Справочный энциклопедический словарь Том 06 (Кап - Кях)

п-Ш

•*М~т

^

*

•

:

-

•

*

•

'

#^%W, Шч Ші

Ж

. і?

Г^ ,^

'

Ы

£І.

32/

ОПРЖВОЧВЫЙ

Изданіе К. КРАЙЯ

ТОМЪ ШЕСТОИ

II, I, К^-Кях.

С. ПЕТЕРБУРГЪ 184-7

1Л 3 5

г

7

! Л)

I

,•,•

ПЕЧАТАТЬ ПОЗВОІЯЕТСЯ съ т мъ, чтобы по отпечатаніи представлено было въ Ценсурный Комитетъ уэакон нно число экземпляровъ. С. Петербургъ. 1847 года Мая 19 дня. ЦЕНСОРЪ С. КУТОРГА.

Госудкр' твёяная ор, іа '.оінина І^^гЛЕНИНЛ

П К Ч А Т Л II О В Ъ

2007067044

ТИІІОГРАФІИ

К Г К Р А Й Я.

СПРАВОЧНЫЙ

ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКТЙ СЛОВАРЬ

Kan — Kan

—

4 17

_

Кап — Кап

вляемап пзъ холодііоіі воды, иъ .медиципскомъ ки (Gleome, L.); 2) Каиерсоиыя (Capparideae), отношеніп употребляется для люд іі, стражду- у крторыхъ мяснстый плодъ; глагіііып родъ идихъ хропическпмъ ревматиз.момъ, разслаб- ихъ Каперсъ (Capparis, L.)- Каперсовыя раст леиіемъ нервоиъ н параличемъ. нія преимуществеііно растуі-ь въ странахъ Кааерпаушъ или КаФарнаумъ, галплеискііі тропііческихъ и сопредізлыіыхъ съ ними, осоіородъ , ііршіадлежаішіш колізну НеФ алнмо- бенно въ АФрнкъ ІІ ЮЖИОЙ Аморик-Б: южной ву; опъ ііаходмлся иа с-Бверо-заііадноГі ото- жс; Европ своГіствеіпіы ТОЛЬЕО : К а п е р с ъ ' роіі Гоііііпсаритскаго озера. Зд сь Іисусъ оГя.ікновенпыіі (Capparis splnosa, L.) и СвпщовХристосъ сотворплъ мпогіи чудееа: ІІСЦІІЛІІЛЪ ка ФІалковая (Cleome violaceae, L.), ра''тущая тсщу ап. Иотра, разслаолеііііаго сына сотшіка, въ ІІортугаліи. Н которыя каііерсовыя растеіі воскресилъ дочь !аіі|)о: здтзсь же апостолъ нія встріічаются въ южныхъ областихъ СоедиМат еіі былъ мытаремъ. ііеііныхъ Штатовъ, a Follonisia graveolens, RaКаперсозыя (Capparideae, luss.), семейство fin. достигаетъ даже до Канады. двусБмяіюдолыіыхъ травяііпстыхъ (СвпіцовКаперсъ (Capparis), родъ деревяішстыхъ рака) или деревяііистыхъ (Каперсъ) растеиій. стенііі, составлнющихъ тііпъ се.меііства КаперЛистья у ннхъ обынповенно ііоіісреміііпіыс, совыхъ (Capparideee). Изъ породъ го за.міічапростыо пли сложные; пріиистшіковъ н тъ телыіы слъдующія:!) Ііаперсъ ко.тчій (Cap­ нли оіпі въ вид'Б шиповъ. Цииты обосполые, paris splnosa, Lin. мли Sativa, P c r s o o n ) , обыодинокіе или расположсчшые кмстью. Лпсти- кповенно пазываемыіі у иасъ «Капорцовы.мъ і;оиъ чашечі.и 4, свободпыхъ или НІІСКОЛЬКО ісустомъ», дііко растетъ во всъхъчастнхъ южсііаяпныхь; нзъ пихъ два ііаруя;ные протпво- ноіі Европы въ съверной Афрпкъ и средиоложны другъ другу и лежать на двухъ впу- иеіі Азіи, по трещііпамъ старыхъ сттзнъ, въ трсіінііхъ (папр. у каперса). Лепесткп, чи- разсіілінахъ горъ и на разваліиіахъ; въ Россло.мъ обыі;новенпо 4, р ді;о 8, ровпые, пере- сіи ж дико растетъ въ Крыму по солончаЕаиъ, .мііппыесъліістикаміі чашечілі, подпестпчные, въ Кавказской областп, по Тереку, такъ же въ свободныо, въ почносложсиіп свернутые; нно- Куманской іі Киргшъ.Каіісацкоіі степи. Рагда лепестковъ пізтъ. ТЫЧІІПКІІ почти околопе- стетъ кустарііпко.мъ съ колючпмн, стмющистпчпыя, расположениыя въ ІІІІСКОЛЬКО рядовъ мися вЪтвяміі; лнстья у, Пего поіісрем нные, и каждый рядъ состоптъ, большею частію, изъ гладкіо, крупиы , спдячіе па коротшхъ чере4 тычииокъ, свободиыхъ и равныхъ; пылыіи- шкахъ, прн основаніи которыхъ паходятся ІІИ двугн здііые, внутрь обратные . Торъ раз- одііпъ иліі два шипа. Цииты билые, большіе. л і ч н ы й , то мясиотый или шаровидпыіі, то выходятъ въ началі; ІЮІІЯ пзъ пазухіі лпстьжелтізистыіі и вытянутый въ плодовую ножку евъ п сидятъ на одинокихъ циътоиосахъ, у (thecaphorum). Завязь съ длніиіымъ хвости- которыхъ гораздо длиііиізе ліістовыхъ черешкомъ, одиоі піэздііая пли иовіідимо.му много- ковъ. Чашечка цв-Бтка состоитъ пзъ 4 лодиоіііиздная (напр. у каперса); япчекъ мпого, образновогнутыхълцстикоиъ,расположеііныхъ искриіілеііііоположныхь ; они іюризоіпалыіо іфестообразпо; в нчикъ таі;же состоіпъ изъ іірикр плопы і;ъ посл-Бдамъ, почти сті.икоііо- четырехъ лепестковъ, попере.мііпііыхъ съ лиложиымъ; рыльце перазд лыіое, обыкновенно стнка.ми чашечкп; 2 верхнихъ лепестка, no сидячее. Ллодъ одпогігЬздиыіі, то морасіро- краямъ ііеропііые, а при осііовапііі поготкоскіівающійся, снаружц кожистый,' внутри мя- вые; 2 ііііжіпіхъ лепестка нъсколько болЗе и систыіі, со імиожество.мъ с мяіп., запрятан- весьма ноправіільные. Тычіімкіі, ЧІІСІОЛІЪ отъ ныхъ въ МЯКОТІІ (намр. у каперса), то рас- 60 до 80, весь.ма длннпын. Поетіікь сидигь на трескивающіііся, двустворчатыіі (иапр. у свп- иожіі , которая длііпоіо прсвышаетіі ТЫЧІІШЛІ; щовкіі). Сіімяпа ПОЧКОІІМДІІЬІЯ, почти шаро- завязь оналыіая, продолговатая, по ііидіі.мому впдныя: паружпая сБмяііная оболочка (testa), діногоі ц-Ездная, со .множестіш.мъ яичокъ пепракожПстая; внутреппяя жо оболочка вздутая; вильно разсияпяыхъ въ лякотп; короткііі столзародьішъ двусіз.мянодолыіыіі, corny гыіі,равію- бикъ оЕапчивается головчаты.мъ рыльце.мъ. положный, безъ б лка. СТі.мянодолп ИЛОСКІН Плодъ еі о зелепая, мяспстая иорооочка, волпилн чаще свернутыя въ спираль, прилегаютъ чипою съ оливу, заостренная съ обопхъ і;онкъ кореиіку спиикого иліі всего свосю плоско- ,цопъ: въ мякотнея заключеио большоо чпсло стію (cotyledones incambenles). По устроиству сіі.мнігь. Разводптся отводками и черопка.ми, плода, Капорсовыя растенія раздиляются на по полямъ п въ садахъ іожиой Европы; у пась два отд ла: 1) Свпщовковыя (Cleomeae), у ко- жо въ средпсй п с верноіі части 1'оссіи зиторыхъ плодъ двустворчатьш, сухой. Предста- мою должпо срдсржать ее въ орацжерен. Кори вителемъ этого отд ла служитъ родъ (^вііщов- кап рсоваго корня уііотробляотся какъ моч Т. VI. 32

Kan — Еап

498

Kan — Kan

ГОПІІО средстоо, a поднын ш и спиртнын на- иольшнмъ количоство.мъ солі, для того, чтоб» сохранили зсленыГі цв т ъ ; даютъ пмъ. стон стеблеГі состап.іяетъ отличиый хн.миче- ои скій реаіітнвъ д.ія открытія кмс.іотъ п щело- остынуть, и сливъ съ ІІІІХЪ прежиій уксусъ, чеіі; іімеііпо отъ кнс.ютъ онъ прпнпмаетъ палииаютъ св жи.мъ уксусо.мъ, также кипяіфасный, огііепнып цв т ъ , а .отъ іцолочой ченымъ, но остынувіпіімъ; потомъ ихъ обвяпрекраспый зёдеііый ЦІГБТЪ. Но осооеішо пз- зынчютъ пузырсііъ и храпятъ ВЪ ХОЛОДІЮМЪ в стпы его зелепыя ЦПІІТПЫЯ ПОЧКИ, заіого- мисті;. Эти до.машмія каперсы такжо употр вляемыя иъ прокъ п употребляемыя подъ іі.ме- бляются для прчправы куіпаім.н, no только пунемъ каперсовъ (с.м.). ^Киперсь егшшпсКій жпо пхъ класть пр дъ самымъ ти.мъ врём ш т е т ъ TD же своГіства, какъ п предъидущій, немъ, когда Еугиачьв подаютъ на столъ, ипаче толыю пастон сго не лржетъ слул;ііть химпче- оіпі перплопаіотсм. Каперъ, см. Корсаръ. скп.мъ реактппомъ. Лпстья жо дпухъ породъ Капстпнгн (Гар liens), 3-и Фііаіщузс^ая покапорса, имеіиіо: 3) Capparis dahi, Forsk. іі 4 ) Capparis miltiridalica , Forsk., растуідихъ въ ролевская дпиастія, которая продолжается доF.rimrB, упигреоляются тамъ , въ ви'д тречія, селБ. Родоііачалыіико.мъ ея былъ Гуго Каііротииъ укушёнія з.мЪй. Илъ породъ, расту- петъ , сынъ Гугопа Велпкаго , Фрапцузскага иіііхъ на Аптильскпхъ остропахъ,аа.мсчатоль- приііца, сына Фрачцузскаго короля Робсрта I. иы: 1) Капсрсъ мівролистиый (С. Cynopballo- Качетіічпі раздъ.іяюгся на н ско.іько личій: рямай липіи (directs), царphora, L.), котораіо кора шіТіеть мочеіоііпое 1) Липетіаіріі своііотво, а плоды мочптаются средство.мъ про- ствовалч съ 937—1328 г., посл дній чзъ т і х ъ т п в ъ спазмоиъ; 2) Наііс/ісъ телъзпстый (С. былъ Карлъ К р а с н в ы й ; 2) Ви.юи (Valois), ferruginea, L ), і;отораго цв-стами н корнямп произошли отъ порпыхъ, черезъ Карла, втопользуюіся на Аіітпльскііхъ островахъ отъ раго сыча Фплнппа (Іе Hardi), пресвклпсь ііъ 1589 году съ Генрихомъ I I I ; 3) ліііііи Бі/рОоистерики. Каперсы. Такъ наэыпаются цв тпыя распу- ноиъ, чрочсходіггъ отъ Качетіииовъ по Роосрколки (иочкп) «Каперсоваго куста» илиКаЕіер- ту, клермочтскому іраФу, (.'Ыііу Людоимка Св.; ьорспиые са колючаго (Capparis spinosa, Lion.), уиотреб- раздиляется ча дп іп гвіі: Бурбіты первые чірес кшсь ляе.мыя для приправы вък)шаііііЯ,осоиеііновъ н EijjiOoitid opjetnicifie; виііегретьцоііи оываюгъ тверды,зелеііаго цвт;- съ Карломъ- X въ 1830 г."; віорые njioncxoтн, съ красиоваты.мъ оттізіікомъ; са.ліыо мел- дятъ отъ перпыхъ по Фіілчпчу, іерцоіу орлеачкіе изъ пихъ веліічиною пе больше гороши- скому, второ.му сьиіу Ліодовчка ХІІІ,іі царстпуЛіодоиііка-Фііліііпіа. НЫ, пріятн мшаго вкуса и ііапболізе ц-Бнпмые; ютъ съ 1830 г. въ особ самыв жо круппые каперсы часто продаются Капетъ, см. Гуго Капетъ. за оливы. Собираніе капсрсовъ н а ч т і а е т с н въ КапеФагъ (Baptisle Honore Raymond Сареіюнт;, а оканчивается въ а в і у с г в ; посл убор- figue), члодовчтыГі соире. іепиыіі Фрачцузскій кн ихъ раскладываютъ иа открыго.мъвоздухіі, нсторичсскііі ччсатель, род. 1801 г. въ ДІартолько въ т ші; потомъ кладутъ въ уксусъ съ селі;. Іірчбыііъ въ Иарчжъ 1820г.оиъсдт>.іался солью, такъ чтооы уксусъ совериіепно ихъ извізстчы.мъ і;акъ сотрудчііьъ періодчческаго прнкрывалъ. Въ тако.мъ состояніи опи могутъ издачія «Quotidienne» и сочіічечіемъ: «Recueii пробыть д и г ь пять идіі шесть; нужио только des operaiions de I'armee fran^aise en Espagne» держать ихъ въ прохладномъ мист-в и подли- (1823). ІІрииадлежа г.ъ партін ронлистовъ, Kaвать новый уксусъ В.МІІСТО непарившагося.Въ ііеФіігъ чо.іучімъ м сто пача.іьннка отдзлоСтавропольскоіі губ. и въАстрахаии каперсы чія въ .мііиіістерствіі иностраччыхъ д лъ, коприготовляютъ впрокъ, какъ солепые, такъ и горое очъ зачпмалъ до са.маго іюльскаго пеиаріінокаішые съ уксусомъ;ііе смотрн на то,ихъ реворога. Еіо многочислсччыя литературчыя побольш и частн выписываютъвъРоссію изъ- проіізиедечіяііоказываютъ,чтооіп. са.мыіі труэа границы , преи.муществеііно изъ Франціи. долюбнвыіі ко.мпиляторъ. которыіі большою Въ ма-Б мііеяці; изъ нераспустившихся цв'Бт- частыо чзлагаетъ почулярчо чсторпчсскіо маІІЫХЪ расиуколокъ ігвкоторыхъ раствній мо- теріалы, но углубляясь въ суіцчость Фактовъ. жно также приготовлнті. такъііазывае.мые до- Правилыіостііеговзгляда пе мало м і і ш а е т ъ т о , машиі каперсы. Для атой ц ли могутъ слу- что оиъ чаходптся іюдъ иліячіемъ іізісЕстчоГі жить цвіітііын расііуколки Пузниы, Красолн иартіи н сл-сдователыіо чемуждъ пристрастія. (Tropaeoium majus, L ) , Калужннцы биіотноіі Изъ соччч. его замізчат.: »L'Hist. conslllulione Іе (I'allha paluslris L ) , Дрока и Лажечігой травы et administrative de la France, depuis la mort de (Cochlearia ofTicinalis, L ) . Этп расиуколкп слег- Philippe Auguste», Paris. 1831, 4 v. «L'Hisloire de ка огвариваюгь въ реискомъ уксусъ, съ ііе- і ia Kestauration et des causes qui onl amene la chu-

Kan — Kan

— t. 9 — Кад — Кап Фраіщіісганцевъ, отлнчался рсвностыо н краспоріічіе.мъ иа Флореитинскомъ собор , созиаиномъ по иоводу предполагавшагося соединепія Запад. Церквіі съ Восточною, такжо въ Ізогеміп противъ Гуссптовъ, въ Вонгрііі протпвъ Ту[і;:овъ. Во время защпты Гупіадомъ Бв.іграда, Камппстрано съ отрядомъ Крестоносцевъ заставп.іъ Турковъ снять осаду. Ум. въ 1450 г. Папа Алексаидръ VII каношізова.п. его въ 1090 г., п память его празднустся у Католііковъ 23 октября.

te de la branche ainte des Bourbons»,Paris, 183J, 10 vol. «L'Hisloire de la reforme, de la Igue et du regno de Henri IV», Paris, 1834, 4 vol. «L'Histoire de Philippe-Angusle», 4 vol., Paris, 1821 —29; «Richelieu. .Vazarin el la Fronde», 1835, 4 vol.; «Louis XIV», 1837, 6 vol.; «Cents jours», 1841, 2 vol.; «Europe pendant le consulal et Гешpire de Napoleon», 1839 — 41, 12 vol. «Ungues Capet et la troisieine race», 4 vol., 1839; «Le Gouvcrnemenl de Juillet», 1835, 2 vol. «Louis XV», 1842, 4 vol.; «Louis XVI», 18І4, 4 vol.; «Les congres de Vienne dans ses rapports avec la circonscription aculelle de I'Europe», 1817. I vol. Капече Латро (Capeco Lalro), [іод. 1745 r.; пропсходіідъ отъ одиоіі зиатноіі и дреііііиГі iieапо.і»танской Фами.ііи, и, будучи очеиь молодъ, уже по.іучи.іъ мБсто архіепископа тарептскаіо. Диа оіо сочшіепііі, первое: «0 lieзакоіпіостн даип, платимоГі Неапо.іе.мъ ри.мско.му дішру», іі второе: «0 безбрачіп духовепства, какъ велігіамте.мъ з.ііз», возстаііопіі.ііі противъ него его сословіе. Капече, видя распространепіе рево.ііоціоііныіъ пден, СОЦІІТОвалъ коро.іев-пКаро.ііінт. обратпть шіііманіе на з.іо}пот|іеблеііія, господствовавшія въ прав.іенін; срвБтъ его бы.іъ по прішятъ, но скоро узпали ого по.іьзу. ПослБ нзгнанія королевскаго до.маДапече запялъ дово.іьно важную обществеиную должность; при первоіі реставраціп, онъ оылъ посашеиъ въ тюрь.му, но оправдадся и самъ иоро.іь проеилъ у псго пзвішеііія. При Мюрат-Б опъ былъ мііііпстро.мъ вііутрсинихъ діз.іъ; пос.і второіі ресговрацііі, Капече лишеиъ архісііископства, н вскор посли тоі'0 умеръ. ІІаписалъ также еочимсіііе протішъ холостоп жизііи и «Elogio de Federigo, II re di Prussia», изд. 1831 г. въ Берлнніі. Капидяа (по-ту|іец. дворііикъ), такъ называютъ часть султанскихъ тТілохрааіітелеп. Они НМТІЮТЬ ооязанпостью охранять входы въ сераль. Днемъ онн вооружепы тростью, a ночью саблею и кішжаломъ. Каііііджн составляютъ 43 роты п подчіінсиы полковникамъ. (булуиъ-баііиі). ІІри Махмудіі число ихъ иростнралось до,2,000 человикъ. Посгв иего они бьші пореФормированы. Каппджи употребдяются па разсылнп, для казией, отвозятъ приказапія султапа къ прапптелямъ ооластеіі, петди къ віпіоцпымъ, и т. іі. Началыінки нхъ, каппджіі-башм, паходптся въ ЧІІСЛТІ дворцовыхъ ЧНПОВІІНКОВЪ, камергеровъ, и такъ жв какъ чаушъ-башіі , угіотрсблпются въ чрезвычаііііыхъ случавхъ для уіоловныхъ поручвній. Капистрано (S. Giovanni de- (apislrano), св. угодпиьъ Запад. Церквіі, род. въ Капнстраію (въ Лбруццахъ) 1385 г., вступилъ въ ордеііъ

Капитадъ.Г!О.ІІІТІІІ;ОЭКО!ІО.МІІСТЫ разумпють

подъ этпмъ с.іово.мъ орудія труда. Земля, орудія для ся обра5оті:іі; скотъ, с мяна, образуютъ Баіпіталъ землед льца; машины, грубые матеріяды —каппталъ Фабриканта, ц т. д.; въ общежнтін прсимущсственію называются капнтаюмъ бо.іьиіія суммы деиегъ. Каппталы, по образу пхъ употребленія, раздіідяются ча производптельные п ііепроизводитсльные.Первые суть ТТІ, которыс содБГктвуютъ къ проіізведепію ноиыхъ цЕниостен; посліідніе . вазываемые также иертвыми, ничего не пронзводятъ, какъ папр. необптаемыіі до.мъ, зарытыя въ эе.м.п; деііьгн и т. п. Капиталъ составляетъ одцпъ изъ спорпыхъ пунктовь полнтйческоіі экопоміп. Послвдовате.іи индустріалышіі илі дпберальноіі шко.іы С.мпта и Сея называют.ъ капитало.мъ су.м.му сберсжепныхъ илн пріобрТітенныхъ циііностеіі. Эконо.мисты устаіювнлн еще другое различіе между кааитала.мп, іі.меііно: каппта.іъ постоянный (enga­ ge) ч капнталъ обращающіііся (circulant); первыіі называется такъ пото.му, что не .можетъ быть употребленъ для другой цИли, кро.ч ^ первоііачальнаго назііаченія, напр. корабль; второи же можегь быть уіютреблеиъ и ція друго» ц-вли. Капиталь, въ Фортіі*іікацін — лінія, раздъляющая уголъ на дв1> равііыя частн. Каппталь входящаго угла, обороняемая сильныиъ. перекрсстнымъ огнемъ съ Фасовъ, почтн недоступна непріятельскоіі аггакіі; капиталь ае псходнщаго угла, не вифя собственноіі обороны, почптается слаб пшею его частыо u noто.му вссгда избирается пункто.мъ для чеирідтсльскон аттаки. Каііптанзта(Гарііапаіа), ировішція ІІеапо.іи танскаго королевства, при Адріатнческомъ морс. М стоположеніе провшщіи ровиос, исключая в. частіі, въ которон возвышаетея гора Гаргаію; почва здись пссчаиая; изъ рЪЕЪ замичате.іыіы: Форторо, Кандалеро, Червала, Карапедла и Отрамто; изъ озсръ: Іезиііскоо, Вацаиское, Са^ьео и др. Есть солопчакп. Изъ пропзвсдеяііі зам-вчателыіы: померапцы. чер-

Kan — Kan

-

S 0

ІЛПІЬНЫО ор хи, [ІОЖБИ. Торгуетъ каперсами. Разд-Бдяотся иа 3 округа: Иовина, Фоджін ІІ Сапто-Северо. Им отъ до 175 кв. миль мролтраіістпа, и до 306,000 ікііте.юіі. Главиый го;родъ Фоджія (Foggia). Капитани, титудъ нача.іыіиковъ греческоГі милпціи, называвшейся «арматолами». Ихъ власть перезсоди.іа обыкпоиоііно отъ отца къ сыну вм ст съ саб.іею отца, каі;ъ зиакомъ ІОТ.ІІІЧІЯ: эти капитапи почита.іись бодво какъ яредставитеди націоиа.іыіости, ч мъ пачальяикамп, уги рждаемыми Фіір.мано.мъ султана; «•Вкоторыо чзъ нихъ послі; 1770 г. посо.інлись в ъ Одесс , и въ 1817 г. оиразовали оощество гетеріи, воторое было главпою причнною воз«тановленія Греціи, посліз чего капнтани получили различнын должиости въ rocy.vaiJCTB'E. Капитанъ (сарііаіпе), поегиіый оФііцерскі» ч и н ъ ; въ воискахъ гапптаііъ есть иачальиикъ роты, эспадропа и часто баттарои; есть такжв капитаны въ іиіжепсрпьгхъ войскахъ м генсралышмъ штайі;. Въ Россіи и Гермашіи, ЕавалоріГгокнми эскадроиалги, кро.м дратуновъ, командують п капитаны.а ротмпотры (ritfmeisler).'У насъ гапитапъ арміи соотв тстпуетъ 9-му.клас;су н есть ПОСЛІІДНІЙ ooejib«Фіщерскій чннъ; въартііллеріп,иііжоііерных.ъ ііойскахъ и генералыюмъ штабтз это порвыіі інтабъ-оч.ццерскійчііпъ,соотв тствуюіцій8-му ьласоу, а въ гвардіи папмтапъ соотв тстпуетъ «иіну подполковника или 7-му кл. Вст, воооіцо s a n i r r a n u посятъ ооеръ - ОФіщорскіо эполоты йез-ь зв-вадочокъ. —Во ФЛОТІЗ капитаиомъ пазываютъ всякаго комаидчра судна, какого бы оиъ mi былъ чнііа;обязаі!Ности его многоразіичйы; г.ообще л;е онъ есті. полныіі распоряднтель п аа то полііып отв тчпкъ за вс хъ п за всо ііаходящеося па ого судп . Нагрузка , іюоруя е п і е , управленіе судна п сохрапепіе вссго «му вв реннаго, все лежнтъ иа его отпвтственіюоти и всо отъ иего зависить. При круіиеніп судна капитамъ оставляетъ ого посліздиііі. Оиъ всегда можетъ отріііпить отъ должности и арестовать своихъ ПОДЧІИІРІІІІЫХЪ. т Б м ъ боліів въ отд льныхъ и долгпхъ плаваніяхъ (не мон о 3 міісяцевъ): тогда оиъ можотъ нарядить воеішый судъ и пригово;)!, «г-о прпввсти въ исполяеніе. Капитанъ 1-го рапга, чичъ во ФЛОТ-С, СООТв тсгвуюиіій полкошшку. Капптаны 1-го panfa командуютъ экіигажаміі и кораблями ; въ каждомъ ФЛОТСКОМЪ э;;ііпажі; иолагар.тся no одпо.чу капнтаиу, І-го ранга. Капитанъ 2-го ранга, ч т п . no ФЛОТ-Б, соотв тстпующій^рмойсі.о.му подііолковіиіьу. 15ъ лаждомъ экііпажііполаіастся по одному кагш-

»

—

Кап — Кап

тапу 2-го рпнга; они вообіце імзначаются комаидпрамн Фрегатовъ, ппогда ж кораб.іей и экипажрГі. Капитанъ-лейтенантъ, чипъ во ФЛОІТ), соотвіітствуіоіцій маіору арміп. По штату полагается въ каждо.мъ экпііаж по 4 Еапитапълріітепаита : па 1 ІО-пуіпечііомъ кораблт; по трн, па 8'1-ііушочііомъ г.орабл-Б no д в а , а і і а 74-пушвчиомъ по одпо.му. Ихъ пазиачаютъ въ полощь ко.мапдпру корабля ; впрочо.мъ ОЙІІ самп пазначаются і;омандіі|)амп Фрегатовъ, бриговъ, шхуяъ, люгеровъ п пароходовъ.

Капитанъ-нсправннкъ, см. З мсЕІй псправ ЕИЕЪ.

Капитанъ надъ вожатьііяи. Эта должіюсть сущсствуетъ въ Шікоторьіхъ арміяхъ, междуг прочіпп. въ Ррсоіи, въ вбоияое врвмя; обязаипость его еостоитъ въ пріпгкаіііи проводпи.ковт. и въ надзорі; за нп.мн, а потому эту должіюсть нсподпмютъ всегда оФлцеры генерадьиаго штаба. У пасъ г.апнтапъ надъ вожатыми чазначаотся въ случа-В присутствія ГОСУДАРЯ ИМПЕРАТОРА прп д йствующсй армііі'и въ такомъ случа опъ состоптъ т . числ чнновъ, составляюіцихъ гЛЬввШі іптабъ Его ИМПЕРЛТОРОКЛІО ВЕЛПЧЕСІВЛ.

Капитапъ-паша, сй. Капуданъ-паша. Капптель (chapiteau); такъ пазываетсн г,ъ аркптоктурі; верхпяя часгь полопны , лежащая на ея сторжігі;, поддеііжііпаюіцая аптаблемептъ. Капптслью одіпп. архмтектурііыіі ордеиъ существеиііо Ьтдичается отъ другаго, и потому столько же родовъ каіііітедсн, сколько архіітектурпыхъ ордеповъ, іімвнііо п я т ь : дорпческан, іоііичеекая, коріиінскіія, тосканская и сложпая. 1) Сложпан капитеяь изобр теііа Римл^ііами по юяическоКіу и горнп сііому орденамъ: опа нм етъ диа ряда дистьевъ, расположспиыхъ кругомъ ея об чаііки въ чнед 10, верхъ ся оиаичшшется заииті.а.ми и выріззиымъ платомъ іоничейкаго ордоиа. Оттого въ пеіі п в т ъ легкосііі и красоты коринегкоіі иапііт е л н . — 2 ) Коріш сі;ая кагппчмь, богат^Біпііая u лучімая пзъ вст.хъ, уі;раіііастся воьругъ своеіі обочайки дпу ін рядами лпстьсвъ, расположеппыхъ въ числ 10, и 10-ю завптками или усикамп, изъ которыхъ 8 уголыіыхъ поддерживаютъ уілы плата, а прочіо 8 поддерживаютъ заворотъ обечашпі. Эти завпткп выходятъизъ пгізздъ, поддержпсаеммхъ отебедькйми. Высота каіштоліі раиннется двумъ модуля.мъ съ одпой третыо. — 3) Дорпчоская ііапитодь, сходнан сь тоскапского, и.ч егъ ту же нысоту и тГ. жо члепы, no съ большимі. чіісломь Ьбломовъ, то есть шёйкою, отдилеппымъ отъ пся яіг;ііиколгь, астрагадомъ п платомъ, кончагощимся

Kan — Kan

— 5 1 —

вверіу каблукомъ. — 4) Тоскапская капител. легко от.шчается отъ прочнхъ своею простотою, п выключая колочиоо украшепіе, принадлежащео ко.іоіпіамъ па вс хъ ордонахъ, состоитъ только изъ т р е г ь частей, т. е. шейкп, гуська іі плата. Высота ея равна одиому модулю.—5) Іоническая капитедь бываетъ дііухъ родопъ, иовізйшая н дреиняя; дреипяя — есди смотрііть спередм, состоитъ изъ четырехуіольнаго плата, подъ которы.мъ находятся два завитка, а ліежду пиміі чстиергь круга. Бока ея отліічаются ТІІ.МЪ, что В.МІІСТО завиткопъ бываютъ украшены подушкою или бадясииою; чтб произиоднтъ въ неіі родъ ц-Бкотороіі иеравпо.м ріюсти. -Что поГіудмло Ска.моцци ч н которыхъ другихъ ИОВБПШМХЪ архитскторовъ выду.мать НЫІІІІШІІЮЮ іонпческую капптель, которая отліічается отъ древней т мъ , что какъ .4 сторопы ея плата въ средиігБ загнуты и ср заны въ уілахъ, то 4 лпцевыя сторопы украгааюгся атими двумя завитками, виднмыми на уімахъ. ішдобио какъ иъ сложиоіі капигели. Капитоли (capiloli), куплеты (terze rime), называе.мые также терцеттами, состоящіе изъ стиховъ въ 11 слоговъ; въ обширномъ с.мысліі это неоольшія иоэ.мы. ІЬпі написаны: комедія Данто; забавныя сатиры Ланрентія ІМСДІІЧИ, также сатнры Бернп, Аретина. Ыакіавель писалъ и.ми о важныхъ пред.метахъ подобпо Петраркіз и Тассу. И.ми же наіічсано педавно изданно сочиненіо Меіщини: «Поэзія» (Arte роёііса). Изъ нов іішихъ писателеіі ихъ употребляли Бонди, Госси и МОІІТІІ, особенио жс граФЪ Гіеполи. Капитолій, цптадсль и святилище Ри.ма, въ которо.мъ НЙХОДИЛИСЬ всБ хра.м:.! важиъйшпхъ боговъ. Основателе.мъ его почитается Тарквнній-ГордыГі, которыи пожертвовалъ иа сооруженіе капитодія десятую часть дооычи, посл-в взятія Суэсса Помеціа (Suessa Pomelia), u исю сумму, вырученпую при продажіі іілБііипковъ,ііо Таривииію ие удалось окончить эгу noстройиу,—се ІІСПОЛШІЛІІ уже коисулы. Назваиіе своо Kauumiin иолучиіъ отъокровавленпой чеЛОВІІЧ. головы (caput) Ріі.млнпііпа Толя, пандеііiioit up» рытіи •ііуидамеита. Въ хра.мі; Юппчера катполіііскагохранилпсь совпльскія кииги, и корліілись счшщсшіые гусп, спасшіе своимъ крикомъ Капптолііі отъ Галловъ ; со времепъ Маіілія,завладввіиаіоэгіі.\п..МІІСТО.МЪ,!!»кому пзъ патрлціевъ ие дозволялось жить въ Капитодіи. Древпііі Каиитолііі т|)И раза іор-Вдъ; ИОСДІІ послвдіінго пожара возобиовлспъ прн Tin г. u До.миціапіз. У Галловъ .миогіе города ИМІІЛН тоже своп Капіітолін, ка:,ъ го: Тулуза и

Кап — Кап

Сенгь (Saintes)- Иыиізшнііі КапитолШ въ Р»м построеиъ по плапу Мпкеля Аиджвло. Капатолійскія нгры. Слвдуя Титу Липію, э п » пгры учреждоны въ 387 г. до Р. X., Камнлломъ, въ память освобождешя Капіполія отъ Гадловъ; въ этихъ играхъ бол-ве заслужнваетіг винманія сл дуюіцее: гкрольдъ продавалъ съаукціопа Этрусковъ, и старикъ. од-СтыГі въ noчстноо плаіье съ золоты.мъ украшеніе.мъ ц » шеіі, представлялъ этрускаго царя; происхожденіе этой народноіі шутки не іізвистно. Капитоліііскія іиры были праздноваиы ежегодно.Домиціанъ учредпдъ также въ Ри.м-D каіііітаііискія иіры, праздповавшіясн чрезъ пятъ л тъ? на нихъ в нчали поэтовъ, и состязались опреміяхъ ораторы, но.мсдіаиты н музыканты, Этотъ обычаіі сохранялся до 230 г. до Р. X. Капитснъ, монахъ, много способствовавшій у.мпожепію раскодьниковь при патріархт» Никон , по поводу исправлеиія книгъ. ПосдфдователиКапитона взводнли на Ннкоиа хулы всякаго рода, даже называди его антихристомъ, Капитонъ ВелЛЕІЙ, хереонскііі епнскопъ,. обратившііі въ христіанство 325 г. всю Корсупскую страиу ; онъ причііеленъ русскокр Церковыо къ лику святыхъ и память сго еже годио празднуется 7 марта. КапііТОНЫ, такъ называлнсь въ Россіи раеколыінкіцпосл дователн Каіпггона. ионаха, саімопострижца. Капптулъ. 1) Прожній тнтулъ тулуэскихі» муііііципалыіыхъилимаіистратскихъчленовъОни былн то, что эшсвены въ Париж , юраты въ Ііордо, и аммвйстеры въ Страсбург^К, Званіо это было почстнос >і доставляло дворянство; 2) У каіодиковъ капитуло.мъ называется мііето, куда собирается духовепство п» д ламъ, до нііхъ касаюіцимся, иеисключая монаховъ, .монахинь и канониковъ цсрквей; 3)= Капитуломъ называется также демо орденов.ъ г и присутственное мзсто^д-Враздаютъ и получаютъ обратио жаловаііііые ордеиа и проч.

Капитулъ Россійскихъ Императорскихъ к ЦарСКПХЪ орденовъ, соетавляютъ ОФФііціалы^ каицлоръ ордеповъ, обсръ-цсремопііімемстеръ. ордеіювъ, казпачеіі ордеповъ, церс.моніпмвВ' стеры, сокретарн н герольды, состоніціе ирк каждомъ орден-Б (по статутамъ). Первыг трое составляютъ прису?пствіе капитула. ІІредметы присутствія капитула суть: 1) Распоряженіе о заготовлеиін ВСІІХЪ ордеисміхъи іірочихъ зпаковъ отличія, исвлючая oji.ieuскнхъ знаковъ, оружіп и медалеіі, украшеаныхъ алмазами, которыя заготовляются Кабппетомъ

Его

ИМПЕРАТОРСКЛІО

ВЕДІГІКСТИЛ-

2) Распоряжепія о заготовлсніи гра.матъ- к

Kan — Kan

— 5 2

ііодписаіііп тихъ пзъ инхъ, которыя no статутамъ не утверждаются со5ственноруч(іы>п. Высочапти.мъ подмпсапіемъ. 3) Доставленіе знаковъ н г р а м а т ь , лпца.мъ ііожа.іоваиныхъ; сіюшеніеооъуетапов.іонньиъ вычетахъ,о возвращиніп ииаковъ, о достав.юніи св ліміііі окапалорахъ и П.МІІІОІЦИХЪ знакп отличіми прочсе, иа осііоііаніи статутовъ. 4) В-вдомство капнталовъ; пазмаченіекъ проіізводствуіізъ іінхі. пвпcift и другихъ денежныхъ выдачъ, іірнсвосил ы х ъ кавалерамъ и іім-ііющимъзііаки отличія; попеченіе о содержаніи и востітаііііі дочереіі кавалеровъ недостаточнаіо состояніи и прочія распоряженія, по эти.мъ предмета.мъ пъ статут а х ъ опредиі ниыя. 5) Опред лепіе н уволыіеніе разпыхъ чиновъ катітула на оспованіи устава, и хозяіістненіюераспоряженіе су.мма.чп, «тпуокае.мыминамхъсодержапіе.Для пропзводства дилъ при капитул-Б с о с т о п т ъ : ! ) каицелярія: 2) э:;сііеднцін ордена Св. Анны; 3) экспедиція «знака отличіябозпорочноіі служоы».Кат і т у . і ъ орденовъ прііналлежптъ Б Ъ составу министерства Императорскаіо Двора на то.мъ же осноианіи, какъ мииистерство уд-Бловъ п Каоинетъ ЕГОИМПЕРАТОРСКЛГО ВЕЛІІЧЕСТВА (CM.

Министерство Дв«ра). Отчеіы его поступаютъ ые въ государствениыГі иоптроль, но въ контроль, учрржденным ири мигпістерств Двора. (Оп. Зак. 1842. т. I. Уч. Орд. и Дополи. I и IV). КапитулярІЁ, учрожд ііія иіи законополож : ^ця, относящіяея до духовпоіі и гражданской частн, изданчыя Французикпміі королями первыхъ двухъ диііастііі. Капігіуляріи были составлясшл совремопъ Карла Воліиіаіосеіімами или сііископами и утверждаемыкороляміі. Міюгія изъ иііхъ относятся къ лепнымъ влад-Бпінмъ, полицейскнмъ и ка.черальнымъ діі.іа.мъ (напр Caroli М. capitulare de villis suis), особепіго же къ цорковнымъ диламъ, таьъ какъ тогда папскііі дііорт» еще no отпялъ у ка])олтікскоі'і дпиастіп управлепія церконііыміі дііла.мп. Часто т а к ъ же въ капитуляріи включалисі. н собортля постановленія. Эти капитуляріи были сохрапяе. іыканцлоромъвъ государствемпоіі капциляріи и списывалпсь въ судебныхъ киіігахъ при архіеппскомахъ, епископахъ н аббатахъ. Самые зам чатсльныо пзъ иихъ «каіиітуляріп Карла Всликаго»: это собраміо ііостапонленій и законовъ этого і'осударя; они были соорапы Лисегпзусомъ, т , чотырохъ книгахі., съ прпбавяепіемъ постановленііі Лудовика Кроткаго до 13-іо года ого царствовапія, и гіополпены діакопомъ Беіюдикто.мъ Левитою. Къ нимъ пріібавилъ к а к о н т о неизвистный апторъ ещс четыре книги « пъ такомъ ипд-Б оііи дошліі да насъ.

—

Кап — Кап

КапИТуЛЯЦІЯ, ііроіісходптъ отъ латпнспаіо слова «caput» глава, статья. Капитуляція ость договоръ, по которому одпа пзъ враждующихъ армііі или часть ея отдается другой па пзв в с т п ы х ъ услопіяхъ. Предмртами і;апмтуляцііі могутъ быть воіісиа, осаждаомыо пупкты.крііпостн и корабли. Капптуляція ішвосіпіому мраву позволяется только въ крайипхъ случаяхъ, і',огда нътъ уже никакого средства спастн армію или кр пость. Воііска, сданпыя пакапитуляцію, состоятъ ооыкнопеііпо пажаловань пепріятсля, но пользуются правами своего отсчества : впрочс.мъ все эго заплсцтъ отъ условій капмтуляціи. Капптуляціяишперіп, іа .ъ называо^й актъ, по которому императоръ, при своо.мъ восшествіи на престол-!., ооязыиалсн сохранять права Горімапскаго Союза. Пачало еіо отпосится ЕЪ 1519г.,когда,по случатизйрапія Карла V, пзбират .ін,опасаясі. ого могуиісп'ва,взду.маліі oipaііпчіпь власть капитуляціеп,Еоторую опъ гюдписалъ п присяіиулъ пъ іісііарушеіііи ея. Этотъ договоръ мсжду нмпораторомъ н шбіірательными чіінаміі повторялся и въслвдугоіція царствовапія, и па ноіо ВІІОІЛІІДСТВІП сталп смотр ть каі.ъ па веліікую хартію Гер.мапскаго Союза. Посл дняя капптуляііія п.мііеріп была даііаимпсраторомъ ФраііцііС!:олгь II, 1792г. Главіі іішія статыі этой к а і т т ляціи былп: заіцищеніо Церквп ІІ имперіи, наблюдспіе корспныхі. закоповъ , и храііеиіі' правъ, прероіат п в ъ и прмвііллепй і:уііФіірстопъ, кпязен, городовъ и другпхъ об.іастсіі , состаішіющихъ Гермапспііі С.оюзъ. Капіармусъ. Такі) называется дерепяііііыіі бомепокъ , скрілілеііпый , .міідпы.міі обручами н служащііі для ношеиія мироха въ осадпой и крііпостноіі артил іе|)ііі, когда CTpSлнютъ безъ г.артузовъ (см).—Капіармусъ вм сто верхпеіі К|)ымін и.мізетъ коисаиыіі рукавъ, стягпваемыСі ромпе.мъ. Каплп ПЛІІ Колокольчихи, см. СлезЕИ, Се-

решки. Каплэндъ (C'.apland), гамая южная часть Африкн, заиягая евроіісіккпмп поселенца.ми; и.мііетъ 6—8,000 кв. іипль пристранства, возііЬіпіается отъ южиоГі окоііечпостп къ впутреііинмъ равііиііамъ терраса.мп no тродп. іорпымъ хребтамъ. Дві; порвыя горпын ц в п и разд л пы длііппою ДОЛМІІОІІ, между второюи треті.рю тянется безплодная с т е п ь ; боліішая Карроо и.чііетъ 3,000 Ф. падъ попсрхпоетыо моря, Q0— 70 мпль ДЛІІІІІ.І и 20 мпль ііііірііпы. 'Гретья горная ЦІІПІ. ([Іьёвовельдсиія горы) достнгаетъ 10,000 Фут. ВЫІІІІІІІЫ; къ пп.мъ прпмыкаетъ огро.мная вознышенность ііііутрепііеіі Африкп.

Kan — Kan

—

5 іЗ

"Иа Каиско.мъ ііолуостроит;,са. оп юго-западной •окопечііостіі страііы, находптоя С.толовая гора, в ъ 3,445 Ф. нышипы, ооргізующая на берегу моря мысъ Доброіі Надежды. Горы пріідвиіаются къ самы.мъ борега.мъ п образуютъ .миогочііслеііные мысы и бухты, спадая Kpjтьпііі ската.мн. Paismim.i состоятъ іізъ сухаго песка и глины; изридка перерыііаются ІІ.ШДОІІОСНЫ.МІІ оаза.ми; только іідоль берега есть много р-Бкъ, засыхаюіцихъ въ жаркую іюгоду, и тяпутся полосы зе.мли съ травою и кустаршіко.мъ. Жімища разсізяиы no безіілодпымъ высотамъ: столпляясь въселеиія и міістечки, ііоі;рываютъ плодопосную почву у береговъ и иъ орошенныхъ водою долиііахъ. Иа средней части южпа•го берега ссть даже л са. Въ Каплэіід знаютъ только два временп года: дождливое вре.мя (отъ .мая до сситября) и сухое, тилько изріід^а прерываемое дождн.міі.Климатъ въ долинахъ п при берогахъ теіілыіі:въ горахъи па плоскнхъ возвышеіпіостихъ суров е ; та.мъ даже бываетъ сиізгъ: но вообіцо кли.чатъ очепь здоровъ. Всіз европеііскія и южпыя растенія, даже хліібное деі)ево, разводятся съ усп-Вхомъ. Дикіе зві;ри, лі.вы, барсы, ііепы u пр., зибры, жираФы, носорогп, волі;іі, бушшлы, обезьяііы, страусы, Фла.мпіи п, ЯДОІІИТЫЯ з.мізп, саранча, водятся въ изобііліи, вм сПі съ рогатымъ скотомъ и овцаміі особенноіі (капсі.ой) породы, еъ прямою шерсгью и съ курдюкомъ. Въ 1841 г. счцталось 3,830,000 овоцъ, которыя прііиослп иъ 1842 г. до 17,000 цептиеровъ шерстп. Мннералыше царство б-Вдно. Житедп, до 150,000, частью тузсмцы, Готтептоты и Ьушмапы, и старинаые нсволыііікіі,іМалаІіцы и Иегры; частью еиропенскіе колиіпіімы, іі[)счі.муіцествснііо 1'олландцы. Колонисты раздііляютсн яатрикласса, на винодиловъ, зе.млодіільцевъ и скотоводовъ. Образовапность на ШІЗЕОЦ стспеии, особенno между жіітелями, отд лі.ііожііиуиііі.міі; образованію Готеіпотовъ оказалпмного добра гернгутеры(см.). Народныіі языкъ голлаіідскій.Торговля цвіітущая; вывозь простпралсн въ 1842 всего па 200,000 Фуит. стерл. Доходы колоніп окодо 150,000, расходы до 280,000 Фуптовъ стерліііпоиъ. Глава управлепія іубериаторъ, ііредсіідающііі въ СОЬІІТІ;. Страиа раздіілена на 14 округовъ. Каплэпдъ илн мысъ ДоброііНадежды открытъ въ 1486 г. Португальцемъ Діезомъ, а обоіідепъ вокругъ Васкоде-Гамою иъ 1498 г. Голландцы первыо поняіи важпость этой страпы и завслп та.мъ ііоселеіііе въ 1600 г., чтобы пользоваться положенісмъ па полпути остъ-нндскоіі торговлп. Въ 1652 г. новыіі городъ Капштадтъ уже былъ укр-Бпденъ; ті)удодюбіе колоиистовъ (Годлапдцевъ и Нтз.мцевъ)

—

Кап — Кап

щодро парраждено благодарпою почвой, произ-. водящею въ изобиліи хліібъ, перевезениыіі изъ Европы, и внноградъ отъ лозъ, прішезснныхъ събереговъ ['ейна.Мужествоколонистовъ распрострамило владкпія иа счетъ Готептотовъ іі Буш. іеновъ. Англія, едізлавшмсь вдадычицею Остъ-Индііі^олгосмотрТіласъ завпстью иа этотъ ы ю ч ъ остъпндскаго іиороплаваиія, и въ 1782 г. предприші.мала завоеваніё, удавшееся только въ 1795 г. подъ предводительствомъ адмпрала ЭльФішстона и геиерала Клерка. Съ тЪхъ поръ, за пеЕЛЮченіе.мъ вре.мени 1803 — 1806 г., колопія ііаходптся подъ властью Англпчанъ, за которы.мн утверждена навсегда парііжскіімъ.мііромъ 1814 г. Подъ англііісммъ упраіиеніемъ всг.ор больше прежпяго зацв ли промышленііость и т о р г о в л я ; уничтожепъ торгъ неграмн: волыіые цвътпые людіі сравпепы въ правахъ съ бълы.мн. Въ 1837 г. старііиііые голлапдскіе иолоппсты (beers) возсталп протпвъ Аіігличапъ, за стіісченіе свопхъ праиъ, и только въ 1843 году были ус.мирепы окопчателыю.

Капманп-и-Монтпаланъ (Don Antonio da Capmany y Montpalan), испаііскій учепыіі, род. въ Ііарселонт; 1742 г., находился ШІСКОЛЫІО времемп въ воеіімоіі служоіз, участвовалъ въ основапіи колоніивъ Сіерра-Морент; (1770), былъ члепо.мъ псекретаремъ.мадрптскопакадеміи(1790) н являлся ревностпымъ патріото.мъ на ПОЛІІ битвы и въ собраніп кортесовъ (1808 — 1813). Ум. въ Кадпс-Б 1813 г. Важптшшія сіо произведепія, написаниыя прекраспымъ языко.мъ: «Исторія Флота, торговли и художествъ города Барселопы» (4 т., 1779—92); «Торговый кодексъ Барселоны» (2 т., 1791); «ФПЛОСОФІЯ краснор чін» (1777); «Исторнко-крптпчесме обозр піе испанскаго ьраспорг.чія» (5 ти.м., 1786— 1794); «Фраіщузско-іісііанскиі словарь» (1805), и проч. и проч. Каппг.стъ (Василій Петрошгіъ), брпгадпръ, происходилъ іізъ рода вонеціяпскихъ граФовъ Капіінссп, до снхъ поръ оіцо сохраііившагося иа остров Заігіи u родствеипаго граФа.мъ Каііо-д'Истрін и Моцевиго. Встуиплъ въ русскую военную службу во время прутскаго похода вь 1711 (•. Ilpu про здв чрсзъ Изюмъ, ііозпагомился съ богатымъ и бездізтііымъ пзюмснимъ сотникомъ ІІавлюки.мъ, который такъ полюбплъ его, что прнпялъ къ себ за сыпа и жепилъ на дочерп зажиточнаго і речеекаго купцаСоідена,отдавшаі'о молодо.муКапіііісту В.МІІстБ съ псю все свое состояніе. Торговля съ турецкп.чи берега.мн и пр. сщо бо.іііе обогатііліі Капііпста. Между ти.мъ кал.мыцкііі влад лецъ Доіідукъ-Оіібо, вм стъ съ Ногсіицаміі и Татара-

Еап — Kan

— S 4

ми, опустота.іъ Запорожье. Запорожцы обраТІШІСЬ съ просьбою о помощп къ изю.мскому сотнику; К а п і т с г ь сооралъ казаковъ п дв-Б лушки, настигъ Допдука пъ степяхъ, разбилъ его и сь .мгіожество.мъ гиБниыхта и богатою добычею поротился иъ Нзю.мъ. За это сдъланъ сотникомъ. По усмиреніи гайдамаковъ, Капписгъ учасгповалъ въ походахъ граФа Миннха протпвъ Турковъ (1730 г.), за что пожалованъ пъ мпріородскіе полкивтікп. По свидБтельстиу Манштепна, «полкоііііпкъ Каппмстъ, предводительствуя казака.ми, и болъе 7,000 человізкъ , препятствовалъ соедііГ4е[іііоп сорокатысячіюіі турецко-татарскоп арміп окружпть русскую, стоявшую лагеремъ предъ Очаковымъ, въ 1737 году. Тогда Русскпми начальствовалъ ШтоФФелыіъ.» Въ 1738 г. опъ разорплъ въ тылу пепріятеля, Сороку, пабралъ миожество ПЛ-БНПИКОВЪ, сжеіъ Непріятельскіе лагазиііы, бплся подъ Х о т т ю м ъ , и получилъ въ награду ИІІСНОЛЫІО дсрсвеиь. По б-влградекому миру Заиорожьо со ВСІІ.МП его влад міялш. т. е. почти весь НЫІГБИИІІІІ Новороссійскііі жрай быдъ іірисоедипенъ ІІЪ РОССІІІ. Тогда Императрица КЛИСДВЕТЛ упазомъ 30 окт. 1743 г. повел^Вла сеиату порумить .миргородско.му полковнт;у К а і и т с т у устроеиіе крі;постеп пъ зади провскихъ м стахъ (въ Херсоискоіі губсрніи). Всл-Бдствіе этоі'о , Кагіпистъ , основалъ три первые городка на польской грачиціі: 1) npu впаденіи р-Бки Тес.міиіы въ Дн пръ, назваиііый Кі)ыловскіі.мъ шаиц мъ ; 2) Первоостровсьій ш а и е ц ъ м З ) Архангелородъ или Архангельскійшапецъ. Въ 1750 г. Капнпстъ едва не лпшился чести и пмени, будучи оклеветаиъ своимъ войсковымъ товариіцемъ Зв-Бнпгородскимъ въ иамъреши убить гетмаіій. 18января 1751 г. опъ былъ произвсдеиъ, за поиесенное имъ заключепіе, въ бригадпры,. иагражденъ 1,000 червониыхъ, саблею, осыпанною драгоц іінымп ка.меш.я.ми, исд ланъ началыіикомъ слободскпхъ полковъ. Во время Се.мил тпей войны, въ бмтв мри деревн 1'россъ-ЕгеріідорФ^в, 19 августа 1757 г., Капнистъ, предводительствуя овоимп полками, получилъ нізско.іько р а н ъ , a no окопчаніи сражепія иайдеиъ мертпымъ около пушекъ. Капвистъ (Василій Васи.іьевичъ), стат. сов., членъ роосійскоіі академіи, Бес ды любителей русскаго слова и мпогихъ другихъ ученыхъ обществъ, сыпъ полковника малороссіпскихъ казаковъ Васплія К а т і и с т а , род. .1756 г. Съ ранпихъ і-вгь опъ поселился въ Петербургі;, гд вскоръ подружился съ нашп.мъ знамеіпітымъ лнрпкомъ Дрржавтіымъ и дра.матическимъ писателемъ ФОИЪ-ВМЗИИЫ.ЧЪ. Капіпіетъ

—

Кап — Кап

подражалъ въ свопхъ одахъ возвышенностп сдогапервагопзйимстповалъ остроу.міе у втораго. Его ко.медіп: «Ибеда», продставл. около 1799 г., сд лалась въ Росоіи класснческою паравн^Боъ Н дорослемъ Ф.-Впзііііа; въ ней Капнмстъ живо представилъ злоупотреблопія въ адмішпстраціп. особетю же въ судебпоГі оргаиизацііі въ отдалепііыхъ провмііціяхъ имперін. Въ трагедіи Капмистъ не былъ столь счастливъ (опъ наппсалъ иъ 1815 г. «Лнтигону»). Умеръ въ 1823 г. Капиистъ издалъ еще въ 1796 г. въ Сі-ГІеторбургЪ: «Собрапіе стихотвореніи» п [і ренелъ стпхами Мольерову комедію; «Згапаревъ», ііі|)аііііу«> въ 1805 г. па с.-петербургскомъ театр . Капо-д ! йстрія(Саро d'lstria), городъ въИллирійскомъ королевств , пъ Истріііскомъ округ-Б, па ска іис іо.мъосіровВ,соедііпоііномъмостомъ, сътвердоюземлеюі.міістопііебыиаіііееііисііопа; HM'BeTb ііі.мііазііо.іси!аиі>,крПпостыі до 6,000 ж., которыо занимаются .чороплаваиіе.мъ и торгуютъ вшюмъ, дерсвянпымъ .масло.мъ и солью. Капо-Д'ИстрІЯ (Іоапіп,), граФЪ, презндеитъ. Греціи, родилея па островТ) КорФу въ 1776 ; году, оказалъ услуги руссколу правіііельству во время заиятіи Іошіческихъ острововъ, за чтЬ п р и п я т ъ въ русскую службу (1808 г.) и находился мрм посольствВ въ B'BuU, въ ШвеЙцаріп, и на ВБНСКО.МЪ конгресс . Въ 1819 г. онъ пос-втплъ родииу и вступилъ въ союзъ тетеристовъ, которому содБйствовалъ во все.чъ, чтб не было прогнвпо вида.мі> и пользамъ Россіп. Лпчно онъ пе прини.малъ участія въ гречесвомъ переворотБ, одпако при выборт; іірсзндента нзоры вс-Бхъ обратились па неіо. Онъ былъ избрамъ и вступилъ въ это звапіо въ 1828 г. Греція мпого ооязана его попсчительпости и у.мпымъ праіііітельствепнымъміірамъ, прн которыхь оігь должепъ былъ бороться со мпожестиомъ препнтсгпііі u возбудилъ во многихъ иеудовольствіе, хотя пользовался вообще любові.ю парода. Ьраті.я Коіістаіітііпъ и Георгій Мавро.михали, имБвіпіе на пего лпчиую злобу, з а с і р Б л і и и его въ Наполи, гіри выход-В изъцеркип Св. Спиридона,9 окт. 1831 г. Одинъ изъ убіііцъ убптъ на ЛІ-БСТБ т-Блохраиителями презіідепта, другоіі казнепъ. Въ бытность Капо-д'Истрііі статсъ-секротаремъ Императора АЛЕКСАНДРА, онъ написалъ на Фрапцузскомъ язык-Б доііесеиіе Его И.мператорскому Величестпу «О заведепіяхъ Феллепберга въ ГОФИЛ^Б», пероведенііое на русскій языкъ п нзданнов въ 1817 г. въ С.-Петербургт.. Капонаръ. Такъ иазыиаютъ въ ФортііФіікаціп деревяммую постройку, располагавмую попереіъ рва д.ія обстртзлпванія его по

Kan — Kan

— 5 )

Д.ІЧІІІ; пъ обт; стороны. Передняя часть капопмра состав.іяетъ исходящіи уголъ, ок[іуз:еііиыгі рпо.мъ, тіірііною въ 10.J--3 ФуТОІПі. СТТІІІЫ капоипра д-в.іаются изъ стоекъ съ боГііпгцамн. ІІІирппа исей постройки полагаеться л 0 12 Ф , д.іііііа жс еяопродіз.іпется пімрииию рпа.Ііерхъ капонііра обезпечивается отъ непріяте.іьскихъ павссііыхъ пыстр ловъ накатппкомъ п зе.мляпокі наеыпью. Сообіцспіе.мъ капоііпра съ пиутренпостью уі;різгі.!енія сіужптъ [іодземпая га.ів[)ея, na3biuae.Mf.H потерпою (см.). Д.ія обороиы рпопъ открытаго укрііплеііія устраііваіотъ капонпръ изъ одіюй ст пкіі па ЕОНЦЪ [іва, съ гакою же покрыіпкою пзъ иакатнмка u зе.м.іи; эта построііка прііііимаетъ назваше ііо.іуі;аііоиііра. Капорскій чай, иначе пазываемып .Ивапъчай», ІІОДД,Е.ІЬНЫП чаіі русскаго проіізводепія, дізлао.мый мзъ лгісті.евъ ильлы. иміиощпхъ сходство съ чайнымп ЛІІСТЬЯМІІ. КашіадОЕІЙЦЫ: былп соверіпенпо прсдапы пастутескоГі жизіім, no no (ІМІЗЛІІ вотктвеііпаго духа,какъгорііые пастухп другихьстраііъ.Оііц ііринадлелсали какъ кажотся, къ сііріГісі;о.му покіоненію, пм^Блгі характеръкроткіГі н покорпі.ііі, которым развмлоя всліідствіе пхъ суевізрчыхъ вировапій, п потомуКапподокіііцы почтц ппкоіда пе (оставляли парода пезавіісіімаго, a пм ли разныхъ властптелеіі, ііалагавіипхъ на нихъ иіо рабства. Крезъ включнлъ пхъ страііу въ составъ споего государства. Персы. побт.діітели этого царя , сд-Блали Каппадокійцевъ своіі.ми даппіікаміі; эта дапь состояла изъ 1,,г)00 лоіпадеп, 2,000 муловъ п 5,000 овецъ. Co вре.мя Кпра эта страна им-сла царя, а ипоіда ііам стпппа. Архелап уже царствовалъ пъ Каппадокш 50 ЛТІТЪ, когда ТпберіГі превратмлъ ее въ римскую провпнцію, которая впослидствіи испытала вс ужасы иасилія римскихъ пмператоровъ. КаппаДОЕІЯ, древпое царство въ восгочііой частп Мадоіі Азіи между Понто.мъ, Лрмоніей, Киликіеіі и Фрпгіеіі; лежала прп 37° 30' п 40° сбверіюй шпроты и 32° до 38° восточпоп долготы. Черезъ пее проходили ц пп горъ Арапскихъ и Таира; Кападокія была очепь боіата ігастбпщамп и почиталась отечествомъ копсчі иревосходной породы. Главиые города Каппадокіп былп: Мацара, пзв стная подъ іі.мспе.мъ К саріи{см.);Колапа,гдіз былъ главпый хра.мъ царства іівеліікііі жрсцъ.когорыіі счпталсяначалыінкомъ всей жрочесі;ой касты этой страиы; Архелапсъ, въ чемъ былъ убмтъ императоръ Діакрпііъ. Часть этоіі страиы, расположенпап между Тавромъ в Анти-Тавромъ, носила пазваиіе Котаопіп; пзъ городовъ ея пзвіі-

—

Кап — Кап

стенъ 'Гіама (Тіапа), былъ главнымъ м стомъ нреФектуры. Малая Ар.менія лежала въ восточіюй части государства, черезъ нея протеЕвла р-Виа Мсласъ. Каппаръ, хліібпая м ра въ ІІІвеціп, составляетъ ^з часть хл бноп тонны, содержитъ 15^ камііы и равпяотся 0,175 четверпка. Каппель ( едоръ Иваповичъ), генералъ-леіітеЕіапті., умеръ въ 1847 г. Опъ произведенъ пзъюпиоровъ пііжепериаіокорпуса въ прапорщики того же корпуса, въ 1815 г. Въ слъдуіоще.мъ году съ производітномъ въ подпоручпки ііереведеііъ въ лейбъ івардіп саперсіып баталіопъ. ВъЛ823 г. псреведенъ подполковникомъ въ саііерпыи баталіонъ (что ныніз гренадерскій сапсрпыіі бата.ііовъ), а въ 1826 г. назначепъ командііро.чъ этого баталіона. Въ посл-сдпюю тур(ч;кую Еа.мпапію. 1828 года, онъ ііаходплсн прн осад-Б И взятіп Браплова, гд и остался для взорвапія п разрушенія этоіі кр пости; послі> того находнлся при одокад кр постп Спліістріп н устрапвалъ оерічоііын Гирсоискія работы, т. е. плопіпу п пристань на Дупа , а іюто.мъ .мостъ черезъ малый рукавъ этой р кп. Въ 1829 г. принпмалъ участіе во ве хъ осадиыхъ работахъ при i;pl>nocTH Силистріи и находмлся прп еамомъ занятіи этой крізпостм ііапііі.міі войс1;а.міі. Пму также было поручеио составленіе проектовъ осады н разрушепія крипости Журжи. Въ 1830 году полковнпкъ Каппс.іь бы.іъ вромеппымъ ко.меіь дантомъ Смліістріи, гд-Б благоразу.мными распорнжеіііями сод-вйствова.іъ къ прекращенію заразы. Вь 1831 г., по случаю возникшаго возмущенія пъВи.іенскои гуоерпіп, опъ былъ пос.іанъ для вытІіспеіГія польскпхъ мятежнпковъ, запявшпхъ міістечко Езёросы, n по іісполпеііін атого онъ былъ отправленъкъ городу Видзамъ для охранеіііп его отъ нападепія пепріятехя п для устройства та.мъ по.іевыхъ укрізпленіи. Послі; іюия мізснца тоіо же года заіін.мался устроііство.мъ віідеііскііхъ укр пленіи. Въ 1835 году, съ производство.мъ въ гепералъ-.чаіоры, ііазііачемъ гомапдпро.мъ 1-іі саперііоіі брпгады, а въ 1841 г. началыпшо.мъ штаба ипж неровъ д пствуіоіцем ар.мін Въ 1844 г. произиедсиъ въ геііералъ-.іеіітепанты. Каппони (Pietro Сарропі), заип.малъ первыя должпостіі во Флореіітііііской республик и у іаствоиа.іъ въ разныхъ посо.іьствахъ. Въ одно.мъ нзъ ІПІХЪ, 1494 года, па коііФеренціи в.мБст'1; съ соотсчестпеіііііікамп п съ Карлолп. ІІ1,которыГі требова.іъ, чтобы Флорепція прііапала его, поб дптолемъ п приказалъ въ присутствіи пхъ прочіпать вссьма оскорбнтелыіыіі «Ultimalum»', опъ пы|)ва.іъ эту бу.магу

Kan — Kan

— 5 іб

пзъ рукъ секретаря n разориавъ е, грозіиъ Карлу иоппого. СПІІЗ.ІЫГІ поступокъ его смпрп.іъ Кар.іа м бы.іъ пріічиіюго пыіодііаго Зсііиючопія лпіра. Опъ былъ упитъ прп осадіз одиого замЕа въ 1496 году. Каппоніановы образа, ваходящіеся ІІЫНІІ въ Ватнкаискоіі биоліотек , ііріінад.ісжалм ИЕТРУ В ликому, і;оторыіі иодарилъ Ііхъ Гераспму окъ, мужу зпа.мепптоліу, пзъ дрепнеіі пмператорскоіі Фа.ммліп Греціп, которыіі родился въ Кееалопіи u пъсколько ЛІІТЪ ОЫЛЪ проічіптеро.мъ въ греческой ц ркви Си. Георгія, въ Венеціи, и которыіі, потомь, прпОыиъ ьъ 1'оссію, былъ духоииикомъ пелпкаго Ііімпоратора. Этотъ .чужъ,возііращаясъ в оточестг.о,у.меръ въ Коіістаіітмноііоліі отъ язны, и оставпдъ т ъ картпны свое.му родпому орату, іМаріиіу оІСБ, наедііднппу ИДГІЗІІІЯ. Ларііпъ, возвратясь въ Италію, продалъ пхъ за тридцать скудъ Мархію Александру Грін-орііо Катюііію, который, иакоііецъ, виесъ ихъ въ Ватиканскую библіотеку, съ своияъ и.мои .мъ, въ память по•то.мству, отъ чеі-0' оіш и получили назваиіе «Каппоіііановыхъ».ІІхъ пять;вс ріісоваііы иа кедровыхъ доскахъ Ліівапскихъ горъ; н.мт.ютъ четвсроугодьную Фигу|)у, и такъ расположены, что вндъ нхъ подобспъ і;ресту.' Удітнгельно, что дерово, почтн съ Xfl вика до этого времени, нц. іаш пе повредилоеь. Каппоіііаповы образа первый описалъ іМархііі Каппонііі, иа итальянско.мъ язык , въ книг , издаііііоіі »ъ Ри.м1> 1731 г.; погомъ ііодробіі е оипсалъ ихъ Мгнатій Кульциискііі, въ КІІІІІ"Б, гшдъ заілавіемъ: «Обряды руссі;оіі Церквп» (въ РІІМС, 1733. ст. ПІ). Но несравнеішо лучшо за.міічапія объ этихъ образахъ Ник. Кармнлія, Фалі.і;оиія и ІосііФа Симона Ассемапи {1'іі. іъ, 1755).— 0 Каііпоіііановыхъ образахъ упоміінаетъ такж е ' съ особениымъ уваженіемъ Фіорилло. — На всихъ доскахъ, которыхъ, какъ сказаио прежде, чпслилосі. пять, изображеііы лица святыхъ, празднуемыхъ православіюю Грекороссійскою Церковью. Эти образа составляютъ ВМІІСТІЗ полныіі .менодогъ (соборъ свнтыхъ) Церкви того вре.мени. Изображенія святыхъ удивіпельны: каждыіі и.мііетъ особеипую свою одежду, сд іаііпую особепиаго цв та краскою: черты лпца и .мисто, отдИіенмое столбикомъ.Святые разд депы no днн.мъ мізсяцевъ, съ означеніемъ чиселъ праздноваиія и съ подппсаніемъ ихъ нменъ. Мпоііо святые, осопенпо пророки Ветхаго ЗавБта, доржатъ въ рукахъ малые свитки, исіііісанпые са.мыми мелппми буквами, которыхъ проитыми глаза. ш прочесть никакъ певизможно, по посредстііомъ миііроскопа они доволыш видпы н ііаппсаііы

—

Кап — К а п

четко п ясно. Ма тр хъ образахъ подіііісапы п.інміа жішогиісцевъ. 1) Ліартъ, апріііь и маіі (ного.му что картмна содержптъ три мт>сяца) ппсалъ Апдр іі И і ы п п . . 2) Іюнь, іюль и авіусгъ, писалъ Никита Мваповъ. 3) Сннтябрь, октнйрь ц пояорь, ппсалъ Се|и"Біі Васп.іьпнъ. Жііиимисцы ІІОСЛІІДІІИХЪ дпухъ обрпзоііъ пе ііодіпісадіісь. Краскп на образахъ ішсьолько не ІІЗ. ГЬНІІЛИСЬ. Чпстота о т д и і ш изящная. Капралъ (сарогаі), степепь уитеръ-оФицоровъ въ іі ііогорыхъ арміяхъ, а пъ другпхъ всякііі вообіце уптеръ-оФіщеръ, коіорыіі ие ссржапіъ. У пасъ это зваиіо было введено ІІЕТРО.МЪ І-.мъ и озпачало младшаго упторъоФііцсра, іпіже со|іжанта п каптепармуса, но вышо ефреіпора. Во всякоіі ротіі милагалось 4 капрала, и каждыіі пзъ іпіхъ заіПідывалъ оід леніеліъ солдатъ, иазываемы.мъ ьапральстио.мъ. НЬИІІІ этрго чіиіа у и а с ъ по сущестііустъ, а залпзпенъ orд леимы.мп, і:ліі праііящіі.ми уптеръ-ОФИцера.ми; ппогда п тсперв пхъ пазываютъ капралыіымп. Обязанность атихъ ІІІІЖІІІІХІ. чпновъ есть иаблюдсшо за > ішсрепнылъ имъ отд лепіе.мъ^іакъ въотиошеІІІІІ Фііоптоваго образовапія, таі;ъ п въ отпошеміп ііравствеііносііі солдатъ п діісціііілііны. Оіпі.смотрятъ за чистотою казармъ п одежды дюдеіі. '. . КапраЛЬСТВО, четвертая часть роты; і.аждоо каиральстио находіпся въ неііосредствепііомъ ВІІДЪІІІІІ одпого способпаго уіітеръ-оФицора,которыіі пазываоться камралыіымъ іим огд'Плеііпы.мъ уіітс[іъ-ОФііцеро.мъ (с»ь Капралъ). Кром тоіо ііапральство иди огдиленіе СОІ.ТОІПЪ еще въ заніідываіііп оФнцера, подъ общнмъ ііаблюдепів.мъ ротпаго ьомнпдііра. Въ помощь ОТДІІлеіііюму уптсръ-оФііцеру даются еще одппъ способиыіі уптеръ - оФіщеръ, который пазывается младшимъ, и отдъденпыіі сФреіпоръ. Наі;онецъ каждоо отдііл ніе раздтияетсн ещс па 5 дерятковъ п прп каждомъ пзъ нихъ состоятъ дссяточііыіі уіітеръ-оФіщеръ и сФреиторъ. Kanpapa (Aeneas Sylvius), граФЪ, аострійскііі іоиералъ Фельд.маршалъ, род. іп> Г>ОЛОІІЫ; 1(531 года, п іе.мяіііііікъ зііа.меііптаіо ІІІІККОЛОМІІПИ и ро,;стііеііііііііЪ іраФа .Моіітеі;укуліі, съ ЕОТОры.мъ ііоокоіічаіііиТрмдцатн лБгііенвойііыпутсшествовалъ въ Швсцію u Ііталію, u д далъ походы протіівъ Швсдовъ, Веіпровх п Фрапцузовъ. Находилсн въ сорока четырехъ ко.мпапіяхъ; былъ разбптъ Тюііеіиюлъ въ 1074 г. иа РеГін ; отдичался въ воііііі; съ Туркали въ 1685 г.; былъ отъявіиппымъ враго.мъ ііріиіца EBICIIJH, котораго ііиеппымъ талаита.-нъ завпдовалъ. Ум. въ 1701 г., холостымъ.

Кап—Каи

— 5 07

£аіірелла-(Саргеиа), ракообралное, иаъотря4а гоіиоііогііхъ, іш етъ г.іаза оіадачіе; брюхо пъ зачаточиомъ состояппі; тізло узкое; аоін очень ТОІІКІЯ. Велетъ скііта.іьчоскую жпзпь. Капрея, ііо-іпаліяіісі:іі Kanpn (Саргі^, ост|іоиъ, л ж а і ц і п одпзь Неаполя; іі.мъетъ въ длину пе ООЛІІО 2 мпль, а в ъ шіі|іііііу це болізе »-{. Этоп, остропъ горпстъ на CTOJIOHI;, ооращевной къ морю и весь покрыгъ мпртомъ, ОЛНПНОІІЫ.МП и мііпда.іыіы.ми дереиья.мм, и виііоірадііы.мп лозами. Нп немъ .іиюжестііо древнпхъ римскііхъ рдзвалипъ. Тиверііі жилъ па этомь oerpoul; бод е семи лъгъ и іірославилъ его свосю роскошиою жпзііію. Онъ лежш ь подъ 42° 31' сіііііфиой широты. Въ 1808 г. іісаполитанскіп король Мюратъ пелълъ осаднть остроііь,занягыіі Аііілгічаііа.ми,которыіі и с з і п ъ иылъ прііступомъ.

—

Кап-Кап

королевствъ, ua р. Волту|)но (Volturno) в ъ 6 5іиляхъ отъ Нсаполя, главпоо мЪсто ajixiennсьопства, пріиіадлсжптъ тепсрь къ ііровіищііі Тсрра дн-Лаворо (Terra di Lavoro). Капуа основапа Этруска.мп за оО л т ъ до осчювапія Рпма іі назыиалась тоіда Волтурпумъ (Vollurnum): н.лш Капуи опа іюлучпла отъ Са.мпитянъ, которые спустя 500 лътъ ее покорили. Еапуа, будучи главііымъ і ородомъ Кампанііі, ііе])вая отперла свои ворота Лііііибалу, н была за то впосл дствіи жестоко лаказана Ри.млянамп: они лішіпли ео іірііііііллегііі; граждапо ся были изпіапы илн ічазпены, и ііііостраіпіая колопія иаселпла и х ъ зомлю. Тепсрь Капуя небольшоіі городокъ, называе.мыіі ІІталіяицамп Санта-Марія-Ладжіоре пли Делле Грація (Saula-Maria Maggiore плп Delle Grazie); тамъ впдны сще о с т а т ш дретіисти: весьма іірп.мізчателеііъ соКаПрйЧІО (СарГІСІО). РОДЪ СПОООДПОІІ музы- 6o|n. ііаііуанскііі. Въ VII СТОЛІІТІІІ іородъ былъ кальмоіі піцсы, вЪ которой аиторъ, не придер- соверше>іііо разоренъ Ло.мбардца.мп. живаясь іісключіпелыіо нпкакоіо прсдмета, КапудаЕЪПаша, въ Іурціи, геиералъ-адмпдаетъ спободу свос.му гепію и предается увлв- ралъ,трехъ-иуіічужныіі паша, главііыи началькателыюстп композиціп. ІПІІІЪ. МОІ>СКІІХЪ силъ государства, НМТІЮІЦІЙ Дарданеллъ право осуждать на смерть. Еапсульныя зазеденія, устроопныя у пасъ вн « ъ 1845 года; НМ-БЮТЬ ЦІІЛЬЮ ііріиотоіиічііе Ему ііодчііііепа часть предмБстія Перы, лежакапсулеіі, треГіующихся въ значитолыіомъ чи- щая около арсеиала, всБ острова, берога и, сл прн за.м пп въ пастоящее вре.мя кремпе- ііри.мо|)сі;ія .-iiliCTav съ которыхъ онъ собиравыхъ заякбвъ ударпыміі. У пасъ устриспы 2 отъ доходы: K|)O.Ml; ТОГО ОІІЪ и.мііетъ J-^ дола ьапсулі.пьиъ запеденія: одпо прп охтепско.мъ дооычп. ЗаеТідаетъ въ дпваніі Порты; на ФЛОиороховомъ заводіз, друі ое прп шосгеііскомъ. т1> пмізетъ своіі соСетвенііый дпванъ, судящій Ооа еостоятъ въ ВТІДІІНІІІ инспектора іюрохо- дъла въ послъдпеіі іііістанцііі; и.мзегъ при себ-Б 3 роты птіхотиоіі івардіп. Віще-адмиралъ иыхъ заводовъ. Капсуля, 1) ііазііапіе глііііяиыхъ горші.овъ, его, отиравляюіцііі прн не.мъ должпость геііевъ коюііыо, ua Фаяіісові.іхъ заіюдахъ, стяпятъ ралъ-адъютан га, пазывается терсаііё-э.мини. въ печп посуду для оожпганія. 2) Таі;ъ иазыи. Капуста {і'ероаОдроионщъ),кііязья, польскій .мидііііИі, ціиіиідрпческій съ закраиііамп кол- дворянсііііі до.мъ, въ Врацдапско.мъ воеводствіі. иачокъ, ІІ.МШОЩІІІ па дніі сдоіі ударпаго ішро- Получіиъ пачало отъ пвреяелавскихъ кііязси. ха и служаіцііі въ ручпомъ огнестріілыюмъ Кинзь Апдреіі Капуста, брацлавскій каштеоружіи съ удармы.мъ замко.мъ, для соиощепія ляпъ, опручскій староста, подіііісалъ упію Литзаряду оіня. Для этого капсули иад ваюгся на вы съ Иольшею въ 1569 г. стержсііиі;ъ, уіфЧііілеиныіі на казеііпоіі части Капуста. Такъ называется въ общвжнтін ружеГпіагоствола. Стерженекъ и.миетъ сьпозиое обыкііовонпая оіородпая капуста съ многочисотнорзтіе, соедипягощееся съ капаломъ ствола, ленными ея сортамп; ботанііки же подъ слоскпозі. которое проходпгь струя ііла.меііи.опра- I вомъ Капуста (Brassica) разумі;ютъ ц лый зующаяся отъ восііла.мененія ударпаіо пороха ; родътравяііистыхъКрестоцвІітііыхъ растеній, при удар-Ькурка по капсулъ.которая ІІ соиоща- I ІІЪ которому, кро.м-В капусты (огородпой, полветъ зяряду огонь. і воіі, лустырпои іі проч.), отиосится также різКаптенаршусъ, уитеръоФицоръ, въ В-БД-ЫІІИ | па н брюііва; ВСБ эти растепія по наружно-иу котораго паходится ротный цейхгаузь. Онъ ' виду, т. е. по лпстьямъ, стоблю ІІ корпямъ, разлріііпімаетъ и отпускаеть всі; а.ммуііичііыя | ЛІГІПЫ, по ци токъ у ПИХЪ ОДІШЪ II ТОТЪ ЖР, иоіци, воде ъ ротпые счсты, ар.матуриые спи- і іімеііно:в-Біічикъ состоитъ изъ чвтырехъ желскм, вст. дііла въ porB no ком.миссаріатскоіі, 1 і ы х ъ іапвстковъ, расііоложеііпыхъ ьростъ-наартпллсрійской и провіантскоГі частя.мъ н от- . крестъ; чашечка четырохлистііая, закрытая, т. даетъ отчетъ іірямо каіиітапу или ротію.му ко- : с. лпсткн чашечки ввсрху сближены коичпка.мандиру. , ми; тычппокъ шесть, пзъ которыхъ четыро поКапуа (Capua), городъ в ъ Неаполитансколп. бодьше, сндятъ ііопарію: одпа мара протииъ

Kan — Kan

—

5 8

другоіі, a дв поменьшо спднтъ no одипачкіз, тоже другъ протішъ друіа. По средииБ цнстка стоитъ одинъ только [іостпкъ, при оспоііанін котораго иаходіггся четыре же.іізякіі; во иремн зр лости пестпкъ оГіращается пъдлииныГі ціілміідрііческін стручокъ, съ до.ірвою перегородкою, пдоль краеиъ котораіо спднтъ шарооидиыя с мяпа. \)По,іев(іл капі/ста (Br campeslris, Lin.) растетъ вездіз no пашпядіъ, между хдіібомъ п вооощо ікмя.ми; корень н ст оель у ііея тоикіе; .шстья ссрдцевидмые, оиъемлющіо стебеЛь; іпіжні лпровіідпые, зубчатые, illsсколько шершавые ; ЦВІІТЫ свБтло - желтые. Изъ с-Б.мяпъ ея выжи.маютъ хороіиее масло. 2) Піістыриая vunycmu (Br. erucaslrum, Lin.) раететъ около дорогъ u по п у п ы р я м ъ ; листья у нея перпсто-.іуочатые; стебель пріі осповаІІІІІ шершаиып; стручкп голые; пмтзетъ возСуждающую и ііротивоцынготпую снлу; изъ с Б . ч я н ъ е я , какъ изъ горчицы, .чожпо npnroтовлять нарывпые пластырп. 3) Огиродния капуста (Brassica ОІегасеа, L-), представляетъ миожестио разііоипдностей; изъ иихъ особепію заміічательны •гакъ-ііазывае.мая«цв тііан(красная) капуста» и «б-влая», которую мы всегда предстаи.іяемъ себи кочаііііою, хотя оиа въ с-вверныхъ частяхъ Россіп. какъ напр. въ АрхаигельскФ и Камчатк , никогда ие свертываотся въ кочии; Кочаиііуіо капусту ириготовляютъ различны.мъ образо.мъ, какъ-то: шішкуютъ, заквашиваютъ ; no какъ і;ислая капуста часто производитъ вт.тры, то дляпзб жаіііп ихъ при закваск пужио класть уьропныя всрхушки, тмпниое сБмя, можжевеловыя ягоды и проч.— Для прііготовлепін св жей капусты въ сухо.мъ внди, пзріізываіотъ мелко иочни свиж-ей капуоты, посліі чего ее обвариваютъ кигіяткомъ, выкладываютъ на euro и остаіияютъ иа немъ нііско.іьио часонъ, пока вода совершенно стечетъ: тогда раистплаютъ ее иа жел зпыхъ лнстьяхъ, покрытыхъ д.ія опрятиости чистою писчею буі іаіою, и ставятъ въ доволыю жаркую иечь. !1о прошествіи Іі-ти или бол-Св часоиъ,капуста соііе|>теііііо высыхаетъ. Тогда остается только тіабпті. ее въ картузы, подобно тому какъ ііабпііаюгъ табакъ н въ этомъ ВИДТІ опа совершешіо сберсіается болъе года-, пе изм пяя nil вкуса, ни даже запаха. 11 ри сушепіи потеря ві;са отъ убылн водянистыхъ частей иочти пев роятиа. Изъ двухъ съ гіоловииою пудовъ свпжеГі сыроіі капусты выходнтъ сушепоіі пе бол е двухъ Фуптовъ; но заіо одипъ Фуіг ъ cyinenoii капусты, мрпго•ron.ieiuiofi во щахъ плп пъ соусв, достаточенъ для 26 илп 30 че.іовізі.ъ. Кпслая капуста точпо также іірііготоплястся въ сушоиомъ впд , съ

-

Кап — Кап

тою толы;о разіпщею, что е не обпариваюгь КІІПЯТКОМЪ, а давъ ей просто стечь на р-Бшетіі иліі СІІТІІ, сушатъ такъ же Еакъ и свізжую капусту. Капуста часто падвергастсн порч-Б отъ такъиа.чываемоіі капустпоіі гусеницы, для истреб.іенія которой СТІІІІТЪ только поливать капусту подпііымъ настоемъ о.іьховыхъ листьевъ илп водою, пастожіііою въ дегтярноіі посуд , или класть на капусту листья аира, запахъ которыхъ пестерпимъ д.ія іусеііицы. Отъ травяпыхъ вшей капусту сберегаютъ, полішая ео Ь|>БІІКІІМЪ отваро.мъ по.іыші, сажи и проч. — Листья б-плоіі и цв-Бтноіі свижеіі сырой капусты лишепы запаху, ио вкусъ п. гБютъ сладководяпой; при ініеніи испускаютъ миого амміака, ІІМ-БЮТЪ силу прохладителыіую, питательпую, мягчптелыіую и ііротивоцыіиотную. Капуста, хорошо свареііпая, .млгчптъ п укрБпляетъ желудокъ, no переварепная черезъ мвру ііріічііпяетъ візтры и запоры. Св жіе ліістьн капусты, пріік.іадывае.мыекъ»ііска.мъ,ііолезііы отъ сіиьнаго угара.-Вареиый сокъ капустпый, смБшаііиын съ сахаромъ, разбиваетъ мокроты въ грудп, у.мягчаетъ u проіопяетъ хрпііоту; сырои сгоняетъ бородавкн. Разсолъ кислоп капусты нисколько слабнтъ па ппзъ, препятствуетъ распространепію аптопова огня, полезепъ отъ обжоги и отъ воспалепія въ rop.i'E. Кис.іая капуста составляетъ не только полезпую u удобоварнмую пищу, no u превосходно ликарство отъ цыніотной бол зпп, а потомуто русскія кис.іыя щи и просто кислая капуста, особеппо съ квасомъ п хртзномъ, очепь гюлезны отъ цыпги. Кро.м-Б того Еііслая шиикованпая капуста съ разсоломъ, no причиіі^Б своего слабительнаго и прохлаждающаго спойства, ію.іезпа для лицъ, подвержеипыхъ ге.моррою. ЦвТітпая (красная) капуста хорошо слабитъ, н гБмъ не только отвращаетъ ВС-Б бол ъ з п п , но и сохраняетъ здоровье, почему и можпо употреблять ее ВМІІСТО легкаго слабителыіаго; супъ и сыропъ, прнготовляемыіі изъ цві гпоіі капусты, очепь полсз нъ для лицъ, ПМ-БЮЩІІХЪ слаоую грудь; сырые лпстья красіюіі капусты хоропю пак.іадывать на пузыріі, по спятіп нарыііііаго пластыря; св жіе.іистья ооыкновенной капусты, прикіадывае.мыв къ р а п а м ъ , также пособляютъ и.мъ скор е заживать. По словамъ Катона и Варопа, капуста считалась у Рпмлянъ всеобщимъ лекаріпиомъ, а древніГі мудрецъ Пи агоръ чрезвычаііно выхваляетъ ея пользу, пазывая капусту овощемъ са.мы.мъ прпгодпымъ челов ческому здоровью, проіізводящіімъвеселоепспокопиоерасположепів духа. Въ это.мъ мн піи русскііі простоп народъ какъ-будто сошелся съ Пи агоромъ, пред-

Kan - Еап

509

ночптап капусту псякоГі другой пищ-в. Оня пъ само.мъ ЛІІ.І б.іагодіітельна, потому что пеюбпемеіінетъ Й пе раздражаетъ шіутрошюстоп, остаплин по гсб особепную .іегкость и бодрость иъ ТЬ.ІІІ, тогда каг.ъ пе пряиостп, раздражая его. д-Б.іаютъ ч іовгВпа пя.іымъ, сг.юнІІЬПІЪ .ъ і ті и-брюзг.ііівымъ. Bon. почему п мы отдаемъ каиустіз прен.мущесіио предъ лгиогігмн заморскіімп даііомстііамп, no lie соІІСБ.МЪ сог.іасиы съ ІІп агоромъ иъ д йстши ся на расмо.шженіе духа, котораіо спог.оіістіііе и песе.іооть пе дается іігяколіу, ЕТО ІЗСТЬ каиусту. Нужпо еще зам тить , что капустпыо лнстьн достаіі.іяютъ красву грязнаго цііі га, которая гірп ііз.тшесгвв ще.ючеп, червзъ iiuСІІОЛЫ;О часопъ, иринимаетъ прекрасііыГіже.ітыіі ЦІІІІТЪ, а при іізлишестві) кмслотъ по.іунаетъ ОТ.ІІІЧМЫЙ і;расііыіі ци'Бтъ. Капуста ВОДНная. Такъ иазыпастся иъ н которыхъ мТіСтахъ водное растеіііе Рдптъ (Роіаmogelon na(ans, L ) , которыіі растетъ иъ Россііі в ъ разиыхъ ръкахъ и по озераііъ ьакъ пр снымъ, таьъ и солвЕіо-горькимъ. Різпчатые корнн его состав.іяготъ па Уральской лнніи лаколіство простаго парода, пзвЪстное тамъ подъ пмснемъ «таблока». ІІодобио рагулькамъ. ихъ пекутъ въ іорячеіі ЗОЛІІ, а пногда •вдятъ и сырые. Ввусъ таблокоиъ ішдходитъ къ орт>ховом у . Омч моглп бы заіПііінть выписываемые мзъ чужихъ краевъ каштаіювые ор хл. Капуста гусятникъ. Такъ пазывается раст піе Косогорникъ стеііішй (Prenanlhes muralis, Lin.). Капуста заячья или сайгазья. Такъ назьшаютъ въ Сибирп растеніе, пзіівстпое болізе подъ имен мъ С.крыііуііа пдн Молодила ооыкііовеііпаіо пли саіігачьлго (Sedum Telephium,

Linn). Капуста морская или Овощъ юорской, такъ

Kan — Kan

цію, гдЪ оп бы.іи расіірострапоііы герцоі ииею Меркёръ, въ 1607 году. Еапуцинъ илп Повертень (Tropoeolum, Linn.), родъ т р а в я т і с т ы х ъ растопіГі изъ семейспіа Повертеисвыхъ (Тгороеоіеж, Juss.)? вст> оніі родо.мъ изъ Южноп-А.морпкп. Въ садахъ и въ огородахъ ооыкпоиеіто разкодятъ двіз породы Катіуцпна: 1) Большай капуіптъ и.ін Kpucoja (Tropoeolum majiis,Linn.), одно.і-Бтпее растеніс, часто .іазпіцее по сгБнамъ п иокруіъ дсревьРВЪ; лпстья у Fiero представ.іяютъ сидъ круглоіі таре.іки и.іп щита; каждыГі цвіггокъ снабженъ шпоромъ и состоитъ пзъ пяти желтоораижевыхъ леиестііоиъ, изъ которыхъ три шіжніс съ брыа;еііны.міі остроконечіями. Ио вечерамъ па ятихъ цв^вткахъ бываетъ ііногда зам-Бтио гвсркапіе, подобпоо ЫОЛІІІП въ маломъ вид . Цв-Бтки капуципа собираютъ для салата, а цві гочпыя распуколки (почки, u недозръвшія си.мяпа) заварнвають въ уксусв и употреоляюгь для прііправъ вя сто каперсовъ. Ліістья капуцина ИМІІЮТЪ слеіка возбуждаюіцее своГіство, а выжатып сокъ изъ нихъ —протпвоскорбутпое своі"іство,но малоупотребителенъ. Соіомъ капуцппа можпо оі;рашнвать въ прочпыіі, хотм ііеоченьжелтыіі,цвіітъ. 2) Шиыіікипуцанъ (Tropoeolum minus, Linn.), ГІМІІОТЪ тіі же своііства п употребленіе, какъ іі бо.іьшоіі. — Въ Бразвяіи ещо растетъ Капуцпнъ пятп.іпстный . (Тг. pentaphylum, Lamk.). ііотораго іісБ части могутъ служпть декарство.мъ протпвъ цынгп. Капуцины (братья пустыіпіііпіі), мопахи ордена Св. Фраііцпска, назваііпые таііъ отъ сл. капюшопъ (capuchon), которы.мп опи покрываютъ своп іоловы. Начало этого ордеиа отіюсптоя къ 1525 п., коіда Мат ей Ііаски (Malhieu de Baschi), младшііі настоятоль іМоитеФІаскоискаго монастырн, ув рялъ, что Вогъ въ сііоиіідтзніп повеліі.гь с.чу въ точііостп соблюдать правнла св. Фраіщпска, и в.м сти съ 12 другнмн йіопахами удалился въ пустыпю, гд съ позиолепія папы онъ составплъ правп.іа новаго братства, подтвсрждічіііыя Клпмеіітомъ VII, Иапло.мъ III, Грічорье.мъ XIII. Капуцины посслплись во Фраіщіп въ царствованіе Карла IX, въ 1572 г., подъ иокровптельствомъ Екатерішы .Модпин; во время революціп оііи им ди бол о 400 мопастырем іп. этоіі страніз. Одежда капуцшіовъ состомті. изъ м.іатья, сшптаго изъ грубой чориоіі маторіи и илпіца- съ і.аіііоіпоііомъ; обувь ихъ составляюгъ саіідпліп, миясъ ремепный плп веревочпыи.

пазываютъ жителч Камчаткн : 1) водорасіь (Fucus), оби.іьчо пыбрасьшармую волпамп па іберегаэтого полуостроиа; эта водорасль.содержптъ въ себіі сахаристое вещество н, какъ .здоровып овощъ, употрсбляетсн тамъ въ сніБДЬ людьмп и жинотпыми. Само ды и друіія племеиа, кочуюіція у береговъ Ледонитаго моря, бсрутъ съ собою засушонную водорасль вм ото xj-Bna, откоченыпая въ мііста, отда.іениыя отъ моря. 2) Подъ пмепсмъ Морсхой камусты въ КаичаткЪ еще пзвіістепъ друіой овощъ — Катрапъ (см.). .•Капуц2Екя,.моііахіиііі Cm. Клары (filles de la passion), подчмняютоя ііравила.мъ капуцііповъ н носятъ такую же^одсжду. Оііі; учреждепы КапЦСЗЕЧЪ (Нетръ Ыихаііловичъ), гепрраіь 1538 г. ю, Неаполіі, Моріею Лаіфепцісю Лопга. .отъ артпллеріп, роднлся въ 1772 г., восіштыГеприхъ IV дозвішілъ ииъ ирренти ио Фрап- вался въ артнллеріііскомъ п нііжвііериомъ нор-

Kan—Kan

— 5 ) —

пус . откуда оыпущенъ поручпкохъ, 1792 г., пъ артиліеріііскую ко.манду, оывтую въ Гатчии-Г). Въ 1799 г. Каіщевнчъ уже Сіы.іъ гепераіъ.іеГітепаігго.мъ и иаходіися пъ і;орпус іеперада Гсрмапа , дізйствоваіииаго въ І'ол.іаіідііі

(см. Англо-россійская экспедзція), учаотвовазъ во вс хъ сражопіпхъ съ нопріятслеліъ и за отлпчіе въ діз.ів прн Алькмартз маіраждепъ орденомъ Св. Аины І-ft степепи. Въ 1804 г, оиъ былъ назиачвпъинбпвкторомъартішерій кавказскоіі ипспвЕціп; ВПОСІГ.ДСТВІП пспраіиялъ доджпость дежуриаіо геиерала прп бывшемъ воеіпіомъ мішистр-Б графіз Аракчеев , а въ 1812 г. получилъ ко.мапдовапіе 7-ю ц-Бхотпою дпвизіею. Находпсь въкорпус-R іспералаіДохтурова, Капцевичъ приііпмалъ участіе прп оборон-в Смоленска, а за оказашіую лічпую храбрость іі распорядптелыіость подъ Бородинымъ, ііаграждвііъ ордеиами: Св. Владп.міра 2 степепи, и Георгія 3 класса. При отстуі].іеііііі Фраицузовъоііъііаходндсо во вс хъдізлахъ нашего арріергарда, также подъ Тарутпнымъ и при Маломъ-Ярославц-в, гдт; получплъ золотую шпагу, украшеи. ал.мазами. Въ. 1813 г. Рапцевичъ блокировалъ Кіістрііиъ, a no пзятіи этон кр постп назначепъкомандиромъ 10-го п хотнаго корпуса въ сіыезскоіі ар.мін. Въ сраженіи при Лейпцигіз оиъ получилъ дв коптузіп, кром того подъ ппмъ была уоита лошадь и н смотря на то, оиъ ііеоетавплъ поля сраженія и въ числ^Б первыхъ вторгиулся въ городъ. Государь Императоръ паградплъ его за то орденомъ Св. Георгія 2-го класса, а шведскій па«•Бдныи принцъ военнымъ ордепомъ Меча 2-го класса. Въ 1814 г. Капцевпчъ вособепііостп отличаіся въ сраженіяхъ; прп Этожі;, Мо н подъ Париже.чъ. Въ 1819 г. опъ былъ пазначепъ командііро.мъ отд лыіагосибирскаго корпуса и въ 1822 г. reuep.-гуоернаторомъ Западной Г.ибнрп; запи.мая этотъ постъ, онъ мпого способствовалъ ьъ улучшепію п олагодсііствію края, вособенпости зани.мался улучшеніомъ быта ссылыіыхъ. Въ 1823 г. Капцевичъ пропзввдепъ въ гепералъ отъ артімлеріи, а въ 1828 году иазпачеііъ команднро.мъ отд лыіаго корпуса внугречпвіі стражп. Наэтомъ м1істТі,какъ и вездТ., этотъ гепералъ съ ііеооыкііовеііпы.мъ усердіе.мъ п знапіемъ д да заиималсн виБрепиою е.му частію. Корпусъ впутренпец стражи обязанъ Капцевпчу совершеппы.мъ преобразовапіемъ. ПОСЛБ 48 лтзтъ служоы, Капцевичъ умеръ въ Оренбург-Б 1840 года.

Кап — Кар

моіценпы.чп улнцамп, пебольшпмп красипыми дома.мп ІІИ СКОЛЬКІІМІІ огро.мны.мп публіічпымп здапія.мі^каьъ бпржа, ратуша, п проч.; ИМІІОТЪ 5 церкпеіі, ймечетей, обсе|івато|рію исъ 1829г. пімназію. Жителей до 20,000 чсл. Гавапыо го: рода служптъ С.толовая губа , а и-Бкогорую часть года Фалыііивая губа. Капь, древнііі втзсъ, употреблявшійся въ Россіи; каждая капь іипвоіцапая чотверть заключала въ ссив 12 пудовъ и содержала 8 днВОІІСІ;ІІХЪ талантоііъ.

Капюронъ (loseph Сарпгоп), замФчатеіквнЙ Ф[іаііцузскііі акушеръ имедпціиіскііі ппсатель, родилсн 1770 г. въ гор. Жеръ (Gers), авторт. сочгім.: «Diclionnaire des termes de medecine»; «(ours Iheorique et pratique sur les accouchemenls», 1828; «Questions de medecine legale en ce quiconcerne les accouchemens», 1821; «Aphrodisiographie», 1807; «Notices sur les eaux de Castera Verduzan», 1830, и ироч. Кавюсіаты иііі капишописты (отъ Фраіщуз. capuce, capuchon, Еапишонъ), т. е. посмвшів мзвТіетныіі каіііішопъ; такъ называлпсь въ XII ввкт. Фраицузскіе Фаііатикіцкоторые, отді;лившись огь Церкви и государства, оора.чопали свое общество, должснствующее, по ихъ словамъ, сд лать мнролюбнвы.ми людеіі воинстввниыхъ; члены этого обіцоства употребляли билыГікаііюшоііъ,какъотліічіітелыіыйсвоГізнакъ. Капюііаты скоро усптзли найти еебіз большоо число ііривержепцевъ во всізхъ западныхъ государствахъ, особенио же въ Ьургуидіи п Берріи; і;ъ это.му успізху мпого способствовали иепрестанпыя войны тогдаіипяговре.меии. По, ьъ песчастію, это Фаііатическое общество оті.рыло свое ііоприіце no ммроыъ, а воііііою;члспы его повсюду грабилп и уоиваліі ГБХЪ, котбры no хот лн къ нимъ іірисоедііняться. Гпбельныя ДІІІІСТВІЯ капюсіатовъ могли быть прскращены только строгими М і ра.ми правительства. Кара, рііка, текущая съ Уральскаго хребта по гранпц Архаигельской губ.съ Тобольскою, въ Сііверныіі океапъ; часть этого океана, прилегающая ъъ устью Кары,ііазывастся Карскимъ море.мъ; по р к есть руды и находятъ мпого ма.монтовоіі кости. Д томъ па Кару приходятъ кочевать Ижеліцы съ свон.ми олоіія.мп. Въ псй весь.ма мпого рыбы, готорую ловятъ прі зжаюіціо сюда охотники. Изъ р къ впадающпхъ въ Кару зам чатолыіа, no своей веЛИЧІИГІЗ. р-г>і:« Салова. Прп усть Кары растстъ Капштадтъ (Capstadt), глаппый городъ Кап- ерпикъ, талыіпкъ въ І^ аршіша, водяпііка, лэпда (с.м.), при Столово.мъзалііи , у подошвы алііірыБЪ. н т. гі. СТОЛОІІОІІ, ЧортовоГі и Льииііоіі горъ; правіільКарабаба, селепіе въ Нахичевапскомъ у зд , ыо построенный городъ, съ шнрокиші, no пе- ТНФЛИССКОЙ губер., лсжитъ на р. НахичеваиЬ'

Kap — Кар

—

5

чай. въ 30 вер. къ с в.-вос. отъ Нахичевапп, no npocejo'inoii дорог пзъ этого города въ Шушу. За.м чательно по мііиера.іыіымъ водаііъ. Карабахскій УВЗДЪ; входплъ прежде въ составъ КаспіпскоГі об.іастп, но при пос.і дпе.мъ разд-в.іспт Зар;авказскаго края.въ 1846 г., перепмеііоваііъ въ ШучіііпскиГ! ті ііріічіісісііъ г>ъ ШемахипскоГі іу.оериіц (с.м. Шуша). КараБашъ, co^nuoo озеро въ сБв.-пос. частп Кп|)Гі!ЗЪ-Кайсацкон степи, подв-пдомствепион оііЯйрскому пача.іьстну; івжитъ въ 36 вер. къ югу отъ Черемуховскаго редута (близъ гор. Сс.мнпалатмпска); пмветъ въ окружиости, псклірчічі вмдаізйііёся мысы, 15 вер.; берега пюскіе, имііюіціе солоіщоиато-ілиііпстую почву. Въ пе.мъ садится хороіиая соль,которую вылаиываютъ и пывозятъ казакн во мпогія мізста, длн домашііто уиотреблепім. Карабены (carabins), составляли въ отарииу родъ воііска въ Испапііі, набііраемаго нзъ Басковъ и 1'аскоііцевъ ; оиіі уиотреблялнсь какъ легкая п хота п копница н были вооружены палашомъ, ДЛІІМНОЮ і т і ц а л ы о (escopella) въ 3 J ^ оута п большпмъ пистолето.мъ. Ііредохраіпітелыіое оружіе ихъ состонлоизъвирасы, каскп, а на л вой руки оіпі поснли большую перчатку (ganlelet), покрытую жел-взомъ. Карабспы расміолагалнсь па Флаіпахъ арміп въ ігвсколько шеропгъ; при встр чі; съ непріятеле.мъ оии іюдскакивалн иа 200 нли на 100 шаговъ, давади залпы ц пото.мъ скііывапісь. Во Франціп такжв былн заведопы карабепы королям» бурбопскаго до.ма, а въ царствовапіе Людовпка XIII нхъ было сФормпроваио до 12 полічовъ. Посл ІІіірепейскаго .ммра воііско Это было уіііічтожеио п зам пеііо драіунами. Карабинеры (carabiniers), коііпое, а въ п г.оторыхъ государствахъ п шее воііско, получішшее свое назваиіе отъ карабпновъ, когорыміі оно было вооружено. Во Фрапціи въ пачал XVIII стоі тій былъ особепиыГі коиныіі карабннерныіі полкъ (Regiment royal des carabi­ niers), пабираемыіі лучшнми людьми нзъ всей кавалерін. Въ Гермаиіи, во вре.мн Се.мплТіТіісп воііиы, прн каждомъ кираспрскомъ полку было по одноліу эокадрону карабннеррвъ; иііогда давали это имя и кпрасирскимь полкамъ. Во времн Французссой революціи былитакжесФормнроианы iiliiiiie карабиіі ры, вооружеіпіые винтовками н пспраплявшіе службу застр льщпковъ; каждая полубрпіада иіп полкъ иді да по одіюй ротіз карабііііе[іовъ. У пасъ карабиііерамп зовутъ въ і;апалеріп прапыхъилізвыхъ Флаіііоиыхъ оооихъ шеремгъ ко взводъ (см.); онн выбираются изъ самыхъ раеторопныхъ

—

Кар— Кар

люд й п іучшпхъ здоковъ. Въ кавалеріп карабиперы вообще вооружеиы, кром обыкиоuemiaio оружія. коротки.мъ карабипомъ или ІІИІПОВКОІІ (carabine гауее); опи вы зжаютъ воФлапкеры (с.м.), если но вызванъ для этого осооыГі взводъ. Въ каждо.мъ эсквдроц-Б 16 кар а б т і е р о в ъ ; при ФлаііЕНроваііін (см.) опи разсыиаются оезъ резервовъ, выскаЕішая пря.мо изъ своихъ м стъ. Въ п-Бхот назыпаются карабинера.мя: 1) грсііадерскіе егерсі.іе полки, г.оторыхъ иміістся no одіюліу въ каждоп грепаде[іскиіі дпвизіп н въ кавказскон греиадерскон брпгади; 2) грепадерскія роты въ гвардеііскихъ, греііадерскпхъ и ар.меГіскихъ егерскпхъ полкахъ; 3) первые взводы въ греиадерскихъ ротахъ т хъ жи полковъ (с.м. Карабнв ры въ Россіи). Карабпнеры въ Россіи, существуютъ со вромеиъ ЕКАТЕРІИІЫ II. Въ 1763 г. были учреждвны 20 караоіііісриыхъ подковъ пзъ бывшихъ коііно-грсііадерскпхъ н драгуыскихъ полковъ, а въ 1784 г. прпбавлеио къ нпмъ еіце 10 полковъ пзъ урожепцевъ Малороссін. Гіри И.мператор ПАВЛ I, всБ эти полки переформированы въ г.іірасіфскіе и драгунскіе, а съ 1803 карабшіера.мч пачали пазывать ТІІХЪ рядовыхъ въ кавалоріііскпхъ полкахъ, которыо были вооружепы иітуцера.ми. Въ 1816 году опять явились караоіиіерпыо полки, но уже не копные, а іітзхотныс, состоявшіе каждыГі изъ 3 баталіоповъ; ихъ было 7, и называлпсь онн по пумерамъ. Въ 1833 г. прп ооще.мъ преобразовапіи ар.міи, три изъ этихъ полковъ посгупплн на усилепіо разныхъ другихъ частей, а оставлены пзъ ипхъ три полка въ греиадерско.мъ корпус-в, no одпому въ каждоГі дивизіи. п эрпвапскіГі карабііперііып полкъ въ составЪ каиказскон резервпоіі брпгады. У насъ пыиъ существуютъ еіце учсбпыо карабіінерныо полки для прііготовлеііія въ ар.мепскую пііхоту способпыхъ іі зпающпхъ дъло уптеръ-оФиц роиъ, музыкаитовъ и барабанщиковъ. Оііп не входятъ въ составъ арміи, а И.М-БЮТЪ особаго ннсііектора; ихъ числомъ 4. ЕарабИЕЪ, короткое огнест|)1ілыіое оружів, уііот|)еоляемое преіі.муществвпііо въ кавалеріи для стрізлннія съ лопіадн; для этого уппраютъ его пріпаадомъ нъ плечо, а стволъ кладутъ на локоть л воп руки, поднятоіі къ верху, не отиимая оть пея свободы управляті. юшадью. Караоіічъ корочс п легчо пііхотпаго ружья^ пе ИМІІЯ иазпаченія для ручпаіо боя, опъ д лаетсибезъ іитика и съ-боку сго ложа прішрфпляетсн жел зпая скоока, посредствомъ котороГі кпрабіиіъ пріш шішается па псревязь. У иасъ стволъ караошіа нмііетъ 212--; дюГша

Kap — Кар — J 12 Кар — Кар длины, а всн оіо длипа проотпрается до 38!^і по чотыреуголыіая и изіші; только тянутся длитіыя ст ііы съ воротами для входа; во дюймрвъ, БЁО.Ъ 63^ Фуита. Это оружіе пзобр тено въ 1498 г. Гаспаромъ Цо.іьнеромъ, въ вііутреішостіі здапія постоянііо паходятся колодцы п Фоптаны; дворъ окруженъ болБе нлп Віиііз. Карабулаки (Лртты), пародъ Кавказскаго .меіі-Со ІІЗЯЩІІЫМІІ аркада.ми, поддержішаюп.іе.мвніі, еще съ 1772 г. постуіиівшііі подъ ио- щнми кровлю, которая, смотря по богагству Еровитеіьстіш Россіи. До того вре.меііп Кара- каравапъ-герая, оываетъ очспь разиообразна. булакп были подвластны аксайскимъ кннзь- КаждыГі путеіііествеіііііікъ прішязываетъ своямъ.Наріічіе карабулакскоесостаплпетъ смізсь пхъ лошадеіі илп верблюдовъ .і.ъ кольцамъ, вбпты.мъ пъ стВпу; вещи стереіутся чиновішкахстиискаго съ чечепскнмъ. ко.мъ,ііарочііодлятогоназначеіінымъ отъ полиКараваджіо (.Michel Angelo .\merigi),TaK-b npoціи; ііикто нс им стъ права спроспть путёшозвапііый отъ города Караваджіо (Caravaggio), стиенника въ гаравапъ-серат;: кто онъ, откуда въ Венсціяііскомъ г.оролевсти , въ і;оторомъ м куда іідетъ. Въ городахі. каравапъ-сераи онъ род. 1569 года. Онъ былъ одиимъ изъ лучслужатъ с.кладочпымъ мізстомъ товаровъ н тошіілъ нталіяпскмхъ жнвописцевъ; оъ самой гда опи преооразуютъ базары. Ііраво строить ранией молодогти, чувствуя въ сеиБ иаклоикаравапъ - серан иміютъ только піікоторые ность къ ЛІПВОПІІСП, no ио пліъя руководптеля, члены царствующааго до.ма. u едіінствопііо сниман' вее только съ прнроды, опъ въ короткоо вре.мн разішлъ сноіі таКараванъ-сераскиръ. Управляющіи караваплаигъ; но съ другой сторопы его завпстлііиыіі сераемъ. и безпокойпый характе|)Ъ н позволчлъ е.му ЕараваЕЫ или' ЕнрвЗНЫ, на Восток-в общеусоввршеиствовать своихъ спосооиостей, и былъ ііричнііою его смерти. Умеръ па возврат- ства страпствующихъ Еупцовъ или богомольнбмъ пути изъ .Мальты 1609 г. Изъ его кар- цевъ, или тііхъ и другихъ вм стт;, которые тіінъ бол е заміічателыіы: «Христосъ. н со- соедііпяіотся, по ііредііисаііію древтіхъ прамый во гробъ», «Смерть Д вы Маріи», «Цы- вилъ, чтобы собща встріічать опасности пугапка и Адолыіь Внпьяіікуръ, мальтійскій ти. Лучше всего караваіпюе уетроііство въ южиои Азіи u въ ссв. Афрпкъ, по ііричіінв гросмейстеръ». j .магометанскаго закона, которымъ оиредіілсны Караваджіо (Folidoro Caldara da Caravaggio), правнла сгранетиованія , предводптольство , прозваііпын «Караваджемъ» no той ж причивр мя отхода, стоянки, u up. Для ОСТСИІОНІ;ІІ н'Б,какъи егосоотечествеііникъ Ыііісель-Лиджекараваиоиъ тамъ по большей части устроепы ло-Америджи, род. 1495 г. Ііолидоро npocuaособыязданія,караііанъ-сераіі.Кродгіі іірапіільвился не много преждо перваго; былъ патурно ходящихъ болышіхъ караваиовъ, составлящикомъ и учепиковъ РаФаэля, и воспла.менепются .малые, no желаііію купцовъ и путешоный раоотами въ Ватикаиі;, опъ самъ пристиоішиЕОвъ. В рблюжыі караваны разд лнютнялся за Ж ІІІОГІИСЬ., СІІІЗХИ его уливили самася па тяжелые (больше 600 Ф. ііа каждаіо верго РаФаэля; особеііпо онъ отличался въ одноблюда) и на легкіе; первыв идутъ въ депь по ЦВІІТНЫХЪ картішахъ (camaieu). Изъ картинъ 4 мііли, иторыо отъ 4 до 5 миль. Въ среднеи его паиболііо замъчат лыіа: «Св. Павелъ и ІиАзііі торговля тапже ііроизводитсякараванамп, сусъ, ведомыіі наГоліо у»,эту посл^дііюіо і;аририче.мъ лучшихъ ііроводпиковь достакляетъ тину опъ окончилъ пе задолго до своеіі смеркаста кахиліі, оті)асль харуповъ, пбо счптаетти, въ 1543 г., на 48 году отъ своего рождеся грьхо. ъ убить члена этоіі Еасты. Въ.Малои иія онъ былъ убитъ своимъ слугою, которыи Азіп, in. юго-западно.мъ Ираіі-Б и въИпдіи для думалъ завлад ть его им ніемъ. караваіювъ обыкиовеиио употребляются лошаЕараваННЫЙ чай. Такъ пазывается лучтігі дп и лопіакп, въ Туран и въ степяхъ средсортъ чериаго чаю, получипщій свое пазваіііе ной Азіи — верблюды , въ южной Ci)5iij)ii — отъ караііаиовъ, которые достанляютъ его въ верблюды, лошади, волы. — У насъ таіл. наЕвропу сухимъ путо.мъ чрезъ Маи.мачипъ илп зыііается обозъ или собраиіе судовь, доставКяхту п азіятекую Россію. Онъ лучшо прппо- ляюіціе ІІЗЪ Спбіірп и вообще съ горпыхъ завозимаго иа кораоляхъ (кантонскаго) чая, пото.му довъ иоталличесііія тяжести и восііитанниковъ что вкусъ послидияго портится отъ сырости въ учебныя заввдснія. Сл дстввнныя дізла no и іілілпія морсиаго воздуха. проіісіііествіямъсътаііи.міікараваііаміі разсиаКараваЕЪ-Серай. Большоо здапіс, нм юиіее трпваются въ уиздныхъ судахъ, гд случится иаВостокиііазііачепі олужпгь пристаііище.мъ пропсшесгвіо и только дила no обвііпшіію горкараваиамъ и куицамъ. Форма его ооыпиоиои- пыхъ чдеиовъ отсшаются ио 2-й д парт. ураль-

3 — Kap — lap дороги пзъ Коіістаіітииополя въ Персію; кр * пость, съ 14,000 жителей. Карагужъ (Aquila пгв іа), хищная птица изъ семеііства дневныхъ, составляющпхъ породу орловъ. Цвізто.чъ бураго; хвостъ черпоііатый, съ сізрыми полосами; у молодоп па крыльяхъ желтоватыя пятна; ростомъ до двухъ Футовъ; питается заііцами, кроликами, полевы.ми п летучп.іш мышаміі, утками и насіікомы.міі. Водіітся на Апеііішнахъ п другпхъ горахъ южной Еврош.і. Караджи. Такъ называются въ Турціи привозныя и вывозиыя пошлпны^ также пристава , собирающіе этп пошлііны. Ихъ пачальникъ или таможеііпыіі падзпратель иазывается караджіібаши. Карадшпчъ, см. Вукъ СтеФановичъ. КараЗИНЪ (Васплій Назаріевичъ), бывшій профессоръ харьковскаго уішверситета и правптель д лъ Фплармопическаіо оищества; пзвіістенъ небольшиміі трудами no предметамъ техпологіи, нзъ которыхъ наііечатаиы: «Иліодомотръ для повБркп часовъ» (1825 г.); «ІізвСстіе о вішокурешю.мъ снарядіі»; такж «Объ ученыхъ ойществахъ и періодпческихъ сочііііепіяхъ Россіп»,и «Ричь о ііеобходпмоста Каравелла(фр. сага еПе). Португальское суд- усплпть домоводство» (1813 года).КромБ того, но небольшой веліічипы съ треугольнымл па- весьма любопытеиъ его «Отчетъ ФІІЛОТ ХІИІЧ рус^ми. Туркн называютъ также «караи лла- скому обществу за 1813 годъ». Караибскіе острова. Такъ иазываютъ Н ми» и которыя своп суда.

Kap — Кар — ' cr.aro горпаго праіиенія (Св. Зак., 1842, т. VII Уст. горн. ст. 1505). Россія ведетъ Еаравапиую торгоі!.ііото.іы;о no азіятской граіищ , пменііо, чрезъ таможеппые оііруги; астраханскіп, ореибуріскійп сибирскій. Гдавныя правіна по приходу н отходу караваповъ с.і дующія: по прпбытіи каравана застава .опіісываетъ: на скодышхъ верблюдахъ илп подводахъ и откуда вышо.іъ караванъ; кто иачалышкъ; сколько so.vy пріиіадлежіітъ тюі;овъ; сподько имеппо хозяевъ, пріп;азчііковъ и работниковъ; собирастъ св-Бдіиіія ооъ нхъ ЭЕііпажахъ, т. е. лошадяхъ, оружін и пр. Пріиіявъ такимъ образо.мъ товары, застава, прп складк ихъ, запечатываетъ исіз тюкп и са.мы узлы на связк или съ обтліхъ сторопъ тюка, п доиосптъ со вс ми іюдробностя.міі таможп о прошедшемъ Еараваіпз. Наемъ подводъ и складка тоиаровъ завнситъ отъ самыхъ торговцевъ, ннкто, подъ стропімъ взыскаиі^мъ, ие должепъ вмишиваться въ это. Дад-Ео ііоступаготъ no общіімъ таможенііымъ правиіамъ. Ло отправк паблюдаются также общія правпла, съ тою разппцею, что товары no увязк въ пакгаузахъ, до отправленія за грацццу, храпятся въ в д-Вніи таможнп.

СКОЛЬЕО АІІТІІЛЬСІШХЪ острововъ, лсжащихъ .мо-

Еарага, ръка па полуостров-Б Камчаткг, въ жду Южіюю н СБверпою Америкою, отъ іімепн «ізввро-ііосточііой сго частн, обіпаемоіі Коряихъ псрвыхъ обитателей,Караіібовъ, которыхъ камп; впадастъ въ Камчатское море. На рфк остатки и теперь ещо обитаютъ ііа Мари-ГаКарага, близъ ея устья, стоитъ Карагинскій лайті;, Саита-Луціи, Саііъ-Біпщвнт и въ гоострогъ, а противъ устья этоіі різкіі, всрстахъ рахъ Домііпика. въ сорока отъ берега, паходптся КарагинскіГі Караишы, іудойская секта, ііротивоішложпая островъ, паседешіыіі Коряьамп. секті; раввііііпстовъ. Опа запмстновала' своо Карагай-куль, псбольшое солепоеозероОрен- и.мя отъ халдеііскаго: кара — ішсаніо: пото.му буріскоіі іуберніи, Челябиискаіо уВзда, занп- что посліздоватолп ея уважаюгъ одііиъ іолько мающее около 3 кв. перстъ простраиства; из- текстъ Св. Піісанія, пс усноня іиікаг.ого автообилуетъ повароиною піорького солью; дпо оіо ритета преданіямъ раввіііііістовъ, заключептиновато, а берега частію песчапы. иымъ въ Талмуд^в. Нользя съ точпостью опроКарагайская кр пость, лежптъ па Оропбург- д лпть врс.меііи, і;огда эта іудёйская coma поской пограннчпой линіи, въ 35 вер. къ стзве- лучила своо пачало, но съ достонБрііостыо моро-іюстоиу отъ Верхіісуральсііа, по дороііз пзъ жпо полагать, что опа окопчательно образованего въ Троицкъ. И.м етъ 169 до.мовъ н жііте- лась въ VI в к-в, посліз тоіо какъ Талмудъ noлучндъ у евреііскнхъ раввіиіовъ спою полпоту дей 270 мужескаго пола п 461 жепсг.аго пола. Карагайтюкъ. Острогь Урала ііаправомъ ое- п оііредізлсііпоо зпачспіе. РОВІІОСТІІЫО прИв ржепцы Талмуда піушаются караіі.ма.мп, точпо рогу Атляна, см. Оренбургская губернія. Карагассаръ, городъ въ Азіятской Турціи, такъ же, г.акъ древніо Іудеи іірозираліі Самавъ эялетіз Анадоліі, съ 60,000 жителеіі; сла- ряпъ, no па самомъ дил этп сектанты miвптся разведеніе.мъ мака, огромпаго колпче- сколько no заслужпваютъ таг.оіо отвраіцепія. ства опіу.ма, ЗДТІСЬ ііріігогоііляемаго, іі шерстя- По свпдіітельству иізкоторыхъ наолюдатслеГі пымп Фабриками. Есть еще Карпгиссиръ, въ правовъ совромсиііыхъ иамъ Евреевъ, они зялет Арзерумъ, блпзъ оольшой і.араііаііпой бол о честиы, чБмъ IIIJCUC ихъ собраты. Ка33 Т. .

Kap — Кар

-

514

раимы точно такъ ж , какъ и другіе Евреи, вотріічаются во миогихъ государства.чъ Европы и Азіп. Караимы ВЪ ПОЛЬПГВ. Чисіо пхъ простпраегся до 4,500 душъ. ЗдЪсь они заппмаются про пмущестиенио хлТібопашествомъ и швозомъ; (\ цаы, "но трудо.ііобіівы. Од ваются от.іичио отъ прочихъ Евреевъ, no образцу ІІО.ІЬСКІІХЪ крестьянъ илн по-азіятски. Языкъ ихъ также не сходенъ съ языкомъ ГІО.ІЬСКІІХЪ Евреевъ, говорящпхъ ііспорчепгіы.мъ НТіМОЦКИМЪ , но есть см сь польско-русокихъ C.IOBJ. СЪ евреііскими. Бйльшая ж часть гоцоритъ по-татарскп и.іи по-турецки. Древиъйшія пріши.ілегіи даросаны Караимамъ коро.ія.мп: Сіпизмупдомъ I въ Луцктз, СтеФано.мъ Баторіемъ въ Галпч и 1441г.въ Трокахъ. Н которыя гі[ісдаіця пхъговорятъ, что Вмтольдъ прішезъ въ Трокн385ее.мейотвъ, а оттуда уже міюгіе нзъ пихъ переселились въ Галичъ н Луцкъ. Кром духовп. кнпгъ, Караимы no имъютъ другоіі ліпературы. Библіи ихъ суть европепско-еврепскія ііздапін. Нравственпый характеръ Караи.мовъ вообщв достопнъ уважепія. Опи весьма прішержепы къ своеіі візр и преданін.мъ. ГлавныП евреискій раввинъ въ Литси, Мпхаилъ БресткіГі, вздумалъ-было, въ царствовапіе Сипізмупда I, пріісоединить Каранмовъ подъ свое в-Бдізніе, но Гастольдъ защіітіыъ пхъ. Императрпца ЕКАТЕРІІНА II даровалг имъ многія привпллегіи. Правительство Галиціи поставило ихъ, въ 1790 г., на равн съ подданными господствующей религіи. Они и понып ие подлежатъ узаконепіямъ, которыя тамъ существуютъ для прочихъ Евреевъ. Главныедог.матыКараимовъ «•Бдующіе: 1; Вселепиая п все, въ пен содержащееся, суть творенія Божіп. 2) Создат ль ихъ не сотвор нъ. 3) Опъ н им етъ себъ подобнаго. 4) Онъ послалъ раба Своего, Моисея. 5) Чрезъ него Онъ далті человізку закопъ. 6) Должно различать буквальныіі смыслъ закона И духъ его. 7) Господь вдохнулъ и прочимъ пророкамъ даръ предвТд^нія. 8) Въ деііь суда воскреситъ Онъ вс хъ людеи. 9) Вс мъ воздастъ по дтзламъ ихъ. 10) Б о і ъ не отрииулъ Своего народа и въ пл ну, хотя и каралъего, a потому надлежитъ ежедневио ожидать епасенія его чрезъ Мсссію, сыиа Давидова. — Молитвы Карашіовъ кратки, въ чемъ они ссылаются па экклезіастъ. Въсинагогахъ. которыя онп пазываютъ «кеннисія», они читаютъ по субботамъ, общенародно, отрывки я з ъ 5 книгъ ДІопсеевыхъ и изъ другихъ пророковъ. Какъ Караимы ие почитаютъ талмуда, то и не ііакладываютъ ремней па.мятп (тефелппъ) н ііе иосятъ «рясны» па краю своихъ ризъ подобпо прочимъ Евре-

Kap — Kap

я.мъ. Только при чтенін въ кеннисіп объ этихъряспахъ, они устреыляютъ взоры на рнзу с ъ ряснамп, въ ней пов шениую. Субботу соблюдаюгъ съ такою строгостыо, что даже прИ жесточапшпхъ морозахъ не топятъ почей. Такж пе наблюдаютъ обрядовъ, принятыхъ у раившііістовъ при ботз скота и освид тельствованііі его внут()енностей, а воздсржпваются отъ употреблепія падшаго и уязвлеинаго. скота. Въ празднііііъ ГІаохи опіі, цилые семь дпей, -Едятъ ие квашепый хл бъ (маца), по пе соблюдаютъ при печепіи его такоп точности, какъ раввицскіо Евреи. Карапмы чмЕютъ особоеуваженіе къ 19-іі и 20-іі глава.мъ 3 кйиги .Мопсея. Они часто толкуются въ ихъ школахъ, а учепые ихъ иаписали иа эти главм миожество толкованій. Пото.му-то оніі пастоятельно требуютъ отъ свопхъ едііііоит5рцевъ благочестивоГі жизнм, добраго іі честиаго поведенія. Караимы весьма цтзломудренны въ словахъ и поступкахъ. Прп бракахъ опи нзб гаютъ п са.мои отдалеіін-впш іі стеиеііи родства. ІІоворождепны.мъ даютъ нліеиа евреііскія, арабсиія иліі турецкія. Мальчпкъ на 8-й доиь обр зывается no обряду, совершенно отлпчпому отъ раввпнскаго. На 33-й деньсобираются родиые, зиаЕо.мые,также «гаха.мъ» илп законоучитель, н отецъ се.ченства ооъявляетъ и.мъ и.мя иоворождепнаго, па голову ьотораіо гаха.мъ. кладетъ свон руки п благословляетъ его. Торжество этого дпя окапчивается пііріиествомъ. И.мя д вочкн ооъявляется чрезъ 66 дней посл-Б рождепія. Раввиискіе Евреи пріізпаютъ Караііловъ за истинныхъ Евреевъ, говоря,чтотолько разсвяніе по лицу земли, постпгшее всізхъ Евреевъ, пріічиііою пхъ отдііленія II что они только отъ заблужденія и невТідтиіія, по не отъ презрънія не пріемлютъ талмуда. ІІри все.мъ томъ, раввиннсты пе позволяютъ свон.мъ едииовізрцамъ вступать въродство съ Караимами. Карапмы въ РоссІИ. Прп покореніи РоссіеюКрыма, Караи.мовъ счнталось 1.102 душн муж. пола. Они получіми отъ ЕКАТЕРІІІІЫ II ПТІКОТОрыя преимущества противъ польскихъ Евреевъ; равно н въ новБйшія вре.меиа оііи пользу-ются предпочтителыіымъ ііокровіпельство.мъ русскпхъ закоповъ. По послидней пародпой переписи считается Каранмовъ въ Тавричеокой губерніи 2,064 души муж. пола и 2,124 жен., всего 4,198 душа обоего пола, въ то.мъ. числ въ город Евпаторіи мужескаго 1,150 н жеискаіо 1,201 душъ. Въ Евпаторіп, какъ п везд , оми заиіімаются виутрепнеіо п вн шнею торговлею, находясь въ безпрестаішыхъ сношепіяхъ съ Констаіітшіополе.мъ іі пользуясь. та.мъ особепііою довЪренностью. ВъЕвпаторіи.

Kap — Кар

'

-

515

-

Kap — Kap

Карапмы ИМІІЮТЪ свою сипагогу; возникшую поол подзе.мныхъ пещеръ, гд оии отпрап.іяли боіос.іужепіе, по ІІ.МІІІІЪ до.чио.іеиія модъ ханскп.мъ подданствоімъ соиоршать его при диевномъ СВІІТІІ. Недавпо опи пріобрГ..іи древнюю Бііб.ііго, гіисашіую въ ЕтиптіБ въ 4770 іоду отъ сотворенія .міра, Для виутропняго управлеиія нхъ общества, пріі сшіагогіз оуществуетъ «ОИНхвдринъ» , подъ р.апіорнжепіе.мъ пзГіраіпіыхъ отъооіцества гаха.ма (старБіішпны) п ІГБСКО.ІЬкихъ раввііповъ. Ооязаііііости сііііхедрина состоятъ въ зав дывапіи пе только д лъ духовныхъ и д-Блъ касающпхся совтзсти,. ио и вс-Бхъдълъ, отиоіящихся до ихъ общоства. Караіі.мКі, ирожпвая въ городахъ, заиіпіаются торговлего; зе.млп ;ке спои продоставляютъ въ управленіе ТБХЪ ЖО Татаръ, огь которыхъ пріоориш ихъ. Крымскіо Караи.мы говорятъ татарскнмъ языко.мъ; его же угютребляютъ при переппскіз, только европейскими буква.мн. Онп ведуть жизнь ішздержиую и трозвую, а пото>іу между вИдМИ вовсе ігвтъ бидиыхъ. Науками н заші.маются, no им ютъ типограФскіе стаикн для печатапія реліиіозныхъ киигъ. Одежда ихъ сходнасътурецкою;.мужчііііыотліічаются только своимп больши.ми ціапЕаии изъ черпыхъ мелкнхъ оараньнхъ смушекъ, покрытыхъ предпочтительно бізіы.мъ сукпо.мъ ПЛІІ другою матеріею того же цвита.

Патрокла, опъ приказалъ отравить своего люібимаго отпущеиника Феста, и сд лалъ ему веЛНКОЛТІПІІЫЯ похороны; пакоиецъ, чтобы от мстить Алексапдріііцамъ за ихъ насм шкн на пего, оиъ предалъ ихъ іородъ ВСБ.МЪ ужаса.мЪ/ граб жа: кровь лплась всюду, ч дажеса.мъКаракалла ие с.м лъ доиести ри.мскому сеиату о числ убитыхъ, а напнсавъ только, чтооип равно всБ достойпы этой учйстп ; накопецъ онъ былъубитъ, въ 217 году. Каракалпаки, азіятскій пародъ, происходяі ц і й о т ъ Ноіайцевъ. Они раздъляются иа верхнихъ и нижиихъ. Первыс гораздо многолюдпъе вторыхъ; живутъ смвжпо съ Чюііраріею г отъ которой и завіісятъ, запи.маются оолііе грабежо.мъ, нежелі хл бопашество.ііъ, вироиепов-Бдапія магометапскаіо. Нижніе Каракалиаки жилп періюначалыіо иа ногайской cropoHS Воліи, .между Аотрахаііски.мъ и Казапски.мъ царствами, по покоренш которыхъ Руссіш.мп п решли на бухарсвую сторону къ Аральском-у озеру, но претерпішая зд-Бсь безпрестанные наб-Бги отъ Киргизъ-Кансаковъ и разорснія отъ киргизскихъ хановъ, вступилн въ подданство Россіи, въ 1730 году. Опн причисляются къ народамъ Оренбургскоіі губерніп; псповъдуютъ маіометанскую втзру, заіііімаютея. хл бопашествомъ, скотоводствомъ и торговлею.. Каракалпаъовъ считается до 20,000 кнбптокъ.

Кара-ИскакиСЪ (,т. е. Исаакъ Чериыіі), герой послТіднеіі греческоіі воііиы за иезавіісимость; Сульотъ; образовалъ своіі во нвые талапты во время р.усско-Фраііцузскон войны на Іоническихъ островахъ и сдізлалсн грозою Турковъ съ 1825 г. Е.му поставленъ па.мятникъ въ А инахъ. Кара-Иекакисъ убіггь 0 мая І8'27 г., въ н чаянномъ сражепіи подъ .мопастыремъ Св. Спиріідоиа, блнзъ Имроя. Караиты, тоже что Караииы (см,). Каракалла (.Маркъ-Аврелііі-Ліітоііпиъ Ь.ассіаиъ), сынъ Септимія Севера и Юліи Домны, римскій нмиераторъ; на .медалнхъ онъ обыкнов нно подписываетси Антонивъ, но пото.мство назвало его Каракаллою по іімеііи гаіьской одежды, которую оиъ ііостояііпо іюсіиъ. Каракалла род. въ І І О И Б 188 г. по Р. X.; въ211 г. по смерти отца опъ иріізііапъ іімператоромъ в.м-БстС съ своимъ братомъ, no Каракалла прпказалъ уоить Гету, вырвавъ его мзъ обънтііі .матери; гой же участи иодворглись .миогіе зна.мепитые людн, напр. доблестпыіі Паіііапъ, Гельвіц Пертйиаксъ, Іактііі н друсіе. Путешествія его по Галлііі и Гор.маіііи озііа.меиоваиы одііііми только ужаса.мп; въ ТроадБ онъ поставилъ бропзовую статую Лхпллесу, и чтобы им ть поиятіе, каі;ъ Ахиллесъ оплакиваіъ своего друга

Каракалъ (Felis caracal), плотоядное млекопитающео жпвотное, изъ се.мейства пальцеходныхъ, породы кошекъ, и кажется, древни.ми назывался рысью, па которую очепь похожъ. Хвостъ спускается до пятокъ; ушп окаичііваются дліпшымъ волосянымъ пучкомъ; ЦВІіТЪшерстисверху одпообразный внножелтый, снизу билый; грудь рыжая съ буры.ми пятнами. Впрочемъ этотъ видъ подвергался нъсколькимъ из.м-Бненіямъ, такъ напр. въ Алжир-Б каракалъ не и.мТіетъ на ушахъ волосистыхъ пучковъ и шерсть его рыжеватая съ продольны^ мп полосамп; въ Нубіп, голова у него кругл е... съ рыжиміі пятпими на брюхІЗ; въ БеніалЪ, хвостъ гораздо длпнн е и проч. Воднтся вьАорик , Персіи п Аравіи. Каракара (Сагасага Polyborus), хиіцная- nowца, изъсе.мепства дневпыхъ, составляющая п е реходъ отъ орловъ къ коршунамі,.—Каракора обыкмовенная(Polyborus valgaris) ЦВ-БТО.МЪ пестрая; .маиушка головы черная съ неболышімъ хохло.мъ. Водптся въ Ьразиліи, Иарагва-Б. Каракасъ (Caracas), столица южпо-американской республики Венеуэлы (Venzuela), однон изъ трехъ, составлякицихъКоломбію.Каракасъ съ предлидтьями имъетъ около 50,000 жптел., главный городъ епархіп еъ университетомъ.

Kap — Кар

— 51 6

О п ъ лежитъ въ 15 миляхъ отъ моря ua Gepery різки Гуаііра (Guayra), иозііышается пп 2.760 шаговъ у подошпы горы Силла (Silla), пмЕіоіцеіі 8,000 шагові.. Этотъ горо. ь 1812 г. бы.іъ разрушопъ заі і.іетр)ісеіііе»п., при которомъ по,гибло до 14,000 чедов ЕЪ. Въ КараЕас-с почти всогда господствуотъ прілтпая температура, л-втомъ о т ъ + 18° до-f- 20°, зи.мой оиускается толькодо -(" 9- Cij другоГі сторопыэтотъ городъ имііетъ ещо непріятности: ЗІПІОІІ (отъ апрт>ля до іюября) о5ыкііо»еіігш пдутъ п а е с а і п ы е дожди и ііаііолііяюгъ р ки до того, что оип выходятъ изъ берсгоіп. и паводняютъ вс окрестиостм. Проііипція Караі;асъ т г г . е т ъ иа пространствіз 3,800 кв. миль 500,000 ,ч;іітслеп. Каракасъ до 1810 г. составля.іъ іісііанское геііералъ-катітапстио, а въ эту эпоху сдіиался театромъ воастанія подъ предводнтельство. іъ Боливара, у])Ожеііца этого rojio^a; 1830 г. опъ составлялъ часть Колумбіііскои республпкіі, a « ъ 17 ноября 1831 г. эта п р о в т і ц і я была п р и зиана пезависпмоіо подъ іі.мепо.мъ росііуйл)іі;іі Вепсуалі>і. Каракатица (Sepia), ГОЛОВОІШІІГІ СЛПЗПЯІІЪ, ІІЗЪ семейства двужабсриыхъ.Щупальцытаьъ жо расположоны, какъ у ка,ль:\іаровъ; no тВло оналыюе, плоокое, сііаожешіое no 6оі;амъ мяспстыми плавника. ііі, заііпмаюіцпмп всю ддипу мвшка; па сппп ііаходится болыпая, подъ кожею л е ж а щ а я , рыхло-изпостковая раковпп а . — К а р а к а ш и ц и антечпил (S. officinalis), кожа гдадкая, красііовагая, съ краспыми п черны. ш пятна.міі; длппою въ поларшПпа и балізе. Водится во множостві; въ Срсдпземііо.ііъ лор . Жесткое ея т ло уііоті>еоляется ппогда в ъ ііищу; и з ь чернаго вощоствп, отді;іиі\ліаго ею, приготовляется чорпо-бурая краска и гомеопатическое декарство, а овальная, рыхлая кость употреблявтся въ медпциіі какъ всасыв а ю щ е е средство. Кара-Кингиръ, ричка Киргизъ-Кайсацкой стеіиі, ПОДВІІДОМСТВИППОЙ снбіі|)Ско.му пачальству, беретъ свое пачало пзъ отраслоіі горъ Аргапаты, лсжаіцихъ пъ 70 вср. с верп е ЛлаТау. Пройдя 250 вер. no паііранлепію па юговостокъ, опа шіадаеть въ ртзчиу Сары-С.у съ праиой сторопы, при урочмиі Ка|)а-Джаръ. Ш п р п п а Кара-Кингпра до соедиііенія съ р чкою Сары-Кппіиромъ пе превышаетъ 4 саж., no далііе доходитъ до 7-ііи. Дпо пъ ворховью ка.мепистоо, а къ устью пеочапо-шоіштое. Въ 2-хъ вер. отъ устыі Кара-Кппінра на лЬвомъ берегу, находнтся развалипы татарскаіо укрізплепія, разрушеппаго Русс.кііміі въ 1832 г. Кара-Китабча, Башк«р.сЕі« чорнокпижппіііі; ИМІІЮТЪ будто-5ы чоіпіыя кпіігн (кара кп-

—

Кар — Кар

табъ), ппеапчыя въ та.мук (въ аду);! жпвутъ въ т споы Д|)ужб-В съ шаіітапами (діаволамп), и дажо повсл ваютъ и.мп вполп . Кара-Кптабчи можетъ прііка:іынать шаіітапамъ дТаать песлыхаппыя чудеса, иапр. свппать капаты пзъ песку, дізлать веревкп пзъ солпочпыхъ лучой, потемпять .м сяцъ п солпце, сводить па вемдю зв-взды, пропзводчті. и прокращать бурп, пенастііе п проч. Каракоры (Caracorcs). І с п . і я суда, употребляемыя жптелямп острова Борвео и другихъ прплежаіцпхъ остроиовъ.КаракорывозпыиісііЫ па г.аждо.мъ копц n no болыпоіі часги прпводнтся въ двпжепіе коротки.мп весламп плп лопатамп. Опи им ютъ тройпі,іе ВМІІСТО діачты козлы пзъ тростп, поддержпваемые ваптами, па которыя подіпімаюгь продолговатый парусъ, прпвязаипыіі вверху къ реіі пзъ трости. Впереди и сзади ставится родъ Флагштоковъ изъ тонг.оіі трости, па которыхъ поднп.мается .мпожестпо лосьугковъ изъ тонкоГі Еоры, въ род вымпеловъ. Кара-Коюнлу, первая днііастіяТурі;о.маповъ, овлад вшпхъ Вагдадомъ въ 1408 г.— 1) КараІОсуФЪ, сыпъ Кара-Лохаммеда, которому .мон гольскііі султапъ Ахмедъ-Идехапи вв рилъ начальство падт, своцмъ воііспо.чъ. Мо с.меііти ДІохаммеда, ЮоуФЪ былъ утверждоиъ въ отцовской должіюстп н поспользовался сю для завладіміія права.мп своого государя. 'Гамерланъ, раздражепныіі его х п щ і т ч с с т в о м ъ , пошелъ на пего воГіЕіоюнКара-ІОсуФЪ, разбптыіі, бізжалъ въ Е п і п е г ь , куда за пимъ іюсд доналъ и его султапъ Лх.медъ, таЕЖ въ качествБ изгпыіпика. По смертп Тамерлапа, Кара-ЮсуФЪ ушолъ огъ дпора судтапа Фараджа,собралъ ТурВ(Аиаііо&» убплъ въ сражеиііі сына и впука Тамерлаііоиа, отпялъ Джургпстапъ у султапа Ахімеда, который также выступилъ въ походъ, умортвпл-ь его въ сражепін, заіюевалъ Халдею, .Месопотамію, Мпдію, болыпую часть Армепііг іі Грузіи. Одпнъ изъ сыновеіі Тамерлапа, Шарохъ, попюлъ прогпвъ ікчо съ воііскомъ, и Кара-ЮсуФЪ сбпрался въ походь п з ъ г о р ъ Мпдіп пли Адорбаэджапа, no впозаппоумеръ блпзъ Тавриса. От> ІКИ ХЬ п к ч т о р ы х ъ сыноноіі, изъ которыхъ ста|)іпііі іі пятыіі у.мерлп еще при его жпзии. — 2) Испеіідеръ-эмнръ йлп МиръИспепдеръ, второіі сыпъ Кара-ІОсуФа,цачалъ съ убіііства своого брата, Абу-С.аида. Но опъ былъ паказапъ за это злодвііство султатюіиъ ІПарохо.мі., которыіі разбилъ его п отдалъ его престолъ и столпцу Тамрпп, ого брату Джпгапъ-шаху. — 3) Днсиганъіатъ, прссліідовалъ изгпаппаго брата и осадплъ ого въ ирЕпостп АленджіакБ, гд іиахъ-Кобадъ,еыііь lie-

Eap — Kap

—

51 7

иендера, убилъ отца, чтобъ зак.ііочить ммръ еъ дядою (1437 г.). Д;кіігаііъ-шах.ъ заіі.іатіі.іъ иеб.іагодариостыо пото.мкамъ Тамср.іапа, свот і ъ благод те.інмъ, он.іадъ.іъ І'рузіею, частыо Персіп іі Кврмана п.іи ПсроіідскоГі Кара.миши. ПослБ мождоусобіюіі иоііпы съ сион.ми дізтьми, оиъ пача.гь воішу съ Узуігь-Хасаіш.мъ, припце.мъ діііічетіп Акъ-Коюп.іу пліі Іі-Блыхъ бараповъ {дннастія Кара-Коюилу, зиачптъ династія «Черпыхъ барапоііЪ», и еіі иасліідовала дниартія І Блыхъ иараповъ); но иойиа копчилась для иего ііссчаотлііііо: онъ бы.іъ уГіптъ ігі> сражеііііі (1467 г.). — 4) А'(/са7ГЬ-А.іи,'т[іст\і\ сыиъ Джпгаігь-шаха, собралъ 200,000 воііска и пошелъ иа У з у п ъ Х а с а и а , ио воііско изм ипло е.му, оиъ взятъ былъ въ ПЛБІІЪ, пзрублепъ и съ нимъ комчилась дпиаі-тія КараКоюплу (1468 і'.), царствонапшая 63 года. Каракуль плн Черныя озера, лежатъ ьъ западу отъ Каспіііскаго моря іі па востокъ отъ р. Урала, за Иіідерскіиіъ озоромъ (см.), въ Киргпзъ-Каіісацкоіі с т о п и , ііиднидомстііснііоіі ор поуріскому пачальству. ІІзъ пихъ большоо лежіітъ гожиВе малаіо. Ооа большею частію заросли камышо.мъ. lJ,Bi;a Уидъ, прошедъ чрезъ Малыіі Кара-Куль, вливаотся въ Бріъшой. Въ послізднемъ нодптся мпого рыбы. КаракульсЕая нр пость, иа Ореіібургскоіі ііоіраіііічпоп ЛІІІІІП въ 5 діістаііціп, лежитъ на дорогізизъ Тропцка пъ Усть -Уйскую крБпость при р. Уй. Молучпла ііазваиіе отъ блпзлежаіцаго озера. Въ неіі: 106 домовъ и жителеіі 296 муж. пола и 251 жеи. пола. КараманІЯ, страііа въ МаіОЙ Азіп; пъ дрииностп опа была іізв стиа подъ п.меиами Ликіп, ПамФііліи и КИЛІИІІІІ, и составлнла часть Фригіи н Каріи. Европеіщы ііазыиали эту страну Карамапіею, по городу въ ней иаходящемуся. Отрасль Тавра проходіггъ чрезъ Карамапію п окапчивается .мысо.мъ, состояіцнмъ пзъ п я т и скалъ;немного восточнве наход. іора Таркхтаду, возвышающаяся на 7,800 шаговъ падъ уровиемъ моря; зал-счателепъ также въ этиіі отрасли пнкъ Адратхапъ іюдлтз г нуэзсЕаго порта: оігь окружеиъ скалаліп, покрыты.мп ёлка.мп, исключая са.мыхъ верішіиъ, ісоторыя покрыты си іомъ. По всеіі стран разсБяпы развалііпы древиихъ іородовъ; мпожоство гробіпіцъ, выс чеішыхъ въ скалахъ н остатки оіромиыхъ театровъ. ИЗЪШ.ІІІ ШІІІІХЪ городоиъ этоіі страпы замичателыіы Какава, .Мира u Фіінека. Кара.мапія заключаетъ прежпія провіищіи Ликію, Иа.МФіілііо, Кііліікіюп Каппадокііо, u ІІЫІІТІ раздилястся па ііашалыі;іі:Коііьо с ъ 7 сапджака.мп, Адапа съ 2, ІІчиль съ 3, и сапджакн Марашь, Карсъ п Малатія въ Марашско.мъ пашалыкі;.

—

Кар — Кар

Карашанъ (Мат еіі), родояъ изъ предм-Бсті» Спалатра, прн посоиіяхъ зарскаго архіопііскоиа Замайііича,оііъііутсшестновалъііославяііскіімъ землямъ и иособеііиости по 1'оссіи, въ качестч .мііссіопора и съ ііамізрепіемъ усовершенствовать сооя въ славяііокомъ языи-Б. ІЗозвратясь въ 1'ІІМЪ, опъ no ііо|)учонію копгрегаціи oDe propaganda fide», ііспііавилъ і .аіолитскій служебпнкъ, вышодіпій въ СВІІТЪ ИЗЪ тшюграФиГпроиагапды въ 1741 г.; посліз того издалъ пъ 1753 г. славяпскіГі букварь, лучг.іій противъ прожпяіо кііріілловскаіо и глаіолптскаго; готовиль еіцо ьъ печатп грам.матику славяпскаіо языиа н, въ иаграду за свои труды, полумилъ отъ Бепсдикта XIV, спсрва спископство оігсерское, а потомъ былъ возиедсчіъ въ с а н ъ архі пііскопа, и у.м. въ З а р в 1771 года. Оиъ остапилъ рБдкоо собрапіо киигъ и рукошісеіі своаійу ііло.мяііііику, сіиицоііііііііу Антону Караману, no смертн котцраго опо перешло no частямъ къ далыіБйшнмъ ііаслтздіінкамъ. Караманъ (Victor Riquet comle de Caraman) r граФЪ, пото.мокъ зналопптаго I'nue, которому Фраицін обязапа проводеніс.мъ Лапгедокскаіо г.ала. Во вро.мя Фрапцузскоіі революціп опъ выІіхалъ вм сі съ короловскпмь домомъ за гра» ипцу, іі былъ ікісылаемъ въ Іср.мапію n IJoc« сію; во вро.мя возстаііоплепія Бурбоновъ во Фрапціп, оиъ получплъ лп;стчміослаііііика,сііачала въ Ируссію, пото.мъ въ Австріго; 1828 г., Карамапъ былъ возведепъ въ достоипство пэра, и съ этого ііремсіпі обыкновеііио прпсутстповалъ в ъ палагБ; опъ пріісягпулъ іювоіі дііііастіи. Карамамъ им лъ много дізтей, п з ъ которыхъ СЫИОІІЬЯ Маврикііі и Ф р а і щ п с ь ъ былп члопами палаты двпутатовъ, первыіі в ъ 1824, а второй 1825 г. , Караманъ (Большоіі) , рт>ка Саратовскаго заволжі.я; вышедъ изъ степой, протекаетъ болБв 100 всрстъ болышімн излучиііа.-мп п впадаетъ въ Волгу съ ЛТІПОІІ сторопы. На оерегахъ его нидно миого терповыхъ садовъ, растетъ миожество дикоГі ежсвикм и ы-Встами есть персл'Бски талышка. Воды Ііолыиаго Карамапа прБсиы п чисты; оиресгпостп дпки; воліаі, даже диемъ, стадамн р ы щ у т ъ по степя.мъ; драФОвъ, журап іеіі — бездпа; лБто.мъ иадъ різкою летаютъ огро.мпыя вереиицы дпкихъ утокъ. Безбрсжііан с т е п ь только съ веспы зелепиетъ ; въ Іюп-в растспія начііпаютъ Ъжекяут и увядаіь отъ жару на солоіщовато.мъ грунтБ. 11о са.мой р-Бк иародоваоеяеиіе доиолыю зпачителыю; мпого колонпстовъ. На м-Бстахъ удобиыхъ засБпаіотъ хлъбъ и табакъ; па м стахъ бсзіілодпыхъ пасутся табуиы лошадсй, стада овецъ и коровъ. Въ Большой Ка-

Kap — Кар ,

-

5 .8

іратяанъ съ обтшхъ сторопъ ішадаютъ р яки: Ірязнуха, Нахоіі, Ветлнпая, Вороііій яръ, Ме«іетная. ВсБ onU б дны иодами, кроміз Нахон, состоящаго изъ г.іубокихъ нобіиирпыхъозсръ. —2) Малый, різка Саратоискаго заиолжья , иа•чинается б.іизъ Бо.іьшаго Иргиза ; тсчетъ '.«ерстъ 60 па|)алле.іыіо съ Волгою и ипадаетъ гиа. иее близъ колоніи Екатерннеііііітадта. Окрестныя зо.млн хліібородпы. Караіязаыъ (Нііколаіі Лихайлоіііічъ), русскііі лсторіограФЪ, д йстиигельныіі статскій соігвт•ннкъ, род. 1 дек. 1766 г.,въСимоирскойіуберніи, чъ родоиомъ ІІОМІІСТЬІІ с. Боіородицкомъ.Геиеалопіческія изи стія о родъКарамзнныхъ носю д я т ъ до XVI ст. Фамилыюе ироданіе, сохраа п в ш е е с я въ роді; Карамзипыхъ, говорптъ, мто иредокъ ихъ былъ татарскііі ыурза, имоловавшііісяКара-мурза. ОтецъКара.мзпна былъ челов къ пе богатый и пріінадлежалъ къ срсдл е м у дворяпству. Будуи;ін іісторш;ъ получилъ ліервопачалыше восгіитаміе въ родптельско.мъ дом-Б, безъ попеч иій .мате|)и, которая у.мерла «скоріі по еіо рождепіп. 0 ДІІТСТВЪ Каралізтіа ліы іімтзе. іъ мало св діиий: оі части онъ са.мъ разсказалъ его въ полу-автобіограФІи «1'ыцарь нашего вр .мони», сочинепіп, прерыпающомся на первыхъ годахъ молодостн. Опнсывая своего героя «Леопа», аиторъ говоритъ, что онъ родился на берогахъ Свіяги; огецъ его былъ вхставной , израпеный капіітанъ , челов къ ЛІІТЪ пятидсснти, пи бі;денъ ни богатъ , былъ въ турецкой и шведскоіі ка.мпаніяхъ, н иозиратившись на родину, жеиплся на СОСГБДКЪ, д-Бвіщ л т ъ двадцати. Леопъ лишплся своей мат«ріі иа семил Бтно.мъ ііОЗ|)астіз; началъ своо •уч ніе у дьячка съ часовпика, и оказалъ чрез«ычаііные усп хи: черезъ н сколько мт.сяцсвъ внъ уже читалъ ВСІІ церкоииыя к н и г и , и noтомъ сталъ учігп.ся граждапской азбук . Случай проложилъ Лоопу путі.і(ъ«желто>іу шкафу», дъ находились книги его покоипоіі матери. Ыолодой Леопъ читалъ все съ жадностью іі,раayjfBexcH, безъ разбора. Изъ осьмой глапы сочнненія мы узнаемъ о ветераиахъ, сооправиіихся въ ДО.ЧІІ отца Леона, отъ которыхъ онъ яабрался русскаго духа. Сочиноніе оканчпвасгся знакомство. іъ Л она съ граФііпею N , у которой онъ учплсн по-фраицузски, и пото.мъ,ііо ' с.мотря на своіі д тскііі возрастъ, влюбился въ нве. Натуралі.ію, что «Рыцарь нашсго времеmi» больше вы. іьшелъ, ч^Бмъистипная автобіоіраііія автора , по главы его важны для хараьтеріістики т къ нравовъ и того общества, ереди котораіо выросъ Карамзппъ. Случай привель въ Симоирскъ Ивапа ІІетровича Тургепев а , главнаго і)ачальниі;а московскоіі Г))аііовіі-

—

Кар — Кар

той палаты, бывшаго потомъ дпректоромъ московскаго уніівврситета, человізка весь.ма образованиаго, умпаго и благороднаго. Тургеневъ увидізлъ молодаго Кара.мзіиіа , которыіі обратилъ на себя особешю Вго вііи. іапі . Туріеиевъ совътовалъ отцу Николая Миханловііча отиести сыпа въ Москву, предсказывая, что изъ него выйдетъ челов-Екъ. Ыежду 1776 и 1780 годамп (пеіізвізстно въ точііостп, когда іііМеиио), Карамзипъ былъ уже ученпкомъ паисіоиа проФсссора Шадена. Лріі осііовапіи московскаго универсіпета , въ число предметовъ преподаваиія бьци включепы правоучспіе, естествениое н иародіюе право п ііолитпка. На каведру этихъ прсдметовъ былъ пыміісанъ пзъ Гер.маіііи докторъ Матткн-Іогамъ ІІІадеиъ, который сдТілаіп. былъ^в.мііс^тз u ректородіъ уппворсптетской гіімііазіи. Шадепъ былъ человізкъ добросовг.стиыіі іі далыіовидный; опъ попималъ, что одшгь уііпверсіітетъ не просвТітіпъ Россіи, что ой нужиы средпія и ішзшія учебпыя заведонія, изложилъ свои МПІІНІЯ въ публпчноіі униворсптитской р чіі (1756), «De gymnasiis in Moscovia rile adaperiundis», a между-т-вмъ, чтобы подать сооою іірп.мііръ, открылъ пансіонъ, no образцу герліаисыіхъ заведеііііі э т о ю рода. Шадснъ открылъ въ своемъ ііаисюиеріі, Карамзпп , кроміз благонраііія, зам чательпын способиости, сталъ водіпъ его съ сооою къ нностраіщамъ, жіівіііпмъ въ Москв , для практики во Французскомъ п НЪ.МСЦІІОМЪ языг.ахъ; даваль ому чптать лучшія ііііострашіыя йочиненія, пнсаиныя для дТітеіі; учплъ, кром Фраицузскаго н ігБмецкаіо, і реческому, латппеко.му, аніліііскому и ііталышсьому языка.мъ. ОКОІІЧІІВІ> нурсъ учеиія въ naucioiili, Карамз и н ъ , по соігБту Ш а д е п а , слушалъ унішерсптетскія лекціи. ироФессору хоттзлось, чтобы его учеиикъ докопчилъ ойразованіе въ леііпцигскомъ уииверситотБ, по плаиъ по че.му-то ие состоялся. Живя въ .MOCKB'B, no выход-в въ отставку и з ъ воонпоіі службы, молодоц Кара.мзипъ сбліізплся съ II. 11. НОВІІКОІІЫМЪ, ДОВОЛЫЮ замтзчат лыіы.мъ г.ъ исторіи русскоіі образоііаііііостп, игравшимъ тогда важпую роль. Новиковъ, у котораго бы.іп свои виды иа Bocinnaiiio въ Россіп, видя, что даровитый молодой челов къ можетъ совреліе^іемъ быть хорошпмъ орудіомъ его плановъ, совзтовалъ Кара.чзиііу запяться литерагурою и пред.іожи.іъ ему работу. To былп переводы изъ разпыхъ шюстранныхъ сочинепіи пвдагогпчесиаго содержанія, которые пріілагалпсь прп ; ЛІосковскпхъ видо.мостяхъ, подъ заглаіііслгь: '< «Ліістки д.ія дізтскаго чгепія», п раздава.іись I подписчпка.мъ оезплатпо. а потомъ выходіі.ш

Kap — Кар

-

519

-

Kap — Kap

•отд .іыіы.міі,книжг.аміі. Ещо до знакомства съ тешественника». Авторъ про-Бхалъ Герма.нію, Новикоиы.мъ, Карамзинъ, пуска.іся па попри- смотр-влъ и слушалъ тогдашнпхъ ученыхъ н щ е литературы п напечаталъ (Спо., 1783 г.) лптературпыхъ знамеиитостей; былъ въ Папореводъ ІІДІІЛ.ІІП Гесиера «Дереиянмая нога». рлжіз и Лондоп . Вообще путешествію КаАвторъ находіі.іся въ С. Петербург , потому рамзпна, особлпво же его путешествію гіо Герчто сіужіі.іъ въ гвардіи, по оощему тогда обы- маніи, иіікоторые дълаютъ упрекъ, что онъ чаю дворяиъ, но скоро вышолъ въ отставг.у п болъе гіос-Бщалъ кабииеты ученыхъ п литепоселплся В7> Моокви. Карамзііиъ прпняіся за раторовъ, нежелп сліздилъ за жішыми пнте«Д тское ч т е н і е ' , пмТзя не болъе 19-ТІІ л тъ ресамп европеііскаго общества, и больше наотъ-роду. Товарищемъ ero по издапію былъ блюдалъ красоты п р и р о д ы , чізмъ достоин- ' А. Петровъ, тотъ самып, котораго разум лъ ства и недостатки разныхъ Формъ челов чеапторъ, ііапіісавъ впослидствіп свою статеііку скаго общества, какія представлялись е>іу въ «Цв^Бтокъ иа гроо Агатопа». Втечснііі пятп его путешествіп. Осенью 1790 г. авторъ возл т ъ , дюлодые литераторы (1785—89) издали вратплся въ отечество и снова поселился въ •20 частей КПІІГП, которая имтиа огромный для Моски . Са.мое эіщиклопедическое образовасвоего в р е м о і т успііхъ и перепсчатывалась 4 ніе, зпаніе ііііостраиныхъ языковъ, этикеталі раза (посл-сдніГі въ 181,9 г.). Какъ редактору, закоповъ европейскаго общества, увлекательКарамзипу ііадлежитъ отдать полную справед- ноо обращеиіе и благородство чувствъ ръзко лпвость за выооръ статей. Все «ДІІТСКОО чте- отліічали Кара.мзшіа отъ его совремепниковъніе» с о с т о и т ь с о б с т в е п н о н з ъ статеп подагопі- лптераторовъ. Онъ н самъ чувствовалъ сво чоскаго и ііравстисііиаго содержапія, переве- достоппство и быдъ чрезвычашю разборчпвъ депііыхъ съ англіііскаго, Французскаго п ни- въ выборъ знако.мствъ. Любопытны его тогмёцкагЬ пзыковъ; по лізстамъ встр-вчаготся п даііінія отношенія къ лптературнон собратіи, оригпПалыіыя молкія статеііки. Подъ ста ьпми оппсаішыя отчасти въ запискахъ Ка.менева пероводчіікіі ие подпнсыиалп свопхъ ііменъ. и (въ альманахіз иа 1845 г. граоа Соллогуба лотому очень трудно отліічпть, чтЬ изъ нихъ «Вчера п Сегодня»). Карамзипъ изоралъ себ^Б ііринадлежить Кара.мзшіу п чт^другим ут й і лптературу постоянныяъ п исключптелыіы.мъ болие, что Карамзшіъ, по звапію редактора, за- запятіемъ съ 1791 г., и д-Бйствовалъ на пзц з л ы х ъ тридцать пять •ботясь о чіістотъ языка, давалъ всему изданію брапномъ поприщ -одинакій колоритъ. Уже з д ъ і ь .молодойлитера- л ть. Онъ прпступплъ къ пзданію чисто лнторъ началъ открывать красоты русской ри- тературпаго журнала, подъ названіемъ: «Мос•чи, которую съ таки.мъ риеиіе.мъ старались ковскін журпалъ». За недостатко.мъ способизуродовать тогдашпіе г.лаеспкп. ГІублт.а бы- ныхъ сотруднпковъ, онъ должепъ былъ наполла въ восхіііііеніи отъ его слога въ «Дътскомъ нять своп журналъ преимущественііо перевочтепіи». ОДІИІ.МЪ іізъ первыхъ опытовъ ліпе- да>ііі, трудясь почтп одіінъ; въ угожденіе духу ратурпоГі д-сятеіыюстіі преобразоиателя пашо- времеіпі п попятіямъ публики, пом-Бщались го языка, ложно утвсрдительно пазвать (судя статыі Хераскова; т у т ъ же опъ печаталъ свои no «Письма.мъ русскаіо путешсстиеііііііі;а»)въ заппски путешествія по ІівропТэ, въ в п д з пиД-Бтско.мъ чтенін «Аркадскіп па>іятіііікъ», семъкъдрузьямъісочннялъ разсказы н небольсельсиуго дра.му съ п-Бсия.мп, въ 1 диііствіи, шія ііовисти; разбиралъ пьесы, играппыя па ііереводъ съ ігБ.мецкаго. Заііп.маясі, 5лтзтъ сря- московскомъ театр ; писалъ рецепзіи русду переводами изъ лучшпхъ ппострапныхъ пп- скпхъ кіпігъ п проч. Первое МІІСТО ВЪ журнасателоіі, Кара.мзипъ ііеза.м-Етпо образовывалъ л заіііімалп произведенія поэзіп, пого.мъ сіъсвой вкусъ, н поневол-Б отъ зпако.мства съ за- довалп разсказы пли ііеболылія повъсти, анекпадны.мп ііпсателяміі, сліздовалъ пхъ направ- доты, письма русекаго пугешествеинііка, жпзлеііію. «Д-Бтское чтеніе» чпталоеь и взрослымп неопіісапія славиыхъ совремешіііковъ. Третііі и нм ло на нпхъ значителыюе вліяпіе. Опо отдЗлъ заіпімалъ театръ,іі наконсцъ, слъдовапрекратплось въ 1788 г., а въ началъ сл-вдую- ло отд леиіе библіографііі п крнтнг.и. Въ Мосщ а г о (1789) года Карамзппъ является ужо ковскомъ журпалтз пршшмаліі участіе: М. М. путешсствеііііикомъ по Европіі, за іісполно- Херасковт^ Г. Р- Державпнъ, И.И. Дмитріевъ, иіе.мъ сіо давиишняго любимаго плапа. Сред- В. Подптваловъ, Хе.мницеръ , Нелединскіііс т в а к ъ ііутошествіюдоставплъ емустаріпііі его Мслсцкііі, Богдаповпчъ п проч. Самое пажпое братъ. Во время своего гіутеіііестнія, Карам- въ журпали были путевыя заппскп самого зінп» велъ путсвыя заііііски въ впдъ писемъ рвдактора, печатаппыя въ каждомъ JYS. Нпкакъ друзьлмъ. Впосліздстиііі эти заппсЕіі были кос отечествоііпоо проіізведепіе прошлаго в ка •издапы подъ заглавіе.мъ «Гіпсьма руссг.аго пу- пе пріімесло читателямъ столько пользы, какъ

Kap — Кар

— S 0

эти записки. О Н Е позііакоміин Русскпхъ съ Западомъ съ русской точкп зр пія, сообщиіа мноаіестііо иитересныхъ нзвіістій о европейскпхъ знаменіітостяхъ, показа,іи образецъ дотолтз неслыханнаго изящиаго языі;а. В ъ Х ІІ! ІІІІКБ Ч)Ц.ІО.ІОГІЯ была еіце въ младепчествт;, п Кара.мзпнъ въ пачато.мъ имъ преобразоваііін иашого лптературпаго языка, до.іжеиъ оылъ полагатчся только па своГі вкусъ» нрп все.мъ томъ опора оказалась падежноіо. Все лолодо покол піо ирниядо сторону л;урналиста; явилось яножество подражатедей, усердпыхъ до излпшвства; явплась u реакція въ вид лптературныхъ поиорнпковъ старипы, положпвшая благодителыіыя граішцы безконечиЫіМЪ нововведспіямъ. Въ Московско.мъ журпал редакторъ ііапечаталъ свои повізсти: «Іі-Бдная Лиза» , «Прекрасиая царевпа іі счастлішыГі карло», «Наталі.я, 6оярская дочь» н прпч. Вліяпі э т и х ъ ПОВБстей на эстетігіеско образованіо чіпавіпей И театралыіыхъ пі.есъ, Карамзіпгь первый губдпкіі было огромпое. Отдълы разбора кппгъ вв лъ въ составъ руссі;аго журнала, ІІ первьш сблчзнлъ яіуряалъ съ ооіцедостуініыми пптеросамн ііубліікіі.ПерііимъбііоліограФііческтіъ трудомъ Кара.чзипа былъ разборъ «Кадма и Іармопін» Хераскова. Издаиіе журпала продолжалось два года. Накопецъ срочиая работа паскучила автору; оиъ р шнлся прекратпть журпалъ п объявплъ издапі еборника литвратурпыхъ стятей «Аглаи», не пазпачая ему опредізленііаго срока выхода. Въ 1794 г. Карамзипъ пзвлекъ изъМосковскаіо журпала вс своп труды въ стихахъ и прози н напечаталъ пхъ подъ заглавіемъ «Мои безд-Влки», 2 ч. ПовИсти Мармонтеля, печатанныя въ журпад-Б, такжо Сыли нзданы отдт.лыю (1794—98), равио і;акъ и сііисьма русскаго путешествеііііик>а» (1797). Съ окоіічаіііемъ издапія журиала, Карамзіиіъ о б з щ а л ъ посвятпть себя изучепію древпвй СЛОІІССІІОСТИ, которое и иачалось чтеиіе.мь «Анахарспса», ііатісаііиаго Ііартелеми, въ духи тогдашпей Французской образованпоети. Въ 1794 г. опъ наішсалъ е щ е отд-Блыю повъсть «ІОлію». Съ 1796 по 1600 г. опъ пздавалъ стихотворпыГі сборникъ «Аоітды», 3 ч., наполЕіениыГі по болыііей частп его собствеипыми стихотворепіями. Кара.мзппъ пе былъ поэто.мъ по признаіііго, но стпхп его не лишеііы зпачепія въ отпошопіи къ обработк языка. ІЗъ 1801 г. опъ иаписалъ оду па коронованіе Императора АЛЕКСАІІДРА ПЛІІЛОВНЧЛ, И въ иеіі уже проговорплся о свое.мъ плап посвятить труды заііятіямъ no русскоіі исторіп. До т хъ поръ онъ еще пздалъ 3 т. «Паптеопа

—

Кар—Кар

русской слопесности» (1798), родъ оттнсковъ современііыхъиііострапиыхълитературъ.Около того же ііремеиіібыіъ ііапечатанъ его«Разю в о р ъ о счастіи». Заиіімаясь лптературою ц лыхъ ііягпадцать л тъ, Кара.мзііпъ пришелъ къ очепь важпымъ соображепіялъ. Перешагнуиъ за предіілы ЗО-тп-лътпмго возраста, онъ началъ помышлять опроизіі деііііічеіоіііібудь капптальнаіо и рвшплся обратиться къ одному каколу-ііпГіудь роду словеспостіі, п въ пемъ наіітіі свое полііое опред лепіе. Чіггая современныя Фрапцузскія поігсстп, опъ помышлялъ о пов сти русскоіі, по бытъ нашего общества вовсе не представлялъ эстетическпхъ яанпыхъ, п Карамзпнъ прііб іііулъ къ руоской нсторііческоіі повистп, по скоро псчорпалъ всіо ВОЗ.МОІЦІІОСТІ. ііаіітн та.мъ жедапное содержапіе. ІІакопоцъ опъ попалъ па свое иастоящео пріізвапіе—иа исторію, п ііачалъ свои ИсторіічесГііе опыгы. Порпы.мъ его пропзведепіемъ ііа это.мъ поприщі; доіжносчптать « іохпалыіое слово ЕплтЕРііпи Веіпкоіі», которов въ сиое время было ііеіізъяеііпмымъ Фепомепо.мъ въ русскоіі л і т е р а т у р і і . «Слово» обратнло внпмапіе Государя па талаптъ автора (1801 года). Въ то.мъ же году была пачата «Мар а П о с а д і т ц а » . II. В. Поповъ прсдложплъ Карамз т і у въ 1801 г„ издапіе поваго журнала. Составился плапь соііпршенпо поиый па Русп: соодипить с7> дитературою поліітііі;у, и этотъ плаиъ былъ осущести.іепъ въ «Втзстііпкіі Европы». Усп хъ журпала былъ песлыхаппыіі: бол 1,200 подітсчпкомъ па первыіі же годъ. «В стпикъ Европы» въ свою очередь столько ж содізйстиоиалъ двпжеііію русской литоратуры впсредъ, СІ;ОЛІ.І;О за одііііиадцать ЛІІТЪ до того • Москоіи ІІІИ ікуриа.іі»», и, безспорно, сд лалъ собою сіце ионую эпоху въ русскоіі журналистнкі5. Ві. жуі)ііа.гс былп допущены то.тьг.о два отдіііа: а) лптература и смвсь и Ь) полпт и к а ; этотъ планъ сохрамялся въ журяад-Б и ВПОСЛІІДСТВІП до 1809 г. До того временп пол і т н к а огратічііпаласі, сухм.ми и отрывочиымп газетмыміі пзіі стія.міі. Карамзппъ первый сталъ micari. какъ европеііскій публіщистъ. ОІІЪ наб.іюдалъ весь ходъ Французспоіі, англійском іі іермаіісьоіі ііо.штііки, п резу.іьтаты свопхъ чтеиііі безіірестаіпіо сообщалъ своимъ читателямъ. Изъ етатоГі журпала, прппадлежащпхъ собстіівпііо Карамзііпу, по части полптикіі важпіиііиім: «Ппсьма сельскаго жнтеля» (1803) и «Пріятпые ипды, падежды п желапія ІІЫІІ-БШІІЯГО времоііп» (1802). Отд лъ с.іовесіюстіі «Впстіпіка» оы.іъ очеиь обніепъ пото.му времепп: дізла.іись іізвлсчепія нзъ лучшпхъ сочііііепііі, появ.іявшцхся въ Европ , помЪ-

Kap — Кар

— S 1

щались статыі историческія и литературиыя, аиекдоты, открытія оъ паукахъ и иокусствахъ, изп-Бстія о у і е п ы х ъ и литературпыхъ зпамеііитостяхъ. Д лая почтн всеодиііъ,Кара.мзііііъ иаходплъ еще вре.мя ппсать оригііпальныя статі.и, изъ которыхъ важіі йшими былц: 1) «СГмоскопскомъ мятеж въ царствопаніе Алексія Михаііловпча»;,2) «Исторпческія воспомипаиія и зам чапія на пути къ ТропцііоГі лавр »: 3) «Русская старпиа»; 4) «О тайной каяцелярііі»; 5) «0 случаяхъ и характерахъ въ руссі;оГі исторіи, которые могутъ быть предметомъ худошестиъ»; б) «Мар а Посадница»; 7) «Отъ чего въ Россіи мало авторскпхъ талаитовъ». Нельзя ие сожалъть, что во время іізлапія «В стііппа Европы» Карамзннъ совершенпо превепрегъ крптпкоіо, о и ъ , тогдашііііі корііфеп русской литсратуры. Крптпческпхъ его статей тамъ очепь мало, только «БіограФІя Богдановпча», разборъ грамматикп, ііздаііноГі россійсЕОіо академісю, подъ заілавіемъ «Великій мужъ русской гра.мматпки» и «0 русскоіі гра.млатпк Француза Модрю». Ие с.мотря па у с т і ш п о о издаиіе «ІЗІІСТпппа Европы», Кара.мзипъ р-вшплся оставить его съ исходо.мъ втораго года и окопчателыю посвятігп. своіі талаитъ составленію русской пстбріи. Доирожелатели его довелн это иамТірепіе до Высочайшаго св д пія. Императоръ АЛЕКСЛПДРЪ, одоорпііъ его 5іысль, приказадъ выдапать Кара зину сжегодпо no 2,000 p. ace. (31 октнбря 1803 г., указъ кабипету), п отЕрыть е:му архпвы государства по званію «исторіограФа^.Осьмиадцатп-лІітііяя лптературиаядзятельность Карамзіиіа Еоичплась, н паступпла столь же, есліі ие боіііе, важпая его нсторпческая д ятельность. Тогда Карамзпнъ прпступилъ къ обозрізнію, пзсліідованію п изученііо іісторическихъ матеріаловъ п посвятнлъ себя совершеіиіо обработкі; отечественноп исторіи. Спустя осе.мь лізтъ, т. е. въ 1810 г., опъ сд лал«я лпчііо извіістенъ И.мпер. АЛЕКСАНДРУ. Государь жедалъ его впдтзть, давио зная его по сочпнеиіямъ. Велпк. Княг. ЕКАТЕРІША ІІАВЛОВІІЛ, обозрИвая одиажды московскуюоружейную палату, и встр-БтивътамъКарамзима, в ъ п е р в ы й разъ указала на иего Государю. Въ 1811 г., по поручепію Веліікой К і і я г н і т ЕКАТЕРИНЫ ПАВловны, гіокровптельствовавтеіі русскимъ пнсателямъ, Дмитріевъ прпгласилъ Карамзина пріііхать (изъ Москвы) въ Тверь для прочтенія Ея Высочеству сочпняемоГі имъ «Русской исторіп». Къ этому времеіпі Велпкая Кпягппя ожидала въ Тверь И.мпепатора ЛЛЕКСАПДРА. Кара.мзчпъ прибылъ въ Тверь, и зд сь-то во дворц Велнкой Кііягіпіп п въ ея п р п с у т с т в т

—

Кар — Кар

опъ ИМІІЛЪ счастіе чптать Государю любопытігПишія главы изъ руссі;оп исторіи. Въ 1816 г. Карамзпнъ подиесъ Императору АЛЕКСАІІДРУ первые осе.мь то.мовъ «Исторіи государства Россіпскаго», былъ награждепъ чиномъ статскаго сов тішка . орденомъ Св. Анны 1 ст., и получнлъ па изданіе своего труда 60,000 руб. ассиг. Съ тоіо вроменп Карамзинъ ж ш ъ въ Метербурпз, продолжая своіі трудъ. .Тіітпее вре.мя опъ проводмлъ въ ЦарскомъС.еліз, гдіі Государь, предложивъ вму одииъ ІІЗЪ кіітайскихъ ДО.МИЕОВЪ въ Дворцовомъ саду, са.мъ удоотапвалъ Карамзина своиміі пос щеиіями. Здоровь H U E Mux. разстронлось посл силыіой горячки, претерп инон ш і ъ въ 1823 г. Безпрерывиые труды расположплп его къ изиурптсльпоГі чахотк , которая отіфылась въ январіі 1826 г. Силы его ослабтзвалн. Въ началіі весны 1826 г., онъ жилъ въ Таврпческомъ дворц , куда его перес лиліі, чтобы онъ свободп-Бе могъ пользоваться чпстымъ воздухом7.. Между-тіімъ оиъ пад ялся ішііраиить сво здоровье путешествіемъ въ Италію. Государь Императоръ, узпавъ объ этомъ, Всемилостпв йшв пожаловалъ е.му надорогу50,000р., п [іовелтзлъ для отправлеиія его снарядить opeгатъ.ііоторыііужебылъготовъ везти е г о п а ю г ъ , во Флореицію, по Кара.мзпиъ всьоріз умеръ. Посл дніе еіо дип былп озарепы душевною радостыоприполученііішісьма ГосударяГІмператора Н И К О Л А Я П А В Л О В И Ч А , свпд тольствовавшаго безпрпм риоо блаіоводеиіе п трогателыюе участіе.Государьпнсалі,: «Николай Михаііловичъ 1 Разстроешіое здоровье вашо прннуждаетъ васъ покинуть иа вр мя отечество н искать блаіопріятнізйшаго для васъ кліііМата. Почитаю за удовольствіе п з ъ я с п и т ь Мо искрепнее желапіе, чтобъ вы скоро къ Намъ возвратішісь съ обііовлепныміі сііламіі и моглп снова динствовать для пользы и славы от чеетва, какъ д^Бйствовалп доныни. Въ то же время, и за поконнаго І'осударя, знавшаго иа опыт ваіпу бдагодарнуго, безкорыстиую і;ъ пе.му п р и в я з а і ш о с т ь , и за Себя С.амого, п за Россію, пзъявляю ва.мъ п р ш п а т е л ы ю с т ь , которую вы заслужпваете и своею жизнію какъ граждашіиъ, исвоиміітрудадііі і;акъ т і с а т е л ь . ІІ.мператоръ АЛЕКСАНДРЪ сказалъ вамъ: Русскін пародъ достоинъ знать свою исторію. Исторія, ва.ми нашісапная, достоіиіа русскаго парода. Мсполяяюто, чтй желалі^ чегопеусп-Влъ ІІСПОЛШІТІ. братъ Мой. Въ приложениоіі бу.маг-Б ііапдоте вы іізъявленіе воли Моеіі, которая будучн съ Мовй сторопы одпого только справедливостыо, есть для Мепя и свпщешюе завъщаніе Императора АІЕЕСАПДРА. Желаю, что-

Kap — Кар

522

6 ы путешествіе было вамъ по.іезио, и чтобы •оио возпратило памъ сплы д.ія допершенія главнаго д-Бла вашей жіілни». Ііреоываю вамъ всегда благосклоіпіыіі (Царсг.ое Село, 13-го мая 1826 года). II па эти строкп лплпсь благодарныя слезы Карамзнна. Изъ прііложепиаго указа опъ узналъ, что е.му, а посл него с .мейству его, Государь И.чператоръ жалуотъ пятдесятъ тысячъ рублей ежоголиаго -пенсіопа. Онъ не візрплъ свои.мъ глазамъ, и собравъ посл-Вднін силы угасающеіі жизнп, сп-вшилъ благодарить Государя І Ь т с р а т о р а . «Мплости, благидтзпиія Ваши ко мн , такъ чрезвычайпы», писалъ Карамзинъ, « ч т о я п здоровыіі не умізлъ бы выразить вполпіз моей пріізііагелыіостп». 2-2-го мая 1826 года, во второ.мъ часу по полудпи Карамзипъумеръ па рукахъродныхъп друзеіі своихъ въ Таврнческо.мъ дворц-в, и сшхоропоиъ въ новой огради кладбищ а Невскаіо монастырн. ГОСУДАРЬ ІЬИІЕРЛТОРЪ ирііни.малъ жіііііійшее участіе ію все продолженіе ООЛІІЗНИ Кара.мзіпіа. «Исторія гоеударства Россіііскаго» есть одпо пзъ важп-Бйшнхъ творонііі на русскомъ языкт;, по своему гіреддіету и слогу. Это нозыблемыіі па.мятніікъ русской литературы порвой четверти XIX въка. Сочпненія КарамзііЕіа дііііствовали иріімътпо на его совре.меннпковъ, n p i o x o n n n j п жонскііі полъ въ Росеіи ЕЪ запятія.мъ отечествепіюю литературою; опи предуготовіілп образованіе вкуса въвозрасташщемъпоколБніп.Легкостью, ясностыо u правилыіостыо руссгоіі прозы въ нын шпес время мы обязаны труда.мъ Кара.мзина. Всіз его сочпиенія, пздацныя въ различно время, а также и разсияиныя по его журналамъ, собрапы п иапечатаны въ первыіі разъ въ 8 частяхъ (въ Москв-Б 1801 — 1804). 1 томъ заключаетъ въ себ его разиыя стнхотиореиія; 2, 3, 4 и 5 «Письма русскаго путеиіествениика»; бсе.мь пов стеіі; 7 и 8 с. пзсь и похвальпое слово ЕКАТЕРНП И.ІІЕкоторыяизъ его сочішеній были переведены на піі.мецкіп, англіііскій и французскін языки п помііщены в ъ р а з п ы х ъ пностраиныхъ журпалахъ. Второе издапіе сочинеиіГі Кара.мзпна вышло въ Москв-Б 1815—18 г. Переводы составллютъ до 9 томовъ. Третье нзданіе было въ 1820г., въ 9 том.; 4-е въ 1834—35 г. Накопецъ готоіяітся •еще и 5-е изданіе вс хъ сочиненій Кара.мзпиа. Исторія Государства Госсійскаго им лч 5 пзданій: 1-е 1 8 1 6 - 2 4 ; 2-о 1818—24; 3- І 8 3 0 — 3 1 : 4-е 1833—35; 5- 1 8 4 2 - 4 3 г. КарашнЕЪ. Тактэ называютъ Татары растеніеКііпрей узколпстный илп копорскііі (Ерііоbium angustifolium, Ыпп.). Караиотъ (Penaeus), ракообразііоо и з ъ се-

-

Kap — Kap

меііства колпкоковъ, пмъющее подобно ракамъ иоги т р е х ъ первыхъ п а р ъ , двупалыя; не очеиь плотиый покровпыіі сие.іетъ и внутрсіиііе усикп короткіе. Д.іпна карамота (Р. Suicatus) около девятп дюймовъ; SIHCO нижное, вкуспое. Водптся ъ С.родііземіюмъ мор и состав.інетъ важпую отрасль торговлп. Кара-Мустафа, веійкій вйзіірь турецкаго султа[іа Магомета IV, которыіі пропоручплъ ему аттаковать гермапскаго іімі]ерато()а. Кара подошелъ къ Винтз съ мііЪгочпс.іенііою ар.міею, и иачалъ осаду 16 іюля 1083 г. Будучи дурно укріиілеиа, Ввпа no могла бы до.іго доржатьсн; no Кара-МустаФа сноею .медлеіпгосіью далъ время польсколіу королю Іоапиу Собіескому прибыть па ііо.мощь осаждеинымъ. Подъ сттзпами города завлзалосі. жаркое сражеЬіе, копчившёеся сбвершеиішмъ пораженіо.мъ Турковъ. Кара-МустаФа, возвратясь въ Турцію, всі.ортз былч. задуіішпъ. Карамышевскій, серебро-свинцовый рудНИЕЪ, иъ Алтаііскомъ хребтіз, находится въ ТОМСЕОЙ губерніп, иа правоіі стороііі; ручі.я Карболихи, въ 9 всрстахъ па западъ отъ Зміііпюгорскаго рудііика. Карамышевъ (Андреіі), no мрпказанш ве.іпкаго ДІІІЛПІГІ въ НовогородоіЛ) р а з д і и н т ь ихъ на сохп, ныхъ податеп.

боярчнъ, въ 1491 г.. книзя Іоаппа III аВЗ: оіііісываті. земли п д.ія платежа казен-

КарамышСЕЫ, русскій дворяпсьіи родъ; происхождсніе его ие іізвіістно. Изъ этого рода встръчаюгся въ актахъ сл дугощіе: — 1) Се менъ (отчества ие сказапо), показаиъ въ боя рахъ іі воеводахъ ЕНПЗЯ суздальскаго п ппже городркаго Дапіпла Борпсовича; въ 1411 г. по сланъ съ поііскамп пзъ Нпжііяго во В.іадиміръ —2) Андреп Васпльевпчъ, пъ дішряпахъ, а вт 1492 году въ иовгородскомъ походіз; въ это.мъ жо году пос.іанъ въ Холмъ п Ноіііородокъ пе рсписывать и разсчислнть по соха.мъ зе.млп въ 1495 г. былъ въ ііовгородскомъ ПОХОДІІ, 13 яцваря отправлепъ ВЪ Вилыіу перпы.мъ копю шимъ при дочери иелпкаго князя Іоаіпіа Ва оильевііча ЕННЖІІБ К.іен ІоаііііовіПз д.ія о|)аі;о сочетапія ея съ ііелііЕіі.мъ кпязе.мъ .ІИТОІІСІІИ.МЪ Алоксапдромъ. — 3) Васнлій Васпльевпчъ, поЕазаиъ въ дпоряпахі.; 29 іюля 1488 г., вм ст съ Еакпмъ-то Штііборомъ, быдъ отпраіиепъ съ ппсьмомъ ІІЪ всигерскому королю Мат сю, Еотораго Іоапііъ III уп-Бдомлялъ о ііоьореіііп Ткерп іі убиждалъ пачать воппу съ По.іьшею; въ то>п> же году Карамышевъ издплъ и къ польскому королю Казимиру для нізкоторыхъ переговороізъ; въ 1492 г. былъ въ новгород-

Kap — Кар

— J 3

•скомъ поход-Б; въ это.мъ же году посланъ иъ Кашшіъ переписывать л разсчислять въ сохн зе.мли ; въ 1495 г. былъ въ ноигородскомъ поход-Б; 13-го яппаря огправ.іенъ въ Ви.іыіу вторымъ І;ОШОШІІМЪ при Евяжн Е.іот5 Іоаішовпіі. — 4) Никіпа Васи.іьеиичъ — иъ ооярскпхъ д тяхъ; 13-го Февраля 1500 г. былъ 12-.мъ въ поизд ііри бракосочетаіііи дочери велпьаіо киязя ІоаЕіиа Васильевича, ІІНЯЖНЫ С.ОФЫІ ІОаііііовпы съ кпязомъ Василіемъ Даніилович мъ Холмскимъ.—5) Мііхаплъ Пваповпчъ бы.іъ въ 1536 г. 5-.мъ военодою въ ііовоііостроепномъ на Вслпжіі іиродБ; въ это.мъ же іоду посланъ пзъ Номгорода къ Выборгу З м ъ воеводою передоиаго полка; съ 1-го .марта 1544 г. былъ 2-мъ воеводою 8-й л-Бвоп рукп войскъ въ казансколп. походъ. — 0) Пванъ едоровіічъ,былъ 2-го октября 1550г. 404-мъ во 2-п стать-Б мосгопсыіхъ боярсііііхъ дъгеіі; въ' 1562 г. — ііа.міістниііо.мъ въ Рославлі;; оъ 1563 г. — вторы.мъ воеводою сторожеваго полка въ полоцкомъ походв, былъ при осадтз этого города въ noc.iauпыхъ ІЗ-іо Фовра.ія 1563 г. войскахъ протішъ Ліітовцевъ,шедіиихъ иа по.мощь По.іоі4ку; разбплъ ііепріятелей и взялъ Полоцкъ: — 7 ) Грпгорій Яковлепичъ, показанъ въ 1556 п 1559 г. 2-мъ воеводою въ Васпльгороді;: съ 1564 г. — вооводою въ Кур.мыіігБ; въ 1567 г. — 4-ліъ воеводою въ Коломп-К. — 8) едоръ Г р т о р ь е в и ч ъ , былъ въ 1556 г. 1-ліъ ііоддатпемъ у рынды 2-го государепа копья въ ко.іомепскомъ и наширскомъ походахъ протиі ь Крымцевъ, а съ 30-го поября 1562 г. — большаго государепа саіідака въ полоцколіъ походіз: въ 1566 г. звалъ кры.мскихъ пос.ювъ за государевъ столъ. — 9) Ивапъ Михаііловіічъ, былъ въ 1560 в. 1-мъ главою прн кііяз ЛІещерекомъ ІІЪ л іюіі jiyа воііскъ въ ипльянско.мъ походъ, и при взятіи этого города; въ 1561 г. отправ.іенъ изъ Острова па лптовскія з .м.іп воеводою ирп полкахъ съ боярсвими д тьми н велъно е.му сбиратьсп во І і с к о в ъ ; — 10) Иванъ Никитнчъ Большоп, съ 30-го ноября 1562 г. — 3-мъ поддатпе.мъ у рыпді.і государеиыхъ топоровъ въ ніолоцкомъ иоходъ; въ ііоябрт> 1564 г., по взятін Озерпща, остаиленъ въ ие.мъ З-.мъ, а съ 13-го ларта 1565 г. 2-.мъ воеводою; въ 1577 г. — головою при во ігод Ііуіикипіз въ сторожовомъ полку воііскъ, посланныхъ въ ЛІІФ.ІЯІІдію до отътззда государсва, а подъ Колывапыо — 4-мъ головою при околыіпче.мъ КНЯЗІІ XDOростиниіііі въ поредовомъ iio.iKy.— 11) І і е т р ъ ІІваііовичъ, съ вссиы 1576 г. гюказанъ 4-мъ головою пъ КОЛОМНІІ при кпязт. Куракііи-Б въ сторожево.мъ полку: въ 1577 г.—^ 2-.мъ голоіюіо ъ зимпе.мъ колыванскомъ походъ при КІІЯЗБ

-

Кар -Кар

Ховансг.о.мъ пълъвоіі рук воіісі;ъ.—12) Иванъ Нпкитичъ Мепі.шоіі, въ 1577 г. показанъ голоиою при воевод Ilymsini-li въ поход изъ Пскова къ Го.млю, а подъ Кольшаііью — 5-мъ головою при околі.нігіемъ І Н Я З Ъ Хворостинниъ въ передовомъ полку; в7> 1579 г. — осадІІЫ.МЪ восподою в ъ Невл-Б; въ 1580, 1581 г. — на.м-Біітпико.мъ въ Рослав.іБ ; съ 8-го марта 1585 г.— l-.мъ іііісі.мениы.мъ головою въ Новгородтз при око.іышчомъ Бутурліпііз, а съ іюня 2-мъ воеводою въ Орешкі;: въ 1594 г. — І-.мъ воеводою въ Веліікііхъ-1у!;ахъ; въ 1600 г. — воеводою же въ Заволочь . •— 13) Ивапъ Коіістантііііовпчъ, показапъ въ ж и л ь ц а х ъ ; въ 1605 г. бы.іъ послапъ въ дтвііствуюіція вопска противъ Разетріігп съ росппсью и съ повелтзпіемъ кпязьн.мъ Мстпславско.му н Шупскому хать въ Москву: въ 1613 г. бы.іъ 1-мъ вооводою въ Волоио.іамскі;, отъ котораго отразіілъ польскаго королевпча ; въ 1618 г. показанъ 2-мъ воеводою въ Ярославліі; въ 1621 г.—прнставомъ у англіпскаго посла; въ 1625 г.—1-мъ судьею въ приказ бо.іьшаго прпхода, въ 1626 г. — въ .московскихъ дворяиахъ; 5-го Февраля въ бракосочетаніе царя Ыихаила едоровича съ д-Бвицей Евдокіеіі Лукьяновоіі Стр-вшневой, шелъ 14-мъ за царицынымп саия.міі; въ 1628, 1629 и 1630 г. показапъ 1-мъ судьею въ приназі; большаго прпхода: въ 1631 г. посланъ на Донъ для посольскаго провожапья, гдт; и у б і п ъ . — 14) Ніікпта ІІвановпчъ, съ 16 мая 1633 г. по 24 мая 1635 г. показаіП) вооводою въ Красноярскъ; съ 8 марта 1637 г. провожалъ тізло датскаго королевича пзъ Москиы до гранпцъ. Карамышъ, с.м. Курбскій. Каранга(Сагапх),морская рыба пзъсемеііства .макрелевидмыхъ , отлпчающаяся отъ вс хъ другихъ т мъ, что no бокаліъ п.-чиегь линію, устлапную выііук.іы. іп н часто ііглпстыми чепіуямп. Карандеевы, русскіе дпоряііе,которыхъ продоі.ъ Кпчебеп Карапдеевіггь, по креіцепіи иазваііиі>ііі ІІаііло.мъ, вытзхалъ ві^ 1401 году въ Россію и з ъ Большой Орды; ііото.мки его служ і ш і Россіц, а въ 1623 и другихъ годахъ были жаловапы ііо.мвстьялін. Въактахъвстріічаются сгВдующіе: 1) Алскс й (отчества пе сказапо), въ 1682 г. показанъ въ стрізлецкііхъ полкові т к а х ъ ; 2) Алсксандръ едоровіічъ, показаиъ въ і і о л к о т т к а х ъ ігвхотиаго полка п 12 япварн 1682 г. 30-.мъ выборпы.мъ челоіііікомъ и 151 въ думтз, опъ ііодііисалъ соборпое дъяніе ооъ Мтчіожсіііп случаевъ о м и с т і т ч е с т в і і ; уморъ въ Феврали 1687 г. п ііогребенъ въ Москвтз еа-

t

Kap — Кар

—

і 24

мимъ патріархомъ пъ церкви Іоапна Продте чи, на ЗпаменкФ. Карансебесъ, м-встечко йііирійско-вадаіскаго полка на австріпскоГі бапатскоп иоенпой граііиціз, па р. Темеипз; іімсетъ казармы, зо.ютопромывалыію, та.можию, и 3,000 жит.; 0.ііізъ uero паходнтся гора Ликаоергъ, въ 5,730 Ф. иышііиы, па которон стоитъ Овпдіева ёашин, почптаемап мссто.мъ пзіііаіііп поэта Оітдіи. Карантинныя соляныя грязи, иъ Астраханскоіі гуо. ,Уііотре5.іеніе мхъ въ .шмотныхъ сып•іыхъ бо.гі;зпяхъ давпо пзв стіш у Калмыковъ и астраханскпхъ Т а т а р ъ , но Русскіе стади искать въ пііхъ мо.мощіі отъ недуговъ только съ 1822г. Лочепіе грязями иачіінается въ полоВИІГІІ іюпи u ііродолжается до ііолоиііиы іюля Иіи начала аигуста, смотря по иоіодіз. Діетическихъ правплъ ио вр мя куреа лечсміін в тъ. Еарапулъ, мсдпая монета въ Хнв , стоющая около 1^-5 коп. серебро.мъ. КарапЧйвВЪ, село Москоцскоіі гуоернім, въ 15 ввр. отъ Коломиы, заміічателыю по ломка.мъ пзвестковаго г.ампя, пдущаго въ значительномъ количеств для бута, въ Коло.мі.-у и даже въ Москву. Караскоза (Michele Carascosa), 5а pom,, род. въ Спци ііп, и обязапъ своп.мь возвышепіе.мъ сало.му себі;. ІІосл поражепія Макка 1798 г., когда была объявлена ІІар еііопепская респу- I блнка, Карасказа былъ па стороиіі республпканцевъ, и при взятін Неаполя роялиста.ми, онъ счастлішо нзбііжалъ проскриіщіи ; прц вторігшомъ взятін этого го]іода Фраицузамп, въ 1806 г., онъ полумилъ МІІСТО пачалыіика батальоііа въ П-ЕХОТІЮМЪ ііолг,у [осйфа Наполеоиа. Мюратъ возиелъ его въ высшія степенм: 1821 г. Караскозабьгпз впеппымъ .мііпіістро.мъ Неаполитаискаго королепства, п ііазиаченъ къ потушенію революцііі; но опъ HMT.CTU СЪ СПОИМІІ воисками передался на сторопу рсволюціоперовъ , однакожъ разбптыіі Австрііща.міі, пршіужденъ былъ упти въ Лнілію, гдВ жішетъ п теперь. Караскоза пздалъ «Заіпісиіі о пеаполитапскомъ ііерепоротС», въ Лондоц-Б, 1823 г. Карасоръ, горькое озеро, въ сБверовосточиоіі частп Киргіізъ-КапсацкоГі степи, подвБдомственпоГі сибирско.му начальству, иаходится въ 50 в е р . къ сБверу отъ Каркаралиискаго приказа; занимаетъ простраиства 203 кв. версты. Длниа его отъ съверовостока къ югозападу бол е 40, самап большая пііірііііа 7, a меиьшая 1J--5 версты; окружпость, безъ мысовъ, 100 вер.; глубііпа веспою доходитъ до 3 аршнпъ; берега его плосиіе, іімізюіціе солоп-

—

Кар — Кар

цоватую почву; дно солоіщовато-иловое. Озеро гірііиимаетъ въ себя р-БчііИ съ юго-восточпой етороиы : Куяпыпъ-Кара - су, Талды, Каркаралинку п Джарлы, которыя текутъ только веспою, а лвтомъ вода иъ пихъ пересыхаетъ. Карастель (Rallus), родъ птицъ іізъ семейства длііііііоиалыхъ, оі;ліічается тіі.мъ, что осиовапіе клюиа но іі|)одо!жаеі'ея на лобъ нъ впд іцита, какъ это бываеть у лысухъ; жпветь блпзъ водъ н очеиь быстро б ы а е г ь по трапіз. Впрочеліъ, ие всіз карастёіи ііріиіадіожатъ къ ІШДЯІІЫМЪ, см. Дергачъ. Карасу (Черпая вода), одпа іізъ значіпе.іьпыхъ ріікъ ТапрііческоГі іубсріііи; ііачиііаеісн въ 7 вер. отъ Карасубазара изъ скалы, находяіцеііся въкрутомъоііраг'Б;течетъ па с веръ, и пройдя 54 вер., входитъ въ Салінрскую долнііу, соедпияется съ Саліпромъ и продолжаетъ течеиіе до 1'іііі.іаго моря. Осііоііыпаясь па томъ. ч го въ Карасу no веякоо вре.мя года йываетъ доволыю воды, а р ка Салгпріэ отъ устья Карасу вверхъ до Сарабуза лито.мъ пересыхаетъ, остальное течепіе ПОСЛІІДІІОГІ ПНІІЗТ. no оалгпрскоіі ДО.ІИІІІЗ до .моря тузе.мцы назывяютъ Карасовкою или Біюкъ-Карасу. Въ БіюкъКарасу впадаютъ Туносъ, Чуруксу п КучукъКарасу. Карасу-Базаръ, грвческій і\Іавроііъ-Кост|іоііъ, зашгатпый городъ Таврическоіі губерніп, СпмФеропольскаіо уБзда; лежптъ въ 41 вер. къ с-Вверовостоку отъ СіімФеропо.ія, на рфігв Карасу; отъ С.-11егербуріа въ 2,068 вор., отъ Москвы вь 1,405 вер. Карасу-Ііазаръ одіпп, изъ самыхъ древнпхъ городовъ Крыма, всегда заппмалъ нежду нимн іючетно мъсто н вмзст-Б съ Акмечетью (Си.мферополемъ) пріінадлежалъ Калгіз-султану. Тепорь же по своему положепію иъ средип полуострова онъ одипъ и з ъ лучіііихъ тоілоиыхъ городовъ Крыма. Жите.іеіі въ Карасу-Пазарі; до 12.200 об. пола, цсрквей 5, Фабрикъ іі заводовъ 97, слііші;о.мъ 900 лавокъ и около 4,000 руб. сер. городскпхъ доходовъ. Жіітели преіиіуществепно Татары, ио міюіо 1'усскііхъ. Грековъ, Армяпъ и польскпхъ Жидовъ. Предметы торга разпообразпы: къ однпмъ изъ самыхъ главпыхъ можпо отпести торі ъ лошадь.ми И разпаго рода ското.мъ. Видъ города азіятскій: улицы узкія, кривыл; дома гіостроепы въ безпорядкіз, большею частію изъ тесапнаго бБлаго камня. Изъ здаііііі заміічателепъстаринііыіі іостипый дпоръ,обііесонпый высокпмп сгБнами, пазывае.мый Ташъхапъ. Въ нсторичеоко.мъ отііошеіііп Карасу-Базаръ за.мичателеиъ по торговому трактату, закіюч^иііому ВЪІІСМЪЕКАТЕРІШОЮІІ съпеаполи-

Kap - Кар

— 5 5

тамскимъ коро.іемъ аа 20 д т ъ . Въ виду іорода позиыіпа тся іора Дкъ-кая—ІО.ІЫЙ утесъ, предстаи.іяюіцмі видъ крііііостпоіі стізпы. Карасукъ. ръча Кулудйнской отепи, въ Сибпри; вытекая изъ йоточнйкбвъ іиоскоіі возвыіііеяности Ко.іываискаго уъзда, проходитъ 450 вор., съ сродпею г.іуоііноіо 3 ар., no песчапоііу груиту, въ оерегахъ пловатыхъ, сперва кр) гМхъ, иотомъ пизкпхъ, и иоросшпхъ мо.ікіімъ таіьникбмЪі Опа ооразуогь no степй мноіія іыёса, и исчезаегъ пъ Карасуцкпхъ озерахъ. До.шпа его им етъ направ.івііі съ сВииро-востока па гого-запа. ь и представ.іяетъ хорошіс луга. КараСЪ. 1) Такъ пъ Армечіи ііазывают7> большіе кувшпиы, въ которыхъ храпится впно. Каждын »;араоъ нмііетъ въ себ по 50 батмановъ, т. е. около 40 ведръ, а ц нится отъ 25 до 40 руб. Этн кувшшіы ие зарываются въ землю какъ къ Грузіп, но ставятся рядомъ въ особыхъ погреиахъ, п камеппыя крыши карасовъ замазьпіаютсн глііпою; 2) Еарасамн пазываютъ е щ е деревяниыв пяти-ст нііые срубы, на[ру;каемые Еамеііья.мп п зомлею, находящіеся по обізимъ сторонамъ мельничпой плотипы или подъ мостами, пров дениыми чрезі. ооль іпія р кп. Карась, с.м. Карпія. Караташъ, хреоетъ горъ Орспбургскаго края, пдегъ спачала на востокъ, потолъ, пуекая отроіъ Уп-Татъ, моворачнваетъ на с-Еверъ. При Уп-Taiul;, сь сБиерноіі стороны, паходятся веріітііы Ая, съ западной Уя, а съ южиоп три гіавчыв пстока Урала. Караташъ немпою уступаетъ въ высоти Премелю (см.) (4,500 футовъ) п зиачителыіо поросъ д со.мъ. Каратъ, піісовая единица въ Россііі и во мпогпхъ страиахъ для взвіішиваііін драгоцт.нных ь [іамнвіц остъиндсьіп каратъ,который можно считать ооразцовы.чъ д.ія ВСІІХЪ страпъ, ввсптъ 3,17 грапа и ДТІЛПТСЯ па }^, і-^, ^ , І ^ , и т. д. долп. Еаратъ. счстпая мопета въ^Аравіи, ипаче ыазываемая <каваръ»; она составляетъ Vg,, счотнаго піагтра и рапмяется безмала l i - j копеіікп сіуісбромъ. КараіЫГИНа (А.іексаидра Мпхаііловпа), паша славная драматпческая актрпса , супруга траіпка Каратыпша. Отоцъ оя, М. Колосовъ, былъ музыкапто.мъ прп теагрі; ; мать, Е. И. Колосова, славилась иъ балетахъ. Алексаидра МихаГіловиа воспитыва.'.н(і> нь паіісіонахъ г-жъ Неіілвіістеръ п Мннч-аръ. Въ ііосліздпемъ она .получила высшео ооразоианіе; учіі]асЕ> русскоіі

—

Кар — Егр

Ліітоі«тур-Б у Н. И. 1'реча, музык-Б—у Фпльда. Отейъ хогБдъ сдіілать і и ъ нея шашістЕу, .мать гоговнла па драматпческое погіі)ііще, куда-хотііла и сама A. М. Для опыта, чтоиъ рБШІГГІ. вопросъ о родіі енталвпта, опа пграла въ театралышіі школіз въ ролп «Аптіігопы» въ трагедіп Озерова «Эдппъ въ А ііпахъ», и посЛІЗЭТОГО опыта, ртзшспъ ся дебюгь въ трагедіп. Въ тоГі же ролп «АІІТІІГОНЫ» опа дооюпіровала 16 деиаоря 1818 Г., потомъ въ ролп «Моппы» Г!ъ трагидіп «Фингалъ», въ роли «Эс при» въграгодіи I'acmia; пашла огъпублпкп блпстателыіыи пріемъ и поступпла въ артпстки С Пстербургскаго театра. Перная роль, создаиная ею, была «ИФІІГ НІЯ» ( В Ъ ИФіііепіи въ Ав-

дид ). Въ 1819 г. A. М. явплась па сцену въ трагедіп «Медея» подлТ; зиаменіітоГі тогда артпсткп Се.меновоп? п слава посл лней пе поміішала публпк-С ыаградить молодую артистку едпііодушнымп рукоплескапіяліи. Колосова подала сооою первып примтзръ ооразоваііііой актрпсы па русскоп оценіз, u едва-лп не первая изъ иаиіпхъ артпстокъ стала разумпо пзучать овое нскусство. Съ іюля 1822 по іюль 1823 г. Ал. Мих. путешествовала съ матерью въ Парпжъ , гдтз впдізла ііа сцеиті славныхъ тогда артпстовъ ; Марса, /Коржа, Дюшопоа и проч. Въ 1823 г. поставдепъ на нашу сцену Мольеръ , u А. М. явплась жрицеЮ Та діявовселіъ блёйп . ПоолБ, ІЮТІЗДКІІ въ .Москву, гдъ артистку встр-Бтплъ столь же гро.мкій успііхъ, въ пачаліз 1825г. опа осгавпла театръ и провела виъ сцены около года. Въ 1827 г. она вышла за мужъ за Васплія Апдреевича Каратыіпма. Съ 1830 г. начался репертуаръ нопоіі Французскоіі драмы, и каждая изъ ролеіі этпхъ дра.мъ, пграніыя A. М. Каратыгииою, очспь правплаоь публикт;. Она создала у насъ высокую комедію. Сверхъ того A. М. паходила еще время па литературиыя занятія п персчіела «Эсмеральду» u п. др. Въ поагБдпіе годы овоего слншкомъ двадцатпл тпяго сцепнческаго поприща, Каратыгииа являлась р-Бже, п окоичатолыю оставнла тоатръ въ 1845 г. Еаратыгвнъ (Васіілііі Аіідреевичъ), славный руссі.ііі траіическііі а р т п с т ъ , род. въ С.-Петербургіі 26 Февраля 1802 года. Отецъ его служилъ при театр-Б: мать была отлпчною актрисою траіпчеСЕИхъ ролей. Небогатые родптели отдалп оына въ іорнып корпусъ, гдТ» оиъ готовился къ гралідапскоіі служот.. Домашнігі театръ прп іорномъ корпусіі зажеіъ въ буду,щемъ трагпк-В первую любовь къ искуеству. Находнсь уже иа служб , въ департамепт внізшнеіі торюили, оиъ часго игрывалъ въ долшшпихъ спектакляхъ, гд его увид .гьлпязь

Kap — Кар

526

Шаховской, извЗстнып драматуріъ, и поиядъ го т а і а н т ъ . Какъ дпректоръ русскоп трупп^і того вре.менп, Шахоиской стара.іся прпіаечь Каратыгппа подъ сиое пачальстііо и ооразовалъ го по тогдашиеп классическоГі .манер-Е. Въ 1818 г. Каратыгпнъ позиако.мплся съ Катенпнымъ, котораіо СОВІІТЫ змачптелыіо содиііствова.ш е.му къ достижеиію са.мооытности іі сверженію ложиыхъ класспческпхъ узъ. На сценуИмператорскаго театра Каратыіпнъ вышелъ въ 1820 г., около ось.мііадцати .іътъ отъроду, въ роли «Фшііала» (въ трагедіи Озерова), и былъ п р ш і я т ъ едшіодушны.мъ ободрепіемъ пуоликп. Съ т і з х ъ п о р ъ началось его олистателыюе п о п р п щ е , которое раздтзляется иа три эпохи. Въ первую оігъ іпралъ класспческія трагедіи, пото.мъ. коіда на пашу сцену проніікъ романтизмъ, К а р а т ы г т і ъ явплся сиачала представптелемъ героевъ новой Французской дра.мы, пото.мъ «Гамлетомъ», «Отелло», «Коріоланомъ» и «Лпромъ»; Пояилепіе у насъ ро.мантизма началось съ 1828 юда «Назбойпіікаміі» Шиллера ; съ роліі "Карла Моора» начался u переворотъ въ артіістііческоіі жизниКаратыііиіа.ПослС«РазооРінпковъ» явилась новая Французская драма въ лицтз Дюканжева «Игрока». Отсюда начппается аііогеп изв стиостн Каратыгипа, п пысшая точка этого апогея настала въ 1834 году съ патріотическою драмою Кукольника «Рука Всеиышняго отечество спасла». Въ 1836 г. К а р а т ы п ш ъ создалъ свою зпа.чепитую роль Людовпка XI въ драмтз «Заколдовапный до.мъ». Въ 1837 г. онъ блистателыіо u оріііііиалыіо создалъ ролі. «Га.млета», по переводу Н. А. Половаго. Въ свободные часы отъ сценическихъ запятій Каратыі и н ъ з а н и м а л с я литературою,самъогыіскнвая с бі; роли, u переводилъ д.ія са.мого себя, исключигеіьно съ новиГішаго Фрапцузскаго театра. ПОСЛТІДНИ.МЪ его переводо.мъ была дра.ма Гюго «БургграФЫ», 1844 г. Болие 20 піесъ его перевода былп на сценъ; чаще прочпхъ піесы А. Дю.ма, съ которыдіъ Вас. Анд. познако.мшся личію въ ііутешествіяхъ за границею, и у котораго заслужилъ большое уваженіе къ свое.му таланту. К а р а г ы п п і ъ до-спхъпоръ нервий трагическій артистъ на иашоіі сцені;. Каратыгинъ (Гіетръ Апдреевичъ), изв стныіі комическіГі артистъ п пнсатель, братъ трагика; род. въ С. Петербургъ, 1805 г.; на осьмо.мъ году отъ рождонія былъ огданъ въ ги.мназію, а черезъ два года (1815) поступилъ въ театральнов учидище, гд-с е.му вскорт; стали давать роли малютокъ, a no образованіи труппы изъ воспиташшкоігь, ііазііачііли режнссе-

Kap — Kap

ромъ школьнаго тоатра. Молодые актеры, n o педостатку артпстоиъ дляжellcг^Ilxъpoль,вcтp•BчaлIl .чного затрудііенііі въ иыбор піесъ. Желая поеобптьэто.мугорю, Каратыппіъііаписалъ пъ 1821 году неболыиую піеску «Септяорская ночь», съ одіппііі мужскіімп ролямм. За этоіі піескою слБдовала т|>аііі-і;о.мрдія «Неронъ» н НЪСКОЛЬЕО другихъ. Это были первыо опыты Каратыгііиа, заслужіівпііо віііімапіе и одобреніе А. С. Грпбоіздова, который, no лгобви къ с ц г и в , ііпогда постііцаль школыіыо спеЕтакли. Въ то время ко.медія Грибоіідова, «Горе отъ у.ма», была ужеготова м авторъ р шплся предварителыю поставпть ее па школыіо.мътеатр ; роли были разучены, рёпетиціи сдізланы, день представлепія назначепъ, однакожъ спектакль не состоядся. Въ комедіп П. А. пазначалась роль Репотплова, которую онъ разучилъ подъ руководство.мъ саіюго автора, и которую впослъдствіп пгралъ очень уеіі іпно. З а п я т і я no піколі; пе мтзшалп Каратыгпну уч^ствовать и въ піесахъ, которыя давалпсь на театрахъ. Первый его дебютъ былъ въ комедіп «Молодость Гепрпха V» въ роли пажа (1823). ПослФ того онъ сталъ постояііио являться па с ц е н ъ въ роляхъ молодыхъ лгобовіпіковъ, no пгралъ пхъ холодно іі неудовлетвормтелыю, и пе заппмалъ въ ряду артистовъ ипкакого впднаго м ста до са.маго 1830 г., когда дпрекція поставил-а на сцепу «Горе отъ у.ма». Каратыгііпъ явіілея въ роли Загорецкаго п быдъ встрТіченъ едііііодушііычъ рукоплесканіе.мъ. Сътізхъ поръ опъ ііосиятилъ себя іісЕлючііте.іыіо компческому роду, н каждая повая ро.іь была для него залого.мъ успііха. Авторское попрпще пачалъ съ 1830 г. водевилемъ «Зпакомые незпакомцы», который въ то вре.мя пад-влалъ много шуму п бы.іъ п р и н я т ъ съ восторго.мъ. Піесъ его, орнгішадыіыхъ, перед ланпыхъ и переводныхъ въ компческо.мъ роди .много; в с в больше илп .меньше ші ли усптзхъ, а иіікоторыя пользовалпсь успТіхомъ чрезвычайны.мъ, иапр. «Ложа 1-го яруса», «Вулочная» и проч. Въ 1831 г. 11. А. Каратыгпнъ, по пригдашенію тогдашняго диреіітора театровъ, кмязя С. С. Гагарина, принялъ на себя обязаппость репетнтора на школьно.чъ театрі; и впродолжепіе почтидесятпл т ъ заііп.мался іірпготовленіемъ .молодыхъ артпстовъ къ публичпоіі сцзп . Кара-Уба, зва.чиігеіБная плоская возвышенпость между Урало.мъ п Тоболо.мъ, соеднняющаяся между вершипъ р къ Сувапдукъ и Синтаста съ горами Джабыкъ-Карагаемъ, который, въ свою очередь, соедипясь у вершинъ Кисене-Таугузака съ хребто.чъ Окто-Карагаемъ, им-Ветъ связь съ Урадьскшш гора іи. Нижніе

Kap — Rap

—

527

отрогп Кара-Уба, обопіуігь истокп ртші Джилкуваръ, у л ваго берега Джарлыоутака соедиИЯЮТСІІ на з. съ отрогомъ Масіегатъ, п потомъ простираются далъе в ъ Кпрііізскую степь. — ВсТ5 эти горы, кро.мв Ка[>а-У6а, ие ьысокп, порос.иі иерезовымъ п СОСНОІІЫ.МЪ .ІЪСОІ ІЪ, И раздсляютъ притоки Урала п Гобола. Караудовы , русскіе дооряне , которыхъ ,ііредоі;ъ Ямгурчаіі Караулъ, a no кращевіи Спмеоиъ, иъ 1-ІВО р. выізхалъ въ Россію пзъ Золотой Орды; с ы а ъ его, I) ІІвапъ, служилъ намвстііііко.мъ иъ 15"29 г. ири иеликомъ іліязі; Васидіи Іоаниовіічі; (Обіцііі Гербившікъ, [ V ^ 4 7 j . КараФтаіілііКараФта-Аму(ііреікдоКараФуіо), етраіш, ііриііадлежащая Лпоііііі, пЬіуостровъ илп островъ, отдЕлеиньиі отъ Маиьчжуріи Татарскимъ залпво.мъ, отъ Іеддо—проаивомъ Лапсруза; йм етъ до ГІО мпль д л т і ы и 2а—30 м. ширшіы; на сБвері; ніізмеица, иа юг гориста. Горы: Ла.маионъ, Тіара, Монгезъ, Мартпньеръ, u пр. Мысы: Анива, Крыльииъ, Пасьж к ъ , Елисаветы, Бутсчіъ, Дэльри.мпль и проч. Залішы: Annua, Пасьяпсъ, Надежды, Лапгле. Ііочва no большин частіі очеиь плодородпа, no внутрепиисті. ЗСМЛІІ почти вовсе пе пзві;стпа; no бёрегаМ ііайдепы хорошо растущія березы, дубы, с о с и ы , с.мородпппые кусты u другія р а с т е п і я ; мпожество хорошііхъ якориыхъ мъстъ, міюго устьевъ, р къ н ручьевъ. Жп іелоп мало: они Аііпу п Мапьчжуры. Япоццы ИМТІЮГЪ на южноп сторопБ иъсколько рыболовііыхъ поселонііі. Ка|)аФта разд ляотся аа 2 частп: Сандаиъ на cijuepi;, u Чока иа ю ъ.

—

Кар — Кар

воевалъ у Турковъ Эперію (1685), Мункачъ и Б-Влградъ (1687). У.меръ въ Въа , 1693 г. Во ирс.мя своего губернаіорства въ Уперіи онъ былъ непаішдп.мъ народомъза свою строіость. КараФФа, м-Бра жпдкостеіі въ Италіи, составляетъ J ^ 0 часть бариля u содержитъ почтп 0,06 ведра. Карача, см. Карачъ. Карачаевцы, общество пле.меііп Адиге, обитаюіцее противъ черполорскоп береговой лппіп, между ие[)Шіпіалііі Каві;азсі;аіо хребта и Черпымп гора.ми, с.м. АдиГв. Карачай, ргБі:а ДербоптскоГі губ., орошающая КубипсиіГі увздъ. Течетъ съ вершинъ главпаго Кавказскаго хребта, спачала (па 23 версты отъ пстока) по вссьма узі:о.ліу ущелью, пото.мъ іпіже ссла Будухъ,въскаліістоіі трещпвтз; иаконецъ блмзъ дороги іізъ Кубы въ Баку выходптъ на равнііііу.инедоходя Каспійскаго моря, теряется въ пескахъ. Дію этоіі ртзкп каменпстое. а теченіе весьма быстрое. Воду пмпетъ чнстую п хорошпхъ своііствъ.

Карачаровъ (МіггроФанъ едоровичъ), в ъ 1499 г. в.мвсти съ Грекомъ Дпмптріемъ, сыномъ ІТвапа Палеолога Рала, •Бздплъ въ Италію «.ча государевы.мп потребамн» ; въ 1504 г. оііп возвратіілпсь въ Россію п привезлн съ собою многихъ серебряпиковъ, пушечиыхъ и стпппыхъ мастеровъ. КарачарОВЫ, русскіе дворяпс; пзъ нпхъ многіе песлп въ Россіп разпыя дворяпскія службы, въ качестіпз дътеіі боярскихъ и въ друкпхъ чипахъ, п жаловапы были отъ государей ііо.мъстьямп въ 1622 п сл-Бдующихъ годахъ Караффа (Michel Caraffa), род. въ Неаполъ, (Общ. Геро. V—75). 17й5г., п р т і а д л е ж п т ъ ц ф р а п ц і п нііталіи. Онъ КарачевСЕІе, русскіе кііязья, пропсходившіе изігБстенъ какъ оглпчный композиторъ. Снаотъ кпязеіі черііпговскихъ; рода ихъ, по.мт;чала опъ отличплся въ воеппоп службіз и училіценнаго въ бархатпоіі КІІІІГБ (XII—99), болііе ся прптомъ музыки у изв-БстііЪіішііхъ учптене сущсствуетъ. лей; получилъ отъ Мюрата орденъ Ііочегиаго Карачевъ, уБздііыіі городъ Орловской губерЛегіоиа и Об-Бихъ Сициліи, и только съ 1814 г. піи, лежитъ въ 87 верстахъ къ с.-в. отъ Орла, сталъ ішсать піесы для театровъ иеаполіпаппо обоюгь берегамъ р кіі Снііжатіі, впадаюскаіо п •взпскаго. Изъ н н х ъ заміічаіелі.пы: щен въ Десну. Отъ С.-Петербурга в ъ 9 9 1 вер., «Gabriele di Vergi»; «Jeanne d'Arc», «Le soli­ отъ Москвы въ 390 вер. Въ л топпсяхъ перtaire», «II Paria»; «Masaniello» ( 1 8 2 0 j , «la Vioвыіі разъ оКарачевт; упомпііается подъ 1146г., lette» ([•Si?), «laFiancee de Lamermoor» (1829) но опъ болізе сдтзлался пзвъстепъ въ эпоху са(лучшія его творенія) и мн. др. Ніікогорые мозванцевъ: одіпіъ и з » шіхъ, Андреіі Нагоіі, ипроче.мъ весьма пе справедливо укорнли его иазвавшіпся царевпчемъ Дн.митріедіъ, былъ въ подражаніп Россипи. пзъКарачова. йъ 1779 г. этотъгородъ, прпнадКараФФа(АпІопіо Caraffa), австрійскііі Ф ЛЬД- лежаишііі до того къ С вскоіі п р о і т п ц і п , былъ .маршалъ, изъдома іерцоіоцъ Фортп; въ 1665 г. і і р п п і к а п ъ уБздпымъ къ іювоотсрытоіі тоіда ііступплъ въ военную служоу, отлпчплся въ Орловскоіі губерпіп. Іімпг. въ Карачеві; до вевгер.ОБрй камііапіп протпвъ Туіжоиъ, н прц 5,800 оооеіо пола жителеіі, 9 церквеіі, 4 завода осади ВБІІЫ Турками былъ послаігь ішперат. и около 8,300 руб. сер. ежегодпыхъ городскпхъ Леопольдомъ I къ Япу Собіескому проснть по- доходовъ. Въ чпсли церквей два упраздиен.моіцп. По освобожденіп Втліы оиъ вскоръ за- ные .мопастыря; Введснскііі ДІІВІІЧІЙ (котораго

Kap — Кар

—

соборная церкопь построепа на счетъ царей Іоапна и ПвтрА ЛлексБеиичеи п цареипы CoФІИ) и Тихоцоиа Воскросеіісі;ая пустыпь. Одиа изъ главпыгьпромышлеииостей горожаііъприготовленіе вереіші.ъ н капагоиъ. Карачевсьін у здъ загпімаеть іірострапстиа 3,596 кв. иер., изъ числа которыхъ подъ полнміі 118,550 д е с , подълуга.ми до 17,000 д е с , подъ лЧісами 142,000 десятпиъ u подъ песка.ми 12,000 дес. /Кптелеіі 85,312 оооего пола. На квадр. версту прііходптся no 24 обоего пола; па каждую душу мужескаго пола по 8 дес. М бтопоіожеівіе увзда ровпое; іючва преіі.мущоствеппо глііііистая н песчаиая, особеиііо къ стороп Крянска , по во міюгихъ .мізстахъ есть п черыоземъ. .Діожду Брянокомъ п Карачсчіы.мъ лежатъ глуоокіе, сплошные песии. Земледиліс составляетъ важіі іі шую отрасль промышлеііпостн житслеГі; кромтз того въ у здЪ закимаюгся ковкою жсліззпыхъ вещей, сбываемыхъ въ окрестіюстяхъ п кро.міз того въ Орлі; п въ Калуг . Карачетау, і бра въ Кііргпзъііаіісацкоіі степи, подв-Бдо.мственпоіі Ореибургскому иачальстпу; лежптъ па 4 дня ііути къ в. отъ Орской кр-Бпости. Близъ этой горы паходптся могпла Абулхаиръ-хана. Къ ю. отъ Карачетау лежатъ озера, па которыхъ въ жаркіе дпп садптся соль, употребляемая Киргизами въ пищу. Карачи, такъ пазывалпсь у Татаръ вельможи, главные царскіо совізтпіши. КарачуНЪ, село Вороиежской губ., ЗадонсЕаго у зда, лежащее въ 40 верстахъ і;ъ с . в . отъ Воронежа, на р к Вороиежіі. Славптся черепичными, горшечными н ПЛІІТНЫМН заііодаміі. Въ не.мъ 175 дворовъ и быиаетъ сжегодио 3 ярмарки. КараччІОЛИ. Имя одиои изъ знаменитТійш и х ъ Фамилііі Неаііолитанскаго королевства, получившей начало въ Греціп. Она обладала огромными богатстиаіми и постоянііо пмізла пліяні на политич скія дт>ла споего отечества. Отъ этой же Фа.миліи произошла и другая, в сьма распространившаяся по Италіи, Фаммлія КараФФа. Между членами изв стпы многіе отличиые ученыо и литераторы.

Караччіоли (Marino Caraccioli conte da Galeга), род. 1468 г. въ Неапол*. Пріобр въ довъренность папы Льва X, онъ былъ назначенъ протонотаріемъ прп папскомъ дво[) и посломъ въ 1518 г. въ Гер.манію къ саксоіісііому курФирсту съ требованіемъ выдачи Лютера. Тамъ онъ вступилъ въ службу Карла ,.а въ 1529 г. въ качестві; ііослаііііика, заключнвъ миръ съ Миланомъ, былъ пожалованъ герцогомъ миланскимъ въ граФское достоинство. Въ 1521 г. получилъ отъ Карла V епископство катаііское,

526

—

Кар — Кар

а отъ папы Павла V кардинальское дос-цринство. По сморти послт.дііяго мплапскаго герцога, онъ былъ губернаторо.мъ въ Милап и у.меръ въ 1538 г. Караччіоли (Marchese Caraccioli), маркпэт. род. 1711 г., пзвъстенъ своііли сііошеніяміі съ Мар.моителемъ, Дпберотомъ, Гельвеціемъ и д'Ллаліберомъ. Въ коіщі; XVIII вИка онъ пылъ ііосланніікомъ въ ЛОПДОІПІ П Парпж , іді; прослылъ глуооки.мъ ФІІЛОСОФО.МЪ. Впосл дствіи опъ былъ вице-королеліъ Сициліп, u умеръ въ ІІалерло, 1789 г. Караччіоли (Louis Anloine de Caraccioli), род. въ ЙІопъ (MODS), ГДІЗ его отецъ поселился въ 1721 і. Окопчішъ учепіе, опъ иутешествовалъ no Италіи н былъ благосклоппо ііріпіяп» папамп: Ііеиедпкіо.мъ XIV и Клпліеито.мъ XIII, пого.мъбылъвъ ГормаиіиuПольшіз,и,возвратившіісь во Фрапцію, пздалъ: «Letlres inleressantes du раре Clemenl XIV», замтічателыіыя своею ФіілосоФІею u моралью. Во время революціи онъ лпшился всего своего состоянія, по въ 1795 ііолучіілъотъііаціоналыіаго собрапія пенсію въ 2,000 Франк.Будучп въ Польш , достигъ сапа .маршала п сепатора иоролевства. Оставплъ мпого сочііііенііі, въ которыхъ віідпо оолЕе ирстеіізііі па оріігіиіалыіость, ЧБ.МЪ пзобріітателыюсти п глуиокомыслеііііости ; изІСБСТПБЙШІЯ пзъ іпіхъ сл дуюіція: «Caracleres dcramitle» ,Francf., 1766; «Conversation а ес soi m6me»; «Jouissance de soi^mfime»; «Tableau de la mort; les nuits Clementines», поэма въ 4 иъспяхъ, перев. съ итад., н мп. др. Умеръ въ І!арпж 1803 г. Еарачъ (Карача) сйбирскій ЕНЯЗЬ идіі мурза, царскііі дудпіыіі сов тникъ, властвовавшііі въ 16 верстахъ отъ РІртыша, на берегахъ озера, до пыігБ иазываемаго «Карачшіскимъ». ЕрмакЪ овлад лъ его улусо.мъ, съ богатою добычего и запасамн. Бпдя ст сніітелыіыя обстоятельства Кучу.ма , Карача ІІЗ.М-БПИЛЪ ему, увелъ его людеіі и расположплся кочевать въ Лымской землт;, ііа большомъ озеріз, ізыще устья Тары, ипадагощеи въ И р т ы ш ъ . Им я друзей во вс хъ окрестныхъ Ю|)тахъ, оиъ хот лъ сдіілаться іісзависимымъ, выжпдая премя, оиъ ласьалъ Русскііхъ, присылалъ имъ дры, трсоовалъ и х ъ з а щ і і т ы , будто бы угрожаемый Ноіаями, но клялся въ в рнобти, и такъ обмаиулъ Ермака, что посл дпііі поелалъ е.му сорокъ человтяіъ съ атамаиоліъ Ивапомъ Кольцомъ (1584). Нсосторожпые казакп были іізлгБнііііческп убиты въ Тарско.мъулустз. Сл дСТВІРМЪ этого былъ вссобщііі бунтъ руССЕИХЪ д а н і т к о н ъ : Татары н спбирсЕІе ОСТЯЕИ возсталн, убили въ разъізздтз ата.маііа Якова Мнхаіі-

Kap — Кар

529

j o n a , соедини.шсь въ пол съ Карачего и осал и и Ер.мака въ Искер ; РуссЕІе, находясь въ краіпюсти п томимые голодомъ, прокрались 12 іюпя 1584 г. ночью съ атамапомъ Ыещерякомъ къ стану Карачи, кннулись иа сопныхъ Татаръ. и уоилп множество и х ъ . Са.чъ же Карача б жалъ за Ишн.мъ, а окрестныя селенія и горты снова отдались Русскимъ. Впосл дствіи Карачъ былъ, кажется, участніікомъ гибели Ермаиа; по-Ерайнеіі-м-Брі; іізиТ,стііо, что опъ ііаходился л р и д лежтз еіо оружія и на свиіо долю получилъ саблю съ поясомъ. Еоть преданіе, что тобольаші иоевода Чулковъ оомаио.лгь огправилъ Карачу въ Віоскву іт стт, съ друіи.ми сіібпрркими киязья.ми 1588 г. Карбасы, родъ судовъ. употребляемыхъ въ Сибирп н Двинекомъ бассеіін-Б. Карбасы отваживаются пускаться даи;е въ Б лое море п Ледовитый океанъ. Дно ихъ всегда вырурается и з ъ одного дерева, бывастъ кругловатое, a бортъ, смотря по иеличииТі судна, возвышается па одииъ или н сколько рядовъ досокъ. Суда этп узки, съ остры.мм копцами, поднимаютъ отъ 8 до 20 ластовъ. Р ъ ч п ы е жо кароасы дліпюю отъ 3 до 5 саженъ и подіпшаютъ отъ 2 до 500 пудовъ; ходятъ no Кентз, Эмз п другимъ різкаліъ между Онежскішъ озеромъ и Бізлымъ норемъ. • КарболбИНЪ. Искусстиепное топлпво, изобр тонія отставнаго инж неръ-лаіора А. П. Вешнякова, пріиотовляется и з ъ мелкаго камениаго или древеснаго угля, въ соединеніп съ дегтемъ НЛІІ масломъ и съ примБсью пебольшой частн глішы.Приготовлоніекарболеина весьма просто : соотавныя части , при пособіи воды, см шиваютоя ВІ БСТІІ ВЪ оііред леіпіыхъ пропорціяхъ, которыя ИЗМІЗІІЯЮТСЯ смотря по роду назііачеіііякарболеина;пото.мъ п з ъ э т о й м а с сы выдізлываіотся кирпичи, на манеръ обыкиовенныхъ глиняныхъ, которые паЕопецъ просушпваются, т а к ъ что ооразуютъ сплошпую, твердую массу. Карболешіъ употребля тся во вс-пхъ т хъ случаяхъ, гд употребляютъ каменнын и дровоснын уголь, дрова, аитрац и т ъ и торФЪ. На это изобр-Бтепіе Вешняковъ удостоплся получить пріівііллсгіи: въ Россіи, Польш-Б, Великобритамін, ФраЕіціи, Бельгіи, Голландіи, Австріи, Баваріп и Швеціи. По опытамъ, пронзпедепны.мъ въ С.-Петербург м Парпж , въ пріісутствін многихъ извъстныхъ л и ц ъ и членовъ парижской академіи паукъ, оказалось, что Еарболеинъ гфедставляетъ потребителямъ выгоду его до 252-^, по особеннаго вниманія карболеиііъзаслуживаетъ ЕЭЕЪ топливо вспомогателыюо, обращая въ ДІІЛО вещества, доселГ> пропадавшія и не Т. VI.

Kap — Kap пм вшія ннкакого сбыта и іііікаЕОЙ ц^Бпііости, ваііъ паприм ръ: Еаменііоуіолыіая пыль, остающаяся въ огро.мномъ Еоличестві5 въ ЕОпяхъ, па ФабрііЕахъ, гд употреоляется ваменный уголь и на же.гБзиыхъ дорогахъ. Съ этой стороны на Еарболеинъ обратило особое віпі.маше руанское общество соревнованія, которое собственны.мъ опыто.мъ, безъ сод-вііствія шобрТ.тателя , убтзднлось въ доетопиствахъ карболеіша, и изложііло рсзуііьтаты своихъ нзысканій в ъ постаповлеіііи 1й-го дек. 1843 г. СвТВд нія о карболеппіз папочатаиы въ Съверной Пчел , 1841 года, NN 16, 80, 212, 263, 274, 283; 1842 г., NN 25, 71, 160 п 1844 г , N 92; въ Journal de St. Petersbour^, 1841 года, NN 285 и 378. И сверхъ того въ особыхъ брошюрахъ, напечатанныхъ: въ С.-ПетербургБ, въ 1842 г., подъ названіемъ «О возможпомъ вліяніи Еарболепна иа благосостояпіо, торіов.по н пролышленность С.-Петербуріа», п въ Парііжтз, в ъ 1842 году, подъ названіомъ «Deux mots sur le carboleine».

Карбонарій (Gregorius Carbonarius von Risenegg), в р а ч ъ . Ц а р и Іоаннъ п П е т р ъ , письмомъ отъ 11 сеит. 1685, г. просііли импер. Леопольда прислать и и ъ ученаго и опытиаіо врача. Поэтому въ 1689 г. прпбылъ въ МосЕву Карбонарій съ рекоыондатолыіымъ шісьмомъ отъ императора. Карбоиарііі родился в ъ Керптеиі;, былъ Еавалеромъ ВепгерсЕаго Еоролевства и СОВ ТНИЕО.МЪ ішператора Леопольда. Щ е дро одарвііный, онъ остался въ иашей служ6ъ и находился в ъ азовсЕоліъ іюход-Б. Переписка его съ в нски.чн іезуптамн, сплыю подозр ваемыми въ прішержеипости царевпіі СОФІИ, возбудила вніімаіііе правитольства; посл неодноЕратныхъ допросовъ, она была зап р е щ е п а . Въ парвсЕомъ оражеиіи 1700 года этотъ врачъ попался въ плізпъ к * Шведамъ. Сохранплось сго ііисьмо изъ Рпгп, гд-і> оіп> содержался ; въ немъ между - прочпмъ сообщаеіт. онъ пзв стіе о состоніііп піііедскоГі а|)міи въ ІПФЛЯІІДІИ. Ч резъ посредство рн.мскаго императора е. у быіа дана свобода въ 1704 .года. Карбонарій прп;халъ въ МосЕву, и служилъ до 1714 г. въ МСДІІЦІІПСЕОІІ Еанцелярін, когда возвратнлся въ Германію, гд и умеръ въ 1723 г. Корбъ упомипаетъ (1698 года) о обширноіі его праЕтикТ.. Карбоваріи (Carbonari); зпачитъ по-птальянски «уголыцііЕИ». Это обіцество паііТ.рпо основано гораздо раиііе, чт>мъ опо пачало пграть ііодитичесЕую роль въ псторіи южпой Е в р о п ы ; главиою ихъ ц-Блью спачала было уничтоженіе чужезсмнаго и г а ; ему поЕровительствовали ш г н а ш і ы е Фрапцузами нороль

34

Kap —Kap

—

5 J0

—

Кар — Кар

Фраицискъ и королева Каролипа, которые па- препятствія для сііободмаго плапапія судовъ; , хрдіілп иъ карРоиаріихь с^іедстпо возпратить въ сл Едуіоіцо..м7. году его падзо|іу было поруутрачеппыіі престодъ: ц .іь эта иа ихъ языкъ чено и с.удоходсгііо no р-вка.мъ Т в е р ц с , І'жапазьиіа.іась «очицтить лтвсъ отъ волкоиъ», no тп іі MooiiD'C. Назііачепііый въ 1818 г. дпреккогда нііостраіиіые штыки возстаиопиліі пре- торолъ работъ воеиііыхъііоселоіііп.оііъ иодолсто.іы іізгііаіпіыхъ властителеіі, то девизъ кар- го оставался въ этоіі должпостп, п ііостуіпмъ боііаріевъ сдіілался: «ДІіцепіе волку за угнетас- оиять пъ СОІІІІГЬ путей соооіцепіи, гди ему маго ніисика». Чпсло ихъ быстро уволмчіиіа- поручопо Оыло обраноііаміо восііііо-строительдось іі 1820 г. счпталось пхъ 65О.,00О члеиовъ, наго учплиіца и управіепіа и.мъ. Въ 1821 г. пзъ которыхъ большая часть былп воешіыо и Левъ Лі.иовпчъ былъ уволеиъ огъ службы no духовпые. Иослі; пеаполптанскоіі революціи болвзіііі, по черепь два года спова оиредізлепъ (1821 г.)оііио5ъявлеііы гоеударствеііпыми пре- въ ііиженерныіі корпусъ, ііазпачеіп. предсБступііпкамп, и ііо.іііцін ііоставлеііо въ обя- датело.мъ глаииаго цопсуриаго комитсга, и въ заішостн мрссліідоиать пхъ совсеюстроіостію. то.мъ жв году промзіісденъ въ гоііералъ-лопЕарбОНЬЗ д'Арсятъ (Леиъ Львовпчъ), іопе- теііапты. Ііазііачеііііі.іи ІІЬ 1827 г. дироі;то|)0,мъ ралъііижеііеръ русскоіі службы, род. 22 гсіиоя- строителыіаго департамоіпа по морскоіі чабрн 1770 г. въ С.-ПетербургБ. Отецъ его, про- стп, о п ъ в ъ 1834 г. по.іу шлъ ЧІІІІЪ ііііжеперъІІСХОДППШІГІ отъ Фрамцузсікоіі дворнискоГі ФЗ- 1 генерала и ордеігь Св. Алексапдра Невскаго. МІІЛІІІ (Carbonnier de Crangeac). ііаходнлся ужо і Во вре.ші его управіеііія морскою строптолі.въ пашоіі службп во вре.ма ца[істпоиаіііп п.м- ішю чаитью, воздвигиутъ па кроишгадіскомъ п с р а т р и н ы ЕКЛТЕРИПЫ II н участвовалъ въ реидБ Фортъ П Е Т Р Ъ I. У.м. 27-го апрпля 1836 г. построеиіи с.-петербургскаго арсепала. Левъ Изъ ліітературиыхь трудовъ его, состоііщмхъ Львовичъ Карбопье заііисаиъ иа 7-.мъ году воз- бодьшею частыо въ ииреводахъ, за.мт.чатольраста капрало.міі въ дейбъ-гвардш Прербражен- иы: «Подробиое оппсаіііо учеопаго времоіпі скіГі ІІОД!Л>. Въ 1795 году оиъ былъ перене- н мапенроігь іютсдамскііхі. гаріииоііивъ в ъ депъ въ черпо.морскіГі грепадеріскііі кориусъ царстиоиаіііе ФрпдіПіха 11» (сочіиіеіііо баропа u участвоиалъ при построеиіи крБпостп в ь Диоича); «Мысли о с.олдатіі» (соч. баропа ДцО^осс . Въ 1801 г. Карбопье поступплъ въсви- бича); «ИОЛІІЫІІ курсъ ФортПФіікаціп», (соч. ту Его Импоратррокаго Велпчества поЕііартир- С-тъ ІІоля. 1813). мейстерской части, a in. 1803 г. ііроіізвсдоиъ Карбункулъ.оГицее пазвапіе.подъ когорылъ в ъ аодпоаковники; всііорв опъ былъ порепме- піікогда разудгвлись два драгоц ппыхъ кампя: поваііъ иъ каіінтаііы 2-го раіпа лорскоіі ар- рубпиъ іі пиропъ. Ныиі; оно прпсвоеііо одиотиллеріи, съ пазііачепіе.чъ адъютаігголъ къ му посл днему минералу. мииистру воеппыхъ морскихъ сплъ, адмиралу Еарбункулъ, см. Слбирокая язза. Чичаіову; въ то.мъ жо году опъ былъ пропзііеКарбышъ, см. Хогаякъ. денъ иъ каіііітапы 1-го раига u отправлопъ въ балтійскій портъ, въ залпвъ Ногервикъ, для Карвальо (Jose da Silva Carvalho), бывшіГі построоиія баттареіі, ііеобходи.мыхъ къ защи- португальскііі іминистръ, род. в ь Б.ейрз 1782 тІ5 иашого Флота, блокпроваіінаго англо-швед- года, учплся права.мъ въ КоимбрВ; въ 1817 гскимъ. Въ 1809 г. Карбопье былъ произведенъ былъ одіппіъ пзъ ііачалыіпі овъ загонора, пров ъ цеііх.мвпстеры .морскоіі артиллеріи (гепе- шведшаго революцію въ 1820 г. Въ 1821 г. иаралъ-маіорскій чпнъ) п пазиаченъ іі прем-вп- значеііъ лиінистромъ юстіщіп; въ 1823 г. прииымъ членомъ государственпаго ад.миралтей- пуждеііъ оВжать въ Апглію отъ партіп абсоскаго департамепта и дпректоромъ гндравли- ЛЮТІІСТОІІЪ; no смерти loainia VI иозиратидся ческихъ работъ па кропштадтоко.мъ реіідс. Въ въ отечество, по вскортз опять оііжалъ отъ до1810 г. опъ былъ переведеиъ въ корпусъ ип- .па Мигеля. У с п в х ъ экспедиціи допа Педра женеровъ путой сообщепія, а въ сл дующемъ приііадложалъ no большей части сго старапігоду пазпаченъ генералъ-ііпспектороліъ этого я.мь. Въ 1832 г. былъ п а л і а ч е н ъ мітіістромъ. корпуса.Въ 1813 г., паходясь въ дТійствующеіі Фіиіансовъ и президептомъ верхоииаго суда. армін въштабііграФа Вптгенштеі'іна,оиъбылъ Въ 1836 г. іірипуждсіп. былъ опнть бпжать. награждепъ залейпцпгское сражепіе адмазпы- отъ переворота абсолютпстоиъ , п жплъ в ъ ми знаками ордена св. Лнны 1-й степсни. Аіігліи. Только въ 1842 году, no воз.мущепіи въ. Въ 1815 г. съ усп-вхо.мъ исполннлъ возложеп- Опорто, снова вступплъ въ государстиеііпый иоо на него поручепіе надзпрать за судоход- совізтъ Гіортугалін. ствомъ по Болгтз между Рыоинскомъ u Тверью Еараовъ, дерения пъ Радомскоіі гуГіерііііі. u уиичтожііть на этомъ пространсто вс-в блнзъ города Опатона; з а м в ч а т е і ы і а рождені-

Kap — Kap 531 Kap — Кар Каргополь, у здпый городъ Олонецкой гуп.,. елъподьскаго л тоішсца Впк нтія Кадлубека, лежнтъ въ 614 вер. отъ Петрозаводска, ііри краковскаго е т скопа. Карга, м ра вл стнмости иъ Испаиіи илі озерТ> Лач-в, на лізвой сторон рзкч Опегп, собстпеіпГо няіпіаи м ра; діі.іитсп иа CJ-^Knap- въ 8 нарсгахъ выш ея устья. Отъ С.-Петиповъ, 26 ішартеръ н раппнется 8,277 ііо.дра. тербурга Каргополь въ 680 вер., отъ МисЕііы На остроитз Капдіи карга озпачаетъ х.п;Гіііую въ 1305 вср. Городъ окруженъ со всвхъ стом-Еру п содержнтъ 9,297 куб. дюііл. І І . І І І = 5 , 8 1 ропъ л со.мъ. Въ пачал-Б Х П в-Бка Кйргопиль чотверика. —2) В съ въИсііаіііп, въ Аликапте, былъ уже городомъ; изъ иліенныхъ указоігь содержитъ 2}^ квіпітала пли Юарроба ПО24Ф. 1657 и 16C0 г. впдно, что сущоствовалъ Каргв большпхъ илн 30 ма.іыхъ и іштому рапииется арльСЕІй у здъ и въ Каргополіі былъ воевода. 302,4 русскихъ Фупта; въ Валеисіи карга, «а- Прп ПЕТРІ), Велпкомъ опъ имізлъ особаго і,озывае.мап тамъ карика, виентъ 3753< фу"-) ^ъ мепдаита, завіздывавшаго ВСІІМЪ Каргополі>Маіорк каргасодержнтъЗкаіітарп и =304,69 скнмъ краедіъ. Съ 17S0 г. прннадлежалъ і.ъ Одоііецкой С.-Петорбургскоіі іуб. ооласти; порусскаго Фупта. Каргала. 1) Три р кп Орепбургской губ., томъ, 1784 г., прп пореимеиованін Олоисііі.іш впадающія иедалоко отъ Ореибурга въ рику областп въ па.міістітчество, припіісаиъ иъ псСакмару, оп разлнчаются .между собою пазва- му уіізднылъ і;ородомъ; въ 1796 г. зависьлъ іііимн: Ворхняя, Средпяя u Нижппя. Страиа, отъ Повгородской губ., сь 1801 опять отъ Олопрплегающая къэтп.мъ рпкамъ, прорБзача от- пецкоіі. Изъ городскнхъ древностеіі заміічнраслямп Уральскихъ горъ и богата рудаіии. 2) тедьиы остаткн кр'Бпостіі, ссстоящіе изъ цыТатарская слобода, лежащая между Средней н сокаго зелляпаго вала с'о рвомъ, npmiiiuaioНпжноіі Каргалой, въ 18 вер. отъ Орспбурга, іцимъ къ р іііі Оиег ; въ этомъ рву досііхя*вворхъ по Сав.маріі. Она пазывается также поръ лежатъ сще дв-Е испорченпыя чуіуітыл Каргалппской и Сейтовскои слободой. ІІосл д- пушки. Тсперь въКаргопол-Б до 1600 обоею понее пазваше иоситъ рпа отъ именн перваго ла житедеп; 24 каменныя цсрквп, довольно врапоселеіща, казаискаго торговаго Татарнна Сеи- сивой архитектуры, въ то.мъ числ 2 мопата Хаулппа, получившаго въ 1755 г. за свое стыря: мужескііі и женскій, въ которо.чъ папереседопів мпогія привііллегііі. Въ слободи ходнтся до 100 ііпокипь. Въ город-Б2фабріікиіі этой no третьей ревизіп было уже 1,158 душъ, около 1170 руб. сер. городскнхъ доходовъ. fiapа теперь болие 3,000 обоего пола н218 домовъ. гопольс/сій у здъ запимаетъ пространства дс Каргатъ, рііка Тоягской губорніи, береі-ъ на- 19,775 квадрат. верстъ; изъ этого количс— чало въ Каипскомъ округ , пзъ Васюгаискпхъ ства зомли бол е двухъ Tpereii покрыіо либолотъ. ГІропдя 250 верстъ, впадаетъ въ Ко- сами (1,836,000 десятииъ), озера.ми, р ками, лывапско.мъ округ-в въ озоро Чапы. Ширина бо.іота.ми н дорогами (112,000 десят.); остальея отъ 3 до 10 сажеией, глубппа до 12 аршинъ. ное'простраііство подъ пашнямы (85,000 дес.) Во мпогпхъ м стахъ по теченію р ки нахо- н с покосами (27,000). Иародопаселопіо простирается до 51,000 обосго пола, изъ чпсла і;одятся от.мели. КаргашиНЫ, русскій дворяпскіГі родъ; полу- торыхъ ііанббльшую паселеиность составляютъ чндъ пачало отъ оыпшаго бояриііа при вели- государствеииыв крестьяие (до 48,000 душъ об. комъкпн.ч Діімитріп Іоаітовпч Каргаша Ми- пола). На квадратпую версту приходится по 2: іайловича. Въ 1380 г. оиъ показапъ воеводою обоего пола; на каждую душу мужескаго пола. въ поход протішъ Ма.мая, a 8 сентября 1380 г. по 88 десятпнъ. М стоположсіііс увзда ровпое,. орошаетея р1,ка,міі Волошкой, Онегоіі, Кіміеубнтъ па Кулнковомъ под . Карголоічскіе, руссЕіе киязьн, происходив- мой, Лекшмой, Кепоіі, Ковжеіі п МошеЮі Вс-в шіо отъ кпязей б лозерскнхъ; родъ ихъ, по- этн р-Бкн сплавиыя. [Ізъ озсръ за.м-Бчателыіы:. м-Бщениыіі въиархатііонкиііі-С (XXI—250), бо- Лача , Моша , іекшмъ-озеро и Конвъ-озеро. Грунтъ зелілп состоіітъ пзъ чсрнозе.ма съ приі%е пе сущестпуетъ. Каргошшшковы, русскій дворяпскііі родъ. міісью чуры 11 песка, а иотоиу твердыіі п м.іоПропсхождопіе его ие изь-встно. Изъ этого ро- Лородный; ссть таьже міюго п торФяиыхъ бода въ русскихъ актахъ за.чичателенъ Глізбъ лотъ. Главная п важная промышлсішость жиСемеиовичъ, который въ 1380 г. былъ воево- телей уЕзда состоитъ въ хл бопашествБ; втодою въ походв ііротпвъ Мамая; въ 1390 г. по- ростепениыя занятія: продажа хлііба, npniioслапъ съ войскомъ въ Вологду и Холмоіоры; зимаго въ бо.іьшо.мъ кодпчеств крсстьяна.міі въ 1417 отправлспъ па Двиискіп области, гдс, пзъ Шепиурска зпмою, н иотомъ развозимаі і> взявъ Холмогоры и Емчу, исевыжегъп возвра- Каргопольцами no другимъ і^ородамъ губерніи; сидка деітя, собпрапіс въ большомъ количотнлся съ в ликою добычей.

Eap — Kap

—

5 12

ств к р а о н ы х ъ и ч с р п ы х ъ рыжиковъ, приготовлоніе рааиой деровянной посуды, каменотосиыя и плотиичьи работы. Каргополь славится также ііскуспы. и кирііпчнылш мастсрамп, і;оторые no ппшжеетп огправ.шются въ С.-1іет е р б у р і ъ . Черезъ уБздъ проходитъ бо.іьшоіі архаіігельскій т р а к т ъ . Бблыпал часть ссленій увада лсжатъ по наііравлопііо этого тракта, no берегадіъ рііки Опеги.

Каргопольскій Спасскій тужскій монастырь, находится въ Каргопольскомъ ут.зд на жнвописномъ борегу р кп Онеги. Отъ имсии его основателя, ніюка Вассіана, з т о т ъ монастырь назывался сначала Вассіаіювою пустынею. Время первопачальнаіо построенія относятъ къ началу XIV стодізтія. Впродолженіо н опред лспнаго врсмвпи, этоіт. монастырь часто тергтвлъ оі-ь силыіыхъ пожаровъ; въ 1552 н 1613 г. оиъ былъ разграбленъ Подяками и Лптовцами, ноторыо прптомъ замучилп многнхъ жившихъ въ нсмъ мопаховъ, а въ 1619 г., при наб-вгіі на него Черкесовъ, опъ былъ вовсо сожжеиъ, одпакожъ педолі о оставался въ развалинахъ п снова былъ возстановленъ , даже въ лучшемъ п р о т п в ъ прежняго вид . До 1764 г. этотъ мопастырь получадъ свое содержапіе отъ зомель, рыбныхъ ловель и соляныхъ в а р п п ц ъ , и пользовался, прптомъ, отъ различпыхъ русскпхъ госуда|)«іі жаловапье.чъ. Съ П 6 4 г . онъ отиесенъ ЕЪ заштатны.мъ монастыря. іъ, съ оставленіемъ за пи.мъ только земли, котоііоіі числится ІІЫІГБ до 3,625 досят. Каргушъ-Кегиштау, горы Ороибургскоіі губ., опібаюіція всрховье Юрозиня, составляютъ развътвлопів Уральскаго хребта. Названіо ихъ па башкпрскомъ ЯЗЫКІІ з и а ч и т ъ горящая гора. ОІІОЛО 1767 года пачалось вііутіюнііе гореніе э т и х ъ горъ н продолжалось НІІСКОЛЬКО ЛЪТЪ, пока огопь не испсполилъ no только предметы ц а р с т в ъ растителі.наго и животнаго, но дажс н т-Б породы кампеГі, которыя гіодвержеиы горснію. Кардамипа (cardamine), родъ МНОГОЛБТНПХЪ травлнпстыхъ расгеііііі, ііріиіадложаіцихъ къ еемействукростоцв-Бтиі.іхъ (Cruciferae). Bbl'ocсіи. ІИВІІСТИО ІГБСКОЛЬКО породъ Еардамниы; изъ нихъ самыя обывповоіппійшія с у т ь : 1) Кардимипа луго ая (Cardamine pralensis, Linn., илн Полевая горчица, Кокушпикъ, Луговои крессъ), съ болышіми бвлы.чи, или розир.ымп цвіітамп; чашочка у іюя отве))зтая:листья пор и с т ы е ; украшаетъ почти в с и пизменные, НІЗСЕОЛЬКО мокрыо луіа. Въ с верііой Европи листья уіюіроб.іяютсп въ тіщу.2) JfapdoA/шш горькая (Cardamine amara, Linn.), очспь сход-

—

Kap — Kap

ная съ первою породою, растетъ въ ручьяхъ и по прибрежьямъ стояЧпхъ водъ. Эту породу часто сі гізшпваютъ съ настоящимъ крессомъ (Naslurlium officinale, Dec. ii.m Sisymbrium na­ sturtium, Linn.). Оби этн породы карда.мпна почитаются хорошп.мъ средствомъ противъ цынгп. 3) Кирдамнпа сь листьями Чистотъла, (Cardamine chelidonia, Linn.), растетъ въ Италіи; водпыіі экстрактъ іізъ иея преждс славился какъ візриое срелство прогіівъ цынг и , ни тепсрь мало уііотрсбнтелеиъ. Кардамонъ (въ антокахъ Semina Cardamomi), такъ называются ПІОДОІІЫЯ ІІО|)О6ОЧІІИ .миогоЛІІТІІЯГО раст пія, кардамоиова амо.ма плм просто кардамона (Amomum Cardamomum, Linn.; Alpinia Cardamomum, Roxb.; Elettaria Cardamo­ mum, White ii Maton.), іірііііадлежащаго къ с мейству Имбирныхъ (Scilamineae, R. Brown). ИЗВІІСТНЫ три видоиз.міиіеііія этого растепія, имонно: Больтон (majus). Средніп (medium) и Мальаі (minus) й вс ои растутъ въ Мадабар . Въ медіщнн ііроіімуіцоствеііпо употребляются плодоиыя коробочки Малаго кардо.моаа (Amomum Cardamomum minus); оііг> бываютъ длпиою иъі-^ дюііма, съ бороздкамн, бізло-желтаго цв іа, трехгтороипія, съ боковъ об ихъ заостренпыя , трехгііьздііыя, съ малопькимц с/Вмяпами, которыя бываютъ почти трехстороииія , бороздчаіыя, сиаружп чернобурыя, нііутрп свраго циііта, запаха иріятпаго, камФорпаго, вкуса таііоіо же, ІГІІСКОЛЫІО остраго. Въ торговлір разліічаютъ сіцо плодовыя коробочки Большаго кардамипа (Cardamomum ma­ jus s. longura) и Средияго иардалопа (Carda­ momum medium s. rotundum),iio ОИ иъдостоипств уступаютъ первому. Составпыя части кардамона, по Тро.мсдорфу: 1) э ириое масло, безцвіітиое пли блі5дііо-жслтос, запаха проіінцате.іыіаго, пріятнаго; вкуса весьма прянаго, жіучаго, камФориаго; 2) жприое масло; 3) растптелыіо-Еислыіі поташъ с ь і;|)асіілыіымъ воществолъ; 4) Ерахмалъ; 5) азотистая слизь: 6) желто-Ерасящое вещество; 7) дрсвесппа, содержащая Ерахмалъ — Карда.моиъ по свопмъ діійствіямъ заніііиаетъ оредвее мисто между н.мбире.мъ н пишнецоліъ; съ болыцою пользою употр бляотсн противъ в тровъ, ос.інзеиія въ желудкт., певаренія п и щ и , частыо ЕЭЕЪ діэтетиЧССЕОО укръпляюіцсо средство, ііакоііецъ ЕаЕЪ желудочиое въ соодиііеіііп иі. другііми лекаі)ствамп, Еоторыя no ііріічпігіз остраго пачала сплыіізе дізііствуютъ па первпыо пути. Опъ обыкнбиЬііпо дается въ- ііоропік . Въ Ипдіп кардаімопъ упогреблнется Еакъ лакомство и приправа ЕЪ Еушапьямъ. Егиіітяпо безпрестаппо жуютъ ого, Е.іадуть въ ЕОФС, прнготои-

Kap — Еар — 5 ляютъ изъ него шсрботъ, который зам пя тъ имъ пуншъ. Еардамъ, ХІ-йкороіь болгарсвій, вступнвшііі на престол. посли 6'і;гства изъ Болгаріи короля Телерика (782); неодііократпо и иесьма счастлипо воевалъ съ Грекадш, и одиажды разбивъ шіператора Коіістсйітииа VI, взялъ цТ>лый его станъ и обозъ. Ободрепиыіі такимп успііха.ми, онъ, въ 786 г., послалъ къКонстаитину требовать даіш, грозя, въ случав отказа, явитьоя къ вратамъ его сто.ііиіы. Имиераторъ отвтзчалъ, что изоавляетъ его отъ труда идти, и пооп шитъ самъкъболгарсші.мъпред-Бламъ; в.ч-Бсто жо дани послалъ е.му заверпуіый въ холсти конскіп пометъ (калъ); всдіздъ за г мъ собравъ воиско, разбндъ Волгаръ и заставплъ Карда.ма б жать во вііуіреіпіость свооіо государства. Кардамъ умеръ въ 807 г. Карданово правило (Regie de Cardan); такъ называется правило, посредство.мъ котораго р шается уравнепіе тр тьей ст пепп. Оно состоитъ въ то.мъ, что если даио уравіі піс 3-н степени вида : a 3 -j-pr-|-q=:0, тц, озиачипъ черезъ х, кореиь этого уравпенія, будетъ:

Это-то выражепіо сооствепио а иазывастсяКардановою Формулою. ГІравило, называе.моо Кардановымъ, открыто собственно Сцмпіономъ Феррео, усовершенствовапо Тарталіемъ,а приписываютъ его Кардапу потому, что этотъ послФдній ПОМІІСТИЛЪ его въ своей алгебр-Б, изданной въ XVI СТОЛІІТІИ (De arte magna, 1545). Еарданъ (Jerome Cardan), медикъ и ученын геометръ, род. въ Павіи 1301 г. Мать хотъха отравить еіо во вр .мя беременностн какъ нсзаконнорождеіінаго, по Кардаиъ остался живъ. Потомъ онъ былъ взнтъ своимъ отцомъ, который старался о сго воспитаніи, и впосл дствіи отправидъ его вх павіпскін унпвсрситетъ, гд онъ оказалъ болыиіе успііхи въ математнісБ и медііцин-Б, и вскор сдіілался проФессоро.мъ математпки къ Мидаи , пото.мъ въ ІІавіи; но судьба была къ нему неблагосклоііііа. Въ Шотіандін е.му удалось вылечнть одного архіепископа отъ водяной бол зііи, которая считалась въ то время нензлочимою ; онъ былъ щедро одарепъ отъ пролата н опять отправнлся въ отечество, и жилъ, сначала въ Міман , посли въ Павіи, ііаконецъ въ Колопіи, откуда похалъ въ Римъ, гд въ 1576 г. у.морплъ себя голодомъ, чтобы оправдать гороскопъ, составлеііиып имъ для своей жизни, и т .мъ спастн

3 — Кар — Кар честь астрологін. Изъ сочинсній ого замвчательны : «Arlis magnae seu de regulis algebrae liber unus»; «De subtililate», libriXXI; «De rerum vanelate»,Iibri XVII. Полныя ero еочиненія,числомъ до 50, изданы вмИстБ Спономъ, въ 10 томахъ, іп-£0, подъ заглавіо.мъ: «Hieronymi Car­ dan! opera», Lyon, 1663. Кардиналъ (cardinalis), титулъ порваго министра при двор^Б императора Аеодосін Ведикаго; пото-мъ до XI вика такъ иазывались исдуховныо, пршіадлежавшіе къ опред-Бленной общнн-в, въ отличіе отъ внкаріевъ, вспомогате.іьиыхъ духовныхъ чиновъ. Въ Рим'Б такіе духовные издавна іім ли вліяиіо на управленіе Церкви, но только при паггв Николаъ II, въ 1059 г.,получ[іли нскіючителыіое право изоранія папы. Иннокеитііі IV (1243—54) далъ имъ саиъ выше епископскаго и красную шапку; БоііИФацій V111, въ начал-Б XIV в., далъ имъ княжескую мантію, а Урбанъ УІП въ 1631 г. тнтулъ «э.чтіепціц».Колдегія кардиналовъсоставляетъ сов тъ папы по церковнымъ и гражданскимъ дидамъ; конгрегація кардипаловъ избираетъ папу. Чисіо карднналовъ установлоно 70, no 70-тн ученпкамъ Христа (1586 г.); изъ пихъ 6 кардпналовъ-епископовъ (Остіи, Порто, Альбапо, Фраскатн, Казино, Палестрпны), 50 карднналовъ-свнщенннковЪ и 14 кардиналовъ-діаконовъ. Папа можетъ быть избранъ только изъ ереды ихъ.'Они могутъ быть судимы только за ересь, раско.іъ и оскорбдені ведпчества. Одежда ихъ состоитъ изъ красчой, плоскои , ішірокополой шляпы съ красными шелковыми снурами, барета и стихаря съ короткою аурпуровою мантіей. Еардиналъ, Танагра (Tanagra), птичка, изъ отд ла пташекъ и се.менетва эубцеклювыхъ,. похохая по образу ЖІІЗІІИ на нашего воробья, но имізетъ клювъ толстыіі, копнческііі, на конци зазубренный; крылья короткія и иерья, украшенныя красивыми цв тамн. Водится въ жаркихъ частяіъ Амсрпки. Еардисъ, дорсвня Эетляпдской губ., между Дерптомъ и Рев лемъ; зам чательиа по мпру, заключенно.му зд-Бсь мсжду Россісю и Швеціею въ 1661 г. Каре, есть построеіііе п хоты,котораго главь ная ц хь противопоставить непріятеію обороиу ео всихъ сторонъ. Каре всегда употробляется противъ кавалеріи, потому что. этотъ родъ воискъ при свосй быстрот-в и способности являться неожнданно иа «jaiu'axb. и еъ. тылу п іоты, можетъ удобио аттаховать е со вс-Бхъ стороиъ. Уже встарину бьио изВІІСТПО это построеніе; по каре, употреблявшіяся въ прежпія времеиа п въ составъ кото-

Kap — Еар

534

•{іыхъооі.ікнопснноикодила всн арміп, илп бй.іьіиая ея часть, т|и;бсн!а.ш для ііостровиЬі ихъ шшго вре.мени, затрудняли движепіо ВОІІСІІЪ ІІ подверга.ш истребленію в.сю армію, есди чоиіріят дь уеп валъ вориатьсн въ каре. Хотн въ ловіііішее времн Наііолвоііъ и употреблнлъ бо.іыіііякаре, а именпо иъЕгтіетсиоіІ экспеднцііі(см.),строя ихъизі.ці;лыхъдіівпзіГі,однако такія карв могуті. быть съ полыіою уиогребляо.мы только іірп ДІІЙСТВІИ иа прост[)ані]ыхъ равпииахъ. Въ настоящсе время вв деиы у .иасъ 3 рода баталіоппыхъ иарв: 1) каро трехііі«репсжиое, ііыстроспнов изъ разпврпутаго ^роита такимъ образимъ, что каждыіі Фаст, его состоитъ изъ дивизіона. Къ певыгодамъ этоіо паре можно отнсстн: меддснность ою поот|)О0uifr, пеудободвнжи.мость п малую тпердость сго при оі|)ажеііііі пспріятельской аттакн. Кдііііотвеннаяжевыгодаполучаетенобыкноиоііпо отъ силыіаго огпя его Фасовъ. 2) Каре, построепноо изъ юлонны къ аттаки, имиотъ два Фаса, состояіціе изъ діівизіоповъ, каждыіі въ три шеронги; другіо жо два, состоящіо изъ взводовъ, постро ны въ 6 шервнгъ. Быгоды такого каро заіиючанти ^ъбысгротЕ построонія сго, e'b удобоподвпжности и больхиой сіо прочпости. 3) Каре, строющееся пзъ густыхъ взводныхі> ІІОЛОІЛП) и нзъ полувзводноіі КОЛОІІІІЫ изть средипы им егь иыгоды быстроты ііос.троенія и болыіюй твсрдости фронта. Къ невыгодамъ жо его можно отностп: умеиьшонів инутрспняіо прострапства, «сооходішаго для ііо.мТ>щенія началыіиковъ, si •&олыиоіі предъ, нпноснмый сму нспріятельскош артпллеріею no причііиіі его густоты.

Еарела, ем. Корела. Еарелія, см. Корелія. Каренъга, такъ называется мелкій, пизкосучиыГі срсновый н еловый ДІІСЪ, употробляемын ііа дрова. Карера (Don Jose Miguel Сагега), амерпкан.ГІІІІІ іоі)ералъ,род. оъ Саіп>-Яго(въЧпліі), былъ маіоро.мъ при мачаліі волиепіГі въ ІОжпой Л.м jiaKti, прпнудилъ поніроссъ ОТМІІНПТЬ юиту II лазііачить па ея мисто поммнссію, въ котороіі саяъ хот лі. быть члепомъ. Кго старапінми разрушопъ Еонгрврсъ. Въ 1813 г., псліідстіііе ііоіітръ-рсволіоціи, у него отнято ілавпоо пачальство падъ армісю и онъ арестопапъ съ сцопмъ братом-ь Люіісомъ. И тоіт. н другой СізіЕаліі изъ-иодъ ароста въ 1814 г., произволіі покую ропопоцію, позстаноіяіли юнту, І1 донъ Хоз Ынгуэлі. опнть яііплся главпоко.мамдукіщп.мъ. Когда Испапія завоовала опять часті. 'Іилі, Карора сі> 500 ч. три года вел. отчаян-

— Еар — Кар пую партизапскую воГиіу, по взнтый въ пл нъ въ 1821 г. въ Пунта^дольМ дано, былъ разстрііляиъ. Кари (William Carey), англіііскій ііпс-атоль, родился съ 1761 г., былъ сначада башмачпиьомъ, потомъ проповіідіткомъ баптпстовъ, отправплся мнссіонероЛг иъ Индію, гдч; скоро выучился индійскимі, изыкамъ, составнлъ грамматикн этихъ языковъ, нздалъ сапскритскую поэ.му «Ranioiyana», съ порвводомъ (3 т. въ Серампури, 1806 —1810), состаилялъ словарн п сод йстповалъ расЕііюстраііопію Вибліи на азіятскихъ языЕахъ. Ум. 1834 г. въ Калькутті;, профоссоромъ сапскрнтскаіо языка. Карз (Henri Francois Gary), англійскіГі писатоль. Еще будучп 15-ти лътъ, опъ ооратнлъ на себя внпманіо своими стпхотвороіііями; іюлучилі» образоваиіо пъ оисфордскомъ униворситот*. Въ 1805 г. переведъ <Адъ» Данто, а въ 1814 г. его сБожестпеіиіую Комедіго». Потомъ пороводнлъ АрпстоФаііа, Ііипдара, паписалъ «Жизнь апгліііскпхъ поэтот.» и «Яіизнеоіпісапія дровиихъ Фраицузспихъ поэтовъ». Ум. въ ЕОНЦ 1844 г., похоронепъ въ СеотмііпсторЗ. Карабертъ плн Шарибертъ, сынъ КарлаМартела, Еороля неаполіітапскаго ІІ гаиііоверскаго, род. въ Неапол Г292 г. Каріібертъ остался очонь мододъ посл свосіо отца, и отпрапіілся въ Венгрію, чтобы заиять упразднившііГіся престолъ, оспарнііаимыіі тогда Беицославомъ IV, и достаишіііся псриому no прнговору папы ПоіпіФація VIII; одііакожъ венгерскі магиаты н хот ли покоріпъся ііапскому ришепію, іі толы:о пскусотво логата убі;дило ІІХЪ прпзпать корол. Карпборта (1310). Онъ іш лъ блестящія епособностиісвооюхрабростыо распрострапнлъ прод лы государства; царствованіо сго было благоііолучііоо и продолжіітелышо; всЕ мелкія сос дствопііыя государства — Далмація, Кроація, Сорбія, Ііулгарія и Поспія, платили ему дань. По смертп своего дида, Карла II Аижуііскаго, опъ долшіался ііеаііолптанской коропы, no nana Клп.моіітъ V no согласплся на то. Карнбертъ ум. 1342 г., оотавііпъ трохъ сыновей: Людовпка Всликаго королн венг рскаго, Апдрея короля прапоіпгаііскаго u Стспапа горцога слапопсЕаго. Карикадь, Фраііцузсг,;>я і;оптора пъ королевств 'Гамжурі;, въ 30 ипляхъ огь Попдишери. Влад піо оя простираотся то.іы;о па 2 милн въ длииу іі шпрпну. ІІародопасолопіо до 15,000, состоитъ большою частію пзъ Нидіпцевъ, занимающпхся п))еи.муіцостг,сіімо выд .ікою подотоиъ. Въ Карпка.іі; І!|)ОІІЗІІОДІГГСЯ зпачптельная торговдя полотпа.ми, хлопчатою бумаіою,

Kap - Кар

— 5 35

—

Кар — Кар

вожамн, спхаро.мъ, мосЕогильиы.ми тоиарами, рішскоіі провпнціп, па д-Ввомъ оорогу По; родоиачалыіикомъэтого до.ма паЧитаётся Томасъпрннымп кореньями, п пр. Карикатура (caricalura). Это слоно заим- Фраііцііскъ, одппъ изъ 9 двтей Карла-Э.ммануя стішііапо отъ ита.ііянскаго «caricalura-, проис- эля Савоііскаго; род. въ 1596 г. Сперва опъ слуходящаго отъ глагола сагісаге — ооре.мепить. жилъ во ФракцузсЕо.мъ понск , по, посгорпаВъ само.мъдіз.іС, карпкат. ра ьсегда есть орсмя, шись съ Рншлі.ё, въ 1635 г., персиіелъ къ преуне.іичиваетъ ли опа Фіізическіе педостат- Испапцамъ и получплъ ііачалі.стпо иадъ арки, страііпооті. припычокъ, и.ім, преобрагкаясь міею, расположепиою въ Нидерлапдахъ. Зд сь в ъ сатиру, воспроизііоднтъ д-Бйстоін ц лица опъ лотеііялъ п сколько сражешіі, по потомъ иъ уродлииыхъ п СМІІШІІЫХЪ образахъ. Начп- прііпудилъ ГоллапдцсчіЪ оставить осаду Бреды иая съ XIV стол тія, во Франціи г.арикатура іі въ 1638 г. разбплъ Фраііцузскаіо маршала сд лалась орудіе.мъ полптігіескпхъ и реліиіоз- де ла Ферте. Помпріівшись съ короло.мъ Людоныхъ партііі: ире.мепа лпіп, царстіічваніе Лго- впкомъ ХИІ, былъ назпачсиъ генераліісспмудовика ХІ ,Людопііка XV н, ііаиоііецъ, револю- со.мъ савойской н Фраіщузскоіі ар.мііі въ Итація доставлнли ей миого предметовъ. Лпглііі- ліи и и.мізлъ подъ своимъ пачальство.мъ зиамоскія карикатуры осооеіпіо отличаются •БДКІІ.ЧЪ шітаго Тюрс-пня. Возвратііишпсь въ Парнжъ, юморомъ. Въ иовііишее вре.мя карпкатура во- сдружплся съ Иіазарііпи н пъ 1654 году былъ шла въ журііалистпку н политііЕу. Въ Лпгліи сдълаііъ мііііистромъ королевскаіо Фраііцузіт.аза.мнчателыіы кавііііатурпсты: Гогартъ, Гилль- іо двора. Во время малол тствл Э.ммапуэля II ре (Gillray), Ііуибуріі, Крупкшепкъ и др. Во опъ оеаднлъ Т у р п п ъ , взялъ ero. u долгое вроФраиціп въ послИдпео времн отличіілнсь въ мя уиравлялъ нмъ. Ум. въ Турип-Б 1656 г., этомъ родъ: 1"раіііиіллі. и Ліоаіцю (Johannol), сптзша па помощі. модеисЕому герцогуФилипоііъ п др. У иась иедавио появнлся отЕариньявъ (Victor Amedee Carignan), сыиъ личпыіі карпкатурмыіі альоомъ, издавао.мыіі Ліодовііка-Виктора-ІосііФа, оылъ гсміералъ-дойПеваховичемъ. топантодіъ Фрапцузскоіі службы; ум. 17S0 г. Карильокъ (carillon , кураиты). Собраніе ко- Сыпъ сго, Карлъ Э.мдіануэль, род. въ 1770 г., локолоиъ, подооііапиыхъ въ трп октавы. Каж- служилъ въ сардішсЕііхъ воііскахъ, былъ жедый нзъ і;олоколовь мрііводится въ движеіііо п а г ь па Маріп Курляидскоіі: ум. 1S00 г., оотабольшіімп клаинша.мп, подобными Фортепьяіі- віівъ сына Карла-Эм.мануэля Альберта, род. «ымъ, іі по ніімъ быотъ кулакаміі. На кариль- въ 1798 г., который въ 1831 г. былъ иріізваиъ онТ> выполпяютоя разпыя піссы, нарочио для па сардііпскііі престолъ. пихъ ііаіііісаііиыи н ііосящія то жо иазвапіе. ЕарииЫ; т а к ъ пазывается въ Турціи родъ Болі.шіе карпльопы устраиваются тодько па кавалеріи, состаиляіощеіі часть гвардіи волпколоколыіяхъ. Почти па ВСІІХЪ голландскихъ каго султаііа н состоящеГі іізъ т ы с я ч ц челоцерквахъ есть карильопы; самые за.мпчатоль- В-СІІЪ. «ІІЙШІО нзъ нпхъ—амстердамсьіе'. Нъг.оторые Еаргссикіи (Giovanni Giacomo Carissimi), слав карильоны прііводятсм въ движоиіе ціілііпдра- ныіі ксмііозиторъ XVII СТОЛІІТІЯ, родилі-м въ ми, въ свою очередь 4іриводіімыміі іп. движо- ИадуБ. Былъ ііаіісипмъ капель.моіістеромъ u ні часовы.мн колесалп пли гидравлическимп пачалыіикомъ и .моцкой иоддегіи въ РІІ.МБ, машимаміі. Карильоігь церквч «Самаритяіікп» 1649 г. Совре.меііііііки ііочіітали Іхарисі п.міі одв ъ Парижіз имтзлъ гпдраіипчесі.ііі мехаііпзмъ. іпі.мъ пзъ веліічаіішихъ ко.ммозіпоровь. СочпКаринарія (Carinaria), Гірюхопоііи сліізмякъ. поиія его очопь разішобразиы, мпогочпсленизъ ііорндка разііоііогпхъ, пм-сеі* б|)Юхо по- пы п отличаштся болыиіімъ достоиистволъ; крытое топкою, спмметрическою п котіческою изъ пихъ первоо мізсто заіпімастъ ^С.удъ Со•раковиііоіо, котороіі верхупіна закриіілепа къ- ломоиовъ». задіі, а передиііі к р а п е я покрьшаотъ осііовапіо Еаріатида, жс-иская статун, бозъ рукъ, въ жабръ. Водптся въ Средімемпомъ моріі. дліпіноіі одеждъ, употребляомая длн ііодде[)ЖііКаринтія (Kiirnihen), см. Хорутаны. ванія сводовъ В.ЧІІСТО столоовъ и ппластровъ: Еарины (плакалі>іцицы).У 1'іілинііъ такъ на- такоіі родъ орііамептовъ особеііио хорошъ прп зывались женщиііы, поторыхі. наііп.мали для уіфашеніп к р ы т ы х ъ к р ы л е ц ъ , пероходонъ, залъ того, чтобы онтз іілакали ио у.мершемъ во вре- и up; Вотъ какъ разоказываетъ Вптрувііі о происхождепіи каріатпдъ : во пре.мя войпы мя погребоиія. KapHHbflHb(Carignan), ігьтвькоролевсквго са- можду Грока.чи и Иерса.ми, жит лп іюлоповоііскаго до.ма, который заііимаетътсііерь сар- нозскаго города Каріп взяли сторопу ііорсовъ, дчііскій престолъ. Назвапіо своо получпіа о т ь ио какъ ІІОСЛІ5ДІІІО былп побСждепы, то Гроки, Кариііьлпи (Carigaano), малеиькаго городиа Ту- считая Еаріанъ сиоилш врагамп, иаиали иа

Kap — Кар

—

5 6

ішхъ, взяли ихъ городъ и у.мертвши ВСІЗХЪ інужчішъ; ж е т ц п и а м ь же, взяхымъ въ пл пъ, запротнліі, въ нас.м шку, скидывать церемоіііалыіое п.іатье во вре.мя прислужииаиія. Извізстію, что греческос пскусство тізсно овязапо съ исторпческою жіізпью [ р е ц і н ; такъ и т е п е р ь , гроческіе архптекторы воспользовались э т п м ъ событіе.мъ , какъ общественнымъ Факто.мъ, ііоставили изображепіе Каріанокъ, чтоо.ытяжестьаііта5лс'.мсііта,лежаіцая н а н и х ъ , заставила вепо. іинать ііхъ угнетеіня^ и порабощенія, отчего эти изображенія и получпли пазвапіе каріатидъ. НовБйшіо архитекторы подражаютъ въ этодіъ древни.мъ; лучшіе образцы въ Лувртз, в ъ Парижіз, и въ амстерда.мскои ратуш^Б. КарІЙЦЫ, жители Каріи, одинъ изъ древп-сйш и х ъ иародовъ Малоіі Азіи; они заііималіісь іірвп.муществетіо морскимн разбоя.ми, и , кажется, составляли н сколько государствъ; ІІТЗкоторыо уп[іавлялись ц а р я м и , а другіе имт.ли республиканское устройство. Особенно за.м чателыіы трч кэрійскія царицы Адда и дв'Б Арте.мизы, царствовавшія въ IV ВІІКТІ до 1'. X. Послтз Карійцы былп даііііпка.чн извтзстиаго Креза, а вмізст съпи.мъ иодпалн владычеству Персовъ, но сохраішли свои собствепные законы; прн прее.миикахъ Александра Велпкаго слиды и х ъ незавмсимости уже совсВмъ исчезаютъ; во врсмеиа Ри.мляиъ тОлько п которые города им-Бли сври ітрана. Греки смотръли на Карійц е в ъ какъ на варваровъ : они были у ІІИХЪ предмето.мъ гірезр-Бнія и пасмТішвкъ; и з ы і и х ъ образовывалн наемное войско, и Дорійцы, сосізди Карійцевъ, продавали ихъ въ рабство, отчего у Грековъ Каріецъ значнлъ то же что рабъ. ЕарІОНЪ Истодіипъ. іеро.монахъ московскаго Чудова мопастыря и справщикъ .чосковской духовпой тікіографіи, обучался въ московскои акаде.міи у 1"рековъ Лихудовъ. Въ 1712 г. вызвапъ BMBCT'B съ Лихудами въ Новгородъ учителе. іъ въ новоучреждавшіяся та. ъ.греко-славяно-латипскія училища, по пробывъ зд-Бсь только годъ, возвратился въ Москву и скоіічался въ Чудово.мъ монастыр-Б. Опъ составилъ въ 1692 г. букварь въ лицахъ, представивъ буквы въ изображеніяхъ такъ, что начальная буква изображае.чаго пр дмета была буквою азбукн. Кром-в того Каріонъ сочинилъ ц лую кпигу «Прив тственныхъ стиховъ» царсвн-в СОФІИ (1681) и написалъ «Поэ.му на бракъ П Е ТРА I съ Евдокіею», 1689. Каріофплатовый илііГвоздичный Еорень (Ra­ dix Caryophilalae); такъ пазывается въ ывдиции корень миогодътняго растенія Гравилата

—

Кар — Кар

(Geum urbanum, Linn.); этотъ корень ими т ъ весьма а р я н ы й вкусъ и запахъ, и по словамъ нъкрторыхъ врачей, столь же полезенъ и дъйствитслеиъ въ лпхорадк и разслабленіп, какъ іі хиііііая корка (с.м. ГвоЗДПЧНЫЙ ЕОрень и Гра-

вплатъ). КарІЯ, составдяла часть Малой Азіи и лежала въ юго-западпои сторонт; этого болыиаго полуострова; она граішчила съ запада Эгепспимъ морем7>, съ юіа Средизе.мнымъ люремъ, съ еіівера Меандромъ, когорыіі отд лялъ ее отъ Лпдіи, након ц ъ съ востока Фрпгіей и Ликіей; иа грапмціз этихъ послізднихъ ооластей простиралась Ц Б П Ь горъ, оканчивающихся у озера Ликусъ (Liens). Столнцою ея быдъ городъ Галпкарнассъ, нынтз Будрунъ. Сперва Карію назыііали Финикіею, отъ поселпвшихся въ неіі Фіппікійцевъ. Потомъ отъ и.чепіі своего перваго царя Кара, внука Маиеса, она получила назвапіе Kapirt ІІокореиііая Риліляпами, оиа доставляла ИЙІЪ много певолыіпковъ; оттого въ Р н м ъ часто называлп Карііщамм рабопъ. Ныііи Карія пазывается АГідынъ Илн іі составляетъ часть санджака Андынъ п Мептеше.

Еаркаднновъ, см. Еоркодиновъ. Каркажунъ, слі Кирказонъ. КаркаЛИНСЕІЙ ПрИЕаЗЪ, находится въ Карка-' линско.мъ округи, Киргизъ-Кайсацкон степи, подв домственноіі сибирскому начальству. Леж и т ь къ юго-востоку отъ г. Омска и въ 327 вер. къ ю.-з. отъ Каряковскаго погоста, черезъ который пдетъ к ь н му дороганзъ Омска. Приказъ открытъ въ 1824 г., при перііоначальномъ образованіп въ Средней Киргизъ-КаГісацкои орди окружныхъ упрапденііі, и расположенъ па правочъ берегу р-Ечки Каркалинш, на с.-в. сторонг. Каркаральскнхъ горъ, которыя,огибая приказъ іюлукруго.мъ, образуютъ естественную преграду, по своей неудобопроходи.мости. ГІри самомъ Каркалинскомъ приказ , въ Т-БСномъ уіцеліи, гдіз прот каетъ рі>ка Джирымъсу, стоятъ рвзвалипыдревііеГі с т с н ы , преграждавшеіі проходъ на обшнрііую долину, окружае.мую очень высокими горамн. Кром того по іребпямъ Каркараловъ проведепа стііна и з ъ дикаго плптнаго камня, въ иныхъ м стахъ въ 7, а въ другихъ въ 5 а р ш и н ъ вышииою и в ъ 3 аршшіа толщнны. Каркалиискій округъ раздиленъ иа 17 киргизскихъ волостей; въ иоиъ 146,000 об. пола жит. Гіаішое занятіе жптелей скотоиодстпо: въ округв лошадей считаотся до 288,000 и бараповъ и козъ слишкомъ 1,500,000 головъ. Въ оі;рестностяхъ Каркалинскаго приказа открыго до этого времеии около 42 прінсьовъ, содержащнхъ въ се діБдь, желЕзо, свн-

Kap — Кар

—

5

нецъ и часть серебра. И з ъ чпсіа и х ъ разработыііается то.іько 2 5 , на которыхъ добыто сипіща до 2-2,478 пудовь, а рабочихъ употреолялось отъ 14 до 35 чел. Каркасовыя (CeltidefB, Rich.), растенія въ спствіМ Декаидо.ія состав.іяютъ то.іько отрядъ Серёжчатыхъ; теперь же бо.іьшею частію чхъ разсматрнваютъ какъ отд-Б.іыюе се.меіістио двуо/Емяподо.іыіыхъ деревяипстыхъ растеній. Листья у иихъ поперемііпныв съ падучими ііріі.іистника.міі; цвт>ты обосію.ювые пдп многобрачпые, пазуиіиыо, одпнокіе или расположеиные кистя.ми или ліотелками. ОколоцвтзтІІПКЪ простон (чашечка) съ 5 листиками, настельнымп въ почкосложеиіи. ТЫЧИІІКІІ,ЧИСЛОМЪ 5, прпкртзплены прн осиованіи чашечкн и суиротіівпы ея лпстикамъ; ніітн пхъ въ почкосложопіп загпугы виутрь, а потомъ съ упругостію выпря.мляются; пыльнпкп двугнБздные, внутрь ооратные, пріікр^Бплепные спинкою къ •питямъ. Заипзь'свооодпая, образовапная изъ одіюго плодниковаго листпиа и им-ветъ одпо іпт.здыіико подлт; верхушкіі,которою іірпкр-Бплено одно только яичко — искрпвлонио-положноо (о . campylolropum); рыльца 2, верхуіиечпыя, желіізіістыя, мохиатыя. ІІлодт,— костянка ие очеиь мясистая, односБмянпая. С .мя висячее, къ всрху загиутое дугою п покрытое тоненыіою перепопчатоіо ойолочкоп. Зародышъ двусЕ.мяііодольныГі, равиоположиыіі (homolropus), крючко.мъ загнутый, окружаетъ лясистын бв.іокъ, который впрочемъ бываетъ пе очень изооплыіыіі: къ не.му прилегаютъ плоскія ІІЛІІ вдвое сложепныя стзмяподоли (соіуіеdones incumbentes). Се.мейство каркасовыхъ состоптъ нзъ слт.дуіощихъ родовъ: Каркасъ (Сеіlis, Tournef.), Спопія (Sponia, Commers.), Мертензія (Merlensia, Н. В. К.); сюда также можно отнестн родъ Нозею (Bosea, Linn.)- Вс-Б онн своііствепны тропикамъ н жаркимъ страиа.мъ Азіи и Америкн; въ неболыцомъ количествізрастутъ также no берега.мъ Средизелпіаго моря н въ южіюй ЕнроітВ. Еаркассона (Carcassonne), во Фраиціи, главный городъ департамента Одъ-Сюръ-Одъ, при Южпомъ каиал (Canal du Midi), съ 19,000 жнтелен; им-Бетъ ЗЕіа.меиитыя сукомныя Фабрики и ведетъ торговлю водка.ми. М сто рожденія Французскаго поэта Фабръ д'Эглантіінъ (Fabre d'Eglanline). Еаркасъ (Cellis, Linn.), родъ дерева, принадлежащій къ семеііству KapKa<:oBbixb(r.eIlideae), которыя ііізкоторы.ми ботаннками, какъ напр. Декапдоле.мъ, призііаются только за отрядъ Серёжчатыхъ (Агаепіасеае). Отлнчительные признакн его: ЦВІІТКИ обоеполовыо н мужескіе сн-

І7

Кар — Кар

дятъ на одномъ и томъ же дерев н однихъ стебляхъ. У обоеполовыхъ цвт.тковъ чашечка плти-раздіідьная, безъ в нчпка, 5 тычннокъ, 2пестііка и одпос мяппый плодъ.У мужескихъ цвізтковъ чашечка шестмраздіільная, безъ вИнчпка п 6 тычинокъ. ВСІІ деревья, прппадлежащія къ этому роду, и м і ш т ъ лпстья попервм-кнпые; ц в в т ы у нихъ показываются въ маі; н iioiit, въ одпо вре.мя съ лпстья.ми, а плодъ созрізваетъ въ октябр . У насъ са.мородно растутъ только дв'1> сліідующія породы каркаса: 1) К/ірпасъ обьтипоенный или тжний (Cellis auslralis, Linn.), іілп Же.і зпое дерево — стволъ его прямой, в с т о п с т ы й , толстый, вышнною отъ 30 до 50 Фуговъ п достигаетъ глубокон старосгп въ 500 дитъ и болізе; кора его въ молодости н-Бжпая, бт..!аяилисине-зеленая,а подъ старость гладкая, те.миая съ зелеііы.мп пятнами. Каркасъ пускаетъ па своей в е р і п т і Ъ МІІОго длішныхъ гнбкііхъ витвеп, дугоооразно подпятыхъ къ верху, отъ чего это дерево получаетъ осооенпый впдъ. Листья стоятъ поперем ш ш о на тонкпхъ ч е р е ш к а х ъ , овально-лаицетовіідііые,окаичіівающіесяд.шннымъостріемъ, по краямъ'остро-ііилообразпо зазубреиныо и мри осязаніи жесткіе, съ-лица шершавые, а съиспода .мяі-ко-волосистые. Цц-Бты расположены сережками; они выходятъ на одипокпхъ стебелькахъ (цвізтоносахъ) п з ъ угловъ дистьевъ, съ которыми весною показыиаюгся нъ одно время н ооыкыовсііно такъ, что въ каждо.мъ углу лнста мужескій ІІ оооеполыіыіі цв-Бтки сидятъ вм ст-С и первый надъ вторымъ; и.мі;ютъ зеленую чашечку травянаго цв та и всегда спадаютъ прежде листьевъ, достнгиувъ только гіоловііпы своей иеличины; и в тутъ въ ма-с п іюн-в. Плодъ его, величііною съ небольшую вііпііію, спачалабыпаетъ зелеиыіі, пото.мъ ж лтыи.посліз краспый п, наконецъ, по созр ніи (въ октябр ) становится черпы.мъ. Ядро въ иемъ большое, но мякотц мало; вкусомъ бол е нли .меп-Бе сладкій п пріятныГі, но бо.іьшею частью дополыю кпслый. Плоды посіі паютъ въ октябр , но могутъ оставаться па дереви до весны. Каркасъ растетъ са.мородио у насъ въ 'ГацрическоГі іубернііі, отчасти на полудеиной сторон Кавказа н во лпюжестві; въ персидскнхъ влад-Бніяхъ, около Каспійскаго моря; также въ южпоГі Европ-Б и Съверной АмориK S . Разводится отводиа.ми, 'чаще же с мяна.ми, которыя нужно стзять тотчасъ посл сбора, и тогда, ес.ін с мя хорошо взошло, деровцо быстро разрастается; посл пересадкн, прпиимается весьма скоро и удачно. Каркасіі очень хорошо р а с т о п . на всякой почвтз; только въ молодости не можетъ зимовать на вольно.мъ

Kap — Кар

—

5 18

воздух г,ъ с всрныхъ страпахъ Госсіи; потому ого нул;ііо держать подъ поі;рышкою тсиько 2 ш п 3 іода, пото.мъ жв, ДОСТІІГШІІ 5 пли 6 фут. ІІЫШІІМЫ. онъ П|ііоорБтаетъ сішсобпость і;ыііоспть са.мып суроиым ;шмы. Изъ СІІМЯИЪ іто выжимаіоть мас.ю, ьотороо іікусомъ подоГіио лиіпдалыю.му; і о р н т ъ скізт.ю п ма.ю косітитъ. Сахарисгые его іі.іоды ирохладмто.іыіы, и.мт.ютъ ііріитныіі вкусъ, употроолніотся Татара.ми нъ пищу, а въ медіщииіз иакъ локарстио огь кроваваіо попоса. Листьпми можио прііправінть кушапья; опп ІІМІІЮТЪ вижущее своіісіг.о. Кора содержптъ дуои.іыюе вещество; еюможпо красчть ЕОЖН. Древесппа каркаса илотна (пс мпого только слаб о буисовой); изъ иея діілають превосходныя оглоилп ьъ і;аоріолета.мъ, шисты къ носилкамъ, осп п, воеобенности , ступпцы. Въ Апглін изъ г.аркаса дплаютъ духовые ннстру.меіпы. С т в о п . ііаркаса, сруб.іепііыГі пролень съ зем.іею, пуспастъ въ скоро.мъ в[іе.мс!іііі большіе ІІ сильные ПООІІГІІ, іізъкоторыхъгиутъ обручн, двлаютъ кучерскіо бичл, удочки, шомполы и трости, почти столь ж іибкія, какъ н з ъ к а м ы ш а . Главпыіі Еоропькаркаса ОТВТІСІІЫГІ н доволыю глубоко погружеіиіыіі въ зе.млю;получая оттуда пптателыіые соки, пужііые для его произрастанія, опъ пе такъ плотонъ какъ дрсвесииа, по очень с.молистъ и даетъ желтуго і;раску для шеротяныхъ маторііі. Каркасъ можетъ такжо служить украшеяіедіъ длн садовъ: ВІІТВИ и лпстья его мноіочііслепііы, распростраияются доволыю далеко и даютъ болыиуютііііь; кром тоголпстья еіо составляютъ пріягпую зел е и ь , ио из.м-сннются ипродолженіе ціілаго л та, no блекпутъ на деревБ, сиадаютъ вс-Б въ одпо премя, оіюло докабря, посл ліістьевъ почти вс хъ другихъ деревьевъ; отчсго ие проіісходптъ ііііЕакой ііочиототы въ аллеяхъ. Гибкость каркаса и ДЛИІІНЫІІ, отв сиыіі г.оропь даютъ е.му возможность' сопротивляться самы.мъ сплыіымъ в традіъ;ііоэто.му нмъ хорошо усаживать большія н проселочныя дороги, равно какъ и аллеп персдъ до.мами. — 2 ) Каріаісъ восточиын плп ТурнеФортовъ (С огіепіаііз, Tournefortii), прокраспоо дерово, вышііпою отъ 15 до IS фут., рододіъ изъ Ар.мепіп, ио давію уже усвоплся кли.мату южпоіі и сродпей ІСвроны; у иасъ жв р а с т е т ъ въ Крыму, и пзріідка попадастся на скалахъ около КоіктаЕітиногорскнхъ теплыхъ водъ. Листья его тслію-золепыо съ-лнца, св тло-зоіопыо съ-испода, яііцсвидііые, заостронные, пилообразпо зазубрешіыо, иа осповаіііи пороііііые, къ верху п сколыіо острые и въ пача.іф бываютъ сердцеообразиыо. ВІІТВН пе очень длііпны и гибки; побиги его голые; цв ты жедтоватыо; плоды жглтыс. Раз-

Кар — Еар

водится с мяна.ми п отводЕа.ми въ ЛОГЕОІІ ТСПЛОІ'І почпі»; въ молодости чувствптелыю і;ъ холоду и требуотъ ііа зпму ііокрышки. — 3) Въ южпоп Европі;, особснно во Фрапцііі, усвоопъ още Каркпсъ западііый (С. occiJenlalis, Linn.), Еотнрыіі саморидпо растоть въ Свверноіі Амерпк н менііе боптсн стужп, чіі.мь обмміивоипыи Еаркасъ; разведеиіе и уііотриолоиіо ого то жо Еакъ и обыкпоііімпіаго каргаса. — 4) Ііиркасъ ссрс)//е(/б/и/з?іыіі {Cehis cordata), і;расіівоо дерево, удоопо размножаотгя ііршиівЕою къ обыкновеііно.му і;арЕасу. Въ ум реиной и южпоіі Европі; можпо таі.жо рааиодпть. - 5) Ій/рпасъ лирообризнып (Ceilis lima) и 6) Іхиркисъ кожпстыи (Ceilis согіасеа), Еоторыи оба самородпо растутъ въ С вериоп АМС[)ІІЕ1І. Каркасъ, спарядъ овальиаго вида, употробляомыіі ТОЛЬЕО для дсііствія пзъ и я i n п двухь пудовыхъ мортпръ, съ цълыо ііапссги вредъ исиріятелю продаіііемъ опіюого стросііій. Онъ состоитъ пзъ двухъ жел .іныхъ ооручой, р а с ііоложепныхъ Еііостъііа-крестъ и сіфізмлоііныхъ ііомереп> третыідіъ. Сіпізу ЕЪ двумъ перес кающи.мся ооручамъ ііріідплаиа чашка, иазыг.ао.мая карЕасиымъ ІІОДДОІІО.МЪ. Впутри составлонпаіо такіі.мъ об[іазо.мъ остова вкладывастся холстяпоіі мТзшокъ, пабіпыіі зажигателыіы.мъ (брандсЕугелыіы.мъ) составолъ, a наружиая поворхиость Еорпуса , обтяиутая также холстиішй, оовпваотся ди поддопа поревкою п осмаліівается. Накопецъ па карі;асныіі поддоиъ паЕладыиаотся ощо желіззиая чаша, a на протіівоположііоіі еіі ііоііерхііостп оставлявтс.я ПІІСЕОЛЬЕО отверзтій для свободиаго выхода ііла.меііи. ТакътКакъ этотъ снарядъ назначеиъ ііреіііиущоотвеііпо для ДІІІІСТМІЯ протіівъ продм т о в ъ , продставляющііхъ обширпую ц ль и расііоложеняыхъ ііріітомъ па блпзкомъ разстояпіи, то повыгоды ііепраішлыіаго вида искуііаются большсю вмізстіі.мостью зажніатсльнаго состава. Каркусъ, мыза ЛІІФЛЯІІДСЕОІІ губ., ІІорповсЕаго увзда, лежащал въ 28 вер. і,ъ ю. отъ Феллпна, вливо отъ дороги изъ Г и п і въ Дорптъ. Іірождо здъсь былъ замоЕЪ, зампчателі.пыи no ІІІІСЕОЛЫІИМЪ битвилъ подъ его стізііа.міі. Въ 1563 г. онъ былъ взятъ Шведами; въ 1573 юду — 1'уссЕН.міі. ВслПдстіііе мира отдапъ Полявамъ и поредапъ во влад-Бпіо Фаропсбаха. Въ 1601 г. ncpiioBciuii воевода, Дс.мбипсЕІІі, разбилъ подъ Карі.усомъ Шводовъ, продводп.мыхъ Карді.сопомъ. Тсперь въ Каркус 89 дішроиъ. КарлаІІІ0рденЪ:оі'ііоваііъ въ МспаніиПТІг., а въ 1772 г. статуть ого утверждеіп> папсЕою буллою. Ііатріархъ Иидіи былъ его великимъ

Kap — Кар

—

5 )

капцлеромъ. Ордепъ состочть пзъ 60 кавалеровъ великаго Ереста, 200 пепсіонеровъ н миожостиа иеполучаюіцпхъ псіісіопа.Каждый чзъ 200 кавалеросъ получаетъ 400 реаловъ. Эготъ ордопъ осіі()ваіп> во имя Зачатія Пресвятып Богородііцы и потому каиалеры большаіо і:рес т а н о с я т ъ сереб[)(|[іоо изооражоніо Зачатія иа л во.мъ плсчі;. Оиъ учреждеііъ для награждопія заслугъ какъ воеииыхъ, такъ п гралданскнхъ. Еарла ХШ орденъ: учрождопъ въ Швоціи 1811 г. Знаки ордепа: красиыи крестъ съ золотымъ обиодо.мъ и ьоролевскою короноіі. Въ средип изображепъ шифръ учродитоля. Носптся па шеТ), па'красіюіі леіітіі, u п.м отъ одшіъ только классъ. Собствеііпо это Фрапкъ-масоискій ордопъ, и дается только адептамъ высшнхъ стсчіеіі шкедсііоіі системы, киторыхъ ЕОроль шведскііі есть волпкііі магііст()ъ; одчаЕОЯІЪ носмтсн вн ложн , маравитз съ прочпміі ордеиа.мп Еоролсвотвъ. КарлгСФЪ (Вилыельмъ Ивановнчъ), д ііств. ст. сов., іізитзстмыіі свопми запятінми въ .русСЕОІІ словесиостп; родился въ Дішабург-в 2() сеитября 1799 года. ііолучішъ пачальное образовапіо въ олопецкоГі гимпазіи, опъ въ 1Й14 году истуііплъ во 2-іі Еадетскііі кориусъ; отЕуда 25аіірі;лн IS17 г. в ы п у щ е п ъ іірапоріцпкомъ въ полопую артиллерію. Въ 1818 г. 6 ы А пазііачеиъ во 2-іі і.орпусъ Еорпусііы.мь ОФіщеромъ; въ 1825 с. сд-сланъ старшимъ адъютантомъ штаоа сибпрсЕаго Еорпуса (въ О.чск ), а въ 1828 г. гіероведешіыіі старіипмъ жо адъютаитомъ въ штабъ гвардеііокаго кориуса, паходился въ этомъ зиамііі нъ турецкоіі кампаіііп 1828 и 1829 г. Въ 1833 г. производенъ въ полковцаш івардіп п оиродпленъ по особымъ поручепія.мъ къ геііералъ-і;ригеъ-Еом.мііссару Шипову. Въ 1838 г., оставивъ военную службу съ чпно.мъ д-Ействптслі.наго статскаго сов тпііЕа, былъ і і а з п а ч е т . состонть прн мпнистр-Б на])ОДііаго просвЕщепія; въ 1839 г. опред ленъ ііо.моіцітііо. ь попочителл Еіевскаго учебпаго округа, а иъ 1840 году пороведепъ съ этпмъ же зваиіеліъ въ одесскій учобныГі округъ. 29 марта 1841 г., посдТ) ііродолжптелыіоіі бо.і зни, оіпь у.м. въ Одосси, па 42 г. отъ рождеиія. Полио собрапіе ого ІІОВІІСТОЙ Н разсЕазовъ выпіло въ 1832 г. ' Карлдоръ, зилотая мопота въ БрауншвоГігі), стошщая иа [іуссЕІя доньги 4 руб. 97 коп. золотомъ. ОдішаЕіи ііарлдоръ с = 5, двонмой = 10, а полопиііііыіі = 2jx5 талсра.мъ. Карлейль (Carlisle), главпый городъ апгіійСЕЭГО граФства Комоерлэяда, съ ЕрСпостью, старишіыліъ сооороііъ , маиуФаЕтурчми и дТі-

—

Кар — Кар

ятслыюю торговлен; пм-Бетъ 20,000 жпт. Въ ЕарлепльсЕой Еръпоетіі содержалась Н СЕОЛЬКО времонп шотландсЕая королева Марія Стюа|)тъ; ІІІ.ІНЧО въ чоіі иаходится воспптательныіі домъ. Карлиль (Thomas Carlyle), зпа.меиптыіі совремомпым апгліііскііі ііисатель, родплся въ начали XIX стол тія, въ граФетв^в Апмандаль на граіііщі; Шотландіи. Началъ своо лпторатурпое попрнще съ пероводовъ лучшихъ ііт>>іецЕИХЪ писателей и былъ п р п н я т ъ въ 1824 г. въ сотрудшіки аіігліпскихъ журпаловъ: «Frasers Magasine» n «Foreing Quarterly Review». Иотомъ напіісалъ «Сміісь», далізе «Исторію Фраіщузской революціц», (въ 1837 г.), «Хартизмъ» (въ 1839 г.), «Ввру героевъ» (въ 1841 г.), «Прошедшее и пастоящсе» (въ 1844 і.). Но самымъ замвчателыіымъ его сочіінеиіе.мъ считается «Кромврлль», въ Еоторо.мъ онъ сойралъвсю иепзданную Еорроспондеіщію Кромвелля (см.). Какъ важно это сочиііеіііс, можно ВНДЪТЕ. ИЗЪ статьи Фпларета Шаля въ «Revue de deux Mondes»: «Cromvell», переводенной въ «Отечест. Заішскахъ» 1846 г. - Карлііль о д т і ъ изъ самыхъ о р і і п ш а л ь н ы х ъ совромонныхъ іпісателей и мыслптелей. Карлиль, граФЪ, англіГіСЕІй послапііииъ въ Россініірп царт; АлеЕсіі:. Это посольство очопь замичателыю. Графъ Карлпль отпрапился изъ Лоіідоііа въ іюні; 1663 г., на 50-ііуш чно.мъ корабл , съ супругою, сыиомъ п с ь свнтою нзъ 80 ч лов къ. Въ августБ прибылъ ояъ къ АрхапгольсЕу. І і а р ь , втзроятпо, былъ иредупреждеяъ, потому что сіце въ Февралі; въ Архапгельскъ былъ ирислаиъ окольиичііі кч- Осппъ Ііваповичъ Щ е р б а т о в ъ , иа с.міиіу та.мошпяго воеводы Иваиа Богдаиовпча МилославсЕаго, пазііачеііпаго въ пристава ЕЪ посольотву. Въ первыГі день no пріібытіп въ Архапгольскъ у Карлиля произошелъ споръ съ МилослапСЕИМЪ, который не х о т і и ъ идти чрезъ мосгь по ліівую сторону посла. Въ сентябрі; посолъ отправплся водою дал-со. 1]|)ибывъ въ Вологду, онъ пробылъ 3 мисяца, ожидая прпставовъ. Въ декабр-В прі хали прпстава; СТОЛІ.ППЕЪ Н сторовъ п думныіі ДІ.ЯЕЪ Давыдовъ. 15 япваря 1664 г. посолі.ство высхало изъ Вологды на 140 саняхъ; 6 Февраля п.м ло ВРЛІІЕОЛ ІПІЫГІ въ здъ пъ МосЕву. Чсрезъ п я т ь диеіі посольство было яа аудіоіщіи. Карлплъ блаіодарилъ ц а р я Алсксія за денсжпое посооіо королю п изв щалъ, что прнвезъ этотъ доліъ. Ііосл , въ думи, просплъ упичтожить аі.тъ 1649 г., п вознратмть Апглпчаііамъ пхъ прежпія права. Ему отказали, и отвіічалн, что царі, Алексій будотъ просить у Карла II 3,000,000 талор. въ долгъ. И з ъ иесогласія обіінхъ стороиъ вышла

Kap — Кар

— 5 0

въ дум ссора.Карлилг. пъ письм на имя царя просилъ отпуска; хотя эго пись.мо бы.ю такъ дерзко, что Карліля сл допало оы выгпать съ бсзчестіемъ , но Алекс й Михайлопччъ, рукоКОДИМЫЙ DO вс хъ СІІОНХЪ д нстніяхъ кротостію и миролюоіемъ, прнпялъ его, и вручилъ послу отв тпую грамоту, объясипвъ иовозможность удовлетворить требованію короля и допустпвъ его къ рукіз; пото.мъ препроводилъ съ чеотію и прислалъ е.му великолвпныіі обіздъ, a на другоіі день и подаркіі,которыхъІ арлиль ив принялъ. ІІспугавиіпсь послс своего пос.тупка, онъ объявилъ, что не взялъ даровъ по неуспзшпосхіі посольства, но что готовъ прпнять лпчпый подарокъ отъ государя.Царь послалъ подарокъ и, въ то же вре.мя отправилъ къ Карлу И, съ стрппчіЛіъ Головіінымъ, шісьмо, въ ьоторомъ жаловался иа дорзкіе поступки Карлііля. АпгліГіское правнтельство потребовало у иосла сво го, по его возвраіцеши, отв-вта. Онъ составлеиъ изъ самыхъ мелкихъ жалобъ на приставовъ п думныхъ дьяковъ. He извистно, чтб отв чадъ Карлъ II царю, но съ этого вре.чени видна холодпость между объимн державамп. Голдандскіе купцы торжествопали и усп-Бли такъ хорошо угоднть наш му двору, что до перваго путешествія ГІЕТРА I въ Лоидоиъ , англіііскіе купцы прііізжалитолько въ Архаигельокъ, а н е въМоскву. Голландцы ж исправляліі ВСБ паши воеипыя иадобішсти u досгавляли ко двору напитии н другіе припасы. Оііпсаніо этого посольства, составлвниое какпмъ-то G. М.Т. подъиазвапіе. іъ: «Relation de Irois Ambassades de Mr. le comte de Carlille de la part de Charles 11 Roi de laGrande-Bretagne», напечатапо въ Амстердам , 1672. Оно содержитъ любопытныя замтзткиотогдашней Россін. Карлпнъ плн Еаролинъ, золотая монета въ Германіи, ІІіэмоитБ и Сардиніи, сгоющая въ Баваріи, въ Внртемберп; u Гессенъ-Дармштаг 6 руб. 2 6 і ^ коп.; въ С.авонъ и Гііэмонт 34 руб. 45 коп., и въ Сардипііі 11 руо. 95 коп. золото.чъ; въ Неаподъ и Церковноіі области карлинъ есть мелкая иизкопрооная монета въ 15 байоковъ. Карлисты.Такъ называются в о ф р а н ц і и привержеіщы Карла X, отрекшагося отъ Французскаго престола 2 августа 1830 г. Въ Испанін Карлнсталіи пазывались прішерженцы дона Карлоса, которыіі велъ войну за испанскую корону съ нын шнею испанскою королевою Изабеллою II илп, лучше, съ ея матерью Хрпстиною, отъ пмеіпі которой п получили свое названіе привержеицы протнипой стороиы — Хріістиносы.

—

Кар — Кар

Еарловингя йлй Каролинги,пото.мки ПипииаКороткаго и Карломана. Карловипги образуютъ вторую династііо Французскихъ королей, которая царствоиала отъ 752 по 989 г., и которая дала многихъ королой Италіп п нмператоровъ Германіи; она прекратіілась въ лиц'Б Карла. брата Іюдовнка IV, завлючениаго Гуіо-Капето.мъ въ тюрьму, гд оиъ и умеръ. Въ 1180 г. оставалась е щ е отъ этоіі Фамиліи одпа женщииа, иа котороіі женплся Филиппъ-Августъ. Карловицъ (Karlowiz), городъ па Дупаіі, въ австріпскомъ славонскомъ генералат , и м и е т ъ 4,500 жптелей, м стопребываніе греческаго уніатскаго архіепископа; и м з е т ъ богосдовскую семііпарію, пллиріііскіГі дицей и імавпое католическое учплііще. 26 января 1699 г., зд сь заклюменъ миръ между Австріею, Польшею, Венеціею п Турціею, по которому императоръ Леопольдъ I получплъ въ бозспорное влад-Бше Славонію и Траііспльванію, а Полыии возвращепъ К а м е н е ц ъ , Украйна и Пододье. КарЛ0ВИЧЪ(Аіітонъ Михайловичъ), гепералълеитеііаіітъ,началыіикъ 4-іі п хотнойдивизіи, произведенъ въ прапорщикн изъ вилепскаго воеіпіаго училища въ 1803 г., и м ъ я тогда отроду 18 л т ъ . Опъ паходился въ кампаніяхъ: турецкой 1810 и 1811 годовъ ; Фраіщузской 1812, 1813, 1814 н 1815 годовъ, и участвовалъ в'ъ сраженіяхъ: при Кобрин , Новосвержпіп;, Кейдапахъ, Борисов , при перопраі Б непріятеля черезъ Березину,припокореіііи кр-впости Турна, при Вауцен , Лейпцигтз, Бріенъ-леШатй и Ш а м п о б е р и , гд'Б былъ взятъ въ пл п ъ и оставался въ Парижтз до 6 мая 1814 г. Въ 1827 г., въ чин подполковника, опъ назнач и ъ былъ командиромъ бывшаго 4-го егерскаго подка, пореимепованнаго потомъ въ эстлянд-' скій егерскій полкъ, а въ 1828 г. произведенъ за отличіе въ полковники. Во время вонпы про, т и в ъ польскихъ мятежниковъ он7> находилс». въ сражепіяхъ: при Калушин-Б, МинскЬ, Грохов u прн взятіи штурмомъ Варшавы. В ъ 1835 г. Карловичъ произввденъ въ генералъмаіоры, и назначенъ ко.мандиромъ 2-й бригады 5-ГІП-БХОТІІОГІ діівизіи,а въ 1842 г. 1-й бригады б-й пФхотноГі дивизіи. Съ 1846 г. онъ заниаетъ пастоящую должность, а въ 1847 г. произведенъ за отличіе по служб въ г нераіълейтенанты. Карлово, мтзстечко въ Болгаріи, называвшееся прежде Сушецею, лежитъ близъ р-Бкіі Сгарой и принадлежитъ къ Филиппопольской епархіи; прекрасиая клгочевая вода омываетъ его со вс хъ сторонъ. Опо отстоитъ отъ Филиппополя въ 60 верстахъ и им етъ 5,000житвлен, и з ъ которыхътретья часть Бол-

Kap — Кар

541

rape, a оста.іыіая — Турки и Еиреи. Въ иемъ одна церковь, гд соиершаютъ литургію подревпе-ио.ігарски, а ііііогда и погречооки: мпого рукод-ь.іьныхъ полотііяныхъ и шерстнпыхі, Фабриіл. іі пороховой заводъ; оно также сда< вится ро:іовымъ масломъ, приготоіияе.мымъ ЗД-БСЬ для продажи за грапицу. \іъ 10 ііерстахъ отъ Кар.іопа паходятся ц в л п т лыіыя воды, заслуживаюи(іп иііимапіе; иъ 5 верс. ІІІІДНЫ МОиаслырсіія разналины. Кро.ч греческаго учнлища, зд сь съ 1837 г. оуіцествуетъ училище нзашіпаю обучепія на боігарсі^о.мъ язык , но no случаю позііикшихъ песогласій съ Греками, оно Оыло закрыто до конца апрізля 1840 года. Карлоінанъ (германсЕое karl man, Франкское имя, з н а ч и т ъ мужъ, храб|)ыГі мужъ), сынъ Карла Мартола; разд л п л ъ , по смертп отца въ 741 году Фраіікскую монархію съ своими братьями Ііптіномъ-Короткимъ н Грич>онодіъ, и получплъ съ титуло.мъ короля Австразіц: Австразію, Швабію и Туривгію; въ 746 г. отрекся отъ правлонія, отправнлся въ Римъ, построилъ па горіі СторактТі моаастырь Св. Сплыісстра п постригся въ мопахн. ВПОГЛІІДСТВІІІ опъ удалился въ Монте-Казино. Умеръ на позиратподіъ пути изъ Фрапкоіііи въ Віоннъ, 755 года, и погребепъ въ Моііте-Казііпо. Карлоіианъ,сыііъ Карла Лысаго и Ирмептруды; иозмутился ііротпвъ отца, былъ покорепъ 11 пршіуждонъ вступпть въ духовное зваиіе, получіівъ пізсколько аббатетвъ. Съ 870 г. то козлуіцаяеь, то иокорясь, онъ былъ заключепъ (іісрва въ монастырь Санлисъ. а пото.мъ въ Корво, гді; пакопецъ былъ осл пленъ. Освобожденш.ш своимъ дядею, Людовикомъ Гермаискіі.мъ, опъ былъ переведенъ в ъ Маіінцъ, въ мопастырь Св. Альбаііа, гд-В и умеръ пъ 873 (876 или 88G) году. Карлош.інъ. сыпъ Людовика Гермапскаго и Эм.мы. Получивъ отъ отца въ удтиъ герцогство Каринтію, оиъ сначала іюевалъ съ морапсііимъгерцого.мъ Растпцомъ, но пото.чъ, no совЪту матери, соединился съ ни.чъ въ 861 г. протпвъ своего отца, однакожъ покорплся въ 862 г., опять ИЗМІІНІІЛЪ въ 864 г., былъ захваченъ въ пл-впъ, ио уб жалъ, а въ 865 г. уже ііскреппо пріімирнлся съ пмііераторомъ. Тогда Карломапъ покорплъ Растіща н плеыпнпика его, Свентибольда и л і Сіштополка, взялъ перваго въ пл нъ въ 871 г. п раздройплъ его владізція. Оііъ былъ послапъ отцо.мъ въ 875 г. въ Италію протпвъ Карла Лысаго. ио возпратплся безъ успъха. Гіо смертн отца, въ 876 г., онъ получилъ по разд лу съ братьями: БаваІіію, Карііптію, Ііаііііонію, Вогемію, Моравію и часть Логариигіи (і.оторую 878 г. уступидъ

Kap — Kap

свое.му брату, ЛюдовііЕу). Ходилъ еще разъ протпиъ Карла-Лысаіо, которыіі б ь ж а л ъ , и итальннскіе вельможи пріісягиули Карломану въ Павіи. Но вскортз язва заставила его возиратиться. Въ 879 г. оиъ лишплся языка отъ удара паралпча, п егр братъ, Людовикъ, вступплъ въ упраіілепіе вмисто его. Ум. въ ЭттшігеігБ 880 года. КарЛОМЗНЪ, іпороіі сынъ Ііііпина-Короткаго, младшііі братъ Карла Великаго (Сііагіегааgne), род. 751 г. Эти оба гірпыца былп коронованы ещо прп жнзнп отца папою СтеФанолъ II, который далъ и.мъ тптулъ рпмскпхъ патриціевъ. 11о смертм Пиііина, Карлъ получііль ио раздізлу Неіістрію, Ііургупдію и Аквитанію, a Карло.маиъ Австразію н гер.мапокую Францію. Карло. іанъ царствовалъ только четыре года, и ум. 4-го декабря 771 г. въ Самопси (Samonsi), близъ Лаона (Laon). Карлосъ (допъ-Карлосъ Австріііскііі), испанскій шіФантъ, сыпъ Фнлііііііа II и первои его жеиы Ыаріи, род. въ Вальядолнд-Б 1545 года. По свое.му слабо.му тізлосложенію онъ былъ воспитаиъ съ оольшимъ ііоп чепіеліъ Іоанною, сестрою короля (мать допа Карлоса ум. четыре дпя спустя посл его рождепія), ио такія заботы о ие.мъ только способствовали его жестокости іі упря.мству. Въ 1560 г. оиъ былъ представлеиъ отцомъ народу, объявленъ наСЛ^ВДНИІІОМЪ, ц отправлсчіъ въ унішерситетъ, въ городъ Алкала де Хепаросъ. Вракъ Филипнасъфранцузскоюпріиіцессою Елисаветоіі, на которой хоттзлъ женпться доиъ Карлосъ, н noтомъ отказъ въ управлеііііі Нидерландами, чего онъ добппался, до того еіо раздражнли, что оиъ р шился убить отца, и ііроеилъ на то позвол иі у своего духовпика. Фплііппъ.предварплъ своего сына, п, 18-го января 1568 г., донъ Карлосъ былъ в з я т ъ почыо въ постели подъ стражу и предапъ суду, иоторып пригоішрилъ его къ смортпоіі вазіш; одпп говорятъ, что этотъ прііговоръ былъ исіюлиеііъ посредство.мъ яда, другіе, что допъ Карлосъ у.меръ естественною с.мортію 24-го іюля 1568 г. Карлосъ Ислдоръ (Maria - Isidor de Borboa don Carlos), шіФантъ Испаніи и претепдвнтъ пспаиской короиы, второй сыпъ Карла IV и братъ Фордіпіанда VII, род. 29 марта 1788 г. Донъ Карлосъ началъ обращать на себя вннмапіе со пре.чени возстаповленія ііеогранпчеиноіі властп въ Испапін. Слабое здоропье короля, ьоторыіі іі П.ЧІІЛЪ ді;теп,ііодало доиу Карлосу падежду получпть прсстолъ; это обстоятельство и личпыя качества иііфапта скоро доотавили ему многочііслснныхъ привержеицевъ, поторые въ 1827 г. объявилп его коро-

Kap — Кар

— J 2

лвмъ, no прапительство успізло упичтожнть плапы ііпсургентопъ. Несогласіе л жду Фердшіапдомъ и иііФаито.мъ еіце болсе уиеличилось, когда перныи, по смерти сішеГі супруги, опять жёпімся иа іМаріи-ХріістииЬ Неаполіпапской и черезъ это отнялъ у допа Карлоса ичдожду па вакаптпыи престо.іъ. Кто.му жо Фсрдинапдъ уіінчтожнлъ салігіеокіи закопъ, который устраиплъ жопіцииъ отъ престола. Партія допа Карлоса пе переставала пропзііодііть безпрестаниыл возмуіцепія и король приказадъ іиіфапту удалиться в ъ Португалію; поСДІІЛНІІІ протестова.іъ противъ всъхъ распоряжепііі короля и подиялъ зпамя пуЕіта. ПослТі омерта Фердииапда VII въ 1833 году, донъ Карлосъ получп.іъ прпсягу на впрность о т ъ свонхъ партизановъ. Тогда Марія - Христина была пршіуждена объявить его буитовіцпкомъ и с ъ помоіцью евроиеГіскпхъ державъ Карлосъ былъ и з п і а п ъ и з ъ ГІортугаліи и отпранімся в ъ Англію, 1834 г. Но вскоріз явился въ Испапію п началъ кровавую вонпу, которая едва копчплась в ъ 1839 году, когда онъ о жялъ во Фрапцію и былъ посаженъ въ Фрапцузскую кр постьБуржъ. О т ъ п е р в а г о брака онъим-Блъ т р е х ъ сыновей; Карлоса, принявшаго пазваніе гсрцога Ыонтс.моліічскаго (род. 1818 г.), въ пользу котораго в ъ прошломъгоду отрекся отъ престола; Хуапа Карлоса, род. 1822 г. и Ферпаида, род. 1824 года. Еарлскрона (Karlskrona), увздъ илп ленъ (Шп) п ь южной Ш в е ц і и , и м ъ е т ъ 53 квад. мили пространства и до 95,000 жителей. Городъ его Карлскрона построепъ на островахъ , совдиненныхъ мостами съ твердою землею; и.м-Бетъ укрБпдепную г а в а и ь , одну и з ъ лучшихъ в ъ ЕвроітБ, хорошія корабелышя верои, и до 13,000 жіітслеіі.Основаііъ королемъ КарлрмъХІ въ 1680 г., а въ 1790 г. былъ і ю ч т п в е с ь разрушенъ пожаромі.. Карлстадъ(КагІ5Іаё),у здъ въ Швецін (Іііп), гористая страна. Озера: Фрикеиъ (въ прекрасной дилииі; Фрикдаль) , В е н е р ъ , Ингепъ и

—

Кар — Кар

іііп, каноинкъ, архиліакопъ п проФессоръ богословіп в ъ виттеибергсколіъ унішерснтетіі; держалъ іім ст съ і ю т с р о м ъ дпспутъ ирот п в ъ доктора Экка (1519 г.). одиакожъ впослвдствіи Фапатнз.мъ сдвлалъ его врагомъ Лготера; оиъ былъ п з п і а п ъ , бвжалъ пъ Шпеііцарію, прсподаиалъ с ъ 1531 г. богословіо в ъ ISasca'B, п у.м. т а м ъ въ 1341 году. Карлштадтъ (I(arlsladt\ округъ прпбрсжпоГі Вепгріи, г р а н и ч й т ь съ Кроаціеіі, ііосііпшш г р а н н ц а л и Иеіішгедтломъ и Фіу.мо. Страна горпстая (Юлійскіп алыіы) п л'Всіістая, нмг.егъ 60 квадратпыхъ миль ирострапстпа п 110,000 жит. (Кроатопъ), по большей части католиковъ. Городъ Карлштадтъ, съ кримостмо, па ріікт; Кульп-в, съ 6,500 жителеп; иостроеиъ э р ц і е р ц о і о м ъ аіістріііскимъ Карломъ в ъ 1579 Г0 ДУ для з а щ и т ы Краіиіы отъ Турковъ, и съ 1782 г. бьмъ городо.мъ карлштадтскагоіепералата до 1817 г., когда оиъ отдізлеаъ о т ъ воечион грапицы. Еарлштедтскій г е в е р а л а т ъ , часть австрійской кроатском в о е т ю і і грапицы, і р а і і і г і и т ъ съ Босиіею, Далмацісю и Адріатпческіімъ моремъ; очопь горпетая trpaiia, бигатая пещорами н прилПічателыіы.мп долтіа.ми; орошается різкаміі Доброю н Мпрсліоцою, Кореипцеіо н проч. Климачъ суровыіі; проліышлеіпіость слабая; торговля идетъ съ Турціеіі; чространства 170 кв. м і и ь ; жнтелеіі до 200,000 человізкъ католическаго u гроческаго исповііданія, по большеи части Славяиъ. Разд-вляится па 4 полка.

Карлъ (Carolus илиКагоІиз, Charles). Ha древііе-германскомъ язык это слово зиачііло лгужсственгшй, сильпиіі, храбрыіі; употреблепіе его сохраііпдось u ДОПЫНІІ в ъ иъ.мецко.мъ слови «Кегі». Опо было въ средиіе вііка почетпымъ нмеиемъ МІІОГИХЪ зііа. іеііптыхъ людем; вторая дипастія Французскпхъ королеіі изві;стна подъ именемъ Карловннговъ п аііглосаксонскіп титулъ «Сеог1»,кажется сі.-родин это. іу сдову, которое вошло и в ъ пБкоторын геограВермъ. P S K H : Клара - ЭЛЬФЪ, Б И - Э Л Ь Ф Ъ и др.; много л соиъ; хорошія пастбиіца для скота; Фііческія пазваііія, п а п р . Дале-Кардія u ироч. добываются металлы: жолвзо, міздь и свипецъ; Отъ слова «Carolus» произошли сдаііяііскія ведется торговли желизомъ. иространства 307 слова: король, «krol» (польское) и «кгаі» (чвш(158) квадр. милі,; жителей 165,000(178,000) ское); также, какъ отъ «Caesar» образовалось человикъ. Городъ Кардстадъ, на остроиБ Тинг- ісесарь, «cesarz» и «cisar» (императоръ). валда, на р кіз Клара-ЭльФЪ, мБстопреоывапіе Карлъ. Подъ этп.мъ иМенеяъ ИЗВІІСТНЫ: епискона и и стныхъ вдастей; и м и е т ъ соИмператоры гермапскіе 543 стр. боръ, гимііазію, обсериаторію, кабинетъ иатуКороли апглііісків . . . — » раіыюіі лсторіи,бііблейскоеобщество;до 3,000 » веіігерсків 544 » хителеіі. Ііостроепъ Карломъ IX. » испавскіе . . . ._ — * Карлштадтъ (Karlsladtj, собсгвепію Andreas Rud. Bodenslein, нзъ Карлштадта во Фраико-

» »

наваррскіо неаиолитаисив

545 » — »

Кзр — Еар Королі сардішскіс » Фрапцузскіе » іііведскіе Эрцъ-герц. аіістріііскіе Герцоіп апга.іьтскіе » бадепскіо • брауіішиеіігскіе » буріуидскіо » опрте.мііергскіо » іилштпнскіо » зіодсрмаіиапдскіе .» лотармпгскіе і> лукисі.ів » лаптуаискіо » мек.іеііоуріскіи » орлсаіісіао » ііо.іі.сііе у lipouaiicido » ПФальцкіо » раврискіе • » саксоігь-иеіімарсиіе » саксоискіе Исторпческін лііца

543 545 стр. — » 547 » 548 » 549 » — » — » 550 * — » — » 551 » — » 552 » — в — » , 553 > — ^ — " — » ; . . 554 » . . . - — » — » 555 »

Карлъ, второіі с ы п ъ Кар.іа Великаго и Ги.іьдеія|),іы; род. и ъ Т Т З г . ; ііолучіілъ пъ 790 г. герцогство Цено.маііііо, иоо-Бдилъ Саксопъ, Чех о и ъ , Сс|)оовъ, Воидопъ, ЛІІІІОІЮВЪ, С.ме.іьдіііігопъ и Д а т ч а п ъ , ііродводнтсльствуя воіісками отца. Въ раздіі.іи лоііархіп, при ж п з і т отца, оиъ по.іучилъ въ удт.лъ, 806 г., восточ. Фраикоиію, Туриигію, Саксоііію н Фрислаіідію. Ум. бвздБтеиъ, въ 811 г., ещо при жизпи от_ца. 7 Еарлъ III ТОЛСТЫЙ , н.мператоръ и король, третін сыиъ Людовпка гер.маискаго, род. нъ 832 г. Въ молодости сражалсн съ Ыорапами, пото.мъ воевалъ съ Карломъ Лысыяъ въ Италіп, гд-в сго замт>иіілъ братъ его Кар.іоманъ. По с.мерти отца 876 г., получплъ въ уд лъ Шнаоію, ІІІііеііцарію, Лотариіпію и Эльзасъ; въ 879 г. вБпчаііъ королемъ Италіи, въ 881 г. пмпоратороліъ, а въ 885 г. королемъ Фраііціп. Ум., сиержеииьиі съ престола, отъ голода, въ моііастырТі Fefixenay па Ьоденско.мъ озорп, въ 888г. Суируіаего, Ричарда (Рахелі.), пршщесса шотлапдская, была нмъ отііергмута иодь иредлого.мъ прелюоодтяініи съ міііпістро.мъ Лейтиардомъ, еиископомъ верчельскпмъ, хотн опч вызывалась доказать свою ііепішіюсть рыцарскпмъ поедііпко.мъ ІІ.ПІ ііспьпаіііе.мъ посредствчмъ раскалетіаго жедпза. Карлъ IV, ішпораторъ repsiaiicKih, пзъ до.ма локсембургскаго.род. въ !іраг-С, 1316 г., н ішлучилъ воспіпаиіо въ 11«рижТ5. Спирва былъ ііаркграФоиъ Моравіи. по смертіі жо CBOLMO

-

Кар — Кар

отца,чешскагокоро.пі [оаііііа,оііъ сд-Бла.іся ЕОроле.мъ Вого.мііг, въ 1345 г., а въ сі дуюіцемъ году гер.мапскпмъ п.іиіеі)атор().мъ. Въ 1354 г. опъ іівился въ Мп.іаи для ііріиііпія жегизпой .ю.мбардскоіі короіи.і п въ Риміз бы.іъ і.ороиовапъ, паішю, п м п е р а т о р с к т о короиоіі. ІІрезнраемый ічіельФа.ми, чоріщас.мып гіібелтіаміі, опъ возв[)атіі.іся иъ Горманію. и обпародона.іъ такъ-пазыііае.мую «SO.IOTJIO буллу». Въ его боз[іокойпоо і.іарствова!ііе быліі оспоиапы у и т і е р сптеты въ Прагіі іі ВвігБ. Кар.іъ умеръ въ 1378 г., остаішвъ короиу свое.му сыпу, Веіщеолаиу. Оііъ И.МІІ.ІЪ ещо 2 сыіювеіі: Сппізліуііда и Іоапна іі 10 дочереіі. КарЛЪ V, п.мператоръ герлапскіГі п пспанскіГі король; род. .ъ Гоптс 1500 г., сыиъ австрійскаго эрцгерцоіа Фіі.іііііпа Прокрасиаіо н Іоаимы ИсііаііСЕии; паслт.доиалъ отцу въНидорлапдахъ въ 1506 p.; ьакъ виуиъ, по матерн, Фердііііапда Каголика, короля исііапскаго, в ъ 1510 г. вступіідъ иа испапскіГі престолъ; какъ виукъ, по ОТЦІІ, іиіперато|)а Максіі.миліана, опъ пас.пздовалъ е.му, 1519 г., іп> эрцгёрцогствт; Австріп, и въ томъ жо году былъ избрапъ в ъ п.мператоры. Царстиоваиіо Карла можпо разд і и т в па 4 періода: 1516—1521 прпготовленіе къ ііталіяпскпмъ воііиа.мъ; 1521—1526 борі.ба съ Фраіщпско.мъ I, королемъ Фраицузски.мъ; 1526—1544 борьба съ Соліімаііо.мъ и Фраіщпскомъ I; 1544—1555 борьиа съ горманскпдіи протестаптами. Опъ до.могался нладычествападъвссюЕвропою и пото.му исго жизвь сиою провелъ въ войнахъ съ Фрапціею и Италіею. Но главноо препятстві въ достпженін своихъ ц леи встрътплъ въ саксоискомъ курФирст-Б Морицтз. Въ 1556 году Карль V отрекся отъ престола н уда.шлся въ монастырь Св.Юста, гдъ велтиъ совершпть падъ собого, е щ е при жіізііп похоропы, и ііроживъ мопахо.мъ е щ е ПТІСКОЛЫСО і т , умеръ 21 сечтября 1558 г. Отъ брака съ Елисаветию ІІортуга.іьскою опъ пмізлъ сына Фіілиппа II, и дочерей: Марію и Іоанпу. Кро.м того двухъ гіобочныхъ д в т е й : донъ Цуапа АистріГіскаго п Марію, бывшую шідерландскою шгатгалтершею. Класспческою псторіею Карла V ечптаетея сочиііеніе Робертсоиа (сл.). КарЛЪ VI (Фрапцъ-ІосііФЪ), н мецкій импер а т о р ъ , сыиъ императора Леопольда I и иослізіния отрасль Габсбургскаго дола, роди.іся въ 1685 і., и въ 1711 году былъ короповапъ въ ФрапкФургТі-на-.Майіп;. Онъ хотълъ вступить ііа ііспапскКі престодъ, но испанскій король Карлъ II, также ІІОСЛБДІЦІІ ИЗЪ Габсбургскаго дома, зав-Бщапіемъ ііазначіілъ себи ііаслтідникоііъФіілііпиа.герцоіаанжуііскаго,н песмотря

Eap - Kap

544

на вонны, которыя волъ Карлъ VI, онъ не могъ гісиучпть пспаискаго престола. Желая доставить гермаіісг.ііі престолъ своеіі дочери МаріиТерезіи, опъ требовалъ, чтобы вс государства пріізпаліі ого ирагматическую саикцію. Карлъ VI умеръ въ 1740 году. КарлъVII (Алброхтъ), іі мецгай п.мператоръ, род. 1697 іода аъ Врюссел , гд-Б его отецъ Maкспмиліанъ-Э.міиаиуэль, баварскій курФіірстъ, былъ правитеіемъ Испаискихъ Нидерлаидовъ. Въ 1726 году, заиявъ мъсто своего отца, опъ протестовалъ противъ праіматнческой саикцін Карла VI, a no с.мерти его отказался призпать паслтздпіщею Марію - Терезію, предъявляя свои права, основаиныя на завііщапіи ІосііФа I, на дочерп коіораго онъ былъ жепагь. Въ 1742 г. оиъ былъ короповапъ во ФрапкФуртБ, ио усшзхіі Діаріи-Терезііі заставплп его отказатьея отъ шіператорскаго сапа: удручеыНІБІЙ трудами п бол знію, Карлъ ум. въ 1745 г. Карлъ І-Й(Стюаріъ), король апглійскій. род. въ ДюмФерліінг , въ Шотландій, 1600 года, и былъ сыномъ Іакова I п Аниы Датской, которымъ и пасліідовалъ въ 1625 г. Его царствованіе можпо раздълить иа три поріода: 1625 — 29 король пытается править вмізст съ парламеитомъ; 1630—38 безъ парламента; 1638—43 рсиолюція, и предподит лемъ ііародной партіи являотся Кро.мпелль. Карлъ, претсрп въ пораженія при Эджъ-Гиль 1642, Невбури 1643, Марстоігв-Мооръ въ 1644 іоду, отдается подъ покровителыітво ІІІотлаіідцовъ, которые продаютъ его парламенту u несчасТныіі король должепъ былъ окопчить свого жизнь па эшаФот 30 января 1649 года. Ему пршшсываютъ сочинепіе «Eikon Basilixe»; которое, если бы явилось, по ув-вренію п которыхъ, нед лей рап-Бе, то спасло бы е.му жизиь. Въ этомъ сочииеніи представлоны страданія Карла; но доі;азано, что авторомъ сочинепія былъ Годоиъ, эксетерскій епископъ. Ііромитого Карлъоставилъинтересныя «Записки о своеіі жизнн», и еще нізсколько сочиненій; вс oul; изданы въ Лондоп 1662 г.

-

Kap — Kap

съ Голлаидіею, пончившанся неудачпо для Анг.ііи, уетуіілепіе Франціи Дюпкіірхепа, чу.ма въ 1665 г. П пожарч, въ ЛОІІДОН-Б 1666 года. Онъ также нздалъ зііамеиптыіі закопъ: «Habeas cor­ pus» или обезпечопіо лпчной безопіісиости каждаго Аіігличанііна. При иемъ въ перкыіі разъ появи.тсь партін виги и торн (см.). Карлъ-Эдуардъ, бол е ІІЗВ ПІІЫП ПОДЪ име-

иемъ «претендента», внукъ Іакова II, род. въ Риміз 1720 г. Въ 1745 ирибылъ въ іиотландію и издалъ мапііФестъ, въ которо.мъ обьявлялъ права своего отца на аніліііскііі іірссто.іъ. Къ пему присоедіініілоы. мпожество іиотлапдспихь горцевъ, съ которыми онъ вошелъ въ Эдіінбургъ и провозглаоиіъ королв.мъ своего отца. Генералъ Копъ, выс.іаііпыи противъ него, былъ разбптъ. Потерявъ мпоіо вреліени въ Эдинбургь, КарлъЭдуардъ отправился въ Манчостеръ, но прибывъ къ этому горОду, узпалъ, что Еороль оамъ на.мИреиъ выстутпь протпвъ него, воротился въ Шотландію, гд , прц Фалькирк , разбилъ англійское войско подъ иачальствомъ Голя (Hawley). Можлу-тЕ.мъ герцогъ кумберлаіідскій пошелъ на Эдивбурсъ, а оттуда ма Абердииъ; ііротондеитъ отступаль ііе|)едъ нидп.. Наконецъ оба воііска сошлпсь въ Куллодеив, 27 апр^ізля 1746 г., и пос.гі; уиорнаго сражоиія, воііско претеіідвііта разонто и разсвяно; са.мъ опъ доліо скиталсл, персодтзтыіі, по Гебридскимъ островамъ, и од»а усп-Б.іъ 015жать во Фраицію. Удіеръ во Флорепціи 1788 г.

Карлъ, имя веигорскііхъ королоіі.— 1) Jfapj'b IМиртеллъ, старшій сыаъ короля ііеаііоліітансиаго Карла II и вонгорской припцоссы 1\1а ріи: род. въ 1272 г.; no сморти Владислава IV пъ 1290 г., какъ іілемяііникъ его no віатери, получилъ венгерскііі престо.іъ, но пе моіъ удержать его противъ Андрея (см.), и ум. въ 1301 г. — 2) Нарлъ 11 Уо6ср?пъ {Ііироберть), сыпъ предъндущаго, род. въ 1292 г., тщотно покушался овладізть простоломъ Ноаполя и Сициліи, которымъ завлад лъ младшііі братъ предъидущаго, дядя его Робертъ. Въ 1,309 г. силою взошелъ па венгерскій простолъ; овладізлъ Кроаціей и Дал.маціен; у.ч. въ Бізлгради Карлъ II, король англійскій, сынъ Карла I, 1342 г. ИМІІЛЪ въ супружествТі : полі.скую род. въ 1630 г. Впдя неудачи своего отца, онъ принцеосу (1306) йіарію, пршіцессу люксемудалился имъстт, съ своею матерью во Франбургскую (1318) Беатрису, ІІ полі.скую припцію. По смерти Карла I Шотлаидцы провозглацессу (1320) Елисавету. сили его своимъ королемъ: въ 1651 и въ 1660 г. КарлъІІ,королыісііаискій, сыпъ Филітпа IV онъ вступилъ и на престолъ англійскій. Карлъ вовсе не им'Слъ д тей отъ своеи супругн, н Маріапны Австрійской, род. 1661 г., былъ 4 Екатерины Португальской , поэтому право .гБтъ, когда уморъ его отоцъ въ 1605 г. Управвступленія на простолъ припад.іежало герцогу леиіе государствомъ припяла его мать, но Іоркскому (Іакову II). Карлъ II у.иеръ въ 1686 Карлъ, доотигпувъ 15 л тъ, усігвлъ освободитьгоду. Главпые Факты его правленія—это война ся оть непріятной для иего ОПОЕИ. Его цар-

Kap — Кар

545

•OTiionaiiio бы.ю весьма пібслыю для Испаніи; малр запи.маясь д-сламп государства, опъ предоотавіілъ нсювласть СИОІІМЪ любимца.мъ. Должеиъ былъ заключить съ Людовпкомъ XIV мпръ въ Нимвгеви, отоившійИепаніи Фравшкоито и мпогііхъ ипдерлаіідскііхъ городовъ. He агл а пасліідііііковъ, опъ должепъ былъ исЕЮЛІІИТЬ волю Людовика XIV п іі.азиачить сионмъ преемниЕОмъ Филііііиа Djpooiia, герцога анжуГіскаго , впука старшей сестры короля фраицузскаго. Карлъ у.меръ въ 1700 г. Карлъ Ш , король ііспаііскііі, сыпъ Ф і ш ш п а V п Еіиоаветы Фарнсзе, род. нъ 1716 г. Когда опъ оылъ 1 8 Л І І Т Ь , на [ісго было возложено поручепіе занать Неаполь п уиравлять этою страіюю въ качествіз сороля Обхііхъ-Сицилій. которымъ оиъ б ы і ъ і і р ш и а н ъ •юрмально no вБііско.му мнру въ 1730 г. По смерти своего отца оіп, также удерживалъ за сооою это влад піс, no по с.мерти своего старшаго брата въ 1759 году явилоя въ Испанію для прииятія короны этого государства. Правленіе его было блестящіі.мъ вреіченемъ Mcnaiiin. Карлъ ум. иъ 1788 г. 72 лізтъ отъ роду. Карлъ IV, король испаискіГі, сыпъ и преемніікъ Карла III, род. 1-748 г., въ Неаполт;. По смеріп своего отца н старшаго брата дона Форііапда, въ 1789 г. шіъ вступилъ па испанскій престолъ.' Карлъ IV превосходилъ въ доб р о г в вс хъ свопхъ предшественпиковъ и одііако mi одніп, нзъ нихъ пе иавл къ столько біідотвіи па своо отечостііо, какъ этотъ государь , отгого что онъ вподііз придоставидъ упраг.леніе іосударство.мъ князю Годоа и вовсе ие пм лъ к а ч е с т в ъ , пеобходішыхъ для государя въ столь трудное вре.мя Съ его царстііованіемъ копчилось госміодство Испапцевъ въ Америк и началась пован эиоха въ упраилспіи кортесовъ. Карлъ былъ ііріінуждонъ Наполеопомъ ііодпнсать свое отр чеиіе отъ престола, 1808 г., въ пользу своего сына Ферианда І1,отправился въ Байоииу, потомъ въ Mapсель, а въ 1811 г. въ Ри.мъ. Ум. 1819 г. въ Неаполъ. Карлъ, король паваррскііі; подъ этп.мъ именемъ іізвТ>стііы. три короля Наварры, пзъ которыхъ первый былъ Карлъ IV, король Фрапцузскій : второй Карлъ Злоіі, родіівшійся въ 1332 г. н царстиовавшііі съ 1350 по 1387 г.; третііі Карлъ Блаіородпыіі (1387—1425) былъ сыиъ Карла Злаго. Карлъ. Подъ атнмъ именемъ ІІЗВІІСТПЫ 6 королеіі ііеаполитаііскііхъ, и з ъ которыхъ ц рвый былъ граФЪ аііжуііскііі, братъ св. Людовика (1264—1285); с ы н ъ сго. Карлъ II пасл довадъ ему (1285—1309); Карлъ III былъ изъ тоТ. VI.

Kap — Kap

го же дома (1381 —1388); Карлъ IV б ь и ъ короле.мъ испанскпліъ подъ і п і е п о і ъ Карла II (см.); Карлъ V германскимъ пмператоро.мъ , подъ именемъ Карла VI (см.) иКарлъ YI — короле.мъ испаискимъ подъ пменс.мъ Карла III (см.). КарЛЪ, имя пізсколькііхъ горолеіі сардипс к и х ъ . — 1) Карлъ Эммапуэль (какъ герцогъ с а в о и с ш і , Кар,|Ъ Э.ммаыуэль III Віікто|)ъ), род. въ 1701 г., сыпъ Виктора Амедся I, которын no смертй (1715) старшаго брата Карла, уступилъ ему престолъ 1730 г. Въ 1735 г. во время воііны за пзбрапіе польсі;аго короля, онъ ко. андовалъ Французсио-ііеііапскою ар.міей, од ржалъ поотзду при Гвасталлъ й завоевалъ Мнлапъ. Напротпііъ, пъ 1742 г. еражался ііротпвъ Фраіщіп, за Ларію-Терезіго. Улі. в ъ 1773 г.; оиъбылъ въ супружествіі въ 1722 г. съ непбургскою пршщеесоіо Апною Хріістіапою; въ 1724 г. съ принцессою гессенъ-реііііФельсърогенбургскою, Хріістшюю Іоаппою; въ 1737 г. съ п р т і ц е с с о ю лотаршігскою Елпсаветою-Терезіеіі (у.м. въ 1741 г.). И.мъ пздапъ новый сводъ закоішвъ «Corpus Carolinum». Е. іу пасл довалъ сынъ его (отъ втораіо брака) Викторъ Амедей III. Карлу Эммануэлю воздвигвутъ памятникъ въ Новарртз. — 2) Ііор.п Эммапуэль II (IV), род. в*ь 1751 г., сыпъ Виктора А.м дея II, внукъ ііредъпдущаго, насд довалъ отцу въ 1796 г. Въ 1798 г. былъ гіринуждонъ породать Фрапцузской роспублпкіі ссЕ свои владізнія па твердой зе.мдъ, удалплся па островт, Сардіиіію, н тамъ в ъ 1802 г. отрекся въ прдьзу cuoero брата, герцога аостскаіо, Віи.тора Эммануэля; уихалъ въ Рнмъ, гдтз п іірожилъ въ релнгіозпыхъ з а н я т і я х ъ , до самоіі с.мертн въ 1819 г. ИмБлъ въ супружеетв Фраицузоііую приіщессу Марію. — 3) Еарлъ Феликсъ ІоСНФЪ, род. въ 1765 г., сыиъ Виктора А.медея II, получилъ короиу черезъ отрсчепіе своего брата Впитора Э.м.маііуэля; царствовалъ до 1831 года, въ которомъ и умеръ. Ііылъ х с п а т ъ въ 1807 г. на сициліііскоіі п р й и ц е с і ^ Маріп ХриСТПНІі.

Карлъ.Альбертъ-Аіаедей, король сар.ішіскііі, сыпъ Карла-У.ммануэля д о К а р і т і . я и ъ п приицессы Марііі-Хріитіпіы, дочерм Карла герцога саксонскаго іі курляпдскаго, родился въ 1797 г. Въ 1800 г., онъ насліідовалъ споему отцу въ ПіемонтБ. 13 марта 1821 года Виііторъ-Э.ммануэль, король сардинсЁій, отказавшпсь.отъ престола, возложилъ управіспіе іосударствомъ, до прибытія.своего преемаига Карла-Фелш;са, иа Карла Аяьбсрта. По с.черіп жс Карла-Фсіпкса, въ 1831 і , ие остаііившаго no себ-ь д-Бтей, па прсстолъ сардинскій вступіглъ Карлъ-Ллі.бо[>тъ. Въ 1817 г., оиъ жеішіся 35

Kap — Кар — 5 на тосканской принц сс Терезіи (родился въ 1801 г.). Карлъ Велпкій, король Франковъ, сыпъ Пилппа Короткаго, род. въ Аахеіі , 742 года. По смертп свосі о отца въ 768 г. вступнлъ на Французекііі престолъ ВЛГБСТІ; съ старшимъ братомъ Кар.іо.чаномъ, a no смерти пос.іъдпяго, въ 771 г.-, сдізладся самодержапныиъ. Поспз упорпон ЗОтіі-Лзтпеп Сорьбы оиъ покоріілъ храорыхъ Саксовъ; въ 774 г. разрушпдъ царство Лоіпоочрдоиъ; въ 778 г. отнялъ у Арабовъ іісііапскуго Мархію до ртзкіі Эбро; въ 7^8 году пріісоедиіпілъ Баварію къ Фрапкскоіі имперіи. Далі;е,іізъ Аварской земли оиъ составплъ восточиую Мархію (Австрію). Славяне пъ Меклепбургп и Боіс.міп, п Нор.маіпіы въ Дапіи изв дали такжс сплу его мсча. Въ 800 году nana Левъ III иозложплъ па пего въ Рпм пмпсраторскую короиу. ІІСПОЛІІІІСКІІІ егоза.мыселъ соедпііііть всіз іерманскіе народы подъ одпу дсржапу; пе исполнидся. Столь же дііятелыіо оиъ заботплся о внутреппемъ устройствіі своего государства: ддя удобнізГішаго упрамлепія раздізлплъ его на округи. созывалъ собрапія, іізіязстпыя подъ ішенемъ «Maiici;nx7> лолоіі», заподплъ учіілища и покровптельствоиалъ паукамъ; особенпо въ дтзд-в просвиіцепія ему лного помогалъ Саксъ Алкунпъ. Карлъ у.меръ въ Аахеніі (Aix-la-chapel1е) 814 года. Исторія его царствоваиія прекрасио пзложепа въ сочішеніяхъСислоиди, Гчзб, Мишлс и др. Еарлъ, младшій сынъ пмпоратора Іотаря I, получплъ въ 855 г., посмергиотца, Провансъ, ДОФІИІО и часіь Бургундін, съ тнтуло.мъ короія провапскаго; но братъ его Лотарь II хотилъ въ 856 г. сд лать Карла мопахомъ. Вельможи спаслп его, и онъ вступилъ во влад-вніе своилъ удііломъ. Велъ въ 861 г. войнусъКарломъ II Лысымъ, которая однако ие кончилась ннч-Б.мъ. Ум. въ 863 г. Еарлъ II Лысый (Charles Іе Chaure), король Фрапцузскій; былъ сынъ Людовика Кроткаго отъ второй супруги Юднви, род. 13 іюня 823 г. во ФрапкФургВ-на-ЙІайнТз и почти въ то же время, въ 827 г., подучилъ титулъкородя аллвмаискаго. Неправилыіый раздидъ государства отцомъ между сыновьями, особенно же отлидеиіе участка отъ ихъ удиловъ въ пользу Карла, былъ причнпою междоусобныхъ войиъ и безпрерывпо возобновляемаго д-влежа владиній. Накопецъ между ними былъ закдгоченъ окончателыіый трактатъ въ Вердюн-Б 843 г., по которо.му ііа долю Карла Лысаго досталпсь земли, находящіяся между Атлантііческііліъ океаномъ, Мезомъ, Шельдою (Escaut), Саоною, Ро-

б — Кар — Кар ною и Средпзенпымъ моремъ. Опъ умеръ въ 877 г., отравлеііііыіісвоіімъ мелико.мъ,Евреемъ Седвкіею. Ему пасліздовалъ сынъ его отъ первой супруги, Гермеитруды, Людовпкъ Косноязычпый, который царствовалъ только 2 года. Карлъ III ПрОСТОН, король Фрапцузскій; родился иъ 879 г. іі по пріічпігіз своего малол тства. no с.мертп Ліодовпка III (882) н Карло.мапа, спопхъ братьевъ, пе былъ возведеиъ на престолъ, отдацпыГі Карлу Толстому. Карлъ 'Голстый былъ пизвергнутъ no прошествіп 3 лътъ (887) и тогда толыш (893) могъ получйть коропу Карлъ III, одпако ые безъ жаркпхъ споровъ сі> Эвдо.мъ. граФомъ парижскіі.мъ. Царствоііаніе его было озна.меповаііо опустошителыіымъ вторженіемъ во Фраіщію Нормапі]Оі!Ъ,подъ предг.одііте.іьстпомъ Роллоиа. Договоромыіъ Sainl-Clair-sur-Epte, Кардъ уступплъ пмъ часть Нейстріи, получііишеіі съ того времепн пазвапіс Но[)маіідііі и, прпзпаііъ Роллопа сноммъ вассаломъ. отдалъ за пего свою дочь Гпзель (912 г.). Карлъ умеръ въ 928 гКарлъ IV Красявый (Charles Іе Bel), король Фрапцузскііі. сыпъ Филііппа Краспваго, род. въ 1294 г. и вступплъ на престолъ въ 1322 г. Въ царстиопсіпіе его. продолжапшеесн 6 лт.ті., была пріісоодиііеііа къ Франціп обл. Наварра. Карлъ умеръ, по остаппвъ ііаслБдіпіковъ мужескаіо пола и корона Франціи, по салнческому закону, должиа была переіітп къ Фіілиппу Валоа. Карлъ V Мудрый (Charles V, le Sage), сынъ Іоаппа п Вопы люксембуріскоіі; род. 1337 года въ Веіісеипі;. Послп бптвы прп Поатье и во врсмя плтзна своего отца, онъ прііпялъ титулъ правптеля королевства (1356), а въ 1364 г. сдилался королемъ Фрапцузскимъ и коропованъ въ Реймс . Его царствованіе озпамеповановойнамп съ Ангдіею. Онъ основалъ королевскую бнбліотеку въ Ііарпжіі, построилъ Бастилію, предназііачениую пмъ для храненія королевской казиы и покровигельствовалъ наукамъ, такъ что и са.мо его прозваніе «Іе sage» нзъяснядн словомъ «savant». Карлъ VI Безумный (Charles VI Insense, Bien aime), сыпъ и иасл диикъ Карла V; род. въ Парижт> 1368 года и первый изъ Французскихъ припцовъ сталъ иазываться «ДОФИНОМЪ». С Ъ 1392 г. въ пемъ пачали обпаруживаться припадки сумасшествія и между-т-вмъ какті Грингопиеръ запималъ короля картами, герцоги буріупдскііі и орлеапскій спорпли между собою о пласти, а Геприхъ V, король англіГіскій, бралъ Фрапцузскіе города. Несчастный король у.меръ въ 1422 году. Карлъ VI! Побздоносный (le Viclorieux), 3-й

Kap — Еар

547 —

сынъ предъидущаго, род. въ 1403 году, объяпленъ ДОФИИОМЪ пъ 1416 Роду. Прес.іт.дув.мыи споею матсрыо, Ьургупдцаміі, Лнгіичанами п лишепный иасд дстна договоро.мъ въ Троа, онъ печально пропо.іъ спою юиость. Аиглічане запоеиа.іп почти исю Францію. Карлъ ужо" готови.іся сложить съ себіі достоіиістііо короля и ТОІЬКО чудо сиас.іо его отъ опасіюсти. Въ 1428 году лвнлась Ор.іеапская Д ва (см.) и вдохііула г ройстви въ Фраіиіузовъ. Англичане былп поражеііы и Карлі^ снова возложилъ на сеоя коропу своихъ продковъ, въ Реіі.мс-в 1429 г.; и з ъ вс хъ овоихъ ЗавоеваніЙ Ліпличапе (въ 1433) удержали за собой одпиь Кадэ. Остальные іоды царствоваііін Карла были отравлепы упорпы.мъ характеромъ его еына. ,Ум. въ 1442 г. иа 39 году отъ пступленія иа престолъ. Въ сго царствованіё утверждена праіматпческая санкція. Карлъ VIII Ласкозый (Affable), оынъ Людовика XI, род. въ АыпоазІ;, 1470 года, вступилъ на престодъ въ 1483 году. Онъ [ізтзстепъ своими войпами въ Италіп, гірвдпрмііятыми для защпты Людовнка-Мора, угрожаемаго кородомъ иеаполитаискимъ. Его плаиы о і п я т ь у Турковъ Коистаитпнополі. остались безъ ІІСІІОЛІІОНІЯ. Карлъ почнтается оснокатолелъ новаго военііаго искусства въ Епроиі;: тяжолая капалерія и подвижиая артиллерія — его твореиіе. Кротость и великодушіо сиискалп е.му любовь' подданныхъ. Опъ у. іеръ въ 1490 г., оставнвъ престодъ г рцогу ордеанскому Людовпку ХП. Карлъ IX. 2-й сыиъ Генриха II и Екатерины Медичи, род. въ 1550 году, вступндъ на престолъ въ 1560, по смерти своего брата, Фрапциска II. З а е г о мадодізтство.мъ управляда государствомъ его мать Екатерина. Царствованіо его озна.меновано жестокою борьбою католнковъ съ протестантами. Карль, побуждае.мый Гизомъ, дичнЛімъ врагомъ К о д т і ь и , р шидся однн.мъ ударо.мъ пстребііть еротиковъ, и ночыо 24 августа 1572 года, Иарижъ быдъ облитъ кропыо несчастпыхъ. Это ужасное событіе извізстііо ііъпсторіи подъ іі.моііемъ«Вар одо.меевской иочи» (сл.).І{ардъ дву.мя іода.мп пережндъ его п у.м. въ 1574 г. Опъ люоидъ заииматься науі амп; особенпо дюбплъ охоту, и оставилъ сочыиеніе, издаііііое въ 1625 г. подъ загдавіе.мъ: «La chasse royale composee par Char­ les IX». Карлъ X, граФЪ Артоа, кородь Фраіщузскій, •4-й сыиъ ДоФііна Фпдпппа, мдадшііі. братъ Людовика XVI, род. въ Версади, 1757 г. и в7. крещепін названъ Карломъ-Филиппомъ. Въ эпоху реиодюціи опъ подвергадся мпогпмъ опаспоотяиъ, и искадъ.убъжища при дворахъ

Кар-Кар

ангдійсиомъ п фрапцузско.мъ, ыо въ 1814 г, спова явидся въ Париж и,, по о.мертп Лгодовнка XVIII, въ 1824 г. вступидъ на прес-годъ. Во вреімя же ііосліідней фраицузской революціи, въ іюл 1831 p., быдъ діішеііъ пр стода и отназавшись отъ иого въ пользу герцогв бордоскаго (с.м.), удалпдся сперва въ АнгліЮу потолъ пміісти съ овоимъ семействомъ вт> Австрію, гдъ и умеръ въ 1836 p., въ Гсрц-ь (Goritz). Закопъ 10- апр ля 1831 г. пе поэводялъ о.му и его Фаіипліи возвращаться вофраііцію. Карлъ, и. ія шведскихъ кородей. \)1{арлъ VII,. сыиъ Свсркера, иасдіідовадъ отцу, сначада на престодв Готдапдіи въ 1151 г. Когда братъ его^. Эрпкъ IX, быдъ умерщвлспъ въ 1160 г., Кардъ т быдъ избранъ иа шведскій престодъ помимс сына Эрнка. Онъ палъ въ ераженіи оъ Норвежцамн въ 1168 г . — 1 ) Л а р л ъ VIII, Кпутсонъ,. сыбъ Капута, царствовадъ съ 1448 до 1470 г. — 3) Карлъ IX, мдадшій гыиъ Густава I Вазы, герцогъ зюдер.маіілапдскій, род. въ 1550 г., по.могадъ въ правденіп свое.му брату, Іоанну Фнн.іяпдско.м^, a no его смерти, въ 1592 году, Сылъ и з б р а п ъ ііа.міістіткомъ отсутствующаго кородя швед;'каго и в.м ст подьекаго Сигизмунда въ 1595 г., и еро преемііико.мъ въ 1602 году. Ум. 1611 года въ Ничёпинг . Быдъ ві^ супружеств (1579) съ ііФадьцскою приіщессою Апною-Маріею и (1592) съ годштннскоіа приицессош Христиною, отъ котороіі им дъсыиа Густава-АдольФа.—4) Марлъ ХГуставъг сынъ Е к а т о р и н ы , дочери вредъпдущаго к пФадьцграФа цвейбрикепскаіо Іоанна-Казпмпра, род. въ Упсали 1622 г. Будучч прнпцеліъ,. быдъ пзв стенъ подъ пазваніемъ «ПФальцгри^«•«•^рабро сражался въТридцатид тнюювойну, по с.мерти своего дяди 1'устава - АдодьФа^ быдъ въ 1648 P., гіередъ вестФадьски.мъ .миромъ, геііералпссимусо.мъ шведскпхъ войскъ в ъ Г е р м а н і и ^ в а т а л с я закоролеву Хрнстину, но подучидъ отказъ; въ 1649 г. иэбранъ государствонНЫМИ чиііами в ъ ііасд діінки престода н, no отречепіи Хрнстины, въ 1649 г., сд лался королемъ. У.м. 1660 P.. въ Готснбург1>. Въ супружсств и.м лъ родштиискую принцессу Гедвнгу-Эдеопору. — 5) Иарлъ XI, сынъ предъндуіцаго, род. въ 1655 г.; насд-вдовадъ отцу в ъ J660 году, оіце не ДОСТИРІІІИ соверіпеііііо.п;тія г подъ опекою иатори; въ 1672 р. са.мъ началъ управдять кородевствомъ. Ьыдъ ж е н а т ъ н а д а т ской припцесс-Б Ульрикіі-Эдеоноріі. Ум. 1697 гвъ Стокгодьм . — 6) Карлъ XII, род. 1628 г. въ. СТОКРОДЬМ п получіідъ отдичноо образоваиіе отъ МИОРИХЪ учепыхъ, подъ руководствомъ своей иатерп, королевы Удьрпки-Эдеоиоры Дат-

Kap — Кар

—

5 18

—

Кар — Кар

ской. Матоматпиап ьоопііоо искусстпо быди ого былъ герцогомъзюдорліаплапдски.мъ; водъ войдюоп.мын з а п т і и ; опъ зпа.іъ также мпогіе ЯЗІ.І- пу съ Россіего; посі убіііства Густава III въ ки, особеііпо Французсшй п латппскіГі. Ііосли 1796 г., былъ рсгептомъ во все вре.мя пссоверс.мерти еі;о оті(а,Кар.іа XI (1097),ші!сдсыо шта- шеинолитія Густапа IY. Въ 1809 г., по свержоты ООЪЯВІІ.ІІІ 15-ТІІ-ЛІ;ТІІНГО Карла совсршсп- піп Густава IV, сдилался королемъ, устуіиілъ вопиы ФІІІІЛНІІЛІІО Россін, заключнлъ нолътнпмъ, u оіп. всіупилъ па престолъ подъ посл именемъ Карла XII. 'Іотчасъ при сьое.мъ псту- миръ съ Фрашііего, уоыаовидъ Христіапа-Авiueniii оиъ должеиъ былъ воевать съ тре.мя густа, прппца іолііітеГтъ-зопдербургъ-аугумонархам;і , заключтішп.ми между сооою со- стсіібуріскаго, a no смерти е ю Фраіщузскаго юзъ: ІІЕТРОМЪ Велнкп.мъ, ,-Фріілрихомъ IV ко- маршала Бернадота; учр дилъ въ 1811 г. орролелъ датсЕИМЪ и Фріілрихомъ-Аигусгимъ II донъ Карла XIII (см.). Ум. въ 1818 г. Въ суи.мълъ (1774 г.) прііпцессу голшкороле.мъ по.іьскп.мъ. Сперіш Карлі. XII отпра- пружеств вился протнпъ Даиііі и СЛІІЛОІО высадкою въ теіічъ-готторпскую, Гедіпігу. Карлъ XIV Іоанпъ, королв шведскі^і, (см. Золандіп ііріінудилъ Датчаіп^ заключіпь съ иіімъ м и р ъ в ъ Травепдалі; (1700), пр которо- Бернадотъ). Карлъ Людвигъ Іоаннъ, эрцъ-іерцогъ авму Фридрпхъ IV отступалъ отъ союза съ Иольстріііскій, сыиъ пммератора Лсопольда 11,генеjueio и Россіею. Потомъ Карлъ ооратилъ сво орушіе противъ Р о с с і п , разоплъ 1'усскііхъ ралъ-Фольдмаі)шалъ, род. въ Тоскаігв 1771 г.— близъ Н а р в ы , прогнадъ Саксоицевъ изъ ЛПФ- Воеппыя дарованія его развііліісь съ раниихъ ЛЯІІДІИ и встуіііілъ поотздіітслемъ въ Польшу, л гъ п въ 1792 г. опъ первыіі разъ сражался ід Велилъ нзорать польокимъ короле.мъ Ста- противъ пепріятеліі при /Комаппіі. Въ сліздуюнислапа Лощнпскаіо , а Августа 11 принудплъ щв.мъ году п р и і і ц ь Кобургсній былъ обязаиъ по альтрапіитадтско.му миру отказаться отъ одержаііиою п.мъ побіздого прн Алі.денгоФеп польскаго престола. Потомъ вторінулся иъ блаіоразумпы.мъ іі рВшптелі.иЫмъ распоряжеІ'і)ссію, достигнулъ Дп пра п угрожалъ даже пія.мъ э р ц ъ і о р ц о г а Карла. Въ 1796 г. онъ ДІосквіз, но Вімисто того чтобъ идтп пря.мо .былъ сдізлапъ главііоко.маіідуіоіцпмъ австрійпа Мосиву, оиъ, no сов ту предавшагося сму сі;ою арміею въ Германіи п здт.сі. раскрылъ погетмапа Мазепы,о6ратіілся въ далыпою Украй- зпанія u сиособности воликаіо полководца. пу. Здізсь разбптып спачала подъ Л епы.мъ, Пользуясь растянутымъ и ОТДІІЛЫІЫ.МЪ распопото.мъ иоб ждонныіі блнзъ Полтаііы ИЕТРО.МЪ ложеніо.мъ Фраицузскихъ ар.чііі и раздіздеііісмъ Велііі;іі.ііъ (1709), опъ долженъ былъ Гсвжать пъ у ппхъ властп между дву.мя ііолиоііодца.мп, оиъ Турцію, иоторую старался возбудить протішъ папалъ сначала на Журдаиа, |)азоплъ его и поPocciUjiio no смотря иа всізусіілія,оііъ ііеусп лъ то.мъ бросплся протпвъ Мо])6, которо.му такжо въ э т о м ъ , п пробывъ в ъ Т у р ц і п ІІЯТЬДІіТЪ, при- н^нссъ ііоражепіс прп МалыігВ; no пршіуждонпужлепъ Оылъ оставііть ту()ецкія плад пія въ пыіі иериуться па помощь Вартепслебена, о1713 г. іі пробі)ался черозъ Герліанію подъ іиш- ставлеппаго п.мъ ііротіівъЖурдаііао,ііъ усп лъ иемъ Карла Фрііска въ 1714 г. в ъ с в о е государ- обмануть МорЬ, оставпвъ протішъ аего часть ство. ВЛІІІСТО того, чтобы заняться устрой- войскъ подъ пачальствомъ Латура, а са.мъ нсство.мъкрая, іістощеішаго noiinoio и ііалогамп, куспымъ ыаневромъ перешелъ Дунап, соеднКардъ XII опять собрадъ 70,000арл!Ію.іі въ 1716 ІІІІЛСЯ съ Вартепслебеію.мъ, разбилъ Журдапа иТоргнулсЯ иъ HojiBeriro, no вскорт; должеиъ въ різіпителыюмъ сражепііі при Вюрцоурі-Е И быдъ возвііатиться длл заиіиты собствсіпіаіо отгЕснилъ сго з а Т о п п ъ . Отсюда эрцъ-гсрцоіъ государства отъ Датчаіп,. Спустя дпа іода об|)атплся опять ііротііиъ йіорй, которыи, нахоКарлъ XII опять діиіііул:я для завосвапія Нор- дясь пъ опаспо.мъ положешп посл ііоражепія всгга н пачалъ осаду крііішсти Фридрихсгала. Журдаііа,также отступплъ за Всйнъ. Но междуВскбрч; Гіілі.донлевсі,ій Фортъ былъ в з я т ь Шве- тіі.мъ какъ воиііа прііппліала гакоіі благопріятда.ми ііриступомъ, подъ лпчпымъ предводи- ІІЫЙ оборотъ д.ія Австрін въ Гер.маіііи, Италія тельствомъ короля и, 11 д к. 1718 г., Карлъ XII была завоепапа п вс лавры, пожатые въ эту готоі;іілся къ різшіпелі.но.му приступу, no въ кампапію эрці.-іерцогомъ, осталноь безполсзодііояъ пзъ рвовъ, окружающихъ крТ.пость, ІІЫМІІ. При составленіи кЬадиціи въ 1799 году] былъ убптъ попзвіістію кізмъ. Вообще это ему было ііоручспо і;о.маіідоііаіііе иоіісками мсубійствр п р і и т с ы в а ю т і і ліічпому сго врагу, ге- жду Иіиіомъ іі Лсхомъ. ЙІолодоіі полководецъ нералу С п г ю і і е р ъ . — 7) Карлъ XIII, сыпъ і;ор. пачалъ походъ блпстательныміі ДІЗЙСТВІПМІІ. АдольФа-Фрпдрвхаи прусской пріііщессы І ю п - разбилъ Фраііцузоііъ при ИГгоккахті п готозьі-Ульрики; род. іл^ 1748 году н IIJIII рбждепіп внлся вторгпуті.сявъ пред'і;лы самоіі Фрапціп, назначоігъ водіівнмъ ад.мпра.іомъ; съ 1772 г., no ВІІНСКІІІ ГОФЪ крмгсъ-ратъ далъ эрцъФерцо-

Kap — Кар

—

5 3

гу предписаіііе остапониться, чтобы ооратпть свои силы въ і и и е п ц а р і ю протинъ Массены. Такимъ образо.мъ и нъ этой ка.мііапіи начаты имъ подвиги не имізли нпкакого розультата. Въ 1801 г. императрръ произведъ э р ц ъ гериога въ ФР.іьдмаршады и президенты іоь-кригсърата. Въ 1805 г. этотъ СОВІІТЪ ііо.іучіі.іъ прсооразовапіе; президонтомъ пазиачепъ Латуръ, а эрцъ-герцогъ оста.існ воеипымъ міииістромъ. Принявъ въ томъ же году нача.іьство падъ пталінискок) ар.міею, онъ побкдплъ Ф|)аііцузовъ прп Кальдіеро; но сдача Ыат.ка прп Ульм п пропсіііестиін иъ Гер.маіііп заотавііліі,его отстуиать иа заіциту В пы. Во пре.мп роздыха въ Кёрлішд онъ получилъ извъстіе объ Аустерлицко.мъ сражеіип, ЧІІ.МЪ унігпожплась вся его надеікла сдіілать удачпую дпверічю. Въ 1806 г. эрцъ-герцоіъ сдилапъ іемералііссіімусомъ п воопиыдіъ цшниетромъ', съ неограппчеппою властію, н в ь это врс.мя оиъ издалъ ттз превосходныя прмказапія длп уотроіктва армііі, которын навсегда осгаііутсн образцаліі основпыхъ воеііпыхъ загоповъ. Ec.tn ,аіістріпскан армія достигла зпачито.іьноіі стеііеіпі образованія, то обязапа этнмъ псклгочптельно благородпы.мъ поиечепія.мъ эрцъ-іорцога. Когда въ 1808 г. и с п а ш ш й і;ороль отказался отъ престола, то ПалаФохсі. ировозгласилъ королемъ Карла; и тогда же пшілся передъ Трісстомъ апгліііскіп/Фрегатъ, ч гобы переветзи его въ Нспааію; ио эрцъ-герцогъ благодарплъ адмирала Коллиигвуда п не прннялъ предложеиія. Въ ка.мпаиію 1809 г. оиъ комаидовалъ вопсками въ Гер.машн (см. Азстріііско • ФранцуЗСКЗЯ ВОЙва). Въ то.мъ же году онъ сложплъ съ себя званіе гсііералчесимуса п до Вт.пспаіо мира жилъ пъ Тошеи . Въ 1813 г. онъ встуііилъ въ бракъ съ ііринцессоіо Геирісттою Насаусскою. Сыіп. эрцъ-горцога Фридрпхъ, доказалъ при событіяхъ въ Счріп 1840 г., что онъ паслИдовалъ геропскііі духъ отца. ІІзъ сочітоІІІІІ э р ц ъ г е р ц о г а Карла зам-Бчатслыіы: 1) «Оспованія стратегіп, Ьбъяоиепгіыя описашемъ похода 1799 г. въ Германіи и ІІІпеііцаріп»; 2) «Освоваиіп высшаго воечиаго искусства для генераловъ австріііскоіі арміи»; 3) «Прпложепіе къ практпческо.му учепію въ поле». Этп два НОСЛ-БДІІІЯ сочпиенія напіісаііы подъ руководствомъ эрцъ-герцога>. Умеръ почыо 29 апр ля 1847 г. Карлъ, пмя апгальтскихъ кпязеп.— 1) Кирлъ Віыьгельмъ, КВЯЗВ аигальтъ-цербетскіГі, сыпъ Іоаппа III, аигальтъ-цербстскаго, род. въ 1602 і'-, часл довалъ отцу 1667—1674 подъ опекою магерп Авгуеты-Фріідсріікн и ум. въ 1718 г. — Ч) Кнр.іъ Фрпдрихъ, киязь ангальтъ-бери-

—

Кар — Кар

бургсі;ііі, старпіій сынъ ЕНЯЭЯ Внктора А.модея, род. въ 1663 г., припялт. правлеиіе въ 1718, ум. въ Валлепштедт-Б 1721 г.—3) Корлъ Георгъ Ісбрехтъ, род. въ 1730 г., еыпъ г.иязя Августа-.Іюдвига апгальтіі-кетоііскаго, паолт.догіаль отцу пъ 1755 г., у.м. въ 1789 г. въ чшіт; іпіператорскаго Фельд.маршала-лсіітепанта, no врёмя войпы съ Туркамп. КарЛЪ, имя бадспскихъ діаркграфовъ и великпхъ серцоговъ. — 1) Кіірлъ I, маркграфЬ бадепскііі, сынъ маркграФа Іакова и Екатерины ЛотарпіігскоГг, паслвдопалъ отцу въ 1453 г. вмтзстіз съ братомъ, а въ 1458 п. одііпъ; ум. въ 1475 г. — 2) Ііарлъ II, маркіраФЪ бадёнъ.іурлахскііі, сынъ діаркграФа Э р п е с т а , род. в ь 1529 г., прііпялъ правленіе въ 1553, перешелъ въ 1556 г. въ протестантстую в-Сру; ум. в ъ 1577 г. — 3) Кирлъ Впльгельмъ Эвгепін, наслсдовалъ отъ отца Роде.махернъ, но съ ннмъ эіа лиііія перес клась чъ 1666 г. — 4) Карлъ III Вильгель.мъ, маркграоъ бадонъ-дурлахсі.ііі сыпъ Фрпдрпха VII Магпуса, род. въ 1679 г., пріиіялъ правленіе въ 1700 г., основалъ въ 1715 г. Карльсруэ, ум. пъ 1738 г. Ему поставлепъ памятіпікъ въ Карлсруэ.—5) Карлъ-Фрпдри. ъ, сынъ маркграФа Фридрпха бадопъ-дурлахскаго, род. въ 1728 г., насл-вдовалъ своому д^Бду ларкграфу Карлу-Впльгсльму, подъ опекою двоюродиаго д^да, а потомъ съ 1746 г. са.мостоятеі.ыіо, въ Бадоиъ-Дурлах^Б. Въ 1771 г. пресвклась лнпія бадснъ-бадепская ; о ч ъ наслвдовалъ и ея пладБпія. Искусио избт.гнулъ бурь рсиолюцін, былъ еогозпчко.мъ Наполсова , р а с і і | і о с т р а і т д ъ чорозъ TO своп влад-снія; ум. въ 1811 г. Ему также поставлепъ памятппкъ въ К а р л ь с р у э . — 6) Кирлъ-ЛшдвпгъФридрихъ, с ы а ъ маркграфа Карла-Людг.ига, род. въ 1786г., ііаслвдоиалъ своему дт.ду КарлуФрпдриху въ 1811 г. УІМ. в ь 1818 г., ие остаиивъ наслБдипковъ .мужескаго пола. К а р л ъ , пмя брауишвсйгскчхъ гврцоговъ. — ) Карлъ, сынъ герцога брауиічвечіъ-беворчскаго, Фердччаида-Альбрехта, ч ч р п и ц е с сы брачдечбургскоіі , род. въ 1713 г.; отоцъ ero, no чресБчечіч етаршеіі вольФеччіоттельокой лччін въ 1755 г., чрччялъ чравлечіе, но въ томъ же году у.меръ, u Карлъ васлБдовалъ ему (см. БрауншвеЙГЪ). У.м. въ 1780 г. Въ бракі; былъ съ чрусскою прчпцессои Фи.іпптиіойКаролччою. — 2) Карлъ - Вильгельмъ - Ферднпандъ, no врсмя СемчлТ.тнсй воіпіы обыкчовеччо чазывался часліідчыдіъ принцемъ, род. въ 1735 г., старшііі. сьпіъ предьчдуч;аго, восччтачіччіъ зчадісччтаго Іерузалс.ма, съ рачччхъ л-Бтъ встуччлъ въ восчную службу, предводчлъ браучшвеіігскнми войсками въ сра-

Eap — Kap

—

5! )

—

Кар — Кар

асеіііи подъ Гастонбокомъ, р в ш н л ъ сражеиіо жить его съ простола, но палъ въ сраженіп ііри КроФельд , участвоііалъ во исЕхъ иред- прн Напси, 1477 г. С ъ Ш в е і щ а р ц а м и сражался пріятінхъ сиоего дядн Фордипаііда и заслужилъ несчастлпво, особопііо въ-сражоніяхъ близъ благоск.іонность Фридриха Волнкаго. Въ 1773 Муртенъ п Граисонъ. Дочь его, Марія, один;году онъ ііступнлъ въ прусекую служоу геиера- ств иная насл діпіца ого в.іадішііі, вышла за ломъ отъ ішФантеріи., участсоиалъ нъ ВОЙІГБ Максиліиліана Австрііккаю. за баварскоо наслидство и no с.черіи отца въ Карлъ, имя ввртемо ргскихъ герцоговъ. — >J780 г. приннлъ правлепіе въ Г>рауіішибіігТ5. Въ \) Кар.п-РудольФЪ, горцогъ вііртемб,ергъ-ией-3JS7 v. о т . былъ послаиъ съ прусски.мъ воіі- штадтскііі, род. въ 1667 г., ліладшій сыпъ гер«комъ въГолландію, ус. іирплъ тамоіипіп воліі - цога вирте.мборгъ-ноГішдтатскаго Фридрнха; яія п возстановилъ наслидствоппаго штат- служіілъ въвойскахъ Веіюцітіскоіі ресііублики, лальтора. Въ 1792 г. сму было ви-Брепо глав- отлпчплся въ 1687 г. въ Море , а въ 1688 г. яое иачальство иадъ австро-прусекпми вонска- при осад-с Негропопта, гд былъ рапепъ; во ~мп оъ поход протпвъ Ф р а і щ і и ; опъ нздалъ вро.мя войиы за исііанскоо пасліідство і;омаиЕобленцскіи маниФестъ, взялъ Іоіігвп, Вер- довалъ датскіі.мп войсками, сражался при Гохдёиъ и ііроникъ въ ІІІампаіп,, іиі былъ прнмуж- штотт. и Ра.чилыі и прпнудіілъ къ капитуляцін денъ, посл-В стычки ііри Валь.ми съ Дю.мурье, подъ Т е и н т і г е н о м ъ шиедскаго гепорала Стенлаключпть пере.мирі н отступіпь no причи- бока. 11о смерти безд-Бтнаіо брйта Фридриханъ ііепастноіі гюгоды и болизпоіі. Въ 1793 г. Августа въ 1716 г., оаъ ііо.іучп.іъ Вііртембергъ•оиъ осадилъ іі взялъ Майпцъ, одержалъ пооъ- Н йштадтъ, а въ 1737 r., по бмерти іерцога ды прп ІІнрмазен н Кайзерслаутерніі, аттако- вирте.мборгскаго, Карла Алеіісапдра, ііриііялъ валъ съ Вурмзеромъ в Гіс нбургскую линію, опоку падъ его сыно.мъ БвгевіеМъ (с.м. Внртешно принужденъ былъ отступить за Ройнъ, и бергъ, ист.). — Породавъ управлопіс друіому л ъ 1794 г. сложилъ съ себя зманіо главпокоман- родстиенппку, Карлу-Фрндриху Впртембергъ^дующаго. Въ 1806 г. онъ былъ спова главво- эльсскому, у.м. въ 1742 г., бездіітепъ. Владізііія командуюіцпмъ пруссііой а р м і и , поді. Ауэр- его досталпсь старшеіі впртедіборгскоіі герчитедтомъ р а н е т > пулей въ голову и отвезенъ ЦОГСІІОІІ ЛИІІІП. — 2) Кирлъ-А.іексилдръ, сынъ въ Данію. Ум. 10 ноября 1806 г. въ Оттензеніі, впрте.мбергскаго приица Фрмдрпха-Карла; род. подъ Альтоною, на неіітральпой зо.мл Б. Въ су- въ Штутіардіі въ 1684 г.; служплъ въ и.мпепружествіз іім л , ь(1764г)прііііцоссу вахіійскую раторскпхъ воііскахъ, участвовалъ въ 169й п Августу.—3) Еорлъ-Фридрнхъ-Аоеустъ-Виль- 1696 г. въ походахъ протпвъ Франціп, и въ яель.мъ, сынъ Внльгельма-Фріідриха отъ ба- ІІОІІІП; за пспанское васлфдство, содііііствовалъ .депской принцессы Ыаріи - Елисаветы - Виль- въ турецкой воііи поот.дамъ при Петерварельмины; род. въ 1804 r.; по смерти отца, въ деииіз и ІіТзлград , былъ сдіілапъ губерпато3815 г., пріпіялъ правлоніе, подъ опскою Геор- ромъ Сербіи п Фельдмаршаломъ; перошелъ въ а"а, прннца-рогента ВелнЕобріітапіп, поторая 1712 г. въ католііческое исйов даніё, а въ 1733 длияась до 1823 года. Оіп> правилъ до 1830 г , году, по смерти бвздіітпаіо Эбергарда-Людвилоссорплся съ англшсиимъ королемъ за дъла га, по.іучшъ Виртемберіское герцоіство. Пра'впеки, заслужплъ пеііависть поддаппыхъ, до влепіе его бы.іо жоотоко и ибре.менптелыіо (с.м. того, что онн въ 1830 г. открыто возсталн и Виртепзбергъ, пст.). Ум. въ 1737 г. — 3) КирлъК а р л ъ , былъ изгпанъ. Попытка ого овладить Евгеііій, сыпъ пр дъидущаго, род. въ 1728 г. Нрауіішізейіомь помопіію оружія пе удалась; въ Нрюссо.гБ; состоялъ по с.мсрти отца іюдъ аагоиоръ, составлониыіі для этой цвлп, былъ опекою герцоговъКарла-Рудольфа и Карла-Фриілткрі.ігъ, и Карлъ съ ТІІХЪ поръ жилі. боль- дрнха, до ТІІХЪ поръ пока іімперагоръ Кар.іъ іиею частью въ Ііарііжи и въ Лондонтз, окру- VII ооъявилъ его совершеііііол тііпмъ, на 16 жеиныГі прпворженцами, п отлмчался разпаго году возраста. Ум. въ 1793 іоду (с.м. Виртемрода страііпостнмп. бергъ, псторін). Карлъ СГЙ ЛЫІІ, герцогъ бургупдскій, сынъ Фнлнппа Добраго п Изаб ллы Португаіьской; род. in. Дижопи, 1433 г. Сначала былі^ граФОМЪ Шаролэ; въ 1467 году насл довалъ бволму отцу и сд лался самы.мъ опаоныліъ враігелгь Людовика XI. Въ 1468 г. жеішлся па Маргарит Іоргскои, дочори апглійскаго короля, и храбро боролся съ короло. п. фраіщузскимъ, оодержалъ многія поб ды, різіпіілся дажо низіо

Карлъ - Фридрихъ, гсрцогъ голштеііиъ-готторпскііі, сыпъ герцога Фрпдриха IV, род. въ 1700 г., пасл доізалъ отцу 1702—1719 г. гюдъ опокою дядп, Христіапа Ашуста; у.м. въ 1730 г. (см. ГОЛШТИНІЯ, пстирія). Онъ былъ прот ндентомъ па шведсиііі престолъ; ІІМБЛЪ въ супруж сті; дочь Россіііскаіо Императора ГІкТРЛ Волпкаіо, АППУ IIETPOBILV, ліать бывшаго потомъ Россіііскаго Императора ПЕТРА П1.

Kap — Кар

—

£ 1 ~ Кар —Кар приица, н Карлъ былъ воспптапъ въ Париж , гди женился на дочери Генриха II, Клавдін. Въ 1560 году онъ возвратился въ Лотарпмгію и отличился мудрымъ правлепісмъ (см. Лотарянгія). Ум. въ 1608 г. — 4) Корлъ IV (ІП), внукъ предъидущаіо, сына граФа Фраицнска водмонскаго, род. въ 1604 г., насліздовалъ своему дяд Генриху П, въ 1024 г., только мерезъ то, что жеііился въ 1621 г. на его дочерп, съ. которой однако разошелся; вступилъ въ вошіу съ Франці й и Швеціей; былъ изгнанъ изъ своей резидонціи Нанси; въ 1636 г. развелся съ женою и женился па другой; заключплъ миръ съ Франціею въ 1641 г., пото.мъ опять перешелъ насторону н-Б.мец. іімперагора;ііаходился въ Брюсселтз въ плтзну въ 1654—1659 г.; снова получилъ свое владізпіе no пиреііеГіскоыу мпру въ 1666 г. Въ 1670 г. опять пачалъ иойпу съ Франціеп, которая запнла его влад-Бпія, и ум. въ Альбахіз, подъ Берііьастслемъ.— 5) Ларлъ V [IV), рчд. 1643 г. въ Втзнтз, сынъ пріпіца лотарингскаго Францііска, ІІ племяиникъ предъидуіцаго, который пазііачилъ его своимъ ііасд-Бднпкомъ. Онъ тзхалъ къ дяд^, ио ііеостороя;иыя слова, дошедшіл до слуха Людовика XIV. заставііли герцога no допуотить его къ своему двору. Для оправдаиія себя, Карлъ по-вхалъ въ Парижъ, no no былъ прііпятъ королемъ и получилъ іірііказапіе удалпться нзъ Фрапціи. Раздражепнып, опъ возвратплся въ Въну іі вступилъ въ воеииую службу. Опъ участвовалъ въ туроцкой войн u сражалсн прп Сепъ-Готард . Впосліздствіи, въ 1669 іі 1674 г. онъ былъ искатедемъ польскоГі коропы, no но получилъ ея. Въ 1674 г. no с.мерти дядп получилъ право на Лотарингію , но остался въ императорскои службіз, и жеішлся па сестр-ь пмператора, вдовствугощей польскоіі королев-Б Элеопор-Б. Еще въ 1672 г. оиъ ьомапдовалъ войокамн на Реппи противъ Фрапціи, а въ 1676 г. былъ та.мъ глаішокомапдуіощпмъ, равно какъ въ вопн-с съ Турками, пъ 1683—88 г., разбилъТурковъ въ 1685 г. подъ Грапо.мъ, взялъ Неіиойз ль н ОФСНЪ И одержалъ побфду при Могач-в. Въ 1689 г. опятьпомапдовалъ войскамп протпвъ Франціп, взядъ Маіищъ и Боннъ, издалъ манііФестъ противъ Фраііціи и предъявплъ па имперскомъ соіілііз своп права иа Лотариигію. Ум. въ 1690 г. на путн въ Вііну, уморщвлсппый, говорягь, свои.мъ камердпперомъ посредстволіъ отраіілоппаго парика.Старшіп сынъ его Леопольдъ получплъ Лотаріііпію по рпзвпкскому smpy; младшіп сыпъ, КарлъЛеопольдъ, былъ курФирстомъ трпрскп.мъ.

Карлъ • Августъ (о.м. Христіанъ - Августъ) , принцъ голштсГміъ-зондероургъ-августеибургскіп, пасдіздпый ишедскій пріінцъ, родилсп въ 1764 г., пступи.іъ нъ датскую воеппую службу и былъ потолп. ілаппоко.маіідующимъ въ Hopвегіи. Безд тпыіі шводскій король, Карлъ XIII, назпачилъ сго ііъ1809 г. своимъ прееянпкомъ; тогда принцъ перемтзнплъ издавна нопавистио Шведа.мъ іі.ия Христіана иа имя Карла. Въ 1810 f. ему присягнули государствепные чивы Швеціп, какъ пасліздііому принцу. Онъ у.меръ въ 1810 г., иа военно.мъ ученыз, впезапною смертыо, no поводу которон въ Стокгольм произошло волиепіе п гдТ5 отъ ярости черНІІ погибъ граФЪ Аксоль Ферзенъ. ЕарЛЪ-ФиЛИППЪ, герцогъ зюдсрманлапдскій, шведскііі приііцъ, сынъ Карла IX, брать Густава-Адольіьа; род. ЮОІ года, въ Ревел . Во вре.мя междуцарстнія въ Россіи, Яковъ Делагарди дологался, чтобы Карлъ былъ пзбранъ иа русскій престолъ, u переговоры съ Houroродо.мъ длились объ этомъ до самаго избранія на царство до.ма Романовыхъ. Царь Михамлъ еодороиичъ ооъявилъ въ'1614 г. вопну Шв ціи. Карлъ-Филшшъ, жііишіи въ Выборгіз, чтобы быть ближе кь Россіи, воротидся тогда въ Шиецію и таМъ ум. безбраченъ, въ 1622 г. КарЛЪ , имя герцоговъ лотарііиіскііхъ. — 1). Карлъ /, сынъ -Фраіщузскаіо короля Людовпка IV (Outremer), род. въ 953 г., остался no 1 г. отъ рожденія no смерти отца, и былъ устраненъ отъ престола братомъ Лотаромъ, ио доСТІІГШІІ соиершеііполТітія, получплъ отъ пБмец. императора Оттопа II въ лопное влад-Біііе Нижнюю Лотарішгію (Нидерлапды), па которую имълъ право чрезъ свою мать; однакожъ ііе получплъ Французскаіо престола no с.мертп своего племяипика Лгодовнка V, въ 987 г;, потому что престоломъ пезакопно овлад лъ Гуго Капетъ. Онъ велъ съ Капетомъ воііпу за корону, оилад-влъ ЛаоіЮімъ, разбпнъ тутъ Гуго, взялъ Рвймсъ, no не моіъ удержаться и въ Лаон , no нзмтзніі еппскопа Асцеллппа, въ 991 году взятъ въ пліиіъ, отвезепъ въ Орлеапъ п тамъ ум. въ 993 г. — 2) Карлъ U (/), сыиъ герцога Іоаіпіа I отъ СОФІИ Впртембергссоіі, род. въ 1364 г., воспптывался при французско.мъ двор , соедппился съ бургупдскимъ герцогомъ Фидиппомъ, участвовалъ съ ннмъ въ походи противъ Гепта, и въ 1390 г. получплъ свов герцогство (см. ЛотарингІЯ, ист.). — 3) Кирлъ III (II) Велипій, сыпъ герцога Фрапциска I п дагской принцессы Хріістііпы, род. въ 1543 г., принялъ правлепіо 3-хъ ЛІІТЪ отъ роду подъ опекою матерп; но въ 1552 г. Франція, при Гецрихіі IV, прннудіиа герцогиню выдать

Карлъ-Алексапдръ, горцогъ лотарпнгсЕІй, род. въ Лгопввили 1712 гтду, сынъ герцога Ле-

Kap — Кар

— I 52

опо.іьда и орлеансЕОЙ прннцессы Едисаветы, братъ импсратора ф р а н ц а I; no уступк-Б Лотарингіи Фрапціи, поіучн.гь отъ брата владвпіе съ 43,000 шр. дохода и пскор пото.мъ велпкоо пріорство Пизы; yiacriiOBajb въ турецкпхъ войнахъ Австріп, иъ 1740 г. сд .5апъ авст()іі'ісквмъ Фельдцейх.мепсторо.мъ и ііса-вдъ за ТІІ.МЪ Федьдмаршаломъ и гуоериаторомъ Нидерлаидовъ; пачальствовалъ австріГіскимп. войсками в ъ Боге.міи , 1743 г., no былъ разбптъ при Чаславт,. Въ 1744 г. онъ сочеталсп бракомъ съ сестрою ш і п е р а т р и ц ы Марісю-Анпою. Посли бреславскаго мира опъ обратплъ оружіе прот и в ъ Фраіщузопъ, взядъ Пильзеиъ, Лейт.мер и ц ъ , и проч.; запоііъ фрапцузскую ар.мію въ П р а г и , пріінудплъ Фрапцузскнхъ маршаловъ Брольй и Белыіля очіістпть Богемію; въ 1744 году перошелъ Рейпъ; прп иторичііомъ объявлеиіп пойііы Прусеісю, двииулся опять въ Богемію на Пруссаковъ п Саксопцевъ, былъразбнтъ подъ Фридборгомъ п СЬромъ; пъ 1745 г. ко.мапдовалъ во Флапдріи, гдчз потерялъ сраженіо прп Рокур и долженъ былъ соііти съ п о п р п щ а воііпы. Въ СМІІІЛБГІІЮЮ войпу, опъ комапдовалъ австрійскою арміеіі; пршіялъ начальство отъ рапенаго въ прагско.мъ сраженіи Фельд.маріиала Броуна п отступмлъ съ арміеіі въ ГІрагу, гдіз храбро защищался отъ пападопія Прусаковъ; разоилъ въ 1757 г. гепсрала Кеііта, ію вскоріз самъ оыдъ разбитъ подъ Лейтено.мъ. Зат-Б.мъ опъ отправплся въ Нидерлзпды. Опъ оылъ гросмеіістеромъ Нтз.мецкаго ордепа, и ум. въ Брюссел-Б въ 1780 г., гдс въ 1772 г , е.му былъ поставленъ памятпикіі. КарЛЪ-ЛЮДОВИКЪ, герцогъ луккскій, род. 1799 г., въ Мадриттз, сынъ королн Гетрурін,Людовпка и ш і Ф а н т т і ы Марііі-Лупзы, иасл довалъ отцу на престолт» Гетруріи въ 1803 г., подъ регептстволп. маторп , которая однако была [ірпиуждена иъ 1804 г. оставпть правленіе и уступпть Гетрурію Франціи. На вт.нскомі. коіігроссв Карлъ - Людовпкъ получплъ в ъ возпаграждепіе Лукку, подъ опскою латерп и съ условіемі), что, по смерти Ыаріи-Луизы, французскоіі импер. получитъ Пар.му съ ея областью по правому б регу ilo, а Лукку уступ и т ъ великому тосканскадіу герцогу, лізвыіі же берегъ р. ІІо въ пармскихъ владтзніяхъ отдастъ Австріи. Въ 1819 г. онъ д о с т и п . соверш е т і о п і т і я , а въ 1820 г. сочетался бракомъ съ сардішскою пртіцессоГі Маріею-Терезіей. К а р л ъ , пмя герцоговъ маптуапснихъ. 1) Кчрлъ ІГопзиго, герцоіъ Мантуп, Невора и Ретеля, сыпъ Дюдоиііка Гоизаго; сочетался въ 1599 г. брако.мъ съ лотарингскою пршщессою, Екаторішою.дочерью маГюнскаго герцога, Кар-

-

Кар — Кар

ла; насл довалъ въ 1627 г., посли овоего двоюродиаго брата Випчеицо II, Маптую и-Моііферратъ, которыя у него оспарпвалъ герцогъ , гвастальскіи, цезарь Гопзаго, а нмператоръ Фердіінапдъ II хот лъ пріобщнть къ іімперіи, какъ упраздіпшшіпся лемъ. Франція поддержала его, а въ 1631 г. оиъ получилъ утвержденіе отъ императора. Ум. въ 1637 г.— 2) Карлъ //, сыиъ предъпдущаго, род. въ 1609, сочетался бракомъ нъ 1627 г. съ Маріею Гоязаго, но въ 1631 г. ум. ещо пр ікде отца; одвакожъ счнтается въряДу царствовавших7>государоГі.—3) Карлъ III, сыпъ гіредъидущаго, род.въ 1629 г., наслтздоііалъ своемудиду въ 1637 г., подъ опекою матерп, сочетался бракоМъ (1649) съ австрімскою прппцессою Изабеллою Кларою; въ 1658 г. продалъ своп Фрапцузсійя владііиія кардиналу Мазаринн; ум. въ 1665 г.— 4) Карлъ IV Фердппппдъ, сыпъ предъндущаго, род. в ъ 1652 1.; ио слютря па продажу отцомъ Мантуи, пасдидовап. ему въ 1665 г. подъ опекою матери, a no оя пострпженіи, под7. опокою граФа Випдпшгреца; но за спою пріівязаппость къ Фраіщузско.му двору иавлеиъ на себя осужденіе нмператорскаго сойма и потеріо своихъ влад-вііій. Ум. въ Падутз, 1708 г. О я ъ былъ посл дии.мъ .маптуаискимъ герцогомъ. КарЛЪ, идія герцоговъ моклеиоургскихт..—1) Карлъ-Леопольдъ, сыпъ герцрга меііленоургъшверинскаго Фрпдриха, родплся въ Граоов , 1679 г.; наслт.доиалъ своому старшсму брату Фридриху-Вильгельму иъ 1713 г. Кгосамовластпое и песііокоГіііос правлепіе, ислвдстпіе неуДОВОЛІ.СТІІІМ съ свопми земски.ми чпиамп, навлекло иа aero паказаиіе императора, по которому онъ должопъ быдъ уступпть правленіс сиое.му брату Карлу-Христіану-Лгодовпку, Онъ ул. въ Дё.мпцт. 1747 г. Первы.мъ брако.мъ онъ сочетался въ 1703 г. съ пршіцоссою нассаудпцскоіі, СоФІей-Гедвигою, no развелся съ нею въ 1710 г., п ііступплъ no второй бракъ съ дочерью русскаго царя Іоапна Ллекс свича. ЕкатертіоюІоапііотіоГі,сестроюимператріщы Апны Іоаітоішы. Дочь его, Аппа Леопольдовиа, мать и.мператора Іоаппа Аптоіюіінча, была прапигоіыіпцею Россіііскоіі Имперін. — 2) Кпрлъ /, .Ііодвпгъ-Фридрихь, сынъ ЛДОЛЬФЭФридриха I, род. въ 1708 г., насл довалъ въ 1749 г. свое.-иу зятю АдольФу-Фридриху II; ум. І І Ъ 1 7 5 2 і- (см.МеЕленбургъ.ист.),—3)/r^,tb/A, Людви?ъ-Фрндрихъ,<ллт> предъидущаго, род. въ 1741 г., ііаслъдопалъ 1794 г. брату своему, ЛдольФу-Фріідриху IV, п р п с т у і т л ъ въ 1807 г. къ роіиіскому союзу, въ 1813 г. подпялъ оружіо противъ Наполоопа, получплъ тптулъ велнкаго герцогэ, и ум. въ 1816 г. Былъ женатъ

Kap — Кар

— f 53

первый разъ на ФрилорпгБ-Каро.шн -Луиз-П, прпіщесс гессенъдар.мштадтскон, а второГі разъ па пртщесстз гессеііской Шарлотті;ПИ.ІЬГО.ІЬ.МБ. Королепа прусская Лупза н коро.іева гаііпонерскаіі были' его дочерп. Е.му пас.гвдона.іъ сыиъ отъ перпаго брака, ведикій герцоі ъ Гроргъ-Фріілрихъ-Кар.іъ. -"КарлъФрндрнхъ• Августъ, гсрцогъ меклеибургъ-стре.ищкііі, род. пъ 1785 г. иъ Гаичрвёртз, гд-в его о-гецъ, ішослвдстпіи ІІСЛІІКІГІ герцогъ імеклепоуріхмп, былъ тогда гопералъ-гуГ)С[>наторо.мъ. Карлъ-Фріідрпхъ-Лвгустъ, братъ іірусскоіі королепііі Лупзы, вступіілъ въ 1799 г. въ прусскую воопііую служоу, былъ въ 1806 г. въ сра;кепііі подъ Луорштедтомъ,комаіідовалъ 1807 — іВіЗразпылім отрндами войскъ,находімся въ чипт. полковітка съ корпусіі Блюхера ві> 1813 г., а послъ пере.мирія получплъ чинъ геиералъ-.маіора. Былъ въ сражепіи прдъГоіьдбрргомъ, комапдуя сводпою грепадррскою бригадою, п отлігіплся храбростью въ сражеіііи прп Кацбахіз, со. віістповавъ ПОЭТІДТ;, ' подъ Вартопбургомъ и подъ Лсіііщигомъ, гдв былт. ранеііъ и получпль чнпъ генералъ-леіітспапта, а въ 1814 г. сдВлаиъ ііачалыіико.мъ гвардеііскаіо іі грепадерскаго корпусовъ. Въ 1815 г. опъ предішдилъ гвардію въ Парнжъ. Въ 1825 году былъ сд лаиъ гепераломъ отъ ііііфаіітсріп, а въ 1827 г. предовдатедемъ государствоппаго совВта. П р п прусскомъдворі; оиъ былъдля поэзіи то жо, что князь Радзивплъ для мугыки; устройство большей части пелпкол ппыхъ празДІІИКОВЪ принадлсжптъ е.му. Онъ силыю протпвплся браку своеіі пле.мяпиицы, іірііпцессы Клсны, съ герцосомъ орлеапски.мъ и даже, говорптъ, обпародовалъ броіпюру протпііъ этого союза. У.м. въ 1837 г. въ за.мкИ Моноііжу п погребепъ въ Мпров-в. Опъ наппсалъ комедію «Die Isolirten», подъ псевдопи.мо.мъ Вейсгаупта.

—

Кар -

Кар

Карлъ • Фердпнандъ - Ваза, польскій короле внчъ, четвертып сыпъ и р о л л Счгизмупда Вазы u Коистанціи австріііской. Быдъ еппскопо.мъ вроцлавскимъ и плоцкимъ. Посліі с.чертп своего брата Владпслава, въ 1648 году, онъ н сколі>і:овремеіііі домогался польскаго престола противъ брата своего Казимпра, по пото.мъ оотавилъ свои треоованіл и даже подавалъ голосъ на ееііміз въ его пользу. Ум. въ 1655 г. Карлъ, п.мя граФОвъ провансскнхъ. 1) Кирлъ I Антуйскій, сыпъ Фрамцузскаго nop. Людовика VIII, бывшіГі королемъ ііеаполитапскимъ, съ 1 2 6 5 - 1285 г. (см.) — 2) Карлъ П Хромой, сынъ и ііаслтздніікъ перваго, ведшіГі войну съ Петромъ Ар[)аіоііскіі.м7> (см.). — 3) Кирлъ III Аижуйскій, герцогъ калабріііскій, граФЪ мснскііі (Maine), сынъ Карла АпжуГіскаго; воспнтывался у своего дядп, пользовавніаіося титуло.мъ короля пеаполптанскаго и граФа провапсі скаго, i'ene. За дружоу съ Карломъ СмЪдьімъ, ЛюдовпкъХІ отнплъ у Р е п е Б а р ъ н Апжу: Карлъ выхлопоталъ у Людовпка до смёртй Рене возвращеніо этпхъ владБпііі; получіілъ, по с.мертп дндп, въ 1480 г., Проваисъ, но черезъ годъ (1481) уиеръ отъ горести по КОИЧІІІІІЗ супруги. Онъ былъ послТзднею .отраслью Аижуйскаго дома п завт>іцалъ свои владвпія Людовнку XI.

Карлъ, имя ПФальцскнхъ курфіірстовъ.— 1) Ларлъ-Людвигъ, сынъ курФіірста Фрпдрнха , огъ аііглійекоГі пріпщессы Е.іпсаветы, род. въ | 1617 г.; въ д тскпхъ лізтахъ разд ля.іъ участь своего отца,а по смерти отца п участьстаршаго брата, въ 1632 г., пе 5іогъ получпть своихъ ііас.ііідственпыхъ влад-впіп. Вт. 1638 г. оііп съ оратомъ, Рупрехто.мъ, наорали вонско для завосваиія своихъ владВпій, ио были разбпты пріі Лсмго, гд-в Рупрехтъ взятъ въіі.гВпъ. ТольКарлъ, герцогъорлеанскій (Charles d'Orloans), ко всстФальскііі мпръ 1648 г. возвратплъ ему граФЪ аягулемскій, сыпъ Людовика п Валеи- ГІФальцъ. за уступкоіоВерхпяго ГІФальца Баватпны Милапскоіі, ииукъ Карла V; род. иъ Па- ріп, и 8-е курФііршеское достоинство. Въ свое рижт; 1391 г, Опъ былъ отцомъ Лгодовика XII вре.мя падізлалъ мноіо шу.ма еготаііпын бракъ и дядеп Фрапцпска I ; въ перво.мъ супружо- съ Маріею-С.усапною Фонъ-ДегеііФе.іьдъ, Фрействт; пм-Блъ вдову апгдійскаго короля Рпчар- ! лииоГі еіо оупрупі, Шарлотт[,і Гессепской, съ да I I , во второ.мъ, дочь rpacna Ар.мапьяка н въ которою оііъ одпапо пе Оылъ въ развод н котретьемъ Марію Клевскую, плеляніпиіу герцо- торая оыла жива. Съ ДегеііФельдъ онъ прнга Фіілнппа бургупдскаіо. Посл азппкурскоіі жилъ 14 чол. д-втей, которые носиліі тптулъ рабитвы. опъ 25 л т ъ пррв дъ иъ плыіу у Лмгли- уіраФовъ, но у.мер.ш безъ потомковъ. Самъ чапъ. Возвратясч, во Фрвмціго 1440 года, Карлъ онъ ум. въ 1090 г. скоропостпжно, въ путешеорлсапскііі жплъ въ своемъ за.мк Блоа , за- ствіи. — 2) Карлъ, сыпъ предъпдуіцаго, отъ инмался пренліуіцествепііо поззіею , п оста- гсссенской приицессы, Шарлотты, род. аъ 1651 tm.ij, и-Беколько стііхотнорепііі. У.меръ 1465 г., ум. въ 1685 г. И.чъ прееБклась сн.члерская года. въ А.мбоаз , оставивъ, мсжду прочпми н.ііі 2 курФііршеская липія. — 3) Карлъ • Фид тьліп, Людовика Орлеанскаго, быпшаго ко- ліітіъ, сыпъ курфирста ПФал.цскаго Филішпаролсмъ подъ именемъ Людовпка XII. Впльгель.ча, и з ъ псйбургскаго д о і а , и пото.му

Sap — Kap

.

— 55 5= I

като.шкъ, род. въ 1661 г.; былъ снача.іа въ духовномъ зпаніп, но покннулъ его, жени.іся въ 1683 г. и встуиилъ иъ олужбу н'Бмецкаго императора. Опъ участвопалъ иъ турецкоіі воіін , былъ губернаторомъ Тнроля; насл^довалъ своему брату Іоанну ВііЛЕ>гельліу. ГІравлені го было несііокоіиіо и отнготіітелыю для поддаііпыхъ. Опъ пер песъ резііденцію изъ Геіід льберга въ Мангеймъ; ум. въ 1742 г. ВладТ5нія его достались Пфальцъ-Зульцоаху. — 4) Карлъ-Теодоръ, сыпъ зульцбахскаіо ііФальцграФа Іоанна Хрпстіапа; род. въ П'24 г., насл довалъ отцу въ 1733 г., а въ 1743 г. иаслидовалъ и своему двоюродному брату, ііФальцскому курФіірсту Фплпппу; въ 1777 году так. жо получплъ въ' наслъдство и Баварію. Желая доставить достоинство ЕНЯЗН орец іігеймскаіо своему незаконио.му сыну, графу ГейдеЕу, онъ хотслъ уступить большую часть Баваріи а в - . стрійоко.му дому, и ч е р е з ъ то подалъ поводъ (1778) къ воіініі за баварское паслБдетво. Результатомъ воііііы было то, чтоКардъ иашелся пріінужденнымъ оставить Баварію за собою. Въ 1796 г. опъ удалился въ Дрезденъ, отъ приблиасавшейся Фрапцузской ар.міп генерала Морб. Ум. въ 1799 г. отъ удара. Карлъ, пмясавоискихъгерцоговъ: —1) Карлъ I Вопііствеинып, сыпъ Амедея IX; род. в ъ 1468 году; воспитавшись при Фраіщуз. диорЕ, наол довалъ своеліу брату, Филиберту, въ 1482 году, подъ опеЕою короля Людовпка XI; гіринялъ въ 1488. г. титулъ короля кппрскаго, по случаю брака герцога Людовпка савоііскаіо съ послиднею дочерью короля Іоаниа II, Анпою; ум. 1489 г., въ Пииьеролі}, какъ полагаютъ, отравленный марі;граФо.мъ Салюццо.—=-2) Карлъ И Іоиннъ-Амедей, сыпъ предъидущаго, род. в ъ ТуриігВ въ 1488 г., пасліздоиалъ отцу въ 1489 г. подъ опекою матерн; ум. в ъ 1496 г. — 3) Карлъ Ш Добродушііып, сыпъ Ф и л і п т а и внукъ Людовпка СавойсЕаго, род. въ 1486 г., насл довалъ в ъ 1504 г. своему брату, Филиберту II. Францискъ I, король ФраицузсЕІй, отиялъ у неговлад-Бнія, и онъ у.м. съ горвстп, въ Верчелли 1553 г. — 4) Карлъ-Эмліа7іуэль I Великіп, сычъ Эм.мануэля-Филиберта и Фрапцузскон принцессы Маргариты; род. въ 1562, году, насдіідовалъ престолъ въ 1580 г., былъ государь воинствеііііый , до.моіался no смертн Геириха III французсЕой Еоропы, a no сморти императора ІМатйея вФМіецкой н.мператорсьоіі короны; хот лъ завоевать К и п р ъ и Македоніів. Ум. въ 1630 г. скоропостижпо отъ удара (см. Савоія, ист.). — 5) Карлъ-Эммітуэль II, сыиъ ВііЕтора-Амедея, внуЕъ предъпдущаго, род. в ъ 1634 г., иасдіідовалъ брату 1638 г., подъ опе-

—

Кар — Кар

кою маг ри, французской приіщессы Хриетины. Въ 1648 г. онъ достигъ совершениолізтія (см. СавоІЯ, ист.). Ум. въ 1675 г. — 6) КарлъЭлімануэль ///, возшедшін иа сардипсЕІй пр столъ (с.м.). КарЛЪ, ііма великнхъ горцоговъ саЕсенъвеймарскихъ. 1) Карлъ-Августъ, род. въ 1757 году, остался, по с.мерти своего отца, Эрпста. Авіуста-Коіістаіітина въ 1758 г. лишь н-Бсколькихъ мти-яцовъ отъ роду, и паходплся до 1775 года подъ ОПОЕОЮ своеи матери Амаліп, прйпцессы бpayншвoйгъ•вoлI>ФLMlбro•rтcлl.cEoй. Съ 1787 г.онъ паходшся В7, пруссг.оіі воеііпоГіслужбъ. участвовалъ въ голландско.мъ мохид'Ь и въ воііпахъ съ Фрапціой, въ 1793—95 г.; командовалъ 1806 года въ чиіпз гонерала о г ъ кавалоріп прусскимъ аванга|>домъ; в» время іенскоіі битвы стоялъ па пыоотахъ Тюріііісскаго лиса. Въ Зандау ііа Нижпоіі Ульбіі, иа отстуіілепіы, догпалъ его ьурьеръ отъ его супруіи Л.уизы, іірппцессы гессеііъ-дармштадтсЕоп, съ іізв'Еотіемъ, что оиа одна твердостью п достоннство.мъ усптзла расположіітьНаішлеопа въ свою полЕ,зу и воспрепятстііовала объявпть Ка[ілаАвгуста лишепііымъ престола, прося мужа скорпе возвратиться въ свои влад-снія. Тотъ же курьеръ привезъ .му разртзиіопіо на то Наполоона. Съ согласія мруссЕаіо Еороля, Карлъ-Августъ ііовиповадся веобхрдимостй, возвратплся, получилъ свои влад-пііія п достапплъ На-. полеону вспо.могателыіын воііска. Въ октнбріі 1813 г. онъ перешолъ па сгоропу сиюзниковъ; личпо начальствовалъ королевскими и герцогСЕИМЙ саксонскими вбйсками, двііиуиіімімпсн въ Вольгію, гдтз онь^былъ назпачеиъ рдаввымъ комаидиромъ всихъ союзиыхъ воііскъ и штатгальтеромъ Б е л ы і и . Опъ им лъ ІГКСЕОЛЬКО НОболыиихъ сраженій съ Француза.ми, й осаждалъ Мобёжъ, когда поелтздовало взнтіе Парижа. На ВЪНСЕОМЪ БОнгрЬсс оиъ получплъ достолпство всликаго герцога и владъпія его увеличеиы болыисю частьюІіеііштетскаіоокруга и частііца.мн бывшаго кияжестоа Фульды. Ум. 14 іюня 1828 года о т ъ удара па возиратномъ путп и з ъ Керлипа. Въ его правленіе Веіімаръ былъ гердіаііски.міі а ііиами, \\\ъ жпдіі Гёт , Вилапдъ, Гердеръ, Шпллеръ, и проч. — 2) Карлъ-Фридршъ, сынъ предъндущаго, род. въ 1783 г., сочетался бракомъ въ 1804 г. съ ВОЛІІЕОЮ КІІЯЖІІОЮ МЛРШІО ІІлвлоипоіі, и па-

сл довалъ отцу въ 1828 г. КарЛЪ, іерЦОГЪ СаЕСОІІСЕІЙ и польскій Еородовпчъ, третій сыііъ Еороля Августа III и ЖозеФнны австі)іиской. Когда отеціэ хоттиъ доставпть еліу КурляпдсЕое кнлжество, Кардъ отправплся въ С.-Петербургъ и ЗДБСЬ до того

Kap — Кар

—

5 »

сниска.іъ себіі распо.іожеіііеИмп ратрііцыЕлиСЛВЕТЫ, что опасама ііредстави.іаегоіііолі.скому королю какъ каіідидата па Курляпдсков кияжестио. ВСЛІІДСТПІО этого и съ соизоолеиія польскаго сепата п еей.ма, король Аигустъ торжостиеіпіо далъ сиоему сыну иішестптуру иа Курляіідію, въ 1759 г. ПриОыиъ пъ Митапу, Карлъ уж ХЪ р а с п о л о ж т ь къ себтз Курляндцеоъ. Ыо послі; с.мерти ЕЛИСАВЕТЫ, иъ 1762 г., пасліздннкъ ея, ІІктръ III, сызналъ Впроііа пзъ ссылки и требопалъ отъ польскаго двора возвращенія Биропу Курляндіи. 11о смертн П Е Т Р Л III, ЕКЛТЕРІІНЛ II возвратила Вирону княжество, и .Карлъдолжеііъбылъуступпть. Ііослзс.мсртпотца, Карлъ оставплъКурлнпдію u Польшу и.жилъ въДрездеп . Ж с п а т ъ былъ ііа дочери ново.мейсг.аго старосты, Фраіщискіз Красппьской (см-), но царствующііі саксоііекіГі домъ ие признавалъ этого брака законны.мъ и жена Карла жила тайііо,то въ Дрездени, то въ замк1ічГ-)дьстсрворда въ Саксоніп, гдіі и умерла 1796 гола; чрезъ нізсколы.о м-Бсяцевъ скопчался и герцогъ Карлъ. Карлъ, второіі сыпъ lliimma, короля Лквитапіп, вмукъ .Іюдовнка Влагочестиваго; по с.мертн отца былъ изгванъ пзъ владтяііп, въ 838 г., вм сти съ свои.мъ братоліъ ПІІІІИНОМЪ, дядсю, Карло.мъ Лысымъ; прожнвалъ у другаго дядч, нмпоратора Лотаря 1, отправился въ Аквитанііо къ своему брату, воевавшсму съ Карло.мъ Лысымъ, no дорогою былъ взяГЪ ВЪ ІІЛІіНЪ и послацъ Карломъ въ мопастырі. Корве (С.ОГеу) въ 851 і. Въ 856 г. оиъ получилъ отъ своего дяди , Людовпка германскаго , санъ майнцскаго архГепископя. Ум. въ 863 г. Карлъ (Berlha Henriefle), за.м-іічателі.иан совромеііпая п впца, род. пъ Берліиі-Б, 1811 г., образовалась въ Ііталіи, путеш ствовала по Испаіііп, Англіи, Ьолыіп, ІІОЛЬШБ ІІ РОССІИ, U везд-Б давала коіщерты, заслужившіе еіі громкую изв стішсть. Съ 1837 г. находится въ ЦештБ, въ Вбнгріи. Карлъ Кнутсонъ, гоеударственныіі .маріпалъ, въ 1442 іоду, иолучившііі «ъ удилъ отъ иорховиаго совъта и короля ишедскую Финляидію, жіілъ въ Выборгъ, и стараясь подд рживать доброо соіласіе еъ Новгородца.мп, метилт. Псковичамъ. Карлъ Мартелъ, сыпъ ІІипиііа Геристаля, отъ ііаложііицы Алепаисы, род. въ 691 г. По смертн отца, ушедши пзъ заключ нія, онъ отнплъвласть у своей мачііхиПлектруды(714), и управлялъ Фраикскою мопархіей пъ звапіи палатпаго мэра, доставляя простолъ н сколькіі.мъ меровипгскнмъ королямъ, едва извистны.мъ іш

—

Кар — Кар

им намъ. Оиъ усп шно окопчилъ 8-.ми-л тнюю войну съ Фрпзами, Алеманнамп, Боіямп п поб діілъ Саксовъ. Въ 732 г. къ н .му обратился за помоіцыо аквитанскій герцоіъ Эвдъ.т сни. іыГі Араба.ми. Въ сраженіи подъ Туромъ, 732, или ІІоатьё, Карлъ одержалъ зиа.моиитую побтзду падъ Арабамп, которая спасла отъ ихъ оружія христіапскііі западъ. Тогда-то онъ п р т і я л ъ прозвапіе Мартела, т. е. молотка. Бургупды, союзипкіі Араоовъ, поб-БжденыКарломъ въ сраженіи при Нарбонпіі 737 г., н лпшились, своеіі незавіісимостп. Карлъ ум. въ 741 г. Карльсбадская соль, сіірію-кислый н а т р ъ , не столь чистый какъ глауоерова соль, получается чрезъ выпарнваніе воды карльсбадскихъ ключеи. Прожде, въКарльсбад , добывалп ежегодно этоп соли отъ 7 до 8 центнеровъ; ныы-Б добыча ен ограішчішается только 3 цонт. Карльсбадскін конгрессъ, собранныіі 1819 г.; славны.мь предметомъ еіо было прнбавленіе иБскольскпхъ статеи къ коііФедератиинон конституціи Германін u пріпсканіе средствъ къ прекраіцеиію волпеіііГі, произведонныхъ въ этой страіпз тузедінымъ п пностраниымъ лцоерализ.мо.мъ. На карльсбадскомъ конгресс былъ опредіілспъ надзоръ за ушшерсііт тами, строгая ценеура для ВСБХЪ ііроіізведеиііі, ИМІЗІОщпхъболііе 2 0 п е ч а т н ы х ъ ліістоиъ;чт6 составлнетъ теперь законъ для всего Германекаго союза. КарЛЬСбаДЪ, городъ въ Боге.мін, іізвТ>стеиъ свопмп мпнеральными водами, лежитъ въ 16 миляхъ отъ Прагп, въ стран-В, окружвЕіпоіі гора.міі,ііаберегахъТеііла.Карльсбадъ построенъ, какъ говоріітъ пр даніе, Карло.мъ IV въ XIV столвтін; онъ им-Бетъ около 2,500 жителей, и не бол-ве 450 до.мовъ; л-Бтомъ влад-Бльцы ихъ живутътолько въ п п ж і т х ъ этажахъ, вс-В остальиые занимаютъ путешествеіінпки. Мзъ зданііі особоіпіо заслуживаютъ вііимаіііе: т е а т р ъ , ц е р ковь и бани. Въ Карльсбад-Б мпого Фабрикъ галаитороГіпыхъ вещеіі, которыя раскупаются ііутешественнііками для подаркопъ прп возвращепін до.моіі. Въ Карльсбад-Б очочь много цізліітвлыіыхъключой;іізъ ппхъ главныіі называетсн Ширудело.мъ (Sprudel). На э т и х ъ водахъ паходплся то же Иліператоръ П Е Т Р Ъ Велнкій. Карльсруэ (Kalsruhe), столпца воликаго герцогства Баденскаго, резиденція велнкаго г рцога,' паходится иъ l ^ j мплъ отъ РеГша, лежитъ подъ 26° 0' 3 0 " восточпоіі долготы и 48° 59' с в. долг. Виачалт; XVIII в-ска маркграФЪ Карлъ-Вплі.гельмъ, утомлеііііый д-сла.ми своего маленькаго государства, вздумадъ иостроить увоселителыіыа зйчокъ, которому да-

Kap — Кар

—

556 —

Кар — Кар

ІИ имяКар.іьсруэ(КарлооъпокоГі). Ш о г . м а р к г р а о ъ положилъ перпый ка.мень оспопапія этого іорода п изда.іъ э д п к т ъ ^ о которому онъ освооожда.іъ, ппродолженіе мііогихъ лътъ, о т ъ палогопъ вс-Схъ т хъ, которыо захотятъ поселитьсяблпзъ замка^пъ 1719 г. пъКарльсруэсчпталось ужо-2,000ж.;теперьбол-ізо 17.300. Карльсруэ им е т ъ прекраснов м стоположепіе; е і о окружаіотъ во.ііічестпеипыо дуоовые п буковы л-Бса. Городъ правнлыіо в ы с т р о е н ъ ; до.ма по бо.іьшеГі частп одноэтажпые; строепія олпзъ за.мка расположены по.іукругомъ, такъ,чтозріітелю можно ооозр-вть оттуда бб.іьшую часть города, живописную п прішлеиателыіую для взора; чему по мало сіюсойствустъ мііожество садовъ, устроеппыхъ въанглійскомъвкус-Б. Между полвзными заиеденіямп, въ Карльсруэ особепно зас.іужііваютъ рниманіе: лнцеіі, лптеііная, школы музыкп и живописи п по.ііітехііическая школа; н з ъ зданіп: герцогскій дворецъ, арсеналъ, памятникъ основателя города, домъ мііііпстерства іпіострапііыхъ д'Клъ, п церкпп евапгс.піческая и католическая.

Пруссія ооязапа ему учреждспіе.мъ дворяпсЕой Кредит.ной сіістемы, у.іучтеиіяміі пъ судопроіізводств и проч. Въ 1798 г. опъ вышелъ в ъ охставку, получилъ тптулъ граФа, п ум. в ъ 1801 г. въ своемъ помг.сть-в Рюцсніэ, блпзъ Глогау. КарліИЛЪ. ІТодъ этплп, пмене.мъ іізпТзСтпы дв горы пъ пзрпп.іьскоп з млт.. Одпа паходііласі. па югт., пъ Маопскоп ііустыігс, въул лкіудпііа ко.іТіііа (1 ц а р . XXV), пе отлпча.іарі. м.іодороді-

русалнмскимъ, потомъ Альбертомъ, ОІІО.ІО 1209 г. Изгнапные изъ Ііалестііпы, кар.мелптыпосеЛІІЛІІСЬ 1238 г. иа остров-Б Кппр-Б, и оттуда распростраиились по Сицпліи , ЛІІГЛІІІ и Франціи. Орденъ кармелитовъ йылъ іпіовь преобразованъ св. Терезою, пъ 1540 г. Изъ нпхъ особеппо зам чате.іыіы: «Кар.молпты богые», по строгости своей ЖИЗІІІІ; одежда п х ъ состояла только и з ъ с-Брой рясы; они ходнлп безъ обув и , и палагалп иа собя мо.ічапів па цтзлую жизиь. Еще в ъ Х ІП ВІІКІ; считалось до 70,000 монастыроіі, въ которыхъ жнло до 180,000 кармелитовъ п карме.іитокь.

Еарнавалъ. Время пародныхъ забавъ и увеселеній, которыя с ъ особеиною пышііостыо и торжествеіпіостію отпрапллются въ г.іапныхъ городахъ Европы. Опъ ііачііпаетсл ві. д н ь Богоявленія н окапчивается въ среду, в ъ деіи. поміиіовепія усопшихъ. Праисхождепіе этого иародиаго праздііпка очопь дреинее. Діокапжъ проіізсодптъ слово «кариавалъ» отъ «сагп»,сало', carnis, говядина и aval, потому что въ это время дятъ много мяса, чтобы возпаградить себя засліідуюіцій постъ.Этн п р а з д і т к п поторяли много характеріістпческаго u прпвлекате.іыіаго противъ іірежіпіхъ времепъ. Въ настояіцее вре.мя карііавалъ сохрапяеті. свою зашімателыіуіо торжестиенпость только въ одноіі Италіп. Во время этого же праздпика в ъ Вепеціп исполнялся обрядъ ооручепія дожа с ъ Адріатііческпмъ моремъ. Въ Германіи осооеіі-

емъ и достопа.мятпа ТІІМЪ, что ІІТ>СКОЛЫ;О вре-

меіиі служила убт.жіпцемъ для Давпда отъ преслт.довапій С.аула; зд-всь же жплъ Навалъ съ своею супругою Авіігеею (см-); ЗДІІГЬ былъ воздвпгнутъ Саулочъ памятппкъ послв поб ды падъ Лмалокіітяпами.—Другоп Кармплъ ііаходился въ пред лахъ Иссахаропа и Завулонова ко.іізпа, ие пдалеки отъ Птоле.мапды іі^ Тпра, надъ Галіілспскп.мъ моремъ. Этотъ Кармплъ былъ п.іодородепъ, оттого въ Св. Ппсаніи служптъ си.мволомъ довольстка іі обплія (Исаіп XXIX. 17—ХХХП. 15; Герем. XVI. Ю). Па этой гори жплъ пророкъ П.іія; иа пеп онъ Кармаршъ (Carl Karmarsch), хорошій н-вмец- свелъ огонь съ иоба ка свою жертг.у и закоскін технологпческіГі піісатель, род. 1803 г. пъ лолъ жрецовъ,служішшпхъ языческимъ богамъ В пі;, образовадся въ та.моіііпеи политсхниче- (3 ц а р . Х ІП). Вт. нт.которыхъ м-встахъ Ппскоп інколтз; съ 1830 г. паходится преподаиа- о.ііи ВМТІСГО Карлт.іъ читается Хервель. телемъ в ъ Гапчовери. Кро.м лпожества стаКарміШЪ,превосходпая краспая красі;а,пріітей в ъ періодичсскихъ издапіяхъ, и кро.м ре- готоиляе.мая и з ъ к о ш е і т . ш развы.мп способадакцііі ганііонерской газеты «Gewerbeblatt», его ми, между Еоторыми лучпіііі, кажется, есть труды: «Grundriss der mechan. Technologie», 2 т. сл дующііі: и з ъ растертой коіиеііиліі извлека1 8 3 7 — 4 1 ; «Technologisches Worlerbuch», 1841 ютъ жпръ чистою вефтьіо или э промъ; остаи 1844, и проч. токъ к и п я т я т ъ со спиртолъ и іютомъ осаждаКармелиты и КаршелитЕИ, католическііі мо- ютъ кар.мтіъ студеітсты.мъ г.іііпоземо.мъ. Карнашескій орденъ; получплъ CBOQ ііазиапіо отъ мииъ соворшеіпіо растворяетсл въ чіістоп вогорыКармила, накоторую карме.шты с.мотрятъ д . ІучшіГі кармііпъ привозптся п з ъ НовоГі какъ на колыболь и х ъ происхождепія. Первыя ІІсііаіііп; голлаидскіГі пмііетъ тожс хорошія капраипла даны и.мъ Іоаниомъ, латріархомъ іе- чества.

Каргаеръ (Job. Heinr. Kasimir von Сагшег), г р а ^ ъ , прусскій государстнен. чоловізкъ, род. 1721 г. въ граФСТВТі Ш г о о і е і і м ъ ; вступіі.п> въ прусскую службу 1749 г.; въ 1779 г. былъ велпкп.мъ капцлеро.мъ u .миііистромъ юсгиціи.

Kap — Кар

— J 57

!іо ощо іі|іаздііують Еарііаналъ въ городахъ Кб.іыіі; п Мюііхепіз, a no Фрапціи пъ ІІарижіі. Каряатліа, рбіасть въ Остъ-Иидіп, no сю сторопу Гаиіа, г р а н и ч н т ъ с ь сііперпы.міГСир- і;«ра.міі, Ііеіпа.іьски.мъ залппо.мъ, гіроліва.мп: Г1а.ікоііы.\іъ и Т р д в а в к о р с ш м ъ ; содержптъ нъ себ 2,144 кііад. ми.іи пристраіістиаіі 5,000,000 жіітелиіі, по бо.іьшои части Ипдусоіп.. Горы: ТраванЕорскія п Гатскія съ п х ъ отраслямп (Улі.гопда); периыя оораауютъ мысъ Коморипъ, южпуіо ОЕОнечиость матсрііЕа западііоіі ІІндін, изобилують сърою а.мброю. I'liKii: Кеиери (судохо^иая), Гондега.мъ, Муссп, Маиеръ, Ііеііпаръ и проч. Есть такжо міюго мслкихъ озеръ. Климатъ, съ полошшы мая до ішловпііы іюля жаркі», съ силыіы.ми вихрн.мп (псшаша.ми\ оиасіи.іміі отъ черезвычаіиіаго з п о я ; съ ІІОЛОВИІІЫ септяоря до поября, г.огда разлпваются рт.ки, дояідлиіюе время. Здъсь собираются жатвы ігвеколько разъ въ годъ, п возд лываются сл дующін пронзведеиія : х л ъ б ъ , (;ахаръ, о в о щ п , КОФС U ПІЮЧ.; лізса дос авляютъ отличноо дерево (бамбукъ u пііоч.), а скотоводство доставляегъ козъ, овецъ н рогатыіі скотъ; въ моріз лонятъ отлпчпую рыбу и жс.мчугь; изъ міиіораловъ мноіо ал.мазнаго шпата п соли. МапуФактуриая промышіенность ііроіізподіпъ извізстиые хлоігіато-буиажпые (і;оро.маіілелі>скіо) товары. То|іговля такжс въ восьма цн тущемъ сбсхояніи, ио, къ сожал иію. тамъ ігЬтъ хорошихъ і а в а и е П u дороіъ. Съ 1801 г. Кариатпка есть аііглііісі;ая провіищія^ и управляотся no всмикооританс л і м ъ законамъ, съ собліодепіе.мъ одиако н-Бкотоііыхъ м в с т п ы х ъ закоііодательствъ: (Ведъ, Корапа, и ирі^ч.). Всрхням часть Ка.риатіплі отъ мыса Калпліера до Кришііы, обыіиіовеино иазывается Коро.маидельсгчіімъ береіомъ. Карпаіпка дізлптся иа Н СКОЛЫІО окруіовъ, u есть мВімоііреоынаіііе Ыадрасскаічі гірезіідоитстпа. Главный городь Карпатпки — Мадрасъ.

—

Еар — Кар

стоііко.мъ Діогепомъ, и научился у пого діалептіімі, іито.мъ В.МІІСТІЗ съ іпімъ u порііпатетико.мъ Крпталае.мъ гюслаиъ А пняпаміі въ Рпмъ, и въ этоіі всемірнон столпці;, Карнеадъ читалъ лекціп ФІІЛОСОФІИ, па которыя стекалась вся рпмская молодежъ; по людп болізе благоразумиые, какъ Катонъ п друііо, смотр-кліі на пнхъ съ другой точкп зр.ізпія, потому что ФИЛОСОФЪ гопорплъобъ одію.мъ п то.мъ же предмот і ; pro н conlra. Кариеадъ род. 218 г. до Р. X., ум. въ Айипахъ 128 г. до Р. X. Сочинеиія его пе сохраііііліісі,. Карнизъ (curniche), есть первая и всрхпяя часть аптаблемана; часто однако кариизо.мъ пазываіотъ и ввсь аптибломанъ. Т а к ъ - к а к ъ стБиа безъ цоколя гажется опустпвшеюся въ зсмлю, поэтому безъ карипза кажотся иеокоичеппою. Карнпзъ закрывается крышкою такпмъ образомъ, чтобы стекающая еъ поя сода, ио-первыхъ, по касаласьоывертикалыіоіі плоскости сіпліы, u во-вторыхъ, падала па зомлю въ ігБкоторо.мъ отъ нея |)азстояіііи, для прочііости Фуіідамеііта. Карнисеръ (Don Ramon C.arnicer), зііамеііпт пшіп іісііаискііі колпозііторъ, род. въ Каталопіи 1789 года, ІІ образовался иъ ыузыКТ5 сначала въ Сео-д'Ургеліз, пото.мъ въ Барсолоп-в. Съ 1808 по 1814 гбдъ оиъ прожіівалъ иа Балеарскихъ островахъ: въ 1819 г. ііолучнлъ міісто пачалыпіка оркестра барсеІОІІСЕОГІ оперы, а въ 1828 году діірижера мадритскаго королевскаго театра. Кро.міі множества иародныхъ пізсеііь и мелодііі, опъ паписалъ оперы: «Adila de Lusignan», «Elena y Constanlino», «Don Juan Tenovio», «Elena y Mai vina»,«EI colon», u «El lufemio de Messina». Оиъ мпого трудплся падъ создапіомъ пародиой нспапсЕоіі оперы.

Карніолія, см. Крапна.

