МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ ЕКОНОМІКО–ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ
Н.І. Машина
МІЖНАРОДНЕ СТРАХУВАННЯ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
КИЇВ—2006
УДК 368(100)(075.8) ББК 65.9(0)271я73 М 38 Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист №14/18.2,1687 від 15.07.2004 р.)
Рецензенти: А.Г. Семенов – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економічної теорії Донецького національного університету; С.Г. Дзюба – доктор економічних наук, професор кафедри зовнішньоекономічної діяльності підприємства Донецького національного технічного університету. Машина Н.І. М38 Міжнародне страхування: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 504 с. ISBN 9663643505 У навчальному посібнику розглядається широке коло питань, пов’язаних з міжнародним страхуванням: сучасний стан світового ринку страхових послуг і страхових ринків окремо взятих країн, ор, ганізаційні питання страхування, види страхування, що склалися в міжнародній системі страхування, перестрахування, системи страху, вання, що знаходяться в стадії розвитку. Посібник призначений для студентів економічних спеціальностей вузів. Він може бути кори, сним для викладачів вузів і технікумів, аспірантів, економістів ши, рокого профілю, менеджерів, працівників інвестиційних фондів, банківських структур, страхових компаній і всіх, хто цікавиться про, блемами страхування, фінансів, менеджменту ризику.
ISBN 966,364,350,5 © Машина Н.І., 2006 © Центр навчальної літератури, 2006
ÂÑÒÓÏ Кінець ХХ – початок ХХІ ст. характеризуються небаче, ним розвитком і глобальними ризиками, що стосуються не однієї окремо взятої країни, а великих регіонів і планети в цілому. Світове співтовариство, знаходячись у стані система, тичних міжнародних конфліктів, фінансових криз, широко, масштабних актів міжнародного тероризму, зіткнувшись з невідомими хворобами, епідеміями, самими крупними техно, генними аваріями за всю історію людства, катастрофами та іншими непередбаченими ситуаціями всепланетарного розма, ху, усвідомивши невідворотність забруднення навколишнього середовища і непоправних втрат тваринного і рослинного світу, прийшло до усвідомлення необхідності екстрених за, ходів в боротьбі з глобальними ризиками способами, про, порційними силі їх втілення. Відповідно до глобальних ри, зиків зростає, нашаровуючись і переплітаючись, кількість і масштаб внутрішніх ризиків держав та окремих громадян. Історія розвитку людства знає багато методів боротьби з ризиками. Але найбільш універсальним, який майже не зале, жить від виду ризику й об’єкта, є страхування, сутність якого полягає в створенні особливих фондів для відшкодування збитку в непередбачених несприятливих ситуаціях. Оскільки страхові фонди створюються усвідомленими зу, силлями одночасно багатьох членів суспільства, а в ряді ви, падків практично всіх, але збиток відшкодовується тільки тим членам, які потрапили в біду, страхування втілює ідею солідарного покриття ризиків усередині людського співтова, риства. Страхові відносини старі, як світ, і настільки прості і зрозумілі, що зміст їх практично не змінився за багато тися, чоліть. В історичних джерелах знаходить підтвердження існу, вання подібних систем розподілення збитку у всіх регіонах світу, починаючи з найдавніших часів. 3
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Пройшовши багатовіковий шлях розвитку, страхування перетворилося в добре налагоджену гнучку систему, здатну поглинути збиток численних сучасних ризиків. За допомогою страхування нині здійснюється також низка внутрішніх функцій сучасної держави. Достатньо назвати медичне і пенсійне страхування, стра, хування від нещасних випадків, десятки обов’язкових видів страхування, покликаних вирішувати особливо гострі внутрішні проблеми країн. Цілий ряд видів страхування нині складають основу державної соціальної політики. В усіх роз, винутих країнах світу всіляко заохочуються добровільні види страхування, на які значною мірою спирається державна політика щодо забезпечення гарантій захисту підприємниць, ких структур і громадян у несприятливих ситуаціях. Тому не дивно, що в усьому світі широко страхуються підприємницькі ризики, а середньостатистичний західний громадянин має на руках одночасно десятки страхових полісів і не уявляє своє життя, не забезпечене страхуванням. На очах сучасного покоління ризики, які споконвіку вважалися нест, раховими, наприклад політичні, оперативно й успішно перей, шли в розряд страхових, відповідаючи запитам і реаліям дня. Багато видів міжнародних економічних відносин також не мисляться без страхування. Міжнародне перевезення ван, тажів, надання експортних кредитів, міжнародні інвестиції, різноманітні міжнародні проекти, міжнародний туризм та інші види міжнародного співробітництва на практиці можливі тільки при наданні зацікавленій стороні страхових гарантій. За останні десятиліття з’явилися системи страхування інте, лектуальної власності, комп’ютерних, інформаційних, космічних, авіаційних, екологічних та інших видів ризиків, обумовлених винятково новими видами діяльності людини в сучасну епоху. Виходом за внутрішні державні рамки можна вважати по, яву і неухильний розвиток міжнародних систем страхування, таких як системи “Асістанс”, “Зелена карта”, морського стра, хування, перестрахування. Незважаючи на національні кордо, 4
Âñòóï
ни, непомітно для політиків і амбіційних домагань представ, ників великого бізнесу, не ведучи воєн, а навпаки, всіляко уни, каючи їх, страхування давно перетворилося у світову систему. Питання розподілу загальної відповідальності перед людьми і народами, які потрапили в біду, з метою збереження світу і справедливого розподілу благ, вирішення яких не дося, гається військовими, політичними, дипломатичними й інши, ми заходами, давно вже спокійно й гідно вирішуються в рам, ках міжнародного страхування, незважаючи на розбіжності, релігійні, національні та державні бар’єри. Мало хто усвідомлює, що нині практично не існує національних страхових ринків. Усі вони через систему пере, страхування, тобто страхування страховими компаніями са, мих себе, найчастіше багаторазово, злилися в єдиний світовий страховий ринок. Будь,який страховий ризик, будь то ураган, землетрус, аварія, де б вони не виникли на Земній кулі, через систему перестрахування знаходять солідарне покриття всім світовим співтовариством. Це підтверджують і вересневі події 2001 року в Нью,Йорку, багатоміліардний збиток яких без шуму і реклами оплатили страхові компанії світу. Так було і буде при будь,якій іншій несприятливій події за єдиної умови, що відповідні об’єкти застраховані. Все це свідчить про те, що знання страхової справи, в тому числі і навіть у першу чергу на міжнародному рівні, необхідно не тільки для кожного грамотного економіста, а й для будь, якого громадянина. Недарма в розвинутих західних країнах страхову справу починають вивчати ще в школі. У цьому посібнику розглядається коло питань, пов’язаних з міжнародним страхуванням: сучасний стан світового ринку страхових послуг і страхових ринків окремо взятих країн, ор, ганізаційні питання страхування, міжнародні системи страху, вання, перестрахування, системи страхування, що знаходяться в стадії розвитку. Основна мета курсу – навчити студентів орієнтуватися в широкому спектрі питань, пов’язаних з міжнародним страху, ванням, і послуг, наданих у його рамках. 5
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
У результаті вивчення курсу студент повинен освоїти: • основні види глобальних ризиків і методи їх ризик,ме, неджменту за допомогою страхування; • організаційно,правові питання міжнародного страху, вання; • сучасний стан світового ринку страхових послуг і ринків провідних країн світу; • міжнародні види страхування; • економічну суть системи перестрахування; • принципи проведення основних видів страхування у провідних країнах світу. По закінченны вивчення курсу студент повинен уміти: • оцінювати ризики при здійсненні міжнародних еко, номічних відносин; • обирати види страхування, необхідні при здійсненні конкретних економічних відносин; • орієнтуватися в питаннях укладення договорів страху, вання; • орієнтуватися в питаннях виплати страхових відшко, дувань. Для вивчення дисципліни необхідні знання базових курсів економічних дисциплін, страхової справи, фінансів, економічного ризику, міжнародних економічних відносин. Посібник призначений для студентыв економічних спеціальностей вузів. Він може бути корисним також для ви, кладачів вузів і технікумів, аспірантів, економістів широкого профілю, менеджерів, працівників інвестиційних фондів, банківських структур, страхових компаній і всіх, хто цікавить, ся проблемами страхування, фінансів, менеджменту ризику.
6
Розділ I ЕКОНОМІЧНІ І ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ СВІТОВОГО РИНКУ СТРАХОВИХ ПО СЛУГ Ãëàâà 1 ѲÒÎÂÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ÐÈÇÈʲ 1.1. Îñíîâí³ ñâ³òîâ³ ðèçèêè Минуле століття характеризується виникненням ризиків світового масштабу, яких ніколи раніше, не рахуючи ризиків стихійних лих, історія людства не знала. Виникли і продовжу, ють проявляти себе у все зростаючих масштабах екологічні, космічні, військові, політичні, атомні, ядерні, ризики міжна, родного тероризму, світових епідемій, великих техногенних аварій, ризики, пов’язані з міграцією людей, та багато інших. Це нове явище, пов’язане з глобальними, загальними, все, осяжними загальнопланетарними ризиками, відбилося на стра, хуванні як системі економічних відносин, покликаній відшко, довувати збитки при здійсненні різних ризиків. Тому, перш ніж характеризувати міжнародне страхування, виділимо і розгляне, мо ризики, що виявляються на міжнародному рівні, не примен, шуючи ролі і масштабу внутрішніх ризиків для кожної країни. Національні страхові ринки, які, підтримуючи міжнародні зв’язки, обслуговували переважно потреби національної еко, номіки і власних громадян, у нових умовах перетворилися в єдину систему. Причому, вирішальний крок був зроблений на, прикінці ХХ – початку ХХІ ст. Система світових ризиків представлена на рис. 1.1. На ньому показані лише основні світові ризики, тому що важко 7
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Â³éñüêîâ³ ðèçèêè
Ïîë³òè÷í³ ðèçèêè
Àòîìí³ ³ ÿäåðí³ ðèçèêè
Ðèçèêè, ïîâ’ÿçàí³ ç îñâîºííÿì êîñìîñó
Ô³íàíñîâ³ ðèçèêè
Åêîëîã³÷í³ ðèçèêè
Ðèçèêè çóáîæ³ííÿ
Ðèçèêè òåõíîãåííèõ àâàð³é
ѲÒβ ÐÈÇÈÊÈ
Ðèçèêè, ïîâ’ÿçàí³ ç ì³ãðàö³ºþ ëþäåé
Ðèçèêè ì³æíàðîäíîãî òåðîðèçìó Ðèçèêè îðãàí³çîâàíî¿ çëî÷èííîñò³
Ðèçèêè ñòèõ³éíèõ ëèõ
Ðèçèêè åï³äåì³é ³ õâîðîá
Ðèçèêè, ïîâ’ÿçàí³ ç ì³æíàðîäíîþ òîðã³âëåþ
Ðèçèêè íàñèëüíèöüêî¿ ñìåðò³
Рис. 1.1. Схема світових ризиків
охарактеризувати всесвітній масштаб цього глобального яви, ща в обмежених рамках страхової тематики. Його осмислення світовим співтовариством і вивчення аналітиками тільки по, чинає розвиватися. Ризики світового характеру більшою або меншою мірою проявляються в будь,якій країні світу, незалежно від її гео, графічного положення, міжнародних зв’язків, політичної сис, теми, впливаючи, а в деяких випадках визначаючи її еко, номічний і політичний розвиток. За останнє десятиліття деякі ризики, які вважалися характерними для слаборозвинутих країн, стали проявляти себе в країнах, які за всіма міжнарод, ними рейтингами і показниками належать до найбільш благо, получних. Друга половина ХХ ст. ознаменувалася посиленням гло, бальної системної кризи, яка охопила не тільки соціальну, але 8
Ãëàâà 1 ѲÒÎÂÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ÐÈÇÈʲÂ
й природну сферу [29]. Один із масштабних її проявів – зрос, тання природних і техноприродних катастроф, що супровод, жуються величезними матеріальними втратами і масовою за, гибеллю людей. Таких масштабів стихійних лих цивілізована історія людства ще не знала. Тільки в Азіатсько,Тихоокеансь, кому регіоні за останні 30 років постраждало 4 млрд. і загину, ло 1,4 млн. чоловік. Зростання загальної кількості природних катастроф на Земній кулі є закономірним. Так, за 1995–1999 рр. середня кількість великих природних катаклізмів (у яких загинуло не менше 10 і постраждало не менше 100 чол.) зросло порівняно з 1965–1969 рр. більш ніж втричі. У ХХІ ст. ця тенденція зберігається. Найбільш розповсюдженими у світі є тропічні шторми і повені (по 32% від загальної кількості катастроф), далі йдуть землетруси (12%), посухи (10%) та інші (14%). Найбільші землетруси останніх років: • лютий 1998 р. – Куба, Японія, загинуло 5502 чоловіка, постраждали більше 1,8 млн. чоловік, збиток склав 131, 5 млрд. дол. США; • серпень 1999 р. – Ізмаїл, Туреччина, загинуло 15 тис. чоловік, збиток склав 13 млрд. дол.; • січень 2001 р. – штат Гуджарат, Індія, загинуло 20 тис. чоловік, 167 тис. чоловік постраждали, збиток склав 2,1 млрд. дол. Найбільші повені: • 1971 – 1996 рр. – 167 повеней у Європі на території Польщі, Чехії, Словаччини. Тільки в Польщі постраж, дало понад 1400 міст і селищ, а збиток склав 4 млрд. дол. • 1998 р. – річка Янцзи, Китай, постраждало 350 млн. чо, ловік, збиток склав 37 млрд. дол.; • 1998 р. – повінь на річці Лена, Росія, збиток – 1 млрд. 300 млн. руб.; • 2001 р. – повінь на річці Лена, Росія, збиток – 5,9 млрд. руб.; 9
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• 2001 р. – повені в Італійських і Швейцарських Альпах та Великобританії, а також урагани “Анатоль”, “Лома” і “Мартін” нанесли Західній і Північній Європі збиток, який склав понад 15 млрд. дол. • 2002 р. – катастрофічна повінь у Центральній Європі. Загальний збиток склав 3 млрд. дол. Природні катастрофи супроводжуються великими ма, теріальними втратами. За останні 40 років у глобальному мас, штабі вони збільшилися в дев’ять разів і склали на початку XXI ст. 150 млрд. дол. на рік. Очікується, що до 2050 року еко, номічний збиток від природних катастроф сягне 300 млрд. дол. на рік. Збитки від природних катастроф у багатьох країнах дося, гають десятків млрд. дол. на рік: у США – 50 млрд. дол., у Ки, таї – 19 млрд. дол., досягаючи в окремі роки 37 млрд., як це бу, ло в 1998 році. Схильність різних країн до природних катастрофічних явищ тісно пов’язана з рівнем їхнього соціально,економічного розвитку. Згідно з класифікацією Світового банку, всі країни за ВНП можна поділити на три групи: з низьким доходом (менше 635 дол. на рік), середнім (від 635 до 7910 дол.) і висо, ким (понад 7910 дол.). Станом на 1992 рік у країнах з низьким, середнім і високим доходом проживали 3127, 1401 і 817 млн. чоловік. Найбільший соціальний ризик (загибель і каліцтва) ха, рактерний для країн з низьким рівнем розвитку. На країни першої групи, населення яких складає 58% від усього населен, ня Землі, припадає 88% загиблих і 92% всіх потерпілих від природних катастроф за період 1965–1992 рр. Загальна кількість загиблих у країнах з низьким доходом у 7,7 раза більше, ніж у країнах із середнім доходом і в 95 разів, ніж у країнах з високим доходом, а кількість потерпілих – відповідно в 12,8 і 173 рази. Світова статистика свідчить, що при збільшенні доходу на душу населення з 313 до 1000 дол. на рік кількість людей, які гинуть внаслідок природних катаст, роф, зменшується майже в 10 разів. 10
Ãëàâà 1 ѲÒÎÂÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ÐÈÇÈʲÂ
Збільшення кількості природних катастроф у світі пов’язано з глобальними процесами у соціальній, природній і техногенній сферах, які зумовлюють розвиток небезпечних природних явищ і зниження захищеності населення. Тому си, стема світових ризиків перебуває в безперервній динаміці як за масштабом, так і за прикладною сферою і постійно ви, дозмінюється з таких причин: 1. Науково,технічний прогрес викликає нові, складні, невідомі ризики, досвід керування якими ще не напрацьова, ний, до того ж накопичення його не встигає за стрімким зрос, танням ризиків. 2. Відбувається безперервне зростання населення Землі і промислового виробництва і пов’язана з ним урбанізація. 3. Спостерігається загальний процес криміналізації суспільства – починаючи від культурної сфери (романтизація ситуацій, пов’язаних з порушенням законів, проголошення ге, роями кримінальних елементів) і закінчуючи статистикою карних злочинів. 4. Зростає тенденція до більш тісних міжнародних кон, тактів, пов’язаних з розширенням загальної економічної бази, міграцією людей, масштабними міжнародними перевезення, ми, що загострюють і підсилюють супутні їм ризики. 5. Виснажуються природні ресурси, що обумовлює гос, тру боротьбу за володіння ними і перерозподіл між країнами і народами. 6. Економіки країн перетворюються в усе більш складну структуру, організовану за мережним принципом, що охоплює величезні регіони Земної кулі, а найчастіше практично увесь світ. Вилученння будь,якого елемента цієї мережі спричинює непередбачені наслідки для всієї системи і легко виводить її зі стану рівноваги, породжуючи нові ризики 7. Для всіх країн з розвинутою економікою спільною про, блемою є старіння населення, що загострює потребу людини у всіх видах захисту. 8. Щільність розміщення виробничих об’єктів, житла, культурних та історичних цінностей різко підвищує 11
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
імовірність кумуляції ризику. Одночасно підвищується вартість одного окремо взятого об’єкта. У сукупності ці два явища значно підвищують ризик катастрофічних збитків. 9. Наростає протистояння релігії, культур, моральних цінностей, розвинутих країн і країн, що розвиваються, пород, жуючи прагнення до національної незалежності і, як наслідок, військове протистояння. Проблема навколишнього середовища є загальною для на, селення планети в цілому. Те, що людина зробила з навколиш, ньою природою, за своїми масштабами вже є катастрофою. Про це докладно буде розглянуто в главі, присвяченій еко, логічному страхуванню. Тут відзначимо тільки основне. До головних забруднювачів атмосфери належить вугле, кислий газ, фреони та ряд інших, здатних впливати на темпе, ратурний режим атмосфери. Їх надлишкове надходження створює “парниковий ефект”. За науковими прогнозами, у порівнянны з кінцем минуло, го століття температура поверхні планети підвищиться на 2,5 °С в 2020,му і на 3–4 °С в 2050 році. “Парниковий ефект” по, рушує клімат, змінюючи кількість опадів, напрям вітрів, шар хмар, океанські течії і розміри полярних льодовикових шапок. Якщо процес продовжуватиметься такими ж темпами, це при, зведе до підвищення рівня Світового океану на 80 см і більше з усіма послыдуючими наслідками. Передбачається, що внаслідок надмірного застосування фреонів відбувається виснаження озонового шару атмосфери і виникнення “озонових дір”. З їх ростом пов’язують виникнен, ня мутацій живих організмів, зростання рівня багатьох захво, рювань. Спостереження зі штучних супутників показали, що щорічно з жовтня по листопад над Антарктидою кількість озо, ну зменшується на 60%. Деградація водного середовища також набула глобального характеру. Понад один мільярд чоловік на планеті використо, вує в побуті брудну воду. Забруднення Світового океану наф, тою досягло вже 20% його поверхні і викликає істотні пору, шення газо, і водообміну Землі. Не в змозі самостійно подола, 12
Ãëàâà 1 ѲÒÎÂÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ÐÈÇÈʲÂ
ти колосальні за масштабами ризики, держави світу нині поча, ли вибудовувати всепланетарне співтовариство по боротьбі з ними. Можна говорити, по суті, про таке явище, як світове солідарне покриття ризиків. Причому, стало зрозуміло, що ця реальність є логічним результатом зростаючої небезпеки, не підвладної окремим країнам. Сьогодні ризик померти насильницькою смертю у світі ду, же високий. За опублікованими даними доповіді, представле, ної в Парижі співробітником Національного інституту демо, графічних досліджень Жан,Клодом Шесне, самою небезпеч, ною країною у світі з погляду ризику насильницької смерті є Росія [12]. Україна знаходиться на другому місці. Згідно зі статистичними даними, в Росії щорічно насильницькою смер, тю помирає 221 чоловік з кожних 100 тис. Далі йдуть Україна – 149, Казахстан – 119, Колумбія – 105. Закінчують список Швеція – 48, Німеччина – 41 і Великобританія – 33. Привер, тає увагу те, що навіть у країнах, які вважаються відносно бла, гополучними, ризик померти насильницькою смертю досить значний. До насильницької смерті відносяться, крім убивств, ви, падки самогубства, ДТП, пожеж, побутових нещасних ви, падків. За кількістю убивств Росія поступається тільки Колумбії, де щорічно їх жертвами стають 60 чоловік на кожні 100 тис. (у Росії – 28). Для порівняння: у Франції, що стоїть у списку на 30,му місці, ця цифра складає 0,7. Що стосується самогубств, то тут вісім перших місць нале, жить країнам, які входили до складу Радянського Союзу або соціалістичного табору. Відкриває цей список Литва – 44,1 са, могубства на кожні 100 тис. чоловік. Далі йдуть Росія, Латвія, Білорусь, Угорщина, Казахстан, Україна та Естонія. Утім, на думку автора, якби всі країни надали реальну ста, тистику, то список самих неблагополучних у цьому відно, шенні країн виглядав би інакше. Так, ПАР, наприклад, явно занизила справжню кількість убивств. Отже, ризик померти насильницькою смертю у цілому в світі дуже високий і навіть 13
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
не так залежить від економічного розвитку країни, як це здається на перший погляд. Сукупність методів і способів керування ризиками нази, вається ризик,менеджментом. Нині у будь,якій діяльності і практично на будь,якому рівні ризик,менеджменту стали приділяти першорядне значення. Серед його методів виділя, ються два основних: контроль за ризиком і фінансування ризи# ку. Обидва ці напрями розвиваються в рамках міжнародного співробітництва специфічними способами, що характеризу, ють взаємозв’язок світових процесів.
1.2. Êîíòðîëü çà ñâ³òîâèìè ðèçèêàìè Контроль за ризиками спрямований на ризикову ситуацію і є діяльністю по скороченню її імовірності і величини можли, вого збитку від неї. На світовому рівні виділяються правовий і військовий способи керування ризиками. Військовий, спрямований на окремі ризики, привносить ще більше нових і навряд чи може розглядатися як дієвий. Хо, ча події останніх років свідчать про широке застосування саме цього методу. Контроль за світовими ризиками передюачає створення правової бази, що регулює взаємовідносини держав у сфері за, гальних небезпек. Враховуючи важливість проблеми, ООН проголосила 90, і роки ХХ ст. Міжнародним десятиліттям зменшення наслідків стихійних лих. За ці роки була розроблена нова стра, тегія боротьби з природними катастрофами, в основу якої бу, ли покладені принципи прогнозування і попередження ката, строф замість принципу ліквідації їх наслідків. У рамках боротьби з екологічними ризиками світ зробив ве, ликі кроки. Світове співтовариство вживає дієвих заходів для захисту навколишнього середовища. Це, наприклад, Женевські конвенції “Про запобігання забруднення моря нафтою й інши, ми речовинами”, “Про охорону живих ресурсів відкритого мо, 14
Ãëàâà 1 ѲÒÎÂÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ÐÈÇÈʲÂ
ря”. Не зважаючи на те, що між конференціями ООН у Сток, гольмі (1972 р.) і в Ріо,де,Жанейро (1992 р.) на охорону навко, лишнього середовища було витрачено 1,2 трлн. дол., екологічна обстановка на Землі погіршується. Підтвердженням цього є безпрецедентна швидкість зменшення біологічних видів на Землі. На сьогодні до Червоної книги занесено 24% ссавців (1130 видів) і 12% (1183 види) риб, що живуть на Землі. Справа ускладнюється тим, що правове поле можна ство, рювати лише по захисту океану і космосу. Всі інші багатства Землі є власністю окремих держав. Необхідне переосмислен, ня цієї тези, але поки що продовжується винищення лісу в Південній Америці і багато видів тварин в усьому світі. Наростаючими темпами йде і боротьба з міжнародним те# роризмом. Злочинний світ об’єднався раніше, ніж правоохо, ронні органи. Географічні рамки тероризму набули світового характеру: у 60–70,х роках ХХ ст. світ був вражений новою хвилею світового терору. Те, що раніше було винятком, стало повсякденністю. Світове співтовариство було змушене вжити певних за, ходів і, головне, почати створення правової бази по боротьбі з тероризмом. З 1993 року прийнято дев’ять міжнародних кон, венцій. Серед них Конвенція про злочини і деякі інші дії, здійснені на борту повітряного судна (1963); Конвенція про боротьбу із захопленням заручників (1979); Конвенція про бо, ротьбу із незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (1988); Конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999). Створені міжнародні організації по боротьбі з тероризмом, які розробили програмні документи: Декларація і Програма дій, прийняті на Всесвітній конференції ООН по правах люди, ни в 1993 році і Декларація про заходи з ліквідації міжнарод, ного тероризму, прийнята на 49,й сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1994 році. На Нараді, присвяченій боротьбі з тероризмом (Париж, 1996) міністри країн “великої вісімки” прийняли документ, у якому заявили про рішучість нарощувати боротьбу з терориз, 15
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
мом. Було рекомендовано прийняття національних законів для ефективного контролю за виробництвом, торгівлею й екс, портом зброї та вибухівки. Особлива увага була звернута на засоби комунікації, які використовуються терористами, на, самперед Інтернет. Розглянуто можливість видачі терористів, навіть якщо між країнами немає відповідних угод. Вирішено перешкоджати руху капіталів, за допомогою яких фінан, сується терористична діяльність. Організовано реальне опера, тивне співробітництво між спецслужбами різних країн. Що стосується республік колишнього СРСР, то криміна, льний світ, на відміну від політичного, з руйнуванням єдиного правового простору швидко консолідувався. Позбавлення правоохоронних органів єдиного стрижня призвело до розд, роблення їхніх зусиль, чим негайно скористалися злочинці. З метою координації зусиль СНД у боротьбі з тероризмом та іншими видами небезпечних злочинів була підписана ціла низка міждержавних нормативних актів – Угода “Про кон, цепції військової безпеки держав – учасниць СНД”, а також Угода “Про взаємодію в області попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру”. У 1996 році прийнята “Концепція колективної безпеки держав – учасниць Договору про колективну безпеку”, яка проголосила міжнародний тероризм одним із основних дже, рел військової небезпеки для країн СНД. Прийнята “Програ, ма спільних заходів боротьби зі злочинністю на період до 2003 р.”, що включає заходи щодо аналізу криміногенної ситуації і прогнозу розвитку злочинності в СНД. Розроблено Міждер, жавну програму боротьби з міжнародним тероризмом та інши, ми проявами екстремізму на період до 2003 року. У 2000 році створений Антитерористичний центр СНД, призначений для координації дій у боротьбі з міжнародним тероризмом та іншими проявами екстремізму, а також сформована Рада керівників органів безпеки і спеціальних служб держав СНД. На жаль, ці заходи не зменшили загрозу тероризму. Внаслідок подій 11 вересня 2001 року до таких точок уперше 16
Ãëàâà 1 ѲÒÎÂÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ÐÈÇÈʲÂ
були віднесені США. За даними ІТАР,ТАРС, до списку по, трапили Афганістан, Ізраїль, палестинські території, Ірак, Балкани, Чечня, Таджикистан, район індо,пакистанського кордону, Корейський півострів, Філіппіни, деякі країни Аф, рики, Південна Америка. Фактично увесь світ. Подальші акти тероризму торкнулися інших країн, навіть відносно благопо, лучної Іспанії. 6 листопада 2001 року у Варшаві відкрилася Міжнародна конференція по боротьбі з тероризмом. Глави держав Централь, ної і Східної Європи домовилися відпрацювати систему швид, кого обміну даними про можливі терористичні акти шляхом створення контрольних пунктів при інститутах національної безпеки. Інститут по дослідженню тероризму визначить засоби протидії відмиванню грошей, контрабанді наркотиків, створить базу даних про причетних до цієї проблеми осіб і об’єктів, ор, ганізує вивчення методів діяльності терористів, розробить виз, начення поняття “міжнародний тероризм”. Довгостроковою метою цієї конференції є створення цен, тру, де будуть відпрацьовані програмні принципи досліджен, ня релігійної і расової терпимості. Буде створений також фонд допомоги жертвам терору в усьому світі. Дискутувалося створення спільних антитерористичних підрозділів. Однак світове співтовариство ще не винайшло ра, дикальних заходів боротьби з цією загрозою. Та й чи є воно “світовим”? Адже під цим словом розуміється в основному християнський світ. Проте, за науковими прогнозами, до 2050 року на Землі залишиться близько 10% людей європейського походження, причому третина з них буде старше 60 років. В Іраку проживатиме близько 42 млн. чоловік, в Ірані – 94 млн. Чисельність палестинців, яких сьогодні налічується 4,2 млн., зросте до 15 млн. Внаслідок цього співвідношення арабів і євреїв на спірних територіях складатиме 2:1. Населення Азії, Африки і Латинської Америки зросте до 3–4 млрд., а населен, ня Європи, за всіма прогнозами, значно скоротиться. Висловлюються не безпідставні припущення, що до цього часу саме іслам стане провідною релігією у світі. Хто ж і яким 17
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
способом в цих умовах диктуватиме світові свої принципи? Навряд чи воєнні дії в Афганістані й Іраку докорінно виріши, ли проблему. Швидше за все злочинний світ накопичує сили. І не про всі його акти є достовірні відомості. Наслідки актів терору взагалі досить масштабні. Це зни, щення мирного населення, у тому числі в результаті воєнних дій, колосальні матеріальні втрати. Це паніка в душах людей, нервові зриви і серцеві захворювання. Це втрата доходів авіакомпаній і туристичних фірм внаслідок страху подорожу, вати. Початок контролю за ризиками світових епідемій і нових за# хворювань було покладено ще в 1949 році прийняттям чотирьох Женевських конвенцій. На особливу увагу заслуговує четверта, присвячена захисту цивільного населення в умовах воєнних дій та епідемічних захворювань. Величезну роль відіграє ор, ганізація Міжнародного Червоного Хреста і Півмісяця. Надалі в багатьох міжнародних актах питанням захисту населення по боротьбі і нерозповсюдженню епідемій приділялася постійна увага. Слід згадати й солідарну гуманітарну допомогу міжна, родного співтовариства країн по ліквідації вогнищ епідемій і го, лоду, наприклад, у країнах Африки. Однак повністю ця загроза не знищена і навіть не знахо, диться під контролем. Порошок сибірської виразки, розісла, ний поштою в Америці, став причиною захворювання близько двох десятків людей і паніки багатьох мільйонів, і не тільки в США. Очевидно, що цей акт був застосований як психо, логічна зброя – для знищення людей існують більш потужні засоби. Але він показав, що світ зовсім не захищений від подібної загрози. У рамках боротьби з ризиками великих техногенних аварій та інших стихійних лих світ йде шляхом безпосередньої допо, моги. Широко відома гуманітарна допомога держав з ліквідації наслідків землетрусів, повеней, великих аварій, наслідків військових конфліктів, де б вони не відбувалися, у вигляді розбирання завалів, лікування хворих і поранених, на, дання матеріальних коштів. 18
Ãëàâà 1 ѲÒÎÂÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ÐÈÇÈʲÂ
Ми торкнулися правової бази, в рамках якої значно зни, жуються світові ризики. Тепер розглянемо ще один метод ри, зик,менеджменту – фінансування ризиків на міжнародному рівні. Якщо контроль дозволяє знижувати ступінь ризиків, то фінансування спрямоване на відшкодування збитку у зв’язку з реалізацією їх.
1.3. Ô³íàíñóâàííÿ ñâ³òîâèõ ðèçèê³â Основний спосіб фінансування ризику – передача його особам, діяльність яких полягає в прийнятті чужих ризиків шляхом формування спеціальних матеріальних фондів для виплати страхових відшкодувань. Це страхування. Однак у ХХ ст. воно набуло нового характеру. Страхування не усуває причини нещасть, але воно матеріально підтримує потерпілих шляхом солідарного покриття збитку. Це найдавніший метод. За багато тисячоліть світ не знайшов нічого більш дієвого. Ос, новні функції всіх цивілізованих держав (охорона здоров’я, пенсійне забезпечення, підтримка громадян у надзвичайних ситуаціях та ін.) вирішуються за допомогою страхування. На рис. 1.1 можна бачити, які ризики покриваються суча, сними видами страхування. З упевненістю можна сказати: практично всі. Стихійні лиха, нещасні випадки з людьми – ці традиційні страхові ризики в нових умовах тільки адаптують, ся до реалій. Виняток складають хіба що військові і політичні ризики, однак з деякими застереженнями і їх уже торкається сучасне страхування. З’явилися друковані праці, присвячені страхуванню цих ризиків, багато страхових компаній уже рек, ламують страхування цих ризиків. Ризики тероризму після вересневих подій у Нью,Йорку спочатку помітно здали свої позиції, тому що багато страхових компаній, побачивши колосальні страхові виплати, значно об, межили умови їх страхування, але надалі у зв’язку із попитом ці ризики стали включати до переліку страхових практично всі великі страхові компанії світу. 19
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Щоб підкреслити розмах міжнародних страхових відно, син, зупинимося на декількох міжнародних системах страху, вання: • перестрахуванні, • системі “Асістанс”, • системі “Зелена карта”, • морському, • спеціальних видах (страхування експортно,імпортних інвестиційних ризиків, екологічних ризиків). Кожна з цих систем нижче буде докладно розглянута у відповідних главах. Дамо тільки коротку характеристику, що розкриває їх роль у вирішенні проблеми світових ризиків. Стихійні лиха і терористичні акти нанесли в 2001 році еко, номічний збиток на суму приблизно в 115 млрд. дол. Ці дані опублікував 20 грудня 2001 року провідний світовий перест, рахувальний концерн Swiss Re, який взяв на себе виплату збитків по страхових випадках. Прямий збиток від терактів у Нью,Йорку оцінюють у 90 млрд. дол. Стихійні ж лиха, як раніше, не були головною статтею витрат страхових компаній цього року: виплати по них склали 9 млрд. дол. Найдорожче обійшовся ураган у США, що коштував страховим компаніям 2,5 млрд. дол. Нині не існує незалежних національних страхових ринків. Всі вони об’єднані в єдиний світовий ринок через систему пе, рестрахування, за допомогою якої відповідальність по більшості ризиків, де б вони не відбулися, поділяє все світове співтовариство. Значення перестрахування у світовій еко, номіці велике, а суть проста: відповідальність страхової ком, панії передається іншій (частіше іноземній) компанії. Перест, рахуванням охоплений весь світ. Відомо, що в покритті збитку по ризиках знаменитого “Титаніка” через цю систему брало участь понад 1000 страхових компаній. Справжню їх кількість навіть неможливо було відстежити. І це на початку століття, коли ще не знали авіаційних, космічних, екологічних ризиків! Передаючи ризики в перестрахування, страхова компанія віддає і частину страхової премії. Тому перестрахування – 20
Ãëàâà 1 ѲÒÎÂÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ÐÈÇÈʲÂ
завжди відтік капіталу з країн, страхові компанії яких є слаб, кими. Але тільки в загальному. Світ давно зрозумів, що для виплати сум, адекватних сучасному збитку, відповідальність треба дробити. А при існуючих масштабах ризиків “дроблен, ня” можна робити тільки на світовому рівні. Особливе місце в перестрахуванні посідають перестраху, вальні пули, тобто угоди страхових компаній про спільні дії. Створення пулів – знов,таки досягнення ХХ ст., тому що че, рез їх механізм доцільним є страхування ризиків з по, тенційною катастрофічною небезпекою. Об’єднання в пули зустрічаються також по страхуванню унікальних ризиків: ска, кових коней, фільмів, коштовностей. Світ живе не тільки тра, гедіями! Пули часто створюються саме в міжнародних цілях. Так, у 1968 році був організований Арабський авіаційний пул, у 1973 – Арабський морський пул по страхуванню суден, у 1980 – знову Арабський пул по військових ризиках. Така гео, графічна зосередженість ще десятиліття назад свідчила, ма, буть, про особливі обставини, що обумовлюють замкнутість перестрахувального простору. Цей феномен слід би спеціаль, но вивчити. Активними темпами йде злиття й укрупнення перестраху, вальних компаній. При цьому обсяг премій від перестрахуван, ня неухильно зростає. Провідними країнами за рівнем розвит, ку перестрахування є США, далі Великобританія, Німеччина, Швейцарія, Франція, Японія. Але глобалізація в страхуванні здійснюється не тільки че, рез перестрахування. Наприкінці ХХ ст. виникли нові види страхування, що охоплюють значну частину Земної кулі. Се, ред них особливо виділяються системи “Асістанс”, “Зелена карта” і морське страхування. Виникнення системи “Асістанс” викликало безпреце, дентне явище: міжнародні поїздки у винятково широких мас, штабах. Це туристи, громадяни, що виїхали по гостьовій візі, у відрядження, для роботи по контракту. Не говорячи вже про репатріантів і біженців. Таких людей – мільйони. Відповідно, зросла і кількість ризиків, що їх супроводжують. 21
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Світ зіштовхнувся з небаченими проблемами: хто має лікувати цих людей при раптовому захворюванні, врегульову, вати конфлікти з адміністрацією? Що робити з дітьми, якщо особи, які їх супроводжували, раптово занедужали або помер, ли? Що робити з тілом померлого? Що робити з автомобілем іноземця, який захворів? Як допомогти туристу, що втратив документи або відстав від потяга? Що робити, якщо прибуло, го іноземця не зустріли і він не знає, куди відправлятися далі? Саме головне: хто цим повинен займатися і хто це має оплачу, вати? Цей перелік проблем далеко не повний. Характерно, що людей цікавить не стільки грошова допо, мога, скільки конкретна послуга. Адже іноземці часто не зна, ють мови, звичаїв, сфери обслуговування, та й на багато чого просто не мають прав, а практика показала, що посольства не в змозі кардинально вирішувати ці питання. Вирішення пробле, ми знов,таки було знайдено через солідарне покриття ризиків, але вже шляхом розробки нової галузі світових послуг – “Асістанс”. Здійснюють його компанії особливого типу, які поєднують страхові і сервісні функції, або звичайні, які пра, цюють за договором з компаніями,асістантами. Останні є, по суті, ТНК, що мають розгалужену світову мережу представ, ництв. Широко відомі GESA, CORIS, Mercur Assistance, Assist,card та ін. Система “Зелена карта” викликана до життя подібним явищем. Одночасно за кордоном не просто знаходяться мільйони громадян. Багато з них сидить за кермом автомобіля. Особливо гостро це питання стоїть в Європі. Становище ускладнилося тим, що до кінця ХХ ст. прак, тично у всіх розвинутих країнах світу страхування відповідальності власників автотранспортних засобів (за шко, ду, нанесену життю, здоров’ю або майну третіх осіб) стало обов’язковим. Виникла парадоксальна ситуація: якщо збиток у дорожньо,транспортній пригоді (ДТП) заподіяв громадянин своєї країни, його оплачувала страхова компанія. Виплата ж збитку, заподіяного іноземцем, була під сумнівом, і до введен, ня “Зеленої карти” потерпілі знаходилися в нерівних умовах 22
Ãëàâà 1 ѲÒÎÂÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ÐÈÇÈʲÂ
залежно від того, громадянином якої країни був винуватець ДТП. Нині як поліси “Асістанс”, так і Зелені карти в більшості випадків включаються до переліку обов’язкових документів, необхідних для в’їзду в іншу країну. Морське страхування було викликане ще одним всепла, нетарним явищем – широкомасштабним розвитком світової торгівлі. У кінці ХІХ ст. з’явилася потреба уніфікації правил міжнародних перевезень, яка була проведена в двох напрямах: створення єдиної системи тлумачення торгових термінів (Інко, термс) і розробки єдиної системи страхових ризиків (“Застере, ження інституту лондонських страховиків по вантажах”). Основні вантажоперевезення у світі здійснюються морем – понад 80%. Тому при необхідності їх правового забезпечення найбільш прийнятним виявилося морське право. Страхування ризиків, пов’язаних з міжнародними перевезеннями, яке здійснюється в рамках міжнародного морського права, отрима, ло назву морського страхування Світові експортно імпортні інвестиційні ризики мож, на поділити на дві принципово різні категорії: політичні і ко, мерційні. Страхування політичних ризиків не може здійсню, ватися в країні, яка отримує інвестиції, і здійснюється в країні, ”донорі”. Забезпечення гарантій інвесторів від комерційних ризиків може здійснюватися шляхом страхування інвес, тиційних проектів, об’єктами якого може бути відповідальність перед третіми особами, гарантії і поручитель, ства, будівельно,монтажні ризики. Вивіз капіталу здійснюється у формі експорту позичково, го або підприємницького капіталу. Світовий ринок позичко, вих капіталів набрав наприкінці ХХ ст. приголомшуючих темпів розвитку. Ризики, пов’язані з міжнародними кредита, ми, надзвичайно масштабні. Природно, на світових ринках страхуються не всі з них і за дуже велику страхову премію. Хо, ча до ціни товару приєдналася вартість страхування, доходи від можливого розширення торгових операцій завдяки полег, шеним умовам страхування кредиту стали значно перевищу, вати витрати. 23
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Екологічне страхування також набирає темпів. Труд, нощі полягають у майже повній відсутності правової бази. При цьому виду страхування важливо, по,перше, правильно розрахувати розмір збитку, по,друге, визначити одержувача страхового відшкодування. У світовому масштабі, як не дивно, ці питання вирішуються легко. Збиток має бути виплачений країні, якій він заподіяний, вона ж сама і визначає його розмір. Справа в тому, хто може його оплатити. Так, внаслідок катастрофи поблизу Японії російського тан, кера Японією був пред’явлений збиток у розмірі 900 млн. дол. США. З’ясувалося, що танкер був застрахований на Ллойдовсь, кому ринку у Великобританії на 500 млн. Англійська сторона негайно її виплатила. Решта була пред’явлена уряду Росії. Крім розглянутих видів, у стадії становлення як світових систем знаходяться: екологічне, авіаційне, космічне, ядерне страхування і низка інших. Успішно розвивається на світово, му рівні своєрідне страхування фінансових ризиків шляхом хеджування їх на основі добре розроблених на сьогоднішній день різноманітних фінансових інструментів. Виникає запитання: чи достатніми є заходи для керування ризиками у світовому масштабі? Із впевненістю можна відповісти: ні. Незважаючи на всі стримуючі і часом безпреце, дентні заходи, більшість всесвітніх ризиків набуває загрозли, вих масштабів. Кілька десятиліть назад для вирішення про, блеми керування ядерними ризиками досить було угоди над, держав. Нині ці держави намагаються створити систему стри, мування потенційної загрози відразу від кількох країн, які во, лодіють ядерною зброєю або мають можливість оперативно розгорнути її виробництво. У їх числі навіть Індія. Сьогодні на порядку денному – протистояння мусуль, манського і християнського світу, наслідки якого складно пе, редбачати. Виникли ризики невідомих захворювань – СНІДу, лихоманки Ейбола, атипічної пневмонії. З’явилася реальна за, гроза навмисного поширення епідемій. Світ потрясли найбільші аварії за всю історію існування людства. Поки що важко щось прогнозувати. 24
Ãëàâà 1 ѲÒÎÂÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ÐÈÇÈʲÂ
Однак без спільних зусиль світового співтовариства дер, жав багато з цих ризиків уже давно привели б до незворотних світових катастроф. Поки цього не сталося, залишається сподіватися на організацію в найближчому майбутньому дієвої системи керування світовими ризиками у світовому масштабі. Але системи, яка буде створена на принципово но, вих взаєминах між державами з різним суспільним і політич, ним ладом і, головне, з різним віросповіданням. І, безумовно, вона багато в чому буде спиратися на страхування як основ, ний метод фінансування ризиків, напрацьований ходом істо, ричного розвитку людства.
