1І1 В Н ИХ і со ц іально - культурних функ ц ій, оч і ку ва н ий строк КОР ІІ С ­ І 10 ГО використання (екс п луатаllії) яких б і ль ш е І р оку (або О I Н:Р , IІІ і і·і 1І 0 ГО циклу, якщо ві н до uший з а р і к). Та к им чи н ом коло МОЖ Л І IIJ Н Х

о()'єкт і в ліз и нгу З В У'А<УЄТЬСЯ п о рі вннно і з колом МОЖЛI1I1Н.х 06\кт і в

567

оренди, до яких, крім ОСНОВНИХ фондів, також можуть бути відне­ сені нематеріальні активи, об'єкти незав ершеного б удівництв а. Відповідно до ПО,10жень ч.

2 ст. 807

ЦК ('І .

5

ст .

292

ГК, ч.

2

ст.

3

Закону" Про фінансовий лізинг") не можуП> бут и предме том прямого (фінансового) лізингу земельні діл янки та інші природні

об'єкти, а також інші речі, встановлені з аконом, зо крема, єди ні майнові комплекси підприємств та ЇХ відокр емлені структурні під­ розділи (філії, цехи, дільниці); ці об'єкти можуть бути об'єкта ми оренди (див. закони "Про оренду державного та кому н ально го май­

на" та "Про оренду землі"). Майно, що переб уває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутн я забо рона передачі 13

користування та/або володіння, може бути передано в лізи нг у по­ рядку ч.

4

ст.

292

ГК ('І.

3

ст.

3

За кону "Про фінансовий лізинг") за

погодженням з органом, що здійснює у правління цим майном .

4.

Майно, що передається у прямий (фі нансо вий) лізинг, повин­

не бути власністю лізингодавця або набуватись ним у господарське відання.

Згідно з умовами прямого лізингу лізингощшеuь інвестує власні чи залучені фінансові кошти з метою придба нн я (отримання у господарське віданн я)

майна без попереднього погодження з

лізингоодержувачем. Власне , на момент набуття цього майна особа є лише потенційним лізи нгодав цем і може взагалі не мати на мет і

передання майна в лізинг ; відповідно , не існує відносин з особою

-

потенційним лізингоодер жувачем.

При фінансовому лізингу лізингодавець набуна є у власність річ, яка стає предметом лізингу , у продап ця (постачальника) дЛЯ наступ­ ної її передачі лізингоодержувачу . П о - перше,

це оз начає,

що у від н осинах фінансового л і зингу

можуть брати участь декілька ст орін: л і зингодавець, л і зин гоодер­ жувач, продавець (постачальник) майна тощо . Ц е, в свою чергу,

свідчить про множи нність суб'єкті в відноси н фінансового лізингу. П о-друге, характерною ознакою фінансового лізингу є первісне набуття л і з ингодавцем на відповідній правовій підставі майна у про­

давця (поста чальника) за замовленн ям лізингоодержувача, що, в свою чергу, пов'я за но з інвестуванням кошт ів лізингодавця.

ПРИ

цьому предмет лізи нгу лізингодавцем може н абуватися як у влас­ ність

('1 . 2

ст. І) , так і у господарське від аннн ('І.

2 ст. 2

Закону "Про

фінансовий лізинг"). В останньому випадку відносини регулюються за пр авилами, встан овленими для регулю вання відносин, що вин и­ кають у разі набуття права власності на предмет договору лі з ингу, крім права розпорядження предметом лізингу .

Лізингодавець у договорі фінансового лізин гу набуває майно згідно зі

встановле ними лізингоодержувачем специ фіка ціями та умовами. Тобто, н а відміну від інститутів найму (оренди), а також прямого лізингу, я кі характеризуються наявністю у наймодавця (орендодавця , лізи нгодавця) предмета найму (оренди,

прямого

лі з ингу), лізингодав ець за договором фінансового лізингу приймає

568

: 1'lіНlнгоодержу вача

попереднє замовлення на відповідне маЙ IІ О ,

,,'()()хідне останньому, і після IІl1конаннн замовле ння передає ~iOMY 'І,' \lайно,

), За договором прямого (фін ,ІНСОВО ГО) л і з ингу ; '('рсдає лізингоодержувачу майно у користування,

л і зингода в ещ>

Користування предметом лізингу с квінтесснuією ві дноси н , шо II
11,lіі,\lУ,

Після закінчення строку до говору фінансово го лізин гу ,

\Іаlіно, ЩО складає предмет прямого (фінансового) лізингу, п овер ­ I.IlТЬСЯ лізингодавuю,

В свою чергу, вищезазначене н е означає повну заборо н у н а IІLрехід права власності на предме т лі зингу нід лізи 11 ГОд,НlШI до

I1

\1шгоодержувача, Частина

2 ст, 8 З аКОIlУ

" Пр о фінаНСОllи іі л і зи нг"

ІІРНМО передбачає можливість УК Л
\ цьому разі право, власності на предмет лізингу п ереход ить до 11 ншгоодержувача в разі та з момен ту сплати ним визначеної до го ­ ІІ( ІРОМ uіни, якщо договором не п ереllбачt:не інш е , Щ одо прнмого

ІІ ' JИНГУ, то перехід права власності н а пр едмет лізи нгу можливий ІІ а підставі ст,

705

ЦК; у иьому р азі якщо умова щодо купівлі-про­

I ClЖ У міститься, власне, в лізинговому до говорі , термінологі є ю ЦК IlОд ібний договір називати метьсн "договір найму-продажу" , у разі переходу до лізи н гоодержупача за догово ром

прямого

Іфінансопого) л і з ингу прав а власності ІІа прсдмет лізи нгу , який і//аходиться в державній (комуналь ній ) власності , ЙО1 '0 вартість ,1І !інюється підповід но до Методики оuінки об'єктів орt:нди , ЦК ,

положеннн якого зас т осовуються до відносин

прямого

l і :зи нгу, а також с п е uі альне зако н одавство про фінансовий л і зинг юпускают ь можливість сублізингу, Та к, ст,

'~ о вий л і зинг" (ст,

5

Зако н у " Пр о фінан­

774 ЦК) визначає сублізи нг як вид під най му пред­

\ lета л і зи н гу, відп овід н о до якого л і зи нгоодержува ч за договором lізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за дого воро м ..: убл і зи нгу) у користування за плату на погодже ний строк відповід-

110 до

умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше

н і д л і зингодав ця за дого воро м л ізингу,

Пр и

переда'Іі предмета

Illінансового л і зин гу в сублізинг обов 'язк ово вим а гається письмова

І года лізингодавuя за основним договором фінансового лізи нгу, До ю говор у сублізингу застосовуються п оложе нн я про до говір лізин гу , ' ІКЩО інше не п е редбачено договором лізи нгу.

6, Прямий та фінансовий види л і зингу передба чають строкове ,о ристування предметом л і зи нгу ,

Проте , н а відміну від пря мот

! і зин гу, щодо якого зако нодавством не встановлено чітки х строків Ілристуван н я,

законодавство

про

фінансовий ліЗИIlГ 'Ііт"о

" с тановлює мінімальні меж і такого строку

-

І рік . MaKCI1M:J JII, 'JO/O

чсжею строк ко ри стуван ня предметом фінаНСОIІОI'()

JJ i'HIIII ·y

lІе

І()меже ни й,

569

Майно передаfТ ЬСЯ лізингоодержувачу за умови сплати остан­

7.

нім періодич ни х л ізингових платежів. Їх сума нормативно не встановлена і ВИ З ltачається сторонами самостійно . Щоправда , слід

мати на увазі , шо оскільки обидва види лізингу нансовий

-

-

прямий і фі­

Є різновидами найму (оренди), н а них поширюються

обмеження, пов ' язані з передачею

13

оренду державного Т3 комуналь­

ного майна, зокрема , і шодо мінімальних розмірів орендної плати (ди В. ,

наприклад,

Методику розрахун ку і

поря док використання

плати за оренду державного майна, рішення Київсь кої міської ради "Про Методику розрахунку і порядок використання орендної плати

за користування майном територіальної громад и м . КИЄ13а" тошо).

Згідно зі ст.

16

Закону "Про фінансовий ліз инг" , яка за аналогією

може бути застосована і до відносин прямого ліз ингу, лізингові платежі можуть включати:

• • • •

суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавuю за отримане у лізинг майно;

компенсаuію 13inCOTKiB за кредитом; інші витрати лізингодавuя , шо безпосередньо пов ' язані з ви­

конанням договору лізингу.

8.

На

відміну

від

прямого лізингу,

відносини

оформлюються двосторонніми ДО ГО130рами лізингооде ржувачем , оформлення

шодо

якого

між лізингода13uем

і

відносин фінансового лізингу

здійснюпься у формі багатостороннього договору за учзстю лі­ зингода13UЯ, лізингоодержувачз, продавuя (постачальника) предмета

лі з ингу тошо. Форма ліЗИНГОIЮГО договору зале жить як від [Нщу лізингу, так і в ід того, яке м айно передається в лізинг. При визнаЧ"llні форми договору н еобх ідно керуватися відповідними положеннями ЦК.

Так, н априклад, при передачі в прямий лізинг будівлі або іншої капітальної споруди відповідний договір укл адається в письмовій

формі (ч. І ст.

793

ЦК). Проте, якшо uя буд івля, споруда переда­

ється на умовах фін а нсового лізингу (на строк J рік і більше) або в прямий лізинг на ТОй самий строк, договір підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 793) та державній реєстраиїі (ст. 794 ЦК). Договір прямого (фінансового) лізингу вв ажаєт ься укладеним з

моменту досягнення сторонами згоди шодо всіх істотних умов, тобто є

консенсуаЛl,НИМ.

З аконодавство про лі зи нг , на відміну, наприкл ад, від Закону "Про оренду де ржа вного та комунального майна", не містить спеuіальної процедури укладаннн догово рів лі з ингу, тому потенuійним сторонам

необхідно керувзтисн за гальними положеннями ЦК шодо укладання договорів (гл. 53). Проте Закон "Про фінансовий лізинг" визначає істотні умови відповідного договору, шо можуть з а аналогією бути застосовані і до відносин прямого лізингу:

• •

предмет лі з ингу; строк, на який лі зингоодержувачу нада є ться пр аво користу­

вання предметом лі з ингу (строк лізингу);

570

• PlJ'>Mip лізин го13ИХ • інші умови, щодо \ '\ 111 доснгнуто з годи.

плате жів;

нких за заявою хо'І3 б одніє ї з і стор і н має

У випадках і в п орядку, п ередбачен их законодавс тв о м , пред м ет

11

\l1НГУ підлягає р е є страц ії (д ив. вище наведен и й приклад).

9. Відповідн о до ст. 809 иК якш о в і д п овідно до догово р у ,І,'ІІРЯМОГО ліз ингу виб і р продавця (п оста ч ,\Льника) п р едмета до ­ ІІ)ІІОРУ лізинг у був здійсне ний лізи нгоодержуваче м , п родuве ць (1IОстачальни к) несе 13 і д п овід мьність п еред ліз и н гооде р жувач е м за

IІ()РУlJlення зобов'язання шодо якості , ко м плектност і , с п равн ості "рсдмета д оговору лізингу, його дос тавки, за м ін и , безоплат ного

\ суненнн

недолік і в, м онтажу та запуск у в еКС Гl луатац і ю тошо. ЯКlI!О

1І11бір пр ода13ЦЯ ( п остачальник а) предм ета договору л і : lІ l11 гу бу в здій­

lffСНИЙ л і з и нгодавцем , п р ода вець (по ста ч альник ) та лізи н годавець ІІССУТ Ь перед л і зи н гоодерж у ва чем солідарну відпов ідальн і ст ь за зо­ l-юв' язаннн м шодо продажу (п оставки) п р ед м ета договору лізингу.

Ре м онт і тех нї ч н е обс л уго вування предмета до г овору лізингу \}lі йснюют ься П Р ОДаІше м (постачальни ко м) на п ідс тав і дог овору між l ізи нг оодержуваче м та продс\[шем (по стачаль ни ко м ).

§ 8.

Догов ір найм у ж ит ла

В іднос и ни найму житла р е гулюют ься, окрім гл .

59

иК , п оло ­

,f;енннми житлового законодав ства, з окрема, Ж итло ви м кодексом

( Ж К) УР СР , Законо м Укр а ї н и ві д lІересування та вільни й

11

ГР УД ~І Я

в иб і р м і с ц н

2003

р . " Пр о свободу

IІроживаll ll Н

11

Ук р аїНІ ,

Правилами користу в а нн я пр имі щенням и житлових БУДИ lІ ків, затв .

IlОстановою К абі н ету Міні с тр і в Ук р аї н и в і д

(в редакції п оста н о ви ві д

24

січн н

2006

р.

8

жовтнн

N2 45),

1992

р.

N2572

П о р ядком нада н ня

!l ОСЛУ Г з т и м ч асово го р озм іщ е нн н ( п рожива н нн), затв . п остановою

Каб інету М іні стр і в Ук ра їн и в і д

15 бе резн я 2006 р . N2 297, та ін .

Понят тя договору /юtІму жи тла.

Згід н о з і ст . 8 10 ЦК за договором uа йму (оренди) житла одна сторона - влаСllик житла (наіі.модавеl(Ь) п ередає а бо зобов'язуєт ь ся п ередати другій стороні (наіі.мачеві) жuтло для ПРОЖllваНIІЯ У ІІ ЬО.МУ ІІа nевиllіі строк за плату.

Хар актеРlIстика договору н айму житла . 1. Сторонами до гово р у най му жи тла є наймач і наймодаве ць . Зг ід н о з і ст. 8 / 3 иК н ими можут ь бути ф і зичн і та юр и д и ч н і особ и .

Вимоги щодо обов'язкової н аявності у СТOplНдОГО130ру найму Ж \1тла с та тусу суб'єкт ів під п риєм ниuь кої д і яльност і залежать від характе ру житла , що є об'єктом дого в ору н айму , п ро що докладніше йдетьсн ' L,lЛ і .

Основною оз н акою, шо характе ри зує ':і'!,..і::!~,ОАаlНJя_ житла, L \lа Н IІ ­ IІість у ньо го статусу влаСli и ка ~житла. що передає т ься за ДОГО ІІ ЩЮ~ І ,

; І бо статусу особи , упо~же ної роз поряджати ся BiJL\l OlliJLIIII M \lаЙном. На п риклад , стосо вн о ж итла , що знаХОД~IТЬС\1 у }t\: р ж аll l\іі-і ' І І І комунальн і й власност і , н аймода вц ями є п іДПОll іJl \l і О Р I -а ll l1 JLCp-

57 1

жавної влади чи орга llИ місиевого самоврядуван нн, у відан ні яких

зна ходиться ТClке житло (до таких відносин положення ЦК щодо до го вору НClйму житла не застосо вуються ч . 2 ст. 810 К одексу, в они регулюються пол оженнями ЖК). Житло, як е складає пр иват ­ ний житловий фонд, можуть здав ати в найм бе зпосередньо його ВЛClсники за ПР Cl вил а ми гл. 59 ЦК щодо договору НClйму житла . Окрім н аявност і у власності житла, особа по в инна мати можли­ вість lІС1бути статусу н аймодавuя, тобто, інш ими словами

м ат и

-

повноваження н а укладення дог овору найму ж итла на стор о ні наЙмодавuя. Основно ю умовою т акого укладенн я є наявніст ь у

особи н еобх ідного обся гу право- та дієздаТ.!iQ9'і.

Н ай мачами в загаль ному розу~іТННI~IОЖУТЬ бути особи, що заuі­ кавлені в отрим анн і в користува ння такого житла. Окрім зазнач е­

них вище вимог щодо обов'язк ової н аяв ності у о соби право- та д і єздатност і н а УКЛClден ня договорі в найму житла, законодавств0

встановлює ряд обмеже нь, пов'я заних, н аса мпер ед, з і спеuифікою жи тл а як предмету до го вору найму .

Т ак, зг ідн о з ч. вона може

2

ст.

813

ЦК якщо tЩЙМЁ~_~1_ЄJоридична особа,

використову вати жи тло лише для

прожива ння у

ньому

фізичних осіб. Цим фак тично встановлюється забо рона на вико­ риста ння юридичними особами наймачами житла для потреб , н е пов'язаних з проживанням громадян

міщення

-

наприкл ад, для ро з ­

в оре н дованих житло вих будинках (квартирах) офісних

приміщень. Ч аст ина І с т.

815

ЦК , положе ння якої встановлюють

обов'язок наЙМ iL'ід._ж.!пл а ви користовувати йо го ли ш е для прожи ­

вання у ньому, фактично поширіоюіьuю заборону і н а фізичних

ocitJ. З огляду

113

ue , юридичні і фі з ичні особи, що мают!, потребу у

при мі щеннях , які використовуватимутьсн не для uілей проживан­ ня гро мадя н , можуть укласти договір най му житла , виступивши на стороні наймача , пр оте користуватися житловим приміщсння м для

означених uі лей не зможуть.

2.

Предметом договору н айму є жи тло, що наймодав е uь передає

наймач у для проживан ня.

Згідно зі ст.

812

ЦК житлом, що може бути передане за договором

найму, мо же бути по ме шка ння , зокрема квартира або й частин а,

житловий б уд инок або його ча сти н а. До житла не належать нежилі приміщення ІЗ жилих б уд инках, призн а чені для торговельних , побу­ тових та інши х потре б непромисло вого характеру (ст .

З гід но з п.

2

4

ЖК) .

Порядку нада ння послуг з тимчасового ро зм іщенн я

(проживання) об ' єкти , що при з н ачен і для надання посл у г з тимча­ сового розміщеННSI (проживання) , под іляються на:

•

колективн і

-

засоби розміщення за галь ною к і льк істю м ісиь

або біл ьше , 13 яких надають Mic ue для ночівл і в к і мнаті "ІН іншо му примішенні і за які с пра вляється п лата за встановленим и uінами; • інд ивід уальні - ж итло , в якому за п лату або безо п лат но н а­ дається обмеже на кільк і сть місиь (менш як І О). У такому засобі

10

одиннuі рОЗМіщення (кім нати , житло) повинн і бути відокремлені одн а від одної.

572

Від того , до якої категорії належить житло, що передаєТl,СН і I ; Іі,ім , залежить , зокрема , статус наймодавця, Згідно з п,

6

11

Поря д ку

ІІа д ання послуг з тимчасового розміщення (проживання) фізичні

І )(оби

-

власники або орендарі колективних засобів розміщення

І Іі/д ають послуги з тимчасопого розмішення (проживання) за умови

l с ржавної ре є страці']' і'х як суб ' єктів під при є мниuькоі' діяльності; ! lОс л уги з тимчасового розмішення (проживаНН}І) у індивідуальних

; асобах розміщення надаються фі з ичними особами без державної р с єстрації-

Подібних вимог щодо юри д ичних осіб Порядок не

\Іістить, а , отже , обов'язкова наявність статусу суб'єкта підприєм­ Ilиuькоі' діяльності у них не вимагається ,

Специфікою житла є наявність чітких заКОllодавчих IIриписів IІЮдО переважного його цільового використаН]ISI,

ст,

6

__ ІЛЯ

Ві Д llовіJllIO до

ЖК житлові будинки і Жl1тлові приміщс ння ПР~l'ЗначаЮТhСЯ

постійного проживання грm"ІііЛ}1II . а та кож JlЛЯ використаНН>J у

встановленому порядку як службових житлових приміщень і гурто­

житків,

Над ання приміщень у ЖИТЛО13их буд инках для потреб

промислового характеру забороня є ться , Останн є положення обумо­ ВИЛО розглянуту вище заборону використання житла для цілей , не

пов'язаних з проживанням в ньому громад ян , Помешкання має бути придатним для постійного проживання у НЬОМУ ('І, 2 СТ, 812 ЦК), Придатність дли ПРОЖИ13ання визначається відповідністю житла санітарним і технічним вимогам, встановле­ НИМ законодаilСТВОМ , що , у свою чергу , доводип>ся періодичними

о бстеж е ннями інженерно-технічними працівниками житлово­ с ксплуатаuійних організацій з а у ч а стю представників I ' POM ,Iд ChKOCTi , у ра з і неоБХідності до обстеження ЖИТЛОl3их буд инків З Шlуч а ються фахівці проектни х і науково- д ослі д них організацій та органів і '!Clкл аді13 санітарно-епі д еміологічної служби,

Згі д но з п,

2

Пол оження про порядок обстеження стану жилих

()Уll инків З метою встановлення і'х 13ідповідності санітарним і техніч­ ІІИМ вимогам та l3и з нання жилих будинків і жилих приміщень непри­

,'l ,lТними дли проживання , затв , постановою Ради Міністрів УРСР від

26

квітня

/984

р,

N.! 189,

під '/аС обстеження стану жиТЛОвих

б удинків перевіря є ться:

• двір будинку та елементи його благоустрою ; • фундаменти , підвали ; • стіни та елементи фасад і13 (бал кони , еркери, карнизи тощо) ; • стикові з ' єднання у великопанельних житлових будинках ; • д ах будинку та обл ад нання на ньому (димові і вентиляційні канали та інше) ;

• ліфти та 'іх обладнання; • поверхи житлового буд инку, • інженерне обладнання,

в тому числі 'іх конструкцi'l';

Крім того, Порядок н аданни послуг з тимчасового розміlilСlІlІSl

(IІРОЖИI3<іННЯ) у п, 8 передбачає обов'ЯЗКОilУ сертифікацію 1I0CJIYI ' І П1мчасового розміщення (проживання) CTOC013HO безпеки ЩІН ЖИТЛІ

573

та здоров'я людеі-і, JUXIICTY Їх Ma~iHa та охорони довк ілля І! порядку , встановленому

JaKOIIOil(\BCTBOM.

Окрім н аймаЧ<J, у житловому приміщенні,

Ja llOгодже нннм з най­ MoilaBueM, ~южугь "роживати інші особи, які вказуються в дОГОLlорі (ст. 816 ЦК). Ці особи на бувають рівних з н айма чем преШ та обов'яз­ ків шодо користуванн}! житлом. Наймач несе відповідальність перед наймодавuем за пор уше ння УМОВ договору особами, які проживають

разом з ним. Якшо наймачами житла є кілька осіб, їхні обов ' язки за договором найму житла є солідарними.

Згідн о з і ст.

8І 7

ЦК на ймач та особи, які lІ остіііно проживають

разом з ним, мають ПР<JВО за Ї х ньою взаємною згодо ю та за з годою

наймод авuя вселити у житло інших осіб для постійного проживан­

ня у н ьому. Такі ос06и на6ув ають рівних з іншими особами прав корис тування житлом, якщо інше не було п е редба чено при 'іх все­

ленні . Крім то го, наймач та о соби, які постійно прожив а ють разом з ним , за Їхньою взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть дозволити тимчасове прожипаНН5І у помешканні

іншо'і ос06и (осі6) 6ез стягн ення плати за користування житлом (тимчасових мешканців).

В они, на відміну від наймач а та інших

зазначених више осіб, не мають самостійного права користування житлом і повинні звільнити житло нісля спливу погодже ного з ними

строку проживання а60 не пізніше

7

д нів під дня пред '51влення до

них наймачем або наймодавцем вимоги про зв ільнеНН5І помешкання. Статтн

823

ЦК ДОЗ130ЛЯС укладення шодо 8351ТОГО в найм житло­

вого примішеннн договору піднайму, за умовами якого наймач за

згодою наймодавuя передає на певний строк частин у або все най­ няте ним помешкання у корист ування піднаймачеві.

Піднаймач

не на6уває самостійного права користування житлом . Договір під­ найму житла є оплатним і строковим . Строк договору піднайму не може перевишувати строку договору найму житла. У разі достро­ кового припиненнн договору найму житла одночасно з ним припи­

НЯЄТЬСЯ догов ір піднайму.

3.

Житло передається на певний строк.

Природа договору най му передбачає тимчасовість користуван­ ня майном , в TO:l-IУ числі й житлом. Мінімальний чи мuксимальний строк користування житлом за договором найму , шо розглядається ,

uивільним законодавством не встановлений і визначається сторона­

ми (на підміну від до говор у найму житла, що знаходиться в державн ій

або комунальній власності, умови якого, 51К заз началося више , не встаНОВЛЮЮТhСЯ ЦК

-

наприклад, за п .

13

Типового пол оженН5І

про соціальний 'УРТОЖІПОК , затв. постановою Кабінету Міністрів

України від

8

вереСН!І 2О05 р.

NQ 878 ,

граничний строк пер ебування

особи у соuіалы
муy гуртожитку становить

3 роки).

Якшо У договорі

найму житла строк не встановлений , договір вважається укладеним на

5

років (ч. І ст.

Згідно зі ст.

822

821

НК) .

ЦК у разі спливу строку договору най му житла

найм ач має переважне право на укладен ня договору найму житла

574

11 ; ' !lОВИИ строк. Не пізніше ніж за

3

місяці до спливу строку ЛОІО­

"(ІРУ найму житла наймоданеuь може запропонувати наймаЧ~lІі

\ кла сти

договір на таких самих або інших умовах чи попереДI1ТИ

lІ;lіімача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо 1І ; ,ймодавець не попередив наймача , а н(\ймач не звільнин помеш­

кання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на ,акий с(\мий строк.

Якщо наймод(\вець відмовився від укладення договору на новий

строк, але протягом

І

року уклав договір найму житла з іншою

особою, наймач має право вимагати

переведення на

нього прав

lІаймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти 1 ним договір на ноний строк.

У разі продажу житла ,

наймач

яке було

має переважне перед

предметом договору

іншими особами

найму ,

прав о на

і-іого

придбання.

4.

Житло передається за п лату. Згідно зі ст.

820

ЦК розмір плати

за користування житлом встановлюється у договорі найму житла . Якщо законом встановлений максимальний розмір fН1ати за корис­ тування житлом, плата, встановлена у договорі , не може переви­ шувати цього розміру.

Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не

до пуска ється, якщо інше не встановлено догонором або за коном. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, вста­

новлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за ко рис тування житло м не встановлений договором, нnймач вносить Ті щомісяця. Крім то го, наймач зоБОВ'Н3aJН1Й самостійно вносити плату за комунальні послуги , якщо інше не встановлено договором найму.

5.

Згідно зі ст.

811

ЦК договір найму жи тла укладається у письмо­

вій формі. За моментом набуття чинності в ін може бути як реальним (на що вказує словосп олучення "наймодавець передає,.. житло"), так

і консенеуальним

(на

що

вказує

словосполучення "най­

модавець ... зобов'язуєт ься перед ат и ... жи тло") у його визначенні. Відповідно, договір на бувас чинності аб о з моменту досягнення сторонами угоди стосовн о усіх істотних ум ов, або з момеііТУ передачі

житла в користування наймачу (наприклад, символів

-

ключів або

документів) .

6.

ЦК встановлює пі дстави ро з ірвання договору найму житла як

за волевиявленням одні єї зі сторін договору (в односторонньому

порядку), так і 13 судовому порядку. Так, відповідно до ст.

825 UK

наймач житла має право за згодою інших осіб , які постійно прожи­

вають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму , письмово попередивши про це наймодавця за

3

м ісиці. Якщо най­

мач з вільнив помешкання без попередження, наймодавеuь ма<.: IІраво вимагати від нього плату за користування житлом за

3

міСНlLі , нкщо

н аймодаl3е llЬ доведе, що віll не міг укласти договір наі-ім у ЖIПJl;1 ІІа

таких самих умовах з інш ою особою. Наймач також м ас IIР;IІ\о віл -

575

мов и тися від Д О ГОІІО Р У н айму жи тла, як ш о житло стало н е пр идат ­ ни м для пост і й н ого п рожи ва нн я у ньому.

До го в ір H a~iMY житла може бути розі р ва н ий за р іш ен н ям суду н а вимогу н аймода JЩЯ у разі :

1)

н епнссеН!н/ наймачем плати за жи тло за

6

м і ся ц і в , я к ш о до ­

говором н е вста н овле н ий б іль ш т р и налий с трок , а при н аймі на ст р ок до І року

по н ад

-

р уйнува нн я або

2)

2

раз і в ;

п сува нн я житла

найма ч ем або

і ншими

особами , за д ії яких в ін в ід п о в ідає . За ріш е нн ям суду наймаче ві може бути наданий строк не більше І року для в і д н овле н ня жи тла. Я кщо п ротя гом строку, в и з н аченого судом,

н аймач не усуне до п ущ е н их п о рушен ь , суд за п овторн и м

п озовом н аймодав ця п оста н овляє р іш е нн я пр о р оз ір вання договору н айму житла . Н а пр охання н айма ч а суд може відстрочити вико ­

н а н ня рі щ е нн я не біл ьш е н і ж н а І рі к. Дого в і р н айму ч асти ни буди н ку , ква рт и ри, к і мнати (частини

кім нат и ) може бути р оз ір ва н ий н а вимо гу наймодавця у раз і необ ­ х і д н ості використа нн я житла для п рожи ва н ня самого наймодавця та член ів й о го с і м' ї . У ц ьому разі наймодавець пов ин е н по п еред ити

н айма' ! а п р о роз і рва нн н договору не пі з н і ше ніж за

2

міся ці .

Як що н айма ч ж и тла або ін ші особи , за д і ї яких в і н в ід п овідає, в икорис товують жи тло не за

п ризначенням або систематич но

пору ш уют ь п рава та і нт ереси сусід і в , наймода вець може по п ередити наймача про н собхід н ість усунення ци х п орушень . Як що найма ч

а бо і нш і особи, з а д ії я ких ві н від п овідає , п ісля п о п ередже н н я п родовжують внкорнстовувати житл о н е за п риз н а ч е нн ям або п ору­ шувати п рава та і нтер еси сусідів, наймодавець м ає право вима гати

розіРIШНlНJ ДО ГО130ру найму житла. Зм і н а I3лас н ика ж итла не є підставою розірвання договору на й м у, оск ільки

в ід п ов і дно до ст.

814

ЦК у разі зміни власника ж итла,

п ереданого у н а й м , д о нового власника переходять права та обов 'язки наймодавця . П равовими насл ідками розірвання договору найму житла, за

вимо га ми ст.

826

иК є виселення наймача та інших осіб, я к і про­

живал и у п омешка нні, на підставі рішення суду, без наданн я їм іншого житла.

§ 9.

Договір позички

Догопір ПОJl1ЧКl1 регулюється гл.

60

иК. Частина

3

ст.

827

Код ексу

поширю є на віднос ини позички положення щодо дого вору най м у, що вм і шені в його гл.

58.

Таким чином, інститут позички регулю­

ється з а галь н и м и н ормами ЦК щодо договору н ай м у в час т и н і, щ о не супере ч ить спеuіальним положенням, присв яченим суто договору позички . Д оговір п озички регулюється також п ід законним и нор м а ­

тив н ими актами , з окрема, постановою Кабін ету Мі ніст рів Украї ни

в ід

576

29

жовтня

2003

р.

Ng 1699,

якою затвердж ений Типовий до гов ір

!

Іро безоплатне користування релігійною організацією культовими

"У)lівлями та іншим майном, шо є державною власністю. ПОllяття договору позички.

Згідно зі ст.

827

ЦК за договором позички одна сторона (nозичкода­

Щ'l{Ь) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (l,ористувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Характеристика договору позички. І. Сторонами договору позички є користувач і позичкодавець.

Згідно зі ст.

829

ЦК позичкодавцем може бути фізична або юри-

'НІчна особа. При цьому особа, яка здійснює управління майном, \!Оже бути позичкодавцем за згодою власника. Юридична особа, чка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі

\'

безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником,

керівником, членом її органу управління або контролю, тобто, \'кладати договори позички на стороні позичкодавця з означеними

особами.

Користувачем може бути будь-яка юридична чи фізична особа не з алежно від наявності статусу суб'єкта підприємницької діяль­ ності.

2.

ПО ЗИ'Ікодавець безоплатно передає або зобов'язується пере­

дати користувачу річ для користування.

Предметом договору позички, як і договору найму, є річ, яка визначена індивідуальними ознаками , і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовом у використанні (неспоживна рі'І) ; також предметом договору позички можуть бути майнові права.

Предмет договору передається користувачу БС ЗОllлатно . Ознака безоплатності користування майном є основною ОЗllакою, що від­ різняє договір позички від платного договору найму . Згідно з СІ .

ст.

827

2

ЦК користування річчю вважається безоплатним , якщо

сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Речі

передаються позичкодавцем або безпосередньо під час

укладення договору , або в майбутньому. При цьому незважаючи на безоплатний характер передач і майна, у разі укладення договору позички така передача стає обов'язком позичкодавця . Згідно зі

ст.

830

ЦК якшо позичкодавец ь не виконує обов'язку передати річ

у користування , друга сторона має право uимагати розірвання

договору позички та відшкодування завданих збитків . Річ передається позичкодавцем в користування . Цим підкрес­ люється як право користуuача здобувати корисні властивості майна, так і ТИМ'13совий Характер такого користування і необхідність повер­

нення після зак інчення строку договору по зички. КОРИСТУВаЧ lIе має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, переданої йому у КОРИСТУВаННЯ, на відміну від договору найму , за яким це є одним з переважних прав наймача.

577

Відповідно до ст.

833

ЦК користувач несе звичайні витрати шодо

підтримання належного стану речі, переданої йому в користування .

При цьому користувач зобов'язаний:

• користуватися

річчю за й призначенням або відповідно до мети,

визначеної у договорі;

користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено

•

договором;

• повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання. Незважаючи на фактичне передання речі користувачу, позич­ кодавець має право на її відчуження . При цьому згідно зі ст . 832 ЦК до набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця.

3.

Предмет передається в користування на встановлений строк.

Згідно зі ст.

831

вання річчю,

ЦК якщо сторони не встановили строку користу­

він визначається відповідно до мети користування

нею. За ст. 836 ЦК якшо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати їі примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків .

4.

Згідно зі ст.

828

ЦК договір ПОЗички речі побутового призн а­

чення між фізичними особами може укладатися усно. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особами укладається у письмовій формі . Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) уклада­ ється у письмовій формі, а якщо він укладений на строк І рік і більше, то він підлягає нотаріальному посвідченню. Договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією зі сторін є фізична особа, укладається у письмовій формі і також підлягає нотаріаль­ ному посвідченню.

5.

Стаття

834

ЦК встановлює специфічні підстави розірвання

договору позички.

Т ак, користувач має право повернути річ,

передану йому в

користування, в будь-який час до спливу строку договору. Якшо

річ потребує особливого догляду або зберігання, користув ач зобов'язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору пози'Jки не пі зн іше як за 7 дні в до повернення речі. Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і по­

вернення

•

pe'Ji у разі, якшо: у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібн ою

йому самому;

•

користування річчю не відповідає її призначенню та умовам

договору;

• •

річ самочинно передана у користування іншій особі; в результаті недбалого ПО130дження з річчю вона може бути

знишена або пошкоджена. Особа, яка стала власнико м речі, переданої у користуванн я, має право вимагати розірвання до говору, який укладено без ви значенн я строку. Про розірвання догов ору користувач має бути повід омлени й заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.

578

, (Оі онір позички також припиняється у разі смерті фізичної особи 1<І'.lіквідації юридичноі' особи, якій річ було передано в користу­

:,11111}(,

якщо інше не встановлено договор ом,

§ 10.

Договір концесіі'

Вперше інститут концесії на законода вчому рівні було закріп­

'1'11()

в СТ,

22

Закону Украі'ни від

19

бере зня

1996

р. "Про режим

1111)земного інвестування", відповідно до якої за допомогою конце­ І ІІі, зокрема, передбачалося надавати іноз емним інвесторам права розроб ку та освоєння відновлювани х та невідновлюваних IljНIРОДНИХ ресурсів. У 1999 р. було ПРИЙ lНlТо спеці альну норма­

11;1

"II\НУ базу, присвячену правовому регулюв анню відносин концесії:

1(, ;ІИПН Я - Зако н України "Про концесії" та 14 ГРУД ШІ ~ Закон \ " р аїни "Про ко нцесії на будівництгю та експлуата цію автомо­ .• l.iIl>H ИХ доріг", як і істотно розширили сф еру застосув ання цього ІІІСІІІТУТУ. Н а загал ьному рівні відносини концесії отримали зако1: '); l,Ш'Іе зак ріплення і у гл. 40 ГК. Також з араз в ідн осин и концесії і','IУ1ЮЮТЬСЯ численними постановами Кабін ету Міністрів України, ІІІ() були

прийняті на виконання

означених ви ще

нормативно-

1'j1 ; ІВОВИХ актів. Зважа ючи на те, шо відносини, що виникають з передання майна І: kl) lщ ес ію та користування ним, за своєю природою є господарсько­

І'І' ; ІІЮВИМИ, ЦК не регулює їх. Поняття концесії.

Згідно зі ст.

І Закону " Пр о концеСIІ КОllцесією вважається ІІ,IІ}ШIIlЯ з метою задоволення гРО,lІ1адських потреб у"овll0важеllllМ "/','(1ІІ0М виКОllавчої влади 'IU органом .lІ1іСl(евого СaJltоврядуваllllЯ llа !/ 1/1сmаві KOlll(eciiillolO договору на IІлаnтій та строковій ОСllові юри­

,1'I 'щій або фізичній особі (суб'скту "ід"РІІЄМIІUl(ЬКОЇ діяльності) IІрава 'ІІІ сmвореНIlЯ (будівництво) та (або) у"равліНIlЯ (експлуатацію) щі '(/.mа KOlll(eciї (строкове lІлатllе володіння), за умови взяття суб'єк111111/ "iallPIlCMIlUl(bKOЇ діялыfстіi (КО1щесіОlfеро.lІ1) llа себе зобов'язань 1/11 сmвореllНЮ (будівlfицтву) та (або) УllравліllllЮ (експлуатації) 1" ; 'и.ШОJlf KOНl(eciї, маЙlfової відllовідалыlст;; та можливого lІід1//IІІС'f1l11ЦЬКОlО ризику. Схоже пизначення кон ц есії м і сти ться і в І 4()6 ГК . Інши ми словами, уповноважена особа (власник майна)

1,1 1;1('

зацікавленій ос об і право на створення певних благ за свій

,'l\у'IІОК і на свій ризик , за умов їх (благ) под альшої експлуатації

11, І() особою 11II \ Ilлатежів

відповідно до укладеного договору і сплати визначеза це.

Іlcmажаючи на схожу правову природу із наймом (гл.

" 1' ('11)1010 (§ 5

58

ЦК),

гл. зо ГК , Закон " Пр о оренду державного та кому -

11.І IІоІІ0ГО майна"), фін ансовим лізингом (Закон "Про фінансовий 11:11111"), концесія суттєво відрізняється від вказаних правових ін­ І ІІІ у/ ів, про що йдеться далі. [ з комерційною KOHuecit:1O (гл . 76 IJI_ 36 ГК) інститут концесй, що розглядається, ма Е:: схожість

ІІІ·"

111111 <'

ІІа звою,

579

Характеристика концесіі:

1.

Метою концесії є задоволення громадських потреб . Це озн а чає,

що в разі конuесійної діяльності досягається соціал ьний ефект, розрахований на задоволення інтересів порівняно великої, наперед

невизначеної кількості осіб. Наочно ілюструє цю ознаку закріпле­ ний у Законі" Про кониесії" перелік сфер господарської діял ьності , в яких можливе застосування кониесії.

Згідно зі ст.

3

цього Закону концесія можлива у таких сферах

господарської діяльності (крім видів підприємницької діял ьності , які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно

державними підприємствами і об ' єднаннями) :

• • • • •

водопостачання, відведення та очищення стічних вод; надання послуг міським громадськИм транспортом;

збирання та утилізація сміття; надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла ;

будівництво та експлуатаuія автомобільних д оріг , об ' єктів

дорожнього господарства, інших дорожніх споруд;

• • • •

будівництво та експлуатація шляхів сполучення ; будівництво та експлуатація вантажних і пасажирських портів;

будівництво та експлуатація аеропортів; надання телекомунікаційних послуг, у тому числі з викорис­

танням

•

телемереж;

надання поштових послуг та інші (всього

19

позицій) .

На пленарних засіданнях відповідні місцеві ради можуть прий­ няти рішення щодо додаткового переліку сфер господарської діяль­ ності, для здійснення діяльності у яких об ' єкти права комунальної власності можуть надаватися у концесію .

2.

Сторонами конuесійних відносин є концесієдавець і конце­

сіонер.

Концесієдавцем є уповноважений орган виконавчої влади чи ор­

ган місцевого самоврядування. Переліком об'єктів права держав­ ної власності, які можуть надаватися в концесію, затв. постановою

Кабінету Міністрів України від

11

грудня

1999

р.

NQ 2293,

визнача­

ються органи, уповноважені на укладання концесійного договору (потенційні

концесієдавці).

Наприклад,

концесієдавцем

на

будування відповідно до умов концесійного договору комплексу до­

рожнього сервісу на автомобільній дорозі Київ-Одес а визначена Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор) . Конце­ сієдавцем щодо об'єкта права комунальної власності є відповідний орган місцевого самоврядування.

3а загальними положеннями Закону "Про концесії" концесіоне­ рами можуть бути юридичні особи та фізичні особи підприємницької діяльності.

-

суб 'є кти

Проте вже Закон "Про концесії на

будівництво та експлуатацію автомобільних доріг" містить поло­

ження про те , шо концесіонером щодо цих об 'є ктів може бути виключно юридична особа.

580

3.

Відповідно до умов кониесії кониесієдавець надає концесіонеру

Ilрава , а останній відповідно бере на себе зобов'язання щодо ство­

рення (будівництва) та (або) управління (експлуатаuїі) об'єкта концесії . Ця ознака найяскравіше показує різниuю між конuесією га схожими правовими інститутами найму, оренди та фінансового лізингу .

У найм (фінансовий лізинг, оренду) власником надається майно, що необхідне наймачу (лізингоодержувачу, орендарю) , в тому числі для здійснення підприємницької та іншої діяльності , і яке було створене до моменту укладання договору про його використання.

Натомість в концесію передається право на створення (будівництво або добудову) майна (об'єкта концесії) і на подальше його ви­ користання (управління,

експлуатаuію) концесіонером з метою

отриманнн прибутку. Тобто, концесін поєднує 11 собі ознаки під­ рнду (наприклад, виконаннн на свій ризик роботи із будівництва доріг за завданням концесієдаllЦЯ) та інститутів найму, оренди,

фінансового лізингу (строкове, платне володіння і користування дорогою).

Згідно з і ст.

3

Закону "Про концесії" у концесію можуть надава­

ПІСЯ лише такі об'єкти права державної чи комунальної власності (що, до речі, також суттєво відрізняє концесію від найму, оренди та фінансового лізингу, предметом яких може бути, зокрема, майно, шо знаходитьсн у приватній власності):

• майно підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексіu, що забез печ ують ком­ плексне надання послуг у зазначених вище сферах д інльності;

•

об'єкти незавершеного будівництва та законсер uовані об'єк­

ГИ , які можуть бути добудовані з метою Їх uикористання для надання

послуг із задоволення громадських потреб у сферах діяльності, зазна­ 'Іених вище;

• спеціально збудовані об'єкти відповідно до умов концесійного ! юговору для задоволення громадських потреб у сферах діяльності, Jазначених вище .

Таким чином концесія, як оренда і фінансовий лізиНІ', містить Ilсрелік об'єктів, які можуть надаuатися в користування . Проте

ст.

6

Закону "Про концесії" містить вимоги щодо затвердження

пооб'єктного переліку конкретних об'єктів права державної

IІласності, які можуть надаватися в концесію, Кабінетом Міністрів України, а переліку об'єктів права комунальної власності на IlЛенарних засіданнях відповідних рад . Міністрів України постановою

N! 2293

I1

грудня

1999

р . Кабінет

заТl3ердиl3 Перелік об'єктів

Ilрав а державної власності, які можуть надаватися в концесію .

Рішення про надання концесії на об'єкт права державної влас­ lіОсті приймає Кабінет Міністрів України або уповноважений ним

орган виконавчої влади. Рішення про надання концесії на об'єкт l/рава \1

комунальної власності

icueuoro

приймає

уповноважений

орган

саМОl3рядування. Така жорстка регламентація об'єктів

581

концесії вка зує на виключну за ц ікавленість держави у д оде р жа нні

законності

передачі об ' єкта II концес і ю. Жоден з і н с тит ут ів ,

подіб них д о концесії , не м і стить таких вим ог . Згідно зі ст.

20

Закону " Пр о концесїї'

передача об ' єктіll у

концесію не зумовлює перехід пр ава власності н а цей об ' єкт до концесіонера та н е припин яє пра ва державної чи КО~l у наль ної влас­

ності на ці об'єкти. Майно , створене на виконання умов КО НlIе сій­ ного догово р у, є об ' ЄКТО ~f права дер жавної чи кому нальної влас­

ності . В цьо му спостерігається тотожність інститутів концесії, найму і оренди, законодавчі акти про які містять і де нт и чні положенн я .

Що до фінансового лізингу , то ст .

8 Зако н у

" П ро фінансовий л і 'ЗИНГ"

закріплює можливість купівлі-прощс-ку ві д повідного пр еД\1ета л ізингу .

4.

Концесія надається н а визначений строк і оформлюється шля ­

хом уклада ння lIідповідного до гово р у. Згід но зі ст.

9

Зако ну "Про

ко нцесії" концесійний до говір укладається на строк, визначений у

д оговорі , який має бути

не менше

10

та не більше

50 pOKill.

Концесіонер має прав о н а продовження строку ді ї кон цесі йного до говору у разі виконання його умо в.

5.

Концесія , як і с уміж ні інститути найм у, о ренди та фінансо­

во го лізингу, п е редба чає оплатне викориетаннн об'єкта концесії . Згід но зі ст.

12

За ко н у " Про концесії" концесійний платіж вно ­

ситься концесіонером від повід н о до умо в концесійного ДОГОllОРУ незалежно від наслідків господа рсь кої діял ьності . З останнім без­ посередньо пов 'яза на ще од на ознака концесії

-

покладе ння май­

нової в ідп овідальності та можливого підпри ємн ицького ризику на концесіон ера . Мет одика розрахунку та гранич ні ро з міри концесій­

них платеж і в визначаються у від повідн і й М етоди ці , зат в . постано­

вою Каб інету

Mi HicTpill

України від

]2

кв і тн я

2000

р.

NQ 639,

яка

пошир юється н а об'єкти концесії як державної, так і кому нал ьної власності.

Конц есіонерам з биткових і ни з ькорентабельних об 'єктів кон­ цесії, які мають важливе соціальне значення, концесієдавець може

надавати пільги шодо кон цесійних пл а тежів, а також передбачати в договорі над а ння дотацій , комп енса ці й та пільг. П орядок визна­

чення так их об'єкт і в, а та кож ум ови надання дотацій, компенсацій та пільг встановлюються Кабінетом Міні стр і в України у Порядку визначенн я об'єк т і в кон цесії, концесіон е рам яких можуть надава­ тись пільги щодо концес ійних платежів, до таці ї, компенсації, та умов Їх н ада нн я, за тв. постановою Каб ін ету Міні стрів України від

13 липня 2000 р. NQ І] 14. 6. Згідно з і ст . 2 Закон у

"Про конце сії" вибір концесіонерів здій­

снюється переважно на к онкурсній ос нові . Інститути фінансового

лізингу і н айму в за галі н е містять вимог щодо проведення кон кур ­ сів із визн ачення лі з ингоодержувача (наймача).

Що до ор енди

державного (комунального) майн а, в і дпов і д н о до ч.

582

7

ст.

9

Закону

"ГІ ро оренду державного та ком унального майна" конкурс ГIРО­ І ЮДИТЬСЯ лише за наявності заЯIJ про оренду цілісного майнового

комплексу підприємства, його структурного підрозділу або заяв про ()ренду нерухомого майна від

2

або більше фі зичних чя юридичних

ос іб. Інформація про оголош ен н я концесійного конкурсу публіку­ lТЬСЯ в газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" або у від по­ Ігідному друкова ному виданні орган у місцевого самоврядування. Пе­ реможцем визн ається претенд ент, який запропонув ав кращі умови

щійснення концесії відпо відно до умов концесійного конкурсу.

З п еремож цем концесійного конкурсу укл адається концесійний

;llXOBip

після погодження всіх його умов. Згід н о з і ст.

І О Зак ону

"Про концесії" істотними умовами договору КОНltссії с

• •

сторо ни договору;

види діяльності, роботи, послуги, нкі здій снюються за умовами

договору;

•

об'єкт концесії (склад і варт ість майна або технічні і фінансові

умови ств орення об'єкта концесії);

•

умови надання зем ельної ділн нки, якщо во н а необхідна для

щійснен ня концесійної діяльності;

•

перелік видів діяльності , здійснення яких підлягає ліцензу­

ванню;

•

умови встановленн я, зміни цін (тарифів) на виготовлені (на­

.'іані) концесіонером товари (роботи , послуги);

•

строк ді ї договору концесії, умови найму , використання праці

Іграцівників

• •

-

громадян України ;

умови використання вітчизняних сировини, матеріалів;

умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок ком-

lІенс ації зазначених поліпшень;

• • • • •

умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів; порядок використання амортизаційних відрахувань;

відновлення об'єкта концесії та умови його повернення; відповідальність за виконання сторонами зобов'язань; СТР
Іlt:сію;

• •

порядок продовження і прип и нення дії договору; порядок вирішення с порів між сторонами.

За згодою сторін у концесійному договорі можуть бути перед­ \, ; І" сні й інші умови, в тому числі передбачені спеціальними зако­ шми про концесійну д іяльність в окремих сферах господарської

lі>lJlьності (зокрема, Законом " Про концесії на будівництво та 'о ' к с плуатацію автомобільних доріг"). Умови концесійного договору є чинними на весь строк лії дого­ ""р у , в тому числі у випадках, коли після його укладання законо­ І ; ІІІ'ІИМИ актами встановлено правила, нкі пог ір ш ують стаНОIІИЩС І 11lІl1ссіонера .

583

Концесійний договір повинен укладатися 13 письмовій формі . Він вважа є ться

укладеним

з .J.ня

досягнення ДОМОl!ле ності

з усіх

істотних умов і підписання сторонами тексту д оговору , тобто є кон­ сенсуальним.

Передача об'єкта у концесію здійснюється у строки і на умовах,

визначених у концесійному договорі . Майно , отримане у концесію, включається до балансу концесіонера

-

юридичної особи , з зазна­

ченням, що це майно отримане у концесію . Якщо концесієдаве ць у строки і на умовах, визначених у концесійному д оговорі , не пере­

дасть об'єкт концесії, концесіонер має пр аво вимагати ві д конце­

сієдавця передачі об'єкта концесії та відшкодування з битків , завда­ них затриманням передачі , або вимагати розірвання концесійного договору і відшкодування збитків, завданих йому невиконанням концесійного договору.

Концесійні договори підлягають обов 'яз ковій ре є страції в

7.

порядку, передбаченом у ст.

14

Закону "Про к онцесії" та Пол ожен­

ням про реєстр концесійних договорів, затв . постановою Кабінету Міністрів України від

18

січня

2000

р.

З правової точки з ору

NQ 72.

є цікавим питання про чинність незареє строваного концесійного договору .

Як вже було сказано вище, концесійний Д ОГОl!ір набира є чин­ ності з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підпи­

сання сторонами тексту договору. Та ким чином , договір набирає чинності незалежно від факту його реєстрації (або нереєстр ації) уповноваженими органами.

Крім того , факт нереєстрацїі кон­

цесійного договору як підстава для

визнання

цивільним законодавством

воно застосовується

(а саме

його недійсним

при

визначенні питання щодо дійсності/недійсності концесійного

договору

-

ст.

15

Закону "Про концесії") не передбачений . Отже,

незареєстрований концесійний договір залишається чинним і матиме юридичну силу.

Додаткова література: І . 3аіка ю.о. Українське uивільне право. Навч. посібник.

2005 (312 с . ). 2. Зобов'язальне

право: теорія і практика

/

-

За ред. О.В. Дзери.

К.,

-

к.,1998.

3.

Зразки цивільно-правових документів: Науково-практичний

посібник

4.

/

За ред. В. о. Кузнецова.

практическое пособие.

5.

к.,

2006 (768

с . ).

-

М.,

2001 .

Кисіль С. Лі зи нг як спеuифічний вид цивільно-правових зо ­

бов'язань

NQ 4. 584

-

Иванов А . А . Договор финансовой арендь! (лизинга) : У«ебно­

С.

// Предпринимательство , хозяйство иправо. - 2000. 21-27; NQ 5. - С. 22-30; NQ 6. - С. 12-15.

"". /. n С.

f1 p o6;H: ~ IHi

аспекти Л І ЗИ Н [о вих У ГОД

,

/ / П реДП РИIІИ­ 9-]3. ' /1 '/11. ІІ В. КvНТР
.

р аllне

' ,.С ) IН) , \озя і КIВО 11 ПРаВ О.

С.

- 2000.' - NQ 7. -

,\!a. ll>1ll1i'f/I>:V К. про блемы
зффективности договора лизинга в

')

; -

с.

11РС Л llринимат ельство, хозяйство иправо .

//

-

1998. -

2].

10 . Март .М . ПРI1flннеНН>І і ро зі рвання ДО ГО130РУ оренди майн а ;' жавннх пі Л ПРИОIСТВ

,,

С.

·· 1999. '- Ng 3. -

// Вісник 94--103

Академії правових наук Укра­

І !. HaYI\: Ollo-п рактич ннй коментар llllвіЛL, IІ()ГО КОНСКСУ УкраїIІИ

::1 реп. В. М. K vccal>:a. -

12. П іД ПРИ Оlниuьке . 2005 (600 с.) .

К .,

2004.

право. П і ДР У' llІllК

/

:За ред .

0 .8.

СJ/l{/f!Ц('(Ш . -

! 3. ПО!Ю6КО С. Проблсми IІраllОВОГО регулювання оренди дер­ ,11 1101"0 маііна

Пр<ню України.

//

'- 1998. - NQ 3. -

С.

51 .

14 . Руді'IІ1>:О М. Де вять отличий аренды
и лизинга // ПреДIlРИНИ­ .

і I c~; lhCTIIO , ХОЗЯЙСТВО иправо.

15

1999. - NQ3. -

-

С.

32-35.

РI'()('IІ1>:() ЛІ. сушественны
e условия догово ра финансового

' і lrНПI / / ПреППРИНl1матеЛ hСТВО, ХОJЯЙСТlЮ и праl30.

-

1999. -

/1 . -· С. 16-21. 16. РНПl>:О JJ. Правован природ а договора лизин га // Право Ук­

I11II .. - 2000. --, Ng ] . ... С. 70 -- 73. ! 7. СаIllШХ\1('IІІО6 а НА. IОРIЩII'lс( киі1 С llраlЮ'ІІІИ К ПРСД ПРИlІима­ :,1: 5-~ ЮJl. -· Х а рьков, 2003. - С.393 -- 465. 18. Сш//юх.м е mо({а НА., Xa[JlIlIlo//O({ Е. О. Жилищное :JClКОll одатсл\,­ .,;() 11 вопросах и огнетах. - 1\1., ]991. 1<) . Са//іах!н ст06а Н. О. П іДПРlІємницьке право: 2-с ви д. - К., , ' і.\.

~(). Сm аmum.. а А. О ДOГOBOp~ лизинга

// Предпринимат ельство, -- 1999. - Ng 2. - С. 9. 10. К. Жилишное право. Учебн. пособи е - М .,

,'" І ІСЛЮ иправо.

]

І.

Толстой

')(J.

п

Утка В. Аренда предприятия как имушественного комплекса

\(ОЗ}ІЙСТНО иправо.

.23.

- 1999. - Ng 2. - С. 74-77 . / За ред. О.В. ДЗ('[JU,

Uиві;lhН~ право України

Н. С. КУЗІІ Є ЦО­

К.,1999.

24. (і ,

.'5.

ЦИllіЛl,не Ilрано України. Навч. посібник

10. О.

Заікu.

-

К.,

/

За ред. І.А . Бірю-

2004 .

цllllіJlы
йй кодскс України: Коментар.

-

Харків ,

2003 .

_~ 6. ЦИLJіЛ\,Ш1Й кодекс України: Науко во-практи чний коме нтар Р С:ll. ро з ро6ннків про екту ЦК.

.~Ї . Illі'рБUIl(і

8.

-

К.,

/

2004 .

Господ аРСhке право України. Навч. rю с і fillllК.

:~ 0 02. 5Х5

Глава

27

Доrовори про виконання робіт § § § §

1. Договір підряду. 2. Договір побутового підряду . 3. Договір будівельного підряду . 4. Договір підряду на проведення

проектних та пошукових

робіт.

§ 5.

Договір на виконання науково-дослідних або дослідно­

конструкторських та технологічних робіт.

§ 1.

Договір підряду

Загальні правові норми, що регулюють відносини підряду, міс­

тяться в ЦК (гл . 61). Джерела спеціального правового регулювання договору підряду залежать від конкретного його виду . Наприклад, відносини будівельного підряду окрім ЦК додатково регулюються

ГК (гл .

33),

а також численними правилами та інщими документами;

особливості відносин підряду з використанням державних кощтів встановлюються Законом "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"; операції з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальниць кої сировини регулюються Законом України від 15 вересня 1995 р. "Про операції з давальницькою сиро­ виною у зовнішньоекономічних відносинах" (в редакції Закону від

жовтня 200 1 р . ) тощо . Поняття договору підряду. Згідно зі ст. 837 ЦК за договором підряду одна стОРОllа (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується nриЙllяти та оплати­ ти виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлен­ ня, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання інщої роботи з переданням й результату замовникові . Характеристика договору підряду.

4

І . Предметом договору підряду є робота, що виконується під­

рядником, а точніше

- їі результат. Поняття "робота" сформульова­ не в ст . І Закону "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", за якою до робіт належить проектув ання, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та рестав­

рація об'єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення , технічне переоснашення діючих підприємств , а також супровідні

роботам посл уги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- та супутникова фотозйомка та інщі послуги, які включаються до кошторисної вартості робіт , якшо вартість ви­

конання цих послуг не перевищує вартості самих робіт . Проте обсяг робіт, які можуть виконуватися за договором під­ ряду, є набагато ширшим. Закупівля робіт , що їх перераховано у вищенаведеному Законі, здійснюється відповідно до спеціальної

586

Існдерної процедури, проведення якої у випадках виконання робіт,

11\0

не вимагають великої кількості державних коштів (наПРИ1<Лад,

рсмонт дверцят або чистка салону службового автомобіля) є недо­ llільною . Тому, на нашу думку, при визначенні предмета договору І І ід ряду слід користуватися загальнотеоретичним його визначенням, відповідно до якого предметом договору підряду є іНдивідуалізований

результат роботи підрядника, який набуває тієї чи іншої мате­ ріалізованої форми l . Тобто, роботи можна визнати такими, що щійснюються в межах договору підряду, якщо їх результатом є від1І0відні зміни матеріальних об'єктів. 2. Сторонами договору підряду є замовник і підрядник. Крім

IОГО, згідно зі ст . 838 ЦК підрядник має право, якщо інше не вста­ новлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником !а результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед \амовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником

-

НК замовник .

Загальні положення ЦК щодо договору підряду не обмежують суб'єктний склад відносин за договором підряду. Тобто, сторонами )LOговору підряду можуть бути юридичні й фізичні особи, в тому 'Іислі суб'єкти підприємницької діяльності. Особливості передба­ 'Іені лише щодо договорів підряду на виконання окремих робіт і

обумовлені специфікою останніх. Так, наприклад, за договором по­ GYТOBoro підряду замовником може бути лише фізична особа, а під­ рядником - юридична або фізична особа-суб'єкт підприємницької

JLіяльності (ст.

865

ЦК).

Юридичні особи можуть бути сторонами договорів підряду, як і Gудь-яких інших договорів, тільки в разі, якщо їх укладання і вико­

і1ання відповідає їх установчим документам. Крім того, ч. 3 ст. 807 І tK вимагає одержання підрядником для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, спеціального дозволу . 3. Згідно зі ст. 839 ЦК підрядник зобов'язаний виконати роботу, tlюначену договором підряду, зі свого матеріалу і своїми засобами, ' І кщо інше не встановлено договором. Іншими словами, сторони

можуть встановити обов'язок замовника забезпечити підрядника ма­ Ісріалами і засобами. Пункт 2.2 Правил визначення країни походження товарів, затв.

рішенням Ради глав урядів СНД від 30 листопада 2000 р., визначає IlОlfЯТТЯ "матеріал" як інгредієнти, сировину, складові елементи, 'I;lСТИНИ тощо, використані для виготовлення продукту. Саме Їх IIНКОрИСТОВУЄ підрядник для виконання роботи за договором під­ рНДУ .

Поняття "засоби" у контексті договору підряду тлумачиться ІІІІІРОКО і означає використання підрядником ЯК основних, так і ,, (юротних засобів.

І див .: Uивільне право України.

-

Кн .

2. -

К. ,

1999. -

С.

217.

587

Основним и засобами зг ід н о з п . те р ського обліку

7

4

Положення (стандарту) бухгал­

"Ос н овн і засоби" є матеріальні актини, які

п ід приємство утримує з метою викор и ста н ня їх у процес і вироб­ ни цтва або постачан ня товарів, н адання послуг, здава н ня в оренду

іншим особам або для здійснення адміністративних і соuіально­ культурних функuій, очіку ва н ий ст рок корисного використання (екс плуатації) яких біл ьш е

1

року (або операц і йного циклу, якщо

ві н ДОвший за І рік). В ід п овідно, оборотними активами вважаються ,

зокрема , активи, призначен і для реалізації чи споживання протя гом

операційно го ц иклу ч и протягом 12 м і сяців з дати балансу (п. 4 Поло ­ ження (ста ндарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затв. н ака:юм Мін і стерства фіна нсів України 13iд

31

березня

1999

р.

N287) .

Таким чином, до засобі13, що використовуються п ідрядником

для виконання договору п ідряду, в ідносяться як засоби 13иробництва, так і відповід н а сиро вина, що с п оживається в процесі виконання договору.

В процесі викона н ня договору підряду можуть використопува ­

тися J1K матер і альні, так і нематеріальн і активи, тобто об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової , власнос т і , <І також і нші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством (п . [. 2 ст. І Закону " П ро оподаткування прибутку під п риємств"). Н а пр иклад, для виконання пев н их робіт із вико­ ристанням товар н о го з наку та технології (ноу-хау) відомих фірм, необхідно м
ника

-

-

дозвіл влас ­

на таке викорис танн я . Тому як щ о сторо н и передбачили

таке ви користання в до говорі підряду, воно вважається п равом і р­ ним,

о скільки, хоча пря мо не встановлено,

проте не су п еречить

цивіл ьному та господарс ькому законодавству.

П ідрядник відпов і Д
зобов'язаний надати за мовникові звіт про використання матеріалу та повернути його зал ишок. У договорі підряду мають бути вста­

новлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та ОСНОвних в ідход і в, а також відповідальність підрядника за неви­

конання або неналежн е виконання своїх обов'язків. У разі одержання н едоброякісного або непридатного матеріалу, п ідрядник з обов'язани й своєчасно попередити замовника про це

(ст. 847 ЦК). Якщо зам овник, незважаючи на своєчасне попереджен­ ня з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недобро­ якісний або не п ридатн ий матеріал, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків. Підрядник зобов'язаний відмовитисн від договору, маючи право на відшкоду-

588

Н : ІIlІІЯ збитків, у ра зі, якщо використання таких матеріалін загрожує ""ІНЮ та здорон'Ю людей чи призводить до порушення екологіч­

ІІІІХ , санітарних правил , правил безпеки людей та інших вимог . Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, нкщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при ІI ~ lлежному прийм анні матеріалу (ст . Згідно зі ст.

842

840

ЦК).

ЦК ризик випадкового знищення або випадкового

IlОшкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі під­

рндником визначеної договором підряду роботи несе сторона, яка t\алала матеріал, а після настання цього строку

"ропустила СТР9К , якщо інше не

-

сторона, яка

встановлено договором або

· Іако ном.

4.

Підрядник виконує роботу на IJласний РИJик.

По-перше , це означа є, шо він відповідає за якіСТh , власне , ви­ кона них робіт. Згідно зі ст.

857

ЦК робота, виконана підрядником,

Ш1Є відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або

Ilеповноти

-

13имогам, що звичайно ставляться до роботи відповід­

ІІОГО характеру на момент передання її замо вникові.

Якщо робота виконана підрядником з відступ ами від умов дого­ ІЮРУ підряду , які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її неприд атною для використання відповідно до договору :І бо для звич айного використання роботи такого характеру, замов­ "ик має пра во, якщо інше не встановлено договором або за коном, )а своїм нибором вимагати від підрядника :

• • •

бе зоплатного усунення недоліків у роботі в JЮ1УМ НИЙ строк; пропорційного зменшення ціни роботи ; відшкодування своїх витрат на усунення недол іків , якщо право

\амовника усувати їх встановлено договором .

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи , за які

він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням lамовников і збитків, завданих простроченням виконання . У цьому ра з і за мовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу JJід ряд никові , якшо за характером роботи таке повернення можливе . Якшо відступи у роботі

від умов договору підряду або інші

lІед оліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені , :lбо не були усунені у встановлений замовником розумний строк , I
3

від договору та вимагати від­ ст.

849

ЦК якщо лід час вико­

lІання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належ­ ІІИМ чином, замовник має право призначити підрядникові строк ІЛЯ усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником

ІІJІМОГИ

-

l1і("і

відмовитися від договору підряду та вимагати віЛIIІКО­

lунання з битків або доручити виправлення роботи іншій

oco(ii l;I

1 1 :1ХУНОК підрядника.

Згідно зі ст.

863

ЦК д о вимог щодо неналежної нкості РО()ОIIl,

1І11 конано ї за договором підряду, застосовується ПО·ЮНllа IJ,ШllісТl, в

589

І рік, а щодо будівель і споруд

- 3

роки від дня прийняття роботи

замовником.

По-друге , ризиковий характер діяльності підрядника пол ягає в тому, що відповідно до ст.

855

ЦК якщо предмет договору підряду

до здачі його замовникові був випадково знищений або закіН<Іення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу, крім тих випадків, коли знищення пред­ мета договору підряду або неможливість з а кінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, переданого замовником, чи вн аслідок

його вказівок про спосіб виконання роботи або якщо таке знищення

чи неможливість закінчення роботи сталися після пропущення за­ мОвником строку прийняття виконаної роботи. По-третє, підрядник, якщо він є суб'єктом підприємницької діяльності, за визначенням останньої самостійно несе ризики по­ рушення ним або його контрагентами (замовником, субпідрядни­ ками тошо) договірних зобов'язань та інших правил здійснення господарської діяльності. Проте, навіть у разі належного никонання

контрагентами своїх зобов'язань його діяльність в результаті може виявитися збитковою (наприклад, у разі зміни податкового законо­ давства і неврахування цього при визначенні ціни роботи; дії обста­

вини непереборної сили) . Тобто, діяльність підрядника підпадає під категорію нормального господарського ризику .

5.

Робота виконується підрядником за завданням замовника .

Це означає, що замовник повинен встановлювати підряднику

чіткий обсяг роботи, за якісне та вчасне виконання якого той відпо­ відає, а також давати вказівки щодо способу iJ виконання. Завдання може ставитися як, власне, у тексті договору підряду , так і в інщих документах, що разом з договором оформлюють відносини за­

мовник-підрядник. Наприклад, згідно зі ст.

877

ЦК підрядник

зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівель­ ні роботи відповідно до окремо складеної проектно-кошторисної документації. Підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про

те, що додержання його вказівок загрожує якості або придатності результату роботи. Якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не змінить вказівок про спосіб виконання роботи, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо додер­ жання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи

призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог, підрядник зобов'язаний відмови­ тися від договору підряду, маючи право на відщкодування збитків.

6.

Замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підряд­

ником.

Згідно зі ст.

853

ЦК замовник зобов'язаний прийняти роботу,

виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути

590

iJ

І

разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору

11

. llю інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщ о замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у IIОДальшому посилатися на ці відступи від умов договору або не­

lоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без пере­ lІірки, позб авляє ться права посилатися на недоліки роботи, які щ)[ли бути встановл ені при звичайному способі ті прийняття (явні Ilсдоліки) .

Документом , що підтверджує приймання замовником наданих IIОСЛУГ, є акт приймання-передачі виконаних робіт.

Договір підряду являє собою документально оформлені наміри сторін про виконання робіт, результат яких складає предмет до­ І опору. Власне договір не відображає процесу та реальних резуль­ lатів викон ання робіт, зауваження сторін щодо їх якості тощо.

Саме акт приймання-передачі виконаних робіт є документом, що Ilідтверджує наявність певних матеріальних результатів і своєрідним l!Освідченням передачі права власності на них від однієї сторони юговору до іншої .

Проте законодавством лише в окремих випадках передбачене обов'язко ве складання а кта виконаних робіт. Так, наприклад, згідно

Ji

ст.

21

Закону України від

22

квітня

1993

р. "Про аудиторську

ніяльність" виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору

визначаєт ьс я актом приймання-здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа. Судова практика також виходить з 10ГО , що складання акта є обов'язковим тільки в разі , якшо це передбачене відповідним нормативним актом або договоромІ. Доказом виконання роботи за договором підряду (а , отже, і підста­ вою для й оплати) може бути пред'явлення конкретних результатів

роботи . Якщо після прийняття роботи замов ник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі їі прийняття (приховані недоліки), у тому 'Іислі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'яза­ ІІИЙ негайно повідомити про це підрядника. У раз і виникнення між замовником і підрядником спору з при­

воду недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь­ кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення е кс п ертизи несе підрядник , крім випадків, коли експертизою вста­

Іювлена відсутність порушень договору підряду або причинного ' !В ' язку між діями підрядника та виявленими недоліками . У цих ви п адках

в итрати

на

проведення

експертизи

несе

сторона,

яка

вимагала їі призначення, а якщо експертизу призн ачено за погод­ ж енням сторін,

-

обидві сторони порівну.

І дИВ. : Справа NQ 5/29. Рішення арбітражного суду м . Києва від р . / / Юридическая практика. - 1999. - NQ 7. - С. 5.

9

лютого

1')99

591

Якщо замовник протяго~! чіСНl1Н УХИ!l5I ~ТЬСЯ віll l1Р llііняття IІI1КО­ наної роботи , підрядник ма є пр аllО пі сля ДВО ІХІ] () І ЮГО попер е джен­

ня продати реЗУЛl,тат ро боти , а CY~ I Y НИТПР І 'У, '1 вирах ува \lНЯМ утіх належних підряднико п і плате жів , пнести в де mвит нота р і уса на ім ' !! замовника, нкшо інше не встаНОllлено догопо ром . Якшо ухилення замовника від принюптя IНI КО ll аll()Ї робоl'И сп ри­

чинило З:l>l ін у строку зда чі роботи , вважаЄТI,СЯ , що право ІІJ1аСlІuсті на виготовлену ( п ерероблену) річ п е р ейшло до ]a~1(\B HII Ka у ~ 1 0~ l е IП . коли мало відбутися й пер едан ня .

7.

Замовник зобов ' язании оплаТlПН ВИКОllаllУ роботу. Така ОII ;J:П
відБУLlається на ос н ові

поголжен()ї C T ()pOHa~1I1

LLil111 р оботи. 1110

включає відшкод ува ння витрат пі Д РНДI-lІ lка та п лаТУJа lн!конаіlУ ним роботу. Згід н о з і ст.

854

ЦК якщо договором піДРН;L У не п ерсдба'lеll;\

п о п еред ня оплата виконано'" роботи або окреМ ll х. Гі етапів , ІаМОIJІІІIК зобов ' язаний с п латити піДРЯдlіикові оБУ~ЮВ'ІеIlУ ціну піС ,lН остаТО'I ­ ної зда чі роботи за умови, що роботу виконано на лежн им '1I1 Н ОМ і

13 погоджений СТРОК або, за згодою замовника, - дос тр оково. Пі ,l­ рядник має п ра во вимагати вип лати йому авансу ,НІше у випадку та в розмірі, встановлених ДОГОJЮРОМ.

Цін а у договорі підрнду може бути Llи з начеIlа у

KOIUTOPfICi,

НКllіі

може бути при близ ни м та твердим. Кошторис с твеРllИ~ I , якщо інше не встановлено ноговор ом; зміни до нього МОЖУТh ВНОСИТl10 1 JI ИШС:

за погодженням сторін . у разі перевищення твердого ко штори су ус і IЮІІ ' юа llі з IlЮ1 витрати несе п і дрядн ик, я кщо інше н е ВСПlНОLlлено законом.

Якшо виникла не обхід ність проведен ня ДОШП КОВf l Х робіт і У зв'язку з цим іс тот ного п ереви щеннн

11І1'311<1'10101 '0 Ilрибл~IЗНОГО

кошторису , підрндн ик зоб ов'я заний свосчасно п о п ереДІ1ТИ про

ue

з амовника. 3аМОАН ИК, ЯКИ Й не rтогодипсн ІІ а п ереlJИUlе llll Я кошто­

ри су, м ає

npaLlo від мовитис я від до говор у під рнлу . У UI>OMY разі під­

рядник може вима гати від замо вника оплати виконаної частини

роб оти. П ідРЯДНИК, який своєчасно не попередив замовник а про необхід­ ність пер еви щення приблизного кошторису, зобов'юании виконати договір підряду за uіною, встаноuленою дого вором .

Під рядник не має права вимагати зб ільш ення т ве рлого коштори­ су, а замовник

-

йо го зменшення в раз і , якщо на момент укладавнн

до говору підрнду н е можна було передбачити ПОВІНІЙ обсяг роботи або необхід ні для цього витрати . у разі істотного зростання піСМI укладаннн 1l0 ГОПОРУ вартості матері алу, устаткування, нкі м'али бути нада ні піllРЯ Д НІ1КО ~ I , а також

вартості послуг , шо н адавалися ЙО ~1У іllШ ИМИ особаМ l1 , пі л ря д ник має п раво вимагати збіль ш ення кошторису. У разі в і дмо ви заМОВ lІика від збільшеНЮI кошторису підрядннк має право вимагати розірван ня до говору,

592

'За. l'T .

:\; 5(,

І {К >1 1<11]0 {,t\1{)! ',~: 11 ~:. rJ;,' ~,T! '1 .. 1: 11 н H CT;.III (.) I~,"lC 1H )] 11. іt IІ1 роботи

ІПО іНI1.! ОЇ (' \;'\ 1И

H~I'iC/l\HI)'i' 11!.'11'~i·rHrfk(,P! \ '<' H\ J 'jK~' '\ HI1kJ)HaHH' {1\I ..'JO-

І". )ВОР" Ilі .' ІР 'I І\

:t

111!jJЧІНlff' '.СІ( Т]!>:І'Н, І! 1'''1 1111\1,1'111 I' C "'; lhl' ~IТ

TaK o:t : \'ст а ·іk.У!)~:lіНЧ,

11')\)('111,

3..l.;1Ij!I.l-;'I~,. 1!('!~iIi<Г:Pi!C TH H()I'() ~1 ; 'Т l'ріал~' та ilt!JJl'

\!"iiH()!a~1OBIII1Ka . ШТ) (У ІlіlРН;ІIІНКII

>'. llK

H~I. НС(\(іхі,Н1СТЬ НС]:ТН')В' I с. НIІН CTPOKIJ] никон ан!!я

HK ;IJY(

[10 6 і'! afio ї.\ окрещl'( "Г,lііі" у . ЮIОlюрах l1іJ1lНіЛУ (СТ. ::\46). Як шо У lоговорі nІЛ !''!;))! НС ІlпаНОf1lсні СТРОКІІ 1"1 к ОІ 1,11111$1 р об от\!, lііЛР5l;1I1I1К '3 і.1(іов ' Н1ІIНIНI 1'11 КОIІІIl 11 ро(ютv,
і'l

\Щ1акте ру 1',1 06счгів роС;,)! ri та 'НIІf'l,IІН .fI.'I О I\О ГО ( '601)(1T~" ,

ЯКІНО пі;lР}IilНllК СВОС'І:lСIІО не РО3IЮ\I
');1

КІ!!'1СIІ Н>І ЇЇ У стро к ста є НВlfO IІс~юж,lIШИМ,

' mЧОIННІК ~.Ia ( 11раво Н!,!\IОі\I1ТIIСН віл ;ЮI'lJВ ору пі ,ІРНДУ та I1l1магаТI1

ні .' IIІI К OJ1У Ві!I!Ші ;б!l, Кllі (,!

9, ДО[(Ш1Р

S49

I.lК).

111 : 1))>1.])' с К('НССlfсvаЛ},ШI:\\ ,101 ' ОНОРО \І, т06то 1JJ]
'ТІ,СН ук.і'UСі!I1\!, КО 111 ~!іЖ сторонам!! в ПОJрі6нііі У НШІСЖНІІХ випад­

ках формі ЛОСНfНУТ() ,ГО;1lI,і ВСІ\ ІСТОЛII1'( УМОВ. Поговір гю6\'тового піДР>lJІУ С ІlуGлі'IНІІ~1 JlОIО!ЮРО\f. ТО.\І\' !l1;lI1РIІ( ~ІСlll, НС :\1<1(, права ВШМОIНПI1СSl віJ1 ІЮГО УК.ІIl.'I,іI!НН Іа II:ШЩIОСТІ \' I",l)!'() \1Ож.lJШ()С'[СJI ВИКОflаНflН СII()жrrВ<І'Ісві ВI,[!IОВI.ІIШХ ро(,п ('І.

4

ст.

63.1

ЦК).

НК ІІС :\IIСП1ТІ, I>I,а'lІВКІІ ЩО;І!) ФОIНlll, 1\ IIКlll IIОШlнні УК.' I
T,If; ())I, І'І Р: ШІІ ' ! , (

I! O(' Y ' liiIOI L) ( ; (\CJ i Y IOH Y BaltlНl

на С С ЛС НIІ>І , · затв. l' IО(;Г:IІIОIIOIО К аС) іНС I У \!IІ!1 С I ' РJl I Украlll11 ІНД

ІНІ

1')(14

р,

N? 3 і 3

(Н P Ci1 i1f, I.li ! Jll н.: І
§ 2. §2

ІЛ.

р.

16 ТJXII\­ Ng 9741 .

Догои ір IIО UУТОI!(Ю) "і /ЧНІ /І У

ri3/101l1l;lY ;mговору пі~ifЧIд У

ПРИСIНI'lсні

1'J':i')

і Н)! О IЮР У 1І0 БУТОI!ОI 'О llід р}/ л 1' --

61 11K, а Т,If..ОЖ 3al( () /I " Про ' ;;І , IІ С Т іlран СП О ЖИВіІ­

'Іів". Також частково lІі J ІНОСИIІІI побутового lІі.' I. Р>І. I 1' ВРСГУ : IІ,онано НОР\1аТИllllO-llраВОllН~1І1 актаМIІ , "Р I 1С ВН 'I С IІ I В IІI 1І :\J1 анню Jlоб утовнх

110СЛУГ -- 30КРС\lа , Пр аlНІЖШИ п обугов ого о Б С; lугову ваНIНI НCl С СЛ СIІ­ !lЯ ; приклади гю6\' ТОI1/1.\ 1I0C i l~T наВО ,' IН11" ( Я у П С Р С.1 іч,. ГЮСnуТ , що налсжаТh J IО JlоБУї'Оllll\ і пі,' LllнгаIOТL, lІ:lт с н л' в аlllllO , '3<11'11 . ПОС1:111ОІЮlO

Кабінету М ін істрів УкраїIІИ віл

27

кв іТІІ Я 199Х р ,

Ng 576 .

1701lЯIІІIІІ}( д(l<'Ов(ІРУ /1 (1б\ї/lU6(J,'О llіг)рчr)I ' .

З I ' іДI/О з і СТ.

865 UK

за дО?О60ро.іІ1 1106..1'111(160('0 " і()ряду 1ІідРН()lI1lК.

який здіііС/l/ОЄ 1Іід1lРllСН1l1ЩЬКJ' ()ія..//.llісПlЬ. ]060в 'ЯJУОIlЬСЯ 8111,:ОllаПlIl за за60а1l1lНJИ фізиЧIІОЇ особи (ll1.ШJ(JllIІІШ) 11('61(1' роБОf1lУ. 1І[1IlЗflа'l(!IІJ' ()дя

задовОЛ('lІflЯ f/об,l'f1IО6их та іllUlих особистих "отреб, а за.llfО811UК зо­ бов'язується ПРllйllЯ111и та Оf1..1ШПIlIllIl в1lКОl1l111.1' роботу. ХПрllК !ІІ1'/)//СI11I1"' 1l riОс'О(ЩРI ' 110(іl 'mпщ,?о 11 іг)р m)I '. І , С ТОРОIІI! договору ПО()~ТОІЮГО пі ;1РЯ :1У аН
піДРSl Д l1l1К і

593

замовник. Проте сторони договору побутового підряду характеризу­ ються рядом специфічних рис, наявність яких дозволяє відокремити

цей договір як самостійний вид зобов'язань. Так, підрядник повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки договір побутового підряду укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності із задоволення

потреб замовника (клієнта). При цьому підрядником може бути юридична та фізична особа

-

суб'єкт підприємницької діяльності.