КарнковскІЙ (іерба Шіюша), древняя и. знамсіиггая польекан Фамплія.—Изъ иихъ первый Карнё (Louis de C.arne), граФЪ, Французскііі сдъдадся іізігБстопъ Іоиинъ, гнезпопсиііі кашііисатель, род. въ Ке.мперіз 180І г.; съ 1S25 no теляиъ, служішшііі въ императорсьомъ воііскі; 1S31 . паходплся при разііыхъ іюсольствахъ, и иазывался «Иолякомъ» почс.му н польскіе иса съ 1839 г. былъ дспутато.мъ. Кро.міз миогпхъ торпки прозвали его:.JoannesPoiacus». Въ 1485 гтатей въпсріодпческііхъ пзданіяхъ п иъ «Die- г. посланііыіі въ по.чощь палашскому воевед-Б iionnaire de la conversation», онъ издалъ сочипе- Стопапу, разбплъ Турковъ н Валаховъ. Король nirt: «les Inlerfils nouvoaux en Europe»: «Le Gou- Іоапиъ - Альбрехтъ сд-Блалъ его глоговскпмъ vernemenl representalif en France el en Angle- старосюго.Вь 1500 г.Іоаішъотлнчился насввоterre», и пр. Топерь іш.м-Бщаетъ весьма д-ьлв- рТ.. У.м. в ь 1503 г. на 75 г. жнзіііі.—2) Іоіі7і7іъ, ьуяисі іп епископъ, іілемяііііикъ гіісзпсчіскаго пыя статі.п въ «Revue des deux mondes» Карнеадъ (пзъ Кирепы), сречеокій ФПЛОСОФЪ, каіителяпа Іоаппа, род. въ Львовскоіі ЗСМЛІІ, па школы акадо.миковъ; его ііочптаіотъ оспоііате- Гусп, пъ З.міпродіі. С.иорва ОІІЪ былъ киропі мъ uouoii ііли третьеіі академіп. Карпеадъ пм.мъ секретаро.мъ, шкальмирсБИМЪ и сраков•сіцс въ мо.іодостн (ісі.авплъ своо огечесіво, п скп.мъ каііоііиколіъ, пото.мъ пржемысльсг.п.мъ, Лосслился въ Аеиііахъ, гді> подруікіі.іся съ іі, пакоиецъ, куявскимъ егшскопомъ. Король

Kap — Кар — і8 — Кар — Кар Сигизмундъ I употребля.іъ его часто подипло- тута. По интрнгамъ Барраса, въ 1797 г. приматическимъ сношеніямъ, какъ человвка ум- говорепъ къ ссылк , отъ которой cnacc» б-сгнаго и проіищате.іыіагои чаще веего посылалъ ствомъ въ Швейцаріго п 1'ермаііііо. Посл 18 гогкъ Владнславу и сыпу его Іюдонпку, королю брюмера 1799 г. Бонапартъ возвратнлъ Крачешсг.омуииеіперско.му. Во пре.мя піотрковска- пб, и вскори сд-Блалъ ого военпымъ миииго сеГі-ма опъ умеръ отъ удара вь 153S г., въ строяіъ. Планы и дийствія Бонапарта протиКракові». — 3) Статісливъ^ гнезпепскій архі- ворізчилп ііравіиамі, Карпб, и опъ отказался епископъ, съ молодыхъ литъ стадъ прпготов- отъ управленія .министерствомъ ; однало же ляться къ важпы.мъ дълаліъ прп свое.мъ дяд , былъ всегда ласкаемъ Наполеоиомъ, н въ 1800 куявскомъ епископіз; потомъ, получивъ сте- году получилъ пепсію іп> 10,000 Франковъ Въ понь доктора въ перуджіаископ акаде.міи, воз- 1814 г. опъ предложшъ свои услуги на пользу вратплся въ Польшу, былъ коронпымъ секре- Фрапціп, п е.му была поручена защита Антаремъ, и въ 1567 г. куявскимъ епископомъ. тверпспа, отДаппаго союзпикамъ.по сдач-в ПаВступивъ па ка едру.опъ отлпчмлся въ пропо- рижа. Бурбопы холодпо прііпяліі Каріш, no НавЪдяхъ противъ разпотзрцевъ п составплъ сп- полеонъ, по возвращепіи еъ Эльбы сд лалъого нодъ для уиичтожеиія н которыхъ обрядовъ. граФомъ, перо.мъ Фрапціи и мипистромъ впуОнъ много способствовалъ къ вознедеііію на треинихъ д лъ. По ьторпчпомъ отречоіііиНаподьскій престолъ Геприха Валоа; короновалъ полеопа, оиъ былъ членомъ времеііиаго праиа царство СтеФана Ваторія, оывъ еще куяв- вительства, и только онъ одпнъ впесепъ въ спискимъ еписЕопо.чъ, пото.му что гііезііеисЕІГі ар- сокъ изгнанниковъ, 24 іюня 1815 г. Когда его хіепископъ Уханскіп держалъ сторону Максп- оправдапіо, «Expose de la conduite de Carnot», HO миліана. Съ Зтихъ поръ постаповлснъ закопъ, помогло, опъ отправнлся въ Варшаву, потомъ no которому въ отсутствіе гнезпенскаго архіе- у халъ въ Магдебургъ, гд и у.м. въ1823году. пископа порвое право па короповапіе и.м-влъ Изъ миогочисленныхъ его сочіінеііій замГ.чакуяпскій еппскопъ. СтеФанъ Баторііі позвелъ тельны: «Riflexions sur la metaphysique du calеговъ 1582 г.въсанъ піезпенскаго архіеписко- cul infinitesimal» (1797); «Geomilrie deposition» па. Стаииславъ Карнковскій построилъ двор- (1801); «De la defense des places fortes», 3 т. цы въ Гнезнтз, Дович , Грабов-Е н Влоцлавк ; 1809; компчеекая героическая лоэ.ма, «Don онъ ум. въ 1603 г., НМ-БЯ бол е 80 литъ. Изъ Quicholte», и миого мелкихъ стихотвореііій. сочинепій его изв стны: «De jure provinciali КарЕОВЕЧЪ. ГОЛПІТИІІСКІГІ іепералъ-.маіоръ, terrarum,civilalumque Prussiae»; «Hisloria interre- любимецъ Императора ГІЕТРЛ 111, который въ gnipost discessum e Polonia Henrici»; «Epislolae 1762 г. пазначилъ его командиромъ стародубfamiliarium, a magnis viris, summis pontificibus, скаіо-малороссіііскаго полка съ чііпо.мъ бригаimperaloribus, elc. adsemissae2edit Lipsias,!?^!: дира. «De Messia, de Ecclesia, de Eucharislia ad PaКарНОСЪ, прсдсиазатедь, любп.мецъ Аполлона; rochos»; «Oratio contra confederalionem, 1582, онъ былъ убитъ во время перерзда въ ІІелоetc». — 4) Дадзибогъ, дерптскій воевода, добр- пониезъизъ Гераклидовъ—Гиппотесомъ.АполХІПІСКІГІ и одоляновскій староста; въ 1611 году лонъ от.мстилъ за него, наславъ на Дорянъ язбылъ посданъ отъ' сей.ма ко.мішіссароліъ для до- ву, за чтб Гпппотесъ былъ изгнаиъ изъ отеговора еъ Мосьвою; онъ ум. въ 1617 г. чества на 10 л тъ, а Аполлону Карнейскому ддя Карнб (Lazare Nicolas Marguerite Carnot), отличиыи математикъ, род. въ 1753 г., опредтзленъ въ инженерный корпусъ въ Парижт» и при начал революціи былъ капитаномъ; съ 1791 года вступилъ членомъ закоподательнаго собранія, гд заии.мался дізла.ми по части народнаго просвищенія п ар.міи; засидая въ конвент , подавалъ гоіосъ на с.мерть Людовика XVI. Съ 1793 года оказалъ собя отличнымъ тактнколіъ, и паходясь членомъ комнтета пародпаго благоденствія, управля.іъ движеніями 14 армій, длн которыхъ чертилъ плаіц.і ка.мпаній. Въ 1705 г. онъ былъ членомъ директоріи, отдалъ Бонапарту ііачальство надъ италіянскою арміей, и участвовалъ въ основаиіи подитехипческой школы н національнаго ннсти-

отвращенія язвы установленъ девятидневный кариейскій праздиикъ, на которОіМЪ приносилось въ жертву много быковъ, производились разныя игры, а съ 676 г. начались состязаиія въ музык . Этотъ праздникъ совершался во вселъ Пелопонез , и съ особониы.мъ торжествО|ЧЪ въ Спарт . Жр цъ, отправлявшій служеніе на праздникіз, называлсл аіотомъ; управлепіе праздпествомъ поручалось 15 карнеата.мъ, пзбираемымъ пзъ 3 коліиіъ, на 4 г. Каровё (Friedrich Wilhelm Саго ё), шв стпый и в сьма плодовитый ііе.м цкій писатель, особеино no предмету популярпаго богословія, родился въ 1789 г. въ Коблеиц , а живетъ съ 1822 г. во ФраііКФургБ-па-Майни. Онъ издалъ сл дующія сочииенія : «Romantische Blatter»,

Kap — Кар — І9 — Кар — Еар 1818; «Entwurf eines Burschenschaftsordnung», КарлъИ, Апгліічапе осповали зд сь свою коло1818; «Ueber das Recht und die -wichligsten Ge- пію и для управленіп ея составнли копституцію. gensliinde der ofTenllichen Beurlheilung», 1825; Въ 1720 г. Каролипа раздт.лилась па ст.верпую «Ueber alleinseligmachende Kirche», 1B'26: «Reli­ и южную, a no отпадеіііи отъ Англіи Сізвероgion und Pliilosophie in Frankreich», 182"; «Was Амсрнканскнхъ колопіи, эти двг. провішцііі heissl romisch-kaltiolische Kirche?». 1S2S; «Cns- состапплн два независпмые штата республики. morama», 1831; «Der Saint Simonismus und die Сііверная Каролпиа дішітся на 64 граФства; neuere franziisische Philosophie», 1831; «Moosro- главяыіі городъ ея Ралеигъ, съ 2,200 жителеіі. sen», 1831; «Die lelzlen Dinge des Kalholicismus Прочіе города, наиболие важные: Вильмингin Deutscliland», 183 2; «Ueber das Coelibatgesclz тоііъ,съііеболыиеіо гаваиью; Файетвиль,Эдинdes romisch katholischen Clerus», 1832; «DerMes- тонъ, Елизабета. Плимутъ, БоФоръ и Шарлотsianismus und die neuen Templer», 1>'34; «Riick- та, маленькііі городокъ, поблизости которвго blick auf die Ursachen der franz. Revolution», находятся золотые рудшікіі. Все иародопаселе1Й34; «Ueber kircliliches Christenlhum», 1835; піе иітата дюжно положить въ 100,000 душъ. «Papismus und Humanismus-, 1838; «Neorama», Южпая Каролина д-йлітся па 29 округовъ. 1838; «Worte des Friedens», 1833; «Ueber das Главпый ея городъ,Колум5ія,съ 4,000 жителей, sogenannte germanische und das sogen. christl. на правомъ берегу Конгарп. Самын важпый Staatsprinzip, 18J3, u проч. городъ штата, Чарльстоунъ, при сліяиіп ріікъ Каролатъ-Бейтенъ (Karolat-Beilhen), княже- Ашле п Купера; опъ имТ5етъ укрііплеііія и до ство иъ Си.іезіи, заключающее иъ себ-Б кііяже- 30,000 жптедей. Посл Новаго Орлеана, это ство Каролатъ (4 кв. м.), съ 10,000 жит.; Ам- са.мыи паселенный изъ южныхъ штатовъ, п тицъ (1 кп. м.), съ 1,200 жит.; и Зааборъ (9 шестоГі по пажпости своеп торговли. Южная сол>), съ 3,250 жителей. Прежніе его влад те- Каролнпа вособенности отлнчается большимъ ли, Оаромы ФОііъ-111ёнаихъ,сдізлаліісьвъ 1607 г. развмтіемъ въ ией з .чледълія. Все населенів волыіы.мп влад-Бльцами Веіітепа па Одер , въ по.іагается до 650,000 человъкъ. ' 1700 г. импррскими граФамн, а въ 1741 г. Каролина-Ашалія-Елизавета, супруга Георкчязьпми каролатскпми. Ныи шній киязь, Гон- гаІ , короля аиглійскаго, вторая дочь гер.брарихъ Карлъ Вплыельмъ, родился пъ 1783 г.; уишпенгъ - вольФенбюттельскаго.Карла Вильонъ члеиъ ирусскаго государствеппаго сов та гель.ма-Фердинанда и англійской принцессы и сеіімовый маріиалі. Силезіи. Апгустины, сестры Георга III; род. 1768 г. Эта Кароли (Кагоіі), старинная венгЬрская дво- приицесса вела скучную жпзнь при двор-Бсвоерянская ФЭМІІЛІЯ. Графъ Александръ Каролм го отца, пока ие сочеталась браколъ въ 1795 BO премя возмущенія Рагоцци принядъ пачаль- г. съ принцо.мъ гальскимъ, впослъдствіи коро. ство иадъ хремя Ео.мптата.ми, которые оотава- лвіМЪ англійскимъ Георгомъ IV. Чрезъ годъ лись в-врными австріііскому дому, п п сколько посліз замужства она родила дочь, но Георгь разъ разоивалъ привержепцевъ Рагоцци. Одиа- по ііеизв^Бстной причин развелся съ нею; кожъ, когда оиъ привезъ отбитыя зпамеЕіа въ тогда Каролііпа удалилась въ одинъ изъ своВъну, оіопрііііяліідурііо;раздраженііыйэтимъ, ихъ загородпыхъ домовъ, гд-Е жнла пъ больонъ самъ присталъ къ партіи мятежииковъ. шо.мъ уеднненіи; пе с.мотря на то, ее обвиниЭту ФЭМИЛІЮ носилъ также венгерскііі ФИЛО- лп въ иреступпоіі связи съ однимъ капитаСОФЪ, ФИЛОДОГЪ и богословъ Каролп (Kaspar Ка- иомъ, М нби, и піжоторыми другимп «ща.ми, гоіі), который, съ 1557 г. оылъ проііов дии- а пото.му дочь ея быда объявлопа незаконнокомъ реформаткон Церквн въ Гренці;, и пере- рождеііною. Каролшіа, вполнъ оправдавшись, велъ Цибдію на венгерскій языкъ; онъ умеръ путешествовала въ Іерусалимъ, и, по возврапичііи оттуда, поседилась въ Италін, куда къ въ 1589 году. нен вскор-Б прибылъ носланный отъ Георга Каролина, провинція въ восточноГі части Соедтіеииыхъ С веро-Американскихъ Шта- IV, лордъ Этчинсонъ, съ предложеніемъ откатовъ, открытая въ 1512 г. Испапцами, подъ заться отъ титула апглійской королевы, за начальствомъ Попса де-Леопа, н присоединен- 50,000 Фунтовъ стерл. ожегоднаго пепсіона. Каиая къ испанско.му влад-Бнію Флоридт.. Назва- ролипа съ гордостыо отвергла это продіоженіе, иіе Каролнпы дано еіі впослтздстиіи Фрапцу- іі возвратіілась въ Англію; та.мъ первый мизо. п. ЖаномъФрапсосі Рпиб, которыіі быдъ по- тіст()ъ короля, лордъ Ливерпуіь, вновь обвисланъ Карломъ IX для осповипія тамі. колоіііп. нилъ ее въ тайной связп съ Мталіягщомъ БерРпОо пазвалъ страиу въ честі. своего короля. гамп; и хотя это дило было передано въ парНо въ 1565 г. фрапцузсЕІе поселепцы былп нз- ла.меитъ, но р шеію не въ ея пользу; однако же мпшістры ііеп[)Осіиіі отсрочку на 10 м^сяінаны Испапцами. При англійскомъ корол

Kap — Кар

-

5S0

ц е в ъ для прнпедешн піиігопора въ ііеполиошо; ппролоджсніе этого ііре.менп Каролиііа скоропостпжпо сЕопчадась, 30 ію.ія lS'2l г. КаролинаМарія, э р ц г е р ц и п п і я авотрібсЕая, дочь и.мпсратора Фраііца u .Марііі-Терезіи, супруга Фордішаііда IY, Еоро.ін ііоаіш.ііпаііскаіо и сііціі.ііііскаго: род. пъ 1752 г. Эта королеіш была пеооыкпоиеііноіо красавпцоіо и вм ст съ т ъ м ъ обладала обшмриымъ у.мо.чъ, но еіі педостаііало тисрдостп характера п душспііыхъ качостьЪ. При нступленіп пъ бракъ, 1768 г., одно :ізъ глапіПііішихъ оя услоиііі было то, что6ы пмізть грлосъ иъ государстііоиііомъ COBHт , гдт; она иъ Еороткоо ьре.мя получпла пирвов МТІСТО ; ііреаиііп мпиистръ іанііучп (Tannucci) бы.іъ удалепъ no проискамъ короловы, н мъсто его получшъ любпмецъ Каролипы, Актонъ (Acton), которыіі одпакожъ СІІОНМИ ПОступками СДІІЛЧЛСЯ ііеііавпстепъ воему пароду. По ііаущенію Аптона королева объявпла воііпу ФрапцузскоГі ресііублпк , въ 1798 году; сл дствіе.мъ этоГі воппы б ы ю изгнавіе изъ Неаиоля королевскаго до.ма [ОСВФДМЪ ІіонапартЪ. Каролипа умерла въ за.мки ІІІеіібруіііпз, 1814 г., иеувпдавъ возвращоиія своого cynpyf'a па престолъ Обипхъ Сіщиліп. Каролянская булла, издавная іімпораторомъ Карло.мъ IV въ 1359 г. въ пользу духовенства, чтобы заіладить дурное виечатліііііе, иронзведениос па папу Ивнокентія VI ііа.мъропіомъ іі.мператоі)аіісправіпы'оі)маисі;оедуховеііство. Впосл дствіи, эта булла подтвсрждепа ІіопиФаціемъ IX и Мартивомъ V. КаролИЕСЕІе законьі; такъ называетснуголовное уложепіе, дапное іорманца.чъКарломъ V н прииятое сеймомъ въ Регвпсоург , 1532 і . О п о u теперь служитъ осіювані мъ уголовпаіо законодательства въ.Терманіи; издапіо п нзложеніе этого кодокса весьма замі5чателыіо,і;акъ образецъ гермапскои ирозы; это трудъ Іоанпа Шварценберга, Франкопскаго дворямина. ЕаролинсЕІеострова,архипслагъ въ Подииезін; оіін извЬстпы также подъ и-меаемъ с вер. н южныхъ Новыхъ - Ф ш и п і ш н с к и х ъ острововъ; ложатъ подъ 10° с-Бв. ш и р о т ы ; открыты Испаііцами въ 1543 г. Недавію Кароліиіскіо остроиа были ііосЕщас.мы русскимъадмпраломъ Сенявііиымъ, u н скольЕи.мііФраііцузскііыимореплавателями. Изъ записоЕЪ пхъ вндно, что островнтяне разд ляются на два ІШЕОЛ ІІІЯ, говорятъ одиимъ нзыкомъ съ ЖІІТИЛЯ-МІІ ФнЛІІІІПИІІСКИХЪ острововъі и татуируютъ ссбъ тізло: женіциііы пхъ исобыЕновенпо Ерасипы. Н а э т п х ъ островахъ растутъ кокосовыя п хл биыя деревья; почва весь.ча іілодо))одііа н логла бы прошводить КОФ , сахарпый тростпнкъ

Kap — Кзр

и п в р е ц ъ , ссли бы се обработывали на.іложащпмъ ооразо.мь. Жптнлеіі счнтаотся до 9,000 дуіиъ. КарОЛИЕСКІЯЕВЕГа. НіікеГіскііісойі)ръ,созваііпыіі имлератрдцею І1[)ііііоіо, 787 і'.,для іюзстаповлопія и к о н о п о і и т а ш я , униятожидъ септу іікопоборцевъ. l i a n a Адріаиъ, удовлотвореипый різшсіііямн этого собо[)а,въ которомъ приіііімалп большое участіо его легаты, послалъ исъ рБшепія собира па одоброчіи Карла ВелиЕЭГО; no этотъ посл дпііі, вм сто того чтооы одобріпв п х ъ , созвалъ СІИІСЕОПОВЪ tiioero государства, приказавъ іімъ составить по этому Предмвту опроврржонія, п доказаті., что праг.ила нішёйсЕаго сооора протііішрізчатъ догмата.мъ Запад. Церквп. Эти-то опровержоиія пзВІІСТІІЫ подъ іі.мепе.міі «Каролііііскпхъ кпигъ». Каролинъ,шведсЕаясеребряпая моікпа, безъ всякаго пзображопія н даже бсзъ окраііпъ; па пеіі только одпа і і а д і т с ь «Si Deus pro nobis quis contra» (nos)? Эта мовета получпла своо пазвапіе оть іімеііи шведспаго короля Карла Густава, который псрвыіі прііказалъ чоі;апііті. ее (1658). Въ ііроіиедшо.мь стол тіи ціиіііоіть ея простиралась около 25 ЕОП, coj). Кароліпіа.міі пазываются такжс золотыя мопоты въ Колопыі, равныя по ЦІІІІНОСТІІ съ лупдора.мп, съ ьоторымИ п х ъ обыкиовеиііо сміішпваютъ въ Гермаиіи. Каротель (раііпяя). Такъ иазывается у огородііикоиъ мелЕая морЕопь, длиііою въ вершокъ; высъвается въ половііп яііваря вч, парІІІІЕЪ, Еоторыіі достаточпо п а б т і а ю п . свііжею ЛСІЕОЮ зе.млею. Когда лпстья Еаротелп завурчавіііотъ, то цадобио давать растспію большо ві^здуху іі солнечпаго св та. Промелсду карртели можпо с ять салатъ и редисъ. Кароча, СІМ. Еороча. Еарпантра (Carpenlras), городъ во Ф[)аіщііі, иъ ВОЕЛЮЗСКОМЪ леііартамепт-и на Аіізаііі;, съ оолыіиі.мъ соборо.мъ, высшими оудебііы.мп Мііста.чн, учебны.мп зауодеиінми u оабріікамп; илгветъ 10,000 житолей, п ироіізводптъ большой т о р г ь іілодамн.Этотъ городъ назывался въ древностіі Карпепторакта, a у Римдянъ «Fo­ rum Neronis». Въ 1313 г. n a n a Клішоптъ V, памъреваясь устроить зд-Бсі. свое мвстопребываиіе, ВОЛТІЛЪ поіетройть въ КарпаптрА ііреЕрасііыіі иодопроводъ иа 25-^ часа разсгояпія, приіоііяющііі въ городъ воду изъ горы Ванту (Ventoux). Карпатскія илп Крапакскія горы, отд-ьляютъ дупаііскуіо систе.му водъ отъ сіісте.мы р-БЕъ Одера, Виоды п Диіістра, и круг рбразно обходнтъ вепгерсЕуіо равіііпіу съ с иора и востока, па разстояніп 140мііль. Карпаты разд ляются: иа Западныя.Еоторыя начинаются ча-

Kap — Кар

— £ 1

стію блиаъ прохода Ио.іуш;іі, частію ца д-Боомъ бсрогу Дуная у Пресбурга, п продолжаются до посточноп ог.оішчностн Татроііихъ г о р ъ ; па Долгія Карпаты, которыя пдутъ оттуда къ іо.-в. до Траіісіільиаііскпхъ К а р п а т ъ , и на Восточиыя Карпаты, которыя съ с. и съ ю. совершеапо оі;ружаютъ Траіісильоаиію и перосізкаютъ е,е па западт;. КарпатиЕІя горы распростраияютъ СІІОИ отрасли въ ш і д з ііоііііжающнхся холмовъ, no южпоіі части царства Полі.скаго, такжо в ъ губ. Подольской и Волынскои. Въ ЮЖІІОІІ частп посд дней он и з в в с т п ы подъ именемъ Двратыпскаго хребта. Г р а і т т н а я полоса, проходящая между истоками Коды.мы п Игорлыка (ііа юг Подольской гуо.), гіріізпасав.мая геолога.міі за отрасль Кариатскаго хребта , входитъ и в ъ Новороссіискііі краіі, съ легЕіімъ наклонеиіемъ к ъ ю.-в. u п р е р ы в а е т ъ т е ч нів Д п с с т р а (между Ямполе.мъ и Дубоссараліп), Г>уга (у Возиесеиска), Иіиульца (прн сел. Шоотарки) и ДчФпра (.между Екагсріпіославолъ и Ддексапдровско.мъ), ГДІІ образуитъ пороги. Эти горы расположепы больше отдізльпы.міі группами, нежели одпою пепрерывпою Ц-БПЫО. Настоящій ихъ основныіі узолъ составляюгъ Татрскія горы, па протяженін 8 — 1 0 миль. На хребтт> и х ъ множество озеръ, какъ-то: Длпііпое озеро па высотт. 5,817'; Воронковое озоро (5,269' в ы с ) ; Польскоо озеро, в ъ 6 ч. оіфужпостіі; Черно озоро, в ъ которое не падаетъ нн одппъ солнечныіі лучъ, и пр. Гдавпыя позпышепішстп Карпатъ суть слъдующія: Цаип (7,500'), Кастенбергъ (7,200'), Ледпиковая башия (7,980'), Іомницкііі всрхъ (8,200') іі проч. Къ іогу отъ нихъ тянутся вепгерскія М дныя горы съ Геіігалл о ю , гдБ паходятся токпііскіе внноградники. Сюда при.мыкаютъ съ востока Липтавскія Алыіы ,и па ю . - в . сливаюгся съ Л сныміі Карпатами. Восточиыо Карпаты окружаютъ Трапсіільвапію паіюдибіо вала, оставлня тольЕО 16 узкпхъ проходоиъ, ведуіцііхъ на венгерскую плоскость; н з ъ іпіхъ зам-счателыгБіішііі проходъ Роттурмскій, пробитыи въ скалахъ на 11 часовъ длины. Опи достигаютъ зііачитольпоіі высоты, т а к ъ , что Руска Иояиа ІІМІІОТЪ 9300', Гайлурнпа 9000' и т. д. На восток онн круто опускаются и образуютъ траіісндыіаиокія М-Вдпыя горы. Карпаты не достіиаіотъ сивговоіі лііііін; ЛОДІІІІКП паходятся только па Ледппковоіі вершни . Самыя высокія и х ъ части соотоятъ н з ъ граинта и гипса; опи совершеіічо обнажсиы и безводны; въ сродиихъ и пижішхъ частяхъ прсобладаетъ алыііііская прнрода, Д-БСЪ, пажити, глубокія ііропастіі, водопады и между ннми діікія долтіы. Но на иыТ. VI.

—

Sap — £ар

согБ 6500' алыіійокія растешя преі;раіцак)тсн; хвойыый л съ исчезаетъ на высот.1; 4,500'; кустарпикъ растетъ тольг.о до иысоты 5,600'. Вообще клн.матъ К а р п а т ъ , ис смотря на п х ъ южное положеніе, очень суровъ. Юрсиая пзвссть встр чается в ъ среднііхъ ч а с т я х ъ ; Карпатскій песчаникъ въ і т ж н н х ъ , п пъ этой-то Формаціи содержатся богатые м дпые п содпиые іірінскп, которыли славятся эти горы. Еарпевидныя (Cyprinoidei), семейство брюхоперыхъ рыбъ и з ъ порядка мягі.оперыхъ. Отіюсящіяся сюда рыбы ІШ-БЮГЬ узкін ротъ, слаоыя, часто боззубыя челюсти, глоточиыя ЕОсти, вооружепныя множествомъ з у б о в ъ : тЬло, покрытоо чешуею. Къ этому се.меГістку, богатому-рода.міі, отнооятся: карпіп, карасп, сазавы, лещп, ша.мая и проч. Еарпенко (Мопсеіі Иваиовичъ), геперадъ-леитенаитъ, Еомендаіітъ ЕрБпостп Замосць. Вступилъ в ъ службу ііодпрапорщііЕомъ въ 1781 году, въ тавричесЕІіі гренадерсЕііі ПОЛЕЪ, и з ъ Еотораго переведепъ въ кіевскіп Еонно-егерСЕІІІ ІІОЛЕЪ, a no расФор.мироиаиіп э і о г о ІЮСЛІІД-

няго, в ъ 9-іі erepcsiii полкъ, гди и произведенъ в ъ подпоручііЕИ 1798 года, нм я отъроду 19 ЛІУГЪ. О а ъ участвовалъ въ турецЕомъ поход-Б 1790, а потомъ в ъ воііп-Б съ Полыііею, съ 1792 по 1796; в ъ 1803 г. въ воеиныхъ дийствіяхъ в ъ Грузіи, а в ъ 1804 г. в ъ Персіа. Въ 1807 г. находился в ъ Пруссіи во врс.мя воііны съ Фраіщузамп, и участвовалъ въ сражоніяхъ при ГейльсбергЪ н Фридландз. Въ 1808 и 1809 іт., во время шведскоіі ВОІІІІЫ Ео.мандовалъ въ чин^Б подііолковниЕа особеііііы.мъотрядомъ при дер. АііЕвръ, а потомъ пріі вторженіи русскихъ войскъ в ъ Швецію находился въ сражеіііи прн ЕирЕ ШелеФТЪ, гдт; съ лотучіімъ отрядомъ отбнлъ у Шведовъ 15 орудій, за чтб

проіізведепъ

в ъ ІІОЛЕОВНПЕН. В Ъ ТОМЪ

же году при СПЛЫІОІІ аттаЕ'1; непріятеля подъ селоиіемъ ГерііФорясъ, онъ, крманд}'я правымъ Флаііго.мъ нашеіі позііціп, соверіііетіо опрокипулъ ііепріятельсЕій лЗвыіі Флапгъ. Въ 1810 г. ПОЛКОВІШЕЪ КарпоііЕО былъ назііаченъ ко.млидпромъ 26-10 оіерсЕаго полка, u вслвдъ за тіі.мъ шеФо.мъ 1-го егерсЕаго полЕа. Въ 1812 г. за сражоніе подъ Бородіінымъ оиъ получилъ чинъ генералъ-.маіора, и участповалъ прц поражопіи Фраіщузовъ у Тарутино, гд во.мандуя 1-мъ г|)еііадерсЕіімъ егерскимъ поді.о.мь, оказалъ пріі. Бръ пеустрашіімостп. ІІри отступленіп Французовъ ЕЪ СмолепсЕу, ко.мандуя отрядомъ у Соловьевоіі пореправы, онъ н а и е с ь сплыюс пораженіо протіівііику и ііресл довалъ его до сел. ЦурііЕова. Въ 1813 г. за сражеиіе ііри Бауцепіз удостоился получііть ордевъ Св.

Kap — Кар

-

562

Георгія 3-го кіасса. Въ 1814 году участповалъ в ъ сраженіи подъ Парижемъ и г р и занятіп Руоскшш сто.іицы Франціп. Въ 1816 г. г нералъ-маіоръ Карпенко уволенъ отъ служоы за - ракамн, съ муіідііромъ и пепсіоно.мъ полиаго жалованія, а въ 1839 г. спова опред-Бленъ на службу прежнимъ чипомъ гепералъ-.маіора. — Въ 1840 г. огіъ произведенъ въ гепералъ-лейтепанты с ъ пазначеніемъ пачальникомъ 2-й. ПТ>ХОТІІОГІ днвизіи, а съ 1844 г. запи.маетъ насто^іцуіо должпость. Карпентеріэ (Сагрепіагіа), восточиая часть с вериаго иереіа Новоіі Голландін, око.ю за.іпва того же имени. Восточпый оерегъ низыеиъ, песчаиъ, безплодепъ и тяпется до Торрисова пролива. Залішъ п страпа получплп пазвапіе отъ имеіш отпрывшаго нхъ Голлапдца Карпептера.

Карпино-Карпини, см. Плано-Еарнкни. КарпинскІЙ (Никоиъ Карповичі.), дФйств. ст. еов., геі!.-штабъ-доктор7і,членъ медпц.совъта и вольпаго экопомііческаго обіцества, почет. члонъ с.-петербургскоп академіи наукъ. Роднлся въ 1745 году, обучался еиачала въ Харьгіов , а пото.мъ въ медицппскомъ у ч и л и щ в при саиктпетербургспо.мъ сухопутпо.мъ госпптал ; въ 1776, съ званіемъ лекаря, отправился въ чужіе краи; въ 1781 г. получилъ въ стразбургско.мъ университети степень доктора медицины и хирургіи; по возвращепіи въ Россію былъ сдТзланъ въ медицнпскоГі акаде.міи проФессоро.мъ апато.міи; въ 1783 году перешелъ въ санктпетербургское врачебпое училпще проФессоромъ анато.міи, ФИЗІОЛОІІИ, хирургіи п матеріи мединй; въ 1805 году назиаченъ гепералъ-штабъ-докторомъ. Умеръ въ 1810 году. КаршшскіГі участвовалъ въ сочиненіи «Карантиннаго устава и другихъ инструкцііі для врачёй», а изъ сочиненій и переводовъ его напечатаны: «Россійская Фар.макопея или аптека», «0 желтой горячк-Б», «Верга.мово пробириоеискусство пли способъ разлаіать металличоскія руды локрымъ путе.мъ» н «Крелля наилучшій способъ извлекать сони изъ растеній и приготовляті. экстракты». КарпинСЕІЙ ( Ф р а н ц ъ ) , любимый польскій поэтъ, вре.менъ Станислава-Августа, родился в ъ деревии Головковіз, въ русскомъ воеводствъ. Псрвоначальное образопаніе получилъ въ іезуитскои школіз, въ Станиславовіз, а пото.мъ в ъ Львов . Онъ совершнлъ путешествіе въ Вину, и возвратившись па родину, поселился в ъ Галицін, а пото.мъ въ Волковысско.мъ уізлд , в ъ деревии Хоровчизіітв, гд-в и умеръ въ 1825 году, на 84-мъ г. своей жизии. Первое его сочин е н і е и з д а н о въ 1790 г. подъ заглавіемъ: «Za-

-

Kap — Kap

bawki wierszem і proz^»; посл-Бднее его сочпненіе написапо въ 1822 году подъ заглавіемъ: «Historya mego wieku і ludzi, z klorymi 2ytem», ii наіючатано только « ъ 1834 году. КарпІЯ (Cyprinus), рыба изъ се.меііства карпоішдпыхъ, имтзетъ BTOJIJIO косточку дліііпіаго спппиаго и проходпаіо перьевъ, колючуіо; no угламъ челюстей усики. Карпія около Волгп и Урала называется сазапо.мъ, а въ Малороссіи іюропомъ; происходитъ изъ іожныхъ страпъ Европы, п стараніями челов-Бка разведеиа также на сивер . Унізряютъ, что въ Англіи она появплась въ 1514 г., а въ Даііиі полувЧВкомъ поздіПіе. Эти |)ыбы водятся въ стоячихъ водахъ; иа зиму погружаются-въ тпну; OUT; необыкновепно плодовіггы: достигаютъ до десяти Фунтовъ въса и до четырехъ Футовъ длниы н болие; жпвутъ ГюлБе ста пятіідесятн литъ. Въ Россіи карпія водптся въ Каспіііскомъ, Черішмъ и Азовс .о.ліъ моряхъ; въ Сибири ее и Б т ъ . — If. Карись (Carassius, carassin), шпзетъ ши|)Окое и овальное туловище, цвтзтиоо хвостовое перо: сверху опъ зеіеповатъ, бока жел говатые, а брюхо бвлое. Карась водится въ р в к а х ъ и озерахъ во всеіі Россіи, и употребляется въ піицу. Карповка, рукавъ Малоіі Новкп, образующій Аптекарсиііі островъ, въ С.-Потербург . КарпОВЪ ( Baciuifi Нпколаевичъ ) , проФесеоръ с.-петербургскоіі духовпой академіп.статскін сов тникъ, родо.мъ и з ъ Вороиежской губерпіи, свяіцепнпческііі сыиъ. Иоіучплъ образопаиіе cnepua въ вороножскоГі духовноіі семішаріп, пото.мъ иъ кіевскоп духовпоіі акадсміи. По окопчаніп курса нъ послтзднеи, въ 1825 году, поступплъ въ г.іевскую се.мпнарію учнтеле.мъ н мецкаго и греческаго языковъ; въ 1829 г. переведеиъиъ кіевскую акаде.мію па ка едру французскаго языка, съ званіемъ баккалавра; 1832 г. утверждепъ баккалапролъ ФІІЛОСОФІИ; 1833 г. вызнанъ пъ с.петербургскую академію па ту жо каведру; въ 1835 г. удосгоеиъ званія проФессора ФИЛОСОФІИ; ВЪ 1843 г. переведенъ па каеедру псторіи ФИЛОСОФІИ ВЪ ТОН же академіи. ДостоГін йшііі проФессорь, увлекательпый на своеи каяедрТі, влад ющій р дкою способностью пробуждать пъ сиопхъ слушат ляхъ жажду знапія п мыслителыюсть; опъ нзвізстепъ н отечествеппой публііки свои.ми литературпыми [іропзгіедеіііяміі.Карппвъбылъ сотрудникомъ«Энцііклопедііческагословаря»,іізд. Плюшаромъ въ 1839 г. (Спб.); издалъ свой переводъ 1 тома исторіи ФПЛОСОФІИ, Р и т т е р а , въ. 1840 г. (Спб.); свое ішеденіе иъ ФИЛОСОФІЮ ВЪ 1841 и 1842 г. и переводъ сочііпемій Платона. Идеп этого ФплосоФа иаходятсм въ ТІЗСНОГІ

Kap — Кар

— 51 I

евязи съ іісторически. іъ ходо.мъ ФІІІОСОФІІІ Н ВПСШІІІ соооразпы съ согіремепііыми потребностями этоіі науки. Переводы его отличаются томпымъ іізображопіс.мъ всізхъ оттіиіковъ мыслп переводи.маіо ііисате.ія,безъііарушеііія чпстоты п сстостпемпостіі русскаго языка. Его переводъ П.іатома снапженъ введеніями въ каждып отд лыіып разговоръ п прп.м чаиіями. Псрвыя мпого по. огаютъ слЕдпть за ходо.мъ д ла, во всеіі ПОЛІІОТТЗ раоіірывая осіювную пдею, развитую греческимъ ФПЛОСОФОМЪ въ то.мъ пли въ другомъ разговор ; вторыя археологііческимп п Фіпологііческп.міі ПЗЛІІДОвапія.ми пояспяютъ частпыя миста въ разговорахъ Платопа. Досел перевода Платоновыхътвореиііі вышло 2 частіі, теперь [ірпгитовляется къ печатанію треті.я. Съ идеямп В. Н. Карпова зпакомятъ пасъ его введеиія въ ФІІЛОСОФІЕО и отчастп ого за.м чанія npu персводахъ; въ этихъ оіо іірошведешнхъ,каЕЪ пронзведеніяхъ человііка, проішкпутаго идеею своей «ауки іі систематпка, можпо легко віід ть п основныя положепгя сдо спсте.мы п связь частиыхъ пунктовъ ого иауки.

—

Kap — Kap

чіе; ум. 1532. — 6) Се.менъ Ивановпчъ, въ 1492 п 1495 г. поЕазанъ при юоударевоіі постел въ ііовгородскпхъ походахъ, а въ 1499 г. былъ спсрва 4-мъ послаіпіыхъ па судахъ по.моіцпыхъ воііскъ, а пото.мъ вооводою правоіі руки коппой ратп въ ііазанско.мъ походъ.—7)Иваііъ едоровнчъ Ііольшоіі, 21-го япваря 1526 г. в ъ бракосочетаиіе велнкаго князя Васп.іья Іоанповича съ княалшю Елсною Васпльсвіюю Глинскоіі, несъ вторы.мъ Фоиарь подъ іосударевой СВІІЧОІІ; 24-го декабря 1634 г. былъ въ отв тт; съ кры.чскіі.мъ посломъ; 9-го января 1636 года отвізчалъ отъ велпкой ІІИЯГІІІІИ Елеиы В а с ш ь евпы прсдставлепііому еіі казанскому царю Шихъ-Алею; въ 1544 г. былъ 7-мъ полковымъ судьею въ казанско.мъ походтз. — 8) Дол.матъ едоровичъ,3-іоФевраля 1547 г. въ бракосочетаиіе царя Іоаипа Ваеніьокича Ьъ д-,ввііцей Натальеіі Ро.мановной Юрьеиоіі - ЗахарыпюГі несъ въ церЕовь государево сголовье; въ этомъ же году былъ съ государе.мъ въ ко.іомепскомъ ПОХОДІІ ; въ 1547 г. показанъ длштроискимъ дворецкнмъ; 3-го ноября въ депь бракосочетанія.родііаго брата царя Іоанна Васіиьевича , Еарповы, русскіп дворянскіп родъ. ИрОІІСХО- князя Юрья Васильевпча съ кияжиою Іалицдчтъ отъ князеіі смолеискихъ, пменно отъ chi­ коіі, былъ 2-.мъ княжііиііымъ дружкою: съ 2-го na князя едора Апдреовнча Ііерезуя ОМНІІ- декабря отправился съ государемъ для казанскаго,Карпа, по прозііапію «І оробья». Изъ это- скаго похода во Владп.міръ, а оттуда до Нижго рода въ русскпхъ актахъ встр чаются сл - няго и обратно въ Москву; въ 1549 г. пожало дующіе: 1) Ипапъ Карповичъ, въ 1489 г. былъ вапъ въ окольннчіе, 31 иая и 1 ІІ 2 ікиія 1550 l-.мъ воеводою лТіНоіі руки воііскъ въпоход-ііііа года въ бракосочетапіе двоюродііаго брата цаВятчанъ. — 2) едоръ Карповіічъ, въ 1456 г. ря Іоашіа Васильевпча, князя Влади.міра Анпослапъ иъ Казань быть воесодою npu казап- дреевнча, съ д внцею Нагою, СИД-БЛЪ въ криско.мъ цар .—3) Се.менъ Карповпчъ, въ 1489 г. вомъ государевомъ сто.гБ; въ августъ бьыъ былъ въ поход-в на Вятчанъ, а въ 1494 г. при 2-мъ воеводою въ Ту-гв; въ этомъ же году въ взятіи ілавиаго города ихъ, былъ воеводою л - поход-Б съ государе.мъ стоялъ подъ Казанью у воіі руки воііскъ; въ 1496 г. 1-мъ воеводою тоГі озсра Кобана; въ апр лт; 1551 г. отправлеиъ же руки войскъ въ поход на Шведовъ; въ въ Казапь съ царе.чъ Шихъ-Алеемъ 2-.мъ вое1497 въ поход-Б къ Казани и въ 1502 г., въ по- водою сторожеваго полка и, пришедшн на р. ходъ п з ъ Пскова па Нимцевъ, показапъ 1-мъ Свіягу, постронлъ городъ, а ц а р я Шііхъ-Алея воеводою сторожеваіо полка. — 4) едоръ Ива- возвелъ на казанскііі престолъ ; 1553 п 1556 съ государемъ проновнчъ, въ 1492 н 1495 г. былъ при государе- годахъ былъ въ поход т и в ъ Крымцевъ; 22 апр-Бля 1558 г. въ свадьбу вон постед въ повгородскпхъ походахъ; въ 1517 г. пожалованъ въ окольніічіе; въ 1519 г. двоюроднаго брата царя Іоанна Васпльевнча, посланъ въ Казані. съ казанскп.мъ царомъ, кпязя Владиміра Апдреерича, съ княжиою Одогди и ум. 1530 г. — 5) Никита Ивановичъ, въ евской, показанъ 2-мъ кііяжшшымъ дружкоюг 1492 и 1495 г. иоказанъ при государевоіі по- съ 13 іюпя того же года былъ 2-мъ воеводоЮ' стел въ повгородскпхъ походахъ; въ 1512 г. сторожеваго полка въ поход-Б въ Калугу по въ поход-в изъ Москвы въ Коровскъ, а въ 1514 крымскнмъ в стямъ; 11 марта 1559 г. послаіп. году наюдился при государевомъ оружіи во 3-мъ воеводою сторожоваго полка протпвъ за Тулою, и, раз2-мъ поход къ СмоленсЕу; въ 1516 г. посланъ Кры.мцевъ, стоялъ па пол въ Казаш. 2-.мъ посломъ для принятія присяги бивъ ихъ, выгнадъ изъ русскихъ предгловъ^ въ втзрпости гооударю отъ царя и всего казан- въ 1562 г. — 2 - м ъ воеводою сторожеваго полка скаго народа; въ 1522 г. былъ прп государе- въ Серпухов-В; съ ЗОпоября — 12-АІЪ въ noвомъ оружіп въ коломенскомъ походіз протпвъ ход съ государемъ къ Гіолотску, a no взятіи К р ы м ц е в ъ ; въ 1523 г. пожалованъ ві, пруаіНіі- этого города — 5-мъ воеводою въ Коло.мніз; съ

Hap — Kap

—

56і4

19 сентяоря 1565 г. назііаченъ быть 9-мъ оъ дум п р а м е н і я Москвою; въ 1568 г. l-.мъ вооводою оъ Астрахаип; иъ 1509 г. 1-іиъ воеподого пъ Деди.іои-В и указапо e^iy, иъ сход съ другпмп поеводами быть 1-мъ воеводою псрсдоішго по.іка; въ 1570 г. І-мъ воеводою въ ЛстраІайщ yw. въ 1571 г.; сыпопья u потомки его і т і и о ж п . ш къ Фампліи Карповыхъ его пазваніс До.і.матъ и іінса.інсь Карповы-Дсшіатовы; изъ нихъ нзв стиы: — 9) Ивапъ До.іматов и ч ъ Мепьшой, ходи.іъ пъ 1551 г. къ Казапіі па судахъ съ царо. ъ Шихъ-Л.юемъ 2 м ъ воеводою псредоваго полка п п р т і і р л т и иа р. Свягу построи.іъ городъ, а Шихъ-Алея возвслъ па казаискоо ціірстпо; у.м nfi. 1554 г. — 10) Васи.іій Потровпчъ, въ 1553 г. бы.іъ 2-мъ воеводою въ Ту.гв; въ 1557 г. паміістішко.мъ въ СтародубЬ; пъ 1558 г. годовалъ 5-мъ воеволого въ СпіЯ Ж С Е І І . — 11) едоръ Лпдрсовуі ъ иъ 1559 г. былъ посланъ въ ЛІІФЛЯІІДІЮ 3-МЪ ГОЛОВОЮ при боярии КНЯЗІІ Толятсвско.мъ оъ болыиомъ полку; въ 1561 г. въ Свіяжскі; З-.мъ воеподою; въ 1565 г. былъ 2-мъ поеводою въ Тул ; съ 19 мая по лнтОвскимъ н кры.мскнмъ п стя.мъ, 1-.мъ головою при бояриігс княз Мстнслапскомъ въ прасой рук воііскъ на бер гу Оки; 1566 г. соитября пристаиомъ у цароішча Kai'iбулы въ большомъ полку еперва пъ Всликііхъ Лукахъ, а посли во ГІспоп ; въ 1567 г. 2-.мъ воеводою лізвой рукп войскъ протппъ Кры.мцсвъ; въ 1569 г- продстаилялъ государю польскаго гонца. — 12) Мнхаилъ Андрсевичъ, 2 октнбря 1550 г. 215'папіісаііъ въ третью статыо МОСКОВСБИХЪ д тон боярспнхъ; въ 1559 г. паМСОТЕІИКОМЪ въ Новгород -Сізверскомъ; въ 1561 г. 4-іиь вооводою пъ ІОрьев -Лпвоііскомъ; съ 20 анр ля 2-мъ вооводою лввоіі руки войскъ в ъ походБ на Литву:н указано е.му сбираться с ъ ратными людьмн во Псков ; въ 1563 г. годовалъ 4-мъ восводою в ъ Юрьови-Лнвоискомт»; въ 1564— въ Великпхь-Лукахъ 2-мъ восводою лИвои руки ВОІІСІІЪ; съ октября восііодою въ КарачевЧі; 19 мая 1565—ему указапо по литовс к и м ъ и крымскнмъ пистямъ сходнться на бореіу Оки и быть вооводою въ сторожекомъ полку съ ьняземъ Шуііскнмъ; въ 1566— на«•Бстііпколъ' въ^'ыльск ; въ 1576—4-мъ вое водою въ Юріівв -Ливонскояъ.— 13) Михаилъ Долматовнчъ, въ 1543 г. былъ 2-мъ воеводою лввоіі рукн войскъ въ Великнхъ Лукахъ; въ 1558— въ поход иа ЛііФляі4ДІю2-мъ'воемодоіо лБноіі жв [»уки войскъ; съ И м а р т а 1559—рыпдою съ государовы.мъ нахтсрмяннымъ сайдакомъ въ пОходи въ ТУлу ПО ЕрЫМСКІІМЪ ВТ.сгя.мъ; иъ 1 5 6 4 — 2-мъ воеводою л воГі рукіі ІІЧИСКЪ въ В липихі^ Лукахі.; въ 1575 —съ зимы

—

Кар — Кар

1-мъ вовводокі на Соспіз; въ япв. 1576—посланъ въ Дорогооужъ 1 М7> прпставомъ къ пріБхавшпмъ цесарскимъ посламъ, которыхъ встрЪт и в ъ проп роводплъ къ гооударю въ МожаіісіЛ), гди прп представлепііі ичъ •ЕЗДІІЛЪ къ нпмъ на подворьисъ столомъ отъ государя: съ веспы — 2 M7J ВООВОДОЮ ВЪ СерпуховБ у опоза и сиаряда; въ 1 5 7 8 — тперскпмъ дпореципмъ и муромскплъ пам стііпкомъ; 20 апр-Бля послапъ въ Поіьшу 1-мъ посло.мъ, гди, 4 септября, умеръ въ Луков-Б. — 14) Нвапъ Дол.матовпмъ, 1543 г., годовалъ воеводою въ ПочсггБ; въ 1544 въ году указаио ему пдтм съ иолко.мъ изъ Почепа к ь Полоцку, гд п участвовал-в въ прпступт; къ это.му городу; въ 1560 — головою при князі; КурлятевБ іп> большомъ полку въ поход-В пзъ Рьиьска протпвъ К|)ымцевъ; съ вссвы 1576 — въ Калугъ 2-мъ голоиою прп бояріін-Б кішзБ Прочскомъ въ передово.мъ полку; въ 1578 — осадиымъ воеводою въ ПутивлВ; оъ 5 декабря виеішдою въ Михайлов ; въ 1580 — п р и ь т ъ поеводош въ ІІочсітБ; въ 1581 — 5-мъ осадиы.мъ воеводою въ ІІоіяород ; съ 20 апр. 1582 и въ 1583, 1584 г. палгБстпикомъ н оеаднымъ вооводою въ ВяяюкБ, a no сход-Б c'b украпнсвими и бореговымн восводами, вод-Бпо ому быть вооиодою въ большомъ полку съ бояриномъ кпяземъ Труоецкпмъ. — 15) Ловъ Ивановичъ, показапъвъстолыіпкахі.; в ъ І 6 І 9 г . б ы л ъ присылапъ отъ міпрополига Фпларета Ниьнтпча къ государю с п р а т и и а т ь о здоровь-Б; въ 1622 г. •вздилъ съ столомъ отъ государя къ турецкому гюслу; 19 сеитября 1624 г. въ бракосочотаіііе царя Михапла еодоровича съ кпяжною Доліоруковой, стоялъ у мііста п шолъ персдъ царіщыпы.мъ сголоиьсмъ; въ 1625 г., прп урощепіп кизылбашскаго посла, сид лъ за іосударовымъ поставце.мъ; въ 1626 с. noжалованъ въ околыіичіо; 5 Февраля во второо бракосочстапіо царя Михапла еодоровича съ д вицею Квдокіеіі Лукьяповпои Стр шпевоіі, былъ вторы.чъ для бережопья у с-Бнпнка и у постели; былъ за стодомъ у государя въ 1628 году; прп рождепін цареипы Пслаг-Бп Мпхаиловпы; въ 1629 г. въ крестііпы царевича ДлокСБЯ .Михайловича, 2 марта и 5 апр-Бля; въ ма и іюігБ оставлепъ вторы.мъ ввдать Москву въ горударево отсутствіо въ Троицко - Сергіевъ монастырь; 1 августа былъ в.м-Бст-Б съ государе.мъ въ Симонов-Б монастыр-Б у иатріарха п сидплъ въ столовой келліи за столомъ 15-мі.; въ 1630 г. — псрпы>іъ судьею въ початпомъ приказ ; 21 ма|)та въ вербмоо воскресопье, 12 іюля въ государовы И.МЯІІІПІЫ, П 1-ГО авіуста былъ за столомь у государя; въ этомъ же юду оставлонъ вторымъ вг.дать Москву въ гогуда-

Kap — Кар

-

565

рево отсутстиіе въ Троицко-Соргіевъ монастырь; въ декабріі бы.іъ третыі.мъ въ отв т съ гол.іапдскилъ посломъ; въ 1631 г. въ допь праздііованія нкопы еодоровскія Богородіщы, 25 марта н 21 апгуста бы.гі. также за сто.ю.мъ у государя: съ 6 октпбря оставленъ вторымъ в-вдать іМоскну въ государсво отсутствіе въ Тропцко-Сергіеііъ монастырь; 21 декабря бы.іъ вм сті» съ государемъ у патріарха въ столовоіі ке.иіи, 25 марта 1G32 г. бьиъ за сто.іо.мъ у государя въ столовоіі па.іат ; 15 яв.ія.іъ государю го.іштоііііскаго посла и прявезениьк? имъ дары; 27 остаіілспъ въ МосквБ вторымъ, въ государево отсутствіс въ Ново-дсвіічій моиастырь; 8 сентября и 27 поября быдъ въ столовоіі палат-в у сосударл за столо. ъ ; 27 декаб. и 2 Февраля 1633 г. являлъ государга н патріарху въ зоютоіі палатіі турецкаго посла; 17-го Февраля въ т р а п е з в Троицко-Сергіова мопастыря, 14 марта и 21 апрізля въ свптлое воскресенье, п 6 августа былъ за столо.мъ въ столовоіі палат у государя; въ 1634 г. послапъ въ Валуйку для разм-Бны; 22 марта 1635 г. в ъ ворбпое воскресень въ столовоіі палаті;, 28 іюля въ Новодіівпчьемъ монастыр , 8 н 17-го септября былъ за столомъ въ столовоп ііалатіз у гоеударя; съ 1 апр дя 1636 г. былъ первы.мъ воевоДою въ Мцепскіз длн храиспія отъ прихода Крымцевъ и НагаГщевъ; ум. въ 1643 г. — 16) ед. Борисовичъ, показанъ въ столышкахъ 1645 года на 3-іі дсиь коронаціи Ал ксія ІІихайловпча, пожаловаігь въ околыіичіе н въ этотъ донь былъ у государя за столомъ въ Грановнтоіі палатБ, a 17 мая 1646 г, въ трапезтз Троицко-Сергіева монастыря; 29 октября 1648 г. въ крестииы царевпча Димптрія Ллекс-Бевііча въ столовой палатіі; 25 ларта 1649 г. въ свитІОО воскресонье пожалованъ въ бояре; 27 марта п 8 сеитября 1653 г. былъ у гоеудари за столомъ въ передігеи палати; 27 Фовраля 1654 года посланъ въ Вяаыму первы.мъ воеводою съ снарядомъ и отправлепы при не.мъ дьякъ п б головъ; съ 23 .марта 1655 г. показанъ первымъ ВООІІОДОЮ при спаряд въ поход противъ •іаіьскаго короля; 15 іюия 1656 г. былъ за столомъ у государя въ Смоленск въ столовоіі палат , а посл стола пожалована е.му шуба атласпая, золотая, кубокъ п придачп къ его окладу 170 руб.; съ 20 іюня быдъ псрвымъ воеводою у с н а р я д а съ ослыо головаміі въ поход п р о п ш ъ шв дскаго короля; у.м. въ 1660 г. Карповы, руескій дворяпскій родъ. Ііропсхождеиіе его не ИЗВІІСТИО. Изъ этогорода встр чаются въ актахъ сл дующіе: — 1) Лйдаръ ( и м е т і пе сказаіш) Г р т о р ь е в и ч ъ , показанъ ь ъ ііостелыіичихъ: въ 1468 г. посланъ къ Ка-

-

Kap— Kap

запи воеводою воііскъ, н у ЗвИиичабора, нв ВолгБ, разбплъ и прогналъ вышедшихъ Тат а р ъ . — 2) Михаиль Васнльевичъ, съ 1 марта 1544 г. показанъ 2-мъ воеводою 1-й ііраішй руки вонскъ въ казаискодіъ походв. — 3) Андрей едоровпчъ, въ 1544 г. показанъ 44 мъ головою въ казанско.мъ поход . — 4) ДимитрШ Кирил.іовіічъ, въ 1544 г. былъ ЗІ>МЪ завоеводчикомъ въ казаііско.мъ поход . — 5) Гріігорііі Се.меповнчъ, въ 1544 г. бьмъ 14-мъ полковымъ судьею въ казаисколіъ поход*. — 6) Матвіш едоровичъ, 3 Февраля 1547 г. въ депьбракосочетаиія царя Іоанпа Васильевича съ д-СвіщеЮ' Лиастасіоіі Ро.маповіюй Юрьевой - Захарыіiiofi, носъ въ церковь царицыио сголовьс. — 7) Василій Ивановичъ, въ 1549 г. былъ 2-.мъ воеводою передоваго полка войскъ, назііачепныхъ въ Ангдію. — 8) Андрей Васильевичъ, съ 27 сснтяоря 1550 г. былъ 2-мъ воеводою войокъ 11-й лЗвой рукіі, въ полоцкомъ поход . — 9) Апдрей Ивановичъ, въ 1550 г. показанъ 43-.мъ голового въ полоцкомъ поход-Б^ — 10) ІІвапъ Мпхайловичъ, въ 1550 г. былъ 7-мъ полковы.мъ судьею въ полоцколъ походи. — 11) Данііиъ, въ 1598 г. показанъ осаднымъ головою въ Чоріш; — 12) А амасііі былъ дьяко.мъ прп воеводахъ въ Астрахани, a 1608 г. убнтъ оунтовщиками въ эгомъ же городи. — 13) Жданъ, въ 1613 г. показаііъ 90 мъ въ нзбрапіи царя Мпханла еодоровііча на русскій ирестолъ. — 13)Даиіилъ ЕЛНСІІОВІІЧЪ, В Ъ 1 6 2 2 году з а п и с а н ъ въ дворянлхътульской десятни} а съ 21 мая 1653 г., б ь и ъ воеводою въ Ефремові; для хранепія отъ нашсствія Крымцевъ u вел-Био 5іу събояриномъ Ш реметевымъбыть по в стямъ въ сход-в, въ Иблоиовіі.—14) Дпмптрій і;огдацрвіічъ, въ 1632 г. отправлеиъ былъ подъ Смолеискъ дьякомъ при воЙскахъ, a 9 августа послапъ въ Литву къ боярину ІІІепну; съ 1643 г. былъ въ прикаэахъ новой четн н устюжскоіі четверти; съ 15 мап 1650 г. — въ Бізлгороді» при воеводахъ; еъ 9 мая 1651 г. — въ Иблоиов-Б при боярнпи княз Р-Егінин-В; въ 1674 г. показанъ въпосольскомъ п р н к а з і і . — М ) СОФОІІІЙ Матв-Бевичъ, гіокаэанъ въ столыіикахъ и былъ 2-мъ судьею иа ж і п і ю м ъ двор-В прп ц а р я х ъ loaiifi-B и ІІетр-В Алекс-Вевичахъ-

КарповыДалшатовы, см. Карповы. Карпократіяне, гностнческая секта XI в-вка,осиователо.мъ я былъ К а р п о к р а т ъ , александрійскій уроженсцъ, которыіі ХОТІІЛЪ соединить хріістіанское учспіе съ языясстпомъ. Что6ы отыскать причпну происхождспія з і а , o u t . сотворспіе міра припнсывалъ несуіцоству верховпому, а ііисши.мъ гсніямъ. Для объяснеиія песовершеиствъ и слабостеіі людей, Карпо.

Kap — Кар

-

5 іб

Братъ доііускалъ предсущестьоваііів душъ u тіри это. іъ утвержда.іъ вм-Ест съ І1.іатоііомъ, что душп согріяиилн ещо въ прежпеп жіізііи, за чтб д.ія иаказанін пос.іапы въ ти.іа и подчииенывладычеству іеиіевъ, п р о ш в е д ш п х ъ м і р ъ ; чтобы пріоорзсть о.іагосклоііиость этпхъ гёніевъ, ОІІТІ должпы удовлетворнть всі; пожо.іаиія іиотп. «Всякая душа», пріісоедііия.т ПОСГІІДОватели Карпократа: «но удовлетворивиіая здізсь всВхъ вожделънііі плотп, осуждается по смерти иа переселеніо въ гЕла ж н в о т н ы х ъ , гдъ она должиа исполнить своіі долгъ. На Іисуса Хрііста карпократіяне сліотръли какъ иа с.мертпаіо челов-Бка, по съ болышімн совершепствами, и почитаютъ его сыно.мъ Маріи п ІосііФа (S. Ігеп. lib. 1. cap. 25.). ЕарпОЛОГІЯ (отъ xdqitoq плодъ и Аіуоі слово, паука). Такъ ыазывается наука о плодахъ п сіз.мяиахъ растеній. Ыпоііе ботаникп, какъ напріімі;ръ Гертнерт», основали на уотройств с мянъ п^Бкоторыя систе.мы растонііі, иазванныя карпологическими. Карпузъ, см. Арбузъ. Еарпцовъ (Benediclus Carpzovius), родился въ Віірте.мбергъ 1595 р. Опъ былъ проФессоромъ въ лейпцигско.мъ уйиверситет и считался отличн іішіімъ юристомъ, но его упр каютъ въ излпшііеп строгости, потому что опъ постояппо пріідорживалсн мп^Бнія о пеобходимостн пытокъ й казией. Изъ со^іиненій Каріщова ІІЗВ-БСТІІЫ : «Definiliones forenses» и «Pracllea nova rerrnn criminalium», издаиныя 1635 г. въ Виртемберг , которыя пмили весьма силыюе вліяпіс на уетройство с у д и л т ц ъ тогдашпяго вре.меіиі въ Саксонііі и Гер.маіііп; опъ умеръ въ Лвйіщпг 1666 іода. Говорнтъ, что втечепіо своей ЖІІЗІІИ, опъ усп лъ прочесті. Библіго 52 раза. Еарпцовъ (Samuel Benediclus Carpzovius), одннъ імъ зііа.меіттіііішихъ богослововъ своего времеіш. Въ 1719 году онъ былъ профсссоромъ восточііыхъ языковь г.ъ ЛсііпцпгТ., a въ 1730 году сумеримтепдеііто. іъ въ Любек . Карпцовъ напіісалъ: «Introduclio in libros cano-nicos veteri teslamenti» n «Crilica sacra», сочіінепія, доказывающія обшпрность егопозііаиіГі. Еарпъ красный. Такъ въ С.-Петорбург-Б зовутъ язя (см. С. Idus). Еарп ка, переяславскій паказііип ПОЛЕОВІІИКЪ; былъ отправлепъ 1723 с , по емсрти гет.мана Скоропадскаго, въ чпслі; депутатовъ отъ всего малороссійсЕаіо парода въ С.-1!еторбургъ съ разнымй предстаіілеіііяміі въ сенатъ п съ просьбою о избраніп новаіо гог.мана. Кармізка, ооііиііеннып т . изм ігБ, былъ заключепъ въ ГІотропавловскую крізпость, гд и умеръ.

—

Еар — Еар

Еарра (Jean Louis Сагга),депутатъ паціоііальнаго конвента; род. 1743 г., отъ бидныхъ родитвлоп, которые пренебрсіали его воспптаніемъ. По окончанігі учеиія оиъ путешествова.іъ по Гермапіи, потомъ прізхалъ въ Молдавію, гд п по.іучплъ .МБСТО секретаря прн господарЕ, вскорБ убптомъ по Еіовелт.иію султапа. Карра опять прііпуж.иміъ бы.іъ возвратиться во ФраиціЮі Сдз получилъ м-всто, спачала тоже секретаря прп кардипа.гБ Роіаи , потомъ бпбліотекаря при кардііііал'Б Ломени (Lomcnie). При первыхъ пріізнакахъ революціиКарра пачалъ п.ідавать «патріотпчесші лізтопііси» н сд лался жаркіімъ и двяте.іыіымъ ораторомъ якобипскаго клуба. 1792 г. опъ бы.іъ избранъ въ демутаты огь департа. іоита Сены и Лоары, no, по смотря иа то, что былъ жаркій п[)іівержеііецъ переіюрота, Карра оовпненъ въ наміірепііі иозиести на Французскііі престолъ герцоіа брпуіптіспгскаго, іі 31 октнбря 1793 года обезі.іавленъ. Онь оставплъ, кро. іі; ііоліітііческпхъ статеіі въ свов.мъ журнал , с.івдующія сочііиеііія: «Histoire de la Moldavia et de la Valachie», 177S; «Nouveaux principes de physique», 1Л62, 4 vol.; «Memoire hislor. et aulhenl. sur la Baslille», 1790, 3 vol. u ЛРУEappapa (Carrara), городъ пъ Пта.ііи, въ repцогствъ .Macca-Kappapa (модоискихъ влад-Бпіяхъ), иа рикБ ЛавеицБ, съ вслпколБпиою мраморпою церковью, акаде.місю ваяпія и 10,000 яіпте.іоп, отчастп заиіімаюіцпхся обработкою мрекраспаіо мрамора, доГіывае.маго въ сосБдІИІХЪ селахъ: Торрапо, Польваччіо ІІ Серавецца. Ежсгодпый доходъ отъ мра.морпыхъ ломокъ простіірается до 200,000 талеровъ. Еаррара, зтіа.менитая Фаммліл въ Паду-Б, сдилавшаяся вособеііпостіі ІІЗІІІІСТІІОЮ ВЪ сііверпой Италія, въ XIV ВБКТ;: Ііковъ I, сепьоръ падуаііскои республііки, былъ прииуждеііъ въ 1318 г. раздіілпть свос господство съ Фрпдрихомъ, герцоіомъ аіістрійскіімъ,который помогъ ему во время борьоы его съ пеііріятелями. Ліюгіо принцы этоіі Фамиліи царствоваліі пото.мъ in» ПадуБ; ігВкоторыо изъ пнхъ были убиті.і, п п о т п і вс-Б велп разв|>атііую ж п з п ь . — Л/гові/ II, ііаеліздовалъ его братъ Джіако.мо, царстиовавшііі ВМБСТІЗ съ еіо сыпомъ, Фраициско. іъ I. Еаррара, Францискъ f, господствоиавшій въ ПадуБ съ 1355 г. ІІо пріі.мт.ру всБхъ діе.ікпхъ ло.мбардскпхъ плад то.іеи, опъ соедииіілся съ Вепецісй протшпі возиытаюіцагося до.ма Впскомти; бы.іъ ііачалыіпко.мъ союзпыхъ воГіскъ, пелъ съ успБхомъ воіиіу, и окоичплъ ее пъ 1358 г. выгодпы.мъ .ммромъ. Но, заглгочпвъ

Kap — Кар

—

! 7

•согозъ съ венгерскнмъ коро.іе: іъ .Іюдошікомъ, онъ [юзбудп.іъ протинъ себя пеіодоканіе вс-Бхъ союзникоііъ, восооеиііостп, иогда ЛЮДОІІИГ.Ъ ПОдарилъ ему города: Фельтру ІІ Ке.ілуііу, понаоисть Веп ціи протііііъ иего диіи.іа до высшей стеиеип, таиъ что нъ 1372 г. .іагор-вдась войиа, и ие омотря па см.іыіую ІІОМОИІЬ герцога аисгііійскаго п короліі вепгерскаго, Фраіщискъ былъ прпнуждспъ заключить постыдиый миръ въ 1373 г.; оііъ скоро парушплъ этотъ мпръ, и соедпиясь съ Генуэзцами и короле.мъ ноигерскимъ, заставилъ усгуііить ему Трввпза, Кенеду и другіе города. Тогда Веиёціяне волбуднли протпвъ пего Антоніо ди-Скала, сеиьора Вероны н Фраііцпокъ былъ іірииужденъ отдать Падуу п Тревизу Впсконти (1388), а самъ заключепиыГі в ь з4.мі;с Ко.мо, умеръ въ 1393 г. Каррара, Фраііцііснъ I I , сынъ Фраіщиска I, нзпіанііыіі вмізстіз съ отцомъ іізъ своего владпнія; среди в ліічаіішпхъ опасиЬстей опъ объ халъ Италію п почти всю Іміропу для состаіілеаія согоза п р о т і т ъ вр<іга своого, Іоанна Галсаца Внскопти. Флорептіііцы первые прііІШЛІІ его сторону и иачали нспріязиенііыя дііііствін, а Веиоціяпе пимогали ему таіпю; иакопецъ иъ 1392 г. Висконти ііріізпаіъ сго влад-стелемъ Падуп; но вскоріз Вснеціяне, устрашеиные могуществомъ Фрапциска, объявплп ему войну іі прііііудплп заключпгь капптулііцію, въ 1405 г., въ сплу котороіі опъ былъ отнезепъ въ Вепецію, гдъ no пове.і пію сов та «Доснтп» былъ у.мерщвлепъ В.МБСТТ. съ двумя сыповьядіи, а тротііі ого сыпъ поінбъ па эшаФот . Карра-Сенъ-Сиръ (Jean Fran90is comte de Carra-Saint-Суг),граФЪ, іспералъ Наполооиовоіі арміи, род. въ Ліопіз 1756 г., участвовалъ въ а.морнкаискоГі ВОПІІІІ за ііезависіімосгь, и нмВлъ ужс чипъ брпгадпаго генерала во второмъ году росііуолпіиі , і;огда паходплся при ар.міи, усмирявшей Вапдвго. Въ четвертомъ году республіікп отправлепъ былъ при посольс г в ъ въ Коистапттіополь и по с.мертп послаплика состонлъ Фрапцузскіімъ пов реинымъ въ дізлахъ прп Оттоманскоіі Портіз, до шестаго года ресиублпки. Возвратпсь въ Квропу, онъ отличался подъ Фроіібурго.мъ, Марепго и Гогеіілпндеподіъ. Послв разрыва аміеискаго діира, опъ сд-ізлапъ дившірішымъ геисраломъ и комапдовалъ въ 1805 г. арміею, заиявшею Неаполь ; отличплся подъ Эіілау, гд получилъ старшій ьрестъ почетпаго легіоиа, а въ 1808 г. иозведеиъ въ достоппство граФа имперін. Въ 1812 г. Сонъ-Сиръ отозваііъ Иаполеопо.мъ н з ъ шліірійскііхъ провппцііі и козіапдовалъ воіісками въ Гамбургіз. Въ 1814 г. ему была поручепа оборопа кр постей Валапсьена п Кои-

—

Кар — Кар

де. Людовнкъ XVIII, вступивъ на престолъ,назпачилъ его губериаторомъ Фрапцуісііой Гвіаны. Въ 1824 г. онъ вышедъ въ отсгавку, п ум'. въ 1834 г. въ Валыі-па-ЭиФ. Каррачи (Agostino Carraci), род. въ 1558 г., братъ Аіініібала (с.ч.). Съ самаго юпаго возраста онъ отлнчался ТОПЕОСТІ.Ю И проиица-1 телыюстью у.ма и ііаклоііпостыо къ лптературт;, паукамъ п искусствамъ. Фоитана и Иассеротн развплп его споообности; но, къ несчастію, непостоянныГі характеръ не позволилъ ему предаться исключіітельно жпвоішси. Возвратясь изъ Пар.мы п Веііеціи, онъ поселнлся вміістз съ свом.мъ братомъ; но протіівоположпые характеры этихъ двухъ людеіі были причиною, что оба они не могли ужпться, н вслтздствіе пропсшедшаго между ііііми раздора, Лвгустішъ удалплся въ Парму, гдв и ум. въ 1601 г. Изъ его картинъ болТіе заслуживаютъ вниманія: «Причаіценіе св. Еремія»; «УспешеБого.матери»; «Св.Цецилія»; «СвЛіаргарита»; «Геркудесъ, поражающій змія» , и проч. Каррачи (Annibale С.аггассі), 6ОЛОНСБІІІ жпвоп и с е ц ъ , братъ предъидущаго, родплея въ 1560 году; славіПііішій пзъ Караччп, пзучалъ въ Пар.мъ проіізведенія Корреджіо, Тііціаііа, Типторета и Павла Веронеза, и ВМІІСЧ-Б СЪ АГОСТІІПО Караччи расшісывалъ въ Рихі іалерею дворца Фараезе. За эту превосходную З-ЛТІТіпоіо работу оігь получплъ только 500 талероиъ. Уліеръ въ 1609 году. Отлпчался иеобыкіювеііпою плодоіштостыо; стиль его с.мълъ п праішленъ. Луашіе его учепіікіі быліі: Альбапіі, Гвидо, ДОМИНИЕИНО, Ланфраико. Большія картины сіо иаходятся въ Болоиь-Б, РіімБ н Пармі;. Изъ ііроіізведепій его замвчателыіы: «Рождество»; «Мертвыіі Сііасптель іш колънахъ Бргомат рп»; «Воскрссеиі »; «Мученикъ св. СлеФапъ»; «Христосъ у садотіика»; эти каргііиы паходятсн въ с.-петербургскомъ эрмитажв. Каррачи (Ludovico Саггасі) , двоюродпыіі оратъ Авіустина и Аніпібала; род. въ БолоніЛі 1555 г.; первы учптоін Каррачн, счптая его неспособпымъ ,і;ъ жішоііисп, сові говали ому і пзбрать друіое заиятіе; но онъ різшидся слъдовать своеп ііаЕлоііііостп. Пзучпвъ въ Всиеціи Тпціаиа н ПаолаВеронсза, во Флорсіщіи Лндрея дель-Сарто п Пассиііьаііо, въ Парм Корроджіо, къ Еоторо.му ІІМІЗЛЪ большое пристрастіе, опъ явплся въ Болоіп.ю ужс маэстромъ, II удіівплъ ВСВХЪ своимъ пеооыкііовоіінымъ талаптомъ. Вскор Каррачи открылъ въ Болопыі академію, взялъ къ себъ Авіустнііа І І Апіпібала, no потомъ порпаго препоручплъ Фоцтап . Оиъ ум. въ 1619 г. Изъ к а р т ш і ъ его

Rap — Kap

-

568

боі е зам чательны: «Co. Францискъ среди свонхъ монахопъ»; «Рождепі св. Іоаина КреСТІІТСЛЯ», и са.мое лучіпее произведеніе его кисти «Переносеніе тізла Св. Дізвы». Каррё (Guillaume Louis Julien Carre), извистиыід Фраицуаскій юристъ и юріідич скій ііпсатель, род. въ Реніііі, 1777 г., у.м. въ 183-2 г.; авторъ сочиненіи: «[nlroduclion a I'elude du droit-; «Code sur la voirie» (1808); «Analyse de la procedure civile» (1811); «Questions sur la procedure» (1818); «Code administralif et judiciaire des paroisses» (1819); «Lois de la proce­ dure civile» (1821); «Lois d'organisalion el de competence» (1825); «Droit civil franQais dans ses rapports avec la juridiction des juges depaix», (1829). Кзррелетъ (Sorex telragonurus Carrelet). Heбольшое жииотиое трехъ дюіімовъ, девяти лииій длины ; составлпетъ видъ породы землероекъ (см.) и отличаотся отъ ооыкноиепноіі Формою четверогранпаго, острокои чнаго хно ста. На неіі шорсть сворху черноватая, а снизу буро-пепельнаго цв та. Водится во вс й Европ-Б. Каррель (Armand Carrel), Французскій политическій писатель лпберальной партін, род. въ Руани 1800 г., образовался въ сеиъ-сирской военіюй школіз, откуда въ 1819 г. выпущенъ подпоручикомъ. За.м-пшаниый въ заговорт; 1820 г., но не погрвбованііып къ отв ту, онъ отправился служпть въ Испанію и поступилъ волонтеро.мъ въ корпусъ Мины , но попалъ въ плізпъ къ Французамъ; его судили въ Тулузтз трп раза. По первы.мъ дву.мъ судамъ, опъ былъііриговоренъкъсмерти,а потретьему оправданъ.Сът хъпоръовъ жилъ въ ЛарижТ5, занимаясі. исторіеи и ПОЛИТІІКОЮ,6ЫЛЪОДНИІМЪ изъ основателей журнала: «le National», въ 1830 г., и протестаціон 26 іюля подалъ поводъ къ сопротивлені(0 іюльскимъ указамъ. Иосл окончапія іюльскаго переворота , онъ старался о полномъ осуществленіи своихъ ученій ; часто входилъ въ споры съ партія.ми и праиительствомъ, бывалъ осуждаемъ на денежные штраФЫ и тюремныя заключенія, п имізлъ ІПІСКОЛЬКО дуэлей. Каррель былъ убитъ иа поедиикъ Э.милемъ де-Жирардено.мъ, редакторомъ журпала «la Presse». Ныцарскій его характсръ пріоорізлъ е.му много друзей ипоклонниковъ, даже ви его партіи. Карреръ (Luigi Саггег). Вонеціянецъ, совреиенный италіяпскій поэтъ, и превоеходиын сочинптель балладъ, какъ TO: «Venezia la bella»; «Эстремадурскіи копь»; «П вецъ Страделла»; «Адріатнческая непЪста» и проч. Гіовізстн

-

Kap — Kap

Каррера прекраспы, ио уступаютъ его балладамъ, такъ же какъ его соиеты и оды. Карріонъ-Низасъ, одипъ изъ нзв-сстп йшихъ воепныхъ тісателсй, род. во Франціи въ 1770 г., a 1791 г. былъ уже каіштапо.мъ, но посл , не заітмая оеобой должиости, паходился какъ волопторъ во время камианііі Иаполеона прп Булоип, Ульми, Гюпцбургв, Гутштадта, Гейльсберги п Фридландіз. Поі-омъ оиъ участвовалъ, иъ зоаніи пачальника штаба Фрапцузскаіо корпуса, при осад Са|іаіосы, въ д лъ при АлькатщТі, сражоніи при Таламвери и во вс хъ ДІІГІСТІШІХЪ Фраицузскчхъ иоііскъ въ Иепаиіи до 1813 года. Въ 1813 г. онъ находился въ лкщепскомъ, дрезденскомъ и леппцигскомъ сраженіяхъ, а въ 1814 г. въ сраженіяхъ прн Bpiemiti и Монторо. НаступнвшіГі мпръ далъ Кар|)іоиъ-Низасу поз.можноглъ посвятить свою д ятелыюсть воеііііымъ науцамъ; онъ обратилъ оощее впимапіе зпатоковъ воеинаго дила свои.мъ сочіінепіе.мъ: «Essai sur I'histoire generale de Part raiiitaire», гд-Б глубокая учоность соодіпіена съ р-Бдкою ііроііпцателыіостію, едппствомъ взгляда и строгою посііздователыюстію. Столь же за.мтзчагелеиъ «Essai sur I'organisalion de la force armee», и два сочипеиін, ПО.МІЗЩОНІІЫЯ имъ въ «Mpmorial du dep6t general de la guerre; первое въ IV томтз (1828 г.) и іюдъ загдавіемъ: «Rapprochement enlre diverses relations de la bataille de Marengo», и второе. въ V т. 1829 г. подъ заімавіемъ: «Campagne des Francois en Allemagne» (annee 1800). Изъ литературныхъ его сочинеіііп ІІЗВЪСТНЫ: траіедія «Pierre le grand», и псреводъ басіш Крылова: «Гуси», которая по.мііщепа въ собрапіи басепь Крылоиа, изд. въ Парпж-Б граФомъ Орловы.мъ. Каррнъ ^Garron), м-Бстечко въ Шотландіи, въ граФствв Стирлингъ, на pUK'C Каррп-Б, съ 2,000 жит., которые почти всіз работаютъ ча огро.мномь жел зпо.мъ заводіі, основапномъ въ 1760 г. оратьями Карриъ, и гд пыдІБ.іываются иушкп, ядра, бо.мбы, же.Пізные ічосты, и проч. Изъ этого запода выш.іи первыя Еаронады (см.). Kappo(JeandeCarro),ii3B'iicTiibni врачъ, которыіі расііространилъ Дженерово оспооривпвапіе, род. въ Женеьи 1760 г., учился въ Эдипбург-в и съ 1794 г. поеелидся въ Вип . Тутъ оиъ испыта.іъ перпое оспопріівитіе на материк Европы иадъ собствеппы.міі сыновьями (10 мая 1799 г.) , и обнародовалъ это предохранителыюе срсдство въ Австріп (Observalions et experiences sur 1'inoculalion de la vaccine, 1801) Турціи, Греціп и Индіи (см. его і;нигу,«Ніsloire de la vaccinations en Turquie etc.», 1804).

Кар — Кар — J }9 С.ъ 18*25 г. онъ живетъ пъ Прагіз и во время сдужпдъ 11-мъ прп датскомъ королевич^Б; оъ мнне|іалыіаго лечепія бываетъ въ Каріьсбадіі, 1627 no 1629 г. былъ воеводою въ Торопц-В; съ гди особенпо оказаіъ много усдугъ сврнымъ 24мая 1639 по 23 мая же 1643 г.—воеводою въ окурііваиіемъ. Онънаписа.іъ сочиненіе: «Carls­ Верхотурь .—5) Нгпатъ Стопановнчъ, съ 1652 bad, ses eaux minerales, et ses nouyeaux bains 4 no 1656 г. былъ воеводою въ ЫангазеЪ; въ 1662 г. послапъ въСмоленскъ на сътзздъ съ польскиvapeurs». Kappo, M cpa BM'ECTU.MOCTH жидкихъ г- лъ въ ми посдами, 18-мъ дворяниномъ посольства, Италіи; дішітся на 2 Оотты, 24 барпля, 1440 прп посдіз, бояріті; сняз Одоевскомъ. Карское шоре. — I) Часть с вернаго ЛедовикараФФЪ и содержитъ 81,18 ведеръ. Въ Савоіііі и ПіэмонтВ і^арро содержитъ тодько 45,9 вед. таго моря между Новою Зе.члею, остр. ВайгаКарръ (Alphonse Сагг), изв£ствый современ- чемъ, Архангельской н Тобольской губерніями: иый Французскій писатедь, сатіірикъ п рома- — 2) задивъ с-Бвернаго Ледовптаго моря, омыіііістъ;ііздатоль иовреліениаго сборника«Осы» вающііі с.-в. бер га Лрхапгёльской губ. и с.-з. Тободьском, въ него влива тся р. Кара. (les Guepes), п проч. Карстенсъ (Asmus Jakob Garstens), н мецкій Еарръ (Louis Carre), провосходиый Французскій математпкъ , род. въ Бригг 1664 г., жпвописецъ и рисовальщпкъ прошедшаго візум. въ Парижт. въ 1711 г.; онъ оказадъ важ- ка, возетановптель класспческаго вкуса въ гериыя уелугп механикф , устроиству инстру- манскомъ искусств-Б, род. пъ Шлезвмг 1754 г.; ментовъ, и первый составилъ отчетливое со- прожпвалъвъ Копеигаген-Б, ГДІІ писалъ портреты, а въ 1783 году отправпдся въ Италію, чинеиів объ интеграіьно.мъ счисленіи. Карсакай, солепое озеро, лежащее no описа- ио не до-вхавъ до Рима, былъ принуждеиъ пію Рычкова па пути отъ Орской кръпости къ возвратиться no недостатку средствъ содерТургаю, въ 323 верстахъ отъ русской грани- жанія. Посліз пятил тняго пребывапія въ Люцы: опо шіъетъ отъ 8 до 10 верстъ въ окруж- бектз, ему удалось попасть въ Берлинъ, гдтз его ііости. Это бзеро покрыто слое.мъ изъ соля- большая картина «Паденіе Ангелов75» доставилыхъ крнстадловъ, сросшнхся такъ же плотно, да ему м сто проФвссора иъ акаде.чіп. Въ 1792 какъ іі горная соль. М стами этотъ слой имт;- году онъ по-Бхадъ въ Римъ, на счетъ г.ородя, етъ до 3 четвертеіі аршппа толщины, u no пзучалъ Микель-Апджело и РаФаэля, н напине.мъ бозопаспо ізздятъ. Гіодъ нимъ находпт- садъ мпожество рисунковъ и картііпъ сухиея жпдкій зеленый тузлукъ, въ которо.мъ попа- ми красками, которыя отличаются бдагороддаются сдитіш соли удивительпоіі ведичнны. ствомъстіідя,боі'атство.мъ Фангазіи и прекраоВкусомъ н бтздіізпою эта соль не уступаетъ ііоп постаиовкою. Торвальдсепъ п Кохъ знандецкоіі. Изъ того же озера, no сдова.мъ Рыч- чптедьио образовадись отъ его зпако.мства. У.м. ковавыходитъ нсточникъ, стре.мтційся на вы- нъ РимБ 1798 г. Лучшее собраніе его картосоту у вала, куда «прошедъ бод-Бе -3 версты, новъ паходится въ веп.марско.мъ музеумъ. ЗамЪчатедыпзГішія его картипы: «Гомеръ», «Яскрывается въ водоворогии-Б». Карсаковы, русскіЙ дворянскій родъ. Изъ зонъ», «Ночь», «Дантовъ адъ», «Аргонавты», этого рода въ актахъ встричаются сл дующіп: «Эдиігь». 1-й пронсходптъ отъ Венц сдава Карсака, выКарстенъ (Garl Johann Bernhard Kars(en), н •Бхавиіаго изъ Литвы. — 2) Василій Мпхандо- мец. писатедь no горной частп, род. въ 1782 г., вичъ, показанъ въ ДІІТЯХЪ боярскнхъ; 1495 г. подъ Ростоко.мъ, образовадся въ Росток , сдубыдъ 10 посломь въ Вйльну, вм стФ съ бояри- житъ въ прусскон службв. ВажиТііішія его твоиомъ княземъ 1'омодаііовски.мъ npu дочерн ве- peHifl:«Handbuch derEiseDhiiltenkunde», 5 т.; «Sy­ дикаго ЕНЯЗЯ Іоанпа Васпльевича, І;ІІЯЖІІ-С Еде- stem der Metallurgie», 5 т. 1831; «Archiv fur Bergп Іоанновпіз для бракосочетаЕіія съ Адексап- bau», 20 т. 1818 — 31; «Archiv fiir Mineralogies дро.мъ велики.мъ княземъ лптовски.мъ ; гово- 18 т., 1831 — 44; «Philosophie der Ghemie», 1843. рятъ, что онъ убитъ Крымцами.—3) Третьякъ, Карсунская черта или линія, проведенная (ни имепи, нн отчества пе сказано) въ 1591 г. прй царЪ Алексі Мпхайдовичіз отъ Волги къ показанъ въ дьякахъ; 1593 г. встр-Ечадъ на 1н Допу, начипая отъ Снмбнрска, чрезъ Шатскую пстріічи при представлепіп государю цесар- и Тамоовскую провинціи; состояда въ большомъ скихъ посдовъ; въ 1604 году быдъ въ приста- ва.і съ палисада.ми, н многнмп, вдоль его вахъ у цесарскаго посла; 1625 г. въ бракосоче- построенны.ми, крипостямп, ддя охрапенія котапіе царя Мпхаила еодоровича съ кпяжііоіі торыхъ было поседено 10 полковъ солдатъ и боДодгорукоГі показапъ npu боярішіі, отправляв- ДІІО 15,000 казаковъ. Сдободы размищены noшс.мъ доджіюсть царскаго коиюшаго. — 4 ) Во- перемиіто: казачья п еоддатская; иа про зішъ Луішчъ, показапъ въ дворяиахъ; въ 1602 г. дахъ ІШІІДІІ равелины и высокія дубовыя 6аKap - Кар

Kap — Кар

—

5 0

шни. Въ 1702 году доволі.по значительно число казаковъ и солдатъ ііыло псреведепо къ Азову; земди ихъ роздаиы с а н о в і т к а м ъ , a вмъсто этой лпніп была пропрдеиа іюван отъ Царицыиа къ Дону. Карсунъ і ш і Корсунь, узддныи і'о[іодъ Спмбирскоіі губ., лежитъ въ 95 вер. къ западу отъ Симбирска, прп р-Бчкахъ Ьарыштз п Карсуикіз. Отъ С.-Петероурга въ 1,371 иер., огъ Ыосквы' 697 вер. Прежд былъ пріпородомъ Казапокоіі губ. Симоіірскоіі провпнцііі; теп рь въ Карсуii'B 4,350 об. п. жптелей, 4 церкви іі около 13,000 руо. сер. горрдсЕИХЪ докодовъ. Въ одпоп изъ церіівей паходптсн яилеііиыіі образъ Карсунскоіі Прссвятоіі Богородпцы. Въ іородъ бываетъ годоиая яр.мар^а, одпа изъ лучшііхъ въ губерніи, па котороіі торгуютъ преимущесгвенііо лошадьми. Кареунскііі і/оздъ заніімаеті) прострапсіва б/ігіО кв. вер., изъ числа которыхъ подъ поіями только 22,000 д е с , подъ лугами 25,000и п о д ъ л Б с а л т и съпокосомъ 370,000 дес. Жителеіі въ уБзді; около 150,500 оо. п.; на кв. вер. приходіпся по 23 чел. об. п.; па каждую душу луж. пола по 9 дес. Мзстоіюлояеніе л-Бсисто; полоса лізсовъ простпрается отъ С.уры къ востоьу до вершипъ р. С^ізраиц. Уиздъ орошается р-Бками Ііарышъ, Уреиь, Сте.масъ, Сура п н. др. Почва з д ъ ш и я я млодородна; по слоямъ землн, почти ио все.му утззду, паходптся бълыіі, МЯГЕІЙ камень, то мелкііі, то въ плит а х ъ . Этотъ ка.мспь во мпогпхъ мистахъ пробішается сквозь слоіі плодородион зе.млп, вособенности по правую сторопу Суры въ лъсахъ ю.-з. частп. Почва ьъ этихъ дівстахъ глииистая. Вооточііая часть такжо ие шпрока, полоса по лЪво.му берегу р. Суры п е с ч а и а ; иъ южноп половиіі-в уБзда встръчается чериоземъ, и намалыхъ простраііствахъхліібопашество составляетъ осиовпую про.мышлснность жителей уБзда; по какъ зііачитолыіая ча.сть его зе.мель заяята л сомъ, то .міюгіс изъ жителей отправляются въ восточпые уъзды губерпін для обработывапія тамошнихъ земоль. Кром того миогіс запіімаются пзиозо.мъ н судового работою. Въ уЕзди есть бумажиая Фаорика , стекляпыіі , гіотаішіый н виноиуреііііыіі заводы. Еарсъ, главныіі городъ Карскаго пашалыка, крішость п одипъ изъ дреыіізіішихъ городовъ Арменіи, лежитъ въ іізгііби праваго борега Карса-чая, и состоіпъ изъ ціітадолп, крт.иости и 3 предміістііі: Орта-Капи, Баіірамъ-паши и Лрмяііскаго предмъстія. Время осііоиаиія его ие пзвБстно, но оіце Таціітъ говорптъ о встр ч в Германика съ Кп. Пизопо.мъ въ Цпррі; (ныиъшнемъ Карс ). Оііъ былъ столицею

—

Кар — Кар

армннскпхъ царе» дома Багратпдовъ, съ 928 по 961 г. no Р.Х., когда Мушегъ основалъ зд еь ііезависи.мов государство, которое инукъ его, Кахпгъ. уступилъ въ 1044 г. императору Консгаіітііпу Дуктз. Отъ Внзаіпійцевъ Карсъ перешелъ къ Сельджукамъ, потомъ къ Моніоламъ, Персіяна.мъ, и наі;оііецъ къ отто.манскп.мъ Туркамъ. Ныііізшняп кр-впость построена султапо.мъ Амурато. іъ III, во вромя счо воііиы съ Персадіи, мсжду 986 и 997 э п і р ы , т. . между 1578 н 1584 г. ио Р. X. Крізпость Карсъ выдержала п сколько важпыхъ осадъ,і!Зъкото|)ыхь дитз былм проіізііедепы Руссмімп: въ 1807 году геиераломъ Несв таемымъ (вскор огозваппы.мъ) іі въ 1828 г. графомъ Паск вичемъЭриванскимъ^ ГІОСЛТЗДІІНЯ ііособеіпіосгі! за.мізчательна. Передъ ка.мпаіііеіі 1828 г. Карсі, былъ въ хороше.мъ оооронмте.іыюмъ положеніп іі и.м. 13,000 жнт. РусскіЙ глаііііоко.мапдующііі ріішіілоя приступить къ Карсу , чгобы взятіемъ ого проріззать нёпріятельскій оазисъ и сооощеіііе между Ахалцихо.мъ п Арзрумомъ, обезпечить наши гранпцы со сторопы Гумроиъ, гг открыть себъ, въ са.мо.мъ ц е і п р Б , снооодмую оііораціоініую лпніи (см. ТурецкІЯ В0Йны 1828 п 29 годовъ). Турецкія воііска такжо начали сосредоточиваться къКарсу: с расБиръ Кіосъ-Махмсдъ-паша все-еіце ваходился no ту сторону Сагаплугскаго хребта, пам реваясь допустпть Русскпхъ до Карса, и потомъ остановить пхъ ВСІІ.МІІ спла.мп стыла, мёждуТБ.МЪ какъ карсЕІіі гараизопъ будетъ ааіш.мать пхъ съ Фроита. Главноко.-мапдуюіцій. подстуіиівъ къ крііпостіі, ойложікп. се длп осады съ юіо-западпоГі стороиы, по лііиому берегу Ііареа-чая, протпиъ предм-Бстьн О р г а к а і и і ц 19 іюня ііродпршіялъ уснлинную рекопіоецировну. Ирп ВІІДБ ДІІІІЖСПІЯ русскпхъ ВОІІСКЪ, снльныя массы турецкші каиалерііі нысыпали изъ кръпости, и, пользуясь .малочііслеііпостью пашего отрнда/ подъ прикрытіемъ крБиостиоіі артпллеріи, подътззжали къ ие. іу и стр ляліі изъ пистолетовъ. ГраФЪ ІІаскеніічъ, за.мвтя, что силы нопрінтеля болтзе п болБе возрастаютъ, и что вм ст съ т ъ м ъ опъ дБлаотся смБлБе, подкр-Бпплъ р хогно.сцирующій отрядъ СВІІЖІІМИ попска.міі п, желая дать полевое сражепіе, прпказалъ отвлечь непріптеля какъможно далТіе отъ крізпостіі. Турки, уі Б|)сіпіые въ усп хТі, съ быстротою поиеслись на отступавшіе казачыі полкн, по об.мапутыо дожпы.мъ нхъ отступлоніе.мъ, coiiO()iueiiiio открыли своіі Флаіігъ. Тогда главнокомандующій, для довершспія д ла, прпказалъ геиералъ-маіору барипу Остеиъ-Сакепу съ сводпымъ улапскимъ полко.мъ и двудія казач. орудія.міі аттаковать

Kap — Кар

—

5^ 1

—

Кар — Кар

Турксшъ въ отр зъ. Непріятельская попііііца, j держаться, но взбуптовавшіііся гарішзонъ зао т р ь з а т і а я и смятая со исвхъ сторонъ, уска- ставплъ его подпіісать сдачу кр-Бпости на ка.іа въ разстропств и укрьиась подъ кар- ' предложепныхъ условіяхъ. течиыи огонь Карса. Это дъло замізчатс.іьно Карта астроновшческая или небесная, предт з м ъ , что граФЪ Паскошічъ первыіі изъ рус- стаиляетъ созвиздія, ЗВТІЗДЫ ІІ плаиеты въ таскихъ іои ралоііъ. ныіодпо употрсбплъ ко.іои- ко.мъ положепіп, какое однтз изъ нихъ им ютъ ны, в.м сто каре, ііротііпъ а т т а к ъ туроцкой въ отііошеиііі къ други.мъ, кавалеріи. Осида Карсп съ 20 no 23 іюііл 1828 Карта селепограФяческая, ирсдставлястъ изгода. На другой день послі; боя, проіісходпн- ображеніе пятенъ, паходящііхся па дискълупы. шаіо подъ ст иами Карса, откры.иісь осадныя Карталинія (Кардуэль). Карталииія съ Черработы, иоторыя главноко.маіідуюи(іи прнка- кесіеіі п Сатабаго.мъ досталась вгорому сыпу залъ ускорить, узпаиъ о прііближеиііі Кіосъ- Алексапдра, Дп.мптрію (III) I. Отъ него отпалъ Махмедъ-паши. ІЬГІІН НЪ ипду овладізіііе вы- кпязь Ахалцыха; въ 1469 г. онъ постригся въ сотою, лежаіцею къ с вёру отъ Армяискаго монахп и предоставплъ престолъ своему сыпу ирод.м-Бстія, оиъ двппулъ туда, подъ ко.мачдою Констаитину II, прп которо.мъ Грузія постуіеііеі)алъ-.маіора Королькова, 3 полка, п въ то пила подъ ііокровительство ГІерсіи. Е.му наже вре.мя отправплъ иа ііравый берегъ р-Бки сл-вдовалъ въ 1505 г. сынъ его Давпдъ I (VIII, два полка съ 4-мя орудім.ми подъ пачальствомъ IX). Оііъ влад-Блъ также КархетіеГі, которую генералъ-.маіора Муравьева. чтооы отвлечь віш- ііріісоедіініілъ на пъскольт.о вромеіііі ЕЪ своеманіе иепріятеля во время веденія 1-п ііара.г- .му царству ; но перспдскіи шахъ вторгнулся лели; два иолка регулярпои каиалеріи, доисг.ой иъ Карталіінію, взялъ ТИФЛІІСЪ U сиова раздііказачій полкъ п 4 орудія, подъ начальствомъ лилъ два царства. Въ 1524 году Давпдъ поііолковіті:а Р а е и с к а і о , послапы въ обходъ іиелъ въ мопастырь, передавъ правленіесвоему вправо къ г. Кара-даіу, а о д т і ъ баталіопъ съ брату Георгію I (VIII); это.му пасліідовалъ въ 4 орудія.ми отправлепъ иа окотіечіюсть л ваго 1534 г. Дуарзабъ I, сынъ Давпда I, которыіі ФлаЕіга и въ тылъ цитад лй, Иодобпыя распо- получилъ и Ках т і ю , потому что ея царь, ряжспія обратплп на себя вео віііімапіо Тур- Левъ, пошелъ въ монахіГ. Онъ былъ храбрый ковъ, т а к ъ что 1-я иараллоль была овоичепа н мудрыіі государь, п часто поб ждалъ Тур22 чнсла, іі, съ восходомъ солица, 23 числа от- ковъ іі Персовъ; е.му наслЪдовалъ въ 1558 г. крылась капоиада нзъ 20 баттареГіныхъ, 6 лег- сынъ его, Диди Си.моиъ 1 (Великііі), ііоііавшііі кихъ орудіп п 4 мортмръ. Тогда главнокомаіі-1 въ ІІЛІІІІЪ къ Перса.мъ. Между-т-Б.мъ Турки дующій, ІІ.МЕЯ въ впду осііоветь 2-іо параллель, покорііли Грузію н шахъ отпустплъ Сп.мона прпказалъ ВЫГІІСІППЪ испріятеля изъ Ар.мяп- для изгнапія Турковъ, чтб то.му п удалось. снагб гіредм с т ь я ; иепріятоль долго сопроти- Въ отмщепіе Турки опнть вторглись въ Грувлмлся, no, не смотря па то, Руескіе вориа- зію, взялп Спмопа въ ПЛТІІІЪ 1599 г., п отвезлп лись въ Форіптатъ п очистіии всс прострап- его въ Коіісгаіітііпополі,, І-ДБ.ОИЪ п у.меръ. Прн ство до береіовъ Карсачая. Три баттареп, у- сынт> его, Георгіи 11 (IX), Турки ВЗЯЛІІ Ахалстроепныя па в ы ю д н ы х ъ пупктахъ, образова- ц ы х ъ іі обратплп его въ турецкііі пашалыкъ; ліі 2-іо параллёль. Съ ішямлепіемъ наіипхъ ко- Герргііі отдался подъ иокровптельство русскаго лоііпъ подъ сі-Бна.ми крЕиостіі, Турки віідимо царя Ворнса едоровііча Годупова, іі ум. въ іірііходііли въ разстропство; толмы и х ъ бро- 1603 г., отраилвііііыіі по приказапію шаха Абсались пзъ крБпости къ Кара-дагу. Вскорв баса. 11а престолъ взошелъ сынъ его, Луарл выГі бастіойъ былъ в з я т ь бароіюмъ Саке- забъ II, которыіі нанесъ жсстокос поражеіііо іюмъ. ІіастіоііъЮсуічъііашіі, долго доржавшіп- гатарсііо.му врымскому хану, хогішше.му ограся, былъ такжо покорепъ. Гіолкоиііикъ Валь- бпть Грузію, и т мъ сііискалъ себъ благоховскііі шірвыіі съ охогіііікамп вошелъ па валъ СКЛОІІПОСТЬ шаха Аббаса. Одпакожъ зять его, іі, овладізвъ 4 орудіпми, обратплъ пхъ протішу кпнзь Георгііі Тархаііо-швнліііскііі, оклеветалъ кр постп. Геи.-маіоръ Мурапьсвъ, изобрав- оіо порсдъ иіахомъ, и явімся съ ііерсіідскнмъ ІІІИСЬ ііа высоту Knpa-даі ъ, овладіілъ та.мъ ре- вопско.мъ въ Грузію. Луарзабъ ііріібіігпулъ къ дуто.мъ іі ііаіідеіпіыя орудія'обратіілъ на кр-Е- по.моіцп карталпііогаго ц а р я Теймураза, ио пость. Это сосродоточеііпое лііііствів в с в х ъ ііоддаіпіые нхъ отказалпсь иодпяті. оружіе баттареіі застаііило за.моліаіуть пепріятельскія протпвъ Персііі, 11 оіііі бъжаліі къ іі.моретііпорудін. Пашп колсшііы дшіііулпсь къ крізішстп, ско.му царю Георгію. Ио ходатаііству Георгія, обхватпліі стіиіы съ южаой и западіюіі сто- Луарзабу возвраіцепо его царство, по опъ но ропъ іі ворваліісь въ ворота. Паша съ частью согласіілся [ірііпять ііелама п бьиъ казноиъ гарііпзоііа заперся въ цптадсліі п хот лъ еще шахомъ въ 1622 г, Луарзабъ lie оставплъ ііа-

Kap — Кар 572 — Кар - Кар едіздниковъ мужескаго пола, н ому насі доналъ подданство. С.ъ того вре.меніі вошла ома въ соБагратъ I, цареснчъ изъ до.ча кахетинекаго, ставъ образовавшсГіся по Вырочайше.му повосостоявшаго иъ родсткёпііой спязи съ карта- л-внію губерпіп и раздплена на 3 у зда: ГоріГілински.мъ до.мо.мъ черезъ бракъ Тей.мураза съ скій , Лорійскііі и Душетскій ; теперь входптъ дочерыо Луарзаба. По смерти его, Грузіпіы въ составъ ТИФЛМССКОІІ губериіи (см.). избралі Сіілопа II, двоюродпаго брата ЛуарзаКартауны. Такъ пазывались пыіПішиіе пудоба, котораго иъ 1628 г. уби.іъ зять Теймуразъ Кахетинскін и сдилался царе.мъ Карталшіш. вые единороги (см.); а полу-картауііа.ми іюлупудовые. Но псі-Едстіііе несчастаой войпы съ Персали, Картезіане, Картезіанскіе шонахи. МопашеТей.муразъ бы.іъ прпиужденъ вторпчно бііжать. Шахъ посадіиъ иа іірестолъ въ 1634 г. скііі ордепъ, налііапііыіі по ііліеііи дикой горРостома, племтіііпка Сп.моііа I Каргалинскаго. ноп страпы во Фрапціи бліізъ Грепобля, осиоЭтотъ у.меръ безд твпъ и е.му паслидовалъ въ ванпый въ 1048 г. св. Брумо КСмыіскимъ, учре1658 г., махранскій князь (Багратидъ),, Вах- дившіпіъ вторую картезію въ Калабріи. 11атангъІ ,которыіі соедпнилъ подъ своей держа пою утперждепъ картезіапскііі ордепъ въ 1170 вою вс трн государства. Карталинія сд ла- году. Кром ооыкііовенпыхъ трехъ монашеіась средоточіемъ царства. Вахтангъ у.м. въ скихъ об тоііъ, здисі. давалсн об гь лолчаііія 1676 г.; сынъ его, Лрччлъ, вскори по возше- и уеднпеііія. Мопахп долго жпліі въ строгомъ ствіп па престолъ, утзхалъ въ Россію п остал- воздержаніи, бичевали свое ті;ло, небралп пися тамъ иавсегда, а царство перешло къ его какпхъ подаяній, кро.міі пеобходимоіі пищн н брату, Георгію (XII) III ; по Георгій хоттзлъ воловыіхъ кожъ, п содержалнсь рукод-Бльемъ освободпться отъ владычества Персіи, былъ и переііискою кнвгъ. Ьогатства , пріобр-Бтенза то дишснъ престола въ 1688 г., а на м сто ныявпосл дствіи ордепомъ, спачала употребего возведепъ Праклій*!, сыпъ Тей.мураза. лялпсь па украшопіо церквей н мостройку веЭтотъ покорился Ііорса.мъ, прнііялъ маго.ме- ликолипиыхь монастырскихъ зданій. Согласіе, танство н получіиъ н.мя Назаръ-Адп-Хана; образоваипость и строгая мораль, господствовпосл дствіи сд лался царемъ п.мереттіскнмъ, вавшін въ ордеп , заслужили е.му общее уваа на престолъ Картлін взошелъ опять Георгій жепіе. Въ [іачали XVIII візка во Фрапціи счиIII. Георгію ііасл довалъ въ 1703 г. ІВахтанп. , талосі. 168 картезіанскихъ мопастырей; ныіічв который не сог.іасился прппягь Исдама, оы.іъ есть ІІІІСКОЛЬКО .моиастырей въ Мталіи и во вызііанъ въ Персію u вь 1711 г. за. гвіценъ Фрапціи. Одежда картозіанъ бълая съ капусвонмъ братомъ Іесе. Этотъ принялъ маго.мо- цино.мъ и черноГжмаитіей. Въ ПОЛЫІГІІ ЭТОТЪ танскуго в-Бру, и съ пею и.мя Лли-Кулп-Хаііа. ордепъ И.МІІ.ІЪ только три ііоііасты|)я : въ Накоиецъ п Вахтангъ прііпядъ ліагометапство Гданск , основашіыіі Іоаііпомъ Русцспскнмъ, и возвратился въ Грузію въ 1719 г. Онъ ока- п изв стеііъ своіі.ми богатствами; въ Гндляхъ, залъ государству важііую услугу изданіе.мъ близъ Ченстохова, оспованпый въ 1667 г. и свода закононъ. Въ 1722 г. шахъ Тахмасъ от- въ Перезтз, осііоваиііый 1648 г. подканцлеро.мъ далъ царство Вахтанга кахстинскому царю Коп- веліікаго княжества Литовскаго Львомъ Camsстантіиіу; Вахтапгъ былъ изгііапъ и подаріілъ гою, котораго весь родъ зд-Бсь похороненъ. Карталипію Туркамъ, которые ііемедленпо о- Моиастырь въ Перезіі считался великол пн милад ли ею. Са.мъ Вахтангъ увхадъ въ Россію шимъ и богатъйшпмъ во всеіі ГІОЛЫІГБ ; еговъ 1724 г, а братъ его, Іесе, опять сдтзлался посвтили въ 1706 г. Пктръ Великій и Августъ царе.мъ и получндъ отъ Турковъ и.мя Алнпа- II, а потомъ въ 1708 г. Карлъ XII, который ши. Въ1744 г. Карталііиско царстпо получнлъ изялъ отсюда заложнііками трехъ монаховъ, Теіімуразъ, царь Еахетііпскіі'), за важиыя услу- выкуплепныхъ впосл дствіи за Ьольшую сумму. КартеЗІанки, женскій мопашескій орденъ, ги шаху; ио бывъ обязанъ заплатптъ е.му 2,000,000 рублей ееребро.мъ , отпалъ отъ пего. учреждеііііг.ій по прави.іу картезіанъ. Эти моОнъ принужденъ былъ вести жестокую борьбу иахпііи впервые появились близъ Грепобля въ съвііутреіііііі.-мнбезпокоіістиами^оторыяусми- 1234 г., н состояли подъ падзоромъ пачальнирялъ частью еа.мъ, частію черезъ своего сына, ковъ картезіапскаго ордепа. Вц-Б Фрапціц ихъ Ираклія. Въ 1700 г. опъ быдъ мзгпапъ свошп, иебыло, а въ 1790 г. этотъ ордонъ уіінчтоженъ. сыпомъ, уііхалъ въ Россію, ГДІІ U у.м. въ 1762 Картезіевы бвсики (Diables carlesiens). Въ году и погребенъ въ Астрахаііи. Карталинія опять достялась Кахетін; съ 1783 г. поступнла Физііки назыиаются маленькія стекляппыя куподъ покровптельство Россіи, а въ 1801 году колкн, которыя, будучи положепы въ паполнвніірнііята соиершепііо въ иепосредственное ея иыіі водою сосудъ, опускаются на дно, п опять вспдываютъ иаверхъ. Куколки д лаются двух-ь

Eap — Kap

— ! 73 —

родовъ : ОДІГБ оыпаютъ циіипыя, а къ-перху •ихъ прикр п.іпстся ііс5о.іыиоГі шарикъ, паПОЛІІ ІПІЫІІ поз.іухомъ и съ отіісрзтіемъ. Дру-

гія куко.імі шіутрнміусты я им ютъ въ і;акомъ-нпбудь мвств малеііьг;ую скпаікчику. Когда куко.ші заключоміи иь сосуди, иалнтолъ водою, и поиерхность стоиіцей ІІЪ горлышБІі воды ііодаіиіть иалі.цо.мъ, то воздухъ заключепиый въ куколкі; илн шарикТі сгустится, куколка сд-влаетсн тяжелБе воды, и иогрузится внпзъ ; если же палеііъ отпять, воздухъ расширнтся, куколпа станотъ легчо и вгплываетъ па верхъ. Картезій (Carlesius), оиі Декартъ. Еартеллье (Pierre Carteillicr), род. въ 1757 г. ч уморъ 1831 г.; даровитыГі сііудыіторъ u мленъ акаде.міи. Изъ его произввдеиіи осоисшіо за.чіічательны: шойражсиія «Силын пооііды», y E P a шавшіе куполъ І]аіітсоііа. Иревосходны также вго статуіі:«Стыдлпвостіі», «ЛюдовнкъХІ » >и проч. Картель. 1) Дш-оворъ между дву.мя непріятельскнми воіісками или ме?і:ду двумп государя.міі о выі;уііъ и разм ни іиг.ппы ь или о выдачи дезертировъ. 2) Въ туринрныхъ иірахъ озпачаетъ порлдоьъ, Еоторо.чу должпы сліідоиать сражаіощіеся. 3) Досоворъ между воююіцимн доржавамп ооъ обезпечепін торговли, осрбошю па моріз. Картерё (Philippe Carteret), апгліпскііі мороходецъ, жпвшііі въ Х ІП ввк ; нзвБотепъ по путоіиествііо вокругъ св та въ 1766, 67, 68 и б годахъ, подъ иачадьствомъ капитаііа Валлиса (Wallis) (JCM.), съ ц ізлі.ю открыть иовуіо землю въ южпоіі части св та. Картеріі открылъ писколько острововъ къ югу отъ Острововъ Товарніцестка п архппелаіъ Сапта Крусъ де-Маидопа, которые былп пмъ названы Островами Королеиы Шарлотты. ГІото.мъ оаъ посьтилъ •ост|)ова, которые иазвалъ Гоуеръ п Карт рё. Карторс вознрагился въ Англію 1769 года; пре.мя его смерти по извъстио. Картерё, оотровъ въ Австраліи, припадлвжащііі къ архшюлагу Соло.моиа, подъ 158c,28, восточпой долготы п 8 o 50 , южноіі широты; открып> въ 1767 г.апгліГіскіімъ мореплават ле.мъ Филитюмъ Картсро (Carteret), члвио.мъ эксподиціи, которіяо ііачалі,отііовалъ папитанъ Валлпм.. йъ Соедііиепііыхъ Аморикапскихъ Штатахъ есть граФство того жо пазвапія (Carteret), въ штатс СііверііоГі Каролипы. Картеръ (Elizabeth Carter), Анілимапііа, дочь Ліі.іьсиаго свяіцештііа, просіавіівіііаяся саоеіо учсносіыо и ліггоратурііымп трудами; опа зна^ла^ро.мт. родиаго языка, грвчвокііі, латмііскііі.

Кар — Кар

фрапцузскіи, ііталіяпскііі, ііспаиссШ, иортугальскіп, иТ;меці;іГі, евреГіскій и арабсЕІГі языкп п персвела критпку Круза па сочннені Fio­ na «0 чолов1і!;1;»,<іОбъясііеіііс НьютоиоиоГі ФНЛОСОФІИ» Альгаротти, п сочипонія Эпиктета. Но особепио выгодпоо поиятіо о ея учености н иеобыкііовеііііо.мъ у.м даетъ ея переписка, издаііпая посли ея с. іерти. Клпсавста Картері. род. въ 1717 г., у.м. въ 1806 г. Картеръ (Thomas Carter), знамонитый прлаіідсі:ііі сомііозііторъ, образовался въ Италііі п былъ потомъ капель.меГістеро.мъ въ Кадькутт . Газстроеппое с отояніе здоровья прпнуднло ого возвратиться въ Апглію, гдт> онъ ум. въ 1801 г. Изъ .мііогочпсленііыхъ его сочііненін особсиііо ззм-Бчателыіы п спи, пзъ которыхі. мпоіія ед-плалпсь пародііымп. Картечь. Такъ называется спарядъ, составлеиный нзъ опрод леііпаго числа чугуііныхъ іілп свннцовыхъ пуль, уложеішыхъ въ жестяно.мъ цііліііідріі, которыя , разсыпаясь при выстрълт;, поражаютъ непріятсля. Жестяпка карточп пм-сетъ толстое желСзноо дно, иазывае.мое поддопомъ, п крышу, приготовляемую изъ листоваго жел за. Картечь бываетъ двухъ родовъ: обыкповопная н ірапатпая (іілп Шрапнолова карт.). Обыкновеііпого карточью пазываютъ ту, котороіі пули разсыпаются тотчасъ по вылотв снаряда изъ жерла орудія. Ввсъ обыкиовеппой готовоіі карточи заппситъ отъ пъса заряда, прпннтаго для орудія, н подагается у пасъ въ 1*^ раза болізе в са ядра пли гранаты, которымп орудір, стр ляетъ. Діамегръ картечп равпяется діа.метрамъ соотв'Втствуюіцііхъ еп ядеръ ІШІ гранатъ. оть ЕОторыхъ картечь получаотъ и свое ііазваніе. Чтобы карточиыя пулп могли перодавать одна другоіі сплу, сообщоііную н.мъ зарядомъ, ихъ должпо укладывать въ жестяикі; плотію и въ порядкт;. Чтобы перодать пулямъ силу заряда, служитъ ііоддоиъ, которыГі долженъ ІІМВГЬ достаточную твердость, и но разоішаться въ нанал орудія прн выстр ліэ. Обыкноиоіпіая карточь, употреоляомая у пасъ въ ііолевой артіилсріп, бываетъ двухъ родоиъ: блпжпяя и дальпая. Блпжння карточь, пазначеішая диііствовать съ ііодалыіаго разстояпія п ііаііосить непріятелю вродъ зііачителыіымъ чноло. іъ пуль, составляется изъ ббльшаго чпсла пуль, но моіп.шаго діаяетра чв.мъ дадыіяя. По разнообразію калпоровъ орудіп у ііасъ прііпяты 8 діамотровъ каргочпыхъ пуль, когорыхъ первыо 4 ио.мера пазпачопы для іірііготоіілеиія блпжн ?! карточи, а осталыіые 4 полера для далыюй. Иули N 1 го в сятъ 9 золотпиковъ, a N 8-го около 50 золотпиковъ. Пуди мортнрноіі

Kap — Кар

— 54

Кар — Кар

назначеннымъ подкр плять ар.мію генерала Гоша. 13 вандемьера IV года, опъ заіцищадъ конвептъ. Первыіі копсулъ поручплъ ему въ 1804 г. вре.меііпоо управлопіе кипжоствомъ Піомбпио, а оъ 1S05 года отставплъ его отъ службы, съ пеисіею. Картб ум. въ 1813 году. Картонъ, рікупокъ иа картопі; или толстой бумаг , служащііі оріігііпаломъ въ большихъ картинахъ, которыя ппшутся Фреско, масляныдіп красками п проч. Во Фресковой живопнси сквозь картонъ оттискиваготъ на ст иіі очертанія Фигуръ. Знамеиптые картоиы РаФаэля иаходятся въ Лопдои . КартоФель (по-ігвмецкіі Karloffel), слово, заіі.мствопапіюе ш ъ іПімецкаго языка; такъ пазывается іізв стііоо всБмъ растеиіе, котораго круглыя ШІІШКІІ, образующіяел на подземпой части стебля, употребляются въ пищу такж подъ именемъ картоФеля иди земляпыхъ яолокъ. По устроГіству цв тка, ботаііики относятъ это растепіе къ роду Паслсиа (Salanum), a no причинТз его шіііиек7> называютъ Пасленомъ шишковаты.мъ (Salanum tuberosum, Linn.). Травяіінстыіі стебель этого растенія, спабжеиііыГі періісты.мп ліісті.лміі.|)асходіітся вворху на многіе цв точпыо чсрошки съ колесообразяымп, раекіідіістылпі, ІІЯТІІДОЛІ.НЫМП въичиками б лаго, розоваго п ФІолотоваго ц в и т а ; вверху ВІІНЧІІКОВОГІ трубки пріікр-Бплеиы пять тычішокъ , у которыхъ пылыіпки , взапмпо ііаклоиеіпіые, п п сколько сросшіеся, образуютъ родъ ус-вчетіаіо конуса; иа КОНЦ-Б каждаіо пылі.ника зам тны два пеболыиія отверзтія. З а в я з ь свободпая, двупі здная: столбикъ длииіпзе тычііикп п окапчіівается днулопастным.ъ, головчатымъ рыдьцемъ. Плодъ—черповатая похожая на впшпюягода со множествомъ СБМЯПЪ. КартоФель цвіітетъ въ іюлъ н авіуст , а плодъ созрііваетъвъоктябр . Отечество картоФеля Южиая Америка , преИіМущественпо П ру, гд опъ растетъ въ большо.мъ изобнліи по гористымъ м стамъ, часто на высогБ Карто ( J e a n F r a n c i s Carteaux), Фраицузскій генералъ вре.менъ реводюцііі, сынъ рядоваго нізсколькихъ тысячъ Футовъ падъ поверхнодрагуна; род. въ Альваііъ, 1751 г., былъ въ мо- стію моря. О вромени и МІЗСТБ введсмія картолодости живописцемъ, странстиовалъ по Евро- Ф ЛЯ и всеобщаго его распространенія по Евп , и возвратившпсь во Францію, присталъ р о п з достов-Срно не пзвізстно. По всой в рокъ партіи революціонеровъ ; опъ пзсколько ятности картоФель въ первый разъ былъ прир а з ъ отличался въ военпыхъ д-Влахъ виутри везенъ въ 1586 г. нзъ Внргипіп, по мнФнію государства й въ 1792 г. получилъ дивизію въ одпихъ, англіііскимъ адмираломъ Валтеромъ альпінскоіі арміи. Карто былъ пото.мъ послапъ Рел йго.мъ (Walter Releigh), no мпинію же друпротивъ южпыхъ иіісургоптовъ, пачальство- гихъ онъ былъ присланъ въ Апглію знаменивалъ арміею, осаждавшею Тулонъ, но аресто- тымъ адмираломъ Дреко.чъ (Drake). Въ первапный въ Марсели, заключенъ въ тюрьму вый р а з ъ картоФель былъ описанъ ботаниче«la Conciergerie» въ 1794 г. Освободившись по- скп Каспаромъ Баугііпомъ въ 1590 г., но Эльссл событін 9 термидора, опъ командовалъ гольцъ даже въ 1699 г. описывалъ его въ беробсерваціопнымъ корпусо.мъ въ Норлапдіп, лііпскомъ ботапическомъ саду какъ рфдкость.

, картечи.бросаемоГі подъ большпмъ угломъ возвышенія, значителыіо крупн е; п-Бсъ нхъ полагается отъ 2 до 2 " ^ Фунтовъ; д.ія стр-В.іьбы же изъ мортиръ гірііці;.іыіо при оборон обвала остаплена прежіілм картечь. которой пулп в сомъ въ 1 Фунтъ 9 ? ^ золотиііка. Въ uliкоторыхъ кр постяхъ х р а і т т с я еще картечь преікпяго приготовленія, называе.мая вязаною. Опа состоитъ пзъ опредіілопиаіо чпсла чугупн ы х ъ пуль , закліочеііпыхъ ііъ холстяно.мъ міішк , которып прикрипляется къ деревянпому стержию съ поддопомъ; она оплетается веревкою іі ос.маливаотся. Гранатою пли Шрапп левою картечью называютъ ту. котороіі пулп разлетаются на гораздо далыП5чГішемъ разстояиіи от7> орудія, ч мъ прп обыкновсішоіі картечи. Она состоитъ п з ъ опредилеіиіаго числа свипцовыхъ пуль п изв - Сстііаіо- кодичества пороха, пом і ц е т і ы х ъ въ грапату. Стізны гранаты, пазпачасмоіі для картечп, д лаются тои е обыкпоііетюіі, съ тою ц іьіо, чтобы ПОМ-БСТИТЬ большое число пуль. Виутрн около очка грапата п.мБетъ прплипъ, служащій для лучшаго утворждсиія трубы и для сохранеиія оя отъ попреждонія во вре.мя перевозкн и ггрп выстр-БлФ. Моталлическая трубка,вставляемая в ъ очко грапаты, и.м етъ три отверзтія, въ которыя вкдадываются бу.мажпыя гиіьзы различноп длнны, пабитыя зажпгательпымъ составо.мъ. Для баттарейныхъ орудііі, одна нзъ і и л ь з ъ им етъ такую длпну, что состапъ въ ней сгараетъ впродолжепіе по.іета грапаты на 600, друіая па 500, третья иа 400 сажеиеіі; для легкихъ орудій імльзы ліілаются дляполета снаряда на 500, 400 и 300 сажепип. Граиатпая •картечь получаетъ свое названіс отъ В-Бса гранатъ пли ядеръ одпнаковаіо съ пей діам тра. У пасъ употробляютъ гранатиыя картечи: J ^ и J < пудовыя. Въ І^З пуд. гранатиую картечь помьщается до 180 пуль, въ ^ пуд. 80 иу іь

Kap'— Кар

— Ы5

—

Кар — Кар

Вообще на картоФе.іь долгое вре.мя не обраща- к а е т ъ шарики крахмалу, такъ, чтовода уже не .пі віиіманія и разподилп его кое-гдіі по са- въсостояніи р а с т в о р и т ы і х ъ и они сохраняютъ дамъ, какъ рВдкое растепіе. Въ АІІГЛІІІ карто- іілотпыи віідъ. Ч и м ъ мучнист е картоФель, Фвль вошелъ во всеобщее употреблеиіевъ кои- ттзмъ онъ легче перенаривается; одпакожъ пицЪ X^7II столвтія, а отсюда распрострапился тательность ЕартоФеля но соотвтзтствуетъ его по всей Европт;, ио не рапьшо ПОЛОВІІПЫ XVIII объе.му, пото.му что, при пезначительномъ косто.іт.тія. Такъ иапріім-ізръ во Фраиціи при личествіз содержащейся къ немъ бтзлковпны, Людоник XVI стопло ііеіімовтзрііыхъ трудовъ вода составляетъ болізе половины его по в су. хіімііку Пар.ліаптье введеиіе картоФеля во все- Воооіце картоФель послТз п ш е н п ц ы , ржи п общее употреблепіе. В ъ Россін картоФель таі;- рпса (сарачиискаго пшена), есть одно пзъ же сталъ изв стеиъ въ Х ПІ СТОЛБТІИ и раз- ііолезн йшихъ растенііі. Большое кодичество водится теперь бол е въ южиыхъ гупернінхъ, крахмалыіаго вещества, заключагощагося въ ч мі> въ сБвериыхъ. Вообще въ Велііі:ороссіи картоФелыіыхъ шіішкахъ, составляетъ очень простой народъ предубТіждепъ противъ, кар- питательную ястну, которая прпготовляетоя ТОФСЛП, но не смотря на то, мпогосторошіяя нын въ мноіоразліічпыхъ видахъ и можетъ пользз п употреблеіііе картоФеля тепсрь силь- быть врпспосоолена г,ъ са.мымъ слабы.чъ и но сод Гіствуетъ къ повсем стпому его рас- НТІЖНЫМЪ желудкамъ: впрочемъ исЕЛЮчительпростраііоиію. Извъотио много сортовъ кар- ное пптЕніе картоФелемъ вредно и можетъ ТОФ ЛЯ, по въ химнческомъ Ьтпошоніи разли- п|іоіізпестіі бол зни. Изъ иего "нзвлекаютъ чіе ихъ незпачителыіо. КартоФель содержитъ крахмалъ, вііннын сппртъ, горилку, патоку, въ себ , кро.м волокнистаго веіцества и боль- ! особенно употреонтельную въ впнодтзльныхъ шаго колнчвства воды (около 75 проц.), отъ странахь, длятого, также чтооы прндать вп9—15 проц. крахмалу, 1—2 проц. б ъ і к о в в в ы , намъ болтзе кр-Епостп, эту патоку кладутъ въ бод-Бе 4 проц. камеди, н околько желтоватаго ІІІІІЮ вмізсто солода. ИзъкартоФельнагокрахмамасла и дубніьнаго вещества въ шрлух . И з ъ ла п муки прнготовляютъ разлпчныя кушанья, соляпыхъ оспованіи и кислотъ въ составт; сыры п проч. Изъ него е щ е не такъ давно извлекартоФеля находятся. кали, известь, желіззо и клн декстрпиъ, вещество, н з ъ котораго пригокислоты сСрііая, соляная, ФосФорно - кнслая и товляготъ сііроііъ,очеііь полезнын длягруди, и вннію-каменная. Сверхъ того въ выжатомъ замъпяющій с ы р о п ъ , прііготонляемыГі п з ъ срк ііаіідено І-^ 0 проц. особепнаго азотиста- аравіГіскоп памедп; п з ъ него также можно печь го воіцества, своіістпеинаго также спарж п очень бълый хлтзбъ. ВаренымпкартоФелыіыми назыпаемаго «аопарагнііомъ»,т^кже смолистое шпшкамп моютъ шерстяныя, шелковыя и б у вещество п вытяжное, но до сихъ поръ еще не мажныя матерііі и даже простое бълье. Крахръшепо, находптся ли въ картоФелъ соланіінъ, малъ употребляется ткачами на проклеііку поядовитое пачало, свопствепное ВСБМЪ пасле- лотенъ,и іигогда дляживописи водяными кранрвымъ растеніямъ, къ которымъ принадле- скамч. Изъ золы,образующейся при сожиганін житъ и картоФвль. Заморожениыи картоФель стеблеп картоФелышхъ. можно добывать пополучаетъ сладкій вкусъ , потому что часть т а ш ъ . Нзъ ЦВТІТОВЪ картоФеля получается преего ьрахмалу д Гіствіемъ холода превраіцает- красная желтая Ераска. Въ діедпцинскомъ упося въ ка.медь п сахаръ; такой картоФель е щ е т|)ебленііі сырой картоФель составляетъ хороне вреденъ , но за сахарнымъ броженіе.мъ шее средство противъ цынги; no слова.мъ н коекоро сліідуетъ кпсдое, п р и ч е м ъ картоФель торыхъ врачей болыіые въ высшей степеви дегко переходитъ в ъ разложепіе и д лается скорбута, съ дая ежедневио пон^вскольку сывредпымъ. Трудная варимость молодагожарто- рыхъ картоФеліпіъ, въ скоромъ временн сов рФеля и часто замФчаемыя въ не.мъ вредпыя шенно выздоравліівали. Раздавленный сырон своііства з а в и с я т ъ не отъ вреднаго наркотп- картоФвль есть превосходное домашнее средческаго его вліянія, но отъ недостаточнаго ство протнпъ ожогіі,только прн этомъ надобно образованія б-Блковины и крах.малу, пото.му тотчасъ перемізііятьего, какъ-скоро согр ется. что молодоіі картоФель содержнтъ въ себтз еще Изъ варенныхъ лнстьевъ п шишекъ д лаютъ иебольшое количество бтзлковпны и крах.малу, мнгчительныя прппарЕіі; и з ъ картоФельнаіо а наііротивъ того, много воды, сл довательно, крахмалу прпготовляютъ нскусственпое саго составляетъ слизкую массу, трудно переварп- вза.мізпъ настоящаго; оно очень вкусно и поваемую пііщеварительны.ми соками.Прн варе- лезно въ дороі-Е, гд н з ъ пего наскоро/можно ніи зрълаго картоФеля различныя состаішыл ПрИГОТОВИТЬ ІірІЯТПЫЙ И ВМІіСТІі СЪ T E M b ПІІчасти его вступаютъ между собою въ тЕснізіітателыіьиі супъ. КартоФель можетъ расти на шее соедин иіе; б лковіша ссъдаотъ и обле- | всякой почвіз, за исключепіемъ известковой и

Kap — Кар

57G

бодотистоГі; лучше же исего картоФе.іь растетъ на песчапоіі почіі , особенио см шанион съ чсрнозе.модіъ, пото.му что эта почва рыхла и, сл доиате.іьно, корнп картофо.ія могуть свооодн е въ ней разрастаться. Гіинистыя почиы треоуютъ .ііітиеіі обраооткн, и і;ром тоіо растущій па нихъ картофель имт.отъ другой икусъ. Вігрочемъ на ВСЯЕОІІ почи (за ИСКДЮЧОніе.мъ іізвестковоіі п Солотистоіі), і;артоФель, сравііите.и.ііо, состав.іяетъ болтзо выгодъ, ЧТІМЪ постзвъ какого-бы то ни было озпмаго плн яроваго х.і оа. КартоФель обыкновеппо размножаютъ шіішка.ми (клубпя.мп), которыя разр зываются и бросаются В7> зеллю; по ием-вшаетъ разводпть его и с мяна.ми для полученія лучіиаго сортакаіітоФоля, іютомучто старыя шишки подвергаются совремепе.мъ бол зпн (см.) и д лаются невкуспы.ми. Желаюіци.мъ подроопізе узнать о разведепіи u употреблепін картоФеля, сові гуемъ прочесть. 1) «Огііісапіе картоФОЛЯ», соч. ІІутша, пер. съ н м., издано с.-пбтербургскимъ волыіымъ экоііо.мическимъ общество.мъ, въ 1§21 г.; 2), «Практнческоо руководство къ разіііюжепію и воздтиыванію карТОФСЛЯ». Сост. В. М. Пановъ, изд. А. С. Ш и ря въ, Москва, 1838 іода. КартоФельпая бол знь. Подъ этимъ пменемъ извіістна заразитсльная бол-Бзнь картоФеля, мопрал гниль, поразіівшая въ 1845 и 1846 годахъ это растеніе въ большей частп Европы, и, по важпости своей, обратпвшая иа себя всеобщео віт.маніе. He только частпыя лпца, но правительства старались и стараютея объяснить прнчины этой болт-зпи и н а й т и прот и в ъ того прпличныя средства. Одиакожъ досихъ-поръ пе найдено удовлетворптелыіаго ооъясненія причинъ, првдрасполаіаюіцихъ къ этой бол зпп, а расііростраиенпыя о ней теоріи ие ведутъ къ способамъ избавлепія отъ нея, удобпымъ на Д-БЛІ;. Вообще думаютъ, что эта боліззнь впервые обнаруживается иа стобіъ и листьяхъ; но опытъ минувшаго грда приводитъ, кажется, къ заключенію, что эта бол гии, сидить глубже, и первое явлепіе им-Еетъ въ корн . И з ъ различныхъ изсл дованій, предпрннятыхъ по это.му предмету въ разныхъ міісгахъ, зам чателыіы пропзведениыя въ Шотлапдіи тамошиимъ гориымъ зо.мледТ>льческимъ обіцествомъ, по предложенію котораго было прислано 132 отзыва и з ъ вс хъ землед льческихъ округовъ Шотландіи; общество сдізлало изъ ипхъ сводъ, который в.м стт; съ отзывами ііапечатало въ своемъ журнал (см. JV3 14. The journal of agriculture, 1846.). Общіо выводы изъ него состоятъ въ сд дующемъ: <0 признаЕахъ оол аин иа разныхъ частяхъ

-

Kap — Kap

картоФеля», свгд пія различны; и «0 п о р ч с цв товъ», до развптія боліззіііі, сдтзлапо мало наблюдоііій; ио во ВСБХЪ допесеиіяхъ сказапо, что стооель и листья казалпсь аохохіімй на повреждеипыо морозомъ; одпакожъ изъ Іб-іо доиесепія видііо, что во миоіііхъ случаяхъ боЛТІЗІІЬ была замичепа въ картоФсліиіахъ, паружаость іистьеііъ отъ этого іииіало no из.мізпилась и ростъ ихъ оылъ по т р о и у т ъ ; въ п которыхъ партоФелииахъ болізаііь была даже самая гнилая, а стебель u лпстья казались самы.мп здоровы.ми п сплыіо растущіілн. «0 внДІІ бол зіііі въ поражепныхъ ЕартоФелппахъ», во вс-Бхъ почти донесепіяхъ сказапо одііііаі;ово, и.меппо, что бодПзпь вообще ііачііиается бу|)оваты.міі ііятна.ми па кожЕ ІІЛІІ подъ иею, которыя, постепошш увелнчнвансь, распростраіінютсн темнаго цвізта полосаміі, проіиікаютъ съ возрастаніо.мъ бол зии въ мясо картоФодпны, и часто даютъ еіі видъ избитаго падоиісмъ яблока: поол того пораженпая ч а с і ь образуетъ неправпльную язву, издающую протіівныіі з а п а х ъ ; во миогпхъ случаяхъ вся картоФедііна двлалаеь совершоіпіо пиілою; въ другихъ, когда картоФоль былъ хорошо сохрапяемъ, бол знь останавливалась, и болыюо мЪсто сморщивалось и засыхало. НерИдно появлялась пл сень ОЕОЛО глазокъ такжо, а ііпогда было заміічае.мо, что часть картоФелнпы подлі; стсбелька забол вала прежде всего ІІ очеиь сплыіо. Въ п которыхъ м стахъ болсзпь показывалась частио па картоФолпиахъ, и распростраиялась медлепііо; въ другпхъ, картоФель иа всемъ пол оЕазывался нсожіідаііно и в д р у ъ поражепнымъ, такъ что ТО.ІЬЕО нт.сколько дпей проходило между казавши.мся здоровьемъ и иачаломъ порчи. Въ сварепо.мъ карТОФСЛ , гіоражепиая часть въ первоіі пор бол зни отзывалась сладкимъ ВЕусомъ, только ііепріятнымъ. КартоФель, поражеіпіый бол-Бзпію, быдъ въ большомъ количестви умотребляе.мъ въ кормъ рогато.му скоту и свтіьп.мъ, но не заміічеііо отъ него никакихъ вр дныхъ поел дствій д.ія животныхъ. 0 времсііи года, въ котороо начала появляотся болъзнь па карТОФСЛ , ми иія различны, но бо.іьшею частью оно относчтоя къ августу, септябрю п ОЕТябрю; прптомъ бол знь была замъчеца въ шпшкахъ даже въ ту пору, когда падобно бы.ю уже собирать картофель; случалось даже, что картоФель былъ убраііъ здоровый, а потомъ, па м с т с хранвііія, черезъ Н СКОЛЬЕО ирс.мепи, въ пемъ оказывалась бол зпь. На счетъ нліяпія погоды на происхождепіе этой болБзпи пе.іьзя быдо вывести inutaKoro обіцаго закдючопія. Въ отношеііін къ сортамъ картофе.ш зам-Бчецо, чтОі

Kap — K a p

—

577

•кромі; рано созрііиающихъ, ни одппъ совершепио ие пзб гну.іъ боліізпн. но что грубые сорты страдалі .мепыііе, неж л і пііжные; прито.мъ картоФель, пелаіию выііащоипый отъ с-Бмппи, сто.іько же (а въ н которыхъ .м стахъ и бол е) бы.іъ подиерженъ 6О.ПІЗІІИ , какъ и тотъ, который дапно уже разводился картоФеліііамп. Своіістко почпы, обраиотка и иавозъ вообіцс, можио сказать, и м і ш і ъ пеболыпое ІІ.ІІМІІІО иа усітсхъ и обіііпрпості. бо.гІ;зііи. Вообще зампчепо только, что не извъстно, по какой нріічиіп; картоФель иа иысокихъ міістахъ страдалъ меп е, исжели па іпізкихъ. КроііЪ того ігіікоторыя паблюденія показываютъ, посііди.мому, что картоФель, вырытыіі прежде, иежели бол зпь еіо доіідетъ до извізстиоіі стопеііп, шожетъ быть черезъ это сохрапеиъ. Относптельно заразптельностп картоФолыюіі бол-Взпи, во всъхъ допосеніяхъ опровергается .мігііпіе, будто-бы эта боліізиь способиа переходіпь съ болыіыхъкаргоФелішъ иа здо[)оііыя, ііослі; выпутія нхъ изъ зелли, и для опыта даже раз|)1ізывали болыіую п здоііонуіо картоФолпны, складыиалн половииу болыюй съ половиною здоровоіі, но ііослБдияя не загііппалась. Относительно сборежеиія картоФоля міі пія различпы: иооиіце совіітуютъ иырытын к а р тоФель х р а н і п ь въ пиболыипхъ кучахъ на почі Б, подъ умііренпою ішкрышкоіо зем іп; сушку же картоФеля не одобряютъ іпі въ одиомъ донесепіп. Изъ исего сказаппаіо віідно, что досііхъ-поръ картоФелыіая бол зпь тіилн еще no изсдіідоваиа п что этотъ вопрооъ будетъ рТішеиъ толі.ко ІІПООЛФДСТВІИ. Картузпый камуфлетъ, употребляотся для разрушенія пеііріятольскихъ мііііиыхъ работъ и булевыхъ колодцевъ. Для устроііства картузпаго ка.чуфлета проеверлпваютъ пъ опориой стині; буравомъ углубленіе отъ 8 до 9 дюіім. въ діаметр и отъ 6 до 8 фут. длпною. Въ пего вкладывается бумажная гильза, набитая 20 или 30 Фуита.мц пороха. .Забнвка пропзводптся дорсвяпнымъ иаликомъ и доскою, припираемой распоркого къ противоііоложііой ст іів. Отвсрзтіе, оставляемое въ валикт. п доски, служитъ для гіо.м іцеііія бумажіюіі пли ЖВЛТІЗноіі трубкп, сод ржащеіі огнепроводъ. КартуЗЪ, м-Бшокъ, сшитый по виду п величіпгі; капала иліі ка.моры, нзъ шерстяпоіі .матеріп, иазывао.моіі ар.мякомъ; въ него исыпаетсн колпчестио пороха, оііред лепиоо для одпого выстрізла н з ъ орудія. Картузы прнготовляются также изъ писчеіі бумаги, но предііочіітаются армячпые: поэтому порвые уіюгроблнются ііногда въ кртйюстііоп артнллорін. Ііри стр льоі; и з ъ мортнръ картузовъ не употреб-

Т. Y1.

-г-

Кар—Кар

ляютъ, пото.му что зарядъ можпо удооно насыпать въ ка.мору .мт.ркою. Картушъ (Louis Dominique Carlouche), знаменптый мошеіінииъ н воръ, родился въ Париж въ 1693 іоду; долго Сылъ предметомъ ужаса для столпцы Ф р а я ц і и , накопецъ былъ поймапъ и казпенъ въ 1721 году. Картъ (Thomas Carte), англійскш учонын іі псторикъ, родплся въ 1686 году; былъ спачала свящеіііпіко.мъ, no по вступлоиін па престолъ Гооріа I, ие л;елая присягпуть ему, отказался о і ъ своеи должностп. Во вре.мя возлущснія 1715 года, оиъ находнлся подъ сильны.мъ подозріііііемъ, такъ, что дано уже было ііриказаніе схватить его, по Картъ скрьися въ доміі одного варвпкшаіірскаго пастора. ВпоСЛІІДСТВІН онъ опять участвовалъ въ полптпческпхъ безпорядЕахъ, и принужденъ былъ б-Бжать изъ отечества. Въ лчтературно.мъ мір-в онъ пзв степъ сліздующиміісочинепіяміі: «11сторія Аигліи»; «Исторія португальс;;оіі революціи», и множоствомъ другпхъ сочпнеыій. Ум. въ 1754 году. КартЪ; такъ Чере.мисы называютъ ввіопраемаго пми вмисто священнпка, для отправлепія богослуженія п іірпнесенія жертвъ; въ помощь ему дается дьячокъ, называемын удше. Карты. Такъ называютъ пзображепіе на бумаги, въ уменьшенно.мъ впдіі, зе.мішіі nouepxности, илн какоіі-нибудь ея частп. Вообще карты, соооразно съ цилью и х ъ пазііаченія, бываютъ различны. Главниіішія изъ нмхъ носптъ слидующія назвапія: 1) карты люрскія (см.) и гидрограФИческія, служащія для указапія водяныхъ сообщеііііі; 2) карты ороіраФИческія, на которыхъ означаются горпые хребты, покрывающіе страну; 3) карты воеаныя, употребляе.мыя въ воеппо.мъ д в л и , п раздііляюіціяся на маршрутпыя (с.м.) , ІІОЗПЦІОІІНЫЯ, іівартнрныя (см.), вооііііо-дорожиыя н карты походовъ; 4) і;арты хозяГіствеііпын съ озпачепіедіъ качества почвы, полеіі и угодііі; 5) ьарты лвспыя, па которыхъ означаюгея л са; 6) карты геологнчсскія, ііоказываіоіція своііства различиыхъ горпыхъ Формацііі; 7) і;арты исторпчоскія, служаіція для пагляднаго изученія исторіп. Есть ещо карты ііро.мышлсиности, на родопаселепія, степони ооразовапія и проч.

Карты географическія и топографическія. На іиіхъ изображаотся звіМііая ііоверхностыілп значитолыіая часть ея въ небольшо.мъ раз.мііpli, а потому зе.миы придметы, входящіо въ !іііхъ,поі;азываются условпы.мп зиаьали. Натопографическихъ картахъ чаотн зе.міюй поверхности' паиосятся въ болыііомъ размСр , чтб позволяетъ обозначить ЯІІСТІІЫО продм т ы оъ

37

Kap — Кар

— 5' '8

показанівмъ вс хъ важп іішпхъ видопзлипвніп данпаго прострачства. І'еограФііческія карты подразд .іяются еще на геиералыіыя u епеціальныя; первыміі назыішютгя т-с, которын предстао.іяютъ вееь г.іооусъ иліі о5а по.іушарія, а вторымп тіз, которыя пзооражаютъ одиу ііакую-нибудь часть св-вта п.іи государства. ТопограФііческія і а р т ы раздіі.іяются иа сооствоипо топограФіічесі;ія, п се. іитоііограФііческія. На первыя напосятся нс-в дгостиые предметы, которыо могуть бытъ ііоміицены соооразпо маоштаоу (см.); вторыя получаются черезъ у.мепьшеіііе топограФііческпхъ к а р п . , и даютъ оощсо поняГіе о характорв и сиоііствахъ мізстііости, пе прнппмая въ есбя разн ы х ъ мелкихъ подробішстоп. У иасъ для географііческпхъ ьартъ употреб.іяотся пропзвольпыГі масштабъ, а для топограФііческпхъ ооыкиовеііпо 200 саженеіі въ аіігліііскомъ дюііл . Карты мерЕаторскія. Прп соотавленіи пхъ воображаютъ цилиидръ, обергывнющіп земиую повсрхпость , п касаіощііісн экватора; иа поиорхиостн такого ціипндра проектіірую т ъ вст; точки зо.мпоіі поворхиостіі осооеины.мъ образомъ, и если мы разиерне.мъ этотъ цилипдръ па плоскостп, то получіімъ меркаторскую карту всего зе.мнаго шара. На этоіі картіз всЕ параллели раипы экватору, сліідователыю увеличеііы протішъ пастоящеіі сиоей велпчииы въ отношспін секапса своеіі шпрот ы къ радіусу, н каждая частица меридіана, прилежащан параллели, унеличепа въ толіъ же само.мъ отпошеиін ; если вообразн.мъ, что опа прооктпроваііа радіусаян.проведенііыміі къ ея коіщамъ, производящимъ па іірямой параллельноіі цилиндръ, то проекцію этоіі частицы иожпо принять безъ чувствптолыіой п о і р в ш ности за секаисъ иіироіы,при радіустз равно.мъ величии самой частицы. При практическо.мъ употреоленіи считаютъ достаточлы.мъ, если радіусы будутъ проходнті, черезъ каждую минуту меридіана: тогда каждая мниута изоораз и т с я на меркаторской картіі сокаисо.мъ широты этой миііуты, прн радіусъ равномъодіюй минут меріідіаиа ВЪЛІІІІ-ЕІІПЫХЪ мистахъ или одиой италіяііской мил-Б, а потому, чтобъ получить удалоніе каждой точки земнон поверхцости отъ экватора иа меркаторскоп карі , должно взпть сум.чу секапсовъ всИхъ дугъ, пачиііая отъ 0°!' до широты даппой точки, чер е з ъ каждую минуту, при радіустз равііо. іъ одііой италіянской мнл . Эта сулі.ма секансовъ называется мерндіоиалыіы.ми частями І Ш І иоридіопалыюю широтою д а т ю і і точки. На такогорода картахъ можио пзобразить соворшеіпіо т о ч п ы н ъ образоыъ всю зелиую поверхішсть,

-

Кар — Кар

кром полюсовъ, такъ что положеніе и взаимное разстояиіе пред.мотовъ иисколько не измЕііяется. Масцітабо.мъ для из.мвреиіГі з т и х ъ разстояиій служитъ разд-слеппыГі .мерпдіанъ. Такую карт^ въ пернып разъ издалъ пндерлапдскііі іеограФі. .Меркаторъ, въ 1569 г., о т ъ іпіепіі котораіо этп карты п получііли свос пазваиір; no спрапедливость п точность ихъ въ порпыіі разъ доказалъ аііглійсі.ііі .матсматикъ Эдуардъ Р а п т ъ въ 1590 г. Іілосцін и меркаторскія карты сочтіпются па правыіі ко.мііасъ; па ппхъ со исеііозложпою тщателыіостію паіюс я т ъ глаииіііішіи пумкты иа берегу, MTSCTO которыхъ опредііляется астрономическими паи.іюдепіямп; этп пуикты суті. порты, маяки, мысы и проч.; между ІІІІМИ вмтзщаюіъ ооводъ бсреіа, острова, мслп, подводиыо u иадводпы ка.мпи, ііа.чпачается г.іуопна моря n его груитъ, СКЛОЧОІІІО ко.мпаса, якорпыя м-Бста, іірикладііыо чаоы полиыхъ водъ, слономъ всо чтй тодько иеобходи.мо ддя совершсчіно бсзопаспаіо плавапім руководясь картою. Карты морскія, представляютъ изображеиія дюреіі, съ прйдежащими ьъ піімъ берегами. Есть два рода морскихъ к а р т ъ , отлнчаюіцпхся между сооою способами ІІХЪ посгроепія: одиъ иазыиаются «плоскін», а другія «меркаторсі.ін»; оба эти рода служатъ для того, чтобы во всякое вре.мя. no проложеііпому па нихъ курсу, зпать М-БСТО кораоля па морЕ; этотъ курсъ плп паправлеіііе пути корабля, состав ляя со встзми моридіавамй равные углы, образуетъ на поверхности зе.млп кривую ліиіію, пазываемую «лаксоіідро.місю»,которан па морской к а р т ъ пзображается пря.мою лниіею, еслитолько меріідіапы будутъ параллельны; это условіе параллелыіости меридіановъ, необходилюе при составлепіи морскихъ картъ, составляотъ существенпое различіеихъотъгеограФііческихъ. Еарты ПЛОСКІЯ. При составлеіііи этого рода к а р т ь вообще полагаютъ, что въ счисленіи пути корабля пе произойдетъ звачителыіоГі погръшности, если допустить на каждый градусъ крайней параллели погріішность въ одну италіяпсЕую дииію; вс-Б осталыіыя параллели будутъ пм ть меиьшую погр шность. Основываяеь ыа э т о м ъ , представляютъ земную поверхность, оберпутою ІІІЗСКОЛЬГ.ИМИ цилиндрами, ііерес кающнми ее па различиыхъ параллсдяхъ и перііеіідикуляриыхъ къ экватору. Эти ЦІІЛІІІІД|ІЫ, развернутыв на плоск о с т ь ' изобразятъ всю зе.мпую поиерхность на Н1ІСІ;ОЛЬМІХЪ ОТД-ЕЛЫІЫХЪ картахъ, которыхъ разность въ шпротБ должиа быть тв.мъ меиьшс, чтзмъ Сольше широта діізста, для котораго со іиияется карта, та;.ъ что при эква-

Kap — Кар

579

Kap — Kap

торт; разпость широты мвжду крайними па- денъ въ капитапы 2-го ранга н пазначспъ корал-іолями карты.можетъ быть до 10°, а въ шч- мапдпро.мъ корабля «Изяславъ». Во вре.мя роті; 60° она должиа быть мспьше одиосо гра- шведскоГі воГіны, ко.чапдуя корабдемъ «Изядуса. Въ большихъ широтахъ сочиияютъ кар- славъ», паходплся въ сраженіп у Гохлапда и ты, взявъ за осноиаиіе среднююпараі.іель ши- получіыъ за храбрость орд9нъ Св. Владнміра роты; прп этомъ случа разпость широты мо- 4-й ст. Въ 1789 пронзвсдонъ въ капитаны жію будетъ увеличить пдвоо п п о і р шность 1-го ранга п участвова.іъ пъ срал;сіііи со Ш в е остачстсн та ;ко, съ тою толі.;:о разпицсіі, что да.мп можду острова.мц ЭландомъпГотландомъградуоы в с в х ъ параллелсіі, дальн й ш н х ъ отъ Потомъ вышелъ въ отставку и чрезъ ііъскольакватора, сдіілаютсп больше, а блнжаГішихъ ко м и с я ц с в ъ опять постумилъ на службу со«іепьше настоящеп ихъ величипы; такія кар- ВІ;ТПІІІ;О.МЪ въ ко.мдіііссаріатскую экспедиціюты пазываются: «Плоскія карты по средием па- Въ 1793 г. пазііаченъ ПОДПОЛГ.ОВННКОЛІЪ въ морраллслп широты», o n e введеиы въ употребло- скоГі кадетскіГі корпусъ; ч р е з ъ т р н года произвіе около половііпы XV въка портуіальски.мъ ведепъ въ коцтръ-аддіиралы съ назііачепіелгь во прницемт» Геприхо.мъ, сыпомъ короля [оанпа. ФЛОТЪ. Въ 1798 г. по.іучплъ пачальство пад-і Карусель (Carrouselj; такъ пазываютъ велп- эскадрою пзъ 5 Еораолсп п 1 фрегата, съ ЕОТО•ЕОЛТІППЫЯ рыцарсі;ія скачки, бывшія въ боль- ры.ми отправплся въ Апг.іію для совокупкаго ' шой модъ при Людовпк XIV. Первая каруссль ДЕГІСТВІЯ ея Ф.юта съ нашпмъ противъ Франбыла у Мавровъ. С.качки в з к а Людовпка XIV цузовъ. Онъ подпялъ свон Флагъ на кораолъ былн самыя лучшія. Ведьмохи разд лялнсь иа « П р и и ц ъ Густавъ», взято.-иъ отъ Швсдовъ в ъ кадріілп. Бптва иа шпагіі п КЛІІНКІІ, скачка 1788 г.; 21 авг. вышелъ съ ровельскаго рейда, черезъ кольцо были, т а к ъ сказать, ocnouaui- въ Скагерракъ, претерпълъжестокій штормъ, емъ всихъ э т п х ъ увеселопій. Во всякоіі кадрп- отъ котораго корабль такъ раскачало, что оігь лн, вельможа иадтзвалъ платье одного ц в ъ т а пошелъ ко ^пу, по у с п ъ в ъ донтн до берега, тосо своеіі да.моіі; лошадь его была украшона гда коіітръ-адмпралъ Карцовъ вел дъ иеревепсрьями. Въ Парпж естьм сто, сохранпвшее стн экйпажъ на кораб.іь «Изяславъ» и , подн я в ъ па немъ свой Ф.іагъ, прибылъ па ярмутназвапіе карусели. скіГі (іейдъ 8 поября. Въ 1789 г. Карцовъ отКарфункель, (гм.) Карбункулъ. Кархіярвп. озсроАбоско-Іііерпеборгск. губер. правился въ Средпзе.мноо море н тамъ соодиВерхііо-Сатакуидскаго гредпяго уъзда^імііетъ ііплся съ адмираломъ Ушаковымъ въ ГІалермо. 17^-3 вер. длипы и 5 5 широты. Гручтъ гли- Въ иаъ того же года Карцовъ пронзведенъ в ъ в й с т ы й , берега низмевы; глуонпа отъ 18 до вііце-ад.мпралы. Въ 1800 г. креіісировалъ въ. Сродизо.мпомъ мор п въ октябр прибылъ вт. 24 Футовъ. Кархъ (Karch), в съ въ Лвстріп, содержащіГі Ссвастополь. Въ 1801 назначенъ члсномъ ад400 торговыхъ Фунтовъ, чтб составитъ рус- мпралтеГіствъ коллегін, а въ слфдуюіцсмъ году директоромъ морскаго кад тскаго корпусв, коскаго в-вса 13 пуд. 27 Фунт. 32 зблотипка. Карцбръ, темиая коммата, куда сажаютъ въ торы.мъ управлялъ 22 года u впродолженіе этоуч бііыхъ заведепіяхъ провпнившихся воспи- го врсменіі получилъ въ награду ордепа Св. Ани ы і степенн, Св.Владиміра2степени, Св.Алетанниковъ. ксандра Невскаго и произведеііъ въ адмырали. Карцовъ, см. Фунпковъ. Въ 1822 г. иазиаченъ членомъ государствеішаКарЦОВЪ ( П е т р ъ Кондратьевичъ), адмиралъ го сов та, продолжан управдять корпусомь. русскаго Флота, сенаторъ и членъ государУм. въ 1330 году. ственнаго сосііта, родился въ 1750 г. На дв надцатомъ году возраста поступіиъ въ морКарцовы, русскіе дворяно; нхъ с у щ е с т в у е г ь ской кадстскій корпусъ; въ 1769 ііроизведенъ два рода: первый ведотъ свос начало с г ь Тав ъ мичманы, и въ томъ же году отправился въ раса Карцова, котораго потомки отправляіи въ. Срвдиземііов .мор , на кораблъ «Европа», въ Россіи разиыя дворяпскія службы, а въ 1&13- u эскадр адмпрала Спііридова. Участвовалъ въ другихъ годахъ жаловаиы ПО.МІІСТЫШІІ ( О б щ . истребленін турецкаго Ф.юта при Чесм-В и на- Герб. X — 73) и второй, и з ъ котораго также іодился при осад МетелнискоГі кр пости. Въ миогіе отправляли въ Россіи раэныя службы и 1775 г. возвратился въ Ревель ужо лейтенап- въ 1616 н другихъ годахъ жалованы былп потомъ на кораол «Св. Георгій Поб доносецъ». м-Бстьями (Общ. Герб. І — 42). Въ 1780 г. произведенъ въ капитаиъ-лсйтепаііКарчевъ, л стечко Варшавской губ., лехаты и ходи.іъ въ Ливорііо 1780 н 82 годовъ. Въ щсв къ ю.-в. отъ Варшавы, б.іизъ р кн Впслы. 1783 г. получплъ ордоііъ С.в. Ге ргія за 13 ше- Зд сь въ 1704 г. Кардъ XII, прибывъ съ короотим сячныхъ к мпаніГі. Въ 1785 г. произвс- демъ Лещііпскнмъ, переправилъ СВОІІ иоііс:

Kap —Кар — 5! чрезъ Висіу, не с.мотря иа сахсонсі;ую артп.ілерію, иаходивиіуюся на лЬвомъ бсрегу різглі. Карчей (Morphnus). хііщііап птпца изъ сомеііства диеши.іхъ, помлш иа ор.іа, up пм еть, какъ ястреоъ, короткія кры.іья п тоякія, д.іппныя иогп; у ит.г.оторыхъ ішоспы порпстыя. Водится въ Аморикі; п Лфрпк . Каръ, русскіП лворяискій ЛОІ\Ъ; ііроіісходптъ отъ дреинеп благородпоіі Фаміиіа Ксроиъ, давшііхъ также проіісхождешо герцогамъ Рогсбургскп.мъ, маркизамъ іі грааіамъ лоФІаіісыімъ іі друііі.мъ пэрамъ Шот.іаіідскаго королевстг-а. Пото.мокъ этогЬ рода, Джоиъ Каръ, выізха.іъ пъ 1615 году нзъ Англіп иь Москпу u пожаловапъ пом сгьями. ПратъсгоТомасъ,ііліі ома Каръ, за върііую службу н.аа московсЕое осадиое сид нье, пожаловаігі. оть Ыихаила еодоровича ПОМЪСТЬЯМІІ. O n . нихъ-то произоіііолъ дпорпискій до.мъ Каръ (Ооіц. Горб. IV—76). Карывіъ. ІІодъ ЭТІІЛГЬ имепог.іъ ПЗВІІСТПЫ ВЪ Спбнрп тіз изъ кочевых7> народовъ, которые ирнняли христіапскуіо в ру, русскую одожду и осъдлость. Это сііои])Скіе креолы. Употреблоніе ИМІІ въ русскомі. быту иизкаі-Ь сорта чая, называвіМаіо кирііичііымъ, дало это.му чаю повое назвапіо акарымскаіо», для отлігіія отъ «баиховаго» , употі)обляемаго Русскимп.^ Кар атева, ііспапскііі городъ, лежащій въ Еоролевстві; Мурсіп, съ очепь удобпы.мъ nopтоліъ, входъ въкоторыіі защпіцоііъ острово.мъ. Осиовапъ Лздрубаломъ, иезадолго до периоГі Пуиическоіі воііиы п п.мтзотъ до 30,000 жит. Карэагека,глаипыіі городі, провішціи Маідалены, въ республпкіі Новой 1'рсііады, ііредставляетъ укрііп ісиныіі городъ съ прсвосходпымъ иортомъ, ио климатъ ігоздоровъ п чрезізычаііііо жарокъ. Карвагена, розиденція сппскопа, съ 18,000 жйт. Кар агонШя -республика. Каіі агсиъ былъ основаиъ пъ 678 г. до Г. X. дочорью одіюго Фішикійскаго царя Дидоиою или Элиссою, и въ отличіе отъ бднзложаіцеГі ФИНІІКІГІСКОІІ ФЗКторіи Утики, названъ Картахадга, т. е. Новымъ городо.иъ, ііазваиіо, пзъ і;отораго Гр ки сд лалн Еаріедьиъ, а Ричляііс — Carlhago. Ilo другимъ, имя'Кар с;гоііа взялось съ того, что при задоженіп егобыла паіідопа лошадппая голова. Do преданіямъ, Дидона прибыла гуда со многпмиТиряиами и съ 80 дъвицами, похищеиіП^Ми иа острові; Кнпрі;, и просила туз^.мцевъ устуііитьсй клочоііъ землп, которыіі можно покрйті. ІІЪЛОВЬСЙ шкурою. Ііолучивт.па то согласіе, оііа веліг.іа Изріззать шкуруна самые узків рбйПин окружііла іі.ми большое ггространство^й.мзи. Ha эгоп звмлт; оиа постропла Карвагеііъ.ііоторыіі вскорізііачалъпроідтЯ;-

0 — Кар — Кар тать. Завпдуя тако.му усп ху, царь маврптанскій Гіарбъ хот лъ жепиться на Дндоніз, чтобы прмсоодшіить Карйагопь къ своимъ вдад нінмъ. Но желая выіігп за пего, Дпдопа умсртпила себя. По друпі.мъ. извЪстіямъ, Дидопа убііла себя съ печаліі по іісв риостп Энея, котораго рнмсг.іо поэты, дълая апахронизмъ, заставлнготъ ііриплыгь иъ иовоосіюватіыц Карвагепъ, полюбить Діідопу ііпото.мъ бтзжать (с.м. Эней). Таьъ-і.аі;ъ і:олотіеты прибыли пзъ Тира, то ІМОГЛИ пе.модлеішо плавать no океапу. Пігогда опп высылалп колоіші, н мало-по-малу (700—000 л. до Р. X.) ііокрылп своимп Факторіямп бсрега сііиорпоіі Афрпкп, южиоп Испаніи іі острова Среднзимііаго моря. Ивпса, Палеарсі.іо ост))ова, KOprtrtta, гди Кар агепяие пстрізтплись съ Этрусками; Сардпііія и западпый берегъ Сіщнліп былп заселеаы имн; только берега Галлііі осталпсь для нихъ педоступпымп. ГІІ.МІІЛЬКОІІЪ и Гаііііопъ въ ІІОІОВИ-

н VI в-Ека до [>. X. были посыланы въ Атлаптііческое море для открыгііі: псрвыіі иъ с веру, другоіі ьъ югу, п Гатіопъ осповалъ въ западиой Африкі; на удобііипіиихъ ыізстахъ колочін: Тиміагерій, 1'іпту, Акру, Мслпту, Арамбу, иа острові; КарігБ и проч., одпакожъ пе преступіілъ границъ ныііыііііихъ Феца и Марокко. Вскорі; Кар агеняме сд лались п морскою державой. Очп сііарядііліі воепмыГі ФЛОТЪ для охрапспія пхъ морскоіі торговлп п колошіі, и заботясь объ утвержлоиіи своего владычоства иа Срсдиземію.мъ мор-Б, вм ст съ Этруссками даліі Фокеяиамъ первое люрскоо сраженіо иа Сардмпскомъ морь въ 536 г. до Р. X. Съ ТІУХЪ поръ Кар агсчгь сдплался военноторговы.мъ юсударство.мъ, етремішшнмся къ торіовои ЛЮІЮПОЛІІІ II ЕЪІІСКЛІОЧИТОЛЫІОЙіугосподству па моряхъ. Для обезпечеиія своихъ колоній и для выгодъ своей моіюполыіой торговли, Каіі агеняне закліочііліі съ РйМОМЪ диа торговые договоі)а (344 г. до Р. X.), въ кото. ])ыхъ оба раза полаіали Ыоркуріевъ мысъ (ргоmonlorium Ыегсигіі, ііыпъ Cap bono), лежавшііі па воетокІіотъКар агопа, прсд ломъ римскаго мореплавапія.' Въ то жс время оіт расіі|)остранили соои влад нія въ АГФріІй п освободнлись отъ дани тузе.мцамъ. Воііна нхъ съ Кпринапкою, па которой ііроцв тапіо ОНІІ с.мотрізли съ завпстыо, окбичплась соМоііожертповаііісмъ Фплеиоиъ (см.). ЗатБ.мъ зависть пхъ была обращена иа Сіщилію; по тутъ опн столкпулисм, сі. Грокамп.н Сираі;узы мужествеііно протіівилмсь имъ. Оттого въ 480—306 г. до Р. X. ІМІІдовали 6 СИЦНЛІНСІІИХІ. воГііп., проіісходіи! іппхъ съ псреиипиы.мъ счастіе.мь. Въ ІІІІС.ГІІД пгою войну вступплся Птірръ, царь этірсііій,

Eap — Kap

— 5 1

—

Еар — Еар

«Colonia Aurelia Carthago». Два Гордіапа сдилалп Кар агеігь столпцею и х ъ кратковре.меппоіі іі.мперіп. Посл того, Карэагенъ сдізлался м-Бстопробьшапіемъ еііископа п процвилъ, Втечопіо пос.ііідпеіі СІІЦІІЛІЙСЕОІІ ВОЙІІЫ, ВОии.іькаръ, с о і л а с і ш и т с ь съ Аіатокло.мъ, поку- блаіодаря полптическому спо;опствію, поі;а в ъ шаіся овлад т ь Кар агоиомъ н пторгсн в ъ го- 311 г. no P. X. былъ сожжепъ пмператоромъ родъ съ 1,500 іюііііамп, по былъ побйждеііъ и іМаксеіщіе.ліъ. Въ II! п VI в-вкахъ въ Кар аre­ въ 30S г. расшггь ла площадн въ Кар агсп-В. in; проиеходпло НІІСГ.ОЛЬКО соборовъ (см. КарЖелая стать твердою ногою ь ъ С'.ИЦІІЛІІІ, Кар- еагеисхіе СОборы). Въ 439 г., когда Вандалы агеияне сгаралпсь отъ этого острова откло- завоовалп Афрпку, Гснзерпкъ сд-влалъ Кар анить виды Ри.млпнъ, обладаяіс которымъ Рим- гопъ столпцею своего государства. Ио паденіи і я и е , по взятіп Таропта, считали средствомъ Ваидальскаго королсвства отъ завоеваиій Векъ иовы>іъ завоопаиіямъ. Изъэчого проіізошлп лпсарія, въ 533 г. Впзаптійскііі дворъ мпого гри Гіуіигісскія ВОІМІЫ.№ І «(7(І'/?( - 265—•241)вра- старался о возстаііовлсиііі Еар агсна, который іцалась ііреіімуіцестііеино около Сицішм: Кар- no н.мепи тоідашпяго пмператора былъ ,нанагеняне быіп поб ждепы, ОЧІІСТНЛІІ Сиціиію звапъ ІОстіпііаііою (Jusliniana). Въ 647 г. гоіі в с в острова, лежавшіе между ііею ІІ Нталіею родъ былъ разрушенъ Арабами, подъ начальп заплати.ш болыпую сум.му поснпыхъ убыт- ствомъ Гзссана, полконодца халиФа Абдулькоиъ. Въ 240 г. вспыхпула лшііііская воГіпа съ Моіііка-беііъ-Мервапп, п съ твхъ-поръ осталііаеліііы.мп войека.мп, которыя пе. получііли no ся въ-разііалпиахъ, о т ь і.оторыхъ впрочемъ договору жаловаиья: опа свпріиістиовала въ мало уцвл ю до ІЮВТІІІШИХЪ иромепъ, особлпса.чомъ сердціі Кар пгеискоГі росиублпки 3 го- во потому что въ средніо ввка оттуда поревода іі 4 мБсяца, иока была ііотуіиеиа Га.мііль- зплп иъ Епропу ц-влыо грузы мрамора для каромъ Варкою. Въ 218—202 г. посліздонала сгроеиіл хрпсгіаііскпхъ церквои. Такъ н а п р . вторая Пцничесная войни (с.м.), которая бы- Пизапскііі соборъ былъ украшенъ обломками ла водона в ъ Иоііанін и въ Италііі еъ болъ- кар агепскііхъ дворцовъ и храмовъ. Близъ ши.мъ ожссточеиіем'!,, и со сіороіиа Кар аго- прсжняіо миста Кар агепа впосл дствіп оононяіп., особеппо подъ ііродводптельсгво.мъ 1'аз- вамъ Туппсъ, п теііе[)Ь нельзя опред дить съ , друбала н Лііиіібала, съ большп.мъ счастіемъ, точпостыо, гді; стоялъ древпііі Кар агепъ. Сено окончнлась въ АфрііьБ песчастливо для леяія: Сіідп-бу-Сапдъ, Эль-Мерза, Доваръ-эсъКар агепа сражеяіоімъ прп Зал-Б. Ііо лиру, ІІІатъ, Малка, Г.пднДауді., Фортъ ('.. Люп (гд Кар агепъ потсрялъ в с в свон заграиичпыя поіребспъ сп. Людовпкъ), вс слынутъ за м ота древияго Карнагепа. Пос-Бщали п пзсл довладсиія, и этн потсрп. раіию какь усплеііі Родоса п Ал ксаидрін, ослабнлп кар аіенскую валп кар агспскія развалиііы въ новізіішее торговлю. Въ 149 — 146 г, посл-Вдовала третья время: Томасъ llloy (Th. Schavv; въ 1727 г.; Пуническая война (ем.). Рпмскіе копсулы Щатобріанъ въ 1807 г.; Д а т ч а н т і ъ Фадьбв встрБтнли отчаніііі^ю з а щ н т у пря осадв Кар- влгвств съ Шатобріапомъ ; Дюрб-де-ла-Ма.іь, аіепа, но взялп городъ, и Сцііпіоііъ-Э.миліаііъ «Recherches surlalopographie de Carthage» 1835; нсполііилъ повелвіііе сеаата о разрушоіііп ие- Англичапипъ спръ Грііивііль Т., Те.мпль «Ex­ навистнаго города ('145 г. до Р . X.)- Разрушо- cursions in the mediterranean, Algier and Tunis» ніе длилось 17 днеіі. Въ 115 г. до Р. X. Г[)акхъ 2 т. 1835. отвелъ въ Кар агеиъримскую колоиію, п рвую Кар агенскіесоборы.Первыіібылъ подъ предосиоваііную ВПТІ п р е д и ю в ъ Ііталіп. Городъ с дательство.мъ кар агепскаго еппскопа Агрипбылъ отчасти нновь ііостроеііъ.Віірочемъмііопы, около 215 г. 11а этомъ собор-Б участвоиали гіе сомніівак гсм въ этолъ обстоягольств'Б н аФриканскіе п нуміідіііскіс епнскопы. Прод.мвполагаютъ, что коіоііизація, хотя и была продто.мъ его суждеиіп было .мпБиіе о повтореніц положена, no не состоялась отъ иодобрыхъ крсщепія иадъ еретнками, съ ч мъ но соглапредвьстій (авгурііі). Ыарііі, б жавъ ц з ъ шался Кіпіріаігьвъ7І гіисьм къКвппту.—ВтоРп.ма о т ъ Силлы, іюкаль себБ убвжіііца въ роГі подъ предс дате.іьствомъ Кипріапа, около кар аіонскнхъ развалнпахъ. Юлій Цезарь хо251 г., no д-влу падшпхъ.—Третііі подъ предсвТІІЛЪ возстаповіпь Кар агеиъ въ прежпемъ датольствомъКііпріаиаже,около252 г. Наэтомъ блеск , no только Лвгустъ послалъ туда 3,000 сооор-Б было р'Вшеііо,въ с.іучаБнсобходіпюстп, римскихъ колопистовъ, которы постропли нодопускать падшііхъ къ одиііопію.—Четвертый вый городъ в ъ н которомъ paзcтoяlliнoтъcтaопять подъ предсвдатолігстводіъ Кііпріаііа,ОЕОparo. Прп Марк Авреліп новыіі Кар агепъ до 253 года, в ъ соптябр-В м-Всяц-Б. На это.мъ сгоріілъ, no вповь построенъ подъ пазваніемъ собор-в разеуждо.ііі о кроіцспііі млад н ц в в ъ . — и Карвагснъ воше.іъ протіівъ пеговъсоюзъ съ Риміявами, союзъ, которып еіцо бол оусіі.іилъ взаіі.мпую недов рчпвость двухъ пародовъ.

Kap — Кас

—

5 2

—

Кас — Кас

П я т ы й бьиъ въ 254 г., при Кппріаи . На этотъ соборъ приоыли Феликсъ и Сабиній, еіиісі;озіы нспапсБІс, нзбрапиые на МТІСТО Марціапа и В а с и л і л а , облнченныхъ оъ іідо.іоолужеііііі. О т ц ы собора, по прочтонін послапіГі, которыя иринесли съ собою Фелпксъ и Сабинііі, гіризнали ннзложеніе Марціала п Василнда справедлииымъ, u подтиердилн і!зб{)аніе перііыхъ н а ы сто ПОСЛІІДНИХЪ.—Шестойбылътоже при Жипріаніз, no случаю спора о кр щеніи еротиKOBb-HaaroMb соборізопред лоио, чтопикто не можотъ быть Ерещенъ вн-Б Ц р к в и ; поэто.му е р е т и к и должны вступать въ едцн піе съ Церковію пооредствомъ вс хъ т а и н с т в ъ Божествениой Благодати.—Седьмои, опять при Кипріан-Б в ъ 256 г. Напомъ подтверждено р^Бшеніе прежа я г о собора о крещеніи еретпковъ.

ная параллельная липія будетъ, приблизитеіьпо, нскомого касателыюю. Касательная к ъ ЦИКЛОИД . Чтобы провести прямую Еасателыіую къ ЦІІЕЛОИД ЕЪ какойиибудь даііпоГі па ней ТОЧЕ А, изъ середины оспованія ЦІІЕЛОПДЫ возставляютъ перпендиЕуляръ до перос ченія съ цііклоидою; около этогопорпеіідіпіуляра,какъ около діаметра,описываютъ кругъ; пото.мъ пзъ ТОЧЕІІ А проводятъ прямую, параллельную осиоваііію циклопды, н изъ точки первс чеііія параллели съ упомяиуты.мъ Еругомъ, проводятъ пря.мую ЕЪ середиН15 основанія циклоиды: далііо, изъ ТОЧЕІІ A параллелыю этоіі послтздпеи прямоіі, проводятъ другую прямую; ЕЪ этой посл дней возставляю т ь перпоіідиііуляръ, Еоторыіі н будетъ пекомою Еасателыюю.

Кар агеЕОкій себоръ 525 г., состоялъ изъ 59 еішскоповъ разиыхъ аФриканскихъ провипц і й , яодъ продсБдательство.мъ БониФація. На этомъ собор-Б утворждона ка олическая вііра о т ц о в ъ и о п р е д т и ны привихіегіи разліічнымъ монастырямъ.

Касатиковыя (Irideaj, R. Вг.), составляготъ семойство односи.мяподолыіыхъ травяпистыхъ растешй съ шчшковагыми плп луковіічиыміі Еорповиіцамп. Лпстья у нихъ большею частью всі5 Еорн вые, двурядные, объемлющіе другъ друга основаніямй, мечевпдныо, съ параллольаы.ми нервамп — стебловые поперемтіпііые^ілагаліициыо. Стебель находится въ серсдші между листьями; опъ бываетъ njiocToii или в твпстыГі,ііиогда едва іірпміітепъгичогда жо представлнетъ-цвііточпую стр лпу. Ц в ты оооеполые, расположечпыо к п с т ы о , верхушочпымъ ЕО.ІОСОМЪ пли ЩИТЕОМЪ, р-Бдко одипокіе. Каждый цвіітокъ до своего развіггія заЕлюченъ въ диойпомъ цпізточпомъ іірыл , часто представляюще.мъ видъ чешупЕіі; кроміі того ВСБ ЦИІЗТЕІІ окружепы 0біЦПі>]Ъ ДІіу.ІИСТНЫ.МЪ цв -

Еар агенскій соборь, бызшій въ 533 г.,' состоялъ пзъ 217 еішсиоповъ. На не.мъ иозстаиовл аа свобода и дисциплина Африкапской Церкви. Отъ этого сооора осталось одно послаіііе къ п а п и Іоаііну, въ которомъ отцы собора т р е б у ю т ъ МПІІІІІН папы отпосительно и котор ы х ъ со.мнитольныхъ пред.метовъ, особенно же огноситвльно іірисоедпненія аріяпскихъ свяіценниковъ н крощвнія .младснцевъ (CM. Cone. Т , IV. р . 1,155).

Касательная прямая плоской крзвой линіи. ІІрямая линія касательная къ какой-бы то ни было кривии липіи.опрвд-Бленной уравнвиіемъ 3 = : р (х), выражаотся урави ніемъ-

гд-Б ж и у

суть коордпнаты данноіі крпвой,

. . „ „ •х a y коордииаты пря.мон касателыюи, a

dy — dx произввдпая Фупкція уравнепія у£=:(р ^х), выі)ажаюіцаго данпую крпвую. Въ практнкіі для проведенія пря.мой касатолыюн ко вснкон кривой въ данпой точг,І5 па этой помііднеіі, упот р бляется сл-Вдуюіцііі способъ: отложивъ на хривой лнніи отъ данноп точки въ об-с стороны,приблизііте.іі.но, равныя разстоянія,соедііл я ю т ъ краііпін точви этнхъ разстояпіГі хордою, на Еоторую опускаютъ нзъ дёганой точки сасанія пврпвндііг.уляръ; къ этон посл дпеп ліиііи возставляюп» перііепдішуляръ пзъ точкн его псросиченія съ крпвою илп параллельною линіею вышеупомяпутой хорд ; озпачеи-

точпымъ Ерыломъ ( s p a l h a ) . ОКОЛОЦВ ТІІИЕЪ трубчатый, съ трубкою прпросшеіо ЕЪ завязи; отгибъ его съ 6 лвпестЕОвпдными разд лами, расположепііыми въ два ряда, пепохожими другъ на друга, въ почпосложепііі сііорпутыми ц послТ5 цвізтепія увядаіоіцпміі. Тычинки. числомъ 3, гіріікриііл пы ЕЪ основанію паружныхъ разд ловь околоцв тііііка;пылыіііЕи двугнтзздные, вн обратные. Три ПЛОДПІІЕОВЫХЪ ЛИсточЕа сростаюгся въ одиу занязь, прпросшую къ трубкъ ОЕолоцвътііпііа и образующую 3 пі здышка; яичеЕЪ міюіо обратііоположныхъ, прііЕр плепныхъ во вііутрепііе.мъ углу гп здышекъ; сто.ібііЕЪ проетоіі, вверху раздізленпыіі на три, часто расішіреіпіыя, лепсстЕовидныя В ТОЧЕП, во впутренпеіі стороиіікоторыхъ паходятся рыльца. Плодъ прсдставляетъ трпгн з/<ііую Еоробочку, которая DO вре.мя зр-Блости раскрывается, посредствомъ разрывапія гнізздышекъ, н а л р и стпорЕіі, иа срсдіш-Б ЕОторыхъ обыЕііовеиііо пршфіиілсііы с млиа.Зародышъ односиліяіюдолыіыГі, большею частію

Sac — Kac

—

5 J

равнопо.іожііый, п р я м о й , заііпмаетъ ось нзоби.іьнагоб .іка. Ідавніійшіе роды этого семейства суть:Касатт;іі (Ivis,L.)(cM.), Иксія ( І х і а ^ . ) , Шпажникъ (Gladiolus, L.), Шафраиъ (Crocus,L.). Касатпковыя растепія самородно растутъ пренмуществеино па мыс-в Доброіі Надояіды, отчасти въ Европ и СізверііоГі Америк , а въ другихъ страпахъ ртздкп.

Касатикъ ага Касатникъ (Iris L.), родъ мноГО.П5ТІІІІХЪ травяппстыхъ растеиііі, составляющ и х ъ образецъ се.мейства Касатііпновыхъ (Ігіdeae) , ИЗВТІСТНЫХЪ подъ разными названіями. Родовые призиаки касатпііка: .іистіікіі чашечки загиутые віпізъ; .іепестмі прямостоящіо и иомепьшо ДПСТИЕОВЪ ч а ш е ч к и ; тычипки свободнып, впт. горлышка трубки, столбнкъ разд дяется на три большія, .ісчіестковпдныя лопастп часто выемчатыя; па вііутрениеГі сторони ихъ, въ поперечноіі ск.іадкв, паходятсл рыльца; у всСхъ породъ касатиика листья .мечевидиые, гладкіс. Касаіпикъ флорептинсній (Iris Florenlina Linn.) растетъ въ южноП Европ ъ , осооенііо въ Итчдіп и во;пгпывается также въ садахъ; кореиь у аего иолзучіГі, шишковатып, ТОЛЩПІІОЮ въ большоГі палецъ, длииою въ 2—3 дюйма, бТБдым, мокрытыГі шедтоваты.мн почками. Лпстья сііііевато-зелепыс. Въ маіз н іюпТі міісяцахъ иа иаждомъ окоичаиіи ст белька являются по два болышіхъ біз.іыхъ цвіітка, съ воронко-образііоіо,дпу-доііастішю чашечкою и тре.мп тычшіка.ми ; плодъ представллетъ трехъ-гп-Бздную, трехъ-створчатую, многос мяііпуіо коробочку. Въ медпцнн-Б употребптеленъ короиь этого касатика (radix iridis florentinae), называе.мыіі также «ФІалковымъ корн е м ъ » , пото.му что опъ пздаетъ ФІалковыГі запахъ;вкусъ его сліізпстыіі, горьковато-острый. Свъжін этотъ корепь , по п р н ч т г в въ иемъ заключенпаго летучсостраго вещестна, прпнятый вііутрь вообщо возбуждаетъ рвоту н слабитъ ; сухой же лишается о с т р о т ы , своііствеііпоіі свііжему коріпо, и пріоиріітаетъ пріятиыіі запахъ. О а ъ содержитъ въ себ-Б э ирное масло, острогорькую с.молу, экетрактииъ, крахмалъ, вяжущую кислоту, a no Тонору (Tonerz) и э.метииъ. По пріічііп содержащ е и с я въ но.мъ остро-горькон с.молы и э ирнаго масла, опъ д-Бііствуетъ, какъ легьо раздражающее срвдство, па брюшпые перпы и на плототворитедыіые оргапы, проп.муществеппо же па слизпстую порспопку кпшекъ и легкихъ, ио это оіо д-сйствів умізряется болышімъ содержапіемъ крахмала. Ирпыи корспь преждо чаіцв упогреблялся, особешю прп ослпзеіііп лйгкихъ и кишвчнаго капала, по 20—30 г р а н ъ иа пріе.мъ, по н тепорь входитъ въ составъ

—

Кас — Кас

Д ТСЕПХЪ, грудныхъ и чихательныхъ порошковъ, зубпыхъ лекарствъ, умываній; ипогда пересыпаютъ и.чъ пилюли н дълаютъ изъ него' шарика для Фоитапелей; его также кладутъ в ъ д у х и д л я сообщопія ФІалковаго запаха. И з ъ пего прпготоіілніотъ такъ-цазываемую «ФІЭЛковую р^таФІю», а н которые вмноторіовцы подм шиваютъ его въ бтлыя вииа de SaintРеггау и de Seyssuel, которыя самп no ceoU ИМБІОТЪ з а п а х ъ ФІалки; но отъ ирнаго корня ОІІИ получаготъ горочь, г.оторую легко замът и т ь . Въ Р о с с і и , по разнымъ гуоерніямъ, встрЪча тся мпого днко растущихъ касатпковъ, изъ которыхъ Кисатикъ снній пли гермітспііі (I. germanica, L.), Ііпситітъ пестрый ('ris ligridia, Bunge), Касатикъ полевой (Iris Ochroleuca) и Киситикъ сибирскій (Iris Sibirica Pall, n Gm.), no красот свонхъ ЦГ.ІІТОВЪ, могутъ быть разводи.мы въ садахъ. По разлпчпымъ употреблепіямъ заміічателыіы : Кисатпкъ сниій ІІЛІІ германспій (Iris germanica, L.) ' съ мпогоцв-стпы.мъ стебле.мъ, отъ I V J — 3 оут. вышппы; лпстья у пего гораздо короче стебля^ цвізты, Фіолетовые съ билыми н пурпуровыми полоса.мн, снабжеііные прицвізтника.міі въ виДІІ чешуокъ ; лнстики чашечкіі съ б-Блою u желтою бородкою; трубка чашечкп ц лою трётыо длпніпзв завязц. Растетъ no .мокрымъ ь\ъста.мъ, около рЕкъ, озеръ, и разііодпгся въ садахъ отпрысками корней. Изъ полусгніівшііхъ цвътовъ еіо, нстертыхъ съ пзвостью нли квас ц а м и , по.іучается краспвая зелепая краека для акварели и .мііпіатюрпоп жнвоппсп. Корпи его ІІМІІЮТЪ острыіі, жгучіц вкусъ, сплыю слабятъ и пронзводятъ рвоту; ихъ употреоляютъ иііогда для пзлечсяія иасморковъ и opioumoh водяиой болБзііи, давая н.ш выжатыіі сокъ съ какіі.мънибудь сиропо.мъ, илн сухоіі, пстортый въ порошокъ, и.ш въ настоГікіі; no вообщо падобно употреблнть его 5Ъ осторожпостью, потому что въ большо.мъ прік.м ОІІЪ ядовптъ. — 2) К. водлпоа пли Ложпын аиръ (Iris pseudoacorus, L ) ; К а с а т н к ъ , Болотпый сабельППІІЪ, около МОСЕВЫ Лепешпіігчъ, въ Малороссіи И п р ъ пли Еръ) съ МНОІОЦВІІТПЫМЪ стеблемъ и съ длпііііы.міі листья.мн (3 Ф. длппы); ЦВ-БТЫ большіо, прекраспаго желтаіо цвііта, no оезъ з а п а х а ; лпстпки чашечкн безъ бородкн, а д пестЕИ короче и уже столбііковъ. Растетъ no бо.юталіъ, около озеръ, прудовъ п no рвамъ въ средноіі п южіюіі i'occin. Корепь его ядоіштъ п пропзводіпъ сплыіую рвоту и ііопосъ ; ппоіда его употрооляють въ маломъ колпчоCTBU ОТЪ водяноіі ООЛІІЗПП ІІ для изгнаыіа круілыхъ глпстовъ. Изъ сушспаго корпя, МОЛЕО пзрБзанпаіо іі отвароішаго въ води ІІ съ при-

t

Kac — Кас

— 5( 14 —

бааіеніемъ жол знаго купороса і и и жел за, въ Шоімапдіи приготоізляютъ чериило, а въ АяГ.ІІІІ пмъ окрашпваютъ сукпо въ черный ц в т ъ ; этотъ Еоропь можпо также употроб.іять д.ія дублечія кожъ. Изъ псреліжеипыхъ СБМЯПЪ можио приготоилять иапіітокъ, похожіп на коФе, а нзъ ііі^ісушеипыхъ ЦІГБТОИЪ посредстпомъ уксуса извлекастся же.ітая краска — 3) К. сибіірскій, (Iris Sibirica Pall. Сапельникъ, Бубеичнкъ, Чпстякъ. И туіііовъі пъ .Малороссіи Пивникъ) отличается голуоы.мъ візнчико.мъ, растетъ иъ Сіібпрп н вообщо по лугамъ во всеп средней и южноіі РосЬіи. Цвито.чъ его и которые сіібпрс.кіе па^оды, особеппо жнвущіе по Тар , окрашиваютъ Д-БТСКІЯ рубаііікн въ з лено-жеітыіі цв т ъ . К п р г ш ы употребляютъ сокъ выжимасмый изі» этого цв^Бта, какъ противоядіе отъ укушеяія з.мтзіі, отъ чего и са.чое растечіо онн называютъ Джплапъ-чіаіітакъ. Въ Снбири употребляютъ отваръ корня въ ВОДІІ(ПОЛунца кория на 12 уицовъ воды), для излеченія отъ венерііческихъ болвзней ; для этого ежедневно утромъ пыотъ по стакаиу этого отвара , отъ чеіо силыю слаоитъ. — 4) Касатикъ двуризд лімый (Iris dicholoma, L.), съ оранжевыміі цв-Бта.мп, растетъ въ Сибпри, гдіз корень его употребляютъ отъ зуопой боли. Изъ • касатикоиъ ДНЕО растущихъ въ Южноп Евроігп замтзчателыіы еш.ъ:І{(ісатннънраси.іыіып пли англійспій (Iris xiphium, Ьшіі.),котораго цв-ста.мп оі;рашішаютъ въ прочныГі зеленыіі цвізтъ шерсть и шелкъ, первоиачалыіо обработаііпые к в а с ц а м и ; зеленыіі жв сокъ, выжнмаемый пзъ его цігвтовъ, доставлястъ съ болыііимъ количествомъ квасцовъ отлнчную краску для жіівописцевъ. Подземныя т и і и е ч к и Насіітпка ши•итооитпго (Iris sisyrinchium, L ) , растущаго въ Испаніи и Португаліи, д-вти дятъ тамъ вмт;сто ор-вховъ. Киеаітшъ весеппш (Iris verna.L.) n Иасатикъ ризноцвътньиі (I. versicolor, L.) растутъ въ Стіверо-А.мерикаііскихъ Совдііненныхъ Ш т а т а х ъ , гд корпи ихъ употреоляютъ какъ силыіое слабптелыіо . Каситітъ .иартнникскій (I. Marlinicensis, L.) раст т ъ на остров Ма[)тиіііікіі, корень его пдіііетъ силу ТОІИІческуго, вяжуіцую;'сокъ и з ъ него проіізводптъ чиханіе. Изъ корня, вскипячонііаго съ желі;зо.мъ, приготовляютъ черпила ; цв ты даютъ желтую краску. Касатка (Cypselus), изъ однаго семейства съ ласточЕою; она отличается отъ этоіі посліідней т Б м ъ , что у нея крылья длипн е, ноги короче, хво«товыхъ перьевъ только десять и пальцы иа иогахъ имиютъ другое расположсиіе. Каеаткп рт>дко садятся па землю ; ОЕІ-Б соедппяютсп въ большія стаи іі съ крикомъ пресл ду-

і

Кас — Кас

ють насЪкомыхъ. Въ Европ водятся дв noроды касатокъ : обыкновениая (С. murarias) п.-ч етъ цвізтъ черный, а горло бтзлое ; она вьетъ гнизды иа старыхъ отізііахъ и утесахъ; въ н которыхъ мСстахъ ое называютъ Вороночкою. Кысатпа гориая (С. Melba), гораздо больше обыкііовениоГі; она сверху бурая, спизу б-Бло-серебристая; водится въ южной Европ .

Касатка, см. ДельФинъ. Касвинъ, городъ въ Персіп, въ областп Иракъ-Аджеми, лежиіъ въ прекрасной, плодоносішп paiuiims, н назпанъ Магометомъ «Райски.ми вратами»; и м с е т ъ до 30,000 жителей, которыо выдіілываютъ отлпчпыя саблн п вособенности чапраки. Касииовскіе царевичи. Ва. 15S5 г. киргизскій ц а р е в и ч ъ Уразъ-Махметъ, взятып Русскимн въ пл нъ, ж і і л ъ в ъ Москв и по возшоствіи на престолъ Вориса Годуііова (1598), пожалованъ въ ц а р и касвмбвсЕІе; въ 160S г. опъ присталъ къ партіи втораго Лжедіі.митрія и черезъ два года былъ убитъ э т ш і ъ посліздніі.мъ. По встуПЛОІІІИ па престолъ .Михаила еодоровпча, царе.мъ касіімоііскіімъ былъ сд лаііъ Арасланъ Алеевичъ.котораго сымъ.вызвапныГ! въ 1653 г. въМоскву, получилъ св. крещсніе съ и.менемъ Васидія Араслаповігіа и ЖЕМЪ' при двор-в в ъ почетв. ГІОСЛІІДПІП пзъ HapeBivien, Василііі IIваповичъ, с в о т . ъ царя Іоанпа Алокс евича, ум. въ 1715 г. Родъ касимовскихъ царей н пом щ е н ь въ ГіархатпоГі ЕНПІ"В. Касимовъ, у здііыи городъ Рязанской гу-, берпіи , паходптся въ 135 верстахъ отъ Рязанп иа Л ІІОМЪ крутомъ береіу р кіі Оки, который состоитъ пзъ твердаго, толсто-слоистаго іізиесткопаго ка.мня. Отъ С. - Петербурга в ъ 999 верстахъ, отъ Москвы въ 325 верстахъ. Касимовъ пазывалсн встарину Городце.мъ и былъ осиованъ въ 1,152 г. Георгіемъ Долгоруки.мъ. ЗдТ.сь въ 1,236 г. скопчался великій князь Алексаіідръ Ярославичъ Непскііі, возвращаясь нзъ ЗолотойОрды. Василііі Васильевпчъ Темпыі! подарплъ Городецъ татарскс.му царевпчу Касп.му за оказанпыя пмъ услуги, п съ того премени этотъ городокъ называется Каснмавымъ. ІІри цар Дімхаил еодоровичи онъ былъ о т н я т ь у касіімовскпхъ Т а т а р ъ , которыхъ ГІЕГРЪ Велікііі причислилъ къ дворцовымъ волоетямъ. Н .многіе изъ пхъ князвй прпняли христіапскую в-Бру; оставшіеся магометана.мп плп вышли въ Оренбургскую губернію, или жішутъ до-сихъпоръ въ город-в и Каснаовско.мъ уБзд-в. Каси.мовъ возведенъ па степеііь ут.зднаго города РнзансгіоГі губорпііі еще въ 1778 г.; иыіі въ Каспмові; 7,350 об.

Kac — Кас

— ! 5

поіа жііте.іей; 12 церквей и омою 5,000 руолей оеребромъ городскихъ доходопъ. Изъ городс^кпхъ здаиій прпліізчательн йшіе Казанскій д нпчііі 5іоііастырь, соборъ и татарская мечеть. На зді5миіемь кладбтц-п ііаходнтся оо[іиірпыГі мавзолеи изъ к н р т і ч н ы х ъ сводопъ сл. кампями, па которыхъ ость иадппсп; опъ служилъ для погребенія хановъ п ихъ се.мейстцъ, и поетроенъ ьъ 1520 году шахоиъ Алеемъ, иосвавшп.мъ съ царемъ Іоаіпшмъ 1'розііымъ противъ Ордыпцевъ. Іілізъ города, прн Старопосадскоіі слобод паходится подобпып падгробиый па.чятникъ пзъ к п р п и ч с й , построенныіі въ 1616 г. царемъ Арслапомъ. Иаси.иовcitih уъздъ зачіімаетъ пространства 4,688 кв. кер., изъ числа Еоторыхъ подъ поля.мп 120,000 десятмиъ. иодъ луіа.ми 27,000 десятипъ п подъ лівсаміі до 300,000 десятішъ. Жителей 111,500 обоего пола; на каждую киадратную версту прнходится no 24 обоего пола; на каждую душу мужескаго пола по 9 десятинъ. Татаръ, жинущихь въ город-и п уБздТз, до 2,000 .мужескаго пола. .МБстоположеіііе по правую сторону Оки открыто, волпообразпо, пересвкается мпогимп рвчііа.міі, ручьнмп п оврагами; грунтъ земли чорішземпыіі, ііере.м шаііиый м-Бста.ми съ иломъ, пескомъ п глііиош. І!о лізвую сторопу Оки м стоположепіе ииз.меиио, л систо, нагіолііено болотами н озорами; почва зе.млп песчаиа п . Естами глиписта ; вообще не уступаетъ no іиодородію другимъ уБздамъ губернін. Южная часть у зда Н-БСКОЛЬКО горпста. Изъ рВкъ зям чателыіы: Ока, Пропя, Курпса, Нарма і; Сьиітулъ. ХлТібопашество состаіііяетъ главную отрасль промышлепііости жптелей;оііо одиакожъ иаходится въпосродстиоиномъ состояніп. Скотоводство ііезііачіітслі.по. Въ у здТ5 есть зам чат лыіыя ломкп пзвестковаго ка.мня. Изъ заводовъ обращаютъ на себя віпіманіе чугуио - плавплыіый (Сыптульскій) п стекляпый. Въ ко.ммерческо.мъ отпошсніи Каеимовъ занп.маетъ доволыю значнтельное м15сто. Въ городБ 20 Фабрпкъ и заводовъ, ііреіі.мущевтвспио кожевеиыыхъ; на этпхъ оабрнкахъ прпготовляютъ ежегодпо па су.мму до 800,000 руо. серобр. разиаго рода кожъ, ЮФТІІ, мерлушкп, каиатовъ u купороса. Матрріялъ для всізхъ этихъ заведеній закупаютъ въ Москв и на нижсгородскоГі яр.маркв; выдБлапиыя коЯІІІ продаготся въ Москвв же іі на лебедянскоіі лрмаркъ, а ЮФТЬ большею частію идетъ въ Тагаирогъ. За кожевеиііы.ми завода.ми сл дую т ъ , по своей важіюсти, каиато-прядилыіыя Фаорпки. Закупъ иужпаіо для нихъ маторіала діілается частію па м с с т и , частію въ Тамбовской г у и е р і і і и , а продажа нздилііі бываетъ въ

—

Кас — Кас

Москв-в, Моршанск-С, Рыбиііск и на нижегородсЕоіі ярмаркъ. ЗамЪчателенъ также купоросный заводъ, оуществуюіцііі съ 1774 г. Въ 1836 г. па иемъ выработапо болізе 1,700 пуд. купороса. Матеріалъ для иего прпготовляется въ РязапсЕой іі Та.мбовской губериіяхъ; сбытъ купоросэ въ MOCKBU И на нііжегородсі;ой ярмаркіі. Е а с и и ъ , ордыискііі ц а р о в п ч ъ , сынъ царя Улу-іМахмета, боясь участ», постнгшеГі его отца и брата Юеуфа, оиъ ушелъ съ другпмъ свопмъ брато.чъ Ягупо.мъ въ Черкасскую зенлю. Касіі.мъ былъ в с р п ы м ъ другомъ великаго князя Василія Tesviaro, помогалъ е.му въ в о і і н ^ иротіівъ Шемякы и, въ 1451 г., разбилъ в ъ окрестностяхъ Похры и Битюга ордынскихъ хііщііиковъ, грабившпхъ близъ Ельца и в ъ Московскоіі ооластп. За івирную его службу Іоанпъ III далъ е.му въ уд лъ меіцерскій городокъ на берегу р-Бкп Оки, названпый съ того вре.меіпі Каспмовымъ. Въ немъ царевичъ жилъ въ изобшіи н спокоііствіи; no въ 1467 г. Talino пріилашае.мын казаискіімъ вельможею княземъ Лвдул.маііъ-Люлиомъ, для сверженія казанскаіо царя Иораги.ма, своего пасыика, онъ потробовалъ воііска отъ Іоанна, который съ удовольствіемъ впд лъ случай прпсвоить себі> іиасть падъ опасііою Казаиью; кііязь Иванъ Юрьевпчъ Патрикеевъ н Стрнга-Обол ііскій выступилп, 14 септября 1467 г., протпвъ Казани. Каси.мъ указывалъ имъ путь, п думалъ вііезашю явиться подъ стТзнами ІІбрагимовоГі століщы, но многочисленпая казанская рать, предводіімая царс.мъ, уже стояла на берегу Волгн, н прииудила люсковскихъ воеводъ отступить. Чрсзъ НІІСКОЛЬКО вре.моии послъ этого Касіімъ у.меръ, и жена его, мать Ибраги.мова, склоипла своего сына къ дружбіз съ Россіею. Сыпъ Каснма, Даніяръ, находнлся въ служб-Б Іоаііпа. Касииъ, царьастрахаііскіГциступилъ н а п р столъ въ 1532 г. Опъ отправнлъ въ Москву посла Злобу съ товарнщами, съ предложеніемъ пелпкому кпязю Василію т з с н а г о союза; но едва этотъ посолъ успіілъ до-Ехать до Москвы, какъ Черкесы взяли Астрахапь, убнли Касима и съ богатою добычею удаліілись въ горы; мЪсто его заступплъ Акубекъ, no также пе надолго. Касимъ, турецкій иаша, паходпвшііісн въ 1569 г. въ КаФБ. Турецкій султанъ Селимъ, желая возстановпть .•пусульмапское царство на берегахъ Ахтубы, весиою этого года послалъ Каспма съ 15,000 смаговъ п 2,000 янычаровъ ІІЪ Переволокъ, съ повелТііііе.мъ соедііііитьКаспіііскос мор съ Азовсинмъ, взять Астрахань

Kac — Кас

— 586

и основать та.мъ кр пость. 31 мая паша вы«тупилъ въ походъ, и соедини.іся съ ханомъ Девіетъ-Ги|)ее. п». у котораго также было до 30,000 всадшіковъ. Достпгнувъ Пс'рево.іокіі, Туркн началп раооты ддя соедипепія Допа съ Волгою посродстиомъкапаларіоувіідТіВЪ невозможность подобиаго продпріятіи , рБШИЛИСЬ возпратнться no совЪту хана. Въ это время /ІІ;;М!ІСЬ къ ин.мъ астрахапскіе посіы съ обтзщапіомъ дать и.мъ свои суда, съ т в м ъ только, чтобы Каси.мъ іізбави.іъ нхъ отъ в.іастіі Русскихъ. Паша усмирилъ взбунтовавшееся протнвъ иего войско, и отпустивъ 2 сентяоря пушки назадъ въ Азовъ, пошелъ съ 12 легки.мп орудіями къ Астрахани. Узнавъ объ этомъ noход-Б, Іоапиъ IV собраль мпогочіісленііос войско въ Нііжііемъ-Нов город , ііемедлетіо отряднлъ кпязя Петра Сер бряиаго съ легкою дружпною въ Астрахапь н въ то же время послалъ дары къ паіігБ, чтобы склонять его къ миру. Касимъ пріпіялъ дары, цвловалъ грамоту Іоанпову, три дни у і о щ а л ъ московскнхъ гонцовъ, а на четвертый заключіілъ ихъ въ темпнцу. 16 сентября паша м ханъ расподожились ниже Астрахаип у Городіпца, гдіз въроятно была древняя хозарская столпца: здтзсь и х ъ ожпдали астрахапскіо ПЗМІІІІІІИКП съ судами п Ногаи съ дружественііы.мп ув реніями. Еасимъ веліьлъ посл днипіъ прпкочевать къ Волгъ, иачалъ строитъ повую кр-впость въ Городищ , но Турки, узнавъ что паша ііа.м-Бренъ зимовать подъ Аотраханью, пачалп роптать, а когда услыхали, что ханъ возвращается въ Тавриду, то ръшительно объявили Каси.му, что НІІКТО изъ ннхъ пе остаиется зжновать въ непріятельской зеылтз. Касимъ упорствовалъ, и грозилъ своему войску; но когда Серебряный вступплъ въ Астрахаіп, и зажегъ сдълаііныя имъ деревяипыя укртзпленія, паша ВМЪСТБ съ ханомъ отступиліі съ ІІОСПТіШНОс т ь ю ; Туркп іі Кры.мцы бъжалп день и почь; въ 69 в рстахъ отъ Астрахаші ихъ встр твлъ г о н е ц ъ Селііма, съ приказапіемъ дсржаться подъ Астраханью, по Каси.мъ продолжалъ б г•ство. Девлетъ-Гиреіі умышлепііо волъ Турковъ безводными мізста.мн, гд коніі и люди умііралп отъ изпурепія, нли попададись въ п і в ъ къ Черкесамъ. Съ нзнуренпого толпою посл мисяца пути, Касимъ достигь Азова, ГДТІ золото.мъ откупмлся отъ потли, приппсывая своо несчастіе единстиенио тому, что но могъ рап е выступнть въ походъ. КасивіЪ, сыпъ пророка Маюмота, который назвалъ его Абуль Касіі.мъ.Оііъ бракосочотался въ депь сражепія при Ксрбел , за ІГЁСІІОЛЬso часовъ до своеіі смерти; отъ того д иь ио-

—

Кас — Кас

ваго года, въ МБСЯЦІІ мухарр я ъ , празднуотся у маго.мотанъ п чалыюю цере.мопіеіі. Въ Индустап сіі.мволически продставляотся бракосочетапіе Каси.ма, ого шоствіе па біітву, мучепическая с.мерть (Шухеда), погробепіо и проч. Еаспмъ-Бакшсй, ЕрымсЕІГі всльлюжа; прііізжадъ посло.мъ въ Москву, 27 октября 1508 г., отъ Гчры.мскаго хаиа Монгли-Гирея, вмъст^В съ дву.мя другнмн крымскимп вельможамп. Онъ пріівезъ Василію Іоаііновичу золотую шертную гра.моту , въ коеГі Монгли - Гиреіі далъ клятпу за еебя, за дътей п вііучатъ, жпть въ б*ратсті),Е съ великіі.мъ квязе.мъ и исполішть всіз обязанности ТІІСІІОІІ взаіімноГі дружбы, какъ было въ Іоапново вро.чя. Каска (casque), продохранптелі.ное оружіо, котороо защііщаотъ п украшаетъ голову. Каокгі вось.ма разиообразііы no своему впду. Троямская каска п.м^Бда видъ Фрпгійскаго колпака. 1 речоскія каскп быліі разукрашены п обыкиовеішо И.МІІЛИ сворху птііцъ и животпыхъ. Жнтоліі Колхііды ііосили деревяпныя г.аскп; э іопскія — д лалпсь изъ лоіііадіііи.іхъ кожъ съ ушамн и грпвою; у Галловъ оин были вооружепы воловыімп рогамп; у Рилілянъ — украшепы не менБе греческихъ. Въ настоящее время каски составляютъ іісключителыіыіі головиой уборъ въ нізкоторыхъ ар.чіяхъ, какъ въ Россіп, Швоціи и Пруссіи; OIIS выд лывагогся изъ дублеппоГі и глянцовоіі кожн съ пакладка.ми изъ бтмой или жедтой жести, олоиа іілп м ди. У насъ въ Россін, за исключеніемъ улаиовъ и гусаровъ, каски пріісвоены ВСТІМЪ ПОЧТІІ войскамъ.ПБхотныя каскп отличаютсяотъкавалорійскихъ ттз.мъ, что иервыо ію ИМІІЮТЪ на козыркіі іметаллическаю ободочка.Кпрасирскія и жаіідар.мскія каски отличаются отъ другихъ металлическою бляхою па передней части каски, ііа которой изображается: у ар.мейскихъ кираспровъ двуглавый орелъ , a у гвардеііскихъ андреовокая зв зда; кро.мт; того у noсл дпихъ есть е щ каски соворшеііно .моталлическія, къ которымъ сверху пріідііланъ такжо металлпческій орелъ въ паклонпо.мъ подоженіи съ распущеііііы.міі крыльямп. Воііскамъ гвардіи, грепадералъ, коііііоіі-артиллорііі a драгуаа.мъ присвоены каскн съ черпы.мъ волосомъ; прочія воіюка арміи посятъ каски бсзъ волоса. Гвардойскіе кирасирскіе полкп, гвардейскі» жандар.мскііі чолуэсцадронъ, ОФііцеры генералыіаго штаба, полевыо инжеіісры, вс вообще адъютапты, и гепералитётъ п.мъютъ па каскахъ О-БЛЫГІ волосъ. Ири употребленіи касокъ предписаиа оФііцера.мъеліздующап «opMa : съ мупдпромъ па каску пад вается волосъ, а въ сіортук ого н иосптъ. Въ похо-

Kac — Кас

— 5 / —

дахъ, па маиопрахъ и нообще въ лагер , иижніе чііпы п ОФицоры волоса при каскаіъ не уіютроб.іяютъ. Въ п-вкоторыхъ ар.міяхъ каск» состаи.іяютъ го.іоииоіі уборъ только для тяжолой кавалеріи. Каскадъ, см. Водопадъ. Каскарилла (въ аптекдхъ Cortex cascarillae;; гакъ пазыиается въ моднцинъ Еора, получаомая ііеизи стпо съ какого дерсва. Ирежде предполагали, что оиа принадлежптъ кустарппку, растущему въ ЮіЕііой-Аморик-Б и пзвіістному у ботаиикоиъ подъ именемъ «Croton cascarilla», Linn.; теперь же большею частію думаютъ, что она получается съ ямайскаго кустаріпіка (Сгоfen eluleria, Swarlz); но н это предположеніе, по пов-віішимъ изслТідованіямъ, оказалось сомнптелыіымъ, даже и no то.му обстоятельству, что пзъ Я.мапкн мы но получаемъ ніікакой коры, тогда пакъ , по свпдзтельству Раііта (Wrighl) дерово —Croton eluteria, растетътамъ въбольшо.мъ количоств-Б.Кора каскарплла (Cor­ tex cascarilla), паходящаяся въ аптекахъ, представляется свернутою въ трубочку въ 3 — 4 дюіі.ма ДЛИІІОЮ, отъ І < — ^ дюйма толщііиого: онаружп опа сБропепелыіая, .морщиповатая, съ поперечііы.ми полосками, виутрп буроватая, въ ІІЗЛОЛІТІ блостящая; ист ртая издаетъ ароматпческій запахъ; вкуса горько-пряпаго, порошокъ ея буровато-сБрыіі. Каскарп.иа содержитъ въ сеоіі сліідующія составныя частп: горькое вещество, какъ-бы алкалнческаго своііства, э прнос масло, двоякую смолу : кіісловатую съ запахо.мъ мускуса н безвкусную, ІІТІсколько дубіільиоп кислоты, ка.меди , солн н много волокиііны. Кора эта составляотъ горько-пряпое лекарство, укр-впляющое желудокъ н сліізистыя перепоикн, возбуждающее сооуды u противодийствующее слабостп кишвчнаго канала, сопровождаемоіі а,тоніею п возвышеііною чувствителыюстію, и задержішающее прп это.мъ ііспражнепіе ііпзомъ. Употрвбляется, подобпо хини, иъ перомежающпхся лихорадкахъ, особепио прн наклонности къ поносу. и когда жслудокъ но можотъ пвреносить хпмы; при такпхъ же условіяхъ и въ другихъ лнхорадкахъ, таі;же отъ истоіц нія, сопровождающаго вііутреіінео или наружпое пагноеніо отъ разпыхъ слизетеченііі, вособеііііостп отъ поиоса, поддерживаемаго слабостію кишечиаго капала и чувствптелыіоотію слпзпстыхъ оболочокъ. Накопецъ npu слабостп первыхъ пут й, съ отд леіііо.мъ кислотъ и пізтровъ, въ попос и іірн слабостп всего оргапііз.ма. Ііртінмается внутрь, па пріомъ, по 5 — 30 граііъ поропіка; no 3 — 10 грапъ экстракта, по 20— 00 капель типктуры , ио чаще продпнсынается

Кас — Кас

иастое-отваръ (infuso-decoctum) изъ 1 частц иа 8 — 16 частеіі «colaturae». Каскё (Kaskoj, при.морскііі городъ Фпнляндіи, въ Вазаской губ., въ кпрхшпилі; Иэрпо, лежнтъ въ 20 вер. къ ю. отъ Вазы, на остров , іі соедипеиъ съ тв рдою землею камеппымъ мостомъ; имиетъ преііраспое положеніе п превосходную гавань. Отъ С.-Петербурга въ 916 вер., отъ ГельсипгФорса въ 524 вер. Прпвиіл гіи получплъ въ 1785 г. Жителей 710 об. п. Въ городтз есть ратуша, таможия, почтовая коитора и ипзшая э.іе.ментарная школа. Судоходство ведотся 8 еуда.ми въ 839 тошіъ, съ 4 шкнпера.мн п 45 матросамн. Ввозъ простирается на сумму 5,440 руб. сер., вывозъ на 17,212 руб. сер. Въ городтз бываютъ трп ярмаркн: въ январ , іюііъ п октябрі;. Фабринъ н заводовъ ПТІТЪ, но сть мастерскія ре.меслеинпиовъ. Городскіе доходы простираются до 841 руб. 94 коп. сер. ЕаскетЪ; такъ называетея, въ н-Вкоторыхъ арміяхъ, шло.мообразныГі головноіі уборъ, употребляемып въ кавалеріп п въ пихотБ. КаспІЁСкая Область. Такъпрежде называлась восточпая часть Закавказскаго края. Граіпщамн ея былн: къ востоку КаспіГіское море, на ct;веръ владъпія шамхала тарковскаго, на западъ Даріо, Кайтаху, Табасараны, КюрннсЕо владіііііе, Самурскій округъ п Грузино И.меретіиісЕая губ.; па югъ Пчрсія. Область раздълялась на 7 увздовъ: КарабахсЕІГі, Ш ЕІІНСКІН, ШирваіісЕІй, Талышинскій, Дербентскій, Кубипскій и БаЕіінсЕІй. Уъзды раздЪлялись па участЕи. Каждыіі изъ ут;здовъ былъ составленъ нзъ прежде бывшпхъ ханствъ, п им я в.мисто хана своего увзднаго ііачадыіика и у здиаго судью. УчастЕами зав дывали участковые засіздателіі. Вс-в оаіі управлялнсь на основаніи русскихъ закоповъ; только прн р-Бшенін дилъ, Еасающихся Еорениыхъ обычаевъ, было дозволоно руководствоваться пхъ граждапсЕО-духовпымъ законо.мъ, или судо.мъ шаріата. Въ двЕабр 1846 r'.j no Высочапшему пов л нію, уиичтожепо иазваніоКаспіпсЕОІі областп.Дерб нтСЕІП и КуописЕІГі ся утззды вошли въ составъ ДербентсЕоіі губ. (см.), а прочіе пріічпслены ЕЪ іиеічахппсЕоГі (с.м.). Каспійская ФЛОТНЛІЯ, построена ПЕТРОМЪ 1,

въ начал XYIII вТіЕа. Первое ея употребдрпів было сд дапо въ 1716 г. въ экспедііціи киязя Бековпча протішъ Хііиіпіцевъ; въ то прсмя въ псіі было до ЮОсудовъ разііоіі велпчіиіы. Въпоходт. 1722 г. ІІЕТРЪ ВелііЕІіі са.мъ прпсутствовалъ на ФЛОТІ; при перевоз

ВОПСЕЪ ІІЗЪ Астра-

хаип ЕЪ устыо р. Терека и тогда ФЛОТЪ, бывшій подъ иачаіьствомъ гепералъ-адмнрада

Kac —• Кас

— і88

r p a * a . М. Апраксина, состоя.іъ изъ 8 военпыхъ н 79 ластопыхъ еудовъ; кроі-в нхъ е щ е было до 200 островскнхъ .юдокъ, построепиыхъ по образцу ФИНСКИХЪ. С.пздсткіемъ этого нохода бьио пзятіе Ваку п пріобрізтепіе па.ми приморскпхъ обіастей Персіи (1723). Вонска. тамъ стояпшін снабжались проиіаптомъ посредство.мъ каспійскон ФЛОТІІЛІП, ііоторая впослидствіп участвопа.іа во ВСІІХЪ войнахъ 1'оссіи съ Персіею, подвозя провіаіпъ и военпыо прппасы воііску, или перевозя омоо илп, пакои е ц ъ , участвуя саліа въ воеппыхъ д-внстиіяхъ. Въ ПОСЛБДІІЮЮ войиу съ Туркаяи опа запп.малась доставкон йровіанта, воепныхъ спарядоиъ и рекрутовъ, и заключала тогда 14 воепиыхъ судовъ. Теперь опа состоитъ изъ 4 брпговъ, одного теидера, двухъ пароходовъ въ 40 сплъ, 6 транспортовъ, 5 э.мбенстіхъ ботовъ и 4 мелкихъ судовъ. Этіі суда комплектуются 45 Ф.ІО скимъ экипажемъ. Ііостояппое пребыианіеФЛОтилін — астраханскін портъ , котораго командпръ есть в.мБстІі п комапдиръ каспійскоіі ФЛОТИЛІІІ. ГІостройка судовъ съ 1824 года производптся въ Астрахаіш. КаспіГіская ФЛОТІІЛІЯ содержнтъ ііепре.м ііпые посты въ Баку и Астрабад . Въ Тюкъ-Карагапі; ііостояііпо иаходится э.мбепскій отрядъ. Вообщо эта ФЛОТИлія доставляетъ памъ постояііпов еообщеііів съ Персіею и Закавказски.мъ крао.мъ. и о х р а п я е т ъ нашу торіовлю съ Персіего отъ Туркменовъ. Каспійсхіе рыбные промыслы. КаспШское море со впадающііміі въ него рт>каміі: Волгою, Урало.чъ, Курою н другпми, есть важнвйшее и сто въ Россіи ио своимъ выгоднымъ рыбнымъ промысламъ. Въ этомъ моріз считается до 50 различпыхъ рыбныхъ породъ. ЗамізчателыіііГішія изъ нпхъ: сазанъ (Cyprinus сагріо), попадающіііся въ болыво.мъ ііоіичеств по ирибрежью и особенпо при уогьяхъ р ъ к ъ : ловъ его преи.муществеііио бываетъ въ .мартБ п апр лт; м-Бсяцахъ; кутумъ (Cyprinus cephalus) ловнтся въ большо.мъ количествіі, весною, въ устьяхъ Куры п другпхъ малыхъ рвчекъ южішГі части Каспійскаго норя; щемая (Cypri­ nus clupeoides) — въ устьяхъ Терека и Куры; въ друіихъ ж частяхъ, особеппо въ сиверной части м о р я , опа очень рт.дка; кобла или обла (Cyprinus grislagine) попадается въ безчислешш.мъ миожествтз въ устьяхъ и прибрвжьяхъ сБвериыхъріСчекъ: прпсутотвіе ея есть пріізпакъ хода ирасноіі рыбы; усачъ (Cyprinus barbus) ловнтся въ ТереісБ; ос т р ъ , севрюга, б луга, стерлядь, ІШІПЪ, ловятся препдіуіцествеипо въ большо.мъ. ко.шчеств-Б въ устьяхъ Волги, Урала, Куры п въ Энвеліінско.мъ, Лстрабадско.мъ п Гассанъ Кулппскомъ заліінахъ; б-Б-

—

Кас — Кас

лан рыбпца, лосось, пострушка (Salmo fario)) бвшеная рыба (Clupea pilschardus); пгла-рыба (Signanthuspelagicus)iii>i6pacbinae.Mafl съ травою па берегъ моря во врсмя бурп, погапая рыба (Gobius fluvialilis). бычoкъ(Gobiusbalrachocephalus и Gobius macrocephalus), головачъ (Gobius niger), страшная рыба (Callus gobio), сомъ {Silurus glanis) ловятся въ болыпо.мъ колмчествіі тамъ, гд-Б и породы осетра. Кроміз того пъ Каспійскомъ .морБ иаходнтся болыиая чаеть рыбі.і обіцей ВСБ.МЪ різкамъ и моря.иъ. Выіодныя мізста для рыболовства прелставляштся почти на йс-Бхъ пріібрежьяхъ Kacnihcsaio моря, за исьлюченіе.мъ одиого восточнаго берега, отъ р. Атрека до Тюкъ-Караіанскаго мыса. Зв.м-вчателыю также, что въ іожпоГі частн моря, прилегающей къ владБніямъ Ііерсіи, ловптгя бол осетровъ и своііствепная это.му бсрегу рыба кутумъ (родъ сазана). У е-Бвсро восточиаго и западнаіо бероговъ преіімущсствеііпо попадаотся севрюга. НаивыіодпііГішія дгвста дла рі.іболовства И.МБЮТЪ особыя пазванія. Изв?Бстіпзіішія- воды Эмбеискія, Уральсіія, Чернорынсі.ія и Травппсіая (принадлежащія г-мъ Всеволожскимъ), Чеченскія, Чериивыя казсміныя, Сулакскія, Таркоискія (отъ різкм Кармапа до Маиаса), Пуяакскія (отъ р-Бкм Манаса до р в ы і Хаіідаиъ), Вакинскія казепныя (ловится до 2.200 оБлугъ), Сальянсиія казспиыя и КИЗИЛЬ - Агачскія воды. У перспдскихъ береговъ Каспійскаіо .моря сть тожо міюго мБетъ для рыболовства; многія пзъ ІІПХЪ б рутся діа откупъ русскими промышлеііііиками; такъ ііапри.м-Бръ: СеФіідъ-Рудиііскія рыбпыя ловлп въ областп Лепджаііъ, на р. СеФіідъ-Руд-Б; Фаргабатскія по р. р. Машады и СарБ, Ч памрутті п ФаргабатБ; Астрабадскія въ Астрабадско.мъ заливв и рВчкахъ: ЧерноГі и КургаігБ и Туркменскія, ложащія къ сБверу отъ ръчки Карасу (съ п рсидскихъ лоиель прішозится въ Астрахань яежду-прочіі.мъ до 65,000 осетровъ и 11,500 пудовъ нкры.). На Каспіііскомъ морі; заші.мается рыболовствомъ бо.іив 200,000 чол., употребляя для этоіо болізо 800 судовъ и ІГБСКОЛЬКО т ы с я ч ъ лодокъ. ОпредБлнть съ точностію оборотъ капита.іа трудио: частные промышлеііііики скрываютъ свон издержки и доходы. Въ 1836 г. пзъ одпоіі Астрахаіш прнвезено яа Нижегородскую ярмарку почтн на 2,500,000 руол. Въ 1835 г. йтправлеію за грапицу рыбьяіо к.іея 481 пудъ, па 1,849,363 руб.; икры 35,605 пуд., на 1,025,870 рубл. Поуральскнмъ про.мысламъ можно положить добычу соленон рыбы іі икры въ 1,500,000 рублеіі. Bee этосоставляетъ су.мму до 7,000,000 рублей. Счи-тая же прнблізительно циііиость рыбныхъ то-

Eac - Kac

-

589

«аровъ, разиозимыхъ подою no пртіпо.іжоки.мъ губсрніяліъ до Иижпяго-Нопгорода, п отпраи.іяс.мыхъ сухоііутпо, пособонностп зимою, означеіпіая сумма паіі рпое уполічится пдвое.

Каопійскія и.т Еавказсхія ворота, с.м. Таraypcsos ущолье. КаспійсЕое коре (у Грековън РИМІГЯІПІ Гиркаиское море, у дрепіінхъ Русскііхъ Хвалынское і и и Хі!а.пісское), І ЖИТЪ на г р а і т ц а х ъ южиои Еі!|)оііы и сродпей АЗІІІ. Дрекпіи геограФЫ іізооражали еіо песьма раз.пічио. Съ покореиіемъ ц а р с т в ъ Казанскаго u Астраканог.аго (1556 u 1557 г.) берегаКаспійскаго моря достал і с ь Россіи. Ііервыо плавате.чі no пемъ бы.іп анг.ііпскіе купцы. И.м п г.іавііоіоцтз.іыо своихъ іиавапій тоіігов.ію съ Псрсіею и съ друіпми восточпыми парода.ми, оші не заннмались пзслздовапіяміі моря, исклочая Хріістооора Бурроу (1579—1681), которыіі опред лилъ въ ц-Вско.іьміхъ ііуііктахъ широты МБСТЪ н снлопеіііе ко.мпаса. Грабежп казаковъ иа мор , враждсбноо расположеніе Татаръ, Турковъ н Персіяпъ па оерегахъ, и частыя поврождеііія п крупіеііія судовъ—заставіші Аиглнчанъ оставпть своп продпрінтія. Въ Х П СТО.ГБТІИ ие Ъыло зам1;чате.іыіі.іхъ путепіествій по Каспійско.му морю, no тогда Одеарій, окодо 1630 Г. порвыГі ііз.м ііи.іъ Фигуру этоіо моря, растнпувъ его по мерпдіапу. Уіъ 1721 г. П Е Т Р Ъ ВолншПірпказа.іъ снять каптуКагпіііскаіо морн нпос.іалъ е е въ парижскуи аьадомію п а у к ъ , гд-в оиа была издаііа Дслмлемъ и тогда же наііечатаиа іі у насъ. Западиыи п южныГі берога эгого моря нпзііачепы на неіі съ описн 1719 н 1720 г., ФЛОТЭ Еапптанъ-леіітепапта Карла Фопъ-Вердепа (пмя котораго поситъ эта карта) и леіітоііапта Соіімопова Восточпый ж е и с верныіі переіа пазііачопы по свьд-Бніямъ, гоораины.мъ і;няземъ Ьеиовпчемъ и леіітеііаііга.ми Кожпны.мъ и кпнземъ Урусовымъ, еъ 1715 no 1718 г. Flo иосточмыіі берегъ точц-се опродчзленъ каіиітаііълспгеііаіітомъ СоГімоповымъ въ 1726 г. п сго карта пздаиа въ 1731 г. ПОСЛІІ того были частпыя oniicii русскпхъ морскихъ оФицеровъ (ocooenno кипптапа Токмачева, 1763—1764 г.'), которы.мп адмиралъ Нагаевъ псправнлъ карт у Сой.мопова п карта еіо (1796), и.м стіз съ і;артою геііера.іъ-.іеіітспаіпа ГолвВИЩеВйцКутузова, 1807 і'.', употреблялась мореплаватслн.мп до iioBUiiinai'o атласа этоіо моря, пзданнаго въ 1826 г. Атласъ состаіиеігь no o n n c n , ііроизведеііноіі штурманомъ 8 класса(ііыіііз гепералъ-маіоръ) Колодкшп.шъ, съ ISOO.no 1617 годъ п осмованноіі илп> па астроноліичоско. іъ опредіілоіііи 46 l fli пунктовъ. Посл . вышло in;сколько частныхъ RejiTb Kacnincnaj о моря съ

—

Еас-Еас

onncn Еап.-лейт. Баса()ічіііа, 1823—1825 г. Bo* упомяпутые труды относятся собствинно до підрограФІп Каспійскаго моря, no изслСдованіе его въдругихъ отпошепіяхь прпнадл жптъ МПОІІІ.МЪ у ч е н ы я ъ ІІ путешественппЕамъ, и з ъ г.оторыхъ ocooenno замтзчатолыіы: Герберъ (1722—1727), Гапваіі u ВудруФЪ (1743); академпкп Иалласъ, Рычковъ, Гмелинъ н Гюльдонштедтъ (1768—1773); Габлпцль (1774, 1775 п 1781 —1782),Муравьепъ (1819—1820), Фрезеръ (1822) н Эйхвальдъ (1825—1826). Полное ошісапіе Каспіііснаго моря па русскоиъ язык только одпо Г.оймопова, изданпое исторіограФО.МЪ Мпллеромъ въ 1763 г. Вси прочія СВТІДІ)ІІІЯ о пе. іъ отрывочпы и разсііяны въ разпыхъ СОЧІІПОПІЯХЪ; можпо па^вать двт; ОТДТІЛЫІЫЯ КІІИГІІ: «Историческіи журпалъ плавапія па Каспіпскомъ морі; эскадры, подъ командою граФЗ Воіиіовііча, въ, 1781 и 1782 годахъ» п «11утепіествіо Гу.мбольдта no Спбпріі и къ Каспіпскому морю, иъ 1829 г.» Относптельно нстоpin есть пебольшое сочіінеіііе «Memoire sur la mer C.aspienne, par d'Anville» 1777 г. Наконоцъ y Риттера (Killer's Erdkunde) n во второіі части «Путешествія Эііхвальда въ 1825 и 1820 г. къ Каспіиекому морю» на ігвмецко.мъ язык . КаcniftcRoe mope важно для Россіп во многихъ о т н о ш е п і я х ъ : 1) оно продставдяетъ удоопос с-ообщекіе еъ Закавкаэье.чъ;—2) no вліяпію на Гіерсію, петому что лучшія области ея прилежатъ морю, которое находится въ псключитолыю.мъ пашемъ владЕніи;—3) по шіда.мъ па сродпюю Азію іі даже Ііндію, о чемъ думалъ еще П Е Т Р Ъ Велнкін. Ио ПОПІІІІШІІМЪ изслвдовапіямъ Каспіііскоо море лежитъ м е ж д у 4 7 0 1 8 ' u 36°, 30', с. ш. и 46° 30' н 54° 40' къ в. отъ Грипвнча. Длина 162, а ш и р . отъ 27 до 70 нЪм. миль. Іірострапство 6,060 і;в. ніз.м. м. Глубина н качоство грунта Каспійскаго моря пе одпнакова. Часть, лежащая стзверп черты, проведенпой отъ мыса Аграханскаго къ мысу ГюкъКараганя и составляюіцая около трети всего моря, молка; въ южномъ конц ея, по средиІІІІ, глубипа въ 40 саж.; но опа несьма скоро умепыпаотся до 10 саж., а далііе всо дълаетсп меи о и менТіе. Груптъ дпа везд песчаііыи. Къ юіу отъ этон лпніи, т. е. оеталыіыя двІБ трехп моря, часть глубокая, т а к ъ что по среДППІІ ея часто двумя стами сажепеіі не доставали до дпа. На всемъ э т о л ъ проотрапствіі, кромЗ прпбрсжья, ссть толы;о ОДІІО МТЗСТОІІЗМІіріІМОП глубппы.пазывае.мос «средпііі бапкь». па которо.мъ отъ 25 до 50 саж. глубпны, прн пссчаномъ rpyin-E. Объ уровпт; Кагпіііскаго моря два гдавпыя мпъііія: первое, что опо иообщо мелтзегь; второе, что опо возвышаетсн п noun-

Kac —Kac

— 55 '

—

Кас — Кас

жа тся періодпчесЕИ; періодъ этпхъ пере.м пъ АграханскіГі, по с верпую сторопу полуостросчнтаютъ раз.іично въ 15, 19, 30 н 35 д с т ъ . ва того же имени, прііппмаотъ въ себя устья Прежде счпта.ш КаспіГіское море около 300 Терека; Билгмнская бухта на с. стороп АпФутоиъ ниже Чериаго; no ііз.м репім.мъ Парро- шеропа; Кпзыль-Агачъ прп з. усть-Б р т ш і Куръ таі Эигс.іьгардта и Впшііенскаго в ь 1811 г.; На персіідско.мъ r u n ю. берегу КасиіГіскаго ио Парротъ же п Гумбо.іі.дтъ пъ 1829 г. наш.іи морязалпііы: ЭпзолипскіГі, Лстерудскііі-ковшъ, этн моря почтп па одно.мъ урошіі>, а всл дъ нев-врііоііазываемыГіШадахііпскіі.мъзаливо.мъ, за іііімп Ленцъ (1830 г.) нашелъ опмтьКаспііі- п Астрабадскіп. На в. берегу, н а ч т і а л съ с : ское моро ІИІЖО Чериаго па 100 Футопъ. Такіе МертвыГі-Култукъ плп Атраиъ, са.мыіі большой протішоріічащіе речулі.таты выведоиы пзъ на- п мелкіп заливъ этого моря въ с.-в. его углу; б.іюдепіГі барометрпческііхъ, весь.ма иепадеж- отъ зтого залпва къ в. по параллелп 45 граныхъ прііма.іыхъ иысотахъ .мъстъ, чадъ кото- дуеовъ, до залмва Аральскаго моря Дуапаііыры.мп ііроизиодитсн ііішел.ілроиі;а. II потому въ Кула.мы, 242 вер.; тутъ простпрается хрсбстъ 1836—1838 годахъ между Касгііііскп.мъ и Азов- Усть-Уртъ высотою отъ 70 до 100 саж- иадъ скп.мъ іморпміі Сыла проіізводеііа г. г. Фусомъ. поверхиоотыо Каспімскаго .моря, какъ оказаЗаблеро.мъп Савігіе.мътрпіоііо.метрпчесЕап пи- лось по баромотричсской тиіеллнровЕ-Б 1826 г. велліровка, п оказалось, что поверхпость Ка- въэксііедііціп полковпика (ІІЫІП; геиералъ-адъспійскагоморп ппже Лзовскаго na 80аіігл. Фут. ютанта) . . Берха. Отъ Ыертваго-Култука Господствующіе втзтры па Каспійскомъ мор-с отдиляется к ъ ю.-з. длпнпыіі задивъ Тюкъ-КасЕвериыс. Тсчепіп вообще слсдуютъ чаправле- расу плп Кандакъ, па с.-в. бсрегу г.отораго поиіимъ в тропъ; стре.млепіе водъ отъ с нера па строеио, въ 1834 г., пебольшоо укрізплеіііе Ноюгъ увелпчпвается е щ е влііваіощіімися въ .мо- во-АлександровсЕо . Задішъ Кочакъ между поре съ c t u e p a большпмп рііка.ми. Берега его луострово.мъ Бузачи н Тюкъ-Карагапомъ; па разиообразпы. С верпый н с.-з., сіілопяіощіе- ю. берегу его, бухта МаіігіішдаЕЪ,древііяя присп по стокамъ ртзкъ Э.мбы, Урала п Волгп, пв- стапь астрахапсЕііхъ судовъ для торговли съ счаиы, низменпы, покрыты камышо.мъ u от- Хивоіі іі Бухаріеіі; сюда прііходпди пхъ варамоля.міі.ЗападиыГіберегъвозвышепъ отрогамп ваны, пристающіе пыпіі къ Тюкъ-Карагану. Кавказскаго хребта; па пемъ .между Низаба- Задивъ АлеЕсапдръ • бап д житъ по восточ. домъ и Апшеропомъ есть гора Б е м ъ Б а р м а к ъ сторону мыса Песчапый-Угодъ. Залпвъ Кеи(т. е. пять пальцевъ), въшіірот1і4С 0 55', высо- дерлипскій въ уімублеіііи берега между мысатою до трехъ т ы с я ч ъ футовъ; она видна съ мо- .мп ПесчапыГі Угодъ п Темиръ-Баба, Кара-буря верстъ за сто. ІОжпыіі берегъ высокъ; вдоль газъ (иліі Кара-богазъ, т. е. Чорное горло) его тяпется дпкая цтзпь горъ Эльбрусъ (окодо подъ 41° с. ш. Въ пего постояііпо стремнтся 8,000 Фут. высоты); здізсь во;шыіііается гора силыюе теченіе моря, чтб дало поводъ къ тодДемавепдъ до 12,000 Ф.; остроконечпая першн- камъ о паходлщейся въ немъ пучинБ пліі вона ея покрыта въчпымъ СНІІГОМЪ; пізкоторые доворотіз. Бадхапсіай задивъ, принявшій пасчитаютъ ее водканомъ. Восточнып б регъ .ма- званіе отъ ОЕружающихъ его горъ, и Красполо возвыіпенъ, а южная часть его предста- водскій задивъ, означаются на картахъ, ОЕОДО в і я е т ъ песчамую степь съ ІПЗСКОІЬКІІМІІ бу- 39° 30' с. ш., очень раздично. Наконецъ пограми (или дюнами) у взморья, каковы: Сере- сдидиій задивъ на в. берегу КаспііісЕаго .моря бряный, Бълый и З е і е п ы й . Изъ полуострововъ есть Гассанъ-Гуди (см.). И з ъ продіівовъ приз а м и ч а т е л ь н ы : АпшеропскіГі (см.) на з. бере- м чатеденъ одіиіъ АпшеропсЕІй, отд дяющій гу; Міапъ-Кал или князя Потемкнна (см.) въ островъ Святой отъ Апшеронскаго подуостриЮ.-в. углу моря; Дарджа, преждебывшіГі ос- ва; черезъ него проходятъ многія суда; им. угдутровъ, иа в. берегу къ ю. отъ Балханскаго за- блепія до 10 Ф. Въ КаспійсЕоо море впадаетъ дива, и чакопецъ Бузачи въ с.-в. части, леж- .мпожество р-БЕЪ, а и з ъ него не вытекаетъ ни ду заливамп Кочакъ и Тюкъ-Карасу. Изъ мы- одпой. Волга, Урадъ и Эмба впадаютъ съ с ; совъ за.міічателыіы Аграхапскій (см.), Шаховъ Ку.ма , ТереЕЪ, Судакъ, Самуръ (самая бына коні Б Апш ронскаго полуострова u иа во- стр йшая), Куръ идн Цнрусъ (прііннмающій сточномъ берогу моря мысы: 'Гюкъ-Карагаиъ въ себя съ правой сторопы Араксъ) и Астара, в ъ широт-В 44° 3'/', Уголъ-ІІесчаЕіый 43° 5', текутъ съ запада, съ КавЕазскиіъ отроговъ. Темиръ-Баба 41° 40' и Тарта 36° 55'. Изъ за- СеФидъ-рудъ іілн Б лая рика (по-татарсЕіі дивовъ зам чатедыіы въ самой с верной ча- Кпзидь-узепь — краспын рукавъ) и отд ляюстн моря: Бо"гатыГі-Култукъ,ііыіі обмед-Бвшіп, щійся отъ нея рувавъ Ленга-рудъ, впадаютъ въ изобнлустъ рыбой ; Колппчей-Култукъ, соета- КаспінсЕо море съ ю. стороны; далие Бобудъ вляетъ саиып западпый край Каспіііскаго моря; н Теджниъ-рудъ теЕутъ въ МазаидеранБ. Въ J

Kac — Кас

—

591 —

ю.-в. уго.іъ этого моря впадаютъ: Карасу І Ш І Черпая р ка , текущая въ Астрабадскій заливъ; Гургенъ илп Джорджаиъ, иа с. берегу котороіі миого развалннъ Гчр постей, состав.іш!шііхъпограііичііую персидскуіо лмііію;Кызыль-Ллаиъ и різка Атрекъ илп Этрекъ, впадаетъ въ залпиъ Гассанъ-Гулп. Илъ острововъ за.мт.чатслыіТіГішіе: Бупнскіе въ устьт; эалпва Мертный-Култукъ, ІІ Новннокіе въ верііти-в его; острова Кулалыискіо пе мпого сБверті-вс лыса Т ю к ъ - К а р а г а п ъ ; пхъ. четыре: Кулалы, Морскоіі, Свптой п ПодгорпыГі; о Четырохбугорпыіі при Лрковско.мъ устьБ Волгп, по которолу ходнтъ суда, для чего здт.сь построеиа башня; острова Чечспь п Учъ ( т ю г д а вазываемые остропъ Попова п островъ Лопатііпа) ириіежатъ Аграхаііскому мысу; в ъ 4 ІГБ.М. мпляхъ къ с. отъ Чечпи лежптъ остроішкъ Тюлепііі, постепеиііо о о р а з о в а в ш т с я н з ъ отмолп. Оо-ва СвятоГі, Уроиосъ и Жіілып лежатъ блпзъ Апшероискаго мыса; острова Вулі.ФЪ и Н а р і е п ъ передъ Ііаку; островъ Кулла п другіе островкп лежать блпзъ берега можду Баку п устьлмп Кура; островъ С.ара предъ устьомъ заліша Кнз п л ь а г а ч ъ . У ю. берега Каспіпскаго моря острововъ іітзтъ; при в. только два: НОФТЯНОП илп Челекеііь (с.м.) п Огурчинскііі (см.). Сиверііып u з. берега Каспіііскаго шоря прііиадлежатъ Россіп, именно: о т ъ мыса Тюкъ-Карагана до устьевъ Урала Еочуютъ Киргизы, состоящіе подъ покровительствомъ Россіи; тутъ содержатся т р и руссьіе воеиные поста: морскоіі поотъ у мыса Тюкъ-Карагана и два сухопути ы х ъ : в ъ Новоалександровскомъ укр-Бплснііі и на Прорвііііскпхъ островахъ. О т ъ устья Урала къ з. берегъ па 165 вер. припадлежитъ зе.млиУральскпхъ казаковъ,составляя частьОреибургскоіі губерпіп. Отсюда весь с.-з. берегъ до рики Кумы, составля т ъ приморскую часть Астрахапскоіі губеріііи; берогъ ыежду устьямп р къ Кумы и Терека у Ставропольской гуо., a отъ Терека до устья Астары (широта 38° 24'). Дерб іггской и Ще.махіінской губерпіи. Весь ю. берегъ Каспійскаго моря отъ Астары до Карасу, текущеГі в ъ в. уголъ Астрабадскаго залива, принадіежнтъ Персіи; хотя гранііцею ея отъ Туркменовъ считаютъ р ну Гургень, протекающую с вери-Бе Карасу, но за послтзднюю Псрсы не см ютъ показаться.Къ Каспіпско.му моріо прилежатъ плодоносныя перспдскія областп: Г и л я н ъ , іМазаидерапъ и Астрабадъ. За р кою Карасу обіітаютъ Туркмопы, поко.і ііія Іо.мудъ, заііимающіе восточпый берегъ Каспія до Балхаискаго залпва. Опи пезавпсішы, хотя порсидскій шахъ счптаетъ н х ъ подвластпыміі себ . Дал е отъ Балхаискаго

Кас —Кас

залива до Тюкъ - Карагапа вочуютъ Туркиепы, завнсяіціе отъ хивипскаго хаиа. Вст; э т и кочующіе обитателп восточиаго берсга Каспіііскаіо моря ііевижествеііпы, мало заннмаются про.мысла.мп и при всяко.мъ возможномъ случаіз грабежа.міі, чтб пъсколько преіінтствуетъ naiueii торговліз н промысла.мъ; но д-Бятелыюе крейсерство воспныхъ пароходовъ, конечно, вовсо прекратить это и, можетъ быть, заставптъТурк.меповъ поселпться па берегахъ ос-вдло. Порты п реГіды въ Каспійско. іъ дюр болыиею частью лелководмы. ВоеііпыГі портъ одішъ Астрахапскііі (с.м.), опъ же п главиый торіовып портъ; кромтз того па з. борегу паходнтся сл-Вдующія пріістаііи п репды: 1J Шандруковская пр.; 2) Чечепская пр.; 3) ТарковскіГі p.; 4) Дериентскій p.; 5) Нпзовая пр.; 6) Апіперопская пр.; 7) БакипскіГі p.; 8) Салі.янскіП p.; 9) Сарпііскін p.; 10) ЛепкорансЕІіі р. На в. берегу Каспіііскаго моря за.мт.чательны слі;дугощія нкорпыя м ста: I I ) въ зал. ТюкъКарагапъ; 12) у острова Кулалы. Вс вышеоппсаіпіыя мтзста принадлежатъ Россіп. И з ъ ннхъ в ъ Баку, Сальяпахъ, п р и Саріі и в ъ Тюкъ-І{араган ,;содержатсяііашіімивоеііііымп оудаліи посты, — въ т р е х ъ первыхъ м и с т а х ъ круглый годъ, а в ъ посл днемъ только впродолжеше павигацін. Та.можеппыя заставы учреждоны при Шапдруковской пристани в ъ Дербепт н Сальянахъ, а в ъ Баку сЕладочпая та.можня. Гіо в. берегу находятся сл дующіе рейды: 13) въ зал. Александръ-бап; 14) въ Кен дерлііпсЕомъ зал.; 15) въ Красноводскомъ зал.; 16) по ю. сторону острова Челекень и по в. Огурчинскаго; 17) въ зал. Гассанъ-Гули. У ю. берега КаспііісЕаго моря рейды: 18) въ Астрабадсг.омъ залив ; 19) Ферахабатъ пр.; 20) Ыешедпсеръ p.; 21) яворныя мізста предъ устьяМИ Ленгаруда и Седждруда; 22) в ъ Эизслішскомъ залив-Б. Кроміі э т н х ъ рейдовъ можно стоять на ЯЕор во всей сВверной МСЛЕОВОДиоп частіі КаспііісЕаго моря и таЕже в ъ южпой близъ береговъ, особенно у ю.-в. КЭЕЪ ОТмелаго. Навигація въ с. части КаспійсЕаго моря продолжается 8 и л і 9 м сяцевъ, остальное время года часть эта бываетъ поЕрыта льдомъ особепно по берегамъ. Въ ю. ж части суда плаваютъ Еруглый г о д ъ ; ТОЛЬЕО ВЪ БалханСЕО.МЪ залив бываетъ иногда морскон ледъ, употребляемый ТурЕ.чепамп, зимой, на Огурчияскомъ острову п доставлнющііі воду безъ горсчп и солоноватосш. Воснпыя суда па Каспійскомъ мори ТОЛЬЕО руссЕІя (см. Касшйская ФЛОТИЛІЯ), а купечссЕія русскіяи порспдскія, не считая приСірежііыхъ Еиржимовъ Туркменовъ. Вс каепійскія суда,по медководіюііикоторыхъ

Kac — Кас

— ! 2- —

Кас —Еас

портовъ этого моря, а особоино устьевъ Волги пр дъ Астраханью, П.ІОСІ,ОДОНІІЫ; въ это.мъ главпая причііна худаго состожіія мор пдаванія въ Каспііісііомъ мор-Е. Кро. Б того господствующіе с. в-Бтры, а съ іін.ми и т чоніе .моря, также препятствуютъ inauaniro паруспыхъ судовъ не морскаго устронства: пароіоды, ЯВШІшіеся съ 1S28 г., еще ие распрострапеиы; наконецъ къ этому присоедіиіяотся педостатокъ маяковъ. Вкусъ воды Каспіііскаго моря отлича тся оообеіиіоіо гоіібчыо, иаиболБе въ средней его части, отъ иаходяіцпхся по берегамъ ея НЕФТЯНЫХЪ к.іючеп, отчего ЗДІІСЬ піаваетънофть, ипогда даже на іюверхііостіі моря. Но со.іеіюсть водъ этого моря впятеро меіі'Г.е, ііежели Черпаго и вшесторо мепііе Ат.іаптпч скаго океапа. ІІроФсссоръ Гсоель удостоитзр и і с я опытамн (1833т.), что хнмичесьія своііства каспійекііхъ водъ совершеііпо подобпы вод степныхъ озеръ, ок|)ужаіощііхъ сізверпую половнпу берсговъ этого моря. Собствепно въ с в. частп Каспія вода, до глубипы 2 саж. пр спа, потомъ сододковата н съ 3 саж. соиершеііпо солепая. ЙІалая солепость водъ Каспійокаго моря едва ли не главная прпчииа шобилія въ і т х ъ рыбы (см: Каспійскіе рыбные промыслы). Бсрега ог.олй Апшеррна п противолежаіцій одіу богаты НСФТЬЮ. У Тарку Сальяновъ н близъ Леикорапа еоть ц-Блительные теплые ЕЛЮЧИ с риыхъ водъ. Склопеніо магнипюіі стр лки въ Каспійскомъ моріз западнос, постеііеііпо увеличіівается отъ с. к ъ ю., отъ І а До 4 J ^ градусовъ.

Пор чье уже въ то время славнлось своею ііріістапыо. Касса (Louis Francois Cassas), замт.чательныи Ф|іаііцузокій художііикъ п археологъ, род. въ 1756 г.; опъ сопровождалъ въ 1772 г. грвФа Шоазеля-ГуФьё въ Констаіітинополь п Грецію; потолъ ІІЗДИЛЪ съ учоиымъ Лешевальё въ Малую Азію, въ гроческііі Архипелаіъ и къ развалпііамъ Бальбека и Пальмпры; ііаппсалъ свов «Жіівопіісаое путешоствіо по Истріп и Далмаціи» (1803 г.); издалъ 30 тотрадей «Живописнаго путешествіяnoСиріи*(1799—1813), а съ 1616 г. былъ проФессоро.мъ при гобелеішвоіі мапуФактурІі. Касса ум. въ 18-27 г. пъ В рсалп. Кассава, хлізбъ, дълаеліыіі изъ корня растоыін, пазываемаго !\!аніокъ,которылъ іиітаются во . іпогііхъ частяхъ Афршш, хотя сокъ этого раотенія іі.чііетъ въ себв смертопосііый ядъ. Кассандеръ (Georg Cassandcr), ро^. въ 1515 году иа осгрови Кассаид , блпзь Ііріогге, ум. въ Кблыііз, 1566 і'.; католпческіп богословъ, ІІЗвізстііыіі свопми заботамп о еоедііпеііііі протестаптовъ съ католнка.ми, въ чемъ ему понровительствовалъ иміюраторъ Фердппамдъ 1. Условія^імъ продложонпыя для соедшіеіші враждующііхъ р е л т і о з п ы х ъ партіі], соетояли въ томъ, ч т о о и протестапты іірпзііалн iif.ny, іерархію Ц ркви, іі учепіе о пресуществлепіи и СИЛІІ таинствъ, и чтобы католнки отмізнилп НКОІІЫ и роликвін, допустилп брачііую жіиііь с в я щ е н н н к а л ъ п проч. Полныя еіо тнореиія пзданы въ Парижі; 1616 г.

Еаспля, р ка, иачинающаяся въ южііоіі часгги Пор чскаго уіззда, изъ озера Каспли,и в ь Внтебской губ рніи,у города Сурожа,впадаетъ въ Западную Двнну; течетъ на 200 вер. Ширниа рики отъ 8 до 10сажеііеіі,глубіпіа весною до З 5 сажепеіі. Грунтъ песчаііыіі п Еамевистый. Берега крутые, особеиію отъ деревни Морченкп. Теченіе Касплн, по причині; крут ы х ъ береговъ, похоже болііе на теченіе панала, почему она воспою не разливается. Оть впаденія въ иее рііки Гобзы, при городтз ПорЪчьъ, становится въ весеннее вре.мя судоходною; отсіода по аей отправляются барки съ хліібомъ къ рижско.му порту. Кро.м того по Каспл сп.іавляется зпачительпое ЕОЛИЧ СТВО лъса, въ іізоопліп растущаго по ея берегамъ. Касиля, слобода Смолопскоіі губерніи, Иортзчскаго уБзда, на р к того же имепіі. При учрежденіи въ 1775 г. смоленскаго намистничества, эта слобода была названа городомъ; но впосл-Бдствіи омяті. переіімеповаііавъ слободу, чтй для города нашли гораздо выгодиіье. Село

Еассандра нли АлеЕсавдра, дочь Пріама и Гекубы, зна.меіппая пророчица; оиа пъ юпостн пробудила къ с би страсть Аполлона п ооъщада уотупить его желаніявіъ, еслп ОІІЪ еіі дару т ъ воз.можиость узиаватв будущео, no, получивъ желаемо, опа отказала ему въ любвн. Аполлопъ въ ііаказаніе за это объявіілъ, что ея пророчествамъ пикто ие будетъ в р н т ь , и опа пото.мъ папрасио возвышала своіі голось протіівъ похиіцонія Елены, ііапрасііо СОВБТОвала Трояпцамъ миръ съ Грека.мп, предсказывала Иріаму погибель Трои и пр.; общее презр-Біііе было всегда отголоокомі. ея прсдсказаиіямъ. IIри взятііі Трон погнбъ я жепихъ, жрецъ Хоребъ, н опа досталась Аяксу, пото.мі, сдізлалась наложііицею Агамемнопа, которі.ііі прнвезъ ее въ Миг.опы, ідт> оііап была ум рщвлена Клптсмпестрого. ВСІІ гречесг.іе поэты, поотавлявшіе на сцеыу смерть Агамемпона, слагаютъ въ уста Кассаидры самыя дішпыя пророчества, ііоро.ч шаипыя съ трогатольнымц прощаніямп съ жизнію.

( Кае — Кас Kac — Кас — 5 J — Кассандръ, ихъбыло два: одинъ—сынъ Лнти- реправиться -у Нассано. Французы были выиатра, п правитель Македоніи отъ 315 до 298 т снены на вс хъ пупктахъ; одіінъ Гренье года до Р. X. (см. Македонія, йст.); лругой— упорію дёржался прн Кассано, но также долііа.мистиикъ, по смерти Александра Веліікаго, женъ былъ отступііть къ Ыеленьяно, а въ участиикъ въ сойпахъ между по.и;оі)одцаміі сл дующііі день Серрюрье былъ окруженъ, въ кр-Еппои позицін у Вердеріо, съ одпой стоА.юіхапдра, н пото.мъ царь Каріи. Кассано, .малепы;іп городокъ на рт.къ Адд^Б, роны войскамн Вукассовнча и Розенберга, a нъ Ломбардо - Веиеціяпскомъ королевстии, за- съ другоіі войсхами Отто; посд упорнаго соміічателенъ двумя сражоніями, ііроіісшедшими противленія, онъ положилъ оружіе съ 3,000 чозд сь іМежду маршаломъ Вапдо.момъ п прин- лов къ. Всл дствів этихъ потерь, Французы цемъ Евгеніемъ въ 1705 и между Русскнми и очистили всю Италію до р кн Тессііно. Кассель (Kassel), гдаввый городъ гессенскаФраицузамп 27 апр ля 1799 г. — 1) Сраженіе при Кискнпо 16 апр. 1705 г. Прішцъ Евгеній, го курФиршества, въ плодоиосной, визменной пам реваясь переправпться черезъ Адду С051- равппн-Б, разд-Еленпый р-вкою Фульдою на НиИспанскія БОЙНЫ за наслгдство престола), жній Старый городъ и выше лежащіе: Верхній двичулся къ Иараднзо съ 28,000 воііска и на- и Нижнііі Новып-городъ. Въ Старо.мъ городБ чалъ та.мъ устраивать переправу. Вапдомъ, на- огромная церковь Св. Мартпна, м сто погребечальствопавшіГі Французскою арміею, не им я нія курФіірстовъ. Верхиій Новый городъ, осноточпыхъ сп д-Бній объ пзбранномъ союзника- ванный въ 1688 году французски.мн реформатми пунктъ переправы, оставилъ у Кассано скііми выходца.ми, выстроенъ съ особою прасиоего брата съ 13,000, а самъ съ 9,000, пере- иилышстью и изящество.мъ: это лучшая часть правясь черезъ Адду, достигъ Парадизо въ то Касселя. Въ Нііжиемъ Новомъ городи паходитвремя, когда принцъ Евгеній усп лъ перове- ся за.мокъ, гдтз содержатся государственны стн самое ііезпачнтельноо число войскъ. Поль- преступнііБіі. Кассель служитъ резпденціей съ зуясь эти.мъ, Вандо.мъ заграднлъ валомъ про- 1272 г., п потому вм щаетъ въ сеоъ всь воз<-трапство, иа которо должны были дебушн- можныя требованія образованностп: въ немъ ровать непріятельскія воііска съ моста и за- есть аЕадемія художествъ, картпнная гелерея, ставилъ послидннхъ отказаться отъ дальнзй- тузеп, при которо.мъ находится огро.мная бпшей переправы. Тогда австрійскін полково- бліотека; пімпазія; военная, ііолитехническая, децъ обратился въ Кассаію. Братъ ларшала рсальная н ремсслепная школы, семпнарія, обперешелъ въ Рпвольту, оставя неболыііоГі от- серваторія, разныя общества н сооранія, прерядъ въ перво.мъ пунктБ. Австріііцы уже при- красныя бдаготворпт лыіыя заведенія. ЖитеГОТОІІІІЛИСЬ штурмоиать предмтзстпое укрі;пле- деіі 32,000. Фабрнки: хлопчато-бумажаыя, шедніе, устроенное въКассано, какъ прибылъ Ван- ковыя, ш рстяныя^ожанныя, ФарФоровыя, крудомъ со ВСБМИ своимн войскамі), занялъ это жевныя, табачныя, экипажиыя, обойныя, краукр-ыілеіііе и послъ кровопролнтнаго боя за- сидьныя, мылыіыя, імехаішческііхъ машннъ и ставцлъ Австрійцевъ отступпть къ Тревнльо. пр. Торговля весьма зпачительна.Близъгорода Сл дствія этого сраженія могли быть гнбель- есть великол пііый н изяіцпын дворецъ Видьны для принца Евгенія , если бъ братъ Ван- гельмсгёге.ІІ.мяКасселя встртзчается въхронидо.ма, двинувшпсь пзъ Ривольты, аттаковадъ кахъ уже въ 913 г., подъ иазваніемъ Хассалы Лвстрііщевъ съ тыла. — 2) Сраженіе при (Chassala). Кассель также за.мт.чателепъ въ во•Кассано 'S-^, апръля 1799 г. Въ апр л-Б м - внной псторіи и въ Се.мнлізтнюю воііиу (см.) сяц-Б Суворовъ двипудся къ Адд'В(см. ИталІЯН- ц-Всколько разъ переходплъ изъ рукъ въ рукн. СКІЙ походъ Суворова); французская армія, Въ 1813 г. особепно замВчательяо занятіе его пъ числт; 28,000, была расположепа за Аддою генералъ - адъютанто.мъ Чернышевымъ. Тогда иа иространстви 100 вер., сліздуюіцпмъ обра- этотъ іородънаходидся вътылу главныхъ спдъ зо.мъ: дпвіізія Серрюрье на л вомъ Флангъ у Наполсопа, на одио.мъ ІІЗЪ главнБГішііхъ сообЛекко, Греньо въ центри у Кассано, а Вик- щенііі его съ Рейномъ, п, сд дователыю, запятбръ на правомъ Флаш-В у Іодп. Русскііі глав- тіе его могло им ть важное моральиое вліяпіо покомаіідующій , собравъ между Трсвнльоіі на Французскую ар.мію, особенно въ поліітіічеЛокко до 50,000 войска, паправилъ нхъ къ Ад- СКОІМЪ отііошепіп, потому что Кассоль составд ч тырьмя колоипами, оъ нам репіе.мъ иро- лялъ столицу иостФальскаго коро.іеветва. Генервать въ п околькихъ пунктахъ пепріятоль- ралъ-адъютантъ Черпышевъ рТзшплся наііасть скоо растянутое расположеніе. Розепбергъ былъ на Кассоль, и, испросивъ позволеніо у насл днаправленъ къ Лекко, Вукассовичъ къ Бривіо, иаго шведскаго принца, въ ар.міп которагоонъ Отто къ Тр ццо, а Кеймъ должеііъ былъ пс- состоялъ, выступплъ съ 2,300 челов-Бкъ по иаТ. VI. 38

Kac —Кас

— S 4

—

Кас — Еас

правлепію къ Ахену, Бернбургу и достигъ Рос- гонометрическою ц топограФііческою съелікой сды. Зд сь онъ узнадъ, что непріятольскій от- Франціи, при которой опред^лено разстояніе рядъ, подъ иачальствомъ геперала Бастііііе.і- вс хъ мізотъ отъ парпжсьаіо меридіапа. Это дера, распологкенъ на пути отъ Росс.ш къ Кас- пажиое его творепіе явилосч. въ 1744 r., а оконселю. Чрриышевъ обошелъ его и 16-іо сеитя- чено его сыио.мъ въ 1793 г. Въ 1751 г. продолбря явился пъ виду вестФальской столицы; ие- женіе перпепдііЕуляра парижскаго інеридіапа іМедлеппо отрядпдъ полковшіка БонкеидорФа привл кло его въ Втзиу; равпы.мъ образолнь оъ дпумя казачьими полБами чсрезъ Фульду, онъ отарался соедііішть ііізкоторыя Т|)ІІГОИОвыше Касселя, для запятія Франкфуртскоіі до- метрпческія ТОЧІІМ иа аигліпско.мъ берегу, чтороги н отрЕзапія путп отступлепія пепріяте- бы согласнть общія карты Фраіщіп п Аигліи. лю; полковипка Бедрягу съ двумя казачыши КродгБ множества учеиыхъ запмсокъ В7> Труполкамп, дву.мя эскадропамп пзюмскаго гусар- дахъ Фрапцузскон акадедіін, онъ иаписалт. скаго полка и двумя орудія.мп, иаправилъ про- «Description geomelrique de la France» (1784). тивъ предмистья Беатіаузеиъ, а самъ съ о- Kaccmiii ум. въ 1784 году. стальньтми силами сталъ въ резервТі для подКассини (Jacques Dominique Cassini), граФъ, держаи.ія аттакъ Бедряги и такжо для отпора родіілся 1747 года вт. ІІарпжБ, былъ преемниБастииеллера, шедшаго отъ Гейлигеиштадта комъ своего отца, Франциска Каесііип. на обкъ Касселго. Между-тБмъ вестФальскііі король, серваторіп, докоичплъ его болыііое собрапіо узнавъ о паступлеііін русскихъ войскъ, оста- картъ, н едва пзбъжалъ рсволюціонпаго трпвилъ свою столицуи поручилъ оборопу ея ге- бунала въ 1793 і-.; пъ 1804 г. оіп. сд-Блаиъ членералу Аликсу. Когда Бедряга оплад лъ Бепт- но.мъ сов та почетнаго легіона, а въ 1816 гойу гаузоиски.мъ предіміістье.мъ, Чериышевъ pls- члепомъ главнаіо сов^Бта децартамепта Оазы. шился оставнть у Касселя одпого БеикеидорКассини (Jacques C.assini\ отецъ ФранцисФа, а самъ двпнулся на встрФчу Бастинеллера, Еа'и сыиъ Іоаииа Касспніі, извіістенъ своими разс ялъ его отрядъ и спова подошелъ къ го- трудамп по опредізлевію впда земли. Опъ былъ роду, открыпъ по пемъ пальбу изъ отиятыхъ члечо.мъ академііі наукъ и уімеръ въ свое.мъ непріятельскпхъ орудіп. Вскори въ ПІІОКОЛЬ- тюріііско.мъ (de Thury) по.мисть , 1756 года, кихъ мБстахъ Касселя произошелъ пожаръ; 79 литъ. Гдавиыя его произведеиія: «Elemens городъ, угрожаеиый прпступомъ, объявилъ d'Astronomie» и «Tables du soleil, de la lune, свою покориость союзііикамъ. Алпксъ, не па- des pianettes, des utoiies et des satellites». д ясь бол^Бе оборопяться съ усп хомъ, подішКассини (Jean Dominique), сынъ италінискасалъ предложенную ему капптуляцію, и, въ го дворянииа, род. 8 іюпя 1025 г. въ граФСтв чисі 2,700 челов къ, отступилъ по дорог^Б во Нисс-Б. Изучтіъ иачала латмискаго языка въ Франкфуртъ. Чернышовъ, вступивъ въ Кас- отцовскодіъ дом-в и потолъ у іозуитовъ, онъ сель, объявилъ жителямъ ВестФаліи объ уннч- лредался астрологіи, которую тоже оставилъ, тоженіи ихъ королевства и учредплъ тадіъ чтобы заияться илученіемъ астрономіи. Усп времепное правленіе. Пробывъ три дня въ за- хп его въ этои иаукіз былп такъ велики, что воеваипой имъ століщ , онъ отправился на въ Болоаіи опъ иолучплъ ка едру посли славсоединеиів съ главными сидами свверной ар- наго Кавальерп. Кассинп быдъ также уиотреміи. бляемъ no дііііло.матііческіімъ диламъ п полуКассельская желчь, желтая краска, получае- чи.іъ главпое чравлеиіе воднныхъ сообщенііі. мая чрезъ прокаливаніе 1 части иашатыря съ Въ 1669 г. онъ прі халъ по прііглатенію Коль4 частями сюрьмы; состоптъ изъ хлористаго берга въ Ііарпжъ п былъ выбранъ членомъ академіи наукъ; умеръ 14 сентября 1712 года, свинца и свинцовой окиси. Кассида, родъ идилліи или элегіи, употреб- 87 лТ5тъ отъ-роду. За.м-Вчате.іьнТііішін его сочиляемой Араоами. Она состоитъ изъ двустишій, иеиія: «Observationes comets», «Opera astronomiчисло которыхъ не должно быть менізе 20 и ca», «Nuntii siderei interpres». не бол е ста. Два стнха перваго двустишія Еассино, io|)a въ ІІеаііодгітапскомъ королеври муютъ, а во вс хъ слт.дующихъ двустпші- ствіз; на ней постррепъ богатый монастырь, яхъ ри ма тож должиа приходиться по пто- осиоватіыіі иъ 530 г. святы.мъ Бенедиктомъ. рому стиху; на первый же стихъ не обращаетЕассиноида или Еассиніевъ эллипсисъ. Такъ ся вниманія. называется кривая линія, ииогда похожая иа Кассини (Cesar-Francis Cassini de Thury), обыііііовенііыіі элліиісисъ и іш ющая то отлисынъ Жака Кассини, род. въ Парижі; 1714 чнтолыіое свойство, что проіізведеніе ея радіугода; оаъ Ю-ти лЕтъ уже наблюдалъ полпо совъ, векторовъ, проведеітыхъ изъдвухъ затмъніе солпца и увъковъчилъ сиое плш трп- Фокусовъ къ какоіі-шібудь ея тоік , постоян-

Kac — Кас

—

S S

но. Эта крішая пзооріітена Іоанномъ Доминнкомъ Кассшш, п пре^ложепа н.мъ для пзображенія ороитъ іілапотъ (CM. Eleraens d'astronomie, par M. Cassini le fils.) Кассіітериды. І!олаіаіотъ,чтоэтоОылиудреоim\ і, Сарлингенскіе остроиа, лежащіе между Фраицісю, Ирлаидіею и Апгліею, число.мъ І-ІГ). Кассичъ (Barlholomeus Kassich или Cassio), іезуитъ, родо.мъ іізъ ост|)опа Паго, быдь долгое время диіссіоііеромъ иъ Турціп, рокторомъ іезунтовъ иъ Раіуз , потомъ пешітеіщіаріемъ въ І о р е т т в и пріі церкіш Си. Иотра въ Рішіз; писалъ на боспійскомъ наріічііі и запи.мался п ревода.мн; труды его ыапечатаиы въ РиМ : 1) «Гра.мматпка ііл.иірііісі;аи» (1604 г.); 2) «Исторія Лоретты» (1617 г.); 3) «Житіе Сиятаго Игнатія» (1623 r.j; 4) «Житіе 25 дЬвъ» (1625 г.); 5) «Зерцало ИСІІОВІІДІІ й 11ріічаіцеііія> (1631 г.), 6) «Сокращеииыіі сйорппкъ хрпстіанскаго учепія Ііеллар.мипа» (1633 г ); 7) «ІІ реложеніе первы.чъ 50 пса.імовъ» (1634 г.); 8) «Жіпіе Іисуса Хрпста п Пресиятыя Дъвы», (1638); 9) «Калечдарь для апостольскаго печптепціарія» (1640 года); 10) «Ри.мскій Обрядникъ» (1640 г.), 11) «Житіе С.в. Франциска Ксаверія», (1638 г.); 12) «Переводъ носланій и евангелыжпхъ чтеній иа вс праздішки іода» (1641 г.), и 13) «О [іодражанін Інсусу Христу, €)омы КемпіІіскаіо> (1642 г.). Сверхъ того онъ остапилъ въ рукоіііісн пероиодъ «Новаіо Завита». Кассичъ умеръ 1650 г., 75 литъ; онъ сиоею грамматикою и сочиііеиія.міі много содзйствовалъ къ обработкТі босніііокаго наръчія, которое посл-в нсго сд ла.іось господствующимъ в ъ Д а л м а ц і н ; труды еіо с.іужилп образцомъ другимъ писате.інмь. г

Еассіанъ Диинтріевнчъ, князь, 6м . Кокстактинъ. Кассіанъ. архи.мандрптъ новгородскаго Юрьевскаго моиастыря , придерживавшійся жидовской ерёси, введенной въ Россіи Схаріею, былъ и з ъ числа главныхъ ея посдіідователей. Въ 1503 году, ііріізванпын на судъ епископовъ, онъ дерзнулъ говорить о т к р ы т о , утверждая миимую пстііііу своііхъ понятііі о въріз, за чти бы.іъ осужденъ на с.мерть и всенародно сожжепъ въ кдізтк . Кассіи, это пмя ііосили многіе зііанвііитые люди въ рпмскои республиктз. Родъ Кассіевъ разд дялся на двБ віітвп: ОДІІІІЪ принадлежалъ къ патриція.мъ Висцеліінамъ, а другой происходилъ отъ іиебе въ Лонгиновъ. Къ этому роду пріінадлежали почтп ас копсулы, бывшіе въ Рим посл изпіанія ц а р е й ; изъ нихъ Sp. Cassius Viscelinus былъ т р и раза избранъ въ это достоішство (502, 493^ 486 г. г. до Р. Х.)-

—

Кас — Кас

Кассій (Cajus Cassius Longinus), начальникх. ааіопора и убійца Цезаря. Еще будучи ребенколъ, онъ улертвилъ Фавета, сына Су.ілы; в ъ войнъ противъ Пар янъ онъ сопровождалъ Красса въ к а ч е е т в ь квестора п смасъ остаткн римсііаго войска отъ соверіііеіпіаго истреб.іеиія. Въ мешдоусоииую войну Цсзаря съ Помпсомъ оиъ былъ па сторонс іюслівдіінго, и пос.ііз падепія е ю ііііпсталъ къ партіи Цезаря, что ОДЕІЗКО не промятствовало е.му сиі ласіпъся съ Брутомъ па убійство Цезаря. Опасаясь міц«иія со сторопы повыхъ тріумпировъ, Б р у т ъ и Кассіи оставилп Ри.мъ н п а ч а л і воііну, котораи была д.ія ппхъ песчастлива. Въ сраженіи при Ф и л і и т а х ъ вонско ихъ бы.іо разопто, a Кассій, не же.іая переяіить ресйубійку; самъ у.мертвп.іъ собя. Брутъ плапалъ падъ его т в домъ іі въ днухъ сдовахъ произпесъ ему надгробпую р в ч ь , назвавь ero: «Ullimus Romanorum-. Кассіодоръ (Magnus Aurelius), Р Ш і і г н й н ъ , родившіііся въ 468 году no P. X. Онъ ВИДБ.ІЪ разрушеніе 3. Рп.мскоіі и.чіісріи Одоакромъ, падепіе моиархіи Одоакра и Готовъ, присутствовалъ при ішо дахъ Велисарія п ужасномъ вторженіи Лоіиойардовъ н, въ качеств совтзтшіка варваровъ, старался всегда облсгчать горькую участь своихъ сограждапъ. 70 з тъ онъ удалился въ свои калабрскія ію.м-Бстья, около5су1lacium, положилъ осиованіе монастырю и предался паука.мъ. Кассіодоръ начерталъ правнла для мопастырей въсочииеніяхъ: 1) «Deinslilulione divinarum literarum», прннятое посл-Б И СВ. Бенедиктомъ для его ордена; 2) «Deinstilulione fldelium monachorum». Его исторія Готовъ, в ъ 12 то.махъ, не дошла до насъ, но его политическія письма и рескрнпты, изданиые и.мъ подъ назвапіе.мъ « агіа» (см-Бсь), вссьма важны ддя исторіи. Сочпненія Кассіодора былп папечатаны въ Руац-Б 1679 года н въ 1729 году въ Веиецін. Кассіопея, созвиздіе с вериаго полушарія, за.митпое ііа неб по пятн зв'Бзда.мъ третьей веліічппы, составляющихъ Фніуру быквы Y. Оно изображается въ вид спдящей женщн-ны, в рхнею частію своею касается іМлечнаро Пути п ограинчшіаотся СОЗВТІЗДІЯ.МІІ: Цефій, Персеіі, Андромеда п др. Въ Кассіопе-Б счптаютъ 160 звізздъ, изъ ноторыхъ 134 простыхъ, 10 двойпыхъ, 3 туланныхъ пятна и 13 ЗВІІЗД— н ы х ъ к у п ъ . Васпословіе говоритъ, чтоопопредставляетъ супругу э іопскаго царя ЦеФея. Кассъ (Lewis Cass), бывшій посланникъ Амеріікаііскихъ Ш т а т о в ъ прп французско.мъ двор-Б,. НЫІІ-Б граждаиинъ въ свое.мъ отечесвтіі.род. въ Нью-Гемширскомъ штат-Б, въ Эксете-

Kac — Кас

— 5 5 _

р . Въ 1806 г. опъ былъ наоранъ члономъ законодато.іьнаго соорапія штата Огіо. Во прояя войны с.і. Агднчанами, пъ 1812 г., Кассъ произпедепъ пъ і еперады п от-Шчился при вторженіи иъ Канаду, ІІ1. качостііТ> адъютаита геперала Гаі)риссоііа. ПослТ) заключсмін мпра, Кассъ пазпачонъ іубернаторомъ Міічіігаиской зе.млн нли тсіірнторім, которую умвлъ доиести до благосостомнія. Съ 1831 г. гепоралъ Джакссшъ вазначииъ его воеппымъ мивистро.мъ u Касс.ъ заннмалъ это ЛІІІСТО до врем нп разр шоиія вопроса объ уплат Фраіщіею 25,000,000 Фраи. въ возііаграг:деіііе штатамъ. Когда Французсквя иалата допутатовъ разришила выдачу этой су.ммы, Кассъ быіъ назпаченъ чр звычамішмъ посланіпікомъ п полпо мочпымъ мппистро.мъ С.оеднчеппыхъ Штатовъ въ ПарпіЕ . ЗДІІСЬ оіп> у.м-слъ спнскать срб расположеніс короля Людовнка-Фіілиппа и написадъ ІГЬСІ;ОІЫ:О сочіінеиіи, какъ то: сНастоящоо подожопіе Франціи», «О догоиор четырехъ дсржавъ в'і. 1840 г.», eSur le droit de visite», и мпого статеіі въ пздаваемомъ въ Париж англійскомь журнад і Galignani s'Messenger». Въ 1842 г. Кассъ подалъ въ отставку и возвратился въ Аме])ііку, гд былъ прииятъ вс .мн партіями съ восторгомъ, вособенпостп демократами, и обііявлвпъ кандидатомъ въ президенты. Кассія (Cassia), родъ іравянистыхъ и деревянистыхъ растемііі, приііадлежіітъ къ се.мейству Бобовыхъ (Leguminosae). Многія породы кассін достаиляютъ слаби^елыіыіі АлександріііСЕІЙ листъ; изъ нихъ особонпо заміічательпа Кассія алектндрійспая (Cassia lanceolata, Коrokai п Necloux, илн Cassia senna, Jacquin. — Сепна, Сениссь и Сониетъ), кустъ дико-растущій въ Верхиемъ Египт въ Нубіи п въ зомл Барабрасъ. Стволъ у поя стоячШ, вышіпіою отъ 1 до J--a фута. Кора сировато бурая. Лпстья отъ 2—4 дюимонъ длтюю, разд лены надвое. Листочки 3 — 5-парііые, овалыю лапцетовпдные, съ загпутымъ въ одпу сторопу краемъ, съ короткпми чсроіика.мп, почти г.ожистыо, сппзу ус янныо мягкими водоска.ми. ЦВІІТЫ черешЕовые, въ паіушныхъьистяхъ. Чашечка 5-ти-ліістная; винчикъ 5ти-л пестяый; депестки бЛ>дііо-желгыо,обратно-яйцевндііые, съ короткими ііоготкамп. Тычппоіл, 10, псрапныхъ: три нижиія длннп о п загнуты впизъ, чотыро среднія ьороче и почти прядіыя, трн верхиія еще короче и таг.же прямым. Илодъ плоскосжатый, почтм сорііовіідяо-эллііптическій, съ обиихъ отороііъ иа срсдиніі паді, сЕ.мяиамп н сколько рыііуклі.ііі, ДЛІІИОІО отъ 1 — І 1 ^ ЛЮііма, каштаноію-бурыіі, по края.мъ жолтовато зе

Кас - Кас

леный,внутрипоспе[іііы.мііперегородка.чііснаоженпый м шсчекъ, безъ мякотп , съ одва открыг.ающимпсн заслопочка.міі, сізмяяа золеиовато-бурыя. Листьп сго имііютъ ві;усъ острыіі, горьковатыіі, н1;скоды;о противвый; оии составляютъ два сорта алеі;саіідрійсі;аіо лпста: 1) собственио Альксапдртскій (Senna Alexandriпа); это лучшііі сортъ, содсржащій мало стеблей и чсрешкоиъ; 2) Т/тпольснііі (Senna Тгіроlitana). Кро.м-в этпхъ двухъ сортовъ алоксаидрійскаго лпста въ торговлт; еще изв стпы четыро сорта: 1) Senna Arghel (Sene de la Meque), этотъ сортъ получается отъ многолі гпяго египетскаго растенія Луспача египетскаго (Cynanchum Arghel, Delile) п въ своемъ д йствіи не уступаетъ дііу.мъ предъіідущіімъ;2)//«дійскіп (Senna Indica, Sen6 de la Tiqae) получается отъ Kacciu удлпненпой (Cassia elongala, Lem.); опъ іірипозіітся изъ Аравіи и Верхняго Егппта и дізпствуотъ гораздо слабііе; 3) Алтпскііі (Folia Sennae halepensis), получается отъ «Cassia obovalr.» н [ірпвозится изъ Ддеппо п Каира въ Тріэстъ; это са.мыіі дешевый, no моulie діійотвіітелыіыіі сортъ, пазьшае.мыіі Фрапцузскнми врача.ми «Sene des pauvres»; 4) Амершсапскііі или Мерилендскій получается оть Киссіи мериле7ідскпй (Cassia Marylandica.Linn.), растущей въ южпыхъ провипціяхъ СивероЛ»іерііканскііхъСоедиііеііііыхъШгатовъ;ЭТотъ ПОСЛІІДПІЙ сортъ въ первыіі разъ былъ прпвезспъ въ Европу изъ .Меріиенда, отъ чого н получилъ такое пазиапіс; оиъ доставляет ся въ продолговатыхъ паікахъ; листья его дліиюіо отъ 1 — 2 дюіімовъ, ширнііою около VJ дюііма, бл дпо-зелонаго цвііта, запаха свойствепнаго алексапдріГісноліу сорту, no не столь протиішаго; д-сГіствуетъ и сколько слаб в. Изъ породі) кассіп, дико растущихъ въ Египт , еще ъъь\-ьча.тй.іы\ъ .\)Киссіячетырехлистпая (Cassia absus, Linn.); сьмяпа.ми ея, истертыми въ порошокъ в.м-вств съ сахаромъ, пользуются въ Египті; п Аравіи отъ воспалонія глазъ.—2) Cassia sabak, Cailiaud, поторой стручки употребительны пріі пыдізлк кожи; — 3) Киссія съ оаальпимп лимпьями или егппеліасия (Cassia obovata.Colladon ), доставляющая, какъ уже сказано, адеппскііі адександрійскій лпстъ. Иеобработаііная первоначалыю квасцами шерсть въ чпстомъ раствор лпстьевъ этой кассіи получаетъ прекрасныГі желто-красный цв-Бтъ; обработаііпая же кваоцами—припима ті. прекрасный желтый ЦВІІТЪ , а съ какою-пибудь солью отъ олова — желто-лпмоііпыі). Изъ породъ кассііі,- дикорастущііхъ въ Ипдіи, за.м чателыіы: 1) Кассія ушасшчя (Cassia auriculala, L), симлііа которой упот-

Eac - Kac

597

-

Kac - Kac

ребляютея въ Ипдііікакъ средетво, разводящее і отъ Г.ШСТОІІЪ и KOJUKII; въ Бразіі.ііи же и м ъ мокроты и прох.іаждающое, и иъ ВИДБ порош- пользуются отъ лпхорадки, водяиоГі болизни, ка прп воспо.іенііі п а з ъ . Кору жс этого дерева особенно же отъ брюіііпыхъ заваловъ; свижіе употреблпютъ ири закалк стали; и.меіиіо этою листья ея оъ ііользою прикладываются къ ракорою оиоертываютъ же.ііізо и тогда к.іадутъ намъ, нагноеіііямъ н проч. Варепые же лпстья въ тіігель. 2) Киссія слабіте.іьнал (Cassia ИндіПцы употребляютъ въ ппщу , а соко.мъ fistula, L ) , .мякоть стручковъ е я , изв стпая этого растеиія оцп усыпляютъ рыбу. 2) Каесія (Cassia chamaecris(a, L. Р) и 3) подъ іі.мепе. іъ Дпві.яго меда, употребнтелыіа гребешковатал (Cassia emarginata, L,), въ меднцііп какъ легкое слабитблыюе и успо- Кассіп зизубренпая каішающсе средство; недозрълые стручки со- которыхъ ліістья уиотробительвы какъ сильставляютъ лаііомстно Негровъ, которы n p m o - иое слаоителыше; кромт; того стручки кассіи товляютъ н з ъ ппхъ доволыю вкуспоо варенье. зазубреиной за. і няютъ иногда такъ-называ3) Кассія ше утлиаітияп.\\\ Тигера (CassiaІа- е.мыіі дпвіГі медъ. gera, L.), листья которон, нстертые въ порошокъ, съ пользою" пріікладываются отъ ужаленія пчелъ; вяжуіція же свмяііа ея, истертыя пъ порошокъ вм стъ съ шаФрапомъ, полезио прикладывать, въ віід-Б катаплазмъ, к ъ гііоевы.чъ прыща.мъ и ранамъ; иидійсьіе же красилыцпки умотрсбляютъ этн сізмяаа для окраиіиваиія ВМІІСТЬ съ индиго. 4) Кассі/і сърия (Cassia glauca, Lamk.); корепь еп употребителенъ въ Иидіп какъ мочегоііпоо средство; Изъ породъ кассіи, дпкорастущихъна островіі ЯВ-Б, зам-вчательны: I ) Кассія явансния (Cas­ sia Javanica, L.), когороіі стручки пм ютъ проносііое своііствон особенноупотребительны въ ввтеринарной медіщин-Б. 2) Киссія софера (Cassia sophera, L.); молодые варепые листья ея употребляютъ въ пищу; сокъ же, выжатый пзъ сырыхъ лнстьеиъ, полезенъ отъ м-встиыхъ чирьевъ;стручкаліи еяиаИльдеФраисВокрашиваютъ въ черпыіі цв т ъ ; сліізью, получаемою изъ свижнхъ с мяпъ, .можпо склепвать разбитый ФарФоръ п Фаяисъ. И з ъ породъ, дико растущихъ въ С-Бверноіі А.мериктз, зам-вчательны: \)Ксіссія зипадния (Cassia occidenlalis. L.), корень котороіі служптъ противоядіемъ; всБ ж части растеиія пм ютъ своиство, разр шающее завалы и сильнод-Биствующео на матку; листья сго употребляются въ вид припарокъ, протішъ похожихъ на рожу восиалепіГі на погахъ ; настойка его сБмянъ за.м пяетъ Неграмъ кофе. И з ъ породъ кассіи , свонствеппыхъ ЮжпоГі А.мерик , за.м-Вчателыіы: 1) Киссія брази.іьеная (Cassia Brasiliana, Lamk.) , годная для уііоіроблепія кожъ; стручкп ея имиютъ проносно свопство; — 2) Cassia catharcdса, Marlius, и 3) Cassia decipiens Delr., которыхъ листья употрсбіпелыіы какъ слілыюе слабителыюо. 4) Cassia biflora, L., по словамъ нт.которыхъ составляетъ лекарство отъ веиерическон бол зііи. Изъ породъ кассіп, дпко растущихъ па Аитильскихъ островахъ, за.м чателыіы: 1) Кассія мохнатия (Cassia hirsula, L . ) , отваръ кория ея употребителепъ

Каста. Подъ этимъ словомъ разум-Еется классъ народа, которыіі, исправляя всегда какуюнибудь опред-Блеііную обязаиііость государства, передаетъ <вое состояніе, занятія, нравы и обычан потомкамъ , не ИМ-БЮЩПМЪ права п рем пить образа жизпи своихъпред^ ковъ, такъ что сыпъ должепъ быть всегда ТІІМЪ , чтз.мъ былъ его отецъ. Въ нов нше вредія касты существуюгъ въИндіи, а именію: 1) каета б[іамт іовъ, проіісшедшихъ изъ головы Бра.мы; 2) шатратовъ, явіівшихсн и з ъ плечъ; 3) ваіісііовъ , вышедшихъ изъ его утробы, и 4) шудровъ — н з ъ н о г ъ ; первые составдяютъ классъ духовиыхъ жрецоиъ, вторы воііповъ, т р е т ы і торговцевъ и зе.мледЪльцевъ, а посліідніе реліеслепппковъ u слугъ. Къ ііиэшпмъ кастамъ посл'В шудровъотносятъ е щ е н сколько с.м-Бшанпыхь и п р с з р з п н ы х ъ кастъ, происходящихъ отъ браковъ между людьмн разныхъ кастъ. Ниже этого кдасса стоитъ каста Паріевъ, и е щ е ниж —Пулін, которымъ дажв брамы пс дозволяютъ с.мотрііть на себя, иначв какъ сбоку. Въ древнемъ Егнпт-в былн четыре касты: жрецовъ, вонновъ. ремеслениііковъ и земдед льцевъ. КаотальскІЙ ИСТОЧНИКЪ, нах. на гор ПарнасСБ, куда, no уігБренію греческнхъ поэтовъ, любимцы музъ приходили пнть вдохиовеиіеичерпать геній. Греки, желая придать ему исторпческое происхожденіо, говорііди: что это былъ или Касталііі, сынъ Аиоллопа ДельФІнскаго или Нимі>а Касталія, бБжавшая отъ бога стиховъ, и іірввратившаяся въ ручей. Кастаносъ(гіоп Francisco-Ха іег de Castanos), банлеросскін герцогъ,исііанскій генералъ,род. въ 1743 г. отъ одной знатной бисканской ФЭ.миліп, и будучи въ Гермапіи, изучилъ тактііку въ ШКОЛІІ Фридриха Велпкаіо. Въ 1798 г- опъ сд лапъ геііералъ-лсйтснапто. і ъ , но вскор-в попавъ въ пемилості. къ Кчязю мнра (Prince de Іа раіх), былъ и з г н а а ъ пзъ Мадрпта съ миоГІІМІІ оФііцерами. Въ 1808 г. ко.мандовалъ корп у с о п , армііі въ Апдалузіп, гд-Б разбнлъ гепе-

Kac — Кас — 5 рала Дюпона. Испрандяп пос.і этого мпогія должности, 'онъ въ 1823 г., ію смотря па свою старость, сдъданъ главиокомапдующимъ, а въ 1825 г. нзоранъ иъ члены государстприиаго сов та. КаСТанЬЕТЫ, дсревянпыя погре.мушкіі, п.м ющія Форму оодьшой скорлупы каштановаго •ор ха (castanuela , каіитанъ), ііадовающіясн на большоГі пал цъ , и въ которыя стучатъ во вре.мя таица. В роятно он взяты съ востока и перешлп съ Маврамп въ Исііаиію, гд досели еще употребляются. Кастеллагааре (Castellamare, Castello a mare Stabia\ городъ прп Неапольско. іъ залив , на развалииахъ дреиняго разрушсипагозс.млетря-сеніемъ города Стабій; им етъ до 15,000 жптелей, гавапь и арсопалъ; ЗДІІСЬ МІІСТО содержанія галерныхъ каторжниковъ. Лптомъ городъ служитъ люоимы.мъ дііістопребываніе.мъ жителей Неаполя. съ которымъ оііъсоедііпн тся жел зною дорогою. Еастеляи (Benedetto Castelli), былъ одн имъ изъ зііамеііііт-віііпихъ учоипковъ Галидеп. род. въ 1577 в. въ Брешіи и ум. въ Рим 1644 г. Онъ иров лъ всго жизиь въ яонастыр-Б, занимался іізученіо. іъ математпки п преподаваніс.мъуро/ковъ. Торричелли п Каиалльери быліі его учеііпками. Кастелли съ уг.пъхомъ читалъ локціи математики, сперна ВЪГІИЗІЗ, а.пото.мъ въ коллегіи «della Sapienza», ІД-Б ОПЪ остался до сііерти.Онъ былъ аобато. іъ Ііеііеді)ктиискаго пшпастыря. преимуіцествепно занимался іидравликой и сь усп хо.мъ приложилъ свои познанія жъ работамъ при озер-в Тразимеіп; и пр. Кастелли (Ignaz Friedrich Castelli), зпаменняый австрійокій иоэтъ и дра.матичвсьій ііпсатель, род. пъ Въігв 1781 г. Въ 1809 г. оиъ обратилъ па себя внимаиіе «патріотнческими ц-Бсііями для авсірПіскихъ воііскъ», ныіі же лаходится секретаромъ въ нижне-апстріііскихъ ііровинціяхъ. Въ его ГуттельдорФОііомъ замк находится богатая коллекція драматическихъ іі мецкмхъ рукоииссй и друіихъ вещеіі, отІІОСЯЩИХСЯ къ театру. Кастеллп ііапгіеалъ до 170 разныхъ дра.матпчсспихъ сочппспиі. Гізъ пихъ за.міічателі.ны: «Швеііцарсг.ос гс.мепство» (1821 г.); «Сирота и убійца» (1829); «Чулокъ судьбы» (Scliieksais - Strumpf, 1818). Кроді того онь иаписалъ: «ПОЭ.МІ.І ма ітжиоавстріііекомъ пар чіи» (Візиа 1828); «Собраиіе винокихъ анепдотовъ»(1825—-32); «ііоэ.иы» (Берлинъ 1835); «Картины в искоіі ЖИЗНІІ» (В иа 1828); «Разяыя повтзстп» (0 то.м. В на 1840), а въ 1845 г. онъ издалъ адьманахъ: *Huldigung den Frauen».

J — Кас — Кас ряпскій родъ въ Ваваріи, котораго представителемъ въ старшвй липіп былъ граФЪ Фридрпхъ-Людвмгъ, родившіПся въ 1791 г., а въ младшей ЛИІІІІІ, граФЪ Хрпстіанъ Фридрихъ, родившійся въ 1772 г. Владспія графовъ Кастель состоятънзъ Рюдоіігаузена,Вуріъ-Гаслаха и Ремдингена; заиимаютъ 6 ЕВ. МІІЛЬ, пмъютъ 10,000 жителоі! и пршюсятъ дохода 60,000 Флориновъ. ГраФа. іъ Кастелль присвооно насліздствепное достоипство баиарскііхъ государствеипыхъ сов тммковъ (Reichsra(h). Кастель (Louis Castel), учеиый Фраицузскій врачъ и ппсатель no части медіщііны, служплъ .медикомъ при аршп Паполеоыа, а ІІЫІІЪ члепъ королевскоп медпцічіскоГі акаде.міи и зам чательный критикъ разпыхъ медицинскихъ оистемъ, ВОЗІІІІКПІИХЪ въпов-сіішее время. Опъ соодііияетъ медшімпскія занятія съ метаФіізііческпмъ пзучоіііемъ челои ка, и' авторъ сочііпспіп: 'Bases physiologiques dela medecine» (1842); «Traite de la paralysie», a up. Кастель ГЭНДОЛЬФО (Castel Gandolfo), мисто на берсіу озера Альбаію, блпзъ Рпыа, съ увесолмтслміымъ дворцо.мъ, откуда открывается прекраспыГі видъ на Сроднзеліііое море, па Тибръ, Ка.чпаныо и па Рп.мъ. Сюда іірісзжаотъ oGbisiioiieiino nana на лізто. Въ педальиомъ разстояііін находигся вплла Bapuopmin, въ садахъ котороп впдны разиалішы Домпціаповоіі впллы. Кастель ФраЕКО (Castel Franco), городокъ въ ломбардо - веноціянскоіі ііроитіцііі, Тревиз , па р. Музопе, па.мятііыіі гюб дою, одоржаппою Фрапцузами, осаждавіііимп Вепецію, подъ иачадьствомъ С.еиъ - Сира, падъ австріііскимъ вспомогателыіымъ і;оріі.>томъ князя Роаиа (Rohan), 25 ііолбря1805 г. Кастелянъ, означаетъ: 1) комеидаита замка илп цигадели; 2) при кііяжсекпхъ пли іосподскихъ дворахъ, надзираісля за дворца.ми; 3) въ польскомъ королевстві; это слово озпачало сепатора, управлявшаго въ воеіпіое вре.мя въ качеств подшщнпка воеводы; 4) въ .Малороссіи кастелянъ млп каііпрлпт. былъ главпый военіи>ііі ііачалыті:'!. иъ у здіі п ісо.мапдовалъ отрядомъ своего у зда; 5) гпіогда такъ пазывали і оФмепстера плп іірпдворіісио двороцгіаго гстмаиа. • Кастетуви, санджакъ пъ ДЗІЯТСЕОЙ Турці", въ Анатольсколп. аялотіз , при Чррно.мъ >гор ; эта страпа весь.ма гористая; по пеіі протепастъ р ка КпзнльИрмаіа., а главпыіі городъ, Кастемуип, съ замкомъ, миогиіиіі мечетями, греческою церковыо и съ 13,000 жптелей. ІІрочіе города: Горс, пріі Черномъ мори, гаКастбЛЛЬ (Castell), граФЫ, стартіпыіі; дво- вапь для ііеболыііихъ судовъ, имветъ до 6,000

Kao—Kao

599-

жителеіі. Ташкбпріі,"ііа Кера.зу, съ прекраспы.мъ мостолъ, Miioiiraii .мечетя.ми. Фабрпками кожапыхъ и шерстяиьгхъ тонароиъ; им е г ь до 3,000 жптелеи. Кастидія (Старая u Ноііан), пспаисЕІя проиницііі, граппматъ і;ъ сви. съ Лстуріей, Бискаіей и Маиарроіі, къ «ос. съ Лррагоніеіі и Валенсіею, къ юг. съ Муреісю п Апда.іузіей, къ зап. съ Эстремадурою u Леоискіі.мъ г.оро.іевстволіъ. Старая Касти.іія лежптъ свверн-Б между 39° 48 и 43° 3'2 с-Биерной іиироты іі между 4° 5' п 7° 50' западпоіі долготы. Новая Кастилія заыи.маетъ средтіиу Испаніп, .между 3S 0 15' и 41° 20' с-Бвериой піііроты п 3° 20' u 7° 40' западпоіі долготы. Кастильо (Antonio Feliciano C.aslilho), лучшій сопремспиыіі португальскій поэтъ, родился въ Лііссабоп-Е, получилъ образовапіо въ і:оиморскомъуниііорсіітетБ,іібудучіі еіце студентомъ, пздалъ своп перпые поэгическіе опыты: «Car­ tas de Echo е Narciso» н A «Primavera, colle^ao de poematos», Лпссабопъ, 1822 г. ВІІОСЛ-БДСТВІІІ ОІІЪ перевелъ «Овидіепы превраіцеііія», І п с сабопъ, 1841 г. и «О любви» его же, п написалъ: «Amor е melancolia or a Novissima Heloisa», Коимбра, 1828 п «A noite de Castelho e os Ciumos do Bordo», І и с с а б о п ъ , 1836 г. Въ 1844 г. онъ пзбрапъ члепо.мъ агадоміп науьъ иъ Лмссабоніі. Кастпльо (Hernardo Diaz del Castillo), испап. оФіщеръ, сиіірог.ождаіішііі Фордішапда Кортеса въ Мехпку и безпріістрастпо оііпсавиіііі эти покоды въ сочііііеіііп: «Historia Yerdadera de la conquesta de Nueva Espana», 1632 r. Кастильоне (Carlo Ottavio Castiglione), граФъ, знамоіиітыіі совре.монііый ЛІІМІИПСТЪ въ Италіи, изііізстеііъ МІІОГІІМІІ восьма важными трудамп, какъ-то: «Monete cufiche dell' I. R. museo di Milano», иерсводомъ съ готскаго «Поыапій св. Павла», УЛЬФИЛЫ, вособсміішстп сочиііепіяміі : «ГеограФііческія ІІ ііу.миз.матическія записки о восточноіічастп Ьсрберіп, иазываоімой Араба.ми «Афрііі:ія», п «Изслидованія о Атлантичоскнхъ Г>орбсрахъ», Мплапъ, 1826 г. Еастнльоне (Castiglione), юродъ въ ломбардо - вспеціянсішхъ влад-сміяхъ , въ Маптуанской области; п я Б е т ъ 5,500 жпт. Въ іюл-В мисяц 1796 г., для освобожденія Лаптун Австрійцы двііиуліісь въ Италію 4-мя колоннаіМіі, (см. РеволюцІОННЫЯ ВОЙНЫ): правая, подъ начальствомъ Квосдаііовича, шла по западнОіМу бсрогу Гардскаго озера, чтобы угрожать сооощепіямъ непріятсля съ .Милаііо.мъ ; пторая, подъ г.омапдою Леласа, ааііравнлась къ Риволи; 3-я, Давыдовича, сл довала по л вому бсрегу Адпжа, а 4 я къ Моіггебелло. Бонапартъ,

-

Кас — Као

находпвшіііся въ Кастель-Нуово, р іпился воспользоваться разобщеннылпі двііжепіемъ Австрііщевъ, и пзвлечі. пользу из> центральнаіо расположенія своихъ силъ для поражепія непріятеля по частямъ. Первыіі свон ударъ онъ обратнлъ на колонпу Квосдаповііча, которая была сильн е п опасн е прочпхъ, пото.ліу что угрожала его сообщеніямъ, н разбилъ ее 3 августа ііри Лонато. .Между-т мъ Вурмзеръ все продолжалъ наступать, но вм сто того чтобы д йствовать р шптелыю п сосредоточенпыми сидами, онъ растягивалъ своіі правый Флангъ для соедиііеііія съ Квосдановпче.мъ, а отъ лізваго Флапга отдізліідъ части вопскъ для блокады Пешіеры. 5-го августа Австрійцы, въ чпсл 20,000, сталп на позицію, для .різшительнаго сражепія, правы.мъ Флангомъ къ СольФерино, алввыліъ у ІІедопе. Фраіщузы,въ чпсліз 18,000, И.МІІЛИ главпуго і;вартііру въ Кастіільопе. АвстріГщы началп иаступателыіыя дііііствія,распростраияясь вправо къ Кастельвеизаио, чтобы обойтіі оба Флаига Массены: но въ" это время Ож ро, стоявшіГі на правомъ крыл-В Фраицузской арміи, построплъ свою дивизію въ полубрпгадпыя колоппы п устремился на слаui.m п растялутыіі це[іті)ъ Австрііщевъ; это двпжеіііе застанпло Вур.мзера отодвтіуть свой ііііавый Флаигъ на прежнюю позіщію. По приказапію Бонапарта, Депшіуа, П[іесл довавшій Квосдановича, также должепъ быдъ пріісоединіітьсяпа полі; сражепія, а генералъ Фіорильо, блокпровавшій Маптуу, п.мБлъ назначепіе двпнуться черезъ Гвіідпццоло въ тылъ непріятелю. АвстріГіскііі Фельдмаршалъ, получивъ доііесепіо о непріятсльскихъ войскахъ, е щ е показывашщпхся у Кіезы, отдалъ прііказапі къ общгаіу отступлопію за р. Мппчіо, ттз.мъ болізе, что оиъ потерялъ въ это.мъ д-Бли 2.000 чслов. убитыміі и раііеііыми, 1,000 ІІЛБІІІІЫХЪ и 18 орудій. Сражспіе прп Ііастпльоне даяо въ повБйшія времена иаиболТіе повода къ превозііошеііію дізйствііі соедипеиЕіыхъ массъ проГІІВЪ разд-Блеипыхъ ііепріятельокихъ колопііъ. Кастнеръ (Carl Wilhelm Gottlieb Kaslner), Н-Бмоцкій остествоііспытате.іь, род въ ГреЙФенбергТі, въ По.мераіііп, 1783 г., об|)изова.іся в ъ БерлшгБ и ІеігБ, былъ проФ. хпміп въ Гоіідольборг'Б, а съ 1812 г. въ Галл-Б; служилъ волоіітеро.мъ во время воііны за незавпсимость ГсрмаІІІІІ; съ 1818 г. бы.іъ проФоссоромъ въ ПопігБ, н съ 1821 г. въ Эріапген ; онъ пздалъ слидуюіція соч.: «Grundziige der Physik und Chemie», 2 т.; «Handbuch dcr angewandten Naturlehre», 2 т. (1835 — 43); «Handbuch der Meteorologie», 2 т . (1823—35); «Theorie derPoIytechnochemie»,2T., 1827—28). Онъ пздавалъ также'до 1834 г. жур-

Kac — Кас

-

600

аіъ: «Archiv fur Chemie», a еще прежде «Агchiv fur die gesammle Nalurlehre». КасторскІП (Михаидъ Иоаповичъ), коідежскій сов тннкъ, адъюпктъ по ка едріі всеобщеи исторіи иъ сапктпетербургсколъ универсптет , род. въ 1809 г. Первоиачально ооучалси въ костромской семіиіаріп, изъ которой поступилъ в ъ глатіыіі педагопіческіГі іінститутъ; no окончаиііі курса был> отпрапленъ въ чужі Браи длн усовершеііствоііапія себя въ иаукахъ. По позвращешіі въ отечество, опредізленъ въ санктпетербургскій университетъ адъюнктомъ по всеобщен исторіи, съ порученіе.мъ читать лекціи и по ка едри исторін и литературы слаиянскпхъ пар чін. Въ 1841 году удостоеиъ степенп доктора ФИЛОСОФІИ, посл публичпаго з а щ и щ е п і я д и с с е р т а ц і и , подъ заглавіе.мъ: «Очеркъ славянскоіі ми ологін».

Касторъ и Поллуксъ, см. Діоскуры. Касторъ и Поллуксъ (Castor et Гоііих, Feu Saint-Elme). Такъ иазывается въ ФИЗИІИБ электрическое явл ніе, впдимое иногда на морт.. н состоящее изъ двухъ или болие огненныхъ споповъ, приставшпхъ ЕЪ конца.мъ корабельиыхъ р а п и ъ и мачгъ. Когда віід нъ одинъ только сиопъ, то Фраицузы называютъ это явлепі «Нёіёпе». КастраметацІЯ, часть тактики, излагающая правила для расположенія войскъ на отдыхи, какъ въ .мирное такъ и воонпое время. Эта наука занимала весь.ма иажное MSCTO у древпихъ, вособепиостн у_Ріімлянъ, которы ипаче ие располаіались даже на ночлегі;, какъ въ укр плеііпомъ лагеріз. Ри.мскій лагерь, по описанію Полибія, пмълъ впдъ правильнаго четырехъугольника; дорога въ 100 Футовъ ширипы пролегала черезъ всю шириііу его, разд ляя лагерь на дв-Б части. Легіопы заннмали передпюю часть с т а п а , имВя па Флаіігахъ союзныя войска; т-в и друіія располагались въ когортныхъ колоіпіахъ (см.). Подъ каждую палатку полагалось по 10 Футовъ въ длиііу и ширину. Ри.мская коіііпща стояла въ самой средини лагеря, а иозади ея были палатки тріаріевъ (с.ч.), обращениыя к ъ первымъ тыломъ; палатки пріінциповъ Сс^-) ооращались лицо.мъ къ тріарінмъ, а гасталы (см.) стоялп опять тыломъ къ пршщипа.чъ. Каждыя описапныя части войскъ втд лялись одна отъ другой улпцами. ІІодобныіі стаиъ и.м лъ четверо воротъ п кроми того е щ е НТІСКОЛІ.КО пеболышіхъ выходовъ для вылазокъ (см.). Лагери Римлянъ быш двоякаго рода: 1) вре.ліеіпіыо (castra), устроиваемые иа одииъ плп іі скольио ночлеговъ, п 2) постояіпіые (s(aliva), въ котррыхъ воііска располагадись на продолжнтолыіое время.

-

Kac — Kac

Первые были биесены небольшимъ валомъ, съ палпсадомъ и рвомъ, шириною въ 5, а глубиііою въ 3 Фута; вторые им ля ровъ въ 10 футовъ ширпны и 7 Футовъ глубиііы, зубчатый брустверъ (с.м.) и одежду и з ъ пдетпя, Фашішъ (см.) пли дерпа. Ипогда устроивали на углахъ олопа иозвышенные бастіоны (см.), въ видТ> выходящпхъ полукружій для доставлепія перекрестной ооороиы. — Въ средпіе в ка кастраметація пришла въ упадокъ, но съ изобрі>теніемъ огнестр льнаго оружія, воііска m u m . сталн располагаться въ палаткахъ и укрТіпленныхъ лагеряхъ. Фрамцузская революція, совершепно ІІЗ.МИНІШЪ нов пшую тактику, была также прпчпною уничтожеиія въ войскахъ п а латокъ, которыхъ заміишлп легкіе шалашн и з ъ хвороста п соломы, получившіе пазвапі бивуаковъ (см.). Употреблеиі иын-Б бивауковъ доставпло вопскамъсл дуіощія выгоділ: 1)уіМеньіиічііе обозовъ ар.міи; 2) средства скрывать отъ ііепріятеля настоящія сплы и разпообразить расположеніе войскъ п 3) выигрываіііс времени и освобождені солдатъ отъ укладкн палатокъ при оставлеиіи занимаемой п о з и ц і и . — У ііасъ употребляются палатки только во время учебныхъ л тнихъ сборовъ войскъ, а въ воен-^ ио время на Кавказ , u въ случа ВОІІІІЫ въ'Гурціи и П рсіи, гдіз климатъ препятствуетъ расположочію воГіскъ на бивуакахъ, и гд пиогда н Т7> матеріаловъ для построепія іиалашей. Кастратъ (castralus, охолощеиныГі). Обычай холощеиія, мрезъ которое отни.чается у мужчинъ способностькъ д торожденію,введенъ реЛІІГІОЗІІЫ.МІ> Фанатиз.момъ жрецовъ Цибелы, чтобы служителіі божества былп чпсты отъ животпой любвп. Отъ ІІИХЪ оііъ перешелъ въ Грецію и Р п и ъ іі почтн искореніілся отъ преслидоваІІІГІ с т р о п і х ъ закоиовъ, но былъ возобпоплонъ заблуждеиісмъ н которыхъ с е к т ъ , до-т хъпоръ, пока Копстантинъ и Юстиніанъ приняли протпвъ пеіо строгія м-Еры. Въ средніе в ка, и даже теперь употребляется кастрація, длятого, чтобы мальчпка.мъ сохраиить голосъ сопрапо. Мііого зиамеііитыхъ п и в ц о в ъ пъ папской капеллі; u въ италіііпсиихъ церквахъ были кастраты. Въ Турціи кастраты или евнухи служатъ при гаремахъ. Ві> хріістіаиской Европіз кастрація употребляется только хирургіею въ н которыхъ случаяхъ. Употребляютъ также кастрацію надъ жіівотпыми, частыо для To­ re чтобы и х ъ сдЕлать послушп е, частію чт бы получать мясо жирпізе, ігізжіі е н вкусіі е. Кастренъ (Матвізй Христіаиовпчъ), род. въ 1814 г. По окончапіи курса къ алоЕсандровскомъ уішверситет , м по получепін степеии ыагистра ФІІЛОСОФІІГ, опредвлеыъ иа службу

Kac — Кас

— 6 1 —

Кас — Кат

прн академіи наукъ, для присоедппенія, въ ка- ную армію Алн-паши. Въ 1449 г. султанъ Амучеств ііутешестоеинпка-этнограФа, къ экспо- радъ самъ вторгнулся въ Албанію, осадилъ дііціи иъ сііверную Сибирь, предпрннятои въ міюгіо города. но в с к о р з оылъ припуждвпъ во1844 г. Изъ посл дняго отчета академіи иауьъ ротиться. Между-т мъ племяпникъ Кастріота, иидію, что онъ ревпостно продолжаетъ снои Га.мза, перешелъ ііа сторону султана МагомеэтиограФическія н л і н і в н с т и ч е с к і я изъискаиія та II, u получивъ звапіе зппрскаго naiim, соемежду Чудью п ііо.іудпкііми народами сізііор'- дииилсп съ турецкими войсками н повелъ прот и в ъ дяди 40-тысячную армію, которая была иоіі Сіширп. КастрІОТЪ(Іоаіпіъ),эма ійскіГі князь, повелп- совершеііно разбнта Скапдербего.мъ иа равтель города Скутари (въ древностп Скодра) н ниц<В Алессіи, у горы Теяепиза. Это обстояііосіівшій таі;а;е названіе эпирскаіо короля; от- тельство заставпло султапа прекратнть войну дался со всею сиоею страною турецко.му султа- и за-ключнть съ Кастріото.мъ мпръ, въ 1461 г., чу Лмураду, и уотзднлъ его послать воііско въ по которому послізднему уступлены Портою ІІОСІІІЮ для покорепія этой страны. Амурадъ Албанія и Э п н р ъ . Подъ конецъ своеіі жизии, іірііпялъ предложсіііе Кастріота и повел лъ Ла- Скандербегъ е щ е нъсколько разъ долженъ ла-шаху, соедііішвшпсь съ иимъ, вторгпуться былъ бороться съ врага.мп , но онъ достнгь иъ Боснію. Ііокоривъ эту страиу, Лала-шахъ своеіі ц лм, освободивъ отечество отъ тур ціі ТКастріотъ возвращались съ огромііою до- к и х ъ войснъ. Умеръ въ 1476'году. иычею, по вдруіъ встр тилн до 30,000 челоКастюрины, русскій дворянскій родъ. ПровЪкъ христіаискаго войска, вооружеппаго же- исхождеиіе егр не изв стно. Изъ этого рода лъзпыми [ціітамн. Лала-шахъ, занпмая нены- встр^Бчается въ актахъ: Хе.мепъ (отчества не годиую позицію. не ХОТ-БЛЪ вступать въ сра- сказано), показанъ въ дьякахъ; въ 1576 г. пожепіе, no его вопны жолалп сразиться. ПослБ елчпъ въ .Малый-Ярославецъ къ крымскнмъ долгаго п кровопролптпаго боя, Турки былп гоицамъ: въ 1578 году былъ въ Юрьев-Б при разопты па-голову, многіе пзъ нихъ попаліісь воеводахъ; въ 1579 году оставленъ былъ в ъ въ плЕнъ и ЛІІШИЛМСЬ всей своеіі добычп; MOCKBS, ВЪ думТі при боярахъ въ ЛІІФЛЯНДСКІЙ самъ Лала-шахъ одва спасся б-вгство.мъ. — Ис- походъ; въ 1584 году показанъ въ Новгороторикн прііііпсываютъ поражепіо Турковъ Ка- д , а въ 1585, 1589, 1590, 1591 годахъ въ Смостріоту, которыіі находіілся в ъ т а й н ы х ъ с і і о ш е - леііск прп воеводахъ, и, возвратясь оттуда ніяхъ съ сербсЕіі.мъ деспотомъ н боснійски.мъ в ъ Москву, въ этомъ послиднемъ году опред королемъ, п, пользуясь этимп сношенія.ми, за- леиъ къ Вижу, во вре.мя иашествія кры.мскаго влекъ Турковъ въ засаду: подобное предполо- хана; въ 1597 г. показапъ въ Казани прп воеженіе оправдываотся т мъ, что въ 1386 году водахъ; въ 1600 п 1601 годахъ былъ въ объ здъ Кастріотъ заключилъ союзъ противъ Турковъ въ МОСКВІІ въ Новоцаревъ-б-влокаменномъ госъ сербскпмъ императоромъ Дазаремъ, и ко- роди за Неглпнною, отъ Москвы-р'Бки no Ниролями босиіііскимъ и болгарскимъ. сптскую улнцу. КастрІОТЪ (Георгііі), прозванныіі С.каіідербегомъ, сынъ Іоанпа Кастріота (см.); род. въ 1414 г., и сдилался ш в стны.мъ, какъ защптнпкъ христіанской в ры п ііезавііснмоо.ти Албапііі. Оиъ съ юныхъ л-Бтъ былъ взятъ Турками какъ заложніікъ, н воспитывался при двор-в султапа Лмурада, у котораго пользовался большею дов реипостью. На 29-мъ году Кастріотъ р шплея разорвать постыдныя узы, когорыми быль приііязаиъ къ врагамъ своего отечества, п бтзжалъ пзъ Турціи, въ 1443 іоду. ЦабравъбОО чел. вопска, онъ овлад лъ кръпостыо Кроою, взволпоиалъ жптелеіі Эпира, присоодіінилъ къ своему вопоку до 12,000 челов-вкъ, іі мен е чізмъ въ 30 днеп овладізлъ вс м ъ Л п п ромъ. Посл этого оиъ угоиорнлъ всБхъ хрнстіаіісі;ііхъ кпязей и владізтелей вступить съ пимъ въ союзъ протіівъТурковъ,іісд лавиііісь ііачалыпікомъ соіозпыхъ алиаііскпхъ силъ, про. стпііавшнхся до 15,000 чел., разбилъ 40-тысяч-

Касышъ. см. Касиогь. ЕатаваСІЯ {хаха^ааіа, схождеиіс). Такъ ыазывается въ церковпыхъ ІІЪСІІЯХЪ тотъ ирмосъ, для пинія котораго оба лпка сходятъ съ клпросовъ на ереднпу церквн, чтб п донын-В сохраняется въ н которыхъ монастыряхъ. Катавасіи поются совокупно длятоіо, чтобы придать болъе торжествснности окаігіпваемой п снп. КатаДІОПТри^а; часть ОПТІІКП, разсматривающая соедііііепііыя Д-БЙСТВІЯ преломлоннаго и отражеіпіаіо св та: поэтому імавный предметъ пзслвдованія катадіоптрики составляюгь телескопы (с.м.). Катакомбы (Calacumbae). Это названіе дано прпродііы.мъ іілн ііскусственпымъ подзе.мельямъ, і і а з п а ч е т і ы м ъ ЕЪ хранепію труповъ. Построіікп катакомбъ въ ЕгипгВ отиосятъ къ времопамъ отдалепноіі древпостп. ішскія катакомбы , прекрасиспш е пронзведеіііе в ъ

Кат — Кат

602

это.мъ род , оспованы въ долпнъ Гіі5анъ-э.іьМолукъ (прата ц а р е й ) ; и были пазііач иы для фараоноиъ. Рпмскіе катаі,о.мбы,г.іубііііою в ъ 8 0 футовъ, предстапляютъ огро.мпыіі .іаопрпнтъ пря.мыхъ 11 ІИІ.ЧКІІХЪ проходовъ. Въ нихъ-то перш.іе хрпстіаме xopoim.in свопхъ родныхъ 11 укрыва.іпсь отъ преслвдованій. Парпжскія катакомбы между Адскою и СепъЖаіісьою за~ ставами, устроенпыя подъ р а в і т н о п , пазвапною«11зоаровоіі,могіілоіі»,Г)Ы.ііі прежде ка.меполомня.ми. Сюда nejieneceiibi въ 1780 году всъ остаткп у.мершихъ, загролюждавшія іиадоища. Катакустика (calacous(ica, саІар1іопіса),часть ФПЗІІКИ, предметъ KOTUjfoii' соотавляютъ отражеипые звукн, или та часть акустпки, і;оторая разс.матрпваетъ свопства отіолосковъ, или вообще звуковъ, мдуіцихі. отъ зі;Т.ііяіцаго тБла не пря.мо въ слухъ, но пораікающихъ тогда только, когда опи оудутъ оі()ажеііы і,акіі.мъііибудь другимъ тт>ло.мъ. Еа^алани (.\Dgelica Calalanij, no мужу Валабрегъ, іізіпістнан ц-Бвица; род. 1787 г. въ С.пі т г а л і и , въ Папскпхъ влад-шііяхъ. Опа провола первы годы сво й ЖІІ.ІІШ въ мопастыріз Губіо (Gubio), гд выказала своп пеобыкііовенпыя спосооности, и въ первый р а з ъ дсбютировала на т е а т р ъ Дрсентіиіа (d'Argenline); noСЛТІ путешествовала по Францііі, Лнгліп, Горманіи п Россіп, п составпла себ-с большое состояпіе. Теперь опа жпвотъ въ Италіп, въ собствепііой виллъ, блпзъ Флоренідіи. Каталанцы, волыпща, составнвшаяся въ Архипелаг въ коіщіз XII столътія, изъ Французскпхъ, пспанскихъ н италіянскихъ ІІООПІІЫХЪ бродягъ и заіііі.мавшаяся морскііми разбонми. Въ пачал XIU столътія вождь пхъ, Рожеръ деФлоръ, вступнлъ иъ служау впзангіпскаго императора Дпдроіиіііа II, и усц-Бшио д йствуя в ъ Малоіі Азіи, былъ идіъ возводепъ въ достопиство волпкаго киязя. Сынъ Андроника II, Мііхаіілъ,іізліі;ніііічесі;іі умертвпвъ Гожера доФлора, ожееточплъ протіівъ себя Каталапцевъ, і;оторые, объявпвъ Аіідроііпку воііну, овлад-Блн Галлішолпсомъ п отразплп, подъ прсдводитольствомъ молководцовъ Эитенеы и РокаФорта, иападеніе Грековъ на этотъ городъ. Молучішъ громіітогоподкр плеиі іізъііспаиіп, Эптепсъ опустошилъ бе[)ега Пропоіітпды и овлад лъ городомъ Рекреею. .Мпхаплъ, ііроемішкъ Апдрокпііа II, долго боролся съ Каталаица.мн, no nu слютря па превосходство своихъ силъ, былъ ігЕсколько разъ съ уропо.мъ отбптъ отъ СТІіІІЪ города Галлиполп. Друіоіі вождь Каталанцевъ, Фердііиаіідъ Хпменесъ, простеръ свои огіустошопія до Визаптіи, a no миого спустя, со взятіомъ укр плеппаго замка Редеоте, визан-

Кат — Кат тійскій импораторъ прпнужденъ былъ заі;лючпть съ Каталанцадиі мпръ. Въ половиніі XIV стол тіяКаталапцы мало- no-малу разсізнлись, всл дствіе возіпікшихъ между нпмп несоглаcift.

Каталаунсыя поля (Campi Calalaunici), равппна около г. Шалона-па-Марптз (во Фрапціи), называвшагося въ древііости «Calalaunum» , м сто зпамопіітой поб ды, которую рпмскііі полководецъ Аэцій, въ соедпнеиіп съ воііснами Фрапковъ, Алаповъ, Бургундовъ[іі Вестъ-Готовъ, одержалъ пъ 451 г. ііаді> Аттплою, царомъ Гупповъ. Мо словамъ іісторііі;а Іорнапда, въ этоіі ,біітв1> пало 162,000 человіікъ. Каталекты, отрывкп изъ древпихъ писателеіі. Еаталогъ. Такъ пазыв. вообще списокъ какпхъ-іиібудь предмотовъ. Изъ .мпожоства каталоговъ, уиомяме.мъ только о каталог зв'Бздъ, которып есть сппсокъ зс здъ, |)аеположеііііыхъ no величппіз пхъ прямаго восхождеиія. Въ немъ обыкповепно показываютъ пмёпа самыхъ ЗВБЗДЪ, пхъ селіімпну, СОЗВІІЗДІЯ, къ которы.мъ они пріиіадложаті), пхъ среднее прямоо ііосхождспіе и склоііепіе длн каі ого-пііоудь опредтзлеппаго мо.мепта, головую прецеичію п собствоппое движопіо ЗІГБЗДЪ въ прямо.мъ восхождеиііі и eiuoiieiiin. Самыіі др впііі г.аталогъ состаилепъ Гііппархомъ,за ІООл т ъ до Р. X.; опъ соде)>жіітъ 1,022 звизды, расположеппыя въ 43 созв здіяхъ. НОВБГІШІО каталоіи содержатъ до 50,000 ЗВ-БЗДЪ. Наталоіъ служптъ для вычнслоііія срсдпяго прямаго восхожденія іі склопопія зв зды, ІІОЛПІЩЦНІІОІІ въ ие.мъ ддя і;аі;ого-іііібудь пзвБстпаго момепта.

Еаталогь церковныхъ писателей (caialogus scriplorura ecclesiaslicorum). Подъ этп.мъ пмепе.мъ бл.Іеііоімі.мъоставіілъ іюсеоБ кнпгу о 135 церковныхъ писателяхъ. Побуждопіеліъ ьъ напіісапію этого сочипопія было желапіо опровергпуть клевоту Целі>са,,ІІорФіірія п ІО.ііаііа, будто въ Хрпстовоіі Церкви пе было учепыхъ мужеіі, будто христіапсиую в з р у іі|іііппмали только іюігвжды. Каталогъ Іеронп.ма ііачпиается ап. Петромъ, п окапчпваетея са.мплъ авторомъ; впрочемъ пе должпо ду.мать, будто Іеронпмъ упо.мпиаетъ о всБхъ т і с а т е л я х ъ : ого каталогъ іісполоіпі. Каталонія (Cataluna, .можотъ-бьпч. Golhalania), испапская провіиіція, лежащая на сізвсро востокіз полуострова, мсжду 40° 40' п 41° 45' с верпоіі шпроты п мел:ду 1° восточной п 2° западішй долготы. Грапіічитъ къ с веру Пііроііеііскііми горамп, кь востоку Срсдиземнымъ море.мъ, і.ъ югу королсвство.мъ Валеиціей, а къ западу Арагопісю. Опа простнраот-

Кат —Кат

- —

6 іЗ

ся иа 1,325 квадр. льё. М-встность горпстая. Жителей счмтается до 1,116,461 чедоіз къ. Еатанія (no - ііта.ііяпскп Catania,), песьма дреімііп городъ, лежащій на восточномъ берегу Сицпліи, у южпаго ската Этны. Основапъ за 704 года до Р. X., халдеГіскою колопіею, оылъ три раза разрушепъ зе.млетрясенісмъ п іізвершепіями Этпы, но каждый разъ позойпонлясмъ лучше прежияіо. Катапія ммВетъ уипверситетъ, музеГі,ііу6ліімііуго 6іібліотеі:у,6а!ікъ для бпдныхъ п разныя блаіотворіітелыіыя запедемія. Въ ЕІСІІ 47,000 жителей. Катанца, р ка, пытекающая изъ Яблонпаго хребта па с.-з.; служитъ граппцею можду Руссі;ою п Китаіісі;оіо (іМпёріями , пъ Хареца.пскомъ отд леніи ТроіщкоС.авсг.аіо пограіііічнаго окруіа, на 150 верстъ своего трченія до са.маго впадепія въ р ку Чппай. Катапульта (Catapulla), у д р е в і т х ъ Грековъ іі РІІ&ІЯІІЪ воепная метаголыіая маіипііа,-родъ оо.;і>шаго лука, утвсрждоппаго па под. шсткахъ. Луі;ъ ея такъ сгілыю натягивался посредствомъ тетивы, что она могла далеко и спльно м тать стр лы, даже оревна съ жел-Бзны.ми остріямп іі ка.мпіі въ 100 Фунтовъ вііса. ІІзобріітеніе этоп машіімы і ф і і п и с ы в а и п ъ Сирійцамі..

Катаракта, см, Бълыно. Еатаракта (calaracta). 'Гагъ называетъ Ныотонъ кривую лііпію, оппсываемую частицаміі воды, вытекающеіі изъ отворзтін нъ СТІІПЬТЗ сосуда. Катарди, молдаваиская Фамилія; отъ иее проПСХОДІІЛ',ЫІЗІІБІ:ТІІЫІІ гетманъ Малороссін, Апостолъ (сл.). Катарди вы халіз въ Малороссіго XVII СТОЛІІТІИ. Катариненштадтъ, ниліецкая ЕОЛЛОПІЯ . no тракту отъ Волжгка къСаратову. Н когда оыла оПііосена валами для з а щ и т ы отъ-Кпргпзоііъ. Опа можотъ счптаться хороши.мъ городомъ по населепію, красотБ до.мовъ и богатству жптелеіі. Зд сь склады строеваго лтзса па берегу р ки Карамана. Еатарръ (Calarrhus, отъ к а г а ^ і і ш п с т с к а т ь ) . .-)та болтззнь обпаружіівается сліздуіощпмп прппадками: жаръ.п боль въ зізп , трудпое глотаиіе, болііс іірп.м тііы no прііжатіи языка; сначала поспалсійя часто бываютъ сухп, пото.мъ no^рываются св тлою, вязиою, а подъ копецъ гпоеііидною слпзыо, обплыю истекающею пзо рта со слюііою: при поспаленіи зіяіа проходъ его пногда з а п п р а е т с я : прп поспалопіижо .МІІІІдалевпдпыхъ жсл зъ, коронь языі;а опухаотъ, глотапіе и дыхапіе д лаются очепь трудпы. Въ діэтіічегкомь отнопіепіи вообщо вредпы простуда іі промачиваніе ногъ. Если катарръ въ зіш п глоткіз, то полезпо стаиить ьъ ше

—

Кат — Кат

НІЗСКОЛЫІО піявокъ, а если въ иосу, то предписываются ІІОЖПЫЯ ваппы, также чаіі бузины, лпповаго цвізта и травы вероникп, очистивъ прежде желудокъ приліічнымъ слабптельнымъ. Катарръ грудвой (Blennophlysis seu Phtisis pituilosa puimonum). ГІрппадкп: боль въ одной какоГі-нибудь сторон груди, которая увеличивается прп дыханін, біеніе пульса твердое.поіное, давлепіе и тяжесть въ грудн, при каждомъ глубоко.мъ дыханіи кашель уснливается, какъ всегдашпіп егіутпіікъ этоп бол зни, также чувство щекотапія въ грудн. Прп воспаленіи грудпоіі плевы, въ начал-Б большею частью каш ль сухоп, а подъ конецъ боліізніі илажпый ; если же отд ляется мокрота, то быпаетъ с е р о з п а я и вязкая, а нііогда и кровавая. Эта боліззнь пзлечпвается тогда ТОЛЫІО, когда покажется крптическі,іі потъ н моча.свободпое отхаркиваніе мокроты оезъ заііахв,ііреіфащеіііе болп въ груди, п когдй болыюй іможотъ лежать па ооопхъ бок а х ь : тогда лпхорадиа оставляетъ, яиляется аппетптъ и прекращается одышка. Для распознаваііія этоп ООЛІЗЗІІІІ пзоор теію постукиваніе и прпслушпваніе грудп (auscullalio et percussio). Это обстолтельство заслуживаетъ особепное вііп.маніе. Въ діэтпчесиомъ отношепіп полезны: чпстыіі, здоровыГі воздухъ, ул репная питателыіая т і і ц а , споЕоГіствіе духа. Смотря по степоин бол знп , нробходп.мо кровопусвані изъ руки, піввки и .мушка: для успокоенія отъ каіплн: золотоцвіітная сгорь.ма (Sulphur, аог. апlimon.), no одпо.му грапу съ сахаромъ трп раза ^ ъ день; лавроіііішпевая вода; прп отсутствіи лпхорадкп — козье молоко и бульонъ. КатаСТрОФа (гроч. слово. означаетъ: оборотъ, псреворотъ, ііоре.мізну). Такъ пазывается пъ ро.мапахъ, поиъстяхъ и драмахъ ііеожііданпая, мгиовенная перемізііа событія, разпязка, разр швиіа. КатаФалкъ (CatafalCQ). Назвапіо, давае.мо возвышепііо, устраиваемо.му no средпн церкі и п служащс.му при почалыіыхъ обрядахъ погребенія. Воіатые катаФалки должпы быть устроены со НСТІМП правпламіі архптектуры, скульптуры II жіівопнси. Славігіііпмііі въ этомъ роди былъ с д и і а п ъ во Флорсіщіп, для погребоиія Мпкель-Апжело. КатаФрЭКТЫ, тяжслая павалерія у Грекомъ іі Рпмляпъ, вооружеппая длііііііы.ми копьн.ми и ліеча.мп. Катафракты всегда дт.Гіствовалп сомкпуты.мъ сгрое.мъ, длл пронзведеііія рііиіптольпыхъ аттаі.ъ. Категоріи (calegoriaj), логнчоскіе термивы,' служащіе къ соедііпепію одпообразпыхъ предмотовъ; категорін Арпстотсля въ чпсл 10-ти: 1) сущестііо,2) колпчество, 3) качоство, 4) раз-

Кат — Кат сказъ, 5) д йствіе, 6) т рп ніе, 7) іі.ін 8) естьди, 9) положеніе и 10) по.іучепіе ш й результатъ. Еателяно (Jacques Calhclineau), главпокомаіідующій Вапдеіщевъ, DO пре.мя междоусобіюи войиы съ Фрапцузскою респуо.шкою; род. въ 1758 г., п въ 1793 году зашімадся ре.мес.іомъ ткача н торговца шерстью. Когда націоиадьныіі копиеитъ постановплъ собрать армію въ 300,000 чел., Католпіб восподьзова.іоі оощнмъ неудовольствіемъ и съ партіею мятежниковъ истребилъ респуб.ііікаііскіГі га[)ніізонъ Шоллс. Потомъ онъ сражался подъ иачальствомъ іенералаЭльбі, п будучіі иазначеііъглавнокомаіідующи.мъ, осаждалъ Н а и т ъ , одиако же оезъ ycnlsxa. Умеръ 11 іюля 1793 г. отъ раны. Катенинъ (Алексапдръ Апдреевпчъ), геиералъ-маіоръ свиты Его И.мператорскаго Величества, н а ч а л ы ш к ъ штаба гренадерскаго корпуса; пропзведепъ изъ подпрапорщнковъ въ прапорщіши х.- . въПреображеискііі полкъ, въ 1822 г., ті я 22 года тогда отъ-роду. Онъ уча« ствовалъ въ турецко.мъ походтз 1828 г. и находнлся пріі блокадтз и покореиіи кр постп Варны; въ 1831 і\ въ ка.мііапію протпвъ польскнхъ імятежниковъ былъ въ сражеиіяхъ: на переправіі черезъ Наревъ, при дер. Желтки, г. Бълостокъ и при взятіи г. Варшавы. Въ 1835 г. к а п и т а и ъ Катепиііъ ко.мапдовалъ взводомъ роты Его Величества, находившейся въ отряд войскъ отдвлыіаіо гвардейскаго корпуса во время ланевровъ въ Ка.іішіі; частн русскихъ войскъ съ прусскою гвардіею, н въ томъ же году назначенъ Ф.іпгедь адъютанто.мъ къ Его Императорскому Величеству. Въ 1837 г. оиъ произведенъ, за отлнчіе, въ полковники, а въ 1S39 г. участвовадъ въ экспедиціи прот и в ъ горцовъ, гд-Б находился въ ДТІЛІІ пріі Аргуани, а потомъ, комапдуя отрядомъ и з ъ 2-хъ баталіоновъ и 2-хъ горныхъ орудій, ііаііравился для сохраиеиія сообщеція главпыхъ силъ ч ченскаго отряда оъ транспортомъ, сдіздовавшимъ и з ъ Теліиръ-Ханъ-Шуры. 9 ікшя оиъ заііялъ селені А.мельту, ВЫГБСНИВЪ оттуда паргію горцевъ, a 12 чнсла, окончивъ даііпое ему /ііоручопіе съ полнымъ успТіхо.мъ, присоедипнлся къ прочимъ воііскамъ и командовалъ цептромъ силъ,блокііровавшііхъ зй.мокъ Ахульіо, гд-в благоразултіыми раепоряжеіііями сод-БГіствовалъуспТіШііому ходу осадиыхъработъ. Въ ТО.ІІЪ жо 1839 г. полковнпкъ Катешіпъ назначепъ ііснравлиюіцпмъ должность комеидаііта Императорской главиой квартиры, а всліздъ за Т-Б. ІЪ іісгіравляниціі.мъ ДОЛЯІІІОСТЬ пачальниг.а штаба 1-го пт.хотиаго корпуса. Въ 1842 г. онъ получилъ новое назпамсіііо иачалыіііка штаба отд льиаго греиадерскаго корпуса, a

604

—

Кат — Кат

въ 1843 г. произведенъ въ генералъ-.маіоры, съ оставлепіемъ въ СВИТІІ ЕГО Велпчества и съ утверждеиіемъ въ иастоящеіі должііостп. Еатенинъ (Павелъ Алексаидровичъ), іюлиог!ннкъ, род. II д кабрн 1792 г., нзв стонъ въ иашеГі литературтз переііода.ми , стихотвореиіями п иБскольки.міі дра.матпческіімп ііьеса.мп. Изъ нихъ з а м Б ч а т е л ы і ы : «Аріадпа», трагедія въ 5 д йствіяхъ, въ стпхахъ (Кориеля); «Эсирь» трагедія въ стпхахъ (Расппа); «Ночаннный закладъ» ко.медія (Седопа); .Сплетіііі», ком дія, занмствоваііная изъ І'рессетовой (1е Мёchant) 1821; «Сндъ», трагедія (Кориеля); «05мапъ въ пользу люови», ко.медія (Мариво). Изъ и а п и с а т і ы х ъ имъ самимъ, пзв-Встпа : «Апдромаха», въ 5 дънствіяхъ п въ стихахъ, подражапіе Раснповоіі (издапа 1827 въ г.). Первыя его стііхотвореііія напечатаны въ аль.маиахіі «Цвізттікъ», 1810 года, другія ио.мъщены въ журналахь «Сынъ Отечества» и «В-встііикъ Европы». Катеръ.слово, іі.мТзюіцеедііазііачеиія:— 1)Катеръ (по-аніліііски culler, куттеръ), есть одпомачтовое парусное судпо, весьма іегкое па ходу. Мачта на катер ставнтея нпсколько иаклопно пазадъ, на 3^j всейдлины судва, счптая отъ носа, и вооружается, т а к ъ же какъ и мачта на теіідеріз, косы.мъ гротомъ съ прнбавкою двухъ пря.мыхъ парусовъ: топселя п бо.мъ-тоиселя (т. е. .марселя н ора.мселя) ; на бугшііріп"Б подии.чается клив ръ, а между ипмъ и мачтою — ФОКЪ. Длина катера до 70, iiiiipiina до 2 , a глубина до I I Футовъ. Число, пуш къ на катерахъ различно, смотря по ихъ велмчіиіБ, обыкііовеііпо отъ 8 до 12, но бывали катера и о 20 иушкахъ. Управлепі каторами очепь пеудобно, по величип-Б ихъ грота и бодьшой длииъ гика; въ нашемъ ФЛОТБ ОНІІ тепорь no употребляются, а зам нены тепдерами. — 2)Катеръ, всть гребное судио, нмБюще отъ 8 u до 20 весзлъ: оно ИІЧТІ ТЪ также мачты, которыя можпо ставнть и сиимать, с.мотря по надобностп, и паруса различиоГі Фор.мы,соотмтзтствуюіцеіі всегда величііи іі ііазііачеиію катеровъ, которые по этому называючея : ад.мпральскіе, капитанскіе, рабочіе, легкіе иліі разъііздпые, портовые, почтовые п пр. Первыо четыре рода катеровъ употребляются при воепиыхъ судахъ и во время [іохода, т. е. когда судпо вступаетъ подъ паруса, они подіт.маются на него, легкіе, а ипоіда и рабочіе, на бокаіщы,аостальные въ ростры; осьліі и десяти-всселыіые катера называются просто ось.мерка , десятка. Въ воеіиіое вре. ія на катера ставятъ ФЭЛЬКОн ты или иебодыиія карронады; опи употре-

Кат — Кат — 6 •6.іяются для своза десапта, щя р когпосцнровокъ п т. II. Катеръ (Henry Kater), род. въ Бристол 1777 года; служилъ офіщеро.мъ въ Остъ-Ипдііі, п участвоналъ въ триіоио.метрической съе.мг,Т5 Индш въ 1795 сі Опъ изоор лъ гигро.метръ; служилъ нъ АНІЛІІІ прп геііералыіомъ штао , п у-м. въ 1835 г. Катеръ д лалъ ооразцы в-Бсовъ II мііръ длп Россін. Катетеръ (catheter). Катетеръ есть по.іпый яомдъ, который вводнтся чрезъ мочеііспуспателыіыіі капа.іъ въ мочевоіі пузырь, съ тою цълью, чтобы выпустить мочу, иногда длн того,что5ы цзсл довать пузырь при ка.мопііойбол зіпі ііли , чтооы пропзвести въ пего вспрыскііпапіе; катетеръ употреоляется также ддя расшііропія мочсміспускателыіаго капала. Введвпіекатетера должноотиести къса.мымъ труди пшимъ операція.мъ, треоующпмъ точпаго анатомпческаіо познапія, навыка и ловкостн въ рукт>. Катетъ. Таків называется въ гео.метріи каждая пзъ двухъ перііендііку.іярііыхъ сторопъ, ооразующихъ прямоіі уго.іъ въ пря.моугольномъ треуголі.ник-Б; квадратъ катета равияотсн квадрату іігіотепузы, безъ квадрата другаго катега. Теорела эта пзвтзстііа подъ п.мепемъ «ГІичагоровыхъ штаиовъ» іып «Centum boves». Катетъ отраженія, зпачитъ въ ОПТИКФ прямая .іііиія, которая ііредполагается протянутою изъ то ІКИ, куда проходитъ отраженпыіі лучъ, и падаюіцею пврп іідііБулярно на отражаюіцую плоскость. £атетъ паденія. Танъ иъ оптик^в называется прн.мая дпнія, котоі)ая идотъ (въ предположепін) отъ гБ.іа, ііспускаюіцаго.іучіі свита, и падаетъ перііендпкулярпо па млоскость.отражающую эти лучи. Катеху или Японская зегаля (Catechus. Terra Japonica). Т.анъ называотся вытнжка или экстрактъ дерева Акаціи катеху (Acacia catechu Willd), растущаго въ гористыхъ странахъ Остъ-ІІндіи. Въ аптекахъ содержится вытяжі;а катеху, по.іучаемая нзъ отвара древесины, 'і;оторая высушпвается досоверш ннаго отвер,д-Ыіія па солпц-Б. Катоху продается въ вид-Б тиеіідыхъ, к|)уг.іыхъ, сплюспутыхъ леп шекъ бураіо, шико.іадііаго цісБта ; ОНІІ ВЪ пз.ш.ми б.іестящп , легьо рачтпраются, бозъ заиаха, 4іо ві;усъ ІІМІІЮІЪ вяжущііі, вііосгвдстиіи сладковатын ; въ вод-в и алкоголіі растворяются. Марціусъ ио.іагаетъ два рода катсху; бопгальское и бо.лібаііское, і;оторыя оба добываются изъ Акаціп катеху (Acacia catechu Willd ). — 1) БомСийспое состав.іяотъ лучшііі гортъвъіо.мъ -отііошеііііі, ГятІО въ иедіъ зак.іючастся больше

5 — Кат — Кат всего кат ховоіі дубильной БІІСІОТЫ, НО зато въ н мъ мало собственно кнслоты катеху; въ чистомъ виді; бомбайско катеху нмъетъ одііообразпыгі, темнобурый цв-втъ , и соразмърно большій протпвъ другихъ сортовъ, удіз.іыіыіі вТісъ п ровныіі изломъ; оно пепрозрачпо и отлпчается слабымъ жирпы.мъ блескомъ, Н дапио стали также продавать такъ-иазывае.мое пастояще катеху (catechu verum), которое- отличаотся отъ .прежняго болтзе буры.мъ цвізто.мъ н сіільнымъжпрны.мъ блескомъ, прозрачпостію па краякъ, и представляетъ въ изломі; СЛОІІСТЫЯ, раковпстыя трещіпіЕП. — 2) Бенгальсиое патеху и.м етъ иеаыаій уд .іыіый в съ, св-втло и.іи желто-бурый цвтзтъ, въ изло.м-Б испроватый блесі;ъ; г.ром того оно пепрозрачно и прор зываетея топкнмп те.мііобурымп полоска.мн. Съ нпмъ же, кажется, сходпо п остъ-индское ватеху, бурожелтое, восковидное, въ изломъ такж блестящое, a no краямъ им ющое і;раснобурыіі прозрачпый ЦІІІІТЪ ; оно заключаетъ въ себз дубп.іыюй кис.іоты .ченііе беагальскаго, но гораздо болізе нежели бо.мбайское. Что же касается Гомбергскаго іип пастоящаго катеху (Gummi Gambeer, gutta Gambir), дооывае.маго нзъ Науклеи Га.мбера (Nauclea Gambir, Hun­ ter), то оно не есть поддълка, а составляетъ особениое вещество (см. Гашбергокое катеху). Катехуменъ(хаг^оі'//£ об,оглашаемыГі),гро. ческое иазваніе ГОТОВЯЩІІХСЯ къ св. крощенію. Такъ называется одно пзъ разговаривающихъ лицъ Филопатриды (с.м.), получающее паставденіе въ первыхъхристіанскпхъ догматахъ. Еатилина (Lucius Sergius Catilina), род. въ 644 г. отъ осііовапія 1'ііма, отъ аристократиче. скои Фамиліи, н когда богатоп и знамеііптой; опъ уже съ юныхъ л тъ предался необузданнымъ страстямъ. Въ эпоху междоусобпыхъ войнъ въ Рп.м , опъ пріінадлежалъ къ пяртіи Силлы; въ 677 г. іісполпялъ до.іжность квестора, въ 686 г. быдъ и.чбранъ преторомъ н послаиъ въ Афрііку, гд-Б ознамеіювалъ себя ужаспымъ грабежемъ. Запятнанный разпрато.мъ и престуііленіями , подозр-ввае.мыи въ смертп своеГі супругп и сына, обвипяемый Клавдіемъ въ обольщенін весталки, опъ пренвбрегалъ общественнымъ мн-Бніемъ н сдз.іался иачалышкомъ заговора, ц-влью котораго было уіііічтоженіе до.іговъ, нзгнаніо богатыхъ и, безъ-соміі нія, пере.чТіііа ііравлснія въ пользу глав иыхъ заговорщиковъ. Этотъ заговоръ былъ открытъ Цнцоронодіъ, которып встріітилъ Катилину въ сеиати этіі.мп достопамятпыміі словамп: «Quousque tandem abutere, Caliliua palienlia nostra I» Загопорщіікъ припужденъ былъ уда-

Кат — Кат

—

6016

л і т ь с я и з ъ Р и м а , но пылая ліщепіемъ къ отечеству, оиъ подступилъ съ войско.мъ къ ст-Бнамъ э т о і о города. Сражеиіе, происшедшее въ окрестноетяхъ П и с т о и , 5 нішаря 692 г. отъ основанія Рима, копчилось смертью Кати.іііны, которую можно 5ы иазвать славною, говор и т ъ Саллюстій, есліі 5ы онъ па іъ з^ сво отечество. Катива (Nicolas de Catiaa), Французскііі маршалъ, род. 1637 г. въ ИарижБ, былъодпимъ изъ зааменигыхъ полководцевъ Людовика Хі . Онъ ымилъ елучай въ периый разъ выказать своц воеиныя способности въ 1607 п/; учасгвовалъ въ Boijuli за паслидство испанскаго престола ц нерВдко одержішалъ верхъ надъ принце.мъ Евіеніемъ (сл.). Катина у.м. 17V2 ш въ своемъ по.м-всть-с «Saint - Gratien» въ ДСШШ-Б Монморапси, гдіз ировелъ осталыіые годы своей жизни,. какъ ФІІЛОСОФЪ ІІ хрнстіаішаъ.

Катиполе, см. Катунъ. Каткаръ (William Cathcartj, лордъ, вопнъ и дипломатъ, род. въ Шотлаидіи 1755 г. Въ 1801 году англійскііі король проиэвелъ его в ъ генералъ-лейтеианты и далъ мвсто въ своемъ частиомъ совізт . Онъ былъ пэромъ Шотландіи и получилъ віюсл дствііі достоинство внцекороля этоіі страны и лорда леіітенанта шотлаидскаго графства Клакліанна. Въ 1807 г. на него возложііли обязаиность уничтожить датскій ФЛОТЪ п оо.моардіііювать Копеигагенъ. Исполиивъ ато поручсиіе, оиъ оылъ сд ланъ виконтомъ, и назначенъ ііослаіііиіі;оліъ въ Пет рбургъ. Каткаръ участвовалъ, какъ англіііскіи уполно.моченныи, при заЕЛіоченія парижскаго мира и па втзнско.мъ конгрессБ. Като-Кавібрезксъ. городъ во Фраііцііі, въ 5 льё отъ Камбрези, въ Съверномъ департаменті». Въ 1559 г. ЗДІІСЬ былъ заключенъ трактатъ между Генрпхомъ 11 королемъ Фрапцузсііи.мъ и англійскою королевою Елисаиетою, a па друітои день заключенъ миръ между Фраіщіею и Иопаніею. Католикосъ (xa&ohxoe, исемірный, в елыі,окгй), титулъ главныхъ епископовъ. Въ настоящее время католикосами иазываютсятолі^ко армяискіе патріархи. Нельзя съ точностію опредіілить , когда они впервые облеч ны этимъ титулоіиъ; извтзстно только, что при Прокоиіи (въ ііоловіпі-Б VI въка) они уже носили его (Ргосор. de bello Pers. 1. II. с. 25.). Въ Грузіи и е р в ы й ирииялъ наиленованіе католикоеа архіепископъ П е т р ъ , въ царствованіе Вахтанга 1'оргаслаиа (446 — 499), и принятыы имъ титулъ принадлежалъ грузииокимъ архіепископамъ до иачала XIX вЪка: съ присоедііненіемъ Грузіи къ Россійской импе-

—

Кат — Кат

ріи въ 1811 г. тамошняя Церковь со смертыо посл дияго католикоса вошла въ составъ нашеп Церквн. Несторіане, пріінуждонные бБжать въ Спрію (въ V вБкТ.), таьжв назвали своего еиископа католикосо.мъ. Объ Албанскихъ еретикахъ іізв'Бстно, что въ X в-вк-Б мхъ епископъ посплъ тнтулъкато.інкоса (Constant, deceremon. aul. byz. torn. II. p. 38T) , только и знаемъ, когда это званіе введеио у Албанцевъ и до какого времени оно продолжалось у ішхъ и у несторіанъ. Имя пито.шпосъ, по своему з н а ч е нію, равііосплыіо иазваііію вселенскій {оЫнреvtxoq) питріирхъ. Ііослііднее, no свое.му началу, относіітся къ VI в ку: первый получилъ его констаитііноііольскіГі патріархъ Іоаинъ II (517). Прее.мникіі Іоапна: ЕпііФапііі (520—535) и Ан пмъ (535 — 537), были чтимы этимъ тнтуломъ ТОЛЫІО въ указахъ императора Юстиніана I, а Миііа украшеаъ п.меномъ вселенскаго на константііііоію.іьско.чъ собор протішъ эвтііхіанъ (350 г.), въ когоромъ участвовали и папскіе послы. He смотря на то, п р и Іоаниіз IV Постниыз опо было сочтено римскими папами за посягательство на порабощеніе Церкви. Св. Григоріы Двоесловъ, опасаясь, чтобы это наименованіе не послужило къ нарушенію равеиства между патріаршпмп престола.ми, побуждалъ патріарховъ, алоксандрійскаго Евлогія ІІ аптіохіискаго Апастасія, отвергнуть «это гордое назваиіе» , но послБдніс ііа го не согласіілись н Восточиая Церковь едпногласно уівердила тнтулъ вселенснаго за коіістаитііиоПОЛЬСКІІІ ІЪ ііатріархо.мъ. ВПОСЛБДСТВІН ЗападнаяЦсрковьпридала его и свопмъпервосвятителямъ. Въ настоящее время ІІ. БЮТЪ значеніе вселенсіінхъ патріарховъ, ри.мскій nana и патріархъ константипопольскій. Патріархъ алексапдрійскій иазывается вселенстшъ судіені; вре.мя проіісхождеиія этого послФдняго тптула неизвБстно. Названіе вселенскаго патріарха п католипоса выражаетъ не обширность его власти во всоленной, а наблюдепіе его за чистотою единаго, іістиннаго (ка олическаго) ученія в-Ьры. Католпкъ {ха&оЛікоч), лицо, приыадлежащее къ католпческой Цоркви (см.), исповіздуюіцее католическую в ру. Этимъ и.меиемъ украша.іи себя ііервоиачалыіо истинно вирующіе, дляотлнчія отъ еретиковъ, которые были ие въ правБ усвоять себъ такое пазваніе, потому что не приннмали везд'Б (ха*о'Я«) едішаго, во всей Церпви господствующаго ввроученія, a no соб. ственпымъ соображеніямъ сами составляли себъ новыя понятія о предметахъ религіозныхъ. Впосл дствіи и еретики, чтобы показать, будто онп не уклонялись отъ существую-

Кат — Кат — -6 07 — Кат —Еат щаго пъ Ц ркви богопреданнаго ученія, стали можно счнтать преподаннымъ отъ апостоловъг назыиать сеоя этимъ иіиенемъ,какъ мы уже го- по данной и.мъ отъ Бога власти). Познать ревори.іи о иесторіапскихъ п а.іоаііскпхъ архіе- лигію са.мъ сооою умъ пе можетъ, н мы тогда пископахъ (см. КатолИЕОСЪ). Римская Цер- только им емъ истнііиыя познанія о релпгіозкоиь, не смотря па сиое огдіі.іеіііе отъ Восточ- иыхъ предметахъ, когда вгіолпі; в-врны полоноіі іі несог.іасіе съ посгСдЕіею пъ н которыхъ жптельно.му, продаііпо.му памъ отъ Бога учепуиктахъ учепія, усііоииъ сеов одноіі иазііапіе нію; когда же извъстныя религіозпыя понятія като.иіческоіі, напменоиа.іа спопхъ сыноиъ ка были гірііпяты везд и всегда,то явио, что они толікамн ; огъ того въ н драхъ ВосточпоГі введены не чолов1;ческилп> произволо.мъ; поЦерквп имя патолннь (съ латинскимъ еіо тому-то п гово|Лпііі: что непогрииіительная проііаііошепіемъ) по.іучіио зпачеше условное; учителыища вБры есть Церковь вселенская но ДЮДІІ, несвъдущіе сталп разу.мить подъ (ка олмческая): для разріішенія же недоу.м-Бни.мъ еретнко, отступкнка итъ древней пра- пій или вознпі.шихъ споровъ собіірались всевон нъры. Въ этомъ-то преі![)атномъ слысліі лепскіе соборы, па которыхъ былп утверждаеслоно киітліікъ употребляется на языкіз рус- лы дог.маты нііры ие нововводпо (a,xam>qofitiокаго п|)Остолюдиііа; въ Малоііоссіи' оно сдіз- то>ч), но «со нсякою достовТзрііостью п тщалалосЕ. дажо аоносны.мъ, что впрочемъ ука- тслыіымъ разсмотр іиедіъпо предаіііюКа олизываетъ на исторііческую причииу ожеоточе- ческоіі Церкві^пріявшеііЕвателіе отъ нонецъ иія иа пдія католикъ. Пріічииа такого неува- до конецъ вселенпой (слова 7 всел. соб. с.м. «Книжепія скрьшается въ давней враждтз Востока га правіілъ святыхъ апостолъ, святыхъ собо- " съ Западо.мъ и Россіисъ Польшею.Пр данность ровъ u святыхъ отецъ». Спб. 1S43 г. стр. 5, б). Русскпхъ къ православію, многократпыя поКатолическій п Каеолзческій, одно и то же; кушепія римскнхъ-католиковъ подчіінить Рос- то іі другое слово есть только различпое чтеніе сію папскоіі властіі, таііпыя, отзывавшіяся ко- іреческагослопа «xa^o^ixdg», всеобщііцвселеііварствомъ и закорен-Блою ііепріязпі.ю къ Во- скііі. По употребленію, слово ка олическій засточиоГі Церкви усидія всБми иетерііидіыхъ ключаетъ въ себіі попятіе православія, чистоіозуптонъ поколебать правую в ру въ иашвмъ ты и истиііности в-Ьрованія. Такъ Лактанцій отечествіз, «унія» съ тыоячью сопроиождав- (De vera relig. L. IV. c. 30) говорптъ: «только шихъ ее ужасоиъ, недостоііныхъ рнмскаго дво- Ка олическан Церковь содержптъ истпнное Бора ч р чп-поеполнтой, вре.меиа самозванцевъ, гопочитаніе. — Зд сь нсточникъ іістины — безчсловізчііыя жестокос.ти Поляковъ въ отію- ЗД СЬ жіілиш,е візры (Sola calholica ecclesia est, ш іііи къ ІІалороссііі—-все это в.міісти сд-влало quae verum cullum retinel. Hie est Tons veritatis, пмя кіітолипа непавнстныімъ. hie est domicilium fidei). Н.мператоръ еодосій Католпцнзлъ, Католичество. Подъ этимъ Великііі назвалъ ка олическидіи т з (частныя) слово.мъ разум-вютъ большею частью систему Церквн, которыя слъдоваліі опред-Бленіямъ B'Epoiianiii н дТійствііі, прііііадлежащііхъ пс- uopnaro никейскаго сооора. Въ візка блпзкіе ключителыю одноп Римскоіі Церкви ; ыеж- ко вре.мена.мъ апостольскимъ одна повсемтзстду-ттз.мъ оио имБ тъ совершенно обратиый ность реліігіозпаго учоііія могла служить мрисмыслъ. По словопроизводству (отъ яа&оЛа по- знако.мъ его іістииностп, и потому для обознаупотребвсюду, вездтз) оно значптъ: повсе.мЪстпыГі об- ченія истипностіі в-Срованія везд разъ іпіроваиія, вселенскуіо практпку, образъ лядось апостода.ми, ихъ посл-Бдователями и діііісгг.овашя всвхъЦерквеіі: по употреблепію прее.мннками сдово «всемірный» (ка оличе—образъ в роваиія u д Гіствованія п только г.екін). Р.асцрострапенное по всему міру днное, повсемФстный, ао и всегдашніп, постояиныГі, истііііно-божественнов ученіо, раскмнутые по неизминпыіі. Такіімъ очразотъ каволичество, всей вселенной в рующіе, составлялп едннуіо въ сооственно.мъ смысліз, HQ есть уклоііепіе Церковь іі эта Церкопі. была въ полпо.мъ смыотъ истиниои вііры: оно состоигъ въ постоян- сл вселеиского, Каиолическою. IlosfEcTHbm номь и всеобщемъ однообразіи релипознаго Церкви (такь-иазывае.мыя по тому, что заниуч иія, а едипство учемія ио вс времена п во малп только изв стиую часть вселенпоі)), іісвсихъ .мистахъ—есть ііесоміп;ішьш призпаііъ повидуя ту же са.мую вііру, которая была псистппной в ры. «Quod universa tenet ecclesia, повидуема вовсеГі вссленноіі, етали пазыватьіоворитъ блаженный Лпіустпнъ (da Baptism, ся вселеискііми по своеіі в рБ. Ныи накъ и 1. v. с. 24), nee conciliis inslilutum, sed semper re- въ древности, сдова, «ка оличес.кііі», «вс ленtenlum est, non nisi auctoritate apostolica, traditum скій»^ употііеблаются въ значопіи пстііііноотіі rectissime credilur» (Чтосодержитъвся Церковь вТіры, но такъ-какъ въ иаше вромя, удаленное и всегда содержада, то по всей справедливоьти отъ временъ апостолі,сі;ііхъ, при распростра-

Кат —Кат

— е В —

неніи ресей, пеобходимымъ признако.мъ чистоты и истпнности редигіознаго учонія, кром повсем стности, стала и его совремеипость, постоііниое, нопрерывпое продо.іжеіііе христіаискоіі в ры отъ первыхъ пропои лііііковъ,тоіі СЛОІІО «Еа олпческііі» в ъ о т н о ш е и і и к ъ в р и Церквп стало зиачить ие только «повсеМТІСТНЫІІ», поіі «всегдашнііі» Такъ Церковыіазывается Каиолическою и мотому, что она есть союзъ встзхъ и с т т і п о вЕрующихъ, п пото.му, что пепзм-Бнно содержитъ едчпоо учеиі , преданное отъ Бога на вс въка п всБмъ людямъ. Поставивъ себ основпымъ правиломъ тщателыю соплгодать въ ч п с т о т з то, что сообщилн ей самовпдии п слі/ги Божія слова, оиа, скаже.мъ словаміі св. Ирииея, «пе с.мотря на то, что разс япа ио всему міру, подобио одной семь , пмііющей одпо сердце. одну душу и какъ-будто одип уста, везди одннаково вт;рустъ, одпо проповіздуетъ, одио.ліу у ч и т ъ , одпо преподаетъ» (Ігеп. advers. haeres.» I I . с. И І . р . 46.conf. «Апgust. de unit, eccles.»—«(racial. 3 inepist. Joann.). 9ТІІ,МЪ-ТО она и отлича тся отъ еретнческихъ сектъ. Упустивъ изъ впду ука.іапноо нами руководительное иачало въ дилахъ в ры, оиа, какъ говорятъ восточные патріархіі, разд лилась-бы на безчислепыыя частп, подверглась 6ы ереся.мъ, а \тъстъ съ тТ.мъ перестала 6ы быть Церковію Святою, столпомъ п утвержденіомъистичы, и сд-Блалась бы Церковью лукавс т в у ю і ц и х ъ , т . е . Церковью еретііковъ(патріар. грам. Ы., 1839., чл. 2). Церковь начала пазываться Кіі олическою съ самыхъ первыхъ вроменъ. Св. Мгнатііі Антіохійскій, учоникъ апостола Іоанна Богослова, говорнтъ: «Тамъ Церковь Ка оличоская, гд есть Христосъ» (epist. adSmyrn. п.8). Въпосланіи Смирнской Цвркви, писанномъою къ КааолическойДерквн о мучепич ств Поликарпа, упоминается между-проч и м ъ , что этотъ святой мучепикъ молился за всю Ка олическую Ц рковь (Euseb. hist, eccles. I. IV. 0. 16). Такъ-какъ слово ка олическій,одноз н а ч у щ е съ словодіъ «правовърный» , то нашу Церковь мы должны называть ьселепскою, ха оличеспою, no ея в р-в, а Римскую Церковь — Рим ио • католическою, но назмвая свою православпую Церковь Ка олическою, ивобходияо для опредъленностн и точиости къ сдову «каволическая» присоедипять православния пли вост чиия. Такимъ образомъ иазывается наша Церковь во вс хъ древппхъ aEt тахъ. Катонъ (Marcus Porcius Cato), no прозванію Це7ізоръ нли Дреьнііі (Priscus или Major), род. 232 г. до Р. X. въ ТусЕулум (Frascali) о г ь

Кат — Кат

плебейской Фамиліи и получилъ въ насл^Едстпо отъ отца только небольшой участокъ земли въ Самніу.м , поторую п воздіілывалъ собствениыміі трудами. Въ 193 г. оиъ былъ избранъ въконсулы и з а щ п щ а л ъ закопъ Оппія (Іех Орріа), запрещавшій Рпмлянкамъ пздерживать па свон уборы бол о одной унціи золота н носить разііоцв тиое платье. С.пустя 7 ЛТІТЪ онъ былъ сд-влаиъ цопзоромъ и явилъ себя необыкновопно строги.мъ пъ отправлепіи этон должиости. ВпослТідствіиКатоиъ былъ посланъ въ Африву для разришепія распрей Массиіпіссы съ Кар агоііяііа.мп, и съ этого времени оиъ безпрестанно твердилъ о разрушепіи Кара і е а а . ВСЯІІІГІ разъ вогда подавалъ сво мігБніо въ соиатт», Катопъ ОЕапчпвалъ спою р и ч ь слова.ми: «Hoc censeo, el C.arlhaginem esse d e lendam». Онъ у.м. въ 147 г., 85 ЛТІТЪ. Катонъ (Marcus Porcius C.alo), no прозвапію Утическііі (Uticensis), п р а в в ) к ъ Катона Цензора пли Дрсвпяго, таЕже отлпчался между Ри.мляна.мц своіімп добродіітолями. Опъ род. иъ 95 г. до Р. X., 14 л т ъ былъ свид телемъ жестокостей Силлы, н тогда уже жаждалъ освободить отечество отъ т н р а п а . Обладая всъми доблостямп СТОПЧОСЕОЙ ФПЛОСОФІП іі Ераспор-Бчіо.мъ, онъ пачалъ службу въ воііп со Спартакомъ въ Испапіи ; потомъ былъ воеіпіымъ трибупомъ въ МаЕ допііі, откуда прпвезъ пъ Римъ славнаго стоичесЕаго ФіілосоФа А пнодора (см.). Когда- его сд лалн квосторо.мъ, онъ т а к ъ усердно н строго исполпялъ свою должпость, что и.чя его даже ооратилось въ пословицу. Въ зваіііи народнаго трибуна, онъ поддерживалъ коіісудаЦицороиа въборьб его протпвъ Катилины, а прн образованіи перваго тріумвпрата, видя опасность, грозившую ри.мСЕОЙ республивіі, опъ явился заьлнтымъ враго.мъ тріумвировъ, за что былъ отправленъ въ походъ противъ Еипрскаго царя Птоломея, но всЕор возвратился съ большимп сокровищами, и снова сталъ опасенъ тріумвпрамъ. По пзбрапіиКатона въ консулы, онъ явио обнаружнлъ сво пегодованіе противъ Помпея и Красса и не смотря на козни э т и х ъ посл-Вднихъ, получнлъ званіе претора, гд прославплся безЕорыстіемъ сроди общей б зііравствеіііюсти и алчности къ богатствамъ. Прп новыхъ выборахъ, для изб-Бжанія междоусобііі, опъ самъ старался о выбор въ Еопсулы одиого Ііомпея, падъясь привлечь властолюбца иа сторопу республики , ио ііосл Фарсальскон битвы, услыхавъ о его смерти, Катоиъ поше.іъ съ своими войскамп чрезъ ЛПВІІІСЕІЯ пустыпи въ Мавританію, чтобы со диниться съ Сцнпіо-

Кат — Кат

— 60 Э —

помъ,зятемъ Помпея. Когда тв Сципіонъ былъ разбитъ Цезареыъ, Катонъ запсрся иъ горол УтииЪ, н пидя непозможиость лр-іііе защііі ц а т ь с я , озаботіися ІІОСПІЗШІІЫМЪ отпраіі.іопіемъ рпмскихъ іісадппковъ и сепаторовъ, и iipmoTouiucH ІІЪ смврти. Окоичішъ и устроІІІІЪ вс СІІОІІ д-Бла, опъ созиа.іъ друзей па у ж и н ъ . бес допал. съ пп.ми о ФІІЛОСОФСКИХЪ предметахъ, прочелъ разговоръ ІІлатоііа о безс.мвртіп, сиокойпо переночевалъ, и получивъ изв стіе. что отиравлеіцюо имъ войско иъ бозопаспости, къ утру закололъ сеоя (45 г. до Р. X.). Когда ііепрімтоль ворвался въ городъ, Катонъ ош,е ііопотерялъ памятн, н успливъ свою рану собствеиііыміі рукамп, умеръ. Катоптрпка, часть о п т и ш , пзлагающая законы лучсГі л в Б т а , отражаемыхъ зоркаламп. ЗДІІСЬ прпіштъ за оспоиаиіе оощііі законъ, что уголъ от|)ажеііія равеігь углу падеііія. яі

Каторга. Кяторга, старіиіное русское назвагалеръ.

КаторЖНЫЯ рабОТЫ; бываютъ трохъ родовъ: 1) работьі въ рудшікахъ, 2) съ кр постяхъ и 3) на заводахъ. Ссылка въ каторжную работу составляетъ 2-й родъ уголовиыхъ паказаиій (см.); это [іаказаиіо соодшш тсн съ лишеиіемъ в с в х ъ правъ состояиія, а для людоіі, ие изъят ы х ъ отъ тТілеспаго п а к а з а п і я , и съ паказапібмъ плетьмп п паложеніемъ Блей.мъ. Осуждеппым па каторжную работу т е р я е т ъ прежнія права сомейпыя п сооствеппости , a no прокраіцепіп этпхъ работъ, за исключвніе.мъ орока плп жо по другимъ прнчипамъ, поселяется нъ Сибіірп павсегда. Каторжиыя работы въ рудиикахъ безъ срока пли на опред ленное премя, по распоряжепію правительства могутъ быть за.мііняомы каторжпымп работами въ кр'Епостяхъ, такжо безъ срока, или тожо на опред л пное время. Для ж е и щ т і ъ работы въ рудникахъ іі крізпостяхъ замііііяются работамн иа заводахъ; для престар лыхъ и малолізтныхъ отъ 10 до 14 л-Бтъ — ссылкою въ Сибпрь на пос леніо; для д-Бтей отъ 7 до 10 л-Бтъ — дом а ш н и м ъ псправленіо.мъ; для іівсоввршенпол тнихъ отъ 14 до 20 ЛІІТЪ каторжпыя работы въ рудпіікахъ безъ срока зам-шінютоя эти.ми же работами въ крізпостчхъ п па казеппыхъ горныхъ заводахъ на 20 л т ъ .

КатоФталыиъ или Кошечій глазъ, дрдігоц іі ный ка.мепь, есть пе чтб иііо какъ малопрозрачныГі кварцъ . нт>жііоволок[ііістаго сложенія, съ прпмтзсыо амміанта; получаотся съ острова Цейлопа (желтый) и съ Малабарскпхъ •бореговъ (краснын и бурыіі).

Катранъ приморскій (Crambe maritima,Liim.), t . VI.

Кат — Кат

мпогол тпее растеніо нзъ се.м пства Крестоци т п ы х ъ (Cruciferae); дико растетъ по берегамъ Балтійскаіо и Нимецкаго морей, Epoins того въ Астрахапскоц, Подольской и Таврпческой губерніяхъ, п вообщо по берсгамъ Чернаго п Азовскаго мореГі. Корепь у пего длинныГі, толсты» , ползучій, со мпожество.мъ мочекъ; стволъ пря.чоіі, круглып, в твнстый, гладкій, голый, зелеповатаго цв та, 1 — І і Фута вышпны. Листья поперелчиіііые: корн вые, иа зе.мл^Б ложащіо, съ дліінны.мп чврешка.мп, продолговато-овальные, по бокамъ глубоЕОііадр з н ы е , Еакъ-бы перпстые, съ завпваюіцимися отр зками ; стволовые верхні , съ неболыиимп черешкамп, безъ приміітііыхъ надр зовъ, исъ острозубчатые, гладкіе, золоносиневатаго цвізта. Изъ угловъ верхнпхъ стеблепыхъ листьевъ выходять доволыю длппныэ цвьтоиосы (pedunculi), къ которымъ прикрізпляются попере.мііііно многіе цв тоносіші (реdicelli) отд льпыхъ цвізтковъ, образующихъ кпстіі. Чашечка ЦВІІТКОВЪ СОСТОІІТЪ ІІЗЪ четырехъ продоліоватыхъ, тупыхъ, іізішутри вогнутыхъ лиотиковъ; в и н ч н к ъ четырехлепестпып, съ лепесткамп лопатчатымп, на копцахъ н сколько выр запиы.ми. Особенио же отдичаются т .мъ, что нзъ 6 его ТЫЧІІНОКЪ, 4 высшія оканчиваются развилтікою о двухъ зубцахъ, и з ъ которыхъ только ОДІІНЪ снабженъ пылыиікомъ. Пестикъ ОДІІІІЪ. Плодъ состоитъ и з ъ яіщеобразпаго, тупаго, однос .мяііпаго, гладкаго стручечка, увтшчапнаго у с г ь е м ъ ; по созрііваніи плодъ спадаетъ, но пе растрвскивается ІІ на ощуиь доволыю жестокъ. Молодая зелеиь катрана рано появляется веспою н составллотъ в сьма пріятпую н здоровуго пищу. Изъ лнстьевъ и молодыхъ вІітвеГі катрача прнготовляютъ разныя вкусныя кушанья и поэтому разводятъ его въ огородахъ, осооеііио въ большомъ коліічествт; въ Лнгліп, іиіепно въ графств СуссеЕс . Катрапъ употребптелепъ у насъ дажо въ КамчатігБ, гд его обыкноЕенпо иазмваютъ Морскою капустою. Катранътребу т ъ зсмлп песчаноГі, смтзшанііоіі съ чернобое.ммъ, и разводится Еоревьями, отпрысками, ч а щ е же стзмяпа.чи, сажая пхъ рано веспою, іілп подъ зпму въ августі; мізсяцТз, прнлежно поливаютъ и о ч и щ а ю т ъ отъ сорпыхъ травъ. Для употреблопія въ піііцу к а т р а п ъ посптзваетъ чрезъ два года, н тогда, чтооы опъ былъ мягчо п вкусіі е, его лпшаютъ зелеиаго цвита, какъ спаржу, для чего его накрываютъ горшкамп, ящіікамп пли соломою. Поб лізвшіе ЛІІСТКН,ВВросшіе вершковъ па шесть и свсрнувші ся въ внд продолговатаго корпя, сріззываются, спрятся u употребляются какъ хпаржа. Катрант.

Кат — Кат

— 6! )

растетъ н сколько л тъ, и иепрерывно пр пзводитъ такіо ростки и притомъ весиою очень рано. Печеный корень другой породЫкатраиа, иазываемыіі Ктпраномъ восточнымъ илп Дикимъ хръпомъ (Crambe orientalis, Reich.), употрвб.іяется иашіши Ка.імыкаміі иъ спг.дь съ масло.мъ іыи вареиііій съ мясомъ. Катрцаеръ-де-Кенси (Qualremcre de Quincy). 1) Anl. Chrysostome, члеиъ академіи падписей и секретарь академіи художествъ. До рево.поціи, онъ былъ совтзтіиікомъ суда Шатлё, въ Парижіз, потомъ члеиомъ втораго иаціоиальиаго сопранія, закоиодателыіаго собранія, и сов-вта Пяти-сотъ; осуждеиъ па с.мерті. за свои роялистсіая идеіі,ноодиако же спасся. Co времени коису.іьства онъпредался ііск.!Ючіітел>ііо изученію художестиъ, и издалъ слпдующія сочинепія, отличагощіяся глуйокііімъ аііапіомъ предмета: 1) «Hist, de Гагсііііесіиго» (1830); 2) «Yie des plus ce'ebres arciiilecles» (2 4.1830); 3) «Hist, de la vie et des ouvrages de Raphael» (2 изд. 1833); 4) «De Michel-Angelo» (1836); 5) «De Canova» (1834): 6) «Dicti'.mnaire de Гагchilecture» (3 ч.). — 2) Denis-Bornard, братъ лредъидущаго, род. въ Гіарпяііз 1759 г.; написалъ сочмненіе о«Пауиахъ» (Araneologie, 1798), изучивъ иравы этихъ насБкомыхъ во вре.мя своего пребыванія въ темпнц , вь Голланді». Катрмеръ предсказалъ Піііпегрю, въ 1794 г., суровую зи.му,ч .мъи воспользова.ісяэтотъ геиералъ для покоренія Го.іландіи. — 3) ElienneМагс, проФоссоръ се.митичвскихъ языковъ при Французско.мъколлегіумБ, членъ академіи, превосходпый оріенталистъ, род. въ Париж 1782 года. Въ 1809 г. былъ проФессоромъ греческой дитературы въ Руаніз, а въ 1815 г. npooeccoромъ еврейскаго, халдейскаго u онрійскаго языковъ въ «College de France». Замізчательн йшіе его груды: «Recherches critiques et historiques sur la langue et litterature de I'Egyple» (1808); «Memoires geographiques et historiques snr I'Egypte, et sur quelques contrees voisines» (1811); «Observations sur quelques poins de la geographie de I'Epypte» (1812); «HisloiredesMongoles» (1837) и проч. Катру (Fran9ois Catrou) , оранц. іезуитъ, род. въ ПарижВ 1659 г., былъ однимъ изъ осиователей «Journal de Trevoux» , въ которомъ онъ писалъ около 12 лБтъ, и составилъ ссб-в имя хорошаго критика. Между-тБмъ налисадъ другія сочиненія, изъ которыхъ важв йшія: «Hisloire generale du Mogol» (1705); «Histoire du regno d'AurengZeb» (17la); «Histoire du fanatisme dans la religion prolestante» ( П З З ) ; «Histoire romaine» (1725—37, 21 vol.), ичроч. Ролленъ составилъ значительную часть

—

Кат — Кат

своей <Римской псторіи», почерпая источпики изъ трудовъ Катру. Ум. въ 1737 г. Катръ Бр.а, дёрёвнГя въ Бельгіи, въ провинціи Южпыіі Ііраоаіггъ, Нивеллі.сііаго округа, на пересъченіи дорогъпзъШарльроа въ Іірюссель, и изъ Намюра въ Ннвел.іь; МІІСТО извъстнов по сраженію нъ 1815 г. между Аигличапамн и Фрапцузами. Наполеоіп. пооа дила при Шарльроа (ом. Французская война 1815 г.) двипулъ Нея съ перпы.мъ і^вторымъ корпусами и кпраспрскрю дивіізіего граФа Вальмп черезъ Фраиъ къ Катръ-ljpa, для предупреждеиія соедіиіепія Блюхера съ Велліінітопонъ, и облегчеиія предполагасмаго имиёраторо.мъ нападенія*ііа прусскую армію. Въ этомъ сраженіп Ней дъйствовалъ довольно медяеиио и перізшителыш; его аттаіш ііді ли сіівчала успихъ, но подоспъишія подкріііиеиія къ Англичанамъ дали аттаковагь сі>вдстііО Веллшігтопу въ свою очередь Фрапцузовъ. Съ об'Шіхъ стороиъ постепеііно иступалп въ боіі свижія воііска; Буссюскій л'1зсъ, доревпи Піермоігь и Жеминкуръ ц-всколько разъ пвреходилп пзъ рукъ въ руки. Ней, отправившій корпусъ граоа Эрлоиа въ тылъ Блюхеровоіі арміи, которая въ то жо вреля сражалась съ Наполеопо.мъ прп Дппыі (см.), лишплся значительной части свопхъ войскъ, между-т мъ какъ Аигличаие всо болве и болзе уриіивались, п такпмъ образо.мъ, видя опасность своегоположенія, оиъ иачалъ отступать къ Фраиу. На другоіі деиь Веллшігтоиъ, узнавъ о результати боя при Диньи, отступилъ по дорог къ Брюоселю, въ окрестностяхъ котораго ришился дать окопчателыіое сраженіе (см. Ва-

терлоо).

Каттаро (СаКаго), городъ въ австрійскШ Далмаціи, построенный у подошвы горы Седлы, прн Каттарсколгь заливі;; на Адріатическомъ мор-Б; имиетъ до 2,000 жителей, и торгуетъ съ Черногорца.мц, которые доставляютъ ему СЪТІСТНЫ припасы, а вывозятъ изъ иего болъе произведенія Фабрикъ Венецін, Тріэста и пр. Каттегатъ (Cattegaf), проливъ Н мецкаго моря, отд ляющій. ю.-зап. берегъ Швеціи отъ вост. берега Ю.тландіи; мысъ Скагенъ сі> одиой и гор. Гетеборгъ съ другой стороны служатъ граннцами еіо на сБверъ, а на юг онъ простираетсч до оотрововъ Фіопіи иЗеландіи. Каттегатъ на свв. сливаетъ свои воды съ Скагерракомъ, а на ror'B соедііпяется съ Балтіискимъ моремъ, проливами Зундомъ, Большимъ н Малымъ Бельто.мъ. Шнрина его им етъ иротивъ Готенбурга до 60 миль. Катты (Catfi), одііпъ изъ знаменіітыхъ ш

Кат — Кат

—

6 I

храбрыхъ гермаиокихъ народовъ', были иам ИЗВІІОТШ.1 Рии.іяпамъ въ отношепіи внутрепняго ихъ устройства. Опи запималп нын шнія зе.мліі Гессепа, Фу.п.ды, Ганау, Изеппурга и значительную часть Фрапкоиіи до Соалы; кром того миогіо уіастки Нассаускихъ вла^ ній, восточпую часть ВсстФаліи до Ренна н Маііна. Катты велн кровопролптныя войны съ Гермуидурами и Херускамн. Во времена Цезаря жпли вдоль Даиа и нелал ко отъ Рейна, и вытБснили Тенктеровъ и Узипетовъ. Самъ Цезарь н могъ предпринять противъ нихъ ничего р шительнаго. Друзъ, который сперва вслидствіе пападепія Херусковъ заключилъ съ ли.ми мирныя условія, впослъдотвш времени, когда пачалъ стропть въ ихъ земліз кртзгіости, сд лался ихъ врагомъ, no ие могъ ихъ пооздить. Co временп ііападеній иа Декуматскія поля и ослаблеиія рилъ Хе[)усковъ, Катты пріобр лп большое могущество, ііступнвъ въ союзъ со многими народами. Въ сліздующемъ за этимъ періодБ, они вели войну съ Траяпомъ; въ царствоваиіе ЫаркаЛврелія, вторгнулись въ Гермапію и Ретію, потомъ были разбиты Дидіемъ Юліаномъ, и накоиецъ въ 392 г. они являются въ нсторіи въ союзіз съ Франками.подъ правл ніемъ короля Маркомера. Съ этихъ поръ исчезаотъ имя Каттовъ ; но въ VIII стол тіи являются Гассп или Гесеи, которы , иакъ должно полагать, составляли съ Каттадіи одинъ народъ. По изввстіямъ Цезаря, зе.мля Каттовъ была разд-Блепа иа 100 участковъ (Gaue), изъ которыхъ каждыіі оылъ ооязанъ выставлять ежегодпо около 1,000 челов. ІІища ихъ состояла изъ молока, сыра и мяса дикихъ зв рей, которыхъ кожа служила нмъ одеждою. У нихъ никто не влад лъ имуществомъ, кромв князя, который однако не былъ полиымъ влад-Бтелемъ своихъ подданныхъ, ио могъ только сбирать сеймы, и ежегодно д лнть поля между семействами. Катуллъ (Cajas Valerias Catallas), род. въ Вероніз, или Сирміи (Sermia), полуостровф озера Гарда (Benacus), въ 668 г- отъ Р. X. По словамъ Евсевія, Светоній упомннаетъ о дружб-Б его отца съ Цезар мъ, и что Цезарь только по этой причнігБ прощалъ Катуллу его колкія эпигра.ммы. Вотъ все чтб изв стно о Катулл . Находясь въ кругу людей, отличавшихся своимъ умо.мъ и богатствомъ, онъ велъ жизнь вес лую и разс янную. Но эпнкуреизмъ не погаснлъ вънемъ священнаго огпядуши н жной и благородпой.Смерть брата, нев рность Клавдіп, его Іесбіи, извлекли изъ его груди грустиые стопы. По своимъ убъжденіямъ онъ принадл жалъ къ партіи аристократической; буду-

—

Кат — Кат

чи современникомъ Дукреція, онъ вм ст съ нимъсоставля тъэпохуперехода кзъдревняго въ золотой ПІІКЪ. Еіо тішренія соедиияютъ въ себБ ііаивиоеть, оилу п н которую пеобработанность Формъ древпихъ писателеи съ гармоніею, пріятность и чистоту. слога Внргилія и Горація. Катуллъ останвтоя н гюдражаемымъ въ легкои и эротическон поэзіи. Его сочиненія въ 1-й разъ был» папечатаны съ Тибулломъ и Кроперціемъ 1481 года in folio. Лучшееиздапіе—Деринга (1788). Лучшій переводъ Катулла на Французскомъ язык приііадлежитъ Ноэ.ію (Noel)Катулъ (Catulus). іЙщя трехъ знаменптыхъ Римлянъ изъ рода иатрнціевъ. — 1) Кай-Лутаціи Катулъ (Cajtis-Lulalius Catulus), былъ коису.юмъ въ 510 году отъ основанія Рима, отличился въ первой Пунической войнФ, и предписалъ условія лира, изъ которыхъ главнізишее было присоединеніе къ Риму СИЦИЛІІІ; за эти услуги Кату.іъ удостоился получить тріУМФЪ. — 2) Квшипъ (Qaintus Lul. Cat.), коисул вм стт; съ Маріе.мъ въ 650 г. отъ основ. Ри.ма, разд лялъ съ свои.мъ товарищемъ славу побізды надъ Кимрами. — 3) Квгттъ (Quintus Lut. Cat.), сынъ предшествовавшаго, иоспвшій то же самое имя, былъ консуломъ въ 672 г. отъ осиов. Рима, и изв отенъ какъ ревностный поборникъ аристократической и республиканской партій въ Рим . Онъ поразилъ своего стараго сотовариіца Лепида, сод йствовалъ благороднымъ стремленіяиъ Цицерона противъ нарушителей стараго порядка, и возставалъ всею силою краснор чія противъ закона Габинія. Онъ сннскалъ себ уваженіе какъ «princeps Senatus», сд лался ценсоромъ и ум. въ 692 г., прежде ч мъ нала Римская республика^ Катунъ, Катнполе, см. Перекатиполе. КатунЫ; такъ назывались у Татаръ улусы п.іи дома. Катунь, р-Бка Томской губервін, составляющая по соединеніи съ р. Біемъ Обь одну изъ главныхъ сибирскихъ р къ. Низвергаясь съ хребта Холзуна дву.мяисточниками, сливающиыися въодно русло^-Бжитъ^акъ и вс тамошнія воды, стреиительно и шумно, образуя водопады. Главный истокъ вытекаетъ изъ-подъ льдиото-сн жнаго пласта, шир. IJ^j саж., при глуб. 1 аршина. Другой, ие столь широкій, выходитъ пзъ льдяной трещины. Катуиь еобираетъ, до соединенія съ Біемъ,около 50 р чекъ, изъ которыхъ зам чательны: Аргутъ и Чуя. Всего ея теченія около 600 верстъ. Катушка (Planorbis), брюхоногій слизнякъ, дышущій лёгкими, изъ сеи йства водвыхъ

Еат - Кат

— 6 !

ітмііетъ раковину тонкую, сгіпралыіо завитую ПЪ ОДНОЙ И ТОЙ )Е0 П.ЮСЕОСТИ, котороГі •изпороты уволичипаются постепенно. ІЦупа.іьцы ДЛИІІІІЫЯ п иитеооразчыя; г.іаза спдятъ иа нііжней части осішваіия этпхъ органовъ. Пптается растнтодміы іи вощостпа.ми и подчтся въ пр-ссныхъ подахъ во всеи Россіп.какъто въ бо.!атахъ, озерахъ, ІІ проч.; зимого погружается въ тмпу и оц пен ваютъ. Катъ (англ. cat), оудно, употробляемое с перпымп европеГісапми иарода.мп, і!мт>етъ три мачты н бушпритъ; опо оспащмвается подооно иораблю и иліізетъ бизапь съ гаФелсмъ. Эти суда употребляются иъ Англіи для угольиаго торга. КатьіКЪ. Въ Крыму варятъ въкотлг. овемьо молоко, потомъ бьютъ пзъ пего маело; оставшевся пахтаньо, ещ теіиое, закпашііііаіотъ, сливая въ кадочкп, чрезъ что образуется катыкъ, т. е. г.исло молоко; еіо пыогь разводя водой, а перазввдвнный і;дяп, съ хл бо.мъ пъ прихл оку, такжо употребляють въ шурбу, т. . родъ кпслой похлебкп. Катыревы-Ростовсхіе.русскіПкпяжескійло.мъ, происходитъ отъ сыпа князя Апдрея Иванооича Ростовскаго Іірюхатаго-Хохолькова, Ива,на. прозывавшагосяКатырь; въ 1528 г. оиъ показанъ первымъ вооводою большаго полка въ Новгород -С верскомъ; 1532— пожалопапъ въ бояр и нам стникомі, вь Когтромтз; 1535 — тіергл.імъ во водою персдоваго поіка въ похоЛ'Б изъ Новгорода иа Литву; пъ этоліъ же году, по стародубсвимъ вистя.мъ, пернымъ воеводоіо д вой руки войокъ на с вер ; 1537 — спсрва въ Нижнвмл>, а потомъ въ Костром порт>ип> воеводою; 1539 — иа Угрі; первы.мъ воаподою большаго полка; 1540— въ Костро.м-Б порвымъ воеводою; 1542 — сперва во Владиміріз, пото.мъ въ Серпухов , a nowB въ КалугБ первымъ во•еводою большаго подка; ум. въ 1543 г. Изъ рода его въ актахъ встр чаются слтздующіе: 1) кп. Иетръ Ивановичъ въ 1540 и 1541 г. въ пашествіе СаФФахъ-Гироя быль первы. іъ вооводою no Владимір ; съ 1-го марта 1544 — въ казанскомъ походИ; съ 1-го марта 1545—въ Калуг по крымскимъ ВТІСТЯМЪ большаго полка; съ 20-го апр ля 1549 — въ шведскоііъ поход «сьмаго ортаульиаго; въ 1550 —въ В ликихъЛуиахъ; съ 27-го септября въ полотско.мъ походІ51-.чъвоеводою птороп правойрукивойскъ.— 2) Киязь Андрей Ивановичъ, въ 1550 г. написанъ 15 мъ во вторую статью московскпхъ дитеіі боярскихъ; 1553— былъ первы.мъ воеводою въ Рыльскіэ; 1555— посылыіымъ гоювою въ поход съ государемъ въ Коло.миу и Тулу противъ Крымцовъ, а послТі первымъ воеводою въ

—

Кат — Кат

Б лев ; 155S — голового для іюсылокъ въ серпуховскомъ поход ; 1557 г; пожаловапъ въ боярс; съ 2-го іюля 12-мъ въ колошепскомъ походи по кры.мскимъ в стямъ; 1558 г. первымъ встр чалъ иа второГі встр чіі прп прсдставлечііі государюцаря]І1ііхъАлоя;1559 г., бывъ воеводою въ Дврптіз, мужественно встріітилъ подступившаго къ это.му городу Кетлера, и послт; доволыю продолжптслміпіі осады, застапплъ его отступпть. Іоаіпіъ IV изъявилъ за это Катыреву свою, жіівЬіипую благодарность; въ 1560 г. — первы.мъ осадпы.мъ воеводою въ ІОрьовІз-Ллівонскомъ; съ І-го сситября 1564г. годовалъ перпымъ воеводою въ Свіяжск ; 1567 года Аидреіі Катырепъ былъ обвипеиъ ІоапиомъІ въ saroBops и казиепъ.—3) Кпязь Михамлъ П тровпчъ, въ 1581 г. былъ посланъ первы.мъ воеводога болыиаго полка подъ Могилевъ п другіе лптовскіо города , u у городовъ Дубравны, Кеса, Орши, Шклова и Могилева выжоп, посады н опусгоиіплъ окружныя страны ; по возвращспіи изъ похода велтию ему быть въ ['жовВ первымъ воеводою большаго моіка; 15-го сеитября отправлонъ тъ Ржева въ Яжелбпцы первымъ восвродою большаго полка п указапо ему, еслп Литовцы пойдугъ, осаждать Новгородъ, — пдтп пзъ Яжолобпцъ въ Повгородъ, въ посадъ, п быть для вылазопъ; ежелп же король или большіо людп поіідутъ къ Новгороду съ снарядомъ па стоянье, то быть ему по сю стороиу Новгорода 1-мъ вооводою болыиаго полка; 1 октября веЛІІІІО ему пдтгі пзъ Яжелобпцъ въ Новгородъ н бі.іть та.чъ В.МІІСТ съ боярипомъ княземъ Голицынымъ для отпора иепріятеля; въ Февраліз 1582 послаиъизъ Новгорода l-.мъ воеводою больиіаго полка протпвъ Шведовъ, которыхъ оиъ разбплъ, за чтб пожаловапъ ому золотой; 20 апр ля — 1-мъ воеводою правоп руки войскъ въ Таруз ; съ сентября — 1-мъ воеводою сторожеваго иолка въ Коломпи; въ 1584, 1585— 1-мъ воеводою въ НовгородТ;; въ 1586— ма берсгу Ояи 1-мъ воеводою правой рукн воііскъ; въ 1588 н 1589 —воеводою аъ Смолонек ; въ 1590 — І-иъ вооводою псредоваго полка въ покодт; изъ Новгорода противъ Шводовъ; въ 1591 — 1-МЪ воеводою въ Тул и большаіо полка украшіокп.чъ воііскъ, и увидомлялъ государя о поход Крымцевь. для прпхода которыхъ волтзпо ему ндти на сходъ къ МОСЕВ , a no отступленіи пхъ отъ столпцы, е.му пожаловаяы іпуоа н полуторіюй золотой и посланъ въ Сорпуховъ 1-мъ воеводою большаго поіка; въ 1592 — въ Казапи 1-мъ воеводого; въ 1593 и 1594—въ Сінолечск , а въ 1596 и 1597—въ Тул- І-мъ воеводою большаго полка; 26 ігоіія 1598

Кат — Кат , — 6 году ему указано ихать изъ Тулы къ государю въ Сорпуховъ съ днорянами, Д ТЬМІІ бонрсіиіми и стрт..іьцаіми д.ія ирмхода крьшскихъ послаинпкоиъ; 3-го сентнбря иъ коропацію царя Порпса едоропнча ііожаловаііъ иъбояро; иъ 1600 г. І м ъ ооеиодою праиой руки пойскъ нъ Крапивніі; иъ 160 2 оылъ за столомъ у царсвпча въ трапезі; Троицы-Сергіева моиастыри; въ 1605 і'., no емертп царн Бориса одоривича, посланъ къ Крома.мъ іірниодіпъ воііска къ присягіз въ втзрнооти царевнчу едору Ііорпсоцичу п быть тамъ 1-ліъ воеводою оольшаго полка протішъ самозванца ["ришкп Газстрііін: по пріБзд-Б туда узиалъ объ из.мвігл, п, сохраняя са.мъ вБ|)ііость къ своему государю, таиио увхалъ отъ войска въ Москву; въ 1606 — въ Новіород 1-мъ воеводою и указаио е.му nopстать дворянъ и д'Бтеіі боярскихъ Дсрсііской ііятііпы, гд и умеръ отъ язиы.—4) Кн. ІІванъ Михайловнчъ, въ 1602 н 1603 г. показанърындою при представлоіііи государю датскаго королевнча п любскихъ, ііврсіідскихъ іі польскихъ пословъ; 4 еептяиря 1603 г. 2-.мъ стоялъ у государсва стола прп уіощеиіп ііерсидсыіхъ пословъ ; 4 Февраля' 1604 наряжалъ вииа прп царсвомъ столі;; 22 апрізля—рыпдою припрсдставлепіи государю персидскаго посла и польскаго гонца, а въ 1005 — апглійскаго посла; 8 ш я 1606 г. въ свадьбу Гришки Разстрпгіі и Марпнки, ходилъ передъ ниміі съ околытчпмп п былъ прн немъ 2->іъ моинико.лп. въ баіііі; 17 января 1608, въ бракосочетапіе царя ВаciiUia Іоапновііча съ княгинею Byiiuoconoii, былъ 4-мъ въ потзздіз; въ это.мъ же году посланъ, въ числ воеводъ въ войсках^ь, на різ^у Нозпань протішъ бунтовщпковъ и стародубскаго самозваица; нъ 1609, 1610, 1611 и 1612 — воеводою въ Тобольскв; въ 1613—23-мъ па избраніи царя Михаила еодоровнча на русскін престолъ; въ 1614 — въ ТулТ> 1-мъ воеводою болыііаіо полка; въ 1615 г. — по вЪстямъ о вторжеиіи Крымцевъ, стоялъ за рБкоюМосквой 1-мъ восводою большаго полка; въ 1616 и 1617 въ болыиой государенъ столъ 1-діъ смотр лъ іцііі угоіцспіи англіііскаіо посла; въ 1618г. по ліітовски.мъ ввстя.мъ, стоялъ l-.мъ воеводою за р кою Москвой; въ 1619 —въ 'ГулИ 1-мъ воеводою большаго полка, а посліз въ Мооквіз за р-вкою Москвой 1-мъ вооводою для осады; 19 сентября 1624 г., въ бракосочстаніе царя Михаила еодоровича съ княжною Долгорукоіі, 1-мъ въ ІЮБЗДІІ; а посліі въ Тулъ 1 мъ воеводою большаго полка; 5 Февраля 1626 г., во второе бракосочетапів того же государя съ дивицсй Евдокісю Лукьяповпою Стріііипевоіі, былъ 1-мъ въ лосздъ; въ 1627 г. показаііъ въмосковскихъ

:з

Кау — Кау диорппахъ І-іі статьи; въ 1630 г. пстръчалъ н» второіі истр-Бч* турецкаю посла при представлепіи государю и патріарху; въ 1631 — l-.мъ судьею въ судно-владимірскомъ приказ : въэто.мъ же году встрзчалъ иа большоіі встріічъ прн представленіи государю датскаго, a 26 Февраля и 6 ларта 1632 па второй встр чіі туроцкаго ііосдовъ;съ I І-го октяоря — 1-мъ воеводою въ Новгород-D. Каузлеръ (Friedrich von Kausler', королевсковнртембергской сдужбы ііодполі.овннкъ гепералыіаго штаба, за.м-Бчательный военнын писатоль, род. въ Штутгард-Б 1794 г., вступидъ въ 1811 г. въ русскую военную службу, подпоручпкомъ коішоп артіилеріи п участвовалъ ва мпогихъ сраженіяхъ 1812, 1813, 1814 и 1815 г. Въ 1817 г. ому поручепо прсподаваніе артиллеріп въ людвнгсбургскоіі воснноіі академіп, a черезъ два года его перевслн ръ генералыіыіг штабъ. Въ 1840 г. онъ произведенъ въподпол.КОВЕГИКИ, а въ 1842 г. вышелъ въ отставкуОнъ пзігБстенъ слБдующимн сочпненіями-«Versuch einer Kriegsgeschichle aller Yolker und Zeilen» (4 т. 1625 —1833); «Atlas der mcrkwiir digslen Schlachlen» (1831-37); «Leben des PrinzenEugen von Savoyen» (2 т. 1838—39); «Die Kriege von 1792 —1815 in Europa und Acgyplen» (1841-42). Каульбахъ (Wilhelm Kaulbach), зам чатедьный Еі-Б.мецкііі художипкъ н жішоппсецъ, род. въ Арользеи-Б 1801 г., учидся у Корнедіуса, съ которымъ въ 1826 г. прі-Бхалъ изъ ДюсссдьдорФа въ Мюпхенъ. Тугь онъ писалъ картнны; «Аіюддонъ ероди музъ» (ВЪОДСОН'Б):«І , 1ІЧпыя божестса> (въ аркадахъ дворцоваго сада); «Міыъ А.мураиИспхеіі' (въМаксіімидіановомъ дворц-Б); «Сцеііы изъ Клопштока, Гёте и Впдаида» (въ Кешігсбау); «Сраж ніе гБией Гунновъ и Рпмлянъ» (въ доміі сумасшедішіхъ); «Эгмоптъ ц 1(дара»; «Газрушепіе Іерусалп.ма» и проч. —Младшііі братъ его, Ііирлъ, образовадся въ ваятельномь искусств-Б у Шваіітадсра. Еауницъ (Wenceslaus Anton Kaunitz), князь, граФЪ ріітбергсиій, род. въ ВБН-Б 1711 г.; онъ былъ ііазпачеііъ къ духовному званію, но no смертп чотырохъ братьевъ, оставшпсь едииственною ііодпорою сноего дома, перешелъ въ граждапскую сдужбу. Оьоичіівъ курсъ наукъ спорва въ В-БП-Б, потомъ въ Лоііпцип> и накоиецъ въ Леіідени, онъ ііутешествоиадь въ 1732 г. по Апгдіп, Фраіщіи и Итадіи, а въ 1735 г. удостоенъ австріііскимъимпсраторомъ Кардомъ VI звапія государствеииаго гофрата и вскор-Б ііазиачепъвторымъіімпораторски.м-ь комлиссаромъ (Coramissarius) на регеіісбург-

Kay-Kay

—

& I

скомъ СОІІЗІІІ. При ііступ.іенін ua простодъ Маріи-Терезін, въ 1741 г., Кауницъ былъ отправденъ иъ качоотв послашшка иъ Рнмъ къ пап-в Беиеликту XIV, потомъ во Фдоропцію, а въ 1742 г. въ Туринъд.іязак.іючеиія оооропитольнаго союза Австріи н Сардиніи протішъ Вурооновъ; въ 1744 г. оиредіілепъ австріііскшгь .мипистрочъ при дпорв г рцога Карла Лотарингскаго, генерадъ-гуоернатора Австріііскихъ Нид рдапдъ. Въ отсутствіе герцога, онъ принялъ иа себя управлопіе Нидерлапда.ми и въ 1745 г. утвврждоаъ полномочнымъ мпнистромъ. Когда Французы овладзлп Врюсселемъ, н потомъ Антверп но.мъ, Каувіиіъ пере хадъ въ Аах нъ, гд-ь проснлъ у пмп ратора уводі.п нія о г ь службы no разстроенно.му здоровью. Но дишь возвратился въ В-вну, какъ снова явплся посдачниколпа ua аахенско.мъ кбигресс , гдіз ііоложилъ пачадо сиоей сдавы искусііаго дипдомата. Повышенпый посдтз аахеііскаго мира въ чиаійо конФ ренцъ- п статсъмипистра, опъ, въ Еач стви посланнпка при фрапцузскомъ дворіз (1750—52), много способствовадъ къ дружвствопны.мъ отношоніямъ между Австріею м Франціою. Въ 1753 г. онъ былъ возп д нъ въ званіо прндворпаго и государственнаго канцдрра, а въ 1756 г. пазііаченіі итадіяпскнмъ и пидердандсЕим7> кавіцдоромъ. И.м я вліяіііе и на пнутр мне упранлопіе государстпа, Кауницъ былъ пожадовапъ за свои услугп граФомъ. Марія-Терозія п.м ла ь ъ п му гюлпое допВрір, которо однако осдаб до при преемннпахъ ея, ІОСИФІІ П Леоподьд-Е П. Гдубокая старость побудида его, при вступл ніи на престодъ Франца П, сдожить съ собя должпость государствоіпіаго канцл ра. Онъ ум. 27 іюня 1794 г. Кауфианъ (Angelica Kanffmann), зпаменнтая жеищипа-живописецъ, родпвшаяся въ Хур 1741 г., въ Граубинденскомъ кантон . Первые урокн въ рмсооаніи п жинописи она получила отъ своего отца, лгобнла также музыку п путешествовала по Итадін съ 1753—1769 г., гдіз она вподніз усоверш пствовала своіі ітриродный тадантъ въ жнвописи. Посліі этого оча была въ Лондоміз, та.мъ писада портреты съ чд новъ королевскон Фамиліи. Умерла въ 1807 г., оставивъ посдт, себя прекрасную библіотеку, мпого оріігмиалыіыхъ картпнъ древнихъ мастсровъ и значитедьно состряпіе, которо зав щала въііодьзу пБкоторыхъ д и ц ъ и моііастьгрсй. КауФмапъ [іисала мпого портретовъ н историчвскнхъ картіінъ, которыя она копировада съ антііновъ. НООХОТІІІІОПСОГО опа заішмадась нзображеіііемъ ж пскпхъ идоальныхъ лицъ. Жпвопмсь ея бол о Ц-СІІІІТСЯ по

—

Кау — Кау

своен граціи и жпвост!! красокъ, хотя знатокъ не можетъ но зам т і п ь , что въ ея произвед піяхъ чаото встр чается неиравильность стидя п одіюобразіо въ планіі в выііоліівніи. Кауфманъ (Петръ едоровпчъ), генералълеіітенантъ,началыііікъ 7-fi IIUXOTHOH дпвпзіи; пропзвод нъ праморщиьо.мъ въ вятскііі ітБхотныіі полкъ, изъ с у х 0 П У Т І І П 1 ' 0 кадотскаго корпуса въ 1799 г., и.м-Бя тогда отъ роду 16 д и т ъ . Онъ участвовалъ въка.мпаміяхъ противъ Французовъ: 1805, 1807, 1812, 1813 н 1814 г. и находидся въ сраженіяхъ: прп Аустсрдпц-Е, Островт>, Остроденк , ІІудтусЪ, при осадіі кр-Бпостп Глогау, при ЬауцвігБ, .Іеііпцііг , гд за отличіе получіілъ чинъ маіора и прп осад крізпости Внтрп. Въ 1821 г. онъ оыдъ пазнач пъ комапдпро.мъ 31-го егерскаго полка, а въ 1828 и 1829 г. участвовалъ въ воіін противъ Турковъ. Здіич, опъ і.о.мандовалъ отдильны.мъ отрядомъ въ Вольшой Валахіп, получивъ npuказаніо занять пространство можду р-Бка.ми Олі.тою іі Веде ипаблюдать за кр-Бпостью Турпо. Будучи окружеиъ .•чногочііслеіпіымъ непіііятслемъ прп сімеіііи Иіагарцахъ, и им я въ отрядтз пе болт.о двухъ ротъ егерей, т р п эскадропа драгупъ п согнго казаі;оиъ, опъ разоплъ и обратидъ въ б гство Турковъ, за чт5 произведеиъ въ ііодвовііикп. Потомъопъ паходплся при осадахъ Сидпстріи п Шу.мды, а въ 1829 г. пазначенъ ко.маіідиромъ солепгпнскаго п хотііаго подка, съ которы.мъ участвовалъ въ дііди прпДсрвіішъ Kioii,nepeiipaBTi черезъ Камчикъ, при переходи Валкаиовъ и пресл дованіи разбитаіо пепріят ля до гор. Адріапополя. Вь 1S33 гі ПОЛІІОВШІКЪ ФОНЪ КауФ.манъ получнлъ комапдованіо си.мбирскаіо ^гсрскаго подка, а въ 1837 г. съ мроизводствомъ въ г иералъ-маіоры назначепъ ко.мапдііро. іъ 2-н бриіады 1 п-Ехотной ДІІВІІЗІІІ. Въ 1841 г. онъ ііоре.мБщенъ въ должность бригаднаго комапдира 1-іі бригады тоіі жо дитізіи, а съ 1846 г. запм.маетъ насткящіи постъ. Въ 1847 г. гененералъ-маіоръ ФОПЪ КауФ.ианъ пропзводенъ въ гоііерадъ-лейтенаиты. Каучукъ (Resina elasfica, Gummi elaslicum), паходптся въ соки миогпхъ растепій, какъ то: Siphonia, Catechu, Jalropha elaslica,Castillejaela­ sfica ii проч. Для получепія иаучука выпускаютъ сокъ этихъ растенііі на глиііяпыя Формы, и сушатъ 1 нхъ па солнці; пли иадъ огпсмъ въ дыму (отчего каучукъ п получаотъ черныіі цв тъ), вода испаряется, и ЕОгда слой каучука сді;лается доволі.но толстъ, то глпііу выжпмаготъ, раз.мачпвая ее водою.Каучукъ состоптъ изъ 87,2 углерода и 12,8 водорода. Удчзлыіый ого в'1>съ=0,925. Плавптся п р и 1 2 0 о Ц . Онъ

КаФ — КаФ

—

і j

мягокъ и весьма упругъ; упругость го уменьшается отъ д і з й с т т я хо.!Ода. Онъ не растпоряется ии въ ВОД-Б нн въ с п п р т Б , а то.іько въ скипидаріз и э пр . Вывозптся ооыкиовеипо изъ Америки. Каучукъ употреиляютъ для стираиія шгрихонъ, сд .іашіыхъ па будіаг сиинцовымъ карандашомъ: и з ъ ного также приготов.ітотся соединительиыя трубки д.ія химическихъ операціп, и выд-Б.іыиаются эластическія ткани; обыкновенныя ткани будучи смазаны растворо.мъ каучука въ скііпіідарі; іми ІІ ФТП и потомъ высушеиы, сгаповятся пепрошщае.мы для воды и воздуха. КаФа, КеФа, с.м. еодосія. КаФка (Johann Christoph KalTka), род. въ Рег псбургіі 1754 г., и по воліз своихъ родителей, реаностиыхъ католиковъ, готовился къ лухоспо.му звапію, no съ раннпхъ л'Бтъ учаотвуя въ процессіяхъ, въ которыхъ прпнималъ различпыя ролп, іюлучилъ склоппость къ театру. На 12 году, отданпыГі въ регенсбургсЕую гіімиазію, іі подвергшпсь т а м ъ вліянію іезунтовъ, опъ началъ запиматься сочиненіемъ театральныхъ пі.есъ. Въ 17 73 году, сд лавшись послушнііко.мъ у ціістерціанскііхъ монаховъ, въ КеГізерсгеіі.мв, прііводплъ т ю г д а въ свонхъ пропов-пдяхъ ц и і ы я мъста пзъ Лесспнговой Эмпліи Галоттп н другихъ драмъ ; недождавшись конца своего исііытапія, оцъ вышелъ пзъ послушппковъ, сдтзлался стряпчпмъ нри княжескоіі і;аііцелярііі въ Туриніі, и въ то же время ііг))алъ на театрТі, за чтй впалъ въ пемилость у своего отца. Въ 1775 г. отправился иъ Ирагу, и былъ во миогііхъ театральпыхъ труппахъ, иъ то.мъ числъ въ Дёбелпискон, въ Берлин , ГДБ Энгель былъ его учнтелемъ; но измізііа жепы застаипла его удалнться нзъ Берлііпа въ Гірагу, потомъ въ Брюиъ п пакопецъ пъ Бреславъ. Въ 1789 г.КаФка по-вхалъ въ Ріігу и сд лался тамъ членомъ театра. Онъ умеръ скороііостііжпо во вромя представленія пьесы: «Roschus Pumpernickel» въ 1815 году. КаФі;а издалъ сл дующія ыиіги: «Stalislische Schilderung vom gegenwiirtigen Russland unler .ALEXAKDEU 1» (Leipzig 180У]; «Nordisches Archiv vom Jahre 1803—1809» (Riga); каждый годъ выходпло 12 книжокъ пли 4 ч а с т ы ; «Miscellaneen zum nordischen Archiv» (Riga); съ начала arip-Еля 1807 до октября того же года; потомъ оііп продолжалнсь подъ заілавіемі.: •Kordische Miscellaneen» до копца 1809 r.; «Gemeinniilzige Bliiller fur das Rigasuhe Publicum»; «Nordische~ Blatler, eine Zeilung von und fiir Deutsch-Russland»; «Der Wiedererziihler»; «Zeilbliilhen». Кафры, иародъ, жпвущій въ южпой кврИШ,

-

КаФ —

КЭФ

на с.-в. о т ь аиглійскоГі колопіи мыса ДобройНадежды; по МНТІНІГО ніікоторыхъ пут шестионниковъ, КаФры одіюго повол нія съ Абнссиицами. Мужчины пхъ ВЫСОБІІ И СІІЛЬНЫ, а ж ищины п.м ютъ довольпо пріятпыя черты лнца. Оип н а т и р а ю т ъ свою кожу жнро.мъ н охрою, одТіваются пъкожаныо плащп и любятъ украшаться стеклышками и разпымп .металлпч ски.мп плаотинкалііі. КаФры разд-ьляются иа нізсколько племеиъ; каждое племя н м ъ е т ъ своего начальнпка; религія ихъ очопь темна. Въ посл дне время англіискіо .мііссіоиеры старалпсь распрострамить мвжду ііи.міі христіанскую візру, но нмъли мало усп ха. З а н я т і я КаФровъ ограиіічііваются охогою за ДІІКІІЯН звБрямн, которыо пмъ доставляютъ пищу u одожду. КаФТЗЕЪ, русская національная одежда, которая носится сие|)хъ зипуна (см.); на КЭФт а н ъ надъвается опашень, а зимою шуоа; въ торжественные дип платно (с.м.). Встарпну русскіе ц а р н и бояре употребляли эту одежду; у нихъ быліі каФтаиы: становые, •Бздовые и смирные. Станоиымн каФтанами назывались собственно каФтапы, въ которыо цари облачалпсь при поставлеіііи ііа царстно, и пад-ьналпсь при полнолъ наряд-в болыиоіі казны; они были велнколБппы: съ богаты.мъ кружсвомъ ,запястями, золото.мъ, ш и т ы м ъ , украшены драГОЦІЗІІНЫ.МІІ ка.мепья.ми; оыли также становые каФтаііы для другпхъ нарядовъ, ш и т ы пзъ камкп, атласа, ооънри, байберека и пэарбава. здовые каФтаны надт.валіісь царя.мп п р и в ы •Бздахъ загородъ, u шились изъ атласа, бархата и другихъ матерій, а теплы н з ъ сукиа. Сшірпымъ — пазывался траурпыіі каФтанъ. КаФтанъ обыкновеино опоясывалп теслою, но былп каФтаиы и съпуговнца.ми. Ц а р ь еодоръ Алекс-Бевичъ надъвалъ два каФтана, псіюднін н верхніГі. Былп такжо каФтаны п у царевепъ, по ОІІИ навывались каФтаица.ми. ЕаФТЬіревЫ, русскій дворяпскій роді.; показаиъ вы хавшпмъ и з ъ КаФЫ, откуда и получплъ свое пазвапіо, но кто ІІМСИІІО и ьогда в ъ Россію выізхалъ, не іізв стпо. Изъ этого рода встричаются въ актахъ сл дующіе: 1) Иванъ Васильевшіъ, въ 1555 г. показаііъ 4 военодою 4 большаго ііолиа въ казапско.мъ поход-Б.— 2) Богданъ, въ 1580, 1581 г. показапъ 4 осадны.мъ воеводою н для вылазокъ во Ржс-Заволоч ь Б ; и ъ 1 5 8 3 паходился в ъ и д Б п у у Пилмковъ.— 3) Агей, въ 1590 г. отправленъ 2 іірііставомъ прп перспдскомъ послъ и з ъ Астрахаііп до Москвы.—4) йіихаилъ Богдаиовичъ, въ 1028,1631 пог.азапъ въ диоряиахъ костронсі.оГі деснтііи; въ 1034 былъ иа служоіі подъ Сиолвискомъ

K a * — КаФ

— < .6

протішъ ПОЛЯЕ6ПЪ.—5) ІІпкита Васильевичъ, съ 1629 г. по 1631 бы.іъ шісьмеппы.мъ го.ювого пъ То.мскТ!, съ 24 мая 1539 г. по 1643 г. показанъ воеводою въ Турипск-В; 1645 встрізчалъ за Москвою польскаго посла н оставлепъ у He­ ro приставомъ; съ 1653 г. 2 л ъ судьею въ судповлади.чірско.мъ п р и к а з в ; съ 1654 г. 16-мъ, съ 1655 г. 14-мъ въ походахъ протпвъ Полякопъ, а съ 1656 г. 15-ліъ головою у ставленія сторожей і ь поход^Б изъ Сдмолепска подъ Рпгу протпвъ шведскаго короля; 1657 г. 2-.мъ судьеш п ъ с у дно-владп.мірско.мъ приказ . — 6) Демеіітіа Ваеильевпчъ, 1632 послапъ и з ъ Москвы приставомъ иритурецкомъ послъ;съ 1639 по'1643 г. былъ воеводою въ Кузнецкі;.—7) Григорііі Аидреевпчъ, съ 1635 no 1639 г. былъ 2 воеводою в ъ Тар .—8) Григорій ІІвиновичъ, въ 1635 г. былъ 2 воеводою въ Туршіскіз; въ 1652 въ стольникахъ; 25 марга 2-мъ смогрТілъ иъ кривой государевъ столъиъ Граповптой палат ; съ 22 апртзля 1653 посланъ съ столо.мъ отъ государя къ акрпдонскому архіеппскопу; 1 япваря 1654 отпускалъ яствы иа большоіі государевъ столъ въ Граповитон ііалах'Б; 6 іюля 1658 г. спдьлъ за государевы.мъ поставцомъ прп угоіцепіи грузннскаго ц а р я Теіімураза въ Грановитой п а л а т в . — 9 ) Аидрей Вас льевнчъ, съ 1659 показапъ воеііодою въ Тю. іепв.—10) Мнхаи.іъ Дементьевичъ, показанъ въ столыпікахъ; 5 мая 1682 г. 6-мъ дневалъ н ночевалъ съ боярпномъ княземъ Урусовымъ въ архангельско.мъ сооортз у тила царя еодора АлеЕС-в вича. — 11) Константпиъ Демеитьевичъ, пъказаиъ въстольникахъ; 5 мая 1682г. 7-мъ дневалъ и почевалъ съ бояриномъ князе. ъ Урусовымъ въ архангельско.мъ собор у тізла царя еодора Длекс-Бевича: 21 іюнн присланъпа Двину съ гра. іатою о возшествіп на русскій престолъ цареи Іоаппа и Петра Алекс-севичей, и приведя къ прнсягіі людеіі вс хъ чиповъ, 3 іюля обратно отправился въ Мосгхву; съ 29 марта 1687 г. показаяъ рот.мистромъ 9 роты дворяпъ въ крымсколіъ походіі; въ 1696 г. ему указапо быть в ъ КОЗЛОВІІ при строеніи 350 струіовъ іі столько жв лодокъ для азовскаго похода. КаФФарелли(Аи§и5Іе Caffarelli duFalga),гpaФъ, родился 1766 года; служнлъ сііачала въ сардіиіскнхъ воііскахъ, гштоііъ поступнлъ въ революціонныя войска простымъ драгупомъ и сражался противъ Испапцевъ. Б о и а п а р т ъ далъ еліу начальство надъ бригадою, а потомъ сд-Блалъ его своммъ адъютантохмъ- Въ 1804 г. Kai>Фареллп былъ отправлонъ въ 1'ІІМЪ, дабы убвдить папу короповать Понапарта и.мператоромъ; потоиъ оиъ былъ пазпаченъ губерпато-

—

КаФ — Ках

ромъ Тюнльрп н пожаловапъ въ ДІІВИЗІОННЫ» генералы; въ 1806 г. сд-вланъміінпстромъвойска и Флота. Въ1810 посланъ въ Испапію, гдф разбилъ Діпну, взялъ Біиьбао, п прппудіілъ Аигліічаііъ снять осаду Вургоса. Въ 1814 г. КаФФарели сопровождалъ іі.мператрицу съ ея сыно.мъ въВ'Вііу. ПриЛюдовик-в Х ІІІопъбылъ начальникомъ 13 діівіізіп, а въ 1831 г. возведенъ въ ДОСТОИІІСТВО пэра Фраицііі. Кахетін, Какетъ (исторія). Кахетія съ Ш н р вапо.мъ управлялась въ концв XV стол тія своИ.МИ кпязьямп, подъ покровпт льствомъ Персіп. Въ 1511 г. ЕПЯЗЬ Алексаидръ (II) I, б ы л ъ убитъ сынолъ Георго.мъ II, который ум. въ 1520 г., оставя лалолВтнаго сына Дпди-Льва, (т. ; ^Іевъ Велпкіп), и пото.му Кахетіеіі правилъ картліііскііі ц а р ь Давндъ. Когда І е в ъ достіігъ совершеннолтітія, оиъ велъ войну съ Персами п помогъ султапу Солпману выгііать Арабовъ пзъ Иалеотііиы. По возвращснін въ. отечество, онъ заключепъ въ іионастырь, и Кахетія досталась Карталиніп. Въ 1586 г. Кахетія снова получила своого сооствепиаго царя, Алек; сандра II (III), которыіі поступилъ въ подданство Россіп при цартз содор-в Іоаііиовііч-Б, и ооязался іілатпті) енссгодііыхъ даровъ 50 куСЕОВЪ лучшей персидсЕОіі парчіі ІІ 10 ковровъ, тЕаныхъ изъ золота п серебра. Грамата, ЕОТОрую ц а р ь п|)ііслалъ ему въ 1589 г., храиплась въ грузппскомъ царсЕо.мъ до. в до завоеванія ТиФЛііса въ 1795 г. Шахъ-Аббасъ, ІІОДОІІОЛЫІЫГІ АлеЕсандромъ, уговорилъ сына его Комстантина (которыіі яиілъ въ Персіи п приинлъ магометаіісііую в ру), умертвить отца. КонстанТІІІІЪ вступилъ въ Грузію съ 2,000 Персовъ, взялъ въ п л в н ъ отца и брата, Георгія, и казнилъ ихъ въ 1605 г. Но ірузііисЕІо государн соедіініі.іись и разбіші его. Коистаіітпнъ нв осм лился возвратпться къ шаху, бтзжалъ къ Лезгинамъ и СЕЛОНИЛЪ ихъ па свою сторопу об-Вщапіе.мъ дать имъ на трехъ-діі вііыіі грабежъ ТІІФЛПСЪ, еслм они е.му поіюгутъ. ТаЕИ.МЪ образо.мъ Коіістантппъ пропзвелі. жестоЕое опустошепіе ві, ОЕрестпостяхъ ТііФлчса, гдіз самъ погибъ. На престолъ взошелъ его старшіп братъ, Давіідъ I, котораго супруга Кютевань была аотробовапа къ шаху ІІ за.мучена за в ру , поче»іу п причислепа ГрузипсЕою ЦерЕОвью ЕЪ лііку святыхъ. Давпду иаслидовалъ въ 1610 г. сынъ его Тейлуразъ. Зч помощьоказаііііуюЛуарзабуКарталііпсЕо.му, ш а х ъ Аббасъ вторінулся въ 1620 году въ Кахетііо и опустошплъ ое. Топмуразъ бФжаяіь въ 1623 г. нъ ІІ.исротію и тщетію іісЕалъ протіівъ Персовъ заіцнты въ Роесіи и въ Копстаитіінопоі.%. Въ 1028 г., овъ возвратился и присоеди-

Kax — Ках

— « J —

ипдъ Карталниію късвоему царству. Прн цар Захтаііг І соедиіін.іись BC'B три государства. Кахетіею управ.іялъ сынъ егоЛрчилъ,которому насл допа.іъ въ 1686 г. Ираклііі, когда же этотъ сд лался царемъ карталиіісі;іімъ,то ому иаслт.допалъ Давидъ II. При не.мъ въ 1714 году Ле\ігпнцы ппервые вторгііу.шсь въ Грузію. Съ 1720 года въ Кахетіи царствовалъ сыиъ И[іаклія Констамтпнъ III, которып такж принялъ магометанскую в ру и иазвался Мохаммедъ Кулы-хапъ. Въ 1722 г шахъ Тахмасъ отдалъ е.му н Карталинію, ио Турки нторі пулиоь въ эту страпу, взяли его въ пл нъ, у.мертвіі.пі въ 1731 г., и з а н я в ъ Нижнюго Кахетію, возвелп на престолъ Всрхнеіі Кахетіи брата его, Теймураза II. Теіі.муразъ съ помощью Персовъ прогналъ Турковъ н получшъ отъ шаха Карта.шнію, а въ Кахетіп е.му пасл довалъ сыиъ еіо Ираклііі II въ 1744 г. Е.му часто приходіілось отражать иаб-БгиЛезгиііоііъ и воевать с ъ х а н а м и , отпавшимп отъ его отца, поСІ-Б к о т о р а і о в ъ 1760г. оиъ получнлъ и КартаЛІІПІЮ. Д-Бііствуя благоразу.мпо и мужествснно, Ираклііі пріобртзлъ олагосклоиыості. шаха, пособлялъ мпогпмъ сос-Бднпмъ влад телямъ прот и в ъ ихъ негіріятелеп, н отразилъ отъ своихъ граппцъ Курдовъ и Лезгиновъ. Въ 1770 г. русскіяііоГіскаявіілііськънемуна иомощь противъ Турковъ. Оип в.м-Сст вторілпсь въ Ахалцыхъ; потомъ Ираклій продолжалъ походъ одішъ, разбилъ Турковъ и Лезгиновъ прн Аспіпізіз, и заключилъ съ султаномъ выгодныіі мпръ. По смертп шаха Керіігіъхана,пГ>ее.мніікъ его ДлпМурадъ ханъ требовалъ, чтооъ ІІраклііі отдался подъ покровптельство Персіп, но онъ предпомелъ поддапство Россіи; актъ о поддапствп былъ заключепъ въ Гооргіевсц-в 24 ію.ія 1783 года. РатиФіікацію привезъ въ 1785 году геирралъ-лойтеиантъ Поте.мкіпіъ н, по возиращеиіи своемъ, перодалъ начальгтво чадъ русскими войскамп въ Грузіи гепералъ-маіору СамоГілову. Этотъ посліідиііі паказалъ Лезгиповъ за ихъ н а б в г и въ Грузію и разбплъ Турковъ, которые такжо вторгнулпсь въ эту страну, пегодуя за союзъ ея съ Россіею. Устропвъ дтзла на Кавказъ, Русскіо возвратилпсь въ отечество, пъ1787 г.,одііако ііоііиы съ Лезгипаліи все продо.іжалпсь. ІІраклііі такжо перенесъ оружіе въ Имер тію, г д ь опъ должепъ былъ з а щ п щ а т і . права своего внука, Соло.мона II, котораго онъ посадилъ па та.мошвііі ирестолъ. Новый персндскііі шахъ, Ага-МохаіМ.медъ-хаиъ, сиова потребовалъ подданства Грузіп; Иракліп е.му отказалъ; тогда Ііерсіяие вторглись въ Грузію, с о е д і і і т і и с ь съ И.мер т т щ а м п , взяли ТпФЛПСЪ и покорпли Грузію. Русскія войска поз-

Ках — Кац

дно явились на помощь, когда непріятель уже возвращался домой. По кончіпіи Императрицы

ЕЕЛТЕРИИЫ II, ГІАВЕЛЪ 1 отозвалъ п з ъ

Гру-

зі» в с в русскія вопска. Ираклііі ум. въ 1798 г. Ему пас.іъдовалъ сыііъ ого Георгіп IV (XIII), котораго сыиовья воеваліі съ ЛезгинаміілТурками. Новый ш а х ъ Ваба - ханъ возобновилъ тре^овапіе подданства. Тогда Георгій прпнялъ полное поддансіво Россіи, занлючивъ договоръ черезъ Ковалііпскаго. ГригоріП ум. въ 1800 г., а временны.мъ прашітелемъ Грузіп былъ иаз н а ч о и ъ с ы н ъ его,царевичьДавіідъ. Съ 1802 г Грузія ооъявлепа русокою областью, а нып составляетъ ТііФ.шсскую губернію. КаховСЕІЙ (Михаіілъ ВаснльрвичъЗ, граФЪ, сыиъ Васплія Осиповпча, воеводы поръчскаго, род. въ 1734 г. По окончапін ооразованія въ сухопутно.мъ кадетскомъ корпусъ, опъ въ 1752 г. вступилъ въ воонную служоу. Обрат п в ъ па сеоя вііпмаіііе ЕКАТЕРИНЫ II, Каховскіп былъ ею пожалованъ въ генералъ-квартмрмейстеры, іюто.мъ управля.іъ ЛІогиловскою и Витебскою губериія>іи, а въ 1773 г. произведенъ въ генералъ-поручіікіі. Въ 1783 году начальствовалъ въ Кры.му отдильиымъ корпусомъ; въ 1784 пожаловапъ въ генералъ-аншеФЫ, и въ 1785 году награжденъ орденомъ Св. Александра Невскаго. 11о КОІІЧІІН-Б ІІотемкпна, въ 1791 г..Каховскш сдТі.іапъ главиоко.маидующп.мъ, вывелъ ар.мію п з ъ Турціп п въ с.гБдующе.мъ году двинулся въ По.іьшу. Зд сь онъ сражался съ конфедоратамп, іістребплъ главныя сіі.іы.мяте;кііііковъ и вступилъ въ Варшаву; за этіі ІІОДВІІГІІ былъ пожаловапъ ордеиомъ Св. Андрея Ііервозваіпіаго. Отозваиныіі вскор-в ко двору, Каховскій, въ 1793 г., назпачеііъ нижегородскнліъ и пензенскимъ генералъ-гуоерпаторо.мъ, а въ 1794 г. получіілъ начальство падъ воГісками, расположенны.міі въ Таврид-Б. Въ 1796 г. ПЛЬЕЛЪ I переименовалъ его пачальнико.мъ таврическоіі ДИВПЗІІІ и геперало.мъ отъ іиіФантерііцвъ 1797 г.возвелъ его въ граФское ДОСТОІІПСГВО, а въ 1798 году уволилъ отъ службы. Каховскін ум. въ 1800 г., оставпвъ двухъ еыноіимі. КаХОЛОНГЪ; огличіе опала, и.м ющее видъ непрозрачнаго ФарФора илп бпсьвііта; находится въ ІІслапдіи, Каріііітін и в ъ земл Калмыковъ. Кацбахъ, ричка въ Силезіи, вытекаетъ у іюдошиы Свіищовыхъ горъ, близъ КегдорФа и впадаетъ въ Одеръ ниже Прехвпца; замичателыіа по сражеііію ' ^ а в августа 1813 года между Фрапцузами п союзмпка.міі (см. Нълец-

ко - россійско • Франдузская война 1813 г.). ііо іірокраіцеиіи пойшвпциаго перемирія и пере-

Кац—Кац

—

6 8

ход главной союзпоіі арміи въ Бог е.мію, въ Силезіи оста.іась за р чкоюКацбахъ арміяБдюхера (100,000 чел.), Еоторо.му бы.ю прсдписано не вступать въ ооіі съ саміімъ Наполеопомъ или съ превышаюіціиііі сіиами протіиліика, но пользоватьсяслучаемъдія нападепім па отд льныя частп иепріятеля. Основываясь на этомъ план ді;іістиій,Бліохеръ, узііавъ,что імаішыя с і а ы Французов7. сосредоточепы у Дрездепа, р шился разбить оставлсііиаго въ Сплезііі маршала Макдональда и перешелъ і;ъ наотупателыіымъ д-внствіялъ, разд лпвъ воГкка па три колоины; ливая граФа Лаижерона пошла на ГеіпіерсдорФъ, п Гольдоергъ, средияя Іорка — на БрехтедьсгоФЪ, а праваи Сакепа на Гохкирхъ; ПОСЛІІДНІЯ д в ь колопны должны были переправиться черезъ Неііссу н Кацбахъ и паправііться направыііФлапгъитылъ иепріятеля, предполаіавмагоуЛіііиііца.Вътожовре.мя Макдональдъ,ііолагая Блюхера въ поліш.мъ отступлеыін къ Яуеру, сооралъ свон войска (60,000 ч.) у Гольдберіа,оті(уда н а п р а в и л ъ и х ъ также тромя колонналп для аттаки Блюхера; Сугамъ двннулся к ъ Л п п ш ц у противъ праваго Фланга союзітковъ; самъ Макдональдъ съ своимъ корпусомъ ииавалоріею Собастіаипкъ ГраГиіу, чтобы переііта та.мъ Нейесу и паступать дал^Б къ Брехтельсдорфу, а Лористопъ пошелъ по иаправлеиіго ГепнерсдорФа. Такішъ ооразомъ съ об ихъ отороыъ войска піли другъ къ другу па встричу съ одинаковымъ на.мсрспіемъ. Въ п о л д е і і ь 1 ^ 0 а в г . Сакенъ подходилъ къ Эйхгольцу, а Іоркъ къ БелыіііцгоФу впереди Вейнберга. Когда оии увпдтзлифраіщузскія колонны, выходящія изъ крутыхъ овраіовъ ираваго берега Неиссы, союзныя войспа иомодлеііно выстронлись въ боевой порядокъ: Іоркъ противъ ВейидорФа, а Сакеиъ ua BIJCOTTJ Таубепберіъ ; Фраицузы расположились можду ВейпдорФОліъ н Типцо.мъ. Началось сражеиіе: дождливая погода мБшала дсйствію огнестріільнаго оружія,такъ что въ разиыхъ »іт>стахъ завязался бой на штыкахъ п прпкладахъ. Генералъ-адъютаптъ Васильчиковъ, командовавшіп кавалеріііскою дивизіею въ корпусв Сакепа, далъ в оь.ма благопріят. оборотъ д лу въ пользу СОІОЗНІІКОВЪ; онъ аттаковалъ л г в ы й Флаигъ непріятеля, будучи в ъ т о ж о время поддержанъ 27 п хотною дивизіего, и посдавъ 6 казачьнхъ полковъ въ тылъ Французамъ. Весь л вып пепріятельокіГі Флапгъ былъ приведепъ въ совершеііпое разстроиство. Макдональдъ, певидя возможііостидвржаться,ііачалъотступать,пріічемъ лишился многихъ орудій н вонскъ, вособешіости при перёправахъ черсзъ Непссу и Кацбахъ. Въ то вро.мя- какъ Французы въ боз-

—

Кац—Кац

порядк отступадп, завязался бой на право.мъ крыл СОЮЗПІІКОВЪ: это былъ корпуоъ Сугама, прибывшііі изъ Лпгница, но отряжеипыГі прот и в ъ пего генералъ-діаіоръ Ставііціин съ "27-ю ПІІХОТНОІО дивизіею заставнлъ непріятеля посх кратковре.моііиаго усп ха удалнться. На л во.мъ берегу Нейссы происходііло также одновре.мопно сражопіо пюжду воГіскалн r p a * a Лапжерона и Лорпстона; Фрапцузы оиачала припудиди русскін корпусъ къ отступлемію, но, узнавъ объ усп хахъ нашего центра и праваго Флаііга,таі;же обратились назадъ. ІІа другой депі. союзішкіі пресліідовалп нсіірінтеля, которыіі поиесъ ещо зиачптелыіыя іпітери па пореправіз черезъ Бооеръ. Сл дствіе.мъ нацбахсьаго сражеиія было освобождепіо Сплозіи отъ Фрапцузовъ. Кацлкъ, тіітулъ, которыіі америяянокіе иароды давалп иравптелямъ ооластеп іі начальііикамъвойсі.ъ ііріідревітхъпвруаискмхъ «ііикахъ» (государяхъ). Влад-Бтоліі Мехииіі, Кубы и н которыхъ другихъ страпъ Сг.верпоіі Аморнкіі также ІІОСНЛІІ титулъ кациковъ прн вторженін Испапцевъ въ Новый С в Б т ъ . Кацикп, вообгце, былп въ большо.мъ уважепііі и п.м вли зиачпгелыіое вліяиіо па народъ и восшітаиіе юиопюства. Ооязаііііоотн ихъ былп очепь разпообразыы іі .шіогосложпы. Оіін преде-Бдатолі,стновали ііа ВСБХЪ общоствоппыхъ праздиикахъ, вособениости во время праздіиіка Солнца, и паблюдаліі порядокъ при пграхъ н увоселеиіяхъ. Ипогда они съ согласія жрецовъ управлялн цоро.мопіями при посвящепіи родителя.мп овопхъ дочороіі Солнцу. Но со вромепи завоеваиія Испаііцаміі Новаго Свізта, титулъ кацика нсчезъ въ покорепныхъ п.мпстраиахъ, н только дикарн даютъ его ОТЛІІЧІПІЙШІІМЪ воипамъ, за храбрость и ловкосгь. Иыіп; во ВСБХЪ испанскоамерикаііскпхъ провпііціяхъ кацпиами пазываютъ какъ нвзавнсіімыхъ иачалыіпковъ ИНДІГІСКІІХЪ КОЛІІНЪ, такъ н пазначас.мыхъ правптельствомъ старшихъ ВЪІІИДІЙскпхъ селеиіяхъ. Посл'Бдиіе преіпіущоственио въ Мохикіі избнраются и з ъ древііихъ туземпыхъ благородныхъ ФВ.МІІДІП, И ІІО болыпеіі части уіпетаютъ своихъб дпыхъ одноіілемвіиіиковъ.

Кацихъ, Міоссвхъ Андрей (Kacich, Miossich And.), Францііскапецъ, живіпій въ XVII стогВяіа, родо.мъ Далматъ пзъ Бристы, локторъ богословія въ разпыхъ .моиастыряхъ своего ордопа, издалъ драі-оцБпиоо собрапіе пародпыхъ ітБсеііь, въ когорыхъ изображаются подвнги пллііріііскпхт. Енявей п героевъ: «Razgovor ugodni naroda slovinskoga» Yen. П 5 9 . Кацъ (Jacob Cats), одіпіъ нзъ творцовь гол-

• Кач — Кач

—

6 }

.іаидскаго языка п любим йшін го.иандскіГі поэтъ, род. 1577 г. иъ Бруиврсгавен въ Зо.іаіідіи. Окоичииъ курсъ ученія въ Лейден , оиъ отпраБіілся въ Ор.іеапъ д.ш получонія стеііеііи доктора. Въ 1627 н 1631 г. былъ послаііникомъ въ Апгліи іг у.моръ въ 1660 г. въ своей деревнЪ ЦоргФлитъ близъ Гааги. Какъ поэтъ, онъ существеипо отлпчается отъ своихъ соперниковъ, ГООФТЭ п Вонделя. Наіівпооть, простота и блескъ его слога доставпли е.му пазваііі голландскаго ЛаФонтена. Онъ пиоалъ аллеіоріи во вкусс своего времени, стихіРдля разлпчпыхъ возрастовъ, объ отношеніяхъ обществениоіі жпзнн, баснп, оды, пдіілліп іі проч. Въ Гепт-Б ему воздиіігпутъ .монумеитъ въ 1829 г. Сочинеіііп Каца пздаиы Фейтомъ въ Амстердам-Б, 1799 г. въ 19 томахъ, іп-12. Качаловъ (Нпиита), племяипикъ дьяка Мйхаилы Битяговскаго; вм сттз съ Данпломъ БиТЯГОВСІ;ІІМЪ умертвилъ въ Уіличъ царевича Дп.міітрія, н въ то же время былъ убитъ разъяреипы.ми жптелями (1591). Качаловы, русбві дворяне; в дутъ своо пачало отъ ІІвапа Е.мельяііовича Качалова, которыіі за усердную службу и храбрость, оказанныя пмъ съ 1654 г., пожалованъ, въ 1076 г., гра.матою на помистья. За доромъ и Юрічмъ Яковлсвпчами Качаловы.ми въ отказпыхъ инигахъ 1679 и другихъ годахъ писаны пом-Бстныя дачи (Общ. Герб. IX—90). КаченовскІЙ (Мпхаплъ ТроФіімовичъ), ректоръ московскаго уііпверситета, основат ль скептігіескоіі школы русскоіі исторіп, род. въ Харьковв 1775 г. отъ небогатоГі гр ческой Фамилін Качопи н былъ единствеиныіі сыііъ. 1)ервопачальное восііитапіе получилъ въ харьковскомъ коллеііу.міі , no выходт; іізъ котораго, лишпвшись отца иа 14 году возраста, встуііилъ полковымъ урядіпшо.мъ въ екатеринославское казачье ополчеиіе. Въ 1793 г. опр дтиіілся канцелпристомъ въ бывшіГі харькоискій губернскіп магистратъ; въ 1795 г. онъ спова вступилъ въ воеііиуіо службу—сержантомъ въ тавричесл ііі ірепадерскіп батальопъ; въ слвдующемъ 1796 г. перевед нъ въ ярос.іавскііі ІІІЗХОТНЫІІ полкъ и чрезъ два года пропзвед нъ въ полковы квартирмеіістеры.Въскоромъ вре.мени онъ попалъ подъ судъ по одиому ди.іу, no былъ оправдапъ; въ 1801 г., вышелъ въ отставку и ііолучіиъм стобибліотекаряу граФа Г.К. Разумовскаго. З д ^ с ь опъбылъ въсвоеп сФерС:ІІМВЯ вс способы іі срсдства, совершоіиіо прсдал«я паука.мъ. ГраФЪ Разумовсі;іГі вскор былъ пазиачснъ попечптеле.мъ московскаго учебиаго округа и это открыло Качеповско.му дорогу no ученой частн. Въ 1805 г. оиъ получилъ

—

Кач — Кач

степень магпстра ФИЛОСОФІИ а ьъ 1806 г. удостоепъ степени доктора ФІІЛОСОФІИ П ІІЗЯЩПЫХЪ паукъ и утвержденъ въ званіи адъюнкта. Въ 1810 г. сдізланъ экстраордііпарііымъ, а въ сл дующемъ году ордипарпылъ проФвссоромъ теоріи п з я щ и ы х ъ наукъ, искусствъ и археологіи. Въ 1824 г. Каченовскому открылось повое попрііщо'; опъ получилъ ка едру псторіи, статнстикп іі геограФіп Россіи, а въ 1830 и 1831 г. no см ртп Мерзлякова, заппмалъ вр мвнно его ка едру по руескоіі словеспости; въ 1835 г. читадъ л кціи всеобщен псторіп, no н долго; поиышенъ въ зваіііе заслуж ннаго проФессора и занялъ ка едру исторіи н лптературы олавянскпхъ паръчіп. Качеповскіп запималъ вс высшія уппверсіітетскія должностп: онъ былъ віізитаторомъ казепныхъ у ч п л и щ ъ , члвпо.мъ разныхъ кимитетовъ при у п п в е р с і п е т ъ ; въ 1830 г. изорапъ и утвержденъ попечптелемъ въ звапіп дпректора педагогическаіо пнстптута; съ 1833 г. былъ цепсоромъ прп московско.мъ цеіісурпо.мъ комитет ,'а въ 1837 г. пзбрапъ сов-сто.мъ іі утверждепъміііііістерство.мъ въ званіи ректора. Съ самаго пачала своей литературной д-вятельпостн Качеповскііі особенно занпмался пер водамп съ Фрапцузскаго языка. Въ 1805 году онъ пачалъ издавать журналъ «B'ECTІІИКЪ Европы», который пото.мъ перешелъ въ рукп Жуповскаго (1807 н 1808 г.), н впосл-вдствіи спояа досталсн Качеповскому, съ 1810— 1830 г. Въ ЧІІО.ІТ; сотрудиііковъ Каченовскаго быліі:И. Н.Давыдовъ,К. Калапдовичъ, П.С.троевъ, Н. Г1олевоіі,.И. іМ. Спегпревъ, М. П. Погодішъ, Н. И. Надеждипъи другі . Самъиздательредакторъ по.мъщалъ въ этомъ журналіз свои статыі по крнтикіз русской исторіи. Въ чпсл пхъ вособепііостііза.м-Бчателепъразооръ«Истоpin Государства РоссіГіскаго» Каралзнпа, произведшіп въ свое время много шу.му, въ которо.мъ крптикъ съ жаромъ возставалъ противъ ц-Бкоторыхъ опііібокъ и педостатковъ Кара.мзина и первыіі по-краГпіеп-.м р показалъ, что «Псторія Гогударства Россіііскаго» еще нв ВПОЛІІТЗ удовлетворпетъ пауктз руссгой псторіи. Въ то же время Качеповскіп заип.мался и эст тпческою критііЕОіі п вособепностп р-вшепіемъ главпаго въ то врсмя эстетичкскаго вопроса о класспцпз.м-Б п ромаптпз.мБ. Вообщ какъ крптикъ и журналпстъ онъ з а п п м а е т ъ почетпо м-Бсто въ псторіп русскоіі .іптературы, хотя ещо -ііоііыни пе оц иеиъ вполпіз и безприсграстпо. Кро.м-Б-того, no звапію члепа московокаго общества люоптелеіі русскоіі словеспости, опъ помізіцалъ въ трудахъ этого общоe t n a своп сочппепія по части теоріп п з я щ н а г о и псторіи руссиой лптературы. Вособопііостіі

Кач — Кач

—

SO

—

Кйч — Каш

зам чателыіы и изв стны три е ю разсужде- причинахъ в роятнаго пересолонія Славянъ иія: « 0 древнемъ роосійскомъ СІІТІГІСТВІІ», «О на берега Волхова» — Поро.мыіилевскаго; — похвальныхъ с ю в а х ъ Ломоиосона» и «0 худо- 7) «0 пріічинахъ ііостепеііиаіовозвышенія Можествепныхъ произведеніяхъ, какъ па.мятпи- сквы до Іоаииа 111»; — 8) «Объ псторііческпхъ кахъ древинкъ иародовъ, которы бод е и л і трудахі. и заслугахъ Болтниа» — Стрекалова;— мен е извтзстпы потомству по м р у с т і х о в ъ 9) «объ историческихъ трудахъ и заслугахъ ііхъ въ пзяіцпыхъ искусствахъ». ( Р ъ ч ь , про- Мпллера» — Сазонова:—^10) «0 мігшііяхъ касаизнесепная Каченовскилгь въ торжествеішомъ телыю пронсхождеЕіія Русіі» — Бодяпскаго; — собраніп уннверсптета въ 1819 г. Его декцііі 11) «Крптическій взглядъ иа статыо «Скандипока едр теоріи н з я щ и ы х ъ искусствъи архоо- ііаЕСкія c a m » — Строева; — 1 2 j < 0 педостов-БрІОГІН изданы въ сокраіцеиіи учеіткомъ его, ИОСТІІ древней руссііоіі ІІСТО|)ІІІ и важііостіі.миізВойцеховпче.мъ, подъ заглавіе.мъ: «Начертаиіе ііія,касательнодревііостіі русскихълТзтоініееГі» теоріи и з я щ н ы х ъ ііскусствъ». Качеиовснііі не —егоже; —13) <Кто ппсалъ ПЫПБ памъ изв-Естбылъ mi праі'матііческіімъ,нп дог.матпчеоки.мъ ныя ЛІІТОПИСН» — ого же; — 14) « 0 первооытнсторико.мъ, но бьиъ критпкомъ; его спсте.ма, по.мъ впдіі п іісточііикахъ пып памь ІІЗВТІСТбоЛ5е і и п м е н и е р а з в и т а я н распростраііоііиая ныхъ литоппсей»—оіо же. Вотъ все, что можпо его учеііикамтіпослт>дователя.міі,плпззтъ,каиъ сказать Фактпчески о скептпчоскоіі школІз.Заи всякая систе.ма, свои твердыя п свои слаоыя м-Бчательныдіп протіівіііікамп я .мивпій в ъ стороны. Нізкоторыя п з ъ ннхъ пачали оправ- иастояіцее вре.мя б ы л п : ІІогодпнъ и Бутдываться въ настоящее время, другія вызвали ковъ. Иервый недаішо издалъ свои «Изсліздожаркихъ противниковъ. Главиыя основанія его вація, замвчанія п лекціи русскоіі исторіи» снсте.мы, слБдуюЩія: Качеповскііі прнпп.малъ (Москва 1846 г. Ill гома), въ которыхъ издаРусь за Хозаръ, за народъ прпшедшій съ юга; гаетъ и опроиергаетъ мп-Бнія • п поло^онія начало ЛІГОІІИСИ Нестора онъ почнталъ ска- спектнческон школы, а второи—«Ооороиу русзочнымъ и вымышлеппымъ, и ду.малъ, что са- коіі ЛБТОПИСІІ отъ иав та скептиковъ». Качемая дътопнсь сочинена въ XIII пли XIV сто- ііовокіп ум. 17 апр. 1842 г. и погребепъ на л тін, хотя онъ іпісколько не солінввался въ Міюскомъ кладбпщ-Б. Качеповскій ''ылъ такжо жизнп преподобпаго Нестора. О а ъ выводнлъ замБчателыіымъ ФІІЛОЛОГО.МЪ ; оііъ зиалъ преС л а в я н о і ^ с с о в ъ не отъ береговъ Д у н а я , но красно я з ы к и : Ф|)аііцузскііі, пБ.мецкііі, аиглійс в в е р и ы х ъ или Велико-Руссовъ изъ южныхъ скій, италіяпскііі, польскій и другія славянсьія приоа.пійскихъ с т р а н ъ , отъ Оботритовъ и наръчія, и въ преклоиныхъ лЬтахъ выучнлся . Вильцевъ, а южныхъ іілп МалороссіяііЪ и з ъ шведскому языку. Труды сго обратили па себя странъ прикарпатскихъ, отъ Хорватовъ. На- вниманіе лногихъ учоныхъ обществъ и с слоконецъ о а ъ принпмалъ, что пазваніе с-Бвер- вій. ныхъ Славянъ Русыо ведетъ свое начало не Качуча (cachucha), испапское слово, назвасъ с-ввера, отъ Норд.манновъ, но съ юга, отъ ніе тапца, который вволи на театралыіую сцеиридн-Впровскихъ с т р а н ъ . Другія положоиія «спектической школы», развитыя и защищае- иу знаменит іішія танцовіцпцы: Фаіши Эльсныя учеііикаміі Каченовскаго, сл-Бдуюіція: Рус- леръ и Тальони; онъ составленъ изъ испанская иравда пе могла быть въ XI ВЪКІІ; ДОГО- СЕііхътанцевъ.болеро и Фапдапго. Но слопо «каворы Олега, Игоря и Святослака ие достовЪр- чуча» Испанцы вообще употребляютъ для вын ы ; оспованіе Новгорода должпо отиосііть къ ражепія восторга, страстеіі, добродтзтсли, всеXI илп XII взку; Изборскъ, Полоцкь, Ростовъ го возвышеннаго илн ііевыразнмаго. и Ыуро.мъ оспованы позже IX в ъ к а ; Ргорикъ, Кашалотъ, Потъ (Physeter, Catadon, Cachalot, Аскодьдъ, Диръ, Рогвольдъ и Туръ лица басноPollfisch), кіпообразпое животное съ огромною сювныя; Ііслапдскін саги б зполезііы для русголовою, чрезнычанно раздутою епередп п съ ской исторіи; кожаныхъ денегъ іісбьмо;торгодлиииою узкою ііижиеи челюстью,снабжеііііою вли ВЪХГВІІІІ такж но могдо быть. Сочипепія рядо.мъ цплипдрігіескихъ ІІЛІІ конпческнхъ зуспектической школы, въ которыхъ заклгочаютбовъ. Верхняя чедюсть беззуба ила съ очень ся эти положенія, и другія сочнііенія Каченовмалонькими зуба.ми и безъ роговыхъ плаетискаго, суть слъдуіощія: 1) «ИзслЧідовапіе о станокъ, изв стиыхъ подъ имене.чъ кптовыхъ рііііііой чернііговсьоіі золотоіі м далп»; — 2) усовъ (clasmia, fanons). Вь полостяхъ головы «Разсуждепіе о судебпыхъ поедннкахъ»; — 3) ііаходптсл родъ жира, застыиающаго отъ холо«О РуссквЙ Ііравд »— 4) «0 кожапыхъ деньда и пазывае.маго въ торговлТі «спермацето.иъ». гахъ»;—5) «Обасііословпо.мъ времени въ Ро(?с. Кашалоты,такъжекакъ и киты, выбрасываютъ нсторіи» — Клюшішкова; — б) «0 времеіш и чрезъ ішздри столбы воды съ большимъ шу-

Каш — Каш

—

6121

мо.мъ. Пахучее и е щ в с т т ^ и з н ^ с т н о е подъ имопемъ «сізройаморы» и плапающеопноглаііа поверхіюстіі моря, ііокіідіі.мому есть бо.ііізненііое произііелепіе, ііаколнщоеся въ иипікахъ кашалотооъ. Этп ЖІШОТІІЫЯ могутъ жигь прен.муіцестпоііпо съ экпаторіа.іыіыхъ частяхъ БОІЬшаго и Ат.іаіітііческаго океаиа. Они подятся мпогочислеппыліп стада.мм; г.іаппуго ппщу пхъ состас.іяютъ большіо мо.июски н друіія м%рскія животныя. Отъ нихъ по.іучаотся мон е жнру, ііежеліі пзъ китовъ. Диіиа кашалотовъ простпрается іишіда до сомпдосяти Футовъ. Кашевзровъ (Алоксандръ Фплпішовіічъ), покуснг>іГі іютважпыіі мореплаватоль, сдіілапшііісн ІІЗВІІСТІІЫМЪ морсішмъ иутоиіестві .мъ къ сізверііы.мъ бероіамъ А.мерігаі, нмъ въ первыи разъ ос.мотр1>нііымъ. Кашеваі)овъ род. пъ 1809 году на островіі Кадьякіз, нъ Сізверпоіі Аморикіз, откуда въ 1821 г. на судііт; «Бородшіо» приоылъ въ С. П е т е р б у р г ъ , п получнлъ ооразовапіе въ морскомъ нскусствіз въ штурманскомъ, учплиіці;, въ Кропштадт . Въ 1828—29 н 30 годахъ, онъ совершилъ иутешествіо вокругъ св та на вооиио.мъ траиспортт; «Елсиа», а въ 1831 г. произведеиъ въ прапорщпкн кор•пуса штур.маповъ. Находясь съ 1828 года па служб Россіпско-Аліорііканоі;оіі Компапіи, Каш е в а р о в ъ , съ 1833 по 1843 годъ, комапдовалъ компапеііскимъ судпо.мъ, и им хь случап озпакомпться со всіі.ми берегами спверо-западной Америки, п островами, лежащими въ Ijopmiroво.мъ мор'Б. Въ 1837 г., по поручепію правптсльства, опъ совершплъ зііамоиптое путсшествіе па с-Бворъ, и въ 1844 г. возвратплся въ С.-11етербургъ. Любопытноо оппсаніе всего края, чмъ обозр ниаго, готовіітся къ печатанію. См. «Извлечеиіе нзъ рапорта прапорщика Кашеварова», (Сыиъ Отсч. 1840 г. .Л 1); «Отііывки изъ дневпика корпуса штурмаиовъ цоручика Кашеварова» , и пр. въ С.-ГІб. В-вд. 1843 г. JVSJVS 190—193, ІІ «Зам тки объ Эскпмосахъ въ Русскоіі Амсрпкъ» (Съв. Пч. 1846 года, JVi 227 и 228). Кашель (Tussis), пропсходитъ отъ судорож•паго страданія дыхателыіыхъ о р г а и о в ъ , іпіогда отъ раздражеиія слпзпстоп грудной перепііикі!, пор-пдко оті. засоренін желудка , нноіда отъ остаііовленія пспарпны па кожт;, отъ іеморроя и отъ остаповлеііія мі;сячныхъ ч кровеіі у ЖОІІЩІІПЪ. Сл дователыю, капіель можетъ •быть назваиъ прііпадкомъ другихъ болвзпеіі. Прппадіаі: сплыюо слышпое ііыдыхаіііс-безъ лихорадки; въ начал кашоль бываетъ сухоп, а подъ копоцъ съ мокротой: оіп. бываотъ ревматііческаіо п катарралі.чаго своіістпа. Самъ по себв опъ но опасеііъ, но поолі;дствія ого

-

Каш — Каш

важны и пепріптпы; какъ-то: воспалепія лёгкпхъ, Еровохарканіе, легочпая чахотка. Въ діэтичоско.мъ отиошепіи въ ііачал полезпо упо-4 троолять чай Боергава, т. е. грудной паборъ траиъ, шалфеіі, анисовое, э прпое ,масло па сахар-Б по досятп капель; еслп же упорство кашля продолжаотся,то очепь полезііо пріінладываиіе па грудь смолянаго пластыря. КаіИЯНЦОВЫ, русскіе дворяпе; ихъ сущоствовало два рода:—I) ііом щепныіі въ БархатпоГі КІІИГВ (XXIX—235) и пропсходящіГі отъ выъхавшаго въ 1327 г. изъ Волынп Юрія Лазыпича; по попредъявленію при составленін Оощаго Россіііскаго Героовііика доказательствъ о свое.мъ пронсхожденіи, должепъ быть почптаомъ угасшіі.чъ; —2) ведущіп свое начало отъ Ііваиа Иваповича Кашіінцова, который въ 1614 году пожалованъ граматою на пон-сстья (Общ. Герб. VIII—36). Кашннъ, у здиыіі городъ Тверскоіі губерпіи, лежптъ въ 200 верстъ къ сіиі.-вост. отъ Твери на р ^ к Кашпнкіз; отъ С.-Петербурга въ 706 всрст., отъ Москвы въ 353 верстахъ. Кашпііъ нъкогда составлялъ особое кпяжество. Въ 1237 году опъ былъ разорепъ Татара.мп: около 1300 года Кашшіы.мъ владі5лъ князь Димитрій Борисовичъ, пзъ рода князей суздальскнхъ. Дочь е г о , кпяжпа Апна, была въ супружествъ за всликпмъ княземъ Мііхапло.ліъ іірославиче.чъ творскимъ, а к а к ъ у кііязяДпмитрія Борпсовича дізтей пе было, то по смертп его, К а ш и н ъ ііріісоедіін нъ къ Тверско.му княжеству. Въ 1319 г., по разд лу Михаііла Ярославича, Кашііпъ достался м ньшому его сыну Васплію, съ которымъ зд сь поселплась и вел. кн. Anna, Въ 1327 г. Кашііііъ в.мііст съ Тверью былъ разоронъ Татарами, потомъ находился подъ вііяіііеіМЪ,то Литвы, то Твери, пока въ 1486 г. не былъ вм стт; съ Тверыо прпсоедііпенъ къ Московско.му княжеству, п велпкіе князья московскі отдавали его по влад піе кпязьямъ уд лыіымъ, пока оиъ no вошелъ соворшепно въ составъ Московскаго кпяжества, посли He­ ro до П Е Т Р А В ликаго управлялся опред-Бленііымп въ Москв началыіііка.ми. Въ 1718 году іірііппсаііъ Московскоіі губеріііи къ УГЛІІЦІІОН провинціп и учреждона въ немъ воеводская капцелярія, котороіі правленіо продолжалось до 1776 Г;, когда Кашііпъ былъ прпппсаіп. къ Тверско.му ііа.міістиіічоству. Теперь uij Кашппіз 6,500 обоего пола жіітелеіі, 30 церквеІ! и до 6,200 руб. сер. городскпхъ доходовъ. Въ городи бывають дві; годовыя яр.маркп. Іізъ древпостей въ Каіііиіііз замПчателыіы: старпппая KJftnocTb, Воскресенскііі соборъ, гд храпятся ПІЗСКОЛЫІО покрововъ, іііитыхъ дочерязиі Алв-

Каш— Каш

—

62 \ — Каш — Каш и не разбиіи Поляковь; тогда,оставяБряііскъ г оіпі укр-Бпнліісь въ Карачев . Кашинъ - Сухоп - Оболенскій (Иванъ Иваіювичъ), князь, участвовавшііі въ войнъ противъ Крымцевъ (1541), былъ послапъ воеводою П льскіі.мъ къ царю Іоапііу IV, съ вЪстью о бтігствъ хама Саішъ-Гирея. Обвинепный впосл дстпіп Іоапііо.мъ IV въ нпзкоГі ИЗМТІНЗ и въ смерти супруги его Апастасіи, КашииъСухой былъ казпепъ въ 1565 г. Кашины, русскіе князья, проиоходіівшіе отъ кппзеГі чсрнпговскихъ п по.мізщенііые въ Бархатной КІІІИ-В XII — 131 ; они боліів не существуютъ. Еашира, у здный городъ Тульскоп губерпіи, лежіітъ въ 104 верстахъ къ с.-в. отъ Тулы, на правомъ берегу р. Оки. Отъ С.-Петербурга въ 953 вер., отъ Москвы въ 279 верстахъ. Опъ состоялъ въ чнсл уд-влыіыхъ городовъ Московскаго княжества и, пе выходя нзъ влад-Бпія русскпхъ царей, п сколько разъ прииадложалъ ііііозе.мцамъ.Іоаииъ III отдалъегововрем ниое владт>іііесыііуИбрагіі.ма п ііасыіікуМенгли Гирея, казанско. іу царевичу Магметъ-Амипю, лишеіііюму престола.Прп Васмлііііоанповіічіз Кашира была отдана Абдулъ-.ІетііФу. По смерти его, она перешла въ по.мізстье пли «кор.мленіе» къкпязю едору Михайловичу Мстиславско.му, выт.хавше.му изъ Литвы въ 1526г. Кашира, въ XVI сто.і. еще сто.іь близкая і;ъ ЮЖІІЫМЪ граііицамъ Россін, нер-Бдко служила сборнымъ мъсто.мъ войскамъ,' созыва .мымъ для защнты столпцы. Кры.мцы часто направляли своГі путь па Кашпру, и потолу около нея обыкповвпно стоялъ московскій сторожевой полкъ. Кашира еще при Васііліи Іоаннович , въ 1531 г., была укрзплена вало.мъ и деревянными башнями, это однако не спасло я отъ наб говъ Татаръ въ царствованіе Грознаго ц сына его, еодора. 1607-й годъ памятнізе Каширз прочихъ годовъ междуцарствія. Голицынъ, Лыковъ и Ляпуновъ былп отряжены царе.мъ Василіемъ къ Кашнріі, которую лже-Петръ въ то же время приказалъ занять Телятевокому.Кровопролитная битвана р чктз Восм , верстахъ въ 12-ти отъ города, коичилась б гствомъ Тедятевскаго. По указу царяМихаила,Кашира, стоявшая прежде вдоль дііваіо, пнзменііаго берега Оки, перенесена на противоположпую рязанскую стороиу и ограждеиа отъ Татаръ земляны.чъ вало.мъ и деревяннымъ палисадомъ, съ башнями и бастіонами. Въ 1718 г. Кашира прпписана къ Московской губ., а въ 1776 г. причислена къ Тульскому наміістничеству, и увздъ этого города былъ значительно уменыіі иъ. Теперь въ Кашир до 4,000 об. п. житедеи, 6 церквей, 6 Фабрикъ и

ксія Михайховнча и т. д. — Кашннскін у здъ занимаетъ прострапства 1,960 кв. верстъ, пзъ чисда которыхъ подъ поля.ми до 119,000 десятпнъ, подъ луга.ми до 80,000 досятипъ и подъ і са.ми до 19,000 десятииъ. Жптолей 115,000 обоего пола; на квадратиую ворсту прііходится no 68 обоего пола жителеіі; па каждую дуіпу мужескаго пола по 4 десятииы. Мізстоположепіе у зда возвышенное, покатое иа с в.-вост.;почва зешп преіі.муществеііио глтіистая п песчаноглііпистан ; вообще удобна для землед лія, которое п составляетъ главную про.мышлопность жптелеіі. Кро.мъ того оип заііимаются прядеиіемъ лыіа и хлопкопъ, коиоводство.мъ и дтзланіемъ черепаховыхъ п роговыхъ гребней. Еашинъ - ОболеЕСКІ.н (Алексапдръ Васильевичъ), князь, бывшіп въ 1534 г. стародубскимъ' иамізстимкомъ. Пріі немъ кіевскіи ворвода Ні>мировъ осадплъ Стародубъ п выжегъ его предмізстія, но ус.трашеііпыГі С.МІІЛОЮ вылазкою Русскихъ, подъ предводительствомъ Левііна, бтзжалъ въ безпорядкіз, такъ что Каиіипъ усп15лъ захватпть и прислать въ Ыоскпу 40 лепріятельскихъ пушкарей со вс .мъ ихъ спарядомъ и знатнымъ чііновніікомъ Суходольскимъ, взятымъ также въ плтиіъ. Въ 1541 г. отправлепиыГі пооломъ въ Таирпду, Кашииъ былъ тамъ задержанъ хапомъ Саипъ-Гнреемъ до 1542 г., только тогда могъ внести за себя 500 рублей выкупа н получнлъ шертную граиату для отъъзда въ іМоскву,когда ханъ. испытавъ пеудачу въ ВОІІІГБ съ Русскііми, согласился съ пими по.мириться. Кашинъ-ОболенскІЙ (Миханлъ еодоровичъ), князь, въ 1603 г. бывшій воеводою въ Че])іііігов , поіучилъ изъ Люоеча отъ Черіініовца Карела грамату съ вТіСтыо, что царевичъ Димитрій жішъ и скоро будетъ въ 1'оссіи. Но онъ остался візрнымъ Годунову въ званіи окольничаго, находнлся иъ царскомъ войск-1і,выстуіінвшемъ противъ самозванца изъ Прянока, и участвовалъ въ несчастнои для Бориса битвТі подъ Трубчевскомъ. ГІо йозшествіи на престолъ Лжедимитрія, Кашиііъ былъ пожалованъ въ звапіе боярина (1605). Въ царствованіе Шуйскаго иаходился въ рядахъ московскихъ дружипъ, и въ 1607 г.,съдругИіМЪ воеводою Ржевски.мі,, укрізпидся въ Брянск . Са.мозванецъ осадидъ этотъ городъ, по но могъ • > преодолііть храбрости его защитнпковъ, которые, пр терпъвъ гододъ, •Бли дошадей, и по имъя воды, доставали ее цт.ною крови—ежодиевпыми вылазками u битвами, пока наконецъ, съ помощію пріішедшаго къ иимъ мщ.ія •Інтвішова, не сдилали р шительной выдазки

Каш — Каш

—

Каш — Каш 6: } _ им піе московскому воспитательному дому, въ пользу воспитываемыхъ въ немъ спротъ. По смертп ея, въ 1773 г., оперунскій сов тъ, выручішъ за продажу этого имізиія 32,200 руб., постановилъ: изъ процентоиъ этого капитала постоянпо содержать дптзпадцать воспитанниковъ н столько же воспіітанііпцъ. Кашкара. Такъ называются въ Сиоири деревца ііликустарникп, прііиадлежащіекъ роду Рододендропа (RhodOjlendron) ; они составляютъ ооыкноиениыГі паростнпкъ соспяковъ пъ Сибнрп, къ востону отъ Уды (ливыГі пріГгокъ Верхней Тунгуснн); онн такж изоонльно растутъ повысокіімъСаянскимъ п Байкальскп.чъ горамъ, па каменпстон почвФ. В нчикъ цв тковъ ихъ вороикообразиыГі, нногда же распростертыіі колесомъ, о пяти кругловатыхъ доляхъ, и съ 10 ішзогнутыми тычинками, между которымн возвышается 5-ти-угольная завязь съ длішнымъ ннтеобразнымъ столбикоііъ. Весьма краспвые розовые цв ты им ютъ, у породъ съ мохнаты.ми краямн лпстьевъ (Rho­ dodendron hirsutum, Linn.), доволыю пріятныіі запахъ, a у Ржавпстон кашкары (Rhododendrum ferrugineura), которой лпстья покрыты снизу ржавчинны.міі пятнами, опіі вовсе лишены запаха. Самяяпрнмізчателыіая порода изъ этпхъ дерепцевъ есть собственная Кашкара (Rhodo­ dendrum chrysanlhum, Pall.), называемая Даурскою, пото.му что встричается преимуществепно въ Дауріи (Нерчипскій у здъ), на скалистыхъ мшистыхъ скатахъ сн жныхъ горъ и на предгорьяхъ,ііепроизводяіцііхъ другаго л са. Этотъ ридкій красивый кустъ, съ болыпими с-Бряно-желтыми цвътками, весьма извБстенъ тамошнимъ жителямъ какъ превосходпое лекарство въ разныхъ хронпческихъ, особенно ревматнческихъ бол зняхъ. Весною при пер селепін въ горы, онп обыкновенно подвергаются ііестерпнмой ломот въ суставахъ, отъ котороіі чан кашкары, та.мъ же растущей, достав.іяетъ облегчеиіевъ самое короткое вр мя.