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Дайте характеристику основним світовим ризикам. 2. Чи всі світові ризики, на Вашу думку, названі в цій роботі? Чи можете Ви назвати такі, що не охоплені схемою, представ, леною на рис. 1.1. 3. Які основні причини укрупнення масштабів і кількості ката, строф за останні роки? 4. Що таке ризик,менеджмент? Які його основні методи? 5. Охарактеризуйте методи контролю за світовими ризиками? Чи можете Ви назвати інші? 6. Охарактеризуйте методи фінансування світових ризиків. Чи можете Ви назвати ще які,небудь? 7. Які заходи останніх років світового рівня можна віднести до методів керування ризиками світового масштабу? 8. Дайте характеристику перестрахуванню. Які завдання в рам, ках страхування воно вирішує? 9. Дайте характеристику системі “Асістанс”. Для керування якими ризиками вона створена? 10. Дайте характеристику системі “Зелена карта”. Якими ризи, ками вона керує? 11. Дайте характеристику морському страхуванню? Яку мету воно переслідує? 12. Які ще системи страхування, розроблені для керування ризи, ками, представленими на рис. 1.1, Ви знаєте?
25
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß 2.1. Ñòðàõîâ³ â³äíîñèíè ³ ñòðàõîâà òåðì³íîëîã³ÿ Основою успішного розвитку держави є вибір економічної моделі і забезпечення її трансформації в систему загаль, носвітових господарських зв’язків. Будь,яку ринкову модель неможливо уявити без розгалуженої фінансовостійкої систе, ми страхування. Страховий інститут забезпечує безпеку, стабільність, соціальні гарантії в суспільстві за допомогою ме, ханізму фінансового захисту. З економічної точки зору страхування – це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фон, ду, призначеного для покриття можливого збитку, заподіяно, го суб’єктам господарювання, або вирівнювання втрат у сімей, них доходах у зв’язку з наслідками несприятливих випадків. Мета страхування – забезпечення безперервності і безпе, ребійності суспільного відтворення шляхом надання його учасникам матеріальної можливості справитися з наслідками несприятливих випадків. Специфічність страхування як еко, номічної категорії підтверджується її особливостями: 1. Перерозподіл коштів відбувається тільки за особливої умови, а саме настання страхового випадку, що регулюється імовірністю його виникнення. Отже, перерозподіл коштів та, кож відбувається з певною імовірністю. 2. Перерозподіл коштів має замкнутий характер, оскільки відбувається тільки всередині групи людей, які вступили в страхові відносини. 3. Страховий фонд має ознаку зворотності, тому що при, значений для повернення учасникам страхування (за винят, ком адміністративних та інших витрат страхових компаній). 26
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Основна вимога до страхових фондів полягає в тому, що їх має вистачити на погашення відповідальності страхової ком, панії за укладеними договорами страхування на досить трива, лому відрізку часу. Страхування – не єдиний спосіб створення страхових фондів. Існує ще два: централізований і децентралізований. При централізованому способі держава із сукупного національного багатства і національного доходу виділяє спеціальний фонд для покриття витрат у надзвичайних ситу, аціях. У такий же спосіб формується державний бюджет, ва, лютні резерви і золотий запас держави. Децентралізовані фонди формуються фірмами, підприємствами, установами й особисто громадянами для по, криття можливих непередбачених витрат. Сутність страхування виявляється через його функції. Виділимо основні чотири. • Ризикова функція. У її рамках здійснюється перероз, поділ засобів страхового фонду при настанні страхових ви, падків, тобто в результаті втілення ризику. • Попереджувальна (превентивна) функція. Пов’язана з витратою частини страхового фонду на зменшення імовірності страхового випадку і можливої величини збитку. • Ощадна (накопичувальна) функція. Виявляється в на, громадженні (заощадженні) коштів громадян у рамках дого, ворів страхування “на дожиття”. У цьому випадку страхова компанія працює як банк, що надає клієнтам можливість на, громадити гроші протягом тривалого терміну, з тією різницею, що в договори страхування включаються додаткові ризики, найчастіше нещасний випадок. • Контрольна функція. Пов’язана з контролем за сувого цільовим використанням страхового фонду. Перші три функції здійснюються страховими компаніями, четверта – адміністративними органами шляхом створення діючого законодавства і контролю його виконання. Страхування – специфічний вид діяльності, тому у стра, хових відносинах сформувалася особлива система понять, яка 27
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
використовується практично у всіх країнах світу. Надалі ми будемо нею користуватися. Учасники страхування називають, ся страховиками і страхувальниками. Страховик – це фізична або юридична особа, яка здійснює страхування. Страхувальник – це фізична або юридична особа, яка ук, ладає зі страховиком договір по одному з видів страхування. Угода між страховиком і страхувальником називається договором страхування. Документ, що підтверджує факт ук, ладання договору страхування і містить основні його поло, ження, називається страховим полісом. У полісах особистого страхування, крім страховика і стра, хувальника, можуть зазначатися ще дві особи: застрахований і вигодонабувач (бенефіціарій). Застрахований – особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування. Якщо тільки на себе, то страху, вальник і застрахований виступають в одній особі. Вигодонабувач (бенефіціарій) – особа, призначена для одержання страхової суми у разі смерті застрахованого. Страховий фонд – резерв грошових або матеріальних за, собів, сформований за рахунок внесків страхувальників, який знаходиться в оперативно,організаційному керуванні страхо, вика. Об’єкт страхування – предмет у широкому розумінні, на який спрямоване страхування (майно, відповідальність, життя і здоров’я). Предмет страхування – майнові інтереси страхувальника, пов’язані зі знищенням, пошкодженням або заподіянням іншої шкоди об’єкту страхування. Страхова подія – подія, на випадок якої здійснюється страхування (нещасний випадок, хвороба, пожежа, стихійне лихо і т.ін.). Страховий випадок – фактична страхова подія. Страхова сума (ліміт відповідальності страховика, страхо, ве покриття) – визначена договором страхування або встанов, лена законом грошова сума, виходячи з якої встановлюються 28
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
розміри страхового внеску і страхової виплати. У рамках цієї су, ми страховик несе відповідальність по страхових випадках (за винятком особливої ситуації в морському страхуванні). Страхо, ва сума призначається у відповідності зі страховою оцінкою. Страховий ризик – основне поняття в страхуванні і під ним, залежно від переваг страховика, може розумітися наступне: • Імовірність настання збитку життю, здоров’ю, майну страхувальника (застрахованого) у результаті страхо, вого випадку. • Страхова подія, тобто небезпека для страхувальника, яка може заподіяти йому збиток. • Об’єкти страхування, які за їхньою страховою оцінкою співвіднесені зі ступенем імовірності збитку. • Ліміт відповідальності страховика. • Договір страхування, що закріплює встановлені пра, вовідносини. У цьому зрозумінні термін “страховий ри, зик” застосовується в основному в міжнародній стра, ховій практиці. Термін страхування – інтервал часу, протягом якого об’єкти страхування вважаються застрахованими. Може коли, ватися від декількох днів і навіть годин до багатьох років. Крім того, можливий невизначений термін страхування, який діє доти, доки одна зі сторін не відмовиться від його продовжен, ня. Термін страхування може бути визначений подіями, які неминуче відбудуться. Наприклад, з моменту відходу судна із порту і до моменту прибуття його у визначений порт. Страховий збиток – вартість повністю втраченої або знеціненої частини пошкодженого майна відповідно до його страхової оцінки. Страхова премія (страховий внесок, страховий платіж, та, риф) – плата за страхування. Тарифна ставка – ставка страхового платежу з одиниці страхової суми. Звичайно виражається у відсотках від страхо, вої суми. Збиток (збиток, втрата) – вартість втраченого або зіпсова, ного майна внаслідок страхового випадку. 29
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Страхове відшкодування – грошова сума, яку виплачує страховик страхувальнику при настанні страхового випадку відповідно до умов договору страхування. В основу розрахунку страхового відшкодування покладене поняття збитку, якого за, знав страхувальник у результаті настання страхового випадку. Фактичне страхове відшкодування називається виплатою. Способи виплати страхового відшкодування називають системами страхування або видами страхової відповідаль ності. У світовій практиці застосовуються такі системи стра, хування: 1. Система дійсної вартості. Величина страхового відшкодування дорівнює фактичній вартості майна на день укладення договору. 2. Система першого ризику. Величина страхового відшко, дування дорівнює повній вартості збитку на момент його ви, никнення, але в межах страхової суми. 3. Система пропорційної відповідальності. Величина страхового відшкодування дорівнює частині від збитку, яку складає страхова сума від оцінки вартості об’єкта з метою страхування. Страхове відшкодування розраховується за фор, мулою: Ñòðàõîâà ñóìà Çáèòîê Ñòðàõîâå â³äøêîäóâàííÿ = Îö³íêà îá’ºêòà ç ìåòîþ ñòðàõóâàííÿ Система пропорційної відповідальності переходить у сис, тему першого ризику у разі страхування на повну вартість, тобто якщо страхова оцінка і страхова сума рівні. 4. Система дробової відповідальності. Величина страхо, вого відшкодування, як і в попередньому випадку, дорівнює заздалегідь обумовленій частині від збитку. Наприклад, 50% або 90%. Дріб може задаватися й інакше, а саме шляхом вста, новлення двох сум – страхової суми як такої і показної вар, тості. У цьому випадку дріб, на який збільшується збиток, дорівнює відношенню показної вартості до вартісної оцінки об’єкта страхування, а страхове відшкодування розрахо, вується за формулою: 30
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ñòðàõîâå â³äøêîäóâàííÿ =
Ïîêàçíà âàðò³ñòü Çáèòîê Îö³íêà îá’ºêòà ç ìåòîþ ñòðàõóâàííÿ
Система дробової відповідальності переходить у систему першого ризику у разі страхування на повну вартість, тобто коли немає необхідності в показній сумі або вона дорівнює страховій. 5. Система відновної вартості. Величина страхового відшкодування дорівнює ціні нового майна, необхідного для заміни втраченого. Страхування за цією системою відповідає принципу повноти страхового захисту. 6. Система граничної відповідальності. У цьому випадку встановлюється певна межа суми страхового відшкодування. Страхове відшкодування визначається як різниця між зазда, легідь визначеною межею і досягнутим рівнем доходу. Ця си, стема застосовується при страхуванні великих ризиків, до, ходів і врожаю сільськогосподарських культур. Франшизою називається особлива умова договору стра, хування, за яким страховик звільняється від виплати певної частини збитків. Крім того, франшизою також називають саму неоплачувану частину збитку. Франшиза підрозділяється на умовну, безумовну і сукупну. При умовній (інтегральній, що не віднімається) франшизі збитки в межах величини франшизи взагалі не оплачуються, а ті, що перевищують її, – оплачуються повністю. Задається умовна франшиза у вигляді конкретної грошової суми або у відсотках від страхової суми. Умовну франшизу в міжнародній практиці прийнято вка, зувати за допомогою запису “вільно від х%”, де х – величина відсотків від страхової суми, з якими порівнюється збиток. Застосовується умовна франшиза для того, щоб відгоро, дити страховика від врегулювання спорів по дрібних збитках, оскільки при її застосуванні дрібні збитки не оплачуються вза, галі, а великі – оплачуються в повному розмірі. При безумовній (ексцедентній, що вираховується) франшизі збитки, рівні величині франшизи, завжди вираховуються з 31
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вартості збитку. Задається безумовна франшиза у вигляді кон, кретної грошової суми або у відсотках від величини збитку. У міжнародній практиці безумовну франшизу прийнято вказувати за допомогою запису “вільно від перших х%”, де х – відсотки від величини збитку, що завжди вираховується з нього. Безумовна франшиза застосовується для того, щоб зроби, ти невигідною для страхувальника страхову подію як таку, оскільки при застосуванні безумовної франшизи страхуваль, ник не одержує повну вартість збитку. Крім того, за допомо, гою безумовної франшизи домагаються часткової участі стра, хувальника в покритті власного збитку, в якому він най, частіше і винен, наприклад, через свою безвідповідальність. Безумовна франшиза в американській і європейській стра, ховій практиці трактується по,різному. У європейській прак, тиці безумовна франшиза, виражена у відсотках, – це неоплачу, вана частина збитку, в американській – оплачувана. Тому, на, приклад, 20% європейської франшизи рівні 80% американської. У практиці страхування застосовується також сукупна франшиза, при якій всі понесені страхувальником збитки за певний період часу (найчастіше за рік або за період дії догово, ру страхування) складаються і з сумарного збитку вирахо, вується зазначена франшиза. “Кожний і будьякий збиток” – умова договору страху, вання (клаузула, або застереження), загальноприйнята в міжнародній страховій практиці. Означає, що відшкодуванню підлягає кожний і будь,який збиток, що виник у результаті од, ного страхового випадку або серії таких випадків, які відбули, ся внаслідок однієї катастрофічної події. Банкасюранс – банк, який займається продажем страхових полісів або має власну страхову компанію. У цьому випадку банк виконує роль генерального агента страхової компанії. У країнах Західної Європи і США така діяльність комерційних банків широко розповсюджена і стрімко розвивається. У діяльності іноземних страхових компаній застосовують, ся також терміни, пов’язані з оформленням і відстеженням до, говорів страхування: 32
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Адендум – письмове доповнення до раніше укладеного договору страхування і перестрахування, у якому містяться погоджені сторонами зміни раніше обумовлених умов. Біндер – тимчасова (перехідна) форма угоди між страху, вальником і страховиком, яка закріплює волевиявлення сторін щодо майбутнього договору страхування. Біндер вико, ристовується як інструмент регулювання страхових пра, вовідносин до моменту складання й узгодження договору страхування, після чого підлягає заміні на страховий поліс. Як правило, біндер пов’язаний з розробкою нестандартних умов страхування. Бордеро – документально оформлений перелік ризиків, прийнятих на страхування, які підлягають перестрахуванню. Дисклоуз – норма страхового права, яка передбачає обов’язок страхувальника негайно доводити до відома страхо, вика (сюрвейєра) будь,які факти, що істотно впливають на зміну ступеня ризику, прийнятого на страхування. Риторно – утримання страховиком частини раніше опла, ченої страхувальником премії при розірванні договору страху, вання без поважних причин. Міжнародна практика страхування тісно пов’язана з діяльністю різних фахівців в оцінці ризиків, визначенні розмірів збитку, розрахунку страхових тарифів і т.ін. Розгля, немо основні з них. Андерайтер – це висококваліфікований фахівець, який має повноваження від керівництва страхової компанії прийма, ти на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки і конкретні умови договору страхування, виходячи з норм страхового права й економічної доцільності. Андерайтер може виконувати функції сюрвейєра. Аджастер – довірений експерт, який діє за дорученням страховика, що займається процедурою визначення збитку в результаті страхового випадку. Аварійний комісар – уповноважена фізична або юридич, на особа страховика. Займається встановленням причин, ха, 33
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
рактеру і розміру збитків по застрахованих суднах і вантажах. Страховик призначає аварійного комісара як усередині країни, так і за кордоном відповідно до законодавства країни перебування. За результатами проведеної роботи аварійний комісар складає аварійний сертифікат. Функції аварійного комісара виконує аджастер. Сюрвейєр – звичайно інспектор або агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на страхування. За висновком сюрвейєра страховик приймає рішення про ук, ладення договору страхування. У закордонній практиці сюр, вейєром виступають класифікаційні товариства, а також спеціалізовані фірми (по протипожежній безпеці, охороні праці і т.ін.), взаємодіючи зі страховиком на договірній основі. На відміну від аджастера, сюрвейєр оглядає майно до укладен, ня договору страхування. Диспашер – фахівець в області міжнародного морського права, який складає розрахунки по розподілу витрат по за, гальній аварії між судном, вантажем і фрахтом. Документ, який ним складається, називається диспашею. За кордоном диспашер, як правило, призначається судновласником. У Росії й Україні він призначається Президією Торгово,промислової палати. Актуарій – фахівець в області актуарної математики, що є складовою частиною фінансової математики і в страхуванні в основному пов’язана з розрахунками страхових тарифів і стра, хових резервів.
2.2. Ñòðàõóâàííÿ â óìîâàõ ãëîáàë³çàö³¿ Сучасна система міжнародних економічних відносин є глобальним світовим ринком товарів і послуг, що розви, вається на основі системи взаємозалежних тенденцій і зако, номірностей. Процес формування всепланетарного співтова, риства, при якому світове господарство є неподільним цілим і 34
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
відбувається взаємне зближення найвіддаленіших країн, на, родів і регіонів, визначився наприкінці ХХ ст. Стало зро, зуміло, що глобалізація є об’єктивним явищем сучасності, яке неможливо усунути, оскільки воно є логічним результатом розвитку науково,технічного прогресу (НТП). Глобалізація – це відображення всесвітньої взаємозалеж, ності країн. Якщо одна країна з метою власного розвитку по, винна реалізувати свої товари і послуги поза межами своїх кордонів, вона потребує, щоб у інших сформувалася потреба в них і платоспроможність. Якщо екологічні проблеми однієї вирішуються за рахунок погіршення природного середовища іншої, негативні наслідки такої політики будуть зворотніми. Якщо потрібно реалізувати нові технології і техніку, то не, обхідно, щоб в інших країнах були підготовлені для цього умо, ви, у тому числі і персональні. Інакше кажучи, глобалізація оз, начає, що в сучасному світі не залишилося місця для ло, калізації проблем і досягнень. Поняття глобалізації різне залежно від того, про що йдеть, ся – компанію, галузі, країни чи світове виробництво в цілому: • для окремої компанії глобалізація визначається розши, ренням географії одержання доходів, розподілом ак, тивів у різних країнах і допущенням до експорту капіталу; • для галузі головним показником глобалізації є співвідношення обсягів зустрічної торгівлі з обсягами світового виробництва; • для країни – це ступінь взаємозв’язку її економіки зі світовою економікою: співвідношення зовнішньоторго, вельного обороту і ВВП, а також прямих іноземних інвестицій у країну і з країни; • глобалізація на світовому рівні – це економічний взаємозв’язок між країнами, що виявляється через зустрічні потоки товарів, послуг, капіталу і ноу,хау. Рушійні сили глобалізації – прагнення держав до лібе, ралізації торгівлі, ринків капіталу, зміцнення міжнародного характеру виробництва і стратегії розподілу продукції, а також 35
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
поширення нових технологій, які усувають бар’єри на шляхах переміщення товарів, послуг і капіталу. Сьогодні геоекономічна влада диктує світу свої правила. У рамках постіндустріалізма сформувалося технологічне, торго, вельне і фінансове єднання світу. А через регіоналізацію в гло, балізацію втягуються всі національні економіки. Світове гос, подарство перетворилося в єдиний складний механізм, у яко, му дуже важко підтримувати баланс сил та інтересів. Стратегічно глобалізація є прогресивним явищем для еко, номічного і соціального розвитку людства, а тактично – нега, тивним через протиріччя, яке вона несе країнам і народам. Крім того, вона дає привілеї одним і ще більші втрати іншим. З точки зору теми даної роботи варто розглянути, як відбилася всесвітня глобалізації на розвитку страхування, яку роль вона відіграла в становленні світового ринку страхових послуг, як вплинула на діяльність страхових компаній і кон, кретно на український страховий ринок та діяльність ук, раїнських страхових компаній. Глобалізація в страхуванні відбувається потужними і на, ростаючими темпами. Минуле століття характеризується тим, що страхові компанії стали функціонувати незалежно від національних територій. Найбільші світові компанії мають розгалужену мережу представництв в усьому світі, будучи по суті справи ТНК з їх переважаючим впливом на світові проце, си у своїй галузі. Але це далеко не єдина ознака глобалізації в страхуванні. Існує властивий тільки страхуванню світовий ринок перестра, хування, тобто страхування страховиками самих себе, яким охоплена нині вся планета. З’явилися і бурхливо розвивають, ся міжнародні види страхування, визнані більшістю країн. Ви, никають нові види. Обговорюється і вже широко розвивається страхування тих світових ризиків, які традиційно вважалися нестраховими. І всі ці процеси органічно вписуються у загаль, нопланетарні тенденції розвитку світової економіки. Немає жодної сфери суспільних взаємовідносин, яка б уп, родовж багатьох тисячоліть, по суті, не зазнаючи змін, а тільки 36
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
удосконалюючись, відігравала таку значну роль у житті суспільства. Страхування складає частину фінансової системи як окре, мо взятої країни, так і в цілому світу. За сукупністю акумульо, ваних коштів страхування поступається лише банківській справі, багато в чому зростаючись з нею. Відомо, що великі стра, хові компанії мають власні банки, а в правліннях найбільших банків світу представники страхових компаній займають не менше 25% місць. Грошові кошти страхових компаній такі ве, ликі, що вони відіграють помітну роль у державній кредитній політиці. Найбільші страхові компанії світу є і найбільшими кредиторами держав. Стан розвитку страхування поряд з роз, витком банківської системи і фондового ринку обумовлює роз, виток фінансової системи країни і світу в цілому. Страхування – універсальний інструмент, створений люд, ством для економічного захисту майнових інтересів. Сьогодні без нього в країнах з розвинутою ринковою економікою не здійснюється жодної комерційної операції, не працює жодне підприємство, страховими полісом володіє практично кожна людина. Основне завдання страхування – дати громадянам і підприємницьким структурам гарантії захисту їхніх майнових інтересів у разі здійснення реальних, але непередбачених не, безпек; відшкодувати понесений ними збиток, дати мож, ливість спокійно займатися бізнесом і жити без постійного страху потерпіти фінансовий крах. Значення страхування в сучасному світі є таким великим, що воно складає основну частину державної політики будь, якої розвинутої держави. Основні функції держави – забезпе, чення медичною допомогою, пенсійне забезпечення, захист громадян у разі стихійних лих, катастроф і багатьох небажа, них явищ вирішуються значною мірою через страхування. Світове співтовариство просто не розробило іншого дієво, го механізму відшкодування непередбачених збитків як через солідарне покриття збитку, що надає страхування. Населення розвинутих країн давно сприймає його як невід’ємну складову 37
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
повсякденного життя. Не випадково, за оцінками аналітиків, середньостатистичний західний громадянин володіє не менш як 30,ма страховими полісами. Добре оплачуваний найманий робітник витрачає на страхування в середньому близько трети, ни своїх доходів. Бізнес на Заході взагалі не мислимий без страхування. Широко розповсюджене страхування багатьох видів відповідальності, підприємницьких, банківських ризиків. Основною вимогою міжнародних торговельних контрактів є гарантія всеосяжного і надійного страхового покриття. Однак не слід забувати, що страхування – це галузь, яка може розвиватися тільки в умовах стабільної економіки. Цим пояснюється призупинення дії страхового інституту в період найглибших потрясінь у країні, як це було, наприклад, у перші роки становлення радянської влади в Росії. Саме тоді, коли суб’єкти господарювання мають можливість прорахувати розвиток свого бізнесу на кілька років, вони припи, няють заощаджувати на тому, що має пряме відношення до їхнього бізнесу, у тому числі й на страхуванні, розуміючи, що відмова від страхування це, у першу чергу, величезний ризик. У цілому використання страхування в якості основного джерела покриття збитку громадян і підприємницьких струк, тур пояснюється наступними факторами: • майновою відособленістю окремих громадян і підприємницьких структур. Цим обумовлена економічна не, обхідність формування спеціальних резервних грошових фондів, призначених для допомоги тим, хто зазнав збитків, настільки великі, що самостійно відшкодувати їх і залишити, ся на колишньому рівні матеріального благополуччя не в змозі ні окрема особа, ні підприємницька структура. • необхідністю фінансової стабільності і стійкості для успішної життєдіяльності, що можливо тільки в умовах не надто великих непередбачених втрат. Перетворившись у могутній економічний інститут, стра, хування вже протягом багатьох років підтримує високі темпи росту і неухильно продовжує здобувати все більше значення в житті сучасного суспільства. Важливу роль відіграє і той фак, 38
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
тор, що за допомогою страхування керування ризиком пере, дається професіоналам. Це багато в чому обумовлено тим, що держава в умовах роз, винутої ринкової економіки позбавлена можливості маневрува, ти фінансовими ресурсами окремих суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим єдино можливим ефективним методом роз, поділу ризиків можливого збитку стає страхування. В історії ж постсоціалістичних країн в умовах практично безмежного пану, вання державної власності не існувало особливої потреби вико, ристання страхування для захисту економічних інтересів суб’єктів господарювання. Тому сфера його дії була досить вузькою порівняно з капіталістичними країнами. Тільки факти. Відомо [43], що в країнах з розвинутою еко, номікою в страховій галузі зайнято близько 1 % працездатного населення. Станом на кінець 90,х років понад 2500 страхових компаній США забезпечували робочими місцями 1,5 млн. чо, ловік, не рахуючи страхових посередників. Крім того, близько 680 тис. чоловік були зайняті в якості страхових агентів.
Роль страхування така велика в економіці країни, що його прийнято вважати стратегічним сектором. Вплив страхування на економіку виявляється в такий спосіб. 1. Страхування вносить значний вклад у забезпечення стабільності національної економіки, компенсуючи збиток і забезпечуючи безперервність господарської діяльності госпо, дарюючих суб’єктів. 2. У процесі страхування створюються страхові фонди, які потім перетворюються в інвестиційний капітал. 3. Страхування, як галузь господарства, є великим ринком праці. Крім того, воно сприяє збільшенню зайнятості й у галу, зях своїх клієнтів. Як правило, за рахунок страхового відшко, дування страхувальник відновлює постраждалий об’єкт, за, безпечуючи додаткові робочі місця й оплачуючи вартість най, мання робочої сили 4. Страхування вносить значний вклад у забезпечення платоспроможності в країні, компенсуючи страхувальнику 39
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
збитки: замість зіпсованого майна придбається нове, на місці зруйнованого виробництва споруджується нове. 5. Страхування стимулює науково,технічний прогрес, за, безпечуючи захистом венчурні, наукомісткі, нові вироб, ництва. Без страхового захисту на такий ризик не кожний на, важиться. 6. Страхування забезпечує соціальний захист населення через розвиток таких галузей, як медичне страхування і стра, хування пенсій. 7. Шляхом розвитку превентивної діяльності страхування зменшує імовірність настання страхових випадків і можливої величини збитку від них, пом’якшуючи наслідки несприятли, вих випадків у суспільстві і підприємництві. Деякі з таких програм мають соціальну спрямованість і сприяють підвищен, ню якості життя людей. 8. Успішна діяльність страховиків сприяє збільшенню дохідної частини бюджету країни як за рахунок податкових надходжень від самих страхових компаній, так і від страху, вальників, господарська діяльність яких не припинилася за, вдяки страхуванню. 9. Страхування створює унікальні інформаційні системи, у тому числі на міжнародному рівні, оскільки є одним із найбільших акумуляторів інформації про аварії, катастрофи, стихійні лиха, нещасні випадки. Жодна інша галузь подібною інформацією не володіє. Крім того, бази даних страховиків включають інформацію про ризики своїх клієнтів. 10. Страхування знижує соціальну напруженість у суспільстві. Спеціальні дослідження показали, що в країнах, де жителі і підприємці мають страхові поліси на всі випадки життя, соціальна напруженість значно нижча. 11. Шляхом розвитку системи перестрахування в компен, сації збитку від реалізації більшості сучасних ризиків бере участь все світове співтовариство. 12. За допомогою страхування керування широким колом суспільних і економічних ризиків передається професіоналам, які забезпечують оптимальний варіант такого керування. 40
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
І це далеко не повний перелік переваг, які дає сучасне страхування. Історичні відомості [43]. В історії Росії відомий випадок, ко, ли страхування вплинуло навіть на політичну ситуацію. Травень 1905 року. В Росії наростають революційні події, а на півдні Франції в курортному містечку Канни застрелився мільйонер Сава Тимофійович Морозов, відомий московський підприємець і меценат. Ця подія поширила в Росії слухи про при, чини самогубства і призвела до судового процесу з приводу стра, хового поліса. Справа в тому, що за кілька років до смерті Морозов застра, хував своє життя на величезну на ті часи суму – 100 тис. руб., а вигодонабувачем на випадок смерті вказав свою знайому М.Ф. Андрєєву, відому своїми ролями в Художньому театрі (нині МХАТ) і співчуттям більшовикам. У ході судового розгляду ро, дичі покійного хотіли поставити під сумнів законність одержан, ня Андрєєвою страхової винагороди. Однак поліс виявився нео, спорюваним. Це повністю відповідало параграфу полісних умов страхових товариств, які мали закону силу, про те, що вони у разі смерті не приймають жодних арештів і заборон за полісами і гроші отримує тільки той, кому вони були призначені. Сам же факт самогубства міг бути перешкодою для виплати страхової винагороди тільки в тому випадку, якщо страхування тривало менше трьох років. Гроші були виплачені акторці, і більша їх частина опинилася в розпорядженні В. Леніна (Известия, №56, 28.03.2000).
2.3. Ìàêðîïîêàçíèêè ñâ³òîâîãî ñòðàõîâîãî ðèíêó Страховий ринок – це сукупність соціально,економічних відносин з приводу купівлі–продажу страхових послуг. Суб’єктами страхового ринку є страховики, страхувальники і посередники. Страховий ринок можна розглядати також як форму організації грошових відносин по формуванню і пере, розподілу страхових фондів. Глобалізація, яка охопила весь світ, відбилася на розвитку страхування. Нині, по суті, не можна говорити про національні 41
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
страхові ринки. Через перестрахування, розвиток міжнарод, них систем страхування та інших форм міжнародних зв’язків усі вони є єдиною систему – світовим страховим ринком. Ос, новні риси його полягають у наступному. • Страхування є важливим сектором національних еко, номік, забезпечуючи перерозподіл до 15% валового національ, ного продукту. Грошові кошти, що акумулюються через стра, хування, є джерелом найбільших інвестицій. Фінансові пото, ки страхових компаній значною мірою орієнтовані на обслуго, вування державного внутрішнього боргу. • Укрупнення і постійне нарощування обсягів діяль, ності найбільших страхових компаній, які є, власне кажучи, транснаціональними корпораціями, що мають дочірні підприємства в усьому світі. Наприклад, “American International Group” – холдингова компанія, яка контролює 44 дочірні компанії в 130 країнах світу. Штат службовців її скла, дає близько 28 тис. чоловік [53]. • Злиття страхового капіталу з банківським, проведення за допомогою співробітництва з ними страхових операцій, особливо по страхуванню життя. Багато страхових компаній мають власні банки або контролюють їх діяльність. За різними оцінками, приблизно в 25% правлінь банків світу засідають представники страхових компаній. • Виникнення міжнародних систем страхування, таких як “Асістанс”, “Зелена карта” та інших, що охопили значні те, риторії Земної кулі. • Інвестування багатомільярдних коштів, отриманих у вигляді страхових платежів, в усі галузі господарства, здійснюючи таким шляхом контроль за розвитком інших видів підприємницької діяльності. За неповними даними, страховики США засідають в 27 із кожних 100 рад директорів американських промислових корпорацій. Випереджають їх у цьому тільки комерційні та інвестиційні банки [54]. • Розвиток кредитної діяльності. Страхові компанії, які мають можливість маніпулювати величезними коштами, є найбільшими кредиторами як фірм, так і держав. Так, 42
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
найбільша компанія в США “State Farm Mutual Automobile Company” є найбільшим кредитором держави. • Подальший розвиток перестрахування, яке поєднало національні страхові ринки в єдиному світовому страховому ринку. Наприклад, Лондонський страховий ринок і одна із найбільших перестрахувальних компаній світу – Мюнхенське перестрахувальне товариство – через систему перестрахуван, ня несуть відповідальність за більшістю найбільших світових ризиків. • Через страхування здійснюються ключові напрями внутрішньої політики держав. Досить назвати охорону здо, ров’я, пенсійне забезпечення. • Страхові компанії стали широко впроваджувати в прак, тику раніше не властиві їм операції, які все більше ставлять у за, лежність від страхування сучасні галузі економіки. Страхові компанії проводять операції з нерухомістю, випускають власні кредитні картки по розрахунках, містять власні авторемонтні майстерні, беруть участь у різних застережних заходах і т.ін. • У країнах з розвинутою ринковою економікою страхові компанії є основними акумуляторами коштів населення, а та, кож певною мірою юридичних осіб. Суми, які люди витрача, ють на страхування протягом року, істотно перевищують розмір щорічних поповнень ними своїх банківських вкладів. Так середньостатистичний західний громадянин є власником більше 30 страхових полісів, витрачаючи в середньому на страхування близько третини річного доходу. • Міжнародний страховий ринок сьогодні є добре розви, нутою економічною структурою, відносини в якій регулюють, ся діяльністю великої кількості міжнародних інститутів, історія яких починається у XVIII ст. Характеристика основ, них з них представлена в додатку 1 [3]. Значно змінився світовий страховий ринок після подій 11 вересня 2001 р., ще раз довівши взаємозалежність світових процесів [58]. Про це свідчать такі факти: 1. Це найбільша застрахована катастрофа у світі (при, близна оцінка – 40 млрд. дол.). 43
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
2. Більше 100 страховиків світу взяли участь у виплатах страхових відшкодувань. 3. Збитки страховиків оцінюються від 40 до 70 млрд. дол. 4. Це найбільший майновий збиток за весь період існу, вання страхування. Страхові компанії виплатили більшу час, тину коштів, хоча США виділили ще 20 млрд. дол. 5. Це найбільший збиток за нещасним випадком (3,5 млрд. дол.) – 8000 потерпілих; 6. Найбільші збитки по страхуванню життя (2,7 млрд. дол.) – більше 3000 чоловік загинуло. 7. Збитки для економіки Нью,Йорка склали 83 млрд. дол. Жарт. Після 11 вересня. Один страховик телефонує іншому: – Як справи? – Добре. – Ой, вибачте, не туди потрапив.
Система страхового захисту спрацювала завдяки перероз, поділу ризиків у світовому масштабі: через систему співстра, хування і перестрахування весь світ розділив тягар цих збитків. Події 11 вересня внесли значні корективи в діяльність всього світового страхового ринку. Змінилися андерайтингові і перестрахувальні покриття, розміри тарифів на страхування і перестрахування, регулювання страхової діяльності, фінан, сові показники, страхової діяльності і, головне, сприйняття суспільством економічного інституту страхування. Ці тенденції знайшли відображення як у діяльності окре, мих страхових компаній, так і всього ринку в цілому. • Так, наприклад, були закриті, остаточно або тимчасово, продажі страхового покриття відповідальності по морських і аві, аційних ризиках (Великобританія, Японія, Італія, Німеччина). • Ряд найбільших страхових компаній розірвав діючі контракти, переуклавши їх з вилученням тероризму (Велико, британія, США), або зменшили розміри відповідальності за деякими видами страхування (Австрія, Швеція, Японія, Італія, Сінгапур, Франції). 44
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• Найбільші компанії світу – Munich Re, Swiss Re, ком, панії Італії – виключили тероризм зі страхового покриття. На світовому ринку спостерігається важкодоступність покупки покриття по тероризму, скорочення пропозицій, уведення но, вих трактувань ризиків, особливо в страхуванні життя (Нор, вегія, Італія, Іспанія). • Складено перелік об’єктів зі спеціальними застережен, нями з приводу їх страхування (електростанції, висотні спору, ди, “національні символи”). • Різко підвищилися ціни на всі види страхування: авіацію, відповідальність, туристів, “exposed buildings” – Вели, кобританія, Німеччина, Норвегія, Португалія. Підвищення цін на страхове (перестрахувальне) покриття по тероризму – 20–25% (США, Туреччина). • Значних змін зазнало регулювання страхової діяль, ності в багатьох країнах світу. Воно торкнулося підвищення вимог до платоспроможності і ліквідності активів страхових компаній (Австрія, Канада, Італія, Корея, Португалія), пе, ревірки звітності по перестрахуванню, дивідендів і прибутку за полісами страхування життя (Канада), зниження податків (Данія) і підтримання фондів по страхуванню життя за раху, нок інших видів страхування (Норвегія). Особливий вплив ці події мали на сприйняття суспільством рівня сучасних ризиків і значення страхування в їхньому покритті. Престиж страхування піднявся як ніколи. Широка світова громадськість зрозуміла його незаперечну значимість і надійність, глобальну і взаємозалежну природу. Змінилося розуміння абсолютної величини ризиків, усвідомлення того, що додатковому ризику особливо підда, ються великі об’єкти, що складають потенційну небезпеку для життєдіяльності людей (висотні будинки, атомні електрос, танції, аеропорти і т.ін.). З’явилося усвідомлення необхідності попередньої ретель, ної і невідкладної розробки програм ризик,менеджменту в ка, тастрофічних ситуаціях. 45
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Показовий факт [8]. Наприкінці вересня 2001 р. уряди країн ЄС домовилися про план невідкладної допомоги авіакомпаніям, які зіштовхнулися з жорсткістю умов страхування з боку страхо, вих компаній. Після трагічних подій у США страхові компанії знизили максимальну суму покриття збитків у подібних випад, ках з 2 млрд. до 50 млн. дол. Крім того, у деяких випадках страхо, вики збільшили премії для авіакомпаній у десять разів. Вони вва, жають, що таке страхування є неадекватним. Країни ЄС мають намір надати допомогу авіакомпаніям у стра, хуванні ризиків, пов’язаних з терористичними актами або війною. Відповідно до плану, уряди Великобританії, Франції, Німеччини і Голландії відшкодують збиток у разі війни або терористичних актів на суму, що перевищує встановлені страховими фірмами 50 млн. дол. Протягом 30 днів авіакомпанії Великобританії і Франції не бу, дуть платити державі страхову премію, однак після закінчення цьо, го терміну премія буде стягуватися за ринковими цінами. Президент США Джордж Буш підписав схвалений 21.09.2001 р. конгресом США закон про надання допомоги амери, канським авіакомпаніям на суму 15 млрд. дол., призначену для того, щоб врятувати їх від банкрутства. Закон передбачає виділення компаніям галузі 5 млрд. дол. у вигляді прямої допомо, ги і 10 млрд. у вигляді гарантій по кредитах.