Водночас, замовником за договором побутового підряду може

бути лише фізична особа. Зважаючи на положення ч. 3 ст. 865 ЦК, яке поширює на відносини за договором побутового підряду, не врегульовані Кодексом, законодавство про захист прав споживачів, фізична особа (замовник) набуває статусу споживача, який задо­

вольняє особисті потреби за рахунок отриманого за договором, про що докладніше йдеться далі.

2.

Замовник дає підряднику завдання на виконання роботи, дета­

лізуючи підряднику суть роботи, яку останній повинен виконати. Роботою, шо виконується за договором побутового підряду, за п. ч.

1

ст .

1

21

Закону" Про захист прав споживачів" є діяльність вико­

навця, результатом я кої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задо­

волення його особистих потреб. Підрядник не має права нав'язувати замовников і включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. у свою чергу, оскільки замовник є спожива'rем в контексті За­ кону "Про захист прав споживачів", про що вже йшлося вище, він за п .

22

ч.

1 ст. 1 означеного

Закону придбаває, замовляt-, викорис­

товує або висловлює намір придбати чи замовити прод ук цію дЛя особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємниць­ кою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Відповідно, замовник є кінцевим споживачем результатів виконаної

за договором побутового підряду роботи.

За змістом ч.

2

ст .

865

ЦК договір побутового підряду є публіч­

ним договором, що накладає на підрядника обов'язки виконувати роботи кожному, хто до нього звернеться , встановлюючи однакові умови дЛя всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані від­ повідні пільги, не маючи права надавати переваги одному спожива­

чеві перед іншим шодо укладення договору побутового підряду і

відмовлятись від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей виконання відповідних робіт (ст . 633 ЦК) . Згідно зі ст . 870 ЦК за договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу. Якшо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при

одержанні замовником виконаної підрядником роботи . У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником

594

\

к редит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни нада­

ІІОГО в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше II~

встановлен о договором.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у квитанції ; І(іо іншому документі, шо видається підрядником при укладенні

!tOrOBOPY

побутового підряду, вказуються точне найменування мате­

ріалу , його кіл ькість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.

Ч а стина

2

ст.

867

ЦК передбачає право замовника в будь-який

'Іас до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового під­ рнду, сплатив ши 'підрядникові частину встановленої ціни роботи IІропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про від­ мову в ід договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до 111>ОГО моменту з метою виконання договору, якщо вони не входят ь

ло ч а стини ціни роботи, яка підлягає сплаті.

3.

Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану

роботу.

Відповідно до ч.

2

ст.

873

ЦК робота, виконана за договором

IlОбутового підряду, оплачується замовником після їі остаточного 11ередання підрядником. За згодою замовника ро бота може бути ІІИМ опл а чена при укладенні договору побутового під ряду ШЛЯХОм

Ilид ач і ава нсу а бо у повному обсязі . Варті сть робіт визначається за I lОгодженням ст орін, якщо інш е не п ередбачено у встановленому IIОРЯДКУ прейскурантами (цінниками) , тарифами тощо . у р азі нез'явлення замовника за одержанням в иконаної роботи ;Ібо інщого ухилення замовника від її прийняття підрндник м ає Ilраво, письмово попередивши замов ника , з і с п л ивом

2

місяців від

!1t!я такого попередження продати предмет договору п обутового під­ ряду за розумну ціну, а суму виторгу, з ви ра хуванням усіх належних

Ilідрядникові платежів, внести у депозит нотаріуса на ім 'я замов­ ника. Замість продажу, підрядник має право притримати предмет

логовору побутового підряду або вимагати відшкодування.

4.

Стаття

872

ЦК передбачає права замовника у разі істотно го

IlОрушення підрядником договору побутового підряду.

Так, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов поговору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм

вибором:

•

виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої

нкості;

•

розірвання договору та відшкодування збитків.

у разі виявлення інших відступів від умов договору або інши х II~доліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати "сзоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або lІід­ ІІІ кодування його витрат на усунення недоліків чи відповідн ого Іменшення

плати.

Вимога про безоплатне усунення недоліків роботи, викон аної

1;1

договором побутового підряду, які можуть становити нсб сз н е ку

595

11,1>1 ЖИТ!"Н або 'ЗШЧЮН 'jj замовника та інlUИХ осіб, м оже бути I l peд \JВ­ лена з,[мов н иком аб о його 11ранонаСГУllНИКОМ П РОТ>lГОМ ,\ lОменту IlрlІl І ШІТТ"

10

років з

роботи, "КШО У вста!!ОВЛ С I Ю\ I У зако ном

по ­

Р"!lКУ H ~ I1СРС і16ач с н і білr,ш тривалі строки (С ТРОКИ СJlужби). Так а I\ИМОl 'а може бу т и I lрсд'jjвлсна неза.іIСЖНО від того, коли винвлсн о

lJ i

недол і ки,

у тому числі

й при

ВИНВЛСН!lі ї х

п і СЛ>l зак інчення

1 ' :lрантііі ll ОГО строку. У разі нсвиконаННjj під рн д нико м ц i ~ ї 13I1 М ОГИ ' за мовник мас Il ран о протнгом цього Ж СТРОКУ lJ и м а гати повернення

"асти н и ц і ни , СI I Л
5,

дО l 'онір

Il iilp"Jty

fc' консснсуаЛЬНI1М д огоноро м , тобто внажа­

сться укладе J(И М, КО.і IИ \!іж сторонами в по тр і Б J(і й у належних ви ­

п;шках формі дос н/ ' н у/О згоди 3 всіх істотн их у м ов. З г ід н о з і ст.

866

Ц К ltогов і р побутово го підрнду вважаПI,С" укладсни м у належн і й фо р м і , якщо п і д рн д ник видав за~IОВНl1к ові КlНпанц і ю або і нший локумент, що пі дТl~С РЛЖУЄ укладення Д ОГОВОРУ .

В ілсутн і сть у за­

М ОВIiI ! ка llЬОГО доку мента не позбавляє його права з алучати св ідк і в длн пі дтвердженю/ ф акту укладенн}! до говору або його у м ов .

§ ;;,

Д о/'Овір Бу'IївсJl ы l гоo п і д р яду

Б а30ilі f l l1;Н),+; С I,Ii Н в Ц К (.:1 ('1,

:-;75

I\llUl) _10пmо р і в БУJ lіве .l/>НО / 'О п і ll Р ~IДУ містнться Іа ГК (1 : 1. :ІЗ). ОСІІовніJасаЮ I містобудівної

89 1)

д і Н ; /І , I IЩ'1 і /І Yf..P,""lli IІ IІJ1I<1ч акл І>С \І 1 <1КО ll ами Укр;t'iни в ід 16 листо 11<1; [<1 1 ':i9~ р , "Про O~II\ )ВlI м і сто(Їуду в;\ннн" , в і д 20 т раВ/НІ 1999 р . "Про ар\іТСКI)РIІУ JlіНЛI , ll ісТl, ", від

6

кв і Т ІІ Я

2000

р. " П ро май н ову

BiдгloBiдa:IьHicгыо ІІОРУ Ш С ІІН Я y~ IO B договору п ід р яду ( ,шнтр акту) [І Р О Вllконанш/ робіl н а будіВ Н И llт в і об ' єкт і в" , ві д "Про Ilл
20

кв і т н я

2000

р.

ч е р вня 20 0 З р. "Пр о

19

ФінаНСОВО-f..РСіlll/ні i\lс ха ні З :-'НI і у правлі нн я ма йн ом пр и буд іВН И llт в і ЖІІІJІ
Крі\1 ТОГО, оскі:II,КII К;lІlіГ,Llь не 6УJt і В ІІ И UТ ВО без п осеред н ьо п ов ' яза н е іl ВИКОРИСТClI/ilЯМ зс:vrельни х д ію /н ок , до від п ов ід н ої право вої ба зи налсжить і '/ИІІІІС .зсмелыlc заКОli одавст во Ук р а їни. Кабінст

2005

р.

і\lіністрів Укра'ІНИ сво єю п ос т аново ю ві д

NQ 668

І

се рлн я

затвердив ЗаГ,Ulьні умови укладе нн н та ви кона нн я

договорів підр~шу в к"піталыl:-.rуy будіВНИlIтві, шо с о боп ' язко ви ми для врахування Гli;~ час УК.іІадеНIІЯ та виконання відпові д ни х до ­

говорів IІС>
1\1 iНlcTepcTBiI

підрядника (субпідрядників).

Наказом

буді ВІІl!lll ва, архітектури та житлово-комунального

/ОСllодарства Укра їни від

27

ЖОВТНЯ

2005

р.

Ng

З був затверджений

Ilримірний д шовір !Іідрнду в капітальному будіВІІицтві. Крім того, діють різні б удіВСЛL,ні норми і правила (див., наприклад, Правила ниюачеНН5І вартос ті будівництва ДБН Д.І.I-I-2000, затв. накаЗ0М Державного

к() мі тс гу будіВНИlпва, архітектури та житлової полі­

ТИКИ Украі ни ві!.!

596

27

ссрпня

2000

р.

N2 174).

Вишим арбітражним

, УіlOМ України

20

ЛllСТОІlаіЩ

1992 р бу.lО IIІIЩІJlО ;111<:1 ;\2

(J

1-1)/ 131)6

' Про деякі питаНЮI практики вирішt:IiНН СllОрін , що Вlll1 l1кають IlрИ

укладанн і договорів підрнду на капітальне GуліаНИUТ IJО'.

11оннс

унвлення шодо правового РСГУ.і llOваннн відносин піJlРН і lУ ІІа каш­

ПІЛьне БУJ\івниuтво можна отр имати, з веРНУВШl1СЬ до ДОПіПКУ А до .lерж авних будівельних НОРМ України

"!1pocKTymlHHSI. Скл а;l, ПОРН­

lOк розробленнн, погодження та з ,пвсрдженнн проектно'і І10кумен­

таиії для будівншпва ДБН A.2 .2-3 -2004 ",l
комітету України з БУllіВlІl1llТ1 Ш та арх іт сктури піп

20 сі'llІ}! 2004 р.

NQ 8. По//яття rJo?ormpy б\'дівеЛh// О lО l1iпpнr)\I. Згідно зі ст. 875 ЦК за договор о,,,, будівельного пі(}РJ/llу пі(JряrJник зобов 'язується збудувати і здати у встаllОflлеllий стРО/І об 'о;т або виконати інші будівельні роботи відповідно до IІроеЮIllIO-КОIll1110риСf(ОЇ І)окументації, а lаJlfOвuик зобов'язується "адати lІідрядuил:ові буді­ велы1uйй майда1(ЧИК (фронт робіт) , lІередlllт[ штвер()жену

npOeKlIlffO//([

кошторисну документацію, ЯКlЦО І(ей обов'язок не 1І0кладасп",ся

підрядника, IІриііllЯПlll об'скт або JlIкіll'Іені будівельuі роботи тll опла­ тити іх. Договір будівеЛI,IЮI ' О пі!lРН ll У укла :ЩClї,С S I

нового будіВНf1l1тва,

ка п і Т І IOП) ремонту ,

11<\ І І ІЮ ІІСЛС11 Ш І

PCK()/-ІСТР У Кllїі (l'с х­

нічного переоснашеНIІЯ) пі J l IІIЧl СМСТIІ , БУJlівсЛl, ( 1 0КРС\1а , ЖІПЛОВІ1Х 6улинків), С"ОРУД, IІIIКОНІО"IН ~lОllТа:.кlil1\ , ПУСКОI'lilлаго;tжуваnl , IІI1Х та

інших робіт,

I!~Р0 1РIІВНО

ПОIІ ' н :; аIlI I Х

1

~lkIlС · lнаХ()'l:.кСНН>I\1

об 'єкта.

Характеристика г)oгnвopy б l '()іlf(Ч/,/І0?О І/ідрIIrJl ' І . Сторонами )10Г ОІІ ОРУ будіпе:JЬНО IО підрн.1У с 1<ШОIІНIІК І llіl І­ РЯДНИК .

ВіЛП О13ідно до п . говорів піJlРЯДУ

11

3

Зін 'аЛЬ/Н І Х У\1О11 уклаДСН IІ}/ та Вllконання ло­

ка піТ
ДОГОВОРУ піJlР>ШУ, Slк а за власним рішснн}/м або доручеНІІЯМ ІН­ вестора розмішу є Jа МОIІЛСIІШI на

ВІ1конаннн робіт (6удіВIIИI(ТlЮ

об'єкта) , прийма є :!а кінчені роботи (об 'єкт БУJ t івниuтва) та ОГlлачус їх. Підря дником с сторона ДОГОВОРУ flідряду, >Ік а ІНІ КО Н УС та п сре­ дає замо внику з акін чені роботи (об'скт будіВlІІlll т ва), псредбачеllі договором підрнду.

Крім того, у u іllно синах GудівельнОІ'О піДР}f)lУ, JlшжаЮ'll1 на ГРl1в а­ лість, скл адність, а також значну вартість робіт, шо В!1КОНУЮ Тг.ся, можуть бр ати участь і інші особи

- інuестори, гаранти тощ о. 2. Предм етом договору будівельного підряду С об'єкт будівництва,

шо будуєт ься і здаєт ься :замовнику, або виконання будіВСЛ ЬІНІХ робіт. Додаток дО ДБН

/\.2.2-3-2004 визначає об'єкт буді llНllІlТJlа нк (3 усім устаткуваilНЯМ , }ІКС дО ннх від носитьс я, і HCTPYMCIITO!V! і реманентом, пшсреЯ\111, естакадами,

ок ремий будинок а бо СПОРУДУ

внутрішніми інженерними ~lережаМI1 ВОДОllостачаннн , каНШ lі щцїі, газо проводу , ТСІІЛОП РОВОДУ, елеКТРОПОСІ<І'I,НIНН, раді о
надвірними будіВJlНМИ, б;l аl ' ОУСТРО С ~1 та

іншими роб отами і витратами), на будівниuтво, рскон струкцію НКІІХ

597

повинні буги складені окремо проект і кошторис . Якщо на буді­ вельному майданчику за проектом (робочим проектом) споруджу­ є ться тільки один об'єкт основного призначення , то поняття "об ' єкт будівництва" збігається з поняттям "будова".

В свою черry поняття "будова" визначається вищевказаними ДБН як сукупність будинків та споруд (об'єктів), будівництво та рекон­ струкція яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно-кош­ торисною документацією зі зведеним кошторисним розрахунком

вартості будівництва, на яку в установленому порядку затверджу­ ється титул будови. Секція F Національного класифікатора Укр аїни "Класифікація видів економічної діяльності", затв. наказом Державного комітету

України по стандартизації, метрології та сертифікації від 26 грудня р. N2 375, визначає роботи, що охоплюються категорією "будів­ ництво": підготовчі роботи до будівництва, загальне та спеціалізоване будівництво будівель та споруд, монтаж будівельних конструкцій, роботи з обл а штування будинків, роботи із завершення будівництва та оренда будівельної техніки з оператором; нове будівництво,

2005

ремонт , розширення, реконструкція будівель та інженерних спо­

руд , монтаж збірних будинків або конструкцій на об'єкті, а також будівництво тимчасових об'єктів. Загальне будівництво включає зведення закінчених будівель та споруд: житлових, адміністративних, громадських будинків, будівель спеціального призначення, сільськогосподарських будівель тошо, зведення шляхів, автострад , мостів, тунелів , залізниць, аеродромів,

портів та інших м орськи х та річкових об'єктів, іригаційних систем, санітарних систем, промислових об 'є ктів, трубопроводів, ліній електропередачі тощо. ці роботи можугь виконуватися як для влас­ них потреб, так і для третіх осіб. Спеціалізоване будівництво включ ає з ведення частин будівель

чи інженерних споруд або під готовку до цих робіт. Йдеться, зазвичай, про спеціалізовану діяльність, яка є загальною для різних видів будинків та споруд і вим а гає спеціальної кваліфікації та устатку­ вання , і включає такі вид и робіт, як забивання паль, будівництво фундаментів, буріння свердловин для води, такі роботи, як бето­ нування , мурування, мостіння , монтаж риштовань, покрівельні роботи тошо. Спеціалізовані будівельні роботи, зазвичай , викону­ ються субпідрядниками .

Роботи з облаштування будинків включають установлення різного роду зручностей , щоб надати будівлі функціональності . Такі роботи виконуються, зазвичай , на будівельному об ' єкті, хоча деяка частина цих робіт може виконуватися в цехах . Сюди включаються сантехнічні роботи , установлення систем опалення та кондиціону­ вання повітря , антен , систем сигналізації та інших електричних систем, систем автоматичного гасіння пожеж, ліфтів і механічних сходів тошо; роботи ізоляційні (гідроізоляція, термоізоляція, звуко­ ізоляція),

монтаж систем освітлення та сигналізації для доріг,

залізниць, аеропортів, портів тощо, а також їх ремонт .

598

До робіт із завершення будівництва включають роботи, що сприяють завершенню чи оздобленню будівлі, такі як скління,

оздоблення стелі, фарбування і декоративні роботи, облицювання та покривання

підлоги та стін

паркет, килимові покриття,

іншими матеріалами, такими як

шпалери тощо; шліфування підлоги,

оздоблювальні столярні роботи, акустичні роботи, чищення фасадів тощо, а також ремонт зазначених елементів.

Сюди включаються

види діяльності, які інколи вважають переробними, але не класи­

фікують як переробні. Наприклад, виготовлення конструкцій та операції з виготовлення, що виконуються на будівельному об'єкті. Узагальнено предметом цього договору можуть бути будинки і споруди,

їх комплекси;

комунікації та споруди інженерної і

транспортної інфраструктури, діяльності

а також об'єкти архітектурної

будинки і споруди житлово-цивільного, комунального,

-

промислового та іншого призначення, Їх комплекси, об'єкти благо­ устрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументаль­

ного і монументально-декоративного мистецтва (див . ст. "Про основи містобудування", ст.

1 Закону

3

Закону

"Про архітектурну діяль­

ність").

Відповідно до характеру робіт і сфери їх виконання класифіку­ ються і договори підрядного типу, що їх застосовують у будівництві,

Так, ч.

2

ст.

договорів:

318 І)

ГК (ч.

2

ст .

875

на будівництво,

ЦК) виділяє такі групи підрядних ро з ширення ,

реконструкцію та

перепрофілювання об'єктів; 2) на будівництво об'єктів з покла­ денням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування , поставки обладнання , пусконалагоджувальних та

інших робіт;

3)

на виконання окремих комплексів будівельних ,

монтажних, спеціальних ,

проектно-конструкторських та інших

робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів. 3. Підрядник зобов'язується збудувати об'єкт а60 виконати інші будівельні роботи. При цьому матеріально-технічне забезпечення будівництва поклада ється на підрядника , якщо інше не встановле­ но договором будівельного підряду. Договором на замовника може

бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг. Підрядник, який зобов'язаний здійснювати матеріально-технічне

забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт. У разі неможливості використання матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, наданого за­

мовником, без погіршення якості виконуваних робіт підрядник має право відмовитися від договору та вимагати від замовника сплати

ціни робіт пропорційно Їх виконаній частині, а також відшкоду­

вання збитків, не покритих цією сYJVIОЮ . Згідно зі ст.

884

ЦК підрядник гарантує досягнення об'єктом

будівництва визначених у проектно-кошторисній документації по-

599

" <111111"111 і \t()Ж ' II!,\lс', ' . "I, _I! , I \;';. lіlll ()()f~: T a il l 'l ;I< 'НI , іllll .' Ю ~ l lI Г(1B()P Y І ІР ОЛІ!О\!

гара ,: ! "! : I" ' ''' ''' ' сn:\ ' .

110\1 6У.l II1 С II ,1І0f 1) і ll , !I )} ; .! \ ' ,

И': ІІ[()

!!І!В<':

11(:

"СГ,l і ІОI ;: І С IІ()

І ара llI Їlі:Нlі\ строк ( : а Il ОI; 1111,

; 1\)1'0[10-

10

pot-:ill

І\ід діНІ ПРIJ ІI IJ\l і ,} ' оі) ( ,;п :Jа~ЮНІI!'К"\I , \/"ІІІ'.! (J iJIi,J lll lli 1 , I!XI I I ТJi IH I1 Ї\ (трок

н(

вста Н ()НЛС

11 І І І І .1l'ГОllO ! Ю\1 аlJOза"ОIlОЧ ,

III .1Pi l, lilIIK IН.!llO!\цає за і1Сфс:кТJ ! , НІ))'!) (TPOk\' .

IIPI1!1, J.JflOI·O

НКШО <110(\'

І < ін

IJ с'

06 ' СКТ:І

.10 1\ \.:1 е ,

:і(ІО

11І1 } I Н' lені у МС)!.."'( 1 " I Р : lнтій­

що

ГlОНII

іЮІ О '1 ,I С ПІII:

(ЛIJ !ІІ (}!

1І1 !;lС,.,1 ілок:

НСliраВI·I : II ,IІО I

~ioгo

Сі<СІ І :l уа Т<ІlІ їі або iJCIlP;\I\IIII,HO( Ti ІIJСТР\Кll іl1 ill<1;[О ЇЮ Г () c t-: с l l j l уата­ [іі і. розроБЛС НI1Х C<1\I I J\I

j' і ,\ЮIІ IІIІ К ()\1 або ';, 1 0 1 '''' \('' ІІII\1І1 І НІ\! іIIШІI\.111

особами ; !lсналс;:кно)'l) РI:: ЧtIl I Т\' о,"<С"Т<І , НКИН 1д i il(: II~11\) c a~ II1 ~ 1 1(\\ ЮІНІИКОМ а[ю ·!a ' I Y'I~ IHI'1J1 illІМ ТРСТІМИ (1(:o;)a~'lll ,

у ра1і ВШIІ\IС!lЮІ

I'РОТ>lГО:,'

г"Р:llпііlJІ
,!ОВ НИК IJ ОНIiНСН '!Ш І Н ІЛ IJ про 1111,>( ІІіДР>ЦНllКОI,1 В 1)о1 У ~IІНIЙ строк

fl і слн Їх ВIІН!I:1СIІЮ і. Дотво р ом бупівеГIІ, / ЮI<1 uі, I[НІі I У Ч ОЖС fiути lІ е ­

редбачеllИЙ оБОВ'>I 'ЮК lІ і .1РН , lника у(ува ТI1 ІІа ІІНМОГУ lамов ни ка та '!СІ його рах у нок " ':Д О; l іКIJ.

>lкі lІі ЛРЯillJl!К ІІС І!і " пові ~lас. Пі д р нд­

Jij

"ІІІ' м ає прав о віllМ(\IНIТlI01 віn В I :"(lна НН >1 111,010 обl)в' Я1КУ . \/кщо YCYlle lll: )! 11l'; I O_: Jil-:ін 1; 1.:" I!OB'}T ~ ~i !H: (,\: i! I OC~·P(, :i P! :. O -) I lre :l\1CJO!\-1 !lOrO -

ВОРУ або ІІ С ~lОже б~,и

\ ' lііі СIi СН ( lІі!IРН!1Іі !l КО\11 іlС ' lалеЖ llІІ Х ві ,l

І ІІ ,О ГО ПР /I 'І1І 1 1

4.

За с т .

1'.77

IiК lIi !!,H: II!IIK юБОJ\ ' Н1;l ll l l іі 'іl іJJСНЮШIПI б\' JlіВ НI1JlТВО

та ІІ ОВ ' Я lаllі '3 1I11 ~ 1 ')\ ,l іВ С Л І , llі Р О()ІН ІІ ві [llові,IIІО . Ю Ilр оек Т/ IОЇ ,]0 КУМС IІ1 ; щ і і .

1L1<) В Іl'm , IЧ:l~

О СО І !

!

' ші,:т р обі т Т :І

іНІІІі

l ilJ\ЮП1 ,

Slкі

СТil I I ЛЯ П,СН по p ofii T 'І;} .'10 k О JJIТОРИ С \· . !НО IIІПllаЧil С Ilіll У робіт. Він ЮСЮВ\: З<і Нllіі IНIКOJі:ІЛ І УС] р оБОТІІ, В I 13 I1 ;J'ІС ІІі У І! росктн іlі ;lOKY\1C HгaцiїI~1 в КО IІJТОРl1сі (ПРО СКТНО -Кl1 I1 IГ()РlІсн ій ilОКУ~IС IJ Л1Llії) . \/КШО

іllШС не ВСТilіIOВ,lСIЮ ,ЮІО\J ОРОМ БУ,lіве.; 1І.1І0ГО пі!1РН ,lУ. ДОIОIЮI)l)\1 б;. ,І! 1\;: !І,IІ()1() 11 і lРЯJlУ \ I<1IО ТІ, б\' ІІІ !l 1І ' l н а 'l С Н і Склад і Іміст IIIЮI::КIIJО-КОJlI ІЩJIIСН ОІ J!,ЖУ М С II Л llJі ї, а також "ас (ЇУТІІ JlI1 1 11 і1-

чено, ЯК"

li

сторін і 11 НКІІІІ строк 'Ю(Ю I I'юа Jl
документаuію, 3гідно!і ст .

І

За КОIlУ "Про П . 'І
тсриторій" (ДІІВ. також Дер жаllllі БУll і веЛi>ll і "ОРШІ України: г.ро­ ектування. СК:ЩІ, порядок р о .чюблеНIІН, 1І01'ОДЖС JlIiН та ],ПllеРДЖС IІ ­ ни просктної )lOkУ~IСlп;щії ЛЛ\J буліВI!I111тва Н[;Н А

2,2-3-20(4)

но

складу Ilроектної ДОКУМСlІ т:щі ї ІІ ХЩІНТІ, 3;1Тве РДЖСllі тексто в і та

графічні

Ш1ТеРlали, ЯКIШI1

планунальні, архітектурні,

1І11 ' \начаЮlї,СЯ

містобулівні, 0 6'є мн о ­

КО Н СТРУКТИВІІі, т~х ніЧl!і. теХll олог ічні

Вl1ріШСНШI, а також t-:ОШТОРJ1 СИ об \: кт і н буді \ІІІ I1 lпва, Про ектна до­ КУ\lснтаuія на б~Л!l1НIІIІІIЮ об ' єк тів \lіl:тоБУДУВМIН)J р(вр о6лSlСТ ЬС" Jгі;\но:з вихіДНіlМll Д~IHll\IiI ІІа I1ро еКТУВl1 l1l1Я '3 Д О1римаllll Н~1 ІНІМО[' .lсржавних CTilHдapТlB,

1101''''

1 праlll[ , I, Р СПО IІ:JJIl>IIIІ\ І міСl\евих праВI1Л

забудови та заТl\еРДЖ\'СТІ,С~1 ' Iil,\Н) I НIИК() ~t в уста новленому :.зак оном ПОР"і!КУ.

/1 plIKJla;l

І ЦЮС К 1110 j.,ОШ IОР ис ІіОЇ :lOКУМС І І таш ї ilаВОЩ1ТЬС}1 В;І исті

ДержаВІІОГО комітету бу.'llіlН!іІ! lll<І. a pxiTCK1 YPll т а ;:К11ТJl ОВОI поліТИКIІ Укр,t'iНИ віп

600

26

травня

1999

р . ;'\,'9

7/ 469

" Ul О; Ю с кладу т а вИJначсння

Ilартості

проектно -кошторисної докуме нтаuїі на кап і тальнии та

110ТОЧНИЙ ремонти житла, об'єктів соL!іllilы
оїї сфери, комунального призначення та бл агоустрою", за яким про ектно-кошторисна Доку­ мента l lія з капітального ремонту житлових б удівель і споруд, об' є ктів соніальної сфери, комунального призначен ня повинна складатись із таких ро зд ілі в:

• • • • • • •

загал ьна поя снювальна :записка;

архітектурно -будівельні рішення;

технолог і чн і рішення (за необхідності); р і ше ння щодо інженерного обладнання; п роект організаuії капітального ремонту;

технічна експлуатаuія будівлі; кошторисна документаuія. Розробка кошторисної документаиїі провадитьс я згід но з Пра­

вилами визначення вартості будівниuтва ДБН Д. І. І - І -2000 та інш ими нормативними актами залежно від виду робіт . О формле нн я в ід ­ повідних відносин здійснюється договором пі д р яду н а пр оведення

проектних і пошукових робіт (ст .

324

ГК ,

§4

гл.

6 1 ЦК ),

за умовами

якого підрядник зобов'язуєтьсн роз р обити :за завдан н ям замовника

проектну Документаuію або вико н ати обумовлені догово р ом п ро ­ ектні роботи, а також вико н ати досл і джуваль н і роботи, а замов н ик зобов'язується прийн я т и і о п лат и т и Їх. Підрядник,

яки й

IIИНВИ В У ход і буд і вни u т в а

не

в р ахова н і

проектною документа u ією р оботи і н еобхідність у з в ' язку з ним

п роведення дода т ков их робіт і зб ільше н ня ко ш торису , зобов'яза­ ний повідомити п ро и е замо в н ика .

у раз і неодержанн н від замо вника в розумний строк в ідповід і на своє повідомлення п ідрядник зобов 'яза ний зупинити

відповідні

роботи з віднесенням збитків, завданих u им зупиненням, на замов­

ника . Замовник звіль няється від відшкод у вання цих збитків, як що доведе, що у проведе нні додаткови х робіт немає необх і дност і . Я кщо п ідрядник не викона в обов'язку із зупинення роб і т, в і н поз бавля­ ється права вимагат и від замовник а плату за виконан і додаткові р обот и і права на в ідшкодування завданих ц и м збитк і в, якщо не до веде, що його н ега йні дії були нео бхідними fI ін т ересах замовни­

ка, зокрема у зв'язку з тим, що зупин ення роботи могло ПРИЗflести до знишення або п о шкодження об'єкта буд і в н ицтва. З амов н ик має пр аво flНОСИТИ змін и до проектно -кошторисної

доку мента ці ї до п оч атку робіт або під час їх викона ння за УМОflИ, що д одаткові робот и, flикликані таким и з мін ами , за вартістю не

перев ищую т ь

10%

визначеної у кошто рисі ціни і не змінюють Внесення до проектно­

характ еру роб і т, ви значених договором.

кошто рисної докум ентаиії змін, що потребують додаткових ро­

біт, вартість яких п еревищує І 0% визначеної у кошторисі uіни, допуск ає т ься лише за згодою підрядника. У цьому разі підрядник має пр аво відмовитися від договору та вимагати відшкодування

збитк ів.

601

5. ром

Об'єкт буду ється і здається з амовнику у встановлен ий догово­ строк.

Згідно з п. 17 Загальних умов у кладення та виконання договорів підряду в капітал ьному будівниuтві строки ви конання роб іт (будів­ ництва об'єкта) встановлюються договором підряду і визна чаються датою Їх поча тку та закінчення. Невід'ємно ю частиною д оговору підряду є календ арний графік вик онання р обіт, в якому в изнача­ ються дати поч атку та зак інчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передб ачених договором підряду.

Установл ення сторонами у договорі підря ду строків виконанн я

робіт (будівництв а об 'єкта ) може пов'язуватис я з виконанням за ­ мовником певних зобов'язань (надання підр яднику буд ів ельного майданчика (фронту робіт) , передача проектної документації , від­ криття фін ансування, сплата аван су тощо). Датою з акінчення робіт (будівництва об' єкта) вважається дата

їх прийн яття замовником. Викон а ння робіт (будівницпю об'єкта) може бути за кінчено достроково тіл ьки за згодою за мовника . Стр оки виконання робіт (будівництва об 'єк та) можуть бути змінені з внесенням відповідних зм ін у договір підряду в разі :

• •

виникнення обставин непер еб орної сили; н евиконання або неналежного виконання за мовником своїх

зоб ов'язань (порушення умов фінансування, не своєчасне над а ння будівельного майданчика (фронту робіт), проектн ої документації , ресурсів тощо) ;

•

внесення змін до проектної документації;

.діЙ третіх осіб , що унеМОЖЛИIІЛЮЮТЬ належне виконання робіт, за винятко м lІипадків , коли ці дії зумовлені залежними від підряд­

ника обставинами ;

•

виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки

виконання робіт (будівництва об'єкта).

Замовник може прий мати рішення про уповільнення темпів виконання робіт (будівництва об ' єкта), Їх зу пинення або приско­ рення з внесенням відповідних змін у договір підряду .

6.

Замовник зобов'язаний надати пі дряднику будівельний май­

данчик (фронт робіт).

Згідно з п.

69

Загальних умов укладе нн я та виконання договорів

підряду в капітальному будівництві будівельний майданчик (фронт

робіт) надається підряднику за1\ЮВНИКОМ в поряд ку, визначеному договором підряду, що оформлюється відповід ним актом. Орган і­

зація виконання робіт повинна відповідати проектно-технологічній документації (проекту організації будівництва та проекту виконання

робіт) , склад і зміст якої визначається нормативними документам и та договором підряду.

Замов ник виконує підготовчі роботи, необхід ні для викорис­ тання будівельного майданчика (фронту робіт) підрядником. До­ говоро м підряду може бути передбачена участь під рядника у такій підготов ці.

602

ПіДРЯДfіИК забезпеLjУЄ ОХОРОНУ (огородження, освітлення тошu) " I ') Lівельного майданчика (ФРОНТУ робіт) , можливість доступу до ІІІ,ОГО заМОlJника , інших під ря дників, субпідрндників, залучених до ,,"конання робіт згідно з умовами договору підря ду, до прийняття : , Ікінчених робіт (об'єкта будіВНИЦТIJа) замовником, якщо інше не

I I<:р едбаче но ДО ГОIJОРОМ підряду. У разі коли відсутня можливість віл ьного Д ОСТУПУ до будівель­ ' І()ГО майданчика (фронту робіт) , зокрема коли роботи виконуються і I~I діючому об' є кті , У догово рі пі дряду в н з наLrається порядок д осту­

ІІУ підря дника до будінельного майданчика (ФРОНТУ робіт). У такому I\lІпадку за мо вник забезпечує охорону (огородження , освітлення І ()ШО) буді вельного майданчика (фронту робіт) , можливіСТh доступу !о нього під ря д ника .

Пі д рядник ПОl.ІИнен збс рігати н а будівельному майданчику один : LJ\1Плект проектної докуме нтації разом зі змінами до неї та нада ­ юти ії замов ни ку на його прохання для користування. Він у порядку , іllп наченом у нормаПlВlІИМИ документами та до говором підряду, вед е

І ilсреда є за\ювн ик у після заlJе ршсння робіт докуме нти про ВИКО­ lІання ДОГОВОРУ підряду .

Підря дн ик зоБОВ'Я](1НИЙ

зв і ль нити будівельний майданчик

(фронт робіт) після завеРlllення робіт (очистити від сміття, не­

IlОтрібних матеріальних ресурсіп , тимчасових споруд , приміш е llЬ IОШО). Якшо підрядник не ВИКОН(1 Є зазна чені зоБОВ'ЯЗ(1ННЯ, за ­ llОВНИК після

попередження

підрядника у порядку, визначеному

JOгопором пі д ряду, можс зпільнити будівельний майданчик (фронт робіт) СВОїми силами або і з залу ченням третіх осіб. Витр ати з амов­ !lика, пов ' язані з виконанням з а з нач ених робіт , компенсуються пі д­ рядником.

7.

Замовник зобо в 'яза ний

п е р еда П1 Ilідряднику затверджену

проектно-кошторисну документацію .

Згідно з п.

47

Загальн их умов укладення та виконання договорів

Ilідряду в капітальному будівництві забез п ечення робіт (буд івництва

об' є кта) проектною документацією, їі погодження з УПОF,новаже­ ІІИМИ державними органами та органами місцевого самоврядування , а також проведення в установленому порядку експертизи цієї до­

кументацїі здійснюється за мовником. Договором підряду такі "Юбов'язання пооністю або частково можуть покладатися на під­ рндника.

Сторона, шо забезпечує роботи (буд івниuтво об'єкта) проект ною доку ментаціє ю, зобов'язана протягом установленого ДОГО130РОМ під­ ряду строку передат и іншій стороні

4

примірники проектної доку­

ментації, якшо інше не передбачено до говором підряду. Додаткові примірники проектної документації п е редаються за домовленістю (торін. Передача некомплектної проектної документації, а також !lроектної до кументації, шо не відповіда є регіональним і місцевим Ilравилам забудови, державним будівельним нормам та іншим норма­ г ивним документам,

не дозволяється.

603

У разі, коли забезпечення робіт (будівництва об'єкта) про ектною документацією здійснюється замовником, підрядник зобов' нзаний до початку виконання робіт перевірити її комплектність та в і д ­ повідність установленим вимогам. У разі виявлення невідпов ідності проектної документації установленим вимогам підрядник пр отя гом визначеного договором підряду строку повідомляє про це замо вника.

Замовник може укласти договір про здійснення автор ського нагляду за дотриманннм вимог проектної документації з ті р озроб­ ником.

Підрядник може звертатися до замовника з пропозиuіям и щодо внесення змін до проектної документації.

Порядок зверне ннн та

врахування таких пропозиuій визначається договором підряд у. Замовник може внос и ти зміни до проектної документ ац і ї за

умови, що вони не при зведут ь до підвищення договірної ціни більше

ніж на

10%

і до змі ни характе ру робіт. Внесення змін до про ектної

документації, щ о призведуть д о підвищення договірної ціни б ільше

ніж на

10%,

допускає ться тіль ки за згодою підрядника. За в ідсут­

нос т і такої зг оди підрядник ма є право відмовитися від договор у під­

ряду та вимагати відшкодуванн я збитків.

8.

Замовник з обов'яза н ий п рийняти об'єкт або закінчені буді­

вельні роботи. Післн одержання повідомлен ня підрядника про готовні сть до

передач і за к і нчених робіт (об' є кта будівництва) за мов н ик зобов'яза­

ний негайно Р ОЗ l lOчати Ї х п р иИманнн . Ф і нансування ви т ра т н а організацію прий ма н ня закінчених робіт (об' є кта будівни цтва) покладаєтьсн н а замовника, нк що інше не flстаНОflлено ДО ГОflОРОМ під р }шу, за ВИШlТ ком додаткових витрат, щ о пиникли з вини lІ ідряд­ н ика .

З гід н о з п. під р яду

9 1 За галь н их

умов укладення та виконаннн д оговор і в

в ка пі тал ьн ому будів н и цтв і передача з акінчених робіт

(об ' єкта будів н и цт в а) пі д р яд н иком і прийман н я Їх замовником

офо р млюється актом пр ийма нн я- п ередачі . Якщо нормаТИflНИМИ актами та до гово р ом підрнду передбачено п роведення поперед ні х випробува н ь зак і нче н их робіт (об'єкта будівництва), або таке вип ро­ бу ва нн я fl и клика н е ха рактером ц их роб і т , їх п риймання - переда ч а п роводи т ься у раз і пози т ив н о го результату поперед нього випробу­ в а нн я.

у разі виявле нн я в п ро ц ес і п риймання-передачі закінчених роб іт

(об ' єкта буд і вництва) н едоліків, до п ущених з вини підрядника, в ін у визна ч ений замовником строк зобов'язаний усу н ути їх і повтор н о пов ідомити замовника п р о готов н ість до передачі закінчених роб і т (об'єкта буд і в н и цт ва). Як щ о підряд н ик не бажа є чи не може усунути

такі недол і ки, замов н ик може у п о рядку, п ередбаченому договором підряду , п опередньо п ов і доми вш и пі дрядника, усунути Їх СflОЇми

сил а ми або із залуче нн ям треті х осіб . В итрати, п ов'язані з усуненням недолікіl3 з аМОflНИКОМ, ком п енсуються п ідрядником .

604

}( кшо

ви явлені недоліки не можуть бути усу нені підрнднико м,

І \IОВIiИКОМ або третьою особою, замовник має п раво відмовити сн 1 11РИЙНЯ ТТЯ таких робіт (об'єкта будівництв а) або вимагат и

: І l !Овідного

зниження договірної ціни чи комп енсації збиткі в.

I I . lllисаНЮl акта приймання-передачі є підставою для проведенн я , І;\ТОЧНИХ розрахунків сторонами.

Я КШО за мовник не розрахувався за виконані робо т и або не ! 1 .' I


' 1 , IРНДНИК, п опередньо повідомивши замовника, має право притри­

ІІІТИ передач у замовнику закінчених робіт (об'єкта будів н ицт ва),

Ill'1І11користан их матеріальних ресурсів та іншого майн а. П орушення І рак і в перед ачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) у цьому

; 111 ' lі

вважаєтьс я таким, шо спричинено з вини замовника і передбачає

,:іJllJlкодува н н я витрат підрядника, зумовлених цим пор ушенням.

Замовни к зобов'язаний оплатити виконані роботи. Зг ідно з 879 Ц К оплата робіт провадиться після прийняттн замовни ­ " ом збудовано го об'єкта (виконаних робіт), якшо інший по р ядок

9.

;, 4

ст.

:чнрахунків не встановлений за погодженням сторін. В і дпов і дно д о ст.

'\l)pi

32\

ГК сторони самостійно визначають у дого­

порядок, строки, умови платежів і розрахунків за вико нані

роботи і послуг и. Договором підряду може бути передбачен о, шо " l l лаПI виконани х робіт проводиться післн прийннттн замовником \ак і нчених робіт (об'єкта будівництва) аб о поета пн о п роміж н ими Ilлатежами в мір у виконання р обіт. У до гово р і під р яду сторони \lОжуть передбачати

н адаl! Н Н замовником а в ансу з 11Изначенням

І!ОРЯДКУ й ого використання .

Роз р аху н ки за виконані роботи проводяться на підставі докумен­

l і н про обся ги виконаних робіт та ї х вартість. Документи про lН1КО­ il а ні роботи та їх вартість складаються і п ідписуються підрядником га п е редают ься замовнику . Замовник перевіряє ц і документи і в

раз і в ідсутност і зауважень під п исує їх. П ісля підписання документів Jамовник зобов'яза н ий опла т ити ВИКОl l ан і робот и. П орядок п одання підрядником документ і в I1рО обсяги і варт ість вико н аних робіт, п роведення перевірки Їх достовірності , підписання га о п лати замо вн иком визначається у договор і підряду. У раз і в ия влення невідtlOв ідності робіт, пред'явлен и х до оплати, вста н овленим вимогам, завищення їх обсягів або н е п равильно го застосування кошто р исних норм, поточних иін , розц ін ок та інших ІЮМИЛОК , що в пли н ули на ціну виконаних робіт, замовник має право

за участю п ідрядника скоригувати суму , шо п ідл.ягnє сплаті ( л .

\ ОО

За галь н их умов укладе нн я та виконання до говорів підряду в ка п і ­ тальному буд і в н и цтві ). О п лата роб і т, виконаних субпіДРНДlІиками , проводиться на п ід ­ ставі складе н их ними та під п исаних генеральним п ідряд н иком

~!OKYMe HT i B про пр ий н яття виконаних роб і т та ЇХ вартість і може

проводит и ся без п осередньо генеральним підряд н иком або замовни­ ком, якшо це п ередба ч ено договором підряду та до говором суб­ п ідряду.

605

Якшо оплат у робіт,

виконаних субпідрядником ,

проводить

зам овник , гене р,ulыlйй підрндник, крім документів пр о обснги та ва рті сть викона них робіт, подає замовнику документ п ро розподіл загальної суми коштів за виконані роботи між ним та субп і дряд­ н иком .

у раз і викон ання робіт із -залученням бюджетних коштів, кош­ т ів державних і комунальних підприємств питання розрахунків за

виконані робот и (надання авансу,

проміжні розрахунки, строки

платежів тошо) визначаються договором підряду з дотриманням вимог актів зако нодавства, шо регулюють иі питання.

10.

Сторони д оговору будівельного підряду відповідають за неви­

конання або не належне виконання його умов. Так, згідно зі ст. И К підрядник відповідаt за недоліки збудованого об'єкта,

883 за

прострочення п ередання ЙОГО замовникові та за інші порушення

договору (.за недосягнення проектної потужності, інших запроек­ тованих

показн иків тошо), якшо не доведе,

шо иі порушення

сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за до говором будівельного неустойку,

підрнду підрядник сплачує

встан овлену договором або законом, та ві д ш кодо в ує

збитк и в повно м у обсязі. Суми неустой ки (пені), сплачені пі д р ядником за п о р у ш е нн я строк і в ви"онання окремих робіт , по в е ртаються пі дряд ни ков і у раз і .зак і нчення

всіх

р обіт до

LlстаllO вле н ого до говором

грани чн о го

терміну. у свою ч ер гу, в разі невиконання або неналеж н ого ВНКОІШННSІ замовни ком обов'нзк і Ll за договором будівельного підряду в ін спла­

чує пі д р яднико в і неустойку, вста н овлену договором або законом, та нід ш кодовує збитк и у I IОВНОМУ обснзі , якшо не доведе, що пору­ ш е нн я до гово р у сталося не з ~I OГO вини .

П озов н а да вні ст ь для вимо г , що ви п ливають з неналежної якості р об іт за догово р ом буд і вельного підряду, визна'I3ЄТЬСЯ з дня п рий ­ н я тт я ро б оти замов н иком і становить :

•

І рі к

шодо н едоліків н ека п італы-lхx конструкши, а у раз і

-

якщ о н едол і ки н е мо гли бути виявлені за звичайного с п особу п рий­ няття роботи,

• 3

р оки

- 2

р оки;

ш одо н едол і ків ка п італьних конструк ці й, а у раз і

-

якщо недолі к и н е мо гли бути пиявлені за звичайного способу пр ий­ няття роботи,

.30

років

-

-

10

рокі в ;

шодо відш кодування збитк і в , завданих замовникові

прот ипр авними діями підр ядника, які п ризвели до руй н ува нь чи

аварій (с т.

11.

322

ГК).

Д о говір будівельного Il і дряду

t

консенсуальним до говоро м ,

укладаєть ся в Ilисьмовій фор мі і набуває чинност і з м оме н ту дося г­ неНЮI сторонами згоди шод о вс і х істотних умов, характер истика яких навод илася више.

606

§ 4.

Договір підряду на пр оведення

про ектних та пошукових робіт Договір пі дряду н (\ проведення проектних та пош укових робіт

врегульова ний

§ 4 гл . 61

ЦК , ст. З24 Г К , а також спеціальними норма­

т ивними актами з урахуоанням сфер виникнення конкретних п раво­

відносин .

Крім того, оскільки ст.

887

ЦК п е р едба ч е но ,

шо д о

до го вору підряду н а проведення проектних і пошукових робіт засто ­

совуються положення цього Кодексу , ЯКШО інше н е встановлено

'юконом, відповідні ві днос ини регулюються

§

І гл .

61

ЦК

-

загаль­

ними положен н ями щодо до говорів підряду усіх видіо .

ПОllяття договору підряду на про ведеЮIЯ про ек т//их та 110Ul)жових робіт .

Згідно з і ст.

887

ЦК за договОРОМllідряду на nроведеЮIЯ Ilроектuих

та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завдання.М замовника nроеюnну або іl/ШУ т еХlІічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовl/ик зобов'язується прийняти та 01lлатити Їх. у законодавств і , поря д з поняттям "пошукові роботи", зустр іча­

є ться термін "вишукувальні роботи" . Означені поняття є синоніміч­ ними за змістом; відповідно, нормативно-правові акти, шо стосують­

ся порядку проведення "вишукувальних" робіт , застосовуються з \1етою вре гулювання праllооідносин з вико н ання "пошукооих" робіт. Характеристика договору підряuу на nрове()еIlШI npo eKПI IlUX та nОUlукових робіт . І. Сторонам и договору підряду на проведе ння проектни х та по­ шукових робіт є підрядник та замовник. Загальне за конодавство не обмежує сторони договору підряду

певною органі заційно-правовою формою, обов'язковою для його укладення. За мовником може бути будь-яка юридична чи фізична особа; якшо д оговір укладається у зв'язку та з приводу здійснення

підприємницької діяльності, для замовника обов'язковою є наяв­ н іст ь статусу суб'єкта підприємницької діяльності. В інших випадках наявн і сть такого статусу не вимагається.

Статус підрядника обумовлюється конкретною сферою, в якій укл адається договір підряду на проведення проектних та пошукових

робіт. Ним також може бути юридична чи фізична особа, проте, на відміну від замовника, статус суб'єкта підприємницької діяльності у останньої є обов'язковим.

Крім того, наприклад, якщо договір

на викона ння подібних робіт укладається у сфері будіВНИllтва, за п. ЗО ч.

1

ст.

9

Закону "Про ліцензування певних видів госпо­

дарської ді яльності" обов'язковою є наявність у підрядника ліцензії на провадження відповідної діяльності, що, в свою чергу, вимагає

відповідно сті ліцензіата затвердженим ліцензійним умовам.

Т
зведенн }! несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та

607

монтаж інженерних і транспортних мер еж), затв. наказом Держав­

но го KO ,'vliTeTY України з питань регул яторної політики та підпри­ ємниuтва та Дер жавно го комітету буді вниuтва, архітектури та ЖІП­ лов ої політики України від 13 вересня 2001 р. Ng 112/ 182 , суб'єкти господарювання зд і йс нюють діяльніст ь з никонання проектних робіт для будівниuтва за таких умов: І)

•

органі заuіЙНI1Х: на явність організаuійно-функuіонально'і структури підпри­

є мства з ро з поділом обов'язків , повноважень та від повідальності

посадових осіб;

•

укомплектованість підприємства

інженерно-технічними

праuівниками і праuівниками необхідних професій та ква.ліфікаuії;

•

укомплекто[!ан ість підприємств а обчислювальною , розмно­

жувальною та організаuій ною технікою , від пові д ним I1рограмним забезпеченням , необхідним для провадження виробничого проиесу ;

•

наявність інформаuійного забезпе
проектної документаиїі, можливості оперативного внесення змін та доповнень д о проектної документаиії; нормативних умов обліку та збереження проектної документаllїі, ефективно го нормокон­ тролю, який зцбезпечує повноту та комплектність проектної Доку­

ментаиїі ; • наявність фонду діючих лержавних (міждержавних) стандартів , інших нормативних докуме нтів та нормативно-правових актів згідно з П оложення м про фонд нормативн их докум е нтів у сферах місто­

будування, будівниuтва та промисловості будіllельних матеріалі 11 , затв. наказом Державного комітету України .3 будівництва та архі­

тектури від

25

лютого

2005

р.

Ng 41;

ВПР ОВilдження системи якості продукції суб'єкта господарю­ вання на всіх етапах її fJиробниuтва згідно з вимогами ДСТУ ISO серії 9000.

•

2)

кваліфікаuійних:

.до керівника підприємства: повинен мати повну або базову вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст, бака­

лавр) . Стаж роботи за професією для магістра або спеціаліста не менще 2 років , бакал а вра - не менше 3 років;

• до

головного інженер а: повинен мати повну вищу освіту відпо­

відного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за професі єю керівників нижчого рівня для магістра не менше

спеuіаліста

-

не менше

3

2 років,

років;

• до головного архітект ора: 110винен мати повну вищу освіту від­ повідного н а пряму підгото вки (магістр, спеuіаліст). Стаж роботи за професією керівникі в НИжчого рівня для магістра не менше років, спеuіаліста

• до

-

не менше

3

2

років;

головного архітектора проекту, головного інженера проекту:

повинен мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеuіаліст). Стаж за професією керівників нижчого рівня

для магістра не менше

608

2

років, спеціаліста

-

не менше

3

років.

3) технологічних: • виконаннн робіт здійснювати

згідно з чинними в Україні нор­

\!ативно-техні4НИМИ документами (ДБН, СНиП, ГОСТ, ТУ);

•

Дотриманнн вимог із забезпе4ення охорони навколишнього

середовища відповідно дО ДСТУ

• дотримання

IS0

серії

14000;

вимог із забезпе4ення техніки безпеки та охорони

праці.

2.

Підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника

проектну а бо іншу техні4НУ документацію. З'ясування суті цієї mнаки залежить від конкретної сфери, в якій складаються відпо­

відні правовідносини. Як приклад продовжимо розглядати сферу будівельної діяльності.

За ст.

888

ЦК за договором підряду на проведення проектних та

пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові

з а вдання на проектування, а також інші вихідні дані , необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Відповідно до

Закону" Про архітектурну діяльність" завдання на проектування є документом , у якому містятьсн вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологі4НИХ рішень та властивостей

об'єкта архітектури, його основних параметрів, вартості та організа­ ції його будівництва і який складається відповідно до архітектурно­ планувального завдання, техні4НИХ умов.

Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрндником. У цьому разі завдання стає обов ' язковим для сторін з моменту його затвердження замовником . Підрядник

зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших l3ихідних даних для проектування, і ма є право в ідступити від них лише за згодою замовника.

Після погодження завдання н а проектування підрядник має мож­

ливість виконувати безпосередньо проектні роботи, тобто , за визна4енням Державних будівельних норм України "Проектування. Склад,

порядок розроблення,

погодження та затвердження

проектної документації для будівниuтва ДБН А . 2.2-3-2004"

-

роботи,

які пов'язані зі створенням проектної документації для будівництва.

До складу проектної документації, яка створюється у сфері будів­ ництва, належать затверджені в установленому порядку текстові та

графі4ні матеріали , якими визначаються містобудівні об'ємно­ планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівниuтва. Перелік проектних робіт у сфері будівництва міститься у додатку

до Ліцен з ійних умов провадження будівельної діяльності. До таких робіт, зокрема, відносяться:

•

розроблення містобудівної документації (регіонального пла­

нування; планува ння і забудови населених пунктів; транспортної інфраструктури населених пунктів; інженерної інфраструктури на­

селених пунктів, захисту територій, uивільної оборони тощо);

609

•

архіт ектурне та будівельне проектування (ЖИТЛОВИХ будівель;

громадських будівель та споруд; будівель та споруд промислових підпри є мств тошо);

•

проектування внутрішніх інженерни х мер еж, систем і споруд

(водопроводу та каналіза ції; опалення, вентиляцїі та кондиціону­ вання повітря тошо) ;

•

розроблення спеціал ьних рОЗділів проектів (оцінки впливу на

навколишн є середовише; охорони пр а ці; антикорозійного захисту

тошо); • технологічне про ектува ння об'єктів (паливно-енергетичного комплексу; машинобудув ання, верстато- т а приладобудування; будіндустр ії і будматеріалів тощо). Замовник зобов'язаний надавати послуги підрядникові у вико­

нанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, вста­ новлених договором, а також брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документ ац ії з упов­ но важеними орган ами державноj' влади та органами місцевого само врядуван ня.

Одержану проектно-кошторисну документацію від підрядника, якшо інше

не вст ановлено договором

підряду на

пров едення

проектних та пошуко вих робіт , замовник зобов'язаний викорис­ товувати лише для цілей , встановлених до говором , не передавати

проектно-кошторисну докумен тац ію іншим особам і не розголо­ шувати дані, шо містят ься у ній, бе з з годи піДРНJlника (ст .

Подібні обов'язки стосовно підрядника містить ст .

3.

890

889

ЦК) .

ЦК.

Підрядник зобов'язується виконати пошукові роботи, прик­

лади яких у сфері будівництва містяться у зазначеному више додатку до Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності. Такими роботами є:

•

інженерно-геологічні вишукування згідно з умовами (вибір

майданчиків будівництва ; бурові роботи; гірничі роботи; польові дослідно-фільтраційні роботи тошо);

• і нженерно- гідрометеорологічні • еколого-геологічні вишукування

вишукуван ня; (дослідження- літосфери; оцін­

ка стану забруднення грунтів і грунтових вод ;

прогно з розвитку

небезпечних геологічних процесів під дією будівництва тощо).

4.

Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи , що

виконані підрядником.

Після закінчення проектних та пошукових робіт підрядник за ст. 890 ЦК зобов'язаний передати замовникові готову проектно­ кошторисну документацію та результати пошуко вих робіт (п. 3 ч. І), гарантуючи замовникові відсутність у інших осіб права перешко­

дити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за до­ говором проектно-кошторисної документа ції (п.

5

ч. І). Відповід­

но, замовн ик зобов'язаний прийняти роботи за правилами ст.

ЦК та оплатити Їх. Відповідно до ст.

889

853

ЦК сплата підрядникові

встановленої ціни може відбуватися після заверше ння усіх робіт

610

чи частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом .

Крім того, замовник зобов'язаний відшкодувати підрядникові додаткові витрати, пов'язані зі зміною вихід них даних діНі прове­ дення проектних та пошукових робіт внаслідок обставин , шо не залежать від підрядника.

5.

Підрядник відповідає за недоліки

проектно-кошторисної

документації та пошукових робіт, включаючи недоліки , виявлені ,годам у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта , створеного на ОСІЮВЇ виконаної проектно-кошторисної докумен­ тації і результатів пошукових робіт . У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній Документаиії або в пошукових роботах під­ рядник на вимогу замовника зобов'язаний бе30ПЩ\ТIЮ переробити проектно-кошторисну документаuію або здійснити необхідні додат­ кові пошукові роботи, а також tJідшкодувати заtJдані збитки , якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з '1. 5 ст. 324 ГК позов про відшкодування замовнику збитків, спричинених не­ доліками проекту, може бути заявлено протягом 10 років, а якщо збитки замовнику завдано протиправними діями підрядника, які призвели до руйнувань , аварій, обрушень , - протягом 30 років з дня прийняття побудованого об'єкта . 6. Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіТ є консенсуальним договором, укладається в письмовій формі і на­

буває чинності з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

§ 5.

Договір на виконання науково-дослідних

або дослідно-конструкторських та технологічних робіт Хоча за СВОЄЮ назвою договір на викон а ння науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт належить дО договорів про виконання робіт, а, нідтак - підрядних, законода­ нець спеціально нідокремив його в окрему главу ЦК - гл. 62. Це пояснюється тим, що результату роботи підрядника у матеріальній формі, який є предметом класичних договорів підряду, про що зазна­ чалося вище, у договорі на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт в силу специфіки, власне, науково-дослідної діяльності може не бути, або результат може виявитися не та ким, на який ро з раховував замовник. Тому, з огляду на те, що цей договір є договором про виконання робіт, він розгляд атиметься в цій темі поряд з договорами підряду, проте із застереженням, що він не є їх різновидом. За з містом ст. 327 ГК проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелекту альної власності, науково-технічної продукції, є одним з напрямів іннова­ IJійної діяльності. Тому договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт розгля­ дається у ГК у гл. 34" Правове регулювання інноваційної діяльності", 1\

якій означеному договору присвячено ст.

331. 611

Поняття договору ІШ виКОlta// НЯ науково-досліднu.х: або дослідllО­

KOJlcmpукtnОРСЬКUХ та

технологічних робіт.

Згідно зі ст. 892 ЦК за договором на виконання llауково-досліднux або дослідIl0-КОНС1llРУК1ІІОРСЬКUХ та технологічних робіт підрядник (виконавеl(Ь) зобов'язується lІровести за завданням за.лtовнцка наукові досліджеllНЯ, розробити зразок 1/ового виробу та конструкторську iJOl
Як і у ДОГОl10рі підряду на викона ння проектних та пош уко вих робіт, законодавство не містить спеціальних застережен ь щодо сторін договору , що розгляда ється. Ними можуть бути як юридич­

ні, так і фі з ичні особи , як суб 'є кти підприємницької діяльності, так і особи бе з заз наченого статусу .

Наприклад, за ст.

4

Закону

України від 13 ГРУД НЯ 1991 р . " Про наукову і науково-технічну діяль­ ніст ь" (В редакції Закону від І грудня 1998 р.) суб'єктами наукової і науково-т ехн ічн ої діяльності (можливі підрядники за договором на викон ан ня науково - дослідних або досл ідно-конструкторських

та технологічних робіт) є:

вчені, наукові працівники, науково­

педагогічні IІрацівники, а також наукові устаНОIJИ , наукові органі­ зації, вищі навчальні заклади ІІІ - іУ рівнів акре дитації , громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.

Основною вимогою до них є наявність необхідного обсягу право­ та дієздатності на укладсння подібних договорів та, відповідно, н а зайняття відповідною діяльністю.

2.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно­

кон структорських та технологічних робіт підрядник (викон авець)

зобов'язується провести за завданн ям замовни ка наукові дослід жен ­ ня, ро з робити з разок нового виробу та конструкторську докумен­ тацію на нього, нову технологію тощо.

Загальне визначення поняття "н а укові дослідження" міститься в Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження

Ng

І-наука "Звіт про виконан ня наукових та науково­

технічних робіт", з атв. наказом Державного комітету статистики

України від 28 листопада 2005 р. NQ 382, згідно з п. 1 якої науковими досліджеllllЯ./І1/1 І11а розробкамll є творча д іяльність, яка здійснюється на системаТИLІній основі з метою збільшен ня обсягу наукових знань, у тому числі про людину, природу та су спільство, а також пошук нових сф ер за стосування цих знань. Лоряд з поняттям наукових досліджень інструкцією визнач ається поняття науково-технічних послуг

-

діял ь ність , що пов'я зана з дослідженнями і розробками і

слринє створенню та застосуван ню науково-технічних знань. До

таких послуг належать:

612

науко во-техні чна діяльність бібліотек,

музеів тощо; переклад, редагування тощо науково-технічної л і те­ ратури; розвідування (геологічні,

гідрол огічні тощо);

про соціально-економічні явища ;

збір даних

розвідка корисних копалин;

патентно-ліцензійна діяльн ість . Н ауково -те хн ічні послуги не на­ лежать до наукових досліджень та розробок, адже критерієм, який

дає змо гу відрізнити наукові дослідження та розробки нід супутн іх їм видів діяльності, є наявність у дослідженнях та розробках знач­ ного елемента новилш, якої немає у на уково -технічних послугах .

Безпосередньо складові науково-дослідних та дослідно-конструк­ торських робіт визначені п.

2

Типового п оложення з планування ,

обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно­ конструкторських робіт,

затв.

України від

р.

20

липня

1996

постанов ою

NQ 830,

Кабінету

Мініс т рів

відповідно до НКОІ 'О 110 та ких

робіт (НДДКР) належать hayKOIJo-дослідні ,

проектні ,

конструк­

торські, технологічні роботи та послуги , створення дослідних зразків

або партій виробів , необхідних для пров еде нн я НДДКР з гідно з lJимогами, погодженими

із замов ник ами, що виконуютьс}( 'ІН

надаються науково-дослідними, конструкторськими

конструкторськими,

і технологічними

проектно­

орга ні за ціями , а також

науково-досл ідними і конструкторськими підрозділами підпри є мств , установ і організацій. Визначення flромислового зразка (зразка нового виробу) , який може бути розроблений за умо вами договору на виконання науково­ дослідн их або дослідно-ко нстр укторських та технологі'IНИХ робіт ,

міститься у Законі України від на проми слові з разки", ст.

15 грудня 1993 р . " Про охорону пр ав 1 якого визнаqає його як результат творчої

діяльності людини у галузі худ ожнього конструювання .

Виз начення поняття "техн ологія" міститься у з агальних при­ мітках до С писку товарів військо вого призначення, міжнародні пере­ дачі яких підлягають державному контролю (додаток до П орядку здійсн ення д ержавного контролю за міжнародними

товарів війс ькового призначення,

затв.

передачами

по с тановою

Кабінету

Міністрів України від постанови від

20 листоп ада 2003 р. NQ 1807 (у редакції 23 грудня 2004 р. NQ 1721). Технологі є ю є спеціальна

інформація, необхідна для розроблення , виробництва або викорис­ тання виробів. Ця інформація може надаватися у формі т ех нічних

даних або технічної допомоги. Технічними даними є світлокопії , плани, діаграми, примітки: моделі, формули, таблиці, інструкції, викладені на папері або за­ пис ані на носіях або пристроях таких, як диск, стрічка, постійний за п ам'ятову ючий пристрій чи будь-який інший матеріальний носій

інформації. Технічною допомогою вважається проведення інструк­ тажів,

підвищення кваліфікаuїі,

навчанн я,

практичне осво є ннн

методів роботи, надання консультацій. Т ехнічна допомога може включати передачу технічних даних. Таким чином, предметом договору, що розглядається , IJ з агаль­

ному розумінні є науково-прикладний р е з ульт а т , який Законом

6 13

"Про науков у і Науково-те хнічну дія льність" низначається як ноне конструктив не чи технологі чне рішен ня, експеримент
закінчене ви пробування, р озробка, я ка ВПРОВаджена або може бути впроваджена у суспільну п рактику. Науково-прикладний результат може бут и у формі звіту, ескізного п роекту, конструкторської або технологічно ї документації на науков о-технічну прод у кцію, натур­

ного зразка тощо. Згідно зі ст.

892

Ц К договір може охоплювати

весь цикл п р оведення на укопих досліджень, розроблення та виго­

топлення зраз ків або його окремі етап и. Відповідн о до ст. 897 Ц К виконавец ь за договором на виконання науково - дослідних або до слідно-констр укторських та технологічних робіт зобов'я заний, зокр ема, виконати п оботи відповідно до погод­

женої і з зам овником пр ограми (техніко -економічних показни к і в) або тематики і передати замовников і резул ьтат у строк , вста н овлений

до говором, негайно інф ормуючи замовн и ка про виявле н у н емож­ лив і сть одержати очіку ван і результати або н едо ц ільн іст ь п родов ­

жувати роботу . Виконав ець зобов 'язаний

п ровести

науков і досліджен н я

особисто, я кщо інш е н е вста н овлено Л0ГОВОРОМ на виконання н а ­ уково-дослі дних або дослідно - конструкторських та тех н олог і ч н их

роб і т. Він має право залучати до виконання науково - дослід н их робіт і нших ос і б лищ е за згодою замовника .

Натоміс т ь , до вико н а ння

досл ідно-конструкторських та технологічних робіт виконавець має право зал учати і нш их ос і б (суб виконавців) , я кщо ін ш е н е встанов­ лено дого вором (ст . 893 ЦК ). Зам овник з а д о говором на в иконан н я науково-досл і дних або дослідно - кон структорських та технологічних робіт має п раво в и­ ко ристовуват и передані йому результати робіт у межах і н а умовах,

встановлених договором. Викон аве ц ь має п ра в о використати одержа­ ний ним результат робіт також для себе, якщо ін ше н е вста н овле­

но договором. Договором може бути перед бачено п раво викон ав ц я п ередавати р езультати робіт іншим особам.

3.

Замовн ик зобов'язується прийняти виконану роботу і опл ати ­

ти й.

Згідно зі ст.

894

ЦК виконавець зобов'язаний передати, а замовник

прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або досл і дно-ко нструкторські та технологічні роботи . Договором

можут ь бути передбачені прийняпя та оплата окремих етапів робіт або ін ш ий сп осіб оплати. П лата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструк­ торських роб іт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменш ена замовником залежно від фактично одержаних резуль­ тат і в порівня но з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежал о від замовника, а можливість такого зменшення та

йо го межі були передбачені домовленістю сторін. Так, наприклад, якщо у ході н ауково-дослідних робіт виявляється неможливість до­ сягнення рез ультату внаслідок обставин, шо не залежать від вико­ навця, замов ник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до вияв-

614

.IСННЯ неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповілної частини ціни робіт, визначеної договором.

Якщо у ході виконання дослідно -конструкто рських та техноло­ гічних робіт виявляється неможливість досягне ння результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник з обов 'язаний відшкодувати витрати виконавця. 4. Виконавець відповідає перед замовником за порушення до­ говору на виконаннн науково-дослідних або дослідно-конструк­ торських та технологічних робіт, якщо не доведе , що порушення догоuор у сталося не з його вини. Виконавець зобов'язаний відшко­

дувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких вияв­ лено недоліки, якшо до говором встановлено, шо вони підлягають відшкодуванню в межах за гальної ціни робіт за до говором .

5.

Договір на виконання науково-дослідних або дослідно­

конструкторських та технолог ічни х робіт є консенсуальним дого­

вором, укладається в письмоuій формі і набуває ч.инності з момен­ ту досяг нення сторонами згоди щодо всіх істотни х умов. Додаткова література:

І. Гражданско -пр авовое регулирование отношений по удовлет­ - М., 1989.

ворению потребностей граждан.

2. 3аіка /0. О. Українське циuільне право. Н авч. посібник. - К., 2005 (312 с.) . 3. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. дзеР IІ . К.,1998.

4.

Зразки цивільно-правових до кум ен тів. Науково-практичний

посібник / За ред. В. О. Кузнєцова. - К . , 2006 (768 с.). 5. КабаЛКlIІІ А.Ю. Законодательство в сфере обслуживания насе­ ления. - М ., 1988 . 6. Кузнецова не Подрядньrе ДОГОВОРЬІ в инвестиционной де ­ ятельности в строительстве. - К ., 1994. 7. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. - К., 1999. 8. Н ауково -пр актичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М Коссака . - К., 2004. 9. Підприємницьке право . Підручн ик / За ред . О.В. Старцева. К. , 2005 (600 с.). 10. Саніахметова НО. Підпри єм ницьке право: 2-е вид. - К., 2003. 11 . Харисов Ф., Фариютов И. Санкции в догово ре строительного подряда // Хозяйство иправо. - 1999. - NQ 7. - С. 82-88. 12. Цивільн е право України / За ред. О. В. Дзерu, не Кузнєцової. К ., 1999. 13. Циві льне право України. Навч. посібник / За ред. І.А . Бірю­ кова, Ю. О . 3аіки . - К . , 2004. 14. Цивільний кодекс України. Коментар. - Харків, 2003. 15. Цивільний кодекс України. Н ауково-п рактичний коментар / За ред. розробників проекту ЦК . - К., 2004. 16 . Щербина В. Господ арське право України. Навч. посібник. К.,2002.

6 15

[лава

28

Договори про надання послуг

1. Загальні поло ження про договір про над а ннн послуг. 2. Договори пере везення вантажів, пасажирів і багажу. 3. Договір транспортного експедирування. 4. Договір зберіга ння . 5. Договір страхув ання . 6. Договір доручення. 7. Агентський договір. 8. Договір комісії. 9. Договір конси г нації. § 10. Договір управління майном.

§ § § § § § § § §

§ 1.

Загальні положення

про дого вір про надання послуг Поняття договору про надШIІІЯ no(.~?yг. Згідно зі ст. 901 ЦК за договором про наданllЯ послуг од1lа сторона (виКО1lавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) 1Іадати послугу, яка споживається в процесі вчиненllЯ певної дії або здійсне1l1lЯ певної діяльності, а замов1lик зобов'язується оплатити виКО1lавцеві зазначену послугу, якщо і1lше 1ІЄ встаll08ЛЄll0 договором. Характеристика договору "ро надання послуг. 1. Сторонами договору про надання послуг є замовник і ви­ конавець . Замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, зазначених у

договорі, контролює надання послуги і оплачує їі. Ним може бути як юридична, так і фізична особа незалежно від наявності у неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності . У разі, якщо надання послуги замовляє фізична особа для особистих потреб, безпосе­ редньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконан­ ням обов'язків найманого працівник а, такий замовник набуває статусу споживача із пощиренням на нього законодавства про захист

прав споживачів; інщі особи , що з а мовляють надання послуг з іншою метою (не для особистого споживання), вважаються замов­

никами, проте не споживач ами. Іншими словами , всі споживачі послуг є замо вниками, проте не всі замовники є споживачами.

Виконавцем за загальними положеннями ЦК, як і замовником, може бути будь-яка юридичн а або фізична особа. Положення актів спеціального законодавства уточнюють його статус. Так, Закон "Про житлово-комунальні послуги" у ст.

1

під терміном "виконавець"

розуміє суб'єкта господарюв ання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору. Закон "Про захист прав споживачів" та інщі акти законо­ да вства теж акцентують на наявності у виконавця статусу суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності.

616

Це не дивно, адже якщо діяльність виконавця підпадає під ознаки lосподарської (в тому числі підприємницької) діяльності, зазначені

\'

СТ.ст.

3, 42

ГК

-

тобто, здійснюється самостійно, ініціативно,

(;истематично , на власний ризик з метою досягнення економічних

і соціальних результатів та одержання прибутку,

-

наявність від­

IЮJJідного статусу у нього є обов'язковим. Додатково на це вказує [)Платний, якщо інще не передбачено договором, характер надання

г!Ослуг (ст.

903

ЦК).

З інщого боку, якщо діяльність виконавця послуг не має ознак Гlідприємницької, наявність статусу суб'єкта підприємницької діяль­ ності у нього не вимагається

-

наприклад, якщо послуги нада­

ються у межах благодійної діяльності суб'єктом благодійництва (див. ст . 16 Закону "Про благодійництво та благодійні організації"). Діяль­ ність з надання послуги не матиме ознак підприємницької і в інщих випадках надання їі на безоплатній основі. Через специфічний характер послуги, про що йдеться нижче,

ЦК надає особливого значення особі виконавця, передбачаючи у ч.

І ст.

902

його обов'язок надати послугу особисто. У випадках,

встановлених договором, виконавець має право покласти JJиконання

договору про надання послуг на інщу особу, залищаючись відпо­ відальним в повному обсязі перед замовником за порущення до­ говору.

2.

Предметом договору , що розглядається, є надання послуг різ­

ного роду за завданням замовника .

В теорії послугою вважається трудова корисна діяльн ість людини

(групи людей), результати якої дістають вияв у корисному ефекті, що задовольняє будь-яку потребу суспільства l . Цей суспільно ко­ рисний ефект (або благо) виступає не у формі реч ей, а у формі діяль ності . Зазначене знаходить підтвердження в законодавстві України - згідно з п. 17 ч. J ст. J Закону "Про захист прав спо­

ЖИ13ачів" послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визна'(еного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуалью;м замов­

ленням споживача для задоволення його особистих потреб . Специфічні характеристики послуги відрізняють їі від товару. Для послуги характерна непомітність (й не можна взяти в руки,

з берігати, траНСПОРТУ13ати , складувати); якість послуги диФеренцію­ ється (залежить від кваліфік ації працівника); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів їі надання й власні кількісні харак­

теристики не змінюються)2. Послуги відрізняються і від робіт, проте ия різниця вже не є такою чіткою. Корисний ефект від діяльності з надання послуги не

І Див. : Михайлов А. Услуги как форма бизнеса хоз яйство иправо. - 1999. - N2 І . - С. 51.

//

Предпринимательство,

2 Див .: Там само.

617

виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи (наприклад , за договором під­ ряду), а полягає в самому процеСі надання послуги J • Крім того особ­ ливістю послуги є збіг у часі та просторі процесів виробництва,

реалізації та витрачання Їх споживчої вартості 2 • Тобто споживання послуги має місце в процесі їі надання, на відміну від роботи, спо­

живання результатів якої зазв ичай не співпадає з часом їх нада ння .

Деякі законодавчі акти змішують категорії "роботи" та "послуги", не надаючи належного значення різниці у Їх прирОді. Так , наприк­ лад, Закон України від

1 липня 2004

р . "Про транспортно-експеди­

торську діяльність" визначає транспортно-експедиторські послуги як роботи , що безпосередньо пов'язані з організацією та забез печен­ ням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого

вантажу за договором транспортного експедирування.

Закон

України "Про житлово-комунальні послуги" визначає такі послуги як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення

умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих примі­ щеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповід­ но до нормативів , норм, стандартів, порядків і правил, фактично прирівнюючи Їх до робіт . Приклади послуг наводяться в ст .

1

Закону "Про закупівлю

товарів, робіт і послуг за державні кощти", яка до послуг відносить підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв'язком, Освоєння технологій , наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування. Але перелік можливих послуг є набагато ширшим, що опосередковує наявність багатьох видів договорів , що розгля­ даються в цій книзі.

Виконавець надає послугу замовнику за його завданням. Завдан­ ням в договорі про надання послуг є замовлення, з яким замовник

звертається до виконавця. Ним є визначений обсяг послуг, у наданні

яких зацікавлений замовник, їх обсяг та вказівки щодо їх надання .

3.

Послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здій­

снення певної діяльності. Наприклад, замовник транспортних послуг споживає їх у процесі Їх надання

-

під час пересування (перевезення

його особисто, вантажів, багажу) обумовленим транспортним за­ собом. Так само замовник юридичних послуг споживає їх шляхом аналізу наданої інформації. В останньому випадку процес надання послуги може не співпасти з процесом її споживання

-

наприклад ,

якщо послуга надається у вигляді письмового документу, який

використовується вже після того, як була надана послуга з його підготовки .

J

Див.: Луць В.

Контракти у підпри ємн ицькій д іяльності.

С . 171 . , Див.: 3нциклопеДИ'lеский словарь бизнесмена .

618

-

К .,

-

1993 . -

К.,

С.

1999. 758 .

4.

ЗаМОLlНИК зобо в 'нзуєтьсн оплатити послугу , що була надана.

Оплатний ха ра ктер п ослуги ЗУМ ОLlлений , насамперед, наявн і стю ІІ РНМОЇ на це вказівки у ВИ:ЗН:.Іченн і договору про надання П ОСЛУ І' .

3гідно з і ст.

903

ЦК ЯКЩО дого вором п ередбачено надання послу г

JLI плат у , замовник зоБОI:l 'нза ний оплатити надану йому послугу в

р озм ірі, у строки та в порядку, що встановлені ДО І·ОІ:ІОРОМ . У разі

неможл ивості виконати ДОГОLl ір про н ада нн я п ослуг , що виникла н е з І:ІИНИ виконавцн , замовник зобов ' я заний виплатити виконавцеві

розумну плату. Якщо нем ожлив і сть в икон ати договір вин икл а з вини ·Jaмо вника , він зобов'нзаний виплатити виконавцеві плату в повно­ \1 У обсязі, якщо інше н е встаНОLlле но договором або зако ном.

Проте догов ір про надання по слу г може бути і бе зо пл атним . У тако му раз і замо вник зобов'язаний в ід шкодувати виконавцеві усі

фактичні витрати , необ х і дні дл>! IІИКОНilННЯ догово р у (ст .

904

ЦК) .

Строк не ви з начени й зако н ом як істотна умова до говору про надання послуг . Стаття 905 ЦК відноси т ь Llиріш ення питання щодо

5.

строку договору про нада нн я послуг н а розсуд сторін , якщо інщ е

не

встановлено законом або інши м и н ор м аТИLl но-пр авов ими

актами.

6. Збитки , завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання

по слу г за плату,

підлягають

відшкодув анн ю викон аВ LLем у разі наявності його в ини у повному обся з і , >!к що інще не вста но влено договором .

Виконавеl1Ь , який

порушив договір про надання п ослуг за п лату при зд ійсн е нні ним

підприємницької діяльності , відповідає за l1е пору ш ення, якщо не доведе, що належне виконанн я виявилосн неможливим внаслідок

непереборної си ли ,

якщо інше не встановлено дого вором або

законом.

Збитки , завдані невикон ан ням або неналежним виконанням

ДОГОLlОРУ про безоплатне надан ня послуг, підлягають відшкодуван­ ню виконавцем у розмірі, що не перевищує

2

неоподатковуваних

мінімумів доходіn громадя н , якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений дого вором .

7. Договір

про н ада ння послу ги є консенсуальним двостороннім

до говором, може мати як оплатний так і б~зоплатний характер .

§ 2.

Договори п е ревезення вантажів,

пасажирів і багажу Договори перевезення н а за гальному рівні регулюються гл . 64 ЦК . Глава 32 ГК регулює перевезення вантажів; ч. 6 ст . 306 цього Кодекс у вка зує , що відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу,

регулюют ься

ЦК та іншими нормативно-правовими

актами.

Спеціальне правове регулю ва ння відносин перевезення uанта ж ів , пасажирів і багажу залежить від виду тра нспорту , яким здійснюється

таке перевезе ння. Так, згідно зі ст .

2

Закону " Про транспорт" від-

619

носини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються вказаним

Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, інши­ ми актами законодавства України. Стаття 21 Закону "Про транспорт", визначаючи складові єдиної транспортної системи, виокремлює такі види транспорту:

• транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротран­ спорт, у тому 'шслі метрополітен); • • •

промисловий залізничний транспорт;

відомчий транспорт; трубопровідний транспорт. Частина 3 ст. 306 ГК доповнює цей перелік космічним тран­

спортом та іншими видами транспорту.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти також може здій­ снюватися кількома видами транспорту за єдиним транспортним

документом (пряме змішане сполучення). Враховуючи специфіку інституту договору перевезення та наяв­ ність різних видів транспорту, правові особливості його функціону­ вання закріплено у спеціальному транспортному законодавстві. Порядок перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспор­

том регулюється Законом України від

4

липня

1996

р. "Про заліз­

ничний транспорт", Статутом залізниць України, затв. постановою

Кабінету Міністрів України від

6

квітня

1998

р.

Ng 457,

Правилами

перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізнич­ ним транспортом України, затв. наказом Міністерства транспорту України від 28 липня 1998 р . Ng 297, а також спеціальними правилами перевезення вантажів. Річкові (внутрішні) перевезення врегульовано Статутом внутрішнього водного транспорту Союзу РСР , затв . постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р. Ng 1801, а морські - Кодексом торговельного мореплавства України та іI:lШИ­ ми нормативними актами (див . , наприклад , Умови і правила здій­ снення внутрішніх й міжнародних перевезень пасажирів і вантажів морським і річковим транспортом та контроль за їх дотриманням,

затв. наказом Міністерства транспорту України від

5 серпня 1994 р.