заводопъ и до 5,800 руб. сер. городспихъ доходовъ. Пристапи пъ Кашир итзтъ: л сные пюты и суда разпоп ве.іичііны,проходя (оо.іі>шею частію съ ХЛІІООМЪ и дроиамп) пъ Ко.!о.мну ч Москпу, остапаішіпаются протинъгородатогда тодько, когда имтзютъ пужду ВЪ ПОЧИНКІ5, ІІ.ІИ въ ооновлепіп запасовъ дія судорабочихъ. Поэтому складкп товаровъ эдъсь почтп не бываетъ. Всего пріібылыіт>е закупъ въ степпыхъ городахъ до 2,000 головъ рогатаго скота . а въ КалужскоГі н Смолопскоп гуоериіяхъ строеВ|аго и пплыіаго л са. Скотъ прогоппется въ rtloскву: л съ, сплавлснпыГі до Кашпры по Окіз п неридко распімепиып зд сь иа доскп, идетъ отсюда въ разпыя мііста; хліібъ же порепродается крестьянамъ, прі-Взжи.мъ пзъ Московскои губерпіп. Прмарокъ пять:1) Гсоргіевская осьміідневная, съ 23 апрііля ; 2) Вознесеііская, па (j-ii НОДІЗЛІІ послі; Пасхн; 3) Десятая или Пятнннкая, въ десятую по ПасхТі пптницу; 4) Никитская, 15 сеіітября п 5) Покровская, I октября. ВажпИо прочпхъ 1'еорпевская, впродолжепіе котороіі, между-прочимъ, прпгоияютъ до 1,000 головъ рогатаго скота п прпводягъ отъ 2хъ до 3,000 лошадеп. Изъ каширскихъ Фабрпкъ вособеііЕіости за.міічателыіы: 1) сукоішая, приіотовіяющая ежогодпо 1,200 кусковъ сукиа, по ц пи отъ 5 и 7 до 20 руб. асс. за аріііііпъ.Шерсть покупается на ярмаркахъ, въ губерпіяхъ: Харьковской, ПолтавскоГі, Чернигопскоп н Кіевскоіі;краски,ворсилыіыя шишки п деревяипое масло — въ Москвъ; клеп, мы-, ло, поташъ — нъ Ннжнемъ-Новгород-Б; главпая продажа суконъ въ 'Гул , Калугіі, Москв и иа Нижегородской ярларктз. 2) МпткальнаяФабрпка, выдіілывающая въ годъ до 2,500 штукъ мнткаля, на су.мму до 10,000 руо. сер. Москва, едииствонное м-Бсто для пріобр тенія матеріяловъ и едіінственныГі рынокъ для сбытавя издъліп. Мтзщане пъКашир-сзапймаются локлею рыбы въ Ок п въ лежаще.мъ близъ пея озеріз Ііетіпііз, работаютъ наФабрнкахъ и занодахъ, содержатъ трактирныя заведепія т.и.Киіиирспій уъздъ эаип.маетъ пространства 1,695 кв. в., изъ чпсла которыхъ подъ поля.ми 142,000 део., подъ луга.ми 15,350 и подъ лізсомъ до 5,700 дес. Житолей въ увзди до 71,000 об. п. На квад. версту прнходится по 42 об. п.; на каждую дуіиу мужескаго пола по 5 десятпнъ М стоположепіе уБзда высокое; почяа преіімущественно глііппстая, плодородная. Главные пііо.мыслы — хлізбопашество и огородішчестио. Недал ко отъ Крапнвиы и въ с. С нышнФ зам-Бчательпы ло.мки плитиаго кампя. Каш/іадамова (Мар а Д.митріевиа), д вица, зав щавшаи всо свое движимое п недвижпмое

Кашкинъ (Петръ Гавриловичъ), вице-адмнралъ русскаіо Ф.юта, сперва поступилъ въ навигаторскую шко.іу въ Москвіз, оттуда переведенъ въ 1715 г. въ Петербургъ, во оновь учрежденную морскую академію. Въ сгВдугоіцвмъ 1716 г. пропзведенъ въ гарделарипы п посланъ въ Вепсцію для нзучеиія построГіки галеръ, откуда возвратплся въ 1720 г. н оылъ произведоііъ по экза.мену въ унтеръ-лейтенанты галернаго Ф.іота, а въ 1729 г. въ л йтенанты. Состоя подъ ко.мандоюкапіітаііъ-комапдара Віиьбоа, онъ былъ употрооляемъ при постройкахъ въ ад!чііраітеГіствтз,а пото.мъ поваго Иеа-

Каш—Каш

—

кіевскаго моста. Въ 1737 г. былъ иоодапъ въ Бряпсг.ть, д.іп устройства брппскоіі Ф.іотіиіи, и за участіо въ воГін , быпшеГі въ то вромя съ Туркамп, произведеиъ въ каіиітаны полког,шічьяго ранга. ІЗъ шведскую войну 1742 п 43 годовъ, Кашкпнъ, комапдуя арріергардомъ галерпаіо <»лога, былъ тяжоло раиенъ. Съ 1747 no 1751 годъ [іаход(ілся въ Ревел-Б, ко.мандуя отрядомъ, соетоявшимъ пзъ 35 галоръ, потомъ поступилъ въ с. - петорбургсЕІіі галерный портъ: въ 1753 г. пропзпедонъ въ капптанъ-комаплоры,. а въ 1754 г. пазчачеиъ дпрскторо.мъ ад.мпралтеГіскоГі копторы. Въ 1756 году енова по.іучилъ начальство иадъ 45 гал ра.ми, которыя н отв лъ въ Ревсль. Въ маі5 1757 г. пропзводепъ въ коптръ - адмпралы н командуя 27 отборными галера.ми, посланъ.въ Либаву и М .мель, гд^в строилъ суда для перевозки артпллеріи п воііскъ въ Пруссію и составилъ карту прусскаго бсрога отъ Ппллау до Кенигсберга. Въ 1760 г. былъ отозванъ въ Петербургъ, а черезъ годъ сд-Еланъ членомъ адмііралтоиствъ-коллегіи: въ 1763 г. произвед нъ въ вице-адмиралы; вскор посліз этого Кашкиіп. умеръ на 47 году своой сіужбы. КаШЕИНЫ, руссвіе дворяп ; ведутъ свое начало отъ вытзхавшііхъ въ 1473 г. къ ведикому г.пязю Іоанну Васильевичу и з ъ Ри.ма гречеекпхъ дворяиъ (трехъ братьевъ); по прозванію К а ш к п п и ; въ 1667 и другпхъ годахъ, Кашкпны служили въ Россіи столыіпка. ііі, воеводаіни и въ другпхъ важпыхъ должностяхъ (Общ. Герб. 1 - 6 8 ) . К а ш м и р ъ , провпнція въ И н д і и , и.м-Ветъ 5,009 ЕВ. мпль прострапства и 2,000,000 жителей; про.іестиая долнпа, окруженная иерховьями Гималайскихъ и Гиндукушскихъ горъ. Черезъ горы, се окружающія, ведутъ два прохода или ущелія, — іМузаФеррабадъ, ведетъ въ Афгаиистанъ, а Шу.моо, въ Лагоръ. Средипа ДОЛІІИЫ возвышается надъ уровнемъ моря на н-Бсколько тыоячъ (5,350) Футовъ и сравчивается мало-по-малу съ высокими горами, съ которыхъ иизвергается ИІІСКОЛЬКО ручьевъ, образующихъ т р и р-Бки: Джилумъ, МалыііСундъ пКишна-Гаига. Долнна и.м етъ 30 мп.іь длшіы и 20 шир. ВсЕ роды хл ба растутъздБсь паоткрыто.мъ поздухт;,хлопчатая буінага,табакъ,вииоградъ,лимоыы,апельсііііы,ііатеррасахъпокат о с т е й г о р і . растутъ европепскіе Фрукты, великол пііыя розы и др. цв ты. Воз.гв платаповъ возвышаются европепсьіе л са. Въ горахъ водятся леопарды, паитеры, тигры, м дв ди, волки; миожество топкорутіыхъ і;озъ и овоцъ составляютъ главпо богатотво жителей. Въ и иаіайсЕііхъ и Гиндукотскихъ г о р а і ъ есть так-

624

—

Каш — Каш

ж золото, ж л-Бзо, сира, соль и каменный уголь. Жителц — ііпдійскаго происхождепія, бслы лицомъ, крізпкаго и краспваго тБлосложепія, жпвутъ одиііочііо, д ятелыіы, учтпвы, луканы н хптры. Онн говорятъ ііндійскнмъ ііар'Вчіе.мъ. Порвоііачалыю нспоиіздывалп в ру брамы , ныніі упіетенпуго магометанство.мъ. Кро.міз хлибопашсства и скотоводства они также заиимаіотся рукодчзльямп; вособеиности прославилнсь прнготов.іепіолъ отлпчпыхъ шалей, которыхъ ожегодпо выд лывается с.іишко.мъ 80,000, на 16,000 стапкахъ. Отсюда отправляются каравамы во вс страны Азіи. Главныіі городъ ііровипцііі: Каш.мпръ, па р к-Е Джилу.мъ, пм т ъ 200,000 жите.іеіі, п построопъ средіі прехестныхъ садовъ. Волпзп его паходится іізобилугощее рыбою озоро Да.иь п ввлпколітное л тнее міістоііробывапів лонгольскагоимпер.Шахъ-Іимара 11о аріеданіямъ, кашмпрская долина была ц-Бкогда озеро.мъ , a иізкоторые полагаютъ. что ЗДІІСЬ бы.іъ зе.мпой рай.Страпа этаимила собствеиныхъ властителей; въ XVI стол. ее покорііли Мопго.іы, въ XVIII—Афіаны. Съ этоіо времеви Каш.мпромъ уіірав.іяетъ нам стшікъ (хакпмъ), въ Гі дт.ііііі котораго паходится 10,000 аФіапскаго вонска. Кашмирскіо раджп н е з а в н с п м ы , но платятъ дапь. Кро.мі; того изъ доходовъ, которые простпраются др 4>5 мил. рупііі, ^ часть приходнтся па Кабулъ. Еаштанъ (Caslanea, Gaerln. — іімя Castanea происходитъ отъ дровпяго ессалінскаго города Кастанеи), родъ деревьевъ, пріінадлежащпхъ иъ се.меііству Сорежчатыхъ (Amentaceae, къ отряду Плюскоиоспыхъ (Cupuliferae). Цв тки пхъ мужскіо и жеискіо , сидячіе па одиоліъ ствол и стебелькі; ; первые в голыхъ питеооразныхъ сережкахъ, безъ чашечкп , съ пятпразд лыіымъ ВІІНЧІІКОМЪ, закліочающпмъ въ Сбби отъ 10 до 20 тычинокъ; вторые, при осяованіи общаго ст бельиа ІІ.М-ЕІОТЪ 5 или 6листпую чашочі;у, усажеііпую Еолючка.ми бозъ в'Бнчиі;а, три завязи съ Еистеобразпыми устьями. Плодъ величииою 1 — І і ^ дюй.ча въ діаметрТ;, заключается въ колючемъ СБДІЯНПІІІІІ;, содержащемъ въ с біз 2 или 3 ор-Бха, покрытыіі двойною покрышЕою; созръваетъ въ ОЕтябр . ГІзъ породъ Еаштапа за.м чательны: 1) Каштанъ обыпновенпый ііастонщііі.ііли просто К а ш т а п ъ (Castanea vesca, Giirln.; Fagus ca­ slanea, Linn.), ростомъ, прочпостыо n красотою подобопъ дубу, самородію расготъ по берегамі, Рейпа, на Юр , на отлогостяхь Альпъ п вообщ е въ гориотыхъ м-Бстахъ южной Европы ; у насъ же дико раст т ъ по восточному паправдоиію Кавказа, изр ДЕа встр чавтся въ са-

Каш — Кащ

— I 5

дахъ южпоіі Россіи, отчасти въ Остзеііскпхъ губорнія.чъ , гд переііосптъ згпінія отужи ие ичаче каг.ъ подъ поіірышкою. Лпетья его поперелгшіпые, Бо.іыиіе, отъ 3 до 4 дюймовъ д.шпою, съ ОПІ;ІІХЪ стороіп, гладіле п съ верхнеп прикраспаго лосііящагося зе.іеііаго цііізта: н.м ютъ по краямъ бо.іыпіе, заостропные, пплообразпые зубцы. 'Лиотья его распускаіотся очень рапо, п пото.му шюгда страдаютъ отъ мороза;держатся па дерппт. до стужи глубоііой о с е і т . п пс подворжены иападенію пас ко.мыхъ: ЦВІІТГ.ІІ ііоказі^іііаіотся пъ ІЮІІІЗІІ іюл .Мужскіе составляготъ продолговатыя б лыя сережки, вворхъ торчащія п пріікр плеппыя въ промежуткт. лпстьевъ иа ііаружпыхъ г.тзтвяхъ; овн цздаютъвесьма сіілыіі.ііізапахъ. ЖваскіецвЗткп сидятъ на копцахъ вптпеи въ впді; почекъ, толщііноюсъорізхъ, пмізя щетпппстую чашечку съ четырьмя зубцамн. Въ Россіп каштаны вообщо ртздіпі; въ южпом EBfion'B оііп заМІІПЯЮТЪ простому пароду хлВоъ, и употребляи т с я въ пиіцу сырые. вареиые ч пвченые. Получаемая изъ ипхъ мука пе столько годптся для поченія хлъба, сі;олько длп варемія изъ нея в ъ вид крупы разпыхъ кашицъ, Елёц къ, лапiiiii п т. п. Вообіце варепые каштаиы леіче для жолудка , ^ізмъ жареиыо. К а ш т а п ы , толченыо и истертые съ уксусомъ п ячменною мукой, Сімягчаютъ затвердізіости въ грудяхъ и разжижаютъ спекшееся (сгустившееся) молоко. Говорятъ также, что каштамы укр пляю т ъ грудь и осввжаютъ кровь; В.МІІСТВ СЪ т т ш ъ опи производятъ запоръ, головную боль, іі вредны для чахотныхъ. Каштаны,сваренные въ своеіі кожиц-Б, составляютъ хорошее лекарство отъ поноса, пото.му что ядро ихъ напитывается дубильнымъ веіцествомъ к о р ы , п становится вяжущи.мъ. ІІзъ подіЕарснныхъ каштановъ приготовляютъ такж ііапитки: одинъ похожііі иа шоколадъ, а другоіі на коФе; изъ нпхъ можно также получать молоко н выжимать масло. Каштана.мп худшаго сорта откармливають свинеіі, коровъ и гітицъ. На Р е й н з изъ каштановаго дерева д-влаготъ бочкп, въ которыхъ вііно не теряетъ своего вкуса. Еаштанъ дпкій мліі Еопевій (iesculus In'ppocastanum, L.) (см. Шелудникъ). Кашубы, пародъ вендскаго пле.мепи, котораго остаткн нын-В паходятся въ ст.веро-восточной части Померапіи; н которые изъ ипхъ говорятъ славянскимъ партзчіе.мъ, другіо пон-Бмецки. Они находиліісь въ кртзпостпомт. состояпіи до 1810 года. Король прусскін в ъ полномъ свое. іъ титули пмепуется герцого.мъ Кашубовъ. Кащей. сверхестостііеиноо баснословное гуТ. VI.

—

Каа — Кая

щ е с т в о , котороо в ъ русскОіЧЪ пародіз предстапляется живымъ человтзческимъ остово.мъ, обладающшіъ даромъ безсмеріія. Преданіе говорптъ. что онъ, ие смотря на свое безооразіе, любилъ молодыхъ дъвіщъ п часто похищалъ мхъ отъ родителеіі; даже ііпогда пропадали Ерасавицы съ брачнаго ложа іі потомъ были ііаходммы въ палатахъ Каіцея. Кающіеся. Подъ этцмъ и м е в е м ъ . которое прііііадлежптъ и всякому вФрующе.му. приступаюіцему къ тапнству покаянія, въ первенствующеіі Хрпстовой Церьии былп пзв стны особепно ^ъ. і;оторые за тяжкія преступлеііія иеслн церЕовное покаяніе для п р ш ш р е н і я себя съ Церковыо и для ііспрошопія у Бога проіцсиія. С.мотря no важпостп преступлеіші,і;ающіеся д ліілпсі. па четыре разряда: 1) Плачугиіе іілп безпонровиые {яроохЛаіо тсд ^ xu/iauo/A.tvot'). В рнІЗе сказать, оип былп тодько-ищущіо покаяиія. Online моглп входпть въ храмъ, и во вре.мя Богослужснія становшіпч, въ церковпой папорти. Здтзсь оип, ппогда во врет н щ ъ , съ пепло.мъ па головв (Euseb. lib. V, cap. 28), повергались ua зе.млю передъ входяіцпміі въ хра.мъ п проспли .молиться о І П І Х Ъ . — 2) СЛушающіе (dxQacSficvoi), Еоторы.мъ .мтзсто назначалось въ п р и т в о р і ; , съ оглишенными. В.м ст съ ііетшіныміі онп слушали чтепіе ІІ іізъяснеиі Св. Пнсанія, и в.мистс съ н^іми выходпли передъ начатіе.мъ общпхъ МОЛИТБЪ. — 3) Прегілоняющгекол іщ пли повеіігаюіціеся { яолілГо х£$). Этп ліогди уже участвопать u въ т Б х ъ молптвахъ, которыя возііосіілись о ш і х ъ вирующими, II вм-Бст съ прпгот^вдяющимпся къ крещенію становплись за амвоно.мъ у красиыхъ в р а т ъ . Передъ пачатіемъ л і п у р і і п візрііыхъ, тъ и другіе подходііли къ рук епископа и вм сгп удаляліиь п з ъ храма. — 4) СіПОЯЩІе СЪ и риими (а чаре оі toTg mgoiq), і;оторые гіріісутетвовалп въ хралИ во время всеіі д и т у р г і и , только не И.М-БЛП ещо права дтзлать прііпошепія къ алтарю и прііступать къ св. ііричащснію. Какъ са.мый доступъ Ё ъ п о к а я н і ю , нли переходъ пзъ одного разряда въ другой , дозволялся не пначе какъ съ .молитвою и епііскопскимъ рукоположеніемъ, такъ u окопчателыюе разр шені отъ гр ховъ преподавалось передъ всею церковью съ молитвою п возложеніе.мъ рукъ епископа. У пасъ приступающі къ таннству покаянія бол е пзвъстпы подъ шіенемъ говъюшпхъ, пліі испов дпнпооъ. Еаяна (Kajana), ПО.ФІІПСКИ Кайяни (Kajani), городъУлеаборіхкоіііуберііііі.КаянскагоуІззда, въ прпход-в Пальдамо. Лежптъ въ 317 вер. къ ю.-в. отъ Улеаоорга, на южполъ йерегу Кая-

40

Кая — Кая

-

626

Ка — Ква

ны, между водопадами Коіісукоски и Эммя. Отъ ГеіьсингФорса въ 933 вер., отъ С.-Петербурга въ 715 верстахъ. Городъ постровнъ и получіиъ прпвіилегіи въ 1651 г., поп ченшмп графа Пера Браге, бывшаго .іенпаго влад теля этой страны. Отъ зампа Каяиеборга, построоннаго въ 1607 — 1666 годахъ на н большомъ остров-Б р ки, подл-Б города, уцвл-Еліі оди развалины. Въ 1712'и 1715 годахъ замокъ выдержалъ осады, а въ 1716 г. былъ взятъ русскимъ геиераломъ Чеспны.мъ. Карлъ XI обратилъ городъ въ коронпое владізиіе. Теперь в ъ Каяи-Б около 450 душъ жіітелоп обоего пола, 1 церковь, и до 700 руб. сер. городскпхъ доходовъ. Городъ им етъ свой м а п і с т р а т ъ подъ предстздательство.чъ бурга.мистра, іяколу, минералыіыя воды. Въ Феврал п декабрі; въ городъ бываютъ зиачительныя no тому краю я р м а р к н . Фабрпкъ п заводовъ н в т ъ , ио есть мастерсііія ремеоленниковъ для пеобходпмыхъ издтшй. Каянспіа у здъ занпмаетъ проотранства 20,016 кв. вер., и з ъ чііслаі;оторыхъ,подъ поля.ми до 3,700 д е с , подъ луга.ма до 29,000 п подълізсами до 1,000,000 десят. Жит. 20,200 об. пола. У здъ дълится на 3 кпрхшппля: Дальдамосъкапеллапствами Каяпа и Сяресиіеми;Соткамо съ капелланство.мъ Кухмоніе.ми и кпрхшпиль Хюрюнсальми, Пуоланго и Ріістіерви. М стность г о р и с т а , воздълана только около ріікъ и озеръ. Зам чательн-Бйшія и з ъ зд шнихъ возвышенностей Вуокатти, лежащая въ кпрхшпил Соткамо, н сколі.ко къ з а п а д у о т ъ кирки, у самой дорогп, ведущей въ г. Каяиу и г д * o t b иея отходитъ малая дорога въ кпрхшпиль Нурмисъ, Куопіоской губ. Изъ множества озеръ, находящихся въ увзд , зам-вчателыіы: Улеотр скъ (см.) илн Оулунъ-ерви, Кимасъ-ерви (длины 20 вер., шир. 4 вер.), Ондоерви 20 и 8 в.), Кіандо (45 и 15). Изъ рБкъ замЗчательны: Хюрюнсальмп (с.м.) и К а я н а . П о ч ва земли состоитъ и з ъ песку съ ме.ікимъ камнемъ. He с.мотря на ііеблаіодарпость почвы и суровость климата, хлізбопашество составляетъ повсем^Бстную про.мышлениость въ увзДЪ; сБютъ рожь, но болтзо яч.мепь. Скотоводство — выгоднТзйшій про.мыселъ ; крестьяпе содержатъ много рогатаго скота и торгуютъ преимущественно маслолъ. Лъсные про.мь;слы также значмтелыіы: гонятъ смолу, приготовляютъ поташъ,доски, плаііки и т. п. Въ у зди есть т р и жел-Бзиыхъ завода.

Улеотреекъ.По прпчпн крайпе з а т р у д н и т е і ь наго порога Койвукоски и значительнаго водопада Эм.мя у г. Каяпы, жители для обхода и х ъ перевозятъ лодки иа поиозкахъ мнмо города, на разстояпіи около 3 ворстъ. Нын тамъ устроивается капалъ съ ш.іюзамп. Эта р ка пм-Ботъ всего протяженія около 150 верстъ.

Каяна, р-Бка Улеаборгской губ., въ Фннляидіи, беретъ свое начало п з ъ горъ Х!ансольке я при дер. Мииуа, находящейся въ пред-Блахъ Архангельсиой губерніи; протекаетъ черезъ лногія озера и изливается пакопецъ въ озеро

Квадрантъ, астроиомическій инструмемтъ,. посредствомъ коіираго опредііляютъ зенптальныя разстояпія СВІІТИЛЪ. ОПЪ употреблялся со временъ Тихо-де-Враге до коица прошлаго сто.іізтія, no теперь, со введеніемъ новыхъ и.

Ка едра. Воооще такъ называютъвозвышениое лізсто въ учебиыхъ заведеиіяхъ, съ котораго проФессоръ пліі учитель преподаетъ свопмъ с.іушате.іямъ лекціи мдіі уроки. Въ переНОСІІО.МЪСМЫСГБ ка едраозначаотътакже предметъ напр.каведра анато.мін, т.е. иредметъаиатрміи. Такъназынаетсяеіце стздалііще иди епископскій престолъ, устраішае.мыіі въ алтар^Б, у восточпой его с т в н ы . Ио сторона.чъ этого ііресто.іа обыііноііеичо устраиваются, ігБскольі;о ниже, мЪста для служащихъ съ епископомъ иресвптеровъ. Въ древности епііскопокій пресголъ назывался иервымъ престоломъ, a wfiста пресвитерскія — вторы.ми престолами. На чаще всего престолъ епискоаскій иазывается ка сд|)оіо. Отчего и Т Б церьви, которыя іімъютъ сішскопскуіо ка едру, пазыпаются^ обыкновеино ка дралыіы.ми церквами или соборами, такъ же какъ и (Гвященво и церковнослужптеди, пріпіад.іежащіе къ этоіі церкви^. папр. і;а едральныіі іі.іи канедралыіаго собора протоіереы п др. Еа псшы {xaOiaftata, СИД-БНІЯ). Такъ пазываются небольшія отд ленія, на которыя р а з д ленъ псалтпрь. Въ псалтпри 20 ка п с м ъ . Каждая ка исла раздізляется па три части, содержащія въ сео-Б отъ 3 до 5 псаЛіМОВъ: посліі каждоп части поется или читается-.Слава Отпцу и Сину и Свяіпому Духу н проч. Аялилуія (трижды), Господи, помилуй ( т р и ж д ы ) . — СидТзніями или ка исмаміі псалмы называются потому, что во upe.irt чтеиія ихъ въ монастыряхъ позволяется сидтзть. Кватга (Equus qouagga). Толстокожее млекопитающее и з ъ се.мейстпа однокопытныхъ, похожео на лошадь. Квагга ліеп е зебра, иіигБетъ уши короче этого послвдяяго; хвостъ какъ у коровы. Голова, шея и гиечи темнобурыя, спииа свитл е; падплечія н спина испещреньі' поперечными б-Бловаты.ми полосами; брюхо, ноги и конецъ хвоота б лые. Водится большими стадами въ окрестностяхъ мыса Доброй Надежды.

Ква — Ква Ква — Ква — 61 57 — совершенн йіішхъ инстру.монтовъ, совершвн- ніібудь чпсла называется пропзводепіеэтогочисла само иа себя, т. е. помііожепиое па чнсло ііо оставленъ. КвадрЗНТЪ. Такъ пазынается въ арти.иеріп ему равпое. Квадратъ двучлеинаго количества іірііборъ,сіужащій длп иаводенія орудія на та- выражается Формулою: кое чіісло градусопь, котораго не.іьзя прпдать (я + 5) (о + й) == (о + *; а = « 2 + lab -f й а . посродствомъ приц .іа (см.). Квадраиты быва- Квадратъ всякаго четнаго чнсла ДІІЛІІТСЯ безъ. тотъ 2 хъ родовъ: съ ОТПІІСОМЪ и съ уровчемъ. остатка на 4. Квадрантъ съ отвисомъ пмізвтъ с.і дующое Квадратно-черепные (Catomefopes); семейустроііство: онъ состоптъ нзъ двухъ мидпыхъ ство короткохвостыхъ,ракообразныхъ, у котолип екъ равпой дліпіы, соодинепныхъ между рыхъ черепъ вообіце почти квадратный нлн сооою подъугломъ въ 60°. Этн ЛІІНЪГІКП, па ко- овальныГі, лобъ покатыіі и заднііі край грудторыхъ утверждеиа дуга, огшсаипая изъ точ- паго щита гораздо шнре чи.мъ брюхо. Многія ки ихъ взаимнаго соедіпіепія, укр^Бплены вер- изъ ракообразныхъ, сюда пріінадлел[ащііхъ,затикально па металлііческой планк , служащеГі М і чателыіыродо.мъ своеіі жіізііп,какъто:тельосновапіемъ квадраиту. ТоЕікая стрізлка илі Фузы, зе.мныо крабы, б-віупки, рукочи, гроппптка съ отвВсомъ, утверждеиная въ центр-Б сы и проч. дуги, прп горпзоиталыіо.мъ положепіи осповаКвадратный корень. 'Гйкъ называется всянія прпбора, ііоі;азываетъ вертикалыіую черкое число отиосительно своего квадрата, или ту, означеиную пуле.мъ u разд ляюіцую дугу такое число, которое, будучи уліііожеію салш поіюла.мъ. Отъ черты, ознамепноп нулемъ, по па себя, даетъдаиноо число; напр. квадратный дуг въ оби сторопы партззапы градусы. Когкорень 9-ти есть 3, потому что 3 X 3 = 9. Квада осиовапіе приоора склопптся на каиую-лндратный корень,ііогда ОЕІЪ еще не опред^вленъ, бо сторопу, положеніе отвііса укажетъ, сколько градусовъ составляетъ уголъотклопеиія. Этотъ обозначается знакомъ І^ , намр. И^іб знаприборъ ставіітся въ орудіяхъ старой кон- читъ, квадратиып корень лзъ 16, т. е. 4, пото. струкціи на площадку впнграда (ем.), а въ оруді- му что 4 Х 4 Е = 1 6 . Извлоченіе квадратныхъ яхъ новой конструкціи на горизоптаіыіый кораей ость такое д^Бііствіе, посредствомъ коср зъ на копц казенііой части. КрТіпостныя тораго опред ляются квадратиые корни даиг орудія, не пмъюіція площадкп, возвышаюгся иыхъ чнселъ. по.мощью квадранта особаго устройства: опъ Квадратура лувы, ость такое ея положені состоитъ нзъ мЪдчоп лин іікп, на коіщ кото- въ неб , когда опа удалена на 90° какъ отъ. рой укръпленъ .МІЗДИЫГІ полукругъ, означен- соднца, такъ и отъ соедпн нія и противостояный по середиит; нулемъ-и раздЪленныіі отъ нія съ нимъ. Такое положеніе луны бываетъ. нуля въ оо стороны иа градусы. Стр лка, у- два раза впродолженіе сннодическаго м-Бсяца тв ржденная шпепькомъвъцеіітр^Б полукруга, 'и въ это вре.мя она представдяется нашимъ и свободнооколо неговращающаяся, при горн- взорамъ въ видіз полукруговъ, называемыхъ зонталыюмъ положеіііи орудія показываетъ 0°. четвертями. Когда луна удалена отъ солпца къ Для павед нія орудія, квадрантъ вкладывается в., выпуклая ея сторона обращ на къ з., а полин йкою въ дуло орудія такп.мъ образомъ, ложеніе ея называется первою четвертью. Вточтобы часть дуги находіиась на чертБ, пока- раячетверть настаетъвъ то время, когда луна зываюіцей его серодину. По нвудобству ква- будетъ находиться къ з. отъ солнца п обрадранта съ отвъсомъ, съ выгодою употребля- щепа выпуклою стороною на в. Въ первомъ. ютъ квадрантъ съ ватерпасомъ, или уров- случаз луна приходитъ па меридіанъ въ 6 чаиемъ,которыіі укрііплонъ въ центртз четверти совъ в чера, а во второмъ въ то жо время. круга, таки.мъ образомъ, что одітмъ копцомъ утромъ. онъ вращается около центра четвсртн круга, Квадратъ. Въ реометрів квадратомъ Bajai4 а другимъ п|)іікасаетоя къ дуги, па которой вается плоская Фіігура, ограііичеііііая четьгрьозначепы градуеы. Длянаведенія орудія этимъ мя равііы.мп прямыміі ліініями, встричаюквадраитомъ, его вкладываютъ ліш іікою въ дуло орудія, і] укр-Бпивъ уровепь противъ из- щиміісяподъпря.мы.ми угла.ми; слИдователъііо, в-Бстнаго чіісла градусовъ, опускаютъ нлп под- киадратъ есть такой четыр угодьникъ, котонимаютъ казенпую часть орудія до гВхъ поръ, раго вс стороны равиы, а углы прямы . Въ пока пузырскъ уровня не устчновіітся на его квадратс углы прп центр такжо пря.мые. Сторона квадрата= 4/2, принимая за единицу расредингБ. діусъ оппсаіінаго около него круга; апо е.ма •^i-^V'i, а плоіцадь квадрата = 2 . Квадратное число, квадратъ, произведепі Евады (Quadi), дровніп гермаискій народъ. двухъ равныхъ мііожитслей.Квадратомъ какого-

Ква - Ква

— 1 8

ооптавшій въ ііыіі шиен о6.іастіі ДІарха и Таііи, отъ Дуная до Мораисііпхъ л^Бспычъ горъ; народъ могущестпешіый п храбрыіі. которыіі ооедііпясь съ сосБдніімъ пло.меііемъ,Марі;о.маііпами, нача.іъ съ II ст. громпть Гпмсиуіо пмпсрію; однако при короліз пхъ Аріогезіі (Ariogaesus), въ 176 г. по Р. X., онп былп р і з б и т ы .Маркомъ-Апреліемі. п закліочили м и р ъ , котораіо впіроя мъ пе сохраняли, бсзпрестанио тревожа свопхъ сосіідеіі набіігамп. ВПОСЛТІДОТВІИ ОІІЧ зііачіітелыіо ослаб лп; въ иачал-Б III стол тія Каракалла поссорплъ пхъ съ МарГіОііаііпа.мп и велтзлъ умертпнть и х ъ короля Гуаймара. Съ т хъ поръ опи соедішіілмсь съ Сарматами, п опустошалп римскія проиііііціи, особенио съ 374 г., когда рп.чсіиіі полководецъ візроломііо умертвплъ вр время пира г.ороля ихъ Габпиія. ГІозже, этотъ пародъ е щ е иізсколько разъ встр чается въ исторіп подъ прежті.мъ имепемъ Свевовъ. Квакеры. Они сдізлалпсь взв стньши во время аиглійсЕой революціи, въ половіиіі; XVII в., когда въ Днгліи были всеобщія релпгіозпыя волиенія. Огноватоіемъ Евакорокаго общества былъпростоіі апгліііскін ре.меслеітііг,ъ(счпоа;т і к ъ ) , отъявленный Фаііатнкъ, 23-Л , І;ТІІІГІ Георгъ Фохсъ, а.лучшимъ его заіцптиикомъ Робсртъ БарЕлай, ЕОігорый спстематпчесіиі пзложилъ учепіе квакеровъ въ своемъ сочпноіііи: «Theologiae егш chrislianee apologia». При англійскомъ короліі Карлі; II, кваЕ ры распрострапились въ Гол.іаплііі, Гер.маніп и Ируссіп, одііаі;о жъ въ пезііачителыюмъ числ . \іъ Апгліп и Амсрик-Б они претерпТівалл сплыіыя гоиепія. Изъ э т и х ъ трудиыхъ обстоятельствъ иывелъ і!ва?іС|)овъ Віілі.геп.мъ Гіеііпъ, сыпъ одиого аніліііскаго адмирала, пропов дпикъ н шісатель Евакерспоі! сскты. За зпачптельпую сумму денссъ, которую апглійсЕое іосударство должпо было его отцу, Вплыелы іъ ІІвппъ получилъ отъ короля Карла II огромпую проипнцію въ Сізвсрной А.меріікъ, куда, переселпвшись съ колоніего квакеровъ, оеповалъ талп> іптагъ Пенсильванію, съ главнымъ городомъ ФиладольФІою, в ъ і;оторомъ съ 1682 года и утвердилось квакерское общество. Твордымъ основаніемъ хріістіаіісііоіі виры н сдиііственпымъ источпико.мъ ііозпанія объ неіі, по убижденію квакеровъ, есть нвпосредствеппое, виутрепнее откровеиі пъ каждо.мъ челов к-Б Св. Духа.Канъни шатко это иачаловТВроученіякваі;еровъ, какъ ии мпого вызываетъ опо въ здраво.мыслящемъ христіаппіііі богословскпхъ вопросовъ, которыві нйкогда пе могутъ быть шгь р а з р и ш е н ы ; одиакожъ около него вращается всятеоретичоскаяипрактическая спстема т;ва-

—

Ква - Ква

коровъ, всс что оіиі ду.мают75 іі чувствуютъ, вся ихъ вііра п благочестіе. Это начало подрываотъ все псторическое знач ні христіан ства, п одпакожъ кваі;еры в-Брятъ, что тольЕО черезъ непоередствеітое вяутреіиіео озареиіе С.в. Духа, пакого удостопваотсл ісаждыіі человъкъ въ СПОЙП жпзнп Ьогъ прпзывалъ п прпзі.іваетъчелов ка ісъ спасенію. Пріідержпваясь этого пачала, пзв стпаго подъразлпчііыміі пазі!апіяміі,квакеры учатъ: I) что реліпія должна требовать отъ чоловііка только того, чтобы онъ отвлскалъ .мысль свого отъ всего ВІІІІІПІШго, ослаблялъ силу чувствъ и съ краііпшіъ вниманіемъ весь ппзходіілъ самъ въ себя, и танпмъ образомъ могъ услыіпать, чтЬ говорпіъ е.му впутроніісе слопо—Хріістосъ,ііліі Св.Духъ. 2) Слово вп шнее не можетъ оовятить челоп ка, потому что оио есть пе бол е какъ мсртвая буква, и полезпо потому только, что низподитъ духъ ко впутрепііе.му слову, въ учплище Христа, сокровепнаго въ сердци. 3) He пм ющіе впт.шияго слопа, інаго.мотапе, іудеи п язычникп, пе им ютъ ТОЛЬЕО пособія, а не самаго путп пъ Ъпасеніго. 4) Сл^дователыю, весь родъ ч ловізчесг.ій есть обіцество (civilas) Хрпстово. 5) Вогослужебпыя дЪпетвія, совершаедіыя пып людьми, непріятны Богу. 6) Въ цсркви НІІТЪ правлепія въ собственномъ смысл-Б этого слова, и т ъ пііЕакого клпра. 7) Всякііі, даже п жеііщиііа, Еакъ-скоро чувствустъ вдохновеніе, можетъ поумать друіпхъ. У) Тапиства суть только чуветвенпые обряды, пообхо. дпмые лпші. для духовиыхъ младепцепъ. Вс эти іі многія другія бредпи, по которымъ впрочемъ квакеры сблііжаются бол пли меп е съ общоства.ми другихъ візроііспов дапій, вытекаготъ изъ одиого п того же пачала — впутрснпяго озарвиія свыш . Чтобыполучпть этоозароnie. по ученію квакеровъ. иеобходішо для каждаго во врсмя богослужсбиыхъ собраній строжайшее виутреппее саиоуглублепіе и впутронпяя борьба духа съ сила.ми т.мы, поторая ооиаружіівается вп вп , въ дрожаніяхъ, въ судорожпыхъ двіі/кеніяхъ всего т ла. Изъ-за поСЛ-ВДПІІХЪ-ТО движепій і;ваі;еры и называются «дрожателямп» (Quaker). С.ами себя оии называготъ общество.мъ друзеіі, ІІСПОВ15ДННІ;ОВ7. свізта, народомъ Вожіпмъ. Квакеры считаютъ нзлпшнимъ давать присяіу, отказываготся отъ во нной с.іужбы, отвергаютъ музыку п п ніе. игры, особеино а з а р т н ы я ^ о с р щ е н і е тоатровъ, чтоніе ромаііов7> и повізстеі), привізтствія во МЕіожествепномъ числ и сниманіо шляпы передъ к-вмъ бы то ни было.. Въ Аигліи, при Кро.мвелл іі Карлъ II, опи дотого утвердіі.иісі., что въ одпо.иъ Лондон іі.мізли до 32 модитвеи-

Ква — Ква — ( ныхъ домовъ. Ньші; квакероиъ счптается до 60,000 ч.; и иъ 1689 г. актомъ о п ротсіиііімости, они получи.іи полную сиободу биіос.іужспін, какою по.іь.чуется и пеоолъшая кпакерская общпііа пъ Гермаііііі.олизЪІІирмонта, въФрпденсталіз. Въ Голлапдіи, особеино въ Фріісл.ііідііі.оппсуіцестпуютъ съ 1658 г.; въ Съисрмоіі Лмсрііі; съ 1C60 г., а вособеиностп съ 1681 г., когда онч удалиліісь туда съ В. Пенно.мъ (см.); тепорь квакеры паходятся та.мъ цъ чпСЛЕ свыше 300,000 челоискъ, и вполн-в пользуются свободои. В.мБсто прпсяги довольствуются ихъ словомъ, а в.мізсто рекрутства онп плагятъ ііонііііпостіі. Въ Сізверноіі Амерпкъ появнлась также секта вонтелыіыхъ пліі вольныхъ кваиеровъ, которые допускаготъ закоиность военноГі службы. Вііосл дстіііп времеші і;ваі;еры ііооище умепьшиліі строгость своей жизни и покііиули многія страішостіі. ІЪ, которые сдізіаліісь умиретіъе,пазывоются *вгокры.ми кваі.ера.ми» и не допускаются па ежеМ-БСЯЧНЫЯ собравія; старовБры, которыхъ чіь сло все убываетъ, пазываючся «сухіипі квакерамп». Вообщи по трудолюбію и правстпетюсги, они очемь полезпыо поддаііііыв въ государствБ. Практич скій пхъ улгь, направлепнып бол е къ ремесламъ п торговлт;, удаляотъ нхъ отъ иаукъ и исвусствъ н только одиа мсдпцпна гюльзуется у ІИІХЪ уважеиіемъ.

19 — Ква — Ква воііпсцс.чъ въ МЮпхепБ, зиачитслыіо усовершеиствовалъ декораціоіпіую жпвопись и у.м. въ 1823 г. — 5) .Angelo, жпвогіисецъ п архигикторъ, род. въ Мюнхепті 1778 г., иособепностіі иреііосходпыГі жіівопнсоцъ тоатралыіыхъ декораціГі; оиъ дІзлалъріісуііКііКёльнскагособора къ изнБстіш.му сочііпемііо Сюлыіпса Боассере (с.м.).У.м. въ .Міоііхеііъ 1815г.—6;Потепісо,жіівогтсецъ и архптег.торъ, род. въ Мючхец-Б 1787 года,пі>ілъсначала іктюписцемътеатралыіыхъ декорацІГі; иъ 1819 г. началъ ппсать масляпыми краскаміі u СВОІІ.МИ архіггеі.турііыми пзображеіііямпдостіігъевроііеГіскопіізв-Бстпбсті!, Въ 1830 г., no поручепію одпоіо Аііглігіаііііпа, опъ путешеетііовалъ no Италіи, для срисовавія здапіп V — XII вБка. По вознращенііі, паСЛІІДЯЫІІ баварскій ііріпщъ поручилъ е.му возстаиовить въ СТИЛБ сродііііхъ ігБковъ замокъ Гоіоишвапгау ; по исііолітешн зтон работы, Квальо ум. въ 1837 г. — 7) Lorenz, род. въ Мюііхеп-В 1793 г., живописецті, особенно искусііый для сценъ изъ баварскихъ і(>рііыхъ страпъ. — 8) Simon, род. въ Уюпхен-Б 1795 г., прпдворнып театралыіып и декораціоііііый жішописецъ. Кваядтъ (Johann Golllieb von Quandl), знатокъ пзящныхъ художествъ, род. въ Лейпциг 1787 г : съ 1813 по 1820 г. находился иъИталІіі,оті;уда вывезъ много древііпхъ картипъ; пото.мъ •БЗДІІЛЪ въ Швецію, п съ 1821 г. живетъ въ Дрездеігп, гд усітБлъ сврими ео.чивеніами заелужіпь титулъ представптеля саксовокаго обіцества худолиіиковъ. Укаа<е.мъ ііа сліздуюіція сочппенія Квамдта: «Slreiferein im Gebiele der Knnst» С.Чч. .Іеііпц, 1818); »Geschichle der Kupferstecherkunst» (1826); «Briefc aus Ilalien iiber dasGeheimnissvoile derSchonheit undKunst» (2 ч. 1836); «Lanzi's Geschich.- der Malerei in Italien» (3 ч. 1829 — 32) ; «Vorlriige fiber Aesletik» (1844) и «Rippes von einer Reise nach Schweden» (1843).

Квальо (Lorenzo Quaglio) . архпт кторъ и живописецъ, родплся въ Верхней Ііталіп. въ jlauuo, 1730 года, учплся у своего отца, Джовании-Марія, пото.мъ въ вБискоіі акадсміп: съ 1750—1772 г. былъ архптекторо.мъ въ Мангейм-Б, нотомъ жилъ въ Италіи; съ 1778 г. былъ пріідворнымъ архитекторомъ баварскаго курФіірста въ Мюихеіп; и получплъ дворянство; съ 1800 года удалился отъ должіюстеіі; у.м. въ 1804 г. — 2) Giovanni Maria, жіівоппсецъ и архптекторъ, сыпъ предъпдущаго, род. въ Лаино 1772 іч, образовался у Романа Пооза, въ Рплі и въ Неаполт;. Съ 1793 года былъ придпорКваркекъ, пролчвъ въчБотвическомъ залпвт; иы.мъ театралыіы.мъ жіівошісцемъ въ Мюихо- мёжду Вазою іі Умсо, ширивою около 100 вср. н ; съ 1803 г. прочіоссоромъ і)іісоііаііія и воеи- Мсжду обоимп берсча.ми находятся группы ноіі архіітектуры при тамошнвй воеивой ака- острововъ, состоящііхъ болыиою частыо пзъ д міп; съ 1805 г. оберъ-чпжеііеромъ прп тех- нообіітао.мыхъ скалъ. Зиачителыі-Біішіе оотроііпческо.мъ отд лепііі путеп соошцеііія , а съ ва: Ва.іырупдъ, Бирке и Валыорпъ со сторо1808 г. Еапіітапомъ націоііальиоГі гвардіп; ум. ны Фпнляндін, іг Гадденъ и ольменъ со стовъ 1811 г. — 3) Domenico, братъ перваго и дя- ровы Швеціп. Д-Бто.мъ плаваніо по Кваркспу дя предъіідущаго, род. въ .Іапно, 1723 года, весьма опаово, зп.моіо жо ироливъ замсрзаотъ, былъ іісторііческп.мъ и портретпымъ жішо- образуя сухопутпое сообіценіе между обоими писцемъ, жплъ въ Залі.цбуріи и ВБІІ-Б; ум. ВЪ б р гами; одпакожъ этотъ путьтакже оііасенъ 1760 г. — 4 ) Giuseppe, живописецъ п архіпек- отъ трощинъ и проваловъ но льду, невидііторъ, оыиъ предъидущаго, образовался у дядп мыхъ подъ ен'Біо.мъ; ііпоіда бурп вдругъ лопъ ВБІГС, служплъ въ баварскоп службв; съ маютъ и разиосятъ ледъ ігь моріі. Въ швед1801 г. оылъ прндворпымъ теагралыіы.мъ жп- скую войпу (1808 и 1809 г.) иаши вопска пе-

Ква — Ква — 6 •решли черсзъ Кваркенскііі про.іпвъ па шведСБІІІ берегъ подъ нача.іьство.мъ іеперала Барк.іая де-То.ии (см. Шведская война 1808 и 1809 Т.) Этотъ отрядъ, состоявшій изъ 3 хъ ІТБХОТныхъ полковъ, 300 казаковъ и 8 орудій, всего 3,500 че.і., пыступилъ изъ;Вазы 6 марта 1809 г., яе пм я при ееб-в никакихъ обозовъ,кромВ патронпыхъ ящнковъ, сапой для ранепыхъ, и снабжепиыи провіантомъ толы;о на 10 дией. Прибывъ па ост[)Опа Ва.іырундъ п Біерк , н а ши воііска перошлн иа островъ Вальгорнъ, a оттуда 8 .марта пустились въ открытоо люре. ЗдСсь пача.іась снлыіая борьба оъ природою: сиіірізпствоиавшая въ ту зн.му жестокая буря, сломавъледь,разметала его ма всемъпространств залпва иодобпо утоса.мъ, возвышавшнмся по развымъ паправл иіямъ. Надобпо было карабкаться по льдинамъ, выбнваться изъ глубокаго снига; лошади скользши п засТікаліі себ ноги; артиллерія заиедіяіа и ещо ббл-Бо аатрудпяла двнжеиіе. Накопецъ отрядт», проіідя 46 верстъ, въ 12 часовъ прибылъ иа шведскііі островъ Гадденъ н разсБялъ расположеііиый та.чъ пепрінтельсьій пикетъ. 9 марта БарЕлаіі д -Толли пришелъ къ устыо р. Ум о и на Друой день подступплъ къ г. Умео, занято.му въ это время слабы.мъ гаріінзоно.мъ подъ иачальство.мъ граФа Кропіитодта, ііоторый ниіакъ не полагалъ воз.можны. іъ переходъ чрезі. Кваркеіп.,а потоліу иепрппялъ викаЕихъмзръ протпвъ столь ііеожидаинаіо иападепія. Нашн перодовыо казаки были уже въ одпоіі версті; отъ города , какъ, явплпсь отъ Кроиштедта паріамептеры. Щведскііі гепералъ, уввдо.мляя Барклая де-Толли о лишевіи Густава-АдольФа іірестола, и о вручсніп управлемія государствомъ герцогу зюдер.маіілатідско.му, іізъі}вилъ 4'ОТОВІІОСТІ. сдать Удіео п заключить конион•цію о прекращеніи воепныхі. дізйствій. Рус^скій генералъ принявъ это предложеміо, заннлъ Умео и всю Вестро-Вотпію до р. Эре. Въ то же вро.мя отрядъ, послапный подъ начальствомъ полкоиііика Филисооа, по дорогЕ въ Торпео, встріітился съ непріятвлемъ у Ратопа и разс ялъ его, захиатпвъ 2 орудія. По закліочеіііп поремирія па Ллапдт. и получепіп арёдписапія войскамъ возвратиться въ Вазу, Барклай де-Толлп выступилъ -изъ Умео 15 ыарта въ обратпый походъ.

10

—

Ква — Ква

61,027 куб. дюй.м. = 83^ русс. чаркамъ и = 0,305 рус. гарпца. — Въ Пруссіи кварта (quart) | = )9,93 куб. дюйм. н составляетъ у^0 часть эймера. — Во Фраіщіи кварта (quarte pol) = 94,57 пар. куб. дюіім., въ Италіп составляотъ }^J2 часть бренты (мБра жпдкостеіі) или І^3 моджа, хл бпоГі м-вры, и въперво.мъ случаіз^гЗЗ^уб. дюмм., а во второмъ = 281 куб. жо дюй.мамъ. Квартеръ-декъ (аагл. Quarter deck), верхняя палуба на вс хъ вообщ судахъ; но собстввнно квартеръ-декомъ илп шканцами называется часть верхией палубы иъ кормовоГі части корабля п Фрегага, начппая отъ гротъдіачты до кор.мовыхъ окопъ. Квартетъ (Qualuor); муаыкалыюе сочшіепіе, напіісаіпіое непр .мізііпо дія четы|)охъголосовъ или иіістру.меіповъ. Четыре іолоса, составляющів квартетъ, обыкповеппо аккомпаиііруются Фортепіапо или оркестродгь. flpn составленіи иіістру.меиталыіаго квартета пеобходпмо, чтоиы чаоти, его составлнющія, согласовались одиа съ другою и былп во взаи.мііоп зависп.мостп. Еслп первеиство будетъ иереходить посліздователыю отъ одноіі партіи къ другон, тогда квартетъ адіздается разіоворпымъ соло. Если первая скрипка будетъ иыдержпвать первенство отъ начала до Еопца пьесы, тогда квартетъ дтзлается еоматоіо , акко.мпаііпруемою второю скрішкою, віолою и віолончолью. Преждо составлялп квартеты для духовыхъ ііпструмонтовъ, также для ФЛОЙГЫ, гобоя, кларнета, валторпы, пли Фагота и трехструппыхъ іііістру.меіітовъ; но этп опыты пикогда по удаваліісь, н до сихъ поръ н тъ ни одпого ооразцоваіо пропзведенія въ это.мъ род . Квартетъ іірсіімуіцественпо составляется пзъдвухъ скрипокъ , віолы п віолончели. Са.мое слово квартетъ умотребляетен для означепія сов.м-Бстііостн игры ЭТІІХЪ чотырехъ іінструмоіітовъ ІІЛІІ сочиііеііія, пазііачеиііаіо для пихъ.

Кварцъ,.мііііералъ, чіістыпкре.ііііозе.мъ (48,05 кре.мпя, 51,95 кислорода), съ случаііііы.ми пріім сями глііпозе.ма, и онпс.іоиъ марганца, желъза и пиккеля. ІІорвообразпан его Форма — ромбоэлръ; спайкость іиалая по паііравіепііо плоскостеіі пернообразііоіі Фор.мы. ОГіі.ікііовенные крпсталлы шестибторонііей призмы, заостреипыо шестыо п.гЬскостями, ііасаждеііпымц иа боковыхъ плоскостяхъ, по больиісы частп псКварта, мізра вм-вьтимостй въ Ліпліп, Гер- пещренпыхъ попоречііы.мп полоса.міі. Кварцъ .маіііи, Польшк и другихъ страпахъ. Въ Англіи им етъ изломъ раковпстый, блосьъ стеі.ляпкварта составлястъ^ 4 часть галлопа; виіінаяіі пыГі; твердостыо уступаетъ только топазу, ководочпая = 5 7 ^ куб дюпм.; ппвпан = 7 0 ^ ; рунду п аллазу. Уравнит. візсъ=:2,6—2,8кварта новой . і1іры = 69,32куб. дюйм. Въ Поль- Гіородъ иаялыіого трубкою са.мъ по себи ио ш кварта соотавляетъ ^ часть гарца, какъ плавптся, по съ содою сплапляотоя въ продля жидкихъ, такъ и для сыпучихъ ТТІЛЪ = зрачпое стекло. Онъ хрупоЕЪ, самъ по себБ

Ква — Ква - — ( ІЗІ — Ква - Ква безцв гепъ и прішадлежіітъ къ чнслу самыхъ го дорева (lignum Quassiae) употребительна въ обыкнооснныхъ мпнераловъ. По паружному леднцив-Б, подъ именемъ С.уріінамсЕоп квасвиду, сложонію, плеску, прозрачностп, ци-Бту сіи. — Яманспая пвассія получается обыкнои другпмъ прітіакамъ предстаіияетъ много венно изъ Высокой квассін (Quassia excelsa, разностеіі; главігішшія нзъ нихъ: I. Кристал- Swartz), растущей на островтз Я.маіік^Б. Дреміческій кварцъ: а) горныіі хрусталь — про- весина квассіп іі.мъетъ чрезвычайно горькій зрачеиъ, безцііитеііъ, пиогда окрашенъ цв - вкусъ; порошокъ ея бзлый, п-Бско.іыю отлитами желты.мъ, бурымъ (ды.мчатыіі топазъ), ваетъ желтымъ цв томъ ; кора еще горч чернымъ и проч; Ь) а.м тпстъ — ФІолетоваго древесины. Составпыя части квассіи, поТромсцв та; с) цитрннъ — лимоппаго цв та; d) мо- дорФу , суть : 1) горькоо иеіцество — кваслочный кварцъ — розоваго цвьта; е) канта- ситъ, главная составпая часть квассіп; 2) калитъ — желто-зелепаіо цвъта; і)ооыіаіоиеііныи медь ; 3) хлористый калн; 4) с-Брно-кислая, жварцъ—малогірозрачопъ, бвлаго, с ровата- соляно-кпслая, щавеле-кпслая и впнно-кпсго, желтоватаго и друг. цвБтовъ; g) с.мъшан- лая известь; 5) слізды э ирнаго .масла. Квассіп ный кварцъ — праземъ-кварцъ въ смізшеііііі д ііствуетъ только какъ чцстое и весьма горьсъ аііфиболемъ луг.оваіо цвита; h) кошачій кое лекарство, и потому между всізми горьглазъ — і;варцъ съ ам.міанто.мъ; і) авантурпнъ кимп врачебііы.мп ср дствами заиимаетъ пер— кварцъ со слюдою; к) же.Иззцстый голыіпъ во M'BCTO іі употребляется при раздражи— СЛТІСЬ кварца съ окнсью желізза п Ере>і- те.іьной н при атонпческоіі сіабости (in deлекислымъ глппозе.мо.мъ, н прозрачеиъ, крас- bililate versatili et atonica), даже д.ія весьма чувяаго, желтаго и бураго цв товъ. — II. П.юіп- ствителыіыхъ субъектовъ, которые не въ соныи кварцъ: а) ро['овіікъ,п.мг>етъ ііесовершоп- стояпіи п реноспть друпіхъ горышхъ лекарно раковистыіі, иереходнщііі въ занозпетыіі, ствъ. Способствуя ппщеварипію, квассія пролзло.мъ, иа краяхъ ііроевсчпііа т ъ , цвізта изводптъ позывъ къ пищъ п укрізпляетъ не обыкііоваііио свитло сізраго, но оываетъ п дру- только желудокъ , но весь оргаішческіп согихъ цвътовъ. Въ болышіхъ лассахъ нерТ>ді;о ставъ; съ тізмъ в.м-Бсттз д ііствуетъ на переслопстъ п тогда пороходитъ въ крелшистыЙ понкп, че пропзводптъ запору, ІІ не разгоряслапецъ (Еремнистый сланецъ те.миаго цвізта чаетъ. Въ неі) замЪчено и наркотііческое, хоназывается лидіііски.мъ или пробпрны.мъ кал- тя слабое д ііствіе, іі.мепно: оиа убпваетъ мухъ немъ); Ь) яшма, илотпый кварцъ съ пріі.мт>сііЮ или сплыю оглушаетъ пхъ, по въ человБкіі жел зноГі окиси, ііодяііпстаго жц.і за, u проч., рЪдко, и то отъ большихъ пріемовъ, прим чанёпрозрачііа.красиаго, желтаго,золеііаго, бура- лось безпокойство, боль въ желудкБ, пъкоторыо го цв товъ. — III. Землистый кварцъ, сплош- прппадки оц-впеігБнія (narcoseos) п прптуплеиой, скважпстыіі, туск.іыіі, имБотъ землистый ніе зр-Внія. Докторъ Гертель, всыпая въ рану шло.мъ: плавающііі камень; треиель, и проч. 1—2 грапа квассииа пли спиртной вытяжші Въ см шенііі съ оиаломъ кварцъ составляетъ квассіи, убивалъ кроликовъ, а докторъ Куртцъ ВІІДТІЛЪ пара.іпчъ заднпхъ Еонечностеи кролпха.іцедопъ п і;ремеиь. ка отъ об.мывапія нечпстоп язвы отваро.мъ Квассія (Quassia), родъ древовпдпыхъ растсквассіи. Опа употреоляется преп.муществеііній изъ семейства Магноліевыхъ (Magnuliaceae), по прп слабостп піпцеиарепія, противъ хроіиіno Жюссье, и Спмарубовыхъ (Simarubeae), no ческаго іілп же.іудочііаго повоса; противъ с.іиДекандолю. Пзъ породъ его особеіпш за.мкчаэетеч пія, особепио изъ половыхъ оргаповъ, и толыіа Квассія горькал (Quassia авіага, L.), дспротішъ поллюцііі, такжо отъ олабости въ перепо, отъ 12 до 15 Футовъ вышиною, растетъ ре.межающпхся лпхорадкахъ, въ періодз вына островіз Сурпаа.мт. Кора у пего топкая, здоровлопія отъ трудиыхъ п вообіцо во ВСБХЪ хрупкая, желто-пспе.іьносиран; древосппа бізТ-БХЪ бол зпяхъ, для которыхъ прііліічпы горьловатая; лнстья перпстыо, верхиіе, состоятъ ЕІЯ лекарства и гд-Б нужно укріііі.іоміо, которое изъ пятп, а іпшше изъ трехъ листочковъ, сл-Бдуетъ начать съ желудка. Квиссіго лучше обратно-япцевіідііыхъ, двупарньіхъ; черошкн всего угютрсблять въ впдт; водянаіо пли ііпнсуставчатыо , крылатые. Цвиты сидятъ на паго пастоя. Ппогда пзъ дерева квассіи вытапурпуровокраспыхъ цвіітопосахъ п иыходятъ чпваются Еубкп, въ которыхъ вппо ІІЛИ вода иаъ пазухн лпстьевъ стоячпмп грозда.мп; часкоро пріобрБтаютъ горькій вьусъ. Д-Бпствіе шечка у нцхъ пятираздізлыіая, пурпуровоквассіи ііоправ.іяется пріібавлеіііе,мъ э ировъ, краспая; ІЫЧИНЕИ чпсло.мъ 10, розово-красиыя; разиГііхъ желудочпыхъ или ароматпыхъ дочешую п.мсготъ при осііоваііін; іі.іодъ состоптъ ьарствъ. изъ пяти двустворчатыхъ, ОДНОС .МЯІІІІЫХЪ, Квасцовый камень, мииералъ, состоящПі яго^-образиыхъ коробочскъ. Древеспиа это-

Ква — Ква

—

)32

—

Ква — Кве

изъ 35,49 стзриоіі кислгіты, 39,65 глшюзе.ма, дится въ Гіразплііт, Перу п Гвннеи. Ихъ на10,02 калі !і 14,83 і!0,ц.і (кром-Б того содер- считываютъ до девятп впдовъ. жптъ амміакъ). ГІерпоооразиая его Форма ромбоЕватрИЕО; пебоп.шая м дная мопета въ Риэдръ. Крііста.і.іы им іоть видъ первообразиоГі м . Опа равияется одпоГі четвортп баіока, пли Формы, й псегда м е л к и ; квасцопып камемь половпп коппГіки серебрОіМЪ. инізетъ перопный изломъ п стекіянный блескъ, Квашнины - СапіарЕЕы, русскій дворянскій уд-БлыіыГі ІГБСЪ = 2,6—2,75]; передъ паялмкио домъ; проіісходптъ отъ выі;хавшаго въ 1332 г. трубкою ио плавигся; въ крнсталлахъ прозра- къ велпко.му ГІІЯЗІО Іоапну Даніпловпчу Калич е н ъ . Онъ быпаетъ сл дующпхъ цв товъ: т п з ъ ,ЛІІТВЫ мужа Нестора Рябца. Внукъ г.расноватаго, растоватаіо п свраго; болі.шею 1 его, ІІвапі) Родіоновпчъ Квашня, им лъ прачастію иаходится въ пеправплыіо.мъ впдіі. і впука Стеііапа Родіоиоішча Са а р у ; ПОТОМКІІ Вкуса не имИетъ, но прокалешіыіі растворяет- пхъ, Кваііімііііы-Са.марііпы, были оояре, служися въ вод-Б; растворъ, медлепііо выпареііныіі, ли въ сто.іыпікахъ, окольиіічихъ и жалованы даетъ крмсталлы квасцсшъ. Выжнгая и выщсла- Ііом с т ь я м п ; этотъ родъ внесенъ въ Пархатчииая кпасцовып камёнь пзъ ііего добываютъ ную кііпгу (XX—184) п въ Общііі Гербовиикъ квасцы. Онъ находптся въ Церковиоіі Обла- ( 1 1 - 3 9 ) . сти, Грузіп, Вепгрін, па островахъ ДГпло и АрКвашня (Иванъ Родіоновпчъ), боярпіПі, пріізгентьеріз, въ ГречесЕО.мъ архппелаг-с. и no хавшій ВМІІСГ съ свошіъ отцо.мъ Родіоііомъ всой втзроптпостпесть волкашіческііі продуктъ. Носторовпчемъ изъ Кіева, і;ъ велико.му князю І о а т і у Даіііп.іопіічу. Въ 1330 г., командуя ЕОКваоцы , предстаплнютъ двойную соль, состромскимъ полкомъ, участвовалъ въ Куликовстоящую нзъ стзрпо-кислаго ілпнозема, u сърскоТі битііі;; былъ свіідБіелемъ духовііаго заво-кисіой щелочи. Судм no роду этоп ПОСЛБДв и щ а п і я Дп.мптрія Іоашіоішча, и прп КОІІЧІІІІ-Б ней. квасцы раздт>іііются па поташные, а.Мг этого князя состоялъ въ ЧІІСІТІ девятп ведьлгіачпые, натровые и магнезійвые. Иервоможъ, іізбряіиіыхъ Ди.мйтріемъ, въ с о в и т н і і ш образиая п х ь Форліа — (іравіільный октаэдръ; сыпу его Васплію Дймитріёвичу. Квашпя ум. изломъ ракоипстый, б.іескъ стеклянный; вкусъ весною 1390 г.: предъ коіічппою прпнялъ мосладковяліуіціГі; твердость иебол.шам; уравпаш ство съ іімеие.мъ Игиатія, ті погрсбеиъ нительный вссъ:=:1,7—1,8. Легко растворяютвъ мовастыр на Всходпв (с.м.). ся въ водъ. Квасцы встрпчаются въ волкаКвебекъ или Квибегъ (Quebec), глапиый гоническпхъ гіропзведеіііяхъ Везувія, на острородъ о б ы і х ъ Каиадъ (Ппжиеіі п Ворхпей), превт; Мпло, въ Авейронско.мъ департамептъ, во краспо располбж нный па кос pp. св.ЛавренФранціи, при Г е р м і п и въ Боіе.міи, и пр.; опп тія п сп. Кар.іа, покрытоГі л-Бсомъ: м-Бстопреполучаются также искусственпо чрезъ см шобывапіо геііерллъ-і-уберпатораіі протестаптсканіе (гБрпо-іиіслаго г л т ю з е м а съ стзрпо-кнслою го и католмческаіо ёпаскоповъ.Опъимізегъ гащ е ш ч ь ю , и употребляются въ ді д и ц и н Б и вань, опра.іоііаііпую р кою ов. Лаврептія, и мокраспльномъ искусствіз. іущую вмізщать до 100 липвГпіыхъ Еораблей. Квата (.Ueles). Четвероруісое жпвотііое и з ъ Городъ діііигся на верхніГі, гдс выстроена се.чеГіства обезьяпъ Иоваго Свізга; замБчатель- кртзпость, заіцищаемая 400 орудія.ми и въ коно по свои.мъ чрезвычайно дліипіы.мъ, топ- торой можно по.мистпть до 10,000 гарпизона, ки.мъ и гибкимъ ч іепамъ, п иедостатко.мт, и па ІІІІЖПІІІ, которыГі также укр плеиъ и пана передипхъ рукахъ болі.шаго пальца. Лпце- солопъ ііроіпіуіцествеііпо кугщамп. Зам чавоп пхъ уголъ въ 60°; іолова круглая; хвостъ тслі.ігпміиія здапія: дііороі ь, ратуіиа. соборъ, очепь длйиный, ц з п к і й и иа конц-в спизу го- католичоская церкопь, аніліііская цсрковь с ъ лый. Опи тихи, боязіивы іі ЛІИІІШЫ, но въ слу- прекраічіою колокольнею, пресвіітерская церчаъ иужды прыгаготъ на болымое разстояніе; ЕОВЬ, етіскоііокіп дворецъ. мпого католичеводятся стада.ми иа деревьяхъ, п повидимому, скпхъ момастыреіі, се.мііпаріи, гіі.мпазія, н одарепы болыиою с.мыіплеіірстыо п переимчп- сколько благотворителыіыхъ запедепій, тюрьиостыо; питаются нас колы.ми, слизпякамп, ма, казармы, и пр. Тородъ пм стъ библіотеку, рыбою и плодамп. Когда онп хотятъ псроііти обіцества: лптсратуры и исторіи, земледТзльруче» или съ одиого дсрева ив другое, не ста- чесі;ое, .•медіщшіское и др., бапкъ, т е а т р ъ , и иопясь на землю, то сцъпляготся хвостами, со- залу собраиія; оиъ проіізводптъ зііачительную ' стаиляя родъ цтзпп и расЕачиііаются д о т с х ъ - торговлю: вывозъ простпрается до мплліона поръ пока'НІІЖІІЯЯ обсзьяна схватится за Фуігг. стерліііііонъ: я^іітелеіі нмтзетъ 32^000, по желае.мыіі предметъ и п е р е т а щ и т ъ на псго болыисіі частп Кападцы п Апгліічане. Квебекъ своцхъ товарпщей. Эта порода обсзъянъ во- построенъ въ 1608 г. де-Шамплепо.мъ, королев-

Кве — Еве — 63 3 — Квн —Кви скпмъ геограФо.мъ, на .м стт; одпого шідіііска- пеГі-мізртз 25 л тъ отъ роду (прп Август-Б и го селенія; пъ 1G29 г. запоепаиъ Анг.іпчапами, его преемшікахъ только 22 года); это была по въ 1632 г. гіолііраіцспъ Фраицузамъ, вм стіз ппзшая изъ общестііенпыхъ должностеи. Прн со вссю Кападоп п съ 1603 г. сд-Бла.іся гіав- пмператорахъ обязаниости квесторовъ не иымъ еп городомъ. Лііг,іігіаііе в.іад ютъ имъ пм ли іімчего обіцаго съ оппсаннымп; напр. гпопа съ 1783 года. «quaestores candidate (quaest. principis, candidati Квеведо Вальегасъ (Don Francisco de Quel- grincipisl, учреждеііпые Авгуето.мъ, передавали vedo Villegas), ііспанс?:іп ПІІСЧТО.ІІ., род. иъ сепату императорскіе рескрппты; «quaestores Мадрпд-с 1570 г., учіідся въ Адкад деГе- palatii», бы.іп со вреліспп Коіістаіітііпа Великапаресъ, біл.іъ сокротареліъ герцоіа Оссуііык го ііос[)едміі;;ами между іі.мператоро.мъ п подвъ Итаііп, іі за то проийлъ три года въ за- даііпыміі. кіючепіп: топ же учаспі подпергсн и за са- j Евпнтетъ (quintetto), музыкалыіое сочиін'тпрпческое еоміпіепіе о прав.іеніи коро.іп Фи- ; піе, составлеіиіое не менве какъ- для пяти голнппа IV. Квев до, ііо.тучпиъ сіюбоду, усха.п> иъ лосовъ плп пяти іінструментовъ. Воііа.іыіыіі •спой зй.мокъ Ла-Торре де Хуаиъ Лбадъ, и у.м. квиіітетъ акі;о.мііаніі[)уотся всегда оркестро.мт» тамъ въ 16-17 г. Онъ ішппсалъ: «Suennos у Dis- или Фортепіаііо, которое есть ничто ипоекакъ ciirsos» elc. (1628 г.); «Cartas del Cavallero de la 0[іі;естръ г.ъ малом-ь впд-с. . узысалыіыя со'lenaza», 3 r.; «Obras escogidas» 5 т. (1788—91). чііііепія длн пяти партіГі моіутъ иазываться Евенлапдъ (quenland). 1) Въ древнія време- квиятетами тогда только, когда частіі еіо не иа такъ иазыиалась ііыігпшпян Фиилявдія. удпаиваются и когда ни одпа изъ частей его Кпеиы оылп ФІІПСКІГІ пародъ, дізлаіішіп iiao-cru ие можетъ быгь исключена безъ парушенін иа Норвегію че|ісзъ Кьбденскія горы. Въ 877 г. ц-слаго. Квинтбтъ состав.іяется изъ диухъ король 11X1, Фараипдъ, пелъ воГіиу съ Карола- скрипоЕЪ, іии.іы іі двухъ віолоігіелей, п парми. У пмхъ пылъ ооычаіі, по которо.му коро.и. тіи пхъ располаіаются такъ, чтобы въ елучаі> получа.п» J--5 дойычи п сііерхъ того безъ ра;іді;- пужды пёрвая віолоичель могла быть за.м нела столііко бооропыхъ и соболыіхъ .мвхонъ, па віолою п для пособія это.му за.мБіцепііо, пи-сг.олько ХОТІІЛЪ. 2) Такъ же иазываапсь берега шутъ 6-ю ііріібавочнуіо партію. Словомъ,киіінБотнйчеокаго залііва, до выт снепіп Кнепивь тетъ выражаетъ нііогда сов.мистиую игру 5-ти ІІІведа.мп изъ Вестерботпіп п Остсрботпіп. Нъ- е:;азсіііііыхъ іиістру.мепговъ, плп u са.мыя сокоторые учёііые,собаазняясь этп.мологіеіі (qviu- чппепія. д.ія ПІІХЪ ііаіііісанпыя. Реііха (Reicha) па, по-тведскп а.сіііцііна) ошпбочно счптаюгъ составплъ Евинтетъ д.ія ФлеГпы, гоооя, клариета, [іога u Фагота; ого музьіЕа ііроіізмодитъ Кііеплапдъ за свверную страпу Амазопокъ. Квесторъ (quaes(or). Это слоііо озпачало у обворожііте.іыіыГі ЭФФСКТЪ. дреиппхъ Рймлянъ то же, что кисзпторъ, п отКвантпліанъ (Marcus Fabius Quintilianus), тоіо были квесторы parricidii, n rerum capita- род. въ 42 г. по Р. X., въ Калагуррахъ, въ Исlium; потомъ озиачало чііпопітіоиъ , соби ианіи, с.іушалъ въ РІІ.МБ ритороиъ Домпція равшпхъ обіцічгііеііныя податп. Сперва бы.іо Аф[)а и Серішлія Ilouiana, потомъ былъ оратодва ішеетора, а съ 420 г. до Р. X. пріібавлеиы ромъ, адпокатомъ п мри ВсспасіаіПі завелъ і;ъ піі.мъ еще два, сопроиождавшіе копсуловъ ораторсьую щЕолу. Опъ порвыіі по.іучалъ совъ походахъ (quaestores militares).Cii.ua yiicin- дер;каніе отъ казиы. Пос.гі; двадцатіілг.тіівГі чплъ ихъ число до 20; Юлііі Цсзарі. до 40: гіри двятелыіостіі, опъ уда.іи.іся па іюкоіі и ііаіиіимператорахъ число киесторопъ было ііеопре- салъ сочтісиіе: «Institutiones oratoriae» (Наста-' дізлсіпше. Въ Рим одиако пссгда бы.іо тольпо влепіе иъ красіюрБчиі), въ которомъ осооендва квестора, quaestores urbani, которые пм .іи но важиа 10-я кнпга, содержаіцая драгоцтзннадзоръ за казиою государства (п оітого иа- ные матеріалы для пстоіііи литературы по хазыва.іись также quaestores aerarii) п за коитро- рактеристіікт. лучшихъгреческихъ п рпмсипхъ лелъ обществоины.хъ доходоиъ и расходопъ; ппсателеіі. Это сочинені папдеио Погііусомъ имъ же прііиосіміісь жалобы иа растрату об- въ 1417 г., въ Саптъ-Галлоисколіъ аббатств , іцествсііпыхъ су.м.мъ. Прочіо квесторы пахо- но издапо въ первыГі разъ 1470 г. въ РІІ.МБ. дились плп rfpu воГіск'!) или съ ііроконсуло.мъ С.верхъ-того Кішптпліапъ оставплъ 19 иолі.въ провтщііі (quaestores provinciates, proquae- шихъ п 145 (изъ бывшпхъ 380) малыхъ деstores), гд собпрали ііошлтіы, продавали до- кламаціп (deciamationes), плп школыіыхъ риПычу, взятую на войн , выдавалп войску жа- чеГі (ораторскихъ уііражііепіи). ловапье, п заботіілпсь u его продовольстіііи. Квинтъ - Курцій (Quintus Curtius). римскіи Квестура (qnaeslura), долл;ность п званіе кве- псторикъ. Вре.мя его жіізіін не ІІЗІІБСГИО; одни стора. для которой иадо было п.мСті. по-край- полагаютъ, что онъ жплъ въ царстиовапіе Ти-

Кви — Кви

—

6 1

оерія, друііе, что въцарстііоваійе Константина; no обіцее и в-БроятііТійшее MwCnio то, что онъ жплъ въ праиленіе Веспаеіапа и Траяпа. БіограФІя его таЕже ие изіі стиа, к ин одііиъ древніи авторъ пе упомпнаетъ о ііе.мъ. КІІІІМту-Курцію цЪиписываЧотъ «Исторію Л.іексапдра Великаго», т. е. историче.окук), ііеправдоподобііуюпов-Бсті.. Спосойъ іі.иожепія ея ясныіі, легЕІн, оппсанія поэтическія. и-скоторыя и з ъ его рСчеіі даже к.іассііческія. Въ этоіі исторіи находится .мпого геограФііческихъ п хронологическпхъ погр шностей. І Ь ъ дисяти кііигъ •состав.іяющпхъ «Исторію Алексаидра Веіпкаго», двіз потеряпы. Квинтъэссзнція (Quiula essentia), вымыселъ алхимнка Teoopacxa ІІарацельоа, которыи ЕЪ четыре.мъ эссевціямъ древиихъ химиковъ, предстаиляи.мыхъ четырьмя стихія.мп, пріібавилъ е щ е пятую, иазванную п.мъ «киііптъэс, сенціею», ьоторая оыла будто-оы духо.мъ іі.мі силою натуралыіаго тііла. Съ таішмъ предподоженіе.мъ, онъ разлнчалъ квіінтъ - эссеицію .минераловъ, раст ній п жіівотиыхъ .ЧеловБкъ, по ого словамъ, е.сть Бвинтъ-эссенція творенія. Обыкііовеиио это слово •употребля тся иъ зиачеіііи того суіцества, отъ котораіо исе зависитъ. КвпнцІИ (Quinlia gens), дрежіяя ріі.мсі;ая ФЭмилія иатрііціевъ, происходіівиіая пзъ АльбыЛонгп, по разруіиепіп коіороп царь Туллъ Гостилій перевелъ КвинціеЬъ вм ст съ другими блаіородііыміі фамиііями въ Римъ и принялъ въ число патриціевъ. Огъ пся произошди: Аттикъ, Барбатъ, Каиптолипъ, Ц і и і ц т і и а т ъ , К р и с п т і ъ , Фла>!ииіііп>, Гал.іъ, ІІеннъ, Скапула и Варъ. Кроміз ЭТІІХЪ ІЮСЛБДНІІХЪ достоііиы зам чанія: 1) Т. Q. Atta, в-вроятііо, жилъ во II столътіи до Р. X.; наміісалъ «Fabulae togalae» (націопалыіі.ія драмы);іірозвані <Атта» (Alta) опъ получи.іъ отъсвоеіі привскакнпающеіі н.пі прпхрамываіощей походкп.—2) Q. Hirpinus, государстііепныіі .мужъ, іізн стиып п з ъ ^'орація, съ Еоторы.мъ опъ жилъ въ друаіи , ио пе пользовался его уважепіе.мг. Q s i i pi'O ф и о , въ буквальпомъ пероііод-Б: «одшіъ за другаго», или «одпо вмБсто другаго», о з и а ч а е т ъ — педпразу.-міііііе, ошибЕу. Квириналъ (Quirinalis mons). 1) Одппъ изъ семи холмовъ, иа которыхъ построеаъ Рп.мъ. Онъ вошелъ въ составъ города вм ст-Б съ впліинальскилъ и эсквіілиііскіі.мъ холдіамп со вредіени ц а р я Сервія Туллія. Зд сь, по гіроданіямъ, явился Ро.мулъ посл смерти и зав щалъ Римляпамъ построить ему хра.мъ па томъ же са.мо. іъ .МЪСТІІ. 2) Нын такъ же иа-

<

—

Кви — Ква

зываотся папскііі .дворецъ, построенныіі на Квиршіальско.мъ холміз. Евирпвъ (Quirinus). 1) Б о і ъ воііпы въ сабпискомъ городіз KypeTH; онъ нзображался иа копьв, въ вид Фотпша (с.м.Куретъ). —2) И.мя Ромула, гіослт; его с. іорти, п причііслоііія къ бога.мъ, когда опъ вм стБ съ прочпми боіамп, покровителямп Рп.ма , пмізлъ на К в и р и н а і (см.) храмъ жертву, п праздники (Квириналіи). Отъ неіо Ри.мляію пазывали сеоя Квприта.ми (Quirites), и отсюда прошошло ііазвапіс J u s quirilium (ри.мекоо гражданоко право). Евитка (1'ріііоріГі идоровпчъ), болізв изііт>стііыіі въ русской лптературв іюдъ псевдоіпімомъ Осііоияііеика; род. 1778 г., въ сиое.мъ ііаслТідственпо.мъ сел Основ , блпзъ Харькова. Съ са.маго дізтства онъ п.мвлъ желані п о с в я п п ъ себя .монашескои жіізііи , п первое образоваиіе получилъ отъ .моиаха (Куряжскаго Ііреображеііскаго мопастыря), |)укоііодствуемаіо еов-ьтами родетвеіпіііка Квитки, куряжсііаго архпдіапдрпта Наркиза; no no воліі отца, въ 1793 г. іхвптка вступіілъ въ воеііпуіо службу иъ л. гв. коппыіі полі;ъ, и з ъ котораіо былъ уво.юпъ 1794 . съ чппо.мъ ьапптана и no 1796 г. служилъ иъ герольдіп; въ это.мъ году поступилъ рот.міктромъ въ сввервЕІй карабмперііыіі полкъ, а въ 1797 г. смова вышелъ въ отставку. Въ 1802 г. оиъ удалплся въ Куряжскііі монастырь, гдв иаходплся до 1804 г., соб.подансъ примБрпоюстрогостію мопастырскііі у с т а в ъ , no по жоланію отца опять остаипль мопастырь. Въ декабріі 1806 году, при Формпроиапіп .мплііціп, Кіиітка no выбору дворянства, поступплъ проиіантсіііімъ і;о.мліііссіонеромъ no Харькрвскому у зду п оставадся въ этой до.і;кііости до 1807 г. Съ 1812 г. опъ бы.іъ сряду четырв трех.гвгія харьковскп.мъ увздпы.мъ продводптелг.мъ диоряпства, потомъ соВБОТІІЫМЪ судьсю, а пъ 1840 г. пзбранъ предсЕдатедемъ харьковскоіі уго.ювіюіі палаты и въ этомъ званіи у.м. 1843 года. Псрвоначальныя его статыі былп по.м щсііы въ «Украппско.мъ Вистііпь » , издававшемся въ Харьвові> съ 1816 г.; первое же его сочпненіе,выш дшсе въ св т ъ отд льно, бы.іо «Дворянскіе пыборы», ііапечатаііпое въ ЛІОСКІГЕ (1829 п 1830); потомъ пачалп ПОЯІІ.ІЯТЬСЯ другія его сочіпіспія, па малороссіііско.мъ п русскомъ языііахъ, то огдізлыіы.мп кііііга.мп, то ръ ііоріодпческихъ издапіяхъ; пос.гвдііп.мъ, отдтз.іыю издакішмъ прй efo ЖІІЗІІП, бы.іъ ромапъ: «Похождеиіо Столбикова». Изъ произведеній вго заслуживаютъ осиоепііаго г.пимаііія, повізсть «Маруся», разсказъ «Го.іоватыіі», пов1зстіі«Перекати-поле», «Гаппуся», превосходііо иаішсанныя «Бо-

Квп — Кви

— (

асіяд тіі»и«ВотъЛюбовь». Ориіиналыюсть та.іапта и дБято.іыіость достави.іііКвііткі5 почетіюе м сто иъ кругу лучшихъ русскихъ лит раторовъ. В с Б е і о т в о р е н і я проііпкнутытеплотою чувства и доказываліі ілуоокоезііаніечелов-Бческаго сердца, no говоря ужо о совсршенномъ зпаіііп характера, п])іівычеьъ и жизни своихъ соотечествеиниковъ; в.мт.ст съ т .мъ онъ отлпчался спосоопостью схватыиать смт.шную сторопу продліета и увлекать пеподдіільны.мъ юморо.мъ. Э га сгіосоопооть иеріідко одпако же проявлялась у пего в ъ у щ е р б ъ справед.іішостп: желая представлять своихъ земляковъсъ с.м-вшной сторопы.онъ ложііопріГписывалъ имъ груоыенедостатмі ичермые пороки, которыхъ вовсенеіілл;ютъМалороссіяне;его ро.маны «Столбиковъ» іі «Папъ Халнвскііі» преисполнепы подобпыми н достатками. Кро. гг, назваппыхъ сочиненій, Квптка ііапіісалъ: «Сердечную Оксаиу», и ещв НФСЕОЛЬЕО повБетеп, ыздаііныхъ осооою ЕНИГОЮ , подъ назиапіе.мъ «ііалороссійскія пов-Бсти» ; комедіп : «Ш ль.менко, волостпоіі писарь» , «Шельм икр - депі.іціікъ» ; опсру «Сватаиье»; «Оіінсаіііс жпзнп ІосііФа Горіпка»:!! «Краткую Свяіцснііуіо Мсторію». Въ 181-2 г., паходясі, правптелс.мъ дЕлъ харьковскаго оощеетва блаіотворепія, Квитка много содтзііствовалъ і.ъ отерытію при этомъ обіце ствъ института блаіородпыхъ д вицъ.' Квито (Quito). 1) Долпна въІОжпоіі Л.мерикт, въ ш т а т п Эскуадоріз, г;ъ юіу отъ Парамо дельАссуай; оиа ограіііічпвается ласеою скалъ и горъ, изъ которыхъ за.мсчателыіізіішія: Чпмборасо, u Аптіізаиу. По пеіі проіекаютъ різкіі: Марапьопъ п Папуру. Эга страна издавпа много т о р п п т ъ отъ зе.млетряс ніп.—2) San. Francisco 4е Quito, ілавныіі городъ проиинціп Пичіщчи, въ штат Эскуадор , па с к а т в волкапа ГІіічімі чи, мрп р. МугангарЗ, мпстопреоываніо еппокопа, прекрасный городъ со мвогими площадями (Piaza mayor, съ броіізовы.мп ко.іодцамп), ио узЕИми, крішымп у.іііна.міі; т і і і е т ъ соборъ, іезуіітсі;ую коллогію съ богатою оіібліотсм;ого, унішероитетъ, мпого учсбпыхъ заводеній, ФЗбрИЕИ ііісрсгяныхъ 11 хлопчатобуліажпыхъ пздздій, Ф.іапс.иміыя, чулочпыя, кружевиыЯі леііточпыя іі золотыхъ товаровъ. Обществеппыя забавы жптелеіі составляютъ бой быковъ, танцы и вособенности діузыка. Жпте.ісіі считается, до 75,000 чел. Городъ посгроопъ БевальЕазаро.мъ, иъ1534 г., и былъ гдавнымъ городо.мъ испансЕагр вице-Еоролевства Иовоіі Грепады. Въ 1797 г., во вре.мя землетряссміія, ЗДІІСЬ ПОгпбло до 40,000 чсл. У блпзлсжащаго селепія Ируіііі (Jaruqui) паходятся пііра.мііды, поставлонпыя въ 1736 г. Коіідалііно.мъ, впосліздствіп

15 • —

Кви — Кві

рйзрушоиныя, no снова возстановленныя въ 1836 году. Квлцинскій (Оііуфріп АлеЕсандровичъ), геііералъ-леіггемантъ, начальнпііъ Іб-іі п хотнон дивіізін, пропзііедепъ пзъ 2-го Еадетскаго Еормуса иъ подііоручикп въ 1810 г., іім^я отъ-[)оду 16 ЛІІТЪ; въ томъ же году переведеиъ въ л.гв. егерсЕІй польъ. Оііъ участиовалъ въ жампаніяхъ протшіъ Фраицузовъ: 1812,1313 и 1814 годовъ. Въ 1813 г. онъ былъ переведенъ въ 11 егерсЕІй ПОІЕЪ .маіоромъ; въ 1821 г. пропзведенъ въ гіодполковнііки, а въ 1826 г. въ полковНИЕИ с ъ п а з н а ч е н і е л ъ командиромъ47 егерскаго полка. Въ 1831 г. онъ учасгвовалъ въ войнтз протпвъ по.іьсі.ихъ мятежниковъ н пазначонъ ко.-наіілуіоіціі.мъ і бригадою 13 ітБхогноіі дивизіи. Съ 1833 г. по 1834 г. КвицпііскіГі командовалъ то.мскпмъ оіерскпмъ полг.о.мъ, а въ 1835 г. пазііачепъ і.о.маіідпро.мъ эстляндспаго сгерскаго польа. Съ проіізиодство.мъ въ генералъ-маіоры, въ 1836 г., онъ получилъ званіо ііоманднра 2іі.бріігады 17 гПіхотноп дпвіізіп, а съ 1845 г. заіін.маетъ пастоііщую должность. Квіетисты. Подъ этпліъ имевемъ ІІЗВ-БСТИЫ еретикіі XVII въка, которые съ успихо.мъ проііонБдыва.тіі «г.сеобіціГі покоГі» (quies) въ Пспаніп, Италііі, Го.ілаіідіи и Фраіщііі. Корень пхъ заб.іуждепііі, по вСроятнгііішсму .мц-Бпію, находится въ і.пигахъ Рутброхія, Гав.іера и ГарФІЯ. Bee .мудропапіе квіетпетоиъ соетоптъ п з ъ е.гіздуюіцихъ ііоложепіГі : 1) пеобходпліо искать всецзлаго покоя, т. о. соие])шенііаго безд ііствія, не только гБлесиаго, ію п душевнаго; 2) когда челов къ достіиаетъ такого покоя, онъ дтзлается таиііствеіінымъ, уничтожается иъ свое.мъ еуществ-Б и преооразуется въ ііога, такъ что между имъ н Боіомъ no остастся нііЕаЕвго различія; 3) все время нужно мроиодить въ постояііпо.мъ созерцаніи; 4) пред.мето.мъ созорцаііія должеиъ быть одііпыіі и ііораздіілыіьш Б о г ъ , а слидовательно не должно раз.мышлять пи о своііствахъ Ііожіихъ, mi даже о чоловізчествіі Іисуеа Хрпета: 5) всв чаетпыя доород-Бге.іп за.мііііяготся любовыо; 6) человъкъ віі)треііпііі по помрачается печпстотою чолоігька ІІІГБШІІЯГО, Ергда no парушаетсн его покоіі; 7) устііая .мо.іптва и обііты б.іаючестін н пужиы, пото.му что опн препятетвуютъ упражняться въ созерцавш; 8) для чоловііка гаіііістг.енпаго всо равію, спасетея л п о н ъ , ііліі пе спасется; 9) не должио скорбііть о гръхахъ СОДІІЯІІПЫХЪ, елБдователыю, по должно и иросить отііуіцопін гр-Бховъ; 10) должпо любить Bora въ душіі СТОЛЬЕО, чтобы по отвращ а т ь с я и вичпой мукп, если то Ему угодно. Всъ э т а положеііія і;віетіістовъ петодько ио со-

Квя — Кег

—

6; 16

гласны съ духомъ ІІСТПІІНОІІ рспігіп, но противор чатъ даже здравому смыс.іу, а потому ихъ заіціітіииаі пе ii36lj«a.!n строгпхъ пресл-бдоиаиій ИІПЛІІІЗПЦІІІ п об.ііічеиій лучіііихъ римско-кніолнчесі.ихъ п р о т в і з д і т к о н ъ своего времеип. Осиователемъ этого ученія былъ Испанецъ Мпгуэль Мблино, весь.ма уважасмыГі исповізднпкъ въ Рп.мъ , наппсавшіП поучптельную книгу «Guida spiriluale» (Римъ, ІС75), за которою пошшлось мпого сочпмеііііі иъ то\п, же направленііі. Молпно должсчіъ былъ, по требовапія.мъ Фрапцузскаго послаііиика, отказатьси не только отъ своеп І:ІІІІГИ, но и отъ снопхъ уб-вждепііі. Ум. пъ 1096 г., заилючснпі.іГі въ люнастырь для расі аяпія. Во Франціп, і:иіетиз.мъ таьже иашелъ ревпостііыхъ прозелитоцъ: предстаиителыпща ихъ, госпожа ІЮмопъ (у.м. въ 1717). иаписала н скояько востопжеіпм>іхъ книгъ «0 божествсчіпоіі любви», п диа раза сид ла въ тёмнид , по требовапію Босчюэта. — Мало-прмалу Евіетіізмъ распростраііился въ Испапіи п Иеапол-Б, no no образоиалъ осббеипоіі секты, и въ ПОЛОВИІПІ XVIII стол тія уетупилъ друіиму ііаііравлеііію идеп. Н-БЧТО скодное съ пачаламц католмческаго к в і е ш з л а иа ходится въ ролііічи Браминовъ;

—

Кед — Кед

далъ и взялъ Г,ОІІІІЪ, Лмттихъ и На.мюръ. Въ '•. своихъ системахъ онъ уволігшлъ, бол е чізмъ | кто-лпбо, Фрімггы п кр постпыя ст[іоеіия, умножилъФланкп іі ротрашшмеііты п ед лалъ П|ііікрыгыіі иуть вдиое шпре п ііростраппБе. Но | исіз способы, пзложепные Кеіорномъ для укрізІІЛІЧІІЯ

.МІЗСТІІОСТІІ',

ОТІІОСЯТСЯ

ТОІЬЕО

ДО 11113-

менныхъ лпзстъ его отечсства, п піікакъ не моі утъ быть п р т г Б п н е м ы і;ъ м-Бстпостп возI вытенноГі; онъ также пзобр лъ малую мортпру, названную его іімсмо.мъ, Кегорновою (см.

; Мортпра). Кедринъ (Гооріііі),составіілъ хроііпку. вклю] чающую событія отъ сотвореВія .мі|іа до 1059 г. по Р. X.; его біоіраФІя нпгдтз пе сохранііласі.. Ксплнндеръ (Xjlander) в мредік-ловііі къ свооіі іісторін, ііздаііноіі въ 1647 г., прсдиодагаетъ, что Кедрпнъ былъ евяіцеіімііко.мъ іілп моііа| хомъ XI візка; ио его догадки осповапы едиііственно на характер-Б слога Кедриііа пріі разсужденіп о реліігііі и ея оорядахъ. Вре.мя появлепіяего хроііпкіі полагаютъ въ иачалъ царстноианія ІІсаака Компеііа, въ 1059 г. Этотъ недокоЕіченпый труді., ліішеіпіыіі веякоіі критики. н.м-Бетъ достоииство потому только, что поііо.іияеть .мпоііе пробБлы Зопара. «Хроипі;а» его ііериведопа на русскііі я з ы к ь свящеипіікомъ Іоаііиомъ ИвановыМъ, ІІ папечатана въ 3 частяхъ, церковиы.ми буква.ми, въ мо сковской сииодалыіой типограФІп, въ 1794 г., подъ заг.іавіе.мъ: «Дияпія церковпыя п іраж данскія».

"КвЯТКОВСКІЙ (Каетапъ), аиторъ сочіиіепіи: «Dzieje narodu polskiego za panowania WladyslawalV», Ііаршама (1825); «Dziejb Sueloniusza 12 cesarzovv rzymskich», Вроцлавъ (1826 r.). КвятК0ЕСКІЙ(;\1артііііъ),іісторіікъигеоі|)аФЪ, ЖІШІІІІП въ царсгвоиаиіе ко[)оля Баторія; иолучіілъобразоиапіе пъ т ю с т р а і т ы х ъ академіяхъ, Еедровка (Caryocalactes, Nucifraga); п т я ц а былъ проподавателе.мъ мольскаго языка Алоерта пзъ семейства толстоклювыхъ, весьма похоФріідриха, сыяа маркграФа брандевбу(ігсЕаго. жая на воропу, ио объ ея чедюсти раішо.мЪрпо Опъ ііаііпсалъ: «O^isanie ziemi Inflantckiej», и з - остры, прямы п не запрпвлеиы: права.ми нтздапноо въ КёііиібергБ, въ 15G7 г., и на лагин- скольі О походптъ на дятла, л а з п г ь no деревьско.мъ языкі;: «Изи стіе о обобиі,еііііі u боль- я.мъ, долбитъ кору и достаетъ ліічііпокъ. ГінШОІІ гіолі>зи елавяпскаго языка» (1569 г.). 0 5 а тается такжс плодамп, пасБколіы.лш и малеііьЭтн сочиііеііія теперь весь.ма рЪдмі. Княтков- КІІМИ іітичьами. Въ Россіп пзвистпа: кедровьа скій былъ ревііостіп.і.мъ новоігБрцилгь, а потому j обыкновёниая (Corvus Caryocalactes), темиая, ВСБ его соочипенія были запрсщены краков- съ бізлы. ііі по все.му т лу пятпа.мп; иоіічпкъ скн.міі/ епископа.мп: Мацьёвскимъ п ІІІишков- хвостабіілыіі.Водіітся по всей Россіи, гдтз есть ски.мъ, іі хел.мски.мъ епнскопомъ За.моііскимъ; хвойные лізса. вііроятііо, оттого боліііиая ихъ часть затеряна. Кедрозеро, озеро Олоисцкоп губерніп, леКегорпъ (Menno Coehornj, барояъ, геи.-лейт. ж п г ь къ с.-в. отъ Петрозаводска, въ Иетроііавн пнспокторъ артиллоріп н фортифпкаціи гол- ловской волостп , между дер. Кедрозіфомъ и лаіідскойресііублііки въ Х Пстол-втііі.дБпство- Пачесъ-Наволокомъ; длпна его 20, шпрііна 2, вавшіп ІГІІСКОЛІ.КО разъ противъ зпамеиптаго а окружиосгь до 45 верстъ. Кедронъ пли Кедрскій потокъ. Подъ этймъ своегоеоііерііііка п совремеііііпка Вобана (см.). Кегорпъ сОздадъ ndiiyio искусстиеіиіую граип- илеиемъ уііомііиается пебольшая р ка, илн цу Голлапдіи, поср дствомъ ЛІІІІІІІ кр пОотей, лучшс, ручеіі, котораю пстокъ паходптся па полевыхъ укр плеііііі и паводііоііій, укрьпіілъ с-вверіі отъ Іорусалима; протекая лежду ІеруБергеігь-опъ'Зоо.іп^, Иіімвегопъ, ІЗреду, Грбн- сали.момъ іі Маслпчною горою no ІосаФатовой ииигеігь іі Цволле; защмщалъ пскотирыя изъ долииТ), оігь впадаеть въ .Мертво .море. Въ этихъ крізпостеіі противъ Вобана, и самъ осаж- древііости берега его были осізпяе.мы множе.

Еед - Кед

—

6 37

-

Еед-Кед

стію.мъ кедропъ: иымііже покрыты ме.ікимъ ку- 1 уікс болъе ЮОЛІІТЪ. Самымп дрешшмп г.едрами г т а р і т к о м ъ . Широта ручья іиігдіі не прости- | въ Е в р і т і з должпо почитать тіз, г.оторые посараотся ooj-ue четырехъ Футоиъ; .і томъ онъ жепы въ 1683 г., близъ Лопдона; два пзъ пихъ соііершемпо пересыхаетъ, но иоспою, илп посліБ п.м ли и ъ П б б , г. (спустя 83 года послі; садки), бурі. п дождеіі, онъ діз.іается стремііте.іі.иымъ. око.іо 12 Футовъ въ окружпостп. нч 2 Фута отъ Кедръ ЛпзансЕІй идй настоящій (Abies Ced- землп. Во Фрапціи самыіі древпііі изъвс-вхъ rus, Роіг. Лиііансііая иаи Кедропая е.іь, Pinus кедроиъ выиезепъ изъ Аіи.ііи Жюссіе u посаC.edrus, Linn.:Larix orientalis fructu rolundioreob- жеиъ въ 1734 г., въ крродввсЕоиъ саду, въ Паluso,Tourn ), о.іагородніііішее дерепо изъ ІІСІІХЪ рижъ. Въ 1823 г. (чрезъ 90 л-втъ послт; еадніі), Хііоііиыхі. іі.иі І І І п т к о п о с н ы х ъ (Сопі[егге),пре- ОПЪІІ.МБЛЪ 10 Футоиъ въ оЕружііос;тіі, на 4'--5 восходіітъ ІІСІІ прочія cisoero cesieiiCTua долго- Фута отъ з е ш и . Ростъ этого дерева пе пропорІІІІМІІОСИ.Ю. дооротою п прочпостью дреиесины. ціопалеиъ діаме.тду, потому, что случаіпю noЭто одію пзъ ьрасіііПііііііпхъ дереиъ г.ъ прпро- т е р я в ъ свою сирълу (краппгою нершину), оно Д'іі; его стволъ, покрытыіі тслпіеііатою, расгро- не прпраіцастся ушв иъ вышініу. Кажется, что сканшеюся кирою, пріоор-втаетъ съ лі;таміі до иедры "достпгаютъ чрезвычаппаіо воз))аста, 24 п 30 Фуюиъ иъ ооъемт;, иногда же достп- еслп судить no ежегодио.му пхъ прііращенію і а е т ъ 10 футоиъ толщипы. ВІЗТШІ его ІІОООЩС іі no діаметру т ъ х ъ , которые йылп іізмііреііы па расположепы ярусамн. Иілнстые листья кедра Лііваисі;ііхъгорахъ.ВозрастаіііоЕед[)а въ вышите.мнц-зелеиые, ііостояііііые,мелкіс, д.іііною отъ пу бываетъвёсь.ма медленио, впродолжепіе пер-, 3 --і АО. 1 дюйма, тонкіе, узкіе, имТзютъ ч тырех- выхъ годовъ; часто въ 7 п 8 л ъ т ъ онъ и.мізетъ уіолыіыіі иидъ, къ коіщу заострениые, едіппгі- .моіпзе 4 Футовъ вышпиы, no съ того времепп ію-разсБянпые на годопыхъ пиоБгахъ , распо- стиолъ его пачіінаетъ прііііп.маті, большое раз л ожепиые пучкадіп па старыхъ и к т в я х ъ , какъ витіе п увелпчпвается ппогда сліилпомъ на у ЛІІСТИЯІІІІІЩЫ, и пмтзющіе въ обще.мъ влага- Фугъ ежеіодно. Кедръ лііпапскііі вообще разлиіцЕ отъ -24 до 30 и бол-ве пголъ. Мужскіе водіітсятакъже какъ п друіія хвоГшыядеревья, ЦВІІТКИ ойразуютъ сережкп, простыя.одііпокія, толькр въ молодостп треоуоті. болізо попечерыженатыя. длиною около 2 дюіімовъ п пріі- пія: опъ с в е т с я стз.мяііа.мп, люоптъ хрящеваиоднятыя къ-верху; жеііскія сорежіиі і;оротііія. тую іі ііъсколвко сухую почву, no растетъ и округлеппыя, ІІІІСІІОЛЬКО я п ц е о о р а з п ы я , пре- па влажпыхъ мтзотахъ. Молодыя кедровыя праіцаюіціяі-я послтз оплодотворепія иъ про- доревца боятся стужп п потому пхъ ііадобно доліоиато-оііалыіыя iiiniuiui, которыя по созрі;- покрывать соломоп; въ далыііііішсмъ же возІІІІІ іімаіютъ длины отъ Зі^ до 5 дюіімовъ, и расти кедръ легко переносптъ суровыя зпмы паправлепы ЕЪ перху. Оніз состоятъ изъ че- іі размпожается самъ собою. l l p n искусственшуекъ, песь.ма иііірокпхъ no края.мъ, шерохо- по.мъ разііодеіші кедра, с мяпа его съются; ватыхъ и рыжЬватыхъ по поверхііостп; подъ впачаліз апрТзля, въ глпіінпыхъ горіііі;ахъ, ііли г.аждою пзъ этихъ чешуекъ п прп осііоііаіііи я щ п к а х ъ , ііаііолнеппыхъ черпоземомъ, см ІІХЪ находятся два крылатыхъ п продолюііа- шаппымъ съ пескомъ, п покрываются слсгка, тыхъ сіз.-тііііі. Кодръ ЦВТІТОТЪ ВЪ умізреііномъ опп веходятъ втечепіе мізсяца плп 6 педізль. іілимат , въмаіз; плодыего созрт>паютъ по про- Въ сухую пору посБвъ полііваготъ, отъ вре.меиіествіи года, и могутъ оставаться нъсколько нп до времепи, и з а щ н щ а ю т ъ молодыя деррвца л тъ па дореігі;, дажо не раскрываясь. Кедръ отъ солнечныхъ лучен.Деревца его, достппіувливаіісіііи самородни р а с т о і ъ во многихъ ча- іпія 4 илп б-тп-лізтняго возраста, пересажистихъ Азін, ііосойоііпостіі па. горахъ Лііваи- иаготся, обыкповеіпіо веспою, въ оііред леіиіое скпхъ.л Таирскпхъ. Зііаменитые кедровые ли- для нпхъ МТІСТО; превышающіе б-тіі-лізгній са, покрьшаіииіе ц-Бкогда гору Лпванъ, въ 11а- возрастъ, прнпіі.маіотсятрудпо. Піри это.мъ налеотнпіі, почтп совершепио пстреблины Турка- добно стараться о coxpaHenin са.моіі вершины, мп. Мароіттсі;іГі патріархъ, жииуюіцііі въ мо- оставлять какъ-.можпо болчзе з .млп около корііастыріі па само.мъ Ліівап-Е, старался воспре- пеіі іі ооплыіо полпвать тотчасъ посл садки. пятствопать пстребленію ііед[)Оі!Ъ. п опредіі- Древпіе ііочпталіі кедръ певредпмымъ п пыралилъ отлучоиіе отъ Церквп ТІІ.МЪ,кнторые ос.мъ- жепіе «dignacedro» (въ достоппств-ъ ровпои кедлятся рубпть кедръ. Чпсло древішхъ кедроиъ ру), вошло у РІІ.МЛЯПЪ въ пословпцу для озиаумеііыиается ежедневно. Тепсрь ихъ осталось ченін ДОЛІОПІІЧІІЫХЪ предметогіъ. Поэтому ие болізе се.ми, п общее колпчестпо дерепъ про кедръ употреблялп для построіікп храмовъ, стпраотся пе свыціе.ста.У п а с ъ п а Кавказскихъ статуіі боговъ п цареп, дворцовъ, кораблей. горахъ сохраиііліісь сще лъсалмііанскііхъ кед- Во вродш Плпнія въ УТІІЬІІ паходплся зіій.мероиъ. Эготъ родъ дерева разводятъ въ Европіз нитыіі х р а л ъ Аполлона, котораго брусья, вы-

Кед — Кед

— 6 і

т санные и з ъ нумидійскаго кедра, существов а і и тысячу сто се.мьдесять осемь л^Бтъ, и былі въ персобытномъ состоянін. Крыша на храм Діаны , въ ЭФСС , бьиа также изъ кедроваго дерева. Б і и з ъ Сагувта, пъ Испапіп, бы.іа также, въ одномъ храліі Діаны, статуя богинп, сд-Блашіаяіізъкедроваго дорева п привезеииая туда за 200 ЛБТЪ до разорепія Трои (Plin., lib. Х Г. cap. 15). Крыша ІІ вііутреннія ст пы зиамеиіітаго іерусадимскаго хра.ма также бьип сдълаііы изъ кедроваго диса. Кром того, по закону Моисея, кедровое дерево было у Израильтянъ въ чис.і очіістительныхъ жертвъ, которыя приноспли прокаженные по выздоровлеиіи. Егптетскіе и сирскіе цари употреоляли кедровый лт>съ на постропку своихъ кораблеп. Древеспна ИЫНЪШНІІХЪ кедровъ не такъ тверда и иевредима, какою ее ііочііта.іп дреиніе, а пото.му кедръ не можетъ бі.іть употребленъ для построекъ съ большою пользою.

Кедръ Сибзрсхій илп Сосна съ сная^ (Pinus Cembra, L i n n ) ; дерево и з ъ се.меііства Хвоііныхъ (Coniferae), и.менно изъ рода Сосны (Pi­ nus), овойственно Спбири и пріпіосящее ор-Бховыя ш и ш к и , подобныя орихамъ Ливанскаго кедра; достпгаетъ, при выгодномъ мізстоположеніп, нері;дко 120 Фут. ВЫШІІІІЫ и 3 Фута толщ и п ы въ нижнемъ діаметр ; растетъ всегда уедипенно.Хвоя его длиііная,трехгранная, расположена пучками вокругъ вІзтвеГі; каждый пучокъ по большей частп о пяти пглахъ. гладкихъ,біестящихъ,темно-звлеііаго цв та. Ц в ты пока.чываются въ ма-Б, въ вид-Б продолговат ы х ъ красныхъ серёжекъ. Шишкп созрізваютъ на второй годъ, осеиью; оніз овальны, веліічипою съ курпное яйцо, красповатаго цв та, торчатъ къ-верху и расположены па в твяхъ по одиночктз нліі по дви вм ст . Ва шняя сторона чешуекъ шпшкн мало выпукіа; подъ каждою чешупкою находптся по два ор-Бха, безъ крыльевъ, по бока.чъ круг.юватыхъ н покрытыхъ деревяпистою оболочкою бураго цвита, длиною отъЗ-хъ до 4-хълиііііі,гіріі такоіі же ТОЛЩИІІІІ.ЭТИ орізхи, твердые, клипообразные, заключаютъ подъ хрупкою скорлупою въ желтоватой кожицФ чрезвычайпо діасляное желто-бълое ядро, которое по, причпн пріятнаго сладкаіо вкуса употребляется въ пищу не только людь.ми, но п б-Елка.мп, соболя.ми и .діедв^вдями. Вообще спбпрскій кедръ представляетъ велпчественн Гішее и красіів іішее дерево изъ вс хъ растущихъ въ ііаше.мъ отечеств , почему у насъ и разводятъ ихъ д.ія украшеиія парковъ; такъ ііапріім ръ, изв стиы останкшіскіе кедры , пересаженные изъ Тобольской губерніи. Спбпрскіп кедръ люоитъ

—

Кед — Кед

холодпыя м ста, самую непрпступную, болотпстую н каменистую почву. Самородно растетъ у пасъ въ болыиомъ ко.тчествтз па высот а х ъ Байкальскихъ, Саяпскихъ, Кузпецкихъ и Алтайскихъ горъ, особенно же по болотисты.мъ ска.іа.мъ Верхотурскаго Урала, въ стран Вогулпчеіі и Остяковъ, откуда кодроны рр хи развозятся для продааш по всей Россіи. Изр дка растетъ также ыа высотахъ ШпеГщарскнхъ п Тпрольскихъ альповъ, гд составляетъ поСЛІІДНЮІО породу сосны или е.іп, встр чаемую въ сое дств еъ СНІІЖІІОЮ лііпіею, no въ этихъ суровыхъ странахъ оііъдостіігаетъпеоо.іыиаго. роста. На голыхъ ска.іахъ за Лепоіо, п no всей Камчаткіз, встр-Бчается видоіізм ііеіііе сибирскаго кедра, такъ-называомып КедровыРі слапецъ (Pinus pigmea, Lin.), растуіцій въ вііді> шізкаго кустарника, стелюіцагося по зе.мліз. Снбпрскііікэдръ раз.мпожается с .мяііа. ііі(ор ха.ми),но такъ, какъ ор хіі,сохраііяются только впродолжепіе одного года , поэтому и х ъ падобно с и я т ь ос нью, тотчасъ по созр піи, или въ начал^Б весны. Первое вре.мя удобн , потому что въ высокихъ м стахъ зомля оовобождается отъ сн гу только въ ма мізсяцтз, и весеііпіе посБвы всходятъ поздпо. Осеііііій пос въ всходитъ весиою, а весеііпіи по прошествіи 5 или 6 н д ль. При сБяніи кедровыхъ ор-Еховъ, нужно покрывать пхъ на полдюйма ае.м.іею, потому что они дово.іыю велпки. При разведеііііі спбирскаго кедра должно обращ а т ь внііманіе на то, что для него приличпа почва крупііо-песчаиая, см иіаппая съ чериоземомъ, н сколыю сырая и достаточпо-глубокая для свободнаго пуокапія корпей н противоборства в тра.мъ. Кедръ достигаетъ значптелыюіі высоты и толщины, твердъ и легко переноситъ нашн зимы. Величііна ство.іа и плода завпсятъ единственно отъ качества почвы и м стоположенія. Сибирскій кедръ вообще растетъ модленно, такъ что для по.іученія строеваіо і са, должно оставлять это дерево па корн отъ 120 до 160 лі гъ. Древесина его бізла, мягка, дегко р жется и обработывается. Симяна его пріятны на вкусъ, питательны и очвпь сладкіі,но скоро горькнутъ,есліі не сохраняются въ своихъ шиііікахъ, въ которыхъ безъ всякой порчи могутъ пробыть весьма долго. Кедровые ор хи очень пзобіиуютъ масло.мъ, такъ что изъ Фунта ор-Бшновъ получается 5 упцій масла, которое очеііь вкуоно и лучше оливковаго, но скоро горькп т ъ . Въ Сибири иРоссіи достаточиые люди употребляютъ его во время постовъ. Внутреннею кожицею ядра въ Сибири настаиваютъ водку, для сообщепія ей красноватаго ц в та. Изъ окор-

Кез — Кей

-

639

лупы,по>іощію спіірта,дооыиается желтая краска. Изъ шпшекъ, ощ ие доэртзишпхъ, можно добывать очень пахучее мас.ю. Получае.мое же изъ мо.іодыхъ н жныхъ побііговъ масло, іізиізстиое иъ Вспгріи п Турціи іюдъ именемъ карпати!:аго бальзама, употреоляется простолгодппами шіутрь н наружно отъ раиъ, ііарыиовъ п камвннои бодіззнп. Кром того ііедръ даетъ жішіщу, которую Вогулпчп жуютъ для очпщенія и сохрапенія зубовъ, какъ пъ Греціи мастпьу. Въ медицтпз кедровые ор хи употребляются какъ мягчптслыюо и болеутодяющее средство іі могутъ отчастп залПінить сладкій лііпідаль. Кезада (Don Vincente Genaro de Quesada, marques de Moncayo), род. на островтз Кубв, въ 1785 г., служилъ въ испанскоіі гвардіи: въ 1809 г. былъ взятъ въ пліиіъ Французами, по освобожденіи въ 1814 г. сдізлаііъ бріігаднымъ командііро.мъ и губ рнаторомъ Сантандера; въ 1815 г. произведенъ въ генералъ-ыаіоры, а въ 1820 г. уводенъ отъ служоы и выоланъ въ Греиаду; оттуда онъ б жалъ во Францію п въ 1822 году иТоргнулся въ Испанію съ 1,000 челов. для ііііспровержеііія конституціп, по былъ разбіітъАлавою при Пампелупъ и Допесомъ Баньосомъ прп Рупкалъ. Эти неудачн заставпли его б жать въ Бордо; въ сл дующемъ году онъ, вь зваіііи отряднаго комаидира, вступилъ въ Испанію оъ французсЕою ар.иіею. 11о прекращеиіи безпорядковъ въ отечеств , бывъ уже іенералъ - каіпітаномъ баскскихъ провіпщііі, онъ жилъ въ Па.мпелун , потомъ получіілъ въ 1824 г. достоішство маркпза, ЧІІНЪ генералълейтеііаііта и должность генералъ - капитана Новоіі Кастиліи; въ 1825 г. сдъланъ гвнералъкапитаномъ Гипускои, ГД-Б разсвялъ шайку Сантосъ Ладрона, а въ 1831 г. усмирилъ возмущенія въ ЛеонБ н въ Кадисз. Въ 1833 г., не смотря на своп роялистскія правила, подкупленныіі Кезада присталъ къ партіи королевы Хріістиііы, но Сумалакарреги (см.)разбіілъ его войска. Въ исход-Б 1835 г. оиъ опять сд-Блапь іоиералъ-капитаиомъ НовоГі Кастпліи, но навлекъ иа еебяобщуюііеііавистьуничтожеіііе.мъ .маді)іітскоГі націоиальноГі гвардін. Въ мадритскомъ возмущеніи, 14авіуста 1836 г.,оііъ былъ убіітъ и трупъ его растерзанъ ожесточенною черпыо. Кейданы (Кіізпдапіі, Cacodunum), м-Естечко Ковепской губерпіи н увзда, лежащее въ 70 в. къс.отъКовпо и въ704 вер.отъС.-Петероурга. Гірежде это былъ городокъ Вилеиской губерпііі, іірііпадлежавшій дому князеГі Радзивиловъ. Онъ былъ главиымъ мізстомъ въ пмізііі-

-

Кей — Кей

яхъ этой зііаменптои литовской Фа.миліи. Теперь въ Кейдапахъ до 300 дворовъ. Кейзерлзнгъ (Hermann Carl von Keyserlingk), баропъ, a поточъ граФЪ, род. 1677 г. пъ Курселяпдіп, пъ леніп Іілпдепъ. Учцлся въ данцтсі:омъ п другихъ уііііверстетахъ. По возвращенін па родпну, сд-Вланъ па.меръ - юпкеро.мъ двора пдовствуюіцеГі іерцогини курляндскоіі Аііиы Іоаііиовны, а впослъдствіи — гауптманомъ въ Капдау. Вступилъ въ русскую службу въ 1730 году; въ 1733 году, и.мізя чпнъ дііПствптелыіаіо статскаго совіігиііка и званіе презпдента акаде.міи наукъ, былъ опредТіленъ поічомочпымъ министромъ и чрезвычайнымъ послаіітікомъ въ Варшапу. Тогда въ Полыии у.мы колебалнсь между Августоиъ III п Стаіпісіавомъ Лещннскіімъ; изворотлпвость Кейзерлинга ігрусскія войска р шилп дсла въ пользу Августа. Также по его стараніямъ Бпропъ былъ ширапъ герцого.мъ курляндскпмъ.По кончіппз Апны Іоаиновны.старшпмъ мнпнстро.мъ въ Варшаву былъ сд лапъ Бестужевъ-Ріомпііъ, а Кеіізерлингу повел но быть его помоицшікомъ: ио исі:ор ЕЛПСАВЕТА, ОТОзвавъ Бестужева, утвердила Кеіізерлпнга въ прежнемъ званііі и въ 1742 г. дозволила ему прпнять р^ііхсъ-граФское достопнство. Зд сь онъ участповалъ въ возстаііовлеіііп дружественныхъ отношоиііі .'между варшавокішъ и в ііскн.мъ дворами п велъ переговоры о возобііовленіп союзно-обороніітельиаго трактата Польшп съ Россіею; по случаю пзораиія новаго австрійскаго императора, онъ здплъ во ФраіікФуртъ п въ 1745 г. СКІОНИЛЪ Франца I и курФіірстовъ прпзнать Россііо нмперіею; за что проіізведепъ въ дъйств. тапн. сов т. Въ 1746 г. опредііленъ посланнико.мъ въ Пруссію, а въ 1749 г. пере.мііщенъ полпо.мочнымъ миіпістро.мъ въ Варшаву. Въ 1752 г. граФЪ Кейзерлингъ, отозваііпып отъ польскаго двора былъ пазііачеыъ чрезвычайны.мъ посломъ въ Візпу, гдіз д ятелыю участвовалъ въ заключеніи поваго союза Россіа съ Авотріею. Въ 1761 г. отправленъ па конгрессъ въ Аугсбургъ, для переговоровъ съ Пруссіею о «ир^Б, а въ 1762 г. въ Варшаву, для поддоржанія выбора въ королп графа Станислава Понятовокаго, и гдіі, по псполнеіііп ііоручепій, Кеіізорлиіігъ въ 1764 году у.меръ, іірослуживъ 31 годъ по важпъГішимъ диплбматическимъ д ламъ. Т іо его погребеао въ Курляпдіи. Этотъ государстввпІІЫГІ чслові;і;ъ отличался опытпостью и зііаніемъ своого дъла, оылъ остороженъ, чрсзвычайпо д ятёленъ, владтиъ даро.чъ слова и зиалъ шіострашіыо НЗЫКІІ. Кейзерлинкъ(Dietrich Keyserlingk), учіися въ

Кей-Кей

—

6 10

—

Кей — Еек

г.ёнпгсоергсг.омъ уныиерситет , п ой.наружи- j donne relalivement aux affaires de C.ourlanda» (a валъ удішііте.іыіыи способностн къ пзыкамъ. ] Varsovie) 1763 r.. «Remarques d'un genlilhomme Въ П - 0 г. опъ отправп.іоя путошестг.оііать че- I prussien sur celles d'un genlilhomme polonais резъ Бер.шиъ иъ Го.мапдію п Фрапцііо, и па k Госсазіоп de la prise en possession de la Prusse ішзиратішмъ пути в с т у щ и ъ пъ прусскую с.іу- Polonaise»: «Lettre sur la negocialion de I'ordre жоу дейтеиапто.мъ. Нуд чм поііВрениымъ то- de ЛІаНЬе en Pologne»; «Leltre d'un Polonais a гдашыяго ііасл дііаго принца Фріідрііха I I , son ami a Londres» Konigsberg, 1781 r. прозпапшаго его Цезареоиомъ (Cesareon), опъ Кейзерлзнгъ (Dielrich v. Keyserlingk), граФъ, былъ за.міішанъ въ исторію нссчаетнагоКатта род. 1713г. въза.мкъІІсйеіібурі-ъ.иъКурляндіи; іі до.і.т.еііъ бы.іъ скрыться во Фрапцію; одиа- окопчииъ воспитаіііе въ кёиигсбергоколіъ п і;ожъ по вступленіииа престо.іъ Фрпдрпха Ве- іеискомъ университетахъ, опъ служилъ въ канл і в а г о тотчасъ былъ произведенъ въ полкоп- целяріп сіюдпаго своего ората, Гермапа-Карла, ііпкн кавалеріи и ііазначепъ гепералъ-адъю- руссі;аго п о с л а і т п ь а при польгю саксопскомъ таптомъ. Въ послБдііііі д;е годі> своеіі жіізмп двор ; иъ 1735 г. участвовалъ волбнтеррмъ въ сд-БлаіП:. члепо.мъ oepjuiicKoti академіи наукъ. реііпскомъ похрд , подъ пачальстіюмъ гвнвраОпъ род. въ Курляпдіп 1698 г., у.м. В7> Пер- ла граФа Лассм, а въ сл дующелп, іоду встуЛПІІ-Е 1745 г. пилъ въ дізііствіітилыіую воепиую службу: .DO Кейзерлпккъ (Heinrich Christian Keyserlingk. вре.мя турсцкоіі іюіпіы, бывъ ещо ФдигельReichsgraf), сыііъГор.мапа-Карла: род. въ Леііте- аді.іотанто.мъ [іпото.мъ іспера.іЧі-адъіотантоміі, ии, в ъ КУР Л Я Н ДІ 1 1 1^27 г.; первтіача.іыюо обра- возмедеіп. вдругъ въ .марша.іьскоо достоинвані п о і у ч ш ъ отъ іюдителеіі, а впослтзд- отво; «ІІЪ 1737 г. сд .іанъ комаіідпро.мъ п шествіи учплся въ деипцигскомъ и гальсіюмъ ФОМЪ азовскаго драгуисг.аго по.п;а, а въ 1738 у н и в е р с п т е т а х ъ : въ 1745 г. находился присак- году, выіідя въ отставку, ііазначепъ курляндсонскомъ посольств-Б, ІІО времн избраііія и г.о- скпмъ егермеіістеро.мъ, иотомъ началыпіЕомъ роіювапія ііопаіо императора no смерти Кар- въ Бадопо , въ 1754 году і оролевеко - польла П. и вм-Ест съ тізмъ продолжалъ свои за- СКІІМЪ ка.мергеромъ п тамнымъ соіпппикомъ. нятія подъ особымъ руководстио.мъ удалеіінаіо' Въ 1759 г. КеГізерліппъ пожалоиаиъ въ і;аііцнзъ Гизена проФессора Мюллера (CM. Strieders леры Курляндіп, no по ііозстаповлешп герцога Hessische Gelehrtengeschichte,Rd g.).Bb день ко- Эрнеста, отказался отъ этого достоппства и ронованія Карла VII былъ пожалованъ въ рыца- жилъ частнымъ челоігпкомъ болыиего частып ри священной Римской имперіи и вслг^дствіе в ъ ЛІптав-В; въ 1786 г. возведопъ въ графскоо того ПОСІІТІІЛЪ разные германскіе дворы. Въ дбстоітстііо- У.моръ въ Мптав-іі 1793 г. Остав1746 г. провожалъ своего отца въ РегеиСоургъ, лепііыя пмъ сочиненія пе продетапляютъ боль•Бхавшаго туда въ вачестиіз ішператорскаго шаго интереса. россІГіскаго послаіінііка, а пото.мі, въ Берлияъ; потомъ п р е д р і т я л ъ путешоствіе, изъ котораго возвратился иъ ь 1749 году. Посліз оылъ сдіілаиъ камеріероімъ курФіірста саксонскаго п дийствительнымъ иадворнымъ юстпцъ и аппелляціоинымъ СОНІІТІІПКОМЪ (Hofs Juslitz und Appellazionsratli) въ Дрездснтз;, въ 1752 г. отправленъ польскимъ королелъ въ качостві» саксонскаго посланниг.а въ Регенсбургъ, и въ томъ же году въ Въну и. шерскнмъ надворнымъ соВ-БТНИКОМЪ (Reichshofrath). гд пожалованъ и м : пораторомъ въ камергвры.'Эти должпостп опъ псполнялъ до 1762 г., когда наконецъ отпраиилсн съ спопмъ отцомъ въ Госсію, гд , по желанію И м п е р а т р н ц ы ЕКАТЕРННЫ II, отказалоя отъ чина имперскаго падворнаго сов тііик а , вступилъ въ русскую службу и вскоріз былъ произведенъ въ таиньш сов тники; ум. въ Кёиигсберіі;. ГІзъ міюгпхъ его сочнненій особенно замсчательны; «De feudis vexilli е о rundemque inveslituram. Franc, ad M. 1 7 4 5 ; «Reraarques d'un Courlandais sur le memoire

Кейтъ, прав. К и д д ъ ( J a m e s Fr. Edw. Keith), Фольдмаршалъ прусскон службы, другъ Фридриха Великаго, младшій сыііъ Ви.іыі.ма Кейта, шотлапдскаго яарпіада; род. въ 1696 г. Оиъ зашімался военнымп цауками въ І.ІарижТ), гдіз былъ приглашае.мъ ПЕТРОМЪ Великимъ въ русскуго службу, іш предпочелъ отправпться въ Испанію; въ царствоііапіо Аипы Іоаііноииы онъ прибылъ въ 1'оссію съ кп. де-Лирія, вступилъ въ воонііую службу и огличался въ походахъ протпвъ Турковъ (съ Минихомъ) и Шведовъ (съ Ласси), за что производепъ иъ генералъ-аишеФЫ. 11о вражда Бостужова заставпла Кеііта выдти въ отставку 1747 г. п отправится въ Берлипъ, гдъ пруссі;ііі король съ радостью прпішлъ его и произвелъ въ ФОЛЬДмарШалы. Во всізхъ пос.і дугощихъ воіінахъ Пруссііі,онъ от.шчалсн своими военпы.мп дарованіями и храбростыо, и пакопецъ палъ въ 'гохкирхенскомъ сражонін 1758 года. КекрОПСЪ, ЕГИПТЯНІІНЪ, изъ Саиса, которыіі около 1580 года до Р. X. прибылъ съ никоторы-

Кек — Кек — f ми соотечестпонпикаші въ Аттику, и основалъ въ неГі городъ Кекропію, впосл-Бдствш А ииы. НаГідя жителей Лттики въ полудпкомъ состояиіп, оиъ показалъ и.мъ выгоды обществепноГі ;і;іі:ііт п оПразоиаиія, соединплъ пхъ въ двТ.иадцать городовъ илн «S^og», научилъ земледіздію, ,мореплаііаііію и торговл , и заставилъ иоЕЛОНЯТЬСЯ Ютітеру, какъ главіюму богу. Ему приписываютъ основаіііе первыхъ хра.човъ, запрещснів приносить въ жертву жпвыхъ существъ (Paus. VIII. 2), учреждепіе ареопага; наконсцъ его счптаютъ первымъ царемъ Аттпки п ея первымъ заьонодателелъ. Одпако ни Гомеръ, нп другіе пзъ древипхъ піісателей пе упомпнаютъ о иемъ нп слова. Гомеръ назыпаетъ Эрехтея первы.мъ осиователс.мъ порндка въ Аттпк ; пмя же Кекропса ііачііпаетъ встр чаться ие рапізе XI вТ^ка. Кексголынъ (Кех1іо1т),по-Фіінскіі Меппсальми (Kakisalmi), городъ Выооріской губ., лвжитъ въ 1,346 вер. къ сііворовостоку отъ Выборга,ііа остров , образуе.мо.мъ впаденіе.мъ р ки Вуоксена въ Ладожское озеро. Отъ С.-Пвтербурга въ 147 вер., отъ Гельсііпгсііорса въ 408 ворстахъ. Время основанін іорода ив НЗВІІСТІЮ, no опъ уже существовалъ іі п.мълъ привпллегіи въ началт; XVII вт.ка. Теиерь въ КексгольМІІ 1,200 жііте.іей обоего пола, 2 церкви (православная п лютораиская), ратуша, дв-Б школы, почтовая контора. Пр.марки бываютъ въ Февралъ и сент. Внутри города Фабрикъ нЪтъ, хотя устроены мастерскія р .месленнпковъ, но подъ городомъ ость ФарФоровыіі и Фаяисовый заводъ. Городсыіхъ доходовъ 2,740 руб. сереб. Кексголь.мскпхъ уьздоиъ въ Выборгской гуйерніи трп: с^Вверный^редпііі и Івжныіі. Кексголь.і/Ъ с верный заиимаетъ проетранства 2,430 кв. вер., изъ числа которыхъ подъ полями 12,670 туплаидовъ, подъ лугами 33,260 туи. и подъ лФсами 210,000 тун. Жіітелеіі до 34,000 обоего по.іа. На кв. версту приходится около 14 рб. пола. Г.і.імп. гор. Ссрдоболь. Іізъ озеръ за^і чателыіы: Яписъ-ярви (дл. 23, шир. 12 в.), Сереря, Дапинъ-ярви, Пюхе-ярии п Тсмьва-ярви. Еііксгольмъ средпій заиіім. прострапства 1,313 кв. вер., изъ числа которыхъ подъ полямн 18,000 тун., подъ лугамп 32,000 т., и подъ л-Всамп 104,000 т. Житолеіі 22,200 обоего пола. На кв. ворсту приходится около 16 душъ об. п. Изъ озоръ за.м-Бчателыіы: Силтііле-ярви (длнною 20, ітір. 7 в.), ГІаріікала-ярви и Маіо-ярви. Кенсгольмъ ютпып заіт.маетъ прострапства 1,930 і;в. ворстъ, нзъ чиела которыхъ подъ полями 13,960 туп., подълугалиі 34,180 т., и подъ дисами 165,160 туи. ЛіптелеГі до 24,000 об. пола. На кв. версту прпходптся .менііе 2 обоого пола. Т. VI.

1

—

Кел — Кел

Пзъ р къ залгБчат льна Вуок.са; пзъ озеръ: Сувандъ-ярви (д.іііпы 28, ширпны 26), ГІюхеярви н Ки.ма-ярвп. Главн. городъ Кексго.іьмъ. М стоположеніе во всізхъ трехъ у здахъ волпообразпо; берега Ладожскаго озера отъ граіпіцъ Олонецкой губериіп до города Кексгольма уоізяны высокіімп, .ме.ікимъ л со.мъ покрытыми, горамп, которыя стоятъ безъ примізтпоіі между собою связн и отд-Бляются узкп.мн долііпа.міі, болотаміі п залпвамн. За иеплюченіемъ озеръ и болотъ, поверхность зе.млн ппгдтз не представляетъ |)авііііііъ. Почва зсмлп, по р кт; Вуокс п по борега.мъ Ладожскаго озера,большею частью глііііпста н удобпа для хлибопашества, впутри же у здовъ состоптъ изъ песка п весі..ма посредственнаіо плодородія. С веровосточііые втзтры и ночпые морозы въ литнее вро.мя пногда совершеіпю пгтребляютъ хл ба. Знйчителыіая часть жителей занимается извозо.мъ въ С.-Петербургіз п въ н которыхъ городахъ Финляпдіи. І'ы6ііая ловля и лЪсные проиыслы состав.іяютъ также замъчательиый іісточнпкъ пародпаго благосостоянія. Въ южпомъ Кексгольм есть три вшіокуренные завода. КелаТЪ; ііазваніе, дапіюе Араба.ми шубаяъ ІІЛИ одеждт;, которая Турка.мн называется кафтано.мъ и назначается султаномъ въ подарокъ пос.іаншікамъ, высшпмъ особамъ, пашамъ и мусульманскшіъ князьямъ, въ знакъ благоволенія. Но собствеино слово «келатъ» нлпзетъ болііе обширпыіі смыслъ: имъ озпачаютъ не только кафтанъ, no ІІ шалп, чал.мы, парчеиые кускн и проч. Еелены, ц^Бпь горъ въ Скандинавін, между Швеціею п Норвегіею; пачішая съ береговъ с вериаго іноря, она разд .іяется въ Геріпдален-Б ца дві; ВІІТВП, изъ которыхъ одна, ДовреФильдская, пачіінается въ Норвегіп п окапчпвается у ліыса Линдепнеса, а другая пходптъ въ Швецію и окапчивается въ Кіі.і.іенз въ І.каидіп. Кёлеііъ (Heinrich CarlErnstKohler), ДБИСТ. СТ. сов. русскоіі службы, ордііііарпыіі академпкъ Имиераторскоіі акаде.міп паукъ, дпректоръ кабинета антпковъ п бполіотекъ въ С.-ПетёрбуріБ, род. въ Векссльбург-В 1765 г.; ум. въ С.-ІІетербурги 1838 г. Издалъ н-Еско.іько оппсанііі с.-петербургскаго кабппета аптиковъ, и СОЧІІПОІІІЯ: «Unlersucliungen iiber den Sard, Onyx und Sardonyx der Allen» (1801); «Abhandlung iiber 2 Gemmen der K. K. Sammlung zu Wien» (1810); ii «2 Aufschriften der Stadt Koln» (1822); «Aufschriflen der Stadt Olbia» (1822). Келннъ (Иваиъ С.топановичъ), гепоралъмаіоръ русскоіі с.іужбы въ царстврвапіе ПЕТРЛ 41

Кел — Кел

-

642

I; изв стенъ въ военной нсторіи обороною Полтавы противъ Шведовъ въ'1709 г. Осада этого города продолжаіась почти 3 м ояца м впродолженіо всего этого врем нп Ке.!Нііъ, то ситзлы.ми и удачными вылазкаліи, то мужественны.мъотражеиіемъ непріятельскихъ нападенін, сохранилъ вв-вренный его заіцитТз городъ до са.маіо полтавскаго сраженія , въ которомъ шведская армія была уничтожеиа, н Полтавасовершенно спасена. П Е Т Р Ъ Велпкім прн торжествеяпомъ въ здіз въ городіа послБ побізды, сошелъ съ лошадн, спялъ шляпу передъ Келіио. іъ п н сколько разъ поц-Бловавъ его, сказалъ: «Почтенпая голова,соверіііившая преславный подвпгъ, надежда на тооя меня пе обманула». Ч и ч ъ гепералъ-маіора, царсЕІп портретъ на золотой цЪпи для іюшенія на іивъ и 10,000 руо. едііновремонпо оыліі'Колину наградою за еіо заслупі. Въ 1711 г. онъ былъ назпачеиъ комеіідаптомъ въ Азот.. Подроби і ш ш и х ъ си^БдТзиій о жизни его пе п.мТіется. Келлерманъ (Heinrich Kellennann), докторъ медицииы, род. въ Москвв 1649 г. Отецъ его, Толасъ Келлерманъ, съ давняго вре.мепи посел и в ш і і і с я ' в ъ MOCRBS, былъ пзвіістенъ подъ именемъ торсоваго инозо.мца, и пользуясь довтзрениостью русскаго правптольства, неоднократію былъ ііосылаеиъ уполпомоченііымъ въ ниостраниыя государства. Онъ самъ воспитывалъ своего сыпа и потомъ отправилъ вго въ Германію, Голландію, Англію и Италію, гдъ тотъ пробылъ 16 лтзтъ; по возвращеііііі представплся царю еодору Адекс-вевичу, которііій опред лилъ Генрнха врачо.мъ при аптекарСКОІМЪ п р и к а з з . Геприхъ Келлерманъ хорошо зиадъ языки: н мецкііі, англійскій, Французскій, латинскій, голландскій и славянскій. Е е л л е р т а н ъ (Franz - Chrisloph Kellermann), герцогъ Вальми, пэръ и маршадъ Фраиціи, род. в ъ Страсбург^Б 1735 г. ВстуПилъ въ службу простымъ гусаромъ въ 1752 году. Воонныя способности, выказаиныя въ Семіііитнюювойну, доставили ему весьма сі;оро чины, т а к ъ что в ъ 1804 г. онъ уже былъ дмаршаломъ. Назначешіыи в ъ 1792 г. ко.мандующпмъ мозельскоюарміею, опъ выдержалъбойпротивъГІруссаковъ при Вальми, гді; стойкостью и ум ньемъ внушить ув ренпость свои.мъ неопытн ы м ъ войска.мъ, епасъ, можно с к а з а т ь ^ е с п у б іику, потому что всдіздъ за этпмъ сраженіе.мъ Пруссаки отступили и з ъ Ш а м п а н ь и . Впослъдс т в і и о н ъ былъ обвипепъ въмаломъ патріотизм^Бипреданъ суду, но переворотъ въ правлеиіи 1794 г. спасъ его. Въ сліздующіе годы онъ заыимадъ бод-Бе мъста внутри государства, оыдъ членомъ воеииаго колитета u свната, а въ

Кел —Кел

1801 г. президентомъ этого посл дпяго. Н а полеонъ, сдіідавшпсь нмператоромъ, далъ Келлер.мапу титулъ герцога Вальми. Въ 1809 г. Келлер.манъ комапдовалъ обсерваціонны.мъкорпусомъ на Эдьби, а въ 1813 г. получилъ главное нача.^ство надъ резврва.мп пъ Меп . 1юдовикъ XVIII сд лалъ его пэромъ Фраіщіи.-Ум. въ 1820 г. Кбллершанъ, маркпзъ, геиоралъ-леГітенантъ, сынъ герцога Вальмм, Наполооіювскагомаршала; род. въ Мец 1770 г., былъ генерадъ-адъютантомъ Вопапарта въ кампаиію 1796 г., гд-Вотличился при переіірави черсзъ Тальямепто, въ 1800г. Во вре.мяоражеиія прн Марёиго, онъ, комапдуя кавалоріГіскою бригадою, впозапно аттакова.іъ колонпу аветріііскпхъ іренадсровъ, пеосторожпо преслВдоиавіпую Фраицузовъ по дорог въ Алессапдрію, ирпв лъ ее въ соверіііепііое, разстройстио, и можпо сквзать р шилъ этимъ подвіпомъ сраженіе. за чтб произведенъ въ дппііз. геиералы; ВПОСЛІІДСТВІИ Келлерманъ отлича.іся въ Портуіаліи. Испапіи, подъ Яюц нбмъ. Вауценомъ н Лейпциго.мъ, a въ 1815 г. при Липьи н Ватерлоо. Посгв вторичноп реставраціи,, онъ лпшнлся званія пэра п долгоо время бы.іъ въ иеліилостіі у Бурбоновъ. Іюльская революція вызвала его оііятьвъ кругь дііяте.іыіостіі, по.бол-Ие no адмииистративной части. Келлер.чапъ ум. въ 1835 г Кель (Kehl), деревіія въ Сродне - РеГшско.мъ округт; Баденскаю герцогства, съ 1,100 жителями, постро-зпа па правоп сторои Рейна, протпвъ Страсбурга; зам-Бчателміа своп.ми укр пленіями , построеннымп Фрапцуза.ми въ копц XVII стол. и которыя должпы былн с.іужить ключо.мъ д.ія завоеваній Людовика XIV на правомъ берегу І'ейна. По Ристікскому миру^ въ 1697 г.. дер. Кель перешла однако во владіініе маркграФа баденъбадеискаго и сд-Блалась. впослидствіи изв-Бстны.мъ Фабричнымъ и торговымъ пунктоліъ. Во время реводюціи д. Кель. спова пріобрвла важпость въ военпомъ отношепін, выдержала НТІСКОЛЫ.О осадъ, три раза терптзла отъ пожара и ііоііорем-Бтіио переходила въ руки Французовъ п НСмц въ. Въ 1809г. Наполеонъ иріічпслилъ ее ІІЪ департаменту Ннжпяго Г е й н а ; въ 1814 г. она CUOB^ отданаво владтяііо Бадепа, послт; чего въ 1815 году укр пленія ея были срыты. Кёльнеръ (Eduard Kollner), н мецкій богосдовскій пнсателі., род. въ ГОТ-Б 1806 г., учился въ ІеігБ, и съ 1830 г. преподаетъ богооловіе въ ГёттингеиБ. Изъ сочпнопій его зам чате.іьвы: «Clommentar zum Romerbrief» (1834); «Symbolik aller chrisllichen Confessionen» (2 т. 1837—44).

Кел — Кел

— ( 43 — Кел — Кел ЕёЛЬНЪ (КоІп\ городъ пъ Гермапін, глав. ми и съ с вера огеано.мъ. Ид-Бйствительно, эта гор. Рейпской Пруссіи, т. е. ве.пікаго герцог- страна п даже берегъ Средпземнаго моря былн ства Нпжнв-Рейпскаго, н когда былъ етоліцего долгое время покрыты иепроходпмыдіи л са.ми. курФііршеотпа того же имепи, построенъ иа Подъ пмепемъ Кельтовъ часто разумвли Греки .гавомъ борегу РеГіна, въ 90 ми.іяхъ отъ Па- всБхъ вообіце жптелеп запада. По слова.мъ н-врижа, 180 отъ ВБІІЫ. ЕГО ііародопасе.іеніе со- которыхъ ппсателеіі древностп, Кельты прншли CTonfb изъ 61,900жііте.теп,изъ которыхъ 2,472 съ стзвера Европы, можетъ-быть и Азін, и пореФор.матовъ и 371 Еврей. И.м етъ бибііо- селплись въ Галліи въ допсторичсскую эпотеку въ 60,000 то.мовъ и мпого прекрасиыхъ ху. Они были сдиноплемоііннкаміі Киммёріобществспныхъ завсденій. Его сооорпая цер- япъ, потрясавшихъ, около половпиы VII в ка ковь, нм Бющая 400 Футовъ вышпны, одію изъ до Р. X.. Дзію и Кп.мровъ, пораженныхъ Мапрекрасп йшііхъготнтескихъ здапіГі въ мір-Б. ріемъ. Кельтическшіъ языкомъ иааывалп вообКёльнская гавань ожпв.іепа торговлею, кото- ще ііаричіе, которымъ говорилп Галлы, до порая большею частью производптся сукпа.ми, коренія ихъ страны Ріі.мляпами. Изъ кельтичеполотна.мп, иголка.мп.хлопчатою бу.магою.шел- скихъ памятниковъ уц-БлТ.ли: 1) таьъ-называекомъ, табакомъ п спиртовою водою,' іюдъ на- мые «lumuii», курганы п 2) падгробпые кампн, звапі .мъ кёлыіскоп воды (Eau de Cologne), ко- несправедлпво счнтае.мые нъкоторы.мп ^рхеоторая здТіСЬ приготовляется на пятнадцатн логамн за жертв пнпкп друпдовъ. Изъ Галлііі заводахъ. Этотъ городъ, оспонапныГі знашеви- Кельты въ глубокоГі древностн распространптой Аіриппііноіі, подъ іі.менемъ«Со1оша Agrip- лпсь no близлежащчмъ странамъ, п разлпчаріпа», былъ въ средпіе ввкч одшімъ изъ воль- лись позже м-Бстаіші своего поселенія. Кельты ныхъ имперскпхъ городовъ. Имъ управлялъ пронпклн въ Италію за 400 л-Бтъ до Р. X., помогущественігпГіиіій сенатъ. бБдили туземныхъ жіпелей н разд-Бліілись иа Кельтиберіёцы. Въ борьб-Б, пропсшедшей Боіевъ, Сеііионовъ, Лпнгоішпъ, ІІнсубровъ и между Галлам» іии Кельтами и Иберіііідами, пр., до т хъ поръ пока былп покорены Римдяпоел дніе былп поп ждепы первыми. Галлы иа.ми, давшими имъ общее пазваніе Гадловъ. Другое плелш паправплось къ с1іііе[)у за Альпорешли Пиронеи и тъ пзъ нихъ, которы утвердилпсь въдвухъуглахъ полуострова, юго- пы, перешло Дупап н достпгло Лайна н Гервост. н СІІВ.-ВОСТ., удержаіи своо прежнее на- ципспаго д-Бса; но побвжденныв 1'ермаііами, зваиіе; лЪ же, которые поселіілись въ средіі- эти Кельты переиип опять за Дупаіі ; отъ нт;, между покореіпіы.ми Иберійца.ми, прііііялн нихъ пропзошли: Твктосагн, Гельветы, Боіп, названіо Кельтіібсріііцевъ ІІЛІІ Лузптанцевъ. ВинделііЕіі, Реты, Норикн п Карпы. HUKOКельтиборійцы упорно защищали свою неза- торыя тодпы, прішадлежавшія къ общему севисішость отъ Римлянъ (с.м. Нумапція). Кель- мейству Кельтовъ , поселились въ Иллііріи, тиборія составляла часть Таррагоиіп п гра- откуда и скодько разъ наводпялн ракію, Маницами ея полагалн съ сБв. р. Эбро, съ юга кедопію п Грецію. Съ ііими в роятію были въ Коит стани и Оретанн, съ вост. Эдетаин, н съ связи и племена, изв^Бстныя Грекамъ подъ имене.мъ Галатовъ, ііриіп дшія въ 3 столтзтіи зап. Карпетанн. до Р. X. въ .Малую Азію, и поеелівшіяся въ Ксльтма. На граіііпіахъ Иер.мскоГі губерніи съ Вологодскою находнтся болото Гу.меножъ; провпнціи, названііой отъ пхъ именіі Галаизъ н го вытекаютъ дви різкн Кельтмы — cs- тіею, которая покорена Римлннами за 50 ЛІІТЪ верная u южпая. Иервап соедііняется черезъ до Р. X. Въ Бритаіііи они расіірострашілісь Выч гду съ С-Бв. ДвипоГі; вторая прямо излн- гораздо ран с. Во время переселенія пародовъ, ва тсявъКа.му; междуэтпми двумя р-Бкамп, по- всв эти кельтпческія племена частьго с.мізшасредствояъ р. Джурпча, южно-кельтминскаго лись съ гермапски.мп, частью исчезли безъ притока, устроеиъ С веро-ЕкагеричнііскіГі ка- слъда. Въ Вретаніп, въ Верхнеіі Шотландіи н налъ (с.м.). Такимъ образомъ Кельт.мы служатъ даже въПііропсяхъеіцо находятъ ихъ остаткн. проводнымн путя.мп нзъ камскпхъ страиъ въ К льты пзвистпы у дрсвнпхъ писателей какъ воинственный и бсзпокойііый народъ ; иадъ с веро-двннскія з .млі. , ііими господствовало миогочіісленпое дворянКельты. Bc^>дpeвпieпиcaтeлIICol•JacIIoyтвepство; жрсцы ІІХЪ были друиды и барды; они ждaютъ, что Кельты были то же, чтб и Галлы. служнлн своимъ богамъ въ горахъ, д-Блая адтаВъ нарБчіи гадльскомъ И доиынБ сохранилісь рп изъ грудъ д и к т ъ камней. Ещв нынъ вндвлова«сеіи»іі«сеі11аЬ»,которыяозііачаютъжите. ны сл ды древнихъ кельтскихъ могилъ, состодял-Бсовъ. ПовсеГівІзроятпости Кельты паселяящпхъ изъ кургаповъ или подзо шыхъ каменЮ страну, грапичіівшую съ востока іигуріею, ныхъ коміитъ, въ которыхъ наюдятъ урпы съ •ъ іогаГаропною, съ запада Арверпскиии гора-

Кел — Кел

—

6 44

ьостями и иепломъ, сксм ты, сосуды и орудія. Кельтскііі языіп> , со множестиодіъ иарізчій, припадлежитъ иъ шідо гер.манскимъ языкалпі, и уц дъ.іъ иъ иізі.оторыхъ лгіістахь; ііа|)Ъ'іія: ирическое, іал.сі.ое, ita.i.iiiicKoe'n осгроьа J;o на, сущестиуюті. до пашего вре.мепіі. Кельхъ (Christian Kelch), родиіся въ ГрейФенгагени 1657 года; въ 1678 году отправіілсц въ университетъ во ФранкФуртъ-на-Одер-Б, гдіз с.іупіа.іъ только Бекмана, проФсссора исторіи, потому что псі; проФессора ббгосіовія 6ы.ш реФОр.маты; къ 1679 г. онъ оылъ въ Росток-Б, откуда въ маіі сліідующаго года отправился въ Ревель, и здись пазначечъ б ь и ъ гіавнымъ пасторомъ гіри Никохаевской^церкви. Ум. въ 1710 г. Онь ііэіінсаль сл дующія сочиненія: «Lifliindisihe Historia, Oder kurze Beschreibung der denkvviirdigslen Kriegs-und Friedensgeschichte Eslh Lief- und LeKlands; vomehmlicli in sich begreiffend einen knrzen Bericht von den Namen, Einlheilung, und Beschaffenheit der Provinz Liefland, von derselben allesten Einwolinern, der Eslhen und Letlen Ursprung, Heidenlhum und erster Bezwingung- Von des Schwerd-Briider und Marianischen Teulschen Riller-Ordens Ahfang, Regierung und Untergang: Von denen zwischcn Schwaden,Polen,Moscau undDanemark» elc. (до 1690 г.) Въ руиописн: «Lieflandischer Historiae.oderKrie ges- und Friedensgeschichte continuation in sich haltende, was von Anno 1690 ab, bis Anno 1706 in dieser Provinz dcnkwiirdiges vorgegangen», etc. Кельце, уііадііыіі го])Одъ Радо. іской ryoepniu: лежитъ въ 168 пер. къ ю.-з. отъ Радома па і;озвышеино.мъ МІЗСТТІ; отъ С.-;І€^тер6урі'а въ 1,251 иер., отъ Мосішы 1,477 и. Ocnonarn. около 1172 г. кракввски.мъ ОІІИСІ.ОПО.МЪ Годеопо.мъ и впродолженіе иііскольиихъ столстіи составлнлъ влад иіе епискоііог.ъ; съ 1818 года, подъ пазваніе.мъ воеводскаго города, былъ ілавпы.мъ городомъ Келецкой, прежисй Кракопскон губ рпіи, и пакониці. іірм пос.Мздпемъ раздізлепіи Польши на гуоериіи, сдіілаиъ уііздпымъ городо.мъ. Іілизъ ги|)ода пг.ііогда ііаходилпсь рудИШІИ золота, серебра, МІІДИ и лазуі)іі, иринадлежавшіе краьовскимъ епііскоііамъ. Тедерь «ъ Кельцв до 4,400 оо. п. жіпелей; трп Еатоличесішхъ костела; кро.міз гого мопастырь Св. Троіщы. 1'о.родски,хъ доходовъ до 8,500 руб. сер. Ле.іецкійуиздьланпуммгъ ііросграг!сіі!а21.551 ьв. илокъ, изъ числа которыхъ подъ ііашііпми 3,205 влокъ, іюдь лугалш i i l S , н подъ ліісами 1.200 и.і. Поверхность уідзда псресізкаотсл горамп. ііапріиілнющіімися чрезь ДІа.іогаць., Кенцины іі Ке.іьце къ Лагову; самая бильшая высота этого хр бта О.іизъ г- Ксльце, окод.о 1,25.0

—

Кел — Кем

анг.і. Фут. Въ увзд 144 гмимы и около 10,770 дг.ороіп, (см. Радоиская губеряія). Келюсъ (Anne Claude Philippe de Tubiores, de Grimoard, de Postels, de Levis, comte de Caylus), родился пъ Парижі; 1692 года и пріобрізлъ нзввстпості. споими путешестіип.ми па Востокъ. Сперва онъ служплъ въ иосппой служб и отдичпісм въ походп 1711 г. въ Каталопію. Посл Раштадскаго мира путешествовалъ по Италіи, откуда отпраіиілся иа Востокъ, ПОСТІТИЛЪ Ііазиалины ЭФеса, Троп и другія м ста, восп тыя Гомеромъ, н возііііатился no Францію 1717 года. Потомъ путешестиоііа.іъ еще no Гормаіііи, 1'оллаіідііі п Am ліп п псю осталыіую жпзиь занимался литературош. Ум. въ Парііж иъ 1765 г. Пзъ сочпнешй его за.мт.чателыіы: «Recaeil d'anliquiles egypliennes, etrusques, grecques, romaines et gauloises», Гагіз ( П 5 2 — 67), 7 vol. in 4-°. «Recueil de peintures antiques trouvees a Rome, imitees fidelement d'apres les dessins colories par Pielro Santo Bartoli et autres dessinateurs». Paris, 1783 — 8 7, 3 vol., in fol. avec 60 planches. Въ 1742 году оиъ былъ п р и п я і ъ въ члены акад міи надпіісеіі, а сь 1731 года былъ члопомъ коро.іовскоіі академіп ж і і і ю т и і і п сііу.іьптуры. Кема, село Попгородской губ., І п.юзерскаго уизда; зам чатслі.по тіімъ. что здізсь встарпну было одпо изъ уд .іьиыхъ русскпхъ кияжестпъ. Ко.мское. Кмязья Кемскіе пропзошли отъ князеп Б лозсрскихъ въ псходТі XIII стол. н существоиалп до Мамаеиа иобоміца, пли до 1389 г. Зііамепіітыіі киязь Дндрей СІ;ІІМСІ;ІП, т. е. Комскііі, ходилъ иа по.моіць Д ш ш т р і ю Іоапповіічу Донскому въ числт. і;ііязсй І/ІзлозерскпхТі. ПоС.ІІІ того КемсЕое г.пяжество, пмііст съ Б .іозсрскіім'!., бы.іо ііріісоедііііено ЕЪ 1\Іожаііскому, а потомъ уже къ велпко.му кпяжеству Московскому. Кема, р ка, иыходитъ пзъ озера Кемскаю, ві. Олонецкоіі іуоеіиііи, и пъ Новгородскоіі опадаетъ въ Біиоозеро. Ш п р т і а ея о г ь 20 до 30 саженоіі; глубііна отъ 3 Футопъ до 3 саженой. Берега возвыіікміпы, засслены и состоят7> и з ъ гпіііо-песчаиой и хряіцоватоп почвы. Кембль (Sir John Campbell), ч.іепъ англ. парла.мепта, одіпіъ изъ ОТЛІІЧІІГІГІШІІХЪ правовіідовъ, род. близъ Эдпибурга въ 1778 г., а славу юриста пріоорізлъ въ 1807 году. Его бракъ съ дочерыо лорда Эбіиіджсра въ 1822 г. отиры.іъ .му дорогу въ нпжпііі пар.іамеіпъ , гд опъ оказалъболыиія ус.іугп ііа)ігіп ІІИІОВЪ. Въ 1841 г. Комбль бы.іъ лордомъ іі ііапцлсро.мъ въ ІІрландіи. Съ паденіе. іъ міінпстсрства пяговъ, оіп> остави.іъ свое лгссто. — Sir Alexandre, nm.iiiiСЕІІІ геііера.іъ, род. въ 1760 г., паходллсп вь 1781 г. при з а і ц а і і з Ііібралтара, съ 1793 no

Кем

Кем

—

645

1805 г. с.іужшъ въ Ипдіи, нъ 1808 г. сраліалея ііъ чппт. генерала нъ Ир.тапдіі!, а съ 1809—12 въ Испапіи. Съ 1812 по 1816 г. і;оман,іова.!Ъііа островахъ Бурооні; и Маврикіи. Умеръ въ 1824 г.', въ Калькутт-Б. Кембриджъ (Cambridge), одшіъ изъ древи пшпхъ городовъ Aiirjin, осиопапныГі какъ полагаютъ, за 75 лтзтъ до Р. X. Чпсло жпт лей въ 1831 году простпрались до 20,917 челоиъкъ. КемГірпджъ посылаеп^ въ парла.мрптъ депутатовъ. Изъ здапііі этого города зам-Бчателыіа церковь Св. Грооа, обыкновенио иазываема і the round Church (круглая ц<-рі;опь), построепная, какъ думаютъ. Та.мпліерами ирп ГеирііхБ I по ооразцу Іерусаліпісьоіі церкви Св. Гроба. Въ Кембрііджтз иаходитсіі уипвврсіітетъ. которыи счптается въ ЧІІСЛІІ перпыхъ ІІЪ Е в р о п с и основанъ какъ полагаютъ Сигбертомъ-. Торгопля этого города производится хлиоомъ, каменпымъ угольемъ п другими ітропзведеміяміі. Кеми, одиа изъ згіачителыгБіішихъ р къ въ ііредвлахі) Улеаооргскоіі гуоорііі!і;беретъ свое иачало пзъ ключа, паходящагося у подошпы горы ИуФтіоіупдурп въ с.-в. уг. ч кіірхшітлн С.одапі;юля ІІ впадаетъ иа нізгіоторомъ разстоЯІІІІІ къ ю. отъ кпрмі Кеми въ Гіотпичесі.ім залпвъ, гд у еамаіо устья раздиляется па два рукава иопразуитъзпачіпчмыіыя шеры. Глубииа этоц різки отъ 12 до 29 футовъ; обыкновенная шприна отъ 83 до 542 саж. Течеиіе довольио бьістро. Исключая пороса ТаГшальтіоскіі иежду кпркою Кеми и капеллію Терпола, pSua везд-ь судоходиа для лодокъ. Рыбиая ловлл производится съ болыіюю выгодою. Одной лоховиііы, которой ловля отдама казпою па откупъ, добываютъ въ хороии годы до 20,740 пудопъ на сумму около 35,000 р)б. сер., а сіповъ до 4,150 [іудопъ, па сумму 4,500 руб. серооромъ.

—

Кет

— Кем

кініпі: «Mechanismns der menschlichen Sprache» (1791 г.). КегяпгндяЙ, різчка Икутскои области. Въ начагВ пр - Бсная, оиа протекаетъ около 300 вер. позе.мл-Б, ііаполііенііойсолончаками, и п р н н я в ъ міюжество соляпыхъ ключеіі, до такон степени [іресыіцается со.іыо, что осаждаетъ ее no берегамі,, пъ ппыхъ мБстахъ толіципою вълюпмъ. Пліізъ устья въ пее вливатотся ключи ІІ|ІБСІІОІ'І воды, ио Ке.мпедяй сохраияетъ солоповатость до самаго впадоаія въ ВплюГі. Въ 20' вер. отъ уетья Ке.мііепдяя паходится пластъ сокольеіі соли , которая чиста какъ хрусталь. He въ дальнемъ разстояпіи встр чаются гипсо-соляные пласты жслтоватаго п красповатаіо цв тч. ЗамБчателенъ кемпендяйСЕІЙ солтюіі імючъ, ОТСТОЯЩІІІ отъ Пкутска въ 1,165 верстахъ, а отъ Суптарской слободы въ 57 верстахъ. Онъ бьстъ изъ зе.мли Фоитаномъ въ спд-Б дождевой пыли на 1^-5 сажсіш (съ декабря до полоіиіпы Февраля); паходящаяся въ пе.мъ содь соиствеппою тяжестію отдтзляется отъ воды, и, осіздая, образоцала около ключа горку въ толщнну па аршпиъ, въ длпну па 29, въ шир. па 24 сажепн. Эта горка даетъ са.мосадочііую соль, годную для употребленія в ъ ппщу. Оча за.м-вчатолі.иа no ічшему спопству ока.мепять по берегамъ дерево.

Торнео. Кемпеленъ (Wolfgang von Kempeleu.^, род.

Кемпно илп Еешпенъ, небольшон городъ пъ Пруссіп, въ Позііаньскомъ округ , блпзъ сіілезскоіі 'грапііцы, ложитъ на ртічки, впадающеГі въ Гіроспу. Прежде здись былъ тольі:о укр гілонныіі зймокъ; построеиіо же города пріпіадлежитъ ІІОВБІІШПМЪ времепамъ; въ 1661 г. Іоаиііъ-Казіімиръ далъ привпллічмю Адаму Ііпскупскому, волкшскому старостБ, на основаuib близъ зам.а города, потомъ зііачитолыіо возросшаго торговлею еъСилезцалт. Н Ы Н Б въ Кемпно 4.500 жителей. Главиан промыіпнчіиость горо.каиъ заклочается въ торгБ сукномъ и лоіпадь.міі.

1734 г. въ Пресбург-в, ум. въ ВБІГС 1804 г.; ивв отный .мехапикъ. іізобрБтателі> с і а в и ы х ъ автоматовъ— говоряіцеіі .маіиіпіы, ісоторую улучшплъ мехаиикъ ГІошъ въ 1828 годуі н іііах>іатііоіі маііііпіы, которую опь въ иериыіі разъ показыиалъ Маріп-Теремін в ь 1769 году, а пото.мъ долгЬ ііутсиіесгвовалъ съ пею по ЕпроігБ. Машпііа эта предетавляла Турка, ііслпчиною въ челов ческііі ростъ, сид-Бвпіа іо за шах.матпымъ столомъ, іі обыкповеііііо объигрывавшаго самыхъ пскуспыхъ игроиовъ. Въ 1812 году машиіш была въ Мплаи , въ вплл-Б Бонапарта, 1819 г. въ Лондон-в, a 1822 г. оплть въ ПарижБ. Кемпо.:оігь ікюбртзлъ такж иечатп для СЛ-БЧЫХЪ, и былъ авторомъ

КеіИЬ, р-Бка; беретъ свое начало пзъ озера Піотки. па граіпщахъ Фіііілніідіи, проходіпъ поперегъ озора Кунто, течеть іізлучііпаміі по Кемскому ут.зду п ипадаетъ въ Піілое море; по быстротв споеіі, опа іірудобііа для хода больш п х ъ судоиъ. ІІ.мБстъ глубины до 2 сажен., a шіірііпы пріі городБ Кеми до 200 сажеп., при впадеиіи жо пъ ББЛО море около 2 верстъ. ІІріілииы пс пере.м-Бііяюгь течеиія р-Бкп; вода no время прііливовъ возвышается около 3 футовъ. ІІріістапеГі no р-Бк-Б Кемп вовсе ігБтъ н прпходящія съ моря суда остаііавліікаются въ разиыхъ мт.стахъ па прострапствіз Іі^ вер., не пъ д а л ы і о п . разстояніи отъ города Ке.ми, а частію и въ са.чо.мъ город^Б. Въ 1840 г. при-

КеМИССКІЙ у ЗДЪ Улеабиргскоіі іуГіериіи, см.

Кем — Кеи

—

6 6

fibuo въ Ке.мі. морехолчыхъ судоиъ 1-29, съ грузо.мъ на 1о0,866 руо. серебро.мъ. Кемь, у здпый городъ Архані е.іьскоіі гуо рнім, лежптъ • въ 521 иерств отъ Арханіе.іьска, нрн рііки Кели, пъ 10 верстахъ отъ ея устыі; отъ С.-Петероуріа иъ 1,658 пер., отъ Мосі.вы въ 1,745 вер. Расішдожеіп. на высокомъ м-БстБ, съ т р е х ъ сторонъ окружепъ горами. І"оррдъ Комь «Ізкогда быль ішіи сгьемъ іМар ы ІІосадпиц ы , которое око.іо 1450 года бы.ю пожертвоваио Соловецкому шонастырю, вміКотВ съ другою во.юстью, Сумскою. Въ 1579 и 15S1 г. ІІІведы выжгли Бемскую волость. Въ 1591 г. утверждвно в.іадТініе его Соловецкому мовастырю, а для з а щ и т ы ея, па оі гровг.і; Лепіз, лежащемъ па р. Кемн, построонъ острогъ, н Кемь иазвана ^емовимъ городко.мъ. Оетрогъ сло.мало папоромъ лі.да въ 1749 г., и совершенІІО разрушило въ полоііодье 1763 г. Ио отоораніи церковныхъ ІІМІІНІЙ, ВЪ 1780 г., Кемскій городокъ причислсчіъ къ ВОЛОГОДСІІОІІ , а въ 1785 г. ьъ О.юнецкоіі губерніи, п въ н мъ учреждеиъ у здъ. Въ 1802 г. Кемь ііріічполепъ къ Архаіігельскои губерніи. ЗД-БІІЛІЯЯ УспенсЕая церковь постросчіа въ 1713 п Теаерь въ Кемп до 2,000 об. п. жит. Гланное заннтіе жителеіі— рыбпые и зв рииые иро.мыслы. На первые е;кеГОДІІО отправляется морсходиыхъ судовъ: больш а і о размБра, называ мыхъладЕ.нми, доЮ-ти, средняго рази ра, пязыііаемыхъ раншиііа.ми и коч.марами, до 25-тіі, и віалаго размізра, ш п я к ъ , до 40. Ііро.мыиіляе.мая іі, вымЪіінваслая иа Мур.чанскомъ берегу, пъ Ко.шскомъ уБздТі, рыба: со.існая и сухая троска, палтусина, і;амбал« и мроч., пропозится міімо Ксш і прядю въ А[)хангелі.скъ. Кромі; того, оьоло 20 лодокъ отпраііляются отсгада ежегодио въ Норвегію для ііро іііпа тамъ мукіі п хліібиыхъ припасоуъ палисыі, пыдроныя,оіеііі.ііп лоржевыгі кожи, на сухуго и со.іепую треску н т. п. Глар,ная торгонля кемсвихъ куіщовъ и міііцапъ состоитъ въ переиродажіі хл ба, покупаемаго нъ Архамгельсьи. Бго ожсгодно прпвозится въ Кемь до 60,000 ііудовъ, мукою, и до 10,SS0 чств. зорпо.мъ. — Кс.мсіпй у здъ занимаетъ просграпства ополо 41,200 кв. вер., изъ числа которыхъ подъ полямп 13,600 д е с , подъ луіамп до 12,000 и подъл-Всами болііе 3,616,000. Жителеіі 16,240 об. ІІ; иа каждую душу прпходіітся по 520 дос. землп ппобще и по \\^ дес. пахатной, и слишкомъ иа 2 кв. верстъ по 1 чел.оооего пола. Въ уБзд паходятся: I поиадь (Сумокій) и 129 селиній. ВСІІХЪ дворовъ въ уіізді; 2,041. Въ чіісліі жптелоіі около 4,000 душъ Ко ре.іовъ,заіііі.-иающихъ с.-з. частъ уСзда. У нихъ сохраііиіся своіі языкъ.Главныеиро.мыс.іы .кы-

—

Кен — Кен

телоіі: а) рыбная и зв рпная ловли. ОпЪ прашводятся большею частью пъ Кандалаискомъ за.швіі u n a Мурмаисі омъберічу,ипогда у береговъ Новоіі Земди и Шіііщбоіігеііа. Ловъ сельдеіі ііронзводіітся отчастп у са.мыхъ береговъ В-Благо моря. «Сороцкія селі.дп» счптаіотся луч • шпмп. Жит .іп Су.мскаго іюсада, Шуері;цкоіі и Сороцкой дерепіііі, заііи.маются еще ііропмущественыо, кро.м1;солеііія,коіічешо.мъ солі.деГі,для чего во миогпхъ м стахъ устроопы коптплыін; б) судостроеніе: такъ-пазыиаемыя б ломорсьія ладі.и, еъ полиою осиасткою, стбятъ лаждая до 1,000 р. с ; вт ченіе года ихъ іізготовля тся около 25. Ліиста.лт, жіпелп увзда запп.маются выварьою солп. Бблыпая часть соловарень паходитсн по морсквмъ берегамъ; пзвт;стнізіішія І І З Ъ І И І Х Ъ : ка.іежемскія, ІІЮХОТОКІЯ, и лежаіція іюбліізосііі города Ке.мп. Верстахъ иъ 50 отъ .морскаго берега, въ оіірестностяхъ К ми, Кореды достаюгъ желіззную руду u заіиі.маются ііудпечііы.мъ Мастеротвомъ. Продметами торговлп обыкновеіпю о.іужатъ разпые мелочные крестьяпскіо товары, дерввянная посуда, рыба н хліібъ. Кене (Francois 0ие5пау),лсіібъ-йіедикъ Фраііцузскаго коро.ія Людоішка XV, родился 1694 г. въ Мерси, близъ МоцФоръ-.ГЛморіі; ум. 80 х лъ въ 1774 г. ІІо воли родпте.іеіі.онъ ііолучіі.іъ восшітаніе бо.гЬе агрономпчесчое, ч мъ ліггературіюе. Прпбывъ въ Гіарпжъ, опъ посвятилъ себя изученію медпциііы и хирургіыі и впос.пздствіи ііо.іучіі.іъ .мтісто і.оролевскаго медика п прОФессора м е д и ц ш ш . ЛюопмыГі пуважаемыіі ЛІОДОВІІІ;ОМЬ XV опъ былъ паграждаеімъсоразміірпо своимъ ве.іііки.мъ заслугамъ п многія изъ его сочііпенііі былп иаііечатаиы попоиел-Бпію ьоро.ія. Са.мъ будучп свидіітеледіъ ііпіцеты ж і т м е і і деревоуь и порововъ/вкравщихоя въ тогдашііееобіцествоДгеііоиы.іь реФормато])Омъ экоііомическііхъ ііаукъ во Фраііціи съ примЗііеіііі'.^|> ихъ і.ъ сельско.му хозяііству и промышлоііііостп. Его труды по эгоіі частіі паходятсн разсинпы въ Эпцпк іоііедіи Дпдерота и д'Ала>ібора и разпыхъ сопремеппыхъ журпалахъ. Кромтз того Кепс пптіса.іъ : «Essai physique sur Гёсопотіе aniniale» (3 т. \1М); «Hisloire de I'origine et des progivs do la chirurgie en France» ( П 4 9 ) ; «Traite des fievres continues» (,2 т. 1753). Ho глаипыо заслуги Keне состоятъ пъ преооразоваіііи по.ипігіесг.оіі ЭІІОНОМІИ н въ осповаііііі иовоіі системьі, пазывас.моГі физіонропіичестнпо, г,отороі1 пачала пзложены Bb'co4iiHL4iiii, ііздаііпомъ Дюпоііь доИему|)о.мъііодъ заглаиіемъ: «Physiocralie OU con slitulion nalurelle du gouvernemenl le plus avanlageux aux'peuples» Парпжъ, 1768.

Кен — Кен

—

е 7

Кёнигсбергъ,Крол8вецъ(Коі^5Ьі.'^,Кшд5Ье^, по-лптовокн Каралнпчуге), за.мъчателыіізйшііі и самый торговый городъ въ Нруссіп; нъкогда приналлежалъ къ Гаизейскому союзу и былъ столпцею прусскихъ кпязей: оііъ лежптъ иа р к Прегелі., въ семи верстахъ отъ впаденія ея въ ФришіаФЪ. Кёіиігсбергъ составленъ изътрехъ городовъ: Стараіо города, Леоенихта и Книпаоы. Старыіі городъ былъ оспованъ въ половинт; 13 столшія крес.тоііосца.чп, которые въ честь чешсьаго короля Пржемысла ІП, прибывшаго къ ііи.мъ иа [іо.мощь иротпвъ Сабнтовъ, назвалиииовыіостроеіпіып за.мокъ Kingsberg «Королсвы.мъ градо.мъ» илм «Кро іеицемъ». Въ Кіиіпави находіпся собориая церковь, и когда каФедра самйіепскихъ еііііс:-;оповъ. Въ ней ііохоропепіл 6 посльдітхъ велпкихъ магистровъ. ВОЗЛІІ собора находіпся зданіе акад мііі (RegiomoDlana,Alberlina, Pregelana), ocuoваиноп пъ 1544 г. прусскимъ ыінзе.мъ Альбрехто.мъ, и сравнеііной въ праиахъ съ краковскою акаделіісю Сигііз.мундомъ-Авіусто.мъ въ 1560 г. ЗА.мокъ съ предм-Бстья.мп составлялъ тоже особую часть города и былъ мпстопребываніемъ крестовыхъ комаи.іоровъ, потомь великнхъ .магистровъ, пакоііець прусскихъ кііязей. UopeстроеппыГі въ 15S4 г., оиъсчнтался ііеприступпоюкрТіііостыоііотлпчался совершенство.мъпостроіікіі. Подъ замко.мъ находптся подземелья, въ которыхъ п когда совершалпсь суды и приговоры. Но са.мымъ замичателі.ны.мъ и важнымъ гіамнтяиЕомъ въ ЗАМКІІ счптается Ъо.іьшоіі архивъ, заключаюіцііі встз акты и довументы Н .мсцкагаордеіт и Пруссіи, Ha'NiiiaH съ Г2-25 г. Въ 1410 г., посліз Гі)іінвальдской по-

—

Кен — Кен

и тонкіиъ шестіістороннихъ прпзмъ. Цвізтъ его темноз леный. К нпгинъ встрізчается въ Турьинскпхъ рудникахъ, въ сввернои частп Уральскнхъ горъ. KeHHrcrpeil'b(KoanigsgraBtz), боге.мсЕІііокругъ, между Сіілезіею, Мораиіей п округамн: Шруденъ іі Бикзовъ. Поверхность его 61 кв. миля; пародонаселеніе 272,895 душъ. Главііыіі городъ Шнигсгрецъ, при соедііненіп. р іл^: Ддлера и Эльбы. Онъ укръпленъ и служитъ мпстопребывашемъ епископа. Жпт. и.м етъ 5,700 душъ. Кёнигштейнъ (Konigstein), кр-Бпость въ Саксоніп, въ Пнрнссо.-чъ округі;, па праиомъ берегу Эльбы; неприступная по своему положепію па ОТВІІСНОІІ скал , и.мтзющеГі 1,400 Ф. вышииы, по опа слишко.мъ мала, а пото.му ые пмг.етъ большоіі важпости. КёнпгштеГінъ служптъ мтзсто.мъ заточенія государствепныхъ преступниковъ, храпенія архивовъ и разлпчпыхъ произведепіГі пскусства. KeHHrb(JogAnn Gerhard Konig), род. въ 1728 i". въ нмізііііі 1емененъ,уКреГіцбурга,въ прежпей Иольскоіі ЛПФЛЯНДІІІ; учился Фар.мацевтііЕЪ въ Рпг-Е, потомъ въ 1757 г. пзучалъ медііцину н естествснпую нсторію въ Упсал подъ руководствомъ Лшіиен п Валлеріуса. Посли того возвратился пъ Даііію, н въ Копенгагент,, ревиостііо продолжая сііоизанятія, былъудостоопъ степеіпі докторд .меднцппы и получилъ прсдложеніе осмотрііть островъ Борпгольмъ въ отноіііенііі къ естественііоіі псторііі. Іісполііпвъ поручеиіе, оиъ предпрішялъ въ 1765 году путешествіе на остроиъ ІІслапдію. Въ 1768 году былъ іюслаиъ въ Транквебаръ иъ качеетвт; врача и естествоисііытателя при миссіп: на • оізды, Кёнйгсбергъ сдался Владиславу Ягелло- путн къ мисту своого пазііачепія заизжалъ на ну. Въ 1414 году, когда Пруссія отторілась отъ мысъ Доброп Надежды н обогатплъ ботаниву і(рестоиосцег.ъ и предалась Польш , король Ка- сибраввыми зд сь мвогими ііеіізіііістпыміі до зимпръ назпачилъ Кёвйгебергъ столицею вое- •ГІІХЪ поръ растевіями. Онъ мостуішлъ въ каводства. Въ 1466 году Кбшігсбергъ остался при чествЪ естествоііспытателя въ службу аркатН мецт;омъ ордеігБ и волиьіо .магистры пере- скаго набоба. Онъ ум. 1785 г., завпіцавъ свои иесли сюда столицу пзъ Мальборга. Въ 1525 г., jiyKomicii презпдеіпу Jos. Banks, ьъ Лоидопі;. когда посліздніп вслпкій магистръ Альбрехтъ Кёнигъ (Friedrich Konig): 1) тпііограФіціікъ, отрекся отъ духоипоіі власги, КОпигсбергъ сд - изобръгатель скоропечатпоіі машиііы: jiofl. иъ лался столпцею, хотя подчішенпыхъ Польши, Эйслебеи-Е 1774 г., инелъ свое изо^рзтевіе въ no уже пасліздстисіпіыхъ іірусскпхъ князей. Лопдонъ, ооще съ Бенслеемъ и Тсіілоромъ, въ Въ 1619 году, Пруссія, no насліздству, порешла 1813 г. Ум. 1837года. — 2) Georg. ніз.мецкііі подъ власть брандснбургскихъ курФирстовъ, гшсатель, род. въ Эитпиггаузен 1781 г. оылъ ИМІІВШИХЪ главное .мтзстопребываиіо въ Бор- адвокатомъ въ Осіероде, зам-вшанъ въ гётдиніз, и тоіда Кёщігсбергъ сдізлался только об- ттігспскпхъ безпорядкахъ н съ 1831 по 1839 г. ластпымъ городомъ. Им етъ уіпіверситетъ и паходплся въ заключеніп. Его сочітенія: «Das около 68,000 житолой. Kbniglhumund die Repriisenlalion» ()S28); «Deut­ Кёнигпнъ, спопрскііі .мнпералъ, описавный sche Briefe» (1837 r.); «Annin der C.herusker», Леви, п представляющій, no опыта.мъ Волла- (1840(; «Die Criminal-process ordnungHannovers» , «топа, бсзводпую сізрио-ыіслую мфдь; Крпстал- (1840).—3) Hcinrich-Joseph, писатель, род. въ лы его имізютъ видъ иеііравилыіыхъ дліппіыхъ Фудьдіз, 1791 г. Его сочішоиія: «Rosenkranz еі-

Ken — Кен

—

6 48

nes Katholiken» (1829); «Chrisfbaum desLebens» (1831), за которыя онъ отлученъ католиками отъ Церкізи—«Oltos Brautfahrt» (1826); «Bussfahrt» ( 1 8 3 6 ) ; дра.мы, подражаііія Шекспиру: «Die hohe Braut», 2 т. (1833); «Die Waldenser», 2 т. (1836) — ромапы; «William's Dichten und Trachten», 2. т. 1839; «Deutsdies Leben in deutschen Novellen», 2 т. 1842—1844. Опъ писаль также о русской литературіз, и зпако.мъ со многилш нашими пііоате.ія.мп. — 4) Valentin, саксонскін гтсатель иачала прошлаго стол-Бтія, авторъ сочиненія «Genealogische Adelshistorie» 2 ч., 1727 — 2 9 ; — 5) Anion Balthasar, род въ ІіерліінІзПЗЗ г.; у.м. въ 1814 г. Миого писалъ, по оольшей части не ооііародыпая своего и.меии: «Hislor. Denkwiirdigkeilen, die konigl. preuss. Armee betreffend» ( П З б ) ; «Biograph. bexicon aller prenssllelden und Militiirpersonen» (1788—91) (4 т.); «Lebensbeschreibung des General feldmarschalls Gr. v. Schwerin» (1790); «Hislor. Schilderangder Hauptveranderungen von Berlin, bis 1786», ST., 1792-1797. Кенквтъ, обіцее гіазваніё вс хъ лампъ, въ которыхъ гор .іна находйтся ииже резервоара, содсржащаго въ сепіз ліас.іо. Прежде кепкеты быім въбоіьшбмъупЬтреблёніи. Опи представляютъ то важпое неудобство, что спІзтъ съ одпой сторопы заслопяется въ пихъ резервоаромъ, и потому пыігп употреб.іяготся только капъ стізипыя ламиы. Въ 1785 г. Эме Аргаидъначалъ употреблять в ъ к е м к е т а х ъ , вмТ>сто плоскоіі,' цилиидрическую виутріі пустую свптилі.нго и помъстплъ ее между двумя трубками, такъодиако же. что между ІПІМІІ паходится ііеоолыиоо пустое простраиство. Прц такомъ устройств , свтзтіільня съ об йхъ сторонъ паходится въ прикосновепіи съ воздухо.мь й горитъ иеобыкновенно ярко, не распростраііяя ии копоти, НИ запаха. Устроепиыя такимъ образомъ кенкеты иазываются «Аргандовыліи лампами». Кенневей (Sir J o h n Kenneway), родился въ Уксетерт. 1758 года, и окоичивъ та.мъ воспитаиіе отправи.іся па службу (аъ ар.мію) въ Остъ Индію 1772 года; въ 1780 году пропзведоиъ въ капптаиы и участвовалъ въ походіз въ Кариагикъ п р о п ш ъ Гайдеръ-Али. По возвращеиіп въ Беигалію, зиапіе туземпыхъ языковъ і! дмпломатическіеталаиты доставилиему поіфовителі.ство маркпза Корпваллиса, которын взядъ еіо къ себі; адъютаитоліъ, и послалъ въ 1788 г. въ Гайдерабадъ требовать отъ ішзама уступкиГоіітура;успСшно исполиивъ это порученіе, опъ б ы і ъ посланъ 1792 г. заклгочпть мпръ съ Типііо-султаіюмъ. Тутъ Кенневей уси-Б.іъ еще лучше прежпяго; Типпо уступулъ |

—

Кен — Кен

половину своихъ владЕііій и зап.іатилъ 3,500,000 фун. стерлинг.завоенныя издержкн. Разстройство здоровья прнпудпло его въ 1794 г. возвратитьея въ Англію, посл получеиія пепсіи отъ остъ-пндской компаиііі. Ум. 1836 г. Кентавры, баснословны люди, жившіе въ ессаліи (ш теы, колю, ravqag, быкъ). Поредняя часть кептавра была челов ческая, а задияя лошадпная. Однп утворждаютъ, что кентавры были дізтьми Иксіона и НеФелы, другіе называютъ ихъ дтзтьміі Юпитера и Діи (супруги Иксіона), а итзкоторые — д-стьми Юпитера и Венсры. Г.іавпымъ пхъ мізстопребывапіемъ была гора Пеліопъ. Міі о.іош различнымъ образо>(ъ пзъяспялн происхожд^нів кентавровъ, no no всей втзроятностіі въ этомъ МИ ТІ древность пзображала перваго челові;ка илн первып иародъ, который открылъ искусстпо уираилять лошадыо. Древніе ду.мали, что лошадь іі всадникъ составляютъ ОДЕЮ существо, какъ думали и американскіе туземцы во время прпбытія въ Лмернку Ыспаяцевъ. Дровніе бы.іііуб-Бждепы въ существовапіи кентавровъ. Илутархъ u Иеріапдръ ув ряготъ, что сами встрьчалп кеитавровъ, а Илиыін утверждаетъ, что онъ ВІІД'СЛЪ кептавра собствепиьімй глаза.ми въ I'IIMTJ. Кснтавры бы.іп въ войі съ Дагттамп (с.м.), друіп.мъ оасиословиымъ народо.мъ: эта воіпіа и иамалась во вре.мя свадьбы Ипритоя u Гішпода.міи. Кенторбэри (Canterbury, древіііііПиго егпит), городъ гіъ Лнгліи, въ графств Кентъ па рикЪ СтурТ-. Опь імавное мЪстопребывані архіеппскопа примаса королевства. и п.мізетъ превосХОДІІЫП ка едральный соборъ, въ которомъ умеріци.ісіПі славный арх. о.ма Беккетъ. Въ это.мъ городів паходится мпожество благотворителыіыхъ заведеніп; особеіпіо заслужпваетъ вни. іанія до.мъ трудолюбія. Кеитэрборп зам чателеиъ также Фабриками шелковыхъ матеріГі. До 596 г. въ иемъ имізлъ пребывапіе королі> Эте.іьбертъ; пыпіз іородъ считаетъ въ себіз небрл е 12,500 жителоп Опъ паходится въ 23 англійскихъ миляхъ отъ Лопдопа. Въ старппу Кэнтербори назывался: Canl-wararig и былъ століщею королевства Кентъ до 596 г. Кентскій герцОГЪ(Эдуардъ), четвертыГісынъ Георга 111, род. въ 1767 г., іюспитывался спачала въ Аніліи, потомъ въ Геттингепт; и Гаповерт;. Оиъ избралъ восиііую елужбу, и отличался чрез.мізрпою строгостію, тапъ что когда опъ находился въГибралтарі; подъ пачальство.мъ гсчіерала 0'Гары, въ 1700 и 1791 г., его полвъ н скольво разъ возмущался. По удалеиін пзъ Гибралтара, онъ бы.іъ ііазначонъ иачадь-

Кен — Ken

—

6 49

вИЕОмъ восиныхъ силъ въ Канадт., а потомъ послсінъ пъ экспеднцію Чарльза Грея па Фр^нцузскіе Веотъ-Индскіе оетрова; тутъ оііъ отлічіілся осоиениымъ мужество.мъ и искусствомъ. Въ 180-2 г. его ііазііачи.іи гпбра.ітарскимъ руберпаторо.мъ, по неумізстііою строгостью онъ довсіъ часть воіісі;ъ до воз.мущенія п ііріиіуждепъ Сьпъ ус.мпрпть ихъ сплою. Всліздсіпіе этого гіропешествія его отозвали въ Ллглію. Бъ 1818 г. опъ вступилъ въ бракъ съ Викторіею-Маріею-Лгопзою, вдовствующею прпицессою леішпгенскою , сестрою ныігпшняго Гіельгіііскаю короля Леопо.іьда. Отъ этого 5рака родилась, въ 1819 году, пыи-ешняя апгліііскаякоролева Впиторія. Ііослънепродолжителі.ноп ио.іъ.мя, ииъ умеръ въ яішарт; 1820 г. КеятуЕКИ (Cenlucky), одшіъ изъ Соедііііеппы. ъ Ш і а т о в ъ С.Сворноіі-А.мерпкіі, иаходится между шгата.мп : ІІЛЛІІІЮПСЪ, Индіаііа , Огіо, и и р п ш і н , Тенессе п Лузіапа: (ціостпраеЛя.ііа 5,о60 квад. ЩІ ; жпт. 460,000. Глаипый городъ ФраикФуртъ, па Кентуккп. Землн ата открыта Макбрпдо.мъ въ 1754 г., продана Ппдііщамм Ліігліічапамъ въ 1773 г., пріісоединена къ штатамъ въ 1792 г. и разд-Вляется па миожествограФствъ. ВъКентулкіі 10 уипверситетопъ и коллогііі, а въ нпхъ до 1.400 учащііхсм: 110 лаіііисііііхъ школъ и акаде.мііі съ 5,000 умеішговъ; 954 ириходскпхъ учпліицъ съ 25,000 учащіі^сн. Праиленіе де.мократическое; чтобы имФть.право избирагеля, надо іі[іожить два года въ ш т а т ъ п Сыть не моложе 21 года. Кептуккіі посылаетъ на коигрессъ 10 дипутатрвъ. Главный городъ no торгив.гіі Луизвіиль на р. Огіо съ 21,000 жііт. Прочіе города: ЛеЕсіпіітоупъ съ 7,000 жпг., Лайсвплль съ 3,000 жит. іі пром. Кентъ, аиг.ііііское юго-восгочное граФство, граііпчащее съ граФсгва.Ми Эссексъ и С.орре іі съ моро.мъ. Простраистио его 487,834 гектаровъ, а іпродоііаселеиіо до 373,500 душъ. Гдавпып городъ Кенторбёри, котораго архіепископъ прпмасъ Апглііі. По и.меіш граФства, 4-іі сыііъ короля Грорга III, Э р а с т ъ Двіустъ называлея іерцоіо.мь Кентскимъ (см.). КеПЛСрОВЫ ЗЗКОЕЫ; вводеііы въ асіропо.мііо, ОТІІОСІІТС.ІЫШ двпжепиі плапеіъ п п х ь спутниковъ. На э г н х ъ закопахъ осповапа вся ноіі Гіщая теорія двмжоііія пебеспыхъ тіз.іъ. Кеплеръ (lohanu Керріег), главпым асгроио.мъ, род. въ ВеіілБ блпзъ Вирге.мберга въ 1571 г., учіі.іся астроііо.міп пъ Тіобцнгсчпз, съ 1594 г. бы п> проФессоро.мъ .мате.матіікіі н этпі;іі въ Грец ; въ 1598 с. преслСдуемыГі за протестантнз.мъ, отправіі.кя въ Вепгрію, по вскоpti былъ в ы з в а п ь оиратпо въ Штпрііо Въ

—

Кеп — Кеп

1600 году опъ увха.іъ въ Прагу къ Тпхо-деБраге, чтобы в.мБст съ пи.мъ заниматься РуДОЛЬФОВЫМІІ таб.іица.мн. Зд-ссь оиъ бы.іъ назначенъ императорски.мъ математпкомъ и запіімался медііцпною и астрологіею. Въ І012 г, былъ ііере.мтзщеиъ въ Липцъ. гдп между ніі.мъ и лютерапеісп.мъ духовенствомъ произошло несоіласіе за то, что Кеплеръ нехот лъ безусловпо подчпііпться такъ-пазываемоГі: Formulaconcordiae. Въ 1613 г., по сіучаю псправленія календаря, онъ сопутствоналъ шіператору на сепмъ въ Регенсбургъ, въ 1026 г. ііа сеи.мъ въ Прагу, и пступплъ въ службу Валлеішітейна. ГІ0сл'Пдііее врсмя жпзнп опъ провелъ большею частью въ Сагап-с п ум. въ Гсгенсбург-Б въ 1630 г. Здъсь е.му поставлепъ памятнпкъ въ 1308 г. Омъ наішсалт. сочшіенія: «Prodromus disserlationum cosmographicarum, 1596 r.; «Ad Vitellionem рагаіірошепа», 1604; «Astronomia no­ va», 1609; «Harmonia inundi», 1619; «De come lis», 1619; «Tabubae Rudolphinae», 16'27 (CM. K. Ф. Штеіідлііна , «Narralio de Job. Keppleri Iheologia et religione», 1793). Кеппенъ ( П в т р ъ Ііваііовпчъ), с^атсілГі co; витііпкъ, ордііііариыи академпкъ с.-петербургскоіі акаде.міи иаукъ no частп статпстііки н І поліітііческоіі эковоміи; род. 18 Февраля 1793 г. | въ Харьковъ, въ 1810 г. ііосгуііилъ въ тамош[ІІІІ уііііиорсптетъ, въ 1814г. по.іучилъ степень і магпстра правъ п вскоръ ііото.ліъ мТісто прі! почтовой дпрекціи въ С.-ІІегербургіБ; въ 1816 г. 1 быль одніідп. п з ъ бсноііате.іеіі (впослСдствіи Высочайіпе утііерждепнаіо) общества любите| леи русскоГі лптературы ;і секретаримъ ЛІПЧІратуриаіо і;о.міітета человтзко.ію5ііваіо общеі і в а . Съ 1817 до 1820 года онъ объізздіілъ і бблыиую часть Россіи пОстзеГіскія провіінцім, і а съ 1821 no 1824 іодъ путеіцесгвоиалъ, п.мізя г.іавііБпіпею цБ.іью отыскаіііо п іі.чслБдоваіііе I остатковъ древннхъ славннскпхъ па.мятііиковъ. Опъ отп[)аі!іілся путешествовать пзъ Петербуріа черезъ Кіенъ, Жпто.мііръ, Львовъ и Б р к ш ъ въ Въну, потомъ черезъ Венгрію, Славоиію, Сирмію, внпзъ по Дунаю до ОриюИІ.І, далъе черезъ Траіісп.іыіаііію, въ Штіі|иЮ| Ьогемію, часгь П о і ы і і п , Сплезіго, ПОСЛБ тоіо бы.іъвъШтутгардтіі, МаішцБ, ФраіікФурт-Е-ііаМаіінъ, Гёттііпіепт.. Галлъ, Веіі.мартз, Дрезденъ п БерлпіП), откуда воротплся въ С.-Ііет рбургъ ч р е з ъ Д а і щ і і г ъ і і К е н ш т б е р г ъ . В ъ 1826г. онъ по.іучплъотъ тюбіііігеііскаго уішверсіггета степень домора ФИЛОСОФІІІ, а въ ІЮІГБ 1827 г. огправился въ СпмФерополь в ь качоствФ помощііпка генераль-тіспиьтора іле.ікоподства, иііиод лія іі садоводства въ Россіи. Опъ члоиъ московскаго общеетва естествоііепытателей и

Kep — Кер

— ( 0

оощества ncropui н древностоіі, г.уіинидскаго оощсства .іптературы и искусства, со дня же юои.іея с. - петербуріскоіі аіаделаи иауяъ 29 деііао)ія'18'2б г. ьорреспондептъ ея. Въ 1837 г. онъ утиерждспъ иъ зкаіііп адъюнкта с.-петероургсЕОіі аиадеміи наукъ и съ этого ііремеіш постоянпо находптся въ среді; ен ученыхъ; ьъ томъ же году ОІІЪ бы.іъ іііііііло.мандііроиаііъ къ Y Отдіідеіііюсобствеіінои Его ІІ. іператорскаіо Ве.іпчества канцеляріп u опреД .іепъ пачальнпко.мъ отд^Вденія по міінпстсрстиу государстііеиныхъ пмуществъ. ІІиуиолыіепііі отъ этой посл дііеіі дол;кііосі;і, въ 1840, г. опъ не ирорывалъ сиоііхъ запятііі no літпістерству государствепиыхъ и.мущостиъ, состоя ДОІІЫІГІІ члеиомъ его ученаіо комитета, сиеціа.іыіоп ком.мпеоіп Еадастра ч централыюіі ко.ммпссііі депежпыхъ сборовъ. Оиъ утвёр;кдеііъ ордииарііымъ аі;аде.мііі;о.мъ въ 1843 г. Въ 1845 г. прішималъ дііятелыше участіе въ учреждсг іііи русскаіо гооіраФіічеекаго обіцества, ьоторое ызбрало его [іачальнпкомъ cuoero статнстпчсскаго отд лоиія. Оиъ паписалъ діиожество сочпнсчіій, пзъ которыхъ вособонііостп достоіиіы внимавія: «Обозръніе ІІСТОЧІІІІІ;ОВЪ для составлепім і к т о р і п русскоіі слоиеснос т и » ; «.Мате|)іялі>і длп иот.оріи просвъщоііія ь ъ Россііі»; «Omicanic Tyai;ci;ofi пеіцеры»; «Uber .Uterlhum und Kunst in Russland»; ^Plan von Olbia»; «Сппсокъ русскп.мъ па.мятііика.мъ, служащимъЕЪ составленію исторім худижествъ іі отечествеііноіі палеографіи»; «Allerdiiimer am Kordgestade des Ponlus»; Olbisches Fsepliisnia zu Ehren des Prologenes»; «Die dreigeslallele Hekale und ihre Rolle in den Myslerien»; nSamuel Golllieb Lindo, eine biographisclie Skizzei.; -Nachrichtvon einigeninllngarn, Siebenbiirgen undPolilen befindiichen, und bishor nur wenig Oder gar nicht bekannlcn AKerlhiimern »; « Сойраніо слоиенскихъ памятииковъ, находнщпхся ви о сіи»: «Lileriirnolizen belredend die Magyar'ischen und Siichsichen Rialekle in Ungein und Sieben­ biirgen»; « 0 выіодахъ H правааЁЬ русхкихъ піісателеіі»; « 0 проіісхождеиіи, ЯЗЫ;;-Б ІІ литературіз ліповскпхъ пародоізъ»: « 0 ьормчеіі І;ІІІІі-В, введеніе къ СОЧІІПОІІІЮ ба|іиііа 1'. А. Розенкамііфа»; пИзвлечеіііе пзъ сочипенія Лдолунга: Заслуги ЕКЛТЕРІИІЫ Велпкой сравгштельной ФИЛОЛОІІІІ"; -Ueber die Abhandiung des Hrn. von Pansner xiber die verglichene Hiihe von Oslaschkow und Aslrachan und das Gcfiille der Wolga»; Обозр ніо всЬхъ языковъ н иарТічіГі»: « 0 словенскпхъ древпостихъ въ Сирміи». Е е р а т я т ъ , гориая гюрода, представлягоіцая самое rlicnoc м о х а ш і ч е с и о слііішеіііо кварца съ полевы.мъ камііеііъ. Оіиосптедьиыя кодиче-

-

Кер — Кер

ства составпыхъ частеи въ к е р а т і п і ; чрезвычайііо иеііостоянны, такъ что эта порода съ одиоіі стороііы переходптъ въ роговіікъ, съ другоіі въ чистыи полеиоіі камеііь, а ииогда в въ г р а н и т ъ . По паружны.мъ свопствамъ керат и т ъ очень схожъ съ роговпколъ пли полевы.мъ шпатомъ, смотря по тому, какая составная часть въ номъ прообладаеті>. Кератптъ большею частію встр-Бчается въ виді; порФііра. Лучшіе ооразцы кератитовыхъ порфііровъ можію пст|) т і п ъ па АлтайсЕііхъ горахъ; въ ОТДІІЛКТІ оіпі чрезвычаііпо краспві.і. Кератонды, окамеи дости, ІІМЪІСІЦІЯ видъ роговъ (съ гроч. Xf'pas, рогъ). КерЗеръ (lohann Friedrich von Korbfer, ), род; въ Рев ліі 13 марта 1765 г., учи.іся сцррва в ь тамощыей пі.мназіи, пото.мъ съ 1783— 1787 г. в ь Берлин и Гёттіііігоиі;; въ посліідпемъ получплъ стеііеіп. доктора медііцпны; "послЪ тоіо путешествовалъ по Фрапцін, и въ 11арііл;'Б посъщалъ, впродолжиніе полугода, замичательи іішіе госпіггали. Возвратившпсі. въ отечостио (1788), онъ поступилъ въ службу дивпзіоппы.мъ і!|)ачо.мъ п р я ФІІІІЛЯПДСКОІІ ар.мт . и иервы.мъ врачо.мъ при Фридрихсгамокомъ полево.мъ госііпталі;; въ 1806 г. былъ назиачепъ ііііспекторо.мъпо части .медііцііпы ііріілііФлнпдскоіі ипсііекціи; въ 1808 г. получплъ, по Высочаіішо.му повелііііію, поручепіо объъха^ь граІІИЦЫ между Кавказскою ооластью п зе.млямн Допскихъ н Черпо.морскихъ казаЕовъ, учредить та.мъ караіггпны u ввести окуріівапія посчіосЬбу Гютоііа-Морво. Иоііолііпвъ этоіюручеиіе, въ 1809 г. оиъ былъ назначепъ врачомъ при допарт. в й у т р в н н й і ъ дтзлъ, авскор'Бііослитого(7 декаб. того же года) іпіспокторо.мъ і;урлнидскаго медііцшіскаіо суда. Въ 1816 омъ ушо б ы і ъ стат. СОВІІТ., a 1821 г. кавалеромъ ордеиа Св. Владн.міра 4-і'і степ., прчотні.і.мъ члено.мъ московскаго оищества естествопсііытателей п с петербургскаго Фармацовтпчосііаіо ооіцоства, корреспопдопто.мъ Іімііераторскоіі медико-хирургпческоіі академіи И ліітературпаго кояитета ІЬіператорскаго чолов колгобиваго оощостиа,ііордііііарііымъ члено.мъ курлнидсиаго общостпа ліітс])атуры п пскусства. Умеръ въ Йит а в і ; 19 марта 1823 г. Егосочпііепія; «Auszug aus den iiltcrnsoVoliIalsneuernimRussiscIienReiche erscliienenen allerhochslen Manifesten, I'kasen, Publikalionen, wie audi Verordnungen und Befehlen, s e i c h e das gesanimte Mediiinalwesen belreffen». l!o смортп ero иши.ю: «Zusiilze и Nachlriige zu Dr. I. V. von Korbers Auszuge der iiltern und neuern in Russischen Reiche erscliie­ nenen allerhochslen Manifesten, Ukasen etc. Кер5еръ

(Eduard Philipp Kiirber),

род. въ

Kep — Кер

6£ 1770 г. иъ приход Торгедь, гд-В еіи огецъ былъ тогда пропоіі-Бдниьомъ; съ 1789 г. учплся аъ Кёыивсбергв, а съ 1792 г. иъ Іен^Е; въ 1793 г. ііороти.ісп иъ отечестио п бы.іъ сд-Вланъ, въ 1796 г., пасторомъ иъ Веіідау (Wcn^аи), о.шзъ Дерпта. Свородіюе время опъ посвища.іъ собиравію іі изслБдоиаііію отечоствеиныхь достоіірим чато.іыіостеГі дровпостп, природы, искусства и нсторін ЛиФляпдіи. Г>ывъ уже въ ІепТі почстнымъ членомъ всіі.марскаго минералоіическаіо общества, п московОЕОБР оощества остестиоисііытателеГі, въ 1S17 году онъ изорапъ въ члспы эстопскаіо ооществавъ Ареіісоурп;, иа Эзелі;. Сочіінеиія еіо схБдующія : «Cber Dr. .Varlin Lulhers Sendschreiben au die Livliinder»; «Vaterliindische Numismalik: Beschreibung und Abbildung aller bisher bekannien livliindischen Miinzien vom 15 bis 18 Saeculum»; «Topographie und Gescliicble der vorneiimslen alienSchlosser in den Oslsee-rrovinzen (1П) uud Klosler (12; in 70 Abbildungen und Grundrissen»; «Colleclaneen zurlivl. Diplomalik»; nMiscellen iiber valerlandische Alterlhiimer»; ..Maleiialien zur Topographie und Geschiclile der Landsladle Riga und Roval»; «Valerlandische Lilhologie»; ••.Valerialien zur Geschiclile der alien seit dem 16 Saeculum in den Oslsee-provinzen ausgcslorbenen adligcn Familien (6003»; «Colorirle Wappensammlung des Adels und der Rillerschafl in den drey Oslsee provinzen»; «Beschreibung und Abbildung aller vaterlandischen Allerlhiimer der Kunsl, die sich in der Sammlung des Verfassers vorfinden»; «Prediger-.Valricul Livlands»; -Copien aller Urkunden uud Synodalaclen aus des schvredischen Perlode von 1621 bis 1710»; «Denkwiirdigkeilen der livlandischen Kirche seil der Refonnalion bis auf gegenwiirligc Zeilen in labellarischer Form, verbunden mil der rrediger-.Ualricul und Angabe der Geschichlsqirellen».

I

—

Кер — Кер

затвердізпіи золотушпыхъ ЖОЛІІЗЪ и въ долговремёпиыхъ накожныхъ Оол зняхъ. Е ложно пить, настоявъ въ горнчей сыворотга, или выжавъ изъ пея сокъ, пріініімать no два унца съ сывороткиго илп мясною Похлебкою. Выжатый соиъ дается также домашнему скоту, какъ .мочегоііпое средстпо. 2) Кервеяь пахучій нли исіитскін (Scandix odorata, L.: Chaerophyllum aromalicum, Larnk.), многоліітнее растеиіе, дико растущее въ гористыхъ мъстахъ, особенио на Альпахъ. Стз.мнна его вкусо.мъ н запахомъ ііохожп на анпсъ. Этотъ кервсль иліііетъ весьма пріятііыіі в;;усъ, поче.му корепья и листья ого кладутъ въ супы п другія ііушанья; въ меДІІЦІІП-Б оіііі иртюсятъ пользу какъ.мочегоино средство, способствующее также, м-всячпому очищепііо. Керзель ДИКІЙ. Иодъ этп.мъ пмеиемъ одни разумыотъ миоголътнее растеніе Бутепь .іъсаон (Chaerophyllum sylvalicum, Linn.), а другіе одиолътиее растеиіе Ііузырііикъ антрисковыіі (Caucalis anlhriscus," Н. Kew.; пли Scandix anlhriscus, Fl Dan.). Кердовіане, еретики П в-вка. Глава нхъКердонъ, урожоиецъ спрінсіаіі, сліздоиалъ заблуждеиія.мъ Сіі.моиа-во.іхва. lipu nam; ГІИІІНІЗ, оиъ прпбылъ вь Римъ н здъеь около 40 лт;тъ распространялъ свос ученіе, иногда таііно, ппогда открыто. Ііодобио міюгилъ еретпка.мъ тоіо вре.менп, Кердопъ утверждалъ, что міръ сотвореігь пе Вогомъ вссмогущшіъ, промуд|іы.мъ іі благп.мъ п что законъ .Моиееевъ слит шио.мъ песовершенъ п чі-резъ .м ру строгъ, ччобы можио было его прііпіісать Существу Ве|)ховііо.му. Таки.мъ образо.мъ опъ доиускалъ двухъ боговъ—доорагоііз.іаю; послтздпе.му нзъ піі.чъ усноплъ творепіе міра, заг.опа п пророковъ, а периаго почпталъ Отцо.мъ Іпсуса Хрпста. Къ это.му Кердонъ ііріісоедііпялъ ученіе о Кервель ma СханднЕСъ (Scandixj, родъ тра- воскресеіііп душп безъ тБла. Кережа. Такъ пазывается у Лопарей родъ пяііистыхъ растепііі пзъ ссмейсгпа Зоіппчпыхъ (UmbellifertB). Іізъ породъ его за.мьча- саііеіі; ОІІИ похожи на лодочку шп корыто, по челыіы: 1) Кервель оОыккоіісниын ІІЛ.І С7І - дліінпііе іі уже.съзаостреііііы.мъпосомъ, на одіута,ііазыі!аи.модіу «кекосъ». Къ рогъ, и проч. Си.мяна его, собраипыя осоііью, пога.мъ же о.іеня прііііязі.іиаютъ другой ремевь, СІІЮТЪ весііою ы даже лвтомъ ііа ірядахъ, иъ вмтзсто возжеіі. Въ ке|)ежу запрягается одіигь разиросъ, а ещо. лучшо оорозда.мп. СиБа;ая олень іі садптся одинъ челов къ съ кладыо до тііава имііетъ доиолыіо іі]ііятііыГі запахъ a ІІЯТІІ пудоііъ. Ооозъ кережъ. сл-Бдуіощихъ одна уіютреолнется для прііправы разпыхъ похле- за другою, пазыяается «раіідою». бокъ н соусовъ; кладется так&е и въ салатъ. КереіЯСТЬ, свпрхпоо u CTjianinoe божество Кро.чі; того трава иорвеля слуясптъ хорошпмъ Черомпсовъ іі Чувашеіі, начало всякаго зла. Опо лекарствомъ въ брюіішыхъ завалахъ и болііз- ііеиіідіімо, ііоуловіімо; жііііегь иа зе.мл поііяхъ мочевыхъ путеіі, въ водяноіі боліізнн, въ исюду, отчсго ьаждая дерснпя Черс.міісовъ u Чу-

Kep — Кер

-

652

вашей им е т ъ своего кереметя; пзоираегь, по произволу, м ста для своего жительства; почему у этпхъ народовъ часто появляются новыя керемети. Ему приносятъ въ жертву лошадей и коровъ, думая, что умерщвлепныя таки.мъ образомъ животпыя н е у м и р а ю т ъ , а только переселяются для услугь этого божества. Опо цм етъ своіі ш т а т ъ , состаплиющііі разпые ч т і ы : мунъ •кереметь ушнче (предс т о я щ ш лііцу кереметя); мунъ кереметь пюмохсъ (в-Бстиикъ кереметя); мунъ керемепііі кёбе (посланнпкъ кореметя) п т. п.; въ этомъ случаъ самъ кереметь пазываеться мунъ керемсть (глава-кере.метьі. Божестно это раздізляется т ю г д а на свпр іПііішее (хапръкере.меть^ и смирное (бпваіиъ). Обыкнопепнымп м-Бстамн для жительства кереметя служатъ itica и рощи; но оно можетъ жпть въ оврагахъ, исгочппкахъ, озерахъ и па поляхъ. Эти мізста вв^ряготся паблюдепію одпоіо п з ъ жіітелсй деревніі,которыіі иазывается пасту^ъ кереметн (керемечь-кюдювзе). Ипогда керемете.мъ пазываютъ .мТіста, гдъ совершаютсм йогоглужеиія. Керенскъ, у-Бздный городъ ІІензенскоГі губериіи: лежитъ въ 150 вер. къ о.-з. отъ Певзы, на обоихъ берегахъ puiai Вады, прп у с т ь в Керепды; отъ ('..-Ііетербурга въ \$1Ь вер., отъ .Мосьвы въ 851 вер. Кереискъ прііпадлежалъ іі|)ежде къ Шацкой провинцііі, Воропежскоп губеріііп. Тепсрь въ не.мъ 7,400 жптелой обоего пола, 8 церивеіі и до 4,600 руб. сер. городскихъ доходовъ. Въ город бывартъ двіз ежогодиыя ярмаркп. litpciicwiu увлдъ заііпмаотъ иространства 2,350 квадр. nop., пзъ числа і;оторыхъ подъ поля.ми 132,000 д е с , тюдъ луіа.мп 23,000 деснт. и подъ хФсаМИ 70,200 десятііиъ. Жптелеіі въ увздіз 84,700 обоеіо пола; на квадратиую версту прпходится по 36 обоего пола; на каждую душу муж. иола по 6 дес. М стоположеніе уіззда волиообразиоіопъирошается різками: Вадъ, Ушенка, Вуртасъ, Выіпа, Керенда. Возвышоиія тяііутся проіілруіцественпо по западноіі п юго-западпон частямъ у зда. Груитъ земли большсю частью черпозе.мііыіі, смишанпый съ песко.мъ, а яіістаміі г л т і и с т ы й ; почва вообще плодородиа. Главнпйіпіе пуикты д.іясбыта ЗДІІШИЯІО хл ба: село Поимъ Чембарскаго у зда и городъ Моршанскъ 'Гамбовекой гуоеріііп. Л са — бол е въ восточпои частп, прилежащей кі> Нижпеломовскому уБзду, п по берегамъ рБкъ Г^уртаса, Орьева и Вада Скотоводство вообще посредствеино, ио есп» іі сі,олы;о хорошпхъ копскнх заводовь, памр. Охотішкова (63 м а т о і ъ ) , Чубарова, гр. Віель-

Kep — Rep

горскаго. РаицоЕіа й п. д. Замъчателыю пче.іомодство. Керженецъ, ръка Ниліегородскоп губерпіи, пачіміаетсн въ Макарьевскомъ у здъ и впадаетъ въ Волгу блпзъ города Лакаііьепа; ширина ея отъ 10 до 20 саженей; глубина отъ V-J до 3 а р ш п н ъ ; грунтъ дпа песчаиып п каменис т ы і і : беріча низменные, чокрытыо лъсоліъ; разлішъ весною бываетъ до 60 сажепеіі. Керитбердей (Каріімберди),ордыпскііі хапъ, сыиъ Тохтамыіпа. 1!о смертп отца, опъ в.міз-Ств съ братомъ пскал7> убъжнща въ МосКовскомъ кннжеств-Б , н былъ веегда другомъ Русскпхъ. Въ 1412 году, убивъ 3&лeнlI•CaJтa-^ иа п c.viuaiuuiu'b хаію.мъ. опъ доказалъ свое расмоложімііе велпііоліу кннзю Васплію Димптріевпчу, прпбывшелу въ это вре.мя въ Орду: ие только обласкалъ Васплія, по уб-вдплъ его въ своей дружбіз и въ томъ, что бывшіе піадізтеліі суздальскіе не наидутъ въ не>гь поировителп. Керплбердсіі іірппялъ такъ жв милостиво Іоанна Лихаіілоппча Т(!ерсі;аго и утвердилъ за нпмъ Кашпіп,, но с.мотря напропски кпязн Василія .Михаііловича. Вптовтъ возиамізріііішись лпшпть его власти, объявилъ к і т ч а к с к н м ъ царемъ могольскаго кпязя Вегеакула, іі пъ Biui.irn горжоствснпо возложпль иа пего зпаки царекаго достоинства.. Ксрнмбердеіі, взявъ Бегсавула въ пл иъ, отстзкъ е.му голопу. no вскоріз самъ погиоъ отіь руки своего брата ГеремФердепа, усердиаіо союзіміка лптокскаіо государн. Длуіоіиъ пазываетъ Керпмбердоя сыпомъ ЛСМРІІИ • С.алтапа , а пъ Шіі.іьібергеропо.мъ ііутеіііествіп иаходіі.мъ, что Керіімбердеи былъ братъ Зелеііи-С.аліана, изгналъ Кибака и черезъ 5 м в с я ц е в ъ былъ пъ свою очередь пмъ пзгііапъ (см. Кпбакъ). Керин іане, еретпкп I и II візка. Главою и х ъ былъ Керііи ъ , Іудеіі по ііропсхождепію, иолучіівміііі свое образованіе въ Александріііскои школіз; опъ распространя іъ свои заблуждепія преіімуіцествоііііо въ Малоіі Азіп, въ пііавлені До. піціапа, іі з д и с ь , по свид телііству св. Иріміея, былъ призпаііъ ореіикомъ- отъ Іоапиа Іліаягелііста. Кернп ъ прііііпсьшалъ твореніе и управлеиіе міра ніісши.мъ духамъ или іеніямъ, изъ которыхъ одного почиталъ іудеііскимъ бого.мъ; онъ гіршіималъ ІпсусаХрііста за просі;аго человт.ка, впрочемъ одареппаго выошею мудростью и святостью; говорилъ, что въ мипуту Его крещёпія, Христосъ или С ы а ъ Пожііі сошелъ па Нсго въ впд голубм, открылъ Е.му Пога - Отца, доселъ ііезпаомаго Имъ и сообіціілъ Ему власть творпть чудеса^ no передъ страданіемъ оставилъ Его.

Кер — Кер Kep - Кер — I553 — Керкрингъ, Керклпнъ(Генрихъ). І5ы.іъ прож- 1788 года п былъ одиимъ пзъ заміічательн-Ьнде богаты.мъ ніімецкилъ купцомъ, п , въ гаихъ п мецкмхъ поэтовъ. Онъ учплся въ царстиоііапіе Бориса еодоровпча жидъ въ Лейпциги съ 1811 г., іі началъ свое лптера.Москиіі, .ІІІПІОІІНЫМ состояиія. Въ 1599 г. Бо- турпое поіірище дра.матичоски.мп піесамп. Корисъ нозиратилъ Іхсркрингу сіюбоду в.мінт-Б гда открылась вонна 1813 г., онъ вступплъ съ другими к у п ц а м п , съ условіемъ, чтобы волонтеромъ въ пруссі;ііі кавалерійскіи короиъ іірпсягііулъ ему въ върпостіі; онъ могъ пусъ Люцова и въ походіз паппсалъ болі.шую •БЗДИТІ. куда хочеп., въ Рпгу. Ліітву, и Гер- часть своихъ ілавпыхъ піісень. Въ 1813 г. манію для торіовлп. no вездтз долженъ быть онъ былъ убитъ подъ Леііпцпгомъ. ІІзъ драусердпы.мъ с.іуюю, паолюдать, выг.Тідывать вро матическпхъ ого піесъ осооеино залі чатсльважпое для 1'оссіп, вывозпть въ nee своихъ ны: трагедіи: «Зріініі>», «Роза.мунда»; драмы едііиозе.мцевъ и танно доносить о всемъ пе- «Тоии» и «Невііста разбоіипіиа», которыя всВ ч а т і т п у Щелкалову, па что царь далъ елу иъ- переведены на русскіп языкъ п нграпы съ сколько сотъ тогдашппхъ сереорппыхъ рублеіі. .усц-Бхомъ; но славу его е щ е бод-ве увеличііліі Въ 1603 г. въ аваніп ратсгера.К^ркрііпгъ ііріиз- пародиыя еіо ІПІСИИ, ПОДЪ заглавіе.мъ «Лира и ;калъ въ Москву, отъ иіиеііп Гаизы, вмъсі; съ Мечъ» (Leyer und Schwert). люоскіі.мъ оуріо.мистромъ ГeJ).•^lepco.мъ, съ граКерновъ, НЫНТІ м стечко Керпово, одііпъ изъ .матою о возвращеніи Ганзъ прежнихъ ея древіііііішихъ лптовскихъ городоиъ, находитправъ н объ условіяхъ иа счетъ торговли. ся въВіілененоіі губерніи и томъ жо увзд-Б, ііа Кермесъ (Kerraes), нас комое полужестко- ръкі; ВІІЛІИ. Преданіе г о в о р і п ъ , будто осноі;ры.іие пзг, оемойства Кошешіловыхъ, отли- вателелъ его былъ первый лптовскіц пнязь чается отъ кошеіііілп тізліъ, что самкіі въ пол- К рнусъ, перенесшій въ пего століщу своего но.мъ воарастЕ пе имтзюгь яспыхъ кодьцевъ княжества, которую Гедіімпиъ персвелъ пона тиііз. Замъчатолыіы породы: 1) Кер. есъ томъ въ Трокп. Всл дствіе раздъла, Керновъ польснш (K.polonicus); самка то.миобурагоцвіі- былъ отдапъ Монтвиду, старшему сыиу Гедит а , овалыіая; водится на корняхъ іпвкогорыхь мпиа, п о ю м ъ ііазиачеиъ глаішыиъ м стопрсрастеиііі іі преіі.муіцествеино на «Scleranlhus бываніомъ верховпаго жреца Лптпы, крпвеperennis». Въ Иолі.шт. это нас омое очепь крпиеГіты. Теперь въ Керпові? ТОЛЬЕО 16 двообыііііовсипо и составляло зпачителыіуіо от- ровъ. расль торговли до введеиія .мехііБаиской коКсрнъ (Ермолаіі сдоровичъ), гепералъ-лейшйт\\\\.-1)К. кчмеипиги дуба (К. ilicis): са.мка т е а а н т ъ , род. въ 1765 году, въ город Петровц и і п а те.мпо - Фіолетоваго, покрытая бізлымъ ск , Саратовской гуоерніи. На 12 году онъ пороші;о.мъ;т ло шарообразіюе. Этотъкеіі.месъ былъ заппсанъ вахмпстромъ въ смолеискій илп КОІПОІІІІЛЬ продается въ видБ малеиькпхъ, драгуііскій полкъ и нъ 1781 г., явившпсь на блеетящпхъ, красноватыхъ шарпковъ, круп- д-вйствпт лыіуіо службу, былъ перепмеиованъ нЪе мехпкаііской кошеііііли, п расщеіілениыхъ кадеты (т. е. подпрапорщикн). Въ 1788 г. въ юъ того бока, которымъ жнвотіше прпкасалось находился прп осади п штурмт; Очакова; въ х.ъ листьямъ. Этп очень легкія и употребіполь- 1789 при абложепіи Ьепдеръ; въ 1790 г. былъ «ыя зериа получаются и з ъ иііжіпіхъ проішн- прн осад^Б п пристуігБ Изліапла и за храбрость ціп '1>ранцііі и уиотребляются для окрашииа- пагражденъ чпиомъ прапорщика ; въ іюн л і я разпыхъ гкаиеіі въ красиый цв т ъ , кото- 1791 ОТЛІІЧІІЛСЯ при побі;д-Б у Мачипа, за чхб рыіі лііннетъ но такъ скоро, каьъ мехикан- получилъ чинъ поручнка. He прошло полугода ская КРШОІІІІЛЬ. п Кернъ, съ херсонскп.мъ полкомъ, участвовадъ Керисръ (Justinus Кегпег), н-Б.мвцкііі поэтъ и ФИЛОСОФСЕІЙ іііісатоль, род. въ Дюдвигсбурпз 1786 г.,6ылъ пирвоначалыю KJ пцомъ.учился ы .liiumrl; іі состоптъ теперь в ъ должности главнаго врача въ Всііпсберііз. Оиъ лирпчесііііі ііоэтъ.духоиііои сс|)дочио бліі.ікій съУландодіъ. Какъ ЧІІЛОВІІКЪ, опъ созерцателепъ до краііности идо мечтаічмыіостп.Плодо.мъ такоіо характера служатъ его сочіпісііія; «Hereiuragen еіпег Ііііhern GeisterweH in die unsrige»; «Seherln von Prevorst», ii проч. Иолное соораміе его отихотвореиіп изд. въ 2 т. 1841. Кернеръ (Theodor Kiirner), род. въ Дрездсніз,

въ побидахъ надъ Полякамц, и за штурмъ Ііраги ііолучнлъ чииъ каіііпапа и золотон крест.ъ. Въ 1807 году онъ былъ ііазпач^пъ полковымъ командпро.мъ поіиювскаіо полка, но, за бодіззнію, не участвовалъ въ д лахъ своего полка подъ Геіільсберго. іъ п Фрндландо.чъ^ въ томъ же году ііроизііедеііъ въ ІІОДІІОЛКОІІІІПКІІ, а въ 1808 г., за боліізпію, уволенъ отъ службы. Въ 1811 году Кериъ б ы п . пазііачеиъ комамдироліъ 48 го ёгерскаго полка, а поредъ пачаломъ отечествеішои ВОПІІЫ переведснъ комапдиролъ бтілозерскаго полка, которыіі поступплъ въ первую западііую армію Ііарклая дс-Толлц; за

Kep — Кер

— 64

отсутствіемъ s c бригаднагокомаидира, Кернъ командоваіъ бригадою, участвовалъ no многихъ сражепіяхъ, при оборон С.моленска и въ д л прн дерепнз Гедеоново. Въ Бородинской битв-в, Керчъ паходіися съ бригадою сначада на правомъ кры.іБ, потомъ па л волъ, ддя усиленія Тучкова І-го; вмБстБ съ посл-БдШімъ отражалъ непріятеля штыкями. «Слатю, Кериъ!» сказалъ емутогда Конопнпцынъ: «Будь въ моей вол , я спялъ бы съ моей піеи георгіевекій Брестъ, и над-влъ 6ы его на тебя!> — Едва Коновницынъ усп лъ произнестп этп слова, пуля пробила лтзвую ногу Керна; наградою за Вородпно былъ чипъ полкотшка. Наненый, Кериъ ие оставлялъ сиоей брнгады, халъ за нею, и, еще не совсБ.мъ выздоровъвшій, участвовалъ въ тарутішскомъ сражепіп; послв постушиъ подъ начальство Ыилорадовйча, отличился подъ Вязьмою и оылъ въ Красненскомъ сраженін, за что получплъ чинъ генералъ-маіора.Пріівыступлешизаграшщу,Керііъ находплсн въ состав войскъ Мплорадовича до прихода иа Эльоу, и былъ пазііаченъ комендантомъ Менсепа.Чрезътри нед ли сражалсяподъ Бауценомъ, въглазахъ шшератора, и получплъ ордепъ Св. Анны 2 степенн съ алмаза.мн. Въ іюх-Б І в І З года бригада Керна поступпла въ корпусъ Сенъ-Пріеста, съ которымъ оиъ былъ въ д-Блахъ при Лвн , Грейфепбергі;, Лебау и при переправ-Б черезъ Эльбу, гд-Б, за болизнію днвизіоннаго ііачальника, командовалъ 17 дивизіею. Въ іейпцигско.мъ сраженіи Кериъ явилъ бдестяіціе опыты своего .мужества, сражаясь два часа въ узі;ихі> у л щ а х ъ деревни ШепФельдъ, за что оылъ иагражденъ ордепами Св. Аниы 1 степени и шведскаго Меча 3 класса. — Въ 1814 году участвовалъ въ переправв русскихъ войскъ черезъ Рейнъ, близъ Кобленца н, въ этомъ же году, поступилъ въ распоряжечіе началыіпка •22-н п-Ехотной діівизі», Рудзеі!ііча,съкоторь'і. іъ п совершилъ весь поюдъ 1814 года; былъ во мііогихъ д іахъ н особенно отличндся прп обороп Соассопа и на моимартрскомъ приступБ. Въ 1815 г. былъ назначенъ комаидиромъ 3-іі брнгады 17-н п^Бхотиой дивизіи; въ 1816 пачальннко.мъ 15-іі п-Вхотпой дивизіи; погомъ былъ назначенъ, 10 мая 1818 года, состоять по а р м і и ; 10 марта 1819 года командиромъ 2 бригады 25 пихотной диіиізіи; 1823 г. комепданто.мъ въ Ригу; 1828 г. с.молепски.мъ ко.меіідаптомъ; въ 1829 произведенъ въ генералъ-іентенанты,а въ 1837 г. уволепъ отъ службы. Уи. въ С.-Петербург 8 яив. 1841 г., похоропенъ иа Столепскомъ кладоищф. Керубинн, си. Херубини. Керчъ (Керчъ-Ениколь), портовый

городъ

—

Кес — Кес

Таврической губерніи, лежитъ па м с т * древней Гіаитикапеи, въ 202 веротахъ отъ СИМФ рополя: отъ С.-Петербурга въ 2,056 вер., отъ Москвы въ 1,400 верстахъ. Окрестноетн Керча усвяпы безчислеинымъ множествомъ кургаиопъ, между которыми заннмаеть первое м сто, такъ-называемый «Золотон». Зам^Бчательиа гора «Мптридатъ»; иа ея вершіініз, въ красішоГі часовм , покоптся прахъ изіі стпаго ученагоизсл доватоля дренностей И. А.Стемпковскаго, бывшаго керчъ-энпкольскимъ градоначальникомъ; также достойны вниманія катакомбы п древнія могплы, шузей древностей, церковь Іоанпа Предтечи (VI в ка), при поторой хранится древиое рукошіспо Евапгеліе на греческо.мъ язык , и караптпнъ на м-сстБ древияго поселенія Мирміікіоиа: въ д сяти же или дв надцати вер. отъКерчи лежіітъ, почти у самаго пхода въЛзовскоемор ,городокъ ЕниКале,съ упразднеііпого крипостью. Тутъ жпвутъ большею частію рыбаки. Неподалеку отсюда устроенъ маякъ, для осв щенія путп судамъ, плапающимъ по Азовскому морю. Также прим-Бчателыіы: с риые источникп, волканы извергающіе грязи, оетатки дровияго водопада и ломки строеваго, раковпстагоіізиестняка. Въ 12 вер. отъ Керча находится Комышъ-Ворупская бухта (с.м.), зам чат льная по ловл сельдвп (см.соч. «Керченскія древіюсти» Ашека. Одосса 1845 p.). Кесарійская ЛИтургІЯ, составленпая св. Василіемъ Великимъ. Это сокращепіе ісрусалимскоп лнтургіп. Ha BOCTOK'B она вошла во вссобщее употребленіе, покрапиеп-м р съ ^Ч в ка. ГІо чиноположепііо нашей Церквп, она должна еовершаться 10 разъ въ году: в ъ день новаго года, посвящеііпый па.мяти евятаго Васплія, епископа кесар[йскаго; накануц-Б Рождества Христова и Вогоявленія, если эти праздники не случатся въ субботу плч воскресепіе (гогда литургія Василія Великаго совершается въ самы дпп этихъ праздниковъ); по всБ.мъ воскреснымъ днямъ великаго поста, исключая нед Л7о Ваій, въ великій четвертокт. и великую субботу. Кесарійсіпн сшаволъ; получилъ окоичательпое ооразовапіе еіце въ III в к и , какъ видпо изъ п которыхъ, находящихся въ немъ, выражеиій, очевидно направленныхъ противъ ереси Савеллія, учіівшаго, что въ БОГІІ—одна сущность и однолицо. №*ъ кесаріГіскагосимвола вмиет съ і русалимскимъ, чрвзъ прибавленіе словъ противныхъ ресямъ Арія и Манедонія, образовался никео-цареградокій символъ. Кесарійскіп символъ содерхнтся въ пнсьм-Б Евсевія къ Квсарійсгой Церквн, сохранеи-

X

Кес — Кес Kec — K e c — ( 55 — поиъ пъ неторіи Сократа (1. I. с. V1FI. р. 24); пов далъ Іпсуеа Христа Сыноиъ Божіимъ читается такъ: В руеліъ въ едпшіго Воги-Оп- (Мят. XVF, 13. Марк. ІП. 27). і(а, вседершителя, Творца всего видимаго и КесарІЯ (Cesaria). Такъ пазывались сще гопевидимаго; — и ъ едімаго Господа Іпсуси рода: — 1) Апазарби, на Ппрам^Б въ «Сііісіа Христа, Слово Божіе, Бога отъ Бога, свътъ Campeslris»; — 2) /о^б,столпца і\Іавріітаніи; — оть Снъта, жизнь отъ жизни, Сына еднно- 3) островъ Герпсей, у бсреговъ НормандГи. родшіго, ротдеинпго прежде всей тпарн, отъ Кёссельри (Henry Robert Stewart, lord CaslleБогп-Отца ротденнаго преждс с тъ въковъ reagh), маркпзъ Лоіідондерп, зам чательныГі {черезъ Него-то все и иолучило свое ничало), апглійскій государственныГі чсловЗііъ, род. въ вопл.иіінвшагося для натего спасенія и no- с-Бверпоіі Нрлаіідіп, 1769 г., образовался въ жтшаго съ людьмн, страдившаго и въ тре- Кембрнджіз п во время путешествіп, вступилъ іпій день воскресшаго; восшедшаго къ Отцу въ пр.іандскііі парламентъ депутато.мъ отъ и cMea имъющаго npihmu no славою — су- граоства Дауна (Down) п явплся поборникомъ дить живыхъ и мертвыхъ; въруе.чь и въ парламептскоіі реформы; но пото.мъ, сдіілавДуха Святаго, припты ая паждому изъ ипісь членомъ англійскаго парламента, приНихъ самоетоятельное сущестповапіе, при- няіъ сторопу минііеторства. Въ 1797 г. онъ зиивая Оіпца—истітньшь Оищо.иъ, Сына— опять вступилъ въ іір.іапдсгчііі парламентъ иетнпншіъ Сыно.нъ, и Духа Святаго — ис- ужв какъ лордъ Кессельри, и сдтзлался хранитиниымъ Святы.т, Духомъ, какъ и ГосУіодь телемъ печатп и лордомъ казііачеііства. Черезъ пашъ, посилая учениковь Сноихъ на пропо- | годъ онъ былъ назначеиъ секретаремъ лордаоъдь. сказалъ: чшедиіе нпучите вся языкп, I иамистнпка. п лшого содиГіствоваіъ соедпііекрестяте ихъ о нмя Отца иСына и Свята- пію Ирландіи съ Англіею. Въ соедииенномъ ро Духа*. ' парлаліенті; опъ былъ депутатомъ Дауиа; въ КесарІЯ. Подъ эти.мъ пменемъ извтзстны трп 1802 г. сдт.лапъ іірезіідспто.мъ «Board of Сопіорода. 1) Лес^/л (Мазака), глаиныГі городъ 1гои1»(.іііііііістромъ остъ-пндскихъ дтзлъ), а въ Каппадокіи. Въ этомъ город-в родился св. Васи- 1805 г. воепнымъ .мііііпстромъ п мпнистромъ лій Ве.іикій, н иъ немъ же пото.мъ бы.іъ архіо- колоііій. По с. іертн Пмтта, опъ еложилъ съ сепископомъ. — 2) Кесарія палесптнспая иій оя должностп, по въ 1807 г. получплъ ихъ сноДруза. Этотъ городъ находидся въ Нмжн й ва и сохранялъ до ііесчастпаго похода на ВальГалі.іеп, (иизъ Средиземнаго ыоря; онъ по- херпъ и до поединка съ своимъ товарищо.мъ строепъ Стратопомъ — полководцемъ Дарія, Каііііііпгомъ. Въ 1812 г. опъ посл довалъ за отчего иназыпался «Стратоповымъсто.піомъ». .маркпзомъ Веллеслп, въ звапіи .міінпстра ипоИо свид^Бте.іьству locuoa Флаиія, Иродъ Ве.ііі- странныхъ д лъ, прпбылъ въ 1813 г. на тверкій зиачнт .іыю упелпчилъ и распростраііп.іъ дую землю и съ ридкою д-Бятельностью служилъ этотъ городъ, построивъ въ пе.мъ театръ, а.м- пружпною всихъ предпріятій протішъ НапоФіітеатръ, огромпую башню, храмъ въ честь леона. Настоящая его исторцческая д ятельКесарн Лвгуста, отъ им ни котораго н са.мый пость началась по паденіи Наполеона, при заіородъ получиіъ пазвапіе Кесаріи, а для от- Елюченіп всеобщаго мпра^за чтй онъ получилъ .сичія отъ двухъ другихъ городовъ того же благодарность парла.мента и без.м рныя поимени, эта К сарія назвапа «Па.іостиііскою». чести. Ііо с.мертп отца въ 1821 г., онъ сд-БлалЗд сь КорнііііГі-Сотникъ былъ креіценъ. св. ся иаркизомъ Лопдондерп, но удержалъ свое ап. Иетролъ (Дізяіі. X. 1.); въ Кесаріи св. ап. мисто въ нижнеГі палат , которои былъ предПаведъ йылъ два года узнпкомъ, поі;а ие 6ы.іъ водителе.мъ. Въ 1824 г. умств нныя способноотведенъ въ Римъ (Д ян. XXI. 8. 9.). Въ на- стп его прііміітио разстроились ; онъ уБхалъ стоящее время Пах стпнскаяКесарія находит- въ свое пом-Бстьо, въ графстві; Кентъ, и тамъ ся въ развалшахъ: ограда, портъ и нивкодь- копчп.іъ жпзпь 24 августа 1824 г., разр-взавъ ко па.мятниковъ — вотъ остаткп зна.меііитаго пу.іьсовую жилу на шеи порочинпымъ ножип когда города. — 3) Кссарія Филштооа иіи ЕО.МЪ. І1о.іитііческій характеръ его разно оц ГІаііея, ііа.іестііііскіп городъ въ Верхпсн Га- нивастся различными партія.мп. С.мерть его ліиеп, илизъ рііки Іордапа, на восточіюй^его проіізвела болыпую пере.мБну въ кабннет ; стороц-В. Первоначально этотъ городъ пазы- популнрпость іо была огромная. ГІри неутоиался ГІапеею, а Кесаріею ііаимеиованъ въ мимоіі д-вятелыюстіі, онъ влад-Блъ обп.іьнымъ, честь Кесаря Тиверія; назпяпіе «Фіиііпповоіі» хотя не изящнымъ даромъ слова. иолуммлъ отъ того, что бы.гь увелічепъ іі расКестнеръ (Abraham Gollhelf Kastner), одинъ ирострапенъ Фнлиппомъ, сыномъ Ирода Ве- нзъ зиамеіштізіішиіъ імате-матиковъ и остроликаго. Въ Кесаріи Фіілипповой ап. Петръ нс- уиптііішіііъ сочинііте.ісіі эппграммъ. родил-

Кет — Кет

—

6 6

ся 1719 года въ ЛеГшцигБ. С.ъ десятп литъ онъ иачалъ запи.маться іоріідичесілипг паука.іги, подъ рукоіюдстиомъ сцоего отца, Быпшаго проФессоро.мъ ііъ ЛеГтииі-Б, а на 11 году оиъ в с т у т і л ъ въ «Collegium dispnlatorium», состаиіеіпіую изъ ло.іодыхъ людей, поспятішшііхъсебя дізучеиію правъ. Будучн студентомъ, онъ съ 1731 г. ста.іъ іірп.іеааіо іізучатр> Фа.іосоФІю, Фнзііпу, діатематіп.у и восооеппостіі метаФіізику, но при этомъ ие переставалъ постояпно занпматься юріідпческіі.ми науками ; въ 1737 іоду опъ былъ сд-Бланъ капдндатомъ правъ; съ 1739 г. началъ чптать лекціи ліате.матіікп, ФІІ.:ОСОФІІІ, логпки н юрпспрудеіщіи. Въ 1746 г. получплъ должность эистра-ордіиіарнаіо П[іоФессора, а чирезъ Юлізтъ былъ опрод-Елеііъ на выгодпыхъ условіяхъ въ 1'ётттігеіііз прОФессоромъестественпыхъ иаукъ в геометрін. Онъ умеръ 1800 г. По діате.матическіі.мъ занятіямъ Костнеръ оказалъ болыпія заслугп. Изъ множества его сочіиіеній , которыя мало-по-малу вытисціілп учебиики ВОЛЬФЭ, особеішо за.м чателыіы: «Geschichte der Malhemalik», .1796— 1600 года. п «Anfangsgriinde der Jlalhemalik», 1758—1769. Оііъ былъ ИЗВ-БСТ ІІЪ своимъ остроу.міомъ. которое особеппо впдію въ его колкихъ эппгра.м.махіі, часто касавшихся изв стаыхъ л п ц ъ ; это остроуміе павл кало на пего мпоіо пеііріптіюстей. Его эііпграм.мы, между которы.мп есть очеііь зам чателыіыя, былп изданы въ порвыГі разъ въ Гіісепі;, въ 1781 г., безъ имени автора. КетеваНЬ, кахетііііская царпца, дочь грузипскаго кпязя Ашота Баіратіона, происходившаго отъ царскаго рода ; род. въ 1573 г., въ мі^стечиіз Мухраніі, тогдашнемъ міістопребьшапііі Багратіоповъ. Въ 1587 г., на 14 году возраста, она ііступпла въ брапъ съ царевичемъ Давядрмъ, старшимъ сыномъ кахетпнскаго царн Ллександра II. Оставшисіі вдовою, она, по возшеитііііі нэ простолъ Коиотаытііна Мусульмаиина (см. Константинъ Алежсандровичъ царовичъ грузвдСКІЙ), возвратплась въ родительокій домъ. Ках тинцы, вооружась противъ Коистаптина , отііравиліісь къ Кетеиаии н упросили ее возвратпться. Подъ ся предводительствомъ, рнп разбпліі н умертвплп Копстаптииа, н вручилп Кетовани правлоніе Кахотипскаіо царства. Ііерсидсіаіі шахъ, опасаясь воіиіы во всой Грузіи, ртпустнлъ и з ъ Иерсіи ііаходпвшагося тамъ сына Кетевапи, Теимураза,который іі взошелъ па прсстолъ своихъ предковъ въ 1605 іоду. Жпвя въКахетін, К теваш. усердио зацидіалась украшспіомъ цорі;веі'і и імопастырей н сд лалась покровіітелыіицею вдовъ п сііротъ. Спошепія Грузіи съ Россіею

—

Кет — Кет

ііобудіі.ш шэха Аббаеа двішуться съ 1615 году съ спльнымъ воііскомъ пъ Грузію. Гіріібывъ г.ъТанжу (Елисаветополь), опъ взялъ і.ъ собъ р.і. з:ілогъ вьрпости сыпа Теймураза, A.ieuctniдра, съ матсрью. Кстевапь, пс же.іая разсгаться съ впуко.мъ, охотно посПідовала за ІІІІМЪ. По разоревш Грузіи , шахъ Аббасъ вел лъ заТОЧІІТЬ царпцу Котевапь въ ІІІпразъ. Удручсчіпая горестью, она проводнла іоды въ темніщ , слуша.іа божоственную литургію въ палатки пзъ устъ лонаха Васи.іія, взятаіо ею изъ Грузіц; по с.мотря иа угрозы шаха, оставалась тпердого въхріістіаіістві:.,іі сврпмъприіит^ромъ хоттзла подать песчастподіу царству образецъ твердой вііры м хрпсгіамскаго самоотворжепія, даже и тоіда, когда паходіпшііііся прп пеіі свящешіослужптель ііріпіялъ маіометаіичво. Видя ііепрсклоііиость ц а р і щ ы , шахъ ве.іізлъ прсдатв ее му.ка.мъ. Оиа проіізпесла посл днюю молитпу п пригбтови.іась іірііпять мучеііическііі в н о ц ъ ; са.ма пріобщіі.іась Св. да|)Оііъ, предстала исполнптелялъ воли шаха, п сказала: «Соворшаііте во.ію ііечестивца». Въ виду царпцы раскаліі.іи жол зо и ж лп имъ 'РУДЬ, руки и плеча е я : раскаленнымм ЖСЛІІЗпыми щипца.міі рвали ея ТІІЛО, сосцы п рукн: па рапы ея броса.іп расчіалеііпые уголья, полоЖП.ІІІ па ся іолову раскаленііыіі котелъ п опа у.мерла иъ веліічаіішихъ мукахъ, 1624.года, на 59 году отъ рождонія. Католическіе дпіссіоиеры аіа-устиискаго ордепа, бываііо въ ШпразЪ свидіітелями мукъ Кетевааа за в1>[)у, тааио взялн ея останка, положили въ кпвотъ н аоставнлп axij ВЪ алтар-Б храма. Чудеса псцБлеаій отъ моіцой святоіі ооодрііли .многііхъ храстіааъ, и іізумиліі ліагометааъ. Католпческіо моііахи привезла въ даръ сыну е я , Теамуразу, го.юву святой и правую руі;у. Католакосъ Захарій, архіепископъ алавердскіп Іоаіпіъ, со ВСІЗМІІ святитсляма ііравос.іавіюй Ц е р к в а , въ соаровождеиіи сыаа мучеаііцы царя Теіімураза I, аоложилн остааки ея аодъ престоломъ а.іавердскаіо сооориаіо храма, составплн канонъ и учредиліі праздпество 13 септября, въ деаь ея мучеаичества. Архіоппскопъ Іоанаъ аривозъ изъ Персіи прочіо остатки ея мощеіі. Часть нхъ увезсаа въ Европу п теперь аще ааходатся въ Вельгіа, въ городи Немуріз. Кетлё (Adolphc Quelelel), директоръ оосорваторіп п ігроФессоръ атеаоя въ Бргассолъ, авторъ сочііаепій: «Memoires de 1'academie de Bruxelles» ; «Aslronomie elementaire», 1826; «Positions de physique», 1826; «Correspondance raathematique et physique», 1827; «Memoires sur les loix des naissances el de la mortalile»; 1825; «Recherches sur la population, les nais-

Кет —

КВФ

—

6 f

sances, les decis, les prisons, les deputs de mendicite etc. dans le royaume des Pays-Bas», 1827. Кетлеръ (Gotlhard), гёрмеіістеръ ЛИФЛЯИДІІІ, магистръ ордена .ІІШОНСКІІХЪ рыцарей Меча, избранъ нъ это достопіістпо въ 1557 г., когда пр стар .іый Фирстенберіъ доороиольно слож і а ъ съ себя тптулъ мапістра, а царь Іоапнъ Васпльевпчъ 1'розный вторгнулся въ ІІІФЛЯНдію. Желая возстановить ордеиъ, Кетлеръ искалъ по.моіци у германскаіо имиератора Фердмнанда, у Иольшц и у Данім ; по получая веуд только об щанія, двипулся самъ съ 10,000 воииовъ, пстребилъ дружину кпяэя Р-Епннна и отнялъ кр пость Ріінгенъ. Іоаииъ соіласился иа ціссти-лПісячное перемиріо съ Дивоніей, болЕе для того, чтооы остаповить усітвхи Ерымскаго хана Деилетъ-Гіірея, вторгнувшаіося въ это время въ I'occiio; Кетлоръ этимъ восііолыіовался для составлонія съ Авіуотомъ союза противъ Россіи. Иолучивъ і р о м з того по.мощь ИУ7. Германій, оиъ, еще за м сяцъ до окопчапія гіере. пірія, съ успвхо.мъ аттаковалъ Русскихъ блпзъ Дерита, но не въ сплахъ былъвзять у иихъ городъ. Неудачныя дъиствія Еетмера у Ласпса дали сиова перев съ Русскимъ, которые взяті й ъ Фелліша дов ршили завоеиаиіе Ливоіііи. He іімъя болъе иадежды поддержать ордепъ, магистръ посіітзшилъ призпать польскаіо короляСигіізмуііда-Августа государемъ Ліівоиіи, а сеоъ иыгоіюрилъ Курляидіго и Семигалію сътптуло.мъ герцога.Когда же въ 1577 г. Іоанііъ IV далъ Ливоніи короля въ мщъ датскаго іірннца Мапіуса, Кетлеръ уіоворилъіі его отдаться подъ покровнтельство СтеФапа Ьаторія. Опъ умеръ иъ Митав , гд и погребепъ. Кеть, рпка Ооскоіі спстомы, вытекаогъ пзъ Кемчуіг.каго погорья, прииимаетъ до 15 різчекъ въ Бнисейской губерніи , 19 въ Томскоіі, п сливается съ Обью у Нары.ма. Кеть, осшія діая хвоіінымъ л сомъ н таіьйикомъ, пзръдка березпякомъ, течетъ почтп на 1,000 верстъ. Ііерсга ея ііоперОіМТ>нно то круты п высоки (до 30 саж.), то ІПІЗКІІ п тупдропаты. Суда съ грузомъ 15,000 пудовъ подымаются вв рхъ отъ Нары.ма' на разстояпіп 600 верстъ, по выше "ОІІИ смВпяются ііовозкаліи, вм-Бщаіощшііі no болізе 1,500 пудовъ груза. ІІІпрпна ртзкп па первошъ протяжеіііи 250—600, па второмъ 90 —30 сажеиеіі. Грунтъ Кети посчаиый; вода ея чпстая. Кефалонія (древній JEa/tos a Epirus Miloena), «стропъСредизеіМііаіоморя, самыііболыіюііизъ Іоніііскнхъ; оиъ лежптъ между 3S 0 15' с. долг.

Г. VI.

—

КбФ — Кпв

и 18° 15' восточпоіі широты, прп вход-Б въ Лспантскій заліівъ;іі.мТ5етъ 15 мпльвъ длнну, 8?-^ въ ширіиіу п 293^5квадр. миль пространства. Въ 1825 г. число жителеіі острова простиралось до 48,860. Весь^ остр. поі;рытъ горами, изъ которыхъ зам чательн. Неро, и подверженъ частымъ зе.млетрясепіямъ. На не.мъ паходятся 3 города: Аргостоли съ 5,000 жіітвлеп , Лпксури съ 5,500 и кр пость Аксо. Въ древвостп зд сь былн іізвъстпы города: Саме, Пропосъ, Кроіііопъ п Пале. КеФврштейнъ (Chrislian Keferstein), геологъ, род. въ Галл-В 1784 г., служилъ аускультаторо.мъ въ судТі; слушая лекціи СтеФФепса, пристрастплся къ геолоііп п геогнозіп, которы.мъ съ 1815 г. посіштплъ сеоя ІІСКЛІОЧПТРЛЬНО. Его сочііпеііія: «Geognoslisch-geologischeDarstellung Deuischlands», 8 т. 1823 - 32; «Naturgeschichte des Erdkorpers», 2 т. 1834; «Geschichte und liiteratur der Geognosie», 1840 п проч. Кивачъ, водопадъ, восп-Бтый Державііпымъ, который въ 1787 г. быдъ олонецкнмъ губернаторомъ. Находптся въ Олонецкоіі губ., въ 70 вер. отъ Петрозаводсі;а, въ 5 вер. отъ деревни Вмкшп цыи въ 12 отъ Кончезерскагозавода — тамъ, гд ц и п ь Діорптовыхъ хол.мовъ останавливаетъ течепіе р. Суны (выходмщеіі изъ Лупдъ-озсра и впадающей въ заліівъ ОпежсЕаго). Высота вертііі;алыіаіо падеиія водопада 8 саж. Верстахъ въ 20 выше Кпвача паходится еще Н СЕО.ІЬКО друпіхъ,, донолыю значііте.іыіыхъ водопадовъ, но падепім іі.\ь ие такъ вертііЕальпы, какъ въ Супскомъ. Киворій, (mjSMfю , ІІЛІІ по-латыііи ciborium). Въ церквахъ съ древнихъ времеиъ устраивается иадъ простоломъ балдахпнъ, плп С-БНЬ; которая пзображаетъ собою небо, поіфываюіцее простолъ Вожііі. Въ констаптііііопольской СоФІііскоіі ц рЁвв, гд-Б все было ВОЛИІ.ОЛТ.ШІО, і.ііпорііі былъ сдіианъ пзъ серебра п іюддержіи-.а.іся , соотв-втстненііо ч тиреЧіъ угла.мъ престола, четырьмя серебряпы.мп столбамі!, между которы.ми іі шаліісь (ііаі ъ и иып въ ц-Вкоторыхъ церкпахъ) ііокрові.1 для закрытія престола со ВСІІХЪ четырехъ сТороиъ. Чтобы ішдимо пзооразпть ііевмди.моо прнсутствіе надъ престодомъ Св. Духа,- подъ кпворіе.мъ дізлается ипоіда іізображепіо голубя — симполъ Йвптаіо Духа. КИВОТЪ (xtjSwto?), соиствоиііо з и а ч і п ъ деревяішыіі ящпкъ, поставецъ; no у насъ это слО no употреоляется для озпачеиія яіцпка, въ который ставнтся иконы , И ковчега заві га (см). Въ ,ііосл дііемъ значеніи опъ мазывается .Кіівотомъзат;та»,«Кіівото.мъсиіід1інія»(Исх. XXV. 10).

.

42

Кид — Кид

—

61 і8

Кнданьское пксыяо. Въ кнтайской исторіп, пъ стать о пзобритепін нючженьскііхъ буквъ, пъ 1119 году сказано Сі дующее: «Виачал Нючженьцы lie пмізли пись.менъ; отъ плБпиыхъ Киданьцевъ п Китайцевъ они ііаучіиіісь кндаиьскоГі п Еитайской гра.мотіз, почему кидапьскіп государь предписалъ Гуіііеию—кптайскоо подуустапное ппсьмо н Форму киданьскихъ буквъ, приспособішъ къ пючжепьскому языку, составпть нючженьскія буквы п ііііестп ихъ въ употрсблепіе». ВпослТздствіп еще пзобрізтены былп малыя нючженьсЕІя буквы, а гушеневы. въ отличіе отъ посл д., назвапііі бодьшіши. Кпдань, спльно пог.о.іттіе въ ВосточпопЫонголіи, начавшее усилнваться съ VII столтзтія. Оно занимало зе.міи ііыігішпіііхъ АГімаковъ: Кбрципь, Корлось, Дурботъ и Чжаротъ; Кидапьцы поперем нію были то подъ покровптельствомъ Кптая, то Дулгаскаго до.ма илп обоихъ вм сгЕ и состояли изъ осьми поі;олізіііГі, взаіі.мио соединенныхъ между собою. Впутреннеепрапленіе у ппхъ было избпрателі.ное. 1!ротивъ Кпдапей, въ 755 г. быю послано нптаГісі;ое войоко въ чнсл 150,0000 чол. подъ предводительство.мъ Монгола Аііь-лу-іиаиь, который впезаппо обратился противъ К п т а я , своего втораго отечества, взялъ ооъ столпцы — Сиапь-Фу п Хэ-пані.-Фу, объяпивъ себя п.мператоро.мъ; по вскорз, послт; ІІІЗСКОЛЬКІІХЪ біітнъ, этотъ мятежникъ былъ разбптъ бйхорскшіъ хаііо^іъ. Въ 901 году главою Кидапьцевъ былъ изоранъ ЕИЯЗЪ Блюй-амба-гянь, велпкііі полководецъ своего временп. Въ 904 году онъ спялъ съ себя званіе главы, сд-Блалъ большія завоеванія и въ 916 году объяішлъ себя едпнодержавнымъ повелителемъ всеіі Монголіп. Въ 93G г. до.мъ Киданёй содтзйствовалъ Шіі-цзііиъ-тхану, основателю диііастіп Цзппь (продолжавшейся 11 хъть), къ занятію кнтайскаго престола, за чтб уступилъ Кпданьцамъ 16 округовъ въ пыіі шнихъ губерніяхъ Чжп-лч п Сань-сн, и ооязался платить ежегодную дань вь 300,000 кусковъ шелковыхъ ткапсіі. Спустя два года іюсхъ этого, Кидапьцы. посл упорпой войиы взяли столицу Китая, Кхаіі-Фыпъ-Фу, п в.м с г в съ т-Бмъ захватиди въ пл иъ преемника Ш и цзинъ-тхана, за неплатожъ данп; no киданьскій государь не .могъ утпердиться на престол кнтанскон іімперііі и u.vfBcrB съ плФннпкомъ у халъ въ Моигоіію. Оі;оло941 г. воііска Киданьцевъ окопчателыю были вытиснеііы изъ Китая полководце.мъ Лю-чжіі-юапь, осііователемъ четвертойдипастіп Хаііь,вступціішіі.мъ на упраздиенный китайскій престолъ. Съ9б6— 979 г. Кіідапьцы неудачпо поддержішали илаДІІТ ЛЯ с верпаго Китая, претеидгнта на кіі-

—

Кид — Киз

тайскій престолъ, п торп-Влн снльныя пораж . нія. Съ 9S6 по 1004 годъ Киданьцы постоян' по разбпвали китайекія воиска, п накопецъ обложилп самую столицу Китая. По заключеііііі мпра КитаГіцы ооязаіпсь ежегодно платить поб дптслямъ по 100,000 лапъ серебра и по 200,000 кусковъ іпелконыхъ ткапеп. Въ 1042 г. кііданьскій домъ объяіііілъ своп права еще па Юокруговъ, лежапшііхіі ЕЪ югу отъ Пекпна, по кптайское правитеіьстио, в.мТ.ето зе.чель, прп! бавпло ЕЪ ежріодпоп дапи еще 100,000 ланъ серебра п 100.000 кусковъ шолі;овыхъ тканей (і;усоі;ъ шелкопоіі тпани былъ равенъ 1 дану серебра, сліздователміо пся су.мма и серебра и тканями раізпялаоі) 10.80 пуд. чистаго серебра), съ прсдоотав.існіемъ ііорвеиства кпданьj сЕому дому надъ китайскп.мъ. Въ 1114 году, па I бергахъ рЪЕіі Суигари-улы ліногочпслеііныя ополчепія Кіідамьцсііъ бы.ш разбпты пА-го.іову Тупгусами, Еоторыхъ они прііт-пстіяли, ПОДЪпредводитсльстпомъ Апгуда, ооъявмвіііаго себя, въ 1115 году, и.мператоромъ, съ принятіомъ свое.му дому иазвапія Лііжііпь-гурупіі, покитайски Чіші> ю — Зо.ютое царство. Кидекша, село Владимір,сЕой губ рніи, въ 4-хъ пер. къ в. отъ Суздаля, па право.мъ берегу Нер.іи, пріптііаіощеГі зді;сі. р чі;у Ка.меііку, теЕущую отъ Суздаля. Кидекша .мізсто исторпческое: здБсь быгь ставъ іі.іи становіііце сп. Енязей, мучепиковь Вориса и Гд-Бба Владпj міровпчвГі : ЗДІІСІ, оим сошлись, п оп.іаЕавъ , смерть отца, ришились ііхать туда, ГД-ІІ ожиі далп йхъ муч иическі вішцы- Въ КПДОЕШІІ ЖІІ.П> князь Георгій Владм.міроиіічъ Долгорукій п ІГЕЕОТОІІЫЯ лнца изъ ого се.чеііства. Uaj мятникомъ пребывапія ЗДІІСЬ Долгорукаго осталась церЕонь, ііостроепиая иш> изъ билаго тесанпаіо камня въ 1152 г., во имя св. Борпса н Глъба. Въ эгоп церквп, иа правоп стороні;, въ арЕіі, положепъ сыііъ 10|)ія, Борисъ, ЕПЯЗЬ. суздальскііі, а па ЛІІПОЙ стороніі, тоже въ аркіз, КНЯГІІПЯ Марія, сііончавіиаяся въ 1161 г. Къ памятииЕаиъ ста|)ііпы отііосіпся таЕ?ке находяіціигя па здБиіпеіі ЕО.ІОКОЛІ.НІІ ЕОЛОКОЛЪ въ 25 пудовъ; онь вылптъ при царіі Іоаіініі Васіі.іьеішчті и при митррполит Марк-Б, и перенесспъ сюда изъ ііил;егородсЕаго Печерскаго .чонастыря. Говорятъ, что Сузда.іь простпрался ігСЕогда до са.моіі Кидокши. Кизевгттеръ (lohann Gollfried Carl Kiesewel| ter), н мецкій ФІІ.ІОСОФСКІІІ пмсатель, ШЕО.ІЫ Канта; род. въ ІІерліііПі 1706 г., иаходп.іся съ 1792 г. проФессоро.мъ ЛОГИЕИ ІІ[ІІІ таліошпеГі медиЕо-хпрургичесЕой к ш е г і и ; ум. в ъ 1819 г.Его сочііпенія: «Grundriss einer reinenallgem.Logik»,. 2т., 1791--96;«Darstellungder , wicliligsleiiWahr-

Киз Еиз 659 — Киз — Киз heiten der kritischen Philosophie» ; 2 т., 1795 — 1 въ 1701 году нждивеніе.мъ патріарха Адріана 1803; «Logik fiir Schulen», 1794; «Die ersten An- которымъ также достаплепы сюда пзъ города fangsgriinde der reinen^athemalik',1799; «Erliiu- Кизпка части діощеГі 9-ТІІ кіізіічевскііхъ мучеterungen der erslen Anfangsgriinde der reinen нііковъ, отчего и мопастырь поіучнлъ свое Malhematik», 1802, u мн. др.—Ha русскіп языкъ иазвані . Моіцп эгп храпятея нъ сооориоіі церпереведено только одио сочпііеніе Килеиетте- кви «Введепія во храмъ Пресвятыя Согороднра, «Краткая .юпіка», іі|іоФоссоромъ То.іліа- цы», въ особо устроепномъ драіоцвішомъ ковЧ ІІЫМЪ, д о л о с.іуікііііімая руководство.мъ въ чог-в, Боторыіі, ма 26 число іюпя, ежегодцо песредиихъ учеоныхъ заводеніяхъ и имъншая реішсптся въ Казань В.МІІСТІІ СЪ чудотворною много ііздаиііі. икопою Се.міі-ЕзерскоІ! пусіыпи (съірестны.мъ Кизиль-Куртъ. — I) П.іемя Внутреинііхъ Киргизовъ, і и ъ рода ііаііу.іъ; зимуетъ въ РычъПескахъ, OKOJO Ка.мыіиъ-С^амарскихъ озеръ и при Каспіііскомъ морБ; г.іавііізпшіяегоотд , Біенія: Саба. Элыу.іу, Куттенбетъ и Урчн. Пле.мя Кіізи.іь-Куртъ іпПіеіъ 500 квбитокь и 2,000 мужчинъ. — 2) Кизняь-аіаііи, озеро Ореиоургскоіі гуоерпіи, содержитъ въ себі; миперадьиую щелочную СО.ІІ>, пмііетъ 30 иер. д.іііпы и 20 ширииы. Кизильнакъ (Mespilus, Linn.), родъ растенііі, прііііад.іоа;ащііі ьъ со.мейству РОЗОЦВІІТІІЫХЪ (Rosaceae). 1'одовые ііріізиакіі его: отгиоъ чашечкп представлявтъ 5 листоватыхъ разд ловъ; лепестковъ 5, окруілеііныхъ; 5 пестпковъ; плодъ почтіі іііаровіідпыіі, сгшоепутып, и съ щирокимъ пуикомъ у перхушкп, окапчпвающейся разръза.міі чашечки о 5 ІІІ-БЗДЫШк а х ъ , изъ которыхъ въ каждо.мъ находится сначала два зерпышка, a no созрипііі только одио; впутреплоднмкъ костяной. Іізъ породъ кнзіільпика замъчателыіы: — 1) КизильюіКЪ обыкннвеипыіі или н мецкій (Mespilus Germanica, Linn.; Кпзиль иріа, Цішошннкъ, Чашковоедерево, Меспнлъ), растотъ въ Германіп, Франціи н Италіи; у пасъ же— в Курляндіи, на островЕ Эзел , въ Нодо.іьскоіі губсриін и въ гористыхъ мистахъ южноГі ц восточноіі Россін, па Кавказв п поУралу. — 2) Кизилшикъ iuu/toea//iuii(^\espil\is pyracanlha, Linn.; Огпепный кустъ),са.чороднорастетъ въ полудсчшыхъ частяхъ Европы, ію Франціи и Іігаліи; у пасъ на Кавказ-в. - 3 ) Кіии.іьиикъ пцшистиа (Me­ spilus coloneaster, Linn.), самородно растотъ на Альпіпскихъ и Ііііреііеіісыіхъ горахъ, въ Гермапііі п с-вв. Азіи. —4) Кісзплыіикъ .ца.іорослый (Mespilus chamaespilas, Linn.), растетъ въ Европ на Алыііискихъ и друіихъ высокпхъ горахъ.

Кизильскаа крвпость, па Орен.бургской пограіпічноіі ЛПІІІІІ, ложптъ при впадеиіи рики Кнзпля въ Ура.іъ; ііъ428 верстахъ отъ Оренбурга; отъ С.-Петорбурга въ 2,480 вер. Им етъ 220 домовъ и жпгелеГі 402 иуж. п. п 480 жеп. пола.

ЕнзпчевсЕіп казапскіп мужской шнастырь, 3-го класса, въ 2 вер. отъ Казани; построенъ

ходомъ), и остается тамъ до 2(5 іюля. Въ честь этихъ .мучеііиковъ, въ соборноіі цррі^вп устроенъ прид-Б.іъ. Кизляръ, усздныіі городъ (лавроііо.іьской губерніи, u третьек.іассная кр-ппость Грузинскаго округа; лежитъ па ііпэкоіі н болотпстоп рапішнъ, въ 456 вер. къ ю.-в. отъ Ставрополя, блпзъ устья р-Бки Терека; отъ С.-Г!етер6урга въ 2,455 вер.; отъ Москвы въ 1,781 вер. Кпзляръ основаиъ въ 1736 г., иа мііст бывшей кр-Ьпостн Св. Креста, построонпоГі въ 1724 г. Городъ находіі.іся прежде па Л-БВОМЪ берегу 'Іерока, no по прорытіп (въ1795 г.) капала пзъ Терека въ море, р ка разд-Блиласв, u Кизляръ стоитъ тепорь на .мысв, образуе.мо.мъ старымъ іі иовымъ рус.іамп. За Моздокомъ, на пути къ Кизляру, кавказскій стеіпі ііри.мвтііо с;.лоііяются къ Каепііісиому морю, и гіриііп.маютъ впдъ бол-Бе дпкііі и пустынііыіі. Кизляръ состоитъ пзъ собственпаго города, кр пости, солдатскоГі слободы н ио.іеваго строепія, называе.маго Та. тарамп Кпрды-аулъ. Земляныс валы крізпостіі возвышаются уедііііенпо ца шнрокоіі раііііііп-Б, между солдатской олободою іі городомъ Кпзляръ величиною не .мен е Ставрополя, но расположснъ на вредноіі для здоровья МІІСТНОСТИ. Порождающіяся зд-Бсь оо.і-Бэііи сутьмногоразличныя лихорадки съ ихъ ііос.гвдетвія. ііі, горячки, воспаленія, кровавые понисы, піоеточивое воспалепіе гдазъ п то.му подобнын. Тсперь въ Кпзляр до 9,000 об. іі. житолей; пять православііыхъ церквеГі, кроміз того три армянскихъ п пять .мечетеіі. Въгородт., іізк.іючая казопныхъ ка.меиныхъ здапііі въ крБпости, п^Бтъ. ни одного калсниаіо до.ма. Кпзляръ іі.\іт>етъ ыиожество иііііоградпыхъ и шолковпчныхъ садовъ и производитъ зііачнтолыіуіо торговлю виііаліп, водкою и рыбою. Въ город 16 кожевенныхъ заводоіп., пропзводнщихъ на еум.му до 5,000 р. с. въ годъ, п 8 зав. для выд-с.іыііаііія вина,проіізводящііхъежегоднодо 30,500 о-вла го, до 16,1500 бочекъ краснаго вина. Съ 1829 г. въ Кііз.іярт> учрежденъ комитетъ д.ія поддерживапія ИІШОДІІЛІЯ. ЗдБсь родился князь Еагра\\онъ. — МНЗАярспііі j/ здъ, лежнтъ между КуІМОЮ, Кабпіііскпмъ моремъ и Терекомъ, и зани-

Киз - Киз

660 —

ііаетъ пространстііа 2,519 т;в. верстъ, нзъ ччсла і;оторыхъ способпоп къвозд .іыг.апіюземіи до 77,500 дес. п несііособпой до ]8''і,500 дес. Жпте.ісй въ у зді; до 3,700 об. по.іа. М стоііо.іо;кеі!Іе по большкй частп прсдстаилпстъ ненасс.іеиную , пссчапую и бозл спую степь, иъ котороіі кочуіотъ Ногаііскія орды « Трухмечцы; прострапстііо же, лежащее г.ъ востоку о т ъ дороги ІІЗЪ Кизлнра ъ Астрахаиь (восточная часть у зда), болотпсто, авесноіо п осепыо вовсе пеііроходммо. Зд сь иаходится мпого озеръ (Едшапъ, Казъ-огпіиъ, Черпое, І5сі)ецкоо і)др.),которыіі истр чаіотсята!;же no ріиііз Кудіи, блпзъ Новосладковскоіі станпцы п въ друг и х ъ м стахъ.Почвазеллппесчапая исоіопцепатая, неудобпа-къ хлчзбопаиіеству, отчого жптсли обратімись ,къ болізе пыгодпы.мъ отрас.іямъ пролышлспііостіі, изъ которыхъ за.мізчателыіы: садоводство, імелкиводство, скЬтоводіство и ВПИОДІІЛІС Садоводствомъ заіііімаютен преи.мущеетвеіиіо въ городіі Кизляріз и па берегахъ р-вііи Кумы; іипіод-Бліемъ — n o Кумі5 и вособенности по Тер і.у. Слпдуя отъ Моздока иъ Кі.ізляру, fici)en. Тереі.а представляетъ повсюду вііног[)адііпкіі, козд-іілываніо ілйторыхъ есть главпБйіиее занятіо казачыіхъ с т а і т ц ъ . Кизлярсъія вина, довольствуя туземцсвъ и ІІятигорскъ, вывозятся въ эпачптелыіо.мъ кйличествБ и внутрь Россіи. Кро.мі; вппа, ВЫДІІЛЫиается изь виноірада зиачгпелыше колпче ство водки, пзвьстііоіі подъ ішепемъ кпзлярІ.И. Для пооіцроиія ІІИИОД'БЛІЯ, блпзъ города Кпзляра пждіівеіиемъ правптсльства разведоиъ н содержится виііогрэдгіыі'1 садъ, и оспсжаііо училпщо віінод лія. He смотря иа болыиое производгтііо иііна, пзъ округа вывозптся еще ішноградъ г.ъ ягодахі.: омъ идетъ вза.мізпъ хл ба,въі:оторомъ з. ссь обыкновеппо бываетъ иедостатокъ. Въ у здт. 73 завода для выдилыпанія віпіа, ироіізиодяіцихі! ожегодпо до 200,000 бочекъ краснаго вппа й до 4,000 бБлаго. Шелку добывастся въ уБзді; ежегодпо оіюдо 180 пудовъ. , Кпзгаеръ (Иваііъ ИІІОМОПІІЧЪ), гепер.-лептеиаптъ, окружноіі гспералъ 1-го округа ОТДІІЛЬнаго корпуеа тіут|)СНііеі'і стражп: ироіізведепъ въ прапорщини 1805 г. изъ пажескаіо і;ориуса въ ииіормаплапдскііі дііагуискііі (что виосл дстіііп былъ іусарскііі) т л ь ъ , пмізя отъ роду 18 л тъ. Участвоиалъ in» і:амііаяінх7> ирот п в ъ Французовъ 1805, 1800, 1807, 1812, 1813 II 1814 годахъ н иаходплся въ сражопіяхі. прп П р е й с п ш ъ -Эплау, Гейльсбе])ги, Ф|)іідлапд , Стаховіі, Борпсовіі, иа порепііаві; (Ііраіпіузовъ черсзъ Г>ерезііііуі пото.\п> приДен[ісвпц ,Лсіігіциг . ири отятіі! города Соассопа, при ЛаонП

Кнз-Кик

п Сонъ-Дизье. Въ турецную іюмиу (съ 1807 г. по 8\'\ годъ), гіаходился пріі кр пости Силистріп, прп покоренііі Нраізлова, осадіі Шумлы й разоптіи ту[ичіі.ііхь воисіл, іюдъ Рущуко.мъ. В ь 1 8 І 9 г. былъ произведеиъ въ гіолповіпші, a в ь 1826л-. пазмачеиъ командиромъ маріупольскаго гусарскаіо полка. Въ 1827 г. Киз.моръ получплъ чіигь г н раіъ-маіора а въІЗЗО году пазначенъ Еомапдіуромъ l-fi брпгады З-й улаііскоіі (чтб нып 2-й) дпвіізіи. Въ 1831 г., въ войиу протпвъ польскихъ .мятежнпковъ, почти постоянно паходплся і!і> анаигард ар.міп и участвовалъ въ сражешяхъ : при Мпнск и П])іі ііокореиііі города Варшавы. Въ 1845 году ген.маіоръ Кнз.меръ мроіізведеііъ въ гепералт.лептеиаіггы и запммаетъ иастоящую должіюсть съ 1834 года. КазъКулессл йаи Казъ • Еалаазл (ДБІІИЧЬЯ башия), башпя блпзъ Ііопстанпиіоподя на азіятсколъ б регуі у Евроиоіщсвъ ошпбочно иазываемая башмсіо Лоапдра ; поставлена тутъ маякомъ п уже очспь развалплась. По турецки. П) сказаіііямъ, одному перспдско.му приицу, пореод тому въ садовііпцу, удалось проппкнуть въ башню къ одпоіі ПЛІЗІІНОЙ прііііцесс . Изъ цвБтовъ высБочила з.мия п ужалила принцессу. Любовпіікъ спасъ ее отъ с.мертп, высосавъ ядъ; это сіаоіпіло султаиа согласпться па бракъ ЛГОГ)ОІІІІІІ!;ОВЪ.

Кизы-Кершенъ, см. Бериолавль. ЕИЕИНЪ (Пггръ Апдреетічъ), род. 27 декября 1777 г. въ г. Алатыр , Спмбіірспоп губ., р і . 18 ъіая 1834 г. въ С.-ІІоторбург . Проис.ходплъ изъ рода Кіікішыхъ , озна.меііовавшпхъ себя заелуіамп со времетіъ ПЕТРЛ Вслиі:аго. Обучался въ паіісіопіі при МОСЕОВСКОМЪ уііііііорситетіз у проФегсира Чеботарева и накомецъ въ ДОМБ своеп тетки, кн. Н. А. ГолицыпоГі. Еще в ь д тстві; з а п і и а п ъ сержаптомъ въ семоновскіГі ііолі;ъ. Въ 1802 г. пожаловапъ въФіііі'ель-ад7>ютанты й съ тБхъ поръ пользопался постояіто отличпоіо момарілею дов рспіюстію, вслидствіекотороіі иа ііеговозлагалось мпого весміа важпыхъ [іоііучемііі. Нудучп брпгадъ - маіоромъ въ З-Гі арміи, онъ иаходился прн главііокомамдующемъ генерал Мпхелі.соц-Б. пото.мъ, во время молдаінтом і;амііаііііі, іірп гепоралі; МеііеіідоііФЧз п ііакопецъ прп геиералъ - Фелі.дмаршаліі кияз Прозоровскомъ. У хавъ, въ 1812 г., пзі, д-Біктвуюіцеп ар.чіп, опъ ііаходился безотлучпо пъ С.-Летербурги. при особіз Государя. Живя въ столиц , былъ въ дружби съ людьмп, отлігіавііііі.мііся заслугамп и дароваііія.ми. Н. С. Ыордвішовъ. Г. I'. Державинъ, А. С. Шлпіковъ и другіе змамснитые мужи уважалп его. Съ ііаступлеши.мъ

Ккк — Кал

—

6 I

камшшіи 1S12 г., КПКІІІІЪ, будучи ПОДКОІІНІІко.мъ гьардіи, пазііачеиъ дежурнымъ генерадо.мъ иъ ярмію іі пос.іаиъ иъ Ви.іыю. ГІри соедиііепіи двухъ ар. іііі, оиъ .иазначеііъ дежуриымъ т і е р а д о м ъ оиБпхъ. Въ окгпбріз 1812 года, за отдичіе ІІЬ сражсиіи, пропзиеденъ въ іспсра.іъ - .майоры ; въ мартіз 1S13 года, от.тча.існ подъ С.мо.іеіісі;омъ; въ аіірТ>.Пі гоіо ж іода, въ сражеііііі ііри Красиомъ. За воепныя дБ.іа подъ Парііжемъ, въ 1814 году, пожа.ювапы ему ал.мазііые знаки ордеиа Св. Аины І-іістеиеіііі. По взнтііі Парижа, Кпкіпп. уьоленъ вь отиусьъ длн издечеійн п пазначеігь брпгадііымъ геііерало.мъ. Этимъ окоимилась его воониая служиа, въ і;отороіі опъ отличался точиы.мъ іісііолііепіемъ своихъ ооязаииостеп, постоянііымъ усердіемъ , дъятелыюстыо и храороіггыо. По с іастливомъ окончапіи воіиіы , въ ПИСЬМІІ къ своо.му другу, A. С. Шишксшу, 0111. ПЗЛОЖІІЛЪ СВОЮ ДІЫСЛЬ о воздвііжеиіи хра.ма Спаситедя. Шишковъ иоказалъ это пнсьмо Государю ІІмператору п мысль Кіікііпа иосіужила иервы.мъ поводомъ къ еооруженію храма. Вскоріі е.му открылось повов оошііріюе ііоііріице. Въ 1816 г. онъ получилъ должиость статсъ - сеиретаря у іірііинтія прошенііі. Вгечепіе десятн л т ъ (до 1821 г.) онъ шгьлъ возможпость простпрать моиаршую волю па .многія полезныя преднріятія, былъ застуііііико.мъ за нссчастпыхъ, ііредстательствовалъ за нуждагощихся и вирно служіівшпхъЦарю u отечеству. Ніи;ото|іыя ученын общ ства.составидись чрезъ его продстагельство; въ 1820г.оііъ юставімъобіцсство иоощренія художшікоігь, вм]зстгБ съ кн. И. А. Гагарііпымъ и А. II. Ма.моііопы.мъ. Остаіінлъ статскую службу въ 1820 г. Въ звапіи статсъсекретаря опъ получилъ чипъ таііиаго СОВТІТнииа. НынБ олаіополучпо царстиующііі Гисударь, ПОСЛБ [отставіиі Кііііііпа, пожаловалі ему ордепъ Св. Алексаіід|іа Иеискаго, въ зпакъ своеіо особотіаго благоволепім. Кикины, русекіе дворяие. Въ 1581 г, о і т , діііістнун вмізстіз съ .Іяііуііоііы.ми въ пользу і;ііязе;і ІИуіісііііхъ , расііустпліі -въ иародБ слухъ о .мііи.моіі пздгБігБ, за.мышлмс.моіі боирііно.мъ ІІБльсіііімъ ііротппъ еодора Іипііііовича, u тБмъ проіізвелп .мятежъ. По ус.мііреіііп мятежіііиовъ, ОИІІ, какъ главпые ііоз.мутіпели, быліі сослаиы въ далыііе іорода п заключсны въ темімщы. КзленбаЛЕЪ пли КплеЕбаіка. Таі,ъ пазывается лгБото, устроеииое иь іюртБ на берегу, па котиромъ поставлеиы ш т ш і , блоки п друі'ія іі|ііпіадлежііостіі, ііеобходп.мыя при килеваміи іу,;оііь. Такое уетроііспю д-Блаюгъ пногда на

—

Кил — Кзл

осиоаго рода судц-Б, которое называотсн подвижпымъ килеіібалколгь. Килеішалки употреблиюгся чаще тогда, когда въ портіз иътъ дока, въ ЕОТорыГі бы можіш было [Иіести судно для ос.могра его иодводиои частп; тогда подподятъ судпо къ кііленбалку,- паклопяютъ его и исііравляютъ поврежд нія. Кпликія, дреічіяя ІІ|)ОІ)ІІІІЦІЯ ІІадой Азіи, ірапичашая ьъ с. цБпью Таирсііііхъ горъ, к ъ югу .море.мъ, къ востоку КвФрато.мъ, къ западу Іііізіідісп u ІІа.мФііліей. Она раздиіялась на Ііа.іикію гориспіую, иій ('[іахею, u Килішію въдо4ЦНахЪ. Мсжду р-Бками СаромъиТавромъ находплся узкііі проходъ, ІІЗВІІСТІІЫГІ подъ іімеііе.мъ «КІІЛИЬІІІСКИХЪ воротъ». ОІІЪ получплъ эти и.мя отъ Кплпкса, еыпа Агенора и брата Кадма. который привслъ туда Фііниіііііскую колопію ІІ далъ еіі цареіі.ГіослБ завоеианіяКііликііі Алексаидро.мь, no смерти оіо, Плистархъ, сынт» Аптнііатра, былъ кіілиліііскіі.мъ царемъ вт> 306 г. до Р. X. Киликіние, которые занпмались морсЕИМЪ разооііпачество.мъ, были поо-Бждепы ііоііпее.мъ. Кплпкія была ооращепа въ. I'njiciiyio ііровиицііо при Весііасіан-в. Оиа составляетъ геііерь часть Кара.маиіи. Кплгчей. Такъ прежде ііазывалпсь въ Россіп послы: «того ж лБіа выіідоша изъ Орды кпліічсеве (послы) князя великаго» пліі «тов же осеіш придо изъ Орды кпязь Мпхаііловъ кплігіеГі, іі.менемъ Ельча». КплІЯ, заштатііыіі городъ Бес^арабской областн ,іі второіиасспая крізпость Дунайсі;аго округаі лежптъ пріі усіі>'Б Дупая, нъ 254 вер. отъ Кишспіева; итъ (.'..-Пегориурга 1,938 в е р с , отъ Москвы 1634 ворсты. Въ ноіі 6,000 жптелей обоого пола, три церивп: городскпхъ доходовъ собпраетсл о;соло 400 р. сер. Въ военноіі псторіи Кіі.іія за.мъчагел.иа т-Е.мъ, что три раза была взята Русскимп. Вг. первы;) разъ. ВСЛІІ^Ъ за кагульскою иобБдою (с.м.), огрядо.мъ генер а л ъ - п о р у т к а кпяія ГБіпіина; во вюрой разъ въ 1790 г. огрядомъ гепералъ - aimicia Меллера Зако.мсльскаго,которыіі осади.п, кр-Біюсть a иовслъ anp'oum вь пачалБ октнбря .м Бсяца, но ие могъ ііредириііять ііичвго р-Бшитслыіаго, пото.му-что гнрііпзішъ былъ ішдкрБіілеиъ дуііаііскою Флотпліеіо; ВЪ ііолоіііінБ поября 1'удовпчъ, которыи былъ пазііачепъ на .МТІСТО Меллера-3ако.мелі.скаіо,у5іітаго при ііроіізводств-Б одноіі СІІЛЫІОІІ ііепріятсльскоіі вылазкп, переираішлъ два баталіоиа u чотыре оруд я па остроі!Ъ,лежаіцііі иа Дуиа-Б ниже Кнліп, построплъ па помъ баттарею и ть.мъ иоспреіиітствовалъ іілаиапію пемріятсльскпхъ судрвъ и выходу ихъ изъ-іюдъ пысгрг.ловъ кръпости. Это обстоятельство ііз.мТ.іиіло моложсіііе д'Блъ; ту-

Еил — Кил

—

6(

рецкіп комеплантъ вотупидъ въ перегоііоры a кръпость сдаиа Русекимъ. Въ 1806 г. Кп.іія нъ третій разъ оыла запііта отрпдомъ гепералълеіітенаита Dacca (см.), почти безъ пыстрізла, іі съ т о ю пременп ііринадлежііть I'occin. Киллингвортъ (George Killingworth), пбі й реиныіі ко.мпанім, состаииптейся въ Ангдіи для toproiuii съ Россіею. Въ 1555 г. опъ прі•Езжалъ съ Чепслеро.мъ и другимъ повіірен«ымъ, Грео.мъ, иъ Россію, п былъ ласконо прпнятъ ІІІ> МосквЗ Іоаііііо.мъ IV; па обидахъ си,\ълъ передъ государемъ, и, получивъ жалованную грамату ца торговлю съ Россіего, возврагился съ Ченслеро.мъ жо иъ 1556 іоду. Кило(КіІо), no грсчески—тысяча. Выражепіе это пведепо »о Фраііцузокую метримсскуюсистему для озиаченія 1000 част й вс хі^ родовъ единицъ. Такимъ ооразо.мъ: кплі - apij, Кіііаге = : 1000 арамъ (см. далтзе). Кило, прпнимастся также въ смысл'В кплогра.м.мъ (см.). Килограшіяъ (Kilogramme) или кило, Фрапцузскій ВІІСЪ. о.ліачаіощііі 1,000 граім.мовъ и раввый = 2,443 р-усск. Фун. Кило-ЛИТръ (Kilo-litre), новая Фрапцузская •мііра вм стймостіт, равняется 1,000 іитрамъ ііли 4,765 четвергямъ плп 81,37 ведра.мъ. Килолетръ (Kilomelre), пован Французсі;ая ііогоііпая MBpa, рапііяющаяся 1,000 метра.мъ, ІІЛІ 0,937 русскимъ перста. іъ. Кялостеръ (Kiloslere), Фрапцузская куймчс^кая мізра , рапііяющансн 1,000 стеровъ, мли 102.96 русс. кубич. са;к. Чаіце гопорятъ: 1,000 sleres. Киль, чсты|іег[)атіыіі брусъ, составлетіый пзъ Н-БСКО.ІЫІИХЪ іитукъ; опъ прОсТира' тся въ діину судпа іі служптъ осповапіемъ въ по«тронит; вс хъ інореходпыхъ судовъ. Штукп, составляюіція ЕНЛЬ, д-влаются пзъ дуба n cb"единяіотся между сооою за.мками съ іпмпа.міі м боітами. Діііпа замкоіп, обі.ікповеііііо втрое •Гюлі.ше ві.ісоты ЕПЛЯ. Сверхъ киій пакладывается одмііакоішіі съ нпмъ шйрйни брусъ, пазывае.иый ре.чеиъ - /Пі.гі,: иъ иосу п кор.міз опъ окапчпвастся дсіідвуда. іп. На резенъкиль пакладыпаютъ Флиртимберсііі , иоторые служатъ осіювапісмъ шпаигоутамъ; па Флортп.мберсы иакладываюгь брусъ, пазываеліыіі кіільсонъ,іісвязывсіютъего п Флортшіборсы съ кпле.мъ болта.ми. Когда иостроііііа судііа кон•чеиа, то подъ кпль подводятъ брусъ равной съ ппліъ ширпііы, которыіі пазываетея Фальшъі;іі іь; опъ зіііцпщастъ са.мыіі киль отъ поирсждепія, еслпбъ судііо ударилось о ка.чеиь, п вм с т с съ ТІІ.МЪ упеліотиваетъ ліамегралі.пуго

—

Кил — Ким

плоскость. На іілоскодоиныхъ судахъ п желі;зІІЫХЪ пароходахъ упогреблнюп. для этоіі ц лн пыдвпжные кмліі,которые можію ііодііпмать іі омускать no ііадобііости. КТІЛЬ (Kiel), городъ іерцоіхтва Голіптііпііі, съ портомъ па Балтійсиомъ морв. Въ немъ иаходіпсн королевскіп дворецъ, унивврсит тъ, астроііомпчоская обссрваторія. Народопаселепія и м з о т ъ 7,100 чел. п производитъ торговлю хлъбо.-нъ. Въ Кплт; былъ заключенъ п подііисаііъ (14 января 1814 г.) .міірііып трактатъ между Швеціеі), со сторопы котороіі былъ ПОЛПО.МОЧІІЫМЪ бароігь Веттерштедъ н Дапіоіі, котороіі уііолііомочеііпьпіъ былъ ьамеріеръ Эдмондъ !>урі:о. Эдуардъ Торптоиъ былъ представптелемъ Апгліл. Данія уступила Швоціп Нориегію п вошла въ еврогіейскій союзъ протіівъ Наііолеоііа.ПІиеція уступпла Дапіп Куіъ, шиедсіО'10 Поыеранію, и снорхъ іого заплатпла еще 600,000 талеробъ. Веліікобріітавія ііози])атіыа Даііііі ВСБ ея і.олопііі. Кпльватеръ, струя илилучще, СЛІІДЪ, остаюіціііся позадп идущаго судна. ГопоряГь, что судио мдетъ іп. іиілыіаторі; другаго.тогда, і:огда оііо, сгвдуя за иимъ ііотой ж&самой чертъ, видитъ на створт> вс его мачты. КиЛЬДЕЕЪ , обтііриіііииііі ІІ.ІЪ остросоиъ Лаплаіідсі;аго бе|іога, лежіітъ модъ 09° 23' СІІВ. іпир. п 34° 0')' вос. долг. оть Гріііівпча. Иа пашихъ стариннмхъ карта&ъ пазывали этотъ остроііъ ого голлаидсіиімъ іі.мепемъ Кпльдюйпъ. Дліпіа острова Кильдпиа 17 верстъ; найббЛБШая шіірііпа С вер.; оі;р)жішсть40вер. Поверхность еіо доішлыю роіиіая, ІИЗСКОЛІ.ЕО паклоііспа къ юго-люст.: іюкрыта м стамй-травою, но преішущёствешіо михо.мъ п оГілоліка.ми іиііФера. Борега острова пе вездт; оДйваЕовы: съ восточ. и зап. сторош.і ОПІІ представляютіі оіро.мпыя массы Гранита, пли въ видъ правплыійхъ ііараллолоііііііедоиъ , ііазыиаомыхъ суидукадш, ПЛІІ въ ьпд столоовь. Южпыіі берегъ сосіоитъ изъ трехъ тсррасъ, покрытыхъ зел(;ііью,а с верпыіі —liiibCKa.ib.iiai^ioiiiiEmnxcii падъ поверхмостыо мбря. Ыа островіз паходятся иТэсг,олы;о озеръ,ойразоваіішііхсяцоііііадинахъ, ІІЗЪ иоторыхъ no обрыіиісіы.мъ берогамъ падаютъ (іуісііі п. На ііиз.моішо.мъ юговоет. коііціі острова зйм чательйй бзеро, содсржаи<ое солемую воду, Сезъ віідпмаго соооіцепія съ моремъ. Кишвалы(евр. Миз.іііііипиіъ) ыазвапіеодно^о пзъ музыяалыіыхъ орудій; употрсГияемыхъ Д[І(!ІІІІІІМІІ Іудеямп іірп богослужсніп. Оші издавалп громкій звукъ, которыіі пропзводіілСя уда|іеіііе.мъ побольиіаго жезла. Прн распред леніи музыкальиыхъ ііиотрумсптоиъ между

Ким — Кам

— 6 ВЗ —

інцамн свящешіыхъ пізвцоиъ Іізраіия, падъ кіімпала.мп оы.іп пистаіиены Давпдомъ: Емапъ сынъ Корсопъ , ЛсаФЪ пото.мокъ Гпрсона, и Е амъ изъ гі.іемеііп Мераршіа. Потомкн ттзхъ же илеменъ с.мотр-Б.іп за кимвалами no иремена позднъйшія, посл і; Даііпда. Отъ споего пе-, личестііеннаго зиука симваіы оыли мрозііапы «вимваіами воскліщаііія», плп «гро.-моіласпыми». Въ первыіі разъ онп употреблеиы для прославлепія Пога при переиесеіііи Давидо.мъ Ковчега З а в в т а пзъ Каріа іарима въ Іерусали.мъ. Вещество, изъ котораго оиіі д лались, было по преи.муіцоству МІІДЬ (1 Пар. XV, 19). Кимвры, гермапсііііі народъ, жавшій на Кймвріпско.мъ полуоімровіі, ііыіпзиіііеп Ютландіи. Объ икъ гіроіісхоа;диііііі сущестііоііалп у древнихъ разныиразсказы. Нравы и обычаи ихъбыли чисто гермапскіо. Въ исторіп оип впервыо появляются въ 113 г. ди Р. X., ЕОгда въ еогозі; съ Тевтопаміі оіиі разоили РймлЯгіъ прн Нореі>, въ Штиріи. Загв.мъ оші вторіиулись въ Галлію, опустошили се и лііинулись въ Италіго. Н скольпо рпмскпхъ ар.міп оылп iism истреблспы въ кровопролптныхъ бптвахъ. Но КимврЫ, вм сто того чтобы овладііть беззащптпою ІІталіеіі, сдізлаіи пашестиіс иа Испанію, ГДБ были отражепы КслыііберіГща.мп, отчего и нозвратіі.піиь ВЪ южпую Гермашю, аоттуда въ 101 г. доР.Х. снова проипклп въ Италію. Тевтопы ещ.'ирежде ОТДІІЛПЛІІСЬ ОТЪНИХЪ ІІПОШЛІІ черозъ І!іи)і!аіісъ,а Кимвры паправплись черезъ Норіп;у. Первые былп разбиты жоисуломъ Маріемъ ирп Э, въ 102 г. до Р. X.; вторыо потсрпіип отъ пого же страшпое іюражепіе при Всроіги, въ 101 г.доР. X. При появлеіііііэтпхънародовъ, страхъ Ри.мляиъ былъ такъ великъ, что Дажё въ РиМ вошло къ novoворку слово: акіімкріискіГі страх7.».Т-БпзъКпмвровъ, і;оторые осталпсь въ .мсстахъ своего первопачалыіаго о5іітаиія,с.м-Бшалііс'ь впослидствіи съ С.аксамп. Кпммель (Kiimmelschnapps oder Branntwein, г. е. тминвая водка). Такъ называютъ лгобпмыіі ііаііптовъ НТІМЦСЧГЬ ОСТЗСІІСКПХЪ губерпііі. Кишонъ, aeiiiiciviii іюлішводецъ, сыиъ Мильтіада. Опъ проволъ своп юпыя лтзта въ несчастіяхъ; no с.мерти отца , былъ заключепъ въ темницу до уплаты деііежпоіі пепп (30 талаптовъ), накоторую былъосужденъ егоотоцъ, и получилъ свободу тогда тодько, когда Калліасъ внесъ за пего эту сумму.Кимоніэ въскоромъвреметідостпгъвькчиііхъ почестсГі,обладая необыкновеіиіымъкраснортзчіе.мъи даровапілми псЕусігБГипаго полководца. Первыіі его опытъ па воеииомъ иогіріпціі было поражепіс

Кии — Кин

ракііщевъ пріі р. Стрнмон-в, послъ котораго опъ былъ пазначенъ главнокомапдующи.мъ аивскихъ вонспъ, и сдіілался ужасо.мъПерсовъ. Влпзъ устья р. Эврп.медона опъ совершонно разбилъ м взялъ въ плъиъ соедіінениый кипрскій іі ФИІШКІІІСКІІІ ФЛОТЫ, состоявшіе изъ 200 кораблеіі,іі въ тотъ же деньразоіілъ мііогочпсленную армію на-суші;. Кпмопъ уііотребнлъ пріоорізтеиііыя и.мъ богатства иа постройЕу укр іменій И па украшеніе А иігь, заурлъ тамъ пуоліічныя школы и ПОСІГПІШІЛЪ возстаиовпть союзъ между А ііпамн и Лак де.мономъ. Впосліздствііі соотечестпеіініікіі послалі егосъ200 кораблен противъ жптелеіі острова Кшіра. ПоЕоривъ большую часть острова, Кпмонъ запемогъ и умеръ въ город Кптіипъ въ 449 г. до Р. X. Кимха (ІОСІІФЪ іі сынъ его МопсеГі), двазнамсіііітыхъіудеГіскііхъраввііна;славііліісьодииъ пос Б другаго въ конц XII u въ первоп половпнз X111 в і;а по Р. X. И.мъ обязаію іудейство иетолько своіімъулучшепіемъ, нои прсдотвращеіііе.мъ своиго паденія. Замътивъ носчастпое положепіе сиопхъ соотчичей, уже склопныхъ къ сове[іше!іііо.му іізвращенію своей реівгіи п ііравственііости, опи съ усердіе.мъ занялпсь просвтііцеіііе.мъ лучшон части Іудеовъ, которые въ свою очерёдь должны оыли просвіітпть вс хъ п)іочііхъ своихъ собратій. Вообще эти два раввпііа стаі)аліісь очпстить отечествоипую релипю отъ обезобраЗІПІШИХЪ ео иозднЕГптіхъ ііриоавлеыіГі и дать еіі ііравствеиное ііаііравлепіо; зпакомііли свонхъ соотечествоіііінковъ съ ттзмъ, что казалось для пихъ лучшпмъ въ другихъ в роученіяхъ, и старалпсь оилагородпть, по возложностп, самыя оредпи п ccassn Талліуда. Для э т п х ъ - т о цълеп онн заііи.маліісь ііаъясиепіе.мъ Талмуда іі пашісаліі множество еочііііеніп , вособепносгп Фіі.іологііческпхъ. М стомъ жительства пхъ была Нарбошіа.

Клпбурнсгіз н Тендрсхіе рыбные проязыслы. Въ устьяхъ Дп мра, за.міічателыіБіішія мБста no рыбпы.мъ іі]іо.мысла.мъ, иаходятся между Кічібуріюмъ іі острово.мъ Тевдрою. ЗД-БСЬ довятся: сельдь , кефаль п скумбріп. Для ловлп сельдеп устрапваются особыи заводы. ІІа ка;кдомъ завод бываотъ улову въ лучшіе годы до 280,000 рыбъ, ппогда же ііалавлпваютъ но боліз .00,000. Зам чаютъ, что no трп года срлду бываютъ хорошіе уловы, a па чотвертын — убытокъ. Годпчпыіі ловъ проспірается до 2,560,000 сельдеіі, средняя цізнность которыхъ 20,000 р. с ; сли же поздпіп ловъ іізооильнФе раппяіо, то даже до 30,000 р. с. Кинбурнъ, второклассная кр-Спость Херсон-

Еин — Кпн

— f 4

гкаго ішжеііеричго округа, .lesiiTbnaKnuoypiicKoti косіз, пыходящеіі пъ Черпое море прп усты; Днізпровскаго лпмапа, противъ самаго Очакопа. Въ первую Турецкую пониу Императрицы ЕКЛТЕРГІНЫ ІІ,КііііГіурнъ бьцъ занятъ пъ 1771 г. княземъ Долгоруки.мъ-Кры.мсЕимъ, и по Кучукъ-Каіігіар.іжискому миру присоединенъ къ Россіи. Вторая Турецкая воГиіа, пачапшаяся въ 17S7 г., откры.іась нападеніемъ Туркопъ на Кинбурнъ. Тогда иа Кііиоурііскоіі кос-Б находились ііаши иоііска оъ чпс.і^Б 4 бата.ііоно[!ъ, 22 эскадроновъ п 4 казачыіхъ полковъ подъ начальствомъ Суворова. Непріятеіь подвеіъ вс-Б своп капонерскія судакъкіінбурпскому Фарватеру, открыіъ сіі.іьиую канонаду по городу, п сдтиа.іъ высадку иъ часл 0,000 чс.іовт.къ. Нача.іосі. сражеві па КОС-Б: наши попска.въ чмслтз пе оолііе 2,000 че.і., аттаковадп Туркопъ іі усп ліі прогпать нхъ въ своп ложементы. по въ свою очередь сиіьно страдая отъ огин турецкоГі артилдеріп, располошепноГі въ укрізплепіяхь и дізііствовавшей также съ кораолей, отступилп въ крізпость. Суворовъ, получивъ ііодкрвплсиіе, возиоиовилъ бой, и тогда сражепіо ііршініо соверіпоікіо друіоіі оооротъ. Турки, оттпспеішые къ морю, отчаніпю боролись противъ усилонныхъ аттакъ руссЕой ІІІЗХОТЫ, и ІІОЧТІІ встз пиіпбліі. Слсдствіемъ этоіі ПООІІДЫ было отступлені іаепріятельскаго <і>лота къ Коистаптшіополю. Императрица ЕКЛТЕРИНА II. въ аамять,«писаниаго подвиіа, украсила вс-Бхъ участвовавшихъ оъ кипоурііско.мъ дълъ сереорянию ліедалью. Кинё (Edgard Quinet), писатедь съ прим-Бчателыіы.мъ тадантамъ, род. въ 1802 г., въ (лрасбурги, гдтз п получилъ первоначалыюе ооразонаніе, потомъ учился въ ІІарижБіі Геіідедьберг-Б. ЗДІІСЬ оиъ олушалъ Крейцера, изучалъ птзм. лнтературу и переволъ ііа Фрапцузскій языкъ «Гердеровы идеи» (1826). Сл-Вдствіемъ путешествія Кипе по ДІоре-Б, было сочппоніе о Гр ціи (1826). Весі.ма люоопытное, хотя одііостороііиео, разсуждені объ ЭІІОСБ ВЪ ХП СТОЛ-ІІТІІІ (1831) доставило Эдгару Кииб большую извТзстнооть во Фрапцузскоп литератур . Въ сл дующ .мъ году онъ пздалъ: «Voyage d'un solitaire» , произведепіе , ііапіісаішое блесгящимъ , ііоэтнчески.мъ слогомъ ; пото.мъ написа.іъ поэ.мы «АгасФиръ» (1833), «Наполеонъ» (1836), «ПрометейГ» (1838). Въ1839 и 1810 годахъ Кппе читалъ лекціи лптературы въ Ліон-Б н издалъ своп мелкія сочинеііія подъ заглавіемъ «Allemagne et Ilalie» (1839). Онъ приппмаетъ д^ятелыіое участіе въ совремеііпьиъ полптическихъ вопросахъ, и жестоко пресліздуетъ іезуитовъ, протіівъ которыхъ напнсаіъ

—

Кин — Кин

ВМ СТБ съ Мишло кппгу «Les Jesuites», им в шую с мыіздапій. Послізднія сочшіепія Кипё: «Ultramontanisrae» п «Le Chrislianisme et la revolution», превосходиы no глубипіз идей, no сил ii яркояу колорпту пзложепія. Кинешма, уьзд. гор. Костро.мской губ., лежптъ въ 83 вер. кі> ю.-в. отъ Косчро.мы, па иагорно.мъ право.мъ берегу Во.ііи, прп устыз р. Кинещемки; отъ С.-Петербурга въ 907 вер., отъ Москвы въ 410 вер. Кппеш. іа, переимепоиаппан въ іородъ пзъ слободы, пріінадлежада прежде Московекой губврніи къ Ярос.іавской ПІЮІИІІЩІП. Городъ былъ птзкогда ограждепъ вало.мъ іі рво.мъ. Тепорь въ Кііпеш.міз 3,700 об. пола ЖІІТРЛСГІ, 11 цорквей, 18 Фабрикъ и заводовъ и около 4,000 р. сер. горрдскихъ доходовъ. Купечество таргуетъ тонкими хо.істамп, равендукомъ, салФетками и хлиоо.мъ: зд сь вособенІІОСТІІ запимаются икоиописаніемъ; яр.марка бываетъ 14 сент. — Кинешемскііі у здъ зачимаетъ мрострапства 4,239 кв. вер., изъ чисіа которыхь подъ поля.мп 168,500 дес, подъ лугамп 27,200 дес. и подъ ліісамп до 230,000 д с. Житедей 104,200 об. пола; приходптся па кв. версту no 21 об. пола; па каждую душу муж. пола no 9 дес. Мізстрпрлрженіе возвышеиноо, no берегамъ Полпі хо.і.мпстое; почва зе.млп г.іііниото-песчаная, мсста.мм пловатая; хлвбопашество посррдствеанр , хотп п составляетъ г.іаііііую цромышл. усзда: скотоводство пе зпачпте.іыю. СоГіственпаіо хл ба достаетъ только для пропитаніи, а поэтому ДІІЯТО.ІЫІОСГЬ ЖИтелей упмда обраіцепа па разпаго рода промыслы , пзь числа котормхъ ііріібылыіЕіішіп состоптъ in. iipiiioToii.icniii лыкиіыхъ и пу.мажныхъ пздт.лііі. Въ утззди МІІОГО П.ІОТІІПКОВЪ^ ка.меііщпкиііъ. ііочипковъ, .ма.іяровъ, кожевникоиъ и другмхъ .масіеровыхъ. толпа.ми отправляющпхся для заработковъ въ разныя мізста 1'ОССІІІ. Изъ Фабрпкъ зам чате.іыіы 3 полотняпыхъ; лучтія въ се.іахъ Нпкольско. п. п Впчугіз; пзъ заііодовъ 2 ііожевсппыхъ. Кинкеръ (lohann Kinkei і, голлаіідскііі поэтъ п ФИЛОСОФЪ, родилсн въ 1764 году въ Неп-А.мсте.Пі, близъ Амст рдама. Псрвыя его стпхохвор.енія, которьш опъ са.мъ пазвалъ «гр-Бхаліп ioiiocTii»(dezonden zijner jeugd) появплпсь весьма рапо. Ііско| і; noc.m этого опъ пздалъ двіі свои траісдіи: «Van Rots» и «Сеііа», і;оторыми обратплъ на себя вішмапіе отечествен. иоп публикп. ІІзоравъ гор. Гравепгагепъ своимъ мТістопребываніеліъ, опъ сд лался та.чъ однн.мъ пзъ важііБГішпхъ адвокатонъ. Ъъ это еа.мое вре.мл Капгова ФІІЛОСОФІЯ сгала npomiкать іі въ Гоілапдііо, и Кшшсръ, нзучивъ ее соворшепно, ііапіісалъ отличныГі обзоръ Кан-

Кин - Еин

—

{ 65

товоіі ОИСТ ІМЫ, которыіі переведеиъ вскор ла Французскііі пзыкъ ЛоФеиролъ, подъ загла іііе>іъ: «Precis hislorique de la philosophie de Kant». ГІотомъ пояоіі.шсі. трм ого превоскодныя ФІІЛОСОФСКІЯ понізстіі: «God en Vrijlieid»: «Wilskracht en Deugd» и «Gedachten bij het graf van Kant». Тогда же Кіпікеръ заиялся отечестненпы.мъ reaTpoMb и иаппса.іъ ігБеко.іько ОІМИЧПЫХЪ драматптескпхъ произиеденім: тап;і:е переие.гь Шіі.ілероиу «Марію Слюартъ» и «Ор.іеаіісі;уго Д-виу». Но гогда же старанія его о воедепім кантоиой ФПЛОСОФІИ ВЪ Гол.іандію возиудіі.ііі протпвъ пего с!і.іыіую оппозицію, п Киикеръ прііііуждспъ оы.іъ, осхавивъ вгт. прочін аапятія, т ш т ь с я защіпіпіко.мъ этой ФІІ.ІОООФІІІ и распррстранителемъ ея въ Го.і.іапдш. Тогда ііыш.іп еіо дидакхииесЕІя поръоти: «Hot ware der Schoonheid», «Het Alleven of de w.erldziel» n «De Toekomst'. Bo времязавятія Голлаіідіи Фраицуза.мп. Кипкеръ ііаіііісалъ ІПІСІ.ОЛЬКО одт.. осооенпо «Stille bemo cdiging и Wecklagt», Еоторыми стара.іся ут-вШІІТІ> свой пародъ пъ потеряііііоіі са.мостояте.іміости и продсказывалъ лучшую оудуіцпость. Посл^Б возстаііоіі.іеііія Ніідерлаіідовъ, Кпнкеръ пазііачспъ Гіылъ проФцссоро.мъ ііііжне н мецкой словесіюсти Шз ЛІІТГІІХ-Е. І Д Б про"ы.іъ до 1831 г., а въ этомъ году отпрадімся въАмстердамъ, и т а м ъ іірожм.іъ до с.мертіі въ 1845 г. Въ Л і п т п х с опъ нздалъ: «Письма къ Фапъ Гемерту о еетествеііііомъ ііравт>>, «Liceибіцая грам.мчтпііа». «Опыты ніідор.іаіідскоГі ііросодіп», и «Введеніе во всеоощую хеорію языковъ». Кзнмеперъ (Mich; Baron von Kienmeyer), австрійскііі гепоралъ отъ кавалерін, род. въ П56 году, поіучплъ первые чппы во время турсцкой войны съ 1787 г. no 1790 г.; ко.мапдовалі. дивпзіею въ 1800 г. подъ пача.іьствомъ эрцгерцога Іоаппа и участповалъ въ ііесчастііо.мъ д.ія Австрійцепъ сражеіііп при Гогенлинден-Б (см.). Въ 1803 г. поставлеиъ съ дішизіею прн Допауверт-в, тоіда какъ главпая ар.мія імла ьъ Уль.му. УОІІІЗХІІ Фрапцузоиъ іірііііудилм Кппмепера отступпть въРаГіпъ, а оттуда до МЮІІхепа. Пото.мъ онъ ПОСПТ.ШІІЛЪ ма і!ст])Бчу |)усскпмъ воііска.мъ п составлялъаріергардъ г.іавіюГі союзпоГі ар.міп. Иодъ Аустерлііцомъ Кипліеііеръ ко.мапдовалъ аікшіардомъ .Піваіо крыла союзішковъ, а въ ка.мпаиііо 1809 г. — 2-.мъ резервпымъ корпусо.мъ въ ар.міи э р ц і е р ц о г а Кар.іа. По сдачи Вспы Фрапцузамъ, е.му было поручеііо вторгмуться въ тылъ ііеиріятелю во Фрапкоііію іі Саксонію. Запяиъ Дрездепъ, Кпн.мсііоръ ііо.іучплъ іізв-іи-пе о заключеыіи пере-

—

Кин — Кин

мирія и отстушілъ въ Богемію. Онъ уы. въ 1828 г. Кинналосъ іілп К2пнамъ( !оаіінъ),византійскіи пстормкъ н іімператорсі;ііі грамматнкъ; жилъ оі;о.іо конца XII стол.: прежде оылъ ваипо.мъ іі сопропождалъ императора Эмманупла I въ его походахъ: паписалъ: «Впзантійскую исторію съ 1118 до 1176 г.», служащую продолжсиіемъ<ИсторіиАнвыКомвевъ»,шдаіі|НоаТоіліусомъ въ Утрехт 1652, п Дюфренемъ въ Парижіз 1670 г. Киииамъ, какъ п его предшественіпіки, очень присртастенъ къ своимъ еоотечественііііБамъііііесправедлішъ къ .Татина.мъ иліі Фрапкамъ. ЕЕН0варь,.мішера.іъ, состоящіііизъ 13,71 час. | стзры. 86,29 ч. ртути. Первоооразная его Фор| ма [іо.мГюэдръ; ооыкііоііеиііые крпсталлы — ш е j стпсторонмія прпзліы. Гізломъ псровпыіі: илесьъ алмазпый; цсізтъ кошеііплыіыіі, склоняю.щіпся ! къ свіищоііому п багрявоиу. УД-БЛЫІЫН В - Б С Ъ = 8,0—8,1. Киковарь весьма хрупг.а. Встръчает1 ся сплошною , зернистою, въ впдіі налета; І зем.іистая киііоиарь имізетъ весьма яркіи красІІЫІІ цв тъ. Истеріая въ порошокъ, она даеть ' препосходчіую краску багрянаго цвъта. Нахоі дптся въ ІІдріп, Альмадентз, въ Испаніп, па л- во.мъ перегу Реііиа и въ Перу. Искусственная кивоварь прпгоговляется чрезъ сплавленіе сърьі со ртутью. Растертую с.м сь возгопяютъ. КавовІЯ (xoivojliov). Такъ называются общежитслыіые мопастыріі, которыхъ мопахи живутъ подъ1 ОДІІІІ.МЪ общнмъ устаномъ, и.м ! ютъ общую одежду, общііі столъ, ооіція занятія. Начало ихъ по.іожепо св. Василіс.мъ no тому с.іучаю, что м-Бсто, іізираііпое имъ п Григоріо.мъ Вогослово.мъ въ ІІоіігБ для уедііііенпоГі жпзнн, отъ стечепія множества желавшихъ назпдаться ііастав.іеніями п при.м-Бро.мъ святыхъ ііодішжііііг.овъ. вскор-в преврати.юсь въ самое иасслепное. Моііахи, жпвущіе въ кіиювіяхъ, въ отлпчіе огъ эре.мптовъ п схпмііпковъ, пазываются кііііовптами. КпнОКСФалъ (собачья голова). Такъ пазывается сражсніе^ выигранное за 197 ЛІІТЪ до Р. X. ріімскшіъ і:омсуломъ Фламіііііедп, (Flaminius) у Фіі.іііпііа іЦаря македонскаго. Названіе свое оно получпло отъ лежавшеіі вблпзи высоты, пмБіішеіі Фор.му сооачьем го.іовы. Сражеиіе пріі КмпокеФа.і-Б замБчатслыю въ воеііпомъ отноіііеніи т .мъ, что здік-ь вполіі было доказаио преіі.мущество тонкаго подвпжнаіо строя рммскихъ легіоповъ , падъ глубошмъ п неудооны.мъ і;ъ двііженію строе.мъ Фалаіігп. КзНСКІе, старіппіые богемскіс дворяпе, которые въ 1630 г. получііли граФсі;ое, а въ 1747 г.

Кин — Кип

666

уцяжеское достоціістію съ правомъ первородства. Изъ нихъ Фрпнцъ ІОСЫФЪ, гр(іФъ'Кинскій, род. въ 1739 г. ІІЪ Прагъ.учп.існ правамъ, въ 1759 г. встуіиілъ пъ армію, п отлпчіигя въ походахъ прбтивъ Турковъ п Фрапцузовъ. Умеръ въ 1805 г. въ чиц-Б Фельдцеііх.меіістера. Оііъза.м чатедеііътакі,же, какъ военііый піісатедь; сочііпепія его лзданы въ 6 то.м. въ В-Бііт; (1806-1825). ЕНЕЪ (James Quin), знам нптый аиг.ііпскііі а к т е р ъ , родіися 1693 г. въ Лопдопіз. дебют н р о в а л . иъ 1714 г. на Дрорплсшско.мъ геатрТ», иъ Дондоігі;, въ пьесс "Та.мерланъ», и опредълп.іся въ 1717 г. иа театръ Ричъ въ ЛиакольнсъІІыъ-Фпльдъ. Въ 4739 г. омъ перешслъ иа Ковенгі.-Гардеііъ, а оттуда иа Дрори-Ленъ, гд до 1747 г. игралъ порвыя роли. ЕгО замізнилъ Геррикъ, которыі! п прежде стнзался съ нпмъ съ усп хомъ. Кііиь уліеръ въ 1760 году. Кинъ (Edmund Кеап), знаменитый апглійокііі трагичбскій актёръ', род. въ ДОІІДОІІІЗ 1787 г. Еще рсоеньомъ опъ являлся па сцепіз, и учплсяузиамепнтаго Кс.мбля. Трппадцатіі лізтъ оиъ дебютировалъ въ Іорк-в, въ рол «Гамлета», іюто.мъ деі;.іамііропа.іъ въ Виндзор | тутъ опъ ооратплъ на сеоя впшіаніе доілора Дрюрр, оиредълившаго его въ птонское учіілпще. 11[>ооывъ трп года въ учіі.ііііцт;, оиъ вышелъ и деоютировалъ въ Біір.міиігам-Б, а ііото.мъ въ ЭЛиіібургБсънеобыкііовсііпы. іъусіПіхсоіъ.Тутъ иачпііастся еіо слава: ІГБСКОЛЬКО лтзтъ игра.іъ онъ по разиымъ города.мъ въ т|)аг(міяхъ, комедіячъ и да;ке операхъ,- наконецъ въ 1811 г. его ангажировали на тріі года иа Дрорйлен-

—

Кип — Кпп

деревчі. Мужесьія сережки продолгова гыи; подъ каждою чешуикою находится по одпо.му цвізточку, состоящсму толы:о изъ ііыльниковъ, оольшею частію 4, спдячпхъ; жепскія сережіиі круглыя', съ чешуіікамп, содержащнміі въ ееби отъ 4 до 8 цвътовъ, пзъ которі.іхъ каждыіі состоитъ изъ одиой то.п.ко завязи (ovari­ um), оканчіівающеГіся цплпндричесі ІПІЪ ры.іьцемъ, свіпцеватылъ, открыты.мъ у всрхушки. И.юдъ его—шишка, которая подъ каждого чешуііііою содержатъ а сколькоугюватыхъ орТ)ховъ. !1зъ породъ кішарпса замт.чательны: — 1) Кипарисъ всегда зеленъющіа (Cupressus semper virens, L.), растёть высокою ішра.мпдою препраснаго впда, по котороіі е ю можпо отличать даже изда.ііі; иБтии у пего четы| }т6льныя, а ііеувядаіощіс лпстья покрываютъ другъ друга черепіщеобразио. Отечество.мъ его почптаютъ островъ Капдію , хотя опъ хорошо прозяоаетъ въ разпыхъ мЗстахъ южіюіі н по сада.мъ средпеп Европы иа отЕрытомъ воздух , также и въ Сізверііоіі Америкіі. Въ РосСІІІ опъ самородио растстъ на Кавкази, въ южмоп Міипрелііі, Имеретіи й Кахетіи, но въ неболыиомъ количестиъ и ие і)ЫСО];о; разводится такж па южпомъ оерегу Крыма, по иъ діікомъ состояпіи та.мъ не встрТічается. Разиодптся с мянами, которыя ссютъ пъ горшкахъ, и когда растепія достіігиутъ тр хъ дюіпювъ пышииы, то ихъ пересаживаютъ отд .іыю въ .чалепыае гоіяиечки п сберегаютъ зіі.мою въ теп.іот1з. Этотъ кппарисъ почита.іся въ 1'реціи симиоломъ печали, и служи.іъ украшеіііёмъ моги.іъ. Ароматическія его испарешя весь-

скій театръ. ІЗъ 1820 г. опъ ІІОСІІГПЛЪ Сооди- І ма гіолезііы здоровыо, почему въ іірежпін вреиенныи ІІІтаты и съ неооыпновеиніамъ усгіи- мепа людп одержпмые чахоткою отііраііляліісь холъ явяялся въ Бальтплюръ, Г-остопи, t^•ll.lfl- па островъ Каидію лечіпъся та.мошіш.мъ воздельфіп іі Ныоіоркт-. По возвращёши въ Анг- духомъ. В.іаговопная древесііпа этого дерева .іі-ю, мотовство н распутство ііостаипли его очепь тверда ; иашп с-уздальскіе п Другіе ико-въ затрудіипелыіое положепіе; опъ снова от- ІІОІПІСЦЫ берутъ ео па образпыя доскп ; и з ъ правплся въ Америку, 1825 г., по пе п.міз.іъ нея также д-Блаются разпые образки, пагрудіірежпнго y c n t x a . Воротішііпісь опять въ All- пыо крестики и проч., весь.ма іізііТіитііыс въ глію.опъ сдТ.лался дпреіпоромъ театра въ Рич- Еіевтз и по другимъ св. мізстамъ, пос-Бщао.-иоіідіз, гдъ и у.мсръ послтз продо.іжителыюіі ыымъ многЬчисленлыми бого.мольцаміі. Изъ бо.і зііи, і)Ъ,1833 г. ііііііарііспаго .гБса, no чрезвычаГпюіі его прочКипарисъ (Cupressus), родъ дерева, прияад- ности, преждо сооружалп гробііпцы для діу.мііі. лежитъ къ семейству Шпшкоііоспыхъ (C.onife- Отваръ MO.IKHXT. кііпарііспыхъ опплковъ въ тае). Кііпаріісы ДОЛГОВБЧІІЫ и достигаготъ зпа- вод очеиь полезенъ для иозстаиои.іеііія гечечіітолыіыхъ і)аз.мі;[)овъ; лпстья у ІИІХЪ одппо- ііія кровей, ІІОСЛТІ родовъ. Для этого кладутъ кіе, сидячіс, весьма мс.ікіе, ЛІІІІ-БІІІІЫС и остаю- въ чаііпіікъ съ кппяткомъ столовут ложку щіеся па зпму, кромі; лпстьевъ Кипариса дву- ОПІІЛКОВЪ п КІІПЯТЯТЪ д о т хъ-поръ, по:;а заряднаго іі.ііівіірі-нпсЕаго (Cupressus dis(icha,L.). пахъ кппарпса будетъ очепь слышенъ. Такой ЦВЪТКІІ no и.мтзютъ mi ц-Бігіпі;а, пи чашечки, отваръ, ііодслащепііый сахаромъ, пыотъ вм и раеположепы череппцеобразііымп сережка- сто чаю по дии чашкп въ часъ.; вяжущія же ми; приголъ .мужескіе цпБтгп спдятъ отд ль- егошіішкііТуркііупотребляютъ противъ кропоио отъ ж пскихъ, хотя па одпомъ и то.мъ же течепія. Кппаріииые оріішки іш готъ желу-

Кип — Кип

667

дочное, раіюц-Блите.іыіое СІІОІІСТВО ; сухіе п превращсниыо въ порошокъ, онп прсжде употреблядпсь какъ тоипческое ііротиво.иіхорадочпое средстію, но теперь ма.ю употребпте.іыіы. О і в а р ъ .мо.юдыхъ иооізгоиъ випариса окрашпііаетъ въ тем[іо-же.пыіі ЦВІІТЪ. В твя Еііпарпсовыя ііладутъ въ шерсттіым матеріи лля предохрапепія ихъ отъ Молі; изъ кіиіарисовЬй с.молы получается иорядочпыГі сортъ скііііидара. — 2) Ки аршъ бъ.іыіі ІІЛІІ Іісдръ бълып (Cupressus lliyoides , Linn.), дерово, растущее въ Съверпоіі Америктз и достигаіощее выіиппы почти раілюй съ пашею соспою, при діамотр отъ 2 до 3 Футовъ и бол о : в тви у иечо сплюснуты п обоюду бстрогов чвыя, какъ у Жизвеанаго дерева ^Thyia occidenlalis ; Е.), отчего и происходіітъ еіо латинское пазваіііс «Thyoides». Лпстья еіо противоііоложііые, расііололіеііііые съ чегырехъ сторонъ в токъ, u осооенно иа.мт^чателыіы ть,мъ, что cr.ejixy на ІІІІЛ;ІІСІІ iiujouiiim пхъ ііаходится круглое; аелсиое возвышеміо. которое у старыхъ лпстьсвъ Сг>івастъ г.двое болізе п желтоватаго ЦВІІТД. Ц в і п к п іюяв.іяются въ апригБ и маи, на гопцахь в твеіі, вь малсиькихъ сорежкахъ, велпчивою съ иулавочпую головку п т;е.мііи-Г)ураго цвііта. Илодъ созрііиаетъ въ ссптяГірІз пли въ пачаліз октября u мо СОЗ]ІІ;ПІІІ пре,істап.:ястъ шйшку бураго цвііта, величпноіо ве болізе горОШІПІКП, СОСТОЯЩуЮ

ІІЗЪ НеМИОГПХЪ Д0|1СВЯ-

нисіыхъ, іпероховатыхъ чешуекъ : до созрііиія же шишка бываетъ голубаго цві;та, иакъ у м жясевеіовыхъ ІІІО,,Ъ. IS-влыіі кппарпсъ пли гсдръ, по паружпоеіп болъо іюхожъ па жпзueuuoe дерево вёжели иа ііііііарисы друіпхъ иирсідъ и пе таі;ъ ііііженъ. 1'астотъ очень медлоипо. no нс смотря иа то заслужпиаотъ у иасъ разведепія въ южиыхъ гуоерніяхі), мотому что очень хороімо ироіирастаетъ иа сырыхъ, болотпстыхъ м-Бстахъ, которьш несгюсооііы для д р у т х ъ полезныхъ деровъ. Размпожаетсм спмнііамп илп черепка.міі, і;оторьш сажаютъ въ свъжую сі.іроватую іючву. Дреііеоива сго мало портптся м оудучп подвержепа вліяііію сырости и сухости, сохраияется лучшс другаіо дерева С'Све[)НоГі амерИци.-^З) Ііитірисъ д уряднып (Cupressus dislicha, Linn.; Schuberlia disticha. Mirbel.; Taxodium dislichum, Rich), представляетъ гпгантское дорево, пер дко достигающее бочке 100 Ф Ч-ОВЪ ВЫШІІІМ.І II отъ 6 до 10 Футовъ т о л щ т і ы въ в и я в ё м ъ діаметрі; падъ і;оіііічесі;іі.мъ осііоваиіо.мъ, котораго толщина у моворхііостіі зе.м.іп пссгда втрое и вчстверо бол ето.іщипы самаго ствола. .'Іпігіійиые, острокояечпыо лпстья его стоятъ no ВІІТВЯМЪ ііоііоро.мізнііо въ два ряда, от-

-

Кип — Кип

чеіо итзті;и получаютъ индъ пернстыіъ листьевъ; лпстьн къ зпм опадаютъ, ч .чъ и отличается кипарпсъ двурядныіі отъ прочихъ породъ кипаіиіса. Цвтзтетъ въ маъ, а плодъ созр-Бваетъ въ сеіп ябр : плодъ—круглая шиші;а, бураго цв-Бта, состоящая пзъ круглыхъ, плотію прііжатыхъ чепіуокъ п п.мтіющая болізс діоіі.ма въ діа.мотр'Б. Это дёрево можетъ существовать весьма доліо; такъ напр. подліі города Мехико, въ Лмеріііііі, ііедавно сще роеъ (п в рояіно xenepb растетъ) веліічествеиііыіі кнпаріісъ. пазываемыГі Монтезумовы.мъ дерево.мъ, no іі.мепп царя господствов., въ Мехик , при ііокореніи ея ЕвропеГщамп, около 1520 г. Моптсзу.іиі люоилъ еіо, потому что онъ уже въ то врс.мя бы.п>бо.іыіііі.мъ,і;расішыліъ деревомъ. Еипарисъ двурядиып раз.мпожается сБмяаамн п отводка.мп : во посл-Бдніе трудпо уиреняются. Вообще онъ заслужпваетъ тщатслыіаіо возраіцеііін въ шізменііыхъіі сырыхъ мистахъ южнаго кран Госсіп, накъ no пользи дрсвесниы, такъ п no от.ііічпо краспво.му впду. Snnepoiibia (Cyperaceae, R. Вг.), с.м. Ситовникозыя. Еипрей (Epilobium), родъ травяпнстыхъ растспііі пзъ семелства Онаірпкоііыхъ (Onagraгіае). Цвііты у нпхъ про.межуточныс, одіінокіе или верхушечмые, Еолоспстые , поперем нные. одііоіірі!цвътіі!іі;овыс. Чашечка четыреліи-гііая,съліісточка.міі сростнымп въ длііішую ч тыре-стороввую трубяу съотгибомъ, опадающпмъ ііос.і-Б цв-вт нія. Лепестковъ 4, большею частію пурпуровыхъ іі.іи розовыхъ, р-Бді;о же.пыхъ ; ты інііокъ S, съ плодотворною пылью, пе клеіікою. Іілодъ—коробочка .шіпиінал, тупо четыреуго.іыіая, 4-створчатая, .много-сі;мяііная. сростная съ чашечкою. Свмяна мохпатыя. Изъ ІІО|ІОДЪ КипрёЯ за.мБчательны; — 1) Кіпірсп узксяиапый плп попорспін (Еріlobium angusli folium, Linn., liynpon, Пвапъчаіі, no-татарскіг. «Кара.міпьъ», по-баіііі;ирспи «КІІЗІІ.ІЬ»: по-лаплаіідскп «Лорагерестъ, Кьсгахо.іа»), растетъ во всБхъ частяхъ Россіп, но iipeiiMynu'OTBeinio въ сгверпоіі ея полосБ, на самой худоп почвіз, особенію па пзвестьовоіі, хрящсватои, камевиотой, г.шііпстоіі, а лучше всеіо па суглішо'іііоіі. РастеВі многолТітиее, котораго коревь разбрасываетсл да.іеьо во во сторопы іі даетъ безііреетаііно повые отпрыскп. Стебе.іь прямой, ііпогда вв рху ВІЗТВІІСГЫІІ, ЛІІСТЬЯ узніе, продолговатые, длпною отъ б до 8 дюіімовъ, осгрокоіісчпые, па копцъ ВФОКОІЬко одутловатыо, темііо-зслопые; піііміяя сторопа ихъ іівсколько б ловаіа и жіілпста. Ц в ь т т ъ въ ІЮ.ГБ : ЦВТІТЫ темво-розовые, велпчпною въ одпнъ дюіімъ, расііо.іожі'!іы остроко-

Кип - Кин

—

568

—

Кпп — Кип

нечньшъ гроздомъ ; на каждо.мъ сгио.і-в ііхъ ! вторую золотую медаль и вышелъ въ 1803 г. бываетъ отъ 40 цо 80. П.шдъ —корооочка, Д.ІІІ- съ звапів.мъ художппка. За пСсколько превоспою отъ 3 до 4 дшйлювъ; чегырехъ-до.іыіы» ходни ііаіінсанііыхъ п.мъ портретовъ, опъ посіі.ммпа еамыя м ікія; па каждо.мъ сВ.мячкі; лучилъ въ 1813 г. сгепонь акаде.ммка, а въ находится кпсточка ш ъ тоіічаіпиихъ иоло- 1816 г. огправлепъ_ііа счеть ІІ.міісратрііці-і сконъ чистаіо молочнаго цв та, весьма глян- ЕЛІІС.ЛІІЕТІ.І А.іЕ;и:-ііЕвііы за rpamuiy. Наііоолъе цювптыхъ п легко вьющпхея: этп саыые во.ю- замізчатімыіыя раооты Кті|іеіісч;аіо, исполскп, іісм<усно спряденпые даютъ ше.ікъ, кото- ііетіыя п.мъ въ ііерную поііздпу, суть: «Отдырый по своему достопнству до.іл;еігь быгь no- хаюіцііі садоіміпкъ», «Дізвочка въ маковомь став.іеиъ вышо восточиаги растптелыіаго ше.і- ввіікіі» н «Цыгамка съ лііртовоіі ввткоіі». По ка, по.іучае.маго изъ СІІ.МЯІІІШКОВЪ кустарііаго в о з в р а щ е т и въ 1!ете[)бу[)гъ, въ 1823 г., инь растепія. Собираиіе этого ше.іка, іі|]іідумаііііое былъ гіе|)е(імеііоваіп> пзъ совТітнмковъ въ проко.іежски.мъ СІ;ВІ5ТІІІІКО,МЪ Еіоро.мъ Ив. Классе- Фессоры 2 !і степ. no ЖІІВОППСІІ ; въ 1828 г. по.мъ, сі-Сдуюіцее: въ сснтябръ сБ.мяпіііікіі со- вторігиіо отправплся за граііпцу ІІ уже lie pd.3вершенно вызрпваютъ ІІ .іоиаются;черезъ пе- враіцадся. Въ 1833, г. паходясь въ 1'іі.мБ, опъ д лю посдз тоіо наддежптъ собирать пхі. a uaiuica.ii. портрі гь Торвальдсепа, двухъ брапросушпвать въ жарко-топлешюіі компаті; тьевъ кпязеіі ГОЛІІЦЬШЫХЪ, «Сибпллу Тпбурнлн въ легЕо.мъ духу печп, длятого чтобы стз- тіііісі;уіо»,«Пажа». «.Мальчпі.а лаза|)0ніі», "Ді;мечкіі легко отдилялпсь отъ пушка. Тоідадолж- вочиу съпдодами», «Русскихъ молодыхъ люиоразостлать пхъ па чистомъ полу nco6o.fi ком- дсй, чптаюіцихъ газ ту», и нВсколько портроиаты u бііть са.мыми жпдкіі.ми прутьямп, свя- товъ. У.меръ въ Р щ і З J < , октнбря 1836 г. запиы.ми въ а>орму ВІІІІИЧКОВЪ ; отчего пухъ Киприда, см. Раковипоногія. ііачпетъ итдііляться отъ яіічіиіка, п летан по компаттз, осядетъ пакопецъ опяті) иа гіолі>, Кипріанъ (святоіі), .міітрополптъ тлевскіГі п ооразуя собою верхнііі слой ; гіослт> эгого онъ всея Россіи, родомъ Сербъ, былъ посиященъ сппмается и переносптсн въ другую ко.мнату, въ КонстантііноііолТ. иатріархомъ ФіілоФсе.мь. а остальпая СМІІСЬ ііодвсріается то.му же Д'Ьй- Въ 1376 г. велииііі киязь Димитрііі Доііеком, ствію. Иервыіі соиръ пуха даетъ и ііервыіі пегодуя иа патріарха за возведеніе Кппріаиа сортъ шеи;а. Если на пухБ окаи^ется еіце мно- въ достошіство міпрополііта, заііимае.мое св. го сізмямъ, то, продержавъ его съ ИОДТІЛЮ иъ АликсБемъ, пе припялъ его, почо.му Кііііріаиъ теплоп ко. іпатБ, иадобно ііовторігіі) выбпваніе іі остался жпть въ Кіеві?,уііравляя лптовскимъ цдуяьшч, ІІІелковая хлоичатйя бумага, которая духовенствомъ, одиако пе теряя падежды за.можетъ быть выдізлывае.ма нзъ втораго сорта иять мисто Алеіхпя. ГІо коіічіпгБ этого свяэтого пуха, самая лучшая, какъ почрезнычаіі- тптеля, 1378 г., велидій і:ііязь мзбраль па его поіі ея теплоть, такъ по легкостп и МЯПІОСІІІ мъсто Мптяя, когораіо отправіиъ въ 1370 г. пуха. Кро.міз того, это растеніи іім'Вегъ и дру- въ Ц а р ы р а д ъ . Мптяй скончался въ дороіія уиотребленія. Въ КамчаткВ листья его уио- гъ и соііутііііки сго пзбрали въ міітрополиты требляіотъ в.мізсто чая. Кореш. а лпстья этого Ііимеііа, архп.маіідрпта переяславскаго. Велпрастепія, подъ пазваиіемъ: «Radix et herba Ly- кій кпязь ооъявплъ ІІп.меііа наімыдіъ хиіцнпsimachiae Chamaenerion», умотреолялись преждо комъ и вмъсто него призвалъ въ Мосміу Кивъ медицині;, каиъ мягчптслыюе, разводя- пріана. Въ 1382 г., по разоремііі Татара.міі щее т елпзистое іі слегка вяжуіцее средство. .Москвы , велпкііі ыіязь объяішлъ Киііріаііа Хлопокъ его, іірііложітный къ т и і у , произво- ІІ ДОСТОЙНЫ>ІЪ упраіиягьЦеркопыо, п иозвелъ дитъ силыіую іісііарину, поче.му можвТЪ быть па литрополію іізінаііпаіо ІІіі.меиа. Кппріаиъ уіштребляе.мъ въ ревиатпческпхъ іі [іі]осгуд- ут.халъ въ Кіевъ; вслпкііі киязь, желая видБть ныхъ боляхъ, такжо въ обжогахъ. - 2) Kuitpeu въ южноіі Врссіи ипаго святителя, отправплъ болотний (Epilobium paluslre, L. 4), растетъ въ Ц а р ы р а д ъ Діоиисія, архіеппскопа суздальиелдіі по влажны.мъ миета.мъ н болотамъ. скаго, для поставлепія въ митрополіпы. Но Ц в ъ т е т ь въ іюит; u іюд . .Умотреблепія не Діошісііі былъ оіваченъ и посажепъ въ Кіевіз нм етъ. въ те- іницу и скопчался подъ стражею въ 1385 г. Неіодованіе великаго князя противь КипренСЕІЙ (Оресп,Лдаліовичъ), род.ІЗ.марКппріапа усплилось. Оііъ послалъ въ Грецію та 1783 г., сыпъ Лда.ма Карловича Швадьбе, Ііимеііа съ боіатыми дарамп матріарху, иеот upliiiocniaro дворонаго челоііізка оріпадира ступпо домогаяеь, чтооы въ южиоіі ц сБверДі,яі;оііова. Ііостуіиіііъ въ 1788 г. восмиташіипой Россіп былъ одішъ тольцопервосвятитель. комъ въ акаделіію художествъ, опъ оказалъ Кмпріаііъ также поВхалъ въ Коіістантиііополь. чолыііія ciiocoGiiocxii въ жпвоппси, молучіиъ

Еип - Кип

— ( 19

Нача.іся Вудъ межлу и.мъ и Пшіепомъ й ди.іо ръшп.іось ііпчіз.мъ; Кпгіріапъ оста.ісп митрогіо.иггомъ ьіопсмімъ, а Гііімспъ, возвратясь иъ Мосину, черозъ годъ таіійо опять уізхалъ пъ І'рецію п вскор-в умеръ ЕІЪ Ха.плідоігБ. Тогда Кпиріапъ, остапшпсь одішъ імаиою псеіо русскаго духоисмістпа , отіі|іаіііися пъ 1390 г. иъ Мосіііу, гдъ волпкііі І;ІІЯ:ІЬ Bacu.un ,T,iLMiiT|;ieв и ч ъ , прее.мішкъ Діпппрія Доискаго. встрт;тп.іъ с в я т і т м я съ честі.го. УпрйвійЯ съ этого ііремеііи велиГ.ороссіііекою и лптовскою епархія.міі,Іііімріа[іъ ум лъсоСі.иосгіі едчіктво ЦсрквеЧі', сі-рого пресл довалъ пеправды епископові. п не дозволялъ пмъ гіротшшться верховной властп. Оиъ н сголько разъ пос щалъ Кіевъ, •Бздилъ п въ другія южпыя епархіи утверждать мравославныхъ въ благочестіп, іі перпыіі по татарсі;омъ ііапіоствііі возстаНОІІПЛЪ въ Россіи ііроев-Бщепіе, прішсзъ г,ъ намъ .мпожество елавяпскихъ переводовъ церковпыхъ к і т г ъ . Участішвалъ въ констаптпиомольско.мъ сойоръ , пизвері пувиіемъ патріарха Макарія, п В. ГІІСТІ; съ другимп свягітмя>ііі подппсалъ Макаріево осуждспіе. Въ 139-2 году ІІЗДПЛЪ въ Новгородъ уоізждать житс.іеп платить пелико.му кпязю че|)ііуіо даіп,. Въ 1393 г., оиъ обратплъ своею бестздою въ хрпстіапстііо трохъ зііа.меіпгіъіхъ хаікчіііхъ вель ожъ, Татаръ: Вахтып, Хпдырм u Ма.мата. Скоичался иъ мастнтой старости, 16 септ. 1406 г. За Р1ІСІ.О.;І.!;О дііеп до с.морти опъ наппсалъ гра.мату і.ъ Васплію Дііліитріевпчу, ко вс-із.мъ русскимъ м і я з ь я м ъ , Гюярамъ, духовеиству, мірииамъ, благословляя пхъ и трсбуя хрпстіапскаіо проіцепія. Съ того времспп вс посл довавпііе міітроііо.иіты мооковсіие счиісывали эту градіа-гу и мріікаііыііаліі чптать ее на сиоемъ погреГіеміп. Св. ліоіцм Kimpiana обрі;тепы въ 1472 г. Кіміріапъ первыіі ниелъ въ i'occin счислепіе годоіп. .міроздапія съ соптнбря міісяііа, иодражая тоідашіііімъ Грекамъ, иммгго дрсвпяго ліітисчііслепін «> марта. Ему іі|>іііііісыиаіот'Ь псреиодъ «Кор.мчоіі кнИГИ' и первов составлсиіе «Стоіісчіпыхъ і;ііип>>. Кипріанъ (святоіі), сппскопъ кар агенскій , прііііадложптъкъ числу зііамспіітізіішпхъ учитслсГі Цері;і!іі первыхъ трехъ візковъ. Опъ родіілся въ Карнаіоіііі, въ пачаліі III вика, отъ зііамепптыхъ и богатыхъ родителеіі-нзычниі;оі)ъ, получилъ образованіе въ одпоіі пзъ первыхъ школъ Карвагепа, гд-Б no оиопчаіііи курса паукъ былъ остаилеііъ муоличііы.мъ учптеле.мъ і.расіюрт.чія. По ув'(;|)еііііо Грпгорім Гзогослоua (24 слов. въ Твор. Св. О т ц ) , Киііріаііъ превосходц.п, прочихъ ЛІОДСІІ евои.мъ красиор чіелъ сголько Ае, скоэико людп іюобще пре-

—

ЕЕП — К и п

восходятъ жпвотныхъ даро.мъ слова.Въ 246 г., по псчпсленію Пеарсона, гірв посредств пресвитера Цецплія, Кішріапъ іі|іііішлъ св. крещепіе, и съ того времепп полюпплъ Тертулліана, какъ лучшаго изъ своихъ.учіітелеп, которыіі, впрочемъ, ые вовлеяъ еір в.мізст съ собою въ заблужденіе. Высокіи умъ Kimpiana, его обшпрпыя СВТЗДТІІІІЯ, глуоокое и основательпое знаніе Св. Іііісапія п церковпоГі лисцнплииы, благородство, благочестіе и дпвные подвпгп добродіітели вскор-Б посліз крещепія обратили на iiero общее внпманіе хрпстіанъ, такъ, что опъ, будучп еще ыовообращеііпымъ .между ііоиоооращенііыміі, едпногласно былъ изоранъ и посцящепъ сперва въ пресіштеры-, а вскор пото.мъ, по с.иертіі еішскоііа Доната, п въ епнскопы Кар' агенсЕой Церг.вп. Люоовь къ нищимъ, для которыхъ онъ отказался отъ .миожества рабовъ и богатаго пмізііія, величіе его д-Бяпііі II превосходство писаніГі п устпыхіі поученін еще ооіЪе прославилп Kimpiana епи'скопа.Прп управлеіііиКар агеіісг,оюЦерг>овью опъ пользовался ілубокнмъ уважеіііе.мъ во всеіі Афрык-Б, ua псемъ Западъ п даже па Востокъ. Гонеиіе Деціево разлучпло навре.мя Кипріана съ его паствою. Возвратпвшпсі) потомъ къ cuoei'i паств , оиъ уврачевалъ .моровую язву іі іолодъ СЛОІІО.МЪ, имуществомъ п молптвамп, а недоу.міііііе Церквп пъ принятіи кающпхся разрт;шіілъ собораліп. Послтз мученичессоіі его КОПЧІІІІЫ, которан послъдовала иъ 258 г. отъ с кпры, no волі; іі.мператора Валеріапа, его пмя стали проіізноспть еъ благогоиізіііе.мъ во всемъ мір-Б. Даже ерртпкп поватіане, противъ іоторыхъ онъ особеііпо ратовалъ, пс см-вли омрачатьеіо память, и пазывалн его святымъ llama Церковь совершастъ память сияіцсппо>іучеіііи;а Kimpiana2 октября.Кром-п 83 писе.мъ. онъ оставплъ посл себя «Кніііу къ Демстріапу»,«Три кпіігіі протпвъ Іудеевъ», кнпги «0 тщетіз пдоловъ», «0 дізвств'1;», «0 елииств Церквп, «0 падшпхъ», «0 молптвт.», «0 міиостыпі;», «0 благБ терп-Бнія», «0 завпстпнзлоб^Б» и «Исторіюкар аіспскагособора». ВсТ.эти сочппепія Лактанцій (1. 5. с. 1. pag. 499) называетъ достоііііы.мп всеобщаго удпвленія, и паходитъ трудпымъ р шпть, бол е лп Ерасотъ въ пхъ пзложепіп, пли силы въихъуб-вдптельІІОСТІІ.

' КипрІанъ, первыіі архісппскоіп, спопрскіі! и тобольсьіп, посвященпыіі въ этотъ сапъ 8 с нтября 1620 г.; no увтзренію Мпллера, былъ перііымъ сочітптелемъ заппсокъ о Сибпри. Прпбыиъ нъ Спбпрь, опъ тотчасъ сталъ разспрашпвать у і.азаиовъ, товаршцей Ермака, о поход нхъ, о сшпбкахъ и сраженіяхъ, о на-

Кпп — Кир

— Ъ I)

родахъ, съ которыми они им ди д ло,и проч. и вс хъ убитыхъ пе.і .іъ записать въ синодикъ. Кппріанъ ревііостно старадсн о ооращенін въ хрпстіанстоо сибпрскихъ язычииковъ. Ум. въ Новіородъ 17 декабря 1633 г. будучи митропо.іитомъ иовгородскнмъЕипрЪ, оольшой островъ иа Средизе.миомъ мор ; нмИетъ пространства OKOJO 1,140 квадратныхъ л і и ь , н 70,000 жит., пзъ которыхі. 30,000 Грековъ. Земля тамъ плодородна, но хі бопашестпо вообще въ преиебреженіи. Изъ добываемыхъ винъ вособеііности ИЗВІІСТПО вино подъ и.менемъ киирскаго. Этотъ остроиъ изобіиуетътаЕЖе Піодаміі,хіоіічатоюоумаіою, Л-БСОМЪ, ыногочііолеіінымп .м дны.ми рудаміі, краснымъ ясписЪмъ, горнымъ хрусталемъ, называомымъ па осскп.мъ, и ал.мазами. С.топіца острова, Нпкозія, им-ветъ 15,000 жчтелей. Кипръ находнтся подъ управ.існіе.мъ турецкаго капудаиа-пашп п разд-Бленъ иа три санджака. Въ древности оиъ былъ населеиъ ФИникінскими и греческіпіи колоніямп, иотомъ принадлежалъ различнымъ владителямъ, въ то.мъ чнсліз и Крестопосцамъ, до г в х ъ поръ пока турецкііі судтаиъ Селп.мъ II отнялъ его у Венеціячъ въ 1571 г. КипсеЕЪ (Keepsake). слово, заимствованно изъ англіііскаго языка и озиачающее пособенности роскоіпное изданіе, украіпенное гравюрами. Еираснры. Такъ назьшаютъ тяжелую кавалерію, вооруженпую кпраса.мп, которая была іізвъстна уже въ самой [лубокоп дрешіости Египтяна.мъ, И е р с а м ъ , Грекамъ й Ри.мдяна.мъ; въ средиіе вііка къ неіі іірііііаддежалп рыцари, оруженосцы и другіе. До вре.менъ войнъ за ііезависіі.мость Нпдерландовъ , въ кирасирахъ прдьшею часгью служили двор я н е ; впоед дствіе же времеіпі кпрасіірсіас полкп по педостатку дворяпъ, ііскавшііхъ ОФИцерокихъ должиостеіі въ пііхот , поііошядись воина.ми изъ простаго сослоиія. Въ средин-Б XVIII стол-Етія съ уипчтожепіемъ латъ и съ получешемъ взам нъ ихъ ДЛІІНІІЫХЬ ружеп , кпраспры утратплп 'всю свою важіюсть и зііачепіе, но это продолжалось ие долго. Съ возііращеніемъ иервопачалыіаіо вооружеиія оііи мало-по-малу запяли должпую степень въ ряду коппыхъ войскъ. Въ настоящее время кирасиры составляютъ оГ.ыкновепно резервную кавалерію, предііазначае.мую рт.шать участь сражопія стреміпелыіымъ иатпскоыъ. По тя.келому своему вооруженію они ыенііе легкоГі кавалеріи способиы къ аваіиіо стиой служб и къ малоіі войпі;, но зато ирп-

—

Кнр — Кяр

носятъ бод е пользы, д-Бйствуя сомкнутымъ стро мъ. Кирасвры ВЪ РОССІИ, учреждены въ царствованіе И.мііератрііцы Аипы ІОАИІІОІІІІЫ ВЪ чнсли 3-хъ полковъ, сФор.міірованныхъ no представленію оельдмаршала граФа Міііінха изъ драгуискихъ полковъ. Эти полкп, и.м вшіе 5-тиэскадронныіі составъ, были слТідующіе: Миииховъ, СФормпрованііый въ 1731 г. іізъ выборгскаго (НЫНІІ орденскій), лейбъ-кпрасирскііі, въ 1732 году, пзъ певскаго (нын л. г. кпраспрскіп Его Высочестпа НаслБдника Цесаревича полкъ) и 3-іі кіірасирскій, въ 1732 году, изъ ярославскаго (НЫН-Б Л.-Г. кпрасирскій Его Велнчества полкъ). Къ этимъ полкамъ былъ еще прибавленъ пъ 1730 г. л.-r. і;оііныГі полкъ. Въ 1756 г. соотаилены е щ 3 кіірасіірскнхъ полка, а въ 1762 г. вновь 11. Въ царствованіе Н.мператрицы ЕКАТЕРННЫ II чисдо кираснрСЕИХЪ іюдковь было убавлено. Ныи у насъ 12 кпрасіірскихъ подковъ, каждыіі бтн-эскадроннаіо состава. Эти 12 полковъ составляютъ три кираспрскія днвизіи: гвардейскуюыірасирскую днвмзію, состоящую изъ полковъ: кавалергардскаго Ея Веліічестна, коннаго л.-г., кираспрскаіо Его Величества, п леГібъ-кирасирскаго Его Высочоства Наслиднпка Цесаревпча полковъ; 1-ю кираснрскунмі 2-ю кпрасирскую дпвизіп. Гвардейсків кирасиры посятъ лосины п ботФорты, а кавалоргарды u коипая гвардія желтыя (МІІДПЫЯ) латы съ Андреевскою звиздою: ирочіе иираоиры ІІ.МБЮТЪ реіітузы и черные латы. Мупдііры у всъхъ б лые. Киргизъ-Кайсаігк пли, правплыі с, КіірГІІЗЪКазакіі,еще правплыпіс простоКазакіі,ііародъ, о происхождспиі котораго мною разлпчныхъ преданііі u въ которыіі влплись разпыя азіятскія пде.чена. Народъ этотъдавноизвТзстенъвъАзін н, составляя одпуизъотрасл й іМііогочислеіінаго турецкаго пле.мени, не уступаетъ въ древности нн Найшанамъ, ни Киргизамъ, пи другимъ сопле.менпымъ съ нимъ народамъ. ІІодпавъ владычеству Чингиса, онъ, no сморти этого завоеватвля, достался въ уд лъ сыну его Джучп, ц хотя принадлежалъ Золотой ордіі, но ИМІІЛЪ собственныхъ х а н о в ъ , отчеіо пногда оставался въ покорности своп.мъ главнымъ повелителямъ, иногда же іірпсоедііііялся то къ Чагатаііской орди, то къ Алмалыкскоіі, то ьъ Ташкеіідской, иоторую гіотомъ называли МогулъУлусъ. По ослабленіи и разстройствФ силыіыхъ владъііій Джучи u Чагатая, врзвикди междоусобія у і іііогихъ (особенно кочввыхъ) племенъ, принадлежавшнхъ сыновьямъ п потомкамъ Чингиса. Изъ нихъ бол е вс хъ усилились Узбеки, овлад вшіе Маверапнвгеромъ и

Кир - Кяр

— 671

Харезмомъ; но в.іадычеству' пхъ подпа.іи н всБ народы, волновавшіеся отъ оезпача.іія: нВкоторые соединшись съ Кры.мскм.ми Татарами, другіе съ Могулъ-Удусомі), третыі съ настоящими, то есть Казапскіімн Татарами; четиертые, наконецъ, съ Казачьею ордою и.іи Казака.іт. Все это произошло по разрушепіп Зо.ютой орды. Когда же впослздствіп и Узбеки раздили.іись, то многія пхъ отрасли влплись въ состаиъ Казачьяго народа. Такпмъ ооразомъ, въ пачал-в XVI стол тія, цъ степяхъКыпчака и Чете появішісь два силыіыя-влад иія: nepuoe — Улусъ-ДІогулъ подъ владычествомъ хаиа Дадаша; второе — влад ніе казат;сі;аго хапа Арслаиа, который такъ (іылъ могуществеиъ, что могъ выставить 400,000 войска, готоваго К7> бою. О насл^вдшікахъ Арслана н в т ъ достов рныхъ СЕЪД-БІІІЙ. Изъ европейскнхт. пнсателей первыц , упо.минагощіп о Казачьей орд •— Герперштейиъ, бывшій дваівды іюсланникомъ римскаго имиератора прн дворъ царя Васплія Іоаниовпча. Тогда оші назывались ТатарсЕВМВ казаками; Въ 1573 г. п о п р о с ь б з Строгоноиыхъ, Іоапнъ пытался войти съ Казаками, въ политпческія сношенія. Завоевані Сііоири сблизило этотъ иародъ съ Руескііми. ПОСЛ-Б Ериака, Кучу.мъ, какъ нзв стпо, былъ изпіанъ изъ ІІсквра Сейдако.мъ, который потомъ былъ взятъ въ плъпъ Русскиыіі. В.мистБ съ нимъ взятъ іі имргпзъ-казацкій царевпчъ пли султаиъ У р а з ъ М е і м е т ъ , пле.мяііникъ Тевкеля, п.мспоііавшаго сеоя хаиомъ Еазакскп.мъ и калмыкскимъ. Поэто.му случаю оыли у царя еодора СІІОШ НІН съ Тевкеле.мъ, который въ 1594 г. просіиъ о прііііятін его въ подданство Россіп, и объ отпускіз къ нему Уразъ-Мег.мета; но ппоСЛТІДСТВІІІ перегоііоровъ не было. Въ то время КпргіізъКазакп занимал» только средпну свопхъ ныившнііхъ зедіель. Восточная часть ихъ прііііадлежала Чжунгарамъ u други.мъ мопгольскимъ племенамъ. СТэверіюю владтзли разиыя отрасли сибирскихъ Татаръ. Въ западІІОІІ жилн Ногаи, а выше пхъ — Башкиры; потомъ .мисто Ноіаевъ заішди нып-Бшніе Волжсніе Кадмыіш. Прежде всего подвинулнсь Кпргпзъ Казаки на сііверъ. Къ востоку распростраііилі они свои владізііія, не прежде какъ no пстребленіи чжуигарскаіо парода Китайцами, т. е. въ половини минувшаго стол тія. На западъ подались КпрііізъКазакп въ пёрвой ПОЛОВИП XVIII стоі тія; въ концъ же XVII СТОЛБТІЯ и даже въ перяыхъ годахъ Х ІИ, между верховьямп Урала и Эмбы, кочеваліі Кашкпры, а между усгьями этихъ р къ Калмыкц. На юг Кіірпізъ-Казакп ие удовольствоваіпсь набізгами въ пред лы сост.дствеиііыхъ

Кпр — Кир

странъ. Въ иачал XVII стодитія, по нашимъ л т о п и с я м ъ , они уже были властителями Туркестаиа, и городъ этотъ служилъ ханамъ ихъ постояннымъ м стопребываніеяъ. He изв стііо, когда Киргіізъ-Казаки разд лиліісь на 3 орды, но при хапі; Тявк-Б (с.м.) это разд лепіе уже было. Послъ Тявки, вскорт; ііачалнсь мсждоусобія, и сос дственные народы не замедлилівоспользоваться этпмъ. СъзападастаЛІІ иападаті. Волжскіе Каімы^и, съ сЕвераБашкпры іі С.ибирсг.іеКазаки: CTpaiuiiSe вс хъ былпсъвостокаЧжунгары, которы.ми влад лъ тогда сильныіі Хонтай-дзи ГадданъЦыренъ (Черенъ), не тольпо застаішвшііі трепетать всвхъ сіюихъ кочуюіцчхъ сос дей, во возбудившій вшшавіе даже Россін п Кптая. Въ атолъ бъдственномъ положенім Киргизы могли ожидать защнты только отъ могущества ПЕТРЛ Великаго, который п приказалъ иывше.му тогда въ Сибири іубернаторомъ князю Гагарину поыогать Казака.мъ: но ЭТІІ сношенія не им ли ПОСЛІІДСТВІГІ, а между-тізмъКиргіізъ-Казакіі начади яежду сооою ссорпться, и, не думая ниСКОЛЬЕО объ общемъ спасеіііи,прододжаліі свое обычпое ре.месло: грабили сосъдей, въ 1767 году проииЕлп въ Казанскую губернію до Ноііошемшинска, взялп его и разорплн. Волжскіе Калмыки, Башкпры, СііоіірскіеКазаки, раздраженные m m болТіе пежеди когда-нпбудь, начади нападать па нпхъ. Въ то вре.мя ГалданъЧеренъ нетолвко напесъ.Кііргизъ-Казакамън сколько спльныхъ пораженііі, пон отпядъ у ннхъ въ 1723 г.. столпцу ихъ хановъ, Туркестанъ, Ташкептъ п Саіірамъ, и наконецъ ссвс мъ покорилъ своеіі власти н кпторыя части Водьшоіі и Средней орды. Такая же участь ожидала вс хъостальныхъКиргизъ-Казаковъ.Стъспениые п пресд-Бдуе.мые съ трехъ сторонъ, опп лоіми быть оі;оіічатедьно истреблены, есдпоъ пе удалилпсь п а ю г ъ ; остаткп Большой орды съ малою частыо Средпеіі откочевали тогда къ Ходжанту; большая часть Средней — к ъ Самаркапду; ІІепьшая — къ Хив н Бухар . Опасность с.міірііла внутреннія междоусооія, ііозроднла оощее согласіе п направида всБхъ къ одноп цізлп. Подъ предводитедьствомъ хана АбудьХаііра, Киргнзы напали наЧжунгаровъ, выигради у ішхъ н скодько сраженій, и возвратплп себ-Б прежнія свои земди: ио, ожндая новыхъ иападенііі иа иихъ отъ ГалданъЧерепа, сочдн ііужпы.мъ удадпться отъ зтого опаспаго сосізда частію на западъ, а частію па сБверъ. Одпа ТОІЬКО Большая орда осталась бдизъ Чжупгаровъ, и поюлу вскорі; почти вся была покореиа ііміі,какъ увидпмъ ниже. Меньшая орда, дойдя до Эмбы, гді; была прежняя

Кпр — Кнр

— 672 —

Кгр — Кир

ея граніща, не остаіюнн.іась, но перешла на распростратілась, для выгодъ сг.отоводства, правып оерегъ этой рйкн. напала па пыпъіи- во в іі сторопы. Та ея часть, которая іірполпнихъ Во.иксгихъ Калмыковъ, п запяпъ мпогііі зилась къ граіищамъ кптайскоіі іі.мперіп и кочовья пх , достигла до Ура.іа. Средняя орда | см шалаеь съ ігБкоторы.ми оі-татка.мп 4z:yiiraііодвііпулась на с-Бнсръ ди Ора и Ун, м.ть окре- ровъ, за свои обычпьіе грабежп и иао-ппі ІІТІстпостей г.оторыхъ нытізсітла .мпогнхъ Баш- СІІОЛЬКО разъ была паказапа ііоиружоиною рукпроиъ. Киргппъ-Казакамъ предстояла ВІІЧ- і;оіо . покорплась владычеству Китая , н доная борьііа съ Кал.мыі:а,міі, Ьашкпрамп, Рус- iii.ni'B считается иъ числ сго ііоддаііпыхъ. скими, а потому хмтрі.ш у.мъ Абу.іь-Хаііра Другая часть, кочугощая ігізсколько западііТіо, устроилъд-Слатакъ, чтоМепьшая п С.редшш ор- сохраннла спою ііезавііспмості.. Третья частЬ ды, въ1730 г., доброволыю гіокоріілнеь Россіи. Ііольшоіі орды, кочовавшая ро врс.мя ГалдапъСъэтого времени судьба Ьольшоіі Кмргіізъ-Кап- Чпренаоколо Ташкента, по уіііічтожепііі Чжупсацкоіі орды отд-Елпется отъ Средней н МалоГі. іарскаго владізпія. пе перем ппла мистъ, преКиргпзъКайсаги, Большая орда. Когда Ма- жде его зашітыхъ, по пачала сслпться іп, ппхъ лая п Средпяя орды доброволыш отдались II усплпла пріітіісііепія, которымъ подг.сржсРоссіи.тогда Чжунгары чанесли Боіьшой орди мы былп отъ нея сосБдствеііпые города (Таіптакоп ударъ, посл котораго она уже ііе .могла | кептъ п еіо сслопія). Въ ПСО г., кь этоіі чаотн посл-Бдовать при.мізру свопхъ сопле.мепііиі оіп,: БольшоГі орды піиісосдіініілось зііачителі.ноо они ралгромилп ее и поііорилп. Одпакожъ это число Еара-Калпаковъ, которые, жпвя около завоеваніе ие было прочіш. Увид въ совер- устья р-Бки Сыра, быліі ііріітііпше.мы Меньшою шеіиіую ІІСВОЗЛІОЖІІОСТЬ оставаться па своихъ | ордою, особеипо при хаігв Нурали. и потому гірсжііихъ жилпщахъ, около озера Гіаіхаша, удалплпсь па востокъ. Ташкептскііі ханъ ЮКиргіізъ-Казакп удалпліісь і,ъ риі.и.мъ Цую и нусъ-Ходжа, выподспиый пзъ терпізпія.ііапаль Сара-су, а потомъ, собравшись съ силамиі па- па Казачыо ііольшую орду п поііорплъ ее. Но пали па Ташкентъ и Туркестанъ: разорплп пе вся Большан орда была сіохор на Юнусъ-Ходихъ, и взяли для себя ВСІІ землп, прииадлежа- жею; даже пзъ сосБдстііеііііыхъ съ его владізщія къ нпмъ, хотя города п осталпсь но вла- і ііія.мііКпріизовъ .мпогіе избізглп его иластп: одсти Чж. пгаръ. Са.ча Польшая Казачья орда ие ; ии удалііліісь,въ ЧІІСЛІ>ІП;СІ;ОЛІ.І;ІІХЪТЫСЯЧЪКІІсмила mi явпо идти протпвъ Чжуіііаровъ,'ніі • бптоі.ъпаИртышъ,и тамъсоедііімілпіьсъСредобъявить себя независимою отъ ііихъ. Лпшь- j иею ордою; ііізі;оторые откочовалп къ іорамі. только діежду Чжуигарали открылпсь расмри, Акъ-Тау; осталыіыо въ разныя другія мііста. Казакп тотчасъ прііияли въ нихъ самоо д-вя- ; Киргіізъ-Казаки, сдтзлавиііеся подданными Ютельное участіе. Накопецъ , когда въ междо- • пусъ-Ходжікоставалпсь подъ властыоТашііепта, усобія Чжунгаровъ встуішлнсь Кіітаііцы, и ко- пока этотъ народъ и вся прііиадлежащая ему гда усп хъ пхъ оружія привелъ преи.мнпковъ [ страна, со включоіиемъ Турііестапа, подпалн Гальдаповыхъ въ совершенное изііеможепіе, і чужезомному владычеству. ,Въ 1S14 г. оііи пото Кнргизъ-Ііазаш Большой орды взяли сторо- І ступили подъ власть хокандскаго хаііа,а съііииу Алурсана и составили часть его воііскъ, мп п Казаки былп пршіуждены попориться носражавшпхся съ Китайцами, до 1756 г., въ ко- ііому повелптвліо. Изъ всего сказапнаго елііторомъ Чжупгарское владЪніе иали подъ удара- дуетъ, что Большая Казачья орда не соетами Китаіщевъ. Народъ, систавлявшій его, ію- вляеть ныпі; ничеіо ц лаго: одпа ея часть питребленъ нли разсізянъ, а земли, еыу принад- вииуется Китаю, другая кокапдсг.ому владіільл жавшія, превратіілись въ пуотыни. Это со- цу, третья наконоцъ почитается ііезавмсіі.мою. оытіе принесло Киргизъ-Казакамъ двіз важ- Изъ этон послъдией ІГЕСКОЛЬКО тысячъ кибпныя выгоды: во-первыхъ, избавило ихъ отъ такъ,кочуюіци. ъ н а урочпщі; Се.мь ръкъ іюкооезпокойиыхъ п опаепыхъ враговъ ; во-вто- і ло р-Бкъ Кукъ-Су н Каратала, въ неболыіюмъ рыхъ, доставилоимъ срвдства расширить СВОІІ j разстониіп отъБіітаііскихъвлад нііі, въ 1819 г. кочевья въ очень удобныхъ м-встахъ. Ки- подъ ііредводптельствомъ султана Сюка (сына тапскій оогдо-ханъ ие только не преиятство- хапа Аблая) ііріізналіі ііадъ еобого власть 1'освалъ имъзанимать опустошенныя стеііп Чжуп- сіи. Сверхъ того нъг.оторые Кпргизъ-Казаки гаріи, no еще привлекалъ и х ъ т у д а , а для за- Большоіі орды совсіімъ переиіли ІІЗЪ сиоихъ щиты отъ ііабвговъ, учредилъ между иими и стеиеіі ма поселоіііо въ предізлы Россіи. Тапрежііііміі свопміі владізиіями укръплонную во- кимъ ооразо.мъ і і р т і я т ъ еултанъ Чурыгон съ еннуюлииію, которан допыіі называется «no- 4,000 кііоіітокъ Киргизовъ С.релпей и Большоіі вою лиіііею». Такимъ образоыъ Казачья Боль- орды. Указомъ ІІліпеііатрицы ЕКАТЕРИНЫ 11 шая орда, долго находившаяся въ ст сненіи, 17Ь9 г. отведсиы е.му землп блпзь Усть-Камв-

Кир - Кир

—

6 f3

ногорскои кр постн. Такпліъ же образо.мъ, въ 1793 г. ііросшъ о прішятіи въ візчно и ПО.!пое подданство Россіи су.ггааъ Ііо.іьшой орды, Тугумъ, съ 100 кибитокъ гіилцластныхъ е>іу Кпріпзовъ, которые вс и переіп.ііі черезъ сііоіірскую грапицу ппутрь имперіи. B e t части Ііо.іьшой орды, покоривіиіясн Россіп, входягь теперь иъ состаиъ Киріизъ-Казаковъ, подвъдомстпоіиіы.чъ снбирско.му начальству.

{('.м. Сябирскіе Киргизъ-Кайсаки.) КиргизъКайсаки. Средняя и Меньшая орда. Co временп лоброво.іыіаго подданства І І І Ъ Россіп въ 1730 г., до «Сиоирскаго положепія» въ 18-22 году, оудьба ихъ связапа. Хаиъ АбульХаііръ, ііове.п;вая большею частыо МепьшоГі орды и простирая свою вдасть на иізкиторыя роды Средней, заботплся о средстпахъ усплнть н возвысить себя надъ СВОІІМИ соперппкамп и врагамп, особсііпо надъ хапо.мъ Катш.мъ, которому такн;о была подвластна часть Меньшой орды. Паіоженіе Кііргіізъ-Казаковъ оголо 1730 года олагопріятствовало властолюбію Абуль-Хаііра; подвластныеего, пзнуреішые часты.ми потеря.мп люд п и пмущества, ст сиеііпые со всБхъ стороиъ враждуюіціімп СОСБДЯмн иежемііиутпо ожидавшіо новыхъ бъдствііі, былп тоіда готовы на всякія пожертвовапія. Пользуясь расііоложепіемъ пхъ у.мовъ, ханъ ооъявилъ, что іітзгъ друіоіі м-вры і;ъ спасепію, кромвдоорово.іыіагогіодданства Россіп. Съперваго раза предложеніе сі о было итиергпуто, но ханъ ие оставлялъ свопхъ уб-Бждвній. Сравиііві. огдалотіыя выгоды пезавіісимости съ неооходилюстью скорой помощи, ближайші ііріівсржепцы Абуль-Хаііра рьшплись іюкорпться Импоратріщіз Аннтз. Чпсло народа, изъяііішшаго такую готовіюсть, было по велпко) no хапъ не моіъ тернть іфемеііп иа умпоженіе числа: ііеліедлонно избралъ пзъ благоиадижиіііішихъ людей ц-Бсколько послаицовъ, п отиравплъ ихъ въ соировожденіп баііікирсііаго стармтпы Алдара къ уфимско.му воеводіз, Бутурлипу, съ ішсь.менпымъ мредложеиіемъ іюддаііства. Иосланцы въ іюліз 1730 г. пріібылп въ Уфу, а оттуда отправлеиы Ііуіурлииы.мі. въ С.-І1етсрбуріъ. Въ ППСЕІ.М Абуль-Хаііръ пзъяспялі. пріічины, иобудившія его ьъ покорііосіи; lonopiMij о песчастіяхъ, претерігБііііыхъ сіо ііііроди.мъ отъ Чжуіиаровъ,о ііамадеиіяхъВолжскихъ Кал.мыковъ, Вашкпровъ п Яиьокпхъ Казаковъ; обьщалъ содержать себя иа сооствепію.мъ ИЖДІІІІОІІІИ; давалъ цадежду полюгать Россіи въ ус.миреііііі ея непріятелеГі, а между-тз.мъ просіілъ всиомогателыіыхъ иоііп.ъ для покоренія .\іів;іііцевъ, Кара Калпаковъ, Аралі.цевъ

Т. VI.

—

Кпр-Кзр

и проч. и, [іаконецъ, признавалъ ееоя и свою орду ВТЧНЫІИИ подданньши Россіп. Пропсшествіе это было прішято въ Петербург съ радостью. Опо льстило славі; государства, ооъіцало безопасность юго-восточиымъобластяліъ, отіірывало лного блестяіцпхъ падеждъ по торговл . Посредствомъ подданства п усердія воітственпыхіі Кмргпзовъ, Россія могла положпть прочпое осиовапіе свопмъ торговы.чъ связялъ съ среднею Азіеп. Осыпапные милостя.мп п подаркамн, Киргіізъ-Казакп отправпл і к ь съ Императорскою гра.матою къ АбульХаііру, въ котороіі оыло изъявлеію соіласіе на пріінятіе его въ поддапство, п обіііцаны о.му защпта п ііокровптолі.ство. Для удостовЗреиія во всемъ имъ сказапномъ п для прііведенія поііыхъ поддапныхъ ЕЪ присягіз, отправлепъ съ UII.MII въ орду переводчикъ і;оллегііі ішостранвыхъ дтзлъ, .мурза Тевкелеіп>. Съ нимъ послапы также ІІТІСКОІЬКО уФи.мскпхъ дворяііъ, ігБріПіііипіхъ Баші;ііровъ п русскихъ г.азаковъ, а для тоііограФііческоіі съемкп м-Бстъ, занимас.мыхъ Кнргіізъ-Казакамп, иаряжены два офіщера іеодезиста. Появлеіііе Теііі.елева въ ордіз открыло всі; властолюбпвые замыслы хитраго Абуль-ХаГіра. Чііііоиііики, •вхавшіе приводить новыхъ ііоддаииыхъ къ присягБ, н только пе были пршшты соотвіітствепііо своему назпаченію, но тотчасъ по прісздіз едва н ЛІІШІІЛІІСЬ жіізнп. Кпргпзы вдругъ взво.шовались; хапъ спасъ Русскііхъ, no пс усліпріілъ поліюнія. Хптрая см лость хаиа .могла елу самому стоіпь ЖІІЗНП, н если онъ пе палъ тогда подъ удараші свопхъ разъяроіиіыхъ соотечественннковъ, то обязапъ спаеепіемъ не своеіі властп надъ ііііми, но счастіго. Даже и Тевкеденъ одолжень былъ сііасеніемъ своп.мъ н столько покровіпельству хана, сколыю свос.му единов-Брію съ Ордыііцами и спліз сьосго красиоръчія. Труды п старапія Тсвкелена были нв тіцотны. Каі.ъ mi сплыю соііротміиялся ему народъ, но пакоіісцъ уто.мился отъ чрезм-Бі)ныхъ усилііі, и умъ взялъ верхъ надъ буйною силою. Кпрі пзы объявмлп, что иазначаютъ ртзшнтелыіое народіюе собрапіе для сов щаиііі о принятііі пли іісіірпіііітін пріісяп: ца подданство Россііі, и чго въ собрапіе долженъ онъ явіш.ся одпнъ, безъ веякоіі свпты. Тевкелевъ согласился. Оиъ зпа.іъ корыстолюбіе Кпрііізоиь и былъ рукоиодпдіъ хаиомъ и его привсржеііцами: склоіііілі> на свою сторо. ! пу знатіПііііііііхъ п опасііІіГішпхъ враговъ по| дарками, u явился ві. собрапіе. Зііамеіііпыіі и і упажаемыіікакі, Сродиею.таіл, п МСІІЫІІОЮ ор1 дами, кпргпзскііі старііпиіа, Г>уі;еіібаГі, вызвался

Кир — Кир

—

61 4

быть первьшъ его покровііте.іе.мъ. Вм ст съ • этпмъ старшиною и съ ханомъ Абуль-ХаГіромъ, они сто.іь уб дительно говорвли въ пользу Россіи, что противиики былп увлечены пхъ доводамп. Всъ прпсутствовавшіе, начпная съ Абу.іь-ХаГіра и хапа Среднен орды, ШеМяки, присяінуліі на подданстио Россіи. Все это ііронсходпло въ 1732 году. Тев!;елевъ еіце нс усп-Блъ сообщить правятельству объ уогіТіх своего посольства, какъ началпсь воіиеиія съ С.редпей орд , Еоторая силыю ііозстала протішъ своихъ соплеменниковъ, покорпыхъ Роосіи. ОтважнБйшіе не удовольствоваліісь ти.мъ л устремились въ русскіе пред лы па Башкировъ, «о были отражепы. Второе попушепів было столько же для пихъ несчастлпво, какъ и первое. Это- волненіе отразіілось дажо и на прнсяпіувшнхъ Кпргизахъ. Ііоложепіе Тевкелева оимть стаиовилось опасны.мъ. Онъ .могь отправить только свою свпту съ доііесеніями иравитольству, а самъ осталси въ ордтз подъ защиту Абуль-Хайра, который откочеваліі отъ русскихъграницъ къ устью різки Сыра; за иимъ послТідовалъ и Тевпелевъ. Переходъ Абуль-Хайра къ бёрегамъ Сыра, удаливъ его і подвластныхъ отъ поборшіповъ пезапіісіімостіі и отъ лпчныхъ его непріятелей, приолизіілъ ихъ къ спокопному пароду КараКалпаковъ, которые будучи угніітеиы со всвхъ сторопъ, при первомъ изв^Бстіи о могущеетвтз Россіп сталп искать ея защиты черезъ Тевкелева, и призііали себя подданпыми Русскихъ, немедлоиііо принявъ присяіу. По.нхъ примт.ру и подвластпые Абуль-Хаііра окончательно р і шились признать себя подданными И.мператрицы Анны. Тогда ханъ и Тевкелевъ направили нуть обратно і;ъ русски.мъ граиицалъ. Абуль-Хайръ отправилъ съ Тепкелевы.мъ въ С.-Петербургъ посольство, которое въ январ 1733 г. прнбыло въ Уфу. Здъсь Тевкелевъ оставилъ ихъ, и поъхалъ въ С.-ГІетербургъ одинъ, для донесенія обо все.мъ и для получеиія позволенія привести ко двору киргпзское посольство. Между-тВмъ и ханъ Среднеп орды, Шемяка, прпслалъ въ Уфу послаицовъ съ раскаяніемъ въ сд ланныхъ посли присяги нападеніяхъ и съ новымъ предложеніемъ подданства. Въ пере-вздахъ и переговорахъ прошелъ весь 1733 годъ, и посольстко Абуль-Хайра прибыловъС.-Петербургъ уже въ январи 1734 г. Посланники были приннты милостиво; къ АбульХайру отправлена съ двумя Кпргиза.мн іра.мата, съ благодариооіью за его старапія п с ъ изв щеніемъ о слЪдсівіяхъ его посольства. Хаиъ письменно и словесно обяэывался: 1) Охраішть

—

Кир — Кир

бозопаспоеть русскпхъ гранпці,, смежпыхъ съ. эемлямн его орды. 2) З а щ и щ а т ь паши куп чвскіе караваны и ировожать ихъ черозъ ст пп. 3) Давать изъ свопхъ подплаетпыхъ, подобно Башкпрамъ и Каллыка.мъ, подкрізплепія русскому воііску, въ случа пужды. 4) Платпть ясакъ звърйвыми кожамп. Въ заминъ столь ІІЫІІІПЫХЪ обиіцапій, ханъ, между-прочимъ, просплъ особенно двухъ веіцей: утвержденія хаискаго достоинства въ его род иа в чныя врелепа. и построеиія, ііри впадеіііи р кп Орц въ Уралъ, города съ крізпостью, въ которой бы опъ могъ наіітіі себт> убііжище въ случа рпасности. Желапія Абуль-ХаГіра удостоены вііимаііія и нсііолііоіііе пхъ возложепо иа статскаго сов тника Кіірилова. зпако.маго съверхией Азіей и подавшаго ІЬіператріщі; два проекта о Киргпзахъ п СОС-БДІІПХЪ съ ІПІМІІ пародахъ. Ему дяпы исБ пужиыя средства и власть; С7. нииъ отправлеііыпііжеііери для построенія крізпоотей, п мпожоство чііііовпііковъ съ разными пазначеіііямм. Въ Казани опъ принялъ подъ свое началі.ство Ц-БІЫІІ пилкъ п достаточпов количество артиллсріи; въ УФ КЪ нвму постуііиліі багальояъ ПІІХОТЫ , пужіюе чисю казаковъ и разпые друііе поеиные отряды, рогулярные и иррегулярные. На издержкіі экспедиціи опредтиена часть у.і>іімскііх і> доходовъ: въ по. ющь Кпріілопу іірпданъ Тевкелевъ, которо.му пожаломаіп, чппъ ііолковипка. Uncrpytція Кирилова была ооіііирпа п да.іьновндпа; ио, къ сожалізііію, весьма мпогія изъ предположсній остались ііеіісііоіііенными , сначала no пріічпніз оаишфскііхъ буятоіп», а потомъ отъ преждевре.мстіікж смерти Кпрплова. Впроче. п> Кирнловъ усиіігь 15 авг. 1735 г., заложііть городъОренбургъ, на М-ЕСТТ. ІІЫІІІЗШІІОЙ Орскоіі кр-Спости. Абуль-Хайръ былъ изв-Бщенъ объ іісполиеніи его иросьбы п приглашенъ в.м ст съ влад-Бльца.мп всііхъКиргіізскііхъ ордъ, весною 1736 г., на свпданіе n neperoBopjj съ Кпрііловы.мъ. Въ 1736 г. Кпрмлиііъ основалъ еще иа ЯІІКБ кр пости Губер.ііпіскую п Озеряую, и три Форти, С.редиііі, Ііердскоіі н Крыловъ. Кііргизы между-тіімъ грабили Кал.мыковъ, пользуясь предлого. гь наказапія ихъ за мятежъ. Веспою 1737 г. Кпрпловъ у.меръ, пе приведя свопхъ плаповъ къ рТ.шіітолі.но. іу окончаиію, іі не усц-Бвъ ВИДІІТЬСЯ съ приглашенны.ми вождя.мп Кііргпзовъ. Тоіда вторбіЫ началыіико.мъ о[)еіібургскоіі эііспвдпціп былъ опредт.леиъ ИЗВІІСТІІЫІІ нсторіікъ Тагпщевъ. Возмуіцепіе Башкировъ всё-еіце продолжалось; Абуль-Хамръ продложилъ Татнщеву свое содъііствіе къ усммрепію непослушиыхъ. Правп-

Кир — Кир

— 6' Ъ

то.іьство разръшнло принять преліоженіе хана, съ гБмъ однако, чтобъ оиъ ие трепожшъ Вашкировъ п рныхъ 1'оссііі. Хаиъ не нспоіш м ъ yc.ioniii, такъ что накоиоцъ nciT.no было вывестп его изъ баиікпрскихъ земе.іь, и опъ былъ выпедепъ пскуспо, безь ссоры. Чувствуя себя неправы.мъ, п услыіпавъ о приб.іііжсиім Татпщева, въ ію.п; 173Sr.. къ Оренбургу съ иоііскомъ, Кпрпізы ві.ю.іа.іп е.му па встрізчу старшішу Батырп Вуй нбая; Наконоцъи оамъ Абу.іьХайръ, послтз доігой ііер шительностн, прпоы.іъ въ Орспоурп., п да.іъ вторичную торжествениую пріісягу на иодданство Роойй. IIoc.il> Ц-БСКОЛІ.КІІХЪ свіідапііі , па которыхъ хапъ ооЕщалъ всегда больш чізмъ моіъ нспо.ііінгь, Татпщевъ разітадся съ ппмъ. Въ Средней орд еще ие быіъ изОраиъ ханъ па мт;сто у.мершаго Ш е м я к и , no она упрап.іялась дву.мя судтана.ми, Лбул. - Мсгметомъ п Абдае.мъ, которыхъ Татмщевъ іірііг.іаіііалъ бы.ю на свіідаиіе въ одпо вре.мя съ АОуль-Хайромъ, по ни одинъ изъ пмхъ не могъ прі хать, также какъ іі свпдапіе, пазііачсшіое нъ 1739 г., не состоялось. Между т .мъ Татпщева см-Биилъ князь Урусовъ, цаиіедіпііі по свое.мъ прі зд-Б тщетны.міі ВСБ оотзгцапін Абуль-Хаііра. Ханъ, зная свою неиравость, са.мъ даже пе пот.халъ впдізться съ кпязо.мъ > ііусовы.мъ, а прііс.іалъ то.іько сыновей съ разиылт ііредложеііія.чн п ооізщанінми и съ просьоою помощи ему въ ВОЙІГБ съ Хіівіііща.мп. Иътоже врс.мякъ Openбургу пріікочева.ііі давію ожидаппыо изъ Средней орды ханъ Абуль-Мег.метъ и султапъ Аб'.іаіі, п дали прпснгу па подданство. Гроза со стороііы тогдашняіозавоеватедя Надпръ-шаха, грозішшаіо ХІІВЪ, значіпелыю расположіиа Киргизовъ къ покорности. Въ 1741 г. АбульХайръ уже овладіі.іъ Хивого, когда къ неи приблизился Надпръ, котораго хаиъ просплъ отдать ему Хиву, н'о иа пршлашоше Надира онъ неявіілся ііуда.іилснвъ свою орду, а всл-Бдъ за нимъ удадился п сыііъсго Иуралі, бывшііі и которое время ханомъ въ XHBH. Воііна съ раздражепиыми за наб-ііги Чжунгараміі заставила Абудь-ХаГіра искать защпты Pocciu у поваго оренбургскаго ііачалыпіиа Неіілюева. Это 6ыдо въ аигусгв 1742 г., когда Абуль-Хаиръ прпсягалъ также на візрность Іімператрііцъ ЕлиСАВКТІ —при.міірь, которому иослвдовали хаиы ('редиен орды, Абуль-Мегметъ и (въ первыіі разъ") султанъ Варакъ. Какъ ни ма.іо заключадось чпстосердсчія въ пзъявленіяхъ киргизъказачыімн влад льцамн покорпости Poc­ ciu, какъ нн тщетпы быди ихъ обвщаиія выдавать ПЛІІІІПЫХЪ, з а щ п щ а т ь караваны п пр., но по-краііиеп мирі» со врем ни принятія ихъ

-

Кир - Кнр

въ гіоддапотво до 1743 года пи са.ми они , ни подвдастные ихъ не осм-вливаднсь д дать явныхъ наб говъ иа наши гранпцы. Въ 1743 году самъ Абу.іь-Хайръ псрвыіі подалъ примізръ необыкііовенной лерзостп яіестокнмъ наб-Бголіъ, а съ 1744 года открыто сбросилъ дпчииу и приня.іъ явпое участіе во всБхъ пепстовствахъ свосго парода. Деряости его утвердили правительство въ нам-вреііііі наказать Кііргпзовъ Во.іжскими Кадиыкамп. -24 го a n p s ля 1744 года, нам-Встпиьу ка.ілыцкаго і а и ства, Дупд;іі!Ъ-Д<ішт,у дана гра.мата о собраніи сколько возможпо вооружеііш>иъ Кад.мыкоиъ, которыс, мо.іучішъ изъ Acrjiaxami порохъ и свшіецъ, до.іжны были пттн протпвъ Кпргизовъ н д-вйствовать по предпнсаніямъ оренбургскаго губернаюра Иеплюева. Вся добыча, іакую Калмыки могли 6ы взять у Киргпзовъ, предостав.іялась въ ихъ подьзу. Исполііепііо пдаііа правитедьства ііо.м шалн враждебныя д ііствія Чжунгаропъ на сіібпрской границ . Вс дерзости Кііріизскііхъ ордъ были преданы забвенію, п Нем.іюевъ получилъ прнказаіііе скдонять Казаковъ ЕЪ naouі гамъ ыа Чжуіиаровъ. Одпакожъ угрозы ЧжунI гаровъ не состоядііеь, н Киргизъ-Казакп из! бъжалп готовившагося п.мъ строгаго иаказаI иія только с,мііреніе,мъ и новыми свпд-Бтельі стпами покорпости. Абуль-Хаііръ до самой своеп смврти(1748) ) продолжадъ таГіно нлпявно враждовать Россіи, потоиъ опять увБрять въ своей гіреданностп и опять враждовать, с.мотря no оостоятсльствамъ. Встртзча съ ненавпстнымъ султано.мъ Баракомъ повела стычку, въ которой Абуль-Хайръ былъ убитъ. Баракъ, боясь наказанія, ІЮСПІІШІІДЪ откочевать отъ русскихъ пред довъ и въ 1749 г. са.мъ у.меръ отъ отравы. Узнавъ о с.мертп Абуль-Хаііра, Неплюевъ отправидъ въМеньшую орду чііновііііка, съ поручоніемъ старатьея о доставлепіі! ханскаго достопнства сыпу покоіінаго, султаиу Нуради. М-Бра удалась; Нуради быдъ избранъ н посданные его отправилнсь въ Петербургъ для испрошенія утвержденія И.мпоратрицы. Нуради утпержденъ гдухо: хаііомі> кііргнзъ-кайсациимъ, но упоминая нп объ одной орд-Б, и получилъ гра. ату на свое новое достониство,'2б Февраля 1749 г., и въ іюлт; торжественно возпедеиъ пъ хапы, въ Ореибургс. Сношенія Средней орды съ Россіею около этого вре.мепи быдн довольно р дки. Ханъ ея, Абудь-Ыегметъ, удалидся въ Туркестанъ ибезв-встно жіиь тамъ до самой смерти; султанъ Баракъ былъ оіравленъ, а проемники \\\ъ вдастн тогда еіце не ознако.мнлнсь съ Русскііми. Изъ вс хъ судтаіювъ этой 0])ды, одііиъ только АблаГі, не взирая па таГіпыя сношенія еъ

*

Кир — Кир

—

6 5

Чжунгарамн, н отстава.іъ отъ РОССІІІ, чувствуя иужду съ ся добромъ расиолоікешіі. По его просьбіі, съ 1750 года открытъ мізиопоіі т о р г ъ , в.м ето Оренбуріа, пъ Тропцкіз, блпжаіішемъ къ кочовыо С.реднеіі орды. Въ 1752 году сношепія Россіи съ Иура.ііі-х.аііомъ имВли ц лыо пе столько соиствеіиіо киргиасіан д j a , сколько расіірострапеніо караваппоп торговли съ Хивою, Г.ухарого, Ташкентомъ. а черезъ ІІИХЪ и съ прочими віадізпіями средпеіі Азіп до самой Нидіи, которую почптали источникомъ вссхъ богатстиъ. Съ этою цплі.ю хаиу Нурали оказыиались разіи.ія сіііісхождепія, ие смотря на его неодішііратш.ш ослушаиія. Въ 1756 г. почтп совершенно исчсзли опасіі іішіо в р а ш Киргизопъ, Чжуніары, всого чаще побуждавтіо первыхъ ирпбТііать къ защііті; Россіи: Чжушарія оыли иоііорена Китаііцамп, которые съ того же врс.меііи впеслп въ число своихъ владпиіп зе.мли, ІДІІ кочевалъ Аблаіі, и прислади ему услоііія китаііскаго вассаль«тва и грамату тіа кгиіжеское достоипство. Между ттзііъ съ 1755 г. во всей Ііашкпріи пспыхцуло воз. іуіценіе ііротпиъ Русскихъ стараіііями Фанатика—муллы Ііатыря-Ша. Ііоліпііиа з а с т а в ш а Неішосва ііоо|)ужіпі> на Башкпровъ Киргизъ-Казаковъ , иогорымъ Ііашкиры въ свою очередь" жестоко мсгіілі. За усердіе во вс .мъ этомъ ДІІЛТІ, хапу Нурали вол-вио начать производсіво жаловаііья и позволепо, иъ виді; МІІЛОСТИ, каждые два иди три года посылать в ъ С.-Пет рбургъ къ двору сволхъ родствеіімнковъ или знатнъіішихъ людей изъ иарода. При восшествіи на преетолъИгиператрицы liuaтеріиіы, хаиы Нурали, Аолаіі и Айчувапъ иемедленпо пріісягііули. Одиакожъ пе ХОЛЫІО Аблаи,давііо сдилавшінся иодданиы.мъ двухъ дсржавъ (присніая новой русской Импоратриціз) ле имізлъ ііамііреиіи отказаться отъ связей съ Китаемъ, но и ханъ Нурали, подражая е.му, хо•т іъ войти въ сношошя съ кіітаіісЕимъ дворо.мъ. Въ 1762 г. онъ отправплъ туда посольство, котороо было приііято такъ ласково, что ханъ, возгордясь ТІІМЪ , сд-Блался ііевіііімателенъ къ требоваиіямъ 1'оссііі и даже позволилъ свои.мъ подвластны.мъ нар ги па паши і раіиіцы. Хитрый Абдай, угождая нБскольио ЛІІТЪ дву.мъ властлмъ, былъ въ это время пріимашепъ иа гю.моиіь ещс третьеіі, аФіапскому владилі.цу Ахмету. Сосдииеиіе съ ЛФганца.міі быj o преддожеио и Нураликоторый хотя пе отказался, ио пе могъ приішть нпі;аі;нхъ д і и к т т ) телыіыхъ іп \)Ъ къ войиі; сь Китаемъ, которую .му предлапші. ('.иоіішмія I'uccin съ КиргизъКаза;:пміі въ псрвыг іоды царстног.апія Имисратрпцы ЕКЛТЕРІІИЫ Мбоіыцс ч мъ когда лпбо

—

Кир — Кир

были направлепы къ двумъ прс.дметамъ: къ заведеиію въ опішхъ ордахъ поселеиііі п къ обезпичонію караватюіі торіоили. М'Бііовоіі торгъ съ Кііргіізъ-Казака.мп продолжался, и съ 1764 г. открыгъеіцоиъ COM nil алатііпскоіі крЪпостп, по просьб султапа АбульФеііза , сына хаиа Абуль-Маіиета. Султапъ управлялъ въ Средней орд силыіымъ НаГімакскимъ поколіиііомъ, былъ ііозавііспмъ, по почевалъ иа іірожшіхъ Чжуигарскпхъ зомляхъ и потому ііскалъ покровг.тсльства богдохана. He ішізя пикогда спошснііі съ Россіею^іие пріісягавъеіі,оііъіірііслалъ къ сибнрскому пограішчпому пачальству проспть позволспія СЕОІІ.МЪ ііодвластиымъ торговать съ Русскими въ Сомііпалатііпскои и желаиіс его было удовлетвореіш. Ханъ Нуралп, горді;вшіГіся сііоиміі сііоіііеіііямп съ Афгаііамііисъ Китаомъ, въ 1761 г. пря.мо ііпсалъ і;ъ ІЬіператрпцТі о б ъ э т п х ъ спошеиіяхъ, требуя разпыхъ послаблеиііі п сішсхождоиій. Ему отвтзчалн ласково, no углоіічиио. Ііодчііііеііпая о.му орда по переставала трсвожить то Волжскихъ, Каллыковъ, то ііограіііічпыя пашіі селенія, п въ 1765 г. была чувствитедьно иаказаиа руссглімп воііскаіии. Ханъ былъ озлобленъ паказаніемъ , но іірііпуждеііъ вскорБ с.мііриться ; просплъ Императрпцу о ііазііачсіііи сдіу прп жіізііп ііасіізднпка, п о торжествеиномъ возведеіііи въ это звапіе стариіаіо сго сыпа, султаиа Ишп.ма. Желапіе его пс протіівор чпло вида.мъ Россіи, no осталось безъ исполнепія no обетоятельствамъ. Посл диіе годы жішііі, Нурали воооще проиелъ въ злобв па Россію, въ сс.моііиыхъ ссорахъ н въ досад иа своо безсиліе. Въ 1771 г. иознпклп спльныя мятежпыя двпжепія между Кад. ыка.мп, ііКііргпзы сод ііствовалп Россіп въусмнрсиіи этпхъ двііщепіГі. Нугачевскій буитъ (1773 —1774) ие пропзвелъ іпіЕакоіо впечатлізнія свопліъ прші-Бромъ па Кпріизовъ, потому что Яикскіс Казаки п Башкиры, составлявшіо войско Г1угачег.а,быливрагиКіірііізамъ,іі если во вре.мя бупта Мепьшая орда іпііпоряіа ііабЪгп на паіші ірапицы,TO lie ріііиалась одпако вторгаться впутрь русскихъ прсдпловъ. Т мъ no .мепііо положспіе орды пъ I'occin было попрія;)иепно, и no yc.Miipeiiin бупта иъ 1774 г. дія наііазапія Мепьшоіі орды быдъ послапъ отрядъ воііска. Въ 1775 г. Кпргпзы потревожиди Россіп. Въ 1778 г. хапомъ Срсдіюіі орды ОФФІЩІально утпсрждепь Аблаіі, соідасцо ого просьб , на условіи іірпснгіі I'occin; no опъ no вьіполпилъ усдовія и вскор у.моръ (1781) поддапчымъ болыію Кптая, нсжели I'occin, хотя непокорпость его Россіи въ ігосліздпіе годы п чм да инкакихъ важпыхъ посліздствіи. ІОжпая часті. Среднеіі орды, no смсртп Абдая, поюр-

Кир — Кир

— ( Г7

п да СІМЫІЫІІ уропъ отъ Киргшювъ По.іьшой орды, и запялась отміценіемъ, а между-тізмъ сБверная часть изорала въ прее.мііііі;іі Абдаю сыпа его, султаиа Ва.ін, которыіі, дорожа покровите.іьство. іъ Россіи, просплъ ея утисрждсиія, и торжествеішо проиозг.іаіиепъ хапо.мъ Средиеіі орды въ 1782 г. геііера.іъ-поручикомъ Лкоби, въ крііііостіі Св. Потра. Это изораніе п утверждепіе по по.м шадо однако пояіиеііію въ той же орд лругаго хапа, избраііііаіо ПОКО.ІІІіііё.мъ Наіі.манскп.мъ и утперждеіиіаго богдоханомъ. Исклочая Вали, прочіс сыповья и родствеіінііки Аблаяи.м ли мало ссязеіі съ Россіею, и Мікоторые изъ нпхъ лвно пріізііаиали себя поддашіымп Кнтая. Око.ю этоіо вре.мсііи Киргизы Средней орды велі жестокую борьбу съ своими сосСдами Бурутами. Меныиая орда, .между 1781 и 1701 г., была прсдметомъ весь.ма многихъ попеченіи русскаго правительства, которыя шіЛзлн ц лью водворить въ пей тишину и порядокъ, но остались безъ всякаго усп ха. Киргизы продолжалн тревожііті> иаши грапіщы и вынудііли ііравнтельстио къ строгимъ м ра.мъ, поііторявшпмся н сколько разъ надъ хищшіка.мп. Въ 1784 г. В.МІІС-ГБ СЪучреждеиіемъ •пограиіічпаіосуда» быловелипо скор-Се открыть мечетп съучіілпщаміі д л я к п р т з с к и х ъ дтзтеГі, а въ 1785 г. пострсіить въ т ъ х ъ же м стахъ караванъ-саран иди .м новыо дворы. Съ 1785 г. начшіается замБчателыіыіі переноротъ во вііутроііпемъ уііравлеиіп Меііьшоіі орды. Різіііеііо пыло іюстаппть въ орд-п поваго хапа, потому что чпстосердечію Нурали уже рБшптолыіо не в рплн. Выборъ тоідашпяіо оренбургскаго іепералъ-губериатора, баропа Игсльстрома, палъ иа сына султапа Патыра, Каіша, но избрапіе пе угііерждепо Имиератрпцею, а всл дствіе м ръ, пришітыхъ руссшімъ начальство.мъ, пародиое собрапіе, подъ пачальствомъ Батырн Сыры.ма,явіілосі> враждебно хану п вообще хапсноіі властіі и присягпуло въ візрііостіі Россіи. Веззащчтпыіі Иуралп б жалъ въ Россію, четыре года прожпвалъ въ УФИ И иаіюііецъ у.меръ. Старшііі и заміічателыі іііііій изъ пото.мьовь Абуль-Хайра, еултапъ Spa­ in, которыіі л тъ за шесть до того овлад лъ Каракалпаками и жилъ съ ни.мп па Сырв, узнавъ объ изгнаніи Нуралп, р-Бшплся ііаііасть на Сыры.ча, и предстатітель иародпаіо собрапія сд лался его штніішкомъ. Нізкоторыо другіе роды Меііьшой орды избралп хапомъ Каппа, п .между КаіІсаЕаміі пачалпсь междоусобіл, а хаііа,утверждеііііаіо Россіою, не было пп одноіо, пото.му что Импсратрііца рБшпла упичтожпть пъ Мецьшой орд хапское достопнство. Въ 1787 г. дажс часть пародпаго собра-

—

Кир - Еир

иія, по уііажепію па.мятп Абуль-Хапра, почитавмаго МІЮГІІ.МН Кіірііізалін святымь, опять пожелала впд ть въ орд Нурали. Хотя это и друі ія тогдашпія обстоятельства зііачительн» ручалнсь за возстаповлсіііе въ орд сиокойствіп, одпаі;о правнтельство твердо преслТідовало СІІОІО мысль касатолыю ввсдепія въ ЫенЬ' шоГі орд распорядка, еогласнаго съ «учреждепіи.мъ объ управленіи губериін». Ватырь Сырымъ получилъ свободу и лиогоспособствовалъ. барону Иіельстро.му въ начатыхъ преобразопаніяхъ. Посредіі орды запедены судеоііыя мъста, подъ пазваніемъ расправъ, которыхъ р шепія подлежалп ввдомстпу орепбургскаг» ііограіііічпаго суда. Въ каждоімъ изъ трехъ покол нім .МеиыиоГі орды поставлепо по одпому ілавноііуп ііоіі-псколькуцторостепеішыхъстаршинъ. Въ числ трехъ глатіыхъ находился Ватырь Сырымъ. Вс чішовііики, іізбраиные па первое трехлТітіе привсдены къ пріісяі"Б, утвсрждепы Іімператрицею u получили значнтелыюе жаловапье. Но лостпын падежды на новыіі порядокъ вещеГі сі.оро исчезли и своеволія необуздашіаго парода, подстрекасмаго еіцв Ііухарцамп, возобновгшісь во всеп счиз. Оставалось обратиться къ мрежиему управлепію к позстаиовить хапское достоиистпо. ГІоводъ к ъ тому подала сморгь Нурали, въ 1790 г. Сырымъ, увидіівъ псремину намБреііііі правительства, явился открытымъ злы.мъ враіоліъ Россіи, прибіігііулъ къ помощи Вухаріи, въ 1791 г. созвалъ возмупітелыюе йарйдиЬё собраиіе, разослалъ мягожныя писыма,иесли не успплъ сдфлать іпічего важпаго, то иозобиовилъ частиые пабіігіі, поиторявтіеся безііро[іыініо втечоніе 7 іілп 8 лктъ. Хаіюмъ пзбрапъ въ 1791 г., попазпачеійю Иипоратрпцы, султаігь Эралн, который пе могъ обуздать враждовавшаго Сырыма и у.мсръ послъ трсхь-лътняіо упраилсиіи. въ 1794 г. Въ іірееліники ему былъ избраііъ въ сл дуюіце.мъ году Иіиимъ, старшііі сынъ Нурали, при которо.мъ полоаіепо учр днть дивапъ или хапскііі сов-Бтъ. Но предположепіе не ІІСПОЛНІІЛОСЬ, пото.му что въ 1797 г. Иши.мъ былъ ЗЛОДІІЙСКІІ умерщвлонъ Сырымомъ. Управлепі іМеііьшою ордою во;иожеііо иа СОВ-БТЪ, подъ предсіідательствомъ Аичувака , сыиа Абуль-Хаііра^ісовізтуопредіілсно м-Бстопрсбывапіе иа рВкБ Хоб, Б,а .между-Пі.мъ пристуііле- • но къ выбору поваго хапа. Въ 1798 г. Императоръ ПАВЕЛЪ утвсрднлъ Айчувака начальниЕОМЪ всеіі Мепыіюіі орды, съ оставлсчііе.мъ при немъ совБта. Ио слабыіі хаиъ былі> не въ силахъ обуздывать возііикііііе безпорядки и безпачалія, которые все возрастали. Накоиеісь смятепіе сд лалось всоопіціімъ : миожество

Кир — Квр

— ( )78

-

Кир - Еир

Чйіргпзоиь удадились отъ Ураіа въ г.іуопчу степеіі,отказаліісі. отъ ііоііііновеиія пото.мкамь Абуль-Хайра; ніікоторыо соедііііи.ііісь съ покоГБніпми Ср днв^ орды; другіе переш.пі къ устью Сыра іі, разорішъКаракалпапоі ь, проиозгласилн хаіюлъ Абулыази-Каііпова. С.ултапъ Букеіг, затімаишіц м сто иродсздатолм мъ ханско.мъ совит , присплъ и по.іучіілъ (1801) позволепіо поселпться въ прод лахъ I'occiii >іежду Воліою и Ураломъ. Въ Средней орд Вали, сыпъ Аблая, жолая подражать отцу, изъявляіъ іірсданность Китаю, ііритБсиялъ гіривержсііцевъ Россіи и дов лъ ДІІЛО ДО ТОІО, что въ 1795 г. большая часть Кайсакоиъ его орды подалл ІІ.мператриц^ мрошеніо объ пзГіавлопіп ихъ отъ власти Валп. Но хапъ изъявилъ расиаяпіе и уцълъ.іъ. Въ 1798 году, no прпмііру Мепыиоіі 0|)ды и по просьо хана Вали, было положвно открытьвъ Иетропавловск п кр пости судъ для разоора тяжбъп ссоръ Клргпзовъ Срсдпоп орды съ сибирскимп noгранцчаыми жителями. Открытіе суда состоялось одііако пе преждо 1806 г. Валп оставался иъ хапско.мъ достониствіз до своей еморти, въ 1821 г. Въ посл-іідніе годы одпакожъ оиъ былъ no елпііствоіінымъ хапомъ Ср дн й орды: no просі.б-с мпоіихъ Кпргпзовъ, пзорапъ былъ другон ханъ Букей, сыіП) Ііарака, утверждеинып Имперагоромъ Алвислндромъ въ 1816 г. и ум. въ 1819 г. Съ нішъ исчезло хапское зваіііе с ъ Средпеіі орд , раздізлеііпоп ііыпф па оі;руги и упранляемой оеобы.мъ учрежденісмъ. Меньшоіо ордою управлялъ/i/i'^ec/?!* до 180;') года, когда доброволыю отроііся: прее.мііпкомъ его былъ Джаптюра, убнтыіі въ 1809 г. свои.ми ДВОЮ[ІОДІІЫМИ братьями. 11о сморти еіо, орда слпшко.мъ два іода остаиалась безъ хапа; пакопецъ иъ 1812 г. былъ пзбрчпъ въ хапы братъ Джанпоры. ІІІпріазы, которыіі одпако вскорп уяе no правмлъ ордою, такжо разді;ленпой на окруіи. Вмвст-в съ Шпргазы, въ 1812 г., хамомъ Киргизовъ, перешедтихъ въ Астрахансиую іуберпію сд лался Букен и праяилъ до 1815 p.j старшій сыпъ сіо Джаіігпрь, былъ возведеііъ иъ хапское достоипство въ 1824 г. Этпмъ заключасгся рядъ хаповъ, признаіпіыхъ ,11 утвержденныхъ нашпмъ правптсльствомъ. Потомство Абуль-Хайра ещо существустъ. См. Сабирскіе и Оренбургскіе Киргизъ-Кайсаки и Букеевская орда.

Епргззы дакіе, Еара-ЕЕргизы, Черны Еиргпзы, Закаменные Епргпзы, пародъ турецкагр поколТзнія.обптаБшіГі ііервопачалыю въюжпоГі Сибпри можду Томо.мъ іі Енисеемъ, no Б ло.му и Черпо.му Юсамъ, у Абакапа п въ окрестностяхъ Саяпскііхь горъ. Этп Кпргіізы почтіі цъдое XVII стол тіе тревожплп п разорядп сос дстпсііиыя съ іііімп повыя русскія поседспія, п сколько разъ персдапаясь-To 1'оссіи, то мопгольскому Алтыіпэ-хаиу, то чжупгарскому влад-сльцу. ВъначалІіХ ІІІ столтшя чжупгарсіаіі хапъ Тапдзи, no согласіго съ русскпмъ правптельствомъ , пріінудплъ пхъ ііерсселпться въ г о р ы , лежащія можду Амдеджапомъ илп Апьцзпчжано.мъ п Каіиіар(»гь. НыпііКара Кпріизы живутъ между в тадізііія.мп хоі;аіісі;аіо хапа п Малою Бухарісю, въ горахъ, которыя у Русскпхъ Т а т а р ъ , торіукицііхъ около тъпъ мистъ, ііівЪстны подъ іі.мепе.мъ Алатау, Акътау,Кіірпізъ-тау. Набіігп п грабежи Кпргпзоиъ па споирсьіе города и селспія, сдіиалп ІІІИЯПХЪ сто.іь страшпымъ и пеііпіиістпы.мъ, что Русскіе вмъсто орапп далп его казачыімъ орда. іъ, ПЗІІПСГІІЫ.МЪ теперь іюдъ именемъ КпріпзъКаіісаковь (см.).

КиргизъКайсацкая степь, подвъдомственная спбпрскому пачалі.ству. См. СябврскІеКяргизъЕайсаки. Киргизъ-Каисацкая степь, подв домствеппая орепбуріскому начальству. С^і. Оренбургскіе Еиргизъ-ЕайсаЕН.

ЕиреЙ, впуііъ Татарппа іМпеюря, куіі.іопиаго Васидіомъ Димитріевпчсмъ въ ЛптвЬ. Оиъ бізжалъ отъ Іоанна III въ Полыііу, п спискалъ особеппую милость Казпмпра , который хот лъ его употребить орудіо.мъ евоен непавпстп къ Россіи, почемуосеиыо 1470г. посла.іъ еіо

Енргизы кр постпые. Кпргизы. пріобріітсііпые дворянами ііоьупиоіо Плп .Mtiiioio ua сибпрской и орепоургскоп лппіяхъ д о 2 3 м а я 1808 г., кр піііі п.мъ погомствсіпіо; п| іобр теппыс же до этоіо дпя, ліща.мн, пе іімвіоіцпміі дворяискпхъ прапъ, іі іііг,;ому по продаіпіыв отъ перпыхъ ІІХ7> пріобріітатімеіі, крііпки едшістнснію no жизні. этихъ порііыхъ пріобр-Бтателеіі; но отъ иихъ нпкому продапы быть пе .иогутъ. Вы.чБііепные же съ этого дия до 8 окт. 1825 г. ліщамп всізхъ вообіце зваиііі счптаются въ ЕрВпостпоіі пхъ или наагидпмковъ ихъ завиСИМОСТІІ ие дал о 25-тп л ь і п я і о возраста, a no достпжеіііи его, ІІЛІІ no отпускпоіі заііііси, имъ даііпоіі прожде того, получаютъ своооду съ выдачею илад льцамъ пзъ казпы по 45 р. сер. за каждаго. При СОМІІТІІІІІІ о позрасгБ дюдеп этоіо рода, и когда въ впдахъ, выдапііыхъ отъ пограіііічпыхъ КО.ММІІСІГІ, лвта малолптпаго пе означепы, тогда срокъ владіиіія Этамв людь.ми считастся со премепи цыдачп са.чыхъ впдоі ь. (Св. Зак. 1842, т. IX. Заі;. о Сост. 915; 496, 649; т, X Зак. Граж. 1162 прпм.).

Еиргизы сибирскіе. См, Сибпрскіе хочевые инородцы.

Кир — Кир

— 6 1 —

въ Золотую орду съ ласкопы иі грамьтами. богаты.ми дара.мпіісъпредложеіііе.лп> Ахмату воеBaTFj В. ІІЗСТТІ съ Поляками протішъ Россін. Кирей былъ умиыіі п хитрый че.шиізкъ, зналъ хорошо и Татаръ и .Москоу,докааывалъ хану пеооіодпмость мредупредіігь Іоапііа, за.мышляющаго быть иезаи!ісммі.імъ самовластптелемъ; подкупалъ ордыискнхъ вельмоліъ, п легко сі;лоішлъ ихъ па свою сторону; ілавиыіі изъ іпіхъ, п.мепемъ То.мпръ, встзхъ рсівіюстпвс помогалъ Кнрею; но ц-Блыіі годъ прошолъ въ одиихъ псреговорахъ. Междоусобія въ ордв п наб гъ Вятчанъ, ис дозволялп Ахмату оставить бсрсга Волгп; наііоиецъ, взявъ мъры для безопаспости улусовъ, ханъ отправилъ, чрезъ годъ, Кнрея п съ пп.мъ овоеіо посла къ Кази.миру, оо-сщая е.му не.медлеино ііачать вопну, и чрезъ п сколько мТзсяцевъ вступплъ въ Россію съ большп.міі спла.мп.

Кир — Кир Сухановой слобод ; онъ обратплъ въ хрнстіяі;ство весьма .чногпхъ Тунгусовъ. Киренскъ, уізздныіі городъ Иркутской іуб., лежптъ между горъ въ 1,030 вер. къ с.-п. отъ Иркутска, на правомъ берегу pssii Лены, блпзъ впадеііія въ нее р. Кирені п; оть С. Ііитербурга иъ 7,083 вер., отъ .МОСЕЕЫ въ 6,408 вер. Осповаиъ въ 1665 г. и до 1775 г. входплъ въ составъ ІІліімскаго увзда. ііри отЕрытіп ііркутскаго на.міістіпічестна въ 1783 году іородъ получилъ гербъ. Теперь въ Кпренск 850 жптелсн об. п., 2 цеіжви (изъ которыхъ древнзіішая соборная) іі около 460 руб. сер. ежеіодныхъ городскпхъ доходовъ. Купочество тоійуетъ пушны.ми товарами u хлзбомъ. Пространство Лыреиспиго уъзди даже пріібліізптслыіо неіізвъстно. Жит леіі въ ію.мъ до 23,000 об. п, МБСТОположепіе уіззда гористо; почва песчапаяи ііловатая въ долипахъ, около р-Екъ п на островахъ Лепы очеиь плодородпа, поэтому большаячаоть жіітелей занимается зе.мледізліемъ. Пзъ друпіхъ родовъ пролышлеипости за.мъчательны зв рипая ловля и рыболовство: осетры и стерлядп, ловпмые въ р. Лен , въ окрцстпостяхъ города Ііііропска, счптаются лучшимпвовсеіі Спбііри.

Кпренга, різка въСибіір»; беретъ начало въ ІІрі;утско.мъ ут.зд изъБайкальскаго предгорья; протекастъ по ие.мъ 280 вер., по Кпрепско.-му у-Бзду 186 вер., н впадаетъ справа въ Лену, у Кпрепска. Глубтіа устья 5 арш.; шіірипа его 300 сажспъ. Блпзъ бореговъ, по тсчспію р-пКнржачевскшВведепскійупрйЗдненныйаіул;ки иаіодятся пашни, обіііпрпые луга и ооСК0Й монастырь, находплся въ увздиомъ горолота. llpu уіюжат; зе.мель у верховья Кііреіііи, д-с Кпржачі;, на лтзвомъ берегу р-Біш Большаno пеп сплавляегся хл бъ въ Кмреискъ, па го Киржача. Посоставлеіііи штатовъ оііъ,о5рабаркахъ и плотахъ, для продажп. 1'ыпа въ ней щеііъ въ прнходскую церковь. Въ 1783 г. прп ІІОДІІТСЯ, но пе изобплыіо. открытіи города Киржача въ пемъ ііомъщаліісь Кпренскій иліі УстькпреЕСкійСвятотроицкій пріісутствеііныя миста. Эготъ мопастырь зашужской шонастырь, паходится въ іороді; Кп- мвчателенъ потому, 1)что онъбылъпостроеиъ ренск , ІІрі;утсі;ой іубсріііп, при устЫі р кп учепикомъ ПроподооіГаіо С.ергія РадонежскаКчренгп, отъ котороіі и получплъ свое названіо. го, Ромапо.мъ; 2) что въ иимъ скрывался са.мъ Онъ осііовапъ въ 1665 году ііждпвоніемъ (no Преподоб. СергіГі, убъгая человвческоіі славы; преимуществу) священппка Илімсной Спас- ііпроче.мъ, сииоходя па усплыіыя просьбы Св. скоп церкви, А.мвросія Л оіітьева,іі иоблагооло- Алексія,.міітроііилитамо.С£овсЕагр, Г.ергііі остаионію тобольскаго н спбпрскаго архіеппскопа вплъ эту оонтоль и Бозвратилоя UT) радонежСимеоиа. іеромоиахо.мъ Гермогеіюмъ, который скую, къ волпкому утізшеііію братіи;3) въ это.мъ и былъ первы.мъ его строіітеле.мъ. До 1764 г. мопастыріі бываютъ въ году пять ярмарокъ: за этпмъ моиасгырс.мъ чііслнлось 439 душъ а) въ Троіщыпъ депь, Ь) 29 іголя, с) 1 августа, крестьяпъ, и прптомъ онъ влад лъ .многцмн d) 25 сентября п е) 25ліарта, ііродолжающпхся • зо.млями, а съ 1764 іода, когда былп учрежде- впрочемъ не болИе двухъ ііліі трехъ днсіі. ны духовпыо штаты, онъ причіісленъ кътретьКпржачъ, заштатныіі городъ Владііімірскоіі екласспымъ мопастыііямъ. Съ 1755 г. домыи губ., Иокровскаго у зда. Лежитъ въ 116 иер. къ ііастоятелями въ немъ пгумены, пзъ которыхъ эападу отъ Владп.міра, на р. Кііржачіі; отъ С. особеііно ііріімізчателыіы: Веіііамипъ ЮЗ ФО- Петербурга въ 805 вер., отъ .Москвы въ 131 в. внчъ (управлялъ съ 1755—1762 г.) и ВонііФатіГі Кпржачъ получилъ свое названіе въ 1788 г. при Березипъ (1783—1798 г.). И тотъ и другоіі пгу- переіі.меііоваіііи его пзъ села Селивапова-гора меиы съ усердіомъ заботплпсь о ііостроеніи п въ уБздныіі городъ БладимірскоіХ губ. Село это умиоженіп въ Киренско.мъ монастыріз необхо- прішадлежало прежд Кпржачско.му .мопастыДІІІМЫХЪ п краспвыхъ зданій , и вособенііости рю, осііовашю.му учонпкомъ Сергія Радонежхрамовъ Божінхъ. ВониФатін зам чателенъ п скаго Преп. Ро.мапомъ, a по учреждепіп мопотому еще, что, до вре.мепн свосго пострпжо- настырскихъ штатовъ отошелъ въ эі.оііо.ми•ніп въ моиашество, былъ свящеиііикомъ въ ческо в домство. Вскор-В за гБмъ и самый мо-

Квр — Еир

-

680

Кир—Кнр

иастырь былъ упраздненъ, no ст ны и зданія Кирчлла, чисоцъ Іоачнъ ДрагославъвъбО дней его сохранплісь до настоящаго вре.мени. Въ переччсалъ, no ПОВРЛІІНІЮ своего государя, 1797 г. Кчржачъ быдъ приписанъ къ Покров- Святослава, м стяыч южчо-славячскій спискому уъзду. Теперь въ Киржач 1,700 оо. п. сокъсоборпыхь ч отеческихъ правилъ,который жителей, 3 церкви Гі около 1.250 р.сер. ежеіод- немедлеччо чотомъ былъ чрчслачъ къ Кпріилу иъ Россію. Кромі; вразумптельиостч этого ныхъ городскпхъ доходопъ. Кприхъ ІІ.ІП Кяріакъ, русскі» іеромонахъ, пе|іеііода, о котороіі тотъ жо святчтель отзыжчвшш въ по.іовіііг XII в-Бка, зам чате.ісиъ вался съ чохвалою въ 1274 г.; ча пладн.мірвъ нсторін паіией древпеГі гшсьмеиностп по скомъ собор-в (ча Клязм ), важчое ero npemiyсвоему вгіроіштію (ио сиопмъ вопросамъ), ко- щество заключалось еще и в ъ т о . м ъ , что въ торое опъ предложнлъ св. Нііфочту, еппсі^опу яемъ были но ОДЧІІ церкоічіыя правила, но мы новгородскому (у.м. 1156 г.) и па которо этотъ и толковаиія ча ичхъ, которыхъ дотол посл дііій наішсалъ спои капошіческія правп- вовсо пе ІІМ-БЛП. За угратоіо его чодлчччаго да нли огв-Вты. Этп вопросы и правила каса- текста, мы ч можемт^съ юччостыо судчть о ются разііыхъ пред.метопъ цсрковиаго благо- его состави ч качестиахъ, а мзъ дошедшчхъ чинія и благочестія, обрядовъ, народныхъ обы- до часъ его спчсковъ впдчо только то, что его чаевъ и разныхъ случаевъ въ гражданокихъ правіиа были большею частыо сокращепчыя, и церповпыхъ д лахъ. Вчесепіе этчхъ пра- чадпчсыііаемып обыкчовечііо въ греческихъ вчлъ въ пашу древчюю «Кормчую» (кчигу), до- изданіяхъ именемъ Арпсттіа, съ прчбавлевіказыиаетъ чхъ учотреблечіе пъ древчеч чрак- е.мъ толковачііі. также Лристччовыхъ ч Зоватпкъ чачіеіі Церквч; имечно они должчы бы- роныхъ Въ обще.мъ составь свочхъ правилъ І Ч служчть руководствомъ для свяіцечичкоиъ о п ъ ч е отлччался отъдругчхъ, бывшчхъу иасъ въ исчраплсніч духовчыхъ обязачччстеч. Въ СЧЧСІІОВЪ, і;родгі; прчбавочпыхъ статеч собпервый разъ онч чачечатаиы въ «Памят- ствеччо - русскаго чроисхождеяія , которыхъ ччкахъ россійсиоч с.іовесіюстч XII в-Бка», no чебы.ю ііъКчрилловскомъ (боліарскомъ) череневполігБ и че сово мъ исправчо. ВЧОЛПІІЧХІ. вод . Вліячіс этого черсвода па чашу канониможчо ВЧДБТЬТОЛЬКО иъ старыхъ «Кормчихъ*. ческую ччсьмеччость обнаружіиось въ томъ, і Изіи чен. чзъ чихъ сл. Ист. Госуд. Роес. Т. П, что чослі; пего, съ іізъяепеіііемъ цсрковпыхъ ч р а в и п ! , ЧОЯІІИЛІІСЬ ча слапянскомъ парвчіи чрч.м. 379). Киракъ. ГІодъ этчмі. и.менемъ л топпсч со- мчогіе спчскч церковчыхъ качочовъ, котохраччлп чамъ іізвъспе объ одпомъ «доместч- рые чо времени прччадлежатъ. ббльчіею чак-Б» члч ііачальячк хора, которыч былъ родомъ стію. къ иослчдчпмъ годамъ XIII столитія. Русскіч, гогда какъ демественчымъ піиііемъ въ чашей древчей Церкви обыкііовепчо зав дыг.алч прчходчншіе къ чамъ Грекч. Учмтелямч Кчрпка-доместчка былч пскусные п вцы, которые въ червоч чо.іовичвХІІ в ка чрчшлч въ Росеію чзъ Греціч, ч между которымч бы.іъ Мачучлъ, чзбраччыч въ 1137 г. въ еччскочы с.молечскіе. ВпослТздствіч, ч чмеччо въ 1134 г., этотъ Кчрчкъ былъ діакопомъ човгородскаго Ачточіева мопастыря. {^лЪр. Русск. Лъточчсеч, 1. стр. 80).

Кирилловъ Бвлоезерскій первокласный муж-

СКІЙ МОІіастырЬ, чоічородскоіі епархіп, чаходЙЩійсй иъ уізздноміі городв Кирилові;, ча (••пверчомъ Гн-регу Сиііерскаіо озера, осчоваііъ пречодобмымъ Кпрчлломъ, у[іожеііце.мъ московскчмь ч архчмапдрчтомъ (лі.мочова мовастыря, ІІЪ 1397 г. Іірсподобііыіі Кіі[чилъ, желая нзбізгчугь московскаіо .мчоголюдства, таччо оставчль Счмоііоиъ .мопастырь, приш лъ па м сто НЫІГШЧІІЯІ-О Кчрчлюва .монастыря ичоложплъ исноЬапіё обчтелч сооружепіемъ деКирзлловскій переводъ церковныхъ правилъ. реііячвоч . спенской церквн ч п сколькчхъ 'Гакъ чазывается у часъ тотъ славячскііі пере- ие.ілііі. 9+а обчтель была вчосл дствіи въбоіьводъ церковныхъ капочові., ноторый всерос- шо.мъ уішжепіч у ііеликчхъ кчязеіі ч бояръ січскій мчтрочолчтъ Кчриллъ III получчлъ въ русскпхъ, которые, обоіативъ ее большими 1270 г. пзъ Болгаріч. За.мізтішъ въ своо вре- вкіадамч ч вотччііамп, доставчли еіі чрсзъ лія упадокъ духопяаго просв-вщенія и еамаго то сродства быть благоііадежпы.мъ пріютомъ церковчаго благоччнія во всей своеч паств , для мчоіотрудчоіі бпдпости. Сокровчща этой и увърчвшись , что чрчччпа этпхъ бозпоряд- обчтеліі былч rain, великч, что въ трудчыхъ ковъ скрывалась въ чодостатк вразумчгеіь- обстоятельствахъ могли служіпь важчымъ поиаго перевода церковчыхъ правчлъ, очъ оора- собіемъ для ц-Блаіо оточества. Кприлловъ Бттчлся съ просьбою о получечііі такаго перево- лоезерсиііі .мочастырь состочтъ чзъ двухъ мода къ деспоту сочлемечиой ча.мъ Болгаріи, настыроч: таиъ чазываемаго Большаго ч ИваСвяТославу.' Въ удовлетворечіе этой проеьбы човскаго. Въ Бо.іьчюмъ мочастыріі чаходятся

Кир —Кир

-

681

сгВлующія здапія: 1) Успонская соборная церковь; 2) Кп|ііі.і.іо[!сг ая церкопь; между этою цсрковію и соборпою впутрн, въ арк , почішаютъ подъ спудомъ мощп преподоонаго Кирп.іла; падъ мощами сооружена серсоряпая no зо.іочеііпая рака сь серебряиою р шетЕою; 3) Владимірская церковь; 4) церковь DO ІІ.МН СВ. ЕпиФанія Кппрскаго; 5) другая соборпая теплая Введенскан цорковь; 6) третья соборііая Иреображепская церковь; 7) церковь Архаиг ла Михаила; 8) церкопь во п.мя св. Іоаппа Л ствіічііпка; 9) церковь во имя св. Еи и.мія Всліікаго; 10) колоколыія и подъ иею братскія келльп, архивъи библіотека; I I ) келліи въ болі.ціо.мъ моиаетырі;: съ западноіі сторопы архіерейскія іі пастоятельскія, двухэтажпыя; съ южмоіі училіпце въ двуэтажно.мъ корпустз: съ СБверпой братскія келліп, духовное праіиепіе, оружеГіш.ія палаты и кладовыя. Въ Маломъ Ивановскомъ мопастырі;: 1) соборпая церкопь по пмн св. Іоампа Предточіі; 2) трапезііая Церковь во іі.мн св. С.ергія Радопежскаго, съ іірйдізло.мъ ііреподоипаго Діописія Глушпцкаго. КиріІЛЛЪ (спятоіі) , архіеііискоііъ адексапдріГісый,іілемяіііііікъ и іірее.мііпкъ алексапдріііскаго архіеііискоііа еооііла, род. въ Александріп пъ І;ОІІЦІЗ IV в ка. Первоначальпое образовапіе оиъ получилъ въ сиоелъ огочественномъ город , іютомъ для ішлпоты у.мствеііпаго образовапія пугешествовалъ въ А ины, а для усоьершепствованія себя въ нравственностй, отправлялся въ Іерусалимъ къ слявпому, по сиятостп своеіі жизнп, архіеіііісі;оііу Іоаіпіу. Въ иачал V ц-Бка онъ былъ уже діакопо.мъ, a вскоріі за Tt.Mb п пресвнтеромъ въ Алексаидріи. Въ 412 г., no смертп ej-o дяди еоФііла, оиъ былъ нозведеііъ на архіешіскопскую канедру Алексапдріп съ едиподушпаго согласія александріііскаго клира и народа. Занп.мая эту кабедру , онъ усмиріілъ еретпковъ іювагіапъ, изгнавъ ихъ нзъ города, в.м-всттз съ ихъ ёпііскопомъ оопемиомъ , п затворивъ повагіанскія церквп, обезоружилъ судеоны.мъ порядко.мъ дерзо.ть Іудеевъ, весь.ма тягостпую для хрпетіапъ, и остался славпы.мъ иоб дителемъ въ борьбі; за иравославную вііру сь еротикомъ Несторіомъ, коіістаіітііноііолі.скпмъ пагріархо.мъ. Этотъ ерегнкъ г.акъ изв стпо училъ, что въ Іисус Христі; только одпо естество — чсловііческое. ПОСЛІІ безусисшныхъ дружелюоныхъ иослапііі къ пему, въ которыхъ св. Кирпллъ уб'Сждалъ его огстать отъ своего ужаснаго заблужденія, посх пеудачпаго покуш пія вразу.мить еіо іізв стныміі no свосіі зпаліоиптости 12 апа вматпзма.мп, которыя составилъ св. Кприллъ иа алексапдріГі-

Кир — Кир

скомъ cooopt, осудившемъ Несторія.этотъ еретикъбылъосужденъторжественнопаефесскомъ собор (третье.мъ вселенскомъ), Боторын состонлся подъ предгкдательствомъ св. Кнрилла. Твердость въ защпщеиііі православнаго учонія подвергла его уннчпженііо отъ императора еодосія Младшаго, которып впачал , по не» опытности, пе соглашался па осуждсніе прежде дюбимаго нмъ Несторія. Оиа же была прнчпиою времеппаго разрыва со .мііогііми епискбпами й съ аптіохіГіскпмъ патріархо ъ Іоаіиюмъ, друголіъ Несторія, доколі; этотъ послпдніи не былъ окончателыш осужденъ вселепскпмъ соооромъ, п ііакоііецъ, навлекла па иегоукорпзны to сторопы еодорпта Кирскаго, который, па осііоваіііп сначала пепоііятыхъ имъ выражепііі св. Кіірилла «tpvaigv (естество), BM'DCTO ч л6оіааі5> (дпце), иазывалъ его даже МОПОФПЗПТОЛІЪ. Но эта же са.мая твердость и прославила св. Кпрплла при ЖІІЗПІІ ііпосмер- ч ти его. Онъ скончался, послтз 30-тіі-лт>тняго мудрагО управлепія своею паствою въ 444 г. Иаша Церковь совершаетъ его память 9 іюня. Кро.м-Б 12 гланъ, піісаппыхъ противъ Несторія и иазываемыхъ «аііавеліатіізмамп», Кприллъ Александріііскііі остаіііиъ послі; себя еще сл-Бдующія учительныя сочрпсііія: «Йзъяспенія иа Пятикііііжіё Моисеево», «па Исаію», «па 12 меныііихъ пророковъ», «иа евапгелнста Іоапна» въ 12 кшігахъ, 16 кпіігъ «0 поклоiiciiin духомъ 11 ИСТІІІІОЮ», 1 ьнпгу <0 ЕдпносущиоГі Троііці;», «64 бесТ)ДЫ>; обліічптельныя: «8 разговоровъ о Тропц-В», «5 кппгъ протіів Пссторія», «10 кп. противъ Юліапа Боіоотступипка» п 1 кппгу «протпвъ аитропоморФіітовъ Онъоставіілътакжсіп-Бсьолькопіісемъ разнаго содержаиія. Вси сочіінснія этого отца Церквп собраиы ИМТІСТТ. п нзданы въ Парижп 1638 г., въ шести томахъ. Кирпллъ (святоіі), епископъ іерусалпмскіГі, трп раза ппзлаіаемыГі съ сішеіі ка едры коварствомъ аріаііъ, сЕоичался въ 385 г. Посл1> пего осталось 23 катііхіізіічсскпхъ босізды, изъ которыхъ одп-Б были говорепы сііятптелсмъ къ оглінііеііпымъ, а другія къ новокрещеіінымъ; такжё гБео да о |)азі-лабленномъ» и «Ппсь.мо къ іімііераторуКоіістаііцііох^іпеанпое св. Кприлломъ по случаю чудеснаго явлепія па иебі; знаменія креста, впдБнпаго въ Іерусалпмг; впродолжепіе н-псколькихъ часояъ, какъ хріістіаііа.мп, такъ и язычшікамп. Церповь восііо.мііііастъсв.Кіірплла 1ерусаліі.мсі;аго18.марта. Кирпллъ, проов-Етіггель Славяіп., братъ Meеодія, родомъ пзъ Со.іупя. Воспитываясь при і-.оіістаіітііііоііольско.мъдиоііив.м стБсъМихаидомъ, сыномъ императора еоФііла, опъ столь-

Кзр - Кир

-

6' S2

no усп лъ въ книжноіі ліудрости, что бы.іъ проименопанъ ФПЛОСОФОМЪ. Кпрп.і.іъ еще въ юиости предпомііта.іъ бе;з.мо.івіе царгко.му двору и д-Бвотво супружеству. І1ое.іъ успвшнаго посольства въ Самару, гд низдошиъ сарацинскпхъ лжсучіітелеіі, опъ скрылся-ббмо къ брату своему Ме. одію, въ ОлмміііискіГі монастырь, no Xoaajibi (808 г.) выспросплігКирпллау іімперато|)а въ ваставципи візры.ПскорТ) посліз этогоМоравін,іицасеб прпсвіітитс лей, нашла ихъ въ ліщъ Кирилла п Ме одія. Греческій императоръ Михаилъ, уб дивъ Кприлла п р т і я т ь архіеіпіскопскіп сачъ, отправилъ его въ Мораиію і.ъ тамошііи.мъ христіанскпмъ князьнмъ, Гостнславу, Святоподку и Коцопу для перевода церковныхъ книгъ съ греческаго языка па слаиямскіГі. ІІрооыпъ та.мъ четыре года, Кпрііл.іъ и .Меыодііі .утверди.пі всБхъ Славяиъ въ христіанскрй в ри, перовели, съ н которымп помоіцвиками, Еваиісліе, Апостолъ, Іісалтирь, Октопхъ іі соверімали божественную служоу иа славяіісЕО.мъ язы- j к . Эго возбудило пегодовапіе еішс^оповъ Западноіі Церкви и nana Нпколай IX позвалъ Кіірплла и ДІеводія въ Риіиъ, no самъ въ то же время умеръ. Гіреемішкъ его Адріапъ II одоорплъ лТ)ЛО славяпскпхъ апоетоловъ и предалъ ана ем'Б аорицатол Гі повоіі лытургіи;Кириллъ и Менодій служплп въ Рп.м ооъдпю па сланяпско.мъ ЯЗЫКІІ. Вскоріз Кпрпллъ та. іъ запемогь, принялъ па себя схпму, и вручпвъ спое епнскопство Ме одію, умеръ 14 Феира.ія 869 г. Ііогребвпъ въ церквн св. Кліі.мепта. С.в. Кпрпллъ ііричтспъ правоелавпою Цері;оиыо къ лпку евятыхъ. Oiiiicanie его жпзші по.мкщечо въ Прологіі н Четыі-.Мипеи. Кпрпллу съ Мсодіемъ прішпсываютъ изобрФтеіііе сланяпскоі'1 азоуЕіі (863 г.), получпвшей отъ пего пазвапіе «кіірііловсі;оі'і» пли «Кіірилвпцы».

—

Кар - Еир

Кирзллъ I I , двадцать второіі иитррпрдитъ BcepoccificKifi , возведеиъ иа святительскук) ка едру въ 1233 г., no с.мертп Кіірплла I; жилъ пъ Кіев , сЕопчался въ 1236 г. Если візрить Ііушкппскому списку Ностора, опъ •іылъ родо.мъ Русскіп, іі посвящепъ въ .митропблиты mi кіевско.мъСоФІііско.мъ соборіз. По с.мутпы.мъ обстоятельства.мъ, въ какихъ находплась въ то время Россія (у;ке терзаемая Татарами) \\ І'роческан п.мпсрія (обладае.мая пашіста.мн), опъ пе былъ утворждеиъ коіістаіітіпіопольскп.мъ патріархомъ въдостоііпсти міітроііолита іі потому-то, в роятно, во мііогихъ каталогахъ міітроиоліпоиъ псероссіпскпхъ опъ вовсе не чпслится. Кириллъ, 1 .міітроііолитъ ьіевс.іііі п всея Россіи, родо.мъ Русскііі, былъ іізорапъ па .митрополію, 1250 і'., князьямм галіщг.шім Дапіплоіп. іі Василькомъ, па мізсто ліптроііо.чіта ІосііФа, и посвяіцеііъ въНпкет. коіістаіітішоііо.іьсыі.мъ патріархомъ .Манупло.мъ. Во вромя своего про'Бзда въ Коіістантіінополь чрезъ Вепгрію для посвящепія, опъ ВИДБЛСЯ съ короле.мъ Белою, п чрезъ ого посредство образовался союзъ галіщкпхъ кпязеіі съ Веіпріею. Въ 1256 г. онъ •БЗДИЛЪ въ Новгородъ н благослоиплъ Алсксапдра Невскаго па воГиіу съ Шведамп. Въ 1261 г. учредплъосойую епархію, подъ п.мепе.мъ «Capскоіі», блнзъ Ц а р п ц ы п а , въ татарскомъ город-Б Сара-Б. Въ 1270 г. прішпрплъ Новгородцевъ съ ьнязо. іъ Ярославоі іъ Ярослаішчемь. Въ 1274 г., піііі;хавъ изъ Кісва во Владп.міръ, и узпаізъ о .мііоінхъбезііорндкахъ ііъцері;овііыхъ дтзлахъ, опъ созвалъ ІІІІСКОЛЬЕО святптелей и издалъ съ IIII.MII церг.овііыя пратіла. ЛОЧТИ совремеппый харатеГіныіі списокъ этмхъ правилъ ыаходіися въ с нодалыіоіі бполіотек-Б. .Мптрополптъ Кирпллъ, бывъ главо^о Русскоіі Церіівіі 31 годъ, скончался 7 декабря 1280 г., въ Перенславлт; Зал сско.мъ; тъдо ого псревезепо въ кіевскііі СОФІІІСІІІІІ соборъ. По коичиігв Кпрплла, въ Россіп два сода no было главы духовенства.

КирнллъІ, .митроііолмтъ кіевскій п всоя Роосіи, прозваііііыіі Фіиософомъ, родомъ Греі;ъ, былъ ііріісламъ иъ Кіевъ, коіістаіітппопольсг.имъ патріархо.мъ пзъ Нпкеп 6 япваря 1223 года. Опъ неоднократно мпрплъ враждовавКириЛЛЪ, .мптрополитъ всероссіпсіиіі, быль шихъ кпязеп: въ 1226 г. примпріглъ чершігов- избрапъ 11 понбря 1568 г., Іоанполгь IV, и з ъ скаго ьпязя Михапла съ Олегомъ Курскпмъ, a архіі.мапдритовъ Троицкоіі лавры, иа МБСТО вь 1230 г., оъ по.мощію веліікаго кпязя Георгія низвержеііііаго Фплпппа. Былъ добръ и слаВсеволодовича, остаиоинлъ междоусобіе, гото- бодушоігь; СЕопчался 8 Февраля 1572 года, въ впвшоеся вспыхпуть между Мпхапломъ Черпіі- Москв говскпмъ и Ярославомъ, за Новгородъ. СкопКириллъ (въ схим. Киріакъ), ростовсіліі епнчался въ 1233 г. Л топпсцы говорятъ о пе.мъ, скопъ, возведеинып въ этотъ саиъ въ 1216 г., что «онъ былъ иаученъ многнхъ языкъ и на- j изъ черпорнзцевъ суздальскоіі обители св. Диукъ, богословію, ФПЛОСОФІИ и ВСЯЕОГІ мудрости митрія. Въ 1229 г., всд дстві одноіі важной ч мъ весь.ма прославилсп» . Изъ сочиііеіііГі тяжбы, оііъ былъ обвииенъ кн. ІІрославомъ его міюгія хрйпятся въ библіотскт; Волоколамеодоровичемъ и лишепъ почти всеіо своего скаго ІосиФова зюпастыря. | огромиаго НМ-БІІІП. Тогда, ВДГЕСТО жадобъ, Ки-

Кир — Енр

—

( 3

ріилъ гірііпесъ благодареиіе небу , роздалъ остатокъ своего достояиін друзьнмъ, нищи.мъ, іі страдая отъ т^Блсснаіо недуга, иозвратн.іся і ь прежнііі спой мопастырь, гд , пріііншъ схи.му, былъ пааваиъ Кііріакомъ, и въ 1230 г. скончался. Иогрсбеиъ вт то.мъ жс моі!астырт> св. Ди.митрія. Киряллъ (святоіі), еііпскопъ туровскііі. До встуіілеиія въ мопастырь онъ пзучалъ Св. Писаніе, былъ въ лопастыріі ПОСТИІІЕОМЪ И учптслемъ, въ столп затворііпкомъ н ІІЗЪІІСНИтелемъ откровенныхъ пстііііъ, па епмскоископ каведръ обліічителемъ еретпка еодора , проГІОВІІДНІІКО.МЪ Евангелія п ііисагеле.мъ. Съ пролоіі; упо.мтіаотся, что Кирпліъ писалъ къ Андрею Ііоголюбско.му мпоіо іюсланііі, въ которыхъ изъяспялъ .м ста изъ Евапгслія іі пророчествъ; ппсалъ ч о другихъ предметахъ, которые, по уиііреііію сочіиіителя иро.іоговъ, ііріиіяты въ церкоішое уііотрсоленіс. Краспор-Вчішыя е ю ііропов-Бдіі изданы Калайдовичс.мъ въ іашгБ подъ заглавіо.мъ: «Па.мятшікп словссиостп XII ввка». КиріІЛЛЪ. преподоопыіі, іиу.мепъ Ьольшаіо Біілоезерскаго мопастыря, род. въ Мискві; 1337 іода, 5ылъ пострііжепъ въ пнокп Симоноиа мопастырн, а ігь 1390 г. возведенъ иа степемь архіі.мандрпта, по люйя усдііііепіо, оставилъ ііастонтельство п поселплся блпзъ Іі ла-озера. ЗдЕсь опь соорудиль цорковь во имя Успепія Прссвягыя Богородііцы , положплъ осповаиіо зііамеііптоіі обитоли БізлоезерскоГі и наппсалъ для поя уставъ. Вскор-Б доород-Бтели Кіірплла прішлгкли иъ еіо обптель .множество иноког.ъ п въ 1398 г. опъ прпиялъ звапіе пгумена; съ т в х ъ поръ тридцать л тъ управлялъ обнтелью м пресіавился 9 іюпя 1427 г., па 90 году отъ роду. іМоіцп его почиваютъ подъ спудомъ. Кііриллоі;сі;о.му моиастырю до 1764 г. быліі подчтіеііы мііоііе заводы, угодья п 21,590 душъ. Онъ no своей обшіірііости пазывался городомъ. Кириллъ, отецъ св. Сергія, ростовскііі боярипъ. He желая быть свпдътолс.мъ уніічпженія сиоего князя п са.мовольства лосковсіаіхъ чиііовинковъ въ еіо зсмл , пріі КадЕГГБ, боярпиъ Кпрпллъ персъхалъ въгородокъ Радоиежъ (пынт; село Городокъ, въ 10 вер. отъ Тропцкоп Лавры), удіілъ .мепыиаго брата Симеоіюва, Лпдрся. Двое изь юпыхъ его сыновоіі, СтсФаігь и Вар оломеГі (пазваиныіі въ мопашесгв-Б Сергі мъ), искали убііжпіца отъ ліірскихъ почалей въ трудахъ святости: псрвыГі сд-Блался игу.меішмъ Воіоявлепскоіі обители въ ДІОСКВІІ, а второіі былъ осповатоломъ Троицкоіі Лавры. Кро.м-в этихъдвухъ сыиовей, у пего былъ еще

—

Кир -

Кир

третііі, І!еті)>. Кирнллъ скончался въ монашеСТВІі.

Кириллъ, архимандритъ грузинскій. Въ 1586 году опъ, ІШІІСТІЗ съ свящсчіііикомъ Іоакчмомъ іі Ч ркесо.мъ Хиршпто.мъ, прі^Бзжалъ атъ царя Алексапдра проснть еодора Іоанновича прииять Мверію подъ свое покровптельство; онн получиііі согласіе царя, и въ 1588 г. пріііхалн во второіі разъ въ Москву ШВІІСТІІТЬ, что Ивсрія постуііпла въ поддаиство I'occin. Кромі; подарковъ, прпсланныхъ Александро.мъ еодору Іоанновіічу, Кіірпллъ поднесъ ему отъ себя кпзыльбашскую ка.мку, дарогп и пуршіппъ. Въ 1603 г. Кііриллъ опять пріъзжалъ уже къ царю Ворпсу еодоровичу. который, no случаю разныхъ безпорядьовъ п возмуідеиііі, происшодшпхъ въ это вре.мя въ Грузіи, пе хотилъ ііріпіять его; по умпыіі Кирпллъ нспо доказалъ, что бывшіе въ Грузііі послы, Нащокшіъ п Леоптьевъ, оклепеталп Алексапдра ; сд-Блалъ еще болБо: убъдіпельио просилъ іосударя не казппть нхъ, п подалъ е.му мысль, для будущаго вБрнаго соедпненія Грузіи съ Россісю, постропть ка.монную гртиюсть въ Таркахъ, другую па Тузлуічіз, а третыо на ръкт; Буіінаіііі. Длн этоіо предпріятія, Ворисъ посдалъ оі:ольііпчихъ Вутурлппа п ІІлещеева, которые должпы былп, взявъ подмі въ Казапн п въ Астрахапп, дзйствовать в.м стіз съ торскпмп восводамп іі ждать къ себіі вспомогателыюіі нверскоіі ратп, клятвенпо об-Бщанноіі Кіірііл.іо5іъ отъ іімепи Алеіхапдра. Государь отііуотплъКирилла пзъ Москвы въ маъ 1604 года, пославъ В.МЪСТБ съ нпмъ дворяипиа блпжиеіі думы Михайла Татищева, во порвыхъ для утверждеиія Грузііі въ руескомъ' подданствБ , а воніорыхъ, д.ія семетіаго двла, п.меиио для сватовства иверскаго царевича Теимураза съ Ксеніою, м карталпнскоіі царевны Елеиы съ еодоромъ. Кпрпллъ, бывши въ МосквТ», хвалплъ красоту царевича и царевпы. Кпрпллъ, архіепііскопъ подольсьій n ораилаискііі, род. 1787 г. въ неоольшомъ селіі блпзъ іроііцкоп Лавры, отъ одпоіо свящеііііика. Доснтп лътъ онъ оылъ отдаиъ въ свято-тронцко-сергіевскую се.міпіарііо, откуда 1809 г. былъ иереведенъ въ с.-петербургскую духовпую акадомію. ЗДІІСЬ, въ 1814 г., ііолучивъ степепь мліистра,былъ оетавлепъ прп акаде.міп баккалавро.мъ церковпоіі исторіп. Въ томъ же году постригся и былъ рукоположеігь въ іеро.мопахн. 1817 г. опъ произведеііъ въ архн.мандріггы, сдБлапъ ректоромъ н проФессоро.мъ боіосюиія прп павловскоіі семііііаріи и пастоятеле.мъ Лубепскаго второкдасспаіо мопастыря. Въ 1819 г. сдізлаііъ ректорояъ и приФОСсоро.чъ при ио-

Кир — Кир

-

684

скогсі;о!і духовпой академіп и настоятедсмъНово-спасскаго ставропигіа.іьпаго .мопастыря. Въ 1824 г. посоящепъ иъ сшіъ епископа дмптроі!скаго, викарія московской епархіи; въ 1827 г.переведенъ въ пятскуюепархіго, а отсюда перемсщенъ въ 1832 г. на ка едру подо.іьскоп второкіассноп епархіи, съ возведепіе.мъ въ сапъ архіеппскопа. Въ 1841 г. Кирил.іъ былъ выавапъ въ С.-Петсроуріъ, д.ія пріісутстііоваиіп въ сипод , п вскор-в у.меръ Г)4 .ГБТЪ отъ роду, не оставивъ посл себя іііІчего, ч таі;ъ что погребеіііе его соперііт.юсь па счетъ 1'осударя И.мператора. Онъ былъ члепомъ обществъ іісторіи п древпостеіі: одессЕаіо й московскаго. КроігБ пропов доіі, пзв-сстныхъ подъ пмеиемъ «Собранін», послъ пего не осталось іпікаЕИХЪ сочиііеній.