Страхування належить до найбільш інтегрованих форм фінансової діяльності. Всі найбільші страхові компанії світу об’єднані спільним страхуванням і перестрахуванням. Напри, клад, згідно з Маастрихтським договором 1992 р., зняті різні обмеження для іноземного капіталу в країнах Європейського Союзу і взято курс на формування страхового ринку в Європі. І все,таки національні страхові ринки зберігають певні особ, ливості, що мають інтерес для тих, хто з ними контактує. Це стосується, насамперед, структури галузей страхуван, ня і пропонованих видів страхового захисту. Наприклад, в азіатських країнах дуже висока питома вага страхування жит, тя – 77% у загальній сумі страхових премій. У Європі цей по, казник дорівнює 47%, а в Північній Америці – 42%, тобто тут переважає майнове страхування. 46
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Причина цих розбіжностей полягає в тому, що страхуван, ня життя розвивається найбільш інтенсивно у країнах з низь, ким рівнем державного соціального захисту, де люди повинні самостійно вирішувати питання власного пенсійного забезпе, чення. Крім того, у бідних азіатських країнах населення має менше переваг і меншу потребу в страхуванні. У цьому співставленні і для Росії міститься певний натяк. Але зверне, мося до Європи, куди тягнуться міцні нитки міжнародних зв’язків російського страхового капіталу. Таким чином, страхування в різних країнах демонструє значну різноманітність форм і пристосовується до соціальних і економічних умов життя населення. Незважаючи на те, що розвиток страхування надзвичайно різний як по регіонах, так і по окремих країнах, дамо по мож, ливості повне уявлення про страхові відносини в сучасному світі. Традиційно з цією метою використовуються зібрані страхові премії (брутто,премії), зібрані страхові премії в роз, рахунку на одного громадянина і частина страхових премій у ВВП. При цьому варто звернути увагу на те, що страхування розвивається такими швидкими темпами, що навіть найсвіжіші дані не в змозі повно охарактеризувати нинішню ситуацію. Однак тенденції зберігаються тривалий час. У цьому розділі подається огляд міжнародного страхового ринку. Кожна країна має свою історію, традиції, особливості фінансового сектора економіки і, як наслідок, різні шляхи ста, новлення страхового бізнесу. Десять найбільших компаній – лідерів світового страхового ринку представлені в додатку 1. Сьогодні ринок страхування має три центри: Північна Америка, Європа й Азія. У цих регіонах знаходяться еко, номічно найбільш розвинуті країни. На долю інших регіонів приподає тільки 4,29% всіх зібраних страхових премій, однак не можна стверджувати, що страхування мало розвинуте в інших регіонах, що підтверджують дані табл. 2.1. Ці дані ілюс, трує діаграма, подана на рис. 2.1. 47
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Таблиця 2.1 Зібрані бруттопремії за 2000 рік по частинах світу ¹ ç/ï
Ðåã³îí
1 2 3 4 5 6
dzáðàí³ áðóòòî-ïðå쳿, ìëí. äîë. ÑØÀ
ϳâí³÷íà Àìåðèêà ϳâäåííà Àìåðèêà Îêåàí³ÿ Àôðèêà Àç³ÿ ªâðîïà
911 914 40 757 38 954 25 204 646 691 780 152
% â³ä çàãàëüíî¿ ê³ëüêîñò³ 37,32 1,67 1,59 1,03 26,48 31,93
1000000 ϳâí. Àìåðèêà 911914 37,32%
900000 800000
ªâðîïà 780152 31,93%
700000 600000 Àç³ÿ 346691 26,46%
500000 400000 300000 ϳâä. Àìåðèêà 40757 1,67%
200000 100000
Îêåàí³ÿ 38954 1,59%
Àôðèêà 25204 1,03%
0 ϳâí³÷íà Àìåðèêà
ϳâäåííà Àìåðèêà
ªâðîïà
Àç³ÿ
Àôðèêà
Îêåàí³ÿ
Рис. 2.1. Зібрані страхові премії в розрізі частин світу за 2000 рік (млн. дол. США)
Дані свідчать, що частка Океанії (1,59%) незназна, але до регіону входить тільки Австралія і невеликі острови, у той час як Південна Америка (1,67%) і Африка (1,03%) – великі кон, тиненти, які володіють значними людськими й економічними ресурсами, однак зібрані для них брутто,премії порівнянні з Океанією. 48
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Однак і в економічно розвинутих регіонах не всі країни можуть похвалитися розвинутим страховим ринком. Це підтверджують дані табл. 2.2 і відповідна її даним діаграма на рис. 2.2, у яких поділ на регіони зроблено більш деталізовано. Таблиця 2.2 Зібрані брутто премії за 2000 рік по регіонах світу № з/п
Зібрані брутто- % від загальної премії, млн. дол. кількості
Регіон Латинська Америка і країни Карибського басейну Північна Америка Океанія Африка Середня і Центральна Азія Південна і Східна Азія Японія Центр. і Схід. Європа Західна Європа
1 2 3 4 5 6 7 8 9
40 757
1,67
911 914 38 954 25 204 9 670 133 016 504 005 17 521 782 831
37,32 1,59 1,03 0,40 5,44 20,82 0,72 31,21
1000000 900000
Зах. Європа 782831 31.21%
Півн. Америка 911914 37.32%
800000 700000
Японія 504005 20.82%
600000 500000 400000
Півд. і Сх. Азія 133016 5.44%
300000 200000
Цент. і Сх. Європа 17521 0.72%
100000
Серед.і Центр. Азія 9670 0,40%
Африка 25204 1.03%
Океанія 38954 1.59%
Лат. Америка і Кариб. басейн 40757 1.67%
0
Західна Європа
Японія
Середня і Центральна Азія
Океанія
Латинська Америка і країни Карибського басейну
Рис. 2.2. Зібрані страхові премії по регіонах за 2000 рік (млн. дол. США)
49
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Рис. 2.2 показує, що в Європі центром страхування є країни Західної Європи (Великобританія, Німеччина, Франція), в Азії – Японія і Південна Корея, у Північній Аме, риці – США і Канада. Частка регіону, у якому знаходиться Україна, складає тільки 0,72%. За цим показником регіон ви, переджає лише Середню і Центральну Азію. Однак варто звер, нути увагу, що Центральна і Східна Європа – регіон набагато менший, ніж Африка чи Латинська Америка. Рис. 2.3 ілюструє розвиток страхування по типу еко, номічного розвитку країн. Він показує, що індустріально роз, винуті країни одержують 90,74% страхових премій, що скла, дає 2217 505 млн. дол. США. Причому значна частина цих коштів надходить у ці країни зі слаборозвинених країн шля, хом різних фінансових схем, систем взаємногострахування і перестрахування. Це справді колосальні інвестиції в еко, номіку високорозвинених країн без застосування механізму інвестицій. ²íäó ñòð³àëüíî ðîçâ èíó ò³ êðà¿íè 2217505 91%
²íø³ êðà¿íè 226168 9%
Рис. 2.3. Зібрані страхові премії по типі економічного розвитку країн за 2000 рік (млн. дол. США)
Ці дані в черговий раз підтверджують те, що страхування – це галузь, яка дає високі доходи як окремим компаніям, так і державі в цілому, однак може розвиватися тільки в умовах стабільної, високоорганізованої і потужної економічної систе, ми. 50
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Значну частку в структурі страхових премій, отриманих від різних видів страхування, відмінних від страхування жит, тя, має, крім страхування суб’єктів підприємницької діяль, ності, страхування фізичних осіб (страхування від нещасних випадків, цивільної відповідальності, медичне страхування). В економічно розвинутих країнах ці види страхування до, сить поширені. Нині популярним є, коли фірма бере на себе зобов’язання застрахувати своїх працівників від багатьох ри, зиків, у тому числі по медичному страхуванню, від нещасного випадку на виробництві. Однак зараз у світі в структурі страхових премій все більше зростає частка страхових премій, отриманих від страхування життя (рис. 2.4). З діаграми видно, що в 1990 році співвідношен, ня премій, отриманих від страхування життя і премій, отрима, них від видів страхування, відмінних від страхування життя, бу, ло приблизно однаковим, і така ситуація спостерігалася до 1992 року. Після 1992 року темпи росту страхування життя набагато перевищували темпи росту інших видів страхування, і вже в 1995 році розрив був досить значним. 3000000 2500000 2000000 1500000 1000000 500000 0 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 Ïðå쳿 â³ä ³í. âèä³â
Ïåð쳿 â³ä ñòðàõóâàííÿ æèòòÿ
Рис. 2.4. Зібрані страхові премії у світі по видах страхування за 2000 рік (млн. дол. США)
51
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Після невеликого спаду в 1996 році, страхування життя стало знову набирати обертів 2000 році різниця між цими дво, ма видами страхування була у 1,5 раза більшою на користь страхування життя. Це свідчить про те, що економічно розвиті країни орієнтовані саме на цей вид страхування, який має практично невичерпний потенціал. Як тільки людина починає заробляти більше, ніж витрачає, вона намагається заощадити свої кошти, а за можливості і збільшити їх. Для цих цілей саме і підходить страхування. У світі існує три місця, куди можна надійно вкласти кош, ти на тривалий термін – це інвестиційні фонди, пенсійні фон, ди і компанії по страхуванню життя. Тому в країнах з розвину, тою економікою, рівень життя в яких достатньо високий, саме страхування життя зростає швидкими темпами. На рис. 2.5 можна бачити розміри зібраних страхових премій за видами страхування, відмінними від страхування життя, у країнах, що посідають провідні місця на ринку стра, хування. ÑØÀ
878.5 491.9
ßïîí³ÿ ͳìå÷÷èíà
115.2
Âåëèêîáðèòàí³ÿ Ôðàíö³ÿ ²³òàë³ÿ
230.1 108.7 85.9
Êàíàäà
73.2
²ñïàí³ÿ
67.8
Ãîëëàíä³ÿ
63.4
ϳâäåííà Êîðåÿ 0
89.3 200
400
600
800
1000
Рис. 2.5. Сукупні страхові премії країн – лідерів страхового ринку (млн. дол. США)
Як видно з цієї діаграми, безумовним лідером на ринку страхування є США, друге місце посідає Японія. Кількість 52
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
зібраних страхових премій по страхуванню життя в США не набагато більша, ніж в Японії. Лідерство США забезпечують види страхування, відмінні від страхування життя. За цим по, казником США випереджає Японію більш ніж у 1,5 раза. Од, нак Японія отримує премій по видах страхування, відмінних від страхування життя, більше, ніж будь,яка інша присутня на діаграмі країна. Правда, різниця між Великобританією і Німеччиною не перевищує 50%.
2.4. Àíàë³ç ñâ³òîâîãî ñòðàõîâîãî ðèíêó íà îñíîâ³ ïîêàçíèêà “ç³áðàí³ ñòðàõîâ³ ïðå쳿 â ðîçðàõóíêó íà îäíîãî ãðîìàäÿíèíà” Одним із показників розвитку страхового ринку будь,якої країни є зібрані страхові премії в розрахунку на одного грома, дянина. Цей показник дає можливість не тільки побачити, яке місце займає страхування в економіці країни, а й простежити, наскільки воно поширене з точки зоруставлення до нього на, селення. З цією метою на рис. 2.6 наведені дані про населення країн, у яких був проведений відповідний аналіз. Зібрані страхові премії в розрахунку на одного громадяни, на для країн, які посідають провідні позиції на світовому рин, ку страхування, показує рис. 2.7. Лідером є Швейцарія (4153,9 дол. США). Цей показник свідчить про високий рівень роз, витку ринку страхування в цій країні, що не дивно, адже Швейцарія є однією із найбільш стабільних країн світу і має одну із найпотужніших банківських систем. Далі йдуть Японія (3973,3 дол. США), Великобританія (3759,2 дол. США) і США (3152,1 дол. США) – ці країни мають дуже високий по, казник страхових премій на одного громадянина. Середнь, освітовий показник складає тільки 385,4 дол. Це наочно де, монструє різницю в розвитку страхового ринку між індустріально розвинутими країнами та рештою світу.
53
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Канада
31,28
Франція
59,33
Німеччина
82,8
Італія
57,83
Японія
126,55
Голландія
15,89
Швеція
8,87
Швейцарія
7,26
Великобританія
59,51
США
275,64
Болгарія
7,8
Чехія
10,27
Угорщина
10,14
Латвія
2,4
Пол ьща
38,65
Румунія
22,41
Словенія
1,93
Туреччина
65,67
Україна
49,75
Росія
146,32 0
50
100
150
200
Рис. 2.6. Населення країн (млн. чол.)
54
250
300
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
3152,1
США 1590,7
Канада
3759,2
Великобританія Німеччина
1459,1 2095,3
Франція
2311,1
Голландія
4153,9
Швейц арія
3973,3
Японія Південна Крея
1205,3
Швеція
2009,3 385,4
У світі 0
500
1000
1500
2000
2500
3000
3500
4000
4500
Рис. 2.7. Зібрані страхові премії лідерів страхового ринку в розрахунку на одного громадянина за 2000 рік (дол. США)
На рис. 2.8. зображений цей же показник для Центральної і Східної Європи. У даному регіоні серед представлених країн лідирує Словенія. Рівень розвитку страхування за цим показ$ ником у країні вищий, ніж середньосвітовий. Таким досягнен$ ням можуть похвалитися далеко не всі країни цього регіону. Інші країни, представлені на діаграмі 2.8, мають показник зібраних премій на одного громадянина менше 200 дол. США. Ці країни можна умовно поділити на дві групи. До першої увійдуть країни, де показник перевищує 100 дол. США: Чехія (177,5), Угорщина (136,1) і Польща (124,1). Їх можна назвати середньою планкою регіону Центральної і Східної Європи. До 55
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Росія
41,8
Польща
124,1
Туреччина
42,6
Чехія
177,5
Угорщина
136,1
Словенія
435,5
Україна
8
Румунія
11,5
Болгарія
22,4
Литва
66,7
У світі
383,7 0
50
100
150
200
250
300
350
400
450
500
Рис. 2.8. Зібрані страхові премії країн Східної і Центральної Європи в розра хунку на одного громадянина за 2000 рік (дол. США)
другої групи увійдуть країни, в яких на одного громадянина припадає менше 100 дол. США: Литва (66,7), Туреччина (42,6), Росія (41,8), Болгарія (22,4), Румунія (11,5) і Україна (8,0). Ці країни мають дуже низький показник, особливо Бол$ гарія, Румунія й Україна, яка, маючи населення 49 млн. чол., отримала за цим показником найменшу кількість страхових премій. У Росії ж на кожного громадянина припадає 41,8 дол. США, а населення майже втричі більше. Розглянуті показники демонструють, що розвиток страху$ вання в Центральній і Східній Європі йде, за деякими винят$ ками, із Заходу на Схід. Кращий економічний розвиток мають країни Західного регіону, гірше – на Сході. Це ще раз підтвер$ джує тезу про те, що чим вищий рівень економічного розвитку країни, тим у кращому стані перебуває фінансова система, у тому числі страхування. 56
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
2.5. Àíàë³ç ñâ³òîâîãî ñòðàõîâîãî ðèíêó íà îñíîâ³ ïîêàçíèêà “÷àñòêà ñòðàõîâèõ ïðåì³é ó âàëîâîìó íàö³îíàëüíîìó ïðîäóêò³” Іншим важливим показником розвитку страхування є ча$ стка страхових премій у валовому національному продукті країни (ВНП). Середньосвітове значення його дорівнює 7,89%, отже, на страхування припадає майже 8% світового ви$ робництва. На рис. 2.9 подані країни, в яких частка страхування у ВНП найвища у світі. Можна помітити, що при незначних змінах лідерами є ті самі країни. США
8,78%
Канада
6,56%
Великобрита…
15,78%
Німеччина
6,54%
Франція
9,40%
Голландія
9,87%
Швейцарія
12,42%
Японія
10,92%
Південна…
13,05%
Швеція
7,87%
У світі
7,84% 0%
5%
10%
15%
20%
Рис. 2.9. Частка страхових премій у ВНП країн – лідерів світового ринку ( %)
Показник “частка отриманих страхових премій у ВНП” має менш диверсифіковане значення, ніж “отримані страхові премії в розрахунку на одного громадянина”, тому що розви$ 57
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ток страхування більше пов’язаний з економікою країни, ніж з населенням. Це пояснюється тим, що ВНП економічно слабо розвинутих країн такий малий, що навіть при незначній кількості зібраних премій вони (премії) займають достатньо велику частку у ВНП країни. За цим показником лідирує Великобританія – 15,78%. Її показник удвічі вищий, ніж середньосвітове значення. Це оз$ начає, що майже шосту частину її ВНП складає страхування. Далі йдуть Південна Корея, Швейцарія і Японія. В інших країнах цей показник близький до середньосвітового. На рис. 2.10. представлена частка страхових премій у ВНП країн Східної і Центральної Європи. У Центральній і Східній Європі відповідні показники більшості країн у два і більше разів менші середньосвітових. Словенія, де кількість премій на одного громадянина більша за середньосвітовий показник, має частку страхових премій у Росія
2,42%
Польща
3,03%
Туреччи…
1,45%
Чехія
3,60% 2,95%
Угорщина
4,77%
Словенія 2,88%
Україна Румунія
0,71% 1,69%
Болгарія
2,21%
Литва У світі
7,84% 0%
5%
10%
Рис. 2.10. Частка страхових премій у ВНП країн Східної і Центральної Європи (%)
58
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ВНП тільки 4,77%, за нею йдуть Чехія (3,60%), Польща (3,03%) і Угорщина (2,95%). Україна виявилася на п’ятому місці: частка страхових премій у її ВНП складає 2,88%. За цим показником вона випередила Росію (2,42%). Далі йдуть Литва (2,21%), Болгарія (1,69%), Туреччина (1,45%), і останнє місце посідає Румунія (0,71%).
2.6. Àíàë³ç ñâ³òîâîãî ñòðàõîâîãî ðèíêó íà îñíîâ³ ïîêàçíèêà “äèíàì³êà ç³áðàíèõ ñòðàõîâèõ ïðåì³é ç óðàõóâàííÿì ³íôëÿö³¿” Реальне зростання або спад фінансових показників, у тому числі страхових премій, дає можливість простежити облік інфляції. На рис. 2.11 представлена динаміка страхових премій за 1999–2000 роки з урахуванням темпу інфляції. З урахуванням цього фактора обсяг зібраних страхових премій скоротився на ринках Литви, Румунії і Швейцарії. І як$ що скорочення на ринках Литви і Швейцарії є незначним (1,5% і 0,2% відповідно) і, швидше за все, викликане циклічни$ ми змінами в економіках цих країн, то обсяг скорочення рин$ ку Румунії привертає до себе увагу. Скорочення обсягу страхових премій з урахуванням інфляції в Румунії на 11,4% за рік може свідчити як про змен$ шення обсягу зібраних страхових премій в абсолютному вира$ женні, так і про те, що зростання інфляції набагато перевищує платежі. Обидві ці причини однаково негативно впливають на розвиток страхування в країні. Це може призвести до банкрут$ ства деяких страхових компаній, а це, у свою чергу, до негатив$ ного ставлення потенційних страхувальників до ринку страху$ вання в цілому і подальшого зменшення обсягів страхових премій. Більшість країн, які лідирують на світовому ринку страху$ вання, мають досить скромні показники зростання зібраних страхових премій з урахуванням інфляції: США – 4,8%, Японія – 0,6%, Німеччина – 1,1%, Італія – 6,7%, Голландія – 8%. 59
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
США
4,80%
Канада
5,30%
Великобританія
20,30%
Німеччина
1,10%
Франція
12,80%
Італія
6,70%
Іспанія
24,00%
Голландія
8,00%
Швейцарія
/0,20%
Швеція
19,50%
Росія
46,50%
Польща
2,40%
Туреччина
17,50%
Чехія
7,70%
Угорщина
17,70%
Словенія
3,40%
Україна
43,10%
Румунія /11,40% Болгарія /1,50%
13,70%
Литва Японія
0,60%
Південна Корея /20% /10%
10,40% 0%
10%
20%
30%
40%
50%
Рис. 2.11. Динаміка зібраних страхових премій за 1999–2000 роки з урахуванням інфляції (%)
60
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
В Японії і США це пояснюється достатнім насиченням страхового ринку цих країн, а тому його розвиток залежить від темпів зростання економіки країни, тобто зростання еко% номіки створює нове поле діяльності для страхових компаній. Південна Корея і Франція показали більш значні показники росту зібраних страхових премій – 10,4% і 12,6% відповідно. Лідерами серед економічно розвинутих країн є Велико% британія (20,1%) та Іспанія (24,%). Зростання зібраних стра% хових премій в Іспанії не дуже дивує, тому що ця країна має не такий насичений страховими послугами ринок, як ринки інших країн. Частка Іспанії в зібраних страхових преміях у світі складає 1,54% – це не багато для такої великої країни. На Великобританію припадає 9,7% всіх зібраних премій. За цим показником вона посідає третє місце у світі (після США і Японії). Основним джерелом є страхування життя, са% ме цей вид страхування набирає все більших обертів. У Центральній і Східній Європі країни з розвинутим стра% ховим ринком показали невисокі темпи росту – Чехія (7,7%), Словенія (3,4%), Польща (2,4%). Більш значний ріст мали Угорщина (17,7%), Туреччина (17,5%) і Болгарія (13,7%), од% нак він виглядає досить слабким у порівнянні з темпами рос% ту, які показали Росія й Україна. Кількість зібраних страхових премій з урахуванням інфляції в цих країнах виросла майже в півтора рази. Їхні страхові ринки мають досить високий по% тенціал, однак поки що він не реалізований. Страхування на цих ринках тільки набирає сили. Після кризи 1998 року тут не було серйозних економічних потрясінь, що створило умови для розвитку страхування. Левому частку в зібраних страхових преміях Росії й Ук% раїни посідає майнове страхування. Основна проблема страхо% вих компаній – недостатня капіталізація порівняно з ком% паніями інших країн. Варто звернути увагу, що на цих ринках дуже мало справді сильних компаній, які можуть взяти на се% бе великі ризики, тому в багатьох випадках вони змушені пе% рестраховуватися за кордоном. 61
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Російський і український ринки дуже привабливі для іно, земних компаній, однак поки що законодавство цих країн не передбачає рівноправності на внутрішньому ринку власних та іноземних страхових компаній. Це зрозуміло, адже сумнівно, що українські чи російські компанії зможуть витримати кон, курентну боротьбу з іноземними гігантами страхового бізнесу. Таким чином, перспективи розвитку страхових ринків не, суть у собі як великі можливості, так і чималі труднощі. Май, бутнє розглянутих ринків залежить від можливостей стратегів світового значення правильно поставити і вирішити найваж, ливіші проблеми в економічній політиці окремо взятої країни і як використати всі шанси і досвід інших, більш розвинутих країн, як уникнути труднощів при адаптації цих знань і схем до особливостей власного ринку.
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13.
62
Дайте визначення страхуванню. Розкажіть про основні поняття в страхуванні. Дайте визначення поняття системи страхування. Як і в яких цілях застосовується в страхуванні франшиза? Діяльність яких фахівців в області страхування широко за, стосовується на світовому страховому ринку? Розкажіть про ознаки глобалізації в страхуванні. Чим пояснюється використання страхування як основного джерела покриття збитку громадян і підприємницьких структур? Як виявляється вплив страхування на економіку? Назвіть основні макропоказники світового страхового рин, ку. Як розподіляються зібрані брутто,премії по частинах світу? Як розподіляються зібрані брутто,премії по регіонах світу? Як розподіляються страхові премії по типу економічного розвитку країн? Як розподіляються світові страхові премії за видами страху, вання?
Ãëàâà 2 ѲÒÎÂÈÉ ÐÈÍÎÊ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
14. Назвіть лідерів світового страхового ринку по зібраних стра, хових преміях. 15. Зробіть аналіз світового страхового ринку на основі показни, ка “зібрані страхові премії в розрахунку на одного громадя, нина”. 16. Зробіть аналіз світового страхового ринку на основі показни, ка “частка страхових премій у валовому національному про, дукті”. 17. Зробіть аналіз світового страхового ринку на основі показни, ка “динаміка зібраних страхових премій з урахуванням інфляції”. 18. Дайте відповідь на запитання: як у цілому можна охаракте, ризувати стан світового ринку страхових послуг?
63
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ 3.1. Ñòðàõîâèé ðèíîê ÑØÀ Американський страховий бізнес не має рівних у світі. За підсумками 2000 року страхові компанії США зібрали понад 800 млн. дол. страхових премій, що майже вдвічі більше, ніж зібрано в наступній за цим показником країні – Японії, і скла, дає більше 30% всіх зібраних страхових премій у світі. Основні особливості американського страхового ринку: • Найбільший у світі. Після жорсткої конкуренції в 70,х роках ХХ ст. на світовому страховому ринку чітко визначився перелом на користь США. Американські страхові монополії контролюють близько 50% всіх страхових ринків індустріаль, но розвинутих країн світу. • З огляду на високий авторитет найбільших компаній США по страхуванню життя в їхнє управління передаються багатомільярдні кошти, які належать різним пенсійним фон, дам. Завдання компаній у цьому випадку полягає в забезпе, ченні схоронності і примноження цих коштів шляхом розум, ної інвестиційної політики. За керування ними страхові ком, панії стягують комісійну винагороду в розмірі 0,1% від взятих в керування сум. Однак через колосальні розміри сум ця діяльність приносить багатомільйонні доходи. Інвестиційна політика має величезне значення для амери, канських компаній по страхуванню життя. Останніх даних не, має, але, наприклад, у 1984 році страхові витрати і виплати страхових сум склали 118 % від розміру зібраної премії, а при, буток за рік, між іншим, склав 6,9 млрд. доларів. • Величезні ресурси для інвестицій перетворюють стра, хові компанії в США у впливовий центр фінансового контро, 64
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
лю за діяльністю промислових корпорацій. Страховики США засідають у 27 з кожних 100 рад директорів американських промислових корпорацій. Випереджають страхові компанії у цьому плані тільки комерційні й інвестиційні банки. • Організаційну основу американських страхових ком, паній складають акціонерні товариства і товариства взаємного страхування. Державних страхових компаній в США не існує. Історично ж страхові компанії в основному були компаніями взаємного страхування, за розміром вони традиційно менші за акціонерні товариства. Окремі компанії, особливо брокерські, мають спеціальні підрозділи. • Єдиного федерального закону про страхування і єди, ний федеральний орган по нагляду за страховою діяльністю в США не існує. Кожний штат має власне страхове законодавст, во та орган, який регулює страхові взаємовідносини, висуває свої вимоги до мінімального рівня капіталу, видів страхуван, ня, проводить ревізію підконтрольних страхових компаній і здійснює загальне регулювання страхової діяльності шляхом видачі ліцензії брокерам, агентам і страховим компаніям. • Страхова індустрія в США є єдиною, яка не попадає під антимонопольне законодавство. Акції акціонерних страхових товариств може придбати будь,яка фізична або юридична особа. Існує інститут андерай, терів, страхових брокерів, страхових агентів і незалежні бро, керські фірми. Так, наприклад, одне із найбільших товариств по страхуванню життя “Prudential” має 22 тис. страхових брокерів. У США працює понад 8 тис. компаній майнового страху, вання і близько 2 тис. компаній по страхуванню життя. Стра, хові компанії здійснюють три типи страхування: • страхування життя і здоров’я, медичне, пенсії, ощадне і т.д. (бейкфіти); • комерційне (широкий спектр); • особисте (мається на увазі страхування будівель, авто, мобілів та іншого майна громадян). Законодавчо передбачена спеціалізація страхових ком, паній на проведенні операцій по страхуванню життя і майна. 65
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Активи всіх страхових компаній складають близько 1,6 трлн. дол. У середньому активи однієї компанії складають 950 млн. дол., а на 12 найбільших компаній припадає 45 млрд. дол. Страхування майна і відповідальності великих торговель, них і промислових фірм США дає обсяг страхової премії в ме, жах 8 млрд. дол. на рік. Іноземний бізнес американських моно, полій і діяльність закордонних компаній у США й інших країнах складає 2 млрд. дол., річний збір премій по страхуван, ню життя – 9 млрд. дол. Діяльність всіх страховиків США ретельно аналізується трьома консалтинговими компаніями: A.M. Best, Moody S, Standart & Poors, які займаються аналізом стану страхових фірм і поквартально видають звіти про їхню роботу. Вони публікуються у пресі разом з офіційними рейтингами надійності страховиків для клієнта і даних по стану їх платос, проможності. Основними факторами, за якими проводиться аналіз, є фінансове становище; виплати за позовами і рівень сервісу; безпека і запобігання втрат; гнучкість у роботі компанії; вартість послуг. Критеріями ефективності роботи страховика в США є рівень втрат, прибуток і коефіцієнт прибутку по інве, стиціях, рівень дебіторської заборгованості. У США широко використовується електронний банк даних по всіх страхових компаніях, що дає можливість поділити ком, панії за ризиком, розмірами премій та іншими показниками. На американському страховому ринку відповідно до світових закономірностей зростає обсяг витрат, що особливо позначається на дрібних страхових компаніях. На початку 80, х років ХХ ст. зазнала краху картельна система встановлення ставок страхових премій, яка діяла в США весь післявоєнний період. В основі її лежав закон, за яким страхові компанії по, винні були здійснювати єдину цінову політику стосовно стра, хувальників. Коли в 1983–1984 роках ці обмеження були зняті, через конкуренцію тарифні ставки упали на 15, 30 і навіть 40%. Це призвело до значних збитків багатьох страхо, вих компаній і руйнування дрібних. 66
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
Серед провідних компаній страхового ринку США виділяється найбільша транснаціональна компанія State Farm Mutual Automobile Company, яка за збором премій посідає 1,е місце не тільки в США, а й у всьому світі. Заснована в 1922 році у штаті Ілінойс. Це компанія по взаємному страхуванню транспорту, майна, від нещасних випадків, авіаційних ризиків і перестрахуванню. “Сигна” – одна із провідних широко диверсифікованих страхових корпорацій. Заснована в 1982 році внаслідок злиття двох товариств, страхує майно і відповідальність. Найбільшими компаніями США є також: “Метрополітен Лайф Іншуренс До” (Нью,Йорк, заснована в 1868 році, спад, коємець “Нешнл Треверз Іншуренс”). З 1915 року є компанією по страхуванню життя на взаємних засадах. “Континентл кор, порейшн”, заснована в 1853 році; “Пруденшл іншуренс ком, пані оф Америка” – 1876 рік; “Олстейт Іншуренс компані” – 1913 рік та ін.
3.2. Ñòðàõîâèé ðèíîê Âåëèêîáðèòàí³¿ Історично Великобританія є законодавицею мод у страху, ванні. Перша у світі страхова компанія по страхуванню вогне, вих ризиків була заснована в 1666 році в Лондоні. Великобри, танія є батьківщиною такого унікального світового явища, як страхова корпорація (асоціація, синдикат) “Ллойд”. Законодавчу базу страхової діяльності у Великобританії складає Закон про страхові компанії 1982 року з урахуванням наступних змін і доповнень. У законі містяться правові норми, що регулюють питання ліцензування страхової діяльності, платоспроможності страховика, оцінки активів і пасивів стра, хової компанії, інвестицій страхових резервів. За всіма показниками страховий бізнес Великобританії є одним із найбільших у світі і Європі. Протягом багатьох років він концентрується в Лондоні як світовому фінансовому центрі. Найбільший Лондонський міжнародний страховий ри, нок обслуговує фінансові потоки багатьох країн і компаній. 67
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Лондонський ринок страхування і перестрахування є світо, вим центром, що акумулює ризики з усього світу. “Ллойд”, стра, хові і перестрахувальні компанії, які працюють у Лондоні, фор, мують цей Ринок, розділяючи його на дві приблизно рівні час, тини – на так званий Ринок компаній і “Ллойд”. Члени Інституту лондонських андерайтеров (the Institute of London Underwriters – ILU) і члени Асоціації страхового і перестрахувального Ринків Лондона (London Insurance and Reinsurance Association – LIRMA) складають основу Ринку компаній. Більшість компаній, які працюють в області морсь, кого, авіаційного і транспортного страхування, є членами ILU. Членами LIRMA є компанії, що працюють як у вище названих областях страхування, так і в секторі так званого неморського страхування (nonmarine). Загальна кількість компаній – членів ILU і LIRMA – на кінець ХХ ст. складала трохи більше 100. Крім того, значну ча, стку Лондонського ринку складають так звані P&I Клуби – Marine Protection and Indemnity (P&I) Clubs. Це товариства взаємного страхування, засновані судновласниками, які зай, маються страхуванням відповідальності судновласників. На, прикінці ХХ ст. їх було близько 50. На Лондонському ринку діє багато іноземних компаній. Більше двох третин страховиків і перестрахувальників, які є членами ILU і LIRMA, мають іноземне походження. Причому 20% представлені компаніями США, 13% – із Франції, 9% – Німеччини, а Великобританію представляють тільки 30% учасників Лондонського ринку. У Лондоні розміщені представництва або дочірні структу, ри всіх найбільших страхових компаній світу. Тут сконцент, ровані також центральні офіси всіх міжнародних страхових і перестрахувальних брокерів. Працює найстаріше (засноване в 1760 р.) і найбільш авторитетне класифікаційне товариство – Регістр судноплавства “Ллойд”. У Лондоні розташовані штаб, квартири деяких міжнародних страхових організацій, а також структури національного страхового ринку, діяльність яких має міжнародний характер. 68
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
Основні особливості англійського страхового ринку: • Не найбільший у світі, але найстаріший і най, досвідченіший, який володіє величезним теоретичним і прак, тичним потенціалом і авторитетом. Англійські страхові ком, панії працюють у понад 40 країнах і збирають там близько 50% всіх страхових премій. • Авторитет Лондонського страхового ринку спирається на значний кадровий потенціал. У страховому бізнесі зайнято 340 тис. працюючих, що складає третину від загальної кількості працюючих у сфері фінансів. • До цього часу англійський страховий ринок диктував правила й умови страхування у світі. • Англії властива спеціалізація в проведенні певних видів страхування, основні з яких: , морське; , майнове; , авіаційне; , автомобільне; , короткострокове страхування життя. • У кожному з цих видів працює певна група або клуб страхових товариств. Клуби взагалі характерні для страхового ринку цієї країни, а для кожної з цих страхових груп характер, ним є наявність визнаного лідера. • Англійський страховий ринок, як і всю господарську діяльність Великобританії, відрізняє наявність інституту по, середників (брокерів). В Англії їх більше 15 тисяч. У ролі бро, керів часто виступають великі брокерські фірми. Наявність авторитетних брокерів забезпечує успішну роботу страхових компаній. Тому брокерські фірми нерідко стають об’єктами перекуповування. За останні роки американські брокерські компанії перекупили (або поглинули) близько дев’яти відо, мих англійських брокерських фірм. • Страхова діяльність Великобританії відіграє значну роль в економіці країни. Страховому бізнесу належить 20% акцій британських компаній. Вартість послуг страхового рин, ку, які експортуються за кордон, складає 4 млрд. фунтів 69
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
стерлінгів, що дорівнює половині вартості експорту нафти й одній третині товарів, які експортує Великобританія. • Діяльність на страховому ринку страхової корпорації “Ллойд” не має аналогів у світі. • Частка страхової індустрії в закордонному прибутку складає 8 млрд. фунтів стерлінгів, 20% інвестицій на ринку акцій належить страховим компаніям. Щодня виплачується 225 млн. фунтів стерлінгів у формі пенсійних виплат і виплат по страхуванню життя; 41 млн. фунтів стерлінгів – по інших видах страхування. Інвестиції страхової індустрії Великобританії, які знахо, дяться переважно у вигляді акцій, складають понад 1100 млрд. фунтів стерлінгів. Сума інвестицій загального страхового бізнесу – 104 млрд., а довгострокового страхування – 1043 млрд. фунтів. Інституціональна структура страхового ринку представле, на акціонерними товариствами, товариствами взаємного стра, хування, дружніми товариствами, відділеннями і представ, ництвами іноземних страхових компаній. Велика самостійна ланка національного страхового ринку, яка має міжнародне значення, – страхова корпорація “Ллойд”. Відповідно до директив ЄС починаючи з 1982 року у Ве, ликобританії не створюються нові універсальні страхові ком, панії. Поліси особистого і майнового страхування можуть бу, ти видані в рамках однієї і тієї ж групи страхових компаній. Страхові компанії не мають права займатися будь,якими іншими видами бізнесу, крім страхування. У Великобританії 822 страхові компанії уповноважені уря, дом або представниками Європейської економічної зони надава, ти страхові послуги на території Об’єднаного Королівства: • близько 600 з них мають право займатися тільки за, гальними видами страхування (страхування автотранс, портних засобів, комерційне страхування та ін.); • 165 компаній уповноважені проводити страхові опе, рації по довгостроковому страхуванню (страхування життя і пенсійне страхування); 70
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
• 85% ринку по страхуванню автотранспортних засобів належить 10 найбільшим страховим компаніям; • 81% ринку страхування майна також контролюється 10 найбільшими компаніями. Особливою структурою на англійському страховому ринку є Управління по захисту прав страхувальників, яке було створе, не відповідно до закону про захист прав страхувальників 1975 року. Крім того, цей закон забезпечив необхідні умови для ство, рення особливого компенсаційного фонду для страхувальників, який формується за рахунок грошових відрахувань всіх страхо, вих компаній, які мають ліцензії на проведення страхових опе, рацій у Великобританії. Цей фонд призначений для виплат страхових відшкодувань і страхових сум тим страхувальникам, страхові компанії яких виявилися неплатоспроможними. Особисте страхування у Великобританії сконцентровано в спеціалізованих страхових компаніях, пенсійних фондах, а та, кож інвестиційних компаніях, які здійснюють продаж нерухо, мості населенню. Останніми роками відзначається стійке зро, стання збору страхових платежів, що пов’язано зі зміною пенсійного законодавства Великобританії, яке створило еко, номічні стимули для придбання працездатним населенням полісів приватного пенсійного страхування. Майнове страхування серед населення представлено тра, диційними видами. Серед них виділяється страхування при, ватних легкових автомобілів, домашнього майна, цивільної відповідальності та ін. Майнове страхування також характери, зується стійкими темпами розвитку. Велике значення у Великобританії приділяється страху, ванню відповідальності: діє обов’язкове страхування цивільної відповідальності перед третіми особами за збиток, заподіяний власниками автотранспорту, авіаперевезеннями, особами, які займаються верховою їздою, а також особами, що мають домашніх тварин, небезпечних для оточуючих. Крім того, передбачено обов’язкове страхування про, фесійної відповідальності для адвокатів, бухгалтерів, страхо, 71
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вих брокерів, а також операторів атомної енергетичної уста, новки. Державні організації Великобританії питаннями обов’язкового страхування не займаються. Договори страхування укладаються безпосередньо стра, ховими компаніями, а також за допомогою посередників, до, сить популярних на англійському страховому ринку. Форми прямого продажу страхових полісів переважно використову, ються в практиці укладання договорів особистого страхуван, ня. Відзначається також зростаюча популярність комерційних банків і будівельних товариств, за допомогою яких їхні клієнти мають можливість оформити договори страхування життя і домашнього майна. Прямий продаж страхових полісів здійснюється через рекламу в засобах масової інформації, адресне поштове розси, лання інформаційних матеріалів населенню, а також теле, фонні дзвінки для встановлення безпосереднього контакту з можливими страхувальниками. Особливістю англійського ринку є агентства андерайтин, га, які створюються для продажу страхових полісів у тих регіонах, де страховій компанії економічно не вигідно створю, вати філію або дочірню компанію. Страхові поліси випису, ються клієнтурі від імені страхової компанії, однак персонал агентства андерайтинга не входить до кадрового складу стра, ховика. Агентства андерайтинга не відповідають за зобов’язан, нями, які випливають з умов укладених договорів страхуван, ня, що засвідчуються страховими полісами, виписаними за їх посередництвом. Значну роль на страховому ринку Великобританії відігра, ють великі національні міжнародні страхові брокери, а також незалежні страхові агентства, які працюють на комісійних за, садах. Приблизно 50% всіх договорів страхування і перестра, хування укладаються за їх посередництвом. Законодавчу базу страхової діяльності у Великобританії складає закон про страхові компанії 1982 року з урахуванням наступних змін і доповнень до нього. У законі містяться пра, вові норми, що регулюють питання ліцензування страхової 72
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
діяльності, платоспроможності страховика, оцінки активів і пасивів страхової компанії, інвестицій страхових резервів. Страхова корпорація “Ллойд” Страхове об’єднання “Ллойд” є, без сумнівну, найваж, ливішою частиною Лондонського ринку страхування і перест, рахування. Історія його цікава тим, що вона характерна для Англії, яка глибоко шанує свої вікові традиції. Саме тому ма, ленька острівна країна упродовж багатьох століть зберігає лідируюче положення у світі. Історичні відомості. У 1689 р. якийсь Едвард Ллойд відкрив кафе поблизу Лондонського порту на Тауер,стріт. На відміну від таверн, де збирався простий люд, кафе були респектабельними закладами. У той час їх було багато, і щоб залучити відвідувачів, Ллойд став вивішувати в кафе стінгазету з новинами, що могли зацікавити відвідувачів. Популярність закладу значно зросла, і поступово він перетворився в морський клуб. У ньому стали ук, ладатися різні угоди. Стінгазета перетворилася в періодичний друкований орган, який існує і понині під назвою “Ллойд аркуш”. Але ще в 1760 році з нього виділилося друковане видання. Офіційно воно називало, ся “Ллойдівський регістр британських та іноземних суден” або “Регістр Ллойда”, хоча офіційно до “Ллойда” вже не відносилося. Нині це найпрестижніший регістр суден у світі. Згодом у “Ллойді” стали проводитися страхові операції. Страхування здійснювалося своєрідним способом. Купець, який бажав застрахувати корабель або вантаж, наймав брокера, що продавав багатим людям частку ризику в обмін на частину при, бутку. Якщо з майном нічого не траплялося, страховики мали прибуток, у противному разі вони несли матеріальну відповідальність до повного відшкодування. Сам Ллойд особисто не займався страхуванням, але забезпе, чував конфіденційність переговорів. Для цього він встановлював у кафе індивідуальні кабіни і забезпечучав клієнтів письмовим приладдям.