Ng 424). Діяльність користувачів повітряного простору України, в тому числі в галузі повітряних перевезень, регулюється Повітряним кодексом України; застосовуються також Правила повітряних пе­ ревезень вантажів, затв. наказом Міністерства транспорту України

від

14

жовтня

2003

р.

Ng 793,

та Правила повітряних перевезень

пасажирів і багажу , затв. наказом Міністерства транспорту України

від

25

липня

2003

р.

Ng 568.

Основні умови перевезення вантажів ,

пасажирів, багажу і пошти автомобільним транспортом визнача­

ються Законом "Про автомобільний транспорт", Статутом авто­ мобільного транспорту Української РСР , затв . постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 р . NQ 401, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затв .

наказом Міністерства транспорту України від

620

14

жовтня

1997

р.

'\Іі!

363,

та іншими нормативними актами. Транспортування вугле ­

,юдні в, хім ічни х продуктів, води та інших продуктів і речовин ре­ ,улю ється, зокрема, Законом України від

15

травня

1996

р. "Про

груб опровідний транспорт". Ді яльність міського електричного транспорту загального корис­ тува ння врегульовано Законом України від

29

червня

2004

р. "Про

міський елеКТРИ'IНИЙ транспорт".

Поняття до говорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу. Згідно зі ст . 909 ЦК (ст. 307 ГК) за договором nеревезеllllЯ ваюnажу одна сторона (nеревіЗllик) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відnравltиком) вантаж до nуltкту nриЗllачеlt/tЯ та

видати його особі, яка має право на одержаlt/tЯ ваuтажу (одержува­ чеві), а відправник зобов'язується сплатити за nеревезенltЯ вантажу встановлену плату.

У свою чергу за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту nриЗllаченltЯ, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту приЗІІачення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ст. 910 ЦК). Транспортні договори под іляються на основні і допоміжні.

Основні транспортні договори опосер едковують головну сферу взаємовідн осин між транс п ортн ими орган і заціями і замовниками;

до них, власне, і належить класичний договір перевезення вантажів, пасажирів і багажу . Допоміжні договори спр ннють органі зацїі про­ иесу п еревезення; до них, зокрема, належать договори на орган і­

зацію перевезень (термінологією ЦК ст .

9 14),

-

довгостроковий д оговір

-

екс пл уатацію під'їзних колій , подачу і забирання вагонів,

експедирува ння тощо'.

Ця класифікація має велике практичне

значення, оскільки від правильного первісного розмежування uих договорів залежить вибір правових джерел, що до них застосову­

ються, момент набрання чинності uими договорами та іl1ші чин­ ники . Н априклад, якщо договір пер евезення вантажів є реальним і вважається укладеним з моменту здач і вантажу транспортній органі­ за ці ї, договір н а організацію перевезень вже є консенсуальним,

тобто , вважається укладеним з моменту досягнення його сторона ­

ми домовленості про всі істотні умови, оскільки він не є товарним

договором і не передбачає перевезення конкретних вантажів 2 • Характеристика договор ів nеревезен"я вантажів, пасажирів і багажу. І . Предметом цих договорів є перевезення вантажу, пасажирів, їх багажу та пошти.

І Див . : Луць В. Контракти у підприємницькій діяль ності. - К. , - Кн . 2. - К ., 1999. - С.

2 Див .: Uивільне право України

1999. - 354 .

С.

172.

621

Найбільш загал ьне визначення вантажу :vIіститься в п. І Правил перевезень на нтажін антомоб ільним транспортом в Україні , за яким вантажем вважа ються всі предмети 3 моменту прийняття їх для переве зен ь до здач і одержувачу нантажу. Згідно 3 п. 6 Статуту за­ лізниць України вантажем вважаються матеріальні цінності, які пере130 З ЯТЬСЯ зал і :зничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому СКIJаді. При цьому пошта та запаси, призначені для спожива ння під час

належать (ДИВ. п.

3.7

перевезеннн, до вантажу не

Правил супроводження в контрольоrшних зонах

ав іапідпри ємств матеріальних цінностей і пасажирів, затв. наказом

Державного департам енту авіаційного транспорту України від

червня

11

1996 р . N2 168/397).

Вантажі класифікуються за видами продукцїі, фі.зичним станом,

наявністю тари, способом вантаження і розвантаження, специфіч­ ними властивостями, масою та габаритами. За l3идами продукції вантажі поділяються на:

• продукцію сільського господарства; • продукцію лісової, деревообробної і целюлозно-паперової

про-

мисловості;

• • •

руди металічні; продукцію лаливно-енергетичної промисловості; мінеральну сировину,

мінерально-будівельні матеріали та

вироби;

• • • • •

продукцію металургійної промисловості ; продукцію хімічної ПРОМИСЛОl!ості ; продукцію харчової, м'ЯС0-МОЛОЧНОЇ та рибної промисловості; промислові товари народного споживання ;

продукцію машинобудунання, приладоб удупання і металооб­

робної промисловості ;

•

інші вантажі.

За фізичним станом вантажі поділяються на тверді, рідкі і газо­ подібні; за наявністю тари

-

на ті, для яких тара потрібна і для

яких вона не потрібна.

За способом вантаження і розвантаження вантажі бувають штучними, сипучими, навалочними і наливними. Швидкопсувні , небез печні , антисан ітарні та живі вантажі мають специфічні влас­ тивості.

Залежно від маси, габаритів одного вантажного місця та специ­ фіки вантажі поділяються на такі, перевезення яких здійснюється

за загальними і за спеціальними правилами (великовагові, велико­ габаритні, небезпечні тощо) . Згідно з п.

2

Правил надання послуг пасажирського автомо­

більного транспорту , затв. постановою Кабінету Міністрів Укра­

їни від

2003

р.

18 ЛlОтого 1997 р . NQ 176 (у редакції NQ 141 ), пасажиром є фізична особа,

постанови від

29

січня.

яка користується тран­

спортним засобом, але не причетна до керування ним. Пункт

1.8

Правил перевезень пасажирів, багажу , вантажобагажу та пошти за-

622

. 1і з ничним транспортом України містить більш розгорнуте харак­

,"е ристику пасажира

-

це фізична особа , яка користується заліз­

ІІИ'ІНИМ транспортом на підставі особистого проїзного документа

або є членом організованої групи осіб, яка їде на підставі придба­ ІЮГО групового проїзного документа . Ці особи вважаються пасажи­ рами з моменту придбання квитка на поїзд до моменту завершення

IlОЇздки.

Пасажирами також вважаються особи, що ЗД1Иснюють

поїздку за посвідченням, якщо це передбачено законодавством України.

Багажем за п.

3.5

Правил супроводження в контрольованих зонах

авіапідприємств матеріальних цінностей і пасажирів вважаються

особисті речі пасажирів або екіпажу, які перевозяться на борту повітряного судна за договором з експлуатантом. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту вже розрізняють

поняття " багаж" транспортом , поклажа"

-

-

речі ,

вантаж, упаковані длн відправлення

які перевозяться окремо від пасажира, і "ручна

упаковані для перевезення речі, що перевозяться паса­

жиром (п. І). Поштою є кореспонденція та інші предмети , що відправляються поштовою адміністрацією та призначені для неї (п .

3.15

Правил

супроводження в контрольованих зонах авіапідприємств матеріаль­ них цінностей і пасажирів). Крім договорів перевезення,

предметом яких є перевезення

вантажу, пасажирів та багажу, у законодавстві виділяються тран­ спортні договори, предметом яких є надання у користування власне

транспортного за собу для потреб замовника - ДО I"ОlЮРИ чартеру (фрахтування) . Згідно з і ст. 912 ЦК за договОРО.!l1 чартеру (фрахту­

вання) одuа стороuа (фрахтівник) зобов'язується uадати другій стороні (фрахтувалыlкові) за плату всю або частиllУ місткості в од1l0МУ чи кількох траllспортllих засобах на оди1l або кілька рейсів для перевезе1lНЯ ваuтажу, пасажирів, багажу, по/ити або з іllиLOЮ метою, якщо це llе суперечить заКО1lУ та і1lшим нормативно-правовим аюпQ.!lt.

2.

Сторонами договору перевезення вантажів є відr.равник і

перевізник вантажу . Крім того , у відносинах перевезення вантажу бере участь і його одержувач, не виступаючи , щоправда, стороною договору переве зе ння .

Відносини одержувача з відправником та

перевізником визначаються товарно-транспортною накладною (при перевезенні вантаж ів автомобільним транспортом), накладною та квитанцією (при річкових перевезеннях) ,

коносаментом (при

морських перевезеннях) , накладною (при перевезенні вантажів за­ лізницею).

Одержувач вантажу, як правило , перебуває у договірних відно­ синах із відправником (за договорами поставки , купівлі-продажу, комісії тощо) і вже внаслідок цих договорів повинен прийняти доставлений йому перевізником вантаж. Однак, як слушно зазна­ чається в юридичній літературі , обов'язок одержувача прийняти і

вивезти вантаж у пункті призначення випливає також з факту

623

укладення договору перев езення кон кретного вантажу і з акріплю­

ється у відповід них транспортних кодексах і статутах. Тому договір перевезення в антажу можна ро з глядати як договір на користь третьої

особи (одержувача), дл я якої виникають не лише прав а , а й перед­ бачені транспортними пр а вил а ми обов'язки l . Сторонами договору переве з ення пасажирів та їх багажу є пере­

візни к і пасажир (група пасажирів).

Стаття

6

Закону "Про тра нспорт" встановлює положення про

те , шо перевезення пасажирів, вантажів , багажу та пошти здій­ снюються відповідними підприємствами та організаuіями , якшо ие передбачено їх статутами , на за гальному рівні обмежуючи тим самим участь фізичних осіб у відповідних ДОГС"юрах як перені з ників . ик і гк у загальних пол оженнях не містять заборони фі з ичній особі бути перевізником . ГК , містячи у ст .

306

положення про те , шо

перевезення вантажін є господарською діяльністю, опосередкова­

но зобов ' язує фізичну особу , що бажає стати перевізником , наб ути стаlус с уб'єкта підприємниuької діяльності . Водночас ч . І ст .

91S

ик , визначаючи термін "перевезення тран­

спортом за гального користування", вказує, що таке перевезення "здійснюється юридичною особою" у разі , якщо із зак ону, інших нормативно-пранових актів або ліцензії, виданої цій організації, випли ває , що вона має здійснювати перевезення вантажу , пасажирів ,

багажу, пошти за зверненням будь-якої ос оби. Відсутність прямої заборони дозволяє застосовувати за аналогією це пол оження і до випадків, коли перевізниками є фізичні особи. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР та Статут залізниць України містять застереження щодо права здійснення п еревезень спеціалізованими підприємствами або організаціями.

Проте вже ст.

2 Кодексу торговельного

мореплавства Укр аїни закріп­

лює можливість суб'єктів господарювання llРОlJадити діяльність, що входить в ПОняття "торговельне мореплаВСТlJО", за наявності в них відповідної ліцензії, якщо їі отримання передбачено законом .

Подібн е положення містить і Повітряний кодекс України , ст.

S9

якого дозволяє бути повітр яним перевізником будь-якій юрид ич­ ній чи фізичній особі, яка виконує повітряні перевезенн я, має права експлуатанта авіаuійної техніки.

Відповідно до Закону "Про автомобільний транспорт" а втомо­ більним перевізником є фі з ична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кощт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (ст.

1).

Зважаючи на ие , пере візником за договором перевезення вантажів

та пасажирів можуть бути суб' є кти господарської діяльності

-

юридичні особи, установчі документи яких дозволяють займатися

С.

І Див .: Луць В. Контр акти у пі д при єм ниuькій д іяльності . Цив L1ьне право Украї ни . - Кн . 2. - К ., 1999. - С.

174- 175 ;

624

К ., 1999 . 358-359.

І;ілпонідним видом д і ял ьності, і фізичні особи

-

суб 'єкт и Іlідпри­

смницької ліяльності . Підтвердженням цьому є визначенн я пере­ нізник а за Зако ном "Про транспортно-експедиторську діялы\сть'':: flереві зник

юридична або фізична особа, яка взяла на себе

-

:30-

60в'я заН!іЯ і відповідальність за договором перевезення вантажу за .10ставку до місця призначення довіреного їй вантажу, пер евезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазн аченій

у документі

(ст.

І).

Відправниками,

одержув ачами

вантажу можуть бути юридичні та фізичні особи незалежно від на­ ~IВHOCTi у останніх статусу суб'єкта підприємницької діяльності; пас ажирами

l3;дповідно, фізичні особи.

-

Вантаж, пасажир т а його багаж ПОВИНlіі бути доставлені пере­

3.

візником до пункту призначення.

За змістом СТ.

3 Правил повітряних перевезень вантажів пунктом

при зна чення є місце, що з азначене в документі, який підтверджує укладання договору перевезення, у якому закінчується перевезення

вантажу, пасажиру та багажу.

Стаття

ЦК детал ізує права пасажира під час користування

911

транспортним засобом, виокремлюючи такі:

І) право одержати місце у транспортному засобі згідно з придба­ ним

квитком;

2)

право про возити 3 собою безоплатно одну дитину віком до

6

років без права зайняття нею окремого місця;

3)

пр аво купувати ДЛЯ дітей віком від

6 до 14

років дитнч і квитки

за пільговою ціною;

4)

право перевозити з собою безоплатно р уч ну 1І0 клажу у мсжах

норм, встановлених транспортними кодексами (статутами);

5)

право зробити не більше однієї зупинки в до розі з подовжен­

ням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж

на

10 6)

діб, а в разі хвороби

-

на весь час хвороби;

право відмовитися від поїздки , повернути квиток і одержати

назад повну або часткову вартість квитка

-

залежно від строку

здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортни­

ми кодексами (статутами);

7)

право отримувати повну та своєчасну інформацію про час та

чісце відправлення транспортного засобу за вказаним у тран­ спортному документі (квитку) маршрутом та інші права.

4.

Перевізник зобо в'язується вчасно доставити ввірений йому

відправником вантаж або перевезти пасажира та його багаж, а також f!идати одержувачеві та пасажиру вантаж та, відповідно, багаж.

Згідно зі ст.

919

ЦК перевізник зобов'язаний доставити вантаж ,

пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановле­ ний договором, якщо інший строк не встановлений транспортни­

ми кодексами (статутами), іншими нормативно-правоними актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності

таких строків

-

у розумний строк. За змістом ст.

307

ГК строк, у

625

ра з і відсутності відповідних вказівок R законодавстві, повинен зазна­ чатися в договорі, тобто є істотною умовою договору переl3езення

вантажу, що виключає можливість укладення беЗСТРОКО130ГО дого­ вору перевезення пантажу.

Пере віз ник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Одержу вач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув. Він має право відмовитися від прийняття пошкодже­ ного або зі псованого вантажу , якщо буде встановлено, що вн аслідок

зміни якості виключається можливість повного або часткового вико­ ристання його за первісним призначенням.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиня­ ється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. ЯКЩО одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк

або відмовився його прийн яти, переві зник має право зал ишити вантаж у себе на зберіганнн за рахунок і на ризик вантажовідправ­ ника, письмово повідомивши його про це . Вантаж , не виданий одер­

жувачеві на його вимогу протягом

30

днів після спливу строку його

доставки, якшо більш ТРl1l3алий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зюнач ених виш е строків, і повернути суму , виплачену йому переl3ізником за втрату пантажу, якщо інше не встановлено до­

говором , транспортними кодексами (статутами) . Вантаж, не одер­ жаний протягом вача,

30

днів після повідомлення перевізником одержу­

вважаєтьс я невитребуваним і реалізується в устаllОl3леному

законодавством порядку.

5.

Відправник (пасажир) зобов'язаний оплатити послуги з пере­

везення. Згідно зі ст.

916

ЦК .за перевезення вантажу, пасажирів,

багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визнача­ ється за домовлен істю сторін, якщо інше не встановлено законом

або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений , стягується розумна плата.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів , багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається

за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвер­ дженими у встановленому порядку.

Так , наприклад , наказом Міністерства транспорту України від

8

грудня

2003

р.

NQ 952

були затверджені Тарифи на перевезення

пасажирів , багажу та вантажобага)l-.), залізничним транспортом у

внутрішньодержав ному сполученні, а від

31

жоптня

1995

р.

NQ 392 -

Збірник тарифів на комплекс робіт, пов 'язаних з обробленням ван­ тажів у портах України (наказом від 12 березня 2003 р . NQ 188 був викладений в НОl3ій редакції).

Наказом Міністерства траНСПО!7ГУ України від

NQ 897

19 листопада 2003

р.

були затверджені Тарифи на перевезення пасажирів та багажу

залізни чним транспортом у міжнародному сполученні Схід-Захід;

626

Гlід

бере з ня

22

2004

р.

со uі ал ьн і п асаж ир ськ і авіаLLійні

NQ 236 -

тарифи на переве зе~tlНІ в межах Ук ра їни та ін. Оста нній но р маПIВН О­ п ра вовий акт є прикл аДО~ 1 встаНОвлення пі ,lЬГОВ И Х УМОВ п е ревезе НfНI

вантажу , пас а жир ів , б а гажу, П О ШТІ! тран с портом :JагаЛI>НОГО корис­

тування , пр о ЩО за з начається в ч .

2

ст.

9 16

ЦК.

П ерев і ] НИк ма є пр аво притримати п е р е дан ий йому для переве­

з ення вантаж для з абе з пе че!lНЯ внесе ння провізної плати та інших платежів, HКlHO ін ше не в становлено з аконом , іншими нормативно­

правовими а кт а ~I И або не випливає із суті з обо в'язання.

6.

ВідпонідаJ IІ> ність за невиконанн я або не належне виконання

договору перев ез ення встановлена ст . ст.

920 -924

ЦК, СТ. ст.

313-

ГК, а та кож у відповідних статута х і колекса-х , присвячених кон­

315

кретним видам транспорту; в останні х містнться і підстави звіль­

нення сторін договору псрсвезення від відповіДШlьності (див., зокре­ ма, ст. ст.

176

Статуту автомобільного транспорт у Української РСР,

[32

Кодексу торговельного мореп лавства України, ст.СТ.

107, 108

Статуту заліз!шuь України). У Ра3і порушення зобов'язань, щ о випливають із договору переве­ зення, сторони несуть відповід альн іс ть,

вс цшовлену за ДОМОВ­

леністю сторін, якщо інше не встаНОВJlено від повідними актами транспортного

законодавства.

Так, наприклад, згідно зі с т. тран спортного засобу для

92 1

ЦК перев і з ник за ненадання

пер еве з еннн

ван тажу, а

відпраВ IІИК за

ненаданн я вантажу а60 невикористання ІІадан ого траllСПОРТНОГО засобу з інши х причин lІ есут ь віюloвідаJlыlсп " , встановл ену ЛОl"Oво­

ром, якщо іаш е не ВСТ<ІІіо влен о транс п орт ни ми код ексами (ста­

тутами). Пункт

106 С т атуту ЗсL1ізниuь Украї ни п ер едбача є, шо ] (]

не.забезпечення залі3НІ1uею подачі пагонів і ко нт ей н е рів ДІНі ВI1КО­ нання план у перевез е llЬ та за непикористання пантажопід правни­ ком подани х вагонів і контейнерів чи відмову від вагонів і контей­ нерів для виконання плану пер евезе нь сплачується штраф у таких розмірах :

•

за вантажі , перевезення яких планується у тоннах і вагонах ,

з тонни по

•

5%

-

ставки добової п лати :щ користува ннн вагон а ми ;

за вантажі, перевезе нн я яких п ла н ується тільки у вагонах (КОН­

тейнерах) ,

-

за вагон (контей н ер) по

2 добо ві

стапки плат и за ко­

ристування ваго на ми (контейнерами).

За незабезпечення запантаження мар шруту з винної сторони стягується на корис т ь іншої сторони , кр і м штрафу за н епико н ан­

нн плану п ерев езень, щтраф за марш р ут у розмірі

3

добових ставок

плати за користу вання вагонами.

За затримку у відправленні транспортного зае06у , що перево з ить

п асажира, а60 з ап ізнення у при6утті такОго транспортного засобу до пункту признаL!ення перепізник сплачує пасажирові ш траф у розмірі ,

встановлен ому за домовленістю сторін, транспор тними

кодек сами (статутами), якщо перевізник не доведе, що

ui по 627

рушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправ­

ності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоро в 'ю пасажирів , або інши х обставин , шо не залежали від перевізника (ст.

922 ИК). У разі прост рочення доставки вантажу п еревізник зобов'язаний

відшкодувати дру гій стороні збитки , завдані пор ушенням строку перевезенн я , якшо інші форми відповідальності н е встановлені догово ро м, транспортними кодексами (статутами) (ст. 923 иК).

П унктом

116

Статуту заліз ниuь України передбачені штрафи за

несвоєчасну дост авку вантажів і порожніх вагонів, шо належать п ід приємствам , організаціям, установам , громадянам

-

суб'єктам

підприємницької діяльності або о рендованих ними , що сплачуються залізни цею оде ржувачу (як що вона не доведе, що прострочення сталося не з й вини):

• J0% .20% .30%

прові зної плати прові з ної плати провізної плати

-

за прострочення на за простроч ен н я на за прострочення н а

2 доби ; 3 доби ; 4 і біл ьше

діб .

Тако ж перевізник в ід пові дає за збереження вантажу, багажу , пошти з моменту прийняття Їх до перевезення та до вида'(і одержу­

вачеві, якшо не доведе , що втрата, нестача, пс ування або пош код­ ження ва нтажу , багажу , пошти сталися внаслідок обставин, яким перевіз ник не м іг запобігти та усунення яких від нього не залежа­

ло. Відповідно до п ун кт ів 11 3, 114 Статуту зал і з ниць України за незбереження (втрату, нестачу , псування і п ошкодження) прий­ нятого до п еревезення ван тажу, багажу, вантажобагажу зал ізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної ш коди, якщо не доведуть, що втрата,

нестача, псування,

пошкодже Н~IЯ виникли

з незалежних в ід ни х причин. Залізниця в ідш кодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час п еревезення ван тажу, а саме:

•

за втр ату чи нестачу

-

у розмірі дійсної вартості втраченого

вантажу чи йо го нестачі;

•

за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною

варті с т ю,

-

у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця дове ­

де, що оголошена вартість перевищує дійсну,

-

у розмірах дійсної

вар тості ;

• за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниже но його вартість. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за пов­ ністю втрачений вантаж.

П оряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізни­ ця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якшо вона не вкл ючається у вартість втраченого вантажу.

Транспортними статутами (кодексами) або договором передба­ чається й майнова відповідальність відправників або одержувачів

за н е належне виконання обов'язків, які передують чи необх ід ні

628

,1ЛЯ укладення договору перевезення вантажу або завер ш ують п ерев ізний процес - за простій вагонів або інших транспортни х засобів , їх пошкодження тощо'.

7.

Законодавство окремо містить вимоги щодо форми до говор ів

перевезення вантажів , пасажирів і багажу. Так, договір перевезення

вантажу укладається у письмовій формі. Його укладення підтвер­ джується складенням транспортної накладної (коносаме нта або інщого документа ,

встановленого транспортними

кодексами

(статутами). Укладення договору перевезення п асажира та бага)t.'У підтверджується видачею від повід но квитка та багажної квитанції,

форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів

( статутів).

§

З. Договір транспортного експедирування

Відносини транспортної експедиції на загальному рівні вре­ гульовано гл. 65 UK, ст. 316 гк. Спеціальним нормативним актом у цій сфері є Закон "Про транспортно-експедиторську діяльність". Відносини в гал узі транспортно-експедиторської діяльності також

регулюються законами "Про транспорт", "Про зовніщньоеконо­ мічну діяльність", Законом України від

20

жовтня

1999

р . "Про

транзит вантажів", транспортними кодексами та статутами , а та­ кож іншими нормативно-правовими актами, що вvщаються відпо­ відно до них.

Поняття договору трансnорпuюго експедируваНІ/Я .

Згідно зі ст. 929 UK за договором траНС1l0ртного експедирування одна сторона (еКСllедитор) зобов'язується за мащу! }!!'p(J~..Y!(o.l< .QРугої

сторони (клієнта) виконати або організувіlmu'-вuкоіlU!(lfЯ вuЗJШ'lЄНих

договором послуг, 1l0в'язаних з nеревёзенюw-вaH;;;a~y.

Характеристика договору транспортного експ едируваН1m . 1. За договором транспортного експедирування має місце вико­

нання або організація виконання послуг, пов ' язаних з перевезенням вантажу; інщими словами, за від повідним договором надаються транспортно-експедиторські послуги , безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортн о­ го, транзитного або інщого вантажу за договором транспортного

експедирування (ст.

І Закону "Про транспорпю-експедиторську

діяльність").

Статтею

929

ЦК на загальному рівні визначений предмет дого­

вору транспортного експедирування . Так, договором тр анспортного

експедирування може бути встановлено обов'я з ок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за марщрутом , вибраним експедитором або клі є нтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення

І Див. : Луць В. Контракти у під приємниuь кій діяльності .

-

К.,

1999. -

С.

178.

629

вантажу, забезпечити відпраlJКУ і од ержання вант ажу, а також інші зобов'язання, пов'яза ні з п еревезен ням, Договор ом транспортного експедирування \юж е бути передба чено надання д одаткових послуг, необхідних для дос тавки вантаж у (перевірка кіл ькості та стану

вантажу, його заван таження та ви вантаження, сплата мита, збор ів і витрат , Іюкжщени х н а клієнта , Jбер ігання ванта жу до його одер­

жання у пункті при з н аче ннн , одержання необхідних дЛЯ експорту та імпорту д окум ент і в , виконання :-нпних формалнюстей 'Гошо) .

Зако но м " П ро транспортно-експедиторську діяльність" деталі­ зовано види транспортно - екс педиторських п ослуг , Згідно з і ст .

8

цього Закону експедитори за доручен н ям клієнтів :

•

забезпечують ОППfМ,U1ЬНС траllспортне обслуговування, а також

організовують Г!~ревезенюr вантаж і в різними ви дам и транспорту

територі єю України та іно земних держа13 від пов ідно до

YM013

до го­

вор ів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних

пра13ИЛ шодо тлумачення термініІІ " Ін котермс" ;

•

фрахтують наиіонаІІьні, іноземні судна та залучають інші

траНСПОРТНІ засоб и і забез печують їх п одачу в порти , на залізничні станції, склади , термінали або інші об'єкти дЛЯ СIJОЄ'l
•

зд ійснюють роботи, пов'язані J прийманням , накопиченням ,

подрібненням, дороб кою, сортуванням, складуванням , :збе ріганням , пеРСlJе зе llНЯМ ванта жів;

•

ведуть облік надходження та нідправленн я ІшнтажіlJ з портів,

залізничних стан цій, складів, терміналів аб о інши х об'єктів;

•

організовую ть охорону В
валки та зберігання;

• організо вують експертизу вантаж і13 ; • здіИСtIlоі6ть " 'оформлення товарно-транспортної документації та її розси лання за належ ністю ;

•

н адають в устаноменому зако нода вством поря д ку учасникам

транспортно~експедиторської д ія л ьно сті Jаявки на відправленнн вантажів та наряди на відвантажен нн ;

•

забезпечують виконання комплексу заходів з відправлен н я

вантажів,

що Н3д1ИШЛи

в неКОНДИЦIИНОМУ стані, з браком, у

пошкоджен ій , неміцн і й, нестандарт ній у па ковц і або такій, що не відповідає вимогам переві з ників;

• •

здійснюють страхування вантажів та своеї в ід п овідальності;

забезпечують підготовку та додаткове обладнання транс п ортних

засоб ів і вантажів згідно з вю,югами нормативно-правових акт ів шодо діяльност і відповідно го виду тра н с п орту;

•

забезпечують оптимізацію руху матеріал ьни х потоків в і д

вантажовідправника до вантажоодержувача з метою дося гнення міні ­ малы
огоo рівня витрат;

•

зд ійснюють розрахунки з портами, транспортн ими організа­

цінми за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

630

•

офОРl\1ЛЯЮТЬ док ументи та ор ган ізовують ро боти в ідповідно до

ч итних, ка рантинни х та санітарних в имог;

•

н ада ють підготовлений транс п ор т, який ма є додаткове облад ­

нання з гідно з вимо га м и, п ередба ч ен ими закон одавством;

•

н адають інші д опо міжн і та су п утн і перевезе нням транслортно ­

експедиторські послуги, шо передбач ені догово ром транспор т ного

еК~.Qед ирування і н е суперечать закон одавству.

'3

Сторонами договору транспортного експедирування є кл і єнт

і екс педитор.

З а визначенням Закону " П ро т ран спортно-е кс п едиu і йну д і я л ь­ н і с ть"

експедит ором

(транс п ортни м експед итором)

є суб'єк т

гос подарJo.ва_ннJ.I, як.':.fЙ за ДОРУ'lенням клієнта та .за його рахунок

Вlf"КОнУЄ ·або ор ганізовує виконання транспорт но - скспедиторських п ослуг, визнач ених договором транспо ртного ек спедирупання. Стат­

тя

932

ЦК та кож до.зволнє експедитору залучити до виконання своїх

обов'язків інших осіб. У такё-муразі експедитор віД llовідає п еред клієнтом за п ору ш ення договору.

Кл!!С}':П9М,УСJ3()ючер гу, § спож и вач послу г експеди тора (юри­ дична аб о фізична особа), який за дого вором транспортного експе­

дируван ня самостійно або черёз п редста вника, шо д іє від його і мен і , доручаЄ · ё·кспедитору виконат и чи ор ганізу вати або забезпе ч ити викон ання

визначених договором

тра нспортного

експедирування

посл уг та оп.д
.._. СЛід ··Розмежовувати учасників догов ору тра н с п ортн ого екс п е­

д ирування та учасників транспортно-ек спеди т о рсь к ої д і яль н ост і .

До перших, тобто осіб, між якими у кладається до г оп і р тр а н ­ спортного експедирування,

других набагато ширше

-

належать клі є нт і експедитор,

коло

окрім клієнтів та екс п едитор ів , до н их

належать перевізники, транспортні агенти, порти, заліз н и чні ста н­

ції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залі.зни<ІНОГО , авіа uі й­ ного, автомобільного, річкового та морського транспорту, мит ні

брокери та ін ш і особи, що виконують роботи (надають послуги) ПРI1,~ереве зенні вантаж і в . _.3. Договір транспортн ого експедирування є оплатним. Згід но із ч.

8 ст . 9 Закону

"Про транспортно-експедиційну діяль­

ність" платою експед и т ору вважаються кошти, сплачені клієнтом екс педи т о р у за належне вик онання договору транспортного експе­

ди рува н ня. 3а ст .

93 1

Ц К р озмір плати експедиторові встановлю­

ється договором т ранспор тн ого експедирування, якщо інше не вс та н овл ено зако н о м . Якщо розм ір плати не встановлений, клієнт пови н ен виплат ити екс п едитору ро зумну l1Jlату.

у пл ату експеди тору не включа ються витрати експедитора на опла ту послу г (роб іт ) ін ш их осіб, залучених до виконання договору транспор т но г о експедирува н ня, на оплату зборів (обов'язкових платежів), щ о сплачуют ься при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки , накладні тошо) , иидані суб ' єктами господарювання , шо залучалися

до виконання договору транспортного експедирування, або орга­

. . ~f4\Дого~ір транспортного експедирування укладається у письмо­ ВJИфОРМI J є консенсуальним.

нами влади

\стотними умовами договору транспортного експедирування є:

відомості ПР() .~r.QQ9l.i!lДQІ::<,)jЮРУ: 1L'lЯ юридичних осіб - резидентів України: найменування, місце­

1 •

знаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організаuій України; для юридичних осіб

-

нерезидентів України: найменування,

місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу ;

мя фізичних осіб

громадян України: прізвише, ім ' я, по бать­

-

кові , адресу місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб

-

платників податків

та інших обов'язкових платежів; мя фізичних осіб

-

іноземців, осіб без громаШlнства: прізви­

ще , ім ' я, по батькові ( за наявності), адресу місця проживання за межами України ;

• .: •

ВИ!!"послуги експедитора ;

вид та найменування вантажу;

ц • права , ' 6б6в'язки сторін;

•

відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди

внаСЛідОкді{"непереборіlОf сили ;

• • .' • •

роз~. DдaТИ .експедитору; ПОРЯДQк .розрахукків; пункти відправлення та призначення вантажу;

ПОРЯ!1(~кпогодження змін маршруту, виду транспорту, вказіво к

клієнта;

• .•

строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі

сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішкьоекономічні договори (коктракти) транспортного експедирування повинкі відповідати вимогам законодавства про

зовнішньоекономічну діяльність (див.,

зокрема,

Закон "Про

зовнішньоекономічку діяльність", а також Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затв. наказом Мі­ ністерства економіки та з питань європейської інтеграції України

від

6

вересня 200І р.

Ng 201).

Для систематичного надання послуг експедитора можуть уклада­

тися довгострокові (генеральнО договори транспортного експеди­ рування.

( ; Перевезення вантажів супроводж~ється товарно-транспортни­

ми документами, складеними мовою МІжнародного СЛlлкування за­

лежно Вlд. оьраного виду транспорту або державною мовою, якшо вантажі перевозяться ІЗ Україні.

632

Т аКИМ І'! документами можуть бут и:

• • • • • • •

'

авіац і й на вантажна lІ(lкmшна (Ліг

Waybill);

міжнародна автомо більна накладна

(CMR) ;

наклад на СМГС (на кладна УМВС);

коноса мент (Вill

of Ladil1g);

накладна ЦІМ (СІМ); вантаж на відомість

(Cargo

Мапіfеst);

інші до кументи, виз на'rсні законами Украї ни, Факт надання послуги експе дитора при пер евезенні підтверджу­

пься єдії~; им транспортним документом або комплектом д окумен­

ті в (::3аJ11зїНI LЇ них, автомобільних, авіauійних на клаДllltх, кон осамен­

ті в тощо), нк і віrtoбражають шлях прямуванн я вантажу від пункту й ого відправлення до пункту його призначеНl !}r (ст ,

9

Зако ну "Про

т р~~спортно -експедиційну діяльність"),

у Як клієнт , так і експедитор мають право відмовитися від дого­ в ору транспортного t'КСJlt'дирування, попереди вши про це другу сто­

р ону в ро зумний строк (ст,

935 ЦК), Сторона , яка заявил а про таку

відмову, зоб ов'нзаl!а відшкодувати другій стор оні з битки, завдані ЇЙ

у з в'язку із ро.зірваННЯJ\! договору,

§ 4.

Договір зберігання

Договору зб ерігання присвячено гл. ня у товарному складі регулюється ст,

України від прості і

23

груд ня

2004

66 ЦК . Додатково 294 ГК , а також

зберіга н­ Зако ном

р, " Про сертифіковані товарні склад и та

подв ійні складські свідоцтва".

ІІІШИМИ законодавчими

актами визначається специфіка збе ріга ння окремих ре
-

н а приклад , Законом "Про зе рно та

ринок зерна в Україні" IJстановлюються, від повідно , умови збе ріган­

ня зерна,

Митний кодек с (М К) України регламентує тимчасове

зберіган ня товарів та тр анспортних засоб ів у спеціалізованих складах. Законом України від

24

січня

1997

р. " Пр о державний

матеріальний резерв " визначаються умови та порядок збе рігання відповідних матер іальни х цінностей .

Поняття договору зберігаllНЯ .

Згідно зі ст. 936 ЦК за договором зберігання одна стОРОllа (збе­ рігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана Їй другою стОРО1l0Ю (IІОЮlажодавl(ем), і nовер"ути її nОЮlажодавцеві у СХОРО"'lОсті. Характеристика до говору зберігаllНЯ.

CD Сторонами договору збе рігання є зберігач і п оклажодавець,

Як випливає зі змісту термінів, зберігачем є особа, шо здійснює

зберігання речі. Покл ажодавцем вважається особа , яка, відповідно, передає річ за договором збе рігання .

За за гальними положеннями ЦК як зберігачем, так і поклажо­ давцем можуть бути як фізичні., т<І)< і юридичні особи не :Щ.IlI;.)І\IІО

від ная BI:!Q~I:i.Y Jlих<;:таfYСу_'-.s:уб.',є ~та п щприє~;їнkiU:!>КQ(J!,!НЛl>І!оёті ,

Обов ' язкова наявність такого статусу обумовлює ться приро)IОЮ,

633

власне зберігання

-

якщо діяльність з і з берігання має ознаки під­

приємниuької діяльності, відповідно , необхідним є і статус суб ' єк­ та підприємниuької діяльності у зберігача; якщо зберігання здій­ снюється у зв ' язку з підприємниuькою .1іЯіlьністю fюклажодавuя , ие обумовлює наявність статусу суб ' єкта підприємниuької діяль­ ності і у нього .

Зберігач , що здійснює діяльність на засадах підприємниuької діяльності , є професійним зберігачем (ч. 2 СТ. 936 ЦК) . Такими збері­

гачами є, наприклад, товарні склади

(§ 2

гл .

66

ЦК) , інші власники

складських приміщень або територій, на яких можугь зберігатисн речі (наприклад, автостоянок) , суб'єкти охоронної діяльності тощо, тобто особи, для яких зберігання с основною дія л ьністю. ЯКШО особа, для якої підприємниuька діяльність зі зберіганни не є ОСНОІІ­ ною, має спеціалізовані приміщення (устаткування) для здійснення

зберігання, вона також вважається професійним зберігачем (наприк­ лад, організації транспорту, які зберігають речі у камерах схов у).

Відповідно, не є професійними зберігачами особи, я к і ПРИЙ!l1ають речі на зберігання не у зв'язку зі здійсненням ними підприємниuь­

кої діяльності (наприклад , гардероби , нотарі уси, які приймають у депозит грошові суми та иінні папери , та інші особи).

Особливі властивості речей. шо передаються на зберігання , з умовлюють, зокрема , особливі вимоги 1110110 організаllійної СІРУК­ тури з берігача. Так, наприклад, згідно зі ст.

24

Закону "Про зерно

та ринок зерна в Україні" зерно підляга є зберіганню у ЗСр~lОвих

складах. Зерновим складом , в свою чергу , з гід но з п .

15

ч . І ст . І

Закону є винятковО юридична особа , що м ає н а праві вл асності

зерносховище та сертифікат на від пові д нісТJ-, пос лу г і з з б е рігання

зерна та продуктів його переробки . За з містом З а к ону "Про де р­ жавний матеріальний резерв" роз міщення мате ріальних uінностей державного резерву здійснюється на баз і юрид ични х о сіб , сп е uі ,UJЬНО призначеній для такого зберігання.

ПJ За договором зберігання передається річ . Згідно зі СТ. 179 цК річчю є пееА.. Н(:Т j\1аrері <щрн() го <:віту, ЩО.llО якого можугь виникати uи~~Гііь~іі;рава_та ОБО ~' Я ;J}(.И . Таким чином, на Зберігання передаються лише матеQіальні ~к.п:tви ; водночас lІ е ­

матеріальні блага не можуть 'БУти 'О{/ЄКТО-;;'І від носин зберіга ння .

Речі, що передаються на зберігання , можуть б ути ви з начені як

індивідуальними, так і родовими ознаJ<~~I.I-'І . У першому uипад ку по­ верненню ПІдЛягає саме та річ, що передавалась , ОСКІльки за з мі стом

ст.

184

ЦК вона є незамінною.

У разі переда ння за мінної речі ,

визначеної родовими ознаками, за ст.

941

цк за з годою поклажо­

давuя зберігач має право змішати речі одного род у та од ні є ї якості , які передані на зберігання. Відповід но, поверн е нню підл нгає не та сама річ, яка передавалася , а інша річ , проте того ж роду та якості , як і річ , шо передавалася.

Зберігання як індивідуально визначеного майна , так і майна , визначеного родовими ознаками , може набути характе ру "в ідпові-

634

! ал ьного"

див. п. 1.24 ст. 1 ЗаК ОНУ "Про о податкуванн}! прибутку - поверненню підл ягають сам е ті матеріальні аКТИI!!I, : 1 к і переда13алисн, без зміни їх }!к існих і к і л ькісних характеристик;

-

11j д приємств")

кр і.М того, З~jІ1.1:~.~е. ...~'.t§. можливості кор истуватися переданим "lаИНОJ\1.

ЦК не зазначає, нкі саме речі м ожуть перед аватися на зберігання. Це означає, що на зберіганнн мо жуть переда ватисн будь-які речі, ;~Vlежно від можливості зберігача забезпечити належне їх утриман1/ >/ та інших чинників. Саме ПРаВО та можливіс ть зберігача взяти на

;беріга Н!lЯ річ є визначальним чинн икоМ пр и укладенні договору збері ("щшя.

3.

Збер ігач зобов'нзується збе рігати річ, що передана йому

flоклажодав цем.

Словоспол учення "річ, що передана ... поклажодавцем" за бук­ ,;ального ~ioгo тлумаченнн означає, що для чин ності договору збе­

рігання необх ід не реальне передан ня реч і зберігачу. Проте, згідно ! ч . 2 ст. 936 ЦК договоромзберіган ня,В яком~ зберігачем є особа,

Щ()_;lД.Ш~!"!I9Є. ~9~р ііаН}іянг.-ЗаСаДах підприє м ницько! діяльності"(про­

фесіЙниЙ . збер і га ч),. може бути вста новлений обо в'язок зберігача

'збертГаТи " рТч', -як'а" буде передана збері гачев і в м айбутньому. Іншими

слоВїі~.ЇJ,1; · jа)іО"Го вором зберігання рі ч може передаватися як під 'Іас, так і після й ого укладення

-

у раз і , якщо зб ерігання такої

речі здійснюєтьсн в межах підприємн ицької д і яльно сті зберіга ча. З гідно з ч.

3

с т.

936

ЦК договір з берігання с публ і ч н им , якщо

збе рі га нн я речей зд і йснюється-суб'єктом п іЛ ПР I1ЄМ Н И ЦЬКОЇ діяль~

l
ocTlha-складах(у камерах, прнміщеН Jl НХ) загального кор истуваннн . 3важііючина-це, ст . 940 Кодексу встанонлює обов'язок профес і йно го збері гача, який зберігає речі на складах (у каме р ах, пр и мі ще н нях) шгаль н о го користування, прийннти річ н а збе рі гання за ная вн ості у ІІ ЬОГО такої можливост і . ЗберігаLІ звільннєт ься від обон'язку п рий ­ /ІНТИ рі ч н а збе рігання, якщо у зв'язку з обста в и н ами, які мают ь істотне значе нн я , він не може забез п еLI ИТИ їі схо р о нн ості. Також,

якщо рі ч мала бут и п ередана на зберігання в майбут ньому, зберігач з вільняєт ьс я від обов'нзку їі приймат и , нкщо у зв'язку З обста­ винами , які мають істотне значення, ві н не може забезпечити їі схоронн ості.

Збер ігач, який зобов'язався п рийня ти в майбутньому річ на ! бер і ган ня, не ма є права вимагати її передання на зберігання. П оклажодавець, як ий не передав р і ч на з берігання, зобов'язаний

l!ід ШК'Щі~~І!І..~берігачеві збитки, .завдані й ому в зв'язку:зіИ~... що зб еріганн я не відбулосн , як що в і н в розумний строк н е попереди в зберігачїї-Гїро відмову ВІД договору з§е.Rіrа нн я. ....~ З~ер і~,~Ч зобо в 'язаниЙ..БЖивати . усіх заходів, встан овл е н их дого ­ вором, закон ом, і нщ ими актами цивільного законодавст ва, ДЛН за-

безпече НJj8.<':,,9ронності р{(чі.

.. Зберігач . ~9.§(ш'я.зан.І1Й .вИКQНУ.!:з<.Ш1 .~ВОЇ. ()б()I!'ЯЗКИ за договором

;бе Рl ганН·іё>Соб исто . Він має право п ередати р іч на зберігаНШІ ін ш і й

635

особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтерес ах поклажо­

lйі вuя j не має можливості отримати його згоду. Про передання

речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язанй-Й' своєчасно повідомити поклажодавuя. У такомураЗlумови'-дбfо<в'Ору зберіган ­

ннє" чин~ими, і первісний зб ерігач" відпОВідає за дії особи, якій він

переіlа~ річ на зберігання. Зберігач не має

права без згоди поклажодавuя користуватися

річчю, пер еданою йому на зберігання, а також передавати їі у корис­ тування іншій особі .

У разі необхідності змін и умов зберігання речі, з берігач зо ­ бов'язаний негайно повідомити поклажодаВIlЯ про це і отримати

його відпо відь. У раз і небезпеки втрати, нестачі або пошкодження

pet!i

зберігаtl зобов'язаний змінити спосіб, місц е та інші умови їі

з берігання, не чекаючи відповіді поклажодавu я. Якщо річ пошкоджена або виникли реальна за гро за її по­ шкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити їі схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодав uя очікувати немож­ ливо, зберігач має право продати річ або її частину. Якщо заз начені

обставини виникли з причин, за які зберіг ач не відповідає, він має право відшкодувати свої витрати з суми виторгу , одержаної від лро­

дa~ речі. Наявність заЗliачених обставин доводиться зберігачем .

W Зберігач зобов'язуєтьсн повернути річ

поклажодав uю у схорон­

ності. Цьому кореспондує обо в 'язок поклажодавuя, що передбаче­

ний ст.

948

ЦК, а саме

-

забрати річ у зберігача після закінчення

строку договору з берігання.

Г Згідно зі ст . 949 ЦК збері гач зобов'язаний повеРНУТА поклажо­ \ давцеві річ, нка була передана на зберігання , або відповідну кількість \ речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повер­ не;;а поклажодавшо в такому стані, в якому вона була прийнята на ) зберігання , з урахуванням з міни й природних властивостей. Зберігач

<

І також зобов ' язаний передати плоди та доходи , які були ним одержані

\від ре'!і.

", "

Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі , нка

була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свіД'lенннм

свідків.

~ Згідно зі ст. 937 ЦК договір зберігання укладається у письмовій ~~ випадках, встановле них ст.

208

Кодексу. До таких належать

випадки:

• укладення договору зберігання між юридичними особами; • уКладення договору зберігання між фізи'lНОIO та юридичною

особою, крі'\! випадків, коли договір зберігання повністю викону­ ється сторонами у момент в чинення (здача речей в гардероб);

• укладення 'договору збер ігання між фізичними особами H(l~YMY, 20 і більше разів розмір неоподатковуваного

ЩС: п е"ревищу є у

мінімуму доходів громадян, крім тих договорів, що повністю вико­

ную"ться сторонами у момент Їх укладення.

636

Договір зберігання , за яким зберігач зобов'язується ПРИЙНЯТИ річ на зб~Qі[ання в майбутньому, має бути укладений у письмовіі1

формі незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо ПРИЙНЯ1Тя

речі -ііа 'зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим :Іокументом, підписаним зберігачем.

Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому шхворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтвер­ ;1 жуватися показ анням свідків .

ПРИЙНЯ1Тя речі на з берігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на ;Jберігання, якщо це встановлено законом,

іншими актами цивіЛьного законодавства аб о є звичним для цього вид~ зберігання .

(§) ЦК

не вв~жає строк істотною умовою договору зберігання.

у ст. 938 він містить зобов'язання збері гача зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений

виходячи з ЙОГО умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'яв­

лення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо' строк зберігання речі Rизна'іений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберіга'f має право зі спливом звичай­ ного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно зі ст.

953

ЦК зберігач зобов'язаний на першу вимогу

поклажодавця повернути річ,

навіть якщо строк ·й збе рігання не

закінчився .

О. -Зберігання може здійснюватися як на платних засадах, так і 946 ЦК плата за зберігання та строки

бе зоплатно . Відповідно до ст. ·ії внесення

встановлюються договором зберігання . Якшо з бері­

гання припинилося достроково через обставини, за які зберіга'і не відповідає , він має право на пропорційну частину плати. Якшо покла­

жодаl:lець після закіН'іення строку договору зберігання не забрав

pi'f,

він зобов ' язаний внести плату за весь фактичний 'іас й збе­

рігання .

Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'яза­ ний піклуватися про річ як про свою власну

('1 . 2

ст.

942

Кодексу) .

' Від плати за зберігання слід відрізняти витрати на зберігання . Згідно зі ст.

947

ЦК витрати зберігача _на зберіГЩ-lНЯ речі можуть

бути ВКЛЮ'іені до плати ЗilЗбёj:iі"гання. Витрати, які сторони не могли передбаЧИТffriРИ укладенні договору зберГгання (надзвичайні витра­ ти), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При

безопліі'ГНU1VlYЗбеРіГаН·ні поклажодавець зобов ' язаний відшкодувitти зберіга'іеві з.llіЙснені ним витрати на зберігання речі , НКЩО інше не встановлено договором або законом.

®ЦК містить заходи відповідальності, що можуть бути застосо­

вані до зберіга'іа та поклажодавuя.

637

Так , ст.

950

ЦК встановлює, що за втрату (нестачу) або по­

щкодж ення речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загаJlЬНИХ ' підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату

(нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе , що це сталося

внаслідок непереборної сили, або через такі влаСТИl.Jості речі, про які зберігач, Ilриймаючи її на збері['ання, не знав і не міг зн ати, або внаслідок умислу чи грубоі необережності поклажодавця.

Зберігач віДПО1J ідає за втрату (нестачу) або пощкодження речі

після закінчення строку зберігання лище за наявності його умислу або грубої необережності. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестач ею) або пошкод­

женннм речі, відшкодовуються зберігачем: .

• •

у разі втрати (нестачі) речі

-

у разі пошкодження речі

у розмірі суми, на яку знизилася їі

-

у розмірі їі вартості;

вартість . Якщо внаслідок пошкодження речі й якість змінилася настільки, шо вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмо витися від цієї речі і вимагати від збері гача відшкодування й варто сті (ст.

951

ЦК) .

Покл ажодавець, в свою чергу, зобов'язаний відшкодувати збері ­ гачеві збитки, завдані иластивостями речі, переданої на збер ігання, якшо збер ігач, приймаючи її на з берігання , не знав і не міг знати про ці властивості.

@ ДO[:?~ip зберігання за загальн ими положен~ями є реальним

вважається

укладеним

проте, згідно з ч.

2

ст.

з

моменту

936 UK

передання

реЧІ

і

поклажодавцем;

договори зберігання, у яких зберігач

є професійним , можуть укладатися з умовою передання товару на

зберігання у майБУТНЬОJ\'IУ, тому такі договори зберігання є кон­ сенсуальними.

Особливості зберігання ІІа товар"ому складі. Поняття договору складського зберігання. Згідно зі ст. 957 ЦК за договором складського зберігання товарний склад зобов 'язується за плату зберігати товар, переданий йому

1l0клажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Характеристllка договору складСhкого зберігання.

\]. За договором складського зберіга ння зберігачем є товарний

склад.

Згідно з ч. І ст. 956 ЦК товарним складом є організація, як~ зберігає товар та надає послуги , пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Від поняття "товарний склад" слід відрізняти поняття "склад" та його похідні (наприклад

-

митний ліцензійний склад), який є

приміщенням, що спеціально призначене для зберігання майна або використовується для такого зберігання. За визначенням "товарний

склад" є юридичною особою , що самостійно здійснює підприємниць­ ку діяльність зі зберіга ння відповідного майна у певних приміщен­

нях або території . Власниками "складу", в свою чергу, можуть бути

638

ІК суб'\:К ПI

пі д при єм ницько ї діяльності (ЮРИДИЧll і та фіЗИ'llІі

.)соби) , так і особи, шо такorо СПlТусу не мають, і саме вони , а Il е

склад" , бе р уть у ч асть у відносинах з і збе рігання речей. Н а товарні склади поширюється д ія я!< § 2 гл. 66 ЦК , так і Зако н у

. про

сеРТl1фікопан і товарн і склади та прості і подвійні складські

~ BiдO llTB a" та і нші нормативно-правові акти; натомість на д і яль ­ ! І ість складів- пр имішень ці акти не поширюються . Товарні склади можуть бути складами за гального користупання

(в і дкрито го типу) , ш о можуть використовуват и ся для зберігання

товарів будь-якою особою , так і зак ритого ти п у, при значе ними для 'Збер іганн я товарів, шо н алежать власнику складу . Договір склад­ сько го збері ган н я, ,укл адений складом загального користування , є публ ічни м договором ('І.

2

ст .

957

ЦК) , а , Г! і дтак, він зобов 'язаний

приймати на збер і ганнн товари ві д будь-якої особи.

"-23. Товарний склад 'Зберігає товар . Н а відм ін у від загального пизначення догоГ!ору зберігання, на­ веденого у ст.

936 UK,

об'єктом збе рігання на товарному складі є

н е будь-який об'єкт матеріального світу (річ) , а e.L~.! .!Чо}.:~~~ ОЗl;iаки товару. За визначенннм f lOНЯТПI "товар", шо наводиться у ст . І Зако ­

ну "Про зов нішньо економічну діяльн і сть" , ним є будь-яка Гlро­ дук ц ія, п ослуги, роботи, права ін телектуальної власності та інші н емай н ов і пр ава, при з начені для продажу (оплатної передачі); в

контекст і договору CКJlaДCbKoгO зберігання товаром є ІНІНЯТКОВО

111ЩiJ,Уj(ціаJо.q'єкти матеріального C,uiTY), яка призн а чена длн про­ ш\~у (ОПЛ':lТноїпеРеда 'lі) . Саме оз н ака "Р И1l1ачення дл я продажу або іншої оплатної передачі відр і з ня є товари, ш о зберігаються ІІ а товарному склад і , від речей, шо пер едаються за інш ими до говора ­

ми з берігання, і в казує на те, зокрема, шо по клажодавець не є їх кінцевим спожива чем.

UK

не встановлює, які саме товари можуть бути об'єктом збе ­

рігання на товарн ому складі; натомість Закон "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" перера­

ховує у 'І.

4

ст.

13

випадки, коли Touap не може бути ПРИЙНЯТИЙ

ТО13арни.м складо м на зберігання:

•

~---",--,----~---,,,,,~-,,,,,,,,,,-'-"""',,",,,.,,,,,,;.~

якшо за рс зультатами проведення незалежної оцінки якісні

та/або варті сні характеристики Touapy виявилися гіршими від тих, шо за явлені;

•

ЯКЩО збер ігання товару потребує спеціальних умов, які серти­

фікований склад не в змозі забезпе'IИТИ;

•

якшо тов ар має властивості, шо становлять небе зпеку для

оточенни;

•

нкшо док~менти, шо засвідчують якісні характери стики товару,

відсутні. П роте це не означа\:, шо товари, які зазна чені више, н е можуп>

-збе рігатися в інших, ніж товарні склади, місц ях. Н априклад, товари, Slкі мають "властивості, шо становлять неб ез п еку для ОТОЧСІІІ-ІН",

повинн і збе рігатися у спеціально облаш тованих місцях, маіі -

639

данчиках, с кладс ьких ПРИJ\·lіщ е ннях та спорудах (див. , tі а прикл ад,

ст. І Закону України від

6

квітня

2000

р . "Про перев езе ннн н ебез ­

печни х вантажів"). Тов а ри , як і н е проп ущен і під час Вl3ез ення на митну т е риторію України внаслідок уста новлених зак оном заборон чи обмежень н а ї х вве з е ння 13 Україну або тран з ит чер ез територію

України і не в и везе ні з території України в де нь їх ввезення , збе рі ­

гаю ться н а складах митного органу (ст. 166 МК) . Р еч і , що мають ознаки това ру , не оБОВ'ЯЗКОI30 повинні збе ріга ­ тися саме н а товарному складі. П оклажодавеuь З3 бажанням мо же ро зм і стити свої тонари і в іншому

Micui ,

н а приклад , на звичайному

склад і . Проте зако нода ВСТl30, що регулює збе рігання на товарному

складі, дає покла жода"u ю більше можливостей дл я ро зпорядже н ня

m

своїм тов а ром , пр о шо доклад ніш е йдеться дал і.

Товар п е редається поклажодавцем на зберігання.

За ст.

959

ЦК при прийнятті тов ару н а збе рі га ння товарний склад

зо бов'я;щни.Й . за сній ' рахунок оглянути то вар дл я визначення його

кількості та зовнішнього стану. Товарний склад зобов 'язаний на­ давати ПQклажодав цсві можливість оглянути товар або його зразки протягом .УС ЬОГО часу зберігання , а якшо пр едметом зберіганнн є речі, ви з начені род о"ими ознаками,

-

в зя ти проби та вжити захо ­

ді в, необхідних для забезпечення його схороннос ті .

На)ljp..2·~~р~ження ПРИЙНЯ:-Т51 ТО!Jару ..т~!;!арн иЙ склад видає один

.

ІЗ таких скл адСЬ ких докуменТІВ:

• СКЛіЩСЬj).);' к[щтан uію; • про'сте C~MC~Ke свідоцтво ; • подв і йне складське свідо uтво (ст. 961 ЦК) . Складська /(вumаl/l~ія - ие до кумент, що підтверджує прийняття товару на- збе рігання. Волод ільцю квита нції надаєтьсн право забрати

TOB~P зі <;кладу. У свою че ргу', с кладс ькі CBiДOUТBa є това ророзпоряд­ чими складськими д окуме нта ми, що посві д чують право влас но ст і

на това р , який зберігається на сертифікованому складі (ст. І Закону

"Про сертифіковані товарні склади та прості і под війні склад ські свідоцтва"). Природа складських свідоцтв д о зволяє за Їх до помогою

здій снювати розпорядже ння товаром -

ЦК

так , на підставі 'І.

2 ст. 96 1

Touap, прийнятий на зберігання за простим або подвійним

скл адс ьким соідоцтвом, може бути предметом застав и протягом строку збер іга ння товару на підставі застави цього свідоцтва .

Просmе складське свідоцmво вида ється н а пр еД ' ЯВluщаі м ає форму

ЄДИl12пі.:д.о.куме.!:іта . Н атомість подвійне складське свідоцтво є іщ:f:l.Н':'М і СКЛiЦl.aЄIl>.ся. з двох частин - складського свідоцтва т а заста~ I-!О ГО свІдОцтва , які можуть бути від окремл е ні одна від іншої . Просте або подвійне складське свідоцтво вида єт ься нласн и ку товару чи упонноваженій ним особі сертифікованим складом після прийняття товару на з берігання. Складське свідоцтво видається

окремо на кожний вид товару, ви з н аче ний родовими або індиві ­

дуальними ознаками. Воно може бути видано на кожну погодже ну між власником товару та сертифіков аним складом кількість товару

640

(ст.

6

Закону "Про сертифіковані товарні склади та прості і поднійні

складські свідоцтва"). Володілець складського та з аставного свідоцтва має право роз-

110ряджатися товаром, що зберігається на товарному складі. ВоііЬ­ J\ілець лиlIlе с;кладського свідоцтва має право розпоряджатисц това­

ром, але цей товар не може буги взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. Володілець лише застав­ І ЮГ0 свідоцтва має право застави на товар на суму відповідно до

суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару нілмітка про це робиться на складському свідоцтві.

Складське та заdтавне свідоцтва можуть передаватися разом або окремо за передавальними напис а ми.

Товарний склад видає товари володільцеві складського та застав­

IIОГО свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом. Володільцеві складського свідоцтва, який IfС має заставН()го свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад 1\l\дає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання Р;ІЮМ З ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним СIlIДОЦТВОМ. Товарний склад, що видав товар володільцеві склад­ І І,КОГО свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не сплатив l \

чу боргу за ним, відповідає перед володільцем заставного сві­

І"ІІНШ за платіж усієї суми, забезпеченої за ним . Володілець складського та заставного свідоцтва має право ви­ \І;llати видачі товару частинами.

При цьому в обмін на первісні

Illіп.оцтва йому видаються нові свідоцтва на товар, що залишився

11;1 складі .

4. Товар

передається на зберігання на платних засадах .

Плата за зберігання товару, строки та порЯдОК й внесення визна­

' Іаються договором складського зберігання. Якщо володілець с кладського свідоцтва після закінчення строку дії договору склад­

ського зберігання не забрав товар, він зобов'язаний внести плату · \а весь фактичний час його зберігання в обсягах та порядку , визна­ 'JСНИХ договором (ст . 12 Закону "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва").

5. Товар!::'ий

скла,ц зобо.в ' язу.пься ОQвернуги товар у схоронності.

Товарний скЛад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Якщо при повер­ ненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товар­ ним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про

нестачу або пошкодження товару у письмовій формі ОДНО'іасно з його одержанням, а щодо иеста<j:і та пошкодження, які не МОГЛИ

бути виявлені при звичайному способі прийняття товару,

- протягом 3 ~.w(l1ісля його одержа~ня . У разі відсутності за~ви п?клажодавцн вважається , що товарнии склад повернув товар ВідПОВідно до умов

договору.

Якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самос-

641

Тlино вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про

них ' ПБКлаЖодавця. У разі виявлення пошкоджень товару склад зо­ бов 'язаниЙ негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця

.

Інші види зберігання. До спеціальних видів зберігання належать , зокрема:

• зберігання речі у ломбарді; • зберігання цінностей у банку; • надання індивідуального банківського

сейфа, що охороняється

банком;

• зберігання

речей у камерах схову організацій, підприємств тран-

спорту;

• • • • • •

зберігання речей у гардеробі організації; зберігання речей пасажира під час його перевезення;

зберігання речей у готелі; зберігання речей , що є предметом спору;

зберігання автотранс портних засобів;

охорона власності та недоторканності особи . ці вили зберігання регулюються § 3 гл. 66 ЦК , а також окремими

законодавчими та підзаконними нормативними актами.

§ 5. Законодавчі

норми

Договір страхування щодо

страхунання

та

оформлюють відповідні відносини , містяться у гл .

доганорів,

67

ЦК,

§2

гл.

що

35

ГК; базовим нормативним актом у сфері страхової діяльності є Закон України від Закону від

7 березня 1996 р . "Про страхування" (в редакції 4 жовтня 2001 р . ). Оскільки страхування є видом фінансо­

вих послуг, на нього поширюються вимоги Закону " Про фінансові посл уги та державне регулювання ринків фінансових послу!''' . Правове регулювання стр ахування на рівні підзаконних норм а­

тивних актів здійснюється на основі Положення про порядок про­ вадження діяльності страховими посередниками, затв. постановою

Кабінету Міністрів України від

18

грудня

1996

р.

Ng 1523,

розпоряд­

ження Державної комісН з регулювання ринків фінансових послуг

України від

5 грудня 2003

р.

Ng 155

"Про Єдиний державний реєстр

страховиків (перестраховиків) України", Положення про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів,

затв.

розпорядженням

Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

від

28

травня

2004

р.

N2 736,

та ін. Відповідні положення щодо

страхування в сфері кредитування містяться і у роз'ясненні Президії

Вищого арбітражного суду України від

6 жовтня 1994 р. Ng 02-5/706

"Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів". Крім того , для кожного виду страхування страховиком розробляються окремі

локальні акти

642

-

правила страхування , які підлягають реєстрації в

Jlсржавній комісії з регулювання ринків фінансових послуг Ук­ Р:.lїни при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Поняття договору страхування. Згідно зі ст. 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхуваль­ ник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як слушно зазначається в юридичніЙ літературі, страхування є способом мінімізації ризиків (зокрема, кредитних ризиків під час страхування відповідальності позичальника У кредитних договорах). При цьому страхування не можна вважати способом забезпечення

виконання зобов'язання. Його призначення полягає не у несенні

lІіДl10відальності поряд із основним боржником, а у виплаті страхового відшкодування при настанні вірогідних і випадкових

обставин, що пов'язані з цими договорами l . Характеристика договору страхувшmя. І. Сторонами ДОГОВОРУ страхування є страховик і страхувальник. Проте учасників страхових правовідносин може бути більше - крім, власне, сторін договору страхування, до них належать застраховані особи, а також вигодонабувачі.

Згідно з і ст . 984 ЦК страховиком є юридична особа, яка спе­ llіально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяль­

ності. Стаття IlОложення

-

2

Закону "Лро страхування" деталізу є зазначене

страховиками визнаються фінансові установи, які

створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств 3 додатковою відповідальністю згідно з Законом "Про lосподарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених щконодавством

про

страхування,

а також одержали

у

встановле­

НОМУ порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Наявність статусу фінансової установи у страховика обумовле­ і НіЙ віднесенням Законом "Про фінансові послуги та державне ре­ Іулювання ринків фінансових послуг" послуг у сфері страхування : [0 фінансових (ст . 4). Страховик набуває статусу фінансової установи

lІісля внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру сграховиків (перестраховиків) України як складової частини Цержавного реєстру фінансових установ .

Учасників страховика повинно бути не менше

3.

Страхова діяль­

lІість в Україні здійснюється виключно страховиками

-

резиден­

lами України .

І див.: Середюк А ., Ляше"ко В. Страхование как способ минимизации кре­ // Предпринимательство , хозяйство иправо. - 1997 . . - NQ 9. -

II ITHblX рисков

( . 5.

643

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займа­ ється видами страхування іншими, ніж страхув аннн життя, встанов­ люється

в сумі,

еквівалентній

1

млн євро ,

займається страхуванням життя, мінним курсом валюти України (ст.

а страхов ика, який

1,5 млн євро за 30 Закону "Про

вал ютним об­ страхування").

Страховики можуть здійснювати страхову діяльність як безпо­ середньо, так j через страхових посередників . Ними можуть бути

страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страховими брокерами є юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб 'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерського правочину з особою , яка має потребу в страхуванні як страхувальник . Пере­

страховими брокерами вважаються юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестр ахуванні від свого імені на підставі брокерського правочину із стр аховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник .

Страховими аге нтами є громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одер­

жують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхувальникам и, в свою чергу , визнаються юридичні особи та дієздатні

громадяни,

які

уклали

із страховиками договори

страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України (у разі обов'язкового страхування - ст. 7 Закону "Про страхування"). Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про

страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбач ених чинним законодавством. Крім того, страхувальники мають право при уклаланні договорів особистого страхування призна'lати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання

страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування . Страху­ вальники мають право при укладанні договорів страхування інших,

ніж дого вори особистого страхування, при значати громадян або ЮРИдичних осіб (вигоДонабува'lів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку , для отримання страхового

від шкодуван ня , а також замінювати їх до настання страхового

випадку, якшо інше не передбачено договором страхування . 2. Предметом договору страхува ння, відповідно до ст. 980 ЦК, можуть бути майнові інтереси , які не суперечать закону і пов'язані з:

• життям,

здоров'ям , працездатністю та пенсійним забезпеченням

(особисте страхування);

•

володінням, користуванням і розпорядженням майном (май­

нове страху вання);

644

•

відшкодуванням шкоди , за вданої страхувальником (страХУВ
ІН! відповідальності) .

3.

Обов'язками страховика згідно зі ст.

988

ЦК є :

І) ознайомити страхувальника з умовами та правила ми страху­ вання ;

2)

протягом

2 робочих днів ,

як тільки стане відомо про настання

с трахового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних

нокуме нтів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові. \ Відповідно до ст.

8 Закону" Про

страхування" страховим випадком

вважається подія, передбачена договором страхування або законо­

лав ством , яка відбулася і з настанням якої ВИIНfК UЄ обов'язок страхов ика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкоду­ вання) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особ і . У свою чергу страховою сумою є грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести вип лату при lІ аста нні страхового випадку ;

3)

у разі настання страхового випадку здійснити страхову випл ату

в строк, встановлений договором.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодуван­ ІІЯ проводиться страховиком згідно з договором страхування або Jако нод ав ством на підставі заяви страхувальника (його правонаступ­

ника або третіх осіб, визна'lених умовами страхуваннн) і страхово­

го акта (аварійного сертифіката) , який складається страховиком або уповноваженою ним особою (ава рійним комісаром) у формі, що

визна'lається

Страхова

страховиком .

випл ата за договором

особистого страхуваllНЯ

щійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним

соціальним страхуванням, соціальним забезпече нннм, а ПІКОЖ lІід відшкодуваннн шкоди.

Страхова вип л ата за договором майнового страхування і страху­ вання відповідальності (страхове відшкодування) не може пере­ нищувати розміру реальних зб итків.

Інші збитки

вв<\жаються

·Іастрахованими, якщо це встановлено договором .

Страхова виплата за договором майнового страхування здій­ снюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється

у межах вартості майна на момент укладення договору;

До страховика, який виплатив страхове відшкодува ння за догово­ ром майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить

IlpaBO вимоги, яке страхувальник або інша особа , що одержала страхове відшкодування, має до особи , відповідальної за заподіяний

Іб иток (ст. 993 ЦК); 4) відшкодувати витрати , понесені страхувальником у разі настан­ \l Я страхового випад ку з метою за побігання або зменшення зб итків , НК ЩО це

5)

встановлено договором;

за заявою страхувальника, у разі здійсненнн страховиком захо­

і Іів , що зменшили страховий ризик , або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування ;

645

6)

не розголошувати відомостей про страхувальника та його

м айн ове становище, крім випадків, встановлених зако ном .

Договором страхування можуть бути встановлен і також інші обов'язки страховика. ЦК як і Закон "Про страхування" передбачає підст ави відмови у виплаті страхових сум, до яких згідно зі ст. 26 Закону нал ежать: • навмисні дії страхувальника або особи, на корист ь якої укл а­ дено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними гром а­

дянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевишення її меж), або шодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутацй;

• вчинення

страхувальником або особою, на корист ь якої укладе­

но договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

• подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; •

одержання страхувальником повного відшкоду вання збитків

за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

•

несвоєчасне повідомлення страхувальником без поваЖ1іИХ на

те причин про настання страхового випадку або створення страхо­

викові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

•

інші ви п адки , передбачені законодавством України .

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші

підстави для відмови у здійсненні страхо вих виплат, якшо це не суперечить законодавству України . Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаче­ ного правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.

4.

До обов ' язків страхувальника, згідно зі ст.

989

ЦК, належать :

І) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ст.

10

Закону "Про

страхування" страховим платежем (страховим вн еском, страховою

премією ) вважається плата за страхування , яку страхувальник зобов ' язаний внести страховику згід но з договором страхування .

Особливістю договору страхування є те, шо обов'язок страхуваль ­ ника сплатити страховий платіж має місце завжди , а обов'язок стра ­ ховика сплатити страхову суму

-

тільки в разі настання страхового

випадкуІ .

Сплата страхувальником страхових платежів має значення не тільки для належного виконання ним своїх зобов'язань за догово­

ром страхування. Відп овідно до ст.

983

ЦК (ст.

18

Закону " Про

І див. : Янишен В. Нормативное регулирование деятель н ос ти страховы1x организаций в Украи н е 11 Предпринимательство , хозяйство ипра во . - 1997. NQ 2 - С. 12.

646

, І рахування") догов ір страхування

набирає чинності з моменту

,,"ссення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено

IОI 'ОВОРОМ страхування. Тобто, від внесення с,рахового платежу \ !Оже залежати момент набрання чинності договором страхування; 2) при укладенн і договору страхування надати страховикові ін­ формацію про всі відомі йому обставини , шо мають істотне зна­

' IСЮіЯ для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його !Іро будь-які зміни страхового ризику;

3)

при укладенні договору страхування повідомити страховика

ІІРО інші договори страхування, укладені шодо об'єкта, який стра­ \ується. Якшо страхувальник не повідомив страховика про те, шо "б'єкт уже застрахований, новий договір страхупання є нікчемним ;

4)

вживати заходів шодо запобігання збиткам , завданим настан­

НЯМ страхового випадку , та Їх зменшення ;

5)

повідомити страховика про настання страхового випадку у

"трок , встановлений договором .

Договором страхування можуть бути встановлені також інші "бов'язки страхувальника. 5. Договір страхування укладається в пись мовій формі . Факт 'кладання договору страхування може ПОсвідч.уватися страховим

\~BiДOЦTBOM (полісом, сертифікатом), яке є формою договору стра­ \ування, шо, однак, не позбавл яє сторони цього договору права

lІикласти його в іншій письмовій формі. Зважаючи на вишенаведен е за г ал ьне

правило про момент

Ііабрання чинності договором страхування, він с реалl,НИМ за своєю Ilравовою природою. Проте, якшо в договорі страхування застере­ жене н абрання ним чинності з моменту доснгнсннн згоди зі всіх ІСТОТНИХ умов (наприклад, з моменту підписання договору сторона­ \lИ), договір страхування вважатиметься консенсуальним. Істотними

\'мовами договору страхування за ст.

16

Закону "Про страхування"

: : важаються такі:

• • •

назва документа; назва та адреса страХОl!ика;

прізвише, ім'я, по батькові або назва страхувальника та зас­

І рахованої особи, Їх адреси та дати народження ;

•

прізвише , ім'я, по батькові, дата народження або назва виго­

юнабувача та його адреса;

• •

зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми за до говором страхування іншим, ніж

югов ір страхування життя;

•

розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за

і. ()ГОВОРОМ

• • •

страхування

життя;

перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

страховий тариф (страховий тариф не визначається длн стра­

'- ових випадків , для яких не встановлюється страхова сума);

•

строк д ії договору;

647

• порядок зміни і припинення дії договору; • умови зд ійс не ння страхової виплати; • причини відмо ви у страховій виплаті; • права та обов'я зки сторін і відповідальніс ть

за невиконання

або ненал ежне виконання умов договору;

• інші умови за згодою • підписи сторін. 6. Дого вір страхування

сторін; IlРИПИНЯЄТЬСЯ у випадках, встановлених

договором та законом .

Згідно зі ст.

997

ЦК якщо страхувальник прострочив внесення

страхового платежу і не сплатив його протягом

10

робочих днів

після пр ед'явлення страховиком П"сьмової вимоги про сплату страхового пл атежу, страховик може ВіДмовитися від договору стра­

хуванн я, якщо інше н е встановлено договором. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадк ах, встановлених договором.

Стр ахувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за ЗО днів до припинення договору, якщо інше не вста­ новлено договором. Страх овик не має права відмовитися від до­ говору особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не допуск ає порушення договору, якщо інше не встановлено до­

говором або законом. Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім

договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період , що залишився до закінчення строку договору, 3 вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених

при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхо­ виком страхових виплат. Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов догово ру страховиком, страховик по­ вертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю .

Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім до­ говору страхування життя), страховик повертає страхувальникові

сплачені ним страхові платежі повністю . Якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов до­ говору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові

платежі за період , що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених

при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених стра­ хових виплат .

Якщо страхувальник або страховик відмовився від договору стра­ хування, договір припиняється.

7.

Договір страхування визнається судом недійсним у випадках,

встановлених ст.

• •

ЦК:

якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає

конфіскації.

648

998

якщо його укладено після настання страхового випадку;

§ 6.

Договір доручення

Інститут ДОГ ОЩJjJУ дорученн я безпосередньо врегульований ІЛ. 68 ЦК, а так ож загальними положеннями гл. 17 Кодексу щодо Іlредставництва. Відносини комерційного представництва (ст. 24З ЦК), що оформл юються різновидом договору доручення - агент­ ськими договор ами,

книзі окремо.

-

регулюються гл. ЗІ ГК і розглядаються у цій

Пр авила посвідчення нотаріусами договорів дору­

'Іення встановл ені Законом "Про нотаріат", а також прийнятою на його виконанн я Інструкціє ю про порядок вчинення нотаріаль­ них дій нотаріусами Укр а їни , за тв. наказом Міністерства юстиції

України від З березня

2004

р.

NQ 20/5.

Поняття договору доручею/}/.

Згідно зі ст . І ООО ЦК за договором доручеllllЯ од1l0 стОРО1l0 (1І0в;­ реllUЙ) зобов'язуєт ься вЧUlluтu від імеllі та за РОХУIlОК другої стОРОllи (довірuтеля) певні юрuдUЧllі дії. Характери стика договору доручеЮIЯ .

1.

Предметом договору доручення є вчинення певних юридич­

них дій. Такими діями, враховуючи специфіку договору доручення,

зокрема можуть бути :

• вчинення правочиніu (укладення договорів купівлі-продажу, поставки тощо). Причому u цьому разі в обов'язки повіреного можуть входити як пошук МОЖЛИВИХ партнерів, так і власне укладення угоди на умовах, що вказані в договорі доручення;

•

предс тавництво перед третіми особами (в тому числі предста в­

ництво в судових та інших державних органах та недержавних орга­

нізаціях) . Причом у в цьому разі в договорі доручення може бути

обумовле но необхідність досяг нення повіреним

відповідного

результату внаслідок такого представництва (виграш судової справи) та залежність розміру винагороди від досягнення такого результату;

•

вчиненнн інших дій, не заборонених законодавством (наприк­

лад, доруче ння клієнта банку на перерахуuання останнім певної суми з рахунку клієнта. Щоправда, в цьому разі відносини доручен­

ня оформлюються не договором, а шляхом прийняття банком до виконання платіжного доручення клієнта - ст.ст. 1089- ІО91 ЦК) . Згідно з ч. 2 ст. 1000 ЦК договором доручення може бути вста­ н овлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доруче ння та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Вчинення юридичних дій є однією з істотних умов договору до­ ручення, що відрізняє його від інших договорів, зокрема, від дого­ ворів підряду, предметом яких є не дії, а кінцевий матеріальний результат.

Згідно зі ст.

1004

ЦК повірений зобов'язаний вчиняти дії відпо­

відно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити

649

від змісту доручення, якщо цього вимага ють інтереси довірителя і

повірений не міг попередньо за питати довірителя або не одержав у ро з умний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Повіреному, який діє як комерційний представник, довірителем може бути надано право відступ ати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього з апиту про це. Комерційний представ­ ник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допу­ щені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено до­ говором.

Після виконання доручення повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все од ержане у зв'язку з виконанням дору­

чення (п .

3 ст. 1006

ЦК).

Юридичні дії вчиняються від імені довірителя . Фактично, йдеться про представництво повіреним інтересів довірителя . Згідно

2.

зі ст .

239

ЦК праВО4ИН , вчинений представником , створює , змінює,

припиняє цивільні права та обов 'я зки особи , яку він представляє; відповідно, правочин, вчинений повіреним , створює , змінює, при­

пиняє цивільні права та обов'я з ки не повіреного, а саме довірителя

(4. 1

ст .

1000

ЦК). Іншими словами, повірений жодних цивільних

прав та обов ' язків за пра вочинами , які він вчинив на виконання договору доручення, не н а бунає . Для належного виконання умов договору доручення необхідно,

щоб довіритель видав повіреному довірені с ть , форма якої повинн а відповідати формі, в якій відповідно до закону м а є вчинятися право­ чин , на вчинення якого укладений договір доручення (ст. 245 ЦК).

Видач а довіреності є одним з обов'язків довірителя (ст.

1007

ЦК) .

За ст. 1003 ЦК у договорі ДОРУ4ення або у виданій на підста ві договору довіреності мають бути чітко визн а 4ені юридичні дії, які

належить вчинити повіреному. З огляду на це виник а є питання про різницю між довіреністю та договором доручення.

Згідно з ч.

3

ст.

244

ЦК довіреністю є ПИСЬМОвий документ, що

видає ться одні є ю особою іншій для представництва перед третіми

особами. Основною метою довіреності є засвідчення ф а кту упов ­

новаження особи на вчинення певних юридичних дій . Натомість основною

метою

договору доручення

є

визначення

умов

такого

уповноваження . Наприклад, якщо між сторонами укладений договір доручення, метою якого є купівля автомобіля з а кордоном для довірителя,

предметом такого договору є укл адення повіреним

договору купівлі-продажу із закордонним продавцем в інтересах до­ вірителя (вчинення юридичних дій). Повнов а ження повіреного н а укладення договору купівлі-продажу, на спл а ту митних, под а ткових

та інших платежів під час його оформлення, перетину кордону , а також н а керування придбаним для довірителя автомобілем тощо підтверджуються довіреністю.

Умовами договору доручення є

процедура доставки автомобіля довірителю , випл а та винагороди

650

ІІовірсному ТОЩО, тобто, дії, які є необхідними для виконання дого­ пору доручення.

у разі представництва інтересів довірителя довіреність видається поніреному у будь-якому ра з і , на відміну від договору доручення, укладен ня якого може не вимагатися . Наприклад, довіреністю можна уповноважити на виконання певних дій особу, яка перебуuає

u

трудових відносинах із довірителем і в силу своїх трудових функцій

зобов'язана або має право вчиняти певні дії (уповноваження пра­ цівника кур'єрської служби на отримання товарно-матеріальних цінностей) . У цьому разі умови такого уповноваження виникають не з договору доручення , а з посадової інструкції працівника . договір

доручення укладається між особими , нкі не зв'язані трудовими відно­

синами (або якщо до посадових обов'язків працівники не входить виконання дій, на які ЙО['о уrlОвноважують).