КирИЛЛЪ ЛукарИСЪ, патріархъ констаіітииопольскііі. Въ КОІІЦ-Б XVI в. оііъ былъ ректоромъ и учнтелс.мъ греческаго языка въ русскомъ уЧИЛИЩІ;, ВЪ ВО.ІЫНСКОМЪ ГОрОДЪ О с т р о і і і ; 110-

томъ въ начал Х П в ка былъ патріархомъ на александрійскоіі ка едріз, откуда пореведеиъ па ка едру коіісгантііііоііольскихъ патріарховъ. Какъ ііп мудро управ.інлъ опъ ка вдрою Коіістантіінополя, но это ие воспрепятствовало его врагаіпъ четыре ра-іа, поагБ пепродолжіггелыіаіо управлснія, пзговять его въ заточепіе. Иря.мотою своего харакгера оиъ навлеьъ на себя пеііависть не ТОЛІ.ЕО кальвіініістовъ и паішстовъ, no н мпопіхъ пзъ Грековъ. Вси эти лица разлпчпаго вііроіісповТідаііія, какъ нельзя бол-се, вредилп Кіірпллу Яукарису не только при его жизпіі, no даже по сМ р т й . Кальвпнисты, по злобпо.му жолаиію опозорить его ііравославіе,ііздаліі поді. ого имеие.мъ кппгу «Исповізданія», содержащую нъ себс XVIII чдеповъ кальвнік-каго і Броученія ; паппсты, проискамиіезуіітовъусііізлііоб.мапутьі^еиовъ, иудто эта Еішга п въ самомъ д т Б иаписана Кприлломъ Лукарпсомъ , а ііенаііпдТівшіе его Гр кп распространиліі этотъ обманъ до того, чго К и р і ш ъ былъ осуждеиъ соборомъ, какъ сретпі.ъ. Эти жо праги былп іірмчішою и самой с. іертп патріарха.ОІІИ такъ усиБііпіо оклепетали его предъ султаііскимъ ііа.м стііііко.мъ, что ііосл-Бдпім, псзадолго до 1038 г., в д лъ удавить его п броспть иъ море. Посл смертп Кирнлла Лукариса, объ пемъ доліо ііомііііли, какъ ооъ ерстпі;!) п дт'іствіггелыіо,мъ виноі!т і к і я і о м я п у т ы х ъ XVIII калыяінсііііхъ члоновъ. Это мніініе быю пріиіято даже па консгаптпнопольскомъ собор-Б пъ 1638 г., пропзііесше.мъ аиа ему тіа Кирпліа Луі;арііса. Но посл-Едующіе восточпые соиоры отворгаліі это мн-Биіе; соборъ же іерусалимскій, бывшій въ 1672 году

Кир — Кир

при патріарх Доси е , вовсе опровергпулъ его, защптивъ каііъ-пельзя лучше отъ иареканіп православіе этоіо коистаіітііпопольскаго патріарха. Киряллъ Терлецкій, см. Терлецкій. Кириловская азбука (Кзрзлвица), такъ пазванная по іімепи своего изоорБтателя, проСІІ-БТПТОЛЯ Слапяпъ Кіірплла, брага Мееодія. Сиачала ояа заключала въ сбБ не бол е 30 букиъ, ію іютомъ число и х ъ возрасло до 44; составлепа no образцу азоук» греческоіі, съ пріібаіілеіііемъ пБкоторыхъ буквъ, взятыхъ пзъ восточпыхъ языповъ иліі же прпдумапныхъ Кприл.іо.мъдля выраженія пикоторыхъ зиуковъ славяпскоіі р чп. Начертапіе ея болТіе иліі мепЪе ИЗІІ-БСТПО каждому. Въ Воліаріп, .Молдавііі п Валахіп опа доссл пм етъ поисюду свое полпое употреблопіе. Опа употреблнется также и въ Сёрбій, no съ прмбаіиепіемъ пізкоторыхъ особенныхъ оуквъ. Въ Дал.маціи она шгБетъ ТОЛЬЕО цорковіюе уііот|іеблеіііе, а для разговорпаго языка та.мъ суіцествустъ таі.ъ называе.мая імаголпчесиая азоука илп буквпца (с.м.). Въ I'occin до ііачала XVIII п ка опа была уіютреоляома всзді;,какъ азбука едііиственпо изіі стная, по съ ііачало.мъ Х ІІІ ит.ка, посл того какъ Іідиісраторі. Мктръ 1 изобр лъ померкъ русскоіі іраждапскоіі печатп, Кпріпвица оеталась достояиіемъ тодько церковнаго Лзыка. КромБ пачертапія зііуі;овъ годоса, этою азбукою пзооражалась ещо до XVIII в ка в ь язмк церковнолъ и разговорпомъ (а ІІЫІГБ изображается только въ цоркопііомъ изык ) различпая чіісліітелі.пость цыфръ. КириЛОВЪ, уБздныіі городъ НовгородокоГі іуберніи: лежитъ въ 597 вор. къ с.-в. отъ Иовічірода при озерахъ Сиверскомъ, Доліо.мъ и ЛуйСІІО.МЪ, по обізпмъ cropoiiaMb р чКи Копапи; оть С-IleTepoypra пъ 692 вер., отъ Моеквы въ 742 вер. Кіірпловъ былъ прсжде мопастырскою слободою, осповаііііоіо иъ одио вре.мя съ зпаменитою Кіірпловскою обителыо (1397). Въ 1778 г. эта слобода была пазпачсміа уБзднымъ городо.мъ. Теперь въ іородБ 2,500 об. п. жйтелеп, 3 церквп п около 3,650 руб. сср. ежегоднаго іородскаго дохода. Достаточные купцы и дпзщапо, им я озерпыя лоді;іі б лозерской Форлы, сплавляютъ ихъ въ Рыбйнскъ, берутъ оттуда кладь п достанляготъ по коіітрактамъ пъ С.-Потероургъ. ББдн йшіе пзъ жптелей з а і т маются рыбпою ловлего. ВъКпрііловБ три годоІІЫЯ ярмаркп: 9 іюпя (продаютъ па 20,000 руб. сср.), 15 августа (па 15,000 р. с.) и 21 поября (па 30,000 р. с ) . Городская торговля зпачйтеіьно оживляется каиаломъ горцога Ллександра Виртемоергскаго, изъ котораго С.иверскіімъ озе-

Кнр — Кир

—

і І85

ро.мъ суда подходятъ почти пъ середііну города. къ монастырсЕішъ стъиамъ. Кприловскііі уъздъ заііпмаетъ пространстиа 12,018 кп. nop., изъ чіісіа которыхъ подъ поля.ми до 69,000 д е с , подъ лугаміі 31,500 дес. и подъ і-всами 585,000 дес. Жптс.іей до 75,000 об. II.J иа кпад. иорсту ириходится по 6 оо. п.; на каждую дуфу яуж. по.іа оксіо 31 дес. Мистопо.іожепіе ІІОорще л систо, оолотисто u ішз.мепно; no срединБ у зда отъ с. на ю.-в. прологаетъ іюзиышеішость одиою стороною, оГіразующая пысоты липаго оерега Шокспы. а другою склоияющаігея і;ъ Вологодскоіі гу5. Эта позвышепность разд лііетъ воды ІіПлаго п Каспіііскаго морей. С.амыя высокія мізста въ уБздіз: погосты Роменскоіі, Итколі.скііі, КлеііовскіГі, дирсвни — І>|іуііііі;ова, Кава|ізііііа и Мсакова. Вособсшюстн замізчательны горы: .Маурпиа ^блпзъ Горш каго моп.) и Цыпііна, олнзъ Вт.лоусовскаго озера, такжс гора Иоклоіиіая иа дороіі; пзъ г. Ььлозерска въ г. Кіірплоиъ. Уиздъ орошается р-Бками: Шексіюю, Сніідьго, Солі.зою, Ухто.мою, ГІпдмою,, Ковжею. Ксмоіі п др. Изъ озеръ зам-Бчателыіы: Віілое озеро н Чаропдскоо иліі Do­ s e ; кро.м-Б пхъ въ у-Бзд мііоіо небольшпхъ озеръ. Ііочва земли гліііііісто-песчаііая и камсііистая; зе.мдед ліо хотя и составлнетъ главиую ііро.мыиілепііость въ уБзді;, по паходптся въ плохо.мъ состояіііп: сооствсіпіаго хл оа недостасііъ па продовольствіе: запасы и д у г ъ и з ъ Волоіодской гуо. и изъ Рыоіиіска. Скотоводство псзиа іитолыіо. Жители запимаются разііаго рода ііромысла.міі. Іізъ иихъ — живущіо близъ озеръ: ІіБлаго, Чаропдскаіо, Никольсьаіо, Фераііоптовскаго, Вородовскаго, Влагові;щепскаіо, Заулолісиаго, Поііровскаго, Волоцкаги. Кгінжеіерскаго и по і вкамъ ШексііЪ, НидМБ, КемБ, КОВЖБ, Ело.м-Б, .Модломі;, ВожгБ, воеі о около 25,000 человБкъ, ловятъ рыбу и, за соГістііеішы.мъ умотреблепі .мъ продаютъ ея ежегодио по опресіностямъ, па су.млу около 15.000 руб. сер. Жіітоли, обптаюіціе на судоходиыхь рБкахъ; ШОКСІГБ, Ко.мі; іі КовжТз п иа спдавііыхъ: ПитьбБ, Уижи, Сизьмъ, строя т ъ крыгыя лодки бтзлозерскаго устроііства, полын рБчпыя баркп и полубарки, ежегодію около 120 судопъ, коіорыя ие продаются въ упзд-Б , а отпраіияются въ РЫОИІІСКЪ порожluiMii. Иаііболыпам цъна судпа 170 руб. сер., мопьшая 45 р. с. Кро.міі-того строятъ озорпып лодки, сооствеіиіо для кііриіовекихъ и біиозорскпхъ куіщоиъ, ЦІІІЮЮ пе мепБе 300 р. с. Въ волостяхъ: Клеііоііскиіі, іjoiniiicKon, I'ameiicuofi, и частью въ удилахъ Ііотропавлонсиомъ, Казапсіюліъ u Никольсі.о.мъ. ііііопзводнтъ сиді.у дсі-тя, вытачіиіаютъ деревііііную писуду и сбы-

—

Ккр — Кир

ваютъ въ Ярославль, Псковъ и Каргополь; дълаютъ г.адки, бочкп, ведра (200 ч.). Въ воло стяхъ : Болылетальскоіі u Ііечеіііслоп заготовляютъ для С.-1Іетербурга рыжпкц и морошку. Крестьяне удълыіыхъ прпказовъ, Казаискаго, Николі.скаю іі Петропавлоискаго, заііпмаются звироловстиомъ. ВсБхъ ремесленііпковъ въ Кириловскомъ уБздт; счптается бол о 2,000 чол.; тіі, которые ие заііпмаются г.аніі.міі-нпбудь рсмесла.мп, ходятъ на судахъ п ііроЕар.млпваготъ себя па зо.млнныхъ работахъ. Торговля сосредоточивастся па ярмаркахъ: Влаговіііценспой, въ селепін Г1ечені"Б (товаровъ на 8,000 р. с ) , п БлаговТіщепсЕОіі, въ Хуторскои волостп. ГІзъ Кіірііловсі;аго уБзда сплавляются ежсіодио около 25,000 бревепъ и 2,000 саж. дровъ. КпріІЛ0ВЪ(!Іііанъ), ст. сов., проіісходіілъ изъ кростьяискаго зианія, по прплежапіемъ. трудами н остротою у.ма дослужплся въ сопагБ, при Государіз ІІЕтр-Б Веліікомъ, до звапі» секротаря: самоучкою пріобр лъ св-Бд-Биія нъ математптБ, мехаііик , исторіи , экоішміп п металлурііп. Въ 1719 г. были разосланы по Россіи геодезпсты длн спятія со ВСБХЪ о5.мстеГі ландііартъ съ ошісаиіяіші, u велБно иліъ немедленно прислать съе.мкп въ сснатъ. Кнрнловъ, получая этп лаидкарты и оппсапія, возпамирился соетавмть изъ НІІХ'1Ь атласъ Россііісг.оіі пмі ііеріи, но не усптзлъ его окончпть, пото.му что въ 1734 г. оылъ отправлепъ въ орсчібургскую экспедпцію пъ качествБ главиаго ііачалыіика, для устроііства талюшпихъ колімсрческихъ ДБЛЪ іі основапія города Оренбурга. Ум. въ 1 Самаръ, отъ чахотки, въ 1738 г. КирІйКЪ , коистаытііііопольекііі иатріархъ, г.сіуіііівшііі ііа ирестолъііосгБ св. Іоаіша-ІІостіпіка въ595 г. Въ его па іріаршество,Фока у.мвртвплъ Маврпмя со всБмъ его се. іействомъ и

^аы,одФ,.(ЪМимр$гор(додолрЭРТ04^ъ(в02і!.<). Выпужденныіі обстоятельсгвами втзнчаіь на ; царство цареубіііцу, Киріакъ н переставалъ обличать его жестокосирдіе u луканство, и за го былъ имъ ненавмди.мъ. ІІодьзуясь нерасположеніе.мъ имііератора къ пагріарху, рп.мскій nana БонііФацііі 111 въльстивомъ пнсьмв просидъ Фоку ооъявить Римскую Церковь главою всізхъ Церквей, обБщая съ своеіі стороны утиш і п ъ віілпоніе Италііі: Фока въ протішность б-му правплу 1 всел. сооора, оііред-Блніішому ранеиство епискомоііь рп.мскаго, александрііісьаіо и аптіохіпскаіо; 2 пр. 2 всел. собора, утвордившему раиеііство епііскоііовъ всБхъ ілавпыхъ каиидръиърп.мскон іі.мііерііі;4 пр.того же собора и 28-му IV все.і.;36-му трулльскаіо,предостаІІПВШІІ. ІЪ і;оіістаігпіііоііолі>скому патріарху старБишшютво равиоо съ ріі.мскимъ, согласіисн

Кнр — Еир

—

6 В

на пр дюженіе БоіпіФація длятого, чтобы возвышепіемъ его отмстить Киріаку. Неблагоразумпый поступокъ Фоки пми.іъ слгвдствіемъ надіиенность ріімскихъ епііскопонъ п частыя крамо.іы: епископы, осужденные на восток , обыкиовенпо приотзга.ш къ рймскому паітБ. Киріакъ ум. въ 606 г. КирІеелеиСОПЪ, греческія слова, которын иъ руоскомъ переводъ означаютъ: «Господи, noмилуй». Эта краткая мо.іигва, часто употребляемая въ Св.Писаніии весьма пріідіічиаячелов-Бку—грізшішку. съ са.мыхъ первыхъ в ковъ хрпстіанства составлястъ въ Восточном Церквн часть .штургіи; о ней упо.минается въ постановленіяхъ апостольскыхъ. (L. V111. с. 8). Слова: «Кирів еіеисоиъ», нли «Гоеподи, помилуй», до VI въка была обыкиовеннымъ восклицаніе.мъ народа на молитвы священннка или діакопа, а сі. VI в и к а . когда Юстиніанъ учредилъ православиые пъвческіе хоры,«Господи по.мнлуіі», сдіілалось исключительною принадлежностію клпра или ІГБВЧПХЪ. Греческое «Киріе елеисопъ» у насъ въ Россіи іюетсябезъп ревода толцкопри архіерейсііііхъ служеніяхъ, въ извъстное время, а во встзхъ нрочихъ случаяхъ замііннетъ егорусское: «ГоСПОДІІ, помилуй». і

—

Кнр — Кир

торомъ Галисіи. Въ 1823 г. комапдовалъ вой~ ска.мн подъ главнымъ начальствоіиъ Морильо, но оставилъ свой постъ, заключивъ коивенцію съ «ірапцузскпмъ генераломъ Буркомъ, и, недовольныіі поведсніемъ кортесовъ относптелыю короля, хот^Блъ отплыть изъ Исп а н і и , no по у5і;жденіямъ согласился принять на себя оборону Коруиыі. Онъ т щ тно старалсн произвестіі безпорядки въ Галпсіи, передалъ ко.манду генераду Новсль и бізжалъ въ Кадисъ, оттуда же въ Англію, передъ самой капитудяціей города; потомъ прожплъ н сколько л тъ въ ЮжноГі-Амеріікт;. Опъ возвратплся въ Испанію 1830 г., а въ 1836 г. былъ нъсколько мізсяцевъ геііерадъ-Еапнтаномъ Арагоніи; ум. въ Санъ-Яіо 1841 г. Карпичвый чай. Таі;ъ пазывается худшій сортъ обыкновеннаіо кптаГіскаго чая, потому что онъ съ помощію клея сжи.мается въ плиткн, веліічипою н Формою похожія на кнрпичи. Кіірпичный чаіі получается пзъ сввврііыхъ китайскихъ провинцій п употребляется въ Кита простымъ пародадіъ. У насъ опъ также въ большомъ употребленіи у Спбнряковъ, Калмыковъ и Бурятъ.Его пе настаішаютъ, а варятъ; для этого отламываютъ отъ плпткп кусоиъ в сомъ въ н^Бсколько лотовъ, толкутъ еіо и всыпаютъ въ чаГиіикъ съ кіігшщею водою, пото.мъ прим-вшавъ соли (около лота), долго парятъ, прнбавляя подъ копецъ, ЕЪ густо.му кр пкому отвару люлоко, ліасло пли бараніц жпръ и даже н сколько муки; въ постпое же вре.мя Рускіе пьютъ его ііпогда съ постиымъ .масломъ н медомъ.Этотъ ііапитокъ имЗетъ вяжущеесвойство, разгорячаетъ, трудпо переваривается п разслабляетъ піицеварптелыіые органы.

Кирога (Antonio Quiroga), род. въ Испаніп, въ Галисіп 1784 г.; учился .матеиатпк , встуІПІЛЪ въ морскую службу, потомъ въ 1808 г. въ сухопутную армію , служилъ каіштаііо.мъ подъ начальствомъ Морпльо; въ IS14 г. былъ пропзведенъ въ ІІОДПОЛКОИШІКІІ. Когда въ 1815 г.замыселъІ1орльеиеудался,генералъС.іМаркъ послалъ его съ рапортомъ обо всемъ д з л в къ правительству, ііоторое отправило его въ чиКпрсановъ. уБздный городъ Та.мбовской гуяъ полкопнііка въ америкапспую экспсдицію, берніп, лежптъ въ 03 верстахъ ЕЪ В. ОТЪ Тамсобііравшуюся uaocTpoB'Bleoii'B.TyTbjBb 1819 бова, на право.мъ берегу р. ГІурсовкн, впадаюг.. онъ сд лался главою безпорядковъ, ІІМБП- щеіі въ р. Ворону; отъ С.-І1етербурга въ 1,220 шихъ ц лыо помізшать экспедиціп; но, когда верстахъ, отъ Москпы въ 552 верстахъ. Сд генсраіъ Абнсбалъ , таГпіый виновпикъ этоіо ланъ городомъ въ 1802 г. пзъ дворцоваго о ла. замысла и его д ятельный участнпкъ, са.мъ Теперь въ немъЗ,550 об. п. жителей, 5 церквей донесъ о немъ, Кирога былъ арестоваиъ вмт;- и до 4,500 р. с. ежегодныхъ городскнхъ дохоет съ .многими ОФііцерамп. Въ 1820 г. воеп- довъ. Ярмаркіі бываютъ въ первый депь Пеное возмущеніе подполковиика Ріэго ооіюбоди- трова постаи20 іюля.—Кпрсановскійуъздъ зало арестантопъ и Кнрога управлялъ недоволь- пимаетъ пространства 5,834 кв. версты, изъ ны.ми изъ своеи главноп квартиры на остров числа которыхъ подъ поля.ми до 300,000 д е с , Іеонт;. По утверждеііін Фердинандо.мъ VII ио- подъ лугами 71,500 дес. и подъ лъсами до выхъ основныхъ законовъ 1812 года, Кпро- 22,000 дес. Жителей въ уБзд 177,600 об. п. га получилъ чипъ генералъ-.маіора, и І'али- На кв. версту приходится no 30 об. п.; на кажсія выбрала его своіімъ представителемъ ца дую душу муж. пола по 7 дес. Лізстоположеніе чрезвычаіпюмъ собраніи кортесовъ. Въ но- ровное, почва черноземная,безъ примФсп п свомъ чваніи онъ выказалъ большую уді рен- ка, чрезвычайно плодородная, но сильно подность и протнвіідся всвыъ злоупотробленія.мъ. верженная засухамъ. Главная про.мышлеииость Въ 1821 г. былъ сд-Бланъ военнымъ губерна- въ у зд-Б—землед-вліе. Сьотоводство также в ъ

Кир — Кнр

— 6 7

хороше.мъ по.іоженіи: въ усзд 12 конскихъ заводовъ (до1,000 матокъ), 4 запода тонкорунныхъ оиецъ и нізско.іько заводопъ круииаго рогатаіо скота. Изъ мапуФактурныхъ заведенін за.м^Бчате^ьны Фабрикп со.ідатскаго сукна. КпрХГОЛЫПЪ, мыза ЛНФІЯНДСКОІІ гуоерпііі, Рііжскаго округа, бывшій городъ, на ДвпнТ), осііоианиыи въ И80 г. Люочапаміі. Выорошенныо бурею на ліФляндскіе берега, они построиІИ зд сь за.мокъ и первую иъ этой страніз христіянскую церкввь. Здііеь ІПІІІЛЪ свое пребьшаніе первый ДІІФІЯІІДСКІГІ епископъ, Меіінгардъ. Кнръ, царь нерсндскій, сыпъ зиатнаго Перса Ка.мбпза и Манданы* дочери мидійскаго царя Лстіаіа, которому бьиа тогда подвластна Иерсія. Киръ, достигнувъ соиершеиноліітія, вовоооди.іъ своихъ соотечественниковъ отъ іиа Мидяиъ, разбидъ своего дізда въ 560 г. до Р. X. прн Иарсагагані; ц покорн.іъ всю Ындію. Посдізтоіо оцъ завоевадъ Лидію, всю Малую Азію, Вавллоиъ, и такимъ ооразомъ сд-вхался повелителвмъ страиъ .чежду Ср дизомиымъ моремъ іі Ііндомъ.По слова.мъ Геродота, Киръ въ г.іуоокой старостн пр дприняіъ походъ прогииъМассагетонъ, діікнхъойіітател іі заканказскихъ странъ, гд былъ окружепъ въ ущелі.яхъ горъ ипогибъ со всізмъ свопмъ воііскомъ въ 029 г.до Р. Х.КееііОФОіггънапрогивъ говорнтъ, чтоКиръ у.меръ сііокоііио среди своего сем йства. Каръ МЛІДШІЙ, второіі сынъ ііерсидскаго царя Дарія Нота. ОнъбылънаміістникомъАзііі no сю сторону 1'алііса, н при СОДБІІСТВІИ Лакедемоііяпъ предпринялъ свергпуть съ престола своего брата Артаксеркса Мнвмона. Вторгнувшись въ Ассирію, Киръ былъ разонтъ при Куііа:;с-Б (см.) и палъ въ сраженіи, 400 . до Р. X. Каръ, конетаіітшіоііольскш патріархъ, выЗІШІІИЫГІ въ705 г. насвятительскую каведру съ остроііа Амастридскаіо, на которомъ онъ проподплъ уедіиіенную монашескук) жпзнь. Онъ извіістенъ борьбою съ двуяя нмператорами. Когда Юсгпніані, II, вступішъ вторіічно на пресіолъжаждалъ, кровп Херсонцевъ, среди которыхъ паходнлся въ заточенін, и не с.мотря на псю опасность для имперіп отъ Волгаръ, опустошавшііхъ ракію папізіами. иосдалъ пстреоить Херсон^Кнръ старалсявс-Бми завпСТІВШІІМІІОГЪ него м рамис.мнгчить ожесточеніе государя; усилія пат|)іарха былп тщетиы. ВслуііившіГі на мъсто Юстиіііапа, убііща его и Тпверія, ого сына, Ваоіі.ііГі ФІІЛІІППІІКЪ, называемыіі также Вардаполгь, оказался отъяв-

—

Кир — Кир

ленны.мъ моио елптомъ: Киръ съ снлою защиіцалъ достопнство опред леній VI всел. сооора, поразившаго .моно еліітсі:ую ересь, и за TO' въ 711 г., посліз IS литняго управленія Церковью, былъ іізіиа[п>. Кнръ, титулъ, употреолявшійся въ древпостп у Русскпхъ II соотв тствовавшіГі господнпу: таі;ъ въ лізтописяхъ называется сынъ Всеволода Гл-Боовпча. Михаилъ—Киръ Миханлъ, а въ харатеііноіі онъ пазванъ Чюръ-Мпхаплъ. Кирьяковъ (Мііхаилъ Мнхаі"аовичъ), род. 1810 г. въ Херсоііскоіі губ., въ селІіКовалевки; ум. въ 1839 г. Оиъ молучнлъ первопачалыюе восііитаніе въ дом-Б своего отца, пріобртзвшаго нзвізстность многими услуга.мп, оказанными имъ прп основаніи города Одессы; потомъ поступплъ въ московскій унііверсптетъ, изъ иотораго вышелъ на 18 іоду съ степенью кандидата нравстиенііо-политическихъ наукъ. Прпготовивъ себя для ученаго ііопрпща осиовательны.мъ пзученіемъ хронолоііи, ну.мпзматикп, греческихъ u римскпхъ древпостей, онъ отправплся иутеііісствовать по Гер.маніп, Италіи, Франціи и Бельгін. По возвращеніи изъ путешестоія, средн должностньіхъ занятій, паходясь чшіовііико.мъ особыхъ порученіп при цовороссіпскомъ іі иессарабскомъ гепералъ-губериатор , онъ старался прііложпть къ практйМВ пріобріітенііыя имъ тооретпч. СВІІДІІІІІЯ. Разведеніе л совъ въ неооозримыхъ степяхъ Херсопскоіі губериіп быдо любимымъ предмето.мъ его занятій, которыя ув-Біічалпсь полны.мъ усп-Бхомъ іі преи.мущеотвенно акклиматіізпроваіііе.мъ породъ деревьевъ, почнтавшнхся до того несвойствеііііыми клн.мату русскагоюга. Труды его на этомъ поприіц былп возиаіраждены Высочайшпмъ благоволеніемъ Государя И.чператора п пріобртзли е.му нзві;стіюсть, всл дствіе которой онъ имтзлъ зваиіе дъііствііт лыіаго чдеііаоиществъ:«І1.чператорскаіо лосковскьго пспытателеіі прпроды», «сельскаіо хозяиства южиой Россіи», «парнжскаго аратскаго», «корол. парнжскаіо еадоводства» и «копснгагеискаго с верныхъ антикваріевъ». Сверхъ того онъ быдъ членомъ-оспователемъ «одесскаго оощества нсторіи н древностеіі» и чденомъ-корреспоіідеито.мъ «с.-петербургскаго обіцества для поощренія лисоводства». «московскаго ліобптелеіі садоводства», сіатіістическаіо отдзлеііія прп .міііиістерствТ. внутреннихъ дилъ, учепагоколіітета при министерствіі государствеввыхъ п.муществъ и «молдаискаіоФіізпко-.медиціінскаго оищества». Кирііевы, руссьіе дворяпе. Изъ ппхъ .миогіе отправлнли въ. Россііі разпыя дворяпскія службы и владтзли помізстья.ми по піісцовымъ

Кис — Кис

— 6 В8

квыіамъ 1629 u друіпхъ годопъ (Оощ. Г ро. Х-46). Киселевъ (вэдоръ Мііхаіілоиичъ). Въ 1489 . онъ бы.іъ послаиъ Іоанномъ III въ Казанскую землго, иізроятио, д.ін сбора ііош.ііиіъ, іютому что царстиоііаишііітамъІІЪЭТО іірелін МаіметъАЛІІІНІ. жа.іоиалсн на ііеіо царю за лихоимство. Въ 1501 rojy 7 оі.тяоря, Кисе.іенъ Оылъ отпраилонъ вкКры.мъ, іі возвратясь оттуда 7 іюля 1502 года, привезъ Іоаниу ВІІСТЬ, ЧТО Золотая орда уже болъе пе существуегъ. Въ 1506 г. опъ участвовалъ въ казанско.мъ поход-с, и пачальствуя лосковскою ішішнцею, отразплъ напавшііх.ъ на пеіо Казаіщенъ. Въ казанскоп л топіісііонь несправедливо показапъ въ числт; убитыхъ. Киселевъ (Иавслъ Дііімитріевичъ), граФЪ, гоіісралі)-отъ-іінфанте|іііі, геиералъ-адъютаіпъ, членъ іосударотвоіпіаго сов та u MHIIUCTJ.I. гоеударитвеііпыхъ пмуществъ; род. въ .^осквт;' 1788 года, иступнлъ въ службу въ Бавалергардсиііі ішлкъ кориетомъ въ 1806 і., а в ь 1812 г. назііаченъ адъютантояъ къ геиералуотъ-инфантерім іраФу Милорадовпчу. Опъ участвовалъ въ ііоііпахъ противъ Фраицузовъ: 1807, 1812, 1813 іі 1814 іодовъ и иаходился въ сражепіяхъ: при Гейльсберг , Фрндландіз, ВитебсЕ'Е, Смолспскіз, Вородіпіі;, ЧорнкоігВ, Чернышііі;, Тарутпн^Б (посл котораго былъ командированъ съ тре.мя сотнями казаковъ, для открытін сообщеыін черезъ Москву съ корпусомъ генералълеіітенаита Винцеіпероде), при Вязьм-Ь, Дороіобужв, Краспомъ, гди за отличіо іюлучилъ чпііъ ротмистра, при Дрезденіі, Бауцвн ,ЛоішцыіЪ, Лрсисъ-Сюръ-ОбБ и Ііарижи. Ири взнтіи послБдняго въ 1814 г„ ротмпстръ Кисел въ СІІОИІИЪ .мужествомъ обратнлъ на себя вныманіо Госудлря и былъ иазиачеііъ Флнгельадъюгаігго.мъ къ Его ИМЛЕРАТОРСКОМУ ВЕЛИЧЕ-

ОТВУ, а въ 1815 г. производенъ въ полковиики. Киселевъ сопровождалъ Государя на вероііскій конгр ссъ, a no возвраіценіп въ Россію, 1817 г., онъ былъ командированъ Императоромъ для обозр нія хода дтзлъ no управленію второю арміею и для ослотра войскъ, и за исполнеиіо этоіо порученія произведепъ въ генералъ-маіоры, съ назначенісмъ состиять прп ЕГОВЕЛІІЧЕСІВІІ. ВЪ 1819г. быль иазначонъ начальникомъ ілавнаго штаба 2-й арміи, съ повелтзні мъ состоять въ СВІПІІ Е і о ВЕЛИЧЕСТИА no ивартир.мепстер-

сьоіі части (чтй п ы н ь генеральнып штабъ), a въ 1823 г. получилъ зваиіе геноралъ-адъютаита. Въ 1828 г. ему было поручено ВМІІСТЗ СЪ генералъ-адъютаіполіъ Дпбііч ліъ составить планъ урецьоіі і.ампапіи. Втечен іе садіыхъ воеііныхъ ДІІПСТВІЙ онъ участвовалъ во ВСІІХЪ раопоряжеіііяхъ по званію иачальнііка глаинаго

\

—

Еис — Кис

штаба арміи, п находился въ ДІІІІСТВПТОЛЫІЫХІ. сраженіяхъ; пріі осадв Враилова, прп перепраВ Б русскпхъ войокъ черезъ Дунап, при СатуповБ, за чгб прошведеыъ въ генералъ-лейтеііапты, н участвовалъ во всізхъ военныхь дізйі ствіяхъ, пропсходившихъ подъ Шу.млою. Въ 1829 г. вступпдъ въ ко.мапдованіо 4-.мъ резервj иымъ кавалерійскп.мъ корпусомъ п ВСБМІІ воіісками, паходіівшіімііся на х воа сторон Дупая, и подъ крБіюстью Жуі)жею. лично комаидовалъ отрядомъ прп отражепііі вылазокъ; потомъ, пачальствуя вопсьадмі праваго Флапга ар.міп, переправплся для иасгупателыіыхъ дТііістііііі гірп 1'ахоя и пресліідопалъ боспіііскую іі аібаисвую ар.міп no направлепію къ СОФІИ. до городи Вііацы. Въ сентябр .МІЗСІІЦІІ ТОГО а е года двиііулся съ отрядомъ черезті Плсвно, Ловчу іі Ссльвп въ Габрово, во Флапгъ албаискііхъ вопскъ, находіівітіхся ІІЪФІІ.ІІІППОПО.ІІ;, іі переіідя черезъ Балкапы, заиялъ ВСБ проходы черезъ горы, чіз.мъ было прекращеію сообщепіе верховнаго впзпріі съ албаііскпміі ноіісками скордскаго пашп. 11о заЕлючеиіп мира съТуркамп, русскія воііска должныбыли занять .Молдавію іі Валахію, рапііо какъ п кр-Бпость Спліістрію до уплаты шдержекъ воГіпы. Ген ралъ-адъютаптъ Кпсолевъ, по это.му с.іучаю, въ октябр^ МТІСЯЦБ 1829 года бы.п> палііачепъ ііолііомочиы.мъ предсіздатоломъ дііваііонъ гняжествъ Молдавіи п Валахін, съ оставлспіо.мъ ВТУ должиостп комапдпра вопсьъ, находіівшихся въ Валахіп. П а т и і тнее уіі|)аіііопіо этіімп кпяжествамц составляетъ блпстателыі Гішую эпоху въ жіізпи геперала Кпселева п пезабпеиное явлепіе въ псторіп Молдапіп п Валахіп, которыя въ столы ороткін сроі;ъ,получііі!Ъ р-Сшіітельное преобразоианіе во ПСБХЪ отрасляхъ государственпаго устроііства, возведепы па высшую точку благосостоянія. За устропстііо княжествъ, при ііхъ преобразованііі, опь иаграждснъ орден. св. Влади. ііра 1-й сг. Въ 1833 г. оіп. былъ начальнико.чъ СФор. іііроваііиаго констаптиііопольскаго вспомогателыіаго отряда, no случаю возмущепія егппотскаго пашп пкомандующіі.мъб-мъ ііЪхотиымъ корпусоі гь съ оставлеіііемъпріі прежнпхьдолжиостяхъ.За усігБшпоо формііровапіе этого отряда, п за распоряжепіе .ъдвижопіюего, пагражденъ алмазпыміізпакаііи ордеиа св. А.іександра Невсііаго. Въ 1834 г. геііералъ-адъютаптъ Кисе.іевъ проігзііедепъ въ геиералы отъ шіФаіперіп и пазначсчгь члено. гь государственнаго соиБта, съ прнсутствовашемъ no департамепту госуда|)стиенііоіі экоіюміи. Въ 1S35J-. ГОСУДЛРЬ ИМПЕРАТОРЪ Высочаіішо соіізволплъ ему принять тнтулъ бея, пожалованный турецкп. п. судтаіюмъ п портретъ ого

Кис-Кис

— 61й —

султапскаго пелічестса, украшепііыіібрил.ііантами пазолотоіі ЦТІПИ. Въ1836г.ему бы.іо повеЛ-БІІО соетавпть отд .іеніе собстветюйЕгоВЕЛПЧЕСТВЛ кагіце,іяріи, по д .іа.мъ опаго док.іадывать Еіо ВЕ.ІПЧКСТВУ ІІ приводить въ иеполнепіе Высочайшія поие.іізиія. Въ 1837 г. ему Высочаііше гіоручепо допладывать Его ВЕ.ІИЧЕСТВУ no д лалП) временііаго сов та для управленія департаментомъ государсти нпыхъ имуіцесті№, u въ томъ же году онъ пазпачепъ миппстро.мъ государственныхъ пмуществъ. Въ 1839 г. гечералъ-адъютанту Киселеву пожаловапо ірафское русской имперіи достоинство. Въ 1840 г., по Высочайше.му поиелтзиіга, оиъ обозріівадъ віювь учреждеііпое управлеіііс государствепныхъ илуществъ въ западиыхъ гуоернілхъ, іі путешествовалъ за границею для осмотра разиыхъ хозяйственныхъ учрежденій и заведеиіп. Въ 1841 г., за д ятельио прпведсніе иъ исполнепі иамърепія Еіо ВЕЛИЧЕСТВЛ КЪ обезпеченію благосостоянія іосударствепмыхъ крестьяиъ постепеннымъ устроііство.мъ ввъреннаго ему управленія, со введеіііемъ везд-Б благочипіп п порядка, былъ Всеміілостпв-Бишепожаловаііъ ордепо.мъСв.Апдрея Пврвозваинаго, а въ 1845 г. удостоился получить іі ал.мазиые зпакіі къ этому ордегіу. Киселевы, русоЕІе дворяпе. Родъ Киселевыхъ пропсходптъ отъ Своптольда-Кчселя, полководца великаго киязя Владиміра Мономаха, которому первый ог.азалъ большія усдугй (1113— 1125). Потомкіі его, Киселевы.сиачала въііольш1>, а потомъ въ Россіи, заііпмаліі разпыя зиачитольныя м ста и были жаловаиы, въ 1578 н друпіхъ годахъ, помБстьями (Общ. Герб. 111,9). Кясель (герба Кпсель), польскііі дііоряпскііі родъ. Гербъ этотъ дапъ В.іадііміромъ, кпязе.мъ всея Гусіі, около 1040 г., іетману Свептольдичу во времн осады Кіева Иоченъіами. Перпьпі изъ этого рода упомііиается Кисе.іь, кіевскій староста, погіібшій при осадіз Кіева Ііоляками. ІІотомъ прославился Ада.мъ Кисель изъ Бруси лова (близъ Чорнигова), кі вскій воевода. Спачала оиъ бы.іъ подколіоріемъ и чорниговскимъ г пералыіымъ судьею, во время иібранія В іадис.іава IV; потоыъ брацлавокпліъ кастелапо.мъ коммиссаромъ при разграішчеиіп воеводствъ чернііговскаго п кіевскаго въ 1641 г., п въ томъ жогоду кі вокимъкастелапомъ:іюіоиіъ посломъ въ Россіи 1647 г., н иаконецъ воеводою брацЛавскимъ. Кисель совътовалъ гетманаліъ польсьимъ, въ началіз возмущепін казаковъ, поступать ііротпііЪ нпхъ умізремііо, no го по поолушади; оиъ велъ переговоры съ ХМ15ЛЫІІІЦКІІМЪ посліз корсупсиоіі битиы. о чемъ доносиль сеТ. VI.

Кис-Клс

иату; въ 1648 г. былъ пожаловапъ кіевскимь воеводою; ум. въ 1653 г. безд тепъ. Адамъ Кисель въ 1648 г. прпс.іалъ изъ Полыші надгробиыіі лраморный камень съ могплы скончавшагося тамъ царя Василія Іоаіпіовича Шуйскаго, съ латинскою надписью. КислЙЦЪ, то же самое чтЬ и Кислгща (Oxalis acetosella, Linn), (см.). Клслпца (Oxalis), родъ растеііііі, составляющнхъ образецъ семейства Кпсличпыхъ (Охаііdeae). Родовы призиакп кпслпцы : чашечка пятн-листная; вънчпкъ пяти-лепестпый; тычиііокъ 10, изъ нихъ 5 очередующихся съ лепосткаміідліпін-Бе прочпхъ. Плодъ—иоробочка съ пятью ребра.мп, по длшгБ которыхъ растрескпвается на 5 створокъ. С .мяна прпкрііплены къвнутреннему уг.іу гіі здышекъ: ч кожура у сЕмяиъ біілая; открываясь съ упругостью, она выбрасываетъ буро-желтыя съмяпа. Изъ породъ кіісліщы заміічателыіы: 1) Кислща обыкиовеннал пли гиавелевал (Oxalis acetosella, Linn.) Кпслецъ, Оробонецъ, Заячііі щавсль), многол тнее растеніе еъ ТОИІ;ІІМЪ корневищ е м ъ , поьрытымъ короткпмп мясистымй чешуііками; листья у ного сложные трехлисточковые, листочки обра.тііосердцеіііідііые: цві;тетъ въ ма . Цвілговыя ііожкп выіпе половипы поі;рыты дву.мя С))ОСІІІІІ.МИСЯ пріщвіітіііічкаміі. Цвгткп біз.іые, ііпогда же.ітыо: леііестки длппіііів чашечкн. Растотъ почти по всей Россіи въ тинистыхъ м стахі,, іірсіі.муіцественно по черпо.Пзсьямъ. За.мізчатолыю, что почью и во время худой погоды верхиія половііііки ЛІІСТЬевъ скіадываются между собою, прито.мъ лнсточкіі бтклоняются къ низу и прііб.іііжаются къ обще.му черошку. С.вііжіе листья вкусомъ кпслые, прохлаждаюіціе, имізютъ протіівогіімльпую іі слегка мочегопную силу: воопіцеоіпі прпносятъ больіпую полі-зу BO МІІОГПХЬ боліззияхъ, трсбуіоідпхъ ирохладителыіыхъ средствъ; толчепые листья прпьладываются такж иа гпіілыя раны и оііухо.іп. Выжатыіі изъ ЛІІСТЬОВЪ іі стебля сокъ іМожетъ отчасги замг.пять ліі.моипую и віііпіокаііеіінуіо кислоту, п хороіпо дізііствуетъ противъ цыппі п запора мочп. Изъ выжатаго сока посрсдство.мъ выиарішанія получаютъ такъ-называемую іцавелыіую соль (sal acetosellae,T. е. кпслое щавелмю-кислое ка.іи), которая въ химіи очспь употрсбите.іыіа, какъ реактпвъ, а въ домашн мъ быту вакъ сррдство усітБшно выводить чсрнильныя пятпа 1137. бвлья,сукна, разпыхъ мат ріи, оумагн, дорева, и для ожшілспія поб.іокііімхъ коіеровъ. 2) Кпс.пти чуветвитёльнаА (Oxalis s^nsiliva, L.), растстъ въ Ипдіи п пазвапа такъ по тому, что отъ мал йшаго прикосііовепія оя, листья прп44

Кис—Кис

—

( і90

ходятъ въ движ ніе: верхнія ихъ поювинки сиадываются одиа съ другою, притомълисточі.и отк.іоияютсякъ пизу и прибліжаютсякъ общему черешку; яидійскіе жрецы по.іьзуются этимъ обстояте.іьствомъ и морочатъ суевізрный народъ, увиряя его въ сшъ своихъ закліианііі. ІІастоГі этого растенія съ медомъ употребляютъ въ Ипдіи отъ удушья и чахотки, a выжатыіі ІІЗЪ него сокъ отъ укушенія скорпіона. 3) Ласлица желтая (Ox. fulva, A Sainl-Hilaire), раст тъ въ Бразиші, гди ея іистья, no чрезвычайной ихъ кпслот , употребптсльны протнвъ злокачественныхъ лихорадокъ. Подъ нменемъ КІІСДІЩО изв стпы еще н сколько раст ніи: 1) почти повсем стно въ Россіи кііслпцего называютъ краоиую с.мородину, a въ Сиопри—щавель (Rumex acetosa, Linn.); 2) такж подъ іімепвмъ кислнцы извізстеиъ обыкповенныіі Барбарисъ (Berberis vulgaris, L.); 3) въ Малороссін кислицею пазываютъ дъспую или дцко-растущую яблоню. Кислзчныя (Oxalideae, DC.) составляютъ семейство дііус-Б.чянодолыіыхъ травъ или полукустарпііковъ, съ кислымъ соко.иъ., Листья у лихъ поперем нные, состояіціе изъ 3 листочковъ; цвШы обоеполовые, осевые, расположеппые полузоитикомъ или зоитнкомъ. ЛИСТПЕОІІЪ чашечЕіі 5 , въ почкосложсніи настелыіыхъ, спаянныхъ въ чашечі^у пятпразріізііую илн пятнразд-Блыіую, остающуюся. Лепестковъ 5, подпестпчііыхъ, свободпыхъ, или слегка спаяниыхъ прн основаніи, въ почкосложеши свернутыхъ въ спираль. Тычиіікн числомъ 10, подпсстичныя, обыкііовеііпо при оспованіи спаннііыя; изъ нихъ пять покороче, супротивны депесткамъ , нити сгиюснутьія , шііловпдныя; пыльникн двугн-Бздные, впутрь обрагные, прикр пленные спинкою къ ііити, но часто поворачішаіощіеся киаружп. Плодниковъ 5, спаянныхъ въ одну завязь о 5 мпоіояичныхъ ГІІІІЗдышкахъ; яички обратіюположиыя, висячія во внутреннемъ углв каждаго інізздышка; столбики свободпые, иногда спаяиные; рыльца головчатыя,двуразрБзііын, плн допастныя. Плодъ првдставдя тъ или коробочку пятиппзздиую, растрескнвающуюся сдолв чрезъ разрываиіе гн здышекъ на 10 створокъ, которыя остаются приросши.ми къ средиииоіиу пучку пое.гБдовъ; лди яіоду овадьную , іштпбороздчатую, пятигниздпую, пе растрескіівающуюся. (Жмяна овадьныя, заключенпын въ .мясистоіі кожурв, которая раскрывается и выбрасываетъ пхъ съ упругостью; наруж.чая оболочиа каждаго сБмяин хрящевая, часто озпачепная долевы.мп реораыи, между которы.мм пдутъ еще поперечішя по.іоски. Зародышъ двусізмяиодольныіі, равпо-

—

Кис—Кис

положиый, прямоіі или не много согнутый, занимающій ось обильнаго мясиотаго билка; симянодо.іи эл.тптпческія; корсишкъ верхній. Кислнчиыя растеиіязаЕлючаютъ иъ себізтолько два рода: Кислнці/ (Oxalis, Linn.) и Аверрою (CM.) (Averrhoa, Linn.]). Кис.шчныя растенія въ бодьшо.мъ количестіПі произрастаютъ въ.ІОжпоіі Америкіі и на мысв Доброіі-Надежды , такжв иемногія изъ ііпхъ находятсн въ умБренныхъ страпахъ обоихъ полушарііі, но вовсе чужды с-Бвернымъ страна.мъ. Тропической Азіи свойствегиіы только пемногія травяшістыя растенія изъ кислпцы, но зато зд сь растутъ в с в деревьн пзъ рода Аверрои. КЕСЛОВОДСКая кр пость, Ставропольской гуоерніп , Пятигорскаго уБзда ; иаходится въ. 228 вер. къ ю.-в. тъ Ставропо.ія;, отъ С. Петербурга въ 2,270 в., отъ Москвы въ 1,596 вер.. Осішвапа въ 1803 r., no распоряженію князя Ціщіавова, д.ія заіцитынаходящагося тамъкнслаго псточнпка Нардсанна. Гіо М-БСТНОСТИ, КИСЛОВОДСКЪ, не только въ уБздіі, no п въ ЦІІЛОЙ губерпіп пользуется салымъ б.іагопрінтііымъ для здоровья воздухо.мъ. Для прііізжающихъ поль.човаться видамц есть разпыя заведепія. (см. Нардсапнъ). КиСЛОВОДСКаЯ ЛННІЯ, составляетъ часть цоптра КавказскоГі липіп. Опа проложена гора.ми отъ верховій Кумы до Маліш. Эта лпиія паходптся въ довоіыю тревожпомъ ііо.іожеііііі, особенно л томъ, потрму что хіицпичесііія племепа иногда пробіі|іаіотея черсзъ верховья Кубаии u гора.мп, no ущелія.мъ Кумы. Са.мая липія состоитъ изъ отдіілыіыхъ постовъ, разсізяниыхъ no іора.мъ, іі одного укр пленія—Баргустанскаго. Зпмою глуоокіп спсгъ, покрывающіп скаты и отраслн горы Э.іьбруса, обезпечиваетъ Кіісіоводскую ліінію; ЛІТО.ЧЪ же она вся выдвигается впередъ и заші.маотъ хъі Хй посты и.пі передовую Кпсловодскую дііпію. Дла бблыиаго обезпечепія этихъ постовъ и для охраненія окрестности Иятіпорска , л томъ располаіаюгся на неіі дстучіе отряды: одинъ па верховьнхъ КуГіапи, а другой па верховьяхъ р-Бчки ііуіупты. КиСЛОрОДЪ (огь о^ ? кпслыіі, іі ytwaa npoизвожу), iазъ, ІІОЧІ-И въ одію и то же время (1774 г.) открытьш во Фраіщіп Лавоазь , въ Ангдіи ІІріістдеемъ, въ Швоціи Шел , приііадлсжптъ къ чпслу постояііпыхъ, т. е. такііхт., которые піікаішмп до-спхъпоръ пзв стпыми средствамп не могли оыть прішедепы въ жидЕОО илп твердое состояпіо; представдяетъ химпческп простое ттздо, пе ііліБетъ ип цв т а , ілі вкуса, ни запаха. Опіосптсиыіын висъ его, no Дюдопгу и Верзедіусу = 1,1026;

Кис— Кит

—

6!

—

Кит—Кит

no іізсгБдоватямъ Дюма п Буссепго, пронзведеннымъ въ новвйшео время = 1 , 1 0 5 7 . Кпслородъ растиоряегся въ чпстой вод , въ иеболыпо.мъ ипрочемь ко.іичествіз (прп обыЕііоиениоГі темііиратуръ 4 оСъема кіісіорода въ 100 ооъемахъ воды). Онъ оімичается пеобыкновеіпіо спльны.мъ хииическимъ сродствомъ ко всіз.мъ просты.мъ тБ.іа.мъ, нсключан Фтора; сосгаіияетъ -j часгь, по ойъе.му, атмосФернаго иоздуха, 0,9, повБсу, иоды; нходитъ почтіі вовсБ мпиералыіыя, растителыіыи п животпыя вещества, и потому можііо оезошибочпо прпнять, что оиъ составлявтъ J-^ часть всеГі вЗсомоГі матеріп, паходящеГіся какъ на поверхиостп, такъ и во ііпугрениосхи земли. Яіиеиія гор пія пропсходятъ въ кпслороді; съ ііеооыкпоBQimoio сплою:тлыощая лучпика, іюгружениая въ сткляпку, наішлііеішуіо эти.мъ газо.мъ, загорается; ФосФоръ горатъ въ не.мъ съ нестерпилы.мъ для глазъ бдеско.чъ; многія ттзла, не горящія въ воздухБ иіи горяіція только при высокпхъ томпературахъ, иапр. ж л зо, загораются иъ кіісло[ю, В » горятъ очеиь легко. Кроиіз того кислородъподдержпваетъ дыхаиіе (см.); въ жіівотішмъ, закліоченііомъ въ это.мъ газъ, кровь іірііип.маетъ яркій красііый цпитъ и лёгкія иосятъ всъ iipinuaicu иосмалеііія.Кислородъ добыпается обыілюиешю изъ хлорноиато-кислаго калп (бертоллетоноіі солм),а въ большо.мъ колігіествБ и пе столь чистыіі— изъ перекнси

Печерскоіі лавр , находится отъ нея въ W перстахъ, окружена съ двухъ сторопъ рощамп, а съ южпоіі п сБворпоГі горами: оспована в ъ 1716 г. княземъ Діімнтріемъ Михайювиче.міі Голицынымъ; въ ней иаходятси: церковь Св. Троицы съ 2 прид-Б.іами, деревяиная трапеза съ деровяіпіою церковью во имя ГІетра, Ал ксія и Іопы, и еіце одпа церковь во нмя 12 апостоловъ. Отчего оиа по.іучнла назвапіе Кііта вской, ие пзвБстмо. Повъствуютъ, что блпзъ этой пустыии, иа горв, былъ домъ великаго кпязя Андрея Ііоі-олюбскаго, которып иазыва.іся Китае.мъ.

КПССОПЪ ПОТОКЪ пліі КНСОНЪ. Такъ называется небо.іьшая р ка в ь Израильскоіі земл , въ ІалилеБ, протекающая между Ііто.іемаіідою u горою Кармило.мъ чрезъ Эздраэлі.скую долпиу. На береіахъ этого потока, Дсввора и Варакъ, предиодіггельствуіі 10,000 человБкъ, ііобБдпліі Сисару, воеиачалытка царя асорскаіо, п пстребпліі все воііско ііос.пздняго. У тоіо же потока пророиъ И.іія закололъ 850 Вааловыхь жрецоііъ, ііильзовавііпіхся блаіово.іепіолъ Іезаве.іп, супругп царя Лхаава.

троко.мъ Малы.мъ камепиая стъпа, съ четырь^ мя ворота.мп; Ср тонски.ми, чтй тепорь Никольскія, Всссвятскіімп іі.іи Варварскп.ми, ТроИЦКІІМІІ, чтб ІІЫИБ Илыіііекія,и Козьмоде.мьяііскпмп, которыя пелп къ Москв -ріік па Больиіую улицу, про.іеіавіиую по берегу p'BKii (отъ воспптателыіаго до.ма до Кам ііпаго • моста). КромЪ этихъ воротъ въ Китай-городъ ие.іи Воскресепскія, под.гБ которыхъ построепа чаСОІІИЛ Иверскія Ііожія Маторп. Отсюда доКремл вскоіі уголі.поГі башпп простиралась ст-Бна, разломаппая въ половнпТ) прошедшаго сто.іт;тія. Оиа строп.іась дово.іыю до.іго и пе пзвтзст-

Кцтаевъ(Діі.міітріііВасіілі.оі)іічъ). Въ разрядной кппгБ Беьетова (см.) сказапо, что опъ составлялъ сппскн служивыхъ людеіі п гостей,. поселенпыхъ въ 1488 іоду въ Новгородт;; жплъ въ XVI стол тіц, при великомъ князъ Baciuin. Іоапнович .

Китай (Васп.іііі едоровпчъ), боярішъ и на.м стпикъ иовіородскіГі. 2-го апр-Бля 1475 г., великій кпязь Іоанпъ Васильовичъ посылалъ. его въ Лптву съ ОТВІІТО.МЪ на дружествеііпои предложепіе Казимира. Въ 1476 г., Кіпай соіірово,Едалъ Іоаана въ Новгородъ, откуда в ъ томъ же году БЗДИЛЪ во Псковъ, СЪ повел ніе.мъ великаіо кпязя, чтобы ІІсковитянс, подъ опасепіомъ прогц-Бвать государя,въ пять днеГі удоилотворіілп требовапіямъ ихъ па.м стнііка, кпязя Ярослава. Въ 1478 году КитаГі былъ поиарганца. слапъ съ боярііиомъ Иваио.мъ Зиновьбвйяемъ Еисло-сврный источвнкъ кавказскихъ іиине- въ Новгородъ пам-Бстііико.мъ, для соблюдені» ральныхъ водъ, с.м. Елисаветивскій. порядка. Въ 1481 г. Кнтаіі првдводительствовадъ новгородскпмп полками въ ЛПІІОПСЕОМЪ Кнслота, см. Окиселъ. Кпслый миверальвый ИСТОЧВИЕЪ ІЫЛ Бога- ПОХОДІЗ. тырская вода, с.м. Нардсаввъ. Кптай - ГОрОДЪ, часть .Москвы, окружепиал Киссивгенъ (Kissingen), городъ въ Баваріи, ст иою. Въ старииу оиъ былъ посадомъ Крсмвъ Нііжііе-Фраіікоііско.мъоЕруг-Б,иа р к За.гБ, ля іі гдавны.мъ торговымъ м'Бсто.мъ Мооквы. съ 1,500 жнт., солііііы.ми КОІІЯМІІ и ПТіСКОЛІ.КІІ- Сюда съ-Бзжалпсь иііозе.мпые гости, ЗДТІСЬ же ми минсралыіы.міі іісточшіками, къ которы.мъ быЛИ ІЮСОЛЬСКІЯ ПОДВОрЬЯ. ИЗВ СТНО, ЧТО )10' cooupaqricfl весьма много посіітптелей. И.миетъ прііказапію правительницы Елепы, въ 1534 г. г прекраспое водо.ісчобиое запедепіе (с.м. Kissin- возведеіюбыло деревяпное укриіиеніе, a 16 мая gen's Biider, Stultg., 1837). 1535 . заложйна италіяііскимъ зодчп.мъ lie-

КистимскіеТатары, см.Тулнбертскіе Татары. Китаевская пустынь, ііріічпсленная къКі во-

Кзт — Кит

692

no когда окончона. Снача.іа эта' часть называлась Новымъ городомъ и Другимъ городомъ (пос.іі; Кремля), а съ иохода1 XVI пізка Средни.мъиліі«Китай городомъ»(с.!ОпоКита(і татарское, зчачитъ—среднііі іородъ). Кптай-городь неоднократио бы. ь опустошаомъ пожара.іш: въ 1547 и 157І г. сожженъ Крымцамп, а въ 1595' г., ПОС.ІІІ пос.гидмяго пожара, оиъ украсиіся поиыми каменнымн давка.мн и до.мами. Кремль и Китаіі-городъ были окружеиы Вплымъ-городо.мъ, и ііътовремя Китаіі, no своему ^•Вотному і!0.іо;ксііію,ііазыва.іся Сродіпім і>.Омъ же отъ частыхъ пожаровъ называіся Ножариіце.мъ, a o n . богатртва (красньікъ) топаровъ Красиымъ. З а м и ч а т е і ы ю , что зд сь ж были Красиая илоіцаль и красиые ряды. Частица Китая, около уіііічтожсііиыхъ Козь іодемьяіісиихъ воротъ п пауіолі.іюіі б а ш н и , выходящоіі па Москву-різку, и-здавпа назыналась; Острымъ , понцомъ. Въ 1807 г.часть СТІІНЪ близъ воспитателыіаго дома обруппі.іась; па поііравку ихі; требовалось до 200,000 рублеГі. He смотря па огромность издержокъ, Государь .АЛЕ;ХЛІІДРЪ илвловичъ покел лъ пхі. псправіпь, желан сохранить всіз древнія дшскопскія ст]іооііія in. зіхъ перпооытиомъ ІІІІДІІ. С Ъ этого вромени обращеио было особеииое внпманіе ііа устрооніе и приведепіи въ порядокъ сгВпъ и здаиіГі Кптая-города. КатаЙ, вслпчайшес іосударство Азіп и поолъ Роооіи велнчайшее въ ; св тіі, занимающео восточвую средину азіятскаго матерпма и простирающеегяіца 250,000 пвадр. .миль. Праі шічитъ къ о. Сибирыо, по лиіііи, iiflyutefr вдоль Даурскихъ, (Іаянскихъ и Алтаііскихъ гор-ь отъ устья Амура до озера Ііалкаша; къ з. гориыми спетем-аіяі» Ала - таіі, Мусъ - т а г ь , Белуръ-тагъ, Тураисііими степямп н іілоскими возвышеіігіостямипКиррмзовъ, Буруговъ, Хонана, Бадакшана; і;ъ ю. частьюпосредствоііт>і.міі и ііопосрсіствеппыічп англійски.міг1 влад-Бнія-1 . н, частыо ііозависіімымп земляші' Ипдостана, вдоль СІІІЗЖІІЫХЪ Гиліалаііскпхъ горъ, сліздовагвльно Лагоромъ, Нопаломъ, Бутапо.мъ, Ашедюмъ и презіідомтстиами Аллахъ-абадскпмъ и Калькутскимъ,. дал е плоскими возвыіііеііиостями Си-іпаііі. іі ІОІІ-ЛИШ. задііе-нпдііісічіхъ государствъ: Ііирманіп, Анама ,и Тонііііпа; къ в. водамп Всликаіо океана. Океапъ омываетъ берегъ на протяженіи 650' миль отъ Тоіікішекаго заливадо устг.я Амура, раздііляяеі. іга воды Южиаго Китайскаго, Сізверпаго Китаііскаго іі Японсііаго морсй, п вр зываясь' глубже всего Желтымі, мвромъ съ его заливамп: ІІече-ли и Лпо - дуіп.. Три большихъ! острова, ЯПОПСІІІІІ Кыо'- сью, '''ормоза п I'aiinafrb; леи

—

КиТ — Кйт

жатъ подлі) берога, отд ляпсь отъ тв рдой згмлн Корейскпмъ проліівомъ и панала.ми Фукіапскимъ иі ІОИ-Е ПСКІІМЪ: рядъ острововт. Льоу-кьеу широкою дугою окружаетъ С/Бвериое Китаііское дюре, а подлтз самыхъ береговъ лежигь и сколі.ко мелкихъ архипелаговъ, каковы: Корейскій, Джемсъ-Галь, Іогап-ПотокЕИ. Цп.мппъ, Чу-чанъ, А.мои п Лсма съ Гон-коно.мъ. Намболііо іізр запі.і борега Желтаго моря, въ которое выдается полуостровъ Корея.Къ Печелп ведетъ угжіп каналъ Міао-тао, въ крторомъ нп стзвер находптся полуостровъ Ляо-дун сл. ліысомъ Шарлотты, a па юг полуостровъ ІІІапьдуііъсъ сБверо восточііоюокопечііостыо мыса Мекартне, въ десятп миляхъ другъ отъ друга. Одпакожъ надо различать собственный Кіпаіі отъ покорсипыхъ земель п земель со. стоящихъ подіэ его иокровительствомъ. Къ покоропиыяъ землямъ пріиіадл жатъ: Мапьчжурія, Мопголія, Тіапъ-шаііъ-пе-лу й Тіаиъ-шанъ. пат.-лу; тп> зсмля.мъ подъ покровптельотвомъ: острова Льеу-кьеу, Корея плп Каоли, Хухэпоръ, Качи и Тпбвтъ.ііоторыязаключаютъ пространства около: 190,000 квадр. миль, такъ что на собствонпыіі Кптап ііриходнтся только 60,000 квадр. миль. Въ этихъ граппцахъ, пред лы, исключая сізверо - западпаго возвышеннаго сГепнаго пояса, входящаго въ Чжунгарію и ус-вяииаго пЬграіпгіпьпт кр постяміі^округляются въ довольтю правплыіую Форму. Маньчжурская и мопгольская грапицы н а с в в е р и с.-з. защиіцены отъ оігустотптельныхъ пабт.говъ велпкою китапскою ст иою, на протяжепім 300 миль. СтВпа построена въ 214 г. до ['. X.; Фупдамептъ оя грапитиыіі, верхъ нзъ желіізмяка-кіірппча, высота 20 Футовъ, толщипа виизу 25, вверху 4 ^ ф у т - ; па каждыхъ 300 шагахъ стоятъ' Камеііньія оаіиин; дорогн, Beflyiitifl1 въМопголію, оберегаготся гариизонамн; сверхъ того' етізпа защищена городали пкр постямй; проводепа черезъ горы, долины п р ки. Сами ж^ітми пазываютъ свою отрапу «середипнымъ государсгвомъ», Чжупъ-го, иліі по царствуіП' іцеіі дііііастіи ХаПЬ; сіиіеро-азіятекіе народы н РусскіоназываютъКатап плпКптай: Ан&мцы и Арабы —Синъ, Персы—Чииъ, западпые Европсііцы—Сиііа,Чііііа иХина.Китаи, въвид-в пеправіілыіо-разві5твленііойіорііойтеррасы,упіірается въ иосточиый край задпе-азійской возвыіііеііі!остп;толькона с. в.у Желтаго моряесть болыпая сплошпая ппзмешіость; опъоченьпросто разд леиъпа долппытрехъ главныхъртзкъ: Гоанго, Яііь-ц« - кіана и Сп - кіана. Огроммыя массы горъ Юіі-ліиіа, уппраіощілея тыгяча.м.ч вершипъ въ спізіовыя области, образуютъ западііую поіратічпую ст йу съ среднею Азіеи

Кит — Кнт

— 6 3 _.

и даютъ горпы.мъ спстсмамъ, пдущимъ на востокъ, огро.мпые корпи, а многочисленііы.мъ ръкамъ непстощп.мыіі запасъ водъ. На юі иаходитоя горная страна Юи-лииа мсяіду берегомъ Тонкинскаго за.іпва и Сіі-кіаііомъ;къ СБверу отъ нея столиепіе громадііыхъ Міао-.чіпа, Нан-.іпна и Та-іо-лнііа,с.іужитъ осііоііапіемъ ropnoii страігв, ііростіірающеися до праваго оереіа Янь-це-кіаиа, иаполненаоіі группамп горъ н ІІЫСОКІІМП СІІТІЖІІЫМИ вершііпаііп; у дюря ж оиразуетъ скалистыіі іізртззаііпыіі берегъ съ утесисты.ми островами. На сііііерчз, ме;кду Яііь-це-кіаиолъ a Гоапго, отъ террасъ высокпхъ западпыхъ іоръ, идугь, ііопііжаясь, дв;Б паралле.іыіыя горпыя цізип, подъ пмсііемъ Таііаліиіа н 1іе-лііііа,ііііедоходя доморскаго берега, образуютъ юго-западную границу великоіі низ.меііностіі. Ея сВверо-западііые края обрамлпваются горпыміі хребгамі^возвышаюіцічі-ііся въ вид-В лізстшіцы іі сиедііііяюіціиш китайскую возвышенпость съ маиьчжурскою, подъ разпы.мп назваіііяміі. Кптаііская ііііз.менііості. составляетъ цептръ государства и кіітаііскоіі образовапности, іі есть едва-ли ие са.мая плодоиосііая п самая ішздіілаііпая страпа въ мірт>. Тутъ ІІТІТЪ піі одпого дикаго звъря, почти mi одпого дикаго растенія; поля всюду поі:рыгы иоздтиапньши растопія.ми; жііліща лгодей стііснепы въ густыя кучіі, чтооы оставалоеь больше пространства дія зс.мледтшя; даже селятся на г.оцъ. Несчетпые різкіі, рвы п каііалы проходятъ по р а в и и н а м ъ , прорываясь озера.ми и прудами. На с.-з. устья Гоанго возвышаст,ся уединенный горпстыіі полуостровъ Шанътуиъ, т. е. Восточиая гора. Опплыіое орошеніе Китая завпсптъ преіімущестііепііо отъ системъ р къ Гоапго, Мпь-це-кіаиа и Си-кіана. Верховья двухъ первыхъ рикъ находятея въ Хухэпортз; устья ихъ чмъкпъ оощую дельту, отчасти іізрБзаіпіую искусствепно въ разныхъ направлеіііяхъ; пзвпвы долппъ по среднему течепію ил ютъ важпое зиачепіо для страііы и для парода. Си-кіанъ весь заключенъ вііутрп Китая; теч віе его слъдуетъ параллельно тоіікіпіской южіюГі граппц-і^а устье образуетъ дельту иріі широкоіі губтз ІіоккаТпгрисъ. ІІзъ іірпбрежпыіъ р къ важпьйшая е-Бверная Паіі го. Обплыіыя развствленія естсствеіінаго точепія ръкъ раз.мноаюиы искусствомъ дотакоп огро.мпоіі сізтііводь^тоКитаіі въ эгомъ отііошоііііі можетъ смізло соііориичать съ Аиіліей и Голлапдіей. Въ пе.мъ считается до 400каналоиъ,когорыхънзучеіііесоставляетъ осооо запятіе маидариновъ. Особенпозаміічатолепъ и.мператорскіГі каналъ илп Юиъіо, т. е. императорская рііка: онъ и.мііетъ 250

Кит — Кит

міиь длипы, 209 — 1,000 Фут. шприны, проходитъ отъ Ганъ-чеу до Пвкііііа no четыре.мъ пріібреаіііы.мъ провііицінмъ, иересіікаетъ ппжііее течепіе двухъ большихъ рвкъ и ииожество озеръ, пріінимаетъ въ себя мноііо побочиые капалы, прортззываетъ скалы u горы, часто имБетъ плотипы въ 20 фут. для ирохода по ііеудобмылъ1 лт.ста.мъ, и иезпрерывпо покрытъ тысяча.ми судовъ, развозящпхъ проіізведешя прилегаюіцихъ къ пе.му воздЕланпыхъ полеи.— Климатъ Китая пельзя обозпачить і.акнмъ-иибудь общи.мъ характсро.мъ , прп огро.мііомъ прогяженіп іі разлігшыхъ возвышеніяхъ страиы ; все простраиство съ '12°—20° сТіВ. широты въ 35° шир. можію раздВлить на два пояса; одпако въ томъ н въ другомъ встр-вчаются встз возможпыя клп.матичоскія страны, погому что н тутъ н тамъ горы возвышаются за снзжиую линію. Сіівериый поясъ заключаетъ ішзмеііиость, лежащуга къ с-Бвсру отъ Гоаііго. и шітайскую алыйііскую страпу, іі пм етъ четыре времоііи года. Рві;іі за.мерзаютъ въ нояорі> іі стоятъ подъ льдо.мъ до марта; ту.маны, .мелкііі сп гъ и сБверііыя сіянія сопровождаютъ суровую •зп.чу, когорая доходитъ въ Пекіиіъ до—3 0 средііей ге.мііоратуры. За краткою весиоіі слздуотъ зномное л го, огораго высшая темпсратура достигаетъ 23° no P.; благодаря океану, ЛІІТО изобплыю дождя.ми. Осеаь поііродолжіігіиьна. Южпыіі поясъ разд-Сляется на 2 части, нзъ которыхъ сБверпан, заключающая дучшія u у.міірснігпйшін страпы, иростираится до ІІан іппа (до 25° шнр.). Тутъ бываетъ правилыіая сміііи двухъ дождливьиъ u двухъ сухихъ вре.мепъ года, которыхъ періоды совпадаютъ съ четырьмя времеііами года съверпаго понса; клп.магь троііическііі. Два времени года завпсятъ оть муссоііовъ; дождлііиое время іода наступаегъііріііоіо-заііадно.мъ мусСОІГБ отъ апрііля до октября, су.чое при сБверо-восточпо.мі, муссон-Б отъ октяоря доапр-Бля. Ср дняя годнчпая тоіпература въ Каитоп-Б— IS 0 I'. Bo вре.мя муосоповъ, по бореіа.мъ между 34° и 14° с-Бв. шир. свіірТіпствуюгь жестокіе ввтры, тсйфуііы. ЧБМЪ дальш во вЕіутреніюсть .міатерика, ТБ.МЪ они слабБе; самая жестокан пора ихъ ьъ іюлБ ; вссго ръжо ОІІІІ съ декабря до мая. Такія климатичесиія условія способствуютъ Вогатству и чрезвычаіаю.му разііооб[)азііо произведепій, которое особонііо ярковыказывается въ растителыюмъ царі гв-Б, іигБіоіце.мъсвоіітипъвъсБверпомъ,другоіі иъ средпе.мъ и ипоГі въ іожіюмъ ііомст>. На сБверБ встрізчаютсн европоискія лБсиыя деревья, разпыя породы хлъба и овоіцеіі, плоды, огличпые луга п вцііоградішкп. Въ срвдашФ горны»

Еят — Кит

-

694

иозвышсшюсти уж покрыты иізчно-зе.іенымн .деревьями п кустами: тутъ растутъ пальмы, сосны, кипарпсы, вйргйнскіе кедры, жпзненпыя деревья, дубы, чориыя ор шпны, разныя •ііорбды лавра, въ то.мъ числ ка.мФорпыя доревья, МЫ.ІЫІЫЯ де[іеві.я, б.іаговошіыя мас.іичныя деревья, япоііскія ка.меліп, тутоципы, аро"матпческія травы, и проч. Предлетамн трудо.лтоопваго зсмлед-Бліл служатъ : рисъ—імаіііюв средство пропптапія, іішоііпца, ячдіопь, овесъ, саго,разпын водяііыя растеііія,особлішолотосъ, іірекраенып породы вніііень, яблокъ, грушъ, абрйііосы, іісрсикіі, дынп, огурцы, арбузы, горохъ, апнсъ, табакъ, пеиька, хлопчато оумажш>іе кусты. разпыя красилі.пыя растепія, осоfieimo ПІІДИГО, наконецъ чап. На юг сверхъ -гого чнсто-тропичеекія расгепія, каковы: бамбукъ, розовоо дерево, саіідально , эбеповое дерево, банапы, кокос/.!, драконово дерево, сахарныіі тростпикъ, и проч Ііороды животныхъ, свойственпыхъ исслючптелыю Китаю, не тапъ многочйсленвьі. Изъ большпхъ млві;опіітающ и х ъ на юг-Б живутъ сломы, посороги, бупволы, мсдввди, тигры, лсопарды, пантеры, и пр.; па западт; водится миого мускуспыхъ животІІЫХЪ; на гого-запад-в п на Гайнантз множсство обезьяиъ, въ то.мъ числ порода гиббонъ. Повсюду паходятсяволш. дикія еобаки, олеии, вепри, газелн, антилопт,!, соболи, ехидпы, ЕОШКП, я ы ш и , днкобразы, и проч. Изъ птицъ, водящііхсяисьлючителыіовъКмта ^амізчателыіы: золотые, ссребряные и парядные Фазаны й паІІЛ«ІІЪ. С.верхъ тоіо мпого помугаевъ, Фла.мтіговъ, алвбатросовъ, пелпкаповъ, журавіей, апстовъ, лобвлеіі, і-усеіі гд утокъ, голубей, вс лороды ввропейскихъ п вчпхъ п т н ц ъ , и пр. На Тайваіп; или ФормозВ живетъ также раііская птнца, а т, высокихъ горахъ ягнятиикъберкутъ и родъ ііопо.шнскаг6 орла. Вм ст съ европемстіми амФіібія.мм, водятсп летучііі хамелеоиъ и зя і, въ 24 Фута длиііою. Рыбъ, «верхъ морскпхъ, несчетпое .•мпож ство въ різкахъ п озерахъ. Изъ крылатыхъ нас-Бі;о.мыхъ, сверхъ пчелъ, прекрасііыхъ бабочёкъ и проч , замБчателенъ іиолковый че|івь. Свребрниые рудпикп въ изобиліп, no мало разрабпіываются. Золото дооываотся преимущественно въ пескахъ р ;;ъ, В7і ііроііиііціяхъ Се-чуэііт; п ІОііъ-ііаии. Но мопоты нс чеканнтъ піі изъзо лота, пи нзъ оеребра. Есть орпіипалыіый металлъ тутеиагъ, пакъ ФОІІЪИЛИ новое серебро, И.ТБ иотораго д лаютъ посуду. М ди, ртути, мышьяка, олова, мрамора, ФарФороноіі глииы, разпыхъ дорогихъ кампеп, соли, кадіеііиаго угля множество. — Собствёяно Китап д ліггся на 19 провинцііі, ііодраздиіяомыхъ па Ькруги

-

Кит — Кит

пуИзды.Провинціи пазываются: Че-ли или Печеліі,Кіанъ-су, Нгапъ гоеіі, К і а п ъ с и , Че-кіапъ, Ф у к і а н ъ , Гоу-пе, Г у и а и ъ , Го-напъ, Шанътупъ, Шанъ-зи, Шепъ-зп, Капъ-су, Цгочуанъ, Куапъ-тунъ, Куаііъ-сп, Юіп.-ианъ, Куэп-чеу, Ляо : тоиъ.Китайскіе городапорвоіістепени пазьшаются «Фу», второйстепепіі «чеу», третьеіі «гіаиъ». По иольшей части во всякомъ город еств главная улица, на которой находятсн лавки; потомъ правильныя, узі;ія, побочиыя улицы; все это обпедепо ст ною. Жпліица состоятъ no большеп части изъ трехъ домовъ, сл дуюіцпхъ другъ за другомъ, среди шігрокихъ дноровъ ; первый до.мъ пазпачается длм прислупі, средиім для хозяипа, а задніп для женъ и вообще жеііщішъ. До.мы богачем, богато разубраиные, no болыпеГі частп одпоэтажные, часто со дшіены съ иыиімы.ми садами, имізютъ нровли пбдпёртыя столба.ми. безъ оконъ па улйцу,обведены галерічіми и защпщепы н сколькймн дііерями одпа за другою. Обыкповеііпо опи соетоятъ пзъ маленькихъ поі;оевъ, кото|іые впутри уврашены золотомъ, шелко.мъ, драгоц-Бііііымъ деревомъ п изречсііія.міі мудрецовъ на ЦВІІТНОЙ бумаг ; пзъ большоіі СТОЛОІШЙ ко.мпаты ІШІ га.ісреп, соодипяюіцеГі снаружи прочія комнаты. К[)ОВЛІІ крыты чер ппцами, у и.мператорс;;ііхъ здаіпм желты.ми, у княжескихъ зелепы.мп, у вспхъ прочпхъ сирыми. Дома осв іцаютсм бумажными окнаші и нагр ваются жароіиіями. Самая обыкиовенная мсб ль—родъ камгпнаго дпііапа съподушкамп нзъ хлопчатоіі буліаіп, внпзу котораго держится огопь камспііыхъ уюльовъ, п на. которомъ спятъ почыо, зав-пспвъ его круго.мъ шолкоиыми заііависа.ми. Домы простыхъ людеіі украиіепы не столь богатокакъу знатныхъ. ХІІЖІІНЫ ппзшаго класса с.мазавы изъ глппы, обніішапы ц повііа.міі и крыты соломою. Біздиыо, почтіі десятая часть ііародопаселіяіія, живутъ па рикахъ, въ тапъ-ііазывасмыхъ шампапахъ; тысячиііхъскитаются ІІОПОЛЬШІІІМЪ ГОродамъ беЪъ пріюта п крова. —Чпсло жптелеіі въ точности пе ИЗВІІСТІІО; полчгаютъ отъ 150 до 360 МІІЛЛІОІІОВЪ. Такаіі огромпая разппца ііроіісходитъчасті.ю отъ оораза исчпслепія, no кбторому пе вссгда борутся въ разсчетъ всв классы ; частыо on, разлпчпыхъ эпохъ, когда дапы показанія; частыо пакопсцъ отъ псточнпкбвъ, которыми пользоішлпсь путешоственнпки. По обыкііоііеіпіы.мъ ііоказаііія»іъ, паселеіііе собствеинаго Китая простіірается до 178,000,000, а иаселеніе нсеіі Кіітапсг.оіі имперііі свыше 300,000,000. Касательно разлпчія іііе.меіп>, жіітелп состоятъ пзъ Кптайцевъ, ілавііаі'оііарода,іізъ .МапьчжуровъпМонголовъ,

Кит - Кит

—

69 і

изъ юго-западныхъ горпыхъ народоиъ, отъ которыхъ и роятно проіізош.ііі Кптайцы п которые частію жішутъ еще иъ по.іудико.мъ состояніи (какъ въ провішціяхъ Гу-пап-Б. Кьеу чеу, Су-чуанБ иКуаііъ-сн, и ііазываіотси Яо или MyЯО, т. е. дуриыдш подданны.чи) и изъ островитяпъ, проиешедипіхъ отъ Китаіщеиъ, Ипопцевъ, КореГщевъ, Топкинцевъ, Явапцевъ и т. д. Трудолюоіе, в'і;ж.іивость, мпро.іюоіо и кротость от.шчііте.іыіыя черты Китапцевъ. Для Кнтаііца н ъ т ъ пичего священііъе д тскоп любви іі візрноиоддаііііичества. Зато, сладострастіо , хптрость въ торговлі; и ооращсніп, трусооть, лжішоо подобострастіс, ііспомЗрпая націопальная спБсь, упорство, бсзжалостность н мстіітелыюсть составляютъ ихъ важпую черную сторопу. Маньчжурыоказали очень благотворпое вліяшеііаобразоватсКптая, поихъпознанія и поіштія в с о т Б ж е , какъ былп стол тія иазадъ. Только одинъ императоръ и мапдар!!тіы могутъ им ть пон скольку женъ, по богачп часто преступаютъ эакопъ, запреіцагоіцііі іМііогоженство частнымъ людямъ.ЖепсЕІГі полъ очеиь порабощепъ, одиако жъ и.миетъ болізо свободы, чізмъ на всемъ осталыю.мъ Восток . Зііатпыс заппраютъ своихъ жснъ, н oiiu въ затворничест заіиімаются парядами, курепьемъ табаку, выііііінаньомъ , пряжею шелка й восшітапіемъ дочорей. Жены бидиыхъ лгодеп свооодпііе, по обре.мепены тяжелою работой. До.машпяя жпзпь воооще холодна и скучва. КромБ Фамилыіыхъ нмепъ, Китаііцы получаютъ еще прозванія: школыюе, на время учеиья, потомъ при свадьб-Б п, пакопоцъ, ііри каждомъ иерсход-Б въ другое высшее сословіе. Обіцествснпос обращешо вяло п цере.моппо до носноспости. ІІриліічіе полагается въ улиткообразпыхъ іізгиоапінхъ т ла. Забавами служатъ: шахмагы, иарты, кости н заі;лады о дракахъ піітуховъ и саранчп. Ііраздііпковъ мало; дпей отдохііовеііія Кіітаііцы no знаютъ. Даже на похоропахъ господствустъ черствыіі этикетъ. Живые должны посить по улершпхъ б лыіі трауръ три года. Наружпость Китайцевъ обличаетъ яініо моиіольское происхожденіе: лица широкія, плоскія, съ выдавшп.мпся скулами; посы маіёйькі й туііые;ілаза павыііагБ и съужеиы; волосы иа голов п бородіз черпы и жесткн; цвБтъ лпца желтыи, у стіверныхъ жіітелеіі св тл-се ЧІІМЪ у южпыхъ, у жеііщиііъ н ридко совершспгіо бізлыГі. Тучлость очепь уважается; маленькія руки и ііогп счптаются г.расотою н паснлыю остапавлііваются въ рост ; длііііпые иогти па мпзшщ смитаютія за пріізпакъ зпэтпаго п зажиточл а і о состояиія. Мужчины бр ютъ головы,оста- [

—

Кит — Кит

вляя только пучокъ на темени, и длпна и густота этого пучка бываотъ предметомъ роскошп, даже податн; женщцныкрасиво завиваютъ волосы и украшаютъ нхъ цвитамп, шпильками и бабочка.ми. Одожда не подлёжптъ модт;, и во вре.мя многихъ тысячъ лптъ существованія Китая, потерпила неболыііую перемину только отъ маньчжурскаго завоевашя. Матерім па одежду разлпчная , с.мотря по состониію лпца: полотно плн шелкъ, сукно, нанкинъ, зимою бол е или меп-Бе богатыя шуоы ; цв тъ одежды у мужчинъ no большеіі части синіЙ, ФІолетовыіі илп черпыіі, у женщппъ обыкішвеііпо зеленый или розовый ; жилтая одежда составляетъ прешіущоство и.мператора и пріінцевъ. Покроіі одежды мужской н женсЕоп ыало разліічаются; оверхъ широкаго нижпяго платья носятъ шіірокіГі, ДЛІІІИІЫІІ, па правой груди открытый каФтаиъ, а на вемъ короткое верхпее платье (кур.му); лужчины посятъ копусообразпыя шляпы пзъ бамоука пли соло.мы/женіцпиы ходятъ съ покрытоіі головою; къ полпому наряду прппадлежіітъ куш а к ъ , за которымъ носятся табакъ въ ШСЛЕОво.мъ .м^Бшечкіз, сабля или длііннып ножъ, виеръ п палрчкп слоионоіі ЕОСТИ, употребляе.мыя вм сто вплокъ. — Островитяне составляшіъ особый народъ. На Формозі; жпвутъ ещо очеиі. мало ПЗВІІСТНЫЯ племепа.малапскои породы.ночти чериокожіе г,акъИваі)ЦЫ,ііосъкмтаіісг.іі.мъ очертаніемъ лнца. Каждое племя ихъ и.мветъ особый языкъ. Опи дпкіі и питаюіся рисомъ п полусырон дичыо. ЖІІТСЛП южныхъ островонъ ходнтъ почтп пагіе, покрывая тТ>ло только передііикаміі; оніі ііесправедлііво считалпсь антропофагамп; жителп с в. острововъ посятъ каФтапы безъ рукаіі0въ,ііз7. алспыіхъ шкуръ, п острокопечныя шапыі пзъ ІІІЛЬМОВЫЧЪ ІИСТЬевъ съФазаііовы.мн ііері.я.мп. Опц красятБ зубы черного краской, татуируютъ тЪло, u ^краіііаютъ свой ііарядъ раЕовііпали п разиоцвіітііі.пиі камеиьямп. Какъ ііаостроьахъ,такъ и па латерпк-Б Фіізическая и моралыіая рааобщеппость со всЕмъ осталыіымъ міро.мъ пройзвёда то ж явлепіе, чтй у древппхъ Египтянъ, нмеііно— іірезрііпіе ко всяко.му нововведенію u упорную пртіязаппость къ стариігБ. Управіеніе иарода посредствомъ бамбуковой палки, вь буквалыюмъ смысл слова, д ла тъ его паклоіімымъ къ бсзпрсстаііпымъ воз.муіцеіііимъ. Какъ mi велпко вообще уваженіо къ родптсля.мъ, no родптели часто бросаютъ свопхъ поворождеішыхъ д тей , которыя обыкповсмімо д-Блаются дооычсго собаі.ъ и др. живогмыхъ. Говорятъ, что въ одномъ Пекпні» ежеіодпо гибііотъ такіімъ образолъ до 9,000 .младепцевъ.

Кит — Кит

— ( 6

Кромі; того, родптелп часто ходостятъ дътеи ліальчиковъ, а доч рей продаютъ дія паслажденійс.іасто.ію6цевъ. Изъ всихъ народовъ земли Китайцы едва-ли не самыГі корыстолюопиый народъ и употреолпготъ вст; средства къ стяжапію; видали нищііхъ,когорыв для возоужденія состраданія, обжпгаліі сеоъ головы горяЧИМІІ уіольями. Въ Кіпаіі трп религіи, госиодетвующія иа раиыыхъ правахъ: 1)іосударственная' релпгія, которой оііііовіітелемъ и учмтелемъ считается Коцфуцій илп Кон-оу-це; 2) религія Таосе или неразу.міе, оспованная ФІІІОСОФОМЪ Лао.-цеу около VI п ка До Р. X. (учепіе этого ФіілосоФа зиачителыіо искажено послидователяміО; иаконецъ 3) религія Фо пли Будда, ііринесепиая въ Китай изъ Индіи. Сверхъ того съ самыхъ древшіхъ временъ въ КитаТ, терііимы магометаііе. Въ XVI в кИ пользовалпсь большою свободою хрпстіаискіе миссіонеры, осооливо іезуиты, по пришли въ подозрііпіе у правіітельстпа . пото.му что въ Азііі введеніе христіанства почти всегда было соиряжено съ паденіи.мъ туземнаго правленія, и оттого миссіонеры ііодвергалпсь въ поздпТііішее время жестокп.мъ гопеііінліъ. Отішсителыіо духовпаіо ооразовапія, Китаііцы съдавнихъ поръ стоятъ все иа одіюп стспеші; однакожъ у.м иье чмтатіі и писать у иихъ помти сто.піко же распространено какъ въ Гердіаиіи, и чнсло кпигъ чрезвычайпо велико. Многія ре .месла достигли еовершенства; иссусстпо ихъ въ выдІілкІіматеріГі, ФарФора, лака и т. п. удивптелыю. и можетъ сравниться только съ ихъ устроііствомъ каналовъ и садовъ, съ искусстви.мъ срытія горъ п т. д. И.мъ принадлежатъ многія важп-Біішія пзобр-Бтенія. Опи давно печатали кппги, когда еіце Европа не имііла никакою попятія о кииіопечатаіііи. Печатаніе состояло и состоитъ ДОІІЫНІІ въ выріззываіііи лнгеі)Ъ иа деревянныхъ дощечкахъ; также съ данией поры изв стііа у пихъ и магшітиая стріілка; но ие смотря па т о , въ мореплаваиіи оііи дадеко отстали отъ европейскихъ народовъ,илохо знан кораблестроепіе ; иаконецъ онп зяалн огиестріільиый порохъ, и ум-или дТілагь ФарФоръ гораздо прежде ЕвроііеГщевъ. Хогя вообще въ КитаіБ нтлъ замичателыіыхъ ііа. іятниковъ, одпако птзііоторыя изъ пхъ дорогъ, огромііыхъ мостовъ съ арка.мп, піірамидалыіыхъ башепь, особепно велпкая стСна заслуж іваютъ удивлонія. Торіовля Китан вііутри государства весь.ма д-Ізятелміа ; no вііТзшняя торіовля иаходіпся далеко не въ соразм рііости съ богатствомъ проіізведепііі. ГлавиТіишая статья вывоза — ч а й , ежегодио ocice 90 милл. Фуитовъ; за тіз.чъ сліідуетъ торговш

-

Кнт — Кит

шелкомъ, сахаромъ, рисомъ, лекарствешгыми и пряными растеніями, сдоновой костью, фарфоромъ, иаііЕішомъ, разными изд ліями оріігііпальпоГі промышленности и благородными .металламп. Главныя статыі ввоза—птичьи гн-Бзда , сандалыюе дерево, и которыя пряностн, м-Бха, сукпа, стекляпный товаріт, въ нов йшее вре.мя опіу.мъ и проч. Ввозъ исчисляютъ въ 30, вывозъ въ 35 милл. руб. сер. Въ торговл разсчитываются талядін плидпіиа.ми, кускалп серебра, которые взвИшиваются; разм ііиая мопета состоптъ въиружочкахъ м і д и съ чотвероуголыіыміі скважіінадіи, для нанизыванія на снурокъ. Наиболііе торгуютъ^съ Китаіща.мп Русскіе, Аигліічане п Сізверо-Америкапцы. Ііоселепія же Португальцевъ на Макао, торговля чрезъ Кантонъ Голландцевъ, Фрапцузовъ, Шведовъ, Датчані^ и Испанцевъ, потерялн всякое зпачепіе. Торговля съ Россіею очонь важна : оиа ндетъ каравапами черезъ Кяхту, обращаетъ ежегодпо до 8 милл. рублеп, н черезъ содержаніе русской миссіи въ Пекпиъ предсіавляетъ преирасный случай ЕЪОСНОвателыш.му ііозііаніюКіітая іікптаГіскпхъ дилъ. Прежпяя торіовля Аигліічанъ, ограішчивавшаяся однимъ І(аіітоііо.мъ'(до 1834 г.), прпнадлежала Остъ-ІІпдскоіі компапііі. Съ-тТ>хъ-поръ монополія компаніи унпчтожена, д-вла запутались и повлеклп за собові войпу: но паконецъ послТідоиало распространеіііе торговлп чрезъ открытіо пяти raiianefi: Кантона, Эмоя, ФучеуФу, Нішъ-ио и Шапъ-чап, п даже.чрезъ Форма.и.пую уступку Англичапамъ острова ГонЕона. Съ ЭТОРО времени (1842) насталъ новыіі періодъ для апглійско-китайскоііторговли. С.ізверо-а.меріікаііскій ФЛЗГЪ впервые появился въ Каптонской гавани въ 1802 г., выгодно утвердплся та.мъ и изъ новыхъ событій извлекъ для себя одну выгоду, отдавая свон суда за хорошую плату въ распоряженіе Китайцевъ п Анілнчапъ. НЫІГВШІІЯЯ династія называется Та-цинъ, т. о. очепь чистая, и происходигь отъ .Маіь.чжуровъ ; опа осповаиа государе.мъ Ш у і і ъ ч и , Еоторыіі въ 1643 г. изгпалъ діінастію Ептаііеі;ую, ІІЛН Мян Ь-.МІІПЪ. Форма правлепія ліопархіічесЕая неограніічеіпіая; одпакожъ .мандаріпіы и суды цогутъ дтзлать іиіііератору возражспія въ почтительной Фор.мТі. Императоръ пазыііается «сыпомъ исба», «единымъ властптоледіъ дііра», и пропзволыіо из,бираетъ себп гіроедііпіЕа изъ числа своихъ за. коппыхъ сыцдвей. Кро.мі; заЕопііой супрупі, Еоторая одпа имБетъ сапъ н титулъ пмператрмцы, онъ ооьіЕновешіо держитъ ещо трехъ Фушыпь пли царицъ. Наотоящее и.мя царотв ющаго импе]іатора пе ІІЗВЪСТПО; TO, KOTO-

Кит — Кнт

— ^97 —

рымъ обыкноііеино его называютъ, есть то.іько его nanioFiajbiioe имя. Нын шніц и.мператоръ, Тоа-Куапъ, далъ споему отцу, Кіа-Кпну, по сіиертп почетно нмя «Чинъ-чунъ-шуіігоанъ-ти», т. в. высокій п мудрый пмператоръ, милостішыіі ііредшестиениикъ. Резпдеиція императора—Пекииъ ; і упамъ мистопребываніе.мъ адужитъ Че-холъ, въ оинажеііііой возпышеііпоГі етепи, по ту стороиу ве.іпкоГі стізііьі. Изображепію импоратора припосятси жвртвы; .іицо сго ооіотворимо; передъ ни.мъ падаютъ іищъ. Даже передъ его указамм н письмами преіионяютъ колііна, причомъ закопъ предписыііаетъ дсиятнкратпое наооііепіе годоиы до зем.ііі. ІІ.мператоръ нііііогда не пвляется пубіичію пначе какъ съ 2,000 твлохрашіте.іеіі, которые несутъ ципи и ЛРУі' я 0РУЛІЯ- характеризующія іюсточпый дсспотиз.мъ.—Доходы государстпа полагаются до ІООмнлл. руб. сер. іі состоятъ большею частыо въ промзііеденіяхъ прнроды. О і т происходятъотъпоземелыіой податп, п о ш л т і ъ съ заіраничноп н впутреппей торговлп и отъ поголовной дапп, плати.моіі каждымъ отъ 20 до 00 л тъ. Военная сила соетоитъ изъ 266,000 чел. паслидстнеинаіо воііска; войско. состоящее только изъ КптаГщевъ, простирается до 666,800 чел. Мопгольскіе вассалы иыставляюгъ около 280,000 чел. Вся реіулярпая воеппая сила счита^тся въ 1.300,000 чел. Дворяиство дізлптся на дяа разряда, личное и ДОЛЖІІОСТНОО дворянство. Первое имііетъ осеиь степепеп , no три первыя степеин прпнадлежатъ только члепа.мъ п.мператорскаго дома; и.мИетъ также преи.мущестио предъ должностнымъ дноряпствомъ ИЛІІ .мапдариішми. Степень маіідаршіовъ узпается по цввту шариковъ на ш а т і а х ъ . Выеіпее правигелі.ствеипое мізсто есть СОВІІТЪ мпнистровъ—мапдарииовъ, въ которомъ предстздательствуетъ и.мператоръ. Всякою провшіціеіі управляегь маіідарііпъ, прп которомъ ііаходптсн СОВІІТЪ. Въ городахъ ееть особыо суды. Церемопіалыіая одежда мандариіюігь—атласиая съ цвізта.мп, крытаи ЧСМІІІІ.МЪ Флеро.мъ. Спореди п сзади г.ы шиты знаки отлпчія, показываюіціе граждапскій иліі ііоеііпый чіінъ маіідариііа. [Ірано посить на шапкіз паіілит.е перо, подоГпю европенским^ орденскимъ зпака.мъ, дается і;акъ особая мнлость. Китайскіс закопы состоитъ изъ полицеіісіснхъ учрежденііі съ .моралыіы.мп ііоучеиіямм. Оии предоставляюхъ іі.мпоратору и маіідарпнамъ ііеоіраіііічеіиіую власть падъ пародо.мъ, которыіі прпвыкъ счптать за первыіі доліъ кроткую псжорность пачальству. Бсзчислеііпып цоре.мопіи еікс.мііпутію ііапоміінаютъоразличіп еоеловій.—ДревігБіішаяисторія

Кит— Кит

Китая чисто мивическая; начпііается съ Паиъку, перваіо изъ ВСБХЪ существъ, прнчемъ л тосчисленіе опредізляетсяколоссальныміі чисдами; сначала правпли Китаемъ боги, потомъ владтзтели, происходившіе отъ боговъ, и и.мъ приппсывается изобр-стеніе и употребленіе огпя, строенія домовъ, земледиіія, ремеслъ н псиусствъ, письменъ, медицпны, календаря п т. д., слово.мъ, вс-Вхъ необходпмыхъ для ципнлпзаціи удобствъ и учрежденіГі. Славіітзйшіе пзъ этихъ оаспословныхъ в^адіітелеіі были: Фо-ги и Яо, съ котораго начшіаотся Еііига закоиовъ Шу-кпнъ. Историческая эпоха Китая начниается съ діінастіи Гія (2207 —1767 г. до Р. X.). Хотя разсказы, относящіяся къ этой, какъ и къ послпдующон дііііастіп Ш а н ъ (до 1122 г.), все еще и.мсютъ мпого темішго u баснословнаго. однако же достов р н о , что та и другая діінастіи суіцествовали нсторііческп. Преданія о нпхъ представляютъ, какъ почтп и вся китайская исторія, одппъ безсвязныГі п невт>роятііым рядъ простолонасл-БдіГі, внутреннпхъ войнъ, хііщііичествъ, хорошііхъ и худыхъ правптелеГі ІІ кучу случаГпіыхъ событім, нзъ которыхъ сліздуетъ только то, что при нііхъ Кптап началъ свое обіцествспное и поліггическое разлитіо, п что уже тогда открылпсь иашес гвія (1562—1543 г. до Р. X.) варваровъ, столь роковыя дія Кптая. Мало ясиііе стаповится кптайская псторія и при дііпастііі Чеу (до 258 г. до Р. X.), котороіі оспователс.чъ былъ Ву-ванъ. Нзъ баспослоііііыхъ ііреданій объ немъ віідно, что въ исторіп развіггія Кптая онъ зашімаегъ важпоо м сто вііііовніпіа\многихъ государствеппыхъ учреждепііі и просв тителя народа. Замъчательно , что преданіе іірпводнтъ era съ запада, въ ВІІДБ предводптеля колопіи. Въ числіі его іірееміііікоиъ былъ .Іііпъ-ванъ, при которомъ родился Коп-Фу-це. Съ 720 г. до Р. X. начипается Чеу-куэ, пли періодъ ігаююіцпхъ государсі"!, т. е. государеп мііопіхъ мелкпхъ государствъ, на которыя раздізлялся Кпгай н которыя иылп во вражд-Іі одио съ другіімъ. Чао сяиъ сверіпулъ гіослидпяго іосударя дііііастін Чеу п осііопалъ дппастію Ц п п ъ ; опъ покушался покорить весь Кптап, по неуспіілъ. Это удалось только его правпуку, кптаііскому паціоналыіому г рою, которыіі периыіі приняіъ тптулъ Гоаиа, т^ . императора, и пазвался Цііііъ-шіі-іоапъ-тіі; онъ ііскореімілъ ПСІІХЪ мелкихъ іосудареіі, вмізсти съ родомъ Чеу и въ 247 г. до Р. X. соединіілъ подъ своеіі властыо весвКитаіі. Оиъ мостроііль вслпиуіо стіиіу^д.ія защиты отъ Татаръ, которыхъ наоііги станоинлпсь все чащц п опасц-Бе, и которые безпрестанпо трсііоіпли КитаГі,

Ear - К и т

— 698

Кит - Ккт

подъ именемъ Гіонъ-Н)' (Гуіиіовъ). Вельможи, сверпіутъ Лн-юеномъ, въ 617 г., которыіі основоторы пзъ самолюоія до.моіадпсь раздробде- валъ дннастію Танъ, царствовавшую около 300 иія государства, ссылалісь иа историчоскія л тъ іі им вшую м стопребываніе.мъСиніанътіредаиія въ Шу-кин ; поэтоіі прйчинф им- фу въ Шонъ-зп. При первыхъ императорахъ ператоръ велтзлъ сжечь вс-Б дрёввія сочйн нія, этой династіи , столько же заботішшихся о относіівшіяся до истиріп, ираіювъ п обычаевъ. расширепіи предізловъ амперіи, сколько и объ Но гоеударство распалось не.мелленпо по смер- успііхахъ народпаго ооразовапія, Кйтай сдТіти его, въ 207 г. до Р. X., прп его сыптз Уль- лался чрезвычаііію люгущественпымъ государши, а въ 197 г. до Р. X., Льеу-папъ снова сое- ствомъ; особонно блиотателыш было царстводііипіъ развалипы въ большое государство. ваніе ученаго и.чператора Таіі-цуиа I, прц коОиъ пііинялъ назвапіе Хана и осповалъ днна- торо.мъ явіілись въ Кнтаъ несторіапе, и полустію Хань, которая раздтзлплась на западпую чіми дозволеніе завести та.\п> свого церковь. дииастію Сп-Хапь, и па восточную Тонъ- ГІреемнпкн Таіі-цупа предалнсь роскошп u наХань; первая царствовала до 24 г., посл-Бдняп ходплись совершенно въ управлеіііп свопхъ до 220 г. по Р. X. Государи этоіі династііі свпуховъ. Иастали внутрчшіія с.ммтопія, и поприказали отыскивать старііііныя КПІІГП, п слтздііій пмператоръ, Чао - сюаиъ - т и , былъ тогда-то быліі найдоны отрывки сочшіепіи свергиутъ .чятежнико.мъ Чу-вапъ, которьій въ Копъ-Фу-це. Хапы далеко раепростраіііілп своіі 907 г. осіювалъ династію Хеу-ліаііъ. Какъ эта, завоеванія па западъ и ііріііііімалп участіе такъ іі слтздующін дпііастііі: Хсу-танъ (923), въ событіихъ средпоіі Азіи. Прп нпхъ релп- Хеу-цішъ (936), Хеу-ханъ (947), Хеу-чеу (950), гія Тао-се сд-Біалась господствующею; буд- былп пеііродолжителыіы. Государство было дизмъ таиже иашелъ достуі ь въ Китай, гдт; въ безіірерывпомъ волнепіп; вліяіііе Татаръ даже поселііліісь Евреи. Но мало-помалу дина- па еудьбу импоріп станоіііілось все сплыі-Бе u стія выродилась, п при Хіапъ-ти, въ 220 r. по пагубііізс ; почти каждая провпиція пді ла f. X., Kinati раздізлнлся иа три государства, своего ііоислителл. Въ 990 г. КитаГщы пзоракоторыя въ 280 г., прп Ву-тп, сосдипиліісь въ ли въ пмператоры достоіііГаго Чао-куаііъ-хпііа, одно цълоо. Ву-ти былъ оспователе. іъ второіі основатёля второй дипастіи С.уііъ, царгтвовавдип. Цііпъ. которая царствовала до 420 г. Као- шеи до 1279 . Его порвые проемпикіі моходицу-вути свергнулъ съ ііростолаКоііъ-тіиі поло- ли па неіо, по плпсрія все болпе страдала отъ жіілъ пачало дііиастіи Сунъ, ?;оторая царство- татарсвйхъ пашествій. При Чинъ-цун съ вала до 479 г. Ни одпнъ пзъ государсй этихъ 1012 г. Ііптайцы принуждеііы былп платить двухъ династій ые отличался государствеп- дапь Татара.мъ. Въ 1101 году ХоеЙ-Цонъ, свериы.ми доблестя.мп, а потому Тагары, приведен- гиулъ татарское иго , no только съ помоіцію иые около этого времёии пъ двнженіе переселе- другнхъ Татаръ, а въ 1125 г. уже пачаліісь ноиіе.мъ народовъ средисчі Азіп въ Европу, стапо- лые татарскіе ііабиги, и Татары овладтзли иились все опасн е для Китая своими ііаб-Біа- вс мъ сіиюрпымъ Кіпаемъ или lle-че-ли і МИ и ііакопоцъ завоевали сивсрпыя областп го- Шенъ-зп. Каоцуиъ II царствовалъ въкачествБ сударстиа п основалп въ пихъ свое сооствепное даншіка иадъ іожііыми провііиціями. Чтобы царство, въ 386 г. Такшіъ образомъ въ Кптаі; сверпіуті. татарское пго, императоръ Нпнъобразовались дви плперіп, сБверная п южнан. цонъ заключшъ союзъ съ Чіиііисъ-хаіюмъ, коВъ послпдиси, крОіми уже ііомяпутыхъ дпыа- торый п поі;оріілъ Татаръ Ніу-чи. Но сьоро стіГі,ЦиііъііСуиъ,царстіюваліі одпа за другою; сами Моиголы обратилп оружіе па Кптай: въ диаастія Ци (южпая) до 502 г. (прп НРЙ буд- 1209 г. перешли «иелпкую стВну», а въ 1215 дизлъ все больше распростраіімлся пъ Китаі;), году взялип разграбпли ІІОЕИІІЪ. ІІО о і е р т и ПОЛаиъ до 537 и Чипъ до 589 г. Въ с-Бверіюіі и.м- сл дпяго императора Тіі-ііпна, которыіі, бывъ періп господствовала дииастія Вей, съ 386 по разбптъ Монгоіами, осаждавшимп Кантопъ, 550 г., въ трехъ лшііяхъ; пото.мъ династіи: Пе- кинулся пъ воду со ВСІІМЪ семойствомъ (1260), ци (сіівериая Ци), съ 550 по 577 г. п Геу-чеу повелителеліъ Кптая явился Кублай-ханъ въ (или послтздпіс Чеу), съ 557 по 581 г. ЗагБ.мъ 1279 г., подъ имопемъ Ши-цу, положпвшіГі иавъ сБверпоіі пмпёріи явидся ?Іііъ-кіанъ изъ чало лііпіи ГОапъ, царстповавшей до 1368 г. Въ Фампліи Суй, отнялъ у Геу-чеу ирестолъ и по- первыіі разъ весь Китай паходплся подъ влаложпдъ такпмъ образо.\п> пачало дипастіи Суіі, стью чужеземіюй дииастііі, но дпкіо ПООІІДИпотомъ ііошеліэ войіюю на гожпую имперію, по- тели cuopo прііпяли образоиашіость ііоб-иждеііг.орилъ ее въ 589 г., сверіпулъ дииастііо Чинъ ныхъ. И.мператоры нзъ династіп Юанъ по н соедпнплъ об вмперіи въ одну. Третій и.м- большей частн правплм мудро, строго соглаператоръ пзъ. этой династіи, Куиъ-ти, быдъ сопалпсь съ китайскшш ііравами и остаиляли

Кит — Кит

—

699

иепріікоснооеішымн закоиы, ооычаи п редпгію. При ІПІХЪ процвізта.ш наукп и искусства; мпогіе иіиператоры 6ы.ш самн иесьма ученые лгодп. Ho по смерти Тимуръ-хана. прн БОТОро.мъ иперііые ПОЯШІ.ІНСІ. въ Покниъ като.іическіе христіапе, ІІЪ 1307 г., СОЗНИЕЛІ раздоры въ іімператорской Фаміміп; пасіиія Іенъ - Тимура и Тоіонъ-Тіімуръ-хапа позоудилъ междоусобпыя ноііпы, которыя ос.іаоиліі сн.іы Монголопъ. Кптаецъ ппзкаіо происхожденія, Чуюанъ-чані., воз.мутіися противъ Тогонъ-Тимуръхана. Ве.!ь.можіі моигольскіе ираждова.іи другъ съ другомъ; Писурдаръ, сынъ ТогонъТпмуръ-хапа, оижа.іъ въ 1368 г. въ Мопго.іію u оспова.іъ та.чъ царство Калкасовъ. Чу, назііаііпыГі впослтздствіп Тай-цуномъ, освооодп.іъ отечество отъ чуждаіо пга, покорплъ прочнхъ китайскихъ кпязей п многія МОВГОЛЬСЕІЯ П.ІОмепа , ооозопасп.іъ стліеро - западные ііреді;.іы і осударства й по.іожплъ пача.ю дпнастіи Мпнъ (1368 — 1644), которая дада имгіеріи 16 госуда реіі,расшііріівіиііхъ прсдіілы ся ііаюгъиііа западъ. Зам тимъ такжс, что пріі эгоіі дііііастіп начались постояшіыя сііошоиія Европы съ Китае ъ. Въ 1522 г. Португальцы посе.ііі.ііісь д.ія торговъіхъ ц іёй на сос дпихъ островахъ; въ 1583 году пъ Китай прііоылъ іезуптъ Матіасі. Рйччи', для расііростраиеиія христіапства, п усгі лъ въ своемъ памсроііін лучше, исжсліі сго предшественвиЕЪ, каііуцпііъ І а с п а р ъ деК|іусь. Въ то жо вро.мя въ Китаъ ііоявіі.іпсь Испанцы , которые отпяли у Португа.іьцоігь ихъ в.іадыііо Макао; наконоцъ въ 1604 г. въ Китап прііоы.ііі Го.іландцы., но не rid.iy4ii.iii права иа торіовлю. На граипцахъ гімпе{)Ги жнлп остатки Татаръ Ніу-чп, которыхъ пын ііазі.шаіотъМаііі.-чуи.ііі Мапьчжурами. ІІрііп.мператор Шйн -ЦуЙ II іімъ отведеиы, д.ія noселепія, м ста въ прОвинцій Ляотуиіз; вскор хотіз.іи пхъ опнть гірогнать, ио оііи, подъ тіредводіпе.іьство.мъ своого кпязя Таіі-цу, проТПВІІЛІІСЬ гакъ ycnTiimio, что завоепали вссь Ляо-тунъ, и вождь пхъ прпшілъ импёраторсЕІй титу.іъ. Опъ до самой enoen е.мертп ве.іъ noс г о я т ю воііпу съ китаііеки.іііі іімператораміі: Ііуаііъ-цупо.мъ п Хи-цувомъ. По смертп его chi­ na, Та-цупа, .Мапьчжуры ие изорали сеоі; новаго государя, no прократііли войпу. Междут .мъ въ само.чъ Кптаи ііропзош.іо возотаніо, въ гдаві; котораго явп.іся Ле-це-чпиъ, и Хоаііцупъ, китайскій импёраторъ, самъ лпшплъ ссбя жизни въ 1644 г. Ііротпвніші Ле-це-чппа мріізвали па по.моіць Mam чжуровъ, которые заііоепа.пі ГІекипъ и ма.іо-по-.малу поі.орплп все государство, иаходящееся до-спхъ-поръ въ пхъ пластп. Ш у п ъ - ш и ДОІІОПЧИЛЪ (1646 n 1647),

—

Кит—Еит

завоеваиіе Кнтая и осиовалъ нынЪшнюю династію — Та-цннъ или Цинъ. При пемъ Россія пачала торговать съ Китаемъ, и католическіе миссіоперы съ болмшімъ успЪхомъ проповіздывадц хріістіапскую религію. Цину наслидовалъ въ 1662 г.сынъ его, Канъ-хи, ЕОТОрып побі;діі.и. хапа сооствепныхъ Монголовъ, запоевалъ Тноетъ и Фор.мозу и значителыю распростраіііиъ свою имперію. Въ 1684 г. онъ завелъ пограііичпые споры съ Россіею, н.мъвшіе сл дствіе.чъ войну, Еоторая ОЕОичплась ми ро.мъ 1689 года. Въ ііосгБдпіе годы его правлепія въ Каптонт; поселпліісь Французы п Англичане. Прп не.мъ хрпстіанамъ дозволепа быда свооода богослужепія; но сыпъ его, Юнъчпнъ, вступившій ва престолъ въ 1722 г., воздвигъ иа впхъ жестокое гопеніе, продолжавшеося п прп сып іі преемнпкт; Юнъ-чина (1753 года), Кьепъ-.іун-Б. Въ 1746—73 годахъ Кьенъ-луіп,, отлпчапшіііся веобыі;ііовеііііымъ мужествомъ , покорплъ К а ш г а р ъ , ЯрЕендъ, бйлыпую часть Чжунгарііі, сііверо-восточную часть Тпоетаи Лаесы, государства Мяо-цс,Сяокивъ-чуэвъ, п распростраиплъ пред лы имперіп до Ііндостапа и Бухаріп; сверхъ того заселплъ ЗЙ.М.ІЮ Ка.і.мыковъ,опусті;вшуюотъ пзгпапія Чжунгаровъ, бтіжавіпп.міі пзъ Россіи Торгота.мп іі Чжупгараміі. Въ 1768 г. опъ ведъ весьма пеудачно вомііу въ Аа съ Біір.манамп, ЕОТОрые, прп вторпчномъ вторженіп его въ Аву, пстреоплп ііо.іовпну его воіісЕа. Счастліівъе была его воііпа съ Мяо-цо плп горвыми жмтелямп. Въ 1793 г. Англпчане отііравіі.иі къ не.му посольство съМеЕартпе, однакожъ не получпли же.іаиііыхъ выгодъ. Но торіовыя спошенія съ Россісю, съкотороіі давнопропсходп.іп песогласія.бы.іи ІІ|)ІІ не.мъ првведёвы въ пад.южащііі порядоЕЪ. Въ 1796 г. опъ отьазался огъ правленія п улеръ иъ 1799 г. Ему насліідовалъ сыпъ егоКіа-кішъ, въ царстиоваиіе і;отораго пмперія бы.іа раздпраема впутрсмпіп.мн мсждоусобія.ми. Прп пемъ въ 1815 г. соиершепно нзгпапы вс і;атолпілі. Кіа-Еііну нас.ііідопа.іъ (въ 1820 г.) сго младшііі сыпъ .Мяііъ-ііішъ, род. въ 1784 г., которып зас.іужіілъ почетиое имя Тао-Еуанъ, а поманьчжурскп Дороп-Э.іьдеііге,т. е. «свътъ разу.ма». Въ 1828 году онъ выгпалъ иатолііческпхъ .миссіоперовъ пзъ Пскппа, гдъ опи ещс держа.іпсь въ качествіі составпте.іеіі Еадепдаря: въ ГОУІЪ же году подавплъ возстапіе магомстаііскпхъ ТатарЪ, въ Малоіі Ііухаріп; въ 1831 іі 1832 годахъ усмпрп.іъ бувтовщиЕОВЪ въ западпыхъ горахъ іі.мііоріп, которые пашли себіз мпогочпслепиыхъ приверхеяцевъ. Но важнііпшсе событіе въ ца|)стііоі)аіііе этого п.мпсратора, п во всой КитайсЕОЙ исторіп, no-

Кит — Кит сл дняя война съ Анг.інчана.ми. Торіовыя связи того п другаго парода иачались еще въ крнц XVII и въ начад XVIII и і;а, хотя торговля долго состав.тяла монополію Остъ-Индскоіі компаніи. Co вромепи уішчтожетя ліонополіи, два народа гіришли въ непосродственное соприкосповеніе и заропилось СБ.МЯ раздора, преждо тушпмаго ловкою политикою комгіапіи. Въ 1833 г. въ Кантоиъ былъ прііслапъ лордъ Непиръ, въ качеетвт; главпаго' с.мотрителя, съ праішмъ судіггь ВСБ торіопыя отношоііія Дпілпчанъ съ Китайцамп. Въ 1834 г., вскорі; no свое.мъ прпбытіи, онъ поссорился съ китапски.мъ пачальство.мъ, которое не призпавало его звапія н запретпло ВСБ сиошенія съ Англіічаиами. Лордъ Непиръ к о н ч ш ъ д и ю также маюдушно, какъ и иачалъ, и вскори у.меръ на Макао, Еуда-уБхалъ для іюправленія здоровья, разстроеннаго ііспріятііостя.мп. Лпгліічане уступили u торговля снова была дозволепа, но главиый смотрптель Аііглнчаиъ все-таки оылъ не призпанъ КитаГіцами. Капптанъ Элліотъ, занимавшіи эту должпость, ръшмлся-остаііить Каитоиъ въ 1837 г. п пере-вхать въ Макао. При не.мъ дт.ло о торговлі; оіііумомъ дошло до такого положенія, что воііиа оыла ыеизо-Бжна. Еще въ прошедшемъ аък кит. правптельство, зам тивъ вредпыя посліздствія распрострапявшагося потреоленія опіума, пздало ст]юіін запрещспія па торговлю имъ. .Между-тпмъ не смитря ііа запрещепія, торговлЯ вс усиливал а с ы і до такой степеші, что ііаі.;оііецъ ооратилась въ главную статыо англійскаго ввоза. ІІо этому поводу послздоііалъ разрынъ между государства.ми. Въ августтз 1839 года вс-Б Апгличане былп ііршіуждены оставпть Китай п Макао, а съ Февраля 1840 г., открылась воПна; сиачала А т л н ч а н е дийстиовали довольно нерТішптелыю, по въ августтз 1841 г. восішыя д^ііствія приііяли пакопецъ серіозный характрръ. ВоГиш кончилась договоро.мъ 26 августа 1842 г., покоторо.муКитайцы предоставпли Ап глпчапамъ доступъ въ пять гаваиеіі: Амои, Фу-чеу-Фу, Нинъ-по, Шанъ-хаи п Каитопъ, и обязалась выплатитьзавоеііііыеубыткп "21 милліонъ дол.іаровъ. ІІсточііііки для пзучепія Кит.ав на руссію.мъ языі. суті>; 1J І й п а п . его жител», иравы, обычап и просвБіцепіе, соч. 0 . Іакиіша, 1840. "2) Статпстііческое оііисапіе китайской имперіи, соч. Іакип а, 1842 г. Китайская литература. Извъстно, что паука въ Китаіз всегда заіпімалалажііое .чізсто; потому н литература развилась во встзхъ (івоихъ отрасляхъ. Древіпзишими и священп-Бйшими книгаміісчптаютсяокііііговъ,отчастисочиненныхъилисобраиныхъ ФЛЛОСОФОМЪ КоііФуціедіъ:

700

-

Кит — Кит

«И-КІІНІЪ»; «Шу-кпигъ», исторііческая кііміа; ><Шііі!иііп>», собрапіе п-Бсень; «Ііі-кніпъ»,кппгаобрядовъ, п «Чіоптсью», хропика. Второс мізсто лежду классіічоскіімп кіііігалгп запи.маютъ «Сешу» (4книги), сочіиіеііііыя КоііФуціе.мъ u го учеітка.ми; «Тайііо» зеркало правптелоіі; «Чниіъ-юмъ», нравствоііпо-ФіілосоФское сочипепіе; «Люнію». праипла КоііФуція; «Мопгтсв», разговоры объ пскусствТі ііраіиеііія. Число КЕІЦГЪ, касаіощихся ФМЛОСОФІИ, религіи п моралі очемь велпио, no oirD содержачъ только толковапія класспчесііііхъ кііпгь ДІішго наішсаио іра.мматикъ и словареіі для обработки языка. Ьольшоіі словарь, составлепныіі no IIJUIказанііо н.мпоратора Каііги, сдіілался нор.мою для письменпаго языка. Поэма п ромапъ, къ которы.мъ Китаіщы оказываютъ особую склоппость, пм-вютъ богатую лптературу. ГеограФІЯ, нсторія, хромолоіія, естестііеііная исторія, математика, астропомія и запонодатолі.стпо таі;же обраоотапы тща гелыю и гіолпо. Эііцпклопедіп давно сдБлались пеобходіі.мостыо въ Китаіз; пзъ ппхъ, эііцііі;лоііедія Ку-кіпігътушу, состаплеііиая прп и.мііераторЧі Капіи , занимаетъ 6Л09 то.мовъ. Нтзкоторыя сочимеііія для юиошества, какъ «Тсяіі-тсе;Кііигъ п «(Іаптсскингъ^піользуіотсяклассііческоіоизігпсічіос-іыо во все.мъКитаіі. ІіогатііГпиія библіограФііческія собранія no части і;птапсі:оіі литературы находя'іся въ парижской u беіілипской библіотекахъ.

Катайская кшссія, см. Россійская йшператорская пекинсЕая ІУГТССІЛ. КитаЙСКІЙ ЯЗЫКЪ; іпі-ВетъІОзвукоиъ, постав^яемыхъ въ пачал , которые выражаются русскими буквами: 6, л/, *, д, 9/, .г, щ. ж, ?/. с, г, г, х, и, пх, тх, чи;, кх, и Г2оііоіічагелыіыхъ, которые можно выразпть слогаміі: іті.лнь, ипьыньунь, ІІНІ>-ЫНЪ-!/НЪ-ЮНЪ, ітьяпъ, ю-;/, аояо, у, о, и , a, an, п, состояіцихъ отчасти изъ прпдыханій. Кіггайцы д лятъ ихъ вообще на 9 разрядовъ, no проіізііошвпіго (зубпые, іубпыеи пр.) подраздвляя каждыііразрядъ на проіізиошепіе ясное, глухое n up. Кптаіісі;ін буквы показываюиъ: пдею, или продметъ п пропзііошеніе, потому ипогда три буквы произносятся однп.мъ звукомъ. Китапскія піісьмеиа ДІІЛЯТСЯ вообщв на 6 сл дующпхі. разрядовъ; тсъ-слнь (пзобразителыіыя, ихъ считаютъ 608), представляющіясамыеочеркппредметовъ (напр. діпіь, восхождпніе солнца, представляетъ садюе солпце иадъ иебосі;лоііомі.; тьхань, поле, изображаетъ квадратъ, разд леииыіі иа четыре размежеваіпіыя поля). Чисиши (указательныя; ихъ счптаютъ 107) представляютъ умстііеиновприложепіеочерка пред-

Кйт-Кит

701

Tif&foii'L (напр. #6/^6, ДЧі.ійтЬ сойтаіЗлНётсп'іізъ mwhvetib: dffo'но&ь и <Гт5(7 раад дЛть). Хой-?( (соііокупптелЬііг.ія,ііхъ счптаютъ до 740), представ.іяютъ осооепное соединепіе буквъ (і(апр. ;/Лу, бамбукъ и ji/oo, іперсть, в.мііеті; озиачають іпіса.іыіуіо кпсть).- Чжучть-чжу (обратныя, пхъ счіітаготъ 372), гіііедстаіі.іяютъ пере«гг.іцопіемъ сиопхъ частрй разныя поі)ятія./(.9Ліг.іъ (зті.мстприпыя, И'Хъ счнтаютъ 598), мредгтап.іяттъ прп іісрем'Вн-иударенія іим нт.иопораідііа рааные смыс.іа. Накопсцъ самый обшпрііып отдіиъ ііпсьмепъ іі.меиуется61б-7«'е?/7)(звуросоімасмто.іыіыя), здъсь очптается до 21,810 очерііоіп.. и о т і состаіияютсяваждыіі пзъ двухъ зпаповъ. въ котОрыхъ поетав.иіемыіі справа означастъ то.!Ь';о выі-оворъ стояіцаго съ лъвоіі гторпны. Такилъ образомъ ЧІІС.ІО Ххптаіісіліхі, іпісі.меНІ, сосіоіітъ ПОЧТІІ пзъ 25,000 основиыхь зиаковъ. а встзхъ очерковъ и очертапіп мо.іагаетея въ кптаііскоГі письмеііііости до 40.000. Кптаііцы состав.і_яютъ своп піісьмена изъ иіестіг разнообразпыхіі черточекъ п точмі съ четырьмп і;рючками. Onlf ппііГутъ строіиі съ правоп сторопы вниЗъ: буквы стаіиітъ разд .іыіо одну за другого н потомъ иъ с.і-вдующеГі строкБ одну протпвъ другоіі, такъ ч^обы каждая Гіукиа заіія.іа своіі квадратъ и собраніе ІІХЪ пиходи.іо на шах.матиую доску. Г..іТ)ДОііаТе.іі.ііо пача.ю китаііскпхъ к п н і ъ пыпаетъ тамъ. гд у иасъ паходптся коішцъ. Китаіщы пмізютъ шесть''ііочерковъ: древііТііішііі, ныіітз no упоT'peo.iHeMbiM^y-'yw///): ііз.мі;ііеііііі.іІ! за 900 .ІІІТЪ до Г. X. чтсц-ПііПіЬ; ііз.мЫіепііыіі за 300 .іі гь до I'. X. (:/іо-ч;кі/іиіі,, иыпъ уіютреб.іяемыГі на печатяхъ; ііз.мБиенііый въ IV B'BK'B no P. X.— іілп-ніу, это ІІЫІІІЗІІПІІІІІІ печатііыіі: ІІЗМТ.ІІСПІО «№'—с////б-^///^ііыігізіиііііііі ііочетпый рукоииспыніі цио-цзі,і —связпая скороіімеь ІІЛІІ прЬстЬіі рукоіііісныіі. Каждыіі почорьъ пмііетъ своп і алиігра^ііческісзакоііы. Кіпаііцы допускаготъ иріітодп. сокраіщмііе іііісь.монъ: на ніікоторыя іііісьмена еетЬ по дпа пачортапія; ііадіяіыіій Е-ружокъ- и 1 чергочка зам ]зііяютъ почтіі всъ .чпакіг препппаиіГі; ируікокъ поболыпе л чёрта подлипніів ДТІЛЯТЪ періоды. Закопомъ устаиоилеиы притомъ ііолпыяи точиыя пратіла ВСБХЪ і;ал.іііі|)аФЦческііхъ прплпчііі и исчпслоно и опродізлёно 92 правила, по которымъ пншутся всв частіікитаііскпхЪ писыиеііъ. Іізъ 20 или 30 зпуковъ одпос.іолаіыхъ съ двулія; тремя ударсійнми, обраауется іі ско.іы;о СОТЪ предметпъіхъзвуковъ илНслопъ, вь!раА;аюіі(<іхъ идеіі, і;оторыя іізображаются ігялитпыміі зпакамп. Звукп іі с.іопа, об.іечеіііп.и; ві. (ічеркп, составляготъ Kfп•ai^гl;iи'• гл(іва[іі.. Ві. нй/ прежде' воого отличаются КАЮУІІ, уоторЫхъ счптается

—

Кит - Ккт

214. Онп сосгоятъ изъ одиоГі, двухъ, трехъ, и та^Ча да.гб , восходя до семпадцатп чертъ. Число производныхъ отъ ЕЛЮЧ Й слозиіыхъ очерЕОВЪ весьма перавпо: н которые к.іючи ИМІІютъ пхъ бол-пе 1,000, а ВС-Б ОНП В.МТЗСТБ состав.iH'wtb болііе 33,000. Осноиапіе состоптъ прсжде всего въ изучеіііп ключеп, а потомъ въ знанііі того, накъ по ппмъ отыскать производ.стпо, іі въ правилахъ какъ писать зпаки. Китайскій спнтакспсъ иесьма простъ. Кптаііскін языкъ раздіі.іяется на кііпжііый п разговорнып. пзъ-которыхъ ПОС.ІІІДНІІІ от.шчается отъ перваго оборотами. ему одному своііствеиІІЫМІІ. Первымъ ппшуті) всо вообще, а поигБдииліъ тольно ромаііы, повізстп п пародныя п снп. Eiipoiioiici.ic учепые даііно ужр заніімалпсь пзложоиіемъ са.мыхъ правп.іъ гптаііскаго языиа и составлеиіемъ гра.мматііческііхъ системъ. Къ иервы.мъ изъ пихъ преіімуществеііГіо ііричпс.іяются Варо, Маршманъ, Пре.маръ. Моррпссопъ, Гонзальво, а ръ пос.і дніімъ Баиеръ. Фурмонъ, Абель Ремюза и отецъ Іакііп ъ. Ііорвую кптаііскую гра>піатіп;у ііаііііса.іъ О. Варо па пспапско.мъ язык , прплгБпяясь къ праті.іа.мъ латііпскоіі грамматпкп, иодъ заглавісмъ: «Arte de la lengua mandariiia», Каіітопъ, 1703 r. Вторую кіітаГіскуюграмматпгуііаппсалъ члепъ с.-петёрбургср.оп акаде.міи иаукъ Баііеръ, подъ пазііапіемъ: «Museum Sinicum», С.-Петероургъ, 1730 г. Потомъ появиліісь іралі.матііки: 1) 'I'ljpмоип, проФессора ара5сі:аго языка въ Парііжіі: «Linguae Sinarum mandarinica; Grammalica dup­ lex» Парпжъ, 1742;—2) Іезупта Премира. «Notitia linguae Sinicae», напечатанная въ Малакк-Б только въ 1831 г.:—3) МпрШкпиі, аіігліпскаго миссіопера въ Кантоп-Б: «Clavis Sinica», Ссрампуръ, 1814;—4) M'oppiiccoHa, «A grammar of ffie Chinese language», Серампуръ, 1815;—5) АСе.іьРемюза чдона Французскоіі академіп, «Elemehs de lagrammaire chinoise», подъ заглав.: «Ханьвьшь - цп - мыпь, Парпжъ 1833 г.; — 6) Гонзильво, Португальца, подъ заглавіемъ: «Ханьцзы-вынь-Фа, Arte China constanle de alphabefo e grammalica compreh. modelas las differ, composiciones» n «Словарь португальско-кіітайскіи», Макао, 1829;—6)/a?f«;
Кит — Кит

— 702

ціи, и въ 1784 г. сд лалпсь народною забавою. Оснооатеіь и дпректоръ этихъ спектаклей съ кнтаііскимч т ня.ми въ Парнж пылъ СераФіі.мъ. Ептанъ, оождь полоиецііій, с.м. Нтларь. Китой, рБка еііисеГіской спстемы, ііачина тся олізъ иершииы р. Иркута, течотъ на в., и проіідя 260 вер. вливается въ Аніару, въ 50 вер. ииже Иркутска. Шпрпна Китоя близъ устья до 80 саж., глуопиа бол'Бе саженп. Китообразныя (Cetacea, Gctacis), кпты, дельФІІНЫ н другія подобиаго строеиія жпвотиыя, столь похожп [іа|іужііы.міі Форма.ми на рыбъ, что простоГі иародъ считаегь пхьиринадлежаІЦПМІІ къ это.му классу; no по устройстпу важнъпшихъ органовъ онп отпосятся къ млекопитающимъ: голова ихъ ие отдиіяется отъ туловища шеею; туловпще оканчпвается шпрокимъ плавателыіымъ хвосто.мъ (ласто.мъ); передніе члеііы ихъ р а с т п р я ю т с я пъ плавательныяорудія; задпихъ членовъ н Е т ъ ; кожа голая; в.мъсто жабръ оии дышатъ лёп.ііми: кровь у нпхъ теплая; сордце и.миетъ два желудка и два ушка; д-стн родятся живыя пкорлштся сосцами , ОТДІЗЛЯІОІЦІІМІІ молоко. Кптообразныя животиыя ие ІІМІІГОТЪ наружпыхъуше!і;языкъ ихъ почти пеподвижеиъ; ноздри открываются наружу, въ, самой верхпеіі части головы; оші разд ляются па трапоядпыхъ и плотоядпыхъ. Китъ (Balaena, BaIeine,Waliriscli, по-алеутски у.мгуикъ и кула. імакъ или ку.мо.макь); величиною превосходитъ всіз прочія ЖІІІІОТНЫН: ІІЪкоторые ВІІДЫ сго достпгають 80 Фут. длины. Въ прежпія вре.меиа, когда китовъ не ловмли въ тако.мъ зііачіітельио.міхколіічествіі какъ нын , попадались кпты въ 7,500 пудовъ въсомъи до 200, даже до 350 Футовъ, или до 50 саж. длиною, тогда какъ теперь оим ловятся два въ 60 футовъ ,;ЛІІІІОІО п въ 2,500 пуд. иіісомъ. Голова кита составляетъ почтп третыо долю длины его тізла; оо челюсгп беззубыя, no верхияя спабжеііа большнми ііласттіка.мп, иазываемы.мп питовыми усамн, ьоторыхъ числомъ бываетъ около се.мп согь. He имтзя возМОЖРІОСТИ жевать гшщу, китьі питаются мелки.мп, мягкиміі жнвотнымп: раковіідііы.мп слизняка.мп, полппамп, рыбамп, но рвдко преслъдуютъ стада сельдей, мокрелей, салакушекъ п пожпраіотъ ихъ велпкое мпожество. He нзо стно, каг.ь доліовре.меііпа жпзнь этпхъ живртпыхъ; бере.мешюсть продолжается отъ денятіі до дееятп мЪснцевъ; ДТІТІІ родившінся въ Ф враліз н маргс, іімізютъ около четырпадцати Футовъ ДЛІПІЫ; самка носитъ только по одному кптёпку іі показываетъ къ не.му ііеобыкноиениую нтзжішсть и прішязапность. Кпты не во-

КИФ

— Кич

дятся , подобпо кашалотамъ, стадами , а любятъ жить уедиііенно. Лсвля кптовъ, по свовй выгод-Б , составляетъ одииъ нзъ пажн йшихъ промысловъ. Опа иачалась въ самой глубокой древчостн. Въ ііын-Бшнее времн всего болізе ловятъ КІІТОВЪ Англпчаііе п Лмерііканцы, a также Голландцы, н когда слаіиівшіеся РВОІІМЪ кптоловнымъискусстиомъ. Нресл^Бдуе.мыекнты бол е іі болііе удалялись къ полюсамъ, куда теперь отправляютсн ііхъискать среди льдовъ; на югв же ловятъ болБ кашалотовъ. Случалось, что одпнъ кптъ давалъ до 25-тіі и 30-ти тоннъ сала (около 24 илн 30 гектолптровъ). На с-Бвертз для ловли КІІТОКЪ употребляется 150 англіііскпхъ кораблеіі, а на югі; 56 илп 60 судовъ. Въ 1831 году, въ Девисовомъ п БаФФіпювомъзалпвахъ 75 кораблей попмали ЗЗОкитовъ и добыліі 4,100 тоішъ сала и 4,000 квипталовъ китовыхъ усовъ. Отъ кашалотовъ поіучается иенііе сала: са.мецъ, длиною въ се.мдесять фуговъ, даетъ до четыриадцатіі ГОІІІІЪ (болізе 12 гектолитровъ) сала и спермацета, между т .мъ какъ шесть самокъ едва могутъ доставить такое ж колпчество. КнФЗ, п.мя, которое Інсусъ Хрпстосъ далъ Сііімоііу, сыиу Іоиы, когда тотъ былъ Іі.му продставлепъ свопмъ братомъ Аіідрсемъ (Ев. отъ loan. 1, 42). КііФа, по ІІЗЪНСІІЦЦІІО евангелпста Іоанна, есть слово снрійскоо u озпачаетъ камень. Поэто. іу апостолы, писавшіе иа іроческо.мъ языкБ, ііазываютъ св. Петра: Пстфо<; — ка.мень; впроче.мъ опи въ нъкоторыхъ мистахъ удержпваютъ п слово Кп а. 'Гакъ же точно этнмологическп обьнсннютъ это имн Тертул.ііапъ, Іеронимъ., Авіустііііъ ІІ мпогіе другіе. Кичимъ-Ахметъ, монгольскій ханъ. Въ 1432 г. онъ поссоріілся съ свопмъ брато.мъ, хаиомъ Махметомъ, пзпіалъ его въ 1437 году, пзъ улусовъ іі началъ господствовать въ Золотой ордіі, среди опасностеГі, мятежей к .междоусобія; въ 1439 г. Кичимъ у.мертвилъ своего перваго вель.можу Мансупа. Кичіі.мъ-Ахмвту насл довалъ его сынъ, Ах.матъ. Въ ц-вкоторыхъ л тописяхъ Кичимъ • Ахметъ иазванъ — КичиМах.метомъ. Кцчмевга, рБка Вологодской гуо., вытекаетъ изъ необіітае.мыхъ ліісиііъ Ннкольскаго уБзда, и сливается съ р. Юго.мъ, при поіостг. едора Стратилата. Длина Кііч.мвіігіі около 150 вер.; шпрііна оть 50 до 80 саж.; глубина отъ 1 до 5 аршппъ. Кичмецга усвяііа мелями; русло ея ограждепо съ обоихъ береговъ доволыю значительными ірядамп возвыш ііиостеГі, м стами ка.менистыхъ; дпо — no большеіі частп песчано-хрящеватое. Близъ устья этой р-Бки стоялъ н-Бкогда Кичменскій городокъ, основан-

Еиш — Кшп

— ? 13

ный при царі; Іоанн Васи.іьеиііч ' въ 1549 г., устюжскимъ нам стнико.мъ,княземъ Петромъ Серебрянымъ. Теперь остались отъ него валъ и Н-БСКОІЬКО башень безъ крышъ. Кишиневъ (прежній Кишенау), гіавный городъ Бессарабской областй, ^ ж и т ъ на р. Быкъ, притогвДнтзпра, въ 1,418 вер. къ ю.-з. отъ Москвы, отъ С.-Петербурга въ 1,684 верст. Послп Одессы лучшій городъ въ Новороссійскодгь кра ; п.м. до 53,009 об. п. жит., 14 церквей и театръ; городскоіі доходъ пррстпрается около 10,000 р. с. Зам чателенъ, находящіііся въ КпшнневБ, на л вомъ берегу р. Пыка, цил биыГі источнпкъ, открытыіі для пользованія болыіыхъ, въ 1843 г.: за.м чателенъ такжо прекрасііыйФоіітанъ,устроенныГі поиеченіемъ кн. М. С. Воронцова, и перекшіутьш черезъ різку виснчін .мостъ. Иромышлонность горожанъ состоптъ, отчасти въ зелледііліи (съютъ кукурузу, пшеаицу) п садоводстви (разводятъ Фруктовые сады); зд-Бшиііі чернослнвъ расходится no I'occiii подъ названісмъ «молдаванскаго». Вниод-Бліе имБетъ здТ>сь огромные размііры : ВСБХЪ вішоградныхъ садовъ на городскоп земл счіітается около 570, а въ ппхъ впиоградныхъ лозъ до 570,000 кустовъ; количество оыдишваемаго на м-Бсті; віпіа при посредственномъ урожа-Е составляетъ до 120,000 ледеръ, a npu хорошемъ до 200,000. Одннъ изъ за.м-Бчате.іьнтіііішіхъ садовъ города пріиіадлежіпъ архіерейско.му дому. Фабрцкъ п заводовъ въ Кіішипеві; счптается бодъо 80, пронзводящпхъ въ годъ разііыхъ товаровъ на 200,000 руб. сер. (изъ иихъ кожевениыхъ 28, св чпыхъ 11, хкацкнхъ 7, салотопныхъ 6, шерсто.моіінын 1, и пр.). Три Фоптапа (два ііубличные, одіиіъ частныіі) u іиюжество колодцевъсііабжаюгъіородъ водою. — Кишеневсніи увздъ заниліаетъ пространства 3,075 кв. вер.; сколько пзъ ііихъ занятр полями, лугаііи и пр., по необ.межеваііію не нзв-Бстно. Жптелеи до 111,000 об. пола; м"Бстность уТ)Зда волнообразііа, СКЛОІІЯОТСН па ю.в. п ііереризаиа миожествомъ овраговъ; почва ОТ.МІІІИІО плодородная. Кіішка (Стаііпслаиъ), лптовскііі воевода. Вь 1442 г. иредводптедьствовалъ воііскомъ Казимпра, и опустошплъ московскія влад нія. На возоратнсшъ пугн въ Литву, 15,000 Гусскихъ окружіілп его, no Стаііисдавъ съ паііомъ Земовичемъ іі дву.мн Радзивидами, хіп[)остію иобіідилъ Руоскихъ. 23 апріілм 1500 п. королі> Адександръ пріісыладъ оіо иъ Моекву, съ требоиашемъ, чтобы веднкііі кчлзь Іоаннъ удоилотнорилъ ВСІІ.МЪ жалооамь литовскихъ поддашіыхъ и выдалъ кпязя Ьтиьскаго, но посольстио это пе имило ycn-Бха. Въ сраженіп

—

Киш — Киш

при Орш 14-го іюля 1500 года, Станиславъ, съ княземъ ОстрожсЕіімъ п другнмн іитовСЕІІМИ вельможамн, былъ взятъ Русскими wu пл нъ, іі по сказанію литовскаго историка, пріівезеііъ въ Ыоскву скованный. Въ 1502 году, во время осады Смоленска Русскимн, Стаііпславъ спова былъ воеводою въ это.мъ город и .мужестиепно защпіцался. Потомъ, начальствуя въ Дорогооуж (1508), ІІМ-БЛЪ легвія сшіібки съ Русскнмп. — Другой Стантлавъ прітззжалъ, въ звапіп витебскаго воеводы, съ маршалко.мъ Ка.маевскимъ въ Москву (1549), отъ короля Августа, для переговоровъ о вЗчпо.мъ мирі; съ Литвою. Но посдъ долгихъ пероговоровъ п споровъ о титуліз своего короля u велішаго князя, опн заключилп пере.мпріе. Кишка (Петръ Станііславовіічъ), былъ два раза въ Москв-в посло.мъ отъ короля литовсЕаго Сигизмуида. Первыіі разъ онъ прі-Бзжалъ въ 1522 і., съ секретаре.мъ Ивано.мъ Горностаемъ, для заключепія вичиаго .мііра съ Россіею, въ чемъодиакоже не успізлъ, иозаключнлъ (25 декаиря 1522 г.) па пять дТзтъ перемпріе, по которому С.молопскъ осталсн за Россіею; граіиіцеіо назпачены Днтзпръ, Ивака п Меря;. уставлона сиобода торіоіии, а на.м стшікамъ украіілскпмъ представдеио рівшать тяжоы между жіітслямп ооопхъ государствъ. Во второГі разъ Кмшка пріъзжалъ къ Васплію Іоанновичу въ 1526 г., BMCCT'B СЪ ліаршалко.мъ Богушемъ. Но переговоры о в^Бчномъ мир-Б снопа не пм-Блп ycnuxa и КОІІЧІШІСЬ ирододженіемъ перемнрія до 1533 г. Кишнецъ или Кпснецъ, Калявдра, Коляндра, Коріандръ (Coriandrum sativum Linn.; Кишнецъ noclimioli), однолСтнее растспіе, пріиіадлежащее къ семеііству Зонтичпыхъ (Umbelliferae); са.мо[)одііо растегъ въ южпыхъ п пТікоторыхъ средііпхъ частяхъ Европы по краямъ полей, между хлибо.мъ, пъсадахъ и проч.; не въ очень хо.іодпыхъ сТівсрпыхъ странахъ можетъ быть разводеііъ искусственно; въ Гер.маніи его с-бютъ даже въ бо.іьшо.мъ колпчести на поляхъ. Корень кпшііеца б ловатый, пебольшой, тонкііі, веретеиоооразпыГі п • маловізтвистый; стебель вышииою около 2 Футовъ, прямоГі, цплііидрпческііі, г.іадкій, нізсколько вдоль дорожчатыіі іі .малоц-Бтіііісгый. Кориевые п пижпіе стеблевые ЛІІСТЬЯ съ ДЛИІІІІЫ.МИ чорсшкаміі, ііерпстые, съ ліісточка.міі ііііцеобразііы.мп, туііы.мп, при ociioiiaiiiii косыми, по краямъ падрБзаііны.мп па ІГІІСЕОЛЬКО зазубреііпыхъ лопаСТІІПОКЪ; верхніе жс стеблевые ліісгья иопере.мБппые , двоякоііористые, еъ лпсточкамп ЛІІІІІЛІІІЫМІІ u пе такъ длііппыми черешкамп. Въ ІЮІГБ п ІЮЛБ ІІОНВ.ІЯЮІСЯ б-Біые илп ОІІЛО-

Kia - Кіа

-

7і I

розоиые ццъткп, расположеиные зоитичкамн, состонщимп іізъ 5 плп 6 дучей; цв тки въ окружиостіі зоытпковъ лучистые и лепестки ихъ оодізе другихъ; оощ й обиертки у зонтпкопъ иізтъ, но каждыГі частпыіі зоитіічекъ иредстаііляетъ обверточку отъ 3 до 8 ЛІІПІІІІныхъ іі заосчроппыхъ лмсточковъ. Въ центральныхъ цвъткахъ лепестки.маленькіо, овальные или почти лопатчатые ивнутрь загнутые: въ окружпыхъ ііегіравплыіые; въ т-Бхъ и другихъ цнТ.ткахъ паходится no 5 тычііпокъ и 2 пестпка въ каждомъ. Плодъ шаровидііый, у-ч иБнчанныіі перовііы.ми зубчиками чашечки и дву.мя столбіікаліи, цв та скро-желтасо или желто оураго. съ 10 бороздкамп;- созрііваетъ въ септиГіріі; прч созривапіи и высыханіи съ трудомъ разд-Бляется иа ДВІІ полушаровидныя (••ІІМИІІКИ пли акеиы. Все растеніе въ св-вжемъ состояіііп издаетъ неіірінтпьій лапахъ, подобиый клоповьему; вкусъ сго пряиый и щпплющііі; no совроменемъ это свойство исчезаетъ, a черозъ высыханіс сБмяиа получаютъ дажеблагоиоіиіыіі запахъ и доволыю пріятііыіі сладковато-прянып вкусъ. Въ медиціппз употребляются зрізлыя и тщателыю высушепныя с мяпа кишиеца (Semina coriandri), какъ средство, способствуюіцее пііщевареііію, втзтрогонное и проч.; обыкповенііо даются въ впд-Е порошка, отъ 10—20 грапъ р дко въ налпвЕ ; пхъ прнмвшиваютъ къ слабительнымъ для умепыиеиія иепріятпаго вкуса п запаха сихъ послізднихъ; даютъ также домашией СІІОТИП , въ порошкъ, по одному лоту, для іізгпапія червеп; кром-Е т о ю кладутъ въ пнво и въ разііыя кушапья, такжіо' посыпаютъ іілпі при печеіііи хл бъ; въ кандитерскііхъ приготовляівтъ и з ъ UUXJ. сухія в а р е и ь я и ликеръ, ІІЗВ-ЕСТІІЬШ подъ иазцаіііемъ «коріанднаго». На юі-Е эти с-Емяна жугогь ддя уничтоженія дурнаіо заааха во рту. Кишгіецъ разводнтся въ доволыю значнтельиомъ ьоличеств въ южнЬГі Россіи. Его сізютъ въ апртзл и ма-в па грядахъ, приготовленийіхъ и з ъ мягкой и логкой земли и для скор-Бйшаіо" всхода мочатъ в ъ вод-Б; онъ посп ваетъ въ август . Въ южиой Европ самородно растётъ еще другая порода кишпеца, такъ-называемыП Малый кіішиецъ (Coriandrum testiculatum Linn.), который отчасти можсгь быть употребляемъ нм сто порваго.

—

Кіа — К і е

шая бліздпость иеба завпситъ отъ количества содержаіцихся въ атмосФер-в водяпыхъ паровъ, то по.моіцію кіанометра люжно прпблизптелыю опред лять влажпость воздуха. Кіарамонтп; музеумъ, такъ пазванныіі папою Пі мъ И. Этотъ первосвяіценникъ, по іі(иі.мкру свопхъ продшественниковъ Кли.мента XIV и ГІія VI, давшпхъ свооимя музеюПіоКлелеитпіісколу, обогатплъ сокровища исЕусствъ, иаходящіяся въ ВатпкапБ, н приличію расположпвъ повые предметы, назвадъ открытыо пмъ музеп свопмъ п.менемъ. Собрапіе статуп п древнпхъ барельеФоиъ, выбрапныхъ и раопоіожоіміыхъ Каповоіо въ болыпоіі зал , прпмыкающей і;ъ ІІіо-Кле.меіітіпіскому музею. преи.муществеішо пазывается Кіарамопти.

Кіево-Петропавловскій шужской гаонастырь, иаходптся въ Кіевіз па ПодолЫ;; когда построенъ, не изв стію. Полагаютъ, что опъ сущестпоиалъ еіце вначалІзХІІІв-Бка^іервоиачально былъ костело.мъ Домііниііаііскаіо ордепа поспованъ до.мипикаіщсмъ Іоакин омъ, съ дозволенія русскихъ г.нязеіі, а въ конц XVII в ка обращепъ въ православпый мопастырь и въ 1710 г., іраматою ПЕТРА I, подчиііенъ в домству кіевскихъ еппскоповъ: 10 апр ля 1786 г. въ пего велізпо ііеревостн кіево - подольскііі Греческііі Екатерііііііпскій мужской монастырь п быть нмъ обоимъ подъ однимъ общпмъ пазвапіемъ Гречсскаго Егіатерининскаго , во 2 класс . Настоятель,— архіімандритъ.

Кіево - Печерская лавра, находится въ само.мъ Кіеві въ южиой его части. Оиа названа Печерскою по двумъ пещерамъ. иаходящпмся за оградою лавры: Блпжііоіі иліі св. Аіітонія, и Дальной или св. еодосія. Въ кияжепіе Ярослава Владиміровпча, па томъ .м стіз, гд нын лавра, паходилось сельцо Берестовое, въ которомъ жилъ Иларіоиъ, бывшій впосл дствін кіевскшП) .митрополитомъ; блпзъ Ьерестова онъ выкопалъ пвідеру, названиуго пып Дальііего, и въ нее удалялся для молитвы; въ 1017 году въ эту же пещеру удалнлся св. Аитоніи. Святая жпзпь Аптопія начала привлекать къ нему лногихъ мужей, такъ что вскор-в чпсло нхъ увеличилось до 12. Они выкопалн простраипуіо пещеру, устропли въ ііеп келлін п соорудп.ш церковь. ГІосл этоіо св. Антопіи избрадъ для своеіі братіп нгумеиа Варлаама, Кіанометръ; іірііборъ,изобр твнііый Соссю- а самъ переселплся иа другоіі холмъ, гдъ выро.мъ, для опред-Блснія цвЪта ыебоспаго сво- коііалъ иовую іісіцеру, пазываемую пыиіз Бдижда. Состоитъ изъ лпста бумаги, на которомъ ііею, посслмлся въ ІІРІІ, и жплъ до са.моГі сиоей провсдепы 53 полосы, представляющія 53 от- кончины. Ио псрйссленіи св. Антонія, чис.іо тСнка голубаіо цв та. Для опредтзленія цв та братііі иачало безпрестаіто уііелпчішаться, неба, пщутъ, къ котороіі изъ полосъ онъ иап- почему была сооружепа, повыше первой пеболъе подходитъ. Тахъ какъ большаяидимёнь- щеры, дсрсвяшіая церковь, а воі.ругъ нея по-

Kie — Кіе

—

705 — Кіе —Кіе бунвы іі вс типограФскія приііадложііостп, и съ этого времени въ ней постоянно печатаются духовныя ЕІШГІІ. НЫИІІ въ лавріі паходятся церквп: 1) Соборпая, Успешя Богороднцы, съ 9 предізлами; 2) Св. апостоловъ ІІстра п Павла; 3) Св. Живопачалыіой Тррицы; 4) Воізхъ Святыхъ: 5) Св. Николая; 6) Воздвііженія креста Господпя; 7) Рождества Богородіщы; 8) Зачатія Анны п 9) НТЗСЕОЛЬКО церквеп въпещерахъ; въней же по.чізіцается богатая библіотека, духовная академія и тппограФІя для печатанія духовныхъ кішгъ. Въ соборпоп церкви храшітся глава св. Владпміра, указательный порстъ св. СтеФана п почіютъ мощп перваго кіевскаго лпітрополпта Михаііла. Зд сь же покоятся останкп Фельд.ліаршала граФа Румянцова-Задунайскаго, Фельд.маршала князя Прозоровскаго, граФОвъ Шереметева н Гудовича; въ Ближней пещеріз почіютъ, соЕровеанымп, мощіі св. Антонія и много другихъ мощеп, какъ въ неіі, такъ и въ другой, Дальнеіі пещертз. Въ лавр похороненъ л^Бтоппсецъ Несторъ.

•строены келыі; псо это оопес но деревянною оградою ІІ такммъ образомъ бьио положено начало Кіово-ГІечерскаго моиастыря , по Печерскому Патерику—пъ 1(Ш г., при ИгуменЗ еодосіи,а подрупімъизіііістіямъпъ 1С58г.,приигуменъ Варлааміі, чтй согласуетсясъсказаніемъ Нестора. Для сохраненія порядка иъвіоиастыp'B, еодосій учредилъ ЧІІІІЪ обиіожптельства по Студійскому уставу, которыіі существуетъ и доныні;, и послужплъ ііріімиромъ для друіихъ русскихі) мопастырей. Въ 1073 г., по отЕрытіи въ Коіістаитиііополі; церквп Влахернской Богоматсри, строителп ея пришли, съ большимъ количоствомъ золота, въ Кіевъ, и заложили въ моиастыріз камеішую церковь во нмя Успонін Божіей Матерп. Оніі пріінсслп съ собою и нкоиу Успепія, находящуюся иыи надъ больши.ми воротами. Церковь была совершенно окоичеиа іі освящена въ 1089 году; около нея выстроены новыя келыі, въ которыя и переведена вся братія. При разрушеніи Кіева, въ 1240 г., Ьатыеліъ, былъ разрушопъ п разграбленъ Кіево-Печерскііі монастырь, и церковь его находилась въ самомъ жалкомъ видъ слишколіъ 200 л1>тъ , до кіевскаго князя Спліеона Ллексапдровпча , которыіі ее возобповплъ п украсилъ: повыя нашествія Татаръ и другихъ пепріятелоіі сиова лншііли ее вс-Бхъ украшенііі и богатстпъ, ;іо тщапіемъ и ревностью настоятслеп н щедрота.міі олагод-Бтелей она опять была возобповлена. Въ 1706 году ГІЕТРЪ I окружилъ ее сі-Бного; въ 1718 году лавра была іістреблеііа сплыіы.мъ пожаромъ: во-Б ея богатства, иконы, рнзніща, тйпограФІЯ, библіотека, сдізлаліісь жертвию пламенп. Попеченіемъ архіі.мандрпта Іоаішикія Сенютовпча и щедротаміі ПЕТРЛ I, церковь была возобповлепа; впосліздствііі же руссьіе Цари и вельможи дізлали разііыя прнношенія, которыми она споиа украсплась п обогатплась. До 1159 г. лавра пазывалась ліоиастыремъ и управлялась іігу.менами; въ ЭТОЛІЪ іоду, ходатайствомъ князя Андрся Боіолюбскаго, игуменъ печорскій Анкіііідпнъ, былъ возведенъ въ архимапдриты, монастырь изъ кіевскоіі мптрополіи нсключепъ, назвапъ лаврою п сд-слаііъ ставроппгіего царскою и коистаіпіінопольскаго патріарха; вь 1687 г. лавра подчппепа московсколу патріарху, потомъ святтзііше.му сіиіоду, а въ 1762 г. повел-Бно счптать ее первою по степени между русскіьми архимандрія.чп; впослтздствіи ей даны еще другія преимущества; пыя лавра управляется мптрополитомъ, іімонующимся і;іеііскіімъ. Въ 1531 году кинзь Коіістантіпіъ Іоапіювичъ Острожскій подарилъ лавръ іізъ своеіі тііпограФІи Т. VI.

Кіевопустынно-Николаезскій конас і ырь, первоклассный, мужскоіі; ііаходится въ Печерско.мъ предміістііі Кіева: одпп относятъ начало монастыря ко вреліенамъ велпкоГі кііягіініі Ольгп, другіе ко вре.мена.мъ Мстпслава. сына Моно.махова;ііа нынтзшне.мъ же мтзстилшпастырь построенъ по сонзволенію царей Іоаіпіа п Петра, пждивеніе.мъ гет.мана Мазепы. Въ немъ, Еро.мъсоборноГі, 3 церквп впутри моиастыря и 2 за оградою. Въ одпоіі пзъ ПОСД-БДНІІХЪ (Св. Нпколая), по сказанію лЪтопіісцевъ, была погребена св. Ольга, до переиесенія ея.гробішцы Владпміро.мъ въ Десятпнную церковь. ЕіевсЕая временная коммпссія для разбора древнихъ актовъ; учреждена въ 1843 г. при кіевскомъ воспномъ, подольскомъ и волынскоиъ генерадъ-губернаторъ, для разбора п нздаиія древппхъ актовъ, хранящихся въ архпвахъ іірисутствеиныхъ .мъстъ и монастыреіі Кіевской, Ііодольской п Волынской гуоерпіГі. Она состоитъ нзъ предсъдателя, его помощника, д-Блопроіізводителя, ДІЗІІСТВІІТСЛЫІЫХЪ и почетныхъ членовъ, сотруднпковъ п корресіюндентовъ. Предсфдателе.мъ состонтъ д^Бйстшіт. стат. COBST. Н. Э. Ппсаревъ; помощнпко.мъ предсТздателя,коллежск.ассес.—баронъС. И.де-Шодоаръ;дТ5Лопроіізводіітелемъ,ордііііар. проФес. универсптета Св. Владиміра Н.Д. Иванишевъ. Д-вйствительные члены: бывшііі проФессоръ того же унпверситета Максіі.мовичъ; ординари. проФес. кіевской духовной академіп Чеховичъ; экстраордіінарп. проФес. унпверситета Св. Влади.міра СтавровскіГі и адъюнктъ того же уииверснтета Селиііъ. Въ кратковре45

Kie — Кіе — 1 мепное свое существопаніе, ЕІевская ко.ммпосія усп .іа уж издать два тома свопхъ трудовъ, подъ заг.іавіемъ:«Памятніікіі, изданные времеиною коммисоіею для разбора древиихъ актовъ» (т. !•—1845, т. 2—1846), и три тетраДІІ «Древностеп» (1846), съ рисунка.мн п поясипте.іыіы.мъ текстомъ. КіевоЕая губернія, лежитъ къ ю.-з. отъМосКОВСЕОЙ, пріімыкая на о. къ Мннской губерпіи, нав.къ.Днтзпру^отдъляюіцему ее отъЧерниговской и Полтавской губериін, на ю. къ Херсонскоіі губ., а на з. къ Подо.іьской ІІ Волынскоіі. Во врелеііа ПЕТРА Воликаго, при обіцемъ разд-Бленіи тогдашией Россіп на губерпіи, въ 1710г., Кіевъ былъ назпаченъ губернскпмъ городомъ; кіевскому гонералъ-і-уберпатору были подчинены Черниговъ, НБЖІІИЪ, Гіереяславль и польская, турецкая п крымская граішцы. Во вре.мена же ЕКАТЕРИНЫ II, въ 1782 году, при раздиіеніи Малороссіи на 3 нам-Бстничества: Кіевское, Черниговское и Новгородъ-Сізверское, къ Кіевскому ііамтзстііичестиу прішпсано 10 малороссійскихъ округовъ, а кіевско.му генералъ - губериатору поручено и главное управленіе Новороссіпскою губериіею. Въ царствованіе ПАВЛА I (1796 г.), Кіевъ, какъ за-ди-Бпровскій городъ, отдтиопъ отъ Малороссіи, п прпчисл на къ пему особая губернія, составленная изъ земель, возцращонныхъ Россіею отъ Польши, а и.менно: ш ъ Польокоіі Украины, Волыни и Подолья, за отд леніемъ ниЕОТорыхъ частей къ Волынской п Подольской губерніямъ, и съ присоединеніемъ другпхъ частей изъ бывшихъКіевскаго и Вознесенскаго паміістшічествъ, уничтоженныхъ въ то.мъ же году.ТеперьКіевская губернія раздБляется иа 12 увздовъ: Кіевскіп, Богуславскій, Ваеидьковскіп, Звенигородскій, Лііповвцкій, Махповскій,Радо.мышльскій,Сквіірскііі,У.чанскій,Черкасскійи Чигирпнскііі. Кіевская губернія занимаетъ 39,554 кв. вер. прострчнства, изъ которыхъ (приблизителыіо) подъ полями 2,004,000 д., подъ лугамп 785,000 д. и подъ лтзсамн 896,000 дес.М^Бстоположеніе губернііі,болыііею частію, отлого-гористое. Вся съвер. часть ея составляетъ продолженіе обширнаго болотистаго «Ползсья»,тяііущагосясостороныМозыря иР чицы. Дв трети Радо.мышльскаго п одна треть Кіевскаго у здовъ находятся гюдъ ітзсами, болотами и низкодолами.ВсБвысоты^ерестзкающія эту губернію, бол е пли меи е въ связп съ отраслями Карпатскихъ горъ и (хотя это не везд примътпо для глазъ) ІІ.Ч-БЮТЪ направленіе съ с.-з. губ. къ ю.-в., какъбы сл дуязатеченіемъ(отчасти) рикъ РОСІІ и Тяс.мнна. Приближаяеь же къ берегамъ Дитзпра вы-

6 — Кіе — Кіе соты понпжаются. Вообще можно сказать о губерніи, что ея восточная полоса сориста и лізсиста, а на противоположныхъ окоиечиостяхъ частыоболотиста и песчаиа;чтоизгибаясь болзе пли ліеиБ съ з. къ в., отраслп Карпатскихъ гг. опоясываютъ почти сачую серединугуб,; что ю.-з. частьпредставляетъ ровную и степную страну,іісключая иемногнхъ мізстъ, отдзляющнхъ притоки Буга отъ притоковъ Дн пра іі,пакоііецъ, что Махновскій увздъ, по вс-Емъ соображеііія.мъ,лолжеиъ быть призііаиъ самы.мъ возвышеины.мъ въ отиошеиіи къ прочимъ. Ю.-з. уголъэтого у зда есты;акъ-бы средняя точка истоковъ всізхъ мелкихъ водъ. Отсюда ручыі и ртзкіі направляются на с, с.-з., в. и ю.,късвоіімъ главны.мъ рькамь ДнИпруи Бугу, илирвкамъ, впадающимъ въ нпхъ. Характеръ береговъ ихъ такъ же перем-Бичіівъ, какъ и самыіі пхъ путь. Вообще, одиакожъ, лшжно принять, чтовсв верховья р-Бкъ болотпсты; всиизвороты пхъпас.ІІ.МІЗЮТЪСЪЛЪВОЙ стороны значительно возвьші нпые берега, а прп уклопахъ. къ в. правые берега выш лввыхъ. Весиою, въ ыіБстахъ,ие защнщепныхъ высотами, разливъ долго поіірываетъокрестности и ііаноситъ и.мъ зиачителыіый врздъ. Изъ р къ, прогекающихъ по губерніи, за.мізчательпы въ промышленно.мъ отношеніи: ДнСпръ, Припеть, Тетеревъ (сплавпая), Ужъ (сплавпая). He сплавпыя р-вкн: Рось, Тнсь.мииъ и Горькііі-Тикнчъ, Ирпень, Стугпа и Кросна, за.м-Ечательны по множеству прішодп.мыхъ и.ми въ д-впствіе мельницъ, а р-Бчка Сііпюха — (па южной граішц У.манскаго j-Езда) по изопилію въ берегахъ ея жерноваго ііа.мня. Озеръ болыішхъ. н тъ, а .малыя, образовавшіяся отъ мельничныхъ плотинъ, паходятся почти при каждолъселеніи. Сухопутныя сооощенія въ гуоерніи, кро.м-в не.мноінхъ дорогъ, идущихъ вдоль. Дп-спра п пролеіающихъ черезъ Пол сье, вс-Б вообще удооны для движенія транспортовъ; водяной же путь по ДпБпру еще бол-Бе способствуетъ промышлеіиіости, еообщая губерпію съ моря.ми Балтійскимъ и Чернымъ. Кли.чатъ въ Кіевской губеріііи вообіце благораствореппып: въ апръп; уже распускаются растенія; л-Бто иріятное, но иногда жары доходятъ до 37°. Морозы начинаются въ ноябри, а въ начал-в Февраля снъгъ уж сходптъ. Должайшій деиь въ Юев бываетъ 16 часовъ, 11 минутъ іі 30 секундъ. Жнт л й въ гуоерніи 1,500,000 об. п. На кв. версту прпходится по 38 ч. об. п. Въгуберніи 12 городовъ, 83 м стечка. Дворовъ: въ городахъ до 4,700, въ л-Бстечкахъ — 26,700, въ деревпяхъ — 144,700. Хіибопашество составляетъ главнып предметъ за-

Kie —Kle

—

707 — Кіе - Кіе туръ заміічательны: сукоиныя Фабрики, въ м^нятія жителеи.Почпаземліі no вс хъ среднихъ или степныхъ уБздахъ, наодннъ аршинъ г.іу- стечк Хабномъ (Радомышльскаго у зда), и биною,соотоіітъ нзъ чериозема жирпаго и вяз- въ Таганч (Богуславскаго уіізда); Фаянсовая .иаго спойства. Открытые пески показьжают- и ФарФоровая — въ Межигорахъ , и вновь ся въ южной части Зііешігородскаго и въ во- учрежденпыГі сахариыіі заводъ, въ м-БстечЕЪ сточной Чіігирііііскаго ут.здовъ, итянутся вер. См лой. Вс-вхъ Фабрикъ и заводовъ въ Кіевна 40 къ херсонской границіз. Въ Ніевсномъ скоіі губ. считается до 120; они занимаютъ у здъ свверная часть п счана п бо.іотпста, постояпно до 1,500рукъ. Topгoвля,кpoм1;IICчисредняя черноземна.Вообщ зеімля (кромъпри- cлeIIllыxъ предметоиъ про.мышл нностп, про легающей къ Полізсью) безъ ВСЯЕІІХЪ особен- изводптся ещо кожа.мп, лошадьміі, коиопляныхъ усилій пудобр ніядоставляетъ въ изоби- нымъ масло.мъ, поташо.мъ, табакомъ, льномъ, ліи всв цродукты. Влнзость къ ОдессБ и боль- щетиною, смолою, дегтемъ, колесами, осями и шія требованія на пшеніщу заставляютъ хозя- т. п. Оптовый сбытъ продуктовъ землн и реевъ предпочтителыю сЕять этого рода хліібъ. месленныхъ нзд-Блій производится вц-Ь гуЕго сбываютъ до 500,000 четверт іі;впрочемъ берніи посредствомъ Дпііпра или гужевымъ въ Пол сьз и въ пологтз между Чпгирпномъ, траиспортомъ въ Бердичевъ и проч. торговые Крыловымъ и Днзпромъ, по иеудооству грун- города. ІІрішъчательнЗйшая ярмарка — Крета, никогда н стзютъ пшепіщы. Въ Вогуслав- щенская, въ г. Кіев ; она продолжается съ 7 ско.мъ у зд въ окрестностяхъ села Сахновки яішаря по 1 Февраля; ПОІПІІЦИКИ Кіевской и сожителіі почти вовсе не занимаются хл бопа- сидствеипыхъ губерній пользуются ею, діежду шестводіъ,но ростятъ таоакъ, изв-Бстный подъ прочп.мъ, для совершенія продажъ и покупокъ назван. «Сахновскаго». Хлвоопашцевъ въ гу- нодвижнмыхъ ИМ-БНІІІ, разныхъ актовъ и сд-Бберніи, приблизительно, числптся до 630,000 д. локъ. Гербъ Кіевскоіі іуо.: въ голубо.мъ полі; Винокурепіе составлпетъ важн-Біііиую промыш- Архангелъ Мііхаплъ, стояіцій на горв въ доленность посл хіізбопашества. Вино расходит- сп хахъ, съ непокрытою головою, въ правой ся на М-БСТ-Б нлп распродается въ ближаГішихъ руісБ держіітъ мечъ, а въ л воіі щитъ. — К. г. м-Бстечкахъ. Въ Херсопъ, Нпколаевъ и др. го- управляется по общеіму учрежденію; по аппсрода идетъ до300,000 вед ръ. Жптелп ПОЛ-БСЬЯ ляціп п ревпзіп гражданскихъ д-влъ подчииепочтп исключіпелыю заппмаются торговЛею на2отдТ5ленію2департаліента правіітельствук>Л-БСНЫМИ пропзведенія.мп п жел зпылп орудія- щаго еената: по уголовнымъ д ламъ — 2 отміі,добываніемъ дегтяиперепродажеюсоли. Къ дилепію 5 департамента. По частному р кчерноморскимъ портамъ сплавляется ежегодно рутскому набору принадлежитъ къ западной до 36,000 брусьевъ и до 20,000 саж. дровъ. Ов- полосв государства; по земскимъ повинноцеводство п скотоводство, кроміз небольшоіі ко- ствмъ—къ 2 разряду общей системы; по крилоніи олизъ Махповки, далекн ещеотъ тогосо- постнымъ пошлинамъ —ко 2 классу; по отоплевершенства, котораго достигаютъ въ южныхъ нію — къ южиоГі полос ; къ с.-петербургской губерніяхъ. Рогатаго скота сбываютъ въ Во- главп. пробирн. палат ; къ округу кіевскаго инлынскуюгубернію и царство польско до 35,000 ститута благородныхъ дъвицъ; къ 4-му ЛІІСНОштукъ. Конскіе заводы у пом щиковъ вовсе му вице-инспектору. незначительны. Шелководство, несмотря на блистательные опыты нЪкоторыхъ частныхъ лпцъ, им-Бло столь же мало посліздователей, какъ и разведеніе винограда. Начало шелководства въ губерніи относптся ко времепамъ ПЕТРА I, который въ 17-24 г. построилъ въ КіевБ, на Подол-Б, до.мъ для развода шелковыхъ италіянскпхъ червей и развелъ садъ тутовыхъ деревьевъ. Садоводство п пчеловодство пезначителыіы; зам чательнізишіе сады: Александрійскій графа Браиііцкаго, близъ Б-влой Церкви п Царицынскій, блпзъ г. Уманя. Плоды родятся въ изобиліп; восооенности зд сь много грецкихъ и каштаиовыхъ ор-вховъ; послидніе впрочемъ безвкусны; кіевскія варепья (воеобенности сухія) развозятся на зяачптельную сумму по всеп Россін. Изъ мануфак-

Кіевскіе соборы: / со^о/^Ъ былъ въ 1051 г. при велпкомъкняз Ярослав Владиміровпчі;, о рукоположеніи всероссійскаго митрополіта Иларіона.— И с.оборъ былъ въ 1147 г., прп великомъ княз Изяслав-Б II Мстпславич , н состоялъ изъ 6 еппскоповъ. На немъ опредълено рукоположнть въ митрополпты Ківву и всей Россіи Кли.мента, смоленскаго схіишігеа, не с.мотря на возраженія НііФонта, епііскопа новіородскаго, которып не соглашался поставлять въ Россіи митрополита, безъ спошенія съ констаитинопольскимъ патріархомъ, чтобы черезъ это, какъ выражался НИФОИТЪ, «не отпасть отъ усыиовлепія восточнаго купно и Божія».—/// соборъ, по свид тельству Пращпцы, былъ въ 1156 г., прп .мнтрополііті; Копстантин , протпвъ еретпка ІІартпиа, который

Kie — Кіе

—

708

оылъ родомъ Армянииъ. Осуждвпіе, пропзііосеііное этимъ соборомъ иа Ыартііпа, оиравдано вонстаитиііопольскіімъ соборомъ м раскапніемъ самаго вретика ігь 18 пуиктахъ ово го уч нія. Мартинъ, не смотря па эго раскатііе, не бы.іъ разрВтсііъ огъ клятпы, іГотолу чго не отказадся отъ диухъ главъ своеіо лжсученія, онъ остадся пеіірсп.іопнымь пъ спздующемъ заблужденім, іьмвино: »і!0 ІпсусТ) ХрііСГБ одно естестио,и пірть Еіо прітесена съ пвба». Такъ-мкъ Мартинъ пыдавалъ себяза родотвеинпка констаптиномольгкаго иатріарха , то сго отоолали въ Конотаітімополь, гд о п ъ , no соборному опредіілеііію, былъ сожженъ па і.оітрг;. —[V, въ 1157 г., при ммтр. Констаігтиіз, втбричнона Мартина срстіи;а. — F, въ 1159 г., па еодора, сппскопа ростовскаіо.— //, ві>1284і'-, прн велик. і;н. Диімитріи II Алеіісаплроиичіз и при митрополигв Максп.м-Е, a no кпко.му случаю — н ИЗВБОТНО.— ///, въ 1594 г. пріі і;іевсііо.мъ іиитрополитБ Михапль РОІОЗІІ, о р/ишепіи согласія на Уыію.— VIII, иъ 1640 г., прп патріархТ. ІоасаФЪ и царі; Miixaii.il; содоровпчіі, о церковныхъ д1>лах7>.—IX, въ 1685 г., при ГІЕТРІ; I и патріархіз Іоаки. іі;, о пзбраніп іііевскаго ммтрополита и опосгаилеіііііеі'орусскиміі сіпісьопами.

Кіе — Кіе

горскал Чернуссг,ая и 2) ОпуФріевская Іипяв-

екая ІІЛІІ Липлянская. КІевскІЙ напввъ. Такъ ііазываетсяодіиіъ пзъ чаиізвовъ, употрсбднемыхъ въ пашей прапосланиоіі Церквп пъ пастояіцеи вро.мя, пото.му что опъ получплъ свое пачало въ Кіов . Этп.мъ нап вомъ совсршаетсн у пасъ посліздоваиіе погребенія и лиогія другія цорковпыя П^БСИІІ, которып поются въВелнкііі ііосіъііпалитургіи. Кіевское великое ккяжество; получило отд лыюе бытіе отъ прочпхъ русскихъ земель ш. 1054 г. и существовало до 1169.г., нли до взятія Еіева войскаыи Андрея Боголюбскаго, посліз чего столпца вблпкаго кііяжоства перешла въ суздальскіп Владп.міръ-на-Клязь.міз. Въ ПОЛОІІІІІПД XI вііка кіемскій князь былъ главою всел Русп, кроми Иолоцка. Ярославъ передъ ІІОНЧІІНОЮ разд лнлъ ВСЕ свои зе.млп между 5 сыііовьями; Изяславу далъ велнкое княжество Кіевское съ Новгородомъ; Святославу княжество Черіии-овское, П|ІІІСООДІІІІИВЪ сюда Ростовъ, йіуро.мъ и Тмутаракаііі>; Всеволоду назначплъ Переяслаиль: Вячеслапу — Смоленскъ; Піорю—Владимірско-Волыііской княжество. Полоцкоо кішжестио составляло пезависммое владвпіо въ родъ Рогн-вды: та.мъ ішяжилъ правнукъ Рогпізды Всославъ Врячославичъ (см.). Кіевскій - МихаЁловскій (Златоверхій) шуш- Для П|)едупрешдеііін мождоусобій, Ярославъ СКОЙ шонастырЬ; ііаходптся въ старомъ Кіоігі;, у.модплъ сиопхъ дТітеп, чтооы они храиили едиблизъ городовом іірііпостіі п ілевскаго СОФІМ- ііодупііе и ііовііпоііалпсь старшему брату Изяскаго ка едралыіаіо сооора; основанъ 1008 ю- славу Кіевскому, которыіі долл;еііъ былъ застуд а , святы.мъ АІихаімомъ, первы.мъ мнтромо- пать и.мъ МІІСТО отца. Но желаніе Яросдава лито.мъ кіевскпмъ. Сиятоп Мпхаплъ соорудилъ не ПСПОЛІІІІЛОСЬ и слТідстпіемъ разд-Бла Русн гіервоііачалыю деревяіпіую церконь во имя Ар- было: ііостепеіпіое падепіо достоіінства велнкохистратига Ыихаила; ВМІІСТ иея^мослъдс ГВІИ, Бняжоскаго престола, общее ослабленіе ВСБХЪ кіевскііі князь Свяіомолкъ Іізяславіічі. (по сня- вообщо русскпхъ княжостиъ и порабощеніо томъ і.рещеіііи ЛІпхаплъ), іюздвигъ ка>іеііііую ихъ 'Гатарами. Старшій сынъ Яросдава, Изяцерковь, внутрениость котороіі украсплъ му- славъ (1054—1078), былъ человтзкъ добрый, но сіею, а главы покрылі> ііозлащенпымъ лпсто- слабыГі характоромъ; иапротіівъ того, Святоиы.мъ желизомъ, отчеіо моішстырь и получіиъ славъ Черпиговскій отличался умо.мъ, храназваиіе «Златовсрхій». Около того же вре.мсміп бростыо іі честолюоіс.мъ; Всеволодъ переяславкіевскій кпязь Мспіславъ Мопомахъ посгроіілъ скііі находплся подъ ііліяиіемъ Святослава. Вседругую камоппую церковь, во п.мя еодора Ти- славъ полоцкіГі, желая расііростраіпіть свои рона.въкоторой п былъ самъ погребопъ II-ІО г. віад нія. папалъ па Новгородъ, но былъ отЭта церкові>, візроятію, разруміеііа вовремя Ііа- ражсігь и прпведепъ ВЪ Кіевъ въ оковахъ; тыева пашеогвія. Ныігь віідно только ея осно- вшгежъ Кіевлянъ, оііасавпіпхгя иападепія Поваиіе внутри йіонасгыря, у восточпоіі оіра- ловцовъ, доставилъ кіевскую коропу Всеславу, ды. Настоягельстио иъ моиастыр , съ самаго хотя пеиадолго ; потомъ Кіовомъ онлад лъ основанія по 1732 годъ, было пгу.меиское, a Святославъ Черииговскій, a no смерти его въ это.мъ году учреждепа здізсь архпліапдрія; кіевскій ііреотоіъ персшолъ къ Всеволоду Певъ 1786 г. кіевскій Мііхаііловсі;ій ишнаігырь реяславско.му, Еоторыіі доброволыю уступилъ прпчисленъ къ 1-му классу; съ Ібоктября 1199 его Мзяславу, no съ тіз.мъ, чтооы дізтп Святоонъ назначенъ ыт.сіоп])еоыііаиіе.,чъ впкарія слава былп отстрапепы отъ отцовскаіо паслъдкіевской митрополіи, епііскопа чіігіірііпскаіо. ства въ Черниюв-Б , которыіі долженъ былъ Къ пе.му приііадложагъ д м и і у с т ы т і : IjKjiacno- перейтп во владізніе Всеиолода. Оодтзлічпіыо

Kie - Кіа

— 1 )9

—

Кіе — Еіе

внязья: сынъ Вечеслапа Смолепскаіо, Ііорпсъ; вм стіз съ ніімъ замаиплъ Василька въ Кіевъ сыпъ Игоря Волыпскаго. Давидъ; сыиъ Свято- и приказалъ тамъ выріізать ему г.іаза: это слава Черіііігоискаго, Ологъ съ братья.мп, собра- з.іодт.яніо ужаспу.іо ВСБХЪ князсй. Владиміръ лись въ Т.мутарапаип, іюоружились, и ланявъ Всеволодович7) п Олегъ Свягослапнчъ осадилп Половцевъ пошли противъ дндеіі. Всеволодъ Кіовъ, но престарізлая мать Мопомахопа съ былъ разоитъ и п жалъ къ Изяславу, который міітроііолитомъ кіевскимъ явиласі. въ станъ посітізшно собра.іъ войска. Произошло кро- СОЮ.ЧИІІЕОВЪ и умоляла ихъ не иачинать сновопролитііов сражепіе прм Нежатііігв-НнвТз. Во- ва междоусобиоіі воГіны. Велнкііі кпязькіевскій, рисъ былъ разбитъ и лиіиплся жнзпп, по и ве- слаіая всю впну иа Давида, обязался наказать лпкій киязь кіевскій получилъ также смертель- его и заня.іъ Владн.мірскую область, а потомъ ыую рапу (1078). Гіо копчинТ)-Изяслава, стар- вздумалъ овладчзть и осталыюю частью Волыши.мъ въ ПОКО.ІІІПІІІ Ярослава и ве.иіЕіімъ кпя- ііп. Онъ соедпиіілся съ Веііграмп и пошелъ з мъ сдтзлался Всеволодъ ІІереяславскій; 15-ТІІ- иа Васм.іыіа н Володаря Росіислаііичен. Венлътне его правленіе озпамеиоваио діеждоусоб- гры, опасавшіеся усплепія ВОЛЫНІІ,ОХОТНО прппымп воіиіа.мп (1078—1093), которьиъ впиов- ияш участіе въ.междоусобіяхъ; ио этотъ,союзъ нпко.мъ былъ болыиею частью Олеіъ Свягосла- Венгровъ съ Спятополкомъ паставилъ Давида вичъ, пе терявшііі надежды отпять у вслпкаіо Иіоровпча и племяпшіковъ еіо, Василька u Володаря, п|)іі.мііриться между собою. Мужественкиязя свое родовое иасліздіе, Чершіговъ; ооще бъдствіе увеліічіівалосі еще иаоъіа.мп ІІолов- -иыГі Володарь одержалъ р шнтелыіую побъду цевъ 11 краГінимъ безпорядко.мъ правленія: боя- падъ Веиірами; для прекращенія распрей соре своевольствовалп; въ судахъ не было прав- зваиъ былъ новыіі съізздъ князоіі блпзъ Кіева, ды; тіуны (судыі)I'paoiun подсудп.мыхъ; іорода въ 1100 году. Между-тіз.мъ Новгородцы прии селенія страдалп отъ тнжкнхъ палоговъ. Въ знали себіз па кііяженіе Влади.мірова сына, тако.мъ положеіііп остались дтзла по коіічііпіз, Мстислава, къ которо.му былп очень прнверВсеволода, въ 1093 году. Старшпмъ изъ впу- жоны. Святопо.ікъ ХОТБЛЪ выгпать Мстпслаковъ Ярослава былъ сыпъ Изяслава, Свято- ва u отдать Новгородъ кому - нибудь изъ свополкъ Изяславичъ; за нпмъ сліідоваліі, постар- пхъ сыіювой, по не успБ.іъ въ этомъ и умеръ шпиству: Олегъ Святославігіъ, Владп.міръ Все- чрезъ два года ПОСЛБ зііа.мснитоп побъды володовичъ Лопомахъ , Давидъ Игоревмчъ Во- надъ По.швцамп, на берегахъ рБкп Салы. По лыіісі;іГі, (родъ Вячеслава Мрославпча СІмолсн- с.мертп С.вятополка ІІ,'старішімъ въ род Яроскаго пресикся смертію еіо сыпа, Борпеа); с.іава былъ О.іегъ Спятославіічъ Чсрііпговскііі, ііакоиецъ сл-Бдовалп дтзтп Ростислава Тмутара- а за нпмъ Владиміръ Всоволодовнчъ Моноканскаго: Володарь п Васплько. Кісвсгое велп- махъ; с.іБдоватрЛыю.по старшинству, кіевсгліі коо княжество досталось Святополку II, какъ ве.іико-кііяжескііі престолъ до.іжепъ былъ пестаршему въ роді; Л[)0слава (съ 1093—1113), pefirii къ Олеіу Святославичу, но Ол і ъ былъ ЕИЯЗЮ хптролу, і;()ііа|)ному, жестокому; еіо пра- ужестаръ и с.іава послтздняго похода иаПоловвлеыіеознамеиоиаио ііовымп смягеііія.ми и меж- цевъ оыла всБ.мц мріиііісываема В.іадиміру доусобія.мн. Для прекращепія ихъ Владшііръ Моно.маху, которыіі притомъ ужо ІГБСКОЛЬКО Моиомахъ уоіідплъ ВСБХЪ КНЯЗСІІ собраться па разъ явля.іся пріімнрптелемъ князей. По атокпяжескій СЪ-БЗДЪ въ Люоеч (1097). Тамъ по- му Кіевднне , уто.млоііные безпрерывііыми ложплп раздБлпть ВІІОВЬ мііролюбіпю вси кпя- с.мутамн при СвятополкБ II , p'Biuii.iiioi. саженія. Святопо.ікъ II получплъ велпкое кпнже- мп себБ избрать на престолъ Мономаха, на ство Кіевское; Олегъ Святославичъ съ братья- твердость и благоразуміе вотораіо можпо бымн—Чершіговъ: Владпміръ Мономахъ—отцоп- ло положпться. Оии собра.іп народпо виче, и ское иасліздіе, 11ере.мыш.іь и ещо С.мо.іемскую объявіі.іп, что lie будутъ поіииюваться нико.му область; Давпдъ Игоревпчъ — владіініе Влади- врОМФ В.іадиміра . В.іади.міръ охотно псполмірско-Волыпское, no п все: другая его подо- иплъ же.іаніе Кіевляпъ и въ Г2-ти-л-Втііее свое Dima, кііял;ества Теребовль н Пере.мышль, до- кііяжеиіе(съ1ПЗдо 1125 г.), успокоивъ Россію сталпсь пхъ племянііцка.мъ Васпльку н Во.іо- отъ леждоусооііі, успізлъ внушнть уважепіо ьъ дарю Ростиславііча.мъ.Кпязья цізловалпкрестъ, себіі въ кпязьяхъ и пародБ. Мояомахъ утворчто оудутъ жить по.братскіі п клялпсь возстать дплъ в.іасть своего до.ма почти падъ всею Роснатого,і;то парушптъ договоръ. Носпокопствів оіею. По его завТицаііію,ііа престолъ вотуіпиъ продолжалось педолго: коварпыіі Давидъ Піо- старшііі оіо сынъ, Мстпславъ 1 (см.), кияживревпчъ, желая овладізть всею Во.іыіи.ю, ріішп.і- шііі 7 л-Бтъ (1125 — 1132). Мстнславъ, модобся погубііть свонхъ пле.мяншіковъ; вооружнвъ ио свое.му отцу , умБлъ удержать въ повиведикаго киязя противу Ростііславіічеіі, онъ повеііін своихъ родствешіикові), и мирію ум.

Kie - Кіе 7 въ 113"2г.; no его заіпзщанію, иелико-кнпжескій престодъ занятъ бы.іъ его братомъ, Яроподкомъ II. Дв-Бналцати-ліітнее правленіе Мопомахово и се.ми-л-Бтнее княжеиіе его сына, Мстислаиа I, утверди.іи б.іагосостояіііе Россіп и досгави.ііі уваженіе кіевскому велико-кііяжескому престолу, по все нзм-Бніиось при слабо.чъ Ярополк-Б Владіі.міровичіз: Новгородъ,Полоці;ъ н Псковъ пріо&різліі ііезаитісп.мость; союзъ князвй Мономахова дома распался, и безпрерывныя междоусобія снова началп т рзать южиую Россію. Ярополкъ I! (см.) княжилъ 7 хътъ (съ 1132 до 1139 года); тотчасъ послі; еіо смерти, Всеволодъ Ольгопичъ овладізлъ Кіево.мъ; велико - княжеское достоинство перешло шъ Монолахова дома въ домъ Олега Чорііиіовскаго. Вс володъ II (см.) кияжилъ 7 л тъ (съ 1139 до 1146 г.). Этотъ хитрыіі сыпъ Олега Чернпговскаго, достнгпувъ кіевскаго престола, хотълъ оружіе.мъ и политикою утвердить его въ своемъ домъ; ему насл-Бдовалъ братъ oro Ilrojjb II. Игорь Ольговпчъ едва вотупнлъ на кіевскій престолъ, какъ возбудплъ протипъ себя иеудовольствіе народа. Кіевляпе вошли въ сношеніе съ хитры.чъ и мужествоіиіымъ волынски.мъ князе>іъ Изяславомъ Мстис.іаничемъ. Этотъ отважныіі впукъ Мономаха явплсн подъ стБнами Кіева; Игорь былъ разбитъ, взятъ въ пл нъ и постриженъ въ мопахи (въ 1146 r.), а Изяславъ II вступилъ иа кіевскій велико - кияжескій престо.гь. Изяславъ II (с.м.) нізоколько разъ терялъ Кіевъ, потомъ опять пріобрі;талъ его и такпмъ'образо.мъ княжи.іъ до 1154 года. Онъ ИМ-БЛЪ .многихъ враговъ, и едиисгвенно своему мужеству п прпвязаітостп Кіевляпъ былъ обя.іанъ вснкій разъ ііозвраіценіемъ престо.іа. Наконецъ видя невозможность удержатьсн на немъ проіпвъ могущсственпаго Юрія Владиміровича, опъ продложплъ веливо-княжескій престо.гь пр старізлому и с.іабому своему ДЯДІІ, Вячсславу, подъ именемъ котораго продо^жалъ управлять Кіовомъ до своей смерти, въ 1154 г. Вслидъ за нимъ ум. п престар-Б.іым Вячеславъ. Тогда Юрій Владиміровичъ До.ігорукій, какъ старшій въ род-в, предъявилъ свои права на ішліікокііяжесші простолъ1!! заня.іъ Кіеіп,, гдт> княжилъ то.іько три года (съ 1154 no 1157). Ни кпязья, нинародъ не любили его. Кпязь ВОІЫІІСМІІ Мстпславъ II, сыпъ Изясдава II, объявплъ, что не признаетъ Юрія велпкпмъ князе.мъ кіевскимъ. Черніиовсків князья соединіілись съ Мстисдаво.мъ Изяслаипчелъ; повсюду пачаліі вооружаться. Вътакихъобстоятельствахъ умеръ Юріи Владиміровпчъ Долгоруий, въ 1157 году. По смерти ГОрія, СІІЛЫГБПШІІМЪ изъ

0 — Кіе — Кіе южпыхъ русскихъ кпязеГі былъ Мстиславъ II, кпязь волыпскій; хотя Кіево.мъ овладізлъ-былокпязь чернпговскіГі Изяславъ II!, однакожъ .Мстнславъ II вытізсни.іъ его оттуда п, уважая право старшииства, ие запялъ кіевскаго престола са.мъ, а передалъ его старше.му въ род-Б Мономаха своему днд , Ростпславу Мстиславпчу, кпяживше.му въ Сиоленск . Ростиславъ Мстиславпчъ (см.) княжилъ 8 л тъ (съ 1159 до 1167). Первыо два года его правленія озиаменованы междоусобія.мп; въ пос.п;днія шесть лтзтъ все успокоилось. СндьІІ-БЙШІІМЪ протіівііпкодіъ великаго князя быдъ киязь черішговскіи Изяславъ III, но мужествеііпым пло.мяпникъ Ростислава, Мстиславъ II, объявлениыГі насЛідіпнюміі піевскаго престо.іа, поддержалъ своогодядю. Різшптелыше сраженіе подъ Ьізліородо.мъ окончи.іо мождоусобіе Енязей, въ 1161 іоду; въ это.мъ сраженіц Изяс.іавъ получшъ смертелыіую рану; побзда оста.іась иа сторон Лстислава II, и съ т хъ поръ великій князь кіевскій Ростиславъ Мстиславичъ не тгвлъ болтзе соперііиковъ. Миролгобіе п кротость великаго князя пріобріии ему всеобщео уваженіе, дажо сыиъ Юрія В.іади.міровича Долгорукаго, Андрей Боголіобскій (с.м.), враждовавіиім прежде съ вел. кпяземъ, при.мпріілся съ Ростпс.іаво.мъ Мстиславичемъ и нисколько его не тревожилъ. Но когда Ростиславъ у.черъ (in,1167) и племяпНІІКЪ его Ыстнславъ II Изяславичъ заиялъ кіевскій прсстолъ, то Аіідреіі Боголюбскій прпнялъ різшителыіое. ишъреше прпсоедіінить Кіевъ къ свопмъ в.іадБпіямъ: всіз области Андрен Юрьевпча вооружмлись, и спльная рать, подъ предводительствомъ его сына, Мстпслава, двпнулась на Кіевъ. Ыногочис.іенность суздальсііихъ воискъ не лишііла веліікаго киязя кіевскаго присутствін духа: дііа дпя Мстнславъ II отчаяііпо бп.іся съ пепріятеле.мъ, иа третііі депь Суздальцы посторжествова.іи: 8-го .чарта 1169 г. Кіевъ бы.іъ взятъ приступо.мъ н разіраблсчіъ побіідптелн.міі Ьратъ Андроя Бого.іюбскаго Г.гіібъ Юрьевичъ, былъ провозглашоиъ уд лыіы.мъ князомь кіевскпмъ, въ завпсимости отъ Андрея Ю|ч>евича; великое княжеетво переш.ю во Владіі.мі|)ъ-ііа-К.іязьм . КІевъ,губернскій іородъ, съ кр постыо 1-го класса, одипъ пзъ древіііііішііхъ с.іавяііскихъ іюродовъ , п когда столмца всея Руси , пото.мъ главныГі городъ восводства и Украмііы; ложптъ въ 896 в. отъ Москвы п въ 1245 в. отъ С.-Петербурга. По сказапію Нестора, св. апостолъ Аіідреп, проповіздуя въ Скп ііі христіанство, поставн.іъ крестъ па кіевскпхъ горахъ п предсказадъ будущую славу этого города. —

Kie — Кіе 711 — Кіе - Кіе 0 6 ъ осиованіи Кіева существуетъ мпого мн - Адамъ Бременскіи, современиіікъ Ярослава, ній и много преданій. — Несторъ прпппсыва- называетъегоглавиымъ украшеніемъ Россіи и етъ основапіе его Славянамъ, Полянамъ, нмен- дажо вторымъ Константинополемъ. Въ 1017 но тремъ братьямъ: Кію, Щеку п Хориву, и го- году ббльшая часть Кіева истреблена пожапоритъ, что отъ имени перваіо, этотъ городъ ромъ, и въ то.мъ же году онъ взятъ и ограби по.іучнлъ свое наавапіе (сл. КІЙ); Стрійков- ленъ польски.мъ короле.мъ Болеславомъ. Велнскіи ппшетъ, что по мн иію іпиюторыхъ, Кі- кііі ЕПЯЗЬ Ярославъ распространнлъ Кіевъ, евъ основанъ въ 430 г.; въ пскопскоіі спнодаль- обвелъ его ка.меііііыми стіінаміі, названъ главной л-Бтописи XV йіи XVI візка, утверждастся, иыя ворота «Златы.мн»; построплъ новую церчто Кіевъ основанъ, будто-оы. въ 854 г.: Тати- ковь Св. СОФІИ, украсплъ ее золото.мъ, серебщевъ ду.маетъ, что названіе Кіевъ н.ш Кпвы — ромъ, муссіею п драгоціінны.міі сосудами.и посарматское н значитъ іоры: онъ, кажется, не строплъ моиастыри Св. Георгія п Св. Ирпны. в^Бритъ сказанію Нсстора о трехъ оратьяхъ; Въ 1124 г. сплыіыіі пожаръ, продолжавшінся Щербатовъ, паходя имена Кія, Щека u Хори- два дия, обратилъ въ пепелъ ббльшую часть ва арабски.мп и персидскпми, заключаеть, что города, .мопастыри, около 600 церквей и всю Кіевъ построенъ Гупнами; Реііиапъ утверж- жидовскую улнцу. Въ 1204 г. Ольговпчи п Рюдаетъ, что онъ осмовапъ Гота.ми: CJOBO Кіевъ, рпг.ъ, еъ Половцами, овладтзвъ пмъ, разорилп no еіо мпЕнію, Фіііпіко-Арабское п означастъ н разграбплн его, такъ, что онъ падолго лпшпл«ліобп.мое, радостиоем сто»; Болтіпіъсчіітаетъ ся своего богатстна : въ церквахъ пе осталось оснсшателяші Кіева Аваровъ; Байеръ, желая у- ни одиого сосуда, піі одной пконы съ окладо.мъ, твердііть истпну Несторова сказанія, выводплъ ни одной драгоц нности нрежнпхъ князей. — что Кііі, нмя готскаю королн Кнпва. Копстап- Въ 1240 г., Батыіі, посл* кровопролптноп бпттинъ Ьагрянородныіі, описыпам Кіевъ, назы- вы, овладтзлъ Кіевомъ п разрушнлъ его. Тогда ваетъ еіо Кіово.мъ. пріковокупляя, что онъ на- древшіі Кіевъ псчезъ н а в и к п ; въ XIV и XV лывадся Са.мватасъ. Наконецъ проФессоръ Мо- СТОЛТІТ., оиъ лежалъ въ разваліпіахъ; иып рошкипъ, соображая изпъсгін 1Ч'родота о Дп - шпііі Кіевъ пе п. ветъ и т ті своего прежпровско.мъ боіато.мъ город-Б ГелоігБ, съ извъсті- пяго велпчія. По взятіи Шева, въ немъ господями рнмскпхъ піісатслеіі, доЕазывастъ, чтоса- ствоиадп хапскіе баскакп; въ 1249 г., опъ огмоенмя І'елонаестыісревод7,іімоііп Кіева (Дре- даиъ былъ хапомъ Алексапдру Невскому, а въ вянъ-градъ, по выражепію Нестора, отъ слова 1320 году, послъ побтзды Гсди.мііна надъ рускій, палка, дерево), н сліідоватс.іыіо Кіевъ суще- скпмн князьямп, иа р. Ирпони, "подпалъ подъ ствовалъ уже во вре.мепа Геродота.Кіевсків По- власть Литовцевъ п падолго остался подъ пхъ ляне (древпіе Georgij часто былп іірпттзсняе.мы владычествомъ. Въ 1482 г. кры.мскій хапъ Ыенвоинственііы.ми Древляііамн (Геродотовскіі.ми глн-Гнрей, во время своего набъга на ПольНуіаеі) и иаі;онецъ сгали п л а п п ь дань Хоза- шу, сжегъ п опустошилъ его, и прпслалъ Іоанрамъ. Въ 864 г. двос цзъсподвііжіпп.овъ Рюрнка, ну III золотыо дііскосъ и потиръ Софіііскаго АСЕОЛЬДЪ и Дпръ, встрктили на гіутп евое.мъ въ соиора; съ этого времспи русскіе государп Константпнополь, Кіевъ.которагоімирныежпте- началн до.могаться возвратмть Кіеігъ Россіи, ли п.іатіші дань Хозара.мъ, оііладііліі имъ й пача- но всБ пхъ стараійя были иапрасны; въ 1569 ли въ иемъ господствовать, подъ имене.мъ рус- году онъ присоедііненъ къ Полыіпз. Въ 1650 скмхъ князей. Въ 882 г., Олегъ уоилъ Аскольда и году ХМТІІЬНІІЦКІГІ съ казака.міі завлад-влъ КіеДнра, овладізлъ Еіовомъ, переиесъ въ него вомъ, и хотя въ слъдующемъ году Мнушъ свою столпцу н пазвалі. его матерью городовъ Радзнішллъ отпялъ его у казаковъ, ио вскоріі русскихъ. Съ этого вро.меііп исторія города Кі- царь московскііі занялъ этотъ городъ свопмъ сва слииается сънсгоріеіі кіевокйго кияжества воііскомъ, а въ 1667 г. всл'Бдстві аидрусовска(см.). Въ царствовапіе св. Владпміра, Кіевъ до- го мпра, опъ былъ уступленъ Россіи, спачала стпгъ самаіо цв тущаіо состояпія. Принявъ па два года, пото.мъ въ 1686 г., по гржпмалсв. Брещеніе (988), Владпміръ украсплъ Кі- товскому договору, павсегда. Подъ правленіевъ хріістіаискіі.ми храмами: въ это прсмя емъ же русскихъ государей Кіевъ пачалъопять былъосііоваііъмонастырьвонмя Архпстратпга позвышаться. Въ царствопапіе ЕКАТЕРІПІЫ II Мнхаила, церковь Св. Василія, п наконецъ вънемъзаведеныііародііыяучилііща:въ 1811 г. ка.меішыГі хра>іъ во имя Боголатерп, получив- открыта гп.мназія; въ 1819 г. преобразована шій ііазваніе Десятііііпаго (см.). Нъ.мецкій ліз- духовиая академія; паконецъ, прп И.МПЕРЛТОтописоцъ Дит.маръ увъряетіа, что въ Кіевтз, р-Б НІІКОЛЛ-Б I въ Кіевтз открытъ упивер«граді; велпкомъ», паходилось тогда 400 церк- сптетъ Св. Владп.міра п ПСЛІІГ.ОЛІІПІІО возобповен и 8 большихъ торгоііыхъ шоіцадсіі. плеиа Десятііппая цсрковь, въ дрсвиемъ визан-

Kie — Кіе

-

712

тіііоко.мъ вкус-Б. Въ пастоящее врелія Кіевъ одпнъ пзъ лучшихъ городовъ пмперіи какъ по наружиости, такъ и по важностп въ промыш.іенномъ отношеиіи. Онъ состоптъ изъ трехъ частей: Стараіо Кіева аіи^СоФІпска, Печерска и Подола. Старыіі Кіевъ иди СоФІІІСКЪ расподоженъ иа гортз, которой западная окопечпость іізвізстна подъ пмене.мъ Аидр.еевской, въ падшть апостола Андрея Первозванпаго, пос-Бщавшаю, по древне.му преданію, этп игБста. Печерскъ также на гор-Б, которая пдетъ па востокъ, постепенно возвышаясь. СтарыГі Кіевъ п Печерекъ отдтзляготся другъ отъ друга овраго.мъ, гдъ находптся псточнпкъ, ИЗВІЗСТІІЫІІ іюдъ именемъ Крещатііка , потому что въ немъ крещены д^Вти В.іадііміра I. Внпзу Стараго Кіева, иа нпзменио.мъ берегу Дитзпра, лежитъ Подолъ, начало котораго отиосіпся къ XI віи;у, илп ко времепи Нестора, когда Д и з п р ъ удалился отъ Кіевскоіі горы, подъ ноторого протекалъ прп Олы-Б, въ копц-Б X вБка. Въ кіево-печерскоіі жрвпостп, построенпоіі въ 1706 г., находптся зпа.меніітаяКіево-пвчерс!:аіілавра(см.). Теперь въ Кіевв до 48,000 оо. иола жителем, 31 цорковь, около 40 Фабрикъ п заводовъ п до 78,000 р. сср. ежигодяаго городоваго дохода. ГІзъ кіинСКІІХЪ зданііі, кро.мі; лавры, достопри.мізчательны: 1) СОФІІІСКІІІ соборъ, основанъ въ 1,000 г. Владп.міро.мъ Великимъ, и совершенно окопч е н н ы и , въ 1034 г., /Ірославомъ Владиміроипче.мъ, котораго гропнпца заслужішаетъ здъсь осооеннаго виіімаііія. 2) Пятницкая церковь: вся въ развалнііахъ, древииіішій па.мятшікъслаііянскііхъвре.минъ,основаннаявъ989г. Владіі.міро.\іъВ.,которыіі похоронепъздізсь.в.мтістъ съ супруіою и кіінгинею Олыою. Зам-счательны также: университетъ Св.Владиміра, ботанпческій садъ, духовная акаде.мія, древнізГішая въ Россіи, кадетскій корпусъ, 2 ги. шазііі, пнстптутъ блаіородныхъ д-Бвицъ, арсеналъ н театръ. Въ дрсвнія времеиа Кіевъ иочптался силышюкрТіііостыо и выдержалъ миого осадъ; ВІЮСЛІІДСТВІИ укргБпленін, за іісключепіе.мъ Кіево-печирскоіі цптадели, мало-ію-малу разрушиліісь, но въ новтзйшое время предподожено укрвпить городъ. — Шсвсіай уоздъ заиимаетъ іірострапства 4,054кв.вер.,іізъ числа которыхъ подъ поля.ми 176,000 д., подъ лугами 88,000 д. и подъ лиса.мп до 57,000 дес. Жителей 104,000 оо. пола. Накв. вер. прпходится около 25 чел. об. по.іа; на каждую душу діуж. по.іа по 7 дес. Міістоположеніе уизда no оольшеіі части ро вно,то.іько поберега.мър-Екъволнообразно; болсе э его ііаходптся подъ ліісамп, болота.мп п шізкодоламіі;онъ орошается,кро.м-Б Днгпра, p.:

-

Кій-Кій

Ирпеню, Здвижыо и др. По берега.мъ Дн пра находятся превосходпые луга. Грунтъ земли южноіі частн уъзда чериозе.мпый, чпстый или смізшаііііыіі съ пескомъ; посл дніп очепь хл бороденъ: лПспстая часть у зда (сиверная) болъе песчаиа, мБстамп, впрочемъ, х.ітзбъ (исключая пшенпцы) родится хорошо; сБнокосовъ очеіп. .мпого; хл-сбопашество заніі.маетъ до 55,000 рукъ.' Віміокуренные заводы (до 30), доставляя средство сбывать рожь , едва-ли не даютъ доходовъ равиыхъ доходамъ отъ хлізбопашества; въ съверной части у зда л сные про.мыслы доставлнютъ тлкже мпого выгодъ. Въ уБздт. 2 сукоипыя Фабрпки, 3 полотняныя, 1 кожепеішып завод7>. КІЙ, баспословпый князь, отъ п.меішкотораго получилъ пазваніе Кіевъ. Несторъ разоказываетъ слвдующое: братья Кіп, Щекъ и Хоріівъ, съ сестрою Лыбедыо, жили между Полянами на трехъ іорахъ, пзъ которыхъ та, на которой жилъ старідій братъ Кій, пазывалась (въ Несгорово время) «Зборичевъ взвозъ». Братья былп .мужи зпающіе и разу.мные; ловнлп зв^Брей въ тогдашпихъ дііипровскихъ ліісахъ п построилп городъ, иазванпый Кіевомъ. НТ5которые считаютъ Кія перевозчпкомъ, пото.му что в с т а р т і у бы.іъ на го.мъ діізстіз перевозъ іі пазывалсм «Кіспы.мъ»; сказываютъ, что Кій ходилъ въ Коіістаігпшополь п съ честьюбылъ прцнятъ гроческп.мъ императоро.мъ; на возпратиомъ пути, едіу чрезііычаііно поиравіілись берега Дуиая: опъ срубіілъ на м-БстБ, которое до иыніз іпкміуется городіпцемъ «Кіевцомъ», городокъ п думалъ иъ ие.мъ поселиться, по жите.ін дупаііскіе восііротіівіі.іпсь это>іу. Кій у.меръ въ Кіев-Б, БМІІСГБ съ свои.ми двумя братья.ми п сестрою. — Въ это.мъ ПОВТІСТВОванііі Нссторъ основывается - едііиственно на изустмыхъ предаиіихъ, п пото.му пельзя иолагать, чтобы еіо сказаніе бы.іо совершенпо піірно. Можетъ-быть, что Кііі и его братья иикогда ІІЪ само.мь д-БЛБ ие существовалп, п что пародпыіі вымыслъ обратилъ назваиія мізстъ, ііемзі)і;стно отчего проіісшедшія, въ мазвапія людеіі. И.мепа Кіева, горы Щвкавицы п Хорпвііцы п рТ>чкіі Лыоеди, могли подать мыс.іь къ сочііиснію басііи о 3-хъ братьнхъ u сестрБ ихъ. — Шлоцеръ думаетъ, что сказаніе о Кііз, переиозчикіз, справедлпио: па ДпБііріз no было моста, по было уж сообщеніе между берегами. Кій перевозилъ людеГі въ лодктз: тутъ .мало - по - маду завелось селеніе, которои оорати.іосі. ііакоиеііъ въ городокъ и проч. Въ повЪіііііеіі сказки о началт; Кіева (с.м.кіііиу «Одревностп 1'оссіііскаіо государства», въ сіінода.іьноп библіотек , JVi 529),

Kio - Кіу

—

713 —

Кія —Кла

[•оворится, что Аско.іьдъ и Днръ, отпраилен- лпзстіи котораго, на блпзъ лежащемъ острови иые Олегомъ пзъ Новгорода послами ІІЪ Царь- Десиді-Б, Голландцы имъютъ Факторію: 1і) Фиірадъ, увидБ.іп на путіі Кісвъ, п.іізнидись еіо рандо, первое ліФсто поселеііія 1'олландцевъ, красотою и зав.іадізліі пмъ, убивъ Кія съ брать- оставленпоо въ 1640 г.; і) Чикушо, съ городаями іі сестрою. Тугъ же сказано, что КіГі, ми Кансаки, Тсіоммацъ иКурума; к) Чипугенъ, ІЦекъ іі Хоривъ б ы . т разбойники въ Нові о- съ городо.мъ Тапсуро. родскои об.іастп, что Новгородцы посади.іи Кія, ръка То.мской гуоерніи; течетъ съ с1>ихъ съ сестрою Лыбедыо п 27 товарііщамп въ веріюй покатостиАбаканскихізіоръ,составляюте.мницу u хотили ііовъсить; что князі) изъ щпхъ часть хребта Ала-тау; on[)e/^iHeTb свожалостп далъ имъ свободу; что оип два мпся- и.мъ верховье.мъ частв граипцы губерній Томца шли дикимн мъстами до ръкп ДігБпра, ской и Еппсейской, п, проіідя болііе 300 вер., «впадагощаго въ Теплое море, по оерегамъ ко- впадаетъ въ То.мско.мъ округіз, прп селв Зытораго жпвутъ Варнгп»; что Кій осповалъ тамъ ряиско.мъ, въ різку Чулымъ. Шмрііііа ея отъ Кіевъ, п прннявъ къ себв .многпхъ переселен- 10 до 50 саж.; глубина въ обыкновенное цремя цевь, началъ оораоотыиать зе.мдю: накопецъ, отъ 1 до 5 аршппъ. Т ченіе, сначала быстрое, что гоііа|!ііід!і его назвались Древляпами. къ устью стаіюіііітся медленііізе; вода въ ръКІОСКЪ, неболыііой павильоиъ, устроеипыіі ьъ прозрачпая. Бдизъ верховьевъ р кп нахороскошно н въ восточнояіъ вкус-Б. Туркн обык- дится зпачіітслыіое количество золотыхъ пріновенію помъщаютъ пхъ въ рощіщахъ, ГДІІ исковъ. Долпиа Kin, по больвіеіі части болотиотдыхаютъ во вре.мя дпя. Кіоски устраиваіотся ста, лізсиста п покрыта множествомъ озеръ и неріідко п у пасъ въувеселителыіыхъ и публич- старіщъ. Изъ рыбъ водятся:осетры, стерляди, иель.ма и Форели. Въ Кію впадаетъ около 17 р пыхъ садахъ. Кіуприли, Мехмедъ, турецкін полководецъ чекъ, какъ т о : Кожухп, Талиновка, Антибесъ, u политпкъ, родо.мъ Албапецъ, род. въ 1583 Р. Ііерюкуль, СерДь, Тежпнка, Талаголь и проч.: Въ 1656 г. былъ сдізлаііъ великнмъ визііремъ. всТ5 out; за.мтзчагельны по золотымъ розсыОнъ смирмлъ янычаръ и уломовъ, возстаію- пя.мъ. вплъ спокоіістиіо внутри государства, и воскресімъ воепиое счастіе Турковъ вігс іі.мперііі; завоевадъ .Іе.мносъ и Тенедосъ, сража.існ въ Траіісіільваіііп, и пр. Ум. въ Адріапополт;, въ 1661 г. КІу-СІу (Кьу-сьу, Рп.мо, СайкокФъ), островъ, іірііиадлежащій ЯПОІІІІІ, къ ю.-з. отъ Нпііопа. отъ котораго отд леиъ прилііво.мъКіу-сіу, а отъ ЮЖІІЫХЪ остроиовъ отдтзляется проливо.мь Ваіідпмеііоиымъ; пмВитъ прострапства (съ прп.іежащп.мп острова.ми) 1,300 кв. .миль; почва его плодопосна п обработаиа, какъ п во ВСБХЪ вообще японскихъ владБпіяхъ. Залнвы: Усуми, Сацу.ма; гора: Горнеръ; мысы: На. ю, Д'АІІВІІля, Чернышева, н др. Раздиіяотся на 10 ооласт Гі: а) Буйгенъ (Фосьё, Будзенъ), съ городомъ Кокура, кртиіостыо и іавапыо; Ь) Вупго (Вугуі Фоси), гди въ долппі; По находятся рудникп серебра и олова; с) Фннгр (Фпсыо); d) Усі/мк (Гусьу); е) Сицуми (Саксу.ма), са.мая южная область, проіізіюдіітъ золото, серебро, жо.мчугъ, сізру; городъ Сацума; f) Фіупга (Асиіиыо); g) ФпФенъ, съ огиедыіііаіцпміі гора.мп ( в ъ жерла которыхъ во вре.мя говешя кидаомы были хріістіаи ) , и преііраоны.мп ііскусствсчшы.міі дорога.мп; производптъ ка.мФорное дерево и шелкъ. Главпыя дгсста: Санга, прп заліівБ Сплараба , резпдепція государя, ііаселеііныіі городъ, съ боі-агыми ФарФоровы.мп Фабрііками; Нагасакіі, въ пред-

Кіянъ-Лонгъ іі in КІаНЪ-ЛуНГЪ.кптаГіекііі императоръ, род. въ 1711 г., а въ 1735 г, насл-Бдовалъ свое.му отцу Щи-Сунгу; третій и.мператоръ пзъ татарскоіі діінастіп Маньчжу. Онъ сократилъ течепіе Желтой рвкіі, разлитія котороГі былп всегда опустошитолыіы. Поб-Бдилъ Олетовъ (1765—60); въ 1768 г. воевалъ съ Алайца.ми; въ 1770 г. пріпіяль 45,000 бізжавшихъ .монгольскихъ семействъ. Силыіо заботился о распростраііепііі просвБіцеиія, въ пародт; п са.мъ заіін.мался наукаміі. Изъ сочііненіи его іізп стпо «Похвалыюе слово городу Муг.дену» (переведеио). Опъ отказалсн отъ престола въ 1796 г., и ум. въ 1799 г. Ему насл-Бдовалъ сыпъ еіо КіаКпніъ, а это.му, въ 1820 г., Тао-Куангъ, царствующій ещв п ДОІІЫІІІЗ. Клавдіаиъ (Claudius Claudianus), латііііскій поэтъ, уроженецъ александріііскіп, пзъ Егппта, жплъ во вре.мя Аркадія и Гопорія, которые соорудплп е.му статую па Траяповоіі плоіцади. Онъ бьиъ другъ Стіілпкоііа; впосл-Бдствііі впалъ въ пе.мплость, оставилъ дворъ и пров лъ остатокъ своеіі жіізіпі въ увдііпеііііі и запятінхъ. Лучшія его сочипепія поэ.мы «о 1 :, уФііііТ)ііЕитроііііі»,«ІІохііщеіііеПрозсріі!іны» н «Копсульство Гонорія». Клавдій (Tiberius Claudius Drusus Nero), римскііі и.мпсраторъ, сыиъ Друза п дпдя Калигулы, род.

въ ЛІОІІТЗ, за 10 ЛІІТЪ ДО Р. X.; no с.мсртн

Каліігулы, возведепъ войскомъ на престолъ

Кла— Цла

—

14

—

Кла—Кла

{въ 41 г. по Р. X.)- Онъ пзда.іъ повсіиіііе, поз- меніи до своего времепи, сочинилъ поэ.му на волявшее Г а н а м ъ входпть въ сенатъ, и совер- взяті города Эдоссы и оставплъ много писемъ шилъ походъ въ Веліікооританію (м, 42 г. по къ друзья.мъ и друіія сочинеііія въ стихахъ и Р. X . ) , вслъдствіе чего принялъ прозваніе въ проз . ВСІІ его сочиненін были папечатаны Британника. Имъ управляли его іюбимцы: въ Амстердам'Б, Венеціи, Коіістантіііюішлъ и Нарциссъ u Палласъ, п жена еіо Мессалпна, Россіи. Парижская библіотека имііетъ рукоппскоторую оиъ пакопецъ умертвилъ за разврат- ные іі п чатиые пхъ экземпляры. пое поведеніе. ГІотомъ женплся на своей плеКлазошены (А^а^о^г ои), пынче село Келис.мянниц , в, Агриппин , которая и отравила менъ, дретііГі городъ, прііпадлвжавшіп Іонпего грибнылъ соусомъ (54 г. по Р. X.), желая ческому союзу, на Эретрейско.мъ прлуострові;, упрочпть іімперію свое.му сыну Нерону. въ Лидіп, у Смирнскаго залива; основапъ іоКлаввхо (Don Jose Clavijo у Faxardo), за.м-вча- ІІІГІСКІШИ КлеоиеГіцамп п Фліазіііца.ми, иа мтзтельный пспаискіи учепый, ІІЗВССТПЫЙ связью стъ древняго Хнтріона; отечество ФіілосоФа съ сестрою Бомарше, гізъ-за которой и.мізлъ съ Аііаі;сагора. Клазоменцы застроили трц ненимъ дуэль и оылъ рапенъ. Бо.марте опубли- большпхъ островка, лежавипіхъ протпвъ гороковалъ все дъло п иыставилъ Клапихо въ и - да, и Алексапдръ-Великій соедиііплъ эти выгодно.мъ CBST13. Изъ разсказа Бомарше, Гё- островкіі съ городомъ, плотипого. т заимствоиалъ овою трагедію: «Клавпго». Клааъ ((Лап), правильв Кленъ, названіе, Кіавихоиздавалъ і'азету:« Mercuric hislor. ypolit. озпачающее родъ, племя у іорпыхъ Шотлапдde Madrid», 1773—1806; ум. въ1806 г., былъ ви- цевъ и ііа оотровахъ Оркпеііскпхъ и Шетце-дііректоромъЕа&пііета натуральноіі исторіи лаидскнхъ. Клаиомъ иачальствовалъ съ патріи начальнико.мъ театра «de los sitos». Изъ со- архалыюю властью наслтздственный лердъ чиненій его зам-Бчателыіы еще; журмалъ, «Е1 (laird), въ воепнсх; и мпрное вре.мн. ОрганнзаPensador» 7 т. 1762 г., и переводъ ІІЮФФОІІО- ція Шотландцевъ по клапамъ уішчтожилась вой натур. исторіп па испапскііі языі.ъ, 12 т., послъ поражепія гориыхъ Шотландцевъ при Мадридъ, 1785—1700. Куллодеіпз, въ 1746 г., съ і;оторы.мъ погибла КлагеНФуртъ, главный городъ въ Карііитіи шотлапдская народпость. Клапаредъ CMichel comte de Claparede), (Хорутанахъ), пмтзетъ до 10,000 жіпелей, лежитъ въ обшмрпоіі paBiimi'B, па береіу рики граФЪ, генсралъ-леіітепантъ, пэръ Фрапціп, Гланъ; опъ сообщается каналомъ съ озеромъ род. въ 1774 г. въ Жпньяк (деп. Эри), ум. въ Вёртъ (Woerlh), отстоящи.мъ отъ пего иа одну 1841 г. Поступилъ въ службу волонтеромъ въ мнлю. Въ немъ замтвчателенъ дворецъ прии- 1792 г., іі въ италіянской ар.чіи, въ VII г. ресца - епископа Гурка. Городъ нліТіетъ лпцей, публііки (1799), былъ уже баталіонпымъ ко.манбольшоіі госппталь, театръ и нисколько су- диромъ. Въ 1804 г. онъ послапъ въ экспедицію на островъ До.миніо, и возвратясь во Фрапцію, конныхъ и шелковыхъ Фабрикъ. сдъланъ оригадпымъ командпро.мъ. СЪ-ТБ.ЧЪКладовО (по-турецки Фетпсламъ), главный поръ до 1814г., опъ участвовалъ во ВСБХЪ камгородъ Іиадовской иахіп въ Сероіи ; стоптъ паніяхъ Наполеопа. Осибенпо отличи.іся подъ при Дунат»; и.мііетъ кр пость п до 8,000 жит. Эберсберго.мъ, гдтз съ своею неоольшою дйвиЭтотъ городъ основанъ иа разиалиііахъ древ-зіеіі (7,000 челов.) нъсколько часовъ выдержпІІЯГО, в роятпо ри.мскагогорода, при которомъ валъ натпскъ 30,000 непріяте.іеіі п ііаьопецъ находился Траяновъ мостъ, ио когда , неизотразплъ ихъ. Во вре.мя похода Намолеона въ віэстно. У величеиъ и уьрТіпленъ Турками; взятъ Россію, Клапареду было поручепо пачальство Сербамп и русокіі.ми войска.ми въ 1810 г.; утранадъ норпусомъ польскпхъвойскъ.Онъ непрпченъ въ1813 г., п вновь пріобрвтеиъ Сербами, нн.малъ ііпкаііого участія въ событіяхъ «Ста въ 1833 г. дней», а пото.му прп вторичіюмъ ііозвращеніи Кладовская нахія, въ Сербіи; заключаегь въ Бурбоновъ ііазначепъ генсралъ-іінспекторо.мъ себт; одно княж. Ключское (Кнежпна Ключъ), п хоты и возис-денъ ъъ пэры Франціп. Клапасъ городали: Кладово, Адакале (см.), Т кія и редъ провелъ остатокъ своихъ дней спокойБерза, оба посл-Бдпіе при Дуназ; въ ией счи- ны.мъ эпнкурсіщомъ, въ кругу друзсй, ие В. Бтается 30 селеній. шпваясь въ политпку. Клаеци Нерсесъ, прозваниый Шпоргалн (псполненный дарованій), патріархъ арыянскіГі, и одпнъ пзъ сдавн-БІішихъ армянскпхъ стихотворцевъ, жплъ въ XII в. Онъ переложилъ въ прекраспые и звучные стііхп всю псторію Ар-

Клаппертонъ (Clapperlon Hugh), зна.меііитый путешествеііникъ, родился 1788 года, въ Аннан-Б (ДумФриширъ). Тридцати лътъ отъ роду онъ поступплъ въ мороЕую службу, и въ 1806 году произведенъ въ мпчмаиы.

Кла—Кла — 715 — Кла - Кла Въ 1820 году Клаппертоиъ, ІІ.МТІИШІІ'! тогда і.урсъ въ парпжсЕо.мъ военномъ учіі.іищ15. чинъ капіітапа, сопровождадъ доктора Уднея Состоялъ при нтзсколькихъ посо.іьствахъ; въ во инутренность Африкп. Въ это-то путеше- 1792 году, былъ началыіпкомъ штаба реіінской ствіе бы.ю открыто существоваиіе ца|іства армім; въ 1793 г. какъ арпстократъ, аресто. Борну и мііогпхъ значителыіыхъ африкан- ванъ іі заключенъ въ тюрьму. Пото.мъ жилъ скпхъ городовъ. Клаппертопъ умеръ 1S27 г. пъ Эльзаеъ, но возвратился въ Парпжъ, гдъ въ Саккатв, въ АфрнісБ. Карнб далъ е.му .МІІОТО начальппка типограФііКлапротъ (Klaprolh): 1) Marlin-Heinrich, слав ческаго отдълеиін. Во вре.мя дпректоріп успВлъ иыіі хи.мнкъ, род. въ Верніііеродгі 1743 года, овазать НІІСІКО.ІЬКО уолуіъ Наполеону и прібылъ аптекаре.мъ, а съ 1787 г. проФесеоро.мъ обрълъ его расположеніе. И.мператоръ отпраХІІМІІІ въ Берлин-Б; умеръ въ 1817 г. Изв-Бстенъ вп.іъ еі о сначала повиреннымъ въ д^Б.іахъ къ открыті .мъ цырконія, те.ілура, титаиа п ура- королю Этрурін, потомъ назначилъ государна, іісочпнеіііями; «Beitragezur chem. Kennlniss ственнымъ сои-Бтнпкомъ и бралъ съ собою въ der Mineralkorper», 6 т., 1795—1815;«Cliemisches походы. Въ 1807 году, виіірнлъ е.му воейное Worterbuch», пзд. вліъсті5 съ ВОЛЬФОДІЪ, 9т., 1807 министерство. Во время реставраціп, Кларкъ — 1819. 2j Heinrich Julius, сынъ предъіідуща- предался Бурбона.мъ; въ 1815 году опять встуго, род. въ Ьерлии-Б, 1783 года, іюс тплъ Кав- пилъ въ должность военпаго міінистра и въ казъ по ііо]). ченію санктпетербургскоіі акаде- 1816 году ііолучплъ маршальокіи жезлъ. Умеръ шіи наукъ (Reise elc. .1812 — 14), и въ 1814 г. въ 1818 году. про.ъхалъ черезъ Италію въ Ііарпліъ, гдіз ум. Кларнетъ (clarinette), духовон ішструментъ, въ 1835 году. Весьма замъчателі.иы его сочп- изоорзтенъ въ ПО.ІОВІІН15 XVIII в м, въ Нюненія о азіятскпхъ языкахъ п азіятскоіі іеогра- ре.мбергБ. Устропство ого не достпгло еще ФІИ; вотъ и-вкоторыя изъ ппхъ: «Tableau liislo- совершепства. Главниіішій недостатокъ этого rique de TAsie-, 1814—26; «Du Caucase», 1827; пистру.меита состоптъ въ томъ, что звукп его, «Abhandl. iiber die Sprache und Schrift der Uigu- при каждой пере.мізнті октавы, излтзняютея, ren», 1820; «Asia polyglotta», 1823; «Memoires даже нізкоторыв изъ нихъ Фальшивы, и что relatifs a I'Asie», 2 r. 1824 — 26: «Nipon», 1834; исполііяющііі бываеть ниогда прпнужденъ, «Beschreibung China's», 1825; «Uebersetzung ei- сл дун указапію ключа, перемищать пальцы. nes japan. Geschichtswerkes», 1832. Кро.м-с того, ііли даже и ікю кисть руыі, чтобъ переіітн онъ писа.іъ о іероглііФахъ, п состаии.іъ ката- изъ одного тона въ другоГі, что весь.ма мнологъ азілтсыіхъ рукописеп, иаходящпхся иъ го затрудняетъ пгру, и д-БлаеТъ іт;оторые берлинскоп ііусі.іичноіі био.ііотекіі (1823 г.). пассажи неіісііолцИіМыми. Для устраиенія пеЮіаркъ (Edward Daniel Clarke), знаменитый удобствъ п трудностсп игры, порождае.мыхъ аііг.іійскіп путешественникъ н проФессорі, мй- каждою поре.мізною топа, пріідумали сдълать нералогіп пъ кембриджско.мъ упиверсчітст , столько кларпстовъ, сколько гам.ма заключаетъ род. въ 1767 г., уМ; 1821 г. Въ1795 г. Кларічъ въ себіі топовъ, уменьшая постепенно Форму согіровождалъло|)да Бервиі;а въ Италію, и объ- ііііструмеііта no м ръ приб.шженія его къ вы•Бхалъ съ своммъ другомъКршіпсо.мъ въІ799— сокп.мъ звукамъ, такъ-что. начииая съкларне1802 іода.чъ Даиію, Шиецію, Лаи.іандію, Фпн- та sol, самаго дліііініііішаго, до Едарпета fa, ляндію, I'occiio, Татарію, Кавказ7>, Малую-Азію, са.маіо короткаіо, пиструментъ торяетъ поСпрію, Па.іестину, І'рецІю п Турцію. Онъ прп- степенио около ііоловиііы своей длиііы п діавезъ съ собою драгоцізнныя собранія расте- метра. ніп, мпнераловъ, мсдалеГі; мноиіество рукопиКлаузевицъ (Carl von Clausewifz), прусскііі сей, въ то.мъ чпслі; рукоііисі. ІІлатоііоііыхъ геиералъ и отлпчныіі военныіі писатель; род. тіюреиій (въ Кембрііджіз), п колоссальную era- 1788 іода въ Бургтз, служнлъ праііорщііі;омъ Tyro Элевзііпскоіі Цереры. Его жо стараніе.мъ въ реГінскпхъ походахъ 1793—94 годовъ, оораАпгліічане пріобртз.іп славныіі саркоФагъ А.іе- зона.іся 1801 — 1803 годовъ, въ берлпнскоп воксаіідра-Велпкаго. Онъ составп.іъ опіісаиія енноіі UIKO.IU, былъ адъютаптомъ припца Авмиопіхъ па.мятипковъ искусства; кро.мт; тоіо, густа, п при ГІрепцловіз попалъ въ ПЛЪІІЪ къ издалъ нъсколько .міііісра.іогичесііііхъ учоб- Фрапцуза.мъ 1806 года. Потомъ поступплъ въ никовъ, и опіісаиіе своого путешсствія (11 русскую службу, былъ началыпікомъ русското.мовъ). пті.мецкаго легіоиа, п переіідя опять въ прусЕларЕЪ (Henry James William Clarke), герц. скую службу, въ 1815 г. ііача.іьствова.п. третьФельтрскій, минпстръ и пэръ Фрапціп; up- пмъ корпусо.мъ арміп. Въ 1818 году ему было лаидскаго ііронсхожденія, род. въ Ландресп поручепо управленіе бер.іііпскою воічіноіошковъ (Гсннегау) 1765 года; въ 1782 году копчилъ лоіі. Умеръ въ 1831 г., въ должностп ііачалыиі-

Кла — Кле

716

ка гепералыіаго штаба Фельд.марпіала 1'iiefneнау, въ Ьресланд-Б Его сочпненія: «Der Feid zugvon 1796 in Italien»; «Die Feldziige von 1799 in Italien nnd der Sehweiz»; «Der Feldzug von 1815 in Frankreich»; «Strategische Beleuchlung mehrerer Feldziige von Gustav Adolph Tiirenne, Luxembourg, und andere hisiorische .Materialen zur Stralegie»; «Uebersicht des Feldzugs von 1812 —1814»;. «Vom Kriege, 183-2», n проч. Ііолное собраніе сочппеніп пздано въ 10 томахъ, въ Берлш-Б, 183-2—37. Клаузенбургъ (Klausenburg), по-ііенгерскп Колошиаръ, по-ііалахски Клуімъ; главный городъ Трапсильиаііііі плп Содмтрадім, на р. Са.мос-Б. Преі;расно ІІ правпльно иыстроеіпіыіі городъ , и.мзетъ католнческую, реФор.матскую и уніятскую коллегіп, католіічссиую іи.мназію п се.минарію; еуконыыя іі Фаяпсовын Фаирикп; жителеіі въ не.мъ до 20,000. Клеандръ.—1) Извзстыыіі полководецъ Алек сандра Велпкаго, которому царь велізлъ умер ТВІІТЬ Парменіоиа, оылъ казііиііъ за корысто люоіе и распутство.—2) Предсказатель, ро домъ пзъ Фпгаліп, въ Лркадіи, произведшіі возстаиі невольнакоиъ нъ АргосБ, пъ 496 г до Р. X. — 3) Тіірапъ Ге.іы, родомъ изъ Патары, въ Іикііі, 503 — 498 п. до l J . X.—4) Сынъ Иппократа, впукъ предъпдущаго, сверінутый Гелопомъ (см.). Клеархъ. — 1) Лакеде.монскііі молководецъ, предиодитсль 10,000 Грековъ но пре.мя зна.меыптаго отступлепін изъ Персіп, оппсаііиаго КсеноФонто.мъ. — 2) Горакліііскій тираііъ, съ 364 по 352 г. до Р. X. — 3) Впукъ предъидуща іо, сынъ Діонисія п насл-Бдііііі.ъ его, съ титу ло.мъ царя герак.ісГіскаго, въ 291 г. до Р. X, Клебёръ ( Jean Baplisle К1еЬег),гоііералъ вре меиъ Фрапцузскоп респуоликіі. родился 1745 г въ Страсоургтз. Окончпвъ уеіп;шііо свое оора зовапіе въ мюнхенско.мъ военіюмъ учплищіз, онъ былъ припитъ въ 1772 г. поручико.мъ въ австрійскія воііска, гдтз и остава.іся до 1783 г.; тогда онъ вышелъ въ отставку, и получпвъ мисто ішспектора строепііі въ В рхінемъ Эльзас , занпма.іъ еіо до еамой революцін. Какътолько начались революиіоипыя ноіміы, Кдеберъ былъ назііачепъ ко.мапдиро.мъ 3-го верхпе-реііпскаго баталіона. Въ скоро.мъ временіі е.му представплся случаи выказать свои познанія въ военпыхъ наукахъ: при осаді; ГІрусаками Маинца, Клесёръ ОТЛІІЧПЛСЯ храоростыо п распорядительності.ю, за чтб былъ произведеиъ въ бриіадные тенералы. Посліз сдачн этого города, Клеберъ не извзстно за чти оылъ отданъ подъ судъ, ыо оправдался и, съ бывшп.мъ маіінцскіі.мъ гарніізоііо.мъ, послаиъ

-

Еле - Кле

въВандею. Разбіітыи вандепскп.мъ гснераломъ Шаретто.мъ, не смотря ыа храброе сопротпвленіе республіікаііскнхъ воискъ, Клеберъ долженъ былъ отстугиіть къі-Боііііпа.ліъ междуРуссэ и Гегинье, гдіз над-вялся остановііть преслпдовапіе роялистовъ. За.міічательныіі приказъ, отдаіпіый п.мъ баталіоііпому командпру ІИевардену — з а щ п щ а т ь этп тиснпны, съ 300 ірепадеровъ до посл'Бднеіі краіпіостп, и точное псполненіе этого приказапія, П.МБЛО СЛТІДстиіе.мъ сиасопіе всеіі ар.міп. Въ 1793 г.Клебііру было BBCpeno пачальство падъ BCTJ.MII воііскамп, расположеіін7>і.міі въ ВапдеТ), которое онъ передалъ послі; поовды іірп Іі.іатпльон-в Лешеллю, п въ 1794 г., возвратясь въ Парпжъ, снача.іа ко.мандовалъ дпвизіею сШвершй арміи, участиовалъ съ пею въ сражепіяхъ на Са.мбръ, а пото.мъ поступплъ подъ иачальстио Журдапа п съ усп-Бхомъ .сііажался въ обипхъ оитиахъ при ФлсрюсБ. Расморнженія его при осадтз Мастриха и скороо взятіеэтоп кр писти, еще бол е увеличили его славу, такъ-что вскор-Б елу оыло поручено начальство падъ.гБііы.мъ крыло.мъ Журдаиовоіі ар.міи. Во вре.мя переворота 18-іо Фруктидора f4 сеитября 1797 г.), Клебе|)ъ, паходясь БЪ Парпжз, всегдашпеіо своего откровеніюстью нажилъ много враговт. u едва ие былъ сослаііъ въ Каіачііп.: когда жо посліз Ка.мпо-ФОр.міПскаго доіовора Вонаііарто предпрііііялъ экспедпцію въ Егпііетъ, Клеберъ оъ радостыо посіпзшилъ туда за іін.мъ и прибылъ въ Алексапдрію въ 1798 году. Сражаясь съ усітБхомъ подъ ЯФФОЙ, при Ссд-НррБ,блнзъ горы абора п пріі Абукііріі, ОІІЪ заслужплъ такую довііреііность Бонапарта, что этотъ посліздііііі назначіілъ его глаыіокомаіідуюіцпмъ, ьогда сооытія во Франціи п собствсиные замыслы прпзывали еіо въотечество. Вскор пооіЪОТЬ&ЗАв Ііонапарта, Клеберъ, вооружеііпый протіппэ него Тальеномъ, таГінымъ агеитомъ Бурбоповъ, возііа.м-Брплся возвратіпъся въ Европу, ио переговоры, открытыо оъ'СиднеііСМІІТО.МЪ , по пропска.мъ Тальеиа , остались безуспБшны. Посді; потерп Эль-Арпша (см. Егппетская ЭКСпедицІЯ), Клеберъ предложплъ очистить весь Егііпетъ. ОТВІІТЪ Сіідней-Смита, что еіо правит льстііо не подтвордилодоговоровъ и првдложеніе егоКлеберу сдаться военІІОПЛІІІІНЫ.МЪ, побудпло этого гюслБдняіо спова ваяшгь ііооііпыя ДТІЙСТВІЯ. Побііда при 1'еліопо.іпсБ спова предала весь Египетъ во власть Клебера; по слпшко.мъ строгос уііраіиеніе этою страпого, ііесправедлпвоо взи.маиіе коіітріібуціи и тяжкіе палогн возбудіілп Бсеобщее неудовольствіе туземцовъ, и Клеберъ палъ подъ кшіжаломъ одиого Фапатика въ 1800 г.

Кле —Кле

— 717

Клеве (Кіе е), бывшім г.іаііныГі городъ герцигства К.іепе, теперь окружной городъ иъ прусскомъ округъ Дюссельдороъ , на С.пойскомъ кана.пз (Spoy kanal); отстоптъ на часъ ІІЗДЫ отъ .іъваго берега Репна : имТіетъ до И,000 жіпелей; ги. іназію, прекрасный садъ, зііБринецъ, міінера.іьныіі источнпкъ, па.мятникъ прпнцу .Морицу Нассаускому. разныя Фаорики и старппнып замокъ ШванзнГіургь. 11о смерти ipaoa Клевскаго въ 1368 г., кладъиія сго, достапішяся граФу Маркскому, сдізлались герцоіхтномъ (пъ 1417 г.) н увелнчены •въ 1511 г. Юлпхомъ, Берго.мъ п Ранеіісберіо.мъ, а въ 1606 г. ДІёрсо.мъ. Ііо смерти герц»га Іоапііа Вилыельма Доораіо въ 1609 г., начались споры о наслізлств^Б, н no сдтзлка.мъ 1624 и 1666 г.. герцогство досталось курФіірсту оранденбургско.му. Съ 1795 no 1813 г., этимп зе.іілямп владізла Франція: пото.мъ онп были ііозвращеиы Пруссіп. Клеверъ, см. Трилистникъ. Клевета. По ііашп.мъ существующтіъ законамъ клевета воспрещается. Впновные иъ нсй отсылаются къ уіоловному суду (Сводъ зак., 1842, т. XIV. Уст. пред. п прес. прест. 409, 411, 412). За оклеветаніе кого-либо въ бу.магТ), ііредставленнои прпсутствеиному мзсту илн чиііовипку, обвшіяя его, жеиу пли ч іеновъ его се.меііства въ д-сянііі, протіиіно.мъ правиламъ чести, вцновпыі!. емотря по роду ІІ важіюсти клсветы н другп.мъ опстонтельствамъ, болъе пли мииііе увелпчіівающимъ вину .подііоргается заключеиію иъ тюрьмъ отъ 3 до 12 .м-Бснцовъ u оояланъ испросіпь у обііжеііпаіо илц обиженныхъ проіценю, а буде оіш пожелаютъ, то заплатпть и безчестіе. То.му жъ наказапію и на томъ же основаніп подвергаются и тт;. которые дозволятъ сеоъ клевету въ печатномъ или жо ііпы.мъ образо.мъ по пхъ распоряжснію или съ ахъ еогласія распространенно.мъ п получившемъ гласиость сочітеііііі нлм тісь.мв. За распростраііеіііе, хотя только иа словахъ, но съ на.м-Бреніезіъ, ьлецеты, впновныи прпговарпвается, іші ьъ аресту отъ 3 недтзль до 8 міісяцевъ, или ьъ заключепііо въ тюрьмъ отъ 3 до 6 мъснцевъ, и оонзаиъ пспросить прощепіе. Судебпые ііріігово|іЫ объ іізоблііченіп въ кловегБ моіутъ, по желапію подверпіувшагося еіі, быть ііуплііковаиы въ столнчныхъ u МІІСТНЫХЪ губе|.іііскихъ въдо.мостяхъ иа счетъ ііиііовііаіо (^лож. о наказ, 2017—2019). С.м. Оскорбленія. Клей. ііравіі.іьнъе Клё (Henry Clay), замі;чательнып Сізверо- А.мерпканецъ, іосударстп. чел.; род. 1777 і'. въ Гаііноне| Б. въ СБв.-амер. штатіз Biipriiiiin: оылъ адиокатомъ; иъ 1806

Кле — Кле

году избранъ сенаторомъ на конгрессъ. Тутъ онъ развплъ свои п.іаны о внутреннпхъ улучшеніяхъ іосударства. Въ 1813 г. бы.іъ презндентомъ копгресса, заключплъ въ 1814 г. съ Адамсомі, и Галлатшіомъ мпръ съ Апгліею иъ Гептп. пото.мъ опять во.эпратился въ ряды народпыхъ предсгавитслеп, и, въ президентство Адамса, бы.іъ государстиенпымъ сеЕретаремъ. Въ президентство Джаксоиа од-Бдался главою огіпозиціи, заіцпща.іъ націопалыіып оанкъ п высоіаГі тарііфъ въ пользу отечествеиныхъ мануфактуръ. Около 25-тіі лтзтъ состоптъ каидпдатомъ впговъ на презпдеіітство. Клейдъ (Clyde), одна пзъ самыхъ большііхъ р къ Шотлапдім. поторан беретъ начало въюжномъ Дэнаркъ, протекаетъ по Лэпарку, Га.мпльтону, РеііФрью, Глазго u Дбмбартоиу. и проіідя 10 мпль. впадаетъ, чрсзъ шпрокіГі К.іепдъФрпдъ, въ Ирландское море, прп за.мкт; ДемОартопз. На ръктз, близъ Лэнарка, есть 3 жпвопіісііые водопада , пзъ которыхъ Коррагоузъ іі.м етъ 84 фута, а СтопбеГірсъ 80 Фут. высоты. Клейменіе преступнпковъ: въ Россіи введеио ПЁТРО.МЪ Велпкіімъ въ 1705 юду (Полное Собр. Зак. JVI 2026). ГІрежде при Елеы.мепш накладывалм буквы В, О, Р; пыніз ж па лбу накладывается буква К, иа правоГі щеЕіз А, иа лтзвоіі щекъ Т (каторжпыи). 11о существующи.мъ закопамъ ссылка въ каторжную работу для лпцъ, нeизъятыxъoтъ•гIзлec^lыxъllaI;aзaнuI,^!e• пpeм•Шlllocoпpol!Oждaeтcя і;леіімеше.мъ(Улож. о наказ. 19. II). Наложеніе клсіімъ пепосредственно слздуетъ за наказаніемъ плеть.ми, также пуолпчно п рукою палача (с. 23). Семидесятп.ііітніе старпкп и женіцшіы пе пріісуждаются къ это.му роду паказанія. Клейкеръ (Johann Friedrich Kleuker), род. въ Остероде 1749 года, бы. ь преподавателемъ въ гіімназіп въ Ле.мго, пото.мъ ректоромъ ііысшей шко.іы въ Оснабрюк (1791 г.), а съ 1793 г. проФессоромъ богословія иъ Кпліз, гді; у.м. въ 1827 г. Кро.мъ МІІОГИХЪ боіословскпхъ сочііненіГі, опъ иаіііісалъ: «Ueber die Nalur und den UrsprungderEmanalionslehrebei denKabbalislen», 1786; «Zend-Avesta im Kleinen», 1789; «Des Brah­ men Religionssystem»: «Holbvell's merkwiirdige bistor. Nachrichlen von Hindostan und Bengalien», 1778; переве.іъ Зеидавссту (1776), творенія Платона (1778—96), п пр. п пр. Клейнмпхель (Гіетръ Андреотічъ), граФЪ, главноуііравляющіГі путя.мп сообщопія n пубЛИЧІІЫММ зданіямп, геііералъ-адъютаптъ п генералъ-отъ-ііііФантеріп. Проіісходптъ пзъ дворянъ С.-ПетербуріскоГі губерніп; отецъ его бы.іъ іеііералъ-леіітсііантоліъ. ГІМІІЯ 15 л тъ отъ роду, Иетръ Андреевпчъ былъ произве-

Кле — Кле

— 7 8

денъ, 7 Февраля 1808 года, въ подпоручики и поступшъ въ дейбъ-грепадерскіГі по.ікъ; 23 марта 1812 года, въ чииіз поручпка, быдъ переведепъ въ л . г . Преображепскій полкъ, съ назііачеиіемъ адъютапто.мъ къ генералу-отъ-артпллерін граФу Лракчееву, и , состоя въ этомъ зваиіп, иаходился въ Бородинскомъ сраженіи, прн комаидовавше.мъ 5 пихотпымъ корпусомъ генералъ-лептеиапгБ Лаврові;; за отлпчіе, оказаипое въ этомъ сраженііі, былъ.паграждеиъордепомъ Св. Владп.міра 4 степвші съ баатомъ. Пото.мъ былъ въ и сколькпхь другихъ сраженіяхъ 1812, 1813 и 1814 годовъ, до самаго взятія Парпжа. 16 мая 1814 года, будучц капитано.мъ, онъ былъ пазііаченъ Флпгельадъютаито.мъ къ И.мператору АЛЕКСАНДРУ, a 30 августа того же года, опредізлеііъ въ должность с.-петербургскаго плацъ-.маіора. 1 января 1816 года произведенъ въ полковпики; 24 марта 1819 г. ііазпаченъ начальникомъ штаба по поселеннымъ войскалъ, съ оставленіемъ въ званіп ФЛИгель-адъютаита; 8 іюля 1820 года, за отлпчіе no службіі, произведеиъ въ геиералъ-маіоры; 3 іюля 1821 г. награжденъ ордепомъ Св. Владиміра 2-й степени; 17 іюдя 1823 г. получплъ ордеиъ Св. Анны 1 степени, a 14 іюля 1825 алмазныя на оный украшепія. 22 августа 1826 г. ііазпачеиъ генералъ-адъютанто.мъ; 22 сеитября 1829 г. пожалованъ въ геііералъ-лвіітенаиты; 18 дек. 1830 г., за 25-ТІІ-ЛІЗТНІОЮ безпорочиую службу, получилъ ордеиъ Георгія 4-го класса; 9 апр. 1831 г. назпаченъ исправляющимъ должность д журпаго геііерала резервішіі ар.міи, съ оставленіемъ при прежнихъ должпостяхъ, u въ этомъ зваиіп участвовалъ въ походіз противъ польскихъ мятежшіковъ; 10 апрвля 1832 г. награждепъ орденомъ Б лаго-орла ; 22 августа 1834 г. получилъ Ал ксандровскую леиту; 19 іюня 1835 г., по сіучаю преобразованія департамента воеипыхъ поселеній, сдтианъ директоромъ оиаго, съ оставлепіе.мъ ири прежііііхъ должпостяхъ; 29 мкрта 1836 г. получплъ орденъ Св. Александра Невскаго съ ал.маза.ми; 3 іюля 1837 г. прусскій коро.іь пожаловалъ е.му орденъ Краснаго-орла 1-й степ., a 3 априля 1838 г. награжденъ орденомъ Св. Владияіра 1 степенп. Въ 1839 году 26 Февраля Императорская с. петербургская .медііко-хирургнчеокая акаде.мія поднесла е.му дііпломъ па званіе почетпаго своего члена; 25 ларта того ж года, въ па.мять возооііовлепія Зимияго-дворца, 1'ОСУДЛРЬ ИмПЕРАТОРЪ пожаловалъ ему зоютую съ ал.мазами .медаль, a 26 чпсла этого же м сяца Петръ Андреевичъ былъ возводенъ ГОСУДАРЕМЪ ВЪ графское Россіііскон іі.мперіп достоцнство, съ ііпсходнщи.мъ отъ него иотомство.мъ. Въ 1841 г.

—

Кле — Кл ,

16 апр ля, за отличіе по служб , произведенъ въ генералы-отъ-ііНФантеріи; въ 1842 году, по случаю отсутствія военнаго министра, онъ, нтзкоторое время, заступалъ его м сто и былъ иазпачоиъ прпсутствовать въ 1-мъ департам. правительствующаго сената, по дізламъ, до воепнаго ліиііистерства относящпмся; 30 же іюля 1842 г. пруос. король пожаловалъ ему орденъ Красиаго-орла 1 отеп. съ брилліанта.ми, a 11 авгуота того же года онъ сдізланъ главноуправляющимъ путями сообщенія и публичньши зданія.ми. Кром настоящихъ своихъ обязанностеГь граФЪ Петръ Андреевичъ исполпялъ, и ныпіз псполыяетъ, ІМНОГІЯ важныя порученія, возлагаемыя на негоГосудлрвмъ ИМПЕРАТОРОМЪ. ОНІ> участвовалъ во многихъ комитетахъ, учреждавшихся для улучшепіяи усовершепствованія разпыхъ частей войска, и н ы н ъ , подъ ближайшимъ его вид иіемъ, иаходіітся канцелярія коміітета п строительная коммисія с. петербургско-московекой желіззной дороги, преобразованная въ департ. ікеліізиыхъ дорогъ. Такжен сколько л тъ онъ завидывалъ 1 учебн. п учебнымъ рабочимъ морскнми экипажами. Клейншродъ(6а1Іи5 Aloys KasparKieinschrod),' проФессоръ правъ въ Вгорцбургіз п юридическій шісатель, род. въ Вюрцбургіэ 1762 г., ум. въ 1824 г. Его сочиненія: «System. Entvvickelung der Grundlagsverfassung und Grundwhrheiten des peinl. Rechts», 3 т.; П 9 4 — 9 6 ; «Abhandlungen aus dem peinl, Rechte und Processe»,2T., 1797; «Archiv des Crlminalrechts» (ВМ-БСТІІ СЪ Клейиомъ), 7 т., Л 9 8 —1808; «Enfwurf eines peinl. Geselzbuchs fiir Kurbaiern», 1802; «Neues Archiv des Criminalrechts» (съ Копопакомъ и Миттермейеромъ), 7 т., 1817—1824. Клейнъ (Klein). 1) Ernst-Ferdinand, род. в ъ Бреславліз 1743 г., умеръ въ Берлин 1810 г.; н м цкій юрпстъ и юридическіГі писатель. Его сочнпепія: «System des preussicshenCivilrechts»; «Annalen der Gesetzgebung und Rechtsgelehrsamkeit in den preussischen Staaten», 26 т. 1788 — 1809, п np. — 2) Johann Adam, живописецъ и гравёръ, род. въ Нюрнб ргБ 1792 г., образовалсн па родпн-Б и въ Втзнт;, путешествовалъ по Гср.маніи и Италін, и съ 1822 г. запимался свопмъ псЕусствомъ въ Нюрнберп;, а съ 1839 г. — въ Мюііхеиі;. Изъ картинъ его особенно замичательиы г Б , на котирыхъ изображаются жішотныя п tableaux de genre; многія изъ нихъ могутъ считаться рбразцовы.ми, какъ-то: «Судоходство на Дуна » , «Ярмарка», «Почтов а я к а р е т а » , и проч. Кроміз масляныхъ картннъ, онъ выр-Бзалъ бол е 250 гравюръ. — 3) Bernhard, музыкаптъ и Еомпознторъ, родплся въ Кельніз 1794 года, образовался окои-

Кле — Кле Кле - Кле — 71 ) — чательно въ Париж ; діірнжирова.іъ музыкою мою «Friihling» (1749), хотя его п сни и элегіи кё.іыіскаго собора, а въ 1819 г., за кантату на стоятъ гораздо выше ея. Собраніе его твореШіилеровы «СдовавТіры», іірііглашеиъ въБер- ній, съ біограФІей, изд. въ Верліш-Б 1840 г. —2) лиііъ, гд-В прожилъ до самоіі своей смерти ,въ Franz Alexander von К., род. въ Ііотсда.м-Е 1709, 1832 іоду. Кълучшимъ его оолыиимъ произве- служилъ въ прусской ар.мііі, у.м. въ 1797 г.; онъ деиіямъ принадложатъ: ораторія «Іовъ»(1820), былъ лирпческій п діідактнческій поэтъ. Его опера«Діідоиа»(1823),орагорііі«ІеФ аіі» (1828), творенія: «Hohe Aussichten der Liebe» 1789; «Давпдъ» (1830) и пр. —4) Jakob-Iheodor, на- «Graf Peter derDiine». 1791; «Sapho», 1793; «Zaтуралпстъ, род. въ КёниіхберПЗ 1685 г.', умеръ mori», 1793; «Gliick der Liebe» 1793; «Der Ehe», въ Данцигв 1760 г. Его сочинеиін: «Descriplio 1796; «Phantasien», 1792; «Vermischte Schriftubulorum marin.», 1731; «Disposilio ecludnoder- ten», 1797.-3) Heinrich von K., поэтъ, род. во malum», 1734; «Quadrupedum disposilio et iiist. ФраіікФуртв-на-Одертз, въ 1776 г.,вступіілъ въ naturalis», 1751, гд изложена eio сооствепная военную службу и въ чпц-Б гюручика дилалъ зоологическая спстема; «Hisloria piscium natu­ ка.мпаніго на Реіініз; пото.мъ учплся въ 1799 и ralis», 5 т., П40—49; «Ilisloriae avium prodro- 1800 г, во ФрапкФурттз, жплъ ц-всколько времеraus», 1750; «Ova avium pliirimoriim», 1766; ни въ Парпж-Б и возвратплся въ Берлинъ 1806. «Tentamen methodi ostroeologicae», 1753 ; «Ory- Онъ написалъ драмы: «Familie Schroffenstein», ctograpliia gedanensis», 1769.—5) Anton von Klein, 1803; «Amphitryon», 1808; «Penihesilea, Kiithрод. въ Мольсгеймтз, 1748 г., былъ спачала іе- chen von Heilbronn» 1810; «ZerbrochenerKrug», зуитомъ, потомъ проФессоромъ поэзіи въ Ман- 1812; II пов^Бсть «Mich. Kohlhaas». Поліыя arc геіімТ), у.меръ въ 1810 г. Его сочпненія: «Pfiilzi- сочиненія изданы въ Берлнн-Б (1826 г , 3 т.). sches Museum», 1783—85; «Leben und Bildnisse Клейстъ ФОНЪ НоллендорФЪ (Emil Friedrich, dergrossenDeulschen», 1785 —1806, 5 т.: «Deut- Graf Kleist von Ко11епгіогГ),граФъ.прусскій Ф .ІЬДsches Provinzialworlerbuch», 1792; «Gedichte», маршалъ, род. въ ІіерлинБ 1762 г., у,м. въ 1823 1793, ii np. — 6) Carl - Christian, .медііцпнскій году. Служіілъ ужв въ арміи въ 1778 г.; въ 1804 гіисатсль, род. въ Штутгартіз, 1772 г., ум въ г. былъ королевскп.мъ дежурны.мъ генералъ1825 г. Его сочііненія: «Chirurgische Bemerkun- адъютанто.мъ; въ 1809 г. — оерліінскпмъ ко.менgen», 1801; «Prakt. Ansichten chirurg. Operatio- даііто.мъ, и ОТЛІІЧІІ.ІСЯ въ воііц-Б 1812 г., осоnen», 1816—19; «Ueber die bisher angenommenen беііно ж въ 1813 г., при ГаллБ п подъ БауцеFolgen des Sturzes der Kinder auf den Boden bei номъ: въ послтздпе.мъ сраженііі онъ ц-Влын schnellen Geburten», 1819; «Beschreibung einiger день отстаивалъ высоты Бурга. Ііослъ дрезденseltonen Wasserkopfe» ,1819. - 7 ) Georg-Michatl, окаго боя, генералъ Ванда.мъ отр залъ Кленсту ФІІЛОСОФСКІИ ппсатель, профессоръ ФПЛОСОФІІІ

въ ВюрцбургБ, род. въ 1776 г», ум. въ 1820 г. Его сочиненія: «Beitr. zum Studium der Philosophie», 1806; «Die Verslandeslehre», 1810; «Versuch die Ethik als Wissenschaft zu begriinden», 1811; «Darstellung der philosoph. Religions- und Sittenlehre», 1819. Клейстъ (Kleist). 1) Ewald-Christ. von K., u-uмеціііГіпоэтъ,род. въ Помераніи 1715 г.; учился въ Кёнигсбврг-С правамъ, вступилъ въ 1736 г. въ датскую, а въ 1740 г. въ прусскую воепную службу; въ 1759 г. получилъ подъ КуиерсдорФОМЪ 12 контузій, въ тотъ жо день одпа пуля раздробила ему 2 пальца, а другая пробпла ливую руку. He смотря на этіі раны, Клоіістъ пове.іъ своп полкъ на русскую батгарсю и въ 30 шагахъ отъ иия ііолучплъ еще раиу картечыо въ иоіу. Тогда оігь упалъ съ лошадіі, крича солдатамъ: «Ребята, ие покидаііте короля». Въ безчувственномъ положеіііп п безъ помощи, онъ пролежалъ всю иочь въ полтз, пока его пеіюднялъ русскій ОФііцеръ.Клейстъ умеръ черезъ Н-БСКОЛЬКО днеп ПОСГБ этого сраженія. Поэтіічоскую славу опъ мріобр-Блъ своеП поэ-

отступленіе въ Боге.мію, но этотъ посл дній разбилъ Фраіщузовъ подъ НоллендорФОмъ, и т-Бмъ сод ііствовалъ поб діі русскихъ вопскъ подъ Кульмомъ. Въ леппциіскомъ сраженіи, КлеГістъ, на ЛБВОМЪ крыліз главноГі арміи, выдержалъ кровопролптныи бой прн Пробстгейд , а потомъ блокировалъ Эрфуртъ; въ 1814 г. участвовалъ въ сраженіяхъ при Ша.мпобер , Лаоніз и подъ Парііж мъ,и no заключеіііи мира начальствовалъ надъ прусскилп н саксонскн.ми воГіска.ми, расположенны.мп по Французской ірапііці». По заключеніи втораго парпжскаіо мпра, Клейстъ получплъ иачальство ііадъ войсками въ гсрцогствБ Саксопскомъ, а въ 1820 г. за бол-Бзиію уволенъ отъ службы. КлекочЕа (Staphylea), родъ деровяііистыхъ растеній изъ семейства красііопузырііііковыхъ (Celastrineae). От.ііічіпелыіы.ми пріізпакаміі клекочьн служатъ: покрашеппая чашечка, съ 5 ілубокіі.міілопастяміі;втзнчіікъпятнлепестііыіі; 5 тычипокъ, протіівоііоложпыхъ лоиастя.мъ чашечкп; два пліі три столбпка; столько же пузырчатыхъ коробочекъ, соедіііісііпыхъ отъсредііпы до осіювапія, открываюіцпхся сверху н

Кле — Кле

— 7: )

заоючаюіцихъ въ себ-Б no одіюму и.ш по дпа кр-Бпкпхъ зериа; листья П|ІОТІШОІІОДОЖІІЫО, перистые пли тройчатые. Елекочпа перистая (Staphylea pinnala, L.), ДОГІОЛЫЮ краіііныіі кустарііпкъ, И.МІІІОЩІІІ многда до 15 фут. нышины; растетъ въ л-Бсахъ Гермапіи , Шиеііцаріи, Ита.ііи u Франціп; у насъ же дико раст тъ то.іько иа КавказТі, цо безъ иреда переіюситъ зи.му иа ІІОЛЫШМЪ іюздухіі п иъ средней части Россіи. Кора у него на молодыхъ поиіііахъ зелепая и черная, па старыхъ жо стебляхъ т миос-Брая и бііло-гююсатая; ь-Бтви многочиоленпыя II протіівоположныя; лпстья такжо протйвоположныі;, періістые, состоящіе ЙЗЪ 2 іілн 3 паръліістпковъіі одиого яіщсопразпаіо гладкаго пепарііаго ліістка; листики лаицето-віідчые, весьма острые, темнозеленые съ лица u св тло-зеленые съ-пспода, съ мелкнми зубчикамп; б-Блоііато-красііые цвізтки^імъюіціе н которое сходстио съ ландышемъ и собранпые наподобіе ииноградпыхъкистей, появляются пъаіір ли п въ начаді; мая. Плодъ состоптъ изъ св тдо-бурыхъ орізховъ, иаходяіцихся въ пузыроіііідпой зеленой коробочк-Б. Кустарпикъ этотъ разводятъ въ садахъ для украшеиія; оиъ можетъ расти на всяко. іъ міістогіоложеіііи и на всякон почвіз, дишь-бы она ие была болотиста и сдишко.мъ дуриа. Скорііе и в-Ерніів можно разподить его отпрыска.ми, которые обріззаютъ осенью іі тотчасъ еадятъ на оііредіілешюе мъсто, илп оставляютъ въ пито.мннкт; на олииъ или два года, чтобы дать имъ укрізпиться. Впроче.мъ оиъ удобио разводится также череикаміі, отводка.ми п с-Емяііа. иі, которыя должпо с і я т ь тотчасъ по созртзши, пото.ііу что оніі скоро портятся, содержа въ себ маело, и покрыі!ать,п свышс І ^ д ю п м а землею. Грузппцы заготовляютъ ЦВІЗТІІЫЯ его почки, какъ каперсы, въ солп и уксус-Б. Ичелы іізвлекаютъ изъ цич говъ клекочки много леду, впрочемъ очонь дуриаго качества и столь же протпвпаго вкусомъ, какъ и вс части самаго растепія. Мзъ орііховъ или зерепъ дтзлаютъ ожерелья и чстки; ядро ихъ маслянисто и сначала имізетъ вкусъ Фіісташкіі, ио оставляетъ во рту дкую кислоту; никоторые утверждйютъ, что отъ ц-Бсколькихъ ядеръ иозбуждается рвота; масло, выжимасмоо изъ нихъ сладко и іілпзетъ разбивающее свойство. Въ С верноіі-Аморикт;, ммепно въ Пенсильваніи и Виргііпіи, растетъ другая порода клекочки, которая составляетъ также кустарпикъ, отъ 6 до 8 фут. вышипого, и отлнчается тройчатыми листьями, почему и называется тройчатого н трилистпою клеі;очкою (Staphylea trifolia, L.). Въ садахъ ее мадо разподятъ.

—

Кле — Кле

Кленау (Johann, Graf von Klenau), граФъ, ген. отъ кавалеріи австріпскоіі службы, род. въ Веніріи 1760 г.; участвовалъ съ австрійскою кавалеріей въ революціонныхъ воііпахъ съ Француза.мн, и часто командопалъ отдТільны.мп отряда.ми въ арміи Вурмзера. Въ 1799 г. Клеиау пропзиеденъ въ геиералъ-маіоры ц въ 1800 г. переведенъ въ ар.мію, д йствовавшую въ Гермаиііі; въ 1805 г. онъ былъ взятъ въ іиізнъ съ корпусомъ Ыакка, прп Ульміз, и пользовался особенны.мъ расподожоніемъ къ себіз Наполеона. Въ 1809г.Клеиаукомандовалъаваніардомъ2 иорпуса, а потомъ цізлой армін, и вособениости отлпчился при Асперігв и подъ Ваграмо.мъ: въ 1813 г. онъ получнлъ корпусъ иъ главноп ар- , МІІІ, сооранпоіі въ Богеміи; подъ Дроздеію.мъ, вслтздствіе НІІСЕОЛЬКО поздняго его пріібытія. Австріпцы іюиеслп значителыіыя поте|)іі: послт; легпщиіскаго сраженія, Клепау блокпровалъ Дрездеиъ, гд заклгочилъ съ Французски.мъ іаріііізоиомъ условіе, по которолу Гувіоиъ-Сснъ-Сиръ свободпо отступилъ во Францію, но князь Швариенбергъ не утвердплъ этой капптуляціи и даже приказалъ пропзвеОтИ иадъ Клепау строгое слтздствіе, который удалился въ свои помтзстья, въ Богеміи, гд^Б н ум. въ 18'22 г. Кленкъ (Konrad van Ulenk); былъ въ 1'оссіи иосломъ геперальныхъ штатовъ 1675 г. Въ доііесспііі Кленка о своемъ путсшествіи, очень любоііытныподробііости,касательно царя АлекСБЯ Михайловнча. Оно вышло подъ заглавівмъ: «Historisch Verhael of Beschryving van de Voyagiegedaan auderde Suite van den HeereKoenraad van Klenk, e t c Amsterdam bey Jan Claessten Hoorn, 1671.» Кленхенъ (Rudolpho), католическій священиикъ, жившій въ XVI с т г Б т і и . Въ 1576 r. na­ na Григоріп XIII думалъ послать его, какъ знако.чаго съ языко.мъ и обычая.ми Русскнхъ, въ Москву, съ весьма умнымъ и хптрымъ письмсниымъ наставлепіемъ, въ которомъ было сказано, что nana, наслышавшись о сил , завоеваніяхъ, геропствт;, ыудрости, благочестіи и всізхъ в ликихъ своиствахъ Іоанна IV', нсполняетъ свое давніішнее желаніе пзъявить ему свою сордечпуго пріязнь н падежду, что онъ смирптъ Оттомаповъ и возстановитъ цізлость святой втзры па земномъ шаріз. Но Кленхенъ не былъ въ Москвіі: паставленіе же сохранилось въ рпмскихъ архивахъ. Оно пздано въ порвый разъ А. Старчевокимъ, въ его «Histoгіае Ruthenicae scriplores exteri» (т. 2 глава I.). Бердішъ 1841 и 1842 г. іп-8 0 . Клепце (Leo von Klenze), славныи нвмецкііі архптекторъ, род. въ Гильдосгейм-Б 1784 г.,

Еле — Еле

—

•образопа.ісіі въ Пер.шыт; п МарижЗ. путешествоиа.іъ ію Италіп и поіучидъ МІІСТО прпдпориаго архптектора въ Кассе.пз, 1808 г.; по ііадепіи же поро.ія Іоропііма, жп.іъ иъ Мюнхеи , Візпт. іі Гіаіімж . и пакоііецъ, no приглашепію оаварскаго коро.ія Лю.іпига, ііоселіі.іся паксегда въ .Miouxeii'E. Тутъ онъ исііолііп.іъ мпого прекрасвыхъ посгроекъ въ греческомъ нкусв^іакъ напр.: глиптотека, дворецъ Е. И.В. герцога .ІеГіхтепосргсг.аго, .мапожъ, одеонъ, дворецъ горцога Макси.мііліаиа, ппііакотека, Валі алла; опъ же возвелъ пБско.іыю здаііій въ С.-Петероургі;. Сочипеиія его: «Architektonische Entwiirfe», 1831—42; «Anweisung zur Architektur des chrisfl. Ciiltus», 1835; «Aphorist. Bemerkungen-., 1838. Клеобисъ u Бптонъ (іш . ) , дізти Цидішпы, жрнцыІОіюпы Apгocc;;o^l.Bъ.•^lll oлoгІIll•onopln•cя, чтооіііі.неотъпскавъоыковъ, чтобы впречь ихъ въ колесницу своеіі матерм, прпііязалн себя ьъ дышлу н везли колесницу до храма, на разстояши 45 стадін. Цидіітіа ііроспла боіовъ даровать п.мъ са.мое драгоі Бішое илаго с.мертныхъ—п дтзти ея заснулп въчны.мъ сиомъ. Клеоникъ п Евтропій, святые .чученвди; были едііііоутроопые братья. родіілііоь В7> Каипадокіи огь христіаііскихъ родителей и іірпиадлежали къ воіінскои дружиіПі еодора Тпрона. Ііо кончин этого святаго велико.мученика, члііі долго ТО.МІІЛПСЬ въ амасіііскоіі т е м і і и ц ъ ^ а свое іісповіздаіііе христіанскоіі ввры. Отсюда ихъ выиелъ, въ царствоваіііе жестокаго гонителя христіаиъ Ыаксиміаиа, свіі()-Еііыіі амасійскій иг монъ Фрипсцъ Асьлппіодотъ, II предлаиалъ и.мъ почестн и богатства, съ условіемъ, чтобы они поклоня іпсь ІОиоіп;: Клеоиикъ іі БвтроПіЁ отпергли его предложенія и были распяты за городомъ, посліз продолжитолыіыхъ п лютыхъ мукъ. Ихъ тъла спяты съ крестовъ дпумя бдагочеотивьши амасійскііми мужами,Коицтомъ иВелоііикомъ, и поіребеііы съчестыо. Останкн св. Евтропія, ііаліащеііпые благовопиымъ миромъ, были 'погребены въ ІІМ-БІІІІІ Велоиика, въ 18 стадіяхъ отъ Амасіи; остапки св. Клеоника — въ солеіііи Кима (близъ Амасін). Наша Ц рковь, сопсршая память этихъ двухъ доблостпыхъ мучепиковъ, прославившііхся своими чудесамп пріі жіізііи, а еіце боліів по своеіі смс.рти п обратившихъ въ христіапскую візру значптельиое чнсло язычниковъ — Грековъ, прославляетъ пхъ 3 марта.

21

—

Кле — Кле

госклопностп Цезаря, одпа; no убіеиіп Цезаря^ сдълалась супругою Аитоніл. Когда Антовій былъ побижденъ 0;;тавіе.мъ, опа лиіиііла себя жпзни, для того, чт;о5ъ не быть плтшнпцей въ тріумФалыюмъ торжествіз Октавія. КлерФё (Francois Sebastien Charles Joseph de Croix, comte de Clerfayt), граФъ, австрійсшй фельдмарша.-.ъ п чл. гОФкріігсрата; род. въ областп Гсіінегау, въ 1733 г., вступилъ въ австріпекую службу, участвовалъ въ Се.милізтнеи войнъ, п заотлпчія вътурецкоіівоГиіі; П88 п 1789 года получилъ чпнъ Фельдцоііхмеіістера. Нача.іьствуя аЕстріііскпліъ корпусомъ , Еоторыіі вторгиулся съ 11 русаками 1702 г. въ Ща.мпанью, онъ овладізлъ Лопгвп п Вердюпомъ, а потомъ в а ж в ш ш постами: ШтсчіаГі и Ла-Кроао-Боа. ио чютсрялъ сражепіе при Же.мапп-Б. Въ 1793 г. онъ іірііпудшъ пепріятеля еиять осаду Мастрпхта, рЪіііплъ поб-Бдупри ИервапдпсБ повлад'Блъ крі;постыо .Іег.сноа. Въ 1794 г. КлсрФе ко.мандовалъ отдълыіы.мъ наолюдатслыіылъ корпусомъ въ западной Флаидріп, п послъ 7 оптиъ'іірііпуждеіі-ъ былъ отступиті. кіь Турнё. Въ 1795 г. онъ былъ сдізлаііъ Фельд.маріпаломъ, получилъ главное начальство надъ пмиерсіою ар.міею п разбилъ Фрапцузскую арлію Журдана при ГехстЪ, чтй іі|)іиіудііло Фрамцузовъ отступить за I'eiiirb п снять осаду Маііпца. Въ 1796 г. онъ едзланъ члено.мъ гофкрпгсрата: у.м. въ 1798 г. ЮіеФТЫ, т. о. разооаиіікіі, горпыо жптели ВЫШБШН Й Греціи, призііапые ііезавіісіімымн еще до 1821 года и образовавшіе мішіцію, которую ііаіііімалп пашп н другіе памБстники Порты. Въ 1831 г. въ борьбТ), возппкшеГі протпвъ Турцііі, оіш были псрвы.ми зачііііщпЕамп и передовыми войсками инсурреіщііі. 1!ріі возстаііовлепіи въ Греціп заЕоннаіо правленія, буіпіые КЛОФТЫ были усмирепы и частью пзгпаны пзъ отечества. ІІхъ подвппі иъ ВОІПІІІ ІІ[)ОТІІВЪ Турковъ воспзваются въ «іиеФтпческихъ птзсняхъ», составлнющііхъ осооенную отрасль пародноіі ново-греческоіі поэзіп.

КлецКЪ (Кляцкъ,Клечскъ), ді-Бст. .Мііпскон губ. Слуцкаго уБзда, иаходящееся въ 66 в. къ з. отъ гор. С.луцка, иа дорогтз изъ Несвнжа въ Ііпнскъ, на отлого.мъ л-встоположепіп при р. Даиіз. По Т арамзиііу, оно уже существовало въ 1125 r. и иыло.мТістопребываіііомъудТільіі.русскііхъкііязоіі. Одннъ іізъ князеГі клецкихъ — Вячес.іавъ Ярославпчъ, ваукъ Святополка Мііхаііловпча, служилъ подъ зваменами великаго киязя Мотпслава. 1142 г. вед. кн. Всеволодъ Олыовичъ Елеопатра, дочь египетекаго царя Птоломея отдалъ Клецкъ и Черторпжскъвъудълъ свое.му Авл та, царствовала въ Египт-Б сиачала И.МТІСТІ; брату, Святославу Олмовичу. Вътомъ же году «ъ своимъ брато.мъ Гітоло.мее.мъ, потомъ по бла- • іхазимнръ Ягеллоиовичъ, всл. кн. лптовскій, вы46 Т. VI.

Кле — Кле

— 7 2

звалъ ЕПЯЗЯ Мпхаііла (сына велікаго князя лп-, товскаго Сигизмунда, убитаго въ Трокахъ), іі возвращая ему прежній ОТЦОВСЕІЙ удъ.іъ, въ чисііз прочпхъ городовъ отдалъп Кіецкъ. Нын-в мъстечко Клецкъ прішадлежптъкшшо Радзивплу. Въ немъ 500 домовъ. Жители, христіане, занпмаютея хл бопашество.мъ, а Евреи — мелочною торговлею. Клешнинъ (Андрей и Луппъ Петропнчъ), око.іьничій іі дядька великаго князя еодора Іоаниошіча; возведенъ въ зваиіе окольшічаго 1587 г. Будучи усердн-Біішпмъ слугою Годумова, онъ не только зналъ о его вам реніи умертвіітьцаревпчаДимитрія. но даже представплъ ему ч надежиаго человгБка для совершенія эторо злод-Бянія, Михаила Бптяговскаго. По убіеніи царевича, Клешиинъ съ князе.мъ Василіемъ Шуііскимъ были бтправлепы для изслвдованія діиа въ Углпчъ, куда прііиыли 19-го мая 1591 і'.: тамъ въ церкви Св. Преображенія лежало окровавленное тБло Димитрія. Іиешііііпъ, увид въ ангельсі:ое лицо, нровь п пожъ. затрепеталъ, оц^Бпен^Блъ, стоялъ неподвпжно, обливаясьслезами,и не могъ произпести ии одішго слова. Иосліздопроса, ШуГісЕІйсъКлеііінииы.мъ и съдьякомъ Вылузгины.мъсоставмлі! донссепіе царю, въкоторомъ сказаліі,что царевичъ умертвплъ самъ себя въ припадкъ. Борпсъ паградилъ всвхъ овоихъ прнверженцеіп., участвовавшихъ въ убіеніи царевича, но не могъ паградитьодіюго Клешнііна,ііото[)ыГі,оудучііторзаемъ угрызеиіямн СОВТІСТИ, у.меръ черезъ иізсколько времепи (6-го апръля 1599 і\), схплішкояъ, принявъ и.мя Левкея; логребенъ въ Боровскомъ ГІаФнутіевомъ мопастыр-в, въ ст-Бніз церкви Св. Ирины. Клещевина или Рицинъ (Ricinus communis, Ьіпп.;Клеіцевина обыкновенпая), растеніе, пpинaдлeжaщeeкъceмeйcтвyMoлoчa^lныxъ(EuphorЬіасеге), именно къ роду Клещевины (Ricinus). Дпко растетъ въ тепло.мъ климатБ Америки, Азіи и Африки, въ ВИД-Б неболыпаго деревца, иногда ВЫШИИОЮ до 20 Футовъ; разводится также по садамъ въ гожной и отчасти средней Европ , п у иасъ въ Закавказскихъ провииціяхъ, но им етъ зд сь видъ травы отъ трехъ до пяти и болізе Футовъ вышиною. Стволъ ея прямой, цшйндрическій, толстый, внутри полый, снаружи гладкіГьзелено-спиенатый, п мТзстами прасповатыіі, на вершинв вътвистый. Листья попере.м ііпые, съ ДЛИІІными черешнами, іцитовіідпые, длаііевидиоразр^Бзные на 7 ИЛИ 9 ланцетовидпыхъ, no краямъ пилообразно-зубчатыхъ, гладкихх, съ об ихъ сторонъ зелевыхъ, лопагтем ; каждый

—

Кле — Кле

лиотъ прп осііовамііі сііабжеиъовалыіымъ приЛІІСТНИКОМЪ, протпвоположііымъ само.му листу п почти объе.млющммъ стполъ. Въ іюліз, апіустъ и позже появляются одиодомігые цвЪткіі, соедіінеііпыо на одіюмъ пирамидальнрмъ стеблъ, такішъ образо.мъ, что муя{ескіе ЦВІІТКИ заніиіаютъ ІІНЛІІІЮЮ часть етебля. а жепскіо верхнюю; у т ъ х ъ и друіпхъ чашечка состоптъ іізъ пяти ЛІІСТІІКОІІЪ, почти свободпыхъ; в нчика ж у нихъ іі г ь . У мужескпхъ цв-Бтовъ ЛИСТИКИ чашечки овальныа, заостренпые и отогпутые назадъ; очеиь міюго тгычіінокъ, соединенныхъ въ нпскилько тонкпхъ пучечковъ, которыхъ вершины р а з в і т ш і ю т с я и поддержіишютъ весьма иебольщіе однопПзздпые и кругоооразно раск|)Ыі)ііющіося пылі.иііКІІ. У жеискикъ ЦВІПІІОВЪ ліісткц чашечкп ланцетовіідпые, очень узкіе, опадающі по еозр'Біші плода; завязь овободііая, шаровидиая, но съ тромя рвбрышками, которыя усажены МЯСИОТЬІДІІІ , острокоиечпыміі шише^ками; оііа соотоитъ іізъ трехъ гіі-Бздьппекъ, изъ которыхъ въ каждоыъ паходіітся no одпому япчку; очснь коротенькій столопкъ поддержпваетъ три топеныіія рыльца, изъ которыхъ каждое разд ляется на дві; тоненькін, покрашепныя, перистыя візточки. Плодъ — почТИ иіарообразная коробочка, съ тромя круглыЛІИ синевато-зелеными ребрами, которыя покрыты ко.мочками; по созрізніи раскрывается на тріі скорлупки; св.мяпа почти ніщовидныя, съ двухъ сторопъ плоскія, а съ третьей выпуклыя, видомъ с-кро-зелеповатыя, съ темньши точна.мн; созр-пваютъ осепыо. Сс.мяиа клещевііны (въ аптеиахъ Semina Catapulias majoris) давпо уже изввстны въ МОДИЦИНІБ по своему ц-Блебноліу ц ядовіітому качеству; масло, и з ъ ішхъ выжимаелое, ІІЗВЪСТНО гкідъ именемъ «кастороваго- ІІЛИ «плеіцевпнпаго .масіа» , (Oleum ricini s. palma-Chrisli): опо бываетъ б лаго ІІЛИ желтоватаго цвізта, безъ запаха, тяжелоо, густое до такой степени, что ііз7> узкогорлоп баики вытекаетъ восьма .медленпо , вкусомъ сладковатое , мягко , впослт.дствіп иізсколі.ко остро ; на воздухіз горькнетъ, густізетъ п накоиецъ медлеііно сохиетъ: удъльный ВІІСЪ его при + 1-2 драдусахъ = 0.9699; при — 18 град. оно тверд етъ и образуетъ тоіда желтую, плотную, прозрачную массу. Отъ прочихъ маслъ особенііо отличается г мъ, что удооно растворя тся въ алкоіол ; прп хи.мпческо.мъ разложеиіп (путемъ переіоики ІІЛИ претворенія въ мыло) открытывъ не.мъ трн кислоты, а и.менно: илещевиііііая (Acidum ricinicum), кро.ми того особепііаго рода стеарііновая и олеииовая кислоты, назвапііыя к.ісщевиипо-

Кле — Кли

— 't ІЗ

са.іыюю, плн м а р г а р і т і о ю , п к.іещевшіио-.масляпою. Кро.м того оно содоржптъ гіицёріиіъ и неоо.іьшоо кмичеотво с.молы. Слаоите.іыіое илп пропосіше дііцствіе клещевііппаго масла зашісптъ отъ пеоолыиаго количества смолы.пдтиістпіе это, бозъ СОМИІІНІЯ, сще усиливается тремя лакліочаюіціімпся въ пе.мъ кпслотами. Вообще, иъ дТійствііі на орігаііпзмъ оно сходствуетъ съ прочіпіп жирііыміі масіами, по менТіе слаомтъ, пе такъ разстраиваетъ желудокъ п употреолнется та.чъ, гдъ сл дуетъ удалить печіістоты пзъ раздражеииыхъ чревпыхъ внутрсііностсіі.Оііо продііочитается прочп.мъ масдамъ, при раздражеііпомъ п даже воспалптелыіомі, состояпіи желудка; ЕІІШОКЪ. орюшпны, мочевыхъ путей, въ кроваво.мъ поiiocl3,Bb глпстііоіі лпхорадкі;, іірп запоріз^оратпвшемся въ пріиіычку ІІЛП застар-Бдомъ; гіри отравленіп СІІНПЦОМЪ И друпіми яда.мн; отъ солптера, какъ гю.могающее п, отчасти, какъ главпое, пріі заворот-Б п совложепіп кпшекъ и т. п. На пріемъ ооыЕііовенио дается отъ одпой столовоГі ложкп до трохъ п бол е, плп вдругъ илн поотеііенио; для-ді геіі no чаііноГі ложк іілн дессертпоіі. Ипогда прибавляется къ про.мывателыіымъ по упціи и бодтзе, когда оливковое масло пе достаточпо. Клещевнііііое масло употреоляютъ для освіяцеііія въ ла.мпахъ; пізкоторые увТіряютъ даже, что сго ыожпо употроблять въ ппіцу, п очйстить посредствомъ ііеодііократиаіо пере.мываііія иъ водіі, содержащеіі нсио.іыиое количество сириоп кислоты, и легкаіо кипячопія. Въ Ипдіи пзъ известп и клеіцевііііпаіо масла прпготовляготъ цемептъ (замазку), употребляемый для окоііогіачішаііія до.мовъ, судовъ п тому подобиаго. Клеіцевіііиіое масло хотя u теперь прішозптся изъ чужпхъ краевъ, по въ змачителыю.мъ коліічествт. прііготоиляется уж н въ пашемъ отечествг;, на Кавказ-Б. Лпстья клеіцевиііы обдадаютъ раз.мягчаюіцпмъ и ослабляющимъ свойство.мъ; на.мочепиые въ холодно.мъ уксусъ н прііложеііиы ко лоу п затылку, оии очень скоро облеічаютъ іоловпую боль, происшедшую огъ силыіаіо прил іВа Rpoun къ мозгу. Клещевііпа разподптся въ садахъ с мянами, которыя сажаютъ, въ у.мтзреііиомъ клпматт;, рано веспою, въ парнпкахъ, а когда молодыя растенія порядочію укр пятся, пхъ высажпваютъ въ гряды, на открытыіі воздухъ. Цвізтетъ она въ іюліз, августБ и позже, а сіз.мяна созрізваютъ осеиью.

ЕлещенецълосистыйіілііиспятнанЕЫП(Агит maculatum, Linn.), с.м. Образкп. , Клещино озеро, ем. Переяславское. Кливе (Robert Clive), лордъ, оароиъ де Плес-

—

Кли - К ж

си, род. 1725 г. въ граествъ Ш р о п ъ , опредвлился въ 1743 г. въ экспсдііціопнук) капцелярію Остъ-НидскоГі компаніи т> Мадрасв, а въ1746 году постугтлъ въ ноенпую службу. На это.мъ поприщіі опъ вскоріз составіиъ себізІІЗВТІСТІІОСТЬ въ войпіз съ Фраіщуза.мп и туземцами: въ 1755 г. сжсгъ <мотъ главнаго магратскаго разбойпнка Ангрія, овладълъ его кр постямй и упичтожилъ сго разбопиичій штатъ. Когда же бонгальскііі найобъ СураяДовла ограбіілъпопустоішілъ КалькугтуДйпве вторгпулся въ его землп, разбплъ ііидънскія войска при КалькуггБ въ 1757 г. п прііііудплъ набоба ГІПКЛЮЧПТЬ миръ и сдт.тать болывія уступки. Вскор-Б однакожъ между набобояъ іг Англпчанамп возгор лась йовая воііпа: прп ГІлассБ Кливе папалъ па непріятельсіаи лагерь, разбилъ ИіідіГщекъ п онладізлъ столпцеіс Марудабатъ; этотъ подвигъ доставплъ Англпчана.мъ поз.можность образовать сплыюе государстпо па развалпиахъ разруіпенныхъ Факторій. Въ 1760 г. Клпве позвратнлся въ Аіилію u получплъ отъ короля званіс пэра Ирландіи, іш въ 1765 г. пазначенъ губсрпаторомъ и главиымъ п а ч а л ы т к о м ъ аііілійскихъ ІІОГІСКЪ въ ОСТЪ-ІІПДІІІ. На этомъ ново.мъ ы ств онъ съ. прежіпімъ усордіемъ заботился о выгодахъ ко.мпаіііп; объявплъ Ізеіпалію, Баіарь и Орпкса ея лепамп и достаиплъ ой владычестпо, надъ 15,000,000 жіпелоіі. Въ 1767 г. Кливе сложплъ съ себя званіе губерпатора и возвратплся в ъ отечество съ песміітпьпіи богатства.мп (до 30,000 фупт.'стерлшігоиъ дохода) ; въ 1774 г. онъ застрі;ліілся въ прппадк сплина.

Клякунъ, см. Лебедь. Кляматъ , міістпое своііство отрапы въ отношеніп те.мііературы н проистекающпхъ отсюда яііленій атмосФеры. Опъ обнаружпваетъ свое вліяиіс, иачнная съ растеній — до чедовика; возвышеііпое положопіе, покатость страны, ііаклонеіііе зе.мли къ изв стнымъ странамъ свііта, горы, воды, д-Бса, свойство почвы, нсе это производіпъ въ кхаматБ из.мііненіе. Клпматъ собствеиііо гіозпаетсятоіда, когда упомниутыя услонія остаются всегда одііпаі;овы.ми, п сліідоііателыіо, нъ рапноіі ,мТ;рБ опредъляютъ температуру и погоду. Из.мъііеііій же опъ получаетъ черезъд'1іііствіечелоіі1ічесі;ііхъ рукъ, преммуіцестветіо черезъ обработываніе почвы; стоячія воды, нли подвергаются высушкі;, ІІЛІІ отводятсн; въ те.мныхъ л в с а х ъ д-Блаютея прос ки; сорныя травы, покрьшающія почву, уипчтожаются; сама зе.мля no.ysepгаются диііствію воздуха. Вліяніе клпмата на т^Блесиыя п душевпыя качества человСка сл дующее; въ са.мыхъ жаркихъ п самыхъ холод,-

Кли —Кля

— 1 4

и ы г ь странахъ че.іои-вкъ, паходясьвъ бсзпрсрывной борьбъ съ прпродою, едва-едпа превосходптъ міръ животныхъ, тогда какъ ойитатели жаркпхъ поясонъ развиваются быстро. пріоор-втаіотъ въ то же вре^ія сильныя страсти, выражающіясл у иихъ въ цвізті; л т ъ ; въ холодіі-Біііііей страп-Б чеіов15КЪ созрьвавтъ медленігвр. и ьакъ тпхо у пего пробирается кровь по жила.мъ, такъ осторожпо и спокоіпю у него развивается духъ u характеръ. Удачпое д-влепіо кіимата ліы може.мъііывестп пзъдвухъ главныхъ явл я і й : топла п холода, суши и влагп. Такммъ образомъ мы получпмъ 4 клпмата: сухоіі—теплыГі, какъ папр. въ жгучпхъ песчапыхъ пустыияхъ АФрики п Азіи: сухойхолодный, какъ иапр. г.ъ большвй частп Азіи іі Европы; сыроі геп.іыі'!, какъ папр. въ Бенгаліп, Месопотаміи, С ііегамбіи', Гвіаніз, Папамъ н т. д. и ваконецъ сыроіі-хо.іодпыіі, какъ напр. въ Сиоири и на са»іомъ съверъ Амерпки. Никогорыи пзі. этихъ климатовъ нельзя обсолготно пазіііпь ііездоровЬт. іЪ', потому что каждьш им етъ свомхъ сооствеііііыхъ людсм, которы.мъ опъ сродепъ.— Въ геограФІп таі.ъ называется прострапстііо земіи, заключеііпое между двумя параллрлыіыми іаругами, п иъ которомъ келичипа должайшаіо дня, въ ЛБТнее солицестояпіе, большо в і и меныіів разиится отъ должайшаго дия другихъ пространствъ, между которыми оно лежптъ. Климаты бываютъ «мисячиые п часовые». Клямепа (Clymene). — 1) Дочь Океана и етиды, мать Атласа, Про.метея п Эпиметея, отъ Япета. — 2 ) Неволытца Елены, жепы Менеіая, посредппца любоияой связи Еіеньі оъ Парисомъ, достаиіпаяся гл. ТроБ, по раздТзл-Б добычи, иа часть Акамасу.

Климентъ Алексапдрійскій, знаменйтый учптель Церквн, жпвшіи пъ КОПЦІІ вгораго и въ пачаліз тротьяіо візка по Р. X., родилсн, какъ думаютъ н которые ученые, иъ Д іпіахъ. Полное сго имя — 'Гіпъ - Флавіп - Кли.мептъ. Лервопачалыюо ооразоііапіе омъ получіш. иъ Греціи, продоіжалъ еговч. Мгаліп, Малоіі Азім, Асснріи и Палестииіі, іі кончіиЪ ві. Алекеандріи, въ Егйпти, модъ руководствомъ славнаго И а н т с н а , начальннка алексапдріпскаіо огласителыіаго училиіца , который проеііізтилъ его у.мъ истинпы.мъ сиізто.мъ позяайія и воспла.менплъ въ немъ ревиость къ богословсгимъ заііятія>Гь, которыя увипчалпсь въ скоромъ врелюии обилыіымъ усігізхомъ, а знакомство Клпмеіпа съ ііепосредствепііы.міі мрсемника.ми св. агіосіолоііьеіцобол1>еусоверіііеііствовало его иъ бигословіи. Въ 1Й9 г., no удалеіііи ІІантеиа кь Ііпдію, длл проповіздаііін

— .

Кля —Кли

тамъ хріістіаиства,Кл!імеіітъзаііялъ его мізсто въ учиіііщ . На этомъ мтзстіз оиъ такъ прославмлся, что даже язычиикм толпами стекались слушать его, u оиъ поотспсіпіо Возводнлъ ихъ отъ про^метовъ релііііп естествепііом къ познапію пстипъ христіанскойрелигіи. Въ KOIIIVK царствовапія п.мператора С.евера (въ 195 г. no Евсевію) Климентъ былъ посвяіцепъ въ пресіштеры, и проходплъ это звапіе, вмъстБ съ звапіемъ пачалыіика огласптельпаго учішіща, въ гор. Александріи, пото.муто іі называется Клп.мептомъ АлегхапдріГіскпмъ. Въ 202 году, когда Соверъ воздвпгъ гопевіё па хрпстіапъ, этотъ зііамепптыи учи- , тель пршіуждепъ бы.іъ ботавпть па время свое учішице, и удалплся черезъ Каппадокію въ Іерусалпмъ, гд , съ согласія тамошпяго епископа, св. Алвксаидра. реіиіосгно и съ успТіхомъ заііплшлся пропЬвЪдмвавіемъ слова Божія. 1!о прекращеніи грпонія, опъ снова возвратплся къ сиое. іу прежпему.м-Бгту пачальіійка въ а і ясандрійскомъ учплнщ . Вромя ого КОІІЧПІІЫ опредізляется і;оііцо.мъ царствоиапія Каракаллы, который, какъ чзв стпо, уб і п ъ въ 217 г. мо Р. X. До насъ дошлп чотыре его сочішепія: 1) Упізщапіе къ язычпикамъ для обращенія ихъ:— 2) Нрансгвеііпое уч ві для опратпвшпхся; ино раздізлспо па трп шиігп подъ общимъ заглавіемъ маставііііка (о' яа»Sayotyoi); въкоиц этого сочтюпія прпложепа писиь no славу Іисуса Хрікта: — 3) Стромата, то есть смъсь плп разпыс трактаты о христіапстві; для соперіііеііпыхъ: омо пз.южепо въ осьмп квигахъ, безъ ооблюдёиія впроч мъ строгоіі посліздоватолыіостіі: — 4 ) Трактатъ,на слова Спасителя: «какой богачъ спасотся» (1 Map. Х;: въ этомъ трактатіз доказывается, что п боіатые .noiyTb спастпсь, еслп они дізлаютъ праііилыюо употреблеіііо изъ своего богатства. Всіз этп сочйвевія ііаіпісаііы первоначалі.по па греческоліъ языкіз. Въ вііхъ слишкомъ замізтіш обшпріюе образовапіе пхъ автора, который пото.му и пріобрт.лъ и.мп громкуго славу, по въ то же премя за эти жо сочіпкміія оиъ заслужплъ и укоризпы. потому что въ пнхъ всть в ноторыя погр шности, даже догматическія. Климентъ, по прозваиію Смолятичъ, митрополнтъ іаовскій и вееіі Россін; былъ поставлепъ въ мптрополиты изъ схіімііикавъ, по іірііказапііо велпкаіо кпязя Изяслава Мстнславича, соооромъ русскихъ епископовъ, &езъ сііошеііія съ Коіістаитііііополомъ, па м сто Грека Михаила. Но каі;ъ, ііри гіостаилепіи еіо. пі; ьоторые СППСІІОІІЫ представляли. что безъ б.ьа гословонія патріарха оно не дізііствитолыіо,

Елз - Ели

—

72 5

—

Кля — Ела

TO, чтооы успокоііть эти сомнъпія, е і ш с и п ъ Клііліепіпъ I, ріі.мсі;іГі епископъ, мужъ апосмо.іенскіГі Онуфріп иыду.малъ оосвятить мп- стольскій, проіісходплъ отъ древнихъ римтрогю.іита г.іапою св. Кли.мента, прііііезеішою скпхъ цареп, родилсн отъ сснатора Фавста п В.іадіі.міромъ изъ Херсоііа. He смотрп па это, зііамеіипой ['п.мляіікп Мат идіи, >;оторая обраноигородскіп святііте.іь НІІФОПТЪ не прпзііа- тилаеь изъ язычества въ хррістіанство уже поиалъ К.іп.мента пастыремъ Церкви. По вступ.іе- сли Климеііта , младшаго іізъ трохъ СПОІІХЪ ніи па нслікокняжескіп престо.гь 1'еорі'ія Дол- сыііовеіі. Посл аолученія воспитавія въ Ригорукаго, Климеитъ былъ сминепъ съ ммтро- м-с, уіиекае.мыіі .молвою о появлепіп какого-то поліи (1156), даже всБ есо церковпыя поста- славпаго іі[іорока въ Гу.іе-В, Кли.мснтъ предноилспія былм уинчтожеиы. Съ этого'ііре.меіііі принялъ путешествіе па Востокъ, гді; м былъ Климоіітъ впроятно жилъ у князя Мстпслава, ісроіцеиъ иъхристіапство апостолом-ь Петромъ, во ВладимірТі, потому что і;нязь, по шізиерже- съ которымъ опъ ііозпако.милсп въ Кесаріп нію еіо съ престола Ростиславомъ, ходатаіі- Стратопііісііоіі (въ Сиріи). Спустя Ц-БСКОЛЬКО ствопалъ о возвсдепіи на митррполію Климеіі- врсмсіиг, опъ познакомплся также Й съ другпта, но Ростиславъ на это но согласился. Одна- мл апостолами, псіз слова которыхъ, no увтзреко въІЮО г велпіаіі кпязь, отдавая накоиецъ l пію св. Ирііпея, сііископа ліоыскаго, онъ жпво справедлпвость достоинствамъ сииржеинаго помііплъ послв, ііостотіпо ІІ.М-БЯ предъ глазасвятителя, п желая возиратіггь ему сапъ архи- ми святыГі образъ ііхъ ЖІІЗПИ й предаппыя пастыря, послалъ вельможу Юрія Тусемкови- и.мп правила благочестія. Ревпость о славіі ча в ъ Г р е ц і ю , по этотъ боярииъ встріітилъ именіі Х[)іісгова вызвала его ііа д и ю проповъ Олешьіі иоваю .міітрополпта , Іоанна по- в-Бдп, іі оііъ обошелъ по этому случаю, ВМТІСГЕ ставленпаго въ Коіістаіппнополіз безъ согла- съ апостоло.мъ Петро.мъ, многія пзъ мало-азійсія веліікокпяжоскаіо. ('остиславъ быіъ весь- скихъ остроповъ. По с.юва.мъ Оригеиа и Евма педоволепъ этп.мъ, ио смягченпыіі друже- севія,оііъ по.могалъ такжо п апостолу Павлу скпмъ ппсьмомъ Мапуііла п дара.мм, принялъ въ проііов-Бдаиііі христіапства, почему и самъ греческаго святмтеля. Лътописцы иазыиаюгъ ' св. Павелъ пазываетъ его своимъ споспИшнпКлпмепга знаменитшіъ ртздкою добротою и ко.мъ (Фплпп.І .-З); мсжду прочпмъ, онъ промудростью, говоря: «былъ весь.ма учеиъ ФІІЛО- повБдывалъ BMDCTS СЪ ЭТІІМЪ аіюстоло-мъ въ «СОФІИ п богословію іі учитель Це|)квіі npauo- Фіілиііпахъ. Въ 92 г. по Р. X. опъ поставленъ «славиоп, какоіо прежде на 1'усіі пс бывало и аіюстоісіми въ епііскопы Ріімскоп Цсрквп, ко«міюгія кпиги ьъ учснію народа наппсалъ п торою и упраилялъ со слаіюю до 101 г., когда «пздалъ». Но изъ сочпиенііі ого нп одію до Траяпъ загочіілъ его въ Херсопесъ Тавриченасъ ае дошло. скій іі у.мсртвплъ за то, что св Климеіггъ своею пропоігпдью, січіровождаемою разііічііыми чуКлимептъ, архіеііископъ иовіородскій, пре- доеа.ми, пачалъ въ ССЫЛКБ обращать въ хрпстіе.мііикъ Далмата. Во вре.мя войны велпкаго ви. аіістио весь.ма МІІОІИХЪ язычііиковъ. По повеДпмптрія Александровича (1280) съ Новгород- л-Еііію Траяна, со. Клпмеитъ былъ орошенъ въ цамй, оііъ былъ посло.мъ у нeгo^lтu^eтlloy5 , Бж- море съ ка.мие.мъ на шетз. ГІамять этоіо зпамедaлъ простить Новгородцевъ; но когда Дпмп- ніітаго отца совершаетъ паша Церковь 25 нотрій пачалъ своіі дъііствія разореиіе.мъ мно- ября. Вп[іодолжеіііе десятіі-л'Етііяго его упрагихъ селеніи и сталъ на берегахъ Шслоііп, влопія Рп.мсиоіо Церковію, случилосі. два за. Бтогда Климентъ, прмбывъ къ ііе.мувторіічно, чателыіын проіісшествія, въ которыхъ онъ моіьбами и дарами склонилъ его къ мнру. пріінп.малъ живБмшее участіе ; во-ііервыхъ, Въ Г287 году онъ спасъ см-Бненнаго посад- воз.муіценіс корііішскііхъ'хрнстіаііъ протпвъ нпка Сп.меопа Михайловііча, кото[)аіо Новго- своого духовенства, прсираіцоііііос первымъ родцы, ііосміраведлиііо обвііпмвь въ злоупотро- его послаиіе.мъ к ь Коринвяиамъ; во-вторыхъ, блепін пластп, осадіин въ до.мт;; Кліімептъ про- распоряжепіе объ удобнъйшеліъ записываііін велъ е ю въ СОФІйскую церковь, куда мятеж- .мучеіпіческііхъ дт.яиііі во вре.мя гонепііі ; ніікн не дерзнули вломпться. Въ 1292 г. онъ для чего опъ раздвлилъ Рнмъ между сі:оропостроплъ церковь Си. Нмколая па Лнпніз, въ писцами. Какъ піісатель, св. Климентъ остасеми поприщахъ отъ Новгорода, на берегу вилъ посліі себя четыре сочипепія, подлинИліпіеня, и началъ стропть вновь церковь Св. иость которыхъ пыігВ ііесоміггиіііа, іімсііііо:два еодора, которая была и.мъ освящеііа пь 1294 иослаііія иъ Корііііыяпамъ и два послаиія о году. Ум. 22 мая 1299 г. и погреовпъ въ гіри- ДВІІСТВІІ. Въ п рвомъ свосмъ иосланіп къ Котвор Св. СОФІИ. ріііі яііамъ различііы.міі доводамп,раскрыіы.ми (•ъудіівіітслыіоюотчетліівостыоііпсьусствомъ, КЛИМ6НТЫ, ри.мскіе папы. Ихъ было 14: —

Ели — Кла — 7 <опъ пршіодитъ Корин т і ъ , возмутившихся протішъ сиоего духосепстиа, къ сознапіго і.рапнеіі нужды въ соворшёііномъ псштіоііеііііі своимъ пастырцмъ; иоьторомъ жеііосланііі, ііаписаипіімъ около 98 г. по Р. X., си. К.пімептъ ри.мскіи въ 12 імаіи хъ преподасті. всЬмъ во•обще Коріиі япаіиъ различвыя дог.матпчоскіп іі ііравствеіиіыи иастав.іенія. Дпа ііослапіп атото святаго отца о д вствіз — не чтй иііое, какъ полпая різчь о чіістотъ діиіства. Гіерпое изъ ішхъ раздишется на 30 главъ, а второе на \Ъ.—Климеіітъ //, былъ папою съ 1046 г. no 1047 г.; у.м. оъ ІіамоергБ. Ііреемпіікомъ его былъ Пеііедиктъ IV. — Іілііметпъ III, nana, - преемішііъ Григорія VIII, въ 1187 г., родомъ РІІ.МЛЯІІПІІЪ, кардипалъ - епископъ палестрпнскій, вазывался «ПОЛІІНО.МЪ». ОПЪ д лалъ во.ізваиія къ крестово.му иоходу, такъ же каі.ъ u і «го предшествеііпикъ; ум. въ 1191 г. — Илиментъ //{Guide Fulcodi), былъ папою съ 1265 лр 1268 г. Ум. въ Витсрбо. І1реем;ііи;омъ его •былъ Грйгорій X,— І1лиме7ітъ V, римскій na­ na, съ 1305 п о 1314 г., пвреиесъ ской папскій престолъ въ АВННІ.ОІІЪ и т ъ подалъ поводъ къ долі:овре.меііііо.му, врсдному вліяпію фрапцузскпхъ королей на иапскую власті.. Съ его лервоевященство уііичтожепъ ордеііъ Хра.мовыхъ рыцарей. He задолго до своей коичпны, «иъ обігародовалъ собраиіо подлинныхъ декрегалій, такъ называемыя «Conslituliones Clementinae», прішятыя аотомъ, вмізстБ съ постаішвлеііія.ми иьеннскаго собора, въ западное каноипчсское право н заключаишія весьма полезгіыя tiocranoiueni» для уетроіістиа клпра и церковіюГі іерархіи.—Іілкмеіііпъ II, былъ папою съ 1342 г. по 1352 .—Климеішь I'll (Giulio Medicij, былъ папою съ 1523 г. по 1534 г. Опъ оставпяъ письма къ коіюляімъ Фраиціи, Дигліи, къ Имгіёратору п къ разпымъ учо-. 1 нымъ. — Клішеитъ VIII (ІроШо Aldobrandiиі), былъ паною съ 1592 ио 1605 г. Оиъ пагіпсалъ: «Римскііі ммссалъ», <сІДе|)емоііісілъ емпСЕОПЦДІЙ* и «I'liMCitin ііоіітііФ]іі;алъ», издаипые въ РИМІІ. — Климентъ /A'(Giu!io Rospi gliosi), былъ папою съ 1667 no 1C69 г. — Клпметпъ X (Aemilio Allien), nana, взошслъ па папскій престо.іъ ' въ 1670 іоду. Прсе.мшіі.ъ Кли.мепта IX; былъ прежде нунціемъ пъ Нсаполіз, пото.мъ въ Польш , когда папа.міі бы.ііі Урбапъ VIII и Александръ VII. Вудучп ja;e иъ преооппыхъ лВтахъ, оігь продоставилъ упраііленіе ди.іами Цоркви кардина.іу Аптояіо ГГалюццп. Ум. 1676 г. ІІрес.мппкомъ еіо былъ ИіиіокеіітіііХІ. — Лл;м/еи7лг.Л7 (Giovanni Albaпі), рпмскій nana, съ 1700 no 1721 r., пзда.іъ въ 17U г.буллу «Unigenitus», которою воспре-

)

—

Кли — Кли

іцвпо употреолеиіе Кепо.іева псревода Новаго Завііта п такимъ образомъ сморм яіісеніістот> съ іезуитами ришепы нъ пильзу послидипхъ. Онъ велъ жестокі споры съ Фраіщісго и пмпсраторо.мъ ІОСИФО.МЪ I, п і]ротестова'.іъ противъ попоучрождешіоіі ируі-сііоп коро.іевскоіі коропы. С.очііііеіііп оіо пздапы его п.іемяннико.мъ, ііардппало.мъ Альбапп, 1729і-., ВЪРІІ.МІЗ. — Климентъ XII (Lorenzo Согзіпі), Флорентинецъ, проіідя разліічпыя доіжпостп и достопиства, восшелъ па рп.мскііі престодъ въ 1730 г.; у.м. въ 1740 г. Римляпе воздвигли ему статую въ Еапитоліп.Еліуваслздрвалъ Бенедиктъ XVI. — Климептъ ХПІ (Carlo Rezzonico), род. въ Вопеціи 1693 1., іізорапъ папого 6 ію.ія 1758 гОпъ украсилъ Рпмъ, осушм.іъ І.'оіітіінсг.ія болота, перестроплъ гаваііь Чшшта-Всккіи п хотізлъ ужо издатыіріп.азъ опъуіііічтожеііін іезу птскаго ордепа, no вііезаіпіо у.меръ въ 1769 г. ОиътакжевоспрепиъіпшуЖанъ-Жака Руссб: «Э.миль» подъ иаказапіе.мъ отлучепін отъ Церквп.—Жли.ие?/»^ ХІ {Ьотепго Ganganelli), nana съ 1769 no 1774 г.; род. въ 1705 г.; зам-счателепъ свои.мъ учены.мъ образоваиіонъ, челов колю ііемъ іі кротостыо. Оііъвозстаповплъ дружолюбпыя отпошеііія паііскаго престола съ свФтскйми державамп, благоразумно ограпичплъ власть, іезуитскаго ордеиа п даже унпчтожилъ ордепъ «буллою Dominus ас redemplor nuster», пздаппою отъ21 іюля 1773 г. Опъ скопчался въ 1774 г., по псізмъ вііроятія.мъ, отравіённый іс.іуіітамп Опъ также откры.гьКломентиисЕІГі музоіі въ Ргім , д.ія собранія драіоціиіпыхъ па.мятиш.оиъ дреіімости. КЛПЙІОВНЧИ, у здпі.ііі городъ Могплевскоіі іуберпіи. Лежптъ въ 129і!ер. і;ъ юіо-зап. очъ Ліогилева, no об іиіъстороііа.мъ р чЕііКолишіцы; отъ С.-ІІстероурга въООІ иоі)., отъ Москвы въ.602в. Переіш иоваиы юродомъ изъ селатого же іі.мени въ 1777 г. Теперь въКліі.моппчахъ 1,900 об. п. жпте.і. п о;;о.!о 1,300 р. сср. ежогодпыхъ городсж. доходовъ. Кліімооецкій уъздъ заііпмаетіі пространства3,609 кв. вер., изъ чис.іакоторыхъ подъ поля.мп до 138,000 дес, подъ луга.мп до 17,000 дес. п подъ л саип около 200,000 дос. Жителей 03,400 оо.' пола. На квад. персту прпходптся по 17 об. сола жіптлоіі; па ьаждую душу мужескаго пола no 12 дес. МІІстоположепіе іііізмеіімоо, усізяііиое по вс мъ ііаправленіямъ ме.ікимъ дтзсомъ п куста'рниЕОЙЪ. 11о берега.мъ рБки есті>пстроевоп .іосъ. ГІочва зе.млп глееватая п іюдзолмстая, ма.іо плодородная; не с.мотря на то, х.гіібопашестпо состав.іястъ главпое, еслп пе едііііствеііпое,запятіе жите.іеіі. Торговля лфснымй ііропзводспія.ми также составляотъ зпачіітелыіую от-

Кли — Кли

— 7227

расль уВздпоГі промыіи.іеііііости.ВъуііздТівсть I н сколько торгопыхъ мізстъ, важныхъ д.ія всем губерпіи; такопы Крычеіл>, К.німоііпчи и менТіе значпте.іыіыіі: Костюкоиі}'!!), Лазовица н др. ЗДІІСЬ пропзііодитйя большія заготоиленія иепі.ки, иоторая зіімпимъ иуте.мъ иьшозится къ 5ліі,ті'аіішюіъ иристаняліъ р. Діишы. Климовскій (Се.менъ), казакъ харьковскаго ііолка,йіалороссшскііі поэтъ, наппсалъ стихами «0 ііравдіііівеликодушіи блаіодТітелеі^.Этосочйнёніе храпится въ руі.омиси въ Пмператорскоіі оііоліотеьіз. Е.му ііріиіисывается, иіи въ самолъ диі имъ сбчинена, пародпая ц-веня: «Нехочу н ІІМКОІО, ТОЛЫІО теоя одного»; также «0 іі|)іішествіи короля шведсікаго Карла XII, внутрь Украііны», «Ооъ пздпзни Мазепы», на. шісанное стихамп, п «0 правосудіп пачальствушіцпхъ» (візроятно, другос пздаіііе сочинепін «Омравд-Б)». КлиінонтоваилііКлийіентьева (Евдокія Ильипіічііа), бароіГесса. Въ )71S г. иаходплась мамою ирн царевп-Б Аппъ ГІетроіііііз, пото.мъ была гоФ.меГістеріиіою Іі.мііератрмцы Екатерпны I ; указо.мъ 16 окт. 1726 г. пожаловано ей 40 иустошой въ Твероко.мъ, ІІІІЖКЦКО.МЪ п КаШІІНСКО.ІІЪ уъздахъ. Въ указ-Б, объяилеыномъ сенаторомъ граФО. іъ Ііетроліъ ІІпановпче.мъ Шувалоиі.імъ 4 іюля 17J5 г., пове.іЛіію: жаловаііііуюііоі;оГіноіібароііесс-Б Ііліі.моіповоіі градіату па оаропсков достопнство и иа деревпи, отъіісііавъ, іі|)едставііть государыиъ.

1

Клингенбергъ (Карлъ едоровпчъ), геиералъ отъ иііФаптеріи, членъ сов-Бта, пнспекторъ воеііію-учебиыхъ заведеній, исправляющій долхность главнаіо дироктора этихъ заведенііі; прошведенъ нзъ сержаитовъ иъ штыкъ-юнквры къ 1788 г. и находплся сиачала ири ипжонернолъ кадетскомъкормусБ.а потомъ прй паж ско.мъкорпусъ, гд псполнялъ ДОЛЖПОСТІі ГОФ.мейстсра, оттуда въ 1822 г., въ чив ПОЛІІОВНІІ' ка,назііачсііъко.мендантомъкрыіостіі Нарвы, a въ 1828 г. директоро.мъ иавловскаго кадетскаго корпуса, пъ чіпп; іепералъ-маіора. Въ 1838 году іен.-леііт. Клііпгенборгъ за ЗО-ліітпее служеніе, сопровождаомое ііостояіміымъусердіемъ иііріііМ'Брііоревиостііыміітрудаміі, ііаграждеиъ ордеиомъ І влаго-орла II пожіізііенны.мъ пенсіоно.мъ получаемаго имъ годоиаго жаловапья. Съ лропзводствомъ въ гепералъ отъ ііііфантеріи, въ 1813 г., онъ заіпімаетъ настоящія должностн. Клингеръ ( едоръ Ивановичъ, Friedruh Max. von Winger), и-Б.мецкііі поэтъ и піісатс.іь, род. во ФранкФурт -на-Маіін , въ 1753 г., учплся богословію въ Гпсени, а въ 1778 г. посту-

—

Клн —Кли

пилъ въ австрійскую воепную служоу; въ 1780 году пршіятъ въ русскія войска поручикомъ п участвовалъ въ поход-Б протішъ ПО.ІЬШІІ 1783 и 1784 г. Съ производствомъ въ іенералъ-маіоры, былъ пазпаченъ 1801 г. директоро.мъ 1-го кадетскаго корпуса п главнымъ директоро.- іъ пажесьаго корпуса, потомъ попечнтеломъ дерптскаго учебпаго округа; въ 1811 г. промзведенъ въ генералъ-леіітеііанты, а въ 1820 г. по.іучплъ отставку съ пеисіей. Генералъ Клингеръ ум. 1831 г. въ С.-ПетербургЗ. Еіо сочинепія: ро.мапы, «Fausls Leben. Thateh und Hollenfahrl»; «Geschichte Giafars des Barmeiiden»; «Geschichte Rafaels de Aquillas»; «Der Faust der Murgenliinder»; «Geschicht. eines Deutschen der neueren Zeit»; «Sahir»; трагедіп: «Konradin»; «die Zwillinge»; «die neue Arria»; «Uamokles»; «Medea in Korinlh.»; драмы; «Sturm und Drang», «Medea»; комедіп; «Die Spieler», «der Schwur», «diezwei Freundinnen»; разныя сочинеііія: «Betrachtungen iiber Gegenstiinde der AVelt und Literatur»; «Reisen vor der Siindflulhs «Der Weltmann und der Dichter». Полное coбраніееготворепіГі ііздапо въКёнигсберпз (12 .т.'1309), и нодаіііш еще вноиь перепечатано. Замізчате.іыіо, что пъ Россііі опъ са.мъ хлопоталъ о запрещеіші ввоза своихъ сочіінепиі, которыя вс ііечата.іпсь за грашіцею. Клпнгспоръ (Morilz Klingspor), баропъ, шведскііі Фельд.-маршалъ, служпдъ въ молодости во ФраіщузскоГі ар.міи; былъ во вре.мя воииы съ Россіею, въ 1788 году, генералъ-коммпссаромъ шведской ар.міи, потомъ главнокомандующимъ іі Фельдмаршало.мъ: разбилъ руссіЛя поііска въ Фііпіяіідіи прй СнкаГіоки п Рово лакс , запплъ Вотпію и Коре.іію, но былъ вытіісиенъ БарЕлаюіъ де-Толлп. Въ СТОКІОЛЬМІІ оиъ присталъ къ партіи педоіір.іыіыхъ, и ие успіівъ уб дпть короля къ мпру съ Россіею въ 1809 г., совіітоиалъ арестовать короля, какъ слабоумііаіо. Онъ мпоіосодийствовалъ въ возведоііііі на простолъ Карла XIII. Ум. въ 1820 г. Клиній, сыігь Алкпвіада, нзъ Фа.мн.ііи Эакпдовъ, храбро сража.іся прп СалампііБ. иа корао.іи, сиарнжеііпомъ на его счетъ, п былъ уоптъ въ коронеііско.мъ сражспіп, 447 іода до христіаііскоіі эры. Клинообразныя письмена; древнвія восточн. іііісьмепа, составлепныя изъ к.іііпоооразііыхъ Фіігуръ. Это са.мый простой родъ письмеііъ, какоіі только пзвТістенъ, пото.му что э.іе.менты ихъ состоятъ только пзъ двухъ Фіігуръ: стояіцаіо пли лежащаго, большаго илп меиі.иіаго кліиіа и — углоклпна ( і -^ ^ ). ИоЪ сложеиія іі повторопія этихъ дпухъ осповныхъ элозіептовъ происходятъ букпы и слоги. Піісьме-

\'

Кли — К л и

— ' І8 >-

Кли —Кли

на этп какъ-иудто набпвалісь до.ютомъ. Онъ Востокт;, особеино въ среднеп Азіи, пакопецъ. встртзчаются иа яревнихъ архіітектурпыхъ па- выступятъ изъ .мрака^оселвихъ по;;рываіощаліягнтікахъ Персеполя п на другихъ разва.іп- го, и сдилаются такъ же собстиеішостью иснахъ въ Персіп, на разва.іинахъ Вави.іона п торіп, какъ пхъ преемЕіики. НШІІІПІІІЛІЪ такъ-иазывае.момъ городт; СемчраКлинтонъ мли Клинтнъ (Clinton). — 1) Sir мпды, па озер Ванъ, въ Армевіи, и въ Егііп- Henry С , аіиліііскіГі гепералъ, пріобріілъ пзfE, куда явно былн запеоепы путс. іъ персид- в стность въ. амеріікаііскую воіиіу. Въ 1777 г. скаго в.іадычества. Всв г.іавные иароды древ- опъ отпраиился пзъ Нью-Іорка по р. Гудзопу неіі персіідскоп монархіи употребля.іи эти для подкрипленія іечсрала Бургоса, но не могъ шісьмеиа, ио сообразио ихъ разіпчпымъ язы- отвратить кагіптуляціц его при Сараготіз; ие камъ эле.менты ппсь.мепъ у пихъ различпо об- смотря на^это, опъ въ 1778 r. по отъіззд гоиеработывались, такъ-что теперь уже изв^Бстпы рала Гоу въ Лнглію, получилъ главіюе начальпять разиыхъ родовъ клиііоооразпыхъ пись- ство надъ воіісками въ Америкіз, одпако же его мемъ, изъ которыхъ одииъ и простзйшііі д нствія былп са.мыя ііеудачныя: оиъ вскородъ ость чисто буквеипоо пись.мо, а прочіе р лишился Георгіи и обиихъ Каролинъ и повпдіі.мому представляютъ доволыюмудроныя былъ огчастіі прмчиною ііесчастпоц для АнСЛОГОВІ.ІЯ піісьмепа. Върные СПИ.МКІІ иадписей глпчанъ кашітуляціи въ Іорктоунт;. Лииіпвкліишобразнаго ппсьма доставпли европ^йской шись звапія главііокомаіідуюіцаго, 1782 года, люоозиателыгости путсшественники Лебрёнъ, Кліштоиъ оылъ пазначенъ гибралтарскимъ Ніібуръ, Керъ-Портеръ, Ричъ, Шульцъ, Роу- губерпаторомъ. и ум. въ 1795 г. Объ а.моріікандпксоіп,, Всстергардъ, Ботта п проч. Разгад- ,ской ВОГІНЧІ, особливо ПОСЛТІ иесчастиаіо похока иадппсеп до-сихъ-поръ съ нъкоторой до- да 1781 и І78"2 г., онъ пздалъ мпогія брошюры стовт.рііостыо удалась только въ надписяхъ, въ свою заіциту. — 2) Sir William -Henry, ансостоящихъ йзъ письменъ простиіішаіо ро- глшскііі іепералъ, сынъ предъпдущаіо, род. да. Г. Ф. ГротеФендъ (с.м.) по весь.ча остроу.ч- въ 1768 г., участвовалъ во МІІОГІІХЪ ка.мпаны.мъ соопражвііія.мъ прочелъизвізстііыя пмепа ніяхъ въ Голландім, Прлапдіи п Италіп, сраперсидскихъ цареіі изъ рода Ахемепидовъ, Да- жался въ 1808 г. въ Испаиіп.командсшалъ перрія, Ксеркса и проч., въ персеиольскпхъ пад- вою дпвизісчі подъ Ватерлоо, и въ 1826 г. воп і и я х ъ . Влагодаря пото.мъ пріобритепному иа- дплъ въ Португалію вспомоіатсльныіі корпусъ укою зиакомству съ зеидскп.мъ и саискрит- аіимімскпхъ вомскъ.—3J DeWitt, америкаискіГі СЕІІ.МЪ языкаліи, явилась возможпость зпачи- государстпеіиіып челов-Бкъ, род. 1769 года вт» тельно подвипуть впередъ разборъ н объясне- Ліптль-Прптоп-в (въ и п а т Ні.ю-Іорк ), былъ. ніе клііиоооразпыхъпгісьменЪіКакътосдълалп; адвокатомъ, вступилъ въ 1797 г. въ закоподаБюрпуФЪ въ соч. «Memoire sur deux inscriptions тельноесобраніе Ныо-Іорка, а въ 1812 г. въ.конcuneiformes», 1836; Xp. Лассенъ въ сочііне- грессъ.Вь 1811 г. онътщетио осиарішалъпреніи; «Altpersische Keilinschriften in Persepolis», зпдентстію у Мэдіісопа. и възваиіи губернато1836, которое оиъ исправплі) и пополнилъ по- ра Ныо-1()|іка съ 1817 г., оказалъ много услуіъ томъ въ изданіи: «Zeitschrift fiir die Kunde des отечеству. У. і. въ 1828 т. Morgenlandes", 6. т. Изысканія ГротеФенда въ ЮіИНЪ, увздныіі городъ Московской гуо., лесуіциости подтверждеиы этнмн повыми из- житъ въ 77 вер. къ с.-з. отъ Москвы, иа бсреслтдоватедя.ми. Вестергардъ обнародовалъ въ гахъ р. С.естры; отъ С.-Петербуріа въ ."іЭб вер. томъ же Zeitschrift fiir die Kunde des Morgan- Встарину К.іннъ былъ родовоіі усадьбоюДома landes», томъ 6-й, свою попытку дeшlIФpoвaтF> Ро.мамовычъ; при ГІЕТРІІ I, во вре.мя Шведской письмеЕіа, слъдуіощія непосрсдственііо за про- в()ды,оііъ былъ обраіцепъ въ я.мъ, а прп учрежстъіітп.мъ родомъ піісьмепъ, больше или деніи намБстііпчествъ сдт.лапъ іородо.мъ. Теменьш разобраино^іъ. Мпогія персопольскія перь въ КЛМНБ до 4.000 об. п. жнтелеп, 3 цорнадіінсн ппсаиы тремя разными рода.мп кли- кви, и около 900 р. сер. ежеіодиыхъ городскпхъ нообразЕіыхъ пнсьменъ, одна подъ другою, доходовъ. Изъ Фабрикъ и заводовъ за.м-Бчательявно повторяя одно у тоже содержаніе на раз- иы: 1 восковыхъ евъчъ, проіізводіітъ на сумму личпыхъ языкахъ. НОВІІЙШІЯ изыскаиія объ 6,000 р. сер.: солодовенныіі, па 925 р. сер. и этпхъ ппсь.меиахъ прпиадлежатъ учепому ан- кожевеииым па 800 р. сер. Чрезъ Клішъ прогліГіско.му путешественнику Роулинсому (Raw ходитъ ліиіія соедпнителыіаго канала между linson): опіі проливаютъ миого новаго свтзта Волгою іі .МосЕвою-р-Еі;ою. Клітспійуъздь зана предметъ, и, судя по пимъ, .можпо съ боль- нн.маетъ простраиства 2,994 кв. вер., мзъ чишею в роятностью над яться, что народы. до сла которыхъ подъ полп.мп 82,500 д е с , подъ персидскаго владычества существоиавшіе иА луга.мп 34,000 дес. и подъ лііса.ми до 108,000-

Юга — Ю ш ,

=• 7 9

дес. Нхителей въ уіззд до 88,000 об. п. На КІІ. версту прііходіітся по 28 об. п.; па каждую душу мулг. пола по 7 дес. MTscTonojosewie уззда ио.іпышошюе и переріззаиное оврага.ми. Есть торфяпыя оо.іота. [Іочпа суг.ііііі іл>, иезъ хороіиаго удобрспія .ма.іо п.юдородна. Въ уізздТ) особевно разиито .междукрестьяпа.мп бу.маго-ткацг.ое произиодстяо; здъсь д.ія этоп про.мыш.ісппостіі находится бо.і е 20 діе.іыіхъ крестьяпскііх7> заведеній, пршізводящпхъ па сумму до 37,000 р. сер. Пзъ 32 .мапуФактурныхъ заведепііі. ііаходящііхся въ уБздІі и городіз, за.мОчате.іьиы: буліаго-іірядіі.іыіая Фабрііка, пропзводить на су.м.му 35,000 р. сер.; бу.маго-ткаці;ая Фаб. па 17,600 р. сер.; піісче-бумажііая Фаб. на 5,000 р. сер.; .•«ІІДІІЫГІ заводъ на 650 р. с ; картоФе.іьно-паточпыіі заи. иа 30,000 р. сер.: б кожевеппыхъ зав. 3,260 р. сер. Оощая цъііності. мапуФаілуриоп дізяте.іьности^ у^зда [іростпраетсн на сумму до 118,000 р. сер. На Фабрикахъ работипковъ до 508 Ч -ЛОВІІКЪ. Клпросы. Такъ называются въ хра.м-Б мтзста д.ія клирпговъ, т. е. чтецовъ, П-БВЦОВЪ ІІ вообще духовныхълицъ. Оііііустрапваіотся иооб-Бимъ стороііамъ церкви, на такъ-называо.міш соіеъ, илп возвышеніи предъ алтаре.мъ u пкоіюстасомъ. На клпросахъ паходятся налои u шкаФы для храпоиія богослужебиыхъ кнпгъ. Клптемнестра (іМИвол.), ДОЧЬ Тиіиара, царн спартанскаіо п Леды, родплась в.мвсті; съ свои.мъ братомъ Касторомъ, пзъ яііца, которое сн мать ііропзиела отъ ІОпитера, превратившаюся въ лебедя. Опа вышла за Агамемнона, царя яргосскаго. Въ втсутствіи своеіо супруга, Кліітемнестра жила яипо съ ЭглеФо.мъ, двоюродиымъ братомъ Лгаме.мнопа , которыіі по возвращеніи, погибъ отъ впновноіі жепы и ея любовппка. Орестъ былъ бы также умерщвлепъ съ свои.мъ отцомъ, еслноъ Електра, еіо сестра, пе уьрыла его. Послз этоіо покуіиеиія, Клптемпестра вышла за ЭглеФа и возвела его па тронъ. Посли се.милтзтняіо отсутствія, Орсстъ возвратплся u убилъ а х ъ обчихъ. Клпторпзмъ (Clitorismus), отъ x^aropis женскій діітородный удъ. Подъ слово.мъ клпториз.мъ разумиется боліззпенное уклоііеніо отъ настоящеп нор.мы клитора. Эти уклопепія суть: а) д йствнтслыіыіі педостатокъ похотшіка; Ь) кажущіися подостатокъ подъ кожего скрытаго похотиика и с) нспомБриая величипа клптора (послТдпііі видъ его важепъ для практич^скаго врача). Въдіэтетнческо.мъ отиошепііі нсобходимо стараться избьгать соблазпптелыіыхъ прсд.меговъ: дііпствптелыіою лричииой раздражепін и страдаііія бываетъ

—

Клп - Ело

нсум-Бреііпая Фіізическая люоовь; ворховая Ъзда во всяко.чъ случа-в очепъ вредна. ІІногда нужио бываетъ выр зьшапіе клитора, пото.му что часто мішіастъ соптію u д-влаетъ еіо иногда (•овершенпо певоз.можпымъ. Кллтъ, братъ Гелланііки, корміілицы Алексапдра; былъ люби.мцемъ этого государя, которо.му оиъ спасъ жпзііь при переходъ черезъ Граиикъ, отрубивъ мечомъ руку сатрапу, которыіі ХОТБЛЪ поразить топоро.мъ голову героя. Разіоряченпый впиомъ во время гпіра, въ порыиъ рцтіва, этотъ государі, убилъ Клнта ударомъ дротика, за то, что Клитъ, какъ неискусныГі придворпый, ставилъ Филиппа выше своеіо государя. Александръ очень раскапвался въ смсртн Клита. КлиФФОрдъ ^George), граФъ і;уліберлеидскій, род. въ 1558 г., у.м. въ 1605 г., служилъ съ отлпчісмъ въ аіігліііскоГі .\іорсі;оГі служо-В; въ 1588 году сооружалъ кораблп на свой счетъ н сд-влалъ одипнадцать экспедицііі противъ Испаіщевь и Португальцевъ. Орденъ Подвязни былъ наірадию е ю заслуіъ. Несчастпая Марія С.тюартъ віід ла е г о в ъ числъ пэровъ, ііоторые осудили ее ма смерть. КлІО (ми ол.), дочь Зевса и Мііемозппы, одпа пзъ девяти музъ, муза исторіи. Ее представлнютъ съ лавровымь вънкомъ на голов , съ трубою въ правоіі pyK'E и съ кніиою въ ливой; no сторопа.мъ ея пзображеиіе вре.меііп н глобусъ, символъ ея прпнадлежностеГі. Клобуцко, прежде іородъ, теперь мистечко Варшавскоіі губ., Солюнскаго уБзда, лежіітъ на дороі-в изъ Велюна въ Ченстохову. Замізчателыю no своен древности. Король Людовпиъ подарилъ это іі.міііііе въ 1370 г,., свое.му иле.мянпику, омольскому князю Владііславу, ио Лгелло, віідя иеправыя диііствія этого ішязя, занялъ Ійобуцко иоііскомъ въ ІЗЭбі., п иавсегда присоедііпіілъ къ короігіі.Къ пребывающе.му здъсь ьоролю Мгелло іірибыли, въ 1420 г., камцлеръ Метржо.мбецъ имаршалъ короппыіі ЗОІИІІІІВЪ, отдавая огчетъ, что іілперато|)Ъ Сціііз.чундъ, пе смотря на обізіцаііія, no ХОТ-БЛЪ ші въ челъ от.м і т т ь П|)ііі'оііора въ ciiops короля съ Орденомъ. Зпа.менптый польскім ліітоппсицъ Длугошъ, бывъ клобуцкп.мъ свяіценііикомъ, построплъ зд-Бсь .мопастырь п церковь. Въ 1457 году Клобуцко былъ оіраблеігь освсцидіскимъ кпязе.мъ Іоанпо.мъ. Казимиръ IV, отправляясь протпвъ вемгерскаго короля Матвіія въ 1474 году, остаповился близъ Клобуцка; тутъ на цего внезапііо паііалп Силсзцы, no были разсБяпы жіітеляміі города. Теперь въ МІІСТСЧКБ 285 дворовъ. Кловъ, старішиое урочище, лежащее между

Кло — Ело

— 1 30

—

Кло — Кло

Ш.мпдта Фанни (ФрпдерпСтарымъ Кіссо.мъ п Кіевопочо|іскою іф-впо- лгобовь БЪ сестр къ), доведеппая до .мелапхоліп. Тоіда Бодмеръ, стью. Встарішу тутъ оылъ монастырь. Клозёль (Berlrand comle de Clauzel), граФЪ, Лессппгъ и Крамеръ пріігласили его къ себ-Б Фраіщузскіп марша.іъ, род. иъ .Мпргша 1772 въ Швомцарію, гдт; Клопштокъ опять прсгода, о.іужп.іъ съ 1790 г. съ от.іичіе.мъ г.ъ реи- дался дружоТі іі запятія.мъ. Къ этому времеші пу6.іііі;аііскі!хъ и іімпсраторскііхъ воисііахъ и отпоснтся мноіія пзъ его ОТЛІІЧІПЗЙШІІХЪ одъ. участиова.іъ no .мпогихъ пооіідахъ Напо.іеона Въ слБдующр.мъ 1751 г. датекііі і.ороль ФрііДвъ Италіп и Гермаиіи. Въ 1S10 г. онъ былъ от- рпхъ V, no роію.мсіідацім ipaoa ЬерпсторФа и праіиенъ съ дішпзіею въ Ііспапію, подъ па- Мольтке, пріігласплъ Клопштока въ Копепгачальстио.мъ Жювб, потомъ с.іужплъ подъ иа- геиъ, ііаэііачіівъ е.му прііліічиое содержапіе. чальство.мъ Мар.мбпа, отъ котораіо ііріінялъ На пути туда онъ позпакошілся въ Гамбург командовапіе мортугалі.скою ар.міою послп сра- съ Маргарптою плп Митого Моллеръ, когорую ЖСНІІІ прп Сала.мапк-іі.Во Йр мя ! «6тадней» опъ ; оиъ ВІЮСЛІІДСТМІИ посітивалъ подъ именемъ сопротивлялся Бурбопа.чъ, комапдуя mipeneil- «Цііллп» и на котороіі жепился въ 1754 г., но cKii.Mii войскамп, а патому посліз вторпччаго въ 1758 г. потёрялъ ее. Въ Даніп Клопштокъ паденія Наполеопа, Клозель пріпіуждепъ бьмъ пріілежііо заііпмалсн своею Мессіядою, а послТ> б і ж а т ь въ А.морііі;у, no въ 1819 г. подучидъ мадепія въ 1770 году' БерпсторФа, пм-всі-Б съ прощепіе u позволспіе позвратиться пъ отече- пимъ отпрапплся въ Га.мбургъ, гдіз окопчаство. Находпсь дсиутато.мъ въ 1827 п 1830 го- телі.по ііоссліілсн, и только no іірпімашенію бадахъ, оіп. во прсмя революціп присоедіішілся допскаіо маркіраФа Фрпдрпха, жплъ годъ въ къ партіи 221, получилъ маршальсііое досто- Карлі.С|іуэ. Коіда вспыхнула Фрапцузская реииство и СМ-БПІЫЪ Ьурмона въ Алжиріз, 1830 г волюція, Клопштокъ съ восторіо.мъ прпв-БтКлозель счастливо копчплъ та.мъ экспедіщію ствовалъ ее въ, своихъ стііхотпо]іепінхъ, но ч резъ Атласскія іоры, въТиттери, ІІОВЪСЛІІ- вскор-Б постигъ всю ея необразованность и дующемъ году былъ отозиаиъ. Тогда опъ яіиіл- ужасы анархіи. Въ 1791 г. жеііился на давнишся въ рядахъ о т ю з і щ і п ; нъ 1835 г. иторіічпо пей своеГі зпако. юп, Іоіанпі! Фонъ-Віітеръ и получилъ главпо пачальетво пъ Алжиртз, no умеръ 14 марта 1803 г., пссл дніп пзъ прешлишплся его въ 1837 г., посліз несчастнаіо по- ияго оищества поэтовъ-друзеіі, какъ продскахода подъ Копстаптііпу. Съ 1838 г. опъ нахо- залъ это въ одпоіі изъ своихъ одъ. Погредился въ палатіі дспутатоптэ, пъ краііипхъ ря- , бспъ иъ Оттепзео, возлі; своей возлюбленной дахъ опііозпціи, п уме[>ъ въ Тулуз 1842 г. Меты пли Ыаргариты. He с.мотря па своіі чпКлопштокъ (Friedrich Goltlieb Klopslock), сто н .мецкій духъ и высокііі іепііі, Клопштокъ одпнъ изъ зиамсіиітТіГішііхъ жвмецБйхъ no- не сдтзлался народпы.мъ поэтоліъ, чему осоэтовъ; родплся 2 іголя 1724 года, въ Квед- боппо препятствуютъ древнія Фор.мы въ его линбургіі. І З т н л с т ъ поступплъ въ та.мошпюю иоэзіи іі недоотатокъ пластическаіо пзобрагимназію, а Іб-тп иъ ііФортсі;ое училіице, гд-Б жепія. Сфсрою его всегда ндеалыіое царство, особеппо посвятилъ своп труды изучепію дрсв- п потому полету Клопштока могутъ сл донихъ классиковъ и сБверо-гер.-напскмхъ саіъ. пать только образопанные людп. Съ ііи.мъ такУже тоіда у неіо родплась мысль подарить же начцнается повая эпоха для н-Б.мецкоіі дисвоему пароду велпкую эпопею и онъ долго рическоіі поэзіи. Еіо классическій эпосъ «Месколсбался въ выборъ предмета, пзбравъ спер- сіяда», въ котороГі опъ поэтически пзображава императора I'eiipnxa I, пото.мъ Моссію. Пер- егъ ііскуплепіе рода человізческаіо Іисусомъ выя т р п п-Бспи этон возвышенпой ІІОН-ЕСТП, Хріістомъ,чрезъ страдапія, с.мерть и воскресевііроятно, были имъ наппсапы въ Іен , въ пів, появилась въ первыи разъ полная, «ъ Гал1745 году, сиерва пъ прозв. Въ 1746 г. онъ от- ле, 1751 г., 4 тома; пото.мъ седьмое издапіе въ правилсн вм сті; съ своп.мъ друіомъ Шмид- Лоіиіциг 1817 г. «Оды»; 1771 г. Гамбургъ, 2 томъ в ь Леіиіциіъ,' гдіі вступплъ въ общество т.; шестоо пзд. 1827, Леііпцнгъ. «Духовпыя ітвпоэтовъ, состоявшев пзъ Крамсра, Ад.Шлеге- снп», К о п е т а г е п ъ , 1758—1759, 2 то.ма. Дра.мы: ля, Гедлсрта, Рабепера, и др. Тогда онъ папн- «С.мерть Адама» , 1757, Копеиг.; «Соло.мопъ», салъ ІІІ;СКОЛЫ;ООТЛІІЧПЫХЪОДЪ,И перед лавъ па- 1764 г.; «Давидъ», 1772 г. Военпыя пізсни или чало своеіі «Мессіяды» дрепнпмъ героическимъ Бардіеты: «Сраженіе Гер.маіпіа», 1771 г., Костихомъ,иапечаталъее, 1748 г., въбременскомъ пенгаг.; «Гор.манпъ н Князья», 1784 г., Гамб.; аурналтз: «Bremische Beitrage». Въ это же вре- «Смерть Герианна», 1787, Гамбургъ; «Diedeutмя Клопштокъ принялъ должность воспнтате- sche Gelehrtenrepublik», 1771, Гамбургъ; «Ueber дя въ доміз одного изъ свопхъ родпыхъ, въЛан- Sprache und Dichlkunsl, 1779 г. Полиыя ero coгензальц н здтзсь началась его восторженііая чиненія нзд. 1798 — 1817, въ 12 т., Лейпцигъ;

Іло - Кло

— ?;

иоііое пздаіііе 1839, 9 г.; ие.иікол ппое пздапіе иъ 1 ТО. Б , Лейпцигъ, 1839. Жи.энь К.юпіитока ііііса.іи Груберъ (1832, Лейпцпгъ) и Дёрингъ (1825, Веймаръ). «Переписка Клопштока съ Гёте», пздапа иъ 1833 года, Леііпцпгъ. 11зъ-соЧПІІОІІІІІ еіо псроведевіы на русскін языкъ поэ.ма иъ 10 пізсііяхъ, подъ заглавісмъ: «Мессія», переподъ Алекс/Бй Кутузова, ііздаішыіі въ 1787. 1820 п 1821 гг. Трагедія въ стихахъ: «СмортьЛдама», иереведепа В.Фіиіі.мопопымъ, 1807 года. Извистігвйшія пзъ другпхъ его еочннепііі мсреведепы и издапы |!етро.мъ Поо-Бдоііосі4евымъ,-вмізсттз съ сочинеііія.мп Уцца п Лругихъ, подъ заілавіе.мъ: «Ііовая паука паслаждаться жіізпыо» (1799 года). Клоссіусъ(\ а11Ьег Friedrich Clossius), проФессоръ уіо.іовпаіо права и юриднческіп писатель; родп.іся 1796 іода, пъ ТіоГиініеіі , ідіз съ 1818 no 1824 годъ былъ преііодаватс.іемъ, съ 1824 no 1837 годъ въ Дерптв, а потомъ въ Гпееніі, гди и ум. въ 1838г. Онъ откры.іъ въ 1820 г., въ міі.іанском АмиросіанскоГі ополіотектз зиачителыіые отрывкп ііодлііііпаго еодосіяпскаго кодокса, папнсалъ введепіевъ «Cor­ pus juris сі і1із»(Дерптъ, 1829), u «Гор.мсііевтику римскаго права» (1831). КлОТЪ (Коіістаіітішъ Карловичъ), оратъ посл-Бдующаіо: род. 1807 г. въ С.-ПетероуріТ: воспіітыва.іся въ артіідлоріііскомъ учплпщт;; иродолжалъ воеііііую сіужбу оФіщсромъ до 1833 г., потомъ опять вступплъ въ воеіінуіо службу въ 1845 г. Нынт. поручикъ артііллеріп и состоіітъ адъютапто.мъ піиі ііиспскторіі порохоп. заводовъ. Онъ первый старался усовершенствовать у иасъ ріізьбу па деревъ, п д.ія іізучеііін этаго ііскусстпа бы.іъ ііослапъ па счотъ акаде.міп художоствъ и обіц пооіцреіпя художмикові. въ Парижъ. Клоіъ запимался для нзданія «Наши>, «Курдюі;оооіі», п ііреіімуіцествепно длн «ІІллюстрацііі>. Клотъ (Пстръ Карловпчъ), Фопъ-ІОріепсбуріъ, баропъ, русскііі ску.іыіторъ: съ 1838 г. проФ. скулыпуры прм акадедііп художествъ. Год. 1805 і'. въ С.-Петербурі'Б; воспптывался въ артпллеріискомъ училищі); ііропзведенъ въ ОФіщеры 1826 г. н находился въ учебноп артиллеріпской бригадс 2 года; съ 1828 г. былъ постояішо заннтъ разпыми раоота.мп по заказу Государя Ммператора. Главныя его произведепія: 1) лошадп на тріу.мфалыіыхъ воротахъ no потсргоФокоГі дорог ; 2) группы иа Лніічкпномъ мосту, которыя повторепы трп раза: пзъ нихъ пара д.ія коро.іевсиаго дворца въ Г)ср.ііііі-Б, ііодареііпыо прусско.му ііоролю ГоСУДЛРЕМЪ ИЛІПЕРЛТОРО.МЪ въ 1843

r., u пара

для

Неаполя королю Обиііхъ-Сііцилій (въ 1846 г.).

—

Кло — Кло

3) барельеФЫ д.ія .Мра.морііагодворца(въ 1347); 4) новыя группы для Аничкина моста (въ 1847 г.). Какъ литепіцикъ аг.адеміи художествъ для отливкп бропзовыхъ Фигуръ,Клотъ вы.ііілъ паяятиикп: Карамзину въ Симбпрскъ, Державппу въ Казапь, Барклаю-де Толлп въ Дерптъ, 8 ангеловъ для купола Исакіевскаго собора: сюда же 4 барельеФа въ іііііііп, и па.мятпикъ княгиіііз Б-ЕлосельсЕоіІ (въ Алексапдро-Неиской Даврі})'. КлотъБзй. основате.іь новаго медицішскаго устропства въ Египт-Б; род. 1795 г. въ Марселъ, въ которомъ былъ врачемъ, в 1825 г. вступилъ въ службу египетскаго пашн. учреди.іъ медіщпнскій совізтъ въ Kaiip-D и .медіщмпскую ші;о.іу въ Абу-Забе.іі;, которую потомъ пополііпвъ амтеЕарсьоюп ветеріінарііоіо шко.юю, соедііііи.іъ въ 1832 г. съ повіівалыіы.мъ пнституто.мъ, а въ 1837 г. перевелъ въ Каиръ. Онъ мо.іучплъ отъ паіии чиііъ генерала и 36,000 фраіі:;оі)Ъ содсржапія. Во время посгБдняго споего пробывппія въ Ііарижт; (1839), онъ пзда.іъ сочпнспіе «О чу.м'Б»(1840):ещепреждетого «0 егішетскііхъ завсденіяхъ» (1832—33) п «0 хо.іерт;» (1832). Въ 1840 г. наііпса.іъ интереспую ыіпгу «Еппітъ вообще, іюдъ управленіемъ Мех.мода-А.іп». Опа переведепа на руссі;ііі языкъ, А. Краевскммъ 1844 г. Клоцъ (Christan Klolz). 1) Adolpli, класспкъ, іізвъстнып свошіи спорами съ Лессішгомъ, род. въ 1738і'.,былъпроФесс.ФіілосоФІіівъ Геттіііііенъ (1762) и проФ. краспор-Ечія въ Га.і.гв (1765), гд-Б п ум. въ 1771 і. Его сочііііеііія:.АсІа literaria», 1764—78, 7 ч.; «Ueber das Studium des Alterlhums und iiber den Nulzen und Gebrauch der geschnillenenSteine»,1768; «Сагтіпа^^ТбЗ; -Opuscula philologica et oratoria», 1172; и проч. Онъ издаль МІІОГІІХЪ дрсвпихъ тісателей: Страбопа, Тиртся, н др. 2) Reinhold, род. въ Ші6.іьберг1з,1807 г., проФсссоръ К.іасспческоіі .іитсратуры въ Леііпціігтз, пздатель множества древіімхъ классіічсскпхъ творевій, съ ко.мментаріями; авторъ сочііпонііі no иопроеамъ древпей Фіііологіи. 3) Kaspar, ІІЗВ-БСТІІЫМ іМііиіатюрііыіі жііішписецъ въ ДІЮІІХСІІІІ, род. въ .Мапгеіі.мтз 1773 v., изооріітатель .математпческаго ііпструмеіпа для іі|)авіілыіаго снпманія ГЕ.іа na ncflKO.Mij разстояіііп. КЛОЧЕО (Воіітъ.чъ Яііовпчъ), лнтовскііі посолъ. Въ 1491 г. марта 10, будучи памт.сттіЕО.МЪ упонскпмъ, онъ прітізжалъ іп> Москву отъ коро.ія Казпмпра съ разпымп жалобами къ Іоанпу III, въ томъ чіісліз и па то, что .мпогіе ліітовскіе поддапныо оставляютъ своо отечество и пересоляются въ Россію. Въ 1493 г. 29 іюня, К.іочко опять прітізжалъ въ Москву

Клу-Клю

- - 732

съ Андреемъ Олехновиче.мъ съ трейоианіе.мъ, чтобы Іоаннъ ае толььо отдалъ ихъ государю исс захііачеипыя дитонсіЛн ооластп, no и г.азш и ъ иііііоиииі.оцъ этоі о насіиіл; сиерхъ т о ю оіпі в з ъ я в і я л и пегодоііаиіо, что ііелшай ыіял. употребляетъ иъ гра.матахъ тіпулъ іюиыіі п селпкііі, ііменуясь государе.мъ веея I'occiii; оіін иыііхали пзъ .МОСІІИЫ Й іюля; IS септяорн Клочко воротнлся пъ Москву за опаснымъ листомъ ІІЛІІ проъзжою іраматою ддя великііхь пословъ, должеисТвованішіхъ прдібыть въ 1'оссію для персіоворовъ о вичио.мъ лиірв. Въ 1508 г. онъ былъ сиова прнслапъ въ Москпу (И.МІІЯ званіе ііа. і^Бстііпка перомышльскаго) , съ воеводою полоцкимъ п маршалко.мъ Стаіиіславомъ Сапъгою u заключилъ мпрпьш договоръ съ Россіею, а в ъ 1332 г. Клочко съ Canisгою заключилъ въ ДІосквз переипріе на годъ. КлубнЕЕа (Fragaria collina, Lmn.). МНОГОЛБТнее растеніе изъ се.мепства РОЗОЦІІБТНЫХЪ (Rosaceee). Ha коритз этого растеііія жпветъ иасзио.мое червецъ, нди русспая коиісниль, доставляющая г.раску, похожую иа кошеиилевую. Клубовидка (GlomeriS). Насііко.мое изъ отряда тысяченогпхъ (Myriapoda), у которыхъ, наперекоръ вс-Б.мъ други.мъ насско.мымъ, бол е шести ногъ, изъ семейства KocTHnoKb(Julins). Оніі сверху иыпуклыя, снизу воі путы, похожи на моіфіщъ, и соотоятъ изъ поперечныхъ колецъ, которыхъ у самцовъ 32, у самокъ 34. Живутъ подъ камііямп, въ горнстыхъ мізстахъ южиой Европы; свертьшаются въ іііарикъ. Клюберъ (Johann Ludwig КШЬег), п-Бмецкіп ученый историческій писатель и заслужечный публищістъ, род. близъ Фульды 1762 г.; былъ с ъ 1786 г. проФессоромъ правъ въ Эрланген-Б, 1807 г. въГейдель5ергТ);ум.воФр.аикФурі-Б 1837 г. Его сочинепія: «Kryplographik», 1809; «Postwesen», 1811; «Acten des Wiener Congresses», 4 r., 1815 — 1 9 ; «Das offenlliche Recht des deulschen Bundes und der Bundesstaalen», 1 8 П ; «Die Selbstslandigkeit des Richlera m i s » , ' 1 8 3 2 ; «Europiiische Volkerrecht», 1821; «Das Miinzwesen in Deulschland», 1829; «Abhandlungen, elc», 2 e . 1830—34; n «Pragmalische Geschichte der national, und politiche Wiedcrgeburt Griechenlands», 1835; «Die eheliche Abstammung des fiirslliches Hauses Lowenslein Werlhheim», 1837, n проч. ii проч.

Клювышъ,Зелено-5рюшЕа (Scarus), рыба изъ се. іейства іубастыхъ; за.м чательна тъмъ, что округленныя челюстіівооружоиы зуба.мп, расподожеины.ми иаподобіе чешуй. Клювишъ критсиіи (S. crelicus), зпамсішта какълакомое и росі.ошиое кушаиье у дреинпхъ. Въ царствоваіііе Іаавдія, Элнііерцііі Опгать (EIiper(ius Oplalus),

Клю - Клю

командавапшііі ріпісіііі.мъ ФЛОТОМЪ, отпраиленъ былъ нарочно въ Грецію за этимп рыбами, чтобъ питомъ пустить ихъ для расплода въ моря Италіп. Въ Грецін и теперь-Бдятъ и х ъ , іі|іі;ираііляя ихъ :ке имут|)счіі!0стялн. Ио яріиі.мъкраспымъ, зыепымъ п счтп.мъ цпптамъ ііхъттзла.ііхъііазываютъврыба.міі-ііоііугаями». Клмква (Vaccinium Oxycoccos, Linn, пліі Охуcoccos palustris, Pers.), доволыю красгіпыіі куСТПІІЪ, прііііадлежаи(ііі къ се.меііству Ьрусшічныхъ ( ассіпеш, мо Лекапдо.ію), и къ семеГіству Верескоі)ыхъ(Егісасею, по Эпдлмхсру). Растетъ во мхтз no болотамъ п тундра.мъ асей с всрноііРоссііі. Н'Б;кные, іпітеобразпые, красмые дреиесмыв стебли его иочтп (.•овершопно сі;рыты во мху. Дмстья малепькіе, вссгда зе.іепые, стоящіе вверхъ, круглые, заоі-треііпые, no края.мъ ііемиоіо загиухы и сидящіе большею частію па одну еторопу ііоиеремізіию па короткпхъ черешкахъ. Въ ІКППІ и іюліз арявляются краспые цігБты, иіісящіе ііа коіщахъ вътііеіі,всегда no два иди no rpn В.МБСТ . ЯГОДІ.І круппыя, краспыя , шюгда иакраилеііпын желты.ми іі краспымп пятиышка.мп, прозрачпыя; содержатъ в ь сеоБ кислоту прсііосходііие ЛІІ.МОІПІОЙ; о т і созръваютъ въ октябр , но ос т а в т і я с я па зпму подъ сігБго.мъ бываютъ сочиТіе и пріятнт.е вкусо.мъ. Клюконпые лпстья въ ігвкоторыхъ .мізстахъ пьютъ B.M'BCTO чаю; но важпііГішую пользу достав.іяютъ ягоды,которыя собпраіотся обыкновеппо проморожеппыя: к.іюкиеііныіі сокъ оказываетъ пе малую пользу въ воспалптсмыіыхъ, желчпыхъ п іііплыхъ іорячкахъ; \гъ этомъ случ.атз его пыотъ съ ячпы.мъ оті!а|іомъ, къ которо.му ірпбавляютъ его no два унца на Фунтъ отвара. Изъ клюковпаго сока извлекается кис.іая соль, за.МІ;ІІІІІЧІЦ;ІІІ вііііііо-ка.мсіиіую и ліі.моіпіыя кислоты, да іі са.мып сокъ употребляется также во міюпіхъ случаяхъ ВМІІСТО ЛИ.МОІПІОЙ КПСЛО-

т ы , какъ напр. въ чаъ, прп дізлдніи пупша п проч. Русскіе крестьяне собпраютъ ягоды осспыо, ооыкііовеіиіо посліз перваіо мороза, п сохраішіотъ къ зи.міз д.ія разпыхъ до.машііпхъ уііотреблепііі; за.мерзлыя ягоды оііп кладутъ въ ушп отъ уіара п головной бо.ш и пр. По іірпчиііБ остроп кпслоты, клюква употреб.іяетея и золотыхъ д-Блъ мастерами для ЧІІСТКИ серебра. Журавлп и друіія большія птпцы очепь охогпо клююгъ клюкву, огчего ona п пазывается въ Украііпіз и другихъ частяхъ Россіи «жураіілішыміі яіодами» ІІЛІІ «журавмкою.» Клюки Фонъ-Клутенау (Фрапцъ Карловпчъ), генералъ-леіітеиаіітъ, ііачальникъ 21-іі пъхотноп ДНВИЗІІІ; род. въ 1794 г.; вступилъ в ь австріпскую воеііную с.іужбу, оттуда перешелъ

Клю — Клю

—

' J3

пъ русскія4 иойгка поручпкомъ пъ 1818 г., и съ этоі-о врелрцп постояпмо чаходи.Іся въ кавказскомъ корпусв. участпуя no псвхъ экспедмція^хъ протипъ іорцопъ. Въ 1826 г. съ открытіемъ персидскоіі кампапіп ііаходи.іся при обороиі; крііпостц lllyuin: пъ 1827 году при ііоражеійп Порсітіъ подъ Е.іпсаиетпо.іемъ, а за оказаіміоездт.сьмужестпо п о і у ч ш ъ ордонъ Сп. Гсоргіл 4ч.іасоа. Въ 1828 году К.іюки ФОІІЪIviyrenay ucnpaiijH.ib до.іжность карабасскаіо ко.миііданта, а нъ с.гпдующемъ году выступи.іъ въ походъ протипъ Турковъ; при пораженіи непріятеля у сел нія Чабори п взятіи прііотуип.мъ турецкаго лагеря, онъ получилъ чикъ ішдпо.іковіиіка, пото.чъ ыаходнлся при овладіінш укр'іііілеііііаго лагеря близъ урочиіца Мелюдіозе, запятіи KjilsnoctB Гасанъ-Кале, ;-)і)зру.ма и города Ьаііоурта. Въ ISHl г. Клюки ФОііъ-Ійугепау учасівоиалъ въ покорсніи Чиркен и усилелноіг рекогііосцііровки къ селепію 1'іімріі. іі за отличі пъ этихъ сражеиіяхъ получплъ чипъ полкоітііка. оъ назначеніемъ комаплиро.мъ куріінекаго егсрскаго ПОЛЕЭ. Въ эксііедіщііі 1834 г. опъ занялъ съ полко.мъ селеніе Іп.мрп. а въ октяор , лично Командуя отрядомъ, мроизпелъ см-Блое днііженіе отъ Темііръ-ханъ-МІуры. чсрсзъ акушипскія зо.млп и Герсеболь до Гоцатля, главнаіо уб жііща сообщппкоиъ Гамзатъ-бека, и ВЗЯЛЪ посл-Бднее мисто прііступомъ. За этіі ііоднипі произііедепъ въ гепералъ-маіоры. Въ 1836 г.-назиачсиъ комапдпро.мъ 1-й бригады 19іі птзхотноіі дпвизіи, а въ 1839 р. ко.мапдуюіцимъ воискаміі въ сБверномъ и пагорпомъ Даіестаігс. Въ 1840 г. опъ заннлъ Чиръ-Юртъ, привелъ пъ мокорпость жптелеп Султанъ-НіігиІОрта и участвовалъ въ пораженіи Ша.мпля въ гіі.мрпнско.мъ ущель-Е, взятіи штурмо.мъ заваловь и укрізплеіиіыхъ пеіцоръ п запятіп съ боя селенія Гммрп. Въ 1843 г. подъ начальствомъ імаітоко.мандуюіцаіо ыіязя Воропцова, ^'частпоиалъ іл. эксііедіщіи въ Аидію. запягііі солснііг. Гогатль п Апдіи, иріі штур.мі; ііозпцііі испріягеля па высотахъ Азассъ, При паступлеіііи въ Дарго, въ кровопроліпномъ бою въ Ичкерипсио.міз л су іі штурм-Б 22 завалоші п, наиоиоцъ, мрп запнтіи Дарго. За оказаипую храброггь п распорядитолі.ность в ъ э т п х ъ послтзднихъ дізлахъ, паграждеиъ золотою umaioio, украшсіиіою брилліаптамм. Клюки Фоиъ-Клуіелау проіізпедспъвъ іеііералъ-леитенанты 1844 года, іі заііи.маетъ пастоящую должность съ 1845 г. Клюкъ (hrzyszlof), кгемдзі., польскіи натуралпстъвре.мепъ(ланііслава-Авіуста подииъпзъ ласлужеппыхъ іііісателеіі. І^д. въ Цтзхаіюііц-Б,

—

Клю — Кля

въ Подлясі>т>, и посвятчігь себя духовпому званію, съ 1761 паходмлся уотцоіп> мпссіомарірвъ пъ Варіпамі;, пото>іъ, получпвъ прпходъ въ Цт>хаііовціз, занялся естественны.мп пауками и мздалъ мпого весьма полезпыхъ сочпнемій * no предмету естествепноп исторіи, съ прпложепіомъ ея пъ польз свопхъ соотечественппкопъ. ІІерпое его сочиненіе явплось въ 1777 г., въ 3 т., въ Ваіішав , подъ заглавіемъ: «Roslin po^yfecznych krajowych ulrzymanie i и^усіе»;вто: poe, въ 1779 г., «0 zwierzglach domowych i dzikich, osobliwie krajowych». въ 4 т.: третье въ 1781 году «Трактаты о пчелахъ п шелковмчпыхъ червяхъ» ^основательно изложены). і і « 0 rzeczach kopalnych». Въ 1785 п 1786 г. издалъ еіце два оочпііепія: «Botanika dla szko!: narodowych» u «Dykcjonarz Tosiinny». Королі. Станпславъ-Авіустъ наградіілъ его золотою медалью съ ііадіпісью: «Merenlibus». Клюкъ умеръ въ 1796 году въ Ц-Бхановціз.

Ключъ границъ, см. Иопраза. Клпзьма. рііка окскоГі спсте.мы: беретъ нача.ю въ Дмптровскомъ увзд , Московской губорпіи, протекаетъ въ этой губерніи 105 вер., при посадііКпржачъпходгітъ во Владимірскую губерпію. протекаетъ мпмо городомъ: Владпміра. Копрова. Вязпикоіп,. Гороховца, па протііжеіііи 385 вер. п ішадаетъ иъ р. Оку, Нижегорпдсьоіі губерніп, блпзъ города Горбатова, подъ деревпею Овііііііца.мп. Вся длпна ея течепія 490 nop.: ширина до 40 саж.; глубппа отъ 1 аршипа до 3 саженъ. Вовремя по.іноводія iiiiipniia ріікіі простпрается отъ 2 до 5 верстъ. До селенія Городки, no нііже Влади.міра. .ПІВЫГІ берегъ рТікп иагорныГі, а правый—ііпзменныіі: но отъ гор. Коп|)Оііа, ііравып бореіъ становптся постояпно ВОЗВЫІПСНІІЫ.МЪ. а .ПіІІЫЙ— нпзмеіінымъ. Групі ь береговъ почти везд глмшістыіі ; въ са.модіъ городъ Ковров и его оіірестностяхъіізвестковыіі. Вознышеиные бе[іега ііііоііралікь съ давнпхъ времепъ для се.іеііііі, а потому оніі вездъ безлисны; ппзмениые же берега Клязь.мы почтп сп.юшь лізсисты п бо.іотисты. Груптъ диа въверхней части plshii болііе песчанып, къііііжііеіі частн бо.сБе гліііііістып. К.іязь.ма судоходпа отъ города Владпміра внпзъ на 245 верстъ. Суда съ грузо.мъ соворпіаютъ свои путь, вверхъ до Владиміра, ! в ъ 2 0 дпеіі, а отсюда порожнін спускаются віпізъ до устья пъ 10 дпеіі. Впрочемъ малыя суда .могутъ бе.іііропятствеііио ходпть по ръкі» и выпіе Владиміра, иа 200 верстъ. КЛЯСТИЦЫ, oe.ieiiie Вптебскоп губсрніи , Дрііссбпокаіо уъзда, на дорогБ нзъ ІІо.юцка въ Себежъ, за.міічатолыю поб-Бдою, рдержанною русскііми воііскамп надъ Фраіщузамп въ

Кми — Кми Кля — Кме — 7! 1 — 1812 г. (см. Отечественная война). ГраФъ Вит- зпачало владЪльца земли. Потолъ ои озпачило генштеііпъ, узнавъ, что Удииб и Макдоііа.іьдъ, перегіравіівшіісь чорезъ Двііпу у По.юцка и Якобштадта, паправ.шотся къ Сеоежу съ пам репіемъ соединиться въ ты.іу пашпхъ вопскъ, п отрТ>зать ихъ отъ С.-Петероуріа, ртзтплся папасть сііача.іа на Удіиш, и въ случа усп-Бха аттаі;овать потомъ Макдональда.Удппб.прибывъ въКлясііщы,остаііовіілея вънііхъ,расположпвъ въ трвхъ верстахъ отъ сеоя, въ селеиіи Ятубово, дішизію Іеграііа. 18 іюлн наши войска аттаковалп иеііріитвля у Икуоопо: с.мтзлыя аттаки, которымъ предшествовалъ уоійствеиный огоиь изъ орудіП, скоро заставили пепріятедя отступпть no песчаньпіъ иысотамъ р. Нищп, которып опъ впрочемъ черезъптзсколько часовъ оставилъ, перепдя р чку. Тогда нашіі стрІзлБіі бросилпсь въ Клястпцы п перешли тамъ черезъ развалипы ло?та, зйжжешіаго Фрапцузами. Селепіе было взнто въ то время, какъ часть русокоГі кавалеріп переходпла въ бродъ р чку,'иедалеЕо отъ Клястіщъ. Heпріятсль повсюду бтступалъ, истребляя переправы; далыгБйшее пресл-Вдоваыіо Фрапцузовъ было поручепо гепералу Кулыіеву. Клястпцкая поо да доставпладв-Б-выгоды: по-ііервыхъ, успоиоила С.-ГІетербургъ, встревожепный паступденіе.мъ непріятеля побиіорусской дорог-Б, и во-вторыхъ, поддержала паши нравствеиныя сплы, уроннвъ въ то же вре.мя моралыіыя силы протіівпика. За этотъ подвигь былъ гіожалованъ граФу Витгенштвиііу орденъ Св. Георгія 2-го класса.

чііпшевниковъ, отЕупщиковъ.Первые чешскі короли царствовали подъ вліяпіемъ кметей, которые раздплялпсь на леховъ п владыковъ. У Сербовъ, ІІллпрімцевъ и Черяоіорцевъдо-сііхъпоръ зиатпТіпшіе пііепуются кметями (т. е. старипшиііаліі). Предполаіаютъ даже, что кметь пропсходіпъ отъ «comes».. ВпослБдствіи въ Полыи кметь (cmetho) стзлъ означать крестьяипна. Упасъ вИ древпости кметя.мп пазывалнсь слугп іі дружцпа. Вт, «Гітзснн о полку Іігорева»,Всеволод7> говорптъосвоііхъ'храбрыхъ воппахъ: «а мои тп Курипо св домп пмеmit*. Владп.міръ Мономахъ нъ «Поучепіп своИМЪДТІТЯМЪ», описывая своп подвигп, упо.мииаетъ, что оиъ плънилъ, іпзскоіько половецкпхъ князеіі, и ии хъ пмети и молодыхъ 15. Въ Кормчей квиг тоже угіоміінается о кметяхъ. Изъ всего этого впдпо, что кметп были ііаъздіііікі^занпмавшіе на воііііи первое м сто пос.і і;ііяжескаго,іі получавпііе по кпяз-Б значитс.іыгпіішую часть ратиоГі добычп. Всоволодъ, называясііоііхъКурчанъ«свіздо.\іыміікметя.ми» іі.іп на-Бздііііка.ми, и описавъ ііхъвоеііпыя доблести, нъ подтвёрждепіе зпачеиія слова кметь говорптъ, что. оііи екачутъ аки сърыи влщи въ ІЮЛБ. Въ XIII и XIV в^вкахъ въ чешскомъ языки подъ словомъ kmet разуисвди поселяпипа. Ганка въ своей: «Rukopis kralodworsky» (Прага 1819 г.), говоритъ, что слово kmct зпачитъ sedlak; kmelsky-sedlsky. У НЫІІ-БМІІІІІХЪ. Сербовъ кметь сть то ж , что «honeslus agricola». Въ каждомъ солепііі паходятся двн или трп, а въ бо.іьшомъ п бо.і-Бе к.мотей, съ поторыми князь ію всякое вре. ш соивтуется, какъ съ сельски.ми стартзйшпнами. У ныііішнихъ Тіоляковъ слово ктіес.озиачаетъ крестьянпііа, a у Чеховъ обыкновсшіаго се.іянііііа.

ЮіЯТВОПреСТуПЛЙНІе. Нашп закоііыпостояпіюбыли гтроги къ клнтвопрестуііпикамъ. Такъ иапрпм ръ по Уложепію (XI,27, ХАХ,49) «тіэхъ, кто поц луетъ крестъ но иа пра.вді;», подвергали кчуту, по торгамъ no три дни, годичному тюре.мномузаключепію и ліиішпіш честп.Въ Кмита (Фплонъ), воевода лптовскій; во вре1697 г. было гіредшісапо (Полн. Собр. Зак. JVs мя воііиы Іоаппа IV съ Лптвою, no слова.мъ 1572, § 9 и 1612, Прпб. 6) казнпгь этпхъ лю- СтрііікрвсЕаіо.Кмптавъ 1564г.гна.іъ б-вжавшадей. Вошіскіімъ артикуломъ, 1706 г., за лжи- іо отъ Орши кпязяОболеискаіо п взялъ въ довую присягу предгпісывается отсіікать два бычу 20,000 возовъ: въ 1580 г. продводительпальца, которы.ми прпсягалъ и ссылаті. въ ка- ствуя Р^ООТісадниковъ, онъ прйб.ііізплся къ торгу (JVs.3006, ст. 196, 197, 198). Га.мъ же Смолеііску, no встрБчеппып въ поли та.мош(гл. ,§ 10) запрещено допускатьотвтзтчіікакъ іпі.ми храбрымп началыиіками, Даніііло.мъ Ногочистителыюіі присягіз, если опъ имф тъ яв- тевы.мъ u князелп. доромъ Масадьски.мъ, бііное на.м реніе сдізлать клятвопреступлеміе; но, жалъ, кипувъ знамсна, обозъ п 60 легкііхъ пуВМТІСТО присяпі, разобрать д-Ело пыткою. Въ шекъ; въ 1581 г. К.мпта съ 40,000 воігскомъ 1720 г., BMUCTO отсиченін пальцевъ, за клятію- воевалъ во Ржевз и выжегъ Русу, пото.мъ сопреступлепіе велііію (JV3 3,485, Ыорск. Уст. едпнясь съ Радзиви.іломъ, обратплъ въ о-Бгство кн. ,гл. XVIII, SS 132-133, Лі 3531, S 3) ссы- кп. Михаила Ноздроватаго ики. Ивапа Борятиилать въ каторгу съ пыртззаніе.мъ ноздрей. 0 окаго,вышедшихъ изъ Ржева съ 3,000 легкихъ НЫНТІШПИХЪ паказапіяхъ за лживую пріісягу воиновъ; но бдіізъ м ста, которое Гейденштеііпъ называетъ Ocomcciam, Литовцы пми(см. Присяга судебная). ли неудачу. Кметь. Въ славянскія времена это слово о-

Кни — Кни — 7 Кнпга, сочпнепіе въ проз и стчхахъ, назначеппое для пуб.шки. Древпіе ппсали на камеимыхъ и.іи мрамориыіъ досиахъ: потомъ вскоріі посіъдовалі свпнцоиыя. міздныя и друіія іі.іастііикіі, кора дсревъ (liber), вощапыя дощечкн, пальмовые лнстья, паппрусъч проч., чаіце всего приготовіялі кожу зсвреіі; ппсали тодько съ одной стороны п оовертывали эту кожу на ціілшідръ (umbilicus;. Кііпгіі принялп квадратпую Фор.му гіослізіізоорТ.теііія пері-амина. До изобрізтопіякшігопечатпнія.кшігопродавцы перепіісывалп рукописп п пріиіоспли кі>піи съ нихъ депутатамъ Факультета, для одопроиія. Поэтому ЕПІІГІІ были песьма ртздки и ^тоили до (500 руб. сер. каждая (1362 г.). Въ X візкБ граФііня аижуііская пріобрізла собранія проіювіздеіі за 200 5араиовъ,десять.мі;ръпіиенпцы, ржи, проса и трп куска і;упьяго м ха. ІІзобрізтеніе бумаги ы кпигоііечатаііія облегчпло раздиюжепіе книгъ и составило изъ иихъ весь.ма богатую отрасль торговлп. Киіип раздмияются вообщо на свящешіыя (см.) и свт;токія. Книга есть еіце разд^Блоиіе сочпнеиія, и въ своіо очсредь подраздізляется па імавы. 0 правахъ сояипитеі й , переводчпковъ н издателей см. Сочинители, Переводчпки, Издатели. 0 порядктз выпуека въ свтзтъ о.м. Ценсура. У пасъ мпинстерство внутреіінпхь д'Блъ наблюдаетъ за ііеобращепіемъ въ публикъ книгъ вредиыхъ нлп недозволяемыхъ ценсурою (Св. Зак. I, Учр. мші. ст. 1147 § 19, 133Г> § 4). — Надзоръ за кшіжпою торговлею пршиідлежіпъ мистноіі полпціи (XIV, Уст. пред. п пресізч. прест. ст. 14T прпл. ст. 95,148— 152). 'Горгующіе русскимп книгамй обязаны подаиать въ ко.мптетъ вііутрепііей ценсуры каталогъ Bclix7j паходяіцпхся унііхъі;іііііъ(ст. 147, прмд. ст. 1501).' Продающіе книги, напечатаиныя безъ в до.ма цеисуры, предаются суду (ст. 147 іірпд. 150). Иностраппыя кііііги продаются съ дозволепія иностраниой ценсуры (XIV, Уот. пред. п прес. прест. ст. 147, при.і. 152). Получивъ пзъ-за границіл іювыя кииім, книгопродавцы состав.іяютъ и.мъ реестры и представляютъ въ цеисуру (ст. 147 пр. 153). Одобренііыя ценсурою кіиігп пускаются въ продажу, а запрещенныя отсылаются 'обратпо за границу (ст. 147, пр. 164). Въ случаіз пеисполненія вышсозначепныхъ праі&иъ, іііііііопродаівцы подвергаются строгоіі ртввтственііости(ст. 147, pp. 15б).Выгііісаіпіыя нзъза грапицы, запрещеііпыя кніііп высылаются обратио^ст. 1471,пріілож. 154).За непспсшіеше этихъ правнлъ, киигопродавцы подверіаются строгой отвътственностп (ст. 156). Книга болыпаго чертежа. Такъ называется

5 — Кни —Кни книга, пояспяющая древпюю географическую карту Московскаго государства,которойсоставлепіе началось въ XV візктз приіоаніп; III. Эта карта была попо.іняема въпослъдоиавшія царствовапія, п прпшедши въ ветхость поиовлена 1627 года, въ разряд-Б , по повелинію Михапла еодоровпча, котопыіі сверхъ того приказалъ сд-Блать ей оііпсаіііо псоставііть новую карту Москор.сг.аго государства. Все это было оііять возобиовлеііо прп еодорі; ЛлексБевич въ 16S0 году. Эти карты, кажется, іісчезлп, а описанія сохранішісь. ГІослтзднее пзъ нихъ пздаио Новиковы.мъ, поді, загл. «Древняя россіпская идрограФІя» м т. д. 1770 г. Первое же издапо подъ заг.іав. «Кипга большо.му чертежу и пр^> С.-П6. 1792 г. Д. И. Языковъ, слпвъ ооа опіісапія ВМБСТТ;, издалъ пхъ подъ заглав. «Кинга большему чертсжу» С.-Пб. 1838 г., но безъ критігеи. Книга Бытія, Исхода, Судей, Претудрости, и т. ,п. (см. Бытія кнлга, Есхода, Судейи пр.). Кнпги родослозныя, см. Родословныя книги п роспаси. Книги ыетрическія, см. Метрическія книги п выпискн. КНИГИЕЪ (Иванъ Діі.міітріовіічъ),статсііійсов-Бтшікъ, докторъ медпцііпы, род. 7-го сентября 1773 г., въ Орловскоіі гупернііі. Прп поступленііі въ сБвсьую семііиарію, по за.м-Бчениой въ иемъ ііеобыкновсиііоіі склоиііостіі къ паука.мъ, в.мізсто родоваго прозваиія, Булгаковъ, ему бы.іо даію другое, своііственное, Книіипъ. І!зъ се.мннаріи Кіпігпнъ перешелъ въ МОСЕОВСШІ унпверсптетъ, п потомъ 1793 г. въ медігко-хпрургпческую академію, гд заннмался преіімущественііо анатоміею, п за сочипеніе па латинскомъ языкі;: «О сквозной язвъ желудка», получплъ отъ .медііцііиеііоГі коллегіп степепь кандпдата діедицііііы и хпрургіп (1797 г.). Въслтзд. году проіізведепъвъ лекари, пото.мъ .причіісленъ къ академіи, въ званін адъюііктъ-проФессора,для преподавапія апато.міи п ФІЫІОЛОГІІІ: тамъ, ііаппсавъ дпссертацію: «De coloris aeconomia, usu et praestantia», удостоепъ степени доктора медііціиі. наукъ. По случаю мродположенія учредить въ С.-Петербургт; ветертіарно училііще, Кііигіінъ, по Высочаішіе.му повелъпію, былъ отправленъ 1804г.въ чужіе краи,дін о6озр'Бніята.мъ учебиыхъ заведеніГі по этой частп.Втечепіе своего 4-ХЪ-.ГБТНЯГО иребывапія за іраніщею, Кпикинъ ПОСБТП.ІЪ Берлііпъ, Копепгагепъ, Въну, 1Іарііж7> и Ліонъ, п соора.іъ тамъ много р-Бдкихъ кшігъ, рисупковъ и превосходныхъ инструмоптовъ, употребляе.мыхъ во врачебно.мъ

Кнп

-Кни

— 1 36

пскусстиіз, н доставплъ ІІХЪ ПІ) Россію. ГІО возііращепііі (иъ 1807 г.), Кіііігііпъ бы.іъ п|)онзиедспъиъ ордшіарпые проФсссо|)Ы зоотоміп и срапшітс.іыіой ФІІЗІО.ІОГІП прп ііетсріиісірііомъ учііліиці), которо образовать и устроить иозлаіа.іось, по Высочапше.му поис.Піііію, на него же. Послучаю ішГіпъ, оііразовапіе этогоуміииіца остапоті.іосыіа пЗкотороеире.мя. Оиъуіаствоi!a.n. по приказаиію нача.іькгва, въ состав.іепіп устава п поваіо штата въ ИмператорскоГі медпко-хпрурпічегаоп академіп; въ сочивеніп вародной Фар.макопеп па русскомъ и латнпско.мъ я з ы к а х ъ ; въ кбмйтвт шыскаиія средствъ залпзіипь ііиострапііыя вещества подоопымп ироіізиеденіямп саистііепио русскпмп; въ ііздапіи медицинскаго журиалаі Въ 1811 году К н и г и н ъ , псреведенъ въ харь БОВСКІЙ уіишерсптотъ по-рвымъ оі)дііііардиымъ проФСссоромъ апатомііі, ФПЗІОЛОГІІІ, судеоііоіі ліедііціпіы и медііцііпскоп полііціи. Кро.мъ того въ 1813г. оііъбылъ пзорапъ члено.мъ обіцества наукъ при харыювско.мъ уііііверситетіі и пото.мъ дирекаоромъ естсствеіпіаіо отд лснія въ этомъ обществіз; въ 1816 г. членомъ ФИЗІІКО.чедіщііііокаіо общества прп московскомъ умп верситетт.. ІЗъ 1818 г. Кшігпиъ пзбрапъ члепо.мъ с.-пёт рбургской медико-хирургическои акаде.міи и былъ украшепъ ордепомъ Св. Anны 2-н стеііеііп (1823 г.). Въ 1825 г. онъ возведенъ въ зиапіе заслуженпаіо проФессора, но въ 1829 г. разстроенное здоровье пріиіудііли его оставить преподавапіе лекцін. У.меръ въ 1830 г.

—

КНЕ

— Кнп

но печаталн чернилпдій. Такшіъ образо.мъ первая печатная іішіга въ настоящемъ смьісд эгого слова появнлась въ 1450 г. Однакожъ пообіце 1440 годъ пріиіятъ і;акъ вре.мя изобрътепін кііигоііечатаііім и потому въ 1840 г. былъ праздііопаііъ во всеп Гермавіи юбилей этого важііі;йіиаго пзъ чоловическпхъ открытііі, талъже каиъ преждевъ 1540,1640 и 1740 г. Кроя Германіи, сще Голлапдцы прііпіісываютъ себі; честь изобр тепія кппгопсчатанія, доказывая, что още около 1423 г. ііодвижпыя лптеры пзобр лъ іарлемскіп дьячокъ Лоренцъ Мисцооііъ, прозвапныГі Костеромъ (Laurenz Janszoon Cosier), которому въ Гарлё.м воздвигпутъ памятнпкъ въ 1722 г . и в ъ честь его ираздііовапъпъ Голландіи гооплей іп> 1823 г.Чехп, въ свою очередь, приіпісываютъ себіііізоор теніе і.нигоііечатапія: Мталіницы пріпиісываютъ его свор.му соотече.ствеііііііі:у, ПамФйлоКастаиди.укотораго, будто-бы, Фаустъ подъ пменемъ Фаусто Колисбурго выучплся, около 1484г.,}потроблоіііго ПОДВІІЖІІЫХЪ ліітеръ.Кііпгопечатапів вскоріз послъ свосго открытія расііростраішлось .мало - по - налу почти во веей Европіі, особеііпо посл візятія Майнца, 1462 г., ЛДО.ІЬФО.МЪ Нассаускимъ: въ Бамберг появи.іась типографія въ 1462 г.,осііованнан А.іьберто.мъ ІІФііетеро.мъ, а черозъ В СІЕОДЬЕО .і тъ осиовапы тнпографіи въ Веііеціи, Ріім , ГІарііжіз, СтрасбургТі(1466),Гарлем (1470), Кёльніі (1467), Ульл (1472), Аугсбурі , Нюрнберг-Б и Любек . Въ 1467 г. изобр-Бтеиъ въ Римт;, АрііольдодіъПаііпарцс.мъ ііКоіірадолъШвеіііігеііКнигопечатаніе. Искусство кнйгопечатдвія момъ, такъ-иазываемыіі шрііФтъ «anliqua»,aBb не было извізстііо mi Грекамъ, пп Рпмляпамъ; 1480 г. ПОЯВІІЛИСЬ овреііскія тііпограФІи иъ Всрх. опо есть слтздствіе такъ-пазывае.маіо КСІІЛО- Ита.ііи и Иортугаліи. Въ 1501 г. Альдъ МануграФігіескаго ііскусства, т. е. иыр-изывапіяна цііі придулалъ курспвъ , а Аитонъ Цароттъ, дсревъ , • посродствомъ г.отораго печатались от.іилъ въ П а р м в ^ ъ к о і і ц Б Х століітія первыя сперпамоліітііеіііиікіі- и картинки. КсплограФИ- греческія литеры. Около 1538 г. были введены ческос искусстио развплось особепно въ Гер- въ текстъ болі.шія буквы. — Вскорі; посліз отмаііііі.въ ііоловіін XIV с т г в т і я , ио въ Китаіз ирытія, книгоііочатаіііепоявшось въ ГІО.ІЬШІІ. оио было уже извіістііо за 1,000 лЪтъ до Р. X. Въ 1465 г. Гюптеръ Цайперъ завелъ тппограНастоядціліъ же ЕнигопечатаиіемЪ, т. о. тііпо- ФІЮ въ Краковіз, гд^ ужо процв тала краков граФііческпмъ искусст. (посродствомъ иодтіж- скан академія и зд сь издалъ дві; латпнскія пыхъ лптеръ), мы обязаны Гутгенбе|ігу (см.), КІПІГІІ. Гіос.і Цапнера, который пересе.іился которыіі,оі;оло1440 г., въпервыіі разъ сдізлалъ съ своею типограФІею въАугсбургъ, явился въ въ С.трасбург-В подвижпыя лптеры, сперва де- Краповз другоіі типограФЪ, Святополкъ Фіоль рсвяііпыи, потоліъ пзъ свипца и олова, хотя (іілн Сваіібольдусъ Фейль, также Шваіітоііо.іь весь.ма ііосовершеііиыя. Изъ Страсбурга Гут- Теоль, Феііль), Нвмецъ. Оиъ первыи сталъ петопбсіігъ отпраиился въ Майпцъ п зд сь, въ чатать славянскія КІІИІИ въ 1490 и 1491'гг., 1449 іоду, по недостатку дснежпыхъ средствъ іімеііно: «Осьмигласиикъ» и «Часословецъ», вступилъ въ общество съ богаче.мъ Іоамиомъ церковііыми бувЬами, кіірилііцеіо. Въ это же Фаустоліъ и его племяинііколіъ, ШеФФвромъ, и время Мельхіоръ Логтеръ псчата.іъвъ ЛеГіпцитогда онп іізобрізли лнтыя литеры (около 1452 г.) г-в статуты (Syntagmata) польокаго короля Каи матрицы для печатанія, такжо прессы и зимпра Яге.іло. Но эти типографіи въ Полькраску, потому что до этого времеви обыкповеп- ш1> быди все-еще временііыя, и только окодо

Кни — Кни

-

5 !7

—

Кня—Кни

1503 г. Іоаннъ Галдеръ, купецъ изъ Ротенбурі а , о':нова.іъ иъ КракоиТ. первую постоянпую в ъ По.іыиіі тііішграФІю, подъ управ.іейіе.мъ Каспара ГохФедрра изъ Меца. Н о к н п г и , издаваемын тогда иъ П о л ь ш и , оы.пі латинскіл, съ иеоолыішміі ПОЛЬСКИМІІ пставками, п только пъ 1521 году появилась периая польская кніиа, изданная пъ Кракоц-в Іеронп.момъ Віеторомъ.—Въ 1525 г. быда открыта тппограФІя

и Гііііель. БреііткопФЪ въ Лейпциг , въ гонц-ь XVIII стагБтія усовершенствовалъ тиспеніе нотъ п іізобрилъ печатаніе геограФііческпхъ картъ. Фирлинъ Дидо (Didot), въ Парпж-Б, пзобр .іъ стереотипы, а отецъ его придумалъ, вмЪсто деревянпыхъ, металлпческіе марзаны. Въ посл днее вре. ш еще бодфе усовершенствовано ішигопечатаніе введеніеліъ желіізныхъ . прессовъ и дии;Ееііія парамп всего мехапнзма. ъ ВІІЛЫІІІ и ЗДІІСЬ папечатана первая кпига: Особепно no время юбплея кнпгопечатанія, «Апостолъ св. Лукіі»Л1рп короліі Сигпзмундіз- 1840 г., были представлепы въ этомъ отиошеАвгустВ (около 1560 г.) былп уже двъ русскія ніи ооразцы самаго совершеннтзіішаго ЕПИГОтпиоірафіп въ ВилыіЗ.— Въ Аигліп кіпііопеча- печатапія, «nee plus ultra» этого пскусства, о таніе оыло введеио ьупцо.мъ Віиліа.момъ Кек- красогв которыхъ за 30 литъ то.му не іш ш стопо.мъ, около 1474 г., но расііростраііплось ещо u поняіія. CM. P. Marchand, «Histoire da здъсь только пріі королевъ ЕлпсапетБ.—ВъІІс- Torigme et des progrcs de Гітргітегіе» (Гаага, папіи іі Португаліп кипгопечатаіііе пояішлось 1740); Schopflin, «Vindiciae typographicffi» (Страсоколо 1490 года, въ кототомъ какоіі-то По- б у р г ъ , 1760); Meermann, «Origines typograлякъ Владмславъ (Ladislao Polono) ТІЛІІ Стани- phici» (Гаага, 1765): .Maittaire, «Annales typoславъ,былъ типограФОмъвъІІспаиіи. — Въ Да- graphici» (Лондонъ. Гага, А.метердамъ, 1723 ніи впелъ кніігоііечатаніе ГОТФ|ІІІДЪ Фамъ-Ге- —1741, 5 T . ) ; J . G. J. Breitbopf, «Ueber die менъ, оті;рывъ, вт51403г.,тііпог|)аФІіо въ Копен- Gesch; des Ursprungs der Buchdruck.» (Лейпгагеп . - Въ Швеціп ужо въ 1483 г. появплась цпгъ, 1779); A. Scliaab, «Gesch. der Erfindungder первая кпига, папечатаиная въ СТОІІГОЛЬМТВ. Buchdruck.» (Маинцъ, 1 8 3 0 - 3 1 , 3 т.); J. Wetter, Ыалопо-малу кіімгопечатапіе оыло перенесеЕіо «Kritisch. Gesch. der Erfind. der Buchdr. (1836); іі вніз Европы. Въ 1550 г. вице-король ЛІендо- Falkonstein, «Gesch. der Buchdr.» (Леппцпгь, са ввелъ его въ .Мехпко; въ 1567 году Ар.мяие 1840); Wiszniewski, «Historya liter. Polskiej» ввелп его па Востокіз; въ 1586 г. іезуиты—въ (Краковъ, 1839—46, 7 т.); J. D. Hoffmann, «De Лиму a Иеру; въ XVII столътін Ыа|)ониты—въ Typographici eorumque initiis et incremenlis, in Ливаііскін горы; въ 1680 г. Англичане—ВЪСТІ- regno Роіопіэв et M. D. Lithuaniae, e t c (Данворііую-А.мерпьу. Въ XVIII СТОЛТІТІП кніпопе- ц і и ъ , 1740). чатапіс расмространидось на Цеіілоіпз, въ БаКнигопечатаніе въ Россіи. У пасъ книгопетавіи, в ъ Осгъ-Индш, потолъ въ Новоіі - Голчатапіе введено при Іоаиііъ Васильевичіз IV, ландіи, и на островахъ Австріи; капптаиъ при которо.мъ открыта первая тппограФІя въ Иарріі, въ 1819 — 20 г., печаталъ газету для Москвтз 1553 г., хотя Карамзпнъ и говорптъ (Т. экипажа своего корабля даже блпзъ са.маго стз1, стр. 173), будто еще въ царствовапіе В.іадіівериаго полюса, подъ заглавіедіъ: «N. Georgia міра Великаго его придворный врачъ Ио.іоgazette and winter chronicle». У іМаіодіетанъ едвецъ С.діера, печаталъ евои ііисьма лмтерава только въ 1726 г. появи.іась турецкая типоми, сдіілаііны.ми пзъ жел за. Въ 1564 г. выіпла граФІя въ Коіістаіітііноііолі;, открытая Ибрапервая у иасъ кіініа па славяіісііомь я.іыкіз, гимомъ-ЭФФеіідіі, и арабсЕая въ Ьу.іаці;, близъ «Апостолъ», ііаііечаіапная діакопомъ Га.істуиКаира, осиованная Адіі-иашеіо. Si Кіітаііцевъ скаіо собора ІІпапомъ одоровымъ и Петро.мъ доспхъ-поръ ввсьма мало подвіінулось пастояТпмоФеевымъ Мстиславскимъ, подъ надзощее кіііігоііечатапіе (вообщо они болтзо упоро.мъ Датчаннііа Гапса. Въ 1704 г. ПЕТРЪ Beтребляютъ ііечатапіе иа камміі) чему особонпо ліікіп пзобртзлъ |)уескую граждапсьуго азбупрешітствуетъ огроліпое чпс.іо іііісьмсіпіыхъ ку, u по рпсупку, данпому имъ сампмъ, зазпаковъ. Въ 1838 году королевскан парпжская казалъ отлпть буквы въ А.мстердам-в, а для отппограФІя получила полноо соорапіи китаііпыта волълъ напечатать ими лпстъ первыхъ скпхъ змаковъ, заключающееся иъ 84,000 лпвБдомостей прп мосьовскои духовнои тппогратеръ. Совре.меніюткрытія кіііігоііечагаііія,воФІИ, при которон до 1725 г. ііодгііщалпсь гре собеііііости старалпсь ого усоверіиенствовать; ческія школы. ІІервая книіа гражданской пеБ. ІІлаіітііпъ, братья Эльзевиры, Варбу, Ьасксрчати вышла и з ъ москокской типограФІіі 1705 впль, Бодони, Дпдб, Ибарра, Молё, ВреГітгода. Въ 1708 г. бы.іъ разосланъ по вс-с.мъ іуКОПФЪ, Унгеръ, сІ)ішегъ, Таухнііцъ п Англичаберпія.мъ указъ о «буквахъ ііовоіізобритение; въ новьйшее же врСіМЯ въ Іер.маніп: Ьрокныхъ». Тогда жв напечатапа повы.мъ тііпомі> гаузъ, Теіібііеръ, ГпршФельдъ. Гаазъ, Меііеръ кипга въ Москви: «Иріклады, како писати ко.м-

Т. І.

47

'

Кни —Кни

— 738

шпменты». Прп в до.чостяхъ 1710 г. npiuoженъ «Реестръ книгамъ гражданскимъ, которыя по указу ЦарскагоВелічества напечатаны ііовопзоОріітенною амстердамскою азоукою». При ііведеніи повой азбукн ддя граждачскихъ кннгъ и при соблюденіи древпяго типа въ церковныхъ, должность справщика или корректора почиталась весьіма важною: ее исправляли уч ные мужи, изв-пстпые своими трудами въ исторіи нашей словесиости — то быліі братья Лпхуды, ЕпііФаній Славинецкій, едоръ Пешікарповъ, бывшій впосліздствіи первы.мъ дпректоромъ типограФІи, Алексвн Барковъ. П р и н я в ъ з а образецъ голлапдокую и Фраицузскую азбуки, П Е Т Р Ъ I , втеченіе ІГІЗСКОЛЬкихъ л тъ поправлялъ эти буквы. Въ 1711 г. заведена въ Петербург , на одннъ станъ, граждапская типографія для печатанія указовъ, п первая вышедшая изъ иея книга оыла: «Книга Марсова, или воинскпхъ дълъ отъ вопскъ Царскаго Велнчества Россійокихъ совершепныхъ. С.-П.-Б. 1713 г»., въ листъ, съ искусно гравпрованпы.чи рисунка.ми и портрсто.мъ ПЕТРА I, работы Александра Зубова. Корректурныи экзе.мпляръ этой книги доиыіпз хранится въ библіотекіз московской духовной типографіи; въ этомъ экземпдярт; не только буквы , но во многихъ мізстахъ слова н выраженія поправлены собственноручпо ПЕТРО.МЪ I. На гравированиы^ъ рпсункахъ, npu кіиіг , также попадаются замЗчанія и поправки Царя. «Уставъ ассамблей или собраній обоего пода» былъ иап чатанъ гражданскиміі буква.ми въ 1719 г., также подъкорректурою самаго Государя и хранится въ той же бнбліотект;, ІДІІ доселБ находится его походный типограФскіи станокъ. 0 дальн йшей судьбз кингопечатаиія въ Россіи,

Кно — Кно

с.м. ТипограФІи въ Россіи.

или левиты, a no образу своихъ мыслей и д йствій, при жизшііисуса Христа, принадлежали пр іімущественпо къ секті; Фарпсеевъ, а потому очень часто и были обличае.мы Іисусомъ. Христомъ наравпіз съ Фарисеями. Еноррингъ (Боідапъ едоровичъ), генералъ отъ ііііФаптеріп, род. въ 1746 г., воспптывался въ 1-мъ кадетско.мъ корпус , откуда выпущеиъ поручикомъ въ пижегородскій ПТІХОТН. ПОЛКЪ. ОІІЪ участвовалъ вътурецкой ка.мпапііі 1770 г.; былъ въсражепіяхъ при ЛаргЪ и Konpcu, гдъ получплъ чинъ пре.міеръ-маіора н орд. Св. Георіія 4 класса, а въ 1773 г., протзхавъ всго европейскую Турцію отъ Фокшанъ до острововъ Антипароса и Наксоса, гдтз былъ тогда распоженъ русскій ФЛОТЪ, усітБлъ спять всю м стность отъ Рущука до Коистаитинополя, и за это порученіе получилъ ареиду въ І И Ф ляндіи. Въ 1788 г. при открытіи шведской воипы Кпоррпнгъ былъ уже генераломъ и зани.малъдолжиость генералъ-квартирмейстера. Съ 1792 по 1794 г., въ войн протииъ польскихъ коііФедвратовъ, онъ разсвялъ польскіе отряды около Вильны н взялъ этотъ городъ, за чтй награждеиъ ордени.мъ Св. Георгія 2 класса и чипомъ геп ралъ-лейтонапта. По вступленіи на престолъ И.мператора ПАВЛА, Кііорриіпъ вышелъ въ отставку, а въ 1806 г. по приглашенію ІІ.мператора ДЛЕКСАІІДРА снова прииятъ на службу генераломъ отъ иііФаитеріи и отправленъ противъ Французовъ въ Пруссію. Въ 1809 г. онъ бфмъ назначеиъ главноколіандующ и и ъ ФИІІЛЯНДСКОЙ ар.мііі,ді;йствовавціей противъ Шведовъ (с.м. Шведская война 1808 и 1809 г.). Во вре.мн его начальства совершилась зна.меиитая эксподиція русскихъ охрядовъ по льду черезъ Ботиическііі задивъ па шведскій берегъ. Онъ умеръ въ 1825 г.

КНИЖНИКИ. Такъ назывались въ древности ВСБ образованные люди, совершеішо зпако.мые съ кшіжною мудростію. Въ частно.мъ с.мыслт;, у Іудеевъ были «книжіінки домовые» при царскихъ дворахъ (2 Цар., ІІІ, 12) или при зпаменитыхъ мужахъ Іудеіі и «киижпики людскіе» (М . П,4).Въпосл1ідіііеобыкновеіінобьии нзбираемы лица и з ъ кол на Левіііиа и съусердіемъ иаставляемы въ познаніи закона и пророкойъ. Они обыкиовенно надзирали за переписчиками священныхъ еврейскихъ книгъ, а въ случ а ^ иеобходимости и сами переписывали эти книги. Іюдскіе ж книжники занимались, чащ е превратнымъ толковаиіемъ Слова Божія и поучали въ не.мъ іудейскііі ііародъ,за чтбэтотъ посл дній должеиъ былъ платить и.мъ, даже съ тягостны.ми для себя лишеіііями. По своему званію дюдсіЯЪ книжники бьші свящеіиіикіі

Еноррингъ 1-й (Владм.міръ Карловнчъ), гонералъ-адъютаіпъ, гепералъ-отъ-кавалерін, командиръ гварденскаго резервиаго кавалерійскаго корпуса; ііроизведеііъ въ корнеты изъ эстапдартъ-юикеііовъ въ л.-ів. КОІІНЫЙ полкъ 1804 г., ІІМ-БН тоіда отъроду 20 л т ъ . Опъ участвовалъ въ ка.мііапіяхъ противъ Французовъ: 1805, 1806, 1807, 1812, 1813 и 1814 годовъ и иаходіися въ сражепіяхъ: при Аусторлиц-Б, ГейльсоерПі, Фріідлаид-Е, м. Свалыі , г. Палоцк^Б, гди за отличіе произведенъ въ ііолковпики и иаграждеиъ орденомъ Св. Георгія4класса; прн Чашникахъ, іукомли, при переправ Фраицузовъ черезъ Березипу, при ЛЮЦОІІІІ, Бауценс,Дрезден'Б,Кульмтз,Леііпциг ,Бріенііъле-Шатб, Фершампеиоазіі и подъ Иарижемъ. Въ 1817 г., съ пропзводствомъ въ геііералъмаіоры, онъ пазиаченъ комавдиромъ л.-гв. по-

Кно — Кня

— 7 }

дольскаго кирасирскаго поіка (чтб ныи кпрасирскіп Его ВЕ.ШЧЕСТВЛ ПО.ІКЪ). ВЪ 1829 г.

Киорриніъпроизведенъвъ ге[іера.іъ-.іеіітсінанты, а въ слБдующе.мъ году, пріі открыишомся воз.мущоііііі въ Варшавв, опъ подъ высті)і;.іами мятежвиковъ выступплъ СЪ ВВТірСІІПЫ.МЪ сму (ІО.ІКО.МЪ пзъ воз.мутмвшагося города и поступпдъ въ отрядъ гвардеііскпхъ воііскъ, върпыхъ своему долгу. Въ польскую калпапію 1831 г., опъ паходплся въ сражепіяхъ прп Грохоаъ, Лииск , ВІІЛЫІІІ, Калііш ,пі въ томъ же году получилъ въ ко.мапдоиаіііе 2 ю легкую кавалерійскую дпвизію. Въ 1833 г. пазначонъ комаіідпромъ гвардеііскаго резервпаго кавалеріпскаго корпуса, а въ 1838 г, генералъ-адъютантомъ къ Его И.МПЕНЛТОРСКО.МУ ВЕЛИЧЕСГВУ. ВЪ

ііастояще.мъ чип паходится съ 1841 года. Еноррингъ (Sophie von Knorring), урождеіпіая Тикъ (Tieck), сестра извистнаго писателя Лудвига Тпка; роднлась въ Верлииіз 1779 г.; въ 1799 г. вышла замужъ за берлішскаго проФессора Фердцнанда Бернгарди, но иізсколько л тъ спустя этотъ бракъ разстроился. БОЛІІЗНЬ прннуднла ее отпраипться па теплыя воды, п 1802 года она посіітпла южиую Гер.манію, Швеіщарію іі Италію; потомъ была въ В пЪ, Мюнхелі; и другпхъ столпцахъ Герианіи. Въ 1810 году опа обвБичалась съ ФОПЪ Кііоррііпго.чъ и уБхала съ шшъ въ Эстляндію, въ его Остъэрвельское помізстье Аррокюль. За.мізчательна въ литературполіъ отношеиіи свои.мп ро.манадш. ЕнюпФеръ (Arnold Friedrich Johann Kniipfer), род. въ Эстляидиі (Jorden) 1777 г.; съ 1787 до 1794 г. былъ въ ревельской прпходской щкол , пото.мъ три іода пзучалъ богословіе въ іенскомъ уяиверсптеті; ; впослъдствіи былъ въ Эстляндііі домашнп.мъ учител мъ; 12 августа 1800 г. посвящеиъ въ пасторы церквн Св. Екатерпиы въ Віір.іаіідіі; 17яіш. 1817г. сдБданъ засБдателвіМЪ эстлнпдской ііроииііція.іьпоГі кон систоріи, a 1822 г. діірскто|іо>іъ эстляпдскаго синода. Въ Феврал того жо года бы.іъ въ Дерпт на коііа>ереііцінхъ, ВМІІСТБ СЪ с.-петербургскимъ аископомъ, докторо.мъ Цигііоусо.мъ (Dr. Cygnaeus). Мзъ еіо сочіиіеіііи исобешю замБчателыіы: «Bemerkungen iiber die Declinations nnd Casusfonnen der eslhnischen Sprache-', Reval; «Ueber die Bildung und Ableilung der Worter in der eslhnischen Sprache einzelne Sprachbemerkungen»;«Beilrag zullupels estnischem Worlerbuche»; «Gebet der Donnerprieslers der alien Eslhen bei dem Opfer vvegen, eines fruchlbaren Jahres»; «Bemerkunge iiber einige Volkslieder und Synonymen»; «Sprach- und andere Bemerkun­ gen». Княганинъ, уБздііыГі юродъ Ннжегородской

—

Квя — Кня

губерніи, лежитъ въ 108 верстахъ къ ю.-в. отъ Ннжпяго-Новгорода, прп иебо.іьшихъ р-Бчкахъ Княпіішнк-Б п ИМЗ-Б (приток-Е Угры); отъ СПетероурга въ 1,227 в., отъ Москвы въ 553 в. Сд-Б.іаііъ городомъ, при учрежденш на.мБстиичествъ, изъ села, еостоявшаго въ видомстви главноп дворцовой канцеляріп. Теперь въ КняГІІПІИІІЗ до 2,000 об.гі.жителей, 5 церквец, 5 небольшихъ Фаоричиыхъ заведепій и около 1,500 р. с. ежегодндго городскагодохода. Жптели заііимаются зе.мледтиіе.мъ и выд дываніемъ кожъ. — Княгшшпсііій уъздъ занимаетъ прострапства 2,429 кв. в., изъ числа которыхъ подъ подями до 180,000 дес, подълугамп 17,500 дес. п подъ л самп до 50,000 дес. Житолеіі въ уБзд-Б до 114,000 об. п. На квадратиую версту приходится по 47 оо. п.; на каждую душу мужескаго пола по 5 дес. М і стопо.іоженіо увзда хотя и возвышеііиое, по и.мтзетъ большею. частью характеръ низмеііпой п бо.іотистоіі МТІСТНОСТИ отъ множесіва р чекъ, при разливахъ выступающпхъ изъ бероговъ и наводііяющихъ окрестпости; за.мБчателыгБіішая чзъзд шнпхъ р къ Пьяна. Почва зе.міи пронмуіцествеішо песчаная, с.мБшапная съ чернозело.мъ, плодородна. Зд шнІГі хлибъ ндеть въ С.-Петербурсъ и Москву. Кроді сельскаго хозянства, жнтели заіінмаются разиыми рукод лья.ми; ткутъ полотна, вяжутъ подпруги, выд лыпаютъовчпны; занимаются скотоводство.мъ и пчеловодство.мъ. Княжанпка. Такъ называвтся красная морошка; ее чрезвычапно трудпо брать, пото.му чт оиа родится на іівпрііступііыхъ болотахъ, ире И-муіцественно па моховыхъ кочкахъ. Пріі перенесепіи кустовъеявъсады—пропадаетъ, потому что треоуетъ, в роятно, бсзпрестаніюй мокроты п бодотнагоііспаренія. Этаягода очепь н^жна, пм отъ сладко-кпсловатыіі вкусъ и аро.чатичоскіГі, похожій на аиаиасъ, запахъч Изъ пея діиаютъ отличноо варспье, еііропъ н налііВЕИ.

Еняжевичъ (Димптрііі ДІаксимовичъ), тайный сов тникъ, бывшій попечптель одесскаго учеопаго округа, презид нтъ одесскаіо общества исторіп іі древностсй, род. въ С.-Петербурітз 25 апр. 1788 г. Отецъсго, родо.мъ Сербъ, былъ совътііикодіъ въ казанской казеііноіі палати. Дііміітрій ДІаксп.мовичъ получи.іъ первопача.іьное восііитаніе въ казаискоГі і іімііазіи, гди отлпчался усп^хаміі въ русскоп с.іовесности. Изъ пі.мпазін съ 1 сентября 1802 г; онъ ііоступплъ въ миписторство ФНІіаіІСОВЪ, въ ЭЕсііедпцію о государствонныхъ доходахъ (ііыпт; дспартамеіт. государЬтвепнаго казиачеііства). Въ 1814 г. онъ получилъ мБсто бухгалтера ліікипдаціоиноГі ко.ммнссін (бьшшеіі

Кня — Еня

740

сперва въ Праг , а пото.мъ въ В н ), учреждепной за грапицем прп большоп д пстпующей арміи, по разсчетамъ съ иііостранпымуі правііте.іьствами за продовольствіе ііашпхъ воііскъ. Въ ВБІІІ» ОНЪ прожплъ окодо шести л тъ подъ непосредственнымъ нача.іьствомт. геііера.іъ-иіітенлаііта ар.міп, впос.пздствіп министра Финансовъ г|>афа Е. Ф. Капкрііііа (см.), обратпвшаго па пого свое вни.мапіе. Поиозвращеніи въ Россію, Княжевичъ по.іучи.іъ до.іжность иача.и.іінка отдълеиія въ департаментс государственпаго казначейства. Въ 1824 г. онъ бьиъ ііазпачеііъсаііктпетербуріскіімъ впце-губ рнаторо.мъ; въ 1S27 п. бы.іъ віще-дпректоро.мъ департа.мента государстиепііыхъ т і у і ц е с т в ъ ; въ 1830 г., съ чнномъ дізГіствителыіаго статскаго оов тиііка—директоромъ і;аііцслпрііі мпнистра ФИііансовъ;въ 1831 г.—дпрокторомъ департамента государстпепнаго казпачеиства, гд паходился no 28 іюля 1837 года, і;огда бьиъ назиаченъ попечіітелемъ одесскаго учебнаго округа. Тогда оіп. пполніз показалъ свой умъ, силу воли и ііеобыкиовеііііое трудолюбіе; онъ самъ начерталъ «Уетаві) одесскаго общества», которое основалось и утвердилось сго содийствіемъ. Въ 1840 г. оиъ получилъ чнпъ тайнаго сов тпика; въ 1843 г. ордспъ Св. Владиміра 2 степени. Княжевпчъ отлпчался образоваииымъ умомъ и любовью въ лптератури. Онъ мііоіо путешоствовалъ: объъхалъ Германію, Ворхшою-Италш); ПОСЪТІІЛЪ СЪ служеопою цізлью ііри-дуііаіісі:ія кпяжества, 'Граіісильванію и Венгрію, восточпыГі боііегъ Адріатнческаго моря, взбирался на знамеіипую Черпуюгору,-заъзжалъ вш С.ербію. Отчетъ объ этомъ путешествіи «шутствовавшаго ему сочлеиа одесскаго общества, ПОМІІЩСНЪ въ «Запискахъ» этого общества, а самъ Кішжевичъ сообщилъ въ журиалъ «Министерства Народнаго IIросв^Бщешя» любопытпын св д иія о состоя-

—

Кня — Кня

русскаго лзыка п съ литературою. Онъ также шдавалъ прпбавлеше пріі «Сын Отечества» подъ имоиемъ «КибліотеЕа для Чтенія»; это былъ сборнпкъ оріігипа.іыіыхъ и пёреводныхъ повізстей, отличавшихся чистотою языка и ш я щ н ы м ъ вкусо.чъ. Княжевичъ зани.мадся также Фіілологіічесі;имъ ооработывапіедіъ русокаго языка ; пізкоторые отрывкн изъ его изслфдовапііі «0 сіііюни.махъ русскаго языка», полгізщенщ, въ «Трудахъ вольнаго общества любптолеп русской словесиости» п въ другмхъ повременныхъ издапіяхъ. Онъ пздавалъ «.Тистки общества сельскаго хозяйства южной Россіи», заіппіаясь этой работой одггаъ. Въ 1839 и 1840 г. опъ нздалъ два литературиыхъ сборника подъ именемъ «Одесскаго альманаха»; онъ пздаііалъ также «НовороссіГіскій калепдарь»; IIIJKOTOJJI.IH сго р чи, пропзнеееиныя въ Одесско.мъ общ ств псторіи и древиостеГі по. вщеиы въ «Одесско.мъ В стіінк ». Кпяжевпчъ былъ почстны.мъ члено.мъ втораго отдізленія Императорссои аі;аде,мііі пауі;ъ,членомъ Императорскаго общества поощренія хуДОЖІМІКОВЪ, членомъ Высочапіио учреждепиаго Общества пооіцрепія лізсяаго хозяйства, вольuaro экоио.мпческаго обіцоства, Іімператорскаго московскаго общества селі.скаго хозяііства, Императорскаго аощества сельскаго хозяііства южііоп Potcin п Бопспгагеііскаго общества сііверныхъ антнкваріевъ. Ум. 1 оіпяйря 1844 г., Полтавсііоп г у б е р т м , Золотоііошсиаго увзда, въ міісгечіп; Ііуролпгіз п погребенъ въ мтзстпой церкии Св. Дп.митрія.

Княжевпчъ, польскій ДІІКІІЗІОІІПЫЙ гепералъ, сдізлался пзвтзстпымъ въ войпу съ Русскими, 1794 г. Онъ въ дтвли прп Гулков начальствоваіъ огрядомъ корпуса Заіончека, находился ВПОСЛІІДСТВІИ въ укрТзплеипо.мъ лагоріз близъ Варшапы и участвовалъ въ сраженін при Мацеіовіщахъ ( С.м.), въ которомъ былъ взятъ ніи учебпыхъ заведочіп въ Молдавіи, Валахіи пъ пл нъ. ВПОГЛІЗДСТВІІІ опъ отправплся DO и Сербіи. Княжевичъ пзв-встенъ такжо какъ Францію, ГДІІ колапдовалъ польскпмъ логіолитераторъ; оігь собпралъ оі;оло себя литера- иомъ, состоявшимъ во Фрапцузской служб и турпый кругъ изъ людвй, пзв-Бстиыхъ въ то оказалъ особенпое отиічі въ сражепіи прп вре.мя по тадаптамъ ш уму; сюда прпмадір- ІЪгсіілііпденіз. Въ 1807 г. Кіін.кевичъ вступилъ жалн: Милоповъ, Ііеницміі, Гпіздичъ, Нмколь- въ службу Варшавскаго княжоства п впродолскіп, Остолоповъ, Изліайлоиъ, Дашковъ, Лоба- жеиіо ііампапіи 1812 и 1813 годовъ иачальствоновъ и друсіе. Лигературпые труды Кпяжеви- ! иалъ дпвизісго 5-го арменскаго корпуса. Княжев. Это словоі иаходптся пъ період , ча поміііцались въ тогдашпихъ журналахъ, вособеіпіости въ «Цвізтпш;!;», ііздававпіе.мся прііводнмомъ Татпщевымъ въ еио иоторіп (см. сначала Беницпимъ н Измайловымъ, а потомъ Н«оторъ,с;шчеиный Шлоцеромъ, 111,492), при Измайловымъ и Ншюльсішмъ. Во время сво- оиисаніи ііолитической дівяте.іыюсги Олычі. его пребываиія за гранмцсю, оиъ початалъ Татищевъ говорптъ, что паіиелъ этотъ песвон сочинепія іп. соиремеппыхъ ніз.мецкііхь, ріодъ пъ одио-лъ толыю пэъ бьшншхъ у него вособениости іі пскихъ жу|)иалахъ пгазотахъ, списковъ Несторовой лвтопіісп. п полагаетъ, въ которыхъ зііакоміілъ Ніі.мцевъ съ духо.мъ что это можотъ быть пыражеміо древияго обы-

Кня - Кня

741

чая, по которому первая ночь ир-Бпостпыхъ пев-Бстъ пріиіад.іежитъ господііиу. Ш.іСцеръ (Несторъ СІІІЧ. Ш : ё ц . III, 493) готоьъ былъ согдаситься на такос ооъяспеніе; шірочв.мъ, ртзшился лучше его отиергнуть, говоря: «Групеиъ въ Uxor theotisca, p. 8, доказываетъ, что jus | гіmae noclis — шот.іапдская басня». Это іі[)аио такъ спльно осиороляетъ наше чувство, что мы охотпо желали оы прпзпать его оаспею, но чувство елужіпъ самы.мъ об.маичіівымъ масиітаоо.мъ прн суждсиіи объ исторпчсскпхъ Фактахъ. Міюгое заставляетъ предполагать, что такоеправо д'Еііствіітелыіо сущоствовалоу чЪкоторыхъ ііародовъ;трудно только доказать сго проіісхождеиіе и постепеппое ограніічеіііе, по отдаленііости времеіш. Ложетъбытьдол е всего оно сохрапплосьу Фрапцузовъ(Hist. d'Herodole, Nouv. traduct v per A.F.Miol. Paris, 1822, I, 217). Сущестиоваіііесчоисііообпаружішаетсяііошлііна.мі:, плати.мы.мп господпну при совершеніп браі.овъ, и иачало нт;:;огорыхъ, пооощему пародно.му сказамію, скрываегся въ это.мъ иравтз. Нс падо далеио искать примвроиъ: стиіггь прііподишть у пасъ «куііпцу», «купыі демып» (с.м.). Это иравп сущестповало гораздо преждо Феодализма п проіістоііалоотъоошпрііоп. почтп безіраніічпой власгп иа іалыіпка пледіепи. Осиовываясь па эіо.мъ.уііичтожеіііе «княжаго» сдЕлаиііоо Ольгою, пе можитъ быть прііпнто правіітельствеііпсю .мтзрою, а вііронтпо от.мтзна огранпчивалась толі.ко ея владііііія.міі, и можетъ быть сіце владБиія.ми своего семеГіства, гдТ! она могла убпдить родопачалыіпковъ брать, вміісто лпчпаіо права, опредвленпыГі выкуиъ.

—

Кня -- Кня

нп. Плодъ ея составлеігь изь .мпогихъ те.мно. красиыхъ ягодъ и почти такъ же велнкъ, какъ обыкновеііпая .малпна. Въ Лаплаидіп опъ ръд.а созриваетъ. Опъ илПіетъ весьма пріятиый, иіпиіыГі, с.іадкій, кіісловаты» вкусъ.и превосходпыіі аро.матическііі з а и а х ъ ; совершенно зр-Блая княженица превосходитъ пріятностью во другіе еиропеііскіе яіодныс плоды, п пото.му, какъ іірохладптелыюо и укр-Бішпощее лекарство, особеіпю полезпа въ цыпготноіі болБзнп, въ снлыіыхь горячкахъ н трудныхъ лпхорадкахъ. Кііяжсішцу употробляютъ въ іиііцу такъ же какъ и зсмляиику ; кроміі того изъ зрълыхъ ягодъ кііягг.еіпщы , палнвъ на пихъ ФранцузскоГі водкп , прні отовляютъ ЛІІкеръ н эссеіщію для пунша; въ восточной Сибпри нзъ нихъ прііготов.інютъ съ медо.мъ, помощію кппяченін п брожсиія, весьма хорошее виііо. Зеленые листья кипжепицы, положсиные на рапу , п.мъютъ сп.іу ирохладительную u сжіі.мате.іыі)Ю, и потому Ка.мчадалы пользуются іі.миотъ рапъ. Въ Швеціи и Норвеііи листья КІІЯЖСІПІЦЫ употребляюгъ в.мЗсто чаіо-.

Княжнпнъ (Пкоііъ Ьорисовичъ), надворный совБтпикъ и членъ россійскон академііі; род. ЗОоктября 1742 г., во ІІсковБ; ііервонача.іыше осііцтапіе получп.гь иъ ДОДГБ с.воего родителя, д. ст. сов. Ііорпса ІІііаіювііча, потомъ учился въ С.-І1етербург-Б, подъ падзоромъ проФес. Модераха. Кончпвъ обра.іовапіи, Кііяжііинъ пступіілъ на службу въ ііпосграшіую коллеіію, иотомъ переіііелъ въ контору строопія до.мовъ п садовъ, а вііос.іБдствін ііосгупплъ въ воеиную службу іі бьілъ ііероіі.мсиоваііъ въ кагиітапы, съ назпачеіііе.мъ адъютаііто.мъ при дежурЕняшеннца или Княжевица, Еупнва (Rubus иыхъ генера.іахъ; въ это врсмя онъ иапііса.іъ arclicus, Linn.: Спверпая малипа), .мслілп ку- т|)аіодііо «Діідопа» , обратиітіую иа пеіо вннстарпикъ, прпііадлежаіціп къ се.мсііству Розо- маиі ІЬіііерагрпцы. Ііозпако. іясь сь Су.мароц в з т и ы х ъ , именно къ роду лМаіііны (Rubus); ковы.мъ , Кнііжіпшъ пачалъ молі.зоваться его самородно растетъ въ сБверныхъ іубериіяхъ урока.ми и совііта.ми, сдЬлался еіо друго.мъ u Россіи, особепио въ Фііпджідіп, .Іаплаидіи ІІ жсиился на его дочери. ВскорБКііііжіііиіъостаС.ибпри до Камчаткп п острововъ Восточпаго вилъ службу п заіінлсн лптіфагурою, однако не надолго: онъ былъ сдилаііъ секретаремъ океаііа, на лугахъ П-БСКОЛЬКО віажпыхъ, высо кихъ и .МШІІСТЫХЪ; такжс прішо.іыіо мроизра- Бецкаго , но эго не ііро.ііятсгвовало е.му записгастъ у иасъ въ садахъ н ио свип.мъ Браси- матьсн поэзіею. ВііослБдствіи онъ ііостуііплъ вы.мъ цвііта.мъ ІІ чрезиычаіиш вкусашіъ яіо- ііреііодавателемъ русскоп словесностп въ высда.мъ заслужпваетъ обилыгБіішаго разведеиія. шпхъ классахъ сухопутііаго (пврваго) кадетПо своему росту и листьямъ ІІМІІОТЪ нзкрто- скаіо корпуса ; въ ИСХОДБ 1790 года впалъ рое сходстио съ зе.мляшіііою. Корепь ея стслю- въ жестокую бол-Бзпь и у.м. 14 января 1791 г. иіійся, а стебель безъ ііишовъ ; діісты состо- КІІЯЖІІІШЪ оставплъ ИОГЛБ себя сл дующія сонтъ пзъ руто-подобііыхъ, ігБсі;олько сморщоп- чинеііія: траіедіи «Дпдоііа»; «'Гитово .мплосерныхъ м ііііло-образпо зазубронпыхъ листковъ. дІе>; «Росславъ»; «Владисанъ» ; «Віади.міръ н Цв ты пурпурриые, а ипогда, смогря поііачс- ІІ[)Оііолі<ъ»; «СоФОііпзба»; «Вади.мъ Ііовгородству почвы, розовые, пря.мо u ПООД11110Ч1/Б СІІ- скііі». Комедіи въ сгпхахъ: «Хвастунъ»; «Чудадпіъ па стеблнхъ. Кііяжоііпца цігБтетъ съ ію- ки»; «ИсудачііЫіі ііріі.миритс.п.»; «Трауръ il.iu ня и іірііііоеитъ мпого ягодъ до глубокоіі осе- угБшсііная вдова».Опсры: «1Іссчастіеоіъі;аре-

Кня — Кня

— 74 ! —

ТЫ»; «Сбпт ныцпкъ»; «Скупоіі»; «Притворно сумасш дшая»; «Мужья жеипхи сиоихъ ЖРНЪІ» и меіодра.му «Орфсй». Сверхъ того онъ паппсалъ нисколько одъ, басеиь, посіаніп п другнхъ мелкііхъ стііхотворепііі. Полюе собраиіе его сочинепій, кро.ми «Ваднма», папечатапо в ъ 1802 г., а «Вадимъ» иъ 1793 г. Сдогъ трагедій Кііяжнмпа чищв н блаіородпізе, неже.т трагедіп Су. іарокова , ио зато оікь часто бываетъ хоюденъ , [іапыпіенъ, не свободепъ. Княжнинъ подражалъ вс .мъ французскпмъ трагикамъ ; можду комедіямп его «Чудаки» н «Хвастунъ» могутъ пазваться прекрасііы.ми. Въ 1783 г. Книжниііъ бы.іъ принятъ въ ч.іеиы россійской академіи п учас^вовалъ въ сочппепіп «Россійскаго акаде. іическаго словаря». КНЯЖНИНЪ (Алексапдръ Яковлевпчъ), геііералъ-лейтеиантъ, сыиъ Икоиа Борисовича, род. въ С.-Пстербурі-Б 29 марта 1771 гі, и малгіі тпы.мъ былъ записаіп. сержаитомъ въ л.-г. Преображеискій иолкъ, потомъ переведоиъ въ ИзмайловсБІн. Въ 1799 г. получилъ чпнъ маіора и в ъ 1802 г., по іірошепію, былъ уволоиъ отъ службы съ чиыо.мъ падворпаго сов тііика; въ 1803 г. опъ вступилъ опять въ военную службу; находился 1805 г. въ кориусв граоа Толстаго, ііазпачеііномъ дізиствовать притпвъ Фрапцузовъ изъ шведспои Померапіп; былъ при блокад Гам лыіа н ПОСЛІІ аустерлмцкаго сраженія возвратился въ С.-Петербургъ. Во вре.мя второй войиы Императора АЛЕКОАНДРЛ СЪ Наполеоііо.мъ,Кшшішііъ иаходился, въсосгавіз 1 дивиэіи, ОТТ СНИВМІСІІ маршала Нея отъ Гутштадта за р ку Пассаргу и участвовалъ въ сражоіііи при 1'еіільсберг1і.Въ1810 г.получилъ чііпъ полковііика. flpn Формироваиіи іеп.маіоромъ Невізровскіімъ27 п хотиоГі дивизій, КИЯЖИШІЪ былъ назпачемъ ііача.іьнпко.мъ 1 бріігады этоіі ДИВІІЗІІІ іі ревііостпо содвиствоиалъ ІкміВров«кому; Вь ма 1812 г. Кііяжііііпъ выступилъ съ дпвпзіею пзъ Москвы, и въ Новогрудкт; прпсоеЛііііплся къ западной армін инязя Багратіопа, отступавшей тогда къ Смолепску; во вре.мя красііинскаго боя, КІІЯЖІШІІЪ бы.п. въі числтз первыхъ СПОДВІІЖІІІІКОВЪ Невировскаго. Чрсзъ депь пото.мъ, 4 августа, 27 днвпзія билась весь день у Рачепскаго пред.м стья п 5 августа епособствовала Дохтурову въ обороні; Смо.іенска. -Во вре.мя Вородиіісі;оіі битпы Княжіііиіъ сражался у Шевардинскаго редута и посл жсстокаго боя, овлад лъ п м ъ ; тутъ пуля проопла е.му пасквозі. жпвотъ, п это пріиіудило ого павсегда оставпть воепную службу. За шевардпнское дізло, опъ иаіраждепъ чпполіъ генералъ-.маіора,а 18 ссіпября 1815 года иазііачепъ состоять по арыіи. Въ 1810 году опъ посту-

Кня — Кня

пплъ впце-директоро.мъ шіспекторсЕаго департа.мента главнаіо штаба; 1 япваря 1819 г. паграждспъ орденомъ Св. Апны 1 степеиіі; 12 Февраля 1823 пожалопапъ орденомъ Св. Владиміра 2 с т е п е і т ; иъ томъ же году ііазпачепъ члепомъ совізта воеппаго .міііиістсрства, съ увольиеніомъ отъпрежнсп должіюсти; 1 яиваря 1820 г. произвед&нъ въ гспералъ-лептенапты. Ум. 27 яарта 1829 г. на 58 году. Подобно отцу п дізду, Су.марокову, АдёвсавДръ Яковлевичъ, любя словесность, ппсалъ басни, мелкія стихотворепія п оставилъігпскольг.одраматііческнхъ піесъ. Изъ нихъ быліі іпрамы u печатаііы: «Сговоръ» комедія; «Андромаха и Персей>, «Цирцоя іі Улпссъ», драмы: «Амуръ судья илн споръ трехъ ГраціГі»; «Ямъ, посіід ікіі», «ДізВІІЧИІІКЪ іілп Фіілатмша свадьба», оперы. Князь. Учеі;ыо но согласны въ прсшзводствіз и образовапіи этото слова. Одііи пропзводятъ его отъ восгочнаго и.меніі «каганъ»; друііе отъ герліаискаго iKSnig». Добровскіа производитъ слово «князь», отъ слоиа «копъ», въ о.мыслЪ начала, какъ у 1'[>екоііъ'А(іхо) , пропзошло отъ адху- Карамзішъ же выводя слово «кпязь» отъ «конь», іоворитъ: «въ славягіскпхъ земляхъ конн быдп драгоц-внігвГішсю собствсціюетію и всякій хозяіпіъ копя пазывался •кпяземъ», «nobilis capilaneus el princeps». По нов йшимъ исторнко- Фплологпчесіпі.мъ изысканінмъ слово»,«князь»,проіізошлоотъ«Копи炙 (Koenig). У Хорватовъ іі Сербовъ такъ пазывалисі. братья королеЙ; въ Далмаціп главпыіі судья пмълъ титулъ «велпкаіо киязя». У Лужіічанъ всякаго называютъ пзъ учтивостн «княземъ», т. е. господнпо.мъ, хозяііку «кіінгіиіею», а священника— «Еняземъ духовпы.мъ». У древнихъ Славяпъкнязьнмъ прііпадложаліі: 1) право верховпаго суда п 2) право собпрать дань. Судъ кпнзья производилп илп са.ми, пли черезъ свопхъ посадіпікоіп,, т. е. на.мтзстііпковъ. Для собіірапія данп ежегодно объсзжалп своп областп съ дружіііюю, треиовалп МІІХОВЪ, хл ба, меду, и съ Ц .ІЫМІІ обоза.ми возвраіцаліісь' въ столпцу и раздавали дань своеіі дружііпи. Beлпкім князь Ярославі., разлилпвъ Россію па КПЯЖОІІЬІ, ХОТІІЛЪ, чтобы старпііи сіо еыпъ, пазываясь пелпкпмъ Ёпяземъ, былъ глапою Руси п мснышіхъ братьевъ, п чтобы уд льпые кпязья, оставлян право ііаслвдства, всегда завіісізліі o n . кіевскаго, какъ прпсяжмііки и зііамепитыв его слупі; но черезъ это раздробленіе веліікое кннженіе ослабізло,.а ^д льиые кпязья іпюгда предіііісываліі законы свое. у государю; впосл-Едствіи же вре.моніі удилы раздробились сіце па повые и кпязья первыхъ. сталп называться «иелішіми», въ отношепіи

\

Кня - Кня

— 7 13

къ частнымъ или уд лыіымъ, заснс-Бвшимъ отъ ііихъ. Кро.м-Б этпхъ князеп въ русской исторіп пстричаготся еще назпапія киязей •«окупііыхъ» и «с.іужноыхі.». Окупными князьяМИ назыиались тіз кпязья, которые, будучи ма.іосплыіы, волею или неволею, уступили свои насл дственныя прапа иелнкому князю московскоіму, чтобы имить въ немъ защптникадлясебя и парода, оставались между-т мъ въ своихъ проданныхъ влад-впіяхъ, пользуясь изъ иихъ н которыми дохода.ми и выіодаяи. Служилыми князья.ми иазывалпсь с.іуживіиіе при великокияжескомъ двор . Іоапнъ IV, ооразовывая новыя степеиіі зпаменптостп для дцоряпъ и князеп, разд-Бліілъ посл днихъ на «князеГіпростыхъ» и «князеіі служилыхъ». Ныіітз въ Россіи титилъ великаго князя ИМІІЮТЪ ІІСБ особы Императорскаго Дома. Звапіе же киязей жалуется Государями и им етъ титулъ свтзтлости и сіятельства. Князь апостоловъ(ргіпсерз apostolorum). Такъ инбгда пазывалп Отцы Церкви св. апостола Петра. Римскокатолііі;іі,осііовываясь на этомъ назвапіи, стараются доказать старшпіістпо папы; оііи утверждаютъ, будто апостолъ Петръ поставленъ гдавою Церкпи отъ самого Іпсуса Хрпста, а св. апостолъ передалъ свое право рймбкому первосвящеіііпжу. Хотя мы ие отвергаемъ, что св. Петръ былъ порвы.мъ и м а в нымъ въ лпк апостольско.мъ (это препмущестпо усвояютъ ему и Отцы Церквп), впрочемъ отсюда не слг.дуетъ, будто онъ былъ пам стнпкомъ Іисуса Хрпста.

—

Коб — Коб

КобаЛЬТОВЫв ЦВ ТЫ; мин., состоящій ИЗЪ 40 частсГі окисп кобальта, 41 мышьяковон кислоты, 19 воды. Первоооразная его Форма — косвенная прн.моугольная прнзма. Урав. въсъ = 2 , 9 — 3 . Блескъ стеслянный; цв тъкошенильный или розовын; просвізчііваетъ; гіібокъ. Встръчается обыкновеино въ віідБ игольчатыхъ и волосистыхъ кристалдовъ. Кобальтъ, лет., св^тло-с раіо цв-вта, открытып въ 1533 г. Браіідтомъ; плавптся при 130° Веджвудова пііро.метра: хрупокъ, нелетучъ; отпоснтельный в съ=8,5137.Пріітягіівается магиитомъ, но слабо удерживаетъ магпптііую силу. На воздухтз почти неокисляется. Въ чпстомъ вид въ природ пе бываетъ, ііо находится обыкновепно въ соедііненіи съ кислородо.мъ, сърою^іышьяко.мъ. Чрезъ сплавленіе обожженныхъ кобальтовыхъ рудъ со стекло.мъ, чрезъмолотіо ц от.мучивапіе получеиііоГі такимъ образо.мъ массы съводою,получа тсясііііяя краска, весьма уііотребителыіаяиа стекляіиіыхъііфарооровыхъ Фабріікахъ, u изіпзстная іюдъ и.мене.мъ «ш.мальты». Въ средииеііііі съ кислородомъ, кобальтъ образуетъ кобальтовую закись, п такую же ОКІІСЬ. Съ кііслотамп даетъ соли розоиаіо цвтзта.

Коббетъ (Wjlliam Cobbet), анілійскііі ппсатель, сынъ Ферміцика граФства Сурреп, род. въ 1766 Г.І поступплъ въ армію и уБхалъ въ Новую Шотлапдію. Въ 1794 г. онъ вышелъ въ отставку іі посвлился въ ФпладельФІн, гд вскор-в папелъ ужасъ на членовъ соввта п правленіе свопми тздкими выходкамп въ журналтз, коЕнязьнинъ (Franciszek), польскій поэтъ вре- торый ояъ назвалъ «Петръ Ежъ». Возвратясь мопъ Стаііислава-Авгусга,род.въбыпшомъ Ви- въЛнгліго,основадъ въ Лондон-Е журпалъ, подъ тебскомъ воеиодстпіі и псрвоначальное обра- назваійоііъ «Ежъ», который пото.мъ пазвалъ зовапіе получплъ у іозуптовъ ъ Вптебсктз, по- «Weekly polilical register», и которыГі до-сихътомъ переселплся въ Варшаву, гд участво- поръ почитается однимъ изъ ііародныхъ сборвалъ въ перевод-в Горація и заіиіімался въ бп- пикопъ Велпкобріітаіііп. Его апгліііская грамбліотокТіЗадускііхъ. Наконецъ, получішъ МІІСТО матика, до-сихъ-поръ осталась учебнико.мъ. Въ секрстаря при княз'В Ада)ііі Чарторыжекомъ, 1824 г. опъ издалъ свои «Пнсьма объ псторіп опъ вс-Б свои труды іюсвятилъ для cobero б.іа- |)еФор.мацііі». Оиъ былъ сд іамъ члепомъ ипжгод-Бтеля. Въ 1796 году, ВСЛІІДСТВІ разныхъ об- пей палаты и ум. 1835 г. стоятельствъ, помт,шался u умеръ въ 1807 г., Кобденъ (Richard Cobden). членъ англііісиаго въПМБІІІИЧарторыжскаго.мпстечкіз Копьскоп- парламента, выходсцъ изъ самыхъ нпзкпхъ воли, гд н похоронепъ. Первое пздаііів сочи- слоевъ аіігліГіскагообіцества; род. въ 1804 г. Въ пенііі Кпязыіина вышло въ 1787 і-., въ Вар- гіервые годы своей жпзнп опъ пасъ овецъ.впишав-Б, пото.мъ въ 1828 году, попошсипое. Изъ слидствіи превосходпо образовалъ себя самъ. переводовъ его зам чатслі.пы: «Стихотворс- Онъ очепь рапо ооііаружи.іъ от.іичныя умпія Горація п Апакреопа», «Баспи ЛаФоіітеііа>, ствеппыя способпости и різішітелыіыи харак« емистоклъ», Ыетастазія и «Пізсни Оссіапа», теръ, и ОДПІІЪ пзъ сго дпдой, вызвалъ его къ се. такж «Гимпъ», Гомера. Изъ орііііпіалыіыхъ on въЛоіідонъ,уііотрооіідъ при своеіі сптцевоГі его стпхотвореніизаігБчатолыіы: «Ballon», «С.у- Фабрик іп> качеств'Б кипторщика. По ирошоdanie», также трагедіи «Hcklor» п «Malka Spar- ствіи н око.іькпхъ л-втъ, дядя обапкроіился, и tanka». Писалъ такл;о полатыіпі и въ 1781 г. мп.іодоіі Коодспъ, оставііиісь беЗь всякоіі поиздалъ: «Francisci Kniasnin Carmina». • .ліощіі^гіішіілсяотііравиться въ Маичестеръ, іі

Коб - Коб

— 1 4

поступіиъ конторіцнко.мъ въ одішъ пзъ первыхъ торговыхъ домоиъ этого города. Подрооныя свзд нія о .юндонско.мъ спосооБ пропзводстиа первосортиыхъ сіітцевъ, б.іагородство и твердость характера, пріоор ли о.му довізріе зііачііте.іыі-БГіш[іхь манчесте|)скііхъ купцоііъ, которые сиаодн.ш его деньгами д.ія заведеміи собствешюй Фаоріті. Основавъ Фаорпку, Коиденъ ііача.іъ производить ситцы , не уступапшіе лондонскиліъ, п какъ задв.іыіая пдата въ Лапчестер была гораздо дешов.іе, ие;ко.ііі пъ Лондонъ, то оиъ могъ продавать своп ситцы съ бо.іьшею выгодой. He смотря ва то, Кобдепъ пролгвнялъ свои Фабрпчныя занятія па жпзііь ПОЛІІТПЧ СКІІХЪ сбориіцъ (. ІІІТІИІГОВЪ) еще

пре-

жде, чБмъ успилъ нажить болі.шое состояпіе. До 1S35 г. онъ заші.мался только своею Фабріікоп п торговыміі дБла.мп, по вмпсти съ -гБ.мъ постоянно обращалъ книманів на хоДъ общосгвеііныхъ д лъ. Совершепствуя бсзпрестанно сиое недостаточиос восіттапіе, оиъ часто предп р т ш м а л ъ по здки по Францію, Бедыію п Швеііцарію, которыя сообщпли его СВІЗД-БНІя.мъ основателыюе практическоо ііаправлеіііе и техиическія МІІСТІІЫЯ зпаиія. ІІервый признаііъ способиости къ подитичесіиімъ дізла.мъ Кобдеиъ обпаружилъ въ 1835 году, пздавъ броіиюру въ опроверженіе пзвіістиаго сочппенія д-ра Уркварта: «Турція u ея средстиа», въ которо.мъ тогдашиіи секретарь аыглійскаго посольетва въ Консіантииополи возбуждалъ Аиілію къ войни съ Россіею. Маіічвстерскііі Фабрпкаіітъ явіися въ своей брошюріз ходатае.мъ за мпръ, возсталъ протииъ нелізпостей стариннаго ученія о европейскодп> равиов сіи и силился доказать, что ііазпачоиіе Апгліп состонтъ въ то.мъ, чтобы торгоиать со всвмъ дііромъ и mi съ ки.мъ па СВВТБ но воевать. За этою брошюрою вскоръ посліздоііала другая, въ томъ же духт;, что доставидоКоодену явное вліяніе на промышлеііпую аристократію Ланкашира. Сліздствіемъ этого было основаиіе Атенея, нмьвшаго ціздью у.чственпое иморальное оора' зованіе молодыхъ людей, трудящихся въ МапчеСте[)Б на Фабріікахъ, въ копторахъ и магазинахъ. Это заивденіе было открыто въ декабръ 1835 года, п здізсь-то Кобденъ въ первын разъ говорилъ публіічпую р чь (тогда е.му былъ 31 годъ). За этимъ Ричардъ Кобденъ ръшился пооудить маіічестерскихъФабрикантовъ къ возстанію противъ «Lord of the manod» нпос.\ъ долговр менпоіі борьбы съ торіяміі, власть помізіцпка за.мтзііилась властью городской общ і ш ы , мунпципальиою корпораціей. Въ этой борьб-Б Кобдепъ особенно отличился и выказадъ превосходныіі у.мъ, р-Бдкую предпріпмчи-

—

Коб — Коб

вость іі ръшнтеіыюсть характера. Съ самаг» начала онъ постутілъ ольдермепомъ (старшиной) вь новое городское управленіс, вскорТі потомъ его сдізлалп предс дателемъ торговой палаты. Озііаиомііишпсь съ Фраиціею, Бельгіею и Швейцаріою, онъ отправндся въ Соедин е н н ы е - Ш т а т ы пзучать та.мошиюю промышлеиность п государствеііпое хозяиство; потомъ ПОСБТІІЛЪ Е і и п е т ъ , Турцію и Грецію; [іаконецъ въ 1838 г. онъ объБхалъ Германію. Въэтомъ послБднемъ путешествіи у пего, вперпьіе, развплась мысль о лигБ иліі союзіі противъ запретптелыіыхъ пошлішъ. Ему пришло въ голову, пе время ли образовать пзъ апгліискихъ купцовъ союзъ протіівъ арпстократіи, которая, владъя всею поземелыюю собственностью въ іосударстиіі, присвоііла себт; право продавать no Ц-БІГБ, выгодиоГі тодько ддя ііея одной, периую потребпость ж п з і т — х л и б ъ насущііый. Въ 1838 г. Боурпіігъ, Томпсонъ и Подьтонъ въ п рвыіі разъ отважіідпсь обратпть обществениое вііпманіе на вредпыя сд-Бдствія хл опыхъ заиопоиъ.Теперьдля этоГі ЦІІЛИ въ МанчйотерФ образопадось пебольшое оощество, иадъ которы.мъКоГідепъ прішядъ главное руководство п добплся, что въ парламентіі допустили къ слушапію просьбу .мапчвстересоп торговой палаты ооъ уііичтожеиііі хдіібпыхъ закоііовъ.ІІочти ис про.мышлонііые города королевотва ііріісоедіініііись къ манчестерскому прошеііію. Вскоріз собралось до 200 депутатовъ изъ разпыхъ ііро.мышлеішыхъ округовъ, ддя общаіо совіііцаііія съ маіічестерскіі.мп мануФактуріістаміі о томъ, чтб имъ диіать далиеддя достиженія своеіі ц дп. Тутъ Кобдеиъ вп рные іізложплъ свои ікжыя начала, которыя оыдн одобррны едииодушііо. Новое оощество прпнядо девпзомъ: «Совершенііую отмііііу хд бпыхъ законовъ и всякпхъ охранитедыіыхъ пошлинъ», и ТБМЪ объявпдо войну силыюй противной партіп; ВСЛБДЪ за гв.мъ въ Манчестер-Б составплсн правіггеіьственііый комптотъ, котораіо предсіздатедемъ иазііачіші Кобдепа, и оиъ цт;п.іе два года иосвяпілъ првдварптедьпому устроііству этого д-Бла. Кобдеиъ объ-вздилъ вс-Б города Англіи, двйотвовалъ ііа общественное .мя-Біііе безчисленными рБча.ми, вездіз осііопалъ м-Бстныя общества, которыя вступили въсііошеиіе съцеіггралыіымъ-.маичестерспимъ, заніі.мался редакціей журнада «the Lea­ gue», въ то же вре.мя издавалъ множество брошюръ п былъ главою новаго учепія. Успізхъ вполиіз соотв-Бтствопалъ усиліямъ «ДІІГІІ». Кобд на выбрали въ СтокпортТі члеію.мъ парламсмта, п съ той .міімуты борьба въ пользу свободіюп торгоидн завязалась въ садюй средіш

Коб-Коб

-

745

англійскаго законодатеіьнаго собранія. Зд сь Кобденъ явился столь жотоікимъ дипло.матомъ, какъ и великимъ народнымъ витіою. Онъ первоначально огранпчился только' ооороиительпыми д-Бпствіямн, говорплъ ріідко, не иыступам изъ предііловъ вопроса о хлтзбпыхъ закопахъ. Рооортъ Пиль, т і д я , что иельзя доЛБ противпться сш общественпаго мнВнія ЦБЛОЙ Аигліи, самъ р шился д-Бпсгвовать въ поіьзу свободпой торговли и. въ то же время представплъ парламепту свою зиа.меіімтую проіра.мму , въ котороіі основпы.мъ правило.мъ для новаго та.моженнаго закоподателі.ства предлагалъ свободу торговли, и съ которой иачалась новая эпоха для аигліпскои торгоіюй политики. Билль былъ принлтъ большинство.мъ 97 голосовъ. Дпректоры «лпги», число.мъ до пятн-сотъ человтзкъ, номедленно собрались въ ІІапчестер-Б и 2-го іюля 1846 г. объмвили, что общество ихъ, достіииувъ своей цтзли, расходптсн.Самъ Кобденъ, которо.му «лпіа» подиесла въ подарокъ за ого труды 100,000 оун. стерл. (614,280 руб. сер.), оставплъ прежнее попрпще и оіпраііился во Фраіщію, гдБ съ торжествомъ былъ принятъ въ Бордо п въ Ііариж , u гдт; также усердно сБялъ сЕмяна своего ученія. Оттуда онъ посхалъ въ Италію: зд сь Геиуа пріівіітстііовала его съ почестя.ми; въ Рпмв былъ такжо осыпаиъ всіз.ми свидптельствами высокаго уваженія; даже въ Неапол онъ возбудилъ къ себіі пламеаную пріізпательиость. Изъ Италіп Кобдеііъотправплся въ Германію'(проізхалъТріестъ, ВіЗЕіу иГІрагу). Наконецъ онъ посвгплъ іі Россію (въ авг. 1847 года). Кобеляки, КобыляЕи, уъздный городъ Полтавскоіі губерніи; лежнтъ въ 92 вер. къ ю.-з. отъ Полтавы прп р-вкахъ ВорскЛ; и КобелячкБ; отъ С.-Петербурга въ 1,475 в.,отъ іМосквы въ 936 вер. Возведепъ иа степень города въ 1802 і'., паъ м стечиа Кре.мепчугскаго уБздй. Построенъ Иолякомъ Немориче.мъ, во времепа зависи.мостіі Малороссііі отъ Полыли. Къ Носсіи прмсоедшіеііъ въ 1654 г. Нізкогда былъ сотеннымъ казачыі.мъ городо.мъ. Теперь ві> Кобелякахъ до 8,500 об. п. жіітелеп, 10 церквеіі и около 1,700 руб. сер. ежегодпаго городскаго дохода. Зд сь бываегъ 5 годовыхъ ярмарокъ. Кобеляісскій уъздъ запимаетъ прострапства 3,118 квадр. верстъ, пзъ чпсла которыхъ подъ ПОЛЯ.МІІ 131,000 дес, подъ лугамн и степяли 98,000 дес. н подъ поли. т до 30,000 дес. Жителеіі 115,000 об. п. На квадратпую ворсту приходіггся по 37 об. п.; на каждую душу муж. пола по 6 дес. М стоположепіе уБзда составляетъ плоскость покатую къ ю.-з., постепенно ііоіін-

-

Коб — Коб

лсающуюся къ берегамъ Дііізпра. Главпая возвышеніюсть тянется по правому берегу р ки Ворсклы, который м стами весьма крутъ и утосистъ; вправо отъ эгой різки простирается плоскость, пеііер-Бзапиая іізлучіістымн лощііна.мп, іі.мБюіціімп направлепіе къ р. Дн-впру, а влізво м-Бстоположеніе кажется мец-Ее возвыіііеііпы.мъ и сливаотся съ правымъ утесисты.мъ оерегомъ р. Орла. 4Іочва песчаиа, мБстамп болотпста, а въ горнстыхъ .м стахъ, состаиляющпхъ нагорные берега ртзкъ, глиниота п отчасти пзвесткова. Главпая промышленпость земледізліе, пото.мъ овцеводство. Въ у-Бзди 4 конскпхъ завода, 24 вііііокуреііпыхъ и 1 сукопная Фабрпка. Кобенцель пли Кобенцль (Liidwig Cobenzel), граФъ, род. въ Г>рюссел'Б 1753 г. Е.му было только 27 лътъ, когда аветрійскіГі дворъ назиачилъ еіо посланшікомъ въ Россію. Опъ составплъ трактатъ тропнаіо соедиііеііія Россіп, Австріи и Аигліп протпвъ Франціп. Заі:лючіівъ въ 1797 году съ Бопапарто. іъ зііа.меіііітыіі ка.мпо-Фор.мійскій трактатъ, онъ возврагился въ С.-Петербургъ въ качеств посланника въ 1798 г. Опъ заключилъ также люневіільскій трактатъ, въ 1801 1., съ ІОСПФО.МЪ Бонапартомъ: по возвраіцепіп въ В-Бпу сдвланъ мптістро.мъ иностраіпіыхъ дтзлъ, и оставался нмъ до 1805 г. Ум. въ В пБ 1809 г.—Philippe-Joliann, Graf Co­ benzel, двоіородпын братъ е г о , род. въ Леіібахи 1741 г. Онъ заключнлъ въ 1779 г. тешенскіГі трактатъ и былъ отправленъ въ 1801 г. послаіічпкомъ въ Ларпжъ; ум. 1810 г. въ В н .