73
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Після смерті Ллойда в 1713 р. кафе перейшло до іншого влас, ника, який, як і всі наступні, зберіг колишню його назву. Так Ед, вард Ллойд, про особисте життя якого відомо мало, увійшов в історію, давши своє ім’я найбільшій страховій корпорації. Протягом декількох десятиліть справжніх страховиків і лю, бителів своєрідних парі розділяла лише тонка грань. Бажаючи відмежуватися від недостойного ведення справ, кілька респекта, бельних брокерів у 1769 р. відокремилися і створили власне кафе під назвою “Нове кафе Ллойда”. Там вони стали укладати стра, хові угоди щодо кораблів і вантажів. Перший крок до сучасної організації страхової справи був зроблений у 1771 р. (через 83 роки після відкриття кафе), коли 79 купців, андерайтеров і брокерів організували комітет і підписали таку угоду: “Ми, андерайтери, прийшли до згоди про внесення відповідних передплатних сум у Банк Англії на ім’я Комітету, який буде обра# ний шляхом голосування для керування справами в приміщенні но# вого кафе Ллойда”. Упродовж ста років (до 1871 р.) корпорація “Ллойд” діяла як приватна, яка не має офіційного статусу. І тільки в 1871 р. парла, ментом Великобританії їй був офіційно наданий статус страхової корпорації, що має право проводити операції по морському стра, хуванню. У 1911 р. Парламент Великобританії дозволив “Ллой, ду” здійснювати всі види страхування.
Членами “Ллойда” є приватні особи, які називаються та, кож Іменами (Names), просто Членами або андерайтерами (underwriting members). Особливістю “Ллойда” є те, що осо, бисті кошти Членів складають основу його капіталу. Історич, но Члени “Ллойда” відповідали за зобов’язаннями необмеже, но, усім своїм особистим майном. Капітал “Ллойда” ніколи не оплачувався ними повністю. Аналітики стверджують, що якби “Ллойд” був акціонерним товариством, то його акціонерам до, велося б сплатити втричі більше грошей у статутний капітал, щоб мати таку ж ємність, яку має “Ллойд” сьогодні. Традиційно членами товариства були винятково фізичні особи – “Імена”. Корпоративний капітал був уперше допуще, ний у “Ллойд” 1 січня 1994 році. Це було пов’язано з не, 74
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
обхідністю збільшити ємність “Ллойда”. При цьому принципи його кардинально змінилися. З цього часу його Членами змог, ли стати не тільки Імена, але й компанії з “обмеженою відповідальністю”, так звані “Корпоративні Члени”. Це приве, ло до помітної реструктуризації капіталу “Ллойда”, корпора, тивний капітал став відігравати роль основного джерела фінансування майбутніх операцій по страхуванню. “Ллойд” не несе юридичної відповідальності за пре, тензіями до окремих андерайтерів. Але для збереження пре, стижу може покрити відповідальність Синдикату, який зазнав краху. Вхід до будинку корпорації “Ллойда” закритий для страхувальників, він дозволений тільки брокерам. Кількість андерайтерів “Ллойда” налічує кілька тисяч. Для управління такою організацією андерайтери об’єднують, ся в синдикати. Нині корпорація представлена приблизно 400 страховими синдикатами, що мають виражену спеціалізацію за видами страхування. Кожний Синдикат існує рівно один страховий рік, що дорівнює трьом календарним. Через три календарних роки відбувається повний розподіл прибутків і збитків між Імена, ми, поняття нерозподіленого прибутку відсутнє. Заявлені протягом страхового року збитки не оплачені до його кінця, переходять до синдикату,спадкоємця через систе, му перестрахування (run,of reinsurance). При цьому синдикат, який завершує страховий рік, закриває свої справи за догово, рами, що закінчилися. Відповідальність по збитках перехо, дить до синдиката,прийомника. У разі, якщо відповідальність по заявлених, але не оплачених збитках неможливо визначити точно, то страховий рік залишається незакритим і складається так званий рахунок (run,of account). Кожний Синдикат представлений на ринку через лідиру, ючого андерайтера, який безпосередньо приймає ризики на страхування від посередника – брокера “Ллойда”. Членство корпоративної структури “Ллойда” відкрито для всіх грома, дян Великобританії та іноземців. 75
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Для того щоб стати членом страхового Синдикату “Ллойда”, необхідно виконати кілька умов, диференційованих за видами страхування і деякими іншими ознаками. Зокрема, необхідно: • мати майновий ценз не менше 100 тис. фунтів стерлінгів для громадян Великобританії; 135 тис. фунтів стерлінгів для інших; • внести вступний внесок у розмірі 2 тис. фунтів стерлінгів; • внести певний депозит для забезпечення страхової діяльності. Наприклад, для прийняття ризиків на 100 тис. фунтів стерлінгів депозит має складати 25 тис. Питання страхової діяльності цієї корпорації регулює особливий закон про страхову корпорацію “Ллойд” 1982 року. Діяльність страхових синдикатів корпорації “Ллойд” безпосе, редньо не підлягає нагляду з боку Департаменту торгівлі і про, мисловості Великобританії. Відповідно до закону функції нагляду за синдикатами пе, редані Комітету “Ллойда”, наділеному широкими правами і повноваженнями. У результаті в цивільно,правовому декреті страхова корпорація “Ллойд” розглядається як саморегулюю, ча структура страхового ринку, діяльність якої має яскраво виражений міжнародний характер. Комітет “Ллойда” відповідає за створення нових страхо, вих синдикатів корпорацій. При цьому до уваги береться фінансове поручительство (150 тис. фунт. стерлінгів) не мен, ше ніж від двох вже існуючих синдикатів. Кожний страховий синдикат, вступаючи в страхові пра, вовідносини, несе необмежену майнову відповідальність за прийнятими зобов’язаннями. У цьому зв’язку синдикати зо, бов’язані на регулярній основі представляти в Комітет “Ллой, да” докази фактичного становища їхнього майнового стану. Для кожного страхового синдиката з боку Комітету “Ллой, да” встановлюються ліміти по збору страхових платежів, вели, чина яких залежить від суми гарантійного грошового депозиту, розміщеного страховим синдикатом у корпорації до початку страхових операцій. Виходячи із суми депозиту і встановленого ліміту страхових платежів, Комітет “Ллойда” встановлює 76
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
кваліфікаційний рівень фінансових ресурсів страхового синди, кату і тим самим дає згоду на певні обсяги цедирування ризиків. Відповідно до статутних вимог до страхової корпорації “Ллойд” щорічно керівнику Департаменту торгівлі і промис, ловості передається звіт про результати страхового бізнесу синдикатів, а також сертифікат, який засвідчує рівень їхньої платоспроможності. Система фінансової надійності “Ллойда” висока і можна сказати унікальна. Виплати страхових відшкодувань та інших витрат, пов’язаних зі збитками, оплачуються з фонду, що нази, вається Premium Trust Fund. Цей фонд формується зі страхо, вої і перестрахувальної премій, отриманих “Ллойдом”, а також доходу від інвестицій. Крім того, він може поповнюватися за рахунок цільових внесків Членів “Ллойда”. Розмір Premium Trust Fund складав 19,65 млрд. фунтів стерлінгів у 1993 році. Наступним рівнем надійності “Ллойда” є обов’язковий де, позит у “Ллойд” і Резерви. Ці фонди призначені для покриття збитків у разі недостатності коштів у Premium Trust Fund. Зовнішні Члени (які особисто не беруть участі в операціях “Ллойда”), повинні мати не менше 250 тис. фунтів і депозит, еквівалентний 30% річної брутто,премії, яка збирається на їхній капітал. Працюючі Члени (які особисто беруть участь в андерайтингу ризиків) повинні відрахувати велику суму в де, позит, але можуть мати більш низький ліміт премії у випадку, якщо їхнє майнове становище складає менше 250 тис. фунтів. На 1994 рік мінімальний депозит дорівнював 50% брутто, премії, але не менше 1,5 млн. фунтів. Розмір депозитів і ре, зервів на 1993 рік склав 4718 млн. фунтів. Третьою й особливою частиною надійності “Ллойда” є особисті активи Членів, які залишилися поза фондами “Ллой, да”. Ці активи за своєю природою є також носіями ризику, то, му в “Ллойді” сформований так званий High,level Stoploss (HLSL) фонд. До цього фонду всі Члени “Ллойда” зобов’язані відраховувати частину своїх активів. Це не стосується тільки тих Членів, що мають всі свої кошти на рахунках “Ллойда”. На 1993 рік розмір фонду HLSL склав 31 млн. фунтів. 77
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Завершальним ступенем в ієрархії системи надійності “Ллойда” є Центральний фонд (The Central Fund) і власні ко, шти (Net Assets). Центральний фонд не є гарантійним фондом за законом, однак є таким по суті і гарантує страхувальників і перестрахувальників від неплатоспроможності Членів “Ллой, да”. Розмір Центрального фонду на 1993 рік дорівнює 904 млн. фунтів, розмір власних коштів – 252 млн. фунтів. Схема забез, печення страхових операцій “Ллойда” представлена на рис. 3.1 [14].
²íäèâ³äóàëüí³ ÷ëåíè Òðàñòîâ³ ïðåì³àëüí³ ôîíäè Ïðèáóòîê íå âèïëà÷óºòüñÿ ïðîòÿãîì 36 ì³ñÿö³â. Ñóâîð³ êðèòå𳿠³íâåñòóâàííÿ. Êîøòè àíäåðàéòåð³â ó «Ëëîéä³» 20–50% ïðåì³é àíäåðàéòåð³â çíàõîäÿòüñÿ íà ðàõóíêàõ ó «Ëëîéä³». Ñóâîð³ êðèòå𳿠³íâåñòóâàííÿ. Ðåñóðñè ÷ëåí³â òîâàðèñòâà, êð³ì êîøò³â ó «Ëëîéä³». Öåíòðàëüíèé ôîíä Âñ³ ÷ëåíè ùîð³÷íî ðîáëÿòü âíåñêè. Âíåñîê êîðïîðàòèâíèõ ÷ëåí³â ó 2,5 ðàçà ïåðåâèùóº âíåñêè ³íäèâ³äóàëüíèõ ÷ëåí³â. Êîøòè ÖÔ âèêîðèñòîâóþòüñÿ ó ðàç³, ÿêùî ³íøèõ íåäîñòàòíüî äëÿ â³äøêîäóâàííÿ ïî çàêîííèõ âèìîãàõ ñòðàõóâàëüíèê³â íåçàëåæíî â³ä òîãî º ñòðàõîâèê «Ëëîéäà» ô³çè÷íîþ ÷è þðèäè÷íîþ îñîáîþ. Êîøòè àíäåðàéòåð³â ó «Ëëîéä³» Íå ìåíøå 50% ïðåì³é àíäåðàéòåð³â çíàõîäÿòüñÿ íà ðàõóíêàõ ó „Ëëîéä³”. Ñóâîð³ êðèòå𳿠³íâåñòóâàííÿ. ̳í³ìàëüíà ñóìà íà ðàõóíêàõ ó „Ëëîéä³” – 0,5 ìëí. ôóíò³â ñòåðë³íã³â. Òðàñòîâ³ ïðåì³àëüí³ ôîíäè Ïðèáóòîê íå âèïëà÷óºòüñÿ ïðîòÿãîì 36 ì³ñÿö³â. Ñóâîð³ êðèòå𳿠³íâåñòóâàííÿ. Êîðïîðàòèâí³ ÷ëåíè
Рис. 3.1. Схема забезпечення надійності “Ллойда”
78
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
3.3. Ñòðàõîâèé ðèíîê ͳìå÷÷èíè Німеччина належить до країн – лідерів світового страхо, вого ринку. У Європі вона поступається лише Великобританії. Об’єднання Німеччини відбилося на динаміці розвитку стра, хового ринку. Основні особливості страхового ринку Німеччини: • Страховий ринок Німеччини характеризується ди, намічним розвитком. Щорічний приріст обсягу надходжень страхових платежів складає близько 10%. • Структура страхового ринку (у % від зібраних страхо, вих премій): , особисте страхування – 37%; , медичне страхування – 12%; , майнове страхування – 51%. • Страхова справа розподілена між системою державного соціального забезпечення і приватним сектором страхових по, слуг. Соціальне страхування (по старості, на випадок без, робіття, страхування на випадок тимчасової втрати працездат, ності) обов’язкове для всіх працівників найманої праці, якщо вони не охоплені приватним страхуванням. • Сектор особистого страхування залежить від зростаю, чої конкуренції комерційних банків, які прагнуть організувати страхове обслуговування клієнтів через свої операційні зали. Загалом прибутковість операцій у секторі страхового обслуго, вування фізичних осіб вища, ніж у секторі обслуговування юридичних осіб. Сектор страхового обслуговування фізичних осіб займає 87% страхового ринку, юридичних – 13%. Дивіденди по акціях страхових компаній стабільні, але трохи нижчі, ніж в інших країнах Західної Європи. • Страховики в Німеччині не мають права займатися будь,якою іншою діяльністю, крім страхування. Сектор стра, хових послуг представлений такими видами страховиків: , акціонерні товариства; , товариства взаємного страхування; , державні компанії. 79
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
У 1990 році в Німеччині нараховувалося 115 страховиків, які обслуговували сектор договорів особистого страхування, 230 недержавних пенсійних фондів, 55 товариств медичного страхування, 35 спеціалізованих перестрахувальних компаній, 330 інших страховиків. Крім того, специфіку німецького стра, хового ринку складають понад 2200 місцевих регіональних страховиків, які збирають менше 5% загальних обсягів страхо, вих премій. Іноземним страховикам у Німеччині належить 13% страхового ринку, з них лідируючі позиції традиційно на, лежать страховикам Швейцарії (близько 9% страхового рин, ку), які присутні на берегах Рейну вже понад 100 років. Федеративний устрій Німеччини є важливим чинником у розвитку каналів просування страхових послуг безпосереднім споживачам. Регіональні страховики підтримують свою фізичну присутність у всіх федеральних землях Німеччини. Більшість крупних страхових компаній вирішують питан, ня аквізиції по введенню нових і поновленню раніше діючих договорів страхування через страхових агентів. Джерелом за, лучення клієнтури є робота незалежних страхових брокерів, які обслуговують різні страхові компанії. Широко представле, ний прямий продаж страхових полісів, який здійснюється без, посередньо з офісів страхових компаній. Страхові брокери більш активні в страховому обслугову, ванні юридичних осіб, у той час як страхові агенти обслугову, ють переважно фізичних осіб. Характерно, що деякі великі страхові компанії Німеччині, вирішуючи питання аквізиції, обходяться без послуг страхових посередників, які коштують надто дорого, інформуючи потенційних клієнтів про страхові послуги шляхом розсилання відповідної інформації поштою. Заощаджуючи на оплаті праці страхових посередників, ці ком, панії мають значну статтю витрат по організації рекламних за, ходів і оплаті поштових послуг. Діяльність страхового ринку Німеччини перебуває під контролем органів обов’язкового державного страхового на, гляду з боку Федерального відомства нагляду за діяльністю страхових компаній (BAV), розташованому в Берліні. 80
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
3.4. Ñòðàõîâ³ ðèíêè êðà¿í Ñõ³äíî¿ ªâðîïè Весь страховий бізнес СРСР був представлений двома державними структурами – Держстрахом та Індержстрахом, які не конкурували між собою, а тільки поділяли сферу впли, ву. Це визначалося головним принципом економіки колишнь, ого Союзу – плановою системою ведення господарства, харак, терною рисою якої була відсутність конкуренції. Розпад СРСР привів до створення Союзу незалежних держав, кожна з яких стала створювати нові економічні відносини, у тому числі й у страхуванні. Створення нових страхових ринків здійснювалося в тяж, ких умовах – висока інфляція, відсутність у суспільстві довіри до фінансових структур, зубожіння і соціальна незахищеність населення. Ці тенденції були особливо помітні на початку 90, х років, коли більшість країн Східної Європи не мала ні відповідних правових актів, що регулюють страхову діяльність, ні вимог до статутного капіталу страхових ком, паній. Ліквідація державної монополії на страхову діяльність привела до створення низки страхових компаній. У той час су, ма в кілька сотень американських доларів дозволяла здійсни, ти реєстрацію фірми, яка мала стати організацією, що гаранту, вала б захист населення в несприятливих ситуаціях, забезпе, чувала захищеність внесків і користувалася довірою в суспільстві. Природно, що з цього нічого не вийшло. Більшість цих фірм згодом збанкрутували, кинувши тінь недовіри на всю страхову галузь. Але деяким з них вдалося знайти солідних інвесторів, значно збільшити свій капітал і перетво, ритися у великі страхові компанії, що діють на страховому ринку і понині. Десятилітня історія становлення локальних страхових ринків країн Східної Європи мала різні наслідки. Відповідно до політичних устремлінь країн подальший розвиток ринків здійснюватиметься шляхом систематичного пристосування до основних принципів Європейського Союзу. Це значить, що 81
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
страхові ринки країн Східної Європи стоять перед не, обхідністю інтенсивних якісних і кількісних змін. Оскільки страхування життя в країнах ЄС є домінуючим, можна припу, стити, що саме цей тип страхування має найбільші перспекти, ви для країн Східної Європи. Потреба відповідати критеріям ЄС змінила законодавчу систему в галузі страхування, а також систему спостереження за діяльністю на страховому ринку. Серед країн – кандидатів у члени ЄС, таких як Литва, Латвія, Естонія і Польща, найбільш активні інтеграційні процеси відбуваються в Польщі. Велика кількість страхових компаній характерна для Ук, раїни і Росії. Це вказує на нестабільність їхніх страхових ринків, а незначні інвестиційні кошти компаній – на їхню слабкість у розрізі інвестованого капіталу, а це, у свою чергу, є загрозою для ринків у цілому. У 2000 році сім країн Східної Європи (Росія, Білорусь, Молдова, Литва, Латвія, Естонія та Україна) одержали разом 6,9 млрд. дол. США страхових премій. Для порівняння: це тільки в 1,3 раза більше, ніж Польща, де за аналогічний період отримано 5,2 млрд. дол. Структура страхових премій: • 58,2% отримано в майновому страхуванні, • 41,8% – у страхуванні життя. Ситуація є неоднозначною, оскільки, наприклад, у Росії, де страхування життя складає 46,7% від страхових премій, за оцінками місцевих фахівців, до 95% цих премій складають так звані “зарплатні схеми”, які застосовуються з метою зниження податків. З урахуванням цих даних зазначені пропорції на, справді можуть бути іншими. У багатьох країнах Східної Європи нині відбуваються процес змін у секторі охорони здоров’я, який заснований на страховій медицині. У Росії вона введена в 1993 році. Соціаль, не медичне страхування розглядається як основне джерело до, ходу для сектора охорони здоров’я, шлях до проведення його фундаментальної структурної перебудови з одночасною 82
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
інформованістю людей про вартість і користь системи охоро, ни здоров’я, яка фінансується із суспільних джерел. Спроби введення медичного страхування в країнах Східної Європи, як правило, зазнають критики з боку західних аналітиків, однак залишаються, як і раніше, привабливими для цих країн. Зрозуміло, що основним мотивом проведення реформ є пошук додаткових доходів для сектора охорони здо, ров’я. Однак джерела інформації свідчать про те, що в багать, ох країнах СНД цей доход швидше за все буде не таким стабільним, як очікувалося. Величезний потенціал страхових ринків Східної Європи давно цікавить провідних світових страхових гігантів. Поки що вони або відсутні на цих ринках або їх діяльність обмежена. Ви, няток складають тільки країни Балтії. Важливою проблемою при цьому є трактування страхового ринку як інструмента в ру, ках держави. Як показує світова практика, при закритому стра, ховому ринку для нормального розвитку страхової галузі вітчизняного капіталу недостатньо. Всі страхові ринки провідних країн світу є відкритими для іноземного капіталу. Що ж стосується перестрахування, то в цій галузі найбільші перестрахувальні компанії світу вже давно посіда, ють провідні позиції на страхових ринках країн Східної Євро, пи і так чи інакше більша частина коштів, отриманих у страхо, вому секторі економік цих країн, працює на Захід. Підсумовуючи, можна дійти висновку, що за основними показниками (страхові премії, страхові виплати, частка стра, хових премій у ВВП) ринки країн СНД не порівнянні зі стра, ховими ринками провідних країн світу. Однак вони динамічні, швидко розвиваються і, головне, надають страхувальникам весь сучасний набір страхових послуг. Росія Росія посідає на світовому ринку страхування дуже скромне місце і за показниками, і за охопленням населення. На сьогодні, за експертними оцінками, частка застрахованих 83
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ризиків у Росії складає 10–15%, у той час як в економічно роз, винутих країнах – 90–95%. У 2002 році намітилася тенденція до вирішення соціаль, них проблем у країні, і роль страхування стає все акту, альнішою. Саме фінансовий механізм страхування повинен забезпечувати громадянам соціальний захист: медичну допо, могу, страхування життя, у тому числі пенсій, ренти та ін. Розвиток страхування в Росії, як і всюди у світі, відповідає розвитку ринкових відносин, тобто в цілому поки що досить низьке (табл. 3.1) [15]. Частка страхування у ВВП країни – близько 3%. Реальна ж частка страхування в загальному обсязі ВВП, навіть за оптимістичними оцінками, не перевищує 2%. Страхові резерви наближаються до 90 млрд. руб., кількість зайнятих у галузі складає від 250 до 300 тис. чоловік (близько 0,5% від загальної чисельності зайнятих). Скорочується кількість страхових компаній, що свідчить про укрупнення і стабілізацію ринку. Якщо в 1998 році їх було 1493, то в 2001– 1345, а вже на початку 2002 – 1064. Швидки, ми темпами зростає сума зібраних страхових премій. Всі ці роки страхування в Росії розвивалося не “завдяки”, а “всупереч”, тому що не були створені необхідні передумови для його функціонування. Дотепер не створена основа для розвитку страхування – довгострокове страхування життя, страхові резерви якого не тільки вирішують основні проблеми населення, а й забезпечують стійке зростання економік багать, ох розвинених держав. Відсутність довгострокового страху, вання життя – одна із найбільших помилок у соціально,еко, номічній політиці держави. Відомо, що 51% від загального об, сягу премії на західних ринках одержують від операцій по страхуванню життя і левова частка їх йде на інвестиції в про, мисловість. Значний внесок у зростання обсягу зібраних страхових премій у Росії вносить страхування життя. Частка цієї галузі постійно зростає: якщо в 1998 році вона складала 29% зібраних страхових премій, то в 2001 – близько 55%. Однак левова част, ка коштів, що проходять через страхові компанії, які займа, 84
Îñíîâí³ ïîêàçíèêè ʳëüê³ñòü ñòðàõîâèõ îðãàí³çàö³é Ñòàòóòíèé êàï³òàë Ñòðàõîâ³ âíåñêè Ñòðàõîâ³ âèïëàòè Êîåô³ö³ºíò âèïëàò Ñòðàõîâà ñóìà çà äîãîâîðàìè äîáðîâ³ëüíîãî ñòðàõóâàííÿ Ñòðàõîâ³ âíåñêè, ïåðåäàí³ â ïåðåñòðàõóâàííÿ (áåç îáë³êó ðåòðîöåñ³¿ Áàëàíñîâèé ïðèáóòîê Áàëàíñîâèé çáèòîê Ñåðåäíüîäóøîâ³ ñòðàõîâ³ âíåñêè Ñåðåäíüîäóøîâ³ ñòðàõîâ³ âèïëàòè ×àñòêà ñòðàõîâèõ âíåñê³â ó çàãàëüíîìó îáñÿç³ ÂÂÏ ×àñòêà ñòðàõîâèõ âíåñê³â, ïåðåäàíèõ ó ïåðåñòðàõóâàííÿ (áåç îáë³êó ðåòðîöåñ³¿) ó çàãàëüíîìó îáñÿç³ 1994 2175 494,9 7955,5 5136,1 64,6 360,2 368,3 642,9 62,0 54 35 1,3 4,5
Îäèíèö³ âèì³ðó îä. ìëí. ðóá. ìëí. ðóá. ìëí. ðóá. % ìëðä. ðóá. ìëí. ðóá. ìëí. ðóá. ìëí. ðóá. ðóá. ðóá. % %
11,2
1,4
1890.9 170,1 196 158
3242,2
2788,6
2043 2427 29056,8 23385,4 80.5
1996
8,1
1,6
1097.6 432,0 297 229
3524,1
6134,0
1493 7434,8 43651,9 33596,6 77,0
1998
14,7
2,4
2352,1 262,7 1171 954
24987,1
12834,2
1166 16041,6 170074,1 138566,0 81,5
2000
Динаміка розвитку страхового ринку Росії за 1994–2001 рр. (до 1998 р. у млрд. руб.)
–
3,0
– – – –
–
–
1345 27300,02 276600,0 171000,0 61,8
2001
Таблиця 3.1
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
85
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ються страхуванням життя, працюють на реалізацію так зва, них “сірих” зарплатних схем. Нині в Росії для виплати заробітної плати підприємства зобов’язані виплачувати єдиний соціальний податок у розмірі 35,6% фонду оплати праці і податок на прибуток, що дорівнює 13%. У той же час страхові операції не обкладаються ні єдиним соціальним податком, ні податком на прибуток. У результаті підприємство платить за “страхування” всього 10–12% фонду оплати праці. На думку Федеральної служби податкової міліції, до 80% операцій так чи інакше пов’язані з ухиленням від сплати податків. Практично у всіх країнах світу юридична особа відносить на собівартість своєї продукції витрати на добровільне страху, вання в тому обсязі, в якому вважає за необхідне, а в Росії клієнти страхових компаній поставлені у жорсткі рамки – 3% від виторгу. Але незважаючи на ці негативні моменти, страхування в Росії розвивається дуже високими темпами і є одним із най, перспективніших у Східній Європі. При цьому зростають не тільки обсяги зібраних страхових премій, а й активи та капіта, ли страхових компаній. Це відбивають дані табл. 3.1. Найбільш перспективними на російському ринку страху, вання є: • медичне страхування; • довгострокове страхування життя; • автострахування. Подальший розвиток ринку залежатиме від економічного зростання в країні і від розвитку його законодавчого регулю, вання.
86
Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕβ ÐÈÍÊÈ ÏÐβÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ѲÒÓ
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Дайте характеристику страховому ринку США. Як би Ви відповіли на запитання: чому ринок США є найбільш розви, нутим у світі? 2. Дайте характеристику страховому ринку Німеччини. 3. Дайте характеристику страховому ринку Великобританії. 4. Розкажіть про функціонування страхової асоціації “Ллойд”. Як забезпечується її надійність? 5. Що загального й у чому основна відмінність страхових ринків двох провідних європейських країн – Німеччини і Ве, ликобританії? 6. Дайте характеристику розвитку страхових ринків країн Східної Європи. Назвіть основні причини їх недостатньої розвиненості й основні тенденції, що намітилися на цих рин, ках. 7. Охарактеризуйте ринок страхування Росії. Чому в Росії страхування не відіграє тієї ролі, яку воно повинно відіграва, ти відповідно до світових тенденцій? 8. Які реформи, на Ваш погляд, варто почати, щоб страхові рин, ки країн Східної Європи за основними показниками розвит, ку відповідали ринкам провідних країн світу.
87
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ÑÒÐÀÕÎÂί IJßËÜÍÎÑÒ² 4.1. Ôîðìè îðãàí³çàö³¿ ñòðàõîâèê³â ³ ñèñòåìè ñòðàõóâàííÿ Законодавство країн світу регламентує види страхування, якими можуть займатися страхові компанії. Наприклад, за німецьким законодавством, такі види, як страхування життя, страхування від нещасного випадку, страхування кредитів і правового захисту можуть здійснювати тільки окремі страхові компанії. У цьому зв’язку компанії, що займаються одним ви, дом страхування, називаються вузькоспеціалізованими, декількома – багатогалузевими. Існують інші класифікації. Залежно від території обслуго, вування вони можуть поділятися на національні і міжнародні. Залежно від організаційно,правової форми: господарчі това, риства, товариства взаємного страхування, різні об’єднання страхових компаній або за участю страхових компаній. Для страхової діяльності прийнятні тільки такі ор, ганізаційно,правові форми, які мають у своєму розпорядженні значний капітал і розраховані на тривале існування. Тому ос, новною організаційною формою проведення страхових опе, рацій в усьому світі є акціонерні компанії. Однак це далеко не єдина форма організації страхових компаній. Акціонерні товариства В усіх країнах акціонерні товариства (АТ) є основою стра, хової системи. Акціонерна страхова компанія – це звичайне акціонерне товариство, яке надає страхові послуги. АТ, як і 88
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
ряд інших видів страхових компаній, можуть мати широку ме, режу підрозділів: • Представництва. Виконують обмежений набір послуг, не пов’язаних зі страхуванням. Наприклад, рекламу, дослідження ринку, впідбір потенційних клієнтів. Не є юри, дичними особами. • Агентства. Виконують функції представництва й обме, жений набір страхових послуг. Не є юридичними особами. • Відділення. Виконують широкий набір страхових по, слуг, але не є юридичними особами. • Філії. Це єдині підрозділи страхових компаній, які є юридичними особами. Представляють практично весь ком, плекс страхових послуг компанії, крім перестрахування і різних видів зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, страхова компанія може мати дочірні компанії. Дочірня компанія – це самостійна організація, однак кон, трольний пакет акцій знаходиться в основній компанії. Товариства взаємного страхування Товариство взаємного страхування (ТВС) – це особлива організаційно,правова форма страховика, страховий фонд якої створюється на основі пайової участі його членів. Були поширені в Росії наприкінці XIX – початку ХХ ст., перед рево, люцією 1918 року діяло понад 200 ТВС. Перше з них було ор, ганізоване в другій половині XIX ст. найбільшими домовлас, никами Москви і проводило страхування від пожеж. У ряді країн ТВС організуються за виробничою ознакою. Наприклад, до взаємного страхування можуть вдаватися фер, мери певного регіону. За розмірами акумулярних засобів у світовому масштабі вони поступаються тільки АТ, однак роль ТВС на світовому ринку постійно зростає. Причому тенденція останнього часу така, що вони все більше спеціалізуються в сфері довгострокового страхування життя. ТВС є асоціаціями цивільного права, які не здійснюють торговельних угод. Вони функціонують у формі взаємодопо, 89
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
моги і, на відміну від акціонерних компаній, не ставлять перед собою завдання одержати прибуток. Мета ТВС – забезпечен, ня членам товариства найбільш якісні страхові послуги за най, меншою ціною. Таке товариство має дозвіл на здійснення страхування відповідного виду і відповідає іншим вимогам, встановленим законом про організацію страхової справи. Над, лишки, накопичені за звітний період діяльності, використову, ються або для створення резервів, або повертаються членам товариства. У Західній Європі існує чітке усвідомлення ролі і характе, ру підприємств, що належать до так званої соціальної еко, номіки. Серед них ТВС посідають особливе місце. Так, напри, клад, відповідно до законодавства деяких європейських країн, ТВС може зажадати від своїх членів додаткових внесків або скорочення наданих послуг. Ці додаткові внески можуть вра, ховуватися при створенні резерву платоспроможності, при цьому гарантійний фонд може скорочуватися на чверть, а не, великі страхові компанії – пільговим фінансовим режимом. Оскільки принцип солідарної розкладки збитку відіграє у ТВС значно більшу роль, вони легше виходять на деякі верст, ви населення, ніж АТ. Тому між цими двома видами страхових компаній більш дієвою є взаємодоповнюваність, ніж конку, ренція. Ряд специфічних ризиків акціонерні страхові компанії не приймають на страхування у зв’язку з можливим великим збитком. Великі власники, особливо це характерно для судно, власників, вдаються до страхування таких ризиків, наприклад, від забруднення навколишнього середовища, а також для за, хисту власних інтересів у спеціалізованих клубах взаємного страхування, що, по суті, являють собою ТВС. Такі клуби існують у більшості економічно розвинутих країн. У світі на, раховується близько 70 клубів взаємного страхування судно, власників. Найбільшими вважаються клуби Великобританії, Швеції, Норвегії, США, Японії.