3. Юридичні д ії вчиняються за рахунок довірителя. Пояснення містяться у ст. І 007 ЦК при визначенні обов'язкіu довірителя. Так , згідно з ч. 2 цієї статті довіритель , зокрема, зобов ' язаний : І) зибезпечити повіреного засобами, необхідними для виконан­ ня

доручення;

2)

відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням

доручен ня.

у свою чергу, після виконан ня доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов'язаний, з окрема, надати звіт про виконання доручення та виправдні доку­

менти (до яких належать докумен ти про зроблені витрати), якщо це нимагається за умовами договору та характером доручення (п. 2 ст.

1006

ЦК) .

З питанням відшкодування

витрат тісно пов ' язане питання

виплати повіреном у винагороди за виконання договору доручення.

За змістом ст. 1002 ("І. 4 ст. 1007) ЦК повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом . ЯКЩО в договорі доручен­ ня не визначено розміру плати повіреному або порядок ії виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до зви­ чайних цін на такі послуги .

4.

Сторонами договору доручення є довіритель і пов ірений. Ними

можуть бути як юридичні, так і фізичні особи незалежно від наяв­ ності статусу суб'єкта підприємницької діяльності . Якщо відносини доручення виникають у сфері і з приводу підприємницької діяльнос­ ті, суб'єкти яких мають статус суб ' єктів підприємницької діяльності, оформлення таких відносин здійснюється за допомогою різновиду догово ру доручення

-

агентського договору .

В інших випадках

(нкщо, наприклад, одним із суб'єктів є особа, ЩО має статус суб'єкта підприємницької діяльності, для якої представництво є видом під­

приємницької д іяльності, а іншим суб'єктом є особа без такОго статусу), такі відносини оформлюються не за правилами про

аге нтський договір, а за загальними положеннями про договір доруче ння .

651

За вимогами ст. ня

послуг ,

1005

повірений

ЦК , загмьним ДЛЯ всіх до говорів про надан­ повинен

виконати дане

йому доручення

особисто . По в ірений має право п ередати иикона ння до ручення іншій

особі (замісникові), якщо це передбаче н о до гово ром або якщо по­ вірен ий був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтере сів довірителя.

Повірений , який п ередав виконання дору­

ченн я за мі сник ові, повинен негайно повідомити про це довірителя.

у цьому разі повірений відповід ає лише за вибір за місника. Д ов іритель має право у будь-я кий час відхилити за місника, якого обр ав повірений. Якщо замі сник повіреного був указаний у договорі доручення, по вірений не відповідає за вибір замісника та за B'-ІИ нені ним дії. Повірени й в ідповідає за вибір зам і Сliика у ра з і, якщо договором доручення не передбачена можл ивість вчине нн я д ій замісником по віреliОГО або така можливість передбачена, але зам існик у до­ говорі не вказаний .

5.

Строк не є істотною умовою договору доручення. Проте , від­

по відно до ст .

1001

ЦК він може бути визначений , і саме протягом

ц ього строку повірений має пр аво д іяти від імені дов ірителя . Схожі поло же ння містить ЦК і шодо довіре н ост і. Згідно зі

ст .

247

Кодексу строк дов ірен ості встановлюється у дов іреності.

Якщо строк довіре ності не встановлений, вона збер іга є чинність до припиненн я їі дії. Єдина обов 'язкова вимога

-

зазначен ня дати

вчинення довіреності, без якої вона є нікчемною .

6. ЦК встановлені спеціальні підстави припиненн я договору до­ ручення, а також наслідки та кого припинення. Згідно зі ст. 1008 ЦК договір доручення припиняється на загальних підставах припиliення договору, а також у разі:

1) 2)

відм ови довірителя або повіреного від договору ;

визн ання довірителя аб о повіреного недієздатним , об меж ення

його ци віль н ої ді єздатності або визнання безвісно відсутн ім ;

3)

смерті довірителя а60 повіреного.

Довіритель або повірений мають право відмовитис я від договору дорученн я у будь-який час . Відмова від права на відмо ву від договору дорученн я є нікчемною .

Якщо повір ений діє як підприємець, сторона, я ка відмовляється від договору, має повідомити дру гу сторону про відмо ву від договору

не пізніш як за один місяuь до його припинення, якщо триваліший строк не Бста~lОвлений договором. У разі припинення юридичної

особи, яка є комерuійним представником, довіритель має право відмовитися від договору доручення без попереднього повідомлення про ие повіреному .

Якщо договір до ручення припинений до того, як доруче ння було повністю виконане повіреним, довіритель повин ен відшкодувати повіреному витрати , пов ' язан і з виконанням доручення, а як шо повіреному належить плата

-

також виплатити йому плату про­

порuі йно виконаній ни м роботі. Це положення не застосовується

652

до виконання повіреним доручення піст! того, як він довідався

або міг довідатися про припинення ДОГО130РУ доручення. Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих ПОl3іреному припиненням дого­ вору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяо

як комерційний представник. У свою чергу, відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завда­

них довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови пові­ реного від договору за таких умов, коли довіритель позбавл ений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник .

7.

Договір до ручення належить до консенсуальних і двосторонніх

договорів.

§ 7.

Агентський договір

Відносинам комерційного посередництва (агентським відно­ синам) у сфері господарювання та відповідним договорам, що Їх оформлюють, безпосередньо присвячено гл. ЗІ ГК та ст. 24З ЦК щодо комерційного представництва; також на загальному рівні

відповідн і оідносини регулює гл. ЯК йдеться у ст.

295

68

ЦК.

ГК, комерційним посередн ицтвом (агент­

ською діяльністю) є підприємницька діяльність, що полягає в

наданні комерційним агентом послу г суб'єктам господарювання

при здійсненні ними господарської діяльності шляхом пос ередниц­ тва від імені, в інтересах , пі д контролем і за рахунок суб'єкта, якого

він представляє. Така діяльність охоплюється більш широкою за­ гальноцивільною категорією "доручення" (див. ч . 2 ст . 305 ГК ) зі с пецифікою , обумовленою, зокрема, сферою існуоання агентських відносин

підприємницька діяльність, сферою застосування

-

-

на­

дання послуг в укладенні угод та іншими чинниками, про шо

йдеться далі. Тому на неї, як вже заз н ач.алося вище, поширюються загальні положення ЦК , щО регулюють відносини доручення, та

с пеціальні положення ГК шодо відносин доручення (або терміно­ логією ГК

-

агентських відносин) .

Поняття агешnського договору.

Згідно зі ст. 297 ГК за агентсышм договором одна сторона (комер­ ,<іііний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладеш/; угод чи сприяти їх укладеНIІЮ (надаllllЯ фактиЧIІUX послуг) від ;мен; цього суб'єкта і за його рахунок. ХарактеристІІка агентського договору.

1.

Сферою застосуван ня агентських договорів є винятково гос­

подарська ( підприємницька) діяльність. На це, насамперед, вказує те , що агентською діяль ністю , за визначенням, є підприємницька

діяльність, шо, в свою ч.ергу, обумовлює наявність певного статусу у суб'єктів, шо надають відповідні послуги. Крім того, за тим же

визначенням , кліє нти агента мають статус суб' є ктін господарювання

653

та здійснюють господарську діяль ність , в процесі і з приводу якої користаються

2.

посл у га ми

агента.

Комерційний аге нт надає суб'єкту, якого він предстаl3ЛЯЄ,

послуги в укладенні угод чи сприяє Їх укладенню. В цьому разі в

обов'язки агента можуть входити як безпосереднє укладення у годи в інтересах довірителя на умовах, що вказані в агентському договорі, так і пощук можливих п артнерів в щирокому розумінні (організа­ ція промо-акцій та ін.) , що охоплюється категорією "с прияння" . Згідно з ч.

2

ст .

303

ГК комерційний агент не гарантує суб'єкту,

якого він представляє , виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництва, якщо інше не перед­

бачено агентським договором. Агентський догов ір є різновидом ширшого за предметом договору

доручення. Предмето м агентського договору є, як було заз на чено , надання агентом послуг із укладення угод або сприяння в такому укладенні. Предметом договору доручення є вчинення повіреним в ідпо в ідних "юридичних дій" (ст.

1000

ЦК)

-

I3чиненн я будь-яких

дій, що регулюються і не суперечать відповідним правовим нормам . Тобто предмет договору доручен ня не вичерпується укладенням повіреним угод, а може включати , наприклад, представництво перед

третіми особами (в то му числі представництво в судових та інших органах) або вчинення інших дій, не заборонених законодавством. Крім того, договір доручення, на відмін у від агентського договору, не обов'язково укладається в сфері і з приводу здійснення госпо­ дарської (підприємницької) діяльності, про що вже йшлося вище . Зважаючи на це, якшо пред~етом д о го во ру є надання агентом послуг в укладенні угод у сфері' господарської діяльності чи спри­ яння в їх укладенні, на такий договір поширюються норми шодо

комерційного представництва ГК , а, власн е, договір вважає ть ся агентським. Якщо предметом договору, хоча б укл аденого в сфер і і з приводу здійснення господ арської (підприємницької) діяльності, є надання повіреним інших послуг , такий до говір вважається дого­

вором доручення і регулюєтьс я нормами ЦК (гл.

68).

Надання відповідних послу г є однією з істотних умов а гентського договору, що відрізняє його від інщих договорів, зокрема, від дого­ ворів підряду, предметом яких є не ді ї , а кінцевий матеріальний результат.

3.

Сторонами агентського договору є комерційний агент і суб'єкт,

інтереси якого він представля є (клієнт).

Згідно з ч.

2

ст.

295

ГК комерційним аге нтом може бути суб'єкт

господарюв ання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним

на агентсько му дого ворі, здійснює

комерційне посередництво. Наявність статусу суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності у аген та обумовлена визнанням агентської діяльності підприємницькою (ч.

1 ст. 295

ГК).

Прямих вимог щодо наявності у клієнта за агентським догово­ ром статусу суб'єкта господар ської (підприємницької) діяльності

654

з аконода вство не містить. Проте вказівка у визначенні агентської діяльност і на здійснення господарської діяльності, в процесі чи з приводу якої укладається агентський договір, свідчить про не­

обхідність мати статус суб'єктів ГОСПО!lарської (підприємницької) діяльност і обома сторонами агентського договору: як агентом, так клієнто м.

4. Згідно зі ст. 296 ГК агентські відносини виникають у разі: • нада ння суб'єктом господарювання на підставі договору повно­ важень ко мерційному агентові на вчинення відповідних дій;

• схвал ення

суб'єктом господарювання, якого представляє комер­

ційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом

бе з по вно важення на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження. Така угода, за ч.

2 ст. 298

ГК, вважається схва­

леною клієнтом за умови, якщо він не відхилить перед третьою

особою ді ї комерційного агента.

Наступне

схвалення

угоди

суб'єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.

5.

Агент надає послуги від імені клієнта. Згідно зі ст.

239

ЦК

угода, вчине на представником, створює, змінює, припиня є цивільні

права та обов 'язки особи, яку він представляє. Це означає, що агент ніяких пр ав та обов'язків за угодами , які він уклав на виконання агентського договору, не набуває . Крім того , ч.

4

ст.

295

ГК пе­

редбачає, що к омерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.

Не є комерцій ними агентами підпри є мці , шо діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені . В цьому разі відносини між ними та клієнта ми регулюються не агентськими договорами (договорами доручення), а до говорами комісії , які ро з глядаються окремо .

6.

Агент надає послуги за рахунок клі є нта . Ц е означа є обов ' язок

клієнта забезпечити агента коштами, необхідними ддя виконання агентсь кого договору, а також відшкодувати агенту фаКТИ'lні витрати,

яких він зазнав при виконанні агентського договору (ч. 2 ст . 1007 ЦК). Крім того, згідно зі ст. 301 ГК відповідно до агентського до­ говору комерційний агент одержує агентську винагороду за посе­

редницькі операції, шо здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором . Агентська винагорода виплачує ться комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною за його посередництва ,

якщо інще не передбачено договором сторін . Сторони можуть передбачити в договорі, шо комерційному агенту сплачується

додаткова винагорода у разі, якшо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб 'є кта, яког о він представляє.

Клієнт розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент , відповідно до розмірів і стр оків, передбачених агентським дого во ром.

655

7.

Агентський договір укладається в письмовій формі і є консен­

суалм{Им. Він п о винен визначати сферу, характер і порядок вико­ нанн я

комерційним агентом

посередницьких послуг,

права та

обов'язки стор ін, умови і розмір винагороди комерuіЙНО,\IУ аген­ тові, строк дії до говору, санкції у разі порушення сторонами умов

договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. За змістом

ч. 3 ст. 297 ГК агентським договором повинна бути передбачена умова щодо те риторії, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, виз начену угодою сторін. У разі, якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах

території України.

8.

Згідно зі ст.

304

ГК агентський договір припиняється за угодою

сторін, а та кож у разі: відкликання повноважень комерці й н о го агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посер ед ництва за

договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї із сторін договору внаслідок ті припинення або

смерті; виникнення інших обставин , шо припиняють повнова же н­ ня комерційного агента або суб ' єкта, якого він предста вляє . У ра з і відкликання повноважень комерційного а гента суб ' єкт, якого пред­ ставляє комерційний агент, повинен сповістити його про припи­

нення договору не менш як за

1 міся ць ,

як що б ільш тривалий строк

не передбачений договоро м.

У разі усунення (закінчення) обставин, що призвели до припи­

ненн я по в нов ажень комерційного а гента,

ці повноваже!lНЯ з а

з годою сторін можуть бути поновлені .

9.

Агентський договір належить до консенсуальннх і двосторо н­

ніх договорів.

§ 8.

Договір комісії

Р е гулювання відносин комісії здійснюється на підставі положень ЦК , у якому їм присвячено гл.

69.

Інститут комісії не знайшов

відображення в ГК ; лише у ст. 350 Кодекс вказує н а те, шо фактори нг є банківською операцією, що здійснюється на комі с ійни х заса дах на договірній ос нові.

ПОllяття договору комісії. Згідно зі ст.

1О 11

ЦК за договором комісії одна сторона (комісіо"ер)

зобов'язується за дорученням другої сторони (коміте"та) за плату вчинити оди" або кілька правочинів від свого ще"і, але за рахуltОК комітента. Характеристика договору КОJиісії.

1.

Предметом договору комісії є вчинення одного чи д ек ількох

правочинів . Це робить інститут комісії схожим до інституту ко м ер­ ційного посередництва, шо оформлюється агентськими дого ворами, предм ето м яких тако ж є вчинення правочинів, зокрема укл адення

договорів, і , від повідно, відрізняє від інституту доручення , пред-

656

"'leTO~I ЯКОГО Є "вчинеНЮ-l ЮРИдl1 'IIІ ИХ д ій ", В тому числі УКЛадення дого ворі в .

В СИЛУ своє 'і ПраВОВОЇ природи КО~lіс ія традиціі1IЮ застосовується

у сфер і торгівлі . Зважаючи на цс , 11<І КіІlамн колиш нь о го Міністер­ ства зовн ішні х економічних зв ' юків і торгівлі УКраї ни від

1995

р.

NQ 37

13 березня

були затвердже ні Праllи ла комісіі1 н о'і тор гівл і непро­

до rюльчими товарами , а від

8 ли пня 1997

р.

NQ 343 -

Ін с тр укція про

порядок ОфОР~lлення суб ' єктами госполаrЮllаllllЯ О ll сrа ці й при зд ій­ с ненн і комісійної торгівлі

неПР ОДОIЮЛЬЧН\1И ТОllарами.

Проте у

сучасному економ і чному обороті предметом ДО ГО ВОР У ком ісії все частіше стаю т ь цінні папери; також за ДО ПО\1 0ГОЮ інст и туту ком і сїі

здійснюються рі з ного роду банк ів ські операцїі l . До говір коміс їі ш ироко застосопується пі д час реалізаllії газу , електроенергії тош0 2

2.

Сторонами ДОГО ВОР У ком і сії є ком і сіонер і комітент. Комі­

сіон е р є вико навцем доруч еннн , що дає комітент.

ЦК не м і ст ить вказівок а ні щодо пра вової форми сторін договору комісїі (юридичні чи фі з ичні особи) , ані щодо ї х правового статусу

(суб'ЄКТI1 господарської (п і дприєм ниц ько'і) діяльност і чи ні) . Тому статус комісіонера і комі тен та залежить від сфери д іяльності , в межах якої УКЛ~lДаю т ься договори,

шо п ередбачені ДОГОflОРОМ

комісії.

Згідно з і ст .

1015 ЦК за з годою комітента Ko~(ic i OHep мас право

укласти договір субкоміс ії з тр етьою особою (субкомісіонером) , зал ишаючись в ідповідальним за дії субком ісіОllера [Іер ед комітен­ том. У виняткових вип адках, нкщо ЦЬОГО ВИМ;JЛ1ЮТЬ інтер еси ком і­

тента, комісіонер має праІЗО укла сти договір субкомісії без з годи комітента. За догов ором субкоміс ії комісіонер набуває ЩОДО суб­

ком ісіон ера права та обоп'язки к омітента.

3.

К омісіонер зобов'язується в чиняти правочини від свого імені.

Ц е є чи не най головн іш ою відмі нністю договору комісії від д ого­

вору д оручення, за яким повірений зобов'язується вчинити дії під ім ен і довірителя. Пр оте Ііа цю о собливість не звертає увагу Закон

України п ід З К1Jі тн я ст.

4

1997

р . "Про податок на додану варті сть", л.

4.7

якого фактично пр ирівнює договори доручення до договор і в

комісії, вказуючи ПрИ ц ьому на те, що в межах цих договорів від­ бувається у п овноваження "плат ника податку (комі сіонера) здій ­ снюва ти продаж товарів від імені та за дорученн ям іншої особи ( ком і тента)".

П од іб на

кол і зі я

міститься тако ж у

П равилах

зді йснен н я торговцями цінними паперами комерці йної та комісій­ ної д і яльності по цінних папера х, затв. наказом Д ержавної КОМІС ІІ

з цінни х п апе рів та фондового ринку України від

I1

23

грудня

1996

р.

; див.: Назаренко В. Щодо використан ня до говору комі сії в СУ'lаСНI1Х ум овах Пр еД ПРИ lІимате,1ЬСТВО , хозяйство иправо. - 2000. - N9 3. - С. 24.

, Див. : 3ейкаll Я. П робле~1Ні питання до говору комісії 2000. - N9 17 . - С. 11 .

11

Закон і б і знес.

-

657

NQ 331,

п . І яких визначає комісійну діяльність по цінних паперах

(брокерську діяльність) як вчинення цивільно-правових правочи­ нів шодо цінних паперів , які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручен­ ня чи комісії за рахунок своїх клієнтів.

Згідно зі ст.

1016

ЦК за договором, укладеним з третьою особою ,

комісіонер набуває права навіть тоді , коли комітент був на з ваний у договорі або прийняв від третьої особи виконання дого во ру. Незваж аючи

на це,

майно, придбане комісіонером за рахунок

комітента , є власністю комітента (ст.

1018

ЦК). Таким чином, під

час комісії не відбувається передач а права власності від комісіонера до комітента

-

комітент хоча і не бере участі у правочині з

придбання/реалізації майна, весь час залишається власником цього майна або відповідних грошових коштів. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання

третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента,

крім випадків , коли комісіонер був необачним при виборі ці єї особи або поручився за виконання договору (делькредере) . у раз і порушення третьою особою догО/ю ру , укладеного з нею

комісіонером, комісіонер зобов'изаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забез печити необхідні докази . Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи .

4.

Комісіонер вчиняє правочини за рахунок комітента, шо є

спільною рисою договору комісії із договором доручення . Статгя

1016 ЦК зобов'язує комітента забезпечити комісіонера усім необ­ хідним для виконання обов'язку перед третьою особою. Згідно з і ст.

1024

ЦК комісіонер має пра во на відшкодування витрат, зроб ле­

них ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх

заходів шодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за об­ ставин, які від нього не залежали.

ст.

5. Комісіонер вчиняє правочини за винагороду. За 1013 ЦК комітент повинен виплатити комісіонерові

зміс том пл ату в

розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії . Якщо догово­

ром комісії розмір плати не визначений, вона випл ачується після виконання договору комісії,

виходячи із звичайних цін за такі

послуги. Як шо договір комісії не був виконаний з причин, які зале­ жали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підстав ах. За вимогами ст.

1024

ЦК якшо комісіонер вчинив правочин на

умовах більш вигідних, ніж ті, шо були визначені комітентом, до­ датково одержана вигода належить комітентові. Іншими словами,

визначення комісійної винагороди у вигляді різниці або певної частини різниці між призначеною комітентом ціною і тією більш вигідною ціною, за якою комісіонер укладе договір, суперечитиме

зако нодавству. Тобто, забороняється, наприклад, в договорі комісії

658

встановлювати умови, за якими у випадку пр одажу комісіонером

товару, ві дпускна иіна якого складає

12

гриве нь,

комісіо нер отри мує

І О грив ень .за одиниuю, за

ІІІІІ-І<пор оду у Р03мірі

2

гривні х

кількіст ь одиниuь товару, ш о був проданий. Якшо подібну умову буде встановлено в договорі комісії, ііого в судо вому порядку може бути визнано неді йсним в ча стині способу I Нl ll лати винагороди комі­ сіонеру, в ре зультаті чого коміс і онер ЗaJ lИllllПЬСЯ без винагороди!. В иьому ра з і сума винаг ороди комісіонера \.))l разу закладається у

відпускну иіну товару, з обумовленням

в Л0 говорі,

на яку суму

винагороди (фіксовану або у вигляді певного відсотка) має право ко мі с іонер. Згідно зі ст.

1020 UK

комісіонер ма є праrю lІід раХОllувати належні

йому за договором суми з усіх грошових коштів, шо надійшли до нього для комітента, якшо інші кредитори к омітента не мають переважного пер ед ним

права

на задо волення своїх вимог із

грошових кошті в, шо належать комітентові.

UK дозволяє

Крім того, ст.

1019

комісіонеру для забез печення своїх вимог за договором

комі сії притримати річ, яка має бути передана комітентові.

6.

у до говорі коміс ії міСТ}lТЬСН вказівки ко мітента шодо вико­

нання комісіонером його оБОВ'}Ізків . Пр оте зако нодавство допускає можливість в ідступу від т аких вказівок, виходяч и з умов виконання договору і у рu з і , якшо иього вим агають інтереси комітента . Відповідно до положень ст.

1017 UK

комісіонер має право від­

ступити від вказ і вок коміте нта, якшо цього в имагають інтереси комітента, і ко . мі сіо нер не міг попереднь о .зап итати ком ітента або не одержав у ро з умний строк відповіді на свій :3(\I1 I1Т. У цьому разі

комісіонср повинен повідомити ком іт ента про доп у шсні відсту пи від його вказ і вок як тільки ие стане ЛЮЖЛI1I3ИМ. Комі с і о нерові, нкнй є підпри є мцем, м оже бути надано право відступати в ід вказівок

комітента без поперсднього за питу про ие, але з обов ' язковим по ­ відомленням комітента про допушені відступи.

Комі с іо нер, який продаl3 майно за нижчою ціною,

пов и н ен

заплатити різницю комітентові, якщо ком ісіонср не доведе,

шо

він не мав можли вості продати майно за п огодженою uіною, а йог о

продаж за нижчо ю ціною поп е редив більші збитки. Якшо для відступ у в ід вказ і вок ком і тснта потрібний був попсред ­ ній запит, комісіонер має також довести , що він не міг попереднь о .за питати комітента або одержати в розумний строк відповіді на сві й запит.

Якшо комісіонер купи l3 майно за ви шою ціною, ніж була по­ годжена, комітент має пр аво не прийняти й ого, заявивши про це

ком і с і онеров і в розумний строк після отримання від нього пові­ домлення про uю h)'півлю.

І ДИВ.: Коломuец А. Комиссия или консиг н аuия. А какая разюща О / / бухгалтерском учете . 1999. - NQ 6. - С. 25.

Все о

659

Якщо комітен т не н ад іщл е комісіонерові пові домлення про від­ мову від купл е ного для нього м ай на, воно вважаt ТЬ СЯ прийнятим комітентом .

Якщо комі сіонер при ку пі вл і майна заплати в рі з н и цю у ціні,

комітент н е м ає пр ава відмовитися від прийн я тт я ви конання договору.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати ко мітентові зв іт і передати йому все одер жане за

договором ком ісїі.

Коміт е нт , яки й має запер ечення шодо звіту

комісіонер а, повинен по відо ми ти його про це протягом ЗО днів від дня отрим а н ня звіту . Якщо такі за перечення не надійдуть, зв іт вва­

жаєтьс я при йняти м .

Комітен т зобов'язаний :

1)

прийняти від ко місіо нера все належно викон ане за договором

комісії;

2)

ОГЛННУТИ м ай н о, придбане для нього комісіон ером, і негайно

по в і дом и ти комісіонера про виявлені у цьому м айн і недоліки.

7.

Договір ком ісії є консе н суал ьним, тобто вважається укладе­

ним з моменту досягненн я сторона ми згоди зі всіх істотних умов

(найчастіше таким моментом

t

м оме нт підписання його сторонами) .

Вказівок щодо фор ми дого вору ко місії ЦК не містить, тому засто ­

совуються за гальні положенн я ст. ст. 205-210 ЦК щодо форми право­ чинів. Згі дно зі с т. 1012 ЦК д огов ір комісії може бути укладен и й на визначе ний стр ок або без ви значенн я строк у, з в и значенням або без визначення територ ії його виконан~~, з умовою чи без умови щодо асортим ен ту товар і в, як і є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії , за якими КОМ Ісіонер зо­

бов'язується продати або ку пити майно , є умо ви про це май но та його ціну.

Згідно з « .

2 ст . 1012

ЦК комітент мо же бути зобов'язаний утри­

муватис я від укладеннн дого во ру комісії з іншими особами. Такі умови називаються " екс клю зив ними" і передбачаютьсн договором

комісії для доснгнення ціле й найвигіднішого співробітництва між його сторонами. Н а прикл ад, між виробником і торговел ьни м п ід при­ ємс твом уклада єть ся договір комісії, за умовами якого комісіонер

заб езпе чує пр одаж вел и ких обсягів продукції виробника, проте

н абуває прав ексклюзив н о го його дилера. Виробник не має пр ава укладати догово ри комісії з іншими дилерами (в тому числі без

з годи комісіонера

-

з субкомісіонерами

-

ч. З ст.

1015

ЦК), проте

і не потребує ц ього: ексклюз и вн ий дилер забезпечує йому бажані обсяги продажу; ви года ексклюзи вного дилера, в свою чергу, пол ягає в пр ав і мон о пол ьного продажу товарів виробника. Такі договори зазв ичай укладаютьсн на визначений строк, з визн ачен н я м терито­ рії йо го вико н ання та з умовою щодо асортимен ту товарів, які є пр едмето м ком ісії .

Поло женнн ш одо "ексклю з ивності", про яке йшлося више, є прикл адом об м ежеНI-ІН можливості особи мати ци в іл ьн і пра(.!а та

660

обов'язки (ст .

27

ЦК), проте таким , що передбачене .зако ном і 13

силу чого н е воажається нікчемним .

8.

ЦК передбачає можливіс т ь сторін від мовитись від договору

комісії. Так , з гідно .зі ст.

1025

ЦК комітент має право відмов итис я

від договору комісії. Якщо договір комісії укл адено без визначен­ ня строку, комітент повинен пові дом ити комісіонера про відмову

від договору не пізніше ніж за зо д нів . У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановл е ний,

-

негайно розпорядитися своїм майном , яке є у комісіонера . У ра з і

невиконання комітентом цього обов'я з ку комісіонер ма є пра во передати це м ай но на зберігання з а рахунок комітента або продати майно за н айв игіднішою для комітент а ціною. У разі такої під м ов и комісіонер має право на відшкодупа ння витрат, зроблених ним у зв ' язку з виконанням догопору.

Стаття

1026

ЦК дозволяє комісіон е ру відмовитися від догопору

комісії лише тоді , коли строк не встановлений договором . Комі­ сіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору не

пізніше ніж за зо д нів. Комісіонер, який відмовився під догово р у комісії, по в ин е н вжити заходіп, необхі д них дл я збереження майна комітент а . У разі від мови комісіонера від договору комісії комітент пови­ нен ро з пор яд итися своїм майном, яке є у комісіонера, протя гом

15

дні в від дня отриманшr пові до мл е ння про fJідмопу комісіонера

від догово ру . У разі н евико н а ння комітентом цього обоп ' язку ком і ­ сіон ер має право п ередат и ц е майно н а збе ріганн }! за р ахунок комі­ тента або продати майно за н айви гід нішою ДЛЯ ком ітента ціною.

§ 9.

Договір консигнації

Поняття консигнації.

Консигн ац ійні операції є рі з нови дом КОМІСІИНИХ операЦlИ, то­ му до них за стосовуються за гальні положення гл.

69

ЦК. Насправ­

ді, незважаючи на велику кількість спільних ознак у консигнацій­ них і комісійних операцій, бе ззапе речно ототожнювати ці пр авов і інститути не можна . Ані ЦК , ані ГК не містять визначення договору консигнації .

Проте з гадку про нього можна з найти в інших нормативних актах. Згідно із п. ЗІ Правил застосува ння Закону України "Про опо­ даткування прибутку підпри ємств ", затв. постановою Верховної Ради

України від

27

червня

1995 р.

(які за лиш аються чинними і МОЖУТh

застосовупатися , з урахуванням того, що Законом від

1997

22

травня

р . власне текст Закону "Про оподаткування прибутку пі дпри ­

є мств" було викладено в но в ій р едак ції) консигнаційною операцією вважає тьс я

господарська

операція

суб'єкта

підприємницької

діяльності (консигнанта), що передбачає експорт матеріальних цінностей до складу іншого суб'єкта піДПРИЄМНИlIЬКОЇ діяльності

661

(консигнатора) з дорученням реаліЗУ13ати зазначе ні матеріальні цін­ ності на комісіііних засадах.

Порядок 13іднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорі13 виробничої кооперації, консигнації, комплексного будіВНИllтва, оперативного та ф інансового лізингу, поставки складн их технічних виробів і това­ рі в с пеllіального призначення містить більш ро з горнуту характе ­ ристику консигнаllійних операцій. Згідн о із п.

3

нього документу до

onepт~iй резидентів, які здійснюються під час виконання договорів

KOHcигuaцiї, відносяться операції з реаліза l~ії товарів, відповідно до яких одна стОРОllа (KOHcигuaтop) зобов'язується за доручеЮLЯJII другої сторони (консигнанта) nротягOJИ вишаченого 'ІОсу (терміllУ дії догово­ ру КОllсигнації) за обумовлеllУ винагороду продати з консигuаl{іЙllого складу від свого імені товари, які належать консигнанту. Аналог іч­ не визначен ня консигнаllійної операll ії міститься і в п . І

П орндку

віднесення б артерних договорів до таки х, що передб а чають вироб ­ ничу коопера цію, консигнаllію, компл ексне будівництво, поставку складних тех нічних виробів і товарі в с пеці ального при з начення,

затв. постановою Кабінету Міністріл України від

29

кu і тня

1999

р.

NQ756. Характеристика консигнації.

1.

П ереваж не ликористання дого вору КОliсигнаllії у зо внішньо­

економічній д іяльності.

На це, зокр ема, вка з ує терм ін "експ орт"

(щоправда, яки й л цьому контек сті ВЖИІШЄТЬСЯ, скоріше, у значенні

"пере мі щенн я") у ви з наченні, наведеному в Прали лах застосування Закону Украї н и " Про оподаткування прибутку підприємств". Роз ­ міщення визначення консигнації у П орядку віднесенн я операцій резиденті л у разі провадже ння ними зовн ішн ьоеко н омічної д іяль­ ності до до говорів uиробничої кооперації, консигнаllїі, комплекс­ ного будіВНИllтва, оперативного та фінансового лізингу, поставки

склад ни х технічних виробів і товарів с п е ц іального при з нач е ння теж вказує на можливість застосуuанн я цього інституту саме у зовні ­ шньо економіч н ій діяльності . Проте у жодному нормативному акті не міститься прямої заборони на зд ійснення консигнац і йних опера­

llі й виключно суб 'єкта ми господарської діяльності України . Вихо­ дячи з принцип у свободи догово ру (зокрема , прав а стор ін укласти договір, який не передбачений актами цивільного зако нодавст ва,

але відповідає загальни м засада м uивільного закон одавс т ва

-

ст .

6

ЦК), договори кон с игн а ції можуть застосовуватися як у зов нішньо­ економічній діяльн ост і ( за учас тю іноземного ел емента), та к і

в

діяльності на наuі ональному ринку (за участю тільки суб'єктів господарської діял ьності Укр а їни).

2.

Укладення до г овору кон сигнації можли ве виключно між

суб'єктами підпри є мниuької д іяльності. Це істотн о відр і зняє до говір консигнації від сумі жного дого вору комісії, який може укладатися між юридичними і ф і зичними особами незале жно від наявності

статусу суб'єкта підпр иємницької діяльності.

662

3.

В договорах консигнації консигнатор виступає від свого імені ,

проте діє за дорученням та за рахунок консигнанта. Це положен ня є аналогічним положенням ЦК щодо договору комісії, за якими

комісіонер діє від свого імені , за дорученням та за рахунок комітен­ та. Таким чином, розрахунки за реалізован у продукцію проводяться безпосередньо між консигнатором та третіми особами .

4. Метою до говору консигнації є реалі з анія товару, належного консигнанту. В ньому консигнація схожа J коміс і є ю, метою якої також є вчинення правочинів щодо майна, належного комітенту.

Проте консигнація, як правило, відрізняється від комісії за стро­ ками, оскільки спрямована на довгострокове співробітництво у сфері

реалізації товару , а не на вчинення декількох пра llочинів . Зазвичай , строк консигнації складає 1-1,5 роки; комісії 1- 2 місяці'. 5. Консигнатор має право на винагороду за наДі1ні послуги з реалі­ зації товару. Подібне положення міститься і в ЦК щодо до говорів комісії . Важливо звернути увагу на те, що зважаючи на положення Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо реалізації консигнатором матеріальних цін­ ностей "на комісійних засадах", на відносини консигнації поширю­ ються вимоги щодо недопущення визнач ення вина городи у вигляді

різниці або певної частини різниці між при значеною комітентом (консигнантом) ціною і тією більш вигідн ою ціною , за якою комі­ сіонер (консигнатор) укладе договір (див ., зокрема, ст . І 024 ЦК) . Тому винагорода консигнатора, як і винагорода комісіонера у відно­ синах комісії, повинна визначатися 13 договорі консигн а ції у l3игляді

фіксованої суми або певного відсотку від ціни товару , в становле­ ної консигнантом . 6. Наявні сть у консигнатора скл аду (консигнаційного складу), з якого консигнатор прода є належні консигнанту товари. Подібної ознаки інститут комісії не містить. Така особливість обумовлена специфікою товар ів , які передают ься на консигнацію (зазвичай це тех нологічне устаткування, транспортні засоби, будівельні мате­ ріали, на відміну в ід договорів комісії, предметом яких переважно є товари народного споживання).

§ 10.

Договір управління майном

Безпосередньо договору управління майном прис вя чена гл.

70

ЦК . Також відносини управління майном, залежно від того, яке майно є предметом договору управління, регулюють ряд спеціаль­ них нормативних актів, зокрема, Закон "Про фін ансово-кр едитні мех ан ізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". Процедура та особливості нотаріального посвідчен­ ня договорів управління майном передбачені Інструкці є ю про

порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

І дИВ.: Коломuец А. КОМИС СИЯ ИЛИ консигнаuия. А КП К:JЯ р~ з ница? бухгал терском учете. - 1999. - NQ 6. - с. 25.

11

Все О

663

Поняття договору )'правді/ll / Я люti//ОА1.

Згідно з і ст.

1029 U К

за договором УflравД;IІНЯ JltaU1l0M одна сторона

(устаll0вllик УflравЛ;llllЯ) п('редас другій стОРОllі (Уflравителеві) иа

певний строк .наЙІІО в УflравД;IІНЯ, а друга стОРОllа зобов'язується за flлату здіЙСllювати від свого iJlfell; Уflравління цим маЙIlОМ в іuтересах уста1l0вlllllШ у"ра вЛЇllНЯ або вказаної lІим особи (вllгодонабувача). ХаРGктеристика договору управлі//ня май//о,,!. І . Сторонами договору управління майном є установник у прав­

ління та управитель. Пр оте учас ни ків відносин управлін н я майном може бути б і льше ~ окр і м сторін договору управління до ни х

належать і особи, як і мають пр аво набувати вигоди від май н а, переданого в управління, якщо вони заз н аче ні уста н ов ни ком управ­

ління майном в договорі як витоДонабувачі. Установник управл інн я майном ~ це особа, яка передає майно

управителю в довірчу власність н а п ідставі договору управл інн я

майном . Ним може бути як юридична , так і фізична особа , незалеж­ но від наявності статусу суб'єкта підприємницької д і яль н ості. Згід н о зі ст.

] 032 UK

установником управління повин ен бути

власник майна. Якщо власником майнз є фізична особа, місце пере­ буван н я якої невідоме збо й визна н о безвісно відсутньою, установ ­ ником у пр авл інн я с ор ган опіки та піклуванн я . Якщо власником майна є малол ітн я особа або фі з ична особа , нка визна н а недієздат ­ ною, у'Єтановником у пра вл інн я може бути опікун або орган опіки та піклування. Якщо власником майна є неповнолітня особа, уста­ новником упрзвління Є ця особа за дознолом батьків (уси но влю­

вачін) або піклувальника. Якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена, уста новником управління є П піклу­ вальник.

У ра з і переходу права власно сті на майно, що є предм етом до­ говору упрагmіння,

від установ ника управління до іншої особи

договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на м айно пер еходить внаслідок звернення на нього стяг ­ нення.

Управителем є особа, яка в ід свого імені діє в інтересах уста ­ новника управління, здійснюю чи управління майном. ЦК не обм е­

жує управителя обов'язковою наявністю певної організаційно ­ правової форми, тому за загал ьними положеннями Кодексу ним може бути як юридична, так і фізична особа. У спеціальних норма­ тивно-правових актах може міститися уточнення щодо правового

статусу управителя :залежно від того, яким майном він управляє (наприклад, зг ідно з і ст.

2

За кону "Про фінансово-кредитні меха­

нізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" управителем є фінансова установа, оскільки предме­ ТОМ управління є грошові кош ти). Для забезпечення ефективнішого

управління майном ст. І ОЗЗ бувачу бути управителем . Стаття

1033

UK

встановлює заборону вигодона­

ЦК передбача є, шо управителем може бути суб'єкт

підпри ємницької дінльності. Частина

664

2

зазначеної статті Кодексу

містить положення щодо обмеження органів державної влади , орга­

нів влади Автономної Республіки Крим , а також органів місцевого самоврядування бути управителями майном, якщо інще не встанов­ лено

законом.

На перщий погляд , винятком з цього положення є положення

ст.

168

ГК (див. також Декрет Кабінету Міністрів України "Про

управління майном , що є у загальнодержавній власності"), яка перед­

бачає, що корпоративні права держави здійснюються визначеними законом

uентральними органами

виконавчої влади та уповнова­

женими особами в порядку, встановленому

України. Згідно з ч.

3

Кабінетом

Міністрів

зазначеної статті правомочності 1 упранління

корпоративними правами держави здійснюються безпосередньо від­ повідними органами виконавчої влади у разі якщо:

•

держава має

100%

часток (акuій) у статутному фонді госпо­

дарської організаuії;

•

суб'єкт господарювання, щодо якого ЗДlиснюються корпо­

ративні права держави, бере участь у державних та регіональних програмах, шо фінансуються з Державного бюджету України;

•

не відбувся конкурс з признаLІення уповноваженої особи через

BL'lcYTHicTI> претендентів, або якщо пропозиuії конкурсантів не від­ повідають умовам конкурсу;

в інших випадках, передбачених законом. Проте 13 цьому разі фактично йдеться не про договірне управ­

•

ління корпоративними правами, а

про управління ними

в силу

закону. Тому означені положення не можна rшажатн винятком з правила ст. lОЗЗ ЦК про обмежекня органів влади бути упр,шите­ лями майном на підставі договору .

У решті випадків управління корпоративними правами держави

здійснюється із залученням уповноваженої особи . За змістом ст .

J70

ГК уповноваженою особою з управління корпоративними правами держави може бути громадянин або юридична особа, шо визначена за результатами конкурсу, з якою відповідний центральний орган виконавчої влади укладає договір доручення на управління корпора­ тивними правами держави . Іншими словами , у разі , якщо предметом управління є корпоративні права держаuи , відповідні відносини взагалі оформлюються не договором управління майном, а ДОГОІЮ­

ром доручення із поширенням на них ст. ст. І 000-1 О І О цк. 2. Установник управління передає управителеві на певний строк майно в управління .

Згідно зі ст.

1030

ЦК предметом договору управління майном

можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома

річ, цінні папери, май.нові права та інше майно. Управитель управляє майном відповідно до умов договору з метою досягнення визначених

ним цілей. За предметом договір управління майном відрізняється від договору комісії та договору доручення, предмет яких суттєво

обмежений, відповідно, вчиненням одного або кількох чітко обу­ мовлених правочинів або певних юридичних дій .

665

Не можуть бути предметом договору управління м а йном грошові кошти , крім випадків ,

коли право здійснювати упра вління

шовими коштами прямо встановлено за коном ('І.

ст .

2

1030

гро­

ЦК) .

Виняток встановлено , зокрема , Законом "Про фінанс о во-кред итні механізми і управління майном при будівництві житла та операці ях з нерухомістю" , ст.

2 якого

прямо дозволяє управителю зд ійснювати

управління саме залУ'іеними коштами. Управитель , якшо це визна'іено договором про управл іння майном, є довір'lИМ

власником цього майна, яким він

володі є ,

користується і ро з поряджається відповідно до закону та д оговору управління майном . Договір про управління майном не тягне за

собою переходу права власності до управителя на м а йно , п е реда не в управління .

Згідно зі ст.

1036

ЦК строк управління майном встановлюється

у договорі управління майном . Якщо сторони не визна'іИЛИ строку договору управління майном , він вважається укладеним на

5

років .

У разі відсутності заяви однієї з і сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і н а та ких самих умовах.

3. Управитель зобов'язується

за п лату зд ійснювати від свого ім е ні

управління майном.

Положення про те, що управитель діє від свого ім е ні, проте в інтересах установника управління , дозволяє ві д різнити договір

управління майном від договору доручення , за умовами якого по­ вірений ді є від ім е ні довірителя. Крім того , ч.

4

ст .

lO33

ЦК вста­

новлено, шо управитель діє без довіреності, обов'язки видачі якої

передбачені ст. Згідно з і ст.

1007 ЦК щодо договору доручення. 1042 ЦК управитель має право на плату,

встановлену

договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених

ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це

передба'іено договором, має право відраховувати належні йому грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, пере­ даного в управління.

4. Управління здійснюється в інтересах установника управлін­ ня або вказаної ним особи. Частина 4 ст . 1030 ЦК прямо передба'lає, що майно, н а буте управителем у ре зультаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна. Оскільки, як вже зазначалося в ище,

договір управління майном не тягне переходу права власності до управитеМІ

на

майно,

усе

набуте стає

власністю уст а новника

управління.

Крім того, згідно зі ст. управління,

1034

ЦК вигоди від майна, що передане 13

належать установникові управління.

Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигоДонабувач а ).

Непрямо ознаку здійснення управління в інтересах установника управління підтверджує ст.

666

1038

ЦК, згідно з ч.

2

якої управитель,

вчиняючи фактичні та юридичні дІІ,

пов ' язані з управлінням

майном , зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє право­ чини, про те, шо він є управителем, а не влас ни ком майна. У право­ 'Іинах шодо майна, переданого в управління , які

вчиняються у

письмо вій формі, вказується про те, ш.о вони вчинені управителем. у разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто.

5.

Договір управління майном укладається в письмовій формі.

Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідч енню і державній ре єс траиїі (ст.

6.

Згідно зі ст.

1031 ЦК). 1043 ЦК управитель, який не виявив при управ­

лінні майном належної турботливості про інтереси установника управлін ня або вигоДонабувача, з обов'язаний відшкодувати установ­ никові управління завдані збитк и, а вигоДонабувачеві

-

упушену

вигоду.

Управитель відповідає за завда ні збитки, якщо не доведе, що вони ВИНИКЛИ внаслідок непереборної сили, винних дій установника

управління або вигодон абувача. Упр анитель нес е субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку зі здійсненням ним управління, якщо вартості майн а, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог

кредиторі в. Субсидіарна відповідальність управителя настає також у ра з і вчинення праВО'ІИнів з пере вишенням наданих йому повно­

важ ень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи , які беруть участь у правочині, доведуть, шо вони не знали і не могли зна ти про перевищення управителем 1І0вноважень або ВСТilновле­

них обмежень. У цьому разі установник УПРilвління може вимагати від управитеШІ відшкодування завданих ним збитків .

7. Договір управління майном припиняється у разі: • загибелі майна, переданого в управління; • припинення договору за заявою однієї зі сторін

у зв'я зку із

закі нченням його строку;

•

смерті фізичної особи вигоДонабувача або ліквідації - вигодонабувача, якщо інше не встановлено

юридичної особи договором;

• •

відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором; визнання у правителя недієздатним, безвісно відсутнім, обме­

ження його цивільної дієздатності або смерті;

•

відмови управителя або установника управління від договору

управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здій­ снювати управління майном;

•

відмови установника управління від договору з іншої причини

за умови виплати уп равителеві плати , передбаченої договором;

• •

визнання фізичної особи повного

завершення

-

установника управління банкрутом;

виконання

сторонами

договору

управ­

ління майном;

•

дострокового припинення уп равління майном, нк що не ІІС­

редбачено до говором , або за рішенням суду.

бб7

У разі відмови однієї сторони від договору управління майном

вона повинна повідомити другу сторону про це за З місяці до при­ пинення договору, якщо договором не встановлений інший строк. У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, передається установникові управління , якщо інше не встановлено договором.

8.

Договір управління є реальним , двостороннім, оплатним до­

говором; для його укладення , окрім погодження його сторонами

усіх істотних умов, необхідна передача майна (ст .

1029

ЦК) .

Додаткова література:

1. Біленчукд.п., Біленчук пд., ЗалетО8 О. м., Клименко н.1. Стра­ хове право України. - к. , 1999. 2. Витрянский В. OrBeTCТBeHHocTb по договору перевозки груза Хозяйство иправо. - 2001 . - NQ 5. - С. З6-54 . З. Журавлев В.Ф., Лазарева л.и. Обя зательства по страхованию . Учебн. пособие - М., 1995. 4. Журавлев Ю.М. , Секерж и.г. Страхование и перестрахование : теория и практика. - М., 199З. 5. Заіка Ю. О. Українське цивільне право. Навч . посібник . - К. , 2005 (З12 с.). 6. Зобов ' язальне право: теорія і практика / За ред . О. В. Дзери . -

11

К.,

1998. 7.

Зразки цивільно-правових документів . Науково-практичний

посібник І За ред. В. О. Куш єцова. - К., 2006 (768 с.). 8. Калпин А . Г. ДОГОВОРЬ! фрахтования судна . Чартер и коноса­ мент . Тексть! лекций. - М., 1988. 9. Колпаков Н. Т Регулирование перево зок во внутреннем вод­ ном и смешанном сообщении. - М ., 1981 . 10. Красько И. О договоре зкспедиции Предпринимательство , хо з яйство иправо. - 2000. - NQ 6. - С. 24-25. 11. Луць В. В. Контракти у під приємницькій діяльності . - К . ,

11

1999. 12.

Михеева Л. Содержание договора д оверительного управления имуществом / / Хозяйство иправо . - 1999. - NQ 7. - С. 79-81. ІЗ . Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України І За ред . В. м. Коссака. - К . , 2004. 14. Пацурия Н. Правила добровольного страхования как основная форма закрепления условий добровольного страхования Пред­ принимател ьство, хозяйство иправо . - 1998. - NQ 7. - С. 14-18. 15. Підприємницьке право . Підручник І За ред . О.В. Старцева.­ К . , 2005 (600 с . ) . 16. Цивільне право України І За ред . О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. К . ,1999 . 17. Цивільне право України . Навч . посібник І За ред . І.А. Бі­ рюкова , Ю. О. Заік.и . - К. , 2004. 18. Цивільний кодекс України . Коментар . - Харків, 2003.

11

19.

Цивільний кодекс України . Науково-практичний коментар

За ред . ро з робників проекту ЦК .

668

-

К. ,

2004.

/

Глава 29 Договори про передачу грошових кошТІВ

§ І . Договір позики. § 2. Кредитний договір . § 3. Договір банківського § 4. Договір банківського § 5. Договір факторингу .

§ 1.

рахунка . вкладу .

Договір позики

Інститут договору позики врегульований , н а самперед, IlОложен­ ня ми гл .

71

ЦК, зокрема,

§ 1.

Іншими правовими акта ми , що регу­

люють означений вид договорів, є ГК (ст. ст . їни від

7

грудня

2000

345 - 349),

З а кон Укра­

р . "Про банки і банківсь к у д іяльність", Закон

"Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансо­ вих послуг" та ін . Питання забезпечення виконання відповід них з обов'язань додатково врегульовано законами України від

1992

р. "Про заставу" , від

5

червня

2003

2 жовтня

р. "Про іпотеку" , а також

Законом "Про забезпечення вимог кредиторів та реє страцію обтя­ жень". До документів судової практики з иього питання

належать

роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 6 жовт­ ня 1994 р. NQ 02-51706 "Про дея к і питання практики вирішення спорів, пов'я заних з укладанн я м та виконанням кредитних догово­ рів", лист Вищого арбітражного суду України від

NQ 01-3/578

26

жовтня

2000

р.

"Про ре зультати уза гал ьнення судової практики вирі­

шення спорів, пов'язаних з укладанням і викон а нням кредитних

договорів", оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від

31

січня

2001

р.

NQ 01-8/97

"Про деякі питання практики вирішення

спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів

(за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)" .

Поняття договору позики. Згідно зі ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикода ­ вець) передає у власність другій стороні (nозичалыlкові)) грошові

кошти або іllші речі, визначені родовими ознаками, а nозичальнuк зо­ бов'язується повернути позикодавцеві таку ж СУМУ грошових коштів

(СУМУ позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Характеристика договору позики .

І. Предметом договору позики є грошові кощти або інші ре чі , визначені родовими ознаками , що позикодав е ць передає у власність позичальнику.

Економічна суть позики полягає в можливості кори сту ванн}! чужими речами, визначеними родовими оз наками, JI тому числі

669

грошами. Проте у вужчому юридичному розумінні позика з водиться не до користування, а до розпорядження предметом відпояідного договору (витрачання грошей, використання палива та інших речей, визначених родовими ознаками), а відтак

-

до передачі речей, що

є предметом договору позики , не у користування , а у власність

позичальника. Відповідно , поверненню (тобто зворотному переходу з власності позичальника у власність позикодавця) підлягають не

ті самі ре'lі чи грошові кошти , а речі (кошти) такого ж роду, якості (суми).

Поняття речей, визначених родовими ознак а ми, н аводиться у ч.

2 ст . 184

ЦК , згідно з якою річ вважа є ться ви з наченою родовими

ознаками, якщо вона має ознаки , властиві усім речам того ж роду , та вимірюється числом, вагою , мірою .

Перехід відповідного майна за договором позики у власність, а не в інший правовий режим відрізняє цей договір від схожого дого­

вору

-

договору позички (гл .

60

ЦК) . Останній передбачає пере­

дання речі в користування протягом встановлено го строку, тому

предметом цього договору на відміну від договору поз ики , можуть

бути лише індивідуально визначені речі і, відповідно , не можут ь бути

pe'li,

визна'lені родовими ознаками , та грошові кошти.

G: Сторонами до говору позики є поз икодавець і ПОЗИ'lальник . За

загальними положеннями цивільного зако нодавства ними можуть

бути як юридичні, так і фі з ичні особи, я тому числі суб'єкти під­ при єм·нЙUЬКЬїlIіяль"tіОсті .З азначені суб'єкти можуть вільно УJ<Ла­

дати договори позики, предметом 'ЯКИХ є речі , визначені родовими ознаками (окрім грошей). Якщо ж предметом догово ру позики є

грошові кощти, можливість та умови його укладення тим чи іншим

суб'єктом залежіrь від того, чи укладається відповідний договір у зв 'яз ку зі здійсненням ним підприємницької діяльності, чи ні . Якщо договір позики грошей укладається не у зв'язку зі здій­

снеН'"!5!м . .особами підприємницької - діяльності, обмежень щодо

6ilТYCY його сторін немає. Проте спеціальне законодавство вста­

ної,ї](юс оUмeжеltRя щодо укладення договорів позики грошових коштів, якщо таке укладення здійснюється сторонами у зв'язку із зайняттям підприємницькою діяльністю. Так, за змістом ст .

4 Закону

"Про фінансові послуги та державне

регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику вважається фінансовою послугою; такі послуги, у свою 'Іергу , згідно з вказаним Законом надаються фінансовими установами, а також , якщо це прямо передбаqено законом, фізичними особами

-

суб'єктами підприємницької діяльності. Законодавство прямо не передбачає права фізичних осіб здійснювати підприємницьку діяль­ ність із надання коштів у позику, тому таку діяльність і, відпо­ відно ,

укладення д оговорів

позики

можуть здійснювати лише

юридичні особи. ЮРИДИ'lні особи для одержання можливості надання грошових позик на постійній основі (як виключний вид д і яльності

670

-

ст .

І

Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг") повинні набути статусу фінансових установ; окремі фінансові послуги (в тому числі надання позик) можуть

систематично (З і більше разів протягом календарного року) нада­ натися юридичними особами , які такого стптусу не мають, у поряд­ ку, встановленому Положенням про надання окремих фінансових послуг ЮРИдиqними особами

-

суб 'єк тuми господuрювання , які за

своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Означене Положення передбачає порядок взяття юридичної особи, ика сис­

тематич.но надає відповідні фінансові послуги, або уклала хоч.а б один договір про надання фінансових послуг на загальну суму, шо

перевищує

80000

грн . , на облік у Державній комісіі з рСf ·улювання

ринків фінансових послуг України (крім випадків, коли фінансові послуги, зокрема пози ки, надаються особам, які знаходяться з по­ зикодавцем в трудових відносинах) . З . Позич.альник зобов 'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості . Крім того, за положеннями ст. ІО48 ЦК позикодавець має право на одержання від позич.альника про­

центів від суми позики , якщо інше не встановлено договором або за коном . Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх

розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України .

Договір позики вважається безпроцентним, нкщо : І) в ін укладений між фізичними особами на суму , нка не пере ­ вищує 50-кр атного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний зі здійсненням підприємницької дінль­

ності хоча б однією зі сторін; 2) позичальникові передані

4.

peqi,

визначені родовими ознаками.

Строк повернення позики встановлюється в договорі; строк,

щоправда, не є істотною умовою договору позики. Якщо догово­ ром не вста новлений строк повернення позики або ц~й строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позиqальником протягом зо днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інще не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути поверне на позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

По зика вважається повернутою в момент передання позикодав­

цеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування гро­

щової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

5.

Згідно зі ст. ст.

625, 1050

ЦК якщо позичальник своєчасно НС

повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простро­ чення , а також З% річ.них від простроченої суми, якщо інший розмір проuентів не встановлений договором або законом. Якщо позич.аль-

671

ник своєчасно не повернув речі , визначені родовими ознаками, він

зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст . ст.

549-552

ЦК,

яка нараховується від дня, коли речі мапи бути повернуті, до дня Їх

фактичного повернення позикодаВllеві, незмежно від сплати про­ llентів , вмежних йому відповідно до ст .

1048

ЦК .

Якщо договором встановлений обов'язок позичмьника повер­ нути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини дострокового

повернення

позикодавеllЬ має право вимагати

частини

позики ,

що

сплати процентів, нмежних йому відповідно до ст.

Статтею

1052

залищилася,

1048

та

цк.

ИК передбачений особливий спосіб забезпечення

виконання договору позики. Так, у разі невиконання позичмьником

обов'язків, встановлених договором позики , щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позико­ давеllЬ не несе відповідмьності, позикодавець має право вимагати

від ПОЗИЧМьника ДОСТРОКОIJОГО повернення позики та сплати про­ центів , якщо інше не встановлено договором.

6. дОГОl:lір

позики є ремьним договором і вважається укладеним

з моменту переда
Відповідно, позика

вважається повернутою в момент

передачі позикодаВllеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичмася, на його банківський рахунок.

Договір по з ики укладається у письмовій формі , якшо його сума \0 разів перевищує встановлений законом розмір

не менш як у

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична ос06а

-

незмежно від суми.

На під­

твердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичмьника а60 інщий документ, який посвідчує передання йому позикодавuем визначеної грошової суми

або визначеної кількості речей (ст.

§ 2.

1047

ЦК) .

Кредитний договір

Кредитний договір є різновидом договору позики. На це, зокрема, вказує норма ч. 2 ст. 1054 ЦК, яка поширює на відносини за кре­ дитним договором положення специфічними ознаками,

вання, встановленими

§ 2

§ 1 гл. 7]

ЦК, що регулює позику, зі

притаманними суто інституту кредиту­

зазначеної глави ЦК, а також іншими

нормативними актами.

Поняття кредитного до го(юру. Згідно зі ст. 1054 ЦК за кредитним договОРОJlf ба"к або інша фінан­ сова установа (кредитодавець) зобов'язусться ІІадати гроиlOві кошти (кредит) nози'tаАьuикові у розмірі та ІІа умовах, встановлеllUX дого­ вором, а nозичальuик зобов'язусться nоверuути кредит та сплатити nроцеllти.

672

Характеристика кредитного договору.

1.

Предметом кредитного договору є винятково грошові кошти,

що надаються позичальнику на умовах, визначених у договорі. Це

відрізняє кредитний договір від договору позики, предметом якого

можуть бути як грошові кошти, так і речі, визначені родовими ознаками.

Класифікація кредитів за предметом відповідного договору, шо міститься в п.

1.11

ст. І Закону" Про оподаткування прибутку під­

приємств" і передбачає надання фінансових, товарних, інвести­ ційних податкових кредитів та кредитів під цінні папери, шо засвід­ чують відносини позики, не змінює уявлення про предмет кредит­

ного договору як грошові кошти. Наприклад, підпункт 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 Закону визначає товарний кредит як товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним

особам на умовах договору, шо передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Проте предметом кредитного договору в цьому разі є не товари, а опосередковано

грошові кошти, які повинні бути сплачені за них, проте в силу кредитного договору сплачуються отримувачем товарів (позичаль­ ником) на умовах відстрочення або розстрочення платежу.

Грошові кошти можуть надаватися у кредит як у безготівковій, так і готівковій формі з обмеженнями, установленими законо­ давством. Так, наприклад п.

1.1

Положення про порядок отримання

резидентами кредитів , позик в іноземній валюті від нерезидентів і

надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затв . постановою Правління Національного банку України від І7 червня

2004 р. NQ 270, містить застереження про можливість одержання озна'[ених кредитів лише в безготівковій формі . 2. На відміну від договору позики, за яким його предмет переда­ ється позичальнику у власність, ЦК не містить подібного поло­ ження стосовно кредитного договору, зазначаючи лише обов'язок кредитодавця "надати грошові кошти". Це обумовлено залежністю I-l3дання коштів кредитодавцем від виконання позичальником умов кредитного договору . Наприклад , у разі недотримання принципу цільового використання коштів, отриманих в кредит, що вста­

новлюється в договорі ('1 .

3 ст. L056

ЦК), кредитодавець має право

зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору ('І.

ст.

348

2

ГК).

Також кредитодавець має право відмовитися від надання пози­

чальникові передбаченого договором кредиту частково або в ловно­ му обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про

те, шо наданий позичальникові кредит своєчасно не буде поверне­ ний. Позичальник , у свою чергу, має право відмовитися від одер­ жання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання,

якщо інше не встановлено договором або законом .

673

3.

Сторонами кредитного договору є позичальник і кредитода­

вець. Номін аль но позичальником може бути будь-яка юридична або фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяль­

ності. Проте факт набуття зазначеними особами статусу "позичаль­ ника" (тобто можливість отримання ними кредиту) залежить від

положень нормативних актів, що встановлюють особливості укладе ння кредитних до говор ів того чи іншого виду, а також у кінцевому підс умку грошові кошти.

-

від волі кредитодавця

Наприклад ,

п.

3

-

особи, яка надасть

Правил торгівлі у розстрочку

дозволяє продаж товарів у розстрочку фізичним особам, які мають постійний доход і постійно проживають у населеному пункті, де

знаходиться суб'єкт господарської діяльності (продавець) . Що сто­ сується власне кредитодавця, під час прийняття рішення про вида­ чу кредиту ним аналізується як кредитоспроможність позичальни­

ка, так й інші чинники (напрями ВИКОРИСПlНня грошових коштів ,

забезпечен ість виконання кредитного договору тощо). Можливість набуття статусу кредитодавця пов'язана зі статусом особи, що надає кредит того чи іншого виду . Так , кредитодавцем за договором фінансового (в тому числі банківського) кредиту може

буги банк або інша фінансова (кредитна) установа п.

] . 11

підпункт

-

1.\1 .1 3

ст. І Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.

ст. Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків

фінансових послуг". "Іншою фінансовою установою", терміноло­ гією ст .

1054

ЦК , що надає кредити такого виду , є , зокрема, кредит­

на спілка (див. Закон Укр аїни від

20

грудня

2001

р. "Про кредитні

спілки").

Перелік потенційних кр едитодавців за договорами товарного

кредиту (термінологією ст. І кредитів) міститься у п.

2

057

ЦК та ст .

347

ГК

-

комерційних

Правил торгівлі у розстрочку, за змістом

якого кредитодавцями можуть бути:

•

суб'єкти господарської діяльності , що засно вані на державній

власності чи на власності відпові дної територіальної громади ;

•

суб'єкти господарської діяльн ості системи споживчої коопера­

ції, перелік яких затверджується правліннями районних споживчих

спілок та районних споживчих товариств,

а також суб'єкти

господарської діяльності, що належать до сфери управління Укооп­ спілки, перелік яких затверджується Укоопспілкою;

•

суб'єкти господарської діяльності інших форм власно сті від ­

повідно до їх установчих документі в.

4.

Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити

проценти. На відміну від позики, яка допускає безоплатн е користу­ вання майном, сплата процентів за договором про надання кредиту

за загальним правилом є обов'язковою . Згідно з ч.

3 ст. 346

ГК про­

центна ставка, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами , як і бере кредитодавець, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах . Надання безвідсотко вих кре­

дитів забороняєтьс я, крім випадків, передбачених законом (див.,

674

,окрема, ч. І ст .

17

Закону УКР<JЇНИ від

4 липня 2002

р. " Про

lli~iHY діял ьність ", ика дозволя є повне або часткове (до

50%)

iHHOB<Jбезвід­

сОткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритет­ них інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету

України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів міСllе вих бюджетів) .

5. Згідно

зі ст.

1055

ЦК кредитний до говір укладається у письмовій

формі . Кредитний договір , УКЛ<Jдений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Кредитний договір на відміну від договору позики є консенсуаль­ IiИМ договором і набирає чинності з дня досягнення сторонами з годи за всіма істотними умовами.

Кредитодавеuь має право від­

мовитися від надання позичальникові передбаченого договором

креди ту частково або в повному обсязі в разі порушення проuедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обста­ вин , які явно свідчать про те, шо наданий позичальникові кредит СВОЄчасно не буде повернутий . Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це

кредитодавця до

встановленого договором строку його

надання, якщо інше не встановлено договором або законом . Класифікація кредитів .

В нормативно-правових актах існує кілька класифікаuій кре­ дитів. Зокрема, окрім класиф ікації кредитів за ознакою предмета

відповідного договору , що міспlТЬСЯ В Законі "Про оподаткування

прибутку підприємств", інші види крсдитів зазначені у Методичних рекомендаціях щодо ведсннн бухгалтерського обліку кредитною спілкою т а об' єднаною кред итною спілкою, затв . розпорядженням Державної комісії з регулюва ння ринків фінансових послуг України від

18

грудня 200З р .

NQ 171.

Пун кт З.l цього документа класифікує

креш1ТИ за такими ознаками :

І) за строком користування :

• з терміном погашення до З місяців включно; • з терміном погашенн я від З до 12 місяців включно; • з терміном погашення більше 12 місяців ; 2) за цільовим призначенням : • споживчі; • підприєм ницькі; З) за рівнем забезпеченості:

• незабезпечені; • за безпечені (застава,

завдаток , неустойка , порука, притримання,

гарантія);

4)

за рівнем дотримання позичалЬНИКОм встановленого режиму

сплати:

• •

кредит з нормальним режимом сплати;

прострочений кредит . Простроченим є кредит, за яким пору­

шення встановленого режиму сплати не перевищує З65 днів;

675

• неповернений кредит. Неповерненим є кредит , за яким пору­ шення встановленого режиму сплати перевищує 365 днів; •

безнадійний кредит.

Безнадійним є кредит, за яким існ ує

впевненість у його неповерненні та за яким є підтвердження про неможливість здійснення стягнення або минув термін позовної давності . Рішення про визнання кредиту безнадійним приймається кредитним комітетом у порядку, визначеному відповідним поло­ женням.

Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями

банків, затв . постановою Правління Національного банку Укра­ їни від 6 листопада 2000 р. NQ 279, додатково класифікує кредити залежно від рівня ризику на:

• стандартні кредитні операції - це операції , за якими кредитний ризик є незначним і становить 1% чистого кредитного ризику ; •

під контролем

кредитні операції , за як ими кредитний ризик

-

є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення

несприятливої для позичальника ситуації та становить

5%

чистого

кредитного ризику;

•

субстандартні кредитні операції

-

операції, за якими кредит­

ний ризик є значним, надалі може зб ільшуватись і становить

20%

чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несво є часного

погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором;

•

сумнівні кредитні операції

-

операції, за якими виконання

зобов'язань з боку позич ал ьника/ко нтрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпе­ чення) перебуває під загрозою, ймовірність повного погашення кре­ дитної заборгованості низька т а становить

50%

чистого кредитного

ризику;

• безнадійні кредитні операц ії - імовірність виконання зо ­ бов'язань за якими з боку позичальника /к онтрагента банку (з ура­ хуванням фінансового стану по з ичальника та рівня забез п ечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі

заборгованості за ними .

§ 3.

Договір банківського рахунка

До актів законодавства, що регул юють порядок відкриття та вико­ ристання рахунків в банківських та інщих фінансових установах,

належать ЦК (гл .

72)

та ГК (ст.

342),

зако ни "Про банки і банків­

ську діяльність", "Про фінансові послу ги та де ржав не регулювання ринків фінансових послуг", Закон України від

5

квітня

2001

р . " Про

платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також Інструкція про пор ядок відкриття,

використання

і закриття рахунків у на­

ціональній та іноземних валютах, затв.

Національного банку України від

676

постановою Правління

12 листопада 2003

р.

NQ 492.

Поняття договору баllківс ько го раху"ка . Згідно зі ст. 1066 ЦК за договором банківського рахунка баuк зобов'язується приймати і зараховувати иа рахунок, відкритий клієuтові (володільцеві рахунка), грошові коиlт и, що йому надходять, виконувати розпоряджеюlЯ клієuта I/рО перерахування і видачу від­

І/овідних сум з рахунка та І/роведеuня інших операцій за рахунком. Термінологією Закону "П ро платіжні систем и та переказ коштів в Укра ї НІ рахунок, шо l3ідкривається з и договором банківського рахунка , є поточним і ВИКОРИСТОl3у є ться для зберігиння коштів і

здійсне ння розрахунков о -касових о п ерацій за допомогою платіжних

інструментів відпоl3ідно до умов договору ти вимог законодавства України (підпункт 7.1. 2 п . 7.1 ст. 7). Характеристика договору банківсько го рахунка. І. Укладення дого вору банківського рахунка є підставою для від­ кр иття рахунка відпо відного виду його власни ку або визначеній ним

о собі.

Згідно з ч.

3

ст.

342

ГК (ст.

6

Закону "Про платіжні системи та

переказ коштів в Україні") фізичні особи, а також юридичні особи та їх представницт ва мають право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів , здійснення всіх видів операц ій у будь-яких банка х

України та інши х держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встан овленому Н аціональним банко м України. При цьому

"згода" банку на відкриття рахунка є доси ть умовною : банк зо ­ бов'язаний укласти договір банківс;,кого рахунка з клієнтом , який звер нувся з пропозицією відкрити р ахунок на огол оше ни х банком умовах, шо відповідають закону та банківським пр авилам . Банк не ма є права відмовити у відкритті рахунка, вчинення ві д повідних

опера цій за яким передбачено законом, установчими документами б а нку та наданою йому ліцензією, крім випад ків, коли б анк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або я кщо така відм ова допускається законом або банківськими правилами (ч . ст. 1067 ЦК).

2

Укладати договори банківського рахунка і, відповідно, відкривати та кі рахунки мають право як банки , так й інші фінансові установи. На це опосередковано вказує положення ч. щирює положення гл.

72

4

ст.

1066

ЦК, яке по­

Кодексу на догово ри, що мають ознаки

договорів банківського рахун ка і укладаються іншими фінансовими установами відповідно до наданої ліцензії .

Як вже йшлося вище , поточні рахунки від криваються для збе­ рігання коштів і здійсн ення розрахунково-касових операцій юридичними та фізичними особами, в тому числі суб'єктами під­ приємницької діяльн ості. Відповідно до п.

1. 8 Інструкції про

порядок

відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах поточними рахунками також вважаються:

•

рах унки за спеціальними режим а ми Їх використання, що від­

криваються у випадках, п ередбачених законам и України або актами

Кабін е ту Міністрів України;

677

поточні рахунки типу "Н" , шо відкриваються н національній

•

валюті офіційним представництвам і предстаВНИЦТllам юридичних

осіб-нерезидентів , які не займаються підприємницькою діяльністю на території України ; • поточні рахунки типу " Л " , шо відкриваються в національній валюті постійним представництвам ;

карткові рахунки, шо відкриваються для обліку операцій за

•

платіжними картками;

• •

поточні (накопичунальні) рахунки ниборчих фондів; іннестиційні рахунки, шо відкриваЮТhСЯ нерезидентам-інвес­

торам

в уповноважених банках України для здійснення інвес­

тиційної д іяльності в Україні , а

takoA-. для повернення іноземної

інвестиuїі та прибутків , доходів,

інши х коштів, одержаних іно­

земним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

2.

Банк зобов'язуєтьсн приймати і зараховувати на рахунок влас­

ника грошові кошти , шо йому надходять, а також виконувати його

розпорядження про перерахування і видачу відповід них сум з рахун­

ка . Статгею

\068

ЦК передбачений обов ' юок банку вчиняти длн

клієнта операції, які передбачені длн рахунків цього виду законом,

банківськими правилами та звичанми ділового обороту, якшо інше не встановлено договором банківського рахунка . Він зобов'язаний зарахувати грошові кошти, шо надійшли на рахунок клієнта , II день

н адходження до банку відповідного розрахункового документа та видати або перерахувати з рахунка власника грошові кошти в день

надходження до б анку відповідного ро зрахункового документа, нкшо інші строки не передб ачений договором банкі вського рахунка а бо законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його ро з порядження. Також грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суд у, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ст.

1071

ЦК) .

Банк виконує розрахункові докум енти відповідно до черговості Їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на

рахунку клієнта, якшо інше не вста новлено догои ором між б а нком

і клієнтом. У разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документ ів, на підставі яких здійсню ється списання грошових коштів, ба нк списує кошти :3 рахунк а клієнта у такій 'і ер го вості:

• у першу 'іергу - грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог пр о відшкодуваннн шкоди , завданої каліuтвом, іншим ушкодженням здоров'я аб о смертю, а також вимог про стяг­ нення аліментів;

•

у другу чергу

-

грошові кошти на підставі рішення суду для

розрахунків шодо виплати вихідної допомоги та оплати праці осо­

бам, як і працюють за ТРУДОl3им Jlor0130POM (контрактом), а також випл а ти за авторським договором;

678

у третю чергу

• •

грошові кошти на підстав і інших рішень суду;

-

у четверту чергу списуються

грошові кошти

за розрахунко­

вими докум ентам и, шо передбачають платежі до бюджету;

• у п 'яту чергу -

грошові кошти за іншими розрахунковими

документами в порядку їх посліДОВНОI 'О Нilдходження. у разі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку

клієнта банк не веде обліку розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і кл і <.: ІІТОМ .

Згідно зі ст.

1074

ЦК обмеження прав кліtlПU шодо розпоряд­

жання грошовими коштами, що знаходнться ІІ а його рахунку, не

допускається, крім випадків обмеження права ро з поряджання рахунком за рішенням суду. Частина

2 ст. 1066

ЦК встановлює право

банку використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, додат­

ково гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

3.

Договір банківського рахунка є консенсуальним; стосовно

ознаки оплатності ЦК передбачає обов'язок клієнта сплатити плату ,а ВИКОНilННЯ банком операцій за його рахунком, якщо це вста­ новлено договором. Крім того, ст .

1070

ЦК встановлює обов'язок

банку сплачувати проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, у розмірі, передбаченому договором. Сума процентів зараховується на рах у нок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не llстаНОLlлені договором,

-

зі спливом кожного кварталу.

Згідно зі ст. 1075 ЦК до говір банкіВСhКОГО рахунка розрива­ ється за заявою клієнта у будь-який час . Банк, у свою чергу, має

4.

право вимагати розірвання договору банківського рахунки :

І) якщо сума грошових коштів , що зберігаються на рахунку

клієнта, є меншою Llід мінімального розміру , передбаченого банкіLlСЬКИМИ правилами або ДОГОLlОРОМ, якшо така сума не буде віДНОLlлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2)

у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року,

якщо інше не встановлено договором;

3)

в інших випадках, встановлени х договором або законом.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або з а його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в

порядку, встановлені банківськими правилами .

Банк також може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта в разі відсутності операцій за рахунком кліє нта протягом

3

років підряд та відсутності зал ишку грошових

коштів на цьому рахунку.

Згідно з п.

20

\нструкцїі про порядок відкриття, використання і

за криття рахунків у національній та іноземних валютах поточні рахунки клієнтів банкіLl закриваються, а відповідний догонір бан­ ківського рахунка розривається також :

•

на підставі рішення органу, на який законом поклаJlе но ФУflкuїі

шодо ліквідаuії або реорганізації юридичної особи;

679

•

на підставі відпо в ідного рішення суду а бо господа рського суду

про ліквід а цію суб' є кта господарювання;

•

у разі смерті вл а сник а рахунка

-

фізичної особи ( за звернен­

ням до банку сп адкоє мців);

•

на інших підставах , передбачених законодавством України а бо

договором між банком і клієнтом. Після прийняття

Н а ціональним банком ріш е ння про відкли­

кання в б а нку б а нківської ліцензії (власником банку

-

рішення

про ліквід а цію банку) і призначення ліквід а тора поточні та вкл адні

(депозитні) рахунки клі є нтів закриваються ліквід атором б а нку . Повідомлення про за криття рахунків клієнтів лік в ід а тор б а нку

надсил а є до відповідних органів державної под аткової служби у порядку, устано вленому Державною под ат к овою адміністраці є ю Укр аїни.

§ 4.

Договір банківського вкладу

Договір банківського вкл аду є специфічним різновидом договору банківського рахунк а , н а що, зокрема, вказу є поширення в ч . ст.

1058

3

ЦК на відносини б а нку та вкладника з а рахунком , н а який

внесений вкл ад, полож е нь про договір банківського ра хунк а (гл .

72

ЦК).

Поняття договору банківського вкладу. Згідно зі ст.

1058

ЦК за договОРО./lf банківського вкладу (депозиту)

одllа стОРОllа (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачува­ ти вкладникові таку суму та nроцеllти на неї або дохід в іншій формі

иа умовах та в порядку, встановлених договоро.'И. Характ еристика договору ба/lківського вкладу.

1.

Предметом договору банківського вкладу (депозиту) є грошові

кошти, що приймаються банком. Згідно з п .

1.4

Положення про порядок здійснення банками

України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними

особами, затв . постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 р . NQ 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується :

• договором • договором

банківськ ого рахунка; банківського вкладу (депозиту) з видачею ощад ної

книжки;

• договором

банківського вкладу (депозиту) з видачею ощад ного

(депозитного) сертифіката ;

•

договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого

документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом , іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (бан­ ківськими пра вилами) та звичаями ділового обороту .

680

Сторонами договору банкіпського вкладу Є банки та вкладники. 47 Закону " Про банки і банківську діяльність" IІриймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб нале­ ЖИТЬ до виключно банківських операцій, тому, відповідно, здій­ С НЮЄТЬСЯ банками. Проте законодавством встановлена обмежена

2.

)І " і д но зі ст .

\lОжливість інших осіб приймати вклади LO ч .

І ст .

21

-

наприклад, відповідно

Закону "Про кредитні спілки" останні мають право

: алучати на договірних умовах

внески (вклади) своїх членів на

: lепозитні рахунки як у готівковій, ПІК і в безготівковій формі. Вкладником може бути юридична чи фізична особа, яка здій­

снила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів або Gанківських металів на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах (див. п.

1.1

Положення про порядок здійсн ення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами). 3. Банк зоб ов'язаний виплачувати вкладнику як отриману від ІІЬОГО суму, так і проценти на неї або дохід в інщій формі .

Стаття 1060 ик встановлює, що за договором банківського вкла­ ; lУ незалежно від його виду банк зобо в'язаний видати вклад або його "астину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юри­ .1ИЧНИМИ особами на інших умовах повернення, які вста новлені логовором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на перщу вимогу Є нікчемною.

Якщо відповід но до договору банківського вкладу вклад повер­

тається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настан­ \\я інших обставин, ВИJна\lених ДО I' ОIЮрОМ, проценти за ЦИМ вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, нкщо

іlOГОВОРОМ не встановлений більш високий процент . Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку,

встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання

визначених договором обставин договір вважається продовженим ІІа умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями встановлюються банками самостійно. Національний банк Укра­ Їни встановлює індикативні розміри процентних ставок ДJlЯ банків J урахуванням ситуації на грошово-кредитному ринку.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу (депозиту) у розмірі, який установлюється в договорі банківського вкладу (де­ позиту) . Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк

юбов'язаний виплатити Їх в РОЗl\fірі облікової ставки Національ­ ІІОГО банку України .

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклад (депозит) на вимогу, якшо інше не встановлено договором . У разі зменшення банком розміру процентів на вклад (депозит) на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладу (депозиту), унесеного до повідомлення вкладника про з меншення процентів,

681

через

1 місяць

з часу надсилання підповідного повідомлення , якщо

інше не встановлено договором.

Установлений банком відповідно до догопору банкіпського вкладу (депозиту) розм ір процентів на вклад (депозит) на строк або на вклад (депозит) , унесений на умопах його повернення в разі настання

визначених договором обставин, не

може бути односторонньо

зменшений банком , якщо інше н е Dстановлено законодавством України . Сума вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти банк спла­ чує вкладнику :

•у

націон аль ній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вклад­

ний (депо з итний) раху нок у національній валюті;

•

у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на

вкладний (депозитний) рахунок 13 іноземній валюті, або на умовах та в порядку, перед бачених договором, відповідно до зая пи вклад­ ника

•

-

в іншій іноземній чи в національній валюті;

у банківських м еталах, якщо вкладний (депозитний) раху нок

відкритий у банкіпських металах або на умовах та в порядк у, передба ­ чених договором, відповідно до заяви вкладника

-

у національній

валюті.

4.

дого пір банківського вкладу у кл адається у письмовій формі .

У разі недодержа ння письмо в ої форми дого вору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Цей договір є р еал ьним і вважається

укладеним з моменту внесення грошових коштів до банківської установи.

§ 5.

Договір факторингу

Поняття договору факториuгу. Відпоuідно до ст .

1077

ЦК за договором факторингу (фінансуваllНЯ

під відступлення права гроиlOвої вUJIfOги) одllа сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої' сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відстУllитu фактору своє "раво грошової вимоги до третьої' особи (боржника), Подібне визначення містить і Закон "Про податок на додану вартість", згідно з п .

1.10

ст.

1 якого

факторингом є операція

з переуступки перщим кредитором прав uимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією партості такого боргу першому кредитору .

Характеристика договору фактори" гу.

1.

За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або

зобоп ' я зуєт ься передати грошові кошти в ро з порядження. другої сторони (клієнта) за плату. У надан ні коштів за uідповідну плату з находят ь

вияв ознаки

кредитування ,

що,

13

свою

чергу ,

дозuоля є

говорити про комплексну природу догово ру факторингу поєд нує в собі ознаки договорів купівлі-продажу і по з ики .