Кобенцель Фонъ-Проссегъ (Hans), каицлеръ и рыцарь іпзмецкаго ордепа; въ 1575. г., въ качеств ііосла, былъ отправлепъ и. іпораторомъ іМаксимилІаііомъ 11 въ Россію, іі.м я при себ по.мощііпко.мъ государствеинаго сов-Бтппка Дапіпла, пріпща Фопъ-Бухау. Въ япваріі 1576 г. они засталп великаго князя въ МожаГіскБ, 6ыли пршшты ВСЛІІКО.ГППІІО и съ необыкновенны.ми почестя.міі. Они поднес.ін Іоашіу въ подароі;ъ отъ и.мператора золотую ЦІІІІЬ, украшеинуіо драгоцг-ііііі.іміі ка.мепья.ми, съ изображепіемъ іпіепп Максіі.мііліапа, ц-Бпою въ 8,000 руб. сер.. ЦБ.ІЬЮ посольетва Кобенцеля было склоітть Іоапиа сод-Бііствовать къ возведенію на польскій престолъ Эрпеста н прекратить вопну съ Лтіоиіею. Царь па первое предложепіе согласіілся, ио отказалъ пасчетъ прекращеаія ВОІІІІЫ съ Лпвопіею. Сохранилосі. сдилаііное Кобеіщелелъ любопытное оііпсаніе ого пребыиапія въ Россіп, въ которомъ опъ удивляется чрезвычапиому богатству царя и вообще отзывается съпохвалою о московско.мъ двори и о все.мъ русскомъ. Возвратясь въ Втліу,

Коб - Квб 746 Коб - Коб послы составп.пі императору допесеііі иа н - нипъ гоиералу Марсб. Стратегическая важмецко.мъ языки. храпяіцееся въ королевскомъ ность крізпостіі доказывается положеніемъ ея архивв, гюдъ лаімавіемъ: «Ilerren Hanss Koben- при соедиііснііі важныхъ р-пкъ и па^ідномъ zels, von Prossegg Teulschordens Killers undherrn изъ главігішшііхъ сообщеній Фраіщіи съ ГерDaniel Prinzens allerunderlhenigste Relation iiber маиіеіі; самыя же укрфплепія прмчисляются ihre getragene Legation bey dera Grossfurslen къ лучшимъ ііроіізведепіямъ ііовтзіішпхъ oopin der Mosca». Кром того Кобеицель описалъ тііФіікацііі. это путешествіе своему другу, архіепископу Кобринъ, увздпыіі городъ Гродпеііскоп гуколончаскому, Нпкочаю Дранковичу, на шли- оериіи, лежптъ іп> 220 верст. къ го. по об-Брійскомъ языкБ, переведенное впоспздствіи м.чъ сторопамъ р-вки Мухавца, въ нпзкомъ и на латіінскій; рукопись этого перевода хра- болотистомъ краі;. Огстоптъ отъ С.-Петербурга нится въ Императорской биб.ііоТек въ BIJH'B, въ 1,231 вер., отъ Мосг.вы въ 1,021 вер. Сущеа въ ватиканской паходптся ита.ііянская руко- стиовалъ уже въ XIII вик-в, и прпнадложалъ къ пись. кияікеству Владіімііро-Волыпскому, а въ 1287 г. КоберЖВЦЕІЁ (герба ПоМЯНЪ), польсг.ій дворянскійдомъ,изъбывшаго Серадзскаіо воеводства.Изънегопроіісходилъ; С7ііинііс^ивъ,спе^вакалишскіГі подчашіГі п бродницкій староста, королевскіп посолъвъБельгіи, потомъгданскіГі каштелянъ, накопецъ поморскій военода, умиьій сенаторъ; ръчь, которую опъ говоріыъ въ сенат , напечатапа пъ «Mowcypolskie». Онътакже издалъ «Oblg^enie Czenstocho-wy od Szwedow» (Осада Чонстохова Шведами), а въ 1655 г. «Hisloria Yladislai Poloniae Principis», Даіщнгъ. Коби IMII Шамо, часть туранскихъ степей въ верхней Азіи, простпрается иа с.-в. 30—50, а на ю.-з. до 200 іеоір. .миль; изобилуетъ солью, почти л т и е н а растительносги, покрыта голыми скаламп, и 10 мтзсяцевъ лежитъ подъ сн гомъ. Только па западіі есть плодоиоспыя долины п на стзпер ЛІІСИСТЫЯ горы. Кобленцъ (Koblenz), главиыіі городъ въ прусской Нижііе-Реппскоіі провннціи, Коблеіщскаго округа, при впадепіи Мозеля въ Рейнъ; одна изъ лучшихъ кртзпостей въ ЕвроітБ. ии тъ мпоіо прекрасііыхъ здавій и церквей, ь\ъстопребываиіе оберъ - презпдента и прочихъ віастей п судобпыхъ мізстъ провиііцііі, съгп.мназіеп, ре.мослоппйю іпколой, Фабрііка.міі жестяныхъ пзд .ип, табачііыми, хлопчатобу.мажныміі и кожапы.ми; проызподитъ значптелыіую торіоіиго. Жит. болБе 14,000. Че[)езъ Мозель ііаходптся ка. іенпый мостъ. длиною въ 530 шаговъ, а черезъ Рейнъ пловучій мостъ на 37 поіітонахъ, въ 485 шаговъ длиною, ведетъ въ Эреіібреіітеііштеіінъ (см.), съ кото[)ымъ Кобленцъ составляетъ одпу систему укрфплепій. Тородъ осповапъ въ глубокой древіюстп римскимъ полководце.мъ Друзомъ н пазывался (Confluentes); впосдздотвГй сд лался резидеиціею трирскаі-о курфирста. Въ 1792 г. Коблепцъ былъ сборнымъ пуикто.мъ эмпгрантовъ, а въ 1795 г. взятъ Фрапцузамп. По вііііскому конгрессу оиъ пріісоедиііеиъ къ Пруссіи. Близъ «орта императора Франца воздвигнутъ памят-

былъ отказапъ Іоанполіъ Владіімірониче. іъ во вдовііі удЪлъ КІІЯПШІЗ. Подъ польскимъ владычествомъ пе и м і и ъ никакоіо особепнаго значепіл іі былъ іірппіісанъ і;ъ воеводству п къ повъту Брестскому. По пріісосдшіешіі къ Россііі, прп опфытін Слоіііі.мскоіі губ , въ 1795 г., былъ сдізланъ увздпьпіъ іородомъ. Онъ былъ главнымъ мтзстомъ вотчішныхъ владтзиій геііераліісспиіуса Суворова. Недалсчіо отъ Кобрина иаходптся ДОІМИКЪ, окруженный столізтними деревьямп и обіісссііпыіі оградою: это остатокъ дворца , въ которомъ жилъ н-БЕоторое время зііамеііптыіі полководецъ: подъ окііаіМіі его и теперь еще существуетъ заросшііі отъ времоііп прудъ, въ которомъ Суворовъ всегда купался. Въ 1812 году дворецъ быіъ сожженъ Фраицузамп. Теперь въ Кобрііііъ до 6,000 об. п. жителвй, 9 Фабрикъ и заводовъ, к около 2,600 р. сер. ежегоднаго городскаіо"дохода. Кобринспійуъздъ з а ш ш а о т ъ ііростраисгва 4,650 кв. вер , изъ чпсла которыхъ подъ поля.ми 218,000 д е с , подъ лугами 88,000 дес. и подъ дфсами 33,000 двс. Жптелеіі въ у Сзд 118,500 об. п. На кв. версту прпходіітся no 25 об. п.; па каждую душу муж. пола по 8 дес. Мтзстмость ііиз.меііпа и наполиепа обшнрныміі болота.ми, соедііііяюіціімися съ болотам» р. Іірппетіі; вособепиостп болотпсто прострапстпо, прплегающеекъ Короловскому каиалу. Почва довольпо плодородпаіурожаи бываютъ самъ-четвертъ и оамъ-пятъ. Въ упздс 12 (сукопиыхъ и кожевеипыхъ) Фабрпкъ п заводовъ. ЗамБчательиы мізстечки: Кіівачіі, Дрогичинъ и Городокъ. Коорііиъ ііріпгвчатслеііъ по сражопію 15 -ію.ія

1812 г. (см. Отечественная войнаі812г.). Генепера.іъ Тормасопъ, расположеппыГі съ З-jo обсерваціоііпою ар.міею въ ЛуцкИ,и.м лъ противъ себя саксонскіГі корпусъ Ренье, въ Слоним , к Шварцепберга, которыГі съ Авотрійцами сл-Бдовалъ къ Песвнжу. Непріятель получилъ прпказапіо вступпть въ Вольшскую губернію, занять эту страну н взволповать ея жителей; ио

Коб - Коб

-

' Я -

Тор.масовъ предупредп.іъ протипиикосъ, и собравъ своюармію, р ъ ш і и с я напасть па Брестъ, Кобринъ и Ппово, запятыо отряда.ми саксонскихъ войскъ, п потомъ ооратпться въ тылъ непріятелю.Д.ія этого опъііаправплъгенера.іъадъютапта граФа Ла.мбсрта (4 бат., С эскад., 5 казачыіхъ по.іковъ и 5 орудііі) вдо.іь Буга къ Бресту; туда же генералъ-маіора кпязя Щ рбатова (6 бат., 8 эскад., 1 казачіи полкъ и 12 орудій), черезъ Ратно и Мокроны, іі генералъ.маіора МелпСііпо (4 бат. іі 7 эск.) къ Янову; самъ же съ главны.ми силаші дііппулся 11 іюля изъ Ратно къ Коорину. 12 іюля Врестъ былъ взятъ нашпми войсками, оттуда Щербатовъ п Ла.ішертъ ііаііравплись къ Коормну, гг\Ъ стоялъ саксопскіГі геиералъКленгель, съ Српгадоіо n'Bхоты, 13 эскадронами и 4 орудія.мп, вссго до 3,000 человБкъ. 15 іюля Тормасовъ аттаковалъ городъ; непріятёіь, ипдя превосходство пашііхъ сплі), хоттзлъ отступііть на Пружаны и Антополь, но ЭТІІ дррогн уже~ были зчпяты отряда.мп русскихъ вопсьъ, такъ что неооходимостьзаставіілаКлоіігеля защищаться въ самомъ городв. Саксонцы упорпо ооороиялись въ строеніяхъ п уьріімленііі, построенпомъ •aim пасі.оро за ка.-ненпою монастырсьою оградою, ио пакопецъ ІІСТОІЦІІЛП свои сплы п полоЖІІЛІІ оружіс. УспБхъ подъ Кобрпномъ ТІіМЪ важеііъ, что это была первая побвда, одеііжанная Русскшіи со вре.чепи вторжепін Наполеона, и что она произвела сіільное .моралыюс ВЛІМПІЙ па герцогство Варшанскоо п воооіцо иа страны, віюиь iipionp-ETeiiiibm отъ Полыии. Кобургъ-Гота (Koburg Gotha), Саксонское іерцогство, состоящее изъ двухъ отдіиыіыхъ глаппыхъ частем; заііпмаетъ прострапства 37 г.а. міізь, изъ когорыхъ 9 кв. миль прпходптгя па герцогство Кооуріъ, a 28 кв. мпль на гс|)цогство Готу. ГІервоо лежіпъ пд іожпоіі суоpoul; Тніріиііскаіо лізса (с.м.), въ бассепнТ) р. РеГіпа, л систо, имБетъ прокрасііыя воздиіаиныя долпны п орошается pp. Ицомъ, Родахомъ и Штсііпахомъ, которыя ВСБ іірііпадлежатъ къ бассеііпу р. МаЙна. Герцогство Гота паходит• ся по сБвероішсточііуіо сторону Тюріііпскаіо л-Бса, которыГі въ свопхъ ве|)Шііііахъ достигаетъ, въ Ізербсргіз 3,064, въ Шііеі;опФ-Б 3,043, въ Иіізсльсбергі;2,855 париж. Фут. По р-Бкамъ Нес«•Б и Герзелю оію гірііііадлежптъ къ бассеину Возера, по АпФвльштёдту— къ бассеііну Эль.бы; тотъ п друіоп бассеГінъ соедпнены каиало.мъ. Зе.млед-Бліе, скотоводство и л соводство въ цв тущемъ состоянім; въ нпжноіі до ЛІІІГБ Нца (Itzlhal) прошводптся вііііо. Пзъ металловъ есть только желизо п кобальтъ; въ Кобургчз добывается мра.моръ, алебастръ п ас-

Коб-Коб

пидъ; въ Гот-Б жерновоГі ка.мень, ка.менпыіі уголь, гипсъ, разныя глины п проч. Промыилеппость заията препмущественііо производствомъ полотенъ, жсл зныхъ и вообще м таллпчоскпхъ п деревянпыхъ товаровъ, равно какъс.молы и сіекла. Число жптелей до 145,000 чел., большею частыо лготераііскаго пспов данія. Управлепіе государства разд-Бляютъ съ герцоіо.мъ земскіе чины, особыв для Кобуріа, гд-в въ чисі 21 чел. опи пзбираются поровну изъ дворянскаго, .м щанскаіо п крестьянскаіо сословій, п особы для Готы, состоящів пзъ дворянъ-землевлад-Бльцевъ п изъ выборныхъ отъ городовъ Гот^і и Вальтерсгаузена. Собствешю адміііііістратіівной частьго зав дуетъ міішістерство. Доходъ съ Кобурга опред ляется въ 245,000 рейп. гульденовъ, съ Готы въ 262,000 талеровъ; расходы герцогства въ 230,000 талеровъ; государственныГі долгъ простпрается до 859,000 талсропъ. Герцогство выставляетъ 1,116 чел. въ воііска нІзмецкоГі резервіюй дпвизіи. Влад-Бтелыіый герцогъ Эрпстъ IV, род. в ъ 1818 г., пасл довалъ въ 1844 г. споему отцу Эрпсту ІИ. Кобургъ (Koburg), главпып городъКобургскаго гсрцогства, въ Гср,.маііііі, па р-Бкъ Иц-Б, пъ прекраспоіі странг>, съ герцогскшіъ замко.мъ Ярепбурго.мъ. учитсльскою семііпаріей; им етъ больше 10.000 жпт., полотііяпып, шсрстяныя п хлопчатобу.мажпыя Фаорпки и прочія разпыхъ родовъ мапуФактуреі. На гор-Б Кобургъ, въ г.р постп (1,560фут.вы!іі.),устроеііо с.міірптелыіое заведеиіе.

КобургъСаксенскій принцъ(Friederich Josia), дііоюродііып д дъ пын шпяіо герцога п бельгімсі;аго короля; род. 1737 г., вступплъ въ австрійскуй слу:коу, іі ііо.іучплъ чппъ Фельдмаршала. Онъ пзя.іъ у Туркоиъ Хотпнъ въ 1788 г. и В.МЧІСГБ съ Суворовы.мъ разбплъ сераскпра До|)Віішъ-Маіо.мета прп Фокшапахъ. У Мортпнешти омъ оиять нанесъ поражепіе велпп о м у и и з п р ю , іі овлад-Блъ Букаресто.мъ. Въ 1793 гоДу прііпцу Копургсі;ому бы.ю поручено пачальство падъ ар.місю, послаііііоГі противъ Фраіщіп; онъ одсржалъ поб ды прп Альденговеіпз и Нервиидеп-Б, взялъ Валаисьеііъ, Копде, Ка.море, Ландресіі н осв бодплъ Нидерланды отъ ііопріятельскпхъ воГіскъ; отъ попесеппыхъ г.ъ моелъднія воГіпы трудовъ, здоровьо его разстроп.іось, такъ что онъ передалъ К.іерф^ начальство надъ войскомъ, п возвратилея лъ Кобуріъ. У.меръ въ 1815 году. Кобыла (АпдреГі Иваііовіічъ), родоиачалі)нпкъ русскпхъ дворянскихъ до.мовъ Захарыіпыхъ п Ромаповыхъ, вызхалъ въ Россію пзъ Пруссіи въ XIV вБкТз. Увііряютъ, что отсцъ

Коб - Коб

-

Андрея былъ прусскій кпязь, одинъ изъ пото.мковъ перваго латышскаго царя Впдвута. н вы халъ въ Россію съ дву.мя сыиовья.міі (Андрее.мъ п едоромъ Шев.іяі'ою), крестплся въ 1347 г. и бы.іъ названъ Іоанно.мъ. Кобыла въ 1347 году здіиъ за третьею невьстою кинзя Симеопа !оаііііоі!ііча,дочерью тверскаго князя, Маріею Александровною. Кобылины, русскіп дпорянскііі домъ. Есть два рода этой Фа.миліи. Одпа ведетъ сное ііачаю отъ вы хавшаго изъ Пруссіп, въ XIV візк., Андрея Ивановпча Кобылы; ПОТО.МКІІ его служнлп въ Россіп въ разны.чъ чпнахъ; изъ нихъ Иванъ ІІвановпчъ Кобылипъ въ 1618 году пожаловаиъ пом-Бстьямм; сыпъ его Гаврпло Ивановичъ въ 1675 и едоръ Воимовъ въ 1676 году наппсаны въ ЧІІСЛТ; городовыхъ дворянъ, съпо.м^стііы.миокладами. (Этотъ родъ Кобылнпыхъ внесепъ въ Бархатную кнпгу XXVI—212, а въ Оощемъ Гербовник-в полгБіценъ въ VI книг на 10 странпцъ). Второй родъ пропсходнтъ отъ Констаптина Кобылііна, за потомками котораго, Андреемъ и Степапомъ Кобылпиыми, въ 1516 п другпхъ годахъ писаны пом^Бстья (Общ. Герб. IX—12).

48

-

Коб — Ков

кіе, ішіловидные; надкрылія кровелькоіі; сосательныіі органъ пріікръплеііъ къ пижнеГі чаСТІІ головы, недалеко отъ основанія передппхъ ногъ; кіішечныіі капалъ расположепъ особенпы.мъ ойразо.мъ. Кобь плц Кобленіе, т. е. волхвованіе; отсюда проіісходііт7> глаіолъ кобепііті., т. е. коверкать. Кобяковы, руссмо дворяпе, ведутъ свое началоотъ боярппа Мпхаііла Діі.міітріевича Кобякова, который въ 1518 году былъ ростиславски.мъ НПМІЗСТІІІІІ;О.МЪ; пото.мш его служпліі въ Россіп стряпчп.мп п въ другихъ чпнахъ, и были жалованы по.мБетья.ми (Общ. Герб. VII— 24). Ковалевка, сеіеніе Врацлавокаго уБзда, ПодольскоГі губерніп, лежащее въ 40 верстахъ къ съверу отъ Б|)ацлаііа. Здись ліежду мпогимп прекрасны.ми памятпіікаміі обращаетъ на себя вніі.чапіе ііоставлеипыіі граФішею Потоцкою, въ честь изв стпаго Фіілаптропа Говарда, котораго прахъ она вел ла мереиести сюда пзъ Херсопа. Вь Кбва.іевк-Б 563 двора. Ковалевскіе, руссків дворяи : мііигіе и з ъ нихъ отправлялп въ РОССІІІ разпын дііормпскія службы п былп жалоиаиы отъ государей, Кобылка, Цикада (Cicada), іюлу-жестко-кры- въ 1682 п другпхъ годахъ, ПОЛГБСТЬЯ.МІІ (Общ. лое насБкомое изь се.меііства кобылковидныхъ, Герб. III — 102.) водится преіі.муществ ііпо въ теплыхъ страКовалевскій (Осіиіъ МмхаГиовіічъ) , стат. нахъ, имъетъ шебть суставцігвъ на усикахъ; СОВІЗТІІ., ордііиарііыіі проФессоръ .МОІИО.ІЬСКОЙ три простые глаза; голова поперечііая; на словесности въ казанскомъ уііііверсптетв, род. второ.мъ суставтз туловшца, сзадп, находптся въ 1801 г., обучался tnepua въ іродпеііскоіі выпуклая Фіігурка андреевскаго креста; над- гимназіп, потимъ въ вііленскомъ уііііверситвкрылія прозрачпыя; самцы , чпри основаіііи тБ, пнаконецъ въ казанскомъ, въ ісоторыіі опъ брюшка, съ каждаго бока илізютъ особеііііый бы.п» переведепъ, по Высочаіішему ііоііелтзііію, оргаиъ для произведенія моиотонныхъ зву- для изученія восточныхъ языковъ. Въ 1828 г., ковъ. Кобылки не прыгаютъ и живутъ по де- состоя уже ііа служби инспекторо.мъ студепревьямъ и кустаршікамъ, изъ которыхъ сосутъ товъ того же уііііверситета, бы.іъ отправленъ сокъ. Самка, по.мощію особенпаго ппловііднаго въ Иркутскъ для изучопія .моигольскаіо языорудія, помізіценнаго на задне.чъ концтз тБла, ка, пото.чъ съ тою же ц-влыо путешествовалъ просперливаетъ сухія сучья дерева до сердце- по зе.млямъ, насслепиы.мъ забаіікальскими Бувиііы и кладетъ туда овои япца; молодыя ли- рятами іі Туигуса.ми, сопровбждалъ въ 1829 г. чнііки тотчасъ оставляютъ это убііжмще ІІ курьеровъ въ моіиольскііі городъ Ургу, и попрячутся въ зе.млю, гд-в преи|)нщаются въ ьу- то.мъ въ 1830 г. былъ отправленъ съ духопколокъ. — Иобылка маНная (С. огпі), черпаго пою миссіею ІП) ІІекіпіъ; по ііозвраіцеиіи отцвізта, пере.мишаііііаго съ желто-свры.мъ и туда и по выдержаніи испытапія въ с.-петерзеленоиаты.мъ; падкрылія у впутренняго края, бургской акаде.міп иаукъ, опред-Б.іепъ 1833 г. по длип , и.м ютъ по шести черныхъ точекъ адъюіікто.мъ въ казанскііі унішерснтетъ. Опъ. и четыре черпыхъ ж пятна по срёдинф. За- состоитъ діііістіштелыіы.мъ члеію.мъобществъ: м чательна тБмъ, что проіізводя уколы на московскаго исторіи п древиостоіі россіііскпхъ, маііпо.мъ деревт;, содийствуетъ ііросачішапію и копенгагепскаго стзверііыхъ древиостеп; поизъ него с.іадкаіо сока, который мы называе.мъ четнымъ члеиомъ гіарпжскаго азіятскаго обмаііпою. Водится въ Пталіи и южноіі Фраиціп. щества и члеііомъ-корресііондеігго.мъ с.-петерКобыЛЕОВИДНЫЯ (Cicadariae), се.мейство на- бургскоіі академіи иаукъ. ИзвБстиыіі въ отестзко.мыхъ пзъ отд^Бла полужесткокрылыхъ, од- чествъ какъ лучшіГі знатокъмонгольскаго язынороднокрылыхъ. Призпаки этого семейства: ка, онъ пріобр лъ такую же извізстііость можтри суставца на лапкахъ; успкіі очепь корот- ду европейскнми учеііыміі и обратпдъ на се-

Ков — Ков

— 7 }

6я вниманіе какъ «ыні; царствующаго короля прусскаго, такъ п покоГінаго родителя его, отъ которыхі. удостоімся получить ДВІЗ золотыя медалп. Мздалъ сочинепіе: 'Краткая гра.мматика мопіольскаго кппжнаго языка» ; Казапь, 1835 г., no вособенностп замізчателеиъ сго «Монголо - Французско - русскій словарь». Опъ также по.мтіщалъ своп статыі въ журналв мтіисторства пародпаго п[)Осві;щеііія и ві>заппскахъ казанскаго уішверсптета. Кованая рать. Древнее русское воііско въ ковапыхъ доспъхахъ. Кованько (Петръ), сотшікъ полтавскаго полка. Въ 1703 году онъ участвовалъ въ ДОПОСБ Кочубея и Искры па Мазспу, за чти былъ два раза наказаиъ кнутолъ: первыіі разъ 24 апртзля,іібылъпрііііужденъ объявить, чтонезпастъ пикакой мевтзрностп за гег.м'аііомъ, а во второй разъ, 28 лая, ему дано еще, no просьб йіазепы, четырнадцать ударовъ. Покрытый рогожею, послз жестпкаго наказанія, Кованько сохрапплъ веселость п шутилъ съ священниБО.МЪ СвятаГіло.мъ.СослаиныйвъДрхангельскъ,

опъ былъ тамъ заппсаігь въ солдатьі, но по обнаружеіііп из.мізны Мазепы, былъ возвращ иъ на родину, откуда онъ тотчасъ отпрапился иа поклоііепіеСвятымъ мъста.мъ п умеръ въ дорогъ. Ковель, уБздпып городъ Волынскоіі губ рніи, лежитъ въ 352 вер. къ с.-з. отъ Жптолііра, па р. Туріи, средп болотъ: отъ С.-ІІотербурга въ 1,423 в р., отъ.Москвы иъ 1,213 вер. Здтзсь родплся въ 1310 г. король Казимиръ Великііі. Въ 1327 г. ковельскій за.мокъ былъ разоремъ Меченосцамп. Въ 1410 г. Владпславъ Ягслло пріінпмалъ зд-Бсь посланниковъ, пртдлагавшпхъ е.му чешскую корону. Ковель сд лаиъ уиздиымъ іородомъ въ 1796 г. Теперь въ но.мъ 4,200 об. п. жителей, 5 церквей и около 2,700 руб. сер. ежегодпаго городскаго дохода. Кивельспш уъздъ запп.маетъ пространства 4,740 ЕВ. вер., изъ чпсла которыхъ подъ ііоля.мп 135,000 дес, подъ лугамп 35,000 дес. и подъ лвсами до 253,000 дес; жителеи до 92,600 об, п. На квадратпую версту прпходптся по 19 об. п.: па каждуго душу муж. пола по 10 дес. .М-Встность ніізменная, лБсистая, болотистая; почва земліі песчаная, тпнистая, посредственнаго плодородія. He смотря па то, хлііоопашество составляетъ главную промышлепность въ уизд-Б. Отсюда сплавлявтся въ Припеть зиачптеіьное количество разпаго рода л са. Ковенская губернія, граннчитъ къ с съ Курлямдіен, къ з. съ Пруссіей . ІІЪ ІО. СЪ Царствомъ ПОЛЬСИІМЪ , отъ котораго отд ляется

— Ков — Ков р. Нізмано.мъ. Сухопутная иаша граница съ Пруссіею охрапяется таможенною стражею; полевыя воиска содержатъ толььо караулы при таможняхъ: въЮрбургІз, ТаурогенТ.. Горджахъ и Поланген-в. Ковеііская гуо. образована въ 1843 году изъ частеіі ВіиенскоГі (с.м. КоВН0). Опа раздізляется на 7 уИздовъ:Ковеискій, Россіенскіп, Тельшевскій, ШавельсыГі. ПоповтзжскіГі, Впльколирскій u Нопоалександровскій. Каждыіі уъздъ раздізляится на параФІи или приходы. Гуоернія зани.маетъ пространства 31,570 і;в. вер., пзъ чпсла которыхъ подъ полямм 10,153 кв. в р., подъ лугами 5,054 кв. вер. и подъ ліісаміі 7,116 кв. вер. Мзстоположеніе тіредставляетъ почтп совершеиную равнину; стзверпая часть гуоер. вособенностн нпз.меііпа. Возвышенности незначцтелыіы: одні; изъ нпхъ, начннаясь въ Виленскоп губ., входятъ въ Новоалоксандровскіи увздъ п псчезаютъ въ немъ; другія тянутся па небольшо.мъ пространств-Б блпзъ города Тельша и въ Вилькомнрскомъ у зд , гд лізстечко Онпкштъ лежптъ 92 саж. выше морскаго уровня. Водамп Ковонсьая губ. богата: сверхъ достаточнаго чпсла большпхъ и малыхъ р-Бкъ, міюжество озеръ разс япо группами въ Новоалександровскомъ п, .м,Бста.міі, въ Тельшевско.мъ уБздахъ. Іізъ різкъ большая часть впадаетъ въ р. НБмапъ (Билія, Невізжа, Дубпсса, Юра); прочія же, прмнявъ направленіе па с веръ п востокъ, выходятъ пзъ губерніи н стре.мятся въ Западную Двииу (Дпсна, Друііка, Н-Бмепскъ), и въ Балтійоко іМоре(Вііндава, Міиіія). Нізланъ доставляетъ много выгодъ губерніп, соедпняя ее съюжнымп іуо.посредство.мъОгинскагоканала (см.), а съЦарстволіъГІольскимъпосредство.мъ Авіустовскаго (см.). ІІзъ сухопутпыхъ путей сообщепін, ожпвляющпхъ пародную промышленность, иособеііностіі замТзчательны: 1) шоссе отъ Ковно, чрезъ Вплькомиръ, въ Динабургъ (Варшавское шоссе); 2) шоссв отъ м стечка Кальве до м стечка Таурогена (изъ Петербурга въ Кепигсоергъ). Клп.магь Ковеископ губ., относптельно геограФііческон широты, довольію холодііыГі(средняятемпературасаліыхъжаркихъ дііеіі 21° Рео.м.; tа.мыхъ холодныхъ — 20° P.), что должію быть прііппсаііо совершенному отеутствіго горъ, гіодворгающему губернію дізііствію сиперныхъ пътровъ, и большпмъ массамъ лізса. ІлавіПііішіегосподствующіе вътры — восточпые, с веро-восточные июжные. Сн гъ выпадаетъ въ иоябръ. Главныя болззни въ губерпін : колтунъ, кровавые попосы въ іюліі н августіз, геморон (особонію у Жидовъ, какъ люошчмей пряпыхъ и' острыхъ яствъ) и чесотка (у нпхъ же). Изъ естеств н-

Еов — Еов — 750 — Ков —Ков, ныхъ произведенш, кролі-Б общпхъ западпому в и другихъ Ягеллоновіічахъ, Ковно сталъ краю, зам чателыіы: жел зиая руда не въ однп.мъ пзъ первыхъ торговыхъ городовъ въ большомъ колпчестиіз, торфъ и жерповоп ка- Ііольшіз. Во время польскаго владычества, онъ ыень. Н^ителей въКовенскоГі губ. около 775,000 былъ у здпымъ городомъ Троцкаго воеводдушъ: на кв. версту прііходится около24душъ; ства; no пріісоедннепііі же къ Россіп 1796 г., дворовъ до 83,600. Хлііоопашество составляетъ сначала былъ также у здпы.мъ г. Вііленской г., главную отрасль народііоіі гіро.мышіепііости. а потомъ, въ 1842 іоду, возведеиъ на степень Урожаи доставляютъ столько хлзба , что его губорнскаго города. Въ Ковпо род. лптовскіи весьма досгаточно для продовольстіия жителсп историкъ Кояловпчъ. Здись также жнлъ Паи кро.мф того, значителыіое количество упо- велъ Одербенъ, авторъ оппсаиія ЖИЗНІІ московтребляется иа віиюкуреніе, а часть пдетъ за скаго царя Іоапна Васпльевнча IV. Теперь въ граііпцу, чрезъ г. Риіу, Либаву и ІІемель. Ковію до 15,000 об. пола жителей, 8 церквеіі и Хліібороднізпшіе уЕзды: Віількомирскіи, Тель- около 10,000 р. сер. ежеіоднаго городскаго дошевскій іі Шавельскій. Въ губериіп около 926 хода.ІІромышленностьжіітелейнезиачителыіа, віінокурешіыхъ заводовъ, 1 сукоиная Фабрика, ие с.мотря па выгодное м1>стоположеніе города, 4 полотняпыхъ и 42 кож венныхъ заводовъ. прп 2 болыиихъ р-Бкахъ, и на государствепКовніа. різка, ііачииагощаяся въ Олопецкоіі иомъ тракгЕ между С.-І1етербургомъ и Варгуб. изъ Ковженскаго озера п впадающая въ шавою. Въ Ковно есть таможня, чрезъ котоНовгородской—въ Б лое озеро. Ширпна Ковжи рую ежегодпо вывозитсятоваровъна 176,000 р. отъ 10 до 40 саж.; глуоиііа отъ 3 до 18 фут.; сер., ввозится на 4,000 p. wp. Ковенспійуъздъ дно глиішстое и пловатое; берега визкіе, бо- заніімаетъ пространства 6,144 кв.вер , пзъ чплотистые, покрытые л сомъ, состоятъ пзъ гли- сла которыхъ подъ поля.мй 1,860 кв. вер., подъ иы и чернозема. Ковжа входитъ въ составъ луга.ми 1,155 кв. в р. и подъ лтзса.ми 1,276 кв. Маріинской судоходной сіісте.мы;іірііеяусті.,Б, вер. ЖителеГі въ уБздТз до 55,000 об. п.: на кв. ііиже Констаитішовскаго шлюза, находится версту прпходится около 9 д. Міістоположеніе, лристааь, въ которой сгружаютъ ЛІІШНЮЮ ііреимущественно, ровное, по берегаиъ Внліи кладь противъ 7-ми-четвертовой пропорціи. волпистое; почва хлтзбородиа только м стами; Наковжчііской пристанп суда останавлпвают- хл бопашеотво составляетъ главиую отрасль. 4 полотняныя ся только въ то время, когда погода не дозво- промышлснности. Въ уизд ляетъ пероходить Бізлое озеро. Въ 5 а вер. Фабрики и 13 кожевенныхъ заводовъ. отъ устья р. есть островъ, длиною 12--; вер. Еовровъ, у здііыіі городъ ВладіімірсЕой губ.; КОВНО, губернскііі городъ Ковенской губер- лежитъ иъ 64 вер. къ с.-з. отъ Владиміра, на ніи, лежитъ въ 1,012 вер. къ з. отъ Москвы, правомъ берегу р. Клязь.чы; отъ С.-Петербурпри впаденіи р. Виліи въ Нізманъ; отъ С.-ІІе- га въ 910 верст., отъ Москвы въ 236 верст.; тербурга въ 704 вер. Основанъ, no словамъ прииадлежалъ нізкогда (1567 г.) Суздаіьскому лвтописцевъ въ X в кіз, Куносо.мъ или Коішу- Спасо-Ефіі.мьеву монастырю; отъ него пересомъ сыномъ Пале.мона. Въ княженіе Гедиміі- шелъ въэкоіюлтческое вЗдомство, п въ 1778 г., на имъ овладтзлн Меченосцы, но вскорі; Геди- прііоткрытіііВлади.м.нам стііичества,сд15ланъ минъ, при цомощп Новгородцевъ и Полочапъ, увздны.мъ городомъ; въ 1796 г. обращенъ въ. иоб дилъ Меченосцевъ, а Ковпо, со всеіі заштатныіі, а въ 1803 г. опять возведенъ на Жшудью отдалъ въ уд лъ своё.му сыпу Кейсту- степепь увзднаго города Владимірской губ. ту. Въ 1362 г. Винрііхъ-де-Кшіпроде(, великій Теперь въ Ковровіі 1,650 об. пола жнтелей и магистръ Ыечепосцевъ, собравъ войско, всту- оиоло 1,900 р. сер. городскихъ доходовъ. Жипилъ въ Литву, и разоривъ окрестпостн, оса- теиі, кромъ медочной торговли, занимаются дилъ ковенскій зймокъ. ВсТі усилія Вопдата, ло.чкою, съ береговъ р. Клязьмы, швестковагосыііаКенстута,предводительствовавшаго 3,000 каміія и отправляютъ известь во Владиміръ, Литрвцевъ, отбить немріятеля, были тщетны; Москву, Муромъ, Суздадь и др. города. Ііовровне помогли и вспо.могатольныя войска подъ на- скій уъздъ запп.маетъ пространства 3,609 кв. чальство.мъ лчтовскихъ князей: Олыерда,Кей- вер.,изъ чисда которыхъподъполя.мндо 148,000 стута и Патрика. Меченосцы взяли замоьъ, дес, родъ іугами 70,400 дес. и подъ д-Бсами изрубилп 3,000 Литовцевъ, а Вондатъ съ 36 140,000 дес. Жителей въ у здИ до 89,000 об. боярами былъ брошепъ въ темницу: городъ пода: на кв. в рсту приходится окодо 22 об. п.; же и укрііплешя разорены до основапія. За- на каждую душу муж. пола no 8 дес. М-Бстопомокъ, возобновленныи и укр пленныіі літов- ложеніе гористо; орошается р. Клязьмою, Тезою скими князьями, былъ снова разрушеиъ въ и Вязьмою; земля песчаная, требующая самаго1364, 78 н 90 годахъ, Наконецъ при Владисла- спльнаго удоореиія; собств ппаіо хл ба н до-

Ков —Ког -т 751 — Ков —Код стаетъ иа продовольствіе у зда, оттого д ятель- высотв, на три палубы, состоявшія изъ н ность жителей обращена иа разиыя ремесіа: скольких7> ГНТІЗДЪ, число и м ра которыхъ создЪсь домаютъ нзвестковып ка.мень (по бере- отвізтствовала чііслу нпотреоііостямъ его разга.мъ Клязьмы), ткутъ миткаль, равепдукъ; есть нородныхъ обптателеіі. Для безопасности отъ стеклиііные u кожевенные заводы; пзъ увзда воды, опъ былъ осмоленъ какъ пзвн-Б, такъ и расходіітся по Россіи зиачителыюе количество впутри; для сообщеііія же съ виъшніімъ воздуплотнмковъ, каменыциковъ, штукатуровъ и хо. іъ и для пршіятія свъта — ІІМ-БЛЪ отверзтіе вверху, а для входа н иыхода боковую дверь, ЕЪ т. п. Ковровы, русскі , князья, пропсходятъ отъ которой при паступденіи времени потопа, по князеіі Стародубскихъ; родъ пхъ по.мБщенъ какоіму-то чудесному инстинкту, собралпсь (но въ Бархатной книг-Б XXIII—196; оиъ угасъ. счету Геснера) около 130 родовъ четвероноИзъ эгого рода, князь ОСІІІІЪ Коировъ, ходилъ гихъ, 150 птицъ и 30 — гадовъ, посл довъ 1557 году, съ д-Бтьми боярскіі.ми усмирять вавшихъ въ ковчегъ за Ное.мъ п его семействомъ.. За вступленіемъ въ ковчегъ посл двзбуитовавшихся луговыхъ Черв.мпсоиъ. Ковтунъ, Колтунъ (Plica polonica). Прппад- няго зъ этпхъ ЖІІВОТЕІЫХЪ , настало тотчасъ ки этои эндемнческой бол-Бзни (р-вдкой въ и всемірное наводиеніе, и такъ-какъ во вреРоссіи, по доволыю обыіиіовеііпоіі въ Польшіз, мя потопа вода возвысплась надъ верішіпами Лптііи, въ окрестн. Буга, Ицодды и Березины, горъ на пятнадцатьлоктеи,тоочеііі>естествени Татаріи) суть сл дующіе; усталость, боль въ но, что и коичегъ прпподпллся отъ зе.мли выконечностяхъ и ГОІОВІЗ, головокруженіе, дихо- ше горъ. Черезъ пять м-Есяцевъ отъ начала радка, еилыю пахучіе поты, всклоченіе u пе- потопа, онъ остановплся въ Арменіп, на гор-в роплегепіе волосъ, корни которыхъ иа головъ, Араратъ (отчего и са.мая эта гора нын-Б наиа д городиыхъ частяхъ, на грудин около зад- зывается у Дрмянъ горою ковчеіа — Ыасисеуняіо прохода, вспухаютъ и отдтзляютъ вязкую саръ), а черезъ годъ пылъ оставленъ Ноемъ, жидкость; ковтунъ возникаетъ отъ неопрятно- и сътого времени, впродолженіе многихъ стости скуФе къ, отъ особеинаго свойства воды, лФтіГі, былъ только предмето.мъ благоговвйнаотъ за разительнаго сообщенія, преи.муществен- го любопытства. но пріі СОІІТІІІ іі отъ всеобщеп днскразііі оргаЕогорта, отд леніе войскъ у Ри.млянъ, сооіішз.ма. Противъ него въ діэтетическомъ отно- в тствовавшее нынъшнему баталіону (см. Лв-шеиіи полезпы: потогонныя средства, особенно ГІОНЪ). сюрь.ма, которая здъсь д-Бйствуетъ специфііч Кода, мтзра ддя сыпучпхъ тыъ въ Закавски на волосную систему и кожу; кровочіісти- казь-Б. ВІІСЪ ея п подразд піяразлпчны;и.менно: телыіые декокты; отризапіе волосъ, впрочемъ Въ уізз. ТІІФЛПССКОМЪ = t-j гагары = 2 чавесьма вредпо отр-Бзывать ихъ рано: надобно Горіііскомъ | наха =32 дожидаться нритическаго отдБіеиія и вонюча- — — Телевскомъ I „ > = Isi ароапя. п. 10 Ф. го ихъ запаха. Въ анатомическо.мъ кабипеттз а г русским. университета св. Вдадиміра есть са.иое подное — — Сигиахскомъі — — Елисаветпол./ п ръдкое соораніе ковтуновъ. Лучшія сочине=Ікаер. нія объ этоіі бод-взни суть: 1) Карла Марциновкаер.=2 скаго, «Зам чанія относительно исторіи и ! п. 12Ф. р. своііствъ ковтуна», 1836 г., Краковъ; 2) Іоаііпа . = 11 оОчаповскаго, «0 болизняхъ ковтупа», Варша- — уБз. Алескандров. =У са.марыЛкам.=34 1в ва, 1839 г. и 3) Маріана Закржевскаго, «Mediі Ф. 80 з. р. cinischIKerarische Geschichte des Weichselzopfes», — — Кутансскомъ = 6 наотWien, 1830. U=K 3 KIUfl. Vхалп = 2 32 Ф. Ковчегъ Поевъ. Такъ называотся судно, ко- — — Гуріііскомъ. 82 золот. торое во время всемірнаго потоиа построилъ — у з. Ахалцыхск. і^ са.мары = 3 9 Ф. 48 з. благочестивыи Ной, no повелиііію Божію, для для пшеніщм. а спасенія себя, своего сс.меГіства п ВСЕХЪ жн— яч.меня. l^g — — = 3 4 Ф. 24 з. вотиыхъ. Ковчегъ им лъ правпльную четы- — — Эрпвапскомъ) ,• . Нах.і.чеваі.с. ]=10 батм. = 3 пуд. рехугольную ФИгуру, и былъ построеиъ изъ неініющаго дерева (no миізііію ученыхъ, изъ Кодакъ, прежняя кр пость на Украніі , на кппариса). М сто его построепія полагаютъ право.мъ берегу Дііт>пра, выше пороговъ, провъ оирестностяхъ Вавилопа. Высота его была тпвъ устья рики Самары. Построііку ея навъ тридцать доктей; ширина въ пятьдесятъ, чалъ въ 1635 г. т в стпыіі Фраіщузскііі инжеа долгота въ трнста. Онъ разд лялся весь, no неръ Боплаііъ, по поручепію велпкаго короннаго

••]

Код —Код

— 752 —

гетмана Стапнсіава Конецпо.іьсЕаго дія защиты отъ вторжепія казакоиъ. Марьяпъ, нача.іьннкъ кодакскаги гарнпзоиа, состоявшаго пзъ н еко.!ькііхъ сотъ ПО.ІЬСКІІХЪ драіуііопъ, дотоіі) ожесточилъ прогивъ сеоя казаковъ, что они, подъ нача.іьство.мъ гет.мапа Суліі.-мы, въ одпу темную ночь, no .пзстнпцалгъ ворвалпсь въ за.мокъ и іістреппли весь гарііизоііъ; ио впдя иевозліожпость пзбішать паказапія , ирсдалн всііорТ; Лоляка.мъ кр пость и своего гетмаиа. Сулима былъ, казнемъ въ Варшав-Б, 12 декабря 1635 г., а кр пость въ 1637 г. возобііовлепа. Въ 1648 г., когда Украйна, посмі; корсуньскоіі ПООТІДЫ, досталась Хміілыіпцко.му, Кодакъ былъ взятъ казакаіші п совершеіию упичтожеиъ.

Код - Код

лпны древпеіі Нпколіедіи. Тутъ же: Джовиза, іірп Исмидскомъ залпвт;, посліідиее я стопребываніе Аниибала, п візроятно, мисто его погреб нія; Иснш.ъ, прп озер Аянъ, м стопробываніе греческаго мптрополігга, съ 4,000 ж.; ІІООЛІІЗОСТИ развалппы Никеи; Кадикои, село прп Мраморполъ ,мор , съ маякомъ, па мізстіз древпяго Халкидоііа; Катерлп, при мор , съ 4,000 жителей.

Кодоръ, одпа изъ самыхъ большпхъ р-вкъ въ Абхазіи; начинается въ главномъ Кавказсі;о.мъхі)ебтТз,протекаетъпо глубокому ущелью, п п р т ш в ъ мпого гориыхъ р чскъ, вышо села Адзмдокаро, въ 20 верстахъ отъ дюря, разд мешса иа нізсколько рукаионъ, изъ которыхъ главные: южиый, течотъ къ ю.-з. до своего Кодексъ церховнаго соединенія (о то>о? T^S впадепія въ Чериое море, нпже селенія Кадорі,'Е шаіоід—lomus unionis), осооыіі законодател^- Адзабжп, а с-ивсрпыП впадастъ въ море тре.мя ііый т р а к т а т ъ , вошедшій ВІІОСЛ'ВДСТВІІІ въ ко- рукавадіи. По с верпому рукаву, почрезвычаіідексъ церковныхъ закоповъ, въ которомъ пз- иоіі быстротБ течепія, ПІІТЪ судоходства; по лагаются правіиа собора, оыишаго при Кон- гожію.му же, иміііощеліу теченіе, доволыю медстаіітіиііі Ьагрянородіюмъ, о бракахъ. Совер- леиііое, ходятъ небольшія лодки. Дпо Кодора шеиіе третьнго брака позволястся, по этішъ камевіісто; вода здоровая. правпламъ, только подъ строжайшіііМЪ ограішКодрингтонъ (Sir Edward Codringlon), апглійчепіемъ , а четвертый вовсе запрещается, скііі адмиралъ, род. въ 1770 г., раио встуііилъ подъ опасеніс.мъ отлучеиія отъ Ц ряви па всс въ .морскую службу, отличплся въ ччиъ капивремя, пока вііііоиныіі пребываетъ въ сожи- таііа въ траФалгарской битвіз, а въ 1809 г., тельств съ пезакопною супругою. Появлепіе комапдуя кораблемъ «Іілекъ», участвовалъ въ кодекса церковнаго соодииенія отпосится къ Шельдской экспедиціи; въ 1810 г. Кодринг920 г., въ которо.мъ греческій императоръ, тонъ защііщалъ Кадисъ, и до 1813 года коКоистантііііъ Багрянородпыи, сынъ Льиа-Му- мапдовалъ эскадрою, дізііствуя вм стіз съ исдраго , созвалъ еіиіскоповъ па соборъ, подъ папскими патріотаіМіі у береговъ Каталоніи. предс-вдательство.мъкоистантииопольскаіо па- Въ ЧІИГБ впци-адмирала, онъ ко.мандовалъ па тріарха Николая, убвдилъ ихъ къедііію.мыслію Средиземію.мъ іморіз союзпы.мъ ФЛОТО.МЪ 3-ХЪ и къ совершепнолу разр шепію уже умерша- державъ: Россіи, Англіи и Франціи, соедшшвго императора Льва, вступішшаго при жіізни шихся вмізсті; для защиты Грековъ отъ присвоей въ четвертыіі б р а к ъ , и такимъ обра- т сііеиія Турковъ, н ііршіудилъ Ибрагпмапазомъ иоселившаг.о раздоръ въ Церкви и, вміз- шу заключпть пер .миріе (27 сеитяб|)я 1827г.); СТІІ съ нііми, пздалъ узакоиеиіеобраиахъ,осо- но когда этотъ ІІОСЛЪДІІІІІ пе исііо.інплъ услобеплл вторпчныхь. ТаіЛэ-какъ епископы, no- вііі, Кодрингтоиъ воше.іъ съ русскимъ и соіласные досел въ .мн піяхъ о чотиертомъ фраицузскнмъ Флотами въ Наварпнъ , гд браки, нын соедшиілиеь (когда этотъ бракъ истребплъ большую часть турсчдко-огипетскабылъ осуждепъ), то поэто.му и са.мыіі кодоьсъ, го Ф.юта; потомъ (въ іюлъ 1828) отп.іылъ въ излагающій опредіілепія собора , пазваиъ ко- Алексаидріго и заставплъ пашу очіістить Модексомъ церковиаго соедінісііія. рою; по за то, что опъ далъ сражоиіе противъ Еоджа-Или, пііежііійсапджакъ, іірііпадлежав- во.іи апглійскаго кабинета, а только поже.іанію шій Капудапъ-ііашіз, въ Азіятсг.ой Турціи, въ велпиаго адмпрала, герцога Клерсиескаіо, бывАнатолійскомъ эялетіз, при Черпо.мъ и Мрамор- шаго потолъ короля Вильгельма IV, его проданомъ моряхъ; горпстая страна съ прекрасяы- ли суду, впрочомъ совершенио оправдали по ми долина.мп; проіізводіітъ въ обиліл лізсъ II вступ.іоіііи напрсстолъ ВилыельмаІ . Въ 1831 випоградъ; орошается рр.:Сакарісю, Галло.мъи году Кодріпіітоііъ кройспровалъ съ ФЛОТОМЪ др.Н-Бкоіласоставлялъ^астьВи ііпіп. Главпый пврсдъ Лиссабоіюмъ. городъ: ИС.МИДЪ(ИСІІІІКМІІДЪ), при.Мраморіюмъ ЕодрЪ [KoSQoq), сынъ АІо.іаіі а, ІІОСЛ'ВДІІІН мори, м стогіребыішніе греческаго мнтрополи- а пнсіііГі царь, ііожортвовавшій во вре.мя вторта; шпзетъ гавань п ведетъ торговлю; жпт. до женія Гераилидовъ въ Аттику въ 1071 году 20,000. У з а л і в а Коджа-Или иаходятся разва- до Р. X., своей жизаью для спасенія отечества.

Кож — Кож

— 753

Кош — Кош

Де.іьФіііскііі оракулъ прслсказа.іъ, что тотъ на- же ходпди кожапыя допьгп. Моиеіа древііпхъ родъ поо дптъ, чен царьпогибпотъ на иойн : Ливонцевъ состояла въ б льихъ ушкахъ съ Кодръ ішреод-Блся ьъ простоо платье и отпра- серобряпымн гвоздпка.-міі. Самое важпиіішео пи.кя нъ стаиъ пепріятеля, гдтз и былъ уоитъ. свидитольство о древішхъ Еожаныхъдопьгахъ, Когда Гераклидыузиали о иророчествТз, на нихъ кро.мв Герберштеііпаіі Гваііыііііі, ость еіце изнашелъ гакоіі ііаіііічесі ііі страхъ, что оппбезъ ввстіе люнаха Рубруквиса, бывшаго въ Росбоя очіістили Аттпку. По с.мсртіі Кодра, иъ сіи окодо 1253 г. А инахі. царское достоипстио было уппчтожеКотаныя орудія, іегіія пушкп, употреблявпо п ііраилспів поручено архоптамъ. шіяся Шведами въ ТріідцатилЪтнюю войну. Кожаныя д е н ы и . Русскіе Славян сиачала ЦІЗІІІІЛНІІОІЦІІ н монетамп, а иікурамп зв реГі, Кожевенниковыа (Согіагіеш D C ) , составлякупицъ п билокъ: слово «купа» озпачало депь- ютъ сомейстио двус .мяподолыіыхъ доревьгп. Скоро пеудобіюсть ІІОСИТЬ съ собою ц лыя евъ и кустарнішовъ съ четверо - уголыіыми шкуры для кулліі, подала мысль зам шіть пхъ ІГІІТВЯМИ ; днстья у нпхъ супротішныо или дюрдками п другими лоокуткамп, куныі.ми и троііные, ц1;лыіые. ЦП-БТЫ обоеполоиы или, бііиічыі.мп, таиже погатамн, р-Бзанями. Имя no недорастаиііо, одіюдомпые пли двудо.мныо, мордкн ііропсходило отъ морды жішотнаго. расположеиные верхучечііыміі кистя.ми; цвтзВъ грпинт; было 20 ногатъ плп 50 ртззаней, топосы (pedicelii) спабжены при основаніп а два ріізанп составлнліі одну Еуну. Правп- однпмъ, a no средпні;—дву.чя прііцвтзтіііітельстію са.мо клеіімпло моиету, выпуская о т ь иамп. Листііковъ чашечки 5, спаянпыхъ въ вреліспп до времеіін новую, т. с. съ повымъ чашечку пятпраздБдыіуго, остающуюся, въ клеймомъ; граждапе сначала обиБнпвали иъ почкосложеніи пастедыіыхъ. ЛепестЕовъ 5,, казніі эти доскутки па ц лыя кожи. Кожаиая ііодпестнчііыхъ, попорем нныхъ съ лпстііЕаыоиота была въ обраіцепіи въ Россіп пе мепізо ми чашечки п бод-Бе короткихъ, спдячпхъ, 500 ЛБТЪ іі прп недостатк въ металлахъ, не толстыхъ, остающихся. ТЫЧІІНЕИ, ЧИСЛОМЪ 10, мало содБйствопала успізхамъ промышленно- ііодпостичные, расположенные въ два ряда, и стн. Казііа, соблюдая уміірошіость въ пыпу- наружные очеродуются съ лепесті:а.міі; іііітп скт; кожапыхъ зііаковъ, умііла держать ихъ въ свободныя; пыльнііЕи двупгБздные, прпкрііііц ігв до самаго пашествія ііатыя, когда куны денны осиоваиіемъ ЕЪ НІІТЯ.МЪ, внутрь-обратупали, потояучтоМоніолыпо сталп брать ихъ ные, иногда не дорастающіе. Плодііііки, чив.м сто серсбра^нІзходішіещоіПісколько пре- сло.мъ 5, еростаются въ одну завязі. о 5 rinss.моіпі (до са.маго XV иика) въ Новгород и дышЕахъ ОДІІОІП-БЗДІІЫХЪ, поперелгБпііыхъ съ 1 Ісков , іір ПМ-БВШИХЪ непосредствепныхъ сно- лепестЕами: иногда ВІІДІІНЪ ОДИНЪ ТОЛЬКО зашопііі съ ордою, но скоро н та.мъ нсчезли отъ чатоЕЪ завязп; ЯІІЧЕІІ ВІІСЯЧІЯ, ВЪ всрхушЕіі затрулііепія въ торговыхъ счотахъ съдруіими іиіутронняго угла каждаго гнт.здышЕа, обратРусскпми, которы ужс пс ііріізііаваліі досто - ІЮ-ІІОІОЖНЫЯ; стодбііЕіі свободные, снаожонинства мордокъ. Купы сталп ііазыпаться депь- ііыорыльцевымп сосочЕа.ми. Плодъ—Еоробочка гами п древпяя Еожаііаягриііма, оц-іяіоііпая иа a 5 нерастросЕішающнхся сЕорлуііЕахъ, односеребро, обратплась въ дссятую часть рублн; сБмпппыхЪ, прііЕрытыхъ псреііоіічатымп ливъ 1407 г. Гісковптяне даиали п.ми 15 грпвеиъ сіііЕа.мп чашечпп и .МІІСІІСТЫМІІ лопостка.ми.— за подтшіу серобра. H B т ъ СОМІГІІПІЯ, что эта С.Б.мяпа висячія, съ паружіюю СТІМЯІІІІОЮ обопере.м на, вдругъ умоііыіііівъ въ 1'оссііі коли- лочкою (tesla) порепоіічатою; зародышъ двуч ство деиегъ, имъла вродныя сліздствія для сБ.мяподолыіый, безъ біідка, равііоположпып, внутроіпіой торговли. Торговыо города ПЛІІІЛІІ пря.моіі, корешоЕЪ верхній. — Всв это се.меіісеребро,ііо друп ,моііііо ііромышлепные, дол- ство состоптъ мзъ одиого только рода: Кожожиы были нуждаться въ зиакахъ ддн ОЦІІП- ііентіЕа (Coriaria, Niss.), Еотораго породы пеки в е щ е й : такъ въ Двипскоіі зе.млі;, по упіі- мііоіочнслеііііы , но разсБяпы іючти по всеи чтожеіііи кожаиыхъ лоскутьевъ, ііазывавших- иопорхііостп з .мплго піара; ТЭЕЪ оііп растугь ся кунами и ііскша.мп, оііиті. ходили ДІІІІСТВІІ- пъ ііеру, Чіми, Новой-Зелапдіи, Неаііод-Б, а од тедьныя шкуры куіпіцъ н билокъ ВМІІСТО де- на порода. іі.меііііоііожекеііііііхъ.мііртодіісгііыи иегъ, п сд-Сдоватолыю, ію пршгііру глубочаіі- (Coriaria myrtifolia, Linn.) растстъ въ Европъ. шоіі древпостп возобиотілась ііеііосредствоіі- илизъ Средизо.мнаіо моря, и no причиігБ больная m-Еііа веіцой. ІМОПГОДЫ ВЪ древпемъ свое.мъ шаго Еоличества сод ржащагося въ немъ дуОТОЧОСТВІЗ и въ Китаіз ВМІІСТО древесиоіі коры бплыіаго вощоства, употрсбляется кож впнкауііотреблялн кожапые лоскуткн съ ханскп.мъ МІІ для дуодонія КОЖЪ. ІІЛОДЫ II ЛІІСТЬЯ этого Едеіі.момъ. Въ 11олыиг1і до исхода XIII ввка то дорова ядовпты ; посдидиіо ііпогда въ продаТ. VI.

Кож — Кож

— 5 )4

ж1> подмъшііваются къ александріГіско.му листу, и отраіияютъ больныхъ. КожевниКОВЫ, русскіе дворяне; происходятъ отъ вы хавіпаго, въ 1509 году, къ велпко.му князю Іоаииу Васильевичу, изъ Кры.ма, татарскаго мурзы Кожая,котораго сьиіъ еодоръ началъ писаться Кожевнпковымъ, а впукъ одоръ Кожевниковъ, пожаловачъ въ 15M году помізстьями (Общ. Герб. VII — 20). Кожекрылъ (Galeopilhecus), жпвотЕіое крылоиогое, нзъ семейства летягъ. Шерстистая перепонка простирается у пего отъ шви до ногъ, ипотомуслужитъ е.му парашюто.мъ; ручиыя ILUCTU свободны п снабжепы острыми ЕОГТЯМИ. До-сихъ-поръ хорошо извТістенъ только одпнъ видъ Кожекрыла рыжаго,т\ ющаго шерсть рыжую.безъ п я т е н ъ ^ гающаго по деревьямъ, и съ необыкновенною легкостыо прыгающаго съ B'BTBH па в твь; величина его оі;оло Фута. Водится въ восточной Океаніи па куп острововъ Пелевскихъ или Палаосъ. Кожевдъ (Dermestes), жестко-крылое нас помое изъ семеиства булавоусыхъ, съ успкамп одвадлинпііеголовы, оканчиваіощііліися листоватою булавою или шарикомъ, съ короткпми челюстя.мп, т ло.мъ овальиы.мъ, сверху выпуклымъ. Голова нхъ вдвннута до са.мыхъ глазъ въ грудноіі щмтокъ. Лпчинки и совершенныя нас-вко.мыя питаются безъ разбора вссдіи животны.ми веществами: онт; •Бдятъ сыръ, жиръ, кожу, сухую рыбу, мясо и проч. Гіричііняютъ большой вредъ м хамъ , собрапіямъ естествениыхъ предлетовъ и вособенности страшиы для энтомологическііхъ коллекцій и чучелъ. По малости своего т ла, кожеіздъ проникаетъ въ маліііішія скважипы хорошо закрытыхъ шкаФовъ и укрывается отъ самаго бдительнаго приомотра. КОЖННЪ (Петръ Никитичъ), вступилъ въ службу 1742 г. въ лейбъ-гв. Семеповскій полкъ; 1762 г. произведенъ въ к а п и т а п ы , а потомъ опредиленъ къ строенію Исакіевскаго собора. Онъ здилъ по разнымъ м стамъ ЛИФЛЯНДІИ, Кореліи, по Ладожскому и Онежскому озерамъ и до самаго Б-Благо моря и Лапландіи, отъискивая матеріалы для собора. Во время своего лутешествія онъ нашелъ мра.иоры и другіе рфдкіе камни, до того неизв^Встные въ Россіи, и качествомъ и количествомъ пе уступающіе іінострапнымъ. 19 августа 1768 года пожаловааъ въ статскіе сов тнііки п назначенъ (1772 г.) въ члоны коммиссіи строенія Москвы, С.-Петербурга и другихъ городовъ. Пото.мъ отправленъ въ Москву п присутствовалъ во вновь учрежденно.мъ департазіент-Е для сочиненія плана древней столицы.

—

, Кож—Кож

Подъ ого в домствомъ окоиченъ планъ п начертаны проекты, относящіеся къ улучшопію Москвы. ЕКЛТЕРПНЛ П, утвердивъ ироекты, учредпла «камеипый прнказъ» для прпведепія ихъ въ исполиеніои ііаіімеповала (15 іюля 1775 г.) Кожпна дііректоромъ о[іаго,съ чиномъ д йствите.іьпаго статскаго сов тпика. Впосліздствіи (22 декабря 1782 г.), Кожинъ назначенъ въ прпсутствующіо мастерской и орул;еГіноіі палаты; 22 сонтябрп 1786 года, награждепъ ордепомъ Св. Владиміра 2-й степенн и 1 января 1791 года — чипомъ тайиаго совтзтника. ПАВКЛЪ I пожаловалъ ого (8 апр-Еля 1797 года) кавалеромъ Св. Анны 1-го і;ласса,а 25 оовраля 1801 г. діьйствит. тапііымъ сов тппкомъ. КОЖИНЫ, русскій дворячскій домъ, ведетъ свое иачало отъ Георгія Фареисбаха, вы хавшаго въ I'OCCIK) изъ Швеціи, въ царствованіе велнкаго квязя Василія Діімитріевича. Сынъ Георга, ВасиліГі, служа съ своп.мъ, полкомъ, одержалъ побізду падъ кпяземъ галіщки.мъ, и гиавшись за ніімъ »ъ Новгороду, убилъ его коня, и въ знакъ побіідыпріівезъ къ великому князю Васплію Васіш-евичу лукъ, па.іашъ и лоскутъ кожи отъ копя, за чтб въ 1450 г. пожаловапа е.му грамата па достоипство русскаго дворяпства и село Кожиііо. Потомкп его, Кожины, служа въ Россіи въ разныхъ чпнахъ, былп жаловапы по.мізсті.я.чи ( 0 5 . Герб. 1—52). КожуХОВСКІЙ ПОХОДЪ. Это иазвапіе дапо изв стпылП) манеира.мъ, ііропзведеіпіымъ П Е ТРОМЪ Ве.іііки.мъ, съ 26 ссптября по 18 октября 1694 г., для показанія разнпцы можду войско.мъ, обученны.мъ по-еііропейски, н т .мъ которое д йствовало по старііішои тактик . Въ 3 вер. отъ Москвы, на правоиъ берегу Ыосквырики, no дорог-в къ селу Коломенско.му, лежитъ деревня Кожухова; здтзсь построилп пятиугольное укр плепіе, котороо предположепо было обороиять н осадить.Осаждениы состояли изъ стрълецкпхъ полковъ, подъ началі.ствомъ боярнна Бутур.піна, а осаждающіе — нзъ пот шныхъ(см.), подъ предводительствомъ князя Ромодановскаго; ипжеііерііыми работами зав дывалъ Гордопъ. Маневръ иопчился ГБ.МЪ, что пот шныя войска овлад ли укр-Бплепіемъ, а. пото.мъ аттаковали пепріятеля, скрывшагосн въ обоз . Преображепскій и Семеиовскій полки бросііліісь на эту посл-Бднюю преграду, завалили ровъ, разбросали стоящія впередн рогатки іі ворвались въ обозъ. Стртзльцы сдались воеііпопліліныміі. Миогі иностранные писатолп, упомппая о воепныхъ забавахъ ГІЕТРА, пазываютъ ихъ кровоііроліітиы.ми, но это пе іі.мт;егъ основанія, потому что достов рпо, что во все продолжепіе Кожуховскоіі осады, ко-

Кош - Коз

— 'і?55

торая заішмаетъ главное м сто мешду тогдашііиліі імаиевра.мп, пикто пе лиши.іся жизни; стрзлялн холостыми зарядадпі, пускалп бомоы п гранаты, пе пачпііешіьш порохо.мъ, и только и сколько человькъ леіко рапеііы и то отъ соботвеппоп ііеос,торожііоспі. Кожуховскііі походъ подробно описанъ въ «Тордоіюволіъ Журиал » (см. «Опыты трудовъ волыіаго собрапія лріі.московскомъуіі[іве|)снтет1з». VI, 129—130). КожуХОВСЕІЙ (Станиславъ), калискій стольникъ, собралъ п пздалъ коронныя постановлеиія съ 1530 по 1729 годъ. Козаки, см. Ка^аки. Козары, см. Хозары. КозачковскІЁ (Кириллъ едоровичь), генер.леіітенантъ; род. въ 1760 г.; иа 14 году встуііилъ въ воеаиую службу сержаитомъ; въ 1788 году иаходился прп взятіи кртзпостн Очакова, гдъ получилъ чинъ капитана, а въ 1807 г. пронзведенъ въ геи.-.маіоры и пазпаченъ ШОФО.МЪ то.мскаго мушкеторскаго полка. Участвовалъ въ сраженіяхъ протнвъ Французовъ въ восточной Пруссіп. потомъ отправлепъ въ Финляидію противъ Шведовъ п здтзсь отличился прп Каугав , Нпкарлеби п ГернФОрс-Б, за чти награждеиъ ордеіюміь Св. Аины 1 ст. и зо.іотою шпагою, украшешюю ал.мазаміь Въ18Г2г. Козачковскій комапдовалъ правы.мъ Фланго.мт, корпуса граоа Витгенштейна и особенно отличился въ ЕЛЯОТПЦКОМЪ сражепіп, гд получилъ орденъ Св. Георгія З-го кл. Въ полоцкомъ сраженін, онъ былъ раиенъ пулею пъ ногу и награжденъ ордено.мъ Св. Владпміра 2 ст. При переправ Французовъ черезъ Березину, Козачковскій участоовалъ въ сраженіп при Студенкахъ и въ пресл дованіи непріятеля черезъ Польшу и Пруссію. Въ 1813 г. находился въ сраженіяхъ прц ВнттенбергФ и Люцен , гді; коліандуя резервомъ, удержпвалъ, впродолженіе 5 часовъ, натпскъ гораздо сильн іішаго непріятеля, приче.мъ раненъ картечью въ жпвотъ; за это ДІІЛО онъ произведенъ въ гспералъ-лептенанты.Козачковскій оставилъ служ6у въ 1820 г.; ум. въ 1829 г.

—

Коз — Коз

сынъ предъидущаго, род. въ Альтенкирхен* 1792 г.; учился восточньшъ языка.мъ въ Париж съ 1811 по 1815 г.; преподавалъ съ 1815 г. въ ГреЙФСва.іьд , съ 1817 г. въ Іен-Б, асъ 1824 года опять въ Грепфсвальд . Кро.м ооработкп НТіСКОЛЬКІІХЪ ВОСТОЧПЫХЪ СОЧІІІіеіІІН, иІ4Ъ нздалъ: «Pommeische und Riigische Gescliichlsdenkmaler», 1834 r. : КоЗЗЛбЦЪ, увзднын городъ Черниговокои гу бериіп, лежитъ въ 75 вер. къ юі'}' отъ Чернигова, па р. Остріз, притоки Десны. ОтъС.-Петербурга въ 1,167 вер., отъ Москвы въ818вер. Построонъ въ XVI СТОЛІІТІІІ и первопачалыю прпнадлежалъ-къ Кіевско.му полку; впосл^Бдствіп въ немъ сосредоточилось все управлепіе полка. Въ 1602 г., близъ Козельца, былъ разбитъ Полякамп полковннкъ Золотаренко. Козелецъ былъ неодчократно огіуотошаемъ Кры.мскіі.ми Татарамп ІІ особенпо потерпізлъ въ 1679 году отъ Яііенки , который, провозгласивъ себя гетмаиомъ, соедііпился съ Б лгородски.міі Татара.мн , п разорилъ его окрестности. Прп открытіи Кіевскаго намТістничества, Козелецъ сдълался заштатнымъ. Теперь въ Козельц 3,800 об. п. жителей, 6 церквеіі п около 1,500 р. сер. ежегоднаго городскагодохода. Въ Козельц-Б за.м чателенъ упраздпенный Козелецко - Тропцкій .мопастырь. Козе.іеикій у здъ зашімаетъ проотранства 2,550 кв. вер., нзъ числа Еоторыхъ подъ полями до 205,000 десят., подъ лугами 18,000 дсс. и подъ л-Всамп 179,000 десятинъ. Жителей около 77,000 об. п. На квадратпую версту приходіітся поЗО об. п., на каждую душу віужескаго пола около 7 дес. Мтзстоположеніе у зда ровное, ннзменное, орошается pp. Десною, Остеро.мъ, Труб жемъ, Супоемъ н н.др.;почваочень плодородиа; въу здіз чрезвычайно распространено винокуревіе.

Козель (Kosel), кр пость въ Пруссіи, въ Верхней Силезін, въ Оппелыіскомъ округ , на л вомъ берегу Одера, съ 2,600 жителей. Она выдержала 4 большія осады; въ первый разъ была осаждена, въ 1626 г., Валленштейпо.мъ) тогда Козель обороняли Датчаие и сдаліісь на Козегартенъ (Kosegarten). — 1) LudwigTheo- капитуляцію.съ условіемъ песлужить втеченіе 6 м сяцовъ противъ н.мпсратора (см. Трпдцаbul, нимецкій поэтъ, род. въ Гревесмюлен 1758 г.; былъ реиторомъ въ Волыаст^Б; съ 1792 ТИЛВТНЯЯ ВОЙНа); во-второн разъ Пруссаки года пробсто.мъ въ АльтенкпрхенІі-на-Рюге- овлад-Блп этою кр постью въ 1745 г. Въ тренъ; съ 1808 г. проФессоромъ исторін и бого- тій разъ Козель былъ осажденъ,въ 1760 г., авсловія въ Грейфсвальдіз; ум. въ 1818 г. Въ сти- стрійскимъ генераломъ Лаудономъ, но тогда хотвореніяхъ его (12 т. 1823—25), рядомъ съ попытка этого посл дняго овлад-Бть кр постью пстинны.мъ чувство.мъ и цв тистоЮФантазіен, осталась тщетною: узнавъ о приближепіп знаиер дко господствувтъ напыщенность и лож- чителыіаго подкр пленія гарпизону, онъ отный па осъ. Лучше всего е.му удавались леген- отупилъ иа знмнія квартиры въ граФство ды и эпическо - нднллическія етпхотворенія, Гхацъ (см. Семидътняя ВОЙна). Посл дняя осанапр. «Jukunde». — 2) Hans Gollfried Lndwig, да Козеія пропсходп.іа въ 1807 г. (см. Прусско-

Коз — Коз

—

756

^абййско-Французская война); кр^пость согиротив.шлась до заключенія тнльзптскаго мп| м и ооталась за Нруссака.мп. КозельСЕЪ (Козлсгкъ), уіізлныіі горолъ Ка^гужеіи)й губориш , лежнгь въ 65 иерстахъ къ аэ. -отъ Калуги, иа л-Бпой стороніз р. Жиздры, аври вііадеиіи.въ пое рі;чі;іі Лрагуііки. Отъ СЯетсрбурга іп> 908 пер., отъ Ліоскны нъ 234 в. Жвгельскъ одииъ шъ дреииііііиіихъ городовъ шгь зеллі; Вятичой, пзіііістепъ съ ПОЛОІІІІИЫ ХІІвИка-, ііи гірослапплся нс ііреждо, какъ съ «auTEAyrouJiesib стол тіи, сііоп.мііотчаячпы.мъ созгарвтнвленіемъ Батыю (1238 г.). Прп второмх . зяашествіи МОЕПОЛОВ-Ь та.мъ кпнжнлъ потомокъ •«а. Лихаила Черпміовскаго, отрокъ, no им іни Ва.сіцій. Татары сомь педііль стоялп подъ крізааостью u не моглп поколебать твердостп житпелей никакимп угрозамп; разопли ст. пы и ,=к80!іші на валТ). Хаіп> веп;лъ у.мсртвить въ горидчз ис-Вхъ безоружпыхъ людеіі, жепъ u млаЛ е а ц е в ъ и иазвалъ Козольскъ «Злы.мті городомъ» ^іІольБугу-Зунъ). lOiiwu киязь Ваеилій про«аадъ безъ в Б с т и : говорпли , что опъ утонулъ шгь ііровп. Въ 1508 г. при заключспіп мпра съ Житовто.мъ, Козольскъ возвраіцепъ I'ocein и отд а н ъ Влади.міру Андреевпму Храброму, подъ я м р м в н ы . ч ъ В-ЁДІИІІО.МЪ великихъ кпязеіі wo'сковскихъ, но ио какъ вро.моіиюіі удТілъ, а какъ •иасхВдотвонное владБніо, иліі отчіша. ЕдппсіэеіпіыГі ппукъ Храбраго п иасл днпг.ъ посл гВездЬтпыхь двтоіі его,Васііліі'і Ярославпчъ Ворооскііі, про.міяіялъ Козсльокъ Васплію Темзому; Іоаннъ 111 Васіілііевпчъ отдалъ его сво•«му сыну, царевичу Спмсопу; Іоанпъ І , при .^чреждеши опрнчііііы, объявплъ его царскою •сооственностыо, a no духоіііюіі, сочііііепііоіі -OEOJO 1572 г., завтзщалъ содору Іоашіовіічу ВіьХ и XVI стол тіяхъ окрестностп Козельска оалн неоднократпо опустопіас.мы то Лмтовцаэаи ( в ъ 1445 г.), то Ордыііцаміі п Лзовца.ііи .{въ 1499 году), то Крымца.мн и Ногаями (въ S5S4 іі 1595 г.). ІІоэто.му, еще прп Грозпомъ и ісыігВего, правптельство старалосьооезоііаспть •а^родъ попоіо охраііпою п сторожевою ліііііеіо, г а т о р а я отъ Тулы, доіледъ по Упт; до Одоева, .углублнласв иъ Козольскую засвку. Въ 1607 г. Козеіьскъ былъ заияп^ лятежною шаіікоюкия•зя ЛІихаила Долгорукова п выдержалъ тяжііую .•всаду Артемія Из.маіілова, воеводы царл Васпжв іоанновича ; въ 1610 г. лишплся .многпхъ Г| ад;данъ, уоитыхъ сообіціімЕами Тутіігісі;агоВ о р а з а т о , что опи пе ХОТБЛІІІТОІ-ІИІІГП. Іоаииу Васнльовпчу Шуйско.му. 1776 г.Козольскъ причислспъ уізздпылі.ъ городо.мъ і,ъ Калужскому яам-Ботііичеству. Теперь въ Козельск до 8,500 •оби п. лсителоіі, в.церьвеп и около 2,650 руо. с.

Коз — Коз ежегодиаго городскаго дохода.До пожара 1777 г. Козельскъ былъ построепъ иеправплыіо, а теперь припадлежитъ, no благовпдпостп, къ числу лучшпхъ городоіП) Калужскоіі губерніи. Главііоозапятіезд тпягокупечества —торговля пенькоіі, рогатымъскотомъ, сольтепл сомЪ. Псчіька, преііліущестисііпо скупаемая иа м ст-в,, здъсь же іі поступаетъ па паруспа-полотп т і ы я Фабрмки: отчасти также продается прііззжпмъ купцамт» архангельскпмъ, ржевскимъ и бБлеіІскимъ. Лізсъ, сплавлнемый веспою изъ Жііздріінскаго уизда и распііленпыи па доски, продаютъ вмБсти съ тесо.мъ, на м сгБ, или сгопяютъ no p. Жпздр-Б до Серпухова іі Алексппа. За.м т и м ъ , что прп всей зііачителыіости козельскпхъ торговъ для уізздпаго іорода, опп далеко уступаютіз обшприоіі транзптпой торговлЬ города С.ухшіпчіі (см.) п деревни Перновпчъ. Особепііую важность для Козольска, какъ въ торговомъ такъ въ мапуФактурномъ и ре.меслеііпомъ отііотегііяхъ, пмБютъ ііыстроеппьш подъ самы.мъ городо.мъ ііарусііо-полотняііыя Фабрлкп: не гопоря уже о мпожеств мТіщаііъ, для которыхъ прядспіе пепькрі составіяетъ почтп едпнствеііііоо редство достаточпаго существовапія, оп заііпмаютъ еіцедо 1,700 чел. волі.ііоііае.мпыхъ работіпіковъ, прііготовляя сжогодно на 864 стаикахъ до 20,000 кусковъ, иліі до мплліоііа apuimnj napycnaro полотна, H'Biioio свышо .мплліопа рублоіі. Суровая, варепая іі б лепая пряжа, сырцовая пеііька, трспапая н чесаная, куделыіая пакля, Еопоплтіоо ласло, гоішжьо сало,мыло,зола і!леновая,берестовая, пль.мовая, вязовая и яссиевая — словомъ, вс-Б грубые .матеріалы, преіі.-муіцествеііііо скупаются па дгБстБ, по отчастп и въ гуоерніяхъ: С.молеіюкоп, іМопілевскоІі, іМпискоГі и Чернііговскоіі. Обработанныя пздізлія пдутъ къ С.-ГІ . тербургско.му порту для отпуска за граиицу; пе.мпоіія пзъ ІІПХЪ остаются въ Ліосьв , нли попосрсдствеііііо отсылаются въ Соедпненпыо С/Бворо-Л.мерикапскіе Штаты. Калужскія паруспо • полотияпыя Фапрпкп процвиталп до 1827 года, съ этого же временп, по усііленіи Императорскоіі АлександровсіюГі мапуФактуры, опБ не .могли выдержать соііерніічестванзпачптелыю упали.—Козельспіпуъздь заііпмаетъ пространства 2,182 кв. вер., пзъ числакоторыхъ подъ поля.ми 117,600 д е с , подъ луіа.ми до 17,000 део. іі подъ лБса.ми до 80,000 дес. Жптелеіі въ уБздБ до 90,000 об. п. На Евадратную версту ііриходіітся no 41 об. п., на каждую душу мужескаго пола no 5 дес. Міістпостьгориста ІІЛБспста; почва состоитъ изъ топгаго слоя черпозе.ма съ песг.омъ, м-Бста.мп глііпіісто-ііесчана іі плоиата. Утзздъ орошается рТінамиВптеботыо

Коз — Коз

—

757

Жиэдрою п Серопіою. ПосгБ х.ііібопашоства глашю запятіе жптелей зак.почаотся въ пропзраіцеіііи и загчотоп.!еніи мепыяі для С.-Петербургскаго порта. За.м чателі>ііы иаходящіяся пъ утзздт, л сныя з а с ъ к и : Смольшщкая и Дубенская, припадлежащія тульскому оружейному заподу. КоЗбКЦа (C.osenza), главный городъ неаполитаіісісой проііинціи Калабріи (Сііегіоге), расположенііып .•между семыо холма.ми, у стеченія різкъ Крати н ІЗузепто; м стопребыііані архіегшскопа: торгуетъ масломъ, шелкомъ, вігпо.мъ, .маііпоіо, глтіяпьі.мп и жел зпы.ми лзді;ліями. Жптелеіі до 15,000. Козенъ (Петръ Андреевпчъ), г нералъ-отъартиллеріп, управляющііі ракетпы.мъ заведеніемъ. Родился въ 1777 г.; учился во 2-ліъ кадетскомъ корпусв и выпуіцепъ оттуда въ 179G г. штыкъ-юпкеро.мъ. Учасгвовалъ въ сражепіяхъ въ вошіы: съ Фраіщузами, въ 1803 прц Аустерлиц ; въ 1807 подъ Геіільсберго.мъ и Фридландомъ; въ 1812 г. подъ Витсбскомъ, С.молепско.мъ, Еородііпы.мъ, Тарутины.мъ, Мало-Ярославце.мъ, Иязьмою, Красны.мъ и Борпсовымъ; въ 1813 прп ЛюцеігВ, Вауцен-с {гд за отлпчіо произведеиъ въ іенералъ-маіоры), Дрездеп-Б, Кульми іі ЛеГіпцигТз; въ 1 8 H прп Бріеші , АрсисБ, Ферша.мпепоазіз, Со.мпіои u Парііжъ. Въ 1826 іфоизведенъ въ гепералълейтепапты; упі)авлялъ въ 1827 г. учобною артиллеріііскою брпгадою, с.-петербургскнмъ арсеналомъ, охтепски.мъ пороховы.мъ заводо.мъ и лабораторіею; въ 1828 былъ пазиачепъ ыачалыіпко.мъ м'15стііыхъ арсеиаловъ, а съ 1834 г. завіздываетъ ракетиы.мъ заведеніе.мъ. Козерогъ, одно пзь созвізздій Зодіака. Когда солнц вступаетъ въ uero, J 3 ^ a дек., тогда у жителеіі сЬвернаго полушарія ііачипается зп.ма и день бываетъ самыГі короткііі, а иочь са.мая длипная; уіожпыхъжежителей обратііо:у нпхъ бываетълитоцоа.мая короткаяночыіри са.момъ продолжителыюмъ диБ. Это созвБздіе пезамБчатель-ио па иебіз: па пеоесныхъ-картахъ его шображаютъ въ віідв рогатаго барапа съ рыбі,имъ хвостомъ, въ которо.мъ 'находятся 2 зв зды четввртой велпчипы, образующія, съ ЗВІІЗдами Вега п Алтапръ, продолговатую трапсцію. Въ созв-Бздііі счптаюгъ 162 звБзды, доступвыхъ аотроіюмически.мъ набліодепія.мъ; изъ ІИІХЪ 7 двойныхъ п 1 тумапно пятпо. По .ЛПІ ОЛОГІІЧССКІІЛЪ' преданія.мъ, Козерогъ лзображаетъ ту са.мую козу, молоко.мъ Еотороіі ІІПМФЫ ііормилп въ Д-БТСТВІ; ІОпптера. Козерогъ, Кішенный козелъ (Capra ibex), отлмчается отъ обьшювешіаго ьозла больши.ми, черцоваты.мп рогамп, спореди пдоскими u ус -

Коз — Коз

ЯНІІЫ.МІІ по весГі ДЛІПГБ поперечпыміг, таг давшіімпся узлами; у самокъ рога короче, в е желп у самцовъ. Ц в ъ т ъ козерога сверху cEpssрыжііі, а сиизу б'Слый; ростъ — около двухъ.съ гіолоиініоіо Фут. Воднтся почти иа в с В і г . іорахъ Слараго св та. • КоЗИЦКІИ (Григорій Васильсвичъ), статекій: совтлііпкъ, обучался сперва въКІСВСЕОГІ акаідеміп, a no о;;оіічаіііи паукъ путешвствовалъ, е ъ граФа.міі Гудовича.мп. поЕвроп . ГІо иозвращепіп сповіМЪ изъ путеіпествія, Козицкій въ 175S г. оііред лплся прн с.-петербургсиоГі академік наукъ локторо.мъ ФИЛОСОФІІІ И СЛОВОСНЫХЪ наукъ, а потомъ былъ адъюнктомъ и почетньиг&. акаде.мііческямъ СОВ-БТИІІКО.МЪ. Оттуда И м п е ратрнца ЁВАТБРВПЛ II взяла его къ себ вь. статсъ-секретарм. Изъ сочиііепій сго извЪствыг во-перпыхъ, статыі о пользБ МІІ ОЛОГІИ, и а п е чатаппыя іп> ежсм сячпомъ сочііііеііііі «Трудввлюопвая пчела»; во-вторыхъ, псреводъ на яа^ТІПІСКІІІ язьікъ двухъ словъ Ломоносова: вО польз ХІІ.МІІІ» п «О ііроіісхождеіііисв , Бта».И№поратрица ККЛТЕРППЛ II поручила &.му nepeueсти, па латшіскііі жо языкъ свой «Наказъквммнссіи»: этотъ псреводъ папечатапъ пріг ч е тырехъ-язычпо.мъ іізданііі «Наі<аза»,П70 r-.B's. Саііктпетербургі;. Казлцкііі перевелъ съ «№мец. Эпппусово разсуждопіе «О строеніи міра*КОЗЛОВСКІЙ (Мііхаплъ Иваповпчъ), пеисіонеръ ІЬиіераторскоіі акадсміи художествъ, псьто.мъ проФессоръ и коллежскііі совктн.; И З Е І ^ стеяъ памятшіко.мъ Суворова, украшающимъ. дворцовуго наберсжпуіо противъ Царііцьша'Г& луга u статусю С.амсоііа въ ІіоторгоФі;, такжемраморііы.мп пропзвод.: «Сидячею диво4ЕОК>»> паходящеюся во дворц , «Гоніе.мъ»—въ Э р мптаж іі ОТІІІЧВОІО апатоміою ІІЗЪ гіиіса. Изъего барельефовъ особое вііимаиіо заслуживаютъ : сВозвращеиіе Рогула въ Кар агенъ»- к «Кампллъ, іізбавляющііі \'ішъ отъ Галловъ.»^ ОІІИ пах. въ Мраморномъ дворц-Б.У.м.въ 1803і КОЗЛОВСКІЙ (Осппъ АПТОІІОВІІЧЪ), статскці СОВБТІІИКЪ и дироктиръ иузыкн ИмгіераторСКІІХЪ т е а т р о в ъ ; происходилъ изъ б дорусскпхъ дворннъ; род. въ Варшав-Б 1757 г. и ex.. д-Бтства пгралъ въ тамоііиіемъ собор cis. І о апна; Іб-лИтъ получплъ мБсто учптелн иъ дом-Б ЕЫЯЗЯ Огііяскаго п училъ ыузык-Б МихаіііЕЕ Огііпскаго. Кпязь Ііотвмкниъ взялъ его отск»да къ своему двору, гд Козловскій вскор-Е; заслужплъ славу огличиаго коліііозитор». Оиъ. составилъ IlUCKOIbKO полопозовъ, изъ кото>рыхъ доліое время славились: «І'ромъ noo'B.ды раздавайся!» и «Рооскпми летитъ страііаміг на златыхъ крылахъ молва>, слова Доржаіяіиа:Псрвыіі полоиезъ быдъ цграцъ u п и т ъ въ. Хгь-

Коз — Коз

—

7 3

кріічсскомъ диорци, на ве.шко.і ііномъ праздніш , дапномъ Потемкинылъ ЕКЛТЕРІІНТ. 11, a второй сочиненъ на коронованіе И.мператора Ллккслпдрл. Кромі; того Козловскій наппсалъ .мпоіо иародныхъ ые.іодіГі; іізиБсти пшія пзъ нпхъ на слоиа НелсдипскаіоДІе.іецкаго. Также уаслужпваетъ иііііманіе его музыка па трагедіи Озерова «Фингалъ», п «Requiem», па похороны короля Стагіислава-Августа въ G. Петербурги. Козловскій умеръ въ глубокоГі старости 27 февраля 1831 года въ С. Петербурпз. Онъ л.м-Блъ толькоодіюго соперниііа въ сочпн.пололезовъ и пародныхъ мелодііі, гр. Огинскаго. КОЗЛОВСКІЙ ( едоръ Алекс е и и ч ъ ) , киязь, сыиъ гепнралъ-поручика книзя Алексіія Семеновича; воспитывался въ московсколъ унивёрсит т-Б ; служмдъ въ гвардіп; съ 1767 no 1769 іодъ состоялъ члепо.мъ КО. І.МПССІІІ о составлеіпи проэкта «Уложепія», пото.мъ былъ каіиітапо.мъ въ Ыореііскую экспедпцію, u отправляясь въАрхііііелагъогиезъкъВольтерупортрегьИ.мператрпцы ЕКЛТЕІЧПІЫ. УМЪ И любезность Козловскаго весьма поираиішісь Вольтеру. Прпйыиъ къ гра<і.у Орлоиу, Козловскій былъ остапленъ при пемъ и погнбъ въ Чесмеискомъ бою, при взрыві; корабля «Евстаоій». Опъ подавалъ блистатолыіыя надожды, зналъ многіо европейоиів я з ы к и , сочипялъ п-Всни, эіслогп, элегіи, переводплъ для театра разиыя піесы, оставилъ одііу оригипалыіую комедію: «Одоллганіиііі ліобоіиіпиъ», ііеокоіічеііную трагедію «Су.мбека» и «ГІохвалыюе слово ЕІІЛТЕРНІГБ II». КОЗЛОВЪ, уБздный городъ Та.мбовской губериіи , лежитъ въ 66 верстахъ къ зап. отъ Тамоова, па правой, иагорпой стороп-Б різки Лъснаго Воронежа; отъ С. - Пбтербурга въ 1,066 верст., отъ Москвы въ 302 верстахъ. Козловъ «сііовапъ въпосл-Бдіііо годы царствоиапія Михаила еодоровича , для защиты оксіаіхъ страпъ отъ татарскихъ пабиговъ. Счастливое інъстогіоложеіііе, выгодное для промысловъ и торговли, скоро сд лало его миоголгодііымъ ІІ богатымъ ; въ 1719 году близъ него значились уже пріпороды Б З І Ь С Е І Й П ЧелнавскоГі, «му подвБдомыв и имъ поддержпвавіпіеся. И тегіерь Козловъ одпнъ изъ МНОГОЛГОДН-БІІшихъ и богаттзйиіпхъ уБздпыхъ городовъ въ гогударствв ; въ не.мъ 20,700 оооего пола жителеіі, 9 церквоіі, 64 ФабрііЕіі н завода п около 9,200 рублеіі оеробромъ ожегодпаго городскаго дохода. Купочиство торгуетъ ското.мъ; изъ Фабрикъ важіі йгиія сукоппыя п полотпяпын. Кпзловснін у здъ заипмаетъ пространства Ь,!^ кв. верстъ, ш ъ чпс.іа которыхъ подъ поля.ми 404,600 десятппъ, подъ лугаші 78,500 десятинъ іі подъ лисамп около 50,000 досятішъ.

—

Коз — Коз

Жпте.іеіі въ у зд 180,500 обоеіо пола; па квадратпую версту ириходіітся по 31 дуигв об. п.; на каждую душу мужескаго по.іа по 6 десятииъ. .М стоположеніе ут.зда представляотъ плоскую возвышенііость, проходящую чрезъ средииу Тамбовскоіі гуоеріііп; почва состоитъ преіімуіцественно изъ тучпаіо черпозема и чрезвычайно плодородпа. Ііодземъ состоптъ и з ъ ' сухой глины, безъ пріі.мБсп песка, недостатокъ котораю оіцутіітслеиъ во многнхъ случаяхъ, н отсутствіо его въ черпоземноіі почвіз бываетъ ііричііііою частыхъ засухъ. Главная про.мышленпоств-зомлед ліе; мБстами занн.маіотся садог.одствомъ ; изъ бовпика, растущаго зд-Бсь вь пзобііліи, выдізлывается превосходпое масло, за'.мтзіінгощев, въ домашне.мъ хозяііств олішковоо. Іізъ заводовъ вособенности замБчате.іыіы конскіе : пхъ 17 съ 980 матками; заводовъ roiiKopyiiiibixij овецъ 5, въ которыхъ 1,580 го.ювъ. Кро.м того въ увзд-Б зани.маются пчеловодство.мъ, рыбпоіі ловлоіі II вособеііностп заготовлопіемъ селптры. КОЗЛОВЪ (Василііі Иваііовпчъ), род. въ Моокв , обучадся въ московсьоіі практичссг.оіі коммерчесііой акадв.міп, а іютомъ вступплъ въ московскіп унішпрсіпетъ и пріоГірБ.іъ та.мъ ооиоиате.іыіыя свид пія по части лптературы, исторіи п проч. Въ 1814 г., В. И. Козловъ, no предложенію осповагеля «Русскаго Инва.іііда» II. П. Пезаровіуса, іірннялъ зваиіе редактора этой газеты, п занпма.іся ея издапіемъ до 31 декабря 1824 г. Можно сказать, что всо хорошее въ неоФФИціалыюм частп «PyccKaro IIuвалпда» было писаію Коз.іопы.мъ. Въ 1824 году опъ прииялъ участіе въ родакціп «Ссверпой Пче.іы» и запимался ііреіімуществеііио переподо.мъ заграііичныхь ПЗВІІСТІГІ, по не до.іго. Онъ у.м. отъ чахоткп 11 мая 1826 г. Козловъ(ИвапъИваііовіічъ), лир. поэтъ, род. 1774 г. И.мтзя прекраспую паружіюсть, будучи ловокъ,любезеііъ и весьма хорошо образоваиъ, опъ, въ первые годы своеіі молодости, былъ душою СІГБТСКИХЪ обіцесівъ; жеіпілся па любпмой ЖСІИЦІІІПІ, и еоодпнивъ такп.мъ образо.мъ радостп ДомашнеГ) жіізіпі съ блеско.мъ п удово.іьствіямп свБта, былъ couepuieimo счастлпвъ; по вдруіъ ударъ паралпча ліііпіілъ его, ногъ и па 29 іоду отъ-роду, прикоиалъего і;ъ одру страдапііі, съ котораго опъ ужс иикогда пе вставалъ; черезъ ііі;сі;олы;о вре.моіпі послв удара паралича, опъ лііііиілся зрі;ііія. Разлучпвішісь павсегда съ міромъ.вв шипмъ, Козловъ погрузплся въ свон иііутрсііиііі міръ,-5ііръ поэзіп, озареимып в рою, очищенпый страдапіямп. Несчастіе сдіз.іало ого поэто.мъ, и годы страдапііі былн самБіми дізя-

Коз— Коз

— 759

те.іьными годами его ума. Зная соворшоппо Фрапцузскій и ііта.іінііскій ПЗЫКІІ, ОНЪ уже сдізпой, выучился по-англійски п по-ніз.мецьи, u все, чтооиъ чпталъ па э і п х ъ яэыкахъ, вріззывалосьвъего память:оііъ зналънаизуоть всего Байропа, вс поэмы Валтера-Сі;отта, лучшія м ста изъ Шексиира, также, какъ прежде всего Рассина, Тасса и главпыя лтзста изъ Дапта. Оиъ не былъ чуждъ и обыкновепной ежедневной ЖПЗІІИ: все, чтб діиалось въ св-БтТз, возбуждало его участіе. Первые стихи Козлова быліі напіісапы къ его друіу В. А. Жуковско.му, подъ заглавіемъ «Поэту Жуковско.му»; за ііи.міі посл-Бдовали дшогін другія стпхотворепііі, а вскор-Б н цвлын иоэмы, доставившін автору почетнов мъсто между русскіши позтамп. Его «Чериецъ» (пзд. 1827 г.), haneчатаннын сперва ОТДЬ.ІЫЮ, получилъ полпын усп-вхъ и былъ перев денъ па мвогіе языки. За нпмъ слТідовали «КІІНІПІІЯ Долгорукая», «Безумиая», «Абидосская Нсвъста» и другія сочинепія ; н которыя были паііечатапы отд лыю, а бодьиіая часть была по.мтицоііа въ журііалахъ: В.м ст съ тнжкою бол-Бзпію, Козловъ былъ еще обрелііііеііъ біздиостью. В. А. Жуковскіц собралъ всв еіо стпхотиорешя п издадъ пхъ въ свізтъ 1840 г. (третыімъ нзданіе.мъ). Изв-встіпзйшіо пзъ нпхъ: «Віітязь», «Выборъ»,«Дубъ», «>Кнецы»,«Касатка», «Мальвина», «5Іоя молитва», «СвБілапа и Руслапъ», «Тоска», «Тревожное раздумье», «Стаисы пзъ Баі'ірона>, «Тайиа» и др. Иванъ Ываішвичъ, лрострадавъ около двадцати л тъ, ум. въ 1838 году въ С.-ПетербургБ. Біографія сго была помііщеиа еще при его жіізііи въ 1 т. журпала «Биб. для чтенія» стр. 166КОЗЛОВЫ, русскій дворяпркііі до.иъ. Фамііліи пхъ сущоствуетъ два рода: — 1) проіісходптъ отъ выііхавшаго изъ Пруссіи къ велпкому КІШЗІО Васпдію Диміітріевнчу честнаго лужа, имене.мъ Льва (1389—1425); у этого .Іьва былъ потомокъ Игнатій Григорьевичъ Козелъ, отъ котораіо п пошлп Козлоиы ; одпиъ изъ нпхъ Ивапъ Козловъ наііисаііъ въ 1373 г. въ суздальскоіі десятіп; въ ЧІІСЛБ дворяиъ и д-втей боярскихъ съ ІІО.МБСГПЫ.МЪ окладо.мъ (Оощііі Гербовііпкъ VIII — 12). — 2) Изъ этого рода многіе отправляли въ Россіи разныя дворяискія службы и ІІЪ 1624 и друпіхъ годахъ былп жаловапы пом-сстья.ми (Обіц. Гсрб. 111—73). Козлудши, деревня въ Булгаріи лсжду Шумдою п Вариою; замізчате.іыіа поб-Бдою, одоржаііпою русскпми войсками надъ Турі;аміі въ 1774 г. Всспоіо того года верховныГі визіірь, зимовавшіГі въ ШумлБ, получнлъ прііЕазапіе овдадеть Гпрсовы.мъ, п переправясь черсзъ

Коз — Коз Дупаіі, перенести театръ воііны въ Валахіго; но Фельдмаршалъ граФЪ Румявцовъ предупредплъ го, самъ съ центромъ своей армін двинулся къ Силистріи, велізвъ правому крылу обдожить Рущукъ, а л вому — подъ начальствомъ Мпханла едотовича Каменскаго сд-Бдовать черезъ Базарджикъ къ Шумді;. Ка.мепскій, узнавъ, что въ Базарджіікъ прибылъ пяти-тысячныГі турецкііі корпусъ, подъ начальствомъ Рейсъ - ЭФФенди и янычарскаго аги, въ на.чііреніп овдадъть Гирсовымъ , немедденыо отряднлъ противъ нихъ часть ВОГІСБЪ, иоторыя занялн Базарджнкъ: непріятель броснлси въ деревню Козлуджи, гд-С ііаходіілись главныя его силы до 25,000. Турецкій корпусъ быдъ прн Коздуджн въ са.момъ критпческолъ положенііі: вонско буаствовало, нв повиповалось пачадьнпкамъ, которые такж ІІМТІЛН между собою распрн н песогласія. Между-тБмъ Каменскіи успиіъ соеднннться съ отрядо.мъ геиерала Суворова, опрокинудъ Турковъ, шедшлхъ къ не.му на встртзчу и овладъдъ деревпсю Козлуджн , откуда непріятель въ большомъ безпорядк-Е б жадъ въ Шу.мду, оставивъ весь своіі станъ, артиллерію и обозъ, въ рукахъ побіздптеля. Къ сожалзмію, руссЕІй гепералъ послБ этого успвха дБііствовадъ дово.іыю перТішптедыю, и в.мъото того, чтобъ быстро преслвдовать Турі;овъ до са.моГі Шумлы, и напести пмъ ещс СІІЛЬНТІГШІІІІ уронъ, остался въ Коздуджи ц лую недізлю въ безД-БІІСТВІІІ. За эту ііоб-Бду И.мператріща наградпла Ка.мепскаго ордеио.мъ Св. Георгія 2 класса. КоЗЛЯНПНОВЪ (ГріиоріГі доровпчъ), гонерадъ-деГітенаитъ, пачалышкъ артііддеріи отдБдьнаго кавказскаіо корпуса; мроизввденъ въ лраиоріцикп пзъ 1-го кадетск. корпуса 1812 г., и.м я тогда отъ роду 19 ДБТЪ. О И Ъ участиовалъ въ камііаніяхъ ііротіівъФраіщузовъ: 1812, 1813 и 1814 годовъ, а въ 1816 г; пореведенъ въ л.-гв. 2-ую артп.ілеріііскую бріпаду. Въ турецкую вопііу 1828 г. оііъ участвоиалъ прн осад-Б и взятіп Вариы, гдБ ко.маіідопалъ артпліорівю родутовъ JVaJVa 3, 4 и 12. Въ польсБую калпапію паходился въ остроленско.мъ сраженііі, комапдовалъ в^сю артпдлеріею въ авангард геііерада-адъютаііта Бпстрома, при движепіи къ берега.мъ Буіа въ м. Нуръ, н пакоііецъ во время штурма Варшавы ЕО.мапдовалъ артплдсріею отряда геиерала Подешко прп аттакіі укр-Бпдерііі Іерусалимскпхъ воротъ. Въ 1в32 г. Коздяітповъ иазііачспъ комапдііромъ л.-гв. І-й артпллеріііской брпгады; въ 1833 г. мроіізг.еденъ въ гепсралъ-маіоры, а въ 1834 г. ішлучплъ настояіцую должмость. Оаъ участвовалъ въ эксподиціяхъ противъ, горцевъ: въ

Коз — Коз

— 76 і —

1837 г. прп покореніи Цебельды н запятш Константиновскаго мыса; въ 1839 г. прп покореніп сел. Ахты, построііктз укрізплепія и проложеиія дороги отъ Лхтшіскаго укр плонія чрезъ Капказскііі хреоетъ, при взятіи Хубарскпхъ иысотъ: иъ 1845 г. при ііступлеіііи въ Аидіго.занятін селеній: Гогатль и Апдіі, ири поражепіп Ша.милн, занявшаго сильную позицію па высотахъАзамъ,прііштур.міііізаііятііі Даргоиупорномъ иоіз въліісунадоііоі-БотъДаріоііъАіідію. Въ насгоящемъ чшв% состоптъ съ 1842 г. Козаіа Прагскій, древп-Бйшііі бос мокій лізтопнсецъ, род. въ 1045, ум. 1125 г. въ сац-Б декана, въ Праг . Написалъ: «Chronicon Bohemorum», папочатаіиюе въ І-мъ том сборішка, «Scriptores rerum bnhemorum», Прага, 1783. КозтидІИ (Koafilhov), пред.м-іістіе Констаптниополя, иазываемое Туркамп Егюпъ илп Ипп н лежащее за Влахерпскп.міі воротами. Во вре.мепа н.мперіи, тамъ паходплось мпоіо церкиеГг, между прочпмъ церкопь св. jMaліанта, съ подворье.мъ, гдт; пмтзлп жптольство русскіе купцы н ГОСТІІ. Козмидіи былъ украшепъ царски.мн чертосали п ристалшце.мъ {іллобцоііос,)-. ііыіі оігьзаслужіівастъвиіі.маяіе ТІІ.МЪ, что въ та.мошіісГі .мечети, сооруженной Магомето.мъ II, въ честь осаждавпіаго Царі>градъ, въ 667 г., Е7т Егіипъ Инсари, убитаго тамъ н погребешіаго, попелізпо прее.міпікамъ перваго обладатсля Коіістантшіогіоля, Фатиха (побтзднтеля) препоясывать саолю Осмапа. Изъ Козмидія входят7> прямо въ Копстанттіополь,' ворота.мп, пазываемыми «Карсіііскпми» (у Турковь Егри-капп — Косыя ворота). Эти ворота до завоевапія 'Гурками Царьграда, иазывалнсь и Каллигарія п Воліарскія (ВнХуащщ), пъ па.мять того, что иъ ппхъ воиілп въ Царьградъ церемоіиялыіымъ маршо.мъ побъдопосныя войска болгарскаго царя Симеона. Еозмодешьянскъ, у эдпый городъ Казанскоіі губерніи, лсжптъ въ 305 вер. къ с.-з. отъ Казанп, на мрапо.мъ бер гу р ки Волгп, противъ устья різкіі Ветлуги; отъ С.-Потербурга въ 1?329 вер.,отъ Москвы въ 655 иерстахъ. Въ немъ 4,250 обоего пола жіітелвіі, 5 церквои н ОКОІО 1,500 р. сер. ежегодпаіо городскаго дохода. Главный промыселъ жптелей состоптъ въ заготовленіп п спіави досокъ, для которыхъ лізсъ получается съ л войстороны Волгіі,а также въ отпусі;і5 хлиба по Ъоіг .Лозлюде.мьяпскій уъздъ занимаетъ прострапства 4,470 кв. вер., и з ъ числа поторыхъ подъ ПО.ІЯМІІ 91,800 д е с , подъ лугамп 9,000 десят. и подъ л1;саміі 342,000 десятипы Жителеіі въ увзд до 70,000 обоего пола; на квадратпую версту приходнтся по 15 обоего пола, иа каждую душу муж. пола

Коз — Коз

по 14 десятііпъ. Мъстоподожепіе гористо, осо" бенііо no берегамъ рі;і;іі Волги; сізверпая часть уъзда лисиста. Почва землн частію г.!іінііста, но болве черпоземпа и восьма плодородиа. Хлсбопашество составляетъ главпое заіштіе жнтелеіі: опо зд сь въ цв тущемъ состоянін. Изъ другпхъ отраслеіі иро.мышлешіостп замізчателі>ііы:скотоводстііо,пчеловодство и рыбная ловля па ВолггБ и ея прптокахъ. Козодавлевъ (Оошіъ Петровичъ); род. въ 1754 г.; въ цаі)ствоваіііе Императріщы ЕКЛТЕРИПЫ II былъ СОВІПІІІІКОМЪ академіи наукъ; увпдіівъ случаГіно у Державипа еіо «Феліщу», прочелъіііі сколькостихоиъп,no неотступнымъ просьбамъ, получилъ ее отъ автора часа, на два, чтобъ показать одпой родстііоишіцТі, отрастно любтшіей стихп. По обищапію Козодавлевъ возвратилъ Держаиипу сго поэму; по между-тізмъ, ВІІОСЛІІДСТИІП, безъ позволенія автора, прппесъ «Фелпцу» КІІЯГІИГВ Дашковоіі для ііом іцепія въ пздавае.мо.мъ академіеп журпаліз «Собесвдппі Ъ», гдъ опа п была иапечатапа (1783). Въ цаіротвоваыіе АЛЕКСЛПДРЛ, КОЗОдавлевъ былъ ліиііистро.мъ виутренііііхъ ДІІЛЪ. У.м. 24 іюня 1819 г. Онъ наппсалъ птзсколько комедій, ііграііиыхъ съ усп хомъ па с.-петербургскомъ театрС; изъ пііхъ ііаііечатаны «Иерстепь», въ одяо.мъ Д-БГІСТВІИ, 1780 г., и сНашла коса па Еамопь», въ одпо.мъ д Гіствіи. Кром того опъ заші.мался пореводами с ь фрапцузскаго и нимицкаго; изъ пихъ изв стпы: персводъ героііческой поэмы ФОІГЬ ТПМмеля, подъ заглавіо.мъ : «Віиыельмпиа», въ прозіз, іі въ шесги іп;стіхъ(1783 г.); съ Французскаго — «Учреждепія для гіризрЕпія бидпыхъ», и піікоторые другіе. Козодавлевы, pycuuii'i дворяпскш до.мъ, происходпгъ огъ дреішеіі меклеибургскоГі благородпоіі Фа.мііліи. Прсдокъ Козодавлевыхъ,Коеъ ФОПЪ • Далонъ выШіхешв изъ Гермаіііп въ Россію еіце въ дреіиіія времепа; пото.мки его отправ.іяли въ Роосііі .миогія служоы и въ 1606 и другихъ годахъ были аіаловаиы по.м стья.ми и чііііа.мп (Общ. Герб. 1—67). Козодон (Caprimulgus), птііца изъ со.мейства іілосг.оилюиыхь, ночпыхъ. Назвапіе ея происходитъ отъ суіцестіюиавшаго ігБкогда ложнаго МПІІМІЯ, будто бы опа сосетъ молоко у козъ. Подобію сова.мъ, покрыта пушистыми и пестры.ми перьями , мм етъ большіе глаза іі летаотъ по почамъ съ большимъ шумо.мъ. Клювъ ЕОЗОДООВЪ ііороткіп, покляпыи, усаженпый длтпіымп щетинкаміі; иоги коротиія, пе рпстыя; между лальцамц короткія псрепонкн; задпій палецъ подиііжиой; средпііі ноготь зазубрепъ; хвостъ округлонііый; питается па-

Коз — Коз

—

761

Кои-Кой

СІІКО.МЫ.МІІ. Въ Европ водится порода, называемая Лплокъ, По.іуночіііікъ, Чуріі.іка (С. еиropeus); цвізтъ яуріі.іі;іі пестрып нзъ черпаіо, оураго , б лаго и коричиоііаго; хвостъ пепел.ныіі съ те.мно-стзрымн поперечными полоека.ми; опа бо.іыш дрозда и жпветъ въ .it;сахъ. Иііостраііныхъ козодоевъ пазываютъ оощи.мъ п.мепемъ Подаргусъ (Podargus).

вствіістый. Корневые ЛІІСТЬЯ крестоооразнолсжащіо, стеблевые ж попере.м-Бііііы ; тіз и другіе непарпо періісті,іе и состоятънзъ 6 илн 7 паръ противоположпыхъ лпсточковъ; ліісточки, длііпого въ дюіімъ п болііе, гладкіе, продолговатые, яГщевіідііо-лаііцетоиндные, тупые, на копц-Б часто вырЗзанные ; іі съ выдавшимпся жіілкаміі (пепі); прп основапііі листовыхъ чеКозуля, ИзюЗръ (Cervus capreolus), живот- решковъ ааходятся стрізлообразпые прплистпое, отрьиающее жвачьу, илъ се.меііства ро- викиі Въ іюн и іюли пояиляются бізлые, сиіатыхъ; самыи наяеиькій изъ вс хъ енро- неватые, ішогда же красноватые и пестрые иейскііхъ о.іеиеп. Малоразвмтые п круглые ЦІІТІТКІІ, расположенныо ДЛИНІІЫ.-ЧІІ ьолосья.чп его . рога пря. іо возиышаются падъ голопию на копцахъ цв тоііосовъ (pedunculi), выходяп состоятъ только изъ двухъ стеблеіі. Цитлъ щихъ пзъ листовыхъ угловъ. Вс-Б ЦВЪТКИ, сошерсти по большой части буро • красный. ставлнющіе колосъ, отогнуты книзу, нли виОиъ лШбитъ мізста возвыіиеппыя и живетъ сятъ отверзтіями внпзъ на маленькихъ цв тоііоиарно. Рога его спадаютъ осеныо, отечка поспкахъ, сопровождаомыхъ щетііновіідны.мн бываетъ въ ііояор1);бере.меііііость продолясает- іірицвитііііка.міі; плоды предотавляютъ выся пять съ ІІОЛОВІІИОЮ мСсяцевъ.Козулп водят- пря.млеппые, тоіікіе,ліін йііые, острые, бугорс я в о в с е й ••ліроп-Бпчастью въу.миреііиоіі Азіи. чатые стручкіі, длііною около 2 дюйм.; они соКозырь. древііііі русскій кафтанъ, ІІМГБЛЪ иа- держатъ 3 илп 4 продолговатыхъ,нТ5сиолько почзадн высокііі стоячій впротіпікъ, которыГі за- кообразпыхъ и желтоватыхъ с .мянъ, которыя крыиалъ песь затылокъ, пазывался «козырь» п созрізваютъ въ копц августа. еоставлялъ оділіъ изъ первыхъ прсдметовъ Кошпбра, городъ въ ІІортугаліп, столпца щогольства: наружную его сторону, обыкно- провіпіцііі Бегіра, въ 46 мпляхъ отъ Лііссабовеііііо агласпую, бархатиую, пли парчевую, на, 28 отъ Порто н 25 отъ Брагп, на право.мъ вышмвали срреброыъ и золото.мъ, нер1>лко же берегу Моидего. И.м-Еетъ 15,000 жпт.; окрестуіірашали л;е.мчуго>п, п драгоцізітымііка.мепь- ііостіі его, покрытыя раскошііы.мп вііпоградями. Вііроятпо, поэтому-то еще и понын въ ііика.міі, очарователыіы. Въ Кои.мбрі; находятРоссіп сохранилось выражепіе: «ходитъ козы- ся: епископство , зпамеіиітыГі уііііверснтетъ, релъ». боіатый музеГі, прекраспая соборпая церковь, Козына, дрвввій русскііі зодчіГі, жившііі въ веліікоіііііііыеФонтаны, 18коллсгііі п пр.Этотъ XIII в кЕ; пзвТістіе о пемъ мы пм-Вемъ отъ городъ почнтается резпдепціеГі геиор. дпрекПлаио Карппни, которым, жалуясь на дурпоо ціііобществепнаго образовапія въгосударствтз, содержаіііе въ Орд , говорптъ: «Къ счастію п цоптромъ обшіірііоГіторгопли, восойеііиостіі наше.му, добрый Русппъ, и.мепемъ КозьЛа, зо- муравлеііою глііняпою посудой, роговы.мп пзіотарь и любн.мецъ хана Гаюка,пад1>шлъ пасъ дііліями, дереиянііымн зубочисткамн и проч. ВСІІМЪ пужііымъ. Онъ сд лалъ печать для ха- Коіімбра была м стогіреоывапіе.мъ многихъ на и тропъ пзъ слоновоп кости, украшенный португальскпхъ королей, гробницы которыхъ золотомъ и драгоцііііны.міі ка.мпями, и съ удо- до-сихъ-порътамъ сохраіііііотся.ЗдТ»сь въ 1810 вольствіемъ показывалъ намъ свою раооту». году проіісходпло сражеиіс междуФрапцузамн, Рубруквпсъ (1253 г.) также говорптъ, что при подъ предводительствомъ Массеііып англо-пордворіі.Мані-у-хапа иожду МІШПІМІІ ііііострапни- тугалвскою арміею, подіі ііачальство.мъ сэра ІЯИ художііііі:аміі пашелъ одіюіо Pyemia дья- Уаллеслея. Но смотря на С.М-БЛЫЯ аттакп Французовъ, сражепіе осталось пер шопны.мъ. Погоиа и зодчаго. Козья рута нлп Козлятникъ аптечнын (Gale- теря состоропы иерііыхъ простираласьдо2,000 ga officinalis, Linn.), многолт.тпее pacrenie, npn- убіітыиіі, п 5,000 раііены.чіі, въ чисд-Б котонадлежащео і;ъ се.меііству Г>обовыхъ (Legmni- рыхъ ііаходплся генералъ Спмонъ. Потеря соnosae), дико растетъ въ южиыхъ частяхъ Ев- іозниковъ пе превосходпла 1,500 чел. ропы и на ЮІІІ Россіи, no межамъ и края.мъ іюлеіі, иа сырыхъ мсстахъ н блпзъ різкъ; по ііріічііігСкраспвыхъ цвътковъ, разводптся также no садамъ ІІ въ срвдпсіі Еврогп;. Корепь еіо жнлочмыіі, деревнііпсгыіі п бііловатып; стебель гірн.моіі, отъ 3 до 5 Фут. вышііпоіо, г.ругловатым, трубчатыіі, бороздчатыіі, вверху

Койе (Coyer), авторъ весьма візр.ноіі псторін царствовація Еороля Іоапна Собііскаго, составлеішріі па Французспомъ ЯЗЫКІІ, ВЪ концъ Х ПІ стол-вт. Впдно, что ссли са.мъ авторъ, но былъ йЪ ПОЛЬШІ), TO ОЧОИЬ МНОГО Н.МІІЛЪ сііошепііі съ Полякаміі и іюльзопался лучшнми іісторіічесі;іі.міі источіпіі^аміі.

Кок — Кок

— ',

Кокапъ и.иі Хоканъ, независи.мо хаиство, въ Тураи , между Бухарою, Кпргизскою стспью и Китае.мъ, на восточныхъ покатостяхъ горъ Тіапъ-Шана; орошаотся р. Сиро.мъ и ея притока.ми. Прострапстііа 4,200 кв. ми.іь; жит. до 1,000,000, подв.іастиыхъ таджпкамъ, узоекаліъ п проч. иромышленііость: зе.мледБ.ііе, скотоводство, шелководство, разв двніс х.іопчатой бу.магп, нзъ которо» выдіз.іываіотся првкрасныя матеріп. ГіавныГі городъ Хоканъ, съ 60,000 жпт., прп какой-то р-вк , на караванноіі дорог-Б; водетъ д яте.іьную торгов.ію. Прочіо города:Ушъ,Андуджеііъ,Маргііноііъ, Ходжендъ, Ташкімидъ н, еамыіі да.іыіііі па с верт;, Тункестапъ. _ Кокарда (cocarde), украшоніе па Ш.ІЯП-Б ПЛИ другомъ головномъ уоор у военныхъ. Кокарда над-Бвалась такжо ио нре.мя іраждапскііхъ слутъ,для разлпчія партііі, пвошла иъобіцес употреолепіе воФранціпво вре.мя воііпы за иасл дстиоііспаискаіо престола. ВъСемнлътнюю воііну орапцузспая кокарда была билая и золеная. Націоналыіая кокарда 1789 г . — снпяя съ г.расііы.мъ. Билыіі цв-Етъ прцбавлспъ къ иеіі 17 іюля, когда король надилъ повую кокарду въ городской раіуш (Гіійіеі de ville). Съ ТБХЪпоръ эта трехцвСтиая кокарда сдіілалась паціопалыіою во Фраиціи, и не посплась только съ 1814—1830 г., при Бурбонахъ,которыо возобновилч бізлую кокарду. Въ нашихъ войскахъ въ первый разъ введепы коі;арды при Иімператріщіз АІІІГІІІОАНІІОВІІ-Б ВЪ 1 7 3 0 Г., гшдъ пазваніемь бапта илн полеваго зиака н были б лаго цв т а , у оФіщерскихъ шляиъ изъ иіелковоГі леиты, a у солдатъ изъ шерстянЬй нліі иитпиоГі тесьмы. Имиераторъ П Е Т Р Ъ III перемпнилъ б лый ЦВТІТЪ кокарды па черныіі съ орапжеііыміі полоскадиі; этотъ цвътъ удержался ДОНЫН-Б съ тою то.іы,о разіиіце^о, что въ 1815 г. вокругъ кокарды повелііііо посить ещв бълую ленту, ВПОСЛІІДСТВІІІ обратавиіуюся въ серебряпую. Кокенгаузенъ(порусски Куі;оііосъ),іородъ и замокъ н когда, существовавшііівъ ЛИФЛЯИДІИ. Зд сь 23 іюня 1601 г., лптовскія воііска подъ предводительствомъ литовскаго велпкаго гетмапа КрпштоФа Радзивплла, разбили Шводовъ, которымн комаидовалъКарлсонъ.Въ16"23 году Кокенгаузенъ былъ заііятъ Густаво.мъАДОЛЬФОМЪ. 27 септября 1700 г., Августъ И взялъ еіо прііступо-мъ. Теперь пе осгалось п слБдовъ его, а па это.мъ ЛГБСТБ паходится мыза Іевенштерпъ. Коклесъ (Publius Horadus Codes). Прозваииый Коклесо.мъ, т. е. кривымъ, потомучто по•герялъ въ сражсніи одинъ глазъ. ГІрослапился

і2

—

Кок — Кок

і

защіітою тпбрскаіо моста во вре.мя осады Рима Порсенііою: онъ выдержпвалъ одинъ натискъ пепріятелей, покатовариіцп рубили за нимъ мостъ, посліі чего кинулся въ Тиоръ со ВСТІМЪ вооружсиіемъ п переплылъ на другоп оерегъ, ие смотря на тяже.іыя рапы. Въ честь сму, копсу.іъ Луоликола велтзлъ поставнть.м дную статую въ храмъ Вулкана. Кокоревы, русскіе дворяне, пропсходятъ отъ выъхавшаго пзъ Пруссіи Андрея Ивановпча Кооылы (1350). Родъ нхъ вн сенъ въ Бархатную кішгу (XXVI, 215); но такъ какъ они, при составлопіи Оощ. Гербовника, по предъявиліі доказательствъ о свосмъ сущоствованіи, то и должпы быть почитае.мы угасшпми. Кокорлнъ(АлександръФіілііііповіічъ),сибіірскій урожепецъ; бы.іъ периы.мъ директоромъ ІІмііераторсі;оіі академіи художествъ и лучш ш і ъ руссЕВЫЪ архптекторомъ. Онъ составплъ планъ ііыиБшпяго здааія акад міи художествъ, которыіі И.мператрнца ЕКЛТЕРИІІЛ II посылала па разсмотріініе въ Парпжъ, гд онъ нс то.іько бы.іъодобренъ,ііопризііаііъпревосходпымъ. Съ 1763 г., надзирая за построива.ми, Кокорппъ въ то же вре.мя, позваніюдпректора, д-Бятелыю заніі.мался образованіемъ поступавшііхъ въ акаделію юношеіі. Ум. въ 1771 г., не окончпвъ своего великаіо труда— зданія акаде.міп художеотвъ. КОЕОСЪ (Cocos), родъ деревъ изъ семеііства ГІа.іьлъ (Palmae). Изъ породъ его особешю замсчателыіы : — 1) Сооствеипо кокосъ (Cocos nucifera Linn.), растетъ иъ самыхъ зноііныхъ страиахъ, каьъ ііапр. иа островіз Отапти, — одію изъ благороди іииііхъ деревъ иа зе.мпомъ ш а р і з ; вышіша его превосходитъ 70 Футовъ; круглыіі годъ покрыта цв-Бтами н илодами. Лпстья еіо употреб.іяютсн Индіпцами для письиа , В.МТІСТО бу.маги, на кормъ слопа.мъ 'и также на приготов.іепіе раз.іпчпыхъ веіцсй, какъ то: опахалъ, корзипочекъ, ІІІІНИЪ и проч.; пзъ ыолодыхъ же листьевь па остроц-Б Цеіілоиъ дплаютъ прозрачпы ФОнари; ство.іъкокоса ііригодоііъ на построііку и д.ія другпхъ домашіпіхъ потребііостеіі; бяизъ корпя дренесипа ствола д-Блается очеиь твердою, хорошо ііо.іііруется, впдомъ похожа па по.іпроваііііып агатъ и годптся для приготов.іеігія мебели. Циізтная верхушечпая почка, варепая ІІЛІІ сырая, составляеті. очень пріятную п и щ у ; ее пріиотоилтотъ какъ ашаръ. Цв точпыіі стержепь и ЦВБТОЧІІЫО грезпы источаіотъ въ падръзахъ с.іадкіи сокъ,дающііі Прувосходиое вііпо. Но паіібо.і-Бе іірим-Бчателепъ плодъ дерева пли І;ОІ;ОСОВЫІІ орихъ, величппою съ арбузъ пли съ пебольшуіо тыкву.

Кок — Кок

—

І

Этотъ плодъ состоитъ изъ .мочковатоіі илп дереиянпстой скорлупы, заключающей въ себіз собственпый ор хъ, гораздо бо.тьше гусинаго яііца, до созр-виія иаііо.інеііныіі молочиымъ соко.мъ, а спЗлыГі — ПІЛО.МЪ большаіо пБжнаго ядра. Соьъ (кокосоиое молоко) и ядрококосоиаго орт.ха , ИМ-БЮТЪ преиосходііый пкусъ. Изъ скорлупы кокосовыхъ орііховъ двлаютъ разныя вещи, какъ-то: чашкіі, тарелки. ложкн, вазы и пр., а въ Аравіи гіростолюдины д-Блаютъ изъ нихъ трубкіі.Очень грубая і;ора,окружающая кокосовы ор-Бхи, называетсн въ Ипдіп «керо.мъ»; нзъ , иея прпготовляютъ также плотпыя ткаин, хорошіе капаты, щеткіі, метелки. Ее употребляютъ для оконопачішапія судовъ, для мытья столовой посуды II ДЛЯ ЧПСТБН паркетовъ иъ компатахъ. На МалабарБ у простаго иарода есть обычай, что жепихъ и невізста въ зиакъ бракосочетаиія м-Бпяются .можду собою Еокосовыми оръхаміі. — 2) Кокосъ масляпыіі (Cocos butyracca, Linn.); плоды его также съъдобны; на остров^Б Санъ-До.мпцго изъ ядрышокъ плодовъ Негры пзвлекаіотъ такъназыва моо палі..мовоо масло, которое опіі употребляютъ па прпправу кушаиьевъ и для освъіценін; кро.м того опи вытпраютъ пмъ вс тБло, чтооы чрозъэто избтзгпуть укушсііііі насскомыхъ. — 3 ) Кокосъ цшпзоФіілла (Cocos zchizophilla, Wart.), также растетъ въ Вразііліи, гд сокъ его плодовъ еоставляетъ лекарство отъ воспаленія глазъ, а іізъліістьевъ туэе.мцы плетутъ соби шаики илп колпаки. — 4) Кокосъ в нкопоспып (Cocos coronata, Mart.), растетъ также въ Бразпліп, іімеішо въ провипціц Ііагіп; пзъ плодовъ его тузе.мцы пзвлекаютъ масло, употребляе.мо п.ми протпвъ укушопія ядовптыхъ животпыхъ. — 5 ) Кокосъ горькій (Co­ cos amara, Jacq.), растетъ на Аптилі.ікііхъ осгровахъ и за.мСчателипъ ТІІМЪ, что въ срублеиііомъ его ствол зарождается личинка того самаго ііасТ)КО,маіо,которое тузс.мцы'Пдятъ, подъ имепомь па.іьмоваіочервяка. — 6) Кокосъ шііпоипыіі (Cocos aculeala, Jacq.), салюродпо растетъ па остров Саііъ-До.мііііго; плоды его съБдобиы, и ш ъ ппхъ дпкарки пзвлекаютъ масіо, употребляемое ими д.ія патирашя т и і а : это дерсво замт.чатслыіо еще тізмъ, что пзъ его ыолодыхъ побізговъ дБлаютъ очсиь красивыя тростп, ИЗВБСТПЫЯ подъ имепе.мъ «Cannes de labago». КОКОШЕПНЪ ( сдоръ едоровпчъ), кол. con., ка.моргеръ, ч.іепъ разпыхъ обществъ; род. въ МосквВ 20 enp'B.in 1773 г. Окопчппъ вуроъ въ московскОіМЪ уііііверситот , служплъ спача.іа въ гвардіп, а потомъ по лишістерспіу юстіщіи • п проч. Во прс.мя образоваиія въ МОСКІГБ ми-

53

-

Кок — Кок

лиціи 1807 г., п оііо.гіешя 1812 г., онъ приипмалъ д ятелыюе участіе въ ихъ устронствіз. Въ наше» литератур онъ изв стенъ удачііы.мъ переводо.мъ Моліеровыхъ: «Мнзантропа»; «Урокъ старика.мъ», и н которыхъ другихъ Фраицузскпхъ ко.чедііі; иром того онъ напіісалъ н сколько стихотворенііі, изъ которыхъ издаио : «Изліяніе чувствъ на смерть АЛЕКСАНДРА>.

КОКОШКПНЪ (CepfEii Александровнчъ), геиералъ-адъютаитъ, генералъ-лейтенантъ, генера.іъгубернаторъ Черниговской, Харьковсион п ІІолтавскоГі губерній; род. въ 1785 г., вступплъ въ воеішую службу изъ нностраііной коллегіи портупоГі-прапорщико.мъ въ л.-гв. Преображвнскіп ію.ікъ 1811 г., н за от.шчіе въ Бородішсііо.мъ сражепіп, произведенъ въ прапорщіікіі. Онъ участвовалъ также въ еражеиіяхъ: при Ліоцеи , Бауцец-Б, Піірц-Б, Куль.м-Б, Леіііщигз іі Парижтз. Бъ 1814 году назпаченъ старши.мъ адъютаптомъ 1-Гі івардеГіской пт;хотпоГі діівизііі, а въ 1816 г. полковы.мъ адъютаптомъ л.-гв. Преображенскаго полка. Въ 1820 году назііаченъ ФЛііголь-адъютантомъ къ Его И.МПЕРЛТОРСКО.МУ ВЕ.ШЧЕСТВУ, а въ

1823

г.

про-

пзііодеиъ въ полковникіі. Кокошкинъ нсправлялъ должность ііачальнііЕа штаба при печа.іьио.мъ шестпіп пзъ Таганрога съ ТБ.ІОМЪ въ Бози почпвающаго Государя Пмператора АЛЕКСАНДРА I. Въ 1826 г. по случаю коропованія Государя Н п к о л л я П А В Л О В И Ч А СЫЛЪ дежуриымъшт.-оФііцоро.мъ .московскаго гііардеіісііаіо отряда. Въ 1828 году оиъ пазиаченъ ПОІМОЩННко.мъ началыіпка штаба воеппыхъ поселепііі, а въ 1830 г. имізлъ поручепіо ііринять мъры для прекраіцепія холеры въ губериіяхъ: Сара.товскоіі, ПепзоискоГі, Астрахапской п землъ Допскнхъ Казаковъ, и за отличпое нсполненіо этоіо порученін произведепъ въ гепералъ-.маіо[)Ы

въ

свиту Его

ІІ.МПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА

ІІ въ томъ жо году назпачеііъ санктпетербургски.мъ оберъ-полпціймеГістеро.мъ. Въ1840 году Кокошпппъ пожа.іованъ гепсра.іъадъютаііто.мъ, въ 1843 г. пропзвсдепъ въ геиералъ-лецтепаіпы, а настоящую должпость занп.маетъ съ 1847 года. Кокошкпны , русскіе дворяпо ; многіе пзъ нпхъ служплп (1673) въ столыіикахъ н друп і х ъ зііатпы.хъ чмпахъ п были жа.іопапы no грамата.мъ русскпхъ государей, за службы, пом стііямп іі крсстьяпа.ші (Общ. Герб. X — 74). Кокренъ (Cochrane).— 1) Alexandre Thomas lord иипгіопаЫ.іірспосходпып апгліііскіп адмпралъ, сыпъ пзвБстиасо химика лорда Арчпбальда Кокрсііа,род. въ 1775 г. Въ 1806 г. опъ былъ капіітаномъ «регата; въ 1808 п 1809 г.

Кок —Кок — 764 — Кок — Кок взялъ прибрежное укрізплеиіе при Барсе.іон , съ сіратьямп вступплъ іп> управлеіпе дЕлампг и нанесъ сп.іьный предъ Фраицузскому ФЛО- но скоро одпнъ сдслался дуіпою вс-пхъпр дпріту въ устьт; Шараиты, орапдеромъ, которы.мъ ятій, а въ 1819 г. п едіпіствепііыімъ влад льсамъ упрао.іялъ; ппосл дствіи, оудучи чле- це.мъ большихъ заиедеиім. йъ 1815 г. Кокрнль , помъ іпіжняіо парла.моита , д іістнопалъ въ сталъ диіать ііа- своо.мъ жед зномъ завод^и дух радпкаловъпротпвъмишісгерстваКестль- первыя пароііыяімашимы всякаго рода. Кроміз ри. За распущоіііе слуха объ отречопіи и даже машіиіпаго завода, оиъ владіілъ разны.мп Фасмерти Наполеоиа съ ісвлыо воспользоваться брикаміі въ Больгіп, 1"с|)>іаііііі, Полыігв, ІІспавозвыш.мііемъ курса иа государствепиы бмле- іііп, Фраіщііі, даже въ Сурппа^гіі. Кокрпль ты, въ 1814 г., былъ іірпговоренъ къ выстав- .мпоіо потерялъ во время бслы-іііскоп ровомв у позорпаго столба, годпчіюму заклгочспію люціи 1830 г., всл дствіе которой его ко.мвъ тюрьми и 1,000 Ф. стер. пеніі. Пртіці.- ианьопъ, король гоіландскііі, долженъ былъ ЛІІрегентъ освободплъ его отъ позорнаго столба, ішіться сііоей доли пъ Ьелі.гіи; no самып л;естоио, не смотря ііа то, его нсключили пзъ пар- кій ударъ быль ему паиесепъ бапкрутствомъ іамента, объявили лиш ниы.мъ ордена Под- белыіпскаго банка (1838), котораго оиъ бьілъвязки и вычеркиуліі изъ сппска капіітаиоііъ одшпіъ изъ учредіпслеіі. Во пре.мя очиеткп Флота. Черезъ годъ Вест.мііпсторъ снова вы- д лъ по бапку, Кокрпль отііравплся въ Россію бралъ его въ" члепы парламеита, и тогда своею для заведепія огромныхъ Фабрпкъ, no въ Варупориою оппозіщіеп опъ отомстплъ мппистср- шав , на путп, у.м. 1840 г. ству за поиесенпый позоръ. Въ 1818 г. КокКоксъ, чіістый уголі>, получаеліыіі чрезъпроренъ отправплся въ Чили съ нооольшою эска- калішапіе камеііпаіо уіля въ закрытыхъ снадрою п уннчтожилъ тамъ пспапское владычо- рядахъ, причемъ вс лотучія частп ОТДІІЛЯІОТство. Ссора съ чнліііскимъ презпдептомъ за- ся. Коксъ іорптъ пъ прикоспоііоіііп съ воздуставила его, въ 1822 г., вступнть вь службу хо.мъ.остапляя одпі; зо.млистыя части, иъ вмди бразильскаго и.мператора, когорыГі въ 1823 г. пепла, п употрсбляется какъ ТОІІЛІІПО. далъ е.му титулъ маркпза ЛІарапао. По заклюЕОКСЪ (William Сохе), елакпый ііутсиіественмеііін мнра между Бразиліеіі u Португаліеіі, никъ іі исторпкъ, род. въ Ломдопіз 1747 РІ, ум. Кокреиъ воротился въ Апглію, и по прпглаше- въ 1828 г., въ званіи ректора въ Бе.мортопБ; 'нію греческаго націояалыіаго сибрапія, сцаря- прослаиплся сліідующи.мн СОЧІІІІОІІІЯМП, въ кодплъ эскадру въ Грецію, жуда гірпоылъ въ торыхъ оппсалъ путешествія своп no Европт;, 1827 году; но ие сдилалъ тамъ іпічего важиаго, соиершеііныя имъ съ ігвскольки.ми молоды.міі успізвъ ТОЛЬКО ОЧІІСТИГЬ воды отъ морскихъ дворяпа.мп: «Шиейцарія», 3 т. 1779; сііольша, разбопшіковъ. Въ сліздующе.мъ году (no при- Россія, Швеція, Дапін», 5 т. 1784. Кром-в того иявъ за свою службу возііаіраждеиія), Кокреиъ ііздалъ: «Запііскіі Воберта Валыюля» (3 т. 1798 возвратился въ от чество, гд насліідовалъ г.), «Горація Вальполя» (1802), «Бурбоискпхъ въ 1831г. титулы и шгіиші своегоотца пбылъ ііспаііокпхъ королей» (3 т. 1813), «Герцога въ то ж вре.мн пожалоііаііъконтръ-адмираломъ Ма.іі.борб» (3 т. 1817 — 19), «Мііііпстерство іі кавалер. большаго крестаордопа Подвязки.— Гепри Пэ.іэ.ма» (2 т. 1829). 2) John Dundas С, ііредпрііі.мчпііыіі путешеКокъ (Charles-Paul de'Kock), Французскій ственпикъ, племяиникЧ) химнка Кокрепа; слу- совре.менпый ппсатоль, род. 1794 г. въ Пассп, ' жилъ во ФЛОТЪ; обошелъ псшкомъ (1820—23) близъ Парпжа. Сыпъ голлаидскаго бапкпра, Фрапцію, Испапію, ііортугаліію и черезъ Рос- падшаго па эшаФОті; во время терро[)іізма. ЛІосію прошелъ въ Камчатку. Оілісаіііе его пу- лодой Кокъ пе послвдовалъ пп звапію своего тешествія издано въ ЛОПДОПІІ, 1824 г. 2 т.; отца, къ когоро.му былъ назяачаемъ, пп стару.м. въ респуоліікі; Колумбіи, въ Валеіісіи, въ шаго брата, иоторыіі, бывъ спачала оФіщеромъ 1825 с, прчбывъ туда съ ЦІІІЫО обоііти псш- во Фрапцузскпхъ войскахъ, ііыиіз мііпнстро.мъ комъ Южпую А.мерику. въ Нидерландскомъ коро.іевствіз.ІІо.іь-до-Кокъ, Кокриль (John tockerill), славпый апглійскій им я 17 хътъ, паписалъ порпыіі роліаиъ и Фабрикантъ, переиосшііі апглійоЕую промыш- былъ припуждеііъ ііздать его са.мъ. Этотъ ролеппость па овропеііскіГі коитииеіітъ, род. въ .мапъ бы.іъ: «Днтя моеіі жипы» (I'Enfant de ma Ленкешэіірі; 1790 года, п въ 1802 г. охора- femme, 1812, 2 т.), не им імпііі болыііаі'о усігіівнлсн съ итцомъ въ Вервье, іД'Е тотъ устра- ха и и предіі щатиііі автору будуіцен зпамеивалъ прядіілыіыя .машииы. Въ 1807 ,году ІІІІТОСТИ; онъ былъ гірііпятъ какъ слабое подраотецъ взялъ го съ собою въ Іитгпхъ , гд жаніе Пііголь-Лебреііу. Второіі романъ «}Кориодъ аовровитодьствомъ Маполеоііа устроімъ жетта» (Georgette, 1820, 4 т.) былъ лучшо. разпыя Фаоріічиыя заиедепія. Въ 1812 г. Да;оііъ Иішвшіяся впослидствііі іюи-ссти упрочп.ш

Кок — К о л

— ' 65

с.іапу По.іь-де-Кока и доставіып о.му ту пзвізстпооть, которою оиъ по.іьзуется до СІІХЪ поръ пе то.іько no Фраіщім, no и no всемъ образоиаііполіъ мір-в. ІІреждо чіз.мъ По.іь-де-Кокъ воіпсдъ въ моду, онъ іісііытыпа.іъ свои си.іы въ драмт;, и ііагіпса.іъ ІПЗСПОЛЬЕО оперъ и мелодра.мГ). no оігі; ие и.мъ.ш усіітзха, а въ 1825 С. опъ пздадъ свои «гііов стп іп.стихахъ» (Conies en vers), доволыю посредстпешіыя. Послі; этого опъ опягьобратнлся къ ро.мапаліъ, которыо іім віотъ іісіі.мотірпыіі усп хъ во всен ЕвроігС.Оіп>іізооражаетъ ржсднсііііую ЖІІЗІІЬ,СЪ талаитомъ, no безъ высшаго разу.мічіія явлепіи. Кола, |гі;ка Архапгсмьскоп гуоеріііи; выходпгь мзъ Колъ-озера, лежаіцаго верстахъ въ ,30 къ югу отъ Ііолы; течетъ на 50 вер. и впадаеть въ Свверныіі океапъ; іпіірііна ртзки отъ 40 до 60 саж., глубііна no болве 6 фут., берега ьруты. Кола порожпста, оообиіиіо па 3 версты г.верхъ отъ устья, гдв иеііроходпма даже для са.мыхъ легкихъ лодокъ. За.м-вчатслыі-віішіП йзъ пороговъ паходіітся пъ 4 всрстахъ отъ г. Колы, и пазывается Падупо.мь: зд-всь вода падаотъ вертикалыіо съ пысоты въ 20 Футовъ. Торгопыя п ііромышлеііпыя суда, прпходящія въ Коіу, остапавлііваются въ Колі.ской губъ. Р ка-Кола протекала преждо съ сиверноіі сторопы города Колы и впадала въ залпвъ почти ІІ.МВСТБ съ р. Тулолою; но около 1745 года, проложпла себв прямоп путь, отріізавъ низдіеііпыГі мысокъ восточпаіо берега. Чрезъ это, спабжеіііс города водоіо сдізлалось ИЫІІІІ весьма затрудііптелыіо. Кола, увздпый городъ Лрхангельской губсрпім; ііаходптся пъ 1,067 вср. къ с.-з. отъ Архаіпольска, иа нпзмоііпо.мъ остроііоііечно. гь мысъ, у ІІОДОІІІІІЫ крутоіі горы Солоиарпш, ли^жду р камн Туломою u Колою, впадающиміі тутъ въ першипу Кольскаго залпва. Отъ С.-Иогорбуріа въ2,204вер.;ОтъМоспвы въ2,291 вор. ІІ.мяКолывстръчается въ чпсліз ііазпаііім дреиiiliimmxi. мовгородсЕихъ посолешіі на с верв. 1)0 іфсмоііаволіікагокішзп ІЗасилія Іоапновпча, кольскіо Ламлаіідцыбыліі крсіцспы,» паберегу рвкиКолы іюстаплсііы церкви Благов щеиія п Сп.ІІііколая, ЧІІ.М7> ііііоложоііопачало кольсному селонію. Іерец Тріі*онъ построплъ цоркоиь па р ці; Нсченг , па швсдской ЗОЛІЛ1І,ВЪ 158 вер. отъ Колы, и основалъ тамъ, въ 1533 г., Тропцкііі моиастырь. За это въ 1590 году Шводы іірііступіии къ K o i t j тоіда.уже ограждоііііой кріііікіі.чъ острого.мъ, п хотя былі отоиты, но сожгли Псчеіігскую обіпхмь и удіергвиліі бывшихъ въ nei'i 50 пкоиовъ ц 65 сдужителсй. Договоръ въ 1505 году прократнлъ раздоръ; шгь положепо разграііпчііть зе.мли на свве-

—

Кол — КОЛ

ри. Печенгская обптель была nepeueceua въ Колу, гд царь Алексііі Михаііловіічъ приказалъ содержать стражу изъ 100" стрБльцовъ і! воеводу. При ПЕТРІЗІЗОЛІІКО.МЪ, кольскаяЕрІіпость, вновь построепная въ 1704 г., счнтаясь увздо.мъ Архапгельской губерніи, защиіцалась 53 пушка.міі; въ пеГі жмлъ оФіщеръ съ вопнскою комапдою, п быда таможпя. Въ царствопаніе ЕКАТЕРІШЫ зд сь ещв осталось 35 чугупныхъ пушеіЛ), и жплъ ОФіщеръ съ 30 солдатамм, но потомъ орудія были вывезепы, г.омаида выведена, и і;рі;пость предана разрушепію. Въ 1808 г. Аиімпчацо безпрепятственпо овладили Колого, поторую не могъ защитііть полуразвалпвшійсяострогъея.уц л вшіцоднаго же допыніз въ цент|)іі города , со свои.мц 4-.мя башнядпі. Тропцкая церковь, за різкоіо Колою, есть упо.мянутыіі пышеііечепгскіа >іоиастырь, перепосеппыіі въ Колу; опъ сгор-Елъ, былъ піювь пыстроепъ въ 1619 г., н накоиецъ упраздпеиъ въ 1764 году. Теперь въ Кол^В до 800 об. п. жптелсіі, 3 церкви п около400 р. с. городскпхъ доходовъ.Такъ-какъ городъ лежитъ въ 50 вер. отъ дюрскаго берега, то кораблп не могутъ къ не.му подходіпъ ІІ обыкповепноостаііавлііваютсянаКцльдпнско.мъройдБ.Кро.м-Бтогодлппрііходящііхъ судовъ, въ 45 в.отъ Колы, есть гавань,ііазыпае.мая Екатерііпіінскою.Тамъ, на островіз того же ііменн, л-бтъ 90 назадъ, стоялц казардіы для ко.мапдъ военныхъ кораблеп, зіі.мовавтихъ тогда у Колы. Иото.мъ, въ осьмпсотыхъ годахъ , па то.мъ же МБСГВ 5ыли выстроены било.морскою ко.мпаіііею домпки для коммііссіоперовъ и надзпрателеіі, анбары н погреба для складкп ссльдеіі, тюлеііеГі.трескп п пр., п устроспа порядочная іірпстань на террасахъ. Ііоуничтожеіііііко.мііапііівъ 1813 г., встз ея заводепія ііоступііліі въ казпу, подъ надзоръ земскоіі ПОЛИЦІІІ, п ныні; поосталось отъ іпіхъ дажс развалпиъ. Для построііки свопхъ судовъ, Коляііоноіім ттъособеііііоіі верфіі, покажлый, іірсдгірііііявшій раооту, выбнрастъ удобпое для того.мізсто блпзъсвоегодома.ЛБсъдля постройіаі оіпі по.іучаютъ отъ Лопареіісъ бореговьТудомы; доскп для чпстыхь іюдвлокъ, ЖСГБЗО II такелажъ прпвозятъ пзъ Архапгельска. Коляяо мало участвуютъ въ далыіпхъ рыбпыхъ про.мыслахъ. Опп болііе заііпмаются іовлею въ рикахъ КолБ, Туломі; п ііоблизостіі морскихъ бореговъ. Кромі; рыопоіі лов.іп, жители, пользуясь Все.мплостивізііше дароваіпіымъ правомъ отвозиті. безііоіплпііно хлБбъ въ Иорвегію,міішіютъ его тамъ ііа рыбу и звВриныя шкуры, пото.мъ торгуютъ ЭТІІМИ товарамн въ Архангелі.скв іі па Шунгскоіі ярмарки (ОлоиецкоГі губерніп). Для торгопли съ Архаагельско.мъ u

Кол — Кол

Кол — Кол — 71 6 — до 3,000 (а у Само довъ отъ 10 до 15,000). Промыслы н у всБхъ племенъ одинаковы. Обитателп рускпхъ деревеііь,отъ Керсткой до Капдалакшп, проводятъ все лито па про.мыслахъ трески, около Мур.маискагооерега, н въ торговлБ съ Норвспею. Никоторыв остаются до.ма и зашшаготся ловлего семгп въ ріікахъ и у морскаго берега, около своііхъ деревепь; промышляютъ сельдеіі п пебольшое количество трески въ Капдалаксколъ залив ; загоговляготъ еельскія ііотрсбііости па зп.му и въ п которыхъ р кахъ ловятъ жедічугъ и бобровъ. Осепыо продаютъ добытое въ Архаигольск , и съ хлізбомъ возвращаются домой. Оиіітатсли русскихъ деревеііь,отъ Кандалаіаші до Гіопоя, мало учаотвуютъ въпро.мыслахъ па Мурмапеко.мъ берогу и въ Норвеііп: пзобплыіыГі ловъ семги въ р кахъ: Убтз, Варзуг и Попо-в, и сельдеіі въ Каидалакско.мъ за.швті, удерживаетъ ихъ до.ма. Въ каре.іьскііхъ деревияхъ главные промыслы, кром земледтзлія, — охота за пушиымп звізрями , лов.ія рыбы въ озерахъ и вы- ' работка желизпой руды. Морскіе про.мыслы карольско.му пле.меііи пезиакомы. Главпое занятіо Лопарей, втечсиіе лита, ловля се.мги и трески прп устьяхъ р къ па Мурмаиско.мъ берегу. Лопари не ІІІМІЗЮТЪ лодокъ И потому въ торговли совсршенію завпсятъ отъ Коляпъ. Торговля съ Норвегіей доставляетъ жптелямъ Кольскаіо увзда пе меньшія выгоды, какъ и ііромышлеііность. Колардо (Charles-Pierre Colardeau), род. въ ЖаішплТ^деп. Юры-Лоары) 1732 г.; заиимался съ юныхъ ЛІІТЪ поэзіей и литературоіі. Оиъ изд. въ пврвыіі разъ, въ1758, переводъ въстихахъ «Посланій Улоизы къ А6еляру»,Попеи пото.мъ, одну за другоютрагедіи «Астарта»и<сКалиста», «Оду на патріотизмъ, «Книдскій храмъ», переводъ «Ночей Юнга^іПосланія къМинет икъ г. Дюгамолю», поэ.му-о;ЛюдиГІрометеевы» ипр. Ум. въ 1776 г. Колепкуръ (Caulincourt). 1) Armand Augustin Louis de,Caulincourt, герцогъ виченцскій, ген.леГітепантъ Французской службы; род. 1773 г., въ м стечки Колвнкурі», Соммскаіо департамента. 15-ти лИтъ вступилъ въ армію и былъ. адъютанто.мъ своего отца, генералъ-лейт ианта маркиза де-Колепкура, съ которымъ вмЗсгЕ вышелъ въ отставку. Въ 1792 г. все семейство Коленкуровъ, какъ подозрительньіхъ людей, было арестовано , но молодой Коленкуръ освобожденъ, потому что былъ вписанъ въперпую конскрипцію. Потомъ Колонкуръ служилъ рядовымъ, и посл 9термидора,назначенъадъютантомъ къ генералу Оберу дю-Вайё, съ которымъ -БЗДИЛЪ при посольствТі въ Констан-

Норвегіею н которые изъ житсіей и.м ютъ морвходныя суда (около 70). Кольскіи у здъ запіііиаетъ 180,497 кв. сер. прострапства, ciuдовате.іьно почти І^ всоіі гуоериіи. СБверная часть )Бзда и ианбильшая часть простраиства между Каида.іакскпмъ за.иівомъ и Океаиомъ прннадлежптъ сооствешю Лап.іаіідіп (100,000 квадратиыхъ верстъ);іоі'0-западііую часть уъзда скорііе .можно назвать Кареліою(20,000к.в.). Ско.тько нмеііііо зе.м.іп запято лугами, гВоами, водою н выгопами, объ этомъ точныхъ свпдиійй не ші ется. Лаплаидія вообщо гориста; самыя высокія горы(побольшеп частм грапптиыя) тяиутся около Капдаіакшп и иА rpamiцахъ Норвегіи п пм готъпе бол е 1,000 Ф. ВЫіипиы; въ восточноп же части увзда пізтъ горъ выше 500 Футовъ. За прпбрежііы.мъ хребто. іъ идетъ ровпая, въ ие мпогихъ только мБстахъ холмпстаятупдра.Въ юго западпоп частпКольскаго уБзда камепь покрытъ слоемъ землп, иа которой растетъ довольно высокій сосповыіі лТісъ; въ сБверпой и восточной частп , горы болізе ооважены и покрыты тундрою; мелкій л-ссъпкустаріиікъ впднытолько въіожбііпахъ, закрытыхъ отъ сБвера; далтзеотъ берега, около р къ, л съ нисколько крупнізо, и въ нужди годенъ на строепіе. Вс хъ ръкъ п рт>чеі;ъ въ Кольско.мъ )т зд считается до 124; озеръ около 693; па самой средип у зда, близъ селенія Семи-островскаго, лежптъ огро.миое тундріістое болото, простпрающеося, въ длину и шпрішу, на писколько десятковъ верстъ. На моряхъ, прилегающнхъ къ у зду, паходится мпожество острововъ различпой величшіы (около 53); за нЕкоторыми изъ нихъ мореходцы иногда укрываютсяотъ бурь. /Кителей въ у здъ 6,701 об. пола ; селъ и деревеаь 24; иа каждую дуіпу мужескаго пола приходится около 6,257 дес; и только по 2 чел. об. п. на ивадратнун) милю. Русскія деревни въ Лапландіи расположены no берегу Б лаго лоря, отъ деревии Кандалакши до сел. Попой, и отъ Керсткой до Капдалакши. Карелі.скихъ деревепь всего двіз. Осталыюе прострапство занимаютъ Лопари. Суровый кліьматъ и ка.менистая почва у зда не позволяютъ жителямъ заииматься землед ліе.мъ. Въ карельскихъ деревняхъ С-БЮТЪ, однако же, въ незначптольномъ количеотвіз, на подс1;кахъ,рожь (около40 чет.) и ячмень (около 35 четв.), ридко,впрочеуіъ, созр вающіе. Все хозяйство Іопарей состоитъ въ оленяхъ, которые служатъ имъ для •Взды, іппци и одежды;впрочемъ,са.мые богатые изъ нашихъ Лопарей им ютъ не болъв 800 оленьнхъ стадъ; между-т мъ какъ у ихъ сосБдей, иорвежскихъ Лопарей, стада доходятъ до 2 и

Кол-Кол

— 767

тинопадь, a no свое.мъ возвращеиіи, пъ 1797 г., поіучидъ эскадропъ, былъ алъютапто.мъ у сооего дядн, геиера.іа д'Лрвііля, потомъ у Моро и накопецъ у Бонапарта, который, посіи тіиьзитскаіо мира, поыалъ его съ порученіемъ въ С.-Петербургъ, гд-Б Колепкуръ обратилъ па себя .милостивое вниманіе Императора АЛЕКСАНДРА. Въ 1811 г., когда дружескія отмошешя Россіи съ Франціею измізнились, Колепкуръ, по собствеввой просьбіз, вызваиъ изъ С.-Петербурга; былъ противъ вопны съ Россіею и просплъ л ста прп ііспаиской армін, но е.му отказалп ; въ МосквЗ оиъ отказался вести переговоры съ Кутузовымъ, п въ 1813 году, находился накопгресс-Е въ Прагіі. ПослТіЛеііпцигскоп битвы назначенъ міиіистромъ иностранпыхъ ді;лъ и въ это.мъ званіи велъ переговоры въШатіільоиі5; то же мт.сто получплъ онъ, въ 1815 году, no возвращепіи Наполеопа съ Эльбы. Впослъдствіи онъ жнлъ въ свопхъ по.м стьяхъ н ум. 1823 г. въ ПарнжІЗ. —2) Auguste Jean Gabriel de Caulincourt, дтінзіонпып генералъ наполеоновой арміп, братъ предъіідущаго, участвовалъ, съ 1792 г., во ВСБХЪ походахъ революціонныхъ войскъ; въ 1806 г. былъ одни.мъ изъ гепераловъ, послаппыхъ въ Испанію; отличился славпымъ переходомъ черезъ Тахо (1809) и получилъ за то дивпзію; убнтъ въ 1812 г., подъ Бородинымъ при аттак-Б русскихъ редутовъ. Колеттисъ (Joh. Koleltis), греческій государствеппый ЧОЛОВІІКЪ; род. 1797 г. въ Спракос-Б, блпзъ Янипы; организовалъ въ 1822 г. націопальное возстапіе въ Эппдавр . н пріінпмалъ очепь важное участіе въ войнъ за пезависпМОСТЕ, Греціи. Въ 1833 году сдізланъ морскпмъ мііііпстромъ; въ 1834 Г. .міііііістромъпрезидеіігомъ; до 1844 г. состоялъ посланііикомъ въ Парижи. Въ 1845 г. онъ запялъ м-Есто перваго

мивистра.

Еол — Кол

даютъ имъ Форму сумки, ооложепнои спаружи мохомъ и вТзшаютл. ихъ на в точкахъ или на соломенкахъ овсяныхъ растепій ; носг.а яицъ повторяется до четырехъ разъ въ годъ. Собствеипо колибри называются гъ породы, которыя нміііотъ ЕЛЮВЪ дугообразпыіі, а тъ, у которыхъ оиъ прямъ, пменуются Птицампмуха.мн fOrlhorynchus, Oiseaux-.Mouches). Одна изъ посліздііпхъ породъ такъ лала, что равняется пче.іТ>. Еолизей. иазваніе, даппое рпмско.му амФіітеатру, пліі потому, что онъ былъ подлп лі-Бста, гдіз находпласьколоссалыіая, броизовая статуя Норопа, вышиною въ сто двадцать Футовъ, илипособственной колоссальноп веліічіін1>;Колизей былъ начатъ Веспасіаномъ, по возвращеніи его изъ похода противъ Іудеевъ, u оконченъ Тпто.мъ. Фор.ма его эллиптическая. Опъ состоитъ пзъ двухъ сотъ сорока аркадъ, распоіожеіпіыхъ вътрпряда. Окружность его равняется 681 футу; длина — 157 Ф. CO времеии своого сооруженія до 523 г., колпзеіі служилъ мізсто.мъ бпів.ы гладіаторовъ и травкн днкпхъ звърей. Колпка fСоііса, отъ colura — ободошная кишка). Эта болішіь оказывается вдругъ; припадки: тягость пъ жнвотгЕ, урчаніе, разстронство духа, наклонность къ рвот , боль около пупка или въ другои части жпвота, то ръжущая, то стягивающая п усплііваюіцаяся при прикосновеиіп къ жпвоту рукою, смотря пото.му, паходптся ли она въ тонкихъ илп толстыхъ кпшкахъ. ЕСЛЕІ боль ожесточается, то присоедпііяются друіія явленія : икота, трудпое дыханіе, ст спеніе оъгрудп, малып пере.межаюіційся и поправилыіыи пульсъ, дрожапіе, обмороки іі общія судороги. Въ діэтетическомъ отііошонін весь.ма полезны: ячменпыГі отваръ, овсянка, мпндалыіое молоко,вм сто пнтья, чай пзъ ромашкп: посліз приступа падобію стараться пзб-Бгать употреблепія спиртныхъ напитковъ, гороха, бобовъ, капусты. Также трудноваримыя вещества очонь вредны; полезно употреблять теплыя в^нны, теплыя салФетки, м ш чки ііоъароматическихътравъ. У жепщииъ колнка часто пронсходптъ отъ остановленія м сячныхъ кровей.

Еолибрп (Trochilus), малепькія птички изъ семеііства Тонкоклювыхъ, зам-Бчателыіыя красотою своихъ перьевъ и образо.мъжпзни. Он , какъ пчелы, летаютъ съ цвіітка на цвзтокъ и пптаются ЦВТІТОЧНЫМИ соками, которые всасываютъ длиниымъ, выпускнымъ, трубкообразпымъ, состоящимъ изъ двухъ іштей, языкомъ. Клювъ ихъ длипиый, тонкій, иногда Колнка (Enteralgia). Прнпадкн неріздко явхяпрямой, ппогда дугообразішіі; ногп короткія; ются вдругъ,особепно ночью; болыюй прннимакрылья длишіыя и узкія. Перья, покрывающія етъ въпостели сидячее, впередъ наклоііноепоголову и горло. лежатъ чешуйЕами и при сол- ложеіііе;жіівотъбываетъразлутъ,напряжеііъ,нв печно.мъ св^Бт и.ч ютъ металлическій отливл,. твердъ,но упругъ,а при постукнванііі нздае^ь Колибри, вообще, очень малы, по украшены са- ясный звукъ; толстыя кишкп бываютъ иногда мымн роскошиыми цвііта.чіі. Живутъ въ Аме- такъ растянуты, что .можно пхъ ощущать снарик-Е; очень быстры и отважны. Гніізда у- ружи; боли Ііереходящія, непостояпны, сильстраішаготъ изъ шелка п хлопчатой бумаги, нБе по направленію кишекъ: при изверженіи

Кол — Кол

-

768

газовъ ооль утпхаетъ; пульсъ перемзпчіиіыіі; рвота, тошнота и запоръ. .Іочепіе: устраііпть калъ. очіістпвъ желудокъ приліічпы.мъ слабптельнымъ ; полезно: клистпръ изъ ромашкп н льнянаго масла, ПІІТЬ чап пзъ ромашки. Въ діэтетическо.мъ отношеиіи должно нзовгать трудистаріі.мыхъ веществъ: капусты, салата, всего воооще копченаго п еоленаіо. ІЗирочемъ колнка ироисходптъ отъ разныхъ прігіипъ и отъ страдаиія другпхъ оргаповъ, иері;дко отъ камиеіі н отъ жслчп, и потому колику раздвляютъ на многі виды. Колиньи (Gaspard de-Chalillon, comle de Coligny), граФЪ, ад.мпралъ Франціп; род. въ Шатильон - н а - І у а п ъ , 1516 г.; съ р а п т і х ъ л т ъ служнлъ въ воеппоіі службіз н отличился при Францнскз I, въ сражешн прн Черіізол^Б; возведепъ Генрпхомъ II, въ 1552г., пъ чпііъ гепенерала отъ нііФантеріп п въ зпаніс ад.мпрала Фраиціи. По смерти ГспрііхаІІ КОЛІІІІЫІЯВИЛСЯ главою реформатовъ, a no падепіи Коиде въ 1569 г., при ЖарііаЕ , опъ остался одпиственііымъііредводчтелемъ ихъ партін. Посл мира 1571 г., Колппыі явіися при двор , гдТ; былъ чрезвычаііпо ласкаемъ короловой-латерыо и сыномъ ея Карло.мъ IX; но вскоръ, при выход-Б изъ Лувра, былъ рапепъ изъ ружья, нае.мнико.мъ Гизовъ .Морверо.мъ. Кардъ IX и вдовствующая королева, скрывая свое педоброже.!ателЕ,ство, подъ личиіюю участія, посптзшили іюс тить раненаго адмирала и ут шить его. Въ Вар оло.меевскую почь (24 апгуста 1572 г.) Колішьи убитъ Бемомъ (Besmes); т-Ь.іо его три дня б ы ю терзао.мо разъяреішою черпью п наконецъ пов шепо за ііогн на ВИСІІЛІЩБ. Мужеское потомство его пресііклось въ лиисс Геариха-Гаспара Колнныі, родипшагося въ 1649, уиершаго въ 1657 г. КолароВЕа ГЛаЗКОМЪ. Такъ называется въ садоводств привішка особеппаго рода , для которой на crBojrfi п.ш сучкахъ годныхъ къ тому, no miimihrE, разр зываютъ кору noneрегъ до са.мой древеспны, no бол-Ее % вершка, а отъ средпны этого прориза вдоль книзу, •разр зываютъ сщо кору острымъ иоскомъ садоваго можа, видомъ подобно печатиой буквт> Т ; потомъ съ отр-взаііпаго плодоноспаго черепка выр зывають глазокъ съ лпстпколп, сдіідуюіціімъ образомъ: выше глазка ua J--5 вершка разр зываютъ поперегъ кору п отъ обопхъ коицовъ этого разрізза проиодятъ ЕОСвенно еще два разрізза кппзу въ одниъ уголъ, такъ,что5ы вышелъпродолговатыіітрехугольинкъ, гіосредиігв котораго находился бы глазокъ съ інстко.мъ. Когда этп разрБзы сдБланы, то осторожно облуолшаютъкору трех-

-

Кол — Кол

уголыпіЕа ЕОІЩОМЪ пожа пли деревяппымъ клиномъ, пото.мъ выламываготъ глазокъ, сс.пі опъ кріиіко сіідптъ, также какъ-можпо осторожп с, копцомъ іюжа. ІІз.іітіпо выколопшеесп п приставшее къ глазку дерево бсрежно счпіцаютъ ножомъ, а пото.мъ, облуппвъ иа діічкв у разрСза уголкп, заправляютъ гдазокъ съ треуголыюю корою за і;ору дпчка и, покрывъ опять уголками, завязываютъ мочаJOIO крестообразпо, для того, чтооы гдазокъ остался снободпымъ въ средіпгв. Все это должпо ііроііаводпть какъ-.можію посіпзіімгііе и притомъ рапо утро.мъ пли вечеро.мъ въ яспую погоду, а дпе.мъ пе инач какъ въ пас.мурпую, однакожъ сухую погоду, для того, чтобы не засохъ сліізпстыц сокъ у глазка п па дпчкі; подъ корою, отчего пріівивка была оы оезусп іипа: окоичішъ завпзку, отр зываютъ листокъ поііёрегь до половииы. 11о вре.менамъ года пзвистыы ди прпвіівки такого рода. Одпа изъ нііхъ производится въ ІІСХОДБ мая илн въ іюлБ, а другая въ августи и сеіпябрБ, сообразпо съ МЁСТИЫ. ІЪ к.иімато.мъ; въ южпыхъ страііахъперваяпроизводптся раігііо, а иторая позжс, а въ сБверныхъ на оооротъ: первая позже, а вторая раігБе. Псрвая колнровка пазывается жпвы.мъ гіазкомъ, а вторая — спящи.мъ пли гдухимъ, пото.му что огъ псрвой побБгн выходнтъ въ то же л то, а отъ второіі только въ сліідуюіцую восну. • ЕолІИВЩИНа. Подт. этимъ пазвапіемъ ИЗИІІстио въ Малороссін вреля ужасовъ и кровопролітія, бывшихъ всліздъ за «Удіаііьскоіо різзпею» (см.), въ 1768—69 годахъ. Это слово озиачало родъ смвртп, которы.мъ казаки, въ ожесточепііі, предавали в с в х ъ встркчавшихся Жидовъ и ГІоляковъ обоего по.іа въ ЛІІсахъ Чіігіірііпскихъ, осооеішо же въ Черно.мъ лвсу, гди п теперь еще видпы груды ЕОСТОИ ІІ череповъ; нхъ сажали па г,олъ илп предавали мечуи.шжосожигали н это ііазыиалось «ПаЛІИВЩИ110Й>.

Колларъ (Коііаг).—1) Adam Franz К. von Кеreszten; іезуатъ; род. въ Венгріи, въ ТарховТз; у.м. въ зйапіи дироктора придворной библіотекп, въ Віяі , 1783 г. Наиисалъмежду прочп.мъ: «Analecla monumentorum Vindobonarum», 2 ч. 1761; «Hist, diplom. juris patronalus regum Hungaria)», 1762; Hist, jurisque publ. regni Iiungari;e amoenilates», 2 т. 1783. — 2) Johann Kollar, род. въ Седмиградііі, въ Туроц , 1793 г.; учился съ 1817 г. въ Іеігі; богословпі; съ 1819 г. состоитъ словакскпмъ пасторомъ новой евапгелическоіі церкви въ Пест ; ііапіісадъ: «Slavydcera»(c.iaB. стихотворенія), 1824; «Kazel, eine Prediglsammlung», 1831; «Antiquarisches Schul-

Еол —Кол

—

769 —

buch iiber das slav. Volk»; «Narodnie Zpiewanky», H т.; «Sammlung slavischer Volkslieder» и проч. Коллатпнъ (Lucius Tarquinius Collalinus), племяііііикъ рпмскаго царп Тарквипія • Гордаго, мужъ Лукреціи. ІІосП; безчестія, ііацесеішаго его жеитз сыпо.мъ царя Секстомъ, Кол.іатііііъ соедііііп.іся съ Бруто.мъ, пзгпалъ пзъ Рп.ма Таркішніевъ, й бы.іъ вм стт; съ Врутомъ первымъ консу.юмъ , иъ 509 г. до R. X. Но какъ имя Тарквиніевъ сдіздалось ііоііавіістноРіімляна.мъ, то опъ СІОДШЛЪ съ себя консульство и удалился въ доороволыюе пзінапіе пзъ отечества. КоллегІИ. Указолъ 12 декабря 1718 г. П Е Т Р Ъ Велиші, вмізсто прпказовъ, сд лавшихся неиавистнЫып по своеволію бояръ, учредилъ коллегіи, въ которыхъ предсБдател» не такую «мочь ИЛІІЛІІ, какъ старые судыі»; бсзъ согла•сія своихъ товарпщеіі презіідеитъ коллегіи по могъ пичого нй начать, ни ріішать. Мн иіе ПЕТРА Волпкаго было.то, что «въ государ•ствтз мопархпческомъ правлеаіо соборное (т. е. коллегіялыюе) совершепнипшее есть ІІ лучшее, иежсли едііііолпчно правіпельство». (Духов. регл.25яііваря 1721).Прп учрожд нііі этпхъііовыхъ праоіітельственныхъ м стъ Пктръ ДБНствовалъ сообразио этоіі мысли. Ц лыо учреждеиія коліегііі было: а) оіраждеиіе государствепііой безопаспостп; Ь) сохранеиіе добрыхъ нравовън граждапскаго иорядка вовзапмныхъ сношеніяхъ поддапныхъ можду собою; с) поощреніе общественноГі и народной дъятельности и споспіішествованіе паролішму благоденствію иd)дocтaвлoн^cпpaвIlтeльcтвycпocoбoвъ для прішеденіявъ двнженіовсего государственнаго состава. По этимъ соибражоиія.мъ оспованы были сліздуюаіія ко.иеііи: 1) ііііостраипыхъ д-Елъ; 2) воеппая; 3) адмпралтенствъ; 4) духовная (с нодъ); 5) юстіщъ, отъ котороц потомъ отдізлиліісь; 6) вотчиниая; 7) мануфакт у р ъ ; 8) коммерцъ; 9) бергъ; 10) ка.меръ; 11) штатсъ-конторъ-коллегія и 12) ревизіонъ-коллегія. Главный мапістратъ, учрежденпып иъ 1721 г., состоялъ на прапахъ ІІОЛЛ ГІП. Вст.мъ исчііслеинымъ коллегіимъ ГІЕТРЪ I начерталъ въ гепералыюмъ регламенти 20 Февраля 1720 тода общія опредБлптслыіыя ііраиііла, но которымъ опіі u ііодчііііениыя ИМЪ капцелнріп ІІ коиторы доджпы былп иостуиать, «пе ток.мово •виізшнихъ и вііутрепііііхъ учрсждеіііяхъ,но н въ отправлоиіп сиоегочііпа». Этоііроіізводоніе правіітельствешшіі мудрости, достоііпый памятипкъ времеігь ііе|)ваіо И.мпсрагора , елужитъ и допыіги руководствомъ въ управлспііі, ш п д иствуіощшіъ закоио.мъ д.ія судеоиыхъ м-Встъ. Оио еоставлопо иа осиовапіи шведска-

Т. VI.

Кол — Кол

го устава , изключая тт; прёдмёты, которые въ шведскомъ уставіі были опред лепы н сообразно съ положепіемъ Россііі(Полн.Соб. Зак. JK 3197, 3202 п. 4, 5; 3207). Коллегііі от^рыли своп засвданія въ 1719 г., а съ 1720 г. иачалп ііроизводіпь п д іа no повому порядку. Для успишнагодтзлоііроіізводства въ этпхъ новыхъ правптельственпыхъ мізстахъ, ПЕТРЪ прпзывалъ въ Россію лгод й ученыхъ п пскусныхъ въ правовіідтзшн (1715 г.) п прпглашалъ встуПИТЬ ВЪ НІІХЪ ШВеДСКІІХЪ BOeHHOn.n3IlHbIXb (1717,^1718, 1719). Таки.мъ образомъ были образованы коллегпі. Опіі состоялп нзъ презпдеитовъ, вице'презіідентовъ, совЪтшіковъ, асссссоровъпдр. чііновъ. Вс різшеііныя и нері;шенпыя дтзла передапы изъ каицелярііі сепата въі;оллегііі,по прііпадлежности.Презндента.мъ коллогій бы.іо запрещено р-Бшать однп.мъ п подписывать ьакія бы то ни было д л а ^ п е р в а ПЕТРЪ уво.пілъ ихъ (1722 г. Полн. Собр. Зак. JV3 3877) отъ прнсутствія въ сонат-Б, no потомъ (въ этомъ же году JYS 4011) приказалъ и.мъ быть въ пе.мъ. Въ Москв отъ каждой коллегііі бы.ш учреждены копторы, въ которыхъ коллежскіе члены пере.м ня.шсь погодно (1722 Полп. Собр. JYS 3887). Губернаторскіі.мъ канцеляріямъ іі приказамъ было велъпо быть во всемъ послушііы.мп коллегіямъ. Въ44'Года отъ, своего оспованія до ЕКАТЕРІШЫ II, коллегіп подвергались неодиократпымъ пере.мтзпамъ: то получали приращеніе въ правахъ, то быліі ограначпваемы н во власти н въ круг дізй- • ствій, неоднократно перомБщаясь п з ъ Петербурга въ Москву н обратно, пзъ Москвы въ СПотербургъ. Самый штатъ коллегій былъ измпы пъ протішъ положепія ПЕТРЛ I: чпсло коллсжскііхъ членовъ, совЗтниковъ и ассессоровъ у.меііьшепо на половііпу, п притомъ постановлепо быть при дълахъ только ііо.іовпнз члеповъ, а ирочп.мъ было ііозволепо жить ногодпо въ деревняхъ, для запятія хозямство.мъ (1720; 17 септября 1742 г.). Въ частпо.мъ состави коллеііп проіізошлп такжезііачптслыіыя перемБны: а ) т р и коллегіп, іімеповавшіяся первыми ііли государствениы.ми (т. е. ііиостраі!иыхъ дізлъ, воепныхъ и адмиралтеііствъ) оставалпсь па іірежііпхъ осііоиаіііяхъ и состоялі' ] то.іько іп. в дъніи верховпаго таппаго совііта ! иліі самого Гисударя; прочія же коллегіи, кром-Б с нода, бы.ін подъ указамн сеііата. Ь) Ві. 1726 г. С нодъ разд-Б.іепъ иа 2 апііартамепта. нзъ которыхъ второй, состоявшііі подъ паблюI доніемъ сепата (указъ 15 аііриля 1738 г.), па! зваиъ коллегіею экоиомін, упраздііеііпою въ | 1144 Г. (указъ 15 іюля), и споиа возобновлен-

49

Кол — Кол

,

770

ною 21 марта 1762 года. с) Штатсъ-копторъколдегія,пріісоедііиена въ 1726 г. (ук. 15 іюля) къ камеръ-ко.ілегііі, но въ 1730 г. (ук. 19 ію.ія) спова составила особое віздомство, пезавиоимое отъ прочихъ ксі.іегіп. (і)Садіыміі важнымъ нововведеніемъ по юстпцъ іі вотчііііпоп кодлеііямъ былъ законъ ЕКЛТЕРШІЫ I (указъ 2 іюня 1726 г.): «прпказііы.мъ лгодямъ, оиртзтающимся въ юстпцъ и вотчпшшіі коллогіяхъ, въ надворпыхъ судахъ и магистратахъ, жалованья не давать, а довольствоваться п.мъ отъ дилъ съ челобитчиковъ». Изм ненія, претері т и н ы я каждою пзъ остальныхъ коллепи, поліъщены въ своемъ игБсгБ. Кромв коллегій ПЕТРА И поименованпыхъ памн, былп още учреждены: а) малороссіііская, Ь) мадицинокая, с) ріімсЕО-католич., духовная и d) юстіщъ-колдегія ДИФЛЯНДСКИХЪ, эстляидскихъ u ФІШЛЯПДсгліхъ дізлъ. И.мператрпца ЕКАТЕРИНА I! и И.мператорі) ПЛВЕЛЪ сдіілали доволыш мыоіо перем нъ въ составъ завятій и власти коллегіГі (см. каждую изъ коллеіііі отдіиьно). И.мператоръ АЛЕКСАНДРЪ уннчтожплъ коллегіи учрежденіезіъ .чиинстерствъ (см.) въ 1802 г. Одиако ігБкоторыя прпсутствешіын мізста и посл іюсилп это пазвапіе; напр. ЕОЛЛОГІЯ ппостраііныхъ д і и ъ , бергъ-коллегія, адмпралтействъсколлегін.

1

КоллегІИ, пазваиіе, дававшееся у Рп.мляпъ изв стнымъ разд леиіямъ класса жрецовъ. Коллегііі было четыре: первую составлялн первосвященникн, вторую —'авгуры, третью — септемвпры празднпковъ, четвертую — квппдецемвиры. Позже подъ коллегіями стали разумтзть и другія корпораціи жрецовъ; иаконецъ пачали прпсвоивать это пазваніе каждому собранію людей, исправлявшііхъ вмъот-в должности, какъ напр. трибупа.мъ, консуламъ, квесторамъ.

Коллегія инострапныхъ Д ЛЪ. При учрежденіи коллегін (12 декабря 1718 г,), она зам ннла посольскііі прііказъ, для зав-ьдывапія пностраііными спошеіііяміі. Прн ея открытіи 1ІЕТРъВеліікійобъявіілъ(Г1ол.Соб.Зак.,Л33128) что сюда поступаютъ, самыя главпыя и важиыя дъла, что сообразно съ пи.мп отправляются и вс-в внутреинія. Упо.ммпая о чііповіііікахъ этой коллегіп, онъ пріібавилъ: «къ дііламъ ипостранііы.мъ служитедеіі коллегіи ІІМІЗТІ. візрныхъ и добрыхъ, чтобъ и было диряво и пъ то.мъ крішііо с.мотръть, и отпюдь іш опреді; лять туда ііедостоіиіыхъ людей) илп свопхъ родствеіііпіковъ, оообешю свопхъ креатуръ». При ііазііаченіи пачалыіика въ эту Еоллегію, П Е Т Р Ъ Великій, сліздуя свое.му плапу иазпа-

—

Кол - Еол

чать презіідентаміі Русскихъ, а вице-прозндеіітаміі пностранцевъ, избралъ ііро.иідентомъ канцлера граФа Головкиііа,віще-пі)езіідентомъ — вііце-каіщлера бароиа ШаФіірова, а СОИІТііііками Остермапа и Степанова. Коллегін 6ыла полісщена вь зданіц 12 кодлегііі. На нее возложено было проіізиодство вообще всякаго рода сіюшенііі оъ ііііостраііііыми двора.ми; заключепіе договоровъ. дружсствоіпіыхъ и торговыхъ; утверждспіе союзовъ, м п р а п т . п. Дізла вообще вершплъ капцлі.-ръ, а въ отеутствіе его ішце - паіщлеръ. COBCTIIUKII занммалпсі» сочііііепіе.мъ граматъ къ ішостраіінымъ государя>п>, рескрпіпоііъ къ ішострапны.мъ миниетрамъ, різшепііі , оГіъявлонііі, маіиіФестовъ и пр., еслп этіі бу.маги былп большсш важностіі II треоовали таііпы; сочпненіемъ жо бу.магъ мепі.шеіі вахности заііп.маліісь сокретарн эксііедііціп. Для каждаго иностраііпаго языка былъ особыц секрстарь и пореводчпкъ. С кретаріі завмсіілп ііепосредотвеііпо отъ сов^Бтііиковъ. С.мочря по ііадоипостіі и важііости пред.мота, одііпъ пли два с о в т т ш к а прцглашались Государе.мъ для сов щапіГі въ лпіиистерскія засБдапія, гди ини сидзли за однимъ столо. іъ съ канцлеромъ п вице-каііцлеромъ, Граматы и прочія государствеппыя 6умапі, треоовавшія сооствеппаго утверждопія Государя, быиі и.мъ подіиісыиае.мы заскриЕіою государстнеппаго каицлера. На т-ізхъ же бумагахъ, которыя ііеходіші отъ Высочапшей воли, бозъ собответіоручпаго ііодпіісаііія Государе.мъ, дьлалпсі. иадіііісіі: «no Его Царскаго Велпчества указу» ; эти бумаги утверждались подпнсыо одіюіо капцлера илн впце-капцлера, съ приложешемъ средпей государствепной печати, подъ кустодіею (Собр. Зак. ЛЩ і 1139,3202,3207, 3518, 4696). Посді; смерти ПЕТРА ІІ зас данія капцлеровъ и вице-канцлеровъ въ колдегіп ііііостранііыхъ д дъ (1780 —1801) уже пе былп постоянііы. Часто отправлялись дізда п въ царскііхъ ч е р т о г а х ъ : . п р и И.мператрііці; Лпіпз, во дворц-Б ГІЕТРА I (въ Ліітие.мъ саду), а при Императриціз ЕЛИСЛИЕт въ сооствеіпш.мъ еядворци (ныпи замокъ). Это продолжадось до с.мврти И.мператора ПАВЛА 1. Иногда саііовннкіі Еоддегіи ііііостраппыхъ ДТІ.ІЪ исііодпяли своп обязаііііостп у себя па до.му. Въ царствовапіо Императора АЛЕКСАПДРЛ I, коддоіія иііостраііііыхъ дСдъ быда іісропесопа па апгліііскую паберожпую, и паходплась въ дом , заншіае.мо.мъ НЫІГБ ГІмпвраторскою воеііпою академіею. Ііос.і ііаіюдпепія 7 поября 1824 г., повредпвшаго оольшую часть архпвовъ, ео пеііевелп въ поііое здаиіе протпвъ Зп.мпяго дворца. Съучрежде-

Кол — Кол — 771 Кол — Кол иіемъ мшшстерствъ (1802 г.) кол.іегія нно- cures. London 1685. 2 voluminain fol». Въ этоіі страііпыхъ ДІІ.ІЪ не упичтожи.іась: она суіце- кппг авторъ обнаруживаетъ обшнрныя свізствооа.іа до 3 мая 1832 г., когда вошла въ ео- д иія въ апатоліи чоловізка и жнвотныхъ. 2) ставъ міпіистерства ііііострапныхъ д'В.іъ (см.). «The present state of Russia in a letter to a friend. Коллегія кіевская, возвикха въ КОІЩ XVI London, 16T1». Ono содержитъ тогдашнее coв ка, незадо.іго до окоіічатв.іыіаго образова- стояпіс Россіи и зас.іуживаетъ полпаго внпнія у[ііи, н въ одпо вре.мя съ учреждепіемъ .мапія. въ МосквЕ патріариіества. Сиачала эта ко.іЕоллинъ и.іп Колинъ (Kollin, Коііп), городъ легія бы.іа по бо.і е какъ ііезііачителыюе, въ ІЗогедііи, въ Каурзнмскомъ округіі, на р. по чпслу воспптаііипковъ п по спосооамъ Эльбв, съ 6,000 жит. Имъетъ шлцфовальньш ихъ содержапія, учпліице прп КіевоБогояв- фабрпкп , желъзныГі заводъ, п выді;.іываетъ ленсг.о.мъ Братско.мъ моыастыр-Б. Порядокъ много табаку. Зд-Бсь пронсходііло сраженіе въ преподавапія пред.метовъ былъ въ ней заве- С.О.МІІ.ГБТНІОІО воііну, 18 іюпя 1757 г., между деиъ по образцу іезуитскихъ коллегііі. Пово- Пруссаками іісоюзііыми австріііско-саксопскіідомъкъосііовашюеябылапужда.дляправослав- мп войска.ііп. Хотя первые потерп лп поражепыхъ сыиовъ Малороссіи, оірадить свою в ру ніе, но сражаліісь съ пріі.мирііою стопкостыо отъ дерзкпхъ парекапііі католпковъ, рсформа- н оставпли поле сраженія въ удіівптельно.мъ товъ п другпхъ пиовБрцевъ. Этой нужд-Б кіев- порядк^Б. Прп Колліпп; д-вйствовало со стороская' коллегія удовлетворпла какъ-пельзя луч- иы Пру>;саковъ около 33,000, a со стороны соше: во все вре.мя своего существоваиія , она юзшіковъ 53,000. Сліідствісмъ атого сражепія была едішствешіоюзащптіііщею и мужествеи- было, .чожио сказать, спасеніе Австріи и сняіюю побориііцею православія южноіі Россіп. тіе осады Гірагц. Эта же коллегія палятпа въ псторіи наіиего Колло (Francesco da Colic), австрійскій поотечества п no своему вліяиію иа паше про- солъ; былъ отправлспъ въ ЫОСБВУ въ 1518 г., свіііцеіііе не только духовіюе, но и свт.тское. съ цилью возстановить согласіе между Россіею Прііпимая въ разліічпое время разныя назва- іі ІІольшею; но всБ старанія ого были папрапія (ВІІОСЛІЗДСТВІІІ опа была переіі.меііовапа въ спы, пото.му что противныя сторопы пе моглн Кіево-іМогпляпскую аЕаде.мію, а потомъ въ Кіе- согласнтьсн въ главиыхъ условіяхъ. Донесені во - Могпло - Заборовскуюакаде.мію), до са.маго Колло вышло подъ заглавіо.мъ: «Trattamenio di конца XVII! візка, опа была въ Россіи централь- pace tra 11 serenissimo Sigismondo re di Polonia, нымъ учснымъп учебпымъ эаведеніемъ и п р- et Basilic gran principe di Moscovia etc.; stampaвообразомъ для пашііхъ духовпыхъ академіи, fo in Fadoa», 1603 r. семинарій п порвыхъ св тскпхъ уч бныхъ Колло д'Эрбоа (Jean Marie Collot d'Herbois), заведеііш. Нып кіевская коллегія именуется іізв стньш членъ конвента; спачала дебютпкіевскоів духовною академіею. рова.іъ на театральнон сцен , но им-Блъ маКОЛЛІПІСЪ (Samuel), докторъ; родплся въ Ап- ло усп ха. Освистаішыіі въЛіон-Б, онъ поклялглін, обучался .медііцінгБ въ Келбрнджіз и въ ся отмстпть этому городу. Въ пачал революОксфордіз;- посл дни.мъ упиверситето.мъ про- цііі оиъ отправнлся въ Парижъ, издалъ въконіізв дсиъ въ докторы 1650 г. Въ 1659 г. былъ ц 1791 г. «Аль.манахъ Жерара», и получнлъ прііглашенъ въ Россію п, какъ видно изъ од- за иего премію, назиачеипую общество.чъ Яконого его сочииепія, заслужилъ особениую до- бинцевъ за сочинвні , котороо^ол-Бе другихъ в ренность царя Алексия I. В роятно, онъ дастъ иароду почувствовать преимущества ноприбылъвъ Мосг.ву съцарскіі.мъкои.миссаромъ воГюрганіізацін правлепія. Оііъодііиъи.чъперГебдопомъ, которьиі былъ отправленъ въ 1658 выхъ подалъ мнізніе казііііті> Людовпка XVI. году въ Голлапдію п другія страпы, чтобы Захворавъ іорячкой , опъ выпйлъ бутыдку мрпгласить въ царскую службу доктора, ап- водкп и умеръ (1796). Оставплъ п сколько теі;аря, ОФіщеровъ и разнаго рода художпи- драматическихъ пропзведеіііГі; извистн йшее ковъ. Находясь въ пашемъ отечествіі, Кол- изъ ппхъ есіь: «Le Paysan magistral». лііпсъ служіілъ мопарху в рло п усердно, въ КОЛЛОНИЦЪ (Kollonitz), ста|)ііііііая і;роатская качествв депбъ-.ліедика, осе.мьл тъ, п 28 ігопя дворянская Фамплія, п.м іощая, съ 1637 года, 1666 г., по собственпому прошеиію, получилъ, граФскоо достоипстпо. Зііамеііит іііиій членъ вм стіі съ шіопши мплостяміі п похвалыіыіі ея — Іоанпъ Сііііізмунлъ Коллоппцъ, кардиаттестатъ. По возвраіцепіп въ Апглію, Кол- па.іъ іі вт.пскій архіеппскопъ, падзпраіішій за лпнсъ прославплся свопмп сочинеіііяміі: 1) поспіітаіііомъ пмператора ІосііФа. Оігь усыно«Samuel Collins systema analomicum of the body вп.іъ банпскаго посводу Владпс.іава Зая ФОНЪof man, birds, fisches, with deseases, cases, and Крёмаса, отъ котораго произоше.іъ ІІЫІІ1;ШІІІГІ

Кол — Кол Кол - Кол 7 ! — ка.мергоръ граФЪ Ко.монпцъ, родпвшійся пъ ператорско-королевскій каморгеръ , н допутатъ ішжііе-австрійскихъ чіишвъ. 1799 году. Коло, древіісо русское слово, озиачавшео пыКоллоредо (loseph Colloredo),rpai., австрійііишпій вагеибургъ (см.). Собствепііо это слоскіГі генера.іъ - ФО.іьлцеГіхмеіісторъ, государво выражало: колесо, повозку. Въ бптв съ Таствеппып ііоііФоропцъ • мипистръ, камергсръ, тара.мн при КалігВ (см.), всликііі князь Мстпглавііыіі дирокторъ артіі.іл рін, сынъ Г. М. славъ Ромаиовичъ сдізлалъ себт; подобиыя rpaoa Рудо.и.фа Ео.иоредо; род. иъ 1735 гоукрізплепія пзъ толіяъ п повозокъ. Онъ от.іичидся пъ сражопіяхъ: при ЛовозиКоловратъ-ЛибштейнскШ (Franz Ant.,-Graf von ціз и Прагіз; въ СомплИтшою войну бы.іъ Kolowral-Liebsleinsky), граФЪ, австрійскіп миуже Фел.лмарша.іомъ-лоіггенаіітомъ, а въ 1784 нпстръ, род. въ ІІрагЪ 1778 г.; во время своегоду генералъ-инспеЕторомъ артиллеріп. Въ го управлеиія Иоіеміею (съ 1810 г.) много сопослізднеГі должности онъ оказалъ большія дііііствовалъ оживлеііііо боі'о.мскоГі національуслугн импоріи и постаиплъ австріГіскую арnoil лптературы, п удержпвалъ обскураіітпзмъ. тпллерію на высокую степень совершенства; Въ 1826 г. перешелъ міііімстромъ въ Ъъщ u по его жо иредложепію вся армія получила цпоказадъ много услугъ австріпскіі.мъ Фішаисамъ лпндрическів шомполы, а огеря п стр лки — н мііролюоішоіі политик Австріп. штуцеры и духовыя ружья; онъ возвысилъ Кологривовы, pyceiuii дворяискііі домъ. Родъ штатъ артиллеріи іі устроплъ бомбардіірскіп корпусъ. При открытіи турециой иа.мпаніи, Кологривовыхъ ііропсходптъ отъ зпа.мепитоГі Коллоредо участповалъ пъ осадв Билірада, гдіз сіавяііской Фамііліп, предокъ которой, no имеудивилъ вс хъ прсвосходны.мъ д ііствіемъ ар- иіі Радша, выііхалъ изъ Гер.маиіи въ Россію тпллеріи, за чтЬ ппграждеиъ чіпю.мъ Фельдмар- въ кияжепіе св. блаіовтзрпаго великаго кпязя шала. Въ 1805 п 1809 годахъ, во время отсут- Алоксапдра Невскаго (1146). Отъ него пошлн ствія эрцъ-герцога изъ ар.міи, опъ управлялъ Бутурлппы, Мусіпіы-ГІушкиііы, Неклюдовы u другія пзв стпыя Фа. ііілін. Пото.мокъ этого Радд лами вооннаго сопБта. Ум. въ 1818 г. ши, Тимо ой Васильовичъ пмЕлъ сыпа Иваиа, Коллоредо-МансФельдъ (Colloredo Mansfeld), по прозвапію Кологрішова, отъ котораго поавстрійская княжоская Фа.мплія, ііроисходяіцая шли иого.мки Колоірпвоиы, служившіе въ Росотъ стариннаго рода Вальзе, получпвшая въ сіи сто.іыіика.мм и въ друіпхъ зиатныхъ чи1588 г. баронсков, въ 1624 г. граФокое, а въ нахъ. Родъ ихъ ію.міііцепъ въ Eapxaxiioi'i кііиг 1753 г. кішжеское достоинотво съ право.мъ пер- ГІІ (XVII—164) и въ Общемъ Гсрбоиниі; С (IV — вородства; княжескій титулъ МаііСФельдъ по- 23). жаювапъ ей въ 1789 году. Изъ этой Фа.миліп Кологривъ, у зд. гор. Костромскоіі губ. Левышло мпого за.міічательныхъ воиповъ и го- жіітъ въ 257 вер. къ с.-в. огъ Костромы, на сударствениыхъ людеіі. Въ повъіішее вре.мя:— лтзволіъ берегу р. Упжн; отъ С.-ІІетербурга въ 1) Ft/дольФЪ ІОС ФЪ, пнязь К. М., ныігьшння 1,082 в., отъ Москвы въ 584 вер. Въ Кологриглава Фамиліп, род. въ 1772 г.; съ 1834 г, оберъ- оъ 1,100 об. пода жптелеіі, 3 церквн и около гоФлоіістеръ и каморгоръ и.мпер.-корол. дво- 350 р. с. ежегоднаго городокаго дохода. Главра. — 2) Іеронгшъ, графъ М-, братъ проді.пду- иая про.мышлешіость жителсй заключается въ щаго, род. въ 1775 г.; съ 1792 г. служндъ въ сплаві; л са по Унжіз п Воліт; въ Нпжегородавстрійской арміи и участвовалъ во всихъ по- скую гуо. Кологривсісііі уъздъ зани.маетъ проходахъ; отличилсн въ 1813 г. подъ Кульмомъ, страиства 10,788 кв. вор., нзъ числа которыхъ въ чин Фельдцейхмойстера комапдовалъ подъ подъ по.ія.ми 119,600 дес, подъ лугами 22,400 Іейпцигомъ первы іъ австрійскимъ корпу- дес. п подъ л са.ми до 963,000 дос. Жііт леп въ сомъ, вотелъ съ нмдіъ во Францію, а въ 1815 уіззд 63,500 об. пола. На квад. версту прпхогоду комаидовалъ па ВорхііемъРеГіііІз и въ днтся около 5 об. пола; на каждую душу шуж. Бургоии. Потомъ опъ состоялъ главііоко.мап- пола no 40 дес. Мтістоположеиіе у зда чрсзвыдующимъ въ Богсліи, п ум. 1822 г. въ ВІІНІЗ, ,чаГиіо лзспсто, особенііо па іраііпціі ВологодВСЛІІДСТВІС ііолучеііныхъ имъ ранъ. — 3) Фер- скоп губ., и ііиз.меііно. Почва землн с рая, глпдинандъ, граФЪ К. М., братъ предъидущаго, нистая и болотная, неп.іодородна и мало обрарод., въ 1777 г.; учімся въ Гёттиіігеив, н съ ботапа, ие смотря п а т о , что главную про1602 по 1803 паходился ііослаіпіикомъ въ Неа- йіышлениость жптедей составляетъ хлибопаІІОЛІІ. Въ 1803 году оставилі> дипломатиче- шество; собственііаго х.пзба достаетъ иа проское поприіце, служилъ въ зо.мскомъ ополченіи довольствіе. Посл хл бопашоства первое мън, въ чинъ маіора, участвовалъ въ бптвахъ сто запіімаютъ лііспые промыслы. Въ у здъ подъ Асперномъ и Ваіра.момъ. Теперь оиъ пм- много ре.меслеііпиііоііъ, отправ.іяющпхся на

Кол — Кол

773

заработкп въ лруііп гуооріііп и, вособенности, въ сто.іицы. Изъ древпостсй въ КологривСЕОЛЪ у здтз за.мізчате.іыіа деревявіная церковь во имя Успспія Іірсспятон Богородпцы, паходящаяся въ Кпяжевоіі пустын-Б: она построена 300 лт.тъ тому пазадъ стараніемъ Игиатія оліича Цпзырева, которып, по сооружепіи ся, вступп.гь въ мопашество и устроп.іъ при пеГі мужескіп мопастырь, уіііічтожеппыіі въ 1764 г. КОЛОКОЛЬЦОБЫ, русскіГі дпорянскііі домъ. Въ Обіцемъ Герооіишкіз (1—63) скалаио, что выздъ Фами.ііп 1(о.іоі;о.!ьцовыхъ въ Россію бы.іъ нзъ Золотой орды, еще до временъ Іоаппа IV. Пото.мкп этого рода, два брата, Скрыжевы д тн, Василіп и Борисъ Колокольцовы, писаны въ разрядномъ архив по Суздалю, въ книг , пазываемоп десягпсю, 1573 г. ГІропсшедшіе отъ ппхъ Колокольцовы отправляліі въ Россін дворянскія слу*6ы іі былп жаловапы отъ государен помБстьями п чпііа.ми. Были еще Колокольцовы - Салтаповсніс, въ числіз Москвптянъ, людей служішыхъ и гостоГі, переселепиыхъ въ 1488 г. въ Вотскуго пятину, Иовгородской области. КОЛОКОЛЬЦОБЫ, русскіе баропы; происходяіъ отъ древпяго русскаго дворяпскаіо рода, пзо котораго д-вйствіітелыіып таііпыГі сов тникъ и сенаторъ одоръ ЫііхаГіловичъ Колокольцовъ 15 сентября 1801 года былъ пожаловапъ бароппмъ Русскоіі и.мперііі (Общ. Герб. ІП — 6). Оиъ ум. въ 1818 году, пе оставпвъ мужскаго потомства. КОЛОКОЛЬЧНКИ. Такъ называются голубые цв ткп растепія Водосбора плн Орлпка (Aquilegia vulgaris, L.), пото.му что omi прсдставляютъ видъ колокольчііка съ пятью загпуты.ми пазадъ рычажками. Эти рычажки суть медовники іілпсовміістіілища (neclaria), оканчпвающіяся внпзу полою трубочкою; .между ними по.м-Бщаются 5 голубыхъ депестковъ в-Бнчика, мпоіо ТЫЧІІНОКЪ и 5 пестпковъ. Колокольчики (Campanula), родъ растенін, составляіощихъ ооразецъ сомеііства Колокольчпковыхъ (Campanulaccae); МПОРІЯ породы колокольчпковъ растутъ у иасъ ПОВСС.МІІСТНО па лугахъ н по межамъ; иром того и которыя изъ ппхъ разводятся въ садахъ для украшепія; нхъ весь.ма легко отличать отъ другпхъ растеиііі no красипо.му голубо.му візнчпііу, совершепно сходіюму съ Фіпурою колокольчпка, окаіічивающелуся шіірокимъ пятпразд лыіьпіъ отгибомъ; чашечка у ппхъ также пятпразд-Блыіая,съ выемкамп, ііпогда отвороченііы.иіі; тычипоиъ пять, съ питя.міі, прп осііовапііі расшііреішы.міі; плодіткъ одппъ, съ рылы^смъ,

- '

Кол —Кол

разд іеннымъ на 3, р дко 5, длинныхъ лопастей; плодъ—коробочка, состоящая изъ трехъ, ридко пятп, гн здьшіекъ. Н-вкоторыя породы колокольчпковъ разводятся въ садахъ для yspaшеііія; цв^Бтки (вБнчики) ихъ употребляются на золепую краску, а са.чое быліе составляегъ хорошій кормъ сиоту, увеличиваіощііі (особливо у овецъ) удоп; корень и молодые поб ги мпопіхъ колокольчиковъ, какъ-то: К. садоваго (С. rapunculus, Linn.), Кол. полеваго или Женскаго зеркала (С. speculum, Linn; arvensis, Pers),K. крашіио-дистпаго (G. Irachelium, Linn.) употреблнются для салата; жро.м того ВСЗІ части двухъ ііослтздііііхъ колокольчиковъ обладаютъ вяжуіцею, раноцг.лебпою, чнстителыюю силою. Колокольчикъ клубочковыіі (С. glomerala, Linn, ІІЛІІ Collina, Whiter.) считается у нашихъ простоіюдиновъ хороши.мъ декарствомъ отъ водобоязни. Колокольчиковыя (Campanulaceae, R. Brown.); составляютъ селіейство двусвмянодолыіыхъ травяипстыхъ, иногда деревянистыхъ, растеній, содержащпхъ въ себ б лый, .млечныГі сокъ. Листья у ппхъ большею частыо перемтзиные, простые, безъ прплистиііковъ. Цв ты обоеполые, расположешіые въ ВИД-БКІІСТИ, илн .метелкц, илп иолоса, плп головки, или клубочка. Чашсчка сростнолистпая; трубка ся приросла къ завяз», а отгибъ разд леііъ обыкповенно па 5, иііогда же иа 3—6—8 лопастей, въ почкосложеніи створчатыхъ. В ичпкъ сростполепестиып, колокольчатыіі нли трубчатый, прикр^Бп.іенпыГі на верхушк чашочкою трубки; отгибъ его разд ленъ иа столько же лопастей, ско.іько у чашечки; эти лопастн очередуются съ лопастямч чашечки и въ почкосложеніи створчаты. Тычинкп числомъ равиы раздтзламъ винчпка п прикр пдены на верхушк чашечноГі трубки; иптп свободныя, при осііовапіи часто расшпрешіыя ; пылыіикіі виутрь-обратные, двугнііздныо, вдоль растрескпваіощісся, то свободныо (напр. у колокольчика), то спаяшіые своимъ осіюваніелъ въ трубьу, сквозь которую проходитъ столбнкъ (напр. у букашнііра, Jasione). 1І.іодніікн числомъ 2 — 4 — 5 — 8, спаяны въ одну завязь, приросшую къ чашечк-Е н состоящую изъ 2— 3—5—8 гн-Бздышекъ; яичкн, обыішовешіо горіізоііталыіыя,обратііоііоложі]Ыя, прикрііиленІІЫЯ во внутренпемъ углу пі здышекъ; столбпкъ нитевидпып, усажсііный собііраіоіцп.міі волоска.ми (pili colleclores), расположеіпіы.міі въ ІІІІСКО.ІЬКО рядовъ соотвіітствепно ПЫІЫІІІковымъ гнБздышкамъ; рыльцазавернутыя сііаружп 11.UI прн.мо стоячія. Плодъ — коробочка 2—8-гн,ііздцан, миогосБлшпная, во врсмя зри-

Кол — Кол — 7 f4 — Кол — Кол .іости раокрывается разрывашемъгн здышекъ англіііскою Гвіаного, къ го. Бразпліей п Нижіми при основаніи, пли при ворхушкт; И.ІІІ ніімъ Перу, къ з. Велгшімъ океапо.мъ. Прежде сбоку посродиіі-Е своей высоты, посредствомъ главнымъ городомъ этои страпы, прппадлестворочекъ, лиуючекъ, пди ЩС.І ІІ, въ чпсл , жавшеіі Испаиіи, была Погота; проетрапство равиомъ числу гиііздышеиъ. С.Смяпа горіізон- Коломбіи было 44,000 кв. ліііл.;жит. до 3,000,000. ч аіыплі, очень маленькія, зародышъ двус мя- Опа разд .іп.іась иа 12 демарта.мситовъ, поднодолыіыГі, равнопо.іожиый,іірн.мой, занпмаю- раздилявшихся на провнпціи. Коломбія открыщій ось мясистаго оіика; корешокъ средостро- та Христофоро.мъ Коломбомъ. Въ 1810 г., въ мите.іыіый. Семейство КО.ІОКОЛЬЧІІКОВЫХЪ ра- Венесуэл вспыхпула революція, и страна объ стеній no образу растр скиваиія дъ.штсп на явила себя свободпою п незавіісп. ою; оя придва отряда: 1) Собспвенно колокольчиновыя л ру посл довала Греиада; всл дствіе сраже(Campanuleae), у г.оторыхъ плодъ — коробочка, ~ній при Саиъ-Діэго (15 іюпя 1819) п при Зорастрескиваотся сбоку и.іи при основаиіи; сю- га.мозо (7 авг. 1819),выііграііиыхъІ>олішаро.мъ, да относятся роды: КОЛОКОЛ[1ЧІІКЪ (Gampanula.L.); испанскія войска былп прппуждепы очистпть Столбоплодипкъ (Prismalocarpus, НегіІ.),Ыусшія Кодо.мбію. Въ 1&19 г. респуб.шка по.іучпла кон(Musschia.Damort.) и другіе. Оіш растутъ пъс - ституцію; правл ніе вв-Броио двумъ палатамъ, верпомъ полушаріи, оеобливо въ Старомъ свіз- (одпу составляютъ 28 сснаторовъ, другую 95 і , между 36 и 4 7 0 с . ш.; впрочемъ п кото- представптелеіі) п совиту, въ которомъ зас рыя породы прпблпжаіотся «ь полюеу, а дру- дали президемтъ, вііце-іірезпдсіпъ п МІІШІСТгія къ экватору. Рпдъ мусшія растегъ па Ка- ры. He смотря на всБ усилія диктатора Бо.иіпарскихъостровахъ. 2) Валеи6ергіевься.(у(,л\і- вара, Вепесуэла отдізлпіась и въ 1831 г. рес1епЬе^іеае),укоторыхъ плодъ—коробочка, рас- публика распалась на три ііозавнсіімыя рострескивается при верхушк ; сюда отиосятся публики: Веносуэлу, Новую 1'ренаду п Эквароды: Букашпішъ (Jasione, L,), Канариііа (С.а- доръ, соедшіснныя только обороніітолыіымъ и narina, Juss), Валепоергія (Wahlenbergia, Schrad), торговымъ союзо.мъ. и другіе; опи растутъ въ умііренныхъ н тепКоломенки. Барки, имсющія всі; качества лыхъ страЕіахъ, г.акъ сізв рііаго полушар;я, собствепно такъ-называізмыхъ оарокъ, и отлитакъ н южпаго, оьобепио на мыс-В Доброп чаюіціяся отъ пихъ толы;о т .мъ, что н скодьНадежды, также въ Новой Голлаіідіи, на остро- ко уже, им ютъ бортъ пе.мііого выше и прочвахъ Атлаптичоскаго и Тихаго океаповъ, а по- иііе ихъ выстроены. Коло.менкіі употробляются роды капаричы иа Капарскпхъ островахъ. преіімущественно для персвозкіі металловъ съ Колокотронисъ ( одоръ), греческіи герон и р ки Урала па Волгу п въ столицы. Ббльшая полководоцъ, сыиъ вождн КлеФтовъ, родился часть изъ шіхъ бываотъ бсзъ дека; оміз етронт1770 года въ Каритен , пъ Аркадіи; былъ ся на прмтокахъ Камы, въ бассеіигіз ЧусовоГі, тамъ главою возстаиія иъ 1821 г., п сколько Б юй и УФЫ, И па ІІгулТ;, впадаюіцей въ Яйразъразбивалъ вмізстъсъ Одиссеемъ 'Гурковъ, ву. Д.іина ихъ простнраотся до Псажеяой, шии потомъ возмутился противъ греческаго се- рипа до 4 саж., а глубнпа до 0"^ Футовъ. Групата, былъ арестованъ, но скоро опять полу- за могутъ подпять до 8,000 мудовъ. КоломоіГки чплъ пачальство падъ войскомъ; одпако же допскія стронтся большою частію на Во.ігЕ и но ыогъ остановить успііховъ Ибраіима-пашн поревозятся па Допъ, разобранпыя, сухп.мъ пуII былъ должепъ ему уступить Триполи. Прп- темъ. Оіі отличаются on, простг.іхъ коломеперженецъ президеііта КаподЧ-Іотріи, онъ до покъ т .мъ, что ИМІІЮТЪ бортъ іораздо вышс, сго смерти доволыю счастливо пачальствовалъ въ водіз сидятъ до 2 саж. п ногутъ ііодііп. іать іюнскомъ, no въ 1832 г. опять возсталъ про- груза до 18,750 пудовъ. Ко.іомсіікп ходятъ тактивъ правительства и, побізждогіпый Францу- же съ жел1;зомъ и со.іью пзі, Волгм по рі;і;амъ замп, попалъ въ руки закопноіі власти; въ 1833 Ок и Ыоскв до гор. Орла и Ыосквы. году осуждонъ иа см рть, по прнговоръ его Коломенское селО; паходитсл въ 7 вер. отъ былъ СіМягчепъ и Колокотроппсъ пріііоворенъ Ыосквы, no серпуховскоіі дорогііліасо.івышеііі;ъ 20-Л1ІТІІСЙ паторги.Король Оттонъ даровалъ иомъ бсрегу р. Москпы. ВтечеЕііе 5 столЪтій, ему прощоііів въ 1835 г. Оиъ ум. въ А ішахъ опо бы.іо любпмымъ МІІСТОМЬ лПтпяго прсбы1843 г. вапія царскаго дома. ІІерішпачалыіо опо приЕолоибія (Colombia), большая страпа С вориоіі Америки, разд леіиіая пыиБ па республпіи; Вопссуэіу, Новую-Гренаду и Эквадоръ; грапичитъ къ о. АІІТИЛЬСІІИДІЪ море.мъ п Гватималою, къ в. Атлаіітпческіімъ океапо.мъ и

падлежало зиа.меіпітому брату н сподвижнику Допскаго, В.іадіі.міру Апдреевичу Храброму. Въ пе.мъ жилъ, почти мізсяцъ, хапъ Эдпгеп, готовясь па присгупъ ьъ МоеввФІ Царь Іоаппъ Васіі.іьетічъ ожегодио праздиова.іъ тамъ

ч

Кол — Кол

—

775 —

.день своего рождепія н тезоимсиитства.Зл сь, 1554 г., оиъ по.іучилъ изв стіо о завооваіііи Астрахапскаго царства. Коломенсков служіі-іо главныімъ соорнымъ м сто.мъ ополчеиін КазыГнрея, прпстуиаишаіо къ MOCI;B1; ВЪ 1591 г.; около пего же, блпзъ р чкп С-Бтупи, стаповнлпсь стапомъ первыіі и второй Лжодіі.міітріп, п въ 1610 г. ЖОЛКІІВСКІІІ. Въ СіМутпое вр .мя Татары и Полякп разруішші иаходигішіесязд сь любіілы тере.ма Іоаппа Грозиаго. ЦарьАлексіп Мнхаііловичъ часто забавлнлся въ Коломснскомъ соколпиою охотой : ЗДІІСЬ въ 1663 г. составлена кппга, пазываемая «Урядшікъ», повое уложопіе и устрооше сокольничаго пути. Малол тпы цари Іоаіиіъ п ГІЕТІ'7>, прп возмуіцепііі стр-сльцовъ въ МОСКП-Б, 1 с нтяоря 16S2 года, былн отвезепы для безопасиости царпцею Наталіею Кіірішовііого въ село Коломенокое. ГІЕТРЪ Велпкш любплъ Коломепское болпе всізхъ свопхъ дворцевъ. Зд сь родплась ЕЛІІСАВЕТА ІІЕТРОЗІІД, a no мптяіію нзкогорыхъ и са.мъ П Е Т Р Ъ I. Отъ древнпхъ царсиихъ чертоговъ сохраітлся только калепный оумда.мептъ дворца ЕКЛТЕРИИЫ II, въ которомъ опа гочиітла безсмертаыіі Наказі>, ітіісаііныіі сю соостііепморучноііхранящіГіся въУспенско.мьеоборі;,на престод алтаря,въгіодиожііі дарохрашітслыпщы. Дворецъ ЕКАТЕРИІІЫ иозобновлепъ въ царствопапіе

ИМПЕРЛГОРЛ

НИКОЛАЯ

ІІАВІОВНЧЛ,

швЪстиы.мъ папііімъархіітскторо.мъШтаккеіішнейдеромъ. Въ Коломеиско.мъ есть двіз иеторііческппрііміічатслыіыяцеркіііиоднапостроена при Грозпомъ, другая при Михаплі; оодоровпчт;, въ иамять освоЬожденія Ыосквы отъ Подяковъ. Въ Коло.менско.мъ досихъ-поръ сохраиился старыіі дубъ, іюдъ которымъ, какъ ув ряотъ прсдапіе, учплся 1ІЕТР7> ВелчкіГі съ дядькою Зотовымъ.

КОЛОМНЗ, упздпыГігородъМосковскоіі губер. Лежптъ въ 94 вер. къ ю.-в. отъ Москвы и въ 768 вер. отъ С.-Петербурга, на иравомі», нагорпомъ берегу р. Москвы, блпзъ ся ипаденія въ Оку и по обоимъ берогамъ р. Коло.менки. Коло.мпа упо.мпиается еще въХИ в с к п , во времена ВсеволодаIII; прн Георііи Даимлонпчізопа ужо прііііадхожала11оскв ;опустошеііііая Татарамп (прп Б а т ы и иДюдеіі1з),она скорооправплась.и въ 1365г.здІ5сь5ракосочеталсяДимптріГі Допской; въ 1382 г. разорепа 'Гохтамышсмъ, а пъ 1385 г.—Олсгомъ Ряеански.мі.; въ 1433 . была м стомъ пребываніл Васплія Темнаго, ппзверженпаіо ЮріемъГаліщкимъ, а пото.мъ, въ 1434 году, м сто.мъ ссылкіі Шемякп. Въ 1440 г. сожжепа Махмето.мъ. царемъ казанскпмъ; по паденіи Новгорода при Іоаппіі III заселсиа ссыль-

Кол —Кол

пыми Новгородцами; во время нашествія Ахмата въ 1480 г., самъ Іоанпъ III ПМІІЛЪ ЗД^ВСЬ своо пребываніе; щт Василіи Іоашювіічи, въ 1521 г., Коломна рааореиа Махметъ-Гиреемъ, no вскор возобповлсна и обведена ка.меппы.міі стізііа.мп. Она служила сборпымъ пупктомъ для ВОЙСЕЪ, иазначенныхъ въ походъ протнвъ Саппъ-Гпрея (1541 г.); въ пей жо собиралпсь войска, шедшія протнвъ Казани (1552 г.) и прот и в ъ Казп-Гирея (1598 г.). Въ 1606 г. Коломна разіраблена Болотнпковымъ п Ляпуповымъ; въ 1608 г. взята Лисовскпмъ; въ 1609 г. осаждена Тушііііскпмъ са.мозвапцемъ; пъ 1611 г. покорилась Владислану; въ томъ же году въ пей содержалась взятая въ пл^Бнъ Марина, п дпннулся пзъ нея Ляпуновъ па спасепі Москвы. Въ пынТмшіемъ своемъ состояніп Коло.мпа можетъ счптаться лучшп.мъ городомъ Московской губериіп п по паружному виду п по богатству жіггелей. Въ ней до 14,500 обоего пола жителен, 22 церкви, 2 моиастыря н около 11,000 руб. сер. ежегоднаго городскаго дохода. Жителп ведутъ дъятельные торговые обороты съ Москвою и Нііжііимъ-Новгородо.мъ, особенно во время ярмарокъ. ГлавнзГішіе предметы торга: скотъ, закупаемыГі въ УкраГііП>, сало, пдущее въ С.-Пстербургъ, хлъбъ, доетавія мый сюда пзъ Орла н сліежныхъ ему МІІСТЪ, наконецъ проіізведеніяколо.меискпхъ Фабрпкъ н заводовъ, какъ городскііхъ,такъ п уізздныхъ. Изъ городскихъ мапуФактурпыхъ заведеніп за.мъчательны: ДВІІ шелковыя Фабрпкп Левішыхъ (годово проіізводство па су.мму 150,000 р. сер.), 5 бумаго-ткацкихъ и иабивныхъ (82,000 р. сер.), и одна табачная; одшіъ ліыловаренпыіі заводъ іі трііЕожевеііпыхъ; па посл^Бдішхъ выдтзлыпаются преіімуіцсстііеііпо только подошвеішыя кожп. Изъ древппхъ здапііі сохраиішісь досеіъ: цсрковь, впрочс.мъ,перопраіілеііііал, въ ЕОторой совершплось бракосочетаніо велпк. кп, Дмміпрія Допскаго, п кр пость съ Еа.менноюстспою и 14 башпяміі. Монастырп: Смасскііі, .мужвскійп Успенскііі-Бруссинскііі, жепсіий, находятся въ самомъ город-Б, Голутвпиъ п Бобреиевъ—близъ шга.—Моломенскійуиздъ запимаетъ прострапства 1,756 квадр. верстъ, нзъ чпсла которыхъ подъ полями 125,500 д е с , подъ лугами 14,500 дес. п подъ лізсадіп и кустарнпками до 40,000 дес. Лхптелеіі 105,500 оо. п. На Епадратную версту прпходится по 59 об. п.; па каждуго душу мужескаго пола ОЕОЛО 3 дес. Мізстоположеіііе возвьішеппое, особеппо въ западпоіі части у зда, перер заііпоіі оврагами; ороіиается притоЕамп р. Москвы. Почва преіімуіцествсііпо суілііпокъ, плодородніівнежели въ другихъ мтзстахъ губсрпіи; миого хлиба

Кол —Кол

—

776

идетъ въ Москву. У-вздъ но столько зам чателенъ по развитію сельскаго хозяйства, ско.іько no развптію маиуФактурноа дтзятеіьностп. Въ немъ, со включепіе.мъ города, 39 замФчатедьныхъ Фаорпкъ и заводовъ; изъ Ііихъ:8фа0ріікъ шелковыхъ u по.іушелковыхъ (производящихъ на сум.му до 284,470 рублей сер.), 2 шерстпныя (на 20,600 р. с ) , 1 бу.магопрядилыіая (иа 14,400 р. с ) , 17 бу.маго-ткацкихъ и наоивпыхъ (на 544,636 p.), 4 льняио-ткацкихъ (иа 60,710 p.), одна табачиая, "одипъ ФарФоровыіі заводъ (30,000 p.), одинъ мыловаренный (24,000), три кожевенныхъ (на 18,162 р. сер.) и одпііъ каиатный. Общая цъпность мануфактурной Д-ЕЯтелыюсти Коломенскаго у зда простпрается на су.м.му до 1,000,000 р. сер. На Фабрикахъ занято людей до 4,500 человъкъ.

Коломна, см. С.-Петербургъ, Коломыя ПЛІІ Коломія (Colomea, Colomya), мъстечко падъ Прутомъ, у подошвы Карпатскихъ горъ, было н когда главиымъ городомъ Повутья въ^Галпціи. Оно основано, по мнт>нію нИкоторыхъ, галпцки.мъ короле.мъ Коломаію.мъ. Зд-Бсь въ 1485 году Казимиръ Лгелло, на простраиноіі равнііпБ близъ города, прііііп.малъ присягу иа поддапство (hold) отъ волошскаіо воеводы СтеФаяа и 14 его бояръ. Въ царствоваиіе Александра Ягелло, Коло.мыя со всс.мъ Покутьемъ много пострадала отъ водошскаго воеводы Богдапа Одпогдазаго, которо.му Александръ отказалъ въ рук своей сестры Елисаты, и только при Снгіізмуіідіз I короппый гетманъ Нпколай Каменецкііі отмстилъ Волохамъ за нхъ набііги. Въ 1532 г. волошскіи воевода Петрыло снова сліегъ Коломыю. Накопецъ въ 1589 г. Татары и Турки выжгл!і городъ и перер зали всЕхъ его жптелей. Коло.мыя ныш^ составіяетъ одинъ изъ округовъ королевства Гадиціи, преобразовашіый въ 1810 г. Запи.маетъ прострапства 56 кв. імиль ; жителей пмъетъ до 184,000; и-Бстоположвіііе округа гористое,нас.-в. ровпое; о и ъ о р о ш а е т с я р кампДнъстро.мъ и Прутомъ; богатъ хлізбо.мъ и пастбнщаміі для скота. Главпый городъ округа Коломыя, недалеко отъ Прута, съ значительны.ми солянымн копя.мп, складо.мъ табаку н 7,000 жителен. КОЛОНИСТЫ ВЪ РОССІИ. Съ давппхъ времепъ правительство принимало мізры къ заселепію тізхъ огромныхъ простраиствъ государства, гд^Б избытокъ зе.мель требуетъ рукъ для возд лыванія. Е щ е до ГІЕТРА Перваіо было дозволепо ипостранцамъ прі зжать въ Россію, a въ царствоваиіе ЕКАТЕРІПІЫ II былъ изданъ первыГі манііФестъ, въ 1762 году, которымъ приглашались въ Россію ииостраіщы (іісі;лю-

—

Кол — Код

чая Евреевъ); другимъ манііФесто.мъ, въ 1764 году, предоставлепы н.мъ ліюгія права и преи.мущсства. Съ 1764—1774 года гер.мачскіе выходцы поселіілпсь въ СаратовскоГі губерніи, по об-шімъ сторонамъ Волги, а съ 1788 — 1794 г , осгшпаііы поселепія въ губерніяхъ ЛИФЛЯІІДСКОЙ, С.-Петербургскоп, Чершігоискои и Воропежской, особенпо жо въ Екатерияославокоіі, куда прпбыли Н Б М Ц Ы , Грузииы, Армяно и Греки. Въ 1802 г. Шотлапдцы, ГІетерсоиъ н Броптопъ получнлп позволопіе поселиться на Кавказ-Е. Въ 1802 п 1803 г. учреждены болгарскія колоіііи .между Бендера.мп п Тирасполе.мъ, па правомъ берегу Діпзпра, около Одессы и Николаева. Съ 1802 — 1816 г. ііи.мецкіо выходцы поселилпсь въ Тапрііческой губерпіп. Въ 1807 г., п а окоичанііівоГіііы сі. Турка.мп, многія болгарскія семеііствапоселилпсь въБессарабскоіі области, въурочиіцЕ «іаоакъ», названііое, въ 1819 г.,колоніею Волградъ; заэти.ми за-дуиайскими пер селепца.мп послчздовали Грекіі и Ссрбы, водвормвшіеся около селепія Табакъ п города Рени. Въ 1816 г. ігсмецкіе колоііисты переведены изъ Польши въ Вессарабіго. Въ 1817 г. прибыло въ Грузііо 32 се.меііства изъ Вмртембергскаго королевства, а въ сл дующе.мъ году 500 семепстиъ (2,629 душъ) пзъ Гер.мапіп. Въ 1819 г. поселены въ С.-ІІоторбургской губ., близъ Царскаго Ссла, бергскіо выходцы. Съ 1819 г. водвороновъ Маріупольскомъ уізздъ, Екатерипославской губ., 500 се.меііствъ прусскпхъ колоиистовъ, и съ того же года по 1822 г. — въ Мелитопольскомъ уСздЕ, Таврическоіі губ., 100 семеіістпъ ПІЭТИСТОІІЪ изъ Впртемборгскаго королевства; въ это самоо вре. ія и въ Бессарабіи, близъ Аккермапа, no Дн провскому лимапу, водворены вирте.мбергскіе же выходцы, съ нхъ свящеиііико.мъ Липдлемъ, и Швеііцарцы. Въ 1823 г. около 100 семействъ г ссеиъ-дармштадтскпхъ поселилось въ ЕкатерішославскоГі губ. Въ 1828 г. учрвждена въ Таврической губ. колоиія ангальтъ-кетеііссихъ переселеицовъ. ВСЛІІДСГВІ адріаііопольскаго трактата (1829г.) вышло въ 1830 г. іізъ Боліаріи и Румеліи въ Бессарабію слпшкомъ 50,000 душъ христіапъ, которЫе раз.мт.щепы въ округахъ Бессарабскихъ оолгарскііхъ ко.іопіГі. Въ чнсліз колоііііі ЕвропеискоГі Россіи, иаходятся и особыя еврейскія, въ Херсопской губ., основацііыя въ разиоо вре.мя, съ 1806 no 1824 г. Евреп, вышодшіе пзъ Б лоруссіи, въ 1822 п 1823 г., водворепы въ Новороссійсколъ кра въ качестви землед льцевъ ; бйльшая чаоть пхъ размізщ на въ Херсонокой гуо., люжду ихъ едииовіірцами, перешодшими туда уже въ 1807 г. Въ 1840 г. переселидось изъ Курлнндіи въ 'Херсопскую губ.

Кол — Кол

—

777 —

Кол—Кол

341 селепство Епреепъ, псего 2,530 душъ оо. п. Каждое се.меГістію оыло сиаожеио отъ прапите.іьства до.момъ ддя жптельства и пеобходпмы.мт» домашппмъ ското.мъ; сиерхъ тогонакаждую дуіпу мужескаго пола отведеію по 15 дес. пахатіюіі земли. Въ Сиоири, ияеипо пъТобо.іьскоп губ., суіцествуетъ ко.іошя 1'ЫІІШОВО, состояіцая изъ ФИІІСКІІХЪ прежде бывшихъ казонпыхъ к р е с т ь я я ъ . доброво.іыю переселпвшихся туда въ ЧІІСГБ 12G дуип.; НЫІІ-Б ІІХЪ СЧИтается до 650 душъ. Въ Сарнаулт. водвореію ІГБСКОЛЬКО се.мействъ, опытиыхъ въ разработктз металловъ; въ 1791 г. въ Иркутскоп губ., близъ Селеіігпііска, гіосолепы 6,000 Ч ЛОВ-ІІКЪ старообрядцевъ изъ Полыич, которые и иазываются тамъ Гіолякамп; въ уБздахъ Енисейскоіі губ.: Ачпнско.мі) , Канскомъ п Мипусішскомъ иаходится 22 селеиія сеылыіыхъ, всего свыше 6,000 душъ об. пола, заиммающііхся хдізбопашоствомъ. Вообще всв поселепцы пользуются особеяны.мп преи.муществами іі л.готамп. Ва> 1838 г. считалось въ Европейской Pocciu всего 371 колонія; чнсло жптелей въ иихъ простиралось до 296,382 душъ оо. п. (въ томъ чпслТ) и 9 еврейскихъ иодоніГі въ ХіфСОІІСКОЙ іуб., въ которыхъ числилось до 8,000 душъ об. п.). Управлепіе екатеріпіослаискпмп, херсоііскіі.міі,таврііческііміі поеесарабоки.мп (ігБ.мецки.мп, боліарскіі.міі, іреческпмп и евреГісЕііміі") колоиіяміі предостаіиспо попечі!телыюму ко.мптету иъ Одесс ; саратовскіе н воропежскіе ігв.мецкіе колонисты паходятся подъ уиравлсніе.мъ конторы саратовскпхъ ііпострапиыхъ поселенцевъ ; ЛІІФ.ІЯІІДСЬІО, черппгоискіе, грузиискіо поселепцы состоятъ пъ втзД-БПІІІ та.мошііпхъ граждаискпхъ губериаторовъ, а с.-петербургскіе — подъ віздомстііо.мъ смотрителя с.-потербургскпхъ ііностранмыхъ поселеіііГі.ГІопечепіе объ управлепіп ііпостранныхъ выходцевъ, водвореипыхъ па казеппыхъ зе.м.іяхъ, перидапо, въ 1838 г., мпшістерству государствеіиіыхъ пмуіцествъ, а управлепіе евреіісіиіми колоніями ііоручепо пачальству Новороссіпскаіо края.

ковыя. По дистаіщіямъ: колонны съ подными п ПОЛОВІІППЫМІІ дпстаиціями, густыя пли сомкнутыя ; по построенію: колониы справа, сгБва и изъ средипы. По своей ц лп колоііпы бываютъ : походныя и боевыя. Подъ ііервы.мп разум ется извТістііое число баталіоповъ, эскадроновъ п орудіп, сл-Бдующнхъ по одноіі до|)ог,Б пъ далыіемъ разстояпііі отъ пепріятеля п въ тако.мъ ііорядкъ, чтобы каждая часть 5іогла удобно двигаться, не міішая п не задержпвчя другую; одиакожъ при употребленіи подобныхъ колоипъ наб.іюдаютъ н которыя прави.іа, чтооы въ случа-Б иадобиости можію было выстроить съ иаіівоз.можііою скоростью предпо.іагаемыГі боевоіі порядокъ. Войска двпгаются по дорогамъ, с.мотря по ширин-Б ихъ; обыкіюиепііо пізхота по отдБленіямъ,, кавадерія справа плп слива по три, а артиллерія no одио.му пліі no два орудія. Между каждыми ОТДБЛЫІЫ.МП частями наблюдаютъ пзвБстные пнтервалы п кавалерію всегда пускаютъ вперодн пихоты. Боевыя колониы назиачаются для движонія войскъ въ близкомъ разстояніп отъ непрінтеля или для са.моГі аттаки протіівіпіка. Иостроеніе этихъ колопиъ различно, с.мотря по ЦІІЛІІ д-Бйствіп, чнслу войскъ, яізстПОСТІІ п разпымъ другпмъ пріічпнамъ. ОбІЦІІМІІ правпла.ми при уііотреблеіііи подобпыхъ колоннъ можпо положпть: 1) чтооы кавалерія находилась въ головт; колонпы ; 2) артиллерія бы.іа распродБлена по всей ДЛИІІІІ ея, но, въ бо.іьше.мъ чпс.гБ, въ средіш ; 3) чтобы самыя частп , составляющія ко.іоііпу , не представляліі собою слишкомъ глубокихъіі растянутыхъ массъ: потому, обыкііовепно, бата.иопы строятся въ по.іувзиодпыя колонны изъ средипы, a кавалерія — въ полковыя, эскадроішыя или диВІІЗІОІІНЫЯ колопны пзъ средпны. Аттака колонпою іісііолііяется преимуществепно ПБХОТОЮ; для этого бата.ііопы строятъ ЛІІІІІЮ отдіз.іыіыхъ колоііпъ къ аттак-Б съ должпымн іінтервалами, имтзя впереди и на Фдангахъ ц пь застртзльщпковъ. Кавалерія рБдко строитъ ко.юнны для аттакп, артпл.іерія же никогда.

Колонна. Такъ пазывается болБе нлп мсігБо глубокііі строй, уіютребляе.мып прп распо.южонін, двпженіи и Д-БГІСТІІІІІ ВОПСКЪ ВЪ бою, когда одноименпыя части воііскъ находятся одиа за другою. Передніл частіі п.мепуются головою, a задпія — хвостомъ КО.ІОПІІЫ. Ко.іоішы получаютъ свои пазванія: 1) отъ веліічііпы частеп, ихъ состаішіющпхъ; 2) отъ дистаііціп (разстояиія) частоіі імежду собою; и 3) отъ самаго построепія колонны. По ве.шчішіз частей, КОЛОІІПЫ быиаюіъ : по.іувзводііыя , взводныя, ДІІВІІЗІОІІПЫЯ, эсі;адроііііыя, баталіоппыя п пол-

Колонна (морская). Когда ФЛОТЪ построенъ въ ІІ-БСКО.ІЬКО ЛІІІІІГІ, тоіда каадая пзъ нихъ называется ко.шіпіою. Та лпнія, пли часть Фіота, которая паходится па в-втр , пазывается нав-Бтреііпою колопііою, а подъ в1зтро.мъ — подвтп-реііною. Когда ФЛОТЪ, построенный такимъ образо.мъ, пдетъ па Фордевиндъ, то говорятъ: ФЛОТЪ паходптся въ ордер-Б похода двухъ идн трех7> КО.ІОІІІІЪ, с.мотря no то.му, во ско.іько липііі опъ построепъ, u въ это.мъ случа одна пазывается правою, другая —лБвою, а тротья — средпею і;о.іоііііа.міі.

Кол —Кол ,

_

778

Колоннада (colonnade), рп.іъ ко.іониъ, раоііоложеііпыхъ сіімметріічески иъ галереіз ш и въ кругломъ прострянстиБ іі с.іужащіп длп унрашенія іілп д.ін прогу.ікм. Смотря по ордспу колоііпъ, ко.юннада оыііаоп.: іиническап, дорпческая и проч. ЗііамеіііітІіГііпія ко.іоішады : Лусрская п Св. Пстра пъ Рпм . Периан, построенная К.іапдіемъ Перролі.то.мъ, шіізетъ иъ длиііу 535 футонь гі раздііляется па дс частп главііымъ.середіім.мъ корпусомъ; каждая часті. состаіілепа изъ корпішскпхъ коіоипъ, соедпнонныхъ и жолобоиатыхъ. ІЗторая, пачатая іп> 1661 p., раздтзіяется на ДІІІІ часгп, изъ которыхъ каждая заключаетъ по 142 доричесміхъ колоіпіы. Оиа образуетъ три аллен; средчяя т а к ъ шмрока, что д в * кареты пъ рядъ сіюоодно могутъ черезъ ноо мроТіхать. Колонтай (1"уго), род. 1 апр. 1750 г., нъ СапЛО^прскомъ восиодстііТз. ІЗосіііітыпался сначала иъ ІІііігювт;. пото.мъ въ іфаковском акаде.мпі; въ Рп.мі; учился оогословію; въ 1744 Г. сдТілаііъ краіюпсЕимъ каіюііпііомъ; въ 1777 г. былъ послаиъ эдукаціоіишю коммиссіею для преобразованія краковской академін, что п сонершплъ торжоствепны.мъ актомъ 1 окт. 1780 г. 'Грм года былъ ректоро.мъ акаде.мііі,поти.мъ пазііачепъ реферепдаріеиъ велпкаго кияжестгіа Лігговскаго, пакопецъ ішце-капцлеромъ ІІолыып. Во время^-лътн. сепма ПЛІІЛЪ болі.ііюевліяніе па д ла.Въ 1794 г. былъ министромъ Фіінапсоиъ, потомъ заклгоченъ иъОльмюід-Бііосііобождепъоттуда, по ходатаііству Императора АлЕислндр.л, въ 1803 г. Въ 1807 г. прпбылъ нъ Варшаву и совершеппо посвятилъсебялптератур . Ум. 28 Февраля 1812 г. въ Варшавъ. Съ зпапіе.мъ поЛІІТИЕІІ и учечостью соодіишлъ г.распор чіе. Кроліі многпхъ важпыхъ поліітическпхъ сочпнепій, недавно была издаиа еіо: «Hislorya о pocz^lkach rodu ludzkiego», въ Краковтз, 3 то.ма. Колоритъ. Это слово пмізетъ въ нскусствахъ различнын зпаченія: то оио озпачастъ только цв т ъ , своГіствениый предмотадіъ, то какъ слово цв тъ, котораго опо сішомм.чъ, заставляетъ подразум вать расположеніе отттзпковъ картіиіы. Таки.мъ образомъ говорптся: цвитка, НІІМФЫ; колоритъ картіпіы, эста.мпа, когда этотъ эота.мпъ былъ раскрашеііъкіістью; колорптъ такого-то.частёра,такой-тошколы; по пельзя сказать безъ погрізіиііостіі ііротііпъправила, пршіятаго жіівопіісцамп: колоріпъ этоіі пустыііи, этого моря, этоіі етароіі жепщішы. Колоссаи, славпыіі и богатый городъ иъ малоазінской обдастн Фріиііі, находппшіііся неподалеьу отъ Лаодикіи и Іераполя. Ещо при жіізни апостоловъ въ иемъ иасаждепа была, ЕпаФрасомъ,хріістіансі;ая Церковь изіЛудеевъ

—

Кол — Кол

іі язычниковъ. Колоссяпе были удостоспы апостоло.мъ Папломъ посланія (см. Посланіо къ Кодоссаяімъ. КОЛОССЪ, гречсское слово, подъ которымъ пыпъ разум ется всякій предметъ пеобычайноіі веліічппы: въ дрсвііостіі, QUO собствепно, озпачало сгатую, далеко іірсвосходтішуго челопСчоскій ростъ. Въ дреішостіі славплись колоссы: 1) Аполлоіп,, въ Ряіи , на Капіітоліи, въ 30 локтеіі ІІЫШМНЫ; прііпезеиъ Лукулломъ пзъ поптіііскаго юрода АМОЛЛОПІІІ. 2) Аполлонъ, бропзовыіі, въ хра.ми Аполлона, въ I'IDIT;, иа ІІалатіпіскоп гортз.З^оіістанттіъ^гвдпыіі.посредіпгБ ііоіістаіітппопольскаго цпрка. 4) Еонная статуя Домпціана, въ Риміі; поставлепа самимъ п.мператоромъ, по одержаніи поб-Бды падъ Іер.манца.мп, no no смсртп его разі)ушепа, по пог.елізііію сснатч. 5) Геркулссъ, въ Тарепт'Б, раооты Лпзііппа, привезеппыіі иъ РйМЪ и постаилеіпіыіі па Капіітоліп Фабіе.мъ Максіімомъ. 6)Юіііітеръ (Помпеевскіп), СТОЯІІШІГІ въ Римі;, пеподалеку ,отъ Помпеова театра, на Марсовоміі ІІОЛТ>; былъ постаилепъ -пмператоромъ Клаіідіемъ. 7) Юпптеръ, въ Тареіпіз, работы Ліізпппа, въ 49 лоЕтей иыпіпною; этотъ колоссъ, no стідвтельстііу Страбома, былъ самыГі высокіп посл-с Родосскаго. 8) ІОпптеръ, па Капптолііі пъ Рпм , отлптьиі ПЗЪ.МІІДПЫХЪ оружіп, отшітыхъ у Самнптянъ. 9) Неронъ, работы Зеподора, поставденпыГі сампмъ императоромъ передъ своіімъ дворцомъ, переііесеппыіі Веспасіаіюмъ на «YiaSacra». Б.м стоІІероІІОВОГІ голопы, Ко>імодъ пелізлъ поставить на статую своюіолову. 10)Колоссъ Родосскій (см.). КОЛОССЪ РОДОССКІЙ. Такъ иазывается МБДпая статуя Аполлона, въ 70 локтеіі ВЫІШІІІОЮ; проіізведепіе скульптора Хареса, которып началъ ео за 300 л. до Р. X. и работалъ надъ пего 10 лвтъ. Она оппралась поіамп на дв-Б скалы прп вхо^ въ Родосскую гавань, такъ-что корабли съ распущениыміі парусамп проходили междуііогъен,палеііъ которыхъедва могъбыть обхвачепъ человтзкомъ. ГІол стіінцамъ,устроенпы.мъ во воутр нвости колосса, можпо было взобраться па его гоюву, съ Еоторой были впдны ие только борега Cnpin, no даа Еорабли, плытиіе у бероговъ Егнпта. Колоссъ РОДОССЕІІІ СТОІІЛЪ 300 талачтоііЪ (1,310,625 Фрапковъ) п былъ нпзверпіутъ, 80 ЛІІТЪ спустя no своомъ сооруженіи, землетрнсоніемъ. С.ос диіе народы іірпслали Родосца.мъ оі ромпую су.мму для возсгановленія ЕОЛОССЭ , но Родосцы раздиліші депьгн лежду собоіі, подъ предлого.мъ, что дельФІмсЕІГі, ораиулъ запретплъ иозстаноплять падшііі ЕОЛОССЪ, который н оставался таЕішъ образо.мъ въ разоалппахъ до Y1I вХЕа, когда

Еол — Кол

—

779

•'Сараципы прода.ііі его остатки эдесскому Евірсю, которыи ііагрузплъ п.мп 900 верблюдовъ. КОЛОЦКІЙ ШуШСКОЙ ШОНаСТЫрЬ; находится въ Гжатско.мъ уБздТ5,Смо.іенскоГі губерніп, при бо.іі.шоГі дорогіі, ведущей тъ Гжатска въ Можапскъ. Осиованъ въ 1413 году можапскішъ кмнземъ Андреомъ Дмміпріевіічемъ; за.міічателенъ no чудотворцоГі икоиі; Колоцкоп Божіей Матерп, ПЗВБСТПОГІ съ 1413 г., и вособеіпіостіі no д ііствія.мъ, въ 1812 г., іеііералаКоііоііііицына, задсржавшаго иепріятеля подъ стТіііами моііастыря,чрезъ что Русскі усп лп окоичить іінжеперныя работы па бородііііской позіщіи: Во вро.мя БородппскоГі бптвы Наполеопъ безпрестаіпю всходплъ па монастыргаую кодоколыпо с.мотр-Еть на двпженія и д йстнія своихъ воііскъ. Посл бородпііскаго сраженія Французы обратпли эту обитель въ госіщталь, ід-в, по іізгіічіііп ихъ изъ Россіп.осталось 2,000 болі.пыхъ п болтзе 20 пушекъ. Къ сожалізнію, вмтзсі-в съ 'поруіаиіе.ліъ святыии Колоцкоіі обителіі, были нстреблепы въ неГі и всі; паМЯТППКІІ іііісьмепііости. Самыя мопастырскія здапія, ііеодноіфатпо п прождо разореипыя ІІолякамн, посл-в воііпы 1812 г. совершепно пзміиіили своіі периопачалыіыіі впдъ. КОЛОШП ІІЛИ КОЛЮШП; подъ этпмъ п.мояомъ пзвъстпы всі; вообще народы, паселяющіо С-Бітро-заііадньпі иорегъ Лмерикн, отъ рт;ки Колумбіи до горы Св. ІІліи, но ііреііл. щоствеііііо нмъ обозпачаются т в , которыежпвутъ па архііпелагіз Принца Валлійекаго и Королн Гевриха III, т. е. па островахъ, ііріілсіающііхъ къ матерпку Аморіікп. Склопность къ торговліз, необыкііоііоііпая дізятелыіость п С.МІІТЛИВОСТЬ ставятъ Колошеп г.ыше ВСІІХЪ и.мъ сосіідствепІіыхъ племеиъ. ИздТзлія ихъ сиоею чистотоіо, ТОПКОСТВЮ И НКусо.МЪ ОТДІІЛКІІ 1іріІВОДЯТ7> иъ уднвлсіііоЕвроііеііцевъ.ОсооеііЕіоза.м чателыіы ихъ плащи, иліі одияла и з ъ прядепаіо козьяіо пуха, съ прочііы.мп краска.ми И восьма праІИІЛЫІЫМП оіігура.ми.

Кол—Кол

2 марта 1771 г., всл дствіе Высочаіішеіі гра.маты, Запорожское вопско въ «общей сходк > пзбрало Колпака пъотрядпые Еомапдпры, н нарядпвъ н з ъ вс хъ куреней no 14 чел., всего 500 казаковъ, иъ оіо команду, ііемедлеппо отііравіілоихъвъ путьдля отысііанія и преслъдовапія Крымскпхъ Татарі., протпвъ которыхъ ііазпаченъбылъ ііоходъ подъ главпымъначальство.мъ кпязя Долгорукаго и въ которомъ участвовало Запорожское войско. Походъ продолжался до 1773г.п увБнчался поЕоропіемъ Крымскаго ханства. ІІОДІІИГІІ Колпака удостоились особепноГі .мопаршеіі міілостіі: онъ п его храбрый есаулъ ЕвстаФІм Кобелякъ, по реі;о,меіідаціи князя Долі-орукаго-Крыяскаго, паграждевы золотымп медаля.ми. Рапорты Колпака, писаипыевъ ііошъЗапорожскаго нпзоваго ішііска (х|іаііящіеся у автора сочинепія «Исторіи Ноноіі С-БЧИ і и и ІІосл дияго коша запорожскаго» Скальковскаго), составляютъ доволыю точпое оіиісаіііе зпа.метітаго кры.мскаго похода. Рапорто.мъ отъ 12 іюля 1774 года преьращаютен воеппыя рсляціп полковнпка Колпака, посліз чего опъ возвратплся къ свре.му посту подъ Кіінбу))ііъ, гд іі дождался заключенія Кучукъ-Каііііарджііскаго.мпра.Вскор зат .мъКолпакъ отправплся въ СІІОЙ ЗІІ.МОВІІИКЪ па Орелъ. Въ посліздпій разъ запорожскія бу.маіи упо.мииаютъ о Колпакіі впачал-Б 1775 г.; оиъбылъ поСЛІІДНИМЪ полковпикомъ «СГОЛІІЧІІІІКОПЪ», т. о.

м р е п н ы х ъ атамаповъ, посылае.мыхъ за жаловапьемъ. Бъ его отсутстві Сичь была аттакована Текелліелъ п разорепа. Е і о ЗІІ.МОВІІІІЕЪ со ВСІІ.МЪ имуіцество.мъ былъ коііФііскованъ им-Бст съ друпіми, no пе проданъ й ВСЕОри сму возвращепъ. Та.мъ, в роятпо, опъ н у.мсръ, выстроішъ сще церковь.

КОЛТОВСКІВ, русскіп дворянскій домъ; ведетъ своо начало отъ вы-Бхавшаго пзъ Корсупской орды кпязя Редепі (1022). Пото.мокъ этого князя Мііхайла Іівамовіічъ Колтовскоіі, паходился иъ Стародуо па помізсть , а потомъ служнлъ Колііакъ(Аваііасіп едоровіічі.),заііорожскіГі велпко.му ыіязю рязанско.му: такжо п другіо ІІІОЛКОВІИІКЪ, казакъ Шкурппскаго курспя; род. ПОТОМІІИ Колтовскихъ служилп въ Россіп стольиъ Малороссіп, по гд іімснпо пе ІІЗВІІСТПО, а, ііикаміі, ко.мпатнымп, стряпчіімп u бы.ін жалоиакъ сказаио въ его аттостати, 1770 г., <въ За- вапы помКстьнмн. Родъ пхъ впесепъ въ Еарпорожье прпшслъ въ очень молодыхъ ліітахъ». хагпую кппгу (ХХХІІ — 253) и Общій ГерСперва опъ былъ іпзкоторое время куреііпымъ бовппкъ (11—23). атамапо.мъ Шкуршіскаго курепя, а пото.мъ, в ъ Колудзкій(Лвіустиііъ),ііпонроцлавсііііі град1707 г., ііазначспъ полковіпіко.мъ пповь учре- скоіі іі зо.мскііі суді.я ; въ 1697 іоду издалъ: ждстіоіі Орельскоіі паланки. В ъ з п м у П б в — «Iron ojczysly albo palac wiecznosci w hrolkim 1769 года, при иаізздіі Кры.мъ Гпрея на но- zebraniu ksia^t i krolow Polskich», roznan, 1704; восербскія села, отрядъ Ногаіщевъ, подъ иа- «rromplnarium legum ct conslilulionum Regni et чалі.ство.мъ одного султана, папалъ на восточ- M. D. УИшапію», 1697. ную часть Заіюрожья и въ числіз друіихъ раКолутбія (Columbia). 1) Окруп. С вероАмо^зоріш, зпмовиикъ Колпака п упіалъ его скотъ. ріікаіісііпхъ Соедііпетіыхъ Штатовъ , состав-

Кол — Кол

-

1 0

іеннын въ 1791 г. и состоящііі подъ ііепосрсдственнымъ управлеиіемъ коіггресса. Иа простраиствіз с.шшко.мъ 4 ко. дпиь и.мііетъ до 44,000 жііте.іен. Въ ие.мъ находится городъ Вашііпгтопъ (см.). 2) Назваиіе иізсколькііхъ граФствъ и городові) въ СізверііоГі Л.мерпкт;. Колумбъ (Crisfoforo Colombo), зііамеіпітыіі мореп.іаватель, род. 1436г.въ Когорето, под.гі; Генуи iijii, какъ ппые утверждаютъ, въ самоп Гепув. Съ раинпхъ лЪтъ готови.іся быть моряко.мъ н будучи еіце ребопкомъ, ужс мечталъ объ открытіяхъ. 14-ТІІ д-втъ вступмлъ въ генуэзскій ФЛОТЪ. Въ 1470 г. поселплся въ ЛпссабоігБ; здБсь въ головТЗ его родилась мысль, что плывя на западъ отъ Афрпки, можпо пріхать къ островамъ около азіятскаго матермка. Проектъ своего путешествія онъ соооіцплъ тогдашне.му португальско.му королю Іоанпу II, по, не получпвъ отъ ііего ожіідаіпіоГі по.моіци, обратплся къ Геиуэзца.мъ съ просі.бою о сііаряжеиііі эксп дііціп для предполагаемыхъ иткрытій. Получпвъ н здізсь отказъ, онъ отправплся къ испапскому двору, гд прождалъ бохъв пяти л-Бтъ, пока накопецъ получплъ отъ королевы Изаболлы дв каравеллы и одпу отъ братьевъ Пиііеоновъ. Съ этп.ми тре.мя суда.ми, онъ вы халъ пзъ ПалосскоГі гавапи 3 августа 1492 г. и, посл тріідцатіі-трехъ-дііевпаго плаванія отъ Капарскихъ острововъ, отЕрылъ первый островъ Новаго CuUra—Гвапагани, который ияъ пазвапъ Сапъ-Сальвадоръ; посл того оиъ открылъ: Лукап, Кубу, Гаптп, и возвратплся въ Палоіскую гавань 14 .марта 1493 г. Co второю эскадрой, составлеііпою ужо изъ 17 кораблей, онъоткрылъ: Домпнпкъ, Мари-Галандъ, Гваделупу, Антигоа-, островъ Св. ХристоФора, Подвізтрепныо острова, Я.майку н проч. Во время своего третьяго путешествія оиъ былъ схваченъ губернаторомъ Ьовадіілла п отправленъ, подъ страшею, въ Испаиію, гді; содержался въ тюрь.міз 4 года, несправедлнво оовинениын СВОИ.МІІ врагамп. Получішъ свободу, онъ совершилъ четвертое плаваніе и-открылъ часть материка Амерпки, которая и пазвана Колумбіею. Ум. въ 1506г. въВальядолпд , удручеиныГі горе.мъ всл дствіе неблагодарностн къ его заслугамъ испанск.кор.Фердинаііда. Колумбъ (Don Bartolomeo Colombo), старшій братъ ХристоФора Колу.моа, прославіівшійсп своимъ пскусствомъ въ составлепіи морскихъ картъ и глобуеовъ. Онъ прііізжа.іъ въ Англію ч подпесъ Генриху VIII одну изъ нихъ; сопровожда.іъ своего брата па Санъ-Домипго, вм ст'В съ НІІ.МЪ осыпапъ Еоролевскіімп милостями и между іірочпмъ возведепъ шь дворяпское достоііпство. Ум. въ 1614 г.

—

Кол — Кол

Колхида, страпа Малоп Азін, лежавшая пз югъ отъ АзіятскоГі Сар.матіп, па с-Бверъ отъ Ар.чепііі, па востокъ отъ Попта Эвксинскаго и па западъ отъ Иберіп, слидователыю па ді-Бст иыігБшпей Миигреліп. Въ 1330 г. до Р. X. сюда плавалъ Язонъза золотымъ рупомъ. Народы, обитавшіе въ Колхид , былп: Абаски, Суаиіі, Лазы п проч.; главные города: Кита, нынТіШНІГі Кутали, столмца страны ; Діоскурііі или Севастополь, НЫІПІШІІІГІ Искуріа, Пішііі, ііын шіііп Пичеида.

Колывановоскресенскіе заводы. Такъ обыкііовепііо называютъ Алтайское горио ство (см.).

віздом-

ЕолывансЕая гранпльная и шлиФОвальная Фабрика; иаходптся иа р кіі БТІЛОП , вытекающей пзъ озера того же іііненіі. Устроепа 1766 года, изъ Колыпапскаго завода, осиованиага 1729 г. АкиііФІе.мъ Никнтичемъ Домндовымъ. Въ ея ВВДІІПІИ паходптся ло.чка п обд іка ЦВІІТПЫХЪ камней.

Колыванская ЛИНІЯ; основана въ 1745 г.; паходилась пъ ТомЬкой губерпіи и проходила отъ Устькамеиогорскоіі крізпостіі до Бійска, по ввсь.ма горпстымъ мъстамъ, пересіікаемы.мъ безчпслеіінымъ множоствомъ рьчекъ п ручьевъ. Опа была построена для заіциты колынапсЕііхъ рудііиковъ отъ Чжупгарскііхъ Татаръ. Въ составъ ея входило 21 уьр плепіе, изъ которыхъ залгБчат .іыіы крвпостп: Устька.мепогорская, Ануйская и Катуііская; редуты: Бобровскій, НиколаевсЕІГі, Терскіп. Дліпіалііиііі простпралась па 457 верстъ. Колывань (прежиій Чаусскій острогъ), у здпыіі городъ ТО.МСЕОГІ губ. Лежитъ въ 213 вер. ЕЪ ю.-з. отъ То.мсЕа, на л вомъ берегу Обн: отъ С.-Петербурга въ 4,295, отъ МОСЕВЫ ВЪ 3,621 вер. Въ 1783 г. Колывань была сд-С.іаиа гдавііы.мъ городо. іъ Кодывапскаго иаміістніічества (с.м. ІОШСКая губернія); по уіііічтожспіи его приппсапа, 1796 г., къ ТОООДЬСЕОГІ губернііі и потомъ, по учрежденіи ТОМСЕОІІ губерпін, пазначеиа уізздііымъ городомъ этой губернііг. Теперь въ Колывапп до 1,350 обоего пола жителей, и около 400 руб. серебро.мъ ежегоднага городсЕаго дохода. Колшаискій у здъ запимаетъ прострапства до 45,000 ЕВ. верстъ, изъ числа которыхъ подъ полями ОЕО.ІО 1,500 ЕВ. верстъ, подъ лугами и выгопами до 14,400 кв. верстъ и подъ лізсами до 21,000 кв. верстъ. ЖитолоГі до 60,500 обоего гюла. Ыіістоположеиіе въ сізверо-западной части степіюе, низ.менпое, въ ІОЖІІОГІ — волііообразпоо ; самыя возвышеіпіым мізста паходятся, въ восточпоГі частп уЬзда, .между р коіо Обыо и граііицаміі округовъ ТолсЕаго, Кузпсцкаго п БарнаульсЕа-

Кол — Кол

— 781

Кол — Кол

капцлеръ, д ііств. таііп. СОВІІТ.: проіізведенъ въ ка.моръ-юнперы 1781 г., въ камсргеры — 1788 г . ; въ 1799 г. въ ЧІІП-Б тапп. совтзтшіка, былъ отправлепъ, ІІмпораторомъ Илвло.мъ I, въ Вііііу, для ходатаііства у рп.мско-іі.мііераторскйго двора въ пользу русскихъ воііог.ъ, дііпствовавшпхъ въ Италіи, подъ предводнтельствомъ Суворова. Находясь въ ВТііітз, и бдптельмо слъдн за ВСБ.МІІ ДІІГІСТВІЯ.МІІ гоФЕрпгсрата, Колычевъ ЛОІІОСПЛЪ о шіхъ Суворову, которыіі cij благодарностыо пршшмалъ его изВІІСТІЯ. Импер. ПАВЕЛЪ I, убъдясь, что Двстрія дтзііствуетъ ко вреду свопхъ собствениыхъ пнтересовъ, отозвалъ Колычсва въ Петербургъ и, за попосонные п.мъ.труды, наградіілъ его чііпо.мъ дізііств. таіін. совт.т. По увольненіи віщо-і;аццлера rpama IJamiua, Колычсву поручепо псправлять его должность, а черезъ годъ онъ былъ утверждепъ въ этомъ зваіііи. ВСЕОръ ното.мъ онъ былъ отиравленъ къ Французско.му двору въ званіи ііолио.мочпаго міпшстра. О далыгБіішихъ его заиятіяхъ no служКолыма, різка восточноіі Споіірп; начпііаетб-Б нпчего пе ІІЗВ-БСТІІО; п-вкоторые говорятъ, ся въ предіорьіз Стаиоваго хреота, подъ 61° что опъ умеръ въ Парижт;, а другіо— что въ Ь' с. шир.; течетъ (по Врапгелю) на пространРоссін (1804 г.). Колычевъ п.мізлъ ордена: Св. СТВІІ 1,500 вер., въ направлепіп къ СІІВ.-ВОСТ.; Анны 1 иласса п Св. Александра Невскаго. па первыхъ 800 вер., опа чрезоычаГшо быстра, но съ увеличііваюіцоіося шіірішою, стаиовптся Колычевъ-Крюкъ (Пванъ едоровіічъ), 6отише. Ііраиыіі ея берегъ состоптъ изъ скалъ; ярпнъ іі воевода. Въ 1580 г., ІІ.МІІЯ званіе л вын отложе, ІІ чіі.мъ блпже къ устью, гБмъ околыіпчаго, былъ воеводою въ Старой-Русіз. ііііздіепиііе. Около верховьевъ р кп растетъ Прп пе.мъ Лнтовцы впезапно напали на этотъ строевоГілВсъ. ОтъустьяЗыряііки доСредиеко- городъ н разграбпли. Въ царствовапіе еолымска по берега.мъ располоаіеііы казачыі лтз- дора Іоашювича, о п ъ , по участію въ заговотовья, для рыболовства. Повыше устья О.моло- р съ Шуйскіімп, былъ сослапъ въ Нііжніііна, Колы.ма отдізляетъ рукавъ, вріззыиающіііся Новгородъ. Въ царств. Василія ІоанповцчаШуцвъ западііуютуіідру. Этотъ рукавъ, пробііжавъ скаго, Колычевъ былъ царскпмъ воеводою, с ю иерстъ, спова соеднняоісн съ ріікою, об- сражался съ мятсжшіками, и въ 1607 году, поразун таки.мъ образо.мъ ііпз.мешіыіі , сыроіі жаловапъ саио.мъ бояріпіа п дворецкаго; 10 островъ, въ западіюіі части котораго располо- октнбря того же года, онъ, съ московскнмъ л;онъ Нижеколы.чскъ. РБка, пере.м ппвъ спое войскодп,, вступилъ въ Тулу п захватплъ зловосточиое ііаііравлепіо къ сі;веру, черсзъ 40 д я Іілемку. Въ 1608 г. воевода Ваешііі Бутурверстъ опять раздізляется иа два рукава. Ши- і и п ъ донесъ царю, что Колычовъ-Крюкъ нзpuna, глубпиа н Фарватеръ ея ііеііостонііпы. МІЗІПІІІКЪ и таііио сіюсіітся съ Лжедіі.мигріе.мъ. Она вліівается въ море, подъ 69° 4 0 ' сізвсрііоіі Невишіаго Колычева судпли, пыталн п к а з в ш и шпроты, иріиіянъ въ себя до 16 ръчекъ и 5 на лобно.мь міістБ. неболышіхъ рБкъ: Исачиую, Березову, О.моКолычевъЛобанъ (ІІвапъ Апдреевпчъ), олоііъ, пріі котороіі было пачато русское посе- колыіпчііі. Въ 1492 г. онъ былъ посланъ къ лепіе, Большоіі п МалыГі Апюіі. Начііпая съ Ыепгліі-Гіірею,чтобы убидить ого начать вбііВерхнсколы.мска до устья,какъ въ са.мой рикТ), ну съ Лптовцамп; въ 1495 г., участвовалъ въ такъ и въ боковыхъ устьяхъ ловится рыба: воппіз съ Швеціею, паходясь въ передоио.мъ осетръ, сторлядь, чиръ, іісльма, моксупъ, сигъ, полку новгородскаго воеводы Лкова Захарьелосось, ленокъ, харіусъ, омуль, сельді., нахимъ, впча; въ 1501 г. былъ поставлеиъ паміістникопокъ, пвледп, окуиь, оршъ, чебакъ, карась, ко.мъ въ Новіігороди, а пото.-нъ участвовалъ іцука, салакушка, елецъ. Ловля прерывается въ лптовско.мъ походи. Въ ІбОіг., находясь воесъ коица поября до Февраля; въ это вро.мя ры- водою въ Ивапъгород , пріі разорепін пред£а опускается на дно. мъстія этого іорода Ніі.мца.мп, былъ убптъ го, и.ш во.іости : Кайлинская, Легостаепская и Верская п части во.юстеіі : Крпвощоковскоп, Ордііііскоіі п Бурлііискоіі. Высочайшіо пупкты иа это.мъ прострапств : г. Ко.іывань и село Легостаевскоо.Уііздъ ороілаотсн різкою Ооью и 38-ю ея пріггоками. Ііочна зе.млі па югоэападіі песчаііпсга, на сСвори глііііісто-ііссчана п плозата; въ восточной частіі уБзда, за Обью, ііесчапо г.іипнста, м .стами черішзедпіа ; вообщо во все.мъ уЕзд бо.гііо і ш і мсв п.шдо-' родпа. Ос-вдлые жптели заиимаются препмуществепііо зе.млед ліе.мъ, іічеловодство.мъ (особоипо въ восточноіі части уіізда), а кочующіо народы — зігпртюю лоіиега п сиотоводство.мъ. Главііые предметы соыта, мука п овесъ, достаиляются частпо п no гшдрядамъ, чрезт. Кулундпискую степь, въ казачыі стаиицы. Живущіе у Сппрішой пристапп, на ртзктз Ооп, заііпмаіотся ііорепродажсю соли въ Томскій округъ, іі къ сііверыымъ ііпородцаліъ. Скотоводство лучше въ западиоіі частп увзда.

Колычевъ

(Степааъ Адексиеипчъ), вице-

9 марта.

Кол — Кол Кол — Кол — 732 Колычевъ-Лошаковъ (Иііачъ Васіі.іьевіічъ). Коль (Kohl). 1) Johann-Peler, род. въ Кпл-ь Въ 1517 г., имтзя зваиі боярскаго сына, опъ 1698 г.; въ 1725 г. былъ вызвапъ Головкипымъ разоп.іъ 3,000 Лптовцевъ; потомъ паходилсіі въ С.-Иоторбургъ для преподавапія церковпри войскт;, собранномъ подъ Ко.іомпою, по ной псторіп іі ФІІЛОСОФІП при е.-петербуріслучаю пзвізстін о наб гіз Крымцепъ. Въ 1523 скоГі акаделіи паукъ; ум. въ Альтопіз 1778 г. году, ші-вя уже звані боярпна, ііослаиъ Ва- eiibuaniica.ibiaTheologiagenliliscimbrica^lTiS; сііліемъ Іоапновачемъ і;ъ Мегметъ-Гпрею, іі «Ecclesia graeca lutherizans», 1723; Inlroduclio иаходясь въ ГІерекоігБ, былъ сішдізтелемъ ра- in historiam et rem liierariam Slavorum», 1729; зорепія Таврііды Ногая.мм и атамапомъ ДІІ-Е- «Deliciffi epistolicse», 1731; HamburgerBibliolhek», провскпхъ казаковъ Дашкоппчемъ; возвратил- П43 —45, B т.; «Hamburger literar. Journal», 26 ся въ Моокву 1525 г., ВМІІСТТЗ СЪ НПОКОМЪ СВЯ- т. 2) Johann Golllieb, учепый и тісатсмь, долго той горы Гавріиломъ , которыіі прішезъ къ жнлъ въ Росоіи; наппсалъ: «Beilriige zur UrgeВасплію ппсьмо отъ вс-Бхъ та.мошшіхъ мопа- schichte einiger Krfindungen», 1834; «Deutschen стырей, не одобрявшихъ развода всликаго кня- Mundes Laute», 1834; «Kindergeschichlen und зя съ Соломоиіею. . ISichtgeschichten», 1834; «Petersburg in Bildern Колычевъ-Умного ( едоръ Иваиовичъ), бо- und Skizzen», 1841. 2 ч.; «Reisen in Siid Rusярпнъ. Во время похода Іоашіа IV па Казаиь, sland», 2 ч., 1841; «Die deufscli-russischen OstКолычевь находился въ вопсгБ, им я звапіе seeprovinzen», 2 ч. 1841; «Der Verkehr und die столыіика; въ 1563 г., возведеиъ въ санъ боя- Ansiedelungen der Jlenschen inihrer Abhiingigkeit рина іі участвовалъ въ литовско.мъ поход-Б; въ von der Gestaltung der Erdoberfliiche», 1841; то.мъ жо году, ВМ-БСГБ съ другп.ми боярамп, «Reisen im Innern von Russland und Polen», 1841; сопровождалъ инягпню ЕвФросиніго въ зато- 3 ч.; «Hundert Tage auf Reisen in den oslreich. ченіе на Бъдо-озеро. Въ 1567 г., отправлепъ Staaten», 5 ч. 1842, n up. Іоанпомъ, съ дворецкимъ Григоріемъ Наги.мъ, Кольберъ (Jean Baptisle Colbert), зііаменитыіі къ Сіігпз.муиду, съ угіоліюмочіо.мъ гіодппсать мпніістръ Фііиапсоиъ візка Людовпка XIV; род. миръ. Снгнзмуіідъ встрТзтплъ поеловъ Іоаіиіа въ Реіімс-Б 1619 г.; въ 1648 г. поступилъ па въ Гродн-Б; когда оиіі вошлп ЕЪ не.му, всБ ли- служоу въ каице.іярію статсъ-секретаря Летовскіе вельможи вотали, no послы увпд-Бли теліе, который уступплъ его первому міінптутъ князя Андрея Курбскаго и съ презр-Бпі- стру кардпналу Мазарііии. Кардпиалъ сд-Блалъ е.мъ отворотились: и.мъ было велино требовать сго своп.мъ иитендантомъ, въ 1660 г. секретаголовы этого измтзнника. Девять разъ послы ремъ мо.іодоіі королевы, іі представилъ коросъ зжались съ польскп.мп панамп и не могли лю, которып назпачилъ его ііитеііданто.мъ ФИmi въ че.мъ согласиться: Іоанііъ соглашался иансовъ. Послт; падепія Миііпстра Фуке, 1661 уСТуПНТЬ СиГИЗЛіуіІДУ КурЛЯНДІЮ, СЪ ТТ.ІМЪ одна- г., Кольберу бы.іо поруч по управленіе Фііианко же, чтобы вся Ливопія была пріісоедішена сами, съ титуломъ главнаго - коіггро.іера. Въ къ Россіи, а Шведы иДатчаие быліі бы оттуда этоіі должиости онъ постепен но пропзводилъ реизгнаны. He смотря на свое искренпее желаиіе Формы во всБхъ отрасляхъ Фіінансовъ, у.меньмира, король отвергъ продложенія Іоаина, и шилъ почти вполовину налоги, уиичтожп.іъ понесогдасился выдать Курбскаго. Fsmeiio было стыдпую торговлю лі стами, и въ 22 года увелипродолжать воііпу. Кодычевъ н Нагой, возвра- чилъіосударственные доходы бол-Бе чимъна 28 тясь въстапъ loauua, жаловалпсь на худое съ милліоп. Фраиковъ. Въ 1644 г., ему поручено ншіи обращеніе въ Литв-Б; по ихъ слованъ, управленіе публпчііымп здаіііями, искусствамгГ ихъ задерживали въ городахъ и даже въ по- п ремеслами; опъ учреднлъ ассекураціопную л-Б^диие было жительства. Колычевъ, какъ ви- палату, умиожилъ м ста складки товаровъ, открылъ новыя дорогп и постронлъ знаменпдно изъсписка бояръ, у. іеръ въ 1567 г. КолычевЫ, русскій дворяпсьій до.мъ; проис- тыіі Лаіігедокскій каиадъ. Въ его мишістерство, ходитъ отъ Андрея Иваиовича Кобылы, вы- во Фраиціи впервы иачалп выд лываться •Бхавшаіо въ 1350 г. изъ Пруссін; внукъ его тонкія' сукпа, шелковыя матеріи, марокены, едоръ Колычъ былъ родоначалыіикомъ Колы- жесть, сталь, зеркала и проч. Опъ ооновалі чевыхъ, которыо служили въ боярахъ н столь- академію ііадііпсвіі и изяіцной словесиости никахъ н были жалованы иолізстья. ш. Изъ (1663 г.), академіго наукъ (1666 г.) и акаде.мію этого рода произошли два русскихъ ынтропо- архитектуры (1671 г.). Въ 1669 г.,Кольберъ полпта: послБдиііі пзъ пихъ Филііппъ,пріічтеііъ лучилъ звані морокаго мниистра, учредилъ къ лпку святыхъ; мощи его покоятся въ Мос- остъ-піідскія компаиіи, завелъ арсеналы въ кв . Родъ Колычевыхъ впесенъ въ Бархат- БрестБ, Тулонт;, Дюцкирхеи и Гавріз, пропую книгу (XXVI—217) и Обіц. Гврб.(11—27). ры.іъ РошФорскую гавань, основалъ колоиіи

Кол — Еол

-

783

въ Кайеиніз и Мадагаскар , н пр. Вооощ его .мпшістерстііо п.мБ.іо самоо б.іаготворное в.ііяніе иа исіз части государсгвеиііаго ynpaiueнія. У.м. въ 1683 г. - Колыпаръ (Соітаг), городъ во Франціп: главное.міісто прсФектуры, въдепартаменті; Верхпнго Рейна, на Лохі;; имТіетъ до 15,000 жнтелей. Въ немъ есть публічпая бііГі.ііот иа въ 00,000 томовъ и .музеГі. До рево.іюцііі въ.І{о.іь. лтар-Б иаходи.кя перховпып соиитъ У.п.заса, п.мізвшіц одипакія права съ ііарла.мепта.ми. І5ъ древиостіі этотъгородыіазыва.іся «Columbaria» ііліі«С!о1тагіа»,іібылъ, какъ полагаютъ,построенъ иа paaBaiiinaxb древпіійшагогорода Агgenfuaria. Прп Франкскихъ королнхъ, Колі.маръ быдъ королеискою впллою, которая, тюсліздСТВІІІ , по ііріісоедіінеиін Эльзаса къ чпслу зиме.іь п.мперін, распрострашілась до того, что сдіілаласыіторы.мъ императорскшіъ городомъ. Въ XVII В-ЁКЪ, Кольмаръ былъокружепъукрішленімми, срытыми, по прііказанію Людоипка XIV, въ 1673 г. Кольридшъ (Sam. Taylor Coleridge), апглійскііі поэтъ, род. въ Б р п с т г Б 1770 г.: ум. въ .ІОПДОПТІ 1834 г. Оиъ образовался въ Ке.мбрпдж , былъ жаркимъ пропов діпіко.мъ волыюсти въ р-вчахъ и въ журпаліз «The Watchman»; путешествовалъ no Гер.маніп, гдв оліаі;олііілся съ н .мецкою літературой п по возвращоніп вступіілъ въконсервативную партію. ВмтзстБ съ Вордевортомъ, ввелъ въ апКііГіСЕую поэзію ро.маитпческое иаправлепіе. Лучшія его твореиія «Chrislabel» u «The Old Mariner». Опъ перевелъШиллерова «Вал.іеііштеіша».Еіо статыі печатапы въсборпіікахъ, «The Friend», «Statesman's Manual» ( 1 8 П ) ; Hints for reflec­ tion», «On the conslitulion of Ihe church and state» (1830). Кольрпджъ обладалъ ртідкіімъ даромъ слова. Кольцо(Иваііъ), казачій атамаиъ.Пропзводя разбои на Волі-в, былъ осужденъ царе.мъ 1оанно.мъ па с.мерть, но въ 1579 г., получивъ прпглаіиепів отъ Строгоповыхъ, отправилсл съ Ермакомъ (см.) для покореиін Сибирп. Будучп первымъ сподвііжннкомъ покорптеля Сибири » первымъ его соп-Бтііпко.мъ, Кольцо участвовалъ во многихъ с чахъ п .мпого способствовалъ покоренію царства Кучу.ма (см.). По взятіп столпцы Кучума и по утверждеши русскаіо господства, отъ предсловъ Ье[)сзовскііхъ до Тобола, Кольцо, no прпказаиію Ер.мака, no боясь своего торжествоинаго осуждепія на казвь, въ 1582 г. отправился въ Москиу, съ 50 товарищами и граматого ата.маиа, бить чело.мъ царю Іоапііу С.іібіірскплъ царствомъ, драіоцііппымп соболями , черпымп лпспца-

Кол -Кол

ми п бобра.мп. Прибывъ въ Москву, Кольцо с.міірепно прекіонііВ7> рвою повиііную голопу предъ царе.мъ н боярамн, слышалъ милость, хвалу, п.мя добраго вптязя, и съ слезамп добызалъ руку Іоанпа. Государь жаловалъ его и другкхъ сіібіірскііхъ пословъ двііьгаші, сукпамп, камЬамп; неліедлепііо отрядилъ воеводу, ЕВЯЗЯ Семепа Ди.міітріопнча Болховсх;аго, чііііовііпка Глухова п 500 стр льцовъ г.ъ Ермаку; дозво.іплъ Кольцу па цозвратпомъ путп иекать ОХОТІІІІКОВЪ для переселенія въ іювый тобольскій к р а и , н велслъ вологодскому епископу отправпть туда десять священнпковъ, съ семепстваміі для хрпстіапскаго богослужепія. Въ 1583 году Кольцо прпбылъ въ Искеръ съ государевымъ жалованье.мъ; вручнлъ атамаиа.мъ'іі рядовымъ богатые дары, а Ерма« ку ^ д в бронн, серебряпыпкубокъ п шубу съ царскаго плеча. Въ 1584 г. Ер.макъ, no просьбіз кпязяКарача, послалъ къ пему для защиты его отъ Ногаевъ , сорокъ рядовыхъ съ атамано.мъ Кольцо.мъ. Эта горсть отважпыхъ шла къ .МІІІІМЫ.МЪ друаья.мъ, безъ всякаіо опасеыія и пала, в.мІістБсъсвоіі.мъата.маііомъ, подъ ножалп убіГщъ, въ Тарско.мъ улус . КОЛЬЦОВЪ (АлексБп Васіиьевпчъ), новіійшіп лпрпческіГі, самобытпыіі поэтъ; род. въ ВоронежБ 2 окт. 1809 г. Отецъ его былъ м щаІІІІІІЪ, человізкъ не богатыіі. Одарепный самыми счастлпвымп способностямп, молодой Кольцовъ не получплъ пикакого воспптанія, однакожъ по счастью къ патуріз еіо ме приставаіа ірнзь, средп котороіі опъ родп.іся. С.ъ дізтства опъ жплъ въ своемъ особенно.мъ мір , и ясное небо, лізса, поля, степь, цвъты, проіізводилп па иего сплыПііішія впочатлііііія. На десято.мъ году его сталн учнть грамоти, а пото.мъ отдали въ воропежское уБздпое учплпщо, изъ котораго вскор онъ былъ взятъ, такъ-что даже не успіілъ научпться порядочно ппсать.Оставивъ учішіщо, Кольцовъ началъ прпстращаться і;ъ чтенію: «Вова короловпчъ» съ «Ерусланомъ Лазаревпчемъ» составляли его любіімБпшев чтепіе. Часто сопутствуя отцу въ степь,онъ полгобплъ ее страстно, п пото.му почтп во во хъ его стихотвореніяхъ впдмо, что авторъ пхъ — сыпъ степп, что степь воспптеда его ч взлел-Бяла. Можду-гБ.мъ любовь къ чтенію успііла позпако.митьКолі.цова съ ромапамп; первые изъ нпхъ, попавшіе въ его рукп, быдп Дю.чре-дюМеппля, Ав.ЛаФоптепа, пото.мъ «Тысяча п одпа ІІОЧЬ»ІІ «Кадмъ п Гармопія» Хораскова. Вдруръ въ рукахъ Кольцова очутплисі,, въ первый разъ, спіхп, еоч. Д.мптріеііа. Гар.мопія стпха п ри .ма сплыіо поліооііласі. юпошБ; особешю noііравплся сму «Ермакъ». Тигда у пего пробудіг-

Кол — Кол

784 —

лась охота самому писать такш жо звучныя строФЫ съ рііФмамп, но у пего пе было для этого ни матеріа.іа,ніі умтзпья для Формы. Вскоръ у иего явились соч. Ломопососа, Державппа, Богдаиоиича; о.іучайно къ пему попа.іа пъ руки «Русская просодія», а за пею соч. Жуковскаго, Пушкіиіа, Дельвига u др.' Съ этого временп начтіаются попытки Кольцова на стихотворство.Первая любовь н разлука съмилой развилп поэтнчоскіи талантъ юноши, которыіі какъ-бы для угБшонія сошелся съ Серебрян«кп.мъ, молодымъ человъкомъ, іі.мъвшимъ болі.шоо вліяніе иа тіатуру поэта. Тслаіт. Кольцова открылъ Стаиксвпчъ, которыіі, позііакоміівшпсь съ ипмъ, прочелъ его оиыты п одоорилъ ихъ. Въ 1831 году Кюльцовъ былъ въ Москв , И черезъ Стапковпча солизплся талъ съ иъкоторымп литоратурными зпамеііитостями. Въ это вреля 2 иліі 3 еіо пьесы оыли папечатаны въ одпо.мъ моск. журпалтз. За т .мъ въ 1835 іодуСтаикевпчъ издалъ его стихотвореііія,иыбравъ лучшихъ 18 пьесъ, доставившихъ Кольцову нзвистиость. 1836 г. Кольцовъ опять здилъ въ Москву іі Потербургъ; въ посл днемъ его пр дставіші кп. Одоевско.му, 11ушкііну,Жуковскому и ки. Вязе.моко.му, которые хорошо его прпняли и обласкали, вособеііііости Иушкинъ. Въ 1838 г., будучп въ Москвіз, Кольцовъ иаписалъ мпого хорошаго. Въ 1840г. опъ посл дній разъ былъ въ Москв-Б И Петербург-Б, и тогда бол е всего ему покровительствовалъ кн. П. А. Вяземскій. Возвратившись въ свой семеііныіі кругъ, Кольцовъ сталъ грустить по лучш й жпзни, потомъ чахнуть и въ ужасиой борьбгі съ своею иатурою у.меръ, ВСГБДствіе продолжителыюй бол^взии, 19 окт. 1842 г. Въ 1831 г. Кольцовъ ііробовалъ свон силы, болізе пли м ігВе удачно подражая ііашнмъ лучшнмъ воатамъ. Съ эгого же года, оігь исключительно обратнлся къ русскимъ пізсііямъ и писалъ чащо безърп .мы, съкотороюонъ плохо дадилъ. Въ русскихъ п-Бсняхъталаіітъ Кольцова выразился во всей своей силіз u полиот , что началось съ пьесъ «Ты нв пой, соловеіі» (1830), и «He шуми ты, рожь» (1834). Оиъ родплся для поэзіи, которую самъ создалъ; былъ сыішмъ иарода, въ полюмъ значепіи этого слова, выросъ среди степеп и мужнковъ, которыхъ бытъ, его пужды, гор и радость, прозу и поэзію его жнзпи — зналъ какъ нельзя лучше. Почти вси тзсііи Кольцова писаны правильны.мъ разм ромъ. Н которыя изъ пихъ (одиако не лучшія) положены па лузыку. Стихотворенія Кольцова былп современно псчатаны въ журналахъ, а въ 1846 г. собраыы вси вмисгБ и издапы В. Бълішски.мъ, который мастсрски иа-

Кол-Кол

писалъ біограФІю автора, въ вид-Б преднс.іовія къ пшіъ. КОЛЬЦОЕЫ • Масальскіе — русскій кпяжсскій домъ, ведущііі свое пачало отъ кпязеп черппговскихъ; четвертый сыиъ св. Мпхаила Черіміговскаго, киязь Ыстпславъ ЙІпхаііловпчъ, в.іад лъ городомъ Кйрачевымъ; иотомокъ этого князя, кпязь Василіп Васнльевпчъ, былъ родоначальніікомъ киязеіі Кольцовыхъ-.Маса.іі.скпхъ, которые служііліі въ Россіи стольніікамп, околыіичими, воеводами іі въ другихъ чннахъ, и былп жаловапы отъ государсй пом-ізсті.я.мп. — 1) Владпміръ Васи.іьевіпъ, бояринъ, улсръ въ 1010 г. — 2) Пваііъ Мнхайло нчъ, участвовалъ въ ІМОЛОДОСТИ ВО ВСІЗХЪ воіпіахъ царя Ллексія Ыихаііловпча, a въ ііроклоіиіыхъ лтзтахъ служилъ подъ зпа.менами боярпна Алексіія СеменовичаШеипа гепералъ-поручико.чъ. — 3) Пе іръ ІІвановичъ, лишсиъ ПЕТРОМЪ I, за д-Бло цароііпча Алексізя Иетровпча, 12,000 душъ, тогда же пожалованІІЫХЪ кпязю Грпгорію Димитріевпчу Юсупову. ПЕТРЪ Ве.іпкій, передъ своею кончпною, простилъ Кольцова-Масальскаго, об-вщалъ ему возвратить отнятое, но скончался, но подпнсавъ о то.мъ указа. По коичшгв ІІЕТРА, между Масалі>скіііМИ п Юсуповыми пачалась тяжба, длнвшаяся до временъ ЕКАТЕРШІЫ II, которая объявила дИло перъшаемы.мъ. Родословіо этихъ князоіі въ «Родословпо.мъ русскомъ сборішк », нздаііно.мъ кпяземъ Долгоруковымъ, доведоно до нашихъ временъ. Родъ ихъ по.мізщеиъ въ т. 11 — 2 Общ. Гербовнііка. Кольчестеръ (Colchester), главпыіі городъ граФства Эссексъ въ Апглія; лежитъ на возвышсішости, прн р. Кольн ; им-Бетъ 19,000 жпт., шерстяпыя п хлопчато-бумажныя Фабрикіі, корабельную верфь. Въ его окрестиостяхъ паходятся римскія древііости и производится зиачнтельная ловля уотрпцъ. ' , КОЛЮрЫ (астр.), два великіе круга, проходящіо чрозъ полюсъ.міра;тотъіізъ инхъ,когорый проходитъ чрезъ точки равііоденствія, пазваиъ равііодснст еиний полюръ, а тотъ, который проходптъ чрезъ точки солнцестоянія — солнцестоятельпый ісолюръ. ПОСЛ-ЕДНІІІ проходитъ и чрезъ полюсы эклиптііки, слвдовательно къ пеіі ііерпеіідіікулнрепъ. Прямое восхождспіе и долгота свізтилъ, находящихся па равііодепстиеііномъ колюріз, равиы пли нулю, плп 180°; во вре.мя жо пребывапія свізтилъ на солнцестоятелыюмъ колюр , долгота п прямое ихъ восхожденіе могутъ быть или 90° пли 270°. КоЛЯЗИНЪ, уЕздиый городъ Тверскон губ.; лежптъ на Волгъ, при усть р. Жабг.а, въ 180 вер. къ с.-в. отъ Твери, въ 702 вер. отъ С.-Пе-

Ком — Ком

—

I '

—

Ком — Ком

тербурга, иъ 333 иер. отъ Мобквы. Городъ оспованными на сі дуюіцпхъ урловіяхъ: 1). по.іучилъ сі;ое названіо огь Тронцко-Колмзии- Высота каждой построіікіі должиа быть такова, скаго імопастыря (с.м.) и осноианъ, нъ1776 г., чтобы выстріілы съиея пе вредплп людямъ впепзъ днухъ сіооодъ экопо.міічоскаго в домстка: реди лежаіцеіі ііостропкп, и чтобы пепріятель, Нико.іьскоіі н ІІодмонастырскоТі. Здпсь, ио пре- ов.іад-Бвъ какою-лпбо построіікою . пе имтзлъ мя са.мозванцеііъ, I'yccKie разиіі.иі Поляковъ. ііизмижііости оопаружіпъ вііутреііпостп смежТеперь ІІЪ Кшязин до 6,400 об. п. жпте.іеіі, поіі съ ною постройки, ещо имъ не заиятой 11 церг.иеіі, 11 Фабрикъ и заводовъ п около 2) Каждая построііка до.іжна обстрълпвать ВСБ 4,800 р. сср. сжегодпаго городскаго дохода. Ку- пупкты, входящіо йъ круіъ ея дізпствія. иочество торгуетъ х.ітзбо.мъ, сало.мъ, холстомъ, КомандорСКІе ОСТрОВа: лежатъ въвосточиомъ мас.юмъ н т. п., скуііаемы.мп въ Ннжеіород- океаіііз, къ в. отъ устья ртзки Ка.мчаткп. Важскоіі губ. п сосвдствоппыхъ зі стахъ; изъ за- нТііішіе изъ ннхъ: Бершіговъ п і\іі;дііый. По-, водоігь за.міічато.іыіы: ьрахмалыіыо пкожевен- с.гіздиііі получи.іъ пазваніе отъ найденноіі на ные. Ііолязижіпиуъздъ запи.маетъ простраи- пемъ .лі дпой руды. Ооа не обптаемы. ства 2,576 кв. вср., іізъ числа которы.хъ подъ Командоръ илп Капитанъ-кошандоръ, ФЛОТполп.ми 77,000 дос, подъ луга.мп 12,100 дес. и скііі чііпъ, бывшіп .между капптано.мъ nejiiiaro подъ лііса.-ми 164,000 дес. Жптслеіі до 99,000 рапга и коптръ-ад.мираломъ, равпым зианію об. п. На кв. версту приходится no 38 об. п.; брнгадира въ ііт.хоті;; но съ иачала царствона каждую душу муж. no.ia по 5 дос. Ыъстопо- вапія ПЫІГВІШІЯГО Государя, этотъ чіиіъ унпложсніо ])Овііое, у граніщъ Владимірскоіі губ. чтожеиъ, такъ-что тепсрыізъкапитаиовъ пер.м ста.мп болотпстое: почва гліишстагі п глііііи- ваіо ранга прялю проіізводять въ контръсто-посчапая, весь.ма посредствоііііаго плодиро- адмпралы. дія, такъ-что жптели вынуждены препііуіцсКомаровскіе, русскіе граФЫ. Фамплія Комаствеііпо заниматься ремесламп: въутзздъ весь- ровскихъ происходптъ \\лъ ИОЛЫІІІІ отъ древла міюго крахліалыіыхъ заводовъ; пзъ л сныхъ нпхъ благородііыхъ предковъ; потомокъ этого ыатеріяловъ дъ.іаютъ разиаіо рода вощи и рода Павелъ КомаровскіГі, оыБхалъ въ Россію строятъ барки. Жіітели заіінмаются лоцмап- около 1644 г. ЕвграФЪ едотовпчъ Комаровство.мъ п коиоводствомъ: сверхъ того, въ зна- скін, генералъ-адъютантъ (ііын г&ііералъ отъ чіполышмъ числіз, оніі расходятся по Россіи иифантерііі),19мая 1803 г. пожалоаапъ въграфддя занятія разныміі маотерствамп (преиму- ское Римской п.мперіп достоішство, и 18 іюия ществепно сапожпымъ). того же года ііріізііапъ въ псмъ Іімпираторомъ Команда. Такъ пазывается псболыиая часть А.ІЕКСЛНДРО.МЪ (Общ. Герб. VII—132). войска , посылаомая съ ОТДБ.ІЫІЫ.МЪ начальнпко.мъ. Ц'Б.іьогііравленія комапды различііа какъ въ .міірное, такъ u ііоепііоі' вре.мя. Въ пос.Підііемъ случаіі ко.маііды могутъ быть отряжае.мы: для запятія ьакого-ипбуді. пупкта, собранія отъ жіітелей съсстпыхъ іірпііасовъ, іізпмаиія съ іпіхъ подводъ и т. п. КомандОВаНІе. Ко.маіідоваіііомъ называюгъ прсвышепіо укріііі.іоіин падъ оі;ружающею мізстпостью, ІІЛІІ ііадъ Гірустворо.мъ(см.) расположенкой впередн построііыі. Вооаиъ первыіі опреди.шлъ настоящсо взаіілпшо комаыдиваніе укр плепііі. Ііродшествітпіікіі с і о , стараясь обозпсчпть крБпості. отъ эска.іады, даваліі кр-Бпостнымъ ограда.мъ 5о.іыііое ко.мапдоііапіи, таііъ • что высота ихъ доходііла до 24 и 30 фут. Посліідователіі оіо, же.іая іісііравигь недоотаткн бо.и.шаіо ко.маидоиапія, виалп пъ пемеігБе важиую ошибку, стараясв у.меііыііпть высоту оірадъ до 15 u 12 Фут. Вообщс трудпо опрсд .иіть посіояіпіую мСру комапдоваіия различиыхъ частей ьр-Бпостп, при частио.мъ иидоиз.мііііеііііі MUCTIIOCTII и обстоятельствъ. Однажожъ при это.мъ руководстиуются правііламп, Т. VI.

Еошаровъ (МатіПііі), и з в і с т е н ъ с.гіідующііміі,і!есьма важпы.ми въпсторпческомъотношеuili сочііііеіііями: 1) «Опіісапіе тринадцатп старипмыхъ свадебъ всліікпхъ россіііекпхъ князоГі іі государсчі» гді;, между прочпмь,оппсаны свадьбы: казаискаго п.пзііпаго царя Спмеона п са.мозваіща Грпиіки РазстіУіігп (1785 г.). 2) «Ста|)іінііі>ія іііісі.ма кпіаііскаго іімисратора къ русскому государю, ііікаііныя за 150 ЛБТЪ», 1787 г. Кошаръ (C.nlex, Cousin), ВСІІ.МЪ іі.ш-Бстное двукрылое иасБколше нзъ семсіісгва нпткоусыхъ; им-ііегь хобогокъ Д.ІІІННЫІІ , нптеобразііыіі,роіоііоіі,зак.іючагоіцііі въсебт>колючеесосальце, сосюящео пзъ шіти зубчатыхъ іцетпнокъ. Эти.міі и(ет4ііікадііі ко.мары прокалываюті. на rli.rii кожу н вііускаютъ въ ранііу ядовитукі жиді.осіь, ііроизводящую въ пей сіыьное раздражоиіе п 5о.іь. За.мъчеио, что кусаются толі.ко одні; са.мки. Ко.мары ііреіі.мущественііо .ІКР бятъ мБста ЛБСПЫЯ, темным, сырыя: ЗДТІСЬ, ПО вочера.мъ, опіі сооираются во .множествіз и издаютъ острыіі, непрінтііый для слуха пискъ. Опи кладутъ своп яіща на воду^.іъпдяяііхъ въ

Ком —Ком

—. 7t 6

вид .іодочки;ліічиішіикуколки ихъ такжежпвутъ въ вод . Въ ю.-в. Россіи, отъ Волги до Иртыша, многочпслснныя соленыя озера п хакіі пропзводятъ такую бездну ко.маровъ, что в.іагадпща личіпюкъ (Hiilsen derLarven) no береіа.мъііфкоторыхъозеръ,составляютъ з а к р а т і у въ пядепьширішою иоколо вершка толциибю. НзвСсіны многія породы і;омароиъ,.между прочимъ, въ АмерикЧ) — порода мустиковъ, укушеиіе которыхъ опасио. За.іі-Бчателыю, чго нізкоторые зовутъ ко.чаромъ и мошкару; напр. Фалькъ: C.ulex reptans, Лііііней — Culex Lanio, но Палласъ далъ ей шія Bibio sanguinarius. См.

Мошкара. Комзръ (Никита); шутъ царя ПЕГРА АЛЕКС ЕВИЧА, пользовавшійся его .мплостью. Во время стртзлецкаго бунта онъ спасъ сына бояріша МатвБсва, Андрея, который тріі дия усрывался вр дворцЯз. Комаръ, ОДІІВЪ его въ просто платьесвоего стремянпаіо конюха,п вышедшп съ нимъ пзъ дворца, с-Блъ на лошадь. а ЙІатвСеву ВОЛІІЛЪ іідтп ПОДЛІІ; такпмъ образомъ они вышли пзъ Крвліія и Бізлаіо города въ Смолеііскія ворота, прошлп мп.мо караульныхъ стрильцовъ. достиглы до до.ма священника церкви СошоствіяСвятаго Духа, Матвіія Тимо еева, гцъ Ко.иаръ п передалъ іМатвъева свое.му родственниЕу, стремянпому конюхуКирилІз Суворову, съ с т р о п ш ъ наказомъ царицы Наталін Кмрнлловны.

—

Ком — Ком

К0М8ДІЯ, сцеііііческоепредстапленіе,которое. въ протпвоположпость важпой дра.міз, развиваетъ ко.мііческо-эстетическія іідеи, и въ которомъ >ВІІДІИІЫК контрастъ обыкновенпаго съ странііымъ, у.ма съ очеіііідпою глупостью, возбуждаетъ СМІІХЪ. Восходи съ шізшеіі ступени Фарса и пародіп, оно подпіімается до обыкііовошіон комедіп , до піесы-іііітрпги, до элегііческо-ко.мііческихъ и юдюріістпческИхъ драмъ, идаже переходптъ иъ дpa.^•ly.Ko.мoдlЯoбpaзoвaлacь у Грековъ пзъ веседыхъ и нас.м-вшЛПІІЫХЪ хоровъ, пізтыхъ па праздппиахъ Діописа плпВакха; пачало ея ііртііісываетсяЭпихар.му (оОО—472 г. до Р. X.). Мы пм е.мъ достовърпыя пзвистія объ однихъ только аттпческпхъ ко.медіяхъ. Древпяя аттмческая комедія отличалась безграііпчііот волыюстью, шутками, пас.мТішка.міі падъ ирчвамп, событіями, лпцп.ми. Она процц-Етала во вредія поліітнчоскоіі самостоятелвностп п гражданской свобо,ды А пнянъ. Веліікііі художникъ этой ко.медіп—АрпстоФанъ. Съ ограіііічопіе.мъ поліітііческой свободы ооразовалась сродняя аттическая ко.медія. которая могла пападать на поліітику только подъ вы.мьиилелііыміі п.мепа.мп, характерами и масііами, п прішуждепа была вовсе отказатьсм отъ ліічпоГі сатпры. Новаяаттическая ко. іедія почерпала содержаиіе исклгочительно пзъ частіюГі жіізни; въ н іі ие было хора, который уже ІІ въ срсдпей комедіи потерялъ свое зпаченіе.

Кош ъ (Combe) илп Кумъ. 1) Charles, археологъ іі нумиз.матъ; род. въ ЛоидоігЕ 1743 г.; Кошендаитъ. Сіавныя его обязаііностіі,какъ учился Фармаціи у отца, бывшаіо аптекаремъ; началыіпка гаріііізоііа,р;ісгіоложеіінаго въ ^р получилъ аптекарское звапіе въ Шотландіи пости или горо,іТ>, въ міфмое вре.мя заключаи пото.мъ былъ врачомъ въ Лондон . Онъ из- ются: 1) въ надзоріз за точпымъ исполііешеліъ давалъ ну.мизматическія сочинепія и катадоги обязапностей гаріііізоіпіоіі с.іужбы; 2) въ наГорація. Ум. в ъ 1 8 1 7 г. —2) George, славный блюдені» за сохранепіе.мъ установленпоіі ФорФренологъ; род. въ ЭдинбургТі 1788 г.; еще въ мы одежды въ воііскахъ; 3) въ пов рк-Б па1818 г. писалъ оФренологіп, служа по судебно- спортовъ п видовъ лицъ, прибыпающихъ в ъ му вЪдо.иству, и привелъ ^ренологію въ систе- городъ іі отътізжаюіцмхъ изъпего, п въ пе.медму (2 т., 1824 года); учреднлъ въ Эдинбурги, іепноГі рысылкт; военныхъ чпновтіковъ, безт^ 1820 г. Френологпческое общество и распро- права прожіівающихъ нъ город н 4) въ надстранядъ свои .мігыііл посредствомъ публич- зорі; за арестанта,\ііі,состоящнми в ъ е і о втздтзныхъ чтеній въ Апгліи, А.черик (1838) и Гер- ніи. Ооязаіііюсти ко.меидантовъ въ воепное маніи (1837, 1842, 1843), особенно въГейдель- вре.мя гораздо обшири е, пото.му-что комеиберг . Важп йшія его сочинеиія : «0 народ- дантамъ вниреііы вс распоряженія пасаномъ воспитаніи», 1832; сЧелов къ въ отно- телыю оборопы крізпостн н содержапія иъ шеніп къ вн шнему міру», 1828; «Зам чаиія должно.мъ повііновсііііі городскихъобывателей. объ Амеріік:Б> (3 т., 1841). — 3) Andrew, братъ Комендонп(С.опш^ош),кардііналъііпапскіи предъидущаго, врачъ н медицинскій пнса- легатъ; былъ два раза поеьиаемъ римскіімъ. тель: род. въ1797 г.; былъ прежде лепбъ-.меди- дворомъ въ Полыпу, для прокращенія разнокомъ бельгійскаго короля. Изъ его сочипенііі віірія^аспространившагося между Поляка.ми: замізчательны: «Основапія ФИЗІОЛОІІН ВЪ при- сперва въ 15G3 г. папою Иіемъ IV, къ королю. миіеіііи къ сохраиенію здоровья»; «Физіологія Августу-Яге.іло, пото.мъ въ 1572 г. папою Піпищеваранія»; «0- ФіізіологичесЕоліъ и мо- е.мъ V. рально.чъ воспитаніи дитей». Коменіусъ (Joliann Amos Comenius), соб-

Ком — Ком — 7 J7 — Ком - Ком ствеино Ломенсісій (Komensky), за.м-Бчатедь- сравпитслыю съ прочп.ми зиізздадш оольшая пый преооразовате.іь школъ въ Германіп; род. свізтовая масса, болііе илп .мен е блестяіцая, 1592 г. пъ ІІораніп; учіілСя въ ГерГіорпіі; на- круглая, ио имкогда опредіілитольно не огразиачепъ иъ 1614 году ректоромъ п пасторо.мъ тічеііпая и называе.мая головоіо или волоса.ми сперва въ Прерау, пото.мъ въ Фу.іыіект;, гдъ въ І;ОЛІСТІ>І. Оиа является ппогда въ
Ком — Еом

— 7 8

с к н х ъ ; 11 поту сіоропу Дуііая—трапсдануоіаиски. ъ ; 10 цистибіісканскихъ — no сю стороііу Гиссы; 12траіісти5мсі;піісі;пхъ — по ту сторону Тііссы. Слаііонія, Иепгерскап Кроацін и Траисіиьпаііія такжо раздиінются иа комитаты; нериая на 3, вторая также иа 3, пос.іилчяя на 10. По-ифм.вцки ко.ііптаты назыпаются «Gespanscliaft», jio-neiirepciiii «Varmegye».

Комитетъ, Высочайше з^чрешденнын 13 автуста 1814г. Императоръ А.ІЕІ;СЛНДРЪІ,І!0 ІІЗЪЯвлеиіе споеіі призиато.іыюстіі къ геройскимъ подвпгамъ, службіі п трудамъ храбраго русскаго ііошістпа, приказомъ по ар.мііі 18 августа 1814 года, черезі. годъ пос.п; зііаліеіпггоГі Еульмской битвы іі ЕІЬ мамяті, ея, учредилъ сущестпующііі поиынь особыіі комитетъ пзъ состояишпхъ прп Его Велпчестиіз геиералъ-адъютаптовъ, д.ія в.спо.моиіестповаиін пзувъчеп«ымъ ііеіі.муіціиП' іоііера.іа.мъ,штабъіі оберъофіщера.мъ и і і п ж і т м ъ чина.мъ, такл;о и для сыдачіі особыхъ iieiiciii вдовамъ уо(пыхъ пли у.мершихъ огь pain, воішсміхъ чпмовъ. Кошитетъ ГГ. шинистровъ. И.мпсраторъ А.ІЕхслидръ учредплъ въ .1803 г. осооеішыіі коМІІТСТЪ изъ одяихъ міінистроиъ, для разсуждеиія о д лахъ обыкпонеііііыхъ по мптістерско.му устройству (Собраи. Заісоп. JM 20400, <ст. XV). По случаю отбытія Госудлря ЙМПЕРАТОРА, это.му ко.ммтету пеодііократііо прікііоялась обшіірпан власті.. Въ паотоящес вродія, ІІОМИТОТЪ гг. йіииііотровъ ссть государствепноо устаповлоіііе, въ кото|іо.мъ,разс.матрііваются исБ предмсты уирав.ичіія въ г.іавиыхъ отношеніяхъ къ. иорядку псполнитолі>ио.му, восходящіе къ Высочаншему разртзшенію (Св. Зак. 1842. т. •!,, учр. ко.м. мин. ст. 1^11 — 14; учрежд. минпст., ст.209,212.). Его составляютъ, подъ предс дате.іьстііо.мъ лпца , особеіиіо д.ія этого ііазначаемаго )'ОСУДЛРЕМЪ IIMIIEPATOРОМЪ, предсБдате.іи департа.мептовъ государствеііиаго сов та, міиіистры, главііоуправ.іяіощіс: разиы.міі отдіиыіы.мп частялп, іірііпадлежащнмн къ обще.му 'мііііпстерско.му устрой« ству u пачальншіъ ілавиаго морскаго штаба Ііго ИМПКРЛТОРСКЛГО ВЕЛІІЧЕСТВЛ. НО ЧПІІЫ, НС-

—

Ком — Ком

продсЕдатель пм етъ праио иазиачать чрезвычаііпое засіздапіе. Ко.мпіету .мііітстровъ подлежатъ два рода д-влъ: а) текущія д-Б.іа no вс .мъ чаотямъ мішистцрскаго.управденія; Ь) дила , огойеііио иц реннц.Я его разсмотрізпію. — Пзъ периыхъ представляются миііпстралмі въ коміітетъ ; 1) дііла, по которыліъ пужио обіцсе собраиіе пли содізпствіе разііыхъ.мпіііістеротиъ;2)ди!а. въразръціеаііі п иепо.іііеііііі крторыхъ .мтіпстръ встріічаетъ сомііБігіе; 3) ді;ла, разрвши(ііе иогорыхъ превышаетъ предиіъ рласти, ввгіропііоГі вособеиіюстіі каждо.му миииотру п требуеть Высочаіішаго разріішоііія. Brojibni сугь: 1) сжегодпые іісеподдаііпіііиіііо отчеты мііпіістровъ; 2) діз.іа, отцосяп(і)іся до общаго спокоііствіл 11 безопасіюстп, до народнаго продоиольствія, I! no всяко.му чрезііычаімюму проіісшоствію; 3) уставъ всякоіі ко.мпаіііи па акціяхъ, пспрашивающеіі просто дозволепія ііа учреждепіе, а ие особыхъ прішш.іеі in; 4) предсхавд нія мііипстровъ о паірадахъ; 5) о ііазііачопіп пеіісііі іі едініоіі()е.\іеііііыхъ посоиііі, когдаэто превьшіаетъ в.іасть .міііиістроиъ; б) выговоры граждапскіціъ [уоернаторамъ п гуоерпскіімъ іірав.іепія.мъ, no предстаіионін.мъ міиііістровъ іі оііредіілеіііямъ сопата: 7) дила о раско.іьніікахъ іі вііроогступпіікахъ; 8) дъ.іа о снятіи зпаковъ отлпчія, жа.іоваііпыхі. каФтаіювъ п ледалаіі, съ лпцъ псдворяпскаго сосіояиія.; 9) запискіі Фііііляіід(;і;аго геііора.іъ-гуоирпатора по дізла.мъ въ близкоГі свнзи съ управлепінмп іі.мпсріп. Дізла вяосятся въ коміпстъ то.іы.о no предстанлеііія.мъ отъ мппистерстііъ п главпыхъ управлепііі плп no осооеііпымъ ВысоЦаіішпмъ ІІОВЦД-БІІІН.МЪ. Заключспіо ко.мпгега прцііодптсіі пъ ІІСІІОЛІІОПІІ; іолькопо Высочапшо.мъ разслотр-виііі іі утвсрждопііі. 'іізъ этого псклю-' чаются: 1) положепіе о прііиятіп ьъ СІІБД-ВИІЮ і;акііхъ-ліібо дчііцсепііі; 2} идіиіогласпыя положенія ммптота міиіпстровъ no д-в.іамъ о расг(олыіііі;ахъ, п о совраи(сміііыхъ пзъ правоелавія въдруііц псповБдапін, псіі.іючая случаевъ, no осооеііпоіі важпосіи заслужііііаіоіцпхъ Высочаіішаго благоуо.мотр^ипія; 3) едппогласііым ПО.ІОЖСІІІЯ о ііазііачепіп ііепсіп п едііііовро.меппыхъ nocooii'i по обіце.му уставу о ішхъ. Комнтотъ самъ по собъ lie И.МІІОТЪ шікакоп цсііолііптелыіоіі властп, no прііводеиіе въ ДІІІІствіе свопхъ ііоложеііім предостаіияетъ ти.мъ же миаиотрамь, огъ которыхъ дііда П|)едстав.іеиы, іілп къ віідо.мстпу ьоторыхъ они, no роду свое.му, прпнадлежатъ.

прав.іаюіціе этн диджіюстіі за отсутствіе.мъ илн болъзпію иастонщихъ, ие пріісутствуютъ безъособеппаіоВысочаіішаго нове.іънія. Кроитз э т и х ъ лпцъ ііазиачаются и постороііпін, no услотрг.пію ГОСУДЛРЯ П.МІІЕРЛТ.ОРЛ. Въ случав иадооиасти комигегъ можетъ прпзывать всяі;аго иачалышг.а иакого-.шбомъста дляобъяоие«ія плп д.ія общаіо сь пиліъ сужденія. Засвдаиія колитета бываютъ: зммоіо 2 раза; л-БКошиціи (Comilia), ііуоліічпын соорапія рп.мтомъ 1 разъ в'ь ИСДТІЛІО; въ д-Блахъ высшеіі скаг.р парода, иа которыхъ і)азсуждалп овстзхъ ііажиосхи, илп ис тсрпяіцііхъ отлагатолі.ства, важпыхъ госудаі)сгвеііііыхъ дтзігхъ, і;а:,ъ-то:

'

Ком — Ком — 7 о пыоор саііор.ипкоііъ, о постаиоіі.іеіііи ' закоповъ, о ІІОЙПІ; и МарЪ и шюгла о государствепныхъ преступипкахъ. По разиы.мъ разд-Б.іепіямъ ри.мскаго иарода, кимиціп бы.іи: а) соорапім по куріямъ (Comilia снгіа(а),г,оторыхъ учреавлеініе прііпйсыоается ище Рому.іу; Ь) соорапія no цеитуріямъ (Comilia centuriata), гд'В народъ гірдавадъ ro.ioca no классамъ, согласно разд денію Сервія Ту.ілін; с) собранія ііа[іода по .м-Естпы.мъ трпоамъ (с.м.) (Comilia tribula). Периые два род» ко.миціГі треоова.іп дозпо.іенія сепата и пс мог.іп отхрьшаться безъ аусппцій (сіі.). Ко.мпцііі no трибаліъ сокерша.пісь бёзъ э.тпхъ усіовіГі. КоіИИческІй.КомпческІй родъ принад.іежптъ, во-первыхъ, къ драматическому п[)едстап.іепію с. Ешиаго, [і гіротіііюпо.іоа;еііъ представленію важпаго и.ш трагпческаго. Назваіііо его взято съ того, что въ комедіп находптся самос обішірпое поііріпцо комцческаго представ.іепія. дпакожъ опъ простмравтся п на всТз прочія Формы поэзіп. Поэтическое представлепіесмпшнаго, оп[)аіцаясьпа ежедиевное іі пошлое, подражаетъ ему не съ одпою только цилью возоуждать с.мізхъ, а художественно іізображаетъогранмчеііііуюдтзятельность человтзка подъ Фор.мою остроумпаго п замысловатаго. Выражаясі, въ характерііческпхъ Фор.махъ, оио должио быть веселого забавою у.ма, которып, помоіцію свооодпоіі Фаатазіи, иіісходитъ до пизшмхъ ооластеп человізческаго Mipa, чтобы подъ ЛІІЧІІПОЮ простоты и шуткн дразпііть глупцовъ п пробуждать благородпое самосозианіе въ здравыхъ душахъ. Ойо кажется разнузданнымъ, но въ са.момъ себв заключаегъ Mtpy благородпаіо п нравственнаго, и хотя, ііовпдпмому, противоположпо прокрасному и не подчіінепо иикакоіі Форми, которая въ прекрасномъ является пдеаломъ , ио создаетъ свои собствопиыя Фор.мы; только тутъ ндеалъ бываотъ обратнып ІІ Формы е.му сооти-стствеііиы. Вмдъ комическаіо есть шутовское (burlesque). Коммерцъ-ЕОЛЛегІЯ. Въ 1717 г. учреждена і;о.м.мерцъ-і;оллсч'ія для завіздыванія встз.ми дтзлами, относяіціімпея къ торговлт;. Потомъ въ ея в домство быліі пороведены тіостраііпыв купцы (1720 г.) и в.мтіііеііо еГі въ обязаііиость отыскішать иовые псточпики тосударствепііоііпріібылпбезъ отягоіцепія парода (1723 г.). Въ 1727 г. хот-Бли-было, упичтожпвъ .маііуФактуръ-коллегію, передать ея д-Бла въ ко.ммерцъколлёгін), но одпако, пайдя, что имътутъ «оыть . no прііліічііо», отнесли пхъ въ в до.мство сеиата. Въ это.мъ же г. учреждопа прп коллсгіи коммцсія о ко.м.мерціи, отчего много умеііьши-

9 — Ком —Ком ласііважыосгіі коллегіи: гютому-чтовъоя видонств ооталось только упраиленіе дълами торровли іі купцамп. Тогда же, гіри уііпчтоженін главнаго .магистрата, передамы ей д'Ела объ ііііостранпыхъ купцахъ; ио въ агБдуюідемъ, "1728 году, разбпрательство .можду купцаміі русскими п ііііострапиыміі поручсио ратушіі съ право.мъ апплляцін въ коллегію, чтб впрочемъ спова пЗм нёЕіо въ 1731 году. Н-ЕСКОЛЬКО разъ были перодаваомы ко.мморцъ-кодлсгіи и вповь отпимаемы гориыя дтзла. Въ 179(5 г. коллеіія, какъ лишняя по учреждеиіи казеппыхъ палатъ, была уппчтожеиа, no тотчасъ по восшестпіп иа престолъ И.мператора Плилл, возстановдеііа, и въ 1797 г. въ ея в до.мство порсг дапы таможеппыя дсла н Д'Бла а.мершіанскоіі торговой Еомпапіи. Ирп учрежденіи министерствъ, ко.м.мерцъ-;;оллеіія ііодчииеііа мішистсрству ком.мерціи. Въ 1810 г. ей, до окопчателыіаго преобразоваііі.ч комморческоіі части, велізііо состоять въ управлепіи минпстра ФІІііаисовъ, сносясь по пред.метамъ внутренпеГі торіоили съ .мііппстерство.мъ вііутреиііііхъ' дізлъ; пакопоцъ въ 1811 г. она уііпчтожеііа и пеоконченпыя еюдт;ла передапы во вре.меиііоГідепарталеіітъ.закрытыГі въ 1823г.(с.м.Торг0ВЛЯ). Коммиссаріатскій департаиентъ военнаг» МННИСтерства; составлястъ' одпо изъ хозяйствеиныхъ умравлспіп воониаго мііііпстерства; обязапііость его состонтъ въ спаоженііі вс хъ военио-сухопутныхъ силъ и.мперіи ,деііежпы.мъ дово.іьстиіе.мъ отъ казны, вещами амунпчііымп и іоспііталыіы.ми, равпо ка;;ъ іі въ устройствъ воеііиаго закоиодатсльства no зтп.мъ предмета.мъ. Оиъуправляется іеііералъкригсъ-ко5імііссаро.мъ воспііаіо .міііінстерства, которып В.МТІСТТ. съ гБ.мъ ссть іі дпректоръ, п подчішеіиіымн ему дву.мя вице - директі>ра.ми. Департамептъ раздЪляется на 6 огдііленійі 1-е отдізлеиіо иЛ етъ пред.мето.мъ заготовленіе всъхъ вещеп и матеріяловъ, потрсбт пыхъ для довольствія воііскъ, и занилается п» д-Бла.>іъ казсііпыхъ фабрикъ; 2-е отд лёиге запимается д лаяи no cospaneniro вещей, довольствію пхъ, и пов-Брк-Е. ВС-БХЪ треоованііі въ воііскахъ; 3-е отд-Блеиіе разсматрнваетъ дълз по перевозк'Б вещем, по подряду Фсльдъеіерскихъ и куръерскихъ лошадоіі, и no разпымъ взыскаііітімъ;4-о отдБлепіе по устроііствупсодержапію госіпггалеіі; 5-о отд^лепіо заііп.мается бухгалтеріею; a б-о отдЪлепіо завіздыпаетъ коптролыюга часіыо. Свсрхъ того къ составу департа.мопта прііпадлсжатъ: общес прпсутствіе, каіщелярія п архивъ. Коммиссаріатъ. Подъ этимъ словомъ разумвютъ все ко.м.мпсеаріатское управлепіе,иахо-

Ком — Ком — 'і )0 — Ком — Ком дящееся въ ііепосредствонномъ ВІЗДІІІІІІІ гене- смотрізнію комімііссіп, могутъ быть: 1) иа пера.іъ-крнгсъ-ком.мііссара воепнаго мііпистер- прави.іыіыя р шенія дъ.іъ высшпми судебвыства. Въ составъ коммиссаріата входнтъ вс мп м-Ьстаміі ; 2) па ііеправіілыюе д Гіствіс и чины этого въдомства; ооязампостГ) его состо- распоряженіе высшихъ судеопыхъ и правнитъ въ сііабжеііін вопскъ отъ казиы вс ми тельственпыхъ лтзстъ. ІІрошепія то же моііредмстаміікоммисаріатскаіо довольотвія (с.м.). гуп> быть двухъ родоиъ: 1) какихълибо иаВсе ко.ммиссаріатскос управ.іепіе воеіпіаго мн- градъ п мплостой; представ.шпіо прооктовъ.— нистерства раздіі.іяется па внутрепие п по- Вст. бу.магп вступаютъ то.іько черезъ статсъдевое. Вііутропііое управлеиіе состоптъ изъ секретаря; всвже, паппсанныя на п.мя коммисБоммпссаріатокаго деиарта.мепта и коммиссарі- сіи,возвращаются ІІ.ИІ,ССЛІІ пеИЗВВСТРІО м-Бсто атскихъ KO.vijiiiccii'i (см.), а полевое находится жптельства подавшаго, остаются безъ дізйпри ар.шп п корпусахъ и входптъ въ составъ ствія (с.м. Шалобы, Прошенія на Высочайшее іінтопдапства арміи. По.іевое ком.миссаріатсі.ое ИШЯ). Кбммисія, получпвъ жалобу илн прошеуправ.іеніе подчііііепо полово.му гонср.-кригсъ- піе. п іірііпявъ ее къ своему разсмотр пію, пого.м.мпссару и состопть изъ сго і;аіщеляріи и становляетъ, заслужпваётъ лп оно уважонія, п ілавиоіі ііолеііоіі комМиссаріатсЕоГі ІІО.ММІІССІІІ. осли заслужпваетъ, то въ чемъ должію состоКомаииссія погашеіі ія государственныкъ дол- ять удовлетвореіие, и такія ръшеііія предГОВЪ. Въ 1810 г. учреждена особая ко.м.мпссія стаіинютъ па Высочаіішес б.іагоус.мотрізіііе. для погашопія сплыю увеліічившііхся іосудар- О жалобахъ и прошепіяхъ-, пе зас.іужішаіощпхъ ствоііпыхъ долговъ (с.м. Долгъ РоссІП). Опа въ цщшанія пли под.іежаіцпхъ отказу, положенія иаетоящее вре.мя, состоитъ въ віздіиіііі миніі- ком.миссіи ІІ|)ІІВОДЯТСН пъіісполііеіііебезъдонестерства ФииаПсоііъ, подъ паблюдопіемъ сов - сенія 1'ОСУДЛРЮ ИМПЕРЛТОРУ, іфо.мі; разсматта государствепиыхі, кродитныхъ устаноиле- ривайіыхъ по особеііны.ііъ Высочаіішпмъ noній. Ее составляютъ; правлепіе п трп отдіілепія. ве.пзпіямъ, и кромі; осооениыхъ с.іучаевъ по Первое состоитт. изъ упраішіюіцагоп диреі.то- усмотр-Бпііо коммиеііі. Допосы же п.ііі переда^ ровъ, распоряжается встз.мп операція.мм, входя- ются г.іавпому пачальству того мізста иліі лнІЦП.МІІ въируіъ дийствія ЕО.М.МНССІІІ, п падзпра- ца,котораіооііііЕасаются, іі.ііі препровождаются въ III отдізлепіе сооствеііпоГі Его ВЕЛПЧЕч етъзаотдБлеіііяміі. Предметы перваго отдізлеыія суть: 1) составлепіе п содержаніе частныхъ ствл канцс.імріи. книгъ no срочны.мъ и безсрочпы.мъ долгамъ; Коммодоръ (Commodore). Таьъ въ Англіи и 2) трапсФертъ п другія подобныя тому опе- въ С верпоіі Амерііки пазыиается капптапъ раціп; 3) расііоряжонія no платожа.мъ: про- кораоля, который пача.іьствуетъ какою-нпбудь цептовъ по доліамъ ВНІІШІІІІМЪ , срочнымъ эскадрою, ііезавіісіі. ю отъ пысшаго ко.мандпра. внутренпимъ и платсжі) пепрерывпаго дохода Комлірдррскими суда.ми иаэываются въ купеno бсзсрочпымъ доліамъ: Второе отд леіііе ческо. іъ ФЛОТ г.іавпое судно и то , і;оторос заіш.мается: 1) платеже.ліъ каппталовъ no конішііруетъ прочія суда. вс-вмъ срочпымъ вііутреііни.мъ доліамъ и по Коммодъ Антонинъ (С. Aelius Aurelius Comвиіяшшмъ за&мамъ; 2) выкупъ капитала всвхь modus), римскій ймператоръ сыпъ Марка-Авбезсрочныхъ долговъ ; 3) ведепіе кппгъ no релія Аіггоппііа п Фаустппы; род. въ 161 г. встзмъ этимъ предмотамъ. Третье отдиіоіііе по Р. X.; въ 180 г. ііас.Підова.іъ отцу, и прппришімаетъ.хранигі. и выдаетъ сум.мы. ГІрав- бывъ въ Римъ по заі.лючепіп лпра съ Mapленіе распоряжается всізміг операціями ко.м- команпамп н Квада.мп, сдізла.іся вторы.мъ Но.чііссіп, направляя ихъ і;ъ главиоп ц-илп—кь ропо.мъ no жсетокостп п сластоліобію. Снасоблюдепію и гіоддержапію государствоппаіо ча.іа государствомъ упран.іялъ Переіпиісъ, кокредпта. тораго опъ отдалъ па жертпу ііеііавпстм воііКоммпссія прошепій. Въ 1810 г. при образо- ска, пото.мъ Клеаидръ, ііохораго онъ былъ вапіи государственнаго еов та , учреждепа ііріиіуждеііъ предать яростм черни. Чтобы окдлімиссіяпрошеній, подъ предсидатольстпо.мъ правдать прозиаиіе Герку.іеса, бпъ хбдплъ въ одііоіоіізъчлопоіпэсовізта (Coop. Зак ЛЗ 24064 лі.вііиой Шіуріз іі дрался на гладіаторской ар 80, 88. 92 и 03). Въ пастоящее время го.м- н . Когда оиъ возпалгпріілся умортвмть одму мпссія есть м сто д.ія разсмотр піп жалобъ и изъ спопхъ любовпицъ и преторіапскаго префекта, тогдаого самого отравіі.пі, no такъ какъ ІірОШОПІГі, ІІ|)1!НОС11ЛІЫХЪ Е г о ІІ.МПЕРЛТОРСКО.МУ ВЕ.ІИЧЕСТВУ. При принятіп ихъ иаходигся осо ядъ д йствовалъ въ псііъ медлсіиіо, то Ко.м бып статсъ-секретарь. Ком.миссія состонтъ вь модъ былъ у.мерщвленъ въ 192 г. ііепосредствеішомъ видізнііі Его ІІ.МПЕРЛТОРКоміпунпзмъ, полптпческоеученіе въ западсклго ВЕЛИЧЕСТВЛ. Л-іа.юбы, под.іежащія раз- поГі Еиропи, особсиііо во Фрапцііі, прііііцмаю-

Кош — Кош

— rt 1

щее за основаніе общественіюіі жпзнп ръшптв.іьное уравиеиіе ПСІІХЪ члепоііъ оощсства, требующее оощаго пользованін имущество.мъ и уничтоженія всякоіі личпоіі собственпостіі и исключительнаго владвнія, даже брака , какъ псключіітелыіагб владізііія .мужчппы женщииою п обратпо. Проіісхчждепіе этого ученія* отпосіітся ко вре.мен^мъ Фраицузсііоіі реполюціп. Гіо падеиіи I'ooeciiiejia, въ 1794 году, Гракхъ БабёФЪ, еще съ 1791 года отличавшійся ІІЫЛКІІ.МИ краііностями, соедіініілъ остатки террористовъ (с.м.) въ тайное общество, которое вскор-с пашло собтз оргапъ въ журпалт» «Tribun du peuple», пмТівліе.мъ мвогочііслеішыхъ чіітателеп. Учеяіо «бабувистовъ» было самое сумасбродіюе. Они хот ли все уравнять, уніічгожить исякоо различіе людин по пмуіцесгпу, заслуга.мъ, позпаніямъ и дарованін.мъ. Едпиственнымъ заиятіемъ человъка должио было, no ихъ .МІГБПІЮ, быть сельскоехозяГіство u ііеобходимыя-ремесма. Восооепностп опи требовали уіііптожепія большмхъ городовъ, иазывая пхъ пріюта.ми іізвращешіаго человвческаго быта. Подобио владтзнію. воспитаніе должно было, no ихъ .міпліію, быть «оощимъ»; ііредметамп учонія для человБка полагалпсь: чтепіе, ппсьмо, счетъ, исторія п закопы рвспублпкп, отчастп ея гсографія п «стественпыя припзвсдсчіія. Гіраіілепіе, паука, нскусства, реліиія не должны былп существовать, пото.му что совершенпое равенство и общпость ПМІІІІІЙ п допускалп р-Бшптолыю никакпхъ преп.муіцествъ рода одного лица передъ друіимъ. Чтобы достигнуть этого всеобщаго уровня или, точнтзе, повізжества, должно было ввестп сгрожаіішую ценсуру, которая бы паблюдала за тШъ, чтобы въ печати пе упо.мпналось mi о чемъ высшомъ. Обще•ствоБабёФа ііашлооебі; многочпсленныхъпрпвержепцевъ изъ плебеевъ, какъ вдругъ глав«ые члопы его былн захвачепы дпректоріею. БабйФЪ и Дарте былп казчепы, прочіе частыо сосланы,частыо разсвялпсь, п вскоріз всебыло забыто. Между - ТІІ.МЪ двпжепіе, сообщеіпіое Фраіщузскою револіоціею европепскому обществу , встрТітііло ссбтз скорве сопротпвленіс, ч'Блъ МІІСТО въ хартіп, Korojiyio Фрапція получила въ 1814 г., и теоріп обіцествеяныхъ улучuieniii мііогочмслчніі е и сплыіБе прежияго забушевали во Фраіщіи, отражаясь болие плп МСНІІО на ооталыю.мъ запад-Б, даже па Англім, гдъ сБ.мя разрушепія заключалось въ псточііпк-Бгосударствеііпойсплы—въпромыпілеипостп и слфдователыю вь положоіпп рабочпхъ классовъ. Пореворотъ, послъдоваіішіГі во Фраіщіи въ 1830 г., устраіпівъ гірежнія злоупотребле-

—

Кога—Ком

нія, сосредоточплъ всБ недостатии прежняго общества въ Фіпіансовой арпстократіи, которая no са.мо.му свое.му свойству была тяжеле в несносніів прежнеіі, родовоп. Такимъ образОіМЪ ІЮЛЬСЕЭЯ революція въ свонхъ послъдствіяхъ встр-Бтпла себ^Б оппозпцію, еслп не опасную, то пылкую, проявпвшуюся неоднократпымн возетавіямв п тапны.мп обществамп, 1830—1837 годовъ. Тутъ является ученіе «коммушіз.ма». ЕЭКЪ сл дствіе сознанія республііканск.партіі!, что ііастояіцііі врагъ ея, воФраиціи, немонархія, а «влад-Вніе». По удалепіп старшей лпніи Бурбоповъ, въ Парпжъ г.озвратплся одинъ изъ членовъ общества БабёФа, Лішель-Анджело Буонароттн, бывшіп нъкоіда членомъ конвента отъ Корспки; онъ началъ тамъ распространять правпла , которымъ оетавался візреиъ п предапъ до моаомапіп. Посл-Б иеудачпыхъ возстаніГі республпканцевъ «бабувпзмъ», пропов-Бданпый BydH'apoTTii, и требовавшііі полпаго перрсозданія оощества,нашелъ многочііслеипыхъ ііривержеіщевъ. Состаішлось тайнов обіцество «Sociele des saisons», і;отораіо главадіи были Ад. Бланкп, Барбъ и Берпаръ. Оно произвело возмущеніе 12 мая 1839 г., вскор-Б, впрочемъ, усліирепное, и вызвало въ 1840 г. преступное поЕушепіе Фана тика Дарма на жпзнь короля (см. ЕошмуппСТЫ). Нельзя не согласпться, что настоящее европепское общество п.мііетъ много темпыхъ сторонъ, что однъогочастіісовершенствуются на счетъ другпхъ, прнто.мъ пельзя такжс пе призпать въ такоіі судьб-Б общаго закона порядка вещеп н исторіп. Какъ всякая ложь, ученіеком.мунистовъ въ самомъ себізносіітъ зародыіиъ разрушепія п стбитъ только см-вло и послт.дователыю проиестп его 'осповную мысль до окончателыіыхъ п полпыхъ выводовъ, чтобы увіідвть, что его значеніе чисто отрицателыю , п что послт; разруиіепін всего существуюпіаго, ко.м.муіпізмъ не иозиаградпгь уііпчтожеппаго НІГІ-Б.МЪ пе толы.о лучшпмъ, но и раііііоцііішымъ.При іідеяхъко.мліунпзліа.исторія ыіра безполезпа, н лучшее общество — общество дпкнхъ западпаго берега Афрпкп.

Коммуникація, Коммуникаціонныя линіп. іілп СООбщенІЯ.Такъ вообще иазыв. пути,соедиішюіціе стратегііческіепункты(СіМ.). Собствеино жекоммуніікаціотіыміі лииіямп п.мепуются путп, соедипяющіе различные пупкты основапія д-вііствій (CM.) съ м стаміі расположепія войскъ. Этп ЛІІІІІИ тогда только выгодііы,когда OIIU удобпы для двпженія войскъ п обозовъ, и легко могутъ быть прпкрыты отъ пепріятеля. Весь.ма полезно также, еслп чпсло коммунпкаціонпыхъ линиіліедущпхъ отъ пашего основа-

Еош — Ком

— 7 і

пія дБііствіи къ м стаііъ распо.юженш воискъ, превышаотъ ччсло непріятеіьскнхъ сообщеній, пото.му-что въ такомъ случа мы буде.мъ пмъть ііолізе своооды иъ дпчжепіяхъ и бо.іьше воз.можпостп дъііствоиать иа сооощенія протппшіка. КоММуНИСТЫ, ФіілосоФСКО-по.іігпіческая партія въ западпоіі Европи,'преііліуществечпо во Фраііціи и Швепцаріи, язва общества ноц-ізйшаго иро.мепп, С.ІІІДСТВІЯ разноіласія степеии образованія съ иастоящпмъ обществепны.мъ устроиство.мъ ( 0 значеиіи й происхожденіи партіи см. Коммунизмъ). Въ новіііішее время явм.пісі. трп партіи колмуііистовъ: крайнюю .ізвую стороиу представляютъ, такъ - называе.мыо: «Travailleurs egalitaires», которые со ВСБ.МЧ жалкіі.міі недостатками и порока.мп своего учеиія, по.с.ііздователыгііе вс х прочихъ. НЪСКОЛЬЕО ум-Вретпзв и х ъ , «реФор.мисты». ВажиізПшая по чпслу партія, это «пкарійскіе коммутіпсты». Основателемъ пхъ былъ республпкаыецъ Каое (Cabet), авторъ книпі «Voyage en Ісагіе», 1819 t,, содержащей въ себ учепіе партіи. РеФормпсты живуть разсинппо, ІІі;арііщы іі «Travjulleurs egalitaires», сообразно съ Французскими закопа.ми , пм ютъ вечерпія сборпіца по 20 челов-Бкъ. 12 мая 1839 г. Парижъ вид лъ первое возстаніе ком. іунистовъ, которое легко было усмиреио, пото.му-что асъ силы мятежннковъ не превышали четырехъсотъ челов къ. Коммуны (Communij, н-Е.моцкія общины или приходы, въ Ломбардо-Вепеціянскомъ королеиств-Б; остатки нт.мецкнхъ воеппыхъ кнехтовъ (см.), переведенныхъ въ средпіе втзка въ Италію и поселенпыхъ та.мъ съ семейства.мп. Семь ком.муиъ паходятся подъ Впчеіщою, заключая въ себ-в до 300,000 жмтелеіі, и тринадцать — подъ Вероною, съ 50,000 жнт л й. Ковінены или КОМНИНЫ, визаптійская императорская Фа.милія, римскаго происхожденія, и с т у т ш ш а я на престолъ въ ЛИЦІІ Исаака Ко.мнена, въ 1057 г. еодора, дочі. еіо племянника , была родопачальницею Апгеловъ-Ко.мненовъ , которые впослидстііііі взошлп па престоль. Братъ еодоры Исаакъ, былъ родоггачалыіпкомъ трапезуитскаго и.мператорскаго дома. ['одъ этотъ продолжался черезъ НІІКИФОра Комнепа, лладшаго сына ПОСЛІІДІІЯІО т[іапезунтскаго и.мператора. Констаитинъ IV, котораго предкп втеченіе двухъ стол тій сражались съ Туркаміі въ Море-С, былъ принужденъ наконецъ оставить отечество и бижалъ въ 1676 г. въ Геную. Потомокъ этоіі Фамплііі Днмитріп Ко.миенъ, у.меръ въ ч т п ; Французскаго генералъ-.маіора въ 1821 г.; Жюии, герцоіъ

—

Ком-Ком

д'Абрантеоъ, также производилъ свой родъ отъ дома Кмшеіюпъ. Комо (Соіпо), ііроііііііціяІо.мбардо-Венеціянскаго киролеі!(\тва, Ші Миланскоіі губерпін, между Милапомъ, Сопдріо, Ьергамомъ н Піемон то.мъ. Заиммаетъ 22 КВІ МІІЛИ пространства, имііетъ до 30,000 жпт. 1'лаіиіыіі городъ — Ко »іо, на озері; того же п.мени, въ 9 миляхъ оть Милапа п 32 отъ Турііпа, съ еппскопствомъ н 7,300 жителеГі. Въ пе.мъ соборъ изъ прекрасн Гішаго .мра.мора, ПІІСКОЛЬКО велііколтзіиіыхъ дворцовт., п .мпого торговыхъ мізсгъ. Ко.мо — отечество обоііхъ Плиніевъ, Павла Іоція, КЛІІ: мента XIII, Ііііиокеіпія XI, Вольты, Каповы. Комовскіе, русскіо дворяпе. ПредокъэтоГіФамиліи полі.скііі дворяііипъ Нваиъ Комовскій, за разпые подвііги въ Гіольшъ былъ жаловапъ короле.мъ Сисивмундомъ, въ 1621 г., по.м^встьЯ.МІІ. Внукъ его, Ворпсъ. Леоптіевичъ Комовскій, no прпсо днненіи къ Россіи Смолепска, выізхаль въ Россію и «лужилъ въ чпсліз сдюленскоіі шляхгы. Сыіп> его Осипъ переселплся изъ С.моленска въ Малоросеію и прппялъ ФЭмилію Кодювскаго (Общ. Герб. V—90). КОМОВСКІЙ (Васплііі Діі.митріевіічъ), Д й-. ствптелыіып статскій сов тппкъ, директоръ Еаііце.іяріи .министра народнаго просв щенія іі главиыіі редакторъ археограФНчеокой коммііссіц по пздапію актов7> па ііностраііныхъ языкахъ. Род. въ 1803 г. ГІо окоичаіііп курса наукъ въ царскосельско.чъ благородпомі» паисіонс, постуіпілъ на службу въ 1821 г. no Миппстерству пароднаіо просв-Ещепія и продолжаетъ ее іюслоянііо по этому вздо.мству. Русская лптература обязама е.му усвоеніемъ е а двухъ заді чателыіыхъ въ и-Бмецкой литературЕ СОЧИІІСІІІІІ: онъ переволъ «Исторію древпей и іювой лмтературы Фр. Ш.іегеля», 2. ч. 1834 г. и «Нізмецкую словеспость іізъ книги ВольФганга іМепцеля», 2 ч. 1838 г. Коморовскій (іерба Цё.іекъ, Ciolek), польскій дворянскііі до.мъ, получилъ названіе отъ имБнія Кодіо|)оііо. Родоііачалыпіко.мъ его былъ Петръ Цёлекъ пзъ Ко.морова, которыіі въ 1469 году получплъ Ліпггоисцкое граФство. Впосл дСТВІІІ пзъ этоіо до.ма сдилались мзв стпы:—1) Николай, сынъ Х|)ИстоФора, плоцкій воевода; былъ жеііатъ на Беаті;, княжні; Каріібутъ-Виснёвецкой, теткъ короля Михапла Корибута.— 2) Ддамъ, галицкііі короішый подкоморій и кавалеръ ордена Біиаго-орла. Имізлъ 4 сыновей: — 3) СтеФаііа, бывшаго ве.ііікн.мъ коронпымъ подстолп.мъ п кавалеро.мъ ББлагоорла, -Бздившаго два раза на собственнын счетъ, въ посольстви, въ Ри.мъ іі Турцію; — 4) Якова, великёго корошіаго полковііика и кавалера ор-

Ком-Ком

— 793

деновъ. Bluaro-op.ia п Св. Стаііпс.іава; — 5) ІосііФа, .іьвовскаго старосту и кавалера ордепа Св. Стас[іііс.іаиа; — 0) Іоаина, взятаго съ д-Втства ко двору саксопскаго курфіірста Лвгуста И. Іоамнъ 17,.гізтъ бы.іъ уже по.іковшіиомъ по.іьскоіі крроіпіоГі арти.иеріп; но во время с.мутъ въ ПО.ІЫЦ-Б оставіиъ службу, отправіііся во Францію къ Стаппс.іаву .Тещііпско.му и додгое вре.мя пропыдъ при дво|іі; .Іюдовмка XV', который пожа.юиалъ его кавалеро.мъ ордена Св. Духа. Послз десяти-.іізтняго пребыланія за іраницего, возврати.існ иа родііиу, гцъ король Станпславъ ПОІІЯТОВСІІІІІ, зная его лично, п|іедложплъ е.му ДІТІСТО въ сенат . Долго loamn. отказывался, пакопенъ по уотзшденію короля посвятшъ^ вс-Б свои труды пользіз гооударства. Однакожъ разстроенпое •здо|іовье заставпло его опять оставить і'осуда|)сгііениыя ді;ла и упхать въ Львовъ, гдт; опъ и у.меръ въ 179о г. Оиъ былъ члеіюмъ непре.мъііиаіо совізта п кавалеро. іъ ордепоиъ: Билаго Орла, Св. Духа и Св. Стаіиіслава. Оставніъ тре&ъ оыиовеГі: нзъ ни.чъ: — 7) Эраз.мъ, былъ генераломъ польскпхъ воііскъ , камергеромъ 'австріііскаго двора , капалеромъ оточесгвепныхъ ордтзповъ, комаидоромъ креста Св. .Іеоиолвда и возведенъ въ граФское достоппство Рп.мскоГі іімперіп. У.меръ въ 1835 іоду ; — 8)' ;!ковъ, ііредсіідатель Иодольскои губерніп, у.м. въ 1840 і-.;—9) Г)альтазаръ,оі;оіічішъ курсъ наукъ въ берлпнскомъ унііверсіітеті;, 15-тіі ЛІІТЪ былъ уже полковшікомъ п постоянпымъ товарнщемъ іепорала .Мадаліиіскаго, подъ начальстпомъ котораго oinj состоялъ. Оставивъ воеиную службу, иут пгествовалъ по всем Европі; п Лмеріік'В, и позвратяеь въ Парижъ, оылъ представленъ свои.мъ друіомъ Косі,цюші;ою, перво.му консулу Франціи Наполеопу. Пото.мъ возвратился па родпну п вскор-с отправплся і въ С.-Петербуріъ, гдт; поступилъ на служоу п сд ланъ камергеромъ россіпскаго Д.мператорскаіо Двора. Купивъ и.мВніе въ ВолыпскоГі губерВіИ, пчселился въ помъ, въ селъ РОЖІПЦІІ, блпзъ рвкіі С.тыра,гді; п былъ удостоенъ ПОСІІщеніемъ И.мператора АЛЕКСЛІІДРЛ I. Въ 1810 г. і былъ пзбраиъ предсвдателе.мъ І-го департамепта Волыискоіі губернііі, потомъ предсіідателемъ казенноГі ііалаты,накоііецъволыііскіі.мъ гражданскимъ губернаторомъ, no по разстроенному здоровью оставплъ -службу. Отправ і т ш п с ь на короиацію Императора Н и к о ЛАЯ I, спустя годъ послі; пея, т. е. въ 1827 г., умеръ въ С.-ПетербургБ. Еылъ дийст. статск. совБт. п кавалеромъ ордеповъ : Св. Владп.міра 2 ст., Св. Аины съ бріілліяптами п командоромъ ордепа Св. Іоаипа Іерусали.мскаго.

К о м — Ком , • Коморскіе острова; лежатъ въ Моза.-ибіікско.мъ проливъ , между П п 13 градусами шпроты. Клп.матъ зд-всь чрезвычаГпю жаркіп, убіГіствениый для Европеіщоііъ; одни только тузе.мцы могутъ псреіюсіпь его. Острововъ четыре: Комора, Апжуанъ, .Майотта и Моелп. Первыіі, окруженпып подводііыми камнями, рт.дко бьшаетъ посБщаемъ .моряііа.мн, пото.му что не и.мііетъ пр-ссіюи воды. Жіітели его, большею частыо Араоы и Аббисіінцы, въ числ 8,000 душъ, управляютея короле.мъ, Еоторому подвластиы всв прочіе мелкіе влад тели. Островъ АпжуаіПі болізе изв-Бстепъ Европейца.мъ; кораблп, пдущіе въ Ипдію, запасаются на пе.мъ съъстпы.мп прппаса.ми. Кромъобыкновениыхъ южпыхъ растеній, на островБ разводятъ сахаръ, ?;окосы п т. п. Ко.морскіе острова отпрыгы въ 1598 г. голлаіідскп.мъ мореплавателемъ Кормеліе.мъ Гутмано.мъ. Ковшанейцы плиКоіУіпаиейскіе полки; учреждены въ Малороссіи и составлялп легкую кавалерію при малороссійскпхъ гет.манахъ. Вънпхъ прііпм.маліісь только людн молодые, ловкіе п пскусные натізднііки. Указомъ 1728 г- запреіцепо было гетманамъ п. вть бол еЗ ко.мпанейскпхъ полковъ, изъ которыхъ каждому ведііно состоять только іізі. 500 чел. Существовавшіе въ 1775 г..З і;о.мііаііеГіскіе полка преобразованы, по обрязцу регулярнаго чугуевскаго казачьяго полка, в регулярпые легко-конпые полкп, подъ пазваше.мъ : кіевскаго, черімповскаго п с верскаго полковъ. • КОМПанІОНЫ. Такъ пазываются при кяхтинскоп таможіп; ліща.іізбпрае.мыя нзъторгующаго на Кяхті; купечества (Св. Зак., пзд. 1842,т. VI. Уст. Та.м.,-ст. 2349). Опц обязаны: паблюдать за чорядко.мъ въ ход-Б кяхтинской торіовлн (ст. 2394); постановлять ц ну на руоскіе п кіітапскіе товары, назпачепные для промізна, дГ.лать нмъ расцізнку и, no выминіі, пов-ррку (ст. 2395); сообщать таможні; св дізнія о купцахъ, проміінявшихъ руссі;іе товары ниже, и китаііскіе выиіе расцііпки, для взысканія съ нихъ штраФа (ст. 2396 п 2397). Товары, пртіадлежаіціе і;о.мпаніона.ііъ, подвергаются расцвпкіі и свидізтельству одинаково съ прочи.ми (ст.2398). Компаіііопы ПМІІЮТЪ право дозволять купца.мъ отггускаті. товары въ до.мы по свое.му ус.чотртяіію и съ віідо.ма та.можпи (ст. 2400). ОІІІІ должны ежегодно свид тельствовать оставшіеся за^ про.мЕиомъ и выпуско.мъ внутрь Россін наши и кптаГіскіе товары (ст. 2403): пресліідовать всякое злоупотробленіе no пропзводству китайской торговли, и за упущеніе ІІЛІІ рослаблепіе са.мп подвергаются взысканію (ст. 2376 и 2407). Подробныя правила о

Ком — Ком

— 1 14 —

до.іжностп и.чъ пзложеиы въ Cuo^r, Законоігь, изд. 1842 г. т. VI Уст. тамож., ст. 2309, 2412— 2423, 2425, 2426. Компаніоны (Compagnons). Встармну про.МЫШІОНІЮСТЬ ие пользоиа.іась того сиооодою, какою по.іьзуется ІІЫІІІІ: ТОЛЬКО чрвзъ двадцать ЛТІТЪ ремесденной ІКІІЗНІІ МОЖІІО 5Ы,ІО пи.іучіпь

степепь мастера, черезъ пять — стспень уч нпка, черезъ десяті, — степень подмастерья пліі ко.мііаиіопа; для посліідііеіі требовалось, сверхъ того, выііолііеіііе ооразцовоіі раооты. Ііро.мыпіленпость дапно сішоодпа, по категорія ко.мгіаніоповъ въ впдъ обицествл , шізющаго свон правила, сущсствуотъ во Фрапцім, им етъ своп условія посііящепія, сиоп таііиы, состоящія въ ііароля.\ъ,оііозііательныхъ словахъ, знакахъ, и проч.; свои си.мволы, взятые преиінущеетиенно отъ архитектурііаго дізла: свои собрапія иъ родтз франиъ-.масонских ложъ (с.м.); свою присягу и т. п. Гіо городамъ, куда прпходптъ страиствующіп компапіонъ искать работы,онъ и.мізетъ пріютъу такъ-пазываемоі! «матери» (mere). Начала колпаніопажа прекрасны, представляютъ благотворныя сБмнпа для будущаго; оорлы, разу.мізется, устаріілп; груоость сословія, въ которомъ ведется ко.мпапіонажъ, представляетъ собою нзсколько нопріятную сторопу, особепно отъ завпсимости по ііолнцеііскоіі части. , КомпанІИ на акЦІЯХЪ (въ Россіп); называются товарищества по участка.мъ, акцін.мъ, состоящія іізъ многихъ лпцъ, шюсящихъ опредтзлеіпіыя су.ммы, нзъ которыхъ образуется складочпый капиталъ (см. Товарщество). Онъ учреждаются съ Высочаіішаго утверждеиія; родъ, свойство, преимуіцество u вре.мя д Гіствія ихъ опредііляются учредптельнымъ акто.мъ. Комгіаяіп па акціяхъ .могутъ и.ліъть предмето.мъ прііведеніе въ д-БіІствіе всякаго, ы составляющаіо иичьей исключіітельной собствепности, общеіюлезпаго изобрътенія или прсдпріятія въ области наукъ, искусствъ, художествъ, ре.меслъ, .мореплавапія, торговли п всякаго рода прош.ішлеііііостіі. Вс-в вообщ компаиііі, въ отиошеніи къ предлета.мъ предпріятія іі способамъ исполненія, ДІІЛЯТСЯ на два главные разряда: 1) ко.мпаній, ьоторыхъ прсдпріятія, по своему своГіству,требуіотъ особенныхъ посооій науки илп нскусства, техпііческпхъ проіізиодствъ u издержекъ на предварптелыюе устройство заведенііі, машііпъ, и „т. п.; таковы, паііримііръ, ко.мпапіи для учрежденія-желвзпыхъ дорогъ; н 2) компапіи для такнхъ предпріятііі пли изобртзтені», гд-В не предполагается подобпыхъ условій, или въ которыхъ доходъ начпмается немедлеіиш по со-

Ком — Ком

ставлешп сі;ладочнаго капитала, безъ предуготовптолыіыхъ построокъ іілп работън безъ оеобоииаго рискавъпрііведізіиііначііііапіГі компаніц въ дъйствіе; таковы, напрпмііръ, страховыя компаіііп. Учрсждопіе ко.мпаніи разрізшается, с.мотря по ус.мотрі;ііію ііравіітельства, въ троякомъ впдіз, ИЛІІ: 1) дается одмо простое дозволеиіе составмть компапііо, безі) прискоепія еп какпхъ-либо пзъятііі пзъ общаго порядка; пли 2) предоставляются ВМЪСТІІ съ тіі.мъ нъкоторыя осооыя препмуіцестпа, въ ішдш времеиныхъ изъятіГі іізъ общііхъ правплъ, какъ то:льготы въ податяхъ и повііипостяхъ и т. п.; или же 3) даруется компапіп іірішпллеі ія, т. е. іісклгачптсльное право Д-БПСТВІЯ, съ воспрещепіе.иъ того жо предпріятія , втеченіе пзігБетпаго срока, всвмъ друіплгь. Гіервое п BTOj)oe разріііікчііе дается только .омпаніямъ втораго разряда, а третье толы;о порво.му разряду. Разрсшеніе на учрсждеиіц ко.мпаіііп, въ каномъ-бы видіз опо ни было дапо, не заключаетъ иъ себ-Б ручательства правптельства за успъхъ предпріятія. Когда компаиія иожелаетъ и я ъ т ь псключіітелыіую прпвиллегііо для прпведенія въ дъГістві новаіо изоорТігенія, сдзлаииаго иъ 1'оссін или въ чужпхъ краяхъ, то просьбл о дознолепіи учредить ко.мпанію должна предіііоствовать просьб о выдачт; при віидегіи на са.мое пзобр-Бтеніе (см. ПриВИЛЛвГІИ). Д-Бііствів этого рода прпвплліиііі распро- • страняется правитсльстііо.мъ па і;омпаііію въ такомътолько случа-Б,когда привііллегія будотъ уотуіілепа еіі посродствомъ акта, составленнаго на заі;оино.мъ осповаіііи. Коліііаіііп учреждаются, смотря по сііойству предпріятія, плп па ііеогіредъленпое ііромн, или на извъстныіі срокъ, нменно озііач іпіыГі въ частпо.мъ ихъ і уставі;. Но ососеішыя преи.мущества и осооенныя прпвііллеііи предоставляюгся ко.мпапіямъ всегда не пначе, какъ на срокъ, опредиленіе ііотораго завіісіітъ также отъ своііства предпріятія, отъ иажпости сиіірял;енныхъ съ нимъ предварптельиыхъ пздержекъ, отъ ббльшаго или ліеиыііаіо риска въ усп хъ, н пр. Каждая ко.мпанія должпа быть учреждае.ма подъ омред-Блптелыіымъ ііаіі.меиованіо.мъ, заи.мствованпымъ отъ предметопъ илп свопства ея предпріятія. KoMiiaiiin, ІІМІІІОІЦІЯ предмівтомъ торговое предпріятіе, должпы спабжать сеоя ожогодпымъ торговы.чъ свіідіітельстііо.мъ; изъ этого пзъе.млются только ііервоучрождеіпіыя въ своемъ род-Бко.мпаіііи, когда пе п.миіотъ иикакихъ ііріівпллегііі. Предметъ компаніи не долженъ быть явно ііесбыточепь, протіівеііъ ііраіістввнности, общему порядку или пользлз государства. Уступка пріівііллегіп, даііпоіі ко.мпаиіи, дозво.

Ком — Ком

—

795 —

Кои —Ком

Ящш.ъ, покрытый стекляіпіою крышкою, д.ія предохрапепія стр лкіі отъ Д-БІІСТВІЯ нт.тра, вставляется въ другой, деревянныіі, пмізющііі дпо четырехуголыюе іісоедпняется съ іпімъие пря.мо, но черезъ два МТІДІІЫХЪ кольца, соедпііешіыхъ каі;ъ между собою, такъ и съ ящпкамп, по.мощію иіарппровъ, діаметрально противоположиыхъ другъ другу, на которыхъ ящппъ п кольца ШПІЮТЪ свободпоі/двііженіе: при такомъ устропспгв, во вст.хъ положеніяхъ судна, шпплька сохрапяетъ вертпкалыюо, а стрълка съ картушкою горпзопталыюе поаоженіе. Отъ дізіістшя зелінаго .магпетпз.ма (с.м.) стрилка посіояіпю паходптся въ плоскостп магнптнаго .черпдіана. Трпдцать два дізлеііія па обвод-Б картуіпкп представляютъ собою точкіі rojjiiзопта. Къ этп.мъ дізленія.мъ проводятъ радіусы, пазываелые «ру.мба.мн». Ру.мбо.мъ также называютъ уюлъ, заклгоченныіі можду двумя радіуса.мп. Іхоіщы діа.мотра, соотиътствующаго средіініз длііны стрізлкп, показываіотъ магніітііыя ІІЛИ компасііыя точкп «норда» и •зюііда», т. е. сввера п юга.ІІервыппзъ ііпхъ для отлпчія обыкііовеііпо озпачается якоре.мъ. Діаметръ. ііерпендііііулярнып къ перво.му, означаетъ другіо два ру.мба «остъ» п «вестъ», плп востокъ п западъ. Отъ этпхъ четырехъ главныхъ румбовъ пропзводятъ иазваиіе BCTSXIJ осталыіыхъ, ставя преждо има руліба, пріиіадлежаіцаго'.мерпдіоііалыіоГі лпніп, п разд-Еляя колпасъ ІІЛІІ горизоптъ па четыро равпыя чаотп, на^ывае.мыя четвертн.мп; т а к ъ - к а х ъ въ ко.мпасТі 32 румба, то каждая четверть будетъ заключать мхъ ііо осьмп, которыяп счптаются пумера.ми, ііачіпіая отъ порда п зюііда къ осту іі весту; первымп же счптаются не нордъ п зюіідъ, но блпжапіпіе къ ііп.мъ, а остъ и вестъ счптаются ось.мы.мп. Средніе между чстырі,мя главііы.мп будутъ четвертые; средиіе меКомпасъ, ііііст|)улеіпъ, по.мощію которагоо- жду ніппі іі нордо.мъ іі зюпдомъ — вторые, ііред ляетсяіюложепіе предметовъ огпосптель- а .между четвертыми п осьмымп — шестые. ію магпіггпаіо м рндіаяа. Опъ несьліа наженъ Такпмъ же образомъ размсщаются первые, въ мореплаваіііи. Но имТ>я ко.мпаса^ іможно третыі, пяіые п седьмые ру.мбы, въпромежуттолько плавать, пе теряя изъ впДа оереговъ, кахъ мсжду главнымп н вторыми, вторы.ми и no пельзя предпринимать далыіихъ морскпхъ четвертьши, четвортымп п шесты.мп п, пакоііугешестіііп. Ко.мпасъ состоитъ изъ сталыюп псцъ, шестымн и осьмыми. Для сокращенія, ііамагііпчеііиоп ііластіиікп, иазывае.чоп по ея ру.мбы пмшутъ пачалыіы.мп пхъ букввіМіі, т. е. паружпому ипду «стр лкою». Стріика по сре- нордъ — N , зюіідъ—S, остъ — 0, вестъ —W. діпп; и.міісгь .малепькую піляпку пзъ крТіпкаго Буква I, замізііяетъ голландское слоио 7пень, воіцества (чаіце агата), которою опа п пакла- то есть пъ. И такъ, считая отъ N къ 0, отъ дывается па сталыіую окопечпость шіиількп, неіо къ S, отъ S къ W и отъ W ю. N, румутвержденіюГі цертпкалыіо въцептріі дпа, цп- бы ко.мпаса будутъ идтп въ сліідующс.мъ полііпдріічесі;аго илп полушарпаго мііднагоящп- рядк : N, N10, NNO, NOtN, NO, ПОЮ, 0N0, ка. На стр'Блі;у накладывается песьма топкііі OtN, 0, OlS, OSO, S010, SO. SOtS, SSO, SOtO, м дпыіі кружокъ, вкл-СеіпіыГі между бу.маж- S, SlW, SSW, swts, SW, SWtW, WSW, WIS, иымп ліістка.мп; оиъ назысается «картушка». W, WIN, WNW, NWlW, NW, NWtN, NNW,

ляется л т и ь съ разрізщешя праинтельства. ПросЬоы о познолоніи учредить колпаніи на акцінхъ поступаютъ па разсмотріиие пъ то мппистерство или г.іаиноо упраіиепіе, до котораго преіі.муіцестііеііно относится предмотъ ко.млаиін. Д ла ооъ учреждеііііі торговыхъ ко.мпанііі проп.шодятсн ьъ мчніістерствъ Фіінапсовъ, сельско-хозяГістиенныхъ—иъміініісгсрствт государстисііныхъи.мущеотвъ. Прп просьбіі прплагается са.мыи проектъ устава компаніи, и еслн компапія составляется для приведенія въ двГіствіеповаго нзоорізтеііія,то и ііріівп.иегінп актъ ооъ уступЫі ея. Разс.мотр іпіый проектъ, съ заключеіііе.мъ міпіпстра, впосіпся ІІЛІІ въ комитетъ гг. ліннпстровъ , когда требуется одпо дозволеніе, или въ государствешіыи совътъ, когда ііспраіііпвается особенное препмущество иіп исключптелыіая прнвііллеіія. ІІо Высочапшей ко.мФіір.маціи, уставъ, no ііодпіісаіііп пиовь учредителя.мп, обпародывается, по представленію мпніістра, чрезъ ііраиитсльств. сепатъ, u сверхъ того пуолпкуется компаніею въ ВІІДОМОстяхъ. Проектъ, которыіі не можетъ быть прпсед пъ въ дтзпствіе no выіііесказаішымъ причіпіамъ и па псправленіе котораго учредителі no сог.іаспы, возвращается пзъ мпнпстсрства безъ ііспрашпвапія далыіБпшаго разришеііія. Въ чнсліз существующпхъ ныніз ко.мпапііі па акціпхъ, порвая по учрежденію своо.муесть россіпско-амерпкапская (см.). Изъ прочихъ особенпозаміічательныіпервоестраховоеотъ огня общестно (учр. 1827 г.); крымская впнная иомпаііія(1827);закаіи!азское торговое депо(1831); вторао страховое отъ огня общество (1835); общсство для іізаимпаго засграховапін скота въ Росеіп (1839); общество Цереры (1839); общество застрахопапія морскпхъ и ръчныхъ судовъ; обіцество застраховапія пожіізііеііныхъ доходовъ іі проч.

Ком — Ком

—

?9б

—

Ком — Ком

NfW, а за эти.мъ опять будетъ N. Ру. іоы пыго- ются цвт.тиыя стекла. — Компасъ уж за тыпарипаются с.і дующимъ ооразомъ: SWtW — сячу лТітъ до Р. X. былт» изтзстепъ Кптапцамъ; эюпдъ-вестъ-теііь вестъ; NtO — пордъ-тст)- ЕвропоГща.мп же іп^ первыіі раз7і употребленъ остъ; ОІ О — остъ - иордъ-остъ, н такъ да.іпс. во вре.мя перваго Кростоваго похода, но далеко Д.ія бо.і е опредіі.іііте.іыіаго озиачепія точекъ еще пе въ томъ совершенііомъ впдіі, въ кагорпзонта, но соотвитстпующпхъ пря.мо рудт- ко.мТ) употребляется нын '. магтітіГая стр лка бопы.мъ дті.іеііімиъ , каждую четверть і;о.мііа- не вертізлась свободпо.па шпшьк^б, а плавала са д лятъ па 9С0. — На кораи.іі; употроо.іяюі- • въ стекляпиомъ сосудв па деревіі, кЪторое обся трехъ родовъ компасы: «путевой», толь- д лывалось ооыкііовеіпіо въ ВПДІІ зеленой ляКО-.ІІІШЬ на.мн описаіиіый, «пе.іь-компасъ» и іушкіі п потому компасъ посплъ пазвапіе «азпмутъ-ко.мпасъ».ПутеиоГі компасъ с.іужигъ «калампта». Въ 1302 году Итальяпецъ Флакъ изм р нію курса корао.ія, д.ія чего во впуг- віо Жіойа сд лалъ изъ оу.мапі кругъ, йад і реішостп мізднаго ящика пропедепа чорта, его на вертикалыіую шпильку, па котором оиъ соотвізтствуюіцая средііііі; паружиаго ящмка. люгъ свободно обраіцаться , разд-ізлилъ его па Компасъ обыкиомеіию ставится па шкапцахъ, 16 равпыхъ частеіі и прпкрізгіплъ къ пему па пактоузъ, передъ руловымъ, таиъ, чтооъ магійітпую стрізлку. Въ XV стол тіп Портуоо!;овыя стороиы наружиаго яіцика были па- гальцы довелп ко.мпасъ почтп до иыпізшняга ра.ілв.іыіы IlaпpaвлeIlІFO киля: тоі'да рулбъ, со- совэрміеііства. Колумбъ въ перпое свое путеотвізтствуюіцііі чертТз, будетъ курсъ корабля. . шестпіе замізтіілъ, что компасъ п.мізетъ «скдо- , ГІо этому же ко.мпасу паблюдается и направле- пепіе», т. е. что мапиітпая стрт.лка пе пря.мо піе ві;тра, которое показываеп. кораоелміыіі указываетъ ііа с-сверъ. Астроно>п> Валесъ, во вы.мпелъ. Курсъ корабля за.м чается еіце по второмъ путеш. Кука, пашслъ, что склопеиів такъ-пазывае.мому каготііо.му илп висячому ком- ко.мпаса измізпяотся съ перемііиою курса і;опасу, которыіі такъ устроеЕіъ, что пе выходя рабля.а кашітапъ Фліиідерсъ доказалъ, что этопа верхъ, можпо всегда зпать курсъ корабля. іізмізпеіііе происходптъ отъ дипстііія жед-вза, Онъ состоитъ пзъ одного тіутреппніо ящппа, паходящагося па кораблтз. Это частпое пзм обращениаіо перхнею стороиою вяпзъ. 1ІІІИІЛІ>- попів склонепія магііитпоГі стрплкн пазваію і;а утверждается въ немъ иа стеклв, и д лепія «девіаціеГі». Въ 1808 г. проФессоръ ,І)арлоіЛ> па картушк , сд ланнііія сиизу, считаются въ открылъ воз.можпость уііпчтожпті. девіацію обратную сторопу.—Пель-компись отлпчается посредствомъ желізэноп доски илп круга, усгаотъ «путеваіо» тТ>мъ, чтона краю вііугреііпяго павлпваемаго надлежаіцп. іъ образо.мъ (с.м. В03ящпка накладывается мТідная лпиізйка, иміз- наградительный кругъ). ющая на концахъ мишепіі : одпу узкуго іші Компіень (Compiegne), городъ но Фрапціи, [•лазиую, другую шпрокую или предметмую; въ деііарта.менті; р. Оазы, съ 9,000 жптелей, посредипіз посл дней протяпута нпть. Ср высши.мъ трпбунало.мъ, коллегіей, біібліотекок)' дииа ЛІІІІ ГІЕП точно соотв гствуетъ цептру и за.мізчательны.мъ, no оошіірности n no арко.мпаса, Пель-компасъ служптъ для взятія пехитектури, за.мколъ, вновь нсправлонпы.мъ no лепговъ (с.м.). Азнму7!іъ-помпась есть усоверповелънііо Наполеона. Бліізъ Кампіепл лежитъ шенствованиый пель-компасъ ; онъ нмізетъ олавпый Коміііеііьскіп лъсъ, ІІМ-БІОЩІЙ до 15,000 н сколько билі.шіе раз;\П;ры, чи.мъ обыкпогектаровъ просірапства. Прй осадіз Компіеня,. веііпые компасы, и упогребляется для іізмиреІоанна д'Аркъ взята въ плізнъ Ліігличапамй, нія азпліутовъ сцт>тплъ (см.). Къ ст птз впутвъ 1431 г. репияго ящпка пріііф-Бпляегся дуга одиого радіуса съ картушкою и за.м няетъ верніеръ. Комплютенское изданіе Библін, за.м-ізчательМіішеііп ставятся такъ, что ихъ средняя лпнія нІзГішее и первое полноо издапіе посли изонепремБнио е.му соотввтствуетъ. Къ предмет- брътепія кнпгопечатамія. До копца Х ПІ стол. ной міішени прид лываютъ ниогда зеркало, оио служило образцомъ для большеп части когорое можію приводпть иъ различныя поло- изданіп. Совершепо трудами Димптрія Дуки, жепія, a no глазной — двпгается стекляпная Антонія де-Лебриха, Фердиііаида Ноппія, Альпрпзма, котороГі гипотенуза составляетъ съ Фопса Алькалы и многихъ другпхъ учепыхъ, плоскостью каргушки уголъ въ 45° п служитъ вызваішыхъ изъ разныхъ мъстъ толедскимъ для того, чтобы, с.мотря въ міішени, можно бы- архіеппскоп., кардпнало.мъ Хіі.мепесомъ (см.),. ло пря.мо апдить дтзленія иа картушкіз; съ этой по н сколькп.мъ спяска.мъ Св. Пнсанія, чаже цилью передъ прпз.мою утверждается уве- стію бывшпмъ у нпхъ са.михъ и на мізст труличителыіое стекло, а для ослабленія солпеч- довъ(въ КО.МПЛЮГБ плн Алькал ), частію принаго, св та, къ главіюіі мишеііп прпдіпыва- слашіымъ отъ папы Льва X. Оно вышло н з ъ

Ком — Кога

—

7 7

ііечатп иъ 1514 г. иъ ііспапско.мъ іород-Ті Ко.мП.ІІОГТІ, и . т Ллька.іт;.

Компостелла, с.м. Санъ-Яго ди-Ковіпостелла. Компутъ, СЛОІІО, исті Бчающеесяізъпоздніііішо.мъ ио.іьсі.омь закоіюдати.іьстігіз, озиачаетъ иародііуіо ііорепись (ііеиизііо). «Комиутоны.мъ войскомъ» ііазыиалось въ Иоіьщъ поотоянпое иойско, со,іе|)жіімоо на очетъ РТІЧИ [іосполптой. КомсЕое оз ро (lago.di Como. у Рпмляігь Lacus Larius), иъ Италііі, иъ-Ло.мбардо-Венеціяпско.мъ іюролевствс, ііа і раііііцахъ Шиеііцариі, иъ страиіі, пользующоііся чрезііычаііпо олагорастіюреішы.мъ і ли.мато.мъ. Оио з а т і м а в т ъ около IS киад. миль цросграіістиа; оерега ого чрезііычаішо ЖІІИОІІИСНЫ и прішлекакпъ ежегрдир миожестио писіііптелеіі. Ііо.мо иршіилаетъ иъ сеоя р-Ьчки: Адду, Уіору, Лируи; окруи;ипо гора.ми, изъ которыхъ самая пысокая, Леиипская, и.мъотъ 8,038 Футопъ. Поііерхпость го иыіііе морсчіаіо уроіяія 654 Фута.ми. КоійФОртъ, апіліиское сл. comfort, пршштое ІІО ucB coiipe.MoiiMi.iejsuponuiiiM.ie языкп, озпач а е п . духотіоеііт-Елеспое олагосостояиіе,удоб•ство, долольстио, исе чтй д лаетъ жизиь покоипою іі іі|)і)П'ііою. Оттуда слоио кодіФортабельІІЫЙ (сошГогіаЫе). Комышъ-Бурукская бухта, 'ііаходптся въ 12 ие|)ст. отъ Керчи. Ома имііетъ ьъ окружиистп болсе 2 нврстъ, ложду тізмъ какъ глубіша ея не ііреиышаегъ 10 футоиъ, по тако.му .мелководію н no ііосчапому ірупту, къ когорому папболізо ііристаютъ селі>діі;эта бухта весь.ма удобпа для ловли этоіі рыбы. Ко.мышъ-бурупсі.ія ІІЛІІ керчепскія сельдп, по свиоп веліічііиіз п осоииііішму вііусу, пе ходько ііроііосходятъ дуиаііскпхь, no очоіп. ръдко попадаются дажо въ еа>іоіі Голіаядііі,гдБ пхъ сбыиають, по пхъ чрезвычаііпоіі ріідкосгіі.проіімущ. miyTjm государства. Сольди, ловп.мыя въ І о.мышъ-))у])уігі;, і,руііііі>і п жприы, діежду пп.мн ііоиадаліич, таыя, изъ ьоторыхъ і;аждая въспла полтора Фуита. Ловля сельдеи ііачшіается около 15 октября іі продолжаогся до 15 марта, въ прочее же вреия і ода оігі; ііопадаіотся очепь рЪдко. Число ссльдеіі, лоин.мыхъ въ одпо.м]. ТОЛЫІО КО.МЫШЪБуруіів, иростираится ожеіодпо до 2,000,000 штукъ. Въ 1835 г. праіштельство выііпсывало изъ Голлаіідіи опытиаго .мастера солоиія сельдоіі,- г. Вся, который ііодтвордплъ, что Keji'iouскія сслі.ди ІІІІЧ'ІІМЪ пе у с і у и а ю і ь т м у соргу голлапдсіиіхъ, і;оторые, по свое.му проиосходстиу, виисе no вьшозятся пъ чужіе краіі, ио всі; распридиЕОтея для мБстпаіо пиірсблепія въ Гол.іапдіи; оиъ также отіірылъ, что соль, добылас.ман въ блпзъ-лежащо.мъ отъ Корчп Кокраи-

—

Ком — Кон

СЕО.МЪ озеріз, совершеіию годиа .д.\я соленія сельдеіі. Комюнеросы (Comuneros), іювъіішео iio.fnTinectoe оощество въ Исііаіііп, котораго назваиіе, каже^ся, восходигь къ вре.мепамъ Карла V, когда въ 1520 г., IIJIII явпомъ покушеііііі Карла па міісііеиіо древнихъ націопалыіыхъ льготъ, города, негодун на слабодушіо свопхъ деііутатовъ въ галлссііісиомъ собрапш кортесовъ, избралн НОІІЫХЪ, составившііхъ собраиіе «СвятоГі юнты». Селепія тогда ііооружплпсі. подъ продиодиіельсмволі-ь Хуана Ладплыі п lepoium, жены его, Маріи Иачёко. Тогдашпіе писатсли ііазываютъ это дішжеиіе иартіеіі «ко.ліюперосовъ». Сражепіс мри Впльяларі; искоріі преЕратило пераіінуіо борьбу иъ пользу ъоролевскоіі иласти; старіпшая исиаиская конституцін оыла ішсмровержеііа и общсство ьомюііеросовъ разсізялось. Ііотодп. оіш вновь возпикло въ царствоваіііе Фердііііапда VII, со вре.мепп позстаноилеііія неограіііічепноіі королевской властп; no «союзъ ко.мюиеросовъ» или «СыііоиъІ1адіілыі»,какъ опіі самисебя иазывали, остава.іся въ таГіігіі. Общоство имфдо въ Ыадрптіі верховный совътъ, ЫЛПІВЩІГІ законодательную п судибиую власть; исіюлненіе ртзшенііі сов та было предоставлено иравптельствеііпой юптъ. Въ каждоіі ііроіімііцііі былъ своіі «мориндадъ» пли провипціялыіое собраиіо, имізвшее въ верховпо.мъ COBISTS своего депутата иди «прокурадора». 1.Іодъ в д-шііе.мъ імерппдадовъ состоялп «торресы», сооранія, учреждеііпыя въ городахъ п .мТістечкахъ, даже са.мыхъ ішчтожііыхъ. Въ 1820 г. въ этомъ общестііі; счпталось до 70,000 члиіювъ, пъ то.мъ числв доволыю важпые саііоііішкіі государства. Введопіе коііституціп ІІЗ.МБІІПЛО иоложеніе комюперосоііъ п оііи могли ішиться открыго. Оощество сплыю поддержішало революціопиое орожепіе у.мовъ Испаіііи, п пало инъстъ съ коистііГуціотіымъ правлопіе.мъ предъ паозо.миымь ііашествіемъ. Ныц-Б, должію полагать, оно не существуеп.. КонарСКІП (іерба Аодапкь), дрсвпііі, знамоііптыи польскііі дворянскій до.мъ..Ужо въ царствоиаіііе короля Казп.мпра Сііраиодлпиаго,уподіііиается иізкто Іоаіигь Копарскііі, пгравшій съ королемъ въ кости. Пзъ его пото.мковъ одпн иоселішісв въ Велпкоіі Полыиъ, другіе въ Сепдоміірсколъ иоеводствБ, ипыо въ ПодгоржБ и въ друіпхъ .мізстах,і.. Изъ первыхъ за.мізчатолыіы; Юрій, спорва кадшвокій каштолішъ, пото.мъ каліішскпі воииода; имълъ двухъ сыповеГі: Іоииікі, калишскаго каштелнпа, и Адами, ііозііані,скаго оіиісііопа, у.мершаго въ 1574 г. 11ослт>дпііі быдъ посылао.мъ короле.мъ Сіігпзмупдомъ-

Еон — Кон -

— 5 98

—

Кон — Кон

Августо.мъ къ пап Пав.іу IV, н пото.чъ къ прс- соотечестпеіініікахъ благородпыГі образъ мые.мііпку егоПію IV,а ВПОСЛІІДСТПІМ КЪ испапско- слеіі и возстановпть любовь къ просвізщеніюму короло Фіі.піппу. По смерти кородн Сигиз- Король Стаіімслаиъ-Авгуотъ, въ паграду за его ліунда-Дпгуста.Ада.мъКопарсіаГі издмлъ, съ 12-ю труды, пожаловалъ сму медаль, съ иадііиеью: другпмп послаііііылііі no Францію съ предложе- Sapere auso. Ум. 3 авгуота 1773 г., иа 73 году. иіемъ Геирпху Валоа заиять польскііі ирестолъ. КонарСКІЙ (Станисланъ - Озорііі), мальборгКонарСКІй(гербаГрііФъ), польскііі діюряпскій скііі восвода; постуішвъ въ вооппую службу домъ, иъ С.ендо.мпрско.мъ ііосиодстіііі. ГІпшут- оылъ прііглашеііъ ііліператоро.мъ Рудолі.Фолп, ся изъ [Зелпкихъ Конаръ, которые пыігв пере- въ Веіігрію, гд отличился ііротііиъ Турковь шлп въ домъ Кохамовскпхъ; кажется, получіілп храбростыо іі ііскусство.\іъ.'Сііііізмуіідъ III иаиачало при королъ Владиславтз /Ііеллоиовичи, значплъ его геііераломъсвоеіі гііардіи. Началь-- когда Копары сталп пріпіадлежать атрму дому, ствуя въ ЛИФЛЯНДІІІ противъ Шиедовъ, былъ одпако уже прежде этого прсдки ихъ име- взятъ въ пл-Епъ, въ 1(510 году; ио не смотря иа иопаіись изъ Рущи и Брезшіцы. Изъ нихъ ХГрозы и ойии<аііія,остался ві.рсяъ оточествумпоііе служплп въ пностраииоГі воеиііоГі служ- Ио закліочепіи мііра, получпвъ своооду, пазііабБ : ІООШІЪ былъ геперало.мъ браіідеіійурі'- чепъ малг.боргскпмъ воеводоіі. Ум. въ 1626 г. скііхъ вопскъ; Станнс.іивЪ—поз.каи\і\\ьоу\ъ апКонгшевя,ЧЪ (Петръ), іірозиаііпыіі Сагайдачглійскихъ вопскъ: Фраіщъ—по.илъіітмыъ дат- ны.мъ, пзирапный възапорожскіе гетмаііы 1606 скихъ войскъ ; Іостнъ служплъ въ голлаид- года. Онъ былъ челов^вкъ простаго иропсхожскихъ, Французсі;ііхъ,аііглійсі;ііхъ,ирадеиоург- депія, по веліікіп духо.мъ, храбрыіі п врагъ всяскихъ войскахъ,и возпратплся въ Польшу пол- коц роскошп. Оцъ нанесъ своп.мъ оружіемъКОВІІПКО.МЪ; Самуилъ служплъ въ .мосі;овскомъ страхъ турицкпмъ и татарскпмъ іородамъ, левойскФ; Габріель — въ голландсі;о.мъ;полуіііілъ жащп.мъ уЧерііагоыоря,іідоходіілъ даже до саполкъ отъ принца Орапскаго п отл.пчился во магоКонстантіінополя. Въ 1618 г. онъ помогалъ . МІІОІИХЪ сражепіяхъ. Ъъ числіз членовъ этого королевичу Владиславу, п обпаживъ м чъ продо.ма былъ зна.менптый польскііі учепып пія- тивъ соотечествеііпііковъ, жолалъ пріобр сти рпстъ Станиславъ Конарснііі (см.). довт.ріе Полыші и удержать за собою гетманКонарскій (Станиславъ - Іерони.мъ), одинъ ство. Въ 1621 г. Запорожцы, подъ предводиизъ зііа.меіштізіішііхъ людей въ ГІольштз; род. телі.ствомъ Конашевича, снова сражалнсь пропъ дсревп Заржицтз, въ Краковско.мъ воевод- тнвъТурковъ подъ Хотинымъ, В.МТіСТ съ ішл,ствтз, 30 сеитября 1700 г, Копчивъ образюва- скимъ гетманомъ Ходкевиче.чъ, но всліздстві& иіе въ Піотрковіз, у піяровъ, па 17 году всту- ііер шііт лыіооти сего посд-Едпяго лишнлись пилъ въ нхъ ордепъ. Потомъ былъ послапъ за ожидаемой добычн. Конашевичъ ум. пъ 1622 г., грашщу па пждив ніи своего дяди, познапь- оплакиваемый Малороссіянами. Оігь і^Х.мЪльскаго епископа Тарлы ; провелъ 4 года въ Ри- ницкій досел хпвы въ т ъ п а м я т и н ііарод.ми, былъ въ ПарижБ и, возвраъясь на родчну, ныхъ п-Бсняхъ. Поляки, уважая его храбрость собралъ п издалъ въ одио.мъ сочііііеиіп отдЪль- и заслуги, не см ли прн ие.мъ явно угн тать но разсізяипые польскіе законы и статуты, Малороссіяпъ н православную BSpy. подъ заглавісмъ: « оіишіва legum». Въ 1739 и Конвентъ (собраніе); такъ называются мона17-10 г. былъ проФессоро.мъ словесности въ стыри у католнковъ и собраиія и і ъ монаховъ Краков и 1'жешові;, потомъ был сд-Бланъ для разсуждвнія о д лахъ монастырскихъ;такъпровииціаломъ своего ордепа п въ 1743 г. осно- во «ранцузскую революцію называлось паціовалъ конвиктъ. По разстроепио.му здоровыо, налыіо правительствеииое собраніе, съ 10 авотправился во Францію лечиться мииеральны- густа 1792 г. (см. Національный конвентъ). міі вода.мп и въ 1748 г. возвратплся въ Польшу. КонвенцІЯ, т р а к т а т ъ , заключенпый между Въ 1749 . при.масъ п гиезпенскііі архіепис- двумягосударствамин содсржащійвъ себ разкопъ Комаровскій послалъ его въ Рнмъ съ важ- ныя услопія, которыя об договарнвающіяся нымъ поручеіііемъ, которое выполиплъ съ усп - сторовы обищаются взаимнонаблюдать свято хо.мъ. КонарскіГі былъ увахаемъ папою Бенедик- и неиарушимо. то.мъ XIV, польскими королями : Августомъ II, ЕОВВОЙ; такъ ііазывается прикрытіе, даваемоеАвгусто.мъ III и Станиславо.мъ Лещинскимъ. въ военное время транспортамъ , і|л Г.ІІІІІ.ІМЪ Французскій король Людовикъ XIV назпачнлъ рекрутамъ, разнымъ про-Бзжающимъ лицамъ, ему доходъ съ двухъ аббатствъ во Франціи. почт и вообщ всБ.мъ частямъ, принадлежаКонарскііі нв принялъ епископствъ,предложен- щимъ къ арміи, и не им ющимъ собственной иыхъ ему папою и польскими короля.ми. Онъ обороны, въ случа нападенія непріятеля.Констарался своимн сочііііеіііямн воскресить въ воіі обыкновенно сл дуетъ отъ одного пункта-

Кон—Кон — 7 шн поста до другаго, провожая па швізстное разстояпіе, и потомъ сдаетъ копішировані друго.му отряду, а самъ возпращается къ своему пооту.Войска, назначенпыя для этой ципі, обыкііовенпосоотоятъ иаъ кава.ісріп, въ ппыхъ случаяхъ изъ .ПІІХОТЫ, а нногда, ес.іи нужно коивоироватьбо.іьшія тяжестіі.іші зііачптельныя команды, изъ ІТБХОТЫ и Еаваі ріи. ОГіязаппость копвоя зак.іючается пъ развидыпапііі ііеііріятеля, устраііепіи препятствій no дорогіз, и въ ііепосредственііой ооороігБ і;оіівоііруемыхъ продметовъ п.іп людей, въ сіучаіз пападенін пепрінтсля. Коіівсш,ііазііачаемыГі для безопаспостп двпжепія траиспортовъ, называется прикрытіемъ (см.). Конгломератъ, кускіі разнмхъ .мпііераловъ, пзвестняка, авгпта, желТзза, пемзы, базальта, трахііта,и др.,связанные между сооою каі;и.мънибудь постороніаімъ лцінерало.мъ (кремпе.мъ, известью, желіззнякомъ, глпііяпымъ ка.мпемъ, мергеле.мъ, песчанико.мъ, п др.)Конго (Kongo), влад-Бніе па западпомъ берегу А^рики, ііаселепное конгскимй НеТрамй; состоитъ мзъ частей; Лоапго, Конго, Бо.мба, Сала и Лолуа. Р ка и горы ІІЪ ЭТОІІ страи-В. также называются Конго. Копгревъ (C.ongreve), правплыіііе Конгривъ. 1) William, англійокій драматическіііпіісатель: род. въ 1670 г., получилъ воспптаніе въ Ирлапдіп, въ Іондоп изучалъ правовізд-Бпіеи іізящныя пауки, u въ 1693 г. паппсалъ комедію: «The Old Bachelor», за которуго пріобрі;лъ поі;ровіітелі>ство лорда ГалііФакса. Е.му іірііпадл жалп ко.медіп: «The Double Dealer», «Love for Love», H трагедія «The Mourning Bride» (1697). Ум. въ 1729 r.—2) Sir William,з.ііамеііптып imженеръ, іізобр^татель ракетъ, ііаэваііиыхъ его н.мене.мъ, род. въ 1772 г.;служі!лъ въ ар.міи до 1820 года; нзобр лъ своп |)акеты въ 1808 году; бралъ Н-БСКОЛЫ;О привиллегіГі на улучшепія orнестрълыіаго пороха н np., но разорился на спекуляціи, рудникаміі п былъ приііужденъ оставпть Апглію. У.м. въ 1828 г. въ Тулуз . Ему обязаиы іізобрътеніе.мъ способа печататі. въ одно вре.мя разнымн красками. КонгрегацІЯ. 1) Учрежденіе папы, состояще нзъ кардниаловъ н другихъ папскихъ .мпннстровъ, которому ввБряется управлені какоюнибудь отраслью государствеііпон ад.мпнпстраціи по духовиымъ илп свТітекпмъ дііламъ. Такъ иылакоіігрегаціяіінквизііцііі(8апсІіОШсіі), распростраиеиія в ры (de propaganda fide), и др. 2)Соёдііненіе нисколькпхъ монастыреіі, для паблюдепія однихъ и гБхъ же статутовъ.п правплъ, папр. конгрегація Беііедикліінцевъ, св. Мавра, и пр. 2) Партія ультра-моптаішстовъ

Э — Кон—Кон во Франціп, которая еще въ 1811 г. явилась въ виді; братствіз, стараясь овлад-Бть умами народа посредствомъ воспптанія юиошества, 6ыла покровительствуема Бурбонаміі,ііо,стремясь къ своей цтзли слишкомъ смило п неумиренію, по ходатайству хранителя печатп Порталпса и .министра просв щенія Ватпмепиля, королевскпмъ указомъ въ 1828 г. устраиеиа отъ воспитаііін юношества. Іюльскііі переворотъ, казалось, совершенпо изічіалъ эту коигрегацію пзъ государства; но въ послЪдніе годы оказалось, что она,ііокоряясьобстоятельствамъ.тольЕО на вре.мя ограііпчііла свою д ятельность. Въ 1840 г. она снова овладтзла воспіітаніе.мъ іоіюшества, но иъ 1846 году школы ея окончателыю закрыты. Конгрегація миссій (Congregation des mis­ sions), религіозпое обіцество во Фрапціи, котораго обязашіостіі состоятъ въ управленіи общыною сестеръ мплосердія,образоваііііі воспіітаімиіЕОвъ въ семинаріяхъ, и занятіп Фран-. цузскихъ миссій на BOCTOKS: ВЪ Константипополі;, Наксіп, С.мпріпз, Аитуртз, Дамаскі;, Алеипо, Трпполи, Санторин и С.алоніікі;. Конгрегація была основана св. Венсаномъ де-Поле.мъ. Священнііки этоіі ьонгрегаціи, называемые еще Лазарпстами, посылаютъ также мис • сіоиеровъ въ Пекинъ п другія миста Китая. Въ іМакао, подъ пхъ В ДІІНІ МЪ, есть се.мииарія для образованія молодыхъ Китайцевъ-христіапъ, готовящпхся къ духовно.му званію. Во Франціи есть трп такихъ заведенія: въ Мондпдіе (деп. Со.м.мы) съ 200 воспитаншшовъ, въ Роа (деп. Со.ммы) съ 100 воспит., п въ Монтольё (деп. Одскіп) съ 250 воспит. Отъ Французскоіі комгрегаціп зависятъконгрегаціп, учреждепиыя загранпцею, подъ назваиіе.мъ провппцііі; ОПІІ управляютея попечптеля.мп или генералъ-суперіорамп (superieur general). Конгсбергъ (Kongsberg), горный городъ въ сивериоіі епархііі Норвеі іи, въ Аггергус , въ приходиСаіідсверъ.осііованнын короле.мъХристіаио.мъ IV въ 1624 г.; населепъ рудокопами, открывшими богатыя серебрнныя руды,изъкоторыхъ ежегоднодобывается 30,400.марокъсер. Въ Конгсбері-Б есть .монетный дворъ, горное училпще, п пр. Жпт. до 5,000 чеі. Еондё (de-Conde), знаменитая Фраицузская Фаміілія,боковая линіядомаБурбоновъ. Изъчленовъ ея заміічателыіы: 1) Людовикъ I Бурбонъ, герцогъ ангіепскіГі, маркпзъ Конти; род. въ 1530 г.; опъ былъ пятымъ н послиднимъ сыіюміі Карла Вурбоиа, граФа Вандо.мскаго. Совершивъ своп порвыГі походъ прііГеирпхЪ И, по с.мерти его прнсоедіітілсл къ реФорматскоГі партіп. Гоіюрятъ, что омъ былъ зам^Бшанъ въ

Кон — К о н

— 8І )

а.м5оазскііі заговоръ u вскор аростопаіп. u осужденъ на ооезі-лавлеше, но с.мерть Франциска II спас.іа его. Онъ спова іірнпялъ начальство иадъ протестанта.мп и овлад-ізлъ ІГІІСКОЛЬКІІ.МЦ города.ші. Рапеііыіі и взятый въ плъиъ въ сраженіи прн Дрё (1562), онъ подучилъ своооду у;ке по обпародоваиііі а.мбоазскаго мирнаго эдіікта. Въ 1567 г. опъ проигралъ сражеиіе при С.енъ-Деніі. Въ 1569 убитъ въ сражеиіи прп Жарнакіі. -2) Генрихъ I Бурбонъ, сьшъ Дюдовика I, род. въ 1552 r.; по с.мерт а отца В.МІІСТ СЪ ііаваррскшгь короле.мъ Геприхо.мі. IV аталъ въ главі; протостантовъ собралъ въ 1575 г. шіоземпыя воііска, отлиЧІІЛСІІ въ сражепіп при Кутра (1587); ум. въ 1588 г., какъ говорятъ, отііавлеііііыіі жепою. 3) Генрнхъ П Бі/рбонъ, сыиъ Г нриха I, род. въ 1588 г., черезъ полгода по смерти отца; былъ воспитанъ в ь Еатолическоіі релпгіи: сочетался брако.мъ въ 1609 іоду съ Шарлоттою .Монморансп, въ которую ППОСЛТІДСТВІІІ влюбился Генрпхъ IV Наиаррскій, за Что Копдё поссо. рплся сЪ -нимъ, уБхалъ изъ Фрапціи п возиратнлся только no' его с.мертн. Нъсколько разъ, учаотвуя въ возстапіяхъ протпвъ диора ЛюдоВИЕЭ XIII, онъ былъ заключеиъ 1616 года въ Бастплію, гдт; пробылъ трн года. По с.ліертн Людоимка XIII былъ главою регешЧггва. Уморъ въ 1646 г. 4) Людовикъ П Бі/рбонъ, прозвапцын Велішімъ, сынъ предъидущаго, род. 1621 г. въ ГІарижіз; будучи еще герцого.мъ Анііеискимъ іі п.м-вя съ побольшимъ 20Л , БТЪОТЪ роду, въ знамеіштоіі битви прп Рокроа (1643), пачальствуя к о т п щ е ю , разбилъ славііуго въ то врс.мя п хоту Испаіщевъ. Впосл дстиін онъ участвовалъ въ 'Гріідцатил-Бтпеп ВОПІІІІ ІІ прославился тремя сражсіііями подъ Фрепбургодіъ съ генерадомъ Ыерси. Неудачи Фраіщузскаго оружія вызвалп его, 1645 года, во Флаіідрію, гд опъ прп Артоа, 1648 года, разсъялъ ардіію эрцгерцоіа Леопольда. Въ воіиПз Фронды оиъ спачада пршіялъ-сторону двора, no кардпналъ Мазарини ио псполшілъ его надеждъ и даже вел лъ его арестовать въ 1649 году. Въ слздующе.мъ году Людовикъ освобожденъ, no miтрпги миіінстра заставпли сго аринять пачальство надъ партіеіі Фроиды . Апаковавъ маршада Ofiennypa, оііъ обратплъ въ бізгсгво королевсііія воііска; всл-Бдъ за ттзмъ рлспф.шплъ иа стзверъ, для соедииепія съ Испаіщами. Съ ПИМІІ опъ усп шно сражался протішъ отечества, въ которое сіюва возвратплся послТБ пирепейскаго мпра (1660). ВПОСЛІІДСТВІИ ЛЮДОВІІКЪ, ВМТІСТ съ Тюрепномъ велъ удачную воГіпу протнвъ Лвстрін іі, no смерти Тюреня, получндъ званіе главнокомаидующаго

—

Кон — Кон

(1675). Будучіі бсгБнъ, онъ удалплся въ своіі замокъ Шаптіілыі, гдтз заніімался иаукамп и у.м. въ 1686 г. Копде, велпкііі полководецъ, отлпчался ліічпою храброетыо, п кро.мт; ріідкихъ воіиіскііхъ ДОСТОИНСТІІЪ былъ учепыіі, п государствеііпыіі ЧСЛОВІІКЪ. Въ послчздіііе іодьі ЖПЗІІІІ опъ старался пабожіюстыо загладпть в треішооть свовп моаодооти. 5) ГенрихъЮліи Бурбопъ, сынъ ведикаго Крндё; род. въ 1643 г., у.м. въ 1709 г'.; подъ пачальствомъ отца огличался во миогпхъ сраженіяхъ, особеиію прп переході; черезъ Реііпъ, въ 1672 г., и въ біггвъ прп С.епе, 1674 г. 6) Ліодовипъ III Бу]ібо]іъ, сыпъ предъпдущаго, род. въ 1688 г.; модъ иомапдою доФііна отличплся подъ Фплиіиісбургомъ; паходіілея при королтз во время осады Монса (1689) и На.мюра(1692): иыі;азадъ въ себті цревосходпаго іюіиіа прііШтеіііікіірхоіп; (1692) и Иерімшдсп-Б (1693) u ум. ішозаіиіо, въ Парнжъ, 1710 года. 7) ЖіодовНКЬПенрихъ Бурбонъ, сыпъ Людовика 111, пзвъстёнъ подъ им немъ герцога Е1урбоіі'Ькасо; род. въ 1692 г., былъ no см рти Людовпка XIV глапою регептства u въ 1716 году падзиралъ за воспитаніемъ юпаго Людоиика XV. По с.мортп іерцога Орлеапскаіо, опъсдълаігь п рвымъ мшшстромъ; его управлспіе пе иравплось народу, который ропталъ иа отяготіітольные палоги, обвиияя въ іиіхъ оіо іі его любоиііицу ліаркпзуде-ІІрп. Герцогъ Бурбонскіп заклюі'ііілъ бракъ Людопііка XV съ Маріею Леіцішского и быдъ, по пропскамъ кардпиала Флёрн, удалеиь въ Шаптилыі, ^д-із и уиеръ 1740 года, оставя четырехъ-лгітпяіи сына. 8) Ліодоишсъ-Іос.ііФЬ Бурбонъ, сыпъ герцоіа Бурбопскаго; род. іп. Паі)ііжіі | 9 марта 1736 г. Будучп спротою съ д-Бтстиа, воспитыва.іся у свосго- дяди граФа Шаролё. ВПОСЛІІДСТВІП пр двояіітсльстііопалъ воГіскамп. Еіо храбрости u б.іагоразу.мію обязаны Фрапцузы побтздою при Іоіаііііисбергі;. Лншась любилюГі супрупі, опъ запялси государстіівітыми дізладіи, no за я в п а революціоііпоо ііаііравлепіе былъ изпіапъ пзъ ГІарпжа, въ ІІОторыіі встушілъ впослидствіи роялистолъ, предводіітельствуя эмііграіітами прбтивъ революціопероіл», п претерп въ пораженіе, удалился въ Аіплію, откуда былъ ііызвапъЛюдовньо.мъ XVIII Орлеапскпмъ, ііозиратіііішп.мі, ему вс-ь тптулы u п.ііуіцестпа. іМм ръ 13 лая 1818 года; погребеііъ въ церг.ви Сспъ-Депп. Гробппца его, по повелізнію Людовнка XVIII, оыла ііомііщеиа между гробпица.мп Фрапцузскпхъ королоГі. 9) Людовикъ Геіірнхъ ІОСПФЪ Бурбоиъ, сынъ предъпдущаго, род. въ Шаптилыі 1757 г. Носчастный въ брак по любии, оиъ встугшлъ въ цоеііпую службу, участвовалъ

Кон —Кон — 801 — Кон — Еон въ осадт; Гпбра.ітара 1781 г., гдіз и былъ ра- электричества: смола, лаі;ъ, даже ирогто слой немъ. Въ 1789 году оиъ пача.іьстиовалъ uoft- сухаго воздуха. сками эмпграитовъ н ііріііііі.ма.іъ участіе во Кондильякъ (Elienne-Bonnot de Condillad, всізхі) биткахъ того времоіін,ііо иылъ пріпіуж- славпый ФПЛОСОФЪ, воспптатель пармскаго герденъ скрілться въ Ашмію, откуда позврати.іся цога Фердинапда, членъ акаде.міп (176й). род. прпзиатіый ЛюдовикомъХ ПІ. Вмрочемъиско- въ Грепоблъ 1715 г.: ум. въ 1780 гі Онъ тру]>Ъ по своемъ ішзвращеніи въ отечество, опъ дмлоя падъ усовершенствоваиіе.мъ з.мпііричеудалилоя въ насліздствепиым залокъ Сентъ-Лё, ской спстеліы и старался произпестм всъ д-вйгд-в 27 августа 1830 года былъ пайдепъ мерт- стиія челов чсскаіо духа отъ ощущенія, привы.мъ въ сиоеіі Еомпатіз. Онъ пе оставилъ по чемъ зиачителыіую роль пграло «начало пресебз пото.мства, потому-что сыпъ его уморъ праіцепіп». По его ученію, происхождеіііе и еще въ юпошсскомъ возраст . образованіе языка, начавшагося съ междомеКондеіЯЕата (польскііі юридическіи термппъ), р^Бшеніе, по ъоторому судъ признавалъ, что истецъ ссть должникъ отв тчнка и потому долженъ ему заплатііть подъ страхо.мъ экзекуціп. Нсііыііолііенная конд мната вела за собою »о6ыкновеиііую баЕіницію», п пото.му была очепь тягостпа для того, кто ее ііспытыва.іъ. Кондемпата прскращаласЕ, съ уилатою долга. Король иліі капцлсръ имъли право уничтожиті. е выдачею глеііта. За шесть педиль поредъ открытіе.мъ сеіімовъ п трибунала судебпыя м-вста ие п.м^ли права иалагать копде.мпату на сенатороиъ, пословъ п депутатовъ: дііла пхъ откладывались впредь до закрытія засБдаиіГі. Конденсаторъ, прпборъ, служащіп, для скоплепія большихъ коліічествъ электрпчества. Состоитъ изъ двухъ моталлическихъ круговъ, разд леппыхъ между собого стекляпны.мъ. Если одипъ изъ нпхъ соеднііимъ съ гондукторолъ электричоскоіі машиньт, а другоіі съ зелпою, то электричество, собираясыіа первомъ, посредство.мъ своеіо вліянія разложптъ сстествеііпоо электрпчестио втораі-о, притяпувъ отрицат льпое п оттодкііупъ въ зе.млю положптелыіое.Возбуждепііое же электрпчество съ своеіі сторопы свяжотъ часть ііерешсдпіаго па ііервыіі кругъ положителыіаго электрпчества, китороетакп.мъ образо.мъ ие будетъ оказывать іімкакого стремленія выйти въ воздухъ: сліздователыіо первыйкругъ п будетіі ощевполн заряжеііъиможотъпрпііять изъ Еондуктора іювое колпчсство электричества, которос снова разложмтъ естествеииое электрпчестио втораго круіа, н т. д. Д йствіе это- будетъ продолжаться до т-Бхъ поръ, пока коліічег.тво одного свободпаіо электричества на перішмъ кругб nu достигпетъ той же самоіі веліічііпы, какую 6ы опо пмтзло. ослп бъ кругъ былъ ОДІПІЪ. Колпчсетво собрапнаго такпмъ образомъ алектричества ііря>го пропорціоналыш поперхііости і;руговъ и, обратно ііроііорціоиалыіо толиітііз стекляпиаіо круга. М-Бсто стокляііпаго круіа въ этомі» прпбор можетъ заішть всякііі худоп проііодішкъ ; Т. VI.

тій удовольствія и боли, служатъ средстиомъ. черезъ которое развиваются п совершенствуются вс-Б пауки. Опъ нзвистенъ, также, какъ полптпчесьіГі ппсатель и псторпкъ, п отличается удивителыіою ясностью слога. Превосходн пшія пзъ его сочиііеніп : «Traite des sen­ sations» (2 т. 1754), «Art de penser», n «Logique-. Полпыя сочііненія, изд. въ 16 т., Flap., 1S21. Кондорсэ (Marie Jean Antoine Nicolas Caritat, marquis de Condorcet), родплся 1743 г. въ Рибемонгв, въ Пикардіи. ІІ рвоііачальное воспитаніеполучилъ въ наваррскоіі иіколіі; 1769 г. былъ сдзланъ аі;адемпкомъ, а въ 1773 году назпачеиъ пепрем-Бннымъ секретаре.мъ аі;адоміи. Занплшясь вособепности лате.матпкою, онъ отлпчался эіщііклопедііческііми п полптпко-эконоліическпми познанія.ми п развпвалъвъ своихъ сочиненіяхъ мысль о респуолііканской свободтв. Въ 1791 году былъ избранъ депутато.мъ законодателыіаго собраиія; въ 1792 г.— президенто.-нъ его, а черезъ два года, подозръваемый въ роялизм-Б, былъ схвачспъ п посажеііъ въ телініщу, гд-в отравился 28 марта 1794 г.Залгвчателыю, восьма впроче.мъ ртздкое его сочиненіе: «Esquisse d'un tableau hislorique des progrcs de lesprit huma'in». Bet; его сочипепія, кромтз ліатем. собр. и нзд. Гарато.мъ и Кабанисолъ, і!ар., 1804 г. 21 т. Кондорсэ (Sophie Condorcet), урожд. Груши, залпзчате.іыіая сочіііі иіемъ: «Theorie des senti­ ments moraux», 1798, 2 т. in 8°. Ум. въ Парцхъ 6 сеіітноря 1822 года. КОНДОрЪ, ем. ГрИФЪ. Кондотьери (Condolieri, огъ слова: condurre предводігге.іьствовать, вести): так'і> пазьшалпсь въ Италіп иъ XV и XVI стол. наемныя дру.кппы, озііа.моповавшія себя своевольство.мъ, алчпостыо и .ма.іодупііо.мъ. Оні; служплп безъ разоора то одпоіі, то другоіі партіп, и даже всЯ!;о.му, кто то.іько пхъ ііани.ма.іъ. Опи мало по-.-ма лу соетаіііі.іи почтп едпііствеііііуювооружетіую сплу Италіи: вождіі ихъ пачалп распо.іагать ея судьоою и періідко даж восходнли на престолы. Копдоті.ери состоялп ііаиоол е пзъ кавале51

Кон — Кон

-

802

ріи; нхъ вооружеиіе и строи сходствовалн съ Фраііцузскшіп ордоаансоиыми ротамп (см.). Кондратьевы, русскіе дворяне. Предокъ этоіі Фа.міілііі.полковнпкъ черкасскаго су.мскаго полка, Гераспмъ Кондратьевъ служилъ прч государяхъ Алекс -Б Мііхайловичіз, еодоріз Алексвевичъ, ІоаніПі Алекс-Бсвич-Б и ГІетр'Б АлоксВевіічі;; построилъ міюгіо города въ полеВЫХЪ .М-БСТахЪ И ОТЛІІЧПЛСЯ ВО іМНОІИХЪ походахъ. Сынъ его АндреГі Гераспмовъ, былъ пожалованъ въ 1684 году полковнико.мъ въ сумскій же полкъ. Въ 1687 году Гераепмъ Коидратьевъ былъ записаыъ чъ московски.мъ дворянскомъ спііск - в, а Андрей пожалованъ въ стольники (Общ. Герб. V — 118). Кондукторъ, уптеръ-ОФііцерскіГі чинъ въ корпусв ФЛОТСКИХЪ штурмановъ, Еорпусв корабелыіыхъ инженеровъ и корпусв пижеиеровъ морскоі^ строителыіоп частп. Въ коидукторы выпускаютъ пзъ штурмаіккихъ учебныхъ заведеиій, изъ корпуса корабе.іыіыхъ ниженеровъ u ипженеровъ .морскоіі сгроптельноп части; въ эти посл дпіе поступаютъ воспнтаниики морскаго рабочаго экипажа. ІІзъ коидукторовъ, по заслугамъ, проіізводнтъ въ ОФІІцеры. Ксиідуктораміі называютъ также людей, прпстаіілешіыхъ прп экипажахъ желіззныхъ дорогъ, для паблюденія порядка между пассажира.мп и сбора билетоиъ за м ста, прн отправленіп вагоиовъ. КондурІОТИ (Kondurioli); род. на остров Идріз; составилъ съ Міавли и Томпазп, въ мартіз 1831 года, временное правнтельство Грецін наостров Идрі;, н удалнлся подъ Французскііі Флагъ, чтобъ быть въ безопасности отъпрезпд. Kano-A'Hcrpiii. Когда Міавлн сжегъ греческій ФЛОТЪ въ сентябр-Б 1831 г., тотъ н другой были объявлеиы государственнылін измЕннпками. Въ 1832 г. Кондуріоти былъ членомъ правительственной коммисіи Семи, а передъ прибытіе.мъ короля Оттона, когда ихъ правительство потеряло силу, оставилъ общественныя д ла и жилъ частнымъ челов комъ. Кондыревъ (Иванъ Гавриловичъ), русскій дворянинъ, посыланный въ 1615 г., въ царствоваиі Ыихаила еодоровича , во Фрапцію, съ наказомъ и жалобою на кородей: польскаго Сигиз.муида III и шведскаго ГуставаАДОЛЬФЭ, а также съ извъстіе.мъ, по како.му праву до.мъ Ро.маіювыхъ занялъ русскій прсстолъ и съ предложеніемъ руки царя Михаила еодоровича какоіі-лпбо пріінцесс изъ дома Бурбоповъ. He усп въ въ послБдне.мъ поручеНІІІ, Кондыревъ былъ однако ж прппятъ съ большою честью въ Бордб Іюдовико.мъ ХІІІ п, no возвращеиіи, сообщіілъ царю мпого важ-

-

Кон — Кон

ныхъ св д-Бііпі О ПОЛІІТПЧОСКОМЪ состояніи Европы. Кондыревы, русскіе дворяпе; продокъ ихъ Марко Де.мпдовичъ вы хадъ къ велпкому князю Іоаппу МихаГіловпчу 'Гверскому нзъ Литвы ( 1 3 9 9 — 1425); правнукъ его Иванъ, по прозпаніго Копдырь, имІіЛЪсыііаДм.міітрія Копдырева, которыіі въ 1484 г. находплся прлковымъ воеводою (Общ. Герб. VII — 13). Коневецъ, ост|іовъиа .Іадожскомъозер , Выооргскоп губерпіи, близъ г. Кекскольма, въ 4 вер. отъ бер га (с.м. РождествеЕСкій-Коневскій шонастырь). Коневъ( едоръ), московскіп купецъ; въ 1586 году опъ строплъ Гіізлыіі іі.іп Царев7.-городъ и заппмался этимъ дізломъ около 7-ми литъ (въ хронограФахъ опъ иазоапъ Кононо.мъ едоровы.мъ, а въ Латух. ст. кнйгБ, едоро.мъ Копе.мъ). Въ 1605 іоду Копевъ оылъ въ ЧІІСЛЁ ПОвБреііпыхъ кпязя Васплія ШуГіскаго, разглаіиавшпхъ въ иароди, что самозвапецъ — еретикъ, орудіе Ляховъ и папистовъ, a пе сынъ Іоанпа. Конетабль (Conneiabie, Comes sfabuli, т. е. шта.і.меГістеръ, копюшім), звапіе въ РИМСЕОЙ и.мперін, введсііпое во Фрапцію еще прп первоіі династіи. Прп двухъ сліздующихъ династіяхъ, конпетаблі. п.м-Блъ n o c i s коро.ія главпое начальство надъ вс .мп вопскамп. Въ воепиое вре.мя оиъ опоясывалъ королю мечъ; въ мпрпое вре.мя 5ы.п> первы.мъ оаііоиііпко.мъ пос.пз короля. ІІсрпы.мъ кометабло.мъ былъ Альберикъ. До герцога Ледпгьорскаго (у.м. въ 1627 году) счптаотся 20 коиетаблой. Людовикъ ХМІ уничтожіілъ этотъ санъ въ 1627 г.; Напо.іеопъ возстаповилъ его въ пользу кпязя Ваграмскаго, которо.му впрочемъ преедіііпковъ не было. Конецполе(КопіесроІе). 1) ,М-сстечкоВаршаоской губ., Піотрковскаго увз., у граішцы Радомской губ., па pp. Пилпцп и Билой. Зам чателыю велиио.гБпнымъ соборомъ, построеинымъ въ 1644 г. гетыаномъ Стаіиіславо.мъ Конецпо.іьскпмъ, въ памяіь своего освобожденія изъ 4 хъ-.іБтшіго турецкаіо пл на. — 2) M'Bстечко Иодольскоп губ., Балтскаго у з., прц впадвпіи р. Сагіраіікн въ Бугъ, съ старипііы.мъ за.мкомъ, главпое ДГБСТО и.мБиій Копеііпо.іьскнхъ, которымъ прііііад.іежало на УкрайнБ 170 городовъ и 740 деревень. КонецпОЛЬСКІЙ (герба Побоп,), польскій дворянскій домъ, зііамеиитый дровностыо и отличія.мп, въ Серадзкомъ воеводствБ. Родоначальникъ этого дома былъ ПржедОоръ изъ Конецполл, веліікопо.іьскііі гепера.іъ, жившій въ пачал XIV столізтія; послі; пего упоммнается объ Лісов , серадзско.мъ воеводи. умершемъ

Кон—Кон

—

803 —

въ 1430 г. Далізе изъ зтой Фаміміи пзв стиы: Іоагиіъ, ве.нікіГі коропиый канцлеръ; 5ы.іъ послаиъ королемъ Владиславомъ Ягелло на БазельсЕІн соборъ, а въ 1434 г. •сздилъ съ посольствомъ къ и.мператору Сигіізмуііду для заключенія мпра п акта о супружеств короля съ австріпскоюэрцгерцопіпеіі. Онъ же, въ 1436 г., заключнлъ мііръст. Ветріею въ Кпзмарк , a въ 1440 г. сопутствовалъ Владиславу для запя"тія веигерск. престола. Послв смерти этого короля опъ и сколько разъ ІІЗДПЛЪ КЪ литовскому киязю Казіі.мііру, съ продложепіемь запять польскій престолъ. Въ 1447 г. заключилъ .мпръ между Велпкого Полыисю и Силезіею, па велюпско.мъ съсзд-в.Въ слБдующемъ годуонъмрііііпмалъ отъ валахскаго господаря Петра присягу въ візрпостіі королю Казпмпру и у.меръ въ 1455 году. — Б р а т ъ его ПртедОоръ былъсандо.мпрскимъ каштеляпо.мъ 1445 года, н въ походв протпвъ Валахіп иачальствовалъ ПОЛЬСКІІ>ІІІ воііскамп. — Алепсандръ, сперва каштоляпъ, потомъ серадзскій воевода, отлпчплся въ поход короля Баторія протпвъ Велпкііхъ-Лукъ и Торопца въ 1580 г,; у.м. въ 1609 г. —Сыпъ его Ста7іис.іавъ, краковскіГі каштелянъ, великій коронныіі гетмапъ, въ 1607 г., •Бздплъ посломъ во Францію и другія государства; оиъ также удачно воевалъ противъ Турковъ п Шведовъ; въ 1644 г. разбилъ Татаръ близъ Ах.матова н ум. въ 1646 г. —СынъСтанпслава J^e;,T/7«(?y57>, сандо.мирскій воевода, провелъ свою юность при двор-в императора Фердиііапда III, который возвелъ его въ достоипство кпязя Рпмской имперіи. Потомъ пуг шествовалъ по Италін, Франціп и Г р.маніп. Возвратившись на родпну, участвоьалъ въ ПОХОДБ протпвъ крымскаго хана и протпвъ Хмелыіііцкаго, пото.мъ противъ Шведовъ; ум. въ 1653 г.—Сыиъ егоСтаяимігеъбылъкраковскіімъ каштеляиомъ^—Ремнгілнъ, сынъ серадзскаго воеводы Алексапдра, былъ хелмскпмъ еппскопо.мъ; ум. въ 1640 году.—КртшіЮФЪ, белзскій воевода, сынъ того же Александра. — Іоаинъ, серадзскій воевода, тоже сынъ Ал кеандра.— ІоаннъАлександръ, сынъ КриштоФа, сперва коронпыГі копюшіп, потомъ брацлавскіГі, накопецъ серадзскій воевода; послтвдніп пзъ этого дома; ум. въ 1720 г. Ковзальви (Ercole Consalvi), кардппалъ Римской Церкви, п вмБст съ т-Б.мъ государственныа челов къ, род. въ 1757 году. Сд-влаііпыіі аудиторомъ верховнаго рпмскаго суднлііща, н получпвъ приказаніе смотр ть за Фрапцузамн, прожпвавшимп въ РимВ, опъ, за суровость въ обращеши съ ними, по занятіи Итадіи войсками директоріп, подверіся ССЫЛКІІ, въ которой провелъ съ 1806 по 1814 г. По воз-

Кон —Кон

враіценііі,въ 1815 г., онъ съ честію прнсутствовалъ на в-спскомъ конгресст., въяачеств-Б папскаго легата. Ему обязанъ ріімсші дворъ заключеиіемі. іізвзстиаго трактата «Molu ргоргіо» (б іюля 1816 г.), которымъ былп устаповлепы прочпыя отиошенія рп.мскаго престола ЕЪ другнмъ державамъ. Копзальви былъ ревпостны.мъ покровителе.мъ паукъ п нскусствъ. Ум. 1824 года. Кони ( одоръ Алекс-Бевичъ), род. въ Москвъ 1311 г.; д тство провелъ иъ Курскъ, гдіз получилъ порвое образовапіо.Съ 1822г.воспигывался въ МОСЕВ , въ лучшемъ того вре.менп учебпо.мъ заведеніи Л. И. Чермака. Слуша.іъ въ московскомъ уіііів рсіггегіі курсы: медмцпнскіГі, изъ любвп къ естествсннымъ наука.мъ, п ФПЛОСОФСКІІІ. Вл» 1834 г. поступплъ па службу В7> 1-й .московсі;ін кадетсгЛй корпусъ, въ зваиіп наставііпка нсторнческпхъ паукъ; въ 1836 у халъ въ С-.11еторбургъ, гд продоляіалъ начатое ш і ъ попрніцо старшп.мъ преподавателе.мъ псторіп въ дворяпскомъ полку. Зашімался прсдпочтіітелыіодраматпческою литературою и поставнлъ на русскую сцену до пятіідосяти болышіхъ п малыхъ піесъ, допып пграе.мыхъ съ большимъ усп хомъ на вс хъ руеекихъ театрахъ. Ббльшая часть пзъ іиіхъ переводы н передълки съ іінострапныхъ языковъ, ііачпііая отъ трагсдіи Гёте до легкихъ и замысловатыхъ водевилей Скрнба. Посліздпіс были и.мъ весь.маловко приііароіияе.мы къ руссЕИМЪ правамъ, н отличались м ткимъ сарказмомъ. Изъ оріігпналыіыхъ его піесъ, нанбольшііі усп хъ пм ли: «Иванъ Савсльичъ» — «Въ тнхо.мъ о.мутБ чертн водятся», — «Петербургскія квартиры»,— «Тероза»; изъ передъланныхъ: «Студентъ-артистъ, хористъ и ЭФФеристъ», — «Титулярные COBJTIIIIKII ВЪ домашнемъ быту», — Покоііныіі мужъ н его вдова», — «Д вушка - гусаръ», — «He влюбляпся безъ п а м я т н , не женись безъ разсчета», — «Прпнцъ съ хохлоліъ, б-Бльмомъ и горбо.мъ». До 1836 г. Komi участвовалъ почтп во встзхъ московскихъ журналахъ, преимущестпенно жо въ «Телескоп », «Молвъ» и «Атепеи». Въ ПетербургЕ онъ былъ Фёльетопіістомъ «Стіверііоіі Пчелы» до 1840г., когда осповалъ свой собственн ы й ж у р п а л ъ : «Пантеопъ русскаго н всЬхъ европеііскихі» тоатровъ», въ которомъ no.Mtщоно п.мъ ІІТІСКОЛЬКО любопытпыхъ псторіікохудожествсііпыхъ статеГі, какъ напр.: «И.мператорскій театръ Напо.іеопа въ МосквЗ, въ 1812 г.»; «Исторія баловъ и маскерадовъ»; «Ивапъ А апасьовпчъ ДмптревскіГі»; «Воспоминанія о московскомъ театр при Медокстз». Въ 1842 году опъ отказалоя отъ продолжснія

Кон — Кон

. —

8 1

—

Кон ^- Кон

па р. Варт , въ 191 вор. къ з. отъ Варшавы іі въ 1,274 вер. отъ С.-Петсроурга. Прпнадлежптъ іл>древн1іГішіімъ городамъ въПолыіііз. До спхъ поръ ЗДІІСІ. сущестиуотъ болыпой камопиыіі столбъ, поставлеіпіыіі будто-бы еіце при Болеславз Крпвоустомъ, рыцаремъ Дуиіі-" но.мъ, въ озііаліепованіе того, что здзеь была половпна дорогп отъ Калпша въ Крусвпцу, въ которыхъ Дуніиіъ быіъ правителемъ. Въ 1331 Г.КОППІІЪСОЖГЛІІ Мсчепосцы. а вскор-Б потомъ Казп.миръ ВелпкіГі окружплъ его СТІЗІІОІО. Въ 1655 г. зд-Всь соедпніілпсі, шведскія вопска геперала Витспбсііга , « почти безъ кровопролптія завладъли, подъ пачальствомъ салого Карла-Густава, ІІознаііьскіі.мъ и Калпшскп.мъ воеводства.мп. До послъдпяго разд-слепія Польшіі па 5 губерііііі, Коіііпіъ прппадлежалъ и , Калпшскоіі губ. Теперь въ по.мъ до 5,000 об. п. жптелеп, 3 і;атолпчесЕііхъ церквіі, 35 неоолышіхъ маиуфактуриыхъ заведепііі п около 2,800 р. с. ежегодиаго городскаіо дохода. Изъ Фабрикъ за.мізчатолыіы: полотпяпыя, сукоипыя іі чулочпыя. —Кошаіскій уъ.ідъ занп.маетъ прострапства 2,586 кв. в., пзъ чпсла которыхіэ подъ поля.міі 1,299 кв. в., подъ луга.мп 224 к. в. іі подъ лізсаміі 763 к. в. У здъ разд лепъ на 75 параФііі и 161 г.минъ; въ ііо>п> 12,400 дворовъ. Мізстоположеніе уБзда, орошаелаго рт;г.ою Вартою и ея прптопа.міі, по л иоиу берегу Варты волнисто, no правому — рйвпо. Земля плодородна п чрезиычаГпю хорошо воздіілана. Главпоо запятіе житвіеіі — земледізліе; пре.ртетамп хл бной торговлп служатіз преимуіц. опесъ іі рожь. Въ увздіз ость полотпяпыя и сукоппыя Фабрикп іікожевеііпыозаподы. ЕошіССлІЙ ^Георгій), бТзлоруссі;ій архіеппскопъ , одіпіъ пзъ учентзГішпхъ духоішыхъ Западііоіі Русп XVIII ст. Происходіілъ пзъ дворяископ Фа.мпліп; род. въ Нпжмніз 20 поября 1717 г.; сііачала вЬспіітыиался въ доми родцКонигэмъ (Allan Cunnigham), іізнистмып толей, а съ 1723 г. вступплъ въ кіевскую духовшотлапдскііі поэтіі п ппсатель, род. въ граФ- пую академію, гд п продолжалъ учеиіе до 1743 ствъ ДіімФрн 1780 г ; былъ сначала •камеиі.- г.-Въ 1744 г. (11 авгус.) посгрііжепъ въ моиаЩІІКОМЪ, обратилъ па сеоя miin?anie балладою ХІІ, а въ 1745 г. опред лепъ въ академію учи«Bonnie Anne» и 12-ти л тъ ііостуіпілъ въ no- телемъ; въ 1747 р. сд ланъ преФектомъ и ІІМІІмащвихи ьъ скульптору Чеитрп. Опъ ИІПІЪ ст съ тіз.мъ учптелемъ ФіілисоФІп; въ 1751 г. лптературою и ум. въ 1842 г. Еготруды: «Tra­ назпачепъ ректоромі, академіп и учптеле.мъ ditional tales of the peasantry», 2 т. 1822, заклю- богослопія, а съ 1752 г. былъ также и архи.маичаютъ въ себз собрапіе шотлаіідскпхъ пізсеныі дритолііз кіевскаго Братсг.аго мопастыря. Ііосказокъ; «Paul Jones», 3 т., ромапъ: «Sir Michael свяіцеиъ въ еппскопы могіілевсі;іе 1755 г.; поScott,» 3 т., такжо романъ; «Исторія брмтан- жалопанъ архісчиіскопомъ п члеію.мъ Св. С носкпхъ жішописцевт,, скулыіторопъ п архмгек- да 25 септ. 1783 г. Жіізнь Кошісскаго пршіадторовъ»,5 т.,1829 г.; «БіограФііческая п і ф і т і - лежитъ псторіп. Прпзвапіо ого быловеліпо: ческая исторія аіігліііст.оп литературы, отъ С. онъ должепъ былъ услаждать горысую участь Джопсопа до смертп В. Скотта», 1834 г., п др. соотечествепниковъ, страдавшпхъ ііиси.олм;о КОНИИЪ, увз. городъ Варіііавскоіі г, б.,ле;кіітъ в ковъ за в ру свопхъ отцовъ, иооодрять пхъ

этого журпала no разпы.мъ причішамъ. Въ томъ же году онъ припялъ подъ сізого редакцію «Лптературііуіо газету», которую ііздава.іъ ііпродолжеіце трехіь лЫъ, и снока рсдпжирова.п. въ 1845 г. Здізсь главпоо еіо muniaніе бы.ю опращено на театра.іыіую и художестпеііпую критмііу, которыми опъ са.мъ занима.ісп. Въ 1846 v., no разстроенному здороиыо, опъ отказался отъ ВСІІХЪ ліітератур иыхъ трудовъ п предпріпшлъ путешествіе за граііііцу. Кро. гв вс хъ іісчпслеиііыхъ сочпнеійіі, Копи издалъ п сколько КІІІІПІ н no други.мъ отраслямъ лптературы: соімаспо съ волею п мыслыо Его Императорокаго Высочсства Велпкаго Кпязя Михлилл ІІлвлоиичл—«ЖпвоШІСІІЫН міръ»,сіісте.матіічесі;ую эіщпклопедію для юпаго позраста, па трехъ языкахъ, нізмецкоиъ,' Фрапцузскомъ п русскомъ, прпіштую пъ учеоное посооіо при вооііііо-учейиыхъ заведеиіяхъ; п сколько д тскихъ кппгъ, подъ псевдоііііномъ « еодоръ Инокъ»; «Исторію Фридриха Великаго», при составлеіші котороГі ему, no Высочайшей вол , былъ открытъ архішъ главнаго штаба, п за которую іепскіГі унпверсптеіъ почтікп. сго звапіемъ доктора ФИЛОСОФІІІ; весьма подробноеи полпое «Обозрипіе русскоп мануфактурной промышлемностп», no случаю іюсл днсП московскоп выставки и семь частей «Исторіп копсульства n mmopin BO Фраиціи», сочпнсміія Тіера, трудпымъ переводом* которой опъ допыпз ревиостпо заипмается, пользупсь прп это>п> пояспепіяміі іі наставленіями самого автора. Ныпі; Коііи снова редакторъ осііоііанпаго пмъ журиэла «Ііантеоііъ и Репсртуаръ театровъ» и въ пемъ иомізіцаетъ ряд7> статеп, отпосяіцихся до псторіп начала и развптія пскусствъ п художествъ въ Россіп. Стііхотпореііія еіо появіялись на страиицахъ почтп вс хъ пзвізстысйшпхъ у иасъ журпаловъ.

Кон — Кон

— 81 і

иадеждого на позрожденіе оточества. Конпсскій постпгъ, чего отъ него требоцали сбстоптельства, п чтобыпакопецъ само.му знать степепь правоты своего д ла, онъ р шіися осповате.іыю пзучить іірошедіпую суді.бу западпоГі Русн, вид .іъ жа.ікое гіо.іоженіо Ма.юроссін, ходатапствова.іъ за нее у польскаго коро.ія и въ тоже время просилъ ІЪіператрпцу ЕКАТЕРИНУ II облегчпть участь его соотечествепнмковъ—вотъ іісторпческая д ятелыюсть Коппсскаго. Въ таіаіхъ-то оостоятельствахъ оиъ паписалъ «Исторію .Малороссіи». Это зпамеіштое творепіе до-снхъ-поръ служптъ важыымъ посооіемъ для нашеГі исторіп; отрывкп изъ него были по.мтицепы Пушкпнымъ въ «Совре.ліенник-в» 1837 года, а въ 1846 году оно папечатаио вполпі; въ «Трудахъ московскаго обіцества исторіп п древиостей jiyc». Кошісскііі написалъ исторію Лалороесіи съ государствеиіюю Ц-БЛЫО. Въ этолъ трудіз онъ сочсталъ св жесть лътописи съ иетіпюю, необходішою въ исторін, н говоря о ц-вкоторыхъ этноіраФическихъ объяснепіяхъ , помиіцепиыхъ имъ въ пачаліі этого сочііііеиія, которыя онъ перепссъ въ нсторію пзъ хронпкп. См лыГі н дооросов стныіі въ свопхъ показаніяхъ , Конпсскій ие чуждъ ніікотораго прпстрастія. Дюоовь къ родпігс часто увлокаетъ его за предізлы строгоп справедлпвостп. Лпожество м стъ въ нсторіп і\1алороосііі начертаны існстью великаго художнііка.КоміісскіГі наппсалъ также важпое сочпненіе: «Права п вольности жителеГі ПОЛЬСКІІХЪ и литовскнхъ, религію греко - восточиую пспов-вдуюіцихъ» , Варшава, 1767 г., напечатаіпіое нмъ на полі.скомълзыKS ВЪ 1767 г. Это еобрапіе чрезвычайно важно для исторіи Западнаго к р а я , паходившагося лодъ владычествимъ Полыип. Оно почти не изв стно.Третье сочииеніе Конпсскаго: «Исторпческое нзвіістіе о епархіп .могплеоскоіі», напечатаііовъ1775 г. Рубапо.мъ, вългобопытпо.мъ «Петербургскомъ .мисяцеслов ». Сверхъ того зам-ьчательны еіо р-Бчп; 1-я, говорепная на латинскомъ языкі; 27 іюня 1765 г., въ Варшав-Б, предъкоролемъ польскіімъСтаііпсіаво.мъ Попятовскимъ, сдізлавшаяся тогда ІІЗВІІСТІІОЮ всеіі Европ ;2-я, говоренпая 19 января 1787 года въ Мстиславл-Е прн встр-вчіз ЕКАТЕРППЫ II, ііачііііаіощаяся словами: «Оставп.мъ астропомалъ доказывать....» п др. Вотъ все, чтб ліы ІМОГДІІ u должны былн сказать о Кошісскомъ. Какъ историкъ, опъ еще вовсе пе оц-вііенъ. Лучшее оппсаніе его жпзни составлеію его родствеііііико.мъ пашимъ нзвТіСПіымъ археолого.мъ, протоіереемъ Іоапномъ Грпгоровіічемъ, при нздаішомъ имъ «Собраіііп богосдов-

—

Еон — Кон

скихъ, поліітііческііхъ и литературпыхъ сочпnenifi Георгія Коііпсскаго». Конисскій незадолго до своеГі с.мерти са.мъ паписалъ сеоЪ надгробіе, стпхам». Умеръ 13 'ііевр. 1795 года въ Могіілсиі;. Конпческая поверхность; такъ иаз. поверхпость, оппсывае.мая пря.мою линіею, обращаюіцегося около иеподвііжііой точки п постоянтю оппраіоіцеюся па какую-иибудь'KpiiByio, которая в.міістп съ гіеподвнжпою точкою иосятъ пазвапіе ііііпікіп.іптцпп, между-т-Б.мъ какъ пря.мая называется «образующею» коііпчоской гіоверхііостн. Направляющая точка называется также вершпною поверхпости; отъ ііершппы поверхпость расходптся въ дв-Б стороіііл, образуя таки.мъ образо.мъ двіз полы, спм.метрпчиыя и распространяющіяся по протпвоположмы.мъ ііапраіілепія.лгь пъ безкоиечності.. Еонзческія сьченія — липііі, происходящія ртъ разс-Вчеиія прямаіо коиуса, съ круговымъ основаіііомъ, плоскостямп. Эти крпвыя суть. кругъ, эллііпсъ, пшербола, парабола; сюда же должію отпестіі систе.му двухъ взаимпо перео-Бкающихся ліініп, пря.мую лпиію и точку. Разс-вкая копусъ плоскостью, перпеіідіікулярпою къ оеи, поіучпмъ кругъ; с чепів плоскостыо, ііаклоііоішоіо къ оси конуса подъ угло.мъ бйльшп.мъ иаіілоііеиія его стороиы, есть ваюпоъ; сБчепіе ПЛОСІІОСТЫО параллельиою оси—гипербола; сіічеиіе плоскостыо паралледьноіо сторон — парабола; с чепір плоскостью проходящею вдоль оси — система двухъ перес кающихся прямыхъ (сторонъ конуса); сБченіе плоскостью, проходящою черезъ вершину п перпендикулярною къ оси — точка. Платопъ первыіі обрагплъ іиііпіаніо на свойства раздичпыхъ сБчеиій копуса.

Конпческія свченія высшнхъ

порядковъ.

Такъ пазываются с чеиія плоскості.ю копуса, котораго основаніе есть кругъ высшаго порядка. КОНКЛавЪ (Conclave), запертая комната; .м-Бсто собрапія кардпиаловъ для избрапія поваго папы. Коиклавомъ же пазыиается и са.мое собрапіо кардііиаловъ. По ііравпламъ, Еонклавъ происходнтъ въ Ватнкан , куда собираются кардппалы, спустя 11 днсй по смертп папы и запііраются въ таленькихъ компаткахъ съ дву.мя плп тре.мя слугами(иоіікдавіістаміі). Опи дважды въ день посБіцаготъ Сикстову Еапелду, гді» голоса, подавае.мые нмн, кладутся въ чашу па алтар . Когда дп трети голосовъ еогласпы, то сл-Бдуетъ іпіспирація, т. о. вс кардшіалы выходятъ пзъ свонхъ келііі п громко провозглатаіотъ друп> другу іімяіізбпраенаго. Конкорданція(соглашеіііе),6оіосдовскоетво.

Кон — Кон

806

репіе, въ которомъ приведопы ВСІІ слопа Биб.іш въ адФавіітиомъ порядкі;, съ указанія.ми ы стъ, гд они находятся. Конкордатъ; первопачалыш озпача.ю па Западіівсякуюсд лку,веяі;ое соімашсіііе ддя прекращенія споровъ п утверждеиія правъ между епнскопами, аооатаміі,іі проч ; потомъ — соімасіе между СВІІТСКОЮ доржавоіі н Като.ніческою Церковью от[іосііте.іыіо ихъ взаіімныхъ отіюшепііі. Въ это.мъ смысліз примізчатрдыіы копкордаты: вормскій илп каликстиііскій, заключевный между императоромъ Генрпхомъ V и папою Калпксто. іъ II, 23 сентября 112-2 г., которылъ р-Бшенъ споръ объ іінвестатурТі (см.) епііскоповъ; конкордатъ вфмецкой иаціп, заключеііныіі въ 1418 г. мсжду Фридрихомъ III н Николаемъ V. Вслтздстиіе секуляризацій (т. . превращенія духивпыхъ влад-Бній въ свЪтСІ;ІЯ) 1803 г., заі;лючсно множество конкордатовъ между разпымп ігізиецкими іосударя.ми н папою. Таг.овы ьонкордаты: съ Ііаваріеи въ 1817 г.; съ ІІруосісй въ 1821; съ Гаііиоверомъ въ 1824 г.; съ Вирте.мбергомъ, Бадепомъ, ГессеиъКасселемъ, Гессенъ-Дармштадтомъ, Нассау и Фрапкіі.урто.мъ въ 1821 и 1827 годахъ; съ Шв йцаріей въ' 1824 п 1827 г.; съ Голландіей въ 1827 г. н др. Конкордія (Concordia), дочь Юпитвра и емнды, богиня согласія у І^.млянъ, которой они поклонялись въ велнколт;пнолъ храміз на Кагштолинскои гор . Опа нзооражалась увънчаиною цв та.чи, съ двумя рогами изобилія въ одной рук и съ жезло.мъ мира или гранатою въ другой. Коннатъ (Connaughl), с-вв.-зап.область Ирландіп; заііимаетъ267 кв.миль проотраііства,іі.м-Бетъ 1,500,000 жителей ; в.мізщаетъ въ себи граФства: Лейтримъ, Слейго, Ыайо, Роско.ммонъ и Гальве. Западпая часть ея і'орііста,восточиая, ровная и болотистая, весьма удобна для скотоводства. Главныіі въ ней городъ — Гальве (Galway). КОННЗЯ артиллерІЯ; составляетъ часть полевой артиллеріи и ІІМІІОІЪ назпаченіемъ содиііствовать кавалеріи во всвхъ ея дъііствіяхъ. Быстрота движепііі, требуемыхъ прп ліапеврироваиіи кавалоріи, н особепно зиачитолыіая польза, приносимая артпдлеріею въ т хъ слу чаяхъ, когда она имъетъ возможность являться па такихъ пуиктахъ, гдъ пепріятсль меіі-Ее всего ея ожпдаетъ, породили мысль сообщпть пгкоторой ея части ббльшую движпмость, сажая прислуіу на верховыхъ лошадеГі,іі уиелпчпвая подъ орудіяліп чпслоэтихъ посліздвнхъ. ПервыГі опытъ подобнаго употреблепія артплдорін отпосится къ царствованію фраицуз-

—

Кон — Кон

скаго короля Карла VIII; опъ повторялся потомъ времепно во многихъ государствахъ. У наоъ коііпая артпллерія иервый разъ явдяется въ царствованіе Іімператрнцы ЕЛИСАВЕТЫ ГІЕТРОВІІЫ; ов составляли легкі едчнороги, прислугу котоііыхъ прпказано было сажать па всрховыхъ лошадеіі. Постояііпое же учрежденіе конной артпллеріи , какъ рода вопскъ, способствующаго свонмъ огнемъ успиху кавалоріпской аттакп, безспорио прпііадлежптъ Фрпдриху Велико.му, генііі котораго создалъ повуіо тактику для кавалеріп, состоящую въ употреблопіи ея преішуществвнно ддя аттакъ холодиы-мъ оружіемъ. Блистательпып успБхъ СФормііроваииоіі имъ конной баттареи пзъдесятп бтп-фунтовыхъ ііушекъ,дізііствовавшеГг прп реі;огносціі|)Оваііііі окрестностей Ландсгута, убіідіілъ въ польз^Б, доставдяемоіі коніюю артпллрріею, іі съ этнхъ гюръ ее етали заводить въ болыііеГі частп европеискихъ государствъ, псключая Австріи п Баварііі,гд1; до-сихъ-поръ опа не существуетъ,азамізняотся такъ-называемию і;авалеріІіскоіо или •Сздящею артпллеріею (см.). У пасъ коіиіая артиллерія учреждепа въ 1794 г., no док.іаду геиералъ-ФельдцеГіхмепстераЕііязяЗуоова;тоі-дажв Высочапшо ііове.п;ііо сФормироиать пять конио-атрііллоріпскихъ ротъ.Каждая рота,состоявшая изъ 14 орудій, іім ла се.мь б-ти-фуит. пушекъ и со.мь ІОТІІ-Ф. едпнороговъ. Въ пастоящео вро.мя наша конпая артііллерія состоитъ пзъ гвардсііскон коііпоіі, ішлевой ЕОННОП ІІ і;азачьеіі артпллеріп. Баттарои коиной артііллеріи состав.іяются обыкновеппо изъ і-Бхъ же орудііі,какъіі п15шія легкія; кро.м того у пасъ, к а к ъ в ъ АНГЛШІІ Швеціп, нмізются еще копнобаттарейныя баттареи, ииоружеііиыя баттарепными орудіями. ГвардеГіская копная артплдерія соотоитъ изъ одноіі баттароГіпой баттарои, трохъ легкихъ и леіібъ-гвард. допскон конпоартпдлеріііской баттареи. Полевая коиная состоитъ изъ се.ми легкпхъ ЕОІІНО - артиллеріііскихъ брпгадъ н трехъ конно-артііллеріііскихъ дмвнзііі. Коішо-артіідіершскін брпгады, каждая въ составіі двухъ доікпхъ баттарой, состоятъ мри легкихъ кавалерійскпхъ ДІІВІІЗІЯХЪ и входятъ; первыя пюсть бригадт^въ составъ шести по.іевыхъ артііллеріпскііхъ діівпзій, a седьмая, коиио-артііллеріпская бріиада, въ составъ гропадерскоГі артпллеріііской дпвизіи. Нын-Б четвертая и пятая брпгады состав.шютъ особую сводпую коііііо-артііллерімсиугодивизію. Три коііііоартиллоріііскін дивіізіп входятъ въ составъ трехъ резервиыхъ і;авалеріГіскихъ корпуеовъ. Каждая дмвпзія составлена пзъ чв' тырехъ баттареіі. Порвыя двіз пзъ одиоіі бат-

Кон — Кон

—

8 J

—

- Кон —Кон

тареііиои баттареи и трехъ .іегкихъ, а третья изъ двухъ баттарейныхъ п дпухъ легЕихъбаттарей: Казачью артиллерію составляют7>: Доискаго оойска баттареп: NNOTI.1-I-O ДО 9-ГО; черноморскаго войска баттареи: KN 10-іі, 11-ft и 12-й; ііаиказскаго ліііПііінаго казачьяго иойска баттареп: NN 13-Гі, 14-й и 15-й; астрахапской полубаттареи N 16-й; ореибургскаго войска баттареіі:КМ 17-іі, 18-й п 19-піі, накопецъ, сибирскаго: NN 20-й п 21-й. Кро.м-Б того донское казачье войскопмТіетъ еще четыре резервпыя донскія баттарен. Сс-в баттареи коііііоіі-артиллеріп въосми-орудійпомъ сосгавіз, кро.мі; ИТІКО торыхъ казачыіхъ, въ которыхъ осталоя еще 12-ти-орудійпый састаиъ. Легкія баттареи вооружены четырьмя б-тп-фунтовымп тіушкамп п четырьмя Ю-ти-фунтовыми едиіюроіамп. Баттарейныя оаттареи состоятъ толыіо изъ полупудовыхъ единороговъ. Лошадей подъ коннобаттарейное орудіе полагается 8, а подъ коннод е г и е — 6 . Чиело коноводовъ такое, что па каждаго прпходіітся по два но.мера слъзающпхъ съ лошадей.

КоннозаводСТВО. Нын-Б въ Россіи обращается особеиііое внпманіе прапптельства на распрострапеніе и улучшоніе г.оннозаводства. По повелъпію ПЕТРА 1, эзельскіежеребцы былппереведены на берега Оови (Пермской гу"-)і ''A1' образовалась за. Бчательная порода лощадей (обвинскихъ). Прп Анн Іолннови предполагалось открыть 105 конскихъ заводовъ, что одиако же приведепо въ исполненіе только въ царствованіе Императора ПАВЛА I. Въ 1796 г. вновь повслзно было учредпть государствеиныеконскіе заводы, но п этоповелъиіе не и.мЪло желаемаго усп ха. Въ настоящее времяправительство тщательно заботится о распространеніи и воспитаіші лучшихъ породъ лошадей, отлпчающпхся быстротою п сплою. Въ 1833 г. і.омитетуо русско.мъ коннозаводствт; было дапо первое обіцее направлені къ улучшеиію конііозаводствавъРоссііі,іівсл-Бдствіеэтогоучреждеиы: 8 случныхъ копюшень, царскосельская скачка п призы скаковымъ н рысисты.мъ обществамъ. Наконецъ, для достпженія вполнтз этоіі важной государственной ц ъ л и , для общсй народной пользы, пъ 1843 г. Высочайше повел КоннеЕтикутъ( Connecticut). ііліів-врп-Бо i i W нептшсіітъ, одппъ пзъ штатоиъ Ст>веро-Л.ме- но: 1) всв воепно-коііскіязаведе!іія,прекратіівъ риканскаго союза, граничіпъ кь с. съ іМасса- изъ ннхъ ремонтировапіе полг.овъ, обратить чусетоліъ,къ в. съ Родъ-Эйлендомъ, ЕЪ Ю.ІСЪ на улучшеиіе породы лошадей въ государств , проливомъ Лонгъ-Эйлендъ, ьъ з. съ Ню-Іор- съ перенменованіемъ ихъ въ государственпые комъ. Представляетъ плодоіюсную страпу, оро- конскіе заводы и 2) для преподанія способовъ шаемуіо р. Конііектіікётомт) п подншіающуяся къ распростраиспію между государствеііпыотъ пизмениыхъ береговъ во внутреніюсть, міі крестьяна.чи улучшеннаго коннозаводства, къ гора.мъ, достигаіоіци.мъ 1,000 Фут. высоты. учр дить случныя конюшни па вс-вхъ сущеИзобилуетъ произиеденія.ми міпіералыіаго цар- ствующчхъ и вновь предполагаемыхъ учебства. Населепіе Коннектикёта первопачалыю пыхъ образцовыхъ Фермахъ, а затвмъ посостояло изт? Аііглпчанъ (1,633 г.), теперь степенпо учреждать цеіітральныя конюшни и же на пространств-Б 220 м а д . миль жпветъ въ другихъ мистахъ; для улучшенія коновод312,000 челов-вкъ. Для закоподательства еже- ства устраивать въудобныхъдляэтогом-Бстахъ годно въ ма-Б М-БСЯЦ-Б собираютсн депутаты, неболыіііе копскі заводы, чтб и приводится въ поочередпо, въ важн-Вйшпхъ городахъ штата, іісполпеніе. Даженазначена огь правптельства Ню Гэвсніз и Гартоорд-Б; право подавать го- денежная награда лицамъ , прпводяіцимъ сволосъ иміэетъ каждый граждаіиінъ. не моложо пхъ лошадей въ случиыя завііденія, открытыя отъ прапительства въ разныхъ губорніяхъ. 21 Г. ОТЪ рОДу, ВЛф БЮІЦІЙ ІІСДВПЖІІМОСТЫО в ъ 7 долларовъ годоваіо дохода, служившій въ мидиціи и іісполііявиіій государственныи повпннооти.Капііталъвъмануфаитурахъ —19,152,000 долл^въныТішііейторговл-Б—565,000 дол.Штатъ н и.мБелъ долговъ. Коішектикётъ издавна отличался строіо-пуріітаііскпміі нравами своихъ жителей; зд^Бсь иіікогда господствовалп знаменитые «Синіе закопы», которые воспрсщали готовить кушанье по воскресеиьямъ, выходить со двора куда-шібудь кромТі церкви, брпться, п пр. Н ы п і релііііознып энтузіазмъ очепь смягчился; въ штат^Б два уіишерситета, распрострапяюіціс образованіе; пародный долгъ считается менышімъ во всей республпк .

Конно-машинныя суда, строятся на Водітз, Каміз, Вятк-Е н на горно.мъ Златоустовско.мъ завод-Б въ Оренбургской губ., большею частью по образцу, пзобр-Бтеніюму механпко.мъ Поа дв-Бардо.мъ; стоятъ ііногда до 20,000 р. асс. Длиною omi бываютъ отъ 17 до 26 саж.: шпр. до 6 саж.; въ вод спдятъ до 2 аршииъ, ішогда т\ъя до 35,000 пудовъ груза, до 40 и 60 чел. рабочмхъ; проходятъ противъ течеиія до 15 верстъ въ деиь. Кро.міз того таіцатъ за собой два ііагружеіпіыя судпа, такъ-что одпа машииа букспруетъ всего до 80,000 пудовъ. Конноіиашііппыя суда двпжутся посредство.мъ колесъ, устроеипыхъ no бокамъ ихъ, подобмо

Кон — Кон

-

8 }

пароходны.мъ ко.іеса.мъ, а колеса въ свою очередь приводятся въ движеіііе .іошадьміі. Они ходятъ также между Астрахапью п Рыбшіеко.мъ. Коновнпцынъ (Петръ Петровичъ), грасі.ъ, сконча.іся 1822 г., въ чішБгенорала-отъ-іінФаитеріи, пъ звапіп генера.іъ-адъютанта Его ИмПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА, чіена государстиепнаго сов т а , сенатора и главнаго директора кадетскпхъ корпусовъ. Ро'д. 1766 г. въ Псковской гуо. Отецъ его, исправляя должность с петероургскаго губериатора, запиоалъ его, 1772 г., въ артиллеріискій и іінженерный кадетскііі корпусъ, но воспитывалъ дома и БЪ 1774 г. перевелъ Фурьеро.мъ лейбъ-гвардін въ Се.меповскіГі полкъ. ЗдТзсь онъ служилъ до 1791 г.; потомъ переведенъ въ ар.мію преміеръ-маіоромъ; въ 1797 г. произведепъ въ генералънаіоры: въ 1808 г. въ генералъ-леитепаыты, a въ 1817 г. въ генералъ-отъ-шіфантеріп. Коновіііщынъ сдтзлалъ первую Еа.мпанію въ 1788 и 1790 г. въ ФШІЛЯНДСКОЙ ар.міп, и на сл-Бдующій годъ перешелъ въ молдавскую армію. Въ 1793 п 1794 г. служплъ въ Польш-Б и отличился въ дізлахъ при Холміз и СЛОНІІМІІ. В Ъ 1798 году домашнія оостоятельства принудили Петра ГІетровича взять отставку, въ которой онъ оставался до 1806 г., когда на него возложено едшюгласно с. - петврбургскимъ дворяяство.мъ лестпов поручеіііе — СФор.мпррвать и командовать лилііціею. Оиъ оправдалъ вполні; это довпріе и въ 1807 г. принялъ ко.чаиду надъ корпусомъ, расположенпымъ въ КронштадтФ. Въ началіз войны со Швеціею, Коповницынъ былъ назпачвЕіъ дежурнымъ генераломъ въ Фіінляпдскую ар.мію, и въ этой должности имізлъ случаіі раскрыть свои даровапія, сод-Бйствуя діічно взятію Свеаборга и покоренію частн Фипляндіи, и участвуя во всізхъ сраженіяхъ какъ на мори, такъ u иа сухо.мъ пути. Въ 1809 г. онъ назпачеігь командиромъ 3-й пвхотнои дивіізіп, и при разрыв съ Англіею ему ввБрено начальство иадъ воіісками, назначенпы.мн для защиты береіовъ Балтійокаго моря, отъ Полангена до Гапсаля. Въ 1812г., предводнтельствуя п^хотною дивпзіеіо, Коповницынъ разд-Блялъ опасиости и славу Отечественн о й в о й н ы ; онъ участвовалъ въ сраженіяхъ: прн ВитебскВ, при защіп Смоленска, гд впродолженіе ц лаго діія занималъ полоипну города своею дивизіею; потомъ онъ обезп чивалъ отступлеиіе нашей ариіи до Бородина, отражая безпрерывпо напоры безчисл ниыхъ силъ Наполеоиа, и продапая пмъ дорого каи<дын шагъ земли. Во время БородиискоГі битвы, Коновішцыиъ комаидоваіъ дивы.мъ Флаигомъ

—

КОН — КОН

арміп и покрылъ себя съ прочимп героями этого достопамятнаго дня неувядаемою славою. Въ началтз сентября князь Кутузовъ-Смоленскій поручилъ ему должиость дежурпаго г нерала вс хъ русскихъ армій, предоотавивъ его непосредствеііно.му распоряженію устройство войскъ: Коиовницыпъ выполпилъ это порученіо съ отличпымъ усп хомъ и, можно сказать, втеченіе дпухъ недиль сформировалъ вноиь армію. Въ конц'В 1812 года онъ иазначенъ ко.чаидиромъ грепадерскаго корпуса и • съ эти.мъ побтздоііосііымъ воііско.мъ, пачальствуя резерво.мъ въ Люценскомъ сражоніи, былъ раненъ пулеір въ ногу, въ самую різшнтелыіую мпнуту бптвы, когда готовидся отразить свъжія войска, шедшія иа по.мощь Наполеону отъ Лейпцига. Въ сраженіи при это.мъ послъдне.мъ городі; опътаБже прииялъ участіе, находясь прп особтз Его ИМПЕРЛТОРСКЛІО ВЕЛИЧЕСТВА. ІІОСЛІі этого Коновпііцыиъ СОСТОЯЛЪпрп

Нхъ

ІІ.МПЕРАТОРСКІІХЪ ВЫСОЧЕСТВЛХЪ

Be-

лмкпхъ Кпязьяхъ НИКОЛА-Б ПАВЛОВПЧ И Ы И : ХАИЛЪ ПАВЛОВИЧ-Б, ВО время пребывапія Ихъ въ чужпхъ кранхъ, a no возвраіцеиіи въ отечество пазначеиъ миіііістромъ военныхъ силъ; въ этой должности опъ пробылъ ІЮЧТІІ четыре года и, приуволі.пеиіи, награждеиъ наслъдствениымъ графскпмъ титуло.мъ. Въ 1819 г. КОНОВІІІІЦЫІІЪ сдіі.іаиъ главпымъ директоро. гь кадетскихъ корпусовъ. Онъ похороненъ въселБ Кяровъ, находяще.мся въ С.-Петербургскоіі губ. Коновницыны, русскій дворянскій до.мъ, происходитъ отъ вывхавшаго въ Россію, 1241 г., изъ Гіруссіи, Апдрея Ивановича Кобылы, который И.МБЛЪ праправпука Ивана Се.менова, пеь прозвапію Кововнпцьиіа (Этотъ родъ показанъ въ Бархатноц книі"В XXVI—214, и въ Общемъ Гербовшікіз т. I — 39.) КОНОИДЪ, въ гео.метріп, ТБ.ІО, проиоходяще отъ обраіценія какоГі-нпбудь кривойднніи около свосй оси, и приііпмаюіцсе назваше той кривой,которая произвела еіосвон.мъдвпженіемъ, Коноиды пазываются такж сФероидами (см.), и бываютъ элліпігическіе иди эл.іипсоиды, гипврболическі или гиперболоиды, параболическіе пли парабо.іопды. КОНОЕЪ, А иііяишіъ, прославился во время ПелопоиезскоГі войны. Вті званін одного изъ десяти годовыхъ прсдводителей, оиъ участвовалъ въ бнтві; пріі Эгосъ-Пота.мосБ (405 г. до Р. X.), хъ а ііііскіп ФЛОТЪ бы.іт, почти уничтожспъ. Гіосдіз этого поражеыія КОНОИЪ, съ оставшимися десятыо кораблямп, отплылъ въ Кипръ, къ лпдійско.му сатрапу Фарнабазу, иадБясь съ по.мощію Персовъ отмстнть Спар-

Кои - Кон

—

8 9

танцамъ. Воспользовавшись ііеудовольствіямп Спарты съ Персіею, Копонъ по.іучи.іъ (395 г.) отъ Артаксеркса помощь, открывъ е.му изм ииическіо замыс.іы ТиссаФерна; бптва при мысі; Кпидіз да.іа Аеііпамъ різшите.іыіуіо геге.моііію (см.) въ Грецііі н въ то же ире.мл возвеіа Копопа на высшую степень сіавы. На золото, по.іученііое отъ Персовъ, онъ въ короткое время возстаиовилъ СПІПЫ ІІ укрипленія А піп. и доставплъ А пняна.мъ пладычество тіа мор ; но дерзкая самоііа. Еяііпость іі гордость иъ обращеніп съ граждапами погуипла его: опъ оылъ оовинепъ, каиъ іі-вкоторые утверждаютъ, въ ііа.мізреііін подчпнитъ А ины Іоняпамъ. Ввроячнізе же всего, что персидскій дворъ, опасался діоі'ущестпа А пиъ u вліянія Коиона па своихъ сограждаиъ, н видя, что оиъ желаетъ выгодъ только свое.му отечеству, a пе Персіи, приказалъ 'Гприбазу закліочіпьКоііопа въ теинйцу, тд оаъ и у.морщвленъ. Друііе же утверждаютъ, что онъ получплъ оті) ГІорсовъ своооду іі у.меръ въ непзвт.стііости, оставпвъ послъ себя ІЮСМІЗТІІЫЯ богатства свое.му сыиу Ти.мойею. КОНОНЪ, учеиикъ Іоаппа Фплопопа; жплъ въ КОИЦТІ VI п начал VII в ка. Въ словопреиііі, которое ІІ.МТ)ЛЪ, въ прпсугстиііі іюистантііііоиольскаго патріарха Іоаппа; съ Павломъ н СтеФаио.мъ, покроиіпеля.мп Евтихія, Коиопъ съ жаромі) защмщалъ сторопу споего учптеля. Но ВПОСЛІІДСТВІН, когда онъ не хотълъ пеповТідать равенства лицъ въ Святой Троицв, <1>ІІЛОПОІІЪ сталъ враіо.мъ его; тоіда Копоиъ образовалъ отд льную секту, принявшую его пмя. Приняиъ санъ егшскопа свопхъ посліздователеп , предалъ ана е.мв сочинеііія своего прежняго ііаставііпка и наппсалъ протпвъ He­ ro сочпненіе, въ которо.мъ старался опровергнуть учені Фплопона о воскресеніи плоти. Впроче.мъ, эго сочипепіе, чптапиое Фотіимъ, (код. XXIII) не дошло до пасъ.