90
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
Державні страхові компанії Заснування державних страхових компаній є формою втручання держави в діяльність страхового ринку. Звичайно держава створює страхові компанії для страхування особливо великих ризиків. Наприклад, експортних кредитів і зовнішніх інвестицій. Це характерно для страхового ринку усього світу. Державні страхові компанії також створюються при здійсненній специфічних видів страхування для запобігання витоку валюти по каналах страхування і перестрахування. У багатьох країнах законодавство передбачає передачу державним страховим компаніям у перестрахування або співстрахування фіксований відсоток усіх або частини ри, зиків, що приймаються на страхування в даній країні з метою найбільш повного використання ємності власного страхового ринку й у кінцевому результаті запобігання витоку валюти за кордон. Приватні страхові компанії належать одному власнику або родині. Унікальною формою об’єднання тільки приватних страховиків до 1994 року був англійський “Ллойд”. Холдинги Холдинги – це компанії, які володіють контрольним паке, том акцій інших компаній з метою контролю і керування їхньою діяльністю. Холдинги не відповідають за зобов’язання, ми окремих компаній, але для підтримання авторитету можуть погашати їх з подальшим придбанням рішення щодо неплато, спроможної компанії. Холдинги характерні для початкової стадії розвитку страхового ринку, коли ємності окремих стра, хових компаній невеликі. Були популярні на початку виник, нення комерційного страхування в країнах – колишніх рес, публіках СРСР. Об’єднання страхових компаній та інших організацій Концерни. Це об’єднання підприємств, у тому числі стра, хових компаній, які здійснюють спільну діяльність на основі 91
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
добровільної централізації функцій: інвестиційної, зовнішньо, економічної, природоохоронної, фінансової. Господарські асоціації – це деякий аналог концернів, але з дещо менш жорсткими обмеженнями на учасників. Консорціуми. Це тимчасові договірні об’єднання підприємств і страхових компаній, створені для вирішення певних конкретних завдань. Наприклад, для здійснення вели, кого інвестиційного проекту. За останні десятиліття в Росії приділялася певна увага створенню фінансово–промислових груп (ФПГ). Це щось се, реднє між концернами і господарськими асоціаціями. До скла, ду таких груп входять: • кілька промислових підприємств; • один або кілька банків; • торгово–збутові фірми; • страхова компанія. У цьому випадку страхова компанія швидше за все матиме статус кептивної. Кептивні страхові компанії Кептивна страхова компанія (від англ. captiv – кишень, ковий) – це АТ, створене для обслуговування ризиків ор, ганізації, яка його організувала. Створення кептивів – харак, терна риса сучасного економічного життя і досить нове явище в страховому світі. Кептивні компанії характерні для великих підприємниць, ких структур у випадках, коли ті не бачать можливості одер, жати адекватне страхове покриття на страховому ринку або таке покриття для них є економічно невигідним. Кептивне страхування набуло значного розвитку, починаючи з 50,х років ХХ ст. як варіант ризик–менеджменту великих підприємств, що пояснюється економічними причинами – концентрацією капіталу. Спостерігається тенденція до ство, рення таких компаній у країнах з пільговим оподаткуванням. Для материнської структури створення кептивної страхо, вої компанії дає такі переваги: 92
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
По,перше, на відміну від вільних страховиків кептив може надати їй саме ті послуги, яких вона потребує і на максималь, но вигідних для неї умовах. По,друге, заснування страхового кептива дає їй мож, ливість створити ефективний механізм планового фінансу, вання ризиків за рахунок не оподатковуваних коштів. По,третє, кептив дає можливість використовувати менш дорогі послуги перестрахувального ринку. Послуги, надані кептивом материнської компанії, мають відносні переваги перед пропозиціями вільних страховиків у таких областях: страхові тарифи, надане страхове покриття, додаткові послуги. Тарифи кептивних компаній об’єктивно можуть бути ниж, чими за тарифи вільних страховиків, тому що в кептиві краще знають реальну історію виникнення збитків на материнському підприємстві, у нього нижчі аквізиційні витрати і мінімальна норма прибутку, закладена додатково до тарифу. Надане покриття. Завдяки тісному співробітництву з ма, теринською компанією кептивні страховики мають мож, ливість складати договори страхування таким чином, щоб до складу страхового покриття входили лише ті ризики, захист від яких найбільш ефективно здійснювати саме цим шляхом. Крім того, якщо через кількісні або якісні обмеження страхування деяких специфічних ризиків є недосяжним на ринку вільного страхування, страховий кептив може надати страховий захист із наступною передачею ризиків у перестрахування. Кептиви можуть значно збільшити рівень наданих додат# кових послуг. Це обумовлено такими можливостями: • кептив може розглядатися материнською структурою як спеціалізований центр керування її ризиками; • як центр керування ризиками, кептив організує розроб, ку комплексних програм керування ризиками, забезпе, чує контроль за здійсненням превентивних заходів; • кептив може орієнтуватися на надання високоякісних послуг саме в тих областях, які бажані для материнсь, кої компанії. Це підтверджується тенденцією розмежу, 93
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вання власне страхового продукту і супутніх послуг (технічні послуги і послуги, які здійснюються в процесі врегулювання збитків); • кептив може виконувати функції фонду самострахуван, ня або фонду ризику. Переваги для материнської ком, панії полягають в наступному. Якщо у разі створення фонду самострахування на підприємстві відрахування до нього можливі лише за рахунок прибутку, що залишився після оподаткування, то при використанні кептива вони юридично оформляються у вигляді страхової премії, що може бути віднесена на собівартість, тобто оплачується за рахунок доходів до їх оподаткування; • застосування кептива полегшує для материнської ком, панії можливість передавати свої ризики на ринок пе, рестрахування і ринок капіталу. Можна навести кілька аргументів “за” і “проти” кептивно, го страхування. Проти використання кептивів: 1. Кептивні страхові компанії не такі надійні, як вільні стра, ховики, і не забезпечують високої рентабельності капіталу. 2. Використання кептивів призводить до монополізації страхового ринку, закриття для вільних страховиків значних його сегментів. 3. Кептиви нерідко використовуються для уникнення опо, даткування. Однак подібні доводи нескладно спростувати. Спираю, чись на дані, опубліковані американським рейтинговим агент, ством A.M. Best, можна відзначити, що на сучасному етапі: • прибутковість операцій кептивних страховиків переви, щує прибутковість вільних страхових компаній; • кептивні компанії залишають на власному утриманні (частина відповідальності, які залишилася в компанії після передачі ризиків у перестрахування) більше ри, зиків, ніж вільні страховики; • короткостроковий показник ліквідності кептивів пере, вищує аналогічний показник вільних страхових ком, паній. 94
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
Розвиток таких тенденцій можна пояснити наявністю об’єктивних передумов. Передумови підвищення прибутко, вості кептивних компаній: • більш тісні взаємини зі страхувальниками і тому до, стовірніша оцінка страхувальних ризиків; • використання ретроспективних полісів, які дозволяють за необхідності коригувати ціну страхової послуги; • здійснення прямої підписки ризиків, завдяки чому за, ощаджуються суми, які витрачаються вільними страхо, виками на комісійні винагороди посередникам, що доз, воляє кептивним компаніям виплачувати дивіденди або надавати знижені тарифи материнській компанії та акціонерам; • державне регулювання страхових ринків деяких країн, наприклад США, дозволяє кептивним компаніям вкла, дати в звичайні акції майже в чотири рази більше ак, тивів, ніж вільним страховикам. Передумови підвищення власного утримання: достатній розмір статутного капіталу і стабільність величини страхових резервів; детальна інформація про ризики, що дозволяє мене, джерам кептивних компаній використовувати їх стратегічне фінансування. Основною передумовою високої ліквідності балансів стра, хових кептивів є їхня інвестиційна політика. Головні напрями інвестицій – облігації, акції та короткострокові вкладення. Розвитку позитивних тенденцій у роботі страхових кеп, тивів за кордоном сприяє економічна і політична стабільність юрисдикції материнської компанії та її кептивів, а також сфор, мована практика страхування. Процес скорочення частки страхового ринку, доступної для вільних страховиків, має місце, однак він не є лише ре, зультатом розширення кептивного страхування. Якщо про, аналізувати характер операцій, у результаті яких страхові премії, які спрямовувалися раніше у вільні страхові компанії, попадають у кептив, то стає ясно: скорочується не частка рин, ку вільних страховиків, а сам ринок страхування. 95
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Підприємства відмовляються від традиційних методів фінан, сування ризиків на користь альтернативних технологій. Скорочення ринку прямого страхування не означає авто, матичного скорочення ринку перестрахування, оскільки кеп, тивні страховики використовують його не менш активно, ніж вільні страхові компанії. Звичайно, є чимало прикладів вико, ристання перестрахувальних кептивів, але це робиться, як правило, або для забезпечення доступу до більш дешевого пе, рестрахування, або з метою податкового планування. Варто також чітко розрізняти терміни “уникнення по, датків” і “податкове планування”. У той час як перший термін означає дії, що суперечать законодавству, другий визначає за, ходи, спрямовані на зменшення в рамках закону оподаткову, ваної бази. Податкове планування поширене за кордоном і визнається необхідним не тільки фірмами, а й державними ор, ганами. Таким чином, діяльність кептивних страховиків є певною загрозою лише для вільних страхових компаній як їхніх кон, курентів. Материнські компанії, засновуючи дочірні страхові структури, одержують значні переваги у порівнянні з викори, станням вільних страховиків. Оцінюючи страхові кептиви як явище, варто враховувати й інтереси держави. Основним критерієм оцінки тут є різниця між збором податків у разі використання підприємствами по, слуг вільних страховиків і страхових кептивів. Для її оцінки необхідно розглянути зміни сум податків, що сплачуються трьома суб’єктами операцій: материнськими компаніями, вільними страховиками і страховими кептивами. По,перше, податкові платежі материнського підприємства не змінюються з відмовою від послуг вільних страховиків. Ви, няток складають випадки використання кептивів у псевдост, рахових схемах уникнення оподаткування, однак такі схеми можливі і за участі вільних страховиків. По,друге, слідом за скороченням страхових премій, отри, маних вільними страховиками, знизяться і суми податків, що сплачуються ними. 96
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
По,третє, зросте потік податкових надходжень від кеп, тивів, норма прибутку яких часто перевищує аналогічні показ, ники вільних страховиків. Врахувати обсяг притоку податкових надходжень у країну – юрисдикцію материнської компанії від її кептива, розміще, ного за кордоном, неможливо. З урахуванням цього в багатьох країнах введено спеціальне законодавство, що регулює діяльність кептивних страхових і перестрахувальних ком, паній. Воно, як правило, встановлює дещо нижчі вимоги до статутного капіталу кептивних страховиків, менш суворі ви, моги до нормативів ліквідності й обсягу наданої звітності, більш низькі ставки оподаткування. Наслідком цього стало зростання так званих “on,shore” – кептивів, розміщених у країні – юрисдикції материнської ком, панії, оскільки це вигідно не тільки державі, але й материнсь, ким структурам (досягається оперативність роботи, знижу, ються управлінські витрати). Але навіть якщо страховий кептив розміщений у зоні пільгового оподаткування, його використання вигідніше для держави, ніж проста передача ризиків іноземним компаніям, оскільки в остаточному підсумку акумульовані в кептиві кошти розподіляються відповідно до мети і завдань материнської ком, панії, підвищуючи її прибутковість і, отже, збільшуючи розмір податкових надходжень до бюджету. Як наслідок, страховий кептив – ефективний інструмент фінансування ризиків підприємств. Його використання не робить негативного впливу на обсяг надходжень до бюджету за умови створення кептивно, го законодавства, що враховує специфіку кептивних компаній. Системи страхових відносин Системами страхових відносин називають економічні відносини, що діють у рамках, передбачених законодавством, між суб’єктами страхового ринку. Крім власне страхування розрізняють такі системи: • співстрахування; • страховий пул; 97
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• подвійне страхування; • перестрахування; • самострахування; • взаємне страхування. Співстрахування. Це страхування, при якому об’єкт страхування може бути застрахований одночасно декількома страховиками в рамках однієї страхової угоди. При співстра, хуванні кілька страховиків беруть участь певними частками в страхуванні того самого ризику, видаючи спільний або роздільний договори на страхову суму кожний у своїй частці. При співстрахуванні в договорі повинні міститися умови, що визначають права й обов’язки кожного страховика, зокрема, частки страхових премій і виплачуваних страхових відшкоду, вань. Співстрахування досить популярне у світовій практиці. Воно є формою диверсифікованості ризику з метою збережен, ня його на вихідному страховому ринку без передачі або пере, дачі в меншому обсязі в перестрахування. Страховий пул. На принципах співстрахувания бу, дується діяльність страхового пула. Страховий пул (англ. pool – спільний казан) – це об’єднання на добровільних засадах страхових компаній, що має тимчасовий характер, для спільного страхування певних ризиків, найчастіше особливо небезпечних або маловідомих – ядерних, авіаційних, морсь, ких, космічних та інших. Одержувані страхові внески і мож, ливі страхові відшкодування за договорами страхування підлягають перерозподілу між учасниками пула відповідно до їх часток у прийнятому на страхування ризику. Пули надзви, чайно поширені на світовому страховому ринку. Страховий пул не є юридичною особою. Метою його ство, рення є забезпечення фінансової стійкості страхових операцій, а також гарантій страхових виплат. Страховики – учасники пула несуть солідарну відповідальність по виконанню зо, бов’язань за договорами страхування, укладеними на основі угоди про страховий пул. Учасники пула можуть бути учасни, ками іншого страхового пула, а також перестраховувати части, ну своїх ризиків. 98
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
Основна мета пула – поділити власний страховий ринок між членами пула і скоротити відтік валюти за кордон. Основ, ний недолік – збитки в межах власного утримання пула по, винні оплачуватися страховиками однієї країни. Подвійне страхування – це страхування у декількох страховиків того самого інтересу від тих самих небезпек, коли загальна страхова сума перевищує страхову вартість. У разі якщо об’єкт застрахований у декількох страховиків на суми, які у підсумку перевищують його страхову вартість, всі стра, ховики відповідають тільки в розмірі страхової вартості. При цьому кожний з них відповідає тільки в розмірі, пропорційно, му відношенню страхової суми до загальної страхової суми, за всіма договорами, укладеними відносно даного об’єкта. Подвійне страхування може використовуватися з метою зба, гачення, тому в законодавствах ряду країн йому приділяється велика увага. У деяких країнах, наприклад в Україні, подвійне страхування не передбачено. Перестрахування – страхування страховиками власної відповідальності. Воно є страхуванням одним страховиком (перестрахувальником) на визначених договором умовах ри, зику виконання усіх або частини зобов’язань перед страху, вальником в іншого страховика (перестрахувальника). При настанні страхової події страхова організація – перестраху, вальник несе відповідальність в обсязі взятих на себе зо, бов’язань по страхуванню. Перестрахуванню присвячений ок, ремий розділ цього посібника. Самострахування – це створення страхового резервного фонду безпосередньо самим господарюючим суб’єктом в обов’язковому (акціонерне товариство, спільне підприємство, кооператив) або добровільному (товариство та ін.) порядку. Взаємне страхування. Це страхування через ТВС майна і майнових інтересів своїх членів, які здійснюється на підставі їх пайового членства. Докладно про ТВС говорилося вище. Тут вони виділяються у зв’язку з особливою системою страхо, вих відносин, яка створюється шляхом використання ТВС. Слід зазначити, що ТВС в якості страховика може здійснюва, ти страхування інтересів осіб, які не є членами товариства. 99
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
4.2. Ñòðàõîâ³ ïîñåðåäíèêè Система просування на ринок страхових послуг нази, вається аквізицією страхової компанії. Аквізиція може бути двох типів: • продаж полісів у самій страховій компанії та її підрозділах; • продаж полісів через посередників: агентів і брокерів. Посередників часто називають аквізиторами. Аквізито, ри можуть бути як юридичними, так і фізичними особами. Агенти є повноважними представниками страхової ком, панії і діють від її імені і за поручительством. Як правило, аген, ти є працівниками страхових компаній або укладають з ними трудові угоди. Агенти здійснюють діяльність за консуль, таціями, рекламою, пропозиціями і просуванням страхових послуг, укладенням договорів страхування, виконанням робіт з обслуговування договорів. В останньому випадку вони відповідають за оформлення необхідних для одержання стра, хового відшкодування документів і безпосередній зв’язок страховика зі страхувальником. За кордоном до агентів з боку страховика висуваються ду, же високі вимоги. Претенденти на роботу проходять спеціаль, не навчання, причому необхідною умовою є як мінімум серед, ня освіта. На заключному етапі претенденти проходять тесту, вання на професійну придатність. Як правило, на всіх розви, нутих страхових ринках критеріями професійного добору страхових агентів є такі показники: • загальна освіта і професійна підготовка; • комунікабельність; • уміння легке і невимушено спілкуватися з людьми; • зовнішня привабливість; • культура мови; • швидкість реакції. В якості агентів можуть виступати організації, зацікавлені в продажі страхових послуг. Наприклад, банки, автосалони, транспортні підприємства, туристичні фірми, митниці, ме, 100
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
дичні установи, поштові відділення. Досягнувши певних успіхів у професійній діяльності, страхові агенти мають право підбирати собі помічників – субагентів. У ряді країн страхові агенти об’єднуються в професійні асоціації, завданням яких є професійна підготовка і сер, тифікація агентів. Залежно від організації взаємин страховиків і агентів виділяють власне агентів і генеральних агентів. Генеральні агенти – це агенти, які уклали угоди зі страховиком, що наділяють їх особливими повноваженнями. Система аквізиції через генеральних агентів надзвичайно поширена за кордо, ном. Звичайно діяльність генеральних агентів здійснюється на підставі територіальної або адміністративної ознаки регіону, в якому діє страхова компанія. У кожному такому регіоні вона організовує роботу одного або декількох генеральних агентів. Початковий етап роботи генерального агента фінан, сується страховиком: орендується приміщення, здійснюються рекламні заходи, підбираються потрібні фахівці. Далі гене, ральний агент діє самостійно під наглядом страховика. Він сам наймає страхових агентів, проводить їх навчання, визначає сферу їх діяльності, контролює їхню роботу. Взаємини страхо, вика і всієї мережі агентів у цьому випадку здійснюються тільки через генерального агента. Таким способом компанія значно полегшує собі контроль за процесом аквізиції. Світовою практикою страхування напрацьований і такий спосіб, як призначення в якості генеральних агентів страхових компаній інших країн. Така система аквізиції застосовується тоді, коли іноземний страховик з огляду на внутрішнє законо, давство чужої країни не має права продавати свої послуги на її території. У таких випадках іноземний страховик може уклас, ти договір з національною страховою компанією по здійснен, ню останньою функцій його генерального агента. Це, безумов, но, є формою протекціонізму. За свою роботу агенти одержують агентську або комісійну винагороду, що, як правило, визначається як відсоток від 101
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
зібраних страхових премій. На комісійну винагороду також впливає стаж роботи агента, вид страхування, відсутність або наявність у нього штрафних санкцій, від того, новий це договір чи переукладений і ряду інших обставин, обумовлених систе, мою заохочення страхової компанії. Крім того, застосовується оплата частини винагороди у вигляді гарантованого заробітку, що найчастіше залежить від виконання плану роботи даним агентом. По довгострокових видах страхування агентські залежать від номера року, що пройшов від дня укладення договору страхування. Найбільші комісійні – в рік укладення договору, далі розмір їх поступово знижується. Брокери – це незалежні посередники, які діють на страхо, вому ринку на свій страх і ризик. У принципі, можна сказати, що брокер відстоює інтереси покупця, у той час як агент – інтереси страхової компанії. У деяких країнах продаж полісів здійснюється переважно через брокерів, а в ряді випадків – тільки через брокерів. Останнє характерно для страхової кор, порації “Ллойд”. Брокери часто об’єднується в спеціалізовані брокерські фірми, які є об’єктом купівлі–продажу на світовому страхово, му ринку. Наприклад, Лондонський страховий ринок давно стурбований тим фактом, що багато брокерських фірм переку, повуються США, що є формою непрямого втручання та пев, ного контролю за діяльністю страхового ринку Великобри, танії. Серед брокерів виділяються перестрахувальні брокери, які здійснюють посередницьку діяльність у перестрахуванні.
4.3. Ðåãóëþâàííÿ ñòðàõîâî¿ ä³ÿëüíîñò³ В усіх країнах світу здійснюється нагляд за діяльністю страхових компаній з метою захисту прав страхувальників. Забезпечують його органи страхнадзору або просто регулято, ри страхових ринків. Нагляд здійснюється державою або під її контролем і передбачає виконання трьох основних функцій: 102
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
• видачу ліцензій на страхову діяльність; • забезпечення гласності в роботі страхових компаній; • підтримання правопорядку в страховій галузі. Однак взаємозалежність страхових ринків окремих країн і тенденції глобалізації в страхуванні висунули на порядок ден, ний створення організації – регулятора страхових відносин на міжнародному страховому ринку. Як наслідок, у 1994 році бу, ла створена IAIS – Міжнародна асоціація національних ор, ганів нагляду за страховою діяльністю, яка об’єднує органи страхового нагляду понад 100 країн світу. Метою IAIS є ор, ганізація співробітництва між регуляторами страхової галузі для забезпечення ефективного нагляду за страхуванням на внутрішньому і міжнародному ринках. Із країн СНД до неї входять Росія, Казахстан і Україна. IAIS відома своєю системою обміну інформацією між ор, ганами страхнадзору. Принципами її є базові рекомендації співстрахування в цілому й окремих моментах ведення справи для регуляторів. Членством органу страхнадзору країни в цій організації зобов’язує використовувати в страховій практиці міжнародні принципи і стандарти Асоціації. Найбільш відомі чотири принципи IAIS, що регулюють страхову діяльність, проведення страхових операцій, платоспроможність страхо, вих компаній та функції регулятора. Стандарти регулюють конкретні питання страхування: ліцензування, перевірку, обов’язки органів нагляду і самих страховиків. Стандарти IAIS істотно розширюють функції страхового нагляду, а також встановлюють достатньо високу планку для всіх бажаючих зайнятися страховим бізнесом. Стандарт №1 передбачає жорсткі вимоги для одержання ліцензії. Не досить відповідати низці критеріїв за статутним капіталом і т.ін. Необхідно представити регулятору бізнес, план на три роки з описом ризиків, які планується взяти на страхування, цільових груп, з якими є намір співробітничати, планованих меж платоспроможності і багато чого іншого. До того ж треба надати проект очікуваного розвитку справи у ви, гляді моделі балансу доходів і витрат. Існують також вимоги 103
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
до професійної підготовки директорів і старших менеджерів компаній. Крім диплома про освіту, обов’язковим є досвід ро, боти не менше двох років на аналогічній посаді в іншій ком, панії, а також гарна ділова репутація. На стадії одержання ліцензії акціонери повинні проходи, ти контроль на предмет прямої або опосередкованої участі в незаконних операціях і наміру створити страхову компанію для “відмивання” грошей. Контролю піддаються і договори про залучення зовнішніх ресурсів. Вивченню з боку IAIS піддаються і дочірні структури у разі передачі їм певних функцій. Стандарт №2 передбачає роз, ширення повноважень регулятора з перевірок на місцях: по, винні перевірятися активи, пасиви, адекватність тарифів ба, лансу операцій, технічна сторона страхових операцій і багато чого іншого. Стандарт №4 передбачає перегляд параметрів регулюван, ня у сфері інвестування коштів і перестрахування. Найго, ловніше: регулятор національного страхового ринку відповідно до західних критеріїв повинен реагувати відповідним чином у разі, “якщо недостатнє або недоцільне пе# рестрахувальне покриття негативно впливає на здатність компанії здійснювати виплати”. Проте кожна країна має власне законодавство по регулю, ванню страхової справи. Розглянемо його на прикладі декількох провідних країн світу. США Американська держава не має федеральної системи регу, лювання страхової галузі. Історично регулюючу діяльність у цій сфері проводили штати, їхні повноваження обумовлені за, коном Маккарена–Фергюсона 1945 року. Кожний штат здійснює контроль на своїй території, а федеральне антитрес, тове законодавство відноситься до страхування тією мірою, якою цей вид діяльності не охоплений регулюванням штатів. Проте ще в ХІХ ст. з’явилася необхідність координації ре, гулюючої діяльності, оскільки багато компаній здійснювали 104
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
операції одночасно в декількох штатах. З цією метою в 1871 року була заснована Національна страхова асоціація (НАІС), до якої увійшли глави страхових органів кожного штату. Сучасна діяльність НАІС пояснює, чому в США так і не було створене федеральне страхове відомство. Вона фактично виконує функції цього органу. Асоціація розробляє єдині стандарти регулювання і типові закони, які після прийняття на загальних зборах НАІС мають бути інкорпоровані в законо, давство штатів. Ці рішення є рекомендаційними, тому теоре, тично штати можуть їх ігнорувати. Однак на практиці цього не відбувається – це пояснюється авторитетом НАІС, крім того, існують дієві механізми втілення цих рішень у життя. Особливу увагу НАІС приділяє питанням фінансової стійкості страхових компаній, оскільки в США забезпечення платоспроможності страховиків завжди вважалося основним завданням регулювання. Питання фінансового стану галузі ніколи не втрачали своєї актуальності, а в 90,і роки набули широкого суспільного резонансу у зв’язку з фінансовою не, спроможністю двох великих страхових компаній – “Mutual Benefit Life” і “Executive Life”. Контроль за справедливими умовами укладання страхо, вих договорів також посідає важливе місце в регулювальній діяльності американської держави. Це пов’язано, з тією винят, ковою роллю, яку страхування відіграє в повсякденному житті американців. Приміром, на більшій частині території країни автомобіль – найбільш розповсюджений, а найчастіше і єди, ний засіб пересування, тому страхування автотранспортних засобів і автоцивільної відповідальності – нагальна потреба, і воно є обов’язковим в більшості штатів. К відповідності із зазначеними цілями у державному регу, люванні США виділяються два основних напрями: • регулювання платоспроможності страховиків; • регулювання ринку. Регулювання платоспроможності включає такі механізми контролю, як вимоги до капіталу, резервних фондів та інвес, тицій, аудиту і наданню фінансової звітності, а також заходи, 105
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
які вживаються у разі неплатоспроможності страховика. Ос, новна увага приділяється встановленню ціни, затвердженню форм страхових полісів, принципам укладення договорів стра, хування і розгляду претензій. Великобританія Нині у Великобританії створена найбільш ліберальна сис, тема страхування. Тут навіть немає спеціальних органів нагля, ду за страховою діяльністю. Він здійснюється Департаментом торгівлі і промисловості (DTI), конкретно – страховим відділом Департаменту. Незважаючи на лібералізм у встанов, ленні цін та правил страхування, якість послуг у цій країні не гірша, а ціни нижчі, ніж в інших країнах. Законодавчу базу страхової діяльності у Великобританії складає Закон про страхові компанії 1982 року з урахуванням наступних змін і доповнень. У законі містяться правові норми, що регулюють питання ліцензування страхової діяльності, платоспроможності страховика, оцінки його активів і пасивів, інвестицій страхових резервів. Страхове законодавство Великобританії в основному гар, монізоване з вимогами ЄС. Так, питання накопичувального страхування життя підпорядковані правовому регулюванню англійським законом про фінансове обслуговування 1986 ро, ку. Діяльність дружніх товариств регулюється спеціальним законом про дружні товариства 1974 року. Особливий закон про корпорацію “Ллойд” 1982 року регулює питання страхової діяльності цієї корпорації. Страхові компанії і фізичні особи не мають права займати, ся страховим бізнесом у Великобританії доти, доки не одер, жать ліцензію Департаменту. Виняток із загального правила застосовується щодо членів корпорації “Ллойд”, дружніх това, риств і профспілок, які здійснюють страхування своїх членів на період страйків. Щодо членів корпорації “Ллойд” питання ліцензування передані до компетенції вищого органу цієї ор, ганізації. Питання ліцензування страхової діяльності дружніх 106
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
товариств віднесені до компетенції Регістру дружніх това, риств. Діяльність страхових синдикатів корпорації “Ллойд” без, посередньо не підлягає нагляду з боку Департаменту торгівлі і промисловості. Відповідно до Закону про страхову корпо, рацію “Ллойд” 1982 року функції нагляду за синдикатами пе, редані Комітету Ллойда, наділеному широкими правами і по, вноваженнями. У результаті в цивільно,правовому декреті корпорація розглядається як саморегулююча структура стра, хового ринку, функціонування якої має яскраво виражений міжнародний характер. Діяльність DTI включає такі основні функції: 1) Видача дозволу або ліцензії на здійснення страхових операцій. Основні особливості видачі ліцензій у Великобри, танії: • на кожен вид страхування має бути окрема ліцензія; • ліцензії видаються за умови, що DTI представлені кан, дидатури на посаду директора, управляючих, бухгал, терів з підтвердженням їх відповідності посаді; • статутний акціонерний капітал має бути не менше 100 тис. фунтів стерлінгів. Міністр DTI має право протягом п’яти років з моменту створення компанії вимагати: • тимчасово не здійснювати певні види інвестицій; • обмежувати обсяг акумульованої страхової премії; • тримати всі активи по ризиках, застрахованих усере, дині країни, у Великобританії; • тримати активи у визначеній DTI установі; • вимагати докладну щоквартальну інформацію про діяльність компанії. 2) Контроль за здійсненням страхових операцій. Всі страхові компанії Великобританії зобов’язані в шес, тимісячний термін після закінчення звітного року опублікува, ти і представити в DTI докладний звіт про діяльність. Звіт включає: баланс компанії, рахунок прибутків і збитків, аналіз динаміки страхової премії, аналіз частоти виплат і ліквідації 107
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
претензій, огляд змін по фондах довгострокових видів страху, вання. До звіту має бути доданий акт перевірки даних неза, лежною аудиторською фірмою. Будь,який власник акцій має право зажадати копію звіту. Особлива увага приділяється рівню платоспроможності страховика (фінансової стійкості). Платоспроможність за за, гальними видами страхування визначається директивами ЄС. При цьому всі компанії поділені на два види: • компанії ЄС (якщо центральний офіс знаходиться в країні – члені ЄС); • зовнішні компанії (якщо центральний офіс перебуває за межами ЄС). Для компаній, центральний офіс яких знаходиться у Ве, ликобританії, має витримуватися рівень платоспроможності згідно з табл. 4.1. Таблиця 4.1 Вимоги до платоспроможності страхових компаній (фунти стерлінгів) Îáñÿãè ñòðàõîâî¿ ïðå쳿 (ôàêòîð ñòðàõóâàííÿ) Äî 250 000 ³ä 250 000 äî 2500 000 Ïîíàä 2500 000
Ïåðåâèùåííÿ àêòèâ³â íàä çîáîâ'ÿçàííÿìè (ð³âåíü ïëàòîñïðîìîæíîñò³) 50 000 20% îáñÿãó ñòðàõîâî¿ ïðå쳿 500 000 + 10% îáñÿãó ñòðàõîâî¿ ïðå쳿, ùî ïåðåâèùóº 2500 000
Кожні три роки компанії довгострокового страхування по, винні призначати фахівця – актуарія для перевірки їх активів і зобов’язань. У разі недотримання необхідного рівня платос, проможності компанії зобов’язані надати в DTI докладний план фінансового оздоровлення до того, як він застосує санкції. 3) Пред’явлення санкцій DTI до страхових компаній. DTI наділений широкими повноваженнями щодо втру, чання в оперативну діяльність страхових компаній. Санкції застосовуються у разі, якщо: 108
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
• страхова компанія надала недостовірну звітну інфор, мацію; • не дотримується необхідний рівень платоспромож, ності; • відсутній необхідний перестрахувальний захист; • керівники за своєю кваліфікацією не відповідають зай, маній посаді. Конкретні санкції при виявленні порушень (через місяць після повідомлення): • заборонити укладати нові і переукладати попередні до, говори; • заборонити певні види інвестиційних операцій; • зажадати повної або часткової конверсії активів на зберігання у визначеному DTI банку; • оголосити про ліквідацію страхової компанії. У 1975 році у Великобританії був прийнятий закон про за, хист інтересів страхувальників. У разі прийняття DTI рішен, ня про ліквідацію страхової компанії, у тому числі через бан, крутство, DTI гарантує: • зобов’язання компанії за договорами обов’язкових видів страхування будуть виконані на 100%; • за іншими договорами – не менше ніж на 90%; Кошти на виконання цих зобов’язань беруться за рахунок: • спеціальних заходів щодо поліпшення фінансового ста, ну самої компанії; • з особливих фондів, сформованих DTI за рахунок внесків страхових компаній; • спеціальних сум, стягнутих з посередників, які одержа, ли комісійну винагороду за сприяння в укладенні дого, ворів страхування зі збанкрутілою страховою ком, панією. У Великобританії закон про страхові компанії 1974 року захищає інтереси страхувальників від надання їм неякісних страхових послуг шляхом: • жорстких вимог до реклами. Заборонено рекламувати страхові послуги з нереальними зобов’язаннями; 109
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• жорстких вимог до страхових посередників. Брокерам і агентам заборонено здійснювати посередницькі опе, рації на користь страхових компаній, що не одержали від DTI ліцензії на проведення відповідного виду стра, хування. Крім DTI, у Великобританії функціонують професійні асоціації страховиків. У їхньому середовищі діє кодекс честі, який не дозволяє окремим страховим компаніям займатися діяльністю, що ганьбить професійний престиж страховиків. Німеччина Страховий ринок Німеччини перебуває під жорстким кон, тролем держави. Всі діючі в Німеччині національні й іноземні страхові компанії підлягають обов’язковому державному стра, ховому нагляду Федерального відомства нагляду за діяльністю страхових компаній (BAV), який знаходиться в Берліні. Основна мета діяльності BAV – захист інтересів страху, вальників. Це важливо, оскільки у Німеччині порівняно із Ве, ликобританією немає особливого централізованого га, рантійного фонду для відшкодування збитків страхувальни, ком через непередбачене банкрутство їхніх страховиків. Єди, ний виняток – особливий гарантійний фонд страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних за, собів. З цього фонду відшкодовується збиток учасникам до, рожнього руху, які постраждали в результаті дорожньо,транс, портної пригоди, якщо автовласник з якихось причин не мав поліса, що засвідчує наявність у нього договору такого страху, вання. Німеччина входить до ЄС, тому регламентація її страхової діяльності перебуває в суворій відповідності з діяльністю ор, ганів нагляду в країнах ЄС. Вільне розміщення капіталу для відкриття дочірніх підприємств і представництв у межах ЄС обумовило необхідність єдиної системи контролю платоспро, можності. Дана система призначена для всіх страхових ком, 110
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
паній, які проводять пряме страхування, за винятком тих, що займаються тільки перестрахуванням. Правила платоспромож, ності – найбільш характерне вираження європейської регламен, тації, якій мають підпорядковуватися всі страхові компанії ЄС. BAV наділене широкими правами і повноваженнями по нагляду за страховою діяльністю. Одна із головних його функцій – моніторинг рівня платоспроможності і фінансової стійкості страхових компаній – суб’єктів страхового ринку Німеччини. BAV перевіряє й аналізує: • фактичний стан справ страховиків за показниками представлених ними бізнес,планів при ліцензуванні; • умови полісів; • тарифні ставки. До контрольних функцій BAV належить також аналіз уп, равлінських структур і їх комунікацій в апараті страхових компаній. BAV видає розпорядження й інструкції, що стосу, ються ведення бухгалтерського обліку в страхових компаніях, визначення методів оцінки результатів інвестиційної діяль, ності страховиків і підрахунку технічних резервів, призначає свого повноважного представника в страхову компанію для вирішення питань по суті. BAV може передавати земельним департаментам еко, номіки права на видачу ліцензій на страхову діяльність. Разом з тим, єдиним органом, який здійснює загальне керівництво страховою діяльністю, залишається BAV. Усі прямі страхови, ки, включаючи перестрахувальні компанії, повинні звертатися до BAV за одержанням ліцензії. Щоб одержати ліцензію на страхову діяльність, страховик має отримати схвалення органу державного страхового нагля, ду щодо запропонованих кандидатур вищої ланки управління страховою компанією. Потрібно також надати документ, що підтверджує величину повністю оплаченого статутного капіталу страхової компанії. До заяви про видачу ліцензії до, даються: • розроблений бізнес,план страхової діяльності на найб, лижчі три роки; 111
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• довідки на членів, які претендують на посаду дирек, торів; • правила і тарифи за видами страхування; • програму перестрахувального захисту; • очікувану величину витрат на ведення справи. Всі іноземні страхові компанії, які мають намір здійснюва, ти операції прямого страхування в Німеччині, повинні пройти процедуру ліцензування через BAV. Вона обов’язкова для страхових компаній – членів ЄС. Для іноземних страховиків із країн не членів ЄС діють до, даткові вимоги. Вони можуть одержати ліцензії тільки за на, явності у них офісного приміщення, управлінського персона, лу і всього того, що складає інфраструктуру страхового бізне, су. Вони повинні також підтвердити наявність фіксованого де, позиту в грошовій формі, що гарантує виконання взятих ними страхових зобов’язань. Інвестиційна діяльність цих страхо, виків має бути орієнтована винятково на економіку Німеччи, ни. Крім того, кожен з них повинен призначити адвоката, який представляє його інтереси. Обсяг річної фінансової звітності і принципи бухгалтерсь, кого обліку господарських операцій страхових компаній вста, новлюється BAV. Особливі вимоги щодо цієї звітності вста, новлюються при здійсненні операцій за певними видами стра, хування, наприклад, по страхуванню життя. Консолідований річний фінансовий звіт повинен включати результати опе, рацій і бухгалтерські баланси всіх компаній, агентств і пред, ставництв даного страховика по всіх країнах, у яких він здійснює страхові і перестрахувальні операції. Відповідно до вимог BAV, річний бухгалтерський баланс страхової компанії, розшифровка по рахунку “прибутки та збитки”, супровідна записка до річного бухгалтерського ба, лансу генерального директора страхової компанії мають бути піддані перевірці зовнішнім аудитором. Результати його оформляються аудиторським висновком. Особлива увага в ньому приділяється оцінці фінансової стійкості страховика, рівню платоспроможності, величині і напрямам розміщення 112
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
страхових резервів. Річний фінансовий звіт, включаючи всі необхідні документи, має бути представлений не пізніше трьох місяців від дня звітної дати. Основна ідея діючої моделі контролю за платоспро, можністю страхових компаній полягає в забезпеченні достат, ності страхових фондів. Рівень платоспроможності страхови, ка визначається шляхом зіставлення його активів з існуючими на певний момент зобов’язаннями. Тим самим розраховується величина фактично вільних активів – ресурсів, вільних від будь,яких зобов’язань. За своїм фінансовим наповненням во, ни відповідають величині власного капіталу страхової ком, панії. Отримана величина порівнюється з нормативним рівнем. Якщо виявляється недостатність власного капіталу, компанія з точки зору платоспроможності знаходиться в кри, тичному стані, і до неї застосовуються особливі санкції. Процес контролю і регулювання можна подати у такий спосіб: • рівень платоспроможності розраховується окремо для страхових компаній, що займаються страхуванням життя, і для страхових компаній, що займаються ризи, ковими видами страхування; • нормативний показник платоспроможності визна, чається за допомогою диференційованих індексів на базі річної звітності; • мінімальні розміри власного капіталу встановлюються для страхових компаній відповідно до галузей страху, вання; • при відхиленні фактичної платоспроможності від не, обхідного рівня органи нагляду застосовують адміністративні заходи.
4.4. Ñòðàõîâå ðåãóëþâàííÿ ó êðà¿íàõ ªâðîïåéñüêîãî Ñîþçó Одним із завдань економічної інтеграції країн ЄС є фор, мування єдиного страхового ринку. Метою його створення є 113
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
забезпечення вільного просування страхових послуг, капіталу і страхових брокерів, що сприяє розвитку конкуренції і підви, щенню ефективності роботи страховиків у єдиному еко, номічному просторі. Ще в 1977 році була прийнята директива Європейської співдружності з контролю за платоспроможністю компаній за, гального страхування, а 1 січня 1978 року введена класифікація видів страхування. Основу її складають дві галузі – довгостро, кове страхування і загальні види страхування. Усередині галу, зей підрозділ охоплює сформовані в Європі види страхування відповідно до природи ризиків, що покриваються. Класифікація видів страхування за директивою ЄС 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.
А. Довгострокове страхування Страхування життя і здоров’я. Страхування до одруження і народження дитини. Зв’язане довгострокове страхування. Безперервне страхування здоров’я. Страхування тонтин. Страхування повернення капіталів. Страхування пенсій.
Б. Загальні види страхування Страхування від нещасного випадку. Страхування на випадок хвороби. Страхування автомобілів. Страхування залізничного рухомого складу. Страхування літаків. Страхування суден. Транспортне страхування вантажів. Страхування від пожеж і стихійних лих. Страхування майна. Страхування цивільної відповідальності водіїв авто, транспорту. 11. Страхування цивільної відповідальності власників авіакомпаній.
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.
114
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
12. Страхування цивільної відповідальності судновлас, ників. 13. Страхування загальної відповідальності. 14. Страхування кредитів. 15. Страхування від фінансових втрат, пов’язаних зі зло, вживаннями працюючих по найму. 16. Страхування від інших фінансових втрат. 17. Страхування судових витрат. 18. Страхування допомоги (додано пізніше). Однак процес формування спільного ринку в страховому секторі не може бути швидким. Кожна країна має свою норма, тивно,правову основу страхової діяльності, систему страхово, го нагляду, які, незважаючи на спільні риси, мають без, сумнівну національну специфіку. Розрізняються пропоновані страхові продукти, оподаткування, умови діяльності страхо, виків. Тому формування єдиного страхового ринку здійснюється поступово в двох напрямах: забезпечення вільної діяльності страховиків у всіх країнах ЄС і гармонізації страхового законодавства. Керівник і координатор цієї діяль, ності – Європейський комітет зі страхування, у якому пред, ставлені всі національні союзи й асоціації страховиків. Першими кроками формування спільного страхового рин, ку ЄС стали вироблення і прийняття принципів створення цього ринку, визнаних усіма його учасниками. Принципами створення єдиного страхового ринку в рамках Європейського союзу є: • свобода створення філій усередині країн – членів співтовариства для будь,якого його члена; • свобода поширення страхового продукту в рамках співтовариства для будь,якого його члена без обов’яз, кового відкриття філій; • чесна конкуренція на сумлінних і рівних умовах; • неможливість використання заборонених елементів конкуренції, наприклад самостійний вибір контрактно, 115
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
го права і податкового режиму, що може сприяти ство, ренню нерівних умов на території співтовариства. Основу страхового регулювання в країнах ЄС складають Директиви ЄС. Перша (основна) директива, на якій базують, ся всі наступні (73/239/ЕЕС і 79/26/ЕЕС), передбачає прави, ла, що рекомендуються всім країнам – членам ЄС: 1) єдині правила фінансових гарантій – платоспромож, ності і гарантійного фонду страховика; 2) єдина група видів страхування забезпечує уніфікацію страхових продуктів. Страхове регулювання і нагляд поширю, ються на всі види страхування; 3) єдині правила ліцензування. Забезпечують уніфіковані вимоги по ліцензуванню страхової діяльності на території всіх країн – членів ЄС. Видача ліцензії здійснюється для страхо, виків країн – членів ЄС відповідно до прийнятої класифікації видів страхування; 4) правила, що визначають відповідальність національних органів нагляду за регулюванням страхової діяльності. Вони передбачають розподіл відповідальності між двома групами країн: країнами, в яких випускається страховий продукт, і країнами, які його просувають. Для країн, на території яких знаходиться головна страхова організація, передбачена відповідальність органів нагляду за платоспроможністю голо, вної компанії за усіма видами її діяльності, включаючи філії. Для країн, які здійснюють просування послуг, передбачена відповідальність органів нагляду за регулюванням технічних резервів і активів, що покривають ці резерви, лише по частині портфеля страхових ризиків, які знаходяться в даній країні. Друга директива (88/357/ЕЕС, 90/619/ЕЕС) передбачає введення вільного просування страхових послуг на території інших країн – членів ЄС та необхідність контролю за страху, ванням великих ризиків. Цей контроль має здійснювати країна, яка просуває страхову послугу. Третя директива (92/49/ЕЕС і 92/96/ЕЕС) передбачає такі правила: 116
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
1. Правило про передачу, поширення страхового портфеля й окремих страхових ризиків. Воно передбачає поділ і деяке пересікання обов’язків між органами нагляду. Зокрема, обов’язковий контроль масових ризиків, який має здійснюва, тися країною, що випускає поліс. 2. Правило єдиної ліцензії. Ліцензія, видана однією із країн – членів ЄС, дійсна для всіх країн ЄС. Дане правило передба, чає, що будь,яка дочірня страхова компанія самостійно одер, жує ліцензію, у той час як філія і представництво користують, ся ліцензією, отриманою від головної організації. Крім того, правило містить вимоги, пропоновані при видачі первинної (при створенні страхової компанії) ліцензії, – вимоги поряд, ності власника і надійності управління. 3. Правило заборони дрібної опіки по попередньому і сис, тематичному узгодженню умов поліса, тарифів і математичної бази з боку регулювальних органів (нагляду). Відповідно до першої директиви страхова компанія повинна надавати всю зазначену інформацію в обов’язковому порядку. Введення ж третьої директиви означає, що органи нагляду мають право вимагати відповідної інформації лише у разі виявлених пору, шень. У цьому випадку вони можуть заборонити діючі тари, фи, відкликати ліцензії і т.д. 4. Правило про дотримання принципу належної якості на, даної послуги. Національні правила не повинні бути дис, кримінаційними, вони мають бути достатніми, тобто не повто, рювати спільних для співтовариства або змінювати те, що вже прийнято ЄС. При цьому мета і засоби їх досягнення мають відповідати одне одному. У разі невиконання цього принципу передбачається введення санкцій. 5. Правило про координацію технічних резервів означає дотримання наступних вимог: • за зобов’язаннями: визначення переліку технічних ре, зервів і їх розрахунок повинні відбуватися відповідно до директиви за річним бухгалтерським звітом і кон, солідованим звітом страхових компаній. 117
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• за активами: вибір напрямів і обсягів розміщення ак, тивів, що покривають технічні резерви, має здійснюва, тися відповідно до запропонованих рекомендацій. При недотриманні правил по технічних резервах директива додатково передбачає деякі санкції. 6. Правило про якість і зміст інформації, наданої страху, вальнику по особистому страхуванню, містить вимогу про те, щоб надана інформація була достатньою, зрозумілою і порівнянною для різних країн – членів ЄС. Існує спеціальна директива по кредитному страхуванню і страхуванню відповідальності позичальника за непогашення кредиту. Вона передбачає введення додаткових фінансових га, рантій для здійснення кредитного страхування: • збільшення розміру гарантійного фонду; • формування додаткового резерву – резерву коливань збитковості для забезпечення вирівнювання збитко, вості по роках фінансового циклу. Крім того, прийняті деякі інші директиви – по страхуван, ню автоцивільної відповідальності, страхуванню захисту, річному бухгалтерському звіту і консолідованій бухгал, терській звітності – звітності юридичних осіб, пов’язаних між собою за деякими ознаками, наприклад, за власністю (часткою участі в статутному капіталі) та ін. Нині триває обговорення таких директив: по єдиному страховому контракту, по нагляду за страховими компаніями, що входять до єдиної групи (дочірніми компаніями), по при, мусовій ліквідації страхових компаній. Обговорюється пропо, зиція щодо створення директиви з питань нагляду (регулю, вання за фінансовими конгломератами). Особлива увага в директивах ЄС приділяється організації страхового нагляду. До мінімальних вимог, пропонованих до національних органів нагляду за страховою діяльністю, нале, жать: • здійснення нагляду за фінансовою діяльністю компаній і в першу чергу нагляду за платоспроможністю і розміщенням активів страхових організацій; 118
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
• розробка надійних адміністративних і облікових проце, дур контролю діяльності страхових організацій, а та, кож механізмів внутрішнього контролю, що відповіда, ють типу страхової компанії (її розміру, видам страхо, вої діяльності і т.д.). У центрі уваги органу страхового нагляду має знаходити, ся аналіз платоспроможності страхової компанії, що містить оцінку ризиків, пов’язаних з активами; • аналіз актуального ризику; • аналіз співвідношення активів прийнятих зобов’язан, нях щодо відповідності між розміщенням активів, з од, ного боку, і прийнятими зобов’язаннями – з іншого (по валюті, термінах і т.д.); • узгодження між валютою, в якій приймається ризик на страхування, і валютою, в якій страховик виконує свої зобов’язання; • аналіз ефективності і прибутковості. З метою забезпечення стабільного стану національної еко, номіки, ефективного захисту споживача страхових послуг ор, гани страхового нагляду здійснюють фінансовий аналіз стра, хового ринку своєї країни, що містить: • дослідження макроекономічних ринкових тенденцій, тенденцій змін у законодавчій базі, демографічній ста, тистиці, аналіз конкуренції, оцінку технічних поліпшень у страховому бізнесі і т.ін.; • дослідження фінансового стану окремих страхових ком, паній: аналіз річних звітів, достатності капіталу, дивер, сифікованості ризиків, оцінку ринкових ризиків, платос, проможності, ефективності і прибутковості діяльності. Найважливішим кроком у формуванні єдиного страхово, го ринку в ЄС є введення правил єдиної ліцензії. Директиви ЄС висувають такі вимоги до видачі єдиної ліцензії. 1. Використання єдиних організаційно,правових форм для створення страхових компаній. 2. Обмеження на види діяльності. Ця вимога означає, що страхові компанії ЄС поряд зі страховою діяльністю не по, 119
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
винні займатися жодним іншим видом діяльності. Введення цієї вимоги обумовлено особливою соціальною значимістю страхування як інституту фінансового захисту. 3. Обов’язковість наявності гарантійного фонду, що забез, печує виконання зобов’язань страховика перед страхувальни, ками. Розмір його залежить від організаційно,правової форми страхової компанії, диференціюється за видами страхування й обсягами передбачуваних страхових операцій. 4. Обов’язковість надання схеми страхових операцій (бізнес,плану, прогнозу) на найближчий період діяльності страхової компанії. 5. Наявність чесного, надійного кваліфікованого уп, равління страховою компанією. Висувають вимоги до керівництва компанією, яке має діяти, насамперед, в інтересах страхувальників. Керівний склад компанії має бути не просто дієздатним, а й відповідальним за всі збитки, які він може за, вдати своїй компанії. 6. Чесність і добропорядність власників і членів компанії. Ні ті, ні інші не повинні мати кримінального минулого, знахо, дитися під судом і мають розуміти, що “швидких грошей” цей бізнес не дає. Ця вимога пред’являється до власників і членів товариства, доля яких у бізнесі складає не менше 10%. У рамках ЄС рівень платоспроможності розраховується окремо для страхових компаній, які займаються страхуванням життя, і для страхових компаній, що займаються іншими вида, ми, ніж страхування життя. Відповідно до директив ЄС нор, мативний розмір власних коштів розглядається в наступних трьох показниках: маржа платоспроможності, гарантійний фонд, мінімальний гарантійний фонд. Тенденції розвитку мо, делі контролю платоспроможності в країнах ЄС приводять до необхідності обліку не тільки “технічного ризику”, але й ри, зиків інвестицій, тарифікації та ін. Аналіз нормативно,правової бази країн ЄС показує, що Європейським співтовариством на сьогодні створений еталон регулювання страхової галузі. 120
Ãëàâà 4 ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉÍÎ-ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍί ...