682

-

він

Наприклад , між покупцем і постачальником укладений договір

купівлі-продажу (поставки)

ПРОІtукцїі з відстроченням платежу.

Постачальник є кредитором за грошовим зобов'язанням, тобто у

зобов'язанні сплатити грошові КОШТИ постачальнику за придбану ПРОДУКllію, відповідно, покупець є боржником .

Пост а'lальник може або вимагати сплати грошових коштів без­ посередн ьо від покупця або укласти з банком або іншою фінансовою установою (фізичною

особою

-

суб'єктом

пілприємницької

діяльності) договір факторингу, відповідно до якого постачальник продає

право вимоги до покупця за договором

купівлі-продажу.

Відповідно, банк (фактор) заl\lість постачальника (клієнта) стає кредитором шодо покупця (боржника) і має право вимагати вико­

нання грошового зобов'язання від нього. Такий договір може бути укладений (а грошові кошти

-

перераховані від фактора до поста­

чальника) як до моменту поставки товару (коли грошове зобов'я­ зання між постачальником і боржником ше не виникло, оскільки, як зазначалося више, договір купівлі-продажу, приклад якого роз­ глядається, передбачає відстрочення платежу), так і після поставки,

тобто, коли грошове зобов'язання сплатити кошти постачальнику вже

настало .

Якщо кошти перераховуються постач,U1ЬНИКУ до виникнення грошового зобов ' язання між ним і божником, має місце кредиту­ вання фактором постачальника , за яке останній сплачує відповідну суму процентів.

В

цьому полягає Оllлатний характер передачі

грошових коштів фактором постачальнику (клі є нту) . Якщо гро­

шове з обов'язання вже виникло, умов ами договору факторингу може передбачатися купівля грошового зобов'язання у постачальника за ціною ,

шо нижча від тієї суми, яку отримає фактор внаслілок

виконання придбаного ним грошового зобов'язання боржником.

Різниця і буде платою за надані послуги факторингу .

2.

Клієнт відступає або зобов'язується відступити фактору своє

право грошової вимоги до третьої особи (боржника) . За договором факторингу відбувається передання клієнтом своїх прав фактору (відступлення права вимо ги), тож він є прикладом

правочину, на підставі якого клієнт може бути замінений фактором (ст.

512

иК) і, відповідно, окрім ознак кредитного договору, має

ознаки це сії . Специфіка договору факторингу виявляється в тому, шо його предметом може бути лише право грошової вимоги

-

грошове зобов'язання, яким згідно зі ст. 1 Закону України від 14 травня 1992 р. "Про відновлення пл атоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від

1999 р.)

30

червня

є зобов'яза ння боржника сплатити кредитору певну грошову

суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України . Інші негрошові вимоги кредитора до боржника не можуть бути пред­ метом договору факторингу.

683

Може виникнути ситуація , шо у клі є нта вже є грошові з о­ бов'я зання перед фактором за від повідними договорами , укладеними

раніше, і саме в забезпечення їх виконання клієнт може передати

за договором факторингу майнове право вимоги до боржника . Незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржни­ ком про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження , договір факторингу є дійсним (ст .

1080

ЦК) .

Проте

клієнт не з вільняється від зобов ' язань або відповідальності перед

боржником у зв ' язку з порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги, якшо вона міститься в договорі (у нашому прикладі

-

договорі купівлі­

продажу) . Згідно зі ст .

1078

ЦК предметом договору факторингу може бути

право грошової вимоги , строк платежу за якою настав (наявна вимога) , а також право вимоги , яке

пиникне в майбутньому

(майбутня вимога). При цьому майбутня вимога вважається пе­

реданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника . Якшо переда ння права грошової вимоги обумовлене певною по­ дією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Право грошової вимоги клі є нта може бути також оформлене век­ селем .

Боржник зобов'язаний здійснити платіж фактору за умови, шо він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги фактору , і в цьому повідом­ ленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню , а також

названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Він має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, шо відступлення пр а ва грошової вимоги фактору справді мало місце .

Якшо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здій­ снити платіж клієнту на виконання свого обов'язку перед ним. Вико­

нання боржником грошової вимоги фактору звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. Згідно зі ст . І 084 ЦК якшо відповідно до умов договору факто­ рингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не підповідає перед фактором, якшо одержані ним суми є меншими

від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якшо відступлення права грошової вимоги факторові здій­

снюється з метою забезпечення виконання зобов ' язання клієнта перед фактором , фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і пере­ дати суму, що перевишує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено

дого пором факторингу. Якшо сума , одержана фактором

від боржника,

виявилася

меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений

684

відступленням права вимоги , клієнт зобов ' язаний сплатити факто­ рові зал ишок боргу.

Якщо фактор пред'явип боржнику вимогу ЗД ІИСНИТИ платіж , боржник має право пред'япити до заліку свої грошові вимоги, що грунтуються на договорі боржника з клі(о· нтом , які ВИНИКЛИ У боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про від­ ступлення права грошової вимоги факторові .

Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зп 'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження від­ ступлення права грошової вимоги.

У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укла­ деним з боржником, боржник не має права вимагати під фактора попернення сум, уже сплачених йому за підступленою грошовою

вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за підступленою грошовою вимогою , має право вимагати повернення

цих сум фактором, якщо фактор не

вико нав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієн­ тові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання

перед боржником , вимоги (ст.

1086

пов'я заного з відступленням права грошової

ЦК) .

Відповідно до ст.

1083

ЦК наступне відступлеltНЯ фактором прапа

грошової вимоги третій особі н е допуска ється, якщо інше не вста­ новлено договором факторингу.

(ст.

3. 4

Належність факторингових операцій до фінансових посл уг

Закону України "Про фінансо ві послуги та державне регулю­

вання ринків фінансових послуг"), а також до банківських опера­ цій (ст.

47

Закону "Про банки і банкі вську діяльність") обумовлює

специфіку сторін відповідного договору . Згідно зі ст.

1079

ЦК фак­

тором може бути банк або фінансова установа, фізична особ а

-

суб 'єкт підпри єм ницької діяльності, яка відповідно до закону має пр аво здійснювати факторингові операції, а клієнтом

-

фізична

або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Боржник У відносинах, що опосередковуються дого вором факто­ рингу, участі не бере.

4.

Договір факторингу може бути як реальним , так і консен­

суальним, проте завЖдИ відплатним. Реальність або консенсуаль­ ність договору залежить від того, на яких умовах фактор фінансує

клієнта (одразу передає або зобов'язується передати в майбутньому грошові кошти), а також від того, коли (одразу чи в майбутньому) клієнт відступить фактору своє право грошової вимоги до третьої

особи (боржника). Момент набрання чинності договором факто­ рингу, з огляду на зазначену диспозитивність у цьому питанні , повинен чітко з азначатись у договорі.

685

Додаткова .1ітература: І. Біле"чук п.д., ДШІІ/ік о.г, Лютий право: українське та європейське.

-

/. о., Скороход ] 999.

О.В. Б анк івське

К.,

2. Заіка Ю. О. Українське uивільне право. Навч. посібник . - К., 2005 (3]2 с . ). 3. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред . О . В. Дзерu. К ., ]998. 4. Зразки uивільно-правових документів. Науково-пр а кт ичний посібник / За ред. В. О. КУЗllєцова. - К., 2006 (768 с.). 5. Кра с ько І. Договор факторин га / / Предприним ательство, хозяйство иправо . - 1996. - NQ 6. - С. З. 6. Лазар ева т.п. НетрадИЦИОННЬІ е фОРМЬІ кредитования внешне ­ зкономической деятельности / Прано и з кономика . - 200 І. - NQ І . С 63-68. 7 . ЛUU/GНСКUЙ М., Ма слова И. Право во е р егул ирование креДИТНЬІХ отношений / / Хозяйство иправо . - 1999. - NQ 4. - С 132- 135. 8. Науково-практ ичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. в.м Ко ссака. - К. , 2004. 9. ОЧКУРе/IКО С. В. Проблеми правового регулювання кр едит ного договору / / Вісник Вишого арбітражного суду України . - 1998. NQ 3. - С. 141 - 150. 10. Павлодскиt/ Е-А. Банковский кредит и спосоБЬL его обеспече ­ ния. - М., 1994. 11 . Під при є мниuьке право. Підручник / За ред. О. В. Старцева. К ., 2005 (600 с.). 12. Под/{ерковнuй Л, Рябка Л Правова природа договору банків­ ського р аху нку // Пр аво України . - 1999. - NQ 7. - С. 46-49. 13 . ПОllікар М.l. Кред итні відносини в сучасних умовах . Зако­ нодавство і практика / / Вісник Вишого арбітражного суду Укра­ їни.-1998 .- NQ 1 . -СI79-182.

14. Рябка Л

О разграничении пОНятий "ссуда" и "кредит"

/ / Пред ­ 43- 45 . 15. Саніах.меmова НО. Підприємницьке право: 2-е вид. - К. , 2003. 16. Цивільне право України / За ред . О. В. Дзери, Н С. Кузнєцової. К., 1999. 17. Цивільне право України . Навч . посібник / За ред. /.А. Бірю­ кова, Ю. О. Заікu. - К ., 2004. 18. Цивільний коде кс Укра їни. Коментар . - Харків, 2003. 19. Цивільний кодекс України . Науко во-практичний коментар / За ред. розробників проекту цк - К. , 2004. 20 . Щербина В. Господ а рське право України. Навч. посібник. приним ательство, хозяйство иправо.

К,2002 .

686

- 2000. - NQ 1]. -

С.

Г ла на ЗО Розрахунки

§ 1. § 2.

Готівкові розрахунки. Безготівк ові розрахунки.

Правову осн ову ро з рахунків рі:зних форм і видів СКдадає досить вели ка кількість нормативних акт ів. До них, насамперед, належать

ЦК (гл. 74) та ГК (ст. 341, СТ . ст . 343-344), :закони України від 23 вересня 1994 р. "П ро порядок здійснення розрахунків в інозем­ ній валюті", від 6 липня 1995 р. "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг" (в редакції Закону від І червня

20 02

2000

р.), від

28

листопада

р. "Про за п обігання та протидію легалізації (відмиванню)

до ходів, одерж аних злочинним шляхом", закони "Про банки і

банківську діял ьність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових по слуг" та і н . Підзаконні нормативні акти представле­ ні Указом Президента України від 12 червня 1995 р. NQ 436/95 "Про застосування штрафних санкцій з а порушення норм з регулювання

обігу готівки" (в редакції Указу від також числен ними актами головнішими з яких є

14

серпня

травня

1999

р.

а

NQ 491/99),

най­

Інс трукція про касові операції в банках

України, зат в. постановою раїни від

11

Н аціон ального банку України,

2003

Правління Націон ,U\ь ного ба н ку Ук­

р.

NQ 337,

Інстр укція про бе з готівкові

розрахунки в Україні в національній валюті, затв . постановою Прав­

л іння

Н аціо нальн ого банку України від

21

січня

2004

р.

NQ 22 ,

Інс трукція про міжбанківський переказ грошей в Україні в на­ ціональній валюті , затв . постановою

банку України від

17

березня

2004

р.

Прав ління

Ng 110,

Н аціонального

П оложення про веде ння

касових операц ій у національній валюті в Україні, затв . постано­

вою Пр авл іння Наці онального банку України від 15 грудня 2004 р. NQ 637, тощо . До документ ів судової практики з цього питання належить оглядовий лист Вищого господарського суду України від

26 липня 2002 р. NQ 01-8/870 " Про деяк і питання практики вирі­ шення спорів, пов'язаних з розрахунками".

У найзагальнішому плані розрахунки за що-неб удь товар, виконані роботи, надані посл уги тощо ватися двома способами

-

-

-

придбаний

можуть здійсню­

за допомогою вартісного еквівалента

-

грошей або за допомогою інших засобів, які не передбачають пере­ дачу грошових ко штів . До останніх н алежать бартерні розрахунки ,

розрахунки векселями та іншими негрошовими засобами .

Зважаючи н а те , що грошові кошти існують у готівковій формі формі грошових знаків або у безгот ів ков і й формі на рахунках у ба н ках (див . п.

3.1

ст.

3

-

-

формі записів

Закону " Про пл ат і жні системи

та переказ коштів в Україні"), розрахунки за їх допомогою мають,

687

відповідно , 2 форми - розрахунки за готівку (готівкові) та безготів­ кові розрахунки. Вибір відповід ної форми ро з рах у нків обумовлю­ ється як волевиявленням сторін

-

учасників відповідних праВОl3ід­

носин, так і приписами закону і зал ежить від ряду чинників

-

виду

діяльності суб'єкта , економічної дОцільності , залежності від часу , протягом якого повинна зд ійснитися опера ція , та інших , у тому

числі правового статусу особи

-

платника і особи

-

одеРЖУl3ача

грошових коштів.

Так , відповідно до ст . 1087 ЦК розрахунки за участю фізичних осіб , не пов ' язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункоl3ИХ документів у електронному або паперо­ вому вигляді. Розрахунки між юридичними особами , а також роз­ рахунки за участю фізичних осіб , пов ' язані з і здійсненням ними

підприємниuької діяльності , провадяться переважно в безготівко­ вій формі, проте можуть провадитися також готівкою, якщо інше не

встановлено законом .

§ 1.

Готівкові розрахунки

ПОf(яття готівкових розрахунків . Згідно з п . 1.2 Положення про ведення касових операЦlИ у на­ ціональній валюті в Україні готівкові розрахунки платежі

готівкою підприємств (підприємців) та фіЗ/lЧIІUX осіб за реалізовану nродукцію (товари, виконані роботи, нада"і послуги), а також за опера­ ціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Характеристика готівкових розраХУ/lків.

1.

Суб'єктами платежів у готівковій формі є підприємства , п ід ­

приємці і фізичні особи. Іншими словами , готівкова форма роз­

рахунків може використовуватися як юридичними, так і фі з ичними особами (як суб'єктами підприємницької діяльності, так і особами, які такого статусу не мають). Пункт

2.1

Положення про ведення касових операцій у національ­

ній валюті в Україні передбачає пріоритет розрахунків у без готів­ ковій формі для підприємств (підприємців), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти на дого­

вірних умовах. Цитоване вище положення ч . 2 ст. 1087 ЦК нада є право юридичним, а також фізичним особам проводити розрахунки, пов'язані зі здійсненням ними підприємниuької діяльності, поряд з безготівковою також у готівковій формі, якщо інше не встанов­

лено законом. Частина 1 ст. 198 ГК дозволяє здійснення платежів за грошовими зобов'язаннями , шо виникають у господарських відно­ синах, готівкою через установи банків, якшо інше не встановлено законом.

Фактично ГК дозволяється лише внесення готівкових коштів до банків для подальшого їх перерахування на відкриті рахунки одержувачів. Проте норма спеціального закону (ГК) фразою "якщо

688

інше не встановлено законом" встановлює диспозитивний порядок шодо вирішення питання можли вості використання суто готівкових розрахунків у господарській , у тому чнслі підПРИО.ІниuькіЙ, діяльнос­

ті і означає в контексті ч. 2 ст. 1011 7 ЦК дозвіл на таке використання за відсутності прямої вказівки зако ну про :щборону. Така заборона міститься , зокрема, в '1.2 ст. 6 Закону України від 5 травня 1999 р. " Про металобрухт" , згідно 1 нкою ];160РОIIЯ Є ТЬСЯ проведення готівкових розрахунків rlРИ зд іі1сIlСllllі опсраllій з промисловим металобрухтом.

Фі зичн і особи, які не мають статусу суб ' єктів підприємницької д іяль ності, можуть провадити розрахунки , нс ПОIІ ' н зан і , відповід­ но, з і здійс ненням підприємни цької діяльності у готівковій формі

без обмежень.

2.

Готівкові кошти можуть використовуватися для розрахункіп

за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, нада ні послуги) .

При цьому згідно з п.

2.2

Положення про ведення касових операцій

у національній валюті в Україні підприємства (підприємці) здій­ снюють розрахунки готівкою між собою і з ф ізи чними особами (громадянами України, іно земцями , особами без громадянства, які н е здійс нюють підпр и є мшшької діяльності) через касу як за рахунок готіпкової виру чки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків . Заз н аче ні розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Гранична сума готівкопого розрахунку одного підприємства (під­ приємця) з іншим підпри є мством (llіДПРИЄМI1СМ) IIРОТSlI 'ОМ ОДІЮГ0 дня за одним або кількома Il лат і жними ДОКУ~ I СНЛ1М II встановлю­ ється

відповідною постановою

Правлінн}{

націоналы
oІ' о o банку

України. П латежі понад зазн аче ну граничну СУМУ ПРОВОД ЯТЬСSl винятко во В безготівковій формі. Кількість підпри є мств (підпри­ є мців), з якими здійснюються розрахунки, протягом д НЯ НС обме­ жується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані н а виробничі (господарські) потреби за р ахунок коштів, одержаних за корпор а ­ тивними

картками.

Зазначені обмеження не поширюються на:

І) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільопими фондами; 2) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

3)

розрахунки підприємств (підприємuів) за спожиту ними

електроенергію;

4) 5)

використання коштів, виданих на відрядження; розрахунки підприємств (підприємuів) між собою під час

закупівлі сільськогосподарської продукuїі.

Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових кошті в і Своєчасного Їх надходження до кас банків для підприємств,

що

здійснюют ь операції з готівкою в національній валюті, установлю­ ються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки).

689

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установ­ лений ліміт каси .

Готівкова

виручка (готівка),

шо перевишує

встановлений ліміт каси , обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки . Відокремлені підрозділи під­ приємств

-

юридичних осіб можуть здавати

готівкову виручку

(готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь­ якого банку для її переказу і зарахува ння на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) може здаватися операторам поштового зв'язку для її пере­ казу на банківські рахунки підприємства (пункти

2.7, 2.8

Положення

про ведення касових операuій у наuіон альн ій валюті в Україні).

3.

Готівкові кошти можуть використовуватися для ро з рахунків

за операuіями , які безпосередньо не пов'язані з реалі за uією про­ дуки ії (товарів , робіт , послуг) та іншого майна. до таких розрахунків н алежать, зокрема , розрахунки з оплати праиі , відряджень тошо .

Указом Президента "Про застосування штрафних санкuій за по­ рушення норм з регулювання обігу готівки" встановлені фінансові санкиїі у вигляді штрафу за порушення таких НОР!\1:

•

за перевишення встановлених лімітів залишку готівки в касах

у 2-кратному ро змірі

-

cYJ\1 виявле ної пон адл і мітної готівки за кож­

ний день;

•

.за неоприбуткування (неповне та /або несвоєчасне оприбутку­

ва ння) у касах готівки

--

у 5-кратному роз м ірі неоприбуткованої

суми;

•

за витрачаннн готі вки 3 виручки від реалі за ції продукиії (робіт,

послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків на виплати, шо пов'язані з оплатою праиі) (за - соuіальних виплат

винятком екстрених (невідкладних) обставин

громадянам

на пох овання, допомоги при народженні дитини,

одиноким та багатодітним матерям, на лікування в р азі хвороби,

компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської - в розмірі

катастрофи), за наявності податкової заборгов аності зд ійсн ених виплат;

• за перевишення IJстановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під зв іт без повного звітуuання шодо раніше виданих коштів - у розмірі 25% виданих під звіт сум;

•

за проведення готівкових розрахунків без подання одержуuа­

чем коштів платіжного документа (товарного або касового чека,

квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), - у ро з ­

який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштіu , мірі сплачених кошт і в;

•

за використання одержаних в установі банку готівко вих коштів

не за цільовим призначенням

•

-

у ро з мірі внтраченої готівки;

за невстановлення установами банків лімітів залишку готівки

в касах з них стягується штраф у 50-кратному ро.змірі неоподатко-

690

вуваного

мінімуму доходів

громадян

.з а

кожний

випадок такого

нсвстано влення.

§ 2.

Безготівкові роарахунки

Поняття безготівкових РОЗ{JаХУ/І/\і/!. Згідно зп.

1.4

Інструкції про 6С3Іотівкові ро Jраху нки в Україні в

наці онаЛl.>ніЙ валюті безготівкові розраХУ"КIІ -

перерахування певної

суми коштів з рахунків IІлаmflllків IIU раХУflКIІ OIllPIIJl'l yaa'lie коштів, а також lІерерахуваю/Л баflкаМІІ за дОРУ'lеIllШМ llідlljJllСlИсmв і фіш'lНUХ осіб коштів, УllєсеНІІХ НИJlIIІ готівкою в касу баllКУ, ІІа раХУIlКU отрllМУ­

ва'Іів КОlшпів. рахункових

ui

ро з рахунки проводяться банком ІІа ІJіл.ставі роз­

nOKYMeHTill

на паперових носіях чи

II

слсктронному

вигляді.

Характеристика безготівко вих розр ахунків. І. Платник перераховує пеllНУ суму коштів зі рахунок

CllOrO

рахунку на

отримунача.

Від понідно до п.

1.4

Ін стр укції про безготівкові розрахунки в

Укра'іні в наllіональній валюті платником є особа, з рахунку якої ініціюється переказ грошей або як а ініціює перека.з шляхом по­ дання до банку або іншої устанони

-

члена платіжної системи

документа на переказ готінки разом з нідпонідною сумою грошей.

Отримувачем, в свою чергу, є особа, на раХУIlОК яко'і зараховується сума перека з у або яка отримує суму Іlсрека зу

11

готівковій формі .

Ilлатником і отримувачем МОЖУТІ.> бути НК юридичні, так і фізичні особи. Для здійсненнн псрерахуваннн нк у платника , так і у отримувача коштів повинні бути рахунки, що віДКРИШIЮТЬСЯ б
України (термінологією п.

1.8

Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків у національній та ін:немних валютах

-

"поточні рахунки"). Відкриття таких рахунків опосеред­

ковується укладенням між клієнтом та банком договору банків­ ського рахунка, поняття та характеристика якого дається в окремому

параграфі цієї теми .

Крім того, необхідн ою умовою здійснення перерахування з від­ критого платником рахунку є наявність на ньому відповідних коштів, які існують у вигляді спеціальних облікових записів. Від­ повідно до п.

2.22

JHCTPYKUiї про безготівкові розрахунки в Україні

в національній налюті банк виконує розрахункові документи нідпо­ відно до чергоності ЇХ надходження та виключн о в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором

між банком і . клієнтом. У ряді випадкін .закон одавством встановлюютьс н обмеження на

розпорядження коштами, що означає, відпо13ідно, і наНJlність об ме-

691

жень на Їх п ерерзхуваннн з раху н ку платника на рахунок отримувача, а також на їх одержаннн отримувачем.

Так , згідно з і ст.

11

Закону " П ро за п обігання та ПРОТИдію ле­

галізації (відмиванню) доход ів, одержаних злочинним

шлнхом"

фінансова операцін підлнгає обов'нзковому фінансовому моніто­ рингу , якшо сума , на яку во н а пр оводиться, дорівнює чи п е ревишу є

грн . або дорівнює чи перевищує суму в і ноземн ій валюті , еквівалентну 80000 грн., та має одну або б іль ш е ознак , що наво­

80000

дя тьс я

нижче :

перек аз грошових ко штів на анонімний (номерний) рахунок

1)

за кордон і надходже ння грошових кошт ів з ано ні м ного (номер­

ного) рахунку з - за кордону , а також переказ ко штів на рахуно к, відкритий у фінансовій уста н ові в краї ні , щ о віднесена Кабінетом Міністрів Украіни до пер еліку офшорних зо н (див. Перелік офшор­ НИХ зо н ,

ШО міститься

Міністрів України від

24

в додатку до розпорядження

лютого

2003

р.

NQ

Кабінету

П-р);

купівля (продаж) чеків, дорожніх че ків або інших подібних

2)

пла ті жни х засобів за готівку; 3) зарахування або переказ грошових коштів , надання або отри­ мання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випздку, коли хоча б одна зі сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстраці ю, м і сце про жи­

вання чи місце знаходження в країні (на території), яка не бе ре участі

в міжнародному співробітництві у сфері за по б іганн я та

протид ії легалі зац ії (відмиванню) д о ход ів , одержаних ЗЛО'ІИННИМ

шляхом , та фінансуванню тероризму , або однією з і сторін є особа , що ма є рахунок в банку , за реєстрованому у вищезазначеній країн і (н а вищезазначеній території);

4)

переказ коштів у готівков і й формі за кордон з вимогою видати

одеРЖУ[lачу кошти готінкою ;

5)

зараХУ[l
даль ши м пер еказом того само го або наступного операц і йного дня іншій особі;

6)

зарахуван н я грош ових коштів на рах у нок чи списання гро­

шових ко ш тів з рахунку юридичної особи, п еріод д іяльності якої не п ере[lИЩУЄ

3 місяців

з дня ті реєстрації, або за рахуван ня грошових

коштів на рахунок чи списання грошови х ко шт ін з рахунку юри­ дичної особи у випадку, якщо операuії ІІ а зазна ченому рахунку не проводилися з моменту його відкриття;

7)

відкриття рахунку з ун есенням на нього кощтів на користь

третьої особи ;

8)

перека з особою за відсутності зовн ішньоекономічного

контракту кош тів за кордон;

9)

обмін банкнот, особливо іноземн ої валюти, на банкноти

іншого номіналу;

І О) про вед ення фінансових операuій з цінними паперами на пред' ян ник а, н е розміщеними в депозита ріях;

692

11)

придбання особою цінних паперів за готівку;

12)

випла та фізичній особі страхового відшкодув ання або отри­

мання страхової премії;

ви пл а та особі виграшу в лотерею, казино або в іншому

13)

гральному закладі; помішення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння

14)

та інших ц інностей у ломбард. Вимоги шодо фінансового моніторингу такої операції означа­ ють, зокр ема , те, шо суб'єкт первинного фінансового моніторингу

(банки, стра хові, інші фінансові установи тошо) має право відмо­ вит ися від її здійснення, тобто в контексті питання, що розгляда­ ється

-

від перерахування коштів з рахунку платника на рахунок

отримуваqа, а також від зарахування Їх на рахунок отримувача ; крім того,

названі установи зобов'язані повідомити УПОВН ОlJажений

державний орган з питань фінансового моніторингу (таким

є

Державний департамент фінансового моніторин гу) про осіб, що здійснюють зазнаqену фінансову операцію , та її характер.

Іншим обмеженням на розпоряджен ня грошовими коштами t передача активів суб'єкта, до яки х н алежать і грошов і ко ш ти, у податкову заставу в разі наявн ос ті у такого суб'єкта податкового

боргу. Згідно з підпун ктом

21

грудня

2000

8.6. 1

п.

8.6

ст.

8

Закону України від

р. "Про по рядок погашення зобов ' язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пл ат­ ник, активи якого перебувають у п одатков і й заста ві , здійснює вільне роз п орядже ння

н ими за

ПИС ЬМОВОМУ узгодже нню з

ВИНЯТКОМ

операцій ,

податковим ор ганом .

що

ні дляг ають

Що стосується

операцій з гр ошови ми ко штами, то пл ат ник має нр аво зд і йснювати

в ідповідн і о перації без Їх узгодже нн н з податковим органом за винятком, зо крема, операці й з ку півлі , оренди ( л ізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немай нови х

прав за ВИНЯТКО:VІ

майна, майнових та немайнових прав, що ви користовуються у під­ приємницькій діяльності платника податків (інших видах д іяльності, як і за умовами оподаткування прирівнюют ься до підпри ,::м ни ць ­

кої) , а саме

-

готової продукції, товарів і товарних запасі в, робіт

та послуг за кошти за цінами,

що не є меншими за зв ичайні; з

використанн я коштів для здійснення пр ямих чи портфельних інвестицій, а також операцій з цінними паперами, шо з асвідqують

відносини боргу, надання гарантій, поручи тельства, уступки вимо­ ги та п еревед ення боргу, виплату дивіденді в, розміщення депозитів

або надання кредитів. Такі операції зд і йснюються за письмовим уз годженням з податковим органом, що передбачає, в ідповідно, мож­ ливіс т ь відмо ви від його надання, а, отже, обмеже ння у здійс ненн і о перац ій з грошовими коштами.

Обмеження на розпорядження грошовими коштами,

н тому

числі і тими, шо зберігаються на рахунках суб'є ктів підпри є мниць­ кої д іяль ност і, можуть бути накладені також судом. Так, зг іл.но з і

ст.

67

Госп одарського процесуально го кодексу України ОДНИМ і з

693

заходіrз забезпече нн я п озову є н аклада нн я арешту на ГРОШОRі суми, шо належать відпонідачені. Арешт н а грошопі суми може бути накла­

де ний у порядку виконавчого провадження (див. Закон України від

кrз і ТН}1 1999 р. "Про виконавче провадження"), в проu ес і визнання банкрутом (див. Закон "П ро підновлення платоспр оможності боржника аб о визнання його банкрутом") та в інших випадках, пе­

21

редба'!ених законодавством.

Нормативними актами також передбачена можл ив і с т ь обме­ ження

кори ступання

отримувачем

платежу

грошо вими

коштами

нав і ть у разі, якшо платник перерахував йому відпо в і дну суму . Від­ п овідно до п.

R

1.23

!нструкиії про бе.зготівкові розра хунки в Україні

нац і ональн ій валюті банк, що обслуговує суб'є кта-платника, у

ра з і виникне ння обгрунтованої підозри ініuіюванн я перек азу без законних підстав має право надіслати (на паперовом у або електрон­ ному нос і ях) вказівку банку, що обслуговує отрим увача, зупинити зарахува нн я с уми переказу на рахунок отримувач а або, якщо вона

вже зарахован а, заблокувати на строк до

5

робочи х дн і в вілповідну

суму коштів н а рахунку отримупача до з'ясуванн я вс і х обставин. 2. Б а нки за дорученням підприємств і фізичн их осіб п ерерахо­ вують кош т и,

внесені ними готівкою в касу б анку, на рахунки

отримувачів ко штів. Іншими словами, для відне сення розрахунків

до без готівкови х не обов'язкова наявність рахун ку у платника гро­ шових коштів; також у разі, якщо у такого плат ника є рахунок , не

є обов'язковим перерахування коштів саме з нього

-

важливим є

саме наявні сть рахунку у отримувача коштів і , в і дповідно, наявність

власне готівкових коштів у платника і права ними розпоряджатися .

Ц я оз н ака ма є важливе практичне з начення . Як вже й шлося пр и розгляді відповідної теми щодо патентування підприємницької

діяль н ості , за Законом" Про п атен тування деяких видів підп риєм­ ниu ької діяльност і " патентуванню підлягає, зокрема , торговельна діяльн і сть, що здійснюється в готівковій формі. У разі проведення розрахунків шляхом внесення покупцем готівкових ко штів за прода­

ний товар (надані послуги) до каси Ощадбанку або каси комерцій­ ного банку, такі ро зрахунки для платників коштів є готівковими , а для суб'єкта підпри ємн иuтва

-

безготівковими, тож він може здій­

с нювати торговельну діяльність без п ридбання торгового патенту .

Можливими є також випадки , коли особи платників готівкових ко штів і одержувачів, відповідно , зарахованих на їх рахунки ба н ками

без готівкових грошови х кощт і в співпадають. Це відбувається у зв'яз­ ку і з зобов'язанням, п ередбаченим п .

2.8

П оложення про ведення

касових опера uі й у наuіональн ій валюті в Украї ні , щодо здачі суб'єк­

тами підприємниuької д ія льност і

-

юридичними особами готівко­

вої виручки понад устаНОllлениJ.i ліміт каси для зарахування її н а Їх рахунок, про що й ш лося вище .

3.

Законода вст вом передбачені строки, протягом яких банки

п овинні зд ій с нювати платежі між суб ' єктами, а також від п овідаль­

ність усіх суб'єктів безготівкових розрахунків за порушення порядку

694

.1ДlИснення платежів. Стаття

8

Закону "Про платіжні системи та

переказ коштів в Україні" передбачає обов'язок банку виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надход­

ж ення. У разі надходження розрахункового документа клієнта до о б сл уговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'я заний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розраху нковому документі, не пізніше ІІаступного робосІОГО дня. Суб'є кти безготівкових розрахунків ~ платники, отримувачі

грошов и х кощтів, а також банки, що їх обслуговуюп"

несуть від­

п ов ідальн ість за правильність та своєчасність здіЙсне.IІШІ переказу. Так, згідно зі ст.

32

Закону "Про платіжні системи та перека.1 коштів

в Укр аїні " у разі порушення банком, що обслуговує платника, вста­ новле н их строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк

зобов'язани й сплатити платнику пеню у розмірі

0,1 % суми

простро­

ч еного пл атежу за кожний день прострочення, що не може пере­

вищува т и ] 0% суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовле­ ний до г оворо м між ними. У ра.1і порушення банком, що обслуговує отр им увача, с троків завершення переказу цей банк зобов'язаний с плати ти отрн мувачу пеню у такому самому розмірі, якщо інший

розмі р п ен і не обумовлений договором між ними. Пл атник н е се перед банком, що його обслуговує , в ід п о ві дал ь­

н і сть, передбаче ну умовами укладеного м і ж ним и до го в о р у, і зобо ­ в'язан и й відшкодувати ш коду, за под і я н у б ан ку вн асл ідок недотри­ мання uи м п лат н иком вимог щодо захисту інформа ції і проведе н ня

н еза к о н них о п е рацій з ком п о н ентами пла ті жних систем (плат і ж ні інструме нти , обладнання, програмне забе:з п ечення ТО НЮ). В ід повідал ьн ість пе р едбачена і щодо н еналежних от р имува чі в коштів . Від п ов ід н о до п . 35 .1 ст . 35 Закону так и й отримувач зобов'яза ­ н и й протягом

3

ро боч и х д ні в від дати н адходження п ов ідомле нн я

ба н ку-п о р у шни ка (тобто , банку, який зд і йснив п ом илковий переказ) про :зд і йс ненн я по милково го п е р е казу іні ціювати п ереказ екв і вал ент­ н ої суми к ошт і в банку- п оруш ни ку, за умов и отр и ма н ня п ов ідом ­

ле ння цьо го ба н ку про зд і йснен н я п ом и лково го пе реказу . У ра зі

своє ч ас ного п о ві домле н ня банком- п ору шн иком н еналежного от­ рим у ва ча про :зд і йсне нн я п ом и лкового п ереказу та п ору ш е н ня не ­

н алежн им отрим у в а чем означе н о го строку неналежни й отр и му ва ч

має пов е рн ути суму пе р еказу, а також с п лат ити банку -п ору шн ику п е ню в ро зм ір і О ,

]%

ці єї су м и за кожн и й де н ь, п оч и н аю ч и в ід дат и

з аве рше нн я П ОМ ИЛК ОІЮ Г О переказу до д н я

в кл ючн о, яка н е м оже п е р евищуват и

10%

п овер н ен н я к о ш тів сум и пе р еказу .

Види безготівкових розр аху"к ів. З а зм істо м ст . 1088 Ц К (ст . 34 1 ГК , п у н кт и

1.4, ]. 13

І нструк ції

п ро б ез готів ков і роз раху н к и 13 Україн і в н а ці онал ь ні й валюті) пр и :зд і йс н е нні без гот івко ви х р оз р аху н ків до п ускаються ро:зраху н к и і з застосу ва нн ям ГlII аті жн и х доручень, акреди тив і в, р озрахунко ви х че к ів

( ч ек ів ), ро з раху н к и за ін касо , а також ін ш і р оз р ахунки, п ередба ч е н і

695

законом, банківськими пранил а ми та звичаями ділоного обороту.

Також допускаєТl,С Я використання банківських платіжних карток, нек селів та інших платіжних інструментів.

За платіжним дОРУ'lеllНЯ.JIf банк зобов'язу єт ься з а дорученням платника за рахун ок

грошових коштів,

шо ро з мішені

на

ЙОГО

рахунку у цьому банку, перека зати певну грошову суму на рахунок визначеної плат ником особи (одержувача) у цьому чи 13 іншому

банку у строк, встановлений зако ном або банків ськими правилами, якщо інший строк не передб а чений договором або звичанми діло­

вого обо роту ('І . І ст.

1089

ЦК) . Платіжне доручення платника прий­

ма є ться банком до виконання за умови, шо сум а платіжного дору­ ч енн н не перевишує суми грошових коштів на рахунку пл атн ика,

якшо інше не в становлено договором між пл атником і банком. Банк , що прийняв платіжне до рученнн платника, повинен пере­ раху вати відповід ну грошову суму банкові од ержувача для їі за раху­ ваннн на рахунок особи, визначе ної у платіжному дорученн і. Для виконання перека з у грошоних коштів на р а хунок ,

визначений у

дорученні клієнта, б а нк м ає право залучити інший банк (виконуючий банк).

Банк повинен н егайно ін фор мувати пл атника н а його вимогу про виконання платі ж ного до ру'rення. Пор яд ок оформлення та ви­

моги до змісту повідомл е ння про викон а ннн банком п латіжного доручення встановлюються законо м, бан ківськими правилами або догоrюром між банком і платником. у р аз і ро з р ахунк ів за акредитивом банк (банк-емітент) за дору­ ченням клієнта (платника)

-

зшrвни ка акредитива і відповідно до

його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконую­

чому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або ви з наченої ним особи За рівнем забезпечення

-

бенефіціара (ч. І ст .

1093

ЦК).

вирізняються по криті та непокрит і

акредитиви. у разі відкриття покритоro акредитива при його від­ критті бронюються грошові кошти п латника на окремому рах у нку

в банку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокри­ того акредитива банк-емітент гарантує оллату за акредитивом за тимчасової відсутності

коштів на рахунку платника за рахунок

банківського кредиту.

За характером зобов'язань учасників відносин з виконання акре­ дитиву виокремлюються відкличні та безвідкличні акредитиви .

Відкличний акредитив мо ж е бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення одержувача грошових коштів. Відкликання акредитива не створює

зоб ов ' я за нь банк у- ем ітента перед одержувачем грошових коштів .

Виконуючий бан к понинен здііkнити платіж або інші операuії за відклич.ним акредитивом, якщо до моменту їх здійснення ним не одержано повідомл е ння пр о зміну умов або анулювання акреди­ тива .

б9б

Безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на ие одержувача грошових коштів. На прохання банку-емітента виконуючий банк може під­ твердити безвідкличний акредитив ШШІХОМ прийняття додатково до зобов'язання банку-емітента зобов'я:заНIІЯ провести платіж відпо­ відно до умов акредитива. Безвідкличний акредитив, підтверджений

виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуюч ого банку. Для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає

до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акре­ дитива, шо підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі

порушення хоча б однієї з uих умов виконання акредитива не провадиться.

Якшо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за з овнішніми ознаками не відповідають умовам акред итива, він повинен н егайно повідомити про ие одержувача грошових коштів і

банк-емітент і з виз наченням причин відмови . Якщо банк-емітент, одержавши прийняті виконуючи м банком документи, вважає, що вони не відповідають за зонн ішніми ознаками умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві грошо­ вих коштів з порушенням умов акредитипа.

Згідно з і ет. І

098

ЦК а кредитив закриnається у разі:

І) спливу строку дії акредитива;

2)

відмови одержуnача грошових коштів від використання акре­

дитива до спливу строку його дії, якшо ис псредба'lено умовами акредитива;

3)

повного або часткового відкликання акредитива платником,

якшо таке нідкликання передба чене умовами акредитива. Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк­ емітент. Виконуючий банк одночасно із закриттям акредитива негайно повертає банку-емітентові невикористану суму покритого акреди­

тива . Банк-емітент повинен зарахувати поnернені суми на рахунок платника .

у разі розрахунків за іюсасовU/lfU дорученнямu (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта

дії щодо одержання від платника платежу та (або) акuепту платежу ('І. І ст.

1099

ЦК). Банк-емітент, який одержав інкасове доручення,

має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк) . у разі відсутності будь-якого документа або невідповідності доку­ ментів за зовнішніми ознаками інкасовому доруче нню ВИКОНУЮ'ІИЙ

банк повинен негайно повідомити про ие клієнта . У разі неусунення

зазначених недоліків банк повертає документи без виконання. Документи, шо підлягають оплаті при Їх поданні, виконуючий банк зобов ' язаний подати до платежу негайно з отриманням інка-

697

сового доручення. Якшо докум енти підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту платника

подати документи для акцепту негайно з отриманням інкасового

доручення, а вимогу платежу має здійснити не пі з ніше ніж у день настання строку платежу, визначеного у документі. Одержані (інкасовані) суми негайно передаються виконуючим банком у розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Виконуючий банк має право відрахува­

ти з інкасованих сум належні йому плату та відшкодування витрат

та (або) в идатків. Якшо платіж та (або) акцепт не були отримані, виконуючий

банк по ви нен негайно повідомити банк-емітент про причини непл атежу або відмови від акцепту. Банк-емітент повинен негайно повідомити про це клієнта, запитавши у нього вказівки шодо по­ дальших дій. У разі неотримання вказівок шодо подальших дій у строк, встановлений банківськими правилами , а якшо він не встановле­

ний,

-

в розумний строк виконуючий банк має право повернути

докум енти банку-емітентові . Розрахунковим чеком (чеком) є докуме нт , що містить нічим не обумовлен е письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку переказати вказану в чеку грошову суму одержувачеві (чеко­

держател ю) (ч.

1

ст.

1102

ЦК). Видача чека не погашає грошового

зобов'яза ння, на виконання якого він виданий. Платником за чеком може бути лише банк, в якому чекодавець має грошо ві кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися.

З огляду на це ст.

1103

ЦК передбачає, шо чек оплачується за

рахунок грошових коштів чекодавця.

Поданн я чека до банку 'Іекодержателя на JHKaco для одержання платежу вважається поданням чека до платежу. Зарахування коштів за інкасованим чеком на рахунок чекодержателя провадиться після

одержання платежу від платника, якшо інше не передбачено дого­

вором між чекодержателем і банком. Додаткова .1ітература: І. Беляков М.М. Вексель как важнейшее пл атежное средство.

-

М.,1992. 2. Біле/lЧУК пд., ДИllllік о.г, Лютий J. О. , Скороход О. В. Банківське право: українське та європейське. - к., 1999. 3. Ефuмова Л. Правовое регулирование аккредити ва / / Хозяйство иправо. - 2000. - N2 7. - с. 25-39. 4. ЗаікаЮ.О. Українське цивільне право. Н авч . посібник. - К., 2005 (312 с . ). 5. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. о . В. Дзерu. К., 1998. 6. Зразки цивільно-правових документів . Науково-практичний посібник

698

/

За ред. В. о. КУЗllєцова .

-

К.,

2006 (768

с . ).

7. 8. 1997. 9.

Иванов дл. Вексель .

М.,

-

1993.

Красько и.Е., Жушма// в.п. Вексельное обра шение .

-

Харьков ,

Науково-пра ктичний комеllтар Циві ль ного кодексу України

За ред. в.м Ко ссака .

-

К .,

Новосел ова л.А . ВексеЛІ, в хо :щі1ственном обороте.

10.

1998(116с . ) . 11 . Підпри є мницьке пра во. Під ручник К ., 2005 (600 с . ).

12. 13 .

/

2004. /

-

М. ,

З а рсл. О.В. Старцева.

-

Саніахметова Н. о. Підприємницьке пра во : 2-е вид . - К. , 2003. Скотар Н. Оп е р а ции коммерческих б а нков с векселями / /

Пра во Укра їни . - 1999. - Ng І. - С. 36. 14. Ци в іл ь не право України. Навч . посібник рюкова, ю. о. Заікu.

-

К.,

/

За ред. І . А. Бі­

2004.

15. 16.

Цивільний кодекс України. Коментар.

17.

Щербlша В. Господарське право України . Навч. посібник .

-

Харків,

2003.

Цивільний кодекс України. Н ауково-практичний коментар За ред. розробників проекту ЦК. - к., 2004.

/

-

К.,2002.

Глап а 31 Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Договір комерційної концесії. Спільна діяльність

§

І.

Розпоряджання

майновими

правами

інтелектуальної

власності .

§ 2. § 3.

Договір комерційної концесії.

Спільна діяльність.

§ 1.

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності

Глава

75

ЦК спеціально регулює

питання розпоряджання

майновими правами інтелектуальної власності, встановлюючи види

відповідних договорів та

-

в загальному вигляді

-

особливості їх

укладення . Спеціальні норми шодо такого розпоряджання містяться в окремих за кон а х , присвячених об'єктам інтелектуальної власності : законах України в ід

21

квітня

рослин" (в редакції Закону від

1993 р . "Про охорону прав на сорти 17 січня 2002 р . ), від 15 грудня 1993 р.

"Про охорону пра в н а винаходи і корисні моделі" (в редакції Закону

від І червня

2000

р.) , від

5

листопада

1997

р. "Про охорону прав на

топографії інте гральних мікр о схем", Законі "Про охорону Ilран на

промислові зра з ки" та інших.

699

Згідно зі ст.

1107

ЦК розпоряджання майновими правами інте­

лектуальної власності зд ій снюється на підставі так их договорів:

1)

ліцензія на в икористання об 'єкта права інтелектуальної влас­

ності ;

2) ліцензійний договір;

3)

договір про створення за замовленням і використання об'єк ­

та права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелек­ туальної власності;

5)

інші договори шодо розпор яджання майновими пр авам и

інтелектуальної власност і . Договір шодо розпоряджання майновими правами інтелектуаль­ ної власності укладається у письмовій формі . У разі недодержання п исьмової форми такий догов ір є ні кчемним. Законом можуть бути встановлені

випадки,

в

яких договір

що до

ро з поряджання

майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.

За ст. І

\08

ЦК ліцеюією на використаНIlЯ об'єкта права інтелек­

туальної власності є письмовий дозвіл особи-ліцензіара, наданий лі­ І{ензіату на використання цього об'єкту в певній обмеженій сфері.

Ліцензія н а використання об'єкта прапа інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного до говору .

Ліцензія на використа нн я об'єкта права інтелектуальної влас­ ност і може бути пиключною, одиничн ою, н евиключною , а також іншого виду, що не суперечить закону. 8иклю'(на ліцензія видаєтьс я лише одному ліцензіату і виклю­ '(ає можливість використання ліцензіаром об'єкта пра ва інтелек ­

туальної вл а сності у сфері, що обмежена цією ліцен зією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазна­ ченій сфері. Одинична ліценз ія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видач і ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері,

що обмежена цією ліцензією , але не виключ ає можливості вико ­ ристання л і цензіаром цього об 'єкта у зазначені й сфері. Невиключна ліц ензія не виключає можливості використан ня л іцензіаром об'єкта пр ава інтелектуальної власно сті у сфері, що обмежена цією ліцен­

зією , та видачі ним іншим ос обам ліцензі й на використання цього об'єкта у зазначен і й сфер і. За згодою ліцензіара, нада ною у письм овій формі, ліцензіат може видати письмове повноважен ня на викори стання об'єкта права інте­ лектуал ьної влас н ості іншій особі (субліц ензію) .

Згідно з і ст. 1109 ЦК за ліl(єюійнuм договором одна сторона (ліцен­ зіар) надає другій стороні (ліl(єюіату) дозвіл на використання об'єюnа права інтєлеюnуальної власності (ліцензію) на умовах, виЗlfаЧЄlf1lX за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог закону. Права на вико­ ристання о б'єкта права інтелектуальної власності та спосо би його

700

використання, ЯКІ не визначені

у ліцензійному договорі,

ються такими, шо не надані ліllснзіату.

вважа­

Предметом ліцензійного

договору не можуть бути пр ава на використання об'єкта права інте­ лектуальної власності, як і на момент укладення договору не були чинними.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера вико­ ристання об'єкта права інт електуальн ої власності (конкретні права, шо надаються за договор ом, с пособи використання зазнач еного об'єкта, територія та строк , на які надаються права, тошо) , роз­ мір, порядок і строки випл ати пл ати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вва­

жають з а доцільне включити у договір. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані пр ава на використання об'єкта права

інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України. Якшо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворен­ ня твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.

Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений догово­ ром, який повинен спливати не пізніше сплив у строку чинності виклю'{ного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності. У разі відсутності у ліuензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що

залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визн ачений у договорі об'єкт права інтелсктуальної власності,

але не більше ніж на

5

років. Якщо за

6

місяців до спливу зазна­

ченого 5-річного строку жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, дого вір вважається продов­

женим 'на невизначений час. У цьому випадку кожна зі сторін може в будч-який час відмовитися в ід договору, письмово повідомивши

про це іншу сторону за

6

місяців до розірвання договору, якщо

більший строк для пові домлення не встановлений за домовленістю сторін . Ліц ензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого дого вором терміну початку

використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору в разі порушення іншою стороною інших умов договору. За ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо

інше не встановлено ліцензійним договором. Умови ліцензійного договору, які супер ечать положенням ЦК, є нікчемними. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яки м ліцензіат надає іншій

особі (субліцензіату) субліцензію на вико ристання об'єкта пр ава інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцен-

701

зі аром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлен о ліцензійним договором.

Згідно зі ст.

11 J2

ЦК за договором про створення за замовленням

і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої стОРОllи (замовника) та в установлений строк. При цьому оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, пере­ ходить у власність замовника.

Майнові пр ава інтелектуальної

власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.

Договір про створення за замовленням і використання об ' єкта права інтелектуальної власності

повинен

визначати способи та

умови використання цього об'єкта замовником. Умови договору, що обмежують право творця цього об'єкта на створення інших

об'єктів, є нікчемними. Згідно зі ст. 1113 ЦК за договоро.м про nередаll1tя виКllЮЧНих .!ІtaЙНО­ вих прав інтелектуаЛЬ1l0Ї власності 0О1lа стОРОllа (особа, що має виКllючні маЙ1l0ві права) передає другій стОРОllі '1астково або У nов­

ІЮМУ cКllaдi ці права відnовідно до заКОIІУ та ІІа визначених договором У.!ІІовах.

Укладення договору про передання ВИКЛЮЧНИХ майнових прав інтел ектуальної власності не вплива€ на ліцензійні договори, які

були укладені раніше.

Умови ДОГО130РУ про передання виключних майнових прав інтелектуал ьної власності , що погіршують становише творця від­

повідного об'єкта або його спадкоємців порівняно зі становишем, передб аченим законами, а також обмежують право творця н а ство­

рення інших об'єктів, є нікчемними.

§ 2.

Договір комерційної концесії

Відносини комерційної концесії (фр анчайзингу) регулюються гл. 76 ЦК та гл . 36 гк . Термін "концесія", що вживається у ГК в гл. 40, а також у інших а ктах закон одавства - див., наприклад, закони України "Про концесії", "Про концесії на будівництво та експлуата­ цію автомобільних доріг" тощо, має зовсім інший зміст і предмет правового регулювання.

Відносини комерційної концесії здійснюються у межах го спо­ дарської (точніше, у межах їі різновиду

-

підпри є мницької) діяль­

ності, на шо вказує, зокрема, законодавч а їх назва ("комерційна

концесія") , особлияості правового статусу їх сторін (наявність у них статусу суб'єктів підприємницької діяльно сті) та інші ознаки, про які докл адніше йтиметься нижче. Таким чином, спеціал ьними

(а, отже, такими, шо мають пріоритет у випадку колізії) є поло­ ження ГК ; положення ЦК, які мають загальний характе р, також паралельно застосовуютьсн до відносин ком ерційної концесії у разі, якшо вони не суперечать гк.

702

Поняття договору комерційної концесії. Згідно зі ст. ] ] 15 ЦК за договором комерціііної концесії одна сторона (nравоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (КОР1Істува­ чеві) за 1Ілату право КОР1Істування відповідно до її в1lмог КОЛf1lлексом нuлеЖllих цііі стороні 1Ірав з метою виготовлення та (або) 1Іродажу

певного виду товару та (або) надання послуг. Загальна характеристика договору комерційної концесії.

1. Сторонами ДОГОГlOру комерційної концесії є правоволоділець і користувач. Ними відповідно до ст . 1117 ЦК можуть виступати фізична та юридична особи, які є суб'єктами підпри ємницької діяльності.

Відповідно, органи державної влади та інші суб'єкти,

які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, права

брати участь (бути сторонами) у договорі комерційної концесії не мають.

2.

Згідно зі ст.

1116

ЦК предметом договор у комерційної концесії

є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комер­ ційних таємниць тощо) , комерційного досвіду та ділової репутації.

договором комерційної концесії може бути передбачено ви­ користання предмета договору і з зазначенням або без зазначення

території використання щодо певної сфери цивільного обороту. Згідно з і ст. 155 ГК об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються :

1) 2) 3) 4) 5) 6) 7) 8) 9)

винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

комерційне (фірмове) найменування; географ ічне заз начення ; комерційна таємниця; комп'ютерні програми ; інші об'єкти, передб ачен і законом.

Цей перелік ширше за наведений у цитованій вище ч.

1 ст. 1116

ЦК, проте застосування у останній терміна "тощо" вказує на те, що перелік об'єктів права інтелектуальної власності не є вичерпним і допускає використання інших об'єктів як предмета договору комер­

ційної концесії із застереженнями. Зважаючи на це, спеціальними актами, що встановлюють особливості правового режиму зазначе­ них об'єктів, є закони "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на сорти росл ин", "Про охорону прав на топографії інтеграль­

них мікросхем", закони України від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" , "Про племінну справу у тва­ ринництві" (в редак ції Закону від 21 грудня 1999 р.), від 16 червня 1999 р . "Про охорону прав на зазначення походження товарів" .

Поняття та ознаки комерційної тає мниці містяться у гл. а також у ч.

] ст. 36

46

ЦК ,

гк. Відповідно до положень останнього комерцій­

ною таємницею суб'єкта господ а рювання можуть бути визнані відо-

703

мості, пов ' язані з виробництвом , техноло гією , управлінням, фі­ нансовою та інш ою діяльністю суб'єкта господарювання , що не є де ржавною

таємни цею ,

ро з голо ше ння

яких

може

за вдати

шкоди

його інтересам .

В ід п овід н о до ст.

506

ЦК майновими правами інтелектуальної

власності на комернійну тає м ницю є:

• пр аво н а вико ристання комерційної таємниці; • виключне пра130 ДОЗВОляти Іш ко ристання комсрційНОї таєм ниці ; • виключ не право перешкоджати неправомірному розголо шен ­ ню, з биранню або використанню комерційної таємниці;

•

інші м айнові права інтелектуальної власності , встановле ні

законо м .

При цьому майнові права інтел ектуальної власності на ко м ер ційну тає мни ц ю належать особі, яка правом ірно визначила інформацію комерційною таємницею, якшо інше не встановлено договором . П е рві сно такі права належ ать правоволодільцю, проте договором комерційної концесії може бути п е р едбач.ено передача їх користувачеві.

Предметом до го вор у комерційної концесії може бути і "к омер­ ційний досв ід". Уявлення про цю пра вову категорію дає Закон "Про інвестиційну д і яльні сть ", за змістом ст. І яко го таким може вважа­ тися "сукупність технічних, технологічни х, комерційних та інших з нань, оформлених у вигляді технічно ї докуме нтації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для орга ні за ції того чи іншо го виду виробництва, але не зап атентован их ("ноу-хау")". ЯК ЦК, так і ГК передбачає вик ор истання "ділової реп утації" правоволодільця , розгля даю чи їі як один з об ' єктів, шо передаються

за договором комерційної кон цесії. Фа ктично йдеться про асо­ ціювання с по ж ивачем підприємств користувача з під приємствами правоволоділ ьця .

Стаття

94

ЦК м істить перслі к особист их немайнових прав юри­

д ичної особи, дО ЯКИХ належить й д ілова репутація . Регулювання особистих немайнових прав здійснюється на основі за гальних і

спеціальних норм , шо регулюють аналогічні права фізичних осіб .

Від по від но до загальних принципів , шо регулюють особисті немай­ нові права осіб, вони не мають економічного змісту, тісно пов ' язані з особою, якій вони нал ежать , і використовуються тільки нею. Влас­ не з гадува ння наявності ділової р е п ута ції правовол од іль ця та й впливу на підприємницьку діяльність користувача підкреслює усві­

домлення законодавцем того факту , шо д ілова репутаuія право­

володільця є його не мате рі ал ьним активом, що , безсумнівно , може мати матеріаль не вираження'. Том у при погодже нні умов договору враховує ться у мовна вартість "ділової репутації" правоволодільця , шо тим самим вплива є н а вартість прав , шо передаються 1 .

І див .: Цираm А. Франчайзинг и франчайзинJ'овы
й договор. - к. , 2002. - С. Кuл u .• ,НUК И . Договор ф р а нч айз инга: анализ содержания Предпринимател ьство, хозяйство иправо. - 2000. - N2 9. - С. 22 . 2 Див .:

704

91. //

з.

Передача комплексу прав правоволодільцем користувачеві

може відбуватися на строк або без визначення строку. Положення щодо можливості укладення договору комерційної

концесії на невизначений строк містить як ЦК (ст. ] 126), так і ГК (ст. З66). Проте воно створює колізію із загальним положенням ч. З ст. 180 ГК, що передбачає необхідність при укладенні госпо­ дарського договору (в тому числі й договору комерційної концесії) у будь-якому разі погоджувати

предмет,

ціну та строк його дії .

Проте, незважаючи на це, у цьому разі пріоритет, на нащу думку,

повинен віддаватися саме спеціальним нормам ст. З66 ГК, які без­ посередньо присвячені договору комерційної концесії і дозволяють укладення такого договору на невизначений термін.

4.

Права надаються користувачеві для використання у його під­

приємницькій діяльності. Власне цього вимагає природа договору комерційної концесії

-

немає сенсу витрачати кошти на права

І1равоволодільця без відповідного повернення Їх в результаті під­

І1РИЄМНИЦЬКОЇ діяльності користувача. Скорочене визначення підприємництва міститься у ст. З ГК, від­ повідно до ч.

2

якого підприємництвом вважається господарська

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціаль­

них результатів та з метою одержання прибутку. Проте основна мета підприємництва

-

отримання прибутку

-

не обов'язково від­

повідає фактичному перевищенню доходів над пов'язаними з ними витратами (див. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затв. наказом Міністерства фінансів України від ЗІ березня

1999 р. NQ 87) . Це

підтверджує і більш широке

визначення підприємництва, що до його ознак відносить, зокрема,

ризик (див. ст. 42 ГК). Природно, що законодавцем не передбача­ ється як умова обов'язкове отримання користувачем прибутку важливим є лише факт використання відповідних прав правоволо­ дільця .

5. Користувач зобов'язується сплачувати правоволодільцеві обумовлену договором винагороду. Згідно зі ст. З69 ГК така винаго­ рода може виплачуватися користувачем правоволодільцеві у формі разових або періодичних платежів або в іншій формі, передбаченій договором.

6.

Відповідно до ст. З68 ГК та ст.

1119 ЦК договором комерцій­

ної концесії може бути передбачено право користувача дозволяти іншим особам користування наданим йому комплексом прав або часткою цього комплексу прав на умовах комерційної субконцесії, погоджених ним із правоволодільцем або визначених у договорі комерційної концесії . До такого договору застосовуються законо­ давчі положення про договір комерційної концесії, якщо інше не випливає з особливостей субконцесїі. Разом з тим, якщо договір комерційної концесії визнано недійсним, недійсними також є і укла­ дені на його основі договори комерційної субконцесїі. 7. Договір комерційної концесії повинен обов'язково укладатися у письмовій формі. Відповідно до ч . І ст.

206

ЦК усно можуть DЧИНЯ-

705

тися праВО
для яких недодержання письмової форми має наслідком Їх недій­ сність. Оскільки договір комерційної концесії є довгостроковим, таким, що підлягає обов'язковій реєстрації, а також стосо вно форми

якого є чіткі вказівки у ч. І ст.

1118

ЦК і ст.

367

ГК, у разі недодер­

жання його письмової форми він вважатиметься нікчемним. До речі, за бажанням сторін його можна і посвідчити нотаріально. За загальними правил а ми ст. 207 ЦК будь-який договір вважа­ ється таким, що вчи нений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в OДl-lOMY або кількох документах, у листах, телеграмах,

якими обмінялися сторони. Стаття

181

ГК конкретизує це поло­

жения стосо вно господарського договору, встановлюючи, що "госпо­ дарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа ,

підписаного сторонами та скріпленого пе­

чатками. Допускаєтьс я укладення господарських договорів у спроще­

ний спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, теле­ грамами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду

договорів". щодо комерційної концесії законодавство встановлює

такі "спеціальні" вимоги

-

згідно зі ст .

367

ГК договір комерційної

концесії повинен бути укладений у вигляді єдиного документа. Недо­

держання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору . Згідно із ч. 2 ст. 1118 ЦК і ч. 2 ст. 367 ГК договір комерційної концесії підляга є державній реєстрації органом, який здійснив

державну реєстрацію пр аво володільця . При цьому у відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесїі мають право посилатися на договір лише з дня його державної реєстрації. Відсутність реєстрації договору позбавляє сторони права в разі спору посилатися на цей дого вір .

Коли

правоволоділець зареєстрований в ін оземній державі,

реєстрація договору комерційної концесії на територП України здій­ СНЮ ЄТЬСЯ органом, який зареєстрував користувача . У такому випадку реєстрації дого вору у країні правоволодільця не вимагається.

За домовленістю сторін договору користувач може зареєстру­

вати договір комерційної к онцесії і коли правоволоділець є суб'єк­ том підпри ємницької діяль ності в Україні.

8.

Зміст договору комерційної концесії становлять його умови ,

основними з яких є умови щодо прав та обов'язків правоволодільця

та користувача. Ці умови повинні відповідати законодавству, а в разі, якщо законодавство прямо не регулює відповідні положення

-

не суперечити йому.

ЦК і ГК містять однакові положення щодо примірного переліку обов'язків правоволодільців і користувачів за договором комерцій­ ної концесії. Так, СТ. ст .

706

1120-1121

ЦК і

370-371

ГКдо безумовного

,,(ІОв'язку пра воволодільця відносять переда'lУ ним користува'lеві І L'Х llічної та комерційної документації і надання іншої інформ а­

ІІЇІ , необхідної для здійснення прав, наданих йому за договором ~() мерційної концесії, а також інформування користува'lа та його Ilрацівників З питань, пов 'язаних зі здійсненням цих прав,

Правоволоділець також зобов'язаний, якщо інше не встановлено JlОГОВОРОМ комерційної концесії:

І) забезпе'lИТИ державну реєстрацію договору;

2)

надавати користува'lеві постійне

TeXHi'lHe

та консультативне

сприяння, в тому числі сприяння у навчанні та підвищенні квалі­ фікації працівників;

3) сприяти у початковій підготовці, наВ'Іанні та постійному під­ вищенні кваліфікації персоналу користува'l а; 4)

контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються

(виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комер­

ційної концесії,

у свою 'Іергу, з урахуванням характеру та особливостей діяль­ ності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії , користувач зобов'язаний: І) використовувати торговельну марку та інші позна'lення право­ володільця пизначеним у договорі способом;

2) забез печити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що вироблнються (виконуються, надаються) відповідно до догопору ко­ мерційної ко нцесїі, якості а н алогічних товарів (робіт, послуг) , що виробляються (виконуються, надаються) правоволод іл ьцсм; 3) дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця , спря­ мопаних на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання

комплексу

наданих

прав

використанню

цих

прав

правоволодільцем;

4)

надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги , на які

вони могли б розраховупати, купуючи (замовляючи) товари (роботи,

послуги) безпосередньо управоволодільця;

5)

інформув ати покупців (замовників) найбільш очевидним для

них способо м про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії;

6) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця , інщу одержану від нього конфіденційну інформацію.

Обов'язку кожної сторони договору комерційної концесії відпо­ відає право іншої сторони вимагати його здійснення, у тому числі і у примусовому порядку.

9.

ЦК і ГК (відповідно, ст.ст.

1123 і 373)

містять ідентичні поло­

ження щодо відповідальності правоволодільця за вимогами, що

пред'являються до користува'lа. Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.

За вимогами, що пред'яв­

ляютьс я до користува'lа як виробника продукції (товарів) право­ володільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.

707

lнститyrи субсиді а рної і солідарної відповідальності докладно

висвітлені, зокрема у ст . ст . 543,619 ЦК. Так, відповідно до ст . 619 зазначеного Кодексу субсидіарною є додаткова відповідальність іншої особи, поряд з відповідальністю основного боржника . У відносинах комерційної концесії основним

боржником виступає користувач, а "іншою особою"

-

правоволо­

ділець; відповідно кредитором є споживач продукції (робіт , послуг) . У разі, якщо боржник (користувач) відповідно до договору комер­ ційної концесії продає товари (виконує роботи , надає послуги), не

виробляючи Їх або певні їх компоненти , відповідальність право­ володільця за цитованими вище ст.

1123

ЦК і ст.

373

ГК є субсидіар­

ною. Це означає, що кредитор (споживач) повинен у першу чергу

пред'являти вимоги (стосовно якості та з інших питань) до основ­ ного боржника (користува ча) до того , як пред'явити такі вимоги правоволодільwo .

Якщо користувач відмовився задовольнити вимогу споживача або останній не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'яв­ лену вимогу, споживач може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність (до правово­ лодільця) . Якщо користувач є виробником продукції (товарів)

володільця або їх частин, вони

Hecyrb

пр а во­

Солідарну відповідальність

перед кредитором (спожив а чем). Відповідно до ст. 543 ЦК у разі солідарного обов ' язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Тобто, споживач може звернyrися з а своїм вибором як до користу­ вача, так і безпосередньо до правоволодільця, причому як в повному обсязі суми боргу, так і в його частині.

10.

Договір комерційної концесії може бyrи змінений на загаль­

них підставах, а саме відповідно до гл. 53 ЦК. Це означає, що цей договір змінюється за згодою сторін; за рішенням суду на вимогу будь-якої сторони у разі істотного порушення договору другою сто­

роною; у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Під істотним порушенням договору комерційної концесії слід розуміти такі дії правоволодільця як відмову надати весь комплекс або його частину прав на об ' єкти права інтелектуальної власності .

Під істотним порушенням обов'язків за договором комерційної - прострочення або відмову у сплаті

концесії з боку користувача

винагороди за користування правами на об'єкти права інтелектуаль­ ної власності правоволодільця, інших платежів на користь право­ володільця, відмову користувача слідувати вказівкам та інструкціям правоволодільця щодо використання ноу-хау та способів ведення підприємницької діяльності; самостійну, без узгодження з право­

володільцем, зміну користувачем інтер'єру приміщень, де прода­ ються товари (роботи, послуги) тошо.

708

Істотною зміною обставин користувач вправі вваж ати не отри­ мання ним прибутків, які він передбачав отримувати , укладаючи

договір . Невідповідність отриманих результатів очікуванням корис­ тувача може викликатися як об'єктивними , та к і суб ' єктивними

обставинами . Зміни у договорі комерційної концесії можуть стосуватися режиму використання об ' єктів права інтелектуальної власності правоволодільця (надання невиклю'lНОЇ ліцензії замість виключної, якою користувався КОРИСТУl3а'l).

До зміни або розірвання договору комерційної концесії можуть 1128 ЦК). Зміна договору, як правило, стосується зменшення ціни за договором на тій підставі, що нова торговельна марка ще не має рівноцін­ ного за попередню іміджу, не є достатньо відомою спожива'Іеві . Стаття 1128 ЦК передбачає право (проте не обов'язок) користу­ призвести зміни торговельної марки та позначення (ст .

вача вимагати розірвання договору та компенсації збитків навіть у вип адку над а ння правоволодільцеві прав користування новою торго­ вельною

маркою та позначенням.

Якщо сторони не задоволені договором комерційної концесії, проте не мають намір його змінити чи припинити на певний час ,

l3ін може бути розірваний. Якщо строк у договорі комерційної концесії не встановлений, згідно зі ст. 1126 ЦК кожна зі сторін має право у будь-який 'Іас відмовитись від договору, повідомивши про це другу сторону не

менщ як за

6 місяців,

якщо більш тривалий строк не встановлений

договором. Проте праВОВОJlоділець може відмовитись від догонору лище з урахуванням

права

користувача

на

укладення договору

на

новий строк, передба'lеноro ст . 1124 ЦК. Практи'lНО це означає, що у разі коли правоволоділець має намір відмовитись від договору і для цього попереджує користувача за 6 місяців (а користувач доб­ росовісно виконував умови договору) він все одно має укл а сти з ним договір на новий строк і на умовах, що не будуть гіршими за

попередні . Розірвати відносини можливо лише за 2 умов : прямо передбачених законом чи домовившись із користува'lем . ЦК передба'lає

2

підстави припинення договору комерційної

концесії : у разі припинення права на торговельну марку та оголо­

шення будь-якої сторони неплатоспроможною (банкрутом) ('І. ст . 1126 ЦК) .

§

3

З. Спільна діяльність

Загальні положення щодо права фізичних та юридичних осіб (у тому числі суб'єктів господарювання) на ведення спільної господарської діяльності на умовах,

визначених договором про

спільну діяльність, містяться у гл . 77 ЦК та ст. 176 ГК . Порядок оподаткування спільної діяльності без створення юридичної особи та суміжні з цим процедури визначаються Законом "Про оподат­

кування прибутку підприємств" та прийнятими на його виконання

709

документами (зокрема,

Порядком веденнн под а тко в ого обліку

результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затв. наказом Державної пода ткової адміністрації

України від 30 вересня 2004 р . NQ 571) . Судову практику в справах, пов ' я заних із веденням спільної діяльності , узагал ьнено в роз'яс­ н е нні Презид ії Вишого арбітражного суду України від 28 квітня 1995 р . NQ02-5/ 302 "Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'я.заних з укладанням та виконанням договорів про сумісну дія.льність" .

Загальні положення щодо договору про спільну діяльність та йо го різновидів. Згідно зі ст. 1130 ЦК за договором про спільну діяльність стОРОllи (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. За схожим визначенням підпункту 7.7.1 п. 7 ст . 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" спільна діяльність без створення юриди'!­ ної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльні сть, шо передбачає об ' єднання коштів або майна учасників для досяг­ нення спільної господарської мети. На відміну від ви з начення ЦК, це визн а чення передбачає обов ' язковою ознакою иідповідноro до­ говору об'єднання коштів або майна учасників , а також характер його мети

-

Частина

господарська.

2 ст. 1130

ЦК вказує на існування

2 різновид ів д оговору

про спільну діяльність:

• договір простого товариства

(на основі об' єднання вкл ад іR уч а с­

ників);

•

договір про спільну діяльність , шо не передбачає об 'єднанн я

вкладів учасників.

Поняття договору простого товариства . Згідно з ч . 1 ст. 1132 ЦК за договором простого товариства сторо­ ни (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення Їншої мети. Характ еристика до говору просто го товариства . І . Учасники договору простого товариства об'єднують свої вкла­ ди . Ними, відповідно до ст . 1133 ЦК визнається все те, шо вони вносять у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові

кошти , інше майно , професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв ' язки. Тобто , об'єднуються як

матеріальні , так і нематеріальні активи учасників . Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якшо інше не випливає і з договору простого товариства або фактичних обст а ­

вин. Грошова оцінка вкладів учасників провадиться за погодженням між ними .

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві вл а с­ ності, а також вироблена у результаті спільної діял ьності продукція та одержані від такої діяльності плоди j доходи є спільною частко­ вою власністю учасників, якшо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

710

Користування спільним майном уч а сників здійснюється за їх с пільною з годою , а в разі

недосягнення згоди

-

у порядку, що

встановлюється з а ріщенням суду . Обов'я з ки учасників щодо ут­ римання спільного майна та

пор я док

відшкодування витрат ,

пов'язаних із виконанням цих обов ' язків, встановлюються договором простого товариства.

2.

Учасники договору простого товариства спільно діють . Згідно

зі ст. І

335

ЦК під ч а с в ед ення спільних справ кожний учасник має

право діяти від імені всіх учасників , якщо договором простого това­

риства не встановлено , що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого това­ риства. У разі спільного вед е ння справ для вчинення кожної угоди потрібна згода всіх учасників .

У відносинах із третіми особ а ми повноваження учасника вчиняти угоди від імені всіх уч а сників посвідчується довіреністю , виданою йому іншими уч а сниками , або договором простого товариства . Рішення · щодо спільних справ учасників приймаються учасни­ ками за спільною з годою , якщо інше не встановлено договором простого товариства.

Чинне за конодавство не обмежує сторони у виборі форми по­ рядку ведення спільних справ. Наприклад, сторонами може бути створена рада з числа їх працівників, яка приймає рішення не біл ь­ шістю голосів, а за за гальною з годою. якшо договором про спільну

діяльність передбачена така форма в едення спіл ьних справ, то у випадку необхідності укладання дого в орів для досягнення мети спільної діяльності (договори підряду , ор е нди , поставки тошо) такі договори укладаються всіма учасниками спільної діяльності або , за Їх дорученням, одним з них.

Особливості передбачені ЦК щод о відповідальності учасників договор у простого товариства за спільними зобов'язаннями . Так , за ст. І

138

Кодексу якщо договір простого товариства не пов'яза­

ний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності,

кожний уч а сник відповідає за спільними договірними зобов'язання­ ми всім своїм майном пропорційно ва ртості його вкладу у спільне

майно. За спільними зобов'язаннями , що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно.

Якщо ж д оговір простого товариства пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповіда­ ють солідарно за всіма спільними зобов ' язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

3.

Метою договору простого товариства є одержання прибутку

або інша мета. Незваж а ючи на свою назву , предметом договору про спільну ді­ яльність, а с а ме його різновиду

-

договору простого товариства

-

виступає не діяльність його сторін , а конкретна мета, що ними була поставлена .

71

І

Чинне законодавство не встановлює вичерпного переліку цілей учасників спільної діяльності та й об'єктів. Ним може бути спіль­

не будівництво або експлуатація об'єктів. Крім того , на практиці часто зустрічається спільне виробництво певної продукції. Наприк­ лад, один учасник спільної діяльності надає свій цех, а інший учас­

ник розмішує там своє обладнання та забезпечує його сировиною, і вони разом починають спільне виробництво відпо відно до умов договору.

За н аведеним вище визначенням Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" спільна мета учасників такої діяльності повинн а мати саме господарський характер (бути результатом виробницт ва (виготовлення) продукції, торгівлі, надання послуг,

виконання робіт

-

ст.

1

Закону "Про ліцензування п евних видів

господарської діяльності"). Проте, зважа ючи на те, що Dизначення відповідних термінів наводиться у цьому, як і в більшості норма­

тивних актів, для цілей ци х документів, тобто, у нашому разі

-

для

цілей оподаткув ання, господарський характер зая вленої мети до­

говору про спільну діяльність обумовлений саме необхідністю оподаткування відповідних операцій.

Тож навряд чи правомірно обмежувати інститут спільної діяль­ ності виключно господарським змістом. Наприкл ад, підприємства ,

які розпочали спільний випуск принципово но вої і, як здається, конкурентоспроможної продукції, можуть укласти договір простого товариства з метою проведення комплексних рекламних заходів .

у договорі встановлюються умови про оплату відеоматеріалів, рекламних буклетів, організації участі у закордонних виставках, за­ лучення перекладачів , які є у штаті одного з цих підприємств.

Така спільна діяльність не має ознак господарської, маючи на меті ознайомлення ділових кіл та потенціальних споживачів зі своєю продукцією. Це діяльність на створення сприятливих умов для укладання договорів з іноземними фірмами щодо експорту та

залучення інвестицій у разі необхідності розширення виробництва цієї продукції .

Метою договору простого товариства сторони можуть зазначи­ ти досягнення, зокрема соціального ефекту (благодійна, наукова,

освітня мета)!. На це, зокрема, вказує фраза "інша мета" максималь­

но широкого обсягу, що міститься у визначенні договору простого тов ариства.

Згідно зі ст .

1139

ЦК прибуток, одержаний учасниками договору

простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіля­

ється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інш е не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників .

]

712

Див. : Цивільне право України.

-

Кн.

2. -

К.,

1999. -

С.

562.

4. Договори простого товариства є консенсуальними договорами , тобто набирають чинності з моменту досягнення сторонами угоди 'за всіма істотними умовами . Момент набрання чинності договором не залежить від того, чи зроб или учасники свої внески, чи ні.

Відповід но до ст .

1131

ЦК договори про спільну діяльність взагалі

і договори простого товариства зокрема укладаються у письмовій формі.

Глава

5.

77

ЦК не передбачає обоп'язкових рекпізитів договору

про спільну діяльність, не встановлюю чи переліку істотних умов,

н еобхідних для його виконання. До таких роз'яснення

Президії Вищого арбітражного суду України " Про деякі питання практики

вирішення спор ів, пов'язаних з укладанням та виконанням дого­ ворів про сумісну діяльність" відносить мету договору, порядок та умови ведення спільних справ, види та обсяг внесків кожної зі

сторін, умови використання результатів спільної діяльності тощо.

Частин а

2

ст.

1131

ЦК додатково встановлює, що за домовленістю

сторін у договорі про спільну діяльність можуть бути визначені умови щодо, координ ації с пільних дій учасників або ведення Їхніх спіль них справ, пр авового статусу виділеного для с пільної діяль­ ності майна, порядку покриття витрат та збиткі в учасників, їх уча сті у резул ьтатах спільних дій та інші умови, якщ о інше не встановле­ но з аконом про окремі види спільної діяльності .

Зако н одавство вста но влю є особли вості припин е ння договору

6.

про сто го товариства. Так, згідно зі ст .

1141

ЦК договір простого

товариств а припиня є ться у разі:

•

визнання учасника недієздатним , безвісно відсутнім, обме­

ження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між у часни­

ками не п ередбачено збе реження договору шодо інших учасників ;

•

оголошення учас ника банкрутом, якшо домовленістю між

учас ни ками не передбачено збереження договору шодо інших учас­ ників;

•

смерті фізичної особи

особи

-

-

учасника або ліквідації юридичної

учасника договору простого товариства, якщо домовле ­

ністю між учасниками не передба чено збереження договору шодо інших учас ників або заміщення учасника , який пом ер (ліквідованої

юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);

•

відмови учасника від подальшої участі у договорі простого то­

вариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників,

якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників. Учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого

товариства не пізніш як за

3

місяці до виходу з договору . Учасник

договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова,

має право вимагати ро з ірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодува нн ям інщим учас­

никам реальних збитків , завданих розірванням договору;

713

• •

спливу строку договору простого товариства;

виділу частки учасника на вимогу його кредитора, я кщо до­

мовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

•

досягнення мети товариства або настання обставин, коли

досягнення мети товариства стало неможливим.

У разі припинення договору простого товариств а речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаютьс я

учасникам, які їх надали, без винагороди , якщо інше не передб а­ чено домовл е ністю сторін.

Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивіду­ альними ознаками, має право у разі припинення договору простого

тов ариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів. З моменту припинення договору простого товарист ва його учас­ ники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними

зобов 'язаннями щодо третіх осіб.

7.

Окремі види спільної діяльності регулюються, поряд з поло­

женнями ЦК, відповідними спеціальними актами законодавства.

Одним з таких видів є діяльність промислово-фінансових груп, що створюються і діють на підставі Закону України від 21 листопада 1995 р. "Про промислово-фінансові групи в Україні" та Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію про­ мислово-фінансових груп, затв . постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. N'l 781. Відповідно до вказаних нормативних актів головне підприємство і учасники промислово-фінансової групи (ПФГ) укладають Гене­ ральну угоду про спільну діяльність для виробництва кінцевої про­ дукції, яка підлягає затвердженню постановою Кабінету Міністрів України. Істотними умовами Генеральної угоди є:

• назва ПФГ; • перелік затверджених

у встановленому законодавством поряд­

ку державних програм, з метою реалізації яких створюється ПФГ (див . , зокрема, постанову Кабінету Мікістрів України від 29 лютого 1996 р . N'l 249 "Про заходи щодо реалізації програм вітчизняного літакобудування") ;

• визначення головного підприємства ПФГ; • кандидатура президента ПФГ , його права та

обов 'язки, порядок

звільнення з посади ;

• • • •

перелік учасників ЛФГ; перелік кінцевої продукції ПФГ;

термін дії угоди; інші умови, передбачені законодавством, та ті, які визнають необхідними ініціатори створення ЛФГ. Угода підлягає затвердженню постановою Кабінету Міністрів України і набирає чинності з дня прийняпя Кабінетом Міністрів України постанови про створення (реєстрацію) пфг. До моменту

714

ІІРИЙН ЯТТЯ Кабінетом Міністрів України постанови про створення (р еєстрацію) ПФГ у учасників ПФГ відсутні правові підстави вима­ гати виконання угоди.

Укладаючи Генеральну угоду, сторони визн ачають обов'язок кож­ н ого з учасників ПФГ щодо внесків, необхідних для досягнення ~1 ети, за якоJO створюється пФг. Такими внесками можуть бути грошові суми , майно, трудова участь, надання послуг, розробка і :з абезпечення проектною документацією тощо.

У процесі дії Генеральної угоди кожний з й учасникіо без згоди інших учасникіо ПФГ не має права розпоряджатися своєю часткою у спільній власності. З метою реалізації державних програм пр аво розпорядження спільним майном, у тому числі щляхом його оід­

чуження, має голооне підприємстоо пфг, за умоои, що це перед­ баLІено Генеральною угодою.