Конопля пли Конопель (Cannabis saliva, Linn.), растеніе, составляющее образецъ семейства Коііопляиковыхъ (Cannabineae). ДикіГі конопель растетъ въ среднеіі и южпоіі Азіи, по горамъ, преіі.мущественно въ Индіи и Персіп, откуда опъ съ давнихъ времепъ перешелъ въ южпую Европу u теперь везді; разводптся; у насъ конопель въ дпко.мъ состояпіи встр чается по Волгтз, Терску и вособеиностп на Вашкирско.мъ Урал-В. Конопель есть растеніе одполътнее, восходящее ежегодио нзъ сті.мяиъ, растущее прямымъ, впутрп пусты.мъ стебло.мъ, часто досгіігаіоіцимъ отъ 6 до 8 оут. высоты, и поддержпвающимъ узкіе, зубчатые, число.мъ отъ 3, 5 до 7 лнстья, на обще.мъ длііііио.мъ че-

—

КОН — КОН *

решкіі. Мужескіе цв тки безплодпы, расположены боковою кистыр; каждып цвізтокъ состоитъ только изъ пятилистіюп чашечки, внутрп котороГі видны 5 коротеньыіхъ тычипокъ, съ болышіми. продолговаты.ми, висячими ііылі.ііііками. Жепскіе цввтри плодоноснын собрапы въ вид головкп или коротенькаго колоса: каждый изъ ипхъ снабженъ прнцвтзтнико.мъ; нхъ длпнноватая чашечка состоитъ изъ одпого листпка съ долевою проръхою на одпой стороц-Б, вппзу вздута и плотпо обхватываетъ шарообразпую одііогнізздпую завязь, которая содержптъ одпо только яичко и оканчивается двумя длпниымп мохнаты.мп рыльца.ми. Плодъ представляетъ круглую, гладкую с-шіяику, прпкрытую завянувшею чашечкою, заключающею одио только маслянпстое свмя. Растеніе съ женскпмп цвътками у насъ собстпепно тіазывается копоплею, потому что оно прііиосптъ стзмяна; растеніе же съ .мужеСКІІМІІ цв тка.міі иоситъ о^обо названіе пдСНОІІІІ и цв тки его рстаются безъ плода, блекпутъ рантзе женскихъ, вскорі; послтз цвитенія, поче.му посконь и берутъ прежде, когда коиопедь стоитъ еще въ самоіі цвитуіцей леіепи. Стебли обоихъ растеній, сняты съ к о р н я , подвсргнутые лючк-Б, отъ чего сіпііваетъ ихъ оболочка и мясистыя частнцы, пото.мъ высушепные, перемятые,т. е. очищенпыв отъ древесипы полаго стебля (кострики) даютъ длпішыя, Ертзпкія волокпа, которыя называіотся по-русски ненькою іі употребляются на пряжу. Копопля препмущественііо любитъ тяжелую, хорошую глшііістую почву, хотя п растетъ бол в нли менізе на всякой ПОЧВІІ. Ііашня должна быть глубоко взрыта » хорошоудобрепа. Иосивъ проіізводитсявъмаТі, на хозяйствен. десятпну с ютъ до 2 четвертей СІІМЯНЪ. Къ койцу іюля или къ началу авіуота, по разстзяніи сТз.мяпноГі пыли, приступаютъ къ дерганію пбсконп ; наступленіе этого вре.меии узпается тізмъ, что лпстья растепія начинаютъ вяпуть и желкнуть, верхпяя часть стебля прііііп.маетъ желтоватый цвізтъ, а на нііжией мъстами выступаютъ сирыя пятиа. Жепское растеніе пли собствешіо коноплю, выдерпіваютъ двудія, тремя недізля.ми позже, когда СБ.МЯ начііпаетъ созртівать, причемъ появляются также ш м ненія, упомяиутыя при пископи. Если оставііть коиоплю до совершеініой зрт.лости си.мяпъ (до исхода сентября) иа пашніі, то пенька дізлается жесткою и бываетъ годпа только ла каиаты. Сл доватслыю этотъ способъ можетъ быть употреблепъ тоіда, когда растеиіе выд-Слывается ііскліочіітелыю для полученія сТі.мянъ. Въ іі1>-

'KOE-KOH

-

которыхъ мізстахъ пбсковь оыдергішаіотъ вм ст съ коііоп.іего; no піш этомъ по.юкно первой, вособенностн годиоп на пряжу, теряетъ свою доброту. Черезъ деиь по иыдергіівапіп, поскопь поступаіііъ пъ шочку. Копоплю, напротішіз, оотавлніотъ пъ спопикахъ отъ 8 — 1 4 днеи, чтобы дозрт>.іо СБ.МЯ, которое пото.мъ вымолачпваютъ. Обработка конопли раздтзляется: 1) па мочку, 2) на мять , трепапіе и 3) на чесаніе. Мочені коноплп продолжается « т ъ 6—8 дней. При .моченіи полезію отдълять пбсконь отъ копопли, потому что стебли первоГі нііжнізе и вымачішаются скор е. Вынувъ КОІЮІІЛЮ пзъ воды, об.мываютъ ее и ставятъ въ сноппки, чтобы вода удобнт>е стекала, потомъ ихъ развязываютъ и разстплаютъ по лугу, гд-Б оніі остаются отъ 1 0 — Н дней, іиіогда же отъ 4—5 недъль. Высушенную коноплю, ііачипаютъ мять. Мятую—свсртываютъ въ кучку, отъ 6—7 фуптовъ в сомъ; пото.мъ начинаіотъ ее трепать п чесать окончательно. Пбсконь даетъ столь ІІІІЖІІЫЯ волокна, что они моіутъ быть употребляеліы на довольно тонкія полотна. Женская копопля во мпогихъ м стахъ вовсе ие употреоляется на пряжу, по только на капаты. Мятая и тропаиая копопля чеш тся большимп (6—7 дюіім.-) гребпями, длинпые зубья которыхъ находятся между еобою па значителыюмъ разстояпіи, іі при осповаиіп бываютъ доЗ-^ дюіі.ма толщиною. Изъ коіюпляиыхъ сс.мяііъ у пасъ бьютъ постное масло, въ огромпо.мъ количествіз. Свъжее конопляное масло, кром пзпіістнаго домашняго употреолепія, годится также для составле«ія многихъ пластырей н .мазеіі, вмізсто прованскаго масла, и изв стно въ ледіщіпп; какъ старіінпое средство протпвъ первныхъ болей, колики, желудочныхъ корчеіі, отвердинія матки, причемъ масло втііраютъ въ страждущую часть. Сіз.мя конопли , такъ же какъ и само растеніе, высушенное п употребляемое въ видъ чая, составляетъ нііжное и пол зіюе средство протпвъ боліззііепнаго мочелспусканія и задсржанія урины у грудиыхъ младоіщевъ. Сокъ молодыхъ лпстьевъ и самые цвитки конопли обладаютъ одуряющею силою; изъ посл-Бдішхъ въ Бухаріи пріпотовляется родъ оиіума, извТіСтнаго талъ подъ имеиемъ «бангъ.» ВъМарокко высуіпенпвіеліістья конопш курятъ вліізсто табаку, для развеселенія и разс-Бяпія ипохопдрііі. Равиымъ образо. іъ и такъ-называемыя «развеселяющія пилюлн» имъютъ главиою составпою частью коиоплю. Еоноплянковыя (Cannabineae); составлнютъ семейство двусБмяподолыіыхъ травяпистыхъ

810

Кон - Кон

растепш, то ОДИОЛІІТІПІХЪ И прямостоячпхъ (І;ОІІОПЛЯ), то .чпогол тііихъ и выощпхся (хлпзль); лпстья у нихъ съ прііліістііііка.мп, или во суйротивны (хм ль), илп одни только верхніе поперомТ.нные (копопля). Цвізты двудо.мпые , малеііь!;іо , зслеиоватыо ; мужескіе цвъткп расположепы кпстью пли "метелкою; ОКОЛОЦПІІТІІІІІІЪ у ппхъ простоіі (чашсчка), состоящіи изъ пяти листпковъ, почтп равпыхъ, свободныхъ, въ ііочкосложеіпп пастельныхъ. Тычішки, числомъ 5, супротпвны листиздмъ чашечкп, п прикрізплепы при ихъ ооновввіи; ніітп топкія, короткія: пылыінки двупі-Ездные, съ супротпвііыми гііъздышками. Женскіе цв ткп расположепы колосомъ {ХМІІЛЬ), іілп клубочкомъ (конопля) съ прицвт.тнпкаяп двуцвТітпыміі (хмтзль) или одноЦВІІТИЫ.МІІ (коиопля); околоцв-втніп.ъ (чашечка) состоптъ пзъ одноіо прііцвитннноваго листпка, вздутаго при осповаііііі, п окружающаго завязь. Ііестпкъ одіиюкій, свободпыіі, съ ОДІІОІІПІЗДІЮІО завязыо, въ которой находится одво только искріівлеіюположное яичко (о . campylolropum), висячее на верхушк-Б ги здышка; столбпка пізтъ или очепь короткіГі; 2 рыльца, удлшісішыя, пушистыя. Илодъ—с мяпка, то жел зпстая, обхвачеііиая приросІПІІМЪ ОКОЛОЦВІІТГІПКОМЪ (хмг.ль), то гладкая, заішочешіая въ околоцв-Бтпик и отъ прижатія двустворчатая (конопля). Сізмя висячое, съ наружпою сіз.митюю оболочкою, тоненькою, зелеиою, прпросшою или пеприросшею къ околоцвБттіку: іиіутрепняя же сзмяиная оболочка .мясистая, похожая на б локъ; зародышъ двусізмяііодолыіыГі, заінутый въ спііраль,безъ о-слка ; с мяводокі палегающія (cotyledones incumbenles); корешокъ верхііій, прилеіающій къ СПІПІКІ; сізмянііыхъ долсіі. Семейство ЕОІЮПЛЯНКОВЫХЪ растсчіій состоптъ только изъ двухъ родовъ: Коноплн (Cannabis, Tournef.) н ХМ-БЛЯ (Hamulus, Linn.; ііли Lupulus, Tournef); въ каждо.мъ no одіюй только пород-Б. Многіе оот.аники отпосятъ копоплянковыя растенія къ семеііству крапивпыхъ (Urticeae), отъ которыхъ оііп отліічаготсн паружиьпіъ впдо.мъ, висячи.мъ сіз.мяномъ и зародыиіемъ, бол е илп мен есвернутымъ въспираль п ііеіім ющішъ иізлка; строепіе.мъ же плода и яичка блнжо подходятъ къ се.меііству Каркасовыхъ (Cellideae) растеній.

Коносаменты, см. Таможенные докушенты. КОНОТОПЪ, уБздиыіі городъ Черниговской губерпін; лежитъ на рукавт; р. Ссііма, называемомъ Іезучъ, въ 154 вер. къ в. отъ Чернніова, въ 1,187 вер.отъ С.-Г!етербурга, въ705вер. отъ .Мосьвы. Городъэтотъ былъ прежде сотешіымъ

Кон—Кон

—

8 il

городомъ н-Бікшіскаго подка. Зд сь 1659 г. была зналенутая битиа между княземъ Трубоцкн.мъ и Гудяпіщкимъ, товарищеліъ Віііоискаго, который заперся въ Конотоптз; Трубецкоіі осадилъ городъ 20 апръдя и дізла.іъ НТІСКОЛЬЕО прпступоиъ; Русскіе часто ирывалпсь оъ са.мую крізиость, no ГуляницкіГі отражалъ ихъ съ удивіітслыіою храбростью. Трубецкой, noсліз тщетпыхъ усшій взять городъ, узпавъ о приближепіи Вшовскаго сішлъ осаду 20 іюпя. Конотопъ преждо былъ окруженъ валомъ и, no мп нію н которыхъ, ст ыою. Теперь въ ие.мъ счит. до 7,650 об. п. жителей, 5 церквей, 5 не,большпхъ Фабрикъ и заводовъ п около 500 р. с. ежегодііаіогородскаіодохода.Про.мышлоііпості. гброжапъ незиачительная. Коіютопскійу здъ данимаетъ пространства 2,000 кв. вер., пзъ чіісла которыхъ подъ полямн до 166,000 дес., подъ луга.мп п выгонами Д(1 16,000 дес. и подъ лъсаліи и кустарнііками до 22,000 дес. Жіпедей около 85,000 об. п.; аа кв. верступрііходіітся около 39 об. п.; на каждую душу муж. пола <)кодо5дес. Мізстоположеніе ііііз.менііоііподвержепо разлпвамъ р-Бкъ; почва пдодородиа; земдедіздіо п вііпокуреіііе составдяютъ гдаииыя іі почти едііііствеііпыя отраслп .м стііой промышденііостп. Изъ мапуфактурныхъ заводенііі за.міічателыіа тодько суконная Фабрпка. Конрадъ (Konrad), имя иізмецкііхъ ііімператоровъіікоролей: 1) Конридъ I, горцогъ Франконскій, по сімерти Ліодовііка-Діітяти, посд-сдняго Кародіііпа, 911 г.., быдъ изйранъ въ короди пяти гер.манскпхъ иацііі. Нзъ одагодарностп онъ устуішлъ саксонскому герцогу Оттону, отрекше.муся отъ короііы, герцоіство Турнигію, и у.мпрая въ 919 г., посладъ регадіи сыпу Оттона Гсприху, въ зиакъ старшіінства Саксоіііи.—2) Ііонрадъ U Саліискій, Франкоііскій горцогъ, изораііііыГі въ ігвмоціііе коро.ш н коропоиаппыіі въ АхеігБ по с.мерти Гсіірпха II въ 1024 г.; мудростію и правосудіемъ заслужпдъ любові. иарода. Опъ іірііішдъ, 1027 года, иъ РІІІМТІ тіператорскую корону, в.мізст-в съ своею супругою Гизелею. Въ 1034 г. оиъ ш п і а д ъ Одопа Шаліііапскаго изъ Бургундііі,которую пріісоедііішдъ къГер.мапііі, какъи.мперскііі денъ. Еще прежде въ 1031 г., ведя воГиіу съ Подяііами и Вепгерца.ми, онъ принудилъ ихъ къ мпру, а въ 1035 г. покорилъ возмутпвшпхся Лютиковъ. Опъусмнрилъбезпокоііную Іітадію и возвысплъ императорекое достоинство, издавъ закоиъ (1037 г.) о ііасліідствіз лена, которы.мъ защищалъ слабыхъ вассаловъ протпвъ силыіыхъ. Въ то же вре.мя онъ старался объ утвержденіи вдастп своего до.ма, отдалъ сво му двоюродііо.му брату Эрпесту, Ka­

—

Кон — Кон

рпнтію; свое.му сыну Генриху — Баварію, потомъ Алде.манію и обязадъ бургундскі чины пріісягою, повиповаться Генриху, Еакъ королю. Ум. въ Утрехт , на возвратпомъ пути въ Герланію 1039 г.—3) Конрадъ III, сынъ герцога Фридриха Швабскаго и Агнссы, дочери н.мператора Генриха IV; вдад дъ лепомъ франкопскаго герцога; быдъ первыіі игбранъ пзъ до.ма ГогенштауФеповъ, въ и.мператоры, въ Коблепц-Б 1138 г., и немедденно Еоронованъ въ Ахен папскимъ дегатомъ. Ум. въ Бамбергі; 1152 г. Подобно своему предшествеанпку Лотарю, Конрадъ III былъ преданъ папскому престоду: прп неліъ власть еппскоповъ зііачптелыіо усіілпдась въ Германіи. He ИМІІЯ са.мъ учепаго образованія, Конрадъ однако же уважадъ науки. Быдъ дважды на Восток-Е: въ 1127 г. ходилъ на покдоненіе; въ 1147 г. водилъ туда войско. По своему усердію къ свяІценной воГиіі;, вполи-Б служитъ выраженіемъ своего времеіпі. Онъ былъ храбръ, уменъ u прямодушеиъ. Бывъ уже шіператоромъ, не могъ забыть своей прежн іі вражды съ ГвельФЭМІІ, которые съ своеіі стороны ііеяавндтзлп его, какъ Гіібеллііпа, п не лопустіші его короповаться въ Рп.міз. Онъ оказалъ важпуюуслугу нТі.мецкоГі конституціи тіз.мъ, что ограііпчіілъ иласть.могуществонпаго до.магвольФовъи положіілътаки.мъобразомъосноваіііеосуицествлепію плапа Оттона— слить въ одно семёйство государей п пароды Германіи.—4) Копрадь IV, сынъ п.мпсратора Фридриха II, герцоіъ швабскій, римскій ьороль(1237), род.въ 1228г.;управлялъ Гермаиіеіі во вре.мя отсутствія отца; разбплъ анти-короля Распа подъ Уль.момъ н насл довалъ въ 1250 г. рпмскую и.мператорскую корону и Снцилійскія владънія. По желанію папы, аитіі-король Віільгель.мъ Голлаидскій продолжалъ оорьбу и одержалъ въ 1251 г., подъ Оппенгеймо.мъ ріішптельнуюпоб ду надъііонрадо.мъ, ужс стисноіпіымъ Богемцамн. ІІапа въ то же вре.мя подтвердіілъ отлучепіе отъ Цері;ви Конрада,которыГі гіеропесъ воину въ Апулію и велъ ее такъ устзшію, что nana тотчасъ склопился па переюворы. Конрадъ са.мъ нспортіілъ ДІІЛО, частью жестокостыо съ поб-Бждеііііымп, часті.ю ссорою съ свопмъ .младшп.мъ братомъ МанФредо.мъ. Сбираясь въ ооратнып походъ въ Гсрмаиію, онъ ум. въ 1254 г., какъ ппшутъ ігБкоторые, отъ яда.— 5) Ктрадъ 1\ болТів іізвіістпый подъ іімепимъ Копрадина, сыпъ Коирада IV. и Ііліісансты Банарскоіі, ІЮСЛІІДІ няя отрасіь зііамсіпітаго до.ма ГогеіиитауФсповъ, род. въ 1252 г. Будучи впуко.мъ Фрпдрпха II, оиъ должепъ былъ нас.і доваті. коропы Германіп, Иоаполіі, Сициліи и Іеруса.шма,

Кон — Кон

812

no не получіілъ пхъ по своеиу ліадо.іізтству. Дядя его ЫенФроа вступіілся-было за его права, но оболыцепиын свои.ми успихами, присвонлъ сео вси пріобр тенія, сдіілапиыя пъ пользу племяіпіика. Паііа Ііннокеитііі IV протпвопоставилъ ему Карла Анжуйскаго, который, одержавъ поб ду при Грандельскоіі долиніз, объявилъ себя короле.мъ С.ііцііліи, но noслъ «СІІЦІІЛІІІСІ;ОЙ вечерпи», на его м сто, вопреки ліелапію папы, былъ ш б р а н ъ Конрадъ, царствовавшіЛ, впроче.мъ, не долго, н потолу-что враждебная партія взяла всрхъ и опъ в.м стъ съ своимъ друго.мъ, Фридрпхо.мъ Австрійскшіъ, былъ захвачеиъ въ плізпъ послі; битсы при Тадіакодзо н оба казнемы 20 оитяоря 1268 г. КонрЗДЪ(Копга(1),п.мя силезскихъ іерцогоот>: 1) Коирадь 1 Крпвоіюгт, сыиъ польскагокороля Владисдава II; получилъ Сплезію въ 113G г., съ двумл своими оратьямп Болеславомъ-Длиннымъ н Мечиславомъ, отъ дяди, короля Боіеслава IV, но вокор вступплъ въ духовное званіе. По свпдЪтельству другпхъ исторііковъ, онъ при раздБлІі получилъ Глоговъ. У.м. въ 1163 г.—2) Конрадъ II, третіп сынъ ГенрпхаБлагочестиваіо; род. въ 1225 г.;'6ылъ спачала въ духовно.мъ званім, впосл дствіи отпялъ у своего брата Болесдава II Плъшішаго, Кросс е н ъ и Глоговъ. Ум. въ 1298 г.— Кипрадь III, старшій сыпъ предъидуіцаго; раздолилъ герцогство въ 1273 году леаіду своп.ми братьяли, Пршендславомъ и Генрнхо.мъ III: умеръ оезд^Бтенъ въ 1304 г. Конрадъ (Казпмпровичъ), кпязь мазовсг.ій, братъ Лешка-Ьилаго, no уоіеіііп котораіо, онъ, соедчнясь съ галицкнмъ князе.мъ Данінло.мъ, осаждалъ Калишъ, гд господствовалъ одинъ изъ главныхъ убійцъ Лешка, герцоіъ Владисдавъ, сыиъ Оттона. Этотъ городъ, оі;ружеііныіі ліісами и болотами, могъ долго оборопяться, не с.чотря на отчаяпные приступы, въ которыхъ Русскіе оказывали чудеса храбрости, но миръ прекратплъ войпу. Вііослидствіи Копрадъ, забывъ услуги Дапіила п его ирата, поддерживалъ князя Михаила Чернпговскаго, воевавшаго съ князьями галііцкимн. Однако они скоро примирішісь п Коіірадъ умеръ другомъ Даиіііла.Коіірадъбылъ ж натъ, по слова.мі Длугоша , на дочери Святослава Мстиславича п и. ітзлъ сына Болеслава. Конрадъ, влад-Бтелыіый князь мазовецкій, пропсходилъ пзъ рода дровппхъ ІІОЛЬСКІІХЪ королей. Будучи врагомъ сыновей Казимпра, онь старалея иступпть въ тВсную связь съ Россіею іі въ маіз 1493 г. прислалъ въ Москву иаршавскаго ііамЕстііиііа Іоаипа Подоло, сва-

Кон — Кон

тать за иего одну пзъ дочереп велпкаго жпязя Іоаипа III. Этотъ бракъ казалоя прилнчпымъ и выгодпы.мъ для русскоіі политіікп, но государь не хот лъ вдругъ нзъявить согласія, и са.мъ отправилъ пословъ въ Мазовію, для заключепія прсдварптслі.наіо договора съКопрадомъ: 1) о вспо.моженіи, которое опъ даетъ Россін протпвъ сыновеГі Казимпра; 2) оназначепіи в-Бііа для будущей его супруги: Іоаннъ требовалъ, чтобы опа п.м-Бла въ собственііОіМЪ влад-Бпіп піікоторые города II волостп въ Мазовіи. He ІІЗВТІСТНО, съ каки.мъ отв томъ возвратплись послы, no это сватовство ие ІІМТІЛО далыіііГііиііхъ посл дствііі, в роятпо, отъ пере.мі.ны обстоятельствъ. Конрикгъ (Hermann Conring), род. въ ВостФрпслаіідііі 1606 г. Его называли совт.тппкомъ царей, юристомъ, богослово.мъ, ФИЛОЛОГО.МЪ, ораторомъ, поэто.мъ, ФІІЛОСОФОМЪ ІІ ЭІІЦПКЛпедпсто.чъ. Еіце 14-ТІІ лізтъ онъ прославнлся весьхаколкою п остроу.мпою сатпрою па візнчаппыхъ поэтовъ. РуководіімыГі знамеііитымъ тогда проФеесоро.мъ ДіеФольтомъ, онъ пзучилъ медицину и богоеловіе. Всл дствіо войны и заразы опъ удалнлся въ Л ііденъ 1625 г., и черезъ 2 года пздалъ свою зііаменитую тезу: «De calido innalo». Позвратясь въ Гельштедтъ, 1632 г., онъ былъ назпаченъ проФессоромъ естественпоГі ФИЛОСОФІІІ, черезъ 2 года получилъ степепь доктора медицпиы и первый пріпіялъ теорію Гарвея «о кровообращепіп». Въ 1649 г. онъ былъ пазиачеігь докторомъ и первымъ совТіТііпкомъ остФрпслапдской рег е і п ш и ; черезъ годъ получплъ такое же мисто прп стокгольмскомъ дворіз, гд , впрочемъ, оставался не долго и, возвратясь въ отечество, написалъ трактатъ: «De finibus imperii», им вшій чрезвычайный усп хъ. Ум. 12 декабря 1681 г. Собраніе его сочипенііі ііздаио И. В. Гебеле.мъ въ Брауніивейгіз 1730 г. 7 ч. КонсерваторІЯ, учрежденіе, гд безплатно обучаютъ музык способпыхъ д тей. Первая коіісерваторія была оспована въ Неапол , въ монастыри «Santa Maria di Loreto» въ 1537 году, испаискимъ священникомъ Хуаномъ диТаппія. Потомъ была открыта конс рваторія «Sanlo Onofrio», и впосл дствіп, копсерваторія «Delia Piela». Въ 1799 году консерваторіи «St. Maria di Loreto» и «St. Onofrio» соедііпеііы.а въ 1806 r., no присоедипепін къ пимъ консерваторіи «Delia Pieta», прообразоваііы въ королевскую музыкалыіую коллегію. Иарпжская копсерваторія учреждеиа подъ ііазвапіемъ «Есоіе de chant» ; въ 1783 юду обращепа Сарретомъ въ «Instilut royal de musique», пакоііецъ оргашізоваиа въ 1795 г. Съ 1808 г.опа іімізетъ

Кон-Кон

-

813

отдтзлеіііе д.тя музыки ііотдт.лсніе для гоатра.іьноп дек.іалаціи. Въ неіі иаходятся до 400 ооспитаііііііковъ оооего пола. Есть копсерпаторіи въ ВариіавБ, Прагт», Ввн-в и Леппциг-Б. Посл диян учреждена въ 1842 г., Моііде.іьсопо.мъЬарто.іьди.

Копсисторіп, с.м. Духовпыя конспсторін. Конскіе заводы въ Россіи. Лучшіе пзъ ііпхъ находнтся въ гуоерніяхъ: ТамбовсЕОЙ, КурскоГі, Ло.ггаііскоп, Ор.іопскоГі , Тулі.ской, Харьковскоіі, осооенпо Вороаежской. Изъ казенныхъ заводов7> за.м-Бчательны: 1) СхопинскіГі, олпзъ Скопмпа, Рязаііскоіі гуо.; 2) Почііиковскііі, въ гор. ІІОЧІІПКОВІ;, НпжеіородскоГі гуо.; 3) Ijponішцкііі, дворцопыіі крнскій заводъ, въ город Броііппцахъ, Московскоіі губ. и такъ-иазывае.мые Іітзловодскіс: 4) Деркульсме; 5) СтрТілецкій; 6) Лнмаревскш п 7) Ново-алексапдровскііі, въ Старобтздьско.мъ увздъ, Харьковскоп губ. ВажіПііішнхъ КОПСЕИХЪ заводовъ въ I'occin считалось въ 1839 г., до 300.

Конскрипція, см. Наборъ воііскъ. Констаблп(отъ лат. conslabularius, товарпщъ по стойлу, товарпщъ). Въ Апгліп оылъстарпнпыГі государствепныіі чинъ лорда велпкаго коистаоля (Lord high constable), наыіздственпыіі въ шмиліи СтаФФордъ, граФовъ БОЕИІЭмовъ, соотвіітстиовавіііііі Фраііцузскол]у коинетао.тю іі введенныіі прп Генрих^Б VIII. Ныпіз высшіе п ипзиііе коіістаб.ін (highconstables, pc-tіусоп5ІаЬ1е5)состаіілНютъ ііисшііі классъ общоствеииыхъ ЧШІОИІІІІЕОВЪ, смотрящихъ за порядколъ іі благочіініомъ въ большихъ ІІЛІІ м нкшихъ округахъ. Обязанпость ихъ состоитъ С7> ііолііцомскомъ падзор-в за общественпы.мъ Еіирядііомъ іі въ прпсмотръ за преступпика.ллі, схвачеинЫіМи на мист-в преступленія. Копстабли носятъ пріі себіі, какъ зпакъ своеп «ласти, деревяііпую трость, діііпоіо въ 3 фута, толіцпмию въ полтора дюіЪіа, па верхуіпкт; Eoropuii маходмтся королеііскііі гербъ,ііліі падочку въ 4 дюГіма, съ малвнькою короной. КонстаЕСЪ, второп сыпъ равіюаііостолыіаіо Коіістаіітпна, греческаго нмператора.По смертн отца, опъ пасліідовалъ престаіъ въ Западпоіі 1'іі.мскоіі ii>me|)iii. Ііылъ ревностнымъ поборнні;о.мъ ііравославія. Заи^ицая св. Аианасія, алсксапдріііскаіо патріарха, отъ просліідоваиія Лріаиъ, опъ поссорп.іся съ своіпп> брато.мъ Констанціемъ, п.мпораторомъ Восточиоіі РимскоГі іі.мііеріи, которып ііокровителіігіг.овап. еретикамъ и хотіілъ-было даже начать «оіпіу, no виезапяая смерть отъ ру«іі Маіпепція воспрспятетпоиала сму іісполшіть свое наMtpeiiie. Оиъ царстиовалъ 13 лізтъ. Святой А«апасііі называетъ его мучсппко.мъ.

-

Кон-Кон

Констаптина, провинція п городъ въ АлжнрСЕО.ІІЪ ііам-Бстпіічеетв-в. Городъ ложитъ въ 150 всрстахъ отъ Боны, на ііолуостровъ, образуемо.мъ ртзкою Мапсуріе, п съ юго-восточпоп сторопы окружеиъ гора.мп; им-Бетъ до 20,000 жпт. Въ исходв средііпхъ візковъ п въ повіііішее вре.мя, Коіістантпііа разд ляла участь АлжирСЕаіо влад-Бнія, ио въ ЕОІІЦ прошсдшаго стол-втія беіі Копстантішы, хотя И пазнача.іся алжіірскимъ деемъ, по управлялъ ооластыо почти иезавпсшіо. Ахметъ бей пл-Блъ до 2,000 п-вхоты п до 15,000 кавалеріп во врс.мя взятія Копстаітіііы Фрапцуза.мн. Съ таЕи.чп воеппы.ми спламп онъ сдтз.іался почтп пезавііспмымъ, еще до ііадопія Алжпра, н воспользовался этимъ обстоятельство.мъ для пріобрътепія полиоіі ііезавіісіпюсти п объявлепія себя пашею. Въ 1830 г. генсралъ Клозель, пачальствовавшііі ФранцузсЕііми іюГісЕамп въ Афрнк , созяапая важность Коіістаіггіиіы, пачалъ съ To­ re, что объявплъ Ахметъ-бея отрвшепнымъ отъ управіепія, а въ 1836 Г. предпрпнялъ протпвъ этого города ЭЕспедпцііо, но отъ пролпвиыхъ дождеГі н недостатка продово.іьстііія, экспедіщія не удалась п Французыотступііліі, потерявъ 800 чел. убпты.ми п рапеными. Въ сл-Бдующемъ году отправилась новая экспедиція подъ пачальство.мъ геиерала Дамре.мипа, который запялъ окрестпостп Копстаіітины и устроилъ таліъ уЕр-вп.іоітыГі л а г е р ь , но бы.п> убіггъ прп осмотрт; уЕрІиілепііі: его мЪсто запялъ генералъ Вале. Брешь была скоро стЕрыта, іі опъ р-Ешился предпрппять штурмъ. Тріиіадцатаго оі;тября Фрапцузы ворвалпсі. въ городъ, гд* прііііуждены быліі брать ііриступомъ улпцы п до.ма. Ахметъ-бсп бт>жалъ съ змачителышю частыо своего воііска. Взятіемъ Коіістаіітмпы было упрочеію владычество Фраицузовъ въ сізверпоіі АФрик .

Константиновскіе источники Кавказскихъ минеральныхъ водъ, см. Желъзистыя мппераяьныя воды Кавказа. Константиновское укръплеаіе, иъ Малоіі-Кабардіз, мо дороги пзъ ВладііЕавЕаза, па Елисавотпнское укр., въ Моздокъ, отъ Еотораго хсжптъ въ 30 всрстахъ къ югу.

Константнвовъ-Старый, ш Старо-Константиновъ. Копстантияоградъ, уііздиыіі іородъ Полтавской губ., лежитъ на р. Верестовоіі, пъ 78 верстахъ ЕЪ ю.в. оть Ио.ітавы, въ 1,477 веретахъ отъ СаііЕтпетербурга п въ 803 иерстах7. отъ МОСЕПЫ. ІІерсіі.менованъ въ город7> пзъ прожлебывпіеіі на УЕраііііскоіі ліііііп ЬіілевсеГік крізиостп. До открытія Екатсрііііос.іапскаго намПстііігісства.з. віпііяястрана составлила Ека-

Кон — Кон

—

8114 —

терппославскую пропшіцію, приііадлежапшую къ Новороссійокой губ.; въ Б левскоіі крБпостп паходплось главпое правленіе этоіі проВІІНЦІІІ. Теперь въ Коіістантпііоградіз 2,400 оо. п. жптелей, 7 церквеп п около 1,850 р. с. ежегодиаго городскаго дохода. Жіпели занимаіотся между прочи.мъ шолководствомъ и разведеіііе.мъ вііііоірадііпковъ. — Константпноградскій уъздъ обшпрнізс прочпхъ уЕздовъ Полтавской губеріііи: очъ запп.маетъ 4,353 кв. вер. пространства, изъ числа которыхъ подъ иолямп 205,000 дес, подъ лугами п степями тож около 205,000 дес. и подъ л^Бсами до 5,500 дес. Жителеп до 116,000 об. п. На кв. версту прпходится по 27 оо. п.; на каждую душу муж. пола около 9 десятинъ. Міістоположеіііо уБзда возвышениое, представляющее ооширныя п ровпыл степіі,орошае.мыя многвми р чвами^мФюіцнми направлоніе къ Дпііпру; главпыя возвышепиостіі паходятся no правы.мъ бёрегамъ рБкъ: Орла н Берестовоп. Почва зе.мліі па равиіпіахъ состоитъ преи.муіцествеипо ІІЗЪ чернозе.ма, лежащаго на п а в н о м ъ і;ряж'С, въ долинахъ р къ песчаиа, частью болотиста, a въ іористыхъ м и с т а х ъ , составляющпхъ пагорпые берега різкъ—глшшста,иловата и лгвста.ми известкова. Хліібопашество весьма обшпрпо; въ уБздЗ 19 віінокурепііыхъ заводовъ: жители кро.м хл^ба разводятъ табакъ. Копнозаводство и овцеводство составляютъ пе.маловажныя отрасли про.мышленности: въ уБзд 29 копскпхъ заводовъ. Изъ мануфактурпыхъ заведепій замичателыіа сукоііпая Фабрика.

Кон — Кон

гавани. Иа са.чоіі кранпей окопечности мыса, подл моря, расположепъ сераль или дворецъ, состоящій изъ в снолькихъ дворовъ, садовъ, мечетёй, додіовъ іі пр., обпесеііііыхъ высокпми отвпамн.Изъ .мпогочислонііыхъ городскихъ мечетеГі (около 600) за.м чателыіы: главпая мечеть (древпяя церковь Св. СОФІМ), построенпая въ 538 г. Юстіііііапомъ, отличается своимъ веЛІІКОЛБПІІЬПІЪ куполомъ и ііревосходиыми колоиыами; мечеть Сулеймаіііе, построепная въ 1500 г., образецъ восточноГі архптектуры; мечетп Ахмедпдіе, построенпая въ 1608 г., и Валиде. Кро.мі; того есть ц-всколько тысячъ красивыхъ (частью)моліітвоііныхъ домовъ, съ которыми состоятъ въ связп, такъ же какъ и съ ліечетялт, воспіітателыіыя заведенія (101),богад-Ельнп (183),до5іыу.маліішенііыхъ(9),школы, бпбліотеки (куттубшапы). Хрпстіане т г с ю т ъ 23 греческія церкви, 1 православпую, 9 римско-католііческпхъ, 3 армянскихъ. Въ старо.мъ сералъ жпвутъ жены умершііхъ султановъ; изъ 7 башепь, служпвшихъ пііиогда гооударствеппою тюрьмою,уц'БлКліі тольгоЗ. Публпчныхъ бань въ город-п 130, хановъ для по.ч-Біцепія путеиіественнпковъ 40. На обшнрныхъ базарахъ дешсво продаются восточны товары. ЫІІОГОЧІІСЛОНПЫЯ КОФОГІІІН, теріаханы (лавки опіума) п бапіі—м-встаудовольствій для Турковъ, ГІОСТОЯІІНО наполнеиы мпожест. пос тителей. ДревіііГі гипподромъ, ныцф атмеііданъ, окруженпыи колопнами и украшенный обелпско.мъ въ 60 фут. выіпины и древиегоз.м ііпою колопною, служптъ м століъ публпчнаго гулянья. Семь водопроводовъ, изъ которыхъ 5 работы Ос.маііовъ,снабжаютъ Констаптііпополь водою; древнія, НЫНБ безполезныя, огромныя цпстерны, изъкоторыхъ одна трехъ-этажная, поддерживается 672 ксіоннаміі, а другая им етъ 336 мра.морныхъ колоннъ, служатъ м стами пріюта для нніцихъ. 500,000 жителей (Турки составлкютъ не бох е половины этого числа), пом іцаются кром-в города въ 15 предміістіяхъ, изъ которыхъ прим чательнъе прочихъ:Пэра, мЪсто жительства посланниковъ и мног. европеискпхъ Бупцовъ; сильно пострадала отъ пожара 1831 г.; Галата, ближе къ гавани и къ таможн-Б, съ торговымн магазинамп Франковъ; Топіане, съ литейною и цейгхаузомъ, Гассанъ-паша, съ арсеналомъ; Фанаръ (Фаналь), на оконечности гавани, м сто жительства Грековъ (Фанаріотовъ); Эйюбъ, съ меч тью, въ которой новый султанъ опоясывается мечомъ. Главныя пронзведенія промыішенностн: канаты, ліука , шелковыя, золотыя и серебряпыя ткани, и проч. ГлавиЫе предметы вывоза (160

Константинополь, главный городъ Турецкоіі нмперіи, лежптъ на берегу Константпнопольскаго пролпва, соединяющаго Чериое море съ Мраморнымъ ; поотро нъ иа трехуголыюмъ мыс , который, разв твляясь на се.мь холіновъ, о.мывается сл, гожноГі стороны Мраморнымъ моремъ, съ стзверной неболышімъ заливомъ, образующи.мъ чрезвычайно пом стительную и спокойную гавань. Сколько великол пенъ вн шній видъ города съ его несчетными, высящи.мися другъ на друг куполами и мипаретами, столь же отврагителыіа его внутренпость свопміі узкими, грязпыми, по большей частіі не мощены.мн улицами, противоположностыоб диыхъдоревянныхъхижіінъ и огромныхъ палатъ, мечетей и госппталей, многолюдныхъ кварталовъ и пустырей. Кучн развалинъ напоминаютъ частью древность города, частыо почти бозпрестанно случавшіеся въ немъ пожары. СтБны съ 548-ю башнями, построениыя императоромъ еодосіемъ, теперь большею частыо разрушены; он и.м ютъ 28 воротъ, изъ которыхъ 14 паходятся со сторопы \} —180 .мпл. піастровъ): ше.ікъ, опіу.мъ, шерсть!

Кон—Кон — I масло, риоъ, хлопчатая бу.мага, м дь, табакъ, вина, суш ные плоды, буковое дерево, воскъ, медъ, ножи, крапъ, гуммп, ТИФТІІКЪ И.Ш пряденная шерсть апгорскііхъ козъ, ароматныя іі пряпыя вещоства и проч. Дв трети впоза, цБнпость котораго простпра тся до 225 мплліоповъ піастровъ, составляютъ маиуфактурныя изд лія; ооталыіую треть — колоніальные товары. Одпа половина ввоза припадлежптъ Лнгліи, другая — Австріи , (tpaimin , Роесіп и Голлапдіи. •Вдоль очарователыіыхъ оереговъ Eocoopa расположены м отвчки: Ф.уидуклп, Дульмахъ-бакче и Бешикташъ, загородпы дворцы султаиовъ, 3 села, л тніГі дворецъ Reб къ, цитаделп Румиліі - Хиссаръ, Бальталимаиъ, Э.\іиргунё(таможня), Стенія, съ хорошей гавапью, Терапія, л тнее м сто жптвльства богатыхъ Грековъ, Буюкдеро съ л тдими домами послаштковъ, Билградъ, пзъ котораго идутъ водопроводы, Фаааракп (маякъ). На скал ср дп моря высится Леандрова башия въ 74 фут. вышины. Константинопольская лптургія, составденная св. Іоаппо.мъ Златоусты.мъ изъ лптургіп св. Васплія Велпкаго (см. КессарІЙСКЭЯ ЛИТурГІЯ). Совершеішо утвердішшись ііа восток-Б съ VI в ка, въ православной Церкви, oiia'ocTaeTся и до-снхъ - поръ въ употребленін. Кро.мт; т хъ дней, въ которые совершаются литургіи «Преждеосвященпая» п «Кессаріпская илн Beликой пятнпцы», во вс остальные дни года совсршается лптургія св, Іоанна Златоуста. Константинопольскіе соборы, бывшіе по дъламъ Русскоп Церкви. Первыіі былъ въ 1157 г., по д лу обличениаго въ Кіевъ еретпка Мартина Армяніпіа; второГі въ 1560 г., прп коіютаннопольско.мъ патріархп Лук , на Леоаа, ппскопа ростовскаго;третіп въ 1590 г., при констаитипопольско.мъ патріархі; Іере.міи, о подтверждепіп русокаго патріаршества; четвертый въ 1654 г., о дФлахъ Русской Церкви. Константинопольскіе соборы XII ввка: і-й подъ продо-Бдательстволъ императора Іоанпа Ко.чпеііа,дляпріімиреніяВостока съ Западомъ. Императоръ Лотарь II п nana Евгені» III отправнвъ съ своеіі стороны краспортзчпваго Ансельма на соборъ, были уже папередъ ув рены въ соедпиеніп Восточпоіі Церквп съ Западпою, по опред леиія собора не оправдали ихъ ожіідаііііі. -2-й соборъ, бывшій въ присутствіп іімператора Мануила, прп патріархв Михаиліз Анхіалін и двухъ папскпхъ послахъ Варлааміз и АКІІИДІІНТ», также пе оправдалъ ожидапііі папы. На этомъ собор нмператоръ согласплся па окоичателыюе отдиіеніе папы отъ динства Церквп.—З-Гі и 4-й соборы были также

5

—

Кон — Кон

въ прпсутствіи п.мпиратора Манупла, для р шенія трехъ вопросовъ, п.мъ предложенныхъ іі,наконецъ 5-йсоборъ;для разснотр нія вновь открывшагося раскола оогомшовъ илп богомоловъ. Константинопольскіе соборы ХІУ в ка: 1-й подъ предиздательство.мъ п.мператора Андроиика, противъ Варлаама; 2-й въ прнсутствіи Каитакузенаі также противъ Варлаа.ма н его гіосл'Бдователя Акпндпна; 3-іі протпвъ патр. Іоапна за его соучастіе съ Аниндпномъ, по такъ каі^ъ ііпзвержеіие патріарха поколебало ц-вкоторі)іхъ еппскоповъ въ правот суда, то учр ждепъ 4-й соборъ. На этомъ собор возобиовлено суждепіе Варлаама п всъхъ его посл-Бдователей, въ присутствіп шіператора Каптакузена. Константинопольскій соборъ, бывшій въ 338 году, состапленъ Евсепіемъ НпкоміідіГіскіімъ изъ еппскоповъ партіи Арія, протпвъ Павла, копстаітшопольскаго епископа. Евсевіп, челопізкъ очепь честолюбпвый, всячески домогался Еонстаптпиопольской ка едры, и пото.му созвавъ соборъ изъ прпвержешіыхъ сео епнскоповъ, ііпзвергъ Павла,какъ виновнііЕа возмущенія п са.мъ занялъ его престолъ. Посіъ иіізложеііія Павелъ былъ переводпмъ пзъ м ста въ мъсто, накоиецъ заключепъ въ Кукузъ (.•«•Бстечко въ Арменіп), гд и умеръ отъ рукп преФекта Фплиппа (CM. Socr. lib. II, с. 8, p. 84. Theodorit, lib. II. c. 5. p. 72). Константинопольскій соборъ, бывшій въ 360 году, состоялъ изъ 50 епископовъ, принадлежавшихъ частыо къ партіи полу-аріаііъ, частью къ партін Аэція. Предметомъ соборныхъ преиій былъ Сынъ Божій. ГІолуаріян называли Сыпа Божія OiuasoJov, аэціяне ітароіто . Партія полуаріянъ одержала верхъ. Аэцій тутъ же бы.іъ осужденъ на іізгпаніе; учені его пр дано ана ем и иаконецъ составлена Фор.мула втзры. На это.мъ сопоріз прпсутствовалъ УЛФИда, готокій еппокопъ и подппсался подъ исповИданіемъ в ры, отказавшиеь отъ древняго никейскаго спмвола. Константинопольскій 1-й (2-й вселенскій) СОборъ, бывшій въ 381 году въ царствовані еодосія Великаіо. Главпы.мъ поводомъ къ его созванію было появлепіо ереси Македопія, отвергавіпей Божество Св. Духа. Впродолжепі 3 л тъ на не.мъ, въ присутствіи 150 епископовъ пзъ рази. странъ, предс дательстовалн: Мелетій Антіохійскій, у.мершій въ само.мъ началть собора, Григорііі Назіапзепъ, до времени своего доброволыіаго отрсчепія отъ престола, паконецъ Ноктарій Коіістаіітіііюпо.іьскій. Сліздствія этого собора бы.іи слидующіп: І)под

Кон —Кон Кон —Кон — t 116 — твержденіе никоГісЕаго снмвола иііры, съ до- еще въ соедпнепііі съ Восточною Церковью, полнеиіемъ чдена о Божеститз трстьеіі ипоста- въ 869 г. прп ішператор-п Васпліи Македоия-' си Св. Троицы; 2) пзложеіііо ось>ііі прашідъ ПІІН-Б п пап Адріант; 11, протпііЪ патріарха противъ евномеевъ, анолеевъ, аріянъ, по.іу- Фотія. На ие.мъ прнсутстиовалп 102 еппскопа арінпъ, духооорцевъ^савелліяііъ, маркел.ііииъ съ тро.мя папскіі.міі логатамп. и апол.шнаріяііъ; 3) положеніо продізлопъ це.рКонстантзіпопольсЕІп соборъ, бывшііі ВЪ518 ковпы.мъ экзархатства.иъ; 4) уравііепіе правъ году, состоялъ изъ 40 епііскоповъ. На пс.мъ константіпюпольскаго патріарха, ііапмеііоваіі- виесепы въ священныя диіітііхіі, то есть понаго еппскополіъ Новаго-Рп.ма, съ іірава.міі па- МЯНІПІКІІ, имепа отцовъ халкидопскаго собопы; 5) шізложоніе Лаксііма, которыіі оыдъ воз- ра, папы Дыіа и двухъ ЕОіістаіітиііопольсыіхъ веденъ па констаіітиііопольскій престолъ але- оіпіскоповъ Ев пмія и МакедоіГш, а осуждоны ксаидріііскпмъ экзархо.мъ; б) утвсрждеиіе' ис- Северъ и другіе врагп этого собора. Нзъ акішвіідаиія Bl5|)bi Антіохійскаго собора; 7) опре- товъ Коіістап. собора сохраііішісь: «Соборное дт.леніе образа цврковнасо суда и, наконоцъ, поелані къ Іоаппу Коіістаіітііпоііольскому, 8) положепіе, которымъ допуіцепо ііриніімать «Просьба къ собііру клира и миряіп. па Севъ церковное оощеніо одипхъ изъ еретпьовъ вера» и нисколько пнсемъ объ это.мъ собор посредство.мъ мтропомазавія, другпхъ посред- Іоанпа Констаігпіпопольскаго и другпхъ. Изъ ство.мъ крещеиія. вс хъ этихъ актовъ видно, съ какого реипостью КонстантинрпольСЕІЙ СОборъ, 383 года; къ вЕръ монахи и весь иародъ столпцы хобылъ созванъ по волт; шіператора еодосія. датайствовали предъ патріархомъ Іоашюмъ о Заміітивъ, что еретикп, по смотря на опре- возпращеніи падлежащаго достоіінства халкидтзлепія сооора , недавно иывшаго въ Кои- допскому собору и объ осуждеши Севера, Пестаптиііополіз, продолжаготъ воз.мущать иЪр- тра и Зоары. Константпнопольскій соборъ, бывшій въ 536 ныхъ сыповъ Церкви, еодосій сиова різшился собрать епископовъ для водворепія мира въ году подъ предсвд. патріарха Ііііпы, созванъ ніздрахъ Церкви. Для этого онъ, KpOiMU право- противъ Аіі пма, Севера и друг. пачалыіпковъ славпыхъ епископовъ, поволБлъ явпться на акеФал^ітовъ, которые со дпя на депь успливасоборъ началышка.мъ ВСБХЪ бывшихъ въ то лись и проіізводили волнеиія въЦерквіі. Этотъ время сектъ, ііадТіяеь, что разпо.мыслящіо при соборъ ІІМІІЛЪ 5 зас даіііГі. Въ первое зас даоощемъ разсужд нін какъ-пибудь между со- піе прочіітапы: 1)2 бумаги, подпесеиныя монабою согласятся. Но иадежды иімиератора но хами пмператору Юстіініану и папіз Агаппту, сбылнсь: ервтпкіі упорствоваливъ свопхъ міітз- о низложеніи Ап има п осужденін Севера, З03піяхъ. Тогда п.мператоръ повелізлъ, чтобы каж- ры и другихъ ; 2) бумага восточпыхъ егпідая сег.та предогаиила ему самому Формулу сію- скоповъ, ііодііосениая nans Агапиту, протпвъ его псповізданія. По прочтеніи всвхъ ихъ, Ан пма и другихъ еретиБОвъ; 3) окружное еодосій утвердилЧ) Формулу православиыхъ, ііосланіе Агапита о иизложеііііі Аи има и возисповіздующихъ равеііство лицъ во Св. Трои- ведеиіи на патріаршій престолъ Ыііпы. Тутъ ц , а прочія отвергъ, нздапъ въ то же время же были посланы три епископа съ птзкоторызаконъ, которьшъ запрещалось еретикамъ рас- ми пресііптерамп u діакопами къ Ан и.му, для прострапять свои с .мволы, учить ввр п ста- изв щенія его о ртзшеніи п вмисти для приглаіпеііія па соборъ. Во второе и третье завить епископовъ. Константинопольскій свйоръ, быпііііГі въ 399 с данія, отъ лица всего собора, още два раза году, состоялъ изъ 22 еп/іскоповъ Азіи, подъ быліі посылапы еппскопы къ Ан шіу, пото.му предсБдат дьствомъ Златоуста. Этотъ соборъ что ііосланные въ п рвые разы не моглп пайсозваиъ для пронзнесепія приговора иадъ Ап- ти его. Въ чотвертое зас дапіе торжественно тоііиномъ, ЭФСССКІШЪ епископомъ, уличеннымъ произиесено міітзніе объ осуждеіііи п низложевъ семн тягчайшихъ ііреступлеиіяхъ. Впро- ніи Ап пма. Въ пятоо— разсмотръііы разлпчч мъ, впезапиая смерть помишала іірестуііііи- пыя бу.маги еііпскоповъ и мопаховъ къ іімпежу ятіться передъ соборо.мъ. Въ иачаль сл-Б- ратору Юстипіапу, многія посдапія иотношодуюіцаго года Златоустъ самъ отправилсп въ пія собориыя протпвъ Севера, Петра Ана.мэенЭФВСЪ, поставилъ тамъ епископомъ Ираклида, скаго іі друпіхъ акеФалитовъ. Ііри окопчаиііі лишивъ престоловъ шестерыхъ ОПІІСІ;ОІІОВЪ засіздаііій собора, патріархъ Мина пропзпесъ Азіи. Подробностп объ это.мъ сооорі; сообщепы гіроклятіе на этнхъ ересеначалыиіковъ и па Палладіо.мъ въ жизни Златоуста, Сократомъ въ вс хъ ихъ посл-Бдователей, которое подтворXVI книгБ его нсторіи и Созомепомъ, въ 8 кн. ждено іімііераторо.мъ и дополиено опред леКонстантннопольскій вселенскіп соборъ. былъ ніемъ наказанія вііііовиымъ. і

Кон — Кон — 817 — Кон - Кон КОНСТаНТИНОПОЛЬСКІЙ СОборЪ, бывшій ОКОЛО смотр иа переппска Сергія съ Онорісмъ; 6) 541 года подъ предсвдательство.мъ патріарха объясиены дзянія пятаіо вселенскаго сооора Мины, созваиъ пмператоромъ Юстиніаномт. противъ .мопо еліітовъ ; 7) отвергнутъ п попо діз.іу орпгеішстовъ. Незадо.по до этого со- срамлент. ГІолііхроніГі, который ложнымъ чубора, іеруса.ііі.мскіс іионахи: Ев.югііі, Коноиъ, домъ хотЪлъ утвердпть свое лжеучепіе: 8) Киріакъ п Папкратій ііисьмеііно дон слнЮсти- утверждены викейсЕІй силволъ и правпла пяиіапу о распространеніи ориіепііз.ма по всему ти соборовъ; 9) опредтзлено прпзнавать дв-6 Востоку, п потодіу треоовалн, чтобы это лже- воли во Христ ; 10) предаиъ проклятіго Опоученіе осуждсио было соооролъ. И.мператоръ рій съ прочп.ми .моііо елпта.ми. Вскор-в послъ соімасіися на ихъ требованіе u въ то жо вре- шестаіо вселепскаго собора, пмепно въ 691 г., мя, обиародовавъ эдпктъ протнвъ забдужденііі былъ повый соборъ въ Констаіггііііополіі,опять Орпгепа, разосла.іъ его ко вс мъ восточнымъ оъ «трулліз», no предписанію Юстіііііапа Рипатріарха.мъ и къ пач Вигилію. Посл15 того по.мета. Опъ называется пято-иіесты.мъ, потоимператоръ прпказалъ всіз.мъ ііаходішшимся лу что служптъ дополненіе.мъ пято.му u шестовъ городі; епископа.мъ составпть соборъ, на му вселепскимъ соборамъ и содержптъ правпкоторо.мъ ученіе Ориіепа было разсмотрізію н ла , которыя бы надлежало ІІЗЛОЖІІТЬ этпмъ предаио осужденію. дву.мъ соборамъ. Этихъ правилъ постановлено Константинопольскій 2-й (вселенскій 5-й) со- на этомъ собор-в 102, a no другимъ 103. боръ, созваввый п.мператоро.мъ Юстпніаііомъ Еонстантлнопольскій соборъ.бывшш в ъ Х ІІ въ 553 г., состоялъ изъ 165 епііскопоиъ, подъ в., пріі вступленііі на пагріаршество Пар енія. предсвдательствомъ коіістантііпопольскаго па- Для убБжденія въ чпстогБ вБроиспов-Бдаііія, тріарха Евтихія. Предметомъ сужденій этого Пар еыіи долженъ былъотвергнутькальвішскія собора были три главы, т. е. сочпнепія еодо- забдуждеііія, въ которыхъ былъ обвиняемъ ps Мопсветскаго, еодора Кппрскаго иа Кирил- свопмъ пр дшествепникомъ. ІІрави.іа этого сола п письмо Мвы къ Марію Персу. Несторіяио, бора, какъ опред леиіе, ограждающееЦерковь осуждаемые ЭФесскимъ соборомъ , ошіралисі. отъ кальвинпзла, подписали не только восточна эти три главы, какъ на ооновапіе своего ные іерархи, но и Петръ Могила, ішітропоучонія, подожепное халкпдоискимъ соборомъ. литъ кіевскій и всероссійскій; А апасіГі ІІузпЕвтпхіяію и особеііио акеФалиты, папротивъ, па, епископъ острожскій; Арсенііі Велпборскііі, отвергали за это халкидонскій соборъ. Для раз- еппскопъ львовскій, гадицкій и калепецъ-пор-Бшенія со.мпвиія, еппскопы, нзложпвъ крат- дольскій; Спльвестръ, еписЕопъ пере.мышлькое испов даиіе візры, утвердплп прожиіе со- скій и самборскіи и Сильвестръ Косоп, епи боры, а па три гдавы пропзнесли осуждоніо. скопъ мстиславскій, оршапскіп н могвіевскій. Въ то же время сіюва проіізиесеііо осужденіе Константинъ Лихудъ, константинопольскіп на Арія, Македоііія, Аполлііпарія, Несторія и патріархъ, изъ сенаторовъ, лужъ благочестиОріпеиа, послидователи котораго (оріпеші- выіЧ и ученыіі. Въ его патріаршество, ІІсаакъ <;ты) въ это время былп осуждае.мы иа мио- Комиеііъ, вндя совершеипоо пстоіц пів госугпхъ соборахъ. дарстііеііиоГі казпы отъ псблагоразу.мныхъ расКонстантинопольскій 3-й (вселепскій 6-й) со- ііорнжепііі мрежнихъ государей, р-Вшплся упоборъ, созваіпіыГі Коіістаптііпо.мъ Ііогоматомъ требить драгоц-Бнвыя церковнын утиаіт на въ 680 г., былъ въ КоіістантіііюполБ, въ цар- покрытіе государствеішыхъ расходовъ. Конскоіі тайбниц нли таі;ъ-ііазываемои «трулліі стантппъ воспротивился тако.му посясатель(тереміз)» н состоялъ пзъ 170, no други.мъ, ству на цорковпую собственность, какъ произъ 289 епнскоповъ. На этомъ собортз, созваіі- тішпому всв.мъ церковны.мъ постановленія. п,. іюмъ для прокращепія междоусобііі, праизво- іі тБ.мъ навлекъ па ссбя ііеблаговолопіе имледимыхъ монооелитами, ііродс-пдательсхиовалъ ратора. Гіатріаршостпо Коистаіітипа продолсаі\іъ императоръ, въ пріісутствіи ріімскнхъ жалось 5 литъ (1059 — 1064). пословъ н всізхъ восточныхъ патріарховъ. СоКонстантинъ, кіеъскій митроаодить, рододіъ боръ продолжался около года; па пемъ : 1) Грекъ. 11о іііізиержеіііп Георгіе.мъ Долгорукп.мъ іірочитаио окружпос послапіе ко вс мъ церк- .мптромолпта Клямевта, Коіісгаіггиііъ былъ пивамъ и отвтзтпыя на псго послаііія; 2) мро- сиящепъ ла митроіюлію ігь Царырад-Б й въ чіпапы д-вяпія прсжпихъ 5-ТІІ соборовъ; 3) 1156 году съ в ликою честыо встрт.ченъ въ выслушанъ Ыаі;арііі Аптіохіііскій п го сообщ- Кіовіз; коіда же въ 1158 г. на кіевскіГі престолъ нпкп , моио елпты ; 4) изсд дованы свидз- возше.гь с.молеііскіи кпязь Ростисдавъ, Коительства отцові. п ііослапіе Софропія, іеру- станттіъ, по требованію Мстислава, былъ п:)«али.мскаго патріарха , къ Серііго; 5) раз- гиаііъ пзъ Кіева и удалплсявъ Мерііпіовъ. ВскоТ. VI. 52

Кон—Кон

— 8 5 —

р (1159) онъ тамъ у.черъ, удивпвъ совремепниковъ и потомство странностьго своего завізіцанія. Опъ вручилъ запечатанную духовную черииговско.му святителю Антоиію u треболалъ, чтооы этотъ епископъ кдяткепно о5яза.іся исполпіть его послЗднюю волю. Антоній въ присутствііі князя Святосдава сръзалъ печать, и съ изумленіемъ читалъ слтздугощее: «He погребяйте моего тізла: да будетъ оио извіечеііо изъ града и повержепо псамъ па сіііздеіііс!» ЕПІІОКОПЪ н дерзнулъ иарушнть клятвы, но князь, ртрашась небеснаго ги ва, велізіъ иа третш д нь привезти Т-БЛО мптроіюлита въ Чериііговъ и съ честью предать земліі въ соборяой цсркви, подл^В грооа Піоря Ирославича. Лтзтоппсцы разсказываютъ, что въ этн три дня, памятные для Чериіігова, была ужаоная буря u .молиія въ Кіев , и что тотчасъ по погребеніп т ла митроііоліпа гроза утпхла. Константинъ, болгарскіГі епископъ, жившій въ началі; X вгіка; замізчателенъ т мъ, что no повёдТліію своего киязя Си.меоиа перевелъ въ 909 г. съгречеокаго на слаияискііі языкъ четыр словасв. А анасія, алексапдрійскагоархіепискоііа,наііравіеііныя протпвъ аріанскоіі ересп. Константинъ Великій (Constantinus Flavius Valerius Aurelius Claudius C ) , ріімскій вмпер., сыиъ Констанція Х.юра и Елеиы; род. въ 274 г. по Р. X.; когда отецъ его провозглашенъ цезаремъ, оиъ бьмъ отданъ Діоклеціаиу въ заложнпки u воспмтаиъ при его дворт;. По отреченіи Діоклеціана и Максп.міана отъ престола, іі.мпораторамц провозглашены цез. Копстанцііі н Галерій, которые пзбрали на споп мсста ратныхъ тоиарищей послъдііяго. Константинъ, считая себя въ опасности отъ н.мп. Гадерія, иыпросшъ у него въ 306 г. согласіе сопровождать своего отца августа Констанція въ ігоходъ противъ Скоттовъ и ПОСІТБШІІО прнбылъ изъ Нико.медіп въ Гадлію къ отцу, совс мъ готовому къ отплытію. Вокорт. отецъ его у.м. въ ІоркТі, и войско провозгласило Констаіітііна августомъ. Такимъ образомъ КоіістаЕітиііъ сдізлался обладателелъ Бріітапіи, Галліи и Испаиіи. ВъГалліи онъ разбилъ Франковъ и преслт;довалъ ихъ за Реинъ. По умерщвленіи (310) Максііміаиа и по смерти (311) Галерія, онъ пошелъ противъ Максенція и, во время этого-то похода, видълъ на пеб огн нный крестъ съ надписью вокругъ: *і tovtoj Ыа» (этимъ зпакомъ поб-вдишь), а въ сл дующую ночь е.му явился Христосъ п вел лъ нести перед воГіскомъ з н а м я , съ изображеиіемъ впд-Внпаго креста и называе.мое лабару.мъ (labarum). Копстаитіінъ вскор разоплъ ( 3 1 2 ) Максенція

Кон — Кон

на Мильвійскомъ мостіз, блпзъ Рпма. Максеицій утоыулъ въ Тиор-в, а Коистантинъ быдъ пронозглашенъ первы.мъ августомъ. Въ то.мъ же году, оиъ съ соимператоромъ Дііціініемъ, жецатымъ на его сестрт; Констаиціи, желая возпаградпть хрпстіапъ за по.мощь, оказаппую ему въ битв протпвъ Максоиція, издалъ законъ, дозволявшій п.мъ свободу богослужепія. Доброе согласіе съ^.Іицеіщіемъ скоро было нарушеио завпстыо ііослВдняго; в ъ З Ы г . Ліщиніп потерпіілъ ііоражепіе сначала въ ГІапноніи, пото.мъ во ракіп п былъ припужденъ уступить противііііку Греціго, Македопію, Иллирію, Папноиію и заііадпую Мизію. Посл ^ этого Дпцішііі уіпеталъ христіапъ, Константпнъ, папротішъ, поступалъ съ ниміі списходііте,іьііо. Въ 323 году Лициеій былъ разбитъ пріі Адріаиопол-Б: въ325 году,сііова потерпізвъ пораженіе прн ХрпзоіюлТі, опъ В.МІІСТ-В съ свопмъ сыіюмъ Лііцііпіаііолъ сдалсяКопстаптипу, no поиолізпію котораго п умерщвлепъ въ ессалоникахъ. Такп.мъ образомъ Коіістаитинъ остался одинствеинымъ повелителемъ всеи Рилскоіі іімперіи. Хотя оііъ са.мъ долго іш прпніі.малъ христіанствя, по ііостояііпо прилагалъ особеипое гіоппчопіе о благс и славіз хрпстіанскоп Церкви; упіічтожіілъ указы и постаповлепія прежнихъ п.мператорові., издаппые противъ хрнстіапъ: иозвратплъ права, ндіущество п свободу всЕмъ, ЛІІШІШШІІЛІСЯ ихъ въ прежпія времепа за пспоиііданіе хрпсгіанства; ппсалъ увыцаиіп ко всізмъ подда». иы.мъ о привятіи хрпстіапской в р ы ; разрушалъ капища идоловъ и иоздиіігалъ великолтзппые храмы іістіиіпо.му 'Богу ; предппсадъ указа.мп посвящать іга служеніе Богу воскресный день и другіе христіапскіе праздники, запретивъ в ъ , э п і дпп суды, тяжбы, зр лища п т. п. Утверждая, распростраияя и возвышая хрпстіанскуюЦерковь съ вппшнеіі сторопы, Коіістаігпіігь обращалъ вииманіе и на вііутреіінюю ея стороиу: онъ созвалъ соооръ въ Арелатіі протпвъ допатііотовъ иъ 314 г.; пото.мъ ересь Арія вторичпо побудіиа е г о , въ 325 году, созвать первыіі вседенсЕІй соооръ въ Нике-Б, гд-Б Арій былъ осужденъ. Воооще Констаіггнііъ Великій, какъ хріістіянііиъ, ознаиевовалъ своо царствоиапіо многимй челов-сколюбивы.мп учрожденіялш и закона.мп; по къ сожаліиіію и въ его царствовапіе оыла невицно пролита кровь, даже его собственпыГі сыиъ Криспъ, невинво погибъ по интригамъ своей мачііхи Фаусты. Онъ окружалъ себя восточпою пышпостыо; преобразовалъ и увелпчилъ государственные налоги; раздиімлъ іімперік> на чеімре части, подраздіілявшіяся па 13 діо-

819 — Кон — Кон Кон — Кон цезъ и 117 провинцій. Чрезвычаино важпо «Исторія Василія Македоннпипа», его дііда; поторйческимц посліздствіямр было заложеніе «Сказаиіо о изображеніи Іисуса Хрнста, поимъ новоГі сто.шцы Віізаитім, названиоіі, по сланномъ въ Едессу къ Авгарю и псренесенпомъ имени своего возооновителя, Копстанттюпо- въ Констаитіпшполь»; «0 наук царствовалемъ. Освященіе города происходпло 11 мая иія»; «0 восточной іімперіи» п «Ceremoniale ЗЗОг.ВъЗЗЗг. Копотантііиъ счастливо воевалъ Aulae Byzanl»; въ посл^днемъ (2т., ст. 343,345) съ Гота.мн. За5олі;въ во время похода на Пер- ошісываетъ прпбытіе въ.Констаптипополь св. совъ, въ НиЕОмедіи (337), онъ принялъ свя- Олыи и пріе.мъ ея; онъ пазываетъ велііБую тое крещеніе на 65 г. жизни и умеръ 22 .мая. княгппю «ад/о тіааа 'Paaiat;». Въ 920 г. no поВъ V в к Церковь гіріічислііла императора велБпію этого императора былъ созваіп, соКоіістаіітина къ лііку святыхъ, и пазвала его боръ святптелеп, на которомъ снято осуждеРавиоапостолыіымъ за его апостольскую рев- иіе, наложеііное па его отца Льпа VI Фплопость въ распрострапеиін п насаждеиіи spii- СОФЭ, за вступлопіо въ четвертый бракъ п пристіапокоГівърь^па.мятьегопраздііуется 21 ыая, знаніе закониымп только втораго u третьяго. вм стіз съ памятыо его матери Елены. КонстантЕнъ Александровичъ, грузпнсьій цаКонстантинъ VII Багрянородиый, византіи- ревнчъ, сыиъ царя Александра; иаходясь мъ скій пмператоръ, сыиъ .Іьва YI ФплосоФа, ро- Персіи заложникомъ, онъ волсю пли неволсю дішшійся отъ 4-го его брака съ Зоею; вступилъ прпнялъ маго.метанскую в ру и женплся на на престолъ въ 911 г. и вначал царствовалъ лусульманк . Шахъ-Аббасъ, въ угодность еоза малолЪтство.мъ, подъ опекою матрріі и с : дору Іоанповичу, отпускалъ его въ МосЕву, но мй членовъ. Во время слабаго правленія ре- князь самъ не захоттздъ хать туда н сквозь гентства, Констаіітіпіополі. былъ осаждопъ Бол- слезы сказалъ послу кпязю Звіінигородскому: гарами, опустошеиа ракія п заключенъ миръ «моя судьба у.ме'реть здтзсь въ честномъ рабсъ Сарацинами. 17 декабря 919 года, Романъ стві». Въ 1604 г., Константииъ съ свопмъ отЛекапинъ провозгласилъ себя императоромъ, цо.мъ возвратіися іізъПерсііі;Лббасъ,самовольвозвелъ кромтз того на престолъ трехъ свопхъ по располагая Иверіею, ведфлъ Ііонстантпну сыновеи; ХрпстоФора, СтеФана н Константниа собрать войска п ые.медленпо идти къ Ше.махт;; VIII. Жеііилъ Констаитііпа VII на своей дочерн далъ ему въ по.мощь 2,000 овоихъ лучшпхъ ратЕюн и совершеыно отстрапилъ его отъ пра- никовъ,п сколышхановъіікпязеіі; далъ и тайвлепія. ПроданныГі наука.мъ, Константинъ VII ное поведіііііе, отгаданное русокимъ посло.мъ чрезвычайпо заботился о благ Церкви. Въ де- Татищевы.мъ, который напрасно пр досторекабри 944 г. сыповья принудили Ромапа по- галъ Александра и втораго его сыиа Юрія; но , стрпчься въ монахп: этимъ поступкомъ оии оші,иеподозріиіая настояіцейпріічішыііовел Епавлеклн па себя пепависть народа, который иійшаха,исполни.ш его волю, собраливопско п явно перешелъ на сторону своего закопнаго предали себя убійцамъ. 12 марта 1605 г. Коннмператора. Вслвдствіе того, СтеФанъ п Кон- стантішъ, умертвивъ своего отца Александра и стантииъ VIII соедииіыпсь противъ Констан- брата Юрія, объявплъ себя царемъ Иверіп. тпна Багрянороднаго, но въ начал 945 г. На вопросъ Татнщева, Константинъ отвзчалъ, ихъ схватиіи п принудпли вотупить въ Иона- что отецъ убитъ нечаянно, а Юрій—доотойно, стырь. СтвФанъ черезъ. 19 л. ум. въ монаше- какъ измтзшшкъ шаховъ и мооковскаго госудаствТііКонстаіітинъ ІІІ,отправденііый въ Само- ря, другъ и слуга Турковъ; что эта казнь не перакію, пытался освободиться, но былъ убитъ. рем няетъ отііошеиій Иверіи къ Россіи; что Константинъ VII только на 33 году своего онъ, исполняя врлю Аббаса, готовъ во всемъ правлеиія достигъ едиіюдержавія, но пере- усердотвовать христіапско.му царю. Будучи да^іъ правлепіе въ рукп своей л;ены Елепы и орудіемъ местн Аббаса, и плакавъ всю почь оя любимца Василія, а самъ предался на- п редъ совершеніемъ гнуспаго отцеубійства, укамъ п литературіз. Въ его вре.мя велнкая Константіінъ увирялъ посла Татищева, что шахъ пе ІІМТІЛЪ въ то.мъ участія, оо-вщалъ закнягиня Ольга прнняла въ Коіістаитинопол св. крещеніе, чрезъ чти Гречеокая Церковь служить ииіость русскаго гоеударя п на трелріобрізла важпо вліяніе па возппкавшую то- бованіе Татпщевы.мъ клятвы въ в рностп гда Россію. Коіістаіітипъ VII Багряіюроднып Россіп, отвізчалъ, что до времопп остаиотся умеръ 15 ноября 959 г., отравлеішын своимъ мусудьмаииііомъ и подданпымъ Аббаса. Однпмъ сыномъ Ромаиомъ, по паущепію его власто- словомъ, Россін диши.іась царства пли права любивоіі жеиы еоФаніп. Опъ оставплъ міюго пазывать его своп.мъ. Копстаіітипъ былъ усочішешіі иравственныхъ, нсторическихъ п мерщвдепъ Кахетііііцами, которыміі предводпполптііческііхъ; между ними замъчателыіы: тельствовала супруга царевнча Давпда, Ке-

Кон—Кон

— 8 0

—

Кон — Кон

тесань. По его смертн Кетевапь вступида иь управ.іеиіе царствомъ Кахетиііскіімъ. Константинъ Борисовичъ, ростоискіц ЕНЯЗЬ, сынъ Борпса Васіі.іі.сііича; род. 1254 г. По койчин Г.іііба Бізлозерскаго, Коіістаптпиъ съ братомъ сиоішъ Димнтріомъ ОТІІЯ.ІП (1281) у его сыпа Михаіиа Біілозерскую оо.іасть, и вскор поссори.іпсь лежду собою. Коистапт и н ъ долженъ бьиъ прпоіііііуть къ в .іиі;о.му князю Димитрію Алоксапдровичу, иежду-т мъ Дп.мптрій Борисовичъ пачалъ собирать полки: но великіп князь предупредилъ кронопролитіе: прі халъ въ Ростовъ и посредствомъ та.мошняго епископа Игпатія угоиорплъ братьевъ жить въ согласіи. Въ 1286 г. К о п с т а і т ш ъ разД-БЛІІЛСЯ съ своимъ братомъ Дпмнтріемъ и получіілЪ Ростовскую область, но въ 1289 г. Диміпрш опять пере халъ ы і я ж і п ь въ Ростовъ , а Коіістантиііъ отправился жить въ Устюгъ. Въ этомъ году кпязья, съ иеудовольствіе.мъ видя, что корілстолюбі прішлекаетъ къ ии.мъ міюжество Татаръ, которые хотятъ бытц владілками во всемъ, положпли па ВІІЧС пзінать ихъ и разграбили ихъ имФвія. ГіоСЛБ того, Констаитипъ Борисовичъ тотчаоъ о т п р а т и с я въ орду, чтобы оправдать народъ, себя и брата, и ханъ, вслФдствіе лп Еняжескпхъ даровъ или тогдашнихъ виутрепнихъ неустройствъ въ ордБ, на этотъ рязъ но вступ ш с я за обиженпыхъ. Въ 1289 г. Димптрііі Борисовичъумеръ и с.му наслъдовалъКоистаііт п н ъ Борисовичъ, отдавъ Угличъ свое.му сыну Алексапдру. Во врвмя распрей велпк. киязя Апдрея Длександровича съ Дапіиломъ Ыосковскимъ (1295), Коистаіітинъ былъ иа стороігь перваго. Въ 1295 году Констаптшіъ Борисовичъ поссорился съ роотовски.мъ еііискоио.мъ Тарасіемъ, которыіі уізхалъ въ Устюгъ, но былъ тамъ со вст.ми людьми взятъ княземъ подъ стражу. Констаптинъ ум. нъ ордъ 1316 года. Оаъ им лъ 3-хъ сыновей: Михаила, Василія u Алексаядра; ему наолъдовалъ Василій Копстантиновичъ.

ласть; потомъ (1360) опъ [оудплся прсдъ ханскіі.мъ посломъ въ Костроми съ Болгарами, ограбленны.ми шаикою русскпхъ разбоГішіковъ. Великій князь Димитрій Донской., по возшесгвііі па престоль, обнзалъ Коіістаитина быть въ точпой и совершениой завпси.мости отъ н го, главыРоссіи. Коіістаіітиііъ ум. 1365 г. въ Ростовіз BMUCT'B со своею супругою етпиіею, во время свприпствовавшей та.мъ язвы. У пего было два сыпа: Алексапдръ и Васнлій.

Константннъ Васильевичъ, ростовскііі кмязь, сыиъ Василія Коіістаіггиновича. Въ 1328 г, онъ ж ііплся на дочери великаго князя Іоанііа Даніиловича. Вдадтзи Ростово.мъ, онъ быдъ въ полной завнсимости отъ московскаго князя,ноторый, какъ глава Россіи, поиеліівалъ прочпми князьями. Въ 1347 г. велнкііі ІІІІЯЗЬ Спмсонъ Гордый, узпавъ о иаііадеііііі Шведовъ, отправплъ его и своеіо брата Іоаипа съ воііскомъ къ Новгороду ; no кпязья, узпавъ, что Орііховъ взятъ Ліагпусомъ, ие.медленііо ушли иазадъ. Коіістаіітипъ Васплі.ввпчъ досталъ въ Ордіз грамату па свою ііаслвдствеііпую об-

кпязь, сыпъ Владішіра Гліібовнча; іізіпзстенъ какъ гпуспыміі уоійца: въ 1217 г. опъ условился съ свои.мъ братомъ І'л'Боомъ открыто лишить жизііи своихъ родственппковъ, чтобы властвовать иадъ всею Рнзапскою областью. Съ хавшпсь въ полі; для общаго совита, Глтзоъ ііригласіілъ ихъ въ свои иштеръ па ппръ. Князья и бояре веселіілись, вовсо не подозръваяковарства хозяпна. ВъодііомгпоіііяііеГлііиъ іі Копстаптішъ Владіі.міроіііічп, вооружеппыи мечамм, съ слуга.ми и ІІолоііцамп кііпулпсь въ шатеръ къ іііірующіімъ,іі нп одипъ изъ шестп князей іі ихъ бояръ пе пзбіігъ попіболп.

КонстантинъВасильевичъ, суздальскій кпязь, сынъ Василін Аіідрееііпча. Дтзтопіісцы называютъ его «тверды.мъ п умпымъ»: опъ, по слова.мъ нхъ, кпяжплъ честио іі грозно; охранял'ь свою отчіпгу отъ сплыіыхъ кпязей и Татаръ. Во время похода къ Смолепску Іоанна ДапіпловичаКалпты (1340), Коистаіітпнъ Борпсовичъ иаходплся подъ ІІСЛІІКОКІШЖССКІІ.МІІ зпамена.ми. ГІо смерти Калііть^оиъ.іімъи право па великое кпяжество Москоиское, тзздплъ въ Орду, но Узбекъ ііазііачпдъ МОСЕОВСКІІ.МЪ кияземъ Спмеоііа Іоанновича Гордаго. По слертп Спмеона, Новгородцы, особеино люоя Коіістантина, послали въ Орду своего боярипа Судокова проспть хана, чтобы оиъ утвердилъ этого кпязя на велпко.мъ княжествіз. Чапибекъ, вопреки имъ, пзбралъ Іоанпа Іоаіііювича Московскаго, котораго Новгородцы lie пріізііаваліі великимъ княземъ до са. юй КОІГІІІПЫ Коіістаіпііпа (21 ноября 1355 г.); тогда уже, не ІІИДЯ достойиаіо соперппка велпко.му кпязю, оіпі іірііііялн loanиоиыхъ памтзстииковъ. С.а.мъ Коіістаіітіиіъ тоже имтзлъ ноудовольствія съ в е л и к і т ъ киязо.мъ Іоаіімо.мъ и ііри.міірплся съ ппмъ ие задоліо до своей с.мертн.' Онъ княжплъ 15 л тъ ; предъ кончішою припялъ схпму и положенъ въ 1111жегородской сооораой церкви Св. Спаса, имъ самп.мъ построеііиой, гдіз и тепсрь показываютъ его гробъ. Тамъ же погребена п его супруга Anna Грековна (ц-Броятно Гречапка). Опъ ИМІІЛЪ 4 сыновен : Апдр я, Бориса, Дпмитрія и Дпмитрія no прозваиію «Ноготь».

Константинъ

Владиміровичъ , рязанскій

Кон — Кон — 821 Кон — Кон Константинъ Всеволодовпчъ, великін кпязь и въ ихъмііогочис.іеиномъ собраиін объявп.п., п.іадимірскій н суэда.іьскііі , старшій СЫІІЪ что наслидшиіо.мъ еіо до.іжопъ оыть его втоВсеволода Георгіевпча «По.іьшое ГНІІЛДО»; род. роіі сынъ Георгій.Константималюбнли, уиажа1186 г. п по ио.ітз отца, имФя 10 литъ отъ ро- ли, но вс-Б без.мо.івпо присягиу.іи въ въриости ду, в с т у т м ъ въ супружестпо съдочорыо Мстн- іізбраиііо.му пасл днику. Коистаптипъ осі:орслава Ро.маповііча, впупою Ромапа Смолепскаго бился, негодовалъ и, какъ говоритъ лтзтопп(1198). Въ 1198 г. Констаіітішъ ходилъ съ от- сецъ, «съ ГІГБВОЛІЪ воздвигъ брови своіі на Гецомъ па Половцевъ. Двадцати ЛІІТЪ Копстаіі- оргія». По КОНЧИНБ Всеволода, великое княжетпнъ Всеволодоиичъ уже сла.внлся мудростью, ство Г.узда.іьское разд-Блплось па двБ ооластп: вслпкодушіе.мъ н хріістіаііскіі.ми добродіітеля- Георгій господствовалъ во Владпмір^Б и Суздалтз, ми. Отецъ его, подъ предлогомъ заіциты Нов- Копстантішъ пъ РостовБ п Лрославл^Б; оба жегородцеііъ отъ ВНІІШІІИХЪ непріятелей, от- лали еднііовластія н счптали друіъ друга хищііравилъ его къ нпмъ на княжепіе. Владп.мір- ніікаміі: вскорт. возпикло ліеждоусобіе.Копстапцы искреино сожал-пли, услышавъ объ отъ- тинъ сжеіъ Кострому іютвелъ въ плтиіъ ея жиБзд своего любіімаго князя. Отецъ, вручая телеп; ГеоргіГі два раза приступалъ къ Ростоелу крестъ и мечъ, сказалъ: «ііди управлять ву, и заключилъ весьма непскреііпііі мпръ съ пародо.мъ, будь его судіею и заідіітніікомъ. брато.мъ. Черезъ ІГБСКОЛЬКО временн, КопстаііНовгородъ-Великііі древн-вйшео кпяжеиіе въ тинъ взялъ сторопу Мстислава Новгородскаго, нашемъ отечествіз ; Богъ, государь п родп- который, одержавъ побиду надъ Реоргіе.мъ, тель твоп даютъ теоъ старт.Гішіпіство ме- свергпулъ его съ престо.іа и возвелъ Копстанжду всвміі русски.мп ЕНЯЗЬЯ. ІІІ. Идп съ ми- тина (25 апр ля 1216 г.). Достигпувъ ц и н і , ромъ, помнн свое славное ІІ.МЯ, и заслуаш его Коіістаіітіпіъ, чувствуя слабооть своего здосвопмн дтзлами». Провожая Коіістаптіша, тол- ровья и жолая, въ случа-в смертн, оставпть пы народа гро.мко осыпалп его благословепія- гонымъ сыповья.мъ втораго отца въ пхъ старми. Новгородцы также встрътиліі его съ пзъ- ше.мъ дядт;, призвалъ къ себБ Георгія. ооъяявленіяміі усердія: архіепископъ и чііновни- вилъ еіо ііас.гБдіііікомъ великаго кпяжепія н ки вв ли его въ церковь Св. СОФІИ, И народъ далъ е.му въ уд лъ Су.чдаль, вэявъ сънего к.іятпріісяіпулъ елу въ вирности (20 .марта 1206). ву забыті. прошедшее. Мріімнрясь съ братомъ, Константшіъ ревностно заиялся правосудіемъ, Константинъ наслаждался спогоГіствіе.мъ поди охраняя народъ, в.мтзстт; съ тБмъ охранялъ дапныхъ п ліобовью братьевъ; не слъдуя прии кпяжескую власть, н хотБлъ д Гіствителыіо м ру дядп п отца: пе требовалъ повииовенія господствовать въ своей области. Въ 1209 г. отъ слабиіішихъ сосБдствепныхъ князей, и Копстаіітішъ, съ новгородскнмъ воііскомъ, при- думалъ, что каждыГі изъ иихъ вовсе пе обяшелъ къ Москв на помоіць отцу противъ Все- занъ давать ему сітчвта въ своихъ диіахъ. Н волода Чернаго. Но ПОСЛТІ рязанскаго похода, задолго до своеи смерти , онъ послалъ старВсеволодъ Георгіевичъ уже п хотБлъ раз- шагоеына Васіілька княжить въ Ростовъ. а друстаться съ Константиномъ; довольныіі Новго- гаго, Всеволода, въ Ярославль. Ум. въ 1219 г., родца.ми, міілостиво одарнлъ нхъ въ Коломн , на 33 г.; погребенъ во Владимір , въ церкви и отпуская сказалъ, что онъ возвраіцаетъ Нов- Св. Богородицы. Хваля его мудрость п доброгороду всв прежпія права свободпыхъ людей. дізтель, суздальскій л-Бтоііисецъ говорптъ, что Но это была хитрость со сторопы Всеволода: «этотъ кпязь не только читалъ міюгія душеоиъ зпалъ о неудово.іьствіи граждаиъ, роптав- спаснтелыіыя киіігп, но н жилъ no ихъ правишихъ за отяготительныя подати и разныя ламъ ; былъ іісполненъ апоотольскоп втіры ІІ д йствія кияжескаго са.мовластія, ІІ поппмав- такъ кротокъ, что старался но опечалить пи шихъ, что Коіістаіітинъ то.іыко орудіе полити- одпого челов-Бка». Супруга Коіістаіітнііа пемедКІІ отца. Въ 1212 г. великій кпязь пазііачилъ леіпіо пострпглась надъ его гробомъ^іпазванКонстантипу въ удізлъ Ростовъ съ пятыо го- ная Агапіею, черезъ два года умерла въ моцародами, и за ІІЪСКОЛЬКО времепи до своей смер- cTup'B. У Коіістантііііа былотри сына: ВасиліГі, ти пазвалъ его преемникомъ воликокііяжеска- Владиміръ и Всеволодъ. го достоііпства, съ т мъ, чтобы опъ уступилъ Константинъ Всеволодовичъ Мудрып, велпРостовскую облаоть свое.му брату Георгію. Копкій князь владимірскііі, род. 1218 г., ум. 1250 стантіінъ не хот лъ вы хать изъсвоегоудБла, года. Извіістенъ учевостью, благочестіе.мъ u жслая пасл довать цтиое Суздчльское кпяжелюбовыо къ свосму пароду. Л топись Татпщество. Раздражениый его явиымъ иепопііііовеніва говорптъ, что онъ былъ «веіиній охотппкі. емъ, Всеволодъ созвалъ бояръ пзъ всізхъ горокъ чтепію кііигъ и ііаученъ былъ миоііімъ довъ, епііскопа іоачііа, духовеиство и граждаиъ, паукамъ, оттоіо опъ н м и і ъ при себ и лю-

Кон — Кон

822

Кон — Кон

дой уч пыхъ п бно.ііотеку изъ 1,000 древиихъ гречоскихъ книгъ. Мпогія дила древнихъ князей собралъ и самь ппсаіъ*. Коіістаптиііъ Всеволодовіічъ завіііца.іъ свой домъ и бііб.ііотоку въ по.іьау осиоиатіаго и.мъ учіі.іиіца, которое вскорів, въ 1227 г., сгоріздо со всвми кимга.мн; въ чпслъ ихъ находіыось и сочинеиіе великаго князп.

Сндоровичемъ собралъ лгодей со вс хъ волостеи н приіородовъ, отправился за р ку Нарову, гд взялъ городокъ Порхъ п возвратясь съ добычею, 20 іюня того же года увхалъ въ Москву. Въ 1412 году, 14 ішяоря, Коистантииъ во второіі разъ пргпхалъ во Псковъ и по заключепіи мира оъ Новгородцами въ 1413 году, вы халъ въ Новгородъ, гді; пробывъ годъ нам стникомъ , снова возвратился во Псковъ, Константинъ Георгіевичъ, ободенскій КНЯЗЕ,, 1414 года, и чрезъ н сколько вре.менп у халъ сынъ князя Георгія Миханловича Торусскаго въ Москву. Въ 1420 году велішй князь началъ и виукъ, какъ сказано въ родосювныхъ книтробовать отъ своихъ братьевъ, чтобы они гахъ, св. Михаи.іа Черішговскаго. Онъ господклятвоііно-уступили старііГішпнство его пятпствоиа.іъ въ Оболенсктз (нын заштатныіі голтзтпеяу сыну Василію. Коыстантіінъ не хородъ Калужской губерніп, на різкъ Иротвіз, тъхъ этого сд лать н лишился уд л а ; бояръ ішадающей въ Оку), и иылъ уоитъ (какъ скаего взялп подъ стражу, а им ніе ихъ опіісали. зано в ъ и с т о р і и Кара.мзипа) въ 1368 г., при Злобствуя на великаго к н я з я , онъ уБхалъ въ ііашествіп в ликаго кннзя лптовскаго ОльгорНовгородъ (25 Фев. 1420 г.); Новгородцы ие бода. Въ родос.ловпомъ жо сборникі; киязя Долясь гпізва ВасиліяДіімитріевича, припяли Конгорукого (кн. 1) показаію, что Ольгердомъ стаитиііа весьма ласково, дали е.му въ уд лъ убитъ князь Коіістаіітипъ Ивановичъ Ооолеиво города, бывшіе за Луівеиісмъ и какой-то скій, внукъ Копстаіітііиа Георгіевича; ДодгоособеиныГі деиежный сборъ, іімепуемыи порорукій основалъ это показапіе нарукописноіі ровейщиною. Великій князь оскорбімся этп.мъ, дословноіі, доведеііноіі до 1614 г.,и храияіцеііся но скрылъ своп гпізвъ и прпмпріілся съ бравъ библіотек московскаго архива діинистертомъ, который въ 1421 году возвратплся въ ства шіоотрашіыхъ дЪлъ, въ отд. рукоп. JVa 1; Москву. По возш ствіп па престолъ Василія та.мъ сказапо; «У князя Юрья Михаііловнча, у Васильовігіа Темнаго, Констаіітшіъ Диіііітріечершіговскаго , и у торусскаго, д тн: Всевовичъ съ веліікокняжвскпми полками прссл лодъ, и отъ того ПОНІЛІІ Борнтиискіе іі Ыезецдовалъ Юрія Дпміітріевігіа, хотВвшаго завлакіе; другой Копотантшіъ; у Константпна сынъ дізть преотоломъ, но домдн до різкіі Суры, возИванъ, a, у Ивана Коіістантипъ Оооленскііі». вратплся бсзъ бою (1425): пото.мъ въ 1430 году КромП того, Констаігпіиъ Георгіевичъ немогъ опъ ходилъ протпвъ Татаръ, опустошавшпхъ быть убитъ въ 1368 г., ослп его дЪдъ св. Мипред лы Россіи. Ум. 9 мая 1433 года'пнокомъ хаилъ погибъ въ 1246 г. Спмонова іМОнастыря, пріпшвъ и.мя Кассіапа. КОЕСТаНТИНЪ ДавИДОВИЧЪ, сынъ Сімоленска- Насліздственныо его уд'Слы Угличъ п Ржевъ, го киязя Давида Ростиславича, которыіі уип- былпотдапы великимъ кпязе.мъ Димптрію Шерая (1197) уступилъ свое иасл-вдіе Ыстиславу віякіз. Ро.мановичу и отдалъ юпаго Константііпа ва Константинъ (Коснятипъ) Добрыничъ, ішвговоспитаніе къ брату Рюрику. Впосдіздствіи родскій посадннкъ, сыпъ зііаменіітаго ДобрыКопстаптинъ сдужилъ подъ знамоііа.ми Мсти- ни. Когда кіевскііі киязь Ярославъ, по взятіп слава, и въ 1214 . участвовалъ въ войпіз это- Кіева (1018), польскшіъ короломъ Болсславомъ го кпязя съ Всоволодомъ Черпымъ. уЕрылся въ Иовгород п устрашеппып могу-

Константинъ Димитріевзчъ (^ъ ііпочеств Каосіапъ), КІІЯЗІ.,СЫІІЪ Димитрія Допскаго; кпяжилъвъ Угличв; род. 1388г., за 4 дня до смерти своего отца; былъ окрещонъ своимъ старшшіъ братомъ Василіемъ Димптріевичемъ и Маріего, вдовою послъдняго тысячскаго Вельямппова. Въ 1407 г. опъ былъ отправлепъ велпішмъ кияз .мъ Василі мъ Димитріевтічемъ къ ПСЕОВПТЯиамъ, которые въ то врвмя вели войну съ Литвою и Ливоиіею. По прі зд-Б въ Псковъ, Копстаіпіінъ вскори послалъ кпязя Констаптииа Добровскагоипосадппка ІоаинаС.идоровича въ Новгородъ просить помоіци противъНіі. іцввъ-. ііополучивъ отказъ.съ пооадііпкомъ Романомъ

іцестволъ этого короля п злоною своего брата Святополка, думалъ уже б жать къ Варягамъ, за море; тогда посадпіікъ Коистаіітііііъ и другіе зпамвіііітыв граждане пзрубііли лодки, прпготовленпыя для кпязя, сказавъ .чу: «Государь! мы хотіі>№ н можемъ еще противиться Болеславу. У тебя ПІІТЪ казпы: возьми все, чтб им е.мъ.» Опи собрали съ каждаго человізка по четыро купы, съ бояръ по осьмпадцати гривенъ , съ городскпхъ ЧІІНОВІИІковъ ІІЛІІ старост7 3 no досятм: номедлоиію призвали на полощь корыСтолюбпвыхъ Варяговъ п вооружіілись самн. Это велнкодушіе Новгородцеві) спасло Ярослава отъ песчастія и сты-

Кон — Кон — 823 Кон—Кон да. Впослздствіи, какъ сказапо въ Нпконовой 1514 году Константинъ , предводительотвуя л тописи, Ярославъ разгн пался па Констан- 35,000 Литовцевъ , сошелся съ русскимъ войтииа Доорынича, заточнлъ его въ Ростовтз скомъ, состоявши.мъ изъ 80,000 чел., на бв(ИЛІІ въ Муром ) на три года, и пел лъ нако- регахъ Ди пра, н на пол между Оршею и Дунецъ умертвпть. Въ ііовгородскоіі л тописіі бровногоод ржалъ знаменитую поб-Бду, взявъ въ попа Іоаіпіа уполпнается ТО.ІЫІО О заточеніи: плинъЗТ князей, бол е 1,500 дворяиъ п чиновнино это изв стіе сомнителыю: его пътъ ви въ ковъ, обозъ, зпа.мена, огнеотр льпый снарядъ, древиеіі Несторовой, нп въ харатейноп новго- одіиімъ словомъ , въ полной м ръ отмстилъ за ведрошскую битву. Въ 1517 году Констанродской. Константинъ Іоанновлчъ, б-Блозерскій князь, типъ подступплъ къ ОпочкЗ, но отражеиныи сынъ Іоанііа еодоровііча, павшаго въКуликов- Русскиліи, былъ разбптъ п бтзжалъ. Въ 1519 г. ской битв . Но захотізвъ быть подручникомъ былъ снова разбптъ па-голову, подъ Соі;оло.мъ велнкаіо князя Васплія Дпмитріевича , Кон- на Бугв, крымскимъ ханомъ Меигліі-Гпреемъ. стантіиіъ вступплъ въ службу Ноіиорода и Онъ у.меръ въ 1533 году, 70 л гъ отъ роду. По вм стБ съ Ромапомъ Ліітовскп.мъ, предводи- свид-Бтельству совре.менннковъ, кпязьКонстантельствуя шаіікамн Новгородцовъ, взялъ Клп- тпнъИвановнчъ былъ «ведцкъ душсю, храбръ, ченъ и Устюжну, сжегъ Устюгъ п Кт^лозерскъ, благочестіівъ н ііепоЕолебимъ въ правослане щадя святыхъ храмовъ, оодпрая иконы віи». Онъ участвовалъ въ 33-хъ бнтвахъ, изъ Л церковпыя КІІПГІІ, пыталь боіатыхъ людей, которыхъ потерялъ только трн. чтобы узпать, гд скрыты ихъ сокровища, захватывалъ граждапъ и зе.млед-шьцевъ, и наполнппъ добычею .множество лодокъ, отправилъ всо ВПІІЗЪ по Двіпіз (1393). Константинъ Іоанновнчъ, кпязь Острожскій, потомокъ Ро.маиа Талпциаіо. Въ 1500 году, во вре.мя воГіны Л[ітвы съ Россіею, король Алексаіідръ возвелъ Констаптіша па степеиь лптовскаго гет.мана п вручилъ е.му главное пачальство надъ воііскомъ. Острожскіи выступплъ изъ Смоленска: близъ Дороіобужа, средп оошпрпаго Міітькова поля, иа берегахъ рики Ведрошіі, стоялп русскіе полководцы Дапіплъ Щипя іі Юріп. Между ііими IIKII. Острожскимъ завязалась кроиопролптпая битва. Додго мужество п силы казалпсь раиііыміі; съ ooisихъ сторонъ билпсь тысячъ оеемдесять нли болііе, но воеводы Іоанповы uviUiii таііную засаду, которая впезапііы.мъ ударо.мъ с.мяла непріятеля.Ліітопцы искалн спасеіііявъб-Еістві;: ихъ логло на мисгв тысячъ осе.мь; ліпожество утоііуло въ ръкіз; Копстаіітііііъ u Много другихъ воеводъ былп взяты въ ІІЛІЗІІЪ ; весь обозъ и огпвстр^Блыіыіі спарядъ достались въ руки побъдіітелей. Кпязя Острожскаго привезли въ Москву, по сказапію лптовскаго лътописца, оковапнаго цБгіимп, no Іоаинъ оказывалъ ему уваженіе и склоиялъ встуиить въ русскую службу. Копстантинъ долго не соглашался; иакопецъ, угрожаемый то.мнпцею, прпсягнулъ віі в риости русско.му мопарху; ему дали зваиіо воеводы и пожаловалп земли, по опъ. Литвиііъ душею, ие могъ простнть своего поражепія, желалъ мести и въ 1508 іоду, изм пивъ клятп , б-Бжалъ изъ Москвы въ Лптву. Сигизмундъ прппялъ его мплостпво п опять ввтзрилъ ему начальство падъ войско.мъ. Въ

Константпнъ Константиновичъ, кпязь Острожскій, воевода кіевскііі и маршалъ волынсяій, сынъ Копстаптіша ІІваповича. Оііъ не уступалъ отцу ІІИ въ вопнско.мъ пскусствіз, нп въ преі;расііыхъ качествахъ души и также былъ непоколебпмъ въ православіп. По свидізтельству польекпхъ писателеп, нпкто нзъ гетмановъ польскпхъ не воевалъ счастліів-Бе его съ Татарами ; Русскіо также пспытали его мужество. Констаіітинъ припялъ къ сеоъ пзгнаннаго пзъ Россіп тііпограФщика Іоанна едорова (с.м.), завелъ типограФІю въ своемъ город Острогіі, досталъ въ Москви, черсзъ литовскаіо государственііаго секретаря Гарабурду, полныіі списокъ Ветхаго п Новаго Завтзта, свИрилъ его съ греческою Бпбліею, присланною къ пе.му отъ Бонстантиноп. патріарха Іеремім, псііравилъ ее, напечатавъ въ 1581 году п заслужпвъ тТі.мъ блаіодарносіь свопхъ единов рцевъ. ВПОСЛТІДСТВІП, будучикіевскимъ воеводою, Копстаіітииъбылъ нзъ чпела са.мыхъ упорныхъ ііротіівпиЕовъУнііі. Онъ ум. въ 1608 году. Этотъ кпязь, родомъ изъ пото.мковъ Владнміровыхъ, былъ одинъ почтп ІІЗЪ всъхъ волыііскихъ и литовскііхъ Еііязей, удсржавшихъ въ XVI стол тіи правосдавіе Восточпой ЦерЕВИ противъ всвхъ иасплііі н гопеіііи отъ катодиковъ п уніятовъ, производп.мыхъ тогда въ Польш-в, п первын осм лился печатать открыто церковио-славяпскія КПІІГИ.

Константинъ Михапловичъ, кпязь, сынътверскагокнязяМихаила Ярославііча;род.въ 1306 г. una ІЗгодуотъроду былъ въорд свидіітолемъ смерти своего отца. Супруга Узоека, сжалясь ііадъіоііымъКоистантііномъ.ваялаегоііодъсвоо покровительство п старалась' уттяііптвласками. Въ 1318 г., Узбекъ ііріізналъКоіістантініа твер-

Кон — Кон — і 24 — Кон —Кон скимъ кияземъ. Принявъ княженіе, разорен- 1 ханла.Кром тогоКоііотаитипъ построилъмноное въ 1327 году 'Гатарами, всліздствіе нав.іе- гія другія церкви, избралъ епископа, просв-вченнсні его братомъ Ллексаидромъ хаііской ііе- тшъ весь народъ ов. крещеніемъ въ р^кі» милости, Констаитинъ стара.іся возстаиовить Ок , обращая его то ласками н дара.ми иди обего, со5ра.іъ разоъяпиыхъ жііте.іей, возоГшо- легченіомъ палоговъ, то угроза.ми; раздавалъ віиъ разоренныя церкви и безпрекосдовно пе- чиііовніікамъ села, а другимъ деньги и платья. редаіъ его, въ 1338 году, по повелъпію Узбека, ІІреставился 21 мая 1205 года, постриженный, Александру. По сдіертн Александра, 1346 г., и погребенъ въ той \е ц ркви Благовізщенія. онъ началъ ссориться съ своей иевБсткою ВъХПІ в. родствеіііінкъ Коистантииа, Георгій Анастасіею, вдовствующею суиругою Алексап- ЯрослаЕіичъ, возобііовнлъ этотъ храііъ. Царь дра и ея сыиомъ Всеволодомъ Холмски.мъ, иа- Іоашіъ IV, въ 1553 г., идучи съ войскомъ на сильствеппо захватывая пхъ бояръ п доходы. Казань, жил^ въ Муро.м 2 недиліі, и молясь Огорченпып Всеволодъ потзхалъ оъ жалобами надъ гробомъ этогч киязя, далъ обізтъ выотровъ орду; туда ж отправился и Копстантинъ, ить та.мъ монастырь, который и былъ оснокоторый, впрочемъ , въ томъ же году (1346) ванъ no взнтіп Казани; работники, копая рвы тамъ и уіМеръ. У Копстаіггипа было два сына: для новаго каменпаго храма, нашлп н тл нСимеонъ и Іере.мія. , ныя мощи Коіістаігпша п его еыіювей, котоКонстантинъ Романовичъ, рязапскіп князь, рыо былп положены въ камортз церковиоГі сттзсынъ ЕПЯЗЯ Романа Одьгоиича. Въ 1300 году ны. Память св. кыязя Копстаптшіа и сыновей князь Даніилъ Московскій прнходіідъ съ вой- его Михаііда п едора, православная Церкові» скомъ къ Рязаип, и побд-Б сражепін у Гісрея- празднуетъ 21 мая. славля, разбилъ Татаръ, взядъ въ плъпъ КоиКонстантпнъ Ярославичъ, князь, сынъ в листантпиа Ромаиовича и отправилъ его къ себіз каго кпязя Ярослава Всеволодовича, княжилъ въ Москву. Та.мъ Даніилъ ласково угощалъ въ Галичі;. ІІри отправленіи великаго князя своего пдънника и хотшъ отпустить въ оте- Ярослапа въ Батыевъ станъ , Копстантинъ чество, по Констаптииь прожилъ въ певол былъ посланъ (1243) овоп.мъ отцомъ въ Таташесть лътъ, а между-т мъ Рязаиское кияже- рію къ в ликому хапу Октаю, который, праздство безъ правителя завис-вло н которы.мъ нуя въ это время блестящія завоеванія Могообразомъ отъ Ыосковскаго. Въ 1307 году Геор- ловъ въ Китав и Европтз, угощалъ всБхъ стагій Даніпловичъ, овлад въ Москвою, вел лъ у- р-Бйшинъ парода.ГІробывъ два года у хана, мертвить Констаитина, считая это злод-Бйство Копстантинъ возвратился въ 1245 г. оъ честьюиужнымъ для безпрекословиаго господства въ овое отечество. Опъ умеръ 1255 г. и погренадъ Рязанью, и весьма ошибея, потому что бенъвоВладпмір-п, въ церкті Св. Богородицы} •, сынъ уоитаго, Ярославъ, подъ защигою хана, у него былъ одтіъ сынъ Давидъ. спокойно наслЪдовалъ отцу, какъ независнКонстантинъ Павловкчъ, Цесаревичъ и Вемый влад-Бтель, оставивъ Георгію изъ своихъ дикій Кпязь, второй сыиъ Императора ПАВДА городовъ только Коломну. ИЕТРОВНЧА. родился 8-го мая 1779 года. НеКонстантинъ Ростиславичъ, сынъ смолен- утомимая диятельность, пламенный харакскаго князя Ростислава Мстиславича и зять теръ, проницатедьный умъ, быстрый взгдядъ, Алексапдра Невскаго; онъ ходидъ съ дружн- дичная храбрость и необыкновенная сида, ною подъ предводительство.мъ сына Алексан- былн гдавными его свойствами, которыя онъ дра, Димнтрія, и участвовалъ при взятіи обііаруживалъ съ са.мыхъ юньіхъ д-Бтъ. Онъ Дерпта (1267). Отъ него произошелъ родъ Да- находился при Суворовіз въ итадіянокомъ поход 1799 года, озна.меновалъ себя доолестяниловыхъ. Еонстантинъ Святославичъ, св., князьмуром- ми, за которыя И.мператоръ ГІЛВЕЛЪ дадъ ему скій; о немъ нн въ л тописяхъ, ни въ родо- тіітудъ Цесаревича. Въ 1805 г. при Аустеріисловной совсБмъ не упоминается, но сохрапи- ц , комапдуя, подъ начадьствомъ Бенингсеюсь его рукописное житіе, напвчатаниое въ на, онъ быдъ увдеченъ своею пмдкою храпрологБ. Тамъ говорится, что въ 1192 г. великій бростыо въ опасное подоженіе, изъ котораго князь Константинъ Святославичъ, потомокъ вышедъ только по.чощью своего р дкаго мусв. Владиміра, собравъ войско въ КіевЬ, съ жества и присутствія духа. Въ 1812, 1813 сыновьями Мнхаиломъ и доромъ, осадидъ и 1814 гг. опъ не начадьствовадъ никакою Муромъ и взялъ его; въ битв подъ сгБнамп отд дыіою частью и постоянно находидся этого города убитъ Михаилъ (22 мая), и Кон- при Император-Б АДЕКСАНДР-Б ПАВДОВИЧЪ ВО стантинъ, основавъ тамъ периуго церковь вс хъ походахъ и вм стъ съ нимъ присутБлаіов щенія, похороиидъ въ ней тБдо Ми- ствовалъ на в пскомъ конгрессв. Потомь

Кон — Кон

—

825 —

,

Кон —Кон

онъ 6ы.гь назначепъ коро.іевскимъ иа.міістКонстанцій, третііі сынъ греческаго импенико.мъ Поіьши, главнокомандующіімъ всею ратора Констаптипа Великаго Равноапостольпольскою ар.міею и іізи|іанъ депутато.мъна вар- наго. Тіоол переговоровъ въ Панноіііи, съ шавскііі сеГімъ. Императорски.мъ указомъ и дву.мя прочи.ми братьями о раздііл власти ртзшеніемъ ышола отъ 20 марта 1820 г., онъ у.мершаго отца, сдтзлался съ337 г. обладателемъ разведенъ съ супруіою, Велпкою Кпяпшею Греческон нмперін. На счетъ ВІІІІШІІЯГО СОАніюю ЕОДОРОВІІОЮ (Юліаною), урождепною СТОЯПІЯ Церквп , онъ сдіздовалъ постановлеП|іі!Нцессою саісенъ-кооуріхкою, которая до- піяліъ своего отца, но его легкомысліе и несе.іъ живетъ въ ЭльФенау, олизъ Верна. '24 мая пропицателыюсть былп причішоіо ТТІХЪ без1820 года, съ дозволенія И.мператора, оиъ со- ІІОІ;ОГІСТВЪ , которыя проіізводплп въ Церкви четался съ польскою граФіінею Іоаиною Анто- съ его согласія аріяне. Крещеііпып отъ одноновною Грудзішскою (родившеюся 29 сентяоря го нзъ аріяискихъ еііпскоповъ и обманутый 1799 года), которую пото.мъ Илператоръ воз- своего супругою аріянкою, евнухами и аріянвелъ въ достоинство княгіініі Ловичіг, по вла- ски.мъ духовеистволъ, будто и ра, п.ми нсподтзніямъ въ Мазовецкомъ воеводств , пода- віідуелая, есть въра православная, онъ соглареннылъ Цесаревичу. Еще прп жчзіш Импе- сплся даже преслъдовать истіінноправославратора АЛЕКСЛІІДРЛ, акто.мъ отъ 14 япваря 1822 пыхъ. Вслъдствіе этого-то об.мапа, слипо ревгода, Велпкій Князь КОІІСТАІІТИІІЪ ПАВЛОВИЧЪ нуя по вЪр , онъ предписалъ приводить отреіхя отъ престолонаслъдія; no по кончиніз всвхъ православныхъ къ едііпо.мыслію съаріяІІ.мператора, спачала по иеизвзстііости аі;та, па.мп.Епископовъ, противіівшііхся этому преда ішто.мъ, коіда вскрылп еіо, по велпкодушію піісанію, онъ велилъ низводить съ ка едръ, В. К. НИКОЛАЯ ГІАиловичл, опъ въ свое отгут- подвергать осм янію, а въ случав упорства, ствіе 5ылъ провозглашенъ въ С -Петербургіз u заточеіию. В.мізстъ же съ еппскопами страІІмцераторомъ 9 декаоря 1825 г. Вся Россія дала и вся православная паства. З а щ п щ а я іі дворъ пріісягііуліі КОІІСТАНТІІИУ ІІАВЛОВИЧУ; ихъ, оиа противилась царскоіі власти, и помежду -тВлгь пзитзстіе о копчин АЛЕКСАІІДРА то.му быда наказывае.ма безпощадно. Въ это прпшло въ Варшаву, прямо изъ Тагапрога. вре.мя пострадаліі поборники православія, Цесаревпчъ, паходившійея та.мъ, остался не- Анапасііі Алексапдрііісьіп, Иларін Пиктавіппоколеои.мы.мъ въ свое.мъ намТ5ренііі и пись- скій н многіе другіе отцы п ппсателіі Цермо.мъ отъ 26 нояоря, снова уступая ис права кви; между • тв.мъ аріяне занялн высшія стесвое.му орату Н И К О Л А Ю І І А В Л О В И Ч У , про- пени въ церковиоГі іерархіи н въ государсплъ припягь отъ неіо перваго в^рноподдан- отвіі, и удовлетворяли своей страсти къ богатннческую присяіу. Когда наконецъ Цесарс- ству, влад^Бя ІІОЧТІІ ВСІІМІІ ц рква.ми, не исі т ч ъ ОФФіщіалыю, чрезъ министра юстіщіп, ключая іі Констаіітііиопольскаго собора, и расповторилъ свое отреченіе, тогда, 12 нояоря. поряжаясь всв.мъ и.мущество.мъ изгнанныхъ оинародоваиъ былъ .манифестъ о во.ішествііі за православіе въ заточеніо. Въ тако.мъ біідна престолъ Н.мператора Н І І К О Л А Я П А В Л О - ственпомъ состояніи находіілась Церковь во В И Ч А . Во время коронованія ГОСУДАРЯ ВЪ МО- все продолженіе царствовапія Копстапція, до скв , въ 1826 г., КОНСТАНТІІНЪ ПАВЛОВИЧЬ при- его смерти, посл довавшей 25 іюля 361 г. сутствовалъ прн цере.моніп. Во вре.мя поль- Онъ у.меръ отъ горячкп, въ Азіи, при гор-Б скаго возмущенія, 29 ноября 1830 года, Ве- Тавр-Б, на 44 году своеи жизни п на 24 году ЛІІГ.ІЙ Князь уБхалъ изъ Варшавы въ мИсто своего царствованія. У.мирая, говорнтъ Гриквартироваііія віірнаго ему литовскаго кор- горіп Назіанзенъ, Констанцій раскаивался в ъ пуса, и йезпрепятственно выступилъ за пре- томъ, что, согласпвшись съ аріянами, предилы Польшп, послт; переговоровъ съ поль- СЛ-БДОІІЭЛЪІ православныхъ (Oral. XXI de Laud. ски.мъ административнымъ совтзтомъ. Когда Athanas) генералъ-Фельдмаршалъ Дпбпчъ вступилъ съ Констанцскій нли Костницкій соборъ, быдъ дъиствующею арміей въ возмутнвшіяся обсозванъ въКостшщт; илпКопстаііц (с.м.), имластп, Вел. Князь прянялъ иачальство надъ ператоромъ Сіпііз.мундомъ и папою Іоанномъ резервами и иаходидся въ сражені» при ГроXXII, и продолжался съ 5-го иоября 1414 до 22 ховз, но потомъ увхалъ въ Витебскъ, u тамъ апр. 1418 г. Ц лыо собора было прекращеніе сьоичался отъ холеры, 27 іюпя 1831 г., въ домъ расколаЦерквн, пронсшедшаго отъ существогепералъіуберпатора. Супруга его княічіняЛоваиія въ одно время трехъ папъ, осужденіе впчъ, прпбыла въ С.-Петербургъ, и томпмая гуссптскаіоучеііія и реФорма Цорквп, сд-Блавдавііншиею боліізііью , скончалась 29 ноября шаяся потребностью народовъ. Вся католич. того же года, въ Цароко.мъ Селіі. Европа послала на этотъ соборъ своихъ пред-

Кон — Кон

—

( 16 —

сташітел Гі. Съ св тскоп сторомы тутъ засъдали императоръ, вс-Б курФП|]сты, бо.іьшая часть имперскпхъ кпязоіі, послаіінпки ІІСІЗХЪ католпческпхъ королеп и мпоіочііслонпое диорянство. Съ духовной сторопьт пі)іісутсті!опалп 3 иатріарха, 33 кардппала, 47 архіепископоиъ, 145 епнскоповъ, 124 аббата, 1,800 священннковъ, 750 докторовіз. Воооще въ. Костиицъ иъ это иремя находплось до 150,000 пріпзжмхъ, въ томъ чпслБ 900 кочующпхъ жеііщіиіъ' и 346 актеровъ п Фарсёровъ. Лиоералыіая парт і я , въ отвращеиіо перевііса Пталіяпцевъ, ІІІМІІВШІІХЪ иаіійольшее число представптелеСі, установила подачу голосовъ по 4 пація.мъ, ІГБмецкоп,ііта.ііянсг,ом,фрапцузскомііаніміГіскоп, къ Еоторы.мъ приСавилась 5, испаіісЕая. Сові;щанія проіісходн.пі иольшею частыо въ таиныхъ засіздапіяхъ. Когда Гуссъ былъ потреоовапъ предъ соооръ, осужденъ и сожжеиъ (б-го іюля 1415), н когда другъ его, Іеровймъ Прагскій, послізловалъ за ннмъ па костеръ (30 .мая 1416), тогда соборъ приступилъ къ пріімиренію раскола и потребовалъ отреченія всъхъ трехъ папъ. Іоаниъ XXIII, бъжавшііі, ио пойманный іі обвин вныЙ въ тяжкихъ преступлеиіяхъ, былъ ипзложенъ 29 мая 1415 г., равно и Бенедиктъ XII, 26 іюля 1417 г., когдаего оставпли даже Испапцы; Григорій XII отрекся самъ. Соборъ и.м лъ свою салюстоятолыюсть безъ папы ІІ объявилъ себя выше папскоіі власти. По требовапію либералыюіі партіи, въ главіз которой находплись Жереонъ и патеръ д'Алыі, и которая до.могалась рсформы, приступлено было къ изоранію иопаго папы (11 нояоря 1417). Новый nana Ыартшіъ V (Отто Колопна), умізлъ устранить лалыі-впшую реФорму своимп сепаратпымп сд лкамп съ націями, уступнвъ и.мъ Н'Бкоторыя преимущества. Онъ оставилъ соборъ 16 мая 1418 г.; за нимъ в с в разът.халіісь, уіо.-нленпыо, не сдт;лавъ ничего ртзиіителыіаго, н отложивъ исполненіе важпііГішііхъ плаиовъ до друіаго собора, ііазпачепнаго быть черсзъ 5 л іъ.

Констанцъ (Konstanz), см. Костницъ. Конституціоняое собраніе (Assemblee constituante), названіе Фраіщ. государствен. чиновъ 1789 г., съ 17 іюпя по 30 сент. 1791 г. Депута ты средпяго сословія (tiers etat), подъ предводптольство.мъ Балыі, хотБли прпсоеднніпься къ прочн.мъ депутаталъ, но предъ ішмп заперли двери; тогда они прнсягпули ие разлучаться до т хъ поръ, пока нв дадутъ Франціи копституціи. Къ Еонституціопиому собрапію вскорт; присоедиііііліісь 149 депутатовъ духовонства п 46 дворяиства , й гакимъ ооразомъ вс

Кон — Кон

три сословія снова им ли представителей. Въ почномъ зас даніи 4-го авг. былн уничтожены ВС-Б прпвиллегіи н Феодалыіыя прама. Дворяиство и духовенство пожортв ііаліі овЬими тптуламп, деснтинаміі, пенсія.мн и Людовика XVI прішТітствовали «возстаііовитолемъ свободы Фрапцін». Раздилопіе Франціи на департамеііты, судъ присяжиыхъ, ушічтоженіе парламентовъ, торжествеипое прлзпапіе свободы вііронспоііВдаиій и кіііііоп члтапія, разграпичеві іосударственныхъ в-Бдомствъ, органпзація народнаго просв щенія и армін, свобода промышлеііности, равное распііедізлоіііе податеіі, введепіе одіінаковоГі м'Сры и в-Бса, и проч., были д лоімъ этого собрапія, которое также двумя прпговорами учредпло націоііальпую івардію пъ Париж-Б. Вслъдствіе бтзгства .Іюдовпка XVI н его арестованія въ Варспн , коіістіітуціонііое собраніе лпшало его королсвской властп до т хъ поръ, пока онъ подтвердилъ новую ковстптуцію. Тогда собраніо разошлось 30 сеит. 1791 г. За нимъ сліздонало закоііодатсльноесобрапіе (Assemblee legislative).

Констнтуція, ппаче государственный уставъ; въ' обіііирііомъ слысл , есть 'собраніе Фупдамепталыіыхъ или ооновпыхъ законовъ государства, въ которыхъ опредтзляются отпошепія верховпои властп и подданпыхъ въ заиоподательствіз и управленіи. Въ Т^БСІІОМЪ жо смыспз, конституцін ость госудзрствеп. актъ, которьшъ опредііляются предТіЛЫ властн правптельства ііадъ поддапныміі, каковы напрпді. коіістптуциі Фрапціп 1789, 1791 и 1793 г. и въ этомъ же змаченіи конституція есть сііноніпіъ копституціошіоц хартіи. Всякая копстптуція пыражаетъ собою прано п ФЭКТЪ : право, т. е. во.ію наибольшаго чпсла, в.іасть верховііую; Фа?;тъ, т. е. правіітельстііеіпіуіо Форму, съ которою , БГіетвуетъ эта в.іасть. Акты, ооразующіи Еонстнтуціонпое право Фрапцузовъ, суть хартія 1814 г., іісправлоііііая въ 1830 г., заиопы о вы5орахъ,о суд-Б присяжиыхъ, свободт; кпигоііечатапія п раз.шчш.іе кодексы. Основапіямп і.онстптуцііі Ве.иікобріітанііі с.іужатъ; І-о) Charta liberlalum Геприха I, 2 е) JIagna Cliarta, 1215, 3- ) Petition of Rhigts, 1628, 4-е) Биль Ha­ beas Corpus, 1679,5e)Declaralion of Rhigls 1689, 6 e ) Acts of Settlement, 1701 n 1706, 7-e) Acts of Union, 1707 и 1801 i\ — Въ ПОЛЬШБ коііституціямн называлпсь сеп.мовыя постановленія съ 1550 г. Ыпогда пхъ называли «Scita». Эти конституціи всегда были составляемы въ «посольской палат1і»,ііздаваемыі;ом.чііссара.мііея п сеиата, и потомъ читапііыя маршаломъ въ прпсутствііі коро.ія и сената для утвержденія. Ихъ подіііісыиа.т г.о.ммііссары-редакторы п мар-

Кон — Кон

827

шадъ, a no закрытіи сеима одпиъ пхъ экзе.мп.іяръ препровождался въ ратушу того города, въ когоромъ происходилъ сепмъ, а другой бы.іъ отдаиаомъ въ печать. Иногда сіуча.юсь, что конотитуціи печата.іись въ другомъ види, чз.мъ тотъ, въ которолъ бы.іп утверждеиы на сеіімъ. Лучшеесоораніепо.іьскііхъкоіістіітуцій до 1730 г. соотавляютъ «Volumina legum», Коиарскаго. Консулъ (Consul),титулъ главнаго началышка римскои республики. Достопнство это было учреждено въ 255 г. отъ основапія Ри.ма, и подвергалось, втечеиіе вромеии, раз.ііічны.мъ переміиіамъ: въ 302 і'. опо было за.міз,ііено двцедівиратодіъ; въ 306 возстановлепо; въ 310 соединено съ достоішотвомъ воечпыхъ трпбуновъ, и возобповленное въ 388 г., продолжалось нопрерывно до 541 г.; при шшераторахъ оно соворшенпо пзмБннлось въ свое.мъ существіз. Порвыо коисулы и.м ли царскую власть, съ т мъ ограничоіііемъ, что она была раздълена между двумя лпцамп и продолжадась пе болие года. Консулы были главами респуоліші: всъ другіе пачальнііки, исключая ыародпыхъ трибуновъ, были и.мъ подчипеііы; законьцутверждеипые по пхъ предложепія.мъ, назывались пхъ іі.мепалп; копсулы получали допесепія отъ начальяиковъ провинцііі и выслушішалн ниостранныхъ пословъ. Ихъ п.менемъ назывался годъ. Впосл-вдствіи времепп влаоть пхъ у.мепьшилась, а при императорахъ онп пользовалпси тольно иііііштіми знакамп своего .прежпяго достоиііства. Тогда никоторые саиовііпки носили такж титулъ копсуловъ (Consules honoгагіі), не отправляя этоіі должности. Консульство (Consulat), эпоха ПОЛІІТІІЧОСКОП псторіи Франціи, отъ реиолюцііі 18 брю.мера до дв-Бпадцатаго мая 1804 г. Переворотъ 18-го бргомера разруішілъ директоріальную власть, протіівопоставііпъ ей врсмешіо праіілеиіе пзъ трсхъ коисуловъ : Коиапарта, Сіэ п РожсраДюко, зам неиныхъ ВПОСЛІІДСТВІІІ Камоасеросомъ и Лобрёиомъ. Коисульство было дія Фрапціи яіюхою возстаііовлепія ооіцествепнаго порядка: учрежденія Фраицузскаго бапка, предпочтепія іюваго граждаііскаго п уголовнаго иодокса прежиему старо.му, открытія первопачалыіыхъ школъ,^ лицеевъ и спеціалыіыхъ училшцъ, устаповлеиія Почетнаго легіопа, вызовъ эмпгрантовъ, образованіе иііститута па четыре класса, нотаріата поощрепія, про.мышлеііііоетей н искусствъ — вс это пропзвело попеульстпо. 2 авг. 1802 г. сенатъ и законодателыіый корпусъ отдали копсульствр Боиапарту no жпзпь; 18 же мая 1804 г. сепатъ п триоунатъ предложіші Вопапарту верховпую власть.

—

Кон — Кон

Контаринй (Сопіагіпі), родомъ Веиеціяиецъ ; былъ посланъ въ 1474 году Вепеціянскою республпкою въ Персію, черезъ Польшу, для вооружепія Персіи, Россін и Польшп протпвъ возрастающаго могущества Тург.овъ. Въ Нюреноерги опъ былъ вотрЪчепъ посланны.ми къ не.му па встр чу отъ польскаго короля Казиіиира Ягеллоповича, а въ Ленчицы пашелъ п са.мого короля. На возвратиомъ путп изъ Персіи Коіітарпни былъ въ Москв , гд царь Іоанііъ III принялъ его очень ласково. Въ 1477 году возвратился въ Венецію п составплъ весьма ліобопытпое оііисаніе свомхъ путешествій, оъ 24 Февраля 1474 r. по 10 апрвля 1477 года. Первое издапіе его сочппенія вышло подъ заглавіе.мъ: «Yiaggio di messer Ambrosio Conlarini, ambasciadore di Venelia ad Ussuncassan, etc. Venetiae, 1487, info). Оно переведенона Фрапцузскіп, латинскіп, русскій н польскііі языкп. Конти iFranQois-Louis de Bourbon Conti prince de la Roche-sur-Yon), сынъ Арманда;родіілся въ 1064 r. и сд-Блался принцо.мъ Коптп послъ смертп своого старшаго брата, въ 1680 г. ОтЛИЧІІЛСЯ: при осад'Б Люксембурга въ 1684 г.; въ венгерскбй воііиіз въ 1685 г.; въ сраженіяхъ олпзъ Штеіінкирха, Флерус-Б и Норвпндеиіз; оылъ пзбранъ иольскнмъ королемъ въ 1697 г., no cascoiiciuii ііурФіірстъ Августъ одержалъ верхъ. Ум. въ 1709 г. Конти (Louis Franijois Conli), припцъ, виукъ Франца прііица де-ла-Рошъ и Конти; роднлся въ Парпжіз 1717 г.; служплъ гепералъ-лентепаптомъ въ арміп маршала Бель-Иля въ баварскую воііну, предприпятую Фрапціею для подкрізіілешя іімпоратора Карла VII, а въ 1744 г. ко.мандовалъ 20,000 арміею, которая въ соединепіи съ Исііаііцамп должна была завоевать Гііе.моптъ. Союзники перешлп Алыіы, завоевалн Віілла-Фраику, Монтальбано и осадіілп Кони; ііоздъсьвстрБтііли препятствіе, вособенпости отъ поздияіо временп года, н отступіші. Въ 1745 г. Копти участвовалъ въ герланскоиъ поход-Б; въ 1746 г. сражался во Флапдріи, гд-Б овлад лъ кр. Мопосъ. Послъ ахенскаго мнра (1748 г.) онъ возвратился въ Иарижъ и началъ покровительстіювать учепыхъ и поэховъ того времснп. Въ царствовапіе Людовика XVI, Конти поддержпвалъ парламенты въ ихъ оппозіщіи протпвъ м-връ, предлагаомыхъ .мііііпстро.мъ Тюрго для епасепія Фраіщіи п тіі.мъ ускорплъ паденіе этого мпнистерства. Опъ ум. въ 1777 году: нздалъ свои «Таііиыя запискп» 1776 г. Еонтпнгентъ. Такъ называется сборъ донегъ, запасовъ, вособеіиіости же сборъ вой-

Кон — Кон

-

828

ска съ н сколькихъ владЗшй, составіяіощпхъ между сооою союзъ д.ія ведеііія пойпы противъ общпхъ враговъ. Во вре.мя посдъдней войны ГерманскоГі пмперіи съ Фрапціеіо,„коііт и н і е н т ъ первып до.іженъ бы.іъ состоять изъ 200,000 чел., что одпако же было вееь.ма трудио ІІСПОЛГПІТЬ. Впослъдствіи вре.менп, при ооразованіи рейнскаго союза, коіітііпгеитъ его составлялъ до 100,000 чел., къ числу которыхъ, въ случа-в войны, Франція, какъ покровіітельіпща союза, должііа была давать отъ себя еще 200,000 ч л. Контральто (Xontrallo), іп-аліяіісі;ое слово, которымъозиачаотсясамаявозвышенная часть ПІІНІЯ ПОСЛБ сопрано, и которое пиіііется пепосредственпо ыіпзу. Въ Италін долгое вре.мя оно П-БЛОСЬ безъ различія мужчинами, кастра тами дътьмп п жеііщнпа.мн, имізющими грубын голосъ. Теперь это слоио означаотъ едиііственно груоып жепскій голосъ. Коіітральто у жеііщпііъ то же, чтй басъ у .мужчииъ. КонтраФакцІЯ. Такъ иазывается паруіиепі лптературнон собствсииостіі. Въ Россіп оно состоитъ: 1) въ печатаніи ЕЯИГИ, раиііе иотечеііія сроковъ, на которую п.ііБютъ исключптельную сооствеиность сочинптели, переводчикй пли первые издатели, ихъ насл дшікн, иій лицо, получпншее отъ нихъ передачу этоіо права, хотя бы это было и съ переводо.мъ на другой я з ы к ъ , съ новычъ заглавіемъ, npiiMUчапіями, пр дисловіямн н т. п. 2); напечатаніе втораго, третьяго и далізе изданій безъ соблюденія устаповлешіыхъ цеіісурою пранилъ; 3) продажа въ Россіи перепечатанныхъ за границею кнпгъ, изданныхъ въ Россіи или одобренныхъ нашею ц нсурою, безъ письменнаіо дозволенія закониаго издателя; 4) напечатаніе безъ согласія автора произиесеннаго или чнтаннаго имъ публнчио его сочин.; 5)когда журналнстъ, подъ видомъ рецензіи или какпмълибо другимъ образомъ, перепечатынающій постоянпо п ВПОЛИТІ изъ чужііхънзданііі мелкія статьи, хотя бы они занимали и мен е печатнаго листа; 6) переводъ, въ которомъ дііи трети одннаковы съ издапіемъ другаго, на который ктолибо имізетъ право; 7) въ изданіи словаря, въ которомъ бйльшая часть опредізленій, толкованій н прим ронъ взята изъ другаго подобнаго, когда исключительное право на собственность его обезпечецо общііми правила.чп литературноіі собстиенности или особепиыми привиллегіями. Посл днее относится: і;ъ геограФИчесііИ.мъ карта.мъ, таблица.мъ и т. п. КоптраФакціей пе почитается: иапечатані изв стій съ указаніемъ нсточішка ; поліЪщеиіе въ хрестоматіяхъ п другихъ учеопыхъ

Кон — Кон

кнпгахъ статей п отрывковъ; выппска пзъ чужоц книги, составляющая въ сложности пе болсе третн кпигп, изъ которой сд лапо извлеченіе, и если текста сочііііптеля вдвое бол е противъ сдтзлаіпіыхъ выпнсокъ. Псреводъ кпигп, напвчатапной въ Россіи, иа который авторъ пе взялъ позволенія прп издапііі оригинала, или не иапечаталъ втеченіе 2-хъ ЛІІТЪ, ПОС.І-Б его взятія. По открытіи коптраФакціи, сочпііптель получаетъ возиаграждепіе за убытки, іі въ его пользу коііФііскуіотся оставшіеся экзе.мпляры. ГІресліздовдніе за контреФакцію начинается только по просі.б обііжеііпаго. Послфдпііі срокъ для подачи жалобъ па контраФакцію назпачается два года длл живуіцііхъ въ Россіи, и четыре для пах. за грапнцего. Д ла объ этомъ пропзводятся иъ судебныхъ м стахъ, па общемъ порядкС о тяж биыхъ дтзлахъ; по могутъ быгь, по желапію, переданы въ третепскій судъ; до окоичанія лвла, продажа спорпаго предмета воспрещается иа общпхъ осповапіяхъ ; судъ опредтияетъ возпагражденіе за убытки отъ этого запрещенія продажи, сли онп поііосопы праиою сторопою. (Св. Зак. 1842, т. XIV. Уст. пред. и пресБч. прест., ст. 147 (прпл. 2 7 1 - 2 7 9 ; 291—295.) Контрвалаціониая ЛИНІЯ. Такъ пазываласі, липія пепрерывныхъ укриплеиііі, возводпмыхъ осаждающи.мп до изобрБтенія оіцсстріілыіыхъ. орудій со стороны кр-Бпости, съ ц лъю обезопасить себя отъ вылазокъ гарнизопа. Контрдансъ (отъ англ. country - dance), танецъ, исполняемыіі 8, 12 и 16 лицами, гдв танцующіе разд лены на пары, располагаюіціясядругъ противъ друга іі выполняющія па, повторяе.мыя остальныміі Фіігураіітамп. Музыка контрдансовъ одушевляетея лі-Брою въ два такта, съ двоякимъ или трояки.мъ раздтзлепіемъ. КовтрибуцІЯ (Contributio). Такъ называется: 1) палогъ, позлагае.мый при заключеніи мира иа поб жденную сторопу, для вознагражденія издержекъ, понесеиныхъ во времн вийііьц и 2) налогъ,возлагаемый па завоеианиыя области впродолжепіе са.мой воііны, съ угрожепіомъ граб жа , въ случа отказа требованій; впрочемъ нын контрибуція посл-Бдняго рода р дко им етъ м сто.

Контриинная систеиа Фанъ-деръ-Лара; состоптъ изъ га.іерей, длииою отъ 25 до 30 саж., примыкающихъ или къ воптръ-эскарпоиоГі галереи, или къ коптръ-эскарпу. Эти галере ирасполагаются по капиталя.мъ входящнхъ и исходящихъ плацдармовъ, а также и перпендпкулярно плп подъ угломъ къ коитръ-эскарпу. Отъ каждоп галереи ведутъ въ обБ сторопы рукава, длпною въ 20 саж. Рукава составляютъ съ.

Кон—Еон

— Ъ Э —

га.ісресю уго.іъ отъ 60° до 45°. Разстояніе отъ одпого рукаііа до другаго 15 саженеіі. Эта систома гіредетап.іяетъ с.ітздующія пыгоды: 1) Do проототБ сноей опа не дорого обходится. 2) Взрыны негірінте.іі>скихъ гориоиъ разрушаютъ по ооьа галереіі, а оконечности ихъ. 3) Напраіі.іопіе рукаііоьъ даетъ поз.можность браіь ио Ф.іаіікъ [іепріятельскін работы. Къ иевыгодамъ этоіі систе.мы до.іжпо отпссти затрудиитедьиость ея ооороиы. Такъ-какъ ни одна изъ галереіі этоіі систелы н .можетъ пересізчь ис хъ путсіі иегіріято.іьскихъ подзе.мпыхъ работъ, то коіггр.миперъ прн ^прошводстіііз раиоті) основывается тоіько иа одіюмъ соо6раже(иіі н догадкахъ. Контрюппы (Conlreinines). Такъ иазыи. подзс.миыя работы, произиодіімыя въ кртиюсти, съ цълью препятстновать аттак , и вособеи ирсти ДІІЙСТВІЮ минъ протіівиика. Подземііыя [іаботы съ даиппхъ поръ воиіли въ употрсблеіііо, и даже древпіе употробляли пхъ при осадахъ. ІІодоіідн скрытпо къ каі;оіі-либо слабоохранясмоГі частп осаждеппаго города, онп открывали во времп ночи выходъ нзъ подкопа, стрс.мптелыіо разсыиались по іф іюсти и при с.мятеііііі гарнпзопа безъ труда захватывади ео врасплохъ. Успііхъ такого употроблопія іюдкопоаъ, былъ візропъ, пока былъ іювъ, потому-что обороняюіціііся, усугубляя бдителыіость и слыша подземпыя работы протіииіпка, успіівалъ открывать м-Бсто ихъ производства. Тогда, ожидая иепріят ля у выхода, ІІМІІЛЪ вс выгоды на своеіі стороп н логъ переіітіі даже къ ііастуіілеиію. Это послидиев обетоятольстпо засгавило осаждагоіцаГО,ДОІІДІІ подкоііаліп докрыіостіі,поворачііваті. ихъ по ДЛІІНІЗ сттліъ, подрыиать этн пШиЗДВІЯ іі поддержпвать ихъ па іп;которо.мъразстояііііі 'подпорііа.міі. Зажигая горючіи вещоства, наІІОЛІІЯВШІП пустоту подъ стина.мп, онп уііичто жали подпоркп, с-ъ разрушопіе.мъ которыхъ стиііы города обрушіівалпсі. и олкрыиали ocaждающему свободпыіі входъ въ кръпость. Таково было состояніе подземнои воііиы до изобрізтенія пороха. Изобрізтеніо пороха и приспособлепіе его къ мііниымъ ДІЗІІСТВІЯІМЪ, дало ріііііитолыіый перевъсъ аттаки надъ оборопою; оивалъ, ііроіізведенпыіі въ крипостноіі СГБИТ;, ръшалъ обыкновеііпо учаоть кр пости. Часто гарпіізоііъ, убіідясь только въ существованіп подкопа, опюрялъ ворота для пзоііжаиія беэполсэиаго кровопроліітія. Впослидствііі опыты и продолжіггелыіыя войиы уб-вдіі ш осаждеппаі о, что въ подземноГі воііпіз для сохранеиія равиов-всія силъ и средствъ съ протіівпіікомъ, иеобходн.мо и е.му самому вссти ее, прпнуж-

Кон-Кон

дая къ то.му же и осаждагощаіо на дальнемъ еще разстояиіп отъ врФпооти. Впрочемъ первонауальвый спосойъ употреблепія контр.мппъ далоко пе удовлетворялъ требованіямъ оборопяющагося. Нодостаточпость средствъ препятствовать проіізводству пеііріятельскпхъ минъ отвраіцепісліъііхъ дъиствія иа руг.ава, выводпмые отъ кііБпостп, п малая ііольза.прііііоспмая ка.муфлвтами, породпла мысль выводпть отъ кр'і5ііостіі галереи иа встръчу протіівшіку, съ ці;льюуіііічтоа;іітьвз|)ываміі егоосадныяработы и пршіудить продолжать ихъ до поверхносгп звмли не пначо, і;акъ съ овлад-вніемъ напородъ подземны.мъ пространствомъ. Трудпость этоіі борьбы п медлонность пронзводотва МІІПІІЫХЪ работъ надолго удерживали приближеше осаждающаго къ Гірипостны.мъ воркамъ. ГІодаваясь въ 24 чаоа не болізв какъ на 2 ИЛІІ иа 3 тоаза, и будучи окруженъ Еонтрмііиа.міі противііііка,осаждающій долженъ производить свои работы почтіі ощупыо, наблюдая притомъ величаГішую осторожпость.Часть обороіиітольныхъ подкоповъ, оостояіцая ІІЗЪ камоиныхъ галереіі, устраивается заран е, Ma­ cro имізстіз съ вооруженіеліъ кр постп: деревяппыя жо іалереп строятся частыо во время прііпедспія ир пости въ оборонптельноо положепіо, частью жо во вре.мя оамой осады. Обороинтелыіые подкопы цожво разд^лшъ: 1) на подкопы, устрапвае.мые подъ гласисомъ, п 2) па поді.опы подъ кртзпостііы.мп верка.мн. Въснстемуоборопіітелыіыхъ подкоповъгласиса входятъ слидующія галереп: 1) Контръ-эскарповая іілп лагистралыіая, располагаемая обыкиовеііііо вдоль коптръ-эскарпа, при.мыкая къ пему или иодъ бапкетомъ прпкрытаго путп. Она іімветъ ііепосрсдственное сообщепіе съ кр ІІОСТІІЫ.МИ рвами. 2) Гіервая окружающая пли ііервая обводная галерея располагается параллолыю ііредъидуіцеіі. Разстояніе діежду НІІ.МІІ оть 15—20 саж. 3) Галер п сообщенія выподятся періівіідіікулярпо коптръ-эскарпу и по направлеиію катіталеіі исходящнхъ и входяіцпхъ уіловъ гласпса. Эти іал реи служатъ для соедііііепін двухъ предъпдуіцихъ. Разстояпіо люжду іиіміі отъ 20—25 саж. 4) Слуховыя галереіі пыводятся нзъ І-й обводной ііа 12 пли 15 саж. длпны, въ разстояніи одна отъ другоіі отъ 20—25 саж- 5) Вторая обводная галерея соедшіяетъ ипогда окоііечііости слуховыхъ галереіі. Галереи, располагао.мыя подъ главш.піъ иало.иъ и наружііымп прпстроііками, съ ЦТІЛЫО взорлать поііска, переходящія черезъ рОвъ и подступы по обвалу и валіапгу укрііпіеиій, еуть слі>дуіоіція: 1) Эс7!ар7іиыя галерси; он-Б примыкаютъ къ Фасамъ главнаг 0

Кон — Кон — I вала н редюита равелша;—2) понтръ-эспарпныя (горжевыя); распо.іагаются пдо.іь контръэскарповъ, ретраншалентовъ, главнаго вала ІІ редкшта равелина; — 3) слуховыя галереи и галереп сообщепія, располагаются въ разныхъ паправлеіііяхъ. Контръ-адмиралъ, см. Адишралъ. Кснтръ-апроши. Коіітръ-аііротамп называютъ баттареи, па.чначае.мыя для анфіілированія подстуиовъ осаждающаі-о въ то.мъ случа-Б, еслп продолжепія ихъ проходятъ пе въ далыіе.мъ разстояіііи отъ греоия гласиса. Эти баттареп строятсядля 3 илп 4 орудій, изъ туровъ, пасыгіанпыхъ зе.млею. Контръбастіонъ, см. Бастіонъ. Контръ-басъ (Contra basso), самый большоіі инструментъ изъ рода скрыпокъ. Звуки его соотвТітствуіотъ вижней октав'С віолоіічели. Коитръ-басъ есть основаніе оркестра н не можетъ быть замъненъ друпімъ ннстру.меіпомъ. Хотя партіи контръбаса стоятъ въ общеіі системіз, октавою ііиже партій віолопчелей и Фаготовъ, однако же ихъ озпачаютъ одипмъ п тимъ же ключомъ fa, на четвертоіі ЛИН-БПКБ. Діапазонъ коитръбаса начішается въ sol первоіі ліінт>йки или съ сл-Бдуюицаго за іщмъ 1а, есіп оиъ пастроеиъ квартами. Случается, что партііібаса,пріім1зненныпкъвіолончеліі,іім іощ п четвертую иизкую струпу, ИМІІІОТЪ НОты еще ниже этого sot, ішсходящія до ut. Монтеклеръ порвый употребіілъ контръ-басъ въ оркестр королевской акаде.мін музыки въ 1700 году. КемпФеръ (Kaempferj, не смотря па огромность (шутя оиъ назыпалъ контръ-басъ своимъ Голіа о.мъ) этого ипстру.мепта, выполнялъ иа немъ скрыпочыые копцерты; Дрогенетти и Віотти играли на пемъ скрыпочные дуо, выполияя посліздователыю обтз партіи. Контръбаттареи. Прн осад^ кр постей ихъ устроиваютъ въ в цчаніи гласиса съ каждой стороны исходящаго угла раволина, чтобы черезъ отверзтіе его рва сдіілать обвалъ иа Фасахъ баотіона, осли ихъ одежда ие прикрыта, и сбить ту артиллерію на валу, которая июгла бы пораясать переходъ черезъ ровъ равелина. Эти баттареи вооружаются 2 илп 3 орудіямп. Контръ-бизань, см. Бизань. Контръ-маршъ, эволюція, которая производится съ тою цтзлью, чтобы ІІ.МІІТЬ всеіда передпія шеренгц вп реди прочихъ, даже и тогда, когда иаши войска повернуты лицомъ назадъ къ ихъ прежнему располож пію. Тажая п ремтліа строя производится по правиламъ воинскаго устава (см.). Контръ-ФОрСЪ. КоптръФорсами пазываются частныя утолщеііія,прибавляемыя въстТиахъ.

10

—

Кон — Кон

Ихъ употребляютъ въ разстояніи отъ 2і-^до 3 саж., въстізнахъ, гдіі собственная толщина педостаточна для сопротивлеиія боковому усилію, дппствуіощо.му съ протішоположпой контръфорсамъ сторопы. Контръ-Форсы такжо употребляютъ въ долговре.моіиіоіі ФортііФіікацііі, д^Влая пхъ въ каменгіо.мъ эскарпі; (с.м.) для уснленія этого послт.дняго п затрудпепія производства обваловъ. Контръ-зскарпъ, оілосость рва, противолежаіцая брустверу. Чтобы затрудиить непріятелю спускъ въ ровъ, заложеніе коитръ-эскарпа пе должио ііревосходить Vj илп ^-5 высоты рва. При сыпуче.мъ груптТ. прііб гаютъ иногда къ деревяшіоіі одежд . Часто прп ПОДОШІІІЗ Еонтръэска|іііа располагается палисадъ. Ииогда усиливаютъ коптръ-эскариъ штурМФала.щі(см.Наклонный палисадъ). Въ исходящихъ частяхъ укрізиленііі, въ отлогости контръ-эскарпа, выводятъ галереп, служащія для д-вГіствія ВЪ тылъ ііепріятелю, спустішше.муся въ ровъ. Контрымъ (Казимиръ), род. въ Іитв 1776 года, былъ адъюпкто.мъ бпбліотекаря виленскаго университета. Оиъ имЪлъ большое вліяиіе па развитіо польской ліітературы въ Литв-Б. ВСБ періодическія сочііиеиія, издаваемыя еще педавио въ Вилыі , былп д ломъ Коитрыма. Онъ былъ редакторомъ вилеискаго журпала, съ 1815 ПОІ819 г., также «Лтэтоппсеіі благотворительнооти» «Dzieje Dobroczynnosci», съ 1820 no 1822 г. въ йоторыхъ паходилось много его статей. Нп одіш изъ полезпыхъ предпріятій не обошлось безъ участія Коіпры.ма; иапротивъ, можно сказать, опъ былъ ихъ душею, первый подавалъ мысль или планъ и обдумывалъ исполненіе. Въ 1827 г. Контрымъ издавалъ въ Варшав «Коммерческую газету» и «Коммерческую библіотеку». Въ Познани вышло его «ГІутешествіе въ Пол сьБ» «Podroz Kontryraa ро Polesin». Контъ (Frangois-Charles Louis Comte), зам чательный Фраіщ. публиціістъ; род. въ СептъЭпи.ми 1782 г.; до реставраціи былъ уже изв стны.мъ адвокато.мъ, защііщалъ въ 1815 г. съ большимъ искусство.мъ генерала Эксельманса и потомъ соворшонно предался полнтіікіз. Его защита свободы книгопечатанія и оспованіе журнала «Le Censeur» безпрестаппо вводпли его въ непріятности съ подиціею, какъ напол описта, въ чомъ опъ блистательпо оправдался брошгорою: «De I'impossibilite d'elablir une monarchie conslilutionelle sous un chef mililaire et particulierement sous Napoleon». Наполеонъ во время «Ста дней» также не могъ склонить го на свою сторопу. По возвращепіи Бурбояовъ, Коптъ подверіся новы.чъ пресл дованіямъ^у

Кон - Еон — Тзхалъ^первавъШвейцарію^отомъвъ Аиг.іію. Посп; іюіьскихъ сооытій, онъ былъ ІІ-БСКО.ІЬко временіі членомъ палаты депутатовъ, гдтз пріиіадлежалъ къ оппозиціи, и ум. въ 1837 г. Изъ го сочпненій, «Traite de la legislation criminelle», 4 т. академіею въ 1828 году призиано заслуживающіімъ премію. Конусъ. Такъ называется вообще поверхпость, опіісывае.мая прямого лішіею, движущеюся около дапной точки no і;аі;оі1-ііік'іудь крпвоіі ЛІШІІІ. Здтсь предполагается, что данная точка лежитъ вніз крішой плоскости, по которой двпжется пря.мая липія. Даиная точка іі кривая липія пазываются паправляющіііми, а движущаяся прямая — образующею лппіею происходящаго отъ движенія ея коиуса, также сторопою, ребромъ ііли апо елою этого ПОСЛІІДішго. Конусъ имтзетъ ДВБ сим.метрііческія полы, такъ-что онъ представляетъ собственно два конуса, какъ-бы опрокпнутые другъ на друга—вершина въ вершпну. Еслп направляющая крпвая пм^Бетъ центръ, то прямая, соединяющая его съ паправляющсю точкою, иазывается осью копуса. Са.ма направляющая точка называется вершпною, а площадь направляюіцеіі кривой — основаиіемъ. Въ элемептарной геометріи разс.матривается Еонусъ съ і;руговымъ осповашемъ. КонуСЪ ус ченный. Такъ называется ттзло, (объемъ) и поверхность, составляющая часть копуса, закліочающуюся можду дву.мя плоскостя.ми, перссБкаюіцимиконусъ порпендикулнрно пли наклонно къ го оси. Поверхнооть прямаго конуса съ круговымъ осиованіемъ, ус чеіиіаго параллелыіо осиованію, равпяется полусу.м.мі; окружност іі обопхъ осповапіГі (верхняго іі нижіінг.о), у.миожеііноГі на сторопу усізч ннаго конуса. Ооъемъ ус/Бчеіінаго конуса съ г.руговымъ основаніелъ равио.м-Бреиъ тромъ конусамъ, іі.мъюіцимъ высоту, равную высогБ даниаіо усБченяаго конуса, а осиованія которыхъ суть: верхнее, нпжиее основаніе усъченнаго коцуса н средне-пропорціопалыюе между нпми. КоНФвдерацІЯ. Въ польскоп иоторііі коііФедераціп нгралн важную роль и открывались прп каждомъ почти государствснномъ нововв деіііп, или при появленіп нраговъ въ прсдізлахъ от чества. Вылп также войсковыя коиФедерацііі, коіда войска доліо пе получалп жалованья. Ойыкііовенпыя коііФедераціи начііііались съ цслыо нзбраиія короля п предложепія ему нзігвстиыхъ условііі, и называліісь варшавски.мн. Ихъ было девять: посл смерти Сіііиз.мупдаЛвіуста 1573 г., СтеФаиа Баторія 1587 г., СІІгизмуида 111 1632 г., Владпслава IV 1648 г., lo­

ll — Кон — Кон , анна-Казп.мира 1668 г., Михапла 1674 г., Іоапна ПІ 1695 г., Августа II 1733 г., и Августа III 1764 г. Чрезвычашіыя конФедераціи были: тымовецкая протпвъ Шведовъ, іолембіовская въ 1673 г. противъ іірпмаса королевства Пражшовскаго, протіівниЕа короля Михапла: сапдомпрская п тарпогродская прн Августъ II; обопхъ народовъ въ 1767 г. п радомская, вслидстпіе которыхъ былъ первыіі разд-Блъ Польши; барская икраковская противъ предъидуіцихъ; таріовіщкая протпвъ четырехъ-лБтняго сеііма п констптуціи 3 мая. К0НФдрі(іацІя(латіін. слопо,значіітъ: утверждеиіо, укрізплеіііе). Тацъ въ лютеранской Церкви пазываетсяутвержденіе въкреіцепін, предшествующее первому прпнятію Св. Тапнъ. Оно было введено еще въ 1540 г., въ БрандеибургБ; п вскортз за ТБ.МЪ во .чногііхъ другпхъ протестантскихъ зе.мляхъ, по только съ Х ПІ въка прііпято за пеобходіі.мо церковное дізГіствіе во всоіі протестаіітскоіі Европіі. Возрастъ ЕОИФіір.муе.мыхъ установленъ отъ 14 до 16 л тъ. Въ ашлпканскоіі Церкви опо пе условліівается ніікаки.мъ возрастомъ п завпснтъ отъ произвола епископа, когда оиъ захочетъ сойершпть его; обыкновенно же исполняется въ возрастТ; отъ 7 до 10 лътъ. КонФОрмисты, апглійскіе сектапты XVI стоЛТІТІЯ, допускавшіе въ своемъ ввроученіп мпізиіц Кальвина, съ нішоторы.мъ только пзмТінеиіе.мъ. Онп получплп свое названіе оть того, что въ составлеиііі етатен учепія сообразовались оъ постановлиіііями Эдуарда VI, который первыіі пріінялъ въ Англіи пачала рофор.мы Кальвина. КОЕФуцІЙ, правнлыі е Купг-Фу-це, китайскій ФІІЛОСОФЪ п закоподатель, родплся въ королевствтз Лю, около 550 г. до Р. X. и происходнлъ изъ королевской крови. Путешествуя по своему отечеству, оиъ проповтздывалъ свое уч піе, требуя реФормы прежней народкой виры и практііческаго примііііеііія ея къ потребностямъ своеіо народа. Толпы учениковъ собнрались вокругъ его слушать и сппсывать его ричи н разсужденія. Онъ еамъ быіъ смиреиъ, свЪдущъ п ііепоцолебіімыхъ правилъ. Собраіпіыя и.мъ пародпыя преданія отличаютоя силою, краткостью н особеіінымн изображеніяліп. Сочипенія Коііфуція считаются священны.ми въ Китат;, а онъ са.мъ почіітается какъ святой, ученів же его испов'Бдуютъ дворяііскій классъ и образованныо Китамцы. Опъ умеръ 478 г. Иа.мять ого ежегодио праздііуется съ большііми почестямн во всо.мъ Кііта . Ніікоторыя пзъ СОЧІИІОІІІІІ Конфудія пздапы учены.мп Европеііца.міі, какъ то; «II Кіінгъ» (Кпи-

Кон — Кон

832 , -

га превращеніи, иъмецкііі переиодъ Региса, издапіе Моля, 1834 г. 2т. Штутгартъ: Шу-кингъ 1 (Киига пов-Бстіюванііі), Францускій переводъ Гобнля, ШО^арижъ; «Ши-Кипгъ» (Кийга п-всней), латинскш переводъ де-ла Шар.ма, нзданіеМоля, ШтутгартъЛЗЗО г.; «Чюнъ-ціеу» (Лізто и осень), изданіе 1790 г. въ «Comment. Acad. Petropolit». «Тай-гіо» (Великая наука), издаііі Маршмаиа, 1314 г. Серама u Пантіера, 1837 г. Парижъ. Классическое его сочипеиіе «Се-шу» т. е. (Четыре кнйгв), переведено на русскііі языкъ Алексіземъ Леоитьевымъ, въ 1780 г. КОНХОИДЗ, крнвая линія 4-й степеіш; получнла своо иазвані отъ слова xoyxq плп хоуХііЛл, раиовина, потому-что своимъ видомъ похожана послтзднюіо. Изобр-Бтепа греческимъ гео.метромъ Никомедомъ, въ половин-Б ІІІ-го втка до Р. X., и пршіадлежптъ къ гБмъ кравымъ лииіямъ, которыя оыли ирпдумаиы древнИіМидляръшеніявопроса «ооъ удвоепіи куба». Копхоида пм-Бетъ дви в тви п при пойюЬФ узелъ, которыйобращается въ точку изгиба въ случаъ равеиства высотъ обізпхъ вътвей; она можетъ также и вовс не ші-Бть узла. Коихоида ооразуется сл-іідующимъ образомъ: если возьмемъ неопредізлеиную пряліую лииію и ви ея произвольио точку, изъ которон проведемъ перпеіідикулярную и нТзскольяо ко.свенныхъ лнніГі, пересъкающихъ ту прямую , линію, а потомъ будемъ отъ этой лпніи, взятой за осповаіііе, по проводеннынъ изъ точки сквозь е линіямъ откладывать равпыя части, по ту и другую сторону, то получимъ очертаніе об ихъ в твей конхоиды, которой взятая точка будетъ полюсомъ, а лпнія, взятая за основаніе, ассимптотою. Если же означимъ высоту в-Бтви конхоиды отъ основанія чрезъ а, высоту ея полюса чрезъ Ь, то уравненіе коихоиды будетъ: для верхней візтви: у = а ( М - х ) Ч а а - х я ) для нижнеи

в тви: , » = ( Ь - х ) Ч а а - х а )

Кром употреблепія ея при різшеиіи вопроса объудвоеніикуба,онаже гораздо удобн-Бе. нежели линіи коническихъ сБчеиііі, употреб.іяется прп р шеніи друіаго зиаменитаго въ древности вопроса: «о разд^леніи угла на три равныячасти». Ньютоыъпредпочиталъупотребленіе конхоиды при поотроеніи вс хъ уравнепій третей и четвертой степеіш , предъ употребленіемъ въ этомъ случаъ липій иоиическихъ с ченій, что подало мысль академику . И. Шуберту ЕЪ сочиненію «о строеніи уравненій высшихъ стопеней, посредстволъ копхоп-

Кон - Кон

ды», въ которомъ оиъ объяспилъ, что коихопду ие только можно прііЕладывать къ уравііепіямъ З-іі іі4 Гістепени,носоедіініГвъ ее съ кругомъ, можно д-плать построеиіо уравііенііі 5-й и 6-й отепепи. Это сочиііеніе Шуберта пздано въ 1827 г. съ дополпеніямп и поясненіямп Н. Н. Навроцкіімъ, напіісавшпмъ также разсужденіе «о КОНХОИДТІ и ея свойствахъ», гдт; ііомощію дііФФеренціалыіаго и піітегралыіаго іісчпсленій, г. Навроцкій опродтзліілъ точки, въ которыхъ конхоида выпукла и вогнута къ основанію, далъ способъ проведенія касательной линіи, нашелъ выраженіе иормали п субнор.мали п показалъ точкн пзгпба.

Концентрическое расположеніе войокъ; въ тактіікііназываетсяііостроеіііе войскъ въ бою, такъ, чтобы оніз стояли въ совокуііпости, въ со.мкпутыхъ колонііахъ н съ неболыиііли интервалами. Въ пізхоті; і;онцеитріічесііое расположеніе можеть бытъ допуіцеио только на открытой лгБстноотп іі вблизп непріяіельскоіі кавалерііі:въі;авалеріи же предъ аттаками сліздуетъ изб-Бгать коіщ нтрпчоскаго построенія: одпакоже Наполеонъ весьліа частоупотреблялъ съ усптзхомъ свою кавал рію въ огро.мныхъ сомкпутыхъ массахъ. Въ большихъ сражепіяхъ онъ часто и п хоту строилъ въ иесоразмізрно глубокія ко.юппы: такъ ііапр. приВатерлоо, онъ д-вйствовалъ колоііна.міі изъ 10—18 баталіоиовъ; но потеря этихъ колоннъ отъ огня непріятольской артиллеріп была такъ велііка, что си.іы ихъ ослабізваліі прежде нежоли ОПТІ вступали въ бой. Въстратепіческодіъ отіюшеиіи, коііцеіітрическое расположеиіе войскъ пазывается то, ксгда разлнчііыя частп арміи паходятся бо.і^Ео въ оовокуіпіости, не въ дальне.ліъ разстояиіи одна отъ другой и не раздвлеішыя зііачителыіыми остественными препятствіями. Подобіюе расположеиіе всегда выгодно и наибол е въ наступательноГі войигБ и передъ геиеральнымъ сраженіемъ. Въ оборонительной войн , концеитрическія дъйствія вособеішостп приносятъ значителыіыя выгоды, когда непріятельскія войска разбросаны, или когда ожидаютъ вторженія противника съ разныхъ стороиъ. Концертъ (СопсеНо), музыкалыюе сочинепіе, ііаписанное исключителыіо для какого-нибудь инструмента, который впродолженіе пьесы играетъ отъ врем ни до вре.меші одинъ съ простымъ акко.мпаиимеіітомъ оркестра. Копцертъ обыкиовенио начинается массою всеіо оркестра, чтб пазывается тутти (tulti). Онъ изобрізтеиъ для поставленія на перво.мъ м^встіз нзв-вотиаго ппстру.меита, прпдавая ВМІСТТІ съ тіз.мъ бол е блеска тихішъ

Кон — Кон — 8 3 — иассажамъ виртуоза, коіітрастамп гармоіш- года. Для пребывапіяИмператора съ Фа.мкліею •«іоскаго шу.ма оркестра. Коицертъ, иапнсан- на марціалыіыхъ водахъ, построепы быліі чеиый д.іп одіюго инстру.мспта, пе можетъ оыть тыро деревяппыо дворца, изъ к торыхъ ныкъ • ІІЫПО.ІІІОІП. па другомъ, пото.му-.что каждый ин- остались только развалпны того, въ которомъ струмеить пмізетъ сйои особеіімыя, е.му одпо- жпла царпца. Любоііытпіііішііі памяініікъ мусвойствеяныя^уврашенш. Концертъ естьму- царскаго пребывапія пъ этоіі дикоіі пустызыкальноо произііедоіііо, требующее ііысокоіі ігіз составляеть деревяппая церкопь, во и.мя стеііеті искуссіна іісііо.іпонія. ІІСПО.ІІІЯЮЩІГІ апостола Петра, паходящаяся иа rojiu, блпзъ до.іженіі у.міль ускорить п аа.мед.іить кстатп миабральнаго псіочнпка. Она построена въ діиіжеіііе п [іе сі лоііать за оркестромъ, кото- 1721 г. Въ 1831 г. опа іірішедеиа въ совершепрый всёгда сііізшитіі въ тутти (tutli), преиму- пую псправпрсть безъ всякаіо из.мізнеиія пащестиеіиіо но игоромъ и третьемъ, для при- ружпаго и вііутреііпягр впда и даже украшепія. дапія болъе выраженіи п жару окопчательноп Ныив мрп этпхъ водахъ находіпся солепіе, нафразтз. Опъ должеиъ иачііііать иторое соло, со- зываемоо въ простоііародіи «Дворецъ» іии «У раа.м-і;ряя его дішжеше съ движеніемъ пёрваго; Дворца». Оно заключаетъ въ себіз тольки доаіы впрочемъ онъ можетъ замедлять пассажи ме- свящоііііослужіітелеіпіодпу крестьяисі.ио избу. лодпчсскіе п одуіпевлять—должеистпующік вы- Околыіые жіітели до-сихъ-іюръ употребляютъ ' иоды съ пользою ліарціалыіыя. ставить пскусство игры іачіолияющаго. Кончака, с.м. Агаеія. КончеозерсЕІи чугуно-плавпльньш зазодъ, Кончары (ііо-иероіід. хаиджаръ); такъ па- паходіітся въ Олоиецкоіі губ., въ 45 вер. отъ зываются древпін рапирЫ, съ оотроконечвыми Ііетроішводска. Устроепъ ИЕТРОМЪ Веліікплъ кди.нками, длиною въ два аршпиа. Перевязь въ 1707 г. па гіерошеіікъмсжду Портозеро.мъ п кончарпая посилась черезъ плечо, а пото.му у Копчеозеромъ, подъ пазвапіо.мъ «Чугупо-л-Бдноженъ съ обізихъ еторонъ были кольца. Ору- наго завода», пого.му-что опачала ЗДІІСЬ была жіо это, по своем дліигіз и no тяжелы.мъ украше- устроепа только дгіідпая плавплыія, а съ 1719 г. віямъ поженъ, было но удобно для пошеиія: іі до.мепная п чь, для выплавкп чугуиа. Мзвдь вііроятпо оію выдавалось при іюедіиікахъ п иыплавлялн до 1753 г.; послз же прекратіілп какъ «rantzerslecher», ііронпзапо тоіікпмъ кон- съ устропствОіМЪ въ Петрозаводскіі Ііотровскацояъ сквозь кольца паіщыря. Ііо-чешски г.о ы ди-плаиилыіаго Завода. Иъ 1787 іоду, пріі kancar - stilet , кипжалъ, рапира; по-польскп Гаскоііпі;, дііректор-Б олонецкихъ заводовъ, koncer2, conlusferreus, 6 хо ход, Woottfypos, же- старыГі заводъ перестроонъ, а въ 1793 г. онъ совершеііііо сіоріілъ. Петрозаводскій заводъ дъзпый дротикъ. Кончезерскія марціальныя воды: въ Олопец- іімветъ дв1$ до.менныя почи съ іірііііадлсжпокой губерти, въ 8 вер. отъ Копчеіорскаго чу- стя.ми для выплавыі изъ рудъ чуіуна. Отлпвка iyniio-ліітеііііаго завода, и въ 50 вер. отъ горо- издъліп, кромБ баласта, въ пемъ вовсо no прода Петрозаводска. Гаавный мііпералыіый ис- іізводптся. Здтзсь сжегодпо проилавляеіся до точіііікъііаходится почти у иодошвы горы.Опъ 160,000 иуд. руды іі получается до 60,000 пуд. содержптъ пъ собтз желіііо; хп.мическіо опыты чугупа, большею чаотью въ свііпкахъ, плп пеоткрыли одиако пъ по.мъ м другія металличо- ревозіі.мыхъ па Алексапдровскііі заводъ, для скія чаотицы, въ соодтіоіііи съ СІЗ[)ІІОЮ кмсло- порелішкіі, ІІЛП отііравляо.мі.іхъ въ С.-)1етертою. Мастеровоп Ря6р'евъ, первый исмыталъ буріъ. йіасторовыхъ, ВОІІХЪ позрастовъ, счина себ д иствіе этихъ водъ въ П14 г. Ооъ- тается до 80 чолоігикъ. Кон—Кон

Конь, см. Шзреспёръ. явлепіе его о томъ показалось юсударю столь Конь едоръ, см. Коневъ. иажпымъ, что оігь гра.матою 22 мая 1720 г. Коньске, і-ородъ Радомокой губврніи, Оіш- ' освободилъ 1'ябоова, съ до.момъ п зомлею, отъ работъ п податоіі. Чугуипая доска съ иад- чаіісі:аіо уизда; ложпгь къ ю. - з. оть Радо.ма, писью,оуіцоств'уіощая п ПЫПІІ при ІІОТОЧІІПК-ІІ, иа большомъ іракгіі пзъ Варшаны въ Красвпдіітельстиустъ одчакожъ, что марціаль- врвъ; было іііікогда сооствиііпостыо Фамиліи иыя воды открыты для пользы іосударевоіі u Одровопжсіі, которыо сще въ 1120 г. осіювали іісепародііоіі,въ 1716 г., полковшііомъ дв-Гони- здізсь цердовь, сущоствующую доее.ііі. Ир^діюмъ, быіішіімт, тогда омнецкимъ ко.мсндап- мъсгье ого Ьаварія, иилучііло пазііаміе отъ томъ п ко.мачдиромъ ІІотровскпхъ заіюдовъ. Баварцовъ, ііеросолпвшііхся сюда іізъ свосги Самъ ПЕТРЪ Велиий иізовольіо разъ ІЮСІІ- отечоства во врсмя воипы іімііератоі)а Кар.:а щалъ марціалыіыя воды, лечплся ІІ.МІІ, и иолу- VII. 11е|)сіі.моііоваііо нзъ лЬсточка иъ городъ. чалъ отъ нсдуговъ облсгчсиіс: о че.мъ удбсто- і;ъ царстпоііаиіо Аигуста.ІІІ. въ 1748 году. Въ візряіотъ собствепііыя еіо слова въ уг.азі; 1719 іісмъ жптслии: 1.540 хріістіааъ u 2,550 ЕврсТ. І.

і

Кон —Кон .

—

евъ; домовъ камеиныхъ 80, деревянныхъ 145. Сіави.іся нізкогда фабрИЕами желіззныхъ издіиій. КОНЬЯКЪ (Cognac), Фраіщузскій городіі, главпое ЛІІІСТО подпреФеі;торства департамента Шарапты, на дг.вомъ берегу этон ръкп, въ 10 верстахъ отъ Апгуле.ма. Народонасе.іеніе его состоит-ъ пзъ 3,499 жителеп. Водки коиьякскіп с.іавятся всюду. 21 Мая 1526 г. въ Копьяк былъ зак.іючеиъ трактатъ между Францпско.мъ 1, папою Клемептіе. іъ VII, Всиеціяііцамн, Сфорцою, герцого.мъ мплаііскп.мъ н аны ш с к ш і ъ королемъ Генрихомъ VIII, ІІЗВБСТный подъ пменемъ «Святасо союза». Конюшенный приказъ. Учрібждёніе eroojnoеится ЕЪ самымъ отдалениымъ ире.мйпамъ нсторіц Россіп. В риыя си-іздгБігія о пе.мъ и.лі ют«й съ 1511 г., котда онъ нм лъ своего осооаго конюшеннаго оояршіа, въ в д-Биіи котораго находплись разпыв древніе, богатые коысЕІе уборы, колы.магіі, драгоцііііныя полостп, о дла и другія драгоцтзпиыя в е щ и , прпнадлежавшія кпязья.чъ, прожде царствовавшимъ въ Россііі. Прп боярин кпязп Гіетріі Мвапсшмч-В Прозоровскомъ онъ соединенъ в л Е с т в съ казениы.мъ прііі^азомъ п другимп палатами въ одну, подъ названіе.мъ: ліастерской оружейвсій палаты u ііо.м-Біцеиъ въ золотой и серебряіюГі залахъ кремлевскаго дворца, откуда въ 1810 г. перенесенъ въ особое, иарочно для этого устроенное здаиіс архитекторомъ Іегогопы. і ъ , по повел пію Императора АЛЕКСЛНДРЛ, П прпведепъ въ теперешнійпорядокъ князе.мъ Циціановымъ.

834

-

Коо - Коп

П. едоровъ (1549 — 1567); пото.мъ Борисъ едоровичъ Годуновъ (при царт. еодоріз); Дм. Иваповичъ Годуиовъ (прп цар-Б Ворііс/Б); Мпхайло едоровичъ НагоГі (прп Лжедпмитріп). Коордіінаты(Соог(1ош)ёе5): въгеометріитакъ называются вообще абсцпссы п ордппаты і;ріівоп ЛІІНІІІ, какой-бы уіолъ онс ви составляли. Свопстпо всякоіі Еривоп .ІІІПІІІ опред ляотся сравпепіемъ ея коордниатъ. Прямоуголыіыя коордипаты тЪ, которыя составляютъ пря.мой уголъ, п пр. КопаЙСКІй бальзашъ; выдіілывается изъ б лаго бальза.моваго дерева (Copaifera olTicinalis), растущаго въ Бразплім п Каэиіп;. Текучііі, какъ масло, желтоватыіі ЦВІІТО.МЪ, ОІІЪ ДОВО.ІЬію непріятиаго запаха, пмізетъ вкусъ горьковатып іі острыіі. УДзльный въсъ его въ 0,95 до 0,99. Употрео.іяется д.ія д іанія прозрачпой I бумаги, ц-Бкиторыхъ лаковъ и въ .медіщпнБ, особенио въ сиФилитичебкихъ болтззпяхъ. Копалъ (Rhus copallinum), с.мола, вытекающая ,изъ деревьевъ (въ Амернкт;), Kleocarpus copalliferus (въ Остъ-ІІіідім). ГІрозрачеіп^; бываетъ по большей части бураго цвъта; нв ил-Бетъ ни вкуса, НІІ запаха; изло.мъ ея раковпстьш; уд. в. ^ 1 , 0 5 9 —1,071. Употребляется на приготов.іепіе лаковъ. Копенгагенъ (Copenhagen), столица датскаго королевства, въ 159 мпляхъ отъ Стокгольма; им етъ укр-Біі.іенііую цитадель и около 120,000 жнтелеГі, изъ которыхъ 2,400 Евреовъ. Гавань его можетъ вмізщать 500 кораблеіі: ІІІежду за,мт.чатс.іыіы.міі заведеиія.мп ог.іичаются арсеиалъ,коро.ісвская биоліотока (сод. сто тридцать то.мовъ п три тысячп рукописеіі), уііиверсптетъ, поліітехнпческая т к о л а , королевская акаде.мія хпрургіи, акадо.мія иаукъ п гіскусствъ. Въ немі. паходятся ФабрііЕіі ФарФора, бумажныхъ .матерііІ, суконъ, бумаги и проч. Осііоваіпіый въ ХИ ІІТЗКІІ матроса.ми, Копеіігагеиъ бы.іъ разругиенъ пожаро.мъ въ 1728 г.; посл-б чего пыстроепъ вповь.

КОНЮШІЙ, званіе при дворв московскихъ государеіі, въ которо жаловаліісь нхъ люби.мцы. Бояріпіу-коиюшему были подчіінеііы BCS государевы копюшнп, коискі заводы н прииадлежаіція къ ни.мъ волости. Доходы нвкоторыхъ коиюшихъ былп, по тогдашне.му времеііи, огромпы; такъ Борисъ Годуиовъ, по слопа.мъ Флетчера, получалъ съ этого званія 12.000 тогдашнііхъ руб. ежегодпаго дохода. Копюшіе КоперниЕЪ (Нііко.іаіі), ОДІІПЪ изъ зііамепибыли изъ бояръ. Первы.мъ конюшимъ опредіз- тБПшпхъ людеіі вреленъ Сигіізмунда I, проденъ въ 1496 г., великимъ кпяземъ Іоаііномъ, изведенныхъ Ііольшею. Род. 19 Февра.ія 1473 Андрен едоровичъ Челяднинъ, умершій въ года, въ Торпі;. Окопчнвъ наукп въ краков1503 г.; въ 1511 г. пожаловаиъ второй коню- ской акаде.міи, опъ по.іучплъ обыкновенныя шій Ивапъ Андреевпчъ Челядііинъ, взятый въ академическія степенн. Въ 1497 г. отправіілся ПЛТІІІЪ 1515 г., при комаіідованін войско.мъ въ Во.іопію, ГДІІ былъ ученикомъ п по.чощнипротивъ Поляковъ, въ которомъ п умеръ. ГІо- ко.мъ астроіго.ча Доміиіііка Феррары; пото.мъ томъ оыли коііюшпдш: зпа.мешітый вре.меи- оылъ прпглаіпае.мъ въ Римъ для заннтія кащикъ князь Ивапъ едоровичъ Овчина-Телепед[]ы математики; учплся ш д и ц и а въ Паневъ-ОболенскіГі (1533 г.); кпязь Muxafijo Ва- дув п иъ 1504 г. возвратіівшіісь въ Краковъ, посильевпчъ Г.шнскій (1541—1547); князь В. В. лучи.іъ отъ вар.міпіскаго еппскопа Вацельрода Чулокъ-УщатыГі (1547—1549);славмыП cnoinm капопіго ІІЪ Фрауеіібург-Б, гд заия.іся астродоород-Бтелями и .мучонііческою с.мертію Ив. ыомичрскими ііа6люденш. іи п .медпціною.

Коп — Коп — Я Пос.гс с.мертп споего дядн былъ адмпнистраторо.мт» варминсЕаго епнскопства. Главную его слапу состап.іяет^ то, что опъ перпыіі .создалъ іістііцпую теорію астропоміи и отирылъ движепіе небесныхъ ті;лъ. Папа Леоііъ X поручилъ ему озпачить точиое иачало гражданскаго и астронспіпчсскаго іісчпсленія, а когда Тригоріп XIII іізм пилъ кал ндарь, пмя Копорііпка оыло упомяпуто въ папскоп булл . Его творепія, папечаташіыя уже пріГ БОІЩ-В его жіізни суть; «De orbium caeieslium revolu tionibus, iibri VK» «De laleribus et angulis triangulorum», n «Theophylacli Scolaslici Simocadae epislola morales, rurales et amatoria;, cum versio,ne latind, Cracoviae 1509» Въ Варшав ему воздвіігпутъ ОТЛІІЧІІЫЙ памятнпкъ протииъ церквп Св. Креста, съ падпіісыо: «Nicolao Copernico grata patria». Въ Topirc е.му такжс воздвпгнутъ памятііпкъ. Коперіпікъ умеръ 1 іюня 1543 г. на 71 году. Копитаръ (Вар оломеГг) , австріііскііі иадворпыГі СОВІІТІІИКЪ, первый хранитель втзнской пмператорскоГі придворпоіі оіібліотекп, ОТЛІГІНЫІІ славяпскіп

ФІІЛОЛОГЪ , нзвъстный

вс-Б.мъ учепымъ Европы; род. въ 1780 г., въ КраГіп-Б; у.м. въ 1844 г. Ооучался еперва въ лайоахской пі.мііазіи, а пото.мъ въ візііскомъ уиішерситеттз. Опъ впервые обратплъ па себя віііімапіе ученыхъ шдаше.мъ грамматики того наричія, которое употребляется въ Карпнтіп, Карніоліи п'Штпріп. Въ 1813 г. онъ нздалъ; «Взглядъ па славяпсия партзчія» u черезъ девять лізтъ посл того: «Разборъ славянскоп гра.мматикп Добровскаго». Этп сочиііепія доставпли ему въ Европ почти такое жеуважеіііе,какіімъ пользуется іізвСстный ФІІлологъ Яковъ Грпм.мъ. Въ 1836 г. онъ напечаталъ пайденные п.мъ «Глаголитскіе отрывки»; оии, по своей древпостп, которую пашъ ФІІЛОлогъ А. X. Востоковъ относптъ къ XI в ку, схтздовательно къ эпох Остромирова евапгелія, могутъ быть употреблепы для опредъхенія законовъ тогдашнеГі славянскоп письменности. Сверхъ того оііъ приипмалъ участіе въ составлепіи «В пскпхъ ученыхъ л тописеіі». Въ его сочппепіяхъ обпаружпвается пе только учепо-кріітііческое иаправденіе, по часто и благородное негодованіо на людей, поверхностио пзлагаюіцііхъ пстины, п тЪмъ распространяіощихъ дожныя или неполнын попятія о предметахъ, столь драгоц-Бнпыхъ для учеиаго патріота. Изв стпыіі сербскій лптераторъ Вукъ СтеФаповпчъ Караджичъ обязапъ ему вс мъ, чтб пріобрЕлъ па своемъ поприщ-Б, и безс.мертпыГі трудъ его, «Сербсі;іГі словарь», б зъ просв-Біценпаго содиГіствія Копптара, быть

5

—

Коп — Коп

можетъ, нпкогда пе явплся бы въ св тъ. ИзBUCTIIO также, что Копитаръ трудился надъ составлепіемъ славяпо • греЕО-латипскаіо словаря и заипліался арпаутскпмъ языко.мъ. • Копіевичъ пли Копіевскій (Илья), родомъ пзъ Б-Блоруссіп; учился въ Голлапдіи, гд-Б, принявъ реформатское исповіздаіііо, былъ кандидатъ-пасторомъ въ Амстерда.міз. ПЕТРЪ Велішй во вре.мя своего путеіпествія по ЕвроігБ былъ въ Гоілапдіп, принялъ его въ русскую служЗу, и иазначпвъ переводчиколъ коллегіп пностранпыхъ д лъ, поручплъ ему переводить и сочпнять разпыя кіііігп для русскаго юиошества. Изъ сочнпеніГі его издапы: «Введепіо во всякуго исторіго»; «Руководство къ ари метпкі;»; «0 дізліз вопііствепііомъ»; «Грам.матика латииская и русская» п многія другія сочииенія. Въ 1700 г. онъ папечаталъ панегирикъ ПЕТРУ Велпколіу стнхалп, на латииско.мъ и. русскомъ языкахъ. Кополиха, см. Тетеревъ. Копорье, развалппы іорода и кр-Бпости СПетербургскоіі губерніп, въ ОраніепбаумсЕомъ уВзд і при мызт; Гревовоіі и деревііі; Прпгородпой-слободіі въ имгБвіи насл-Бднпковъ Т. С. Зпповьева; отъ С.-Потербурга въ 87 верстахъ, а отъ Фиискаго залива, по пря.мой лнніи, въ 12 верстахъ. Крізпость лежитъ на плодоносноГі и высокой гор , служащей маякомъ для мореходцевъ. У подножія самой горы протеЕаетъ псбольиіая ръчка Копорье, впадагощая въ ФинскіГі заливъ ; на правой сторон ио ея теченію расположепъ древній городъ Копорье. По увзропію однихъ, онъ построенъ въ 1237 г., при великомъ княз-Б Андре Алексапдровнчъ, a no другнмъ изв стіямъ въ 1280 г., no вол великаго князя Ди.митрія Александровича. Кр поотныя ст ны , бойницы или башпи и вс прочія зданія — изъ плпты. Въ 1612 г. Копорье было взято Швсдами, а въ 1703 г. п.мъ опять овлад ли Русскіе. Въ настоящее время стровнія для гарнизопа и комеидантскій домъ совершеіпіо разрушепы; остается одпа соборпал церковь, во пня Преображенія Господпя, но когда построена не нзвфстііо. Коппъ (Ulrich Friedrich Корр), нБмецкій учепын, палеограФЪ, род. въ 1762 г. въ Кассели; былъ проФессоро.мъ въ Гепдсльберг ; ум. въ Марбурі"Б 1834 г. Его творенія : «Bilder und Schriflen der Vorzeit», .2 т. 1819 — 21; «Handbucli zur Kenntniss. der hessen-kassel. Landesverfassung», 7 т., 1796 — 1804 ; «Pateographia crilica», 4 т. 1829 r., класснческоо твореніе. Еопрпвщица, селеніе въ Ьолгаріи, пазываомое Туркамч Аврадалапъ. Оно лежитъ прн подотвТіГемуса, въ ФПЛПППОПОЛЬСКОГІ спархіп, въ »

Коп —Коп

.

— 8 5 -

Румеліп; отстоитъ отъ Фішшпополя иа 50 верстъ. Житеди, кро.чЪ 40 с ё м е й с т в ъ Ц ы і а п ъ , исправляющпхъ кузночную раооту, вс Болгары, чпсломъ 5,000 душъ, з а н і т а ю т с я бод-ке овцеводствомъ въ обширпо.мъ объе'м , u будуч и корошими хозиевами, они нажиліі большіс капиталы, такъ-что считаются первылп капгітаіистами въ Адріапополіз и Филиппопол . Оиііп.мііютъцерг.ові. въкоторой служба огправляется на дровно-болгарсг о.мъ языкъ. Въ по-' я о р и 1837 г. въ Копрішщиц-в, no прим ру Габрово, открыто у ч й і и щ взаимпаго обучев і я па болгарско.мъ языкіз. Коптевы, pyccidc дворяне; нхЪ существуетъ два дома: 1-й ведетъ свой родъ отъ Прокопія Григорьевича Коптева , г.оторып'въ 1680 й другихъ годахъ, былъ ішеапъ въ сппекі; І и венцовъ изъ діітеГі боярскпхъ съ ПО.МТ;СТНІ>ІМЪ н денежпымъ окладамм (Ооіц. І'ерб. X —84); — 2 й- замъчателепъ ттзмъ, что миопе изъ его чденивъ отправляди въ Россіп разныя дворяискія службы и въ 1006 и другихъ годахъ верстаны пом^стнытъ окладо.мъ (Общій Гербовникъ ИІ-ЗО). ЕвПТЫ (собствешю Г п п т ъ , т. о. Еіпптяпе). АдексаіідріГіскій патріархъ Діоскоръ, предс-іідатель «1'азбошпічьяго собора», жаркііі поборникъ Евтихія, возставъ противъ опредізленіц халкедоііскагохобора (IV вселенскаго), усп лъ уб-Бдпть свой клпръ и паотву в ъ т о м ъ , ч т о з т о т ъ соборъ пропов-Вдываетъ несторіаіісьуй ересь. Копты посл-Бдовали Діоскору и распространиліі сго ученіе no всемъ ЕГІІПТБ и Абнссяніи. Оии совершаіотъ богослужепіе на коптскомъ ЯЗЫІСБ, которыіі есть остатокъ древпнго египетскаго. На этоть языкъ они переведи съ греческаіо подлиіиіика три литургіи: Василія Великаіо, Григорія Назіанзена п Кприлла АлексаіідріГіскаго.Коптыпрпзііаютъ въ Ііісусіі Хрпстъ только одно естестно—Божеское. По своимъ обряда.мъ они во шііогодіъ еогласны съ правосдавмога ЦерковЬЮ.:Къ зам^чательныМъ особенііостямъКоптовъ въ это.мъ сдуча можно отпес т и сліідующія: таііистпо креіцеііія сопершается у ішхъ надъ млэденцами муж. п. въ 40-Гі д., а н а д ъ младенца.мііжвікяіаго пола въ 80-й день; таиистио м ропо.мазанія соцершается па.дъ ноііокрещенпы.ми пе тотъ часъ ПОСГБ креіцсяія. ссди только не ііредіиідится опасностн жизии. Женщпігыіричаіцаютъ уКоптовъ подъвидомъ хлъоа, uanoeiuiaro ІІІ;СКОЛЫ;ІІМІІ капднміі кро«ц. Копты нспоиіздываются пе болііо дпухъ разъ въ годъ. У іиіхъ допускаются частые супруж скіе разводы. Всвиародйыхъ пббтовъ — четыі)е: аервый писгъ бываетъ гірёдъ Пйсхою, наііиіаясь ііх-сі.одьхіімп ДПЯ.МІІ раньше иаше-

Коп — Коп

го; второй постъ — предъ праздникомъ Петра н Павла; обыкповенио продолжается 13,дііеи: третіГі — предъ Усп ніемъ Ізожісй-Матери н продолжается, иакъ n у пасъ, до 15 августа. Накопецъ четвёртыЙ постъ бываетъ у Коптовъ предъ 1'ожд. Хрпстовы.мъ и для мірянъ состоі п ъ пзъ 23 дпей, а для духовенства пзъ 43-хъ. Глаііііым архипастырь Коптовъ ссть нхъ патріархъ. Въ мопастыртз Сн. Макарія, въ пустыи Сцете опъ обыкиовеипо пзбпрается изъ коіітскііхт/еішскоповъ одіпіодуііінымъ согласісмъклмра п народа. Подвтздо.мственныеемуепископЬі, которыхъ чііслоиростпрается пе свыш 12, обыкііовеіпіо, въ одпо п то же время, собііраютъ съ свосй-паствы десятину для себя п для своего патріарха. Коптскіпіъ свящсііиіікамъ предоетавляотся, до посвящепія пхъ, право женнться, но отъ этого права, по большей части, онп саигі отказыішются. Вообще о і;оптско.мъ іілир падооно сказать, что опъ чрезвычайно біздепъ й мало образовапъ. Воізхъ Коптовъ насчіпывается ІІЫНБ до 15,000. У этііхъ еретпиовъ, не во ВСІІХЪ впроче.мъ цер ІІВЭХЪ, читается апоіфііФігіеское Еваигеліе Нпкодима и книга, иазываемая -TaiiHbi Петровы». Копулнровка. Такъ называется въ садоводСТВІІ іірпвіівка сбднженіемъ; она пропзиодится тогда, когда сокъ совершепио начнетъ кругообращаться въ деревіі, по лмстья сще пе развертываются; при это.міз пасадка назпачае.мыхъ плодопоспыхъ череиковъ диластся у ТОПКІІХЪ дерепцовъ на ствол^Б , a у толстыхъ ііа сучьяхъ. Для этого отволъ пли сучья иа верхушкф сріззываготся ііаіісі>ось, ІІЛІНІО.МЪ ВЪ оді^у сторопу; прививііой черопокъ о.ііиіакопой холіцпііы сріізывается точяо такимъ же клпиомъ, такъ, чтобы, прііложпвъ ого нъ стволу илп сучку, прпготовлениому для прививки, опъ соедшшлся съ ііплін соиеіипенно плотно и ровпо - і;ора съ корою. Тіотомъ, когда ііасадка рашіа во всізхъ своихъ частяхъ, ее завязываютъ иашмыгаіиіою воскомъ мочалкою и коп цъ черепка об.мазьшаютъ садового замазЕОЮ.

Копчлнскій (Onufry Kopczynski), род. 1735 г. въ Черііёв ,въбывиіе>іъГнсзііеііско.\іъвооводстпіі 1752 г. встуііилъ.въ ордепъ піярпстопъ, въ 1!одолмпцС: 1756 г. былъ учптелсмъ въ Щучіип;, потолъ путсшествовалъ по Фрапціи. Возвратившнсь па родппу въ 1775 г., былъ пазііачсиъ члеио.мъ ііоліітета для составленія учсбііикоиъ іі ему было по]іучено ііаппсаіь гіольскую гралматику, за коіорую омъ получилъ отъ Стаийсіава-Августа золотую імедаль. Во вромя с.чутт.іх г ьв|)е.мсііъ въ ПОЛЫІГІ;, КОІІЧІІІІСКІІІ страпствовалъ за граішцою, въ Моравін п Богслін.

Eon — Коп

— 8 І7 —

Возвратішишсь ііъ 1800 году, опъ былъ СДІІлапъ ч.іепомъ общестиа .іюоитедеіі наукъ въ Варшавъ п реиі;зова.іъ уч!і.іііща по порученію короліі' прусскаго. [ІотомЧ) былъ приглашеіп. въ эдукаціоппую коммиссію и сдізлаиъ пачальішко.мъ своего ордепа. Ум, 14 ФСВ. 1817 г.Копчішскіп порвыГі составплъ системагігіескую польскую грамматику. Копыль, міістечко Мивской губ., Слуцкаго уіззда; лежптъ въ 41 в. къ с.-з. отъ . Слуцка. М-Бстечко это оыло прежде главны.мъ городо.мъ осооаіо русскаго кияжестра, которое въ псходіз XIV СТОЛІІТІН соедііііилось съ Слуцкомъ, имБло одпого владв.;і>ца и пользоналось одпиакюіп съ Слущ;о.мъ права.лпі. Кияль Владпміръ Ольгердовігіъ, роядспііыіі ртъ Ульяны, кііяжпы вптвбскоп , братъ короля польскаго Владііслава Ягелло, владт^лъ даіпіымъ ему кияжествомъ Кіовскимъ. Витольдъ, велчкій КЯЯЗБ ЛІІТОВСКІІІ, но теріітзвіиііі уд ловъ, съ согласія короля Віадислава, около 1395 г., отнялъ у него Кіевъ, а взам-Бігь сго далъ Копыль, съ окрестііостііми ва 30 миль. По смертп Влади.міра,.сы!іъ tM'o Алексапдръ, Иазыва мый Олельк'о, пере халъ въ Слуцкъ п положилъ иачало Слуці:о.му кпяжесіву- ЗдБсь ііаходплся кпяжескіп дворецъ, па иасыпнои гори, обпесопиоіі рвомъ. Блпзъ этой горы, сто лБтъ спустя было насыпано мпожестио кургаіювъ, иып ооросшпхъ кустарііііі:о.мъ, которые свид тельствуютъ о побъди, одержаипоіі падъ Татарамп, б жавшими послъ пораженія ихъ подъ Клоцко.мъ и Дапрою , міяземъ Мпхаіиомъ Глпнскимъ въ 1506 г. Теперь въ Копылъ 375 дворовъ и около 1,000 оо. п. жителеГі, изъ которыхъ тріі четвертм Евреевъ. Жителп заппмаются: христіапи х.гвбопашествомъ п ткапіемъ холста; Евр и жо торювлею разпыхъ мелкпхъ товаровъ, а Татары, і:оторыхъ зд сь не много—выдБлы.-.апіе.мъ кожъ. КопЫСтенСКІЙ^.Захаріі^^рхіі.мапдріітъКіевопочерскаго моііастыря (скопчался 1G26 года), соВременниБЪ ІІалііцыпа. Въ то самое вре.мя, когда Палнцыяъ оппсывалъ бздствія Велпкоіі Россіи подъ іиомъ ГІоляковъ, Копыстеноііп защіица.іъ замадную Русь отъ вліянія католицпз.ма. КромгС .МІЮГІІХЪ чистр богословскпхъ сочііііеііііі, важігБіішііі его трудъ «Ііалііподія»,' ііапіісаипая 1621 года (па польскорусско.мъ язык-Б), ВЪ олровержспіе книгп, издапііоіі виіенскшіъ (^гумввомъ Лыю.мъ Кревзою, 1618 года, подъ заглапіе.мъ: «Оборопа Упіи». Сочшіеше Коііыстепскаго важпо въ томъ отноіііеіііп, что въ помъ заключается МІЮІО НСТОрііческпхъ пзв стііі , объясііяюіцмхъ различііын обстоятсльства кіевсі;ои іерархіи, пачало

Коп — Коп

и причііны Уніп, съ опровержспіс.мъ вс хъ разііствуюіцііхъ дбгматовъ и учепій Рймской Церквп. Оно до-сихъ-поръ паходится въ рукописй. Подлипннкъ его хранптся ьъ КіевопечерскоГі лаврскоГі биб.ііотекТз. Десять главъ изъ этого творенія иапечатавы въ кипги «О В-БрБ», іізданной въ 1648 году въ Москв . Въ концъ подлпниика находптся еще другоо еочіиіепіе Копыстепскаго, подъ пазпаіііемъ:'«О, правдпвоГі едііностп хрнстіанъ правоиБрпыхъ Цері;іііі Веходіюм,так,т.е п противъ апостатовъ и о ихъ Фалышівоіі Упіи. Какое им ли дийствіе труды Копыстсміскаго насовремеіінпковъ, можпо В СЕОІЬКО вид ть изъ лекцій господпиа ІІІовырева, напечататіыхъ въ 4 JVs Москвптяііііпа за 1844 годъ. Еопысъ, уБздпыіі іородъ Могплевской губорніи, лежитъ въ 49 вер. къ с. отъ Могплева, ва правомъ берегу р кіі Дц-Бпра; отъ 0,-116тербурга въ 724 вер., отъ Москвы въ 514 вер. Городъ этотъ іізв-встенъ еще въ древней русскоп исторіи: ЗД-БСЬ въ 1059 г. умеръ, вмвраіцаясь изъ Кіева, повгородскій епископъ Лука Жпдята. Въ ііоздігБпшеевремя,въ 1708 Гі,-ивдалвко отъ Копыса взятъ въ пл пъ генералъ-адъютаптъ Карла XII, КанііФвръ, съ егоотрядоліъ. У-Бздиьшъ городомъ Копысъ сдилаиъ въ 1777 году. Теперь въ пе.мъ до 2,300 об. п. жителей, 8 ЦарквеГі іі около 1,700 р. с. ежсгоднаго городскаго дохода. Копышсііі уъздъ заіиі.маетъ прострапства 3,125 кв. в о р , изъ числа которыхъ подъ полями 138,000 дес, подъ луіами 8,700 дес. н подъ лБса.ми до 58,000 дес. ЖителеГі до 64,000 об. п. На кв. версту приходптся около 20 об. п.; па каждую душу муж. пола около Юдес. М-БСТОПОЛОЖСНІО, иизменное; почва свропесчана,часті,іохряіцеватанка.меітста.Слоп зе.мли способныГі къ плодородію, пе ПМБОТЪ болтзе 3 вершк. глубииы; по плодородію, у здъ заіпімаетъ ереднее м-Бсто въ ряду друпіхъ у здовъ іуборнін: родптся 3 н 4 эерпа мротпвъ посізва, no, по згргБчапііо, черсзъ 8 л тъ бываютъ ііеурожап. He смотрн па то, хлБсопаііісство соетавляетъ iMatiHoo занятіо жителем. іМпого хл-Бба пдетъ па віиіокурепіо, служащее каьъ і/ь моддержапію скотоводства , такъ а впутрсііпяго оборота собстнеііныхъ гапиталовъ. Сбытъ лзсныхъ издиіііі также мпого способствуетъ благосостояпію жптедей. Еопытень (Asarum, Tourn.), р9дъ pacrenffj изъ семеГіства Кіірказопавыхъ или Аристолоховыхъ (Arislolocheae). Цв-Бтокъ у ііихъ одпоііо.1оговыГ', і;олоі;о.и>чатый, трилопастпыГІ;4 тычііио;;ъ 12, гіодііестіічпыхъ; пылыиікп прИрОсшіе къ сродшгБ ннтей; зАвязь одпа; столбіікъ короткііі, окаіічішающійся шестилопастпымъ

Коп — Коп

—

8 (8

звиздчатымъ рыдьцемъ: п.юдъ предстапляетъ б-ти-гниздную коробочку. Изъ породъ оіо заЛ!-Бчате.іыіы: Копытеиь овропоііскій (AsarumEuropeum, Linn.) ІІЛИ Копетеиь ііКопытниісь, Вододень сухой и Водолей, Под.іБсніікъ и ГІодор шпикъ, Заячій корень, Облапа, Охиатва, Дикііі перецъ, Скіііііідарникъ, Чв.іоііъчі.о ухо, Вороній глазъ), многолзтнян трава, растетъ по всей/Еироптз иа горахъ, въ лізсахъ и кустаршікахъ,на мнгкой и сухоіі почв-Б; циБтетъ вес^ою и им стъ весьма пряпьиі душпстыіі к о р е п ь , образующім неоолыпую годопку съ тонкпмп, колізичатыміі корешками иочіеппаго цвііта. Изъ кория выходятъ малопькіе, ііизеііькіе, почти лежащіе иа землп стеили; пзъ ііпхъ каждый оканчииается пароіо листьепъ, въ развіілині; которыхъ ІІ СНОЮ іюяиляезоя цввтокъ. Почти прикореиные листья этн сидятъ на длиниыхъ череш.кахъ, вндо.мъ круглые, похожіе па почки, темігизело.ныо, сіпізу пушпсты . Цввтки малеш.і(іо, пободьшой части трохраз-' д лыіые, пушистые, бураіо цвізта; раотутъ прп самоіі зо.члі;, сидя на коротопькпхъ стебо.іькахъ. Все растеиіе, осо&енно жс Еорспь, въ св-Бжомъ состонніи нздаетъ благовоиныіі, по доволыю тяж .іый п сплыіыіі запахъ, отзывающійся ИТІСКОЛЬКО камФорою и происходящііі отъка.мфорііо-э ирііаі'0 масла; вкусъеіоострым, горькій и позываюіціи і;ъ рвот . Въ аптекахъ сохрапнется Еоропі. копытеия, которыіі съ давпихъ времеиъ и до-сихъ-поръ употрео.іяется иностраішЫіМнирача.-нивъколіічествЪоті^Одо 30 грапъ иа прісмъ каиі рвотпое, а въ ЕОЛІІчествъ отъ 1 до 2 і р а и ъ какъ раздражающее средство для пасочиоіі систе.мы и брюшпыхъ органовъ, и пото.му онъ полсзенъ иъ торппдпой ЦОДЯНІСБ, въбрюіііііыхъ.чаиалахъ,разотройствъ миснчпыхъ очищевій н иъ четыро-диевиыхъ лихорадиахъ. Руескіо врачи ръдко прописываюгь иорепь копытеия, хотя въ иародпомъ русскомъ лочебпикіі Каменецкаіо опъ иазпачаегся какъ рвотііое,за.мі!ііяющео ііпокакуаиу. Въ до. іашиемь быту РуссЕаіо иарода этотъ кор пь употреоляется ВМІІСТО слабміельнаго. Лпстья копытсня можно употреб.ніть і'.акъ пюхагельный порошокъ, Еоторыіі произіюдитъ чііханье м мочіпается полезпымъ отъ •смлыіаго ііас.морка и въ головныхъ и глазлыхъ упирныхъ боляхъ. Сухіе листья и корспь столчениые п пастояяпые въ звВробоііномъ масгБ, съ прибавкою тротьой части терпентмііііаго масла, составляютъ лекарстко отъ ло.ма въ костяхъ. Коронь и листья, стертые въпорошоі.ъ, ііримъшоііпыя къкорму отъ 1—2лота, служатъ проносвымъ лекарсгво.мъ для лошадей. Онъ же нзлечиваетъ шолуди u пзгоияеть червей у

—

Коп — Кор

лошадеіі. Изъ копытепя можно добывать зеленаго цвтзта краску, которая отъ продолжителыіаго КИІТБІІІЯ стаііовится сиіітлобурою u удобно сообщается шерстяпымъ матеріямъ, обработаііиымъ по.мощію впс.мута. Корень впргинскаго копытопн (Asarum virginicum, Linn.) шюгда употребляютъ вмтзсто з.м ііиаго кпрказоиа (Aristolochia serpenlaria, Linn.), і;аі;ъ средство отъ укушеиія з.мтзп.

Копытчатьш ревень, см. Ревень. Копвйка, мопета въ Россіи; получила это названіе съ 1538 году, когда пачалп чеканить эту люнету съ изображепіе.мъ велпкаго князя иа коп , пе съ мечемъ, какъ чокашші преждо, а съ копьемъ; коп ііЕа состапляетъ 100-ю часть рубля. Корабль. Подъ этпмъ еловомъ вообщо разумзется всякое піо|)еходііое судно; въ чаотиоСТІІ же кораоля.ми называются самыя оольшія трсхлачтовыя воепныя суда , п.мсюіція отъ 70 до 120 и дажо до 1-10 орудііі большаго калпира. Снла кораблл опредізлнется числомъ п веліімпною еіо баттареп. Всякіи корабль, кромЪ oTRpbiTofi баттарои, по.міііцепиоіі иа самой перхпоГі палуб'!), имъетъ еще двъ іі.іп три за-крытыя, ПО.М-БЩОІІІІЫЯ въ д кахъ. По числу этпхъ баттарей, Еорабліі пазываются двухдочны.мп и трехдочными, которыо кро.міі того раздізляются оіцс па раппі по числу орудій. Въ нашо.мъ ФДОТЪ трехдечные бо.іьшіе бываютъ Г20-ти-ііушочііые, малые ИОпушечные. Двухдечные большагб раз.мъра 84-хъ-пушечные, малаго 74-х75-ііуіі!очные. Дліша кораблой оывастъ отъ 180 до 210 Футовіь по грузопой ваторъ-лпнііі; ширина съ обивкою отъ 49 до 55 Фут.; ілубпна о і ъ киля до гоиъдока отъ 20 до 25 Футовъ. Чис.іо орудій па горабляхъ бываетъ веогда ПБСГ.ОЛЬКО больше пежели ихъ рапгъ, напри.мііръ 120-тіі-пушемііыГі корабль п.мБетъ 128 пушекъ; 84-хъ-гіушечііыіі иі еть 96 пушеіл>; валпбръ орудіп отъ Зб-тіі-Фуптоваго; 24-хъ, 18-ти, 12-тіі-Фуіітоііыя пуШкп и Зв-ти и 24 - xj. - Фуптовыя коропады; пзъ нііхъ ііерныя по.мБщаются въ ііижпоіъ дек , вторыя иъ средпомъ и т. д. Въ повъіішсс время иа иорабляхъ вподятъ олііо-ішлибсрпую артиллерію во вс хъ. декахъ, чрезъ чти і;орабли стаповятся силі.ігБо. Кро.міз этихъ ііуиіеьъ на кораб.іяхъ пъ ііііжіюй баттаре СТОІІТЪ сіце no 4-пудовыхъ однііорога и отъ 2-хъ до 4-хъ 2;хъПуДОВЫХЪ болбіІЧОСКПХЪ liyillOETj. Чпс.іо людеГі разсчитываотся по чпс.іу орудіп; па 120-тіі tryшечпо.мъ кораблтз вс хъ чіиіовъ до 1,020 челов въ, а на 84-хъ-п}'шечно,мъ до 780. Ііровизіп кирабль можетъ в.м стпті. па шесть м сяцевъ д.шгюлиаго количоства людеіі; воды; сухарей

ч

Kop — Еор

— 8 19

и дровъ—то.іько ца трп мтзсяца. Пороху и боевыхъ зарпдоиъ иа 75 ііыстр .іовъ изъ ка^даго орудія. Корабли вооружаются тре.мя мачта.ми и бугшпріпомъ; на каждои мачт поднпмаются no четыре пряиыхъ иаруса, кродп; оизапьмачты, у которой три пряліыхъ-и одипъ косой: на Фокъ-мачттз ііижній ііа[)усъ иазьшается Фокі.,ііа гротъ-мачттз—гротъ, а яа бизаньмачт з прямаго паруса іп гъ, его за.міяіяютъ косымъ, назыиаюіцимся і;онт[)Ъ-5іізамь; сяерхъ этпхъ парусоиъ, на отеныахъ истзхъ Трсхъ л а ч т ъ подпшіаются марсе.іп: на брамъ-степьгахъ^ра.мсо.іи, а на оолъ-орамъ-степыахъ^бо.мъ-брамсе.иі. На буишіріІТБ подіиімаются трехуголыіы паруса, пазыпасмыо клііиерамп. Съ помоіціго парусопъ,кораб.іь, осзъ затруднепій пероходя огромвыя простраіістпа мореіі, .можетъ НЫІІОЛІІЯТЬ нсъ трейуеліыя морскін ІІОенпыя прелпріятія. Въсъ нсеіо ІіО-пуціечііасо кора6.ія иъ ііо.іномъ пооружешп доходіітъ до 286,000 пудоиъ, пзъ которыхъ іізсколько бо.іьше по.іовппы ц-Бситъ одіиіъ кузоиъ. Для сообщспія съ трюмо.мъ и мсжду ііа.іубамі], пъ нпхъ прорубаготся доио.іыю оишприыя отверзтіа іии люкп: глашіыхъ люковъ трп; передпіі! пазываится Форъ-люкъ, срсдпіп гротъ-люі.ъ н задііій ахтеръ-люкъ. Вышіша кораоля отъ воды около 19 Футовъ. ^азіМТіщеіііе па кораблъ: на самомъ дііізтріо.ма,т.е. подводііоп агочастіі. по обізіімъ сторопамъ кильсипа, раз.мъщается чугупный балластъ; тутъ ще помъщаются ооъ крюйтъ-камеры (dMi); между пнлпі ящпыі іми бочкп съ водою іі дрова; ахтеръ-люкъ или мтз«то, ГДІІ кладется мокрая ііроиіиія, кагііпапскіе поФіщерскіе погреоа; въ самомъ носукорабля — каюты для шкіиіерскпхъ и артпллеріпскихъ прппасовъ, въ са.моіі же кор.мтз бродъкамера, выходящая на і:у5ршп.. ОколЬ гротъыачтыдізлаются ящіікіідляцтіііиыхъканатовъ: тамъ же устраивается и льяло, a no бока.мъ его я щ і ш і для ядеръ п зиачпгелыіыхъ огп стрізльныхъ спарядоііъ. На куГііткъ, въсамо.мъ носу, полБщается арсоналъ для абордажпаго оружія; если же оно размііщепо no оортамъ оішръ-д ка, пліі верхпеіі баттареіміой палубы, то в.мъсто арсепала дізлаютоя залаііЕіі для матрозскоп одежды и разиой поклажп. Надъ большою и лалою Ерю&тъ-Еамерами устрапваіотся парусныя і;аюты, для запаспыхъ парусовъ. По сторонамъ большоіі кріоптъ - ка.меры, противъ гротъ-люка устроепы платФормы, опущенпыя на 7 футовъ ішже Еубрпка: оіпі ооразутътакъназываемыіі навізснып і;убріікъ п елужатъ для пом-кщешя попьковыхъ капатовъ. Иерлепя же н кабельтовы полПіщаются па тако.мъ же і;убрикТз, устросчишмъ no бокаиъ Форъ-лгока. По

—

Кор — Кор

сторонамъ кормовоіі парусной каюты устроены мтзста для коммпссарскпхъ п госпмтаіьныхъ вещей. Отсюда и почтп до гротъ-люг.а, no сторопамъ корабля, уст|)оеііы каюты для .младшпхъ ОФііцеровъ, п пог.еречною перейоркоп отгорожена д.гн нихъ такъ-называемая кубричпая каютъ-компапія. Здізсь же перевязьшаютъ ранепыхъ во вре.мя сражепія. В?. одпоп пзъ каютъ, за этой каютъ-ко.мпаиіей помізщается аптека. Если іпзтъ пав-Бспаго ъубрііка,топо сторона.мъ гротълюка u почтило Форъ-люка укладываюгся канаты. Сверхъ-того, no сторопамъ навіісііаіо кубрика u no ьуорику устроены галереп, служащія для сиободяаго протока воздуха, u для задтзлыванія проооииъ, въ случаі; сражепія. Надъ куорпко.мъ пдеть гопъ-декъ, пліі ІІИЖІШЯ баттареііпая палуба: въ пеп обыкііоііеіиіо жпвутъ латросы и пом-вщеяа салая большая корабелыіая артпллерія; въ иосу устроены клюзы для каиатовъ, позади іротъ-мачты іпіжніп шпиль, а въ кор.мт. -коистапельская каюта, подъ потолкомъ которой ходіпъ ру.мпель отъ руля. Надъ нею пдетъ верхпяя баттарепная палуба плп опоръдокъ; въ нёй ьромт; второсіаьноп корабельнон артиллсрін, въ иосу иаходитея лазаретъ, за ішмъ ка.мбузъ пли корабелыіая печь; отъ ооръ до іротълюпа no срвдпн-Б помъщастся жпвпость для оФііцеровъ іі болыіыхъ; около і р о т ъ м а ч ты пров дены изъ льяла помпы, за нею веріпіі! шппль, потомъ гротъ, ахтеръ п ОФііцерСЕІЙ люки, а за ннми до са.моіі і;ормы—каютъкомпанія, ог.оло входа въ которую по.мищаются скляпкп или песочпые часы. Надъ этою палубой пдетъ самая верхняя баттарея, съ малы.мп орудіямп іі служптъ для управлснія парусами; на пеіі тяпется и кр-Бпптся почтп весь біи-учііі такелажъ; въ самомъ посу пдетъ бугшп[)іітъ, no сторопамъ сго гальюпъ; простраиство отъ носа до ФОКЪ-ДШЧТЫ пазывается бакъ, гдъ впсятъ яі;оріі; можду ФОКЪ П гротъ-.мачтою паходцтся мТісто иазываеімое ростры; тутъ лсжптъ запаспып рангоутъ п ставятся большія шлюбкіі, .малыя вБшаются на боканцахъ. По бокамъ ростеръ лізгта пазываются шхаФуты; МБСТО между гротъ іі бизат.-мачта.міі пазываетея шхаіщы, и есть са.мое почетиое м сто на кораблі;; впереди бпзапь-мачты устроеиъ ппуриалъ пли колесо, помощію котораго правятъ руле.мъ. Въ Еор.мовой части до бпзаньмачты возвышается ютъ, подъ которы.мъ бываетъ ііапіітаііская каюта: въ самоіі же кормтз, па ю т и , подіінмастся кор.мовоп Флагъ. Нацоіісцъ вокругъ корабля ію ёіо борталъ ді;лаются ситкп пли мСста для коепъ, иоторыя кладутся почтп стопмя. Для ссободиаго входа

Kop - Кор

—

на кораоль, иъ оортамъ его, около гротъ-мачты, сваругш, прііігіиіиіваюгся трапы, ІІ.ІИ л%СТІІІІЦЫ; изъ нихъ съ правоіі сторопы парадный, покоторомупмізетъ право входить комапдиръ судоиъ п всіз чіпіы не нііже штаоъ-ОФііцера; оберъ-оФііцеры u матросы входятъ мо трапу, прпвпшпвае.мому съ лізиоц стороиы. Корабль, одпо ияъ самыхь (Зо.іышіхъ СОЗВТІЗдій гожнаго неба, черсзъ котороо проходитъ. .м.іечиыГі путь. По лмшо.шгіи это тотъ самьш Еораоль, который оылъ выстроенъ въ Йесса.ии Аргусомъ, по приказаііію ДІмпервы п Нептуиа, для похода Аргоііавтовъ. Въ этомъ СОЗВІІЗдіи находится ыного сотзтлыхъ ЗВБЗДЪ, между которыми за.м-стна одпа первоіі веліічііпы, иазваііиая К а н о п ъ ; опа лежптъ подл C созв-Сздія Голубь а Живописііый стаиокъ, и въ Россііі никогда ис Гя>гваетъ впдпа. Въ этомъ СОЗВ'ЕЗДІІІ счптается 564 за.м іешіыхъ зв здъ разпоГі веЛІІЧІІПЫ.

Кораллъ (Corallium^le Corail), твердая часть тила полпповъ, которыхъ мяспстая часть т ла какъ-оы ііачііаона .миожество.мъ малеиькихъ швесткоиыхъ пголъ ; оии оііразуютъ СВОІІЛІЪ соедііпоніе.мъ в тіиі, сперса перпстыя, ппутрп, потомъ малоио-малу папоіпяіощіяся роговы.мъ пли ка.менпстьиП) всществомъ, чорезъ что составляютъ твердую ось, поддерживаюіцую всю .ііассу u представляющую впдъ дереіща.Опи жнвуті. въ глубиігс мореГі и ирнкр'иплнются къ подводііьшъ скала.мъ. Гіовыиутіи коралла пзъ воды, можпо впдвть, что ка;кдая камепистая еіо ВГІТВЬ покрыта [гвкотораго рода іііяспстоп короГі. заключающей въ себіі мпожество малонькнхЪі оііловатыхъ п о л т ю в ъ , оторочеіпіыхъ no краммъ ос.мьго іцупальца.мп и уподооляющихся болпо цвііткамъ, пежели животпымъ. Коралды бываіоть краснаго, розоваго и совершепно бплаго цв товъ и употребляются для выд-плкп д|іагоці5ііііыхъ украшевій п галаіітереііпыхъ вещсй; пзъ нихъ достоппъ зам'Вчанія краспый кораллъ (С. nobile, Іе согаіі de commercej, соворшеііпо кроваваго цвпта, по прекрасно.му блеску, который оіп, получаеті) отъ полпровки. Кораллы паходятся въ Средиземпомъ .моріз п преіі. іущоствоііпо у оорегоиъ Алжира. Коранъ ІІЛИ Алкоранъ, с в я щ о і т а я ввига Маіо.метанъ, нлгБЮщая различпыя пазвапія: Кптаоъ - аллахъ (Книга Б о г а ) , Китабъ-азизъ (Драгоц нпая кппга), КеламъшернФЪ (Свящеіміыя слова), ДІузаФЪ ( Верховпыя уложепія) и пр. ііііспослаііпая, по слова.мъ-Магодюта, Бо. гомъ чрезъ а|)хані'ела Гавріпла н слуя;ащая мусуль.мападп. въ одяо вре.мя и церЕоины.мъ и 'гражданскимъ судебпико.мъ. Корапъ разди-

840

—

Кор - К о р

ляется па 30 кіииъ, заиліочагощпхъ 114 главъ и 1,070 параграфовъ. Это собрапіе разсказовъ,ВИДІЗІІІГІ. запов деіі.совіітовъ^ііуіііепныхъ восточпыми мігвнія.мп; мпогоевъ не.мъ заи.мствовапо пзъ свяіценііыхъішигъевреііскпгыіхргістіапскнхъ. Вотъ дог.маты, заключающіося въ Кораіі :«Суіцествуетътолы;оодііііъ Ііоіъ,ПТІТЬ .Тропцы, и этотъ Богъ имБетъ помоіцнпковъ ангеловъ п пророк.овъ, пзъ которыхъ главігпіішій Авраамъ, МоисеГі п Іисусъ, а выше ВСІІХЪ ихъ Магометъ». Повел'і5вается віірпть въ безсмертіе, въ воскресепіемортвыхъГдляпродстательства па страшиыіі судъ) и въ иредопреді;лоніе. Са.мыя ііеотъемлелыя запов дпі обрЧззаніе, молитва, которую каждып візрующій должеііъ совершать пять разъ въ депь, независпмо оті. обіцеп молптвы, соиершаемой въ четвергъ. Подаяпіе мплостыіііі, которая должпа составлять пе .мепБе Ь^0 частп доходовъ; у.мовенія, пліі пріігоговлепія къ МОЛІІТВТ>; постъ рамазаповъ, въ память отступлсиія Магомета къ горіз Горатъ; пожертвованін п воздержаіііе отыгвкоторыхъродовъляса п всБхъкрипкихъ иапіітковъ. МІІОІ-ОЖОІІСТВО повелБваетсп закопо.мъ, и, кромт. 4-хъ закоппыхъ супругъ, позволяется еіце «кабпнъ» іілп іГае.мпор супружество. He преждо, какъ въ 035г. поР.Х.,халііФЪ Абу-Бекръ, прееміііікъ ЛІагомета, велилъ собраті. разрознеііііыолпсты корапа п ооразовалъ изъ нихъ книіу. Тіз, которыо вполнъ зпають коранъ, голкуютъ ёго /друпі.мъ черезъ каждые 14 дпей ііпазываіотся іаФіізами. Корбині) (Jean СогЬіпеаи),род. 1776 г.; постугіііл7> па службу въ воискаФрапцузскоГі республпки іі въ сражеиіп при Эплау былъ ужв полковіиіко.мъ п комаіідпро.мъ ЗО-го драгунск. полка. Бъ ка.мпаііію 1812 г. опъ комаіідовалъ кавалерімсі;ою орпгадою въ корпусБ Сенъ-Сііра, и пото.мъ легкою кавалеріею въ корпусв Удинй. Во ііремя ораженія подъ ГІолоцко.мъ, будучц отко.маіідііроваиъ для удоржапія переправы пріі Ушіщт Корбшіи былъ отрБзанъ, но съ рБдкпмъ ііскусствомълі СЛГБЛОСГЫО пробрался черезъ воГіска адмиралд Мпчагова до главпоГі ФрапцузскоГі а^р.мііі п зд сь оказалъ важпую услугу ІІаііолеону, указавъ удобігБіішео м сто дла пероправы чорезъ Березипу прп деревігБ Веселеві;. Съ этого вре.меііи опъ былъ адъютаптомъ при особ^в іі.мператора и въ этоГі долІКПОСТІІ участвовалъ въ каМцавіи 1813 г. Прн Дрездеііт; опъ паходплся па право.мъ ФЛЭИГБ, модъ пачальстиомъ короля ііеаполіггапскаго и сод-Бпствовалъ удачномудля Французовъ окопчапііо ооя. Гіри Куль.мъ комаидовалъ кавалеріею Вапда.ма и счастливо ' пробплся чорозъ корпусъКлеііста.Вц 1814 г. онъ паходплся при

Koj) — Кор

—

( й .—

Монмира.і , взялъ Реіімсъ п защчщаіг. этотъ городъ протинъ отряда граФаСенъ-При, впродо.іжепіе ц лой нед .іп. Въ 1815 г , съ вознраіцепіе.мъ Намо.іеона, онъ опять поступіиъ къ нему адъютапто.мъ и Сылъ употреб.іеіП) ьъ Ваидеи. Съ заключепіемъ окоичатвлыіаго мира, Коропио ііе былъ іюлъе прииятъ па ел.ужбу. Корбіеръ (Jacques Joseph Guillaume Pierre СогЬіёге); род. иъ Амач.іпсіі, б.іизъ Ренчъ, около 1767 г. Назпачеіиіыіі къ граждаіісі;оп сдужоіз, онъ достпгъ, во вре.мя Реставраціи (reslauralion), мБста презіідеііта въ г.іавномъ соц-БтТ. дспарта.меита »lsle et Vilaine» и прос.іавм.іся, особетю въ 1815 г.,і;аьъ членъ партіи «ullra»; въ 1816 г., подъ нача.іьство.мі, Віше.ія, оы.іъ ч.іеііоліъуголовиаіо корпуса и страшпымъпроТІІВІІПКО.МЪ миніістра Деказа. Въ 1818 году силыю возсталъ противъ государотііеішасо сов-Бта и содтійствовалъ къ учреждепііо комйтета дпректоров^ь, черезъ іодъ потребовалъ пзгнанія еппскопа Грнгорія, пзбратіаго въ департамепгБ ІІзеры ичрезъ нгі;сколі>коире.\]еіііі иылъ главцы.мъ участипкомъ въ убійстнгБ герцога Перрійспаго. 22 декабря 1820 г. Короіііръ былъ иазііачеіпі мпиистромъ пародпаго просвъщенія; 14 дек. 1821 г. — мішистро.мъ впут р о п т і х ъ д і ъ , а черезіі годъ nojy.HJHKграФокіи тигулъ. Сод ііствуя къ распущенііо иаціопалыіоГігвардіп, опъ прііготовилъ іюльспуіо революцію и , иакоиецъ, 5 пояоря 1827 г. участвовалъ въ плаитз распуіцепія камеры депутатовъ; 4 января 1828 г. опъ совершеііпо оставплъ службу; Kop6b(Johann Georg),5bMb секретаромъ ііри поеольств-п, отправленномъ .'Іеопольдомъ I пъ Россію. Сочііііепіе его, весьма драгоцт>ііііоо п різдкое, извТіСтно поді, заглавіс.мъ:«0іагіііт іііneris in Moscoviatn perillus(ris ac Tnagnifici domini [gnatii Christophori nobilis domini etc. Vienna;, in-fol. Корветъ, трехъ-мачтовое воепное судпо. пм-вюіцее только одпуоткрытуюбаттареюСт.е. баттарею, по.мііщетіую на верхиой палубБ), и оснасткою и вооружепіемъ похожее на корабль. Корпеты прпнадлежатъ къ разряду ліелкпхъ судовъ п суть самыя большія пзъ нпхъ; разлпчаются между собою по чпслу орудіГі, которыхъ бываетъ отъ 12 и до 30, иішгдй карронадъ.а пиоіда полупушекъ осьмпадцатм млп дпадцати-четырехъ Фуптоваго калибра. Корветы употребляются для разсы.локъ, открытія пепріятеля и т. п., п ііпкогда ііе сражаются въ ліиііп; больше встрізчаются у Ам рикавцевъ, у иасъ же въ маломъ употреблепіп.

Корвинъ Іоаяаъ Гупніадъ, см. Гунніадъ.

Кор - Кор

Корвинъ Мат ей, см. Мат ей, король венгерскій. КордебаталІЯ. Когда ФЛОТЪ поотроенъ въ одпу ЛІІПІІО, то его ооыкнопенііо раздізляютъ на трп частп, н средпяя изъ ішхъ называется кордебаталія. Еслп же опъ построенъ въ три КОЛОІПІЫ, то Еордебаталія по.м-Бщается въ среДІІПБ іі получаетъ ііазвапіе среднеп колопны (с.м. Авангардъ). Кордедьеры (Cordeliers, т. е. носптели веревоі;ъ): 1) Во Фрапціи реіулярпыо францпскапскіе моиахи, уніічтоженные въ 1793 г. 2) Члены гіолптическаго клуоа во вредш Французскон реполюцін, получпвшіе названіе отъ Францискапскаго моііастыря въ Парііж'Б, гд онп пMUIII СВОІІ зас-Бдаііія. Клубъ состоялъ пзъ больішіпства парижскпхъ депутатовъ и изъ napTin орлеанпстовъ. Началыіикомъ клуба былъ Дантоііъ^ажіПііІшііми члеііа.міі,Маратъ,Э5еръ и Шометъ. Сопершічая въ первенств съ ягобішца.ми, кордельеры ііаходпліісь съ нимп во. всоі-дашпеііборьбізіі, пакопецъ, пали въ лпцтз свопхъ главпыхъ представителей. Какъ поліітпческое общество, клубъ воспрещенъ постаііовлепіе.мъ отъ^6-го Фруктпдора. Кордова (Cordova): 1) провпнція БуэносъАГіресской республіікп; граіііічптъ къ с. проВІІИЦІЯ.МІІ Катамарка п Саіітъ-Иго-дель-Эстеро, къ ю. Сапъ-.Іюисъ, къ в. Санта-Фе, к ъ з . СапъХуаиъ. Жптелей въ провинцін до 85,000. Преіі.муществоііпыя пхъ занятія — зе.млед ліе и скотоводство. 2) Городъ этого штата, съ 15,000 жит., мИстопребывапіо еппскопа; им-Бетъ уііпперсіітетъ п публичпую бпб.ііотеву; въ торговомъ отііошсіііи важеиъ какъ та.можеіпше мізсто для маііуФактурпыхъ товаровъ. Кордова (Cordova), древніп пспаискіи городъ въ Аіідалузіп; построенъ Ріім.іяііа.міі подъ пмспомъ Corduba, іі находптся прп подошв-Б горы Сіерры-.Морепы, на правомъ берегу І'вада.іг.ішпра. Во вре.мепа владычества Мавровъ, Кордова бы.іа одпіімъ изъ велнчаіішпхъ городовъ ІІспаіііп, іі допыііТ) сохраші.шсь еще паМЯТПІІКІІ мпогмхъ ве.пікол-Бпііыхъ здапій. Сначала паденіе кордовскаго халііФата, а пото.мъ зе.млетрясепіо 1589 г., сод ііствова.іи къ ртзшителыюму разруіпенію этого города. З д з с ь зам-Бчате.іыіы: ка едралыіый соборъ, перед-Бланный пзъ велпко.гБііпоГі .мусу.іьмапскоіі .мечетп, церковь Святаго Павла, Святаіо Францпска, мпожество мопастыреГі п Фабрикъ, вособеііпостіі ше.іковыхъ и золотыхъ изд лііі. Жнтолеп въ городт; до 35,000,, прежде было до .міілліоиа. Въ окрестпостяхъ города столько родится аііе.іьсііиовъ п ліі.моповъ, что опи служатъ удобреиіемъ для iiwen. Кордова есть оте-

Kop—Кор

—

a 2

чество; Сенеки, Лукана, Аверроэса, Гонзалыіа, Людотіка Гопго[іы, Іоанна де-Мена п двухъ жішописцевъ иовъіішаго вре.мепп, Се.меда и Замбрапо. Кордова (Don Luis Fernandez de Cordova), пспаискій геиерялъ; род. въ Кадис-Б 1799 г.; выступи.іъ на по.ііітіічесі;ое поприще ОФПцеромъ т ъ х ъ воііскъ, которыя въ 1S20 г. провозг.іасили констптуцію 1812 г.; оылъ снача.іа дицо.мъ политпческоіі партіи, стараясь не допустить констіітуціоііпстовъ взять Кадпсъ. Вспздстві неудавшаіося возстапія гпардіи (7 іюля 1§2-2), онъ бтзжадъ въ Парижъ п возвратнлся со вспомогателыіы.мп пойсками. Пользуясь міиостью короля, опъ былъ отправлепъ секретаремъ посольства в ъ і і а р и ж ъ , 1827 г. въ Копеіпагенъ, впосл. въ Берлинъ. Послі; іюльскаго переворота оиъ ПОСІПІШПЛЪ ВЪ Мспанію и въ 1831 г. возвратнлся въ Берлинъ. На^ ходясь послаііппкомъ въ .Іпссабоіп; 1832 г., онъ поддерживалъдоііа Ліиуэля, потомъ прпсталъ къ партіи королевы ІІзаоеллы u сражался въ ея арліи. Прн изв-встіи о революціп Лаграихп онъ увхалъ во Фрапцію, устрошъ сеос воз.можность возвратиться и явидся на конгрессъ. ЛІІШПВШПСЬ всего вліяпія, онъ удалился въ Лпссабоиъ, и тамъ ум., 1840 г. Кордонъ,кордоннаясистема.Такъііазып. раеположопіе войскъ іп> іорноп, лтзсіістоіі страніз и вообще па МІЗСТІІОСТІІ перес-вчеііпиГі п затруднителыюй для паступателыіыхъ дізіістиій, гдіз можію съ малымп сіыами усіПішно дтзйсхвовать протнвъ зпачптелыіыхъ сплъ противника. Эти выгоды часто вводпли полководцевъ въ ошибкн дізпствовать кордоипою спстоіого, или раздроблят-ь сиои сплы та.мъ, гдтз обстоятельства вовсе не благопріятствовалп подобному веденію войиы. 'Іакішъ образолъ ДІІІІСТІІОвали АцстріГщы, при императоріз ІОСІІФІІ 11; протішъ Турковъ и въ ііачалъреволіоціопііыхъ ІІОГИІЪ. Ц-влью кордоіііюіі спстеліы было: 1) занятіе какъ-можпо ббльшаго чпсла ііупктовъ, выгодныхъ для оборомы п 2) нсііосредствепное прикрытіе страны отъ чепріятельскаго вторжепія. Но ничто пе міішало іфпріятелю собрать протпвъ одноіо пункта зпачителыіыя сплы, и, овладъвъ имъ, разорвать всга кордонную липію, чтц влекло не.міінуе.мое поражопіс , Ц-БЛОЙ арміи иліі зііачителыіоіі ся части. Геній Бопапарта разс-сялъ прежпія предуб жденія, такъ-что ИЫПБ употребляютъ кордоппую систелу только въ п которыхъ искліочительпыхъ случаяхъ: 1) і;огда пепріятель дізйствуе т ъ перъшителыю; 2) въ горпой страпіі іі вообщо въ м стахъ перес ченныхъ и закрьіт ы х ъ ; no и здізсь необходішо располагать въ

—

Кор—Кор

видіз кордопа только блпжаіішія къ иепріятелю воііска.поддерживая пхъ другчімл частя.ми, сосредоточснііымп въ главііыхъ долпвахъ. КордОФанъ, страпа иосточпоіі Ніігрііціи, огратіченпая съ с-Бвира ЛПВІІІСЕОЮ СТОПЬЮ, СЪ востока Сепнааро.мъ, съ юга Туі:ловіііСЕіпііі гора.мп и съ запада ДарФуро.мъ. КордоФапъ орошается ртзкою Баръ-эльАоіадъ (б лая різка). Главныіі городъ Ооепдъ, тпзюи(ІГі до 5,000 жптелем. КордоФаиъ прііііадложіпъ съ 1820 года вііце-коі)олю еіііпетскому. Господствуюіцііі языьъ ііъ ыеііъ арабскім. Кордувасъ, і.ороль болгарскііі, см. Лаханъ. Кордэ (Marie Anne Charlolte Corday d'.irmans); род. 1768 года въ Сеііъ-Сатуршшп, въ Hopмандііі/ С.мерть молодаго де-Ьельзепса, ея любовника, убитаго пародо.мъ, взоуитоваіціымъ .Маратолъ, возбудила ее ко .мщепію. Ома ръшплась заколоть Марата. Прпбывъ въ Парижъ, 12 іюля 1793 году, опа, посліз безчііслоііпыхъ усиліп, была допущепа къ свир пЬму демагоіу. Шарлотта Кордэ пашла Марата въ банъ іі заколола его. С.хвачеііная тотчасъ же, оиа оыла представлепа реиолюціоіціому судилпщу, и попібла иа эшаФоти 17 іюля 1793 . Кореііскій архнпелагъ, г р у т і а острововъ, леж. у западпаі оберегаКореи. ВСІІОИІІ иезиачительноГівеліічиііь^такъ-чтосадіыііболыііоіі пзъ нпхъ имветъ не болъе четырехъ мпль въ длину.Жители этихъ оетрововъ занпмаются земледъліе.мъ, скотоводствомъ и преіімуществепію рыоіюю ловлеіі. КореЙСКІН ЯЗЫКЪ, самостоятелыіыіі восточныіі языкъ, иесходііып ни съ китапскп.мъ, нп съ лоніольскимъ, no по свое.му характсру приііадлежащііі къ такъ называе.мымъ одпосложпы.мъ пли ІІССКЛОПЯСЛЫМЪ языкамъ. Ош. ая етъ особыя ііисьмена, образоііаппыя no систелгіз сапскріітскихъ. Гралматпческос строеыіе языка .мало изп стпо; ссть толыю іітзсколькр'собраній словъ у Клапрота пъ «Asia Polyglotl a » ^ Лндгорста (Medhurst)Bb «Tianslalion of a comparative vocabulary of the Chinese, corean and japaneselanguages», 1835, и переводъ китаііскоіі кііііги 1,000 хараіітеровъ, іізданпоГі ііпдгорсто.мъ, какъ іірпбаіиеіііе къ по.мяііутолу слопарю, Зпоольдомъ 1833 и ГоФ.мапо.мъ 1840 года. Еореяшъ, родоначалыиікъ славнаго рода Корепшптовъ, которые въ сФверпоЙ Apauiu достигли первеііства,благодарн иасл-Вдственііому падзору за KaaooiofcM.). Этозваійе отъ Кореиша-ХаіІісма перешло къ его сыпу Абдъ-эль-ЛІоталебу , который разоплъ э іопіііскаіо царя Эбреха-эль-Ашрама, п котораго сынъ, Абу-

Kop — Кор

—

8 t

Талебъ, отецъ Маго.мета,возбудилъзаш]стьКорейшитовъ,вособенностіі Абу-СуФІяііа.Омманяды, Аббасиды и другіо, ВПОС.ГБДСТВІИ славные, родыпроиоходилііотъКорейшитовъ.Корейшитскій діалектъ, на которомъ наііисаиъ кораиъ, очитается лучшимъ въ арабсколъ языктз. 'Корела(Ліідреіі),атаманъДоііскііхъКазакоиъ. Получивъ і'[)амату Лжсдимитрія, призывающую къ себ на помощь Донцовъ, Корела п другой атамаиъ .Михаііло Нюжакожъ отправилнсь въ Краковъ, н увидізііъ та.мъ са.мозвапца, честимаго Сіігпзмундомъ п ве.іь.можами, возвраТІІЛІІСЬ къ товарпщамъ съ удостовтзреніемъ, что ихъ зоветъ истпіпіыГі царевичъ ; посліз чего Донцы пріісоедіііінліісь къ толпа.мъ Лжодимитрія. Въ 1605 году Корела, засіівъ въ Кромахъ съ 600 Доицовъ, лужественііо заіцнщалъ этотъ • городъ огъ осаждавшаго его осьмпде(?ятіі-тысячііаго московскаіо воііска.

—

Кор — Кор

шпхъ имуществамн въ Обопежской пятпнв, жплп въ ДІоскі В, собнрая оброкъ съ поселянъ, чрёзъ посылаемыхъ туда людеГі; одпо духовное пачальство, стараясь утвердить православіе, основывало въ сслоиіяхъ святыя обители й пеклось о жптоляхъ; наибоіьшая паселенность сосредоточпна.Гась въ Каргополіз (бывше.мъ тогда ещо селепіемъ), который, паходясь во виутреііііостіі страпы, почптался главнымъ лгізстомъ торговыхъ спошенііі Заонежья съ Поморье.мъ. Сюда былъ назначепъ Іоанномъ Васильевиче.мъ особый иа.м-Бстникъ. Другое, змачптелыіое селеніе, Олонецъ, находплось на восточноіі стороігБ Ладожскаго озера, блнзъ грашіцы ФІПІЛЯІІДІІІ; чрезъ пеіо п Старую-Ладогу пролегала дорога изъ Ноигорода въ Заопежье: прочія сслепія состояли изъ пъскольЕПХЪ біідныхъ ХПЖІІІІЪ , п вооблце большоо. пространство всего нрая оставалось незаселеиКорелія пліі Карелія. 1) Подъ этпмъ имеиемъ пы.мъ, пе с.мотря па іізибиліе л совъ ІІ водъ, a въ обшіірпомъ с.мыслг; разу.мізліі въ древностп зеили, удоаныя для зв.мледіілія, были иеобраоодийую страпу, и.мьщавшую въ себіз часть ны- таны. ГІрц образоваиіп епархііі, Каргополь съ іПішііей ФІІІІЛІПІДІІІ, С.-ПетербургскоГі, Олопец- Холмоі-орамп, ДІІИІІОЮ п Турчесовымъ причіікой п Арханіельскоіі губернііі. 1]ростііраясь сіены сначала къ Новгородскоп епархіп, поотъ Фіінскаго заліша, древияя Корелія граші- т о м ъ , въ 1571 году, отдълены къ Вологодчила съ Квеландіею плн Каяіііею. Коренііы.ми ской. еодо|)ъ Іоанновичъ учреднлъ зд сь, въ обптате.ія.мп этой страпы бы.ііі Корелы, п от- 1593 г., Корелі.ог.ое іі Ладожское епископство, части Допари, пародъ Фііпскаго пле.меііи, явля- п первымъ еішскоаомъ былъ Сильвестръ; на ющіеся въ пашмхъ ДБГОПИСЯХЪ ПОДЪ имеііемъ М-БСТО его ііостуіпілъ, въ 1610 г., Иавелъ, ноЧудп. Въ XI візкіз Корелія находплась подъ спвшііі это званіе только читыре года; п о н і ; властыо ВоліікагоНовгорода, составляя Обо- него эта спархія оставалась упраздііепною до нежсцую пптину, земли кОторой лежалп по пра- 1708 г., состоя въ в д іііи повгородскаго миво.му берсгу Волхова, ІІ далііе по обвпмъ сто- трогшлпта. Въ оіутпыя вре.мена вся Обороиа.мъ Онежскаго озера, ограшічпваясь на пежсііая пятпііа ііеоднократно подвергалась востокъ рі;кою Онегою, на с-Бворъ ВБЛЫМЪ опустошоіііямъ съ одіюй стороны отъ Поляморемъ. Во вре.мя княженіа въ Новгородъ Яро- ковъ, Татаръ и Казакові., пріиіадлежавшііхъ слава Вссволодоііііча, въ Кореліп была впеде- ьъ шаііка.мъ самозваіщеіаі, которыо вторгана хріістіапская р ра (1227). Въ 1293 году лись въ Королію изъ Волоіодскаіо и ББлоозерШвсды,заложіівъ ііа грашіцті КО|)СЛІІІ кр-іііюсть скаго уБздовъ, съ другой отъ Шведовъ; въ (ныіі-БшпіГі Выборгъ), пачалп тровожпть и ра- это вреМя піікоторыя части Кореліи, лежащія зоііять тузимцовъ часты.ми пабізгаміі па эту въ ФІИІЛЯПДІІЦОТОШЛІІ къ Швеціи и оставалпсь страиу, г.уда п рыцари Ліівоііскаго ордопа в^. ея влад-шііи до вре.меііп ИЕТРЛ I. Выли поиоріідко вторгалпсь съ огноліъ и мечо.мъ. Іо- пытки ОТДІІЛІПЪ всю Корелію отъ Роосіп къ аипъ III, ііріісосдпнішъ Новгородъ со встзми ІДвеціи; такъ ііапри.мізръ въ 1615 г., шведскін его обласгя.ми къ Москоцско.му кпяжсству, при- дворяіііпгь Аііцъ Мукъ, в.м-Бсттз съ русски.мп ЧИСЛІІЛЪ 05оіісл;скую пятіиіу ьъ Нопгородсііо- дворяпа.мп Луііаидіиіы.мь,Бряьплсиымъ п подъму увзду. Въ ввяж ніе Василія Іоатіовпча, въ ячіі.мъВптовтопы.мъ, склопялп житслеГі заонеж1516 году, въ Обопежскую пятипу былп пос- скпхъ погостовъ ііріпіять подданство шведлапы іиісцы: Ніиаіта ('.олпиаііоиъ И Иванъ Ли- ско.му королю, но ве убііждепія и угрозы остахачсвъ; іі.ми была ііроіізведопа первая пере- лпсь тіцетны.ми. ІІрпзііателыіыГі къ такилъ заппсь Корелонъ, которыхъ въ Новгородско.мъ слугамъ, Мпхаплъ срдоровнчъ даровалъ маоуБзд оказалось въ по.мііщичі.емъ владБпіи гп.мъ пзъ корельскпхъ крестьяпъ разпыя льго315 семоіі и дворцоваго иіідомства 2,415 дво- ты, которыма ІІОТО.МКІІ ихъ пользуются II до ПЫПІІШІІЯГО врс.меіпі. Обращая ввиманіе па уровъ іі семеГі. Одиакожъ мало забопілпсь объ стропствокорімьскаго края, Ммхаплъ оодороустроііствіі корельскоіі пустыпіюй п малолюдвичъ іювеліілъ псреіімеиовать сел. Каргополь Hoii страны ; бблыдая часть бояръ. влад-Бв-

Kop — Кор — і въ городъ, а всю Ооонежскую пятііііу,отчііс.іпвъ отъ Новгородскаго у зда, разд лпть иа двіз полоішпы; Нагорпую и Заопежскую, и каждую ввири.іъ управленію особаго гуопаго старосты п воеводы. При царіз А.іеі;сіт> Михаіиович , заонежскіе погосты прпписаны, по прежпему, къ Новгородско.му уііздуп уіірав.ія.шсь ОДІІМ.МЪ воеводою. Въ 1710 г. ПЕТРЪ [ отпяіъ у Шведовъ почти всБ части Кореліп, отторгиутыя отъ Россіи въсмутныяпремеиа павсегда утвердпвъ ее за Россіею Нііштадтскіімъмііро.мъ(кроЛІІІ с верной частп ІІЫІПІШПНІО Кексго.іь.мскаго ут>зда, по.іучіівшси назвапіе ШведскоГі Корелііі). При раздізлепіи Россіи па гуперпіп, Корслія раздрооплась .па частп (с.м. Выборгская губ., С.-Петербургская, Олонецкая и Кешскій уъЗДЪ). •2)Ныніі Корелгею ВЪТ-БСНОМЪ зпачеіііи пазываютъ зе.мли, входящія въ составъ Кексгольмскаго утззда. , ' Корензци (Моисей Хоренскіп) , ар.мяпсіііГі епископъ, ум. въ 492 г., перевелъ Биолію па армяискиі языкъ н наппсалъ «Исторію иародовъ» до 440 г. no Р. X. Коренная ярмарка; бываетъ въ 27 вер. отъ Курска, при Богородіщкомъ Зігамепско.мъ моиастырЗ. Это важігБіішая шъ ярмарокъ въ Курской губерпіи; опа ііачппается за пед лю передъ девятою пятпііцеГі и окаичнвается НТІскольки.міідіія.мппозже ся. Оиа обязаиа овоимъ начало.мъ одпо.му стечепію богомольцевъ п существуетъ постояпно болізе 200 л тъ. Кжегодио у.мпожаіощійся прнвозъ п сбытъ разпыхъ товаровъ русскнхъ, нвмецкпхъ и азіятскпхъ служііт7> доказателг.стііо.мъ пеголыіо важностп и в.нянія ея на про.мышлешюсть и торгоплю южиаго края Россіи, по и па все государство. Теперь па псе съ-Езжается до 70 000 челов къ; t юда привозится товаровъ иа су.ммуотъ 25 до 50 .милл. руб. серебр.; зд сь же производптся обшпрпып торгъ лошадьмп. Для КореипоГі ярмарки устроемъ ка.менпыГі волпкоЛТіПІІЫЙ гостпчый дворъ, кро.м мпожсства доревяпныхъ и вре.меппыхъ лавокъ. Корень. Такъ пазьтается вообще всякое число плп всякая величппа, отпосптелыю своеп степеви. И такъ, напр. а, 6, с,... суть корни 3 2 4 величпнъ а , Ь , с ; 5 корепь > веліічиііы 25 п проч. Коііни оываютъ і;вадратііые, третьеіі степеіш, четвертой и проч., смотря по тому, г.акую стопепь отъ иско.маго корня представляетъ даіиіая веліічпна. И такъ а есть і;ореііь третье» степени отъ п3, пото.му что п 3 сть третья степепь отъ а; 5 Бвадратпый корепь отъ 25, пото.му чт.о 25 квадратъ 5-тіі. Корень горести (^Са ясх^іа^), сооствопно означаетъ растепіс, пепріятііое для вкуса. Ап.

4 — Кор — Кор Павелъ употребляетъ это выражепіе въ смыслі; перйносномъ, разум я подъ пп.мъбвззакоііпую жизнь (Евр. ХП, 15). Значіітъ, напрасио нашп расколыткіі пзъясияіотъ выражепіе апостола^—корепь горестп буквалыю, разумг.я подъ пи.мъ табакъ; Еореовы сыны. Подъ Этимъ илепе.мь ІІЗВБстпы въ Спященио.мъ Писаніи ТІІ левпты, ИОторые. совре.меііи Давпда до поздиБйіипхъ времепъ, былп пізвцами при іудепсЕомъ богослуженіп, п которые пропсходііли отъ Корея, праииука Левіина, пе участвуя, одцакожъ, іпі въ извБстпо.мъ его возмущеніи протнвъ Аарона, ніі въ ііаЕазаііш его за это прсступлопіе. Зпамеіпгг Гішіе мзь Кореовыхъ сыповъ были пророкъ Самуплъ u Е. іапъ. ГІервыіі сиоимЪ благочестіемъ соііершенио шгладплъ пятпо, которьпіъ нхъ очернплъ-было помяпутыіі Корей, ихъ родопачалыіикъ, а послБдпіГі славіілся во времена Даиида, какъ видящій во словестхъ Вожіихъ (1 Ііар. XXV, 5, 6). .Эіотъ же Емаігь, ири учрсждеіііи свящеітыхъ пБвцовъ Израпля, былъ пзбраіп. и иерховны.мъ иачальііикомъ падъ Кореопы.мп сыііа.мп. IIри торжественномъ богослужеиіи Е(Ъ іерусалимскомъ хра.мт., онъ запи.малъ съ нимп среднео м ото между пізвца.міі изъ пле.меяи Гпрсопа и племени Mepa()mia. Но Кореовы сыпы были no голько пБвцамп: въ псалмахъ, разсматриііаомыхъ въ еврейско.мь текств, онп извізстпы еще какъ шісатели, п имеппо, судя по'ііадипсаиіямъ, сохраііпвпиі.мся п въ пашемъ славяпскомъ поревод , Кореопы.мъ сыпа.мъ прппадлежатъ псалмы:ХЫ,ХЫ1І—XLVI11 LXXX1II, LXXXIV, LXXXVI, LXXXV1I. Къ ііп.мъ жо должно отпестп uXLII псало.міз, которыіі есть пеболізе і;асъ продолжепіе предшествуюіцаго XLI. Тонъ этихъ псалмовъ — торжествспиыіі , .по гіреимуществу, и бильшая часть нзъ нпхъ исполяеііа обиліе.мъ духовпои радости. КорецкІе(герба І1огоіія),кііязья,проііоходііли отъ литовскихъ ЕішзеГі, изъ которыхъ Ольгердъ, сыпъ Гедіі.мнііа, им дъ между прочи.мъ сыпа Ііутава. прпііявшаго во святомъ креіцепііі имя Ди.мптра. Этотъ Димитръ Бутавъ Олыердовичъ,влад^я землями въ Литвіз и Волыііп, построилі» иа р. Кореці. замокъ п назвалъ его тоже Корецъ. Оиъ былъ храбрыіі воиаъ іі въ сражсіііи Вптольда съ Эдіиое.мъ, въ 1809 году, былъ убптъ вожде.мъ Та.мерлановымъ, в.мііст съ своимъ еыио.мъ Александромъ. У Алексапдра былъ сынъ Baciuiil, a у этого Іоаііиъ, имФвшій пятерыхъ сыповей, пзъ которыхъ у едора былъ сыпъ Боіуиіъ. Этотъ Богушъ былъ волыпскіімъ воеводою, построилъ и укр-Бпилъ съразрізшеііія королев-

Kop — Kop - Ъі W.'— Кор — Кор скаіо за.мхи: пъ ВШИІІІЦІЗ 1571 г. п въ Брац.іа- ся короле.мъ, хотя самоиластмылъ, но платяв'Б 1550 г. От.шчился иъ походахъ протпвъ щимъ дань кіітайсколіу императору. 10го-воОчакоиа, Кры.ма, Валахііі, Булгаріи, Турковъ н сточиая часть полуострова прііііадлежптъЯпоТатарч.; осопснно въ 1549 и 1550 г. разоіиъ п піи. Резиденція короля J— городъ Шепгдза. ирогналь изъ По.іьшіі Татаръ. Умеръ въ Луц- Второіі городъ въ пмперіи — Дзиндзю. Покъ; похороиепъ иъ Кіеві». Сынъ Ьогуша Іоа- луостровъ разд-ізляется па 8 пронмнцій. ки.мъ, ОТ.ІІІЧИЛСІІ ІІЬ пдходахіа евоего опекуна Коршенёвскій (Jozef Korzeniowski); род. 1798 Іоаіиіа Ходкевича, противъ Ыосквы п Татаръ, г. въ Бродахъ, въ Галиціи; учплся въ Збаражтз, и бы.іъ жепатъ иа дочерп этого Ходкевича потомъ въ кре.менецкомъ лнцеіз. ГІробывъ н-БАіііііз. Сынъ Іоакима князь Са.муіиъ Корецкій, сколько литъ въ Варшавв, былъ прпглашенъ окопчииъ иауки, вотупиіъ въ военную с.іужбу. виленскшіъ ушіверситетомъ для занятія ка/Кеііившись па дочерп мо.ідавскаго і-осподаря одры польскоп словеспости въ волынскомъ лиЕрёміИ .Могм.іы, когда этотъ бы.іъ свергііутъ цез, nowE Алопзія Оспнскаго, въ 1823 г. По съ прссіола Турка.міі,Корецкій сънеоольшпмъ закрытіп этоголицея, въ 1833 г., пероведепъ въ чпсломъ ГІолякоиъ вторіпулся въ Валахіго, Кіевъ адъюпктомъ древней словеспостп при разоилъ Турионъ п возвратилъ престолъ свое- университстБ Св. Владиміра; въ 1838 г. ыазнаму тестю. Но Ерёіиія вскоріз улеръ, и жена чепъ директоромъ гн.мназіи и учплпщъ Харьсго съ сыномі ІІстро.мъ опять должпы были ковской губериіп. Коржеиевскііі счптается отбііжать изъ своего кпяжества. Тогда Корецкіп ЛІІЧНІЗГІШІІМЪ польскимъ дра.матііческшіъ пипторпчпо отправплся протпвъ Турковъ, но въ сателемъ. Первоначальпыо его труды былііизвъ 1617 г. былъ окружепъ въ одномъ сраженіи дапы въ 1826.Г., подъ заглавіе.мъ: «Prjby draи пііпалъ въ плізпъ: одпакожъ усітвлъ б жать matyczne». Пото.мъ явіілаеь дра.ма «Garale Кагц прпбылъ въ ііталіш на корабліз. Былъ бла- рассу». Дал е явились сл-Бдующія его драгосклоипо прпиятъ папою Павломъ V и воз- матическія сочппенія: «Кіага», дра.ма въ одвратился па родпмувъ 1618 году. Вскоріі по- но.мъ акттз: «Апіеіа», трагедія въ 5 актахъ, въ томъ онъ опять отправплся въ турецкій по- стііхахъ;«МшсІі», трагедія въ 3 актахъ; «Wro2ходъ, н въ 1620 году попавъ въ пл нъ іюдъ , ba і Zemsla», трагедія въ4 актахъ, въстихахъ; Цецорою, былъ отправленъ въ Коііетаптііііо- «Bihva nad MozgaW|», трагодія въ -5 актахъ, , іюль u у.мерщвлеііъ въ 1622 году. 1' .іо его ішстпхахъ; «Pelopidowie», трагедія въ 5 акт., было отыскапо Влодкомъ u скрытио отослаио въ стііхахъ;«В1апка і Orsino», драма 1 акт.:«Рі^въ Гіольшу. Корецкііі былъ храбііыіі воииъ, Іу акІ».драма Іакт.; комедіи: «Dwa oswiadczenia; выигралъ до двадцати сражепій съ Турка- «Zaklad-»:«PannaKalarzynawd}ugacli»,OTpbiBoi;b; »иі и убилъ до 100,000 враіоиъ. Второіі сыяъ «Umarli i Zywi»; «Gorale Karpaccy»; «Stary m^»; Іоакпма Іоапнъ Карлъ, волыискііі каштсляпъ, «2ydzi»; «FabrykanU; «Panna mg2alka»; »Zargбылъпоіімаііъ іиведамп близъ А.мстердама, на czyny aktorki >.; «Okno na pierwszem pigtrze». Kpoпути въ Голлапдію,и пять і ть жилъ въ зато- мъ этого Miioro его прекрасыыхъ стихотворочеіііп, въ Стокголі>.міз. Возвратпвшись въ оте- иій по.мъщепы въ разныхъ варшавскихъ п чество, первый пзъ своеіо дома іірііпялъ унію. віілеііскихъ журиалахъ, лучшіе: «Fragment», въ Ум.въ 1633 .г. Сыиъего Самуилъ Карлъ.робчиц- «Мсліітеляхъ», альмаиахъ па 1830 г. и «Cieu і кій староста, у.моръбезпоти.мствеііііо;имъо.чоу- Prawda», въ CoopmiK'B стпхотворепіГі, издапчился зііамеііитыП домъ Корецкихъ въ 1651 г. иомъ въ Вплыіф. Коржепёвскііі ііаііисалъ такКорея (Согеа, по-кііт. Иаоли, Чаосілнгъ, же длп учіілищъ: «Kurs Poezyi», Варшава, 1830 апояпопски Иоорай), болыиоц полуостровъ, года. Ныпіз издаетъ, вмвст съ харьковски.мъ лсжаіціГі иа с.-в. отъ Кптая между 34° u 43° проФессоро.мъ Валііцііимъ, переводы: «Arcydziel шир. Опъ отдізляется иа сБверъ отъ Татарій dramatycznyeh europejskich». ръка.мп Илу кіаіігъиТе.маіі-кіаіігъ и горами ПеКорзно, Кочь іілп Коць, дрсвішя русская чеу (біиая голопа). ІІзъ горъ вытекаютъ мпогія одежда вре.менъ.Святослава Ярославича, впука р1зкіі,изъі;отоііыхъзам15чателыіы: Гопъ-иіаіиъ ВладіЫра I. Это было верхнее платье или .н Тзіінъ-кіаіиъ. С.траиа іізобплуетъ иоооще пл^щъ, застеі путое па правомъ плечі; золотывс міі пропзводепіямп южпыхъ краевъ по мп петлііцаміі п запопо.мъ. ВпослТ>дствііі,когда в^и.мъ царства.мъ природы , восооеііиостіі жо Руескіе, подражая Татарамъ, безъ коня не цъона обплыіа чаемъ. >Кіігелн стоягь па до- лалп ІІОЧТІІ іпагу изъ дома, юрзпо по своей волыю ппзкой степопі! .обріазованнбстИі Го|іы длині;, сд-Блалось неудобны.мъ для всадшіка, содержатъ золото, свребро и лгсдь: жслвзо па- было укорочоио н утратпвъ в.мтзст съ поі;роходится ЗДІІСІ. вь маломъ количестви и прп- е.мъ свое первоііачалыіосііазвапіе. обратплось томъ іпізкаіо досгоіпістна. Корея упраішіет- въ короткіп плащъ плн прпволоку.

Kop — Кор — 8' Корпбутъ (Дп.митрііі Ольгердовичъ), сыпъ князя лптовскаго Ольгерда, отъ перооіі супругп, a no словамъ Стршковскаго, отъ Іуліапш. Этотъ квязь, въ 1386 г., былъ въ союзт> съ оратомъ евопмъ С.кпргаіілою и участвовалъ въ поГін противъ смолеискаго кпязя Святослава Іоаііповпча : въ 1395 г., господствуя въ Новгороді, С.-Еверскомъ, онъ былъ плииенъ Віпоптомъ. ОтъКорибута ведутъ свов пачало кпязья Впшпевоцкіе (с.м.)Корибутъ-Впшневецкій (Мпхаіиъ), с.м. Ми-хаилъ (Карпбутъ - ВшшіевецБІіі). Коринна, прозванпая лірическою музоп, сопсрппца іі соученіща Пііндара, котораго она поб-сждала пять разъ, пе столько своимъ эоліііскн.мъ пар чіе.мъ, которое оііа употребляла пм сто дорическаго, ч мъ властью, которую іі.м лп надъ судьямп ея прелести; она была дочь Ахелодора п Пократіи; род. въ беотійскомъ город Тапагріі, близъ пвъ. Въ іреческой бпбліотеі-Б Фабрпціуса .можно вайти обзоръ стихотвореній Кориины , которыхъ до иасъ дошли толі.ко отрывкп, собраппые Фульвіе.мъ Урсшюмъ и Христіаію.мъ ВОЛЬФОМЪ. Корпнскіе князья и мурзы. Пото.мки ихъ живутъ въ селепіяхъ Омгпиокой волости, Верхне.чъ п Нижиомъ Кориніз н Иллнсов , въ 15 верстахъ отъ увзднаго города Слободскаго, ВятскоГі губерніи. Опп поселплись зд-Есь, в-Броятно, во времепа владычества Татаръ. За службу подъ Казаньго былп жаловаиы землями, и, въ то же вр мя, получнлп право суда и расправы надъ сос днею Вотью. Ихъ п-Бсколько Фамплій: Касимовы, Мургентовы, Довлетьяровы, Запгюршіы, Араслановы, Иллясовы. Вс-с они утратили воспоміінаііі о томъ, ч-с.мъ быіи прежде. Между ними, въ Нижие.мъ п Верхнемъ Корппіі, считается душъ 300 «Бесерманъ», которые жпвутъ совершенио отдъльію. Татары считаютъ ихъ ниже себя, и какъбы презпраютъ: берутъ отъ пихъ жснъ, но н отдаютъ имъ въ заіиужство сиоихъ дочерей. Зам чатвльно, что Бегёрманы употребляютъ въ до>іашііемъ быту вотскій языкъ, и влад ютъ имъ лучше ч мъ татарскиліъ: они крііпко держатся свопхъ обычаевъ и рвлигіи. Наружныіі видъ пхъ стровній н-Бсколько подходитъ і;ъ городскому пли такъ-называемому «посадскому»:ворота обыкновенно узорчатые съ баіяспііаміі н р зьбою. До.мъ д лится на дв роловпны—іМужскую и жепскую. Будучи вообще хнтры п оборотлішы, они бол е склонны къ торговл , нежелн къ хл бопашеству и р месламъ.

) — Кор — Кор м дп, во премя сожженія Корнп а Мумміемъ. Опроііержепіемъ такого мп нія служатъ худолсествеппыя тіроіізвсдоііія изъ этого металла, существовавшія до завоевапія Корпп а Римлянамм. Ііылп три рода Еорин ской л ди: серебрпстаго блеска, золотаго блеска. и по виду явпая с.м-всьзолота, серебра и м дп. Новые пзсл дователп, по хпміічоскимъ разложоііін.мъ, гіризнали этотъ металлъ за см сь мидн, олова п цішка, сліздователмю, за родъ бронзы_ііліі то.мпака, нуда одііакожъ дюво н цпнкъ примт.шивались част4>ю,въ очень малыхъ колпчествахъ. He смотря па то, леталлъ по большей части пріінималъ свтзтлозелеиыіі цв-Бтъ ііаподобіе ввиеціяискоГі яри (Aerugo nobilis), Еоторый ему придавалъ пастоящую его ц-стюсть. Уже это доЕ;азываетъ, что въ см сп содержаласі. м дь. He р дко его покрывалплакомъ. Съкорпн скою м дью была также сродпа египетская, кппрская, делосскаям дь н «Pyropus», «Аигісііаісцт» Плппія и проч. ппсателеГі. . КориН СЕІЙ ОрдеНЪ, четііертып II самый богатыіі орд нъ. Коріін скіГі ордепъ, изобр теинып Грекаміі пезадолго до покоренія ихъ Ри.мляна.ми, по усп лъ, какъ-бы, развериуться на своеТі почвт.. Въ Рпміз опъ получплъ паивысшее развптіе, особеино въ капптели, которую зд сь разнообразіші до того, что къ верхпеіі ея частп прибавляліі иногда волюты іоннческаго ордена. Діаметръ колопны корин скаго ордепа составлялъ отъ i^'s до J-
Kop — Кор

—

8 17

городъ пъ иастоящее время предстап.іяетъ почти одіітз разпа.іииы : па іц-ВСТ его паходится иейольшое се.іеніе. Послт; преГіысапія пъА іпіахъ , апостолъ Паиелъ полтора года прожилъ иъ Корппнп : въ это время оиъ препирался съ Іудеями и язычііикамм, п міюгпхъ пзъ пміъ ооратнлъ въ хриотівнство (Дт.яи. l Х ПІ. 1— 11). ВПОСЛ-БДСТПІП въКоріі^ скуга I !,<.'рког.і. пкралось мпого нсусгроіістііъ и соолазішиъ: ато пооудило св. Павла паппсать іл> Коріінняііамъ два послапія. GB. Клп.мептъ Римскій (с.ч.), сотрудпнкъ св. Паіиа, съ апостольctoio ревпостыо старался остаиовпть поводепіе Корин я я ъ , педостоГіпоа хрпстіаііъ. КсрйФЗ (Corypha), родъ пальмовг.іхъ растенііі. Пзъ породъ ЕориФЫ особеппо замізчателыіы сліздующія: 1) КорііФа плп Пиль. а зонтичная CCorypha umbraculifera, Linn.), одно изъ волпчаіішихъ произвсдеііііі тропіічесЕом прііроды Восточпой Индііі. ГладьіГі стволъ ея, Г.ЫШИІІОЮ отъ 60—70 Футопъ, украшеиъ 8 — 10 круглы.ми в-всроо,оразнымі!,мііогоразд-слміыміі лііегьями огро.мпоіі веліічшіы, ооразугощм-ми вершпиу въ 40 Футовъ въ поперечппгБ. Достпгаетъ совершепнаго роста вточепіе года, п тогда посреди лпстьевъ вырастаотъ на другоп годъ толстыіі прямоіі початоііъ, иеръдьа в ы ш т ю ю въ 30 Футовъ, покрытыГі чер пиц образяыми ооверткаміі, развптвляющіііся постепеііио на мпогіе цплніідрпческіе, впсячіе Еолосья.усажсиные частьпіп 6'Блыміі цв тамп. До совершепнаго расцв тапія посліздпіс іистья увядаютъ м отпадают>. МТІСТО цв товъ заішмаютъ зелеповатыя ягоды, велпчпною въ маленькое яблоко, горьковатаго вкуса. Посозртзніи этпхъ плодовъ дерево умпраетъ. Сокъ, выжпмаемыи изъ цвътоііоспыхъиътііеіі, па солпціз чериізетъ, производіпъ рвоту, п употрооляется въ Восточпой Ипдіп, вооощи какъ спасительное лекарство отъ уііушепін ядовитыхъ змвіі, а Негіттянки ііріінп.маіотъ его впутрЕ., чтобы сдълаться оезплодііы.мп. Пзъ мякоти ствоіа прпготовляіотъ родъ саго. мосредственной доброты. Іілоды корііфа съидобііы; изъ плодовыхъ пхъ косточекъ, окрашснпыхъ въ красныіі цв тъ, Индійцыдіілаютъ ожерелья, очепь похожія па коралловыя.Листья употреоляготся жителями Малабара какъ ппсчая Оу.мага, па котороГі пшиутъ желизпы.мъ грнФелемъ. Воооще же Ипдійцы листья.мп, какъ этоіі такъ н ЛіікуальскоГі корііФЫ (Corypha licuala , Lamk), покрываютъ дома, дЪлаюгъ пзъ ппхъ опахала, зоптики, шляпы, разпую одсжду и проч. 2) Kopwta пругяолттпи/і (Corypha rotundifolia, Lamk.) раст^тъ па Моллукскихъ островахъ; ствблъ ея чрезвычапііо крііпокъ, мякоть его

—

Кор - Еор

употребляютъ въ ппщу, а пзъ лпстьевъ д лаютъ опахала, ЗОНТИКІІ и проч. 3) КорііФО, во.скоуюсная (Corypha cerifera, Mart.) растетъ въ •Бразгіліп: таі;ъ иазвана потому, что пзъ листьовъ ея, пзвлекаготъ танъ растительный воскъ, который съ пріі. іЗсью ооыкновеннаго пчелшіаго iiocsa пдетъ на разныя до.машпія потреопостп. Плоды ея съ добкы, до нихъ особешіоохотніііш попугап и ооезьяны. Ліістья идутъ па покрыші;у домовъ, на приготовленіе корзмпоіПі п проч. КориФей (Corypheus); въ древиостп такъ назывался пачалыіикъ хора въ трагедіяхъ. На а ііііоиоп іі рпмскоГі сценахъ, онъ запізвалъ громкпмъголосомъ, покрывавшпмъ вст; прочіе голоса хора. которыГі слтздовалъ за его м-Брою, просодіей п двігженіями страсти. С-іігпалъ онъ давалъ, ударяя ногого. Коріоланъ (С. Marcius Coriolanus); прозваніе Коріолапа онъ получилъ за взятіе Коріолъ, города Волсковъ. Зтотъ подвпгъ возвелъ его иа высшую стспень могущества въ Рп.мЪ и сдилалъ столь горды.мъ въ отношеніи къ сограждана.мъ, что они обвіітіліі его и прпсудіілп къ ссылкТз. Узнавъ объ это.мъ, Коріоланъ бзжалъ къ Волскамъ, сдіілался ихъ предвадителе.мъ, и потребовалъ подъ страхомъ осады Рима, чтооы Рп.мляпе возвратіші покоренпые ими города Волсковъ. Увізщаііія сената н могли отІІЛОІІІІТЬ намиреыія Коріолана и только слезы матерп его Ветуріп, тронули его. Коріоланъ оставилъ осадуРима н пословамъ н которыхъ убитъ Волсками. Фаоій же Ппкторъ ув ряетъ, что опъ достигъ глубокои сгарости. Коріятовичи (герба Логоня литооспаЯ\ШІЛзья. — \) Коріятъ (Корьядъ), киязь ЛІІТОВскііі, младшіп сыпъ велпкаго иняза Гедиліііпа, которыіі отдалъ е.му ио владтиііе, Еакъ пишетъ Д.тугошъ, Новогрудокъ. Въ1548г.Коріятъбылъ отправленъ свопмъ братомъ Ольгердо.мъ къ хаиу трсбовать по.мощп; великіГі кпязь Снмеопъ Іоапновичъ вііушилъ Чапибеку, что этотъ Еоварііый язычпикъ есть врагъ Россіи, подвластпой Татарамъ, слтздователыю п са.михъ Т а т а р ъ : ханъ, убижденпыіі представленіями московскпхъ бояръ, выдалъ п.мъ Коріята съ друпі.мп посла.мп ліітовскіі.міі. Такое беззаконпое діійствіе справодлішо раздражпло Ольгерда, но В.МІІСТО злобы, опъ ш ъ я в и л ъ Спмеопу желаніе быть его друго.мъ п отправнлъ къ не.му (1349) пословъ съ дарамн, съ г в м ъ , чтобы опъ ОСПОООДІІЛЪ брата и другпхъ Литовцевъ.Коріятъ оставплъ 4 сыновеіі: Александра, Константипа, Юрія и еодора, которые мпого способствовалм литовско.му князю Ольгерду къ одержаиію побізды падъ Татара.міі въ 1331 г.,

Kop — Кор

848

въ ііаграду чего по.іучилп отъ Ольгерда Ііодо.іьскую зе.м.ію, гцъ опи, прогнавъ Татаръ, построіілп лпожестио замковъ. ГІзъ нихъ: — 2) А.ге?гсандръ, ы.\ъ губер.ГІодолья, ВолынііпТІоиутья.—3) Коіістаіітинъ, ютораго Еороль Кази.мпръхотълъ пазііачпть сиоюіъ прее.міиікомъ па польокій престолъ, н о ^ о сдиіалъ этого, потому-чтоКопстантішъ не хотізлъ оставпть правослашіоіі вт.ры. — 4 ) / ^ / / / , былъ изораііъ въ СочавъволошсЕіі.мъ п молдавск. господаре.мъ, и тамъ же отраіиепъ, — 5) едоръ, послв отца влад-плъ Новогородскп.мъ квяжествомъ, a послІібратаКоіістаитііііа управлялъііодольомъ, гд дотого укръпіілся, что пе ХОТІІЛЪ платпть данп Олысрду, который отпраіііілся съ войсколъ протішъ пего. Узиавъ оиъ томъ, еодоръ бъжалъ съ сокровищаліи въ В е т р і ю , гдъ п у.меръ. — 63 едоръ, подольскіп ЕІІЯЗЬ, сыаъ ОДЧОІО изъ ііоіімеирваііпыхъ выше 4-х.ъ братьевъ; за пеплатежъ даіиі Внтольду, оііъ былъ имъ разбптъ пъ сражевіи блпзъ Ьрацлава, п бижавъ въ Камепецъ, былъ взятъ въ ІІЛ-БПЪ. еодоръ былъ ІІОСЛІІДПІІІ пзъ этого додіа. Ум. 1394 г.

-

Kop — Kop

Корменепъ(Louis Marie l a H a j e de'Cormenin), виЁоитъ, члспъ пэлаты депутаювъ во Фрапціп, препосходныіі ііублііцпстъ, Еоторыііі зап т і а я с ь ііреіімуіцсстветіо ооработкоіо адмнйИстративваго права, у.чіілъ соедишпъ съ самою положитслыіого наукою са.мыГі олестяіцііі слогь и самую строгую діалектпку; родіілся въ Парііжі» 1788 г. Изъ сочііпеііій сго заслужпваюті. особеііііаго іінимапія «Du conseille d'elat»; «Questions du droil adminislralif», Enma, no своеіі .важиости, сдіілаіішаяся настольіюю-у иаждаго юрпста. Кормесъ, 6-іі Еороль болгарскій (пііЕОторые лВтогпісцы пазываюП) ого Кримоаъ, другів Кормесісмі), а Лавро - Урбіиіъ Дооре или Дооруце), паслъдоиалъ ирестолъ нослт; Асспа Великаго, no другимъ іісторііЕа.мъ послз.Требела (727). По восшестиіп его иа престолъ, греческііі п.мператоръ Коііронпмъ отЕазался илатить Боліара.мъ дапь, за чтб о і т вооружнлпсь, разгі)а5ііліі раЕІго и подстуііпліі ЕЪ CTSиамъ Спливріп. Тутъ встрзтплъ ихъ императоръ съ ВОЙСЕОМЪ, ио былі. разбптъ па-іолову исо стыдомъ бьжалъ, оставпвъ сіюп богатства въ рукахъ поот.діітелеіі (760). Впоиііздствіп Кор.месъ впалъ въ подозрспіе у свопхъ поддаппыхъ, за то, что будто таіию спосіілся съ nSiператоромъ о миргв: оііи его сввлп съ престола іі умертвпліі совс-Б. пі королевсЕп.ми ііас.гьдппиа.мп; па его І ГБСТО былъ избранъ 13-лБтніГі юпоша, ТелевзіГд или Телезій (763).

Коркодиновъ(Гаіірііілъ Семеповпчъ), князь. Въ 1606 году, оставаясь вТірпы.мъ царю Василію Іоашіовичу Шуііскому, опъ былъ взятъ Дяпуновьшъ іі, оковаіпіып, отправлепъ къ самозванцу въ Путивль, гд и былъ убптъ. КорКОДИНОВЫ, русскіе кпязья: проіісходііли отъ князей смолепскпхъ; родъ ихъ помТііцепъ въ Баргатноіі кцпг (X—57) :— опъ угасъ. Коркъ (Cork), вторая столица Іірдапдііі, па Кормонтень (Louis Cormonlaigne) , зпалер. Ли (Lee) прп впадонін ея въ моро, съ ujio- питыГі ФрапцузсЕІіі ііііжсперъ, [}одіілся въ ifpacnoio, хорошо укртзплеппоіо гапаньіо; вы- 1096 г. Вступмпъ па службу ііолыіооііродъляіостроенъ ііеправилыіо, тізсно и no большсй ча- щпліся 1713 г., ъъ ііпжеііерііып Еорпусъ, п стп иекрасиво. Жит. 114,000, преимуществеи- участвун во .чнвгііхъ осадахъ, Еакъ папр. прп ію католикопъ. Фабрикп: жел зпыя, Еожевеп- Лапдау, Фрпбурі-Б, онъ пміілъ с.іучаіі усоверныя, шшоііареішы^; отмускпая торгоііля весь- шепствопать скоп позпапія' no частн і^рртйФИма зиачптелыіа, осооеііпо съистііы.ми npuiiaca- г.аціп. Сочппепія, ііапіісаііпыя пмъ иъ это врсппі п кораоедыіымп предметами. Коркъ спаб- мя (Ооъ усоііериіепстпопаіііп ііово-бріізакскоіі жая СОЛОІІІІПОЮ ііочтн всЪЕумоческіо п поеппые систе.мы, іі повый способъ расположеііін главкораблп англіііскаго Флота. Ежегодпыіі ввозъ наго вала іі прііЕрытаго путп), счптаютсядолростпрается до 20 мплл.; вывозъ до 18 мплл. сихъ-поръ ОДІІІІМІІ нзъ лучшпхъ ііроіізпедеііііі талеровъ. no част;іі воеііііостроптелыіаго псЕусства. Въ Корма. Такъ называетея часть судпа, про- 1728 г. Корнотомь бы.іъ пазііаченъ глатіымъ стіі|)аіощался отъ мидедь-шпангоута до ах- распорядптеле.мъ работъ прпукрізплеііі!! Меца, теръ-штевпя, пазываотся кормовою частыо, а въ 1733 раопоряжался осадамп зімка<Трёрио собствеппо кормою имейу тся іаліая зад баха іі Фплшіпсбурга. Въ 1745 г. опъ былъ ияя ОКОІІСЧІІОСТЬ всякаго судпа. Опа составля произведевд въ ПОЛКОВІІПЕІІ П участвоиалі,, етъ красішізГішую его часть, ііото.муто прн ЕаЕЪ глаипыіі распорядіпелі. осадпыхъ работъ ОТДІІЛК ея, должпо, сперхъ падлежащеіі проч- прп Турііо іі Фрибурі-в, Съ пропзводстііо.мъ постп, заботиться о чи.отртЬ работ(>і. Кор- въ геііера.п.-.-чаірры опъ былъ ііазпачепъ пама украшепа Еаютны.ми окііамп, перплами чалыіпкомъ всихъ Ерііпостсіі пъ АлСзаС п балЕопоіп,, ііодзорамп, Ерасішо іізогнутымн Фрапшъ-Копте. Кормонтёиь умеръ 20 октября каріііізамп п прііличпою ръзьбою. 1752 г. Опъ составіілъ свою систему доліовро-

Kop — Sop

849

Kop—Kop

мениыхъ укр пленін, которая есть усовер- торыіі будто-бы ппсалънаіізусіъ, н вігдавШи іиенствоваше системы Вобаиа. правилъ соборовъ.Древность слоіа уб-Еждаетъ Кормчая книга, сборннкъ закоіювъ и по- въ протпвно.мі,. У московскаго купца Длекс я сгаііов.іеиій, отпосящи.чся до суда п разбп- Савина іиудьгина хранился (В ст. Евр., 1820, рательства ис-Бхъ духовиыхъ и церковныхъ ЛЗ 5, стр. 22), одинъ изъ древп-Бйшихъ сііисДІІ.ІЪ. Кор.мчсю она называетсн потому, что. ковъ іііо.моканона»,ііодъзаілавіе.мъ:«КнігыглаЦерковь,въ своемъ уіірав.іеиіи, руководствует- голе.мыя гречьскымъ языкомъ помоканоунъ, fii ею какъ корабдь Ёормиіомъ. 11о своему со- сказае.мыя нашммъ языко.мъ законоу праиило». держаиію, она .можетъ оыть названа «ио.мока- Разсмотрізвъ его, ясны.мъ д лается, что этотъ ноподгь»,т.е.такоюкпиіою, которапсодержитъ переводт^ съ греческаго языка на славянскііі, « ъ сео ие то.іько церковпыя правіиа, по и еслц н весь до конца^опо-краГпіеГі-.м-Вр-Бважгра;кда[іскія узаноііекія, отпосящіяся до Цер- НБІІІІІИХЪ м-встъ, относится къ вре.мена.мъ откви. Соідашеніетъхъ и друпіхъ ііриппсываот- даленнымъ.Шульгиііскійсписокъ^одобііодрев«я константипопо.іьско.му патріарху Фотію, іпвйшимъ славянскпмъ рукопися.мъ, пмсанъ жившему въ IX въкБ. Кор.мчая книга разд - на бвломъ, доволыю тонколіъ ііергамепз, въ ляется на дв-Б частн. Въ первой части ПО.М-Б- листъ (всего 402 лііста),дву.мя колоннами, четщепы 'піікоторыя орпгииальныя славянскія кпмъ, краспвы.мъ полууставомъ. Опъ переипстатыі, отноеящіяся къ псторіи Русскоіі Цер- сапъ, канъ видпо пзъ предисловія, въ 1284 г. кви, пото.мъ пзлагаются: краткая исторія селіи (6792 г.), при жіізии рязаискихъ кпязеіі, братьвселеискихъ и девяти по.мТ.стиыхъ соборовъ евъ Лросдава н еодора, и ихъ матери велп— дал е, такъ-называемын апостольскія ира- кія княпііін Аііастасіи, мо ПОВОЛІІІІІЮ рязапвила, одни, иногда же съ Ічмковаиіемъ помнну- скаго еіпіскоііа ІосііФа, получившаго подлпнтыхъ • соборовъ, и пакоиецъ, различпыя пра- НІІКЪ нзъКіева, черезъ мптрополпта Максп.ма. внла п МІІТ>ІІІЯ отечсскія. Во второп части, за Вотъ еще доказательство южнаю пронсхожчугатьями нъкоторыхъ грочсскмхъ пмперато- депія. Равнып, по древиостн, съ шулыипропъ, отпоеяіціімпся къ церковпо.му порядку, скп.мъ списко.мъ, хранится въ ЛІОСКОВСКОІІ en«лъдуотъ выписка судебныхъ ц рковпыхъ за- подальноіі библіотекіз (ЛЗ 83), наііисанпыіі для коновъ изъ Діоисен; особын статыі о закоппо- СоФІііскаіо собора, повелЗіііе.мъ повгородскаіо сти и ііезакоііііостп браковъ; різшенія на мно- князя Дііміітрія Ллександров|іча, на ііждіівеіііи гіе судсбіюспорныц вопросы пзъ н-Бкоторыхъ архіепископа Кли.мента въ S' l ] / году. Посл отцевъ п учптелеіі Церкви; толкованін на н1>- буквы 'F въ подлііннпктз іірііміітна пря.мая которыя нмеиа, вещи п діліствія, касающінся черга, которую, если приііягь заоукву , предЦеркви и богослуж нія, и паконецъ, подробпое положпвъ, что верхнія ея ЛІІНІЗІІКИ, какъ она историческое сказаніе объ отдиленіп Церкви въ древиостп обыкноввііпо писалась, отерлись Римско-католическоіі отъ Церкви Православ- отъ вре.менп, то выйдитъ годъ 1282 (Русс. Доной-восточноіі. Номоканоиъ переведенъ у юж- стоп. I, 18—22). Но ИЗВЪСТІІО, что Коріічая иыхъ Славяиъ. Это доказываотся гВ.мъ, что на сдавяііскомъ язык существовала прежд въ ні;которыхъ статьяхъ Кор.мчей (такъ иъ этнхъ обоихъ сііпсковъ.Преосвященныіі Euroпергамеііно.мъ отрынкъ, кажется, XIII вііка. ній ішсалъ къ Калаіідовичу (В ст. Евр., 1820, прииадложаіцемъграФу Ру.мянцову), възаггрн ЛЗ 5, стр. 31, пріі.м.), что опъ нашелъ болгарсудномъ люде.пъ гречеспиго царя Констин- скііі сппсокъ Кормчеіі, inicaiiiioii въ Новгоротина, въглавіз IIIо полонт,,уііоміінаетея оmw- д-С 1552 г., съ болгарскаіо жо списка 1270 г. панахъ и кметяхъ, достоіінствахъ, нев-Вдо- Монахъ Зііііовііі, ппсатель XVI вика, въ 55 обмыхъВеликороссіяиа.мъ и ІІОМЫНІІІІЗІГВСТІІЫХЪ личеніи па ересь еодосія Еосаго, уііоміінаетъ у Сербовъ (см. Шюпанъ, Кметь). Изелт.доваиіе о правіілахъ (Кормчеіі), писаіпіыхъ при велиодного, но зііачптелыіаго слова «кмоть», доста- комъ князъ ПзясіавБ Ярославпчі;, которы.ми точно для доказатедьства, что нереводъ ііашсіі опъ пользовался. Объ издаши «Но.моканона» поКормчей прпнадлежптъ южпымъ Славяпа.мъ; мышлялъ ещв міітроііолптъ Макарій. Патріпо КІІ.МЪ и когда ИМОІІИО опъ сдвлапь, иепз- архъ Фііларетъ,своіідіъ іізданіе.мъ Требіпіка съ иіістію, ііото,\іу что ііереводчіікп большей ча- ДОІІОЛІІОІІІЯМП извлочепііі изъ собориыхъ пости церковиыхъ кііиіъ, сліідуя благочестивои становіеиій, ііоложилъ е.му начадо. ІІатріарху скро.чности, no счнтадп ыужнымъ ііодіпісывать ІосііФу V ііріпіадлвжіітъ честь напечатанім своц пмеііа. Татііщевъ ие правъ (въ іірпдгБча- Кормчей кнпіи и Но.мокапопа. Этотъ подвпгъ ніи къ Судебшіку царп Іоанна), припіісыііан былъ по легокъ. Но вси тогда былп одипаковасоставіеніе Кор.мчеи кніиіі, иап ч. впервые въ іо мнвиія о лпцахъ, ііредаііпыхъ двиру цари Москв 1652 и 1653 г., патріарху ІІіікопу, ко- Аловсія іі духовеиству. Въ числ-Б т хъ п друТ. VI. 54

Kop — Кор

— 85 J

—

Кор — Кор

гихъ бьші поповводитеди. Патріархъ держался Остъ-Ипдіи. У.м. въ 1805 г. въ Газппур (Беиасредины. Тиопеіііе сборнпка нача.іос(, 5 нояб- рес ). ря 1649 г., а кончеио въ начадіз 1652 г. ВесьКорнвальская руда, олові ый камень, им ма ие.міюго оттисковъ оста.іось отъ этого пер- ющіГі видъ почковпдныхъ круіляковъ, съ нъжваго издапія, которое состояло, съ краткимъ иожилковатымъ сложеіііемь и одііоцептральпредисловіемъ, изъ одноп кшіги въ 670, а съ ны.мп, черепіюваты.ми отдБлі.постямп. Преждо заг-іавіемъ въ 680 іпстовъ. ІОРИФЪ сконча.ісл былъ шв-Бстенъ только въ КорпііалліісБ u счи(15 апр .ія 1652 п ) , прежде нежеліі это изда- тался рИдкостью; иын въ округ Гианаксуало, ніе было разослаію по епархіямъ. Прсе.мііикъ въ С ворной Америкі; состаішіетъ въ ііапоегс Никонъ, ушічтоживъ это предполовіе, сахъ весь.ма обыіиіонеішуіо руду. включилъ, вм сто его, свое, изложенное горазКорнелзсъ іми Корнеліусъ (Cornells, Corne­ до пространп-Бе. Посл дяіГі листъ былъ также lius), славиьш голлапдскііі жіівоііисецъ; род. перепечатапъ съ означеніе.мъ 1653 г., гди уже 1562 г. въ Гарле.міі; учп.юя жтіоііііси у Фраяупоминается о двухъ патріархагь ІОСИФ-Б И ца Порбуса п Куамье. Ум. аъ 1638 г, Оставплъ Никон ; ко всему это.му онъ приоавіілъ еще мііогр превосхрдііыхъ ііартппъ, вособеішости дв-Б статыі, отчего книга увеличіілась до 794 за.міьчателыіыхъ гго пхъ колориту. листовъ. Тогда же Нішоиъ п разослалъ этотъ Ксрнеліевы законы (lex Cornelia), законы, церковпый закоиъ по епархіямъ (С.м. 0 Корм- ііостаііовлеішые большеючастыо потребовапію чей кипг-Б, введені къ сочиііепію баропа Г. Корпсліи Сул.іы. ОДІІПЪ нзъ нихъ, въ 670г.отъ РозенкамгіФа. Сиб. 1827 г. іп-4о. осп. Ріша., подтверждалъ Сулыііщіеііъзакопъіі Корнаросъ (Викентііі), греческій поэтъ, изъ П|ііобщалъ граждаиъ девяги іювыхъ трпоъ къ критскагогородаСитііі,в'Броятііо, по проіісхож- трпдцати-пятп старіііпіымъ Т|тоа.мь. Другой, денію Венеціянецъ; жіілъ въ XVI вьии u прі- въ 673 г., зап[)ещалъ претора.мъ огступать ві> обр лъ себъ славу Го.чера ноиізіішеіі Греціи. судопропзводствв огъ оуиалыіаго с.мысла за-~ Поэ.ма ого, раздиленпая иа пять ігБсиеп, пазы- коиа п толковать еіо пронзволыіо. Третііі, въ вается «'Ерыгохуігод»; текстъ ея весь.ма интере- 677 г., давалъ іізГ)]ірагелі>ны.мъ коллегія.мъ прасеиъ н ііаставптелепъ для сравнительиаго пзу- во іізопрать жрецовъ, которое ОТЕШЛЪ у ші. ь чеиія древпс-греческаго языка.ГІростота ДІІІІ- Домиціевъ закопъ , ііредосгаипвъ есо народу. ствія, нравствеиная чистота мыслей, ориін- Чствертып, въ 673 г., продгикывалъ гражданалыюсть выражеиій и рыцарская любезиость нпну ІІМІІТЬ одиу только должность въ войск* н повышаться изъ одпоГі иъ другую только по — вотъ главныя достоішства этон поэмы. Корнвалласъ (Charles, marquis Cornvvallis), іістечепііі 10 л-Бтъ. Пятый, въ 673 і., лишалъ маркизъ, старшій сынъ rpaoa Карла Корпва.і- тріібуиовъ права составлять .іакоііы, созывать лиса; род. въ 1738 г.; образовался въ ИтонВ и ііародпыя соорііпія, пріиіп.мать атіеляціи п доКембрпджіз; поступилъ въ 1765 году въ армію магаться какоіі-дпбодругоіі должнрстіі.іііестой, адъютантомъ короля; достшъ і еііеральскаго въ 670 г., лпшалъ всБхъ правъ гражданства чииа въ 1793 г. Въамерикаііскую вопнуоиъот- того полиоводца, которыГі вьшелеіъ свое войличплся въ сраженіи при БраіідеГшаПиІз (Вгап- ско пзъ ііровииціи нлп пачпетъ воіпіу безъ dyvvine) 1777 г. и при осад-Б Чарльстоуна, и повел-Бііія, обяжетъ солдатъ выкупать плБііпаполучилъ зсаиіе губериатора Южіюіі Кароліі- го началышка, иощадіггь ііредводитедей разны. ПослБ пооіздъ пріі Кэмденъ и ГіільФО[)ди, боітиковъ іілп іиіратоиъ, н т. д. онъ, на походіз въ Вііргпнію, былъ взятъ въ Корнелш (gens Cornelia) , могуществепная плинъ со в с і м ъ свои.мъ корпусо.мъ, впноіо че- ріі.мсі;ан Фа.мп.ин въ дііеииосги. Зііа.мспптЪііго былъ сэръ Гевріі КЛІІНТОІІЪ. Въ 1786 г, оиъ шими еи члепа.мп былп: Корпелііі Коссъ, военсдізлаііъ главноко.маидующимъ и генер.-губер- ІІЫІІ Tjiiulyin, вовііемя ліождуііиіісуді.ства.уГцівнаторо.мъ въ Остъ-Иіідіи, гди выдержалъ борь- шііі въ сражепіи своею руі;оіі царя Веіевъ .Іаэрбу съ мизорскіімъ султаиомъ u въ 1792 г. пріі- ція Волюлшія u ііосиятпишій овою долю дооьгнудилъ Гнпо-Саиба къ .миру, весьма выгодио- чи въ храмъ Юпіітера ФеретрііісЕаго. — Еиеіі му для Аніліи. За это, въ 1792 г., no возвращи- Корпсміп и Пуолііі Корполііі СЦІІІІІОПЫ (с.м-). uiu въ Аиглію, оиъ получилъ ДОСТОІІІІСТВО мар Корпелій Гадлъ (см.). КорнеліГі Тацитъ (сді.). киза п мізсто міпіистра. Съ 1798 по 1801 г. онъ Кориелій Нопотъ (СІМ.). посилъ званіе лорда-па. гБстшіка Ирлаидіи и Корнелій Непотъ (Cornelius Nepos), датііискін управлялъ страпою твердо, no въ дух15 примп- исторпкъ родомъ изъ Вероиы, ІІЛИ изъ Падуіі; реійя. Въ 1801 г. онъ подпнсалі. во Фраіщім быдъ другомъ Цпцороаа, КатуллапАттііка.Его а.міепскій м и р ъ , а въ 1804 г. заступилъ мБсто жпзпь ііа.мъ .мало пзвБстпа; по всеГі візроятііомаркиза Веллеоли на гсчіералъ-гуоерпаторстви стп оиа протокла въ зашпінхъ литературиыхъ..

Кор— Кор

-

8 І1

Многочио.іенныяи разиоооразпыяего сочинеиія снискали е.му уваженіе РІІМ.ІЯІІЪ. Но главн-віішееизъ ЕІІІХЪ ІІЗНІЗСТНО ПОДЪ пмене.мъ: «Virorum

illuslriumlibri» (жіізііеоппсаііія зііа.мепитыхъімужей). Изъ еіо сичііиепііі до пасъ дошло « ііае excelentium iinpera(orum».Eopiie.iiii Непотъбылъ первыГі Еласспкъ, напечагапііыіі въ Россіи. Корнеліусъ (Peler Cornelius); род. въ Дюо сольдорфЪ 1787 і'., былъ директоромъ академім художествъ этого города и съ 1824 г. сд ламъ ііамальннкомъ міоихоііскоишполы. Изъ превосходпыхъ его произиедонш іізвтзсіна «Иллюстрація Фауста п Вііоилуііговъ». Корнель (Pierre Corneille), творецъ <кр«вц'узс:;оГі дра.мы, одіигь іізь тізхъ рПдкихъ п могущественпыхъ талаіповъ, которые производятъ перевороты въ' исторіи у.ма деловТіческаго; родплся пъ Руап 1G06 года. Жпзпь его протскла Оезъ особопііыхъ волиеиій, въ тишииъ запятііі кабиііета. Первый его дебготъ былъ сд-слапъ пъ 1625 году, коіда онъ поставилъ иа сцену комедію «Мё1і(е ou les fausseslettres»; въ 1637 г. во Фрапцін явплось первоо •ірагичеокое производеніе Корпеля «Le Cid», п.міівшее блистатолыіый успііхъ; въ 1639 г. трагедія «Сіппа», которую считалп лучшіііМЪ произведеяіелъ Корпеля; кроміз того замізчательны: «Nicomed», «Horace», «Polieucle», и пр. Корнель ум. въ Парижіз 1684 г. Въ Руаііі; и до-сихъ-поръ сохрапяется ніізепькіГі домикъ, гдТз жилъ поэтъ. Въ 1834 г. въ Руаііт> Корнелю воздвигнута статуя. Корнель (Thomas Corneille); род. въ Руаи 1625 года, 19 л тъ спустя гюсл своего брата Петра. Между двумя братьямн была удппнтелыіая си.мпатія: они постоянно были неразлучііы. Оба ііачали свое попрпще коііедіей, и уеп ли въ трагическомъ искусстви, но здИсь старшій братъ имъетъ болие ноображеиія и эпергіи въ выраженіи; младшій отличается легкостью труда, правильностыо сдога. То.масъ Кориель поставилъ па сцену 32 пьесы, пзъ которыхъ 14 комедій и 18 трагедій; замізчателыгвіішія изъ пихъ; «Агіапе», «1е comte d'Essex» n «Timocrat», іімвишііі 80 предстаилепіп. Корнель у.м. въ 1709 г.' Корнетъ (cornelte), въ и которыхъ ар.міяхъ, также и въ пашеіі, чппъ іиладшаіо ОФіщера въ эскадроні; тяжслоіі н легкой кавалеріи; въ драіуиахъ опъ пазывается у насъ прапорщико.мъ. Прежде слово «cornelles» озпачало во Франціи нсболыиіе штандарты легкой кошіицы, а такъкакъ каждыіі эскадронъ ия дъ по одіюму штаидарту, то употребляли слова: столькото корнстовъ, влІ-Есто: столько-то "эскадроповъ. КорнилІЙ.иіумеиъпсковскагоГІечерскагомоиастыря. Въ 1570 г. оиъ пріиііімалъ во Псковт.

—

-

Кор — К о р

Іоанпа IV, а пото.мъ, по его прііказанію, в.м-Ест съ другимъ .моиахо.мъ Вассіано.мъ Муро.мце.мъ, былъ раздавленъ какимъ-то .мучительиымъ орудіемъ. Нвкоторые разсказываютъ за старое преданів, что Іоаииъ самъ отсЕкъ е.му голову, прп встр-Кч съ пимъ вн-Б Пскова съ кресто.мъ и благословеіііе.мъ, когда царь шелъ на Ливопііо. Корпиліи ііаписалъ л-втопись: «Сказаніе, откуда бысть прозваніо Печерсг.иму .монастырю во Псков-Б». Ев поішлііяли; Григорііі мопахъ въ 1585 г.; игумены Лелетііі въ 1587 г. іі Іоаіш.чъ въІбОІ г. Все в.мБет можпо пазвать: «Патерикъ псковскон». Корниловичъ (Алоксандръ), перевелъ, вм стб съ Хатовымъ, съ •і<рапцузсі;аго, сочинепіе Бутурлшіа: «Воеиная исторія походовъ Россіяпъ въXVIII ет.», 4частн, содержаіцее въ еебвііолиое описані походовъ ІІ.мператора ПЕТРЛ Велпкаго протішъ Шведовъ, Турковъ и Персовъ; іі пздалъ «Русскую старину», 1825 года. Корнзловъ (Петръ Яковлевичъ), геп.-лейт., род. въ 1770 г. Девяти лЪтъ онъ былъ заппсанъ въ л.-гв. ІІзмаиловскій полкъ; въ 1787 г. переведенъ въ л.-гв. коііный полкъ вахмистро.мъ и въ 1789 назиачепъ иа гребной ФЛОТЪ принца Иассау-Зпгена, Д'БйствовавшіГі противъ Шведовъ. Въ 1700 участвовалъ въ ц лахъ прй островахъ Біоркс, у Роченсальла и Котки. Въ 1791 г. бывъ" переведенъ въ с.-петербургскііі грепадерскій полкъ , паходился прн занятіи Варшавы и Вилыіы. Въ 1798 отпргвился въ Италіяискін походъ н зд сь участвовалъ въ сражепіяхъ при Требіи подъ Ho­ wl, сражался на Сенъ • Готард-в, у Чертовамоста и прн Муттенталіз. По возвращепіи въ Россію, 1807 и 1808 г. находился въ корпуси Эссена за Парево.мъ, а въ коиц-в 1809 г. поступилъ въ молдавспую армію. Тутъ онъ участвовалъ въ осад н покореніи Силіістріп u во многихъ другихъ дЪлахъ, за что, между прочпмъ, награжденъ генералъ - .маіорскпмъ чпномъ. Въ началіз ОтечественноГі койны Корниловъ поступнлъ въ 18 дииизію итіязя Щербатова и находидся въ пресл^Бдованіи непріятсля отъ Гірсста до Кооріша; пото.мъ былъ въ сражепіяхъ ири Городечію, и при переправ-в Наполеопа черезъ Березпяу, гд стоялъ къ пемулицо.мъ къ лпцу п помалочислешіостп своего отряда пе могъ яоспрепятствовать персправв Иаполеопъ іірііказалъистребить отрядъКоріпілова іі ОІІЪ,ТБСІІІІІМЫЙ неиріятеле.чъ, иачалъотступатьшагъза шагомъ,отбинанііападеііія,ііока не подосп лъ къпему Чапдицъ; въсражепііі между Стаховымъ и Брилямн, Корниловъ командовалі ЛІівымъ Флапго.мъ воііскъ и пото.мъ участвовалъ но мпопіхъ' диіахъ прп пресдв-

Kop — Кор

—

8552

довапіи ііепріято.ія. Пото.мъ участнсша.іъ при осад-Б Торна. Въ первый день бауцеискаго сраж нія, комаидун сгорскою йригадою, онъ удвржшш.іъ ц дыіі депь преЕіосходпвіітаго пспріяте.ія, старапшагося ouja.vBTh се.іеніемъ Малыіиищъ, а па другоп депь одппъ съ бригадою іірикрьшалъ огстуіі.івіііо 3-й западіюй армііі.Поспз ііоіішимцкаі-о поро.мпрія йы.іъ назначеыъ комаидуюічи.мъ 15-ю п хотіюю ДІІВІІзіею, иъ корпусі; граФа Лапжероиа, быпшемъ яъ сплезской аршп Блюхсра, и находясь въ аваигарді;, участвоиалъ почтп во вспхъ дилахъ сплезскоГі ар.мін. За отличіе, оказанпое въ дейпцигскоіі бнтв-іі, получплъ зііакъ ордепа шведскаго Мсча и иылъ ііредстапленъ къ чину геиералъ-леіітенанта. Былъ при бдокадт> Маіінца, выгпалъ Французоиъ пзъ Вппгена и участвовалъ пъ сражеміп иодъ Кріепом . Находясь въ отрядіі ОлсуФьева, Корпіиовъ участвовалъ въсраженіисъмііогочіісл шгБіішіі.мъііеііріятелемъ [ірп Шампооерт., н по разбіпіи отряда собралъ его остаткп, мрооилсн сквозь окружавшія его превосходпыяііепрінтельскія сплы и соедин;і!ся съ Блюхеро.мъ, сохранивъ 15 пушекъ п всЕзііамеиа.Оставансыіомапдиромъостатковъ отряда 0 ісуФьева, ноторые называлпсь 9-.чъ ІТБХОТНЫ.МЪ корпусо.мъ, Корипловъ паходплся во ВСІІХЪ д лахъ Баюхерооой арміп и участвовалъ въ генеральиомі. сражепіи у Лаопа. ГІото.мъ, занявъ Сенъ-Деми, онъ взялъ здись 10 орудііі п до 2,000 фраицузскоіі ИІІХОТЫ СО встз.мъ ея штаоомъ, кітабъ ІІ ооеръгОФіщерами и па другой депь былъ въ Гттвв подъ Ііарижи.мъ. Ііовозвращепіи изъ Фраііціп въ Госсію, Коршіловъ бьілъ иазііачепъ ко.мандпро.мъ 22-й п хотной дивизіи; въ аир ліз 1818 года, иагражденъ чипомъ гсіівралъ-лсйтепанга; въ 1827 г. былі. ііазначепъ началыіико.мъ 17-іі пъхсітііоіі дивпзіи. Bo врс.мя т^рецкой ка.мпаіііи 1828 г. иаходился прп занятіи Молдавіи п Валахіи; посл покорепія Враилова и перохода воГюкъ за Дунай, быль отдіілепъ отъ 6-го кориуса іі блокировалъ Журжу; но здізсь 10 іюля 1828 года опъ у.меръ па боевомъ пол . Т ло его погребено въ Вукарест , въ мопастыріі Ёакарешти. Корнухъ-ТрОЦКІЙ (Потръ Яковлевпчъ), статскій совБіникъ, ордііііа|)ііый проФессоръ ботаііііки въ казаисксі.мъ упітерсптет ; род. въ 1804 г.; поокоіічаііііі курса въ казапско.мъ уіпівирситетв, постуііилі. въ суіцествовавшііі при дерптсколъ уииверситеіі; проФоссорскій іпістнтутъ. Въ 1832 году, удостоеііныіі степеші доктора ФНДОСОФІІІ и магистра свободныхъ паукъ, отправлепъ, для усоьершсііствоваііія въ иаукТ;, въ Гсрмаііію, мо возвращепін отвуда j!

—

Kop — Kop

опред ленъ преполавателомъботаіііікн въ универеіпет Св. Владиіііра, а въ 1836 году ордпн а р і п . т ъ ііроФессоро.мъ того же предмота въ казапскііі .уііпверситетъ. С.остоптъ д йствктелыіымъ члеію.мъ обществъ: московскйго исмытателей природы, россіііскаго любителеіі садоводства(въ ДІОСІ;В1І) ІІ члеионъ-ііорреспопдентомъ ученаіо ко.митета мііііистсрства государственныхъ п.муіцествъ. Коробановы, русскіе дворяне; ліиогіе пзъ пихъ служпли въ Россіп столі.іінками, стряіічііми іі въ друіихъ чіпіахъ, п былн жаловапы отъ государеіі, въ 1594 п ІІПЫХЪ годахъ, noмт>стья.міі (Общ. 1'ерб. II—86). КоробеЙНДКОВЪ (ТрііФопъ), московскій купецъ; въ царствовапіе еодора Іоаііііовпча опъ ІІЗДІІЛЪ въ Грсцію къ та.мошни.мъ патріархамъ съ дарами, состоящи.ми нзъ 5,534 золотыхъ уіорскпхъ и трехъ золотыхъ португальскпхъ (нзъ которыхъ въ каждо.мъ было 10 червоицовъ), сворхъ міюжества соболей, вуницъ п проч.; ЭТІІ дары посылаліісь для ііоминовенія Іоапна. ВъЛитвС Корооеіиіііковъ былъ задержаиъ королемъ СтеФаиомъ Баторіемъ u отъ неіо было отобрано серебро. котораго СтеФапъ вовсо и пе возиратилъ. Есть весьма любопытпое оіііісапіо путсшестііія Коробейіінкова, подъ заглавіемъ; «ТрііФОна Коробейникова, московскаго купца, съ тоііарпіци путешоствіи въ Іерусали.мъ, Египотъ п і;ъ Синайскоіі горіз въ 1583 год)». Коробки, русскій дворяискііі до.мъ; фампліи этоіі сущоствуетъ два рода: 1-іі ііроисходнтъ огъ древнліо малоросеійекаго шлнхетства. Ііредокъ этого рода, Іере.мсіі Коробка, за візрпую слулсбу въ 1690 і'., no упиверсалу гет.мааа, пожаловапъ деревня.ми; еіо потомки служііли въ разпыхъ лалороссійскнхъ чпнахъ u владилн деревиямп (Оощ. Герб. V—125). — 2-й, ведетъ свое пачало отъ боярскаго сыпа Мпхаііла Коробкова, когорый въ 1688 v.; іго граматъ цареіі Іоаіша и Ііогра Алоксізввпчей, пожаловапъ пол стьями (Общ. ерб. VIII—121). КоробОВО, деревпя Костромской губерніи, въ 35 в. отъ Костро.мы; пасслепа бізлоііашцамн, не платнщіі.ми ііпкакихъ податей.Эта пріівнллегія дана цареыъМихаиломъ оодоровичемъпредку біздопаіііцевъ, Богдану Сабииину п всему еіо пото.мству, въ пзъявлопів блаіодарпостп къ памятн тестн Сабііннііа, Иваііа Сусаніиіа. Вм сти съ свободой, Сабііниііу бы.іа пожертвовапа царемъ н полоііііпа зо.млп, прппадлежавшей къ селепііо Деревііііщ-Б (Деревііицы), гд жплъ Сусаііпиъ. Но какъ село Домііиііо, м сторожденіе посл дііяго, и с. Деревшіцы, впосЭФДстіп были причііс.іеііыкъ люсповско.ііу Ковоспассііо-

Eop - Kop

— « 3 —

му мопастырю, то потомкамъ Сусатіпа дапа, Михаило.мъ еодороииче.мъ пустошь Коробово, гд опи поселіі.іпсь подъ назпаніемъ б .юііапщепъ, ocuouaitb зд сь дерсвию Коробово. Коро6овъ(Аіідреп Мианоппчъ), тверскойвоепода; иъ царстішвапіе Іоанна III, опъ ариниа, ма.іъ учасгіе во мпогихъ войнахъ этого іосударя; г.ъ 1489 Оі.мъ прп мокореиіи Вятки; въ 1496 г. ходилъ въ ФІІІІ.ІІШДІЮ, а въ 1501 т. пъ

лпвопской воііп . Въ сіпіодалыіоіі лптописи сказано, что въ апръліі 1499 юда, Корооовъ, BMlscTlB съ княз. Василіемъ Ромодаиовскммъ, былъ, no прпказапію Іоанна, пзятъ подъ стражу. Коробовъ (Васплііі Апдреевпчъ), блііжнш дворяіііиіъ великаіо киязя Васплія Іоанповмча. Въ 1514 г. онъ участвопалъ въ войпі; съ Лптвою, а 15-го марта 1515 года былъ отправленъ въ Коіістаітінополь сі. турсцкимъ посломъ. Василін пнгалъ съ Коробовымъ, въ отВІІТНОМ гра.матъ къ Селп.му о в-Броломств Ыеиглн Гпрея п просплъ, чтобы султаііъ запретплъ хапу дружиться съ Литвоіо. Коробову же было поручеио стараті.ся о заключеіііи р шптольнаго союза между Россіею и Турціею, съ обяЬатсльство.мъ помогать другъ другу во всвхъ случаяхъ, особеяпо протпвъ Литвы и Таврпды, ежели Меіігліі-Гпрей не огступіпъ отъ Сигиз.мунда. Но Коробовъ по усітБлъ въ главио.мъ ДІІЛТ): Селимъ пиеалъ къ Васнлію, что прншлетъ въ Москву новаго посла н не ('держалъ слова, будучи запятъ персидскою воііпою. Одмакожъ ііоставіілп правнла свободной торіовлі въ Азові; и KamE ддя русскихъ купцовъ. Коробовъ возвратплся въ Москпу 19 Февраля 1516 года. Коробъ (Яковъ), посадникъ повіородскііі. Во вре.мя пребывапія Іоаипа III въ Ноигород (1476), опъ подпосъ гоеударю въ даръ дв стн корабелыіиковъ, два кречета, рыбій зуоъ и поставъ рудо-желтаі о сукпа. Пото.мъ опъ вмъст съ други.ми Новгородцами велъ переіоворы съ московскпміі боярами, пасчетъ полииованія Новгорода, освобождопія бояръ и чтобы государі. «уияль своп мочъ».Въ 1481 г.Коробъ, BMliCTls съ брато.мъ свопмъ Васидіемъ Казимиро.мъ и други.ми зиатііымп иовгородскііміі людьми, по ііовел піго Іоанпа былъ взятъ'подъ гтражу, а имущоство ихъ, двпжпмое п педвижчмоо, было оіпісаііо ва іосударя. КоробЬИБЫ, русскііі диорпііскііі до.мъ; Dponcодптъ отъ выьхавшаго пзъ Ііольшоіі орды къ велчко.му І;ІІЯЗЮ рязапско.му еодору Олі.говичу (1402 — 1409), Татаріша Кіічи-Бея, назваіпіаге во св. крещепііі Васпліс.мъ. У пего оылъ сыпъ Ивапъ Васнлвеипчъ, іірозііапііыіі

Кор — Кор Коробі.я, котораіо пото.мки Коробыіны служплн въ столыінкахъ, стряпчплн н былп жаловапы по.мізстья.ми. ГІроіісіпсдиіін изъ этого же рода Васплій Гаприловпчъ Коробыінъ былъ послаиъ царс.мъ Михапломъ еодоровпчемъ р.ъ Псрсію и вывезъ оттуда ризу осиодпю (Обіц. Герб. 111—16).

Корова, « і . Быкъ. Коровицкій (Алексапдръ), ііроч>ессоръ вплепскаго уііііверсптста, иыніз проФессоръ польскпхъ закоиовъ въ мосі.овскомъ уіііівсрсптетТі. Издалъ: «rrocess cywilny litevvski», Вильно, 1827 r.j «Process granicziiy», тожс; «Porz^dek s^dzenia spraw w Senacie i Radzle Panslwa», тоже; «Porz^dek s^dowy kryminalny, podlug praw rossyjsk. z dodaoiem odmian dla gub." zachodnich', 1831 r. Коровка (Гріігорііі Карповичъ), полковниг.ъ Малороссійскпхъ Казаковъ; 1077 г. оііъ выдержалъ четырехъ-педіілыіую осаду въЧіи мріііі і съ одиимъ казацкимъ полкомъ протчвъ многочііслеііпой турецкой арлііп, приведеиноГі Юріе.мъ ХМЪЛЫІІЩКИ.МЪ. Коровка дт.лалъ безпрестаііпыя вылазкп, побіиъ множестио непріятеле(і н отстоялъ городъ до прихода вомскъ подъ пачалііство.мъ Са.мойловнча и Ро.модановскаго. При гетііав-Б Мазеп , Коровка ііт.сколько разъ былі. посылае.мъ въ Кры.мъ. У.ч. 1693 г. Королевская скамья (Court of King's НІП Que­ en's bench, Hancus regis"). Такъ пазывается въ Аигліп одипъ пзъ трехъ королоАскнхъ верховныхъ судовъ въ Вест.минстср , состоящіГпізъ ворховнаго судьи (lord chief justice) и трехъ судей, которые нмікгБ съ другнми четырьмя члеиа.міі осталыіыхъ двухъ верхотіыхъ судовъ, TO есть провипціялыіаго суда (court of common pleas) n «ааш.авоовой палаты (court of exchequer), составляютъ коллеіію 12-тіі верховпыхъ судей Англііі,которыхъвластп ішдчтіена вся Англія, исключая Валлиса, герііогства Ланкастсрскаго, еітскопства Дургсмскаго п другихъ округовъ. Разбиратолі.ству «кніігсбеича» прішадложатъ преіімуіцествспііо тольпо иарутеніе всеобщаго СІІОКОІІІ-ТВІЯ и другія уголовпыя дила, no часто и граждапскія тяжбы поступаютъ па его рпміепіо; равпом рііо въ пего можно подавать аппеляціи иа р шеіііе суда «of common pleas». Королевокійканалъ (въКобринсЕонъ у здіз); соодііпяетъ р. ІІнііу съ р. МухавцомъиДігвиръ съ Впс.іою. Ему положепо осмованіе въ царствоваяіе ГІОСЛІІДИЯІО [іольскаго короля Стаіиіслава-Августа. д.ія расіірострапсііія торюпыхъ оборотовъ Варшавы, мо войпа п педостатогл. ві. деныахъ непозволіии тоідашному ПОЛЬСЕОму правптельству докопчпть пачатое. Коро-

Kop — Кор

84

—

Kop — Kop

іевскііі каиалъ проведеііъ no ПОЧВІІ піізмеп- пазваіііе одиоіі частііиосточиыхъбереговъИиной, вязкой и оо.ютіісгой, а потому подагалн, достана, которая простпраетсн вдольБоніальчто иода са.ма сооою иаіідетъ путь къ кааа.іу, скаіо задива, отъ уетья Крпшны до мыса Каno оказа.юсь противіюе : лізтомъ вода въ немъ лимера. Главііыо сго города: Мадрасъ, Поііднсовершенпо пропадаетъ, онъ обращается въ шерп, Трапквебаръ и Коддалоръ (с.м. ИНДІЯ). грязпый ровъ, и караваны, прошедшіе весною, Коронада, коротьое орудіо, съ ціілііидрі^іеле могутъ, за безводіс.мъ, возвратиться тізмъ скиліъ капало.мъ п цилпіідрііческою (съ полуясо путе.мъ въ миста ііервопачальпой пхъ па- шарнымъ дио.мъ) г.а.морою; ііри дуліі каиалъ грузіси. Въ 1814 г. русское правительство въ пмБетъ дугообразное расширеніе, или такъпервыц разъ обратіио вни.маиіо на улучшеніо называе.мыіі дульный распалъ. Короііада отКоролевскаго каиала, и съ тізхъ поръ опъ тю- личается отъ прочихъ орудііі тізмъ, что no стеисино соввршспотвуется в домсгво.мъ пу- им етъ цаііФовъ, а в.м сто нпхъ впіізу подъ тей сообщеііія; но с.мотря па то,. этотъ капалъ, казенною мастыо пріілііііъ съ круглою сквоздаже п въ настонщсо время, судоходеііъ толььо иою дырою, иазЫваемый коронадною проушивесіюю, при самыхъ высокихъ водахъ и то пе пою, въ которыіі вкладываюгъ толстыіі болтъ болие какъ отъ 2 до. 3 иедііль; въ ЛІІТПСС Л;О ' илн штырь, служащііі вмізсто цапфовъ для под премя опъ іючти совсршенно высыхаетъ. По держаиія орудія на станкБ. Коронады но такъ Королсвскому каііалу ходитъ неболыиое чіісло тяжелы, какъ пушки одннаііоваго съ нимп кабарокъ,полуба[)окъіілу5і;овь,іізъкоторыхъ пер- ліібра, и пми удобнъе дТіііствовать съ імоиьІІЫІІ поды.маютъ отъ 2,000 до 4,000, иторыя отъ шимъ числомъ іірііслугн. НапболТіо употребля2,000 до 3,000, а мослидпіе до 250 пудовъ гру- ютея въ приморскнхъ кріііюстяхъ п во ФЛОГБ; за, Осадка судовъ въ води ііростирается огь 3 на военпыхъ судахъ ставятся на верхнпхъ падо 4 Фут. лубахъ, на стаикахъ съ платФормами. КороиаКороль (грсч. /Зшиле ?, латин. гех), тнтулъ ды бываютъ сліздующнхъ і;алибровъ: 96, "68, незавиеи.маіо лица , оолечеппаго верхонмою 48, 36, 30, 24, 18, 12 и 8-Фуіітовыхъ. властью въ іізвсстно.мъ гражданскомъ общсств , называюіцоліся короловство.мъ. Первопачально і;ороли быліі глаиы се.мейства, воеііпые иачалыіііки или ііервоснніценііики. Нып короли суть і>()едставіггеліі независи.мыхъ мопархіп (королевстиъ). Первоначалыю право на королсчіское достомнстио давала пезавіісимость народа н происходнщая отоюда власть его пзбпраті. себт; королеи , пото.мъ папы и рп.м скіе императоры ііріісвоііли себ вдасть назпачать королей; таки.мъ образомъ полушлп королеискій тнтуль богемскій и ІІО,ІЬСКІИ іерцогп. Фрпдрихъ III , брапдепоургсііій курФіірстъ и іерцогь Пруссіи, ііолучившій иезавнсіімость отъ Иодьши при его продии'ствспнпк , въ 1701 і'олу, самь ооъявплъ себя, по собстііонііому .могуществу, короле.мъ іі[)усскимъ, u былъ ііріізііанъ въ этоліъ достоііиств встзміі государсчвамц. Ііаполеоііъ, noдраг.ая Кар.іу Вел., возстаііовішшему 1'ІІЛІскую имперііо, п угверждавшему иоролей,образовалъ нізсколько королевсгііъ и далъ и.мъ ЕОролеіі (Гетруріи ІгіЮ, ГІталіп 1805, Голлапдііі іі Ііеаііолн 1S0B, Впртеліберга, Ьаиаріи п Саксоиіи 1806, ВестФаліи 1807, Испапіп 1808, РпЫа 1811). Короли п.меііуются велпчествомъ. Оіш пользуіотся еще н другн.ми ііреіімущі;сгиа.ми, которыя ігь дпгіломацііі назыиаются «королевскія рогаліи» (honores regii, honneurs royaux, konigliche Eliren). Коромандель (ііравіі.!ыгсе

Чола-Мандала),

Корона Моношахова, большая, одпа пзъ древііиГішпхъ драгоц-Енныхъ р-іідкостеіі; хранится въ московскон мастерсг.ой оружейпой палати. Опа вышііпою въ б ^ і всршпа п 4 ^ всршка въ діамотіі-С; сдіілаиа изъ чпстаго золота и украшсна жомчуго.иъ, 4 мя лрагоц-ыіпымп яхоита.чп, 3-мя лаламп, 4 >ія изу.мрудами и 32 бурмнцкіілііі зернамп. На верху ея сдіілапъ золотой крестъ. Она такъ-называемоіі гроческой, «скаиной» работы. Употреблялась всднкими киязьн.ми и царями только въ в сьма важныхъ торжественныхъ случаяхъ. Коронеръ (Coroner), должпостное лицо в7і Аніліп, котораго обязанііості. ііособенности разбпрать, общо съ іірпсяжны.мн, ііричііиы скоропостііжпыхъ с.мертпыхъ случасвъ. Въ і;ажч до.мъ граФствіі Велпкобритаіііп обыкііоваіпіо сть чотыре короиера; только въ Ва ілисБ, Чесшир и Вест.мореленд^Б по два. КорОНИДа,дочі> Флегіаса изъ Лакереіи въ Магпезіи, состііа Иксіона, которая родила Аполлопу Асклепія ІІЛІІ Эскулапа; no АІЮЛЛОІІЪ за» м тпііъ ея тайпую связь съ Исхисодіъ, убплъ ііовізрпую и прспратплъ nojioiia, бывіпаго прожде оізлы.мъ, въ черную птпцу, за то мто опь ив увЬдомилъ, вб-время, о СВЯЗІІ Короіінды съ Исхисомъ.

Коростень,'с.м. Искорость. • Коростовикъ нли Свербмница (Scabiosa), рОдъ траііяіиістыхъ мііоіоліпііихъ |)астоііііі, прііііадлеліащііхъ къ се.меііству Ворсяпковыхъ

Kop - Кор

—

(І)ір5асеае);отліічается мпожестсомъ цв-стковъ изсиня красноватыхъ или желтыхъ, соораниыхъ на виршпн каждаго растеніп полуііругдою головкою, которая с т і з у оохвачепа прпцв-Бтнпг.омъ, состоящымъ изъ Н-ВСЕО.ГЬЕИХЪ лпсточковъ. Въ каждо.мъ цвізткііи.мііется 4-хъпалып, у н-Бкоторыхъ же породъ и 5-тіі-палый в нчикъ съ четырь.мя тычинка.міі, отдізльно одна отъ друіоіі стоящи.ми, такъ-что іиміьиьHHKII пхъ, ни нити не іімг>ютъ между сооою взаіпінаго сопріікосііопегіія. Самая ойыкііовенпая и самая полсзпая гюрода, чаще другпхъ ветр-вчающаяся на лугахъ, есть Короетовиьъ полевой или Пуповмикъ (Scabiosa arvensis, Linn.); стебель у нея пря.мой и мохііатыіі; ли стья съ обопхъ боі;овъ раздплены па чоперечныя лопасти съ глуоокимп вые.мка.-міі;виичіікіі 4-хъ- долыіые. Она врачуетъ пакожпыя бол зни и н которые грудныо приііадкіі, почему •е іііізьшаютъ ещо полевою, гііудночо, отдышHOW и одышною триоою. Св-вжая эта трава окрашпваетъ въ зеленыи цвт>тъ, а сушепая въ желтый цв-Етъ. Другая порода — Коро«ТОВІІЕЪ обгрызеіпіыіі (Scabiusa succisa, Linn.), изв стпая въ простор чіп подъ п.меиеліъ Дьяиольскаго оьушеиья пли Чортова оогрыака, потому-что у этоіі породы нижняя часть і;орня какъ-бы откушепа; цв-вткіі у пея также 4-хъ. долыіые, no листья овалыіые. Людямъ, страждущимъ нарывами въ горл-Б, даіЬтъ іюлоскагь ротъ взваромъ ея ьорпеіі иліісті.епъ, а коповалы пользуготъ иічъ лошадей отъ заковки. Въ л сахъ встр чается еще Коростовикъ лисной (Scabiosa sylva(ica, Linn.). Короткокрылыя, (Jlicroptera, . Gravenhorst, brachelytres); составляютъ пторое семепство жестко;;рылыхъ, пятпсуставчатыхъ нае-впомыхъ и И.МТІЮТЪ чстыре щу пальца, короткія иадкрылія, нитеобразпые, зерііовпдііые усііЕіі, Г Б ло узкое, продоліоватое, оканчивающееся двумя малсііьки.ми ііузырькалін, і;оторые пасБкомое выпускаетъ по своеп волі;; эти пузырьки отдилпютъ летучую жпдкость, им-віощую запахъ подобиыГі э иру. Голова у іпіхъ большая, плоская, челюсти крВіікія п сплыіыя; подъ короткііли ііадкі)ылія.міі моді-Біцаются длиииыя плеиматыя крылья. На бигу он іюдымаютъ къ верху задпііі ьоиецъ хвоста. Жпвутъ no большеп частп въ землт> , иавозі; и другоіі ГИІІЛІІ, подъ ка.мепья.ми, въ грпбахъ, а ІПІКОТОрыя іиелкія породы иа цвТзтахъ. Биіаготъ плетаютъ очень быстро п пптаютсн ііасТ)і;омы.міі. Короткокрылыя (Brevipennes), семсмство отдііла лапчатыхъ п т п ц ъ , которыхъ бильшая часть жішетъ па поверхііостп водъ, .мало ш п худо летаетъ п ходптъ no зе.млт; еъ трудомъ.

65

—

,

Кор—Кор

Крылья этихъ птицъ очепь короткп; ноги так--' ' же коротіііі. и по.мізщаются па заднеіі часта т-Бла, почему, стоя па зе.мл-Б, птица прііннмаетъ вертпкальное положеніе. Перья гладиія, съ перваго взіляда похожія на чешую. КоротЕОХВОСТЫЯ (Brachyura), первое отдзленіе десятинопіхъ скорлуппяковъ, заключающео в7. себ-Б рибовъ. Органнзація пхъ присііосоолепа и къ плавапію п къ б ганію; 'черепъ шпрокііі, покрывающііі сверху все т ло; брюхо зачаточное, составлягоще родъ придатка загнутаіо подъ грудь; усики короткіе; челюстиыя попі паружпыя покрывають ротъ наподобі грышг.п; передііія дві5 ІІОГІІ окаичпваются клешпею; задмяя оконочность •г ла всегда б зъ плавниковъ. Коротоякъ (Крутоякъ), у-вздный городъ Воронежской губ.; лежптъ въ 79 в. къ ю. отъ Вороиежа, на правомъ берегу Дона и па лтзво.мъ р. Коротоячкп. Отъ С -Петербурга въ 1,253 в., отъ Москвы въ 579 ц. Основанъ въ царствоваиіе Алексія іМпхаГіловича въ 1642 г., для усилснія УкраіінскойВоронежсЕОй липіп, а въ 1648 г. сд-слапъ уже городо.мъ. Въ 1737 и 1789 г. онъ потерпізлъ сплыіыо пожары. Теперь въ Коротояіі до 7,300 об. п. жптелеіі, 4 церкви и оі;оло 1,600 р. сер. ежегоднаго городскаго дохода. — Коротоякскій уъздъ занп.маетъ прострапстпа 3,013 кв. в., іізъ чпсла которыхъ подъ полямп до 140,000 д е с , подъ луга.мн и степя. ш до 107,000 дес. іі под л са.мпоколо45,000 дес.Жителеи до 104,500 об. п. На кв. версту прпходптся 34 об. п., на каждую душу мужескаго пола no 6 дес. По у зду тяпется ц З п ь высотъ въ ііапраиленііітечепія Дона, а пото.мумъстоположепіе холмпсто. Почва въ утззді; преи.мущсственно яиловая и известконая; .м стамп неріздко встріічается п чериоземъ. ХлБГюпашество составляетъ ілапчое запятіе жптелеіі; п мепііе важно скотоводство. Здпшиня пшеііпца пдетъ преим. въ Елецъ дляоб|)аботкіі въ крупчатую муву; .шерсть отправляется въ Москиу. КорпуСЪ. Такъ назыпается обыкповеііііо въ ііоенно.мъ отііошеііііі всяііая са.мостоятсмыіан часть арміи, въ котороіі всі; роды оружія находятся въ соотв тстиуюіцеіі обстоятельствамъ іі иазпачеііію сораз.міірпостп, и которая поэтому можстъ во всякое вре.мя дийствовать отдплыю плп въ еово!;упиостіі съ другимп частями арміп. Риздилеше этоГі послвдпеіі па корпуса упроіцаетъ п облегчаетъ управлепіе ар.міеіо въ міірііое, a' еще болііе въ восмноо вро.іія прп стратеііімесіаіхъ соображеіііпх7> імавиоЕо.мапдуЕОщаго, доставляя ему возможпость ие вмііі;ать въ разлпчмыя частности воГіекъ, чти уже лежптъ на пря.мой ооязан-

Kop — Кор

—

і 6

иоотн Еомандиропъ корпусовъ, ИСПОІНЯЮЩИХЪ въ военпое время вс предначертанія главнаго поіководца. Напо.іеонъ первый разд-влиіъ всю свою ар.мію на корпуса, въ 1804 году. Нынъ это ^аздвленіе припято во ве-Ехъ арміяхъ. Составгіыя части корпуса почти везди одинаковы, а пменію: 3 дивнзіи пихоты, съ соразмирнымъ числомъ кавааеріи и артіі.иерііі, слидоііателыіо отъ 24 до 36 баталіоиовъ, отъ 24 до 36 эскадроновъ п отъ 60 до 90 орудій; всего отъ 30.000 и до 43,000 челов. Кром того, какъ дозпано, что конница тогда только можетъ произввсти ръшителыіые результаты, • когда ею д нствуютъ въ большихъ массахъ, то въ нТікоторыхъ ар.міяхъ сФОрмнрованы еще осооенные кавалерійскіе корпуса, обыкновемііо не входящіе въ составъ арміи и называемые резервными кавалеріГіскнми корпуса.ми. Такнмъ же ооразомъ отборныя войсі;а, напр. гвардія и гренадеры, составляютъ также отді;льные корпуса, служарезервомъ арміи. Еще принято давать назвапіе корпуса; \.) каждому роду воГіскъ пли ооществу оФнцвровъ съ иужны.\иь число.мъ ііііжнііхьчлііовъ,назначаемыхъ для какого-лпоо особениаго рода служоы; напр. корпусъ жандармовъ, корпусъ инженеровъ, корпусъ топограФовъ п 2) н которымъ воеипоучебіп.імъ заведен.. напр. кадетскіе корпуса. Корредшіо (Antonio Allegri Correggio), одинъ изъ леличайшихъ исторнческихъ живопіісцевъ, основатвль и глава пармской школы; родился въ мъстечкі; Корреджіо, въ 1494 году. Умные и глубоко оодумапные сюжеты его твореній показываютъ въ не.мъ образоваиЕіый умъ н вкусъ, облагорожепный изученіемъ литвратуры; рачительності. въ отдізлк произведеній,употребленіе нъжныхъ іі дорогихъ красокъ, тоякій холстъ, на которомъ оиъ обыкновенио писалъ, могутъ служить свидЗтельствомъ, что о:гь боі-ве заботился о доброй славі;, ч .мъ объ улучшепіи своего состоянія. Уже 18-ти л тъ отъ роду оиъ писалъ превосходиып картипы. О заслугахъ его искусству см. Жпвопнсь. ис торич. Онъ образовалъ многихъ учеппковъ, напр. Пар.меджанино и др. п и.м лъ подражателей до позднізйшихъ времепъ, хотя не совсвмъ удачпыхъ. Объ обстоятельствахъ его жизни мало изв стно. Учптель его ндизвФ.стенъ; первопачальныя наставленія онъ получплъ отъ своего дяди іоренцо, но первыя его картины напоминаютъ кисть Миитаиьи С. Фр. Франчіи. Былъ дважды женатъ. Произвееднія его паходятся особепно въ Парміі и Дрездени. Въ Ііарм-Б, въ куполтз собора напигаію іімъ «Вознесепіе Хрмста»; въ церкви С. Джованни «В-Бпчаніе Маріи»; въ С. Паоло «О-

—

Кор — Кор

хота Діаиы», вс Фрески. Въ галлере : «Heceніе креста», «Отдыхъ во вре.мя б гства в ь Египетъ», «Мадопнаделі.-Джироламо». Въ Дрезденбкой галлере-Б: «Мадонна ди Санто-Франческо», «Мадонна ди С. Себастіано», «Рождество Христово» (ночь), гдіз отъ св. младеіща иеходитъ освищеніе; •Мадоина ди С. Джорджіо» іізііамсіііітая«Мдгдалиііа,лежащаяугрот а » , купленная за 80,000 тал ровъ; «Юпитер-ь н Іо» и многіе другіе. Корреджіо у. і. въ 1534 г. Коррехидоръ (Corregidor), адміінпстратпвно лицо въ Испаніи, разбіірающее гражданскі и уголовные судебныеслучаи,охраняющ е права короны н іі.мБющее надзоръ за городскими зданіями п улпцами, за публнчны.мн школами п проч. Е.му подчинены и сколько алькадовъ. Жпветь опъ всегда въ главномъ М-БСГЕ округа. Корсаковъ (Власіп). монастырскій слуга. Во время осады Троіщкоп лавры Поляка.ми (1608), князь Долгорукій іі Голохвастовъ узнали отъ захваченныхъ въ ііл пь Ляховъ, что непріятели ведутъ подъ лавру подкопъ, но не зная мъста,оііііпоручили Корсакову, искусно.му въ горіюмъ ремеслъ, д лать подъ башнями такъ-называе.мые слухи нли ямы въ глубипу земли, чтобы слушать та.мъ голосй или стукъ людеи, копающихъ въ ся пвдрахъ. Кро.м-ьтогоКорсакову ввлъли еще углубить ровъ вни лавры отъ воггока КЪ сізвору; эта работа произвела дв-Б кровопролитпыя битвы; въ первой непріятель иапалъ на копателеГі, но былъ отраженъ дийствія.чи мопастырскпхъ пушекъ; въ другой^ проіісходіівіііей за рвомъ, Ляхи убили 190 чеювіікъ іі взяли п сколько ПЛІІННЫХЪ; CTHСНІІЛИ осажденныхъ, не пускали ихъ черпать. воды въ прудахъ ВПІІ крТ.ііости и приблизилі свои окопы і;ъ стіінамъ. Корсаковъ (ГІетръ Александровичъ), надв. сов., цепсоръ; пзв стенъ въ нашей литератур-6 многпми хорошн.ми стііхотворепіямц, большею частью лирііческими (ІІОМ-ЕІЦ. въ Отеч. Зап. п Биб. д. Чт.) н СЛІІД. сочііііенія.ми: траг. «Маккавей» (1815 г.), іюэ.мою «Храмъ с.іаиы ИСТИІІНЫХЪ героевъ» (1813); «Креолка и Европеецъ», въ прози. Изъ персводовъ его издаиы: «Собрапіе ііугеіи ствіГі, продприпятыхь агентами лондонскаго обіцества аФриканскихъ открытій no внутренности зтой части св та», 2 части. Спб. 1807 г.: «Жнзиь Робинсона Крузо»^ соч. Дефб; «Воспо.мііпанія <;л1>паго», съ Франц. Жана Араго, Спб. 1844 г. Кро.м-в того онъ издавалъ журналы: «РусскійПустыннпкъ пли Наблюдатель отечосівеішыхъ нравовъ» въ 1817 году», «Сізвермыи иаблюдатель на 1817 годъ» и «Маякъ» съ 1840 года. Онъ нзв-встепъ также ІІНОГІІМІІ статыімп, по.мііщенііы.мн въ р а з -

Kop — Кор 857 Кор - Кор иыхъ журиалахъ. Изъ нихъ зам чательна скаго «corsare» пли «corso», которы.мп обыкностатья • 0 голландской литератур » (въ Био. вешю называлп разбойничыіхъ варварійскихъ для Чтеп.). Умеръ 1844 г. креіісеровъ, появившихся въ началіз XVI в ка. Корсика (Corsica, въ древности Kvftvoi), Корсакъ (герба Корсакъ); польск.дворянскій до.мъ, котораго предокъ прпшелъ пъ Лнтву изъ болі.-іііой островъ Средпземнаго моря, лежаКорсики, при княз-Б СвидригаГілт;, отдавшемі. щій близъ береговъ велмкаго герцогства Тоза него свою сестру, а пъ прпдаиое земли отъ сканскаго, отъ котораго отд ляется остроГлубокаго до Заволочья, гд-в доселіі паходится во.мъ Эльбою. Онъ покрытъ зііачптельнымп поле, назынаемое Корсаково. Для разлпчія одпп горамп: «Моите Ротондо» (2,763 метровъ выііменуются «пзъ Почапова», другіе—1'луооциіе, соты), «Монте Падро» (2,458 метровъ выс). пные—Борколапъ, иные—Удзельскіе. Въ 1564 г. , Природные жптели острова были большею Корсаки отличплись при заіцит Полоцка. ІІзъ : частью нберіііскаго п лигурійскаго происхожэтого дома заміічателыіы: Петръ, бьшшііі нъ .денія; къ ни.мъ бъжали Фокепскіе Греки, во 153S г. полоцкимъ воеводого; Іоаннъ, полоцкій время перспдскихъ войнъ, и основали зд сь каштелянъ въ 1661 году; РаФпипъ. сперва городъ Алалію. Другон городъ Никея, быдъ пинскііі владыка въ 1633 г., потомъ въ 1637 г. построенъ Тіірренца.ми, съ которыми у Гремитроподнтъ всея Русп, получнлъ образовапіе ковъ вскор возгор-влась вражда. Тпрреіщы, въ Рим ; ІОСПФЪ, воевода мстиславокіГі. Есть въ союзф съ Кар агенянами, прогнали Грековъ съ острова и оставалнсь его обладателятакже Корсакп героа Лчсъ. Корсакъ (Юліянъ), польскій поэтъіокопчіиъ ми, пока ослао-кли п принуждены были устуиауки въ виіепско.мъ упіів. п издалъ, 1830 г., пить всв гаваии Кар агеиянамъ, отъ котовъ С.-Петербурі-Б (перепечатаниыя въ Иозна- рыхъ во вре.мя Ііуіічческпхъ вопнъ Корсика ии 1832 г.) «Стнхотворенія», большею частыо досталась 1'имляна.мъ. Во вре.мя великаго двилирическія, сооствениыя п пореводныя нзъ Го- женія народовъ, островъ былъ завоевапъ Ванрація, Сарбивскаго, Шпллера, и т. д. Въ 1833 г. дала.ми, пото.мъ Гота.ми; дал-Бе, доставался Геонъ пздалъ въ ВплыгБ переводъ поэмы Байро- нуэзцамъ, Сарацпнамъ, Пшаіща.мъ и снова на «Ьага».1Іо.м щалъ сиоистихивъ вилеііскихъ Генуэзца.мъ, которые вдад-Блп пмъ до XVIII вііка. Въ 1729 г., вся Корсика вооружилась и варшавскпхъ журналахъ н альмапахахъ. Еорсакъ-ГлубоЦЕІЙ, польскій посолъ, нашъ протпвъ тяготительнаго владычества Генуи. единовпрецъ; пргвзжалъ въ Москву, 6 марта Возстаніе поддержаліі тунисскій и алжирскій 1562 года. съ письмо.мъ Спгиз.мунда къ Іоанну ден, и въ 1736 г. островъ в-Бпчалъ своего неIV; въ это.мъппсьмЕкоролі. польскійтребовалъ, завнсимаго короля иъ лиц-в авантюриста Теочтобы Іоаниъ оставилъ Ливонію, вывелъ ог- дора Нейгрфа (CM.). He с.мотря на попытки Гетуда свое воГіско н заплатплъ всіз убытки, нуи и ея союзниковъ, Корсика оставалась иенначе будетъ объявлепа вопна. Бояре объяви- зависимою, и Гепуэзцы, отчаиваясь овладгть ли Корсаку, что ему пе будетъ оказано посоль- ею, устушиіі въ 1768 г. свон права ФранцускоГі чести, потому-что королевская грамата замъ, которые вскоріз (1769) прогналі храораисполнена іівііристойііыхъ выраженім п Кор- го защитішкаКорсіші—Иаоли. Во вреля франіакъ съ отвито.мъ Іоапна, заключаиііпімъ рс- цузской реиолюцін Корсика' сдълана однн.мъ іиительныіі отказъ, выізхалъ пзъ Москвы I I нзъ департа.ментовъ Фраицііі,какъ и остается апр. Въ 1599 г. онъ опять пріБзжалъ въ Рос- до-сихъ-иоръ. Нространство острова 178 кв. сію, съ требованіемъ, чтобы еодоръ Іоапио- миль. Восточііая часть Корсики ровн-Бе, оровичъ удовлстворплъ жалобамъ ЛНТОВСЕІІХЪ куп- шается МНОГІІМІІ ріічка.мп, іізобіілыіы.ми рыцовъ и велилъ освободить двухъ черкесскихъ бою (форелью); пм етъ нт>екол. озеръ и мшіекнязе» , находпвшихся въ ііолі.,ской службв н ральные іісточникп. Кли.матъ оетрова здоровзятыхъ въ пліиіъ ДОІІСКП.МІІ Казаками, и проч. вый, хотя лііто.мъ бьшаетъ тяжелъ отъ бодотныхъ исііареііііі и отъ витра сирокко. ПроКорсаръ. Такъ называюігь морскихъ разбонизввденін: кабапы, дикія козы, .муФлоны, рыба, іиікрвъ іі вособенііости въ Среднзе.мно.мъ мори. кораллы, л^Бсъ, хюпчатая бу.мага, сереоро, Корсаръотліічается оть «капера» пли «привам дь, свппецъ, желіізо, купоросъ п проч., по тира» ТІІМЪ, что послсдніе д метвуютъсъ дозберега.мъ даже сахарныіі тростпикъ п коФейволепія, а ппогда п по поручепію правительное дерево, которыс одпако мало разлодятся, поства іі пападаютъ только на суда тоігнаціи, добпо тутовы.мъ и оливковымъ деревьямъ, тасъ котороГі правіітельство ведетъ пойну. Взябаку и про і. Жителей до 200,000; главное пхъ тыіі въ плипъ корсаръ иаказывается смертію, заиягіе — зе.мледіиіе ; отліічптслыіая черта а каперъ п іірішатпръ считается военііоплънхарактарамстителыіость(оі.Вендетта).Языкъ иымъ. Слово корсаръ пропсходптъ втъ италіяп-

Kop — Кор

— .1 38

ита.ііянскііі. Округи департамеита: Ляччіо, Бастія, Ка.!ьви, Корте, Сартене. Пзъ гор.зам-Вчат льпы: 1) Аяччіо, гл. іородъ; 2) Корте, прежнев-м стопребывапіе пранительства. Корсика считается родішою .лгюгмхъ зпа. і е т і т ы х ъ мужей: Ринучіо делла Рока, Са.мпіетрр, оооііхъ Орнано, нмператора Наполеоиа Бонапарта. KopCHHH(C.orsini). I) Италіянская Фаміілія,іізъ которой былъ nana Климентъ XII.—2) Eduardo Corsini, піарскій монахъ, италіяискій ученый; род. въ Фапано 1702 г.; ,у>і. въ Пизъ 1765 г., гд великій горцогъ тоскансЕІй далъ ему ка«едру ^ІІЛОСОФІИ. Онъ заміінилъ ірезы Аристотеля долъе основателыюю ФіілосоФІей. Въ 1746 г. его переве.іи на ка едру этики п .мэтаФіізики, а въ 1754 г. сдізлалн генераломъ его ордепа. Онъ написалъ лпожество сочііпеній по предмету ФПЛОСОФІІІ; важіпзйшія пзъ его творенш четыре «Разсуждепія о свящеішыхъ иірахъ Греціи», u сочиненіе о сокращеиіяхъ іреческихъ надписеп, подъ заглавіемъ: «De nolis Graecorum». , Корсупская пкопа Богородпцы, по исен ігвроятности — то же, что икона Эфесской Божіей Матери. Она написаиа , по преданію, евангелисто.мъ Лукого, а во второй половнн-Б XII вііЕа, чрезъ нарочнаго посла, нспрошена преподобною ЕвФросипіею, княжпою полоцкою, у греческаго нлператора Мапуила и патріарха Луки Хрисоверга. Бывъ поставлена потомъ въ Спасской церкви, въ Полоцкі;, опа находилась та.мъ до тБхъ поръ, пока дочь полоцкаго князя Брячислава, не увезла се въ Торопецъ, по случаю своего брака съ княземъ Александро.мъ Невскимъ. Въ пнсьменно.мъ а к т в торопецкаго собора говорится, что ііЕона Эфесскоп Божіей Матери постатілена въ этомъ собор-в въ 1239 году, во время совершенія помянутаго брака. Въ этомъ же соооріі она паходится п тепирь, подъ им ііемъКорсупсЕон (Степ. кн. I. степ. 5., гл. II. Сни. Чети-Мин. подъ 23 мая). КорсунСКІЯ врата; ііаходятся въ СОФІГІСКОМЪ «обор въ Новгородт;; пристаилены ко входу в ъ храмъ съ заиадныхъ двереп и состоятъ изъ двухъ деревянныхъ половпііъ, вышиною въ пять, шпрпною около двухъ аршіиіъ, обитыхъ литыми бронзовымн досками, толщиною около двухъ линін. Каждая половина составлена изъ 24 частеГі перавной величииы: ворхпія частп идутъ во всю ширшіу, а осталыіыя д лятся па-двое. Изображенія, находящіяся на Корсупскпхъ вратахъ—выпуклои работы. Какъ эти врата попалн въ СОФІЙСКІЙ соборі,, когда іі откуда не ИЗВТІСТНО; утверждаютъ, что они доставлепы въ Новгородъ вс.іикпмъ княземъ В.іадиміромъ Святославичемъ, по возвращоійи

—

Кор - Кор

его изъ города Корсуия, гд опъ сдіілался христіашшо.мъ. Но всі; догадки учопыхъ до-сихъ поръ но оказались удовлетворпт іьными. Лучшее сочимені объ этомъ вопросіз принадлежіпъ Адолунгу (Берлитіъ, 1§23 г.). Корсунь (Херсопь, ХерсоіііісъТаврпческііі), городъ, быишій н когда въ Кры.му. 988 г. Владиміръ ВелпкіГі, намтзреваясі. ііринять крещеніе, иошелъ съвойско.чъ въ Корсупь, припадлежавшііі тогда Грека.мъ, взялъ его, крвстилсн иъ неліъ, н ЖОІІІІВШИСЬ на Амн , сестрТі іреческаіо MMiieparojia, построилъ въ Корсуни церковь н возвратмлъ городъ Грекамъ для царпцы. 0 мъсгБ, гд ііиенио паходмлся Корсунь, есть ііБсколы;о различныхъ мп-Бнііі, пзъ поторыхъ іПіроятпізе, опредтіляюіцее его побліізости Ах-' тіарской іаваии. Корсунь, мт>стечко Кіевскоп іуперніи, Богуславскаго уТізда, лежащее на ръкі; Росп къ ю.-в. отъ Кіева; осііоваііо короле.мъ Баторіемъ, охоло 1581 г. Теперьвъ мізстечк 580 дворовъ и уці5л лп развалиныукрТ.пленнагоза. к а . Б л т ъ К о р суня малороссійскій гет.манъ Богданъ Хм льнінікій одержалъ 20 мая 1648 г. блистателыіуго побъду надъпольскими войсками, подъ начальство.мъ гетмановъ Потоцкаго и Каліиіовскаго; одиііъ только польскій вождь Корецкіи успіиъ спастись, отступивъ быстро і;ъ Кіеву; прочіе его соотечестненники пли пали въ бптвъ, или бы.іи пріінуждепы положить оружіе. Миоііе магнаты дооталпсь въ руки побтздителеіі. Хмъльницкій отдалъ ихъ, в.м сто награды, татарскому вождю Тугай-бею, получившеаіу за выкупъ одного Синявскаго 20,000 червонныхъ. Еорсъ іі.ін Еорша, древнее кіевское божвство всБхъ бо.гвзней и іірипадковъ; .чногіе писатели назьіваютъ его славянскимъ Эскулапо.мъ. Таті;щевъ же доказываетъ, что Корсъ бы іъ славянскій Бахусъ. КорТвСЪ (Cortes), исианское п португальскоо слово, множествеигюе чпсло отъ corte—дворъ. Оно означаетъ собрапія государствеііпыхъ ч;іновъ обоихъ коро.іевствъ Ііпрііпиііскаіо noлуострова, соотвЪтствуюіція ііар.іа.меіітскіі.мъ учреждеиіяімъфраіиііи иАніліп. Начало кортесонъ восходитъ къ эпох господства въ Испаніи Готовъ. Кортесъ (Hernan am Fernandez Corlez); род. 1485 г. въ Меделипіз, пебольшо.мъ городи проІІІІПЦІІІ Эстремадуры и 19-ТІІ.ГБТЪ ііріібылъ въ Санъ Доміиіго, гд^ его родствонішкъ Овапдо, былъ іубсрнаторолъ. Въ 1511 году оиъ сопровождалъ Веласкеса въ его поход-Б протнвъ Кубы.Лептеііантъ В ласкеса, Грихальва.открыві» Meximy, но е.мтзіъ однакожъ самъ різшиться

Кор"— Кор — 8 на ея заиоеиані п потому поручилъ это дъло Кортесу, который нсподннлъ порученіе съ б.шстатедьнымъ усп-Бхомъ и ьъ 1521 іоду Мехива ужо принадлежала испанскому королю. He с.мотря па споіі нелиьін заслу[ц,Кортесъ,подобіюКолумбу, былъ ГОІІИМЪ, преслБдуемъ и умеръ 1547 . въКастпллея дела Коста,бднзъ Севилыі. Кортона (Cortona), крзпость иъТосканскихъ иладтзиіяхъ, на разиалпнахъ дреиняіо города Корнта (Corytum), съ 4,000 жителеіі, еписксшстсо.мъ и академіею этрусскнхъ дрешіостеи. Въ н й родился жицописецъ ФлорентіГіской школы Пьетро Береттнни илп Пьетро да Кортопа. Кортумъ (Ernsl Traugott v. Korlum); образовался въ с-Бворной Германіи; былъ въ послтзднія шестьдосятъ л-Бтъ XVIII столЪтія сперва тайнымъ секрстаре.мъ гсрцога Эрнста Іоганна курляндскаго и мото.мъ королевско-польскпмъ публіічііылъ иотаріусомъ въ Митавт;. Былъ ызвПстепъ какъ чел въкъ учеііыіі, хорошім іорпстъ н необыкііоввііный знатокъ музыкиОставішъ Митаву , онъ н^Бсколько времени жилъ въ Варшави, пото.мъ былъ вознеденъ и,мператородіъ ІОСИФО.МЪ II въ дворянское достоииство, сдишп. каваі ро.мъ ордона Св. СтеФана іі спустя іп>сиолі>ко вре.меші и. ператорско,- королепскп.мъ надворнымъ сов тникомъ (Kaiserlich-Koniglicher Hofra(h) въ Ле.мберг , a 1798 г. адмпшістраторомъ правленія восточііо-галііцскихъ соляныхъ дхлъ. Родплся въ Билици, въ австрійской Силезіи 22 авг. 1742 г.; у,меръ2Феіір. 1811г. Вотъ его сочипені^: «Ехаmen du parlage de Pologne»; «Magna Charta von Gallizien, oder Unlersuchung der Beschvverden des Gallizischen Adels Polnischer Nation iiber die oesterreichische Regierung»;«Ueber Judenlhum und Juden, hauplsachlich in Riicksichl ihres Einflusses auf biirgeiiichen Wohlsland». Кортюмъ (Friedrich Koriiim), историкъі род. 1788 г. пъ Ыекленбургъ-С.тртзліщкихъ влад-Еиіяхъ, образовался въ Гёттингені; и Гепдельберіъ, былъ проФессоро.мъ въ Аарау, въ Базели и проч,; въ 1832 г. приглашенъ въ Берпъ, а въ 1841 г. въ Гепдельбергъ. Важітіішін сочивіеиія этого пріімъчателыіаго историка: Enlstehungsgeschichte der freisladl. Biinde», 3 т. 1827 — 29; «Geschichle des Mittelalters», 2 т. 1836; «Entstehungsgeschichte des Jesuitenordens», 1843; «Romische Geschichle», 1843. Корундъ, Mini., состоящій изъ чистаго глипозема (46,7 кпслорода; 53,3 г.ііінія). Первообразиая его Фор.ма ро.мбоэдръ. Обыкновениые крпстал.іы дпоііпыя, шестистороіпіія ішрамііды , или шестистороппія прпз.мы. ИмФегь: ракоипстыГі іізломъ, СТСІІЛЯНІІЫГІ блескъ ; отішс.

9

—

Кор — Кор

йЪсъггЗ^—4,0. РБДКО попадается безцв тныи, ио большею частью окрашенъ краснымъ, синп.мъ, с-вры.чъ цвЪта.ми. Твердостью уступаетъ одію.чу алмазу. По прозрачностн, цвізту и сложенію представляетъ слъдующія разностн: А) Стекловндный корундъ, отлнчается высокшіъ стенляниымъ блескомъ и прозрачностью; а.) восточный рубинъ илп красный яхонтъ имзетъ кошенильный цв тъ; одииъ изъ превосходп йшихъ драгоц-Бпныхъ камней; Ь) бл^диый рубпнъ или балласъ, не им-Бетъ высокой ц-Бны; с) восточиый сапФііръ пли синій яхонтъ, высокаіовасильковаго идп лазуреваго цв та, приііадлежіітъ къ первокласснымъ драгоцънпымъка.мня.мъ; d)reMiibiri сапФііръипдиговаіоцвііта; е) б.іъдный сапФііръ; fj черв.іепныіі сапфнръ нлп восточныіі гіаціінтъ,Ерасножелтаіо цвтзта; g) восточпып топазъ плн желтый сапФііръ; h) восточпый а.метистъ;І)восточный изумрудъ, весьма різдокъ;!!) бЪлый сапфііръ: I) восточпыйжііразоль,б.Підныіі сапФііръплн рубііііъсъ.млечпоюліутиостыо, отливающійсясини.мъ, либо красііы.мъцв томъ;т) отліівающій яхоптъ, саііФііръ и.ш рубпиъ съ яркпмъ жемчужны.мъ отливо.мъ на иоверхностп; п) звзздовикъ ІІЛИ астерія (у юве.піровъ кошачііі сапФііръ), яхоатъ съ жемчужнымъ отливомъ въ вид-в пересвкающпхся лішііі, представляющпхъ подооіе ЗВІІЗДЫ. ВСЪ ЭТП драгоц нныв кампи по.іучаются съ острова Цейлона н изъ ІІндіи; встричаются также въ ЕвроітБ (въ Богеміп, во Франціп, около Лиссабона, въ Сакcoiiiii), но низкихъ достоннствъ. В.) Адмазныіі шпатъ, почтн пе прозраченъ; пмізетъ алмазныіі блескъ и бурый цвътъ; встр чается въ впді; шестіісторонііііхъ прпзмъ съ неровною поверхпостью ; находится въ Кіітаи, Бенгал-Б и въ окрсстностяхъ Міясскаго завода, въ южной частп Урала. С) ОбыкііовешіыГі корундъ, цвітовъ свТ>тло-зеденаго и с раіо, ипогда розоваго п синяіо, едва просвЪчііваетъна краяхъ; встръчаетен к[ііістал.іа.міі, зерніісты.ми массами и угловаты.мн кускамп, составляя прпмізсь къ кристаллическіімъ іюродамъ древнягообразовапія. Корунна (Corunna), цв-ьтущій торговый и крзпкііі прп.морсііп городъ, Галіісіи, въ Испаніи,съ наилучшего тамъ пристанью, защищае.мою к|ТВпостцами С. Амаро п С. Антонъ; ІІМІІОТЪ 23,000 жителсй, артіилеріпское и морское^ училища, п арсена.іъ. Зд сь въ 1805 г. было морско сраженіе между атліііскіімъ и Французско iicnaucuiiMi) Флотами, а въ 1800 г. сражоніе, въ которомъ, вышедшая на бероп. англіііская ар.мія геиерала Мура, была прпнуждеаа снова сВсть на корабліі.

\

Kop — Кор

—

{ ІО — Кор — Кор въ КопенгагенВ 24 года, а въ Стокгольм два года. Оиъ везди уміілъ поддержпвап. достоппстпо РоссійскоГі и.мперііі п пріобріілъ себт; изн стііость пе толь о какъ государстпепІІЫГІ человт.къ. ио также ьакъ учепыГі съ оошіірпы.мп св-вд пінміі. Незадолго до его кончины ЕКАТЕРІІНА I! купила у пего для Насл дчпка престола пріінадлежаіііпую ему богатую бпбліотеку (за 50,000 р..), заключавшую въ оебт;, междупрочіпіъ, собрапіе рукошісеіі, отпосящихся къ исторіп Курляидіи. Онъ папіісалъ; «Solida demonslratio, qua facultalem eligendi du«cis ad ordines Curlandiae et Semigalliae oplimo »jure devolus(am atque hoc ipsumjus nullo aclu «conlrario unquam amissum esse, ex indubilatis «rerum gestarum monumenlis oslendilur Nobili «Curono»; «Nachricht von demlilhauischen Grossfdrsten «Gedimin»; «Ueber die Grodnoer Constitu­ tion von 1726; (оставплъ въ рукоппси). Ііудучи презндепто.мъ академіп, КорфЪ покроцительствовалъ Ломоиосоііу, отправплъ сго въ чужіе крап, иапечагалі, первую сго оду па изяііе Хогііпа п подпесъ ее Н.мператрицт. Апп Іолн-

Корфу (древ. Коркнра), салыГі важпып нзъ 0 Іопическихъ островопъ, находптся подъ 3() 0 с. ш. н между 17° и 18 з.д. Остронъ горпстый, мало п.іодоноснын, почти не им етъ зпачптелыіыхъ р къ пподвержеиъ зе.мдетрясоіііпмъ; онъизоби.іуетъ преіі.муществеипо мас.ііічиыми дереві.пмп. Въ дрсвпости этотъ островъ былъ нзвъстепъ подъ имена.ми: Дрепаие, Схерія, Макрпсъ веамя и Коркира. КорФу обязанъ своішъ пропсхождеіііемъ Корин у и бы.іъ по водомъ къ ПелопоііезскоГі ВОІІПІІ. Будучп к.іЮ' чо.мъ къ АдріатичесЕому морю, онъ въ поеді;дующі візка прпііи.малъ важное участіе въ д дахъ юго-восточныхъ государствъ Киропы. Теперь Kop*y вм ст-БсъКеФа.іоіііею,Заііто.мъ, Санта-Маурою, Чериго, Нтакои н Пансо, составляютъ ііезавпси.мую респуолику. Диіится на четыре округа и и.мзетъ до 62,000 жителеГі. Главнып зд сь городъ КорФу — древняя Коркира. Жптелей въ городи 15,800 душъ. Еорфъ (Johann Albrecht, Freyherr von Korff), баропъ, д ііств. таіін. сов., кавалеръ орд. Св. Андрея Первозвашіаго; родплся въ Курляндіи 1697 г., училея въ іепскомъ .уннверситетіз, пото.мъ (1730) посл1;довалъ за Императрпцею Анпою изъ Митавы въ Санктпетербуріъ, гд былъ сдііланъ спериа барономъ, пото.мъ ді;йствпте.іыіымъ камергеро.мъ (1730) и президеитомъ академіи паукъ (1734). Въ ПІ0 г. быдъ опред ленъ чрезвычаниы.мъ послапникомъ въ Копенгагонъ п Нижие - Саксопскій округъ, и въ 1744 г. былъ награжденъ ордеиомъ Св. Александра Невскаго. Въ сліідующеяъ году КорФЪ отправиіся въ Кнль, по случаю совершепноліітія велпкаго киязя Петра еодоровича, какъ герцога Голштипскаю, для приведенія къ прнсягі» тамошянхъ чиновъ; тамъ оиъ пробылъ пя ь м сяцевъ, потомъ усердно содіінствовалъ къ посгановленію трактата и копвенцій между Дапіею и Россіею. Въ 1746 г. былъ отправленъ въ Швецію,но въ1748 году снова пріихадъ въ Коиеіігагенъ чрезвычаГіиы.мъ посіанниііоліъ н полпо.мочны.мъ ыинііст[іо.мъ. По возшествіи иа престолъ Петра 111 (25 докабря П61 г.). КорФЪ велъ переговоры съ Датскіинъ дворо.мъ, по случаю требоваиій, гіродъявлемныхъ И.мператоро.мъ на герцогство ІІІлезвигское, всл дствіе і;оторыхъ положено было назначпть въ Берлпн копгрессъ; въ это время (9 марта) баронъ КорФЪ былъ пожалованъ дийствительі|Ы.мъ тапнымъ совтзтиико.мъ. С.мерть ГІетра и восшествіе на престодъ ЕКАТЕРІІНЫ, перем нили отноілеііія русскаго диора къ датскому. КорФЪ умеръ 7 апр ля 1766 года, па 70 году отъ рожденія. Мшіпсторство его продолжаюсь

ІІОІШІІ.

КорФЪ (Ніікоіай Апдреевіічъ),бароііъ:родіілся 1710 г.,ііачалъ службу 1724 г. въ драіупахъ. Въ декабріз 1741 г., будучи.маіоро.мъ гвардіи и д-Епствителыіымъ ка.мсргеромъ, опъ, по пріікчзанііо Іімператрицы ЕЛПСЛВЕТЫ ПЕТРОВІІЫ,

отправился ві> Голштинію за родиымъ ея плеМЯНИИКОІІЪ. горцого.мъ голштеіпП)-готторпскимъ Карломъ-ІІетро.мъ-Ульрнхо.мъ. По прибытіп герцога въ С.-Г1етербургъ п объявлеиііі его насл дннко.мъ всероссінекаго престола, баронъ КорФЪ находнлся при немъ безотлучно и въ 1742 г. получплъ ордепъ Св. Аппы, a 1744 г. ордеиъ Св. Алоксандра Невскаго; пото.мъ ему было велТіно прпсутствовать въ ce­ llars, азагс.мъ онъ былъ пожалованъ генералъаншеФо.мъ, гепералъ-полііціГімеГістеро.мъ и re- і пераліі-губерпаторомъ Кёппгсберга, по завоеванін этого города. На другой депь по вступлонін на престолъ Петра III, КорФЪ получнлъ .а. Андрен Гіервозванпаго п 20 Февраля 1762 г. сд лапъ подполковникомъ леіібъ-кіірасирскаго полка, съ гіодчііііоіііемъ одному только И.мператору. Каропъ КорФЪ умсръ 24-іо апрізля 1766 г., на 56 году отъ рождепія; онъ былъ жёиатъ па граФіигБ Екатерпн Карлонііі; Скавропскоіі, двоюроднои сестрі; ІІлператріщы ЕлислііЕты ПЕТРОВПЫ. Служа въ гвардіп ОФІІцеро.мъ, КорФъ два года ІІ.МІІЛЪ ііріісмотрі. за закіючоішымъ въ Шащесель&урр- Іоапно.мъ, которому опъ оказыпалъ сострадаиіо и любоиь. КорФЪ (Ulrich Kasimir Ileinrich von Korffj, баропъ; учплся въ митавскоіі гіі.мпазііі, пото.мъ

Kop — Кор

861

пъ уііішерсптетахъ: .іеііпцііісколіъ, геттііигспсі.о.мъ и сграсбуріско.мъ; путешесгновалъ по Гермапіи, Фрапціч " Швеііцарін; кстуіпиъ (1786 г.) иъ Бер.інігі; иъ прусскую с.іужоу док.іадчиио.мъ; потомъ сдплаііъ совтлниі^оліъ посо.іьстиа, a 1792 іода ка.моріеро.мъ и посланъ по дБламъ иъ ІШицію, ГДІІ П ирооылъ 5 лБтъ. 1797 г. иоротился опъ въ Курлипдію, БЗДИЛЪ ІІЪ С.-Ііетероургъ, гдтз былъ сдвлаііъ статсыі.мъ совБтнпкомъ и ітцопрезііденто.мъ государстпепиоіі ІОСТІІЦІ>-І;ОЛЛІ.'ГІІІ (Reichsjuslilzcollegium), а вскор-Б (1803) дБііствптелыіымъ сгатскпмъ СОВБГІГІІКОМЪ іі (1804) презіідеито.мъ вышоозііачсііішіі коллегіи. 1819 г. опъ пылъ ужо таііиымъ СОІІТІТІІІІКОМЪ, сепаторомъ п кавалеро.мъ міюпіхъ русскііхъ ордеповъ. Родилtil иъ имъніи Вюрцау, въКурлміідіп, І З і о .мая 1765 г. Умеръ въ ІІвтербурі-Б 30-го поября 1823 г. Вотъ его сочпнепія. «Essai stalistique sur la monarchie Prussienne» и «Der danische Prinz Johann in Russland.» Въ рукописяхъ оиъ оставплъ слБдующія сочииепія: «Hisloire d'Allemagne des lemps les plus recules jusqu'a nos jours»; «Hisloire de la Suisse, de 1'Angleterre, des Provinces Unies, de Porlugal et de I'Espagne.» «Essai polilique sur lous les elals de I'Europe»; «Essai stalistique sur tons les etals de I'Europe»; «Politische Zeilgeschichte, gesammelt aus gleichzeiligen Zeitungen und Journalen, von 1812, bis zum Oktober 18'23»; «Taschenbuch der russischen Gesetze»; «Geschichte der russischen Hierarcliie-»; «Geographische; hislorische und politische Beschreibung des russischen Reichs». КорФЪІ (НпколаГі Иііаііонпчъ), баропъ, дмректоръ департамепта воениыхъ поселепій, геііералъ-лсіітеііантъ; проіізведопъ пзъ 1-го кадотскаго корпуса подпоручнко.мъ въ л. гв.-артііллсріііскій баталіопъ въ 1811 г., им я тогда отъ роду 18 л тъ. Въ ІЮГІІПІ мротііиъФранцузовъ: 1812, 1813 и 1814 годоиъ ііа.ходіілся въ сраженіяхъ: прп Вптебск-Б, БородппБ, МаломъЯрославцБ, ДрездеиБ, Куль.ми, ЛейпцигБ, Вріепь-ле-Шато, Арснсъ-еюръ-Об , ФершампспоазБ и ПарпжБ. Въ 1820 г. въ чпігБ полкоиііпка былъ иазпачеігБ коліапдііро.мъ л.-гв. п шой баттареГпшГі JV3 5 роты, а въ 1823 г. командпромъ гвардепскоіі, грепадсрсііоіі аргиллеріікркоіі бриіады, н въ этой должпостіі произг.едепъ въ гопералъ-.маіоры 1828 г. Въ кампапііо протпвь полііскихъ мятежііпковъ паходплся въ сражшіін подъ Грохош.імъ,; мото.мъ ііспраплялъ должиості. деж. геп. главн. іптаба Его

И.МГІЕРЛТОРСКАГО ВЫСОЧЕСТВЛ ЦЕСЛРКІІІІЧЛ,

ІІ участііовалъ къ сражепіи при Остролсчік и ВилыгБ. Въ апгусгп 1831 г. КорФЪ назиачепъ а;о.маіідуіоіціі.мъ вссю аваіігардііою артпллсрі-

-

Кор - Кор

ею подъ Варшавою, п 24 чпсла того же ыъсяца нсправлялъ должпость пачалыіика штаба артиллеріп д-Біістп.ующеі'і арміи. Послъ взятія Варшавы, е.му повелт>но быть комепданто.мъ города, а вслъдъ за ТБ.МЪ пачалыиікомъ Подлясскаго воеводотва. Въ 1835 г. опъ пазначенъ ііачэлыіико.мъ 2 Гі улапскоіі діівіізііі,а въ 1837 году ироіізведенъ въ гепералъ-леіітенаіггы. Въ 1842 г. ген.-дсііт. бароиъ КорФЪ получилъ въ ко.мандовапіе 1-ю драгунскую днвизію н съ этого жегодазанимаетъ настоящуіо должіюсть. КорФЪ ( едоръ Карловпчъ), баропъ, ген.леііт., кавалеръ ррдеіюпъ Св. Алексапдра Невскаго, Св. Анііы 1 стеііепн съ ал.маза.мп, Св. Влагдияііра 2 степени; Св. Георгія 3 класса н прусскаго Красиаго-орла 1-й степ., и.м лъ зо-' лотую шпагу съ алмазами. Получпвъ воспцтаніе въ домт; своего отца, бароіп, едоръ Карловачъ, па 14 г. былъ запіісапъ леіібъ-гвардіп въ коішын полкъ, а въ 1794 г. переведенъ въ коііяо-греиадерскій военнаго ордена полгл. каііптаііомъ п въ то.мъ же году выступилъ протіівъ польекихъ конфедератовъ; въ 1800 г. 13 октяоря пропзведепъ въ генералъ-.маіоры, съ назначепіемъ ко.мандпромъ драгунскаго полка прііпца Евгепія Впртембергскаго. Во времн второи воійіы АЛЕЦСАІІДРА съ Наполеоно.мъ, бароиъ КирФЪ участііовалъ иъ сраженіяхъ при ГОЛІІ.МИІП;, ІІреГіеишъ-ЭГілау, потомъ прпнялъ дБягелі.ное участіе въ аиапгардиыхъ диіахъ лежду Гутштадто.мъ п Пасаргою, иакоііецъ рубплся прп Геіільсбері-Б и Фрндланд-Б; иаградами за эти два сражонія были золотая шпага съ ал.мазамп п орд. Краспаго-орла 1-й степ. Въ сеатябр 1809 г. опъ ко.мапдовалъ сводиою кавалеріііскою дивіізіею въ корпус кпязя Голицына, послаііно.мъ протпвъ АвстріГіцевъ иъ Галицію. Въ 1810 г. былъ пазначеііъ генералъ-адъюгапто.мъ. ІІрн вторжеіііп Наполеоііа въ Россію,,КорФу былъ порученъ арріергардъ 1 іі ар.міи; при Дрнсс онъ вошелъ съ арріергардолъ въсоставъ ар.мін п участвовалъ во многихъ д лахъ. Въ Ьородпнско.мъ сраженіп иолучплъ чпнъ гепсралъ-леіітеііапта. Посліі этого опъ постуііплъ ігь арріергардъ ДІилорадовича; находіілся во мпоінхъ сражепіяхъ; подъ Малоярославцемъ, Вязьмою, Красііыяъ, ііри берегахъ Березины п Н-Б.мапа, вездтз отличаясь .мужество.мъ. Послі; онъ выстуііилъ съ .Милорадовіічс.мъ за грашіцу, оылъ въ арріергардныхъ дБлахъ пріі ИредилБ, Дрездеиз, Плоит; 11 другихъ; паходнлся въ бауцепско.мъ сраженіи и подъ Рейхеибахо.мъ, Герлнце.мъ н ШреііберсдорФО.мъ. Пото.мъ іюступплъ въ составъ сплезскоіі ар.міи ко.маіідпромъ кавалвріііскаю кориуса; былъ при поражеіііп Фраи-

Kop — Кор

— I І2

цузовъ у Кацбаха; участвовалъ въ Лейпцигско.мъ сраженіи и также при разоитііі геиераловъ Пакто н А.мэ.Лередъ иыступ.іспіе.мъ русской ар.міи изъ Фраіщіп, КорФЪ былъ назпачеиъ начальніікомъ 2-й драіуискоіі див., входившей въ составъ 5-го кори. Сакена; сдилалъ ка.мпанію 1815 г., пройдя черсзъ всю Германію п оылъ на с.мот|тБ прп Вертю. 1816 г. оаъ былъ пазпаченъ на м-Бсто геперала [Зііпцеіііероде, ко.мандпромъ "2-го резервпаго каиалерійскаго корпуса; 2 авг. 1820 г. получплъ иослвднюю награду,орденъ Св. Алексаидра Невснаго. Ум. 30 августа 1823 г. п похоропеиъ въ Орліз. Призпателыіые къ памяти началышка , ОФІІцеры 2-й кпрасіірсЕоп діівизіп соораліі 10,000 рублей ассіігііаціямп п соорудилп падъ могилою КорФа п а м я т і т к ъ . Еорча (Spasmus, отъ алаіл, тянуть) — припадокъ болтззни, сопровождающіііся спльпымъ непроизвольЕіы.мъ сжатіемъ мышечныхъ волоконъ; онъ пропсходптъ no сочуиствіго отъ раздраасеиія желудка или нервнаго раздражепія. Въ діэтетпческо.мъ отнош пін полезпо просто растираніе руками, Флапелью и теилая ваппа. Корчева, у з. городъ Тверской губ.; лежитъ въ 77 верстахъ къ в. отъ Твери,па право.мъ оерегу різки Волги; отъ С.-Петербурга въ 598 верстахъ, отъ Москвы въ 229 верстахъ. Сд лана городомъ изъ экоіюмнческаго села въ 1781 г. Теперь въ Корчев до 1,500 об. п. жит., 3 церкви и до 5,000 р. с. ежегодпаго городскаго дохода. — Корчеоснііі уъздь заии.маетъ простраііства 3,576 кв. вер., изъ числа которыхъ подъ полпми 105,000 д е с , подъ лугами 145,000 и подъ л сами 95,000 дес. Жителоіі до 102,600 об. п. На кв. версту приходитея по 29 об. н.; иа каждую душу муж. пола по 9 дес. МІІСТОПОЛОЖеиіо ровног, гіереріззаииое .миожоствомъ притоковъ Волги и озеръ, и з ъ которыхъ замичательнтзе другихъ; Осиповское, Великое, Святое и Иесочное. Въ уііздв много болотпстыхъ .м-сстъ. Почва глиіііістаяи глііиіісто-песчаная; хотя земледтше и составляетъ главпую промышленность въ уіззд , no по недостатку землн д-вяте.іьность -жит лей ооращена на разпые роды промысловъ. Въ уВзд-В преи.муіцественно заіііімаются лоцмапство.мъ, коііоиодство. іъ и построіі^ою барокъ; жители ііізкоторыхъ волостей занпмаются едішствешіо еапожпьппі .масторстволъ. Зиачительиое число мужчіиіъ уходитъ въ Москву и почтп одии жеііщпны и старикн остаются для хл бопашества. ВъуБзд есть Фабрики Фаяисовыя, полотпяііыя, оуконныя, бумажпыя п хи.мнческпхъ изд-влій. Замізчателеиъ также стекдяпныГі зав. Геііиі;е, кото-

—

Кор — Кор

pare проіізведепія сбываются, между-прочимъ, въ Кяхгв. Корчминъ (Василііі Дпмптріевичъ), геиералъмаіоръ н каналеръ ордепа Св. АлександроНевскаго, одпнъ изъ дііятелыі-Бйіміхъ сотрудяиковъ ІІЕТРЛ Веліікаго. Онъ в.мпств еъ Меншикопымъ былъ ііазпачииъ сержапто.мъ бомбардирскоц роты ПреоГіражепскаго полка, а въ 1700 г. посданъ для осмотра кр. Нарвы, протпвъ котврой, ВМІЗСГБ съ объявлеіііемъ иоіпіы Шведа.мъ, опъ распорнжался веденіемъ апрошей. Въ 1702 году Корч.миііъ участвовалъ при взятін Нотебурга, а въ сл дующемъ году находплся при овлад-Епііі Ніеншапцо.мъ и заюжеиііі С.-Петербурга. Комаіідуя тогда батгареею на Васильевско.мъ острову, оаъ былъ въ безпрерывиой nepeimcK'B съ царемъ, которыГі д.ія іфатиости часто надпмсывалъ па своихъ ппсьмахъ; «Васплію, на островъ»; оттого островъ этотъ ііолучіілъ свое ПЫІІІЗІІИІС пазиаіііе. Въ 1706 г., по случаю ожидае.маго вторжепія Карл а Х І І , Корчмину было ііоручеио устропство оооро[ііітельноіі ліііііп, состоявшеіі изъ засБкъ іі полсвыхъ укр-сплепіи между С.молепскомъ и Бряяско.мъ; иъ 1707 году опъ переправлялъ уіфіиіленія .московскаго Кре.мля и КитаГігорода, а въ 1712 году ІІМІІЛЪ поруч ніе осмотр-Бть пороіи на p. M c r t . Въ персидско.мъ походіз 1722 г., опъ быдъ геііералъ-квартпрмейстеромъ руссиихъ войскъ. Ум. въ 1731 г. Коршунъ (Milvus, Milan). Коріпуны составляютъ особыГкродъ ХІІЩНЫХЬ дпёвпыхъ птпцъ. Отлпчаются чрезвычайиою длііиою крыльевъ, развплисты.мъ хвостомъ; клювомъ ие очепь крпвы.мъ и не столь твердымъ какъ у СОСБДствеішыхъ родовъ; короткими плюснамн и слабы.мн когтями. Коршупы летаютъ, быстро описыоая крупі, и какъ-бы илавая въ воздух ; лоЬятъ добычу пападая сверху и питаются мелкпми млекопитающп. ш птицами п насізкомыми. Коршунъ обыкііовеіиіыіі (М. regalls, Falco milvus), желто-бурый съ чериыми крылья.ми іі русымъ хвосто.мъ; голова н шея б-Блесоватыя. Можетъ долгое вре.мяспокойподержаться па воздухіі, ие махая крыльями. Питается крысамн, гадами, цыплятамп п иасБко.мы.ми; онъ робо^ъ и трусость его вошла въ пословицу. Водится въ Европіз и Азіп. Корь іі Лопуха (МогЬШі), лихорадочиая боЛБЗПЬ. Прппадки: лихорадка съ головиою бо^ лью п кружеиіемъ, съ сухимъ кашлемъ; гдаза, каиъ-будто палитыо кровью, частое дыхапіе, пульсъ очеяь ускорениыіі. Эту болБзпь разлнчаютъ по сл д. поріЪдалъ: а) въ поріод-Б pasBin ія (Stadium evolulionis) являются красные, ширіиіою въ 1 Н.ІІІ 2 ЛІІНІЛ, н-Бсколько возвы-

Kop — Кос

—

і 3

шеиііыя пятна, выступающія посі-в 3 u •І-хъдпешіоіі продолжительной лихорадки, появляюіцейся спериа на .ищЪ и рукахъ; въ этомъ періодв лихорадка п кашель сильнізе п чаще; Ь) въ иеріод-в проциотаиія (Stadium florescentiae), па 3 іі деііь гшка;іывается сыпь па все.мъ T S ліі.нооезъ пузырьковъ; въ это.мъ періодъ проІІСХОДИТЪ высыпаиіе 3, 4 дня и тогда выступаетъ іювая сыпь, которая, еслп обнльна, то лицо и руки оиухаютъ, поражепіе глазъ уоиліівается и каше.ііі доходнтъ іиіогда до воспаленія лёгкнхъ идыхате.іьнаго горла. Послт; 3 днсГі пятна блііди^Біотъ и пропадаютъ въ то.мъ поряді;-Б, въ какомъ и высыпали. Са.мый кашель іі воспалеиіе глазъ стаіювятся тише. с) Въ періоді; слуплішанія кожи (Sladium desquamat'onis), коіда пропадетъ краснота, то кожица дупится медкими к.ючка.мп въ ішдт; отрубеіі. Это начйпается съ 6-го п 9-го дняіі продолжается ит>ско.;ько времени; въ это.мъ період явліется критическіи потъ и кріітичегкая лоча; періздко попосъ, прекращающіГі всБ припадкп. Въ діэтетическомъ отношеніп должііо стараться шб-Бгать холода, которыіі мажетъ прогпать вскрытіе еыпи, но падобно заботиться способствовать высыпапііо посредотво.мъ нотогопнаго чая, лішовагоцв-Бта, бузпІІЫ. Первое правпло, чтобы дтші оставались въ иостеліз дв-в, а възи.мнее вре.мя три нед ли, не iia'nepuHli, no на матрац-Б и были покрыты шерстнпы.мъ одияломъ при те.мпературБ 15 градусовъ Реомюра.

—

Кос — Кос

косекансъ дуги въ 90° и въ 270° равенъ радіусу дуги. Косиперы. Такъ назывались гюльскіе инсургенты во вредія воіпіы 1794 года; они были вооружепы косамй, u въ начад-в возстаиія отличалпсь необыкновеннымъ муж ство.чъ; однако иъ ііослт.дуюіцпхъ сооытіяхъ этон борьбы быіи разбпвае.мы при каждой встр ч съ регу.іярны.ліа ііойскаміі. Въ посл-кднемъ мятеж 1831 г., Поляки СФор.мпровали отряды косиперовъ въ Польшъ, Лптвтз, па Волыни и Подоліи; но это войско н пользовалось уважепіемъ у самихъ мятежниковъ и скоро оыло разсвяііо нашп.мп отряда.ми. КОСИНСКІЙ ( едоръ), готманъ МалороссіГіскііхька.іаковъ;избранъ пзъгенералыіыхъегауловъ 1592 г.; пронсхожденіемъ былъ полйскій шляхтпчъ; въ его прп.мя пачалась унія, изобрптеніе папы Клпмеита ІІІ.КОСІІПСКІІІ. иепов давшііі православпуго религію, твердо протипосталъ нововпеденію, и пнсалъ въ Брестское собрапіе ппсьмо. въ которомъ доказывалъ, что очо ііе нмБетъ властп пере.м иять візру. Правмтрльство, согласясь притворно съ гетмано.мъ, звало его для ооъясноніГі въ Бресть, куда онъ п явплія; по прибытіп его, немедленно оылъ наряженъ судъ изъ римскигь п русскпхъ духовныхъ, которые, объявивъ его богоотступпикомъ, приговорили къ смертной казни, и задВлаиі въ каменно.мъ столбт>.

Косинусъ (Cosinus). Коспнусо.мъ дапііой дуКОряки, пародъ восточной Спбпрч; разді;- гіі называется спнусъ дугіі,дополнягощеи данлпются на остздлыхъ, которые постоянио жп- ную дугп. Н такъ дугп: (а) и (90° — а) взапмвутъ около І1еііжіііісі;аго залива, отчасти п но дополішютъ другъ друга, а потолу спнусъ въ Камчатк , и иа кочевыхъ, ооптающпхъ къ одиои, называотся косипусо.мъ въ отиошенііі с. отъ осидлыхъ до Аиадыра. Ослздлыо Коряки къ другой и опратио: жпвутъ зи.мою въ хижипахъ, нъсколько врыSin. (a) = Cos (90° — a), тыхъ въ зе.млю; л то.мъ же эти хпжины стаSin. (9Co — a) = Cos. a. иятъ на подставкн; зв^Бринып и рыбиыіі про- Косипусъ дапноГі дупі равепъ разстояпію .межмыслы состаіілиютъ главиое ііх7. занятіе. Ко- ду осиоваиіе.мъ ся сипуса н цеитро.мъ, пзъ кочевыи жіиіутъ въ юртахъ, сложеііныхъ пзъ тораго oniitaiia даііиая дуга. Косішусы двухъ жердей и покрытыхъ оленыі.ми кожа.мп; пре- равныхъ дугъ, взнтыхъ съ одниакимп, лпбо съ іі.муіцествеіиіое пхъ зааятіе составляетъ зв - противііы.ми зііаками, р а і т ы между собою. Сиріпіая ловли; іфо. гВ того опп содержатъ боль- ііусы двухъ дугъ, пзъ которыхъ одна больше шія стада ланей. ОсТ.длые Корякп большаго другой нізсколькіі.мп окружііостя.ми, равны мерцста и кроткаго нрава ; кочеиые средпяго жду собою роста и груоы. Въ чертахъ лпца онп сходствуCos. (2яг + а) = Cos. a. ютъ съ плеиеиаллі алеутскіімп. ІІспоиидуютъ Косііпусы диухъ дугъ, пзъ которыхъ одиабольшамаиство. ше другой нсчетнымъ чис.іомъ полукружноКосекансъ (Cosecans). Кисекаисо.мъ даииоГі стеіі, равиы, но п.мвютъ протішпые зпакп: дугп ііазываетсясекансъдут еедоііолішюіцей. C o s ^ n * -f- Э ; = — Cos. а, гд п печетмое число. Коспиусы дугъ, равпыхъ 90° и 270°, равпы П таііъ: пулю: Cosec. a = Sec. (90° — a;,

Cosec. (90o — a) == Sec. a косс;;аіісъ дугп въ 0° n въ 18C0 беіиопечепъ;

Cos. ( Э С о ^ О , Cos. (270°) = 0. Когііпусъ дугп, равноіі 0°, равеиъ радіусу ІІ.ІІІ

Koc — Кос — і 164 — Кос - Кос 0 единіщ ; косинусъ дуги равной 18C , равонъ тересъ подчпняетъ всеобщеяу интересу че.юотрицательно.му радіусу; візчества—пря.мая протіівоположность эіопзCos. (0°) = 1, Cos. (ISOo) = — 1. ма, съ которымъ посредствующін звепья паКосппусы су.ммы и раапостп днухъ дугъ выра- тріотіізмъ, духъ касты, дружба, семоГпіыя узы, жаются с.іздующшін Фор.му.іамн, принимая половаялюбовь. Космопо.іптіізмъ есть оснопа радіусъ за елнііицу вс-Бхъ доброд-БтелеГі, но имііетъ нравствеішое Cos. (a + b) = : Cos. a Cos. b — Sin. a Sin. b. доггоинство только тогда, когда паходится въ Cos (a — b) = Cos. a Cos. b -f- Sin. a Sin. b. примііреііііі съ ойязапностя.ми илп ofHoiuciiiКосинусы диоипой п nojOBiiiuioi'i дугіі выра- ймй, окружаіоіціімп каждаго челов ка въ близжаются Форму.іами: кихъ обстоятельствахъ жнзіііі. Обыкновиіпіо a же называютъ космоііолііта.ми такихъ разсуCos. (2а}=2 Cos a—1 C e s ^ a ^ j / 1+t'os. a." дочныхъ моралпстовъ, которые руководятся въ =l-2Sm3a, ~2 своихъ дъііствіяхъ, не столі.ко нравственнымь Косинусъ-версусъ (Cosinus-versus), CM. СИчувство.мЪ, СЕОЛЬКО правиламп разсудка, н нусъ-версусъ. связываюгъ свой частпыіі интересъ съ эі:сКосма I. константііиоііольсній патріахъ, возцеитрическою люоовью, къ общему., ' веденъ на .константинополі.скую ка едру въ Коснятинъ (Коснячко), см. Константпнъ. 1075 г. ІІріі пе.мъ въ 1078 г. .іишенъ царства КОСОВО, городъ въ ГІрііштинскоіі иахіи, оти всенародио нзгнапъ Мпхап.іъ Дука, иа мі?<;то котораіо втзнчапъ Кос.мою НикііФоръ Во- торгііутоп отъ Сербііі Туркамн въ 1809 году, н таніатъ, вскор-Б низиодонный съ престо.іа по ііріісоедііііспной къ Босиіп; изв степъ по лепропспамъ Алексія п Исаака ^Мдадшаіо) Ко.м- жащеіі блнзъ пего обшнріюй равіііін-Б, назынеиыхъ. Бывъ не въ-сіі.іахъ помочь разстро- вае.моіі Косово-поле, на которон Сербы два раеішому состояпію государства, п нежолаяоста- за претерітБліі пораженіо отъ 'Гурковъ. Въ ваться безмолвны.мъ зрптелемъ безпорядковъ, 1389 г. Сербы дрались подъ личиымъ предвоприблпжавшихъ гибель и.ммеріп, Кос.ма, иосліз дптельствомъ своего шіпералчіра Лазаря, кошести-л^Бгняго правлепія (107.5—1081), счелъ торын и былъ зд сь убитъ, а въ 1449 г. ОНІІ д йствова.іи протішъ Турковъ вм ст съ Веіілучшнмъ сложпть съ сеоя звапіо патріарха. Косма II Аттикъ, родомъ пзъ Эгины; не оо- гра.мп , которыо подъ пачальствомъ своего ладалъ большимъ образованіемъ, зато от.іи- вождн Гуніяда пришлн па помощь сербскому чалсядобротоюсердца ііособеііііымъ.ми.шсерді- деспоту Георгію Брапковичу, по тъ и друііе е.мъ. Онъ былъ только 9 мізсяцевъ иа копстап- прете[)ігБли пораженіе. тииопольскомі. престол , пото.му-что не тольno припялъ въ общепіе съ Церковыо, по и былъ друго.мъ монаха Нііфоита, отлучеііиаго ііредіиествеіиіико. іъ Космы, Мііхапломъ, за прпвязаііность къ ереси богомпловъ. Эта связь произвела въ иарод-Б дурно мнт.ніео патріар\ , а заиистішкн Космы оклеветали его передъ императоромъ. He прорвавъ связп съ еретиломъ и посл того, какъ этого требова.іъ са.мъ государь, Косма былъ сЕергмутъ съ патріаршаго престо.іа 1147 года.

Косоги, Касаги, Косаги, пародъ восточпаго ііроіісхо>клеііія,іі.мя котораго часто встр чаотся въ древнеіі Русской іісторііі.ОмТ.с;оііребываіііиего ость мііого различныхъ МНФвЩ: бі іьшая часть полагаетъ, что оііп Черкесы, которыхъ Осетиііцы и теиерь иазываютъ Касаками. Въ 965 г. Косогп оыли побізждены Святославомъ Игоревпче. іъ.Ві) 1006 г.Ростиславъ ВладіімірпвичъТмуторокапвскіГі бралъ сънихъ дапь; въ І022 г. ходп.іъ па пихъ Мстпслаиъ Владііміровимъ Тмутораканьскііі; зам чатсльно его одиноборство съ косожскимъ кпязсмъ КосмогонІЯ (отъ xoaftos, м.іръ 11 ylyvOfMi, созидаюсь, дТзлаюсь, yijoya, я есмі. создапъ н Редедею (см. Мстиславъ). Въ, 1023 г. этотъ жо соотвіітствуетъ русскому слову: міроздаиіе). Мстиславъ, съ помоіцію Косогоиъ и Хизаровъ, Этішъ словонъ озііачается теоріяіілп систе.ма, иапа.іъ па Ярослава п побіздплъ оіо. опред ляющая пропсхожденіе .міра. Родъ че.іоКосой (Йеодосііі),еретіікъ,явіівшіііся 1552г. візчоскій, позпавая себя, пыта.іся датъ ссбіз, от- Онъбылъ родо.мъ ЛІоскіттяііііііъ, слуга одиою четъ н во все.мъ его окружагоіце.мъ: «Погъ» п пріідворпагд. Обокравъ своего госііидіпіа, онъ «міръ» состаіиі.іи д.ія пего^дв великія проб.іе- : оьжалъ иа Б лоозеро, ГД-Б ІІ постригся въ молы, которыя опъ разрізшалъ каждыа в иъ, въ | иашиство; бывъ взятъ подъ стражу, ушелъ каждой MUCTiiocTii, іі на каждоіі стеііопіі обра- [ въ Литву и жеіш.іся па жіідовкъ. Опъ учіілъ зованія, и всегда ппаче. своихъ пос.іВдоиатолеГі призііаватьтолько ЛонКОСМОПОЛИТИЗИЪ, образъ ліыслеіі гражданп- ! сеевы киигп, отиергалъ таииство Св. Тронцы, ііа вселеиіюіі, который свой собствопиыіі ин- I воіілощешс Сыиа Вожія п ііскуилеіііо, іікоао-

Koc — Кос

- — 865

иочптппіе, молитііы за умершпхъ и вее цері;о»ное чиіюло.шжоіііе.

Косоугольныя ося коордзнатъ. Такъ пазыпаютсн рси коорліиіагъ, іш перііеЕідику.іярііыи другъ къ другу. 11о.іожоіііе точкп отіюсительно косоуго.іміыхъ осеіі коордмиатъ, проиедоппыхъ пъодиой сънеіі плос.костп, опредіз.іяется Д.ІІІПОЮ П|ія.мы.чъ, ііроведеііпыхъ пзъ даіпшіі точки къ каждоіі пзъ дИухъ этпхі. осеіі параллелыю друі'ой. Коссовъ(('.!ілыіетсръ).митроііоліпъкк'іііі;і]і, зііамепптыіі учепыи п богослонъ споего иремоmi; у.м. пъ 1657 г. Опъ сократшъ «Патерпкъ ІІечсрекіп» и )іздалъ его на польско.мъ ЯЗЫКІІ съ арисовокурленіемі» піікоторыхъ исторпческихъ гіриміічаііій, заи.мсіпоиаііііыхъ имъ изъ , ірочесііііхъ н польскпхъ писателоіі. Оиъ noЛПІСТІІЛЪ і>ъ коіщт; его хроиолоіііческііі списОкъкіевсіміхъпраііослаяпыхъ митроподцтрвъ, отъ пведенія въ Рро.сію xjiuciiaiicKou иііры до • І1ет))а Логплы, по пов тствованіе еіо no псеіда вБрио. Патернкъ его паиечатанъ иъ Кіев ъ 1735 г., готичеркими буг.вамп, въ 4 д. листа. Есть п русскііі перецодъ этоіі кппгіі. Костаница (Koslanicza), городъ иъ Авсхріи, на граіпщахъ съ Турцівю, на р. Упніз, ио 2-.мъ бапмо.мъ полку, съ крііпостыо, карантиіюмъ н 3,500 жит.; главиои ЛІІІСТО провоза турецкихъ товаропъ. Здись въ 1689 г. турецкая ар.мія разбита АвстрШцами, подъ пачальстпомъ Д|)іісі;овича. Костенецкій (Васидій Григорьевичъ), артиллоріи іеііералъ-леГпеиаитъ: получіілъ образованіе въ артпллоріііскомъ. и ііііжепоріірмъ корііусіз, откуда ныпущенъ штыкъ-юнЕеррмъ во 2 каііоиерскіп полкъ 1786 і'. Въ 1788 г. опъ участвоиалъ иъ турицкодп. ііоходЪ; находмлря при взятіп Очакоиа, ідъ за отлігііе ііропзиед пъ пъ подпоручикп, и пріиіявъ пачальетво надъ noбольшпмъ отрядолп, Чсрііоморскпхъ казаЕовъ, овладіілъ дву.мя неіпріятельскиміі'судами, noслт> чого иаходилсн при взятіи Бендеръ. Въ 1795 г. онъ переиеденъ ио вповь учреждеііпыіі черпо.морскій артішеріГіскііі баталіопъ, гдъ, комаіідуя ротою,усгроплъ ВЪІІОІІСКІЗ Чсрпо.морРКИХЪ казаковь п діую и коппуіо артмллерію. Въ 1798 году ЁостенёцБІй ііорсведопъ ігь д.-гв. артиллс|)іГіскіГі баталіопъ; въ 1799 іоду иазпачонъ командиромі. конной роты тоі о жс баталіопа, а въ 1803 году его пачальству иоручеиы об коіиіыя роты гвардейско.й ортшлеріи, съ роторы.ми опъ отлпчіілся въ Лустерлпцкомъ сражеиіи: находясь въ э т о і ъ донь въ цеіітріі

Кос — Кос

гвардіи, за что получнлъ ордопъ Св. Гео]>гія 4-го кл. Съ пеменьшею славою Костеисіікіп отлпчался подъ Фрндландомъ, up» Гутштадтв и Геіільсберпз, гд получплъ орденъ Св. Вдадиміра 3-й стоп., а въ 1808 г. произвсденъ въ існералъ-маіоры. Въ 1808 и 1809 годахъ онъ пачальствовалъ отрядо.мъ, охраіінвшп.мъ отъ Англичавъ береговое прострапство отъ Ораніенбаудіа до НарВы, и въ 1812 г., комапдуя артпллеріеіо 0-іо иТіхотпаіо і;оріі., участвовалъ во ВС-БХЪ дилахъ отъ Вильны до Смолевсда и. былъ въ числ гепераловъ, ііодававіипхъ гро.мкій іолосъ протпвъ выбора укр-Бпленноіі пизнцііі при Дрпссіі. За отличіе' въ Боррдшіскомъ сражеіііп, Ко^стеиецкііі получилъ орд. Св. Ісоргія 3 класса, и вслЪдъ за т мъ иачальствоиалъ времепно всею артпллерісю 1-іі п 2 іі армііі; его нсутоми.мою дііятелыюстью восьма скороукомплектованы 60 артиллерійСЕИкъ ротъ ліодьмп. лошадь.ми н зарядами; паконецъ расішряженія.мм сиоилн и личною храбростыо, онъ мпого сиосоостпоиалъ усп ха.мъ русскаго рружія прп Тарутин , Ыало.мъ-Ярославц н КрасЕЮ.МЪ. Въ 1813 году КостеиецкіГі былъ назпачеиъ ііачалыіпкомъ артиллеріп авапгардпаго корпуса генерала Вннценгероде п нъ это.мъ званіи оказалъ поиую услугу при разбптіи 1'еіііе подъ Калпше.мъ (с.м.). Бъ апр-вл-Б .мт;сяціз тогоже года онъ ко.мандовалъ артпллеріею 6-го и 7-го корпусовъ и и.мізлъ диятрдьное участіе въ ^ражспіяхъ: ІІ[)ІІ Люцені;, Ііауценъ, Дроздец-Е, Кульм-Б и .Іеііпціп-Б; вособенности оказаль большую урлугу ііри отступлеііііі союзппковъ отъ Дрездепа; г рп чемъ опъ спасъ русскую артиллерію отъ угрожавшей еіі оиасностп въ пспроходимыхъ брг мсЕИхъ гисиіінахъ. \h, 1814 году онъ участвовалъ въ сражеиіяхъ: іірп Варъ-сюръ-Оот;, Ла-Ротіер , Троа, Арсисл;, <1>ерша.міісііоаз,Б и Марпж . Въ 1826 году Костопоцкііі проіізводеііъ въ гепералъ-леіітенапты. У.меръ отъ холеры въ 1831 г. КОСТНИЦЪ (Coslnilz), городъ въ волпко.мъгерЦОГСТВІІ Бадрцскомъ, главное м стр округа Зеек|ісііса, иалііво.мъ берегу Копстаіщкаго пли Ііодепскаго озера. Лчіітслоіі около 5,000. И.м-Ветъ еіімскоііа. пользуіощагосл тіпуло.мъ князя св. ііммсрііі, п котррый преліде иылъ іцадфтелемъ Коітіпща и сго окрсстіюстеіі, сосіавлявшпхь КоСтйицкуЮ епархііо, п.міііішую пространстиа 12 кв. ДІИ.ІІ. и 809,778 жпт- Городь осиоваігь око.іо 297 г, м.міісраг. Коистанціемъ Хлоррмъ: быдъ одип.мъ пзъ цвізтущнхъ городовъ ІІІВІ'11 царіп, ІІОТО|)ОІІ опъ состав.ія.іъ чаоть до 1705і..

русскоіі гіозііціи, опъ удачпы.мп выстръла.мп j іірс.меііп, і.огда no ііресбургско.му трактату оиі. ІІ-БСКОЛЬКО разъ опрокпдывалъ ііападиііія нелріяте.ія, п пото.мъ прпкрывалъ отстуіі.іопіе

Т. IV.

иылъ уступаеігь всліпіо.му гсрцогстиу ьадеиСКОМ -

55

Koc — Кос

— 8{ 5 —

Косго д а (Caries ossis), бол-взнь; состоптъ въ изъязп.іеніи костей, пропсходяще.мъ вс.і-Бдствіе быпшаго воспалепія; она характеризуется разрушеніемъ органпческоп тканп, лягкостыо и рых.іостью ея, сопровождасмого матерісй (дурнаго запаха), иетекающею изъ гніющ п х ъ костей. Ес.іи же пё бываетъ гноя, то костоіда называется «сухою», чтй замізчается то.іько въ п.іоскихъкостяхъпу.іюдеГістарыхъ; такое воспалепіе бо.П;о всего поражаетъ губчатыя части п коротг.ія ЕОСТІІ. ДПТСКІГІ ІІ Юпошескіп возрасты весь.ма распо.ю.ъеиы къ этоп бо.гіізни. Въ діэтетпческо.мъ отношеиіи необходима стрхзгая опрятіюсть; при перевя.ік иадобио стараться устранять доступъ воздухаи достав.іять свободпый выходъ, пюго; ntiща до.іжна быть умТірешіо ііитате.іыіая ; полезпы также припаркн и прпмочки пзъ ромашки, хлоровой и свиицовой воды. Такъ-какъ эта бо.П53НЬ оываетъ разпаго своГіства и происходитъ отъ разныхъ причпнъ, то неможетъ быть лечпма безъ врача. Кострома,рБка волжскоіі спсте.мы: п а ч і т а е т с я в ъ лвсахъ Солигаличскаю утззда, ворстахъ въ 50 отъ города Соліігал|іча; течетъ черезъ СолигалимскіГі й Куйокій увзды до Костро.мскаго; отсюда ііап[)авляетсп no западпоГі грапиц губерйіи, составляя рубежъ мел;ду ею и Ярославскою губ.; накопецъ верстахъ въ 60 отъ губерпскаго города, сд лавъ поиоротъ па югъ, впадаетъ въ Волгу, при г.Костролъ. Пробираясі. прл истокахъ между каменпстыхъ грядъ, а пиже черезъ дремучіе лиса, р-вка Коотрома представдяетъ въ своемъ течепіп пепрерыиный рядъ изгибовъ й нзлучішъ, и про.текаотъ такііліъооразом7 3 пе .мептзе 350 вер. въ длпну. Шіірипа ея отъ 5 до 150 саж.; глубипа отъ 2 арш. до сажепп; отмелей тодько дв^Б — въ ВуГіекомъ у здіі, возлС .села ІІочпиокъ n у самаго города Буя. Берега ка.менисты, круты н почтп повсюду порослп лЕсо.мъ. Пристанп ііа Костром нах. въ Соліігаличи и Бу-Б; отпраііляемыГі съ нпхъ грузъ состоитъ нзъ извести, дегтя, смолы ч лиса. Судоходство по р. Костроміэ отъ Солпгалрча до Буя пропзводится только во вре.мя разлпва, а отъ Буя до Костромы втеченіе ц лаго лита. Изъ Солигалича ходятъ одиіз сплацііыя барки п полуоарки безъ мачтъ и парусовъ, упосимыя сплою течепія вппзъ по р кті, п уже иазадъ не возвращающіяся; между БуГісьою и Костро.мскою пристаиями кро.мт; того плаваютъ взадъ и впередъ легкія riixBHHKii ІІ доіцеііики на парусахъ н бичевою. Цииность всего груза обііііхъ пристаиеГі состаиляетъ ог.оло 90,000 р. с. Отпра-

Кос - Кос

вляемып грузъ пазпачастся въ города Кострому, Ярославль и Нііжнііі-Новгородъ. Кострома, губ. гор. Костромской губ.; лежитъ въ 327 вер. къ с. в. отъ Москвы па л вомъ берегу Волгп, прп усты; р. Костромы ; отъ С Петербурга въ824: вер. Осиовапъ около 1150 г. кпяземъ Юріемъ Долгорукпмъ, а въ 1208 году отданъ гыномъ осиователн Всеволодомъ ГОрьевііче.мъ въуд лъ кіі.ростовскомуКоіістаптипу Всеволодовпчу, которыіі, во вре.мя междоусобіп съ братомъ свошіъ І0[)і'емъ, выжегъ Кострому за предапііость ея жптолеіі посл дпему. Отъ Копстаптііііа Костро.ма персшла къ его сыну Васіілііо,пріікоторо.мі. въ1237г.была взята и разорепа Татаралпі, предводилыми Батые.мъ. Гірн ПОІІОМЪ раздвлепіп Роесіп посл наіпествія Татаръ, отдана Т;НЯ:ІЮ Ваоплію Георгісвпчу, которыГі въ 1241 г. разбилъ, в ъ 2 в . о т ъ города, значителыіып отрядъ Татаръ, позвраіцавшіГіся изьЯрославлн. Въ 1245 г. велішіікп. вхадймірскій (Ірославъ Всеволодовпчъ отдалъ Кострому въ удвлъ своему пятіілвгполу сыпу ки. Васмлію, когорыіі и жплъ въ ней до са.моГі с.мертц. В7> 1271 r. fraciuiil вступплъ ча владпмірскіГі велипокпяжескіГі престолъ и оттого Костро.ма б г в т ъ быіа отолпцею волпкороссіпскоіо. Посл STOJ'O Кострома пероходпла изъ дома въ домъ u^ иакопоцъ, при Діі.міггріп Донскомъ іірпсоедтіепа ЕЪ велнкому кп. москов- сг.о>іу. Въ 1382 г. Діі.митрш Доііскоі'1 уг.рывался въ стЕиахъ костро.мскасо кремля прп на- шествін Тохтамыіпа,' а ислішп кпязь Васплііі Диміітріевпчъ яъ 1408г.—отъ грозпаго Эдіиея. Въ 1420 г. жесточайіиая моровая язиа cimpt-nствовала въ Костромъ, а въ 1422 г. здВсь былъ іолодъ. Въ 1429 г. ев разграбилъ татарскіГі царевичъ Махмудъ - Хази. Въ 1449 году Василііі ТемныГі укрывался въ Костром , по былъ взятъ зд сі. Юріемъ Косымъ. Въ царствованіе І"розііаго (1547), казапскіо Татары дълалп пабЕги на Костро.мскуго область; во вре.мя похода на Казаиь Костро.ма оыла сборпы.мъ мізстомъ праваго полка. С.юда ЛжедіиіитріГі отправплъ овою міш.мую родствиппицу супругу Филарета Ро.манова и сына ея Мпхапла. Въ 1608 г. .Іпсовскін разорплъ окрестіюстн Костромы, а ТуіііііпсЕІГі самозвапецъ в з я і ъ п самыіі іород'ь. Въ 1611 г. Костро.ма выставнла на спасепіе отечества ополчепіе, подъ пачальство.мъки. Волкопскаго. 11 о іізбраіііііпа царство Михапла еодоровпча Ромаиова, Полякп возііамт;рились умертвпть его, или отправпть въ Полыиу, п одпнъ пзъ пхъ воеводъ уже пустился иы.ю къКостро.мізгп.ОТЧІІІІЫ Ромаііо[іыхъ,ио юпыГі царь былъ спасенъ геройскою ііредаіпш-

Koc — Кос

— і 57 —

стью н са5іоотпержешемъ Ерестьянина Сусаиппа (с.м.) и 19 марта 1613 г. приня.іъ въ Костром-Б пзбраніе иа престолъ. Въ 1708 г. Костро>іа бы.іа прнчііслеііа къ Московскоіі губер. и такъ осгаііадась'до 1715 г., т. е. до открытія КостромсЕоГі губор. Въ отечествениую воГпіу 1812 г. костро.мское дворпнство выстави.ю бол е 11,000 ратппкоііъ п ііо;кертвова.іо разореппымъ (Кіітедямъ Смо.іспскоГі губ. 500,000 р. Теперь ръ Костром до 14,000 обоего гю.іа жит .іеГі, 35 церквеп, 25 Фабрмчпыхъ заводовъ (заліт>ч. 4 полотііяиыхъ и 6 сиичныхъ) и оі;о.іо 12,500 р. с. ежсгодпаго городскаго дохода. Изъ .церЕвей за.мВчате.іыПііітая Успенсі;ій соборъ. Это едііпствонііая въ Россіп церковь, въ иотороГі а л а р і і обраіцены ЕЪ западу, между-гвмъ каиъ no закопамъ Гііечесг.оГі ЦерЕвп оііп вездъ устрапваются на ВОСТОЕЪ. ГІО преданію это пропзошло по случаю обрБтеніяв. Е. Васпліемъ Ярославичемъ чудотворпаго оораза Божіей Матеріі иа р-БЧЕ-Б ЗапрудЕі;, лежащей къ западу. Кроміі прпходсЕихъ церквеіі въ Костро.м 2 мопастыря, лужесЕІГі КогоявленскіГі, іі жеискій Крестовозд[!ііжеііскій. Въ верст отъ города пах. ИпатьевсЕІй монастырь (см.), а въ 35 в. деревня Коробово (см.). Костро.меііое Еупечество производіітъ торговлю хлТзбомъ, доставляе.мы.мъЧіъ РыбипсЕЪ, .МосЕву и С.-Петербургъ, Еромт. того холсто.мъ, оало.мъ, льнянымъ масломъ и ЕОЖВЮ. Рыболовство зашімаетъ таЕже ио мало рукъ и Еаппталовъ.— Кос7промспоі'і уъздъ заиіімаетъ пространства 4,029 ЕВ. вер., изъ числа Еоторыхъ подъ полямя 146,500 д-. подъ лугами до 40,000 дос. п подъ лЪса.чи 210,000 дес. Жителей 118,200 об. пола. На Евад. вер. приходится 29 об n.j на Еаждую дуіиу мужескаго пола по 7 дес. Уізздъ д-Блится р. Волгою на дв-Б частн. М стоположеніе по лФвой сторон Волгп воооще л систо, пизмеиііо и болотисто, но отъ г. Костромы по ярославсЕой грапицтв, па 30 вер. въ длипу и на 20 въ ширипу, тяііутся отЕрытыялуговыя равни. ны. М-Встоположеніе на правоп стороя-в Волпі возвышешгБе п оті;рытъе. По берегу этой р ки отъ самаго г. Костромы идетъ рядъ холмовъ, перес каемыіі ложбинаміі різчекъ п водоскоповъ. Изъ озеръ въ уіізд зам чателыіы: Святое и Березовое, паходяідіяся педалеЕО отъ губ. гор. Почва з мли на возвышечныхъ м стахъ по болыіісіі частн глинистая, а иа низменныхъ иловатан; черпозелу мало. Плодородіе очепь посредственное , по СОВСБМЪ тізмъ, главная промышленность-землед ліе; важны также л спые промыслы. Въ у зд-Б много разнаго рода ремеслсиіпіЕоиъ, плотішковъ, Еа.мопщпковъ, штуг.атуровъ, печниговъ, маляровъ,

Кос - Кос

которые толпамн отправляются для заработоЕЪ въ столпцы и друіія м-Еста іімперіи. Ыіюгіе изъ Ерестьянъ заікімаются мслочііою торговлеіо. Въ увзд 6 полотняныхъ Фабрикъ n J1 Еожевепныхъ заводовъ. Костротская губернія; лежитъ къ с.-в. отъ МОСЕОВСЕОЙ губ.. отдтзлялсь отъ нея Владн.мірскокі; граніічптъ ЕЪ с. съ ВО.ГОГОДСЕОЮ губ., къ в. съ Вяіокою , ЕЪ ю. съ Нижегородсгою и ВладимірсЕою, а ЕЪ З. СЪ Ярославскоіі. Страны, запп.масмыя тлпъ Костромскою губерпіею, составляли въ XII В-БЕ особенный уд лъ одного изъ сыновеіі Ярослава Всеполодовича, потомъ были влад-Бпіелъ Шемякн н его рода, сіужили театродіъ послвднихъ междоусобім удтзльныхъ ЕііязеГі съ велііЕи.ми ЕН^ЗЬЯ.МИ ІІ, наЕонецъ, вошли въ-общій сосіавъ .ЧОСЕОВСКПХЪ влад-Бніи. Впродолженіо XVI и XVII стол-Бтій эта страна въ правіітельствонномъ отііошевіи была раздіілена па 2 части: с верная состояла въ віздо.мствъ таЕЪ-называе.мои Галпцкой четп, а южиая въ упраплеміи Костромскоіі чети. Прп первомъ раздтзлеііін Россііі на губерніц въ 1708 г., земли, образующія ІІЫІПІШІІІОЮ Костродіскую іуберпію, вошли въ соетавъ трехъ различііыхъ губерній: берегопыя страны по сю и по ту сторопу Волгп были отпесены къ МоСКОВСЕОЙ губерііііі,ю.-в. ЕЪ Казапскоіі, а весь сізверъ ііли прежиіп ЕііяжесЕІГі галнцЕІГі у д з л ъ — ЕЪ АрхангелогородсЕой. По2-му разд ленію въ 1819 г.: зе.мли, лежащія по право.му берегу Волги отъ Ро.мапова до Кііпеііі.мы, составляли особую ЯрославсЕую провпнцію u прина.ілежали къ составу обішірнои С.-ПетербургсЕой губернін, находясь подъ верховны.мъ иаблюденіемъ генералъ-губернатора ннязн МснышіЕОва; осталыіая часть праваго приволжья отъ Кинешмы до Пучежы приписана къ МОСКОВСЕОГІ губерніп и заЕЛЮчалась въ вфдомств провпнціи Юрьева-ПольсЕаго; къ МОСКОВСЕОП же губерніи принадлежали вс-Б внутренпія песчаиыя части, отъ л ваго бсрега Волги или отъ устьевъ р ЕЪ Костро.мы и Унжи до Буп, Галичи и до Макарьева-на-Унжіз; вся эта полоса составляла особую Костро.мс.Еую провипцію: отсюда> въ пря.мо.мъ ііаііравленін къ сиверу ііаходилось Галицкое прапленіс, относпвшееся къ в домству АрхапгелогородсЕоГі губерніп; восточяая же часть ііынЪшнеіі Костро.чсііоГі губерніи была гогда разд-Блеиа на дви половпны: одііа, лежаіцая можду Упжею п Встлугою, отиесопа къ составу НижегородсЕоп губсрніи, а другая, по ту сторону р. Ветлуги, отдана въ зав дываніо КазансЕоіі губсрЕііи. Въ періодъ временіі царствованія ПЕТРА I до второп половины царствованія ЕК/ТЕРІШЫ II, пе

Koc — Eoc

— Я )8

бы.ш сдізлано новаго распред денія оъ это.мъ состав костромскаго поио.іжья, кром того то.іько, чтоЯросіавскап провтщіп, завіідывавшая правы.мъберегомъ Во.ші доКшіешмь^вм-Бсто О.-Пет рбургской ryqcpiiin перёчйслейй въ в домство МосковскоІ!. Указо.мъ 1778 г. повеЛ-БНО учредить оеобуго Костромскую гуоериію, которая въ своемъ гогдашиемъ состав им-Бла дв провііііціи:Костроліскую а Уиженскую; въ первой заключалось 11 уііздовъ, а во итороп 4; все населеніе этой губернііі простпралось тогда до 353,990 душъ м. п. До 1781 г. опа состояла В. ІІІСТ съ Ярославского губерпіею подъ управленіемъодііого только пам-Встпика, а въ этрмъ году гіеречислспа г.ъ управлеиію владимірскаго генералъ-гуоерпатора, граФа Воронцова, п оставалась безъ Всянпхъ далыі Гішихъ правптельствеііиыхъ изм неній до копчины ЕКЛТЕРИНЫ. II. Въ 1790 г. въ,этоп губсрпіп паходилось уа;е житслеіі бо.іізе 815,000 душъ ооосго пола. И.мператоръ ПЛВЕЛЪ I уничтожплъ раздізлепіе Костро.мскоіі іуоеріііи на провішціп и ІШ-БСТО 15 уиздовъ сдізлалъ только 11, сл дователыю 4 города: Плесъ, Лухъ, Кадуіі и Буй, бывшіе прежде уБздны.мп, закрыдись; но въ 1802 г. Импор. ДЛЕКСЛНДРЪ спова возстановилъ городъ Буй съ его уііздомъ. Тенерь Костро.мская губ. разд лястся ііа 12 уБздовъ: Костро.мскои, Нсрехтскій, Кйнёгііёмскій, ЮрьевецглГі, Маиарьевсиіи, Галйчскій, С.олпгалпчскіГі, Чухломскій, Кологривскій, Буйсый, Ветлужскій и ВарпавннскіГі. Губерпія заііп.маетъ пространства 72,290 кв. вер. (по другимъ 1,440 кв. ми.іь), ц.гь числа которыхъ подъ полями 1,505,400 дес., подъ луі-а.ми 304,585 д е с , подъ л сами и Еустарпіікаяіі 5,344,970. Поверхіюсть губернііі представляетъ обшпрную равнину, наклонепную съ с вера па югъ; только no берегамъ Волгн и сл притоковъ встріічаются холмистыя возвышепія, называе.мыя та.мъ горами, изъ которыхъ одиако жо іиі одпа пе превышаетъ 30 саж. вышпны. На сБверІз этой обшириой равниііы, въ Сотгаднчско.мъ, Ііолоірпвско.мъ и Чухюмско.мъ ут>здахъ.тяі]утся дремучіе л-вса, со диііяющіеся съ безграіімчпыміі лізсами ВологодскоГі губерніп. Въ С-Бверномъ угл Солиіаличскаго у зда, иа возиыіііенности, изъ которой боретъ истокъ р. КоcrjioMa, встрізчаются бо.і е плн монъа обширпыя, открытыя исухія пространства; за т мъ вся страна низиениа, сыра отъ множества озеръ и болотъ, разбросанныхъ посреди л говъ, сурова Е.іпматомъ, мало обработапо полей п паселвна. просторпо. На востокъ тоже тяиутся пеооозріімые лиса изъ Вятскоп губ., чрезъ р. Вет.іугу до Унжп. Эта полоса, состол-

—

К о с - Кос

щая изъ уъздовъ Ветлужскаго н Варнавіінскаго, Д-Б.ІІІТСЯ р. Вотлугою на дві; полоипны. Лііг.ая между вятскою границеи п Ветлугой поі;рыта, мижііо сказать, сплошпымъ л сомъ, растущи.мъ па сыро.мъ грунтіі п па в ковыхъ болотахъ, дпка прпродою іі пубтыниа'. Се.іопія, разбросапныя вііглубіпііі лъсовъ, ріідки, ма.іо. ліодчы и затрудпены въ соооіцепіяхъ. На правой cropoH'E во всю длипу по течсііію Ветлуги и верстъ па 20 въ ширпну мвстішеть возвышоцн е, чіз.мъ на лъвоп, и суше; лвса расчііщопы, селепія часты п ліпоіо хорошо обработанііыхъ по.іеіі; но да.гБо, спова начпнается л-Бсистая пустыпя п земля, поппжаясь все бол е и бо.і е, наконецъ, блмзъ Упжи иревра щается въ томкую п бо.іотпстую піізменность. Югъ п западъ, гді; лежатъ 5 увздовъ: Юрьевецкін, Кііпеіііемсііііі, Нерехтскііі,Костромскоіі іцБупскій, сосгавляютъ лучшую часть губериіи по развитію про.мышіепноотіі и довольству жителей, т сйо заселениую и рачителыю обработанную. Эта часть также д .штся р. Волгою па дви половпііы: заволжская част.ь вообще возвышвпнііе. Наконоцъ пзъ двухъ уИздовъ, лежаіцпхъ въ средпнБ гу.берпіи, Галнчскііі п.м етъ поверхность волііоооразпую, холмнстую, особенно вдоль бо.іылой дорогіі отъ 1'а.\ііча къ Чукломіі, гд-Б на простраііств 30 вер. пдетъ і Бш. холмовъ, пзвтістныхъ подъ' назвапіе.мъ виныхъ горъх зе.мля ЗДТІСІ, разработана; ііародонасолепіе зііачпте.іыіо. ДіакарьевскіГі уізздъ въ южпой части заселеяъ дово.іьно ТІІСПО, а прочія его м-Бста л спсты и пересБчены оврагамп п ручьямп. Костро.мская губерпія орошается р. Волгого п ея пріпока.мп; Костромою, Нелідию, Упжею, Вег.іугою и \\Ъъ. др. Изъ другпхъ рЪкъ, приііадлежащііхъ также къ сіістемт; Во.іги, за.>Пзчате.іыіы: Векса, впадающая въ KOCTJIO.MJ' и Теза. впадающая въ Клязьму. Озеръ въ сБверноіі н восточііоіі частп губерніи очонь миого, восооенііостп по ніізмеііностя.мъ, просгііраіоіцпмся отъ лтзваго берега pp. Упжп п Вет.іуги, въ глуб іну лізсовъ. Въ одпо.мъ Ко.іогрішскомъ уБзд-Б СЧІІтастся пхъ до^ОО. Луговое пространство лежду Воліою и Костро.мою также иаііолііеію озерами. Изъ ВСБХЪ ихъ за.мТічательпы: Галичекое (см.), Чухломское (с.м.), Святоа (с*і.) и Березовое. Изъ путеіі сообіцепія, прр.іегаюіцпхъ no Костро.мскоіі губ., заміічатедеііъбо.іьшой спбпрскііі трактъ изъ С - И е т е р б у р і а чрезъ Тихвиігь, Ярославль, Костро.му, СудпславъіКадый и Ыакарьевъ въ Вятку, Пормь п Тобольскъ.—Клилатъ, соотвіітствуя геограФііческому ііоложепію губерпіп (5S 0 п 66 с. in. п | 5С0 н 00 в. д.) болізс холодпыГі ііежелп ум рсіи-

Ксс

Кос

>

— ( 69

ныіі. РБКІІ вскрБіпаются иъ мартз и a n p t u s , за.мерзаютъ въокт)ііі|)Пііііоябр-Е.Народонаселеніе Костромскоіі губ. простпрается до 1,054,600 душъ об. п. Это чцсдожито.іеіі по.м іцается въ 20 городахъ и 11.790 со.іеиіяхъ; въ городахъ до 7,000 до.монъ, въседепіяхъ 144,-200 дноронъ. На кв. версту п|)ііходмтся око.ю і4об.п. чел. Народоііаср.ісіііе 'состоитъ иаъ- прпродныхъ Русскпхъ. Въ Костро.міз, пъ Татарсі;оп с.юбодв, есть Татары, иііодкм которыхъ посе.іепы здБсь царе.мъ Іоанпомъ IV по взптіи Казаип, no пхъ не.мпого. Важіівйіііая отрас.іь про.мыш.ісііности жііте.ісГі, какъ и въ друпіхъ средшіхъ губерн і я і ъ Россіи — хл боиашество. Почва земли раз.імчпа; па мъетахъ ІІІІСІ;О.ІЬГ.О возвышенпыхъ опа, по по.іьшеГі частп, глііііпста н пером шана съ пескомъ; м стамп попадается п.іъ; no ІІІІЗМОІІІІЫМЪ міістамъ танже лежитъ сырая, г.іііііпстая, а иидіз болотнан земля; чериозе.миыхъ s.o по.юсъ очень мало , а потому Костро.мская губ., въ разсуждеиіп почвы зем.пі, іірііиад.іежіпъ къ ТОІЦІІ.МЪ п посредственно іілодородныдпі губорпіямъ. Урожаи бываютъ оамъ-третііі п са.мъ-четпортъ. Н с.мотря на то, говоря вообще, хлИоа родптся пе только достаточиоо ко.іпчество для пародпаго продоволі.ствія, но н остается еще въ пзоыткв около 000,000 четверіч-іі. Скотоводство посредственно, хотя луіовъ вообщо доволыю. Кромт; хл бопашества u скотоводствэ, иажпою подпорою крестьяпскаго бдагосостояпія служатъ трудолюоіо іі с.мышлепаяд-Біггелыіостькостромгкаго народа. Лиспыо промыслы развпты по всеіі губерпіп, восооеііііостп въ уБздахъ: Ветлужскомъ , Варнаіііиіоко.мъ , Кологрпвскомъ, ('.олііга.іичско.мъ и частью въ Макарьевскомъ и Ііуискомъ: л з с ъ п.іавятъ no pp. Костромт>, Унж^, Бетлугі; и вііпзъ по ВолгБ; д лаютъ деревяиііую посуду, плетутъ рогожп и цыпопкп, садятъ деготь, с.мо.іу п пр. Ремесла.мп запиліаются не меігБо 50,000 чол. пзъ всего народопаселенія; костромскіе п.іотнііки, пплыціікп, камепьщііки, пггукатуры, ііечиіікіі, кровельщііки, стеко.іыцпкп, .маляры, сереб|)яіііікіі,столяры и ііузпецы разбросаиы въ столпцахъ п по всоіі имперіи огъ Сибііріі до Грузііі. Напоо.і Бе ііыходитъ ремос.іеіщпковъ пзъ Чухломскаго увзда и пзъ ііограіііічпыхъ съ ніі.мъ мвстъ Ко.іогрпвспаго, Со.ііііалпчокаго и Галпчскаго уьздовъ;са,мое меііыпсе число пзъ Костромскаго, Нерехтскаго іі Кііііеше.мска о, а въ увздахъ Варііаіипісг.омъ, Сет.іужскомъ п Юрьепецкомъ ііаи.іонпостіі къ ре.мссламъ у жителеіі совс мъ уж ие за.мътію. Зато пзъ Варііавішскаго и ІОрьеиецкалз уъздовъ і;а:г,дыіі годъ поступастъ до 20,000 бурдаковъ иа суда, плавающія |

.—

Кос — Еос

по во.іжокоіі сіісте.міз сообщенія. Фабрпчная п заводская ііро.мыііілеііпость, прежде богатая въ Костро.мскоГі губериііі, теперь упала. Н-всг.олько Фабріікъ полотняііыхъ, (13) скатертиыхъ, такжо д.ія тканьл бу.мажпыхъ матерііі и ого.ю 30 кожовепііыхъ заводовъ, оста.інсь еще въувздахъ: Костро.мско.мъ, Нерсхуско.мъДгіінешемско.мъ !і Галичскомъ, no обороты пхъ простираіотся пе бол с 300,000 р. сер. Однако же на і р а п и ц і і с ь Шуііскп.мъ удззд., зпа.менитымъ споою .маііуфактурноіо дііятелыюстію, множество крестьяпскихъ сс.моГісгвъ и теперь блаі'одепстііуютъотъткаііья(у себядо.ма) китаекъ, .мптка.ісГі, саііпянокъ ІІ другихъ бумажпыхъ .матерііі, И.ІІІ зашімаіотся ііріідепіе.мъ лыіа н х.іопчатоГі бу.маги для Фабрпкъ. Чпсло людеіі, работающнхъ соостненііо на оабрііпахъ, н препі.ішаетъ 500 че.і. въ цБлой губерніп. Лучшіе заводы косгролскіе кожевенпые, солодовеппыр, краеочпые длн дБланія лазорп, сі;орняжпые, сыромятные, уксуспые u одинъ колоко.іеіпіыГі. Въ НерехтскомъуБздБ изготовляются от.ііічііыо топоры. Торгов.ія, искліочал мелочпоГі, паходптся па ппзкоіі отеііеніі: во всей губернін пе бол е 5каііііталіістовъ, занп.мающ. хліібною оптовою торговлею, обороты которыхъ, въ сложностп, доходятъ до 3,000,000 руб. cop. въ годъ. Мелочная торговля разд-Блепа покрапнеіі-.мсрв на 20,000 пропзводптелеіі, которі.іе, разъизжая no торгалъ, вы.мипиваготъ пеобходпмыо для крестьянскаго оыта товары на хл бъ, требуюіціііся уже оптопы.мп покупіциьами.—Гербъ Косгромской гуо. представляетъ щнтъ, разд .іенный па 4 частіі: въ первон на краспомъ ПО.ГБ зо.ютои крестъ,ііротивъ котораіо, ніпскось, вііизу, въ четвертоп части, па зе.іеномъ пол-Б луна, обращепііая рогаміі віпізъ: во 2 и 3 частяхъ, лежащпхъ тожо пАпскозь, пустое желтоо пол . — Костро.мская іуб. управляетея по обіце.му учрежденію. 11о аііпелнціи и ревпзіп іражданскпхъ дтз.іъ подчііпепа 2 дспартамепту ііравите.іьстиуіощаго сепага,'а уіо.іовпыхъ I отдіи. 3 департа.мснта. По частпо.му рекрутеко.му пабору іірішадложптъ ЕЪ воеточноіі по.юсіиогударства. Ио позс.мелыіоіі iionnniiocrii ьъ 5 разр. земской поBiinnocrii. Ио крБпостпымъ ііо'шлііна.мъ за паселеіиіыя П.МБПІЯ ііринадлежитъ къ 4 классу, а за непасе.іенпыя къ 3 кдассу. ГІо отоплипію прпііад.іежптъ къ сБверпоГі полосв. Къ вологодскоіі окружпоіі п с.-потербургскоіі Г.І;ІПІІОЙ прооирпоГі палатв. Къ округу казапскаічі пнстптута б.іагородііыхі> дііпицъ: къ 5-й .гпсііой ВІІЦСІІІІСПСЕЦІІІ.

КоСТЮрИЕЫ, русскіе дворяпе. Ихъ суіцествуетъдва рода: 1-йведетъ своепачало отъ Михак-

Koc — Кос

— ЪЧ )

ла Костюрпча, котрраго сынъ Григорій МихаГіювичъ, въ 1686 іоду пожа.іоианъ граматами па пом отья (Оощ. Горб. VI —122); — 2-и пропсходптъ отъ Ііиаиа Костюрнна, которыц въ 1629 г. иерстапъ за сіужоу по.мізстпымъ окладомъ; иъ 1656 г. Иванъ Ииановнчъ Костюрпнъ пожалованъ въ московскіе дворппе; въ 1636 г. с.іужилъ сто.іьиико.мъ Л анасій Ивановичъ Костюрішъ; въ 1696 г. Лучашіпъ Кондратіп КостЮрннТ» за многую службу, храбрость, мужество и ратоборство, во вре.мя войиы съ Польшею и Л и т в о ю , пожалованъ пом^Беті.нми и на нихъ грамотами (Общ. Гсрб. IX—75).

Костянка, см. Сколопендра. Костяноскелетныя (Pisces Ossei, Oslacanlhi), первый отд-влъ рыбъ.зак.іючающій въсеб-в нсдълимыхъ, ІІМБЮЩПКЪ остовъ, состоящій пзъ костяпаго вещества въ противоположпость со вторымъ ОТДІІЛОИЪ ^іыбъ, у поторыхі) ске.іетъ хрящевоп. У Еостяиоскелетныхъ верхипя челюсть полная, ііо болі.шей частп подвижиая п жабры гребенчатыя, свободныя, съ крышкого. Сюда относятся сліідующіе порядкп; ко.іючеперыя, ліягкоперыя, брюхоперыя, іорлоперыя, голобрюхія, хохлаторебернын и узкоротыя. Еосцюшко (Tadeusz Kosciuszko); род. въ Сехновпцахъ, въ Лиіві;, 1746 г.; образопался въ кадетскомъ корпусіі .ъ Варшав^Б u на счетъ правительства во Фраиціи: поступплъ въ польскую армію капитаномъ; вслидствіе несчастпоіі любви скоро гіринуждеиъ былъ покииуть отечество и убхалъ въ Аморику подъ зпамопа Вашиигтона; сражался таліъ со славою, по.іучи.іъ чииъ бригаднаго геиерала, ордепъ Цпііцііііііата и иозврати.ісп нъ Польшу 1786 г. Г.лужа подъ иачальствомъ гио.юдаіо Гіонятовскаіо.опъ . доказалъ cuoii патріотизмъ и сиою воеппую славу (подъ Дубимною); когда же ПояятовскШ предался Импоратриціз 1ІКЛТВРІІІГБ,КОСЦЮШКО удали.іся въ Лейпціиъ. Возмущсніе Полыиивъ 1794 г. призвало его въ отсчество; опъ бы.іъ избранъ главнокомапдующимъ со всей властыо диктатора. ІІодъ Мацізевіща.ми опъ былъ рязбнтъ, взятъ въ плсіПі Суиоровы.мъ (10 ОКТ.),11 отосланъ въ С.-Пстербуріъ, ідіз паходплся до 1797 г.,когда ІЬіператоръ ІІЛВЕІЪ I возвратшъ е.му своооду. Пос.іі;этогоонъ уихалъ черезъ Анг.іію въ Ам рш;у; а съ 1798 no 1814 г. жилъ въ ІІарпжБіпгьФоитенебло. Наполооиъ іівнашедъ иъ пе.мъ отнюдь 'поборііпка споихъ честолюоивыхъ плановъ. ПОСЛІІ путеиіествія по Италіп, Косцюшио поссіплсн въ Шпепцаріи въ Соло турпп и у м . тамъ 15 окт. 1817 г. По ПОВСЛІИІІІО И.чиератора АЛЕКСЛПДРЛ I его останки перевсаепы въ к.оролевскій погреоа.іыіый ск.іепъ въ Краі.овБ, і-д-Б оліу ііостан.іонт, па.мятинкъ. Кос-

—

Кос — К о т

цюшко бы.іъ образцомъ душевнаго благородства іі рыцарства, пользовался дружбою Вашіінгтона иуважеиіемъвс хъ современнііковъ. Косъ, небольшоіі [11646011111 островъ наИкарско.мъ моріз, съ іородо.мъ того ж пазвапія, іілодопосеиъ іі обмлуегь впномъ ; от чество Иппократа, Апеллоса и Фплста; главное м сто древпихъ імедііфінскпхъ школъ; ныиі; пазывается Стаихіо (Stanchio). Котангенсъ (Cotangens). Котапгенсолъ данноіі дупі иазывастся таіиенсъ дугн, допо.іпяіощей даппую. И такъ Gotang. a = l a n g (90° — а ) Cotang. (9G 0 —a)=(ang. a. Котапгенсъ дугп пъ С п въ 180° безконечепъ; Котангеисъ дуги въ 90° п въ 270° равепъ ііулю. Котбъ-Эдъ-ДИНЪ,т. е. полюсъ в-Бры. 1) Первыіі султаиъ Ховарес.ма, бывшііі о6еръ..мундшенкъ Сельджука Малекъ-шаха; ум. въ 1127 г. — 2) ЯІохаммед7> Ііотбъ-Эдъ-днпь, государь изъ рода Атабековъ; насліздовалъ свое.му отцу ЭмадъЭдъ-дііііу.Цііііки в ъ И 9 7 г . въуправленіиСипджею, Хабуро.мъ и Раккатомъ; воевалъ съ Нуръэдъ-диио.мъ Арслаііъшахо.мъ, .мосу.іьскимъ султапомъ, потомъ съ Абдъ-эль-Малпкомъ; ум. въ 1219 г.—3) Моха.пмедъ, род. въ Мекк , ум. въ 1580 г.; папиеалъ: «Вартъ.э.іь-Гемаии», т. е. «Лучъ молніи Ісмепа» — исторіюДжемовъ, изъ которой Спльвестръ де-Сасп по.м стплъ иавхе-* ченіе въ «Notices et exlrails des manuscrils», 4 т. Котельничъ, уізздііып городъ Вятсі;оГі губерпіи, лежптъ въ 96 вер. і;ъ ю.-з. отъ Вяткн па рТ>Учахъ Вптк-Б п Восткт», отъ С.-Петербурга въ 1,451 вер.. отъ Москвы въ 926 вер. Котельпичъ построепъ иа м ст древпяго чере.мисскаго города Кокшерева, развалипы котораго видпы до-спхъ-поръ въ окрестностяхъ Коте.іь-. пича. Тепорь въ городт; до 2,100 об. п. житолейДцсркви, 2 Фабрнки ІІ око.ю 3,500 р. с. ежсгодпаго городскаго цтола. — Котельническій уъздъ занимаетъ пространства 9,184 кв. вер., изъчисла которыхъііодъпо.іяміі до 280,000 дес, подъ лугаміі до 55,000 дес. п подъ лізсами до 543,000 дос. Жптелеіі до 135,000 об. п. На кв. версту приходмтся по 14 об. п ; на каждую душу муж. пола no 15 д. Мистоположепіе вообщо л-Бспсто и ііизметіо, a по береіамъ р-Бш Вятки сомровождается, болъе или меп о, значптелыіы.ми возвышеіііями; орошаотся різхамп Вяткой, Маломоіі, Пиж.мой и пхъ пріітока.мп. Почва зе.мли камеппста, стзро-песчана, Г.ІИ[ІІІста, частыо чорноземиа и бо.іотиста. Едіін. стпенпым важиыіі промыселъ—земледиііе; за нимъ сліідуютъ лі.спыс про.мыслы. Вотяпи з а н і т а ю т с я пчоловодгтвомъ; мпогіе пзвозпичаютъ.

Кот — Кот

— С I

КоТ!1ЛЬОЯЪ(СоІіІ1оп), родътаііцаучспо.іняе.маго четырьмп ІІЛИ осьмью ліщаміі.Вііача.і XVII і)Бка и.мъ обыкновеппо открыііа.тсь балы, каі;ъ ВІШСЛІІДСТВІІІ мепуэтомъ, [•а.іопо.мъ іі полі.скимъ. Котильопъ часто таіщоиали съ акомпанимситомъ твсепь. Котисъ или Котитто (Kolys, Kolytto), богипя покроиптелыіііца пецБломудреііноіі любви, ооожаемая у Эдоняпъ no раі.і», па ocrponls Хіос , пъ Л пнахъ п Коріпші;. Ен иочныя праздиестиа, Котіптіп (Koty(lia), соиериіа»шіяся по•свящеиііы.мп (baplae) ея служипію. были пеооыкповенпо развратиы, и ВОІІІІИ въ послогіпцу.

Котлпнъ островъ, см. Кронштадтъ.

_,

КоТЛЯревскІЙ (Нвапъ Иетровичъ); род. въ Полтав-Б 1769 г.; учплся въ семішаріп п пото.мъ заніімался воспптапіе.мъ д тен ПОМТІІЦІІковъ, приілашавшихъ его въ свои ію. Бстья. Живя ііі;сколы;о лътъ въ д е р е в п я і ъ , Пваиъ иетровичъ хорошо пзучилі, родііоп е.му оытъ малороссіянъ. Въ лііта кііпучеіі лшлодости ішсалъ разпыл віірши па малороесійско.мъ язык . На 27 году ЖПЗІІІІ (1796).КотляревскіГі ветупилъ кадетомъ вь cliuepcuiii караоиверпмм, переп.менованііып сиачала въдііаі,) іісі;іл,а впосліздсгвіп въ коііво-егёрскпі ііольъ. Въ ItW) г., когда Русскіе вступііліі въ ііредіілы Молдаіііп и Бессараоіи, г нсралъ-маіоръ .Мемепдорфъ поручплъ Ивапу ІІетровичу убг.діпь Ііуджакскихъ Татаръ принять ггадданство Россіи. ІІолптикою своею" хитрымъ и прозорліівымъ малороссіпскіімъ умомъ, Когляреііскіи съ ііолиы.мъ усігвхомъ псішлпилъ возложепное на него иоручеиіе, ирпвелъ встзхъ оуджапскпхъ Татаръ къ повиновеиію п склотілъ ихъ ііодчіиіпться Россіи. Въ IS0S г. опъ вышслъ въ отставиу. Въ годы воешіоіі слу;і:оы онъ паіпісалъ ігпсі;олы;о частей «Эиепды» , перелицевамііоГі на малороссііісііііі ЯЗЫІІЪ. ВЪ отставкт; Котляревскііі окончилъ 4-ю часть Эмемды, п въ 1809 л-.,ея перві.ія четыре части былн пзданы С.о.мепо.мъ Мііхаііловіічемъ Кочуоеемъ, которому авторъ посвятилъ первыя ілавы эгоіо сочппенія. Въ 1810 . оиъ опредьлплся падзирателсмъ полтавскаго до.ма воспптаііія бъдныхъ. Въ 1812 г. Иванъ Петропіічъ оставмлъ гражданскую служиу и спова встуііплъ па военпое попрпще. Въ са.мос короткое вре.мя опъ •СФормировалъ пнгым ііазачііі полкъ, которымъ ко.маидуя во всо продолжоЕііе воішы съ Напо леоиомъ, сталъ нзвБстііы.мъ, какъ исііобБдпмый казакъ и патріогь. Въ начал-Б 1827 года, Котлнревскііі принялъ па себн обнзаппость іюлечитоля полтавскаго боіоугодиаго завсденія и вступилъ попрежпому въ отправлеіііе должности иадзирателя до.ма воспитанія б дныхъ.

—

Кот — Кот

Въ 1833 г. онъ навсегда уже оставилъ службу; его здоровье было совершенно разстроечо. Впродолженіе службы, Пвацъ Петровпчъ паппсалъ остальныя части Энеиды, а для бывшаго въ 1819 г. полтавскаго театра, находившагося подъ ііепосредствеіпіымъ его управленіе>іъ,сочинплъ малороссіііскія опереты: «Наталка Полтавка» п «Москаль Чаріівпыкъ». Наталка Полтавка—драма, котораястанетъ въ ряду съ извистиы.ми ііашіімп сочиненіями въ этомъ роди. Ни одпа пов сть, нн одно какоо-лпбо сочннеиіе не прпшлось такъ по душіі малороссіяііъ,каі;ъ «Наталка» Котлярёвскаго; сотни ея СІІІІСІ,ОВЪ и теперь еще ходятъ по всеіі Мало россіи. Онъ умеръ на 70 году жнзни, и погребепъ въ ГГолтав , на обще.чъ городско.мъ кладбіІЩТ).

КоторОСЛЬ, р ка волжской спете.мы, въ Яроо^авской губерпіи; образуется изъ соединенія р-Б[;ъ:Вег.сы u Устья, въ Ростовскомъ увзд-Б^ при г. Ярославл впадаетъ въ р. Волгу; течетъ около 100 вер. Судоходство по неіі незначителыю и тй большею частью тольг.о весною. По Которосл-Б прмвозится съ Водгіі къ Ростову хл-Ббъ, а изъДІологскаго, Пошехояскаго и проч. уъздовъ доставляютсн дрова и ЛБСЪ. Берсга ея ііизменпы, ОТЛОІ и ; груптъ русла песчаІІЫЙ. Которосль за.мЪчателЕ)!!^ no Фабрикамъ, ііа неіі устроеипы.мъ: а) піісче-бу.мажЕіаяблмзъ с. Старокобыльскаго, пршіадлвжащая кн. Гаіарііпу, на которой выдізлывается бу.магп па сум.му до 150,000 р. сср., п рабочихъ употрсбляотся до 1,000 чел., и б) полотняиая u писчебумажпая блпзъ г. Ярославля, прііпадіежащая іт. Иковлевы.мъ, иа которой ироизводнтся на сумму до 2-50,000 р. сер. Для обхода плотинъ въ лішіее вре.мн, при этпхъ двухъ Фабрпкахъ иаходятся каиалы. КОТОШИХПНЪ (Гріиорій Карповъ), подьнчій посольскаі-о прииаза, пеоднократно употребляемый ііравіітельство.мъ при дішло.мапіче скихъ сношеиіяхъ съ ипостраинычіі дворами. Одпо оостоятольство заставпло его покннуть отечество; опъ удалплся, сначала въ Ііольшу (около 1604 г.), гд-С скрывался подъ именемъ Селіщкаго, потомъ страпствовалъ no Ируссіи, былъ въ Любекіі, іі ііаконецъ, проніікнувъ въ ЛІІФЛННДІЮ, отдался въ покровптедьство рііжскаго гепералъ - губериатора , Фсльдмаршала ГсльмФельда, которыіі псходатаііствовалъ ему дозволепіе па свободпое пребыканіо въ Швеціп. КОТОШІІХІІІІЪ, прпоывъ въ 1666 г. въ Стокгольмъ, ііосслился въ до.м королевскаго переводчика Даніііла Аиастасіуса п зд-всь, по требовапііо каицлера. граФа ЛІагпуса Долаі-ардп, ъопчплъ свое сочпнетс «о Россіи» иачатое вско-

Кот — Кот

1

—

) f2

р послз побізга изь-подъ С.мо.юнска. Котошихпнъ прожилъ въ СТОКГОІЬМІЗ око.ю по.іутора года. Еіце прежде, въ бытноеть въ Гермаиіп, опъ приия.іь лютеранскую пБру. Необуздаиныя страстп сдііла.іи его преступиііко.\п>, и иреждевременно свели въ могилу за убііістпо своего хозяпна, Апастасіуса, соворшеннос въ ссор по подозр-Бнію вь .іюоовііоп связи съего ж ною. Котошнхішъ былъ приговорепъ къ смертноп казни,п публігпю обезглавленъ. Прп всемъ недостатк-Б ііравствеііііости, Котоших и и ъ , во вре.мя пребывапія въ Стокгольміз, усп- лъ пріобр-Бсти ІІЗВІІСТІІОСТЬ іі спискалъ распоіоженіе нъкоторыхъ зііа.мопптыхъ совре.менппковъ: онъ былъ знакомъ съ Героипіо.мъ и Рудбеко.мъ. ПОДЛІІНІІІІКЪ его сочнненія пайдеиъ въ упсальской библіотек въ 1838 году Соловьевы.мъ, бывшимъ проФессоромъ алексапдровскаіо университета. Рукоппсь писапа скорописны.мъ почерко.мъ XVII в ка, іп-4 0 , пароднымъ русскпмъ языко.мъ; слогъ ея тотъ же, какон употреблялся въ иашпхъ юридііческнхъ актахъ XV—Х И столътііі. Она состоптъ изъ 13 главъ, рард-Блениыхъ иа -234 статыі, й заключаетъ въ сео полное огііісапіе Россіи, весьма замт.чателыюе по разпородпостіі своего содержанія. Въ ной иодробію оппсываіотся нбряды, ВСБ отраслн государственпаго управленія н проч. По обилію и поиости свидііній, заслужііваютъвшшатепреіімуществоііііо глаиы: 1-я, 2-я, 4-я, 7-я и 13-я. Доііолііеіпіое снпд-Бтельстваміі друіихъ іісгорііческихъ памятниковъ, это сочпненіе пояспяетъ темпыя .мИста ііаіііііхъл тописоіі іігосударствеіпіыхъактовъ. Соч. Котошііхнна было переведено съ русскаго па шведскііі языкъ королевскпмъ персводчико.мъ Ьеркгузепомъ, подъ заілавіе.мъ: « О т Russlands Slat, ellcr niigra Ruska ceremonier ifriin Ruska ofyersalt af H. K. M.Translator Olof. Uidrikson Berkhusen» 1682 г.Этогыіереводъдо-спхъ-поръ остается въ рукописи. Въ 1839 г. Солрвьевъ ііредставмлъ арх. комм. сппсокъ русскоп руЕОПИСП, храпящеГіся въ упсальскоіі бполіотек , которыГі и былъ изданъ подъ редакціего члена арх. ко.м.м., Я. И. Бередііпкова подъ заглавіслъ: «Россія въцарствоваиіо Ллеі:сія Мпхаиловича», совремеп. соч. Гриіорія Когоіпііхина. С.-Пб. въ тип. Э. Праца, 1840 г. ш-4 0 . XVI н 159. По выходіз въ св тъ,' сочинопіо Котошііхиііа обратнло на себя всеобіцсе внймапіе ; лучшій ого разборъ сдв.іанъ мроФессоромъ Ыорошкіінымъ, показавшпмъ всю важІІОСТІІ этого сочивёнія въ юріідпческо.мъ отпошепіи. Котрагъ, кннзь боліарскій, сымъ Кубрата (CM.).

—

Еот -

КОФ

Коттенъ (Sophie Rislaud СоІІіп),Фраицузская піісателыіица пачала пыіПішняго столСтія ; род. иъ Тоііііен (Tonneins), въ деиарталіенти Ло и Гароішы 1773 г.; воспитываласі, въ Ііордо; семііадцатп л тъ выш.іа замужъ за боіатаіо бордосскаго бапкпра, пріізхала съ нимъ в ъ Гіарнжъ, и черезъ ІГІІСКО.ІЬКО .І-БТЪ потсряла его тутъ. Съ тЕхъ поръ опа ста.іа вести увдііііеіміую жмзпь и піісатЕ> ромапы. Первыіі ся ро.маігь оылъ: «Claire d'Albe», 1798; да.іве: «Malvina»; «Malhilde»; «Amelie Mansfield»; «Eli­ sabeth ouLes exiles en Siberie». Исокоіічеипымк оста.іпсь сочііпекіп; «La religion chretienne prouvee par les sentiments», n ро.мапъ o воспитаііін. Ум. въ 1807 г. Изъ мпожеетва ея сочііиеніп, которыя переведепы па русскііі языкъ замьчателыіы: «А.мелія МаисФіільдъ», въ 6 частяхъ^ «Елпсавота Л. или несчастіе се.мейства, соодаин а г о в ъ Сибпрь и пото.мъ возвращеііііаіо»^ «1'алыіііііа» (ПОВІІСТЬ); «Матильда, іиіі Запнски, взятыя пзъ Крестовыхъ походовъ», переводъ Ьаіітыіпа-Ка.мепскаго. КоттическІЯ горы, ц с п ь АЛЬПОВЪ, отдвляюіцая Италію отъ Фраіщіп па простраиств ЗіУ льё. ГІроходптъ отъ горы Визо до горы Сеіпг(Cenis). Котъ д'0ръ (С0(е d'or). I) Горпая цтзпь, идущая по правому берегу різкіі Сеііы отъ Дпжона кт. Макопу черезъ Мюп п Бомъ, и получпвшая своо пазвапів (золотоГі бугоръ) отъ превосходмаго віиіа, і;оторое служптъ д.ія страиы ііоіістоіци.мы.мі) рудппко.мъ.—2) ДспартамептъФраііціп.въ средий вссточиоп ея частп; прежде в.чидіі.іъ въ согтанъ Пургоныі; іізобплуетъ. х.ііібо.мъ, міиюмъ, луга.ми п .минера.іыіы.мн богатствами, особ.шво жоліззоліъ. Жптелеіі до 394,000. ІІро.мышлеиность и торговля д ятольпы, п поддерживаіогея, кроміз різкъ , капалами. Г.іатіые города дспарта.мепта: Дпжбпъ, Бомь, Семіоръ п іиатіільоігь-ііа-СепІ;. КОТЪ-ДЮ Норъ (Cdtes du Nord), Фрапцузскій департамемтъ , составлеіпіыГі' изъ" древнеіі ІІііжмсчі-Бреташі; по.іучпль свое пазвапіе отъ береговъ (cutes) Ла.маиша, ограіііічиваюіцііхъ его иа сіиіерь. Иристранство его 672,096гектароііъ; паселеніо 598,800 жптелеіі. O u t весь прор-сзывается такъ-пазываемыміі ЧерІІЫМІІ горами (Montagnes noirs). Изъ р къ замъчате.іьиы: Гэ, 'Гріэ и Раисъ, изъ которыхъ mi одиа пе судоходиа. Деііарталіеіітъ разд-Влнегся па 5 подъ преФектуръ,^48 каптоповъ п 377 общиііъ. Сепъ-Бріэ імавпыіі юродъ съ 10,400 жптелоП.

КоФенное дерезцо плп КоФейипкъ (СоІТеа агаЫса, Linn.), іірііііадлежіітъ къ семейству Мареіювыхті растеііиг(ІІііЬіасеае); это Kpaciinoe,.