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Що таке вузькоспеціалізовані і багатогалузеві страхові ком, панії? 2. Назвіть основні форми організації страховиків. 3. У чому полягає зміст діяльності товариства взаємного стра, хування? Чим воно відрізняється від акціонерної страхової компанії? 4. Дайте визначення поняттю кептивної страхової компанії. У чому полягають переваги і недоліки використання кептивів? 5. Що таке приватна страхова компанія? 6. Що таке державна страхова компанія? 7. Які існують об’єднання страхових компаній та інших ор, ганізацій? 8. Назвіть основні системи страхових відносин. 9. Чому законодавство деяких країн забороняє подвійне стра, хування? 10. Що таке аквізиція? 11. Чим відрізняються страхові агенти від страхових брокерів? 12. Хто такі генеральні агенти? 13. З якою метою проводиться страховий нагляд за страховою діяльністю? 14. Які мета і завдання IAIS? 15. Дайте характеристику принципів страхового нагляду в США. 16. Розкажіть про регулювання страхової діяльності у Велико, британії. 17. Розкажіть про регулювання страхової діяльності в Німеч, чині. Що спільного і відмінного у неї з організацією страх, надзору у Великобританії? 18. Дайте характеристику регулюванню страхової галузі в країнах ЄС. 19. У якій країні, на Ваш погляд, здійснюється найдієвіше регу, лювання страхової діяльності?
121
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß 5.1. Íåäîë³êè ñòðàõóâàííÿ Страхування – не єдиний метод керування ризиками і, як одному із методів, йому властиві недоліки, які неможливо усу, нути ні шляхом використання кращого менеджменту, ні за на, явності більш повної інформації про об’єкт страхування і пов’язані з ним, ризики, ні досвіду в укладенні договорів стра, хування. До таких “органічних” недоліків страхування можна віднести: • вимушене фінансування управлінських витрат і при, бутку страховика; • витрати, пов’язані з перерозподілом збитку серед стра, хувальників; • внутрішні ризики страховика; • часовий фактор; • неадекватність визначення ціни страхування; • неможливість забезпечити повну компенсацію збитків; • неоднаковий розмір прибутку страховика від різних видів страхування. Фінансування витрат і прибутку страховика Страхові компанії є комерційними підприємствами, ство, рюються для одержання прибутку і несуть додаткові витрати при здійсненні своєї діяльності, що покриваються за рахунок одержуваних ними страхових премій. Частина страхової премії, не призначена для виплати стра, хового відшкодування, називається навантаженням. До скла, ду навантаження входять витрати страховика на ведення спра, 122
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ви, запланований прибуток і створення деяких видів страхо, вих резервів, наприклад резерву коливань збитковості або ре, зерву попереджувальних заходів. Величина навантаження у світовій практиці страхування звичайно складає 10–30% від величини страхової премії. Реально додаткові витрати страховика досягають ще більшої величини, оскільки він оплачує послуги брокерів і агентів, комісійні яких можуть досягати 20% страхової премії. Не дивно тому, що загальний обсяг премії, яка виплачується страхувальниками, завжди перевищує загальний обсяг коштів, які їм повертаються у вигляді страхових відшкодувань. Це підтверджують статистичні дані практично будь,якої країни. Витрати, пов’язані з перерозподілом збитку Однією із основних функцій страхування є перерозподіл ризиків серед страхувальників. І хоча при прийнятті конкрет, них ризиків страховики використовують індивідуальний підхід до визначення страхового тарифу, далеко не всі особли, вості окремого страхувальника можуть бути враховані. На од, них фірмах історія збитків невелика, що можна було б поясни, ти успішною діяльністю його менеджерів. На інших, навпаки, у минулому спостерігалися досить значні збитки. Одні люди відповідально ставляться до свого здоров’я, менше піддаються захворюванням, інші постійно мають проблеми зі здоров’ям. Проте різниця в значеннях страхових тарифів для різних страхувальників не буде настільки значною, на скільки відрізняється їх схильність до ризиків. Таким чином, вихо, дить, що при страхуванні більш благополучні страхувальники фінансують збитки менш благополучних. Внутрішні ризики страховика Майно і вся діяльність страхових компаній так само підда, ються різним ризикам, як і їхні страхувальники. Фінансова діяльність страховиків по розміщенню своїх фондів і резервів 123
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
породжує власні фінансові і комерційні ризики, такі як ризик неповернення вкладень, інвестиційні ризики, ризики знижен, ня прибутковості і ряд інших. Майно страховиків у вигляді нерухомості, цінних паперів, устаткування теж піддається різноманітним ризикам. На, решті, завжди існує ризик неефективного управління страхо, вою компанією, що може привести її до банкрутства. Історія страхування, зокрема Росії й України, дев’яностих років дає багато прикладів. Ці обставини вказують на те, що, страхуючи власні ризи, ки, страхувальник замість них отримує інші, які можна було б назвати внутрішніми ризиками страховика. Як правило, вони істотно менші, ніж ризики конкретних страхувальників, але це справедливо тільки для великих, фінансово стійких страхових компаній. Внутрішні ризики страховика страхувальник не мо, же усунути. З його точки зору, досягти можливо тільки мінімального рівня цих ризиків за допомогою ретельного ви, бору страхової компанії. Часовий фактор Під часовим фактором у страхуванні розуміється затримка у часі між настанням страхового випадку і виплатою страхово, го відшкодування. Хоча у світовій практиці в договорі страху, вання встановлюється граничний термін для виплати страхо, вого відшкодування (звичайно від 3 до 30 днів), однак існують різні застереження, що обумовлюють можливість продовження цього терміну. Це викликано тривалим розглядом заяви, ви, никненням спорів і судових розглядів У цілому може пройти значний проміжок часу між заявою страхувальника на виплату і безпосередньою виплатою страхового відшкодування. Очевидно, що часовий фактор негативно позначається на фінансовому становищі страхувальника, призводячи до збитків за рахунок інфляційного знецінення грошей, затримки робіт з відновлення виробництва, втрати прибутку, ринків збуту та інших. 124
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Неадекватність визначення ціни страхування За багатовікову історію розвитку страхування накопиче, ний значний досвід і розроблені методи по визначенню ціни страхування, засновані на оцінці імовірностей настання стра, хових випадків, можливої величини збитку, відхилень цих ве, личин відносно середнього їх значення і низки інших показ, ників. Базою для визначення цих величин є будь,які доступні достовірні дані про подібні події, які траплялися раніше, а ме, тодами – актуарна математика. Однак саме тут існують труднощі. Мало того, що колишні умови ніколи не бувають повністю аналогічні новим. Дуже ча, сто страховик не має досвіду в страхуванні конкретних ри, зиків, особливо нових. У цьому випадку він змушений вдава, тися або до інформації про аналогічні угоди інших страхо, виків, або, якщо такої не існує або вона недоступна, признача, ти ціну на свій страх і ризик. Особливо це характерно для страхування унікальних ризиків. Деякі ризики через їх специфічність взагалі важко оціни, ти. Так, ризик терористичної акції – завжди унікальна подія, незалежно від досвіду страхування, оскільки тероризм як яви, ще постійно змінює свій характер, сферу діяльності і регіони найбільшої активності. Проблема полягає в тому, що дуже часто із врахуванням зазначеного ціна страхування призначається не адекватно прийнятим зобов’язанням. У таких випадках страховик може не сформувати необхідний розмір страхових фондів і у разі серії значних виплат або однієї дуже великої стати банкрутом. Неможливість забезпечити повну компенсацію збитків Однією із основних проблем страхування є те, що прак, тично ніколи воно не може повністю забезпечити компенсацію всіх збитків страхувальника. Це стосується як окремої особи, так і фірми. Недостатній досвід фірми по страхуванню власних ри, зиків може призвести до таких наслідків: 125
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• неадекватний вибір методу страхування; • неправильне визначення обсягу відповідальності стра, ховика; • некваліфіковане оформлення договору страхування; • недострахування; • надмірне страхування. Неадекватний вибір методу може відбитися, наприклад, на рішенні стосовно системи страхування або величини фран, шизи, за рахунок яких намагаються заощадити на страховій премії. Помилка виявляється при виплаті страхового відшко, дування, що не відповідає втратам внаслідок страхового ви, падку або відмови в його виплаті. Буває і навпаки, коли внаслідок недостатньо ретельно проведеної підготовчої роботи фірмою з реєстрації минулих збитків і аналізу ризику страхова премія виявляється надлиш, ковою. Неправильне визначення обсягу відповідальності страхо, вика може призвести до того, що не всі збитки підпадуть під страхове відшкодування. Договір страхування від імені фірми має укладатися гра, мотним менеджером. Звичайно він містить декілька додаткових умов, що обмежують фінансову відповідальність страховика, на які фірма може просто не звернути увагу, у тому числі: • негайно або протягом обумовленого терміну інформу, вати страховика про настання страхового випадку; • повідомляти про всі зміни в структурі застрахованого ризику; • повідомляти про всі обставини, що збільшують імовірність настання страхових випадків та ін. В умовах виникнення надзвичайної ситуації відповідальні особи фірми можуть забути або згадати занадто пізно про такі застереження в страховому договорі, які згодом може викори, стовувати у своїх інтересах страховик. Неграмотний опис у страховому договорі умов виплати страхового відшкодування може призвести до того, що фірма не одержить відшкодування в тих випадках, у яких, на її думку, во, 126
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
на повинна його обов’язково одержати. Для того щоб уникнути таких неприємних інцидентів у процесі страхування, будь,який страховий договір має проходити ретельну експертизу за учас, тю юристів і бажано незалежних страхових експертів. Помилки у відстеженні договору страхування на фірмі або складності, пов’язані з унікальністю страхових ризиків мо, жуть призвести до того, що ризики, які, здавалося б, повністю покриті договором страхування, виявляються покритими тільки частково. Такий ефект називається недострахуванням. Фінансові втрати від цього очевидні: при виникненні таких “неврахованих” збитків фірмі доведеться покривати їх са, мостійно. Протилежний ефект, що виникає внаслідок помилок у ке, руванні страхуванням, називається надмірним страхуванням. Воно призводить до сплати невиправдано високого розміру страхової премії і виявляється в таких формах: • подвійне страхування; • надлишкове страхове покриття; • страхування неіснуючих впливів або наслідків. Подвійне страхування характерне для випадків, коли та сама страхова подія страхується в декількох страховиків (за законом звичайно не допускається сумарна виплата, яка пере, вищує страхову суму) або виявляється внесеним до переліку страхових ризиків двічі: у явному вигляді і опосередковано як частина загальної страхової події. Надлишкове страхове покриття виникає у разі, якщо мак, симальний розмір збитку визначений свідомо неправильно у більший бік (прикладом може бути страхування об’єкта на су, му більшу за його дійсну вартість). Страхування неіснуючих впливів або наслідків має місце, коли договір укладається на випадок подій, які у даній кон, кретній ситуації не можуть виникнути в майбутньому або не призведуть до очікуваних збитків. Прикладом може бути стра, хування по одному із пропонованих на ринку стандартних па, кетів ризиків, що містить сукупність ризиків, деякі з яких не мають значення для фірми. 127
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Неоднаковий розмір прибутку страховика від різних видів страхування Однією із проблем для страховика є те, що не всі види страхування приносять йому однаковий прибуток. Тому діяльність страхової компанії на ринку саме цих видів страху, вання поєднується для неї з найбільшими власними фінансо, вими ризиками. Так, відповідно до експертної оцінки російських страхо, виків ступінь вигідності видів страхування для страховика ха, рактеризується табл. 5.1 [57]. З неї видно, що невигідними є медичне страхування від’їжджаючих за кордон і автостраху, вання. Таблиця 5.1 Ризикові види страхування за ступенем вигідності для страховика (в порядку убування) ¹ 1 2 3 4 5 6 7 8 9
Âèäè ñòðàõóâàííÿ Ìàéíîâå ñòðàõóâàííÿ (îñîáëèâå ñòðàõóâàííÿ â³ä ñòèõ³éíèõ ëèõ) Ñòðàõóâàííÿ öèâ³ëüíî¿ ³ çàãàëüíî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ Ñòðàõóâàííÿ ô³íàíñîâèõ ðèçèê³â (ïåðåðèâàííÿ á³çíåñó) Ñòðàõóâàííÿ âàíòàæ³â Ñòðàõóâàííÿ áóä³âåëüíî-ìîíòàæíèõ ðîá³ò Ñòðàõóâàííÿ òåõí³÷íèõ ðèçèê³â Ñòðàõóâàííÿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ ðîáîòîäàâöÿ Êîëåêòèâíå ñòðàõóâàííÿ â³ä íåùàñíîãî âèïàäêó Ñòðàõóâàííÿ ïðîôåñ³éíî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ Ìåäè÷íå ñòðàõóâàííÿ, ó ò.÷. ñòðàõóâàííÿ â³ä’¿æäæàþ÷èõ çà 10 êîðäîí 11 Àâòîìîá³ëüíå ñòðàõóâàííÿ
Вирішують цю проблему страховики різними способами: підвищують тарифи, вводять додаткові умови в договір стра, хування, формують додаткові резерви, можуть взагалі призу, пинити або відмовитися від деяких видів страхування, які ста, ли завдавати їм значних збитків, як це було з ризиками теро, ризму відразу після подій 11 вересня 2001 року в США. 128
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
5.2. Çëî÷èíè â ñòðàõóâàíí³ 5.2.1. Поняття страхового шахрайства Говорячи про проблеми в страхуванні, не можна нехтува, ти таким фактором, як злочини або шахрайство, що підрива, ють престиж страхового інституту в цілому, а фінансовому стану страхових компаній завдають величезної шкоди. Страховим шахрайством називається протиправна по, ведінка суб’єктів договору страхування, спрямована на одер, жання страхувальником (або застрахованим) страхового відшкодування шляхом обману або зловживання довірою, або внесення меншого, ніж це необхідно при розрахунку премії за ризик, страхового платежу, а також приховування важливої інформації при укладенні або в період дії договору страхуван, ня. А також відмова страховика від виплати страхового відшкодування без належних, що випливають із закону і пра, вил страхування, підстав, внаслідок чого суб’єкти договору страхування мають можливість незаконно, безпідставно і бе, зоплатно обернути його у фінансові вигоди для себе [12]. Питання про злочини і шахрайство в страхуванні є дуже важливим. Як основний важіль допомоги при настанні не, сприятливих подій, що підривають економіку країн, підприємницьких структур і сімей, страхування саме спрямо, ваністю своєї діяльності дає можливість застосування щодо нього різних форм обману – від простого шахрайства до ви, тончених афер. Криміналізація сфери страхування є значною суспільною небезпекою, оскільки утрудняє або блокує виконання його ос, новних завдань, пов’язаних з формуванням страхових фондів, підвищенням економічної стабільності, обмеженням еко, номічних ризиків, стимулюванням підприємницької ініціати, ви, збільшенням кредитоспроможності. На адресу страхових компаній часто можна почути докори щодо ухилення від виплати страхового відшкодування та у зайвому бюрократизмі, яким вони супроводжують процес 129
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
відшкодування збитку. Але доводиться визнати, що масштаби махінацій у страхуванні дають страховикам підстави для цьо, го. Нижче наводяться два яскраві приклади злочинних дій страхувальників. Шахрайство в США. У 2000 році до п’яти років позбавлення волі за страхове шахрайство був засуджений 39,літній Медісон Разерфорд зі штату Коннектикут. Він спробував імітувати власну смерть, бажаючи одержати страхове відшкодування в 7 млн. дол. Для цього він розорив чиюсь могилу, забрав звідти кістки і зуби, потім поклав їх разом зі своїм наручним годинником в автомобіль і підпалив його. За планом шахрая відразу після похорону його “удова” повинна була одержати страхове відшкодування. Але страхова компанія вирішила провести розслідування. Судова ек, спертиза встановила, що кістки належать американському індіан, цю, років на 20 старше Разерфорда. “Удова” шахрая теж потрапи, ла під суд – за посібництво. Федеральному уряду штату Арканзас виграти справу по фальсифікованих позовах до страховиків трьох фермерів допо, могли супутникові зйомки. Окружний суддя схвалив вирок про штраф майже в 300 тис. дол., накладений на одну із компаній, за пред’явлення нею помилкових претензій по страхуванню врожаю на суму близько 244 тис. дол. Суддя також оштрафував родину Рід на загальну суму 5 тис. дол. Супутникові зйомки були вико, ристані для доказу того, що рослини, які загинули, за тверджен, ням Рідів через холоди і підвищену вологість, у дійсності там ніколи не росли. Зйомки показали, що 80% площ, про які говори, ли Ріди, взагалі не були засіяні.
Втрати страховиків у результаті шахрайства справді вели, чезні. Статистика свідчить про досить стійку тенденцію в стра, хуванні: і в США, і в Росії, і в Німеччині принаймні 15% стра, хових виплат потрапляє в кишені шахраїв. А залежно від виду страхування витрати страховика на оплату таких позовів мо, жуть складати до 50% страхового відшкодування. І це без ура, хування витрат, пов’язаних з витратами страхової компанії на експертизу, судовий розгляд та ін. Проблема боротьби зі злочинністю в страхуванні актуаль, на для всіх країн. Тільки французькими страховими ком, 130
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
паніями щорічно за фальшивими деклараціями про пожежі, викрадення автомобілів, пограбування квартир виплачується близько 12 млрд. франків, а в Канаді ці втрати складають від 1,3 до 2 млрд. дол. Дослідження показують, що в 10% випадків страхове відшкодування або завищене, або виплата зроблена незакон, но. У цілому, якщо це перекласти на клієнтів, які одержали відшкодування від страхової компанії, 2–3% від їх загальної кількості одержали відшкодування облудним шляхом за раху, нок коштів інших страхувальників. У випадках організованого шахрайства страхова компанія може розоритися за кілька місяців. Шахрайство може бути ор, ганізоване різними способами, але найбільше страждають страховики, коли воно здійснюється власними службовцями або за їх сприяння. Наприклад, у компанію приходить нечес, ний службовець і вступає у змову з фахівцем із виплат і стра, ховим агентом. Виникає замкнутий ланцюжок, який пла, номірно викачує гроші із страховика. Саме випадки змови між співробітниками страхової компанії і шахраями є основною небезпекою для страховиків. Вони відкривають перед шахрая, ми масу можливостей: завищення оцінки збитку, укладення договорів заднім числом, необґрунтовані виплати. Крім того, існують і такі збитки, які несе економіка в ціло, му. Це непрямі витрати. Але вони істотно впливають на стан страхового ринку і його структуру. Соціальні допомоги, ско, рочення робочих місць, банкрутство, зростання злочинності, наступальні й оборонні заходи служб безпеки по захисту від зазіхань на матеріальні цінності і фізичних осіб – ось далеко не повний їх перелік. У США, наприклад, такі витрати оціню, ються щорічно в 20 млрд. дол. [12]. Злочини в сфері страхування можуть бути класифіковані за різними ознаками, у залежності від: • форми страхування; • об’єкта страхування; • суб’єктів, в інтересах яких здійснюється злочин; • суб’єктів, на чиї права зазіхають. 131
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Стосовно суб’єктів, в інтересах яких відбуваються зло, чинні діяння, розрізняють злочини в інтересах страхуваль, ників, страховиків і службовців страхових компаній.
5.2.2. Øàõðàéñòâî ñòðàõóâàëüíèê³â Злочини в інтересах страхувальників здійснюються сами, ми страхувальниками або в змові з найманими робітниками страхових компаній. Метою їх шахрайської діяльності є неза, конне одержання страхового відшкодування або забезпечення. Серед типових шахрайських дій страхувальників при май, новому страхуванні варто виділити: • оголошення страхової суми вище дійсної вартості об’єкта страхування; • багаторазове одночасне страхування об’єкта страхуван, ня в декількох страхових компаніях; • неповідомлення всіх обставин, що мають значення для визначення страхового ризику; • висування завищених вимог щодо відшкодування збит, ку; • фальсифікація страхової події. Конкретними варіантами злочинних дій при майновому страхуванні є: підпал майна, затоплення суден, провокування аварій, фіктивне складання документів про заподіяні збитки від стихійних лих. Шахрайства, зафіксовані в “Ллойді” [43]. Яскравим при, кладом злочину в сфері майнового страхування можна вважати інсценування пограбування нью,йоркської фірми ITALGOLD. Спочатку страховик фірми “Ллойд” виплатив цій компанії стра, хове відшкодування в розмірі 7,5 млн. дол. США. Пізніше “Ллойд”, спираючись на показання детективів і судових екс, пертів, зумів довести, що пограбування було інсценоване самою фірмою. Суд дійшов висновку, що страхова виплата в 7,5 млн. дол. має бути повернута страховику.
132
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Інший приклад. За інсценованим пограбуванням якоїсь ювелірної фірми “Ллойд”, що сплатив 1,8 млн. дол. за зниклі ко, штовності, теж зумів довести факт шахрайства. Ще один приклад. Разом із ФБР “Ллойд” намагався поверну, ти кілька мільйонів фунтів стерлінгів страхового відшкодування, виплаченого за нібито загиблих природною смертю скакових ко, ней. До цієї справи причетні близько 40 чоловік, які забили коней з метою одержання страхового відшкодування. Чим закінчилася ця справа, невідомо, але, треба думати, фахівці “Ллойда” не стали б опротестовувати своє ж рішення без вагомих на те підстав.
Найбільш уразливий до шахрайства сектор страхування засобів транспорту. За ним йде страхування від пожежі, крадіжки, страхування життя, здоров’я, транспортне і морське страхування. Так, у Німеччині, США і Франції найбільш типовими прикладами шахрайських дій є підпали власних автомобілів, застрахованих на суми, що перевищують їх вартість, провоку, вання аварій з макетами або з уже пошкодженими автомобіля, ми, симулювання аварій з використанням неправдивих свідків. Шахраї в різних країнах не надто винахідливі, вони використовують давно відпрацьовані схеми, але, слід віддати їм належне, стосовно місцевих умов. При особистому страхуванні типовими варіантами шах, райських дій є факти фіктивного оформлення нещасних ви, падків, виправлення дат настання страхових випадків, фаль, сифікація медичної документації, інсценування смерті для одержання виплат по страхуванню життя, у самому крайньому випадку – фізичне усунення людей, застрахованих на користь злочинця. Махінації туристичних фірм. Одержавши на реалізацію від свого страховика, скажімо, 100 полісів, фірма обумовлює, що гроші буде перелічувати йому один раз на місяць. За цей час вона продає всі поліси, а коли підходить термін виплати, звітує тільки за 50, заявивши, що інші бланки зіпсовані. Адже на момент розра, хунку турфірмі відомо, що клієнти, які заплатили за нібито зіпсо, вані бланки, з’їздили за кордон, нічим там не хворіли і благопо,
133
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
лучно повернулися. Тому турфірма вважає, що вона нічим не ри, зикує. Другий варіант. Для зручності клієнтів страхові компанії ви, готовляють пластикові або картонні картки, на яких є вся не, обхідна інформація – номер поліса, телефон сервісної служби і т.ін. Турфірма роздає клієнтам картки, повідомляючи, що поліс виписаний на групу і знаходиться в гіда. А насправді ніякого поліса не існує. Якщо ж хтось із туристів за кордоном занедужує, то в сервісній компанії йому відповідають, що названо неісную, чий номер поліса. Потім турфірма, щоб зам’яти справу, компен, сує клієнтові витрати на лікування, пояснивши ситуацію непоро, зумінням.
5.2.3. Çëî÷èíè â ³íòåðåñàõ ñòðàõîâèê³â Здійснюються ці злочини, як це не сумно, керівниками страхових компаній і їхніми найманими робітниками. Саме вони кидають тінь на гуманну місію страхування. Метою їх є одержання економічної вигоди шляхом за, подіяння майнового збитку страховикам і страхувальникам. Суб’єктами таких злочинів найчастіше є працівники середньої ланки, матеріально відповідальні особи, бухгалтери, страхові агенти. Конкретні способи здійснення таких діянь різні і можуть бути об’єднані в кілька груп. По#перше, здійснення страхової діяльності організаціями, створеними з порушенням порядку реєстрації, ліцензування та інших встановлених законодавством норм. По#друге, емісія недійсних страхових полісів і нанесення страхувальникам збитку у вигляді позбавлення можливості одержання страхової виплати. По#третє, розробка несумлінним страховиком правил і умов страхування, що дають можливість не робити страхових виплат і перекласти відповідальність на страхувальника. Та, ким чином страховик, укладаючи страховий договір, з самого початку не збирається виплачувати страхових відшкодувань, 134
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
свідомо вводить страхувальника в оману й обманом заво, лодіває страховою премією. Різновидом цього виду шахрайства є заволодіння страхо, вими внесками страхувальників при страхуванні їх у кредит, них організаціях. Суть його полягає в тому, що зазначення в договорі вкладу того, що внески застраховані, не гарантує їх зворотності у разі невиконання кредитною організацією своїх зобов’язань перед вкладниками. Ця обіцянка є обманом, оскільки в страховій практиці не прийнято страхувати ризик, який є керованим для страхувальника. У ряді випадків страхова компанія знаходиться під кон, тролем фінансової організації, яка приймає внески, і ліквідується одночасно фінансовою компанією, яка не викона, ла зобов’язання. Використовується також такий спосіб введення в оману клієнта, як наявність у договорі застереження про набуття до, говором страхування внеску чинності лише після перераху, вання в повному обсязі страхових внесків. Несплата страхово, го внеску позбавляє вкладників права на компенсацію збитку. По#четверте, “нав’язування” не потрібних громадянам страхових послуг через мережу різних сервісних центрів і підприємств. Найчастіше невиправдано дорогі страховки від нещасного випадку включають у вартість обслуговування адміністратори готелів, працівники залізничних кас, пошто, вих відділень, банків і т.ін. Шахрайство в готелях. Застрахувати від нещасного випадку коштує в середньому 1,5–2% від страхової суми на рік, а відвіду, вача готелю або пасажира потягу страхують за 1–1,5% на добу. При цьому клієнта готелю навіть не інформують про страхуван, ня, а просто включають вартість страхування в рахунок за номер і ставлять його перед фактом страхування в момент, коли той за, лишає готель. З огляду на те, що постояльцями готелів звичайно бувають заможні люди, які не будуть піднімати скандал через не, велику суму, страхова компанія заробляє, по суті справи, нечесні гроші. Зрозуміло, що вона зацікавлена продати якнайбільше полісів, а тому матеріально стимулює адміністративних
135
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
працівників відповідних установ, укладаючи з ними агентські угоди й сплачуючи певний відсоток від суми продажів.
Зустрічаються й інші варіанти введення в оману страху, вальників. Так, у страховому полісі можуть бути відсутні обов’язкові реквізити, не перелічуватися страхові ризики, не конкретно вказуватися об’єкт страхування, відсутня розписка власника поліса про те, що йому відомі умови страхування, які мають додаватися до поліса, і ряд інших неточностей і ви, вертів. Надалі в разі необхідності страхового відшкодування всі ці факти будуть витлумачені проти страхувальника. Слід зазначити, що такі дії дозволяють собі тільки дрібні неавтори, тетні страхові компанії. Серед злочинів, які чиняться страховими агентами, типо, вими є повне або часткове присвоєння страхових внесків, не, реєстрація страхових договорів. Злочини в сфері обов’язкового медичного страхування ма, ють інше забарвлення. Тут найбільш типовими є шахрайства ме, дичних працівників. Вони пов’язані з наданням страховику, че, рез якого до лікувальної установи надходять кошти, фіктивних відомостей про відвідання медичних установ застрахованими. Страхові операції можуть також використовуватися і нерідко використовуються в кримінальній практиці для ухи, лення від сплати податків, незаконного експорту капіталу, ле, галізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Розглянемо деякі типові злочинні схеми. Лжестрахування проводиться з метою ухилення від спла, ти податків і обов’язкових платежів. Для цього найкраще підходять офшорні зони. Як правило, законодавство заборо, няє зменшувати оподатковувану базу в зв’язку із самостраху, ванням. У той же час страхові внески включаються у витрати і зменшують оподатковуваний прибуток. Можливий варіант поведінки платника податків полягає в створенні повністю на, лежного йому страхового фонду власної страхової компанії. Більшість таких компаній сформовані в офшорних зонах – юрисдикціях фінансової таємності. 136
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Використовуючи гроші контрольованої страхової ком, панії в податковому сховищі, платник податків може перека, чувати гроші зі своєї країни в офшорну зону і використовує їх на свій розсуд, в той же час завдаючи збитків компанії на батьківщині. Розірвання фіктивних страхових договорів. Ця схема ви, користовується з метою виведення безготівкових коштів у готівковий оборот і зниження на цій основі податкових пла, тежів. Після надходження коштів підприємства на рахунок страховика договір з ініціативи підприємства розривається, і страхові суми повертаються готівкою. При цьому їх повернен, ня здійснюється з каси організації,страховика, керівництву підприємства або безпосередньо працівникам за списком. Незаконне вивезення капіталу за кордон У цих цілях використовуються міжнародні перестраху, вальні операції, а також незаконна діяльність іноземних стра, ховиків на території основного страховика. Незаконний вивіз капіталу під прикриттям перестраху# вальних операцій. Суть схеми полягає в наступному. Перестра, хувальник передає перестрахувальнику – іноземній страховій компанії частину ризиків у перестрахування і перераховує ча, стину страхових внесків. Таким чином тільки в 1995 році з Росії в іноземні банки переведено понад 300 млн. дол. При цьому 90% загального виторгу залишається за кордоном, тоб, то страховий бізнес стає інструментом протиправного виве, зення валюти за кордон. Використання перестрахування. Компанія платника по, датків платить страхову премію іноземній страховій компанії, тим самим одержуючи нібито податкову знижку. Ця компанія пе, рестраховує потім ризик у другій страховій компанії, яка у дійсності знаходиться під контролем платника податків. Його “премія”, за винятком певного відсотка, який утримується пер, шим страховиком, повертається під його контроль і може бути
137
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
інвестована за межами країни або повернута в країну у формі не, оподатковуваного доходу.
Неліцензована діяльність іноземних страхових компаній з акумулювання страхових внесків через негласних страховиків з наступним переправлянням їх за кордон. Відповідно до зако, нодавства різних країн посередницька діяльність по страху, ванню, пов’язана з укладенням договорів страхування від імені іноземних страхових організацій, може бути заборонена або обмежена. Разом з тим, незважаючи на заборону, ак, тивність незаконно діючих іноземних страхових компаній, на, приклад, на російських і українському страхових ринках, до, сить висока. У результаті їхньої діяльності за кордон незакон, но вивозяться сотні мільйонів доларів національного капіталу. Міжнародні страхові операції активно використовуються та, кож з метою легалізації доходів, отриманих злочинним шля, хом.
5.2.4. Áîðîòüáà ç øàõðàéñòâîì За кордоном страховики витрачають величезні суми на боротьбу зі злочинами в сфері страхування. Близько 15 % їхнього бюджету йде на запобігання махінацій. І ці витрати се, бе виправдовують. Американськими страховиками підрахова, но, що кожен долар, вкладений в антишахрайські заходи, оку, пається в десяти,, а то й двадцятикратному розмірі. За підрахунками російських страховиків, тільки оприлюд, нення фактів шахрайства й осудження їх громадськістю при, вело до зниження таких випадків на 20%. Першочергове значення у боротьбі зі страховою зло, чинністю приділяється правоохоронним органам. Разом з тим, роль відповідних служб, підрозділів і співробітників страхо, вих організацій є не менш важливою для запобігання і вияв, лення таких злочинів. Саме вони першими вступають у кон, такт зі злочинцями і різними кримінальними схемами їхньої діяльності. 138
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Міжнародний досвід боротьби зі злочинністю в сфері страхування на сьогодні уже має певну історію. Боротьба із шахрайством ведеться як окремими страховими компаніями, так і об’єднаннями страховиків. Основними елементами сис, теми колективної безпеки в міжнародній практиці є: • об’єднання зусиль усіх страхових компаній; • захист корпоративних капіталів; • спрямування засобів на створення коаліції і централізо, ваного банку даних; • створення ефекту “вагона” (усі дотримуються прийня, тих норм поведінки). Канада У Канаді боротьба із шахрайством проводиться під егідою Страхового бюро Канади (IBC), до якого входить більшість страхових компаній по майновому страхуванню та асоціацій брокерів. Спеціально створений при бюро комітет розробив систему експертних оцінок, узагальнив досвід боротьби із ша, храйством багатьох страховиків і випустив спеціальний посібник, який містить поради страховим компаніям, як ство, рити власний підрозділ по боротьбі із шахрайством і як побу, дувати роботу, щоб це позитивно відбилося на обслуговуванні клієнтів. Для конкретного проведення такої роботи створена Ка надська коаліція по боротьбі із шахрайством у страхуванні. До неї входять представники компаній, які займаються стра, хуванням майна та від нещасних випадків, представники поліції, адвокатури. З 1980 року у структурі сектора з врегулювання збитків діє підрозділ по боротьбі із шахрайством, який здійснює аналітичну роботу з документами по різних страхових подіях, перевіряючи їх достовірність. Розрахунки показали, що вартість таких заходів не така вже й велика і обходиться стра, ховим компаніям в суму, що складає від 1 до 3% усіх витрат по виплатах страхового відшкодування. 139
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Страховики співробітничають із громадським рухом “Стоп злочинам”, прихильники якого добровільно беруть участь у запобіганні або розслідуванні злочинів. Страхові компанії спільно з поліцією розробили пам’ятки для поліцейських і пожежних, які вони постійно носять при собі. У них визначені так звані “червоні прапорці” (покажчики потенційного шахрайства), на які пожежні і поліція повинні звертати увагу при розслідуванні тієї або іншої події. Існуюча в Канаді поліція проти страхового шахрайства розробила “Протокол по боротьбі з шахрайством”, який підпи, сали всі страхові компанії країни. Він зобов’язує всіх членів Коаліції виконувати спільну програму. Цей документ містить опис усього спектра шахрайських дій – від повністю сфабри, кованих претензій до знецінення або збільшення законних претензій, від фальшивих заяв до внутрішнього шахрайства. Ті, хто підписав протокол, зобов’язалися: • працювати так, щоб знизити обсяги страхового шахрай, ства; • прагнути до розробки і надання здійсненого страхового продукту; • інформувати громадськість про необхідність та резуль, тати зміни ділової практики боротьби із шахрайством; • нагадувати споживачам, що боротьба із шахрайством позначиться на зниженні вартості наданих страхових послуг; • проводити щорічні огляди здійснюваних заходів щодо боротьби із шахрайством у страхуванні і визначати їх ефективність. У березні 1995 року Коаліція розробила і затвердила доку, мент “Краща ділова практика в боротьбі із шахрайством”, яка пропонує заходи і методи зниження рівня шахрайства в стра, хуванні. У розділі “Страховий продукт” описуються найбільш ефективні способи роботи зі страховим полісом: • всі поліси повинні бути написані доступною для ро, зуміння мовою; 140
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• всі заяви мають бути заповнені; • заяви про страхування і на виплату страхового відшко, дування повинні супроводжуватися стандартним попе, редженням про те, що шахрайство може призвести до анулювання заяви на виплату страхового поліса або до судового розгляду; • до заяви на виплату відшкодування необхідно додати фразу, якою страхувальник має довести всі пункти своєї претензії; • при поновленні договору страхувальником потрібно нагадати йому про необхідність повідомлення про ма, теріальні або інші зміни по цьому ризику; • додати до поліса умови, які дають страховику право одержати від страхувальників необхідні пояснення після настання збитку. При оформленні страхових полісів по страхуванню житла (домашнього майна і будівель) передбачається: • заохочення установки і використання пристроїв для за, хисту від злодійства з відповідним зниженням розміру страхової премії; • перегляд існуючої практики визначення відшкодуван, ня за майно, яке значно знецінюється; • перегляд лімітів відповідальності страховика по майну, яке є “принадою” для злодіїв; • розробка страхового поліса з відмінними рисами (розпізнавальними мітками) або спеціальної форми реєстрації для особливо дорогоцінних предметів домаш, нього майна (ювелірні вироби, монети, срібло і т.д.); • перевірка всіх будинків, застрахованих по нових полісах; • заохочення домовласників і орендарів, які зберігають документи на особисті речі в особливому (іншому) місці. При страхуванні автомобілів встановлюється обов’язко, вий порядок їх огляду до прийняття на страхування, перевіря, ються ідентифікаційні номери всіх автомашин, застрахованих 141
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
за новими полісами та ін., а при страхуванні об’єктів торгівлі – фінансове благополуччя страхувальника. Переглядається по, точна практика страхування всіх комерційних ризиків для ви, явлення страхувальників, які пропонують до страхування особливо небезпечні ризики. При видачі страхових полісів страхувальникам по всіх ви, дах страхування пропонується пам’ятка про порядок їхніх дій при настанні страхової події. При отриманні заяви страхуваль, ника про виникнення збитку необхідно одержати від нього за, яву (відповідно до законодавства Канади) про реєстрацію пре, тензії і страхового поліса в центральній базі даних і перевірку “претензійної історії” (частоти і кількості страхових подій). Розділ “Практика врегулювання збитків” розглядає спосо, би боротьби з шахрайством на стадії врегулювання збитків. При оформленні документів на виплату страхового відшкоду, вання за усіма видами страхування передбачається: • розробка і застосування спеціальної методології і спо, собів визначення і виявлення підозрілих збитків; • розслідування всіх підозрілих позовів і вживання за, ходів щодо відновлення раніше незаконно виплачених коштів; • організація в кожній страховій компанії спеціального підрозділу по розслідуванню шахрайства (або обов’яз, кове співробітництво зі службою спеціального розслідування страхових компаній); • співробітництво з владою в розслідуванні та судовому переслідуванні підозрілих позовів; • повідомлення владі про заяви страхувальників, за яки, ми відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв’язку з шахрайством. При виникненні збитку страхувальник пише заяву і пере, дає її брокеру, яка разом зі страховим полісом передається у відділ по врегулюванню збитків і відразу ж потрапляє до фахівців з розслідування. Залежно від характеру збитку всі документи передаються експерту, що спеціалізується на тому чи іншому виді страху, 142
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вання або в спеціалізовані центри по визначенню збитку. Саме на цьому етапі попередньо оцінюється законність пред’явле, ного в страхову компанію позову і визначається, чи потребує ця справа підвищеної уваги. Якщо збиток не викликає сумніву, незалежні спеціальні бюро юристів швидко дають свій правовий висновок. Для того щоб відмовити у виплаті відшкодування, страхо, ва компанія повинна довести наявність так званого “трикут# ника зловмисника”, який містить мотив фальшивки, мож, ливість її здійснення і можливі наслідки. По розслідуванню наслідків події в компанії є спеціальні слідчі. Можливість фальшування також доводять слідчі, які встановлюють алібі клієнта. У страховій компанії цими питаннями звичайно зай, маються штатні працівники, однак у ряді випадків залучають, ся фахівці зі сторони. Крім того, у країні створена мережа спеціалізованих фірм (незалежних бюро розслідування), які займаються тільки пи, таннями страхування і мають на це спеціальну ліцензію. Вони можуть залучатися страховими компаніями до розслідування, якщо ті не можуть виконати цю роботу самотужки. З такими бюро укладаються спеціальні договори. Обов’язково розсліду, ються справи, збитки по яких перевищують 25 тис. канадських доларів, а до 25 тис. – тільки в тому випадку, коли в справі щось насторожує. Розслідування сумнівних справ страховою компанією або незалежним бюро проводиться паралельно з поліцією – обидві сторони проводять власне розслідування. Не залежне від поліції розслідування проводиться страхо, виками тому, що кінцева мета у них різна. Для страхових ком, паній головним є виплата або невиплата відшкодування по збитках, а для поліції – притягнення чи не притягнення до кримінальної відповідальності. Крім шахрайства страхувальників існує внутрішнє шах, райство, а також шахрайство, яке здійснюється посередника, ми (брокерами і страховими агентами). Дуже важливим на, прямом у боротьбі з шахрайством є розмежування функцій 143
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
фахівців, які визначають розмір збитку, та працівників, які здійснюють реальні виплати по ньому. Для запобігання змови рекомендується розміщувати їх у різних офісах. Велике значення у боротьбі з внутрішнім шахрайством має постійна ротація кадрів, регулярні перевірки на місці і моніторинг силами незалежного відділу. Періодична зміна службовців, які займаються врегулюванням збитків, значно зменшує шанси змови групи людей, втягнених у довгостроко, ве шахрайство. США За даними Коаліції проти страхового шахрайства США, загальний обсяг втрат страхових компаній Америки від шах, райства склав близько 80 млрд. дол., з яких 13,9 млрд. припа, дає на страхування автотранспорту. У 1996 році шахрайство обійшлося американським страховиками в 85 млрд. дол., а в 1998,му виплати шахраям тільки по страхуванню майна та від нещасного випадку склали 21 млрд. дол. У США шахрайство в страхуванні організоване на високо, му рівні [8]. Страхові шахраї об’єднуються в групи і наймають гарних адвокатів. У них дещо інші смаки, ніж, наприклад, у російських чи українських. “Автомобільні” схеми поширені в США набагато менше: на них припадає 18% усіх втрат страхо, виків від шахрайства. Зате близько 40 млрд. дол. американські шахраї “заробляють” на виплатах по медичних полісах. Роз, повсюдженою схемою є, наприклад, така: злочинці імітують банальну аварію на шляху, але гроші одержують не за пошко, дження машини. До страховика приходять їхні адвокати з довідками від лікаря, які свідчать про те, що в результаті аварії здоров’ю пасажирів була заподіяна значна шкода. У цьому ви, падку рахунок може бути пред’явлений на мільйони доларів. Звичайно, американські страховики застосовують найрізноманітніші методи захисту від шахрайства. Як і в інших країнах, ними створені загальні банки даних. Наприклад, дані про вимагання страхових виплат збирає і систематизує 144
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Insurance Services Office (ISO). За чотири роки ISO нагромади, ла відомості про мільйони виплат страхових відшкодувань. Її даними користується 90% американських страховиків. Маючи дані про потерпілих та юристів, які були причетні до підозрілих страхових випадків, американські страховики швидше знаходять шахраїв і одержують додаткові аргументи на випадок судового розгляду. Останнім часом арсенал страховиків поповнився можли, востями Інтернет. Так, компанія Practical Computer Concepts Inc. створила Інтернет,службу Fraud Defence Network (www.frauddefence.com), завданням якої є допомогти страхо, викам, які страхують життя, здоров’я і працездатність, бороти, ся із шахраями. Страховики, які бажають скористатися послу, гами Fraud Defence Network, платять членський внесок у розмірі 6 тис. дол. на рік. Натомість вони одержують доступ до різних комунікаційних засобів, куди входять безкоштовні “га, рячі лінії” для збору інформації про шахрайство, а також вели, ка база даних страхових претензій. Франція Розслідування випадків шахрайства у Франції проводиться зовнішніми організаціями, утвореними з колишніх співробітників поліції. Після проведення розслідування справа передається до суду. Страхова компанія в період розслідування і розгляду справи в суді страхове відшкодування не виплачує. У Франції зафіксовано дуже багато випадків дрібного ша, храйства при ліквідації збитків по страхуванню автомобілів. Цих шахраїв викривають фахівці, які проводять експертизу. Кожне розкриття такого випадку заохочується страховою компанією. Всі страхові компанії Франції ведуть облік страхових ша, храїв, засуджених судами (щоб не укладати з ними договори страхування надалі), розробляють методики для фахівців із врегулювання збитків, про порядок перевірки справ на пред, мет шахрайства. 145
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Німеччина У Німеччині, згідно зі спеціальною карною статистикою, щорічно відбувається від 7,5 тис. до 9 тис. випадків шахрайст, ва. Наприкінці 90,х років минулого століття в грошовому ви, раженні страховики втрачали від 4 до 6 млрд. німецьких марок щороку. І це, як відзначають політичні кола, у самій законос, лухняній країні світу. У Німеччині “популярними” є підпали власних авто, мобілів, застрахованих на суми, що перевищують їх вартість, провокування аварій з макетами або з уже пошкодженими ав, томобілями, симулювання аварій з використанням лжесвідків. Особлива комісія управління карної поліції землі Північний Рейн – Вестфалія виявила близько 50 груп, які ма, ли професійних “аварійних” водіїв. Ці групи мали підпільні майстерні, де відновлювалися автомобілі, деякі з яких попада, ли в аварії до десяти разів на рік. Великобританія Британські страховики почали боротися із страховим ша, храйством наприкінці 90,х років. Саме тоді в структурі Асоціації британських страховиків був заснований підрозділ із трьох чоловік. Перед ним стояло завдання: здійснення коор, динації роботи страхових компаній насамперед шляхом обміну інформацією з приводу шахрайств, а також проведення роз’яснювальної роботи серед громадськості. Організовано кілька баз даних по розкритих випадках страхового шахрайства, викрадених автомобілях. Реєструють, ся характерні шахрайські прийоми, а також випадки змову по, садових осіб зі страхувальниками,шахраями, зокрема у сфері медичного обслуговування. Росія Щорічні втрати російських страховиків від махінацій на, прикінці 90,х років ХХ ст. оцінюються в 12 млрд. руб. Криміналізація сфери страхування зростає з надзвичайною 146
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
швидкістю. Якщо в 1993 році правоохоронні органи виявили 163 економічні злочини у сфері страхування, то в 1997 – 739, а в 2000 – вже 898. Але це саме виявлені, а не здійснені злочини, яких на думку експертів, набагато більше. Середній щорічний приріст їх складає 147%. Найбільша кількість зловживань страхувальників виявле, на у сфері добровільного страхування. У період становлення страхового ринку найбільше було поширене шахрайство при страхуванні відповідальності, ризику неповернення кредиту. Останнім часом переважає шахрайство в сфері особистого і майнового страхування. У Росії діяльність страхових шахраїв активізується про, порційно розвитку страхування. Якщо врахувати, що по, тенціал російського ринку дуже великий, то необхідно вжити негайних заходів для обмеження зростання рівня злочинності. І хоча достовірна статистика втрат від шахрайства по Росії відсутня, на думку експертів, російські страховики мають ве, личезні збитки. Таким чином, привабливість страхової сфери для російського криміналітета зростає. Увага злочинців перено, ситься з таких традиційних об’єктів злочинної діяльності, як банківська сфера і фондовий ринок, до сфери страхових відно, син. Навіть в обережно працюючих страхових компаніях близько 70% усіх страхових випадків по транспорту є викра, дення, причому тільки 30% випадків припадає на реальні стра, хові події. Інші 40% мають кримінальний характер. Російські криміналісти виділяють чотири основних види протиправних дій страхувальників: 1. Заява страхової суми вище дійсної вартості об’єкта страхування; 2. Приховування обставин, що мають істотне значення для визначення страхового ризику. 3. Багаторазове одночасне страхування об’єкта у різних страховиків. 4. Інсценування страхової події в період дії договору стра, хування – крадіжки, аварії, викрадення, підпали і навіть смерті. 147
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Найпопулярнішим сектором страхування для шахраїв є автострахування. На цей сегмент страхового ринку припадає близько 70% усіх випадків шахрайства [8]. У деяких з них ша, храйство здійснюється у змові з третіми особами. Наприклад, співробітниками МВС, що видають документи, необхідні для одержання страхового відшкодування. Шахрайство в ДТП. У Москві була викрита шахрайська гру, па, яка діяла за такою схемою: спочатку страхувалася цивільна відповідальність власника дешевого автомобіля. Після цього ша, храї купували розбиті іномарки і реєстрували неіснуюче ДТП. Їхнім співучасником був співробітник ДІБДР, який оформляв аварію і видавав необхідні довідки. Після цього шахраї одержува, ли в страховій компанії відшкодування за “постраждалу” іномар, ку, що набагато перевищувало витрати на ремонт розбитої вітчиз, няної машини, придбання розбитої іномарки і страхового поліса. Шахраї “прокололися” на нібито розбитому джипі “Ленд Круізер”, за який вони хотіли одержати 20 тис. дол. Страхова компанія провела експертизу, з’ясувала, що джип взагалі нікуди не виїжджав і тому аварії бути не могло, і передала всі документи в МУР. Усього було заарештовано 10 чоловік, причетних до діяльності цієї шахрайської групи. Російські страховики розповідають про випадок, коли один шахрай обдурив відразу кілька страхових компаній, навіть не за, страхувавши свою машину. Власник “дев’ятки”, бувалої в буваль, цях, свідомо підставлявся під автомобілі з жовтими номерами – ознаками оренди. Знаючи, що орендовані машини обов’язково за, страховані по цивільній відповідальності, хитрун зумів заробити пристойні гроші.