Частиною

2

ст.

2

Закону "Про промислово-фінансові групи в

Україні" передбачено, що право діяти від імені ПФГ має виключ­ но головне підприємство ПФГ. Вимоги ст. ]] 35 ЦК щодо видачі дов ір еності для ведення спільних справ у цьому разі не застосову­ ються (див. лист Вищого арбітражного суду України від

1996

р.

NQ 01-8/234

25 червня "Про Закон України "Про промислово-фінансові

групи в Україні"). За таких обставин Головне підприємство укладає угоди, пов'язані з досягненням мети, з якою створена ПФГ, від власного імені, і саме набуває цивільних прав і несе обов'язки за укладеними угодами .

Згідно з ч.

1

ст .

3

Закону "Про промислово-фінансові групи в

Україні" рішення про створення (реєстраuію) об'єднання та надан­ ня йому статусу ПФГ ухвалюється Кабінетом Міністрів України з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей

вир оБНИllТва і структурної перебудови економіки України, затвер­ джених закона ми або постановами Верховної Ради України (див.,

зокрема, Закон оід 11 липня 2001 р. "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки"), і оформлюється постановою .

Виключення (вихід) головного підприємства або учасника ПФГ із складу ПФГ згідно зі ст. 6 Закону "Про промислово-фінансові групи в Україні" здійснюється шляхом прийняття постанови Кабі­ нетом Міністрів України. Виключення (вихід) із складу ПФГ голоо­

ного підприємства ПФГ тягне за собою реорганізацію ПФГ та П нову реєстрацію відповідно до ст.

3

цього Закону. Отже раніше

укладена Гене ральна угода про спільну діяльність ПФГ з вироб­ ництоа кінцевої продукції втрачає юридичну силу з моменту ви не­

сеню!

Кабінетом Міністрів України постанови про виключення (оихід) голоон ого підприємства або учасника ПФГ із складу ПФГ.

Зноо укладена Генеральна угода набирає чинності з дня прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про нову реєстрацію пфг . Вирішення питань, пов'язаних із створенням (реєстрацією) , реорганізацією та ліквідацією ПФГ, Законом віднесено до компе­ тенції Кабінету Міністрів України. Тому пов'язані з цим спори

715

господарським судам непідвідомчі (див. лист Вишого арбітражного суду України "Про Закон України "Про промислово-ф іна нсові групи в Україні") .

Додаткова література:

І . 3аіка Ю. О. Українське цивільне право. Н авч. посібl{ИК . - К ., 2005 (312 с . ) . 2. Зобов'язальне право : теорія і практика І За ред. О.В. Дзери. к., 1998. 3. Зразки цивільно-правових документів . Н ауков о-практичний посібник І З а ред . В. О. Кузнєцова . - К., 2006 (768 с.). 4. Интеллектуальная собственность . ОСНОВНblе материалЬІ: В 2 ч . - Ч . 2. - Новосибирск, 1993 (157 с.). 5. Лінет Оуен . Купівля і продаж авторських прав на літературні твори. - К. , 1996 (128 с.) . 6. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності . - К . , 1999. 7. Масляев А . и., Масляев и.А . договор о совместной деятельнос­ ти в советском гражданском праве . - М., 1988. 8. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України І За ред . В.М. Коссака. - к., 2004. 9. Підоnригора О.А . , Підоnригора О. О. Право інтелектуальної влас­ ності в Україні. - К . , 1998. - С. 334. 10. Підприємницьке прав о . Підручник І За ред . О. В. Старцева . К ., 2005 (600 с.).

11.

Саниах.метова НА. Юридический справочник предпринима­

теля: 5-е изд.

12.

-

Харьков,

2003.

Цивільне право України І За ред.

0.8. Дзери,

Н. С. Кузнєцової.

-

К.,1999.

13.

Цивільне право України. Навч . посібник І За ред. І. А. Бірю­ - К . , 2004. Цивільний кодекс України . Коментар . - Харків, 2003.

кова, Ю. О . Заіки .

14. 15.

Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар І

За ред. розробників проекту ЦК.

16.

-

К. ,

2004.

Цират А. Франчайзинг и франчайзинговЬІЙ договор . Учебно­

практическое пособие .

-

К.,

2002 (240

с.).

Щербина В. Господарське право України . Навч. посібник . к.,2002 .

17.

716

-

РОЗДІЛ УІ НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Глапа

32

Види недоговірних зобов'язань

§ І. § 2.

Публічна обіцянка винагороди. Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без їі дору­

чення.

§ 3. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи .

§ 4. Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Цивільно-правові зобов'язання виникають як із договорів, так і з інших правочинів (ст. 11 ЦК) та інших юридичних фактів, в тому числі завдання майнової (моральної) шкоди . Правовідношення, що виникає на підставі, відмінній від договору, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кре­ дитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (див . ,

зокрема, ст.

509

ЦК), називається недоговірним . Саме різновидам

таких зобов'язань присвячений підрозділ

§ 1.

2 розд.

ІІІ ЦК.

Публічна обіцянка винагороди

Публічна обіцянка винагороди без оголоиlеllllЯ конкурсу.

Згідно зі ст. 1144 ЦК особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання Їй відnовідного результату (передання інфор­ мації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). За своєю юри­ дичною природою публічна обіцянка винагороди є одностороннім правочином.

Особою, яка публічно обіцяє винагороду, може бути як фізична, так і юридична особа . Відомості про таку особу повинні бути чітко виражені в повідомленні.

З огляду на те, що публічна обіцянка є правочином, вона - особи, що дала обіцянку, та

передбачає існування боржника кредитора

-

особи (осіб), що вчинили відповідні дії. Проте одно­

сторонність такого правочину обумовлює специфіку відносин його сторін

-

кредитор до досягнення відповідного результату не має

жодних прав та обов'язків внаслідок прийняття (точніше сприй­ няття) публічної обіцянки боржника виплатити винагороду. Боржник також стає зобов'язаним не з моменту оголошення обіцянки, а з моменту досягнення кредитором бажаного результату.

717

Обіцяючи винагороду (нагороду), особа діє п ублічно. Частина

2

ст. 1144 ЦК передбачає , що обіцянка винагороди є п ублічною , якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу ос іб. За змістом ст. І Закону України від вересня 1997 р . "Про державну підтримку засобів масової ін­

23

формації та соціальний захист журналістів" засобом масової інфор­ мації може бути теле- і радіомовна організація, інформаційне агентство, друкований засіб масової інформації тощо . Останнім,

свою чергу, відповідно до Закону України від

16

листопада

1992

u р.

"Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" є періодичні і такі , що продовжуються , видання, які виходять під

постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію . Обі­ цянка винагороди може бути сповіщена не тільки у засобах масової інформації, а й "інщим чином"

-

тобто, будь-яким способом на

вибір особи, яка обіцяє. Обіцянка повинна бути адресована невизначеному колу осіб; 13 іншому разі відповідні відносини матимуть договірний характер , наприклад, характер підрядних .

У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду, зобов'язана виплатити її. винагородою розуміються майнові цінності

-

Під

як гроші, так і будь­

які інші речі, що отримуються від юридичних і фізичних осіб, які розмістили обіцянку. Проте така винагорода не повинна бути платою, що зазвичай сплачується за послуги такого роду. Моральне заохочення також не може розглядатися як винагорода .

Форма та розмір винагороди вказуються в сповіщенні публічної обіцянки винагороди ; в іншому разі вони визнач аються за погоджен­ ням сторін, а в разі спору

-

судом.

Особа обіцяє винагороду за передання їй відпо відного ре зультату .

Такий результат може досягатися вчиненням дії , нка ПОlJинна бути правомірною - передання· інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо. При цьому обіцянка не повинна обмежувати досягнення результату однією особою; вона повинн а передбачати випадок, коли такого результату досягнуть 2 чи більше осіб. На відміну від багатьох договорів, в яких має значенн я виконання умов

саме сторонами персонально, при публічній обіцянці значення має лише досягнення результату і, відповідно, з огляду на публічний характер обіцянки

-

не мають значення особи кредиторів.

Зобов'язання для особи, що публічно обіцяла винагороду , вини­ кає не з моменту такої обіцянки, а з моменту досягнення третіми особами бажаного результату. Таким чином, особа , що обіця є виплатити винагороду, стає зобов'язаною за умови, що виконана дія відповідає результату , за досягнення якого обіцяна винагорода, а також у разі, якшо дія виконана в межах зазначеного в сповіщенні

терміну, якщо він був установлений. Якщо строк (термін) llиконан­ ня завдання не встановлений, обіцянка вважається чинною про­ тягом розумного часу відповідно до змісту завдання .

718

На обов'язок виплатити нагороду не впливає, чи був досягнутий результат у зв'язку з оголошеною обіцянкою, чи ні. Наприклад, особа, яка знайшла загублену річ, за що власником оголошена наго­ рода, має право на одержання цієї винагороди незалежно від того, чи знала вона про обіцянку, чи ні .

Згідно зі ст.

1145

ЦК у разі публічної обіцянки винагороди завдан­

ня, яке належить виконати, може стосуватися разової дії або необ­

меженої кількості дій одного виду , які можуть вчинятися різними особами. Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачу­ ється особі, яка виконала завдання першою . Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподі­ ляється між ними порівну. Відповідно до ст. 1147 ЦК особа, яка публічно обіцяла вина­ городу, має право змінити завдання та умови надання винагороди.

У такому випадку особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відщкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання. Якщо у зв ' язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкоду­ вання понесених нею витрат.

Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі:

• •

закінчення строку для передання результату; передання результату особою, яка першою виконала завдання . Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно оголосити про припинення завдання . У цьому разі особа, яка по­ несла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на Їх відшкодування. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу.

Різновидом публічної обіцянки є публічна обіцянка нагороди Конкурсом в загальному розумінні € форма творчого змаганн я, яка має на меті виявлення кращих про­ позицій, розроблених за критеріями, встановленими засновником конкурсу. Він, як і публі'іна обіцянка винагороди без оголvшення конкурсу, є одностороннім право'іИНОМ із наявністю сторони кре­ дитора - учасників конкурсу, які беруть у ньому участь шляхом подання своїх робіт, вчинення певни х дій тощо, та боржника за результатами конкурсу.

засновника конкурсу, який ці роботи приймає, оцінює досягнуті результати і визна'іає переможця.

Засновником конкурсу може бути як юридична, так і фіЗИ'іна особа. Конкурс, як і перший різновид публічної обіцянки винаго ­ роди, оголошується публі'іНО через засоби масової інформації; оголошення про нього може бути зроблено й іншим чином. На відміну від публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, конкурс може відбуватися як у відкритому режимі (без обмежень стосовно його учасників), так і у закритому - винятково серед персональних учасників. У'іасть у конкурсі може бути об ­ межена і у випадку його проведення у відкритому режимі, шляхом

встановлення кваліфікаційних вимог до У'іасників або в силу не -

719

можливості взяття у ньому участь у разі, якщо така діяльність не відповіда є засновницьким документам учасника.

За ст.

] 151

ЦК зас новник конкурсу повідомля є про його умови

одночасно з оголошенням про конкурс або персонально ко ж ному ,

хто виявив бажання брати участь у ньому . Предметом

конкурсу може бути результат інтелектуальної,

творчої д іяльності, вЧ"инення певної дії, викона ння роботи тощо, не обмежуючись, на відмі ну від першого рі з новиду обіцянки вина­ городи, вчиненням будь-якої правомірної дії. Внаслідок конкурсу можуть створюватися нові об'єкти: літературні твори, твори обра зо­ творчо го та декоративного мистецтв а, устаткування тощо. Результа ­

том конкурсу може бути вчинення дій: вилов найбільшої кількості риби, приготування найкращої страви тощо. За результатами конкурсу видається нагорода (премія). Кількість призови х місць , вид нагороди (сума премії) за кожне при з ове місце тощо визначаються в умовах конкурсу . Умовами конкурсу може

бути обумовлено надання переможцеві лише морального заохо­ чення . Нагорода (премія), яка має бути виплаЧ"ена переможцеві, є однією з істотних умов конкурсу.

Засновник конкурсу має право змінити його умови до поч атку конкурсу. Зміна умов конкурсу після його поЧ"атку не допускаєт ься .

Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку , в якому було оголошено конкурс. Якщо у зв'язку зі змі ною умов конкурсу участь у ньому для

особи втратила інтерес або стала неможливою , ця особа має право на відшкодування засновником витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі.

Засновник конкурсу має право відмовитися від його проведе ння, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин , які від нього не залежать. У разі відмови засновника від проведення конкур­

су з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі у конкурсі. ПереМОЖllем конкурсу є особа, яка досягла найкращого ре зульта ­

ту. Він визначається в поряд ку, встановленому засновником конкурсу. Результати конкурсу оголошуються в тому ж пор ядку, в якому його було оголошено і можуть бути оскаржені за інтересова­ ною особою до суду .

Оцінювання результатів інтелектуальної , творчої діяльності , які пода ні на конкурс , має свої особливості . Згідно зі ст .

1155

ЦК за

наслідками оцінювання результатів інтелектуальної , творчої д іяль­ ності, які под ані на конкурс, засновник конкурсу (конкурсн а комі­

сія , журі) може прийняти рішення про :

•

присудження усіх призови х місць та нагород (премій) , які були

визначен і умовами конкурсу;

•

присудження окремих призових місць, якщо їх було встанов­

лено декілька, та нагород (премій);

•

відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт,

поданих на конкурс , не відповідає його вимогам ;

720

•

присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).

Переможець конкурсу має право вимагати від його засн ов ни ка никонання свого зобов'язання у строки,

встановлені умо вами

конкурсу.

якшо

предметом конкурсу був результат інтелектуал ьної ,

творчої діяльності, засновник конкурсу має право подальш ого Їх

використання за згодою переможця конкурсу. Засновник конкурсу має переважне право перед іншими особами н а укладення з п ере ­ можцем конкурсу договору про викорис та нн я

прел.мета

конкурсу .

Подання учасником конкурсу речі на конкурс не припиня є його право власності на цю річ . Умова конкурсу , за якою засновник конкурсу не повертає

його у ч аснику річ,

пода ну на КОНКУРС, є

нікчемною. Засновник ко нкурсу може залишити у себе річ , подану

на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. якшо уча сник КОН­ курсу протягом міся ця від дня оголошення його результаті в не пред'явив вимогу про повер нення йому речі, поданої на конкурс, вважається, шо засновник конкурсу має право подальшого володіння

нею. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'яв ити вимогу про повернення йому речі, пода ної на конкурс .

якшо річ, пода на на конкурс, не була подарована засновникові конкурсу або куплена ним, він може н абути право власності на неї за набувальною давні стю .

§ 2.

Вчинення дш в майнових інтересах

іншої особи без її доручення Згід н о зі ст. \l5 8 ЦК я кшо майновим інтересам іншої особи 'за грожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслід­ ків, особа ма є право без доручення вчинити дії, спря мовані на Їх попередження , усу н е нн я а бо зменшення.

Така особа з обов'язана при першій нагоді повідомити особу, '!ИЙ майновий інтерес во н а зах ишає своїми діями, про свої дії . якшо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін засто ­ совуються положення про відповідний договір. якшо о соба, яка розпочала дії в м ай нових інтересах іншої особи без й доручення , не м ає можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобо в'яза ­ на вжити усіх залежних від неї заходів шодо попередження, усун ення або з меншення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії 13 майнових інтересах іншої особи бе з її до­ ручення, зобов'яза н а взят и на себе всі обов'язки, пов'язані зі вчи­ ненням цих дій, зокре м а обов'язки шодо вчинених правочинів .

Особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без й доруч ення, з обов'яза н а негай но після закіН'fення цих дій надати ос об і,

в

майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і пер едати їй усе, шо при цьому було одержано.

Особа , яка без доруче ння в'fиняє дії, діє на свій ризик і на свій ро зс уд. Вон а самостійно о цінює можливі витрати, яких вона зазн ає,

72\

вчинивши дії в майнових інтересах іншої особи, та співвідносить їх із обсягом шкоди цим інтересам, якої вдасться уникнути, ВЧИНИВ­ ши такі дії . Витрати повинні бути виправдані обставинами, за яких

були вчинені дії (ст.

1160

ЦК); саме у такому разі фактичні витрати

можуть заявлятися до відшкодування. В іншому випадку, а також

якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без й доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, зроблені витрати не підлягають відшкодуванню.

§

З. Рятування здоров'я та життя фізичної особи , майна фізичної або юридичної особи

Стаття

1161

ЦК містить безумовний обов'язок держави відшко­

дувати шкоду , завдану особі, яка без відповідних повноважень

рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, у повному обсязі. Як особа-рятувальник може найчастіще виступити фізична особа, яка, рятуючи іншу фізичну особу, може зазнати як майнової, моральної шкоди, так і шкоди для свого здоров'я. Наприклад, рятуючи особу на пожежі, рятувальник може зазнати опіків різного ступеню тяжкості, ушкодити одяг, взуття, а також зазнати мораль­ них травм. Проте юридична особа також може стати рятувальником, наприклад , беручи на себе витрати, пов'язані з невідкладним ліку­ ванням хворого, його транспортуванням до медичної установи, від­ повідно набуваючи права вимагати їх відшкодування від держави .

Особа-рятувальник не повинна мати відповідних повноважень Відповідними

на рятування здоров'я та життя фізичної особи.

повноваженнями особа може наділятися, зокрема, в силу викону­

ваних нею функцій. Іншими словами, особа не повинна бути про­ фесійним рятувальником, який відповідно до Закону Україии від 14 грудня 1999 р. "Про аварійно-рятувальні служби" визначається як особа, яка має відповідну спеціальну підготовку, атестована на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт і безпосередньо бере у них участь, має спеціальну фізичну та психологічну підго­ - наприклад, працівник дер­

товку та відповідає за їі підтримання

жавної пожежної охорони зобов'язаний захищати життя і здоров'я громадян від пожеж. Шкода, заподіяна особам в силу виконання ними трудових обов'язків із рятування, відшкодовується не на під­

ставі ст. 1161 ЦК, а за правилами спеціального законодавства наприклад, згідно зі ст. 23 Закону України від 17 грудня 1993 р. "Про пожежну безпеку" особи рядового та начальницького складу державної пожежної охорони підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню на випадок загибелі (смерті) або по­ ранення (контузії, травми чи каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби. Загроза шкоди, настання якої своїми діями відвертає рятуваль­ ник, повинна бути реальною . Уявна шкода не підлягає відшкоду­ ванню. Тобто, загроза настання шкоди для життя і здоров'я особи

722

IIО13инна бути очевидною; очевидність несприятливих наслідків оцінює рятувальник, а згодом - держава, яка приймає рішенн я про відШКОДУ13ання шкоди.

Крім того, від шкодува нню підлягає шкода, завдана рятувальнику, який рятував майно іншої особи. Згідно зі ст. 1162 ЦК шкода, завдана кал іцтво м , іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної

особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі. При цьому не має значення кому на­ лежить врятоване майно

- фізичній чи юридичній особі, яку воно має форму власності тощо. Держава, керуючись конституційним

приписом про те , що людина є найвищою соціальною цінн істю,

бере на себе витрати щодо відшкодування шкоди, завданої ушкод­ женням здоров'я чи смертю рятувальника. Істотна цінність майна визначається в кожному випадку окремо.

Крім суто матеріального відшкодування заподіяної шкоди, держава заснувала спеціальні відзнаки морального заохочення ря­

тувальників. Так , за змістом ст. 7 Закону України від 16 березня 2000 р. "Про державн і нагороди України" за особисті мужність і героїзм, 13иявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей, а також в інших випадках в умовах, пов'язаних з ризиком для життя,

особи можуть бути відзначені орденом "За мужність" І,

ІІ, ІІІ

ступеня.

Щодо відшкодування шкоди, завданої майну особи, яка без від­ повідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої осо би, яке має істотну цінність, вона відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального ста­ новища . Розмір відшкодування шкоди в цьому випадку не може перевищувати вартості майна, яке рятувалося .

§ 4. Створення загрози ЖИТТЮ, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи Зг ідно зі ст. І

163

ЦК фізична особа, життю, здоров'ю або майну

якої загрожує небезпека , а також юридична особа, майну якої загро­ жує небезпека, мають право вимагати П усунення від того, хто й створює.

Н ебезпека в актах законодавства, а також в інших статтях гл.

81

ЦК тлумачиться за допомогою тотожної категорії "загроза", яку в контексті цивільного законодавства можна визначити як потенційну можливість за подіяння шкоди здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, якщо є реальні підстави очікувати й запо ­ діяння . Реальність заподіяння шкоди є оціночним поняттям і визна­

ча ється особою, яка потенційно постраждає від такого заподіяння . у разі неусунення загрози життю, здоров 'ю, майн у фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати :

•

вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;

723

• •

відшкодування завданої шкоди;

заборони діяльності, яка створює загрозу . Якшо, не з важ а ючи на вимоги особи усунути загрозу або внаслідок неефективного їі усунення, було завдано шкоди, вона відшкодовується на загальних підставах, передбач е них ЦК . Додаткова література:

І. Заіка Ю. О. Українське цивільне право . Навч . пос і бник .

-

к.,

2005 (312 с . ). 2. Зобов ' язальне

право: теорія і практика / За ред. О. В. Дзерu. К.,1998 . 3. Зразки цивільно-правових документів . Науково-практичний посібник / За ред . В.О. Кузнєцова. - К . , 2006 (768 с . ) . 4. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред . В. М. Косеока. - К. , 2004. 5. Підприємницьке право . Підручник / За ред . О. В. Старцева . К. , 2005 (600 с.). 6. Цивільне право України / За ред. О. В. Дзерu, Н. С. Кузнєцовоі: к., 1999. 7. Цивільне право України. Навч. посібник / За ред . І. А . Бірю­ кова, Ю.О. Заіки. - К., 2004. 8. Цивільний кодекс України. Коментар. - Харків, 2003. 9. Цивільний кодекс Укр аїни. Науково-практичний коментар / З а ред. розробників проекту ЦК . - К., 2004. І О. Щербина В. Господарське право України. Навч . посібник . -

К . ,2002.

Глава 33 Відшкодування шкоди

§ І. § 2. § 3.

Загальні положення про відшкодування шкоди. Особливості відшкодування шкоди різних форм. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом , іншим ушкод­

женням здоров'я або смертю.

§ 4.

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків ТОва­

рів, робіт (послуг).

§ 1.

Загальні положення

про відшкодування шкоди

Відшкодуванню шкоди присвячена гл .

акти законодавства

-

82

ЦК, а також галузеві

зокрема, закони України від І грудня

1994

р.

"Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові не­ законними діями органів дізнання, досудового слідства, прокура­ тури і суду", від

724

13

грудня

2001

р. "Про цивільну відповідальність за

ядерну шкоду та й фінансове забезпечення" , гл. ІХ Кодексу законів про працю України тощо. Тлумачення окремих норм стосовно відшкодування шкоди міститься і в актах судової влади

в постановах Пленуму Верховного Суду України від

1992

р.

Ng 6

- зокрема, 27 березня

"Про практику розгляду судами цивільних справ за

позовами про відшкодування шкоди" , !Іід

29

грудня

1992

р.

Ng 14

"Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, запо­ діяної підприємствам, установам, організацінм їх працівниками",

від

31

1995

березня

р.

Ng 4 .. Про

судову практику в справах про

відшкодування моральної (немайнової) ш коди", а також в роз ' яс­

неннях Президії Вищого арбітражного суду України !Іід І

1994 р . Ng 02-5/215

К!Іітня

"Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з відшкодуванням шкоди ", від

29 лютого 1996 р. Ng 02-5/95

" Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з від­

шкодуванням моральної шкоди" та інших .

Згідно зі ст.

1166

ЦК майнова шкода, завдана неправомірними

рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну

фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка й завдала. Означеною нормою закону сформульовані загальні умови, за наявності яких у сукупності можливе примусове відшкодування майнової шкоди особою, яка ії заподіяла:

І) наявність власне майнової шкоди, завданої особистим не­

маиновим правам, або шкоди , завданої майну фізичної чи юри­ дичної особи. За змістом ст.

22

ЦК така шкода може буги у формі

втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням

речі, витрат, .які особа зробила або мусить зробити для відновлен­ ня свого порушеного права '(реальні збитки), а також доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби й право не було порушене (упушена вигода);

2)

дії (рішення, бездіяльність) особи, що призвели до шкоди,

бу.riинеправомірними. Наприклад, псування чужого майн:! є непра­ вомірною дією, оскільки це за змістом ст.

ЦК обмежує власника 48 Закону "Про власність" може вимагати усунення таких порушень його права;

321

у здійсненні свого права, а, відтак, власник за ст.

3)

наявність безпосереднього причинного зв'язку між діями

(рішеннями, бездіяльністю) особи та завданою ними шкодою. Саме неправомірна дія викликає заподіяння майнової шкоди; іншими словами, майнова шкода повинна буги наслідком певної неправо­ мірної дії, а не виникати в силу інших факторів;

4) За ч.

наявність вини особи, крім випадків, встановлених законом .

2 ст. 1166

особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшко­

дування, якшо вона доведе, шо шкоди завдано не з її вини.

Шкод а, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодову­ ється у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана право-

725

мірними діями, відшкодовується у випадках, встаНОllлених ЦК та іншими законами.

у свою чергу, ст.

1167

ЦК містить загальні підстави відповідаль­

ності за завдану моральну шкоду

-

згідно з ч . І заз наченої статті

моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправо­

мірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їі завдала. Моральна шкода відшкодо"ується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'я за на з

розміром цього відшкодування .

Відповідно до ст. 23 ЦК моральна шкода може полягати: • у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з !(ал.!цтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у ЗI3 ' язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, члені" їі сім'ї чи

близьких родичіl3;

• У душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням їі майна;

•

у приниженні честі та гідності фізичної особи , а також д іЛО130Ї

репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода може виникнути внаслідок, зокрема : прини­

ження честі, гідності, престижу або ділової репутації; моральних пере живан ь у зв'язку з ушкодженням здороl3'Я; пор уше ння права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав; незаконного перебування під слідством і судом; порушення нормальних життєвих з"'язкіll через неможли­ вість

продовження активного громадського життя ;

порушення

стосунків з оточуючими людьми; при настанні інших негаТИlllІИХ наслідків. Нсмайновою шкодою, заподіяною юридичній особі , можуть бути втрати немайнового характеру, що настали у Зll'язку з приниженням й ділової репутації, посяганням на фірмове найменування , товар­

ний знак, l3иробничу марку, розголошенням комерційної таємниці , а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи

підрив довіри до її діяльності (див. п.

3

постанови Пленуму Вер­

ховного Суду України "Про судову практику в справах про відшко­ дування моральної (немайнової) шкоди"). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової l3ідповідаль­

ності обов'язковими УМОl3ами відшкодування моральної (немай­ нової) шкоди, як і У випадку відшкодування майнової шкоди, є: наявність такої шкоди, протиправність діяння ті заподіювача, на­ явність ,причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням

за подіювача та 'вини останнього в її заподіянні. Наявність вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, не вимагається:

• якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров 'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; ,

726

•

якщо шкрди завдано фі~ичній особі внаслідок 11 незаконного

засудження, незаконнщо притягнення до КРИМІНальної відповідаль­ ності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, не­

законного накладення адміністративного стягненіія у в~гляді арешту або випраl3НИХ робіт;

• в інших випадках, встановлених законом. 1168 ЦК моральна шкода, завдана

Згідно ЗІ ст.

каліцтвом або

іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово

або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також

особам, які проживали з нею однією сім'єю. Заподіяння шкоди може мати місце внаслідок дії (бездіяльності) однієї чи кількох Qсіб. В останньому випадку особи згідно зі

ст. 1190 ЦК несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня Їхньої вини . Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі випла­ ченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений

законом. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину . Держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою

особою органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлен­ ня в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили .

БаТЬІ<И (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклад або особа, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою або неповнолітньою особо1.О, які відшкодували шкоду, завдану мало­

літньою або неповноліtньою особою чи фіЗI1'!НОЮ особою, яка визнана недієздатною, не мають права зворотної вимоги до цієї

особи . Законодавство передбачає декілька способів відшкодування за­ подіяної шкоди. За ст. 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала щкоди майну, відщкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відщкодувати завдані

збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкоду­ ванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості

втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі . Під час відшкодування шкоди враховується, зокрема, вина потер­ пілого і матеріальне становище фізичної особи, яка завдала шкоди.

727

Так, не від шкодовується шкода, завдана потерпілому І!насл ідок і10ГО

умислу. Якщо груб а необережність потерпілого сприяла виник­

ненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потер­ пілого (а в разі вини особи , яка завдала шкоди,

-

також залежно

від ступеня її вини) ро з мір відшкодування зменшується, якщо інш е

не встановлено законом. Суд може зменшити розмір 8ідшкодування шкоди, завданої фі з ичною особою, залежно від її матеріально г о становища, крім випадків, коли щкоди завдано вчиненням злочину .

§ 2.

Особливості відшкодування шкоди різних форм

Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здіЙСllення нею пра в а ІІа самозахист або у стані краЙflЬОЇ flеобхідllості. Згідно зі ст . 1169 ЦК шкода, завдана особою при здійсненні н е ю права на самозахист від протиправних посягань , у тому числі у стані

необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені їі межі ,

не відшкодовується. Право на самозахист дається особі ст. 19 ЦК , відповідно до якої особа має право на самозахист свого uи/3ільн о го права та права іншої особи від порушень і протиправних пОСягань

шляхом застосування засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства . Перевищенням меж необхідної оборони, 13 свою чергу, з гідно з ч. 3 ст. 36 Кримінального кодексу (КК) України є умисне запо­ діяння тому, хто посягає , тяжкої шкоди, яка явно не відп о ві да є небезпечності посягання або обстановці захисту. Якщо у разі здійснення особою права на самоза хист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відш кодована особою , яка їі завдала. Якщо такої шкоди завдано способами с а мо захисту, які

не заборонені законом та не суперечать моральним за садам суспіль­ ства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію. Згідно зі ст.

[171

ЦК шкода, завдана особі у зв ' язку з і I3чиненням

дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала UИl\іль­ ним правам чи інтересам іншої фізичної а бо юридичної особи, якщо цю небезпеку за цих умов не можна було усунути іншими

засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка 'й завдала. Особа, яка відшкодувала шкоду , ма є пра130 пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діял а . Враховуючи обставини , за яких було завда но шкоди у стані крайньої необхідності, суд може покласти обов ' я з ок й l\ідшкоду­ вання на особу, в інтересах якої діяла особа, яка з а вдала шкоди , або зобов'язати кожного з них відшкодувати шкод у в пеl3ній частці або звільнити Їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

ВідUJКодуваflflЯ шкодu, завданої прийняттям заКОIІУ про npUnUflelll1Jl права власності на певне майю.

Згідно зі ст. 1170 ЦК у разі прийняття закону , що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власникові та кого майн а,

відшкодовується державою у повному обсязі .

728

Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої Їхнім працівником чи іншою особою.

Згідно зі ст.

1172

ЦК юридична або фізична особа відшкодовує

шкоду, завдану їхнім працівником під час в иконання ним своїх

трудових (службових) обов'язків. Покладанням на цих осіб відпо­ відальності за своїх працівників досягається реалізація принципу повного відшкодування шкоди, оскільки роботодавець має більші

можли вості для цього. Роботодавець, в свою чергу, за ст.

1191

ЦК

має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі прямої дійсної шкоди, але . не більше середнього місячного заро­ бітку працівника (ст.

132

Кодексу законів про працю України), за

вин ятком випадків покладання на особу повної чи обмеженої від­ по відальност і.

Суб'єкти підприємницької діяльності коопераТИRИ відшкодовують шкоду,

-

юридичні особи, а також

завдану Їхнім учасником

(членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої ді­ яльності в ід імені товариства чи кооперативу. Так само замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданн ям замовника.

Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономн ої Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або їх посадовими особами. За ст.

1173

ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі

незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної

влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу міс­ цевого самоврядування при здійсненні ними своїх повн ооажень, в

тому числі

в сфері нормотворчої діял ьност і,

відшкодовується

державою , Автономною Республікою Крим або органом

MicuerlOro

самоврядування нез.алежно від вини цих органів . Ними ж від шко­

довується ШКОЩJ ,защіа на фізичній або юридичній особі незаконни­ ми рішеннями, діями чи бездіял ьні стю посадових а бо службових осіб ци х органів при здійсненні ними своїх повноважень незалежно

від вини цієї особи . Незаконними є дії, що порушують встановлений законом або іншим нормативно-правовим актом порядок і умови здійснення

органом владних функцій або виходят ь за межі його повноважень. Шкода, заподіяна правомірними діями державних органів (органів м ісцевого самоврядування), відшкодуванню не підлягає (наприк­ лад , примусове вилучення або зни щення майна у передбачених законом випадках). З урахуванням обставин конкретної справи правомірним може вважатися і заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності.

Згідно з п. 2 інформаційного листа Вишого арбітражно го суду України від 29 грудня 2000 р. N2 01-8/795 "Про деякі приписи законо­ давства про відшкодування шкоди, за подіяної незаконними діями

державних і громадських організацій" відповідальність настає у разі заподіяння шкоди :

729

•

у галузі аДМlНІстративного управління, тобто управлінської

діяльностІ' у формі прийняття (видання) актів обов'язкового характеру. Якщо щкоду заподіяно не у сфері адміністративних відно­

син, а в результаті господарської і технічної діяльності (наприклад, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди), відповідальність настає

на загальних підставах відповідно до ст. ст.

1166, 1167

та інщих ста­

тей ЦК;

• діями

службової особи, яка внаслідок свого службового стано­

вища'(займаної посади) або за окремим дорученням наділена у пев­ ній галузі адміністративної діяльності владними повноваженнями

щодо невизначеного кола осіб, тобто осіб, що не перебувають у й безпосередньому підпорядкуванні. У визначенні поняття службо­ вої особи слід виходити з вимог ст. 2 Закону України від 16 грудня 1993 р. "Про державну службу" і ст. 364 кк. Шкода може бути заподіяна не лище діями, а й бездіяльністю

державних чи громадських організацій або Їх службових осіб внас ­ лідок невиконання покладених на них згідно із законом певних

функцій, зокрема, пов'язаних з видачею різних актів (ліцензі й, дозво ­ лів, п атентів тощо), за відсутності яких заінтересоване підпри ємство чи організація не вправі здійснювати певну діяльність .

У таких

випадках період часу, за який може бути здійснено розрахунок і стягнення суми на відщкодування щкоди, визначається з дня, наступного за останньою датою строку, встановленого законом для

виконання державною чи громадською організацією відповідної дії .

Відшкодування шкоди, завданої н езаконними рішеннями, діЯll1U чи бездіяльністю орга//у дішання, досудового слідства, прокуратури або суду та шкоди, заподіяної злочином.

Згідно зі ст.

1176

ЦК ЦJKoдa, завдана фізичній особі внаслідок й

незаконного засудження, незаконного притягнення до криміналь­ ної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного

заходу тримання під вартою 'або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адмін істративного стягнення

у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди , завданої фізичній особі неза­ конними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виника є у випадках, передбачених ст.

2

Закону " Про

порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незакон­ ними діями органів дізнання, досудового слідства, про куратури і

суду", а саме :

• •

постановлення виправдувального вироку суду;

встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішен­

ні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту не­

законного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою , незаконного проведення в ході розслідування

730

чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, неза­ конного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення

від роботи (посади) та інших процесуальних дій, шо обмежують чи

порушують пра ва та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розш~'кових заходів;

• закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі об­ винуваченого у вчиненні злочину;

• відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримі­ нальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину ;

• закриття справи про адміністративне правопорушення. Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про ам­ ністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.

Фізична особа, яка у процесі дізнання, досудового слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному засто­ суванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не м ає права на відшкодування шкоди.

Шкод а, завда на фізичній або юридичній особі внаслідок поста­ новлення судом не зако нного рішення в цивільн ій справі, відшко­ довується державою в повному обсязі в разі встаноолення В діях

судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинуоальним вироком суду, що набрав законної

сили. Ш кода, заодана онаслідок іншої не законної дії або бездіяль­ ності чи незаконного рішення органу дізнання, досудового слідства,

прокуратури або суду, відшкодо вується на загальних підставах. Громадянинові відшкодовуються (повертаються) :

•

заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок

незакон·ниХ дій;

• майно (В тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді госпо­ дарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилу­ чене органами .іїіЗ·Н іli-нія '111 досудового слідства, органами, які здій­ снюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено

ареш т ;

щтрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

• •

суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юри­

дичної допомоги;

•

моральна шкода .

731

Стосовно відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, відповідно до ст .

1177

ЦК така шкода від­

шкодовується державою, якшо не встановлено особу, яка вчинила

злочин, або якшо вона є неплатоспроможною . Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом .

Відшкодування шкоди, заподіяної малолітніми або неповнолітніми особами. Згідно зі ст.

1178

ЦК шкода, завдана особою, яка не досягла

14

років (малолітньою особою), відшкодовується їі батьками (усинов­ лювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою , яка на право­ вих підставах здійснює виховання малолітньої особи,

-

Яl<шо вони

не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення

або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за мало­

ЛіТЙЬоЮоtоБОю. Якщо малоJIітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу, який за законом здійснює шодо неї функції опікуна, а також під наглядом особи , яка здійснює нагляд за мало­ літньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані

відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з Їхньоі' вини.

Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усинов­ лювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, шо зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі

заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці , яка визна­

чена за домовленістю між ними! або за рішенням суду.

Обов'язок осіб відшкодува1'И шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частко­

во або в повному обсязі Відшкодувати шкоду , завдану нею у віці до

14

років життю або здоров'ю потерпщого , якщо вона має достатні

для цього кошти, а особи, які повинні були вщшкодовувати завдану нею шкоду, є неплатоспроможними або померли. · ·· Шкода , завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, від­

шкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в

частці, яка визначається за домовленістю між ними! або за рішен­ ням суду . Якщо в момент завдання шкоди кількома малолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішеl-ЦіЯМ суду .

Неповнолітня особа у віці від 14 до 18 років за ст. 1179 ЦК відпові­ дає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах . У разі відсутності в такої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не

вистачає, або в повному обсязі й батьками (усиновлюоачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть , шо шкоди було завдацо не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі,

732

який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний від шкодувати шкоду в частці, якої не виста­ чає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини .

Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який

за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклу­ вальника, відшкоду вати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю

між ними або за рішенням суду. Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальник а, цей

заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.

Згідно зі ст.

1183

ЦК батьки зобов'язані відшкодувати шкоду,

завдану дитиною, щодо якої вони були позбавл е ні батьківських прав,

протягом

3

років після позбавлення Їх батьківських прав, якщо

вони не доведуть, що ця щкода не є наслідком невиконання ними

своїх батьківських обов'язків .

Відшкодування шкоди, завданої недієздатними особами, особ(ши з обмежеuою дієздатністю або особами, які н е усвідомлювали значеНI/Я своїх дій та (або) не могли керувати l/иft1U. Згідно зі ст. 1184 ЦК шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'яза­ ний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду,

завдану недієздатною фізичною особою, н.t;,.~ ~е!1;І1I;1НЯЄТЬСЯ в разі поновлення й цивільної дієздатності.

Якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, Qомерабо у ньо го відсутнє майно, достатнє для відшкодування ШКО,4И , а сама

недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, _завданої каліцтвом, іНШИJ',,1 ушкоджен­

ням здоров'я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.

На відміну від відшкодування шкоди , заподіяної недієздатною особою, за ст.

1185

ЦК шкода, завдана фізичною особою, цивільна

дієздатність якої обмежена, відшкодовується нею на ,~агальних під­ ставах.

Шкода, завдана фізичною особою, яка в момент їі завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища по­ терпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі .

733

Якщо фізична особа, яка завдала щкоди, сама ДОRеЛi:l себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення с воїх дій Ті:І (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тошо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах. Якщо шкоди було

завдано особою , яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недо­ умством, суд може постановити рішення про відшкодування иісї

шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повно літніми дітьми, якшо вони проживали разом з цією особою, знали про її психіч­ ний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання

шкоді (ст. 1186 ЦК) . Відшкодування Иікоди, завданої джерелом підвuщеNОЇ небезп еки. Згідно зі ст. 1187 ЦК джерелом п ідви щеної небезпеки є діяль­ ність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, пикориста нням ,

зберіга нням хімічних, радіоактивних, вибухо- івогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів , службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку

для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб . Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується рсобою, яка на відповідній правовій підставі (право власності , інше речове право, договір підряду, оренди тошо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання , зберігаllНЯ або утримання якого створює підвищену небезпеку . Особа, яка неправомірно заволод іл а ТРi:lНСПОРТНИМ засобом,

механізмом, іншим об'єктом , завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана віДUІкодувати

їі на загальних підставах. Якшо HenpaBOMiptfOMY заволодінню іншою особою транспортним засобом,

механізмом,

інши м об'єктом

сприяла недбалість їі власника (володільця), шкода , завдана діяль­ ністю шодо його використання, зберігання або утримання, від­ шкодовується ними спільно , у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, шо мають істотне значення . Особа, яка здійснює діяльність, шо є джерелом підвишеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що

ш~оди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода , завдана внаслідок взаємодії кіл ькох джерел підвищеної

небезпеки, відшкодовується на загальних підставах , а саме :

•

шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодову­

ється винною особою;

•

за наявності вини лише особи, якій завдано ш коди, вона їй не

відшкодовується;

•

за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано

шкоди, розмір відшкодува ння визначається у відповідній час тц і

залежно від обставин, шо мають істотне значення .

734

,.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було

завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, з обов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини . Відшкодування ядерної шкоди. Стаття

цк містить відсильну норму шод о вста новлення

1189

особли в остей відшкодування ядерної шкоди окремим законом. Ним є Закон України "Про цивільну відповідалыlстьb за ядерну шкоду

та її фін а нсове з абезпечення". Додатково підстави виникнення від­ повідальності оператора за ядерну шкоду визначаються відповідно

до Закону України від

8 лютого 1995

енергії та радіаційну безпеку", з а ст .

р. "Про використання ядерної

73

якого відповідальність опе­

ратора за ядерну шкоду настає, якщо ця шкода за подіяна ядерним інцидентом на ядерній установці, а також під час перевезення ядер­ ного м атеріалу на ядерну установку оператора після прийняття ним

від оператора іншої ядерної установки відповідальності за цей матеріал або під час його перевезення з ядерної установки опе­

ратора і відпо в ідальність за який не була прийнята іншим опе­ ратором згідно з письмовою угодою .

Згідно зі ст.

4

Закону "Про цивільну відповідальність за ядерну

шкоду та їі фінансове забезпечення" ядерна шкода відшкодовуєт ься виключно у формі грошової компенсації . Така шкода може бути відшкодована на підставі договору про відшкодування ядерної шкоди або рішення суд у .

Відповідальність оператора за ядерну шкоду обмежується сумою, еквівалентною

торів еквівалентною

5

150

мільйонам (для дослідницьких реак­

мільйонам) Спеціальних прав запозичен­

ня (розрахункова одиниця , що визначається Міжнародним ва­ лютним фондом і використовується при здійсненні ним власних

операцій та угод) у національній

валюті за кожний ядерний

інцидент.

Відповідальність оператора за заподіяння смерті обмежується сумою, що дорівнює

2000

неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян, встановлених на момент винесення судового рішення

(укладення договору про відшкодування ядерної шкоди), за кожного померлого.

Відповідальність оператора перед кожним потерпілим

за шкоду, заподіяну здоров'ю, обмежується сумою, шо дорівнює

5000

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених

на момент винесення судового рішення (укладення договору про відшкодування ядерної шкоди), але не більше розміру фактично заподіяної шкоди.

Відповідальність оператора перед особою за

шкоду, заподіяну ті майну, обмежується сумою, шо дорівнює

5000

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на

момент винесення судового рішення (укладення договору про від­ шкодування ядерної шкоди), але не більше розміру фактично з а ­ подіяної шкоди.

735

§ 3.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

іншим ушкодженням здоров'я або смертю Згідно зі ст.

1195

ЦК фізична або юридична особа, яка завдала

шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі , зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного ліку­

вання, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Розмір втраченого фізичною особою заробітку (доходу), що під­ лягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місяч­

ного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за й відсутності

-

загальної праце­

здатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за

12

або за

3

останні календарні місяці

роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті праце­

здат ності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втра­ ченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з 5-кратного

розміру мінімальної заробітної плати. Для визначення розміру відшкодування у разі професійного захворювання може братися до уваги за бажанням потерпілого се­ редньомісячний заробіток (дохід) за 12 або за 3 останні календарні

місяці перед припиненням роботи, що було викликано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за суміс­ ництвом і не включаються одноразові виплати , компенсація за не­ використану відпустку, вихідна допомога, до помога по вагітності та пологах тощо.

Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював ,

його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється , за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місце­ вості . Якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне становише (підвищення заробітної плати за посадою , переведення на вишеоплачувану роботу , прийняпя на роботу після закі нчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) вра­ ховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одер­ жати після відповідної зміни. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не праuювала , розмір відшкодування

визна<[ається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

736

Відповідно до ст.

1198

ЦК відшкодовується дохід, втрачений внас­

лідок каліцт ва або іншого ушкодження здоров ' я фі з ичної особи­ підприємця.

Розмір його доходу, шо підлягає відшкодуванню,

визнача є ться з її річного доходу,

одержаного

господарському році, поділеного на

12.

дохід менщ як

12

в

попередньому

Якщо ця особа отримувала

місяців, ро з мір їі втраченого доходу визнач ається

шляхом визн а чення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здор о в'я малолітньої особи, відповідно до ст.

1199

ЦК фізична або юридична особа, яка

завдал а цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її ліку­ в ання, протезування, постійний догляд, посилене харчув а ння тощо .

Після досягнення потерпілим

років учнем

14

-

18

років) потер­

пілому відшкодовується також шкода, пов'язан а із втр а тою а бо зменшенням його працездатності,

в иходячи з роз міру встановле­

ної законом мінімальної заробітної плати. Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітня особа мала заробіток, шкода ма є бути відщкодована їй виходячи з ро з міру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімаль­ ної заробітної плати . Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної

кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної зі зменшенням його професій­ ної працездатності вн а слідок каліцтва або іншого ушкод ження здо­

ров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його квал і­ фіка ції , але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо потерпілий не має професійної кваліфікаuії і після ло­ сягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внас­

лідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкод ування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати .

Особливості відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров ' я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , провадиться згідно із законодавством

про страхування від нещасного випадку . Це законодавство склада­ ється з Основ законодавства України про загальнообов ' язкове дер­ жавне соціальне страхування від від

23

вересня

1999

14

січня

1998

р . , законів України

р . " Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", від

1992 2002

р. "Про охорону праці" (в редакції Закону від

21

14 жовтня

листоп ада

р . ), Кодексу законів про працю України тощо.

Згідно зі ст .

1200

ЦК у разі смерті потерпілого право на відшко­

дування шкоди мають непрацездатні особи , які були на його утри ­ манні або мали на день його смерті право на одержання від нього

737

утримання , а також дитина потерпілого, народжена після його смерті .

Шкода відшкодовується:

•

дитині

-

до досягнення нею

18

років (учню, студенту

закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним

•

-

до

років) ;

чоловікові , дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли

пенсійного віку , встановленого законом,

• •

23

інвалідам

-

довічно;

на строк їх інвалідності ;

-

одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи

іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якшо

[юни не працюють і здійснюють догляд за: д ітьми, братами, сестрами , внуками померлого ,

•

-

до досягнення ними

14

років;

іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потер­

пілого ,

-

протягом

5

років після його смерті .

Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки , яка при падала на нього

самого та працездатних осіб , які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди . До складу доходів потерпілого також включаються пенсія , суми, шо належали йому за договором дові<[ного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної Їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Крім того, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого , зо ­ бов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на похованн я та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою , яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зарахо вується .

За змістом ст.

1202

ЦК в ідшк одування шкоди, завд аної каліцтвом,

іншим ушкодженн ям здоров'я або смертю потерпіло го, здійс ню­

ється шомісячними пл атежами. За наявності обста вин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального станови ша фі­ зичної особи, яка завд ала шкоди, сума відшкодув ання може бути виплачена одноразово, але не більш як за

§ 4.

3

роки наперед.

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків

товарів, робіт (послуг) Згідно зі ст.

1209

ЦК прод а вець, виготовлювач товару, викон а ­

вець робіт (послуг) зобов'я за ний

відшкодувати шкоду,

завдану

фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних , техноло­ гічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них . Відшко­ дування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи

перебував потерпілий з ними у договірних відносин ах.

738

Продавеuь,

виготовлювач товару,

виконавеuь робіт (послуг)

звільняються від відшкодування шкоди, якшо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення по­

терпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг) . Шкода, завдана внаслідок недолікін тонарів або внаслідок нена­

дання повної чи достовірної інформаuії шодо властивостей і правил к ористування товаром , підлягає відшкодуван ню, за вибором потерпілого, продавцем або виготовлювачем товару . Шкода , завда­ на внаслідок недоліків робіт (послуг), підшlГ(\ Є ві дшкодуван ню їх виконавuем .

Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), під­ л ягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом вста новлених строків придатності товару , роботи (послуги), а якщо вони не вста­

новлені, - протягом 10 років від дня виготовлення товару , вико­ нання роботи (надання послуги). Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), під­ лягає відшкодуванню також якщо:

•

на

порушення

вимог

закону

не

встановлено

строку

придат­

ності товару, роботи (послуги);

• особу

не було попереджено про необхідні дії після спливу строку

придатності і про можливі наслідки в разі невиконання цих дій. Додаткова література:

І . Донцов е Е.. ГЛЯllцев В. В. Возмещение вреда по советскому законодательству.

2.

-

М.,

1990.

Жуковская о. л Во з мещение вреда, причиненного источни­

ком повыlеннойй опасности.

3.

-

К.,

1994.

Загорулько А.И Обязательства по возмещению вреда , приt[и­

ненного суб-ьектами гражданского права.

- Харьков, 1996. 4. Заіка ю. о. Українське цивільне право. Навч. посібник . - К., 2005 (312 с.). 5. Зобов 'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери . ,К ., 1998 . 6. Зра з ки цивільно-правових документів. Науково-практичний посібник / За ред. 8.0. Кузнєцова. - К., 2006 (768 с.).

7.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України

За ред. в.м. Коссака.

-

К .,

/

2004.

8. Підприємницьке право. Підручник / За ред. О. В. Старцева . 2005 (600 с . ) . 9. Смирнов В.Е., Собчак А .А . Общее учение о деликтныlx обяза­ тельствах в советском гражданском праве . - Л., 1983. 10. Цивільне право України / За ред. 0.8. Дзери, не КУЗllєцової. К. ,

К . ,1999. 11. Цивільне право України . Навч. посібник рюкова, ю. о. Заіки.

-

К .,

/

За ред. І.А. Бі­

2004. 739

12. 13.

Цивільний кодекс України. Ком е нтар.

-

Харків,

2003.

Цивільний кодекс України. Науково-пр а ктичний коментар

За ред. розробників проекту ЦК. - К . , 2004. 14. Щербина В. Господарське право України . Навч. посібник. К.,2002.

Глава

/

-

34

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави Відповідно до ст.

1212

ЦК особа, яка набула майно або зберегла

його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої пранової підста ви (бе з підставно набуте майно), зобов'язана повер­ нути потерпілому ие майно. Це відпо в ідає загальному положенню ст. 387 ЦК, яка передбачає право вл а сника витребувати своє майно нід особи , як а не з аконно, без відповідної пр а вової підстави заволо­ діла ним . Особа зобов'я за на повернути майно і тоді , коли підстава, н а якій воно було н а буте, згодом відпала. Обов ' я зок особи повернути бе з підставно н а буте майно виникає з а таких умов:

•

набуття або з береження майн а відбува є ться за ра хунок іншої

особи;

•

н а буття а бо збереження майн а відбува є ться бе з доста тньої

правової підстави. Для того, щоб майно вважалося безпідставно набутим (збере­ женим), необхідна наявність всіх означених умов у сукупності. При цьому особа зобов'язана повернути майно незалежно від того, чи

було безпідставне набуття майна результатом й поведінки , поведінки потерпілого, третіх осіб чи мало місце поза Їх волею внаслідок под ії (ч.

2 ст. 1212

ЦК).

Майном в контексті безпідставного набуття, збереження вва­ жається як окрема річ , сукупність речей , так і майнові права та

обов'язки (ст.

190

ЦК). Набуття майна означає збільшення його

обсягу у однієї особи і відповідне зменшення його кількості у іншої. Збереження майна відбувається у випадках , коли особа не витрачає свого майна, хоча воно і повинне зменшу ватися, за рахунок в ід­

повідного зменшення майна потерпілого; тобто , збереження пе­ редбачає, що особа повинна була витратити свої кошти (майно) , але не витратила Їх або отримала майнову користь за рахунок витрат іншої особи або внаслідок невиплати останній передбаченої вина­ городи.

Положення законодавства, що регулює набуття , з береження майна без достатніх підстав, застосовуються також до вимог про :

• •

повернення виконаного за недійсним правочином;

витребування майна власником із чужого нез а конного воло­

діння;

740

повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні; відшкодування ШКОДИ особою , яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи .

• •

Слід зазначити, шо безпідставне набуття майна може бути як неправомірним, так і не бути результатом неправомірної поведін­

ки. Наприклад, набуття майна без достатньої правової підстави має місце у випадку помилкового зарахування коштів на рахунок нена­ лежного отримувача. Такі кошти, за вимогами п.

2.35

Інструкції

про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті мають повертатися неналежним отримувачем у строки, установлені

за­

конодавством Україии, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України . Згідно з

п. 35.\ ст. 35 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" неналежний отримувач зобов'язаний протягом 3 робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здій­ снення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього

банку про здійснения помилкового переказу. Згідио зі ст. 12\3 ЦК иабува ч зобов ' язаний повернути потер­ пілому безпідставно набуте майно в натурі.

При цьому набувач

відповідає перед потерпілим за погіршення набутого або збереження майна без достатніх правових підстав з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої право­ вої підстави. Крім цього, із зазначеного часу набувач зобов'нзаний відшкодувати всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними .

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В свою чергу особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодуван­ ня зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Згідно зі ст.

•

1215

ЦК не підлягає поверненню безпідставно набуті:

заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії,

допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші гро­

шові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з й боку і недобросовісності з боку набувача;

• інше майно, якщо це встановлено законом . Так, ч. 5 ст. 29 Закону "Про приватизацію державного майна" передбачається, що у разі розірвання договору купівлі-продажу в зв'язку з неВИКОН
тиції не повертаються; Законом України від

2

грудня

1997

р. "Про

741

торгово-промислові палати в Україні" у ст . 12 встановлено, що у разі виходу або ВИКl1ючення відповідно до статуту зі CКl1aдy членів торгово-промислової палати сплачені членські внески не поверта­

ються і претензії на частину майна торгово-промислової палати не задовольняються; у ч. 3 ст. 7 Закону "Про концесії" зазначено, що реєстраційний внесок, сплачений претендентами для реєстрації їх як учасників концесійного конкурсу, використовується на підго­ товку процедури концесійного конкурсу і поверненню не підлягає .

Додаткова література:

1. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посібник . - К., 2005 (312 с.). 2. Зразки цивільно-правових документів. Науково-практичний посібник / За ред . В.О. Кузнєцова. - К., 2006 (768 с.) . 3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В. м. Коссака. - К., 2004. 4. Лідприємницьке право. Підручник / За ред. О. В. Старцева. К., 2005 (600 с.) . 5. Цивільне право України / За ред. О.В. Дзери, не КУЗlfєцової. К.,

1999.

Цивільне право України . Навч. посібник кова, Ю. О . Заіки. - К., 2004.

6.

/

За ред. І.А . Бірю­

7. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар За ред . розробників проекту ЦК . - К . , 2004. 8.

Щербина В. Господарське право України . Навч . посібник .

К . ,2002.

742

-

/

РОЗДІЛ УІІ СПАДКОВЕ ПРАВО

Глав а 35 Загальні положення про спадкування

§ 1. Основні категорії сп адкування. § 2. Поняття спадкування і права на § 3. Види спадкування. § 4. Об'єкти спадкува ння. § 5. Відкриття спадщини . § 6. Особливі випадки спадкування.

§ 1.

спадкування.

Основні категорії спадкування

Спадкове право тісно пов'язане з усіма іншими видами майнових прав. З одного боку, після смерті певної особи найчастіше залиша­ ється майно, яке знаходиться на праві власності та інших речових

правах. Вони є об'єктом п ереходу за спадщиною після смерті їх власника. З іншого боку , спадкува ння

один зі способів набуття

-

майнових прав, що зближує його з зобов'язал ь ним правом . Тому спадкове право є однією з важливих підгалуз е й цивільного права і

займає проміжне місце між речовим та зобов ' язальним пра вом.

До основних понять спадкового права належать відповідні кате­ горії, основні з яких наводяться нижче.

Спадкування

перехід майна після смерті його власника до

-

інших суб'єктів за однією з двох підстав

-

за заповітом (тестамен­

том) або за законом . Спадкове право

-

сукупність правових норм, які визначають під­

стави та регулюють порядок переходу майна померлої особи до інших суб ' єктів цивільного права .

Право спадкування у суб'єктивному сенсі

-

це право учасника

цивільних відносин бути спадкоємцем після смерті ф і зичної особи. Право спадкування у об'єктивному сенсі

-

сукупність правових

норм, які регламентують відносини спадкування (спадкові відно­ сини).

Спадкодавець

-

людина (фізична особа), після смерті якої за­

лишилося майно , стосовно якого відбувається спадкування .

Спадкоємці

-

учасники цивільних відносин , до яких переходить

у встановленому порядку майно спадкодавця.

Спадкове майно, спадкова маса, або спадщина,

-

це сукупність

прав і обов'язків померлого .

743

Наступництво при спадкуванні

перехід прав і обов'язків від

одного учасника цивільних відносин до інших.

Універсальне наступництво при спадкуванні

-

перехід до спадко­

ємців усіх прав й обов'язків спадкодавця.

Сингулярне наступництво при спадкуванні - перехід до окремих осіб лише прав спадкодавця, не обтяжених обов'язками. Відкриття спадщини - виникнення у спадкоємців права на на­ буття спадшини, яке відбувається в день смерті спадкодавця.

Набуття спадщини

її прийняття шляхом вчинення передба­

-

чених за коном дій.

Заповіт

розпорядження власника своїм майном на випадок

-

смерті шляхом одностороннього волевиявлення (правочину), на підставі якого виникають права і обов'язки у спадкоємців.

Спадкування за законом

-

спадкування, що настає в порядку,

встановленому законом, за відсутності заповіту, визнання його

недійсним, а також у випадку смерті спадкоємців, зазначених у заповіті, до відкриття спадщини або Їх відмови від прийняття спад­ щини.

Черга спадкоємців за законом

-

визначені у законі особи, які

закликаються до спадкування одночасно (на рівних засадах) .

Спадкова трансмісія

перехід права на прийняття спадшини до

-

спадкоємців особи-спадкоємця, яка померла після відкриття спад­ щини, але до її прийняття .

Спадкування за правом представлення

-

передача при спадкуван­

ні за законом спадкової частки померлого спадкоємця зазначеним у законі особам - онукам, дідусям , бабусям тощо в разі, коли спад­ коємець помер до відкриття спадшини.

Заповідальний відказ (легат) - розпорядження спадкодавця в за­ повіті про надання майнової вигоди за рахунок спадкового майна третій особі

-

відказоодержувачу.

Фідеїкоміс (доручення совісті)

-

доручення спадкодавця спад­

коємцю виконати щось на користь третьої особи , зроблене без дотримання спеціальних формальностей.

Спадкування за системою парантел

-

закликання до спадкуван­

ня групи кровних родичів, яка утворюється загальним пращуром та його низхідними. Перша парантела включає самого спадкодавця

та його низхідних, друга

батьків спадкодавця та Їх низхідних тощо .

-

Застосовується в законодавстві низки країн центральноєвропейської системи приватного права.

Договір про спадщину

-

домовленість про призначення спадко­

ємця чи встановлення легату. Сторонами такого договору є спад­ кодавець та спадкоємець чи третя особа (українським цивільним законодавством не передбачений). Слід відрізняти від спадкового договору.

Спадковий договір - домовленість, за якою одна сторона (на­ бувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача (глава 90 ЦК).

744

§ 2.

Поняття спадкування

і права на спадкування

Статrя

1216

ЦК визначає спадкування як перехід прав та обов'яз­

ків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Сукупність правових норм, які ресулюють умови і порядок спадкування, складає підгалузь цивільного зако­ нодавства , яка іменується "спадковим правом" або "правом спадку­

вання".

Термін "право на спадкування" може вживатися в кількох значеннях.

По-перше, в найбільш загальному вигляді право на спадкування є елементом цивільної правоздатності. У такому сенсі воно на­

лежить усім суб'єктам цивільного права. По-друге, право на спадкування може вживатися в значенні "право (можливість) отримати спадок за заповітом". Саме в такому сенсі вживається вираз "право на спадкування" у ст.

1223

ЦК, завдяки

чому воно може бути охарактеризоване як елемент дієздатності,

тобто можливість певної особи набути суб'єктивного права на спад­ кування після певної особи . У цьому сенсі право на спадкування є елементом цивільної дієздатності (іноді його іменують "пасивна тестаментоздатність") . По-третє, право на спадкування може розглядатися як суб'єк­ тивне право, яке виника є за наявності певних юридичних фактів :

смерті особи або оголошення й померлою (ст . 1220 ЦК) . Близьким за звучанням до "права на спадкування", але дешо відмінним від нього за значенням, є термін "право спадкування" . Різниця між ними полягає в тому, що останній охоплює не лише

суб'єктивні, але й об'єктивні елементи. Внаслідок цього понятrя "право спадкування" можна розглядати в

2

значеннях : об'єктив­

-

це сукупність право­

ному та суб'єктивному.

Право спадкування у об'єктивному сенсі

вих норм, які регламентують відносини спадкування (спадкові від­ носини), зокрема, визначають порядок та межі переходу прав і

обов'язків від померлої особи до спадкоємців та інших осіб; при­ пинення особистих прав і обов ' язків тощо. За своєю сyтrю воно співпадає з поняттям " спадкове право" . Право спадкування у суб'єктивному сенсі

-

це право учасника

цивільних відносин бути спадкоємцем після смерті фізичної особи. Це складне суб ' єктивне право охоплює низку правомочностей, що з'являються у спадкоємця у зв'язку з відкритrям спадщини (право на прийнятrя спадщини, право на розподіл спадкоємцями спадко­

вої маси, право на підтвердження законності набyтrя спадкового майна тощо). За своєю суттю воно співпадає з поняттям "право //0

спадкування ". Стаття 1224 ЦК містить обмеження в реалізації права на спад­ кування .

745

Зокрема, не мають права спадкувати:

-

ті зі спадкоємців за законом або заповітом, які умисно позба­

вили життя спадкодавця або будь-кого з його спадкоємців з метою отримання спадщини, або здійснили замах на Їх життя;

- особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти за­ повіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування в них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки в спадшині; - батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьків­ ських прав і іХні права не були поновлені на час відкриття спадшини, не спадкують за законом. Сюди відносяться батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку шодо утримання спадкодавця;

- одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний та ким за рішенням суду . Але якшо шлюб був визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешко­ ди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки в м а йні, шо належить тому з подружжя, хто помер, та яке було н а буте під час цього шлюбу; - особа, яка ухилялася від над а ння допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у без­ порадному стані. Такі особи позбавлнютьсн права спадкування за законом.

Зазначені обставини підтверджуються поданннм нотаріусу копії рішення суду. Стосовно кожного випадку суд встановлює обста вини, які перешкоджають здійсненню права на спадкування. Положення ст.

1224

ЦК поширюються на всіх спадкоємців , у

тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку в спадщи­

ні (але стосовно тієї спадщини, що перевищує розмір обов'язкової частки) , а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ . Спадкування тісно пов'язане з правом власності і в цьому аспекті може розглядатися як: І) реалізація фізичною особою однієї з право­ мочностей власника (можливості розпорядження своїм майном);

2)

одна з вторинних підстав виникнення права власності.

Спадкування породжує спадкові відносини, в яких є

2 сторони :

спадкодавець та спадкоємець .

Спадкодавцями можуть бути тільки фізичні особи

-

громадяни

України, іноземці та особи без громадннства. Не можуть бути спад­ кодавцями юридичні особи, оскільки у випадках припинення діяль­ ності організацій порядок передачі їхнього майна іншим суб'єктам визначається не нормами про спадкування, а спеціальними прави­

лами про ліквідацію чи реорганізацію юридичних осіб . Спадкоємці

-

це зазначені у заповіті або законі особи, до яких

переходять цивільні права і обоп ' язки спадкодавця. Спадкоємцями можуть бути не тільки фізичні, але й юридичні особи, а також держава та інші соціально-публічні утворення.

746

Спадкування настає у випадку смерті фізичної особи або оголо­ 3 цими юридичними фактами закон пов'язує появу в спадкоємців права на шення її померлою в установленому законом порядку .

а в усіх інших осіб обов'язку не перешкоджати Їм у здійсненні цього пра ва . Після прийняття спад ­ прийняття спадшини,

щини спадкоємець ста є учасником тих с а мих правовідносин, суб'єк­ том яких раніше був спадкодавець, тобто відбува ється заміна суб ' єкта в правовідносин а х, учасником яких був спадкодавець.

Права й обов'язки спадкодавця, що входять до складу спадщини, переходять до спадкоємців як єдине ціле , тобто має місце універ­ сальне правонаступництво.

Від універсального правонаступництва

відрізняють правонаступництво сингулярне, за якого до спадкоємця переходить не вся сукупність прав і обов ' язків спадкодавця, а лише

певні його права (або обов'язки) .

Наприклад , якщо заповітом

спадкодавець поклав на спадкоємця обов ' язок передати якусь з отриманих у спадщину речей у користування третій особі , саме третя особа буде сингулярним правонаступником, яка одержує відповідні права не безпосередньо від спадкодавця, а через спадко­ ємця.

§ 3.

Види спадкування

Цивільне законодавство Украї ни розрізняє І) за заповітом ;

2)

за законом (ст .

1217

2

види спадкування:

ЦК) .

Однак слід зазначити, що крім спадкування за заповітом і за законом, які названі у ст .

1217

ЦК, існують й інші види спадкування,

передбачені окремими нормами ЦК. Зокрема, згідно зі ст.

1277

ЦК окремим видом спадкування є

спадкування на підставі рішення суду, котре має місце у випадку так званої "відумерлості сп адщини", тобто існування спадщини, яка не була успадкована протягом установленого законом строку

жодною особою. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усу­ нення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також їхньої відмови від ії прийняття суд визнає спадщину від­ умерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування

за місцем відкриття спадщини. Така заява має бути подана після спливу

1 року

з ч асу відкриття спадщини. За рішенням суду спад ­

щина, яку він визнав відумерлою, переходить у власність терито­ ріальної громади за місцем відкриття спадщини.

Специфічним видом спадкування можна також вважати спадковий договір, згідно з яким одна сторона (набувач) зобов ' язується вико ­ нати розпорядження іншої сторони (відчужувача) і у випадку його смерті набуває права власності на майно відчужувач а . Цьому до­ говору присвячена глава

90

ЦК . Тому при визначенні виду спадку­

вання слід звертатися не тільки до ст. глави

90

1217,

але й до ст .

1277

та до

цк.

747

Викладене вище дає підстави зробити висновок, що вітчизняне

цивільне законодавство розрізняє том;

2)

за законом;

3)

4

види спадкування : І) за запові­

за рішенням суду;

4)

за договором.

Разом із тим, основними, найбільш детально врегульованими актами зако нодавства і найбільш поширеними на практиці є згадува­ ні у ст.

1217

ЦК спадкування за заповітом і спадкування за законом.

у випадках спадкування за заповітом воля спадкодавця виража­ ється в запо віті. За своєю правовою природою заповіт є односто­

роннім правочином, а тому регулюється не тільки нормами спад­ кового права, але також підпорядковується загальним правилам про вчинення правочинів та про Їх недійсність. Якщо стосовно майна укладений заповіт, то пріоритет надається саме цьому виду спадку­ вання.

Згідно зі ст.

1223

ЦК передусім право на спадкування мають

особи, визначені у заповіті. Таке право у них виникає за наявності кількох умов: І) існує заповіт;

2)

спадкодавець визначив певну особу

своїм спадкоємцем. Разом із тим, це ще не суб'єктивне право , оскіль­ ки можливість отримати спадщину може виникнути лише після смерті спадкодавця (оголошення його померлим). ЦК надає перевагу спадкуванню за заповітом. У заповіті спадко­

давець може виявити свою волю розпорядитися своїм майном на користь будь-якої особи.

Спадкування за законом є вторинним стосовно спадкування за заповітом, оскільки настає лише у випадках, чітко визначених у законі, зокрема, за умови, що:

1) заповіту немає; 2) заповіт визнано недійсним; 3) за заповітом передається тільки частина майна; 4) спадкоємець за заповітом помер до відкриття спадщини; 5) спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття спадщини . у таких випадках пра во на спадкування набувають особи, визначені в ст. ст. 1261-1265 ЦК : в першу чергу - діти спадкодавця, в тому числі зачаті за його життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив , та батьки; у другу

-

рідні брати та

сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; у третю

-

рідні дядько та тітка спадкодавця; у четверту

-

особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як років до часу відкриття спадщини; у п'яту

-

5

інші родичі спадко­

давllЯ до шостого ступеня споріднення включно, утриманці спад ­

кодавця, які не були членами його сім'ї, тощо. Детальніше особливості різних видів спадкування розглядають­ ся у відповідних главах підручника .

§ 4.

Об'єкти спадкування

Об'єктами спадкування є цивільні права й обов'язки спадкодавця, що можуть (мають здатність) переходити в спадщину .

748

Разом із тим, варто підкреслити, що йдеться не про будь-які

права та обов'язки , які належали спадкодавцеві на момент відкрипя спадщини, а лише про ті, існування яких не припиняється смертю

певної фізичної особи (ст.

1218

ЦК) .

До об'єкт ів, які МаЮТЬ майновий характер, зокрема, належать: С<:lдиби, жилі будинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства,

предмети особистого користування,

земельні ділянки, засоби виробництва , пироблена продукція , тран­

спортні засоби, грошові суми, цінні папери, пайовий внесок члена житлово-, дачно-, гаражно-будівельного кооперативів, садівничого товариства, а також інше майно споживчого й виробничого при­ значення .

До об 'є ктів немайнового характеру належать деякі права в галузі інтелектуальної власності. Це авторські права, в тому числі право

на опублікування й розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва та одержання винагороди; право на одержання диплому

померлого автора, відкриття і винагороду за uідкрипя, авторського Сl3ідоцтва чи патенту на винахід, свідоцтва на раціоналізаторську проп озицію, свідоцтва чи патенту на промисловий зразок, право на одержання винагороди, а також виключне право на винахід, пр о ­ мисловий зразок, яке грунтується на патенті. Сукупність зазначених цивільних прав і обов ' язків називається спадщиною або спаДКО130Ю масою (спадковим майном). У спад­ ковому праві ці

поня пя ВИКОРИСТОljУЮТЬСЯ як рівнозначні, хоча

точнішим і таким , що більше відповідає віТ'lизняній традицїі при­

ватного права, є термін "спадщин а" . Крім переходу до спадкоємців пр ав спадкодавця (наприклад, права

власності на майно, права вимагати від божників спадкодавця по­ верн еннн боргу), до них також переходять і обов'язки останнього (наприкл ад, борги). При цьому спадко ємці не можуть прийняти

тільки прапа і відмовитися від прийняпя об ов'язк ів, оскільки спад­ щин а має прийматися не частинами, а в цілому.

До спадкоємців переходять майнові права і обов'язки спадко­ давця за винятком тих, які взагалі не можуть входити до складу

сп адщини (ст.

1219

ЦК). Наприклад, оскільки до складу спадщини

I3ходять т іль ки цивільні права й обов'язки, то не переходять у спад­ щину пр ава й обов'язки спадкодавця в адміністративних, трудових

та інших правовідносинах, якщо вони не набули цивільно-правового майнового змісту. Не переходять у спадщину також цивільні права й обов'язки, нерозривно пов'язані з особистістю спадкодавця:

1)

особисті немайнові права фізичної особи (книга

2)

право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях

2

ЦК);

громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами (глава

3)

7

ЦК);

право на від шкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом або іншим

ушкодженням здо ров'я (СТ.ст.

1195-1208

ЦК);

749

4)

права на аліменти, на пенсію, допомогу або інші виплати,

встановлені законом. Такі виплати мають персональне спряму­ вання, оскільки метою Їхнього

встановлення є забезпечення

умов для існування конкретних осіб. Тому зі смертю уповнова­

женої особи припиняється і право на отримання відповідної виплати;

права та обов'язки особи як кредитора або боржника, шо

5)

передбачені ст . 608 ЦК . Згадана норма розрізняє 2 випадки припинення зобов'язання смертю фізичної особи: а) припинення зобов'язання см ертю боржника, якщо це зобов'язання є нерозривно пов 'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане

іншим суб'єктом (наприклад, смерть повіреного за договором доручення

п.

-

3

ч.

І ст.

1008

ЦК); б) припинення зобов'язання

смертю кредитора, якщо це зобов ' язання є нерозривно пов'язаним

з особою кредитора (прикладом може бути смерть довірителя в тому ж таки договорі доручення

§ 5. Згідно зі ст.

1220

-

11 .

3 ч 1 ст. 1008

ЦК).

Відкриття спадщини

ЦК підставами відкриття спадщини є смерть

фізичної особи або оголошення їі померлою. Таким чином, у ЦК йдеться про

1)

смерть

-

2 різних

види юридичних фактів:

це подія, тобто обставина, яка не залежить від волі

суб'єктів права.

При цьому для самого виникнення спадкових

правовідносин не має значення, що саме було причиною смерті.

Визначальним є факт смерті;

2)

оголошення фізичної особи померлою

-

стає підставою ви­

никнення спадкових правовідносин за умови наявності рішення

суду, яке rpунтується на припущенні, що фізична особа (спадко­ давець) померла (ст. 46 ЦК).

Момент відкриття спадщини визначається залежнО від того, яка зі вказаних обставин є підставою виникнення спадкОВИХ правовід­ носин.

Якщо підставою виникнення спадкових правовідносин є смерть спадкодавця, то часом відкриття спадщини визнається день його

смерті. Факт смерті спадкодавця підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органом РАЦС .

Якщо підставою виникнення спадкових правовідносин є оголо­ шення фізичної особи померлою , то час відкриття спадщини визна­ чається відповідно до правил ч.

3

ст.

46

ЦК, яка передбачає, що

фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це . Таке рішення є підставою для реєстра­ ції органами РАЦС факту смерті та видачі ними свідоцтва про смерть.

Якщо фізична особа зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити ії загибель від конкрет­

ного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, то вона

750

може бути оголошена судом померлою і, відповідно, спадщина uідкривається від дня вірогідної смерті цієї особи .

Якщо в свідоцтві про смерть спадкодавця зазначений тільки місяць або рік смерті, то часом відкриття спадщини слід вважати останній день вказаного місяця або року.

Стосовно осіб, які померли в один день, але у різні години доби, час відкриття спадщини є однаковим . ОскілЬЮ1 спадщина після таких

осіб відкривається одночасно, то вони не успадковують одна після одної, а натомість вважаються окремими спадкодавцями. Це поясню­ ється тим, що часом відкриття спадщини визнають саме день, а не

година смерті людини. Отже особи, що померли в один день , хоча і 13 різний час доби, вважаються такими, що померли в один час. Спадщина після кожної з них відкривається в той самий день, тому I30НИ не успадковують одна після одної. Сказане стосується також

осіб, які померли під час спільної небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо) . Спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Місцем відкритrя спадщини визнається останнє постійне місце 1221 ЦК). При цьому під "місцем uiд­ криття спадщини" мається на увазі не "місце" як точка на міс­ проживання спадкодавця (ст.

цевості, конкретне помешкання, дім, вулиця тощо, а певний насе­

лений пункт (місто, селище, село тощо). Місце відкриття спадщини може не співпадати з місцем смерті спадкодавця . Наприклад, якщо людина померла не в місці свого постійного проживання , а під час перебування у відрядженні , сана­ торії, місцях позбавлення волі, то місцем відкриття спадщини вважа­ ється той населений пункт, де померлий постійно проживав.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла І О-річного віку, вважається місце проживання її батьків (УСИНОВЛЮllачів) або одного з них, з ким ця особа проживає, опікуна або місцезнаход­ ження навчального закладу,

в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичних осіб віком від 10 до 14 років вва­ жа є ться місце проживання їх батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вони проживають, опікуна або місцезнаходження учбо ­ вого з а кладу, в якому ці особи проживають, якщо інше місце прожи­

вання не встановлено угодою між дитиною та батьками (усинови­ телями, опікуном) або організацією, що виконує стосовно дитини функції опікуна.

Фізична особа, що досягла

14 років, вільно обирає собі місце

проживання, за винятком обмежень, встановлених законом. для недієздатних осіб місцем їхнього проживання вважається місце проживання Їх опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує стосовно такої особи функції опікуна .

Якщо місце проживання спадкодавця встановити неможливо, то місцем відкриття спадщини вважається місце, де знаходиться нерухоме майно або основна його частина (майно більшої вартості). Якщо ж померлий не мав нерухомості, то місцем відкриття спад-

751

щини вважається те місце, де знаходиться основна частина рухомого майна.

Місце відкриття спадщини підтверджується відповідним и до­ кумента ми: свіДОllТВ ОМ органів РАЦС про смерть спадкодавця, якщо його ос таннє постійне місце проживання і місце смерті збігаються; довідками жи тл ово-е ксплуатаційної організації, виписками з трудової книжки померлого тощо. Якшо місце проживання спадкодавця вста­

новити неможливо, місце відкриття спадщини підтверджується до­ відкою виконавчого органу місцевої ради про місцезнаходження

спадкового майна LJИ його частини.

§ 6.

Особливі випадки спадкування

ВіТLJизнян е ци віл ьне законодавство передбачає низку спеціальних випадків с п адкуванн я, пов'язаних, головним чином, з урахуванням

особливостей об'єктів спадкування. Далі зупи нимося на характеристиці найбільш важливих з них. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальни х підставах, зі збереженням її цільового призначення (ст. 1225 ЦК) . ЗК закріпл ює пр ав о громадян України на одержання у власність земельних д ілянок для чітко визначених цілей: ведення фер мерсько ­ го господар ства;

вед ення особистого селянського го сподарства;

будівництва та обслу говування жилого будинку і господарських будівель (при садибна ділянка); садівництва; дач ного та гаражного будівництва. Ціл ьове призначення землі зазначається в Державному акті на

право власності на землю. Воно збері гається і для спаДКО Є Мllів . До с падкоємців житлово го будинку, інших будівель та споруд

переходить право власності або право користування земель ною ді ­ лянкою, на якій вони розмішені . Отже, с п адкування житлового будинку , інших будівель та споруд не залеж но від спеціальної згад­ ки про це в за повіті тнгне виникнення для спадкоє мців зазначеної нерухомості права на земельн у ділянку, на якій ця нерухомість знаходиться.

Згідно з ч.

3

ст .

1225

ЦК до с п адкоємців житлово го будинку,

інших будівель та с поруд переходить пр аво власності або право користування земель н ою д іля н кою, яка н еобхідна для їх обслу го­ вування. Проте , якшо інший розм ір такої ділянки, визначений за­ п овітом, то п ерева гу мають положення за п овіту . Тобто, якщо троє спадкоємців ус п адкували будинок, кожному з них належить тре­

тина в праві влас ності (користуваннн) земельною ділннкою біля цьо го дому . Проте, спадкодавець у заповіт і може вказати, шо, хоча право на будинок переходить до спадкоє мців у рівних частках, але один з них отримує половину права н а земельну діля н ку, а ДlІОЄ

інших - лише по одній четвертій частині таКОІ'О права . Частка у праві спільної сумісної масності з гідно зі ст . спадкується на загаль ни х підста вах .

752

1226

ЦК

Однак, слід звер нути увагу на те, що суб'є кт права сп ільн ої суміс ­ ної власності має право заповідати свою ча стку до її визначення та

виділу в натурі

('1.2

ст.