КОФ

—

КОФ

— I І73

вееіда зс.іенеющее деровцо, пышиною -отъ 20 до 25 Футовъ, съ прямымъ, очень и твпстымъ ство.ю.мъ. Листья на немъ противуположпые, спдячіе, гладкіе, те.мііозелеііые , сходпые съ , помораіщовымп, но гораздодліпігпе; прііоспоііаіііи .шстьевъ иаходнтся короткіо пріілпстііпкі:. ЦВІІТЫ вороикообразпые, б лые, луміііотые, почти какъ у яс. кіпа, расиоложсняые мучками около стебля въ углу верхппхъ лмстьевъ. Плоды еіо суті. красиыя ягоды.н сіольпо сходпые съ iiaiiiii.vni дерновы.мп ягода.мп a m глоді.мъ, ч ВМІІСТО косточеьъ заключаютъ въ себи пв два сирыхъ, сросшпхся бобка, которыо, будучи очищены отъ мякотп ягодъ и высуіпепы, чірішозятся ьъ па.мъ подъ іімеііе.иъ КОФ . Реііпаль (Raynal), пъ свое.мъ сочпиеііім: «Histoire philosophique», говорнтъ, что отечествомъ коФейиаго деревца должно считать Лбііссііпію, откуда оію было переиесепо въ Счастлпвую Аравію, гд оно теперь совериіенио усвоплосг. іі составляетъ самое обыкііоііеппое дерево, развозимое no ніікоторымъ .м1>ста.мъ этоі) страмы въ таі;о.мъ же множествт;, какь у насъ ііапріі.м. ВІІШПІІ или черпослііиъ (Primus domeslica, Linn.). Въ 1690 г. Голлаіідецъ Фаиъ Іорпъ (Van Horn) перевезъ пзъ Арапііі НТІСКОЛЬКО кОФемныхъ деревцевъ въ Ватавію, гдіз онп очепі. усп-Біііио пріпіялись: одно пзъ этпхъ растенііі было прислаііо въ 1710 г. къ Внтсену (\Vi(sen) . копсулу города Амстердама u ііосажепо въ ботаническо.мъ саду этпго города, гд-Б оно расцвБ.іо и ііріпіесло міюіо п.іодовъ. Въ 1714 Іоду ікіФейное деревцо было іюдііесепо а.мстердамскпмъ магистратомъ въ даръ .'Ію,\овііі;у XIV, по прш;азашю котораіо он было іюоашено иъ т е п н щ а х ъ иарпжскаіо ! королевскаго сада (Jardin des plantes); отростки отъ пеіо быіп послапы в ъ 1720 г. на остр. -Мартіінш;у, гд омо поаіужило разсадіткомъ обіііпрныхъ теперь коФеГіііыхъ плаптацііі на Аптіільскпхъ островахъ. Теперь кофеппое доревцо во .мііожествт> разиодптся во вс-Бхъ почтіі жаркпхъ страиахъ п па островахъ Обппхъ Иіідііі. Открыгіе прсвосходпыхъ качествъ коФВ пе ИЗВІІСТІІО ко.му ііріінадлежптъ, и на счетъ этоіо суіцествуетъ ІГБСКОЛЬКО прсдаііім. Такъ по словамъ ігпкоторыхъ иастоятелі. Маронптокаго мопастыря, съізвъ случаГіпо КОФСІІІІЫЙ 5объ, немогъ заспуть ціілую ночь, и пото. іу ВОЗЪІІ.МІІ.ІЪ благую .мыс.іь сообщить ооъ этомъ своммъ собратья. іъ, чтобы облегчііть шіъбд ніе во врсмя заутрсіт. Магомвтай папротивътого іірііппсыиаіотъ п[)авовіірііы.мъ честь і перваго отпрытія ио*е, пменло муллс Шаде.іли, г.оторыГі впсриыо пачалъ употреолять этотъ напитокЪ; чтобы продол;!;ать cuon ноч-

—

КОФ

—

КОФ

пып бдипія; арабскіе'дервпшп подражалн ему; при.м р ъ и х ъ увлекъ праі!ові;рііыхъ,которы.мъ онъ очепь поправи.іся, такъ-что уже въ 1550 году КОФ» былъ въ болі.шомъ употреблепііі въ Коіістаптпііополіз, и Просперъ Альпинъ, знаменптыіі ботаппкъ XVI СТО.ІІІТІЯ, упоминаетъ, что Арабы продава.ін его въ Капрв подъ пмене.мъ Каовы (Као а). Аро.матпыГі напитокъ, прпготовляемыГі пзъ поджареиныхъ коФейиыхъ бобовъ, іі вошедтіГі ныиЪ во всеобщее употреблеше, введенъ въ Европу съ Востока, въ концп /Х ІІ стол^Бтія; первыя коФепныя зериа были ііодарены турецкпмъ гіослаіііінкомъ Франідузско.му королю въ 16C9 г. Въ наше вре.мя, коліічество кофе , ежегодно употреоляемое въ Европі;, простпрается, по слова.мъ Гу.мбольдта, до 120 милл. фуіітовъ, а съ одного гоФСІіпаго дерева получается отъ і^ до 4 Фун. коФе. .ТучшіП КОФО — .моккскіГі, собпрае.мый въ Аравіп, около города Моккп, и (ізвсстный въ торіовл также модъ именемъ «леваптскаго»: оиъ різдкодоходптъ допасъ ііеподмЕшапііымъ; за нимъ сгСдуетъ «яваіісі;ій». «сспъ-до.мііпго» и «бразіільскіп»: худшіе сорты получаются съ .Мартіііііікп п Я.маііЕіі. Хотя ПОФ , прнвози.мый изъ Вестъ-Индіп, вкусо.мъ гораздо ниже арабскаго u получаеліаго съ другихъ странъ Вос'гока, одпаиожъ, отъ продолжптелыіаго лежапія онъ пріоор-Бтаетъ одііпаковую съ послтзднп.мъ доброту, такъ-что худшіе его сорты черезъ 10 илп 14 .пзтъ равііяюгся лу.чшему турецко.му. Вестъ-индсьіГі КОФ вкусомъ хуже левантскаіо, полагають, пото.му чго въ ВестъІІпдіп, по причііігв тамоішіяго чрезвычайпо жарі;аіо клп.мата, не даютъ ему- оставаті.ся на дерспыіхъ сто.іь долго, сколы;о нужпо для совершешіоіі зріз юстіі его плодовъ; поэтолу-то для истреблеііія этого нодостатка, въ Италіп дсржатъ такои ЕОФе впродо.іженіе 2-хъ ПЛІІ З х ъ мъсяцевъ на солпц ; въ сБверпоГі жо чаетп Европы наіідепо другое ередстио псправляті> зтотъ иедостатоьъ: для эгого надобію иа счіірые коФоііные бобки палпть кипнтку н гакъ останпть, пока всо совсріііепно проСТЫІІОТЪ, тогда, перімынъ пхъ пъ чпстоГі холодпоіі вод , высушпті. на солтііз ііли въ печи; такпмъ образо.мъ вестъ-ііпдскіи КОФ ПОлучасть вкусъ , подхбдяіціи кь .іпваііско.му. Оожіиать еіо ііадобпо открыты.мъ па імііііяпоГі плп желъзноіі сковородіз, и чъ.мъ онъ медлеип е будетъ обожжепъ, т в м ъ сдилаетоя лучшплп.. Прп обжйгавіи его иадобііо безіірерывпо .мВиіать, п когда опъ пачііеть треіцать, тогда СІІНТЬ его съ огпя. Вообщс .ісрпа сыраго хорошаго КОФ золеповаты; броіііеііиыя въ горячую во.іу, онп окраішівэютъ се ліімоіпіо же.і-

КОФ

—

КОФ

—

і 4

тымъ цв томъ и упадаютъ на дчр сосуда. Heподжареіпіыіі ХОФО содержитъ ьъ сео бтзлый сал.пыГі жирь, н сколько CMOJM, сахаръ, камедь, бізлковнну, КОФСІШЪ, дуоплыіоо иещестію, особениую аро.матную кислоту, дрег.есное ВО.ІОКІІО и раз.іичныя солі. Доорота КОФО зашіситъ отъ содоржанія коФеппа п ирепмущественію отъ аролштпоіі еіо кпслоты; кОФеппъ, извлекаемып водою, въ чисто.мъ состояпіп кристаллпзуется оЪлыми олестяіци.ми игла.мп; имъетъ горькіи вкусъ и изооплуетъ азото.мъ н углеродо.мъ; ароматиая кислота соедіиіеиа въ коФейныхъ зорііахъ съ известыо и горькозело.мъ, п при жареіііп расиростраияетъ іі)ііятнып запахъ, заглушающій всякоіі другоп. Отъ жарепія глаипыя составпыя частп КОФС ие разрушаются, no обііазуются еіце повыя: пригоръло масло, горі.іюе вощество, свободная детучая кислота и а.мміакъ; если КОФС г.ерожарепъ, то часть аро.матпоіі кііслоты опять улетаетъ и образуется мпого пригорилаго масла и горькаго иачала, отчсго такоіі КОФВ не вкусенъ іі вреденъ для здоровья; педожжеііныі'1 КОФО также и для вкуса не хорошъ п для желудка обреленителеііъ. Хорошо обожжепный КОФО долженъ ІІМІІТЬ вездіі ровиыіі шоколадный цв і ъ . Обжпгать КОФС иужпо пе очепь долго н лучше всего пъ гліиіяпыхъ плп ФДВВТ совыхъ скопородахъ, потому что па ЖСЛТІЗІІОІІ сковород-Б кОФеГшая кпслота, соединяясь съ жел-взомъ, даетъ КОФО черіпілыіыГі вкусъ; обожженный КОФО падобію тотчасъ пемодля смолотъ ііли столочь, какъ только онъ простыпетъ, и хранить потомъ въ хорошо запортыхъ деревянныхъ илп жестяныхъ сосудахъ, длн тоіо чтобы пе улеталъ его ароматъ. Варятъ коФе различны.мъ образомъ ІІ для этого ііріідумапы особенпаго рода коФеііііпки. Между-мрочпмъ прпготовляютъ КОФО такъ: въ коФейііиііъ, наполненііыГі кііпяткомъ, всыпаютъ смолотаіо КОФС, потомъ плотнв закрываютъ коФвшіпкъ, и не кипятятъ с і о , а просто етавятъ часа па два въ горячую золу, отъ э т о ю коФв будетъ гораздо вкусііізе обыкновенііаіо, потому что при долгомъ КИІІВИІІІ ВСБ легучія ароматическія части,составдяющіл пріятностькоФе, пропадаютъ, а кнпятокъ пзвлекаетъ изъ пего только вс смолпстыя, вяжуиіія и горькія части. Аравптяпе употреблпютъ ііастой сушенныхъ і;оФеішыхъ ягодъ н пазывают сго султанскимъ коФеемъ (по-ііталіянски alia sultana), но европеііцамъ опъ не правится; въ Евроігв исв стенъ подъ т мъ же пазвапіедіъ слабый настоіі нежаренна^о КОФ , укрізпляющія желудокъ н употребляе.мый ііпогда противъ ломоты, Нріі варепіи КОФС, душистбе его начало.

—

КОФ

—

КОФ

укр-Бпляющсе п оживляющое кякъжелудочпые перны, такъ и всю нервиую спстс.му, почти сопершопііо улетучіівается : однакожъ такоіі отпаръ горазло пптателі.п^е настоя, пбо пзвлекаетъ пзъ коФеііныхъ зеренъ бодьшое колич. питателыіыхъ вещестг.ъ; сверхъ того опъ содсржптъ болізе горькаго пачала п дубплыіаго вещества, а пото.му сіільнБе разіорячаетъ п пріічшшетъ запоръ. Отъ вариііія съ нсзначптельны.мъ голичесТво.мъ уі лекиелаго иатра ( ^ ірапа па чаші;у), КОФО дилаотся кр пче a вкуснТіе, пото.му что, съ по.моіцью уілекислаіо натра, вода извлекаетъ большое колі іество составныхъ частеіі коФе, а аро.матиая его ьи-. слота не ТЭІІЪ легко улетучппается. Молоко u сахаръ уве.іичнваютъ піітате.іыіость КОФ и умепыиаютъ возбуждающее еіо свойстпо, ыапротивъ того отъ іірпбавлеиія ро.ма къ ЧПСТО.му.коФе увеличпвается его іюзоуждающее на порпы своііетво. Слабый, ВОДЯІІІИ-ТЫІІ отваръ свопмъ дъйствіеліъ болііе илп леііііе сходенъ съ теплого водою, т. е. разслаоляетъ. Прмміісь жаренаго цпкорія (ослабляющаіо, по миъпію ііізііоторыхъ, зрі;іііе)къ молото.ліу НОФС, узпается изъ тоіо, что порошокъ такой см-Бси, брошепныіі въ воду, ОЕращішаетъ' ее въ желтоватый цвізтъ, пріічелъ цикорі;іі упадаетъ на дпо сосуда. ГорячіЛ і.ОФеннып пастоп илн отваръ особеппыліъ своішъ діійствіо.мъ на мозгъ іі первы совершеімю протпвоположенъ спнртнымъ наііііткаліЪі Оиъ, повіідіімому, иеиосредственпо усиливаетъ дъятельность ііерііовъ п укрізпляегъ высшія отправіепія мозга. Фрапкліиіъ говорнтъ, что е.му извтзстиы то.іько два срсдства, въ высшеіі степени возоуждающія умственную д-сятельность: элеі;трііческое потрясоніе н коФв. КОФ не пріічнняетъ одур ііія, ііапротивъ тоіо, ОІІЪ ііротііводііііствуетъ вліямію другихъ одуряюіцпхъ ііеществъ, даже омію и прогопяотъ сонъ; поэто.му чашка кръпкаго чериаго КОФО составлястъ хорошее средство противъ опьяпенія. ІЗпрочо.мъ пеу.чБрспное употреб.іеиіе КОФО ИЛП злоупотроолеиіе его съ ц-Блыо протішуборствовать сиу, какъ протіівпое закомалъ прпроды, весьма вредію, noто.му что онъ силі.ііо раздражаегъ мозгъ л первы, производптъ разные нсрвпые, истерическіе прііііадки, можетъ ускормть развнтіе чахоткп п т. п. КОФО Н преіі.муществешіо П|ііііор лоо еіо ліасло сообщаетъ ъровіі разіорячающее свойство, волнуетъ ее и производитъ трепоганіе сердца, а содержащіеся въ ііе.мъііачала,дубплыіое іігоры;ое, ііріічіпіяютъ застоіі венпоп кровіі въ жіівот пли увеличпваютъ пхъ, п пото.му вродепъ для лпцъ, подвержешіыхъ геморрою н при пеправіілыюмъ

КОФ

— Кох

—

8 5

^іт.сячпомъ очнщешн. Вообще коФе тоіда можетъ быть употреблясмъ съ большею по.іьзою, когда не обратилсн д.іп организма въ прпиычку, и особеино, послъ продолжпте.іьныхъ боі .теи, при е.іабости ііищеиареііія п ослаблепіп душенныхъ сплъ. Назиачается преимущестиенно прп первиыкъ брюшныхъ страдапіяхъ, при, неріиіоГі боли > кпшекъ, еудорожіюм ріюттз, сопроііождаіощихъ нернную лихорадку и при ОІІ .МІІІІІІІ мочеваго пузыря. Пр» страданіи мозга, першюп голотіой боли, частыхъ оо.морокахъ и сонлішости, ПОСЛІІ нервпыхъ горячекъ. Варшаискіе врачи паходнли его noлезпы.мъ отъ запоя и ііазпачали, вмБсто водки, значіітелыше колпчестпо КОФО, бсзъ сливокъ. Кро.мБ того, коиіе состаиляетъ хорошее протнвуядіе разныхъ нарЕОтическнхъ ядовъ, какъ то: опія, белладоиы, чіілибухн (nucis vomi­ cae); вееьма полезепъ и отъ судорожііаго удутья. Нер дко употребляется отъ переліежающихся лііхорадоьъ, особенно въ которыхъ ознобъ беретъ перевесъ падъ друіп.мп прппадкамп — жаро.мъ іііібтомъ.ІІовпвальныя бабки, прн педостатки родовыхъ потуіъ, прпб-сгаютъ і;ъ нелу, какъ подручііому средству. КОФО псправляетъ вкусъ алексаіідріііскаго листа. Во всізхъ вычисл иныхъ случаяхъ пельзя однакожъ употреблять его прн чрсз.міірноіі ІІОДВИЖІІОСТИ въ кровеііоспой спстелПі. Другін иещества, рожь, яч.мепь п проч., которыми старались за.м-внить КОФВ , совершеііно лпшены дуіпистаіо еіо пачала, хотя содержатъ то же коліічество пріпоріілыхъ разд{)ажающмхъ н летучпхъ пачалъ, преп.муществешіо развивающихся прп жарепін хлтзбныхъ зеріміъ ІІЗЪ р'астител>н8гр ихъ клсю и слизпстаго сахару; поэтому они обладаютъ нъ большеп плп мёньшеіі с т е п е т і исъміі вредпы.мн сішііствэмп коФС, вссь.ма мало или ВОІІСС не оказывая, одпакожъ, оживляющаіо его ІІЛІЯПІЯ па первпую систему. Жареные дубовые желуди содержатъ только побольшоеколіічоство прпгорилаго .масла, и пото.му мало раздражаютъ; опп имъютъ ароматпыіі вяжущііі вкусъ и очень полезпы при слабости пищсчіареііія, но содержа чпсто дуоплыюе вещество, причпняютъзаіюръ. Ядро днкаіо каиггана дъііствуетъ подобиы.мъ ;ке образомъ. КохаНОВОКІЙ (Іоатгь), зііамьчііітіііііпім польсі;ііі иоэтъ XVI стол тія; род. въ Сичіпп;, въ Сандомирскомъ поеводств-в. ІІервопачалыіое образовапіе получіыъ въ Гер.мапіп п Фраіщііі, гдіз пробылъ семь дгБтъ, особепно въ Парижв, ід былъ иъ дружб съ поэтомъ Роисаро.мъ. Возвратіівшись иъ Ііолыпу, поолт; оісртп своей матсри; и устропвъ свои діз.іа. оиъ опягь

—

Кох — Кох

отправплся путешествовать и былъ въ Италіи , гд-в слушалъ вурсъ наукъ въ рпмсЕой II падуанскоіі акаде.міяхъ. Возвратішшпсь иа родпну, былъ сдилаиъ секрстаремъ короля Августа Яіелло , но вскор оставилъ дворъ н поселился въ своомъ И.М-БІІІИ ЧарнолесЕ, гдт. соисршеііно посвятплъ себя поэзіп и пріоориіъ зпа.меиіпость. Ум. 1584 іода, въ Люблип-Б, а похороиеііъ въ Зволепи. Сочинепія Кохановскаю частью переводы, частью ориіппалыіыя произведенія. Пзъ персводоиъ замъчательны: «PsalterzDawida»; «МопошасІуаРаrysa z Menelaera»; «Piesni Safy Anakroona i Horacyusza»: «Fenomena Arata»: «Poema o Szachach». Изъ оригипалыіыхъ: «Proparzec»; «Sa­ tyr»; «Zgoda»;«Broda»; «Odpravva Poslow»; «Fraszki»; «Treny i Piesni». Изъ прозапческпхъ ого сочнпеиій за.м чателыіы: «Rozmowa ziemanina z PL'banem»; Mowanapogrzebiebrata»; «Rosprawa o pijanshvie» n проч. Кохаповскііі прослаіііілсн также латііііскпміі стихотворепіями, въ которыхъ восп валъ ііоб ды СтеФапа Баторін, и СІІОИМІІ латпи. элегія.ми. Сюда принадлежнтъ и его: «Carmen macaronicum», полулатііпс.кая, полу-гіольская поэ.ма, въ котороіі опъ ос.мБіівасчъ тогдашиее употреоленіе въ [Іоіьш .макароіпіз.мовъ. Кохановскіп (Петръ), ііладшіи изъ четырехъ братьевъ Іоанна ; прославіілся КЭЕЪ ПОэтъ въ царствонаніе короля Спгш.мунда Вазы. Былъ •мальтіпскимъ кавалеро.мъ, нъсколько ЛТІТЪ прове.гь въ Мальтъ, сивершилъ н сколько морсыіхъ ка.мііапііі , а пото.мъ noлучилъ мъсто ч секретаря при королі; Сиі измупдт;. Но болііе всего прожіівалъ въ Италіи. У.меръ п уохороненъ въ Краковіз, но извЪстно когда. Иеревелъ двт; лучшія италіянскія поэмы: Тасса: «Jerozolima wyzwolona» и Аріоста «Огland Szalony». Кохинхпна пли Нюокъ-Аннамъ (полудениыіі Анча.мъ), полуостровъ, азіятсі;ое государство, составіяющее часть Аііа.мскоГі пмііеріп, u іраппчащсо на стяіеръ Тоіікііііомъ, на западъ Лаосомъ п Ка.мооголіъ, на юіъ Кіампоіі пли Тсіоміюіі и па востокъ .море.мъ. Пространство ся состоитъ изъ ,'і,000 кв- МІМІ. , а иародоііаселепіе пзъ 1,450,000 жителеп. Столица ея ГюеФу, гланпоо MDOTO ііроііііпціп того же іі.меііп, сь гавапью иа Тоіікііпскомъ заліиі15. Кохинхппа ііроіізііидитъ маисъ, просо, бооы, сахаръ, бетель, корпцу, перецъ, чаіі, хлопчатую бумагу, шелкъ, ііндпго и лакъ. Рисъ гдавная пища житслеіі. Въ копц-в XVII столътія roiiKinicKii! іірііпцъ, воз.мутясь протпвъ своего іосударя, основалъ тамъ ііезавііси.мое царетво, котороо

Kox - Кох

— ( 176 -

Кох -Коц-

впродолжоійе трпдцатіі л тъ оьио дооычою наб^Бговъ и воіінъ Топкпнцепъ.

1782 г. въ Иаисіі: поглв люценсгаго сраженія назпачепъ адъіотаито.мъ къ геиералу Жомиші, К0Х0ВСКІЙ(Веспазіянъ),по.іьскімпоэтъ іі лЪ- ла которымъ однако же ие пос.гвдова.іъ въ рустописецъ XVII столізтія. Въ царстіюнаміе і;о- скую с.іужбу. Въ 1814 г. оііредБлеііііым въ героля Казмчира-Вазы онъ служп.іъ иъ поіісктз пера.іыіып ппабъ Наіюлеопа, опъ пожа.іовапъ противъ Казакоиъ, Татаръ й Шведовъ, nocD- въ бата.ііоііпые комапднры '.ча особеппую расіцалъ 1'оссію иъ 1655 г.. потомъ участповалъ порядіітелі.иость вт, сражепіи мрп Краоіі-Б. въ ввнскомъ гюходз Сооискаго въ 16S3 г., и, Кохіі прііііадлежптъ ъъ чпслу лучшііхъііоігБіінося съ этихъ порътіпулъ придворііаіо исто- шмхТ) поевііыхъ мисателеіі. Оиь вм стгв \ъ рика польскаго королн, у.н. въ копц-Б эгого же гепераломь /Ко.мшш паіиісалъ: ••Hisloire des столитін въ иесьма преіілоііііыхъ лВтахъ. С.ти- guejres de la rovolulions» (5 т., 1819—1824 r.); хи его писаиы попольски; псторпчесіая же KpDMJ'S того заслужпнаютъ особеинаго вппмасагчііиепія — по латынм. Ва,і;ііт>Гтіее его со- пія его СОЧІІІІОПІН: «Memoires stir la camp; gne чиненіе «Annales Poloniae ab obilu Ladislai І », de 1814»; «Traile de faclique» (2 т.) и исренодъ вышедшее въ 169Й году; въ ие.мъ заключа- сочпнеііія эрцъ - герцоі-а Карла: «Octioisanie ются пзв стія о Россіи. подъ заглавіе.мъ «СІі- стратегіи». Съ 1824 по 1830г. Кохь бы.іъ ілапraacler secundus,bellum Suelicum, Moschovilicum нымъ редакторомъ журпала: «Bulleliu des scien­ alias que res geslasab anno 1655 ad annum 1061; ces mililaires». второе, явпвшсесн въ 16S4r. «Comenlarius bel­ Кохъ-ШтернФельдъ (Johann Ernst von Kochli Vienensis», равііо.м-Брио драгоц-Бііное. Slernfeldj, ігБ.меці.ІП ппсатель; съ 1810 г. оылъ Кохъ (Carl Eduard Koch), проФ. ботаникп въ ІечЪ; род. пъ ВеіімарБ 1809 г.іучплся въ Впрцбурііі и въ Ісчгв. Въ 1836 — 38 г. оиъ съ ученымп цізля.мп пьедприіііімалъ путешестві па Кавказъ и въ южвыя ооласти Россіи, чеіо па.мятпііко.мъ остается еіо сочііііепіе «Reise nach dem Kaukasischen Islhmus», 2т., І840—42. llo noрученію берлпнской академіп паукъ, онъ, съ, оріепталпсто.мъ докторо.мъ Розепо.мъ, сопершилъ вторичное путеіиеотвіе въ гв жо страны,въ 1843 г.; тутъ е.му удалось вперпые ос.мотрт.ть вовс-Бхъ напраплеіііяхъ Лазійскіяго|іЫ и пропнкнуть до истокоиъ ЕііФрата. Путеш ствіе принесло важпые результаты для науки въ пгтуралыіо-историчвско.мъ, ЛИІІІВИСТІІЧ^СКО.МЪ и

этноі'раФіічесіі0.мъ отноіиепіи. Кохъ (Chrisloph Wilhelm Koch), страсбургскій профессоръ правъ; родился въ ЭльзасБ 1737 г.; иъ 1789 г. былъ депутато.мъ отъ эльзасскихъ протестамтовъ въ Ііарижъ; с.м лы.мъ защптіпиіомъ права п порядка въ законодателыюмъ собранІ!!; иъ IS02, г. т|)іібуЕіо.мъ; въ 1810 г. реі.торомъ страсбуріскаго унішерсіітста; ум. въ 1813 г. Опъ авторъ, можду-прочіі.мъ, сочмііеііііі: «Tableau des revolulions de i'Europe», 4 т., 1813; «Tableau des traites, etc.», 5 т. 180-2. Посл-вдпііі трудъ продолжа.п. llle.ui. (Scholl) до І^ т. 1817—1818. — 2) Siegfried, собств. Есkardt. род. въ Ііерлиіпз, 1754 г.;-оставіілъ сіужбу п пошелъ на театръ. Ояъ всюду заслужи.іъ громко одибропіе сиоей просрасвой nrpu іі довелъ ВВПСЕІІІ театръ до его ііынчиііпнго прсвосходпаго положеііін. Кохъ (Jean Baplis(el'och), ІЮДПОЛКОВНИКЪ гепера.іыіаго ттаба фрапцузсі-.оіі службы, род. въ

Фііпаіісъ-совіпіткд.мъ въ ЗальцбургБ, съ 1815 года СОІГПТІІІІКО.МЪ iipiiMiimu-. пііостр. дБ.іъ въ МюпхепБ, потб.мъ дпректиро.мъ статистняескаго отдБ.іепія і-л> мпййстврсхв иіібстранпыхъ д лъ. Еіо СОЧІІІІОІІІЯ: «Rhapsodien aus den Norischen Alpen», 1805; Yersuch iiber N'ahrung und UntcihaKung in civilisirlen Slaalen», 1805; «Salzburg und Berchtesgaden», 2 т. 1810; .Das Gasleiner Thai mit warmen Heilquellen», 1810; «GeschichtedesFurstenthum Berchtesgaden»,1815; «Hist, geogr. reperiorium der Staatsvenvaltung Baierns», 4 т., 1815; «Ueber die Kriegsgeschichte der Baicrn», 18П; Beitr. zur deulsdien LiinderYolker-Sitten und Staatenkunde», l825;«Die deutschen, insbesonders die baier. und ostreich. Salzwerke», 1836; «Das Reich der Longobarden in Italien», 1839, и up. Коцебу (Uigust - Friedrich - Ferdinand von Kotzebue), іі.іодовитый и талаятлнвыіі п-Бмеці ііі драматическііі писатель: род. въ ВеммарБ 1761 г.; учился пъ ІенТіи ДуГісбург-Б; пачалъ службу въ 1781 г. секретареліъ при с.-потербургскомъ геііера.п. губерпатор БоурВ. Въ 1783г. пазпаченъ совт.тнпкомъ, а въ 1787 г. прсзіідептомъ въ Револтз, гдті нздалъ .много сочііпепіГі, хороІІІО приііятыхъ пуб.іикого, какъ-то: «I.eiden der 0rtenbergischenFamilie»,2T. 1785;«K'einegesammelte Schriften», 4 v. 1787; драмы: Arensclienhass und Reue», 1789; «Die Indiancrin England», 1790. Bo врош путешсствія no Г рманіа ц Франціи, оиъ ііаііисалъ: «Doclor Bahrdt mit der eisernen Slim», 1790, подъ іімеиемъ Кпигге. Живя съ 1795 г. въ отставкіз въ своёмъ іюл-Бстыз Фрпдеиталіз, подъ Нарвою, опъ изда.іъ: «Die jiihgslen Finder meiner Laune», 6 т. »

Коц — Коц

— IП

—

Коц — Коц

миоіо театралышхъ иіесъ. Съ П 9 3 no 1800 г. (30 ію.ія 1815 г.) изъ Кроиштадта ііпос.п;3-хъоігь жи.п> ізъ ВІЗІГІЗ, иъ зііапіп поэта nfui^iiop- л т т і я і и плаванія іірибы.іъ (23 ію.ія 1SI8 г.) въ nai'o Tearpa. Ha во.чпратііомъ пути въ C.-lle- Рсвель іі прто.мъ въ Ііетербургъ. Опъ состо•іербургъ, онъ оы.іъ аі)сс'іоиаііъ па граіміцт; п ялъ тогда въ служб-Б, въ чппт. капитанъ-лейсос.іаиъ пі, СибирЬ, ію проіцепъ за Дрвму! тенанта; 1823 r; по ПОВСПІІІІЮ И.мператора ДЛЕ<.Der Leibkutschcr Peters des Grossen», которую ЕСАИДРА, онъ прсдпрііпя.іъ па шііопт, «ПредІІЛПЕ.ІЪ 1 получіиъ иъ русекомъ персводТі: [іа- пріятіе» третье путешестоіе Еругомъ св та, и мятинкъ этргр событін пахолптся пъ его со- воротіілся въ Кропштадтъ 10 іюля 1826 г. Оиъ чнпспііі, «Das merkwiirdigsle Jahr meines Le- получилъ въ паграду ордепъ Св. Анпы 2 класbens», 2 т. 1801. Пос.ііз зтого опъ умравія.іъ са. Въ этомъ ііугешествіп erd сопровождалъ ІІ'1ЗСКО.ІЬ::О времени пт.лачікп.мъ театро.мъ въ С- профрсс. дорптскаго уііііверситета Ешшо.іьцъ, Ііегсроург : въ 1S01 году ііосе.!іі.іся въ Веіі- со мііогимп студепталіп. Изъ его сочгиіепіГі за.маріз. пото.мъ въ Іеи ', no удалеппыіі no ие- дгвчателыіы: «Enldeikungsreise in die Siidsee ІІІІІЯТПОСГЯМЪ съ Гёте, уВхалъ въ 1S02 году und nach der Beringsslrasse-zur Eiforschung einerвъ [ісрлмпъ, гдт; съ Ыеримемъ составплъ пар- nordosllichen Dnrclifalirt, unlernommen in den J . тію протпвъ Гите и его друзей. -За блестя- 1815, 1816, 1817 ii 1818»; «Auszug aus seinem щіп [іріе.мъ въ Парпжі; оиъ, заплатплъ сочп- Tagebuche auf dur Eahrt um die Well»; «Kurzer ііеяіо.мъ, ІІСПОЛІІСПНЫМЪ клеветъ, «Erinnerun- Berichl von den Begebenheilen im drillen Jahre gen aus I'aris», 2 т., 1804; та же участь постиг- seiner Seefahrl»; «Ueber die Fahrt der Sloop Predла Гіталію въ счо, Erinnerungen aus Rom und prijalijc in der Siidsee wiihrcnd des Jahres 1824». Neapel», 3 т., ІбОб Въ Кёнигсоергі; опъ напіі- «Die PiKcairninsel (ein Bruchsiiick aus der noch салъ древпюіо исторію Пруссін (4 т., 1803 — ungedrucklen Beschreibung). 9), пажпуіо только СШШМИ матеріяламп. Жішя Коцебу CWilhelm von Kolzebue), свиты Ero въ I'occin съ 1807 г., онъ писалъ статыі про- ІІ.мператорскаго Велпчества, no квартирмеіітішъ Наполеопа въ «Кілііісспсргскоіі ]Іче.Пі» стерскон частп, ІІОДГІОЛКОВІІИКЪ, братъ предъ(Віепе, 1808—10), пото.ліъ въ «Муравьіі» (Апіеі- пдуіцаго; родіілся въ Кпкелі; , въ Эстлян86, 1814—18). Опъ визвратплся ВЪ Гермапію діи, 1.785 г. На С-.мъ іоду отпраіііася съ своBMBCTIS съглаііиоіо руссі^ою ар.місіі п въ 1814 г. ими |)одііте.!іі.міі въ Веймаръ," гд-в лпшплся масдТі.іанъ русскіімъ гепералыіыяъ коіісуло.мъ тери п отданъ въ учіі.шще въ ЩнепФеитад , въ Кеіпксйері-Б, а съ 1817 . получіі.іъ no- ііаходпвіііееся подъ вадзороыъ. знаменнтаго ручспіе допоспть Идіператору АЛЕКСАІІДРУ О ' Зальц>іана; па двБнадцатомъ году Впльгель.мъ состояніи литературы иъ Гер.мапііі. Иоі-елипъ ііозііратплся въ отечество и усовершепствокъ себіі пеііависть своими статья.міі о повыхъ валъ своіі иозпанія въ ;ізвгістііо.мъ главномъ стремлепіяхъ литоратуры іі ІІОЛПТМКІІ въ Гер- учііліиц'ЕЧ.в. Псара въ С.-1іетер5ург1і. Черезі> мапіп, ві> шурпалз «Literarisclie Wochenblad», | ІІЗСЕОДЬЕО лізтъ оіііравился ві, Buiiy и былъ 1818—1819; въ Веіі.мари, онъ показался мечта- оііредЧілепъ въ тамошпііі образцовыГі пнжстелыюліу іенском; студепту Л. Занду достоіі- иермыіі корпусъ. По окоіічапііі і;урса оііъ ішжоиы.мъ смерти и былъ п.мъ зако.іотъ 23 марта лалъ вступить въ корпусъ австрійскпхъ ппже1819 г., пъ іМапгеіі.мС. У Коцебу оыло мпого та- церрвъ, итлпчіілся upu іісііытапііі, no сіо оболапта, но собствошіо изящіюи было ему пезпа- иіли (іютому чтовъ Австрііі ие охотно допускако.мо. По.иіыя его сочіиіепія заііп.-маютъ мно- ютъ ііііострапцеііъ иъ ііііжеііерную службу). жеството.мовъ и ііеропечатыііалпсь.мііогоразъ. Эрцъ-іерцогъ Карлъ, велііЕІіі ііо.ікоііодецъ и Зпачііте.іыіая часть ихъ переведопа въ свое ціііпітель заслуіъ, пріісутствовавшіп прп псвре.мн иа руоскій ЯЗЫІІЪ. ОІІЪ оставшъ 14 д - пытаіііи, пріпгіітіівъ, что 1\оцебу усігіі.іъ прітеіі. обр стыіеобыкііивеііпыя ііозііаііія^ііредълплъ Коцебу (Otlo v. Kolzebue), сьиіъ предъиду- его ііраііорщико.мъ въ своіі полі Ъ и поручплъ щаго; род. пъ Говсл 19 декабіія 1737 г.; врс- Оіму обучепіе кадетовъ. Въ 1805 г., upu отііптыиался въ С.-ГІетербургп, въ кадетскомъ ирытііі воГпіы, онъ бы.іъ перевсдеиъ въ главKopnyf); п, 17 лвБтъ отъ-роду, пачалъ съ капп- цыіі штабъ Эііцъ-герцога Карла съ чіпіомъ таио.мъ Крузеііштерііо.мъ путешествіо вокругъ каііитана. Въ этомъ зваіііп Коцеоу conepimi.n. свъта: виротплся пзъ этого путсшесгвія 180C псрвую ка.мііапію подъ пачальство.мъ эіщъг. Дсвять .гьтъ спу.отя сму уже еа.мо.му бы- іерцога Карла въ Ііталіи п бы.іъ во ВСІІХЪ срадо ввъреію ііачалістію падъ корабло.мъ «1'ю- жеиіяхъ. Ио заключопііі мпра ему бы.іа порурііі;ъ», ііазііачсіпіы.мъ для отнрыгііі и соору- чспа съемка піікоторыхъ мт.стъ Тпролн На 23 жеііпьип, по прііказапію гос.\дарствоііііаіо году отъ-роду Коцебу былъ персведеиъ въ въиKanuiejia

граФа Румяііцева. Опъ отиравіися і скііі кэдетскіГі корпусъ

проФсссоро.мъ мате-

Коц - Коц

—

8 78

—

Коц — Коч

матпческихъ и военньіхъ наукъ, оставаясь крізпостіі Аббасъ - Аббада до сдачи ея , при одпако пъ геиера.іьномъ іитабіз, чтобьі пріі взятіи крБпостіі Сардаръ-Аббада и Хой, а въ открытіп иерсой иоіпіы опять пойт» про- 1828 г. паходился въ Тегерап-Б и Испагаии тішъ пспріятр.ія: пеііавпсть его къ Вопаиарту для размізпа плыіныхъ. Ві. то.мъ же году Кобы.та безпред лыіа. Въ 1809 г. опъ с.тужіі.іъ цебу псрепеденъ въ гвардеііскііі геп ральныГі иодъ начальстпо.мъ эрцъ-герцогп Іоапма и на шгабъііотправленъ на рекопюсцпровку къ авходп.іся окодо Пресоурга. По заглючеіііи мира стріііскоіі граііпцТі съ ііазііачеиісмъ состоять Коцебу хрттзлъ пступпть въ англіГіскую с.іужбу. при гвпералъ-.ііаіораз БергГ^. Въ турецкую камчтооы сражаться протпкъ Паполеопа въ Испа- панію 1829 г. паходплся при оеад іфіиюстіі ніц, подъ предподптельствомъ велпкаго Вел- Сііліістрім, при переход-в чсрозъ Валканы, и .41111 тоиа, но ему пе ііозволпли. Заішспмость, взл.тіц го|)одоііъ Сливно п Адріапополя. за чтб пъ г.отороГі тогда иаходплась ЛвстріяоПіФран- получплъ чипъ капитана, и въ октябр м ціи, пропзвела въ чемъ отвращеніо і;ъ тамоіп- СЯЦ-Е того жо года пазііачепъ состоять при геиен схуяб п возбудпла желанів служить сво- пералі^адъютант граФ ч Орловс во время ему отечеству. Его Велпчество Государь Им- оытпостп его въ Констаіітііііопол1в. Въ начал ператоръ все. іплостпвтзпшс аовет зъ ему объ'- 1831 г. былъ командированъ въ Сербію посредявпть, что пріпіпмаетъ его ТЪУІЪ же ЧИІІОМЪ нпко.мъ между ко.м.мііссарамп Оттомаискоіі Порпъ русскую армію, если опъ получитт. отетав- ты и сербски.мъ народомъ для прішеденія въ ку ' в ъ Австріи. Тогда Коцебу взялъ отстав- іісполііепіе статыі адріаііопольскаго .мира, отку, всгупилъ въ отечественную армію и былъ I' носящеііся до Сербіи, и для опр д леііія иоотко.мапдпрованъ къ корпусу rpama Витіеп- 1 выхі> гранпцъ этой зе.млп. Въ томъ же году штеііна. Зд сь оиъ такъ отлпчплся хра- j участвовалъ въ войнт. протпвъ польскихъ мябростыо и искусотво.мъ по рвоеіі частп, что і тежниііовъ и находился въ сражепіяхъ прп с. мен-ве иежели въ 4 м сяца былъ награждепъ Шпліаііовіз, у с. fipoiinuio, гд-Е произведвнъ ордепаяіі: Св. Анпы З г о класса, Св. Владпміра въ ПОЛКОВІІІІКИ. при взятіп Варшавы п блока4-й степени, золотою шпагою за храбрость, АЪ ср пости Ыодлина. Въ 1832 г. ііаходплся Св. Георгія 4-го класса , получилъ чппъ под- въ Галіщіидля пріема вогнаппыхъ туда поль. гіолковнниа п представленъ въ ПОЛКОІІНІІКИ. скихъ оФіщеровъ, п между-прочпмъ: РомариПри ужаснспіъ штурміз Полоцна'опъ первыГі но, Ружицкаго н Каменскаго. Въ 1834 г. полворвался въ іородъ; черезъ ІІІІСКОЛЬКОДІІВГІ по- ковііпк Коцебу исправлялъ должпость начальсли того прп пресліідованіп непріятвля, онъ ' нпка штаба 2 пізхотііаго норпуса, а въ 1837 г. слишко.мъ далеио заскакалъ впоредъ: грапата, назпаченъ исправляющіі.мъ должность иачальразорвавшпсь, размозяіила ему чолгостп, что шіка штаба отд лыіаго кавказскаго корпуса. и было причииою его смерти. У.ч. въ октябр Въ 1838 г. ,опъ произведенъ въ іенералъ-ма1812 г. на 27 году отъ рождепія. Оставімъ по іоры, а въ 1843 г. назначеиъ состоять въ свисеб-в: «Versuch einer Beschreibung der Schlacht тъ Его ИМПЕРЛТОРСЕЛГОВЕЛІІЧЕСТВА. В Ъ ТО.МЪ bei Diirnstein den И November 1805; nebst ei- же 1843 г. онъ получилъ новую должность геnem Гіапе dieser Schlacht». ііераіъ-іівартіірлеГіст,ера дізііствующой ар.чіи, а съ 1846 г. занимаетъ пастоящій постъ. Въ Коцебу 2-й?Г1авелъЕі!стаФьевіічъ), геиералънастояіцемъ ЧІІПІ; съ 1847 г. лейтеи., иачалі-пикъ . главнаго штаба войскъ КочбТОВЪ (Іоакимъ Семеповичъ), протоіерей находящпхся па Кавказ-Е. Род. въ 1802 гі, а вступнлъ въ службу колоіювожатымъ въ при Потропавловскомъ ка едралыю.мъ собор 1819 г.; произведенъ въ п р а п о р щ и ш въ сви- въ С.-Петербургъ, докторъ богословія, ордиту Его И.мператорскаго Величества по квар- парпыГі академикъ отдилонія русскаго языка тирмейстерской части въ 1820 г. Съ 1822 г. п словесиости санктпетероуріскоп акадоміи по 1826 г. оиъ постоянно участвовалъ въ эк- наукъ, іімтзетъ ордеиъ Св. Владііміра З-п стеспедиціпхъ противъ горскихъ пле.мепъ и па- пени, паперсный крестъ съ драгоцвііііыміі каходплся въ дилахъ пріі взятіи укрТііілонія мепьяміі п при Богослужеіііи благословленоему близъ ссленія Катехи, покореніи ногайскихъ употреблять палицу. Род. въ 1790 г. По оконауловъ па рък Зелопчукі;, и истреблеігіп ау- чаиіп курса въ саиктпетербургскоГі духовной ла МаФетіева, въ Абазехскоіі зе.мліз. Съ 1826 акаде.міи, опред ленъ при псй баккалавромъпо 1828 г. былъ въ поход противъ Персіянъ граждапской, а пото.мъ церковпоГі исторіи. Въ и участвооалъ въ дізлахъ: противъ персидскоіі 1817 г. посвященъ въ свящеиники царококопницы прп дер. Айілапглу, при блокад кр. седьскоіі прпдворіюй церкви н опредііленъЭрмвани, гди получплъ за отличіе чинъ шт.- свящеііпо-учителемъ прп находішше.мся тогда въ Царскомъ-Сели лице ; въ 1818 г. получилі капитапа, въ сражепіи при Карасу, прп оеад

Еоч — Еоч

879

-

Коч - Коч

зпапіе проФоссора духовпоіі акаде.мін. ВпроКочуоеи, русскій дворяпскіп долъ, впосл ддолжепіе семи-л тпяго его с.іуженіп (съ 1825 ствіп іраФЫ п кпязья; происходптъ отъ крымпо 1832 г.) прп церкви С.мо.іенскаго' к.іадби- скаго бея, вы-Бхакшаго въ XVI СТОЛІІТІП въ іца, сго попвмопіемъ г.іапііая церковь Csiojen- УкраГіпу, п no принятін православпоГі виры, скоіі Пожіеіі Матери распростраікміа н припе- посеиівшагося тамъ подъ п.мене.мъ Лндрея Лічіа пъ иад.іежаіцую правіі.іі.пость по своеГі Кочубея (Общ. Герб. Ill — 49). Сыпъ Апдрея, ;ірхмтектуръ п украшема впутри, уетроёна .Теоптііі. былъ въ XVII візк войсиовымъ товаповап камепная церковь о тр хъ престолахъ рпіцемъ; сынъ .Іеоіітія, Васи.ііГі, генеральныіі во имп архистратпга Михаи.іа, к.іадбпще прп- судья, прославился въ псторіи Малороссіи своведепо въ порядокъ п распространеіш, по- иміі песчастіямп. І1ото.моі;ъ этого рода Викстроомъ каменйый домъ д.іп спротъ, вдовъ п торъ Павловпчъ Кочубей (см.), по указу Плвлл престар .іыхъ свящопно п церковпо служпте- I, 4 апръля 1709 г., былъ возведенъ въ граФлей С!\толсііскоГі церквп ; сверхъ того при его спое дбстоппство Русскоіі ймперіи, а въ 1831 г. попёчеіііи , значіполыю увеліічилпсь.церков- 6 декабря ііо.іучплъ тптулъ ЕІІЯЗЯ. Тепері. родъ пые іі ііладоіпцеііскіедоходы по всвмъ частя.мъ. Апдрен Кочубея раздт.ляется па дка доліа, княВъ 1832 г. опъ перем щенъ къ петроиаплов- жескіі! іі дворяпскііі. сі;о.му і;а едралыіому собору, съ возложеиіемъ Кочубей (Васплій Леоптіевичъ), сынъ .Іеоппа н е ю должиостп ректора усздпаго и прпход- тія Андреевича. Въ молодыхъ лізтахъ оиъ сраскаго духовпаго петропавловсЕаго училпіца, жался съТатара.мп; служплъу Дорошенкп; былъ олаі очііііпаго падъ церквамп , еостоящііми па имъ послапъ въ ІСТо і\ въ Лдріаіюполь, поПстербургской и Выпоргской сторои , цеисо- то.мъ ішступіілъкъгетмаиу Самоііловичу; 1687 ра ііропов'ПдеГі, і-оворимыхі, ПОДВІІДО.МЫ.МИ е.му г. бы.іъ имъ возведеиъ въ званіе іенералыіасвящопно и церковііослужтеляміі и друпіхъ іо писаря; впосліздствіп окр-Бпіілъсочііііеііный обялатюстеТі. Съ 1828 г., состоя дізііствіітель- Мазеіюю ложиый допосъ на Са.моп.іовича, за пымъ члепо.мъ И.мператорскоіі россіпской ака- что .'Uaseiia, въ 1694 г., возвелъ его въ дбстопидеміп-, по пріісоедіпіепііі ея пъ акаде.міп наукъ ство гепера.іыіаго судыі, а иъ 1700 г., исховъ впд отдізленія руоскаго языка и словесно- датаііствова.іъ ему у ГІЕТРЛ зваиіе СТО.ІЫІІІстп, пзбранъ въ почотпьіе члспы этого отдіз- ка. Пос.ііз ооолыцепія Мазепою его дочерн ленія,і а въ 1846 г. опредізлеиъ ордппарнымъ (см. Кочубей Матрева), Кочубей,у достов-врясь академнкомъ. СОСТОІІТЪ сотруХпикомъ копен- въ таііныхъ спошепіяхъ гетмана съ врагами гагепсчіаіо общества с верпыхъ древиостей. отечества, р-вшп іся донестп о томъ государю, ІІздалъ сочііпеиія: «Чертыд-сятелыіаго учеиія поче.му отправплъ для этого въ Москву, 1707 г., вТіры», 1823 и «Начертаніе хріістіаііскихъ іеромопаха Нпкаиора, а въ 1708 г. Петра ЯценооязаііностеГі», 1827 г. Опъ прііпіімаетъ также ка. ПЕтръ, запятый воііпою съ Швеціею, поруд-сятелыюе участіс въ составленіи «Русскаго чи.іъ іізсл'Вдоватьобстоятельства доноса друзьсловаря», издавае.м. 2-мъ отд. академіп наукъ. ямъ іі покровпте.ія.мъ іМазопы, граФу Го.іовкиКОЧКетаВСКІЙПрПЕаЗЪ; иаходнтся въКпрііізъ- ну іі таГпюдіу сеі;рета(іЮ ШаФіірову. Криво, Камсацкоп стсп(і, подвіздо.мствешіоГі cnoiipctio- душпые судыі пыта.іи'Кочубея, Искру и друму пачальству; лежптъ въ 189 сер. і;ъ юі-у отъ гпхъ участііиковъ доиоса. Терзае.ліыіі пытпою, Петропаіиовсі;а, въ 465 вер. отъ Омска. Этотъ истязаемый кнутрмъ, КочубоГі тщетпо пад ялприказ открытъ въ 1824 г. п расположепъ ся дойровольны.мъобвппеіііемъ себя въ песпрапо берегу озера Копа, па лі-Бстъ ровно.мъ, су- водлііиостп доіюса освободиться отъ казпп. 14 хомъ, съ с вера и востока открытомъ. а съ за- іюпа 1708 г. опъ былъ ііевіінііо казпепъ, въ м пада п гога окружоішо.мъ горамп Джиланъ-Тау. сгечкі; Ьорщаговкі; , въ ось.ми .мііляхъ отъ ОІІЪ представляотъ впдъ блаіоустроеппаго го- Віі.іоГі-церквп, прп .мііогочііслвііно.мъ стеченіи родка. Кочкетавскій округь разд-вляется на ііарода,-въ ііріісутсгвііівоііска и старшинъ.Т 17 кііргпзскііхъ волостеи и содержптъ около ло страдальца прсдапо зеуі.і въКіево-печерскоГі 56,000 об. по.іа жит. Г.іавное занятіе жите- лавріі.Окропаилешіая рубаха, въ котороГі онъ леГі скотоводство : въ округБ счптается бол е былъказпенъ, храпіітся въ ІІоіфовсг.оп церкви 150,000 лошадеГі и oo.rte 200,000 оараіювъ. Въ села Жукп, Полтавской губсрпіи п уВзда. Кооіфсстпостяхъ Кочкетавсікаго приказа пахо- гда открыласі. іізмъпа Мазопы, ПЕТРЪ ВСДПКІИ дятся трп разработывас.мыо зо.штые пріиска: торжестиепііо ООЪЯІІП.П. Кочубея п товаріііцеГі Маріііпскіп, Петровскш и Возііесепскііі. Здізсь его: «мужами честпыя н славпыя памяти». въ 1840 г. добыто зо.іота 3 пуда, 22 Фупта, 74 КочубеЙ (Вмкторі, Ііавлоиіічъ), князь, госузолотнііка , па су.м.му 40,800 руб. cop.; прп дарствспиыіі каицлсръ, предс-Бдатс.іь государ. разработкі; было 445 чсловіи.ъ. еовііта; род. въ 1763 г.; восіііітыпался спер-

Коч — Коч

— 880

Коч - Кош

ва въ ДО.МІІ своего дяди киязя Беаоородко, по- казакалш, оііа удалплась пъ церііовь п долго то.мъ въ Жепев . Въ 1784 г. Сы.іъ произііедеиъ по соглаша.іась выйтп оттуда, жолая лучшс въ ііраіюріцикіі гвэрдііі, а въ 1780 г. сдіі.іаііъ умерехь блпзь алтаря, подобпо пророку Захака.меръ-іоиперомъ. Въ 1792 г., па 24 году отъ рію ; наііопсцъ ее іірііііудіі.іп выйтп къ Тророду, оиъ бы.іъ огпраилспъ иъ Коіістаіпи[іо- (цііиско.- іу: ома безбоязііспо и съ твердостью поль, иъ званіи чрезиычаііиаго ііосдаіиіпка и укоря.іа Маз пу. ГІо открытіи ііеііітпостп Коііо.иіо.мочііаго Л т п і с т р а ; пъ 1795 г. бы.гь иа- чубен п ГІскры, государь п толі.ко позвратплъ граждепъ званіемъ д і з і і с т т т м ы і а і о Еамерсе- вдовалъ ихъ всс П.МБНІО, НО утвердімъ еще за ра и иъ то.мъжо году ііо.іучіі.іь ордеиъ Си. В.іа- ІИІ.МІІ іювыя по.міісгьн. ди.міра 2-іі степеіш. Ііо возііращеніи изъ ТурКочубей. (Матрома) , м е т . ш а я дочь геііеціи, онъ, въ 1797 v., былъ сдіз.іаііъ таіімілмъ ралміаго судыі Василія Лооптьеипча Кочуиен. совЪтниколгь, ч.іепомъ ііо.і.іеіііі іиіостраимыхъ Вогатство, зпатиость п роекошпая красота подълъ п паіраждопъ ордецомъ<Св. Алоксаидра ставпліі эту діівушку въ началъ прошедшаго Непекаго; въ сліздующоліъ году, ііміш 31 годъ СТОЛТІТІЯ пред.метомъ иііогпхъ ііскаііііі : «амі. отъ-і)оду, ііазмачеііъ впце- каііцлоро.мъ съ чи- тогдаиіпііі гетмапъ Малороссіп. зііамеі|іпыіі ио.мъ дтшствите.іьнаго тайнаго совТітиика и Мазеііа,,ея кростпыіі отецъ, будучи уже 60-тіівъ 1799 г. ііолучилъ тмтулъ грач.а Воссііісской і тщшъ старпко.мъ, ПЛІІПІІЛСЯ ея красотою, п іімперіи. Оиъ учасгвовалъ в;ъ ііостаііоіілоиііыхъ 1704 г. потребовадъ руки Матрепы у ея родидоговорахь между Россіею п разнымн евро- те.іеіі, которые, какъ людп набожііые, е.му въ пейскіі.ми держава.міі. УволеішыГі огъ елуж- ней отказали ; тогда гет.маиъ ріішплся достпгбы Имиераторомъ Плидомъ, онъ быдъ ири- нуть своего памъренія ^ругпмъ путе.мъ: оцъ подослалъ слугу своего Деліьяна, съ предложеПНТЪ ВЪ ПОе АЛЕКСЛ11ДІ>0.Л!Ъ ІІЛПЛОІШЧЕМЪ, с ъ повелізніеліъ иаходпться пріі не.мъ н присут- піе.мъ Матрепіз 10,000 червонііыхъ, еоди она ствовать въ 1-мъ деііараа.меіітЕ правитеіь- согласится бьпъ его супругою. Ьогатая отъ ствующаіо сспата (1801). Въ 1802 г. оіп. сд - рождопія, опа пррзрізла это предложеніе. Тогда лаиъ министромъ внутреіГпихъ дслъ и озна- шостіідесятіі-.ПітіііГі етарикъ превратіі.іся въ .меповалъ свое служеігіе .многпми важііыллі ио- пыдкагр кшошу , изъ властслнпа ('діі.іался растановленія.ми въ порядк государствевномъ п бомъ; тогда йіатрена, увлечеппая саиомъ п губерпскомъ. Наградами з а э т о б ы л и : 1814 г. с.іавою своего люооіііінка, ііожертвова.іа своордеыъ Св. Владпміра 1-іі степени и 1821 г. іім'ь добрьімъ *і.меііе.мъ н ушла къ ЛіазеіМі. Аидреевская лента. ГОСУДАРЬ ИМПЕР.ПОРЪ Н И - Быртрр разнеслась молпа оиъ этомъ по всеіі ч к о л д п І і л в л о в и ч ъ сдііла.іъ Кочуося , въ ^краііиі;. Діазипа догада.іся, что такое пропс1827 г., продсБдателеіМЪ государственнаго со- шествіе м.ож тъ ііовредить е.му и отослалъ візта и комитета господъ .миіпістровъ; въ 1828 прсстутіую дочь г.ъ ея родптеля.мъ. Сохраппгоду пожалова.гь сму алмазныо зііаки Св. Ан- лпсь ііисьма Лазспы къ .Матропь, дыіиащія дрея іі Свой портретъ, украшспиыіі иріілліаа- ііламопемъ юііаго люооніінка. Въ 1707 г., 17 тами; въ 1831 г. 6 декабря позие.гь въ і;ші;і;с- мая, оиа была отдаііа замужъ, иротіівъ волп ское РоссіискоГі іімііеріп достоііпство, а вь 1834 гет»іана, за t4>iiia гсмора.іыіаго судыі Чуіікегоду иазііачплъ его государствсипы.мъ і.апцле- вича, котораго Мазоиа, продавшпсь Швсда.мъ, ромъ no вііутреііііп.мъ д-вламъ; въ этомъ жс уміі.іъ СІ;.ІОІІІГГЬ ца свою сторопу; Матрепа послвдовала за нимъ. liociu Иолтавскоіі ііобііды, году онъ прі халъ въ Ыоскву для покуіікіі под московнаго н.лгБнія u иъ ночь 2 іюіш рхончад- Чуйкевиш оставііліі Мазопу u былп сослапы ся; T'B.io его было іірчиезсно вт> С.-Петербургь въ Сибіірь. jMaTjiona возвратшась па родппу и продаію земліз въ Ллексаидро-Неискоіі іавръ и коичила свою жпзіів въ усдііношіоп обптолп. въ церкви Св. Духа. Оігь былъ жепатъ иа Ма- Въ іірсвосходпоГі пісои Пушкіша «Полтава» ріи Василі.ивігБ, урождеііпоіі Васшьчшіопоіі, Матреиа выведеиа подъ шіепе.мъ Маріи. которая оыла статсъ-дамою и шгвла Екатвриііііпскуіо лепту. КочуОей (Ліобоіи. сдороііпа), суііруга іонера.іьнаго судыі Васплія Леоитіевича Ко іубея; оііа была дочі. полтавскаго по.іковііпка Жученка. іірііііи.ііая дііятелыюе участіе въ.обнаружеііііі .мужо.мъ ея и Ilctpoio из.мізиы Мазопы, Любовь едоровпа u ПОСЛІІ ІІХЪ казііи явила присуіствіе духа. Когда въ Дщаньну прибы.гь гет.манекш ііле.мянппкъ Троіціиісіай съ f

Ксшевой, виибдце продводитель іші'главныц ііача.іыіпиъ ЗапорожскііхьКазаковъ; опъ избирался нолыіві.ми голоса.мп одмнхъ Заморожцевъ въ са.моіі СІІЧП иліі въ кошіі, м стіі жпге.іьства этихъ Казаковъ, ие билізв какъ па одіпіъ годъ, по окоіічаиііі котораго, обыкмоііопно около 1 января, былъ смъпяомъ другп. іъ, сли пе у.мізлъ поііравпться, Каиаьаліъ удальствомъ илп ііабСга.ми па сосіздііія страпы; пногда ЕОІІІСвыо пзоііраліісь ръ запорржсЕІ.е гет.маііы от-

Кош - Кош

—

J 81

д-Влыш огъ малороссійскаго гетмаііа; пъ 1710 году, по договору съ ш.іороссіііскимъ гетаіаномъ 0|иіікомъ, онн сдтиалпсь от7. ііего заииси.мы: пъ 1763 г., по упнчтожсніи С чй, упіічтожеиы іі «кошевыс». Кошелевы, русскіо дворяпі;; мроисходятъ отъ Аршера 1(ошедеиа,выПхавшаіоіізъ ГІО.ІЬШІІ въ Россію къ ве.іико.му кпязю Baciuiio Іоаиновпчу (1505 — 1533); пото.мки этого Аршера слуЖП.ІІІ воеводами и въ пньиъ чинахъ п бы.іи жа.ші!ані>і,въ 1603 п другихъ годахъ^іомБстьлші (Оощ. Герб. IV— 71). Кошенилевыя (Gallinsecla), селеііство полужесгкокры.іыхъ насізкомыхъ, имвющихъ большоо сходство съ травнііы.ми вшамп, и отличающихся отъ ппхъ одііосуставчатыми лапками съ одпп.мъ на концт; ИОГОТКОМЪ. Самка безкршаа; самецъ съ двумя кры.іья.міі, горизопталыю сложенными; пе ИМ-ЕЮТЪ хоботка или носпка и съ двумя волоскамп на заднемъ коиц-Б ихъ круглаіо или овалыіаго т ла; водятся па растеиіяхъ п пптаются пхъ сокамн. Мпогія породы этпхъ ііасъкомыхъ доставляютъ провосходную алаіо цв та краску, употребляе.мую въ искусствахъ. Кошениль, Червецъ (Coccus, Cochenille), полужесткокрылое пас-Бкомов изъ се.моііства кошеиилевыхъ. Въ состояиіи ліічиііки этп насико.мыя бываютъ очень ризвыііоыстроб гаютъ no раствпіямъ, но такъ мелкіг, что прос.тымъ глазо.мъ едва можио ііхъразлігінть.Для превращенія вькуколкуоіііііірпкр пляются къ растоиію; достиіііувъ же совершеннаго возраста, только одпнъ самецъ илі-Бетъ крылья, но ппкогда ихъ но употреоляетъ. Для носкн яіщъ самки дт.лаютъ родъ гитзздъ пзъ пуха, подобиаго хлопчатой бумагБи салп улпраютъ, прпкрывая япцы сііоп.мъ ТІІЛОМЪ. Салыя иитеросныя для насъ породы сл дующія: Кошениль мехипанспая (Coccus cacti), бурая, покрытая биловатою пылью, ноги короткія; самецъ то.м, нокраонып съ б лыми кpылышкaмlI. Водятся въ Мехикіз иа кактусовыхъ растепіяхъ п доставляютъ са.мую превосходпуго алуго краску, извъстную подъ пменолгь Киііцелпрсниго съМЯ7Ш н составляющую важную отрасль промышлеііпости. Изъ него извлекаются красильяыя начала, подъ имене.мъ Jfup.wm/i.Koina^aхпкапская кошошіль пс была еиіе йзв ства въ ЕвропИ, то вмвсто ея употреблиласі, модьская кош ниль иліі Польскій пермесъ (Kermes роlonicus) (см. Кершесъ). Кошачій глазъ, МІІИ., с.м. КатоФталыпъ. Кошачій сапФиръ, см. Корундъ. КошачьезолотоиКошачьесеребро, см.Слюда. Ко-шеу-кингъ, зііа.мсііптыіі китаііскііі астроТ. VI.

—

Еош — Кош

по.чъ XIII стол тія; род. въ Хюнъ-ше-Фу, городъ провпнціи Пе-че ли ; былъ прпзванъ, за свою извБстность, ко двору императора Ші:дзу, или Кублац-хапу, основателю дйнастіи Юпъ, для завздыванія .мат .матическпмъ трибупало.мъ. Онъ ед лалъ тамъ много наб.ін дсііій, которыя заслужилп похвалу Французскихъ астрономовъ. Каталогъ сочішеній этого уч наго находится въ «Исторіи кптаГіской астроно.лііи», Гобпля. Коши (Auguslin Louis Cauchy), сіавпый математИЕЪ; род. въ Парижт; 1782 г.; былъ съ 1816 г. членомъ академіи, потомъ преподаватело.мъ въ поліітехпнческоГі школ ; наіііісал7л мпого превосходныхъ сочпненііі: «Алгебрпческій аііа.ііізъ», «ДііФФереіщіалыіое исчислепіе», «Прііложепіс оезконечиыхъ веліічпиъ къ геомстріи», «Теорію свііта» и проч. Кошка (Felis); образуетъ очень болыиои родъ, состояіціп изъ мпожества видовъ, столь сходпыхъ между собою, что различпть ихъ можпо то.іькоросто.мъ,цііт.то.мъ,длііііою шерстиіі разм рами хвоста.Этііа;іівотныясамыясвіір-Бпыя и кровожадпыя изъ вс хъ плотоядныхъ. Сюда отпосятся: левъ, тигръ, рысь, каракалъ, ягуаръ и вс-Б.мъ изв стная домашняя кошка. Вст; оііи иігсютъ пнть пальцевъ на переднпхъ ногахъ н четыре на заднихъ, спабжепныхъ выПуСКИЫМІІ КОГТЯ.МІі; ГОЛОВу КруглуЮ; ЯЗЫКЪ 110-

крытыіі роговымн ко.іючка.ми. Глаза у нихъ такъ же хорошо видятъ иочыо, какъ н днемъ п зрачкіі у оольшеіі части сжаты н шгсютъ Фор.му вертіікалыіоП трещипы. Msxa ихъ составляюіъ прод.меп, доволыю выгодной торгов.іп. Въ Европіз изиБстны только два вида эгого рода: домашняя кошка и рысь. Кошка ( едоръ Апдроевичъ), московскііі бо ярипъ, сыііъ боярпиа Андрея Кобы.іы. Прп ompaiueiiiii Дпміітрія Іоанновпча (1380) протпвъМаман, опъ былъ оставленъ въ іМоскв-Б б.ііостіі сто.!ііцу и княжеское се.меііство. Прпсутствуя пріі коичиніз Донскаго, опъ былъ въ чііс.і-Б свіідізте.іеіі, ііодіпісавшихъ духовное завБщаніо вслпкаго князя н былъ и.мъ ііазиаченъ, въ чіісл-Б девятн опытныхъ вель.можъ, сов-Бгнико.мъ къ юпо.му Василію Ди. іитріевпчу, которып, подобпо отцу, былъ МПЛОСТІІВЪ къ этому боирину п въ 1393 г. отправлялъ его посло.мъ въ Новгородъ, д.ія заключепія съ та.мошіііі.ми жптсля.мп мира. Кошкаровъ (Апдрсй), стр лецкіп голова. Бъ 1559 г. оиъ находплся съіООвоиііаміі главнымъ иачальникомъ въ ЛаисБ; лпвонскіГі магистръ Кетлеръ, съ діііогочііс.іеипымъ воГіско.мъ осадилъ этотъ городъ; Нтз.мцы поставііли туры, разбпли стиііу, по не могли вломиться въ кръ-

Кош — Кош

—

882 —

пость: Кошкаровъ отчаянно сопротіів.іядся, от, бшъ всв приступы, два дня сража.іся и протаалъ маіпстра. Эта удивительная защита Даиса есть одпо изъ самыхъ блестяіцпхъ д дъ воениой исторін древнихъ п повыхъ вре^юнъ, если не чисдо дъііствующііхъ, а доблесть пхъ опредт;ляотъ ц иу подвпговъ. Князь Аидрей Ростовскііі прпслалъ самого Кошкарова съ донесеніемъ о б-вгствт. Н .мцевъ. Государь нзъявилъ жпв йшую благодариость то.му п друго.му за спасеніе ввБреиныхъ имъ городовъ, чести и ратиоіі славы. Въ 1570 г. Кошкаровъ былъ казненъ, по прііказаііію Іоанна IV. Кошкииъ-Захарьинъ (Юрій Захарьевичъ), боярпнъ и воевода, пото.моиъ Андрея Кооьиы, прапрад-Бдъ царя Михапла еодоровича; возвод иъ въ санъ бояршіа 14ЭЗ г.; въ 1435 г,, онъ ходилъ съ войско.мъ къ Казаіш, пото.мъ ще участвовалъ въ птзсколыаіхъ походахъ; въ 1500 і'., предводительствуя московскою раті.ю, онъ вступилъ въ Смоленскую область п взялъ Дорогобужъ, а прп разбитіи Литоицевъ , подъ предводіітельствомъ Коіістапттіа Острожскаго, на берегахъ р ки Ведрошп, онъ пачальствовалъ сторожевымъ или оборегатолыіы.мъ полкомъ. Прп получепіц этого назначепія, еще до бптвы, Юрііі Захарьевичъ не ХОТБЛЪ зависБть отъ князя Даиіила ЩСІПІ, которо.му было ввізрено пачальство падъ болыші.мъ пли главпымъ полкомъ, по государь далъ ему зііать, чтобы оиъ ие с. і лъ протпвігп.ся во.і самодержца, чіо всяі;ое мтзсто хороіио, гді; служишь отечеству п мопарху, что предводіітель сторожеваго полса есть товарищъ главпаго вождп п ие долженъ обпжаться евоіімъсапо.мъ.Этобыдъ первый примъръ міістничества, столь вредиаго ипосл дствіи для русскихъ ВОІШСТВЪ. ГІО СПІІску бояръ онъ показапъ умершнмъ въ 1504 г. Копшшъ-Захарьинъ (Яковъ Захарьевичъ), МООЕОВОКІЙ боярішъ и воевода, братъ Юрія Захарьевича; возведеііъ въ сагіъ боярскііі 1480 г. . Въ 1488 г., будучи новгородскимъ намізстніікомъ, о.нъ ісазнилъ и пов-Бсилъ міюгихъ жіітыхъ людей, которые ХОТБЛИ убить его, и прислалъ въ Москву бол е ось.ми тысячъ бояръ, именитыхъ гражданъ и купцовъ, получившихь земли во Владимір , МуромБ, Нижиемъ, Переяславл , Юрьеви, Ростови, Костром-ц, а па ихъ земли послалъ въ Новгородъ Москвитяпъ, людей служивыхъ и гостей. Этимъ переселоиіемъ былъ нав ки усмироиъ Новгородъ. Потомъ Кошкипъ, по приказанію Іоанпа, отправился съ войскомъ къ Твери и былъ учаотпикомъ покоренія Тверскаго княжества; велъ ІІІЗСКОЛЬко разъ переговоры съ иностраііными послами, въ толъ числ съ посло.мъ австрійскаго н.мпе-

Кош—Коэ

ратора Попеле.мъ. Въ 1495 году опъ участвовадъ въ воппіз съ Швеціею и находилея, вм ств съ другиыи воеводами, прп осадіз Выборга. Въ 1500 г., управляя московскидіъ войскомъ, бывшимъ подъ предводитольствомъ казапскаго царя Магліетъ-Амипя, Яковъ Захарьевичъ взплъ Мцепсііъ, Серпейскъ, Еряпскъ, овладтзлъ Путпвлемъ, пл ніілъ кпязя Ьогдапа Глинскаго съ его жеиою и заиялъ бсзъ кровопролптія всю Лптовскую Русь отъ гуоорній Калуікскоіі и ТульскоГі до Кіевскоп. Посл этогоонъ еще учаотвчва'лъ въ ігБсколькихъ походахъ прогпвъ Лптвы, паходплся ар(і осад Смоленска и кроміз того оылъ употребляемъ въ переговорахъ съ лігговскп.мн мосламп. Опъ оылъ стідВтоле.мъ при соотавлеши духовпаго зав-Пщаійя Іоаипомъ ІП п по сішску бояръ поі;азаііъ у.мершпліъ въ 1511 г. Кошіпщы, русская дворяпская ФЗМИЛІЯ; ведетъ свое пачало отъ выБхавшаго въ 1350 г. пзъ Пруссіп Апдрея Иваповііча Кобылы; родъ Кошипимхъ помізщеііъ въ БархагпоГі кііиг (XXV1-223). Еошъ, татарское сдово, озпачавшее воеііный станъ. Такъ пазывали Запорожцы свое .м стоііреоьівапіе, оттого и ихъ ііачалышкъііолучилъ иазваиіе «кошеваго ата.мапь», пліі просто «кошеваго». Полякііііазывали кошомъ и татарское воГіско. Кощакъ, кры.^скіГі улаиъ, ліобовникъ Еазаискоіі царицы Сіоюіібекіі.Казаііцы.ііеиавидя его, желали ішкориться Іоаініу IV, но крымскіе чиновпикц гііуіііалпсь этимъ, ждали войска изъ Тавриды, Астрахани, ііз7> иогаііскпхъ улусовъ, а ііадліенный Кощакъ, грс.мя саблею, обБщалъ поб-Бду царпцБ. Пншутъ, что оиъ думалъ жеІІИТЬСЯ иа н іі, у.мертвнть ея сы»а и быть царемъ, ио сд лался бунтъ. Кры.мцы, впдя, что народъ готовъ выдать ихъ люсковскимъ воеводамъ, б жали, чпсло.мъ бохБе трехъ сотъ кпязей и саііовпіікоііъ, ио опи п могли спастись, вездБ встр-Бчая Русскихъ и положііліі своіі головы иа борегу Вяткн, а гордыи Кощакъ и сорокъ пять его зііатііт>іішііхъ единоземцевъ 6ыли взяты въ плізиъ и казнены въ Моски . Въ Казанской лізтоппси оказано, что Іоаппъ предлагалъ Кощаку крестпться. Коэй-чеу, провинція въ Кита , можду Сечуэно.мъ, Хукаіпо.мъ, Куаііси и Юнпаіюмъ; им. прострапства 3,000 (4,000) кв. миль, жптеіеіі Зі^(10) мил.;страна гористан^-Бсистая^бильиая водамц (pp. Укяигъ, Чамкиихо), жаркая, худо воздізлашіая; проіізведепія: скотъ п металлы (слаоо разработывае.мыи). Жители покорены Кіггаііцами, кажется, въ 1776 г. ГлавпыГі городъКуэГі-ян-Фу,ігБстоііребываіііе губернато-

Коэ — Кра

— 8 3

pa, прежішя р е л и пція князя. Прочіе города: Сенаиъ, иа УкянгБ, состоитъ пзъ 7 м-Бстечекъ; Шетспяъ, съ ртутнымн рудникамп; Лііпішъ, II. 11|10113ЬОДС1'ІІОМЪ ХІПІЫ и поііькн. Коэльо (Alonzo Sanchez Coello), гюртугальcidfi жішоіиісецъ XVI ігска, спериа учеішкъ І^Фаэія иъ [^іім , пото.мъ Аптонія Мбро въ Испаніц- Оиъ прозвапъ портуіальскилп. Тиціаио.мъ, пользоііа.іся о.іагосклонпостью пспаиокаго королн Фплііпііа II; у.м. иъ 1590 г. семидесятімінти Л Б І Ъ ртъ-роду. Рабиты его: исторпческія картииы іі'ііоргреты.

-

Кра — Кра

вовъ моря. Череііъ шинрною бываетъ н бол-Бе трехъ дюймовъ. Ыясо но такъ вкусно.

Крабъ земляной (Gecarcinus), раі;ообразцов животиоо йзъ семвйстваквадратііо-череішыхъ. И.м етт, овалыіый черепъ и отличается особенпою Формою челюстныхъ ногъ. Водится въ Азіи п Америк . На Атлангичесипхъ островахъ зе.мляпоіі крабъ пзв^стенъ подъ и.меП ІНЪ «Tourzouroux». Эти ЖІІВОТІІЫЯ,ХОТЯ снабжепы жаора.ми, живутъ иа :емліз, и н которы нзъ нихъ впадаютъ въ об.морокъ, какъскоро будутъ погружепы въ воду; органпзаК0ЭФФИЦІеНТЪ(СоГІ1сіепІ8, ііредстояіцее)Лакъ ція ихъ таьъ устроеиа, что жабры всегда назынаеіся постояіиіая ііеличііна, па которую содержатъ достаточное количество влаіп. Разііомііол;ается іи'|)еліЪііийя илп нешіЛістііоо,ис- лнчныя породы выбнраютъ ддя своего убзколое количество. Напр. нъ выраженіи: жнща различпыям-Бста. Одігв живутъ въ боло2 а 3 а с х+ех +0' 1 .а-ЗЬ ; х =о, тистыхъ м-Бстахъ близъ моря; друіія на холвеліічіиіы а^с, 6, 9(а—ЗЬ) — коэоФііціепты. Ко- махъ, поросшпхъ л со.мъ, ГДІІ выкамываюіъ ЭФФііціеиты иазываются также ііредстоящи- норы; но во время дошдя оставляютъ свои зе.ч9111 или причіиіа.ми. лянкн и бвгаютъ очонь окоро. Въ ИЗП-БСТІІЫЯ КОЯЛОВИЧЪ-ВІЮКЪ (Альоертъ), польскіц л-Б- ЭГІОХИ собираются на морскихъ берегахъ въ тописецъ XVII столтпія; родился въ Ковпі;, мііогочіісленііыястада,дБлаютъ для этоговесьвъ тогдашііемъ Гроцко.мъ ІІООВОДСТВЪ, И ІІ.М^БЯ ма долгія путешествія u истребляютъ все встр-в18-ІЪ лтзтъ, вступилъ въ іезуитскіГі орденъ. чающееся.на пути. Питаюгся ііреи.муществеиІіервоііачалыіо былъ учителемъ грамліатііиі но растенія.ми и суть животныя ночпыя и суіі рпторііки, потомъ ФІІЛОСОФІИ, наконецъ оого- імеречныя. и о в і я . Заии.мадъ таьже МІІСТО ректора іезунтЕрабъ толлукскій, р.м, Острохвостыя. скоіі коллегіп въВилыгь, а паьопецъ вся Лнтовская провипція этого ордепа иоручила емулвои КраВЕОВЪ (Иванъ МІЗШОІІЪ), боярсі;ій сынъ, дила при рп.мскомъ диори. Во вр .мя свопхъ муромскій урожонецъ. Въ 1007 году, когда сапутешествііі оиъ ос.мотрвлъ всБ заграничііыя мозиапецъ Илойка запорся въ Тул и долго библіотокп и пользовался самы.ми таііны.мп оборонялся отъ царскаго войска, Кравковъ источниками для псторіп; уморъ въ Вплыіі;, предложилъ Василіго Іоаііііовичу Шуіісколіу завъ 1677 г., им-Бя около 70 лътъ. Важн йше топить Тулу, изъясняя возможность усп ха, и еіо сочиненіе: «Hisloria Lithuana», цзданное въ ручаясь въ томъ жизпію. Приступпли къ Д-БГданскіз, 1650 г., а продолженіе ея въ Аііт- лу, собрали мелыімковъ, вел^Бли ратііпкамъ новерпени, 1669 года; другое важное сочиненіе сить землю въ м шкахъ на борегъ Упы, нпжо Кояловчча: «Commenlarius rerum gestarum per города, п запруднли р ку двревяііпого плотиlempus rebellionis russicae hoc est Gosacorum», ною: вода поднялась, вышла пзъ береговъ, влииздаиное въ Кёііигсберг , 1653 года; также: лась въ острогъ, въ улицы и дворы, такъ-что «Da gestis conlra Zaporovianos Cosacos», Вильио, оеаждонные •Бзднли изъ доліа въ до.мъ иа лод1651 г. Попольскн Кояловичъоставіілъ: «Prze- кахъ. Тогда голодъ а потопъ смиріаъ .мятежklad pierwszych ksiag Tacyla» «Rozmowa; teologa нииовъ: они ежвднепно ц лы.ми толпаміі приs przeciwnikami wiary» и др. ходили въ станъ къ царю, впшілись, требовали милосердія п паходплн его, BCC безъ нсклюКрабъ (Cancer pagurus, Linn. Tourteau, Crabe paupart), ракообразпое жіівотноо изъ семейства ченія. Главныс злод-ви сіце ІГЙСІ;ОЛЫ;О вре.медугочеренныхъ; за.м-Бчагелеііъ оольши.мъ ро- ііп упорствовалп: иакопецъ Телятсвскій, Шастомъ u пріятны.мъ вкусо.мъ своого .мяса;Форліа ховскон іі самъ Болотппкопъ изв стили Васпеіо овальная; ци ть сверху бурокрасиый; че- лія, что готовы предать ему Тулу н са.мозвапрепъ часто быпаетъ шириною въ футъ. Во- ца, если будутъ удостовізрепы въ милостп цардится въ Средиземномъ мор и С верпо.мъ скимъ слово.мъ. Васплій об іцалъ и.мъ ее и океан . Ерибъ глидко-черепный (С. moenas), боярппъ Колычевъ, вступивъ съ поііскомъ въ отличается пятизубчатымъ зеленыиъ чере- Тулу, взялъ Илейку. полъ. Водитсяиа поляхъ и проворпо б гаетъ; доліо можетъ жіггь безъ воды н им егъ обыкыовеніе зарываться въ песокъ во вре.мя отли-

ЕравчІЙ (псрвопачалыіо «крайчей», а потомъ «кравчей»), прндворныи ЧІІНОВІІИИ. русскаго царскаго двора;обязаііность сго состояла

Кра — Кра Kpa — Кра 88 і — въ разліівапііі и подаванін государю кушанья, Крагуевацкой нахін въ Ссрбіп, на р к ЛепеД.ія этого кравчій стоядъ, Ьсобліво въ цере- виц , пребывапіе владізтолыіаго киязл ІІ глав>іоніа.іыіы дни, протпвъ царя. При немъ па- ныхъ правіггсльствеппыхъ МІІСТЪ; и.м-вегь ходплся всегда одішъ изъ стольниковъ , для 10,000 жпт., соборпую цсркові., мочеть, два отнесенія п п ресіаиовкп блюдъ. Это званіе дворца, лицеп, гнмназік , івардеііскую школу, установ.і по во.і. ки. Васи.!Іемъ въ 1514 г., и библіотеку, типоіраФІю, два рыпка и магазивъ него избира.іись самые дов речпыо ведь- пы; городыювыіі, довольно правплыю выстромохй, по боязии вреда отъкушанья. Первымъ енпый и улпцы его ііочтпвсіз вы.мощсиыкамкравчи.мъ былъ Иванъ Юрьсвичъ Саоуровъ, номъ. Въ окрестиостяхъ Крагуеваца пахоуволеииый отъ этой должностп въ 1522 г.; опъ, діітся ЕОНСІІІГІ заводъ иіфврма (no - сербскн втзроятно, былъ шуринъ великаго князя. Вто- стапъ). рымъ кравчимъ, съ 1525—1530 г., былъ князь КраевСЕІе, русскіе дво|)яііе; происходятъ пзъ ІОрій Михайіовичъ Голіщымъ; потолъ это смолеііскаго шляхетства ; мноііе пзъ этого ром сто занималп: кпязь Ивапъ Ивановнчъ Ку- да отправляли въ Росеіп разныя дворянскія бенскій, кн. ЮріГі ВаснльевіічъГли(іскій,братъ служоы и въ 1656 и другпхъ годахъ быліі жавеликой княгины Елены и т. д. При Іоапн І , ловапы помБстья.ми (Общ. Гербовііпкъ \ТІІ — въ девять л тъ, съ 1565 —15Т4г^былоказіівно 108). сряду троо кравчнхъ: князь Петръ Ивановичъ КраевскІЙ(Аіідрой Алеіісаіідровичъ),ко.і. сов. ГоренсЕІЙ, едоръ Алек. Бас.маповъ и Калнстъ н кав. орд. Св. Аины 3-го класса; род. въ MOCKВаснльевнчъ Собаішпъ. Пото.мъэто м сто, съ BIS 1810 г.; ііервопачалыіое образоваіііе полу1578—1587 г., заиялъ Борисъ Годуновъ. Прн чилъ до.ма, потомъ съ 1824 по 1828 г. учился царіі еодор Ераичимъ былъ Ллексапдръ Ни- въ московсі;омъ упиверсптетТі, no правствеіікнтичъ ['омаповъІОрьевъ^ядя ero, по .чатери. ііоііоліітичсско.му Факультету. Вышедъ оттуда ГІрп цар Борис-в въ этомъ званіп былп Юсу- капдпдатомъ, опъ служилъ въ капцеляріп моповы; при Іжодимитріи — кпязь Лыковъ; при сковскаго геп.-губерпатора, съ 1828 no 1831 г. цар Михаиліз пнязь Сушелевъ-Черкасокій Нача.іъ .іптературпов поііріііце статьямп въ и князь УрУС0Іп,і съ 1616 г. былъ кравчій съ сМосковспо.мъ ВвстппкЪ» иа 1828 н 1829 г. Въ «путемъ» (см. Путь) Михаплъ Михаііловіічъ 1831 г. перовхалъ въ С.-Петербуріъ и постуСалтыкоиъ;прііцар-БАлексіі;—ІІетръІ\'нхаГіло^ пплъ въ департаліентъ паііодпаго просв-Бщепія, впчъ Салтыковъ; прп царв еодор князь а съ 1832 г. с.іужіітъ преподавагслемъ псторіп БорисъАлеі;сБевіічь1'олііцыиъ;вь двоецарствіе при пажеско.мъ и павловскомъ кадетсчиіхъ кору іоаііна былъ і;равчіі.мъ кпязь Прозоровскій, a пусахъ. Съ 1834 no 1837 годъ былъ по.мощпотомъ Васпліп едоровпчъСалтыковъ, братъ шіко.мъ редактора журмала «Мііпіістерства Иацарпцы ІІрасковыі, у ПЕТРЛ жо былъ ирежде родпаго Просвііщепія». Въ 1835 году сдізіапъ упомянутый князі. Борпсъ Ллек. Голпцынъ, a члепомъ археограФііческоіі коммиссіи п учапото.мъ Кирнлдъ Алекс-Вевичъ Нарышкпиъ. Co ствовалъ въ ея трудахъ до 1837 v.; въ то же смертыо Салтыкова и Нарышкіиіа звапіе крав- время паппсалъ п сколько статей для «Эіщичнхъ уничгожилосі., Оии обыкповеппо счита- к.іопедическаго лекспкопа», пзд. Плюшаромъ. днсь нижо околышчнхъ, а въ 1686 г. упоми- Въ 1837 году А. А. нача.іъ издавать лнторатурнаются выше ихъ. Изъ кравчихъ жаловали ныя пріібав.іеііія къ «Руссііому пнвалпду», певъ бояре. реііменовапііыя въ 1839 г. въ «Литоратурпую Крагуевацкая нахія, въ Сербіп; въ ией за- газету». Съ 1839 года опъ пздаетъ журпаль кіючаются сл дуюіція кпнжоства: 1) Ясениц- «Отечествепныя Заппски» (с.м.) , им ющііі Еое, по правую сторону р кн Ясепицы; 2) Ле- большой успізхъ. Въ 1343 г. поступплъ помощпепицко (кпежица Лёпеиица) и 3) Гружское пііковіъ редактора «Русскаго ипвалида», а въ (кнёжшіа Гружъ).—Города въ этой пахіи: Кра- 1847 г. утверждеиъ сго родаьторомъ. гуевацъ или Крагоевацъ (см.); Рача, па р к Ясеіпщ , БАточина, ііа різкіі Іепеішц и Багрданъ или ДЬвебаірданъ па р к-Б Осавшіц ; селеиій счигается 160. Эта нахія изобилуегь л еами, пмііетъ теплые с рпые источники, иазываемыо Бани (Бйн ) и холодные і;іісло-соленые. Въ ией паходится моиастырь Вратившпица и развалипы двухъ древиихъ городовъ: Борача п В ичаца. Крагуевацъ плгі Крагоевацъ, главпып городъ

Краевскій (Мііхаіілі>); род. въ 1746 г. въбыв. Русскомъ воеводстві;(въ Галиціп), и вступивъ въ ордрпъ піярпотовъ, занималея доліашпимъ воіпитаиіомъ ді;т й. Въ 1793 г былъ краковскимъ капонпкомъ. Издалъ ІІІІСКОЛЬКО ПОВБсіеіі: «Podolanka», Варшава, 1784 r. «Przjpadki Wojciecha Zdarzyiiskiego», 1786 г. «PaniPodczaszyna», 1787 r., «Leszek Bialy», 1789 r., ^Zycie Stefana Czarnieckiego», 1787, 1805 и 1829 r. Еравна(Кгаіп),авсгріі'іское герцогство,часть

Kpa—Kpa — I Ил.шріп, между Кариитіеіі, ШтиріеГі u Адріатическимъ море.мъ; пространства 1903-^ квад. миль; жііт. 482,000; страіш горпстая; произведепія: х.і-Ббъ, скотъ и шета.і.іы. Краииа бы.іа съ рапнихъ премепъ ііаселепа главііііскіі.міі іі.іемеііа.міі; въ X ВБКІЗ состав.іп.іа осооенную моиархію, ВПОС.ІІЗ,Ц:ТВІІІ раздъ.іешіую междуавстрійсііи.ми гсрцогами; въ XII в к возведепа въ герцоіство, которое по пресБчсіііи рода граФовъ тнро.іьскихъ, въ 1335 г., й граФовъ гёрцскихъ, въ 1354 г., срвершенно соединено съ Австріей'. КраансЕій п.іп ВЯНДСЕІЙ ЯЗЫЕЪ, отрасіь сла

пянскаго, п.мъ говорятъ Винды ІШІ Сіовенцы, — жителі Краііпы, Карнптііі и Штнріп, въ Австріи. Разд-Бінется, no llja*apiii;y, на два поднарвчія: верхііе-краппское и нііжпекраинское; впрочемъ, это бо.іьше два раз.ііічія въ выговор , ЧІІМЪ въ ЯЗЫКТІ. Нпжне-Краинцы

.іюбятъ растягпвать слова н не т рпятъ звука о, который прсвращаютъ въ и и.иі въ а. Выіоворъ Штирійцевъ прііближаотся къ пижнекраиііскому, Карпптііщовъ къ верхне-краініеколу. Ппсьмениоо употреблепіе этого языка ивчтіастся со вре.менъ рсФОр.маціп въ Гсрманіи. Въ 1550 г. появились пврвыя вшідскія кніііи латііііскіі.мп буквами, а въ 1561 г. глаголпческими. Гіервая гра.м\гатика краинскаіо языка издана въ 1534 г. Богориче.мъ. Ныпт; мпогіе патріоты зани.маются своею паціопальиою р^Бчью, особеино же Копитаръ, Даинко и Метелко. Впроче.мъ нипдская лнтература ещо весьма б дпая: важи іішій ея па.мятиикъ это повьиі переводъ Вуіьгаты, іізданный въ Лайбахтз 1791 — 1300 г. Недавпо осчована въ Лапбахт; ка едра для отечествепнаго языка, которая объщаетъ миоіо для будущпости. Край (von Кгау), бароиъ; служплъ въ австр. службт;; участвовалъ въ чпи полковника въ турецкой ВОИІІІІ; въ чин-Б гснерала отличился во Французскую войну 1793—95 въ Нидерлаидахъ и на Реііп-Б; въ 1796 г. въ чин Фельдмаршалъ-леіітеЕіаита—подъ Вартенслебеномъ, Лльткирхеномъ, Форшісймо.мъ, Бамбергомъ и Вецларомъ. Въ 1797 г. поторптиъ силыюс пораженіе отъ генерала Гоша, со всимъ своимъ штабомъ отданъ подъ военнын судъиприговоренъ къ двухнедіиыіому аресту. По смертн приица Оранскаго, ему поручено командоваиіе италіяііскою арміей; онъ блустателыю открылъ походъ въ 1799 г. и такимъ образомъ приготоЕііілъ пои ды Меласа и С.уворова, взявъ Маптую посд-в двухм сячмои осады. По отказ эрцгерцога Карла отъ звапія главмокомапдуюіцаго, пачальствовалъ рсішскою ар.міею, но превосходство сімъ Фрапцузоиъ заставпло его

*

5 ' — Кра — Кра отступить и стать между Дунаемъ и Бодеискимъ озеро.мъ, гдъонъ сдалъ начальство эрцгерцогу Іоанну. У.м. въ 1804 г. КраЙенгОФЪ, генер.-лейтеиантъ пидерландской службы, инспекторъ иижснерной части; родился 1759 года въ Нилшеген . Въ 1795 году, прп общемъ вооруженіи Голландіп, онъ до такой степени отличился усердіемъ, мужество.мъ и познапія.ми, что въ 1797 году, въ чинв подполковника, пазначенъ инспекторомъ всізхъ укр^Бпленій Ватавской республики; въ это вре.мя онъ составплъ іюлную ка)гіту своего отечесгва, которая п теперь почитается лучшею. Въ 1799 г. КрайенгоФЪ, въ звапіи иачальника іінженерной бригады, участвовалъ въ д дахъ противъ англо - россійской экспедпціи (см.), а въ 1805 г., съ процзводствомъ въгенералъ-.маіоры , назЕіаченъ гемералъ-адъютанто.мъ къ королю Людовпку Боііапарту , генералъдироктороиъ депо партъ и воепиымъ минпстро.мъ. Когда Наполсонъ объявшъ соедпиеніе Голландіи съ Франціею, КраГіевгоФЪ сонТітовалъ королю сопротіівляп.ся н для этого сталъ укр плять Амстердамъ. По добровольномъ отрТічеяіи Людовпка, онъ былъ удаленъ отъ м ста, ио въ 1810 г. снова опредіыеііъ Наполеоно.мъ гснсралъ инспекторомъ no іінженеріюп части. Въ 1813 г. КраііенгоФЪ явплся ревностнТіГішимъ привсржеицс.мъ ОрансЕаго дома, припнлъ званіе амстерда.мсг.аго губернатора и осадилъ кр Наардеиъ. Въ 1814 г. онъ, кром зашімае.мой пмъ должпости, былъ ед-влапъ начальніііломъ 1-й воеиной дивіізііі Соединенныхъ Нндорландовъ, а въ 1816 г. получплъ еще мт.сто главнаго директора г.орпуса инжеиеровъ путеіі сообщенія. КрапенгоФЪ изв стенъ также разными военньши сочішеяіями и изданпыми и.мъ прсвоеходны.мч картами. Крапніе члены. Такъ называются въ каждой пропорціи, состоящсіі изъ двухъ отношепій, члены порвын и четвертый, стоящіе по Ераямъ пропорціи; чдсііы второіі іі третііі пазываюлся средііиміі. И такъ напр. въ пропорціяхъ; 10 : 5 = 8 : 4 1 10-3=9-2 10, 4 и 2 суть крапиіе, a 5, 8, 9, 3 ередніе член}>і. Въ гсоистричеекоіі пропорціи пропзвсдопіе краГінихъ равно пропзведецію среднихъ, а въ ари .мотичсскоГі су.мма крайпихъ равпа сумміі средиихъ. Крайній членъ въ гвомвтрйчсСкой пропорціи равенъ производенію среднпхъ , разд лепному «а другой крайпій, а въарпн.метнческой—сумм среднііхъ бсзъ другаго крайпяго.

Kpa — Кра

г-

& 6, — Кра — Кра эрцгерцогъ австріГіскііі Максимиліанъ, но потерявъ 1,500 чел., 8 пушекъ н 20 зиаменъ, обратплся къ Ченстохов . Сіігпзмупдъ ПІ перовелъ столпцу изъ Кракова въ Варшаву, и тогда городъ ста.іъ клониться къ упадку. Поперем-Бнііо осаждаемыіі Шведалп, Австріііцами, Русски.ми, разоряемыіі воечііыміі контриоуціями іі постоямп, Краковт,, наг.опецъ, въ ПОСЛІІДПІГІ разд-Б.п. Польшп, перешелъ во власть Австріііцевъ (5 ячв. 1796 г.). Въ 1809 г. онъ вошелъ въ тсоставъ Варшавсііаго герцогства. Въ иачал 1813 г. Краковъ бы.іъ занятъ корпусомъ геперала Сакепа, а въ 1815, на В-Бнскомъ конгросс/Б, оиъ составплъ отд льпую республику подъ покровіітельствомъ Россіп, Австріи и Пруссіи. Въ это время владізнія Краковская губернія с.м. Радомская губернія. Кракова заключали въ себ 22 кв. миліі п въ КраЕОВЪ, городъ Аистрііісг;оіі пмперіи , въ 4 городахъ и 100 селепіяхъ еодержали 130,000 с. запад. части Галиціи, лежитъ прп впадеіііи жіпе.іеіі. Въ 1846 году Краковъ опять присоеРудавывъ Вислу. По мнізшю учоныхъ, иыиізііі- дииеиъ къ Австріи. 'НыігБ собствепно въ город 33,000 жителей (въ то.мъ чис.і 8,000 жиІІІГІ Краковъ находится па томъ м ст , гд лежалъ городъ Карродунумъ , упоминаемый довъ), 70 церквей п унішерсптотъ, основанКлавдіеиъ-Птоломеемъ, гсограФОлъ, жившимъ ный 1343 Казпмиромъ Великимъ. Городъ выво II стол тіи хрнстіанскоіі эры. Но, согла- строопъ иоправіілыіо, ио красивъ. Одна торгосмо предаиію, Краковъ бклъ основанъвъ 700 г. вая пющадь занимаетъ 11,400 кв. сажеп.: иа Кракусомъ, почтн пъ одію премя съ Вапель iieft польскіе короли, послБ коронованія, зас скимъ замко.мъ;тогда же столпца Польши была дали иа возвышепномъ престол-Б и принимасюда переведена изъ незпа. Въ 993 і., когда лн присягу отъ лепиыхъ кішіеГі и большихъ Колослапъ Храбрыи запятъ былъ походомъ на городовъ. Посреди этой плоіцадп паходптся Русь, Краково.мъ завладБлъ чешскіп князь Ііо- древиее готическое зданіе, узкоо и длтіпое, леслапъ. Въ 999г. Болсолавъ-Храорыи пришелъ названное Сукешшцами (отъ продажи сукна) %ъ городу, взялъ его приступомъ и велълъ и и.м ющ е огро.мпую, во нсю длину, крытую перерззать вс хъ въ пе.мъ Чеховъ. Въ 1039 г. галлорею во 180 локтой д.іипы, ІЗшнр., вм Кречислапъ, князі. чеіисиіп, пользуясь смя- щающую 7,000 чел. Отсюда г.едетъ самая длиитепіемъ въ ПОЛЬШІІ, напалъ на городъ и раз- пая и паселенпая улпца (Grodzka) въ замокъ, грабилъ ого. Въ 1241 г. Татары сожгли городъ воЗвытающійся па гор-Б Вавель, осповаипыГі, іі Ііо.іославъ Стыдливый опнть иачалъ его по- согласно предаиію, Кракусомъ, но совершеино стромку,ішвъ12б0 г.Татарывторпчпоразори.ш іісрестроепиый Казимнромъ Велик. и потомъ, и сожгли городъ. Въ 1287 г. Крапопъ былъ ужо посл-Б пожара, вповь выстроенный СигизукрТіп.іомъ и выдержалъ осаду Татаръ. Съ 1291 мупдомъ I и Сигизмуядо.мъ III. Крол за.мка, по 1303 былъзаиятъ чошскпмъ иоролвмъ Вац- псторнческаго памятника в лпчія прожпои лаво.мъ II. Въ 1320 г., когда .въ Польшіз по- ПОЛЫІІІІ, главное м- сто зани.маіотъ въ Краковсюду господствовалъ мирз. и спокоііствіе, в церкви іі монастыри. ДоотопримБчате.іі.Владпславъ ЛокетеіП), съ своею супругою Гед- ны изъпихъ: 1) цорЕовьІіоіородіщы: 2) Петротігого, совоіішил7. зд'Бсі> первый разъ обрядъ павловская церковь, н когда іезунтская, съ короповаиія и былъ позіазанъ па корилевство амвоно.мъ, съ котораго Потръ Скарга пропогпе.іиенскимъ архіепис опомъ. Съ того вре- в-Бдывалъ въ пріісутстіии нороля п народа; меци вс Еороли ко[іоііова.іись въ Кракови, здБсь же и похороненъ (1612 г.); 3) церковь іуда быліі перевезопы пзъ Гпезпа норона и Св. ТроГщы, пъ котороіі Іоапмъ III Соо'Бспій іісБ рогаліи. ОлпіПз ТО.ІЫІО Стапиславъ-Ав- ііолучилъ благословеніе, отправ.іяясь па освоіустъ коропопанъ въ ІЗаршав-Б. Въ царотвова- бождені В-Биы, въ 1686 г.: зд сь также паиіе Владцрлава Мгслло, около 1430 г., Кракопъ ходятся падгробпые памятиикп Лешка Чсрііріісоедііннлся къ гапзоГіскому союзу. Въ 1491 иаго (ум. 1289 г.), Фіілпппа Каллпмаха (ум. 1497 •ОДУ ЗДІІСЬ уже гуществовала тмпограоія. При года),ііаставііііка сыиовеіі Казпмира Яго.іло и СнгпзмумдТ) I ііародоііасе.іспіо Кракова про- многмхъ учоныхъ Поляковъ, накъ-то Венедпкта стнралось до 80,000 д. Въ 1587 его осаждалъ пзъ Козьмниа, Войцеха Новоподьскаго, СемеКракенъ (Kraken), морсг.ое чудовііще, водпщееся будто-бы въ с вериыхъ моряхъ. Раз.мБры тБ.іа его такъ веліки, что мореп.іавателіі ііриііп.маютъ ііояг.ившагося на поверхностп воды кракепа за островъ, бросаютъ па пого якори, прича.шваютъ лодки, выходятъ какъ на землю, и даже на спин чудовища разподятъ огонь. ПавдипіГі и дов рчивый Олай Магнусъ , упса.п.скій архіеппскопъ , болізе всБхъ способствова.ш пъ распроетраненію басеньобъэтомъ ие существующсмъжішотномъ. По пепоиятпымъ разсказамъ этихъ писателеіі неіьзя съ достопт.ріюстью опред .іпть, къ какому роду животпыхъ должио отнести кранена.

Kpa — Кра

887

—

Кра-Кра

иа Знморовича, Лплрея Піотркоіща, Павла поііітпііажей г,ъ Лютеровоіі бпбліп. Его «ГсЩербпча и друпіхъ ; 4) церкоиь Францпс- ііеалогія»,съ 9 оригііналыіы.ми портрстамп рекапцевъ, гдіі покоятся моіци святоп Сало- форматоровъ на періамен , вышла въ Берм і и , сестры Болесіава Стыд.ншаго ; зд-Бсь лпіі 1814 г. же похоропеиы — ІІетръ Кохапонскім, переКраннХфельдъ (АлексаидръИвановіічъ),ьолподчіікъ«Іеруса.іііма» Тасса,ііГ1етрііцій,подралежскііі совЪтникъ, ордіиіариыіі проФессоръ жателі) п переводчиіп. А|ІІІСТОТС.ІЯ и Горація: законоиъ о госуда))ствеаныхъ ііовиніюстяхъ и 5) церковь Св. ВоГщсха, пебо.іыііая, no древФіінансахъ въ с.-петероуріхі.о.мъ унвв дситеніііішая пзъ встзхъ въ ГІо.іыпи, оспованпая тт; іі іінспекторъ учіілища правовъдііііія. Род. на томъ мі>ст-Б, .гд-п въ 995 г. св. Войцехъ въ 1812 г. Ііо оі;ончаіііи курса ааукъ въ 1-й проповіідывалъ Сланямамъ хрпстіанскую ві;с.-петербургскоГі пшиазііі іі пото.мъ въ о.-перу. Kpaiiouij и.м етъ девять предмъстій: Стратериургскомъ унішерсіпетіі, оылъ причисленъ домъ, Казпмержъ. Подгорже, Рыоакп, Смолепьі;о ІІ-.му отдъленію С.иоственішіі Его ІІ.миераско, Звержинецъ, ПесЕіі, Клемаржъ п Весёла. торсьаго Величества каіііделнрііі, а ВПОСЛІІДВъ страдомскомъ Перпардііпско.мъ костёліз паствіи отправлеігь въ Берлпнъ, длн усовершеиходятся три оираза пзв-Бстпаго польскаго жпствованія въ юрпдичоскихъ иаукахъ. Ііо возвописца, .мопаха Фравца Лексыцг.аго, род. въ вращопіи 'изъ-за граіііщы, въ 1835 г., вновь Краковт;; у.м. 1688 г. Въ Казп.мержі; замъчатепріічпслеиъ ко II му итдтзленію Сойствеиноп лепъ мопастырь «Ttua Господня», въ которомъ Его Величества Еапцеляріп, a no полученіа въ 1655 г. іімізлъ главпую кг.артпру Карлъ-Гусгепеии дог.торазакоііовЪдБнія, опредіілонъ въ стапъ: отсюда опъ расііоряжалсм осадою Крас.-петербургскій унііверсптетъ проФессоролъ. кова. Здізсь также ііаходптся церковь Св/СтаИпспекторомъ училпща правовіідънія состолпслава, въ которой і;раконскій епископъ св. и т ь съ 1841 г. Издалъ сочііиепіе: «Начертапіе Стапиславъ былъ убптъ польсілпіъ королсмъ росоійсЕаго гражданскаго права въ историчеБолесланомъ. Лоіцп этого святаго паходплпсь СЕОЛІЪ его развптіп.» С.-Ііб. 1843. зд сь до 1255 г.', въ которомъ былп ііеі)енесеКрантеръ (Thomas Сгаптег), Еепторбсрімпы въ соооръ, что на Замігв. ЗДІІСЬ похоропепъ зпа.мошітыіі польскіГі псторпкъ, і;ракоііскіп ка- СЕІІІ архіеппскопъ, реФорматоръ Англиканскоіі ноникъ Япъ Длуіошъ. Въ Подгорж за.м-вча- Церкніі и одіінъ изъ учен-Бмшпхъ богословоиъ тслыіа моі-цла Краі;уса,выиіиною9^сажеііеГі, свосго вреліенм; род. въ іраФствІі НоттингэмТОЛІІІІІІЮЮ 1,392 сажеііп. Въ Клепаржі; заслу- скомъ въ 1489 г.: учплся въ Кембриджт;: сд-Бживаетъ впнманіе церковь Св. Фло[ііаііа, въ лался извъстенъ Еоролю по дълу о разводъ ПІ , который назначіілъ еіо прпкотороГі Іоанпъ Соб скій, возіфатившіісг, изъ Гсприха вііиспаго похода, соііершплъ благодарственное дворны.мъ Еапел.іапо.мъ н поручп.іъ ему папнмолсбствіо. К|)аковъ заміічатолепъ п въ про- сать сочинені о разводіі. Въ 1532 г. опъ поиышлепііо.мъ отпошепіи: здізсь есть хорошія лучплъ архіеппсЕопство Кенторбери, и едва полотішпыя и шерстяпыя Фабрики; купечество былъ утверждепъ пагюго, оттого, что р-ыііилъ торгуегъ лъсомъ, солыо, кожами й вепгер- разводъ Г нрпха иораЕъего съ Аппоюііолеиъ. liana грозплъ отлученірміі , no парлачіентъ скимъ иііпомъ. объяв ілъ короля главого церв&я и Крап.меръ КракуСЪ, МІІНМЫЙ польскііі кішзь.основатель хлопоталъ о распростраыепіп въ парод-Б библіп, объ уніічтожеіііп мопастыреп и католпКракова. ЧССЕИХЪ обычаевъ и о реліпіозпомъ перевосКрапахъ (Lucas Kranach), СОПСТВРШІО Зупіштапіп парода. Вступлепіе па престолъ кадерсъ пли Мю.ілеръ, за.мт.чателыіый жпіюпитоличесЕоіі королеиы Маріп ііодііе[ііло Крапмесецъ, сыпъ модельщпка u карточпаіо жмвора гопенію; онъ былъ заключепъ въ І о в е р ъ п ппсцаірод. въ Крапахіі, во Фраііі.оііііі, 1472г.; позванъ въ РІІМЪЕЪ суду. За пеявку, хотя онъ былъ прпдиорііымъ жпііопіісце.мъ гаксонсгаго былъ задержанъ подъ арестомъ, п оттого не курфіірста: съ 1537 г. бурго.ммстромъ въ Вптмогъ явпться, опъ пылъ лишспъ своего сапа. тепбергіі; друіъ Лютера, Лелапхтона н курВъ ОЕСФОРДТЭ ему было пел-Бііо пропзчестп пубФіірста, за которымъ послъдовалъ пъ заклюлпчпое отреченіе отъ уаблуждепій, no опъ чеиіс пъ Ипспрукъ; у.м. 1553 г., въ Вопмаобъявплъ, что no поступитъ проиівъ ГОВІіСТИ р . Его к а р т п п ы нс ВСІІ МОЖНО ОТЛІІЧПТЬ ОТЪ іі умретъ протестаптомъ. 21 марта 1550 г. опъ картйнъ го сыпа Яуки Кроноха, род. въ геройскп умсръ па Еостр . 1515 г., ум. нъ 1586 г., въ зиапіи буріомпстра города Вепмара. Лучшія пропзвсдспія Крапаха Кранъ (морск.), особаіо рода большан .маши — портрсты. Опъ міюго сд лалъ Дерсвяппыхъ tia, состаіілеіпіая пзъ ІГІІСЕОЛЬЕІІХЪ большнхъ

Кра— Кра

— ( 8

іі прочныхъ деревъ, устав.іеііная навіісно къ водъ на берегу, а ипогла наплошходтахъ, ІІ сулахъшосл дпіе называются «пловучимп»!! какъ т , такъ и другіе употребіяются д.ія поднятія мачтъ. Краиы устраішаются обыкновепно въ портахъ ш и гаваняхъ у са.мон поды, такъ, чтобъ суда могли свободно подходпть подъ иихъ іі стапъ бокомъ, вдоль пристаіш, вм ди 6ы свою средипу по ширііпіз, пря.мо подъ веріііипого крана, которап должііа отстоять отъ палубы еудна на такую высоту, чтобъ ШІЖІІІЙ конецъ, подпятып па кранъ - мачты, не задізвая, перешелъ чрезъ его бортъ и чтобъ лачту можно было свободно паправить па евое м сто. Пловучіе краны передвигаются съ мііста па .МІІСТО, смотря по ііадобпости. Ераонъ (Сгаоп), городъ во Франціи, у берега рііки Эна, близъ большоп дороги пзъ Берио-Бакъ въ Лаоиъ; замізчателенъ по сраженію 23 Февраля 1814 года. Послтз отступлепія силезской арміи за р. Энъ (с.м. Французская ВОЙна 1814 Г.), Блюхеръ расположіілся на узко.мъ хребгБ іМежду этою р-вкою и ричкою Летте. Наполооиъ, переиіедъ Эііу у Бери-о-Бака, направился къ Краопу и Корбеші, съ на.мііреиіе. іъ аттакопать сплезскую армію съ л ваго ея Флаига. Блюхеръ, за.м-втивъ, что занятая и.мъ позиція не позволяетъ разв ртывать всихъ силъ, и желая прикрыть свою іювую операціонную линію на Лаонъ, двииулъ туда корпуса: Бюлова и Іорка, а корпусу Сакеиа и п хот-Б корпуса Виицеиг роде, подъ начальг.тио.мъ гр. Воронцова п Строгонова, прііказалъ удержнвать позицію блпзъ Краона, отрядивъ Винцёпгероде съ кавалеріею прочнхъ корпусовъ, въ числ-в 10,000 при 60 орудіяхъ, иа правый Флаигъ и тылъ Фраицузовъ. ГраФЪ Вороицовъ, занимавшііі свопчи дивизія.ми самым Краонъ, прпиялъ весьма выгодпое поло; ;і;еіііе по обіііі.мъ сторонамъ такъ-называе.мой «route des dames», та.мъ, гд вышеупо.мяиутое млато, расшпрнясь вправо, позволяло нтзсколько разверпуть войска; сл ва протекала въ глубокоп ЛІІСИСТОЙ долнн рт>чка Летта н у крутаго ея берега лежала дерешія Элль; впереди возві.ішеиная плоскость съуживалась къ селу Гертоизъ,а сзади продолжалась доволыіо широкая равніша до селаСерііи,гдъоііа стаповллась снова уже. Гра^ъ Вороіщовъ расположилъ свои войска слТідуюіціімъ образо.чъ: дв-Б дивизіи н двв пихотныя бригады, составлявшія его корпусъ, стали въ ДВБ линіи Фронтомъ къ селу Гертбизъ, кавалерія геи. Бенкепдорфа разв рнулась вправо, а окопечіюсть праваго Фланга бы.іа запята стрізлками.разсыпавшіімисявдоль берега ръчки и въ еелі» Элль: другая ЦІІІІЬ

—

Кра —Кра

етр лковъ, подъ начальствомъ г.-м. Красовскаго, держалась въ лису, за Гертбизолъ. Впереди позиціп поставлеиы весьма выгодпо 54г орудія; одпа конпая рота расположплась передъ ливы.мъ Флаіиомъ, на концтз оврага, откуда могла дийствовать во ФЛЭНГЪ аттакующаго пепріят ля и влъво по дорог-Б, в дущей пзъ с ла Элль. За дивизія.мп граФа Воропцопа сталъ огрядъ граФа Строгопова, а въ резервіі—корпусъ Сакена. Всего было войскъ:. у Воропцова до 14,000, у Строгопова 5,000 іі у Сакепа около 10,000. 23 Февраля Наполеопъ аттаковаіъ русскія войска. Ной сиустился въ долчііу Летты къ селу Элль, Наисутпсъ кавалеріею иаправился къ селу Вассопъ, а Виктбръ устре.мился противъ цсптра позиціи; старая гвардія составляла резервъ. Но вси аттаки Фраицузовъ осталіісь безуспіішны отъ неприступпой .м стиостп и губительнаго д йствія нашей артиллеріи. Н сколько разъ граФЪВороііцовъ получалъ приказаиія отступать, но пе трогался, ожндая, что Виііценгероде ударитъ въ тылъ Наполеона. Одпако Віищепгероде н показывался, задоржанныіі дуриьпіъ. состояиіе.мъ дорогь и переііравою черсзъ Летту. Наконецъ, по п р и ч і т и пере.мипы днспозиціи всен армін, должеиствовавшеіі сосредоточнться у Лаоиа, Воропцовъ началъ отступленіе, которое считается при.мирііымъ въ военной псторіп: выстроивъ полковые каре, русскій генералъ отступалъ тихпмъ шагомъ ч е розъ линію, а артмллерія черезъ орудіе. Въ тсь же время Наполеонъ устремнлъ иа русскія. воііска вс свои силы для р шительноіі аттаки, пользуясь недостатиомъ нашего отряда въ. кавалеріи и оставленіемъ столь выгодіюй поЗІІЦІЧ- Ней овладізлъ селеиіемъ Элль, а Нансути обходплъ правып Флаигъ Вороицова; не смотря на то, стойкость русскихъ войскъ и. подоспіівшая на ихъ выручку кавалерія князя Васіільчикова.остаііовиліі преслТ.дованіеФранцузовъ. Сакенъ и Воромцовъ пошлп частью на Ш е в р и н ы і , часті.ю къ Лаону. Краонское сраженіе есть одинъ нзъ зна.менит й ш и х ъ ПОДІІИІОВЪ русскаго оружія н вособопиости зам чательно въ тактическо.мъ отношоіііи превосходнымъ выборомъ позицін, правилыі йшимъ расположеніемъ войскъ иа этой МІІСТПОстиибезпримізрны іъ. дотого времеии, отступленіемъ. Герой этого д ла, граФЪ (пыиі; князь) Михаилъ Семеповичъ Воропцовъ получилъ въ награду за свой подвигъ орд. Св. Георгія 2-го. класса. Ерапивна, у здііыи городъ Тульской губ рпіи, въ 49 вер. къ зап. отъ Тулы, отъ С.-Петербурга въ 892 вер., отъ Иосквы въ 224 вер.?

Кра- Кра — I івжитъ на л во.мъ оерегу Плавы. прежпей Coловы, текущ й пъ Упу. Блпзъ Крапішпы, иъ 1406 г., Васмлій Ди.митріевнчъ сошелся съ Витовтомъ, по вм сто оитвы началъ переговоры, иторыекопчііліісь перомпріемъ. Въ 1587 г.Крампвііу сожілп крымшіе цар впчи Саламетъ-Гирей п Фети-Гиреіі. Съ 1708 г. она сд-Блана увзднымъ городоп. Москоискоіі губ.; въ1719 г. ирішнсана къ ТульскоГі провинцііі, той же іуиерпіи, а въ 1777 г. къ Тульско.му намізстііпчеству. Теперь въ Краппвн до 2,700 оо. п. жителем.б церквей, 10 Фабрикъ и заводовъ и о:;о'іо2.000р.с. городскихъ доходовъ. ГлавпыГі рынокъ д.ія краппвионскаго купочества не сама Краіпшна, а соперіиічествуіощее съ пею по вссмъ отраслямъ промышлеиііостіі плежащее только въ 20 иер. отъ нея, па болыиомъ кіеискомътрактЪ, иминіекпязя Гягарина—оогатое с ло Сергіевокое. Та.мъ скупаютъ горожаііе большую часть хл-вба (до 100,000 четвертеіі), отправляемаго зпмою въ Тулу, Калугу или Москву, и пеиькп, которая, уж трепапая, переиродается одоевскп.мъ, біілевскимъ ІІ особенно калужекпмъ купцамъ. М-Бщане занцмаются огородппчествомъ, а также участвуютъ въ мелочаой торговлБ скотомъ, бол е здізшиимъ, пежелп украинскпмъ, л сомъ изъ рощъ, снятыхъ на вырубку, такж двгте.мъ, іцетиноп, медо.мъ, воско.мъ п коноп.іяпы.мъ масло.мъ. Ярмарокъ шесть: троіщкая , борпсогліібская, козмо-деміаповская весенчяя ІІ козмоделіаповская осенііяя, покровская и пикольская. Обороты, на каждой іізъ двухъ первыхъ, простпраются до 100,000 руб. сер., а на каждоп пзъ четырехъ ПОСЛІІДИИХЪ до 20,000 р. с ; на ВСІІХЪ

В9

—

Кра — Кра

у зда, гд зе.млед^ліе слаб е. много д-влаютъ глиняноіі посуды; нзъ западной части увзда .многіе про.мышляютъмаркитантствомъ. ВъуЕзді; 2 виноьурен. завода, 1 кожевенный н вособепности за.мізчат. желТізныГі Соловскій. Крапъ, с.м. Марена. Красавица. Такъ называется ядовптое растеніе Белладопна (Alropa Belladonna,!.)КрасннСЕІЙ (Станнславъ), плоцкііі поевода, второп сынъ Андрея ; получилъ отлнчное воспитапіе въ ДО.МБ своего дяди, краковскаго опископа, іютомъ учплся за границею в.мъстз съ своимп братьями и путешествовалъ по Гер.маніп, Италіи, Франціи, Сііциліи, по части Азіп u Африки. Съ люоовыо къ паука.мъ онъ соединя.іъ рыцарское мужество. Былъ весьма ученъ и уважае.мъ до того, что сеГііМЪ назначилъ его, въ 1601 г., къ преобразованію государственныхъ постановлепій. По его сов ту былъ учрежденъ радо.мскійтрпбуналъ дляокончателыіаго р-Бшенія дТзлъ съ казпою. Красинскій(іерба Слеповронъ), зпамепитый и весьма древпіГі польскій лворянскіп домъ. Изъ пего замЗчательны: \) Вартиславъ Корв«7/ъ,первыГі пзъ Панііонііі,пріібылъ въ Польшу п былъ ед-Блапъ мазовскимъкняземъКонрадо.мъ маршаломъ его двора, а пото.мъ гетмано.мъ воііскъ.—2) Сливомиръ, надворныГі судья >іазовскихъ князеп Іоанна и Зізмовита, первый сталъ называться отъ своего пмізнія Краснаго, Красински.мъ.—3) Фринцъ Іірасинсі!ІіІ,ъ[і&ъоаскій епископъ, сперва калишскііі архидіаконъ и ловіічскій каноникъ; былъ дважды посылае.мъ отъ лица польсЕаіо духовенства къ пац-Б Павлу IV, потоліъ отъ короля Сипіз.мунда-Августа і.ъ и.мператору Макси.миліану. Онъ былъ пріічиною упіп Литвы съ Польшею и присоединенія къ короиъ Волыпскаго^иевскаго и Подольскаго воеводствъ. Онъ одиііъ нзъ еппскоповъ подписалъ, во время 1-го междуцарствія, конФедерацію «pro liberlale religionis». Умеръ въ 15T7 г.—4) Іоипнъ, сыпъ Апдрея, былъ секретаре.мъ короля СтеФана н гпіззнеііскіімъ н ловичскпмъ капоникомъ, издалъ; «Роіопіа», въ которой прострапно оппсалъ областіі, входнвшія въ составъ ІІолыии, образъ правленія нраны и обычаи народа, 1573 r.—«Oracya о elekcyi Henryka krЛа.» — «Na zejscie Zygmunta - Augusla kri)la»,NeapoI: 1572r.—5) Станиславъ (CM.) — 6) Іоаннъ Бопавеішура, былъ плоцкп.мъ воеводою, построп.іъ въ Варшаві; ве.іііколіишьш диорецъ.мзиіістііыіі до-сихъпоръ, подъ пазваіііе.мъ«РаІас Krasinskiego». —7)Вііукъ его Бла-

прпгонъ лошадей н рогатаго скота, за которы.мъ съ зжаются въ Краімшну тульскіе прасолы, важн е ііріівоза,москотіілі.ныхЪ п красиыхъ товаровъ. — Крапивпипскіп уъздъ занимаетъ пространства 1,852 і;в. вер., изь числа которыхъ подъ поля.мп 133,600 дес, подъ лугаИ 18,300 дес. и подъ л сами до 10,000 дес. Жителен 80,750 об. п.; иа кв. версту прііходится no 43 об. п.; пакаждую душу муж. пола no 4 дес. М стопоіожепіе уіззда поправую сторопу Упы высокое, холмпотое: р чки этого пространства вообще съ круты.ми бсрегами; по лТіііуго сторону Упы м стность-ііпже, хотя берега этоіі рііки и ея прптоковъ также круты, отчсго м стоположеніе кажется іорнсто. У здъ, кром Упы, орошается р камн Плавоіі, Холохольпен ндр. Почва землп въ сшіерпои части глиииста, а въ южпой чериоземъ. Главпыіі про.мыселъ— жей, у. . въ 1750 г., бы.іъ ПОСЛІІДНІЙ ИЗЪ пряземледтзліе; хлізоъ, за собствеіпіымъ употреблелоГі липіи этого до.ма ; ІІОСЛЪ еіо смерти нмт;иіемъ, вывозятъ въ Москву и Калугу, а пепьку пія перешли въ другую лпнію Красинскцхъ. и паклю въ С.-Петербургъ. Въ сБверпой частп

Kpa — Кра

890

Красинская (Франциска), дочь попо.м-Вйскаго старосты Станислава Краспнскаго. Въ 1759 г., когда король АпгустъІИ со псзмъ^емеіістііомъ, no случаю Семііл-Бтпеіі ІІОІІЕІЫ, пребьшалъ въ BapmanS, сыпъ его, королеішчъ Карлъ тампо жонился па Фрапц. Красіиіской. Одпакожо ни король, ни его прее.мніши Христіяиъ и Фрмде рикъ-Аогустъ, не прпзііалп этого брака закоппымъ. Впосл дстпіп опа пытзхала съ сіюпмъ мужемъ въ Саксопію и жпла то пъ Дрездсні;, то въ замкз Эльстерверда. С.еіпіъ польсілГі, въ 1776 году, далъ eft титулъ ПОЛЬСІЮЙ кікіжны. Красппская умерла въ Дрвздеігв 1796 :., оставивъ едипстпеііпуіо дочь, вышедшую впосл-Бдствіи за КПЯЗІІ Кариііьяпъ (Carignan). Вскор-Б посл нея уморъ а п р т і ц ъ Карлъ. Красицкій (герба 1'огаля), польскій дворяискііі домъ; получилъ пачало отъ Сецннскихъ, изъ которыхъ сыпопья Якова , сталіі пазыпаться Краспцкмми о г ь К р а с и ц ъ : \) Алеис й, ум. въ 1580 г. — 2) Братъ его Сітіинславъ былъ перелышльокпмъ каштеляномъ въ 1596 году іі отлпчался пъ воіпіахъ съ Волохаміі,-Татарами п Москвою. Въ 1579 г. осаждалъ ГІолоцкъ. — 3) Марттіъ, сыпъ Стаііііслава, подольскій воеізода (с.м.). — 4 ) Нііко.іой, протопотарій папыУрбапа 1ІІ,аргіівеііскІ!і спископъ, луцкій суФФрагапъ; умері» за грашщею. — 5) /0/«/>, псремышльскій етолыіикъ, издалі.: «Sculala Sarmatiae Aquila sub regali clypeo Joannis 111 repraesenlata, 1676. — 6) Іоап ъ, хелмскій каштелжіъ, сынъ Карла, тоже холмекаго ваштеляна; умеръ въ 1751 г. Старшій сыпъ этого Іоаіша былъ зпа.меіііпый 7) Мгиа гінКр/н-пнкій (см.). Красицкій (Ignacy Кга5іскі),кііязь, сыиъ Іоапиа, польскійлпт раторъ; род. въ Лубецкіі 1734 года. 1!о окоіічаіііп приготоіііітелыіаго образоиапія, опъ былъ отправленъ въ Ри>]Ъ для пзучеиія богословія. Возпратясь оттуда получилъ звапіе каноника , а вскоръ потомъ сд лапъ собориымъ перемышльркимъ иастоятелс.мъ и львовскимъ Еустоіиемъ. Львовскій капптулъ нзбралъ егодепутатомъ въмалопольскомъ трибуналт; п въ 1764 гс оиъ заиялъ мтзсто предсвдателя этогодрибунала. Ио вступленіі) па просто лъ Станислава-Августа, Красііці;ін былъ сд лаиъ каношікомъ, заттзмъ Еоадъюторомъ варминскимъ, а потомъ вступмлъ т, управлепів вармііііскпмъ еііііскопствомъ.Король прусскііі, Фридрихъ-Внлыеіьмъ II возвелъ ого ьъ сапъ ги зііепскаго архіепископа, п по просьбтз его разрТііііилъ построіпъ пъ Верліип; католическую ц рковь Св. Ядвпги. Порвыо литературные труды Краспцкаіо появилнсь въ свізтъ ог.оло 1765 г., пріі выход въ Польші; ешем -

Kpa - Kpa

сячиаго пзданія «УвИіцатель» (Monitor). Краспцкому была поручеиа р дакція этого журнала, но въ пе.мъ помізіцалпсь то.іі>ко МР.ІКІЯ его сочтіеиія п переводы. Первая и з д а т і а я пмъ кпмга была «Мыііісида», ііапсчатаііпая пъ 1775 году ; ВСЛТІДЪ за неіо вышлп «Сатпры», и з ь ьоторыхі. «Модпая жепа> п «ІІспорчоііныіі в къ», пріобр .іп сму гролкую слапу; ц-Всколько позжо иапечатаны «Ііаснп и Повпстп» Красііцкаго; за ііп.мп, съ 1786—1788, его отпхотворенія; пото.мъ книгопродавецъ Гроль изда.іъ ішсьмап сочппсііія Краспцкаго, въ чпсл которыхъ мпого по.мізщсііо нпчтожныхъ піесъ. Впосл^Бдствіи бы.іи пзд. ком.: «Іжецъ» и «Церковныіі староста», «Мопо.махія», «Антіімоііома хія». «Сражеіііе пндъ Хотпны.мъ», «Переподъ Осіаиовыхъ пізсонь», «сіірпплючопія Ниг.олая Досвядчіінскаіо» и «Паяъ Нодстолім». Кроми яс-вхъ этпхъ соч., Красіщкііі пъ 1780 г. пздалъ эііциклопсдііческііі словарь, подъ заілавіс.мъ «Журналъ оощегіо.іезныхъ СВТІДІЛІІІІ» п иъ 1798 году «Граждапекій мъсяцеоловъ», іісчііслеиіс вс-Бхъ ваЕіпзіішихъ исторііческпхъ событій въ Иолыит.; не задолго до споеп с.чертп опъ еталъ пздавать періодпчиское сочнпеіііо «Еженедізлыіикъ» , пыходішшее ио бол-Бе двухъ литъ. Слогъ Красицкаго іілавепъ, чпстъ, ясепъ и естествепъ. Какъ поэтъ, оиъ обладалъ живы.мъ воображопіе.мъ, иеподд-ьлыіыліъ остроуміемъ п часто возвытеннымъ чуветвомъ; въ прозапчесыіхъ жо его сочііііеніяхъ часто встр-Бчаюгся идіогііз.мы и этп сочпношя, больniL'io частью, пе выработаиы. Краспцкііі ІІМІІЛЪ доброо сердце, помогалъ блііжіиіліъ, но вм СГБ съ т^Бмъ былъ чрезвычаііпо расточіт-леиъ. У.меръ въ Ііер.іипи 14 марта 1801 г., на 67 году ЖІІЗНІІ. Въ 1829 г. прахъ Краспцкаго поревозень кн. Ант. Рпдзивилло.мъ въ Гіітззно. Красицкіи (Marcin Krasickij, подольскій воевода; род. въ 1574 г.; окончпвъ науки за граінщею , іі|)овелъ молодость прн дворъ эрціерцога Карла и въ нъмецкой воеііііои служб-Е, потомъ возвратился на родпну. Снгизмупдъ III ііазначилъ его львоиски.мъ каштелнно.мъ. Красііцкіи участлова.іъ въ воіінахъ противъ Татаръ и Турковъ и былъ ііослаііііпко.мъ къ императору Фердіпіанду II, которыіі возвелъ его въ достоппство rpa^a Римск^й имперіи. Оиъ укртіііилъ перемышльскіи замокъ, и ішстроилъ краспчинскііі. Ум. въ 1633 г. Красная Горка, небольшая возвышенность, осыпанпая пескомъ красноватаго цвита, находящаяся на южпомъ берегу Финскаго залива, верстахъ въ 20 отъ Кроиштадта. На пеіі устроенъ телеграФЪ, съ готораго даютъ зиать въ

Kpa — Кра

— I II

—

Кра — Кра

Кропштадтъ о судахъ, идущихъ съ моря. Оиа примБчательна въ нашей морской исторіи по диухдпешюму сражепію, пронсходившему блізъ нея между ііаіііимъ и шведскіімт. Флота.ми, 23 и 24 мая 1790 г., въ которомъ, по спраиедлшостп, іпі одна сторопа не можетъ приписать себ славы поб ды: об щ жи равиыя потерп, но »іы, по краііней м різ, выіпраІИ тимъ, что не допустили непріятеля доКронштадта; отпоръ, сдізланііыіі пспріятелю, просдавнлъ вііце-ад.мнрала Круза , такъ-что его называли спаситслемъ етолпцы (см. КруЗЪ). Въ этомъ сражеиіи русскіе лишились впцеадмирала Сухотииа, умершаго всліздствіо тяжелой раиы.

Красновъ (Иванъ Кузьмичъ), генер.-маіоръ Донскаго воііска, одинъ изъ славпыхъ сподвпжнмковъ Суворова и Платова; род. въ 1752 году; пачалъ службу рядовымъ, а въ сражепіи на Кпнбуриской КОСБ, 1787 г., получплъ чинъ поручика. Въ 1788 г. Красповъ былъ командпрованъ съ пеболышімъ отрядо.мъ къ Беидерамъ, когда Дн стръ едва покрылся льдомъ; не взирая на то, онъ перещелъ р ку, напалъ па передовую турецкую стражу и уиичтожплъ всго комаиду; достпгпувъ потомъ Дуная, онъ подстереіъ туреці;ое судио, аттаковалъ его па тростшшовыхъ плотахъ и овлад лъ и м ъ ; при штурмт> Измапла, Красповъ взялъ 3 орудія, a при Мачпн-Б отпялъ у непріятсля 2 зиаліені!. Ерасная площадь въ Москв : была первымъ ЧІІІІЪ сеЕупдъ-.маіора п похвальиап гра^іата торговы.мъ мізстомъ въ Кита (Красномъ) го- и. іператріщы быпі паградою этпхъ подвиридіі (см.). ЗДТІСЬ всегда сходился пародъ для говъ. Въ польскую кампапіго оиъ разбплъ 3 толковъ II мелочіюй торіовлп; зд сь же опъ эскадропа при МураФІз, а подъ Мураіикшіы.мъ соипрался для ниспровержешя самозванца. Въ съ отрядомъ, пе бол е 100 чел., встр тивъ 12 древііостп на Красной площади находилось до ПОЛЬСІІИХЪ эскадроіювъ, опъ искуспымъ отсту15 церкв й, на прострапств отъ Никольскихъ пленіемъ навелъ протпвпііка на нашп главиыя до Спасскнхъ воротъ^ісв он были снесепы и сплы, и, слъдователыіо, былъ ВІІІІОВІІПЕОМЪ поболыиая часть престодовъ пом щепа въ По- ражепія въ тотъ депь Поиятовскаго. Вскор кровско.мъ соборіі. Въ царствовапіе ПЕТРА I потомъ, прппявъ пачальство падъ казачыімъ была выпіісаііа изъ-за іраііпцы группа акто- полкомъ, опъ подъ сіілыіы.ми пушечныміі выровъ и построенъ здтзсі. п рвыГі театръ. Еще отрТілами переправплся вплавь черезъ Вивъ прошсдіііемъ вБк эта площадь была за- слу прп Карчев , обратилъ пепріятельскіе отстросиа лавочка.мп п шалаіііа.ми ; пото.мъ эта ряды нъ бъгство п открылъ зарытыхъ въ земторговля была пореведопа па Илыпіку, отсюдй 11; 48 орудііі; за это получилъ въ паграду чинъ опяті, перешла па Красную плоіцадь, гд , под- ііодполковііпка и о р д е н ъ С.в. Георгія 4-го класл кромлевскоГі стъны , были построепы, нъ са. Въ 1803 г. Красповъ въ чиіп; гепералъ-маіо1786 г., двухъэтажныя камеииыя лавкп, no no ра былъ назначенъ атаманомъ оугскаго воііпеудопству занимаемаго іі.мп мііста уміічтоже- ска, а въ 1812 г. приняіъ начальство надъ дены, а торговцамъ дано право пріістроить для вятыо казачыі.ми полкаміі въ армііі князя Басвоихъ товароиъ гакъ-пазываемую Ножевую гратіопа. Онъ съ мужествомъ дрался прн м. ЛИІІІО, гд опи іі топерь пропзводятъ торгои- іМпрі;, п у Колоцкаго мопастыря былъ с.мерлю. 11а Краспоіі площадп стояли первопачаль- толыю раненъ. иопушки, іісревезепііыя отсюда, 1781 г. иъ Красное Село. Сею уд льнаго в домства, СКре.мль. Здізсь, какъпа.мізот-с народііаіосоора- ПетерОургекой губ.. въ Царскосельспомъ у зпія, въ древііости, былоустроеполобное м сто, д ; лежптъ пъ 23 вер. отъ С.-ІІетербурга. Заа въ ііаиіъ въкъ поставлспъ памятншЛ) .Мііпп- мичателыіо по находяіцемугя пъ его окрестнону и князю Пожарскому. Лобпоо м сто нахо- стяхъ постоянпому лагерю гвардеііскаго кордчтся между Илышкою и церковыо Васплія пуса п ЖІІВОПІІСІІЫМЪ окрестпостя.мъ (см. ДуІілаж ішаіо, противъ Спасскихъ воротъ. 11а- дергОФСКЭЯ гора). ВъКраспо.мъ Сел есть Иммятіпікъ Міінпну и Пожарскому, открытыГі псраторскіГі дворицъ п уд лыюе учппііце. въ 1817 г., поставлеііъ протішъ Фасада ІОСТІІКрасной, у здмый городъ С.моленской губ.; паго двора. Художшікоиъ еіо былъ ДІІП. СТ. лежитъ въ 46 вер. къ ю.-з. отъ Смолепска, въ сов. Мартосъ; отлішалъ Екимовъ. В су въ пз- 10 вер. отъ Дп-Впра, на соедііиеіііи двухъ рун а т і і я х ъ до 1,200 пуд. чейковъ, состанляюіцихі. р: Свиную. Отъ СКраснобородковыя (Mulloidei), семопство рыбъ нзъ порядка Колючепорыхъ. Голова и тул о т п ц е покрыты болыііііміі,слабо прикр^іілеііпымм чешуими; оба спііііпыя пера отдалепы друіі. олъ друга : подъ ііііжпею челюстью два ДЛІІІІІІЫО усика.

Петербурга въ 734 вер.; отъ Москпы въ 428 вер. Черезъ пего прбходитъ почтопая дорога пзъ Оріпи пъ Смолоііек7>. СдЬлапъ у-Бздпы.мъ городоміі чвъ 1802 г. изъ села того жо н.меип. 'Геперь въ немъ до 1,500 об. п. жнтелеГі, 4 церквп и около 1,150 р. сер. ежегодпаго город-

Kpa — Кра

—

{ 2

скаго дохода. Купечество торгуетъ пепькою, іьно.мъ п МС.ІОЧІІЫМ[І товара п. — ІСрасиепскііі у здъ занпмаетъ пространстпа 2,419 кв. вер., изъ чпс.іа КОТО^РЫХЪ подъ ПО.ІЯ>ІІІ до 160,000 д с , подъ лугамп до 10,000 дес. п подъ .іисами около 60,000 дес. Жителей до 04,000 об. п. На кв. версту приходится по 26 об. п.; па кажДую Лушу муж. пола по 7 дес. Мізстоположешс воооще открытое п возпышеіиюе; отъ г. Краснаго до Дн пра на 10 вер. болота. Почва зе.млн пренмущественно иловатая, м ста.мп глинистая ч песчаная; вс OHU, болііе или мен е, см шаны съ чернозе.момъ. Красііепскііі уізздъ считается одпп.мъ изъ хл^ВоороднтзГиппхъ въ губерніи: рожь, овесъ, пенька п льпяиое с м я , спупае.мые у по.чищгіковъ, преп. іуіцественно Евреями, идутъ отсюда въ С.-Петербургъ іі Ригу. Гор. Красный за.мБчателенъ вособенности двумя славнымп для русскагооружія событіями въ 1812г :арріергарднымъ д-Бломъ ? < 4 аві'у с т ^5 пр 1 1 наступлеиіи Фраицузовъ къ Смоленску и битьами съ ? < 4 no 5 ^ 8 іюября, во время ихъ отступленія къ Дп пру. Двло ііри Нрасномъ; ^ j * авгуспм 1812 г. Напо леонъ, сосредоточивъ между Оршею н Дяда.мм, около 200,000 войска, двинулся къ Краспому; паша 1-я западная армія находилаоь тогда на право.мъ оерегу Выдры, а 2-я западная армія подходпла ііть-подъ Смолепска къ Надв : въ Красно.мъ стоялъ отрядъ г н. Нев-вровскаго (около 7,000 чел., съ 14 орудіями) съ повелзніемънабііодатьдороііюрштіскую имстиславскую, дрржась въ этомъ пупктБ кахъ можпо дол е. 2 августа Наполеонъ аттаковалъ Невт»|)Овскаго, который прииялъ боіі, расположпвъ свои войска сл-Бдующимъ образо.мъ: одинъ баталіонъ н два орудія защміцали са.мый городъ, остальныя части, отступпвъ пзъ города, запялн познцію за овраіомъ; Казаки прикрывали правый Флангъ, а два орудія н одшіъ егерскіи полкъ отправдены 12 вер. назадъ для составленія реплн у переправы черезъ небольшую р чку. Фраіщузы, овладтзвъ Красны.чъ, пачалиооходить Неи ровскаго съ л ваго Флапга, овлад-Бли стоящею та.мь баттареею іі, такп.мъ образо.мъ, лишили русскііі отрядъ всей его артиліеріи. Начались аттакп Фрапцузской кавалеріи, ЧІІСЛО котороіі доходнло до 15,000, no Невт>роііскій, построивъ свою ц-Вхоту въ каро, выдержалъ всіз аттаки п началъ отступать черезълипін кареями. Такпмъобразо.мъ русскія войска отойілн около 12 верстъ, выдержавъ до"40 аттакъ, не п.мся арти.иеріп н почти ліішенныя кавалеріп. Достпгііупъ р чки, гдъ стоялъ реплп, Иеызровскііі не.медленно выдвинулъ поставленпыя тамъ два орудія и

—

Кра — Кра

открылъ неожіідапныіі огопь противъ кавадеріи протпвпика. Фрапцузы, думая, что тутъ находмлпсь значителыіыя сплы Русскихъ, прекратплп пресл дованіе. Сражтіе прп Красномъ, со 2 no 6 ноября 1812 г. Прп отступлеИІІІ Наполеона пзъ Россііі, оставшіяся его с и і ы в н с т у п п л и нзъ С.молспска по дороі въ Краспый въ сл-Бдующемъ порядк ; 1 ноября корпусъ Жюнй, парки и ооозы; иа слтздуюіцій донь Наполеопъ съ гвардіею; прочіі.мъ корпуса.мъ повелъію выетупііть изъ С.чоленска: сперва впце-королю италіянскому, потомъ Даву и, накоііецъ, Нею, и і;ал;дому быть одинъ отъ другаго^на разстояпіи одноіо перехода. Въ одппъ п тотъ же деиь съ выступлеіііе^іъ Наполеона изъ Смоленска двинулась туда же и русская армія : самъ кпязь Кутузовъ папраиился къ Волкову п Юрову; Мплорадовичъ черезъ Кня гнтіііо къ Рогайлову; Остер.манъ на Кобызвво, а Платовъ уже былъ въ виду С.молепска, па іІоі;ровокой гор-Б. Въ ЮровБ Кутузовъ ПМІІЛЪ дновку, а Мплорадотічу вел-влъ пдти дал е, черезъ Ржавку, на красненскую дорогу, чтобы отр зать путь отступленін непріятелю. 3 поября Милорадовичъ вышелъ на столбовую дорогу и аттаковалъ изумленныхъ Фрапцузоиъ: это былъ Наполеонъ со своею гвардіею; уропъ, понесеііный непріятелемъ былъ довольно зпачителонъ, такъ-что онъ едва усгтБлъ добраться до Краснаго, поторявъ мпого плвпныхъ. 4 ноября Кутузовъ выступилъ изъ Волкопа къ Красно.му; въ этотъ же день ішцо ьороль показался на краснепской дорогі; у Ржавкп. Номедленно Милорадовичъ преі-радилъ е.му дороіу, поставивъ поперегь ея корпусъ князя Долгоруков а , а параллельно съ нею дпвнзію генерала Пасковііча. Вице-король, видя себн отрЪзаниымъ, построилъ свой корпусъ въ три колонны и началъ пробиваться; это д ло сіоило Фрапцузамъ 1,500 ч л. плинныхъ и 17 отбитыхъ орудій; только почыо, околыіыми дорогами, часть корпуса усп ла пробраться къ Красному. Между-ти.мъ Кутузовъ расположился въ5 вер. отъ города, между Новоселка.ми и Шиловою; Наполеонъ стоядъ впереди Краснаго лпцо.мъ къ дер. Уваровой, дожидаясь прибытія Даву и Нея; вндя, что нельзя пріісоедііішть къ себ-Б ііосл діпіхъ двухъ маршаловъ, пока Милорадоімічъ паходплся у Мерлина и Ніівулііиа, Наполсопъ різшплся аттакопаті. Кутузова 5 г а ноября въ то.мъ предположеиіп, что этотъ посл-Бдній притянетъ къ себ Мплорадовича.Руссиій Фельдмаршалъ также хот лъ сразиться въ этотъ день, а пото.му ОТДІІ.ПІЛЪ бс іьшую часті> свомхъ силь, подъначальство.мъ Тормасова, къ Доброму, чтобы отріззаті. Фрапцузамъ путь въ.

Kpa — Кра

—

8! 3

-Ляды, а князю Голііцыііу велъ.іъ расподожпться .мсжду Новоселкамп и Еськовою. Наполсопъ аттакоі)а.іъ 1'олііцыііа, а въ то же время Мплорадотічъ ШГБЛЪ діио съ колонна.ми Даву, стараишп.мііся соедііііиться съ главпыми сила.ми Фрапцузивъ; въ этомъ дЪли Даву иотерялъ 6олііе 1,000 чел. и 13 орудііі. Наполеонъ, уо дясь въ иевоз.можпостіі дождаться Нея, u довольствуясь понвлеіііе.мъ Даву съ остатко.мъ своего корпуса, вел лъ пс.щъ отступать, т .мъ бол е, что е.му донесли о приблпженім руескпхъ войсьъ къ Добро.му (эго Гіыли колонны Тормасова): тогда отступленіе Французовъ превратплось въ совершеппое бвгство; вездП орудія, ооозы и отсталые были орошены по дорогамъ и такимъ ооразо.мъ оіиі усп ли достигиуть Добраіо п Ляды прожде появленія колоннъ Тормасова; одпако въ этотъ депь Нагюлеонъ потерялъ бод е 9,000.чел., 70 орудій п яиожество обоза, въ которо.мъ наіідеиъ Аезлъ Даву. Одипъ Ней оставался сове|)шснііо на жертпу побТіднтелей: 6 поября, Милорадовігіъ ожидалъ его попереі-ъ дороіп у Лос.манскаго овра-1 га. 'Голы;о-что Французы пачалп спускаться въ овраіъ, ихъ встрТітііліі ядра изъ 40 орудіп, поставленныя па весь.ма выіодпо.мъ МІІСТБ, а поти.мъ штыкп нашей п-Бхоты. Ней, хотя окруженпыи со вс хъ сторонъ, но ХОТІІЛЪ сдаться: собралъ тысячъ до 3-хъ самыхъ иадежныхъ людей и съ ііастуіілсіііемъ те.многы бросплся СЪІІІІМП къ Днізпру п у дер. Сырокорепья перешелъ р ку, подвсргаясь большон опасііосш, иото.мучто Дн пръ толі>і;о-что покрылся тонки.мъ льдо.мъ. Нен соедііиплся съ Наполеоно.мъ въ Орш-Б, оставнвъ подъ Красны.мъ до 10,000 чел., которые сдались военноплізііныміі. Этп.мъ коачиліісь четырехъ-дпевныя битвы подъКрасны.мъ. Фрапцузы потеряли въ этн дни 26,000 МЛБННЫХЪ, множество убитыхъ п 116 пушекъ.

Красшшузырниковыя(Се1а5Ігіпеае,В.Вг(п п.), сосгавляіогъ семеГіство |)астеііііі, заключающее вь ссбБ деревца двусіі.мяподолыіыхъ плп кустарііики, іііюгда лазяіція, съ лпстьямп супротішнымп или попере.мТіпны.мп, съ прііліістііііка.ми малепькііми и восі.ма скоро опадающ и д т ; цвБты нсбольшіе, обоегюловые, іпіогда по педоростанііо миогобрачные, однодомны , илп двудомпые; видомъ невзрачпые, бъловатые, или красповатые, расположепные кистя.мн илп полузонтпками. Листиковъ чашочки 4 — 5, спаяипыхъ въ завязь 4 — 5 разрСзпую илн 4 — 5 раздъльную съ почкосложеніелъ пастельныхъ, остающихся. Дпскъ ооразуетъ иясистоо колі.цо, покрывающее дно чашечки, иноіда даже [ірнросшее къ завязп. Лепесткіі, чпсло.мъ 4 — 5 , свободпые , околопестичпые.

—

-

Кра —Кра

поперем-Бниые съ лнстііками чаш чки, прикр-Бплеипые подъ дискомъ, сидячіе, въ почкосложеіип пастелыіые. Тычііііки, числомъ равны лепестка.мъ н съ ни.мн очередуются; обыкііоиеино ііріікрізплены иа желт.зкахъ, покры| вающпхъ ДІІСІІЪ; нпти короткія; пылыіикп двугп здные, раскрывающіеся вдоль нли поперегъ. Плоднпкі!, числомъ 2—3—5, спаяны въ одну завязь 2—3—б-гн-Бздную, бол-Бе плп мсііие погружеппую въ диск-Б, а иногда приросиіую і.ъ пе.му; янчки обратыоположныя, смежныя, прикр-Бпленныя по одниочк-В плп по парно во виутреннемъ углу гн-Бздышекъ, столбіікъ пераздъльный, короткій, толстыіі, рыльце 2—3—5-лоііастііое. Плодъ—г.оробочка о 2—5 гитзздышкахъ дву или одно-стз.мяшіыхъ, съ гн-Бздоразрывны.чърастресБііваиіегиъ^остворка5ііі,ішсніціі.міі съ.мяпа па своей сред[ііі-Б;ііногда же плодъ представляетъ нераотрескпвающуюся костяпку (напр. у маслодревшіка). С мяаа заключены въ прпс-Б.мяпнпкБ мяьотпо.мъ, окрашенномъ, открытомъ на своей верхушк-Б; зародышъ двус-Б.мянодольный, равпоположпып, пря.мой, пом іцвнный въ осп мясистаго бізлка ; съ.мяііодоли лпстовыя; корешокъ нижнііі въ восходящих-ъ с .мянахъ у Евро пейскаго Ьересклета — (Evonyraus Europeus), верхпій въ сБляпахъ впсячпхъ у Ьересг.лета шііроколіісгпаіо (Evonymus lalifolius). Главніііішіе роды этого селіейства с у т ь : Красііопузырпіікъ (Celaslrus, Konth.), Бересплетъ (Evonymus, Tournef.), .Маслодревіііікъ(Е1аео(іепdron Jacq.). Omi растутъ въ теплыхъ странахъ Евроиы, С вернои А.мерикі» п Азіп, по гораздо въ больше.мъ ьолпчвстві; ви троппковъ, пежели между тропиками. Ббльшая часть породъ растетъ иа .мысБДоброн-Надежды; многія находятся въ Чили п П ру, и не мцогіявъ Новоп Голландіи. Краснослободскъ, у здный юродъ Пеизвнскоіі гуо.; лежитъ въ 181 вер къ с.-з. отъ Пспзы, на р. Мокш ; оі-ь С.-Петербурга въ 1,556 вер.; отъ Москвы въ 882 вер. Теперь въ немъ 7,750 об. п.жнголен, 6 церквеіі н около 7,600 р. сер. ежегодиаго городсЕаго дохода. Зам чателыіа здБшиян прпстапь. Ііриснос.іободспій уъздь заии.маетъ простраиства 3,595 кв. вер., изъ чпсла которыхъ подъ полями до 130,000 дес, подъ луга.мп 25,700 дес. и подъ л-Бса.ми 195,000 дес. Жптелеіі 107,700 оо. п.; на кв. версту прііходится по 30 об. п.; на каждую душу муж. пола no 7 дос. Мізстоположеіііе краснослободскаго уБзда ііизмсіпгБе , пежели другихъ уІзздовъгуб.Хребетъ небольшихъ возвышенностей разрБзьіваетъ только западпую часть у•Бзда надві; ІІОЛОВІІІІЫ,ВЪ ііаправленін отъю. на

Kpa — Кра

—

і 94

с. Краснослободскоц уъздъ, n o c m Городищенскаго, са.мын лБсистый пъ гуоеріііи; грунтъ земли зд сь соиершеино отдиченъ г ь грунта прочііхъ уБздовъ, uocooeiuiocni no прапую сторону р. Мокша, гд иного песчаиыхъ п і.ітііістыхъ ЛІІІСТЪ. Гдаипый ііупкгь д.иі соыта здъшняго х.! ба—село Коче.!аеііо (иа ю.-н.). Кром хлъбопашестиа и скотонодства (пезііачитедыіаго), жите.іи утзздазаіііі.маютсн иъио.іьшпхъ раэмърахъ іічелоиодстиоліъ: здТзсь окодо 12,000 у.іьевъ. Изъ заиодовъ за.міічателыіы: 2 чугуно-іілаіш.іыіыхъ (Вабыіискій Ярцева и Авгорсиій Макухііиа) , пропзводящіе до 60,000 пуд. чуіуна и жедБзпый (Савпнекій Макухіиіа;, ііроизводящій до 7,000 пуд. желізза. Красноуфпмскъ, у здный городъ Пермской губерніи; лежитъ на прасоиіъ берегу р-Бки УФЫ, ВЪ 190 верстахъ къ ю.-в. отъ Ііер.ми; отъ С. Петербурга въ 2;280 верстахъ; о гъ .Москвы въ 1,С0б верстахъ. Городъ получплъ свое ііазваиіе отъ КрасноуФіі.мскоіі кр иости, построенноіі, въ ЧІІСЛТІ гірочихъ крііііостеи, прп 11мператриц Аніпз ІОАННОВНІІ (173й), для обезлеченія страны отъ иападенііі Башкпрцеиъ. Онъ приііадлежалъ прежде къ УФИМСЕОЙ провинціи, Ореибургской губерніп, а съ 1781 г. иазначенъ уБздпымъ городо.мъ Пермскаго нам стничества и Пермской провішціи. Іеперъ въ КрасііоуФіі.мокБ 1,600 обоего пола жителей, 7 Фабрикъ и заводовъ и около 780 руб. серебр. ежегодпаго городсііаго дохода; здвшпян торговля незначительна. ВСІІЛІЪ нужнымъ Красиоуфіімцы запасаются въ сос дственныхъ городахъ: Кунгуръ и Екатерпнбургт;, па Ирбитской ярмаркв іібліізлежащпхъ заводахъ.—КраімоуФимспш у здъ запимаетъ прострапства 19,360 кв. в е р с і ъ , изъ числа которыхъ подъ полями 148,000 десятивъ u подъ лугамн 288,000 досятпнъ, осталыюе подъ ліісами, выгона.ми, болота.міі и проч. Жителеіі 128,000 обоего пола; иа квадр. версту приходптея no 6 оооого пола; на кавдую душу мужескаго пола іщ 43 десяпшы. Мистоположеніе увзда л-Бспстое; почва плодородиа; ніідра земли іізобилуютъ лпздною и желіззною рудою ; пзъ здвшпііхъ чугуно-плавильныхъ заподовъ замТічательны: Иргинскііі, Сарашінскііі, Тисопскій, Суксунскііі, МолебскіГі , Сылвенскій , Утктіскій , Шайтапскій, Верхне-Сергинскіи, Нижне-Сергиііскій, Атожскій и н-Бкоторые другіе. КрасноярСКЪ, губернскій городъ Еніісейской гуоернііі,лежитъ на большомъ трактъ изъ Европейской Россіи въ восточную Сибирь, при устЫі різкіі Качи, впадающей въ Енисей; въ 5,059 верстахъ отъ С.-Петербурга (черезъ То-

—

Кра—Кра

больскъ); отъ Москпы въ 4,385 верстахъ. Въ. 1628 г., во время бывшаго тогда иашествія Киргіізовъ п Татаръ, Красноярскъ былъ уже острого.мъ и въ не.мъзащіицадись Казаки,ііодъ предводіітельсгво.мъ воеводы Дубеііекаго; въ 1724 г. онъ ііриііадлежалъ къ Енпсейскоіі проВІІНЦІІІ; въ 1777 г. большая его часть потреблепа пожаромъ; въ 1800 г. поступилъ подъ управлепіе То.мска ; накоиецъ въ 1822 г. сдізланъ губернскішъ городомъ. Теперь въ пе.мъ 7,000 оо. пола жіітедеіі, 4 церквн, 28 Фаб. и зав. (бол е кожевешіыхъ) п окрло 5,300 руб. сер. ежегоднаго городскаго дохода. Главпоо иародоиаселеніе составляютъ Казакіі, пзъ которыхъ мноіо зажиточиыхъ, содержащпхъ огромиые стада и таоуны. Купечество ведетъд^ла съ Иркутеио.мъ п Енисеііскомъ; кро.мъ того скупаетъ у Русскпхъ u Татаръ соболей, лпсицъ, бі> локъ, .медвіздей п пр. и всо это отираиляетъ, въ половин-Б декабря въ Москву н на Ирбптскую яр.марку, также въ Кнхту. .Мііха, закуіілсииые въ мартъ, отсыдаются иа Нижегородскую ярмариу. Къ заіштія.мъ житедей іірііііадлежптъ u зем.іедііліе.—Ирашоярскій опрі/гііоцііиъ нзъ плодородіі йшпхъ въ губериіи. Кро.м Еіпісея оиъ орошается р кама Рыбной, Каао.мъ и н. др. Жителей до 45,000 обоего пола. Они, кромв Русскихъ, состоятъ изъ Татаръ, Коіібалоиъ, Муторовъ, Тубиицевъ, Ка.мачиііцевъ, Ярпнцевъ и Юраковъ, снііскивающпхъ проіііітапіе скотоводство.мъ и звБріиіою ловлею. ЕраСНЫЙ Яръ,уБздный городъ АстрахапскоГі губерніи; лежитъ въ 35 верстахъ къ с.-в. отъ Астрахани, на острову, образуемо.мъ притокаsin Волги; отъ С.-Петербурга въ 2,111 верст.; отъ Москвы въ 1,437 верстахъ. Основанъ при Алексіъ Михайлович , для защиты границъ отъ Калмыковъ, Киргизовъ и для удержанія Донскихъ Казаковъ отъ грабежей на Каспійскомъ мор-Б. Оііъ былъ разореиъ Стенькою Разинымъ, злод йствовавшимъ въ окрестностяхъ Астраханп п по притокамъ волжскимъ. Въ 1785 году зд сь былъ комендантъ. Теперь въ Краспомъ Яр 3,600 обоего пола жителей, 2 церкви и около 6,200 руб. сер. ежегоднаго городскаго дохода. Большая часть жителей Казаки. Главная про.мышленность горожанъ—рыбная довля и оіородничество. Краоіоярскій у здъ запимаетъ пространства 4,053 кв. в.; п.м етъ ос^вдлыхъ жптелей 13,800 об. п. Народонаселеніе у зда, преияущественно ватажное для рыбныхъ про.мысловъ, непостоянно по своему водворенію. М^Бстоположеніе въ с-Бверной части песчано'бугроватое, въ южиой низ.менное, наполненное озерами; замБчательнІійшій изъ | холмовъ Акжинасъ ; за.м чательнъйіііія и з ъ

Kpa —Kpa

—

895

озеръ, изъ іір-ссиыхъ: Камышъ-Са.-иарскія; изъ со.іяні,иъ: Богитокулгукскія, Севіпожинскія.Косолгаиеііія, Біі.іужііноі ія, Ерііі;ъ-Лмаііскія, Бапднискоо, Кмзи.іъ-бурапскія и Тепіинскія (всіз оііп ие раЗраоатыиаются); Б іЫЯ, .Іедоііеці;ія u Кордуапскія (разработываются). Эти озера .іежатъ no оерегу Каепіііскаго моря, отчего иБкоторыи нзъ иихъ, слгВшаишіісьсъморскою водою.и по.іучішъ чрезъ то горы;оиатыГі икусъ, достаіі.іяютъ слабите.іьную со.іь и .мапіезію; иосооеііііостнважны въ это.мъ отііошеіііи Кордуапскія озера. Въ уЕзд-Б мпого со.іяныхъ грязеГі іі.пі хаковъ. По борега.мъ Волчі заип.маются х.іБбопаіііество.мъ, рыболовстиомъ, огородінічествомъ п садоводство.мъ.

—

Кра — Кра

КрасныЙ ( еодоръ), сотникъ; въ 160S г., иача.іьствуя жптслямп Юрьевца, Гороховца, Луха, Нешмы, Холуя, вмъсттз съ .м-Бщаиами КувШІІМІІМКОВЫ.МЪ, Нагавііцыны.мъ, Доиыіпіы.мъ н крсстьяшшомъ Лапшею, разоилн Поляі.овъ и мятижппковъ, возставшііхъ противъцаря Ваоплія Іоанповііча въ Лухіз п Дунп.іов п засгавили пхъ б-Бжать въ Суздалц взяли миопіхъ ІІОДОСТОПІІЫХЪ дпоряпъ, отпраіііілп какъ плізаІІИКОІІЪ въ Иііжиій-Новгородъ и разорплн нхъ домы.

хелмская ка едра изъ Старой Ло.мжи. Теперь въ Красііо.мставъ 3,650 обоего пола жіітелей, 2 костела и до 3,800 руб. сер. ежегоднаго городскаго дохода. За.мБчательны велпьол-Бпныіі соборъ, посгроеііпый наподобіе Св. ГІетра въ Рп. гБ , архитекторо.мі, Іоапномъ Гуссомъ п древігБіішііі упптскіГі соборъ, огрояпып, въ готнческо.мъ вкусіз, осііованиыіі вмііетіз съ началомъ города. — Крисіі.істаискіиуъздъ запилаетъпространства 3,157 квад. верстъ, изъ чпсла которыхъ иодъ полнміі 1491 квад. вер., подъ луга.ми 373 квад. вер. н подъ лТіоами п кустарііиками G36 кв. вер. ЖителеГі 101,300 обоего пола; оии пом-Бщаются въ 11,600 дворахъ: ііа квад()атнуіо версту прпходіітся по 32 обоего пола. .М-Бстиость уБзда состав.іяетъ продолжепіе возвышеііііои равііііпы , пролегающей по лБвоіі сто|іомБ рБкп Впслы, съ тою разнпцею, что здізсь Ц-БТЪ ужв значителыіыхъ г о р ъ ; орошается рі;коіо Вепржемъ, котирая отсюда стаповитоя силавною и ея аротоиами. Красііосгаііскіи ( и Ліоб.іиіісі.ііі j уБздъ считаотся ІІЛОДОНОСП-БІІШІІМЪ въ царстви Польско.мъ ; 3,;Scb вособенностн хорошо родится рожь. Bij уТзздБ есть сукониыя и полотиянпыя Фаорнки и кожсиепііые заводы.

Красныставъ, уБздный городъ Люблііпскон губерпіп ; лежнтъ въ 49 верстахъ къ Ю.-в. отЪ Люолііпа иадъ р кою Вепржсмъ, которая здБсь стаповіітся сплавпого. Оспованъ Казіі.мнромъ Веліи.іі.мъ^ріікаэавшпмъ вырыть зд-всь большоіі прудъ (slaw) п поселившимііся здізсь Русііііа.ми, назпаиъ Краснымъ. Казіімиръ Великіи окружилъ городъ рво.мъ II ГО.ІСТОЮ высокою сгБііою, иоторая доселъ сущсствуетъ. Съ 142G году В.іадиславъ Яголло, охотясь въ Б-влопежи, с.іодіа.п, иогу п доліо лечплся въ Красію.мстав-Б. Въ 1558 г. король Спгіізмундъ-Лвіустъ созваль здъсь сепмъ, но польскіе паны не съЪхалпсь, требуя, чтобы сеіі.мъ былъ_въ ИіотркоігБ. Въ 1588 г. поіі.маііпыіі подъ Бычііцою въ п.гБнъ Іоанио.мъ За.моГіски.мъ, австрііісіаіі эрцгерцогъ Максішпліанъ, искатель польскоіі короны, былъ посажснъ въ ЗД-БШНІЙ за.мокъ, въ которо.мъ пробылъ весь годъ, подъ иадзоро.мъ ліобліінскаго воеиоды Марка Собискаго, дТіда коро.ія Іоанна. Только въ слтздуюіцемь году, по просьб-Б ніі.мецкаго н.мператора ч папскаго нупція Альдобрапдіиш, отрекіііпсь orf. своихъ прнтязаиііі, эрцгерцогъ былъ освобожденъ п тогда пос-Бтилъ его въ Красію.мставіі король Сигпзмундъ III и провожалц до самоГі польской граіінцы Гослицкііі іі Зебржндовсг.ііі. НБкогда Краспысгавь былъ уБздпымъ городомъ Хелмсіои зе.мли. Прн Кази.мпрЕ Ягел.іоііовпч сюда была п реведепа

КрЗСОВСКІЙ (А аиасіііІІііановіічъ), генералъадъютантъ, гепералъ отъ иііфаитеріи; иачалъ службу въ царствоваійе ІІмиератора ГІАВЛА I въ 13-мъ егерскомъ по.іку; въ 1804 г. озправился иа эскадріі въ КорФу, а въ 1805 г. въ Неаію.іь, гдБ 6 русскпхъ полковъ были назначепы выгиать Французовъ изъ Неаііо.ііітаискаго королевства ц гютомъ идти въ с-Бвериую Италію. На дорог въ Рпмъ этотъ отрядъ, noлу іивъ извіістіе о посл дстиіяхъ Аустерлицкаго сраженія, возвратп.іся въ Иеаполь, а оттуда въКорФу. На путіі, ивда.іеко отъ Мвсснпы, эскадра потерпіиа крушоніе: зд-Бсь Красовскій благоразу.мными распоряжепіями спасъ свою комаиду. Въ 1806 п 1807 годахъ Красовскій находился въ АдріатическоГі экспедиціи, a noтолъ былъ отправленъ въ Молдавію протіівъ Турковъ : здись онъ участвовалъ при штурл и Бранлова, взятіп Мачпиа, заіштіи Гирсова, Кюстепджп, MamajiH, осаді; Сіілистрііі, прн переііравв русскпхъ воііскъ черезъ Дунай у Туртукая, гди по.іучплъ ордонъ Св. Гооріія 4-го класса, прп Рущукт; п подъ Журжею. Въ 1811 г. іі съ производство.мъ въ маіоры, Красовскііі ОТЛІІЧІІЛСЯ подъ Вііддіінымъ, при КалоФатБ: когда гепералъ Зассъ отбіівалъ нападепіе Турковъ съ Фропта, опъ съ сотпею ОХОТИПКОІІЪ пробрался въ тылъ пепріятелю, ударплъ на него въ иігыки и т мъ заставилъ | протіівтіі;а обрапггься въ бймтво ; это діз.іо

Kpa — Кра

— 896

доставшо ему чинъ подпо.іковшіка. Вътомъже году, находясь въ отрядтз подполі^овшіка Энгедыардта, опъ аттаковадъ одіінъ пзъ неіірінтельскпхъ редутовъ, протипъ Ломъ-1Іа.іаііыі, взя.іъ его іі разоіиъ шедшііі па по.мощі. 'Гуркамъ дессаіггъ,затопіі.іъ12.іодокъсъвойскаліііііпріінуди.іъкъ сдач другоп редутъ. Въ 1812 г., съ пропзводствомъ въ ПО.ІКОВНІІКІІ,ОНЪ назпачоііъ командиромъ 14-го егерскаіо ііолка , которып поступп.іъ въ составъ З-Гі западной а|»ііи. Въ Отечествспную воііну КрасовскіГі ОТЛІІЧІІ.ІСЯ прц Городечіі1з,овлад1і.іъ городо.мъ Новосвержпе.мъ, ау Ьоріісова,ііріі аттакСііепріятельскихъ укр-Бпленіп, диГіствовалъ протпвъ пра^агоихъ Фланіа : разбилъ ііолоппу польскихъ воііскъ, взялъ у нихъ '2 орудія, занялъ одішъ редутъ, и вторгся въ Борнсовъ; за этотъ подвпгь лично «агражденъ орденомъ Св. Георгія 3-го класса, а полкъ его получплъ зпакп иа кпнера еъ падписыо «За отлпчіе». Въ 1813 г. опъ участвовалъ прп взятіп Позііапіі, блокадь Кіістрина и въ сраженіяхъ: прн Гроссъ-Берені;, Денневиціз п Лейпцигтз; въ этомъ послТідне.мъ сраженіи Красовскій пропзведенъ за отличіе въ гепералъ-маіоры п пазііачепъ ко.мандпро. іъ егерской бригады. Въ 1814 г. онъ вособениости отличился прн Краон (CM.) ІІ былъ первый , которыГі остаповіідъ лассы неиріятеля

Кра - Кра

тпвъ ііокушепія 20,000 корпуса Аббасъ-Мирзы. У Красовокаго было всего 3,000 челов-Бкъ при 12 орудіяхъ ; но нв с.мотря па свою малочпсленность, онъ впродолжепіе Ю-тп-часоваго боя выдержаль его со славию , пріічемъ былъ СПЛЫІО ран нъ: Государь Императоръ наградилъ его за это ді;ло орденоліъ Св. Влади.міра 2-й степени. Чорезъ мосяцъ Красоискій участвовалъ мрп взятіи кръпостн Сардарь-Абада, комапдовалъ осадпылгь корпусо.мъ подъ ЭрИванью іі посль сдачи ся оставленъ продсБдателе.мъ вре.менпаго правленія Ар.мянскоіі области. Въ 1829 г. онъ былъ назпачснъ командующпмъ сводпы.мъ ІТБХОТПЫ.МЪ корпусо.мъ въ Вулгаріп, пото.мъ ком.авДуЮщимъ З-.мъ пгхотны.мъ корііусо.мъ,съ которы.мъ оеаждалъ Сплпстрію и принудилъ ее ьъ сдач-Б, за что получилъ орденъ Св. Влади.міра 1-й степеип. Прн Шу.мл-Б оиъ съ однимъ свон.мъкорпусомъ удерживалъ верховнагь впзиря до са.маго окоіічапін воііпы, а нскусны.ми распоряженіями облегчплъ граФу Дпбичу пероходъ за Ііалкапы. Въ 1830 г. Красовскій былъ назначенъ иачалыіпко.мъ главнаго штаба 1-іі арміи, а въ польсЕую камііанію, пришшъ лпчно начальство падъ отрядомъ 1'оловиііа, устролилси паРомарино, сов ршепно разбнль его подъ ЮзеФовомъ н застаиплъ .•ият жііиковъ бііжать въ Галмцію. 10

аттаковавшія этотъ городъ: прпчемъ 13-й j сеитября, располагая лвііжсіііями аваигарда герсьіГі полкъ бо.д е 10 разъ ходидъ въ шты- корпуса Гидпгера , онъ ударплъ иа соодинепкн. Потомъ оиъ находплся при взятіи Рей.мса пыя сплы Ружіщкаго u Ка.мііпскаго прп Лаго и участі свое въ эту кампаиію окончилъ взя- въ, уничтожплъ передовой нхъ отрядъ н уситіемъ дежащаго перодъ ІІарпжемъ укріііілеи- леііиыміі п реходамп, преслБдуя Ка.минскаго, наго селенія Лавплеттъ. Въ этотъ день бри- разбилъ н разсьнлъ весь его корпуеъ. Все это гада Красовскаго, готовясь представиться па і ііроіісходило прп безпрерыино.мъ , трехъ-сусмотръ Ьлюхеру, съ ранпяго утра од лась въ гочііомь боіі, на иереход-в 6олі;е 160 версть. парадпую Фор.му и въ такомъ вид влтзсто ГоСударь И.мператоръ наградплъ эти новын смотра пошла на баттарею съ музыкою и ба- заслуги Красовскаго ордепо. іъ Св. Александра рабаннымъ бое.мъ. іімператоръ АЛЕКСАНДРЪ Невскаго съ алмазамп u пожаловалъ его въ любовался съ горы этимъ зрБлищемъ и па- і іенералъ-адъютанты. Въ 1834 г. Красовскіи градилъ Красовскаго орцгпзмъ Са. АнньМ-й j назиаченъ члено.мъ воениаго совита; въ 1841 степени. Въ 1813 г. опъ опять ходіілъ во годупроизведенъ въ генералъ отъ инФантеріи, Францію и назиаченъ комапдиромъ 3-іі брн- а въ 1842 г. пазначеііъ ко.мандііромь 1-го ІІТ;гады 3-й гренадер(;кой дивизіи; въ 1823 г. на- хотнаго і.орпуса. Оиъ ум. въ 1843 г. значенъ начальнико.мъ штаба 4-го ігБхотнаго Ерасопани, славянскам богння, чтимая Мокорпуса, а въ 1820 г., съ производствомъ въ равцамп," имііла хра.мъ въ Ьруіі-Е, п кажетея, генерадъ-дейтенанты, иазпачепъ ііача.іыін- была (мавяпскою Венорою. Изооражалась въ комъ 2 0 й ц-Вхотной дивизіп, поступидшеіі на вид-в нагой ьрасаиицы , везолюй па двухъусилепіе отд-Блыіаго кавказскаго корпуса, по колеспоіі колесницБ, иарою лебед й и парою случаю воііпы съ ГІерсіею. ЗдБсь онъ ходилъ голубеи; иозлъ нея оыли три д'Бвы, пграющія въ экспедицію противъ Лезгиііовъ и съ отря- яблоі.о. іъ. домъ войскъ олокировалъ Эриваиь. Въ этотъ КраССЪ (CraSSUS), прозваніе рп.мскаго рода походъ вособеиности за.м чателвпъ подвигъ Лициніевъ; пзъ котораго былн три славные чеКрасовскаго при дюнастыр-в Эчіиіадзніпз, кото- лов-вка: 1) Paulus Licinius Crassus, правов дъ, рый онъ оборонялъ въ первый разъ противъ ііолучпвшііі въ 131 г. до Р. X. саііъ первосвяэриванскаго сардаря, а во второй разъ про- щеавика (pon(ifex maximus) п сложпвшій его

Kpa — Ера

-

897

Kpa — Kpa

для пачалі.стпа надъ воііскомъ. Онъ отправил- медиц. писат ль, родился въ І'анітоворі;, въ ся въ потсодъ, въ Азію, противъ Аристоника, 1797 г., съ 1837г. былъ тамтз проФес. анатоміии бы.Пі разГштъ, взятъ »ъ плі;нъ п умерщвлеиъ. Фіізіологіи. Его сочішенія: tdleber das Alter der 2) Lucius Licinius Crassus, славпым ораторъ, Menschenpockenundand exandiem Krankhoilem, часто выхпаляемый Цііцоропомъ, ВМІІСТ СЪ 1825; «Handbuch der menschlichen Anatomie», Каііемъ Муціелъ Сцёволою, занп.малъ почтп n e t 1833 — 38 ; «Synopsis nervorum Systematis ganпраіштелі.стиеіпіыя должиостіі. Ум. въ 91 году gliosi», 1849, й проч. до I'. X. цопэоро. іъ. 3) Marcus Licinius Crassus, КраФТЪ (Krafff). 1) Adam, слаппыіі н мецкііі іірозпанныіі Погатымъ, бъжалъ отъ Цііііпы п скульпторъ; род. въ Нгорпоерг-Б 1430 г.; ум. Марія въ ІІсііанію, гдт; скрывался 8 . іъсяцевъ; въ Швабах 1507 года. Его ііроизподенія4 въ оттуда пъ Лфрину, СІЩІІЛІЮ п Мталію. Избраи- Ніпрпбергі;: ФронтоіП) 'Іпхаиловскпхъ поротЬ, ный въ преторы, въ 71 г. до Р. X., опъ съ Пом- ссмь ст ииыхъ Еолонііъ, положеиіе Христа во пеемъ ПООТІДІІЛЪ Спартака, глаиу возмутпв- Гробъ въ церкви Св. Зізоальда, сакрамеятарііі шихсм нетіолыіпковъ, получнлъ на сл дующім пъ церкви Св. Даврептія и проч. —2).Barbara, исгодъ комсульство вм ст съ Помпеемъ, а пъ торпческая п портретиая живописіиіа, род. въ 65 г. сдізланъ цепзоромъ. Цезарь поміірилъ 1764 г. въ ііілау, ум. вь 1825 г. въ Бамбергв. еіо съ Помпе м ъ , и ОІИІ въ троемъ состапіііи Образовалась подъ-руЕоиодствомъ свосго отца, первыіі тріудгиирагъ. Крассъ иторпчно былъ австрійскаго прпдпориаго жипоппсца Штеііизбраиь копсулогь п полумилъ въ упраплсчіо пера. Оііа рпсовала съ особою выра.иггель Сирію. Корыстоліооіе іюпудііло его къ аойн постыо; мпогіе пзъ портретовъ ея работы счис ъ і і а р амп, ио Сурепъ, полководецъ пар ска- таются ооразцовы.ми проіізведеиіяміі.—3) Pe­ го царя Орода, предательстиОіМЪ взялъ Красса ter, портрстпыіі и псторнческііі живописсцъ, въ п.гснъ.п у.мертвпвъ еіо (53 г.), отослалъ его род.въ Ганау 1780 г., оГіразовался въ В ігв. Гіаголопу къ Ороду, который вел лъ залпть ей рпжв и Рнм ; былъ проФоссоромъ вішскоіі рогь раоплавленііы.мъ золотомъ. акаделіи художествъ. Основаніемъ его сланы Красуха (Rubeola), дтіхорадочяая бол знь, служатъ портреты пмператорской ч>аміілііі п пмвюіцая сходство съ скарлатиіюіі, но пе проч. п псторическія Еартины: «Походъ п возсъ корыо. Прііпадки: красныя пятна, воличп- ираіценіеавстрійской іМмл[іціи»,«Срал;еніслри ною въ треть, даж въ ц-клып першокъ, въ Лвйпцпгіз», «Сражені прп Асперн » и пр. сродиігіі ЕотЬры^ь сидятъ кучками пузырькіі. Опа сопровождаетсн лпхорадкою п болью men, продолжаіоіцоюся 5 п 6 дней; па 9-Гі день оказываі гея луіменіе кожіщы клочкаміі, которыо, бол е исжелп мъ кори, мон о ч-вмъ въ спарлатіиі-Б; пііогда д-втп л;алуюгся па боль іорла. Въ діэтичоско.мъ отпошенііі ддя одержштаго красухою пеооходпмы: ііостояііііая'те.мііература, мотогоііныя ср дотва и слаоптельныя; должпо пзоіиать мрпсіуды м скнозиыхъ nUTpom.. Краузе. 1) Johann-Cliristoph Krause, пт.мецкій, исторііческіп ппсатель: родплся въ Арторн 1749года ; былъ проФессоромъ мсторіп г.і, Галл : у.м. въ 179У г, Кіо гочіінепіік «Еіпіеіtuiig in die Gescliichte des deulschen Reichs».1794; «Ilandbuch der christl., besonders deulschen polit. Kirchengeschiclite», 17S5; «Gescliichte der w h l i g s t e n Begebenheiten des heut Europas», 1 7 8 4 — 1 8 0 3 ; «Corpus praecipuorum medii aevi scriplorum», 1797, ii проч.—2) Charlotle Louise, урождсііиая von Fink, н .мецкая пнсатольміпга. род. въ 1785 г. олпзъ Лёвепборі a , пытла замужъ за бреславекаго школыіаго учигеля Краузе. Ея сочткміія. «Poetische Versuche», 1811; «Poesien», 1 8 1 8 - 1 8 2 2 ; «Friihlingsbliilhen», 1823; «Geschopfe heilrer Phanlasie», 1829; «Erziihlungen», 1830, и проч. 3) Karl Friedrich Theodor, T. VI.

Крахшалъ, оріаіінческое всщество, находящееся во многихъ растопіяхъ, но. пренмуществеппо въ зорпахъ іі мяспстыхъ корпяхъ колооовыхъ растегіій, въ картоФвл , въ стибляхъ пВкоторыхъ породъ паль. іы. Добывается ооыкповеіпіо пзъ картоФоля и пшешіцы про.мынкоіо. Огиосіп'елыіыГівіісъего=1,53. Крахмалъ состоптъпзъ.мелкпхъ й лыхъ зерепъ; оиъ растворпмъ кавъ въ ХОЛОДІЮІІ , такъ и въ горячвй водіБ'. Остывшій раствііръ крах.чала въ іорячсіі ВОД-Б пмізегъ видъ бізлоп студеяпстоГі магсы , употреГшіемоіі для ііакрахмаливапія бвлья. Крахмалъ соедппяется съ іодолп>, прпип.ман смііііі ц в в т ъ ; употребляется прп хймичоскпхъ пспытаніяхъ для открытія іода. Мерезъ иаірБваіііо сухаіо крахмала получается пгкусстиеііпая ка.медь. Лиіпаи и мхп содерж а т ъ в ъ себт; вощество, по химпческомусоставу, одинаковое съ крах.маломъ, по окрашиваюіцсеся отъ д-віістпія іода, не г.ъ ciiuiii, а въ желтыіі цв тъ. КрашевСКІЙ (ІОСИФЪ И і п а т і й ) ; роднлся въ Вариіавв 26 іюля 1812 г. Ііернопачальное образовапіе іюлучилъ въ Полып , окоачателыюе въ вплепскомъ уннверситети. Это одіпіъ пзъ са.мыхі. замТічатсльпыхт. п самыхъ плодовитыхъ (OBpoMeiiiibixij польсьихъ пиеателеГі. Go-

57

/ Kpa —Kpa

—

8 8

чиненія его: 1) «Pan Walery», 2 т. 2) «Wielki svviat malego miasteczka», 2 т. 3) «Kosciol S. Mi chata \v Wilnie», 2 т. 4) «Ostalni rok panowania Zygmunla III». 2 т. 5) «Pan Karol» , 2 т. 6j «Cztery wesela», 2 т. 1) «Improwizacye dla moich przyjaciot» 2 e изд., Ви.іыіо, 1844. 8) «Dwa a dvva czlery». 9) «Majster Barltomiej». 10) «Sza(an ikobieta». I I ) «Wgdrowki fanlastyczne», З т . 12) «Cafe 2ycie biedna» 2-е изд. 1843. 13) «Mislrz Twardowski», 2 т. 14) «Blada dziewczyna>. 15) «Slanczykowa Kronika». 16) «Poeta i svviat», 2 r. Ви.іьно ii Иознаиь. 17) «Oslatnia z ks. Slnckich», 3 т. 18) «Poezye», 2 т., 2-e изд., Варшава, 1843.19) Wsponmienia Wotynia, Polcsia i Lilwy», 2 т. 20) «Wilolorauda», иоэма 2-еизд., ВилыіоЛ845. 21) «Anafielas, Witoldowo boje», 1845. 22) «Wilno od pocz|lk6w jego do n s O » , 4 т.. Віиыю, 1840 — 44. 23). «Sludya literackie». 24) Wsponmienia Odessy i BudiSaku», 3 т., Вилыю, 1845. 25) «Tgczynscy», драма, ВІІ.!ЬНО, 1844. 26j «Dom biaty», псреводъ, 5 т. 27) «Obrazy z iiycia i podruzy», 2 т . , Вп.іьно, 1842. 28)'«Ulana», Ви.іыіо,1843. 29 «Alindows», поэма, 1844.30) «Akla Babiiiskie». 2 т., Вильпо, 1843—44. 31) «Pomniki historyczne z XVI i XVII wiekow», Варшаиа, 1843. 32) «Latarnia czarno ksigzka»,8/r. Варш., 1843—44.33) «Maleparla», 4 т.,Вроц.іавъ,1844 r. 34) «Pod wioskiemniebem» 1846 r . . 35) «Nolalki mojego mgza», ком дія, Варшава, 1842. 36) «Nowe sludja literackie», 2 т., Варшаеа, 1843. 37) «Powifcsc sktadana» (вмъст съ Юцевіічемъ) 1844. 38) «Povviaslki historyczne», Віиыіо, 1843. Кром-Б того Крашевскій ежегодно издаетъ въ Біі.іыпз съ 1841 г., соориикъ, посвященный исторіи , ФіиОСОФІИ, слонесіюсти и искусствамъ, подъ заглавіе.мъ «Athenaeum»; объявилъ объ изд.: «Grammatyki oprawnej slawiauskiej, также иовізйшей «Исторіи Литвы»; былъ сначала редакторомъ «польско-русско-Фраицузскаго словаря» изданнаго пъ ВіиьнТі. Пріітомъ по.чТііцалъ свои статыі во вс-Бхъ почти польскихъ журналахъ и альмапахахъ. ДІногія его сочішеііія переведены на Франц. и и . іецкій языки. На русскій языкъ Н. Полевой перевелъ его пов-всть: «Всю жизнь страдалица», Поб-Бдоносцевъ «Пана Твардовскаго», a II. С. Лебедевъ пом щ а е т ъ свои переводы лучшихъпроизведенійКрашевскаго въ жур. «Современникъ». ВсБ соч., Крашевскаго составляютъ бол е 60 том.: онибылиизданы въ Віільн-Б, Варшав-Б, Лейпцигіі, Вроцлавл-Б, съ 1830 по 1846 г. и доказываютъ удивительную спосооность Крашевскаго писать хорошо, много и скоро. КрашенвннИЕОВЪ (Степаиъ Петровичъ), проФессоръ ботаники и естественноіі нсторіи, род.

—

Кре — Кре

~въ Москв 1713 г.; от цъ его былъ солдатъ. Крашениншіковъ получилъ образованіе въ заикоііоспасскоіі академіи и въ 1732 г., въ звапіи студепта, сопутствовалъ проФессорамъ Г.мелину и Миллеру во второіі камчатскоіі экспеліщіи; пос.і этого онъ былъ посы.іанъ Г.мвлипымъ въ разныя мііста, для естествеішыхъ и гвограФііческихъ оппсаіііп; в ъ П З б г.Крашенинниковъ вторіічио ІІЗДИ.ІЪ въ Камчатку и пробылъ здЪсь четыре года; возвратясі. въ С.-ІІетербуріъ, былъ въ 1743 году проіізведеііъ въ адъюикты II въ 1750 г. въ профессоры; 12 Фввраля 1755 г. опъ у.меръ въ біздііости, въ тотъ самый деиь, какъ отпечатался ПОСЛБДПІІІ листъ его «Описанія Ка.мчаткн». Кро. ііз этоіо сочипенія, изданнаго два раза, были напечатапы: «Словоо польз иаукъи художестііъ»іі«1>отаііическое описаніе растепііі по Иигер.ман іандіи». Пзъ переподоііъ Крашеііинникова: «Жшпеописаиіе Алексапдра вел.», Квинта Курцін, долго ИМТІЛО ц ну по правилыіости и чистотБ слога. Кребильонъ (Crebillon). 1) Prosper Jolyot de С.,французсіаГі драматургъ-тііашкъ; род. въ Дмжонтз 1674 г., ум. въ 1762 v.. Учился порвопача.іыіо правамъ ; писалъ посредстпенпыя трагедіп на манеръ Корпеля, им вшія, пъ свов вре.мя, ііеобычаііиый усптзхъ. Съ 1731 года оиъ былъ цепсоро.мъ и члепомъ акаде.міи.—2) Claude Prosper Jolyot de C , сынъ предъіідущаго, Фрапцузскій пеэтъ, род. въ 1707 г., ум. въ 1777 г.; писалъ педурныя сатнры иа совроімеііное высшее обіцество и ро.маны, наполияющіе 7 томовъ, изд. 1777 г. въ Лопдоіп;. Кревнъ (Elisabeth de Berkeley lady Craven), анспахская ліаркіраФипя, младшая дочь граФа Беркелей, родилась 1750 года. Ііолучивъ отличное воспитаніе, она въ 1767 году вышла за графа Вильяма Кровнъ, съ которымъ имііла се.мерыхъ д тей, no no случаю распутной ЖІІЗІІІІ своего супруга, разошлась съ нимъ, оставила АІІГЛІЮ и путешествовала по Европ . Въ 1781 году она объ-Бхала всю Италію, пос ти.іа В иу, Варшаву, С.-ГІетербургъ, Константипополь н, возиратившись въ ЛІІГ.ІІЮ, въ сл дующе.мъ году отправплась въ Анспахъ, столицу небольшаго н-вмецкаго кпяжества , которымъ тогда влад лъ маркграФЪ Христіанъ Фридрмхъ-Карлъ-Александръ, племянііикъ Фридриха Великаго. Зд-Бсь лэди Кревнъ дотого плЪнила маркграФа умо.мъ и красотою, чтоонъ ОФИЦІЯЛЫІО адоптировалъ ее своею сестрою, а пото.мъ, посд смертисвоейпервой жены, уступивъ свое княжество прусскому королю, женидся на ней и пересели.іся въ Аііглію, гд у.меръ въ 1806 г. Послі; смертіі своего втораго мужа, лади Кревпъ жп.іа поперв-

Kpe — Кре

—

8 9

м нно то въ Анг.іін, то въ HeanojD и умеріа пъ посл дне.мъ 13 января 1828 г. .Іэдп Кревпъ уже па се.мпадцатолъ году написала поэ.му; потомъ писко.іько театралыіыхъ піесъ. Ея пу•гешоствіе no Крі.і.му п иъ ^іоіістаптіінополь («Journey through the Crima (o Constantinople» Лопдоиъ, 1789 г.), быдо трижды переведено на фраіщузскііі языіЛі. Поо.Підііое его издапіе явилось въ 1814 г. Иптереспыя ея запискп «Me­ moirs of the margravine of Anspach, formerly lady Craven written by herself» явіипсь 1825 г. въ Лондон , ii также былн перёведеиы на Французскііі и н мецкій языкп. На русскій языиъ іі«репе.іъ ихъ А. С. Пушкііпъ. Въ заішссахъ лэдп Кревнъ есто мпого лю5опытнаіо о ЕКАТЕРІІПІ; II п друг. совре.меіиіыхъ .моиархахъ Европы. Кредитные билеты. Такъ иазываются оумажпыя деньгп, введеиныя въ наше.мъ отечеств манііФестомъ 1 іюля 1841 года, съ цзлью оолегчпть обороты государстсеііпыхъ кредитныхъ устаповлеііій п , вм от съ т мъ, умпожнть въ иародноііъ опі)аіцеиііі массу Л ГЕОПОдвижныхъ депежпыхъ зиаковъ. Этпмъ же машіфестомъ предназначено оыло къ выпуску кредитныхъ біілотовъ па 30,000,000 руб. серобр., изъ которыхъ 15,000,000 руб. опред лепы дія сохрапной московской казны,8,000,000дляс.-петербургской п 7,000,000 для заемааго банка. До изданія этого манифеста лравительство им ло въ виду необходіімость зам нить ассигнаціи другимп знаЕа.чн, представляющими ту и.меііио монету, которая признана основиою въ Имперііі. Въ этомъ памііреніи, чтобыне потрясти вдругъ народныхъ привычекъ, были приняты с п ф в а разныя переходныя.м ры, и, наконецъ, манііФестомъ 1 іюия 1843 года было постановлено зам иить ассигнаціц и другіе денежны представители одниыъ знакомъ, такъ, чтобы этотъ заміінъ совершплся безъ иапряжеыія и безъ замъшательства въ обращеиіи. Для этоіі цтзли былн назначены кредитные билеты, которымъ присвоенонаіі.менованіе «государственныхъ», и къобезпеченію безостаііовочпаго разм на ихъ па звоикую монету учрежденъ постоянпый ФОІІДЪ золотой и серебряной моиеты, составляющій пе меп-Бе J--J части всей суммы кр дитныхъ билетовъ, выпускаемыхъ въ заМ-ЁНЪ асснгнацін. Государственные кредитные біиеты по своему достоииству разд-влены на сЛідующіе семьродовъ: 1) 100 руб. сер.—2) 50 руб.—3) 25 р у б . - 4 ) 10 р у б . - 5 ) 5 руб.—б) 3 руб. и 7) 1 руб. сер. Весь ФОНДЪ государственныхъ кредитныхъ и депозитныхъ бнлетовъ, состоящій въ зодотой и серебряной моііет и въ елиткахъ драгоц^нныхъ металловъ, къ 1 яц. 1847 простирадся бод-Ев нежели на 105,500,000

—

Кре - Кре

рубленсер. Вънастоящемъ жегоду.этотъ ФОНДЪ состанляетъ болііе нежелп 114,000,000. Правитедьство, ІІМІІЯ въ впду пзплвчь значнтельныя выгоды изъ этого капитала, положило отдізлить іізъ пего 30,000,000 руб. сер. на ііостеііеипоо пріоор-Бтеиіе поЕупкою ііуплцчпыхъ ФОНДОВЪ, руссиііхъ и ііиоотранныхъ, зд-Бсь и за грашіцею. Эта операція должиа быть проіізводиліа по слздуюіцимъ правнладіъ: 1) фоііды-, по мъріз ихъ пріобрътенія, пріічнслять ЕЪ особому Еапііталу, ігродпазначснному ддя об.м-Бпа кредитііыхъ бнлеговъ на звонкую монету.—2) Иитерессы идп пепрерывный доходъ (rente), прішосіімыіі Фондами, а равно и всъ вообще выгоды отъ этой операціп, обраіцать ца погашеніе віііішнпхъ іі впутреннихъ государственныхъ долговъ; въ случатз же пошіжеііія куплепныхъ ФОПДОВЪ ДО 2 или 3S-o протпвъ ц-Ены, по которой опіі пріоорътеііы, обраіцая за т мъ лишь остатокъ т хъ доходовъ н« погашеніе іосударствепііыхъ долговъ.—3) Если для оо.\іт<ііа кредптныхъ бплетовъ будетъ предвидфться надобность въ увеличеііііі количества звонкон монеты раз.чТіііпаго капитала, то куіідепііые ФОНДЫ обращать нс.медлеішо въ наліічныя деныи продажею ихъ насвроііеііскихъ бііржахъ.—4) ЕСЛІІ 6ы, при продаж какоіі-ліі6о частн ФОПДОВЪ , или выкуиі) ихъ по тиражу, было выручено діенізе той цины, въ которой они числнлись въ раз.мііііпо.мъ капитад , то недостаіощую су.мму дополнять также пзъ вообіце полученпаго съ нихъ непрерывнаіо дохода, а въ случа'В его педостатка, изъ государственнаго казначейстса. Кредитъ; основывается иа уб жденіи, что лнцо, которому сеужаютъ какой-ліібо капиталъ, вБрпо и точно НСПОЛНІІТЪ свои обязательства въ отношеніи къ заи.модавцу. СлБдователыю, основаніемъ кредита служитъ мнъніе о латеріяльныхъсредствахъ и ііравствеііностпзап.мобрателя. Еслн заимобратель ссть чаетное лицо, то кредитъ называегся частнымъ; когда же занНіМаетъ ііравительство, тогда кредитъ есть государствепный нли публнчііыи. Кредитъ государственный; им етъ то же основаніе, какъ и крсдіпъ частпый. Когда государство управляется на постоянныхъ иразумныхъ началахъ, когда палоги, въ немъ существующіе, не огяготителыіы для поддапныхъ и пародпая промышленность процвіітаетъ, тогда кредптъ этоіо государства упрочнвается н оио можетъ занимать безъ болыиихъ пожертвованін. Какъ кредитъ частныхъ дпцъ завпсптъ отъ ихъ точностіі и честности, точно такъ и кредптъ государствешіыіі зависитъ отъ честности и прочііостн празительетва. Въ кредигі;

Kpe - Кре

900

употребляются антилонаціп, когда правптельстію впередъ забираетъ налогъ.съ подданныхъ п выдаотъ пмъ за нсго Евптаіщііі, котоЗіыя засчмтываются прп будущемъ подученій зіалога, ііли когда правительство продаетъ отд-Влыіые роды палоіонъ. Этотъ посл дній родъ аптидонаціи ііреіі.муіцестиеиііо употреоллстся для опращсиіл одиого аалога въ другоіі, бол-Бе выгодпыіі. Кредитъ ЧйСТНЫЙ; бынаетъ обыкног.еіиіыГі ш н общожгпеискій, п крмм.ерчеовій плн промышіенный. Обычай покупать Імп продавать на кредитъ впутри одиого и того же государства no можетъ служить доказательстволіъ его б дностп или богатства ; этотъ обычай указываотъ только па то, что въ государств-В есть Ііпца, нуждающіяся въ кредптБ н лпца, и.міііолція свободиы каппталы. Въ торговыхъ же д лахъ между двулл гогударствамп онъ озпачаетъ, папротішъ, богатство іші бвдпость одно. іо изъ государствъ. Кредпту обязаны Англія, С^вверр-Амеріікацскіо Штаты п Фраіщія цвт;туіцп.мъ состояиіемъ своеГі про.мышлеішостп. Крезъ, сыиъ Аліатта, посл-Бднііі царь лидійскій, побізждеіиіыіі Кпро.мъ и сд лавшіііея его другомъ. Крезі. славплся богатствомъ, жотороо воіпло въ иословпцу. Крейцеръ (Georg Friedrich Kreuzer), с.іавпый •ФІІЛОЛОГЪ; род. въ Марбургт. 1771 г.; съ

1802

года былъ та.мъ проФиссоромъ красноричія: съ 1804 г. проФессоро.мъ древпеіі литературы въ ГейдельбергБ, мпого писалъ почтіі о вс хъ частяхъ грочвской п римсЕой археологіп, особенно изв стен сочиііепіпип): «Symbolik und Mythologie der altcn Volker, besonders der Griechen», 4 т. 1810—12, гдъ онъ показыиаетъ связь гречоской реліігіи съ Востоко.мъ. ПротивниЕами еіо былп Гермапъ, I. Фосъ н Лобокъ. Полныя сочнпепія, 4 т., 1836 — 43. За.мі;чателыю его изданіо ГІлотііпа, 3 т, 1835. Крейцеръ (Kreulzer). 1) Rudolph, сг.рііпачъ И ко.мпозіпоііъ;род. пъ Версали 1767 г., отъ піімецкихъ родител й, у.чеіШЕЪ Карла Стамица и Віоттіц ужс 13-ги лвтъ" отъ • роду хорошо игралъ на скрипк ; впослБдствіи бы.іъ проФес•соро.мъскриіікивъкоііссрваторіи; ум. въ Женев 1831 г. Напис. оперы: «Jeanne d'Arc», «LoJoisca», «Astyanax» и др.,и славпую скрііпіічііую школу, вм ст съ Ва.іьо и Роде. — 2) Konradin, •оперный ком.пбзиторъ; род. пъ Вадеііи 1782 г., образовался въ музык въ абоатствв Ципиальтепъ; съ 1812 г. бы.іъ капе.іьмепстеро.мъ въ ІІТтутгардт іСЪ 1822 г.въ ВБи ; СЪ 1840 г. въ Кёлыі ; 1842 г. отпраиилеп въ Парпжъ ставпть па сцену свою бо.іі.шую опору: «Das Nachllager von Granada», no no успіі.іъ п возвратился вь

Kpe — Kpe

Гср.мапію; тепорь жпвоті. въ Маіищіі. Еюоперы богаты возпышеішымп ліыслнмп п прекраснылп мелодіями ; легки, граціозпы, полпы театра.и.пьуіъ ЭФОВКТОВЪ и г.іубог.оГі характорпстііки. Оперы, цаіібо.і е и.чізвшіл усп хъ: «Kon­ radin von Sch-walJen», «Libussa», .Das Nachllager von Granada», «Der. Edelknappe.» Крейцъ (Gnslaf Philip Creulz). граФЪ, шводскій даротпый поэтъ, род. пъ 1729 г., ум. въ 1785 г.; въ свое пре.мн запималъ важиое м сто въ шведскоіі ліітературв и доселіз и.мъеіъ ц ну по цв тущей Фаптазіп, и жчому и топгому чувству п прсобладакнцеіі страстп къ еельскоГі жіізпп п красотадіъ ііеодушевлепмой природы. Кро.м-Б соораііія стііхотворепіп, отъ него осталпсь: поэ.ма, «Atis och Camilla, Skaldedibt i fem Sanger», Сток. 1761; «Villcrlels Arbeten af Creulz och Gyllenborg», Сток. 1795 r. КреЙЦЪ (Цііпріяііъ Лптопоиіпъ), грпФЪ, reиералъ отъ мва.іерііі; род. въ 1779 г.; вступилъ въ русскую службу ІІОЛКОПШІКОМЪ, 1801 г., пзъ гонералъ-адъюгаптовъ польскаго коро.ія Спгиэмупда-Лвгуста. Участвуя въ ка.мпаніяхъ протпвъ Французовъ въ 1806» 1807 г., оиъ, въ сраженіп подъ Лііпачііпо.мъ, ко.ліапдовалъ дву.мя эскадромамисумркаго гусар. полка и бы.іъокруженъ 12-ю эскадропамп Фрапцузской гвардіп; no іісЕусііы.ми двііжечіями и мужестпомъ пс ПОЗІІО.ІП.П. собя разбііть, хотя и былъ рапепъ. Иаходнсч. потомъ въдп.іахъіірп Го.іо.міип;, Макоп , иодъ ЛапгеГі.мо.мъ, онъ въ яііиаріі 1807 г. дізлалъ экспедицію съ отдіз.іыіы.мъ отрядо.мъ за р. Пышпу, взялъ за.мокъ Га.ідііпгенъ н воаетаповплъ сообіцепін между Бартспштсііпо.мъ н Геіільсберіо.мъ. 13 япваря опъ овладилъ г. Морупгеііо.мъ, іди ііаходп.іась главиан квартпра маршала Берііадотга; при этoмъбы.IизaxвaчeIIЫ пепріятсльскій обозъ, деііі.ги п 700 чол. и.гшіиыхз.. ГраФъ Креііцъ, пресл-Бдуя пепріятеля, наткпу.іся па ііревосходпын егоси.іы и, будучи оіфуж нъ со всвхъ сторопъ, прооился съ своп.мъ ог|)идо.мъ, ііо.іучпіаі въ этотъ депь 13 рапъ. Въ 1808 г. онъ бы.іъ пазначенъ комаііднромъ сумскаіо гусарскаго ііолг.а и снльнагоотряда, расположеііііаго отъ По.іапіона до Дюііамннда, для защиты дюрскаго берега отъ наііадепія Аііглнчаігь и Шведовъ. Прп открытіи воГиіы 1812 г., онъ съ сіібіірскп. іъ драгуискнмъ полномъ бы.іъ аттаковаиъ авапгардомъ корпуса Даву въ г. Ош.мяпахъ, и пс с.мотря па .ма.іочііслеіиіость своего отряда, держа.іся прп это.мъ городз стольчо вре.мени, СІ;О,ІІ.ко бы.ю нужію аррісргарду корпуса Дохтурона, чтобы пройтп отъ Ошмнпъ дом. С.моргоне. Посл ііаходился въ сралісішіхъ: прп г. ДпсігБ, прн м. Ь шепковичахъ. гді; прпкрыііа.п. отступ.іс-

Epe - Rpe

— 9 31

—

Кре — Кре4

nie бата.ііопа Ю-го сгерскаго полка, аттапопан- гласпса кр постп, a 3 септября, пріі втормчиаго осею кава.іерісю Мопорепа, подъ г. Віі- но.мъ пападеіііп Турковъ иа ввізррнпый е л у тебско.мъ, гдіз за от.іичіе проіізпрдоііъ иъ гене- Флангъ руссі;ой позпціи, ііредводительствуге ралъ-маіоры, при л е р- Mnnotit;, г. С.МО.ІРИСНІ;, П'Есколькіі.мм эскадронами улапъ, прорвалъ. Впзьмі;, Цаіісно-Замміім;-!), Гжатск . дер. Ле- цріітрі> противнпка , нанесъ ему значптельгкопо, нъ геиералыюмъ сраженіи прп с. Воро- ным уропъ іі пресл довалъ до воротъ і;р1>постіі. діиіі;, ід-п і;омаіілуя 3-мъ капаісріГіскп.мъ кор- Въ маі; М-БРЯЦ 1829 г., комапдуя отдізлыіымъ пусо.мъ. соііррітмі, мпогоудачныхъаттаіліпруі отрядо.мъ, опъ занялъ п укр пилъ дер. Каургу, Тарутіініі, Ма.іомъ-Ярос.іаіиі-іі, Вяэі.м п Крас- овлад-Блъ г. Разградомъ, и папавъ на прпріяігомъ. Въ ка.мпанію 1813 г. г-раіа, К[)еГіцъ бло- теяъскій трзиспортъ, сліідовапшііі съ жнзііспкирокалі) .Мод.ииіъ, потомъ постутілъ въ ар- иы.ми припасами въ Шуміу п Силистрію; отміій гр. Б нвіпігсена, пзялъ прпстумомъг.Вур- біілъ его іі совершеішо нстребилъ турсцкоецепъ и б октяоря въ геиералыюмъ сражепіп прикрытіе, прп че.мъ такжеперехватплъііурьеподъ.Лоііпцпгомъ опладтзлъ дереипяли: Наун- ра съ бу.магами. послаііпыми верховпьпіъ впдороъ и ГвальдврФЪ, соплъ прпріятельсиую ка- зііре.мъ къ руіцукскому паші; о імам-в аттаки налерію и запмлі, дер. .МеГікопу, которую удрр- Проводъ. Прп движеніи ііаіпей армііі отъ Спжалъ до коіща сраа<еііія: 7 бктябрй при аттак-D листріп къ Шу.мл , граФЪ Креііцъ ко.мапдовалъ г. Лейпцпіа, оиъ поддержйбалЪ дішпзію гепе- авангардомъ, разбплъ ііомріятеля пріі сел. ралъ-леіітеианта Пасковпча, u въ числ пср- Иіпібазар-і;, а во время кулрвчспскаго сражепіп выхъ воГіскъ войдя въ городъ, пресл-вдопалъ иоспрепмтстпопалъ шумлмнсг.олу гарппзоііу наиемріятеля до дер. Линдриау, за что награж- пасТь на тылъ ііапіеи ар-.іііі и ІІР дялъ е.му соденъ орде[іо>п. Св. Лпиы 1-іі степеин; 10 октя- едпімпъся съ арміою віізпря. За вгп этп подорп оііъ аттаковадъ Фраицузовъ прп г. Фрей- віігп получплъ орденъ Св. Алеьсапдра НевскаСургіз, иа р. Упштрутіі, отпплъ у нп\ъ 2 орудія го. Посл того ояъ д ла іъ ІІОМСКН можду 1'азіі гпалъ до Эрфурта. Ііъ иояоріз м сяці; оиъ градомъ п Руіцуиомъ, прпкрывая съ тыла корко.-цапдовалъ часті.ю блокады Маі'де5урга, а въ пусъ, осаждапиіііі Сішістрію. Въ ІІОЛІІ MUchifB яііпарті 1S14 г. пазначенъ авангардпы.чъ на- граФЪ Крейцъ съ -і-ю уізпскою динпзірю сді>чалыіііко.мъ войсхъ, гіослаіиіыхъ для завоепа- лалъ двпжеіііс къ р. Камчпиу; при иереправіі; нія горцогствъ: Шдезвііга и Ютлапдіи; занявъ черрзъ эту рііку разсТ.я.іъ всю турецьуіо каг.аШлезвпгъ, онъ пррршелъ по льду чррезъ за- лерію, въ чпсліз около 4,000, иоплаіилъ пхъ лаливъ па островъ Альсоиъ м пршіудплъ вст> на- гсро.мъ; 10 іюля, перепдя Валиапы, онустмлся ходившіяся та.мъ воііска рдаться воетюплпи- съ дивіізіею на ратімпы подъ кр. Мрсрмврііо ііы.мп; всл'Едъ за тБмъ быіъ пазпачрмъ гене- п прп дрр. Піідржпг.іоГі вотрі п и ъ 7,000-й отралъ-губерпаторомъ Шлезвигскаго герцогства рядъ Турковъ, подъ пачальсгиомъ ссраоЕііра до заключенія съ Дайіёю ммра. Въ «свралъ ми- Абдррахапа, на котораго ііе.мсдленпо ударплъ, сяціі 1814 г. граФЪ К[)епцъ вступчлъ въ ко- опроіаіпулъ и взялъ 1,500 гкгЕішыхъ; кр'Еііостіл мандованіе блокадиаго отряда при Гамбургъ, ііемедлепііо прпслала іірреговоріцикоіп, о сдакоторып BCKop'D прііпудч:гь къ сдачіі п полу- ч . 30 іюдя онъ паходп.іся при взятіп г. Слпвчнлъ за это ордрпъ Св. Владпміра 2-іі стспеііп. по; 8 авіуста прп запягііі Адріаішполя и пг Въ томъ же году онъ пазгіач пъ пачалыіи- коіістаіітііііопольской дороіотр^взалъ в с и ко.мъ 1-й улаискоіі динпзім; въ 1816 г. иачаль- вопска ІІбрагнма-пашіі и Галплея-пашіцотступикомъ 3-й гусарской дішпзііі, въ 1822 г.— павшія изъ Адріанополя. При открытіп поль3-н лрагуііскоіі диніізіп, а въ 1824 г. пронзво- ской ьамііаіііи, командуя 5-мъ розррвнымъ кадепъ въ гсысралъ-леГітенаиты. При открытіи ва іррійскіілъ кЬІтусЬмъ, граФЪ Крбйц остатурецкоГі воііпы, 1828 п 1329 г., граФЪ Крепцъ вилъчастьвоііска для обіожеііііікр.За.моіісцье, встуии.іъ in. турецііія вла. іічія, запялъ г. Яс- а самъ съ 16 эскадрона.мп псроправнлся па ЛЪсы н пог.орилъ все княжосгво втечепіе двухъ выи бррегъ Вислы ири м.Пулаиахъ.вытт.сііплъ. мВсяцсіп.; ііо.маидун линіею отъ усті.я р. Яло- изъ Радо.ма 5,000 отрядъ Дзокоискаго, п п.м и мпцы до устья Аржиса, онъ участвовалъ во д ло прп Козенііцахъ съ соедиііеііііыміі силам н о т х ъ д-влахъ съ пепріятелемъ: прп дер. .мп Двсрііпц.^аго и С.рравскаго (около 10,000), ОлыеііицБ, м. Каларашъ, дер. АЛОТІШОІІІІІ, заставплъ пхъ отступпть за р. Пилнцу. Посліі везд опрокпдывая турецкія войска. ГІото.мъ этого Дверіпіцкій, получпвъ подкртиілепір, ІІ онъ

пачальствовалъ ЛІІВЫМЪ ФЛЭНГОМЪ ВОПСКЪ,

осаждавшихъ Сіілпстріто; 30 августа 1828 г. онъ съ мужоствомъ отразплъ сплыіую иылалку попріителя, л;отораго прссліідовалъ до са.маго

мріісоедміііші. къ РС6Т5 ис-в отрпды Дзокоіісііаго, прелпрііиялъ опять пастуііателыюе дипжеіис противъ граФа Крейца^поэтотъ ІІОСЛІІДИІІ; уклоіщлся отъ ііепрііітеля,совсршивъ искусііог;

Kpe - Кре

—

9 2

Ф.іанговое дшіжоиіо кь д. Торчпну,' и no допустивъ непріятвля овладвть ііечаннпо Люодиномъ, гдъ накоди.іись iiaiim бо.іыіые, различпыя тяжести п з а п а с ы ; когда же псе это бьио выиезеио, овъ ототуіш.іъ изъ города къ р.' Вепржу. Та.мъ занпмая чепріятедм домонстраціями, опъ сл. 18 эскадронаіми предпріііш.п, скрытпое Ф.іангоиоо двпжепіо въ ты.іъ Двернпцкаго, переправіися на гБвыц оерегъ Вепржа, папалъ па Ліволинъ п овлад лъ нмъ. Въ иачалт; марта м сяца 1831 г. граФъ Крейцъ участвоиалъ при движоііін отд льпаго корпуса, подъ началі.ствомъ rpaoa Толя, протіівъ корпуса Дверппцкаго н вогпаіііи опаго въ Замойсць , а потомъ наблюдалъ правыи борегъ Верхпей Вислы. Когда же Серавскій, переправясь черезъ эту рику, угрожалъ обхватпть своими Флапгами наши малочііслонпыя силы, граФЪ Кроііцъ аттаковалъ го прп сел. Воропово и noсліз ynopnaro бон прііпудплъ мятежііиковъ отступпть п ъ г . Казимиржу, гд папесъ пмъ спльи-Бйшее поражепіе, уничтоживъ п разс явъ весь непріятельскій корпусъ, п взявъ въ пліміъ до 3,000 чел.: за эгогь подвмгъ онъ получплъ чипъ гонерала отъ г.авалерім. 7 апрВля, граФЪ КреГщъ, узнавъ о вторжепіп Диерііяцкаго на Волынь, іі|)иказаль гепоралъ-маіору Давыдову перейти съ отрядомъ р. Бугъ п двііствоваті. въ тылъ Дворнпцкаго, а са.мъ остадся паблюдать Верхііюго Вислу. Между ТІІМЪ ДзеконскШ началъ пероправляться чорозъ рБку въ с. Голомбъ, а Хржановскііі съ 8,000 запялъ м, Коцкъ и быстро сл довалъ къ Люблмііу. ГраФЪ КреГіцъ, оставивъ часті. войскъ для удержанія Дзекоискаго, собралъ свои ближаіішіе отряды, встритилъ Хржановскаго въ м. Калспкв, опрокипулъ его на вс хъ пупктахъ, и мресліідуя до кр. За,мопсиіі>е, докомчилъ совершеііноо пораженіе этого корпуса при о. Стародіъ-Замонсць-в. Оттуда онъ двимулся къ Люблппу па встріічу Дзокопскаго, которыіг одпакожъ ушолъ обратпо за Впслу. Въ ма-БлгіісяцІітого жо года граФъ Креііцъ былъ ііазначепъ і;омаіідпро.>п> 2-го ітііхотііаго корпуса и послапъ въ Лптву противъ мятехнаіо корпуса Гелгуда, вотораіо онъ разбмлъ 20 іюня при дер. Лстржембпой, 22 п 23 іюпя при м. ЭраголЬ, 25 іюня при м. Цитоияны и 26 при д. Ракіеи . Накоп цъ очъ настпсиулъ соедииешіыо отряды 1'олапда и Хлаповскаго на СІІЛЫІОІІ познціи при м. Ворпи и іюсл ynop­ naro боя прпііудилъ пхъ къ отстуіілонію въ Ііруссію, куда спаслпсь таижо поііска Гелгуда. Водворивъспоиойствіо иь Литві»,rpa*7jКреЙцъ прпсоедипплся къ глапноіі арміп и участповалъ въ гепералі.помъ сражопіи подъ Варшавою, ко.мамдуя правыиъ «давгомъ п а т с н бое-

—

Кре — Кре

вой ЛІІНІІІ. Въ этотъ день опъ получплъ ордвнъ Св. Георгія 2-й степени. Комапдуя постояпно 2-мъ п хотнымъ г.орпусомъ до 1845 г., онъ довелъ вв репныя ему войска до высшей степени устройства и за ревіюстпуго службу пожаловапъ въ 1839 г. ордепо.мъ Св. Владіііііра 1-й стспепи. Въ 1845 г. уволепъ отъ колапдовапія корпусо.мъ, согласно гі|)оиіепію его, по разстроенно.му здоровьюКрекз (Crequij, маршалъ Франціп, ученикъ велпкаго Тюроння; род. въ 1623 г., а въ 1655 г. былъ уже генералъ-лейтепанто.мъ. Въ 1658 году оиъ миого содііГіствовалъ одержапію дюикпрхенскоГі побііды; въ 1667 г. ко.мандовалъ корпусомъ въ Люксенбургскомъ герцогств , н совдііппвшнсь съ принцемъ Лплебономъ, разбплъ па-голову ііспапскій арріергардъ; иъ сл дующемъ году опъ пожаловапъ маршаломъ. Въ 1670 г. Крекп вступплъ въ Лотарпнпю, взядъ Напсп, Эпппйль іі Доіігвп, а въ 1675 г. начальствовалъ арміего, д-сйствовавшею на МаасБ, no былъ разбитъ герцогомъ лотарііпгскп.мъ и едпа усп лъ спастпсь въ Саарбургъ пъсопровожденііі только 5 всадпиковъ. Въ 1676 г. Крег.п д йствовалъ во Флапдріи, а въ сл дующомъ году воспрепятствовалъ гсрцоіу лотарнигсЕОму вторгпуться во Фрапцію п соедиппться съ припцемъ орапскпмъ для пзятія ШарльруА, и заставилъ его отойти къ Рейиу. Потомъ опт, съ усп хомъ еражался прп Кохерсбергіз, овлад лъ Фрейбуріомъ, осталсн побіідптелемъ пріі РеііііФолі.дЬ, при взятіп Спкипгепа и Ротгаузепскаго горпаго прохода, въ д-вл-Б па р кі; Кіііщпг и на штурми Форта Кель. Въ 1684 г. онъ осадилъ Люксеабургъ и, соедіііпівшись съ Вобаііо.мъ,овлад-слъ городомъ. Креки умеръ въ 1687 г. КрекШИНЪ (Петръ НіікііФОровичъ); род. въ 1684г.,въ родовомъ СВООІМЪ им піи, Новгородской губ. Г)Ывъ въ Кронштадті; смотритслсмъ работъ, оіп> обратилъ на себя вни.маніе ІІЕТРЛ Великаго н съ ттзхъ-поръ находилея въ большоп у пого милоотіі. Въ 1714 г., онъ былъ обІШІІОІІЪ въ pacxiiuienin казенпы.чъ имуществъ и сос.іанъ иъ Кропштадтъ въ работу, но посл трохъ-литпей опалы, невппность Крекшина была открыта и Государь снова опр дтзлплъ его на с.іужбу коммиссаромъ для пріінятін вещей по подрядамъ. Въ 1726 г. онъ вышелъ въ отставсу и занялся собрапіемъ разныхъ сві;дЪній о жпзпи и ДІІЯІІІЯХЪ ІІЕТРЛ п no восшествіи па піюстолъ ЕЛІІСЛИЕТЫ, Крекшинъ подпесъ ей пврвыіі томъ свопхъ заппсокъ. Императрпца, прпнявъ МП.ІОСТІІВО это припошеніе, дозво.іпла Крекшппу пересмотр ть кабіиіотъ ДІІЛЪ п бумагъ ІІВТРА Велиьаго. Онъ еще 15

Kpe — Кре

903

х ть рьися иъ бумагахъ, исппса.іъ огромные фоліаиты и въ 1763 г. у.меръ. Фо.ііанты его выписоьъ до.іго храиились въ неизігБстностп; въ 1791 г. кто-то вывозъ ихъ на петербург•скій толіучііі рынокъ; зд-Беь ихъ купилъ бпбліограФЪ Сосіиковъ и перепродалъ МусннуПушнииу, за 300 руолеіі. Теперь не ИЗВІІСТНО гд-Б он находятся. Императрица ЕКАТЕРІІНА пересматрпвала булаги Крекшина и часть изъ нпхъ отобрала для эр.митажіюй бпбліотеки. Изъ всего собраиія Крекшина было папечатано: 1) «Краткое описаніе славпыхъ и достопамятныхъ дълъ Императора ПЕТРА Великаго, его поб дъ и путешествіРі въ разпыя европейскія государства, со мвогими важными в любопытствадостоГіны.ми происшествія.мн; представлены разговорами въ царствтз .мертвыхъ». Спб. 1788 г. и Ч) «сСказаиі о рожденіи, воспитаніи н ііареченііі на всероссійскій царсьій престодъ Государя ПЕТРА Великаіо, съ прпсовокупленіе.мъ сокращеинаго опнеанія жизнп и д и п . сеіо Императора'; издалъ Василіп Вороблевскііі 1795 г. За т Б м ъ остались въ рукописяхъ; 1) «ЛІІТОІІИСЬ отъ начала царствовапія царя Іоашіа Васильевича», съ 1531 no 1560 годъ». 2) «Исторія о цартз Борис-Б едоровичъ Годуиов-Б по 1600 годъ». 3) «Исторія о в ликом КІІЯІИП-Е Олыt;, паречениоіі во свято.мъ крещепіи Еленою». 4) «Историческое нзв сті о рождепіп ИЕТРА Велпкаго и описапі жнзпи и д-влъ сего велнкаіо монарха, отъ рождепія до поіребенія» и 5) «Родословная велнкихъ князей и цареіі россійскпхъ». Въ запискахъ русскихъ людой, издапныхъ Сахароиы.мъ, по. вщены заппски Крекшпиа о « ПЕТРІІ Велнкомъ» (1841).

-

Kpe — Кр

лвжитъ между горамн въ 236 вер. къ з. отъ Житолпіра; отъ С.-Петербурга въ 1,528 вер., отъ Москвы въ 1,318 верстахъ. Въ Кре.мени,Ъ нізтъ рііки; самая блпжаіішая къ пему р. Иква протекаетъ въ 6 верстахъ отъ города. Въ горахъ окружающихъ Кременецъ паходптся мпого Ере.мня, чтб и дало поводъ къ названію города. Кази.миръВеліікін, покорпвъ Русь, 1340 г. отдалъ Кременецъ Юрію, сыну лптовскаго князя Нарымунта, и тогда первый разъ городъ встричается въ іісторіи. Въ 1366 г. онъ уступлепъ ліітовскими князьями Польш-Б. Въ 1382 г. проданъ литовско.му князю Люпарту, u только при ВладиславІзИіе.іло ирисоедииенъ къ Еорон . Яіелло далъ его во владзиів брату своему Ди.мптрію Коріібуту, a no с.мерти его второму брату Свидріігаіілтз. Велнкій кішзь литовскій Вптольдъ, опасансо Свидригайла, пойлалъ его и заключплъ въ 1418 году въ кременецко.мъ зэ.мкіі, подъ прііс.ліотролъ польскаго старосты Конрада, но Свіідріпапло б-Бжадъ изъ за.мка и посл смортіі Впіольда, сдіілавшпсь великпмъ князе.мъ Лптвы, даровалъ Кременцу иного привпллегііі. Ііото.чъ король СІІгнзлуидъ I подарплъ Кро.менецъ съ зачкомъ свое.му родствепнику Янушу, вплеяскому епііскопу, послт; котораіо въ 1536 г. это староство досталосьсупругіз ьороля, королевт; БопБ, ЗДІІСЬ поселіівшеііся. Кредюнецкій замокъ нли за.іюкъ королевы Бопы счптался иепрпступиы.мъ, и сли въ 1648 г. и былъ заннтъ Казаками, то это пото.му, что ІІХЪ ипустплъ туда гарніізонъ, составлеипыіі изъ Русскпхъ. Т перь вндпы только разтіалпны этоіо за.мка. Въ послізднее вре.мя польскаго владычества надъ Крсмепцо.мъ, онъ составлялъ особыіі КремеЕрешальеръ. Такъ называстся выступъ, нецкііі уБздъ, іірііпадлежавіиіГі къ ВолыискоНМІІЮІЦІІІ видъ нсходящаго угла , вр-взывае- му воеводству. Въ настоящее вре.мя въ горолый въ брустверъ, иди арисыпаемый ьъ пе- дъ до 10,300 об. п. жит., 8 церквой п около му для испрацленія невыгодъ ііеоборопеіінаго 2,500 р. с. ежегоднаго городскаіо дохода. Изъ •сектора (с.м.), свойствеііііаіо вс-Бмъ исходя- древнихъ здаиііі за.мъчатедыіы; а) Церковь во щпмъ угламъ. Вока кре.мальсровъ, длппа ко- имя Св. Нні.олая, пріінадлежавшая прежд моихъ доджиа быть пе меіПіе 3-хъ фут., распола- иаха.мъ Фраіщпскаискаго ордена; она построегаются таьъ, чтобы одиііъ бокъ оылъ порпеп- иа на счетъ доходовъ иеболыиоіі, лежащоіі дикулнренъ капіітади (см.) нсходящаго угла, блпзъ города деревнп, назьшао. іой Боповкою, адругоіі ей параллеленъ. Къ неиыгодамъ кро- которая подареиа ордепу въ подовивз XVI стомальерпаго расположеііія можно отішстп: 1) лБтія ьоролевою Бопою, матсрью Сигиз.мундатрудіюсть соблюсти точность при построеніи Лвгуста. б) Здаиіо бывшаго кременсцкаіо лип х ъ ; 2) трудность изб-Бжать безпорядгча при цея, постросшюв въ 1746 г. иждивеніемъ кпяпропзиодств-В пальбы, иото.му-что ружьо съ зяКоріі5ута-Віішііевеіікаіо,дляпомі;іценія колпрп.мкпутымъ штыко.мъ ДЛИНН-БО боі:а крема- легіумаордоЕіа іезуіітовъ;ііпослІ5Дствііі,въ 1805 льера^З) прпсыішые кремальеры уменыіійютъ году, здъсь отврыта волыискан ги.мпазія, перввііутрсіпіость укрііііленія, вріізываемывже — іімвноііанііая,въ 1819 г., въ лііцеп.ПоперемБтолстоту оруствера, а сдіздователыіо н проч- іцеіііиліщея въ Кіевъ, строеиіоотдано въвіід ІІІ православпаго духовепства и теперь noность ого. мізщается зд сь духовпая семшіарія. Къ этоКрешенецъ. уііздііыц городъ Болыіісііой губ.;

Kpe — Кре

904

му здапію ііринад.іежптъ ботаиическіи садъ, «•ь когоромъ болііе 7,000 растеііііі. Торговдя крс.мепоцкаго купочестиа пезііачптеіыіа; ііредмиты оя—подрнды съ казной, иялепая рыоа, со.іь п сособеммоститаоакъ; въ городибыііаетъ ежегодно 7 ярларокъ. — ЕременЩКІй уъздъ заніі.маетъ простраиства 1,717 ЕВ. вер., и з ъ числа которыхъ подъ по.іями 108,700 д е с , подъ .іуга.ми 8,300 дес. п подъ .іТісадіп до 54,000 д. Жнтелей до 111,000 оо. п,.; на кв. ііе|)сту приходится по 64 об. іі.;на каждую душу iMys. ішха. около 3 дее. ЛІІістоію.іожепіе Кре.меиецкаго уЗзда составляетъ переходъ отъ Пол сья къ Подольюгонъ, ВОСОООІІІІОСТИ иа югі;, заключаетъ въ ceoti ліізста нозвышенііыя, волпообразііыя. По у зду проходптъ отрасль Карпатсиаго хребта, пзвтзстная подъ пазван. Лвратыііа. І р у и т ъ земли въ сііверной частіі увзда болізе песчаныГі, въ южіюіі глипистыГі, покрытыіі слое.мъ черпозема, и здт.сь почва столь же плодородна, какъ п въ Подольъ. .МІ;СТІІОСТІ> орошается puкамн Горыпыо, Впліей и Мхвой. Хл-Боопашество еоставляетъ главиое заііятіе жителей, хотя н не стоптъ па той стегіеии совсршеиства, какъ 6ы сліідовало по плодородію почвы; скотоводство и пчеловодство ДОІІОЛЫІО разииты; въ уііздтз есть желт.зиые, міідиые, стеклннпые іі кожевеиные заводы. За. гСчателыіы мтзсгечки: Ьізлозерка, Лаііонцы, Имполь, ІЗышгородъ, Ноиый Алексннецъ, Вашпеиецъ, Ноиый Иочаевъ, Радзмвилоиъ. Крсменчугъ, уБзд. городъ Полтавскоіі губ.; лежитъ па ливомъ берегу Діп;п|іа, иъ 114 в. къ ю.-з. отъ Полтавы; от7> С.-Г1етербурга въ 1,423 верстахъ, отъ Діосьвы въ 954 верстахъ. Основапъ въ XVI ВІІКТ. королемъ ііольсісиімъ Сіігизмуіідо.мъ-Аигустодіъ, заложиишп.мъ ЗДІІСЬ ісрБность іі|)Отііиъ Татаръ (1571 г.). Въ 1663 г. Кре.менчуіъ выдержалъ ііііодолжмтелыіую осаду гетмана Брюховецкаго, которыіі , уелышавъ о двнженіи польскнхъ войскъ КЪ предБламъ Малороссіи, ПОСІПІШПО отстуііилъ. Ііремончуіъ былъ сначала сотепиы.мъ городо.мъ .малориссінскаіо миріородскаго казачьяго полка, потомъ, при ЕКЛТЕІЧИГВ II, былъ главііымъ городо.мъ Новороссіііской губерпіи, іі киязь Гіоте.мкииъ хотізлъ основать въ не.мъ акаделіію музыки. Въ 1784 г., при открытіи Екатерниоолавскаго ііа.мтстніічеоті)а,Кременчугъ пришісаііъ къ ііе.му уБздиымъ іородомъ, no по иовостіі губ. города Еі.атершшслаиля, губернСІІО правлеиіе ііам стипчсстііа до.іго оставалось иъ Кремеичуі ; въ 1796 r. при упичтожеuiii Екатерпнославскаго ііалі-Бстіпічвства, оиъ былъ ііриіиісаііъ къ Ыалороссііісьоіі губ. и noтомъ уже иъ ПолтавскоГі, Теиерь въ Кремоп-

Kpe - Kpe

чугъ расположена главнаякііартира инсиекто[)а резервиой кавалеріп. Въ городі;, в.м сгіі СЪ. посадомъ Крюковы.мъ (е.м.), паходніцимся подругую стороиу Днізпра, противъ Кремепчуга, до 18,000 об. п. житвл й, 6 церквей, 34 ФЭбрііки іі завода и около 31,800 р. с. ежегодпаго го[)одскаго дохода. Кро.моіічугъ производитъ весь.ма зиачит лыіую торговлю, особепно по Дн пру, служа МІІСТО.МЪ складкн товаровъ, по пріічіінс пороговъ, паходящпхся па этоіі рБКБ ниже его. Жителіі Кроменчуга Малороссіяне п Руссіііе; .мпого Евреевъ. Изъ заводовъ зам-Бчателыіы каііатпые п салыіые. Въ 1787 въ Кре.мсичугБ была ЕКАТЕРИІІА II.—Кре.иенчугсісій уъздъ зани.маетъ ііространства 2,410 кв. верстъ, изъ числа которыхъ подь поля.ми до 130,000 д е с , подъ луга.міі ІІ степямп 77,600 д. и подъ л-Бса.мн до 10,000 д. Жптслеіі до 145,000 об. п. На ЕВ. версту прііходится по 60 об. п.; на каждую душу муж. пола по 3 дес. ЫБСТОІЮложепіе у зда, ііріілегающее ІІЪ ДпТзпру, горіісто: полоса возиышеііпоспей іідетъ ио берегу не въ далыіемъ разсгояіііп отъ русла; самая зііачптолыіая изъ ЗД-ВШІІІІХ-Ь высотъ находится между мБс. Градпжско.мъ и с. іМакси.мовкою. Остальное прострапство уБзда, за исключеніе>іъ высотъ, облсгающихъ гірапый берегъ різки Псіола, предстаиляетъ стопныя и ровныя .миста, изъ которыхі», іірплиіаюіція къ Кобылякскому увзду, іпіз.меиііы и восьма хл бородпы. Почиа зе.млп въ долшіахД) р къ песчапа, мііста.мн болотиста п солопцевата, а въ гористыхъ дгБстахъ ілііііпста, иловата н пе въ большо.мъ количествБ пзвесткова. Хл бопашество составляетъ главиую отрасль про.мышленносгіі. Въ уБздТ) 12 КОНСКІІХЪ заводовъ, 19 шіііоі.уреініыхъ и 1 кожевоіиіый. Кремень, мшіералъ; подобпохалцедону представля гь смБшепіе кварца съ опаломъ. ОТЛІІчаетсяотъхалцедоііа.мёііыішюпрозрачііостыо, соиершеммымъ ракоимстымъ пзломо.мъ и ломкосгью. Употребляется па ружеііпые кремпи. Цвізті. имізетъ сБрыіі, ппогда оБлым; просв чпваегь. Въ ВІІДІІ палуиовъ встртзчается почти по всей зе.мпоіі ііоверхііости. КрвІКЛЬ, старііііпое русское ФортііФіікаціоппое слово, означаетъ вііутреіііиоіо к|гБпості., заключаюіцуюгя въ другихъ укр-Бплопіяхъ, или цитадель. Кремлп находятся во мііогпхъ древнпхъ русскмхъ городахъ; по пзъ ВСБХ7> ихъ вособеііиости за.м чателенъ московскій Кремль. КрешлЬ, часть Москвы. До велпкаго ЕІІЯЗЯ Іоаіиіа Дапіиловича Калиты, внутреііііяя крізпость ІІЛІІ Кремникъ, пазывалась Дътницемъ; въ 1339 г. этогъ кпязь, посл бывшаго

Kpe - Кре

— 90 5

пожара, окружіііъ ее дуоовымн ст-Бпамн І Ш І , какъ выражаются .іитописцы, сдізлалъ «градъ дубовый»; эта постройка была окончепа въ 1340 г. Въ 1307 г. великііі кпязь Димитрій Іоапновичъ Доиской, посл-Б всесвятскаго пожара, опустошпвшаго Лоскву, за.юд;іі.іъ, ве(чіою, камоппыіі городъ. Виослздствіп этн стізІІЫ отъ мііогнхъ пожаровъ п времени разруіііилнсь, почому Іоаниъ ИІ прііступп.іъ къ поотроіік-із повоіі камеіііюіі ст иы п ІІО.ІОЖІІЛЬ осііовапіс iibiii'Kiuniiro Кремли; для этого опъ употреіінлъ Гя.шшихъ въ МОСКВІІ нталіяііскпхъ зодчихъ. Аптоігь Фрязинъ 19-го іюля 1485 года заложнлъ па MocnuI-pliKE первую стрізльішцу, а въ 1488 году другую, Сииблонскую, съ тайііііками, или подзе.мелыіы.мъ ходо.мъ; Итаііянецъ Ма]іьо построплъ Беклеммшенскуіо башню; Петръ-Антонъ Фрязипъ — дв иадъ ІЗоровицки.ми п Коіістаитнііо - І-леііскими воротамп и третью Фроловскую ; башпя падъ р-Бчкою Нсглпііпою построепа, въ 1492 г неизв сгиы.мъархитекторомъ. Вт^то же вре.мя оі;ружилп всю крііпость высокою, твордою, шпрокою ст поіо, и всликііі князь приказалъ сломать воіфугь не только вс-в дворы, по и церквп, положивъ, чтобы імежду стіиюю и городскпмъ строепір.мъ было не мен е ста девяти сажеiiefi. Ві> 1503 году, въ царстиовапіе Василія Іоаііііовича, Аптонъ Фрязипъ обложплъ киріііічомъ ровъ; въ это время было выстроепо въ КрсмлБ ІІІІСКОЛЬКО камеппыхъ церквеіі п въ коіщ XVI в ка считалось ихъ уже трпдцать пять. ВпослКдствіп кремлевскія ст пы пеодішкратно подповлялись; въ исход XVII вика ихъ надстраииалп, а въ теперсіпне.мъ ВІІДВ оп паходятся послп 1812 года. Ныіі-шшііп К|)о.млі> сначала пазыиался «іородъ, кам ішый городъ»; посл постросміія Китая «старыіі ка.меііпый городъ», a no заложепіп Царева-гоіюда—«Кремль». Рап е врсмсігь царя содора Іоамповича этого назішпія пе нстрізчаотся пн иъ акчахъ, пп нъ соврсмеііпыхъ пііеапіяхъ. Кара.мзіпп. производитъ «Крс.мль» отъ «кре.мпя», no ст пы строплп изъ тссаііаі'0 паммя. Вскорі; послі; Ііоріісова царстіювапін въ Гсрмапіи быль издаіп. плапъ Кремля. Кремневая ккслота, с.м. Креюнезеікъ. Еремнеземъ, со дииеніе кр миія съ кислородомъ, иміиоіцер с.воііство КІК'ЛОТЫ;'ВХОДІІТІ. въ соі-тавъ очепь МІІОПІХІ. .мііпераловъ; въ прпрод встрі;чается болыпею частью пп съ чЧі.мъ ие СООДІІІІСІІПЫІІ, составляя мііпералі., пазываемый киарцомъ; періздко пстр-іічастея, впрочемъ, такжепъ сордііпеііііісъводою,образуя мпііералы, мзвііотпыо подъ іі.мепе.лп. «опаловъ». Чистый премпеземъ имТзетъвіідь совершеііпо

—

Кре — Ере

билаго землистаго порошка. Относптелыіыіг в съ е г о , = 2,66. Кремницъ (Kremnilz, Kormocz-Banya), горныіі городч, въ Вемгрііі, въ Барсскомъ комитаттз; лежитъ въ пизкоп долипіз; іі.мізеПз 6,000 жителей нс.мецкаго пропсхожденія, п сколько фабрііііъ, замокъ, гпмназію, прекраспую соборную церковь, чрезвычайно валіііыя золотыя и серебрнныя разраооткп. Съ зд-пшііяго монетпаго дврра пдутъ дукаты съ клеіі.момъ KB. Еремній, хпмнческое простое тсло, въ природ встртзчается только въ окпслеішо.мъ состояпіп. Добьшается нзъ кремпеФтористагокали. И.м етъ видъ те.мнобураго пороіпка; отъ дізііствія лгара ие нзм-Бііяется. Крешона (Cremona), городъ Ло.мбардо-Венеціяпскаго королевства, въ Міілапскоіі провіпіціи , на ртзки Мо, съ 28,000 жит.; мистоиреоывапіе епнскопа; славитея сЕрііпками и струііа.мп. Изъ 45 [церквеіі сооорпая, с^сводо.мъ па 44 мраморныхъ столбахъ п выстоою колоколеііііою баіпіісю, одио изъ ве.шчаіішихъ здапііі въ Италіп. Есть .іпцсіі, гпмпазія, библіотена; крііпость, плашкоугііыіі мостъ, капалъ въ Оліо (Oglio). Проліышлеііпость; ш.іііФОваіііе грапатъ, ПО.ІОТІІЯІІЫЯ, шелковыя, Фаніісовыя, стекляпиыя и посудпыя Фаорпкіі. Торговлягорода очепь диятелі.пая. Кре.мопа осповапа Галла.мн, потомъ сд-Е.іалась м-встолъ римскоГі ко.іоніи, распростраііплась и усп.іплась. Въ 1799 г. Австріііцы разбплп зд-Бсь Фрапцузовъ. КремпаЕЪ, высочаіішііі хребетъКарпатскихъ горъ (по-нТімецкіі Lomnilzer Spilze); нмізетъ 8,200 Ф. надъ ііоверхііості.ю .моря. Есть предапіе. бу,\то во вііутреиііостяхъ Кре.мпака и окрсстпыхъ горъ иаходятся болыиія сокровпща, которыя стереіутъ какіе-то духп. За.чі;чатслыю, что между этими духа.мп опи пазываготъ Амшасііапда п Бахмапа, ІІЗВ'Б('ТІІЫХ7> только псрсндскоіі в різ. КреЕЪ. Коіда ііаруса па судііт; обрасоплепы, т. о. ііриііедопы въ оол е іі.іп >іоііі;е косвенноеположепіе, тЬ вЪтеръ своп.мъ давленіе.мъ па пнхъ уклоиііегъ судпо въ ііодігБтреііпую сторону, тпмъ бо.гпе, ЧІІМЪ бол-Бе они обрасоплепы п чт>мъ бо.іыие пхъ поставлеио; такое уклонепіо судпа пазынается і;реііомъ и бываотъ наибоііьшве при боіідовінідтз, і;акъ самомъ косвеивомъ курсв. Для іізмърспія ирепа употребляютт. иатерпасъ іі.іи отвБсъ съ дугою, раздт.лимііою па градусы, которымп счптаютъ его Гіе.ііічіпіу и называютъ этотъ ватерпасъ «[ірончмі' громъ». І>[)(міо.мстръ обыісііовоііио ставятъ па іиканцахъ, по сродии діііпы судна, по еіо ширии-Б. Весьма часто ііропометръ замііняется оти сомъ, пріікрізп.іеііііымъ въ цеп-

Kpe — Кре

906

тр аксіометра и выр-Бзаныою на немъ дугою. Кіинометръ также можетъ употребляться для изм иія крена. He всъ суда и м з ю т ъ одіінакіГі крепъ. КреоЗОТЪ, оргапнческое вещество, открытоо Рейхенбахомъ въ дегт-Б, изъ котораго добываютъ его перегонкою. Оію нмзетъ видъ безцв-Бтпоп, маслообразноіі жпдкости ; издаетъ особенпыіі, сіиьный, но пріятныіі запахъ; па вкусъ жгуче и горько; пронзводптъ иа т іЪ б-вдыя пятна; дово.іьно летуче; кипитъ при-j203°; при—27° не замерзаетъ; относитедьн. его вт ) съ=1,035.Мясопдругія органическія вещества, будучи папитаны олабы.мъ растворомъ креозота въ водъ и потомъ высушепы, не портятея. Ды.мъ и деготь обязаны своими гиилепредохранителыіыми свойствами содержанію въ ннхъ креозота. Чистый греозотъ дтзііствуетъ па животиыхъ какъ силыіый ядъ; растворъ егіміъвод-Б употребляегся въ меднцпн . Кресишръ, далматскійкнязь, меЕіьшой сыиъ короля Ттішимира н братъ Прели.мира; онъ жеііился на дочери боснійекаго бана и жилъ у своего тестя, по смертн котораго вступилъ въ правл&ніе Банато.мъ ; изъ многихъ его сьшов й, нзв стеиъ его побочный сынъ Лег тъ (с.м.). Кресимиръ I, 11-й король хорватскш; вошелъ на престолъ посл-В Мурцимира, а ему насліідовалъ Држпслаиъ нли .Мнрославъ, a no п-вкоторымъ л тописцамъ ДІихаилъ (892—912). НБКОторые славянскі исторнкп называютъ его в лики. іъ, не говор!;, впрочемъ, ничего о дБлахъ этого короля. Кресимвръ II, 12-й король хорватсіий и даляатскій; онъ, в.м^сгв съ своимъ брато.мъ Святославомъ, нластвовалъ около 1018 г., и во вс вре.мя своею царствовапія дълалъ нападенія иа приморскіе венеціянскіо города. Для уо.миренія его, кннзь Оттопъ Уресолъ посылалъ цЪльш ФЛОТЪ^ Въ 1019 г. іреческій пмператоръ Василій ПорФііроіенегъ, покорпвъ Болгарію , завоевалъ u Хорватію, и владіівшіо его братья быліі отведены въ Коіістаитинополь, гдіз Василій далъ пмъ званіо патриціевъ. По словамъ Дуфрвоне эти братья были Кррсп.миръ и Святославъ, иліі Гоиславъ, по свид тельству спалатскаго архпдіакона.

-

Kpe — Kpe

ны (изъ Неаполя) готовилнсь сд-Блать нападеніо па Кресііяііра. Прнморскі города Креспмира отъ страха поддались нмператору, чрезъ чтб царство п рваго значителыіо у.мепьшилось; впосл дствіи однако онъ возвратплъ утраченпоо и, не боясь уже ("рековъ н Норманновъ, ум ръ въ мир и пигребенъ въ Салоііигскоіі церквн; онъ передалъ власть свое.му сыну Славису.

Крестаорденъ съ красной зввздою, австрійск.

духовный кавалерскій ордепъ, учрежденный въ Палестин-Віуполииается въ іісторііческпхъ памятіінкахъужевъ1235 г.; былъ угвержденъ аапою Гриіоріемъ IX въ 123S г. Оиъ также называется «РыцарсЕіімъкрестомъ іъкрасиоюзвіэздою>. Грос.чеистеръ его н.мііетъ міістопребываніе въ ПрагЪ и есть порпыіі прслатъ богенскаго регулярнаго духовенства. Орденсків знаЕИ: золотой J.-иальтіГіскіГі крестъ, съ красною эмалью, или осыпанный рубіпіа.ми, па золотоіі ц1>пи; посится грослепстеромъ, комапдорами и ііроостаміі ; у прочихъ кавалеровъ такой же крестъ изъ краснаго атласа съ шестиугольною подъ ІІІІМЪ зв здою. У гросмеіістера, командоровъ н пробстовъ есть чериая ліантія съ орденскимъ знакомъ пзъ краснаго атласа; у прочнхъ кавалеровъ мчіпія оезъ креста. Крестецъ. Это названі соотШітствуетъ перекрестку. Въ Полыіі-Б и въ ЛитвБ. ііерекрестки также называютея крестцами; на нііхь обыкновенно хороннтъ душегубцевъ и самоубійцъ, падъ Еоторыми ставятъ кресты. ВСБ суеиирпыя ііонятія нашихъ предковъ, сопряженцыя съ крестцами, пом-Бщепы подъ словомъ «перекрестокъ»; зд сь только укажемъ на значсиіемосковскихъкрестцовъ. ІІзъ патріаршаю указа 16 августа 1655 г. вндно, что по московски.чъ крестцамъ и перекресткамъ кликали бпрючи въ торговы дніі; «чтобы тати, разбойникп, убійцы и всякі иоровскіе людіі приносиди Богу покаяніе, а Государю вивы свои.» Записки Желяоужскаго, съ 1682 по 1710 годъ, свндіітімьстиуютъ о торжесгвеіпіомъ объявленііі царскихъ указовъ аа крсстцахъ. На ипхъ же нывозили трупы изъ комстаіпниовскаіо и пикольскаго застііішовъ, іізъ черной палаты п другихъ тюре.чъ, для сбора на пиіребеніе. Тамжо былн сборпща ііііщихъ, лежапокъ и калізкъ, КресимиръІІІ — 15-іі король хорватскій н просящнхъ .міілостины. 1'рамата патріарха Іоадалматскій (иногда пазываемый П е т р о м ъ ) , кп.ма уііоминаетъ о продажи па московскнхъ сынъ короля СтеФаиа; вошелъ па престолъ въ крестцахъ «іі мецкпхъ ерегііческпхъ пзобра1059 г. Виачал своего влад^ічества онъ оя нь жеііііі или лубочныхъ листовъи (Акты археол. мпого распростраиилъ пред лы свосго госу- экспод. IV), а указъ 1701 г. о торіовлБ лекардарства, но ВИОСЛІІДСТВІІІ ' п.мператоръ Кои- ствеііііыми травамп, Еоревьями и зельямн. На стаптииъ Дука возна.миріися подчиншъ Хор- жемчужпомъ и другііхъ крестцахъ сголицы ватію своей власти; въ это же времл и Нормаи- баоы торговали серебряныміі веіцами: врсста-

Kpe — Кре

-

9 1

ми,заііонками,с рьгами и пр., до запретите.іьиаго указа 13 августа 1729 г. Г.!ав[іые и заявчательные оъ нашей исторіи крестцн въ Мо«квБ бы_.іи, въ Кита-Б-город : никольскій, ильіінскіП и варварскій, no которы.мъ назывались и урочища паходящихся тамъ церквей. На иериомъ, въ MonacTbi'pt; Нпколы-Стараго, что у Крестпаго Ц лованія, до сооружснія Казаискаго собора, прііводнлп въ сомнительныхъ случаяхъ къ присяг-Б; указо.мъ 20 мая 1625 г. вел по было: «приводить русскпхъ люд іі къ крбстпому цтзлованію въ й!осквТ5, въ церкви Св. Николы-Стараго», гд ыыи греческій Николаевсг.ій монастырь. Илыіяскій ърестецъ,между Лобны.мъ мБсто.мъ и Флоровскішъ (Спасскпмъ) мостоліъ, эа.м чателенъ своп.мъ трнбуномъ , па которомъ провозглашались цари, обі.являлись ихъ упазы п былп совершае.мы горжествеиныя люленія; онъ служилъ также сборпще.мъ стекавшихся въ Ыосяву пзъ разныхъ городовъ іфестцовыхъ ііопопъ плп крестцовыхъ служебъ. Онъ пазынается и просто Крестецъ. Этотъ крестецъ былъ позорпщемъ торговыхъ казней, которыя въ 1685 г. вслъію было совершать надъ преступнііками пе въ КрсмлБ, а въ Кііта , на Илыінско.чъ торгу, у Лобнаго .м ста, предъ Спасскіі.міі ворота>ІІІ. На Варварско.мъ крестціз были старыя тюрьмы (отсюда пословпца «къ Варварт; на расираву») н сходбнще знахареіі п лекарокъ, которые продавалп та.мъ треоующпмъ ; разныя травы и коренья отъ притч н и недуговъ: остатокъ этоіо Си.чяиноіі рядъ. Крестининъ (Васплій), архангельсЕІіі гражданпиъ; о н ъ в л і з с т съ другимъ гражданиіюмъ о.мины.мь былъ основаіелемъ въ Арханіельски общесгва для исторпческпхъ пзсліідоваиііі, суіцествовавшаго НІІСКОЛЬЕО ЛТЗТЪ ВПОЛОВПНІІ XVIII столътія (см. оминъ Алексаіідръ ІІваііовіічъ).Крсстпмииъііаіііісалъ: «Исторіюо древчихъ обитателяхъ архангелогородскихъ», С.-П.-Б, 1783 г.»; «Историческія пачаткио двинско.мъ ііароди древпихъ, среднихъ п новЪцшііхъі!ремеііъгіо1762г. С.-ІІ. 1і. 1784г.»; «ИсторичосЕІй огіытъ о сельскомъ стариішо.мъ домоводств двппскаго иарида въ сБверІз». Кресгинппъ прпслалъ въ акаде.мію наукъ списоаъ вдъ одной рукописиой старинной Кормчсй, «Уставы св. князя Владп.міра и князн /Ірослава Владн.міровича съ I'yccKoio правдою» идр. Онъ умеръ въ Ар)і,аіігельскг> 1795 г., въ глубокой старостп. Крестное знашеніе. Чтобы изобразить на соЪ крсстное зна.меиіе no устану ГІравославпоіі Церкви, для этого пужно сперва извЕстнымъ образолъ сложить псрсты правоп руки (см.

-

Кре - Кре

Крестное перстосложеніе) н потомъ въ такомъ вид-Б и а с т ь правую руку сп рва на чело, дал-ве на оконечпую ч а с т ь г р у д п , на правое пл чо н , иакопецъ, на л вое. Употребленіе крестпаго знаменія, no преданію, принято огь са.михъ апостоловъ; ясные слізды его находимъ еще въ первыхъ въкахъ христіянства у Оригена (Contra Celsum) и Тертулліана (Ароі. с, XVI.;. Крестное перстослошеніе; составляется, по ученію Православной Церкви, чрезъ соедин ні первыхъ трехъ пальцевъ правой руки и пригибаніе посл-Вдпііхъ къладони. СЛБДЫ употреблонія Брестыаіо перстосложепія въ церковыоіі исторіп мы встр чаемъ не ран-Бе-І в ка. Созо.менъ (Lib. IV. с. 27) п НішіФоръ (Lib. IX. с. 48.) повііствуютъ, что Мелетій, патріархъантіохіпскіГі.защищая въ одноГі своей рвчіі къ народу с мволъ 1-го вселенскаго собора, употребилъ крестное перстос.іоженіе, для пзоораженія таинства Св. Троіщы. Да.гБв СоФропіп, іерусалпмскіГі патріархъ VII оБка, въ слов о крести пря.мо заповздуетъ хрпстіана.мъ слагать три перста для нзображепія Св. Тропцы. Подобныя свид^Бтельства находпмъ у Ыііх;аила 1-го, міітрополпта кіевскаго (с.м. Поучеиіе его въ нед-Блю Ерестопоклонную), у папы Инпокентія 111 (с.м. Требникъ, кп. II. гл. 45) u ІІетра Моги.іы. Крестные ХОДЫ. Такъ называются у иасъ священныя процессіи, сопровождающія пнбгда мо.іптву; такое пазваніо дано іпіъ потому, что крестъ Хрпстовъ составляетъ неотъемлемую прпнадлежность этпхъ процессііі. Въ Греческоіі Церквіі онп нзв-Бстиы подъ именемъ «Х га иа* ііли «Л тіі», чтбзначитъ усердное моленіе объизбавленін отъ б-Бдствін,соедиііеііноо съ выходо.мъ изъ церквн. Подобныя шествія со свягынею быліі и у Іудеевъ, какъ напрнм-Бръ седмнкратное обнесеніе ковчега зав та вокругъ Іернхона, перепесепіе ковчога, возліяніе воды и др. Въ Христіанскоіі Церквіі онн явіі.шсь по водвореніи мира. Вывалп и во времена гонеиіп, но очень рт>дко, только пріі псренесеніи.мощеп, напр. ВоініФатія и Кипріана. 0 Кппріаіі нзв-Бстно, что весь народъ сопровождалъ сго т ло съ пзніемъ псалмовъ и со св-Бча.ми. Бъ IV в-Бк-Ь о ев. Іоанн Златоусгб ПЗВ-БСТНО, что онъ въ протішоположііость ночны.мъ торжественпымъ собранія.мъ аріяпъ, которыс, выходя ночыо за городъ съ іі-Бсіія. іи и свътіілышка.ми, іірнвлекаліі къ себъ православныхъ, установилъ въ Констаніііііополіз то[іжествсііныя шествія съ иса.і.моп-Бніе.мъ. И. іператрица Евдоксія устропла для этого серсиряиые кресты, которые были иосимы со свБ-

Kpe — Ере

— 9 8

тшышкаміі. Въ жшііеопчсаіііи газскаго еппскопа ПорФіірія (въ паг. V. в.), говорптся, что онъ соперша.іъ крестиый ходъ за городъ для мо.іитны о прокраіцепіи засухп. и n'b другой разъ д.ш оспященія .мізста подъ церковь. ІІ.мператоръ ІОстипіаіп. предшісалъ не стропть ии церквей, нп часопепь прежде крестнаго хода и водруженія креста епискоііомъ. Крестные ходы бьші также при освящеіііп хра.мовъ, при отправ.!еиіп ммператоровъ на воййу.'; иапр. еодосія; тахже.хогда непріято.іь угрожалъ нападеіііемъ,повре.меііаестествепііьп;ъ б дствій, прп торжестві; Церквм надъ врага.мп православія, нри встр ч ве.іпкпхъ іерарховъ Г^сркви, и др. Одпіз изъ этихъ сішіцениыхъ процессій возобпоп.ія.іись і;аждогодііо (паіірпм.на Запад «rogaliones»,«lilaniasep(iformis»,a на-восток праздиикъ входа въ Іерусалімъ), другія совершаліісь только однажды. Крестпые ходы, смотря по побуждепіямъ, бы.іи і и п радостпые ІМІІ печа.іыіые: одсжды клпра ІІ мирянъ соотв ствовалі таъжерадости илп печаліі. Главная іірііиадлежиость крестпы.мъ ходовъ — к р е с т ъ , какъ впдно изъ посгаповлешн Юстпніапа, нзъ жіізііеоііисаііія ПорФіірія, и з ъ СВПДТІТРЛЬСТВЪ Сократа иСлізомепа; вторая мріімад.ісжності. — хоруіви, которыхіі пачало должно б ы т і . в ъ зналеиахъКонстаптима Велмкаіо; ношеніеситз-

—

Кре — Кре

го соборнаго правіітельства. Въ Крестовоіі палаті; за.мізчателыіы такл;о: цорковь апостола Фплпппа, освдіцоііпая ВТ) 1656 г., іікоіюстасъ древяяго греческаго шісьма п мпогіе другіе пред.меты, іірііпадлежавіиіе патріарху. Крестовая церковь. Тдаъ обыкпопешю пазываготся церЕВИ, устраигіаемыя иріі митропоЛПТСКІІХЪ и архіероГіскііх7> долахъ, потому-что созмдаютея по вод-п сампхъ архіереевъ, которые оовяіцают7> и водружаютъ креетт., при мачалв пхъ строенія. Этп церквп паходятся въ завііспмостп от7. гпоего толі.ко архіерея п кролгіз ііхъ пе подлёжатъ пп чьему суду, таіп,-чтп, если бы В7. епархіп какого-либо архіерея была, крр.мі; его собствеііііон, другая крестовая церковь, прппадлежаіцая отсутствующе.му архіерею, то опа управляе.тся no ЯІІС.ТПЫМІ. а])хіеІіеомъ, а тізмъ, иоторо.му прііііадлежитъ. Отсюда проіізоіііло выражспіе «кросты ііраипті.», чтб зпачптъ—отправлять частпую пли отдт.льную службу церковпуго въ какомълпбо частпомъ до.міз, г.отораіо хозяиііъ, пе с.мотря па уставъ, са.мъ по соб можетъ располагаті. и пазпачать какъ вре.мя, такъ п прибавлепіе или сокраіцепіе молптвъ; чсго въ обіцихъ цорква'хъ пе допускаотся mi подъ какп.мъ впдомъ.

Крестовоздвпжевскіе промыслы. Ііе|)вые ирі-

иоки песчанаго золота былп открыты въ 1825 ТПЛЫІІІКОВЪ в ъ р у к а х ъ ВСІІХЪ, ІІЛІІТОЛЬКО предъ- году no різчкамъ ІІолудеіік и Сг.вериой, пзііі;оііаміі; иошеніе иконъ, Еиангелія, мощей и ліівакиціі.мси іП) Коііву. Съ тоіо прсмепи до др. свящепныхъ вещой. Крестные ходы сопро- 1827 Г. сіісте.матііческіі.ми развТ.дііамиопредппождаются пт.иіемъ псалмовъ, пііспеГі ІІ молпт- лепо пріісутстіііе золота па зііачптилыіомъ провословіемъ Въ это время бываетъ колоколь- тяжепіп, и тогда уже было ііристугырмо къ дізйныГі звопъ, какъ для великоліиіія, такъ и для стпптелмюіі разработкт. металлоіюсііых7> паіюизв іцепія візрующихъ. совъ; сопокуппость пхъ пазвапа КрестовозКрестоборцы, суть ИСБ вообіце руссіііе рас- движеііскіі.міі промысламн. Всі;орС за т15Мъ, кольнпкп, потому-что вс-в о н и , уилоияясь отъ въ 1831 г.. среди ихъ открыты пріііски, содорученія Православноіі Цоркви, счнтаютъ діі- жаіціе платипу. С.одержапіе песковіі въ Кредомъ богопротивнымъ крестпться троепор- стовоздвііжепекмхъ промыслахъзоіЬтомъ пикостпымі^ сложепіе. іъ рукп. По преимуществу, гда пе превосходііло 13< золотпика во 100 пупазваніе креетоборцевъ усвояится ттзмъ изъ дахъ; ІІЫІІІЗ же оно простііраегсп пе свыпю 30 расколыіпкоиъ, которые періюпачалыіо появи- долейвъ тако.мъ жеколпчестві;. Здчзсьежегодпо лись въ Х И BBK'C ІІ съ деріюстыо называютъ, получаютъ золота отъ2 до 33-^ пуд., а платіиіы даже допып , четвероЕопечпым врестъ пе- отъ I'-'j до 2 пуд. При К|)естовоздвііжеіісііііхъ золотыхъ мроліыслахъ постоянпо паходится іп> чатыо Аіітихрпста. Крестовая палата, огд-влеиіс отариииапо мо- рабрт дб 250 .мастеровыхъ; это число вреМенсковскаго сііподалыіагодо.ма, ііостроепііаго Ни- но уснливается, особсііпо ві. л тпее вре.мя (до кояомъ чъ 1655 г. Опа паходптся во 2-.мъ этажіз 1000 чоловізиъ), подзаводсЕіі.мп йреСтьяпами. этого дома и состоитъ пзъ длііііноіі ПОІІЫСОИОЙ Прн устЫЗ р чки Полудеііпоіі, въ узко.мі, логБ, залы, украшеііпоіі іізображсіііямп п пкоііамп іімт.іощсмъііаііравлепіе отъ юго-вортока къ с въ древпемъ греческомъ вкусіз. Въ ней въ веро-западу и сосдііпяюіцемсн съ долііпою р чпрежиее врсмя патріархп угощали цареіі и ки Полудеіікп, былъ открытъ въ 1829 г. АДОЛІ.Фбояръ, пыігі; же въ ,\'спеіііе дается въ пеіі духо- СЕІІІ ііріискъ, зііа.меііптыіі въ л тописяіъ русвепству обБдъ. Здізсь часто бывали соборы, изъ скаю горпаго диіа по Обр теній) въ пе.мъ кнторыхъ зам-Ечагелепъсоооръ 1720 г. объ упнч- алмазовъ. іо.ксиіи патріаршества и учреждепіи духовпаКрестовоздБпненскій-Базюковъ мснас^ырь:

Kpe — Кре

-

91

прс.ж,?с.станропшіа.іыіыіі второклассиыіі щщскоіі, иъ Смоленской ryGepniti, na правомі) 6ерегу Дн пра, въ 9 псрстахъ отъ Дорогооужа. Пострознъ ОІСІ.ІО 1021 года, съ дрзволеыія по.іьскаго кородя Віадисдава IV, иждішспіемъ Са.ітыковыхъ, въ сед Віізтокои , при церквіі Во.ідиііжсііім Кроста Господіш. Съ ііача.іа осиовамія, БизюиовскШ моііастырь оы.іъ ставроппііею константииоподьокаго иатріарха, no no присоедин ніи1 СМО.ІСІІГКОІІ областп къ Россіи, опъ прсдоставіиъсго въ ііспосрсдствеиіюе ві;д-Бніе русокигь патріарховъ. До учреждепія т т а г о в ъ 1764 г., монастырь п.м лъ 3,-210 душъ крсчтьмп ь; пото.мъ причііслепъ ко 2-.му классу. Ііри немъ три церквп: 1) во пмя Успепія Пресвятой Ногородицы — ка.мсііпая: 2) во п.мя Архистратига Мпхаила — дерсвяшіая п 3) во п.мя вімнко.мучошіка ІЧ-оргія-ііа-воротахъ — паменаая.

КрестоБОЗДваженскіи Цолтавскій монастырь, ііторокласпыіі мужскоіі, въ І ^ в рст. отъ ІІолтавы, при Ворскліз; осповапъ no благословепію кіевскаго мптрополіпа Спльврстра Коссова въ 1050 году, игумейомъ ЛІгарекаго Луоепскаго моиастыря. Крсетовоздвіі;к искіГі лоііаетырь очень много потерігіілъ отъ Татаръ въ 1695 11 Шводоиъ въ 17U9«. Спачала по 1652 г. пмъ управлялъ вам стникъ Внссаріопъ, а съ 1652 по 1776 г. п.мъ уаввдываліі пгулеиы; съ 1776 г. въ по.мъ учреждопа архп.маЕідрія, которая продолжалась no 1779 г.; съ того времеии по 1797 г. онъ ііаходплся подъ уііравлспіемъ архіереевъ.а потомъ опять поі)учеігь управлсніюархп.маіідріітовъ. Въ 1785 году за моиастыремъ счіпалось 1,610 думіъ крестьянъ. Крестовоздвиженскій соборъ, обыкповсчіпо пазывсе.мыіі Аллахвердскіімъ моііастыре.мъ: лежитъ въ К^хстіи, въ 15 верстахъ къ с.-з. отъ Тслава, прп селепііі Аллахвердп, олпзъ р. Алазаип. Сооружеиіо ого отпосптъ і;і> 557 г. и прнписыііаюп.перспдскому сердарюХозрою, управлявтему Кахстіой во врсмя запятія оя шахо.мъ Парс.мапо.мъ Вахуро.мъ. Вішсл дсгвіп времепи соооръ подворгался часты.мъ повреждепія.мъ огв іиміріятолсіі, вторгавшпхся въ Кахотію. Опъ особоіиіо поотрадаіъ въ 1396 г., при пашествіп Та.морлаііа. Въ 1770 г. поправплъ еіо царь Ираклііі, пото.мъ оиъ опять прпшслъ въ ветхость; no возобііовлсіііп въ 1824 г., освящонъ во п.мя Воздвпжсміія Чеотпаго Кре ста Гооііодпя н перопмепоиапъ въ сооорь. ВСІІ здапія сооружеііыпзъка.мпя іікіірпича н окружопы ка.меіііюю СТІІІШЮ. Впутрн собора почпваготъ мощи св. locnma, вііііовпика ero осиовапіп. Въ храмовыіі ііраздпіікъ 14 септября

Кре — Кре здъсь бываётъ огромпое стечсніс иарода почти изъ весй Грузіп. Въ это В[)е.мя туземцы производятъ большоіі торгъ овсчьимъ сыромъ.

Ерестовскій островъ, въ Сі-Детврбург ; образуется Вольшою н Срсдпею НРВКОЮ; им егь въ дліиіу 4 версты, въ шнрипу 1 вер. Опъбылъ подаропъ И.мператрицою ЕЛИСЛВЕТОЮ ПЕТРОВІІОЮ графу Разумовско.му, а отъ нсго продаіп. квязьямъ І іілоссльскіипз, когорые влад ютъ имъ іі ііопыііВ. Пріятпое .міістоположеиіе этого острова, сіо т нпстыя рощп, д лаютъ его любпмы.мъ мЗотомъ прогулокъ для срсдпяго класса жителеіі етолицы. Крестовые походы, воішы, вед наыя западni.nin хріістіаііа.ми для завосвапія у пев рпыхъ С.вятоп зс.мли, съ коица XI до исхода XII СТОЛІІТІЯ. Иутешествія въ Святую землю быди свяіцетіымъ обычаомъ еще въ псрвые в ка христіаііства, вособеішостіі со времепи Копстаігпіпа Великаго, п возооцовлялись всс чаще н чаще, no мпрБ распростраііепія .мысли, что іі.міі можпо заслужпть душевяос спасепіс. Каждыіі счпталъ себя счастліівымъ, есдн ему удавалось помо.іпться па овящоіпіізйше.мъ м-Бст — Святомъ гроб , погрузиться въ Іордани іі no благоговііііпо.мъ ііосіицеіііп ван;ігБіішихъ мШевь Свящ. Иоторіп, возвратіпъся па родину съ пальмовою віпвыо блаіопо.іучпаго путешествія. Хріктіапо ІІ втзка съ ужасо.>№ вііді.лп, что Святая земяя во власти Арабовъ; одпакожъ путошествія туда продолжалпсь, но смртра па то усіі.ичііе пропятствіп къ достижспііо цізлп — ііоклоііопія гробу Искупителя. 'Гуримспскін орды впервые начади граопть свящоііііым мВста, прліЕБовятБ духовенство и облагаті. твжелою податыо набожпыхъ іііілырпмовъ. С товаііія раздалпсь повсгоду па Западіі п грочсскііі импораторъ, заботясь о собствеііпои безопасіюсти. обратплся съ просьбою о помощн къ папБ Грпгорію VII, который, въ падеждБ соедііііить Восточпую Цсрковь съ Западпого, прпглашалъ Фрапцузскаго н н мсцкаго королеіі подиять оружіо па защиту Святоіі земли. Но споры папы съ ГеіірпхомъІ помБіпаліі ncno.ineniio іірсдпріягія, хотяповоззвапію нъ псму Грпгорія П ііемедлеіпіо явилось 50,000 ВОІІІЮВЪ, готовыхъ пдтп па враговъ Божіпхъ. Только п.іа.мепная ревпость пустыпппка осуіпествила мыелі. завоевапія Палеотпны. Цртръ Лміоііскш, Ф[)аііцузскіГі ііустыііппкъ, па iiyioiiiL't'Tiiin вш Іеруса.іп.мі, (1093 г ) , самъ ВІІДБЛЪ іі чувствовалъ, какое nopyranie терпі;да хрпстіапская рр.іпгія иа СВЯІЦОМИОМІ. мБст ея осіювапія. Возвііатпіі. оь вшсВрвшвиъ воз-йудіпъ западпыхі. хріитіапъ къ освобождепію Троба Господпя, Петрь Пустыіпіпкъ обратпдся

Kpe — Кре Кре — Кре - 91 ) — къ пап Урбапу II съ грамаха.ми отъ патріар- гд Спаситель міра ІЮСІІЛЪ в псцъ терповый; хаіерусалимскаго къпему и къзападпымъ госу- прнпялъ только тнтулъ баропа.іерусалимсЕаго дарямъ,ікъ прось6оіоопомощііхриетіаііъ,жив- и защнтнмка Св. Гроба Господпя. Сд Дствіями шихъ въ Іерусаіи.ми. Урбанъ II благословилъ 1-го похода было осповате тр^хъ датипскихъ его на свято д ло, п онъ обошелъ Итадіш и княжествъ павостокіз: Эдесскаго въ МесопотаФрапцію, пзображая съ п.іаменпымъ краспорі;- міи, Антіохімскаго въ Сиріи ІІ Іерусалимскаго чіе.мъ страдапія хрпстіанъвъСвятоіі земл . Ме- въ Иалестиніі. Потеря Эдсссы, сччтавіиеііся жду-т мъ Урбанъ II созвалъ соборъ въ Шачеп- преддверіемъ Іерусалима, л взятой СельджукацЪ. ІІламенпая рЕчь,которую онъ произиесъііа ми, была поводомъ ко второму крестовому пособор , им-вла свое дБГіствіе. Къ это.му време- ходу (1147—1149), пропов даішому Берііарни прибыли послы отъ греческаго пмператора домъ Клервосскимъ. Гдавііые продводители втоАлексія, также съ просьбою о по.мощи противъ раі;о похода были два короля, иіі.мецкііі КоаТурковъ. Но окончателыюе р шоніе д ла было радъ III и фрапцузскііі Людовіікь VII; по ихъ отложеиодовтораго собора, назиачениагоУрба- войска большею чаетью погиблп отъ изм-Бпы номъ II въ Клер.моп (1095), па которомъ былъ Грскдвъ и иеблагопріятпаго времени года. и Петръ ГІустынникъ; неисчислнмое собраніе Они тіцетно осаждалп Да.маскъ, и вовсо пе уснарода, до такой степени / взволнопалось, что ітЕвъ ІІІІВЪЧС.ЧЪ, воротилиоь въЕвропу съ жалnana не успБлъ докопчить р-вчи о б-сдствіяхъ ки.ми остаткамн своихъ воискъ. Завоевапіе Іехристіанъ ипеизб жной ііуждъ освободпть Св. русалима Саладдиномъ (см.) побудило трехъ землю и тБмъ получпть отііущеиіесвоихъгрТі- важігБіішнхъ тогда государей Европы, и.мпеховъ, какъ вдругъ отвсюду раздалось воскли- ратора Фрндрпха Барбаруссу, Ричарда Львицаніе: «Deus vultl» (Богу такъ угодпо!). Опъ ное Сердце и фрапцузскаго короля Фіілііііпасталъ раздавать кресты краспой шерсти па Августа предпринять третій походъ съ цв правое плечо вс мъ желавшимъ приііять уча- то.мъ ихъ рыцарства (1189—93). Но Фрндрнхъ стіе въ походТз — для однихъ магическій аму- утопулъ 1190 года, въ СалеФІ;, подъ Селсвлетъ, для другихъ — привлекательное отличіе. кіею, и бблыиая часть сговопска возвратилась Епископъ пюйскій Аде.маръ, первый принялъ въГорманйо; англійокій же u Фрапцузскііі корокрестъ—с мводъ силы и терп нія. Отпущеніе ли хотя и завоевали Птолемаиду, по какъ ФиВСБХЪ церковныхъ, даже Божіихъ наказаній, лпппъ-Августъ, завидуя воеііноіі славі; Ричаруподобленіе мученикамъ, въ- случа смерти, и да, вскор-в возвратидся въ Европу, то Ричардъ обезпеченіе церковиымъ покровительствомъ одипъ не могъ сдЪлать пичего важяаго н привлад нііі и семействъ, были паградою священ- нужденъ былъ заключить пере.миріе съ Саладиыхъ воителей. Даже было наложеію апо- диномъ. Во время похода Фрапцузовъ и Бсиестольское проклятіе на всякаго, кто осм лит- ціянъ (1202 — 1204), возбуждеішаго Иинокепся препятствовать священно.му предпріятію. тіемъ III, крестоносцы вовсе не достигли ПалеВесіюю 1096 года двинулись многочпсленныя, стины и только осповали Фраикскую имперію иестройныя, необузданныя толпы, предводи- въ Греціп, завоевавъ Копстантинополь, котомыя Петромъ ГІустынникомъ и рыцаремъ ры.мъ Французы влад ли до 1261 г. (с.м. ЛатпнВальтеромъ Неимущимъ; они погнбли ча- ская нмперія). Пятый крсстовый походъ (1228), стью на иути, частью при вступленіи въ по поводу потери Дашэтты, предприпялъ имЫалую Азію, не завявъ нн одного турецкаго ператоръ Фридрихъ II: онъ заключилъ съ егигорода; это ополченіе простпралось до 300,000 петскимъ судтаномъ д сятилізтііее перемиріе, челов къ. Лучшаго усп ха сл довало ожи- по которому были возвращеиы ВСБ святыя м дать отъ правильно вооруженнаго войска госу- ста. Нарушені перемирія повлекло опять къ дарей и бароновъ. Лотарингцы первые двшіу- потер Іерусадима. Въ бдагодарцость Богу за дись подъ начальствомъ РотФрида Буйльопска- выздоровленіе огь тяжкоіі бол зми, Людовикъ го, которын въ август 1096 г. проведъ че- IX Святьш, првдприиялъ шостой крестовый порезъ Венгрію 80,000 чел. ітБхоты и 10,000 кон- ходъ (1248), спачала противъ Егнпта. Онъ ницы,а въ ма 1097 г. соедішился съ прочи.чи овлад лъ Даміэттою, но пото.мъ былъ взятъ въ полководцами, на равпинахъ Ннкеи, которая пл иъ и получилъ свободу только за огромный была осаждепа и сдалась Грекамъ. Въ сл дую- выкупъ. Когда Мамелюки завладъли Египет' щемъ году были завоеваны Эдесса и Антіоіія, скимъ султанствомъ и отняли у христіанъ мнои наконецъ, ПОСУГБ неимов рныхъ трудностен, го влад ній, Людовикъ, въ 1270 г., объявилъ Іерусалимъ взятъ приступомъ 15 іюля 1099 г. седьмон крестовый походъ, no умеръ подъ ТуГотфридъ Буйльонскій,провозглашенный коро- иисомъ. Послъ того были потеряпыи посліздиіе леиъ, етрекся носить золотой вт>иецъ тамъ, ввтатки хріістіанскаго владычества на Воств-

Kpe — Кре

—

f 11

—

Кре — Кре

к : въ 1291 г. въ руки Мамелоковъ попада Пто- жаетъ пити короткихъ тычпнокъ п простиіемаида, посл дне влад ніо христіанъ. Есіи рается снаружи нитей длшіныхъ тычинокъ ообственно ц ль походовъ не быіа достпгнута (напр. у бізлой горчицы, левкоя). Плодпиковъ н міиііины лодей nam беап.іодиыми жертвами 2, спаянпыхъ СВОНМІІ завязямп, столбика.ми и втой ціии,затопоходыимізли бдаготворнвйшія часто свопми рыльцамп; завязь съ ст нкопопосдБдствін ддя европейскихъ народовъ. Опи ложпыми сізмяиоііосцами, раздвлена на диа развіыи рыцарство до его іюднаіо расцвЬта, гн здышка, посредство.мъ кл тчатыхъ плаос.обеипо произвели духовЕіые рыцарскіеордеиа, стинокъ, выростающпхъ пзъ чбслТідовъ и рассод ііствовади торговліз и про.мышіенііости, чростертыхъ въ ччцъ вертчкальноіі черегораспространіии полезныя познапія н утон- родкч; яичкч висячія члч горизоиталыіыя, чсченныо нравы, и приготовили иароды къ па- крпвлечночоложічля, обыкновенчо многочисступавше.му просвтзщепію. Важн іішіе иоточ- леччыя; чпогда одно только въ одногнііздной ники для исторіи крестовыхъ походовъ: Michaud, завязч. Плодъ удлчиеиный стручокъ или ко«Hisloire des croisades», Paris, 4°, изд. 1825, ne- роткіч, стручочекъ, раскрывающіііся дву.мя ревед. на русскій языкъ Бутковскнмъ, 1836 и створка.ми сччзу кверху; ипогда че растрески1842 г., 2 изд.; Wilken. «Geschichte der Kreuzzii- ваіоіціііся ч съ одччяъ сізмяііомъ (иачр. у каge», 7 т., 1807—1832 r.; HakenT «GemlildederKr.», трача, камелины); чяогда поперечпо .миого3 т., 1808—20 r.; Funk, «Gemalde ausdem Zeit- гн здчьчі ч раз. Бляющіііся ча члеіічки, изъ alter der Kr.», 4 т., 1821—24 r.; Heeren, «Uber которыхъ каждыч заключаетъ одпо СБ.МЯ. С/Б.МЯden Einfluss der Kreuzzuge», 1803 г.; Бонгэра иависячія, члч горчзовтальныя; зародышъдву- . (Якона) «GeslaDeiper Francos-», 1611 г.Какъмо- сіімянодолыіыч, безъ б лка, масляніістыч, сонограФІя, вособеііностиважпа въ критическоіуіъ гнутыіі, сложеііныч, чли заверпутыіі ві, спиігпюіиопін: «Geschichle des erslen Kreuzziiges, раль; коречюкъ обращеиъ ьъ иаружному с von Heinrich von Sybel». ДюссельдорФЪ, 1841 r. .мячному рубччку; СІЗ.МЯІІОДОЛЧ суиротіівиыя, Крестоцв-втныя (Cruciferae, Juss); семеПство различиы.мъ образо.мъ чрчгпутыя къ корешку, двус мянодолыіыхъ растеиіп; заключаетъ въ плоскія чли лиііФччыя, чря.мыя, чригнутыя — себіз одполізтійя, двуп;тнія плп мпогол тпія иіи завчтыя. Дс-Качдоль чодразди.іяетъ это травы , ішогда же неболыше •Бустарііпкп. с іМечство ча пять главпыхъ порядковъ, содерЛіістья обыкЕіопенпо поперемзнныв. Ци-Вты жащчхъ въ себ-Б двадцать одииъ отрядъ; чриоооеполовые, малые,' б лые, краспые плп жел- зчакч чорядковъ заимствовапы отъ Фор.мы затые, расположенные верхушечпою кпстью, родыша; чрнзиакч же отрядовъ отъ Форлы пмізющею сиачала видъ щитка. Листиковъ ча- члода. Этч порядкч — осБдующіе: 1) Краекошечки—4, свободныхъ, распоіожеиныхъвъви- решковыя (Pleurorhizese). Съмячодоли члоскія, д креста; въ почкооложеніи настельныхъ; диа прчлегающія своею взаимпою складкого къ конаружные лпстпка супротивные—одинъ верх- решку зародыша, отчего его чоперечный разній, а другой нижпій; два внутренніе боко- р зъ даетъ сл-Бдуюіцую Форму: 0 = , въкоторой вые, часто пошпре, н со шпорцемъ при оспо- дви черточки означаютъ разр зъсБ.мяцодолеіі, ваніп. Лепестковъ 4, подпестичиыхъ, свобод- а кружочекъ разрБзъ корешка. Сюда чрччадлевыхъ, въ видБ креста, въ почкосложеніи на- жатъ роды: Матіола (Malhiola, R. Br.), Посі-Бистелыіыхъ, поперемтзЕіныхъ съ листиками ~ча- ччкъ (Arabis, L.), Настурція (Nasturtium, R. Вг.), шечки. Тычпнки подпестичныя, чіісдомъ 6, Крессъ (Cardamine,DC.),Topi4ia (Alyssum,DC), изъ которыхъ дв покороче и прикр плены Сухоребріща(ВгаЬа,ВС.),Ярутка(Т1іІа5рі Dill), передъ ооковы. ш листпками чашечки, а четы- Ерихочникъ (Anaslatica, Giirtn.), и проч. 2) ре подлчнние"!! попарно прикр-Бплены передъ Сччнпо-корешковын (Noforhizeae). Съ.чяиодолч ііаружпыми листика.ми чашечки; тычинки каж- плоскія, чрилежащія no своеч плоскостч къ кодой пары очевь сбднжены между собою, а ино- речіку. О | | . ; сюда чрчііадлежатъ роды: Мальгда болізе піи меи е совершепио срослись вни- ко.мія (Malcomia, В. Вг.), Гесперчсъ (Hesperis, зу своими нитями; пыльники двугн-вздныо L.), Гулявнчкъ (Lisymbrium, All.), С.ур-Бччца внутрь ибратпые; торъ (поверхность тора) по- (Erysimum, Garln.), Жеруха (Lepidium, Brown.), крыта .медопосны.ми жодгзками — то отд ль- Байда (Isatis, Ь.) и проч. 3) Вдолыіоск.іадчын ными въ числ-Б шести, или четырехъ, илн (Orthoplocca;). Си.мянодоли прилежащія къ кодвухъ, и помиіценнымн при основаніи тычи- решку іі своею вдольиою складкою вдвов обчокъ, именно внутри короткихъ тычинокъ и хватываіощія его чо длич своего средччнаіо снаружп длчнпыхъ (напр. у капусты) — т о об- нерва: О і х ^ . ; сюда іірчнадлежатъ роды: разующимй одну сплошную поверхность, раз- Качуста (Brassica,L ) Горччца (Synapis.L.), Катлічнымъ образо.мъ надръзанную, котораяекру- рант. (Crambe, L.), Р-Бдька (Raphanus, L.) и ч р .

Kpe — Кре

-

912

4) Зашіто.іопастпыя (Spirolobeae). С мяно.іо.іи, нак.іонеііііыя къ корешку плоскостяіш—.іиіі йныя и запитыя спмра.іыю блізъ і;орешка: 0 Q Ц ; сюда отпосятсп роды: Сиероичка (Вішіas, Brown.), Дііуко.гіііінпкъ (Erucaria, Garln.); 5) Двуивгибистыя (Diplecolobea;). СЪМЯІІОДО.ІІІ, прп.іежащія плоскостью..^llIl•Бi'IllЫя,cocтaliЛЯЮIцiя дпі; поперечпыя складкп близъ корешка: 0 [j | | ; сюда отпосятся роды: Горноика (Неliophila, L.)', іипляика (Subularia, L.). ОЕОЛО ТЫсячи породъ крестоцв тиыхъ растеній разс япо повсгоду, no преіі.муществсііпо онп растутъ ьъ ЕпроітЕ, п пооСще въ ум ренныхъ и холодиыхъ страпахъ сБвернаго полушарія. ЕрБСТЦЫ, уБздиып городъ Новгородскоіі губ., лежптъ иа московскомъ шоссе, въ 78 пер. къ ю.-в. отъ Новгорода, при р. Холов ; отъ СПетербуріа въ 259, отъ Москиы ю, 414 в СдЪлаиы городомъ въ 1777 г., пзъ Крестец;;аго яма. Теперь въ Крестцахъ 1,350 об. п. жит., 2 церкви и около 1,400 р. сер. ожегодііаіо городскаго дохода. Гіро.мышлоііиость купечества иичтожна. Жители поддерживаютъ себя частью зеімледііліемъ, частьювыгодами отъ проБзжающихъ по шоссе; черозъ городъ, ежогодпо прогоняютъ нзъ южныхъ губерніГі слишкомъ 30,000 штукъ рогатаго скота. — КрестеЦІіій у здъ запимаотъ прострапства до 8,300 кв. в., изъчнслакоторыхъігодъ полями 75,300 д.,подъ луга.мп до 15,000 д., н подъ ліісаміі около 263,000 дес. Жителей 59,500 об. п. На кв. версгу приходится около 7 об. в.; па кал;дую душу ыуж. пола по 28 дес. .М стоішложоніе укзда лт.систоо, волпообразиое, прор-взаннов отраслямп возвышечностсіі, извізстпыхіі у иасъ подъ илепе.мъ Валдайсгчііхъ горъ. Са.мыя позвышенпыя м ста въ уБздіз суть горы: ГІожоръ, Городокъ и Холмъ (посліздпяя около р чки Воль.мы, близъ дер. Давыдовоіі). Такжо высокія .мізста иаходятся близъ деревопь: Тпмо Севой, при сел. Остров и ліежду деревпя.ми: Лізхоиой, Алекс евоі'і іі Горкой. Почва зе.\ий ие отлпчается плодородіеліъ, хотя глатіый промыселъ жителей— землод ліе;кром'Б полей, здізсь съютъ па лядипахъ (повяхъ). Л спые про.мыслы и рыбная ловлясоставлпютътакже важиыя отрасли народиоп промышлеііиостіі. ІІрибрежные жіітели р'Ы;іі Мсты занпмаются построіікою барог.ъ, а ріічокъ: Халовы, Полометп, Мошіш, Ппшп, .сретпы, Воль.мы, Веребпы, Хубы, Лаііошеіікп, Вишеры, Оскуп и Шарыі —вывозкою къ борега»іъ и сгілаві;ою строеваго и дропянаго дізса. Изъ уіззда сплавлпется ежегодііо дровъ (трехъпол нііыхъ) около 93,000 саж.; сосновыхъ и еловыхъ бревепъоколо 260,000. Жппуіціе no берега.чъ озеръ Илймопя u прочихъ, 1 запи.мают. і

Spe — Kpe

ся рыоною лов.іею, отъ которой, за доліашнимъ расходояъ, получаютъ прибыли до 4,000 р. с. Жпвуіціо па главныхъ трактахъ заііп.маются іізвозомъ и содержатъ харчевии. Въ Хубецко.мъ приход-Б крестьяие закупаютъ телятъ по вс іиу укзду, откармлппаютъ пхъ и жпвьемъ отвозятъ па продажу въ Санктпвтербургъ. Пчеловодство.мъ вособенііостіі заиіімаются ві. Приходахъ: ЛОЖИНСЕОМЪ, РОЖІІНСКОМЪ ІІ ПО.ІИС-

скомъ, также въ вотчпнахъ: Озерскоіі п Ляьовской. Кромв того, міістами, запимаются сидкою дегтя и оюлы, выдізлкою кожъ, собираніемъ іівовой Еоры, крашеніемъ хо.істовъ, ІШІТЬе.мъ обуви, бптье.мъ шерстч д.ія воіілоковъ, дилаиіо.мъ ко.іесъ, доревянноіі и горшечпоіі посуды и звііриною ловл ю, а зпмою извозо.мъ. Иристань находится при усть-Б р чки Вольмы въ р. Мсту; въ ней сгружаютъ казенныіі провіаитъ, доставляемый iwb инзовыхъ іуоерыііі. Въ уБзд два кожевеипыхъ завода. Крестъ. Эти.мъ словомъ оаыачается:—1) орудіе с.мерти у РІІ.МЛЯИЪ, на которомъ пострадалъ и Господь иаип. Іпсусъ Христосъ; 2) свящопиов іізображеиіе на древи распятаго Іисуса Христа; 3) скорби н лишенія, неизб жпыя для Еаждагоіістипнаіопосл , і;дователяХриста(Марк. X. 21) п 4) Еростпое зиа. іеніе (сл.), Ейторы.мъ ос-Бняется Еаждый ігіірующііі во Христа. Съ т хъ поръ накъ Спаситель у.меръ за насъ Ерсстпою смертію, Ерестъ, это орудіе самоіі позорной и .мучптелыіоГі Еазии у РІІМЛЯИЪ, содііла.іся для' христіанъ достопоклопяемымі. знако.мъ. Поэто.му-то христіапе, съ самыхъ первыхъ вре.мепъ, питали ЕЪ кресту особеипое блаіоіовіініо, ііОЕлаііялись е.му, лобызалп, ііозжигали предъ ш ш ъ св чи и Еурпли иміа.мъ. Воздавая Ересту такіо знави почт нія, христіане почитали и гіочитаютъ по вещество Ереста, но Распятаго на не.мъ. Смерті. Хрпста сдъла.іа Ерестъ столь спасіпе.іыіымъ для иасъ, что ЦерЕовь паоьтаотъ его храніітелелъ всей всслонноіі, своею красотою, державою цареіі, утвержденіемъ всъхъ ві;рііыхъ, славого аіпеловъ п сокрушмте.іемъ демоповъ. Кресіы быліі вь древиости различпоіі Формы (папр. Т пли X и др.); но бо.гве общіи и употреоіпе.іыіыіі у хрпстіанъ Ерестъ, сі> самыхъ древішхъ времеііъ, бы.іъ четвероЕонечныіі. Эта Фор.ма креста еще оол е сд лалась для христіаиъ важиою съ т-Ехъ ііор73, кавъ Самъ Богъ поЕазалъ Констаптиііу ВелііЕому па пебз звамвніе четверошшечнаго Ереста. Есть п другія Фор.мы Ереста н паіиа Цервовь ие осуждаетъ ихъ, no са.ма обыкііоінчіпо употребляетъ четвероЕоиечныіі Ерссгь, ЕЭЕЪ іістііііпое орудіе сиіертп Ііісуса Хрпста.

Kpe - Кре . — { і — Кре — Кре Крестъ Господень.ЕвФросяніинскій; этототъ этп кресты повеліівается поспть на ордеіі«в. ьресгъ .Христа Спасите.ін, который устроенъ, ію пррдашіо, ІІЪ Іеруса.іпмі;. п потомъ ьъ 11(51 г. ііреподооиою ЕпФросііпіею примосенъ иъ даръ по.іоцкоп Спасской обители. Кромъ древности и оогатыхъ украшевій, этотъ нр оШа замБчато.іеііъ и пото.му ещс, чго опъ шПіщаотъ въ ссои ііІи;огорые драгоцгиіпыс ішмятвиии страдапііі Хрпстоиыхъ, частицы отъ мощші сиятыхъ и другіи предметы христіанскаго б.іаіоговііпіи. Допыиіз онъ храіпітся въ по.іоцком Спассііоіі обіпе.іп (см. Опцсаніе этого крисга С.-11етор(іу|)ГЪ, 1841 г.).

скихъ лентахъ. Кретпны. Такъназываютъ поражеііпыхъоіъ рожденія туііоуміемъ п талисны.мъ безооразіе.мъ. Общіе нхъ признаки: большеіі илп мет.шей велпчины зобы, вялая, морщііііпстая, свішцоватая кожа, ыягков дряблое ітвло, распухлыя въкп, ърасныо загноенпые глаза, толстыіі вмсящіи изо рта языкъ, плоское красиоватое лпцо, по большей части отклоненныи иазадъ лобъ u ростъ, рт.дг.о прсвышающій 4 фута съ ІПІСКО.ІЫІІІМІІ дюіі.ма.мн. Кретпновъііаходятъ въ долипахъ горъ Вале (Valais), МуКрестъ наперсный, носшиый спящоииос.іу- 1)і>еіінь, въ долппахъ Аосты, Швеііцаріп, Шотжііте.іями, пе ниже ііресвптера, па грудп. Онъ лаидіп, Оврриі], Тироля и Іііірепесвъ/ Оші получидъ первоііачадыіое употрсолепіе па ІІОС- ио большеп части ЛТІІПШЫ, безчукстііенпы. тоь , подъ назпапіедп. cyxoftiov, объ ие.мъ упо- страстиы и прожорлішы. Жпвогныіі оріамипается въ первый разъ въ ДІІЯНІЯХЪ втора- IIIIS.MIJ развитъ у ипхі. въ высшеіі стеііеіиі. го констаіітпноііо.іьскаго собора, IX візка. Въ ІІ1)іічины креіііііііз.ма полагаліі ^начала въ нашей Церквн, въ Малороссіи оиъ быль въ уаотре5.ісііііітерііііоіі, гііпсь содержащеи воды: употрео.іеіііи гораздо прежде, чв.мъ ігь Ведпко- поти.мъ въ густо.мъ, испорчсішо.мъ, р'Бдко ророссіи, въ котороіі, до вредіснъ Идшератрнцы іювлнющемся воздухіі, которымъ они дышать ЕЛИСЛВЕТЫ ГІЕТРОВНЫ, тодько ігБкоторые архп- въ ілубокпхъ ущельяхъ іоръ. Страшиая бсдыандрпты, no преітуіцоству чдеиы св. с нода, иость, распутство и дуриая ііиіца способствубылп жалонаііы наііерсііыми кроста.ліи. ГІмпе- ютъ поддержапію п развптію этой бол зни. ратрица Е.ІПСЛВЕГЛ ІІЕТРОВНЛ поведида посіпъ Кретовъ (Нпколап Васильевичъ), генералъэти кресты всв.мъ и волііііороссійскіімъ архп- леитеиаптъ; род. въ 1777 г., встуішлъ въ воепмандритамъ, по пріімъру .малороссіііскихъ; пую службу 1794 г., отличался въ польскоіі камтіослЪдстіііп наперсны.мъ крестомъ оиа пожа- паіііи того года; въ 1797 пазііачепъ ііъ свиту ловала своого духовпика.протоіерея Дуояпска- Его Величества, а вскорт; и Флигельадъюіапго, пото. іъ давади его за засдуіи ддя от.ііічія то.мъ. Кретовъ ШГЁЛЪ случай оказать своо муиластп игумецамъ и строителядп. монасты- жество въ италіннско.мъ и ітіеицарскомъ пореіі, іе.ро.монаха.мъ и дажо иіу.менья.мъ. Илпе- ходахъ Суворова: опъ паходился въ сражепіи ратрица ЕКЛТЕРПНА II жаловала имъ біілое ду- при Кассапо н взятіп Турііпа, гд получіілъ ховепство па л нтахъ разнаго цв та, пноіда чпнъ полковниьа. Съ открытіемъ Французскоп дажо на ордепскпхъ. Co вре.мепъ Императора ка.мпапіп, въ 1806 г., оігь учасіііовалъ въ сраП АВЛД 1, кро.м архіі.маидріітскихъ иаперспыхъ жепіяхъ: при СтреЕочіін , Пултуск , Ііреіікрестовъ,сді;лаііііыхъ цв-Бтпы.мп каміііі.мп.изъ сншъ-Эйлау, Гугиггадтіз и Гвіільсбері"Б. Лпчсв. с іюда выдаются сщо ііапсрсные кр сты ная храорость, оказанная имъ ііри Эйлау, доиротоіереііскіе. Опи д^лагаіея изъ золота, съ ставила е.му орденъ Св. І"еоргія 1 кл., a при рельеФііымъ изображеіііе.мъ иа лпцевоіі мхъ ГеГільсоеріІі, ко.мапдуя екатернпославскііліъ стороііі;,Христа-Сііасіітеля, а ма ііііжпоіі сьбу- кирасирсііи.мъ іюлкомъ, онъ врубился въ иеквою П. (ПЛВЕЛЪ I) и съ оловаміі: «ііресвіпеііу іі|)іятелі.ское каре п почти совершенпо егоупидающомувіірпы.мъ образъ сливо.мъи іі|).» 1 ТИЛІ. чтожплъ; въ паграду за это получилъ чинъ геІ Г; 12. Протоіорічіскіе кресты поснтся иа золо- иоралъмаіора и Лнпу 1-й ст. За Бородинское той ЦБПП, иа шоъ. Отъ этихь ііаііерсиыхъ кре- сраженіе Кротовъ иаграждепъ орд. Св. Г оргін стовъ с иодскпхъ ІІЫПІ; ііужпо отличать і;ре- 3 іиасоа, a no высіуплеіііи войскъ за іраиицу, с т ы , такъ-пазываемые, і;айіміетсі,іе. Ііосл^Бд- оиъ участвопалъ во всвхъ сраженіяхъ, просланіе выдаютея и з ъ кабппета Е і о И.МІІЕГЛГОР- впвшпхъ русское оружіо въ 1813 п 1814 годахъ. СІ;ЛГО ВЕЛИЧЕСТВЛ свнщсііііос.іужаи(п.м ь прц Орд. Св. Віадшшра і сг. и чшгь іонералъ-леіідвори М.ііпсраторскоміі, по пиже пресвптера, тепанта былн гіаі|)адаміі за его служоу. Ыа всИмъ священііііі;амъ fipu .миссіяхъ и разлпч- большо.мъ оштру при Вертю (во Франціи), Кренымъ духовиымъ лпцамъ за разпыя заслуги. товъ комапдовалъ 2-ю Еіірасирскою дивпзіьчо. Оны отличаются Императорскою і,о|)оііою иа a no возвращепіи въ Россію всііор умеръ. ііііжііей ихъ сторопи. За особиііныя заслуіп, Крсчетнпковъ (Михаилъ Пикіпичъ), існс,

Т. YI.

58

Fpe — Kpe

— 91 I

ралъ аншеФЪ;по.!учіілъобразованіе въ 1 мъ кадетскомъ кормус-Б; въ 1769 году бы.іъ уж по.ікопникомъ п комаіідііро.\п> 3-го полка въ арміп князя Голіцына, осаждавшаго Х о т т і ъ ; въ этомъ ж году опъ ііроизпедеиъ «ъ іеиора.іъмаіоры; въ 1770 г. от.иічи.ісп иъ кагу.іьско.мъ сраженііі/п разпп.іъ турецкій отрядъ у Крано• ва. Въ 1772 г. Кречетііііі;овъ оііредіі.іепъ гуСерпаторомъ города Искова; въ 1775 г. произвед иъ въ гене|)а.іъ-поручики, a прп учрежденій нам-Бстііичествъ иа него воз.іожеііо Ьткрытіо Калу.кскаго иа.міістіііічества, а потомъ Ту.іьскаго п Рязапскаго; въ 1778 г. оиъ бы.іъ гепералъ-іубернаторомъ этихъ .'і намізспшчестиъ. Въ 1790 юду пропзиедеиъ аіъ і епералъ аншеФЫ п въ с.гв,іующемъ году пазііаченъ ,ко.ма»доиать войскамм , распо.іожеппымп въ Ма.іороссііі, и упраилять тамоііпіи.міі т[)е.мя губернія.міі. Кречетііиковъ сдізлалъ мпого добра въ этомъ кра , п учредп.іъ въ КіевВ иіівалпдяьіп домъ. Въ 1792 г., прп огкрыгіи воіиіы съ Ііольшею,онъі;имаіідовалъ Ьтд лыіБПиъ корпусомъ, съ которы.мъ запялъ Литиу, за что иагражденъ орд. Св. Апдрся Ііервозваііиаго л достоипстпо.мъ графа Россійской п.мііеріп. Ум. 9 лая 1793 года. , КречвТНИКОВЫ, русскіо дворяпе. Міюгіе изъ ихъ рода отііраилялп въ Россіи разныя служ6ы и жаловапы были отъ государеГі, въ 1598 и другнхъ годахъ, помъстьяміі и чиііа.ми (Ооіц. Геро. 11—90). Крешендо (Crescendo, увеличпвая). Оио состоптъ въ постепеііію. іъ, почтп незам таомъ успленіп зиука. Эффектъ врешепдо весь.ма хорошъ при окончаніп СИМФОІІІІІ. ІІОЧТИ ВСІІ увёртю|іы оперъ оканчиваются въ послтздпе. іъ акко|)д-Б крешендо. Иногда къ не.му прибавлнюіъ слова «росо а росо», т. е. мало-по-малу. Если НІІСКОЛЬКО крешендо слт,дуютъ одпа за друіою, то вся сила оркестра должпа проявиться только въ поея днемъ. Крешендо можетъ быть исполпяе.мо на вс-Ехъ иистру. іентахъ; его употребляютъ также въ вокальныхъ піесахъ и преимущественно въ хорахъ. Крешентини (Girolamo Crescentini), славный п^вецъ-сопрано, род. близъ города Урбино, въ 1765 г., п-влъ съ 1788 г. со славою па мпогихъ европейскихъ театрахъ, въ 1806 году сд-влапъ камеръ-пзвчи.мъ Наполеопа, въ 1811 г.уБхалъ въ Италію, въ 1825 г. былъ въ Неапол учителсмъ пізиія. Онъ наппсалъ превосходную школу для п нія, 1811 г., выдержавшую н сколько издаіііи. Крешентини—кастратъ.

Крещатикъ, ІІСТОЧІ1ИКЪ,ОДНОІ13ЪЖІІВОПИСН ЙІШІХЪ мБстъ Кіева, находится по ливую стороиу Днізпра, въ уіцелЫі, блнзъ дороги, идущеГі

—

Кре — Кре

изъ нижпяго Кіева, пли Подола, до Печерскоіі кр., чрезъ оврагъ. Названіе это онъ получплъ отъ того, что въ не.мъ былн крсіцены двтн вел. ки. Владп.міра. НаКреіцатіік'В, въ глубиив уіцелія^ыніз воздвіігііутако.іоііііа.увБіічаііііая кресто.мъ , въ восііомііпаіііе пріиіятія христіаиской вБры великпмъ кііяземъ Віадіі.мі|юмъ, со всвмъ народомъ.Колиппа утін-рждена на сводв пеоольшаго ка.меііпаго мавіільопа, внутри котораго устроеігь бассчРіпъ, прпнпиающій въ себя горпые ручыі. Нпже эгоіі колонпы ирещены были, при Віадп.міріз, жптеіи Кіева,на рт>чкііПочамн^Б, г.отория протекала въ то время ішдъ самою горого, а впослт.дстпііі поімоіцепа Діпліро.мъ. Отъ Крещатика по.іучнла свое пазваіііе улица Крсіцатицкая, пролегаюіцая отъ него на з. п иыходящая на поле ^лнзъ ръчкіі Лыб ди. На этоіі улнцп ныніз стомтъ ка.менная церковь, построеппая въ 1810 году, на МІІСТО прежн й, деревяііпоіі. Мп.мо этоіі церкви, по свпдіітельству церковііоіі замиси, въ древііостіі пролегала та дорога , по воторой пдолъ ГІеруна былъ стащепъ въ Дігвпръ. Ерсщевіе (ратс-гів/ібд). Въ нашеіі праііославпоГі Церквп эго иазкапіе усвосію одпо.му нзъ се.мп Тайвствъ. Слово — крещеніе , обыі.новеино озпачаетъ изоораженіо падъ чв.мъ-либо крестиаго зиамепія , ІІЛІІ блаіословепіе коголибо крестомъ, а греческое пазвапіе таііпства, |9алт«а/<6?-ііоі'ружеіііе. Крещені , какъ и вси проіія Гапнства, слаіается изъ сверхъ-остественпаго—ііеіііідіімаіо,и ествествеііиаіо —вндп.маго. Неиидиліое въ номъ — блаіодать Св. Духа, которая уііпчтожаетъ всіз ір хи, сод ланные человБко.мъ до крещепія, возвращаетъ е.му ііевинность и безгртзшность п вводитъ оіо въ общество христіаиъ. Видилоо въ тапнств15—это обряды, предшествуюіціе е.му и сопровождаіощіе са.мое кроіцеіііе, котороиу предшоствуогъ оглашепіе (см.), освященіе воды для таипства, освященіо елея и по. іазапіе имъ крестимаго. Крещеніе совершаетея т а к ъ : свяіцеііникъ погружаетъ крещаемаго въ освящеиной вод троекратпо, пропзнося прп перво.мъ погружепіп: w/je/иаетсл рабъ Бижій (такойто), во имя Отна, при второмъ — п Сына при третьемъ—н Св. Духа; воспріемникъ креіцаемаго посл каждаго погруженія произностъ—а.мпнь; троекратиое погруженіе совершается во образъ тридиевнаго погребенія Іисуса Хрпста. Посл-в крещеиія, ііовопросввіцпннып облекается въ б-Блую одежду, въ знакъ чпстоты и пепорочности сердца; на неіо ііадт>ваютъ к р е с т ъ , въ знакъ готовпости нестн крестъ .Хрпста; далізе—бываетъ хождепіе вокруіъ Куполи со свізчоіо, чБмъ выражается

915 — Кри — Кри Крж — Кри духопиая радость и дпксшаніе, сопровождаемов ва, Андрея и Георгія, чтобы покорнть ПопБспію: «сЕлицы ио Хрпста і;рестіістеся, во Хри- лоцкуго область, этудревнюю землю Кривичеп: ста облекостесн» (Рнм. VI. 4); в сь обрядъ кре- онн взялп Логожскъ^юбложили гор. Изяславль. іцепія онанчивается чтеиів.чъ апостола н Евап- Осажденныо одались, взяиъ съ Вячеслапа.сына гв.іія. Крещеніе.мъ пазывается также празд- .Моііо.маха,слово,чтопмъ,какъ жите.іямъ Лоіожнпкъ церкогліыіі, соверіиаемый Церковію въ ска,пе будетъ насилія. Но клятва не была Вячевоспоминанів і;ре,іцоііія Іпсуса Христа Іоап- слапомъ псполнепа. Ночью городъ 6ы.іъ разграбленъ, несчастпые жители и ихъ іімущсномъ на Іордан-Б (см. Богоявленіе). Ервшштановичъ (Станпславъ), польскій сгво были жортвамн побБдіпелей. Мстиславъ юрпстъ, жпвшій прп ЕородЕ Спгпзмупд ІІІ; пступплъ въ [Іолоцкую зсмлю и захватплъ род. въ деревпі; Зубржа, б.іизъ Іьвова; по.іу- вс-Бхъ Еііязей ея: они и ихъ семейства отвезечилъ образоваиіе иъ краковскоіі академіп; былъ ны былп па лодкахъ въ Копстанппіополь. Попринятъ королемъ ко двору, какъ учепыіі и лоцкое и Мииское цняженія опъ отдалъ своему хорошо св дущій въ греческомъ п латинскомъ сыпу, Изяслапу. По вступлеіііи въ общій соязыкахъ, н нсполнилъ много важпыхъ поруче- ставъ зе.моль русскихъ, гончилось отдвльное ній. Кржнштановичъ былъ въ Англіи, Фраи- существовапіо ІІолочанъ и Кривичей. ціи, Италін u Голландіп. Разоужденія его были ЕрнвОЕОСЪ (Магхимъ), геиералыіып пнсарь съ удовольствіемъ читапы въ германскихъ и малороссійскаго войска, сподвмжшікъ зпа.мопарижскомъ уііііворситотахъ. Ум. въ Кракові; питаго Хмиіыіпцкаго; въ битвБ подъ Ка.ме26 окт. 1617 г. Лучшія изъ его сочиненій: «Sta­ нецъ-Подольскомъ, 1647 г., командовалъ резерtus regni Poloniae, compendiosa descriplic >, Mo- во.мъ казацкон арміи, потоиъ былъ отправленъ guntiae, 1606; «Respublica sive status Regni Polo- съ сшыіымъ попско.мъ для защпты малоросnia), Lilhuaniae» etc. Lugdum Balav. 1626. сійскнхъ граиііцъ со стороны Польшп; пораКриве-КривеЙТО, во вро.моиа пдолопоклонства жепиый 1648 г., близъ Константшіопа, Впшневъ Лііти быль ііервостегіопный жрецъ. Онъ вецки. іъ, Кріівоііосъ разбплъ его при Бар-Б: нм-влъ большую власть, даже п у сосвдпихъ па- падшихъ со сторопы непріятеля было до 15,000 родовъ, одііоплемеіпіыхъ съ Литовцаміі. Часть чел-; 1649 г. Кривопосъ участвовалъ въ битвз Пруссіи, Са.могитія, Курляпдія повииовались при Зборов , и пото.чъ былъуполномочеины.мъ ого верховной власти. Въ городтз РыковБ на- прп заключеніп зборовскаго договора. Еривцовы, русскі дворяпо. Многіе изъ ппхъ ходилпсьистуканы высшихъ боговъ ІІЗДТіСЬ-ТО им-Блъ свое пребывапіе Крпве-Кривенто. Кро- отправляіи въ Россіи разпыя дворянскія служмТ; этого жреца, были еще свящеиііослужнтелі бы стольшіка.ми и въ другихъ чинахъ, и въ иижпяго разряда, нзв-Бстиые подъ и.меііемъ 1623 іі посл дующихъ годахъ были жалованы ПОМ-БСТЬЯМИ (Общ. Герб. V—77). • Вайделотовъ», т. е. ученые люди. Крнвыя линіи или кривыя, суть такія лиКривичи, народъ славянскаго племени, жившій сначала между рвками Припетыо и Дви- ніи, которыя безпрестапно из. і няютъ свое ною, а потомъ распространившіГіся до вер- иаправленів по какому - нибудь постоянно.чу ховьевъ Волги, Двины, Оки и Дн пра. Слово нли изм пяющемуся закоиу. Всякую кривую Кривичи зпачитъ—Верховые. С.мол пскъ былъ разсматрішаютъ въ математик какъ непреихъглавнБіішимъ городомъ. Они платили даиь рывпыіі рядъ точекъ, расположсііпыхъ по изВарягамъ, пото.мъ выгнали ихъ, вм ст съ вБстному правн.іу, завиеяіцечу отъ свойства Новгородцами и Мерею, и в.ч^БсгБ съ ни.чи же кривой. Крнвыя чогутъ ^ыть разсчатривае.чы призвали Рюрнка, Сипеуса и Трувора. Обычаи такъ же какъ сгвдъ точки, воображаемодвижуШГІІЛІІ одииакіе со вс .мп Славяпа.мн. 881 г. щейся въ простраиств по извіістііому закоОл гъ установилъ, чтобы вся Русская земля, ну, отъ котораго зависитъ свойство крнвоп. Славяпе, Кривичп и Меря платилн дань Варя- Всякую криііую липію можно ііриііимать за гамъ. 907 г. въ числЪ воііскъ, которыя быдн съ .чногоуголыіпкъ, состоящій изъ безчисленнаго Олегомъ у Царырада, были также и Кривичи. мпожества безкоиечпо-малыхъ стороаъ. Свон980 г. оии съ Влади.міромъ новгородскимъ уча- ства всякой крнвой могутъ быть вырахсны ствовали въ поход иа Роівольда полоцкаго, уравпеніе.чъ. По своиствамъ этихъ уравненій, и в роятно были съ нииъ и противъ Яропол- вс кривыя разд-Бляются па алгебрическія и ка. 990 г. Владиміръ, поставивъ города по До- трансцепдентныя; кро.ч того, кривыя раздисни, Трубежу, Сул-Б и пр., населилъ ихъ дру- ляются, независимо отъ перпаго раздііленія, гими пародами, въ томъ ЧИС Б и Кривичами. иа плоско-кривыя и па кривыя двоякой крц1127 года Мстиславъ Владиміровичъ послалъ визпы или двонко-кривыя. трехъ меньшпхъ братьевъ своихъ, ВячеслаКрнзпсъ іКціаія), зпачитъ р-Бііісніе, р-Бшп-

Кри — Кри

—Щ Б —

р-Ешительно мпювопіс; въ МОДИЩШІІ — порс.ш.мъ ОО.ІЁЗНП; по Иппократу—TO вііе.мя, когда бо.ііізнп иидіімо уси.ишаютси іі.іп улепыиаются, припіімаіотъ лругой пидъ и.іп характеръ, нли иовсе прекращаютея. Таьіо поиоротпые мо.мепты бываютъ б.іаготворные пліі паі-уОпы , прави.іыіые (какъ папр. въ .шхорадкахъ) и.ш неііравп.іыіые, совершепііые или иесовершениые, с.моірн пото.му, оставлнютъ ли опи больнаго въ со.мнителыюмъ пліі полижителыюмъ состояпіп. Наконецъ разлнчаюгь 'сооствеііпо крнзиоъ, совершающійся быстро и «лизисъ» (с.м.), гіропсхолящііі медлеппо. Криницкій (Иііаиъ Аидреевичъ), ироФвссоръ харьковскаго уііиверснтета; род. 1797 года въ Звііііигород-В; ум. 1838 г. Учился сначала въ у.манскоіі ги.мпазіи, пото.мъ гіоступплъ въ вилепскііі уііііверситетъ, гдіз съ у с т і х о м ъ запиыа.іся ііредмета.ми есгсствеппыхъ иаукъ. Въ 1821 г., no оііопчаиш курса, оставлепъ прп уіиіверситеті;, въ помощь магистру ФИЛОСОФІИ ІосііФу Юпдзиллу, съ і.оторымъ и огправ.іепъ въ путсшествіе по вилеископ губе])ііііі, для пзсліздовапія трохъ цаііствъ прпроды. Копчивъ путошоствіе, въ 1823 г., опъ былъ удостоенъ CTCUCUU иандидата ФМЛОСОФІИ, И СЪ ТІЗМЪ вм

-

СГБ па іюіо возложеіш ііреііодаваіііе въуииверситстъ сельскаго хозяпсгва. Въ 1825 г.опредізлеиъ въ харьковскіи уіінверситетъ для препо,давапія міиіоралогіы; въ 1826 г. утвирждспъ адъюикть-проФсссоромъ; въ 1828 г.изб|)аиъ въ дьиствіпелыіые члены московскаго общества нспытатолси прнроды; въ 1829 г. утворждопъ ЭЕСтра-ордішарпымъ ироФессоро.мъ; въ 1830 . изорацъ въ д-ЬіістиптельЛые члсиы іеискимъ .миііералогическимъ общесгвомъ, а въ 1831 г. въ члены - корресіюндеііты гейдельбергскимъ ооществомъ ііспытатслеіі ирироды; въ 1834 г. утверждепъ іісіірав.иіющимъ дол;кності> ординарпаго проФессора по ка едр зоолоііи. По распоряжоііію иача.іьства, въ 1835 г., предприіпімалъ ііутешествіе въ Кавказскую область и па берога Черпаго и Каспійскаго морей, для изслБдоваііін трохъ царствъ прпроды. Въ томъ же году пзбраііъ въ дізііствіітолыіыо члепы дрезденскимъ общеотвомъ любител іі естествепныхъ иаукъ.Каьт. русскіііусордііыіі сстестиоиспытатель, Крнііпцкііі заслужилъ особиііное віінмаііів ііііозе.мпыхъ учепыхъ. 11е|іешіска его съ ІІЗВ СТНІІИШІІЛП русскпмп и иноземііыми еетестнонсгіытателяліі СВІІДІІТСЛЬстпуетъ, какимъ опъ пользоваісн вііп.маіііОіМЪ п изііБстііоотыо. Опъ ие оставіілъ нп одноіі части зоологіи, lie сдилавъ Еакихълибо зам чаиій или открыпіі въ этоіі обшнрноіі области природы. Кабппеты харьковскаго упи-

Кра - Ерн

иерситвта; мішералогичссыіі u зоологіічесіі,ій, поставлопы шгь па ту стеііепь совершепства, порядка и даже красоты, до котороГі только можію довести ихъ. Изъ уваженія къ его заслуга.мъ и ііеусыіпшіі ДЧІЯТСЛЫІОСТИ, пазваііы іімепомъ его т і к о ю р ы о впды жіиштііыхіі. ІІзъ его печатпыхъ сочіміеіііи засіуживаіоіъ осо-• беиное вііп.маіііе: «Oniicauie ііпетіпута сельоі;аіо хозянства въ Гоіенгепмв» ( В п л ы ю , 1824); «Lilerae cnfomologicae, celeb». Prof. Kry : nicky(въ «Bullel. de laSocicle Imper.des naluralisl. de .Voscou» (1829); «Oniicauie поваго вида изъ рода«Ліі.мііадііі» (та.мъ же, 1830); «Плапъ предіірііии.маемаго оТшсаиія слиипяі;овъ, въ предіі.іахъ Россін обіітаіощихъ» (Москва, 1832); «Enumeralio Caleopterorum Russiae meridionalis el praecipue in univers. caesar. charkov. circulo obvenienlium» (Мосі.ва, 1833); «•Описаніо Непасытскихъ порогоиъ иа ДнипрБ въ весеппее пре.мн» (въ Учеи. Зап. московск. уіпів. 1834), *Observaliones quaedam de reptilibus indigenis» (1837) ; «Arachnografise russicac decas prima», (1837). Кро.м-Б того посліз иего осталось MHOжество любопытныхъ ііаблюдспііі л omicauiii, восооеипостп: «Курсъ сельскаго хозяпства», 1826; «Начертапіе зоологііі> для преподаванія учаіцимсн въ уиііверситетіз; «Запіісйи отиоспте.іыю орііктогнозіп»; «Очеркъ геоіпозіп и геодогім»; «Іізс.гіздовапіе ока.меіпзлостеіі украііііскихъ»;«3аліт.чаііім о с.ііізиякахъ Чернаго люря»; «Характеры п ціиіпость драіоц-Бшіыхъ камііеГі»; «Орнпто.іогія русская илп oniicauie русскихъ птицъ». • Краптокальвиннсты, таііііые іюс.іТіДоіштелп Ка.іыііиіа, саі;соііскіе богоо.ювы, которые въ XVI СТО.ГІІТІИ, с.і дуя М лаііхтопу, переш.іи къ рефор.матскпмь ііопятін.мъ. Саксонсі ііі г.урФіірстъ строго прес.пздовалъ ііхъ, u по это.му случаю ііоручи.іъ составыть извізстпуіо «Фор.мулу копкордіи». ВГІОСЛВДСТІІІИ капцлеръКрель палъ жертвою крііптокалыіііііиз.ма. Кристалдвзаціонная вода. Мпогіят ла, крнсталлизуясь, встуааютъ въ хпмнческое со дипепіе съ водою, которая въ это.мъ случаи называется криота.іліізаціоііною; лпшаясь ея, крііста.і.іы теряютъ свою Форму и разеыпаются. Кристаллнзаціонную воду no долн{ііо с.мізшивать съ водою, мехапически заключенііою въ полостяхъ кристалла и составляющую причиііу тиго, что нізкоторые кристаллы, будучп нагрііты, разлетаются съ трескомъ. Кристаллизащя (Cryslallisalio), прояв.геііів оеобеиноіі сплы (кристалло-образователыюй), своік-піешіоіі всБмъ неорганичоскимъ і-Бламъ омредіілеііііаіо хішическаго состава, оопвружішагаіцеесп т .мъ, что эти т ла, при ііе|іихс-

Кря — Кри

—

9 7

д пзъ жидкаго состоямія ііъ твердое, прііііммаютъ крііста.і.игіестіій вндъ. Въ тъ.іахъ оргаПІІЧОСЕИХЪ, поі.а оии подчипеиы п.ііяпію жпзІІСПІІОГІ сіиы, т;рііста.!Ліізаціи но іімТіОтъ лт>ста,!! гольгчО съ іірокращопіе.мъ жмзпеішоГі д яте.и.ішсти,' оргаііпчосЕая .матсрія, препращаясь въ ііооргаіііічоскую, подчтіяетсн оГіщп.мъ ііеоргаііііческммъ законамъ и образуя рпредъіенііын химпчесіля соедмпеиія, оонаруживаетъ крііста.ипзацію. Крмста.і.іизація требуетъ диухъ условііі: 1) крпста.і.шзуемое вещество до.іжно быті> прітедспо въ жидкое состояніе д.ія того, чтопы его чзстмцы MOIJII свободио дппгаться , притягиваться н отта.ікіпіаться: этой цъ.іи можно достіи нуть ii.iii іыавя даппоо пеіцсстііо, iijii растпоряя сго пъ какоіі-шійудь жидкостп, іі.пі онращая въ пары: 2) переході. въ твердое соотояиіе, черезъ охлаждсмііе иліі выпарпвачіе, до.іжеіп. сонершаться какъ-можпо медлсиііізе: прп очопь оыстромъ персходъ иер дио получается .масса пеііравіілыіоіі Формы. Чв.мъ мод.іеііпііе сопоршаетоя крнсталлпэація, т .мъ крпстал.іы правіілыі е и больше; осооетю праиилыі-Ве u больше Еристал.іы получаіотся, когда іірп расгворсіііп пеществъ въ вод , йладутъ іі.іп віішаютъ на питк-Б въ ііепасыіцошіыіі расті!0|іъ ііебольшіе іотовые крпсталлы. Условія, пмиюіція в.ііяпіе па мрсдпочтптелыіое ооразовані той пли другоіі крнсталлпческоіі Фор.мы,еіцс no объяспены. По паблюдепіямъ Лппка, крпсталлъ, ооразуясь, ЧМБетъ спачала спдъ ііебольшаго шарика, нототчасъ же п р т і и м а е т ъ ту Фор.му, въ котороіі яплястся по соиертеино.мъ образовапін. /Кидкосгь, нзъ котороіі образона.іпсь крпсталлы, называется «маточнымъ ра.ісоло.мъ». Крнсталлпзація сопровождается всогда отд лепіе.мъ теп.юты, а пъ п-вкоторыхъ случаяхъ н свБта. Первое завпситъ отъ освобождонія крпсталлизуюіціпіся вещестно.мъ, прп перехоДІі въ твердое состояпіе, скрытиаго топлорода; второе зам чепо при позгопкіз бепзоіінон кпслоты, прп криетадлизаціи сЕрнокпслаіо к і л и , азотпокислаго сг(іоііціаііа п пр.

—

Кри —Кри

чсская—Веіісъ; пзолштрическая — Гаус.маііъ) Три равиыя оси гіеросъкаются подъ прямыми уімами: кубъ, тетраэдръ, октаэдръ п проч.: 2) квадратная—Глоккеръ, (тетрагоналыіая—Наумапъ; пираміідалыіая —Мосъ: четырехчлсіпіая и.ііі двухъ и одііо-оспая—Венсъ). Трп осп взаіі.мио перпепдіікулярпы, изъ ппхъ дв равпы между собою: квадратная ііирамида п др. 3) гоксагоиалыіая—Науманъ (трехъ п трехчленная, трехъ п трохосная—Веисъ; ромбоэдрігіеская—Діосъ). Трп равныя, подъ угло.мъ въ 60°, пересвкающіяся осп', перес каготся подъ пря.мы.мъ угло.мъ четвертою, п.мъ неравпоіо: ромбоэдрі> ніір.;4) ромбическая —Иаулапъ (призматическая — І І о с ъ , двухъ п двух-члоиная или одпои одно оспая—Веіісъ). Три ііеровиыя, взаи.мно перпендпку.іярпыя оеи: ромбпческія пиралімды; Г)) клиноромонческая —Иаумапъ (гс.мппрііз.матіічоская—.Мосъ, дііухъ и одпо-члеппап — Веіісъ). Три ператіыя ооп, двВ перпсндмкуляриы-другъ къ другуі трстья порпспдиічуляриа къ одноіі и нак.іоипа къ другой; 6) к.ішюромбопда.іыіая (одно и одііо-члсііная —Веіісъ; тотартопрпз.матичоская—іМосъ).Тріі перавпыя другъ къ другу нак.іоішыя оои.

Крнсталляческій изломъ, см. Спанкость. Кристаллическій сростокъ, правиіыюе соедііііеиіо двухъ или ігКсколькихъ одпородпыхъ крнста.іловъ. Сростаніе кііисталлові., по большей частп, происходнгътакимъ об|7азомъ, что одинъ крпоталлъ, и.м я одпу иаружпую илн вііутроіпігою ірапь обіцую съ друпімъ, кажется ооращеііпымъ около лнпін ііерііоіідииу.іярііон къ этоіі rpami (рси вращешя) на ISO0, 60° иліі 90°. Сростокъ, состоящій і*9ъ двухі. иристалловъ, пазывастся «двонпикомъ», нзъ трохь — «тройпикомъ». пзъ чстыроігь -J- «четвоіиіпко.мъ», и т. д. Двойпики встр чаютсн доиолі.но часто; гро т и к и , чотверннкч ч пр. гораздо риже. Изв стпые .мчиоралы покаэываютъ особенпую склоіпіость къ образованію сростковъ, таковы: оловяниыіі камень, авгчтъ , ставролчтъ

" ДРКристаллогенія, учспіе опроисхождонічкрчКристаллаческая купа, ііепраіііілыюе сое- сталлчческихъ Формь. дчпопіе крпсталлоиъ. Uo своей Форм , криКрнсталлограФІЯ, рписааів иаружпаго вчда ста.ілпческія і:уііы посятъ пазвапія почковид- крчсталловъ , составляюіцео часть крчеталлоныхъ, пираммдалыіыхъ, сііоповидпыхл., иуч- логіи. коватыхъ, шаровидпыхъ, розовпдпыхъ н проКрнсталлологІЯ , учсніе о крнсталлччсскоі.і, чихъ криста.иііческихъ кумъ. ВЧДІІ гБлъ вообщс. Такъкакъкристаллч ісск.ііі Крпсталлическая спстема, совокупиостькри- Форма іірсчмущсствеііпо свойственііа тв.іаліъ ггаллическііхъ Формъ, которыхъ оси нахо- чскоііасмымъ , то крчста.ыологія состан.іяепі дятся въ одппакоііыхъ отЕіоіііеиіяхъ друіъ іл часть .мчпералогіи. Опа заключаегь въ собь другу- ЙЗІГІІСТПО шесть криста.ілігіесипхъ сис- крчсталлогііаФІю, крчсталломотрію, крчсталлотемъ: 1)тессуіярііаяііліиі|)авіілыіая —Верперъ^ то.мію н крисгаляогепію. Кристаллологія доведеМосъ, Наумаиъ (равноч.іешіая іии СФероэдри- иа до настояи еіі ствпвн» совершенства тру-

Кри — Кри

—

9 J

—

Кри — Кри

дамн ученыхъ: Вернера, I'OMO дв-Лиля, Водла- кристалды попадаются или отд льными , нли СТОІІЭІ граФа Вурноиа, Розе, Гаусмапа, 1'аюіі, вроошими, пли наросшпмн. Вейса, Моса , Нсч'гмаііа, Наумаиа, Грасмапа, Еристаллы ложные. Крпсталлы обязаиы своГеоселн, КуііФеііа, Малюса, Біо и Арагй. ею Формою ие впутрошюй крнсталло-образоКрлсталлометрІЯ, часть кристал.іографін.за вательпоіі сил миііоралыіаго воіцества, но шімаюіцаяся изм-г.регііомъ крнсталловъ. е заимствовали отъ друіаго окрпсталловапиаКристаллотОіЯІЯ, учопіо о внутреннсмъ строе- го ископае.маго. Опи происходятъ: 1) когда мипорадыіая масса наполпяетъ оттнскъ настоній кристалливъ. Кристаллъ (хц аіаЯЛо;, за.мершес тило), TDcp- яіцаго кристалла въ другомъ .чинералЪ: такодоетБло, ограііичеипое прпмолнііънпыми, ров- вы напр., ложпыо кристахш кварца, пм ющіо пыми пдосЕОстями.смыкающимися подъ извИ- Форму ромооэдровъ известковаго шпата; 2) костнымиуглами. ВъкрнсталлБдолжіюразіпчать: гда окристаллованіюе вощество пзм няется въ 1) Грани — пдоскости, ограничивающія Ери- составт;, не изм пяясь въ Фортіз: такъ евппцосталлъ, вообщо гладкн н блостящи; по мъсту вый бдосЕЪ ііревращастея въ свипцовыи купосвоему бываютъ: боковыя н копечпыя; по вн- росъ, удерживая первопачалі.нуго кристалличеду: трехсторопнія, чсты])ехсторонііія и пр. 2) скую Форму; 3) когда одииъ .мпперадъ, патекая Ребра — образуются с.мыкапіе.мъ двухъ граией иа кристал.іі.і другаго, облокастъ ихъ тонкимъ въ одпу ^ипію ; поеятъ названіе оогрыхъ, ту- сдоемъ своего вощества и является въ вид-Б попыхъ или пряииуголыіыхъ, смотря no углу на- лыхъвііутрикріістаддовь, ііріівыпадепінпстнииыхъ кристалдовъ : таковы патокн известковакюпеіия гранеіі; по мізету разд ляются па бо і;овыя нли копечпыя.З) Углы 7пълесные{Еске), го шпата па кристаллахъ кварца; 4) когда мнобразуются смыиапіеліъ трехъ или бол е пло- исрадъ содержитъ въ соб псбодьшуіо примізсь скихъ угловъвъодпуточку. По числу икачоству постороііняіо вещества , шіізющаго весьма образующпхъ ихъ гранёй и ребръ, бываютъ: большую кристадло-образовагелыіую силу:такъ трехгранпыо , трехребрыс , чотырехграппые, песчаннкъ, содержащій въ себіі углекпслуіо нзвесть1, припимаегь Фор.му извсстково-шпаточетырехребрыо и проч.; равноребрые, равпо rpaunbif, перавиоребрыи, неравноірапные. 4) выхъ ронбоэдровъ (фоіітеііеблбскій песчаіпікъ). Оси — лнпіи , МЫСЛСМІІО проводимыя черсзъ Ложпыв кристаллы легко отлнчить по сліздуюцентръ кристалла п оканчивагощіяся въ среди- щимъ пріізпаЕамъ : опи нс имілотъ правильнаго вііугрспііяго строопія п яе прііпадлежатъ ніз двухъ стороиъ или рсбръ, иди въ воршип двухъ угловъ. Одпа изъ нихъ пазывается глав- къ той крпсталлпчсскоГі сйЬтём , къ котороіі иого, прочія—^пооочііы.мн. Правилыюсть строе- оічюсится самыіі мпнсралъ; ограшічепы шеронія крнсталловт. не ограпичиваотся одиимъ на- ховатыли, тусіиы. іи грапями, п угды н ребра ружнымъ видомъ: кристаллъ, въ изв стныхъ нхъ нс остры, ЕЭЕЪ у ііаі.тоящііхъ кристадловъ, ііаправлепіяхъ, д-Блится т а к ъ , что открываю- no по бодьшеіі частн округдсчіы. щіяоя поворхностп ровпы и совершенно подобКристопуЛЪ (А апасіи), апакреопъ Новой ны паружиымъ граяямъ (см. СпаЙНОСТЬ). Кри- Греціи; родмлся ОЕОДО 1771 года, въ Касторіи, сталлы, ограииченные пебольшимъ число.мъ въ Македоніи, нли въ Яііиіі , въ Эппр . Въ грапей однпаковаго или двоякаго очертапія, па- его стихотворепіяхъ соедимяются вс поэтизываготся прогтымп, прочіе — сложпымн; про ЧОСЕІЯ свойства пізвца еоса; размъръ легЕІй стыя кристаллическія Формы чрезъ pacimipe- и мелодпчаскііі, и пріягная п га. Онп составиіе грапеіі, притуплоніе, п])іострепіе и заостре- ляютъ паслаждспіо вс хъ обитатедеіі Греціи. иіе угловъ или ребръ, пероходяті) въ другін про- Кргістопуді.изв'1;стеіп,такъ же,ЕаЕЪ ПОЛІІТНЕЪ. стыя илп сдожныя Формы, кого])ыя поэтому но- Удалясь со вре.мепи ірочоскоіі революцін въ сягъ назвапіо проіізводііыхъ, междути.мъ какъ Трапснльваііію, въ Гермапіптадтъ І Ш І въ С.ипервыя пазываются гіервообразпыми Согласно сговъ, онъ издадъ шюго ііолсзпыхъ сов товъ Вйрперукристаллы, по велцчнп , различаются: ддя своихъ сограждапъ, подъ пазвапіемъ: Па ог|>омііыо (облыио 2 фут.), весьма оольшіе (отъ (іаууіацаха mhtixa. Его стнхотворепія были пе2 до і ^ «"Уг.)» болыиіе (6—2 дюй.ма), срсдніс репсчатапы въ Страсбургі; въ 1831 году, съ ( 2 — і - а Д . ) , малыс ( t - j — % д) , весьма малыв Фраицуз. псреводо»п., и въ Парпжі; у ДПДІІ (VJ д. и мсчіьше , впрочемъ видимые още не- 1833 г., 2 т. вооружотіымъ глазо.мъ), необыі повепііо малыо КристОФа св. OCTpoBb(St.-Chrisloph, St.-Kil(s); (различае.мыотолько помоіцыо микросЕОііа). Въ гористый островъ ЕЪ Весгъ-ІІндіи, между остр. іірирод кристаллы встр чаются или отдізль- Св. Евстахія и Невисомъ; запимаетъ пропо, или въ віід криоталлііческихъ сростаовъ и страиства З 1 ^, кв. мидп; жиг. па пемъ 33,000 и купъ (см.). Какъ простые , такъ и сросшіеся въ то. ъ числ до 20,000 неиодыіиковъ. На

Крн — Кри

— 5 9

этомъостровіі нах.потухшійволканъвъЗЛІІ Ф. вышипы. Глаипыя произведсиія — оощіе колоніялыіыс товарьі, восооешюсти сахаръ и ромъ. Ооразъ праилеиія предстаііителыіыіі п состоитъ пзъ 10 собраніи, в ъ 2 4 члена Острові. разЛ лепъ иа 9 округовъ и 9 приходовъ; им етъ 4 города, 2 крі;постн, 5 большихъ и миого малыхъбаттарей. Главиый городъ Вастеръ (Basse­ terre), гавапь съ 3 Гаттарсями, 6,500 жит ; юрговын городъ. Прочія мвста : Санди-Ііоапъ (Sandy Point), и.м. гавапь, съ 2,000 жнт.Островъ СапъКристоФЪоткрыті» Колумоо.мъ въ 1403 г.; иритіадлежалъ ІІспанііі,ііотомъ.въ иачалі; XVI в., заиятъ Дпглнчана.міі и Фраіщуза.ми: мосліідніе, будучм вытііснеиы, удалилнсь па Черепашьи острова и приняли пазвапіе «Флпоустьсровъ». Въ 1693 г. Сапъ-КристоФЪ былъ занятъ ФЛИбустьера.ми, Аіігличаііппо.мъ Уарперо.мъ (War ner) и Иормандцсмъ д'Аііамбюкомъ((1'ЛпапіЬііс), но вскоріз уступленъ Англш. Съ - і-Бхъ- поръ острові. былъ раздізлепъ между Француза.мм и Аііглнчаііа.міі, ио въ 1713 г. Апгличапс получнли его В7. свое ІІСЕЛІОЧИТСЛЫЮР. владииіе. Въ 1781 г. Фрапцузы запял» островъ, no no версальскому договору, въ 1783 году, возвратпли сго Апгліп. КритерІЙ (KgtTit'iQtov); піцізпакъдля распозпанія іістііпы, которымъ разу.мъ руководптся въ составлоши о пей оуждепія. Если кріітерііі о сновапъ иа са.мой Формі; мышлопія.то онъ паэыпастся «логичсскимъ і;ріітеріемъ». Крптика. Такъ вообще называется осужденіе и разборъ предмета, если они сдиіапы подрооно н оспоиателыю ; пото.мъ, сіюсооность или иекусство суднть объ ИЗВ-БСТНЫХЪ предметахъ ; наконецъ ііауі;а для суждеиія о предмстахъ или учсное пзложеніе праиплъ, вытекающихъ изі. своііства предметонъ, н дат щ п х ъ ВОЗІМОЖПОСТЬ судить о пхъ истнн .Крптика по своему ирсдмету оываотъ столь же шюгоразлпчиа, какъ и сиоГіодмая дьятелыюсть духа; вособенііостп же она отііосмтся къ высшп.мъ прсдметамъ и проявлепіямъ человБческой дьнтелыюсти, ьъ паукъ, искусству и образу іиыслеп съ ого прііліііііспіе.мь въ обшириомъ СМЫСЛБ. Въ отпошеіііи кі> паук , критцка быиаетъ ФІІЛОСОФСКОЮ ИЛИ исторпчоскою. ФиюсоФская крптнка, въ оошіірігізишеліъ смысліз, ыожетъ быті. ьріпикою учепою, посліздоватолыіию,разс.матрііваогьтолькоіідсюііредмота и ея отиошеиів къ изложепію илп представлонію; исторііческая жо крнтиііа касается только віПішпей сторопы предмета или ироизпедепія, смо отношепія къ простраііству и про меііи п пропсходящаго оттуда оіо разу.мъяія Каытъиего послБдователи придали слову «£рИ:

-

Кри — Кри

тика» дотол пебывалое зііачспіе, о т п е с п т ев къ отдвіу познавателыюіі сиособііостп, пъ изсліідовапію вообще тоіо, чти подлежитъ гіозпаиію человъка, u отличпвъ въ ФІІЛОСОФІИ крнтич^скую методу или крптиціізмъ (см.) отъ догматической и скептпчесііоГі мстоды. Историческая кріітика им етъ предметомъ дізиствительность вн шііихъ Фактовъ и ихъ своііство, узііанное иаопытт;; зашімаотся іізсііздоваіііемъ вирпостн илн ііодлпиностн изитзстпыхъ доказательствъ, особенно ПІІСЬМСЕІНЫХЪ. Историческая кріппка, въ собственіюмъ с.мыслі;, разбираетъ ПОДЛІІІІІІОСТЬ и характеръ разныхъ свидіітельствъ исторпковъ п np., no оиредзленныяъ правііладіъ, сообразиымъ съ ЦТІЛЬЮ псгоріи и съ своПствомъ псторпчсскоіі достовъриости, пріі.м-впеннымъ къ разиічны.мъ рода.мъ іісторпческихъ іісгочииьовъ. Въ ТІІСІЮЙ связи съ нею находіітсяФіілологпческаякритика — разооръ іііісь.меипыхъ па.мятііпковъ, особенно древнпхъ, котораго ц дь бываетъ: или отдиленіе текста отъ посто|)Оянііхъ ііозднБншнхъ прпбавокъ н повізрка МОДЛИІІНОСТІІ ц лыхъ мистъ или даже ціиыхъ проіізведеній, относіітелыіо автора, Еоторолу гіриіі:івсдошо приппсывается, і и и утверждепіе правіілі.иостп отд льныхъ словъ и ихъ совоі;уіілонін въ гіі)едложеіііе. Въ посліздиемъ случаіі она такжо называется конъекгуриою критикоіо, когда пспорченііый, умышлеііноіілн моошпбк];, смыслъ должио возстаповлять только по доіадктз (conjecfura). Первую ііазываготъ высшею, вгоруго і т з ш е ю критикой, Высшая иріітііка при разбор-Е подлмпности піісьмеіінаго па.мятипка начпнаетъ илп съ внізшиихъ обстоятельствъ, свидізтельствъ другихъ писатслеП и т. д., или съ вііутропиііхъ и существеиііыхъ отношеіші, т. е. съ содержанія, духа, языка и слоіа самаго памятника, п no этому р шаетъ, можно ли іірііппсать памнтіііікъ указьшаемому автору или како.му-ііпбудь друго.му, и какому именио вреліенп. Въ первомъ случаі; опа пазываотся виіішііею ІІЛІІ дпплоліатпческою, въ посл дне.мъ внутреііпею кріітпкою. Эта Филолоіпческая критика , которая въ связи съ искусство.мъ толкованія составляетъ часть высшей ФМЛОЛОГІИ (с.м.), отпосптелыіо древпой классическоп лптературы въ XVII ві;к , доводена до высокои стегіепи еоііершепства, особеппо Аиіліічаііино.мъ Р. Бентлее.мъ (см.), а въ no въіішее время Ц-Бмцами Ф. А. ВОЛЬФО.МЪ (см.), Г. Гер.мано.мъ и проч. Правда, изсл-Бдованія критіікп, особеііпо впутреннеіі, часто бываютъ основапы па леікпхъ наміікахъ въроятности, но такъ-какъ всяиая эиоха, всякое м сто, всякоо дицо им етъ лпожество особопностей, то

Кри — Кри

-

9 0

опытъ доказыпастъ, чго эти пзс.і-вдованія no Со.іьшей часгп даютъ опрсдіі.іеііііое ръшепіе съ важны.мъ морси1;сомъ правдоподобія, ссли исдутся съ ііадлежащимъ безпріістрастіемъ. съ достаточпоіо проімщателі.постыо, удои.іетпорііте.іыіьп(ъ знапіо.мъ ді;іа и строіою п ц а те.іьностыо. А. В. Шлегсдь, Іахмаиъ (см.), оратья ГриммъСсм.) 1'раоіФъ(с.м.), Пепеке (см.), Гауптъ (СІМ.),' ГоФ.маііъ (с.м.). п д. примізни.ш такуго критпку къ дреиііе-п^Бм цкоГі лптератур . Художеетвсипая крмтпка пзсліідуетъ впутренпее, идеалыюе нли эстетическое достоппствохудожестсеііпаго проіілведсіііяп пазываотся въ такомъ случаТ эстетпческоіо критикою, или оосужпваетъ только ВНІІШІІЮЮ иеществеиную и.мвханпческуюотдіику, праппльиое употреблеіііс орудій п средствъ нскусства или реыесла, п тогда иазывается техніічесьоіо крптикоп. ОсиователыіыГі критпкъ иліі судья пскусства очень различенъ отъ «критикаста», котораго суждеіііи ліііііепы ооъпктміиіаго оспованія и иеобходи.мости, или осіюііываются на проіі:івольныхъ и условныхъ закопахъ или, паконецъ, устремлепы на молочіі и мііиліые педостаткп, іі, слгдователыю, истекаюп, не изъ свойства предмета, a no произволыгому у.чнпчаііыо разбирателя. Такіе и подобпые пмъ иедостатіаі прпдали ирнтпк подозрптелыюе значеніе. По общему свое.му характсру, съ эстетическою критикой сродствепиа правствеішая кріппка, которая обсужнваетъ достоинство чувстиованій и поступковъ, п.которая оспована иа этик-в, также какъ эстеіическая критика на эстетик . Критицизмъ (Krilicismus), въ ФИЛОСОФІН Канта и со временм я полплешя пазывается такоГі ФИЛОСОФОКІЙ образь .мышлеиія, покоторому счптается необходпмымі. изсл довапіе познаватеіыюі) способиости, прежде чіз.мъ приступаютъ къ построепію каиоіі-либо ФіілосоФекой спстемы. Пото.ліу кріітиціізмъ должио отличать съ одной стороны отъ дог.матіізма,—такого образа, который минуетъ подооныіі прсдваріітелыіый трудъ, а съ другоіі, отъ сиептйциэ.ма, отвергающаго ВОЗМОІКІЮСТЬ всякаго в-Бд-Бнія. КритІЙ нлн Критіасъ: 1) Сынъ Каллэсхра, соФИСТЪ , учешікъ Сократа , другъ Ллішвіада , впосл-Бдствін ожесточеннып врагъ тоі о и другаго;учіілъ, шгБстЗ съ Протагоромъ, чтодуша есть позпаватслыіан смосооность, ноторой вмИстилнщемъ служитъ кровь. Въ 404 г. до Р. X. онъ былъ однимъ изъ славныхъ 30 тнраиовъ А ииъ. Палъ отъ руки Тразпвула, во вреяя освобожденія Авипъ. Нагіисалъ: «Гномическуго элегію» (сохрансіпі. ю Лгепеемъ) ; ему также приписываютъ: «Аталанту» н Эврипидову тра-

=

Кри — Кри

гедію, «Пиріітоіі н СИЗІІФЪ». Отрывки его издалъ ФІІЛОЛОІЪ Бахъ въ 1827 г. —2) Греческій скуліпігоръ, жішшій пъ V bljKl; до I'. X.; д лалъ новыя отатуп «Гармодія» п «Лріістогитоііа», В. ГІІСТО прежнихъ, увезешіыхъ Ксерксо.мъ въ Лзію. КрЗТСКІе. руссиіе дворяпе ; Фамилія Крптскихъ ведетъ своГі родъ отъ выходцевъ съ острова Канліп, гдіз владала ііасд-Едствеіінымъ недішжшіымъ имізніомъ; пропсшедшіГі нзъ этого рода Дн.мптрііі Крптскій, слуллілъ пъ вепеціяіюкоп морскоіі служби н въ 1609 г. былъ убитъ въ сраженіи. Пото.мі.п еіо, вступя въ в чпое поддаііство Носсім, служііли въ разныхъ чпнахъ (Общ. Герб. VII—110). Крпчевскіп, родо.мъ ІІолякъ, сподвііжшікт» зііамояптаго гетмапа Вогдама Хмелыінцкаго. Говорятъ, что однажды ХмелыпщкіГі спасся отъ польскаго плЕиа черезъ Кричевскаго, за чтЬ всегда ему былъ благодаренъ, и когда въ свою очередь Кричевскіп попался въ илъиъ къ Казакамъ, то Хмелышцкііі сдіілалъ ого полковііііі;о.мъ и отправплъ па помощь дііііствоваіішему въ ЛІГГВБ полковнпку Иодобаіілу, ио едва опи у с п і ш і соедмііиться, какъ кпязь. Радзпвііллъ разбплъ пхъ у Р-БчііцыіКричевскій попался въ пліиіъ и умеръ въ литовсколіъ лагерті. Кричевъ, м-встечко Мопиевскоіі губ. Чериковскаго усзда: лежііті> въ 107 вер. къ ю. отъ Могилева, па прапомъ берегу р кп Сожп, при впадеіііп въ иея р. Кричевки. Въ исгоріи дтзлается ІІЗВ-ВСТІІЫ.МЪ съ 1440 г., когда ведикій ЕНЯЗЬ латоискііі Казіімиръ отдалъ его в м ъ с т в съ Мсгиславлемъ киязю Юрію Се. іеновичу. Крнчевъ зам чателепъ поб дою, одержанпой 1664 г. руссип.мп воііска.ми. подъ пачальствомъ князя Черкасскаго, надъ Поляками, подъ начальство.мъ самого короля Япа Казимнра, и по случаю переправы здізсь ч резъ р. Сожь Карла XII, шедшаго ьъ Полтави. Кричевъ пос тила ЕклтЕРііііА II во вре.мя свосіо путешествія въ полуденпыіі краіі Россіи. Теперь въ не.мъ 400 дворовъ. Кришна или Ервсва, Кистна, т. е. «черный», ппдіііскои божество, сыиъ Мазудевы и Девагн, главііТііішее воплощеніе Bmuuy, въ исході» П1 иЧіка міра, ііогда зло снова взяло иерев с ъ . Канза, етрашась іісполіепія божескаго предсказапія, что опъ у.мретъ отъ руки Кріішны, своего иле.мяптіка, уіпеталъ его, но отдаипып , тотчаеъ ІЮСЛІІ рожденія , пастухамъ, этотъ ребепокъ. Кришиа, очаровывалъ людей н жнвотмыхъ; любпміщеГ! еі'0 была Радда (сім.). Изъ многихъ чудныхъ д ш ъ Кришііы замтзчателі.ны; битва съ отцо.мъ ЗМІІГІ, Кахинакомъ,

Kpo — Еро

—

921

—

Кро-Кро

ужа.і;іг!ШПмъего пъпяту, ііокотораго го.швуоиъ начальство арміи. Послс несчастнаго событія раз.іаНімъ; юиыГі Кришна натяпу.іъ н слоиалъ подъ Нарвою (см.), дюкъ де-Кроа попался в ъ лукъ Гашіока, принад.! жавшіи Капзи, ч кото- плъяъ. Ніікоторые описываютъ его пзмііннираіо пикто не могъ натяпуть п проч. Крпшиа ко.мъ, предавши.мъ русское войско Карлу XII, no всбхъ бояхъ остама.іся побіздііте.іемъ и, на- но это обвипепіе, кажется, не и.м-ветъ основакопецъ, уонл. Каилу. ГІото.мъ онъ по5ізди.іъ нія. Изъ-поді, Нарвыдюкъ де-Кроа былъ отвепстзхъ Раі;шазовъ, хотппшпхъ его погубить, денъ въ Ревель, гд не получалъ никакого соііо.мога.іъ Папдусамъ противъ Курусоіп., поо - держаиія, а потому сд лалъ большіе долги. Въ ди.п, лже-Кршшіу, и жопи.іся поочередао па 8 1702 г. оіп. умеръ, и заи.модавцы заарестовакпяжпахъ, пайягахъ. Посл того опъ попТ)- ли его трупъ. Втеченіе столізтія опъ остадіиъ исиолііиа Бумассера (см.), освоподилъ вался непоіребепнымъ иъ прпд-вл рев ль16,000 царскихъ дочерей. которыхъ этотъ ис- скоп церкви Св. Ннколая, на^опецъ положенъ ПОЛІІНЪ доржалъ у себя вь плспу, жешілся на въ подоалъ, а НЫИІІ лежитъ на столъ, н поврет і х ъ іі прпбылъ СЪ [ІИМИ съ свою столпцу, ждеііиый, какъ му.мія. подъ стекляіиіою крыДеверку, построеппую Віігвакармоіо (см). Для шею п составляетъ одпу изъ достопа.мятнокаждоГі жены бы.іъ особып дворецъ изъ золота стеа Ревеля. и аіма.ювъ, и жіиш съ ііп.ми порозпь счасипКроатская военная граница, составляетъ заво, пмвлъ отъ каждоіі по 10 сыпопоГі. Таки.мъ падпую часть австріііскоіі вбеіпіоГі границы, оиразо.мъ онъ іімвлъ 160,000 сыновеГі. Коі-да между Ыллнріой, Кроаціей.Славоніеп, иосніей, всіі Ракшазы и Курусы были мобііждеііы, ста- Далмаціей и Лдріатнчески.мъ лоре.мъ. Простилп господстповать Ипдусы; ц-Бль прпшестпія рается иа 288 кв. ииль; жпт. 432,000 чед. РазКрііпшы была достигпута и опъ пожелалъ, на дііляетсп на 3 гепералата: Карлштатъ, Банат125 г. своеіі жіізііп, позвратпться па небо. окая граіища u Вараздпнъ; впроче.мъ, КарлСталъ подъ дерево п былъ застр-плеиъ стрТ.л- штатъ і! Вараздішъ соединены. ІРііота: Беллокомъ ІОрою, которып хотИлъ убить газель u варъ, съ шелководствомъ н ВІІНОД-БЛІМІЪ,! и попалъ е.му въ подоіпву. Кришпа изображает- 2,й00 жит., Св. Гооріъ, съ 3,700 жііт., Вирьо, ся черны.мъ, съ солпцемъ на лбу, съ лотосо.мъ съ 4,000 жіпелеп. на шеі>, еъ грохуіолыпікомъ пли плгііуіолыіиКроатскій языкъ, см. Хорватскій языкъ. комъ подъ иогами и на ладопп, какъ символъ Кроаты, с.м. Хорваты. веякаго рождспія и пропзведеиія; также играКроацІЯ, австріііскее корол вство, вошедшее юіцпмъ па ФлеіітТ;, нли въ борьбіз съ зм емъ въ составъ Воіирін; занимаетъ 466 кв. миль Калииако.мъ. Поклонникп Крмшпы мпоіочп- прострапства и югБетъ 1,200,000 жіітел й; слепны. Опи назыпаются Гокуластами. лежіітъ между р кою Дравою, АдріатичесЕішъ Кроа ІІЛП Крой (Charles Eugene, due de Croix), моремъ, Босніею, Краиною н Штпріею. Горы: глапнокомаіідовавтіГі Русски.ми въ 1700 г., во Краннпциая, Бонакская, Калыиікская п др.; на промя нарвскаго сраженія. Онъ проіісходплъ с. находятся тнпрокія плодопосііыя долпиы; на отъМаркуса, пнука короля Бізлы Сліиіаго, при- ю. заходятъ продолжеііія Юлихскихъ п Дппариявіііаго Фамплію Крой, по олучаю своеіі. же- скихъ алыювъ, ТІІСПО смыкаясь другъ съ друиитьбы иа ЕкатерииіЗФонъ Кром, іімііпшем вла- гомъ. Ръка Сава приіінмаетъ въ себя мпогія дииія въ Піікардіп. И.мпораторъ Максп.мііліаиъ рТ5іаі: съ іо. Уппу, Ку.іьпу съ Коропою, Одру, іюжаловалъ эгоіі Фамиліи кннжеское, а Фран- Добру; съ с. Kpanniio, Лоііію, Нллову, Ор.іяву цузскііі король Гепрпхъ IV герцогскоо досто- іі Боссутъ. ІІроіізввдепія: хліібъ, ВПІІО, шелКЪ, инство. Карлъ Евгепііі дюкъ де-Крой началъ .мао.ю, табакъ, дерево, соль, рыоа, жоліззо, свипецъ, сізра, кадіеинып уголь. .мра.моръ. Къ Адслужбу въ 1676 г. въ датскихъ войскахъ, гд дослужплся до чпна гонералъ-лептенапта: по- ріагическому морю проведеііы хорошія доротомъ оиъ перешелъ въ австріііскую службу го- ги; изъ ннхъ і:аро.іііііская, зііамеііптая дорога ііералъ-Фельдмаршаломъ-леіітеііаитомъ и от- на 17 ми.іь, отъ Карлштата до Ьуккарп, частыо личался иъ войііт; ст. Турка.ми:при Грані;, взя- пробнтая пъ горахъ и ведущая съ горы па ro­ тіи ОФСІШ, разбитіи оттомапскоіі арміп прц py no моста.мъ; такая же длііішая іозеФинская Ниссв іі прп обороіПі кр постп Эссека. Въ дорога, пзъ Кар.іштата въ Цеигъ; Луизііііа до1700 г. опъ вступплъ въ русскую службу и тот- рога на разстояпіи 18 .миль, черезъ ущелье въ часъ былъ ііазііачепъ главііоЕомапдуюіцііи. п. 2,000-Ф. вышины; Рамно-Подолье, изъ Карлшпашііми і!ойсм;аиіі подъ Нарвою. Дюкъ дв- тата въ Фіу.ме. Жите.іи частыо Кроаты, слаКрйй, иезііая ин языка,іііі состоіііііяіівііренпоіі вяпсрое п.іемя (no берегамъ разбоіітіііки Mopему ар.міп, долго отказывался отъ этоіі честп, лакп). частыо Нъмцы, Маджары и др. Образоno по иастоянію царя до.іжепъ былъ прниять ванность паходптся то.іько no тородамъ. Гос-

Kpo — Кро

-

9212 —

подствующая релпгія римско - като.шческая, но свободно отпраіияются греческая и протестантская съ 1827 г. Кроація іии дроипяя Паинонія насе.іена пъ 640 г. Чешскими Кроата ми (Хорвата.ми, Крооата.ми); пміз.іа разныхъ жупапоі ь.заіііісБіішихъсперва отъФрапиовъ, а пъ IX СТОЛІІТІИ отъ Грековъ: въ X в-Бкі; жупапы от.южи.іпсь п пріііія.ін коро.іевскій титу.іъ. По смертн посіъдпяго коро.ія Диржпсла-ва въ ней нача.шсь междоусооія, и Виигры овладъли всею страною (1102 г.). Ныиіз гражданская Кроація раздіілеиа на 3 ко.митата: Аграмъ, Вараздинъ и Крейцъ. Къ пимъ прпсоединяется еще прибрежная страпа, съ округами Фіуме и Карлштатомъ.

Кровавлкъ, с.м. Гематитъ. Кровавый поносъ (Dysenteria), слазмодич ское (судорожное) раздраженіе толстыхъ кншекъ, сълихорадкою, сначала не воспалительнаго своііства, а впосліздствіи переходитъ въ воспалвніе й изъязпленіе ихъ. ГІрипадки: частое побужденіе къ испражнепію (tenesmus),съ отдізленіемъ кровн и съ слизыо; силыіая боль живота, по пі р-Б усилеиія напряжепін: боль въ ЖІІВОТС ожесточается, побужденіе'къ испражиепію дълается чаще (до 100 разъ въ сутки)излокачестііеіінагозаііаха,біеіііе пуіьса передіежагощееся, впалость щекъ и глазъ, потъ и охлажденіе кинечностей. Этотъ натужный поносъ бываетъ часто въ августв и сеіітябрт>, эпидемичоскаго свойства, болТзе отъ того, что посл дневныхъ жаровъ сл дуютъ ирохладные вечера, задерживающіе кожиое нспарепіе; въ болотистыхъ же н влажныхъ странахъ —эндеііическаго свойства. Въ діэтическо.мъ отиошеніи полезно биптовать животъ Флаиелыо, пить слизистое питьо изъ отвара рпса и аравійской камеди; если жо оказываются признаки иечистотъ на языкъ, то рвотное изъ кория ипекакуаиы, взявъ 10 грапъ въ порошк .

ч

Кровотеченіе (Ha'embrrhagia, отъ aliio^ayda, пм ть кровотечепіе). Подъ слово.иъ к()Овотеченіе разу.м ется выстуиленіе кровн изъ своихъ каиаловъ, горташ.ю или черезъ прямую г.ишку и маточпое (см.), или во виутрониія его полости, или въ клЪтчатую плеву. Оно происходіпъ отъ нарушепія равнов сія между напоромъ кроин и противод пствіе.мъ сосудовъ; самыГі папоръ крови дотого можетъ усилитьея, что сосуды, даже са.мая ткань не въ состояпіи ему противиться; противод-вііствіе сосудовъ и ткани дотого ослабляется, что кровь пстскаетъ изъ оргаиа, поэтомуто кровотечепіо быиаетъ двояпое — актпвное и пассивиое. Іірипадкп: малоо, слабое, поровноо жнлобіеніе, звоиъ въ уш^хъ. потсмн -

Кро — К р о

ніе зр-Бнія, об.морокіі. Въ діэтетпческомъ от' ношвіііи полезно пить кислое пнтье пзъ клю:;вы, лимоналъ, вособеиности полезно пріііііімать «Aqua Ilaemeslalica» (кроіі] > ,осіаііаклпвающая'жіідкость), проФессора Нслюоипа, употробляя ее въ вид г.аііель съ отиариою водою. Еслижекровотечеиіе геморопдалыіое. говдруіъ оетапавіпвать его не должпо. Ирп силыіыхъ кровотечеиіяхъ отъ разруба, эта вода, съ помощью ко.мпрессовъ, папитанпыхъ ею, оказываетъ изумитсльно быстрое зажпвленіе. КрОДЪ ІІЛП КрОДО, божестио.Ііо МНІІНІЮ Гроссера, ему поклапялись Славяне, іюселішшіеся въ Г а р ц з . Въ Гарцбурі-Б, за мплю отъ Госдара, стоялъ пстукаиъ Кро^да, на высокой, лі;спстоіі гор-Е. Онъ изображалъ старпка, съ обііажеіпіоіо головою, стоящаго го.іымп ноіами па і)ыб'В, опоясаниыіі бізлою шерсінпою поиязБОЮ;ОІІЪ держалъ въодноіі рукіі і;олесо,а вь Д|>угоіі сосудъ, наполнепныіі іівьтами и іілода.мп. Жертвепникъ этого божества п тспе])!. сще сохрапнлся въ тамошией соборноіі церкви; уэтого жертвспника находится статуя, на которой стоялъ і!стуі;аііъ; то и друіое сд-Елано нзъ броизы п оыло очепь хорошо позолочеііо; жертвеипнкъчствероугольиыіі, впутри ііустоп,сверху покрытъ бт;лою мра.мориой доскоіі, которая уже сдіиаііа въ поздн'Бпшее вре.мя и иа ией выр-Бзаиъ іірестъ. На всЬхъ четырехъ стороиахъсго находятся разпоіі величішы отверзгія; нтзпоторыя обд лаиы очсиь искусно; это заставляетъ прсдподагать, что въ этпхъ отверзтіяхъ храііилчсь драгоц-внности. Жертвеніижъ покоится на четырехъ імалепькпхъ челов ческихъ Фпгурахъ, съ длішиы.ми бородами: вЪроятію,это шображенія жі)ецовъ.Нькоторые писатели, производя иазваніе Кродо, отъ слова •/po'vos, время, иолагаютъ, что оиъ былъ славявоній Сатурпъ; другіе же, пропзводя это имя отъ слова краду, полагаютъ, что Кродо былъ богъ воровства, прнсовоііупляя къ этой догад-. к , что въ Нижнеіі-Саксоніи иазывали гнуснаго челов-Ека «Kroden-diivel». КрОЕОДЕЛЪ (Crocodilus), собственно такъ-называе.мыіі, имізеті. р ы ю продо.и овлтое и плоскос. зубы иеровыые.—Іірокодплышльскій (С. nilolicus); сіііпиіые щитыраспо.іожеиыуішговъ 6 рядовъ; цв гъ на немъ темпозелепый съ бурЫМИ пятна.ми; брюхо желто-зелепое. Въ р кахъ Египта, Абисспніи и Мадагаскара онъ достигаетъ іиіогда отъ двадцати пятн до тридцати Футовъ. ДревіііеЕіпіітяпе воздавалп е.му божесііін почести и послТіЧ.мерти бальзамнровали оіо труиъ.—Л". броздопоснын (С. bipercafas),no4rii такой жо веліічшіы;отличаотсн двумя заіылочныии іціітами и ослью рядами о-

Kpo — Кро

-

923

ва.іыіыхъ спннныхъ щитовъ. Воднтся in. южноГі Азіи. —Л". тонпорыльм (С. acutus); спина его покрыта четырмя рядами щитовъ; пъ ддину бынаетъ бол е ш стііадцати футонъ. Жнпетъ въ А.мерик . КрОКОДИЛЫ (Crocodiloidii;; от.!ичаются отъ ящеріщъ хвосто.мъ, съ боковъ сжатымъ, u чис.юмъ пальцовъ, которыхъ спереди пять, a сзадп четыре, соедшіснпыхъ перепонками; на каждой пог-Б только по три погтя. Вмутренпяя организація ещс болтзе отличаетъ пхъ отъ ящерпцъ. Зубы у ішхъ твердые, коннческіе; языкъ плоскій, мяспстый, приросшій къ ііижнеГі челюстіі. Спііна іі шпвотъ обнажены кръпкіімп квадратны.ми чешуями; хвостъ и.мізетъ прп о споваіііи,сверху, двойной, зубчатый гребень; ружепная пуля не пробпваетъ ихъ покрововъ. Крокодплы водятся въ самыхъ жаркихъ странахъ Стараго п Новаго Сві га, въ пр сныхъ цодахъ; онп кровожадпы и страшны даже для человЕка, но въ свою очередь имізюхъ иепріятелей изъ рода нас-Бкомыхъ, которые въ безчислеипомъ миожеств вползаютъ ймъ въ ротъ, когда онн выходятъ па землю, и пріічпняютъ жестокія .мученія; удивительно, что малепькія птіічки пезъ боязни влетаютъ къ пимъ въ пасть п освобождаютъ ихъ отъ муравьевъ — обстоя тельство нев роятнос, заміічепиое ещеГеродото.мъ п подтверждепное ЖоФФруа СентъИлоромъ. Для пнльскаіо ирокодила эту услугу дълаетъ птичка изъ рода «Зуйка» (Charadrius); а для антильскаіо «Тпк. нъ» (Todus). Этп ящерпчпыя животныя раздііляются иа крокодпловъ, собственно такъ - называемыхъ кап.мановъ и гавіаловъ. КрОЕОНОвая КИСЛОта; въ отдчзлыіомъ, бс^водпо.мъ состояніп пеизвізстиа. Если стапс.мъ кипятить родіщопоиокпслое кали еъ водою, то, іМежду-прочи.мъ , получптся крокопово кпслое каіи—соль, дающая ііри выпарнвапіи желтые, іиольчатые кристаллы; оеаждая ксілм помощью кре.мпоФторіісто-водородной кислоты, получаютъ вод^іую крокоиовую кислоту. Кролевецъ, уБздныГі городъ Чорнпговскоіі губерніи;лежіітъ въ 174в. къ в. отъ Чершігова, па р. Доорой-вод ; отъ С. Петербурга 1,111 в., отъМосквы629 в. Онъ былъ преждесотеипымъ городомъ ііТ.жіііісі;аго полка, потомъ, 1782 г., сдиланъ увздиымъ, ІІовгородъСііворскаго пам-сстііпчества; съ 1790 г. съ упіічтожепіе.мъ наміістиіічестііа уничтожепъ и городъ, а въ 1802 г. опять возстапонлспъ. Въ XVII стол тіи въ Кролевц иаходилась королевская казиа, когорую 1663 г. захватилъ гетмавъ Г.рюховецкій. ИЫІІ-Б Кролавецъ имііетъ 6,200 об. п. жит., 6 цсрквей н около 1,300 р. с. ежсгодн. городска-

Kpo — Kpo

го дохода. — Кролевецній у здъ заним. 2,303 кв. в., изъ числакоторыхъ подъ полями 177,500 дес. подъ луга.ми 17,000 д. и подъ л-Бса.миикустаршіками до 25,000 д. Жителей до 78,000 об. п.; на кв. вер. приходится около 34 об. п.; на каждуюдушу.муж. пола по 7 д. М стоположеніе низменное, орошается різкамп Десыою, Сеймомъ и ііхъпріітоі;амн. Болотъмпого, нопочтивс они лізтомъ высыхаютъ; заміічательн йшія пзъ 6олотъ—близъ деревни Цароикн надъ Десною, м. с. Оовато.мъ u ЧеплБевкою и н. д. Есть предані , что гать, проходящая черезъ это оолото, устроеиа Карломъ ХИ при слидоваіиіі его воііскъ нзъ Новгородъ-С версьа къ Г.іуюву. [Іочва плодородна. Въ у зд 2 коживепиыхъ завода іі 2 полотнямыхъ Фаорики. Кромвелл|і (Oliver Cromwell), протекторъ соедііііоііпыхъ республпкъ» Ачгліи, Шотландін u Ирландіп, сыпъ ппвовара; род. въ Гуттпнгдоніі 1599 г.; учился правамъ въ Кеморидж-Б іі ЛОІІДОІІ-Б и, кажется, велъ очеиь свооодную жизнь: жешілся па 21 году и остепонплся до суроностп. Въ 1625 г. опъ поступіілъ депутато.чъ отъ Гуттингтона въ первып парламенгь Карла I; вскорт; получилъ насл дство посл дяди съ матернеіі стороііы,сэра Томаеа Стюарта.н уііхалъ на островъ Эли, гди открыто присталъ къ пуріітаиамъ. Находясь члепо.мъ комптета о религіозныхъ д лахъ' въ 1628 г., опъ отличался враждою къ папішіу. По возвращоІІІИ на о. Эли, онъ сд лался еще болъе строгпмъ пуріітанііпо.мъ, и всліздствіс разстроеннаіо состояиія, р шіілся увхать въ Амерпку, но въ это.мъ е.му по.мтішала королевская прокламація. Въ страиі; полюоили его за сопротивлеіііокаі;ому-то плану осушопія болотъ, въ которомъ могло пострадать общоствеііное и.мущество, п Кеморііджъшоралъ сго своимъ депутатомъ въ Долгііі парла.мептъ. Зас дані его въ парла.мептВ было очоііыісусіШшк^потому-что опъ пе И.МІІЛЪ дара слова и часто становплся въ туппкъ; зато, онъ бы.іъ іккуепы.мъ д льцо.мъ іі такіімъ дТіягелыіымъ поборііпкомъ протеста 1641 года, что съ-гБхъ-поръ казался посвяіценпы.мъ въ самые таііпые плаиы оппозііціп. Когда въ 1642 г. парламвнтъ р шилъ соорапіе помска, Кро.мвелль составплъ въ Кембрмджі; каііалеріііскіп отрндъ, д лалъ пізсколько смвлыхъ пападепііі иа королевскія войска и взя.іъ запасъ оружія и нровіанта. Въ [іяды сішп ОІІЪ ііріимімалъ только пурптапъ и зо.м.ісвладіі.іыіевъ,зііавшнхъ другъ друіа. He исчисляя воспиыхъ подвпговъ Кро.мвелля, ікаже.мъ только, что въ 1644 г. опъ, въ ЧІІНІІ гепералълеГпепапха, Бомапдуя кбііііиисіі, выигралъ еражепіе прп Морстоиъ-.Мур . Олъ также оглпчал-

Kpo — Кро

— 92 I

ся прн Нюбёри, п скоро сл лался глапою «пндепендентозъв (незавіісимыхъ) по.ііітпческой партіп, которая пріоорііта.іа болыііе и бо.іьше перев са. Эта партія, по желапіні Кро.мііелля, настояла на такъ-иазьшаемо.мъ актіз самоотр ченія (self-denying ordinance), т;оторымъвоспрещалось военпое комапдовапіе вс мъ членамъ обоихъ парламоитовъ, за іісключепіемъ Кромвелля.Лордъ Манчестері., всліздствіе таі;ого постановленія, должеиъ былъ слоаліть съ себя званіе главнокомапдуіоіцаіо и уступпть его сэру То.масу ФеГірфаксу. Кро.мврлль, по внлу находіися геііералъ-лейтеііа[ітомъ. по,\ъ командого ФейрфаЕса и отличался блсстяіциміі д лами, до т хъ поръ, пока ріиііптрлышго поб дою прп Назоби, въ іюігв 1645 г., совершепно не уніічтожилъ оааы і;оролеі!С',;оц гіартім. Кгігда воГша прекратилась выдачего Еороля со сторопы шотлатідскоіі ар.міи, войска должпы быдп быть pacnylJ^eны, но Кромвелль ум лъ устроить д ло такъ, что ар.мія гепррала ФеіірФакса или, точнізе, его ар.мія, была искліочеиа изъ общаі о правила. Съ т Б х ъ поръ Кромвелль сталъ въ глав-в государстпенпыхъ д лъ, мороча то войско, то парламентъ, то короля, с.мотря по надобности, но всегда оппраясь иа гіроданность аріміи. Вскоріз король иылъ казнапъ, Анілія объявлепа республпкою. а Кромвелль ея протекторомъ. Покуіпенін еіо сыпа' Карла 11, были уничтожепы сражепіемъ пріі Ворсс-юр въ 1651 г. Протекторъ все больше и больше стаіювился похожъ на диктатора, разогпалъ парла^іеитъ, созвалъ новый no своему выбору и воцарилъ вь оГіществъ пурмтан(•кіи и военный деспотизмъ. Отличпым полководецъ, глуоокій полнтикъ и оезподобпыи администраторъ, Кромвелль возвеличплъ Аиглію. Въ 1656 г. онъ в нчалсн протекторо.мъ; ум. въ 1658 г. Частпая его жизпь отличалась примізрпою ііравствоиностыо. Изъ двухъ его сыновей, Генрпхъ, (ум. въ ІСТі г.), былъ въ сго время лордомъ на.мізстііиііо.мъ Ирландін; Ричардъ пасд-вдовалъ ему въ званіи протектора до 1659 г., no вскор-Б отііазался, жилъ какъ частпыіі чедозикъ u у.м. въ 1712 г. Потомокъ его, Олпверъ Кромвелль (у>г. въ 18-21 г.), издалъ «Записки 11ротектора> въ 1820 г. Кротеръ(МагсіпКготег), обыкн.ііазыпаеліый «отцомъ польскихъ лізтопіісцеиъ», род. въ Б15чзз 1512 г. Ііолучивъ степень чагистра ФПЛОСОФІН въ Краковской акаде.міи, онъ ПОСБТИЛЪ Италію, па счетъ краковскаго еп. Хоенскаго п олушалъ курсъ боіословія въ академіяхъ Болоніи н Рима. Преемпикъ Хоечскаго, Гамратъ, пріігласплъ къ ссбт; Кромеро, а король Сигнзмундъ I ііазначилъ pro секретаремъ къ своему

—

Кро — Еро

еыиу Сипіз.муиду-Августу. Молодойкоролевпчъ полюбплъ учеиаго Кромора, и, вступивъ на простолъ.угіотреблял^ьоіовомпогнхТ) нажиыхъ поручепіяхъ. Въ 1552 г. Кромеръ получплъ дворянское досгоинство, и пазпачеиъ Ераковскпмъ канопііЕомъ. Вскор ему было поручено зав дывапіе государствеіпіымъ архпппмъ Кракова, и онъ прпвелъ его въ порядоілі. Въ этоже время, пооіцряомыіі королемъ, наппсалъ «ЯІЗТОПІІСЬ По.іьши», і;оторою пріоорВлъ европейскую іізвБстность. Кромеръ былъ мосылае.чъ съ порученіями къ папъ Павлу V, также т і п е р а т о р у Карлу V и Фердіміапду I, на сеіімы Гер.манскаіо союза, во ФрапкФуртъ-па Маіііпз u къ дворамъ шведскому и датскому. Соедіиіеіиіый дружбоіо съ кардіиіаломъ Гозіе.мъ. послТ. его сліерти, въ 1579 году, пыдъ едіінбдушііо избранъ капитуло.мъ въ вармппскіе сппсЕОпы. Ум ръ 23 ліарта 1589 года, на 77 году отъ-роду. Зам-пчателыі-Бмшія его сочіінеііін: «De origine el geslis Роіопогшп», Basyleae, 1555 r. «Polnnia, sive de siti^populiSjinoribus», Basyleae, 1568 r. Кромы, увздныіі городъ Орлоискоіі губ.; лежитъ въ 34 в. къ ю. отъ Орла, на р. р. Кром-В п Неди , пзъ которыхъ первая течст въ Оку; отъ С.-Петербурга въ 1,063 в., отъ .МоскВЫ въ 389 в. Въ царствованіе еодора Іоанновича въ Кро.махъ оыло ііостроеио укрБпленіе, для заіцпты границъ о і ъ пабъговъ Крымскпхъ Татаръ;Этогоукріііілсііііінеослалосъ и слвдовъ. Теперь въ Крояахъ 3,100 об. п. жителей, 6 церкг.еіі и около 8,250 р. е. ежегоднаго городскаго дохода.—Кромсігіііуъздъ занп.маетъ прострапства 2,354 кп. в., изъ чнсла которыхъ подъ поля.ми до 124,000 д., подъ луіами около 14.500 д. п подъ іБсами 25,500 д. Жителеіі 95,500 об. н.; па кв. версту приходится по 40 об. п.; иа каждую душу муж. пола по 5 Д; 'М стоположеніе пііеимуіцествепно ровное, оропіается р. Окою, Кромы и Своноіі. Почва состоитъ изъ черпозема съ глиной и по плодородію запимаетъ средие м сто между друпіми у здами Орлопссой губ. Зыілод ліе составляетъ главпую и почти едііііствеинуіо отрасль промыиілениости жптелей; кро.мі; хл-вба с ютъ зиачнтольное ко.іичество Еопоплн. Ві. у зд-Б мпого вшюкуронпыхъ заводовъ. Крова (Crown), монета въ Англіп, Германіи, Даніи, Нидерлапдахъ, Швейцарін н Италіи;, в-Бсъ въ Гермаиіи. — Въ Аиглін: серебріпіая, старая и повая крона въ 5 іііііл.іііпгоиъ; изъ тройнаго Фуігга серебра мопетпоГі пробы ДІІла.іось старой мопоты (до 1816) 12 J^J кропъ; повоіі (съ 1816) д-Блается 13 VJ кронъ; кроиа въоитъ: старой чекаіікіі -464 'S-J, гр. п повой

Epo — Kpo

-

J 25

436 Vli 'P- — ^'ь Ацстріп: пзъ MapKii сереора, 13 5^.ІОГОВОГІ прооы, діз.іавтся 9 ?-^ кропъ, a изъ иё.и.искоіі діаріш выходптъ 8 ііроиъ. Врабаитскан и баиарская кроііа ходіггъ иъ Впрте.мбергіі no 2 Ф.іорипа 42 крейцера; иъ Госсепъ-Дар.мштадтЪ крона ІІЪ 2 гу.іьд. 42і(рсйц.: въ Нассау крона содержитъ 7,92 мопетъ изъ ке.іыіскоіімаііі;Гі 1 3 1 > і з Л 0 Т - с е Р - ВъДаніи кропііоіо. іоііетогопаз. старая ходячан мопета, і;оторая стоила 12}-^ 9 ^ пнже зупдскоц u 15 3 5--j 2 9^ ни;ке мопеты «спеціесъ». ВъНпдерландахъ выходи.ю пзъ тройиской марки л т а т у р п а г о сереира: 1 1 2 5 ' 4 8 і№еіивннровъго)8?Ч>5і и белычіісьихъ кропъ, съ ремед. 1 граиъ въ прооь и 1 эпгельпъц-БсБ. ВъШвеііцаріи,— ГраубиіідеіПз, кроиа = 1?-^ лнврамъ ііФетіинговы.мъ = : 1 ^ штраФЪ-лпврамъ = : 1 ^ Флорііііа.мъ = 21 батца.мъ=26ііііілліініамъ=:!572геллерамъ: въ ГларуИі, кропа = 2 Флоринамъ. = 4 ливра.мъ,^: 24 добііы.мъ батцамъ = 30 пчзкимъ батца.мъ, = : 100 Фраіщузскимъ сольда.мъ; въ Золотурні; кропа = 1?-^ ФЛоріінамъ,= 3 J^J лівра.мъ,=:25 батцамъ, = ^ 100 креііцерамъ; ЛюнерігБ—кропа равна2ФЛорііііа,мъ.Въ Ло.мбардо-Веиеціяііскомъ королевствъ крона — no С,00 пропорціопалыіаго подразд'Блснія. Крона. Кроною или ліпііею огня (с.м.) иазываютъ внутреііній гребепь бруствера (ся.). При нач |)таііііі плановъ полевыхъ укрііпленіі'і,эта лнпія, опредвляя ііаправленіе вы^трі;ловъ, іірііііп.маетоя за оснопную. Кронборгъ (Kronborg), укрыілеііпып замокъ при ЗуііД'!;, на кос острова Зеландіп, в ъ Д а ніи, подлІіГельзпнёра, противъ Ге.іьзииічіорга; построенъ королемъ Фріідрихомъ II въ 1674 г. Онъ образуетъ сооою 'іетырехуголыіикъ въ 232 Фут. Д Л . И 2 1 4 Ф . шир.,ПМІІЮІЦІГІno угламъоаш-

ііинддя пом'Бщеіііяі'аріпізоііаказе.маты,со свода.мп. ВъКропборгт; платятъпошлину всв проходліціе чорезъ Зупдъ кораблп. Ьлпзь за.мка иаходится королевская оружейиая Фаорііка, а нъсколько no даліів располижепъ королев-екііі увеселителыіып дио|)ецъ іМаріомлгостъ, гд-Б устроепа госпиталь для больпыхъ латросовъ. Лпгліічаііе доказали, что Кронборіская кр лость пе люжетъ запереть прохода черезъ Зуидъ, проплывъ пролпвъ, 28 марта 1801 г., безъ важиаіо преда для свонхъ судовъ. Еронверкъ — укр плепі , состоящ е пзъ одпого, двухъ и оолізе бастіопныхъ Фроптовъ. Кроиверки получаютъ назваяіе по числу Фроатовъ, ихъ составляющпхъ, н пото.му бываютъ: вроііверг.іі одпнокіе, двоііпые п т. д. Кропверки, прежде очопь часто употреблявшіеся, какъ отд-слышя укріиіленія и какъ паружпыя прпстроііки, служащія для успленія крспостпыхъ

—

Кро —Кро

фронтовъ, НЫІГБ почтіі вовсе но употреоляются тіжеиерамп. Какъ отд-Бдьныя укр-Бпл нін, опи строилпсь съ пользою для защпты мостовъ и для усиленія Фроитовъ позпцііі. Оонимая обшприое прострапство, опи служплп длн по.мііщепія большпхъ отрядовъ. Какъ паружныя прпсгропкіі, кроіівсркп располагалпсь для прпьрытія ц-Благо Фропта, а шшгда u ІІ-БСКОЛЬкпхъ Фронтовъ ьртзпостп. Къ неныгодчмъ пхъ, кром большпхъ ііздержскъ, требовавшихся при постропк'Б, можпо отнести: 1) зиачит. у.множеіііо гарппзоиа п друпіхъ оборопительпыхъ средствъ; 2) трудпость охраненія горжп (см.) и Флаішіронанія рвовъ; 3) непріятсль. овладивъ іфопверкомъ u будучп обезпечепъ нмъ отътыльпыхъ п косііенныхъ выстр-вловъ, свооодпо могъ вестн подступы къ главньіі іъ іфТзпостиымъ веркамъ, н пропзвестп обвалъ въ ілавномъ валБ пли равелті (с.м.). Корлюит а п ь , для упичтоженія этпхъ иедостатііовъ, предлагалъ выдвіпать кронверки за прикрытыіі путь, иа разстояніе отъ 25—30 саж., а для обезпечепія горжи располагать ихъ внутри ротраншамепта. . Впрочемъ, пе смотря на эти улучшеиія, кропверкн ио дороговизнтз пхъ сооружепія не употреблнются ІІОІІІІПШИ.МІІ ІІНл;счіераміі, каьъ породовыя ripncrponiiii. Пхъ съ болыпею иыгодию строятъ какъ ОТДБЛЫІЫП укр плепія.

Кронгласъ, см. Стеяло. КрОНеберГЪ(ИванъЯі;овловіт.),ордііііарныіі проФессоръ ріі.мскоіі словеспостіі п дровішстеп въ харьковскомъ уііиверсіітетт». Род. 1780 г.; ум. въ 1838 г. Обучался въ галльскомъ п іенско.мъ унпверсптетахъ; въ русскую службу встуіііілъ въ 1814 г., u до 1818 г. былъ директоролъ . іосковсі;аіо ко.ммерческаго учнлпща, а съ 1819 г. no коіічпну, находіілся проФессоромъ въ харьковсколъ университетз. Заслуги ого для ііаіііего отсчества,въ области иаукъ ФИлолосігіескихъ п какъ ііреподаиателя рпімскоі; словесіюсти и др виостей, ставятъ его на ряду съ полвзнБпши.ми наши.ми учены.ми. Его «Датинско - русскій лексиконъ» д о с п х ъ п о р ъ лучшііі у насъ. Сочин нія и изданія ero: «Antiquilales Romanae, in usum praeleclionum suarum adumbravit»,.!. Ch. Croneberg(Gharkowiae 1823); «Quin. Horalii Flacci episloia ad Auguslum, commentario perpetuo iiluslravit» I. Ch. Croneberg. Adjecfa est praeler vila Horatii (ibid)»; Alnahmer, ii.iii Собраніе сочіімеіііп n переводонъ, относящпхся къ изящнымъ ііскусства.мъ м дреинеіі класспческой словеспости», Харьковъ, 1825 — 1826; «Іірошюрки», нздаваемы, П.Кронебергомъ, досять пумеровъ, Харьковъ 1830 — 33: «Латинская грамматика» , .изданная Имивра-

Kpo — Кро

—

і 26

торскнмъ хары;овскіімъ уннворситетомъ 1825; «Латинско-русскіГі дексиконъ» 2 ч. п.м .гь трн пзланія; «М. Tullii Cicironis огаііо і го lege Ma­ nilla in usum Schdlarum commeulario perpetuo lllustravit, elc. <J. t h . C.roneberg, (hark. 1834: «Mnнерпа», 4 ч., 1835. Кроносъ {Kqovoq), y РІІ.М-ІЯНЪ Сатурнъ (Saturnus), древпее оожество, сынъ >;рана и Гэи, мужъ Реи, отецъ Зевса, ПосеГідона, Гадеса, Геры, Де.метры и Гестіи. До рожленія Зевса онъ управдя.іъ иепомъ; Зевсъ свергну.іъ его въ тартаръ (с.м.). Во время в.іадымества Сатурна йылъзолотоіі ВБКЪ. Ему оьиъ посвящонъ храмъ отла.іеіпіой древностіі въ О.ііі.мпіп. Въ ІІта.ііи лпцо Кроноса с.ииось ,съ Сатурномъ (богомъпос вопъ),симво.!о.мъ счастлівой жпзни, которую люди начали позмавать со времеіш изобр-Бтеиія хд-Ббопашества. Минъ разсказывалъ, какъ Сатурнъ, скрывшись отъ сына, прибылъ въ Ііталію, бьиъласково принятъ царе.мъ Мпусо. іъ и вве.іъ тутъ земдедСліе. Въ Рн.м-Б емубылъ построеиъ храмъ и учрежденъ празлпикъ «сатурпадіИ' (17 декаоря), впрододженіе котораго всіз дііла оставлялись и господа смФшивалпсь съ рабами. Глаиный аттрибутъ Сатурна — с е р п ъ . Гюгъ объясняетъ Сатурна, какъ божество времеші; Кройцеръ толкуетъ его космоіоничесііи. Кровшлотъ, отдБлыюе укр плеиіе, лежащее къ ю. отъ Кронштадта (см.), въ ІбОсаж.оть угла купеческой гавани. Опо заложеио ПЕТРОМЪ I въ 1703 г., обшито грапитр.міі въ царствовапіе ЕКАТЕРИНЫ II,

а

при АЛЕКСАНДР

I

возве-

депа баттарея въ два яруса. Въ срединБ Кропшлота находится пороховой магазинъ и печи для каленія ядеръ. Суда,іідущія въПетербургъ, непрем нно должны проходить между имъ и Кронштадто.мъ. Къ ю. отъ Кроишлота простираются мели до са.чаго берега, a no сВверной сторонБ Коглина, Фарватеръ загражденъ сваями, набитыми въ 1808 г. Еронштадтъ, главпьш военпый портъ Балтійскаго моря и сцльная кр пость, возведенная въ восточной части Фннскаго залива на о. Котлини, въ 25 вер. отъ устья Невы. Онъ заложенъ ІІЕТРОЛІЪ I въ 1713 г.; сильно укртзпленъ, приведенъ въ чыиишнее прекрасное состояніе и украшенъ .многими зланіями въ царствовапі ИМПЕРАТОРА Н И К О Л А Я

ПАВЛОВИЧА;

имъетъ

три гавани: военную и средпюю для военныхъ судовъ п купеческую. Въ военной гавани, простирающейся въ длнну на 350 саж., съ двумя воротамп на Фарватеръ, находятся шкиперскіе магазіиіы, краны для поставленія м а ч т ъ , малая кузница и т. п. Средпяя гавань простирается въ длину до 500 саж.; въ пвй два поро-

—

Кро — Кро

хопыхъ погреба, слоловарпя, большая п малая килепбанка, краиы и четверо воротъ, иоторыя запнраются плоиучііми деревяіпіымп бакамп. Здізсь килюютъ и почгшпваютъ воеіпіыя п і;упеческія суда. Въ воеппой п средиеГі гавапяхъ ежегодпо зи.муютъ суда, прпнадлежаіція двумъ дивпзія.мъВалтіГіскаіо Флота.Въ послБдііееііремя стали ставить въсредней гаваии купеческія суда. Купеческая гавань им егъ ьраны и можетъ ПО.М-БСТИТЬ до 900 судовъ. Въ пеіі зіімуюгь н которыеліиПіПпыекорабліі. Въ ад.миралтейств-Б, осііоваіиіо.мъ въ 1785 г., паходятся с.ухіе докп, >іастерсі;ія, ішюпочпыіі п мачтовый сараіі, канатпьш заводъ, арсеиалъ, пушечныіі дпоръ.лптеііііыіі .м дпыіізаводъ, паровая ппльная мелыіпца, камеипы Флпгеля и экзерциръгаузъ. Каналъ, пазываемт.ііі «Петръ ВеликіП», длииого въ 350 саж., ндетъ пзъ рредііей іаваіиі діежду дву.мя, обд-Блаиными кампе.мъ, дамбаміі, поточъ за тремя шлюзаміі продо.іжается на 150 саж.; сухогі камепныГі докъ, соедивяющійся съ други.мн тремя сухиші доками, крестообразпо расположенными,иіі.м іощи.миііъдіину 50еаженеГі. Они устроены такъ,что каждыГі изъ пихъ заппрается особонными ворота.мн, и въ одиомъ можпо ііропзводить работы, а въ другомъ впускать воду, вводпть и выводить изъ нпхъ суда. Эти ДОЕИ пачаты постронкою въ 1719 г. и коичепы въ 1752 г. Іюберасо.мъ (см.). Прп усть каиала, на обоихъ коііцахъ дамбы и па то.мъ м с т Б , гдъ ПЕТРЪ I продполаіалъ построить башню въ впд колосса Родосскаго, а на верху обсерваторію н маякъ, иаходятся ла пирамнды. Кром этихъ доковъ, еще построенъ новый, прекрасно обд ланпый грапитомъ, для одного ІОО-пушечнаго корабля и одного Фрегата большаго рапга. Вода для доковъ спускается сперва въ особый бассейнъ, а оттуда выкачивается двумя паровыми машинами (с.м. Докъ). Въ нихъ можно и вновь строить суда; но по трудности доставки д са въ Кронштадтъ и неизб жной сырости въ докахъ, предпочитаютъ строить корабди па стапели. Въ мастерскихъ приготовляются вс^Б пеобходцмыя вещи и пріінадлежпости къ вооруженік> кораблей. На сухарномъ завод^Б пекутъ сухарп, отпускаемые пижнимъ чинамъ въ походъ, а на капатномъ, машиною Арнольда, обд лывается до 40,000 п. пеньки; въ арсепад , устроенномъ въ 1835 г., хранится до 43,000 ружеи, пистодетовъ п ііушкетоновъ, а на пушечномъ двор до 5,000 разнаго кадпбра орудій и до подумиддіона снарядовъ. Передъ арсенадомъ находптся площадь, на которой воздвигнутъ монументъ ПЕТРУ I. Изъ учебныхъ заведепІГі находятся в ъ Кронштадт-В I штурманскій поду-экипвжъ, с

Kpo—Kpo

—

927 —

300 воспитапіінковъ, оосерваторіею и телеграФОМЪ; первый учебный морскоп экипажъ, уВздное и прііходское учп.іище, спротскііі до.мъ, 2 пансіона и 4 частиыя школы. Въ одиомъ нзъ здаіііГі,прііііад.іежащііхъ ад.мііра.ітеГістгіу,находится к.іубъ и биоліотека, содержимая н ішиолняемая на счетъ ОФіщеровъ морскаго вздомства Ііа.ітійскаго Ф.іота,а иа верху устроенъ те-~ .і г-раФЪ. Домнкъ ЛЕГРЛ Ве.иікаіо и модімі. Кроиштадта жпво наііоммнаютъ .мбгуіцостііеипаго преооразоцателя Россіи. Позадц проіюднаго кана.іа, BH'B адмпрадтеіісі-ва, выстроеиііі казармы для ФЛОТСКПХЪ ОФііцсровъ n l;j,00U .матросовъ. Въ Кронштадт-Б 7 церквеи прапославнаго испов данія. Въ каменио.мъ собор-Б, во имя Апостола Андрея Первозвапнаго, находіітся образъ св. апостола Аидрея., па которомъ сохрапяется ^аидреевская депта, пмучспиая ПЕТРОМЪ Велішімъ изъ рукъ ГОЛОІІИНЭ, за взятіе, въ 1703 г., шведскихъ судовъ при деревитз Каіинкиной. Церквеіі ішостранііыхъ нсповБдапій: одна католическая, одпа лютеранская и одна англикаиская. Морской госппта.гь, превосходиоустроенпый на2,500кроватеіі дія нижнихъ чиновъ и на 50 кроватеіі для ОФііцеровъ, оконченъ въ 1839 г.; частпыхъ болыіпцъ 4. Въ 1843 г. въ Кронштадти считалось каменпыхъ домовъ, казеп. 12, обывател. 84, деревянпыхъ 471. Жіітедеіі ,об. п., ие включая гарннзопа, 4,289 чсл. Городъ обнесенъ зе.чляііым7> вало.мъ съ прекрасными оборонителыіы.мн казармамп: часть вала, ооращепная къ з.. од-вта камнемъ, а въ друіихъ частяхъ усаженъ кустарнпкомъ, укр пляющимъ берега. Высота еіо такова, что въ случа-Б наводпенія, подобнаго 1824 г., вода ие можетъ иротікпуть въ удиці.і. Кроиштадтъ собственно ие ведетъ заграпичноГі торговли, но вс товары, привози.мые къ порту, отправляются въ С.-Г1етербургъ. Купоческнхъ судовъ ежегодно въ прихрд и отходъ слішікомъ 1,400; въ Петербургъ н обратно ходіітъ до 220 ботовъ и 13 пароходовъ; другіе пароходы ходятъ въРевель, въ Финляндскіе порты, Штокгольмъ, Любекъ, Гавръ н Лопдонъ. Къ ю. отъКропштадта находится Кроншлотъ (см.). Суда, ндущія въ ГІетербургъ, нвминуемо должпы проходить .между имъ и Кроиштадтомъ. Къ ю. и з. отъКронштадта простирается кронштадтскій рейдъ; мальш иаходится къ в. отъ Кропшлота и простирается до угла военноіі гавани: зд-Всь останавлпваются пароходы п мелкія военныя суда. Большоіі идетъ къ з. до Толбухина маяка, на разстояиіи 13 вер. Онъ и.мтзетъ превосходный грунтъ, глубиною отъ 5 до 7 саж., закрытъ отъ вс-вхъ в тровъ, кром-Б западныхъ, и можетъ помБетитк болііШой ФЛОТЪ. На с верной сто-

Кро —Кро

ронъ репда расположены трп Форта, а на южной рисбанкъ. Эти укр-вплепія, в.м сгБ съ Кропшлотомъ и орудія.ми на валу и гаваняхъ предстанляютъ чрезвычайпо сильную преграду для иеііріятельскаго Флота, въ случаъ памізренія ого прибліізиться къ Кроиштадту. Кронштадтомъ управлястъ г.іавпый ко.манднръ н военныГі губерпаторъ, ііазпачаемыіі пзъ адмпраловъ; портоліЪ — кашітанъ надъ портомъ, въ чпиБ коптръ-адміірала. Кром-С тогоиъКропштадгіз ііаходятся управлепія: иііспеатора корпуса ФЛОТСИІІХЪ штур.маповъ, ііачадыпіка морскоіі артмллеріи въ КроііштадтТз , пнженерноГі морскоп іі сухопутяоГі строптельнрй части u таможия. Кронштадтъ (Kronstadt, Brasso), самыіі большоГі и населеііи-Біішііі городъ Трансіі.;ыіаі]ііі, при гюдошвП крутоіі горы; соетоптъ пзъ вііутреипяго города, гдВ жпвутъ одпп Саксопцы, изъ Стараго-города,обіітаемаі'о Чекламіі,іі Болгара, гдп живутъ ОДІИІ Валахп. 1'ородъ им-Бетъ 30,000 жителей, католігіескую нор.малыіую шг.олу, лютерапскую ги.мпазію, ратушу u проч. Фабрики, сукоиныя, полотішмыя, хлопчато-бумажныя, дереняііпоіі посуды, и проч. Торіовля проіізводптся хлзбомъ, деревомъ,діедо.чъ, воско.мъ, произведешями Фабрмі;ъ. ЕрОЕЪ (Ро.мапъ Васіиьеііпчъ, Сго п), адмпралъ русскаго Флога; родо.мъ Шотдапдецъ, изт» округа Пертъ. Въ раііпвіі .молодости поступилъ въ морскую службу, прогішъ желанія роднтелеп, сперва па купеческія суда, пото.мъ на воеиііыя. Вь 1778 г. былъ въ Остъ-Индін; во вр мя сТ>веро-америкаіісі;ой войны паходился въ Всстъ-Ипдіи. Будучи отліічиымъ ФЛОТСКИМЪ ОФііцеро.мъ, и не смотря па своп заелугіі,Кронъ ие могъ получить миста въ сіиіск оФіщеровъ бріітаискаго Флота. Эта неудача заставпла его, въ 1778 г., поступить въ русскііі И.мператорскій Флотъ.куда онъ принятъ съ чііпо. іъ лейтенанта, и всі:ор15 былъ проіізведенъ въ капитанъ-лейтеііапты; въ это.мъ же году Кронъ отправплся вм стіі съ эскадрою въ Копенгагеиъ, гд назпаченъ ко.мапдпромъ купленнага у Англичанъ брига «Меркурій». Съ с нтября до поноря Кроиъ крвйсировалъ въ Каттегатіі и блпзъ Ьорнголі..ма, п овладилъ 30-ю непріятельски.ми купеческн.ми судами. Весною 178& года опъ сікта крейсировалъ между Борнгольмомъ іі Карлскропою іі овлад лъ 12-пуш чВЫУ Ь катеромъ «Снапопъ». Пото.мъ, получивъ назпаченіепрішести русскіГі корабль, зи.мовавшій въ Норвегіи, Кронъ съ свонмъ бригомъ аттаковалъ, блпзъ Лауркул.іьсгамна, стоявшін на якор тведскій Фрегатъ «Веиусъ» и принудплъ его сиустить Флагъ, за чтб Кропъ

Kpo — Кро

— 1 28

—

Кро — Кру

былъ иаіражденъ чипомъ капитана 2 іо раига, цевъ близъ Випдепа u Шванеибурга и взялъ ордсіюмъ Св. Георіія 4 го к.іасса и по.іучіілъ въ пд ііъ двухъ знатпыхъ чиновшіковъ, а въ въ Еомапду взятып п.мъ Фрегатъ. Въ 1790 г. 1570 г. участвовалъ при осадіз Ровеля. 4) еКроігь, участвун въ ревыьскомъ сраженіп, ио- доръ Алексаыдровпчъ , убіпъ въ сражеіші съ лучи.іъ зо.іотую шиагу, съ надписыо за \ра- Ніі.мца.мп на берсгахъ озера Смолииа 13 сеибрость. Впосліздствіи, когда адмиралъ Чича- тября 1502 г. Эта Фамилія еще сущеетвуетъ. КрОПОТОВЫ, руссЕІс дворяпе; ведутъ своо паговъ, соедііпясь съ эскадрою Круза, обложплъ и заперъ шведскііі ФЛОТЪ ВЪ Выооргскомъ за- чало отъ Юрія Кроиотовскаго, выъхавіпаіо въ лнві;, капптанъ К|)оііъ взядъ у ПнтЕОііаеа 4 1'оссію пзъ Ііолыііп ещо въ даипія времена; судна съ разиымъ грузо.иъ u отііазплъ папа- . потомки его, Иваиъ п Сем нъ Кроіиповы,были лепіе ФЛОТИЛІП пзъ 50 гребпыхъ судовъ. 23-го въ числъ городскихъ дворяпъ 11 дтзтей боярігоня утроііъ, Кропъ съ 2-мя Фрегата.ми и 4-ІШІ скнхъ, съ ПО.МТІСТІІЫЛЪ окладоліъ; ихъ пото.мкп катерами^іреслтідуя пипріятельскііі ФЛОТЪ, про- служплп въ Госсііі стольника.ми и въ друіихъ рвавшіііся изъ Выооргсі;аго залпва, взялъ, съ зпатныхъ чппахъ и былн жаловапы, въ 1581 п пимощііо корабля «Нзяславъ», шведскііі 04-пу- друпіхь годахъ, ПОМТІСГЬЯМІІ (Обіц. Герб. VI— шечиыіі корабль «Ретвнзанъ», за чти ироиз- 32). Родъ этотъ пресБкся въ царствованіе иеденъ въкапіітапы І-го рапга и получилъ ор- Импервторв ГІЕТРА I. ч денъСв. Владиміра 3-й ст. Впослъдствіп Крону Крошинскіе , кпязья , ііотомкн литоискаю была дана арепда въ ДІІФЛЯІІДІІІ ПО с.морть его кпязя Кейстута, гіолучіілп пазвапіе отъ Крои его жены,:которая, всюду сопровождала свое- шина, зАмка въ Новгородъ-с-Бверскомъ княжего мужа, даже во врсмя сраженія д-Елала поре- ств-в. Въ XVI и XVII в кахъ были іізв-Есгиы вязки раненыхъ. За каімпаиіго 1797 г. паграж- двакііязнКрошіінскихъ: Андрей и Николаіі' Педенъ, вм-Бст съ прочимп капитаііамп, орде- тровичп. номъ Св. Анны 3-й стемвіііі на шпагу. Въ 1799 Крпвмиръ, 23-іі король далматскій, СЬІІП. году Кропъ пропзведеиъ въ коитръ-адмпра- ІІрпдпслава. Вступивъ на престолъ послъ нелы. Въ 1800 г. получилъ орденъ Св. Іоапііа счастіюй с.мертп отца, еще малоліітііы.мъ. Іерусалшіскаго, а въ 1804 г. произведенъ въ онъ не і іогъ отмстпть Восняка.мъ за смерть иіще-адлшралы. Съ 1807 по 1812 годъ, Кропъ своего отца, но, возмужавъ, жестоко иаказалъ оыдъ въ Ыоскві;, ио случаю войны съ Лпгліею, убійцъ п увеличилъ паложепную на пихъ дань. потомъ ос иью былъ посланъ, съ эскаді)ого Вскор ПОСЛІІ этоіо ІІБмцы, запявъ Ыстрію и изъ 8 кораблей, изъ Г.воаборга въ Англію, въ Ероаціго, достигли пред ловъ Кріііі.мира, но распоряжепіс адмпрала Тета. Въ 1814 году были ІІМЪ разбиты и прогпапы. Заішочивъ Кроиъ сопровождалъ Людовика XVIII изъ Ан- съ ними союзъ, для большей ого прочности гліи до Каде , потомъ былъ въ Лснідоп для К|)піімиръ жонилъ своого сыпа Сц5>торада на встр чп Императора АЛЕКСАПДРЛ I. Возвра- дочсіиі ігБмецкаго кпязя. ГІсторпкъ же Фретясь въ Россіго, Кропъ получплъ ордеиъ Св. шотъ піішотъ, что дочь Крпнмііра оыла выАнпы 1-Гі степ., а въ 1817 г. орденъ Св. Влади- даиа за птімецкаго князя. Крпимиръ у.моръ, міра 2-й ст.; въ 1824 г. ордепъ Св. Александра посл 20 лвтпяго царствовапія. Невскаго п чииъ адмпрала. Съ 1832—1838 г. Круги. Такъ пазывались собрамія (Ііщкихъ оиъ начальствовалъ соедіиіеіпіыми ливизіяміі Казаковъ, па которыхъ р-Бшалцсь общія каБалтіпскаго Флота ; въ 1835 г. Крону пожало- зацкія дБла. Казаки созывались ЕОЛОКОЛОМЪ ІІ «анъ шііФръ Его ИМПЕРЛТОРСКЛГО ВЕЛИЧЕСТВЛ, ссаулы, припявъ приі;азаіііе отъ ата.мапа, годля пошенія па эполетахъ. Кропъ ум. въ С- ворилп пароду въ чемъ дізло, и смраіиііваліі у ІІеторбург-В, 1841 г., па 88 году отъ-роду; по- пего: «Любо-ль, атаманы-молодцы"?» Если казагребенъ на С.молепско.чъ иладбищ-Б. И шора- кп ХОТ'БЛІІ пріінять иредложепіе, то кричали: торъ АЛЕКСЛПДРЪ I, ц ня заслуги Кроиа, два «любо», а ссл(і НТІГЪ, то «нелюбо». Эти кругн раза удостоилъ егочеотиоб дать на егокораб- были утічтожепы указомъ 15 япваря 1775 г. і съ CBQCH) Август йшею Фамиліею, а въ Круглый СТОЛЪ, зпаменіітый рыцарскііі ор1818 г. и съ королемъ прусски.мъ. денъ псрвыхъ времонъ среднихъ візковъ, осноКрОПОТКИНЫ, кпязья; изъ нпхъ зам чатель- ванный, no очень неправдоподобііы. іъ преданы: 1) Аидрей, въ 1501 г. участвовалъ въ ли- іііялп», Артуромъ или Артусомъ, государемъ, оувонскомъ поход , а въ 1524 г. въ казаискомъ, ществовапіе г.отораго такъ мало пмізетъ досостоя въ коннпцБ. 2) Димитрій, въ 1559 г. хо- стовириыхъ локазательствъ,что опъ счптается дилъ съ войскомъ протішъ Ливопцевъ , а пъ басиословпы.мъ. По хропикамъ, Артусъ жилъ 1576 г. былъ ііа.м стпиЕомъ въ Оріішк . 3) около 516 г. Орденъ, по предположеіііго осноНикита Иваповпчъ, въ 1558 г. разбилъ Ни.м- ванный Артуромъ, состоялъ пзъ 24-хъ рыца-

Kpy - Кру

-

9 9 -

Кру-Кру

ум. въ Берлиіі 1843 г. Зам вчателыііііішія пзъ его сочиненій: «Topograph., statist., geograph. Worterbuch der preussichen Slaaten», 6 т. 1820— 26 r.; «Monarchie Preussens», 1838 r. Кругъ (Johann Philipp Krug), докторъ ФИЛОСОФІИ, дізііств. ст. сов., ордііііарпый академпкъ, почетныіі члепъ разныхъ ЗДІІІІГНІІХЪ и заграипчныхъ ученыхъ обществъ; род. въ Га.і.п; 1764 г. Получішъ образованів въ гальскомъ уіпіверсіітотіі, вступи.іъ въ службумарЕграФа шведскаго въ званіи секретаря п чтеца. Въ 1788 г , сопровождая супругу маркграФа въ Варніаву, позпакоміілся ЗДІІСЬ съ граФііпею Орловой, которая ввзрпла Круіу воспіпаніе своего сына п въ 1789 г. привезла его въ Россію. Около 1795г. Кругъ прпбылъ въ С.-Петербургъ: въ 1805 г. опъ поступплъ помощнико.мъ бполіотекаря И.мператорскаго эіімитажа п въ то.мъ жс году прппнтъ адъюпктомъ въ аг.адемію. Въ 1807 г. произведонъ въ Эі.страорлпііарііые акаде.мпки, а въ 1818 г. въ ординарііые. Въ 1817 году І Ь т е р а т о р ъ АЛЕКСАНДРЪ пазначіілъ его главнымъ хранпте.ісліъ свомі эрмитажіюй биКруговыя urn Дуговыя С Ч НІЯ. Такъ назы- б.ііотекіі; въ 1819 г. пожаловалъ его въ ст. сов., иается д-Блепіе на равиыя частаі окружностп а въ 1832 г. въ дБйст. ст. сов. Въ 1844 г. разкруга нлп какой-ііішудь еіо дуги. Еодъ им - біітыіі лошадьми, ум. 4 іюпя. Опъ паішсалъ иемъ круіовыхъ ч.іп дуговыхъ сіічеиііі изв-Б- ц-Есколько сочип., изъ которыхъ за.мъчательстепъ также законъ, no иоторому возрастаютъ ны: «Маторіалы для руссКой иумизматикіі»: и умсньшаются спиусы и хорды дугъ іграт- «Визаптіпская хроиологія въ ея отношеыінхъ пихъ и долі.пыхъ. Теорія к|)уговг>іхъ сБченііі съдревнею русскою іісторіею».Между мрочшгь прииадлежитъ Віету. Опа вгшлп развитаГаус- Круіъ заііима.іся пзысканіемъ ІІСТОЧИІІКОВЪ, .со.мъ въ заміічательномъ ого срнин віи, нз- которые служіші HecTOjiy прп систавлепіи еі J дапііомъ въ 1801 году, подъ заглавіе.мъ: «Dis- ЛІЗТОПИСИ; потомъ сдізлалъ замкчамія ііа«Доі!есенія Ионъ-Фоцлапа о языг.^Б, р е л т і и , іі|)авах!. quisitiones Агіііітеіісге». Кругъ (Krug). 1) Wilhelm Traugott, іПі.мецкііі іі обычаяхъ русскихъ язычниковъ въ X столь ФІІЛОСОФЪ, род. бліізъ Виттепберіа въ 1770 г.; тіи.» Изъ числа 46 разсуждепім, чігіампыхъ учился пъ Виттеііберг , Іои , Геттіінгеп ; имъ въ академіи, пзданы только ііемііогін; въ ііреподапа.іъ: іп, Впттеііоергіі, сь 1801 г. во пумагахъ, оставшмхся посліі его с.мертн, кроФрапкФургБ-иа-Одер-К, съ 1803 г. въ Кёііигс- м ілавпыхъ твореиій no пуіМііз.матіилз и хробергт., съ 1809 г въ Леііпциіі;- Слудмлъ въ нолоііи, ііаіідепо мвого важиыхъ сочііііеііііі. вопігв за освобождеиіо Гермаіііп п вышелъ въ Оиъ оставплъ посли сеоя превосходноо сойраотставку рогмпстромъ. Ум. въ 1842 г. Онъ об- иіе .модалсіі, заі Бщапное п.мъ акаде.міи. Кругъ работалъ крігпіческую ФПЛОСОФІІО ВЪ систему оы.іъ друго.мъ и товарііщемъ.Ісрберга, посморчраіісцеііденталыіаіо сіиітотіізма, пріти.мая ти котораго оиъ пздалъ его труды. Полі.зуясі. созпаиіе за синтсзъ оытія п в д пія въ п. расположеніемъ п даже дружбою капцлера граОпъ ііаііисалъ: «Fundamental-philosophie; Sy­ Фа Н. II. Румяіщова.Кругъ ііозамвтііо участвоstem der theorelischen Philosophie» (.2 т.); «Sy­ валъ вовс-Бхъ предііріятіяхъ капцлера па поль stem der praklischen Philosophie», S T . ; «Hand •зу оточествеііпоп исторіп. Опъ былъ холості.. КруГЪ. Такъ ііазывается млоская кривая дпbuch der Philosophie», 2 т.; «Handworlerbuch der philosoph.-Wissenschaften», 5 т.; «Universal-phi- ііія, иси точки иоторой равно уда.іспы o n . losophische Vorlesungen», 1831, гди всюду яспая точкп, ііаходяіцойся вііутрп этоіі лпнііі и ііамысльоблочеиа въ ясное слово; «Meine Lebens- зываемоЙ цеитро.мъ. Собствсііпо груіо.мъ слъreise vonUrceus»; «LeipzigerFreuden und Leiden, дуетъ пазывать площадь, ограніічеііпую упиim Jahr. 1830», и пр. Полныя сочпнспія, 12 т., мяпутою лтііею, а са.мую липію — вругодою 1830—1841. — 2 ) Leopold, н мецкіГі полігпіко- илп окружпостью круга. Динія, ар.оведениал кономическій писатель; род. въ Га.ілііі//0 г.; отъ цеитра къ окружпостіі нруга, иазываетс:. рей. Правилъ, которы.мъ опи подчинялись, быдо 12: 1) іпікогда не снимать оружія; 2) пскать опасиоотои и самыхъ отпажиыхъ пршиюченііі: 3) заіцпщать слабыхъ п упштаемыхъ; 4) ие причіпіять иикому пасплій; 5) lie иредить другъ другу между coooio; 6) сражаться для блага своихъ друзей ; 7) жертвопать жнапью за отчнзиу; 8) ничего для себя не домогаться, кром чести: 9) ни подъ кавдмъ предлого.мъ не изм пять прпсягіз; 10) псполнять съ усердіе.мъ в с з ооязаіпюсти релпгііі; 11) оказьшать гостепріпмство всБмъ безъ исключенія; 12) доносить съ точностью тізмъ, котоііые былп ііазиачепы описывать д ла ордена, все чтб съпіі.міі случалось. Назиапіе «Ta­ ble ronde» взято отъ обычая рыцареіі садиться за кругый столъ, чтобы іізбіігпуті. ссоръ, ііроисходіівшііхъ отъ предсБдательства. Этотъ обычай сохраііплся на турішрахъ въ послъдующпхъ викахъ. Ромаиовъ о рыцаряхъ «Круглаіо стола», миожостио; іізві;стіП5йшіе: «Lan­ celot du Lac»; «Tristan»; «Berlin Flore»; «Blanche Fleur» ii np.

Т. Y1.

Kpy-Kpy

-

! 0 —

радіусомъ; прямая, со&дшіяюіцая дп точіаі окружностп—хорда: хорда проходящая черегіъ цеитръ—діа-четръ .п.ш поперечппкъ. Оі;ру;кпость круга. прмиіімая діаметръ за едіитііу, пыражается чпсло.мъ 3.14150-29.... Площадь круга, описанпаіо какіімъ-нибудь радіусомъ у, рапняетсн промзпеденію квадрата его радіуса, умио.-кеппаго па отчошеніе окружиостп къ діаметру. т. е. на ?г=ЗЛ4159-29... Ураіиіеиіе круГа , отііесеііпаго къ прямоуго.іьнымъ коордппатпымъ осямъ х 2 + у 2 = ' / 2 , когда пачало коордіиіатъ въцентр-Б: (х — а ; 2 - ^ (у — ) 3 ; 2 = "Z 3 , гдіз а и /Зкоордпііаты центра. Вукны х ,1/ представляютъ коо[)Дііііаты каждоп точки окружиости, а У радіусъ. Въ 1834 году въ XI кпмжкіз «Учеііыхъ.іапіісокъмосковскаіоунііперсіітета» появилась весь.ма примтзчате.іыіая статья «0 (•пря.м.іенін окружпостп круга», Навроцкаі^о, въ которой оиъ изложилъ способъ «граФпческаго спрямлеііія окружпостіі»,блііЖо вс-Бхъ доІІЫІІІЗ іізи-Бстпыхъ; этотъ спосооъ бы.іъ всъмп одопренъ и введепъ въ ynoTpeo.ienfe. Кругъ пасхальный, с.м. Индиктіонъ. Кругъ СКЛОненІЯ, по.іукружіе, проходящее отъ свиерііаго по.іюса земнаго шара до гожиаго. К()угами склоиеыія называютъ небесные мсридіаны въ томъ только случаи, когда по ихъ обводамъ считаютъ склоненія СВ-БТИЛЪ, т. е. удАлеіііе пхъ отъ экватора. КруГЪ, ЦИКЛЪ, продолжеиі пзв стнаго чпсла лЪі:ъ прч ІІЗВТІСТЕІЫХЪ ііо.іоженіяхъ въ ліітосчислеіііяхъ. Таковы жругъ со.іица , лупы и пр. Кругъ широты, есть полукружіо. проходящое отъ одного по.іюеа эклиптики до другаіо: по обподамъ этпхъ круговъ счмтаютъ шмроты спъти.іъ. Кружечный дворъ. ТЭЕЪ назывались въ XVII стоі тій пптейиые дома, посл-Б того какъ Борисъ Годуновъ отдалъ на откупъ продажу ппва, медовъ и впна; онп находплись во всБхъ седеніяхъ, a 1523 г. бы.іо позволеяо ппгь впио только въ нъкоторы праздііичііые дии; впослъдствіп же времеии уже no запреіца.тось уііотреблять этотъ напитокъ. Крузе (Elert Kruse), ЛПФЛЯНДСКІЙ дворяпинъ, совитшікъ. Былъ посланъ 1557 г. отъ Дерптскаго еппскопства, a 1558 года отъ ЛИФ.ІЯПДскихъ сословій къ царю Іоаппу Васильевпчу; пъ 1560 г. 2-го августа въ битві; прп Эр.месіз бы.іъ взятъ Русскими въ П.ІІІИЪ и отослаиъ пъ Россію, гд вступилъ (1567 г.) въ службу, и съ того времеші старался подчиііпть свопхъ ле.м.іяковъ 1'ОССІІІ. Вообще опъ игралъ важпую роль въ тогдашгіпхъ д лахъ. 1571 г. оиъ вступилъ въ по.іьскуго службу, сд .тапъ баропо.мъ,

Кру-Кру

получплъ въ пом стьо область Треіідеиъ, я пекорі; бы.п> отправ.іепъ къ шведсго.му королю Іоанпу депутатомъ отъ ЛПТОВСКІІХЪ сословіГі; но въ 1577 г. спова перешелъ па сторопу Русскихъ, бы.іъ обіміпеііъ (1583 г.) въ ІІЗМІЗІІІЗ отечеству и . пе смотря на т о , опять сдіз.іапъ (1587 г.) послаиппкомъ со сторояы ЛИФЛЯІІДскаго дворянстпа въ Варіиав . С.пустя миого .I'BT* пос.і его смертм. явімось еіо сочпиепіе: Христіаиа Круз е ; род. 1790 г. въ Ольденбурі-B. Гіолучіілъ икончателыше образованіе в Томасовои шгол-Б, въ Лейпціп . 1813 г. получмлъ стсчіеш. диктора ФМЛОСОФІІІ, сд .іаиъ ( І 8 І 5 г.) НІІСПОИторомъ дпорянскоп аі:адемі[і въ Лмгниці; п учите.іемъ бреславльскоіі ШІ;ОЛЫ Маріп Магдалічіы. Ояъ заия.іся вособеіиіосги изучеіііемъ гермапскііхъ лревпостой во пстзхъ пхъ впдахъ. 1819 г. публпчно защиіцалъ (каіл, предсТідате.іь) свою дііссертацію «Do Istri osliis», п откры.іъ споп историческія п геограФііческія чтеиія съ уиіівсрсмтсті; ІІ4ГО окт.) тоіо жо года. По смертп Фосса заиялъ въ Гал.і его м'Бсто(І821) въ званіи экстраордііііа|інаго проФоссора древнеГі и гредііем геограФІи. Получпнъ (1828) приглаіпеніе занять въ Дерпт-Б ка едру историческихъ пауиъ съ зваиіе.мъ ординариаго ппоФессора, прпбылъ въ Дорптъ 29 го сентября тогоже іода. Изъ сочпненііі его замъчателыіы: «Ueber Herodols Ausmesung des Pontus Euxinus, des Bosporus Tracicus, Hellespontus und die Proponlis.» etc.: «Budorgis oder etwas iiber das alle Schlesien vor Einliihrung der christl. Religion»: «Diss, historico-geographica de Islri ostiis.» «Archiv fur alfe Geographie, Geschichte und Alterthiimer» etc ; «Archiv fiir alte und mittlehre Geschichte, Geographie und Alterthiimer», e t c ; «Hellas oder geographisch-antiquarische Darstellung des a'ten Griechenlands»; «Fragen iiber mehrere fiir das hohere Alterlhum •wichlige Verhaltnisse im heutigen Griecheniand»; «/[ ъ іарты: «Germania magna, ausser der Cimbrischen Halbinsel» ii «Universau Gracciau anliqua tabula geo­ graphica». Въ посл-Бдіісе время Крузе .•іаіпі.мается іізс.гЕдовапіемъ русскихъ дретюстеіі воибще п пзда.іъ no это.му прсдмиту: «Necrolivonica oder Alterthiimer von Liv-, Esth- und Kurland» (Дерить, 184'2 r., in-fol.); «Russ. Alterthiimer» (ibid, 1844 in 4°) и др.

Kpy -

Кру

931

Крузенштернъ,Ии. ед. (Adam Johann vonKrusenstern), адмпра.іъ и кав. Сн. Алексаидрч Невскаго съ алназпымп зиаками ; род. 1770 г. въ Эгтляндім; нъ 1785 г. поступп.іъ въ морскоп г.адетскні кориусъ, въ 1787 г. бьиъ произведепъ въ гардемаріпіы, а въ 1788 г. по тогдашнпмъ политпческимъ обстоятелі.ствамъ , пе копчивъ курса, поступнлъ на дтзііствнтельную службу мичмапо.мъ. Въ то пре.мн послт; иечаяппаго иападенія на С.-Пб. 1'уетава III, Россія пуждалась въ ФЛОТСКИХЪ ОФицерахъ. Припимая учястіе въ двііствіяхъ противъ Шведовъ, Кру зеиштерпъ вособеііпостіі отлпчплся въ д лахъ при острови ЭлаидТз, подъ Ревеле.мъ (подъ комаидою Чіічагова) и въ Выборгскомъ заліш'Б. По заключепін ммра, Крузенштернъ (1793) отправплся въ Аиімію, служіілъ та.мъ подъ начальство.мъ Кокрона и Луррея, крейсировалъ у береговъ Сізверііой-Америки, былъ въ Западііоіі-Индііі, въ Кита-Б, съ ц лью изсл донать движеніо тамоіііпеГі торговлп, н сколы;о разъ на мыс До5|)оГі-Надежды, посищалъ скаліістьш островъ Св. Елопы, д-Бмствовалъ противъ Фраицузовъ, н черезъ Апглію, въ 1799 г., возвратился въ Госсію, представивъ морссо.му мііпистерству (ілапъ путешествія вокругъ свізта, котораго ц і и ы о оыло пе одно жеданіе возвысить русскій Флагъ, no u желапіе НЗМ-БНІІТЬ иаправленіе торговли, вповь учреждеитіоГі тогда Россіііско-Америкаискою ко.мпапіп. Крузеиіитернъ хотилъ, чтобы мБха чрезвычайно дорогіе въ Китаи, ВМІІСТО трудиаго пути чрезъ Якутскъ и Иркутскъ въ Кяхту и Европу, шли прямо въ Каитонъ и оттуда съ грузо.мъ китаГіскпхъ товаровъ вокругъ .мыса Доброй-Надежды въ Европу. Планъ Крузечштерна былъ прпведенъ въ исполненіе уже АЛЕКСАНДРОМЪ. Въ 1803 г. корабли «Надежда» и «Heва»,подъ иачальсгвомъ Крузеиштерпа п Лпсяискаго, вышли съ кропштадтскаго реііда. Опи должпы были, ирежде всего, отвести посольство въ Япопію (Резанова). Посольство не ИМ-БЛО усп ха и Резановъ въ Камчатктз вышелъ па берегъ, а Крузеиштернъ продолжалъ свое путешествіс. Это путешествіе, ііезависпмо отъ важнаго зпачепія его для Россіи, много способствовало къ обогаіцепію иаукп. ГидрограФІЯ Южиаго окоаиа была миогократію поц-Ерена: имепно доказано несуществовапіе н-Бкоторыхъ діни.мыхъ острововъ, пах. на прежііихъ картахъ. Точпоо снятіе береговъ Лпоніи, Іессо п Сахалшіа аа обшприо.мъ протяжсиіи, таілі жо какъ сввср. Курильскихъ острововъ, опред-Блепіе геограФЯческой доліоіы Иапгасакн, до ттзхъ поръ неизввстной; ліішипстпческое собраніе, опіісаіііе состоянія Ипоііін, Ну-

!

-

Kpy - Kpy

бахпвцевъ и Айносовъ; труды ученыхъ Горнсра, ЛапгсдорФа и Тнлезіуса, составляготъ в.м стБ такое ц лое, которы.мъ по сііраведливости можчо гордиться. Черезъ 3 года «Надежда» возвратм.іасьвъ Рос(ііо,а въ 1800—1813 г. явилось оіпісапіе Крузепштсрпова путешествія. Въ 1811 г. Крузеіиіітернъ былъ пазначенъ инспсчіторомъ клаесовъ >]орскаго корпуса. Его в.ііяиію обязапа, большею частыо, экспедиція, снаря;кеііная канцлеро.мъ іраФО.мъ Ру.мяпцовы.мъ, на собственный счеть, для круюсвътпаіо плаваііія, подъ пачальство.мъ лейтенаита Коцебу. ('.ъ здивъ въ Апглію (въ 1814 году) для заготовлепія іиістру.мептовъ, пужііыхъ для экспедііцін, Крузонштерпъ получплъ бсзсрочиым ртпускъ ,;ля поправлспін здоровья u въ это вре.мя составилъ свой «Атласъ Южиаго оі;сапа», съ подробііы.мн гидрограФііческими записками, равяо важиы.чи для морецлаваиія и геограФІи. С.ъ 1822 г. опъ опять посслнлся въ столиц и труднлся, въ звапіи члеиа учепаго ко.митета морсг.аго министерства, ад.мпралхействъ совізта, главиаіо пргвленія училпщъ и комитета по устропству граждаискиіъ уіеопыхъ заводеііій. Еъ 1826 г. Крузеиштернъ 6ы.;ъ иазяачеиъ дііректоромъ морскаго кадетскаго і;орпуса и съ т хъ поръ ^о ионца 1842 г. управлялъ имъ. Прп не.мъ умреждепъ въ корпус ОФііцсрскііі классъ, эле.мептариая школа для матросскихъ дгтеіі; сд лаио много построекъ. Въ 1830 г. праздновапъ 50-тіі-л тіііп юбылоіі служиы Крузенштерна. Въ 1842 г. онъ былъ назначенъ состоять при особ

Его ИМІІКРЛТОРСКЛГО ВЕЛИЧЕСТВА. У.М. 12

августа 1846 г. Нзъ сочинеіііи Крузенштериа, кроміі вышесказанныхъ, за.мтзчателыіы: «Worlersammiung aus den Sprachen einiger Voiker des iistlichen Asiens und dcr Nordweslkiiste von Amerika», 1813; nMemoire sur une carle du dclroit do la Sonde et de la rade de Balavia», 1813; «Rcchtfertigung des Lord Cochrane", Ber­ lin, 1817; «Beilrage zur Hydrographie der grosseren Oceane, als Erlaulerungen zu einer Karte des ganzen Erdkreises nach Mercator's Proje­ ction», 1819. «Ачласъ ю.кпаіо моря-; «Собраиіе сочипеніГр, служащпхъ разборомъ и пзъясаеаіомъ атласа южиаго люря»; «Дополпоіііе къ издаипы.мъ въ 1826 и 1827 г. объяснеііія.мъ осповаиіГі, послужившихъ для составлеиін атласа южпаго моря»; «Reise um die Welt in den lahrcn 1803, 1804, 1805 und 1806»; «Atlas de I'Ocean pacifique»; «Erste Reise der Russen um die Welt»; «Hydrographiesclie und hislorische Unlersuchungen der Karolinischen Inseln»; -Einleitung zu 0. von Kolzebue's Entdeckungsreise in die Siidsee und nach der Beringsslrasse»; iln-

Kpy-Kpy

-

«

2

-^

Кру-Кру

ду, тогда Н .мцы, въ ужас , просилп пощады, объявляя, что пе противятся волі; Іоанна и послалп въ Москву дспутатовъ: Іоакіша Крумгаузена п Арида ФОПЪ Дедеиа. По прибытіи ихъ въ Москву, окольппчіГі Адашевъ п дьякъ Ммхаііловъ спросіші нхъ отъ вмени государя: <Чего они хотятъ»? — «Быть, какъ .мы были», отвъчалъКру. ігаузоііъ^ііоперемЪііятыіашихъ законовъ, остаться городомъ ліівоііскпмъ, и КруЗЪ (Александръ Ипановичъ), адмирадъ согласны удовлетворить всізмъ прочп.мъ троірусскаго Ф.юта; происходнтъ отъ древней датбованія.мъ .мплостішаго ца[)ЯІ — «Н тъ» ! скаской Фамй.іііі; род. иъ Л1ОСЕИІІ1727 Г.; ВОСІШТЫзалъ Адашевъ: «мы не смТіе.мъ доносги царгоо валсп въ морсходпомъ учіі.іііщ1з, осііоваіпіо.мъ такихъуслоиіяхъ.Вы дерзЕоиарушпліі перемиІІЕТРО.МЪ I. Въ службу ііетупи.іъ въ 1753 г.; въ ріе, стрізляли въ Русскнхъ, и уже впдя гибель 1709 произведепъ въ капіпаны 1-го ранга, и надъ собою, объявпли, что готовы ІІСПОДПІІТІ. вомандуя 66 пуш. кораб.іемъ «Евстафііі ГІлакпв о л ю ц а р я , а царю угодпо, чтобы вы ие.медда», отправнлся въ Средііземпое море. 24 іюня леппо прислали въ Москву свооіо ордеискаго 1770 г. Крузъ участвова.іъ въ сражеіііи съ тувластнтеля (фохта Шпедлепберга) и сдали го|іецки.чъ Ф.ІОТОЛІЪ въ хіосско.мъ каиадіз, храбро роді), за чтб Іоанпъ об щаетъ не пыводнть б ш с я протпвъ двухъ і.ораолоіі и свалп.іся на васъ изъ до.мовъ и проч., одпимъ словомъ, влаабордажъ съ ЕО|іаб.іе.мъ капудапапашп, съ код ть Нарвою, какъ вдад ли сго сановпііиі орт о р а і о горящая мачта упала на корабль «ЕвденсЕІе. Таі;ъ, п пе ниаче!» Депутаты, запластафііі», и оба корабля взлстълі на воздухъ. кавъ, прнсяіііули Россіи за себя и за вс хъ ІІри этомъ поочастіи поіибло слііпікомъ 600 гражданъ; быліі ііредставлепы Іоаііпу п полуЧСЛОВІІКЪ его комаііды. Провпдъніс спасло чпли отъ пего жаловаппую іра.моту. Одиако Круза: дершась за обломокъ мачты. онъ былъ граждапо Иарвы пе пріізііали обязательства в з я т ъ на шлюпку. Послі; этого онъ назпаченъ своихъ депутатовъ. жо.\іанди|)о.мъ взятаго в ь пл иъ турецііаго коКрушъ, Крумнъ, Крубъ, 12-й порольболгаррайля «Родосъ»; на путп, ПОСЛІІ ЖОСТОКОП бускіі!; вступшъ па престолъ посл с.мерти Карри, былъ выорошенъ на восточпый берегъ Кодама 807 г. На второй годъ своего царствоваронскаго залива п едва пе погибъ отъ хищііія, Крумъ вторгпуіся въ гречеснія провмііныхъ Майнотовъ. Въ 1772 г. отпраилепъ въ ціи, взялъ Сардпку и разбплъ 6,000-е вомско С.-Петербургъ; въ 1773-.мыіоманловалъ корабіі.мператора НіікиФора,которыіі, пылая местыо, лемъ «Андрей», потомъ былъ отрядиымъ копошелъ протпвъ Волгаръ, no возвратплся зиандиромъ, а въ 1775-мъ году ко.мапдовалъ эебезъ всякаго усп ха. Около 811 года НІІГІІІжадрою. Въ шводскую войну (1788—1790 гоФоръ съ сплыіымъ поіісі:о.мъ и(;туіііілъ въ Волдовъ) Крузъ былъ вііце-адмнраломъ и кав. орд. гарію. Тщетно дважды дслая міірныя предлоСв.' Аины 1-й стеііепіі. Въ кампанію 1790 г., жопія, Крумъ р-пшплся отразіпі> силу силою: жомандуя эскадрою мзъ 17 кораолей и 12 Фреударилъ на протіівпиковъ при Славолпріі, гатовъ, вступилъ въ боіі съ сіілі.п пшею проблпзъ Никополя, н разбплъ ихъ на-голову; имт и в ъ себя ііепріятельскою эскадрою п отрапсраторъ НпкііФоръ былъ пайдепъ въ числи зидъ ее между Красііою-l'opuoio п о-мъ ,Сескаубитыхъ. Отрублепная голова тмісратора Оы- ' ромъ. За это ДІІІО Крузъ получшъ орденъ Св. ла выставлоиа па длііппомъ шеств, потомъ пзъ Алоксапдра Нивскаго,арендувъЛііФЛяіідііі и п р . ея черепа сд лана чаша, нзъ которой Кру.мъ Ііотомъ за участіе въ выооргскомъ сраженіи и еіо вель.можп пплм віию. ИослТз НикпФора иа произведенъ въ адыиралы и молучилъ орденъ престолъ вступилъ Ынхаилъ 1'аіікабе КуропаСв. Георгія 2-й от. Въ царст. ИММЕРЛТОРА ІІЛдатъ, по іі онъ пе былъ счастливііе своеіо влл 1 быдъ глаииымъ комаидиро.мъ кропштадтпродм стиика. Вь 812 г. Кру.мъ осаднлъ Дескагоііорта,ивъ 1798 г. ІЮСЛІІДНІЙ разъ коліанбелъ, вступплъ во ракію и Македонію и раздоііалъ эскадрою и крсікировалъ съ нею по бплъ Грековъ. Требуя въ 813 г. бывшпхъ пріі Ііалтінсколіу морю, для иоддержапія доі оворовъ Вб.род Кормесі; договоровъ о іраімщахъ обовооруженнаіо пейгралитета; посл 5-і'0 мая пхъ царствъ и пас-четъ дапи, Крумъ получплъ 1799 г. онъ ум. и ііогребеіп. въ Ііроііііггадтіз. отЕазъ п посп шпо вступплъ въ пред лы грсчеХрутгаузепь (Іоакимъ). Когда Русспіс, всл д- скіе, завоевалъ Дебсдъ, и осадіьП) Меоемпрію; схвіе нарушепія ііарвскіімп жчтеля.мп (1558) греческія войсііа обратидись въ б гство; бліш. Адріапоіюля опъ сиова разби.п. Греі.оиъ, ocaперелшрія, огіуіыл:) ^іі.и.мую пальбу по горо

slruclion an і den Herrn Lieutenant von Kolzebue, Commandeur der Sichffes Rurik»; «Ueber Gronland und die neuen Versuche die Nordwesl pas­ sage zu entdtcken»; мпого оче|іг,овъ въ «Nouvelles Annales de Gfcographie de Malle - Brun». Бро.м-в этихъ оошпрпыхъ са.мостояте.іыіыхъ хиореніГі, мпожестпо е ю статей по.мііщено ІІЪ журналахъ п разиыхъ сборнііііахъ.

Kpy - Кру

933

ди.іъКопетаитііііопо.іь, опустошпдъвъ пред.м'Бстіяхъ хра.мы и палаты и съ миожествомъ пл нныхъ позвратился въ Bwrapiio, разорнвъ на пути Адріаиомо.іі). Въ.вІГ) г. Крумъ, съ Аварами и друіи.ми С.іавяпаміі, еиова подступіі.іъ къ Коіістаіітиііопо.пп, по іиіезапно ^меръ. Н которые псторпки утвсрждаютъ, что Ііолгаре былп р а з о т ы іі саиъ Крумъ палъ въ битв ; другіо же, папротішъ, полаіаютъ, что оиъ былъ умерщвлепъ спопми людьмп.

Крупъ, Злокачественнаяffla6a,r(Anginamem-

-

Kpy - Kpy

великаго герцогства ГІозиапьскаго, въ Пруесін; лежнтъ въ 35 вер. къ в. отъ Ииоврацлава, надъ озеро.мъ Гопломъ; былъ ігВ!:огда главный городъ Лехптовъ, потомъ у зднып, пыии самыіі ІПІЧТОЖІІЫИ пзъ всЕхъ [Ородовъ древней Польши. В7> древііія вре.мспа Крусьвнца былъ первымъ торговымъ юродомъ въ ПольшБ, с ъ укр пленны.мъ заліко.мъ па бывше.мъ тогда судоходиоліъ Гопл . Согласио продапію, опъ оспованъ Попеле.мъ I, сыноліъ Лешка III. По смерти Попеля II, съ деііпаго крысами, народъ іі; ораіъ евоп.мъ королемъ крусьвицкаго земледБльца ГІяста. Оиъ былъ оспователе.мъ династіп, царетвовавиіеи въ Подып до Кази.мііра Велпкаго; столицу перенесъ въ Гнезно, п noтому Крусьвпца начала клоинться къ упадку. Въ 1069 г. Зопгповъ, ІІОООЧІІЫЙ сыпъ Владислава-Германа, возсталъ протпвъ отца, по при Крусьвпцт; былъ соверііісппо разоіпъ Владвславомъ. Въ 1149 г. зд-Бгь съ-Вхплікь Волеславъ. КудрявыГі, оратъ его М-ВІІІКО, .чаідебургсгіГ! архіепмсііопъ Фридерикъ ІІ саксоисьт і;ня?>ьп, и заключпвъ союзъ, онп оо-віцалп по.могагь другъ другу. Въ 1230 г. мазонскііі кпязь Kottрадъ отдалъ городъ мсчопосцамъ. Въ 1271 г. велпкопольскіп ки. Волеславъ Ііабожпып ежегъ крусьвпцкііі замоі.ъ. Казнмиръ Велнкій опмть возобповплъ его іі окружилъ стВпою. BwBe всего Крусьпица пострадала no вре.мя т в в д ской воііпы. В ь 1655 г. замокъ былъ запятъ Шие^ дамп; Чариецкій тіцетпо иытался отшіть его. Въ 1657 г. опъ опять былъ разорсігь и сожжеиъ до . осиованія. Крусыищкая церкові. бы іа ігвкогда ка едрою і.уявскпхъ ешіскопоііъ, и первые нэч» пихъ имБютъ ЗДТІСЬ своп падіробпые памятипки. Въ 1159 г. Опольда, десятыіі крусивиці;іі'і еііископъ, переііесъ ка одру въ В ніцлавзкт». Теп рь въ Крусьиііціі по болізо 350 жнтелей. Крушевацкая нахія, въ Сорбін; въ неГі за-

branacia, s. polyposa), ничто иноо какъ воспалепіе слезнтой оболочки дыхателыіаго горла, линдалевпдиыхъ желизъ п з ва, сътою разиостыо отъ прочихъ жабъ, что пзъ оболочекъ очснь скоро отдтзляется слоіі сгуіцаюіцейсял!імФЫ,которая превраіцается въ полппозпьш сростокъ. Ирііпадки: мгповепно образуготся въдыхательпомъ горл-в п з в-Бложныя плены, также распухаготъ СТ'БНІ;ІІ гортаіпюГі іцели ; дыхапіе ст сияется, языкъ расмухаетъ, отверзтіе зі;на соверіиеіто закрывастся распухшпмъ языко.мъ, ц пото.му глотаиіо пе ііоз.можно; пульсъ неровиыіі; шея распухаетъ до кліочпцъ; больпоіі ппадастъ въ бредъ; кожа получаетъ желтый ЦВІІТЪ. Эта боліззнь чаще всего поражаетъ малі.чиковъ, іпшіда и взрослыхъ лгодеп; она окапчпвается въ трп, четыро дия — задушепіомъ, апоіііеисич скимъ ударо.мъ, параличомъ. Въдіэтетическоліъотііоіііеіііизапрещается •Бсть въ жаркое врсмя морожсное, пить со льдо.мъ воду; воооіце должпо изб гать простуды и холодпаго, скііозпаго вБтра во время пспарииы. Салюе лучшее средство: рвотное и піявг.п къ шоі;; ііоооходимы іорчгішііпки къ .іатылку, къ иіфа.мъ ііліодошвамъ, и прп этомъ полоскать гортаиь теплы.мъ молокомъ, топлеиымъ съ мнтой, положивъ въ топлоиое уж молоко, па стакапъ, десертную ложку сжевыхъ квасцовъ. ключаются сл дуюіція кияяоства : НпжпсооарКрусенстёлыіе (Magnus Jakob von - Crusen- ское (ки^жікіа ДолыііііК)арі>) и Жупсков (КІІСS(olpe), іііведсііііі поліітпчесііій ппсатель', род. ж т і а /Купа) п находятся города: Крутевацъ. БЪ ІОІІЧОПІІІІІ"В 1795 г.; съ 1825г. былъ ассес- (с.м.), Кузппкъ іі Маглмчъ, прп іожиоіі. Морап-п соромъ стокголь.мскаго грфг рихша; въ 1828 г. пли Ибри: сслсііііі счптается 53. явплся iionopiniKUMi. а|ііістокрагііі, но упидізвъ КрушеваЦЪ (ііо-ту()ецкп Аладжа Г и с а р ъ ) , своіі падежды оомаііутыми, прпсталъ въ 1833 главпыіі іородъ Крутевацкой пахіп въ Сербіи; году къ отіозиціи. Іідкое сочііпеіііе противъ стонтъ иа рБк-Б Рассііігв; нмБетъ укрБиленіо правнтольства (1834), пм вшее НІЗСКОІЬКО ІІЗ- II до 10,000 жіггелоп. Чтотъ городъ осііовапь даиііі, заставило еіо ііокппуть службу; за вто- еще во вре.мопа первыхъ сорбскпхъ королеи и рое сочііііеніе опъ 3 года содержался въ кри- былъ столицею деспота Георіія Бранковйча постіі, всл-Сдствіе чого въ СТОКГОЛЬ.МІІ про- до оспованія С.мсдерсва; въ 1453 г. быль осажизошлн безпокоііства. Въ одпомъ изъ ПОНІІГІ- дас.мъ 32,000 Турі;овъ; въ 1459 г., ВМВСТБ СТ> иіпхъ СОЧИПОІІІГІ (1842 — 44) «Арапъ или гол- С.мудерево.мъ п всею Сербіею, поступміъ в» ііітоііпъ-готторіісіаГі до.мъ въ Швецііі» 5 т., власть Турховъ; въ 1805 г. взятъ вербами, предопъ разо.матрпваетъ іісторію въ ІИІД-Б ро.мама. водіімы.ми воеиодою княземъ Мімоіиемъ С.тояКрусьвица, городъ въ Вро.мпергскомъ окру- ііовичемъ; въ 1809 г. утрачеиъ; въ 1810г. внові.

\ Кры - Кры

— э; I —

нзятъ СерГіа.чи, подъ иачальствомъ воеиоды Ліладена Міі.іоі!аііоі!ііча; въ 1813 г. взнтъ Туриами; накоиецъ пъ 1833 г. опять з а н я і ъ сероскп.міі воііска. іи. Б.шзъ атого города иаходятся развалины Кориииграда. КрЫжанОВСКІЙ (МаксіімъКоік-гаіітішсшичъ), гонсралъ-.іептеііантт> п кава.іеръ; род. 1777 г ; нача.іъ служГіу на 16 году, каптенар.мусо.мъ въ 13-мъ ФЛОТСКО.МЪ бата.пон ; участвовалъ въ морскихъ кампаііія)і.ъ и около іода пробылъ въ Аиіміи; no составленін, въ 1803 г., изъ ФЛОТскмхъ баталіоновъ морскнхъ полковъ, онъ поступилъ во 2-й морсиоГі полкъ поручпкомъ. Во вре.мя второіі войиы съ Наполеономъ, КрыжаиовсьіГі ііаходплся иъ баталіоігБ пмператорской .мпліщіи и сращался подъ Гутштадомъ, Гойдьсоерго.мъ и Фридлаидомъ; 13 декаоря 1807 г. опъ ііылъ іізорапъ ко.мапдиромі. этого баталіопа, который въ январіі 1808 г. быдъ сравпеиъ въ празахъ н преимущестпахъ съ гвардеііскпми полками, и иазвапъ лейбъ гвардіи ФІПІляндскпмъ батадіонцмъ. Въ 1810 г., имтзя чппъ полі.овтіка, Крыжановскііі Формпровалъ гвардейскій экипажъ; въ поябріз 1811 г. опъ переФормировалі. свой баталіоіп. въ полкъ, ііазпаииыГі лейбъ гварді» ФІІПЛЯНДСІІІІМЪ. Прп открытіп воечііыхъ дізмстціп 1812 і., Кры;каііовскііі участвоиалъ съ своимь польо.мъ въ отступателыюмъ движеніи первоіі западиоГі арміп къ ДриссБ, оттуда і;ъ Смолепску п пото.мъ къ Ьородппу, гдіз сражалсн па лі5ішмъ прыл ; иослв шгізлъ д ло при седі; Кпяже.мъ, блнзъ Елыіа: въ сражеиіи при Краспомъ, КрыжаиовскіГі систоядъ въ авангард колоіиіы Тормасова и тріі роты его полка, л^Бпствоваіиііія отдізлыю, захватили миоіо пліліпыхъ, весь обозъ маршала Даву и его маріпалі.скііЧ жезль; за Люцспскоо сраікеніс оылъ иагрвжденъ чнномъ геи-маіора. Пото. іъ оиъ участвовалъ еъ CBOHMT. іюлкомь подъ Бауцепомъ, Дрелденомъ и Леііпцмго. гь, и мъ посліідиемъ ді;л1;коіічііласі, егобоевая служua,rio ііріічііпіпяжелыхъ раиъ. Въ 1817 г. Крыжаііовскіи былъ назначеігь казначосмъ капптула ІІ.мператор. ордввовъ; 22 авіуста 1826 г. произведенъ вътенералъ-леГітемаііты п пожаловапъ алмазными зііакамп Св. Аниы 1-іі стеііеніі; 6 дскабря 1830 г. получилъ орденъ Св. Ііл.ідпміпа 2-й ст ііеіім; 6 декабря ІУЗЗ г. погкаловапъ ордепоиъ І іілаіо-орла: 29 марта 1836 г. ордепоііъ Crt. Алс.коандра Невскаго: 2-го іюпя 1837 коліендантомі, ('..1 Іокірбургской кр пости; 26 марта 1839 г, получилъ ал. іаміые зпа ки Аликсандра Новеиаго; ум. 6 мая Г'39 г., на 63 году отъ рожденія. КрыжозНЕКОВыя (Grossulariae DC ), соітавляюгь ссмсистіи) Дііус мяіюдолыіыхъ кустар-

Кры — Кры

ныхъ растеиій, часто вооруж пныхъ шмпами, помііщеііНыми поииже листа; лпстья noneрем'Віпіыс, ІІЛИ расгіоложенііые пучками; пластипка лпстовая длаисвпдііо-лопастная; цвізты обоополовыс; расііоложсіііпые кпстыо, выходящею ІІЗЪ пазухіі лпста. Чашечка оі;рашсниая, оростііоліістиая, трубка ея спаяна сь завязыо и удлиняется болБо или меиве поверхъ завязи^отгибъ ея раздізленъ на 4—5 лопастей, въ почкосложепііі настелыіыхъ. Лепестіііі свободиые, число.мъ ровпые лопастямъ чашечки и съ пими очередуготся, малеиькіе, съ ПОЧІІОсложопіе.мъ створчатые пли настелыіые, послі; цвътенія увядающіе. Тычпиоьъ столько же, еколько лепестковъ, съ которымп опи очсредуются п прикрипляются въ одпомъ съ I111M1I мтзст ; нігпі свободныя. шпловпдныя. въ почкосложсніи пря.мостоящія; ІІЫЛЫІІІКП двугн зд. ные, впутрь ооратиые, прппръиленные сппнкою къ питя.мъ. Шодиики приросшіе къ чашсчпоіі трубк , и вмізстВ сростаютсн въ одиу одмогіі-Ездпую зйвязь, съ пЬслъдамп стБш;оположпымп; яички ліюгочислсііііын, расположепііыя въ нъсколыіорндовъ^оризоіггалыіыя, обратііоположііыя, съ короткіілііі ііуповпикаміі; столбикіі віііізу спапиы; рыльца тупыя. Плодъ — ягода, увіііічаііііая остаюіцп.мся отгпбомъ чашечки, одііогпііздііая, со множеотвомъ сізмяиъ ііли съ ііемиогими. Сіз. іЯЕіа съпаружиою с мнііпою ободочкою (tesla), студопистою, а съ вііутреііпею хрящеватою, прпросшеіо къ бъдку; зародышъ двус мяподолыіыіі. очепь маленьыіі, равііоііоложиыіі, прямоіі, лежаіцііі при осноііапііі почти роговаі о б лка. Эго семеііство состомтъ ТОЛЫІО изъдвухъродовъ: 1) Сл(?родтіи (Ribes, Linn.) н 2) /'oi?ce?«,v(Robsonia, Berland.). Оігв пропзрастаютъ на горахъ, хо.імахъ, въ лъсахъ п чаіцахъ, у.м ронпыхъ и сКверпыхъ страпъ Европы, Лзіп, и особепно въ СііверпоГі Амеріші;. Оігв растутъ такж въ болі>шо.мъ HBoSaiid ігь сБверпоіі частцВосточиоіі Uu.iiii, шБмъ и п р и д а т т ъ эт.ой зам чателыюіі страпіз вропейСЕІй характеръ; но совсе иеизвВстпы nil въ АФ|)ІІІ;І;, ПИ па остроиахъЮжиаіо оі;саііа,и толм.оііемпопя пхъ породы встрТічаются въ троіиічесьоіі Амсріи.іі. КрыжОЕЕпкъ (Ribes grossularia), noocibinoii і;усгаріііпл., отъ 2—4 фут. вышіпюю, іі[чпіадлежащіп і;ъ семепству Крыл;оі)ііііковыхъ(СгОЗsularieae); растогь дпг.о и no садамъ во всеіі, no преіімуіцествеіпіо въ с-вверіюіі и ср двей, I'orcin. Ввтвп с ю покрыты 3-хъ-раздвлыіымп комочками, а чорсшкп .ііісті.еиъволоскаміі..МаіешіЕІ цвізтки его появлтотся въ апр .ііі п «311,3 плоды — яіоды созръпаютъ въ іюдіз. Ча шечка цвіітка і;олоко.іьчатал, съ пятыо уд.іші-

Кры — Кры

— 9 5

яенны. ш. назадъ отогнуты. ш лопастядіи, поол циІЗтеііія неотііадающимп.Віінчмкъ.состопщш изъ пятн обратіш-ямцешідныхъ лепестковъ, содержитъ въ себіз одинъ расіцоп.іепныіі п стикъ. Плодъ н л і ягбдыукрыжоііііика круппыя, зелеио-же.ітоиатыя, НБСКОЛЫІО мшистыр, располоа;онііыя по одипочктз, пріятнаго виниаіо вкуса: употреоляются въ ппщу сырын и на варенья ; оніз аамъняютъ вішоградъ въ б дпыхъ с иерныхъ странахъ, гдъ жптелп, не ИМІІЯ своего вина, возиаграждаютъ себя пріиотовленіемъ іізъкрыжовнииа п с.мородпны другаго впниаго ііапнтка, пмъющаго сходство •съ вшюградиыііъ. Крыжовіиікъ раст(?тъ на всякоіі почвз п во всяко.мъ положеніи, однакожъ холько при хорошемъ уходіз и на хороліей почвъ онъ припосіпъ оглпчпыя ягоды. Впро.че.мъ. дол'Ее девяти, много двсятп і тъ, крыжоиііиковые кусты не могу.хъ давать хорошпхъ, круппыхъ яіодъ н потому по прошествіп этого вре.мепи должпо пліі замБиііть ихъ .молодыми или ихъ са. іихъ по.молодить, т. е. сръзать старые по са.-ный Еорень, отчого оіиі дадутъ повыв сплыіые ііоб гп. На крыжовнпкъ нападаютъ особаго рода гусеппцы, ьоторыя совершенно ооі/Вдаютъ ьуогы п ліішаютъ плода пе только въ ііаітоящемъ году, no п въ бу-. дущемъ, н пото.му при самомъ появлеиіі! гусеиицы должно ста])аться истребпть ее, опрыскииая Гіусты крізпитіъ табампы.мъ отваромъ.

—

Кры — Кры

стоялъ въ званііі іючетпаіо смогрптеля училищъ. Крыловъ писалъ стихн въ антологнческомъ род-Б , съ неподд-слыіымъ чувство.мъ, языкомъ поэтическшіъ. Элигіц е ю исполнены какоіі-то грустп, унынія и глубокой меланхоліи, ооличавшей его нравствеіміып характеръ. Въ посл дпіе годы своей жпзнп онъ іізучилъ италіянскій языкъ и готовился пероводить на русскій языкъ италіяпскихъ поэтовъ; онъ оставилъ планъ нсторпчесііаго ромаиа, въ которо.мъ предполагалъ пзобразцть Физіипо.мію, обычан іі повіірья провііпціялыіоГі Руси Х П візка, по продолжителыіая болтззпь воспрепятствовала е.му исііоліііиь задуліапііое. Онъ ум. въ своемъ ІІ.МТІІІІП, ВЪ ТПХВІІИСКО.МЪ увздіз, 14 іюля 1829 г.