Ще одна типова схема – подвійне страхування. Авто, мобіль страхується в декількох компаніях, потім розбивається або викрадається, а страхове відшкодування отримується у кожній компанії. Справа “Фордескорта”. У Росії викрили шахрая, який за п’ять років заробив 100 тис. дол. Шахрай застрахував “Форд,Ес, корт” 1992 року випуску. Десь через місяць страховику надійшла заява про відшкодування збитків після аварії. Почати розсліду,
148
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вання страховика спонукала інформація про те, що цей же грома, дянин оформив договори на кілька машин в іншого страховика. Виявилося, що шахрай був власником семи автомобілів, що він неодноразово страхував, розбивав і умудрявся одержувати стра, хові відшкодування на суму, рівну повній вартості автомобіля. Фактично він “продавав” стару машину по дуже гарній ціні, оскільки московські страховики збиток, заподіяний старій ма, шині в ДТП, оплачують як ремонт нової.
На другому місці – медичне страхування. На думку ди, ректора детективного бюро однієї із найбільших російських страхових компаній, найбільш складними вважаються саме справи по медичному страхуванню. Виплати по цих договорах великі, особливо якщо йдеться про нещасний випадок. Інсце, нувати його, на думку детектива, дуже легко, був би згідливим лікар. Тому нерідко доводиться залучати судмедекспертів. А з огляду на великий потік туристів, рахунки на незначні суми (100–200 дол.) перевірити практично неможливо. Справа із залученням судової експертизи. На які тільки хи, трощі не йдуть шахраї, щоб фальсифікувати страховий випадок. Ось приклад шахраїв із Санкт,Петербурга [45]. Два іногородніх клієнти петербурзької страхової компанії застрахувалися від не, щасного випадку. А через кілька днів прийшли одержувати стра, хове відшкодування. Продемонструвавши незліченні забиті місця, вивихи і садна і показавши медичні висновки, вони одер, жали чималі гроші і продовжили договір. Через місяць вони з’явилися знову з новими каліцтвами і довідками з поліклініки. Запідозривши недобре, компанія з’ясувала, що заповзятливі стра, хувальники застрахували своє дорогоцінне здоров’я відразу в двох десятках компаній. А каліцтва клієнти наносили собі самі.
Наступний за популярністю сегмент ринку – страхування від’їжджаючих за кордон. Отут злочинні дії здійснюють най, частіше медики. Іноземні лікарі нерідко вступають у змову з керівниками туристичних груп. Останні збирають у туристів страхові поліси, а лікар на кожний з них виписує рахунок за нібито надані послуги. Після оплати лікар ділиться доходом з 149
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
представником турфірми. Подібні угоди зафіксовані у таких популярних серед туристів країнах, як Кіпр, Туреччина, Ізраїль, Греція. “Справа турецьких лікарів”. Це один із самих відомих ви, падків. Комбінація розігрувалася в кращих традиціях східного ринку. В одних випадках у туристів гід збирав поліси і виривав з них по одному аркушу, нібито для звітності. Ці аркуші, про які ту, ристи потім не згадували, пускав в обіг місцевий лікар, виставля, ючи страховику рахунок за лікування якогось незначного захво, рювання, яке не має подальших наслідків. Лікарі намагалися пра, цювати “безвідходно”, використовуючи практично всі аркуші, що потрапили до них. Це їх і підвело. Виходило, що туристичні гру, пи, перетинаючи кордон іноземної держави, обов’язково попада, ли в яку,небудь епідемію. Вартість медичних послуг була переви, щена в кілька разів.
Після історії з турецькими лікарями, шахрайство в якій будувалося на великій кількості відносно невеликих виплат, більшість страхових компаній у відповідь ввели умовну фран, шизу вартістю 30–50 дол. і налагодили контроль за турецьки, ми медиками, уклавши договори вже з сервісними ком, паніями, яким легше відслідковувати страхові випадки, що відбулися на території їхньої країни. Набагато рідше в російській практиці зустрічаються такі форми злочинів, як фальсифікація медичної документації для одержання виплат по страхуванню від нещасного випадку, інсценування смерті для одержання виплат по страхуванню життя, навмисне вбивство людей, застрахованих на користь злочинця. Якщо американські страхові компанії в боротьбі з шахрая, ми використовують супутники і давно вже створили загальні банки даних страхувальників, то російські й українські навіть не змогли домовитися про такий необхідний у цьому випадку обмін інформацією про махінації. Спроби створити базу даних починалися в Росії з кінця 90,х років. Але серйозного розвитку ці проекти не отримали. 150
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Тому сьогодні компаніям доводиться боротися зі злочинцями поодинці – за допомогою своїх детективів і служб безпеки. Во, ни розслідують обставини страхового випадку, обґрунто, ваність розміру заявленого збитку, кредитні історії клієнтів. Правоохоронні органи залучаються рідко, а проблема шахрай, ства вирішується просто: не виплачується страхове відшкоду, вання. Внаслідок цього багато шахраїв у цих країнах залиша, ються непокараними. Кілька років назад група російських страховиків виявила ініціативу по створенню агентства безпеки. Планувалося залу, чити до роботи МВС і спецслужби. Але з цього нічого не вий, шло. По,перше, треба було платити великий внесок – 10 тис. дол. на рік. І навіть великі компанії не знайшли можливим за, платити ці гроші. По,друге, члени асоціації мали передати в загальну базу даних відомості про клієнтів. Це необхідна умова. У противно, му разі неможливо встановити навіть найпростіший випадок шахрайства. Наприклад, коли машину страхують відразу в декількох компаніях. Але саме ця умова стала перешкодою – при жорсткій конкуренції на ринку страховики не хочуть ділитися інформацією. Україна В Україні статистики шахрайства поки що не існує. Але це не означає, що немає самих злочинів. Українські страховики чомусь не хочуть оприлюднувати подібну інформацію. Газета “Бізнес” (№34 (449) від 20 серпня 2001 року) вирішила прове, сти власне дослідження страхового ринку України на предмет поширення страхового шахрайства і розіслала запити в 50 страхових компаній. Було отримано всього дві відповіді. Су, дячи з характеру махінацій, про які розповіли українські стра, ховики, шахраї в Україні не відрізняються оригінальністю від своїх закордонних “колег”. 151
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Шахрайство, зафіксоване в СК “ОстраКиїв”. Клієнт ком, панії “Остра,Київ” застрахував свій дорогий автомобіль у декількох страхових компаніях. За два тижні до закінчення терміну дії поліса він заявив, що автомобіль викрадений. Як з’ясувалося пізніше, викрадення була заявлено і в іншу страхову компанію. А ще раніше цим же страхувальником були заявлені викрадення цього ж автомобіля відразу в кілька інших страхових компаній і отримані відшкодування. Страховик зібрав необхідні документи і передав їх до слідчих органів. Ще один приклад. Страхова компанія “Остра,Київ” часто стикається з випадками, коли лікар зарубіжної клініки дублює рахунок – виписує його в двох екземплярах: мовою країни, де здійснюється лікування, і англійській. Клієнти при звернені до страхової компанії намагаються одержати гроші за обома рахун, ками. Вирішуються ці суперечності просто. Експерти страховика зв’язуються з клінікою, у якій була надана медична допомога, і вимагають виписку або протокол проведення медичних маніпу, ляцій по конкретному клієнту. Отримані документи звіряються з рахунками, наданими клієнтом, і на цій підставі здійснюється ви, плата страхового відшкодування. Шахрайство, зафіксоване в СК “АСКА”. Компанія подала в суд на свого клієнта, який інсценував ДТП. Спочатку заповзят, ливий автомобіліст придбав пошкоджену в аварії Toyota Land Cruiser, а потім представив у страхову компанію акт експертизи, у якому ціна автомобіля була встановлена без урахування пошко, джень. У результаті в договорі страхування була заявлена страхо, ва сума, яка відповідає ціні нової “Тойоти”. Далі власник авто, мобіля інсценував ДТП і подав у страхову компанію заяву на відшкодування. При перевірці виявилося, що цей автомобіль уже був застрахований в іншого страховика, побував у ДТП і була зроблена страхова виплата. Потім він був перепроданий новому власнику, але так і не був відремонтований. Коли страховики порівняли фотографії автомобіля після першого і другого ДТП, то з’ясовувалося, що пошкодження ідентичні. Коли ж фахівці страховика спробували з’ясувати, чому в акті експертизи авто, мобіль був оцінений так дорого, виявилося, що експерт потонув під час риболовлі. На власника автомобіля заведена кримінальна справа.
152
Ãëàâà 5 ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÓ×ÀÑÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Проте перші кроки в Україні зроблені. Створена база даних несумлінних страхувальників [32]. Поки що ідею втілили в жит, тя тільки 10 страхових компаній України: СГ “ТАС”, СК “Кредо, класік”, “Скайдвест”, “Остра,Київ”, “Альковна” та ін. База поча, ла формуватися на основі даних про “неблагонадійних” клієнтів, зібраних кожним з учасників за останні 10 років. Як відзначають страховики, у середньому на кожну компанію припадає по сотні шахраїв. Страховики обмінюються даними за допомогою елек, тронної пошти. Тим страхувальникам, які потраплять до “чорно, го списку”, буде відмовлено в страхуванні.
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Сформулюйте основні недоліки сучасного страхування. Які з них, на Вашу думку, належать до головних? 2. Чи перекривають переваги страхування його недоліки? 3. Що таке страхове шахрайство? 4. Які види страхування особливо піддаються страховому шах, райству? 5. Наведіть приклади типових злочинних дій у майновому страхуванні. 6. Наведіть приклади злочинів в особистому страхуванні. 7. Дайте характеристику шахрайствам страхувальників. 8. Охарактеризуйте злочини, вчинені в інтересах страховиків. 9. У чому полягає зміст злочину по відмиванню грошей і неза, конному вивезенню їх за кордон за допомогою страхування? 10. Яких заходів вживають страховики на міжнародному рівні для боротьби зі страховим шахрайством? 11. Як борються страховики Канади із шахрайством у страху, ванні? 12. Яких заходів вживають страховики в боротьбі зі злочинами у страхуванні? 13. Які заходи здійснюються у Франції для зменшення рівня злочинності у страхуванні? 14. Яких заходів вживає Великобританія для зменшення шах, райства в страхуванні? 15. Як Росія приборкує злочинність в області страхування? 16. Яких заходів вживають українські страховики для боротьби зі страховим шахрайством?
153
Розділ II КОМЕРЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß 6.1. Çì³ñò ïåðåñòðàõóâàííÿ Страхові компанії, приймаючи ризики на страхування, не захищені від власних. Перелік їх в цілому збігається з ризика, ми будь,якого підприємства сфери послуг. Однак спе, цифічним ризиком будь,якого страховика є перевищення рівня збитковості, пов’язане зі страховими виплатами. Серед способів керування цим і пов’язаними з ним ризиками засто, совується перестрахування. Перестрахування є вторинним страхуванням, страхуванням страховиками самих себе. Тривала практика страхування показала, що перестраху, вання є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій будь,якої страхової компанії, незалежно від розміру її капіталів, запасних фондів та інших активів. До, ходи і навіть всі активи будь,якого страховика складають ли, ше незначну частку його відповідальності перед страхуваль, никами. Різні катастрофічні випадки можуть не тільки значно підірвати його платоспроможність, але й призвести до повно, го банкрутства. Для приведення страхових сум прийнятих на страхування ризиків у відповідність з фінансовими можливо, стями страховика, а отже, для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і їхньої рентабельності існує інститут перестрахування. Перестрахувальна компанія теж може дійти висновку про необхідність перестрахування, тобто передачі частини свого 154
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ризику іншим страховикам. Завдяки цьому кожен окремий ризик є роздробленим на частини, розміщені у різних страхо, виків. Одночасно передається і відповідна частка страхової премії. При цьому досягається ситуація, при якій кожен носій перестрахованого ризику відповідає по зобов’язаннях у значно меншій частці, ніж вихідна страхова компанія. Економічна основа перестрахування полягає в масштаб, ності сучасних ризиків. Нині вартість майна зросла настільки, що фонду, організованого окремим страховиком, може не вис, тачити для відшкодування можливого збитку. У світі існують об’єкти, вартість яких поодинці не в змозі покрити жодна стра, хова компанія. Такі ризики, як космічні станції, ракети і супутники, тан, кери й океанські лайнери, майно ТНК, інші об’єкти, що кошту, ють десятки, сотні і мільйони доларів, не може взяти повністю на свою відповідальність жодна навіть велика страхова ком, панія. Наприклад, американські пасажирські літаки “Боїнг, 747” страхуються від аварії, а також відповідальності перед па, сажирами і третіми особами на суму до 1 млрд. 700 млн. дол. кожний. Крім того, значно зросла концентрація подібних об’єктів на відносно невеликих територіях. Учасники катастрофи, те, рористичні акти, стихійні лиха здатні викликати і вже неодно, разово викликали збиток, який не порівняти зі страховими фондами окремих страхових компаній. З огляду на те, що в цивілізованому світі практично все застраховано, всі ці збитки пред’являються страховим компаніям. Так, буря з градом у 1984 році над Мюнхеном завдала шкоди на суму понад 3 млрд. марок, яка була пред’явлена страховикам. Ураган “Дарія” за, подіяв страховикам Європи збиток на 6 млрд. марок. Не гово, рячи вже про терористичні акти останніх років, збитки по яких просто астрономічні. Тому світове страхування вже давно організоване таким чином, що кожного разу, коли трапляється катастрофа, у спра, ву, яка торкнулася застрахованих об’єктів, виявляється втяг, нутою велика кількість страхових і перестрахувальних ком, 155
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
паній. Кожна з них платить свою частку збитку відповідно до умов договорів перестрахування. Історичні відомості. Найстаріший з відомих контрактів з юридичними ознаками перестрахування був укладений в Генуї у 1370 році двома торговцями, які діями як перестрахувальники, з одного боку, і з іншого – третім торговцем, який діяв як агент пе, рестрахувальника. Перестраховувалася частина рейсу по переве, зенню вантажів від Каделес до Брюгге (весь рейс був з Генуї до Брюгге). Перше згадування про договірне перестрахування відносить, ся до 1820 р. (Німеччина). Збільшення обсягу перестрахувальних операцій і ускладнення їх характеру зумовили виникнення ком, паній, спеціалізацією яких стало тільки перестрахування. До цьо, го спонукало і підвищення вимог до страхування, і гостра конку, ренція між прямими страховиками. Перша професійна перестрахувальна компанія з’явилася в Кельні в 1846 р. – Кельнське перестрахувальне товариство. У 1863 р. було створене Швейцарське перестрахувальне товарист, во. На початку XIX ст. нараховувалося 30 перестрахувальних компаній, у 1900 р. їх кількість досягла вже 1272. Сьогодні у світі існує більше 10 тис. перестрахувальних компаній.
Перестрахування (цесія) є системою економічних відно, син, у процесі яких страховик, приймаючи на страхування ри, зики, передає частину відповідальності по них з урахуванням своїх фінансових можливостей на погоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфеля, забезпечення фінансової стійкості і рентабельності страхових операцій. Об’єктом перестрахувальних відносин є майнова ситу, ація вихідної страхової компанії, що виступає в ролі цедента. Основні передумови перестрахування: 1. Неможливість або значні труднощі створення для стра, хової компанії ідеально збалансованого портфеля ризиків. Це пов’язано або з невеликою кількістю об’єктів страхування, або з наявністю у портфелі страхування великих і небезпечних ри, зиків. 156
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
2. Неможливість створити (навіть при ретельному доборі ризиків) портфель повністю ізольованих один від одного об’єктів страхування. Це пов’язано з тим, що умовами страху, вання звичайно покриваються різні небезпеки, яким застрахо, вані об’єкти можуть піддаватися одночасно. Перестрахування – це ринок. На ньому діють страхові компанії, професійні перестрахувальники і торговці перестра, хуванням – брокери перестрахувальних компаній, діяльність яких полягає в пошуку клієнтів. Багато компаній прямого пе, рестрахування також беруть певні обсяги відповідальності в перестрахування на додаток до своєї основної діяльності. Крім того, у перестрахуванні широко використовуються пули і фронтування, про що йтиметься нижче. Ринок перестрахування є міжнародним. Найбільш відомі гіганти цього ринку – “Ллойд”, “Мюнік Ре”, “Свіс Дженерел Ре” і “Скандія”. За останні роки основні позиції на ньому зай, няли компанії країн колишнього Радянського Союзу – російські і латвійські перестрахувальники. Кілька фактів. 12 серпня 1985 року сталася аварія японсько, го авіалайнера. Через систему перестрахування до страхових ви, плат були залучені сотні страхових компаній світу. Причому май, же неможливо було відстежити діяльність кожної через величез, ну різноманітність перестрахувальних і переперестрахувальних договорів у таких галузях, як страхування відповідальності, КА, СКО, страхування від нещасного випадку, особисте страхування, страхування продукції і т.ін. [56]. Наприкінці березня 2001 року після серії руйнівних вибухів затонула найбільша у світі нафтова платформа Р,36, що належа, ла компанії “Petroleo Brasiliero”. На момент катастрофи на ній знаходилося 175 чоловік, десять з яких загинули. Більше 2,2 млн. літрів нафти потрапило на поверхню океану. За своїми фінансо, вими наслідками для страхового бізнесу цю катастрофу можна порівняти хіба що із загибеллю “Титаніка”. Платформа була заст, рахована на повну вартість бразильською страховою компанією “Bradesco Seguros”, причому на себе вона прийняла лише 0,9% ри, зиків. Решта була розміщена на світовому перестрахувальному
157
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ринку. У цілому в страхуванні цього проекту брало участь 15 страхових компаній (“Експерт”, №15, 16.04.2001) [43].
Стихійні лиха і терористичні акти нанесли в 2001 році еко, номічний збиток на суму близько 115 млрд. доларів. Ці дані опублікував 20 грудня провідний світовий перестрахувальний концерн “Swiss Re”. Прямий збиток від терактів у Нью,Йорку оцінюють в 90 млрд. доларів. Стихійні ж нещастя, як раніше, не були головною статтею витрат страхових компаній: випла, ти по них склали 9 млрд. Найдорожче обійшовся ураган в США, який коштував страховим компаніям 2,5 млрд. Щодо кількості загиблих, то найтрагічнішим був землетрус в Індії, який забрав життя 15 500 чоловік. Внаслідок події 11 вересня 2001 року в Нью,Йорку пере, страхувальники взяли на себе відповідальність на суму 27 млрд. дол. Їхні оплачені збитки характеризує табл. 6.1. Таблиця 6.1 Оцінка оплачених збитків перестрахувальників (на 01.01.2002) Êîìïàí³¿ Lloyd’s Munich Re Berk Hath Ace Swiss Re Allianz ALG Zurich Citigroup XI capital St. Paul Axa Hartford Chubb Employers Re
158
Çáèòêè, ìëí. äîë. 280,0 236,8 228,0 174,0 130,0 107,0 820,0 800,0 769,0 700,0 606,0 550,0 450,0 420,0 400,0
% 12 10 10 7 6 5 4 3 3 3 3 2 2 2 2
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Можна сказати, що перестрахування – окремий інститут усередині страхування. У ньому склалася власна термінологія. Перестрахувальник – страховик, який взяв на страху, вання ризик і передав частину його вартості в перестрахуван, ня іншому страховику. У цьому випадку він іменується також передавальною компанією, або цедентом. Страховик, який взяв у перестрахування ризики, називається перестраху вальником. Операція передачі перестрахувальником ризику в подаль, ше перестрахування називається – ретроцесією, а перестра, хувальник, який передає ризик у ретроцесію – ретроцесіоне ром. За умовами перестрахувальних договорів перестрахуваль, ник повинен систематично висилати перестрахувальнику пе, релік ризиків, що підпадають під перестрахування. Такий пе, релік іменується бордеро. Ексцедент – сума ризику, що підлягає перестрахуванню зверх власних вирахувань. Сліп – у факультативному перестрахуванні документ, який висилається перестрахувальником потенційним перест, рахувальникам, містить основні умови передбачуваного дого, вору перестрахування: характеристику ризику, страхову суму, умови страхування, ставку премії, власні вирахування і т.д. Схема операцій страхування і перестрахування наведена на рис. 6.1. Перестрахувальник не має жодних прав і обов’язків, що випливають з укладених цедентом договорів страхування. У свою чергу, страхувальник не має відношення до договорів пе, рестрахування, укладених цедентом. Страховик не зобов’яза, ний інформувати страхувальника про намір передати в пере, страхування взяті ним ризики. Розподіл ризику шляхом перестрахування ілюструє рис. 6.2 [56]. Він демонструє ситуацію, коли великий ризик спочат, ку був розміщений у двох компаніях,співстраховиках – А (70%) і В (30%). Далі В залишає весь ризик на власній відповідальності, та А перестраховує тричі за 20%, у результаті 159
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ñòðàõóâàëüíèê
ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ñòðàõîâèê (ïåðåñòðàõóâàëüíèê, àáî öåäåíò)
ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß (ÖÅѲß)
Ïåðåñòðàõóâàëüíèê (öåñ³îíàð³é) ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß (ÐÅÒÐÎÖÅѲß)
Äðóãèé ïåðåñòðàõóâàëüíèê ( )
Òðåò³é ïåðåñòðàõóâàëüíèê (ðåòðîöåññèîíåð)
³ ò.ä.
³ ò.ä.
Рис. 6.1. Схема перестрахування і ретроцеси
чого у нього залишається 28% (40% від 70%). Міркуючи таким чином, одержимо: Êîìïàí³ÿ Âçÿòèé ðèçèê, % Çàëèøåíèé ðèçèê, % À 70,0 28,0 Ó 30,0 30,0 Ç 16,5 9,5 D 14,0 4,2 E 14,0 7,0 F 7,0 4,9 G 7,0 4,5 H 9,8 9,8 I 4,2 2,1 100 160
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÐÈÇÈÊ 30%
Â
70% À
30%
70%
20%
Ñòðàõîâà êîìïàí³ÿ 20%
20% D
Ñ 16,5%
Ïåðåñòðàõóâàëüíèêè äëÿ À
E
14%
14%
70% 20% 50%, êð³ì äîãîâîð³â ñ G F 7%
35,7%
30%
G 7%
H 9,8%
50%
I 4,2%
¯õ ðåòðîöåñ³îíåðè
Рис. 6.2. Схема передачі ризику в перестрахування і ретроцесію
Перестрахування – це складні взаємини між страховика, ми, які передбачають певну довіру, порядність і взаємну згоду. Не дивно, що світовою практикою вироблені два основних принципи перестрахування. По,перше, принцип можливості, відповідно до якого пе, рестрахувальник зобов’язаний виплатити цеденту відшкоду, 161
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вання пропорційно своїй частці участі і тільки в тому випадку, якщо він виплатив належне відшкодування застрахованому. По,друге, принцип доброї волі, відповідно до якого пере, страхувальник зобов’язаний інформувати перестрахувальни, ка як до укладання договору страхування, так і протягом усь, ого терміну його дії про всі обставини, що стосуються об’єктів страхування і ступеня загрози їм. На міжнародному страховому ринку з метою передачі ри, зиків іншим страховим і перестрахувальним компаніям часто застосовують фрондування, або фронтинг (від англ. front – ви, ходити за), що є своєрідним різновидом перестрахування. Фронтування Фронтування (або фронтинг) – це операція, у процесі якої компанія оформляє страховий договір, але ризик (части, на або повністю) передає іншому страховику, який не фігурує в договорі і найчастіше залишається невідомим для страху, вальника. Іншими словами, фронтинг означає прийняття на страхування (або перестрахування) ризиків з метою передачі їх повністю або частково іншим страховим компаніям, часто на їх прохання і за винагороду. Фронтинг здійснюється, якщо страховик прагне потрапи, ти на ринок, куди він сам або його поліси не допускаються. У цьому випадку він звертається до місцевої страхової компанії з пропозицією оформити за винагороду страхування на себе, а потім перевести йому ризик і страхову премію. Страхова компанія, яка укладає на прохання іншої страхо, вої компанії договір страхування на себе за умови, що 100% прийнятого ризику буде перестраховано в того страховика, на прохання якого укладена угода, називається фронтуючою компанією, а сам страховий поліс – фронт,поліс (front poli, cies). Страхові компанії змушені досить обережно підходити до фронтування, оскільки у разі можливих претензій вони є відповідачами за договором страхування. 162
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Використання пулів У перестрахувальній практиці набули поширення пули (загальний казан, загальний фонд). Учасники пула, якими найчастіше є всі страхові компанії ринку, за добровільною зго, дою між собою або відповідно до законодавства передають у пул всі ризики, які підлягають перестрахуванню по всьому портфелю страхувань, або по окремих видах страхування, або навіть по певних, особливо небезпечних ризиках. На базі прийнятих у перестрахування ризиків ство, рюється перестрахувальний договір, у якому всім членам пула надається можливість участі пропорційно сумам премій, пере, даним ними в пул або в межах погоджених лімітів відповідаль, ності. Доцільність пулів полягає в тому, що цим видом перест, рахування досягається максимальне використання ємності да, ного страхового ринку і заощаджуються валютні кошти дер, жави. Головний недолік пулів: при настанні катастрофічних подій збитки мають повністю або в межах ринку оплачуватися страховими компаніями однієї країни, у той час як при тра, диційних методах перестрахування значна частина збитків пе, рерозподіляється між країнами. Цікаві відомості. Одним із перших і найбільш відомим є Швейцарський авіаційний пул. Співробітництво у формі пулів широко використовується в морському страхуванні. У Німеччині існує пул по страхуванню атомних ризиків, авіаційний пул. У Франції – пул по ризиках забруднення навколишнього середови, ща. Існують пули у Фінляндії, Росії, Індії, Україні та інших країнах [43].
Визначення власного утримання Власне утримання страхової компанії – це економічно обґрунтований рівень суми, у межах якої компанія залишає (утримує) на своїй відповідальності певну частку страхових ризиків, передаючи в перестрахування суми, що перевищують цей рівень. 163
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Найбільш складним у перестрахуванні є встановлення економічно обґрунтованого власного утримання передаваль, ної компанії. Від вирішення цього питання прямо залежить фінансова стійкість страхової організації. З одного боку, зави, щене власне утримання спричинює необґрунтований тягар виплат страхового відшкодування і веде до зниження платос, проможності, з іншого – заниження власного утримання при, зводить до передачі зайвих премій перестрахувальникам і, як наслідок, – до втрати доходу. Найбільш простим у практиці страхування є визначення портфельного власного утримання. Існують формули для роз, рахунку його величини, застосування яких і вибір з них прий, нятної також завдає значних труднощів. У багатьох країнах за, конодавчо введені вимоги до величини власного утримання. Наприклад, в Україні в статті 29 Закону “Про страхування” за, значено: “Якщо страхова сума по окремому об’єкту страхуван, ня перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів, страховик зобов’язаний ук, ласти договір перестрахування”. Величина власного утримання по одиничному ризику за, лежить від таких моментів: • Фінансові можливості страховика. Їх визначають всі складові фінансової стійкості, а саме: , величина оплаченого статутного капіталу й інших влас, них коштів; , величина сформованих страхових резервів, у тому числі резервів, не пов’язаних із зобов’язаннями; , система перестрахування; , структура інвестиційного портфеля. • Досвід фахівців з даного виду ризику і політика компанії по формуванню оптимального страхового портфеля. По профільних для даного страховика видах ризику власне утри, мання, імовірно, має бути вищим, ніж по видах страхування, у яких даний страховик не спеціалізується. • Характер ризику – його потенційна небезпека. Досить часто для визначення величини власного утримання страхові 164
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
компанії використовують спеціальні шкали по різних видах ризику, у яких величина власного утримання дифе, ренціюється за класами небезпек (наприклад, табл. 6.2). Таблиця 6.2 Визначення величини власного утримання залежно від класу ризику Ïîçíà÷åííÿ I II III IV
Âåëè÷èíà âëàñíîãî óòðèìàííÿ, òèñ. ó.î.
Êëàñèô³êàö³ÿ ðèçèê³â ̳í³ìàëüíèé ðèçèê, íàïðèêëàä, öåìåíòíå âèðîáíèöòâî Íåâåëèêèé ðèçèê, íàïðèêëàä, òðàíñïîðò Ñåðåäí³é ðèçèê, íàïðèêëàä, âèðîáíèöòâî ñêëà Âåëèêèé ðèçèê, íàïðèêëàä, âèáóõîíåáåçïå÷íå âèðîáíèöòâî
600–450 300–450 200–300 100–200
Чим більшим небезпекам піддається об’єкт страхування, тим менша величина власного утримання. • Величина тарифної ставки. На світовому ринку діє за, кономірність: чим вищий тариф, тим менша величина власно, го утримання. Часто страховики використовують шкали за, лежності величини власного утримання від величини тариф, ної ставки за окремими видами ризиків у певному інтервалі (табл. 6.3). Таблиця 6.3 Залежність величини власного утримання від величини тарифної ставки за класами ризику Êëàñ ðèçèêó (âîãîíü) 1 2 3 4
Âåëè÷èíà òàðèôíî¿ ñòàâêè, % Äî 1,5 1,5 – 3,0 3,0 – 5,0 Ïîíàä 5
Âåëè÷èíà âëàñíîãî óòðèìàííÿ, òèñ. ãðí. 400 300 200 100
165
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• Характер портфеля. Портфель страхової компанії ха, рактеризується такими показниками, як кількість ризиків, об, сяг страхової премії, структура, збалансованість, географічний розподіл ризиків. Великий збалансований портфель дозволяє збільшувати власне утримання, у той час як невеликий або незбалансований – знижує його. Крім того, що величина власного утримання надзвичайно важлива для страховика, вона має велике значення і для перест, рахувальника, тому що служить індикатором оцінки ризику. Невелике власне утримання передавальної компанії може вик, ликати певні сумніви перестрахувальників щодо якості ризику або сумлінності страховика при врегулюванні страхових подій. Види перестрахувальних операцій За методом передачі ризиків у перестрахування й оформ, ленню правових взаємин сторін (страховика і перестрахуваль, ника) перестрахувальні операції поділяються на факульта, тивні і договірні (облігаторні), рис. 6.3. Ïåðåñòðàõóâàëüí³ îïåðàö³¿
Ôàêóëüòàòèâí³
Äîãîâîðí³ (îáë³ãàòîðí³)
Рис. 6.3. Види перестрахувальних операцій
Факультативний метод полягає в тому, що перестраху, вальнику і перестраховику надана можливість оцінки ризику, який може бути переданий у перестрахування повністю або частково. Це індивідуальна угода, що стосується, як правило, одного ризику. Договірні відносини між перестрахувальником і перестра, ховиком мають обов’язковий, тобто облігаторний характер. 166
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Перестрахувальний договір є юридичним документом, який визначає взаємовідносини сторін і встановлює їхні права й обов’язки. Він є також основним документом при судовому й арбітражному розгляді. Ємність перестрахувального договору – максимальна сукупна сума ризику, що випадає на власне утримання ком, панії, яка прийняла ризик на страхування, та покривається лімітом відповідальності перестраховиків за перестрахуваль, ним договором. Залежно від системи розподілу ризиків між перестраху, вальником і перестраховиком виділяють пропорційні і непро, порційні договори (рис. 6.4). У пропорційних договорах премія і збитки розподіляються пропорційно участі перестра, ховиків у договорі. У непропорційних – розмір премії перест, раховика не залежить від його частки участі в договорі. Äîãîâîðè ïåðåñòðàõóâàííÿ
Ïðîïîðö³éí³
Êâîòí³
Åêñöåäåíòí³
Íåïðîïîðö³éí³
Êâîòíîåêñöåäåíòí³
Åêñöåäåíòà çáèòêó
Åêñöåäåíòà çáèòêîâîñò³
Рис. 6.4. Види договорів перестрахування
6.2. Ïðîïîðö³éíå ïåðåñòðàõóâàííÿ Пропорційне перестрахування – історично найбільш дав, ня і до кінця XIX ст., власне кажучи, єдина форма перероз, поділу ризику. З цієї точки зору пропорційне перестрахування має ще назву традиційного перестрахування. 167
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Пропорційним перестрахування називається тому, що і перестрахувальник і перестраховик оплачують страхові відшкодування і розподіляють страхові премії пропорційно прийнятій на себе кожним з них страховій відповідальності. Серед пропорційних договорів сформувалися квотний, ек, сцедентний і квотно,ексцедентний, або змішаний. Ці договори є базисними. На практиці застосовується безліч модифікацій цих основних форм перестрахувальних договорів. Квотний договір Це найбільш проста форма перестрахувального договору. Відповідно до його умов страхова компанія передає в перест, рахування в узгодженій з перестраховиком частці всі без ви, нятку прийняті на страхування ризики по певному виду стра, хування або групі суміжних видів страхування. У цій же частці перестраховику передається премія, а він відшкодовує перестрахувальнику в тій же частці всі оплачені ним відповідно до умов страхування збитки. Звичайно доля участі в перестрахуванні виражається у відсотках від страхової суми. Участь перестраховика може бу, ти обумовлена й у конкретній сумі (квоті). Квотний перестрахувальний договір має такі основні пе, реваги для передавальної компанії: • на ризику страховика залишається та частка відповідальності, яка повністю відповідає його фінан, совим можливостям; • він легкий в обслуговуванні, визначає мінімальні вит, рати часу і коштів на технічні, адміністративні й інші операції, пов’язані з веденням такого договору. Основний недолік – необхідність перестраховувати в значній частці невеликі ризики які не є серйозною небезпе, кою, які за інших обставин передавальна компанія могла б тримати на власній відповідальності, зберігаючи отримані премії. Крім того, квотне перестрахування не дозволяє повною мірою вирівнювати власний портфель страховика. Це видно з такого прикладу. 168
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Приклад 6.1. Портфель перестрахувальника складається з чотирьох однорідних груп ризиків, які мають оцінку відповідно 1000, 800, 500 і 200 тис. дол. Власне утримання перестрахуваль, ника – 400 тис. дол. Квота, що складає 20%, передана в перестра, хування. Отже, по цих групах ризику перестраховик прийняв на свою відповідальність по 20% від кожного ризику, тобто 200, 160, 100 і 40 тис. дол. відповідно. Власна участь цедента в покритті ризику – 800, 640, 400 і 160 тис. дол. Звідси видно, що по першій і другій групах ризиків навіть після укладання договору перестрахування залишена страхова відповідальність перевищує ліміт власного утримання цедента. Четверта група ризиків виявилася зайво перестрахованою. І тільки відносно третьої групи ризиків перестрахування спричи, нило зниження страхової суми до 400 тис. дол., тобто до прийня, того нормативу.