1226

ЦК). Отже мо жливе розпорядження не

тільки вже в і домо ю часткою в праві спіл ьної сумісної вл асності, але й тією часткою, яка буде визначена R майбутньому, вже після смерті спадкодавuя. Практично ие означ ає, що спадкодавеuь може просто вказати в заповіті, що він заповідає належну йому частку 13

праві спільної с умісної власності пев ній особі. Конкретний розмір частки 13 цьому випадку визначається вже після смерті спадкодаllUЯ. Таким чином, можлива ситуація , коли не відразу після смерті с п адкодавця , а тільки після визначення розміру частки в праві спіль­ ної власності спадкоємеuь дізнається про розмір uиві льних прав і обов'язків, котрі він може отримати (за умови прийняття спадщини) після смерті спадкодавuя . До того ж про склад конкретного спад­ кового майна спадкоємеuь у таких випадках може довідатися лише післ я виділу ч.астки в натурі .

Особливості спадкування сум заробітної плати, пенсії, стипендії,

аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкоду­ вань у зв'язку з ка л іцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одер­ жан і за життя, визначаються ст .

1227

ЦК .

Такі суми, за за гальним правилом, не включаються до складу спадкової маси, а передаються t[ленам сім'ї спадкодавця .

Проте, у деяких випадках такі суми можуть бути успадковані в загальному порядку . Цей випадок передбачений безпосередньо ст.

1227

ЦК, яка встановлює, що за відсутн ості ч.ленів сім' ї спадко­

давця вказан і суми входять до складу спадщин и.

Умовами спадкува ння сум заробітної плати, пенсії, стипендії , аліментів, допомоги у з в'язку з тимчасов ою непрацездатністю, від ­

шкодувань у зв'язку з каліuтвом або іншим ушкодженням здоро в'я, інших соціальних випл ат є: І) спадкода веиь за ж иття мав пр аво на

Їх одержання;

2)

він за життя не реалізу вав ие право;

3)

після смерті

спадкодавuя відсутні члени його сім'ї (або їх неможливо встано­

вити).

Спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі) визна ­ 1 ст. 1228 ЦК. Ц я норма надає пере вагу

ча є тьс я за правил ами ч.

спадкуванню вкладу за заповітом, вка зуючи, що вкладник має право

розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі), склавши заповіт або зробив ши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі) . Отже запов іт і с п еuіаль н е розпорядження

згадуються як

2 можливих

види вираження волі спадкодавця-вклад ­

ника, але з наданням пріоритету заповіту .

Пріоритет заповіту над розпорядженням вкладника, зробленим ним банку (фінансовій установі), чітко зак ріплюється також у ч . 3 ст.

1228

ЦК , яка передбачає, що за по віт, складений після того, як

було зр облене розпорядження банку (фінансовій установі), повніс­ тю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до

753

якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця.

Разом із тим, заповіт, складений після того, як було зроблене

розпорядження банку (фінансовій установі), не обов'язково має скасовувати таке розпорядження . Наприклад, якщо в заповіті спад­ коємцем вкладу призначена та сама особа, яка згадується у роз­

порядженні банку (фінансовій установі), то заповіт лише дублює згадане розпорядження. Тому, хоча вид документу, який визначає

спадкоємця вкладу, і зазнає трансформацій, але фактично спадко­ ємцем залишається та сама особа.

Слід підкреслити, що право на вклад у кожному разі входить до складу спадщини, незалежно від способу розпорядження ним . Цим

відповідна норма ЦК істотно відрізняється від правила, що випли­ вало зі змісту ст. 564 ЦК 1963 р . , відповідно до якої за наявності спеціального розпорядженнн вкладника вклад взагалі н е входив до складу спадкового майна .

Спадкування права на одер}Кання страхових виплат (страхового відшкодування) відбувається за ст. 1229 ЦК . Зазвичай, страхові випла­ ти (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах (ст.ст. 1215-1224 ЦК) . Однак ч . 2 ст . 1229 ЦК передбачає виняток зі згаданого вище загального правила, встановлюючи, що у нипадку,

коли страхувальник у до говорі особистого страхування призначив особу, до якої має п ерейти право на одержання страхової суми у разі його смерті, тоді воно не входить до складу спадщини. Таким чином, виключення права на одержання страхової суми зі складу спадщини можливе ли ше за наявності

2 умон:

а) йдеться про особис­

те страхування; б) страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової суми в разі його смерті .

Спадкування права спадкодавця на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки має нормативною основою положення

ст. 1230 ЦК . Згідно з ч . І цієї статті до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві в договірних зобов'язаннях. Крім того, відповідно до ч.

2

ст .

1230

ЦК дО спадко­

ємця переходить також право на стягнення неустойки (штрафу,

пені ) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх до­ говірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя.

Варто звернути увагу на відмінності умов застосування частин І та 2 ст. 1230 ЦК. Якщо спадкування права на відшкодування збитків, завданих внаслідок невиконання договірних зобов'язань, виникає незалежно від вчинення якихось дій спадкодавцем, то право на стяг­

нення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржни­ ком спадкодавця своїх договірних обов 'я зків переходить у спадщину лише за умови, шо спадкодавець звернувся з відповідним позовом і

сплата неустойки (штрафу, пені) була присуджена судом спадко­ давцеві за його життя.

754

до спадкоємця переходить також право на

відшкодування

моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя . Розмір моральної шкоди , яка підлягає відшкодуванню, визна­

чається згідно з правилами ст.

23

ЦК.

Існує принципова різниця в підходах до визначення засад спад­

кування права на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, і спадкування права спадкодавця на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки.

Право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров ' я, згідно з п.

3

ч. І ст.

1219

ЦК належить до

особистих прав спадкодавця, котрі не входять до складу спадщини і не переходять до спадкоємців. Але права спадкодавця на відшкоду­

вання збитків, що виникли внаслідок невиконання договірних зобов'язань, моральної шкоди та сплату неустойки, присуджених судом, розцінюються як такі , що меншою мірою пов'язані з особис­ тістю спадкодавця, і тому переходять до спадкоємців. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду

(збитки), яка була завдана спадкодавцем. Оскільки ст. містить якихось спеціальних застережень

1231

щодо виду

ЦК не шкоди

(збитків), які підлягають відшкодування спадкоємцями, то можна зробити висновок, що Йдеться про спадкування обов'язку відшко­ дування будь-якої шкоди (збитків) : і тієї, шо виникла внаслідок неналежного виконання спадкодавцем договірних зобов'язань, і тієї, шо була завдана ним іншим особам внаслідок пошкодження їхнього майна, каліцтва або заподіяння смерті . Крім того, до спадкоємців переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, який був присуджений судом зі спадкодавця за його життя, а також обов'язок сплатити неус­ тойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі

спадкодавця за його життя (частини 2 і 3 ст . 1231 ЦК). Проте спадкування згаданих обов'язків можливе лише за наявності 2 додаткових умов: І) наявність рішення суду про стяг­ нення зі спадкодавця завданої ним моральної шкоди або несплаченої неустойки, винесеного за його життя;

2)

невиконання спадкодавцем

(не мають значення причини) за життя рішення суду про відшко­ дування моральної шкоди або сплату неустойки. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями в межах вартості майна, яке було одержане ними у спадщину. Хоча в ч. 4 ст . 1231 ЦК йдеться про вартість "рухомого чи нерухомого майна", проте це положення слід тлумачити в тому сенсі, що межі відповідальності окреслюються загальною вартістю всього успадкованого майна

-

і рухомого, і

нерухомого. Вартість майна, отриманого в спадщину, може бути або безпосередньо вказана у заповіті, або підтверджена шляхом опису такого майна, проведеного нотаріусом.

За позовом спадкоємця суд може зменщити розмір неустойки (щтрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди тощо.

755

Серед обов'язків, які можуть бути покладені на спадкоємців, ЦК окремо згадує обов'язок відшкодувати витрати на утримання , догляд, лікування та поховання спадкодавця. Умовами відшкодуванн я таких витрат є: а) фактичне понесення таких витрат; б) розумні сть цих

витрат, тобто їхня виправданість обставинами, за яких витр ати були вчинені. Як правило, витрати, котрі не здійснив би за таки х обстаl3ИН спадкоємець,

відшкодуванню не підлягають.

Винято к складають

вип адки, коли особою, яка здійснила такі витрати, в суді буде дове­

дено , що, відмовляючись від компенсації витрат, з аінтересована

особ а неналежним чином здійснює цивільне право (наприклад, не утриму вала

непрацездатного,

нужденного

спадкод авця,

не

вжил а

елем ентарних заходів щодо поховання спадкодавця, не купувала

життєво необхідних для спадкодавця ліків тощо), I3наслідок чого їй

може бути відмовлено в захисті цього права (ст. ст.

13 , 16

ЦК) .

Розумні витрати на утримання, догляд, лікування спадкод авця

можуть бути стягнені на користь тих осіб, що їх фактично понесли, у повному обсязі і за весь час, коли вони мали місце, але не більше як за 3 роки до смерті спадкодавця. Таке рішення грунтується на тому припущенні, що якби особа, котра зд і йснювала такі витрати, мала намір стя гнути їх зі спадкод авця за його життя, то могла б зробити це в межах строку позовної даl3ності, тобто не більще, ніж за 3 роки (ст . ст. 256-257, 261, 267 ЦК) . Додаткова література:

1. Васильченко В. В. Римське спаДКОl3е право на тлі права сучас­ ного. Монографія. - Запорі)\\.'Жя, 1999. 2. Дроников В.К Наследственное право Украинской ССР . - К ., 1974 (160 с.). 3. Заіка Ю. О. Становлення і розвиток спадкового права в Україні. Монографія. - К . , 2004 (280 с .). 4. 3аіка Ю.О. Спадкове право України . Навч. посібник - К ., 2006 (2 16 с . ). 5. Зайцев О.л. Право спадкування землі в Україні . Автореф. дис .... канд. юрид . наук . - Харків, 2000 (20 с.). 6. Никитюк Л. С Наследственное право и на следственны
й про­ цесс (проблемы
теории и практики). - Кищинев, 1973 (258 с.). 7. Ромовська З. Реформа спадкового права / / Українське право . 1997. - NQ 1. - С. 101-107. 8. РяБОКО/lЬ ЄО. Спадкове правовідн ошення в цивіл ьному праві . Автореф. дис .. .. канд. юрид. наук. - К., 2002 (20 с.) . 9. Серебровскuй В.Н. Очерки соиетского наследственного права // Серебровский В.И. избранны
e трудь[. - М . , 1997. - С. 32-250. 10. Фурса ся., Фурса Єі. С падкове право. Теорія і практика . Навч. посібник. - К., 2002 (496 с.). 11. Фурса Є Новий погл яд на термінологію спадкових правовід­ носин / / Право України. - 2003. - NQ 9. - С. 115-120. 12. Шахрайчук і.А. Спадкове право України (ретроспективний аналіз). Навч. посі бник. - Дніпропетровськ, 2000 (222 с . ). 756

Глава

36

Спадкування за заповітом

§ § § § §

І. Понятrя та елементи за повіту .

2.

Зміст заповіту .

3.

Форма заповіту.

4. 5.

Недійсність заповіту . Виконання заповіту.

§ 1.

Поняття та елементи заповіту

Закон закріплює право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складання заповіту та розподілити спадкове майно, майнові права та обов'язки на свій погляд . Заповіт

це особисте розпорядження особи (заповідача) від­

-

носно належного йому майна, майнових прав та обов'язків на ви­ падок своєї смерті , складений у встановленому законом порядку (ст .

1233

ЦК). Иого при значення полягає в тому, шоб визначити

порядок переходу всього майна, майнових прав та обов ' язків до певних осіб, який буде існувати після смерті заповідача. За своєю юридичною природою складання заповіту є односто­

роннім правочином , а тому має відповідати не лише спеціальним

вимогам, встановленим нормами глави 85 ЦК, але й усім загальним вимогам, шо ставлsІТЬСН до правочинів (глава 16 ЦК). Отже, заповіт

-

це односторонній правочин, яКJtй може бути реалі­

зованим за умови, що особи, визначені як спадкоємці, також виявлять свою волю на лрийнятrя спадщини.

Виявлення з годи після смерті заповідача є самостійним, неза­ лежним від за повіту волевиявленням, що відрі з няє ці відносини

від договірних. При складанні заповіту нема є двостороннього одно­ часного волевиявлення, яке вимагається при укладенні договорів, оскільки заповідача вже немає в живих . Тому заповіт не можна

визнати договором, хоча тут і має місце виявлення волі як з боку за повідача, та к і з боку його спадкоємців. Заповідач може в будь­ який час скасув ати або змінити своє розпорядження, чого не можна

зробити в догов ірних відносинах. Це також вказує на односторонній характер за повіту.

Заповіт

-

ие розпорядження з відкладальною умовою, оскільки

воно набув ає чинності лише з настанням умови - смерті заповідача . Ця обставин а з умовила жорсткі вимоги до заповіту, оскільки в разі сумніву в будь-якому положенні заповіту визначити дійсний намір за повідача вже неможливо.

Для ви з нання за заповітом юридичної сили він ма є відповідати таким

умовам:

І ) за повідач повинен мати активну заповідальну здатність; 2) за повіт має бути складений у певній формі, визначеній законом;

757

З) заповіт ма є призначати конкретних осіб спадко є мцями, котрі повинні мати пасивну заповідальну здатність. Заповіт, що не відповідає зазначеним вимогам, ви з нається не­ дійсним.

Для того, щоб заповіт мав юридичне значення , необхідно, щоб він був складений фіЗичною особою. Активна з аповідальна здат­ ність передбачає, передусім, наявність у заповідача на момент складання заповіту загальної цивільної дієздатності. Втрата її на момент смерті заповідача не тягне визнання заповіту недійсним. Слід підкреслити, що право на заповіт є не суб'єктивним правом, а елементом цивільної дієздатності, котрий іноді іменують "теста­

ментоздатністю". Тестаментоздатність можна ви з начити як право складати заповіт, спадкувати за заповітом та бути свідком при скла­ данні заповіту. Має тестаментоздатність лише повністю дієздатна фізична особа, тобто така, що досягла

18

років (ст. З4) або така,

якій була надана повна цивільна дієздатність до досягнення нею

повноліття (ст. З5 ЦК). Оскільки у ст. 12З4 ЦК передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то одного лише досягнення повноліття для

набуття тестаментоздатності не­

достатньо. Зокрема, не мають тестаментоздатності особи, хоча й повнолітні, однак визнані недієздатними (ст. З6); особи, які склали заповіт у той ч а с, коли не усвідомлювали значення своїх дій та

(або) не могли керувати ними (ст .

225);

особи, хоча і повнолітні,

але обмежені судом у цивільній дієздатності (ст . З6 ЦК) . Заповідач має бути дієздатним на момент складання заповіту . Втрата дієздатності заповідачем після складання заповіту не впливає на дійсність заповіту . Разом із тим, заповіт, склад ений недієздат­

ною особою , є недійсним , навіть якшо в майбутньому uя особа стане дієздатною.

Особливістю тестаментоздатності як елементу цивільної дієздат­ ності фізичної особи є те, що вона не може бути реалізована через

посередництво інших осіб, а здійснюється лише особисто. Отже, складання заповіту через представника (в тому числі через законних представників

-

батьків, усиновлювачів, опікунів) не допускається .

Не допускається також складання заповіту від імені кількох осіб, за винятком заповіту подружжя стосовно спільного м а йна (ст . 124З ЦК). Реалізуючи пра во на заповіт, заповідач має можливість запові­ дати майно будь-яким особам, на свій розсуд визначити частки спадкоємців у спадщині , позбавити спадшини одного, кількох чи всіх спадкоємців за законом , не зазначаючи причин такого позбав­ лення, а також включити до заповіту інші розпорядження , передба­

чені ст . 1235 ЦК, скасувати чи змінити складений заповіт . Заповідач має право заповідати майно не тільки особам , які входять до числа спадкоємців за законом, але й сторонній особі, яка не знаходиться з заповідачем у сімейних відносинах, а також

758

юридичній особі, державі, Автономній Республіці Крим, терито­ ріальній громаді,

іноземній державі та іншим суб'єктам публіч­

ного права , котрі визнаються учасниками цивільних відносин згідно

зі ст.

2

ЦК.

Заповідач, реалізуючи своє праuо на свободу заповіту, має право позбавити права на спадкування будь-кого зі спадкоємців за законом, не зазначаючи мотивів такого позбаuлення.

Крім прямої вказівки про позбавлення права на спадкування, можливе також усунення від спадкування шляхом розподілу при складанні заповіту спадкового майна між кількома особами, але

без згадки про того, кого спадкодавець хоче позбавити права на спад­ кування. Відсутність у заповіті згадки про певну особу також веде до позбавлення їі права на спадкування, але тільки в тій частині спадкового майна, що охоплена заповітом. У спадкодавця може бути інше майно, не вказане в заповіті, і особа, не зазначена у заповіті як спадкоємець за законом,

може спадкувати це майно разом з

іншими спадкоємцями за законом. Крім того , якщо спадкоємець за заповітом помре до відкриття спадшини або від мовиться від ті прийняття після відкриття спадщини, особа, не згадана у заповіті, яка

є

спадкоємцем

за

законом,

закликається

до

спадкування

за

законом.

Свобода заповідального розпорядження обмежена відносно осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. За малолітніми, неповнолітніми,

повнолітніми непрацездатними дітьми спадко­

давця, його непрацездатною вдо вою (одівцем) та непрацездатними

батьками в будь-якому випадку зберігається обоо'язкова частка (ст .

1241

ЦК) .

Спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку, незалежно

від змісту заповіту отримують половину частки, яка б належала кожному з них при спадкуванні за законом. При визначенні розміру обов ' яз­ кової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом,

які б спадкували , коли б такий порядок не був змінений заповітом. При цьому враховується вартість речей звичайної домашньої об­ становки та вжитку, заповідальний відказ, встановлений на користь особи , яка має право на обов'язкову частку, тощо.

Встановлений законом розмір обов'язкової частки може бути

зменшений тільки в судовому порядку за позовом зацікавленої особи з урахуванням відносин між цим спадкоємцем та спадкодавцем, які існували за життя останнього, а також інших обставин, що мають істотне з начення (наприклад, може бути врахований майновий стан спадко є мця, що має право на обов 'язко ву частку, тощо) .

Якщо заповідачем для спадкоємця, що має право на обов'язко­ ву частку в сшtдшині, в заповіті встановлені обмеження та обтя­ ження, з окрема, покладається виплата боргу, заповідальний відказ тощо, то вони є дійсними лише у тій частині, яка не перевищує

його обов'язкову частку .

759

У кожному разі позбавлення права на спадкування стосуєт ься тільки особи, щодо якої воно мало місце. Тому у випадку смерті особи , позбавленої спадщини, до відкриття спадщини, діти (онуки) такої особи мають право на загальних підставах претендувати на отрим анн я в спадщину майна, що залишилося після смерті спадко­

давця, який склав заповіт. Наприклад, син, позбавлений батьком прав а н а спадкування, помирає до смерті батька, який відносно частини майна не залишив заповіту. В цьому випадку діти сина мають пра во на ту частку в спадщині, яка б належала Їх батькові, якби він

не був позбавлений права на спадкування (ст.

1235

ЦК).

Заповідач має право особисто, своїми діями в будь-який час

внести до заповіту зміни або скасувати заповіт, не зазначаючи при цьому причин його зміни чи скасування (ст. 1254 ЦК). Бажаючи скасувати заповіт, заповідач може зробити це за допомогою пря мої вказівки про скасування заповіту, а може скласти новий заповіт.

Зміна заповіту можлива шляхом складання нового заповіту, в якому з аповідаче м будуть скасовані чи змінені окремі розпорядження

попереднього заповіту. В будь-якому випадку, пізніший заповіт скасовує попередній повністю або в частині, в якій він йому су­

перечить . Якщо раніш е складеним заповітом спадкодавець розпо­ рядився лише частин ою майна, а пізнішим заповітом розподілив його другу ч а стину, то оБИдва такі заповіти після смерті за повідача будуть чинними.

Дл я зміни чи скасування заповіту не має значення поінформо­ ваність або згода інших осіб, у тому числі осіб, які були призначені спадкоємцями в скасованому чи зміненому заповіті .

Заповіт, який було складено пі зніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, в якій він йому суперечить. При цьому діє правило про вирішальне значення "останнього рішення" : кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Скасування заповіту шляхом складання нового є ОСПІТО'ІНИМ, тобто запові т, скасований пі знішим заповітом, не поновлюється ,

якщо пізніше складений заповіт також був з часом скасований шляхом подання заяви про це . Аналогічне правило діє і тоді , коли пізніший заповіт згодом буде визнаний недійсним . Винятком з цього правила є вип адки, коли він був складений особою, яка в момент його складення не розуміла з н ачення своїх дій та не здатна була

ними керувати (ст . (ст.

231

225),

або був складений під впливом насильства

ЦК). Такий за повіт визна ється недійсним, а чинність попе­

реднього заповіту поновлюється .

Оскільки заповіт вважається особистим розпорядженням, кілька осіб скласти єдиного заповіту н е можуть. Виняток складає заповіт подружжя щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності (ст. 1243 ЦК). Якщо відносно такого майна скл адено спільний заповіт подруж­ ЖЯ, то в разі смерті одного з них його частка у праві спільної су-

760

місної lЗласност і не входит ь до загальн ої спадкової маси, а пере­ ходить до іншого з подру жжя .

При ц ьому той з п одр ужжя, хто

п ережив іншого, обмеже ний у праві ро зпорядження майном, яке є предметом запо віту, і від чужувати його будь-яким чином не може. Для вико н ання цієї вимо ги нотаріус післ я смерті одно го з подружжя

накладає заборо ну відчуж ення майна, зазн аченого в за по ві ті . Післ я смерті того з п одружжя, хто пер ежив іншого, майно, яке є предметом зап овіту подр ужжя, переходlПЬ до осіб, зазначен их у

заповіті. Отже право спадкування цього ма йна спадкоємці наб ува­ ют ь лише після смерті об ох з подружжя. Кожен з под ружжя м ає право в будь-який час відмовитися від спіл ь ного запов іту, дотрим уючись при

цьому I1сіх праl1ИЛ

щодо

оформлення відм ови від заповітів . Проте, оскільки заповіт був скла­

дений подружжям разом , то право на відмову мож е бути реалізова­ не лише коли живими є і дружина, і чоловік. Отже, після смерті одно го з подружжя, дру гий з них не має права скасувати чи змінити цей заповіт .

§ 2.

Зміст заповіту

Зміст заповіту складають розпорядження заповідача відносно його майнових прав та обов 'язків . Оскільки склад с падщини визначається на час відкриття спадщини , нема є значення, чи були в наявності зазначені у заповіті майнові права та обов'язки на момент скла­

дання запов іту (ст.

1236

ЦК).

Отже, при посвідченні заПОl1іту від запов і дача не вимагається надання доказів про наявність у нього II СIllIОI 'О майна, }lке вказане

в запові ті . Якщо таке майно на момснт віllКРИП}) спадщини буде втрачене, відчужене тощо, то в цій чаСТИІІі заповіт буде недійсним. Заповідач са м вирішує, чи заповісти вс е своє майно, чи тільки його частину. Якщо у заПОl1іті згадується тільки ча стина майна, яке н алежить спадкодавцю, то решта розподіляється між спадкоємцями

за законом (ст.ст.

1261-1265

ЦК). При цьому до кол а спадкоємців

за законом, як і спадкують не вказану в заповіті ч ас ти ну майна,

входять і ті особи, які частину спадшини отримують за заповітом (ст.

1245

ЦК) . Проте не спадкують не заповідану частину майна ті

спадкоємці за законом, які заповітом позбавлені прав а на с п адку­

вання ('І.

2

ст .

1235

ЦК).

До спеціальних розпоряджень заповідача належать:

І) підпризначення спадкоємця (субституція);

2)

заповідаль ний відказ (легат);

З) покладення;

4)

вс тановле ння сервітуту.

Крім того, за повідач вправі зробити розпорядження, що стосу­ ються ор ган і зац ії похорону, увічненн я його пам'яті; розпорядження

його особистими паперами.

761

Суть підпризначення спадкоємця (субституції) полягає в тому, що заповідач не тільки призначає спадкоємця на свій розсуд , але вправі зазначити в заповіті іншого спадкоємця на випадок , якщо призна­ чений ним спадкоємець:

-

помре до відкриття спадщини; не прийме або відмовиться прийняти спадщину; буде усунутий від права спадкування; не виконає умов, зазначених спадкодавцем у заповіті.

Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка фізична особа , що є живою на час відкриття спадщини, в тому числі й особа, зачата при житті спадкодавця і народжена живою після відкриття спадщини, а також юридичні особи та інші учасники цивільних відносин:

держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні гро­ мади, іноземні держави, інші суб'єкти публічного права.

Оскільки заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного йому майна, то при своєму житті вона вправі заповідати його будь-кому в будь-який час. Закон не обмежує їі у виборі спадкоємців . Можливі випадки, коли на час відкриття спад­ щини той зі спадкоємців, якому була заповідана спадщина , помре. На цей випадок закон надає заповідачу право заздалегідь вказати в заповіті іншого спадкоємця . Але інший спадкоємець може спадку­ вати лише за умови , якщо призначений перший спадкоємець помре

до відкриття спадщини, не прийме або відмовиться від неї або буде

УСунутий від права на спадкування, або не виконає умов за повіту.

Звідси випливає, що заповідач не вправі призначити спадкоємця тому спадкоємцю , що прийме спадщину. Особа, що лриЙня.ла спад­ щину, стає їі власником і в пр ав і сама розпоряджатися майном , у тому числі призначити нового спадкоємця. Можли в і випадки, коли спадкоємець за з а повітом не відмовивс я від спадщини , але,

не

встигнувши й прийн яти, помер . Тоді спадкують за законом спадко­

ємці померлого. Лише коли і ці спадкоємці не приймут ь спадщину, у спадкові права може вступити підпризначений спад ко є мець.

Підпризначення спадкоємця близьке до спадкування за правом представлення і спадкової трансмісії. Колізія підпризна чення спадкоємця зі спадкуванням за правом представлення може виникнути тоді, коли основний сп адкоємець, що відноситься за ступенем споріднення до прямих спадкоємців , помре до відкриття сп адщини . У нього, в свою чергу, є пр ямі спад­ коємці, але спадкодавець підпри значив йому спадкоємця, який до

цих прямих спадкоємців не належить. У цьому випадку до спадку­ вання буде закликаний підпризначений спадкоємець.

Колізія підпризнач ення спадкоємця зі спадковою трансмісією може виникнути тоді, коли основний спадкоємець помирає після

відкриття спадщини. Ро змежування проводиться залежно від того, чи відмовився основний спадкоємець до своєї смерті від спадщини, чи помер, не встигнувши прийн яти спадщину. У першому випадку

до спадкування закликається підпризначений спадкодавцем спадко-

762

ємець , а в друго му

-

спадко ємці того спадкоємця, який помер, не

всти гнувши прийняти спадщину, тобто відбувається спадкова тр ансмісія .

Закон не обмежує кількість підпризначень , тому заповідач вправі підпризначити спадкоємця і "запасному" спадкоємцю.

Заповідальний відказ (легат), передбачений ст. ст.

1237, 1238

ЦК,

полягає в тому, що заповідач має право покласти на спадкоємця за

заповітом виконання певного майнового зобов'язання на користь

особи (відказоодержувач, легатарій), зазначеної заповідачем. Пр едметом за повідального відказу може бути передача відказо­

одержувачу майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. Наприклад, це може бути покладання обов'язку повернути борг,

купити певну річ тощо. Також це може бути

покл адання на спадкоємця, якому переходить житловий будинок, зобов'язання з надання відказоодержувачу права користування будинком .

Обов'язок виконання відказу для спадкоємця настає лише у випадку прийняття ним спадщини . Якщо спадкоємець, на якого

покладене виконання легату, помре до відкриття спадщини або від­ мовиться від спадщини, обов'язок, що випливає із заповідального відказу, перейде до тих спадкоємців, яким перейде його ч астка.

Розпорядження про легат має бути зробле не самим зап овідач ем і включене ним до т е ксту заповіту . Інші розпоряд ження не визна­ ються заповідальним відказом. Заповідальний відказ підлягає виконанню лише в межах дійсної вартості спадкового майн а, що перейшов до спадкоємця, за винятком

боргів спадкодавця. Якщо за по відальним відказам обтяжений спад­ коємець, що має право н а обов'язкову частку, легат підлягає вико­ нанню лише в тій частині, у якій спадкопе майно, що перейшло до

такого спадкоємця, перевищує обов'язкову частку. Відказоодержувач може бути по збавлений права на одержання відказаного йому спадкового права, якщо його дії були сщ:ямовані

проти спадкодавця, кого-небудь з його спадкоємців, проти здій­ снення останньої волі спадкодавця, що сприяли одержанню відказу

(легату). у випадку, коли спадкоємець за заповітом, на якого покладено

виконання заповідального відказу (легату), помре раніше спадко­ давця або відмовиться від спадщини, виконання відказу повинне перейти до того зі спадкоємців за заповітом, який прийняв спадщину . Якщо спадкоємця за заповітом не виявиться, і спадщина перейде до спадкоємців за законом, заповідальний відказ втрачає своє значення і виконанню не підлягає .

Покладення, як і заповідальний відказ, є обтяженням спадкової частки спадкоємця за заповітом, суть якого полягає у зобов'язу­ ванні спадкоємця до виконання дій, спрямованих на здійснення

певної суспільно корисної мети (ст.

1240

ЦК) .

763

Якшо предметом за повідальн ого відказу є тільки майновий

обов ' язок, то об'єктом поклад ення можуть бути також дії не­ майнового характеру. Наприклад , заповіда<1 може зобов'язати своїх спадкоємців використовувати будинок для розміщення в ньому бібліотеки або ж надати бажаючим можливість огляду картин, що перейщли до спадкоємців, тошо .

Закон не І.!становлює кола суб'єктів, шо мають право вимагати виконання суспільно корисної мети. Тому варто виходити з того,

щ о ними мають ви знаватися зацікавлені у зд ійсненні такої мети органи місцевого самоврядування, громадські, в тому числі благо­ дійні, організації, виконавець заповіту, інщі спадкоємці тошо.

У випадку смерті спадкоємц я, який за зап овітом повинен був вчинити суспільно корисну дію, обов'язок вик онання покладення переходить до інщих спадкоємці в, шо одержують спадщину або їі відповідну частину.

Встановлення сервітуту (ст .

1246

ЦК) є обтяженням спадкової

частки спадкоємця за заповітом.

Зміст сервітутного права полягає І.! праві обмеженого користу­ вання чужим майном. Сервітут визначає обсяг прав щодо корис­ тування особою чужим м айном. Наприкл ад , власник земельної ділянки склав заповіт н а користь своїх д вох синів, поділивщи земельну ділянку на дві рівні частки, але таким чином, шо одному

із синів неможливо пройти до своєї ділянки, як тільки через сусідню чужу ділянку.

Конкретні види земельних сервітутів установлені ЗК (ст .

99).

До них, зокрема, належать право проходу чи проїзду через чужу земельну діл янк у, прокладення й експлуатація ліній електро­ передачі, зв'язку і трубопроводів , забезпечення водопостач а ння і меліорації, а також інщі способи задоволення потреб інших осіб , що не можуть бути задоволен і іншим способом.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він устаНОIJ ­ лений, права володіння , користування і розпоря дження цим май­

ном. Проте правомочності власника обмежені рамками сервітуту . Так, власник може здійснювати відчуження майна, обтяженого

сервітутом , тобто має право розпорядження цим майном . Однак перехід права власності на це майно не припиняє дії сервітуту , вста­ новленого в заповіті.

Сервітут не підлягає відчуженню: його не можна продати , пода­ рувати або обміняти . Проте, земельні сервітути, отримані за запо­ вітом, можуть також переходити в спадщину . Складаюqи заповіт, заповідаq може пов ' язати виникнення права

на спадкування в особи , яка призначена в заповіті, з наявністю певної умови, (ст.

1242

котра має існувати на час відкриття спадщини

ЦК).

Умова сп адкув ання , встановлена у заповіті,

може бути як

пов'язана , так і не пов'язана з повед інкою спадкоємця за заповітом .

Зокрема, право на спадщину може бути обумовлене наявністю

764

інших спадкоємців або народженням спадкоємцем дитини, здобут­ тям освіти тошо .

Не допускається визначення в заповіті умови, яка суперечить закону або моральним засадам суспільства. Порушення цієї вимо­ ги тягне нікчемність заповіту.

Непоінформованість спадкоємця про умову отримання спадщини не може бути підставою для визнання умови недійсною. Так само не є підставою для визнання умови недійсною посилання спадко­ ємця на те, шо умову він не може виконати, оскільки настання її

від нього не залежить.

Тлумачення змісту заповіту можливе одним з 3 способів: 1) самим ('1. 1 ст. 213); 2) його спадкоємцями після

заповідачем за його життя

відкриття спадщини

('1. 1 ст. 1256); 3) судом -

спадкоємцями після відкриття спадщини (ст.

213,

у разі спору між ч.

2 ст. 1256

ЦК).

у перших двох випадках фактично йдеться про уточнення змісту

заповіту. Якщо зміст заповіту викликає сумніви у спадкоємців, а спадкодавець помер і немає можливості уточнити його дійсну волю,

тлумачення з а повіту може бути здійснене судом на вимогу заінте­

ресованих осіб . При цьому до уваги беруться однакове для всього змісту заповіту значення слів і понять, а також загальноприйняте значення термінів . Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте значення термінів не дає змоги з'ясувати точний зміст заповіту, то він установлюється порівнянням відповідної

частини заповіту зі змістом інших його частин, усім його змістом, наміром заповідача тощо (ст .

§

213

ЦК) .

з. Форма заповіту

Формі заповіту у ЦК присвячено ст . ст.

1247-1257.

Заповіт складається в письмовій формі із зазначенням місця часу його складення. Вимога закону про зазначення місця та часу складення заповіту має важливе значення у випадку оспорювання

дійсності заповіту, або виникнення спору про дієздатність запові­ дача на час складання заповіту, або коли існують

2

або більше

заповітів і необхідно встановити, котрий з них має чинність, ска­ совуючи, як пізніший за часом, інші заповіти. Посвідченню підлягають лише особисто складені заповідачем заповіти. Тому не допускається посвідчення заповіту, поданого через представника. Якшо особа за станом здоров'я не має змоги з'яви­ тися до нотаріуса, вона може запросити останнього додому.

Заповідач підписує заповіт у присутності особи, що посвідчує заповіт. Якщо заповіт надається вже підписаним, то заповідач має підтвердити, що він підписаний ним власноруч. Якщо заповідач внаслідок фізичної вади або хвороби не може підписати заповіт RЛас­

норуч, то на його прохання і в його присутності та в присутності нотаріуса або посадової особи, що має право на посвідчення запо­ віту, заповіт може підписати інша особа . При цьому нотаріус або

765

посадова особа зазначає причини, з яких текст заповіту не міг бути підписаний заповідачем. Але в кожному разі спадкоємець, на ко­ ристь якого складається заповіт, не має право підписувати заповіт замість заповідача.

Посвідчення заповітів за загальним правилом провадиться нотаріусом відповідно до правил, установлених ст.

1248

ЦК . Ви­

конуючи посвідчення заповіту, нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству, а

також дає рекомендації стосовно такого складення заповіту, за якого

розпорядження заповідача не викликало б непорозумінь або супе­ речок після відкритrя спадщини.

Нотаріус посвідчує заповіти, написані заповідачем власноруч, надруковані на друкарській мащинці, виготовлені за допомогою

комп'ютера тощо. Нотаріус також може надати допомогу заповіда­ чу в складанні тексту заповіту, записуючи його власноруч або за

допомогою технічних засобів зі слів заповідача. У кожному разі текст заповіту має точно відтворювати волю заповідача, в ньому не

повинно бути неясних виразів, двозначностей тощо. Підчистки у тексті не допускаються, а інші виправлення мають бути зроблені

так, щоб помилково написане, а потім закреслене можна було про­ читати в первісному вигляді. Особливий порядок установлений для посвідчення заповітів, коли заповідач внаслідок фізичної вади сам не може прочитати за­ повіт. У цьому випадку обов'язковим € присутність не менше

2

свідків, які зачитують заповіт вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Свідками можуть бути лише повністю дієздатні особи , що не € спадкоємцями за заповітом, членами Їх сімей, та близькими роди­

чами, особами, що самі не здатні прочитати або підписати заповіт .

Свідком не може бути також нотаріус та посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт (ст.

1253

ЦК).

Істотні особливості має посвідчення нотаріусом секретних запові­ тів, котрі посвідчуються ним без ознайомлення з Їхнім змістом. Можливість складення такого заповіту передбачена ст .

1249

ЦК.

Згідно з цією нормою особа може скласти секретний заповіт і по­

дати його в заклеєному конверті, підписаному ним, нотаріусу . У свою чергу нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний на­

пис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інщий конверт та опечатує .

Слід звернути увагу на те, що ст.

1249

ЦК встановлює лише по­

рядок подачі секретного заповіту . Отже можна зробити висновок, що такий заповіт повинен відповідати загальним вимогам до змісту

та форми заповіту (ст . ст . 1235, 1236, частини 1-2 ст. 1247 ЦК). Але на підставі аналізу змісту ст. 1249 ЦК можна зробити висновок, що посвідчувати секретний заповіт може лише нотаріус. Таким чином, до смерті заповідача ніхто не має права знайоми ­

тися зі змістом заповіту.

766

Після смерті заповідача а бо оголошення його померлим, одер­ жавши інформацію про відкритгя спадщини, нотаріус зобо в'язаний

призначити день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї спадкодавця та родичів ос­ таннього відповідним листом, якщо Їхнє місце проживання йому відоме. Якщо місце проживання зазначених осіб невідоме, нота­

ріус робить відповідне повідомлення в друкованих засобах масової

інформації. у день оголошення заповіту нотаріус в присутності заінтересо­ ваних осіб та двох свідків відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Після цього про оголошення запо­ віту складається протокол, у якому записується весь зміст запо віту.

Його підписують нотаріус та свідки (ст. 1250 ЦК). Копія протоколу може бути нада на спадкоємцям. Право посвідчувати заповіти має не лише нотаріус, але й інші посадові, службові особи, перелік яких містять ст . ст.

) 251-1252

ЦК.

Зокрема, в населеному пункті, де немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою

особою органу місцевого самоврядування (ст.

1251

ЦК) . Виняток

складає посвідчення секретного заповіту, що належить до компе­ тенції нотаріуса . Заповіт, посвідчений посадовою, службовою особою, прирів­ нюється до нотаріально посвідченого, на нього поширюються всі

вимоги закону щодо форми, змісту та порндку складення З<НlОвіту. Вчинення таких дій покладено на посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, які діють відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими

особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затв. наказом Міністерства юстиції від

25 серпня 1994 р. NQ 22/5.

Заповіти посвідчують ті посадові, служ­

бові особи, на яких вчинення такої дії покладено р і шенням вико­ навчого комітету відповідної ради.

Крім того , у деяких випадках заповіт може бути посвідчений по­ садовою, службовою особою стаціонарного закладу охорони здо­

ров'я, капітаном судна, начальником експедиції тощо (ст .

1252

ЦК).

Встановлення того, яка саме посадова , службова особа може посвідчити заповіт, залежить від того, де і у яких умовах відбува­ ється посвідчення заповіту

Зокрема, заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, шпиталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів , може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медич­

ної частини або черговим лікарем цієї лікарні, шпиталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником

шпиталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.

767

Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвід­ чений капітаном цього судна .

Заповіт особи, яка перебуває в пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником ціЄЇ експедиції. Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт

робітника, сяужбовця, члена їх сімей і члена сім'ї військово­ службовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу. Заповіт особи, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, може бути посвідчений начальником місця позбавлення волі. Заповіт особи, яка тримається під вартою, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.

Вказаний у ст.

1252

ЦК перелік осіб та випадків, у яких вони

можуть посвідчувати заповіти, є вичерпним. У всіх вказаних випадках заповіти посвідчуються службовою, по­

садовою особою при свідках. Отже, на такому заповіті крім підпису заповідача має бути підпис свідків . До тексту заповіту вносяться відомості про їх особу.

Як і нотаріуси, посадові, службові особи, які посвідчують запо­ віти, зобов'язані додержуватися таємниці вчинення нотаріальних дій.

До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами,

застосовуються положення ст.

1247

ЦК щодо форми і змісту запо­

віту. Таким чином, заповіти, посвідчені посадовими, службовими особами, визначеними у ст. 1252 ЦК, прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

Заповіт складається в

2

примірниках, один з яких передається

нотаріусу за місцем проживання заповідача або до державного нота­ ріального архіву.

Капітани морських суден зобов'язані передати

1

примірник

посвідченого ними заповіту начальникові порту України або кон­ сулові України в іноземному порту для наступної передачі його до державного нотаріального архіву або нотаріусу за постійним міс­ цем проживання заповідача . Якшо заповідач не мав постійного місuя

проживання в Україні або воно невідоме, то заповіт передається до державного нотаріального архіву м . Києва. Нотаріус або завідуючий нотаріальним архівом, куди надійшов примірник заповіту, перевіряє законність останнього і в разі вста­ новлення невідповідності його закону повідомляє про виявлені

недоліки заповідача і посадову, службову особу, яка посвідчила

заповіт. За бажання заповідача такий заповіт переоформлюється нотаріусом на загальних підставах або тими посадовими особами, що його посвідчили .

768

ЦК розрізняє

2

випадки залучення свідків: а) обов'язкове залу­

чення, яке відбувається в силу припису закону , і б) факультативне залучення, яке відбувається за бажанням заповідача (ст.

Присутність не менше

2

1253 ЦК) . св ідків при посвідченні заповіту є

обов'язковою у таких випадках:

І) якщо за повіда ч внаслідок фі­

зичної вади позбавлений можливості са мості й но прочитати за повіт (ст. 1248 ЦК); 2) якшо посвідчення заповіту провадиться посадовою, службовою особою, зазначеною у ст. 1252 ЦК . Свідком може бути особа тільки з повною цивільною дієздатніс­ тю (ст. 34 ЦК). Нотаріус, службова , пос адова особа, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім ' ї та близькі родичі спад­

коємців за заповітом, особи, котрі самі не здатні прочитати або підписати заповіт, свідками бути не можуть . До тексту заповіту заносяться відомості про особу свідків від­ повідно до документів, що посвідчують їхню особу . Нотаріус або службова особа, яка посвідчує заповіт, повинна попередити свідків про необхідність додержання таємниці заповіту . Оскільки в зазначених вище випадках присутність свідків є обов'язковою, то відсутність ЇХ при скл аденні заповіту тягне його недійсність; також невідповідність свідків перерахованим вимогам

може бути підставою для визнання заповіту недійсним (ст. 1257 ЦК) . При скасуванні або зміні заповіту порядок посвідчення першого заповіту не має юридичного зн ачення - заповіт, посвідчений нота­ ріально, може бути скасований заповітом , посвідченим капітаном

MopcbKoro

судна, та навпаки.

Нотаріус при одержанні заяви про скасування чи зміну запові­ ту, а також за наявності но вого заповіту, який скасовує чи змінює

раніше скл адений за повіт , робить про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в нього, а також відмітку в реєстрі нота­ ріальних дій та в алфа вітній книзі обліку заповітів. Нотаріус, який при посвідченні заповіту довідався про раніше посвідчений запо­

віт , повідомляє про вчинену дію той орган, де зберігається раніше посвідчений заповіт.

З метою захисту майнових прав та інтересів громадян і юридич­ них осіб всі заповіти складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому за конодавством порядку, підлягають обов'язковій реєстрації в Спадковому реєстрі у порядку, шо встановлений Поло­

женням про Спадковий реєстр, затв. наказом Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000 р. NQ 51/5 (в редакції наказу від 7 квітня

2005

р.) .

Нотаріус , а та кож інша посадова, службова особа, яка посвідчує

заповіт, свідки , а також особа, яка підписує заповіт замість запо­ відача (ст .

1247),

до відкриття спадщини не мають права розго­

лошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту,

скасування або зміни заповіту (ст.

1255

ЦК).

Будь-які до в ідки щодо вказаних обставин видаються спадкоєм­ цям тільки після смерті заповідача при пред'явленні свідоцтва про

769

його смерть. Відомості про заповіти можуть бути нада ні після смерті заповідача н а письмову вимогу суду, прокуратури, органів досудо­

вого слідства у зв'язку з кримінальними, цивільними справами, що знаходяться у їх про вадженні.

Стаття

1255

ЦК не містить вказівки на відповідальність особи ,

шо, порушивши заборо ну, розголошує відомості. Але у разі розго­ лошення таємниці заповіту, заповідач може звернутися до суду з

позовом до особи, яка розголосила відомості, які складають та­ ємниuю запов іту, про відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.ст.

22, 23

ЦК) .

§ 4.

Недійсність заповіту

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми, є нікчем­ ним (ст.

1257

ЦК) .

При цьому на заповіт як односторонній правочин поширюються загальні правил а про вчинення правочинів та Їх недійсність. Запо ­ віт, складений недієздатною особою, представником від імені за­

повідача, тобто особами, що не мають право на його складання, а також заповіт, складений з порушенням вимог шодо його посвід ­ чення та форми, є нікчемним (абсолютно недійсним). Тому у визнанні такого заповіту недійсним у судовому порядку необхід­

ності нем ає (ст.

215

ЦК) .

Заповіт 3 вадами волі, тобто складений особою , волевиявлення якої не відповідало ті дійсним намірам (внаслідок помилки , обману,

насильства), може бути визнаним недійсним за позовом з'аінтере­ сованої особи (ст. ст.

229, 230, 231

ЦК) .

Заповіт може бути визнаним недійсним як повністю, так і частково. При цьому недійсність окремих частин заповіту не тягне

недійсності його в цілому. Наприклад, якщо заповідач своїм запо­ вітом порушує права спадкоємців за законом на обов'язкову частку

(ст .

1241

ЦК), то заповіт у цій частині є недійсним. Однак в решті

заповідальних розпоряджень воля заповідача зберігає своє юридичне значення .

ЯКЩО заповіт визнається недійсним у цілому, то настає спад­ кування за законом. Спадкоємець, який позбавлений права на спадкування таким заповітом, закликається до спадкування на за­

гальних підставах.

Право на подання позову про недійсність заповіту виникає тільки після смерті заповідача.

§ 5.

Виконання заповіту

Заповідач має право призначити виконавця заповіту

-

особу,

яка слідкуватиме за додержанням розпоряджень, що містяться у

за повіті, й виступатиме своєрідним гарантом здійснення волі спад-

770

кодавця. Метою призначення виконавця заповіту є захист інтересів спадкоємця за заповітом, який може не довідатися своєчасно про відкриття спадщини (наприклад, знаходитися у відрядженні, про­ живати в іншій країні тощо).

Натомість виконавець заповіту до

появи спадкоємця виконує дії з охорони спадшини, управляє нею, вживає інших заходів до охорони інтересів спадкоємця .

Виконавцем заповіту може бути фізична особа з повною цивіль­ ною дієздатністю або юридична особа. Якшо заповідач призначив спадкоємцями кількох осіб, то вико­ нання заповідального розпорядження може бути покладене на будь­ яку з цих осіб на вибір спадкодавця. Виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є

спадкоємцем за заповітом. Це може мати місце у випадку, коли заповіт складено на користь лише однієї особи . Тоді виконавцем призначається інша особа, яка може бути спадкоємцем за законом, а може бути і взагалі сторонньою особою, що не є спадкоємцем . Можливі 2 випадки призначення виконавця заповіту не самим заповідачем, а іншими особами : І) за ініціативою спадкоємців (ст . 1287); 2) за ініціативою нотаріуса (ст. 1288 ЦК) .

За ініціативою спадкоємців виконавець заповіту може бути визна­ чений у 2 випадках . По-перше, спадкоємці мають право пред'явити позов про усунен­ ня виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача (тяжка хвороба, втрата дієздатності). При цьому в суді вони мають довести неможливість виконання заповіту призна­ ченим виконавцем.

По-друге, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу, якшо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання заповіту. Виконавець заповіту призначається за взаємною згодою спадко­

ємців . Але якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призна­ чення виконавця заповіту, він на вимогу одного із них може бути призначений судом.

За ініціативою нотаріуса виконавець заповіту може бути призна­ чений, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців.

у цьому випадку необхідна наявність таких умов: а) призначення виконавця заповіту потребують інтереси спадкоємців; б) заповідач

не призначив виконавця заповіту, або виконавець заповіту відмо­ вився від виконання заповіту, або виконавець заповіту був усунений від його виконання.

771

Особа призначається виконавцем заповіту з й письмової згоди. Така згода з'ясовується нотаріусом і може бути оформлена як самос­ тійна заява, що додається до заповіту, або зазначається на самому

заповіті чи в окремому документі. Хоча у ст.

1289

ЦК не міститься

вказівки на випадки, коли згода додається до заповіту як окремий документ , однак для деяких ситуацій та чи інша форма згоди виконавця випливає із сенсу інших норм Цк. Наприклад, згідно зі

ст. 1449 ЦК зміст секретного заповіту має бути невідомим навіть нотаріусу . Отже, у випадках складання секретного заповіту, згода виконавця не може бути виражена на самому заповіті, але можливе подання їі у вигляді спеціального документу.

На виконавця заповіту покладаються обов'язки 2 типів: а) спрямо­ вані на забезпечення інтересів спадкоємців; б) спрямовані на за­ безпечення інтересів інших осіб . Виконуючи обов яжu першого тиnу, виконавець заповіту повинен:

1)

вжити заходів щодо охорони спадкового майна. Такі дії можуть

полягати в установленні місцезнаходження всього спадкового майна, в описі та передачі майна на зберігання певним особам або спадко­ ємцям до появи всіх інших спадкоємців. При цьому виконавець заповіту вживає заходів до охорони всієї спадщини, а не тільки того майна, яке зазначене у заповіті;

2)

вжити заходів щодо розшуку та інформування спадкоємців,

відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;

3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов'язань (наприклад, витребувати майно , яке входить до складу спадщини, але знаходиться в інших осіб) ; 4) управляти спадщиною, якщо до складу сп адщини входить майно, яке потребує управління, або майно , для якого встановле­

но особливий порядок його зберігання (грошові суми та цінні па­ пери; монетарні метали; цінні рукописи, що мають історичне або наукове значення; зброя; харчові продукти тошо);

5)

забезпечити одержання кожним зі спадкоємців частки спадши­

ни , яка визначена у заповіті , відповідно до змісту заповіту, спеціаль­ них заповідальних розпоряджень тощо.

Виконуючи обов яжu другого типу, виконавець заповіту повинен : І) забезпечити одержання частки в спадщині особами , які мають

право на обов'язкову частку в спадщині; 2) забезпечити виконання спадкоємцями інших дій , до яких вони були зобов'язані заповітом (заповідального відказу , передачі сервіту­ ту, вчинення певних дій немайнового характеру тощо (ст.ст.

1240, 1246

1237-

ЦК) .

Слід зазначити, що перелік обов'язків виконавця заповіту є вичерпним, крім випадків , коли заповідач зазначає в заповіті додат­

кові обов'язки, які покладаються ним на виконавця заповіту з часу відкриття спадщини.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини видає виконавцю заповіту відповідний документ, який підтверджує його повноваження (у цьому

772

випадку маються на увазі повноваження саме як право виконавця заповіту вис тупати від імені спадкоємців). Після виконання покла­

дених на нього функцій виконавець заповіту повертає нотаріусу до­ кумент, шо посвідчував його повноваження.

Виконавець заповіту має право вимагати плату за виконання своїх повноважень. Заповідач може одразу зазначити у заповіті, що певна сума чи частина майна переходить виконавцю заповіту як плата за

виконання ним своїх повноважень. Останній може отримати цю винагороду в натурі або у грошах зі складу спадщини. Якщо вико­ навець відмовився або був усунений від виконання заповіту, то право на винагороду він втрачає.

Якщо розмір винагороди не був визначений заповідачем, спад­ коємці та виконаве ць заповіту можуть самі домовитися щодо роз­

міру плати за виконання останнім своїх повноважень. Якщо між виконавцем заповіту та спадкоємцями не досягнуто згоди щодо розміру винагороди, вона визначається судом.

Якщо в процесі виконання заповіту виконавець зазнав додатко­ вих витрат, пов'язаних з охороною спадкового майна, управлінням ним тощо, то, незалежно від отриманої винагороди за виконання

своїх ПО flноважень, він може вим ага ти відшкодування цих витрат

та збитків. При цьому винагорода має ви плачуватися незалежно від пл ати за виконання за повіту. Надаючи певний обсяг прав і обов ' язків виконавцю за повіту , ЦК разом і з тим зах ищає інтереси спадкоє мців ві д необа' ІНИ Х дій виконавця. Зокрема , ст.

1292

ЦК надає право СІІаДКОЄМШІМ контро­

лювати дії виконавця заповіту, які мають ІІОЛЯI'ати в неухильному виконанні розпоряджень спадкодавця. Я кщо виконавець запов іту хоче вчинити дії, які виходять за межі розпорядження спадкодавця, але здаються виконавцю доцільними , то він має узгодити такі дії зі спадкоємцями .

На виконавця заповіту покладається обов'язок звітувати про дії , які було ним вчинено з метою виконання заповіту. Звіт може пода­

ватися на вимогу спадкоємців, батьків (усиновлювачів), опікунів , піКЛУllальни к ів малолітніх, недієздатних та обмежено дієздатних осіб , а також органів опіки та піклування в будь-який час здій­

снення виконавцем його повноважень (обов'язків) . Крім того, під­ сумковий звіт подається виконавцем заповіту після виконання ним

усіх покладених на нього повноважень (обов'язків). Якщо спадкоємці, їхні законні представники, а такОЖ орган опіки та піклування вважають, що д ії виконавця заповіту порушують ін­ тереси спадкоємців , вони мають право Їх оскаржити до суду. До таких вимог застосовується скорочений строк позовної давності в

один рік (ст.

1293

ЦК). Перебіг строку починається з моменту , коли

спадкоємці, їхні законні

представ ники, а також органи опіки та

піклування дізналися про порушення умов за повіту , прав спадко­ ємців тощо.

773

Підст авами припинення повноважень виконавця запо віту є:

виконання за повіту;

1)

визнання за повіту недійсним (оскільки

2)

заповіт визнається недійсним, то зникає і предмет викон ання;

3)

смерть виконавця або спадкоємця;

4)

волевиявлення спадкоємців,

їхніх законних представників, а також органів опіки та піклув ання (якщо виконавець запов іту неналежно вико нує свої обо в'язки);

5)

рішенн я суду, яким вико н ання заповіту визнається неналежним

(якщо виконавець діє неналежним чином, але не погоджується припинити свої дії на вимогу с п адкоєм ців, Їхніх законних представ­

ників, органів опіки та піклуван н я);

6)

волевиявлення виконавця

заповіту (відмова від виконання повноважень). У разі виконання заповіту повноваження виконавця припиня­

ються нотаріусом за місцем відкриття спадшини. Після ц ьо го вико­ навець повинен повернути докум ент, який видавався нотаріусом

для підтвердження його повноважень. У разі відмови виконавця повернути цей документ, спадкоємц і (їхні за конні представники, органи опіки та піклування) мають право звер нутися до суду з по­ зовом про витребування документа, який засвідчував п овноважен ­ ня викона вця, і відшкодування шкоди, завдан ої діями виконавця (ст.ст.

22, 23, 1294 ЦК). 1295 ЦК

Згідно зі ст.

виконавець заповіту, незалежно від того,

ким його було призначено (заповідачем, нотаріусом, сп адкоємцями),

має право відмовитися від здійснення своїх повноважень . Про це він зобов'язаний негайно повідомити спадкоєм ців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії (відказоодержу­ вачів, кредиторів спадкодавця тощо), про відмову від здійснення своїх по вноважень. Проте виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення

своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з як ими загрожує завданням збитків спадкоємцям . Пі сля вчинення таких дій він набуває права відмовитися від здійснення повноважень у подальшому.

У разі, коли виконавець заповіту не повідомив спадкоємців та інших заінтересованих осіб про відмову від здійснення своїх пов­

н оважень, або не вчинив невідкладних дій, необхідних для захисту прав спадкоємців та інших осіб, і це завдало збитків спадкоємцям, відказоодержувачам тощо,

він повинен відшкодувати всі збитки ,

що виникли внаслідок його неналежної поведінки (ст . ст.

22, 1295

ЦК). Умовами відшкодування збитків у цьому випадку є: І) невико­ нання виконавцем заповіту покладених на нього обов'язків щодо дотримання порядку відмови від повноважень; ків у спадкоємців (відказоодержувачів тощо);

2) виникнення збит­ 3) наявність причиlt­

ного зв'язку між протиправною поведінкою виконавця заповіту та

збитками, що виникли у спадкоємців, відказоодержувачів або інших учасників цих відносин.

774

Додаткова література:

1. ДРOlшков в.к К,

Наследовани е по завешан ию в советском праве.

1957 (136 с.). 2. Завадский А. В.

-

Действите льность ДУХОВН ЬІХ завешани й, писан­

НЬІХ на пишушей машинке / / в КН.: Сборн ик статей по граждан­ скому и торговому праву. Пам яти профессора Габризля Фелик­ совича Шершеневича.

3.

сторонньої угоди

//

Збірник наук. праuь. С.

М.,

-

С.

2005. -

353-373.

Шевчук ЛВ. Поняття та юридична природа заповіту я к одно ­

23-28. 4. Шевчук

Науковий вісник Ч ерн і вець кого універси тету.

-

Вип.

91:

Пр авознавство.

-

Чернівці,

ЛВ. Поняття зап ов ідального в і дказу

Правознавство.

5.

-

Чернівuі,

С.

] 999. -

Науковий

//

вісник Чернівеuького університету. Збірник наук. праць.

2000. -

-

Вип.

48:

23-28.

Шевчук лв. Заповіт як підстава виникнення правонаступництва

в цивільному праві України . Автореф. дис .... канд. юрид. на ук . К.,

200] (17 6.

-

с.).

Чуйкова В.Ю.

Правові питання с п адкування за за повіто м .

Автореф. дис .... канд. юрид. на ук.

Харків,

-

1999 (19

с.).

Ярошенко КБ. О наследова нии завешаННЬІХ вкладов / / Пр об­ леМЬІ гражданского, с е мей ного и жили шно го законодательства / Отв. ред. в.н Литовки. - М., 2005. - С. 219-236.

7.

[лава

37

Спадкування за законом

§ ]. За гальні п ол оженн я пр о спадкування за законом . § 2. Черги спадк ування за законом. § 3. Спадкуван ня за пр авом представлення. § 4. Особливості спадкування усиновленими та усиновлювачами. § 5. Розмір частки спадк оємц ів за законо м.

§ 1. про

Загальні положення

спадкування

за

законо м

як шо фізична особа не залишила заповіту, або за повіт виявився

недійсним, або від сутні ум ови, які зазначені у заповіті з умовою,

або с п адкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не 1<1КЛII­ каються до спадкування, або ф і з ична осо ба розпорядилася JlИIIІС

частиною свого майна настає спадкування за законом. Отже, СІІЩІКУ­ ва нн я за законом має місие т Од і , коли і оскільки не іСIІУ(' lаllОI\IIУ . Підставами закликання до спадкування за законом с:

І) споріднення;

2)

родинні в ідносини;

775

3) 4) 5)

шлюб; усиновлення; перебування на утриманні спадкодавця не менше

5

років до

його смерті . При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених в

законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно. Кожна наступна '{ерга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги,

усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або від­

мови від їі прийняття (ст. Стаття

\259

1258

ЦК).

ЦК надає право спадкоємцям за законом після

відкриття спадщини змінювати за взаємною згодою (договором)

встановлену ЦК черговість с падкування. Т акий договір має бути нотаріально посвідчений . Він не може порушувати прав спадкоєм­ ця, який не бере в ньому участі, а також сп адкоєм ця, шо має право

на обов'язкову частку (ст .

124\

ЦК).

Зміна черговості спадкування може здійснюватися не лише

добровільно, але й за рішенням суду. За позо вом особи, що є спад­ коємцем за законом наступної черги, суд може визнати за нею право

на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо буде встановлено, що протягом тривалого 'Іасу вона опікувалася, матеріально забезпечувала,

надавала іншу до­

помогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Підставами для усунення від спадкування спадкоємця за законом є: умисне позбавлення спадкоємцем життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців, вчинення замаху на Їх життя; умисне перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт,

внести до нього

зміни, що сприяло виникненню права на спадкування; позбавлення спадкоємців батьківських прав та ін. Перелік цих підстав передба­ чений ст. І 224 ЦК . Варто звернути увагу на ту обставину,

що якщо, складаючи

заповіт, спадкодавець може проігнорувати факт замаху на його життя чи на життя можливих спадкоємців і при значити того, хто вчинив

замах, спадкоємцем, то при спадкуванні за законом усунення від

спадкування має абсолютний характер. Разом із тим слід мати на увазі, що обставини, які є підставою для усунення осіб від спадку­ вання, мають бути встановлені тільки судом. Під неприйняттям спадщини слід розуміти неподан ня заяви про

прийняття спадщини нотаріусу в установлений строк з часу від­ криття спадщини за відсутності тих обставин, що свідчать про й

прийняття фактично (ст.

1268

ЦК) . Про відмову від прийняття спад­

шини спадкоємець подає відповідну заяву нотаріусу за місцем від­

криття спадщини (ст .

776

1273

ЦК).

§ 2.

Черги спадкування за законом

Черга спадкоємців за заКОJ/ОА'/

-

це КОЛО осіб, які заклик аються

після см ерті спадкодавця одночаСflO і Сllадкуюmь, як правило, у

pielltlx

частках.

у першу чергу право на спадкув ання за законом мають діти спад­ кодавця, у тому числі зачаті за ЖИТНІ спадкод.,шuя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пер ежив, та батьки

(ст.

1261

ЦК). Перед.бачене законом коло спадкоємців першої черги

є вичерпним.

Діти успадковують після смерті своїх батьків, як батька, так j матері. Визначення походження дитини від певних батьків прово­

диться відповідно до правил ст.ст.

121-140

ск. Зокрема, якщо шлюб

між батьком і матір'ю був незареєстро ваний, але в свідоцт в і про

народження дитини вони зазначені як їі батьки, то після Їх смерті дитина має право на спадщину і після батька, і після матері. Крім того, діти народжені від шлюбу, визнаного недійсним, не втр ача­ ЮТЬ права спадкування після смерті батькі в. Спадкує дитина і тоді , коли їі батьки, що не перебували в шлюбі, свій шлюб .зареєстру­ вали, і чол овік (спадкодавець) визнав себе батьком дитини. Якщо дитина народжена поза шлюбом і немає спільної заяпи батьків про батьківство, батьківство встановлюється в судовому порндку.

На

підставі рішення суду про встаНОl1лення батьківства роб~fТЬСН .запис в органах РАЦс. До Сllаl1ко<::мніll першої черги наJlеЖ
усиновлені діти (ст .

1260

ЦК) .

Ді ти , народжені до ВИД!lНН}1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від

8

липня

1944

р . нід особи, з якою їх мати lІе переБУІІ
реєстрованому шлюбі, але яка була записана батьком І1ИТИНИ , також

с падкують після смерті такої особи . Право на СП
кого слід вважати постумом, застосовується

правило, відповідно до якого дити ною померлого вважається особа ,

котра народилася протягом не більш як lO-місячного строку після його смерті. Той із rюдр)"А<ЖЯ, хто пережив іншого , спадкує в першу чергу в тому випадку, якщо він перебув ав у .зареєстрованому шлюбі зі спад­

кодавцем на момент смерті . Перебування у шлюбі має підтверджу ­ ватися свідоитвом про шлюб . Укладення шлюбу за релігійним обрндом не тягне правових наслідків і не створює передумов мя спадкування .

У випадку розірвання шлюбу до відкриття спадщини право на спадшину в того.з подружжя, хто пережив , не виникає. Шлюб може бути розірваний у органах РАЦС або в судовому порядку . Проте" кожному разі шлюб вважаєтьСЯ розірваним .з моменту реєстрації

777

акту про це у органах РАЦс. Якшо шлюб був розірваний у судовому порядку, але розірвання шлюбу не зареєстроване у РАЦС, под­ ружжя вважається таким, шо переб уває в шлюбі, а, отже, зберігає право спадкування одне після одного. Якщо шлюб визнаний недійсним , той з подружжя, хто пережив

іншого, не має права на спадкування, оскільки недійсний шлюб не тягне юридичних наслідків .

Батьки спадкують після смерті своїх дітей на підставі правового зв'язку з дітьми, доказом чого є запис про народження у книгах запису актів цивільного стану, крім випадків, коли вони усуваються від спадкування (позбавлення батьківських прав тошо) . Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодав­ цем є: свідоцтва органів РАЦС, за писи в паспортах про дітей, про

другого з подружжя, копії рішень суду, шо набрали закон ної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин тошо.

у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з

боку матері (ст . 1262 ЦК). Вказані особи закликаються до спадкування за обставин, передба­ чених ч.

2

ст.

1258

ЦК, тобто за відсутності спадкоємців перш ої

черги. Якшо хто-неб удь зі спадкоємців першої черги живий і виявив

бажання прийняти спадшину або прийняв 'й, спадкоємці другої черги до спадкування не закликаються.

Брати і сестри є спадкоємцями померлого незалежно від того , чи є вони повнорідними (мають обох спільних батьків) чи неповно­

рідними (мають спільного батька або спільну матір). Але не успад ­ ковують один після одного зведені брати і сестри, якщо вони не

мають спільних батьків . Дл я встановлення факту споріднення необхідне подання від­ повідних документів. Зокрема, родинні відносини можуть лідтвер­

джуватися свідоцтвами органів РАЦС про народження, виписками з книг зап ису актів цивільного стану, записами в паспортах про дітей. Наприклад, щоб підтвердити родинні відносини між спадкодавцем

і спадкоємцем

-

братами, необхідно подати свідоцтва про народжен­

ня спадкодавця і спадкоємця, і якщо в цих свідоцтвах батьки

-

одні й ті самі особи, то можна стверджувати, що спадкодавець і спадкоємець

-

брати.

у разі неможливості подання зазн ачених документів факт родин­ них відносин може бути встановлений судом. у 'Jllетю чергу право н а спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст . 1263 ЦК). Третя черга спадкоємців спадкує за відсутності перших двох черг, або якщо всі спадкоємці попередніх черг відмовилися від спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування.

Родинні відносини підтверджуються відповідними документами . Зокрема, це можуть бути свідоцтва про народження батьків спад­

кодавця та їх братів або сестер, у яких зазначені спільні батьки.

778

Крім того, якщо в паспортах є відомості про дітей, де зазначені батько чи мати спадкодавця та його брат або сестра , то це може підтверджувати , що брат або сестра батьків спадкодавця є його рід­

ним дядьком або тіткою . У разі неможливості подання зазначених документів факт родинних відносин встаноl1ЛЮЄТЬСЯ судом.

у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як до часу відкриття спадщини (ст.

1264

5

років

ЦК).

Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спад­ коємців є ЇХНЄ проживання однією сім'єю зі спадкодавцем. Отже визначальним тут Є поняття сім'ї. Згідно зі ст.

3

СК сім'ю складають

особи, які спільно проживають, пов'язані спільним [lОбутом , мають взаємні

права та обов'язки.

Сім'я виникає на основі

шлюбу,

кровного споріднення, усиновлення , а також інших підставах, не

заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Особа , яка претендує на спадщину, має довести, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю (мала спільне господарство, витра­

ти тощо), і шо таке проживання тривало не менше

5

років до часу

відкриття спадщини. Це можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім ' ї; документи, які підтверджують спільне проживання та спільні витрати , тощо.

у п'яту чергу спадкують інші род ичі спад кодавин да шостого ступеня споріднення включно (двоюрідні ВНУКИ , двоюрідні Іlле­ мінники, двоюрідний дід та баба тощо). При ІІЬОМУ родичі ближ­ чого ступеня споріднення усувають віл

IlpaBa

спаЛКУВ
більш далекого ступеня споріДНСНIІН . Ступінь споріднення визначається за числом народжень , ІНО від­ діляють родича від спадкодавця, не рахуючи народження спадкодавця (ст.

1265

C
ЦК).

Родинні відносини мають підтверджуватися відповідними доку­ ментами, а в разі неможливості подання таких документів факт родинних відносин встановлюються у судовому порядку.

До п'ятої черги спадкоємців за законом належать також утри­ манці спадкодавця. Особа вважається утриманцем спадкодавця за

умови ная вності таких умов: І) особа є неповнолітньою або непра­ цездатною за віком або за станом здоров'я; сім'ї спадкодавця;

3)

2)

ця особа не є 4леном

матеріальна допомога, яку отримувала особа

від спадкодавця , була для неї єдиним або основним джерелом засо­ бів до існування;

менше

5

4)

особа перебувала на утриманні спадкодавця не

років .

На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані довідки органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатацій­

них організацій, правлінь ЖБК тощо про перебування на утриманні; довідки органу соціального захисту населення про при з начення

пенсії в зв ' язку з втратою годувальника . Зазначені документи повинні

779

містити відомості про час і

період, коли особа перебувала на

утриманні спадкодавця. У разі неможли вості подати документи, що підтверджували б утримання, факт утримання може бути встанов­ лений судом .

Непр ацездатність за віком визначається за п аспортом чи сві­ доцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я

-

за пенсійною книжкою ЧI1 довідкою, виданою відповідним органом

медико-соціальної експертизи.

§

.

З. Спадкування за правом представлення

Особливим випадком спадкування є спадкування за правом пред­ ставлення, п ер едбачене ст.

1266

ЦК.

Суть спадкування за правом представлення полягає в тому, що хоча д еякі родичі спадкодавця (його внуки, правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні брати та сестри) не вклю чаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом, проте вон и не усува­ ються по вністю від спадкування і за певних умов набу вають права

спадкуваннн. Спадкоємцями вони ви ступают ь, ніби представляючи більш близького родича спадкодавц я, я кий на момент відкриття спадщини помер (звідси й назва

-

"спадкування за правом пред­

ставлення"). За правом представлення онуки (правнуки), прабаба, прадід , пл емінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку, яка наJlежала б Їх відповідному род ичу, якби

він був живий. Тобто це батько чи мати, дід чи баба, брат чи сестра спадкодавця, дядько чи тітка спадкодавця, що повинні були б успад­ ковувати, але померли до відкриття спадщини.

Основні засади спадкування за правом представлення:

-

онуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщи ни ,

яка належала б за законом їхнім матері, батькові, (бабі, дідові) , якби вони були живими на момент відкриття спадщини; прабаба , прадід, спадкують ту частку спадщини, яка б нале­

-

жала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини;

-

племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини , яка

належала б за законом Їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент в ідкриття спад­ щини;

-

двоюрід ні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку

спадщини, яка нал ежала б за законом Їхнім батькові,

матері

(дядькові та тітці спадкодавця) , якби вони були живими на моме нт відкриття спадщини.

-

якщо спадкування за правом представлення здійснюється одно­

часно кількома особами , частка їхнього померл ого родича ділиться між ними порівну.

780

При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення

діє без обмеження ступеня споріднення. Наприклад, успадковую'lИ в порядку права представлення, внуки (правнуки) закликаються до

спадкування разом зі спадкоємцями першої 'lерги. При розподілі спадкового майна вони ніби представляють своїх батька та (або) матір, що померли раніще. При цьому вони виступають як безпо­ середні спадкоємці спадкодавця, а не як спадкоємці тих осіб, яких вони "представляють". Це озна'lає , що внуки (правнуки) відпові­ дають за борги спадкодавця, але не відповідають за борги своїх

батьків, які померли до відкриття спадщини. (За борги батьків вони відповідають у тому випадку, якщо виступають як спадкоємці останніх). Онукам і правнукам спадкодавця порівну належить та 'Іастка,

яка б переходила за законом до їхніх батьків, що померли до від­ криття спадщини. Ці правила пощирюються на всі випадки спадку­

вання за правом представлення, зазна'lені у ст.

§ 4.

1266 ЦК .

Особливості спадкування усиновленими та

усиновлювачами

Спадкування усиновленими та усиновлюва'lами має особливості.

XO'la

такі особи принципово прирівняні до РОДИ'lів за поход­

женням, однак ЦК вони не віднесені до жодної 'lерги спадкоємців

за законом. Натомість, спеціальна норма (ст .

1260

ЦК) ПРИСВЯ'lена

спадкуванню усиновленими та УСИНОI3ЛЮШ1'lами , lІиокремлюю'lИ їх у окрему категорію спадкоємців.

Усиновлення є ЮРИДИ'lним фактом, у силу якого між дитиною й усиновлюва'lем встановлюються такі правові відносини, які існують

між кровними батьками і дітьми. Усиновлені втрачають особисті та майнові права та обов'язки щодо своїх рідних батьків і кровних родичів та набувають їх щодо усиновлюва'lів та їх РОДИ'lів . Усиновлений та його нащадки не спадкують після CM~PTi своїх кровних батьків, інших РОДИ'lів за походженням по висхідній лінії .

3

урахуванням тієї обставини, що дитина може бути усиновлена і

однією особою (жінкою або 'lоловіком) зі збереженням права одним з кровних батьків, визна'lаються спеціальні правила спадкування на ці випадки. Так, якщо дитина була усиновлена 'lоловіком, у неї також зберігається кровний зв'язок з матір'ю . У цьому випадку дитина буде спадкувати як після матері, так і після усиноолюоача. Якщо дитина усиновлена тільки одним з подружжя, то вона буде спадкоємцем тільки того з подружжя, хто дав згоду на їі усинов­

лення . Це стосується усиновлювачів та Їхніх родичів. Після смерті усиновленого, спадкувати буде тільки той, хто давав згоду на уси­ новлення .

Закон не передбачає обов'язкової вказівки В актовому заllисі

про народження дитини їі усиновлюва'lів як батьків. На їхн є бажання

781

вони можуть бути записані в книгах записів народжень як батьки усиновленого, але можуть бути зазначені і справжні батьки . Проте на виникнення права на спадкування ці обставини не впливають, оскільки юридичне значен ня має сам факт усиновлення.

Рішенням суду про усиновлення може бути збережений право­ вий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням. Тоді в разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом

представлення, тобто він має успадкувати ту частину спадщини, яка належала б за законом його матері, батькові за походженням,

якби вони були живими на ч ас відкриття спадщини (ст.

1266

ЦК).

у разі смерті брата, сестри за походженням усиновленого,

він

може закликатися до спадкування як спадкоємець другої черги за законом .

§ 5.

Розмір частки спадкоємців за

Хоча згідно зі ст.

1267

законом

ЦК частки у спадщині спадкоємців за

законом є рівними, проте розмір часток за взаємною згодою (усною або ПИСЬМОІ:ІОЮ) може бути змінений спадкоємцями. Спадкоємці, які одержали свідоцтва про право на спадщину, можуть провести

розподіл спадкового майна в натурі (реальний поділ) відповідно до отриманих

'Іасток.

Пр авило про те, що рОЗПОділ майна зд ійсню ється спадкоємця­ ми відповідно до часток, розглядається як пра во спадкоємця при

розподілі вимагати відокремлення майна, рівного за вартістю його спадковій частці. У випадку очікування дитини, зачаТОl за життя спадкодавця, інщі його спадкоємці не мають права провести розпо­

діл спадщини, доки не народиться дитина (ст .

1298

ЦК).

Якщо спадкоємці досягли згоди щодо зміни розміру часток при отриманні рухомого майна, то розподіл майна провадиться в спро­ щеному порядку: кожний зі спадкоємців одержує в натурі майно,

призначене йому відповідно до усної угоди між ними . Якщо в складі спадщини є майно , розпорядитися яким спад­ коємці можуть лише за наявності свідоцтва про право на спад­

щину (жилий будинок, автомобіль, грошовий внесок тощо), то розподіл провадиться шляхом вчинення нотар іально посвідченого договору.

Якщо згоди щодо розподілу майна спадкоємцями не досягнуто, розподіл спадщини провадиться судом відповідно до часток, які належать кожному зі спадкоємців.

Оскільки спадщина належить спадкоємцям, які прийняли й, на праві спільної власності , то при 'й розподілі застосовуються норми, що регулюють спільну часткову власність .

782

Додаткова література:

І . Васильченко В. Спадкування права на обов ' язкову частку за новим цивільним законодавством: доктринальні проблеми України . - 2003. - Ng 10. - С. 119-123.

їни

//

2. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу / За ред . Є. О. Харитонова. - Харків , 2006 (552 с.).

[лава

Право

Укра­

38

Здійснення права на спадкування

§ § § § § § § §

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.

Прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини . Спадкова трансмісія.

Відумерлість спадщини. Поділ і перерозподіл спадщини. Відповідальність за боргами спадкодавця . Охорона спадкооого майна та управління ним . Оформлення права на спадщину.

§ 1.

Прийняття спадщини

Здійснення права на спадкуваllНЯ полягає в тому, що спадкоємець має право прийнятu спадщuну або не I1рuйmШIll ЇЇ. Прийняття спадщини можливе у

2

способи:

І) шляхом мовчазного прийняття (пасивна поведінка спадко­ ємця);

2)

шляхом подачі заяви про прийняття спадщини (активна

поведінка). Можливість прийняття спадщини шляхом пасивної поведінки

передбачена ст.

1268

ЦК, згідно з положеннями якої спадкоємець

вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим та протягом строку для прийняття спадщини не відмо­

вився від неї . Якщо спадкодавець протягом вказаного строку подав заяву про відмову від спадщини, вважається, що він відмовився від спадщини .

Спадкоємці, які фактично прийняли спадщину , також мають подати заяву про видачу їм документа, що підтверджує їх право на успадковане майно

-

свідоцтва про право на спадщину , але можуть

це зробити незалежно від закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини .

Прийняття спадщини шляхом подання нотаріусу заяви про їі

прийняття передбачене ст.

1269

ЦК.

Цей порядок прийняття спадщини застосовується щодо спаю;о­ ємців, які бажають прийняти спадщину, але не проживали IIOCTiiillO 7Х1

разом зі спадкодавцем . Оскільки роздільне проживання не створює презумпції прийняття спадщини, такі особи зобов'я з ан і подати нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини .

Спадкоємець з'явля ється до нотаріуса особисто і подає документ, що підтверджує йОго особу, а також свідоцтво про смерть спадко­

да в ця , щоб нота ріус зміг встановити час відкриття спадщини . Крім того , сп адкоє мець повинен повідомити нотаріуса про місце від­

криття спадщини та про наявність інщих спадкоємців (якщо йому про це відомо) незалежно від того, чи прийняли вони спадщину.

Особа, яка досягла

14

років, якщо вона бажає прийняти спад­

щину , може звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спад­

щини самостійно . Для цього згоди їі батьків або піклувальників не

потрібно, оскільки пасивна тестаментоздатність як елемент діє здат­ ності фізичної особи настає з

14

років.

На практиці виникає питання: чи можуть прийняти спадщину батьки , піклувальник неповнолітнього спадкоємця, якщо він сам проти цього заперечує? Така ситуація законом прямо не передба­ чена. Однак, оскільки ст.

32

ЦК не передбачає можливості вчи­

нення правочинів батьками, піклувальниками за неповнолітніх, можна зробити висновок, що прийняття ними спадщини проти волі

особи, яка досягла

14 років ,

неможливе. Тим більще, що небажання

прийняти спадщину в цьому разі має тлумачитися як відмова від

спадщини. Це право неповнолітня особа може реалізувати за згодою б атьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування ('І.

3

ст.

1273

ЦК) .

Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої особи по­ дають її батьки (усиновлюв а чі) або опікун, а від імені недієздатної особи

-

їі опікун.

Заява про прийняття спадщини може бути відкликана особою, яка її подала, батьками (усиновлювачами) малолітньої особи, опікуном недієздатної особи. Причини відкликання заяви про прийняття спад­ щини значення не мають . Відкликана заява може бути протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. Виникає

питання, чи

1270

ЦК).

має право на відкликання заяви про

прийняття спадщини особа, яка досягла 14 років, котра згідно з ст. 1269 ЦК самостійно подала заяву про прийняття спадщини? Оскільки у ч. 5 ст. і269 ЦК зазначено, що право на відкликання

'1.3

заяви має "особа, яка подала з аяву про прийняття спадщини", можна

зробити висновок, що така можливість надається особі, яка до­ сягла

14

років, котра самостійно подала заяву про прийняття спад­

щини.

Для прийняття спадщини встановлюється б-місячний строк, який починається з часу відкриття спадщини .

Отже, якщо до нотаріуса звернулися спадкоємці із заявою про прийняття спадщини або якщо виникло питання про правомір-

784

ність фактичного прийняття спадщини, то перше, шо має зробити нотаріус

-

це встановити час відкриття спадщини . Часом відкриття

спадщини є день смерті спадкодавця або дата, з якої він оголоше­

ний померлим. З цього моменту починається перебіг б-місячного строку для прийняття спадщини.

Якщо людина померла не на території України, а спадщина відкривається в Україні, то спадкоємці мають подати нотаріусу свідоцтво про смерть, легалізоване консульством України на те­

риторії ті єї країни, де воно видано. Свідоцтва про смерть не потре­ бують легалізації, якщо країна, в якій вони видані, при єдналась до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних,

сімейних та кримінальних справах від

22

січня

1993

р.