Крыловъ (Ііванъ Аидреевичъ), зііамеііитый русскііі оаспоішсецъ, ДТІІІСТ. членъ ІЬиіераторской россійскоіі акаделіи (съ 1811), а пото.мъ учреждеиііаго приіімператорскоіі акадоміи иаукъ 2-го отд. русскаіо языка и словесііостп, и мпогпхъ учоныхъ обществъ; роднлся въ Москв 2-го Февраля 1768 года. Отецъ его, Андреіі Прохоровичъ, оылъ въ 1733 г. капитаиомъ іі сражался протмвъ Пугачева, потомъ служплъ предсБдателемъ тверскаго губернскаго иагпстрата п у.м. въ 1780 v., пмізя чпнъ коллежскаго ассессора. Черозъ годъ по с.мертіі отца, Иваиъ Апдрееиичъ Крыловъ, получішшій ііерпоііачальное образоваіііе въ родпКрыло (ailej. Такъ называются оконсчпостіі тельоьомъ до.міі, постуііплъ на службу въ ЕОбоевыхъ ЛІІІІІІІ; нын-Б это слово чаіце замТиія- ЛЯЗЙВСКІЙ уБздныіі судъ ііодканцелнріістомъ; ю т ъ : «Фланг.о.мъ» (с.м.). При ВСЯЕОЛЪ боево.мъ въ то.мъ же году переведепъ въ тыерскрй гурасположиіііи воііскъ, ліиііп его состав.інющіи, бернскііі мапістратъ канцелярпсто.мъ, а въ подраздізляюісн ііа прапое прыло, лБиоі; кры- 17S1 г., вмізстъ съ своею матерью Діарьею л о и ц е н т р ъ . Таиъ пазыцаются въ ФортііФіі- Алекст.евпою, П|)іі5ылъ въ С. • Петербургъ и каціи фасч,і прпкрытаі» пути п Фасы цБм- оііродізлплся на службу въ казенную палату^ цыхъ, немрерывиыхъ укрііііленіл, расположеп- откуда въ 1788 г. персшелъ служпть въ каныхъ въ вндіз кре.уадьещагр, тоаплыіаго илм біиіетъ Его Иліператорскаго Велпчества п чедругаіо Фроніа. Крыдьн ДОЛЛІІІЫ ІІ.ІІЪІЬ таьую резъ 2 года (въ 1790 г.) вышімъ въ отставку. дліміу. чтооы пхъ окопечмосі іі мргді быть об- С.ъ 1801 по 1803 годь оиъ заіш.малъ должпость стр-Блішае.мы съ Флаіиоііъ и л і съ Флапмірую- сокретаря при рпжсколъ восчшомъ гевердлъгубериаторв кііязБ СергББ едороішч-Б Голнліихъ укріііі.ісиіи. цыііъ: в ь это.мь же году вторично оставплъ Крыловъ, с.м. Новогеоргіевсіі^. КрЫЛОВЪ (Лликсапдръ Айрамивичъ), пііса- службу и провилъ сладуюіціе 4 года щъатр тель. Иолучплъ ооразииапіе въ с.-иетербург- съ князелъ Голнцынымъ въ Саратовіі. Въ 1807 году Иваиъ Андреевичъ возв|)атіілся въ Сскомъ педаіогичесио.мъ іінотптугв; былъ пре подавателсмъ наукъ въ учішіщіі глухоііізмыхъ, ііетербуріъ, въ 1808 г. опредълепъ на моіістныГі дворъ н получплъ чшіъ тіітулярпаго въ Ііетербуріі;; будучи членомъ с.-петербург скаго общества люоптелеіі словесііости, иаукъ сов-Бттіка. Въ это время ІІваііъ АЕідреевичъ it художествъ , дііятелыі» учасіиовалъ въ тру- Крыловъ былъ уже извъстснъ какъ дра.матидахъ еіо, п оылъ одиіімъ изъ редаі;то|іоиъ жур- ческііі ппсатель u нздатель гіеріодпчсскііхъ пала: «Соревпователь просвііщепія п блаіотво- сочиііеіііГі,ііо еіцепе ііпсалъбасеііь.Іісрвоеего ропія», въ который иолгізщалъ свои статыі. Въ проіізведепіе оыла оиера «КоФеііііица» (1783); 1821 г., оставнвъ службу при училищп глухо- пото.мъ оіпі наппсалъ трагедіи: «Клеопатра» и «Филомеда», tio этіі пориоііачалыіые опыты пс ІІТІМЫХЪ, онъ перічхлплся въ ТИХВІІНЪ, ГДІІ СО

/

Кры — Кры

—

936

Кры — Кр*

им і и усп ха. Гораздо за.мт.чатеіыіие бы.тіі, пазываемомъ Новомі) к.іадбиіціз. Насооруженіе ло усп'Бху,его посл дующія драматичесвія со- е.му па.мятника открыта подппека въ пмперіи. чпнеііія: опеііы — «Бізшеная се.мья», въ трехъ Въ баспяхъ свомхъ Крыловъ яв.іяетоя единд нствіяхъ (пъ 1793 г.)', «ГІ.ІЬЯ Вогатырь», въ стпемиы.мъ и пеподражаемымъ ппсателемъ, н& трехъ д іістніяхъ (въ 1807 г.); комедіп:—«Ііро- только по мыслп, изяіцеству отд лкп, по и показііііки».ііъ пнтпдъйствіяхъ (въ 1793г.), «Co- языку, котораго оттШші становятся пеуловичинитель въ прихожей», въ трехъ д йствіяхъ мымп ни д.ія кагого другаго языка, а нраво(въ 1794г.), «Модпая.іапка», въ трехъд-Сйстві- учёнія сго обратилигь въ пословицы. Число яхъ (въ 1807 г.)іі <УроЕЪ дочкамъ», въ одномъ наппсанныхъ пмъ басепь простирается до324, д-ппствіп (въ 1816 г.). Пос.іъднія двіз комвдіи пзъ которыхъ только 56 заи.мствоваиы у пноим ли ОО.ІЫ[ІОГІ успізхъ іі весьма зам чатель 1 странцевъ. Поспзднее илдапіе басепь Кры.това ііы.Пзданаемые пмъ журна.іыоы.ііі с.гВдующіе: вышло въ 1847 г. «Почта духовъ» (1789 г.); «Зрптелыі(1792 г.) и Крыловъ (Нпкпта Иваповіічъ), ст. сов., ор«С.-петербургскіГі МеркуріГі» (1793 года).- Въ діінарнып проФессоръ рп.чскаго права въ монихъ находятся сочмнеиія Пваиа Андреевпча сковскомъ унмверсптетіі; род. въ 18_09 г.; окопКры.юва въ стпхахъ и прозп. Къ первымъ чивъ курсъ наукъ въ c.nej-србургскойдуховприпадіежатъ пос.іанія , изъ которыхъ вс ной академіи, поступп.п. во II отдізленіе Собобращеиы къ какоп-то Аиют , и одио къ СТВеіІНОГі ЕГО ИмПЕРЛТОРСКЛГоВЕІІІЧЕСТВЛЕаіІА.іександру Ивановичу КлушиНу, еіо другу, цеіяріп для усовершецствовапія в ззконовтз(раэд,Б.іявіііе>іу съ пимъ издапіе журпа.іовъ : ' ц та, откуда былъ огправлеиъ въ берлипскіГі «Зрііте.іЬ> ч «С.-петероург. Меркурііі»), ода на уііпворсіітетъ для оЕопчате.іыіаго образовапія ФоГіерверЕЪ, сожженныГі 15 септ. 1793 года на въ юріідпческпхъ паукахъ. По возвращепіи Царицыпскомъ jyry ІІ неоо.іыпое стихотворе- пзъ-за граііицы, состоя при то.мъ же отдиісиіп ніе «Късчастію». Въ1308г. Иваиъ Лпдреевичъ капцелярін Его ВЕ.ІІІЧЕСТВА, получилъ по экзаКрыловъ яв.іяотся ужи бііспопік-це.мъ. Р шн- меиу отъ с.-петербургскаго уііііііерсптета стете.іыіымъ направленіе.мъ кт» баспБ Иванъ Ап- пень доктора закопов-вд-Бііія и оііредвле.нъ въ дреевнчъ обязапъ оывшему прозиденту акаде- московскіГі уііиііерситетт, преподавателемъ, a •чіи художествъ Алокспю Нико.іаевпчу Оленіі- впосліідствіи ііроФессоромъ ри.мскаго права. иу, которыГі,угадавъ сго дароваиіе, сов товалъ Крылоногія (Cheiroptera. БасІі1ор(ега),отдт.лъ ому заняться одц-в.мп басия.мп. Одіюю пзъ пер- плотоядпыхъ жппотныхъ, оргаіііізовапііыхъ бовыхъ его басеііь была «Листы и корті». Нахо- л е для летапія. Ч і іъ для обыкііовеіпіоГі ходьдясь съ 1810 по 1812 г. въ отставкіз, Иваяъ бы. У п н х ъ с ъ каждагобока тіі.іа паходитсяродъ Аидреевпчъ посвнщалъ все спое время заняті- перепоіікн, образовавшеГіся изъ ск.іадки кожп ямъ литературііы.мі), именио переводамъ Ла- и распростраііяюіцемся отъ шеи до задиихъ Фоптеневыхъ оасепь. Неуступающпхъ под.іин- лапъ ІІ.ІІІ, правп.іыгБе, отъ передппхъ до заднпку. Въ 1812 г. онъ заиялъ м-всто помоіціімка ппхъ окоиечіюстеГі и ихъ пальцевъ. На груди биоліотекаря въ только-что открывіііейся Им- паходятся два сосца, какъ у человПка п четыпсраторском публіічпоіі библіотек-в. Въ 1814 г. рерукпхъ. Ііолі.піая часть изъ ппхъ припадлвояъ получи.іъ чинъ коллежскаго ассессора, въ житъ къ .іетучпмъ мыпіамъ. 1816 г. звапіе бпбліотепарн, въ 1819 году чинъ Крыгаъ, см. Таврическая губернія. надворнаго соц-Бтііпка, въ 1820 г. ордепъ Св. КрЫСЬИ ОСТрОВа — одпа изъ группъ, составВладпміра 4 ст., въ 1828 г. орденъ Св. Анпы 2 ляющихъ А.іеутскін острова (см ). Она заклюст., въ 1830 г. чииъ статскаго сов т н т ; а , и въ чается мсжду В.іііжпм.міі и Аіідреяповскими 1836 г. ордеиъ Св. Владп.міра 3 ст. Въ 1838 г. островаяи п содержитъ острова: А.мчитЕу, Серусскіе литераторы и другія зпатмые почгіта- міісопочпый, А.матыяпакъ, сопствеіпіо Крысій те.іи пропзведвнііі Ивана Апдреевича К[іыдоііа остривъ, Малая и Волыпая КЫСЕИ, Горізлыіі, почтііли его пятпдесяти-.іізтіііс труды па по- Вульдыръ и Илляхъ. Назваіііе«Крысыіхъ» прип р п щ в литературы праздпованіемъ юбіілея, своено имъ отъ Ерысъ, раеіілодіівіііііхся съ причемъ Крылову Высочаііше пожаловапь ор- ЯПОІІСЕЗГО судпа, потерігСвшаго Ерушеиіе up» денъ Св. Станислава 2 ст. со звпздою. Въ 1841 г. островВ АМЧИТЕБ, ОЕОЛО 1780 г. Иванъ Андреевичъ, страдая параличемъ, гіо Кр пкая ВОДКа. Тавъ зовутъ, въ простопрошепію, уво.іепъ въ отставі;у съ пеисіею, ріічіи, азотпую Еііслоту воооіце (см.) по сильпостепеппо съ 1812 г. увеличеипою щедрогтью иому ея д-Бпствію на металлы, растпоряющіеРусскихъ Лопарховъ до 11,700 руо. асспгп. ся въ нсГі, а въ частности— отъ вігдъ этом ЕІІВъ 1844 г. 9 иояб., Крылонъ умеръ п погробепъ слоті.і, въ Еоторомъ оиа образуетъ безци тпуіа въ АлексапдроНевскомъ моиастырБ, на такъ- жидкость, предстапляюіцую ппчто ііиое, каЕЪ

Крв — Крв

-

937

полізе ІІ.ІИ м п в сидыіый растворъ кр пкой а:!ОТііоГі тспс.іоты въ водТ.. КрвпостнаяартиллерІЯіИМБетъназначеніе.мъ опоропу иръпостеіі п отлпчается отъ осадной іі полевоіі, оріаиіізаціею, осповаііпою па главніійшііхъ ус.ювіпхъ ся ііазиаченія. Орудія, входящія въ составъ крізпостной аргпллеріи, за псключопіемъ иіікоторыхъ мортиръ, вылмваются изъ чугупа. Причіша, по которой въ кр-впостпой артпллсріи чугунъ предпочитаютъ артпллорімскому металлу, заключаетсп въто.мъ, что змачптельное число .м дпыхъ орудій большаго п малаго калпора, неооходимыхъ для вооружеиія кр постп, потребовало бы болыіінхъ пздержекъ. Хотя чугунъ по своей хрупкостп и требуетъ уііеліічеиія толстоты стБнъ, а сі довательно н в-вса орудія, но это въ крізпостnofi артиллеріи не составляетъ суіцестпениаго недостатка, потому-что орудія перевозятся съ мБста на увсто весьма ридко. и то на ыебольшихъ разстояніяхъ. Орудія, входящія по иово>іу іюложенію въ составъ нашей крізпостпой сіртиллеріп, суть слвдуюіція; пушки б-ти, 12-ТІІ, І З т и , 24-хъ и ЗО-тіі-Фуптовыя; едііпоропі і ^ и 1-пудовыо; бо.мбовыя пушкп Зхъ-пудопыя н мортпры 2-хъ, 3-хъ п 5-тн-пудовыя. Вси эти орудія чуіуипыя. Мзъ м дпыхъ орудій въ крізпостноіі артмллеріп употреоляютъ только J--3 пудовыя, 3-хъ іі 5-тіі пудовыя мортиры. КроМ того у насъ еще употрепляются осгавпііяся во МІІОГІІХЪ крізііостяхъ коронады старой конструкцііі 96-ТІІ , 68-ми , Зб-ти , 24-хъ п 12-тіі-і>уитовыя, пуіііки ЗО-Фупт. п кегорповыя б гіі-фунтивыя мортнрки. Въ ііт>которыхъ государствахъ берегоиую артпллорію отдъляютъ отъ крТіпостііоіі: у паоъ для іпб-ізжаііія лишнпхъ раздЕлеиііі, береговая артп ілерія составляетъ часті, кр-ЕгюстноГі.

Kps — Крю

Огносительно важпостп кр постеи можно ска; зать, что нногда незначительный no своимъ укр-Бпленіямъ Фортъ приноситъ гораудо ббльшую пользу, иежелн больиіая кръпость, котоі рую можпо ооойтіт, іілп которая по разпымъ воеины.мъ обстоятеіьствамъ нлп образу веденія : вомны совершеііпо выходптъ изъ театра д іістиііі, или оставляется безъ вниманія до какого-нибудь рі;шительнаго результата армій, д-вйствующихъ въ пол-Б. Стратегическі пункты, которые прішодятся въ оборонптельное положепіе и получаютъ пазваіііе к[)Г,постей, находятся обыкповенно въ сл дующііхъ мвстахъ іосударства: 1) На главитзпшихъ переправахъ черезъ большія р-Бпп, которыя могутъ служить оборотітельнымп лііпіямм, и на м-встахъ сліяІІІЯ двухъ большпхъ рвкъ. 2) Въ мъстахъ, которыя служатъ ключами для вторженія въ какую-либо страну, какъ папр. іорные проходы. 3) Въ разлпчныхъ депо и складочиыхъ м-встахъ. 4) На узлахъ важпізйиіііхъ сообіценій. Кроміз того важиийшіе поргьі, гавапи мъста удобпыя для проіізвод.дессаита (с.м.), таі;же приводятся въ оборонителыюе моложеиіеи строяіціяся въ этихъ пупктахъ Ер-Бпости называются приморскими. Въ новЪмшее время по случаю постромкп укр-Бпленій вокругъ ІІарігжа, вознііі;ъ воііросъ:должноліі укр плятьстолпцы І Нельзя пе согласнться, что сохрапеніе богатствъ п средствъ, сосредоточенііыхъ въ столііцахъ, краііпе желателыю для обороняющагося, но изъ этого нельзя вывести заключенія, что съ падеиіемъ столицы падаетъ государство; притомъ. какія бы укрБплопін нн были, опіі паконсцъ не въ состояпіп спасти столицы по преимуіцвству осаждающаго вообіцо надъ осаждепиымъ; пельзя ие упомяпуть ещв ото.мъ. что народонаселепіе въ столиц , состоящее изъ людеіі разпаго состояиія и съ различпыми іиітересами, мало способно къ выдержаііію всъхъ лншеній осады и вреда, напосяіцаіо пепріятелемъ, какъ са.мимъ жптелямъ такъ и нхъ имуществу. Весьма полезиізе уетройство вблпзи столпцы прочпаго укртіплеиііаго лагеря (см.), посредствомъ котораго затрудпялось бы ИЛІІ діілалось опасмымъ движвпіе непріятеля къ столпці;: это средство заставило бы противннка вести сначала осаду протпвъ іагеря.

КрВПОСТЬ. Такъ пазыпаютъ каждое кр пленное м сто, которымъ .можпо овладізть толы;о ііосредствомъ правплыюіі осады (с.м.). Всні;ое юсударство п.мізетъ, і;акъ въ иограшічиыхъ земляхъ, т а к ъ п внутрп себя. пупкты. представляюіціе осопеііпую иажпость и цт.ль для непріятеля. Изъ этпхъ стратечпческихъ пунктовъ (с.м ) .мпогіе усііліиіаются долговре.меііпылц укрЕплеіііямп, с.мотря по ихъ важностн, н тогда опи по.іучаютъ пазвапіе крІіііостеГі. Боit;e илп меііі;е снльная оборона КІТБПОСТИЫХЪ всрковъ, ихъобініірносты^сл-Вдоііательно, в.мтзКрюгеръ (Franz Kriiger), придворпыіі прусстймостЬ большаго пли мепыиаго гаршізона скіп жипопіісецъ п проФессоръ берліінскоп аказаставляютъ раздіііять І;[]БІІОСТІІ на класгы: деміи, самоучка, род. въ Дессау 1797 г. Его лучкъ 1-му классу отиосятся кр-спости напболь- шія ьартпны: «Парадъ прусекаго кпрасіірскаго шеіі важности, а къ 3-му наимеііьшеи; впро- полка», бод-Бе ЧІІМЪ съ 100 Фіігурами; «Имперачемъ это раздТиепіе иа трп класса прппнто не торъ НИІ:ОЛА(І I со свптою всрхамп па параііс ми пнженерами и совершеппо ус.ювное. ДТі».

Крю

Крю

—

! 18

Крюднеръ (Barbara Juliana von Kriidener), дочь таііпаго совтзтнпка Отто Германа ФОПЪФіітіиігоФа (Vielinghoffj; родм.іась иъ Ригіз 11 ноября 1764 г. Еще въ .мо.іодостіі оыпіла замужъ (1782) за русскаго ііос.!анііііка пріі mm страпиыхъ дворахъ, Парона Крюднера, но оракъ ея, попіідпмому, ие 5ы.іъ счастлииъ, no крайнеіім1;р-Б, опа жіиа отдъльно отъ скоеі о мужа. Въ 1801 г., находясь пторои разъ въ Париж-Б, она издала [іадізлапшій много иіу.ма ро.мамъ: «Valerie». 1807г.находіиасыіріі ііруссьоііьоіюлеиЧі Лучзъ.ч въ это то врсмя уіиеилаеь піетизмо. іъ оощсства «Союзъ братетва». Съ 1811 — 1813 г. постзтила Гнгу, Женову п Германію, омотря везд на всо мірское съ религіозпоп TO'IMI зрізнія. Оиа стремилась BOCOGLMIBO^ТІІ і.ъ тояу, чтобы доставпть бвдпымъ полющь, и счптала сеоя прмзвапиою ддя промов дыванія іімъ Еваигелія. Прпиывъ (1814) въ Парижъ, ока завела у себя ре.иіііозііыя соГі))анія, no невидя шслаемаго впечатлтзііія свомхъ проповТідеГі, отправилась въ Базе.іь (осепыо 1815), ГДТ5 уже wnoiie были прпготов.іепы къ ея ученію. ЗД'1ІСЬ протішъ нея возсталъ свяіценникъ Фешъ (Fiisch), и начальство прііказало ей оставпть Гіазеіь. To же самое бы.іо съ нею ті въ друіихъ міістахъ: въ Лёррахъ, Аарау и др., но нъ то же са.мое время п чпсло ея по читателей п пожертвовапія для бі;дііыхъ, прпоылаемын къ ней, увеличиваліісь. Сопровождае.мая дочерью, она (1816 года) поселпласі, въ Баденскомъ горцогстігБ, педалеко отъ Базеля. Зд-Бшнее начальство тоже іірііпуждено было выслать Крюднеръ въ Лёррахъ (1817 г.). Въ ма-Б того же года она снова отправмлась въ Швеііцарію.над-Бляля ііаставлеіііялиіі)хл-ьбо.мъ б дііыхъ,собііравшііхсн около ися, по УІТІГТІІЫЯ начальства иигд^Б не позволяли сй и.мізть noстояпиаго пли долгаго пребыванія, и съ этоіо времеііиоііабезпрестаіиюііаходиласьподъ иадзоромъ полиціп: такъ выслалп ее пзъ Люцсрна и изъ всеіі Швеіщаріи въ Гермапію (входъ въ Австрію іі въ Ульзасъ бы.іъ ей запрещспъ). He лучшіи пріемъ встріітила оиа п въ Паден-Б, Виртемберг-Б и Баваріи. Только въ Лейпцтъ оиа іім-вла болізе долгое пребынапіе, ограничипъ свои д Гіствія. He с.мотря па ея жоланіе отправиться въДессау, ііііівъІ>ерлтіъ,она была отправлена (1818) черсзъФраііі;Фуртъ-иаОдеръ въ Ішшгсбсргъ, а оттуда въ Ыптаііу. ЗДІІСЬ она д'Слала посл днія поныткп па звапіе ІіублИЧНОІ! Г1|)0П0ВІЗ,ІІ11ІЦЫ. Съ-тБхъпоръ она удалплась въ свое и.мгініе, Коссе, блнзъ Верри п вела строіую жизпь, зпакомясь только съ иъкоторыми изъ возвратившихся прежинхъ ея послъдователей. Въ іюиі; 1824 г. она отправп-

—

Крю - Крю

лась въ Крымъ, гд^Б ч у.мерла (въ городіі Карасубазар-Б) 1824 г. Крюдиеръ оставпла яного сочиненій, гшсаниыхъ въ религіозномъ паправленіи. КрЮДНеры, русскііі дворяисііііі до.мъ; ведетъ свое начало отъ древпеіі ЛПФЛЯНДСКОП Фа.мпліи, родоначалыіпкъ котороіі Во.іьмаръ Крюдініръ, і;ъ XIV столвтіп, во вре.мепа іер.мейстеровъ, владтзіъ въ ЛПФЛЯНДІП замкомъ Розоибекъ. При соетавленіи ЛІІФЛНІІДСКОЙ дворяпской кніііп, родъ этотъ по.мііщепъ въ 1-ю часть, межДУ родами времепъ іер.мепст рсыіхъ. Происшедшіе отъ иихъ пото.мки съ Х ІП столътін служатъ въ Россіп, въ вoLЧlныsъ ІІ іраждаііскихъ чпііахъ (Оощ. Геро. X—19). КрЮЙСель. са.мыіі мевьшоіі ларсе.іь па трохмачтовыхъ судахъ, подни.мается ііа крюіісъсіены-і; (см. Марселя) КрюЙСЪ (Корие.іііі Ііваповіічъ) , адмиралъ руссі;аіо Ф.юта; род. 1657 г., въ Нопвепіі, въ л стечк Ставангери; ІІМСЛЪ страсть къ моpro; пачалъ сіужоу съ ііижііііхъ чпновъ иа голландскомъ ФЛОТІІ; ii'BcKo.ibKO разь быва.гь въ обііііхъ ІІпдінхъ. ІЬшераторъ ПЕТРЪ I, посіітпвъ Го.іландію въ 1697 г., ііознако.міілся съ Кріойсомъ, пріігласилъ его къ себъ въ службу іі принялъ віщо-адмнраломъ; съ эгою временн Крюйсъ былъ ревііостиіяішн.мъ п ДОСТОІІН-БИшп.мъ сотрудппко.мъ ІІЕТРЛ въ ооразовапіп руссг.аго Флота. Кро.мъ лпчіюіі с.іужбы, Крюіісъ приг.іасплъ въ Россіго мпопіхъ оФіщсровъ и матрозовъ и ііріібылъ съ ііпли въ 1698 г. Нача.іъ службу устроііство. ъ Флота, сооружавшагося въ Боропежіз п въ это вреля составилъ «Лтласъ ръки Дона», ііа руссі.о.мъ и гол.іаидокомаь языкахъ, съ теіістоліЪ, посвященны.мъ И.мператору ГІЕТРУ I, въ 1703 г. Иото.мъ прпбы.іъ въ то.іьг.о-что пачавшіпся С.-Петербургъ, для осповаиія Флота на Ва.ггіпско.мъ моръ. Д.ія тоіо Крюйсъ опять ъз/ішъ. оъ Го.ілапдію, п пывсзъ миого от.іичпыхъ ОФііцеровъ, устроплъ въ С.-Иеторбургъ корабе.іыіую ворфь ы.ъ главпомъ адмііралтепств-Б.суіцеств^іоіцуюдо-сихъпоръ. Съ 1704 no 1710 г. ІІІІСКОЛВКО ра;іЪ отражалъ ііападеиім Шведоиъ па С.-І;етербуріъ и К|)Оііштадтъ. Въ концтз 1710 г. Крюіісъ отпраВІІ.ІСЯ въ Таіаирогъ, Азовъ и Воронеж-ь длн і.омапдоваиіи тамоіиіш.мъ Ф.юто.ііъ, п для дііі!ствіп ііротивъ Турковъ. Въ 1711 г. опъ оплть возвратп.іся въ С.-иетербургъ. Бъ 1713 году по оі;оіічаіііп раоотъ Кронштадта п Толбухіиіа манка,КрюГісъ, и. іізя подъ СМІОІІІМЪ пачальство.мъ Госуда|інІ1.мііератора,і:аиъі]іаубііііахта,ходи.іъ і,ъ берегамъ ФІИІ.ІМ!І,;ІІІ И Эстляпдіп. 11 іюпя Крюіісъ, блпзъ Реве.ія, поіпался за тремя иепріятолы-кіши ьор«6.ііі»ііі, ШОДІШІЛП і;ъ Гель

Крю — Крю

-

9 9

—

Крю — Ксе

щій протпвъ неіо, на правомъ берегу Дпзпра. До 1784 г. онъ оылъ у-Бздныліъ городонъ Новороссіпскоіі ryoepuiu, u пе смотря ua сос дотво Кре.мепчуга, иъ не.мъ всегда бы.ю увздное ііравлеіііе (см. КременчуГЪ). Жптелеи въ Крюковіз посад-Б до 5,000 оооего пола. Въ немъ заводы : кожевиііпыіі, медовын, воскобойный, СІІІЗЧНОІІ и два салотоиенныхъ. КрЮКОВЫ, русскіе дворяпе: пропсходятъ отъ вы хавшаго къ велпко.му князю рязапско.му Олегу (1353—1402), изъ Большоіі Орды, н котораго Солохмпра Мирославпча, пазвапнаго въ св. крещеніп Іоаппо.мъ, которо.му великііі ЕВВЗЬ отдалъ въ жепы свою ссстру Настасью Иваповиу п пожаловалъ е.му вотчшіы. ІІравнукъ этогоСо.іохмира,ТіімоаеГі Грнгорьеішчъ, мрозваііпыГі Крюкъ, былъ боярііио. ъ п данъ ему городъ Ростпславъ. Пото.мкп его слуліііліі воеводалиі п другимп чпнамп п жалованы пиМІІСТЬЯ.МП (Оои(. Горб. II—46). Крюкъ разрушптель. Таьъ называется машипа. употреблявшаяся древпііміі при осадЪ, для отрыванія монтелетовъ (см.), которыми мріікрывалпсь осажденпые иа вершіиііз СТІІІІЪ. Крюйсъ-стеньга, CM. Стеньга. КрЮЙТЪ • камера, МІІСТО хранепін noposa, Этотъ крюкъ состоялъ пзъ длппнаго, твердаго ФалыиФеііеровъ, [іакётъ и другихъ воспламе- бревяа съ пасажеііііыми па конци. его загнупяющихся вещсіі. На корабляхъ бываютъ дві; ты.мп желъзны.міі ііо.ійса.мп. Врсвпо это моднъкрюіітъ-камиры: бо.іыиая и .малан. По.іыиап шіівалп между етоГіка.мп, утііерждеііііы.ми на по.м ищается въ посовоіі частп, пынче же ме- ра.міз. Ксантиппа,'жсна греческаго ФіілосоФа Сожду Форъ п гротъ-.ііоі;аміі (с.м.), а малая въ і;ор.м . Небо.іылія суда ИМІІЮТЪ одну крюмтъ- крата, оыіа столько же сздориаго, нетерігБкамиру въ кор.моііоіі части. КргоГітъ-каме|)Ы па ливаго, біішеііаго характора, сколі.ко иужъ ВСІІХЪ судахъ расішлагаются въ ііодводпой ча- ея былъ мудръ іі тихъ. ФІІЛОСОФЪ прсжде жссти, т. е. шіже грузивоГі ватеръ-.ііиіііі. Крюіпъ- пптьоы зпалъ ея злоіі нрапъ, n па вопросъ камеры вііутри обшпваіотся свипцо. іъ, а сиа- КсеііоФопта: «Зачв.мъ ты жсніілся на Ксаптипружи кирпіічемъ. Иорохъ бо.іі>иіею частію хра- пТ.»? Ссікратъ отігвча.іъ: «Чтобъ пріучить себя ііится пъ МТІДПЫХЪ ящпкахъ съ крыііи.а.ми, въ къ терііііііію": перенося ея прпхотп , я уже картузахъ. Въ крюіпъ-ка.меру входятъ съ ФО- ую у все стерггЬть оть постороннііхъ людеіі». ііарс.мъ,сътолсгы.міі ст п.іамм, тіцате.іьно оіаКоантйПІІЪ, греческііі воепачалыіикъ, оказаіиіымм въ створахъ.У двереіі крюптъ-каморы завііііп бо.іыііія услупі отечеству Опъ ВЙІЗСТЪ всегда пазпачастся часовой; к.іючъ х р а т п с я съ спартаііскпмъ царемъ Леотихіідо.мъ разу комамдпра судпа. На иііиоторыхіз судахі. про- бп.іъ ііерсіідскій ФЛОТЪ пріі .Мпка.гіі, въ .Малой водятъ изъ-за борта краііы въ крюГпъ-камеру, Азіп, іі послт; этоіо ве.іъ воіпіу проііівъ Ллсвамтииъ за.ііпь мо|іохъ въ с.іумаіз пожара. Лри довъ, въ сссаліп. Ксаіітііііиъ оылъ отецъ Псиаі рузкіз мироха въ крюіітъ-камеру, за.іпваюіъ рііі;ла. жаі)Ъ подъ ьа. іоузомъ п гасятъ огии иа все.мъ Ксенія (въ .мопашествіз Ольга) Борисовна, судпв. царевпа. дочь Ііорпса Годуиова, отлпча.іась БрЮКОЗЪ каналъ, пъ С.-Пстербурі-І.; выходя і;расотоіо, прмроднымъ умо.мъ и образовапісъ 1JO.II.IIUJII Непы, отъ л ваго берега, псрестз- с.мь. Ворпсъ пска.іъ для нся достоііиаго женикаогъ Момку, Екатерннііисі;ій кана.іь п впа- ха между евроіісііскиміі ііриііцами, чтобы тадастъ въ Фоптапьу. Назвапіе гвое получмлъ, ыі.мъ сошзомъ возвыситі. блескъ своею дома; ііаьъ полаіаютъ, отъ мастера Семспа Крюкоііа, для іого опъ обратплся съ прі.мложоміе. іъ Е|Ь трудами котораго былъ коичепъ въ 1717 году; Густаву,сыиу ніводсиаю ьоро.ія Эриьа, побезъ нмііетъ въ длииу бол-Бо трсхъ верстъ, береіа усігпха; тоіда оиъ надіія.іся доставіги. счастіе Іісеіііп н выгоды іосударотиу гупружествомъ сго обиесепы і])аіттоліъ. КрЮКОВЪ ПОСадъ юрода Крміенчуга, ложа- ея съ герцогомъ Іоаііішмъ. йратомъ датсі.аю

сиигфорсу, но ста.іъ на .мсль; погонн прскрати.іась и ііеііріяте.іь скрылся. Разгнііваііиыц этою пеудачей, П Е Г Р Ъ I варядилъ падъ Крюіісо.мъ и др. иііііоыіыми судъ, которыц прпговори.іъ ііііце-ад.мирала къ с.мертиоіі казиіі, ио заелупі Крюйса с.мягчи.іи пріігоиоръ, і;оторыіі ограімічіися ссылкою ііъКазапь. По прошествіп года, Царь простилъ своего ревностиаго сотрудііика, вызвалъ его въ С. Петсроургъ, п возвращая шпагу, оопя.іъ ого сказавъ: «Я забываю все прошлое и болис па теоя пе сержусь.» Съ этого вре.меіш онъ только заішмался хозяиствеііпою часті>ю Флота. Въ 1719 г., иазііачепъ ыще-презіідсіітомъ ад.мнралтсііствъ коллегіп: 1721 ііроіізиедепъ въ адмпралы. УіМ. посл^ продолжіітельпой камепноіі оолъзііп 1727 г. Поіребенъ въ Амстерда.мъ. Опъ ііаііисалъ важное о Роесіи сочіінепіе: «Niew Pas. Kaart Bock behelfende de rooteg Kivier Don of Tanais, na de selfs Waaraglige Gelegenheid, Slrekkingen Cours van de Sladt Woronelz, lot dar hy in Zeevaldl, meh zyn invloiende Slromen, Eylanden» etc. Tot Amslerdam, by Hendrik Donker». infolio.

Kce — Ксе

—

940

короля Христіапа IV. loaiunj соімасп.іся пожерTBOBjrb д.ія Ксеніп отечестпомъ и быть ул .іьнымъ княземъ въ Роосіп.по прізхавъ въ Москву, въ скоромъ времеііп у.меръ, оіі.іакііпае.мыіі нев стою, царемъ и даже народомъ. Оі;оло 1604 г. іюслы Бориса спова былп въ Даніи, съ поручепіе.мъ, чтопы одинъ изъ сыповеп Іоаипа герцога іплезвпгскаго халъвъМосьву жеипті.ся иа царевн-в, no п тутъ быиа црудача: тогдашпія бт.дственныя обстоятельства Роооіи не дозволплн нсполніігьоя чостолюбпвымъ впдамъ Годунова.Ііорпсътакже искалъвъ .Москв жениха своей дочери въ Грузіи, И. ІІІЯ Ъ впду отдать ея руьу иворскому царевичу Тоіі.муразу, это д ло осталось безъ успізха. Когда самозванецъ ііоявидся. Ксевія, съ брато.мъ п матерью, была нъ заключеніи, a no убіеиін посл^пднпхъ, Лжеди.митрііі велтзлъ кн. Масальскому привеетп Ксеиію къ себіз, и взялъ ее иаложіпіцею; спустя пять мъсяцевъ опа была ііострііл;ена, пазвана Олыою п закліочеиа въ пустыпъ, на Б-Бломъ озеръ, близъ Кмриллова мопастыря Въ царствоваше Василія Іоаііповііча ІІІупскаго ее перевезли во Владимірсьігі ДІІВІІЧІЙ монагтырь. У.м. 30 августа 1622 іода. КсенОЕратъ, одинъ нзъ славнт.йшпхъ ФИЛОСОФОВЪ древности, былъ ііослидоватсле.мъ Гілатона п требовадъ, чтобы ученики до петупленія въ сго школу зиали .мателіатику. А іміяне отправлялн его посломъ К7> македонскому царю Филпипу, а посл-Е і;ъ Аитипатру; этп монархи хотБли дарамн привлечь его па свою сторону, по Ксеиократъ, отпергнувъ ихъ предложенія, остался нспоколебммъ до самой смерти, послъдовавшен въ 304 г. до Р. X. КсенОФОНТЪ; родплся въ А ипахъ, за 450 лізтъ до I'. X.; былъ учеинколіъ Сократа, потомъ поступнлъ въ войска, шедпіія na помощь младшему Киру въ вйіаі его съ братомъ Артаксерксомъ. Онъ былъ славпып ФІІЛОСОФЪ п воинъ; вособенпости обезс.мертплъ себя участіемъ въ изв стпо. іъ отстуіілеііііі 10.000 Грековъ, быпшихъ нъ ІІерсііі. Изгнанныіі потомъ изъ отечества, КеепоФОНгъ удалплся въ Коріпшъ, гдіз и умеръ за 360 .гБтъ до Р. X. КсепоФонтъ оолЪе илвізстеііъ какъ историкъ. нсжели і;акъ полководецъ; онъ наппсалъ: «Эллеііпки ІІ.ІІІ Исторія Греціп»; «Анабазъ п.іи описапіе похода Кира протпвъ Артаксеркса н отступлепіе Грековъ», въ 7 иііигахъ. Зам-Бчателыіы также его «Разговоры Г.ократа»; «Ппръ ФПЛОСОФОВЪ», ИО лучшее его сочиііеіііе: «Кііропедія или Исторія перспдскаю царя Кира», нъ Зкиіііахъ. Зд сь авторъ обнаружплъ глубо;;ія ііочпаііія, хотя пБкоторые учепые о ю т р я т ъ иа это сочнпеніе, і;акъ на

Ксе — Ксі

псторпческіГі романъ. КсепоФОіітъ былъ прозванъ соотечестионііикамп «Атгическою пчедою». КсерЕСЪ I, царь ііерсидскііі, пнтый noc.iD Кпра, наслі;дова.іъ свое.му отцу Дарію, за 486 .іЪть до Р. X. Онъ покорилъ воз.мутпвшіГіся Ьлііпетъ, потомъ предприпялъ походъ іп> Грецію, и на ііріуготов.іепія къ этому походу уііотребіі.іъ 4 года. По Геродоту Ксорксъ предводительствоиалъ арміею въ 5 міілліомонъ воиіювъ п Ф.ІОТОМЪ въ 1,200 судовъ; его сухопутпое вопско проходп.ю Гсліеспоптъ черезъ парочііоустроеиііымогромігГіГішіГі плопучііі мостъ ііа гудахъ,повъодііу нoчьэтoтъ.vlocтъбылъpa.^pyllIeнъ бурею; д.ія прохожденія своего Ф.юта, Ксерксъ ве.іізлъ прорыть А оискук) ropy. Въ 480 г. до Р. Х.псрсидсісіГі царь пропикъ въ Аттпку, бсзъ всякаго соііротпвіеміяовлад .іъ А«ипами, и разорилъ этотъ городъ. Аншіяпе попрііГглііжеііііі непріяте.іЯ; удаліі.пісь па своп суда; кровавая битва ііри Саламгіпі; уппчтожп.іа весь персидскііі ФЛОТЪ, П Ксерксъ. оставпвъ въ Греціи своего по.іководца Мардоііія, са.мъ съ остатка.мп сухоііутпыхъ сплъ едва возвратился въ свои владт.нія па проотой рыбачей лодк . Гіресыіценный чссто.иобіівыми замыгламп.Ксерксъ предался роскотн и пТ.г ; опъ бы.іъ убіпъ Артабаіюмъ, п а ч а л ы т к о м ъ ого тІзлохраіііпелеГі въ 472 г. до Р. X. Ксерксъ II, цаііь пврсмдскііі, насл дова.іъ своему отцу , Артаксерксу - .Іоііі-и.мапу , въ 428 і'. до Р. X. Еіо царсгповапіе п озпамеповалось піікаки.мъ важнымъ собі.ггіемъ. Черезъ годъііо встуіілеіііп иа простолъ, опъ былъ умі.-рщвлсміъ свопмъ брато.мъ Согдиномъ. КСИКОКО, значптелыіыіі яііопскій островъ; и.мііетъ 8,000 кв. мпль и 800,000 жителеіі. Ксимо, яііопскій островъ, отд лсппыіі узКІІ.МЪ пролііволп>отъострова НііФопа. Глаішьш его іородъ Haiiracacn, портъ котораго одипъ только открытъ Европемцамъ. Ксіонжъ Великій (Magna Xi^?.), ііебольшоіі, весьма древпііі городъ, въ Позііапьскомъ окруГБ, въ Пруссіи, иа р. НІІДЗІІЦ-Е. Ирежде бы.п> уізздпыіі городь Краковскаго воеводства; вовре.мя междуцарствія, въ 1383 і'., мазовскіГі князь З з м о в и т ъ разорилъ городъ. Разповт.рцы пашли зд-Бсь убізжпще и въ 1560 г. созвали соборъ, по порядку семнадцатым. Этотъ соборъ бы.іъ весьма .мііоголюдпыіі, пото.му что въ ІІОСЛ-БДІІІИ разъ слуіиа.іпсь ііововведеііія въвТір-Б, предлагае.мыя Стапкароліъ. Одііакожъ еіо учепіе памдено вредпымъ, п реформаторъ долженъ былъ б-Бжать изъ ІІо.іыііп. Въ март 1562 г. зд-всь иазііачепъ второи илп по порядку 21 ііііов-Брческій соооі)Ъ, на которомъ пред-

Кте — Куб

-

941

с дательствопалъ Юріп Б.іаіідрата, с иіоръ ІІСІЗХЪ рсФорммровашіыхь церкііей въ Ма.юіі ІІо.іыіпз. Теперь пъ Ксіоиж 900 н!ііте.іей, 2 цсркіііі іі сіиіагоіа. КтезиФОНЪ, городъ пъ древнеіі Вапплоіііп, иа берсіу Тигра, ііостроеіпіыіі Македопяііаміі и запоенаппыіі Траяио.мъ, obLibCTCiimeronapecKHXb цареіі, разрупіенъ халііФа.ми. На.иізстіі, ідіз впосліздстіііп стоялъ Мадапнъ, видиы и uiiiiiT. разііалины Таііъ-и Казры, Хозроева двррца—арку въ 100 Фут. ііышпны. КтезІП, гречеекііі историкъ и іірачъ. родомъ пзъ Кпіідоса, соііремоіііпікъ КсепоФоіпа, пропедіиій .мішго д тъ при дворіз персидскпхъ царой. Кро.м-Б разныхъ сочітеиііі оиъ Индііі, онъ остаиилъ іісторію Вавилопянъ и Ііерсонъ отъ Нипа іі Семирамвды по 308 г. до Р. X., въ 23 ннигахъ, па іонійскомъ наріічіп. ДогтовТзриость его сказаіиіі подлежитъ СОМНІІНІЮ. Еуба (Cuba), ііоличайшій пзъ АИТИЛЬСІІІІХЪ остррвовъ иа .Мсхііканско.мъ морт;, между Флорпдою м Юкатаиомъ, къ з. отъ Гаіігп, пм етъ Прбстрапства съ окрсстіі;>і.ми діилкп.мп остроиами 2,309 кв. милі.. Куба представляетъ продолговатую фщуру п иоі^рыта гора.мп; на с. тяпутся воршпны Паігь-де-Гаяоонъ, въ 2,340 Ф., п Иаііъ-де-Матанзасъ, въ 1182 Ф.; пя ю. Пикъ-де-Таркішо, въ 8,400 Ф. Климатъ умііряотся близостью моря и здоровъ, за исключеніе.мъ са.мыхъ береговъ, гдБ часто появляетсн желтая лихорадка; здзеь также періідко бываіотъ зе.млетрясеиія. Почва пе вездъ одіиіаково ІІЛОДОІІОСПП; вііутри рстрова есть ЦІІЛЫЯ ПОЛОсы ііевоздіілаііпоіі зе.млп, а са.мая богатап раститслышсть па з. частп острова. Важниіішія ііроизвсдеиія; сахаръ, КОФВ, табакъ и воскъ; хлопчатан бумага и шідмго разводятся цъ меиьше.мъ голичестііи; прежде добывалось золого, досліхъ поръ сщо дооывается серебро, a мВдь дажс иъ весьма большимъ колмчествВ. Въ горахъ растуіъ обшіірпыо лъса, достаиляющіе преііосходпые роды деревьевъ, какъ напр. магагоии, кедръ, п др. /Кптелеп оол о. 1,000,000, въ то.мъ числ-Б до 600,000 Негровъ (изъ иихъ до 498,000 іісволыіикоиъ)-. Торіовля обезпечеііа отліічиы.мп гавапями: Гавапа, 11атапзасъ, Трппидадъ, Кабаньясъ, Саитъ-Яго и лр., па|іохода.міі п желіізпы.міі дорогамп; тоиаровъ выіюзятъ па сум.му: 27,000,000 піастровъ, а впозятъ на 25,000,000. Главпые предметы ввоза состапляютъ: вііпа, . іатсріи, водка, гіпво, КОІІЧСПОО мясо, рисъ п мука. Вывозятъ; сахаръ, коФе, табакъ м сотовыіі медъ. Потлины припосятъ сбора до 7,383,000 піастроіп,, отъ которыхъ Испапія получаетъ съ острова до 5,000,000 доходч. Въ ілавіз упраилспія па

-

Ку5 - Куб

ходптся губернаторъ. Воеішыя сн.іы острова простнраются до 15,000 чел. Куба отгфыта Колумоо.мъ въ 1492 г., iioiiOjieiia Испанцаміі въ 1511 г. и доііыц-Е прпііадлежіітъ это.му народу. Въ посл-іідное вре.мя благосостояпіе острова ііесравіиіпмо возвысп.іось противъ іірежпяго, открытіе.мъ волыюн торіов.іп и введспіе.мъ повыхъ, не столь жестокпхъ законввъ. Къ ЭТІІ.МЪ причинамъ п^ііпадлсжитъ рще u то обстояте.іьство, что иа островъ переселпдось весьма ЙІНОГО ГІсііапцевъ изъ Южной Аморикв и изъ са.моіі Іісгіаіііп, вслтздствіе полптпческпхъ бсзпоіойствъ. Вмрочсмъ, съ 1812 года зд-Бсь періідко проіісходнливозстапіяНегровъ; поелтідпее воа.діуіцепіе было въ 1844 году. См. Гу.мбольдта «Reisen», т. 11: Ramon de la Sagra, «Hisforia fisica, polilica y nalurai de Cuba» (1837) ii Otto, «Reiseerinnerungen- (1843). Ky5a (y гуземцевъ Кудіалъ-Ка.іе), уБздныіі городъ Дербептскоіі губернііі, въ 79 в. къ ю.-з. отъ 'ІИФЛііса, отъ С.-ІІетербуріа, чеііезъ ТИФлпсъ въ 3,183 верст., черезъ Ге.мпръ-хаиъ-Шуру въ 2,802 в. Куоа паходитгя, почти въ самоіі сррдіііі-в увзда, въ 45 и.іи 50 верстахъ отъ моря, по правоіі сторон ])І;ЧІ;ІІ Кубпнки, пли Кудіалъ-Чай. Къ ю.-з., въ 40 илн 50 иерстахъ отъ Кубы, лсжатъ сііізгивыя вершиііы горъ: Ка.чь-дагъ, Салаватъдагъ u Ш а х ъ д а г ъ , кажущіяся ііеііодвііжііы.мп облака.ми. Эт;отъ городъ осповапъ въ началтз XVIII в ка, прн Надпръ піахі; , ііубііііскпмі, владъте.іемъ Гусссііііъ • Алп-хано.мъ. Съ этоіо времеші Куба за.мъііп.іа кр-Біюсгь Худату, ііистроеппую еще въ XVI сто.ііпіи, Лезі ц-Ахмето.мъ, и сд-Бла.іась главны.мъ .мВстоіірсбыііаиіе.мъ иубііііскпхъ и дербоптсіаіхъ владіітслсГі. СыіПэ ГуссеГінъ-Алпхана, Фетъ-Али-хапь укр-шіплъ Кубу съ трехъ сторопъ ішірокимъ рво.мъ II КІіріІІІЧПОІО стиною, существуіОіціі.ми еіце до-спхъ-поръ. Съ 180G г., со вре.менп уііпчтожеііія ЗДІІСЬ хапскаіо достоііиства п совершенпаго пріісоедііііенііі этой ііровііііціи къ I'occin, Куба сд .іалась ілавны.мъ м стопребываніе.мъ воепнаго русскаго чііііовііпка , управляіоіцаіо этою провпнціей, а затіз.мъ скоро и главпымъ м стопрсбываніе.мъ воеііпоокружііаго ііачалыіпка дагсстанскпхъ провіиіціП. Ди ПОС.ІІІДІІЯГО разд-Блснія Закавказскаго края на 5 гуосрпііі, опа припадлежа.іа нъ Касиінской области ; теперь въ Куб до 8,000 обоею иола жптслеіі, 2 церквп (греко-россіііская п армяіісі:ая) и трп мечетп. Купечество состоитъ изъ Псрсіяпъ и Ар мяпъ. Армяпе ііреіімуіцссгііеііііоторгуготъ руссіаіми іовара.мп, которые болыпсю частыо доставляются сюда моремъ пзъ Астрахапп, черсзъ Ijai;y, no пообще въ Кубв m m , предпрі

Куб-Куб

-

942

имчішаго п съ 5о.;ыиіі. !іі каппталамп купечества.—Иубннекін уъздъ ланіімаетъ пространства IOJ.'JOO кв. верстъ. Жпте.іеіі въ не.мъ 87,640 обоего пола. ГІзъ чпсла пхъ 84,120 Татаръ, 340 Ар.мяиъ, 3,170 Епреевъ и незпачп•ге.іі.ное ЧІІС.ІО Руссыіхъ. У здъ разд-в.іенъ на 4 учаетка: Хагірыпскш, КуоппскіГі, Будухскій п ШабраисЕІй. .Мтзстопо.іожепіе ув.чда горпсто. ГІара.іле.іьно къ г.іавіюму хреоту Кавказскихъ горъ тянется по у зду высокая горпая цЪпь, начипая отъ р кп Самоура до .моря. Опа соедпняется съ главнымъ хребтомъ мноіимц небоіыиаго протяженія отрас.іямп, когорыя наполняютъ 3/\ уБзда, остаплня .между собою ііебольшія іорныя долмны. Воз.ти означоііиоп в тви проходптъ горная дорога пзъ Баку въ Кубу, отд-в.іяющая наіорную часть уСзда отъ низовой. На возвышенн йшсй изъ поперечпыхъ в твен, связывающихъ глаііный и параллвлыіыіі къ пему хребты, паходятся 2 весьма заміічателыіыя горы : Шахъ-даіъ, почти всегда покрытая сн гомъ п бліізъ нея КизилъКая, выбрасыпающая пламя мзъ іп;еко.іькііхъ небольшихъ отверзтіГі и.іи я.мъ, лежащихъ иа покатости ; пламя угасаетъ то.іько во время болыііііхъ си говъ. Изъ равпинъ въ увздіззамъчательны вособенііостпдв-Б: одпа іііізмеііпая на с.-в. отъ дороги изъ Бакіі въКубу и Дербентъ, мсжду риквю Самуромъ, .морскимъ берегомъ и горою Бешбармакъ (дл. 50 в., шпр. 80 в.); друіая называется Гіовдушаиъ, паходится иа св. частп Казрыпскаго учаотпа (80 в. д.і.ншпр.). Груптъ на обънхъ равпинахъ большею частію состоитъ изъ чсрпозе.ма, а мізста. іи г.ііііпістый. Восточпая стороиа Кубшіскаго увзда омывается Каспійскимъ моремъ,а поверхность его орошается р ками: Самуръ, Кара-ЧаГі, АтаЧай, Кусаръ-Чам, Куоачи, Бяльояли, ГальгапъЧап и и. д. Первыя три особеііпо важпы для увзда. Относителыю к.иі.мата въ усздіз, вся нагорная часть, лежащая къ ю.-з. отъ дороги пзъ Баку черезъ Куоу въ Дербсптъ, им ётъ іі.іи.ліатъ здоровып, іюздухъ влажныГі, туманы л-встамп продолжаготся круг.іый годъ. Зима стаповптся бо.іыиею частью съ ПО.ІОВІІІІЫ поября; снЗгъ лежптъ 4 ІІ 5 м-Бсяцевъ н стужа доходитъ до 25° P.; .ГБТОМЪ же по.іьзуются зд сь блаіораствореппымъ воздухо.мъ и жары р дко гд доходятъ до 30°. СІІ.ІЫІЫО жары ыа ю.-в. уЕзда умиряются в тролъ, поетояііно дующимъ отъ с вера; въ ссіітябрТ» п октяор онъ бываетъ обыкиовенио столь сплепъ, что по м^ета.мъ, лсжащп.мъ близъ лшря, пельзя слі;доиать каравапамъ ; зпмою же оиъ пібелеііъ д.ія ііутеіііестиеііііііі,овъ. Часть Будугскаіо участка, лежащая на ю.-в. отъ горъ Тфанъ и

КуВ - Куб

ІІІахъ-дага, по.іьзуется самы>іъ здоровымъ климато.мъ во всемъ уБзд^В : воздухъ сухоіі и чистып, ту.маиы різдкіі и ііепродолжптелыіы, жары ум ренны, ІІОЧІІ прохладиы, по зи.ма очепь холодна впродолженіе пятм .мосяцевъ , пачпная отъ по.шішиы поября. Къ сиверо-виетоку же отъ вышеозііачеііпоГі дорогп до са.маго морскаго oepei'a клиліатъ пездороиыіі, п чъмъ свнернъе, тізмъ хуіко; жары доходятъ до 30 и до 40° P.; ЗІІМЫ ііочтп но бываетъ : сп-Біъ лежптъ різдко болБе сутокъ. Отъ высокоп те.мпературы п вредиыхъ ііспарепій заражастся воздухъ, отъ Чого здТ>сь часто сипрііпствуютъ лпхорадг.іі п силыіыя горячкп. Д.ія пзоъжапія бол-Бзпсй, вълізтмее врсмя, жптслм пріібрсжиоіі равііііиы удаляются въ горы, гд-Б остаются поі;а пе .мііпуготъ жары. С веро-восточиая частьэтого прострапства, лежащая отъ ІІІІЖПИХЪ чаетеи р ки Бе.іьбеля-чаіі до устья Самура, счмтаотся самою псздоровою во всеиъ у здіі. Отііосителыіо почвы въ Кубивскоій уізздіі.можпо сказать, что ЗДІІСЬ н тъ безплодііоп зе.м лп, кромів скалистыхъ іоръ Хазрыпскагоучастка, блмжаГііііпхъ къ границамъ С.амурскаго оі;руга. Груптъ зе.млп бо.п.шою частью гліиіисгый, м-вста.мп глііііисто-песчаііыГі, но удобный для хлТібопаиіества; м ста.ми есть и чернозсліъ. Х.і боііаіпество дюжотъ производится съ успііхо.мъ, вособеііііостіГпрп подошвт. горъ н на равнппахъ, пріілегающпхъ і;ъ КасгііГіскому діорю. Пастбища п луга ІІ.М-БЮТСЯ въ большомъ іізоби.іііі. Литиія кочевья (эіілаги) паходятся въ горпомъ прострапств ; зимнія же (кпшляки) въ восточпой, прп.морскоіі масти. Кубинскій у здъ одинъ изъ плодородц-Бйшпхъ въ губерпіп. Кро.м зе.мледіілія жите.іп занимаются шелководство.мъ и рыбііоюловлею. Купечество торгуетъ съ Астрахамыо и ГІерсіеГі. Господствуюіцая религія въ уВзд — магометанская секты Алія; господствующііі языкъ—Тюрки; въ ГОГО-ВОСТОЧНОІІ части у зда говорятъ языко.мъ Татъ ; въ сел іііи Хиііилунгъ непоІІЯТІІЫМЪ языкомъ, ііи для Куоипцевъ, ни для щите.іой Баку, это смізсь разныхъ восточныхъ пар чііі. Въ прііморской части Кубішскаго уБзда жпвутъ въ тростнпковыхъ домахъ ; въ б.іііжаГішихъ къ приморскоп ДОЛШІІІ ущельяхъ и па покатостяхъ горъ жпвутъ въ мазапкахъ съ каміінаміг п окпани, хотя безъ стеко.іъ, no со ставнями; Армяне живутъ въ камеиныхъ, хорошо устроенныхъ домахъ ; впрочемъ, теперь и туземцы пачаліі уже строііть себ-в дома по овропеііской архптектуріз. Кубанская ЛИНІЯ; составлясгъ часть праваго Фланга Каві;азскоіі ЛІІІІІІІ (см.) п расположеиа вдо.іь р ки Кубаіііі,которая првдставляетъ вы-

Куб-Ку5

—

943

годиую обороіштслыіую .ипіію, не пезд впрочемъ одпнакопую ; нпжная часть Кубапском іііііііі бо.іііе всего обезпсіепа, пс то.іько по болыпой шіірпн п ілубинт. воды, по п распоюж ишмъ псредопоп ЛІІІІІИ по Лаб (с.м.). Кубапская линія раздіияется на 4 участка, по чпслу се охрапяюіцмхъ кавказсі;іиъ ЛІІІГБІІпыхъ казачыіхъ полкоиъ, а именно: Усть-.Іабііпскій, ГІрочиоокопскііі, Ставропольскііі и Ваталпашппскій учаеткп. Ныиіз па протяжсііііі этом ліііііи построеііы кръпости: Усть-Лабтг ская іі Іірочноокопсііан. Самая бслпоіюГіпая часть КуоансЕоіі лпніи есть Ваталпатіиіскіп участокъ: здт>сь Кубаиь уа;е дояолыю мелка и по обвнмъ ея стороиа.мъ мистпость пересізчена п закрыта; выше Баталпаішшскоіі стаііицы тянутся уже горы и ііачпнается ущелье Кубани, которое занято руоскііми уіф-Бплеиіяііп: Усть-Джегутинскпмъ, Хумарою н башпею такъ-ііазываемаіо Ка.менпаго-моста, гд утеспстые береіа Кубапп до того сближаются, что между іпіміі перскііпутъ пыііП лсгкій дерсвяп-, мып мостъ. Дороіа между Кам ііпымъ-мосто.мъ н УетьДжегутою хорошо разработапа, no въ иныхъ .м стахъ такъ узка, что даже иазывается: •мышмпою тропою». Кубань, різка Кавказскаіо к р а я ; течетъ съ отлогостеГі горы Эльбрусъ; близъ Каменпагомоста входитъ вг. Ставроііоіьскую губерпію и составляетъ юго-западчую ея граішцу; при постп «ИзрядиыГі ІІСТОЧИІІКІ.» входитъ въ Черію.морію и, до самаіо споею впадепія въ заливъ Черпаго моря, Кпзилташъ, составляетъ южпую граипцу земли Черноморскаго воііска. Гірп устьтз Кубапь дробится на НЪСЕОЛЬКО рукауовъ. Шпрота Кубапи, въ обыкііоветіое время, отъ 50 до 300 саж., а въ полую воду упеличпвается до версты п болізе. Глубіиіа Кубанп, смотря no степеімі разлпва и убылп воды, пзміміяется и доходитъ отъ apmiiiia до 3 саж. и болъе; прибыль воды діілаетсн быстро. Вообще Кубань мелководиа; бываютъ годы, что эта рвка, въ пвкоторыхъ .м-Бстахъ, каі;ъ папр. у Копыльскаго моста, coiiepuieniio пересыхаетъ, йставляя по себ-Б только лужп. Вода въ Кубанп легііая издоровал, хотя очень часто бываетъ •мутііая. Грунтъ дпа р-вкп, въ Ставромольской губерпіи, камепіістыіі, глііііистып п песчапыГі, а въ Черпоморіи пловатый. Верега Кубанп въ верховьяхъ утеспсты п обрывіісты-, отъ впадопія Урупа лъвыіі береП) стаііовмтся ііиз.моііны.мъ, а правый до оідБлеііія Кара-Кубапп доволыш высокъ и ус-пннъ дретііімп sypraиамп , способстііуюіцп.ми содержлпііо па пемъ паблюдателыіыхъ постовъ. Гусло лежитъ у праваіо берега, безіірестаііно подмываема-

Куб — Куб

го, чтб еще болтзе увеліічиваетъ его неприступность. Отъ Кара-Кубани до самаго моря, ооа берега іііізмоііпы и затоплепы болота.ми. На Кубапи мпоіо острововъ, пзъ которыхъ самыіі большоіі Кара-Кубанскій. Въ холодныя зимы рі;ка замерзаетъ въ декабръ, а открывается раппсю пссною; ііпогда совсізмъ не замерзаетъ. [1о ііріічііп быстраго пзмізиемія глубпиы п ианосовъ, і;оторыліі руімо часто заграждается г.о .многпхъ міістахъ, судоходства по Кубапп не существуетъ. Въ пастоящее вре.мя черезъ Кубапь устроены слид. переправы: въ Став[)опольскоп губ. — при укрТіііленіп «Прочпыіі-окопъ» лостъ н при станціп «Убізжііиской» поролъ; въ Чсрпоморіи — Ллекс-Бсвская пеі)епі)ава (иа паро.м-в) противъ Еліісаветііпоіі станицы, для соедппенія съ правымъ берего.мъ Кубапи мостоваго п Гсоргіе-Афііпскаго укртзпленія ; Ольгипская при Тетъ-де-пон того же имеіііі (лізтомъ по мосту, веспою па паро.міз); Варенііковская (иа пароміз), для сооощепін Вареііііковсііаго уіфілілепія съ Апдреевскммъ посго.чъ : Коіістаіітіиіовская (иа паром-в); Екатерпнодарская (иа паро.м-Б) и Великолаіернал (па паромъ). Трп послъднія переправы устроепы въ 1845 г. І"лавнізіішіе прптокп Кубани нахоДятся съ л-Бвои стороиы: Теберда, Шопа, Уичургута, Аупа, МалыГі п Болыиой Зелепчуки, Урупъ, Терсъ, Лаба, П лая ш и Тауіваше. АФІІПСЪ. Ііритоиі съ правой сторопы пезііачптельны. Кубасовъ (С.ері'ііі),тоболі>сі;ііі боярскійсынъ, выходецъ иэъ Яроглавля, жіівшій въ началБ XVII столитія. Онъ составилъ «ХропогрвФЪ, спрТіЧі-., литопіісецъ отъ сотворенія свита», которым оканчпвается взятіе.мъ Коіістаптино' поля. Съ 245 его главы начипается «Лвтописецъ словепскаго языка и русскаго рода : откуда пачася п како бысть и дочего допде», окаіічііііаіоіціііся іізбрапіе.мъ на царство Мпхапла еодоровпча. Въ копц его, посл'Б М сколькпхъ силлабііческпхъ сгиховъ прпложено: «Наппсаіііе вкратціз о царяхъ московекихъ, отъ Іоанпа Васпіьевііча до Мпхаила едоровича, о образ пхъ и о возраст-Б п о прапахъ». Это сочііііеніе тоже окаіічпвавтса стпха.міі. ХропограФі, Кубасова паходптся въ библіотокіі московскаго уііпверсптета; посл дпяя же статья была папечатана въ первоіі части «['усекпхъ Достоііамятностеіі» (с.м. РоССІЯ, исторія).

КубберъРошеа, КуббаръРумеа, т.е. гробнпца Рпмляпъ ІІЛП хрпстіаіП), большое, ппра.мпдалыюс, і;амеі;ііое зданіе въ 138 Фут. выііиіиы м 00 Ф. помсріічішка въФупдамептІз, выстроснноеіп. алжпрсіоГі областм Титерн, блпзъ Копеи.

Куб-Куб

-

9I

Верхъ его сіо.манъ, а нижиія части повреждсяы турецкими пскате.іями кладоиъ. Вт>роятііо, это бы.іа гробніща ііу.мидіііскмхъ цареіі, о котором упомпнаетъ J:e.ia. Мавры пзо іаютъ гоиорііть ооъ этомъ памяттікт;, пото.му-что, поихъ іміі ніго, это предвъіцаетъ смергь какого ннбудь ближчяго. Они по.іаіаюгь, что тутъ скрыты бо.іыиія сог.ровпща . оберегаемыя духа.ми, п моіущія быть ьзяты ТОЗЬЕО хрпстіанами. Кубенскій (Мвапъ ІІваііоипчъ), г.пязь, дворсцкій, сыпъ Ивана Семеиовігіа: бы.іъ пожалованъ въ бояре 1535 года: при отцЪ Іоанпа IV бьиъ крайчимъ. Въ 1541 году онъ, вмізст-Б.съ други.мп бояра.ми, участвовалъ въ загоиорт; ЕНЯЗЯ Шумскаго протпвъ кн. Мваиа Бізльекаго и митрополита ІоасаФа; посли падепія Шуйскпхъ, Кубепскііі, какъ другъихъ, былъ заклю•чепъ въ 1543 г.въ ПереяславлЕ, ю\Ъсгъ съ жеІЮІО, въ той самой тюрь. іг;, гдт; томился его родствеііиіікъ , углицкій князь АндреГі; чрезъ пять мТісяцевъ его освободнлп, no вскорБ государь снова возложилъ иа пего опалу; одпако по ходатаііству .митрополпта, Куоенскііі быдъ опять прощеиъ; no но надолго: въ 1545 году дьякъ Васіыій Захаровъ, можетъ-быть no соглашепію съ Глипскііміі, допесъ государю, что Кубепскііі II Воропцовы ііііновнпкп дмятежа. гіропсшедшаго въ это время въ Новгород ; этого было доволыю дляпхъ обвшіенія; Іоапиъ, безъ дальн йшаго изсл дованія, веліілъ п.мъ отрубить іолопы, объявпвъ, что оіін заслуікп III казнь и прежшіміі свопліи беззаконія.ми во время боярскаго правленін. Иваиъ Ивановичъ, не с.мотря па свою твсиую связь съ Шуііскими, отлпчался нізкоторымп достопііствамп іг извізстенъ своимъ умомъ и кроткпмъ право.мъ. Кубенскій (МііхаилъИваповігіъ), БНЯЗЬ, боярипъ іі иоевода : возведенъ чъ боярскіп сапъ 1526 года. Во время походовъ противъ Казаііи, онъ находпдся въ сгорожево.мъ полку, а въ 1532 году въ войскъ, собранпомъ прп КОЛО.МПІІ no случаю набізга Кііымцевь.Будучиближіпімъ бояриио.мъ, Куоепскіп паходплся при кончпн великаго кпязя Васплія Іоаітоппча, а во врсмя малол тсіва Іоаппа IV былъ въ числгв знатныхъ бояръ, составлявшпхъ верховпую думу; но ие прнсутствовалъ въ неп, пахолясь въ это время ііа.міістпикомъ ВОПСКОВІІ. Въ 1541 і оду, при бтражевііі Кры.мцевъ и Турковъ, паходмлся въ болыііомъ полку и въ это.мъ же году участвовалъ съ Шуііскіімъ u другиміі бояра.мп въ заіовортз протпвъ ЕИЯЗЯ Иваиа Пиіьскаго п былъ въ числ ИПНОВІІІІКОВЪ , сверіпувшпхъ этого вельможу. Ио спііску бояръ ; опъ унсръ пъ 1550 году.

—

Куб — Куб

КубеЕСКОе ОЗеро. лежитъ въ западноіі части Вологодскоп гуоерпіі], па граніщіз Вологодспаго уі;зда съ Кадшіковскпмъ; п.чъетъ продолюватую Фіпуру іі посгоніиіое точоніе отъ с.-з. къ ю.-в.; простмрается въ длппу па GO, а въ шпріпіу отъ 8 до 12 вер. п пм етъ гіуоппы отъ 1 до 3 саж. Весною воды его подппмаются цадъ опыкновснпыліъ уровпемъ на 2 и иа 3 саж., выступаютъ изъ береговъ версты на 2, а въ ю.-в. части потопляютъ островъ, образусмыіі Пучкасолъ іі РабаіісЕоіо-Сухопоіо, н даже переходятъ за Иучкасъ. На всемъ озерт> есть тоіьЕО псбольшоіі островокъ, хряіцсватый, на которо.мъ находптся Візлавііпская пустыпь, ііъкоі',^а зііаменіпыГі Сііасо-ка.мепныіі монастырь. Озсро прііііпмаетъ р;Бки Купцпу и Ухто.му, а выпускаетъ Сухону. Къ пііаво.му борегу озера прплеіаетъ, въ разстояпіи отъ 1 до 2 верстъ, возііыиіеппая, открытая и плодородная полоса, а л вып береіъ болотпстъ, д-Бсмстъ и изр-взапърукавампозера, пзъ которыхъ са.мыіі большоіі пазывается ТептанскіГі. Кубепсиос озе|)о ВХОДІІТЪ въ спстему виутреппяіо водяпаго сооощепія, ііосредетвомъ канала герцога Алсксапдра Впртембергскаго; no оно пе имізетъ никакихъ прпстанеп п пріі впезаппыхъ буряхъ, которы.мп перидко волнуіітся его noворхиость, суда ііегіаходяті) безопасиаго прпстаппща и часто гпбнутъ. Изъ іірііорежпыхъ селенііі замъчатсльн е другихъ, no велпчіпгіі и промыііілеііпостіі: с. Кубепское, паходяіцееся па юіо-восточіюй части озера, п с. Устье, л жаіцсе на р-вк Кубпн , въ 7 вер. отъ озера. Кубепское озсро весь.ма мало изобилуотъ рыбого. Кублна, р иа Вологодскоіі губ., пріпіадлежащая ьъ Сухопскому бассеііііу; вытокаетъ въ Вельсьо.мъ уБЗД пзъ пеболыпаіо озера Верхпо-Куоенскаго, близъ деревепь Кузь.міпіскоіі іі Пархпчевскоіі, п впадаетъ въ Куоенскоо озоро 7-ю рукавамп. Длипа ея простирается до 340 вер.: innpnna іірп дер. Хм левскоіі 30 саж., а ппже, постеііепно уиелнчиваясь, доходптъ до 60 п до 100 саж.; глубппа па этомъ протяЖОІІІІІ, прп частыхъ меляхъ, бываетъ въ обыкіювічіное іі|>о.мя отъ І^ арш. до 2 саж. Имізя ІІОЧТІІ па все.міі ііротяжепііі высокіо и твердые бсреіа, глпнпстаго п посчапо-ілппистаіо груп•га, Кубппа ппкоі да но ліііняетъ своего русла и ВОСЕІОЮ разлпвается мало, отъ 120 до 250 саж.; глуопна жо бываетъ отъ 1 до 3 саж. Кубппа судоходпа отъ Тропцко-Епальскаго погоста, па протяжепіп 250 вер., no едипствепно въ весевнее вроля, а л томъ въ пей открываетсн мпожество ка.мепіістыхъпсроборовъ ибродовъ. Течепіе Кубппы тихос, доііускаіоп(ес' плавапіе

Куб —Куб

—

I 5 -

Куб-Куб

судонъ внпзъ no течепію не бо.і е 50 вер. иъ п и проч. Назпаченіе Еубіічпою мърою, в суті;іі. Гіріпоіііі КуГиіііы: Сішжсиа, ппадаюіцая сомъ чистой воды или другоіі жпдкостп, всенъ нео съ .іііваго берсга, Снть, Кпхть. Лухтоп- гда одпнаковоіі въ како.мъ-лпбо состояніи. есті, га, іМоіііііеііга, Костро.ма, Вотча, ГІичома, Ем- са.мое точное. ба, Иошшща, Яхрепга, Спма п Чішца. Всіз Кубо. Японская пмперія п.мъетъ двухъ пмОІІІІ годіп.і ,\мі сп.іапа лііса, no то.іько съ ве- ператоровъ: св-Бтскаго Кубо плп Сеогу.ма, п сснпсе премн. духовнаго Даирп. Кубо, оказывая посл^Бднеліу Кубическая руда, мніі., прііпаллежаіцііі къ зиакп почтснія.и пазывая себя первы.мъего подтессуінрпой систе.м . ГІервообразпая Форма дашіымъ, продоставляетъ е.му ВМТІСТО власті: его—кубъ. Из.ю.мъ ракопмстыіі пли перошіый. одпнъ титулъ іімператора. Названія Кубо н Іиескъ стеімяііпыіі, просвізчиваетъ и хрупокъ. Дапріі весь.ма сходствуютъ въ свое.мъ зпачі!ЦЦ-БТЪ олівкоиый. Уд. в і з с ъ = 2 . 9 — 3 . Кубпче- ІІІИ титулу Фараоиовъ, давае.мыхъ древіііімъ ская руда сод. въ себи 40,76 иышьяковоіі ЕІІ- егппетскпліъ царнмъ. слоты, 27,67 окпси желізза, 12,43 гакиси жол Кубратъ (Кувратъ), болгарскііі князь. ВъбЗо за, 19,14 воды. Встр чается, большею частыо, году онъ свсрінулъ съ себя іпо Аваровъ. Вувъ окріісталіованио.мъ впдт; — въ Шварцеп- дучіісоюзптіо.ііъ іі друіолъ Римлянъ, Куорат:. б е р і и , Саксопіп, Корішал.ііісі;, Аіігліп п въ С. господствовалъ въ- оіірсстпостяхъ Азовскаю Леопардіз въ Верхпе-Вьепско.лПі департамеііт-Б моря; его сыповья по смерти отца раздіілмво Фрапціи. лпсь: старшій, именемъ Ватвап, остался на •КубичвСКІЙ КОрвНЬ. Такъ назыиается корень берегахъ Дона, второй сыпъ К о г р а і ъ , перетрстьеіі сі'еііеіііі,т. е. вснкая веліічина относп- шелъ па другую сторопу р-Бкіі, чотвертыи иъ телыю свосго куба. Такъ папр., 3 будотъ куби- ІІаііііопію или Вепгрію къ Авара.мъ, мятып въ ческііі корепь 27-ІМІІ, пото.му что 3 3 = 2 7 , 2 ку- ІІталію, третііі ж Аспарухъ, утвердплся спербіічесі;ііі коропь 8-мн, гюто.му что 2 3 = : 8 ; а ку- ва междуДнІістро.мъ и Дупае.мъ, а съ 679 году, бическііі корень отъ a 3 , п проч. завоевавъ всю Мизію, гд'В жіми ліногія славяиКубичнаяшвра. Ею опредБлястся воличпна сі;ія пдемепа, основалъ та.мъ Ііолгарское госуіі.іи объе.мъ тізлъ; такъ нагір.кубпчная сажепь, дарство. кубичныіі аршіиіъ п проч. Эта м ра запмКубъ. Бъ анализБ ііубо.мъ какоіі-ииГіудь дапствуется мосредствеипо или пепосредственио поіі величппы назыпается трстья стсмепі. ея, отъ лип іімоіі п въ порвомъ сдучіа есть иубъ, плп ііроіізводопіе дашіоіі веліічпны, у.миожепа во второ.мъ — чисдо, завпсяіцее отъ этого ку- иоГі иа ііроіізведепіе двухъ такихъ же веіиба; напр. кубичііая сажепь есті.кубъ, ііотораго чиііъ. И такъ 27 — г.убъ 3-хъ, пото.му-что З Х ребро равпо сажени;аріиіінъ кубпчноп сажеіиі (ЗХЗ)=:27;І8—кубъ 2, і і о т о м у - ч т о 2 Х ( 2 Х 2 / = есть треть этого куба. Кубичная м ра іізвтз- 8. — Въ гоо.мсзтрііі вубомъ пазывается пра'стпа, когда пзвізстпа лііН'Біпіая п пзм реіііе вилі.пыіі шеотиграннийь нли гег.саэдръ. Е С Б первоіі замт.няотся из.мізрепісмъ посл-Бдпеп, I его грапп — ивадраты. Поверхпості. куба раупотребііііч. пужпыя вычпс.іепія, для которыхъ впяется ушсстерепному квадрату ребра даппаиравпла пзлаіаются въ стерео.метрім. Ино- іо куба, а объе.мъ его рапепъ третьеГі степепи іда вміісто кубичііоіі мЬры употреоляется лп- реора. Положилгь папр., что еторопа даппаго 11'БГіная, хотя въ са.момъ ДІІЛІ; подраму.мввает- куба *, iioiu'pxiiuc-n> с ир, объс.мъ . ся первая; иапр. дрова м ряюіся сажсчіыо, но р = 6п 2 3 при этомъ предполагается вышііііа костра въ V = о . сажеир, же н ПОЛІІЯЬЯ пзв стиоп плп усювноіі КубыШйЧПЫЯ (Ilololhurid»), се.мічіство лучидлияы. Лііііізіиіая м-Кра, подъ пазваяіелъ по- стыхъ лліг.отиыхъ пзъ отряда Ежовокожііых7> ГОІПІОІІ, употрсоляется таіжо ири ііз.мізрспіп (Ес1ішо(ІегтаІа),і'одоржитъ въ себт; только одшіъ ігвкоторыхъ работъ, должепствуюміпхъ по родь: КуСышки мирспая. 'Г-вло ея трубчатое сі. своему сущсству іісчіимнться кубпчною: иапр толстою. .мыіііечпою, скважистою і;ожею п выпри копаіііп рвовъ, ДЪЛЛІІІП гілііптусовъ, Еар- пускнымм мііжкаміі; [.отъ, сиередп увБпчапнизовъ 11 проч. iUlipa вмъсгіімосгп ссть то- пыіі iMucKii.MH пліі вБтвисты.міі іцумальцаліп: же .-м-Вра кубичпая, ио употробляоліая .ъ ІИІД-Б пороііміца сзадп; та.мъ жо и отверзтіе дыхасосуда, для н посредотвеннаго вы.мБрііпапія тслыіаго ojirana, окружаюіцаго, ііаподобіе витжпдкпхъ п сыпучпхъ тізлъ. Всліічмиа ммізсти- віктоіі, сіпчатоіі iiopeiioiiiiii, пзвіівіитыіі кипіостп пазііачастся іміі ио правпламі. стерео- шечпыіі каиалъ; вода жс, припятая задпплгі, мотріи, въ кубичпоіі міірБ, иаир. въ кубпч- оіисрзтіі.мъ, выіірыскпвается рто.мъ, паподобіі' иыхъ дюіі.ліахъ плн иовБсу по.м-Біцающсіісявъ Фоптапа, осоГіеіпіо у раздражоппаго жпвотііаго. пеіі воды, масла (дсрсв.) р і у т и , хлБба въ зер- Раэёые впды кубышекч., длііпою до Фута и бс-

Т. VI.

60

Куг-Куд Кув-Куг - ! 146 — л с, паходятеп въ с верныхъ и тропическихъ .Зд сь зам чатолыі іішіе города: а) Шериморпхъ: пптаютсямоллгосками. Н которыяупо- стапъ, і Бстопрсбывапіе беглербега; Ь) Гаинъ треГияются въ пііщуисостав.іяютъ зиачитедь- пли Киинъ. съ коверны.ми Фабрикалш; с) Таиыіі предметъ торіовлі. Въ Китаіз оиіз пазы- васъ или Табсъ, п, кріііюетьк» Куглеръ (Franz Teodor Kngler), зам чательваются «трспапіъ» и потребляются въ боль ный эстетпческііі ппсатель; род. въ Штетипи шомъ колнчествіз. КуванъДарья, ртзка Киргизъ-Кайсацкой сте- 1808 г.; рапо почувствовалъ страстькъ.музык-Б, пи, отдиляіоіцаяся отъ Сыръ-Дарьи; течетъ пото.мъ къ рисова.іыіо.му пекуеству u жішоппсиачала па западъ, а пото.мъ раздізляется на 5 сп; учился въ ГспдольбергБ и Берліпгіі; выдерпротоковъ, назьшасмыхъ Бишъ-Узякъ, которые жалъ землем рскій экзамсііъ, п можду-тБмъ опять соедишпотся въ одно ложе; мниовавъ продо.іжалъ изучать исторію искусства, особепурочище Каракъ, эта р ка впадаетъ въ Араль- но архитектуры средпихъ візковъ. Съ 1833 по ское море. Устье ея отстоитъ отъ устья Сыра 1837 г. опъ издавалъ «Museum», а въ 1837 г. па полградусъ къ югу. Недалеко отъ моря оііа сдізланъ въ Кррлтгп проФессоро.мъ псторін соединяется съ Сыромъ пооредство.мъ узкаго нскусства. ОіПл ппсалъ стихи, сочііпялъ музыпротока, иазываемаго Ичь-калакъ, или Калта- ку иііздавалъ рисуііки (Skizzenbuch, 1830). Его рыкъ: поэтому-то м ото, гдтз стоялъ городъ сочппеиія: Polychromie der griech. Architeklur Джаикептъ и есо окрестиости, составляютъ und Scuiplur, 1835; Handbuch der Geschichte der островъ, омывае.мыіі съ запада моремъ; въ Malerei, 2 т., 1837; Beschreibung der Kunstscha(ze полиую воду мсжду нимибываютъ н другіепро- von Berlin. 2 т., 1838; Gedichte, 1840; Geschichte токи, но лъто.мъ оііи совсъмъ перосыхаютъ. 0 Friedrich des Grosse, 1840—42; Handbuch der разд леніи Сыра па рукава пичего ие говорятъ Kunslgeschichfe, 1841—42, и проч. nil древпіе іеограФЫ, ни Книга болыіюлу черКудравцевъ (Не едъ Ніікитичъ), отставной тежу, почему ложпо ду.мать, что Кувапъ-Дарья геиералъ-маіоръ. И.мізя чияъ поручика гпардін, пропзошладакъ же какъ Яиы-Дарья (см.), въ ппъ участвовалъ въ походв ГІЕТРА I противъ нов йшія времепа, и дюжетъ-быть очень неза- Персіяпъ, пото.мъ ііаходился пъпоходіі противъ долго до 1731 г., когда Россія узпала эту різку, Туркдвъ и Татаръ, а въ царстіювапіо Импепршіявъ въ подданство жителеіі ся береговъ. ратрицы Елислвкты сражался съ Пруссаками. Кувапъ-Дарья, расширяющаяся въ средип^В ГІрп ЕКЛТЕРІІІІІ) И, Кудрявцевъ вышелъ въ отсвоого течеиія пе болізе какъ иа 20 саж., озери- етавку п жилъ въ Казапи, своей родин . Въ ста, и.мтіетъ крутые берега и большею частью 1774 г., Пугачевъ съ мятежникаміі подступилъ покрытые иробыкішвеііновысокіімъка.мышемъ, къэтому городу: всисігБшплиудалиться, одниъ въ которо.мъ, какъ и по Сыру, водится мпого Кудрявцевъ остался въ пред.м сііи и, пе влакабаповъ. Глубнна этой ръкіі отъ 5 до 10 фут. д-Бя ііога.чі^поліиъ переиеетп себя пакрсслахъ Кувратъ, см. Кубратъ. въКазаисьііі д-ввичііі діопастырь. ІІугачевъ съ ' Кугистанъ. 1) С верпая часть провинціи Ла- своею шаіікою ворва.іся въ церковь и былъ гора, вЪ западіюіі Индіи, гористая страпа; встрСченъ грозиыми упрекамн нсустрашимауправляетсн ліелкими муха.ммедаііскими владіз- гостарца. Кнпя яростью, опъприказалъ умертгеляли, іілатяіци.ми даньАіігліічаііаіМЪ. Ея вла- витьКудрявцсва; поражепііыіі іі сколькими садт.пія составляютъ: а) ЧумОа. прп гор Паррі- белыіы.мп ударами, опънепереставалъ укорять этъ (Parryat); Ь)Рехіпна, съ городомъ Биссули; и усовіицевать мятежііііі<от>; пакоиецъ пуля с) Ридмсуръ, съ гор. того же пазвапія; d) Мун- прссізкла его голосъ. Ио іірііказапію Иугачева ди; е) Дтамбу; f) Сунаидъ; g) Колу; h) Ииш- церковь была зажжеиа. no когда злод п удалптеиаръ; і) Кингра (Нагорикота), съ город. Ра- лпсь жіпелііостаііовили пожаръ иотыскалиобви. 2) Горпая страпа въ Белуджпстап , грапп- горіі.юе тіз.іо Но еда Никіітііча, котороо погречигь съ ІІерсіею (Кср.мано.мъ), Афганистапо.мъ оепо В7. тоіі жо церкви. п Макрапомъ, мало плодородпа. Зд сь пролеКудрявцовы. [іусскіе дворяне; проиеходятъ гаютъ горы, отрасли Бускурда. Жптелн, На- отъ Степаиа Кудрявцева, которыіі въ 1629 г. руіісъ-Белуджи. Зам чателыіБіішія різки: Буп- ііатісапъ въ ЧІІС.ГІІ дворяпъ іід тей боярскихъ пуръ и Каскппъ. Эта страпа разд ляется па и всрстапъ по.мпстпы.мті ОЕ.іадо.мъ (Общ. Герб. округн: а) Кохупн (Кухеки) па с. съ гор. Сур- VII—78). худъ; Ь) Мейдини, къ ю., частыо горпая страКудряшевъ (Петръ ЛІихаііловпчъ); родился па, частью пустыпя съ іілодоііоснымп оазнса- въВсрхіісуральскіз,отъ бтздпыхі) родіітелеіі, въ ми. 3) Область восточ. Персіи, .между областя.міі 1801 г. Въ 181.5 г. опъ встуііилъ ві) службу унXopaccano.Mij, Кер.мапомъ, Фарсч>-Лджс.міі п Та- теръ-оФііцеромъ, а въ 1822 г. переведепъ изъ беристаномъ; прострапст. около 1,100 кв. мпль. вррхмеура.іьскаго гартізоппаго бата.ііона въ

Куд - Куз

-

947

Куз - Куз

шратъ орепбургскаго ордоиаисъ гауза ауднто- 1820 D. Кузенъ былъ прннужденъ, no причіін-Е ро.мъ. Зд сь опъ ііозпакомн.існ еъ жизпью Баш- своихъ полптііческихъ мн ній, закрыть ФИЛОкирцсвъ, Киріиэъ-Кайсаковъ и лрупіхъ сосПд- соФскіе курсы. Тогда оііъ отправнлся путешесгиеіиіыхъ азіятскихъ пародовъ и изобразилъ ствовать по Гер.чапін, въ качсствъ гувервёра въ своихъ пов стяхъ въ ашвописііыхъ карти- при СЫПБ герцога Монте5е.і.іо, но, подозрънахъ ихъ візру, нравы, заиитія, обыкиовеиія, ваемыи вь сношеиіяхъ съ гер.манскими де.мастрасти и проч. Эти поввстн сгБдующія; «Ай- гогамп, былъ, по трсбованію прусскаго прадаръ и Лодряшъ», «Кучакъ Гадін», «Нскакъ», впте.іьства, арестованъ въ Дрезден-Б и доета«Даржу», «ІІванъ и Дарья» и «КнргизскіГі влепъ въ Бср.ишъ, одпако вскор-Б по.іучи.іъ п.і ііііикъ». Чіролгі; того опъ написа.п. «Иото- сзободу u возврати.іся въ Парижъ, гд снова рію Башкііріи», н «0 предразсудкахъ и суе- началъ сяоііФИЛосоФСіііекурсы. Къ это.му вре.меи ріяхъ Башкпрцевъ»; повізсти въ стихахъ: ни отпосятся его сл-Бд. сочииенія: «Cours d'his­ «АСурах.мапъ и.іи картипы оашкирскихъ обык- loire de la philosophie», professe pendant les an­ повеиіц» іі «Мятожиикъ Пугачсвъ». П. М. Ку- nees 1827,28 et 29 (3 vol., avec inlrod.); «Oeuvres de Platen», Фраіщузскііі переводъ, 13 т.; «Oeuдряшевъ ум. въ 1827 году. vresinedites de Proclas», 6 т. 1825; «Omvres de Кудученъ ТОКТОЛЪ, степное удожеиіе Бурятовъ, по которо.му у шіхъ пропзводптся судъ п Descartes», 11 т. 1826. Въ 1830г.^былъ принятъ расправа, кромБ уго.швиыхъ Д-БІЪ. Оио сочи- члепо.мъ Фрапцузскоіі академіп п тогда же проііепо за ІГІІОКО.ІЫ;О столфтііі въ Mourojin , изиесъ різчь (Discours do reception a I'Academie niicano на монго.іьсг.омъ ЯЗЫКІІ, Н допо.іііеііо fran<;aise, 1831). Въ с.і-Вдующеліъ году no nopy1808 г. бурятсшмп тайшами и родоііача.іьніі- чснію .мпніістерства пародпаго ііросв-Бщенпі і;а.міі, илн шулеіиаміі. Газдізлено, по родамъ предпрпня.іъ педагогическоо иутешествіе no^ Гер.маяіи, осооенпо же въ Пруссін и, возвраііреступ.іеііііі, па 3 отдп.іенія. тившпсь въ 1832 г., продставилъ мннистру отКузенъ (Victor Cousin), извтзстпый совремеііпыи ФПЛОСОФЪ, бьшшііі міііііістръ иародна- четъ изъ этого ііутсшествія (De rinslraclion го просвищепія во Франціп, иэръ, чіенъ Фран- pabliqae dans quelques pays de rAllemagne et noцузской акаде.мін, академіи ііравствеііпыхъ и tamment en Prusse, 2 vol. 1840). Въ 1833 г. изполптическихъ паукъ, кавалеръ ордена Почет- брапъ былъ пэро.мъ Фрапцін, no вБрный свонаго легіона, роднлся 1791 г. въ Парнж-в. Въ емуФилосоФссо.мупризпанію, тогда толькодаетъ 1811 г. онъ поступилъ въ иор.мальную шкоіу съ отзыпъ въ ііалат'Б пэровъ, когда д ло іац лью прнготовіпься къ учптельскому званію. сается пароднаго просвБщонія. Оеобенно з а ЗдВсь, слушая ФіілосоФскіе курсы отлнчныхъ л-Вчателыіы его двъ рБчи, которыя онъ произпроФессоровъ : Ларомнгіера , РоГі - Коллара несъ здъсь п, какъ членъ палаты, обратплъ, иа и метафизика Мэиъ-де-Бнрана, Кузенъ, увле- себя всеобщео вшімаіііе.Это р-Бчь, произнесеіічеиный преиосходнымъ іізложепіе.мъ ФІІЛОСОФ- ная 26 декабря 1838 г., протнвъ возрастаюСКІІХЪ ид й этихъ своихъ первыхъ наставші- щ а і о вліяпія духовоііства (Sur la renaissance de г.овъ, почувствовалъ въ себт; лризваніе къ ФИ- la domination ecclesiastique) и защнта универЛОСОФІИ ц вскор сталъ въ глав-в первыхъ мы- снтета и ФИЛОСОФІИ, произнесенііая въ 1844 г. слителеп нашого времеііп. Въ 1815 г. Кузеиъ Во время министерства Тіера, съ 1-го марта назпачеііъ былъ репетпторо.мъ греч. словесно- no 28 октября 1840 г. Кузенъ былъ м н т і стп, потомъ адъюнктомъ по частп нсторіи въ стромъ ііарод[іаго просв іцспія и В.МБСТЪ съ нор.малыю.мъ училпи Е. Къ этому времени от- Тіеро.мъ подалъ въ отставку. Собраніе актовъ, носнтся его первая р^Бчь на открытіе исторп- относящихся къ это.му времепи, выш.іо подъ ческаіо курса, которую онъ чпталъ 13 декабря, заглавіемъ. «Recaeil des principaux actcs du mi1815 г. (.Discours d'ouverlure du cours d'hisloire, nistere de rinstruetionpnbliqae du 1 mars au 28 ocParis, 1816) Въ слвдующомъ году Кузепъ былъ lobre, 1840». ГІрочія сочип. Куэепа суть: «Frag­ пазначеиъ проФессоро.мъ ФІІЛОСОФІІІ при ко- ments philosoph.» (2т. 1837); «Frag, philosophique. ролевско.мъ уііііверсптетіз н ііа этомъ мЪстъ Philosophie ancienne» (2-е изд., 1840); «Philos. оставался до 1820 г. Читаішые пмъ въ это вре- du moyen dge» (2-е изд., 1840); «De la taetaмя ФИЛОСОФСКІІ! курсы быліі паііечатапы -впо- physique d'Aristote» (1 т., 1837); «Philosophie de сл-Бдствіп времеви подъ слпдуюіцііміі заглавія- I'ant» (1842); переводъ «Теппемаіюва руководи ц : «Cours d'hisloire de la philosophie moderne, ства къ исторіи ФИЛОСОФІИ» (2 т., 1838); «Frag­ ptndant les annees 1816 et 1817» {! vol. 1841); ments lileraires» (1 т., 1843); «Oeuvresphilosophi«Cours de philos., professe en 1818» (I vol. 1835); ques de Maine de Biran» (3 т. 1842). «Ouvrages ine«Cours d'hisloire do la philosophie morale au Х Ш dits d'Abeilard» (1 т. 1835); «Pensees de Pascal» (1 siecle, professe m 1810 et 1820» (I YOI. 1841). Въ T.1842); «Introduction aux oeuvres dupere Andre»

Куз-Куз

-

S 48

VS843); ^Oeuvres du pere Andre» (І844);«Jacqeline Pascal» I T . 1844. ФПЛОСОФІЯ Кузепа—эк.іектпчо«кая или, какъ оіп. самъопрод .іяетъ ес, оптпгмястімескан, т.е. ііам.іскаіощая исс луішее пзъ жсихъ ФІІЛОСОФСКІІХЪ сіістемі.. Съ 1?31 года его ^илософіяподверіа.зась раз.пгты.мъ нападканъ •и Еріпііка.мъ, по г.іапиое.въ че.мъ неспраііед.шsto ООІІІИІЯ.ІП ве.піі;аго Французскяіо мыс.іите.ія, э т в пъ подражапіп учепіямъ Ше.иипга п Гегеля. уоотісБтъсамогоШеллиіііаііротпиіііікамъ ЗКузена (переведеиііый иа ФрапцузсЕІГі языкъ Ви-іль.момъ, 1835 г.), былъ са.мымъ лучшнмъ Локазачхмьстпомъ іісспраг.ед.іііпостіі этпхъ ооашнеііііі. Вёликін й%мёцкій ФМЛОСОФЪ, ІІОСГВ 17-ТІІ-.ГБТШІГО молчамія, ЯВІІ.ІСЯ защііттп.омъ Жузеаа противъ ііоорііователыіыхъ его антаго'гіистовъ.

—

Куз — Куз

ішмаотъ простраііства около 67,000 ко. в., и з ъ чпсла которыхъ подъ поля.мп до 700 і;в. в., подъ луга.мп до 11,000 кв. в.. подъ л самп до 21,000 кв. в. (иэм ренія іірііо.пізіітелыіыя). Жптелеіі въ округіз бо.гііс 70,000 чсл.об. п. М стпость гориста: между вершіиіа.ми притоковъ р къ To. .•mi, Чулыма ІІ ІІіні тяпется цізііь горъ Оттыріамскихъ п Каракапскпхъ, ііаполііягощііхъ всо иростраіістпо между нпмп до с. Бачатскаго. Кро.мВ того no правую сторопу Томи проходятъ отраслп .Длатаускаіо хребта, подъ пмеію.мъ Еузпецкпхъ горъ. Г.іавпая ртзка въ округ Томь: опа прііііпмаетъ, иъ прсд ла.чъ округа, до 50 ріічекъ слізиа п до 40 справа: замізчатслі.ниіішіе пзъ прптокопъ Мраса, Копдома, Терьсп іі Тапдопъ. Въ округ-в до 460 озсръ, по за.міічателышхъ н тъ. Кузнецкііі округъ боЗуЗнедЕЗЯ ЛИНІЯ ; осііовапа въ 1745 году гатъ лугами и х.пзбородепъ, кро.мй м стъ горЯ ііростпралась х)п;Т>ііісі;а доКузиецка, по го- ііо-г.амеііпыхъ и солопцеватыхъ; посл дчія одрлстымъ, пересіічеііны.мъ й і с т а м ъ ! Опа слу- пакожъ різдімі и не обшпрпы (no р к. Длею и п. • жила продолжепі^.м-і, Колыііааскои (с.м.) лмніи д.). Хл оопаіпестііо нача.іось зд сь со времсші зі такъ же им ла Ц-БЛЬЮ защпщаті. Колы- устропства Колыпамо-Кузпецкоіі .ііиіііі (1756). «аііскіе рудники отъ Чжюнгаровъ. Въ составъ "і!і;ста,особсііііо замкчате.іыіыя моплодородію, ЖузнецкоГі лппіи входп.іо 15 рсдутовъ и Фор- ложатъ no р-ика.мъ Чу.мыіму. Ilnu, .Мупгаю, Уксупаю, Касьміз, Торевм п вообщо no равппиостовъ па протяжсиііі оьо.ю 300 в. па.мъ, прп.іежаіцпмъ То.мсиому уіззду. Зд п. йузн ціія горы, с.м. Салаирскіе. Еузпецкъ, уізздныіі городъ Томскоіі гуоер- хорошо родятся BCD ііішяпыя растепія: пшеміп; лежитъ въ 643 в. і;ъ ю . в . отъ Томска, на ппца, рожь, Я])ііца, іроча , npoco п др. Сь ;р. То.ми, противъ усп.я р. Копдомі)!; огь С.-По- 1820 г. введеиа въ чпсло посізвовъ калмыцкая гсроурга въ 4,778 п., отъ Мосч.вы пъ 4,104 в. п кптапская пшеппца, іісгіытаіпіыя спорпа •1.)ііъ спача.іа былъ выстрокмъ прп устіі-с Коп- око.іо Сомппалатппсііа. Есть въ оі.ругіз п такія jjnibiu мазваігь Ку.ііірц;:і:мъ ост|)ОГОмъ, пото- лгізспа , гді; собстпеппаго хлтіба иедостнетъ г.іу что тузеяпые Татары заіііімалпсь до того для продоиольсівія жителеп. Растптелыіость кузиечпы.мъ ічастерствомъ. Въ 1622 г. острогъ травъ здЗсь такъ богата, что въ одио л піллъ сожжоиъ Кирічізами, по вскоріі бы.іъ воз- то быиаютъ двукратпыо СБПОІІОСЫ. Скотовод«(Г>£іовлеііъ,толы;о уже на ііраііомъ берегу Томіі; стпо. no іізоби.іію паствъ, разводмтся съ успііс ъ этого врёмепи Кузнецтіъ пачалъ с ч і ш п ъ с я хомъ; сі.отъ сбывается па Колыпаіш-поскресеіігородо.мъ. Oin> по былъ одііаі:ожъ .иъ іимиоіі скихъ заводахъ и блпжаГішпхъ золотыхъ прііійсзопасііостп до 1745 г., т. е. до е.мерти Га.і- скахъ. Съ 1790 с. пчеловодство персш.ю пъ поддаиъ-Черспа, лотомучто Чжюпгары до этого заводскимъ кр стьянаінъ імъ Усті/ка.мепогорвремечи нс перестапплп пападать па иеіо, слі">- сра. Начало этой в-Бтви ііро.мыіп.іеііііости по,дуя продапію Телоутовъ, что граііицсго Куз- лояпілъ ІІОЛКОВІПІКЪ Аріпоііевскіп. Огородиын исцкаго у зда, съ юіа и запада, до.іжпа быть растепія, отіэ капусты до дынь п арбузовъ, «іерта по р. То.ми іі'Чулышу, співаюіцпхся гіе- такжо родятся въ округъ. Въ Кузнецколіъ краіз, ядалок отъ города. Длн связп Кузпсцка съ сверхъ того, отліічпо пропзрастаетъ ленъ п Томскомъ, между іміміі стоялп острогп Мунгац- конопля. Отсюда вывозптся зііачііте.іыюс миЕІІІ п Верхотомсиііі, иысгроеіигыо въ 1715 п сло холстовъ. Рыоіюю ловлеіі восоосчіііости за1757 годахъ па р-ып; Томп, которые с.іужіші нтіаіотся no p. То.мп. Кростьяпе Пссчатсюн •ог^дого отъ Татаръ, жіпіуіцпхъ no об-пимъ !ю- -волости ломаютъ камеііпый уголь въ д. А оип<;ІІ>ІЪ ІІ Чу.шму. Ку.люцііЪ бы.п. усздііывіъ-го- иии п достав.іиіотъ его въ Салапрсііііі рудііппъ родо.мъ Сибнрскоіі губ., потомъ Иолыг.апскоіі, и на заводы : Гурьсвсиііі п Гаврплоііокііі. Въ ТобольсЕоГі и, накомоііъ, съ 1822 года, Толекоіі. . д/Кузе. ЕевоГі ломатотъ жерповои ка.мепь п отТиііорь иъ неліъ 2,7S0 of), іг. жите.іоіі, 3 цор- вознтъ для продажп пъ городъ-'Кузііецкъ и др. jum, U OHO.IO'OOG p. сер. ежегодмпго городіч;аііо .м ста. '•Мігогіо і;зъ жіпс.ісіі снііскппаіотъ себі> лохода.—Иу.ии іініп опругъ паходптся въ в*- пропптапіе зпіірпною лои.іею, чему восьма б.іаРШІСТВТІ а.ітайсшіхТ) іорпыхъ заводоііъ: опъ за- іопріятствуготъ обшпііпые л еа, пріш.ісиаю-

Куз - Куз

—

949

іціе осенью, по окончапін .уоорки хл-воа, мноі'ііхъ зііііртіоііромыт.іеііііііиоііъ, шцущихъ ііуіііпаго' зв ря , особоіімо: б-І5.іоі,ъ , соиолеіі, лиснцъ, иуруіідуі:оііъ, гуркопі), такж иедв дей, лосеіі, мараловъ п другпхъ зв реіі, которыхъ шкуры онп ссываютъ торговцамъ Тобольской гуо. ІІриготовлеіпе бурундуковыхъ, гурковыхъ, ОБЛІІЧЫІХЪ іі хорьковыхъ МІІХОВЪ, лоили выдрі, іі россо.махъ, запи.маютъ мпого здцшппхъ ясачпыхъ осъдлыхъ ннородцевъ п достаіиііютъ м.мъ сиособы съболыііою выіодою нродавать пхі. па .МІІСП>. За лучшій бурундучій мЕхъ платмтсп пе .меіісе 45 руо. cop., сурковыіі паборъ стоитъ отъ 4 до G р. сер., харьковый отъ 15 до 20 р. с , а бізліічіГі отъ 25 до 35 р. с. u ООЛІІС. ІІЕкотнрые прибрежііые жителн То.мп ІІЗЪ волостеіі КузпецЕоіі п Іхас.шіпскоГі подряжаются у купцовъ и подрядчиковъ, доставлять хлі;5ъ зіі.мнпмъ путе.мъ на Мраескіе іі Терспнсьіе золотыо пріисип, иаходлщіеся на западно.мъ стлоп-Е Аоакапсыіхъ горъ, мрп різкахъ; МрасВ u иа Торсяхъ. Воооще, про.мыслы поселяпъ Кузіісцкаго округа, состоящіе въ зв'Брііііоіі, рыоііоіі и птичііей лоиГБ, прііготоіілепііі іізд лііі, перевозкі; тяжестеіі п СОЫТТІ зиі;()ііііыхіі шкуръ, вссь.ма мпого содііііствуютъ къ довольству пхъ. Сверхъ тоіо, іірвцрсвые і;ъ заиода.мъ ьрестьянс обязаны, за опред леііиуіо плату, іісправлять разпыя заводскія раооты: выиозіпъ добытую руду, ііесоі;ъ, уголь, рубпть дрова и доставлять иа заводы п рудшіки. Въ оііруг 7 золотопромыватолыіыхъ заводовъ , 1 сереброплавильпыГі, 2 жолсзпыхъ, 2 кирпіічііыхъ, 3 салотопенныхъ, 1 канатныГі п I кожеііенпыіі. Вс хъ эолотыхъ пршсковъ въ уізздт; 9. Кузнецкъ,у здііыіі іородъ Саратовской губ.; лежптъ въ 222 вер. къ с. отъ Саратова, па р. Труеві;, токущей въ р. Суру; отъ С.-Петербурга въ 1,600 и.; отъ Москвы пъ' 926 в. Ііеррп.чсиоианъ въ городъ изъ села Нарыштіиа. Теперь въ Кузііоцкт; до 9,600 об. п. жптелей, 3 церквіі, болио 100 мапуФактуриыхъ заведеііій п около 3,500 р. с. ожегодиаго городскаго дохода.—Кіізпщній уъздъ заппмавтъ иростраиства 4,530 кв. в., нзъ чпсда которыхъ подъ поляии 178,700 д е с , подъ луіамп до 27,000 дес. н ІІОДЪ лт.сами до 230,000 дос. Жптелей 114,000 об. п.; па кв. версту ирпходится по 2.) ч. об. п.; ііа каждую душу муж. пола по 8 дос. М стоположеиіе гористо, пересБчепо глубоки.мн овраі ами; іоры, болыисю частыо покрыты густымъ ЛІІСО.МЪ. Почва зе.мли состоптъ, преіі.муіцсствеино, пзъ чнстаго чернозема, .міістаміі съ прпм-Бсыо песка. Нс смотря па то, Кузиецхііі увздъ, н.мВя мало пахатііой земліі, а болъе лВоа, ско-

Куз - Кук

рЕе .можотъ быть пазванъ про.чыііііоініыліь^. неже.лі хлъоопашнымъ. Въ уСздт; ссть овчарные н конскіе заводы. Пчоловодство сосгавляетъ важпую отрас.и. увздііоіі про.мыііілепиостіі. Поселяпо во миопіхъ .м-встахъ заіііімаются ііыд-влываіііі'мъ разныхъ шерстяііыхъ .матерій, хо.іста и сукопъ, что доставляетъ и.м-ь зпачптелыіыя выгоды. Въ уВзд-в 4 иинокуренпыхъ завода, 94 кожевеііпыхъ и 1 сукоиііап Фабрііка/ на котороіі преи.муіцсствеііііо выработывастся солдатскоо сукпо, поставляе.мое в і . казпу. КузОБСКІе острова; лежатъ на В-вломъ у.а\\ъ. протіип. города Ксми и южігве его, мочти да> устья Шуп. Нлижаіііпіе пзъ Кузовскихъ острововъ къ г. Ко.мп, пазвапы 1'усскіі.міі, а дадыііеНъ.мецкіі.мп. На Русскихъ островахъ, покрытыхъ ьустарннка.мн и золепью, обыкііовоііно пасутся стада олспей, которыхъ завозятъ туда па лііто іірііброжные жптолн, когда этп жііг.отныя пе пужчы п.мъ ия д-ія 'Взды, пи для другв го употреб.іеиія. ИБмецкіо острова СОСТОНТТІ. ИЗЪ кучіі го.іыхъ калпеіі и с.іужагь едппстііонно уб-вікііщемъ люрскп.мъ звкря.мь п дерзі.іпп» мореп.іавателя.мъ , которыо пускаются па легкихъ че.ніахъ иъ СолоаеіікіГі діонасгырь, лежаіцііі ііочтп па одіпіГі выготі; съ городо.мг. Кемыо. Куколка (Pupa), третій періодъ Ж І І З П І І І Ш З ! состоямін насвкомаіо. ІІзъ яііца іімходіігь л і чинка, и.мііюіцая впдъ черпячка, а потомі. превраіцаотся нъ куколку , то ссть, покрывается рд^оватою оболочкою раз.чічипіі Формы, смотря по роду иастзко.мяго. Въ это.мъ с о стонніи пасвкомое остастся бсзъ пищи и ж» чтп безъ движеііія. Куколки бабочскъ пазываются хріізолидами (chrysalis), а ПІІГ.ОІОІІЫХ-Ь. ДруГИХЪ

ІіасВКО.МЫХЪ , у

КОЛОрЫХЪ

СОСТОЯНІС!

куколкп но.мііогпмъ отлпчается отъ совершецпаіо насвкомаго (иапр. отсутотвіе-чъкры.іьевх. плн носоііершешіы.мыіхъ развнгіо.мъ п проч.)., называютея ші.мФамн (nympha). Куколкородныя (Pupipara), семейство двукрылыхъ ііасико.мыхі., состоитъ изъ малаіо числа породъ, живущихъ чужеядныміі на лілеко пптающііхся п птпцахъ. Тило ихъ nmpoitoD к плоское; голова разд липа иа двТ) части; на задней г.іаза, а на передііен уіпыі и ротъ, состояіціГі пзъ двухъ кожистыхъ, мохпатыхъ піаСТІІІІОКЪ н двухъ щотішокъ для сосанья; тве[(дыя ихъ ііоі и спаГіжопы кр пкими зубчатыми ноготкали. t^asiua ихъ по кладетъ яицъ, по личппки въ ен брюшк прсвращаются въ куг.олкп и въ этомъ ВИДІІ выходятъ па сц-втъ. Э т и куко.іки бываютъ ПОХОЖІІ па мягкія и голуоыа . янчки, которыя по времепи тверд-вютъ, чернх--

Kys-Kyn

т

9 1) —

ютъ п когда настанетъ пора иыйтп нзъ нпхъ сонсршепному пасВЕОмому, тогда съ одпой стороиы куко.іки отворяется Ерышечка. Кукольванъ, ПЗІСІІСТНЫП пъ аптекахъ подъ именемъ «Cpcculi indici» — іі.іодъ растенія Лулос-Б.мягінііка (Menispermnm cocculus, Linn.), рас т у щ а і о въ Восточной Индіп, iDieimo па южной частн Малаоарокаго берега и въ Амбоииіз. Эти плоды, on, 3—4 линііі ие,іимі!ною, кругіые, почкообі)азііі>іе, бурые, НІІСКОЛЬКО сморіценные, снаожонпые чрезвычайно горькимъ, бізлымъ нлп красноватымъ з^рномъ, покрытымъ деревянпстою іпелухою. Кукольванъ дт,йсгвуетъ одпнаково съ цилибухой: онъ также зіакъ ц-Блнбуха поражастъ двигателыіые нервы сіінііиаго мозга, пропзводнтъ судороги п при паді,іістолбняка,а съдругопстороны, дтзйствуя раздражителыю па первые путп, пропзводитъ чувство щекотанія въ іорлс, тошпоту, рвоту, попосъ, ООЛР. въ желудк и ппшкахъ; причемъ, нъ ПОСЛІЗДІІІІХЪ, эта боль сопровождается нвкотораго рода коликою. ИЗВІІСТНО, что рыбы съ жадиостью дятъ кукольванъ, no посл приход я т ъ отъ н го въ одуріініе, поч му его п употребляютъ длд рыбпоГі лоплп, какъ прнмапку; одпакожъ, этого пе сл довало бы доіволять, noтому-что мясо рыбъ, отравлеппыхъ такимъ образомъ, получаетъ такж ядовптое свопство. Сверхъ того ОрФііла нашелъ, что зерча кукольиана, даже будучи только прііложены спаружи, па рапенную кл тчатую плеву, причипяютъ отравлоиіе, а употреблеиныя въ колпчоствіз 2J--5 скрупуловъ наиосятъ смерть, по ист<еченііі 40 лнііутъ. И зд сь жипотиыя скорііе всего у.мирали въ то промя, когда кукольпапъ, при пливаіііи въ вемы, переходилъ въ потохъ крови. ГІо разс чоніи отравлеиныхъ такимъ образомъ животііыхъ, охазывалось , чго желудочная и ктпвчпая оболочки находилмеь у т і х ъ въ воопаліітельчомъ состояпіи, лёгкія препзойпловали кровью,которая въ ссрдці; была паходима въ створожечііомъ состояіііи. Гаммльтонъ пррвыи предложплі, ум^треблять куко.іьванъ въ медициіп;, и съ т в х ъ поръ его лрописыііаліідля паружнаіо употроблонія,іірот п в ъ головной парши , особенно въ видіі мази. КукОЛЬНИКЪ fHeCTOpi, Васпльевичъ), ст. сов. Родплся въ 1812 г.; учился въ гпмііазііі пысіппхъ наукъ кн. Ксзбородко (что пыгп; лицси) н мо опончаніп учебнаго курса въ 1829 г. иазнаменъ учіітеломъ русскаго языка и слоііогпостй въ тілопстую ги.мназію. Въ 1832 г. оіп, огтавилъ этотъ родъ служоы п поступплі, пъ капце.ілрію мпипстра Фіиіаіісопъ; вь 1837 пе^«шелъ на службу въ кашггулъ ордеповъ пе-

Кук - Кук

реводчикомъ польскаіо языка. По елучаю издапія статута ордепа Св. Стаппслаііа 28 мая 1839 г. и no прокраіцепіп вм ст с ъ т Б м ъ з а и я тій no обязаііпостіі пероводчпка, оиъ былъ уволспъ іі въ 1843 г. опредіііепъ въ канцеляріго поеііііаго міиііістерстиа, откуда въ 1846 г. назначснъ сперва производптслемъ дізіъ въ ЕОмптетъ, ВысочайшеучреждепныГі для развптія камеііііо-уголыіой про.мышлеііііостп , а всл-вдъ за тіз.мъ чпповтікомъ оеооыхъ поручепііі при воеіпіомъ министр-Б. Куііольчикъ прииадлежитъ къ чпслу ПЛОДОВИТІЗІІШІІХЪ русскпхъ П11сателей чаічеіо вре.меіш; опъ писалъ почтп во вс хъ родахъ прозою и стпхамп, чо вособечиостц пріобр лъ изв стность свои.ми драматігіескпмп пьеса.мн, какъ-то: «Тассо», «Рука Всевышчяю отечество спасла», «Кпязь Скопипъ-Шуііскііі», «Кпязь Холмскііі», «ДжуліоМости», «РомСолаііа>, и дра.матііческія Фаитазіп: «До.меппкппо» и «.Іеіізевпцъ». Изъ его ро.мачовъ заміічателыіы: «Эиелііча де Впчьероль» (1841 г.), «Историческая Брасавпца», «АЛЬФЪ п Альдоча» (1844 г.), п и. д. ВсБ лучшія прозаическія сочиііенія Кукольчпка заи.мство ваны изъ русспой старины; его пов стп п сказкп издачы отди.іыю въ 1343 г. Изъ сказокъ заслужпваютъ особеппаіо вііпмачія: «Сержачгь Нвачовъ», «Полкопііикъ Леслп», «Эдуардъ>, «Дучяша» п др. Изъ пов стеч и разсказовъ: «Новып годъ», «ІІрокуроръ», «Амдроіткъ»,«Налиіп,ка», «Трп опнры»,«Капустпнъ», «Пспхся» п др. Кро.м того за.м чательны также разсказъ; «28 ячваря 1725 года»; драматпческім разсказъ: «Правда луччіій другъ Царю», аМопумоіпъ» п сго «Иовоіодппкъ». Кроміз всізхъ этихі, произведоііііі опъ постояччо помізіцалъ своп ІЮВТІСТІІ ВЪ журчалі; «Б. ддя чт.». Лучічія творсчія Н. В. Куколыіпка т и , въ і;от. очъ изображаетъ пстровскую эпоху. Очъ издавалъ ещв «Художественпугогазету». Иілюстрація также обязача ему свопмъ началомъ. Кукса. 1) Докумечтъ па право влад чін горпымъ участкомъ. 2) Одпа J-^ 28 часті, горпаго участка, разработываемаго чаакцінхъ: 4куксы составляюгъ 1 штаммъ; 8 ічта.ммові, — 1 шпхту. Но всБ этп разд лочіи горпаю участка пе геометрпческія, а чисто у.мстиеіічыя, т. с. оіиі опред ляютъ только взаимчыя отчотсчія акціоііе])Оіп, и право иаждаго пзі. чпхъ na no-лучечіс сораз. ПірчоГі долп . изч, оощаго дохода, огь разработкп рудчпка. Кукушка (C.uculas, Coucou), пзвистчая птица изъ отдила ципкпхъ илп лазям^іхъ, чо отличается отъ ппхъ слегка сжатымъ и нізсколько кпизу загчутымъ і;люво.\гь, бе:п, выріззкп п дличою съ голову. Кукушка улетартъ па зпму

Кук-Кул

-

« )1

въ жаркія страны; гптззда пе оьегъ.и кладотъ свои яйца иъ гнззда друіихъ нас ко.моядиыхъ птпцъ, гд они и выоиживаются друіою птицею. У насъ изи-Встна : Купцшпа обыкно венная (С. canoras). сиро пепсіыіан; брюхо б лое съ поперечпымп черпы.ми полосками, хвостъ черповатыГі съ б .іыміі no к|)ая.мъпятнами, клюиъ желтыГі; молодая самЕа свтзтлоЕОФейнаго ц в і т а . Она прплетаетъ къ намъ въ апр-влі;, живетъ уединенно въ кустаршікахъ и на дереиьяхь; самецъ кричитъ свое однообразноо «ку-ку», на второ.мъ году своей жпзші, до іюлн мізсяца; въ септ. ьукушка уже улетаетъ. Кукша^ііЯіцепііо.мучеиикі^ преподобпым печерекій. ГІрпнявъ люпашеское зпаніо въ Кіево - печерскомъ монастыр , онъ та.мъ подвпзался до 1215 г., а пото.мъ былъ пропов-Едііпкомъ хрисгіанства у Вятпчеіі. Усп хъ его пропов-вдп былъ очень великъ и жрецы Вятичей позстали на св. Кукшу. Подстрекпувъ къ вооруженію протпвъ него н-вноторыхъ изув ровъ, ОІІІІ предали его на яучеиіе, а потомъ и у.мертвши что было 27-го аиіуета. Въ этотъ день паша Церковь сонершаетъ памнть св. Кукши; мощи еіо донынъ почішаютъ въ кіовскихъ Аптоніовыхъ иещерахъ. КуКЪ, камптапъ аіиліііской службы; род. 1728 г. и въ 17C9 г. отправленъ анілійскиліъ правптельствомъ въ учеііую экспедмцію для наблюденія прохождепія Венеры міімо солнца. Гіо своемъ возвращеиіп въ отечестію 1771 г., онъ вторіічно былъ пзбраііъ началышкомъ повой экспедиціп, съ цтиыо р-Віііпть вопросъ: не существустъ ди матсрика близъ южпаго полюса? Странствуя ігри года no различиылъ .моря.мъ, онъ ооъ халъ кругомъ св1лта п, по возвращенінвъ Аііглію,былъіірііііятъ маціеюсъвосторіомъ и получилъ ЧІІІІЪ каіііітаиа. Наконецъ въ 1776 г. ояъ сновв былъ послапъ д ш обозрізпія с веро-западиаго берега А.мсриг.іі и открытія пути къ Ледоііпто.му морго, чрезъ Ііермнговъ пролпвъ; здъсь опъ открылъ оотрова С.андвмчевы, no въ нечаннііоп ссоръ съ дикаря.ми былъ убіпъ 14 Фспраля 1779 г. Оіііісаніе его втораго путошествія вполпі; переведено на русскіп языьъ и издапо иъ 6 то.махъ, 1796 — 1800. Подробное отісапіе вс-Бхъ его путешествій издано въ двухъ частяхь 1803 г. (пер. Голениіцева-Кугузова). Кулевч , се іепіо въ Турціп, можду Шу.млою іі ІІраподаміі у подошвы Валкаіісшіхъ горъ; зам чателыю по сражеиіго 30 мая 1829 г. (см. Турецкая война 1828 и 1829 г.).Калпаііія 1829 г. открылась движоиіомъ русскоіі ар.міп къ Сплпстріи. Въ это время віізирь,предііОдіітельствуя ,40000 вопско.мъ, двипулся изъ Шу.млы і.ъ Пра-

—

Кул — Кул

водамъ съ т .мъ, чтооы овлэд ть этп.мъ укрі;пленнымъ пунктомъ. Главнокомандующііі, узнавъ о томъ, поручмлъосаду С.илистріп і енералъ-лептенанту Красовскому (с.м.), а самъ съ корпусо.мъ генерала граФа Палена выступилъ, какъ насоедпнепіесъ корпусолп.генерала Рота, бывшаго тогда у дор. ЭскиАрнаутлара, близъ Праводъ, такъ и на нзбавленіе сего посл дняго города., 28 мая авангардъ главнокомаидующаго прибылъ къ Шумлі! и занялъ поаицію Фронтомъ къ крізпости, прпкрывая тізмъ движеніе главпыхъ сплъ. Въ то ж время составлеиъ другоГі авангардъ, подъ ііачальство.мъгенералъ-ліаіора Отрощенко, которыіі расположился у селенііі: Кулевчъ и Чирковнн. Глаииыл силы заняли сел. Мадра,лііцомъ къ Праводамъ. Между-тЪ.мъ геи. Ротъ, оставпвъ при Праводахъ отрядъ гепералъ-.маіора Купріяпова, двпнулся съ главпыми спла.мц 6 и 7 корііусовъ къ Таушаиъ-Кизлуджасу, куда прибыіъ 29 чпсла. Таки.мъ-образомъ воГіска,і!Ыступіівшія оть Спдіістріп, уже стояли вътылу иерховпаго впзпря, которыіі, узнавъ объ это.мъ п полаіая, чтотутъ только паходится часть корпуса Рота, поспізшно снялъ осаду Мраводъ п двтіулся къ кулевчтіскимъ тізсінінамъ, ІІЪ падеждЗ совершспно пстребить этотъ отрядъ. Каі.ъ только онъ тропулся. ген. Ротъ, угадавъ ва. Бр ніе пспріятеля, оставплъ ііозицію прп Ійізлуджасіз и 30 мая присоедиішлся і;ъ главмы.мъ спламъ. Главнокомапдующііі, па ocnouaiiiu собрапныхъ свТіДІІІШІ и посліі лпчпаі о ос.мотра окрестіюстеіі Кулевч-в, убіздился, что предъ э п і м ъ дефіілс паходится только пеоольшой отрядъ ііепріятсля; по ув-вренію же шпіоііовъ, глаипыя силы впзирн проходплп боковоюдороіою къ Марашу, чтобы ВОІІТІІ въ Шумлу. Но граіиъ Днбичъ, желая достов рнБе узиать, не паходнтся ли за впдпмымъ аваиіардо.мь у Ііулевчт; вся ар.мія віыиря, приказалъ 1-іі бріиадіі б і і ігБхотііом дпвпзіи и копорскому полку съ 4 орудінмп подвппуться впередъ, вправоотълоіцііиы, раздвляв шей ихъ отъ нашею аііапгарда, даоы воспі)епятствовать пемріятелю оиоііти еіо правыіі Фланіъ, а генералъ-маіору Огрощенко съ аиапіардомъ —аттаковать ііротіівііііка,расііоложеяііагонавысотахышсредидср. Чіірковіііі;г«орпусу же гр. Палепа —ііоддержіінаіьпосл-і;дняіо,въ случаі; нужды. Часть [іашоп иііхоты и кавалеріп уже достіила высоты, какъвдругъ пьчіріятель открылъ огопь съ баттареіі, до того врсмопи скрытоіі, и ііокдзалпсі. турецкая иііхота п і^авалерія въ ііревосходііьіііііо.мъ чнслтз, которыя со ВСІІХЪ сторопъ окружпли U аттаковалп пашъ авапіардъ. По ІІ.ІІІ;Я воз.можііостидсржаться ДОЛБС, русскія войска началіі отсту-

Кул - Кул

-

пать; прп это.мъ Турки стара.шс ьсовершеішя обоіітп правыіі Ф.іаигъ пашего авангарда. Дао отвращенія этого, граФЪ Г1а.іен7» тотчасъ П[)ІІиялъ са.мыя б.іагоразумныя лііры , noc.iaB7j тотчасъ 1-ю брпгалу 6-й ПТЗХОТІІОГІ дивпзіп, одну баттарсю и коііорскій егерскіп полкъ къ о;;онечпостіі нашего праваго «ыапга па встри'гу непріятеля. Стойкооть этихъ воііскъ п удачиое д Гіствіе артімлеріи остаиовіі.пі. Турковъ, поторые ііача.ііі отступать иа исъхъ пунктахъ. Тоіда г.іавііоко.мапдующіі"! приказа.іъ ВСІІМЪ паступать для манесепія иепріятелю р-Бііштельнаго удара. Устраіпенный внзирь ріишілііі отступить въ горы черозъ Марковчу п .Морашъ, по въ это вре.мя нашн воіісиа аттаковалі! его со всвхъ стороіп., взобралпсь на высоты u осыпалп его градомъ пуль. Туркп ооратилпсі. въ бізгство, оставішъ иъ рукахъ ііаіііпхъ вопскъ множество броіпеііиыхъ орудій и почтн весь своп обозъ. Это сраженіе открыло руссіюму войску свободныіі путь черезъ Калканы. Кулеша (Іоапнъ), учрппкъ 1'усгема, отлпчный жшіоппсецъ ІІОВЧІНШПХЪ времрнъ; жпвстъ въ Жмуди, въ И. Крожахъ; былъ прпглашенъ пиязе.мі^ Воронцопымъ для спятія видовъ въ его ІІМІЗІІІИ , па ЮЖІІОУПІ берегу Кры.ма.

952

-

Кул - Кул

трпц-Б. ЕКЛТЕРІІНА прпказала выдать Кулноину 1.000 руб. и пріічпслпть его .мохаипко.мъ къ акадсміп паукъ, съ 300 руб. жалоианья. Послъ этого опъ началъ составлять разліічпые планы, сд-Блалъ .ііодель постояпнаго моста черезъ Непу, усовершепствовалъ іінструмеііталыіую палату. находпвшуюся подъ его в з д піемъ и спабжалъ мате.матпческіілііі и друпіми ипструмонтати и часамп разпі.иі казенныя заведепія н присутствепныя мііста. За своц труды опъ получилъ п сколько депежпыхъ наградъ п былъ пожаловапъ ледалыо на Андреевскоіі лепт-Б, съ падшісыо «Достойному». ГраФЪ V. Г. Орловъ благодіітельствовалъ Кулпбпну п обвщалъ возпыспть го граждапсііое положеиіе, еслп опъ обр^Битъ бороду, но мехаііпкъ пе хоТТІЛЪ съ пею разстаться. Ум. иъ 1818 г. Кулпково поле, обширвая долипа, Тульской гу ерніп, въ ЕпиФаискомъ увзди, между p. Heпрядвого, Допо.мі) іі іМечою. Оно озналепоцапо Гіитвош Диміггрія IV Іоанповііча (.^опскаго) съ татарски.мъ хаііомъ Мамае.мъ, въ 13S0 г.; эта блпстателыіая побізда была первы.мті шаго.мъ къ нзбавленію Россім отъ мопгольскаіо ига. На прострамств отъ береговъ Непрядвы п Ситкп до истока р. Смолкп и Курцы выкапываютъ ииогда древиія оружія, серебряные п мфдвие Ересты.

КуЛИНЪ, босііійскііі банъ; влад лъ Поспіеіо Кулибинъ (ІІвапъ Потровіічъ),мехашікъ-са.моучі;а, ^упеческаго зваиія; род. въ Нижисмъ- съ 1180 по 1204 годъ, какъ ііозавпсимый гоНовіороди 1735 года; находясь въ Москв-Е, сударь, и заключа.Пі пропзвоіыю съ сосіздя.мн онъ сд-влалъ самоучі;ою н сколько д ревян- договоры; е.му иаслПдоиалъ Нинославъ. ныхъ часовъ съ кукушкоіі; потомі., іі.іучивъ Култукъ, селеніе на южао.мъ борегу Байкаопзііиу, хи.мію, оптику и механику, открылъ ла, чрезъ которое проходитъ К|)угобайкальсЕая составъ металла, изъ котораго д лались зерка- дорога; отсюда пускаіотоя въ Байкальскія гола въ телескоп^Б, что ДОТОЛЕ было сохрапяе.мо ры и къ і;іітаіісі:оіі Г[)аниц . Жители этого сетайною въ Англіп: сдт>іаль электричесЕую ма- леиія заиіі. іаюгся рыбною и тюлепьего ловлею, шииу, тслескогіъ^пікроскопъ.зрительнуіо тру- добываніемъ слюды, по ричк Слюдепк-Б, лазубу, іі съ этнми шіструмептами и неокончен- реваіо камня н лучшаіо б-влаго мрамора, пе ными часа.ми его іізобрСтеііія былъ представ- уступаюіцаго каррарско.иу. Здізсь паходится ленъ Іімператрііцв ЕКЛТЕРШІІЗ II, ВО вре.мя ея почтовая стапція. пребыііанія въ Нііжпемъ-Новгоіюд . ГосудаКултуцкая ГОра, одна пзъ величаіпиііхъ горі^ рынн пзъявила Кулпбппу свою гіризнатель- въ Сіібіірп, чсрсзіі ьоторую проведена т лежноогь и приказала, по совершеніи еіо труда, иая дорога, огъ селеиія Култука і;ъ городу ИрпріБхать въ С.-Г1етербуріъ. Кулпбинъ ІІСПОЛ- Еутску: па этомъ пути есть 9 ворстъ столь крунилъ это въ 1769 г. Часы его имиіи видъ гу- таго подье.ма.чтосамаясилыіаялошадьможетъ синаго яГща; каждый часъ опи отворялнсь въ вести не болізе осьми пудовъ тяжести. Съ версредмн-Б и пр дставляли великолізппып храмъ, шины Култуцкоп іоры открывается прелествъ і;оторомъ былъ поставлепъ гробъ Госпо- ныГі видъ на озеро Г>аіікалъ н горуХамаръ-Даденъ; у гроба стояли два стража. Чрезъ пол- банъ. Отсюда уже начппается кругобаіікальліипуты являлся въ хра.мъ ангелъ, тогда ка- скіп путь только на верховыхъ лошадяхъ. мень отъ двереи отваливался. двери разрушаКулуНДННСЕая СТСПЬ; лежитъ въ Томской гуІМСЬ, стражи падалн ііпцъ, и ьъ ангелу при- бериіи, въ западной частп Варпаульскаго окруближалясь двіз жепы .мііропосіщы. Въ иолдеиь, га. Опа, судя по течепію водъ, поЕата съ о.-в. часы иіраліі музыку, положеііпуюКуліібпны.мъ къ ю.-з.; ОДНЗЕОЖЪ па «я средпніз воды застаина слова кантаты, подиесеипоГі и я ъ Импера- ваются, ЕОПЯТСЯ въ дліііпіыхъ озерахъ и озер-

Кул - Еул

-

953

кахъ ІІ продо.іжаютъ течепіе .іізііивое, прерытістое, отъ тоіо лп, что степь стаиопится гоіііізоііта.іыіою,іі.!и отъ того, что песчаная почііа просасываетъ воды, которыя пзсыхаютъ, пе доходя нсрстъ за 40, 50 a 90 до Иртыша. ГІо степи ііротекаютъ 4нейолі.шія різкімКулуііда, Карасуі;ъ, Бурда и Багапъ. ВЕіутри ея описаііііі.іхъ озеръОО.вътомъ чпе.і-в 33 пр-Бсныхъ, 17 соляныхъ, 40 горькихъ, въ которыхъ находптся глауборова сол.. Оопііе горькпхъ п соляныхъ озеръ въ Кулупдппскоіі степп дБлаетъ ее чррзвычайпо удооною для разведенія рогатаго гкота и лошадей: зд-всь наилучшія пастбіица для стадъ и табуновъ. Лъса не такъ .мноіо;землсдвліемъ вовсе не заніімаются, за псключеніемъ окрестностей р-вчкч Карасусу, и (іе.многпхъ другпхъ м-встъ, гдъ есть удобные участіш. Климатъ степн у.миреііиыГі: воздухъ сухъ п чіістъ;жары н холода, no словамъ нъкоторыхъ иаблюдателей , переходятъ отъ + 20 до —35°. Осеиь продолжается до ноября, пото.мъ наступаетъжестокая зііма,че.му,коііеч[іо, ііріічііпого горько-солечая почва u почтп голая степь. КулуНДИНСКОе ГОрЬКОе ОЗерО, са.мое большое изъ во хъ горько-солепыхъ озеръ въ То.мской губериіи, лежптъ въ Кулундтіской степи, въ 218 вер. отъ г. Барпаула п з а т і м а е т ъ пространства 660^-j кв. вер. Длпна его съ с. на ю. 36 вер., а шпрниа съ з. на в. 24 вер.; средняя глубппа 14ФУТ. Озеро им етъ впдъ элипсиса, содержащаго 105 вер. въ окружностм. ІІриііимаетъ въ себя съ сВверноп сторопы р. С.уетку, а съ восточііоіі р. Кулунду; сверхъ того на югъ, въ 14 нерстахъ отъ устья ръчки Кулунды, оно соединяется, посредствомъ небольшаго протог.а, съ озеро.мъ Кучукскимъ. Берега Кулуидіиіскаіо озера, за исключепіемъ эападныхъ п юіо-замадпыхъ, низмепны, песчаны и песчанигліііиісты ; во .мііогпхъ мистахъ ИМІІІОТЪ хорошіе СБНОКОСЫ. ДІІО песчаное, кроміз залпвовъ; груйтъ солонцеватыи. Изъ залішовъ пріім-вчательны 7 горькпхъ пучниъ, паходящчхся на восток-Б, между усті>емъ р. Кулуиды п сказаннымъ протоко.мъ, м па с-Бверо-запад^Б ииже устья р-Бчкп Суетки; иа озвр иаходптся 8 островонъ. С-Бверо-восточн й в-Бтеръ, часто дующіи здізсь, производитъ силыіыя бурн, оиасныя для плавапія крестьниъ, прііізжающмхъ па острова для рубки б резоваго лтзса и •аволожника. КулчинскІЙ, упіатъ, жившій въ КОНЦІІ XV п въ начал XVI вика; паппсалъ «Каталогъ кіевскихъ митрополііювъ». Эта книга, хотя п ие слпшкомъ достовърпа, однакожън зъ нея можчо іючерччуть лшого евт>дт>нііі о малороссіііской іерархіп.

-

Кул -Кул

Кульманъ (Елчсавета Васчльевна), дЪвушкапоэтъ: род. въ Спб. 1818 г.; образовалась no древчч.мъ классчкамъ II подапала блеотящія чадежды свонмъ прекраспымъ поэтчческимъ талачтомъічзвистпа въ иашеч литерагур-Е н скол.кчмч стпхотвореніямп, большсю частью лчрпческчмъп по іПісколькчмъпрозачческчмъ сочииешямъ , ччсаччымъ на разныхъ ящкахъ, осооенно ЖР на Фрачцузско.мъ и н .мецко.мъ, сверхъ котор. оча также зпала языки: ачглічскіч, чталіяпсііііі, греческій, латчнснііі a чачала занчматьея языка.мп иосгочнличі, когда е.мерть чрекратила дчп ея. Опа съ самыхь дюлодыхъ лізтъ стала писать етихй на русско.мъ ч пс.мецко.мъ языкахъ, череводнла древчпхъ и чроч. Ея русскія стпхотворепія изданы акадсмеію, подъ заі.іаніо.мъ; «Опыты» и пр. 1833 г.: чь.мецкія ея стпхотиорепія вышлн подъ пазваиіемъ: «Samratliche Gedichle», 1835 г. (CM. прекраспую статью чроФессора с.петербуріскаго уніінерситета А. В. Нчкитепічі, по.миіцеііиую въ «Іімбліотекіі для чт.» ча 1835 г., гдгБ вполнБ оі Бнеіп. талаптъ Е. В. Кульманъ). Умерла 1834 года. Кульманъ (Кичрііііъ); сумазбродъ и Фанатикъ; роднлся въ БреславлБ 10 іюлн 1C52 г., и иосмчгаііъ въ лютерапскон вВрТі. Находясь въ іепскомъ уііиверситегБ чять лізгъ, н іиз слушая юрчдчческчхъ локцій, онъ са.мъ сталъ' обучать чрава.мъ п ііолиманііі. р т ч р а в ч в ш п с ь въ 1'ол іапдію, опъ въ ЛенденБ заічімался чтеніемъ сочіінсчіГі Іакова Ве.ма и былъ скоро выслапь за пелііпыя мыслч. Тогда онъ отправился въ Аіплію, чото.мъ тзздилъ въ Парчжъ, Коіістаігпічиполь, Пруссію ч ЛНФЛНПДІЮ. ВСЗДІЗ разс валъ своч чророчества, посредствомъ страччіыхъ вчдЪпіи, и везді» былъ гончмъ; чаконецъ ч|чібыль въ Москву въ iiaiMUpeniii утвердить та.мъ свое учечіе. РуссЕІч народъ, ослБчіівшічся съ перваго разу его ЛОЖІІЫМИ пророчествами ч .мнч.мы.мм чудесами, увидіілъ вскорт; еіо соблазны протчігь релчгіи п требовалъ егоказич. Тогда ІІІІНЗЬ Вас. Вас. Голицыпъ, іірчзвавъ еіо, в.мСсп"Б съ друпімъ Фачатчкомъ Копдра гіемъ Нордермано.мъ, иъ чосольскін чриказъ, са.мъ слалъ дочрашпнать нхъ и требовать, чтобы они всенародно доказалч истиму свопхъ пророчествъ. Жалкіп духовпдецъ, приведя сибя въ пзстучлечііое состоячіе, чачалъ изреьать свои мііпмыя пророчества, угрожая легіопа.мч ачгеловъ, которые, чо его слонамъ, должііыяпчться къ не.му на защиту, если кто осмБлчгся чодвері пуп. его ЧЫТКІІ. ГОЛЧЦЫПЪ тотчасъ прчказалъ пытать еіо, с чь кпутомъ ч раиы посычать горяччмп уголья.мн, п какъ къ нему никакчхъ духовъ не явплось, то онъ

Кул — Кул

-

954

осудидъ ііесчастнаіо иа еожжеиіе, что и оыло исполнепо иъ Москві; на 6о.іоті>, 4 окт. 1689 г. Куль.чаннъ ші лъ большой даръ упъждать людей. Привдекая къ себъ простые у.мы, онъ д нствопа.іъ пепростителыіы.мъ оо.маномъ. Занимаясь обыкіювенио пъ каопнетс, онъ оклепвалъего пестрою.лосиящеюся бумагою и лучи солнца, падая па иее, разсыпали яркііі СВІІТЪ, которыіі, какъ онъ увЪрялъ, озарялъ его разумъ. Куль>іаннъ наіііісадъ: Prodromum quinquerii mirabilis» ; «Den neubegeislerlen Bohmen»; «Heptaglolha Kulilraaniana»; «Myslerium viginti unarum septimanarum Kolterianarum»; «Kircheriana de arte magna sciendi sapientiam»; «Responsoriam de sapienlia infusa, Adamoa, Solomoeaque ad Allhan. Kircherum»; .Conslan(inopolilina: de conversione Turcarum, unler dem Nahmen jesualita»; «Cyrus refrigeraloriam hierosolumitanum»; -Epistolae Londinenses calho licae»; «Der himmlische Liebeskuss»; «Lehrreiche geschicht. Herald •> 2 части; «Quinarium seiner Sehlendersleine»; «Armaraiker schlolischen Kiihl Psalm»; «Weseler: Kiihl-Psalm»; «ParisisclierSchreiben an Breikling, Ro(h, Helmont und Bourignon»; «Teslimonia humana»; «Erkliirung an Breiklingen und widerlegte Breiklings Worte»; .GiiKliche Offenbarung»; «150 Kiilh-Psalmen»; «Hislor. Erzahlung von seinen lebendigen HauptZeugen'. Весьма люоопытпо «Розыскіюе Д^БЛО о Кульмаііиті», рукопись, хранящаися въ Румянцовско.мъ музеумт;. Кульмапъ сожжеиъ па 37-мъ году отъ-роду. Кулыискоесрашеніе. Послііслаипагодііла прп Цегист-Б (см. Н мецкорусскоФранцузскаявойна 1813г.), въ которомъ гр. Остер.ману удалось пробиться сквозь корпусъ гснерала ВапдА.ма, русскія войска (І-я гвардейская дивпзія, 2-й корпусъ п р т щ а Евгепія Виртемоергскаі о и отрядъ геиерала ГельФреііха) продолжали 17 августа отступлепіо къ 'Геплицу. Вапда.мъ.узнаиъ о .чалочислвппостн русскаго ворпуса. ръшился быстро занять этотъ городъ, и отріізавъ главной союзноіі ар.міи иыходъ пзъ Рудчыхъ горъ, довертить, такііімъ-образомъ, ея поражеиіе при Дрезденіі (с.ч.). .Между-т-вмъ русскія войсі;а въ тотъ же день заняли оборонителыіую позицію у Кульма, въ намъреши держаться тамъ до пооліздпей ЕраГіности п ГБМЪ спасти главиую ар.мііо отъ угрожавшей ей оііаспостіі. 1-я гвардейская т;хотііая дивизія выстроилась въ двълииін, ьолоііііа.микъаттак , вл во отътепліщкой дорогн,іімт;я передъ Фронтоліъдеревню Прпстенъ, окружеііпую садами; полки леіібъгусарсіііиикпрасіі[ісічій ЕгоВеличества —вправо отъ дорогп, правымъ Флаиго.мъ къ деревніі Карвицу; полкіі; ревельскііі. 4-и егерсілй п та-

Кул — Кул

тарскш-улансіаи, подъ начальствомъ гепералъмаіора Кноррпнга, занялп Кульмъ; прочія воііска '2-го корпуса стали въ Пристсніі, кроміі муромскаго иолка, послапнаго съ леіібъ-гв. егерскимъ, подъ начальствочъ гечерала Ііистрома, иа лъсистую высоту за Страденъ, і;оторая была ЕЛЮЧОМЪ позпціи, потому-что въ этомъ паправлеиіп должны былп спусг.аться вопска, пдущія пзъ Альтенбурга. Подъ ружье.мъ оыло всего осоло 14,000 чел. Въ 10-.мъ часу Французы, въ ЧІІСДІІ до 35,000, аттаковалп Кульмъ, выопли оттуда Кііорринга и устре.чплись на Пристенъ іі Страдепъ; въ селсіііяхъ и садахъ закппіілъ жаркій боіі; Фраіщузы овладізлн сеЛСІІІЯ.МІІ, no русская гвардін, оказавшая въ этотъ день чудеса храбростіі, опять заняла Пристенъ и Страденъ н, не с.мотря на гро.мъ 80 непріятельскихъ орудій, не допускала непріятеля утвердиться пи па одно.мъ ііупкгБ позіщіи; притомъже міістоположеніе не позволяло протішнику развернуть всъхъ еіо сплъ. Въ то самое вре.мя какъ у насъ пе оставалось нн какого рсзерва, ІЗапдамъ возналіърился пропзвести р шительныіі ударъ, и построивъ свои воііска въ дв-Б глубокія колоиііы, прорвалъ нашу позицію между цептромъ и ливымъ ФЛЭНго.мъ; но здзсь встріітилп Фраицузовъ лейбъгвардііі уланскін и драгунскій иолпи іі 1-я кирасирская дивнзія; между-Пз.мъ какъ 1 баталіонъііз.майловскаго полка зашелъпмъ воФланіъ, а огерскій польъ и одпнъ баталіоиъ Соменовскаіо полка удерживали пепріятсля на оконечмости л-Бваго крыла. Отпоръ, сд-слаііныГі русскою гнардісю въ столь р-Бшіітелыіую минуту, остаіювплъ на вромя аттаки Французовъ,между-тъмъ какъ къ наше.му отряду приблпзилиеь подкр-Бпленія: іраФЪ Милорадоиіічъ съ 1 ю греиадерсЕою дпвнзіею, 2-я гвардрйская и 2-я Еіірасирская днвпзіп п прусская гвардейская брпгада. Начальгтво надъ ВСБМН воіісками 6ыло возложено па Барклая-де-Толли; онъ поручплъ ливое крыло Раевскому, правое іраФу Коллоредо, иеитръ граіііу Міілорадовпчу, a резеіиіъ Цесаревпчу Велико.му Князю Коистлпiiiny ІІАВЛОВИЧУ. іірусскіп ко|іііусъ Клеііета выходплъ въ то же вре.мя иа НоллендорФЪ совершенпо въ тылъ Вандаму. 18 августа Французы расположіілпсі, на ііозііціп вперодп Кульма, упираясь пііавымъ крыло. іъ въ горы, а лЪвы.ліъ къ страденицкой іЯ.котъ. Ванда.мъ твсрдо пад-Бялся, что скоро прпбудутъ къ нсму поді;ръііленія отъ главноіі Фрапцузсьой ар.мііі,гіресліідовавшои союзпііковъ, а потому р-Бшплся ЗДТІСЬ держаться. Ьарі;лаіі возпамт;ріілся аттаковать протіівіпіка, обойти его л выіі Флапгъ, н припереть къ юрамъ въ то вре. ш, каі.ъ

Еул — Кул

-

*955

•Клеистъ дсиженъ былъ ударить на иепріятеля •съ тьиа. Сражепіе началось пъ 9-.мъ часу утра: Коллоредо аттаковалъ Л-БВЫІІ ФЛЭНГЪ Французовъ п запялъ страдеиіщкую пысоту, гдт; неліедлеііііо постаилеиа 18-тіі-пушечііая баттарея; Милорадовичъ аттаковалъ центръ, a Раевскііі пошелъ въ обходъ праиаго непріятельскаго крыла. Въ П-мъ часу явился н Клейстъ; тогда аттаки были усіілепы съ Фропта u Флаиіовъ и непріятель вытізспенъ нзъ Кульма. Вандамъ, вндя свое затрудіштельное положені , послалъ противъ Клейста часть своихъ силъ п всю кавалеріюгенералаКорбин6;этотъ послъдній ударилъ на прусскія колопны, прорвалъ ихъ и открылъ себ путь къ ГІетерсвальде, однако ж онъ не могъ обезпечпть отступлеиія Вандаму. Пруссаки снова сомкпулись и Клепстъ сошелъ къ Тьмьницу, куда стрешілся корпусъ Ванда.ма,преелъдуемый на ВС^БХЪ пунктахъ п пріішедшій пъ совсршеппое разстройство, когда Фрапцузы узиалп, что отступленіе и.мъ преграждено. Ііовсюду брали ІІЛІІІІИЫХЪ, пупіЕіі п обозъ; остатки пспріятельскаго корпуса бросмлнсь во вс сторомы, въ лііоа и горпыя тропііпкіі. Незнамителыіая пхъ часть спаслась и прііоыла въ Либенау, гдіз соединилась съ передовымн войсками корпуса СопъСира. Фрапцузы лпшплись въ этотъ день: 12,000 ПЛ-БЧІІЫХЪ, въ томъ ЧІІСЛІІ былъ са-мъ Вапда.мъ; 10,000 убитыхъ и рапспыхъ и всеи артиллеріи н обоза. Госудлрь И.МПЕРЛТОРЪ ПОжаловалъ за этотъ подвигъ: Барклаю де-Толли орд. Св. Георгія 1-го класса и тотъ же ордепъ 2-го класса граФу Остер.ману. Главпого пріічпною поражепія Вандама при Кульм-Б почптаютъ слабое преслтздовапіе Паполеопомъ союзпикопъ, гіослт; дрезденскаго поражепія. Кулынъ (Kulm): 1) городъ нъ Пруссім, въ Маріепвсрдсрскомъ округ-с, блнзъ Вислы, съ 6.500 жит., гп.мпазіей и кадстсиіі.мъ корпусо.мъ Этотъ городъ важснъ пъ псторіп ТІІМЪ, что въ 1233 г. оиъ уже нмвлъ городовое право (кульмское право), которое виелось постепоппо во всей Ируссіи. 2) Ссло въ Ьогеміи, въ Деіітмерицкомъ округз, замъчательно по сражеііію, происходішіиему зд сь въ 1813 г. Кульневъ (Яьовъ Ііетровпчъ), генералъ-.маіоръ; родился въ 1763 г.; воспптывался въ сухопутно. іъ шляхетпомъ корпус , откуда выпущенъ въ оФицеры 1785 г. Спачала Кулыневъ служилъ въ п-Бхоті;, іютолъ переведепъ въ ііорснславскій конііо-егррскіП полкъ, а оттуда въ сумскіп и гродявноиій ііолкп (послвднім пазывается пынТі клястпцкііі гусарскііі). Кульиенъ пачалъ свои иооііные ГІОДВІИІІ въ турецьую кампанію 1789 г., потомъ участвовалъ

-

Кул - Кул

въ польскоіі войнт> 1794 г., отличился близъ Ошмянъ, у м. Лиды, при Вильн-Б, Кобрин , у села Муховца, при Брестъ-Литовскъ, гд получилъ чинъ капитана, и вособсііпости при штурмъ Праги, гд пожалованъ чино.мъ маіора. Въ ка.мпанію 1807 г., Кульневъ, находясь въ авапгардт; глапной русской арміп, сражался при Гутштадтіз, Гейльсберг и Фридландъ. Но опъ пріобрізлъ особенную пзвъстность въ шведскую воГіну 1808 п 1809 годовъ: дъла прп Куортани, Сальми п Ороваіісі; покрыли иашего героя славою іі доставпли ему орд. Св. Георгія З-го класса. Въ копціз 1808 г. онъ былъ произведенъ въ гспералъ-маіоры, а въ 1809 г. комапдоиалъ аваигардо.мъ въ эксііедііціи, предпрпнятоГі, подъ пачальствомъ князя Багратіопа, для запятія Алапдскпхъ острововъ. Копница трехі. лт.выхъ колониъ, ввізреііііан Кульневу, обошла по льду островъ Беке п пріінудііла иепріятеля бижать па Боіьшой Алаіідъ:червзъ дна дпя русскііі отрядъ достіпъ Эккерна іі,преслтдуя Шведовъ по льду АландсгоФа,захватіілъ иъ плтзпъ цилый баталіопъ, а потомъ отправплся па шведскій берегъ для распростраиенія ужаса па саліый Стокголь.мъ: Кульневъ лвплся передъ Грпссельгамо.мъ, разбплъ вышедшія па беііегъ шведскія вопска п овлад лъ городомъ, Посл заключенія со Швецісю мпра, русскіп геіісралъ благополучио возиратплся на Ллаіідъ,ііза свои подвиги получилъ ордснъ Св. Аппы І-й степепіі. Въ 1810 г. онъ былъ послаиъ въ молдавскую ар.мію, протниь Турковъ, и отличился подъ Сішістрісю, Шумлою іі при нападеііін на турецкій лагерь у Батыня. Въ 1812 г. Кульневъ находплся въ отдізлыюмъ корпусв іраФа Вмтгопштеііна: онъ былъ послапъ съ снлі.пы.мъ отрядо.мъ, чтобы бсзпокоить пепріятсля.расположениаго no ту стороііу Двнпы, п исполнилъ это порученіе съ устзхо.мъ. ГІрп двпженіи граФа Віпіеиштеппа на Клястпцы, Кулыіевъ і;о.маіідовалъ его аиаіпардо.чъ: изялъ съ боя сслепіо Яііубово п отлігіался, съ своіістпенііою е.му псустраши.мостью, въ клястпцко.мъ сражепіи (с.м.). Но здткь былъ смертелыю рапепъ ядро.мъ, оторвавшіімъ ему об ноін выіпе кол пъ. Кульневы, русскііі дворяііскіп домъ, ведетъ пачало отъ стольниг.а Ьоідапа Кулыіева, которып въ 1690 г. ііижа.іовапъотъ цареіі (олмпл п ІІЕТРЛ АЛЕКССЕВИЧЕП гра.матою иа вотчішы (Общ. Герб. І І І - 1 2 3 ) . Кульпа, ордыисьііі ханъ, родственіпшъ БерЛііоека. посмертп котораго (1359)оігыіОцаріі.існ и ііластвоиалъ пять мисяцевъ; былъ убптъ Паіірусомъ, одпи.мъ изъ потомковъ Чіінгіісова сыпа Туши-хана: съ ни.мъ вм сттз б ы ш уби-

Кул - Кул

— S S6

ты п два его сына Іоашіъ ІІ Мпхаіиъ, ооращеипые въ христіапство. Кульпа (Кпіра), судоходная р-Вка, прптокъ р кіі Савы, въ аистрімекоіі Ііл.іііріп: ві.ітекаетъ прп Мерз.іаводііч : впадаетъ въ Саву при ПетріпіЫі: въ дрсішос-ш пазмва.іась «С.Оlapis». ['іім.іяііе гірове.пі отъ неи ьана.іъ, которыіі, сходясь омпть съ нею прм устьт;, ооразопалъ островъ. ЗДТІСЬ ВЪ 1593 году Веніерцы одержа.ііі поо ду надъ Турка.мп. Кума, р. Стапропольскоп гуо.; беретъ нача.!о у с-вв. подошпы Та.магахскмхъ горъ и , кроь\Ъ тоі'о, н.м етъ весьма мпого ІІСТОІ.ОІП> у зап. подошвы горы Ку.моашп. Течепіе ся отъ ю. къ с. сохрапяетъ ішірнну отъ 1 до 5 саж., до Тартукова ау.іа; да.і-Ве она, постеііеіию отк.іоіінясь къ в., протекаетъ до СуворойСЕОЙ станцііі, ипже і;оторой, уда.іііяіиіісь ещо оо.і е і;7> в., продо.іжаетъ пдтп эти.мъ ііаправлеіііе.мъ въ утеспстыхъ п обрывистыхъ оерег'ахъ, въ оврагт; до Г50 саж. шпрііною, до впа.^міія въ нее ръмі ПодЕу.мка, при г.іуопігіі отъ 3--J до 2 хъ арш. На этомъ прострапстігп г р у і т . ея вообще ьаменпстыГі, по ниже кумскаго стеріпііаііца, глииіісіыи п іідоватып. Вода въ Ку.мБ почтй всегда мутная, и для уиотреблеіші требуетъ приь ь г ш і . О і ъ пріісоедііііенія ІІодку.мка, Кума постепеіиіо выходитъ иа раиііііпы, а пиже селеиія Ііоиопнаго течетъ ііесчаііы. ш степя.ми і;ъ морю. образуя болотистую долину съ камышаміі; русло р и к и , часто'прерыиансь, является потомъ въ ВИДБ мелкихъ озеръ, прудопъ и лужъ, поьазывающнхся .между тростнико. іъ и лъсомъ. Такпмъ образомъ Кума проходитъ .мимо прнмъчателыіаго своііми вішами с. Владпміровкіі.предъкоторымъ.разоидясь на HSKOTO[іое пространство дву.мя рукапа.мп, образуечъ островъ, покрытыйлтзсо.мъ. Въ \-2 верстахъ ііпже Владіідііровкіі, Кума іі|)евраіцается въ узкую лепту камышей, которыми едва прііііт>тно тяяется по безводноіі пустын до са.маго моря, отдиляя Ставроподьскую губ. огъ Астраханскоіі. Ііри мор-Б сл дъ Кумы обозначается тремя рукавамп ка.мышей. Кумани. см. Половцы. Кушанія (Kumanien), два округа въ Веигрім: Польшая Кумапія, iiij Гевешскомъ ко.читатв, нмііетъ 20 кв. .ми.іь простраіістпа п 47,000 ж.; Ма.іая Ку.мапія, ігьііестскомъ ко.мптатіз, содержптъ въ сеов 48 кв. миль и до 60,000 жит. Куманы, племя родственное съ іМаджара.мп; онп оостоятъ въііепоьредствеііііомъуправдеііііі п.ч перскаю палатппа и королеискаго намтзстничества. но пользуются особыми права.ми. Кушбараджы, П|іежіііе турецкіе бо.мбардпры,

—,

Кум - Еум

учреждепные Солпманомъ I I ; опп бы.ш родъ посслеііпаго воііска, полумавшаіо ВМІІСТО жаловапья леппыя землп. Фрапцузсііііі реиогатъ, граФЪ Гіоннека.іь (см.), преобразова.іъ пхъ поевроиеііски, раздвлмлъ па роты, во 100 чел. | каждую и ПОДЧІІИІІЛЪ начальству генерала , і ііолиовііпка, каіііітаповъ п другпхъ ОФііцеровъ. ! Султаііъ Селп. іъ ІП усовершенетвовалъ и усиj лплъ корпусъ кумбараджсвъ, устроивъ для пе| іо казармы въ Сулиджіі, іавапп Констаіітпно; іюля, іі учреднвъ въ ппхъ литоііныіі дворъ, лабораторію и школу. Ныит. этотъ корпусъ, і;акъ іі вся турецкая ар.мія, по.іучилъ сопершеіпш новую европеііскуіо организацію. Куиберлендскій герцогъ ( ВиІЫОЛІ.МЪ - Лиіустъ), птороіі оынъ апгліііскаго короля Георга 11; род. въ 1721 г., пачалі.стііовалъ англііЧскіі.мп воГісками пъ г[)ажеііітіріі Фонтне(1745), гді; былъ разонтъ .ма|)іііа.іомъ д -Саксомъ, пото.мъ опъ пзпіадъ изъ Карлей.ія (1740) претендента Карла-Эдуарда п разбилъ его н а і о лову прп Кё.ілоденс (I74G). Въ 1747 ц. герцогъ быль омять [іазбитъ маршало. іъ до-Саі.сомъ пріі .ІоуФельді; (Lawfeldj. Столь же несчастио бы.іо д.ія пего сражепіе ирн Гастепбек (1757), повлмшее за собою конвенцію, зак.іюіеііііуіо въ Цеиепскомъ моііастыріз. Оиъ у.м. въ Віімдзори 1765 г. Тіггулъ куяберлиидскаіо іерцога ішсилъ посліз неіо ііымБіілііи гйпиовереіай король. Куікберлендъ (Cumberlandj. 1) ГраФетво пъ АПГ.ІІІІ, страна гориетан, боіатая миііераламіі, вособенности СІІІІІІЦОМЪ , жел зомъ , от.іпчпы.мъ чернымъ караидаіио.мъ и камеппы.мъ угле.мъ , no оезіілодпан и ііустыііпая, особеино долипа Кор[)оудаль, пзобплуіоіцая чернымъ караіідапіодіъ. Здтзсь протекаютъ різки: Эденъ, Дервенгъ и Искъ. Ііро.мышлеипость дово.іыю значительна. 2) Ц-Бпь горъ въ сввероа.меріі. і;аііско.мъштагі;Тснессіі.З) Р ка въСоедііпенпыхъ Штатахъ, ІІЫХОДПТЪ ИЗЪ Кумберлеіідскихъ горъ и впадаетъ вт Огіо, прн Смптлепдъ. 4) ГраФство въ Авотраліи, гдт. находіітсн ІіогапмБей. КумеЙКИ, селоКіевской губ., близъ м стечка Корсупя, паходящагося пъ Ііогус.іавско.мъ у здъ. За.м чателыю по сражепію между ПО.ІЬСЕІІмя ВОГІСКЯМІІІ подъ начадьствомъ паполыіаго гетмана Нпколая Потоцкаго и Малороссіііскиміі Казака.мп, подъ пачальствомъ гет.мапа Гіаилюка (1637). Поб да осталась ііа сторопіз Полякопъ. Ііопланъ (см.), паходніііпіГіся въ этомъ сражепіи, іііішегъ,чтоКазакоиъ оыло до 18,000, пзъ которыхъ убито 6,000; ІІавлюкъ зд сь попался въ пл нъ, а иопска его. полі.зуясь теміютою ночи, отстуііилп въ безиорядкт; къ мі -

Кум — Kym

—

(

)57

—

Еуи - Кум

•стечпу Ііороніщ-Б; впос.і-Б.істиіи гет. .аііъ ^ы.іъ берогу р. Кумы, въ 5 вер. отъ нея. Вода главказпенъ пъ Варшавт;. паго Кумогорскаго спрпо-іцелочиаго мсточііиКукельскій (Норберіъ - А.ІЬФОНСЪ). Окои- ка, почертіутая въ стаканъ, соворшопно проЧПІІЪ 'nayKii пъ ВІМОІІСКОМЪ уііиііерситет , зрачна; въ басссііігЕ жо отлішаетъ голубымъ •оы.п. іп. иміъ адъшнктомъ при oiiojioTeK-B, ЦВІІТОМЪ, переходяіціімъ въ желтоватыіі и пзи потомъ иосланъ за грапнцу дЗЯ приготоіі- даотъ спрный запахъ. Эта вода шгізетъ отвралопія сеоя і;ъ запнтію въ то>п, же уііивергіі- тителыіыі"! вкусъ : влитая въ сосудъ, произт е т в і;я е,іры техио.іогім: соворшішъ учепое водііті> большук), въ роди мылышп, т з н у : дтзііутеіиествіе no Германіи, Фраіщіп и Пта.ііи, лаетъ пріятпое раздраженіе въ кожъ, раствоонъ съ 1834 г. тюступи.іъ на сіужбу въ правп- ряетъ ся ііоверхпость п доставляетъ еіі .млгтр.іьствеітую ком.мііссію юстиціи въ царств-Б j кость II пъжность. Главиыіі Ку.могорсілй псІІольгг.о.мъ и теп рь одпнъ иаъ редакторовъ ТОЧНІІКЪ даетъ въ часъ 1,200 ведръ. Те.мпеІІО.ІЬСКОП ОФФІЩІЯ.ІЫІОІІ газеты. Опъ пздалъ: ратура е і о - | - 2 4 0 Р . Уравнптелыіая тяжесть «Mineralogia popularna» съ Фраіщ. Крандта , воды содержится какъ 1,0048:1,0000. Въ 12 Віиыю, 1827 і.; «0 gonilwach koiiskich», съ упціяхъ воды паходіітся: русскаго, 1828 г ; «Osm chwil rozry\vki>, пере- Сізро-водородііаіо гаса (acidum Hydrosulphuraнодпыя ПОІСБСТІІ, 1827 'г.; «Zasady geognozii, lum) 0,50 куб дюйм. Wernera», 1827 г.; «Krolki wyklad mineralogii С.-Бриой извести (Hydrosulphu\ podtng Wernera», 1825 r : «Opisanie pgdzenia ralum calcis) . . 1,50 1 1 wodki Engelmana», съ pyc. №28 r.: Opisanie Стзрпой воды(Н)^го5и1рЬигаІит ". 3,50 I machiny do migdlenia P. Laforest», 1828 r.; Dy- sodae) I ^ kcyonar^, trudnosci jgz. francuz. de Boisle», 182'J СОЛЯІІО-КПСЛОП соды (murias sodae) 3,00 \ | r.: Zoologia podhig Linneusza, Irybem BlumenbaС'ІІ[)ІІО-КІІСЛОГІ соды (Sulphas j г «ha», ііздадъ DSJ'BOT'B съ Горокп.мъ, Ви.іыю, sodaej ],Г0 I 1836 r . ; «0 skamieniatosciach», 1826 r. Kpo- Кре.мніістоіізе.мліі(ТеггаБІІісеа) 0,64 I Mt; TOIO Ку.мсльскііі приіш.малъ дізятелі.ііоо Экстрактиіінаго і<еиіества(ргіпучастіе пъ пзданіи журпала «DziennikWilenski» cipium extraclivum .• . 0,36 ) (1826—1829) и по.міицалъ свои статыі въ ввр- Побочііые Коіісгантііііо-Нпколаевскіе, плп Кушапскпхъ журналахъ. Могорскіе илючи паходятся къ востоку отъ КуіПО, |гпка Аоовско-Ві.ёрпеборіскоп губер- ілавяаго Кумогорскаго источііііка. Врачебная ПІІІ. ііачпнается у мірхііііимя Тюрвиса и гс- сила Ку.люгорскііхъ іісточііиковъ иолезма: въ четъ частью по шізмепнымъ и болотисты.мъ параліічъ, ііочочуі;. въ простудиыхъ, ломотлгьстамъ, частью ме;клу высокіімп Й Еруты.ми пыхъ, ревматпческпхъ И пособоііпости въ набсрогамп (до 60 фут. высоты), которые пре- кожпыхзз бол-пзяяхъ. Кушъ (Кшп), городъ въ Псрсіп, въ ііровпнимуіцествеііііо возд-вланы й только мъста.міі покрыты лізсо.іп^. Въ 10 вер. отъ Ььёриеборга ціііііраиъ, въ беглорбегствіі ПсФагаиіі;>гпстоопа раздиляется на 5 рукаповъ, каждый шпр. пребываіііо высшаго .чохам.м данскаіо духовоколо^ОО Фуг., которымп впадаетъ пъ Ботші- паго лпца: и. гиетъ посудпыяи клііпкопыя Фабческііі зпливч.. ІІІіі|ішіа Ку.мо пзміішіется отъ рпыі и великол пііуіо гробиицу впука Алія, 55 до,165 саж., а глубина, крол-в устья, оть 12 ^ т п м ы (славпое м ето поклоііепія ІІерсіянъ), до 20 Ф.; дпо рБкп, большею частыо, riimicTO, Теперь въ Ку.м до 15,000 жптелей, но преж.и а блиэъ устья пеочаио. ІІерепраиы устрое- этотъ городъ былъ горазді) мяоголгодпііе. иы па иаро.махъ, которыево время веспы илп .Кумыкп, пародъ Кавказсьаго края. Земли, •разлптія сіиімаются. Ку.мо судоходпа, но то.іь- п.мъ занимаемыя, п м с і о п . і'[)анііца.міі; къ cmi. •ко для малыхъ с-удовъ, по пріічіііііі мелководія Торокъ, къ іогу Сулакъ, къ вост. Каспііісі;ос •у самаіо ся устья. .>іо])е, къ зап. Качка іыконскііі хребетъ п по^Кумогорскіе ИСТОЧШШІ кавказскахъ шине- глв.иііе отросткп Салатавсміихъ и Ауховскпхъ ральныхъ ВОДЪ, пли такъ-называемая «Мыль- горъ. МІІСТНОСТЬ зе.млп Кулыі;овъ предстапая вода», паходятся подлі; Кумъ-горы, лежа- пляетъ впдъ обшприоГі равііиііы, покатой кі, щеіі въ 35 вер. къ зап. отъ Го()ячеводска. Они дшрю: 4 ріікіі, выгекаюіція изъ уіцелііі Аухопдаішо былп пзвЕстны Кабардинцамъі осмот- СЕІІХЪ, ороіпаютъ все это прострапство: но по р-Биы же въ первый разъ 1824 г. докторомъ мелководію и по незначіітолыіостп ската pan'Комради. Этй источпикп пі.покаіотъ пз-ь сс- іііпіы, вс оігв, верстахъ въ 20 оті, свосго выварпоіі noiiaTOCTii иеболыііаіо продолгонатаі-о хода изъ уіцолмі, пачпііаіотъ теряться въ кавозвыімеііія, паходящагося отъ Ку.мъ горы въ мышахъ и, пе доходя моря, совсріііепііо исчеразстояпім 1^5 ^ - и лежащаго на Л-БВОМЪ заютъ въ болотахъ, образуемыхъ ихъ пода.ми.

Кум — Кум

— і 8

Западная, узкая.Іпо.іоса, іежащая у подошвы Качка.іыковскаго хребта и Ауховскихъ горъ, шприною ОКОІО 20 - ти верстъ , состаиляетъ лучшую часть Кумыкской п.юскости: берега р къ опушены .гБсо.мъ, почва везд-Б черыоземистая и прп хорошеіі ПОЛШКБ п.іодородна; хлтзбопашество въ этой ПОДОС-Б ВОЗ.МОЖПО, хотя расчистка поіеіі, поросшихъ держн-дерево.мъ, и рытіе канавъ затруднптелыіы. Даліів отъ этоГі по.іосы до сп.іошиаіо оолота, составіяющаго крайпюю восточиую часгь Кумыкскаго владЕнія, разстплается безлсспая, печалыіая степь, поросшая высоки.чп камышами, по руслу всасываемыхъ зе. ілею р къ. КрошБ пос ва чалтыка въ болотистыхъ м в с т а х ъ , все это пространство совершенно неспособно къ хл^бопашеству и къ осъдлому иаселепію, no недостатку л-ьса и воды, но весь.ма удобпо для сг,оговодства. Въ западной полос-в жпвутъ Кумыки, въ ср днен кочуютъ Ноіамцы. Какъ пп различны эти два народа, по иастоящему ихъ ооразу жизни, степени образоваііііости и даже чертамъдица; одпакожъ, судя no языку, которыи у обоихъ одппаковъ п различествустъ въ одпо.мъ пропзношеніп словъ, оба прішадлежатъ къ одно.му корню трухмеііскихъ и татарсыіхъ племенъ. У насъ иазвапіе Кумыковъ исключнтелыю присвоено племеііи, поселенному между Тер ко.мъ и Сулакомъ , а между-тБмъ по •гу сторону Сулака, до самаго Дербента, жчветъ иародъ, іоворящій одіпімъ же языкомъ, и называющій себя такжв Кумыка.мп. Исключая нъсколько дезгинскихъ деревень, опъ паселяетъ все Тарковское шамхалство. Оба народа считаютъ себя однпмъ, и разлпчаютъ другъ друіа прозвані мъ «зар-Ечпыхъ». Попреданію, первымъ владителемъ ку.мыкскихъ земель былъ Султанмутъ, побочпый сынъ тарковскаго ша.мхала Чополау, получившій ихъ отъ законныхъ наслБдіінковъ шамх^да. (too пространство было въ то вре.мя пуето, и Судтаимутъ заложилъ тамъ первую деревню, на гомъ МЪСТІІ, гд теперь Чиръ-Юртъ. Вскор-в стали выселяться подъ его покровительство многіе изъ горцевъ и Кумыкоиъ, прішлеченные громкою славою его храбрости и ума; такимъ-ооразо.мъ , на краю пеобіітаемоц землп стало вознт;ать новое общество, наполішемое выходца.ми ц^ъ всБхъ страпъ , преимущественпо нзъ ша.мхальства, которыо упрочили въ немъ свой народпый языкъ. Это было не раныие первоіі половины XVI стодтзтія^отомучтокумыкскі князья считаютътрпнадцать покол пііі о і ъ своего родопачалыіика Султанмута, до пастояіцихъ времсиъ. Отсюда Кулыкі' распростраііились на сізвер. долппу и оста-

—

Кум -Кум

вались въ ііеГі до временъ Кази-.чуллы (см.), съ появлепіемъ котораго многіе пзъ КумьіЕовъ удалились въ горы и возвратились не |іаіп;е 1831 г. До Кази-.муллы все народопаселепіе было сосредоточсио въ Андреевіз, Старо.мъ-АксаЗ, КостеігВ н Кази-юрт-в, а ПОСЛБ разстзялось понебольшимъ хуторамъ, пото.мучто об дііТівшій народъ искалъ уедипеиныхъ м с т ъ , гд неразвлекаолыГі служоою Русскимъ, удобн е могъ бы зани.маться полевы.ми работа.ми. Мпогіе изъ кпязеіі воспользоііались ІІОС.ГБДІІММИ смугііы.мп времеііамм, давая убг.жмщ и зе.мли ныоБгаюіцпмъ изъ горъ и такіі.мъ-образомъ, на пустыхъ и д о т г в заорошеппыхъ земляхъ, возниклп зажнточпыя и доходистыя дерсвушки. Ку.мыкскіе кпязья доселъ влад ютъ оіро.мпы.ми землями, даіощпмп и л ъ самыГі ннчтожный доходъ, пото.му-что опи большею частью остаются пустопорожнііміі п отдаются подъ паству скота горца.мъ и Ноганца.мъ, которые съ сотпи бараіювъ платятъ по три въ годъ. У Кумыковъ, какъ и у всихъ даіестанекихъ народовъ, ііздревле существуютъ два законодательства: шаріатъ и адатъ. Прежде адатъ и.мізлъ болве сплы, а теперь, съ распростраиепіе.мъ мюрндиз.ча, главиую роль пграетъ шаріатъ. Кумыкская передовая линія; составляетъчасть л^Бваіо Фланіа Кавказской лііпііі (см.) и расположена вдоль Качкалыковскаго хребта, отъ укрііпленія У.махаиъ ІОртъ ьъ Міатлинской переправв и далие впизъ по Сулаку. Эта линія построеиа съ ц льюзащитить мирныхъ жителеіі ку.мыкской плоскостн отъ иападепій хищническихъ п а р т і й , которыя собпраются подъ прикрытіемъ Качкалыковскаго хребта, неожіідаііно нападаютъ ла прпвольныя кумыкскія равнины и даже дерзко пробираются къ уотьямъ Терека. На Куімыкской линіи иаходятся укр плепія: Куринское, Герзелъ-Аудъ и Чиръ-Юртъ. Кушысъ, есть пришедше въ брожепіе кобыльо молоко , но его нельзн назвать ни квашеннымъ, ни кислымъ молокомъ, потому-что это брожепіе не только кислое, ио отчасти и винное. Парпое кобылье молоко выливаютъ въ кожанын, узкогорлый, прокопченый м хъ, иди «сабу», въ которын входитъ ігБсколько ведеръ; въ .модоі;о прибавляютъ, смотря по роскоши и достаті;у хозяина, мен-Бе или болізе воды ; даютъ ему закііснуть въ гет , по съ самаго иачала безіірестапно быотъ длинііою мутовкой. Этимъ остапавливается кпрлое брожепіе, взбивается ц-Биа, которая, мало-по-.малу, переходитъ частью въ винцое брожоніе, ещ до окончателыіаго окисленія. Ку.мысъ составля-

Кун - Кун

-

959

РТЪ глапн іішую ппщу п наслажденіе нашпхъ кочевыхъ пародовъ ; его miorja смізшііваютъ съ мо.іочпого водкоіі Ка.імыковъ. По мігізпііо ц-Бкоторыхъ мвдиковъ,кумысъ состав.іяотъ хорошее средство къ об.іегчеііію страданііі одерЖІІ.МЫХЪ чахоткою п спосоиствуетъ ТІЪ ІІЗ.ІОЧСИІІО мхъ. По.іьзующіцся, одпако же до.іжепъ пм ть ііеразс.іа5.іеііпыГі желудокъ. Лучшее время д.ія употреолеііія ьу.мыса, j-Етніе мпсяцы, пото.му-что въ это время копьиы могутъ піітаться іісплочптсдыіо травою. КуНЗ; этямъ сіовомъ, въ едііпственполіъ числи, иазывали ^ ъ древнеіі Руси ходячую моііету, а во мііожествеішомъ девьги воооще. Въ древиія времена Россіп, въ кііяжепіе Владпміра Мопомаха, звізрііныя шсуры представляли сравпптелыіую ц иу в е щ е п : въ гріівиіз сереора считалось двадцать купъ, то ссть ьуиыіхъ шкуръ, а въ г.уіітз двадцать ввкошъ іии 615локъ. Неудобпость употреблять зв-Брппыя шкуры вмъсто ходячеп монеты, заставпла изоорТзсть кожапые лоскуткп съ клеймами, изооражаіощи.ми ципу ьунъ п вБкошъ. Эти лоскуткп употребдялись въ РЬссіп нисколько вві;опъ ВМБСТО ходячеп дюнеты. Куна (Kuna). Въ ПОЛЬШБ И Западныхі. губ. такъ пазывали деревяннып столёъ съ ЦІІПЫО, обхватывающсчо шею чедоввка; эго бы.іъ родъ позорнаго столба и находплся въ деревпяхъ близъ цорквіі,ііліі передъ домомъ солтыіиа. Въ праздшіыі къ этимъстолбамъстаиіілп преступникрвъ, ие заслуживающііхъ с.мертноіі казпп, пди оковъ. Кучою іі>іслъ власть иаказывать владізлецъ, священнпкъ, обіцоство крсстьяпъ II солтышъ. Купакса (Kunaxa), древиііі городокъ въ ВаВІІЛОПІІІ, блпзъ мпдіііскоіі стБны. Зд сь въ 400 г. до Р. X. ііерсіідскіп царь Артаксерксъ ііоб дилъ cuoero брата Кира Младшаго (см.). Кунгуръ, уііздпыіі городъ Пермской гуо.; лежичъ па лізво.мъ берсчу ріікіі Сылвы и близъ р ки Ирены,въ 87 верстахъ къ ю.-в. отъ Перми, огъ С. Петербурга въ 3,022 вер., отъ МоСІИІЫ въ 1,494 вер. ОсповаіііеКуіігура относятъ къ 1648 г., а первоначалыіы.ми житсдями его считаютъ выходцевъ изъ Чердыпп, Солііка>іска, Соль-Вычеіодска и Устюга. РазоренпыГі мятежііы.миБашкіірцаміі въ 1662іі ІббЗіодахъ, онъ 1664 г. былъ возстаповлепъ, въ друіомъ ііуііктз, 20 вор. ппжв прежпяго, па МІІСГБ села, пазывае.маго Мысо.мъ. Отъ 1682 до 1703 г. Купгуръ съ уВздомъ прішадлежалъ в домству иазаііскаго прпказа, поіо.мъ зависиіъ отъ сибпрскаіо; въ 1719 г. былъ прпписанъ ('.пбпрСКОЙ іубериіи, иъ Вятском ііровіііщіп; съ 1724 по 1734 г. иаходплся въ ВБДБІІІП солпкамскаіо

-

Кун - Кун

пачальства; въ 1737 г. сд-влался провшщіяльнымъ гор. Казаисі;ои губ.,а въ 1781 наэначепъ у-Бзднымъ Пер.мскаго намЪстшгіества. Одна часть города расположена по крутоГі гор , другая па ііпзко.мъ M'BCT'B. О Т Ъ прежііихъ укр плеііій.ііеодноі;ратповозобиовлеііныхъ(въ1б98, 1774 п 1793 годахъ), не остадось почти пикакпхъ слидовъ. Изъ чпсла зданіп, ііаііболтзе зам-Бчатс.іыіы; каменпый Гиаговъіцсчіскіи соборъ, сооружеппыГі въ 1700 г., п церковъ Бояіиеиія Господня, осііовашіая въ 1740 г. Тепсрі> въ Куіігурт; до 8,400 об. п. жіітелеп, 6 церквем, 87 Фабрпкъ и заводовъ п около 2,900 руб. сер. ежегоднаго городскаго дохода. Куигурсвіе пупцы тзздятъ на ІІрбитскую п Ниж городскую ярмаркп, продаютъ х.іБбъ въ Оренбургъ иПятку, пторгуютъ іізд ліяміі собственныхъзаводовъ.преішуіцествешіокожевенныхъ. Здізшііяя ІОФТЬ весьма уважаетсн по сиое.му ЦВІіТу, МЯСЕОв;ТИ п ЧІІСТОГБ отд лмі. Обыкновемііо всБ товары пдутъ съ Ка.мы въ Кунгуръ, а отсюда развозятся сухп.мъ путемъ, пото.чучто ръка Сылва извішіста и .мелководпа. —Дуигцрскін уъздъ занп.маетъ проетранства 10,910 квадр. верстъ, пзъ числа которыхъ подъ поляміі 165,000 д е с , подъ луга.ми до 77,000 део. п подъ .і са.мп окодо 226,500 дес. Жіітсле,й 81,700 обоего пола; на кв. версту прііходптся по 7 об. пола; на каждуго душу муж. пола по 29 дес. Мт.стогюложеніе у-Бзда гористо; почва плодородна.ио хлибопашество не всегда пріібылыш, потомучто хл бъ, еіцо несозрБлыіі, часто по5ііваетсн.мороза.міі;впрочемъ,Кунгурскіну здъ одипъ изъ х.іІзоородц-Біішихъ въ гу5ерніи;зд1зсь СБІОТЪ рожь, овееъ п ячмень. Скотоводство, хотя ііеойшіірпо, ііозііачителыПіедругихъуБЗдоиъ губерпііі. Изъ другпхъ про.мыс.іовъ уБзда за.міічателыіы: звБриная ловля, пчеловодс*во; пропзведепія царства пскопасмаго зд сь чрезвычаііпо разііообразііы(с.м.ПермСКаЯГуб.). Изъже.п;зодБлательныхъзаводовъ заліізчательны: Сереб|)Яіісі;ій н Кыіювскій. Змачительно чпсло жптелеіі про.чышляютъ выдіиываиіе.мъ кожъ, такъ-что счптаютъ ЗДІІСЬ до 100 кожевенпь^хъ заводовъ.

Кунерсдорфское сраженіе 12 августа 1759 года. Въ четвертую кампанію Семнл тней воііпы (см.) русская армія, подъ пачальство.мъ Са.пі.ікова. разбпвъ прн Ціі.іпхау прусскаго геиера.іа Ведоля, овлад-Бла Кроссеио.мъ п ФранкФуртомъ, откуда стала угрожать Веріину; австріііскіп корпум. генерала Лаудопа также соедіівіілся съ пею, такъ-что силы союзііиковъ возрослп до 80,000 человіікъ. Граоъ Салтыковъ ста.іъ .laiope.Mij па мысотахъ праваго борега Одеро, іі|)орі;заііііыхъ г.іуооыімп, отрывпсты-

Кун — Кун

—

8 0

мй оирагамп. He зная, съ какоіі сторопы ожпдать непріяте.ія, онъ расположп.іъ армію въ одно огромпое проло.тгоиатое каре, пъ то.мъ пиДІІ. какъ Русскіе обыіліокеиііо сража.шсь противъ ТуркоіП): правоеі:ры.іо ііаходіі.іось па высотахъ Юдеіібергскпхъ, упираясь Ф.іаіігомъ во ФраикФуртсмм лссъ ; центръ стоя.іъ позадн Куперсдорфа и при.іежаіцихъ і.ъ пе.му озеръ; лъиос крыло на высотахъ Мюльберга, имъя окоиечность, прпмкнутую къ І>еііБеръ-Грунту п ръч Гшіеръ-Флпсу. Все каре п особліию переднііі еіо Фасъ.обраіііеппыіі къ КунерсдорФу, было обнесепо непрерыііпою Ц-БІН.Ю полевыхъ укріііілешй, запнтыхъ артиллоріею; Флаиги прпкрыііалпсь зас са.міі; апстріііскііі корпусъ былъ въ рсзеріііз въ долпіпз Одера.блпзъ Краспаго-хутора ; ФрапкФуртъ занятъ небольіии.мъ гаріііізопомъ. ГлавпыГі педостатокъ позиціи Салтыкова состаилялп: малая ся глубина, въсраііііслип съ длііиою, п ііево:і.мо,кііость отступлеиія въ случа іюраженін. Фридрихъ Велішіи, оставішъ прпнца Геприха въ Сіілезіи протпвъ Даупа.самъ р-сіііился съ 1.5,000 ч. папасть на Руссппхъ, но видя ІІСІІОЗМОЖІЮСТЬ аттаковать Салтыкова со сторопы ФранкФурта, король оставилъ свою прежпюю позицію,-іірикрывавшую Ворлмпъ у Мюлкау п 11 августа перешелъ Олеръ у Рейтвеііа,чтобы ударпть па Русскихъ съ тыла, и іірііт-Бсніівъ ихъ къ Одеру. иотребить соверіііенно.П[)усская аріиія расположмлась правымъ крылолп> у ЛеГіссова , a л вы.мъ позадп ВпшоФсзее; отрядъ генерала Фппка (9,000 человъкъ) сталъ ііравт;е па третинскнхъвысотахъ.ГІолаі-ая прилежащіякъКунерсдорФу олера п болота удобопроходп.мымп, а тупдры, отдізляющія Лвстрііиіевъ отъ главпой ІІОЗІІЦІЧ, вовсе ііепрііступпымп, Фрпдрихъ ргВшплся переГіти сіфытпо р-Бчку Гііііеръ-Флпсъ, напасть па русское лізіше крыло, и разопвт, его прежде нежели друіія воііспа, и еслн Алстріицы подосп ютъ иа подкр-Бпленія, опрокипуть пхъ на центръ, а этотъ послтздиій па иравое крыло. Генералъ Финкъ должепъ былъ оставаться иа Третиискихъ высотахъ н д латі. съэгоп сторомы демонстраціп. 12-го авг. прусская армія промзвсла ФлацговыГі маршъ и ьъ ІОчасаиъ утра выстроііласыіЪдв-БліііііипоперегъНемепдорФскоГі равііиііы, потомъ, удсрживая правып Флаигъ, стала подаваться дивымъ вперодъ къ КуперсдорФски.мъ озера.мъ ; вся кавалерія находиласв на лізвомъ крыл . Заміітивъ движепіе нспріятеля, Салтыкоііъ готъ-часъ усплилъ Фроптъ, обращеиныГі і;ъ КуперсдорФу и выдвипулъ коппицу ЕЪ подошві; Юден6ергаВъ12 часу Гіруссакн аттаі;оваліі ііашъливыіі Флаигъ, овладізли уг.р пленія.мп іі взяли 70 орудіп: русское лБпое

—

'

Кун —Куи

крыло въ безпорядк-Б отступило къ Кунерсдорфу п за Кугрундъ. Тогда неп|иягель аттаковалъ этотъ посліідиіп оврагъ , а діиюе п]іусское крыдо ііроііикло въ КуііерсдорФЪіідшіпулосычЪ баттареи , устроенпоГі иа ШпіщбергБ. Союзиіікіі отстуііплп къЛаудонско.му оврагу п Юдеи боргскпмъ высотамъ. Сраженіе казалось сойершсііпо проиграііиымъ ддя СОЮЗНІІКОВЪ : двіі третп пхъ ПОЗІІЦІІІ п 90 орудііі были въ рукахъ ііротіівііика; іТрйтОмъ же, со взятіемъ ФрапкФурта, Салтыковъ лишмлся всякаіо средства къ отступленію. Однако прпбытіе Лаудона съ своіши войскамп къ лъвому Флангу Русскігхъ п иепоколеби.мое мужество наіиой гіі5хоты разрушили иадежды короля. Прп аттак 'Кугрунда, пепріятельская ііавале|іія оыла отбита: то же самое ііроіізошлопрііаттак Пруссаиа.миЮдеибсргекпхъ высотъ; ,въ цоитрі; и па правомъ Флаиг , гі1іхота,уто.млеііііая продолжителыіылъ боемъ.также остановпласі,, ограніічііваясь обороиою занятаго пространства. Около 6 часовъ вечсра Лаудонъ,за.мт;тіівъ кодёбані въ рядахъ протившіка,. перешелъ къ паступателыіы.мъ д-Бііствія.мъ и ударплъ во ФЛЭНГЪ п тылъ прусокаго цеитра, і;оторыіі, оставивъ Шинцбергъ, б-Бжалъ къ Мюльборгу; СОЮЗШПІІІ запялп опять все проссраіістио до Кугрупда. ТІЦетііЬ старался Фридрихъ одушовить своп воііска: пмп вдруіъ овлад'Блъ паппческіи с т р а х ъ , такъ-что всс въ 5езііоряді:ъ пачало бижать пъ БИШОФСзесскіп л съ и по ііап[)аіілеііію къ Третппу. Въ этотъ день ГІруссаки потерялп до 19,000 ЧОЛОВІІКЪ убптымп, рапепыми, или взяты.мп въ плтзяъ. Потеря союзнпковъ простпралась до 14.000, Г.а.пыйовъ, вм-Бсто того чтобы восполь зоваться иоотздою и оыстро пресліідовать lieпріятсля. послалъ протмвъ IILTO ТОЛЫ;О небо.іьііюп отііядъ, а са.мъ остался въсвое.ііъ лаіеръ. Это спас.іо Фридрпха, которыГі, собравъ остатки разбитоіі ар.міи за Одеролъ, черезъ нъсьолы^о дней имБлъ уже подъ руг.ою до 28,000 чсловізкъ: съ этіі.ми смламп нсликій полі;оводецъ былъ еще опасепъ. За кунсрсдорФскую поб ду Іімператрица паградпла С.а.ітыкова чиііо.мъ Фс.іьдмаршала. КукерсдорФЪ (Kunersdorfj, се.іо въ Пруссіп, въ Фрапкфуртскоііъ округіз, па.мнгнос поражеиісмъ Фріі.ірпха Вслііі;аіо (с.м.КунерсдорФСКОе

сраженіе). KyEJHyTb(Sesamum> Linn.), родъ растепііі пзъ оемеГіства ВІІПІ.ОІІІЙІІЫХЪ (Bignioniaceae). Изъ породъ его зам-рчателеиъ таі.ъ-пазывас.мыйВосточиыіі Купжутъ (Sesamum orientale, Linn.). однол-Бтнее растеніс, съ бтзлылъ, в твистымъ, почти .мочковатымъ пли лапчатымъ корнемъ; стебель его мало в твистъ, спизу то.іщіиіокі

Кун-Кун

-

J 61 —

Кун —Кун.

въ па.іецъ, іфугловатый и красноватаіо ЦГІІ;- мейссенскаі о маркграФа, вышла, около р.оловита, а квсрху очъ становптся тоііъе, тупочеты- иы XI вЪпа замужъ за русскаго кпязя п им реугол.ііыдіъ, бороздчаты.мъ, свЬт.ю-зелелаго ла отъ него дочь, на і;оторой впослздствіи цв'Бта іі въ мо.іодо.мъ СОСТОІІІІІП бываетъ по- жеііплся Гшггеръ, граоъ Шварцбургскій; отъ крытъ ріідкіімп пмягаи.ми волоокамп. Лпстыі этого ПОСЛБДНЯГО брака родплся граФЪ Сицо. попарно ііротішопо.іожпыо, черешповатые, про- Посл-в смортп своого супруга, Куптунда воздолговато-яицевіідпые и почти овалыіые, вна- вратплась въ отечество и сочеталась вторымъ ча.гБ п-псколько зубчаты , а пото. іъ цізлыіыс; орако.мъ съ Конопо.мъ, граФолъ Беііхліігенвпрочемъ, іиюгда нижиіе лпстьп раздіи иы иа с ы ш ъ . ' Реніікъ полагаетъ, что первый сулопастн илп па кругшыя зазубриііы^всі&лис^я пругъ К у н т у н д ы бъцъ Свягославъ Яросласъ обізііхъ сторопъ нокрыты волоска.ми, II пот. впчъ, ио ЭТОТЪ князі. уііеръ пятпдесятп лтзтъ, на ощуіи. діягкп. Цв-вткп весьяа иушистые такъ-что его супруга ие могла остаться молоспаружи сидвтъ уедтіеііно въ углахъ лиеть- дою вдовоіі. Кара.мзіигь полагаеть, что она быевъ па г.ороткихъ стебелькахъ. Чашечка цв т- ла въ замужствБ за Игоремъ Ярославиче.мъ. ЕОВЪ стоіікая и раздилепа на 5 острыхъ, по Кунпца. До введепія .мсталлііческпхъ денёгъ, бол.шей части те.мііокраепыхъ зуоцовъ; вЪи- подать оыла нзшіас.ма отчасти и пушнымъ чіікъ колокольчатыіі, б лыГі, съ красіюватымъ товаромъ іі Імежду-гірочймъ куіміца.мп. По заОТТБПКОМЪ; отгпбъ сго нс глубоко раз. вленъ попамъ Ьольсяаго ііороля Казммпра Велпкаго. на 5 о т р ю т о в ъ , ІІЗЪ которыхъ пижніГі шпре п проситель пліі бтвБтчіікъ, педовольпып судейдліпіиізе і!рочііхъ;тычііііокъ 4; пестикъ одинъ. скп.мъ приговоро.мъ, при п ренос д-Бла въвысПлодъ — чстырехуго.-.ьная, кверху заостреп- шую іінстаіщію, обезпечіівалъ судей краковска ная, a no бокамъ бороздчатая і;орооочі;а или го іі сандо.мирскаіо купыі.мп .м-Бхамп. Изъ декре.маковг.а, въ дюлодо.мъ состоніііи зелепая, ЛІПІ- товъ вепгерскагокороляАпдрея, 1222 г., ВІІДІЮ. кая имохнатая, a no созртиііптладкая, темпобу- что Коло.манъ ввелъ въ обычаіі собпрать даиь рая, а па верхпемъ копц растреспивается па съ подвластныхъ е.му Слаинііъ куііыі.іиі шііучотыре частп, соогв'Бтствугощія четыромъ виу- рами (с.іі.Бансолмора). Въ договорплі гра.магз треннимъ м руечкамъ. С .чяна пГіцеобразпыя, о пер мііріп можду Свпдріігаііломъ и НовгороВОЛІІЧІІІІОЮСЪ чечевііцу,сиаружііііокрытыятем- до.мъ (Собр. гра.м.и дог. I, 25), упомііиавтся о пожолтою кожею, а вііутрп бвлын. — Кунисутъ кушіцахъ,Еакъ о сборіз въ пользу тіуповъ. Извосточмші, растетъ въ' бол[>шо.мъ количеств в стііытаііже «куиіщы свадеоііыя> илп «выводиъ Е І І И І Т В , средней и іожиоіі Азіи, откуда онъ ныя» (ом.). Кром-Б того, была сщч «кунпца мибылъ вывезенъ въ южиую Европу, гд іі раз- ровая, какъ впдно изъ грамоіы 1514 г., пожаводится уже съ давнііхъ времепъ, особеппо въ ловаііпоГі С.мольяпамъ отъ волпкаго киязя Ваевропеііскоіі Турціи. Къ иамъ кунжутъ выве- сплія Гоаііновича (Собр. гр. й дог. II, 413). ЗОІІЪ изъ ГІерсіи, порвоиачалі.по въ Астрахан- Доказатольство, что податі. соііраліі, междускую іубсриію, откуда порешелъ ІІ въ другія прочп.мъ, куііііцамп, ііаходп.мъ также въ назваюжпыя губерпіи Россіп, ідіз п разводптся, хо- ІІІІІ «кутгиіііковъ» ІІ.ІІІ «черпокуііцевъ», осотя сіцс no въ большо.иъ ііоличестігв. Купжутъ, оеііпаіо класса жптелои. растспіе одііЬлІзтнео п треоуетъ для своего Кунпца, гетманъ задііБпровскпхъ казаковъ, роста земли тучирй п рыхлоіі: черноз ма постав.істіып, 1683 г., Япо.мъ Собескп. і ъ ; опъ слгБшаііііаго съ псско.мъ на м-Бстахъ ипзмеп- участвовалъ въ битв подъ В пою, гді; Собеныхъ; сверхъ-тоіо оігь трейуотъ пеіціе.м ііна- скіГі увБігіалоя славою героя, а въ 1684 г., го упаважішапім. Иавозъ вывозптся въ поле гет.мапъ сража.іся оъ Турка.ми прп ГІрутБ, осепыо іі запахивается, а весіюю зе.мля вповь блпзъ седеііія Гояиа, гдіз оиъ былъ совершепперепахішаотся, боронится іГзасБвается въ ію разбіітъ; изъ ого воііска шесть тысячъ кал а р т и ііли апргБлБ М-БСЯЦТІ сБмяиами кунжу- заковъ ііо.іожмли оружіо, п самъ Куппца пота, которыя no пхъ молкостп падобііо с-Бять съ па.іъ въ М.ГБПЪ къ ііепріятсдіо. іісско.мъ пліх землею (р ді.о иа указпую десяКунпца (Muslela, Marte), плотоядиоо млекопиТііну пе болізе одмоіо пуда). 1і:юиіедіііііг расто- таюіцее жіівотноЬ, ІІЗЪ ссмсііства ПальцеходІІІЯ налооно соде|)жагь въ чпстогБ, проиалы- пыхъ. Рі>іло у иоя продоліоватов, въ каждоіі вая ихъ іі вмБстіз разрБзая, еслп опп сидятъ чо.іюстіі иаходится по одпо.му ложпо.му иоренчасто. ЦпБты по:;азыиаіотся на кунжут чо- иодіу зуоу; ИЛОТОЯДІІЫІІ ііііжпііі зубъ аілЪвть резъ м сяцъ послБ пос-Бва, крторый дБлает- виутри оугорокъ, —знакъ, что опа lie такъ кровося въ іюл нліі авіустБ. жадпа какъ хорскъ, съ которымъ шгБетъ больКуаагунда , по .сдовамъ саЕсопскаго Л-БТОшісца, дочь Оттопа, rpa*a орЛаліішдбиаго п

Т. YI.

шое сходство въ оріаіііізаціп и правБ. Водится вь Европ , с вврпой Азій п Иово.мч.

Кун-Кун

S 2 —

-

Еун — Кун

С.и т . Въ Европ за.мфчательны : Еуннца шаіо усовершенствованія въ своемъ предмеибыіінооенная (М. mattes), длиною, не считая т и слушалъ лекціи проФессоровъ юридикохиоста, около 18 дюймопъ; те.миаго цв та, съ политическііхъ иаукъ и дипло.мацііі въ геттинже.ітымъ пягномъ подъ шеею; жииетъ иъ л - генскомъ и парижскомъ уиішерсптетахъ. В7> сахъ и уб-Бгаетъ сосіздстиаобитаемыхъм-встъ. 1811 !•. no возвращиіііи въ С.-Г1отербургъ, онъ Ипща ея состоитъ изъ птицъ и ялцъ, за кото- иоступплъ иа службу адъюнктъ-проФессоромъ ры.ми оиа лазнтъ по деревьнмъ. Куница ка- въ учреждавшіііся тогда царскосельскііі лицеп. мепния или Бълошвеііка (М. foina), не.миого i-'a наставленіе, ііроизнессііпое имъ къ восппиоменьшо ііредъіідущей; шея у ,нея бізлова- таипикамъ прп открытіп этого учплііща, Кут а я ; люонтъ жить близъ населенныхъ .мізстъ іиіцыііъ удостоенъ Всемплостішіиішаго реu пропзиодитъ большія опустошеиія. Шерсть скрііпта (20 сен. IS11) й пожаловапъ ордепомъ ея не такъ ц-Бжна и блестяща, какъ у иуиицы Си. Владп.міра 4 ст. Опъ былъ преподавателемъ ооыкновеіпіои. Ее паходятъ почти во всеи Ев- въ лицеіз нравст[іенііоіі ФПЛОСОФІП П праиовт;д пія; вскор утвержденъ въ званііі проФессоponls и въ нізкоторыхъ міістахъ Азіп. Куница, куньи деньгиі До - сихъ поръ еще ра лпцея (28 япварн 1816 года), п черезъ годъ существуютъ въ никоторыхъ мізстахъ Россіи пото.мъ опред лепъ ордііііариымъ прОФессородъ выкупа, платіімаго женихомъ господипу ромъ обіцихъ правъ въ главнып іівдагогиче• сг.оей нев-всты. Шлёцеръ, ссылаясь па Татй- скііі ппститутъ, съ сохрапеміе.мъ свопхъ должщева и Елагина, говоритъ, что въ Россіп, іюстоіі въ лпце іі въ учреждешіомъ въ пе.мъ д йстиит льно, эта подать была платима подъ благородио.мъ пансіон (въ 1814 году). — 1820 года Ллеисаидръ Петровичъ былъ пзбрапъ ііаимвнемъ«;іуііичііое».Лііііде, въовое.мъ с.ювар (II,j, 1183), указьшаетъ на суіцествоиапіе этой чалыіико.мъ учебмаго отд .шпія въ дежурподати въ Кіевіз. По обще.му иародііому пр да- ствп главііаго дпректора иажвскаго и кадетнію, куіища заді-ыіііла право господпна поль- сьихъ кориусовъ. Въ 1821 г. Кушщыпъ былъ зовагься перпою ночью его кріліостпыхъ (с.м. уволепъ отъ псізхъ должностеи по мпнистерКняшее). Лііпдв производитъ слово «кунгіца» ству народнаго гіросвтицепія. ГІсполішя мноотъ «jus сиппа8Іига».Межлурусскі;мъ просты.мъ гія обязанпости no споміу званію, опъ папииародомъ и теперь еще куна п.м етъ зпаче- салъ НТІСКОЛЬКО сочипоиій, изъ которыхъ былн иіе «cunnus»; такъ ли было и съ самаго пача- мздапы: «К|)аткое изображеніе взаіі.мпоГі связп i&'i Въ и которыхъ иіі.мецкихъ ііровпнціяхъ іосударствонвыхъ свБдВиіГі», въ 1817 іоду; эта пошлииа была пзв стна подъ имеиемъ: «Естественноо, частное и публичпоо право»: «Klauenlholen», «Hemdschilling» и up. ЙстЬрйче- въ 1819 г.; «Разпып лмтературпыя и до иаскій бытъ Шотландіи также доставляетъ намъ укъ относящіяся статыі, ііомізіцеппыя въ Сымноіо оактовъ о существоваиіп кунііцы и кня- иі; Отечества». Изъ непздаипыхъ особоппо зам чагелыіы : «Историческое нзображеціе xai'o. Куиица свадебная, подать съ жетіховъ, ко- судопрои.чводства въ Россіи до пздапія судебторую мы всірвчаемъ еще и въ XVI столізтім, нЯка» : «Изслидованія о государствешіыхъ въ граматТі короля Спгііз.муііда II, 1501 г., по- доходахъ въ Россім до времепъ ПЕТР. Волпкажаловаішоіі моіилевскпмъ іраждана.мъ (ПТІЛО- го» ; «Началыіыя оспованіп полнтической русс. арх. древ. грам. I, 25); въ ией оказано: эконо.мііі». Въ 1826 г., 4anpT^w, no преобразо«Куницы свадебпыя отъ кождые иев-Бсты, такъ вапіп КОММІІССІІІ состав.іепія закоповъ во II огд. іі отъ дізвкіі одинако маетъ быти давапо по С.обствеііпоп ЕГОВКЛПЧЕСПВА капцелярііі, Алекбылъ пріікомаіідііроваііъ 20грошей». Въ Дитвіз эта подать падала даже сандръ ПеТрбвич на бояръ и татарскихъ .мурзъ. ( 0 Lilewskich къ это.му огд лепію п ему поручеио было: главпое паблюдеіііе за состаіілеіііе.мъппачиііаіііе.мъ і Polsk. praw. II, -23, 139.) Куницынъ (Алекеандръ Петровіічъ),д'Бйств. Полпаго Собраиія-Закоповъ, составлопіе втостатскііі сов-втникъ; род. въ 1783 г. Тверскоіі роп іі третьеіі киііги Свода граждапскихъ закогуберніи, Кашиііскаго у зда, въ сел Кои, отъ иовъ объ пмуществахъ, Свода межевыхъ закородителон духовиаіо зваміл; получилъ порво- новъ и, накЬн цъ, Сгіода уголовііыхъ закопоіп» иачалыюе образованіе въ духовномъ учіілііщіі о ііуб.ііічпыхъ прсступ.ісчіінхъ, которые заклюсвоего уБзда, зат .мъ продолжалъ учоиіо въ чаіотся г.о 2, 3, 4 и 5 |іазрядахъ порвоп кииги тверской семинаріи, въ 1803 г. переведонъ въ Сиода уіоловпыхъ закоіювъ. 12сент. 1830 года с.-петербургскій ііедагогнческій иііститутъ , Куіпщыпъ оі чпслепъ о т І м и и и с т рстЙа^йнайоткуда, въ 1803 r., по окончаііін курса по Фа- совъ къ капцеляріп, въ котороп трудплся Долкультету правственпо-политическихъ наукъ, гое время. Въ это.мъ же іоду п 1831 г. онъ былъ отправленъ въ чужіе краи д.ія дальніііі- пріиіммалъ участіе въ образованіи студептовъ

і

Кун - Куо

-

963

прапоп д нія; въ іюи 1832 года уволепъ отъ до.іжности иача.іьника учебнаго отд ленія по дежурстну г.іапнаго дпректора пажескаіо и иадетскихъ Еорпусот>. ВПОСЛІЗДСТПІИ от, запиліадся полнымъ собраніе.мъ духовпыхъ узаконеній пъ Росгіи го ііремеип учрежденія спятпГішаго синода, и усп шно окончилъ это д-Вло (1836 г.). Въ 1838 г. нспраилялъ должиость •иредс-Бдатрля комитета для надзора за печатапіемъ Полнаго Собранія Закоповъ ч пм ст съ т мъ опъ вособешюсти трудился въ пывше.мъ, прч V отд делепіп Собственной Его ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВЛ канцеляріп, комитет по разс.мотртзнію проектовъ о преобразованіи управ.ісиія государствёнпыхъ имуществъ. Накопецъ 27 апр-Бля 1840 года Ал ксандръ Петровичъ былъ пазначенъ директоромъ департамента духопныхъ д лъ ипострапныхъ пспов данііі; по 1 іголя 1840 г. впезапиый ударъ прерпалъ его д ятельную жпзиь, 30 лЪтъ котороп бьтлп посвяіцепы иа олужбу отечоства. Кунстъ-Еамера. см. Каблпетъ ПЕТРА Вели-

каго. Кунцевичъ. см. ІосаФатъ. КуНЬЯ, р ка Псковской гуо.; начпнаотся на южной ся граііпціз, выходитъ изъ пебольшаіо озера п впадаетъ при город-в Холм въ р ку Ловать. Она течетъ на протяжеітін 150 верстъ н съ половішы своего теченіп судоходна. Ширнпа різкп отъ 10 до 30, глуоиііа отъ Vj до І і ^ саж. Л^Бвый берегъ во многпхъ м стахъ нагорный, а правып покрытъ лугамн. КуопІО (Киоріо), губ. городъ Куопіоской губерпіивъ великомъ княжеств Финляндскомъ; лежитъ па юго-западномъ ліыс-Б озера Каллавеси, при судоходпомъ каналтз, въ 703 вер. къ св. отъ Гельсиніфрорса п въ 538 вор отъ С.-Петербурга: построеиъ въ 1775 г. Теперь въ город до 2,200 оо. по.іа жителей, 1 церкооь и до 3,000 руб. сер. ежегодиаго городскаго дохода. Изъ публичныхъ зданій за.м чательны: церковь, большая и красіівая,ка.меііпая, съ алтарной картпною, работы Годепъельма. Въ Куопіо есть банкъ, гимназія, э.іемептариая іпко.іа, тппоіраФІя; бываютъ дв ярмарки: въ япвар и въ октябрі;, п первая пзъ нихъ, важи ишая въ ФІІНЛЯІІДІИ. Фабрикъ И мануФактуръ въ город н тъ, ио есть бол е 70 челов къ р месленниковъ, держащихъ у себя мастерскія. Въ городі; 10 красилень. Куопіо им-ветъ пря.мое водяиое сообщеніе по озеру Каллавеси до канала Варкаусъ (70 вер.) И оттуда по водамъ, припад.іежащпмъ къ сайменскоГі водяной системтз до городопъ Немш.іота (140 в.) И Влльмапстрапда (260 вер.). Блпзъгорода лежитъ чсточ-

-

Куо - Куо

никъ минералыіой воды. — Куопіооай і/ъздъ заппма тъ пространства 5,226 кв. в., изъ числа которыхъ подъ полями 7,800 дес, подъ лугами 14,600 дес. и подъ ліісами 242,000 десят. УІІЗДЪ разд ляется иа два кирхшпиля: Куопіоскіп и Піе.іавеси. Жителей 168,200 об. по.іа. На квад. версту приходптся около 32 об. п. Мистность въ у зд чрезвычайно озериста. і^о.іотиста, м стами хо.імиста: по с верной и запад. частямъ увз. тяиутся отвасли Мансельке: нзъ паибол е возвьшіенныхъ м-встъ зам чате.іьны: I Іуйіо (близъ г. Куопіо), Ухумякн (въ 10 вер. отъ Куопіо, подліз д ревни Тоіівала), Banнавуори (въ 10 верст. отъ Куопіо въ деревніз Хи.іЕ.ду.іаплаксБ), Пиххалаямяки (въ иирхшппліі Піелавеси) и н. д. Изъ множества озе|П, бо.іъе за.мт,чателыіы : Ка.ілавеси, Юруевесп, Маііішга, Сувавесп, Юоерви, Нилакка и Иіелавеси. Почва зем.іи препмуіцественно песчана и не п.іодородпа, не с.мотрн нато, г.іавиая промышленность—хл оопашество и скотоводство: посліідііее доотавляетъ жителямъболтіе выгодъ. Коровьо .масло и сало составляютъ важные продметы сбыта. Изъ другихъ промысловъ зам чатсльны лТкііые. Въ уТззд-в: 1 суконная Фабрнка, 1 красплыіая и 1 бумажпая; ьроміз прпвиллегпроваиныхъ .мо.іыіицъ: пи.іыіыхъ 4 и муЕо. ю.іьныхъ 28. КуОПІОСКаЯ губернІЯ, одпа изъ впутреннихъ губерпій великагокняжества Фиплявідскаго; лежитъ къ с.-в. отъ ГельсиигФорса п состоитъ изъ сивернаго Саво.іакса и частиКареліи. Опа грапичптъ къ с.-в. съ Олонецкою, къ ю.-в. съ Выборгскою, къ ю. С.-Михельскою, къ з. Вазаскою и частью Улеаборгскою, а къ с. съ Улеаборгскою губерпіями. Отпосительно граждапскаго управленія опа разд-сляется въ Саволакс на три у зда: Куопіоскій, Раутала.малсскім и Идепсальмскій, а въ Кареліи на два уБзда: Верхпе-Карельскій и Нижпе-Карсльскііі. Губсрпія замн.маетъ 39,820 кв. вер. npocrpaiicTLJ, изъ чпсла которыхъ подъ полями до 30,750 дес, подъ лугами до 68,000 д е с ; м стъ годныхъ къ возд лыванію по.іей и для выгоіювъ около 344,000 дес. Осталыюе зати.мъ простраиство состоитъ изъ бо.іотъ, голыхі> утесовъ, ИЛІІ покрытыхъ лисомъ и озеръ. Длипа губерніп отъ з. иа в. околоЗОО, аширііиа съ ю. на с. 220 вер. М стпость губ. перерт.заііа рядо.мъ хол.мовъ п горъ, пролегающихъ по направленію отъ с.-.ч. къ ю.-в. Въ долинахъ растетъ м ста.ми лиственпый л съ, или паходятся каменистыя и песчапыя м ста съ хвойньімъ л сомъ, а равно болота и озера, изъ которыхъ ПОСЛТІДНІЯ заппмаютъ }-^, а болота око.ю J-g всего прострапства губериіп. Почва землн весьма разлпчпа-

Kyo - Еуо

964

ro свойства, исіиючая ц-Екоторыхъ м сть иъ Сапо.іапсіз, гд^ петрізчаатсн доволыіо хоропіііі черпоземъ; въ прочихъ .іі-Бстахъ иаходіптя частыо гшпистая зе.м.ія, а бол е вё гЬ сыпуЧІй пссокъ. Куопіоская губернія съ сізвсрііоіі сторопы отдіз.іяется отъ Эстероотена и.пі У.іеаооргскоп губерпіп хреотомъ Мансс.іьке, состояіцимъ нзъ хряща п ключовыхъ жидъ; отъ этого і;ряжа одпа ц ь п ь возвыиіеііііі проходіпъ чрезъ западпуючасть Пдсііса.іь.мскаго кпрхІИПИ.ІЯ п чрсзъ сйверпую п западпую частп Куопіоскаго у зда, а другая тяпетсн въ разиыхъ направ.іепіяхъ чррзъ Карелію, и таки.мъ образо.мъ раздіияетъ восточпыя п западпыя сообщепія озора СаГіліиіъ, которыя одпаконсъ соедипяются иъ ХаукппеспсЕбмъ озер-Б (въ Раіідасальмііскомъ к и р х ш т і л и Сантъ-АІихельской губерніи). Мзъ ОТДІІ.ІМІЫХЪ возвышёвій за.мвчателыіы: Ухумякн и Ваіпіаиуорп въ Куопіоско.мъ усздт. (с.м.), И.мяки й Тохно.мямі ьь Идеисальмсколіъ увзд (с.м.), Сіівакі;аі:а|іа, Лоухаваара п др. иъ СорхпеКорельсколіъ уіззди (сн.). Зиачіігелыіыхъ р къ въ губсріііи ІГІЗТЪ, по зато зд сь мможество болышіхъ и ма.іыхъ озеръ. Въ отношепіи къ водяпы.мъ сооощеніямъ, здЗсь три естествонпыхъ систе.мы , a н.мепно: Саммеиа, Ладога и Пеііеие. Озеро Canмепъ иаходитоі въ ВыооргсіоЙ губерніи, a Пейене ме.кду Саптъ Михелі.скию п Тавастіусскою губерміяміі. Кь еаймеііскбй водяиоіі систе.мъ іірііпадлежатъ сізверо западпыя п восточпыя сообщепія; къ ПСГЮПСЕОІІ западиыя, составлеимыя преммуіцествеііііо изъ озеръ: РауталаМбіііскаіоп Піелапесискаго прпходовъ; т;ъ Ладожскоіі — юіо - восточпыя, ііачплая съ озерца Поеііъ-Сопгоя, паходящагося прп хребгВ горъ въ Иломацкомъ прпході;. Порогп зпачптслыю затрудняіотъ сообіцсііія no всБмъ этимъ системамъ, такъ-что судоходство везд пропзводится съ ООЛЫИІІЛІЪ трудо.чъ. Ббльшія Н ЛЭЛЫЯ ЛОДКП ИЗГОТОВЛЯЮГСЯ ВО МНбГИХЧ» llj)!!-

ходахъ самимп і;рсстьяпаміі, а гребныя суда преймущестйбппЬ въ прпходахъ ппже завода Варкауса. Г.амыя болотлстыя м ста иаходятся въ Верхнемъ п Иижііе-Корслі.ско. іъ й Идопсальмскомъ у здахъ. Въ ііосл-ізднее вре.мя обращено особеіиіое вніімаиіе па ооушепіс болотъ. Сухогіутпыя сообщепія содержатся въ гуоерніи обывателлмн пъ бо.іыиоіі ncfipamiocrii. Дороіппролсгаютъ болі.іиею частыо no ГЛІІІІПСІОиоечанодіу і[іуііту, п р-Бді;о по іора.мъ, йз'в'ивансь около ппхъ: ме с.мотря иа то, опіз часто И.МТІЮТЪ до 15° погатостл. Зіпюю дорогп еглажпваются особо устросііііымн треуіолі.нлкамп. Почтовая гольба содержлтся въ іородахъ м^Біцар.амп, a no ДРІІОВЛЛ.МЪ поссляііамп, которые

-

Kyo - Kyo

выставляютъ па почтовыхъ стапціяхъ лошадоіі no очсредн. За версту па одпу лошадь платится отъ всізхъ городовъ допсрвоп стаиціп no 4 и., a no деревпямъ no 2 к. cop.; •Бздятъ безъ подорожлыхъ. Гланн лшія дорогн идутъ отъ Куопіо въВазу, Сантъ-Мпхсль и Улсаборгъ. Водяпые путп сооощеіпя устрориы, no возможіюстл, выгодлодлягуберііііі. Озера, лежащіяоЕоло г. Куоліо, со дивёны съ озоромъ Саймо дву.мя Ебпавымй паііаламп: пзъ ппхъ одпнъ между озера.мн Калавосп и .Уіілука у лорога Коплусъ, называетсяКоіілусскпмъ (лмізетъ 1.238 Ф. ДЛІІІІЫ), а другоіі между озерамп Уіпіукп и Саіі.ча, у порога Варкгаузъ, лазьшается Таппальскимъ каналомъ (ішізетъ 2,855 Ф. ДЛІІПЫ). Оба капала п.м ютъ 7 Фут. глубллы. Са.мыіі Фарпатеръ озера Унпука расчміценъ. Кро.-м эгоіо сообщеііія,въ 1846 г. лачаты работы для образовапія водяііаі'0 путп между озеромъ Калавесп п озераяц с-Еверлол части провпііціл Саволаксъ; для этого провктпровалп выкопать каиады мимо пороговъ: Руоковпрта, Віандо, Томберп п Нероко п расчистить равшіііу Ламмасвпрта. Пріі n o p o i t Віалдо предполагается устропть шлюзъ. Дло палала и шлюзъ будутъ въ 14 Ф. шпрііиы. Глублпа ііаііалопъ при Неррко и Ламмасвирта въ 4 Ф., прн осталыіыхъ же въ 5 Ф. Сплавъ по этому сооощеиію будетъ состоять болі.шею частью изъ ссльсклхъ ііроіізводеиіп: оревепъ, смолы, озорпоп ж л зной руды и т. п. Работу прсдполагаютъ околчпгь въ 1856 г. Въ е.-в. частл губорпіл лаходптся озеро Післпсъ-ярвл, пзлпвагощое своп воды р кою того жс л.мепп въ озеро Сал.ма. Для устроепія водяпаго путп ме;кдуэтіі.міі озералл, предполагается лропзвссіл расчистяу 9 лороіовъ па р. Піелнсъ іі устролть no берега.мъ пхъ біічеііііпки. Ііри двухъ пзъ этихъ пороговъ должны быть построепы шлгозы. Работы пачаллсь уже въ 1847 г.; оі;оіічатся въ 1859 г. — Клп.матъ въ губеріііи соотвТіТСівуетъ геограФііческой ея широтіз (62° свв. шпр.): зи-ма суровая и продолжптелыіая (б u 7 .мтзсяцевъ), л то короткое и жаркоо — переходъ отъ одпого къ другому весьма быстрыіі. Иочііые заморозы нер дко случаются впродолжоіііе ЛБТЛІІХЪ жаровъ, особепно въ ііііз. іеіпіыхъ п болотлстыхъ мистахъ. ІІзъ естествеііпыхъ проіізведспіГі восооеппостл замБчателыіы: озериве п болотпоо жел зо, і;[)асплі>ііыя зе.млл, жсріюііыо п точллыіые ка.мпіі. Въ і-уоерліи считавтея до 147,000 жптслсп оооего полп; па і;в. версту іірпходптся около 3 обоего пола. Зд сь 7,012 геііматовъ, которые разд лслы между 14,109 влад льцамл. Пилыпая часть пародонаселеііія состоитъ изъ Кореловъ, (с. і.); Саволакоы (ем.) жпиутъ въ за-

Kyo - Еуо

-

9і і

падііой on части. Про.мышлеіі!іості>а;ііте.іеіі, по педостатку въ иастоящее прсмя улобныхъ соооіц чім, ограііичіівается зе.м.іс,(1і.ііе.мъ и сі;отоподетио.мъ. Псіва зем.пі состоитъ воооще изъ песковъ, глмнылі въ н і;оторыхъ м стахъ, чериозо.ма. ГІосррдство.чъ выжііганія ЛТІСОВЪ въ посл днее время поля значителыю распростраііеиы, одііаі;о ;ке, въ сравнеиіи съ ГІО.ІЯМИ ГОЖІІОІІ ФІІПЛЯІІДІІІ , опіі весьма не [іеліікп. .Урожаіі озп.маго хл ба оывастъ, срсдипмъ ЧІІсломь, отъ 6 до 8, а яроваго о і ъ 5 до б зорсиъ большс протішъ посъва. Овесъ СІІЮТЪ только въ СаволаксБ, въ Леіиіевііртасскомъ прпходті, въ Нижие-Карельскомъ п въ иіікоторыхъ >і стахъ [)орхііе-Карсльсг>аго j-Сзда. Въ хорошіе годы хл оъ, за удовлетвореніелъ домаиитхъ потреоностеіі, про.мБнивается отчастп въ городахъ па жел-взо п соль. Скотоводство доставляетъ жителямъ ііанбол-се выгодъ. Коровьо .масло составляотъ главііізіішій прсдмстъ отпускиоіі торгоплп кресті.ятіііа: иромт; того продается сало въ C.-!lorep5ypi"D и въ іородахъ Выооргскоіі губерпін. Крсстьяпо стараются таі.же объ улучшепіп породы свопхъ лошадеіі, которыя охотчо поьупаются въ Россіп; этіі лошадн, хотя п ііеболі.іиія, но іір-впкп, пріучепы і;ъ труда.мъ п съ трехл тняго возраста могутъ уже служіпъ длн раоотъ. Недостатокъ пъ СІІИТЗ не дозволяетъ содср;каті. съ выгодою овецъ лучшеіі породы, no у вЬ:;оторыхъ поМІІЩІІІІОВЪ ваходятся ііспансіая п нич цкія породы. Въ Рауталамбіііеко.мъ п|)ііход пріиотоіілястся хорошсе простое полотно и столовое бт.льо. Продажа бревснъ на пплыіыя .мслыиіцы сротавдяетъ важпую статью сельокой прояыііі.іеііііоітп: ис.маловажиыя выгоды даоп> такше пзгитовлепіе поташа. Пзъ жеЛІІЗІІЫХІІ іірішпллегироваііпыхъ заводові., зам-Вчатслыіы: Варкаусі.іГі въ.Теппевпртассио.мъ, Стремдальскііі въ Ннльсісвскомъ п Юркакоскискііі въ Идеіісалі.. кі;омъ приходахъ; BCD оіііі им*ютъ п чн для гілавки чугупа. Кро.мБ пхъ Яеболыиіе такіе жо заводы паходятся: въ Каавііскомь прмходіз и неданно построепныіі МСІІІІОКОСІМІСКІІІ заводь въ Ііло.манцкомъ ириход-с. Есті. ріце іі .мопьшіе д;олііЗные заводы (Blaslervcrk): Саіамиоі ім въ !Ідсіісалі.мсі;оліъ, . ріпіалаі;сі>ііі пъ ІІіілі.сіесг.олъ, КортеіісскіГі і:ъ Каавискомъ, ІІаіігаіікоокпекій въ Піолпсъервпскомъ іі Коімікоскискііі п 1Ілаясі;іГі въ Иломатіііо.мъ прііходахъ. На ВСІІХЪ ЭТИХЪ заводахъ пріиотовляется жел зо нзъ болотпом руды. Кром того въ губериіп есть діги сукопиыхъ Фабрпки, 15 красплыіыхъ, одна бумажная н одііпъ кожевенпыГі заішдъ. Ді стпая торгопдя ііезііачіітслыіа. Предметами внутреп-

—

Куп-Еуп

ней торговлп слу.катъ пгіси.муществснііо произнодепія лізсныя, зе.мледилія и скотоподства; также крестьянское сукпо, полотио п рыоа. Въ г. Куопіо ярмаркц быпаютъ въ япварч; a октябр-Б. По судебпой части эга губернія нахвъ ВТІДО.ІІСТВТІ выборгскаго іоФгерпхта. Купало. Славяие почііталп era бого.мъ земпыхъ плодопъ, гірііііосіілп сму жертву предъ жатвою хл ба, 23 іюля, въ депь св. Arpiiiuinиы, которая оттоіч) прозвапа въ народТ) «купа.імтцею». Молодые ліодп уЕрашалпсь візнкаміі,! раскладывалп ввечеру огонь, плясали около еіо и воспивалп Купала'; наконецъ скакали п прогопяліі своп стада чрезъ огонь, думая чрезътообсзоііаспть ихъ отъ лъшихъ, плп лъспыхъ духовъ. Память этого языческаго обыкновепія и донынТ) сохранплась въ н которыхъ ,мт.стахъ Россіп. Въ Архангельской гуоерніп мпоііе поселяне 23 іюлн топятъ бапп, настплаютъ па нихъ траву Купалышцу (Лютикъ, Ranunculus acris) и послт» куиаются въ різг . Сс[іоы, накапуиі;, или въ са.мое рождество Іоапиа іірвдгечи, сплетая ивачовекіевТінки, в іішютъ пхъ на кровліі до. ювъ и па хл вахъ, чтобы удалмть злыхъ духозъ отъ свопхъ жплміцъ. Куперъ (James Fenimore Cooper), амеріікапСЕІЙ ро.маппстъ; родіися 1789 года въ ВюрЛІІІІГТОНТ>, иа Дславар-Б. п получплъ поспптапіе въ Ііыо Гевеиіі. ІІугешсствуя для возстаііовлспін разстросппаго здоровья , опъ объ -Бхалъ ііочти всго Киропу: съ 1826 до 1^29 года былъ коіісуломъ ('.оедііііеііпыхъ іигатовъ въ Ліоиъ. Талаптъ сго развплсн подъ вліяпіо.мъ творепііі ВальтеръС.котта,іі хотяоиъустунаетъ свос.му і сіііялыш.мупредііісствеііпнку, по псс.мотря па го, и.м-Битъ весь.ма ліиого самосіонгельпости, выііаз!ііііш.ч'іся въ превосходиы.чъ оіпісапіяхъ іі[)ііроды. Изъ его ромаповъ за.мБчлтельпы:«Г!редосто[іожііості.»,«ІІІіііоіп.»і'Ні.іо Іоркъ, 1S21) «!!іонсръ» (The sources of Susquehanna 1822). «Кормчііі» (1823), «Ліопель ЛІІІІЬОЛЫІЪ» (1821), «Посл-Бдпііі изъ Могпкаиочъ» (1820), «Лугъ» (1827), « b i q іііаііс;;іе Пурптамс» (The \f6pt оГ wish Ion -wishj, «Красмыіі Кирсаръ»' «Русална плп морсЕоіі разіиіиапіл,» (отъ1828— 1829), «Вііаио» (1831), «['еидеп.маусръ» (1832)' «Бсрііскііі малачъ» п «За.м чаііія объ Амеряь капцахъ». Вс эти ро.маны иереііедспы почти па вс euponoiicide лзьпаі. Куперъ (William C.owper), апгхійсвій дпдактпческіі] поэтъ;родііЛ('н 1731 года. іп> ррафетв ГврФО|)д . Оіп. порвыіі сброгплъ оковы Французскаго вкуса, ііаложепныо па аііглііісі;уіо литературу съ XVII в-Бі;а, и сго ііроп.іведеііія составляютъ переходъ къ повБйшей апглій-

Куп — Куп

966

СБОІІ поэзіи. Изъ сочішонііі Купера замичателыіа, по удивительнымъ описаіііямъ, одаіородЕіыяъмыслямъ іі глубокому чувстсу, дидактическая поэма; «The task». Куперъ ііереие.іъ па ашміііскій языкъ, б-Блыми стихами, «Одиссею u Иліаду». Онъ умсръ въ іраФстиБ НорФолькъ, иъ 1S00 г. Купецкій(іоЬапііКире(2ку),іБіівопіісоцъ; род. въ Пёшинг , иъ Всрхнеіі Венгріи, 1666 і.; получплъ образованіе у жипописца Клауза, въ Люцерн , и усовсршенствовался въ Вин , Венеціи и Римі;; у.м. въ Нюрііберг 1740 г. Онъ наіііісалъ чрезвычанно мпоіо портретовъ. Купздонъ. Названіе этого бога любви, на латіііісЕО.мъ Я.:ІЫК1І «Cupido», означаетъ желаніе; по это пе «.Еро?» Грековъ, имя котораіо болъе соотвтзтствуетъ рпмскому боіу «Amor». Генеалоіія Куппдона раздичиа: то онъ считался сыпо.мъ Веиеры и Вулкана, тб Венеры и Марса, то родплся изъ волнъ ІІ.МТІСТІ; съ богииею красоты. См. Амуръ. Купина. Такъ въ иашбй славянской Біібліи наіыиается тотъ терноиый кустъ, который вид лъ Моксей гор-Бишимъ, по не сгаравшішъ. Когъ, явившійся Монсею иъ это.мъ кусті», повел-влъ ему идти въ Египетъ, для освобожденія нзъ рабства едиііоплеменнаіоему епрейскаго народа. Моисей, послі; пятнкратиаго отри цаііія ) ііа40голу своеіо пребываиія у ІоФора,отправилоя въ Египетъ исполпитьволю Всевышияго. Филопъ, а за нилъ и писатель церковнобиблейской исторіи, видятъ въ горЪвшен и н сгаравш іі купиніі изображонів состояиія Церкии въ Египті}, гд она въ пламени гоненія казалась слабымъ торніемъ, и однакожъ не должна была истребнться и не истребилась. Но Церковь видигь въ купині; прообразованіе Богородицы. «Мкоже бокупина несгарашеопаляс.ма, косп ваетъ оііа, — тако Дізва родила еси п Дізва пребыла еси».

Купоросное тасло, Купоросная кислота. Подъ этшіп назвапіями извтзстна въ продаж с риан кпслота. КупорОСЪ, пазяапіе, которое прежпіе химикн давали всъмъ пообще соля.мъ, состоявшпмъ изъ гврной кислоты и какого-нибудь осіювапія; трп изъ нихъсохранилного до-сихъмирь: сіірно-кислый циньъ (б лый купоросъ), с рнокислая міздь (синіГі купоросъ} и с рноннслое жел1;зо(зелеііЫ!і купоросъ). БІІЛЫЙ купоросъ (капрасъ, sulphas гіпсі)открытъвъГермапіи. въ половниі; XVII ст.; въ большомъ количестві; приготрвдяется чрезъ обжигапіе цинковоіі об.маики, оыи^слачивапіе получениой массы водою и кристалліірованіе ; 6. к. можпо также получить чрезъ раствореніо цияка въ

-

Куп - Куп

свріюй кііслотіз. Капрасъ бвлъ, іімиетъ непріягпый металлическій вкусъ и раствоііяется въ 2 з частнхъ холодноГі воды. Употребляется въ красіілыюмъ искусств u въ .модицпіп;, каьъ вяжущео средство; идетъ въ составъ пріімочки для глазъ; прежде уіютреблялся какъ рвотпое.Купоросъ СІІНІГІ,МТІДМЫЙ (sulphas cuprl) въ большихъ колпчествахъ получается изъ старой м-Бди, которую предварптелыю соединяютъ съ съроіі, а потоліъ осторожпо обжигаютъ и выщелачиваютъ водою. Получается, поііутво, при отд леніп cejieopa отъ золота с-Брною кислотою іі въ пъкоторыхъ другихъ пропзводствахъ. Чнстый м. к. н. і етъ густоіі сииій цв т ъ ; растворяется въ 4 х ъ частяхъ холодной воды; пе раствори.мъ въ алкоголі;; прп нагрізваіііи отдііляетъ епачала кристаллнзаціоішую воду, а пото.мъ и всю кислоту. Употреолпется въ .МОДПЦІІІПІ какъ средство разъ•Бдающее и остаііапливаюіііее кроиь, преіімуіцественпо въ варужвыхъ болвзііяхъ.Купоросъ зедвныГі, желіззиып, апгліііекіГі (sulphas ferri) прпготовляетсн въбольшомъ коіичествіі чрезъ обжигаиіс колчедаиовъ, пыщелачиваиіе обожженной массы водою и ііыііаріівапіе жпдкостп. Чистую соль получаюгъ чрезъ раствороіііе жел за въ слабой сБрноіі кислоті; и выпаривапіо кислой жпдкости: оиа образустъ зелчю-сииеватыо кристаллы, ракгвора хсв въ 2 частяхъ холодиоГі воды, въ пеоольшомъ коіпчествТі кипятка; не растворима въ алкогол . Ирипятая внутрь, производитъ боль въ желудкт, кпшечвыя спаз.мы, рвоту. Употроолнстся: въ ле ДІІЦІІПІЗ какъ протіівогліістпоо и укрізііляющос средство; въ красплыіомъ исьусстви ; для прпготовлспія бсрлітсг.оГілазурп, писчихъ черІІИЛЪ , мази для брнтвеііііыхъ ремпеГі; входитъ въ составъ порошка длн полііровки метадловъ и стекла; кро.міі тоіо изъ ііего дооывается нордгаузвпская с риая кислота. Еупра (Кирга), этрусское божество, соотввтствовавіиее римской Юноіп;, одпо нзъ божествъ гро.мовержущпхъ, и которому также ііріпіадлежало иоволуіііе. Ей поклопялись особенпо въ Веіяхъ, въ Перузіи, въ Этрусскоіі І:ОЛОІІІІІ, посл быншаго Пііцеііума, аболііс всего въФалеріяхъ, гд оііа іімііла прозиаиіе Курптіісъ или Квиритисъ (т. е. Копеішая Юпопа), п хра.мъ съсвященпоюрощею.ЕГі прііпосиліі въ жертву біілыхъкоровъ,теляіъ,сиіііісіі и ьозловъ (і;озъ ве привоси.мі, пото.чу что нхъ счпталп печистыми). Въ днп праздпества путь процессіи устнлался ковраміі; дізвы, въдлпнпыхъб лыхъ одеждахъ, иеслп ва ГОЛОВІІ сиящспиые прсдметы, въ корзпяахъ. Еупрелповы, русскііі дврряисіай домъ; ро-

Куп - П у п

-

967 —

доиачальникомъ его считается едоръ Богдановичъ Купреяновъ, за кото|)Ыі іъ, по отдълу 1615 г., состояло въ деревніз ГІятинЗ и пустоши Игнатови 50 четвертей. ГІотомки его, въ ІЮЗДНІІЙШІЯ вреіМена, находилпсь въ иоенной и гражданскоіі службіі и влад-влп педвижимыМІІ им-Бніями (Общ. Герб. X—33,). КупФерниккель, .мпнералъ , состоящііі изъ 56 ч. мышьяка и 44 никкеля. ІІрпиадлежптъ къ гексагональной систелгс. Изломъ его перовІІЫІІ; блескъметаллическін ; циътъ красио-мБдный; твердостью равняется апатіпу; при прокалпваиіи издаетъ ІМЫШЬЯКОВЫІІ запахъ; р дко встръчается въ кристаллическомъ видъ. Находится, въ иебольшихъ, впрочемъ, ьоличествахъ въ Лльзаси, Саксоніи, Гессени, Тириигеніз, Корнваллис-Б, Венгріи и пр. КупФеръ (ДДОЛЬФЪ Иковлевнчъ), статскііі соВБТІІІІКЪ, ордиііарный академикъ с.-петербургской акаде.міи наукъ no части ФИЗИКИ. РОД. ВЪ 1800 г.; обучался въ берлипско.мъ унііверситеТ Б ; усовершеиствовался въ Фіізііко-.матеі іатпческпхъ ааукахъ въ Парижіі; ііімБетъ степень доктора ФІІЛОСОФІИ, полученпую отъ геттиніенскаго универсіпета. Въ 1823 г. онъ былъ опред^Блоиъ ордшіарііымъ проФоссоромъ ФІІЗНКІІ въ казаисЕІіі упиііерсіпетъ, гд'із иаходплся по 1828 r.j въ этодіъ году оиъ утвержденъ ордііііарпымъ акадсмико.мъ с.-поіербургскоГі академіи наукъ no частп міііісралогім, п проФсссоромъ ФИЗПКІІ н минералоііп въілавііомъгіедаіогпчеічіо.мъ ішстцтутіі. 1)ораспоряжеііію.міііііістерства народнаго п|іосвізщеііія, въ 1827 г., былъ отправлснъ въ Пермскуіо губернію для ученыхъ изслТідоваnift и для обозръпія Екатеринбурскпхъ заводовъ; пъ 1828 и 1830 г. участвовалъ въ путешествін, съ учеиою ЦІІЛЬЮ, ПО окрвстііостямъ горы Эльбруса. Преіпіущественно сод-вйствіемъ и трудами этого аі.адемика піиучплп иъРоссіп полное развитіе мабліодепія no частп зе.мнаго .магнитпз.ма и.мстеорологіп. 11о звапіюдмректора пор.мальпой маінитной обсерваторіи юрныхъ инжеперовъ, онъ былъ дваждыкомаіідпрованъ аа ірапіщу, для соілашепія съ ііностраііны>іи учеными о сііособи и времеііи производства магнитныхъ пабліоденіп. Сиерхъ того онъ состоялъ въ учреждопііой, 1834 г., ком.мпсіи для приведеиія въ едпіюобразіе в совъ п .м ръ въ Россіи. Состоитъ дізйсгвителыіымъ членомъ множества руссі;ихъ и заграішчныхъ учепыхъ ооществъ. ЕупяЕСЕЪ, у з. городъ Харьковской губ.; лежитъ въ 198 в. къ ю.-в. отъ Харькова, на правомъ береіу р. Оскола, ііа доволыіб высокоіі, ЫІІЛОВОІІ гор , у подошвы которой раздиіяется рБкою Купяикой ; отъ С.-Пстероурга въ 1,579

Куд—Кур

вер., отъ Москвы въ 905 верстахъ. Купяпскъ былъ прежде слооодою; въ 17fi5 г., при учреждеиіи Слободско-Украинской гуо. назвааъ пригородо.мъ Изюмской провинціи ; съ открытіемъ иаміістннчества сдиланъ заштатпымъ городо.мъ и прнчнсленъ къ Воронежскому у зду, а въ 1797 г. снова возвращенъ СлободскоУкраинскоГі губ.—Теперь въ Куііяискі;3,500об. п. жптелей и около 3,500 р. с. ежогоднаго городскаго дохода. Жителн занп.маются преимуществинио земледтзліемъ. Ярмаркн бываютъ: въ 10;Ю пятницу по Пасх , въ праздииьъ Рождества Богоридіщы н въ день Зачатія Св. Анны. — Купяпсігій уъздъ занпмастъ пространства 5,610 кв. вер., пзъ числа которыхъ подъ полями до 176,000, подъ луга.ми до 200,000 п подъ дзсами до 30,000 д. Въ оощемъ итогъ прострапства заключается до 1,590 кв. вер., находящнхся подъ воеяііымъ поселеніелъ. Житеіей въ уБзді; до 66,000 обоого пола; на кв. версту прпходится по 12 челов. обоего пола; иа каждую душу муж. пола по 17 дес. Крестьяне казеинаго въдомства вдвое б-Едн-Бе землею нежеліі ПОМІІЩНЧЫІ. М стврсть въ уъзд преіімущественпо ровпая, орошается р камц Осколо.мъ, Ерасною и Ніеребцомъ, нзъ которыхъ ІІОСЛТІДІІЯЯ раздиляетъ Купяпскій уиздъсъ Изюмскимъ. Землодзліе, хотя и главное занятіе жителеп, по .мало доставллетъ выгодъ, по причішіз затрудіпітолыіаго сбыта хл ба. Засухи часто врсдятъ посБва.мъ u лншаютъ жнтелен необходимаго продоііольствія. БолЪе всего поддерживается хлъбопашество осмьш вннокуренныміі заводами. На 80 овчарняхъ находптся до 100,000 тонкорунныхъ овецъ (кро. іъ 30,000 простыхъ^ірипадлежащихъкрестьяна.мъ); на 36 коискихъ заводахъ болъо 20,000 лошадеіі: сбытъ ихъ затруднителенъ no упадку ц ъ н ъ ; къ тояу же самыо заводы много ііострадали отъ ііосчастііі въ 1833 году. Ііноііе нзъ жптолей выходятъ ЛТІТОМЪ для разныхъ работъ на Допъ н пъ другія м ста; миогіе также про.чышляюіъ чу.макованіемъ; садоводство п огородничсство въ совершенно.мъ иренебреженін. Въ 10 селеніяхъ бываетъ ежеіодно 30 ярмарокъ (главиыя изъ нихъ, въ слобод Соньыз, лежаіцей па правомъ берегу Оскола). Ц-вниость привози.мыхъ туда товаровъ и прпгоняемаго скота можію круглымъ числоліъ положить въ 400,000 руб. сер. Кромт; скота, одпнъ изъ важіПійшихъ продуктовъ увздной торговли составляетъ сало. Кура, главн ішіая р-Бка въ Закавказскомъ кра^; беретъ начало изъ хребта Саганлу, въ Гельскомъ саііджак ; течетъ сначала на с.-з. до Акамета, потомъ поворачпваетъ на с.-в.,въ

Eyp - Kyp

958

Eyp - Kyp

пологпхъ иерсгахъ, до Ардагапа, гд пходптъ і Лопухііпоіі; въ царстпопаіііь дядп опъ слуиъ уіцслье п проіодитъ между огромпою пы- жплъ камергсромъ п былъ сов-втіііікомъ посотою скалпстыхъ горъ, до се.і. Миназы. въ l'U3 сольства иъ Парпж : по ііоцарсіііп Аппы !опер. отъ Аха.іцыха; да.іъе берега on пе сто.іь лііпопііы, ііожаловаіп, таГпіы.мъ соі Етііпкомъ, ска.шсты до входа пъ І)Оржомсі;ое уіце.іье, прп a 1736 г. бберъ-'шталмейстёромъ, съ чино.мт. !:р. Ацхур ; этпмъ уще.іье.мъ Кура пробигастъ геііерал'ъ-аніпеФа; па другоіі день, по ніізвердо Сурамской долмны, на протяжсіііп 30 врр., женіп регента Піірепа, 10 ноября 1740 года, іі.м я Гфутые м покрытыо строеиымъ л сомъ получплъ ордеиъ Св. Апдрея Первозпаннаго, ficpcra; пото.мъ, раздіз.іягь на многі рукапа. a no воцареніп ЕЛІІСЛІІЕТЫ. зваиіе сенатора. опразуеп. песчапые, пбкрытые кустарііико.мъ У.меръ 2 оілября 1749 года, иа 53 году отъ острова п отмслп: берега ен стаиоиятся по- Р0ДУлогп, русло болыиею частью камеписто и MDКуракинъ (Алексаіі.і])ъ Борпсоішчъ), киязь, стами иесчапо. У мізстечка Карсль, Кура д - д ііст. таГпі.- соиг.т. 1-го класса; род. в ъ лаетъ попоротъ на ю.-в .течетъ съ быстротою 1752 году. Опъ былъ воспптапъ вмистт; съ п паполняетъ иодого і;анавы, орошающія оі:ре- И.мпораторо.мъ ПАВЛОМЪ 1, сохрапіівшіімъ къ стиыя поля. Въ ТИФЛІІССКОГІ губ. иіііріпіа Куры пему во всю duoio жпзііь ііскреііпюю дружбу. отъ 15 до 40 саж.; глубппа еп пе превышаетъ Кішзь Александръ Поріісовпчъ еіце пъ іоности 3 сажен. Пліізъ МипгечаурскоГі псреправы вступплъ ііа дппломатическое попрпще и , Кура входптъ въ Шемахпнскую гуи., течетъ ІІЪ зііаиіп ка.мсръ-юикера, былъ уже посланъ no иеп прп шприіп; отъ 60 до 100 саж. и глу- съ поручеіііями къ датско.му королю , отъ бині; отъ 23 до 33 Ф., разграпичііваетгь сиача- котораіо удостоплся получпть ордепа Данпела ШушпнскійиШемахинспійуБздъ, а потбмъ, брога іі Соііеріііеннаго союза. Особенныя обпріиіявъ Араксъ—Шемахіінспіп пЛепкоранскіГі етоятельства удалпли сго впосл дствіп отъ усзды. ГІо соедііпопіи съ Араксо.мъ, эта |) і;а дііпломатііческпхъ д1злі>, но онъ возвратплся прпнимаетъ ііазвапіе Г,оіі)іііаго Кура, проте- къ прежней елужб прп иозпіестиіп на гфекастъ съ силыюю быетротою иъ обрывпстыхъ столъ Императора ІІЛІІЛЛ I, который паимеоерегахъ до с. Са.іьяна, откуда мпогиміі рука- ііоиалі. сго дийст. таііп. СОВІІТІІІІПОМЪ, вицеііа.мп пзлішается въ Каспійское море: пзъ шіхъ капцлеро.мъ, мпнистромъ нностраппыхъ дізлъ ('олііе за.ц-Бчательны: юго-восточпыіі. впад. и пожаловалъ е.му ордеиа Св. Алексапдра Невпъ салюе море п Аі:уіііа — въ Кпзплъ-АгачскіГі скаго и С.в. Амдрея Первозванпаго. Съ одпзалпвъ, какъ оГіразуюіціеостровъ Саіьяпъ. 1'лу- паковымъ усердіемъ опъ йспдліялъ важпііііСііна ихъ при само.мъ усть-в,небол е 3 Ф., а по- піія порученія п прп Император-І; АЛЕКСЛНДтому болыпія суда останавливаются на реіід-Б, р І-.мъ: заключилъ тпльзйтскій миръ, пахогди уже пропзводятъ выгрузку на вз.морье къ дился чрозііычапны.мъ посло.мъ прп в-Бпско.мъ с.-в. бапкТ). Гірочіе рукава д тб.мъ большею ча- и парижско.мъ дворахъ, a no возвраіцспіп въ стью высыхаютъ. Быстротатсчепін п свойство отечество безіірерыііпо участвовалъ въ дилахъ переяііііять русло промятстиуіотъ построепію въ качестн-с сенатора п члена государствепиа Куріз постоянііыхъ мостовъ; поэтому че- паго сов та. Разстрооііпое здоровье побудпло резъ ііео сообіцсчііе везд проіізподіітся на Куракпна прёдйрйиять путешествіе въ чужіе пловучихъ .мостахъ. Судоходство, no пріічіиіі; іірай, гд опъ іі умеръ въ Веіі.мар 1818 года. отмелем, кампей и частыхъ изгпбовъ рг.г.п, по ІІогребеііъ нъ ІІавловРКТі. ТпФлнсскбй губ., почти пе проіізподіітся; по ЕураЕИНЪ (А.іиксіім Гіорпсовпчъ), іаіязь; пъ въ полііоподіе, отъ ПаржомсЕаго уіцолья, го- царствоііапіе Гілплл I пылъ гопералт.-прокуро п я і ъ по исіі, хотя и съ большою оиасмостыо, ромъ: въ 1797 г. проіізведеиъ въ дізііствительстроепоіі л съ. Въ Ше.махинской же губерпіп пые таіип.іе СОВ-БТПІІКІІ; иъ 1807 г. сдтаанъ мпплаваніе по Кур-Б проіізводптсл па перольшйхъ нистро.мъ пііутрспшіхъ дт>лъ; въ 1810 г. члеплосііодоііпыхъ судахъ, отъ с.-в. бапкп чсрсзъ помъ государствсіпіаіо соп та; въ 1826 г. пов сь Щемахинскій уііздъдо с.ТІпразы. Течепіе лучилъ зііапіе кайцлера россіГіскпхъ ордспопъ Куры простмрается до 800 вер. Главцізншіе u въ 1829 году умеръ, 70 ЛІІТЪ ОТЪ роду. Его нріігокіі съ прапоГі сторопы: Араксъ, Хачинъ- сыпъ, князь Порпсъ Алеіхтзсвпчъ, таііііый ссчаіі, Тортсръ, Кгоракъ-чай, АхстаФа, Храмъ; ВТЛІІІІІ;Ъ, въ отставк съ л воГі—Халхалъ, Алазапь, Арагва, Ксаиь и ЕураКННЪ (Апдреп Петровпчъ), кпязь; въ Ляхпа. 1574 г. стоялъ съ войско.мъ въ Серпухов-Б, no ЕураКЕЕЪ (Александръ Борпсовпчъ), кііязь, случаю пападенія Крымцевъ; во время отсутсыпъ Гіорпса Мпаповпча, пле.мяііііпкъ ПЕТРА ствія Тоаипа IV пъ Ллтву, 1579 г., ему было поI no первоіі его супругіз Евдокіп содороппъ ручепо пачальство падъ Москвою; въ 1582 г;

Кур - К у р

—

9 )

князь Куракимъ участвопа.іъ прп усмирепіи іізоуіітопавшііхся Іуговыхъ Черемпсопъ; въ 1584 г. бы.іъ вмпеденъ въ саіЛ. бояріша; въ 1608 гі пазііачепъ иовгородсг.пмъ памт.стпико.мъ; у.мсръ въ 1616 г. КураКИНЪ (Гіорнсъ Иваііовіічъ), княль; бы.іъ жопатъ па родпоіі сестрЪ сугіругй ГІЕТРЛ I, царііцы Ёвдокій еодоровпы Лопухпііоіі: нача.п. свою с.іужоу въ гвардіп; потомъ въ 1705 го.іу ііаходился пос.іашіикомъ въ Ргі.чіз'; no uosajia щепім' въ Россію быіъ пожалопанъ генера.гь.маіоро.м7> ар.міп п подполковиіікомъ Ссмеіювскаго полка; участиовалъ въ полтавском бптв , а послъ того ііаходился послаіпіііі;ом7> прй разпыхъ дворахъ: въ .ТопдоиТ;, прп двор-Е горолевы ЛІІІІЫ: въ Гаііповорі;, прп дворі; курФіірста Георгія и въ Нпдерлапдахъ: въ 1713 г. омъ былъ отправлепъ, въ чпіп; таГіпаго соп тппка, на утрехтсгап, а потомъ па бр^уиіпвеГігскій копгреосы. Съ 1716 г. до самоіі своеіі ?;о!ічііны, паходился посланиикомъ въ ГІарпжі; п втечоиіе этоговромеііп получилъбрдеііъСв.Лндрея Первозвампаго и чппъ д-сііствителі.иаго тайнаго сов тнйкй. Въ 1727 г. опъ пі.ііъ пазиачепъ ііолііо.мочмымъ посломъііасоассопсг.ііі копгрессь, no пе усп въ выТзхать пзъ Парііжа, ум. тамъ 17 октяоря, па 51 г. отъ рождепія. Ооладая оаіиіірпы.мъ у.момъ п дароваяіямп тоикаго дппломата, этотъ государственный человикъ И.МТІЛЪ ридкое, по то.му вре.меііп, въ Россіп образовапіо п пользовался дружбою ПЕГРА Веліі!;аГ'о. Куракпнъ (Мвапъ С.е.мсповігіъ), кпязь: при царі; еодоі)-!; Іоаіііюв;ічТ5 состоялъ у государя въ рыпдахъ, а еъ 1601 г. былъ столыіпкомъ. 15о время самозваіща о[іъ иачальствовалъ вомскомъ п въ 1605 г. былъ возведепъ въ зваміе ооярііпа. Мочомъ былъ въ чпсліз главмыхъ сообіцнйковъ КІІЯЗЯ Васплія Іоаііііоітчи Шуііскаіо при ііизвержешіі са.мозвамца. ІІо возтестпіп ІГІуйсЕаго на прсстолъ. Куракйнъ находиіся въ чисі первыхъ вельможъ, жслаіііііпхъ ограпичить царскую власть. Въ 1607 г. оиъ выс.тугіилъ изъ !\1осквы съ воііскомъ па noмоіць Брянску, осаждепному Тушигіскймъ самозваіщс.мъ п .мнтежіііікамп; сиабдпвъ городъ НСІІЧЬ пулиіымъ для выдержаііія осады, онъ укр пиіся па л-ізво.мъ бсрёгу Деспы, по когда р ка ікжрылась льдо.м-ь, Лікедплптрііі сосредбточчлъ (воп полии н папалъ па псго. Съ oGnпхъ сторопъ вопска сражалпсь .мужествеііпо, no царское вопско, оставпвъ Бряискъ, отстуіпіло г.ъКарачсву. Въ сл-Бдующемъ году, Кура. jjiiii) и воевода ЛЫЕОВЪ сражаліич> ЦІІЛЫІІ допь съ Іисовскимъ, па бсрсгахъ Москвыр іаі, па МРДВ ЖЬСМЪ Броду, разбплп иепріятсля посво-

-

Кур-Кур

бодіші коло.меискпхъ гіл пппковъ. Посл того Куракішъ участвовалъ сіце во .мпогііхь битвахъ съ самозвапцс.мъ, ліятежіііікаміі и Поляка.ми. Въ 1614 г. охрапялъ Москву отъ крымскпхъ Татаръ; въ 1616 г. сд лапъ воеводою г,ъ Тобольск-Б, гді; пробылъ до 1620 г. Ум. въ 1631 г. Курахинъ ( едоръ едоровіічъ), кпязь: сынъ боярппа сдора Ссмсііовпча: будучи въ 1659 г. столыіпьо.мъ, опъ отразплъ отъ Лпхвпцъ мятсжпаго .малороссіііскаго гет.мапа Впговскаго, за чтб возведенъ въ достоііпство боярппа. Въ 1662 г., управлялъ Москвою п .мпого способствопалъ къ ус.міірспію буптовавшей тогда черпп. Въ 1664 г., стоялъ съ воііско.мъ въ Путпвлі;. Восвода и околыіпчііі ішязь Ромадановскіп.соедппясь вЬВатуріиП; съКазаками.предВОДІІМЫМІІ Вріоховсцкп.мъ, дія іізгпанія Поляиовъ пзъ Малороссіп, просплъ содпГіртвія Кураіаіпа, но опъ, по ліічпо.му пеудовольствію къ Ромадановско.му, отказался вспомоществовать; всл дствіо этого Ппъ Казп.миръ ускользнулъ отъ втзрпоіі гпбели. 0 врсмсііп кончііііы едора едоровпча не іізв-сотііо: иъ 1667 г. опъ еще показывэЛся въ сппокіз бояръ. КураКИНЫ, русскіе князья; ведутъ свое пачало отъ Гедіімпііа, вслпкаго кпязя лптовскаго. Потомокъ этого кпязя Ііиапъ Васильевичъ, піюзиаіііе.мъ Булгакъ, іі.мслъ чртырсхъ сыіювеп: одинъ ИЗЪІІІІХЪ, кпязь Аидреіі ІІваііовпчъ, былъ прозвапъ Курака, отъ пего п пошлп іаіязья Куракппы, і;ото[)ЫР отправлялп въ Россіп разпыя служоы въ боярахъ п са.мыхъ зпатПІЗІІШІІХЪ чппахъ и былп жаловапы вотчііііаші Й по.мъсті.и.ми. ІІо БархатпоГі кпигБ, родословіе князеГі Куракииыхъ доведсмю до псхода XVII вт.ка; по Стать ] ііо.м іцоппоп въХ ІІ томіз «ДревпеГі россіГіскоіі віівліо іиаі», до второіі половииы XVIII вііка, а въ россіііско.мъ родословіш.мъ соорііпкіі, ііздаііііомъ кп. Долгоруковымъ, до нашпхъ днсП (Ч. 3, ст. 122). Этн кпязья до третьяго колііпа оохрапялп пмя кпязеіі Булгаковыхъ. Въ Обще.мъ жо Гербовникіз пхъ родъ пом іцоіп. in. то.мі; I — 3. К расаО. одппъ іізТіаіітплвсіаіхъ острововъ, пршіадлежащім Іолландііі. Онъ лежитъ между 12° еізв. ш. п 70 о ,50 І зап.долготы: имізстъпрострапетпа 24 кв. льё, а паселсіііе ого простпрается до 36,000 жит., изъ которыхъ 30,000 рабовъ. Этотъ островъ быдъ взятъ два раза Англіічанами, въ 1798 п 1806 г.; въ 1814 г. опять возвраіцепъ оллаіідііі.Вііллсміптадтъ, главпыіі городі. острова: пмТіСтъ 3,500 жит. ЕурбатОВЪ (Иетръ Васпльевичъ): род. въ 1672 і'.; отсцъ ого былі. дьякъ. Въ 1688 г. оігь вступшъ па службу въ посольскіи прпиазъ

Kyp-Kyp

-

9Щ -

и въ 1698 г. былъ отправленъ въ Го.і.шідію съ посломъ Матв^Вевымъ; въ 1704 г. Курбатовъ •Бздилъ въ чужіе ьраи, съ д ть.чи Гавріила Ивановича Головкина, быдъ въЛейпцпг , Всршн и Парііжіз, гд въ 1707 году, по приказаиію ПЕТРА I, велъ переговоры о пріімиреніи Россін съ Швеціею. Вскорт; онъ былъ сд лаііъ секрртаремъ посольской канцеляріи н находылся при Пвтр-Б въ день полтавской оптвы, въ Торунъ, Маріенверден-в и прн Прут-Е; въ 1712 году участвовалъ въ померанскомъ походт;; въ 1716 г. числился въ правительствующемъ сенатъ no дъламъ посольской каіщеляі)ііі; въ 1720 г. опредТіленъ ассессоромъ въ коллегію шіострапныхъ дізлъ; въ 1723 г. заинмалси, секретно, вси.мн прнготовлешялці для короіюванія ІІ.мператрицы ЕКЛІЕРИИЫ I, за чтб noтоМъ получилъ мткто прпсутствующаго въ МОІЖОВСЕОЙ конторіі коллегіи іиіостраііііыхъ ДТІЛЪ; въ 1727 г. произведепъ въ сои ппки коллеііи; въ 1740 г. получилъ ЧИЕІЪ статскаіо совБтпика п умеръ въ 1746 г., па 75 г. отъ рожденія, прослужпвъ 58 лътъ. Курбіеръ (Wilh. Courbiere), бароиъ; родился въ 1733 r.j служилъ въ прусскпхъ войскахъ н въ 1780 г. былъ іенералъмаіоро.мъ. Върейнсвую каішанію онъ командовалъ прусскою івардіею, а въ 1797 году пожаловапъ въ генералы-отъинфантеріи. Въ слвдующомъ юду Курбіеръ назпаченъ губернаторо.мъ кр. Грауденца, которую онъ заіцищалъ съ особеннымъ му^ествомъ въ несчастную Еампаиію 1807 г. Посл тильзитскаго мира, Курбіеръ проіізведеиъ въ Фельдмаршалы ІІ иазначенъ генералъгубернаторо.мъ Западііон Ируссіи. Оиъ умеръ въ 1811 г. Курбскіе, кішзья. Годоначалыінкъ ихъ былъ иотомокъ Влади.міра Моно.маха, св. чудотворецъ еодоръ Ростиславіічъ, смолонскііі и ярославскій кн., жившій въ коіщ-Б XIII в ка. Внукъ его Василііі Грозныіі, вдад лъ Ярославлемъ ВЪ X I V

СТОЛТПІИ И ОСТавіІДЪ

!ННОГОЧ1ІСЛСІІІ100

пото.чство, которое раздроопло Ирославскую область па многія отчппы н разд лилось па 40 ГІОКОЛ-БПІЙ разиыхъ названііі; вь числіі ихъ были и Курбскіе. Правнукъ Василія Грознаго Се.ченъ Иваповпчъ, исрвый принялъ пазвапіе Курбскаго, отъ своей ііасд-Бдствспііоіі отчины Курбы. КурбскІИ (Андроіі Миханловичъ), ЕНЯЗЬ, ПОТОмокъ ярославскихъ кііязей; род. въ 1529 г. отъ кн. Миханда Мііхаііловпча Курбскаго; былъ бо. яриномъ и воеводою царя Іоанна Васшьевича п бднжнпмъ его родственинкомъ по первой супругіз Анастаспі Романовн . Оыъ участвовалъ ,възавоованіііКазани,гд былъі)аііеііъ. Въ 1564

Кур — К у р

г., подпавъ царско.му гн-Бву, ушелъ въ .Іигву. подъ иокроиптельство польскаіо короля Сигизмунда-Августа, который далъ ему убъжище въ город-Б Вольмаріз, а потомъ пом-Пстье въ Ковлтз-наВолыніі. Онъ написалъ доволыю резкое сочинеиіе, модъ заглавіемъ: «ІІсторія ЕИЯзя великаго московскаго дізлъ»; иа коііцЪ ея находятся ы піісьліа его къ царю Іоанну Васильевичу; сохранились также его письма къ разнымъ лпцамъ; кроміз тоіо есть его статья «О Флорентішскомъ соборъ». Куроскш-Карагаышъ (ІІихаплъ одоровичъ), князь; въ 1500 г. былъ оставленъ съ воеводою .Іобаномъ-Ряполовскішъ въ Казани, для защпты Абдулъ-ЛетііФа, ы отразплъ ногайькихъ мурзъ: Ямгурчея и Мусу, хотізвшііхъ пзгнать царн. Въ 1501 г., рнъиаходился въ походтз протпвъ .Ііівопцевъ съ воеводою княземъ Даніило.мъ Щенею; въ 1502 г. участвовалъ въ ПОХОД-Б на Ліітву, а въ 1506 г. убитъ, во время битвы съ Казанцами. Онъ былъ дидъ ІІЗВІІстнаго Андрея Мнхайловича Курбскаго. Курбскій-Черный ( едоръ), князв и воевода. Въ 1483 г., онъ съСалтыко.мъ-Травниымъ, предводительствуя ііолкамііустюжскіімп п пермскііми, отправіілся па ВоіуліічсГі н ІОгру. Разбіівъ близъ устья ръки Полыни воіульскаго кішзя Ю.мшала, опи пошли внизъ no p. Тавд-Б, міімо Тюмеыя до Сибири, а оттуда, берегояъ Иртыша, до Великой Оби въ Югорскую зелілю, озялп въ ПЛ-БПЪ ея князя Молдана, и съ богатою добычею возвратились, чрезъ ліять м-всяц е в ъ , въ Устюгъ. Кургалджинъ, озеро въ с.-з. части КпріизъКапсацкоіі степн, подв-Бдомствеііпой снбпрскому начальству; лежитъ почти въ 140 вер. къ ю.-з. отъ Акмолннскаго приказа ; заіііімаегъ ііростраііства 480 ,і;в. вер. Длина его отъ с.-з. къ ю.-в. около 30; бб.іьшая шіірина 22; окружпость бол е 120 вер. Берега озера преи.муіцественпо отлоі іе, ровпы и НІІСЕОЛЬКО обработапы; почиа у нпхъ вообіцо песчаноиловатан. Па юго-иостоі;!; озеро ііріііиімаеіъ, а на западіі снова выпускаетъ ртзку Нуру, которая, раздъЛІШШІІСЬ па два протока, впадаетъ въ озоро Деппізъ. Кургалджинъ состоіітъ изъ пъскольк п х ъ о з е р ъ , ІІМФЮЩІІХЪ собственныя названія, какъ-то: Какгаіідыхе, Ка:,ъ салъ-тюбе, Солтанъ-Кельды, Яръ-ооръ и Кігіглиіеі:ызылъьуль; все пространство между ИІІМИ поросло і;амышо.мъ, въкоторомъ водятся каоапы. Вода въ озер-Б, при впадеиіи р. Нуры, пр-Бсцая, а въ прочихъ >і-Бстахъ осолодковатая; во время же силыіыхъ вътровъ вкусъ ея пзм-Еняется, отъ волнъ, н становится солоноватымъ, отъ чеіо оиа дізлается почти не іодиою г.ъ употреблеаію

Kyp - Кур

971

БЪ пищу. Въ немъ иодятся: щуки, окунп, карасіі, .ІІИІИ и 'іебакп. На иобо.іыиихъ островакъ этоіо озера и въ камышахъ Киргизы ИМІІЮТЪ свои зимпія кочевья. Кургановъ (Пикодаи ['аоріиопіічъ); род. 1726 г. въ Москв-Б; иосііптыва.іся пъ морской академіи и по гіерепменопаніи этоіо заведенія въ кадетскій корпусъ, былъ въ пе.мъ учііте.іемъ, а потомъ проФессоромъ, занимаясь около 50 лЗтъ преподаваніемъ ііавпгаціи, астрономіи п опытной ФІІЗИМІ ; оиъ составплъ для свопхъ учениковъ руководство н перевелъ по предмета.мъ своеіо мреподавапія .мпогія класспческін сочинонія съ пнострашіыхъ языковъ. Изъ его сочііиеній ііаибол еіізв стеііъ«Піісьмовшікъ», напеч. псрвый разъ въ Спб. 1769 г., и им вшіГі осемь издаиій; эта кііиіа долгое время считалась імассичоски.мъ курсомъ п хрестоматіею русской слоиесиости. Куріаіювъ у.меръ 1796 г., въ КроиштадтБ. Курганъ, уБздпыГі городъ ТооольскоГі губ,; лежіітъ на лъво.мъ берегу р. Тобоіа, въ 459 в. къ ю.-з отъ г. Тобольска; отъ С.-Петербуріа въ 3,022 вер.; отъ Москвы въ 2,348 вер. С.дТілаиъ городомъ изъ слободы Царевъ-кургамъ пли Царово-городпіце, въ 1782 г., при открытіи Тобольскаго намТвстшічества. Теперь въ Курган 1,800 об. п. жителеіі, 2 церкви, 7 Фабриьъ п заводовъ и около 1,500 р. сер. сжегоднаіо іородскаго дохода. — Лургиискіп окрі/гъ зашшаеть пространства 20,420 кв. вер., изъ чпсла і;оторыхъ ІІОДЪ.ІЮЛЯМІІ 285,000 дес, подъ луіали и выіоііами до 482,000 дес. п подъ л'Бсаміі около 486,000 дес. Жнтелеп 105,000 об. п.; на кв. вер. прпходптся около 4 душъ оо. п. У і з д ъ раздф.іемъ на 28 волостем. М стоиоложеиіе нолпообразішісюда входятъ ііослііЛПІяотраслиУральскаіо хребта; no южпоіі части увзда пролегаетъ Ишпмская стеиь, боіатая іірвенымі^ соляными и горі.ко-соляпыми озерами (478); изъ чпсла порвыхъ зам-вчатслыіы: Курталь (въ с •в. частіі),Стекляііоіі,Солтасарай (въ О.-З.),-АЧІІ-

куль; изъ числа вторыхъ озеро Колтыьово, дагощее хорошій осадокъ солп. Въ окруіБ, кро.міз р. Тооола , заліічатеіыіы только сго іірптоки: Черпая , Курта.мышъ , Юрьемышъ , ЧориыГі Икъ и Тебенякъ; и з ъ шіхъ посл дніе два нТісколько значмтелыіы. Ііолотъ осмотртзнпыхъ 1 3 ; самое болыиоо ие длиннъе 24 вер. Почиа зо.мли пвсчатіста, глиимста, солонцевата и мііста.міі черноземпа, вооощо плодородна; хл-вбопашество составляетъ главпую отрасль промышленности; одпп n T * же полп постоянно распахішаютсл впродолженіе 5 пли 6 л т ъ , а потомъ оставляются, получая иазвані пустошеи. Скотоводство и рыоііая ловля пронз-

Kyp-Kyp

подягся только для собств ннаго употребл нія Въ уБзд 7 пожевенныхъ заводовъ, 1 мыловаренныіі и 1 винокурениыи. Курдистанъ, страна въ западной Азіи, принадлсжащая отчасти Турціи, отчасти Персіи, весьма гористая, no прор заиа прекраспыми и плодородііі.иіи доліінамп. Ее заселяютъ Курды, иародъ разбопничій , котораго наб-вги простпраются отъ Кавказа до береговъ Чернаго .моря и источниковъ Тигра и ЕвФрата. Хотя Курды собственно не ведутъ кочевон жизнн, но л то.мъ они оставіяютъ нпзовыя долипы п въ горахъ ищутъ защпты отъ ЛБТПЯГО зноя. Этотъ родъ жіізпи и есть причішого, поче.му во всей стран н-Бтъ ни одного значнтслыіаіо города; жптели же Шарпула п Малатіи не курдскаго пропсхожденія. Въ 17S8 году въ южиомъ Курдистан^Б былъ основанъ городъСулпманье, которым мало-помалу достнгъ чпсла 10,000 уителей, почти іісЕлючитедыіо Курдовъ, и 2,000 до.мовъ, но весь.ма бвдиыхъ и пеопрятпыхъ. Курды разд ляются на воииовъ п землед-Блі.цевъ, п говорятъособенпымъ языко.мъ—испорченнымъ персидсыімъ, разд ляющпмся еще па нзсколько [іар чій. Курды ор ютъ себ голову и носятъ усы. Одежда пхъ похожа на турецкую. Воооще Курды народъ краспвый, цв т ъ пхъ лнца ііе такъ с.муглъ, какъ Турио.чановъ п Ар.мянъ; ростъ высокііі, орлиный носъ, большіе выразпгельпые глаза. Курды отличные здоки, ловко управляютъ копье.мъ, даже женщины отличаются наізздничествомъ. Они любятъ музыку и т и і і е іі сочішяютъ ІПІСЦИ,въкоторыхъ восп вавотъ свои д янія. Большая часть Курдовъ эаііи.маотся хл бопашество.мъ; им7> изв стно ііскусство наводнять поля, а посредство.мъ пасыпой они у.мтзютъ возд-влывать покатости ю р ъ до зііачптелыіоіі высоты. Большая часть жителеи исповидуетъ пслампзмъ, но между ііими ссть и христіане (на граніщахъ Персіи), и, еслп върііть Турка.мъ, то знды, самое свпръпое пле.мя Курдовъ, поклоняется демопу. Впрочемъ, в с в вообщс курдскіе пароды гостеііріимны. Главное ихъ пропіітаіііе составляютъ мясо, молокои медъ. Они ежегодно по. сылаюгъ въ Константинополь около 1 1 ^ мил. барановъ п козъ, стада.ми отъ 1,500 до 2,000 штукъ. Сііверный Курдистанъ изобилустъ хлзиомъ, СБІЮЮ, поташомъ; южныя сграны пронзводятъ хлгбъ, рисъ, овощи, бумагу, табакъ, медъ, воскъ, манну, ор-вхи н пр. Въ древнсй псторіи Курды извъстпы подъ нменомъ Гордіііцевъ, Кардуковъ, Халдсйцевъ. КсепоФоптъ пазыиаетъ пхъ Kapdov/oi (Anab. III, 4). Голагаютъ, что они сталп вестп кочугощую жіізиь

Kyp - Кур

-

972

Kyp - Еур

со времепн пог.оренія Азііі По.мпеемъ, т. е. кліочп, р чЕП п ручыі съ прііспыші водами, за 64 года до Р. X. Какъ бы то ші бы.ю, no то въ которыхъ водптся рыба. На с верныхт. ІІ1І|)ІІО, что олагодаря неприступны.мъ горамъ, островахъ н тъ деревьевъ, кро.мтз кедровпіікапроходящидПі по с псрноГі сторопи Па.по, гдт. слаіиіа, еріг.іка п другпхъ б-іздпыхъ растеніп. опн паходятъ убижіпце въ случа опаоиостп. ІІзъптпцъ водятсяорлы, а пзъзвИреіі: лнспцы, онп по.іьзуются совсріиепною пезанііспмостыо. песцы п волкп. Въ подахъ около острововъ есть Курды пе п.іатятъ ПортБ никакихъ податей.ІІ- тіолепм, бобры, въ псболі.шомъ колпчсстігі;. и ногда ТО.ІЬЕО оііп спрашпваютъу Порты пазна- друпя морскія жіівотиыя. Заііізчателыіо, что чепія СІЮІІХЪ беевъ, въ че.мъ п.мъ іііікогда ііе бобры, долго тревожпмыо и нстрсбляемыо проотказыиаютъ. 1!гіроче>іЪ,этіі беи ІІМ-БЮТЪ надъ мі.тілеіиііікаміі, съ 1780 года удалплись отъ Куіиіми восьма ограіиічепную власть, и то въ рильсііихъ ост., подобпо какъ съ 1750 г. пе военно время. Въ пое.ііздпіе годы, Геиіидъ п стало ііхъ у восточпо камчатскііхъ берсговъ. ГаФіізъ-паша пыта.іись ихъ покорить. Только Климатъ на ост|)Опахъ и около мхъ всгьма хупо сіучаю песоімасій. тогда господствоиавшпхъ дой: зн.мы бываютъ продолжптелыіы п холодмежду мп.іпі , ГаФіізъ-паша отчасти усп-влъ пы; литомъ бйльшуіо половіпіу премеііп тумапокорить пхъ, но прпнуждеинын отправпть- ны. в тры и псремізіічпвая погода. Острова ся протппъ Иорагпма - пашіі, оиъ до.іжепъ населепы Лішаміі (с.м.), пародо.мъ, говоряіцпмъ былъ отказагься отъ свопхъ успЪховъ (см. ! одііпмъ языкомъ по вссіі грядтз. Съ 1781 г. 1. Baillie Fraser, Travels in Koordislan, Mesopola поспрещепо требоиать съ Лшювъ ясакъ, или mia, e t c •with sketches of (he charakur and man­ какую-вибудь повинпостУ Наши Курильцы наners of (he Koordish and arab tribes, Лопдопъ, зываютъ япопскпхъ «мохпатымп». Ііурильспіо 1840, -2 т.у. остропа составляютъ одипъ изі. 6 окруіовъ Курень. Такъ въ малороссіГіско.мъиойски na- Россііісго-Л.мерикаііскоіі ііо.мііаіііп. Мізстопрезывалось пВсколько сел ній, ііімивіиихъ выбор- бываіііе управляюіцаго отд ло.мъ паходіітся иа ыыхъ Каза:;овъ и подііомощіімковъ; изв-Естное о. Уруп . Курпльекіе острова были мзсліздовачпсло такпхъ курепен составля.ю сотпю; ку- пы ліііогимп мореплаватімяміі още въ Х ІІІ репь управлялсл куреішы.мъ ата.мапомъ. У За- столвтіп; въ XIX столБтіп оппсалъ с всрную порожцевъ слово курепь и.мізло болтзе обшпр- половшіу этоіі гряды кап. Крузепштериъ, въ ное зиачепіе: ися пхъ С. чь раздтшілась иа-38 18,05 г , а южпую въ 1811 г. кап. Головпииъ, закурёяёй, ІІОСІІВІМІІХЪ пмепа пхъ строителеГі, хвачеіпіыіі въ млішъ Имопцами на остр. Куилп того мізста, откуда оспователь прпбылъ: иаіііпртз. Въ 18І-2 м 13 г. ііополііепа гндрогранапр. БрюховецкіГі і;урень, Батурнпскііі ку- ФІЯ этпхъ острововъ кап. Рикордомъ, путепіереіп. и проч. ствоиавіпіі.мъ для іізбавлепія Головшіна. ПлаКурильскіе острова; такъ иазывается волка- вапіе оиоло Курмльскпхъ острововъ весьма заиическая гряда острововъ, въ с.-з. частп Во- трудіпітелыю, по прнчіііі сіиыіыхъ и пемралпкаго океапа, въ 10 град. м т р . и иростмраіо- вилыіыхъ течепііі тамошііпхъ водъ. Пролпвы іцаясяотъюапой опопечііостіі Камчаткп, по ііа- .между островадпі почтп всіз удобопроходи.мы, мравлрнію къ япомскому оетрону Іессо. Всізхъ но пашп суда, плаваіоіція пзъ Ка.мчаткп въ острововъ въ грядт; 22 , не включая сюда Охотсг.ъ і! обратпо, ходятъ преіімущественпо са.мыхъ малыхъ. Три южчыхъ острова: Купа- между островамп Оііеі:отаііо.мъ и ГІарвмуіпиш п р ъ , Итурупъ п Чикотапъ прппадлежатъ ромъ. ЯІЮПІІІ; осталыіые 19 ['оссіп. Н і п ъ СОМІІІЗІІІН, KypHHbm(Gallinacea ; Rasores), отд лъ птицъ, что островіітяпе ііздавнаи.мСлм сяоіі]енія,і;акъ которыхъ представптелемъ можстъ служить можду собою, такъ и съ ЯІІОІІІОІІ, откуда полу ііашъдомашіііГі пізтухъ. Посъ у ппхъ короткііі, чалп жіізііеіиіые припасы и ііужмыя издт.лія, сверху дуговіідііыіі; поздрм покрытыя хрящсваио Япоііцы пе модчішяліі пхъ своем властп, по- тою чеміуіікою; і:рылья короткія; полотъ тяжска пе увпдъліі Русскмхъ на о. УруітБ. Овла- лый: жолудокъ мяспстыГі;питаіотсяпреи.муіцеД-БПЪ Пёрвыми двумя островамп, Су.мчу u Па- ствеіпіо зернамп. Этотъ отд лъ разд-ьляется па рамушпромъ. Казакп тотчасъ обі.ясачилп пхъ два естествешіыя семеііства: 1) па собствсмпо обитателсй: потомъ, уже безъ труда, прпчііслп- Куриныхъ (Alec(ridae), пмкогда пе выоіцпхъ лп і;ъ Россіи п другіе бозплодпыс острова. На- ііпзздъ па дерсвьяхъ, мііоі^обрачііыхъ, съ пеши острова біздіітзе прпродоГі п .мопио пасоле- редті.ліп пальцаміі,соедііііеііііы>гіі, прп осповаиы иожеліі япопскіе; изъ ішхъ замъчатолыіы ІІІИ короткою, по краяміі зубчатою ііереііопкоіо по своей веліічііп : ІІарамушпріі, Онекотапъ, н съ хвостомъ, состоящимъ пзъ четырпадцаСпмусиръ п Урупъ. Bcs оіпі горпсты и вол- ти п болііе перьевъ. 2) на Голубіпіыхі^ птпцъ, каііпческаго свопства: талъ есть также теплыо одиобрачныхъ, выощихъ ін зды па деревь-

Kyp - Кур

973

нхъ, съ соиориіепно спободпымп па.іьцамп п хпостомъ, ііочі;и всег.іа состоящи.мъ пзъ дв ііадцати перьевъ. Курицынъ ( еодоръ), дьякъ вел. ки. loanиа III. Въ 148-2 г. опъ бы.іъ пос.іаиъ въ Всіпрію, д.ін раз.мъпа грамагъ по договору, зак.іючеііному въ Моско съ коро.іе.мъ Матв емъ КорІІИПОМЪ; иа возвратио.иъ путіі Курііцынъбылъ задержаиъ TyfiKa.Mii вь Б ігород і но освобожденъ старапіо.мъ коро.ія и Меііг.ііі-Гирёя. Въ 1489 г. оиъ вслъ переговоры съ Георгомъ Де.іаторо.мъ, а въ 1492 г. съ іімііераторскпмъ мбсібмъ Ііпколаемъ Прііпеіемъ. Въ 1494 г. Курицынъбылъ отиравлепъ въ Вп.іьно съкпязьями Ряиоловски.мн, для размБна договора, постановленнаго между Россіею и Лптвою, также no случаю предполагае.маго брака дочери Іоапна, Елены, съ великн.мъ кыяземъ лнтовскшіъ Ллексаидро.мъ. Этотъ дьякъ, прелыценный учеиіе.мъ протоіёрея А.іексін, бы.іъ г.іавого u поьровпте.іемъ еретиковъ , пріідержіівавшихся жпдовскоіі ересп; мм15Я са.мъ учеіиіковъ, Курицыпъ толковалъ п.мъ асгрологію, іудеііскую мудр сть, ос.іабля.іъ въ имхъ пстііннуіо въру н часто даже говорп.іъ самоМу Іоаііиу двусмыслепныя рі;чіі о ре.іімііі: одпакожъ пе былъ зам-вшапъ въ судіз п і;азніі еретпковъ и умеръ иъ ПОС.ІЪДШІХЪ годахъ XV сто.іізтія.

1

КурпцынъВолкъ (Пвапъ), дьякъ; въ 149о г. вслъ переговоры въ Москвъ съ ііос.іа.ми нслпкаіо магистра, прибывщими ходатапствовать за Га-нзу; въ 1500 г. б ы . і ъ в ъ числіі пословъ, здіівіиихъ къ литовскому коро.ио Алексаіідру; оиъ 'Сздилъ танже ЕЪ императрру Маі;сіідиіліану съ ІОрісмъ Трахаиіото.мъ. Въ 1503 г. Еурицыпь былъ въ числ г.іавиыхъ, обвивяемыхъ въ жидовской ереси: его судіі.іи н оиъ дерзнулъ утверждать истину своихъ ііонятііі о В р , за чтб бы.іъ осуждепъ м псепародно сожжепъ въ КЛІІТКТ;. КурицыНЫ, pycctiii дворяпскій домъ: мроисходитъ отъ Радшм, вывхаімпаго пзъ Гермапіи пъ I'orciio 1146 г.; э т о п , родъ, хотя п ішесеиъ въ Ііархатную кппгу (XVII, 176), по у г а с ъ е щ е прсжде ея составдепія. Курншъ-ГаФЪ (Kurisch Haffj, самыіі болыііоіі изъ трохъ ГЭФОВЪ ІІ.ІІІ заліівовъ въ восточиоп Пруссіи; простирается па 28 кв. лиль, а дл. ого, отъ Лабяу до Мо.меля 15 яи{п>; шіірііпа пероипая (пе свышо 5 .миль). Во.іыиіс корабли по могутъ въ пего входить. Иі/ріаискій Перупгъ (15 м. д.піны н отъ і < — > 2 м - шііріиіы), ц-впь песчаиыхъ мелеГі, отдъляюіцпхъ гаФЪ отъ Балтійпкаго моря, съ ііоторы.мъ оиъ сосдіиіеііъ Тііоо.мъ, узки.мъ про.ишо.-мъ, въ 18 фут. Въ

Kyp - Kyp

Куриіиъ-гаФЪ впадаютъ ръкъ Д а н і с , Miune и Ме.мель. Курій-Дентатъ (CuriusDenlalus), Римляиинъ, іізв'Пстныіі своею храброетыо, б.іагородныміі чувства.мп , безкорыстіемъ , простотою лравовъ и, накопецъ, какъ состаіиітелі> tlex curia". Онъ былъ 3 раза Еоясуломъ и 2 раза почтенъ трІу.мФОмъ: поразплъ Самнитявъ п Саоітяііъ, и въ 272 году до Р. X. одержалъ ііобііду падъ Пнрромъ, олпзь Тарента. Когда са.мніггсі;іе послы предлагалп ему золото и драгоцізііныя вещи, чтобы оиъ заклгочп.іъ выгодныіі для тіпхъ мпръ, Курііі съ ДОСТОІІИСТВОЛП» отверіъ эти дары, сказавъ: «я предпочитаю свои гліішшыс сосуды ваши.мъ золотымъ, п пе желаю оыть оогатымъ; пе П.МТІШ лп я удовольствія п въ моеі; біідности, начальствуя иадъ оогатымм'?» КурІОНЪ [Curio, flamen curialis), началі.шіьъ II жрецъ одпоіі курііі въ древне.иъ PIIM'B. ОНЪ прііносіілъ жертвы за курію, отъ котороіі получа.іъ, въ свою очередь, серебро. Частные куріопы, іічбраііпые своп.ми сограждапа.ми, подчиііялись управ.іенію великаго нуріона (Curio raaximus), которым изоирался вс мп курія.ми въ «comilia сигіаІа».Этіі постаповлепія отпосятся ко врс.мепа.мъ Родіула н Ну.мы ІІОМПІІЛІЯ. КурІЯ (Curia), въ древпсдіъ Ріі.м озпача.іа каждыГі пзъ 30 ОТДТІЛОВЪ граждапъ, учрежденныхъ Ро.муло.мъ, послі; раздтзлепія каждоіі изъ трехъ патриціапсіспхъ трибъ на 10 курій. ОНІІ собпралпсь въ «куріа.іыіыя коміщіп» (comitia curia(a), составлялп .малыГі сепатъ п іі.м .ііі въ свопхъ рукахъ все управ.іеніе государства Съ прпі)аіцеіік'МЪ поліітііческаго вліянія простаго народа (plebs), вдасть курій осталась только по званію. Въ поздіпзіішее вре.мя, гурія озпачала сеиатъ колоніп. Въ Ри.мско-католпческоіі Цсрквп курія зііачп.іа духовный судъ; оттуда глова куріалыіый слогъ, куріальныс ііорядни. Курляндецъ (Нпко.іай Дшштріевичъ), проФоссоръ рпшельёвскаго лпцея въ Одессіз; род. въ 1802 іоду; у.меръ въ 1835 году. Учился сперва въ московскоіі гіі.мпазіп, а пото.мъ въ діосковекомъ уііііверситетъ; по окопчаіііп курса, удостоепныіі степсни капдпдата Фіізііко-.мато.матпческихъ пауьъ, опъ ііостушілъ въ 1823 году учито.іс.мъ пъ Идіііераторскііі московскііі воспптатілыіыіі до.мъ. Въ1826г.псрешолъпроФессоролп. ііъріііііс.іьёііскіГі лпцеіі, сперва воеппыхъ ііауі>ъ,а пото.мЪФіізико-мате.матпчеокііхъ. Вь 1832г.утверл;дсііъцеіісоро.мъпрііодессі;омъ ііоіісуриомь ко.мптеті;. Изъ учспыхъ трудовъ сіо ііапечатаиыі дв ріічп, ііроіізііссеіпіыя въ торжостпсііномъ собрапіи лпцся, за.міічатс.іь. пыя свопмъ содоржапісмъ u изложепісмъ: «О

Kyp-Kyp

-

8 74 —

Кур-Кур

началъ, постеп нно.мъ развитін п пастоящемъ на Митаву Шводовъ, Іаковъ попалъ въ пл нъсостояііін опытной ФІІЗИКІІ» (1832); «0 суще- отъ котораго освободился только по оливскоственноп ц .ііі п способтз препо.іапанія мате- му миру, уступииъ островъ Рупепъ п об.іасть матикп въ учебныхъ запеденіяхъ, іім іощпхъ по ту сторопу ДІІІІПЫ. Ум. въ 1682 г. Старшііі предметомъ образопаніе обіцее» (1833). Кро- его сынъ Фрпдрііхъ-Казіі.мііръ, спова поссом того онъ папечаталъ переноды сліідующихъ рился съ По.іыиею за владіініе спархіеГі ПІІ.ІЬсочинепій: «Г.іаппыл чорты космологіп», соч. тенъ, однако удержалъ ее за собою. Ему насд Шуоерта; «Віівдепіе пъ умозрптелыіую ФПЗП- довалъ, въ 1698 г., МЧЛО.І-ІІТІІІГІ Фрмдрііхъ-Віільку», Ше.тдинга; «Физнчеспая картпна Евро- гельмъ (род. въ 1692 г.); вдовствуюіцая герцопы», соч. ІІІува (Одесса, 1834.) п «0 посте- іппя поссори.іась съ свои.мъ зяте.мъ Фердипеиномъ развитіи природы». СтеФепса (та.мъ папдомъ, поторыіі, подъ покровптельствомъ же, 1835). iUnoro сочііпеіііп п персцодовъ, прп- Пктрл Ве.іикаго, получплъ опеку герцогстиа п готов.іенпыхъ къ пзданію, осталось пос.гп пе- почти все упрпв.іеніе. Въ с верпой воГін опего въ рукоппсяхъ, какъ-то: «.Мехаппка», «На- кумъ принялъ сторопу Поляковъ, за чтй Кардъ родпая астрономія», «Лііа.іизъ», соч. Эт.іппс- ХП, въ 1701 г., запялъ Курляпдію и прііпудіілъ гаузена. Ддя распространенія въ отечестві; Фердинанда бижать въ Германію къ сестр , свгдиніГі по части Фіізіікомате.матпческпхъ ; ландіраФііиГ. гессепъкассельской Марій-Амапаукъ, онъ готовіиъ матеріа.іы д.ія пздапія | ліи. Въ 1705 г. Шведы ОЧІІСТІЫІІ Курляпдіго, но журпала естеотвеиныхъ наукі.. і RMTJCTO пхъ запялп ее 20,000 Русскпхъ. Новыя Курляндская губернія, припад.іежаіцая къ | падежды родилісь для страпы при бракосочечислуОстзеГіск(іхъ;.іежитъ въ с.-з. Россіп, пріі- таніп молодаго герцога съ русскою велпкоіо мыкая на зап. къ Гіа.ітіііско.му дюрю и къ Прус- княжною Анною Іоаііііовпоіо, вт, 1710 г. Но едва сіи, а на с-Бверіз къ рижско.му залпву п ІІІФ- онъ усітвлъ ііолучіітьспоп владііііія,какъумеръ ляндской губориіп. Встарину Курляндія прп- і въ 1711 г., па ііозпратпо.мъ путп іізі> С.-ІІетериад.іежала ЛІІФЛЯНДІІІ ІІ ДО самаго XVI в ка бурга. Вдовствуюіцая горцогіиія Anna оставаіімізла одппаковуго съпсю судьбу (см.ЛиФЛЯНД- ласыгізсколько времеші гірчвптелыіііцею, подъ СКЗЯ губ.). Нимецпіп ордснъ или, точп е, Ме- покровительствомъ своего дядп ИЕТРЛ Велпкаченосцы, поселПвшіеся тутъ съ ХІП в ка и го, п им ла мистопребываніе въ Мптао , по соедишівшіеся въ 1233 г. съ Нъ.мецкпмъ орде- вскор въ управленіе вступплъ дядя ея супруіюлп., осііова.іи въ Курляндіи большое вассалі.- га герцогъ Фердппандъ, продолжая, впрочемъ, ное в.іад ніе. Когда въ 1560 г. Руссг.іе вторгпу- жить за граппцеГі. За парушеніе правъ кур.ІІІСЬ пъ Курляпдію, а ордепъ пе въ-силахъ ляндскаго дворнпства, Польша, счптая Курлянбылъ оборопять ее, то посл дпііі гермеіістеръ, дію свои.мъ леиолъ, возиамири.іасі. ФормальТотгардъ Котлеръ, уступилъ ее польскому ко- по присоедиппть ее къ себіз, но курляндскіе чиро.ію Сіігіізмупду-Апгусту, какъ веліікому кия- иы въ 1726 г. держали сеймъ, й іізбралп себ зю литовскому, и за то получплъ въ паслізд- герцогомъ побочнаго сына польскаго короля, ствеппып лепъ герцогство Курляпдію и Семи- марша.іа Морица Саксопскаго ; одпако этотъ галію. Горцогъ Готгардъ ввелъ туда проте- выборъ, протпвпыГі Еонстіітуцііі, пе состоялся. отаптсі.ое псповіідаіііо, построіілъ ліпого церк- На гродііепскомъ сейм , въ 1727 году, снова вей п въ 1587 г. открыто объявнлъ себя по- р шено соедиііеніе Кур.іяіідііі съ Польшсю, и і.ііздователемъ аугсбургскаго учснія. Е.му на- граФЪ Меде.мъ, посланный въ Варшаву для с.гьдовалъ старшііі сыпъ Фрпдрихъ, который протеста противъ этого різшенія, арестованъ въ 1589 г. р-сішілся па раздъ.іъ страпы съ бра- какъ мятежникъ. Это побудило маршаладето.мъ Вильгсль.мо.мъ, так7>-что онъ им лъ ре- Сакса, прибывшаго въ Мптаву съ малочислензидеіщію въ Митав , а Вилысльмъ въ 1'оль- ны.мъ воГіскомъ, ііемедлоііпо вы хать оттуда. динген . Но оба они вошли въ распрм съ сво- М жду-т л ъ 75-ТІІ-Л ТІІІГІ герцогъ Фердпнандъ нми вассаламп и даже въ никоторыхъміістахъ жепи.іся въ 1730 г. на саксенъ-вейссііФельдской появились с.муты. Ііо смерти бездитііаго Фрп- прпнцоссіі и пожалованъ въ Варшав , въ 1737 дрпха (1639), Впльге.іь.мъ сдтзлался единствеп- году, Формалыіы. іъ титуломъ герцога курляндпы.мъ герцогомъ всей Курляндіп. Опъ у.меръ скаго. Въ то жо вре.мя вдовствующая горцогивъ 1642 г., и ему пас.гсдовалъ сыпъ сго Іаковъ, ня Anna Іоанновііа вступила на россіГіскій прекоторыіі распрострапнлъ заграничпую торго- столъ, заняла Курдяпдію силою п объявила влю Курляіідііі, пріобр-слъ епархію Пильтенъ п польскому двору, что намСрепазаіцищать праотъ Апгдіічаііъ островъ Табаго. Вообще Кур- ва коіістптуціи герцогства. Въ 1737 г. герцогъ ляндія прп немъпроцвЬтала, и опъ могъсодер- Фердпнандъ ум р ъ , и курляндскіе ч и п ы , по жать до 14,000 чел. вопска. Во время пападеиія желапію Императрпцы Аппы, избрали въ гер-

Kyp-Eyp

-

95

цоги ея камергсра и любимца, rpa*a ЭрпстаІоанна Бмрепа, кур.ініідскаго уроженца, жиншаго постоянио иъ С.-ГІстероуріъ. Въ П 10 г. Сиренъ оы.іъ сослапъ въ Сііоіірь праіііітелыіиц ю Диною, а кур.іяіідсіле ммпы, пъ 1741 г., пзбрали въ герцогііЛюдпига-Эрііста Gpaymuneiirскаго. ІІолыиа ие дала сиоого согласія на этотъ пыборъ, іі посліз .МПОГІІХЪ колеСаиііі, оылъ пзбрапъ, ъъ 1758 году, саксопскііі пріищъ Ка|ілъ, нъ пользу котораго Ммператрица КЛИСАІІЕГА отказалась огъ нстзхъ праиъ на Курлямдію Въ 1762 году ПЕГРЪ III возиратилъ іерцоіа Бирена изъ ссылки , а ЕКЛТЕРМПЛ II отдала ейу и прежпія владііііія и іірежпііі титулъ: Карлъ должвнъ былъ отречься отъ свимхъ правъ въ 1763 г. Въ 176-1 г. м Польша прпзпала Бпр иа едиііственііы.мъ закоііпы.мъ герцогомъ. Въ 1768 г. составлепа для Курляпдіп noвая констптуція п устаиовлепы н которыя repцогскія права, которыя чііііыпачаліі-былоосііоривать. Бпрепъ ум. въ 1772 г., устуііпиъ праиленіе, еще въ 1769 г. свое.му сыну flbtpy. Въ 1774 г. въ Варшавт; составлена опять иовая і;опстіітуція. Между-т .мъ въ са.моіі Курляпдіи пошлп раздоры между дворяпствомъ п граждамами, и обт; партіи искалп покроиительства то въ С.-Петербурі"Б,товъ Варшан . Накопецъ 18 марта 1795 г. курляпдскііі сеіі.мъ [ІІЗШІІЛЪ безусловпо покоріпі>ся Россіи. Эіо рзшеіііе было сообіцсііодля угверждепія герцогу,жіііішему въ это время въ С.-ГІетсрбургБ, и одобрепо и.мъ; въ условім быловыіоворсно пазііачепіо ежсгоднаго содержапія для герцоіа и wo д-втей. Такую же сд лку (за 36,000 тал.) заключпла и ліиіія, проіісходившая отъ брата ПОСЛТЗДІІЯІО герцига Бпрена. Съ т хъ поръ Курлямдія вошла въ составъ пмперііі и ВПОСЛІІДСТІІІІІ составила одну изъ ея губерпій. Въ 1818 г. въ Курлліідіп уіпічтожеііокрііпостпоесоотояіііеіі опрсдт;леііі.і,указомъ Импоратора АЛЕКСЛНДР.А , отіюіиеиія і;рестьяпъ къ по.мТііцпка.мъ. —Тепері. Курляпдская гуоериія разд ляется иа 5 округовъ, ІІЛП оберъгаупт.манствъ, пзъ которыхъ каждыіі заіиючаетъ въ себ два гаупт.маііства, ііиі уБзда. 0беръ-гаупт.манства: Лптавское (іауіпмапетиа: Доблииское п Бауское), 'Гукумское (Туку.мское п Тальсенское), Гольдипгопское (Гольдіііігепсг.ое і! Впндавское), Газеппотское (Газетіотсиое и Грооііпское),Зельбуріское(IIілукіптское п Фрпдрихштадтское). Курляпдія п.м о і ъ впдъ трсуголыиіка, лежащаго верііітіою і;ъ ю.-в. п оспованіемъ иъ Балтіііекому моріо; опа заііп.маитъ прострапства около 23,195 кв. верстъ. М стополо;і;еіііе Курляидіп вообще ііолііообразпо, п покрывающіо ее холмы пм ютъ прп.м-втную связь между спбою, но, въ ооще.мъ очсрк ,

—

Кур—Ёур

можпо сказать, что эта губернія образуетъ плоскость, которая пигдъпевозвышается иадъ повсрхіюстыо моря бол е 600 пар. фут.; покрыта зиачителыіыми лтзсными пространствами, пересізчепа болотами, тряспнами, вода.ми и искусственныміі канала.мн, вособепностіі въ треуі-олыіпкі;, образуемомъ пунктамп Мптавою, ДоГілепомъ п Бауско.мъ, гд15 зам чателыю также то, что вс-Е рБкп п ручыі іі.м іотъ параллольное течепіе. Вообще краіі, орошаемый ніізовье.мъ р-Бки Аа, счптается бол е плоскпмъ, a въ осталыюп чаетп Курляпдіи гряды холмовъ могутъ быть раздізлены на дв спсте.мы: перхняя спсте.ма начинается па грапиц-Б Мііпскои іуберніп, близъ села Варновицъ и окапчііііается илп, лучше сг,азать, выходптъ пзъ Курляпдіи пъ ЛІІФЛЯІІДІЮ близъ села ТомсдорФЪ. Обтз окоііечностп этоіі сіістемы (въ Курляндіи) паходятся блнзъ са.чаго л-Бнаго берсга Двіиіы; узелъ ея п напбольшая высота блпзъ м; Суббатъ, а в-Бтвп, отдъляющіяся отъ нея, простираются по юго-западному направленію до г. Бауска п до лнтовскоГі границы. Между отдтзлыіычп высотамп этоп снстемы можно заМБТІІТЬ сліздующія: 1) Синія горы (Blauberge), 2) Грибурьбергъ, 3) Зильбе/іОергъ (вс-Б въ кіірхшііпл-Б Зельбургъ), 4) Цеплнтбергъ, возиосяіцаяся на 260 Футовъ надъ горизонтомъ р-Бки Кеккау, текущей у ея подошвы,5)Ш,г(?ссбергъ, почтіі такоіі же высоты, какъ предъпдущая; находится въ 7 вер. отъ нея (об-Б въкирхШІІІІЛ-Б Балдоиъ). Нпжпяя система раэд-Бляется ртзкою Впндавою на дв-Б части, которыя потомъ при.мыкаютъ другъ къ другу прн Гроссъ-Эесерп^Б п ШрунденБ. Опа отд лена отъ верхнеіі системы оольшою мптавскою равіііііюю, заключающеюся между ШлокомъДангерпски.мъ озеро.мъ, Даленкирхкіюмъ, Ислицемъ и ГрюнгоФо.мъ, имиющею пространетиа, въ Куіілтідскип гуо., 2,137 кв. вер. Оконечіюстп ііпжнеГі спсте.мы находятся блпзъ селаГо*цумбергъ, въ кирхшпплт; ГренцгоФЪ, и въ южиоіі частп кирхшііііля А.мботень. Эта система образуетъ дугу, котороіі хорду составля тъ частью лптовская граннца, частью же р^Бка Вадаксъ: отдълііюіціяся отъ иея 4 в ъ т в и , почтп параллелыіыя между собою, прологаютъ къ берегу .моря, гд три пзъ нихъ образуютъ извБстные мысы, а іі.меііпо: восточная витвь с к а п с т ы і і мысъ бліізъ МаркграФена (въ кпрхШПІІЛБ Капдау); с верпая в твь, нзв стныя у мореплавателеп подъ п.мепемъ «Сіпіія горы», коеп часть составляетъ опаснып мысъ Домеснесъ; накоисцъ юго-западпая і Втвь — ст пообразпыГі, скалистыіі оерегъ Балтімскаго моря въ кіірхшпилБ Саккенгаузепъ. которыіі, начіі

Kyp - Кур

-

9 ?6

папсь у впадеиія різіііі Саккіі, окаичнвается далеко иъ море вдаюіцеюся ска.іою Штеішортъ. Меятду пысотамп нііжней спстемы за.мВчатсльиы, ьролт; поименоііаііііыхъ выше: 1) Горы прп Гохцумберг , иъ кирхіипмліз Гроііцгичіъ; 2) Гю}іии?ъ и.іи Рнзенбвргъ, въ кіірхшпіы Туку.мі,, іі.мБіощая до 400 Футоиъ пысоты; 3) Цукіпурбергъ, иъ кирхшіиіліі Тальсенъ; 4) Зи.ч>беіібергъ, въ ііпрхшгімлБ ГО.ІЬДІИІІОІГЬ. П. ГІІЮщаятаиже до400 оутовъ высоты. ІЗоды Курляидскоіі губ. ставятъ ее по гсограФііческодіу положенію иа одію пзъ первыхъ .МІІСТЪ иъ грсударствп.изъ вслхъруссЕихъ владъпііі, одинътрльІІО западпыіі береіъ Курляпдіп о.мыпается собСТВОЕІНО ЬалтіГіскп.м-ь .море.мъ. Все протнжепіе морскпхъ переговъ Курляпдіи составляетъ около 340 в. Mope на вселіъ это.мъ простраиствт; п.мізетъ оерега ііпз.метіые, иссчаноіі п швесті;овоіі почг.ы, а потому аізіъ іпіпаііпхь з^лпвовъ, mi оухтъ. Находящіясм въ КурляядскоГі гуо. 2 гаваип: лпоавская (см.) порвокласспая п виидавская (см.) третьекласспая — ооразопаиы расширіівііііімпся устьл.ми р-Бкъ. Въ прежнее вре.мя въ Курляпдііі суіцествовала сіце третья гавапь.пріі усты; рт>і;п Сакка, олпзъ мізстечка Сапкепггузепа, но въ послвдпсіі половии Х П ві5і;а. исл'Бдствіе олпвскаго мпрмаго доіопора, опа уіпічтожеиа совершоЕіно. Морской путь, мимо берсговъ Курляпдіи, иъ Piny часто быпастъ гпоелеиъ при пход въ Рмжскій заливъ между острово.мъ Эзелемъ п длііііпы.мъ рііФО.МЪ Долесиесъ. Р-Бки Курляпдскоіі губ. иочтп всіз посродствепно пли пепосредствешю из.иіпаются въ Ііалтіііскоо море. Изъ нпхъ судоходны: Западная Двипа (съ 11-ю прпток.), Аа, до впадепія Ме.меля называюіцаяся Лусъ (съ 11-ю притоп.), Вппдава или Вента (съ 8-ю приток.). КромБ arnx'b судоходныхъ р-вкъ есть еще мпого сплавпыхі^, впадающііхъ въ Балгімское лоре (Ирбе,Набе, 1'азау, Саккъ и пр),въРііжскій залпвъ (Латше, Волыиая Роя) и въДнбавстіос озеро (Кашенъ, Алапдъ, Бартау, .ДІокі.е). Производившаяся В7) Курляидіи подъ віздомство. іъ путеіі сообщепія расчнстЕа р чскъ: Биица, Вартагена (систоліы С.акіш) м Алапда, должспствов а в п т х ъ составить судоходпую ЛІІПІІО і;аііала, предполагае.маго для соедішепія Виндавы съ либавскм.мъ портомъ, съ 1838 г, соверіиеіпіо прекраіцепа. Озеръ въ Курляндіи чрезвычаііпо міюго (до 300), особенпо въ юго восточноіі частп, ио ЭТІІ озера вообщс іісзііачптолыіоіі п е л і г т п ы ; паиболыиая часть ихъ ііаходптся въ Зельбургско.ііъ (200), а ііапмеиьшая въ Мптавско.мъ оборъ-гауптмапств-Б (3). Зам чательн-Бмшія; Апгерзее, Усмаіітеизее, Лпбавсі;ос и Цецореіізсе. Изъ мипералыіыхъ водъславят-

—

Кур—Кур

ся стзрпьш, блпзъ м. Бальдоиъ п с. Барберссъ, въ ыірхшпил-Б Баусгл;, ГДБ устроепы вс способы' для жслаюіцпхъ пользоваіі.ся этими водами. Болота находятся въ папболуиемъ коліічестві; вълт.сахъ с веряоіі частп Курляпдіп іі Зельбургскаіо ооеръ-гаупт.маиства. Г.верхі. того страіга, ирпбрсжпая Балтіііско.му морю, заі лючаетъ въ себ-Б много болотпстыхъ мтзстъ. Бйльшея часть болотъ моховыя. Народопаселепіо Курляіідсг,оп губ. простпрается до 470,000 об. п. душъ; иа кв. всрсту прпходится ();:оло 20 об. п. жит. Главпая промыішешіость—зо.млед-Бліо: ею заии.маетсл і-^ жнт. Курляпдская іуп. счптается плодородіі-БГішою пзъ ОСТЗСІІСЕІІХЪ, ІІ хотя болота и лізса заііиліають значитслыюе ея мрострапство, no еще остается весьма мпоіо землп, спосооіюіі къ ооработывапію. Зыбучііі песоьъ ііаходптся вообще только около взморья іі no ЛІІФЛЯНДСКОГІ границ-Б, а иотолу толы;оэтіі м-Бста ложпо счптать потеряпны.-иіі для земледЪлія. По почвіз, Курляпдія дізлптся ііа 3 полосы: впутреіінюю (черпозс.мпую и посчапоглмппстую), западную (оол е песчаную и бслотпстую, по береіа.мъ люря и Рпжскаго залпва) іі восточііую(с'Броіліііінстую, поресБкасмую озерами, лііса.ми п болотамп); поэтому лучшііі урожаГі въ приходахъ: Митавско.мъ, Соссауссколп> п Баусско.мъ, а худшім въ Зельбурі • сколъ оберъ-гаупт.ііапствТі. Въ КурдяпдіиобЫкііовоііно С-БЮТЪ рожь, пшепицу (озпмую и яровую), которая славптся свосю дооротою, онесъ, яч.мепв, горохъ, картоФсль и другія огородныя овоіци, табакъ, х.м-Б.іь, ленъ, копоплю и проч. Г!о своііству почвы обработывапіе і.артоФсля зд сі. во всеобщемъ употрсбленііі. Урожай хл'Бба средііп.мъ числомъ соде|)Жится: для озп.масо, какъ 1: 9, а для яроваго какъ 1: 8. Садоводство п оіородпая ііромышлеиііость паходятся нъ хороше.мъ состояпіп; пъ весь.ма псмііогпхъм стахъ разведепы даже вііпоградііыя лозы и пробовали выд-Блывать домашнее вііпо. Откар.мліівапіе скота на заводахъ съ пт.і.отораго врс.меііп у.мепышілось; ііо.м щикіі обратплпсь къ овцеводству, а скотъ держіггся только въ ііеобходпмомъ количеств . Здишпія лошади вообще малоіі іюроды. Рыбяая ловля пропзіюдится преіімущсственно па морскпхъ береіахъ, гд по .мало.му плодородію зе.мли, оііа составляеП) весь.ма иажиое пособіе для жіітелсп, а также въ р кахъ и озерахъ. Добывае.мая рыба, за удовлотвороніо.мъ .мБстпыхъ ііогрсбяостсіі, составляетъ пред.метъ торговли: выручиа простпраотся до 8,000 руб. сер. Пчеловодство ііаходптся въ хорошемъ состо япін, особсііпо іп> прпходахъ: Доіідаигеііско.мъ u Піільтенсі-о.мъ. КромБ торфа, паходіілаіо въ

Kyp - Кур

—

(

Кур - Кур

.лгоховыхъ оолотахъ н тундрахъ, съ Кур.іяндіи С.-Петероурга. Балапсъ вніішнеіі сухопутпон ііроіізііодіітснразраооткас.і-идующііхъііскопаеторговлп, проіізводимоГі чрезъ Курляидію. промыхъ: гйпса', вы.іамыиаемаго въ весьма бо.іь- тішоположепъ балансу вн шней морской торшомъ liixni'ie/TB-E прп ДЮПГОФТ), па р. Двии , гоилп: ежсгодпыГі ввозъ простпрается на сумму и прм Го.іьдипгеігВліа р. Виндав ,—горіііечпой до 1,420,000 р. сер., а вывозъ р-вдко превышаГ.ІІИІЫ, ЖР.І-ПЗІІЫХЪ и сіірііыхъ рудъ и извест- еть ц пность 90,000 р. сер. Впрочелъ, въ ,суковаго ка.мпя: пос.гБдніГі паходіітся въ са- хопутпой вп-Біинеп торговл-Б собствеііпо Курмомъ зпачііте.іыіо.мъ Еоліічествт; въ Міітав- ляндская губерпія прііііпдіаетъ весьма малоо ско.мъ прііход-в п употребляется д.ія построеііъ участіе, .и почти нпчеіо не потребляетъ изъ въ Митав . Выжіііаиіс.мъ пзсестп пропмуще- товара, прпвозп.-маго изъ-за граіищы. Гербъ ствепііо заііпмаіотся въ прпходахъ Экаусскомъ Курляіідсі;оіі губерніп представляетъ щ і п ъ , н ЛліиЬтепсиомъ. МаиуФакгурпая промышлен- разр-сзанныіі иа-і;рестъ: въ 1-іі и 4-іі частяхъ ность мъ Кур.іяпдіи весьма ііезііачііте.іыіа. Ны- въ серебряпо.чъ пол-Б ііраспыо львы въ золопц та.мъ паходіітся: (Зумажныхъ Фабрпкъ 4, тыхъ коронахъ" для Курляпдіп, a no 2-й и 3-и ліасіоиопііыіі заводъ 1, костобоппыГі 1, каФвль- частяхъ въ лазореволъ пол ііоловіиічатые пыіі 1 п ІІТЗСКОЛЬГ.О кпрпичныхъ. ВнЕшпяя тор- оленп натуральнаго цпБта п въ коронахъ же говля Ку[)ляіідііі проіізгіод;ітся; .люрская, въ для Се.мпгалліи. Управляется по особыиъ учреиортовыхъ городахъ Дибаи п Вііндав-Б a жденіямъ.— По аппелнцій п ревіізіи граждансухопутпая, черезъ Полаіііепъ. Кро.міі того СКІІХЪ д-Блъ подчпнепа 2-ліу ОТД-БЛОНІЮ 2-го депронзведепія оберъ-гаупт.манствъ Мптавскаго партамеита правительствующаго с е п а т а . a и ЗельЬургекаго, частыо Тукумскаго п даже уголовныя д ла сліздуютъ 2-лу отд. 5-го деп.;— Гольдіпігенскаго, отправляются за граіищу no частнолу ііекрутско.му набору она прііпадлочрозъ г. Ріну. Главпізіішіе предметы іиорска- жптъ къ западпоіі полос ; по отоплопію — къ го. отпуска: хл бъ (ежоіодпо па сум.му до средпей полоси;—къ Рпжско.му округу санктпе500,000 р. сср.) и лізсмоіі товаръ, частыо лепъ, тербургсі;оп пробирпоГі палаты;—къ 3-!ілТ>сііоіі пепька і] іцсіііпа (всо это доставляетъ са.ма віще-шіспекціи;—къ І2-му окр. путей сообіцеКурляпдія): сырыя ко;кіі (изъ Б-влоруосііі) іі нія. См. «Обозр-Бніе Остзопскаго Ерая», 1845 г. лыипюе с мя (ІІЗЪ Вилепскоіі іуберніп). ПодКурлятевъ (Шкурлятевъ) Оболенскій (Дп.мпвозъ соворіпается сухішъ путе.мъ, кро.м-Б л са, трЩ Иваиовичъ), кпнзь; возведенъ пъ бояре Еотоііыіі сплаіияютъ въ полую воду. Іірішоз- 1549 г.; былъ въ чпсл враговъ Воронцова, люпые продукты: соль, сельдіі, красчілыюе дере- би.мца loaima IV и B.MSCTS СЪ друпі.ми бояраво, черегіпца п кирпичъ, а также, хотя въ ма- МІІ ітзверпіулъ этого сов'Бтііііка думы; во вррломъ количествіі, ремесленпыс ііііструмеиты; ля бол^Бзніі Іоамна, когда царь требоиалъ прпвс эти пред.меты раоходятся no Курляпдіи и сяіп свое.му ліалоліітііолу сыпу Дп.митрію, КурЛитвіі; ііііостраиныя жо .мапуФактурпыя про- лятевъ былъ боленъ и ие могъ ііаходпться г.о пзведепія, впиа u Фрукты, болыиего частью дворц-Б , за чтб оставался въ подозр іііп въ идутъ въ Вилыю іілиГЧігу, а чаще u пря.мо въ таііныхъ сііошеиіяхъ съ кпязсмъ Владп.міромъ столмцы. ГлаВпыи отпускъ ежеіодпо пропзво- Аіідреевпче.мъ. одпаЕОжъ Ку[5лятевъ вел-Влъ нсдптсяизъЛіібаны на сумму около 1,000,000 р. с ; сти себя во дворецъ п присяі-пулъ Дпміітрію. пзъ Випдаиы только 1^245,000.^. с. ГІрппозъ г,ъ Вь 1558 і онъ былъ пачалыіпко.мъ вопскъ въ этп.мъ пор^а.мъ р дко превыміаотъ гітвппость Лмпоіііп : черезъ ІІБСКОЛЬИО ЛБТЪ ПОСЛІ; того, 210,000 р. сср.; балапсъ вніііііиеп морскоп тор- по іірііказапію Іоаниа, былъ fco всізмъ своп.мъ іоплп Курляидіп (въ ііъскольпо-лътнеп сложио- семеГіствомъ (даже съ малолътпыми ДТІТЬМІІ), стп) выходптъ въ пользу Россіи. Можио ОЖІІ- сіілою іюстрпжеіп, въ .монахн и заклгочеіп. пъ дать ліпогаго полсзпаго, вособеіиіостіі для Кур- Каргополі.скомъ-Чел.мско.мъ монастыри, а въ ляадйкЬй губериіи. отъ учрождспія желпзной 1562 г. казпонъ со всіз.мъ се.моГіство.мъ. Курлядорогп, между г. .Іпбаиою u .МІІСТ. Юрбуріомъ, товъ былъ другъ Алекс я Адашева. па р к Ніі.маніз, для чего уже сд лаііы всБ Курлятевы, русекі кпязья ; пропсходятъ предваріггслыіыя разыскапія. Віігіііпяя суотъ чорііиговскііхъ кпязей ; родъ пхъ ПО.МБхопутпая торгоиля мроіізводіітся съ Ііруссіщеиъ въ Бархатной КІПІГІІ (XII — 116); пыні; сю, іГрезъ м. ІІоланіепъ, прпчемъ важпіійне существуетъ. шп.мъ пупктомъ служптъ г. Ммісль. Эта торКурша, Мангустъ, Ихневионъ (Ichneumon, говля достпгастъ своего высіііаго развптія съ Mangousle), плотоядпоо .млекоііптаюіцее жіівоіпрекращепіомъ ПОЗДІІОІІ ііапіпацім, тоіда Г!опое изъ семеііства ІІальцеходііыхъ, породы лапгопъ стаповптся персдовы.мъ ііупкто.мъ Впверръ. Horn короті;ія съ пятью пальцаміі^до вв шней торговлп lie т6яь'ко своеіі губ.. по п половішы СОСДІІІІОІІПЫ.МІІ поропонками, съ коіТ. VI.

62

Kyp-Kyp

-

! '8

—

Кур - Кур

позпаньскій воевода Станиславъ Горка припиТЯ.МІУ, не много пыпускпымп и бодьшими уша мм: міішечеьъ окою порошнцы болыіюГі безъ малъ, въ 15741'., въ курнмцкомъ замк Генриперегородкп—и не отд'БляюіціГі,.пахучеГі мате- ха Валоа , съ такимъ великол піемъ, что ріп; тъло очень д.ііінііое,такъжекакъііхиостъ. Французы долго удивляліісь польскоп пышноЕгипегпскій ихневионъ (1. Pharaonis)i, иъ древ- сти, ув ря, что ничего подобиаго ІІІІІД-Б пе пости былъ оооготворпемъ, потомучто іістрео- впд ли. Во вроля воГпіы съ Карломъ Густаіпіъ крокодилоиъ. Онъ велнчиною съ кошку, ВОІМЪ этотъ за.мокъ заііп.малъ браііденоу()гскіГі цвізтомъ с-Брокаштановып; поги п иорда чер- гаріііізопъ. Ныіііз въ Куріпік до 2,300 жптепыя; хвостъ пушпстый. Живетъ, въ Еіипт , лей п зам чателыіыя полотняпыя и сукоппыя по берега.мъ водъ и пптается мыша.ми, іМе.ікп- Фапрпкіі. slu пресмыкающи.мііся п крокодіілыіы.мп янКуровъ (ДіімитріГі), боярскій с ы н ъ ; былъ цаміі; нрава кроткаго н боязлпваго. Его назы- послаиъ [оаііномі. IV въ Сибіірь (1555), чтобы ваютъ Фараопопою .мышью. обязать присягою князя Эдигера и тамошпій КуркіЫШЪ, уБздвый городъ Сіі.моирскоГі гу- народъ ; онъ возвратплся нъ копціз 1556 г. съ берніи', въ 335 верст. отъ Симбирска; лежптъ повымъ посломъ Эдигера и, в.мисто об щанна лъвомъ берегу р ки Суры, при впаденіп ныхъ 30,000 соболей, привезъ только 700. ЭДІІвъ ч нее ртзчнп Курмышки; отъ С.-Петероурга геръ писадъ, что земдя его, разороппая ши1,431 вер., отъ Москвы 757 вер До 1780 г. въ банОікимъ ц а р е п п ч е м ъ , но можетъ иичего боКурмыш была воеводская капцелярія и городъ л і з е д а т ь ; одпако Куровъ утверждалъ ііротпвііріиіадлежалъ Нпжегородской губерніи, Ала- пое : тогда царь прпказалъ заключить спбпрторской провіиіціп. Въ иемъ до-сихъ-поръ скаго поола въ теммицу. Въ 1558 г. Эдпгеръ ВНДІІЫ сл ды деревяиііой стііиы, на нпз.мен- доставилъ въ Москву полпуіо дапь. номъ земляномъ валу. Ныиіз въ Кур.мышіз оі;оКуропатка (Verdix, Tcrdrix), птица нзъ село 1,000 обоего пола жптелеГі, 5 цорквей и др ыейства Курпмыхъ, сі^ ііеоолмшімп бодня.ми 3,000 р. сер. городскпхъ доходовъ. — Іі'і/рмыш- у са.мцевъ па плюсиахъ погъ; жпветъ въ скій у здъ занп.маетъ простраиства 3,593 і;в. поляхъ и ііпкоіда не садится па деревья.—/ij/вер., изъ числа которыхъ подъ поля.ми 156,000 yonamna с рал (P.grisea), ІІМ. клювъп НОГІІ с дссятинъ, подъ лугами до 40,000 дес. и подъ ропепелыіые, голову и горло св-втлокоричнелвса.ми 35,000 десятинъ. Ліителей 88,000 обое- выя: па груди у самца каііпаповое пятно, проч. го пола; на квадратиую версту мрііходптся по порья с рыя, пере.мТішанпыя съ красііы.мн п 24 обоего пола; иа каждую душу мужескаго по- черпыми. Водптся въ умііреіпіоіі Европ и ла по 9 десятіип.. М стоположеиіе по ліівую особенно люпптъ равііііпы п поля, зас япныя сторону ртзки Суры возвышепное, открытое, хл бомъ. До апр ля жпиутъ стада.ми, потомъ волнообразное и перосЁченное безчислоііііы- разлетаготся попарио и остаются все ЛІІТО ВЪ ми ричками п оврагами: по правую—тоже воз- одпобрачпомъ состояніп; ііптаются зерпами и вышеиное, но лізсіістое; зд-Бсь есть значитель- ііасБкомыміі. Ыясо пхъ вкуспо.-—Краыіал пунос количество пе только строеваго, по и ко- ponajmra (P.rufd) оалъв предъидущеГі; им е т ь рабслыіаго лтіса. У'Сздъ орошается рикою ногп и клювъ краспые; жпветъ иа возвышепГ.урого п ея притокамп: Алгаши, Черііый Бо- пыхъ мБстахъ. Водптся въ южнон Еироп , беръ, Мыслецъ, Кумашка, Юреііка, Меня, Ka­ въ Грузіи и Кавказскоііобласти. — Греческая ma, МБдяпа, Курмышка п Уреіпа. Изъ озеръ nyponnmna (P. graeca ), похожа па краспую и за.мТічательны : Пашково , Копное, Ивапово, водптся въ горах полудоііпоіі Европы. Плоское, Самычипо п н к. др. Гіочва землп въ ЕуріШНСОЙ (Карлъ); былъ діі|)екторомъ опеуіззд по правую сторону Суры, въ іожпоГі по- ры цъ Варіпаігіі; родплся нъ Веліі«оіі-1Іолыи1> ловмпіз песчапа, въ с ііерпоП оолізе глиниста; и поступплъ въ варіііаискім театръ 1809 іода заііадиая часть увзда ІИПІСТЪ почву чернозе.м- Въ 1823 г. прішялъ дирокцію оперы посли пую или глипнстую. Главный промыселъжите- ІосііФа Эльсисра. СорершиІЪ путешествіе по леіі —землед-Бліе, а за ііи.-нъ скотоводство. Хл бъ Го|імаііііі, Фраіщіи и Пталіп, и папмсалъ парсплавляется по Сур , съ прпстанеи въ село титуры оперъ: «Kalmora», «Czaromysb, «Palac Нзыковъ и выше г. Курмыша. Lucypera», «Cecylia I'iaseczyiiska, «Zamek na Курникъ или Корникъ, ііебоіі.шой городъ Czorsztynie», «Jadwiga» и много другихъ ; великаго герцогства Познаньскаіо; лежитъ къ вс эти сочіінепія оуть ііроіізводенія его собю.-в. отъ Познани, при оольшомъ озер , съ ствеііііой Фаіггазін. Его «Szkola na forlepian» укръплешіы.мъ н когда замкомъ. Въ XV віік быіа пздаііаема нт.сколько разъ. Послт; Эльспринадлсжалъ зііа.меиіітому тогда полі.скому псра опъ болие вс хіі способствовалъ къ воздому Горковъ. ПОСЛІІДНІЙ изъ этой Фамилііі, вышопію польскоіі пародіюГі оперы.

Кур—Кур

ч

— ! f9

-

Кур-Кур

Курская губернІЯ, одна йя велікороссій- стахъ соединяются съ р ками или составскихъ, с|)еднііхъ губврвій; .іежіітъ къ ю.ю.-з. ляютъ часть русла са.мыхъ рикъ. І-всамп нруотъ Москоы; грапичптъ къ с. съ Орлоисиок) ская губорпія віе изобилуетъ и житоли миопіхъ гуо., къ с. съ Воропежскою, къ ю. съ Харьков- м стъ, нуждаясь въ дровяно.Мъ .іъс , за.мізСІ;ОЮ, КЪ з. съ Черинговскою и пізкоторою няютъ еіо употрсблепіемъ для топлива солочаетью По.ітавскоіі. Курская губерпія соста- .мы н иапоза. Уіззды, наибол е иэобплущіе іъвлена изъ частей прежде бывшихъ В лгород- со.мъ: Б^Блгородскій, Ново-Оскольскііі, Короской и С вскои провшщііі. Открыта 1779 г. чепсг.ііі, Д.митріевскій и Рыльскій — вообще Теперь раздізляется ма 15 уиздовъ: Курскій, ю.-в. и с.-з. часть губерпіп. Казепные лТзса заБ лгородскііі, 1 райвороііскім, Дміітріе^іісиій, пимаютъ около 5^ части всего простііанства, Корочанскій, Лыовскіп, Ново-Оскольекій, 05о- покрытаго лсса.мн. Луга въ Курской губерніи жіскій, ІІутивльсіаіі, Рыльскій, Старо-Осколь- находятся болііе пежели въ достаточномъ і;оСЕІЙ, Суджаискіп, ТИМСЕІЙ, Фатежскій и Щн- лпчеств , особеино .по берегомъ ръкъ: Воргровскій. Простраиства гуоернія запіімаотъ склы, Оскола, Псёла н Сёйма. УІІЗДЫ, болъе 39,932 кв. вер., пзъ числа которыхъ подъ по- другпхъ пзобплующіе луіа.ми и СБПО.МЪ лучлнмп 2,504,700 д с , подъ лугами 612,500 дес. шей доброты: Курскій, Билгородскін, Короченл подъ л са.ми 578,000 дес. Все пространство скій, НОІІО-ОСКОЛЬСЕІЙ н Старо-Оскольскііі. ЖиКурской губервій усъяпо довольяо значитель- телеи въ гу ернііі 1,680,000 об. п.; на кв. версту иыми возвышенінми, которыя придаютъ м - ііриходіпся по 46 об. п.; на каждую душу луж. стоположепію волипстыГі п разнообразныГі ха- пола no 4 дес. Жителп -Великороссіяне и прирактеръ. Начало этнхъ возиышсній .можпо по- надлежатъ почтн исъ къ греко-росеіііско.му лагать можду города.мп Тнмо.мъ, Ооояныо, Ко- в роиспов дапіго. Главпая ііро.мышлеііиость въ рочеіі іі Сгарымъ Осполомъ, гдъ они значи- іуберніп — хлибопашество. Почва зеділи вотелыіИе, псжели въ какомъ-аибо другомъ міз- обіце чорнозе.мъ, съ нсбольшою прпм-Бсью глнсті; губврніи.; отсюда же берутъ свое пачало ны п песка, и пото.му чрезвычаГиіо плодоіюдпа: и главніііішіл різгл. Отъ этосо прострапства Курская губ. даже оъ голодиые годы снабжаетъ идутъ отраслн вдоль правыхъ бероговъ глав- хл оо.мъ сос дственпыя губерніи. Пенька и ны.чъ ртзкъ, часто возвышаюіціяся до 35 п 40 ленъ здФсь растутъ очсиь хорошо. Скотоводсаж. падъ поверхностью воды; ридко бываютъ ство. посвойству страны,могло бъ бытьооиіиронБ утеснсты, большею же частью предста- и е д Гіствительнаго. Садоводству чрезвычайвляются въ опді; поЕатостеп, Ъоіъо пли ме- но благопріятствуетъ тамошній клп.чатъ; даже , нъе крутыхъ, но везд почтіі поі;рытыхъ ліі- въ л сахъ растутъ дпкіе яблоки, грушн и солъ; по >іър Же отдалепія нхъ отъ правыхъ вишии. Пчеловодствомъ заішмаются зд сь бсреговъ, OUT; дізлаіотся малоза.мБтиыми, по- доволыю усп шно. Рыбпая ловля доставляетъ логими на болылія простраиства п перер - въ, и которыхъ м стахъ весьма хорошііі дозаиы оврага.ми. Эти отлогостп простираются ходъ ; зв рііная ловля соворшенно ішчтожна. такнмъ образо.мъ до друіоіі блпжаГішец зна- Мануфактурпая првімышлепность губериіп начительноіі р кп, гд п оканчпваются, по боль- ходится въ посредственномъ состояніи. Пошей части песками, ооразуюіцііми ихъ л вые селяне во ННОРИХЪ ыъстахъ занимаются выберега. ПримТічательнБіішія р-Бки въ Курской дБлывапіемъ холста, суконъ и разпыхъ шергуберніи: С.еГімъ,Псолъ, Ворскла, С.т>верный-До- стяныхъ матерій, а вособенностіі кушаковъ, н цъ и Осколъ; изъ нихъ три первыя принад- которые ВМІІСТІІ съ холсто.мъ, окупае.мыліъ лежатъ къ бассеііпу ДпБпра, а дв ПОСДІІДНІЯ ко.ммиссаріатокнмъ в до. іство.чъ, составляютъ къ бассенпу р. Доиа. Главныя 'рЪки губерпін очень важную отрасль лпзстпыхъ НЗДІІЛІЙ. ВЪ чрезвычаііно боіаты иріітокаміі; о ВСЕХЪ ихъ губ. 37 конскихъ заводовъ, 27 випокуренныхъ, 30 должно за.м-Бтить, что он весьма извили- селнтряяыхъ, 8 суконны.цъ Фабрнкъ, 1 полотнйсты; дълятся на мноііе протоки, тнхоотруй- ная п 60 кожевеппыхъ. Изъ суконныхъ Фабрикъ ны (кром Ти.ма, КмеЕіп и Оскола), мелко- са.мая прим чательная, Глушковская, ПОЛІ-Бводиы, отчастн же перерывасмы напосами и іцика Потемкипа, иа котороіі ежегадно выіиотііна.мн, п, паконецъ, вода въ нихъ не со- д-Блывается до 400,000 арш. солдатскаго сукпа. вс-Б.мъ чнста. Озоръ н болотъ въ губерпіп, Изъ бумажныхъ фаб., главивйшая Полторацказа.м-Бчатедыіыхъ no велнчиніз или no особеи- го, на которой выд-Блывается бумаги на сумму иымъ свойствамъ, н-Бтъ. По береіа.мъ р къ около 150,000 р. с. Изъ салотопныхъ заводовъ, Сейла, Псёла, Ворсклы и другихъ, встр-Бчагот- важііБіішіе: Харичкииа , гд вытапливается ся весыіа пезііачителыіые озерца или, лучше ежегодно сала па су.мму около 3,500,000 р. с , сказать, пруды, которые въ нЪБОторыхъ м - Булгакова на 1,500,000 р. с. и Шелихова, иа

*

Kyp-Kyp

-

9і )

300,000 p. с. Пріюлизителыіую ЦІІІІНОСТЬ ожсгодной производіі.мостп раз.шчных.ъ пред.метосъ въ Курской губ., можпо положпть: зормоваго х.і-Бба на 30,000,000 ; пенькп па 3,500,000; хл бпаго вииа (йчмтая по тоіі ЦІЗІІТІ, ПО ІІОТОроіі заводчики ставнтъ въ казну) па 4,000,000; шодопъ разиаго рода иа 1,000,000; хо.іста иа 5,000,000; сукпа и другпхъ шерстнпыхъ яатерій ма 5,000,000; сала на 6,000,000; кожъ на 700,000; кііріпічеіі па 1,000,000. и и. д. Всего на сум.му до 70,000.000 р. Главпым чрсдметъ торгов.ш въ губериіи составляютъ: зерповой хлъбъ, п е и ы а , холстъ, сукію ІІ садо. Хлтзоаая торговля (самая важпан) ііачипается въ сеитябр-Б п продолжаотся по априль ЛІІІСЯЦЪ : ссыпка хд-Боа преимуіцествопно пропзводится въ городахъ: КурскВ, ББ.ігород-Б, Обояііи, и Старомъ-Оскодіз. 11о бо.іьшоіі частп х.і бъ вывозптся въ губерніи Орловсі:уго н Чернііговсьую; въ псрную д.ія сплава вішзъ по Оі. , а во вторую па іііііі.и;урііыезаводы; п которая часть отіірав.інется также на заводы ХарьЕовской u І1о.ітавскои іуб., ііо вь гораздо медьшеліъ количе тв . Холстъ и сукно составляютъ вособенности предметъ вііутреипеіі торгопіч въ губорнііі; попька и садо отправляются по большоіі частп пъ порты с.петербуріскііі и рижскій. Кроми того изъ губерніи вывознтся въ доволыю болыио.мъ количестиіі плоды II жожи, то п другое пъ іМоскву. Что ЯІ ьаса^тся до внутренней торгов.іи , іо зііачіітольная ея часть проіізвидится на ярларкахъ, которыхъ бываетъ въКурсі;оіі губ. 256. Важігіііішая изъ нихъ Кореіиіая (см.). — ['убсрнія уіі|)аііляется no оощс. іу учрежденію; по аішеляціи и ревіізін граждаііскихъ дізлъ ііодчіінеііа 7 деп. правпт. сепата., а у.головпыхъ д лъ — I отд. 5 департамента;—по частио.му рекрутсюму паоору припадлежнтъ въ западпоіі полосі; государства; — no зе.мской системіі къ 5 разрнду общей систеімы.;— no отоплепію къ средпей полосЪ; — къ тульоко.му округу .мооков. гогуд. палаты; — ко второіі лъеіюіі і)пце-ііііспеі;ціи; — къ 9-.\іу округу путой сообщепія.

Курскій-Знамеаскій-Богородицкій 2гоЕласса МОНаСТЫрЬ;построепъ вскорБ по возобііовіоіііп и населепіи г, Курска, разороппаго Татарамп въ ХИІ стол. н лежавшаго въ разва.ііінахъ до еодора Іоаіііювича. Въ 1597 г. чудохвррпая ІІІІО. на «Знамепія Божіеа-Матерп» ул.е і.ереиесоиа была изъ Кореііпоіі ііустыіпі въ курскую соборную церкові», «Bocupeconiii Хішсіова» п поставлопа въ парочііо сооі)ужсііііо.мъ для иея прндъд-в. ІІотомъ no ііторжеіііп са.мозвапца въ южныя областн I'occin, oua оыла іізята,,по приказапію, въ і,оі)одъ ІІутивль, отгуда отвезоіш въ

—

Кур — Кур

Москву, гд'Б оставалась иъ царскихъ комііатахъ. Въ 1812 г., no вре.мя нашествіи иа Курскъ польскаго гет.мапа Жолкізвсг.аго съ МІІОГОЧПСДОІІпымъ вопско.-мъ іі во время осады города, продо.іжаи. до 4-хъ педізль, куроіле граждаме да.іп обізтъ: еслііосвободптсяогыіепріятелеп, соорудпті. впутріі города мопастырь, во п,мя Богоматерп, м поставпть въ пе.мъ чудотпорнуго ея пкоиу. ВслБдъ за •гОіънепріятельотступплъ, ажіітели, во іісполнепіо обт.щапія, ііостропліі дерсііяіінуюооптель. Въ 1615г.,чудотііорііыпобразъ отыскапъ въ царскихъ ко.мпатахъ, и возвращеііъвъ Курскъ. Ооъ этомъ .мопастыріз уподиіпается уже ВЪ«ПІІСЦОВЫХЪ кіиііахъ» 1631 г. Въ 1634 г. мопастырь разорепъ вторичпымъ пашестпіемъ Полнковъ. Въ 1649 г. воздвпгпуто въ MonacTbipt; ка.мепное здапіе, съ помощію кпязя Ро.модаповскаго и воііска, ііаходпвшагося, подъ его предводптельствомъ, на П-Е.іогородскоііі ліі-: іііп. Ныіі шпія мопастырскія строенія поіювлеиы въ поздігийшео вре.мя. КурСКЪ, гуо. городъ Kypciioii губ.; лежптъ въ 505 в. отъ Москвы, па гор-Б,'прп р с к ъ Тускари н впадаюіцей въ нео ріічк-Е КурТ.; оті. С. ІІетербурга въ 1179 вер. ГІостроспі. Вятіічами, первобытііы.мп ж т е л я м н тоіі страпы, преждо IX СТОЛІІТІЯ. 1!о соворіпеітомъ покореіііп ВлтичеГі, Курскъ завпсЕлъ спериа отъ ве.шкпхъ і;ііязс;іі ЕІоискпхъ, пото.мъ отъ чсріпігоискпхъ іі сіівсрскііхъ, іі, пакопецъ, ІЮСДБ пашествія ііатыя (см.), состаи.іялъ особеііпос і;ііяжоіііс,:)аіиіспвшее отъ татарскп.чъ хаповъ. Изъ і:урск владителріі въ ііеііііый разъ уііомпііается оиня3ti Изяс.іав Владпміроіигі-Б .Мояомахп (1095): онъ ходмлъ оттуда къ Ыуро.му, т а л ъ встріітндоя еъ Олего.мъ кііязи.мъ ЧС|ІІІІІГОВСЫІМЪ и убптъ. Вь 1125 г. великііі г.нязь Мсіпславъ Вдадііміровіічъ отда.іъ Курскъ въ удііль своем^ сыну Изяелаву ЛІстпславпчу. Въ 1138 г. Курсі;омъ в.іад^Б.п. кпязь Гл бъ Олыокпчъ, пото.мъ братъ еіо (ліятославъ О.ІЫОВІІЧЪ, бывшіп іірцліоііио княземъ поіігородсцп.мъ. Въ 1130 г. Курскъмиого гіотерпБ.іъ отъ пашестііія Половцевъ иа РуссЕую ле.млю. Въ 1185 году въ Курскіз п па ОскодБ собіірадпсь русскіе князья для похода па Иоловцевъ.' Курскій кпязь О.іегъ обратплъ на себя вниманіс отличпою храбростью въ сражеіііи прн рВкЪ Калк . Въ 1237 г., по иашествіп Г>атыя на русскія зе.мли, Курскъ былъ опустошеиъ. Въ 1278 Курскоо княжеціе покорплъ Ногай; въ 1283 г- Тагаріпіъ Ах.метъ, подданпыіі цаі)Я Ноіая, отічушілъ даии пъ Курсі;оп облаСТІІ п въ сл-Бдующеліъ году нассліі.іъ, плпзъ разо|іОнііаго Курсиа, ДВІІ с.іободы, іірііііц. іая подъ свою защпту ОІІГ.ІЫХІ» •ііроступпііковъ, зашмъ та.мъ разпын .мастерства п проіізііодилъ

Eyp- Eyp торги. Тогда русскіе киячья, ры.іьскіГі, ворГО.ІЬСКІІІ и .іпгіецкіГі, съ дозЕО.іе!іія кипчакскаго хана разорпли Ахметопы сіободы, no Ногай по.с.іалъ д.ія заіцпты Ах.мета (Трмира) іюпска (1285) п кпязья пііяса.іи изъ СІІОІІХЪ ооластеп. Ахметъ спопа обстроц.іъ споп слоооды у Курека, no o u t скбро бы.іп уііичтожеііы неча янііымъ пападсиіемъ лппецкаго кпязп Свято(мава. Посл того Курскъ запустізлъ ІІ пачалъ возобновіяться со вромеііп Іоаниа Васімьевпча. Въ 1597 г. по повел иію еодора Іоанноппча, опъ отст[)осіп, п паселспъ псреведеіщаWII пзъ Мцеііспа и Орла. Въ 1002 г. самозвансцъ Гріішка Отрепьеві. взялъ пзъ Курска чудотворпую икопу Знамепія Вожія Матерп, а ю, 1012 г. иападалъ паКурскъ [киьскііі гет.мапъ ЖОЛКТІНСКІГЦСЪМІІОГОЧІІСЛОІПІЫМЪВОІІСКОМЪ.ВЪ

1015 г. подъКурекъ приходіілп ііогаГісі;іе Татары, но былп пропіаиы казачьймъ головою Иванолъ АІІТИПОІІЫМЪ Аііііеііковымъ, і;оторыіі ваоСЛІІДСТВІІІ былъ к^ріскимъ воеводою и н ско.іьso разъ разоппалъ Татаръ. Съ 103-1 г. при воевод , кпизБ Гіетр-Б ГриіорьепіічіБ Роііодаііоіісколіъ, на Курскъ пападалъ ІЮ.ІЬСЕІГІ гет.мапъ і;нязь Ере.мой Віііипсвецкііі- Въ 1040 и 1047 годахъкъ іороду пристуііалп Крымскіе Татары; для охраненія его зд сь оылъ съ сторожепымъ полкомъ князь Тіімовсчі ІІпа'ііовіічъ. Въ 1074 г. въ Курск-Е былъ учреждепъ разрядъ. Въ 1712 г. для удобстпа въ управлеіііп оспована губерпская каіщслярія, отдт>леііііая оті^ Кіевской гуо. Въ 1719 г. въ Курскт. учрсжденъ падвориыіі судъдля всоіі Ківвсиой гуоерііііі,т;оторый и продолжался no 1721 г. Въ 1727 г., по учреждепіи ІІТілогородскоіі гуо.,этотъ судъ былъ отм пепъ и Курскъ прііписапъ і;ъ озпаченпоГі ryoepniu. Въ 1779г., нъКурекъоткрыто тіам-Ьстііпчоство. Въдревпоста Курсііъ былъ укр-Еплепъ глубок. рво.мъ н валомъ, по которому шелъ палпсадъ п иаход. оооронительныя баіппи. Ровъ зарытъ въ 1782 г.; наеіо-мізстіі теперькрасная іілощадь. Въ Курскт. до 31,000 об. п. жит., 22 церквіі,40 Фабрпкъ изаводовъ и oso.w 30,000 p. с. ежегоднаго городскаго дохода. —А'у/;сЛ7 / у в . ? ^ занпмаетъ прострапсгпа 2,505 і;н. вер , пзъ чпсла которыхъ подъ по.ілмп 156,700 д е с , подъ лугамп 67,500 д
981 -

Кур-Кур

скіп заводъ, 16 кожепеппыхъ п 1 сукоппап ФЭбрпка. Курсъ; такъ гіазывается мТіпа одпого рода мопеты па другуго, пли ц шіость ся no колиместву п качеству содержимаго въпей металда. Въ Россіи ьурсъ чужезо.мпоп люпеты пачался со второй по.іовіиіы XVII СТОДБТІЯ, ііменно, вскор-Б послъ договора, заключеііпаго ОрдынымъНащокппы.мъ (31 мая 1667) съ ар.мянскимъ торговымъ обіцество.мъ. ЕуртаЕЬ ОЗерО; находптся въ с.-в. части Кургапскаго округа Тобольскоіі губ. Поверхпость его содержитъ въ себъ около 125 кв. вер.; длнна отъ с. на Ю. 19: шпршіа отъ 5 до 8 версть; средпяя глуоіпіа 3 аршипа. Берсга шізіііе, 6олотистые и луговые. Куртпна (cour(ine). 1) Сгарипное архнтоптурпое назваиіе Фасада какого-пнбудь зданія, окаіічпііающагося съ боковъ двумя павпльопамп. 2) .Іппія, соедііняіоіцаядпаФлаііпабастіона. Оборонне.мая Фроіггалі.пымъ огпемъ п перекрестпымъ еъ Ф.іанковъ, и частью съ Фаеонъ бастіона, опа подворжепа непріятсльско.му пападенію мсмізц другпхъ частей бастіоішаго распо.іожспія. Длппа і;урті!ііьі по.іагается отъ 20 до 40 саж. Масть золлп псредъ куртиною сріззываготъ паііето.мъ (см.), или иа ііііірипу риовъ, нли па длипу Ф.іапковъ, мтобы no препятствовать обстр лішапію рвовъ no псей длііп ФЗСОВЪ. При построопіп бастіонпыхъ лнній, Еуртипы ііраіпіпхъ бастіоййвъ вооружаются одною артпллсріею (до 15 орудііі); па куртпны же цсптралыіыхъ бастіоповъ ставятъ пе бол е 3-хъ орудііі. Въ куртіпіа^ъ обыкповеішо расподагаются выходы пзъ укрЫілеиііі. Курусы, славиая плад тсіьііая Фамплія въ с.-з. Индіи (Крамарши), съ которои враждовалп дв другія Фампліп, Заг?усов1. и Папдусовъ. Въ Брамаршп спачала B.iactBoaa.n, Джуджадъ, строитель г.іавпаго города Гастпапура (в-Броятпо, Дели). Опъ лшшілъ паслБдства своеіо старшаго сына Джуда, Еотораго потомкп основали собствеппоо царство въ Матр , далізе къ югу па р. ДжумпБ. Мотомки младшаго chi­ na Куру царстиова.іи въ Тастпапурі;. ОдиіПі пзъ ііихъ, Дріпараштра (Друда Раіішаденъ), йм і ъ 101 сыпа іі 1 дочь. С.таршій сыпъ его пазыпался Дуріадунъ. Отецъ ослипънправлепіе досталось сіо младпіему брату, Папду.которыіі оставпл, пятерыхъ сыновсй Папдусовъ. По смерти ПаіідуДуріадупъ сдиіался царомъ, a Папдусыжіі.ііісъсвосш матсрыо уДрптараштры,ЕоторыГГпріпіялъііхъвесьма хорошоптБмъ возбудп. ь завпсть въ Дуріадуіі-Е. Д тіі вырослп, п, чтобы пзбтзжать явпоГі ссоры, Дрита-

кур - кур

-

98 г

раштра ііосоп тоиадъ сноему сыпу построить ІІандусамъ диорецъ ВНІІ Гастнапура. Это быдо ііспоінепо, но Дуріадуиъ ие.пзлъ поджечь дворецъ, чтооы одиимъ разомъ уішчтожіпь свопхъ враговъ. ІІаіідусы однако б жали въ городъ Кумпалу п жили тамъ 17-ть Л>тъ у тамошпяго раджи. Дуріадунъ приплекъ пхъ і,ъ сео и отдалъ имъ часть царства. Резиденціей пхъ былъ Эпдрапраста.мъ. На одпомъ публичпомъ праздноствт; іігралп въ костп; у Дуріадуна были Фальшпвыя костп, ТЭЕЪ-ЧТО Джудиштиръ, глава Паидусовъ, проіиралъ ему все своо царство, и обвщалъ на 12-ть л і п ъ удалиться нзъ страпы со ВСБ. ИІ Пандусами. Подъ вопсцъ этого срока, онн черезъ Кришну требовалп своихъ владізіііп, и получпвъ отказъ, на али войну; 18 дней происходили сраженія съ разііыии переміиіаміі счастія, пока наконецъ Папдусы побіздиліі съ помощію вооивой хптрост!-. Эта войиа служитъ сюжсто.мъ огрошюй эііпческоіі поэмы «Магабараты». • Курута (Диитрій Дмитріевпчъ), граФЪ, гепералъ отъ инфантвріи, родояъ Грекъ; обучался въ с.-псторбургсг.омъ греч сЕомъ кадетско.мъ корпуо и въ 1787 г. выпуіценъ подпоручикомъ въ с.-петербургскііі грепадерскіГі полкъ, съ иазначеііісмъ состоять прп Его Императорсі;омъ Высочествіі Велмко.мъ Кияз-в Коистліітиніз Плвлович-Б, для упражнепій Его Высочества въ гр ческомъ язык'із. Чррезъ два года Курута перешелъ во ФЛОТЪ мичманомъ; участвовалъ въ сражеиііі съ шведски.мъ ФЛОтомъ за островоиъ Готландо.мъ и за оказацпую распорядительность получнлъ въ ко.маіідоваиіе галеру «Кронворкъ». Въ 1794 г. онъ былъ отправленъ въ Константинополь къ русскому послу Кутузову, въ к а ч е с т в і инжеііерпаго оФіщера, а возвратившись въ Росоію,получклъ чимъ капптанъ - лейтенанта и комапду падъ Фрега" то. гь «Автроилемъ». Въ 1600 с. Курута заиимался устройствомъ по берегу Фпнсііаго залива маяковъ н сигпаловъ и распред лепіемъ пупіітовъ, па которыхъ предполагалось построить тслеграФЫ. Оставивъ въ 1803 г. морскую службу, онъ былъ омред леиъ въ свиту Его ВЕЛНЧЕСТПЛ ПО кііартіірмеГістерсг.ои части. Въ 1805 г. находнлся при арміи, д йствовавшеіі пъ Лвстріи и Моравіи, а въ 1806 п 1807 г. въ Ируссіи, гд проіізнеденъ въ поліовникн за гейльсбергсков сраженіе. Посл тплі.зптсі;аго мнра, Куруга командовалъ дворянскішъ лолкомъ и ііазначеііъ адъютаіпомъ Его Высочества Великаго Кпязя Копстлнтпнл ПлвловпЧА. Въ 1812 г. опъ былъ оберъ-квартирмойстеромъ гвардсііскаго корпуса ; участвовалъ иъ Бородиискоиъ сражепіи, при прослБдова-

~

кур—Кур

ІІІИ Фрапцузовъ и подъ Краснымъ пожалованъ геноралъ - маіоро.мъ. Въ 1813 г. онъ былъ въ сражепіяхъ; при Люцен , Пауцент;, Куль.м и Лейпціи , а въ 1814г. во ВСБХЪ д лахъ, предшествоваишмхъ взлтію Парпжа. Съ позвращеніелъ въ Россію, Курута быіъ пазііачеііъ директоромъ 2-го кадетскаго корпуса и шефо.мъ дворянскаго полка. Въ 1816 г. рнъ произведенъ въ геііераіъ-лентепаіпы п иазиаченъ иачальнико.чъ глапиаго штаба Цесаревича Веліікаго Князя Коіістлнтипл ПЛВЛОВІІЧА, въ званіп главпокомаіідуіощаго ПОЛЬССІІМИ войсками, русскимъ гвардейскимъ отрядомъ и 6 мъ (лптовСЕИМЪ) Еорпусомъ. Въ 1830 г., съ открытіе.мъ польскаго мятежя, опъ командовалъ, подъ пачальство.мъ Его Высочестиа, гвардемскпмъ отрядомъ и, паходясь въ резорв-Б главпоп арміи, участвовалъ въ сражепіяхъ: прп Ваврв, Гроховіз и Остролеик . Послз ему было поручено пресл довапіе воііскъ Гелгуда, і;оторын, 5удучп отріззапы отъ армііі Свржіщецкаго, бросились въ Аигустовское воеводство, а оттуда въ Лптву, въ нам реиіп р а с п р о с т р а т п ъ въ н й мятежъ п овладсть гор. Впльно. Курута усп лъ соедпииться оъ отрядами генораловъ Сакопа и пішзя Хплі.ова, разбііть вм ст-Б съ ниліі Гелгуда подъ В п л ы ю , и ішто.мъ вогчать мятвжниковъ въ предт>лы Пруосіи. За свои услугн омъ получилъ чіиіъ гёперала отъ иііФантрріп, граФское достоипство и орд. С.в. Аидрея Порвизваппаіо. У. і. въ 1838 г. Куруты, русскіс граФЫ, когорыхъ родъ п[)0ІПІХОДІІТЪ отъ гречоскоіі діиіряіісі;оГі Фа.мііліп; ОДМІІЪ изъ ихъ потомковъ, Д.мптрііі Д.митріевпчъ Курута, возведонъ съ пото.мство. іъ въ граФсг.о достоіінстпо РосеіГккоіі имперіи и ум. бездізтнымъ. Родъ его помізіцепъ нъ Общ. Герб. ( X — 11). Курцій ;Quinlus Curlius Rufus), CM. КВИНТЪ-

Курція. Куря, г.пязь почеігБгсг.ііі, Еоторыіі ве.іъ войну съ веліши.мъ ш я з е м ъ Свптослаполіъ, п когда этотъ ІІОСПІДІІІІІ палъ въ біітвт> (972),Куря отрубилъ ему го.іону, u пзъ черопа его сдізлалъ ' чаиіу. СтріііковскіГі п п ш е і ъ , что па этой чашіі Куря вырвзалъ слова: «Поіідешь за чужпмъ, свов утратиіпь»; но этотъ вымысолъ можпо опроііергпуть тізмъ, что Пвчепізгіі въ то время не ум-Бли писать. Курячья сл пота (Hemeralupia: происіодитъ отъ словъ tj/iiqa день и (Jip, ылоч глазъ). Эта болБзиь соотоитъ въ продолжителыю.мъ страданіи слизистой оболочі;іі глаза , прбпсходлщемъ отъ ярЕаго соіпечііаго сіяпія, особенно въ с верныхъ страпахъ , гд-в ночи бываютъ короткп, отъ ііонастпоГі. сыроіі, холод-

Kyp-Kyc

-

9 3

яой погоды, отъ пеликоіі потерп іфовп, a особенно мужокаго СБМЯНИ U ОТЪ пріостанов.іенія м-Бсячнаіо очищенія у жонщіміъ. Прппадки: рогопая обо.ючка посеродпнБ потимпяется, средіша хрусталика двдается непролрачяою, зрачокъ расшмряотся. Этоіі болБзіпі у насъ подвергаются наибол е жители Фпнляпдіи, русскіе солдаты, и яообще простоГі народъ. Въ діэтическомъ отношеиііі долщпоизбізгать стужп, uUTpa, яркаго свііта , н стараться поддерживать ncnapmiy въ глазахъ. Курячья слвпота. Подъ этп.мъ именёмъ въ простортзчіп слывутъ разныя породы Лютпка (Ranunculus), потому что иапш ііросголю.іііііы вт.рятъ, что отъ этихъ растенш. сл-Бііпутъ і;уры. Подъ именемъ курячьеіі слізпоты въ Малороссіи пзвБстію растеиіе ЧІІСТОІ-БЛЪ (( helidonium majus, Linn.). Куско (Cuzco), главпып городъ ооласти того же назвапія въ южно-америкаііскоГі республик-в Перу, бывшая резидеіщія Инковъ, осиоваииая будто-бы въ 1045 г.; пмізетъ 47,000 жит., уііпверситетъ, міюго церквей, Фаорпыі шерстяныя, хлопчато-бу.мажныя, шелковыя, кожапыя, іі проіізводнтъ обширііую торговлю; здъсь таиже мпого развалпнъ и древнпхъ памятниковъ ііеруапскихъ иародовъ, какъ то: кр пость изъ іізсБчеііпыхъ скалъ п остатки хра.ма солнца. Кусково, седо въ 10 вер. отъ Москвы, заміічательио по собрапію въ иемъ хороіііпхъ художествеііпыхъ гіроіізііедеіііп и какъ ліобп.мое м-Бстопреоыиаміо Фё'льдмарпіаза ІЦоре.метева. Старый камиіміыіі домъ, въ когоромъ жилъ Фвльдмаршалъ, обраіцспь въ ораижерсю, а новыГі, простоіі,ііо пзящиоіі архптектуры, мзъ 19 комнатъ, содержптъ оі;оло 400 картііііъ, между которымп встр-Бчаются і)роіі:>ведеііія Сальватора-1'рзы, Вувермаиа и ігБкого^ыхь.другпхъ зиа.менптыхъ художниковъ. До 1812 г. собрапіо картпиъ вь Кусковіэ было още боіаче. Нын в сь.ма за.міічателыіа коллекція изъ 184 портретовъ члеиовъ Фамііліи Шереметевыхъ и другихъ лицъ, бывшихъ съ ігою въ родств . Изъ портретовъ иріім-Бчателі.пы, no жіиіоіиіси: два портрета графа II. Іі. іиер метева и граФини В. А. Шоремвтеиоіі, рапоты Роттарп, н портреты, писанпые русскіімъ художіінко.мъ Аргуновымъ. Кусту (Couslou). — 1) Nicolas, Фраіщузскііі скульпторъ; род. въ ІІОІГБ 1658 гі, ум. въ Инриж-Б 1733 г. Его рабогы;«И. ігісрато|)Ъ Ком.модъ въ вндіз Геркулеса въ версальсі.о.мъ саду»; «Ю.іііі цезарь»; «Дви вонеры» ІІ«ОХОТІІІІКЪ въ тюпльриско.мъ саду»; «группа Сепа й Ліарка»; «Спятіо со креста» въцеркви: Noire Deme de Paris. — 2)

—

Кут — Кут

Guillaume, братъ предъпдуіцаіо, также скульпторъ; род. въ Ліоц-в 1678 г.; ум. 1746 г., въ звапіи директора Еоролевскоіі академіп художествъ. Лучшія его проіізведеиія; статуи «Людовпка ХІІІ»: «Кардпнала Дю6оа> и превосходныя «Группы лошадем, при въіззді; въ Елпсенскія поля».—3) Guillaume, сыпъ предъидуіцаго, сиульпторъ; род. въ Парижіз 1716 г.; у.м. въ 1777 г. Главиыя его произведенія : «Вснера», «Аполлоііъ»,«Апо еозъсв.ФраііііііскаКсаверія». КутаиССКЗЯ ГубернІЯ; составляетъ с.-з. часть Закавказскаго края. Опа ііріі.мыкаетъ на з. къ Черпому морю, па с.-з. къ Абхазскому влад нію, на с.-в. къ главно.му Кавказскому хребту, которып отд-Бляетъ ее отъ Ііольшоіі Кабарды, на з. къ ТИФЛІІССКОЙ губ.', а иа ю. къ Турціп. Губернія учреждепа указо.мъ 14декабря 1846. Прииадлежптъ къ Закавказскому краю. Въ нее ВОШ.ІІІ: отъ- прсжней Грузіиіо-!]меретіінскоГі губврвіи уБздыКутаисскіГі u ГуріііскііиАбасъ-Ту.маискіп іі ХертписскіП, участкіі Ахалцыхскаго уБзда, ВМІІСТІЗ съ г. Ахалцыхомъ; селеиія Горіііскаго увзда, лежащія къ западу отъ хребта Хетінпсх е в и , іі уіцелье Ма.мпсопсиое , Осетіінсііаго округа. Сверхъ того, къ обще.му составу Кутаіісскоп губ. ііріічііслены; Мпнгрелія и Свапетія. Гдавпы.мъ городо. іъ пазпаченъ Кутапсъ. Теперь губерпія раздізляется на 5 уБздовъ, которые подраздіілнются иа умасткп: Кутаисскііі (участкп: Кугапсскім, ВавйноЁій, Са-абекскіГі), Ахалцыхскіп, Аоасъ-Ту.мапскіп, Хертвпсскііі, Озургетскііі (Озургетскіи и Акетскіп), Рачинскій (сюда прііііадлежіітьМаміісоиское уіцелье), Шаропансвій (Сохчерскііі п Шаропанскііі). Ыъстоположеніо губеріііи ііа с. Кутаисскаго уБзда, на в. Шаропанскаго и на граппцахъ Кутаисскаго уіізда съ Озургстскимъ п Ахадцыхсвпмъ іорисго; въ средннБ ж губерпіп, вособепности по р. Квирпллтз отъ Шароиапа до впадепіп ея въ Ріоаъ, лежитъ р а в т і н а , иродолжающаяся да.гБе между р. РІопомі» п р. ЦхеиіісъЦхалп, до самоіі вовііііо-іі.мерстііііскоіі дорогіі, ііролегающен no ПОСЛ-БДІІИМЪ скатамъ горъ (О ПОДробнОСТЯХЪ 51-БСТОІІО.ІОЖОПІЯ CM. no уБз дамъ). Изъ рикъ, орошаюіцихъ губерпію, зам-Бчателыіы: Кура, Квпрплла, Цхеііисъ-Цхали, РІОНТІІ Супса, Хони, Ингуръ. Въ Ахалцыхскомъ у-Бзд-Б (с.м.) есть н-Бсколько озеръ и мпнеральныхъ источнііковъ. Іииматъ и качество почвы, по своему разпоооразію,также опмсаііывъкаж домъ увзд порознь. Народоііасел.простирается до 210,000 об. п.жит.; опо состоитъ изъ ІІ.мерстііпъ, Гуріііцевъ, Турковъ, Армянъ, Грузивъ, Осетипъ, Евреевъ, п и. д. Главпыіі про.мыселъ жптелеіі—хлибопашество, а погомъ шелководство, винодБлів, .мБстами скотоводство (си. no

I

Кут — Кут

—

! 184 ,—

Кут —Кут

уБздамз,). Г.іавпіііішій путь, пррдегающііі no pp. Ріопо.мъ, Квііриллой и Цхеііпсъ-Цхаліі. B e t гуоерніи, дорога изъ ТііФ.тса чрезъ Гори и оііТ> въ предізлахъ уіззда ие судоходпы, а весКутаисъ къ Хоии, Ьті;уда одна в с т в ь пдотъ ною сиособны для сплава. Клп.матъ разиообрачре.іъ Озуріеты, па і;ръп. Св. Николая, другая зепъ, смотря no егеііеімі возвыиіепія МІІСТЪ, чрезъ Зугдиди къ 1'едутъ-Ка.те , Апак.іііі и расположешн горъ п другпмъ мъстиымъ приІІлора. Кутаисская гуо. прішад.іежптъ чо гор- чіииі.мъ. Въ Кутаисско.мъ пСаабекскомъучастііымъ промыс.іамъ къ 8 разряду: по крфпост- • кахъ, на возвышсппостяхъ, клпмагъ умфрвНг ІІЫМЪ пош.ііпіамъкъ G классу; — n o отопдеііію ный, no и всегда здоровыГі: въ .мав, іюііБ, ІЮкъ южноіі подосъ; — іл. Тііфлмсскому onpyjy л п августъ м сяцахъ зд сь свіірвпствуіотъ .московской главпой пробмрноп палаты; — къ разпаго рода горячкп, прододжителыіыя лпхо6-й лИсной віще-иііспскцііі; — къ 8-.му окруіу радкы, опухолп, колики, и т. п. бол знп.Самыя опасныя для здоровья мізста паходятся паравпутей сооощеціяКутаиСЪ или КутатиСН, гуоерпокіГі городъ iiinili, между сел. Вачцпхе и гор. Кутаисо.мъ. ііутапсскоГі губервіи; лежптъ въ 232 вер. і;ъ Быстрыя іі частыя пере.мтзпы въ воздух пас.-з. отъ ТііФЛііса, на р. Ріоп-Б; отъ С.-Петер- губиы для прііззжихъ пвособенностп жптеліімъ бурга въ 2,770 вер., отъ Мосьвы въ 2,092 пер. сізвера. Въ Саабекскомъ участк , на покатоКутаисъ оонованъ, no грузиискилъ ЛІІТОПІІ- стяхъ Дпдіпіала, воздухъ чИстъ п здоровъ во сямъ, абхазски.мъ царимъ Леопо.мъ, которыіі въ всо продолжспіе лтзта, ио иъ семтябрт. появ702 г утвердилъ въ пемъ свою резидеіщію. | ляются ту.мапы, а съ ппми лпхорадкп пгорнч1 Опъ жо, говорятъ, посгроплъ на высокоп ropls кп. Иа іііізмеііпыхъ м стахъ Вакііпскаго участг кр Бпость, соорудмлъ на ка.меппыхъ осішиаііі- і і;а лучшее время для здороцья иродолжается н\ъ 'мостъ чорезъ різ?;у п высгроплъ двоіісцъ • съ октября по апрізль мВсяцъ, вь осталыіые въ город-Б. Турки о в л а д ь п і і і м ъ в ъ 1692 г., раз- : мтзснцы, хотя воздухъипогда охлаждаотся СБрушилп кр пость іі разорплп храмъ, котораго вериы.ми вБгра.ми, но часто бываетъ тяжелі> мра.морныя стЪпы бы.іи увезені.і пашею въ іі весь.ма вредеігь. Почва землп въКутапссколъ Ахалцыхъ. До 1847 г. Кутапсъ былъ уЕздпымъ утззд почти столы;о же разііообразна, каиъ и ічіродомъ Грузііііо-П.меретпнскоГг Hj'oopniii. Те- клпмятъ: на іііізліепностнхъ rjiyim. земли глииерь въ немъ до 3,000 оо. п. жптелеіі и оиоло нпстый и песчаііый,нъ іі'Ізі;оторыхъ только мтз3,000 р. оер. ежегодпаго городскаіо дохода. — стахъ встрьчаются пеболыпія прострапства КІ/?>І//ІІСІ:/,'І/І і/ здъ разд-Бляется натрп участка: черпозема. Горы болыігею частью покрыты ВакііискіГі, Кутапсскііі и Саабекскііі.Прострап- лізсо.мъ, а па отг;|)Ытыхъ возвыіііеііііостях7> стви съ точиостыо пе опредІзлепо.Жіпвлей въ почва ка.меписта, известноваіо сі!оіісті!а,весі.уззд около 120,000 об. п. Онп состоятъ пзъ ма тперда п ртздко гдтз.удобпа къ обрабогываИмеретннъ, АріМЯиъ, Осотппъ и Евреевъ. Пер- иііо. Зііачите.іыіые хребты плп оланцовые иліі ІІЫХЪ около ІЦо всеіо пародопаселепія. МБСТО- 1 изъ дикаго ка.мпя. Главпоо занятіе жителеіі положеійе увзда гористо, ііособоііпостіі на югі; хлізбоііашестпо; зд сь сізютъ преимущ. іішеИ сБверВ. Съ сВвера пдутъ дві; отрасли Кав- нпцу, гоми, ьуиурузу и частью яч.мень. Огоказскаю хреота. Одиа пзъ Мпнгреліп, раздвоп- родничеітво въ хорошемъ состояніи; садоводпающаяся ііочти на іраипціз уБзда пзападиом ство состоптъ большею частыо въ разведев-Бтвг,ю ул.ирается въ р.Цхеніісъ-Цхали, у мо- піп иііпограда, изъ котораіо приготовляется ста, при, селеіііи Сумачахп, а восточиою — въ довольно хоропіее випо'. Скотоводство въ хур. Ріоиъ, прп городт; Кутапсіі: другая гяпется долъ сосгояніи; шелководстііо.мъ запимаются изъ Рачипекаго увзда, между ръками Ріо- мало; мануфактуріюіі ііро.мі.ішлоііііости пе суио.мъ и Квириллой ; посдіздняя изъ иихъ іцествуетъ, торіонля незііачптелыіа. и.мтзетъ замБчателыіыя перпліиы Нанерала и КутаЙСОЕЪ (Алексиидръ Иваііовііч>), граФЪ, Мта-Мава. По южиоіі граііііціі уіззда прохо- род. '1781 г., ііостуіиілъ сержапгомъ въ і..г. дцтъ западпая частьхребта Дпдъ-магалъ, при- Преоораженсіші подкъ, откуда нап. іеіюііанъ і;анадлежащая къ систе.м Ахалцыхскмхъ горъ. іііітапоШ) въ великолуцкііі полкъ въ ш т а т ъ По р. Квіірішіі, до впадеиія ея іп. Ріонъ, ле- Мпхаила Ларіоііовііча Кутузова. Въ 1798 г. онъ житъ равшша, піюдолжающаяся далие межлу былъ геиералъ-ііровіаііт. іеГістсромъ-леіітеііанрр,РІОІІОМЪИ Цхенисъ-Цхале до самоіі воеііііо- томъ, а въ сл-Бдующемъ году переводенъ поліімеретііпскоГі дорогіі,ііролегающей иопослвд- ковипкомъ л.-с. въ артпллеріііскій баталіонъ, нимъ откатамъ горъ. Кутчіісскііі увзлі^кромі; сь назпаченіемъ ипсііекторскпмъ адъютапто.мъ западноп частііКутамсскаго ііюжпоіі ііолоиііпы і.ъ графу Аракчееву. Въ 1803 і", Еомандовалъ Вакпнскаго участконъ, покрытъ почти смлоіп- 2-мъ артііллсіііііскпііъ баталіополіъ, а въ ко.мпымъ лъсомъ разиаго рода. Уъздъ орошается паііію 1806 п 1807 г. произведенъвъ генераіъ-

Кут—Кут

— S 85

—

Кут - Кут

маіоры. Въ эту войну опъ пособеипостп отлп- ' оиоіі коиторы, а въ 1837 г. чденомъ государ'іп.ісп при ГІреіісіішъ-ЭГі.іау, д Гютвуя съ ІІОІІ- ствениаго сов та, съ повел ніомъ быть первоІІЫМІІ баттарелми ІІЪ цеитр'Б, п столь удачію, прпсутствующимъ въ правіітельствугощеліъ сечто удержиііа.іъ до печера наіюръ Фрапцузопъ: патБ въ общсмъ собраніи 4-го, 5-го п межекогда же попріятеіь обратіися па j t u o e кры.ю выхт. департаментовъ. Въ 183S г. уволенъ по русскоіі арміи, граФЪ Кутайсовъ, безъ прнка- npoiueriiio отъ должности презпдента ГОФЪзанія, по.мча.іся туда съ своею конною артіы- ііитепдаитслой конторы, съ сохранепіе.чъ зваісрісчо u суіцестііепно содізГістіюна.іъ усігБ- нія ойеръ-гоФ.мепстера. ГраФЪ Наволъ Иваноху этого сражинія. Въ 1812 году оиъ былъ вичъ покровитвльотвовалъ и поощрялъ худопазііачепъ начальнпкомъ ар.ті!л.іерііі l-й ар- жестііа и былъ избранъ предсБдателс.мъ общеміа; участвовалъ во всЕхъ арріергардпыхъ ді;- ства поощрепія художппковъ. Умеръ 0 .марта лахъ, проіісходііишихъ при отступлеіші иа- 1840 г. въ свое.мъ пм ніп, ТамбовсЕоп губ. шііхъ войскъ отъ Нізмаііа къ Вородипу, п и ъ КутаЙСОЗЫ, русскіе дворяне, а впослъдствіи Ііородішскомъ срал;смііі былъ посланъ Кутузо- граФы; ведутъ свое пачало отъ оберъ-гард робііы.мъ ДЛІІ усіілспія артпллеріи нашего лт.ваго мейстера 4-го Еласса Ііпана Павловпча КутайФ д а т а : ііоровпявшіісь съ цептралыіою рус- сова, которьш 1798 г. пожалованъ въ дворянеі;ою баттареею, въ то са.моеііре.мя,ііогда Фрап- ское достоіиіство. a 1799 г. возведенъ въ грацузы ею овлад-Бли, Кутаіісовъ р-Бшшсп взять ФЫ Россіііскоіі нмперіи (Общ. Герб. II — 143 обратно укрііплеиіе, и ставъ въ головіі псхот- и І - 1 6 ) . иаго баталіопа, повелъ его въ штыки, IID здись КутаІЯ, городъ въ Азіятской Турціп, въ эяоиъ встріітилъ с.мергь. Эготъ генералъ умеръ детіі Анатоли, въ бывше.мъ санджакБ Кутапи, '28 лътъ отъроду, любп.мыіі и уиажае.мыіі і;акъ на р. Пурсак , мізстопреоываніе пашп; и.м ііачалыііікамп, такъ и ііодчііііоііііы.ми; въ воеи- етъ древііііі за.мокъ (въ развалипахъ). 50 меномъ ДІІЛБ оиъ подавалъ надежды па перво- четем, лііюго хрпстіаііокпхъ цёрквем п благостепеннаго полководца п кро.м того по части твормтелыіыхъ заведеній; выд-Блываетъ хлоплггоратуры сдіілался изігБстенъ .многпми пре- «ато-оу.мажиые товары u проіізводптъ торгъ, краспымп стпхотвореиіямм. ! вособеЕіпостп плодамп. Жптелеп 60,000, въ КутаЙСОВЪ (Павелъ И в а и о в и ч ъ ) , граФЪ, то.мъ чіісл 5,000 Грековъ. Въ 1833 г. огнпетдтзйствцтелыіыіі тайныГі совът.; род. 15 пояб- СІ;ІЙ паша заключплъ ЗДІІСЬ персмпріе съ Порря 1782 г. Въ мододыхъ л тахъ получилъ от- тою. Личное восііпгаіііе, первоиачалыіо вступіілъ ві> Кутеенскій Богоявленскій шужской шонавоениую службу, а пото.мъ перошелъ въ граж- СТЬірь, заштатпып; паходится близъ г. Орши, данскую; па 18 году отъ-роду былъ уже статсъ- .Могилевской губ.: осповаіп, въ 1623 г. Въ 1655 сек[)етаре.мъ Императора IJABIA I. Ho вступле- году, по распоряженію патріарха Нпкона.пгуиіи на престолъ ІІ.мператора АЛЕКГ.АІІДРЛ IJA- меиъ этого м о н а ^ ы р я Груцевіічъ пвреведенъ вловичл іірнчііслеііъ къколлегіп ііностраіпіыхъ въ велііко-новгородсі:ую епархію, для устроедълъ, а ііотомъ служилъ no мппіістерству юсти- нія Иверскаго Валдайскаіо мопастыря (с.м.). ціп; въ 1807 г. о^иъ ііостуиіілъ за оберъ-прокуКутомарскій сереброплавильный заводъ: рорскій столъ 6-го депар. сената; въ 1809 г. основапъ въ 1764 г., на право.мъ берегу р чкп утверждепъ въ этоіі должпостп, а потомъ по- Кутомары, къ ю.-з., въ 70 вер. отъ Нерчшіскалучплъ зваиіе сенатора. Съ этого вреліеші, кро- го завода. Оиъ устроенъ вслидствіе распром в ІІСІІОЛІІОНІЯ своихъ прямыхъ обязамностеп, сграпепін работъ Кадаинскаго п Калгіінскаго іімізлъ мноіія важпыя ііоручоііін:два разабылъ рудітковъ. Фабрпки: іілавіілепиая, сереброчлемомъ управ іепія И.мператорскиміі театра.мп раздТіЛіітелыіая, промьшалыія в проч. Руды (съ 1822 пи 1825, u съ 1826 no 1832^, члепомъ вообщ трудиоплавкія. Къ н .му прпнадлеко.мптста для пособія пострадаіішп.мъ отъ па- жнтъ Екатеріпітіскій заводъ (см.). На 15 водпепія, коммпссіп дли построенія Исакіев- печахъ обоихъ заводовъ проплавлялось 1842 скаго собора (съ 1825 no 1835), предсБдателе.мъ года до 135,000 пуд. серсбристаго свпнца, с ъ ко.ммиссіи объ изсл довапіп похшценія золота содержапіемъ въ пуд почти двухъ золотнипзъ уральскихъ рудппковъ u реипзовалъ За- ковъ сереора и около І1-^ фуп. свинца. Секавказскім кр.ай (I829J. 15ъ 1832 г. переп.мопо- ребра вымлавляется около 50 п.; свмпца елпшвапъ пзъ егсрмиііс.тсровъ въ гоФ.моіістеры Дво- комъ 14,000 пуд. Угаръ въ се|)еб|*-Б до 309^. a ра Еіо ІІммераторскаго Величества, съ поие- с в ш щ а і д 0 979--g. ^'гля употребляется до 10,500 лБніе.мъ быть вице-презпдентомъ гоФЪ-иитеи- коробовъ п 35 саж.дровъ. даптскоіікоигоры. Въ 1834 г.ііожаловаііъобері Кутонъ (Georges Coulhon), члеиъ Фрапцузгофменстеромъ н , назначсчіъ презпдентомъ скаго націопалыіаго копвеята; род въ Гіюп-

Кут — Кут

—

! 16

де-,до.мскомъ департамептБ въ Орсе 1756 г.; былъвъ 1789 г. президентомъ суда въК.іермонъФеррані;; затБмъ пзпраиъ депутато.мъ възако«одатвіьное собраніе, а пото.мъ іі въ конвентъ. Тутъ онъ развіиъ са.мыя жестоиія правіиа: треооиалъ ниспроверженія монархіи, упорію противіися всякой отсрочк для казпи Людо вика XVI п соедииіі.іся съ жирондистами толььо для того, чтобы взвести ихъ на эшафотъ. Находясь въ т споГі дружбБ съ Робеспьеро.мъ, Кутонъ былъ послаиъ въ І і о н ъ , гдБпропзвелъ иеслыханныя жестокости п погубп.іъ мпожество народа. Оовпненпыіі В. І-БСТІ;СЪ Робесп^еро.мъ, онъ гіогибъ па гмльотиііБ въ 1794 г., достоГіпо паказанньш за всБ свои злодІіГіства и сд лался впоеліздствіи непавіістеііъ, какъ отъпвлеііііыГі вр.агъ закоіпіоп иластн. Куторга (Мпхаплъ Семеноішчъ), статскій сов тникъ, ордікіарныГі гіроФессо|іъ всеобіцей исторііі въ с.-иетербургскомъ уинііерсіітегі; іі проФессоръ того же иредмета въ римоко католнчоскоп духовноіі академііі, род. въ .1811 г. По окончаніи курса иаукъ въ с.п.бургско.мъ университетв, поступилъ въ сущестиоиаишіГі прп дврпгскомъ университети прОФессорскііі іиістіітутъ, откуда былъ отправлепъ для усовершепствоианія въ историческихъ наукахъ въ берліінскііі университетъ, потомъ пугешествовалъ во Фраіщіи, Германііі и Бе.]Ы'іи и по возвращеніи изъ-за іраіиіцы опредилеиъ преподавателемъ (1835 г.) въ с.-петербуіігскіиушіверсіітеіъ.М.С.Кугорга первыіі стадъ у насъ читать всеобщую нсторію съ ФПЛОСОФско-крптическимъ взглядо. іъ, такъ что его лекцін едва ли въ чемъ уступятъ лекція.мъ, читаемылъ по 'это.му предмету знамеиит-Біішіі.ми европейскими учеиыдіи въ лучшихъ уііпверситетахъ Фрапціи н Германіи. Основательное знаніе истори-.ескоіі литературы мдревпост Г), неи. іоіі-Брііая начитапность, св-втлый взглядъ, у.ч піе открыть интересъ въ Фактахъ еамі.іхъ отдаленныхъ эпохъ, не им ющихъ, казалось бы, никакихъ отношепііі къ иовому порядку вещей, и р дкііі даръ увлекагелыіаго пзложенія своего предмета, даютъ ему у насъ право на лучшаго знатока своого д ла. Только поаъ иервыхъ его чтеній, у насъ явплось полное сознаніе идеи нсторіи, каі.ъ науки общественноіі. ІІздалъ сочинеиія: «De Iribubus Allicis eorumque cum regni partibus IKXU» Dorpat. Livon. (1832); «Политичоско устройство Гер>іанцевъ до VI столътія», С.пб. 1837; «Кол-Биа и сословія аттическія», С.пб., 1838. Это сочинеііів написано имъ для получепія степени доктора ФИЛОСОФІИ и въ 1839 г. издаио въ Париж подъ заглаиіе>іъ: «Essai sur I'organi-

—

Кут — Кут

salion de la (ribu dans IVnliquiteparM.I'outorga, traduit du russe par A'. Chopin». Куторга (Степаиъ Семеновпчъ), статскііі СОВ-ВТІІІІІ.Ъ, ордппарныГі проФессоръ зоологіи и зоотоміи въ с.-петербургсьомъ уппверсптетіі, директоръ с.-петериурісі;аіо .минералогнческаго оощества. Род. въ 1808 г. въ гор. Мотиславлі; , Могилевскоіі іубсрпіп; учился въ с. - петсрбургскомъ унііверситетіз, а потомъ въ проФессорско. іъ нпститути, суіцествоваьше.мъ при дерптсі;о.мъ уііііверситетТі, которымъ удостоенъ степени доктора мёдицаыы. Въ 1832 r., по дкончащи нурса наукъ, сопровождалъ прОФессора Ратке въ путсшествіе его въ Кры.мъ, съ учетюю ц лыо, по возвраиіоніи пзъ котораго, иапечаталъ отчетъ въ журна.іБ мішіістер. ііародпаго просвііщеііія (1834 г . ) , и в ъ т о м ъ а году опредіисиъ ироФессоромъ въ с.-петербургсіаіі унііверсистетъ. Въ 1839 г. путошествова.іъ въ Парижъ, ио Германіи н ШвеГщаріи, о чемъ и папечат. отчетъ въ томъ же журііалтз (1840). Свопми учепыми трудами по части еотествознанія, оиъ скоро пріоорізлъ извізстііость въ отечестви и за гранпцею, a потому былъ изоранъ въ д-Бііствит льпыо члены многи.міі учепыми ооиіествамп, к а к ъ т о : с.-ііетербургски.мъ .минералоіическіі.мъ, обіцествомъ русскпхъ врачей, волыіымъ экономическииъ обществомъ, ч.іено.мъ-корреспондсптомъ ученаго комптета м т і и с т е р с г в а государствепныхъ н м у щ е с т в ъ , московскаіо — испытателей природы, ъурляндскп. іъ общество.мъ иаукъ н искусствъ, данцпгскіімъ естествоиспытателеіі, веттераускимъ обіцествомъ естествоиспытатслеГі во ФраикФурттз-па-Майн-Б, и кювьврскимъ общ. въ Париж . Издалъ елвдующія сочнііеиія: <.De organis vocis et loquels Psittaci erilhasci» (Dorp. 1832); «Omicaiiie НТІСКОЛЬКИХЪ ока.меии.іостей изъ долины Салгира, при СпмФерополз» (С.пб. 1834); «Scolopendra morsilantis anatome» (Pelrop. 1834); «Beitrag zur Geognosie und Palfeonlologie Dorpals> (1835);|«ZweiterBei!ragzurPala;on(ologieDorpals» (1837); «Beilrag zur Kennlniss der organischen Ueberreste des Kupfersandsteins am wesllichen Abhange des Urals» (1838); «Іістествеипая исторія наливочііыхъ животпыхъ» (С.-ГІб. 1839;; «Einige Worle gegen die Theorie der Slufenweisen Entslehung der organischen Wesen der Erde» (Bonn 1839) ; «Zur Naturgeschichte der Phoca communis» und <'Zwei Beobachtungen der Knochenbriiche bei den Heerschnepfen (Moscau 1839); «Naturgeschichte der Infusorien» (Carlsruiie 1841); «Beilragzur Paisonlologie Russland's» (St. Petersb. 1842); «Neue Orlhisarten» (St. Petersb. 1843); «Zweiter Beilrsg zur Palaeonloiogie Russlands»

Кут — Кут — 98 ? Кут — Кух (St. Petersburg 1844); «Driller Beilrag zur Pa- раго и пошліг Кутузовы. Этотъ родъ пом laeonlologie Russland's» (St. Pbrg. 1846). Въ pyc- щенъ въ Бархатяон кнпг-Б (Х ПІ—178; Общ. скихъ журиалахъ по.м іДспы сдЪдуюіція ста- герб. V — 17). тьи Ст. Се.м.: «0 спсте.мв ЛвФатера и Гаия», Кутухта, ІІ.ІІІ Кутухту, второе духовпое лицо въ БиоліотекТі для Чтеиія (сент. 1845): «0 ру- послі) далаіі-ламы по Шигемуніанскоіі върг, к іі ноі челон ка», тамъ же (январь 18463- ПОЕЛОІІНІЖІІ воторои увізрены, что Бутухта но Вііродо.іженіе трехъ пойлт.днихъ лізтъ, про- у.мпраетъ, а перерождается: д-Блаясь стариФессоръ Куторга путешествуетъ по С.-Г1етер- комъ п чувствуя прііближеніе с.мертп, онъ бургекоіі губ. съ цтзлью опред ленія точныхъ будто объявляетъ о свое.мъ на.мізреніп переграпицъ геогпостическихъ почиъ, п прочихъ родпться н пазиачаетъ мізсто, гдт; снова явитгеогностпч скихъ и па.іеонтолопіч. отноше- ся младенце.мъ. ній, п изв стія объ этихъ изсл дованіяхъ: «0 КуФЗ (по сир. Акула), городъ на р. ЭвФрацилп іі результати своихъ путешествій», «0 тъ, въ турецкомъ Багдадско.мъ эялет , оснолапдшаФтахъ гуоерніи, объяенениыхъ строе- ванный въ 638 г. Саидомъ іібпъ-Ваккесб.-иъ , віемъ ея почвы п о гпдрограФІи этой мъ- полкиводце.мъ халііфа Омара ; этотъ городъ стііостп , осповапііон на геогііостііческо.мъ былъ яТікогда зпачіітельный п славился евоею строопііі», помізщалъ въ протоколахъ собрапіГі іиьолою: теперь здТ>сь остались только одц-Б .мііііералоінческаіо общества, ііапечатапнвіхъ разваліиіы. По сказаиію магометанъ, въ КуФЪ въ «С.-і!етероургскихъ видо.мостяхъ» (1847 г. погребенъ Ада.мъ и яви.іась первая вода посъ JVS 19 по ЛЗ 53). Эти.мъ еще пе оіраничи- топа. По іі.мепп города пазванві «куфическія ваегся ііеутолімая дБятелыюсть С. С. Кутор- ппсьмеиа». ГИ) оиъ первым въ I'occiu открылъ публіічпые Куфическій алФавптъ. До х СТОЛ-БТІЯ, Аракурсы естественпыхъ паукъ и читалъ ихъ: 1) вптяне употребляли такъ-назвшаемыя куФіічеВъмішералопіческо.мъобществіі: «0 геопіозіи екія буквві, к торымп былъ наппсанъ Маго.меи палеоіпологіп» (1843 и 1844 г.); 2) «0 осте- товъ иоранъ. Бъ 925 г. ОІІ-Б за.м-внпліісь «Heствеіиіой исторіи человвка» (въ ушіверсптет- скіі.мъа.іФавіітомъ»,іізобр,Бтеіінві.мъ понъ-.Мокской зал , 1845'г.); 3) «Курсъ геогнозіи», тамъ лахомъ, іі іюторыіі до-спхъ-поръ употребляетжв, 1846 г.). С. С. Куторга свомми учепымп ся Аравитяиа.мп. КуФііческііі алФавптъ полупзыскапіяміі, резу.іі.тата>ііі свопхъ опытовъ, чплъ пазваиіе отъ іородаКуфіл, близъ Багдада, паблюденіГі п счастлпввіхъоткрытііі, пріоор лъ въ і.оторомъ находившаяся школа ияііла больевропвйскую ИЗВТІСТІІОСТЬ, далъ повое ФПЛО- шое вліяніе на Ис.іа.чизмъ. СОФСКО - практпческое паііравлепіо изучеиію КуФИческГя ШОнеты, древн пшія моиетві хаестествеішыхъ паукъ въ здтзшпс.мъ уіпівсрсііЛПФОВЪ, отъ VII до XI столізтш; оц-В по больтетБ іі сталъ въ ряду первыхъ совремеппыхъ шеіі части осзъ нзображсиій, по съ иадписяестествоиспытателен. міі, іі чеканішісь изъ золота, серебра іі «гбди; Куттенбергъ (Kutfenberg, по-чешсш «Нога чаще же всего изъ серсбра. Этп .монетві весвKultna), вольвый городъ въ Боге.міи, въ оі;рупз ма важньі для изучвпія восточиоіі исторііі u Часлави, имзетъ 11 церквей, королевскіи дво- ФИЛОЛОГІІІ. рецъ, горно ііравлепіе, шёрстявыя н хлопКуфтырь, см. Еамка. чато-бу.мажиыя Фабрикп п до 9,000 аителеіЬ Куфштейнъ (Kuffslein), городъ въ Тирол-в, ЗДІІСВ дооываются .\іета.цы: ееребро, свииецъ въ оі;руі"Б НііжііепііЕіскоГі долиііы, съ 1,500 ж.; и міздь. Продміістіо города, Китіъ или Кишъ,прн город-Б крізпость Гсрольдсекъ (Geroldseck) Гангъ; им. 1,000 жпт. Въ 1422 г. Куттепберіъ ІІЛІІ ІозвФсбургъ, весьма кріііікій пунктъ. высожженъ гуссііта.ми. Въ новвіішее вре.мя ц-всізченпыіі no болыиоіі части въ скалБ. По которыо іісторпвіі утверждаютъ, что Іоаинъ смертп Маргарпты ДІаулвташъ (Maultasch) пъ Гуттепберіъ былъ родомъ изъ этого города и 1366 г. эта крізпость взята Баварцамн, потомъ толковали, что имя изобріітатоля книгопечазавоеиана цмператоромъ Максіімпліаномъ 1-мъ, тапія пропсходптъ отъ .чііста его рожденія. въ 1503 г!, причомъ опъ велізлъ обезглавить Куттеръ, одпомачтовов судно, с.м. Катеръ. комепданта п 16 оФііцеровъ. Въ 1703 г. опа досталась Баваріп, а въ 1805 г. Курфштейнъ, со Кутузовъ, см. Голеныцевъ-Кутузовъ. КутуЗОВЫ, русскій дворяискііі домъ, водотъ встзмъ Тмролемъ, перешелъ во власть этой свое начало отъ Гаврінла,. вы хавшаго пзъ страпы. С.ъ 1814 г. опять принадлежитъ АвГ рмапіи (1252—1263) въ квяжеиіе Алексамдра стріи. Невскаго; праправмуі.ъ Гавріпла, едоръ Александровичъ, прозывался Кутузъ, отъ кото-

Кухаревскій, авадемакъ', жпвопііссцъ перспектпвъ н морскихъ впдовъ , чроэвычаііпо

Kyx - Куч

—

9 18

—

Куч - Куч

п рио нзображавшій морскіп суда, которыя ные плоды: разводптъ скотъ (верблюдовъ, оiisywajb со вшімаіііемъ. Умеръ 1846 года. вецъ), управляется собственііымъ хапомъ, паКухарСКІЙ (АпдреГі); окопчппъ і:урсъ паукъ зываемымъ Акп.мбеЕомь п іі.іатяіцшп, дань въ варшавскомъ унішерсптегв, и по.іучппъ Кптаю. Глаипып городъ Куче (прежде Гапстепеньмапістра, былъучііте.іемъ въ ггпеколь- за), на р-БГБ Хайду,'съ 1,000 жпт.; окружепъ кихъ воеводскихъ yчIlЛ!IU^axъ. совершн.іъ пу- ст ііа.мп, п.м-Бетъ кптапскіп гарііпзопъ п тортешестві по славяиски.мъ зе.м.іямъ п, нако- гуетъ с рого, м-Бдыо и ка.мФорою.- Въ окропецъ, бы.іъ учптелемъ во іітором варшавскоіі стпыхъ горахъ паіідемо лпого пещеръ отіпмназіи. Издадъ:«Starozy(nepomnikipra\vo(law- ШОЛМІИКОВЪ. slwa narodow sJowianskich» 1839 г. Ero путевыя КуЧКО (Іоакпмъ), сыпъ боярііпа ('.топапа запііскп no сіапянскимъ зеллямъ былп папе- Иианоіиіча: злоостнуя па великаіо кпязя Апчатаны въ современііыхъ ііеріодическпхъ пз- дрея Воголюбскаго за казнь отца. оііъ,съ браданіяхъ. толіъ и друзья.мп, въ глубокую ііолпочъ приКухтуй, рвка въ Сибиріі, въ Охотскомъ піелъ і;ъ кпяжескому дворцу въ Воголюбов іірп.морсколіъ управлепіп. Точетъ на 200 вер. j (пын село въ 11 верстахъ отъ Владиміра), и впадаетъ въ устьъ р. Охоты;отъ соедпііеііія зар залъ стражу, вломпіся пъ горппцу п муихъ образуется губа. въ которой остаііап.иніа- чительскп умертвііл7з Аидрея въ H T ' l т . Вратъ ются суда. По берегамъ Кухтуя растетъ въ Аидрея, кпнзь Всеволодъ Георгісвичъ (см.), ЛІІзначнтелыіолп. колпчестви хорошііі корабе.іь- шпліэ ЖІІЗІПІ вст.хъ убіііцъ, ВОЛІІВЪ заіипть 4іыіі лисъ, вособешюсти лпственныіі, которыіі пхъ въ коробъ іі броспть въ озеро, называевесьма важеиъ для ОхотсЕаго порта. ; мое Ііловучи.мъ.находящееся блпзъ Владіпііі)а. КуццО-Влахи {КяІІо-ІіЯа/оі, Хромые-Волохи); КуЧКО (Степаиъ Пваповпчъ), б о я р т г ь : влатак называются Дако-Ри.млине, живущіе въ д-в.іъ- .мііогіімп богатымп села.мп, въ томъ чпселеніяхъ Македоіііп, Албаіііп и ессаліп, го- слъ п село.мъ Кучковымъ, расположенпымъ па ворящіё волошскіілъ языко.мъ съ прп.міісыо берегахъ Москвы-р^Біаі. Суздальскііі іміязь Гегреческпхъ п болгарскпхъ словъ. Они проііс- оргім Владп.-ніровичъ, пріі;хавъ на берега ІІоходятъ отъ тБхъ рп.мскихъ КОЛОІІІЙ, которыми сквы-рвкіі, въ село Кучка, иел лъ умертвііть шіператоръ 'Граянъ паселнлъ Дакію, ІІЫІГІЗШ- этого йонрпна за какую-то дерзость, n плтіпепнюю Валахію n Молдавію. Вішсліідстві^когда пыіі красотою мізстоположепія, осповалъ та.мъ нмператоръ Авреліянъ р-Ешился оставпт:. Да- городъ Москву (1154). Кучко іім'Блъ двухъ сыкію, то біиыиая часть ея жптелей была пере- повей, Петра и Іоаііпмя и одпу дочь Улпту, иедена на правыіі берегъ Дуная,въМакедоііію, которая сдчиа.іась супругою Апдрея Воіо.ігобессалію, Эппръ и ІІидію. Та.мъ оііп, пм я екаго ; сыновья отмстплп ВПОС.ІІІДСТВІП за спошепіе съ Гренами и Болгарамп, псрепяли, смерть отца, у іертвивъ Апдрен. особлнво отъ первыхъ, многія слова, n попынс КуЧКОВО село, МІІСТО, па которомъ оспопана у нихъ употребляе.мынвъ разіонорахъ, чтб по- великп.мъ князе. іъ Юріе.мъ ІІ.ІИ Георгіе.мъ Власлужило поводо.мъ къ назваиію ихъ Куццо-Вла- ди.міровіічемъ Додгорукимъ Москва. 1!о предахами.Впослидсгвііі онп поселпліісь, частью въ нію опо прежде принадлежало зііатпо.му n 6оВепгріи н Австріи, гдіз пмізютъ влахогрече- гато.му суздальскому боярину Кучктз. Даже и скія церквіі; въ Пест отправляется служепіе no основаніи города это м сто по прпвыч. па чіісто волошскомъ языкі;. Т-ІІ , которые жп- к долго още называлось КучЕовы.мъ, ч т і вутъ въ австрінскихъ владізпіяхі., ведутъ до- видно ІІЗЪ лізтопіісей 1176 г. волыіо зііачіітельную торгов.ію, ІІМ-БЮТЪ больКучукское горькое озеро; находптся въ 'Го.мшіе каппталы и весь.ма образовапы. He ИМТІЯ скоіі губерпіп, въ 4 вер. на го.-в. отъ озера КусобственпоП піісьменпостн и азбукп, опп уч- 'лундііпскаіо (слі.) и заіпі.маетъ 154!--^ кв. ввр. редпли у себя школы, гд всс проподвстся па просграігствя; длипа его отъ с. къ ю. 20 вер.,а греческомъ язык : отлучаясь no свопмъ діз- iiiiipinia отъ з. на в. 12 верстъ. Въ окружиостп лаяъ па другія миста, ОІІИ пзв стны подъ об- иі і втъ 50 вер. 145 саж. Глубина озера 23J^3 щ і ш ъ ііазвапіс.мъ Грековъ. Одппъ изъ пхъ Фута; дно песчапое, покрытое па болыпую глусоотечествепнішоііъ, житель В пы, Дарваръ, бпиу слосмъ горькоГі соли. Bejiera ма.іо возвысоставплъ на пхъ языи азбуиу и гра.мматиііу, шепы, обрывисты, со вс хъ сторонъ открыты, чтобы перевестп на пемъ церковпое богослу- пе насслоны п ИМІЗЮТЪ песчаныіі н частыо жепіе. соіоіщеватыіі груптъ. На востокіз озеро прііКуче, хапство въ кптайсЕоГі сгрэиіі Туфанъ, пимаетъ дви ііезііачптельныя різчііп: Кучукъ орошаемое р камп Хайду, Байганомъ n мно- и Соіоповку; па сввер , посредство.мъ пебо.іьіимн качаламп; ііропзводптъ хлііоъ,леііъ,раз- шаго протока, опо соедпмяется съ Кулупдин-

Куч-Куч

— 91 I

скимъ озоро.мъ. Счіверо-носточпыіі в теръ произьодитъ па озерЬ оури, во вре.мя которыхъ Кучукъ чрезііычашю во.інуится, ііыорасываетъ огролиыя г.іыбы горькон соіи и пріічиііяетъ вредъ скоту, пасуіцемуся бдизъ него какъ глыГІІІ.МП, та^ъ равно и тяже.іымъ воздухомъ, соировоіпдае.мы.мъ смрадпымъ запахо.мъ, которыіі оываетъ с.іышеиъ въ д. Ізархатовоіі п.іи Нпжне-Кучуксг.оіі, лежащеГі въ 7 вер. отъ озера. Старожплы іоворятъ, что этотъ удуішпвыіі воздухъ до такой степеіш тяжедъ, что пе • ііозво.іяетъ и "20 .минутъ оставаться б.шзъ озера въ разстояпіи 300 саженъ. Е щ е утверждаютъ, что дпя за три предъ ііаступлеиіемъ сп.іьнон бури, озеро чрозвычаіііш волнуегся, и слыіиеігь въ иемъ глухоіі шулъ и клокотапіс; приче.мъ вокругъ-лежащія доліиіы покрываются логкшіъ ту.мапо.мъ, и.міиощииъ смрадпыіі зач пахъ. Кучукъ - Капнардшискій- миръ , трактатъ, заи.іючениыіі Турціею съ Росеіею 10-го іюля 1774 года, которы.мъ окопчилась вторая турецкая воііна, въ царствованіе ЕКЛТЕРІІПЫ II. ІІОСЛБ прервапія Фокшапскпхъ переговоровъ, ііесоіласія.ми, КОІІЧІИІОЮ .МустаФЫ III и честолюбіемъ сестры и зятя Дбдуль-Га.меда, Румяицеиъ быстро перешелъ чрезъ Дунай: сподвпжmiNii е г о : Суворовъ, Воіісманъ, Ка.менсі;ііі, Салтыковъ, вездт» поражалп Турковъ. Великііі визпрь затворплся въ Шу.млі;; Ка.менскій ripeсвкъ бму сообіцепіе съ Адріаіюмолемъ н турецкон ар.міп предстояло умдреть съ-го:оду илп согласіітьсянавсБ прсдложепія.ВерховныіІ визирь выоралъ иослБдпее. -Ру.мяпцевъ уполномочнлъ къ ведеиііо переговоровъ князя Р-Бпііііиа, а верховш.іп иизирь — Нуссукъ-ЗадеМегмета реіісоъ-ЭФФендц-пашу. Въ деревнъ Кучукъ-Кайнарджи ОІИІ ііостацовпліі сл-вдующее: иъчпыіі млръ между обыімн держава.ми; крымскіе, і.убаисіііе u мрочіе Татары прпзнаются ііезавііси.мыми огь Иорты, ибудутъ управляться собствоііііыми хапа.ми, мото.мкаміі Чппіпсъх^иа. Россіц удоржпвастъ за собою Керчь-Ениколь, города завоевані|ые въ Крьшу п па Кубаііи, съ полуострово.мъ Та.маиыо. Ио діідамъ в:Еры Татары будутъ завис ть отъ султапа, какъ отъ халікра ,маіо.\штаискаго закона. Султаігь ооязапъ покровительствовать христіансг.ую в-Бру во всізхъ своихъ владБніяхъ. Русскіе купоческіо кораблі будутъ входить въ Черпоо море u въ Архппелагъ, и имъ предостаиляіотсятакія же гірсимущества по торговл , какъ Французамъ и Апглпчана.мъ. Порта обязуется во всізхъ актахъ іімеіювать русскую мрнгірхиіію «ІІадпшахомъ». Россія возвращаетъ Турціп; Бе.ссарабію, Молдавію, Вал іахію,

—

Куч — К у ш

съ тБ.мъ, чтобы въ тБхъ княжествахъ была объявлепа ампистіи, п русскіе посланники прп копстантінюпольскомъ двор-Б могли д-Бйствовать, еслп оудетъ надобіюсть, въ пользу іМолдавііі ^і Валлахіи. Всв договоры и конвеіщіи между об-Біімп державаміі,заі;люченііые до этого врем ни, упнчтожаются наьсегда. КучукъКайпарджискіГі договоръ составляетъ блистательную эпоху въ псторііі нашего отечества; съ него Отто.маны перестали быть опаспымп для хрнстіаискаго міра. Рейсъ-ЭФФенди вскоръ умеръ отъ іорестп. ЭтотЪі договоръ былъ для сулгапа гр мовыйаБ ударо.мъ. Татары, до того временп реиііостные защптники его, сод лалпсь о,му врага.ми. Дпванъ едва не поднялъ оружія снова, но при просреднпчествт; Францііі, всБ статыі договора былп снова подтверждены въ Коистангііііополі;. Императрпца ЕІІЛТЕРПИЛ II велігеол пно праздновала заі;люченіе договора 10 іюля въ Лоскв . Въ этотъ день, умепышівъ подати, освободила нзъ темніщъ ДОЛЖІШЕОВЪ, простнла лішгнхъ вниовныхъ п щедро наградпла Ру.мянцова и его СПОДВІІЖІІИКОВЪ (сл. Рушянцевъ п Турецкія

войны). КучуіНОЕО ГОрОДИЩе. Такъ называется .мгвсто въ 1 9 ^ вер. отъ Тобольска, близъ деревнн Але.масовоіі, гдъ впдны сл ды Искера, илп Спбіірп, бывшей Кучу.мовоіі століщы, лежавшеи па іфутомъ берегуііртыша, пріі впаденіи въ него ртзчки Сибпрки. Кушелевъ-Безбородко (Алш.сапдръ Грпюрьевичъ), граФЪ, таііныіі СОВІІТНІІКЪ Н еенаторъ; род. 1800 г.; воспитывался частью въ до.м-Б родптелеГі, частью въ паисіон при царскосельско.мъ ліщез. Отецъ Александра Грпгорьевича оылъ женатъ на дочери граФа Ильи Аидреевича Безбородко, брата св-Бтл-Біішаго князя Александра Андреевича Безбородко. У пер ваго изъ иііхъ были однп дочерп, а послъднін вовсе не былъ женатъ, почс.му долъ Безбородко со с.мертію двухъ братьевъ угасъ бы п Фа.мплія пхъ утратилась; но Государь ІЬіператоръ именны.мъ Высочаіішнмъ указо.мъ, въ уваженіе і;ъ отличной службз покоііііаго сиътл іііпаго князя Александра Везбородко, «посвятпвшаго всю жизпь па пользу и славу отечеству» повел лъ Александру Григорьевичу Кушелеву іі.меповаться впредъ граФомъ Кушелевьшъ-Безбородко. Въ 1816 году Ал ксапдръ Грпгорьевпчъ удостоенъ степени доктора этиио-политпческнхъ наукъ, а въ 1817 г. онъ поступилъ па службу въ вт.до.мство колле,гіи иностранныхъ дТзлъ. Въ 1818 г. онъ былъ на ахенскомъ копгрсссБ въ пнсстранной канцеляріи Н.мператора АЛЕКСЛЧДРЛ. Еще ПОІ;ОІ'ІІІЫЦ св т-

Кри—Куш

— 9 90

і йшій князь Безбородко зав щалъ н которую сум.му на богоугодное заведеніе; братъ его дъйств. тайный сои-Бт. граФъ Илья Бсзоородко предположидъ основать въ Н жпн симвавію, опредБлнвъ на ея содержапіе 15,000 руб. а с с , по умеръ, не усптзиъ окончить своего предподоженія. ГраФЪ Александръ 1"ригорьевичъ, увелнчнвъ средства содержапія проектированнаго заведепія и построивъ, собствеины.мъ пждпвеніемъ, обширное для пего зданіе, предположилъ основать училпіце высшихъ пауиъ и съ Высочаишаго соизволеніяІІмператораАлЕксАНДРА открылъ въ Нтзжіш-Б (4 септября 1820 г.) гн.мназіго высшихъ наукъ. Званіе почетнаго попечителя этой ги.мназіи присвоено е.му, a no немъ старшему въ род-в. Въ томъ же году Александръ Григорьевичъ пожалованъ въ камергеры Двора Его Императорскаго Величества. Въ 1824 г. опъ былъ при миссіи въФранкФурт -па-МайнІі; въ 1826 г. сд-Блапъ членомъ главиаго правленія училищъ; въ 1830 г. почетнымъ члеііо.мъіі.мператорской акаде.міи наукъ; въ 1834 г. управляющимъ государственнымъ заемнымъ баііЕомъ; въ 1836 г. санктпетероургскимъ совистнымъ судьею; въ 1837 г. дпректоромъ департамента государственнаго казначейства. Наконецъ въ 1844 г. онъ назначенъ сенаторомъ и въ 1847 г. почетнымъ опекуно.мъ санктпетербургскаго опекупскаго совііта. Кушелевъ (Григорій Григорьевичъ), граФъ, свиты Его ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА генералъ - маіоръ, присутствующііі въ военномъ сов-БгВ, род. въ 1803 году и произведеиъ изъ портупей-юнкеровъ въ прапорщики гвардейской коппой артіилеріи въ 1819 г. Въ 1821 г. назначенъ адъютанто.мъ къ генералъ - маіору Сухозанету, а въ 1826 г. къ начальнику главиаго штаба Его ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА. Онъ въ 1827 году участвовалъ въ персидской і;а.мпаіііи и иаходился въ д лахъ: при занятіи Учиіадзина, при нападеніи на Курдинскую конніщу, по дорог къ Саардарь-Абаду, и при бомбардированіп этой посл-вдней жр-впости. Въ 1828 г. участвовалъ въ турецкой воіін и находился въ сраженіяхъ: прп занятш браиловскаго Форштата , прн переправ-Б русскихъ войскъ черезъ ДунаГі у Сатунова, при пораженіи непріятельскоіі кавалеріи подъ Шумлою, гд^Б получплъ за отличіе чинъ капптана, при Курден , н прн обложеніи кр-впости Силистріи, откуда посланъ гдавнокомапдующішъ арміею съ донесеніемъ

къ

ГОСУДАРЮ ИМПЕРАТОРУ ВЪ

С.-Петербургъ. Въ томъ же 1828 г. граФЪ Кушелеоъ быдъ назііачснъ Флиг ль-адъютантомъ %ъ Его ИМПЕРАТОРСКО. ІУ ВеличЕству, а въ 1831 году пропзведенъ въ ііолковнпки. Въ 1838 г.

—

Еуш —Куш

*

онъ сдііланъ впце-дчректоромъ артиллерійскаго департамента военнаго минпстсрства, а в ъ сл дукіщемъ году произведенъ въ гепералъмаіоры съ состояніемъ въ свпт Его ВЕЛІІЧЕСТВА. Въ 1840 г. назначепъ дпректоро.мъ артпллеріпскго департа.мента, а съ 1846 г. занимаетъ настоящую должиость. Кушелевъ (Егоръ Андреевпчъ), ген.лейт., еенаторъ; род. въ 1763 г.; вступплъ въ службу 1773 г. въ сухопутиую артпллерію Фурьсро.мъ, чрезъ годъ былъ персв деиъ въ л. гв. ІІреображенскіп полкъ капрало.мъ, откуда, 1 япваря 1786 г., былъ выпущепъ въ армію капитапомъ; въ окг. 1739 г., опъ опред ленъ въ ком.мпссаріатскіп штатъ въ главііый іірпгсъ-коммііссаріатъ, Ерпгсъ-цалмейстеромъ пре.місръ-маіорскаго ранга и въ этомъ же году былъ въ ФІШляндско.мъ походБ; въ 1792 г. находился въ поход-Б противъ Полякопъ: былъ въ сражеиіяхъ ' подъ мистеч. Борисовымъ, Столбцами, Діиродіъ и Межибоже.мъ, и за отличіе, произподепъ въ кргігсъ-коммпссары подполкоиппчаго ранга (1792 г.); 18 ноября 179G г. получилъ чинъ полковипка и сд лапъ московскимъ комендапто.мъ; 12 іюля 1797 года пазпаченъ шеФОМЪ гарнпаошіаго своего ііменп полка и динабургскимъ комендаптомъ; 2 ФСВ. 1798 года произведенъ въ генералъ-маіоры; 28 октября 1799 г. опред ленъ оберъ-штеръ-крыгсъ-коммиссаро.мъ Флота, съназиаченіе.мъ присутстиовать въ коммиссаріатской экспедицііі адмиралтействъ-коллегіп; 19 октяоря 1800 года произведенъ на вакансію въ гепералъ-крнгсъ-коммиссары съчино.мъ геііералъ-леГітепанта.—Занимая эту должиость, Кушелевъ, своиыъ усердіемъ и распорядителыюстью, доставилъ казн значительныя выгоды по заготовленіго матеріаловъ и вещей для морскаго в домства. Уволенъ отъ званіягенералъ-кригсъкоммиссара въ 1803 г. ВпослЗдствіи оиъ былъ сд ланъ сенаторомъ (1820 г.) и, заслуживъ отъ всБхъ уваж ніе за свою справедливость, знаніе законовъ и душевпую доброту, умеръ въ Санктпетербургв, 1826 г. Посл Егора Андреевича остался сынъ, Сергій Егоровичъ; род. 1821 г.; воспитывался въ пажескомъ корпуси; въ 1840 г. произведенъ въ прапорщики л.-гв. Преображенскаго полка, а въ декабр того ж года пожалованъ въ Флигель-адъютанты; 1844 г. участвовалъ въ н сколькихъ д лахъ съ Горцами, быдъ иагражденъ ордеіюмъ Св. Анны 3 ст. и въ этомъ же году произв денъ въ капитаны гвардіи. Кушко (Самойло), былъ сетдіаномъ ЗагіорожцевъпослиКоііашевича-Сагайдачпаго^м-Бненнаго Казака. гн въ 1614 г. При иемъ въ этомъ

Куш - Кую

-

9 I

же году Казакп опустоішшГйпрега Лнато.ііи и сожг.іи Синопъ. Въ 1615 грду Казакп разорііліі построечпые Туркамп й.шзъ Чернаг.о моря дна укръп.іепія и са.ми выстропліі па Діпзстрт. два іородка, вскор-D разруіііеііііые ГІоляі;а.ми. Пос.іт> него гетіманолъ бы.іъ Бородавка. Кушта, р і;а, ппадаюіцая ІІЪ Кубпнское озеро, иа котороГі впача.Пі XIV стол. оы.іъ мопастырь, построенпыіі ев. Алексапдрояъ, мгуме ііо.мъ Еуштскп.иъ (сл.). Куща (ar.tjvij, labernaculum), па.іатка, шатеръ. Въ Ветхозавізтііой Церквп бы.іъ одппъ изъ ве.шкпгь и торжествешіыхъ праздііпі.овъ, іізв стиыіі іюдь іі. іеиемъ «празднпка кущей» (Лев.ХХІІ1,34). Начпиаясь 15 дпя седьмаго мТ;сяца (тисри, соотіі тствующаго нашему сендяорю), этотъ праздпіікъ продо.ька.іся 8 днеіі; во все это иремя Іудеп жіыи съ спопми семеііствами не въ до.махъ, а въ шатрахъ, уотрапвавшихся 5о.і[>шею частыо изъ древесиыхъ в твей.—Праздііикъ і;ущеГі называстоя въ Евангеліи «потчеиіемъ сізііеіі» (оиртол^уіа устроеніе палатокъ, loan. VII. 2), т. е. ііраздііикомъ, когда созпдаются кущп. Во вре.мя этоіо праздника Іисусъ Хрпстосъ всенародно ііроііоиъдывалъ нъ Іеруса.іпмскомъ хра.м-Е; въ послгідіііГі же в ликій денв праздііпка кущеГі, иогда сопертался торжествеііпыіі обрядъ иозліяиія воДЫ уа жертвеііпикъ, Спасигель преподалъ учеиіе о С.в. ДухБ подъ с .мво.ю.мъ «жііиоіі воды». Куэнса (Cuen9a): 1) главн. іородъ ііспаіісі;оіі областп того же пазвапія, гдТ5 иа пространствіз 531 квадр. мили находптся около 330,000 жит.: онъ ііаходится на р. Хукари, обнесспъ стііиами, іімъегъ 9,000 жит., ііолопіяпыя и шерстяиыя Фабрпкп.— 2) Главчыіі го|)одъ абласти тоі же пазвапія въ южно-а.меріікаіісі;оіі стран Экьадоръ, съ 24,000 жпт. прп ІІОТОГЛ; Куваррая.

Куюкъ, пначе Динъ-цзунъ

Цзянь-пьхинъ

Хуанъ-ДИ, отаршііі с к п ъ госуда[)я Тхай-цзупъ (с.м. Угэдэй); родплся иъ і то 1>ІІІІЪ-ІШЬ (1206 , г.), бывши царевичемъ, участвовалъ съ кпяземъ Аціітаемъ въ ВОННТІ СЪ Нючжеііями (см.) и взялъ въ iu-Бнъ одиого пзъ пхъ кііязеп; потомъ былъ прп кііязіз Бату (см.) въ западноп ВОІІІІТ., въ аксускпхъ предтиахъ. Ио смертп отца (1241 г.), назначіівшаіо себи прее.мникоиъ вііука, Шиль.мыіія, мать Куюка прііпяла па себя управлоиіе имперіею. и спустя 4 года іі 8 мисяцевъ собрала ССВІІТЪ і;ііязей нъ урочищіі Да-лпнь-даоа, съ обіцаіо согласія которыхъ было положепо возвестн Куюка ііа ханство. Куюкъ, въавгуеттз 1246 г. встуиіиъ на императорскій престолъ въ урочпіц-в Ангисума толи, no государсгисііное управлсіке бы-

—

Кюя — Кюя

ло въ рукахъ его матери, Ноймагинь ("по Абулгази — Турагана (ч. IV, гл. III, стр. 472). Въ это время ДІонголы напали иа границы около Цзііпь-ху, Ц з я п ъ и Х у а й , взяли прнступо.чъ Ху-тхэу-гуань-чжай, и подступили къ Хуанъчжеу. Въ 1247 г. они осадиіи Сы-чжеу и обратплм оружіс, по пове.гЕнію Куюка, на Корею, за неп іатежъ ею дани. Въ 1248 г. пмператоръ Куюкъ умеръ 43 £ ть отъ роду, въ урочищ-ь Хансяръ и ііаіімеііованъ Дннъ-цзупъ. По немъ объявлена правіііельннцею его жепа, ханьша УлухаГі-эси. Въ это время въ' Китаъ была чрезвычаііпая засуха, выіор ли гравы п былъ страшпыіі падежъ скота — вы.мерда почти половмііа колпчества огромныхъ стадъ и табуповъ въ іімперіи. Люди умпрали съ голоду. Хаиьша УлахаГі-эсшумраііляла нменемъ Шилмыпя, сына Кучупя, внука Тхап-цзуиа, но по соімасію князеіі, послъ продолжителыіыхъ спороиъ, и имеішо, no настоянію Бацу и по.іководца Улапь-хада, былъ возведенъ на (престолъ Мункэ (см.). Куявы. Такъ павьшалікь прежде Добржпнсііая зе. мя п два воеводства: Бреетъ-Куявское п Иновроц.іавское. Ныніі этп м-Бста почгп вси входятъ въ составъ губерній Варшавскоіі и Плоцкой. He извъстио, откуда пропзошло это назвапіе, ио опо существовало ВМІІСТТЗ СЪ образоианіе.мъ польскаго государства. Куавами владВлъ Зомгііевъ, сынъ Владпслава Гер.мана, потомъ образовалосьКуявскоекняжествои первы.мъ сго княземъ былъ Болеславъ Кудрявый, второіі сыпъ Кривоустаго, жившій до 1177 г. Сыпъ его Лешекъ,уііравлялъКуяваміі до 1185г. и умпрая передалъ эти влад-Биія свое.му дяд Казимпру Справедлнвому. Въ 1207 году Куявы получіиъ Конрадъ, імладшіи сынъ Казимира. ІІоолТ» его смерти въ 1247 г. эта земля перешла въ другоГі домъ князеи куявскихъ, пзъ которыхъ ІІОСЛ-БДНІЙ былъ Владиславъ Б-БЛЫЙ, йнязь Гневковскіп. Меченосцы нісколько разъ владТіін Куявами ; король Людовпкъ отдалъ часть ихъ Владнславу Опольскому и только при Яге.иТі вс-в Куявы присоединены къ коропіщ.мъ влад-Бнія.мъ. Куяцій (Cujacius, собственпо назыв. Jacques Cujas), славныіі юристъ; род. въ Туіуз 1520 г ; пріо6рі;лъ съ одіінакоиою легкостью отличиын СВІІД ІІІЯ въ исторіи, изящноіі словеспосііі , древнемъ и повомъ гражданскомъ и. ііапопическомъ прав^Б; былъ спачала преподавателе.мъ въ 'Гу.іуз , пото.мъ, оставивъ этотъ городъ по пеудовольствія.мъ съ городскимъ началі.отвомъ, сдилался изв стпы.мъ въ Кагор , Бурж-Б, Валанс-Б, TypmrD, п пр. городахъ. Мііогочмс.іемііые учеппки сліздоваліі за нн.мъ

Kxa - Кху

—

9 2

изъ одного города въ другоіі. Оиъ ум. въ ВуркЪ 1590 года, пользуіісь славою г.іубокаго знатока Рймскаго npaua. Лучшое пзданіе его сочиненіГі парпжское, 105S г , въ 10 то.махъ.

Кхайпьхпнъ-фу, иначе Шанду а Шанъ-ду, т. е. верхняп сто.шца Кіпая, осііовапнам Хуои.іаемъ въ 1260 г.,на с-Бнсрпомъ бсрегу ІИаііду ruла, въ'240 .in па с-вііе|)о-постоі',ъотъ Души-к. эу и пазывается Чжао паіі.мань-іу.мэ, іі.іп Цзюнаіі.мань-сумъ.Этотъ городъ прежде былъокружеиъ двоііпою ст-Бііой, пзъкоторыхъ пігпіипнн нмізла 10 л і въ окружностіі н 6 воротъ, иа 4 стороны: на в. п з. иб-дііое, па ю. и с. no одпп.мъ воротамъ; впутрепння же, въ 5 ли Ькруіжпостью, им-Бла троо поротъ па югь, востоі^ъ и западъ. Въ сБверовосточііон частп города доснхъ-поръ находптся памятпикъ съ налміісыо 1270 г. Развалпиы городсг.ихъ СТІІІІЪ И МОНЫНІІ существуютъ подъ назвате.мъ Чжао-напмапьеумэ), мііоіочііслепныхъ, велпголііпиыхъ дворцовъ, оывшихъ въ СТОЛИЦІІ Хубплая, знаменитаго въ кнтаіісі;оіі псторіи. Государи до.ма Юань (с.м.), ежегодно разъ въ году посііщали эту пышную столпцу свопхъ предш ственшіковъ.

—

Еюв. - Кюв

эакоііодатоля,і!ступішшаго на престо.іъвъ2357 году до Р. X., оъ котараго п начигіается ппсьм нная исторія Кіпая; очпстп.тъ ее отъ мнбжесгвя рс.ііміозпыхъ заблуждопііі п пссообрчзиостсмі, оставпвъ въ ней то.іьно д ІІІІСТВІЯ аравительства, і;ото))ЫЯ ііііос.ііздствіп пос.іужіілп оепопапіе.мъ ре.іпгііі, закоподатсльстііа- п ираветіісчіпостіі. Эта «ІІсторія Кптая» въ 213 г. до Р; X. была сожжепа, no повел пію ІІІп-.чуаііа (перваго и.мператора). Между прочпмъ опъ пояснйлъ «Кппгу Ііеро.м-вііъ» (11-цзпііъ) (астр.), ваішсанную кпяземъ Выпь-ваіп., до с п х ъ п о р ъ заііп.маюіцую перг.ое м-всто между ыассичеCBUMii кппга.-мп Кптая. Твердыіі, пепрек.іоііпыіі въ свопхъ .•нігипіяхъ, Кхупъ-цзы про.іо жп.іъ свопмъ соотечествсшіппамъ пстііппыіі путь къ іірйсіпзщеііііо п уиііконпчп.іъ свое имя, как ФПЛОСОФЪ u іепія.іыіып .•мыс.іпте.іь cBOfti'o вика. Со ;ратіііііі многія к.іасспческія liiiiirn, д.ія легкости пз.юженія. вособеппости прояспяя хаосъ «ДрсиііеііпсторіііКптап» в г.ыбрасывая ро.іпгіозпыя п прапствснііыя cyculiрія, опъ бозвозвратно упіічтожи.іъ мпожество .іюбопытпыхъ св д піп о древппхъ времепахъ пе одпого Кптая. ио, ІІОІЮЧНО, Н всего востом іі даже с вера Азіи, п і мъ впо.піі; зас.іужп.іъ спраредіивыГі уирекъ отъ .ііобозиато.іыюіі Еаропы.

Кхунъ-ЦЗЫ, ве.іпчаіііиіП .•мыслпте.іь Кптая, жтіішй въ исход-Б VI в ка до Р. X., одииъ изъосііовательн йшпхъпотарическііхъілріітмковъ. Этотъ знаменитып ФИЛОСОФЪ призпана.іъ Кювеси озеро пах. въ Іоккаскомъ-~уБзд15, Снравствеипое совершеиство и беземерііо ду- Мііхе.іьской губ.; имтзетъ длнны 30 вер., піпрши, ио пичего ие говорптъ о духовиомъ іііръ до 10 вер., глубппы до 15 саж.; борега ворбіце и будущеп жизни. Прй тоідаиінелъ уиадк л-всмісты. просв-ііщенія, онъ осповалъ обіііприую шкбКювета. Такъ пазыиается въ ФортііФіікаціп лу, въ которой преподава.іъ ііравствеиііую ФІІ- ровъ, вырывас.мыГі съ ЦБ.ІІІГО сд-Блаіь МС.ІЕОО ЛОСОФІЮ илп, в рііБе, пауку праіілепія, лопі- вавбднеяіе пепроходп.мы.мъ. ВО.ІЧЫІ я.мы также чески, ио кратко из.іожопную въДа-сіо (выс- съ выгодого употрео.інются д.ія этоіі ЦІі.Ш. шая иаука). Кхунъ-цзы утверждаетъ, что ФуКювьё (Georges Leopold Chrcfien Frederic Daси былъ первый государь въ Китаіз, не оііред - gobert de Cuvierj, баропъ, зііамеіііітізпіііііі naляя одпакожъ времепи его царствовапія, no, тура.іпстъ naiuero врс.моіиі; род. въ Мёмп .іьno всеГі в роятіюстп, допуска .моіі мііоги- гарді; 1769 г.; по.іучп.іъ образопапіс па родпми і.птайсяіми учеными, время, —і,ъ которому іііі и въ штутгардтскоі'! акаде.міп, пото.мъ бы.іъ относягъ изучвніе Кіітаіщамп способовъ ло- до.маиіпп.мъ учите.іелъ въ Нормапдіп и въ 1795 вить рыбу, зв р е й , откар.мливаті, па убой году ііоступи.іъ учитоло. іъ въ парижскую цепскотъ; изоор-Бтеніе Суй-жень-ши оііш, трепі- тралыіую піколу. Въ звапіп адъіопкта-преподае.мъ устаііовлепі браковъ п пзобрБтеніе ппсь- вателя сраіііііпслыюіі апатоміи въ «Jardin des ммпъ учепы.мъ Цанъ-цз-Б, й музыка.іыіыхъ planles», онъ пача.іъ собпрапіо жипогпыхъ скенпструмептовъ съ ше.іковы.мп струпами, — со- летовъ, іірііііад.іежавпісе впос.гіідстпіи пъ бовпадаетъ со иремепемъ царстііовапія Фу-сп п гатіііішіімъ въ Европ . Члепъ п п с т т у т а съ не восходптъ рап-Бе 30 в ковъ до Р. X. По .мпт;- 1796 года, проФсссоръ Французскоіі кол.іегіи съ нію Кхунъ-цзы, посл Фу-сп царствова.іъ Лпь- 1800, ілавпыГі ипспекторъ лпцеовъ съ 1802 г.. ди Шонь-ііунъ ш и , которо.му іірпписываіотъ сопізтппкъ уііііворсптета съ 1808 г., опъ полувведеніе въ Кпта зом.іед .іія п врачевапіе. чп.іъ отъ Напо.іеона, въ 1813 г., звапіе рскетК х у п ъ ц з ы соіірати.іъ во 1C0 імавъ «Дровпюю меіістсра государствешіаго совііта. Буіібопы псторіюКитая» (Шу-цзіиіъ), состаплепиую пзъ ІІОЗВОЛП сго въ баропеЕоо достоиііство; въ 1819 дворцовыхъзаписокъ,всдеппыхъсі.царствоііаопъ пазпач. гросмеГістсро.мъ иротестаптскпхъ иія Яо (с.м.), перваго пзи-Бстііаго кптапсиаіо ііеркпеГі (1822): Людоіпігь-Фішіппъ сд лалъ

Кюг —Кюз

— 993 —

сго псромъ Фрапціи (1831). КІОІІЬО удіеръ оъ 1832 году. Он7. первыіі возвелъ ііа степепь иауки сраілііітелыіуіо аиатомію ; въ сиопхъ іізслТіДопаиіяхъ оиъ ископасмыхіі костяхъ, Кювьо показалъ искусство какъ возстаішвпть цт.лоедопотоппое жпвотное по одпоіі уцтзлізвшей кости. To что Линной и /Кюсье сд ла.іи длп растенііі, онъ сдізлалъ для жпвотпыхъ своими сочигіеіііямп: «Regne animal» (1829 г.) п «Натуралыіан нсторія рыиъ», начатая въ 1828 г. (16 т., 1843). По званію непремТшнаго секретаря инстптута, онъ паиисалъ «Исгорію естествепныхъ иаукъ съ 178р» (1810) и собралъ свои превосходиыя ртзчи объ умершихъ члонахъ акадсміи (2 т., 1819). Его послізднія Л ЕЦІП, ЧИтаниыя въ «College de France», объ исторіи естествеииыхъ наукъ, изданы въ 1844 г. Made­ leine de St.-.Agy. Кюгельгенъ (Kiigelgen): 1) Gerhard von K., исторпчоскііі ii портретпый жіівоппсецъ, родплся въ Бахарахіз 1772 года; по страсгн къ пскусству оставплъ іезуитскую ги.мпазію въ Бопnn, учился у Цика въ Кобленц-Б n у Фазеля въ Вирцбургі;; отпрашілся на счетъ кельнскаго курфіірста въ Рп.чъ 1791 года, а оттуда 1795 года въ Мюііхенъ, Ригу и Сапктпетербуріъ, гд^Б и. Блъ много лестпыхъ поручсиій отъ Императора Плвлл (1799). Потомъ оиъ поселнлся въ ДрездеігЕ, гд былъ профессоромъ академіи художостпъ. Убитъ разбойииками, въ 1820 г. Лучшія ого прошведеиія: портреты «Шііллера», «Гордера», «Гёте» и «Виланда», и копія «СикстинскоГі Мадонны». 2) Karl von К., братъ предъидущаго, такжо воспитывался въ боііпской гимпазіи ; учился живописц у Фазоля; былъ лапдшафтнымъ живоппсцемъ и въ I'nми нашелъ себБ покровителя въ лордф Брнстол . Онъ •Бздилъ съ братомъ въ Ріігу н СПотербургъ , гд сдііланъ члепомъ акадсмііі. Въ 1803 г. путешествовалъ въ Крыму, наішсалъ 30 крымскихъ лапдшаФтовъ для Императора АЛЕКСЛПДРЛ, а въ 1825 г. •Бздилъ на Кавказъ и въ Лрмеііію; ум. въ 1832 г. въ Рсвел . Онъ наппсалъ сочипоіііе: «Malerische Reisen in die Krim» (St.-Petersburg 1823.).

Кюш — Кюм

деіг);, по 1777 г., no старости, сложіілъ съ себя это звапіо. Родился въ Стокгольмт;, гдт. и уморъ. Наппсалъ: «Cominenlatio critico-hislorica de JomsBurgo, Готегапіа; Vandalo-SIavicffi inclylo oppido», Grypliiae. Кюмене, уі>здъ Выборгской губ., с.ч. Фридрихсгамъ. Кюменогорская провинція, быптая пропіиіція Выооргской губерніи; заключала въ соб-Б города: Фрпдрпхсгамъ, Лаппстрандъ п Впльманстрапдъ; гранпцы ея былп на с. Нишлотскііі, иа в. Выборгскій уізз., иа ю. Фивскій заліівъ,а па з., за р'Бк. Кюмлзененъ Тавастгутскій уізздъ. Эта гіровппція шдревле пршіадлежала Кореліи, но Шведы, овладіівъ ею, прпсоедііип.щ ее къ ве.шко.му княжеству Фпііляпдскому, и только въ 1742 г., по абовскому мпру, она возвращепа Росоісю н приписаііа къ ВыборіскоГі гуо. Ныниипіій Кю.мопоіорскііі утзздъ составлястъ часть прежиеіі Кіоліеііогорской проВІІІІЦІИ.

Еюммель (Kummel), ученый врачъ, изві;стный важпымъ сочинеиіомъ: «Leltres ecrites dans un voyage de Moscou au Caucase» (1812); one содержитъ въ себи много візриыхъ п любопытпыхіі СВИДІІПІІІ , отіюсящихся преилуществеііно къ кавказскпмъ ітшсра.іыіы.мъ водамъ. Кюммень, різка въ ФІІНЛЯПДІІІ, боретъ ііачало въ уБзди Верхняго-Голлола въ Тавастгутскоіі губ., изъ озсра Пейсие; образуетъ въ самомъ нача.сБ Калышскіе пороги (около иерсты длппою п около 300 Ф. шпр.). Отсюда, пріобр тая ширипу отъ 800 до 1,500 фут., образустъ, чрезъ 14 вер., Руотцалапнскоо озоро (длип. 10, шнр. 4 вер.). При г. Геішола, протокъ р-Бкн, иа разстояиіи 400 фут., иазывается ІОрепгскоіо стрсмііііпоіо (шпр. 420, глуб. on. 4 до 14 фут.); шіже этого мізста образуется озоро Коііііовеси (длин. 15, шир. 23-^ в.). Это озеро посредство.мт. стромііііны Коскііііііски излшіастся въ озеро Ара-ІІрвіі (длии. 14 в., шир. верста). Иаъ этого послидпяго озора р. Кюм.мень спова выходптъ, имия шіірііпы 300 Фут., и течетъ до сел. Мангала 4VS вер., ПМІІЯ па это.мъ простраііствв Кюзель (Alexander Kusel); учился въ Або и берсіа высокіе. обрыппстыо іі скаліістые. Нивъ Грейфовальд , по потомъ ііосвнтнлъ себя же озпачоішаго селенія ойразуіогоіКауракискіо торговліз. Въ одномъ изъ своихъ морскихъ иу- пороіп (ііііір. 100 Фут., въ которыхі, вода ШІІІф тешествііі опъ былъ взятъ въ пл пъ корсара- етъ на разстоянім двухъ верстъ 23 І - падеми и отвезепъ въ Алжпръ, пробылъ тамъ ни- нія). Отъ дср. Паролахтпсь, різка продолжаегь сколько врсмепи въ поволыіпчествіз; поолТл To­ свое точеніе С7, іірожпеіо іиирііііою па 7J-^ в., re, освободпвшись, жилъ въ Лпссабопіі, въ послі; чоіо изливается въ озсро Киркоярвиско качествіз шведскаго копсула; отсюда отпраішл- (длпп. 5, ііпір. 31^ в.), откуда чрезъ Кю.МіМепеся въ Ригу, гд нБсколькоЛІІТЪ п|)одолжалъ спо- сальмскій проливъ впадастъ въ озеро Пюхява заішматься торговлсю, н накопецъ былъ мрви, а отсюда до пстока іп> mope составляогь сд лапъ ратсгоромъ и оберъ-Фохто.мъ въ Воп- восточиую граіпщу 11іолаіідсі;оГі губ. Въ пе63 Т. VI.

Кюс—Кюс Кюн-Кюр — 994 далыісмъ разстояпіп отъсказаппагоозераобра- во всякомъ Еалмыцкомъ улусъ, родъ .монастызуются дна порога: Пильжалш (л.!Ші. 600 Ф., ря. Подъ словомъ «хурулъ» ииогда разум ютъ шир. 180 фут.) и Оравальскін (длии. 300 Фут., собствеішо одну кіібитку, назначенную для мошіір. 180 Ф.), разобіцеиііые островомъ Суораса- ленія, пазывая ЕЮрею особыя жіілпіца духовеиарскпмъ. Нпжвэтого м-Бста, на Xls^ вер., на- ства, а иногда ноправилыіо имопуютъ хуруходіітся ВойкоскіГі водопадъ, гд рика, стБ- ломъ іітоіідруіое(см.ХурулЪиБурхани-Орвгэ). сненная люжду высокимп береговыми скалами, Кюстеръ (Kiisler). 1) Ludolph, ФІІЛОЛОГЪ; род. ші-Еетъ ширпиы пе бол е 200 п падонія около въ Бломбергі; 1670 г.; былъ бпбліотекаре.мъ 22 Ф. Въ двухъ верстахъ ииже водопада — ие- въ Берлип , иотомъ жилъ въ Голлаидін, и напрерывиая цтзпь порогові), пазываемыхъ Мат- коиецъ поселился въ Парнжтз; ул. въ 1716 г.; тнла, іМіехопкоскп, Рапала, Казакоски н Кель- онъ издадъ: «Свидаса», «Ямблпха», «сАристоФатпсиііі. Въ 5 вер. пііжодерспіпі Яхвасъ, р. Кюм- па», «Нопый Зав тъ» п написалъ: «Hisloire йіепь разд-вляется па два рукава, изъ которыхъ critique d'Homere» (1696): «Bibliollieca librorum восточныіі продолжаетъ идти до моря прож- novorum», (5 т., 1697—1709). — 2) Georg Gott­ пимъ паправлепіемъ, Пюттискій же, илп запад- fried; род. въ Галл , 1695 г.; ум. та.мъже въ ныіі, поворотппъ подъ прямымъ угломъ къ за- 1776 г. директоромъ гимиазіи. Опъ сочипилъ: паду, а дал-Бо къ юі-у, составлнетъ осталыіую «Coileclio opuscuiorum historiam marchicam illuчасть губерпскоп граиицы. llo npn'imi'B поро- strantium» (24 т., 1731—43); «Biblioth. historiae говъ Кюммень. но судоходиа; одиакожъ, во вре- Brandeburg.» (1743); «Accessiones» къ иой (2 мя походопъ протпвъ Густава ІП , русскимъ т., 1768).—3) Karl Daniel; род. 1727 г. въ Берплодкамъ удалось, посредствомъ рукава черезъ бургт>; былъ пасторомъ прусскаго гвпералыіаАберФоретэ, по Кюммепю, ііроііпкііуть съ про- го штаба, а съ 1759 г. проповіздшікомъ въ віаптомъ въ баесеііпъ ФИНЛЯПДСКІІХЪ озоръ. Магдебург ; ум. въ 1804 г. Еіо сочипенія: Кюне (Ferdinand Guslav Кіііше), ПЗВ-БСТІІЫЙ «Bruchsliicke aus dem Campagne - Leben eines н мецкііі ро.манпстъ; род. въ Магдебург 1806 preuss. Feldpredigers», 1790; «Lebensrettnngen г.; образовался въ Перлини иа локціяхъ Геге- Friedr. 11 im 7-jahr. Kriege», 1792; «Charakterziiля и Шлейермахера; былъ сотруднпко.мъ прус- ge des Generals von Saldern», 1792; «OffizierLeскаго журнала «Staatszeilung», а съ 1835 г. ре- sebuch», 6 ч., 1793; «Feldprcdiger-Magazin», 2 т. дакторомъ журнала «Zeilung fur die elegante 1793; «Christlicher Soldalen - Gatechismus», 2 ч., Welt». Въ его ромапахъ «Klosternovellen» (2 т., 1797. 1838); «Rebellen von Irland» (3 т., 1840): «SospiЕюстпнъ (Adam Phil, de Си5ипе),граФЪ,Франri» (1841); «Portraits» (2 т., 1843) и пр. видънъ цузскііі генералъ; род. въ Меці; 1740 г., встугюэтичсскій талаитъ, прекраспыГі даръизобра- пилъ въ армію еще гоііошвп, отличплся въ Сежепія, прсвосходпыГі языкъ и хорошія истори- ліпл-Бтнюю войну, сражался въ Амерпк-Б подъ ческія св дипія. начадьотвоміі Вашіінгтопа, былъ пото.мъ гуКюрдэ, особенпая машинка, иа которой мо- бернаторо.мъ Тулона и дворянствомъ своего лятся гэлюнги у Калмыковъ. Она іімізетъ сход- родішго города избраіПэ въ депутаты па собраотво съ утвврждоііпымъ на шпиліз барабаио.мъ ііі государствеиныхъ чиновъ 1789 г. Здізсь и прпводится въ двііжепіе снуро.мъ. Наруж- онъ принялъ сторону сродняго сословія, относгь этого барабапа бываетъ украшепа раз- ' правился потомъ въ сіівериую армію и овлапы.ми, наііисаііііы.мп краокою, таіігутски.ми мо- д лъ пъ 1792 г. городами: Шпейеромъ, Вормдитва.ми, ііаполияющііміі и внутреіпюсть его. сомъ, Майицомъ и ФрапкФуртомъ. Скорая поКал.мыки считаютъ, что верт піе такой ма- теря ПОСЛ-БДІІІІХЪ двухъ пупктовъ павлекла па ШІІПКІІ зам нястъ чтепіе молитвъ, и когда ного подозр ніе пъ изм н иоііъбылъ ка.тііеігь одіпгь гэлгонгіі дъпствуетъ снуромъ, то дру- 28 августа 1793 г. Сыпъ его, храбрый ОФицеръ, гі чвм ст съ ни.мъ повторяютъ одва слыш- такъ же погибъ какъ и отоцъ въ 1794 г. Другоіі ііьпіъ іолосомті слова: «.опъ ма ни патъ ме хо- сыпъ, маркизъ Кгостипъ, сопре.мсіиіыГі Фрацумъ". Лолоопыя імаштікп пріобр-Бтаются отъ цузскій писатель-ромапистъ, былъ въ 1839 г. духовенства и св-Бтскпни людьмп, какъ р дкій въ Россіи и написалъ сочинепіе: «La Russie en способъ і іолііться, не молясь, потолу-что неза- 1839», гдъ паходится мпожество выдуліаппыхъ віісимо отъ спура, къ пізкоторы.мъ Еіордэ при- клеветъ на нашо отечество, пызвавшихъ обдіиываютъ еіце малепькія крылья, и колу л иь, вііпепіе па автора у самыхъ ішострапцевъ, и ІІЛІІ кто не можетъ держать за спуръ, тотъ мо- печатпыя опроворжеігія Лабенокаго, Яковлепа ч жетъ выставить кюрдэ на воздухъ, предоотав- и другпхъ. ляя в тру приподитг. молитвы въ его подьзу. Кюстринъ, Кіістржшіъ (Kiistrin), городъ и Кюря или Хурулъ, мізсто для богослужонія силыіая крізпость мъ Пруссіц, ио ФраикФурт-

Кях—Кях

—

995

скомъ округіз, при впадеиіи Варты въ Одеръ, иесьма праішльно выстроепъ, мБстопребывапі окружііаго нача.іьства; имБетъ замокъ, въ которолъ Фридрпхъ Ве.іикііі часто жива.іъ, быиъ насі-Бдныліъ припцемъ. Житедей 6,000. Кюстринъ п когда припад.іежалъ Ве.іикои Польш и около 1259 г. уотупленъ Меченосцамъ. Кяхта, р-Бчка въ Сибири; т і етъ теченіе на іогъ, не болт.е какъ на Н верстъ; въ ней чрезвычаГіпо діало воды и та исчезаетъ въ песяахъ. На этой різчк стоятъ; городъ Троіщкосавскъ,Кяхтшіская торговая слооода и ЙІаГі.маченъ. Если віірить предаиію, то вопросъ, почему на столь іінчгожиоіі ръчк^Б осиованъ торговый пунктъ съ Китаемъ, объясняется сл дующимъ образомъ: когда опрод ляли китайскую границу, тогда для пропзводстпа торговли искали м ста на такой ръчк , которая бы текла за граипцу, въ предупрвжденів отравлеиія воды въ іісгіріязпенное время ; оказадось, что по всеи граішціі одиа только р чка Кяхта удовлетворяотъ подобиому пыбору. Чтобы подиять воду, сдізлаііы были двіз плотипы: верхняя и нпжняя, которыя пыігв ужс пе сущостпуютъ. Слоно Кяхта—монгольсиоо и означаетъ траву, иазыііасмую по-русски «пырей». Еяхта, торговая слобода и Форпостъ на китайской граници, въ Иркутской губерніп. Л житъ въ 513 вер. къ ю.-в. отъ Иркутока, ііри рикіі Кяхт (см.); отъ С.-Петербурга 6,564 в., отъ Ыосквы 5,890 вер. Осповапа въ 1728 і^оду исліздствіе договора Русскихъ съ Китаіщами, no которому было положеію только въ этомъ мФст и ещо въ ЦурухаГітуевскТз съ^Бзжаться куицамъ обопхъ государствъ ддя торговли. Форпость окружепъ палпсадо.чъ, усіілопііымъ бастіонами; слобода вігс Форпоота. На другой стороніз рЧііиі Кяхты, протпвъ русской слоооды, расположена кптайская торговая слобода МаЙмаченъ ; «ісжду дпу.мя слободами 120 саж. поіітралыіой зомлп. Къ вост. отъ Кяхты, въ 4 ворстахъ, л житъ заштатный городъ Тропцкосавскъ, называвшійся прежде Кяхтипокогокр постью. До 1762 г. каждые три года въ Еитай ходппі чорезъ Кяхту казеиііый караваиъ, но съ того вро.м ші вся торговля предоставлена одмо.му куііечсотву. Хотя мізиовоіі торіъ произиодптся въ Кяхт во всякое врелш года, но въ зпачитолыюліъ колнчертвіз товары прішозятся только і;ъ тамопіііимъ ярмаркамт,, которыя бываютъ въ октябрі;, поябрі; п декабри. ]\ІБііован торіовля въ КяхтБ паходптся псключитолыю въ рукахъ руоскаго купочества, куда закоігь пе допускаетъ ііііострапцсвъ. Въ 1845 году по этому торгу выміиііеио товаровъ иа

-

Кях—Кях

13,622,000 руб. сер. Кяхтинскій м новой торгъ составляетъ главнийшую отрасль иашей азіятскоіі торговли, особенно для русскаго купечества, потому-что на другихъ пунктахъ азіятской грашщы торговля находится въ рукахъ Армянъ и Татаръ, равно какъ у Бухарцевъ, Персіяиъ п другихъ Азіятцевъ, пользуюіцихся у насъ правомъ свободиой торговли на главн йшихъ ярларкахъ. Нын въ КяхтБ до 400 обоего пода жптелей, которые состоятъ преимущественно изъ русскихъ купцовъ и, кро.чи того, изъ Татаръ, Бухарцевъ, Тунгусовъ и другихъ народовъ. Жители пуждаются въ вод-Б и дровахъ. Въ КяхтЪ содержится гарпизопъ и живетъ ко.мендантъ. Въ ней сть большая камеіпіая церковь, гостиный дворъ и училпщ китаГіскаго языка, основанно въ 1832 г. для образованія русскихъ молодыхъ людей.

Кяхтинская торговля на китайской граниЦЪ. Мягкая рухлядьбыла первы.мъ предметомъ торговыхъ оборотовъ для Русскнхъ, посізщавшихъ Сибирь. Въ начал-Б XVII стгБтія поЯВНЛІІСЬ смзтливые русскіекупцы въ Селенгински, Иркутски и Верхнеудпнск , н въ половиніз того же візка мадо-помалу началп пропзводить торговлю еъ сосіідственныыи Кптаііцамп. Для бильшаго оя развитія, русское правительство учредпло особые казенпые каі)авапы, которые, разъ въгодъ, отправлялись,сііерва черезъ Нерчипскъ, въ маііьчжурскіГі городъ Наунъ, а потолъ, по неудобству этого м ста для торговлп, черезъ Ургу въ Пекинъ. Мішгів пзъ русскпхъ торговцевъ присоедішялись къ этому каравапу, но другіо, тайпыми дорогами, ходпли за границу н сколькоразъвъ годъ, не платя установлепнойправіітельствомъпошлпиы, почему, будучи въ состояніи продаватьсвоп товары гораздо дешевле, привлекали къ сеоіз шюжество покупіцііковъ, и ти.чъ дилалн зііачптелыіып подрывъ русскоіі торговліі, a діежду тізмъ и самп часто страдалп отъ иападепій Моигодовъ. ПЕТРЪ Веліікій, пеусыпно стараясь дать прочное основапіе этой торговд-Б, отправилъ въ 1719 г., въ Пекпнъ, посольство, которое одпако жо ие имило ожидае.мыхъ посліздствіп, а дурное поведопіе Русскихъ, подававшпхъ поводъ къ жалоба.мъ, вынудпло даже китайскаго іімпсратора выолать пашпхъ купцовъ, бывшпхъ па Ургшіской ярмарк въ 1722 г., и запр тить пмъ въъздъ въ ГІскнііъ. Второе посольство, отправлеііноо въ Пекііпъ 1726 г., ддя переговоровъ съ Кіітапца.міі,огііосителыіоокопчателыіаго утвержденія южныхъ гранпцъ Сибііри и возстаііовленія торговли, увтзпчалось успБхо.мъ: no заключеііін трактата .чожду обізшш державали въ 1727 г., ожіівн-

Кях—Кях

— { 6

лась прежняя торговля, и русскіе казонные караваны начали отправляться въ Кяхту, какъ въ м сто, назначенно для складкн товаровъ. Въ 1743 г. установленъ порядокъ діа этой торговли, не находившеися бод е въ рукахъ нізоколькихъ купцевъ, но сдТзлавшеііся' уже государств иною. Нын оиа произподится черезъ Тобольскъ, Томскъ, Красноярскъ, Иркутскъ, черезъ озеро Байкалъ, потомъ черезъ Селенгынскъ въ Кяхту. Привозъ товаровъ въ Кяхту продолжается до декабря, а въ ФеврадТ; и марті бываетъ разм нъ ихъ. Кяхтинская торговая слобода состоитъ на правахъ портоФранко, пользуясь безпошлиішо китайскими товарами для своего потребленія. Черезъ кяхтинскую таможню производится важиая мізновая торговдя Русскихъ съ Китайцами. Русскіе привозятъ туда муку, масло, сукно, рогатый скотъ, выд-Бланныя кожи, м ха, холотъ, желизо, ж сть, м дь, свинецъ, зеркада, бумагу и проч. И пром ниваютъ свои товары Кнтайцамъ на ревеиь, сушеныо Фрукты, шелковыя матеріи и особенно чай; послиднш продается, большею частью, оптомъ, на Нижегородскои ярмарки и въ Москв . Въ 1839 г. вывезено изъ Кяхты байховаго чаю 141,997 пуд., кирпичнаго 64,698 пуд. Суконъ русскихъ Фабрикъ отправлено въ Китай 1,212,364 аршииъ; хл-Б6а, закупдеішаго въ Иркутской губериіи, от-

•

—

Кях—Кях

пуіцено: пшеничиаго 47,038 пуд., ржапаго 15,905 п., гороху 300 пуд. Въ 1844 г. изъ Кяхты вьшезено въ имперію байховаго и зелопаго чаю 171,254 пуд., кіірпичнаго 82,042 пуд. Взаимный оборотъ простирается ииогда до 13 милл. руб. сер. Сборъ пошлины доходиті. до 5^-5 милл. Въ народ-Б остается деыегъ за сырыя кожп, которымъ заішшается чай, съ работою, до 1 милл., за перевозку товаровъ отъ Ннжегородской ярмарки до Лаішачена и отсюда до Нижегородской ярмарки 2 ^ милд. Постоянно заняты одною этою торіовлею бодъе 100 первогильдейцевъ, 1,000 третьегильдейцевъ и до 10,000 приказчиковъ. Втеченіе жо нашсй продолжительной зимы извозъ, главнымъ двигателемъ котораго естъ кяхтшіская торговля, занимаетъ народъ по все.му протяженію сибирокаго тракта.Кяхта,городъ Тронцкосавскъ ислобода Усть-Кяхта, ИЙГСЮЩІО бол е 1,000 домовъ и 10,000 жителой,существуютъ собствопно этою торговлей, не имъя никакой другой промышлеиности и м-Бстиыхъ выгодъ. Губернскій городъ Иркутскъ особеішо и вообще вс города,л жаіціо на сибирскомъ тракт , своимъ благосостояыіемъ, р зко отдичающнмъ ихъ отъ городовъ, удаленныхъ отъ тракта, обязаны вліяпіго кяхтинской торговли ; она также даетъ перв нство Нижогородской ярмарк въ Россіи.

ii~>g)©e^

—•

hi

•

УІШ - • '

1:1 2007067044

...