Якщо виникнення права на спадкування у певної особи залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється

у

3

місяці з дня неприйняття спадщини або відмови від її прийняття .

Але у цьому випадку відмова від спадщини інщих спадкоємців має бути безумовною та беззастережною. Якщо від спадщини відмо­ вилися усі спадкоємці черги, що закликається до спадкув ан ня, то спадкоємці наступної черги мають право подати заяву про прий­

няття спадщини протягом

3

місяців.

Якщо спадкоємець протягом вказаних вище строків не подав заяву про при йняття спадщини , він вважається таким, що не прий­ няв Ті.

Якщо він все-таки бажає прийняти спадщину , то може звер­ нутися до спадкоємців, які отримали спадщину, з проханням на­

дати йому письмову згоду на включення його до кола спадкоємцін. У разі, коли спадкоємці, які прийняли спадщину, погоджуються на

це, подаючи письмову заяву нотаріусу за місцем відкриття спадщини, то спадкоємець, який не отримав спадщину, може зuернутися до

нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття

спадщини . Згоду на включення до кола спадкоємців мают;, дати всі спадкоємці , які прийняли спадщину. У цьому випадку спадкоємець поновлюється у праві спадкування і у праві надання заяви про прий­ няття спадщини.

Якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, він має право звернутися до суду з позовом про

надання додаткового строку для прийняття спадщини . У разі вста­ новлення судом наявності поважних причин пропуску строку дл!! прийняття спадщини (тривале відрядження, Хl:lороба тощо) , ніll визначає додатковий строк, достатній для подання ним заяви ІІІЮ прийняття спадщини.

Оскільки у ст.

1272

иК йдеться про "додатковий строк , )lЩ; I;lllІіlі

для подання заяви про прийняття спадщини " без ЖОДІІИХ oI>M(';+;OIl, його певним числом днів чи місяців, можна вважати , щО 1І11І1Н' <'У ІІ може встановити, скільки часу може знадобитисн CII
подання заяви про прийняття спадщини. Такий строк може бути і

більшим , ніж

6

місяців (наприклад, спадкоємець довідався про

відкриття спадщини після закінчення строку для й прийняття , але перед тим, як поїхати у тривале закордонне відрядження, строк

якого перевищує

6 місяців, -

§ 2.

наприклад, антарктична експедиція).

Відмова від прийняття спадщини

Спадко є мець може відмовитися від прийняття спадщини протя­ гом строку, встановленого для й прийняття (ст.

1273

ЦК) .

Якщо спадкоємець має бажання відмовитися від спадщини, він

зобов'язаний подати заяву про відмову від спадщини до нотаріаль­ ної контори за місцем відкриття спадщини, яким вважається місце останнього проживання спадкодавця або, якщо не можна встано­ вити останнє місця проживання спадкодавця, місце знаходження

успадкованого майна або більщої його частини (ст.

1221

ЦК). Якщо

цивільна дієздатність особи обмежена, вона може подавати заяву про відмову від спадщини тільки зі згоди піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може відмовитися від спад­

щини зі згоди батьків і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун, які вважають, що прийняття спадщини суперечить інтересам малолітньої, недієздатної особи, можуть відмовитися від спадщини лише з дозволу органу опіки та

піклування . Орган опіки та піклування приймає рішення, розгля­ нувщи заяву про згоду на відмову від спадщини , враховуючи при цьому, чи не буде відмова від спадщини порушувати інтереси

неповнолітньої або недієздатної особи.

Відмова від спадщини є безумовною і беззастережною. Не можна відмовитися від спадкування з тією, наприклад, умовою, що спад­

щина буде надалі прийнята, якщо будуть погашені чи прощені борги спадкодавця.

Якщо у спадкоємця (батьків, усиновлювачів, опікунів малоліт­ ньої особи, опікунів недієздатної особи) протягом

6

місяців з дня

відкриття спадщини зміниться думка щодо прийняття спадщини,

то він (його представники за законом) можуть відкликати заяву про відмову від спадщини та в установленому порядку (ст. подати заяву про прийняття спадщини.

1273

ЦК)

Згода органу опіки та

піклування для відкликання такої заяви батьками, усиновлювача­ ми, опікунами малолітньої особи, опікунами недієздатної особи не потрібна.

Відмова від прийняття спадщини може бути або "безадресною" або зроблена на користь іншого спадкоємця . При цьому "адресат відмови" визначається залежно від того, хто відмовляється від спад­ щини .

Якщо відмовляється від спадщини спадкоємець за заповітом, то він має право відмовитися від прийняття спадщини на користь

786

іншого сп адкоємця за запо вітом. При цьому спадкоємець за запо­

вітом не може від мовитися на користь спадкоємця за законом. Його відмова від с п ад щини, якщ о і нших спадкоємців за заповітом не­

має, м оже бути, очевидно , лише "безадресною". Подальша дол я спадщ ини вирі шується відпо відно до положень ЦК про спадкуванн я за за коном .

Натомість, спадкоємець за законом ма є право відмовитися від при й н я ття спадщини на користь будь -к ого з спадкоємців за законом не залежно в ід його черги .

Відмова від прийняття спадщини може бути лише на користь інших спадкоємців (чи за запо вітом, чи за законом). Це пояснюється тим, що спадкоємець, який відмовляється від прийняття спадщини, роз­ поряджається лише своїм

правом

на спадкування, але не спад­

щиною, і тому не мож е передати с п адкове майно будь-якій інш ій особі на свій розсуд . Голо вною підставою для одержання спадщи­ ни спадкоємцями при спадкуванні за запові том є воля заповідача.

Ц е і підкреслюєт ься в обмеженні пр ава сп адкоємця само стійно

обирати адресата для відмови на його корис т ь від спадщини . Визна­ чальною є вол я заповідача і в тих випадках, к оли він підпри значив

спадкоємця. Спадкоємець за заповітом, який бажає відмо витися від спадщини, може відмовитися тільки н а кори сть підпри значеного спадкоємця.

Прийн яття "адресатом" спадщини, від якої спадко ємець відмо­ вився н а його користь, є його правом, а не обов'н зко м . Тому спадко­ ємець , на користь якого відбулася відмова від сп адщини, має право

відмовитися від частки у спадщині cllajJKoC MUH , який відмовився

від спадщини на Його користь. Відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця є одностороннім правочином. Тому вона має відповідати всім ВИМОI·ам, шо ставлять­ ся до правочинів, а недотримання цих вим ог може мати наслідком

визнання ті недійсною судом (ст. ст.

215, 216, 225, 229- 23 1,233

ЦК).

Після цього спад коєме ц ь має вирішити, чи буде він при ймати спад­ щину чи відмовит ься від неї без вказівки "адресата" або на користь іншої особи .

Пра вові наслідки "безадресної" відмови від спадшини встанов­ лені ст.

1275

ЦК, котра передбачає низку ситуацій: відмову від спад­

щини спадкоємця за заповітом, відмову від спадщини спадкоємця за законом тощо .

Загальним правилом є пол ожен н я, за яким частка успадкованого майна, що належить с падкоємцям, може бути збільшена за рахунок частки спадк оєм ця , що відмовився від прийняття спадщини.

у випадку відмови від прийняття спадщини одного зі спадкоєм­ ців за заповітом, частка у спад щині , як у він мав право прийняти, п ер еходить до інши х спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. При цьом у в ідмо ва від спадщини одного зі спадко­ єм ців за заповітом може тя г нути для інших спадкоємців за заповітом

787

не лише прибутки, але й обтяження. Зокрема, якщо на спадкоємця

.за .заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено .заповідальний відка.з (ст.ст.

1237-1239

ЦК), обов'я.зок.за

.заповідальним відка.зом переходить до інших спадкоємців .за .заповітом, які прийняли спадщину, і ро.зподіляється між ними порівну.

Якшо від прийняття спадщини відмовився один .зі спадкоємців .за .законом черги, яка має право на спадкування, частка у спадши­

ні, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців

.за .законом тієї ж черги і ро.зподіляється між ними порівну. Якщо особа, .за.значена в .заповіті як спадкоємець, .з якихось причин не бажає приймати спадшину .за .заповітом (наприклад, не

хоче виконувати .заповідальний відка.з), то вона може відмовитися

від права спадкування .за .заповітом і набувати (.за наявності від по­ відних підстав) статус спадкоємця .за .законом .

§ 3.

Спадкова трансмісія

Якщо спадкоємець за .заповітом або .за законом помер після від­ криття спадщини, не встигши їі прийняти, право на належну йому

частку спадшини переходить до його спадкоємців . Це називається спадковою трансмісією . 3а.значена частка спадщини відходить до його спадкоємців .за .законом, або, якшо він вСтиг скласти .за повіт, до його спадкоємців .за .заповітом. Спадкоємці померлого спадкоємця успадковують лише ту частку

спадшини, яка перейшла б до нього . Отже спадкова трансмісія не стосується тієї частини спадщини,

на яку претендують інші

спадкоємці. Крім того, спадкова трансмісія не стосується права на

прийняття обов'язкової частки в спадщині, яка має індивідуальний характер, а тому не поширюється на спадкоємців особи, яка мала право на таку частку.

Право на прийняття спадщини спадкоємцями, що приймають спадшину в порядку спадкової трансмісії, .здійснюється на .загаль­

них підставах протягом того строку, що .залишився після смерті їх спадкодавця, що прийняв спадшину але не встиг ії отримати у зв'язку зі смертю. Якщо строк , що залишився для подання заяви про прий­

няття спадщини, менший, ніж

місяців (ст.

1276

3

Місяці, він продовжується до

3

ЦК).

Відмінності між спадковою трансмісією та спадкуванням за правом представлення полягають у такому.

По-перше, спадкування за правом представлення настає в тому

випадку, якшо спадкоємець помер раніше спадкодавця (ст.

] 266

ЦК),

а спадкова трансмісія застосовується, якшо спадкодавець помер раніше, але спадкоємець також помирає і не встиг до цього прий­

няти спадщину (ст .

1276

ЦК).

По-друге, спадкова трансмісія поширюється як на спадкування за законом, так і на спадкування за заповітом, у той час як спадку-

788

вання за правом представлення можливе лише при спаДКУl3анні за законом.

По-третє , спадкова тр ансмісія можлива стосовно б удь -якого спадкоємця

померлого ,

особа, зазначена у ст .

а

1266

за

пра вом

представлення

спадкує

лише

ЦК.

Порядок оформлення спадщини в разі спадкової тр а нсмісії звичайний: спадко ємці померлого спадкодавця подають з аяву про прийняття спадщини до нотаріус а за місцем відкриття сп адщини

після спадкодавця , який помер першим.

§ 4. Частина

1 ст. 1277

Відумерлість спадщини

ЦК визначає долю спадщини, яка вна слідок

дії якихось об 'є ктивних чи суб'єктиl3НИХ чинників не переходит ь д о жодного зі спадкоємців.

Зокрема, це :

-

відсутність спадкоємців за заповітом і за законом; усунення спадкоємців за заповітом і за законом від права на

спадку вання;

-

фактичне неприйняття спадкоємцями за заповітом і за зако­

ном с падщини;

-

відмова спадкоємців за за по вітом і за законом від прийняття

спадщини.

Згідно з р а ніше чинним за КОНОf1авством (ст.

555

ЦК

р. )

1963

спадкове майно у таких випадках п ереходило до держави. ОДllак ик можливості переходу відумерлого майна до держави не перед ба',ає. Натомість , ст.

1277

ЦК встаНОIJЛЮЄ , що у :з гаданих вище випад ­

ках суд визнає спадщину lJідумерлою за З;НІНОЮ ві JL пові Д IІОГО оргаllУ місцевого саМОВРЯДУlJання за м ісцем відкриття спаД ЩИНІІ .

Варто звернути увагу на те , що визнання спа д щини відуме рлою

відбувається не аlJтоматично за наявності таки х обставин , а лише за наявності ріщення суду. Але рішення пр о IJИ З НaJmя спадщини

відумерлою суд приймає не з власної ініціативи, а за заяв ою від­ повідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриттн

спадщини (ст.

1221

ЦК) . Таким чином, установлені певні процесуаль­

ні гарантії, спрямовані на захист прав осіб , котрі мож уть претенду­ вати в таких випадках на спадкове майно .

(ст .

Загальний строк дл я прийняття спадщини складає 6 місяціlJ 1270 ЦК) . На відміну від цього, '1. 2 ст. 1277 ЦК п е ред бача є, що

заява про визнання спадщини відумерлою под аєт ься післ я СПЛИIJУ одного року З часу відкриття спадщини . Так им чином , встановлено

"подвійний" строк для прийннття спадщини:

6

місяціlJ на з' ясування

питання , чи буде прийнята спадщина спадкоємцями за за повітом

або за законом і ще

6 місяців для

з'ясування питання , чи є претен­

зії на с падков е майно з боку інших осіб (с піввл асників, кредитор іlJ тощо) .

789

Спадщина, яка визнана суд ом відумерлою, переходить у влас­ ність територіальної громади

за

місцем

відкриття спадщини.

Оскільки сп адщ ина може бути визнана судом відумерлою за заявою відповідно го органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч .

І

ст.

1277

ЦК) , виникає питання про долю спад­

ЩИНІ!, відносно якої така заява не подана (наприклад, внаслідок недбалості працівників органу місцевого самоврядування). Зі змісту та сенсу ст.

1277

ЦК випливає, що подача такої заяви є не

правом, а обов'язком органу місцевого самоврядування . Отже, зазначений орган не має права ухилитися від подачі заяви до суду .

Виконання цього обов'язку забезпечується правилами ст.

14

ЦК,

а також нормами, які регулюють відносини місцевого самовря­ дування .

До територіальної громади, яка стала власником відумерлого

майна, переходять як права, так і обов'язки спадкодавця. Зокрема , ІІа громаду покладаються обов'я з ки відшкодування майнової шкоди (збитків) , завданих спадкодавцем; відшкодування моральної щкоди,

завданої спадкодавцем , яке було присуджено судом зі спадкодавця з а його ж иття ; сплати неустойки, яка була присуджена судом креди­ то рові з і спадкодавця за життя спадкодавця .

Спад щина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнан­ нн Ті відумерлою нотаріусом за місцем відкриття спадщини, а в

населених пунктах, де немає нотаріуса, відповідними органами мі с ц ево го самоврядування. Охорона спадкового майна триває від

моменту, коли стало відомо про відсутність спадкоємців, неприй­ ня1тя ними спадщини або усунення від спадщини, і до визнання спадщини відумерлою та переходу й у власність органів місцевого

самоврядування (ст.

§ 5.

1283

ЦК).

Поділ і перерозподіл спадщини

Якщо спадкоємців кілька, виникає питання про частку кожного 13 спадщині , а в перспективі,

-

і про под іл спадкового майна .

Вирішення цього питання залежить від наявності та змісту за­ повіту.

Якщо заповіту немає , то частки кожного спадкоємця у

спадшині припускаються рівними.

Відступ

від цього принципу

можливий за домовленістю спадкоємців між собою: вони можуть домов итися , що хтось отримує більшу , а хтось

-

меншу частку

спадщини . Але такий договір між спадкоємцями можливий лише

після прийняття ними спадщини і виникнення права спільної влас ності Ііа спад кове майно . Проте , якщо спадкодавець у заповіті розпод ілив спа д щину між спадкоєм цями у нерівних частках, то кожен

має право саме на ту частку , яку вказав спадкодавець.

Спадко є мці , які прийняли сп ад шину і одержали свідоцтва про право на сп адкува ння, можуть провести под іл спадкового майна в

натурі , тобто визна чити реальні частки в праві спільної власності, нке виникло у них.

790

При досягненні домовленості щодо поділу майна він провадиться в спрощеному порядку: кожен зі спадкоємців одержує в натурі май­

но, відповідно до договору між ними. Якщо в складі спадщини є майно, одержати яке чи розпорядитися яким спадкоємці можуть лище за наявнос ті свідоцтва про право на спадщину (жилий бу­ динок, грощовий внесок тощо), то розподіл провадиться щляхом звернення до нотаріуса із за явою про досягнення угоди між спад­

коємцями щодо поділу спадщини і прохання вчинення відповідних нотаріальних дій.

Якщо з годи про поділ спадщини досягти не вдалося, поділ її провадиться в судовому порядку відповідно до часток , які належать

кожному зі спадкоємців за законом або за заповітом .

Оскільки спадщина належить спадкоємцям, які прийняли 'й, на праві спільної власності, то при її поділі застосовуються пра­

вила глави

26

ЦК, які регулюють відносини спільної часткової

власності.

За наявності зача тої , але ще не народженої дитини (постуму) спадкоємці мають право провести розподіл спадщини з обов'язко­

вим виділом спадкової частки, що припадає постум у .

Інтереси

останнього в цьому випадку захищає представник органу опіки і

піклування, який має бути запрошений до участі в розподілі . Права окремих категорій спадкоємців, котрі або перебували у

близьких відносинах зі спадкодавцем, або були пов'язані зі спадко­ давцем відносинами власності, при розподілі спадкового майна спе­ ціально застерігаються. Зокрема, ч. І ст.

1279

ЦК встановлює переваги у виділі спадко­

вого майна в натурі для осіб, які проживали зі спадкодавцем однією

сім'єю . Проте одного факту такого проживання для отримання переваг при виділі частки зі спадкового майна недостатньо . Необхід но, шоб

вказані особи проживали саме як одна сім ' я (вели спільн е госпо­ дарство, мали спільні витрати тощо). Таке проживання спадкоємців зі спадкодавцем однією сім'єю має тривати не менше І року до

часу відкриття с падщини . Якщо вказані умови наявні, то такі спадкоємці мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку . Проте переваги стосуються не усього спадкового майна, а обмежені розміром частки в спадщині, яка належить цьому спад­ коємцю .

Положення ч.

2

ст. І 279 ЦК спрямовані на захист прав спадко­

ємців, які ра зом зі спадкодавцем були співвласниками майна. Такі спадкоємці мають переважне право перед іншими спадкоємцями

на виділ Їм 13 натурі цього майна у межах Їхньої частки у спадшині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають іс­ тотне значення. Наприклад, у виділі частки у праві власності на квартиру в натурі може бути відмовлено, якшо внаслідок такого

791

поділу інший спадкоємець фактично lпрачає можливість користу­ вання своєю частиною квартири (утворюється

прохідна кімната

тощо).

у випадку, коли один спадкоємець проживає зі спадкодавцем однією сім 'є ю не менше І року до часу відкриття спадшини, а інший

спадкоємець був спі ввласником разом зі спадкодавцем, слід виходити з того, що ч.

1

ст.

1279

ЦК стос ується виділу в натурі предметів

звич айної домашньої обстановки та вжитку, а ч.

2

ці є ї ж статті

-

вид ілу в натурі май на, яке було с пільною власністю спадкоємця і спадкодавця.

Якщо один зі сп адкоємц і в є одночасно і членом сім'ї, і спів­ власником спадкод авця, то він має переваги перед іншими спадко­ ємцями і при виділі в натурі предметін з вичайної домашньої обста­ новки та вжитку, і при виділі частки майна, яке було в спільній власності цього спадкоєм ця та спадкодавця.

Виділ спадкового майна в натурі можливий за згодою сторін. Якщо такої домовленості не досягнуто, то спір вирішується судом. Коли вже було lНl з начене коло спадкоємців після закінчення строку для прийняття спадщини або було видане свідоцтво про право на спадщину, в якому майно под ілено між спадкоємцями, і з ' явля­ ються інші спадкоємці, спадщина перерозпод іляється між ними.

Якшо спадкове майно в натурі не збе реглося (наприклад, майно вже реалізоване), то нові спадкоємці можуть вимагати сплати від­ повідної грошової компенсації . Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк

для прийняття сп адщини, було визнане відумерлим і перейшло у власність територ іальної гром ади, спадкоєм ець має право витребу­ вати його в натурі. Якщо це майно вже продане, спадкоємець може вимагати грошову комп енсацію . При цьому вини кає питання: як

визначається розмір суми, шо підлягає компенсації?

На перший погляд , ма є бути поверне на сума, виручена від про­ дажу. Однак ч.

2

ст.

1280

ЦК передбач ає не "суму, отриману від

продажу", а "грощову компенса цію". Отже, виходити треба не з того, скільки орган місце во го самоврядув а ння отримав від реалізації

майна, а з реальної оцінки прод а ного майна, котра може бути встановлена за допом огою спеціальної (товарознавчої або іншої) експертиз и.

§ 6. Відповідальність за боргами спадкодавця При відкритті спадщини спадкоємці, якщо Їм було відомо про борги спадкодавця, зобов'язані по відомити кредитора про смерть

боржника. Кредитор спадкодавця має право звернутися до нотаріуса за

місцем відкриття спадщини ІЗ б-місячний строк з дня, коли йому стало відомо або могло стат и відомим про відкриття спадщини, з

792

вимогами до спадкоємців, шо прийняли спадшину, повернути йому

борг, шо залишився за спадкодавцем. Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодаве ць перед фізичними або юридичними особами­ кредиторами, але не

виконав тому,

шо смерть позбавила його

можливості виконати це зобов'яза ннSI . Обов ' язок доводити борги померлого покладається на кредитора, шо звернувся до спадкоємців

з відповідними претен зіями . Він зобов'язаний

n рсдста вити докумен­

ти, шо підтверджують його вимоги.

Кредитор вправі протягом б місяців від ДШІ, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадшини, звернутися зі С130Їми вимогами шодо боргів спадкодавця до його спадкоємнів незалежно від настання строків вимоги. Якшо строк ВИКОІЩННЯ зобов'язань ше не настав, це не впливає

на можливість подання

вимог про

повернення боргу, оскільки кредитор ризикує тим, шо його право на повернення боргу може бути не задоволено після прийняття спадшини (наприклад , через розподіл спадшини між багатьма спад­ коємцями, внаслідок чого жоден з них виявиться неспроможним

повернути борг).

Якшо кредитор спадкоємця не був повідомлений спадкоємцями про смерть боржника і не мав можливості дізнатися про це з інших джерел, він може звернутися з вимогами до спадкоємців протягом І року від настання строку права вимо ги. Якшо кредитору було відомо про смерть спадкоданця

-

боржни­

ка, але він не звернувся до спадкоємців і не пред'явив вимоги про

повернення боргу у б-місячний строк, або якшо він не міг знати про відкриття спадшини та не пред'явив своїх ВИМОГ протягом І року, він позбавляється права вимоги (ст. Якшо У ст.

1281

1281

ЦК) .

ЦК йдеться про нраво креJlитора спадкодавця на

задоволення вимог про повернення боргу спаДКОСМЩІМИ останнього

та про порядок подання відповідних вимог, то ст. но влю є обов'язок спадкоємців виконати ці

1282

ЦК вста­

вимоги кгедитора

спадкодавця. Таким чином, вказані норми ніби доповнюють одна

одну, забезпечуючи максимально повно інтереси кредитора спад­ кодавця .

При цьому ЦК (ст.

1218)

виходить з того , ШО коли вже спадкоємці

прийняли спадшину, то вони набувають не лише прав з управління, користування та розпорядження спадковим майном спадкодавця,

але також і зобов'язання шодо цього майна.

Спадкодавці, шо прийняли спадшину (немає значення, за зако­ ном чи за заповітом), при зверненні до них кредитора с падкоємця

зобов'язані задовольнити його вимоги, якшо вони обгрунтовані та доведені. Доказом правдивості вимог кредитора можуть бути розписка спадкодавця, договір позики , кредитний договір тошо. Вка­ зані вимоги задовольняються спадкоємцями повністю, але тільки в

розмірі вартості майна, одержаного в спадшину.

793

Вимоги кредитора мають перевагу перед іншими

вимога ми

(наприклад, перед заповідальним від .казом, який нада є ться від­ казоодержувачу лише після сплати спадкоємцями боргів спадко­ давця).

Вимогами кредитора спадкоємці мають задовольнити шляхом одноразового платежу. Проте за домовленістю між кредитором та спадкоємцями боржника може бути встановлений інший порядок

виплати боргу. Якшо такої домовленості між кредитором та спад­ коємцями боржника не досягнуто, кредитор вправі звернутися до

суду з позовом про виплату боргу. Суд за позовом кредитора накла­

дає стягнення боргу з майна, яке спадкоємці боржника отримали в натурі. у разі, якщо майно боржника було визнано відумерлим та перейщло у власність територіальної громади, кредитор звертається

до органів місцевого самоврядування з вимогою виплати боргу спад­ кодавця. У цьому разі боржнику в иплачується сума боргу , але лише у розмірі успадкованого майна.

§ 7.

Охорона спадкового майна та управління ним

Охорона спадкового майн а здійснюється нота ріусом за місцем відкриття спадшини в інтересах спадкоємців, відка зоодержувачіп та кредиторів спадкоємця , які заявляють свої права на майно .

Охорона майна здійснюється на підставі заяви спадкоємців, відказо­ одержувачів та кредиторів. У випадках, коли до кола спадкоємців входять малолітні, неповнолітні або недієздатні особи, охорона спадкового майна здійснюється на підставі письмового звернення органів опіки та піклування. Нотаріус вимагає від особи , що звернулась до нього з такою заявою, свідоцтво про смерть спадкодавця та довідку про місце, де мещкав спадкодавець, що має значення для встановлення місця

відкриття спадщини.

Після цього нотаріус , а у тих населених

пунктах , де немає нотаріуса,

-

відповідні службові, посадові особи

органів місцевого самоврядування,

виїжджають на місце зна­

ходження майна і здійснюють опис майна в присутності зацікав­ лених осіб та

2

свідків. Опис майна може провад итися також за

місцем знаходження майна, яке може не співпадати з місцем відкриття спадщини. У такому разі нотаріус направляє лист но­ таріусу за місцем знаходження майна з проханням провести опи с

майна. В описі спадкового майна нотаріус зазначає все м а йно , яке знаходиться за місцем відкриття спадщини, дає докладну харак­ теристику предметів та вказує ступінь Їхньої знощеності, а також вартість цього майна. Якщо спадкоємці не згодні з оцінкою нота­ ріуса, вони мають право за власний рахунок запросити експерта

для оцінки майна.

794

Опис май на має ПРОВОДИТИСЯ у максим ально стислі стр оки. Ох о­ рона майна триває протягом

6

місниів, до :щкінч ення стр оку дл я

прийняття спадшини.

Охорона спадкового майна , шо визна єТl,СН відумерлим, триває протягом

І

року , до того моменту , нк суд ВИ ЗН:lС таке спадкове

майно відумерлим .

Спадкове майно протяго м вказаних стрОКів не може бути пере­ мішеним, проданим або відчуже ни м і ншим способом. Заборо ня­ ються також буд ь-я кі дії, шо можуть значно погіршити СТ:l1І та зменшити ціну спадкового май на.

Видатки , пов'язані з описом та охороною спадкового маііна , поклада ються на спадкоємців , шо закликаються до спад шини, від­ повід но до Їх ньої частки в спадшині. Не залежно від перебува нн я

під охороною описане майно н алежит ь с п адкоєм u ям з момеl-ПУ lI і д­

криття спадшини (ч.

5 ст. 1268

ЦК).

Якшо спадкодавець призначив виконавця запов і ту , останній

може зве рн ути ся до нотарі уса або до відповід них органів міСUСIЮГО самоврядування і з зая во ю шодо вжиття заходів з охорони спадко­ вого майна. При проведенні опису спадкового майна н отаріус має право призначити виконавця за повіту за його з годою охороннем

с падкового майна або при значити інш у особу за згодою uиконаНI1Я заповіту та спадкоємця . Якшо відКРИl3аєтьсн спадщина з а :Jаповітом та за 3<1КОIIO\I,

і

спадкоємці за законо м не бажають , що б ВИКОН
цем частини м айна, що успадковується за за коном, і ншої особ и

(ст .

1284

ЦК) . У цьому випадку нотаріус, що проводиТІ.> опис спадко­

вого майна , заз н ачає в описі, що спадкове майно буде ОХОРОШJТися двома охоронцями, та визначає, яке майно кожен з них буде охо­ роняти .

Якщо в складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтри­ мання йо го

13

належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де

немає нотаріуса,

-

відповідний орган місцевого самоврядуванн я, у

разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укла даюп,

договір на управління спадщиною з інщою особою. Це мо же бути х тось із родичів спадкодавця, працівник підприємства, що нале ­ жало спадкодавцю, працівник органів місцевого саМОВР ЯДУН
Особа, яка управляє спадщиною, має право на ВЧИНСІІШІ UYIl f,яких необхідних д ій, спрямованих на збереження спаJlI IL И 11 И НО 'І \mлення спадкоємців або до прийняття спадщини (ст.

12HS

ЦК) . Тому

в дого вор і , який укладають нотаріус та особ а, яка мас упр авлнти спадшиною, мають бути вказані умови ОХОР О НИ майна, лата укла-

795

дення договору , місце складання договору ,

місце знаходження

спадкового майна , шо охороняється, розмір винагороди, шо отри­

мує особа, яка управляє спадшиною, а також дії, котрі управля­ ючий зобов ' язаний виконувати для збереження спадшини . Крім того, нотарі ус направляє листи органам та підприємств ам, яких це стосується, про те, шо певна особа має право управляти спадши­ ною і до прийняття спадшини буде вчиняти всі дії необхідні для й збереження. Особа, яка у правляє спадшиною, не може використовувати спад­ кове майно для отримання прибутку на свою користь . По закінченні строку управління спадщиною особа , яка управляє спадковим май­ ном , мусить подати спадкоємцям звіт про результати управління майном.

Особа , шо управляє спадшиною , має право на плату за виконання своїх обо в'язків . Ця сума обумовлюється договором між нотаріусом та особою , яка упра вляє спадшиною. Вона виплачується спадкоєм­ цями пропорційно до частки успадкованого кожним з них майна . Якщо с п ад коємці в ідмо вляються сплатити гроші за у правлі ння спад­

шиною, то управляючий може звернутися до суду . Якщо особа, яка управляла спадщиною, заподіяла шкоду або використовувала спадщину в своїх цілях, спадкоємці можуть звернутися до суду з позовом про відшкодування завда них збитків та моральної шкоди

(ст.ст.

22, 23

ЦК).

§ 8.

Оформлення права на спадщину

Оформлення спадкових прав явл яє собою сукупність правових дій, після вчинення яких встановлює ться частка кожного спадко­ емця у спадкоrюму майні, і спадкоємці набувають права розпоряд­ жатисн цим майном.

Заl3ершується оформлення спадкових прав видачею свідоцтва про право на спадщину. СвідОЦТ130 про право на спадщину не створює нових прав у спадкоємців на майно, а тільки підтверджує вже існу­ юче право на нього, оскільки право на спадкування в них виникає

з моменту в ідкриття спадщини. Для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює:

1)

факт смерті і час відкриття спадщини;

запові том та/або за законом;

3)

2)

коло спадкоємців за

факт прийняття спадшини;

4)

спадко­

ву масу, тобто майно , що належало спадкодавцеві і яке є в наявності н а день відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину

-

це спеціальний документ, що

видається на ім ' я всіх спадкоємців разом або, за Їхнім бажанням, кожному окремо .

В останньому випадку в кожному свідоцтві

зазначається все с п адкове майно, перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видано свідоцтво про право на спадщину . Крім того, за бажанням спадкоємців Їм

796

можуть бути видані окремі свідоцтва пр о пр аво на певний вид спад­ щини.

Видача свідоцтва про право на спадщину є загаль ним п оряд ком

оформлення спадкових прав. Разом із тим, спадкоємці не обов'яз­ ково подають заяву про

ПРИ ЙНЯТТИ

прийняти спадщину в інший спосіб

-

спадщини,

а

мають

право

шляхом ф а кти'іНОГО вступу в

у правління або володіння спадковим майном (СТ.

1268

ЦК) . У цьому

випадку вони не обов'язково отримують свідоцтва пр о право на

спадщину (ст.

1296

ЦК).

Зміна власника майна, що підлягає обов'язковій держа вній реєстрації, неможлива без пер ереєстра ції права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, якщо об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підл ягає обов'язковій державній реєстрації, транспортні засоби тощо .

На майно, яке не підляга є державній реєстрації (предмети до­ машньої обстановки та вжит ку тощо) , нотаріальне оформлення спадкових пр ав не є обов'язко вим . У цьому разі достатньо простої передачі майна.

Якщо спадщину прийняло кілька осіб, т о свідоцтво про право на сп адщину видається кожному із них і з зазначенням при цьому частки інших спадкоємців.

Видача свідоцтва про пр аво на с падщину строком не обмежена . Воно може бути отрим ане спадкоємцями R будь-який <ше, але, як

правило, після закінчення (ст.

1298

6

місяців від дня відкриття спадшини

ЦК).

Разом із тим, у деяких випадках свідоцтво про право на спад ш и­

н у може бути видане нотаріусом до закінчення

6

м і сяців з часу

відкриття спадщини. Умовою дострокової видачі є наявність доказів про відсутність інших спадкоємців, крім тих осіб, що звернулися за свідоцтвом.

Особиста явка спадкоємців для отримання свідоцтва не обов'яз­ кова.

Воно може бути отримане представником спадкоємця за

дорученням або на прохання спадкоємця вислане поштою . Якщо серед спадкоємців може опинитися дитина, яка зачата, але ще не народилася на час відкриття с падщини , видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини можуть проводитися

тільки після народження такої дитини. Для охорони інтересів дити­ ни до участі в розподілі має бути запрошений представник органу опіки та піклування .

До закінчення строку на прийнятгя спадщини нотаріус може видати

дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавцю в банку (фінаНСОllій установі) , якщо це викликане обста винами , які мають істотне З I 1
1)

витрати на догляд за спадкодавцем під 'іас хвороби , а І "акож

н а його поховання ;

797

витрати на утримання осіб, які перебували на утриманні спад­

2)

кодавця. Ці в ипл ати з араховуються в ту частку спадщини, яка на­ лежить цьому утриманцеві;

3)

витрати на задоволення претензій осіб, які працювали на

спадкоємця чи стосовно відшкодування заподіяної спадкодавцем шкоди;

4)

витрати на охорону спадкового майна і управління ним, а

також витрати, пов' яза ні з повідомленн ям спадкоємців про від­ криття спадшини.

Якщо спадкоємець із якихось причин пропустив 6-місячний строк для прийняття спадщини, може

виникнути необхідність

включення його до числа спадкоємців , а, отже, і внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Це можливе за письмовою згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину . Якшо такої згоди немає, то спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може звернутися до суду із заявою про внесення змін. до свідоцтва про право на спадщину.

Якщо суд знайде причини пропуску строку понажними і задо­

вольнить позов , але спадкове майно вже було прийняте іншими спадкоємцями, то спадкоємець, який пропустив строк, одержить лише майно, шо збереглося в натурі, а також кошти, виручені від

реалізації решти належного йому майна. у деяких випадках можлива видача додаткового свідоцтва про право на спадщину . Необхідність у ньому виникає , коли спадкоємці одержали свідоцтво на певну частину майна, а пізніше було вияв­ лене інше майно, не зазначене у виданому свідоцтві .

Свідоцтво про право на спадшину може бути визнано недій­ сним за рішенням суду у випадках порушення правил , встановлених

нормами книги

6

ЦК, а також нормами глави

16

Кодексу.

Додаткова література:

І . Васильченко В. Обов ' язки спадкоємця, що витікають зі спадково­

го правонаступництва

/ / Юридический вестник . - 2002. - NQ І. 104-109. 2. Мазуренко С. В., МаmвЄЄIlКО Т. Є. Захист прав спадкоємців нотаріусом / / Актуальні проблеми політики . Збірник наук . праць. - Вип . 13-14. - С . 607-612. С.

Рябоконь є.о. Правове регулювання часу прийняття спадщи­

3. ни

// 4.

Вісник прокуратури.

- 2001. - NQ 4. -

жава і право : Збірник наук . праць . науки .

798

С.

71-77.

Рябоконь є.о. Правові питання прийняття спадщини

-

К.,

2001. -

С.

327-334.

-

Вип.

12.

//

Дер­

Юридичні і політичні

Глава 39 Спадковий договір

§ § § §

1. 2. 3. 4.

ПОНЯТТЯ та ознаки спадкового договору. Сторони спадкового договору. Зміст спадкового договору.

Зміна і припинення спадкового договору.

§ 1. ЦК (ст.

Поняття та ознаки спадкового договору

1302)

визначення спадкового договору не містить, опи­

суючи, натомість, його зміст. Згідно з цією нормою за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпо­ рядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває пр аво власності на майно відчужувача.

Спадковий договір, якому присвячена глава

90

ЦК, раніше вітчиз­

няному цивільному законодавству відомий не був, у зв'язку з чим його родовід деякі вітчизняні правознавці (В. Васильченко) пов'язу­ ють з римським приватним правом. Проте , класичному римському праві такі д оговори відомі не були, оскільки сама їх ідея супере­

чить принципу свободи заповіту, властивому цій правовій системі . Тому більш логічним вигляд ає пон'я зування ПОяви категорії спад­

кового дого нору З рецепцією римського права у Західній Європі, зокрема, в Німеччині, де його в такому контексті розглядали як "третю підставу права спадкування" (Д . Грімма).

Так звані "догонори про спадкування" відомі цивільному праву низки європейських країн (Австрії, Німеччини , Франції, Швейцарії та ін . ) .

Проте , слід зазначити , що спадковий договір, передбачений

ст.

1302

ЦК , за своєю суттю не є "до гонором про спадкування",

оскільки спрямований на встано влення, передус ім , не спадкових,

а зобов'язальних відносин . (У зв ' язку з цим варто згадати, що у нітчизняній юриспруденції вже цілком слущно зверталася увага на

сумнівність розміщ ен н я його у книзі 6 ЦЮ) . Таким чином, можна зробити висновок, що спадковий договір у сенсі його визначення ст.

1302

ЦК, повністю є продуктом вітчиз­

няної правово ї думки , чим , власне, і зумовлені його характерні ознаки та нластивості . З характеристики с п адкового договору, яка міститься у ст .

1302

ЦК, випливає, що його ознаками є:

І) наявність домовленості сторін про особливий порядок визна­ чення долі майна пі сля смерті його власника ;

І Диl3. : 3аіка ю.о. Спадкове пра во України. Н аI3Ч . посібник . С.

120.

-- К .. 2()()6 .

2) 3)

спеціальний суб'єктний склад такої домовленості; виникнення

на підставі спадкового договору сукупності

зобов'язальних та речових відносин (зобов'язальних відчужувача, речових

4)

-

до смерті

-

після його смерті);

виникнення права власності на майно відчужувача на підставі

складної юридичної сукупності: укладення договору,

виконання

набувачем дій відповідно до розпоряджень відчужувача, смерть від­ чужувача;

5)

поетапне виникнення прав та обов'язків у його сторін (у на­

бувача виникає обов'язок виконувати розпорядження відчужувача вже після укладення договору, а права власника на майно відчужу­ вача він отримує лише після смерті останнього) .

§ 2.

Сторони спадкового договору

Сторонами спадкового договору є відчужувач і набувач. Відчу­ жувачем у спадковому договорі може бути тільки фізична особа . Слід зазначити, шо на відміну від заповідача, яким може бути лише дієздатна особа (ст.

1234

ЦК) , відчужувачем за спадковим

договором може бути також малолітня , неді є здатна або обмежено

дієздатна особа. Такий висновок випливає з того, що метою спадко­ вого договору є відплатний перехід майна після смерті відчужувача до набувача. "Відстрочена" передача майна здійснюється в інтересах особи з неповною дієздатністю. Тому було б нелогічним і таким, що суперечить засадам цивільного законодавства (ст.

3 ЦК) ,

позбав­

лення недієздатного власника майна можливості використати його в своїх інтересах шляхом укладення спадкового договору .

Отже, "відчужувачем" може бути і особа, яка не має повної діє­ здатності. Однак при цьому мають застосовуватися загальні прави­

ла про законне представництво малолітніх та недієздатних осіб, а також про укладення правочинів неповнолітніми та іншими особа­

ми з обмеженою дієздатністю (ст. ст.

68-71, 221-224, 242

ЦК) .

Відчужувачами за спадковим договором можуть виступати не лише одинокі фізичні особи, але також подружжя або один із под­ ружжя.

Набувачем у спадковому договорі, може бути фізична або юри­ дична особа ('І.

2

ст.

1303

ЦК). При цьому фізична особа повинна

мати повну цивільну дієздатність . Такий висновок випливає з того, що від набувача за умовами спадкового договору може вимагатися

виконання різноманітних дій, у тому числі правочинів (надання матеріальної допомоги; дотримання певного ритуалу поховання,

вказаного відчужувачем; виконання дій, спрямованих на досягнен­ ня певної суспільно-корисної мети , тошо) . Юридична особа може бути набувачем в спадковому договорі,

якщо її цивільна правосуб'єктність не обмежена спеціальним законом, судом або установчими документами .

800

§

З. Зміст спадкового договору

Норми ЦК, які визначають зміст спадкового договору, є диспо­ 1302 ЦК лише згадується

зитивними за своїм характером. Так, у ст .

про те, що набувач зобов'язується виконувати розпорядження іншої

сторони (відчужувача) , а після його смерті набуває право власності на майно відчужувача . При цьому не вказується ні на те, про які розпорядження йдеться , ні на те, у якому обсязі (повністю чи частково) майно відчужувача переходить до набувача. Отже, і одну, й іншу умови сторони можугь визначити на свій розсуд.

Для укладення спадкового договору необхідним є досягнення згоди сторін зі всіх істотних його умов, якими є визначення майна,

що має перейти до набувача після смерті відчужувача , визначення переліку, характеру, порядку і строку виконання дій набувачем.

Визначення конкретних істотних умов договору залежить, переду­ сім , від характеру відносин сторін .

/стотною умовою спадкового договору є його предмет . Предметом спадкового договору є як набуrrя права власності на майно відчужувача,

так і дії (виконання робіт, надання послуг тощо) набувача. Стаrrя

1)

1306

ЦК розрізняє дві ситуації :

предметом спадкового договору є майно , що знаходиться в

особистій власності одного з подружжя;

2)

предметом спадкового договору є майно, що належить под­

ружжю на праві спільної сумісної власності .

у випадках, коли предметом спадкового договору є майно, яке знаходиться в особистій власності одного з подружжя, головна проблема полягає в установленні тієї обставини, чи дійсно майно, що є предметом спадкового договору, знаходиться в особистій влас­ ності відчужувача.

Оскільки закон передбач ає , що подружжя

-

співвласники майна,

яке є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, то розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здій­

снюється за згодою подружжя ('І.

2 ст. 369

ЦК, ст. ст.

63, 65

СК).

При цьому згода співвласників на вчинення спадкового дого­ вору, як правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню, має

бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена ('І. ст.

] 304

2 ст . 369,

ЦК).

Якщо один з подружжя відчужувача не згоден зі включенням спільно набутого майна до спадкового договору, і вони не дійшли згоди з приводу цього майна, то відчужувач може в судовому поряд­

ку встановити свою частку в спільному майні (ст.ст. 70-71 СК). Нотаріус не має права брати на себе функцію суду і визначати частку одного з подружжя в спільно нажитому майні та засвідчувати в спад­ ковому договорі волю відчужувача щодо цього майна .

За наявності шлюбного договору, в якому визначені права j обов'язки подружжя щодо майна , вони , а також нотаріус, що посвід-

80]

чує спадковий договір зобов'язані керуватися умовами договору (ст.ст.

92, 97

СК). Якщо відчужувачем при укладанні спадкового

договору були порушені умови шлюбного договору, це є підставою для визнання судом за позовом іншого подружжя спадкового договору недійсним.

При укладенні спадкового договору права осіб, які зг ідно зі

ст. 1241 ЦК мають обов'язкову частку в спадщині, законом не застережені. Отже, відчужувач може і не враховувати при укладенні спадкового договору Їхні права на обов'я зкову частку в майні, що є предметом спадкового договору. Однак це не виключає можливості захисту цими особами своїх прав у судо вому порядку .

Якщо спадковий договір укладається стосовно майна, що зна­ ходиться в спільній частковій власності, то предметом спадкового договору є не майно як таке, а частка в праві на нього.

При цьому звернімо увагу на колізію норм речового та спадко­

вого права. Так, згідно з ч. 3 ст. 334 та ст. 363 ЦК частка в праві спільної часткової власності переходить до набувача з моменту нотаріального посвідчення договору .

Проте ст.

J 302

ЦК прямо

вказує, що право власності в набувача на м айно відчужувача виникає лище після смерті останнього. Тому в цьому разі слід керуватися

положеннями спеціальної норми (ст .

1302

ЦК) , яка уточнює за­

гальне правило.

Предметом спадкового договору можуть бути також обов'язки на­

бувача вчинити певну дію майнового або немайнового характеру, на що вказує ст. 1305 ЦК. Відчужувач може покласти на набувача обов'язок виконати дії майнового або немайнового характеру ще за життя відчужувача (наприклад , виплачувати йому певну грошову суму одноразово або частинами). При цьому може бути передбачене виконання обов'язку

на користь однієї або декількох осіб, які набувають права вимоги його виконання . Наприклад, відчужувач може зобов'язати набувача надавати матеріальну допомогу онуку до досягнення ним повно­

ліття. Право вимагати виконання обов'язків належить батькам останнього .

Набувач може бути зобов'язаним виконати також певні дії нема­ теріального характеру. Наприклад, відчужувач має право застерегти в спадковому договорі різноманітні побажання щодо поховання, увіковічнення його пам'яті, надання допомоги родичам тощо. у кожному разі відчужувач не може зобов'язати набувача вико­ нати дії, які обмежують його цивільну правоздатність (наприклад,

відчужувач не може обмежити набува'ш у виборі місця проживання, у виборі подружжя тощо) .

Будь-яка зі сторін може визнати недоста тніми ті умови, що названі істотними у законі або є необхідними для договору цього виду, і зажадати ВКЛЮ'іення в договір додаткових умов, без яких

угода їі не влаштовує. У цьому випадку такі умови також набувають значення істотних.

802

Так , за загальним правилом, оцінка вартості дlИ, ЯКІ має вико­ нати набувач, як випливає зі ст.

1305

ЦК, не належить до істотних

умов спадкового договору. Однак, якщо відчужувач хотів укласти

договір тільки з дотриманням цієї умови , а набувач не згоден з такою вимогою, то спадковий договір не можна вважати укладе­

ним, аж поки не буде досягнуто згоди сторін з цього питання . Крім істотних, у спадковому договорі можуть бути і звичайні умови.

На відміну від істотних, вони не потребують узгодження сторонами, оскільки автомати'IНО набирають чинності з моменту укладення договору. Тому відсутність у змісті договору звичайних умов не впли­

ває на його дійсність. Наприклад, якщо при укладенні спадкового договору сторони не домовилися про те, хто буде зд ійснювати контроль за виконанням спадкового договору після смерті відчу­

жувача , автоматично діє умова, передбачена ч .

3 ст . 1307

ЦК , згідно

з якою за відсутності спеціально призначеної відчужувачем особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Випадкові умови включаються до спадкового договору на розсуд

його сторін. Так само, як і звичайні умови, вони не впливають на факт укладення договору і на його дійсність . Але на відміну від

звичайних умов, які передбачаються безпосередньо законом і починають діяти внаслідок факту укладення договору, випадкові

умови набувають юридичного значення лище тод і, коли вони вклю­

чені самими сторонами в договір. Їхня відсутність тягне визнання договору недійсним лише в разі, якщо зацікавлена сторона доведе,

що вона вимагала узгодження таких умов, але вони не були вра­ ховані. Спадковий договір має бути укладеним письмово з наступним нота­

ріальним посвідченням (ст.

1304

ЦК). Договір стосовно майна, яке

не потребує спеціальної реєстрації, посвідчується без витребування документів, що встановлюють право власності (меблі, коштовності , посуд тощо). Спадковий договір щодо майна, яке потребує дер­ жавної реєстрації, дійсний після нотаріального посвідчення та дер­ жавної реєстрації.

§ 4.

Зміна і припинення

спадкового

договору

Зміна і припинення спадкового договору можливі із загальних

або спеціальних підстав. За загальним правилом , це допускається лище за згодою сторін.

При цьому правочин, спрямований на зміну або припинення до­ говору, вчиняється в такій самій формі, в якій був В'lинений до­ говір .

Проте угодою сторін може бути передбачений спрощений

порядок зміни або припинення спадкового договору за погодженням сторін .

803

Оскільки спадковийдоroвір є підставою виникнення зобов'язань, то при вирішенні питань щодо його зміни, розірвання, припинен­ ня тощо мають враховуватися

відповідні загальні вимоги щодо

зобов'язань.

Загальним принципом зміни зобов ' язань є згода на це всіх учасників зобов'язання. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допуска­

ються, за винятком випадків, передбачених законом (ст.

525

ЦК).

Найліпшою підставою припинення спадкового договору є його

виконання . Однак зобов'язання, що виникають на його основі, при­ пиняються лише у випадку належного

виконання спадкового до­

говору, тобто відповідно до умов договору і вимог актів цивільного законодавства, норм моральності суспільства тощо.

Спадковий договір може бути також припинений шляхом пере­ дання відступного, але за умови, що на те є згода сторін договору.

Розмір, строки й порядок його передання встановлюються сто­ ронами (ст. 600 ЦК) . Припиненн я зобов'язання, шо rpунтується на спадковому до­ го ворі, можливе також шляхом прощення боргу, тобто звільнення

кредитором боржника від його обов'язків (ст .

605

ЦК) .

Припинення спадкового договору смертю фізичної особи має місце в тих ви п адках, коли виконання неможливе без особистої участі боржника, або виконання призначене особисто для кре­

дитора, або зобов'язання в інший спосіб нерозривно пов'язане з особою кредитора. Таким чином, це можливо, швидше , як ви­ няток

необхідною умовою є особистий характер зобов'язання .

-

В іншому випадку зобов'язання зберігаються внаслідок правонас­ тупництва.

Зобов'язання припиняється також ліквідацією юридичної особи, яка є набувачем, крім випадків , передбачених законом (наприклад, вимоги потерпілих про відшкодування шкоди , заподіяної життю і здоров'ю, в порядку правонаступництва переходять до вищої ор­

ганізації або до організації, зазначеної в рішенні про ліквідацію юридичної особи) .

Разом із тим, зобов'язан ня, що виникають при спадковому до­ говорі , не можуть бути припинені шляхом зарахування зустрічних

вимог, оскільки в цьому разі це супере
аналогії закону має застосовуватися правило ст .

602

ЦК, згідно з

яким не допускається зарахування зустріч них вимог щодо договору довічного утримання (догляду). Стаття

1308

ЦК передбачає , що спадковий договір може бути

розірваний у односторонньому порядку як на вимогу відчужувача, та к і на вимо гу набувача.

Зокрема, спадковий договір може бути розірваний судом на ви­ могу відчужувача в разі неВИКОНI1. ННЯ набувачем його розпоряджень.

804

Крім того, спадковий договір може бути розірваним судом на вимогу набувача в разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. Варто звернути увагу на те, що можливість такого розірвання

договору на вимогу відчужувача іноді пов'язується з невиконання

набувачем його розпоряджень, тобто застосовується як санкuія за правопорушення, яка одноч а сно є засобом захисту інтересів від­ чужувача. Разом із тим, розірвання спадкового договору на вимогу

набувача в разі неможливості виконання ним розпоряджень від­ чужувача є не санкuією за порушення договору, а лище засобом захисту інтересів набувача. Варто підкреслити, що й в першому, й в другому випадках розір­

вання спадкового договору можливе лише в судовому порядку. Саме суд має встановити факт порушення спадкового договору або не­ можливість його виконання .

у разі, коли спадковий договір змінюється або розривається за р і шенням суду, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання чинності рішенням суду про зміну або розір­ вання спадкового договору .

Забезпечення виконання спадкового договору можливе як за до­

помогою загальних способів забезпечення виконання зобов'язань (глава

49

ЦК), а також використання заходів uивільної відповідаль­

ності, передбачених за порушення зобов'язань (глава спеuіальних засобів, установлених законом (ст .

1307

51

ЦК), так і

ЦК) саме для

uих відносин. З метою захисту пр а в сторін спадкового договору, забезпечення викон а ння його належним чином актами uивільного законодавства передбачаються заходи запобігання порушенню умов такого договору як з боку відчужувача, так і набувача.

Слід зазн а чити, що відправним моментом такого забезпечення є правило ст.

1304

ЦК, яке передбачає, що спадковий договір укла ­

дається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню . у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення спадкового договору він визнається нікчемним.

Отже, з метою захисту прав набувача, нотаріус, який посвідчив uей договір, накладає заборону відчуження на майно, визначене у спадковому договорі ('І.

1 ст. 1307 ЦК). Після вчинення нотаріаль­ ної дії відомості про таку заборону мають бути внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Якщо спадковий договір розривається або припиняється, нотаріус знімає заборону відчуження.

Ще одним заходом із забезпечення прав набувача є визнання заповіту, який відчужувач склав щодо майна, зазначеного у спадко­

вому договорі, нікчемним ('І.

2

ст .

1307

ЦК).

Серед спеuіальних засобів захисту його прав варто також згадати

передбачене ч. І ст . 1308 ЦК право відчужувача вимагати розірвання спадкового договору судом внаслідок невиконання набувачем його

805

розпоряджень . Якщо так і дії виконуються після відкритrя спадщи­ НИ , то, зрозуміло , що відчужувач не має можливості звернутися до суду. На цей випадок ч .

3 ст . 1307

ЦК передбачає право відчужувача

призначити особу , як а буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після смерті відчужувача.

Додаткова література:

1. Васильченко В. Юридичн а сутність інституту спадкового дого­ вору та його місце в системі ци в ільного права Право України. 2003. - NQ 6. - С. 118-121; NQ 7. - С. 137-140.

11

Мазуреuко СВ. Актуальні питання визначення предмета спад­ Актуальні проб­ леми держави і права . Збірник наук. праць. - Вип. 18. - Одеса,

2.

кового договору в цивільному за конодавстві

2003. - С. 582-587. 3. Мазур еl/КО СВ.

11

Правови й режим майна, що є предметом спад­

11 Юридический вестник. 2003. - N2 4. - С. 80-83. 4. Мазуренко СВ. Особливості укладення спадкового договору 11 Право Укр аїни. - 2004. - NQ 2. - С. 111-114. 5. Мазурєuко СВ. Спадковий договір у цивільному праві України . Автореф . дис ... . ка нд. юрид. наук. - Одеса, 2004 (20 с . ) . кового договору з участю подружжя

806

ЗМІСТ

РОЗдІЛ І ВСТУП ДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Глава 1 Цивільне право як право приватне

§ 1.

ДИХОТО~lія "приватн е право

-

публічне право"

як підгрунтя ха р актеристики становища

§ 2. § 3. § 4.

приватної особи у суспільств і ............................. .......... ... ..... ..... .... 3 Джерела приватного права.. ................................ . . ..... ......... ... ..... 13 Сп іввідношення приватного і цивільного права Uивілістика

............. .. .... .. .... ..... 19 ..... .... ... .. ....... .. ... .... ....... .............. ... .................. ..... 23 Глава 2 Європейські системи приватного права

§ 1. § 2. § З. § 4. § S.

Значення порівняльної цивілі стики ............................................... Критерії класифікації ............. .. ........... .... ........ ..... ........... ... ....... .. Європейські традиції приватного права ..... ...................... .. ... ... ...... Європейські родини приватного права .................. ... .... ............ .. ... Традиція при ватного права в Україні ... ...... ...... ... ... .......................

32 З3 З4 3б З8

Глава З Розвиток цивільного права і законодавства Україии

§ 1. § 2. § 3. § 4. § 5.

Особливості фор~lуваllн я цивільного права в Україні ...................... 40 Становлення традиці ї цивільного права в Україні ........................... 41 Радянське цивільне право в Україні ...... .. ............................ .. ........ 4З Трансформація концепції цивільного права наприкінці ХХ ст ...... ..... 52 Створення иК України ............................................................... 57

Глава 4 Цивільне право як галузь українського права

§ 1. Концепція цивільного права України ........................................ .. .. б2 § 2. Сучасне розуміння предмету цивільного права України ..... ... ........... БЗ § З. Метод цивільно-правового р егул ювання ........................... ............. б5 § 4. Засади цивільного права ....... .... .......... ...... .. ...... ...... .. ........ . ......... б7 § 5. Функції цивільного права .... ... .................................. ........ .... ...... б9 § б. Структура (система) цивільного права ........... ... ..................... .. ..... 71

807

Глава 5 Цивільне законодавство України

§ 1. П оняття циві л ьного з аконодавс тва ......... .... ... . ..... ..... .... ...... . ... ..... § 2. Акти цивільного зак онодавства України ... ................ ....... ...... ... . .... § 3. Договори ..... .......... ... ................... ...... .. ... ..... .... ..... ........ .. .... ... .. § 4. Звичаї .... .......... ........ .... .... · Оо § 5. Міжнародні договори ... .. ............................. .... .. .. .. .. .... ..... .......... § 6. Прогалини цивільного права (законодавства) та с пособи їхнього подолання ...... ... ..... .. .. ................. .... ... оО .

... .

.

...

.

.... .. ... ....... .. .. .. .. ...

.

.. .

.

.... .

....

.. ... . . . .

76 78 82 83 84 85

РОЗДІЛ ІІ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 6 Цивільні правовідносини

§ 1. § 2. § 3. § 4. § 5.

Поняття цивільного правовідношення

............... ... .. ...... .... ... ...... ... 93

Загальна характеристика суб' є ктів і об'єктів цивільних правовідносин ... ........... ....... .. ........... ..... .. ... .... .... .. ...... З~lіст цивільного правовідношення ...... ... ........................ ........... .. .

9S 99 Види цивільних правовідносин .. ...... ........... ..... .... .... ............ .. .. ... . 103 Юридичні факти j цивільні правовідносини ...... ...... .... .......... .... ..... 10S Глава

7

Фізичні особи як суб'єкти цивільного права

§ 1. Загальні положення про фі з ичн у особу .............................. .. .. ...... 111 § 2. Правоздатність фізичних осіб .. .... .. .. .. .. .............. .. .... .. ................. 112 § 3. Зміст (обся г ) правоздатності фізичної особи ....... ....... .. ........ ... ...... 114 § 4. Ім'я фізичної особll ...... .......................... .. ........ .. .......... ............. 11 S § 5. Місце прожива ння фізичної особи .... ....................... .............. ...... 116 § 6. Поняття та елементи дієздатності фізичної особи ...... .. .. ..... , .. .... .. ... 118 § 7. Диференціація ді єздатності фізичної особи ................. .. .. .. .. .......... 119 § 8. Обмеження ді єздатності фізичної особи та визнання П недієздатною .. ...................... ....... ......... ....... .. ... .... 122 § 9. Визнання фізичної особи безві с но відсутньою і оголо шення Ппомерлою ....... .. ............................. .... ............ .. .. 124 § 10. Акти цивільного стану ..................... ... ..... .. .. ............... .... ......... 128 § 11 . Ф ізична особа як підприєиець ...... ... .. ...................................... .. 129 § 12 . Опіка та піклування .. ................................. .. ..... ...... .... ...... .. ... 132 Глава 8 Юридичні особи

§ 1. Поняття і Ознаки юридичної особи .... ....... .. ............ оо 139 § 2. Суть юриди чної особи ................ .. .... ...... .. .... ............. .. .. .. .. ........ 145 § 3. Правосу б 'є ктність юридичної особи .. ..... ............ ... ................ .. .. .. . 149 § 4. Класифікація юридичних осіб ................ .. ............ .. ... .. .. ..... ....... .. 151 § 5. Види (форми) юридичних осіб приватного права ...... .... .. .. .. ... ...... .. 154 § 6. Виникнення та припинення юридичних осіб .... .. .. ... ... .......... .......... 158 .............. .... .

808

Глава 9 Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах

§ 1.

Загальні засади У4асті держави, ABTOHO~IНOЇ Р ес публіки Крим,

§ 2.

llивільн а правоздатність держави, ABToHo~rнoї Рес публіки Крин ,

§ 3.

Реалізація цивільної дієздатності держави ,

територіальних грон ад у цивільних відносинах територіальних гpO~laд у цивільних відносинах

...... ....... ... ..... ... ...... 164 .. .. .......... ............. .. 166

Автононної Республіки КРИ~І , територіальних гронад у цивільних відносинах

§ 4.

... ... .... .. ... ....... .... .... 170

Відповідальність за зобов'язання~1И держави,

Автононної Республіки КРШІ, територіальних гpO~laд

Глава

...... ..... . ... ... .. 173

10

Об' єкти цивільних прав (правовідносин)

§ 1.

Поняття та класифікація об ' єктів

цивільних прав (правовідносин) ...................... .. .... .... ............ ..... 175 § 2. Речі як об'єкти цивільних прав (правовідносин). Речі приватного права. Види ре4ей приватного права ... ........ ... .... ... 178 § 3. Шнні папери як об'єкти цивільних правовідносин ........ .... .. .. ... ..... .. 186 § 4. Дії та результат дій як об'єкти цивільних прав (правовідносин) .. .... .. .. .... .... ... .. .... ... ........ ....... .... 195 § S. Результати інтелектуальної, ТВОР40Ї діяльності як об'єкти ІlIшільних прав .... .. ..... .... ..... ......... .. 196 § 6. ІНфОР~lація як об'єкт цивільних прав .. ... .. ... .. .. .. .... .. ... ....... 197 § 7. Особисті н е ~lайнові блага як об 'є кти цивільних прав ... .. .......... .. ..... 199 § 8. Інші об ' єкти цивільних прав .. ...... .. ..... .... .... ...... .. .. .. .. ... ... ... .... ..... 200 Глава 11 Загальні положення про здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків

§ 1.

Поняття цив і льного права ,

цивільного інтересу та цивільного обов' язку ....... ... .... .. .... .. ..... ...... 203 § 2. Здійснення цивільних прав ........ ..... .. ....... ........... ................ ........ 204 § 3. Межі здійснення цивільних прав ........ .. ... ............ ... .... ..... .... ...... .. 207 § 4. Виконання цивільних обов'язків ..... .. ... .... .... ..... ... .. .. ..... .... ...... .... 208 § 5. За гальні положення про захист цивільних прав та інтересів ....... ..... . 209 § 6. З а хист цивільних прав та інтересів cyдo~! ..... .... ....... ....... ... ..... ...... 211 § 7. Захист цивільних прав в ад~lіністративнону порядку ............ ...... .... 215 § 8. Захист цивільних прав та інтересів HOTapiYCO~1 ...... .. ... ... .. .. .... .. .... .. 216 § 9. Са~1Озахист цивільних прав та інтересів ....... ... .... ... ...... .. ..... ..... ..... 217 § 10. Строки і тер~lіни реалізації та захисту цивільних прав ............ ..... .. 218 § 11 . Строки захисту цивільних прав . Позовна давність .. .. .... .... .... ...... .. 220

Глава 12 Правочини

§ 1. § 2.

Поняття і ознаки правочину Види правочинів

.. ..... .. .. ....... .... .. .. ... ... .. .......... ........ .. 226 .. .. ... .... .... .. ... ......... ...... .......... .... .. .... ............... 230

809

§ 3.

Фор~1И пра вочин ів

§ 4. § 5.

Тлумачення з~!їсту п равочи ну

.................. ... .... ........... .... ... ...... .... ... . ... ...... . 233 .... ...... ... ... ... .... .. .... .. ..... .. ....... .. ...... 237 Відмова від правочину .. ......... ..... ... ..... .. ...... ... ... .. ... ..... .. ..... .. ..... 238 § б . Недій с ність правочинів ..... ... .... ............. ..... . .... ...... ... .............. .... 239 § 7. Правові н ас лідк и недійсності пра вочину .. ............... ....... ..... .... ...... 242 § 8. Окремі види нед і йс них правочннів ... ...... .. .. ............................... 243 Глава 13 Представництво

§ 1. Поняття представництва ................................... .. .... .. ............. .. .. 255 § 2. Підстави виникн ення та види представництва .. .......... ... ....... ..... .... . 258 § З. Склад правовідносин представництва ............. .... .... ...................... 260 § 4. Передоруче ння ... ....... ..... ..... ......... .... ..... ... ................ .. .. .... ...... .. 264 § 5. Предста вництво за довіреністю .................. .... ... .... .... ..... ............. 265 § 6. Представництво з п ерев ищенням повноважень ................ . ............. 270 § 7. Інші фор~1И встановлення й реалізації цивільних прав і обов'я зкі в ч ерез інших осіб .......................................... .... .. .... .. 272 РОЗДІЛ ІІІ

РЕЧОВІ ПРАВА Глава 14 Загальні положення права власності

§ 1. Право власності в системі речови х прав ... .. ... .... ...... ......... .... .. ...... § 2. Поняття власності і права в ласності .......... .. ...... . .. .. ..................... § 3. Зміст права вл асності .. ... ................... .. .... ........... ... .................. .. § 4. Здійснення права власності .... ...... ..... .. ....... .... .. .. .... .................... § 5. Право господ а рського відання і пра во оперативнqго управління як засоби здійснення пр ава власності .................... .. .. ... Глава

277 279

285 288 290

15

Набуття і припинення права власності

§ 1. Загальні положення про набуття права власності ............. ... ... ... .... . 293 § 2. Перві сні (первинні) способи набуття права власності ..................... 296 § 3. Вторинні (похідні) способи набуття права власності ........ ... ........... 301 § 4. Припинення права власності .... ...... ............................. .............. .. 303 Глава 16 Види права власності

§ 1. Класифікації прав а вла с ності ..... ....... .... .. .. .. ...... .. .... .... .. .. .. ... .. ..... 31 О § 2. Види права власності за суб'ЄКТО~1 ...... ...... ................... .. ............. 312 § 3. Види права власності залежно від числа влас ників (jlЩивідуальна і спільна власність) .... , ......... ..... ............ ......... ...... . 321 § 4. Види права власності залежно від прав ового режиму ....... ......... ....... .. .... ........ ......... .. ..... .... ..... 328

810

Гл ава 17 Захист права власності

§ 1. Загальна характеристика захисту права власності .... ... ... ... ........... .. · 337 § 2. Віндикаційний позов ............. . ................ .... ... ........ .. ...... .. ....... .. 341 § 3. Захи ст пр ава власності від порушень, не пов' язаних із позбавлеННЯ~1 володіння .. .. ..... ....... ..... .... .. .. .. .. .. .. 344 § 4. Визнання права власності .... ... .. ........... ... .... оо оо оо 347 § 5. Інші засоби за хисту прав а власності. Персо наль ні засоби захисту права власності ....... .... ..... .. .... .... .... ... · 348 . . .. . .. .... .......

...... "

Глава 18 Суміжні речові права

§ 1. Тенденція

розвитку суиіжних речових пра в

(речово-правових інститутів) у законодавстві Україн і .... " ... .. .. ..... .. 351

§ 2.

Пр ава на чуж і речі.

Загальна характеристика прав на чужі речі ...... ......... .. . ... .. .. ... оо 353 § 3. Сервітути ... ...... ... ..... ... .... ......... .... ..... .. .... ... ..... .... ....... ... ....... ... 355 § 4. Пр аво користування чужою зе~lельною ділянкою для сіл ьськогосподарських потреб (е~lфітеВЗIlС) .......... ... .......... ...... 359 § S. Право користування чужою зе~lельною д ілянк ою для забудови (суперфіиіЙ) ... .. ... ...... " ....... ........ .... .. .... .. .. ....... ..... 363 § 6. Володіння і право володіння ЧУЖИ~І ~taЙНО~1 .... .. .. ........ .. .... .... .. ..... 368 .....

Глава 19 Право інтелектуальної власності

§ 1. Поняття т а види і нтелектуальної власності ........ ...... ....... .. .. .. .. .. " . 372 § 2. Право інтелектуальної власності як вид речового права ................. 375 § З. Суб 'є кти , об' є кти та підстави виникнення пр ава інтелектуальної власності ................ " ...... .. .. " .. .......... .. ...... .. .. ..... 377 § 4. Змі ст пр ава інтелектуальної власності .. ....... ..... .. .. .. .. .... ... .. .... ....... 380 § S. Здійснення права інтелектуальної власності ......... ....... .. .... .......... " .383 § 6. З а хист права інтелектуальної власності .... ........ ... ...... .. .. ... ............ 387 РОЗДІЛ ІУ

ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО Глава 20 Загальні положення про зобов'язання:

§ 1. Поняття зобов ' я за ння .. ... .. .......... ..... .......... ............. ................. 391 § 2. Види зобов'яз ань і систе~Ja зобов'язального права ...... .... .... ...... ... .. 393 § 3. Еле~lенти зобов 'язан ь .... .... ...... .. ............... оо 397 § 4. Підста ви в иникнен ня зобов'язань ...... .. .. ..... ..... .. ...... ... .. ...... ....... .. 400 § 5. З~1іна з обов·яз а нь . За~lіна осіб в зобов'язанні .... .... ..... ..... .. ......... .. 402 § 6. Припинення зо бов' яз ань ..... ....... ..... .... ...... ......... .... ..... ...... ...... ... 408 § 7. Виконання зобов'яз ань ... .... .. .. ..... .............................. ... .. .... . .... .. 412 ..

"

................... .... ....

811

Глава

21

Забезпечення виконання зобов'язань

§ 1.

Загальна характеристика засобів забезпечення виконання зобов · язань

............................... ..... ..... ... 420 § 2. Класифікація засобів забезпечення виконання зобов'язань .. .... ... ..... ... 422 § 3. Речово-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань .. ........ .... . 423 § 4. Зобов'язально-правові засоби забез печення виконання зобов·язань ... ....... .. ......... ... ....... .. ... .. ..... 436 Глава 22 Відповідальність у цивільному праві

§ 1. Поняття цивільно-правової відповідальності ... . ... .. . .. .... 444 § 2. Підстава цивільно- правової відповідаль ності ............. ....... ............. 447 § 3. Uивільно-правова відповідальність за невикон ання зобов ' язань .. ..... 451 § 4. Фор~1И цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов·язань ...... .. ... .... .. ......... .... .. .. ....... .. ... .. .... ... . 455 § 5. Підстави звільнення від відповідальності ...... .. . ... ... .... ..... .. ..... ... .... 457 Глава 23 Категорія договору в цивільному праві

§ 1. Поняття договору............. .......................... . .... .. .. ...... .... 459 § 2. Види договорів ... ..... ........... ............. . ..... ...... ... ..... . 462 § 3. Категорія господарського (підприємницького) договору .... ...... .. .. ... 465 § 4. Зміст (умови) договору .. ...... ........... .. ........ ...... ..... .. ....... .. .. ... .. ... 471 § 5. Укладення, зміна та розірвання договорів ....... ... ... .. .. ..... ... .... ... .. 474 РОЗДІЛ

V

ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ Глава 24 Договори про оплатну передачу майна

§ 1. Договір купівлі-продажу ....................... .. ...... ................ .. .......... 481 § 2. Договір роздрібної купівлі-продажу ......... .. .......... .......... ..... ........ 496 § 3. Договір поставки ............. ...................... ........... ............ ....... .... . 500 § 4. Договір контрактації сільс ькогосподарської продукції ..... .... ..... ...... 509 § 5. Договір постачання енергетичними та іншими ресурса~1И через приєднану ~Іережу ... ........... .. ..... .... ..... . 512 § б. Договір міни .. ...... ... ..... .. . ...................... .. ... ... .. .. .... ............. .... 514 Глава 2S Договір дарування як різновид договорів

про безоплатну передачу майна. Договори про передачу майна з умовою здійснення періодичних виплат

§ 1. Договір дарування. .. . ...... .... ............... . ..... .. ........ ..... ... .. ...... . ... 519 § 2. Договір ренти .. .... ... .. ... ..................... .......... ...... .. ....... ... .. ......... 524 § 3. Договір довічного утримання (догляду) ........ .... .. ... .......... . .. .. ...... 527

812

Гл ава

26

Договори про п е ре да чу майна в користування

§ 1. Догові Р наЙ~IУ (оре н ди) .............................. .. § 2. Особлmюсті договору о р е н д и державного

.. ..... 536

та КО~IУll~\Л!JНОГО ~taЙ ll а . .... ........ .. ..... .. .. ...... ... .. . 542 § 3. Договір п ро кату.... .. .. .. . ............ .. . ........ .. .. ... .. . .')53 § 4. Догов ір liаїI ~I У (оре нди) зе ~lельної д іля н ки... .55.5 § 5. ДОГОlJір наііму будіВЛі або іИllJOЇ капіталь иої споруд и. ........ .... .. .. 559 56 1 / § 6 . Договір н а ЙNУ транспортного засобу .. .... .................. ............. . § 7. LtOI'o13ip лі : !llНГУ .. .... .. ........................ .... .. .. .. ....... .... . ... ......... .. .. 563 l § 8 . Jiorouip llall ~I Y Ж \lТЛ::l ...... .. .. ....... .... .... .. .... .... . .. ..... ...... .. ........... 57 1 .. .. . ........ ...... ..... .. .. . 576 § 9. Логонір 1 !O:J H ;I КlI .. ... ...... ....... ...... ............. 579 § 10,. Догrшір ко н иесії

ГлаUil 27 Договори про виконання робіт

§ 1. дОГО13ір пі д ряд у .......... .... ...... .. .... .. .. .. .. .. ...... .. ......... .. 586 § 2. Договір побутового підряд у .......... ... ........ ........... ... ..... .. ........ .... 593 .. ............. . ......... .. ...... 596 § 3. Договір буд ів ельного lІі д ря ду .. .. .. .... § 4. До говір lІідряду на пров еде ння проект ни х та пошу ков их роб і т ... ...... .. 607 § 5. Догов ір н а виконання н ау ково-дослідних ::Ібо досліl\НО-КО\lСТРУКТОРСЬКlIХ та технологіЧНIlХ робіт .. ......... .. ... .. 61 1 Гла ва 28 Договори про н ада ння по слуг

§ 1. Загальн і положе нн я пlю іІого вір ІІІ Ю ш: t;tIlН >! I IО('ЛУ I ' . .. .......... 616 § 2. Договори п ереВl' зе нн я ва нта жів , IІ ;tС;tЖ llрін і 6аГ:1 ЖУ ......... 6 19 .. .. .... .... ........ 629 § 3. Догов ір тра ll С l lОl>ТІlО l'О С КСIІl'іtllр У В;t нн я § 4. Логові Р збері га Н IІ Я .. .. .. .. .... .. .. .. .......... ... ...... . .. .... .... .. 6ЗЗ § 5. Договір страхуван н я ... .. .... .. .. .......... ...... ... ....... .. 642 § 6. Догов ір доруч е нн я .... .. ........ .. .. .. ..... ..... 649 § 7. Агентський /\0 го 13 і р ...... ..... . .... ... .. .. .......... .. .................. .. ... .. .... 653 . § 8. Договір KO~li c iї. . ...... .. ...... ................ .. . .. ......... ......... 656 .. ..... оо 66 1 § 9. Договір KOHCIIГlI:1ЦЇi § 10. Договір у правл інн я М ;),Й IIO~1 .. ........ . .. ....... .. ...... .. .. ...... ............ ... 663 .. ............................... ... .. .... ......

Глава 29 Договори про передачу грошових коштів

§ § § § §

1. До говір позики ......... ........... ......... . .. . ... ....... .... ..... .669 Кред итний договір ...... ............ .. .. ....... .. ...... .... .672 З . Догов і р банківського Р:1хунка . .. .... .. .. .. ...... ........... ....... ... .. .. 676 4. Догові Р банківс ь кого вкладу . .. ....... ........... ... ...... .. .... .. ... .. ......... 680 5. Догов ір фаКТОР ІІНГУ .. .. ........ ... .... .. . ........ . .. . ..... .. ... ...... .. 682

2.

Гл ава ЗО Розрах у нки

§ 1. Готівкові розрахунки ....................................... ... .......... ...... .... ... 688 § 2 . Безготівкові розрахунки ..... .. .. ... ... .......... .. .... ...... .. ... .... ....... .. .... 691

813

[ла ва 31 Розпоряджання майновими правами

інтелектуальної власності. Договір комерційної концесії. Спільна діяльність

§ 1. § 2. § з.

Розпоряджання найновими права~IИ інт електуальної вла с ності

..... .. .. б99 . ... 702 . ............... .............. .. .. .. .. .... .. ......... . ... . 709

договір комерці йно ї концесії.

Спільна діяльні сть .

РОЗДІЛ

VI

НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Гла ва 32 Види недоговірних зобов'язань Пу6лічна 06іцянка В І/нагороди

§ 1. § 2.

Вчинення д ій В ~Іайнових інтересах

§ 3.

Рятування здоров'я та життя фізичної ос06и ,

§ 4.

Створення загрози ЖИТТЮ , здоров'Ю,

іншої осо6и 6ез її дору чення

.... . . .

. . 717

... .... . . .

.72 1

~lайна фізичної а60 ЮРИДИЧНОЇ ос06 и

722

~lайну фіЗИ
. ... . 723

Гл ава 33 Відшкодування шкоди

§ 1. § 2. § 3.

Загальні положення про від ш кодування шкоди

§ 4.

Відшкодування шкоди , завданої внаслідок

..... . .

. .. 724 .. .. 728

Ос06ливості В і дшкодуванн я шкоди ріЗних фОР~1 Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іНШШI ушкоджеИНЯ~1 здо ров'я а60 С~lертю

недоліків товарів, р06іт (послуг)

.......... . .... .. . .. . ..... . ... . ...

73б

.... ........ ... ................. ... .... .. .... . 738

Глав а

34

Набуття. збереження майна без достатньої правової підстави ........ ..... . .. РОЗДІЛ

740

VII

СПАДКОВЕ ПРАВО Глава 35 Загальні положення про спадкування

§ 1. Основні категорії спадкува ння .. ...... ...... .... ........ .. .. .. ........ .. 743 § 2. Поняття спадкування і пра ва н а спадкування .... .. ... . . .. .. ...... .. .. .. ..... 745 § З. Види спадкування ......... ........ .......... ...... ...... ...... .. . ... ....... .. ...... ... 74 7 § 4. Об 'є кти спадкування .. ....... . ... ........ . ........ .. .. . ... ...... .... . 748 § 5. Відкриття спадщини ............. ...... ...... ... .. . . ... .. . ... .. . . .. ... .. ...... .. .. . ... 750 § б. Особливі випадки спадкування ....... .... .. ..... .. ... ..... . оо оо 752 ....... .

814

.. . .... ...

Глава 3б Спадкування за заповітом

§ 1. ПОНЯТТЯ та елеNен ти заповіту ....... . ....... .. . . . . . .. ... . ......... 757 § 2. З~lі('Т 3 <1повіту . .. .......... .. . .. .... ....... ..... .. ... 7бl § 3. ФОР~1а з аllовіту . .... .. ........ ....... .................. .................... ........... 7б5 § 4. Недійсність запов іту .......... ...... .. .. .. ............ .... ....................... .. ... 770 § S. ВИКОН
37

Спадкування за закон ом

§ 1. § 2. § 3.

За Г
775 777 ......... .. ... . . ... ....... ..... .. .. ...... 780

§ 4.

СП
flpaBON пред ставле ння Особливості ('П:.lДКУВ
§ 5.

P03~lip Ч<JСТК ІІ спадкоє~щів

Т<І УСПНОВЛЮlJача~1И

.. ................ ....... . 3<1 за коном.

.. 781 . .. 782

Глав а 38 З дійсне ння права на спадкування

§ 1. ПРИЙНЯТТЯ спадщини .................................... .. ........ .. .............. 783 § 2. ШДМОВ<J від прийняття спадщини .... ...... .......... ... ... ..... .. ..... .... .... .. 78б § 3. Спадкова трансиі с ія ............. . ...... .. .. .................. ... .. .. ......... 788 § 4 . Віду~lерлістЬ спадщини ............. .. .. .... . .. .. ......... . ...... 789 § 5. Попі л і перерозподіл СlІ
§ 1. Поняття та оз н ак и с пал ково го договору.... .. .. .................. ..... ... 799 § 2. Сторони спадкового доГовору .... .. .... .. .............. . ......... .... .... ...... 800 § З . З~lіст спадкового договору ............. .. ..................... .... .. .. .. .. ...... 801 § 4. Зміна і припинення с п адкового договору .. ........... .... .... ....... ... .. ... 803

815

·

.,3"'..

Legal Weekly

m .. #lfgeIl6

ШU-БII!JlїDіі

щотижнева іНФog!'Юu.iйtp-nрозое~ ""а~r~азе~ТQ~~~~~

~

Газета "Правовий тиждень" Професійне видання практичного спрямування

ДЛЯ юристів, керівників підприємств та всіх, хто цікавиться правовою тематикою

Новини юридичного світу,

аналhичнімате~али

3

правових питань,

резонансні справи та судова практика з коментарями

відомих фахівців, корисні документи, "свіжа

П

інформація

для роботи та відпочинку правника. Передплатний індекс:

96070 Телефони для оформлення передплати:

(044) 254-50-50

І

(044) 482-15-47