Ексцедентний договір У практиці перестрахування цей договір називається sur, plas. Передавальна компанія утримує від кожного ризику не більше певної максимальної суми, яка називається “одна лінія” (one line). Максимальне утримання може також назива, тися ексцедентом, звідки й назва договору – ексцедентний. Це максимальне утримання може змінюватися за класами ри, зиків. Така зміна відбивається в таблиці утримань, що складає частину договору. Частина страхової суми кожного ризику, яка перевищує зазначену “одну частку”, передається перестраховику, але тільки до певної величини, кратної утриманню (наприклад, до 5 ліній). Для перестрахування ризиків, страхові суми яких пе, ревищують ємність договору першого ексцедента, перестраху, вальник може укласти договір другого, третього і т.д. ексце, дента. Премії і страхові відшкодування розподіляються між пе, редавальною компанією і перестраховиком пропорційно співвідношенню страхових сум. Перестраховик знову платить 169
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
страховику комісію, оскільки сам не витрачається на пошук клієнта і врегулювання відносин з ним. Ємність ексцедентного договору складається із суми влас, не утримання і суми ексцедента. Приклад 6.2. Сума власного утримання страховика – 100 тис. дол. Сума ексцедента – 300 тис. дол. Тоді ємність ексцедента складає 400 тис. дол.
На відміну від квотного договору, договір ексцедентного перестрахування може привести до повного вирівнювання стра, хового портфеля перестрахувальника. Приступаючи до укла, дення ексцедентного договору, сторони визначають розмір власної участі страховика в покритті певної групи ризику. Перевищення страхових сум рівня власного утримання страховика називається надбаннями ексцедента. Воно й пе, редається в перестрахування. Максимум участі перестраховика в покритті ризику нази вається кратністю власної участі цедента. Приклад 6.3. Нехай власна участь страховика дорівнює 200 тис. дол. Тоді в ризиках зі страховою сумою 2 тис. дол. частка участі перестрахувальника – 1 тис. 800 дол., цедента – 20 тис. дол. Відсоток перестрахування, тобто відношення відповідальності перестраховика до страхової суми ризику, дорівнює:
1800 ⋅ 100 = 90% 2000
Договір квотно ексцедентного перестрахування являє собою поєднання двох вищезгаданих договорів.
6.3. Íåïðîïîðö³éíå ïåðåñòðàõóâàííÿ Непропорційне перестрахування з’явилося в XIX ст. у зв’язку з появою катастрофічно великих збитків страхових компаній за підсумками роботи за значний період. Однак у широких масштабах воно стало застосовуватися після Другої 170
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
світової війни. Використовується в різних видах страхування, але найчастіше – по договорах страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збиток, за, подіяний третім особам у результаті ДТП. Непропорційне пе, рестрахування також застосовується в усіх видах страхування, де немає верхньої межі або межі відповідальності страховика. У практиці непропорційного перестрахування не застосо, вується принцип участі перестрахувальника в платежах і ви, платах страхового відшкодування, виходячи з відсотка перест, рахування. При пропорційному перестрахуванні інтереси це, дента і перестраховика в цілому збігаються. При непро, порційному перестрахуванні інтереси сторін можуть набути суперечливого характеру. Зміст протиріччя в тому, що досяг, нення додаткових фінансових результатів цедентом не супро, воджується аналогічними результатами, досягнутими перест, раховиком. Більше того, перестраховик може понести збитки. Спонукальним мотивом до розвитку непропорційного пе, рестрахування з боку цедента є прагнення мати гарантії на всі наявні фінансові інтереси, що піддаються невеликій кількості винятково великих збитків або великій кількості винятково дрібних збитків. До непропорційного перестрахування вдаються з метою забезпечення фінансової стійкості за результатами діяльності за тривалий період, звичайно рік. Механізм перестрахування задіюється у разі, якщо певний фінансовий показник не відповідає обумовленому рівню за різними результатами. З урахуванням цих потреб набули розвитку два типи непро, порційного перестрахування – перестрахування перевищення збитків і перестрахування перевищення збитковості за ризи, ками певного виду. Певні труднощі в практиці непро, порційного перестрахування були пов’язані з вирахуванням перестрахувальних платежів, які були б адекватні прийнятим зобов’язанням перестраховика на умовах укладеного перест, рахувального договору. Тільки розвиток сучасних методик ак, туарних розрахунків дозволив вирішити ці проблеми. 171
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Статистичний аналіз великих збитків дав можливість скласти таблиці розподілу їх імовірностей, оцінити їх розмір та відхилення дійсного збитку від очікуваного. На підставі на, копичених статистичних даних по збитках і збитковості по всьому страховому портфелю цедента практика актуарних розрахунків дозволила зробити прогноз розміру збитку і збит, ковості та імовірностей їхніх майбутніх відхилень від прогно, зованої величини. Обслуговування договорів непропорційного перестраху, вання є досить простим. Воно дешевше, ніж обслуговування договорів пропорційного перестрахування. Розрахунки між сторонами договору охоплюють остаточні фінансові результати цедента, а не окремі договори страхуван, ня і збитки, як при укладені договорів пропорційного перест, рахування. Це одна причин зростаючої популярності непро, порційного перестрахування і виникнення його нових варіантів і модифікацій. Договір ексцедента збитку Договір ексцедента збитку є найбільш розповсюдженою формою непропорційного перестрахування і служить для за, хисту страхових портфелів компаній по окремих видах стра, хування від найбільш великих збитків. Під збитками страхо, вої компанії за рік розуміється сукупна сума страхових відшкодувань у цілому або по окремих ризиках. За умовами цього договору інструмент перестрахування набирає сили тільки тоді, коли остаточна сума збитку по заст, рахованому ризику в результаті страхового випадку або серії страхових випадків, яка є наслідком тієї самої події, переви, щить обумовлену суму. Відповідальність перестраховиків зверх цієї суми обмежується певним лімітом. Це призводить до того, що ризики основного страховика можуть виявитися не повністю перестрахованими. Щоб уникнути цього, страхо, вику варто укладати другий, третій і т.д. договори ексцедента збитку. 172
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Перестрахувальна премія звичайно встановлюється у пев, них відсотках до річної брутто,премії по страховому портфе, лю. Тому даний тип договору дає високий прибуток перестра, ховику. Однак оскільки до початку дії договору може бути відома тільки оцінна або очікувана сума премії, то спочатку сплачується певна сума авансу премії з наступним перерахун, ком остаточної суми на базі фактично отриманої суми брутто, премії за рік. Приклад 6.4. Нехай за договором перестрахування участь перестрахувальника складає 2 млн. дол., а ліміт перестрахуваль, ного покриття – 3 млн. дол. Тоді будь,який груповий збиток на суму 2 млн. дол. покривається перестрахувальником. Якщо ж збиток складає від 2 до 3 млн. дол., то суму понад 2 млн. покриває перестраховик, але не більше 1 млн. дол. Якщо ж збитки перевищують 3 млн., тобто вище максимальної межі відповідальності перестраховика, то перестраховик оплачує суму в межах одного мільйона. Збитки, які перевищують цю суми, па, дають на перестрахувальника. Якщо ж він бажає мати впев, неність у тому, що будь,які збитки будуть оплачені повністю, йо, му варто укласти договір другого ексцедента збитку і т.д. або про, думати інший перестрахувальний захист.
Договір ексцедента збитковості Під збитковістю в страхуванні розуміється відношення суми збитків (страхових відшкодувань) до зібраних премій. Договір ексцедента збитковості ще називають договором “стоп лос”. Він аналогічний договору ексцедента збитку з тією різницею, що страхова компанія захищає спільні результати роботи (звичайно за рік) на випадок, якщо не збитки, а збит, ковість перевищить обумовлений у договорі відсоток або розмір. Розмір збитковості, понад яку діє договір, звичайно вста, новлюється з таким розрахунком, щоб передавальна компанія не мала можливості фінансової вигоди по відповідальності, яка припадає на її частку. Таким чином, договір має на меті не 173
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
гарантувати передавальній компанії прибуток, а тільки захис, тити її від додаткових або надзвичайних втрат. Ліміти відповідальності перестраховиків за договором ек, сцедента збитковості встановлюються в межах певного відсот, ка збитковості, наприклад, від 100 до 105% збитковості за рік (або в абсолютній сумі). До договору при цьому вноситься за, пис: “збитковість залишена на рівні 105%” або “стоп#збит# ковість 105%”. Незважаючи на те, що договори ексцедента збитковості набули поширення, їх застосування доцільне лише в тих ви, падках, коли по певних видах страхування результати проход, ження справи різко коливаються або коли один або кілька страхових випадків можуть сильно вплинути на кінцеві річні результати. Договори ексцедента збитковості часто використовуються для доповнення звичайної схеми захисту, наприклад, на дода, ток до пропорційного договору. Приклад 6.5. Договір перестрахування укладений на умові, що розмір збитковості понад ліміт у 105% від страхових платежів буде оплачений перестрахувальником. Виходить, збитковість понад 105% повинна покриватися перестрахувальником за раху, нок власних коштів або захищатися іншим договором перестра, хування.
Оскільки збитковість може бути дуже великою, для захи, сту інтересів перестрахувальника в договір вносять обмежен, ня. Наприклад, у договорі може бути встановлена максималь, на відповідальність перестрахувальника. Приклад 6.6. Нехай у договорі перестрахування встановлена особиста відповідальність перестрахувальника, наприклад 105–130%. Якщо за даний рік збитковість склала 160%, то перест, рахувальник покриває тільки 25% загальної збитковості (130–105), а перестрахувальник – 135%: свої 105% плюс додатко, во 30% (160–130), що складає суму перевищення верхнього ліміту відповідальності перестрахувальника.
174
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
6.4. Ïåðåñòðàõóâàííÿ â Óêðà¿í³ Механізм перестрахування українськими страховими компаніями відповідно до загальних тенденцій світового рин, ку використовується повною мірою, оскільки потужності внутрішнього ринку не вистачає для поглинання всіх прийня, тих на страхування ризиків. За підсумками останніх років частка ризиків (у грошово, му вираженні), передана в перестрахування перестраховикам, нерезидентам України, коливається на рівні від 52,6 до 61,5%. При цьому страхування життя має 100% перестрахування у нерезидентів. Державне обов’язкове страхування взагалі не перестраховується [12]. Найбільші українські страхові компанії більш ніж за 10 років діяльності зарекомендували себе як надійні партнери по перестрахуванню і налагодити міцні зовнішньоекономічні зв’язки зі страховими і перестрахувальними компаніями бага, тьох країн. Наприклад, ринками перестрахування однієї з найбільших страхових компаній України “АСКА” є: Внутрішній, на якому відбувається співробітництво з відомими українськими страховими компаніями, такими як НАСК “Оранта” (Київ), Оранта,Дніпро (Дніпропетровськ), Авто (Київ), Гарант,ЛІКО (Київ), АКВ,Гарант (Київ), Ук, раїнська транспортна страхова компанія (Київ), Енергополіс (Київ), Мономах (Одеса), Скайд (Київ), Скайд,Вест (Київ), Алькона (Київ), Народна страхова компанія (Київ), Кримська страхова компанія (Севастополь), ДАСК (Дніпропетровськ) та ін.; Російський, де партнерами “АСКА” є страхові компанії “Россгосстрах”, “Росяно”, “Цюрих,Русь”, “Авикос”, “AIG Рос, сия” та інші, і перестрахувальними компаніями: “Русское пе, рестраховочное общество”, “Московское перестраховочное об, щество”, “Транссибирская перестраховочная корпорація”, “Находка Ре”; Європейський. Тут “АСКА” співробітничає зі страховими і перестрахувальними компаніями Європи – Munchener 175
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ruckversiicherungs Gesellschaft (Німеччина), Kolnische Ruckversiicherungs Gesellschaft (Німеччина), Forsokringsbolaget Zurich – Scheiziskt Aktiebolag (Швейцарія), Zurich Insurance Company (Швейцарія), Royal & Sunalliance (Великобританія), Alterna (Латвія), Balta (Латвія), Winterthur (Швеція), Gerling Conzern (Німеччина), а також зі страховими і перестрахувальними брокерами Llоуd’s: Willis Faber & Dumas (Великобританія), J & H Marsh & McLennan Ltd (Великобританія), Heath Group Insurance Broker Ltd (Ве ликобританія), Harris & Dixon Insurance Broker Ltd (Велико британія), CICP (Франція). Однак на ринку перестрахування переважають оп тимізаційні схеми та схеми відмивання, про що свідчить, на самперед, структура потоку перестрахувальних платежів з Ук раїни в 2002 році, представлена діаграмою на рис. 6.5 [57]. Латвія 54,49
Росія 15,8 Інші 4,01
Швейцарія 1,56
Німеччина 2,07
Литва 3,0
Молдова 8,19
Англія 10,88
Рис. 6.5. Потоки перестрахувальних платежів з України за 2002 рік, %
Максимальна частка перестрахування припадає на так звані “м’які” ринки. Так, близько 55% від усіх перестрахуваль них платежів припадає на Латвію, 16% – на Росію, близько 9% – на Молдову, тоді як на такі “тверді” ринки, як німецький і швейцарський, – усього 2% і 1,5% відповідно. 176
Ãëàâà 6 ÏÅÐÅÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
При цьому, якщо цільове використання перестрахування на “твердих” традиційних ринках не викликає особливих сумнівів, а в надійності таких перестраховиків, як Munich Re, Swiss re або Allianz, навряд чи доводиться сумніватися, то відтік коштів у прибалтійські країни і навіть на російський ри, нок звичайно пов’язують з різними тіньовими схемами, які до, тепер відіграють значну, якщо не визначальну роль в ук, раїнському страхуванні. Нині державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг підготувала постанову, що регламентує питання пере, страхування у нерезидентів. Комісія наполягає на тому, щоб українські страховики перестраховували ризики тільки в тих закордонних компаніях, які перебувають під наглядом регу, лювальних органів у себе вдома. Вважається, що цей документ повинен вирішити пробле, му з псевдоперестрахуванням, що є одним із найболючіших місць українського ринку. Так, за даними комісії, на перестра, хування в нерезидентів щорічно йде 32,6% від загального об, сягу премій, що збираються українськими компаніями. При цьому у вигляді виплат в Україну, як правило, повертається лише близько 2% цієї суми. Причому лідерство в списку країн, куди відправляються українські ризики, вже багато років ут, римують країни Балтії і Молдова. Ці цифри свідчать про те, що перестрахувальні операції в більшості випадків не є реальним перестрахуванням. Були ви, падки, коли перестрахування проводилося в Прибалтиці, при, чому в компаніях, які не перебували під наглядом регулюючо, го органу, не мали ліцензій, статутні фонди яких були незнач, ними – 5 тис. дол.
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Що таке перестрахування? 2. Які існують економічні передумови для укладення договорів перестрахування?
177
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
3. Що означає термін “власне утримання” передавальної стра, хової компанії? 4. Поясніть схему перестрахування і ретроцесії. 5. Назвіть види перестрахувальних операцій і поясніть їх еко, номічну сутність. 6. У чому суть пропорційного перестрахування? Чому воно на, звано “пропорційним? 7. Розкажіть про взаємини між сторонами за квотним догово, ром перестрахування. 8. Припустимо, що портфель перестрахувальника складається з трьох груп ризиків з оцінкою в 600, 300 і 100 тис. дол. Влас, не утримання перестрахувальника – 200 тис. дол. Квота, що складає 25%, передана в перестрахування. Поясніть, яку відповідальність несе кожна зі сторін. Чи досягається подібним договором необхідний рівень перестрахування для страхової компанії? 9. Розкажіть про взаємини між сторонами по ексцедентному договору. 10. Нехай власна участь страховика дорівнює 100 тис. дол., а су, ма ексцедента – 200 тис. дол. Яка ємність перестрахувально, го договору? Який відсоток перестрахування для ризиків зі страховою сумою 1500 тис. дол.? 11. Поясніть суть непропорційного перестрахування. Чому воно названо “непропорційним”? 12. Що в страхуванні означає термін “збиток”? 13. Які взаємини між сторонами за договором ексцедента збитку? 14. Відповідно до договору ексцедента збитку участь перестра, хувальника складає 1 млн. дол., а ліміт перестрахувального покриття – 3 млн. дол. Поясніть, як у цьому випадку оплачу, ються збитки. 15. Що означає в страхуванні термін “збитковість”? 16. Якими є взаємини між сторонами за договором ексцедента збитковості? 17. У договорі ексцедента збитковості присутній запис: ”стоп, збитковість 110%”. Що вона означає? 18. Договір ексцедента збитковості укладений на умовах відповідальності перестраховика, яка дорівнює 110–125%. Який відсоток збитковості за результатами діяльності пере, страхувальника за рік покриває перестраховик і який – сам перестрахувальник?
178
Ãëàâà 7 ÎÑÎÁÈÑÒÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß 7.1. Îñîáëèâîñò³ îñîáèñòîãî ñòðàõóâàííÿ Особисте страхування – це різновид страхування, при, значений для забезпечення страхового захисту особистих до, ходів громадян у результаті здійснення ризиків, пов’язаних із життям або станом їхнього здоров’я. Історичні відомості. Вважається, що особисте страхування сформувалося вже в XI–XII ст. У деяких країнах Західної Євро, пи на ту пору передбачалася виплата допомоги не тільки у разі смерті, а й у випадках інвалідності та хвороби (проказа, сліпота та інші захворювання). Однак існують історичні дані про те, що осо, бисте страхування існувало значно раніше. Такі Страхові відно, сини цього плану відомі серед римських легіонерів, у Давній Греції, Давньому Єгипті, у Давній Русі.
Існує багато видів особистого страхування. Класифікація їх може здійснюватися за різними критеріями: • згідно із законами держави – обов’язкове і добровільне; • за характером ризику – страхування на випадок дожит, тя або смерті, на випадок втрати працездатності, стра, хування медичних витрат; • щодо кількості осіб, зазначених у договорі, – індивіду, альне, колективне; • за тривалістю страхового забезпечення – короткостро, кове (менше одного року), середньострокове (1–5 років), довгострокове (5–15 і більше років); • за формою виплати страхового забезпечення – з одно, разовою виплатою страхової суми, з виплатою ренти; • за формою сплати страхових внесків – з одноразовою страховою премією, з періодичною сплатою страхових внесків. 179
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Нині найчастіше виділяють такі основні види особистого страхування: • страхування життя; • страхування від нещасних випадків (н/в) і хвороб; • медичне страхування, які можуть мати багато видів, ос, новні з яких наведені на рис. 7.1. У багатьох країнах законодавством передбачені різно, манітні види обов’язкового особистого страхування. Най, частіше це страхування пасажирів громадського транспорту від нещасних випадків, що сталися з ними в дорозі, страхуван, ня туристів, деяких категорій громадян, які перебувають на державній службі, страхування від нещасного випадку на ви, робництві, страхування працівників підприємств з особливо небезпечними умовами праці і т.ін. У ряді країн деякі з них на, були рис соціального, наприклад медичне. Îñîáèñòå ñòðàõóâàííÿ
Ñòðàõóâàííÿ æèòòÿ Ñòðàõóâàííÿ íà âèïàäîê ñìåðò³ Ñòðàõóâàííÿ íà äîæèòòÿ Çì³øàíå ñòðàõóâàííÿ æèòòÿ Ñòðàõóâàííÿ ðåíòè (àíó¿òåòíå)
Ñòðàõóâàííÿ â³ä íåùàñíîãî âèïàäêó Ñòðàõóâàííÿ íà âèïàäîê ñìåðò³ Ñòðàõóâàííÿ íà âèïàäîê âòðàòè ïðàöåçäàòíîñò³
Ìåäè÷íå ñòðàõóâàííÿ Îáîâ’ÿçêîâå Äîáðîâ³ëüíå
Ñòðàõóâàííÿ â³ä ñìåðòåëüíî íåáåçïå÷íèõ çàõâîðþâàíü
Ïåíñ³éíå ñòðàõóâàííÿ Рис. 7.1. Класифікація особистого страхування
180
Ãëàâà 7 ÎÑÎÁÈÑÒÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
В якості об’єктів в особистому страхуванні є життя, здо, ров’я і працездатність людини, тому особисте страхування – це одна із форм захисту від грошових втрат по ризиках, що за, грожують сімейним доходам людини. Однак варто відзначити, що загалом життя і здоров’я людини, на відміну від будь,яких інших об’єктів страхування, не мають і не можуть мати оцінки. У рамках страхування застрахованому лише гарантується по, вне або часткове відшкодування можливих матеріальних збитків, пов’язаних з його життям або станом здоров’я. Тому страхові суми не можуть бути вартістю заподіяного матеріаль, ного збитку, а визначаються відповідно до побажання страху, вальника, що виходять з його матеріальних можливостей. Основними подіями, на випадок яких здійснюється стра, хування, є: • дожиття до закінчення терміну страхування; • вік; • втрата здоров’я внаслідок нещасного випадку; • смерть або втрата здоров’я в результаті обумовлених у договорі страхування подій. Договір страхування життя регулює взаємини страховика, страхувальника та інших осіб, які можуть бути об’єктами прав і обов’язків за договором – застрахованого і вигодонабувача. При укладанні договору особистого страхування дуже важли, вий відбір ризиків. Він залежить від того, йдеться про страху, вання на випадок смерті чи на випадок життя. У страхуванні на випадок смерті відбір здійснюється за за, явою про стан здоров’я і медичного огляду майбутнього заст, рахованого. Попередній медичний огляд, як правило, прово, диться до укладання договору на дуже великі страхові суми або у випадках, коли існують вагомі підстави не довіряти стра, хувальнику або застрахованому. Цікаво. Найбільшу суму по страхуванню людського життя – 14 млн. дол. – одержала в 1971 р. родина канадського фермера Джорджа Мюллера, який 14 листопада 1970 р. загинув на власно, му ранчо, захищаючи свої володіння від хуліганів (“Вісті”, 30.03.2000).
181
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
У сучасній практиці страхування поділ особистого страху, вання на історично сформовані види в багатьох країнах відійшов у минуле. Далеко не кожний договір особистого стра, хування можна віднести до якогось певного виду, особливо якщо це договори,поручительства. Сучасні клієнти бажають включати до таких договорів найрізноманітніші ризики – за, безпечення себе рентою на старість або у разі втрати працез, датності, страховий захист дітей, батьків, поручительство на випадок смерті і т.ін. І страхові компанії прагнуть максималь, но задовольнити побажання своїх страхувальників – це і скла, дає головну мету їхнього бізнесу. Подібне ведення справ можливо тільки при дотриманні таких умов: • багаторічної практики страхування; • високої культури ведення страхової справи; • стійкої статистики страхових випадків і виплат по них; • високої свідомості страхувальників; • достатньої матеріальної забезпеченості страхуваль, ників; • усілякої підтримки страхової галузі державою в питан, нях забезпечення надійними демографічними даними, необхідними для розрахунку ціни страхування; • наявності дієвого страхового законодавства; • потужних актуарних розробок з оперативного розра, хунку вартості страхових послуг для будь,яких умов страхування. Наприклад, у Німеччині великі страховики дотримуються такої практики. В офісі компанії клієнта зустрічає високок, валіфікований службовець, який запрошує клієнта до комп’ютера й оперативно вводить у комп’ютер попередні умо, ви передбачуваної угоди відповідно до його побажань. На комп’ютері висвічується ціна страхування і деякі додаткові умови. Якщо клієнта це влаштовує, досягається домовленість щодо договору страхування, якщо ні – бесіда продовжується до досягнення ситуації повного взаєморозуміння: клієнт ро, зуміє, на що він може розраховувати при страхуванні і що йо, му забезпечить страхова угода в майбутньому. 182
Ãëàâà 7 ÎÑÎÁÈÑÒÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
7.2. Ñòðàõóâàííÿ â³ä íåùàñíîãî âèïàäêó Історичні відомості. Страхування від нещасних випадків бе, ре початок з XIX ст. Його поява багато в чому пов’язана з розвит, ком залізничного транспорту. Однак ідея страхування від нещас, них випадків існувала набагато раніше. Морське право Вісбі 1541 р. вимагало, щоб власник корабля страхував життя свого капіта, на від нещасних випадків. У Голландії вже в 1665 р. існував та, бель винагороди за втрату різних частин тіла для солдатів найма, ного війська. У ХVІІІ ст. в Німеччині створювалися союзи взаємодопомоги на випадок переломів кінцівок. У XIX ст. цей вид страхування став розвиватися в Англії, де найперше з’явилося залізничне сполучення. У 1849 р. в Англії бу, ла заснована перша компанія страхування від нещасних випадків на залізницях – Railway Death Passengers company. У 1850 р. ви, никло нове страхове товариство – Accidental Death Insurance Company, яке страхувало від тілесних ушкоджень. Згодом, після видання акта про цивільну відповідальність підприємців за не, щасні випадки на виробництві, найбільші страхові компанії стали звертати увагу на дану галузь страхування й організували для неї спеціальні відділення. Особливого значення набуло колективне страхування від нещасних випадків у 90,х роках в Англії. Поряд зі страхуванням від нещасних випадків стало розвиватися стра, хування від хвороб (тифу, скарлатини і т.д.). У Німеччині страхування від нещасних випадків бере поча, ток з 50,х років XIX ст., коли деякі товариства страхування жит, тя зайнялися ним як побічною галуззю. Для подальшого розвит, ку мав істотне значення імперський закон про цивільну відповідальність 1871 р. Згідно із законом на підприємців лягала відповідальність за нещастя, які сталися з робітниками на підприємствах, яку вони переклали на страхові компанії. Пара, лельно в Німеччині стало розвиватися індивідуальне страхуван, ня від нещасних випадків. Із введенням обов’язкового страхуван, ня робітників у Німеччині у 80,х роках індивідуальне страхуван, ня стало привертати особливу увагу страхових товариств. Цьому сприяв інтенсивний розвиток транспорту, який визначив потребу страхування пасажирів [20].
183
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Страхування від н/в є основою багатьох видів особистого страхування. До ризиків н/в включається з таких причин: • загальної затребуваності; • дешевизни; • входження складовою частиною в багато інших схем страхування життя і здоров’я; • обов’язковості для деяких категорій громадян. Страховою подією є н/в, який з метою страхування зви, чайно трактується в такий спосіб: нещасний випадок – це ви, падкова короткочасна подія, яка спричинює інвалідність, травму або смерть. Таке трактування н/в є більш прийнятним, ніж простий перелік страхових подій, що добре ілюструє наве, дений нижче приклад. Реальний випадок. Один японський страховий агент з патріотичних почуттів до своєї страхової компанії купив поліси всіх видів страхування, які пропонувала компанія. Загинув він внаслідок удару шматка облицювання будинку, що упав з великої висоти. Але страхову суму родині не виплатили, оскільки в трак, тування нещасного випадку за умовами страхування цієї компанії не входила така ситуація.
Критеріями добору і визначення ціни добровільного стра, хування від н/в є: суб’єктивний ризик, професія, вік, деякі ви, ди захворювань, особисті переваги (заняття деякими видами спорту, водіння мотоцикла). Суб’єктивний ризик виявляється в тому, що звичайно осо, би, які укладають договір страхування від н/в, ведуть більш активний спосіб життя, частіше подорожують і в цілому підда, ються більшій небезпеці н/в порівняно із середньостатистич, ними громадянами. Суб’єктивний ризик має такі прояви: • особа, яка укладає договір страхування, клопоче про дуже високу страхову суму; • має несприятливе матеріальне становище; • з нею останнім часом часто відбувалися нещасні випадки; • має інші поліси цієї ж компанії, у зв’язку з чим загаль, на страхова сума виходить дуже високою. 184
Ãëàâà 7 ÎÑÎÁÈÑÒÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Професія є вирішальним критерієм добору. У цьому зв’яз, ку всі професії ранжируються за ризиком н/в. Існують і такі професії, носії яких не приймаються до страхування від н/в або страхуються на особливих умовах. Це водолази, підривни, ки, мінери, артисти цирку, гірники та інші. Кожна страхова компанія має свої критерії відбору небезпечних професій. Од, нак за останні роки професійний фактор став втрачати своє значення через зменшення травмонебезпечності на робочому місці і збільшення дорожньо,транспортних випадків і спор, тивних ризиків. Здоров’я – також важливий критерій відбору. У спірних і неясних випадках необхідний попередній медичний огляд для виявлення тих захворювань і фізичних недоліків, які: • сприяють н/в; • збільшують витрати на лікування; • продовжують період видужання; • ускладнюють визначення факту настання страхового випадку. Вважається, що ризик н/в зростає з віком. Це відбувається в основному за рахунок втрати рефлексів і рухливості, а про, цес реабілітації людей похилого віку триває набагато довше. Однак тут є й позитивний фактор: люди літнього віку обе, режніші, рідше виходять з дому, значно менше водять машину і тому в цілому менше піддаються ризику. Так чи інакше, але страхові компанії схильні обмежувати вік застрахованого 65–70 роками. Страхування від викрадення Реалії сучасності викликають до життя зовсім нові, не, сподівані, які до недавніх пір взагалі не застосовувалися, види особистого страхування, але продиктовані попитом на подібні послуги. Правда, до них часто включаються супутні ризики, але основа – страхування від нещасного випадку. Так, одна мос, ковська страхова компанія розробила поліс від викрадення з ме, тою викупу. Умови страхування характеризує табл. 7.1 [4]. 185
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Таблиця 7.1 Варіанти страхування від ризику викрадення з метою викупу Ñòðàõîâà ñóìà â äîëàðàõ ÑØÀ 10–100 100 òèñ. 250 òèñ. 500 òèñ. 1 ìëí. òèñ. Âèêðàäåííÿ, ðåêâ³çè- 10–100 100 òèñ. 250 òèñ. 500 òèñ. 1 ìëí. ö³ÿ âèêóïó â äîðîç³ òèñ. Íåùàñíèé âèïàäîê ³ç 10–100 100 òèñ. 250 òèñ. 500 òèñ. 1 ìëí. çàðó÷íèêîì òèñ. Âèòðàòè ³ âèíàãîðîäà Íå îá- Íå îáÍå îá- Íå îá- Íå îáêîíñóëüòàíò³â2 ìåæåíî ìåæåíî ìåæåíî ìåæåíî ìåæåíî Äîäàòêîâ³ âèòðàòè 10–100 100 òèñ. 250 òèñ. 500 òèñ. 1 ìëí. (ìåäè÷íà é åêñïåðòíà òèñ. ïñèõîëîã³÷íà äîïîìîãà âèêðàäåíîìó ïðîòÿãîì 12 ì³ñÿö³â ï³ñëÿ ñòðàõîâîãî âèïàäêó, þðèäè÷í³ âíåñêè) Çðàçêîâà âàðò³ñòü 1,6–7 7,5–8,5 12–15 18–19 32 òèñ. ñòðàõîâîãî ïîë³ñà òèñ. òèñ. òèñ. òèñ. Âèêóï1
Ðèçèê
1
Страхове відшкодування по викупу виплачується негайно після його сплати. 2 Експерти Control Risk і вимпела – будуть цілодобово надавати родині викраденого консультативну допомогу. Консультантів із Лондона будуть змінювати кожні три тижні доти, доки справа не буде закінчена.
Поліс розроблений на основі умов британської брокерсь, кої фірми Willis Corron (офіційного страхового брокера Lloyd’s). Практика страхування показала, що він досить попу, лярний, незважаючи на його чималу вартість. Willis Corron ук, лала і розмістила по усьому світу більше двох тисяч договорів страхування від викрадень. Страхове відшкодування Willis Corron виплатила 300 клієнтам з 2000 застрахованих, тобто імовірність страхового випадку можна оцінити приблизно ве, личиною 0,15, яка в практиці страхування вважається дуже високою. 186
Ãëàâà 7 ÎÑÎÁÈÑÒÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
7.3. Íàêîïè÷óâàëüíå ñòðàõóâàííÿ Накопичувальне страхування має безліч видів, але всіх їх об’єднує наявність ризику “дожиття до закінчення терміну страхування”. Тут не обов’язкові ні медичне обстеження, ні за, ява про стан здоров’я. Рішення про укладання договору стра, хування приймає винятково сам застрахований, оскільки особі з поганим здоров’ям укладати договори накопичуваль, ного страхування невигідно. Часто одним із обмежень є вік за, страхованого, наприклад, 80 років. Тут можна згадати жартівливий вираз: “Одна із небагатьох втіх у старості: тобі вже не набридають страхові агенти” [5]. Основні види накопичувального страхування, які застосо, вуються в міжнародній практиці: 1. Страхування з уповільненою виплатою капіталу: • без повернення премій; • з поверненням премій. 2. Страхування довічної ренти: • з негайною виплатою; • з уповільненою виплатою. Трохи гумору [43]. Похитуючи головою, відомий лондонсь, кий лікар відійшов від ліжка хворого. – На жаль, місіс Оуен, – промурмотів він. – Я зробив все, що міг. Медицина тут безсила. Вашого чоловіка тепер врятує тільки чудо. Справи містера Оуена дійсно були кепськими. Один із най, багатших людей Лондона в одну мить перетворився в жебрака після краху на біржі. У результаті – серцевий напад, а головне – величезні борги і ганьба для родини. “Але ж у мене сьогодні день народження, 60 років, – раптом згадав він. Навмисно не приду, маєш. Доля просто посміялася наді мною”. Доля дійсно насміялася над містером Оуеном. Першого разу, розоривши його, а вдруге – через посильного, котрий приніс у йо, го дім звістку про те, що він був потай застрахований своїм бра, том на 2 млн. фунтів стерлінгів. Причому умовою виплати за до, говором накопичувального страхування життя було дожиття до
187
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
60 років. У разі смерті його спадкоємці не одержували нічого. Ся, ючий від щастя і раптом помолоділий містер Оуен енергійно на, магався привести до тями кращого лікаря Лондона.
Страхування з уповільненою виплатою капіталу Так називається страхування, за яким страхова сума вип, лачується по події певного періоду або застрахованому, якщо він доживе до цього терміну, або вигодонабувачу. Якщо у ви, падку передчасної смерті застрахованого сплачені премії зали, шаються в розпорядженні страховика, страхування нази, вається “без повернення премій”. Це суто ощадний вид страху, вання, оскільки його мета – нагромадження грошей на старість. Якщо ж у випадку передчасної смерті застрахованого сплачені премії виплачуються вигодонабувачу, страхування називається “з поверненням премій”. Страхування довічної ренти Рентою називається послідовність регулярних виплат. За допомогою ренти прагнуть досягти добробуту на випадок, як, що застрахований живе довше терміну, зазначеного в договорі. Залежно від моменту початку виплат ренти поділяються на негайні й уповільнені. Негайна довічна рента. Це страхування зручне для осіб по, хилого віку, які б хотіли вкласти гроші для забезпечення своїх останніх років життя. Завжди укладається на основі сплати одноразової премії, оскільки рента починає виплачуватися не, гайно після укладення договору страхування. Вона може бути щомісячною, щорічною, щоквартальною, на півріччя. Рента звичайно виплачується самому застрахованому до кінця його життя. Існують види страхування ренти: без відшкодування премій і з їх відшкодуванням. У першому випадку, якщо смерть застрахованого настала раніше обумовленого терміну, страховик відшкодовує сплачені премії вигодонабувачу. В 188
Ãëàâà 7 ÎÑÎÁÈÑÒÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
другому випадку премії залишаються в розпорядженні страхо, вика. Уповільнена виплата ренти. Рента починає виплачуватися з моменту, зазначеного в договорі страхування. Цей вид стра, хування може розглядатися як страхування додаткової пенсії або допомоги. Житлова рента Ця страхова операція полягає в тому, що страхова ком, панія в обмін на операцію заповіту страхувальником свого майна на користь страховика зобов’язується виплачувати власнику довічну ренту, дозволяючи користуватися неру, хомістю до його смерті. За допомогою цього страхування одер, жувач ренти зменшує свої витрати на утримання нерухомості. Одноразова страхова премія дорівнює вартості майна мінус вартість його використання. Пенсійне страхування Це різновид страхування ренти на умовах її виплати при настанні обумовлених у договорі страхування подій: • вихід на пенсію відповідно до законодавства країни; • втрата працездатності; • повна або часткова інвалідність. Змішане страхування життя Змішане страхування поєднує в одному договорі кілька самостійних видів. Сам принцип страхування передбачає його численні різновиди. Найчастіше це ризики н/в і дожиття до закінчення терміну страхування. Поширене в Росії і Німеч, чині. Звичайно договори страхування укладають на термін від трьох років і вище і передбачають наявність двох страхових сум: 1. “Накопичувальна або ощадна”, яка накопичується са, мим страхувальником у результаті періодичних (щомісячних, щоквартальних, щорічних) внесків. Ці внески розраховуються 189
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
таким чином, щоб разом з нарахованими на них відсотками до закінчення терміну страхування вони склали оголошену стра, хову суму. Якщо застрахований доживає до закінчення терміну страхування, то одержує накопичену суму, не залежно від виплат по н/в протягом терміну дії договору. 2. Страхова сума по н/в. При настанні н/в у період дії до, говору страхування виплати здійснюються, виходячи з цієї су, ми точно так само, як і при страхуванні від н/в. Якщо в період страхування застрахований помирає від н/в, то страхову суму і всі накопичені до цього гроші (за винятком певної частини на користь страховика) одержує вигодонабувач. Страхування дітей Це варіант змішаного страхування життя. В якості страху, вальників виступають батьки та інші родичі або близькі дити, ни. Застрахованою є дитина з моменту народження до певного віку. Термін страхування визначається як різниця між заявле, ним віком і тим віком у повних роках, який має застрахований на момент укладання договору страхування. Страхове відшко, дування по н/в виплачується батькам або опікунам. Страхування до одруження Це варіант змішаного страхування дітей з тією різницею, що накопичена страхова сума виплачується або у зв’язку зі шлюбом, або по досягненні повноліття. У міжнародній прак, тиці це страхування характеризує одна цікава умова: на відміну від інших видів особистого страхування, дія договору страхування не припиняється, якщо в період його дії припи, няться страхові внески через смерть страхувальника. Ця умо, ва робить страхування більш дорогим, але тим самим до нього залучається найбільше зацікавлений у ньому контингент стра, хувальників – дідусі і бабусі.
190
Ãëàâà 7 ÎÑÎÁÈÑÒÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Цікаво. У середні віки в Італії аналог подібного страхування застосовувався для забезпечення дочок приданим. З цією метою батько при народженні дочка вносив у спеціальну касу встанов, лену суму, і якщо по досягненні 18 років вона виходила заміж, їй видавалося придане. Тим самим дівчина могла розглядатися як вигідна наречена.
Страхування витрат на навчання Це знову один із різновидів змішаного страхування дітей. Страховою подією є вступ до вузу або інший обумовлений на, вчальний заклад. Іноді до умов договору включають виплату грошей по досягненні певного віку, незалежно від вступу в на, вчальний заклад. Остання умова, звичайно, здорожує страху, вання. Існує кілька видів цього страхування, обумовлених умова, ми виплати страхового відшкодування, а саме: накопичена страхова сума може виплачуватися одноразово або багатора, зово у вигляді стипендії протягом обумовленого в договорі терміну навчання.
7.4. Îáë³ê ³íôëÿö³éíîãî ôàêòîðà Врахування інфляції – проблема всіх страховиків світу, які здійснюють довгострокове страхування. Основні параметри страхування – страхова сума, страхове відшкодування, страхо, вий платіж – у довгостроковому страхуванні неминуче підда, ються дії інфляційних процесів. Причому втрати, пов’язані з інфляцією, несуть як страхувальники, так і страховики. Методи захисту від інфляції можна поділити на дві групи: методи захисту окремого страхувальника і страховика та мето, ди захисту страхування з боку держави. До першої групи вхо, дять: • участь страхувальників у прибутках страхової ком, панії; 191
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• • • •
відповідне інфляції підвищення страхових тарифів; перерахування послуг на стійку валюту; інвестиції; прийняття на страхування лише короткострокових ри, зиків; • включення в договір страхування умови, за якою стра, хова сума виражається не в грошових одиницях, а в ча, стках портфеля цінних паперів страховика; у цьому ви, падку страхувальнику виплачується заздалегідь обу, мовлена сума, помножена на коефіцієнт подорожчання портфеля цінних паперів; • укладення додаткових страхових договорів у міру зни, ження реальної вартості грошей. Американські страховики при страхуванні життя застосо, вують метод “юніверсал лайф”. Основне в ньому те, що стра, ховий платіж розділяється на три частини: • ризикова частина; • накопичувальна частина; • частина, яка йде на покриття витрат по укладенню до, говорів і поточних управлінських витрат компанії. Таким чином, страхувальник, будучи поінформованим про розміри трьох названих компонентів, може сам зробити вибір по альтернативному вкладенню своїх коштів. Зміст другої групи методів, пов’язаних із захистом з боку держави, складають такі заходи: • внесення страхових платежів у твердій валюті; • дозвіл інвестицій за кордоном; • переведення страхових платежів на закордонні ринки капіталів; • перестрахування в країнах зі стійкою валютою; • внесення в договір страхування умови про захист вар, тості; • створення гарантованого фонду по зобов’язаннях збан, крутілих страховиків.
192
Ãëàâà 7 ÎÑÎÁÈÑÒÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
7.5. Ìåäè÷íå ñòðàõóâàííÿ Медичне страхування є страхуванням ризиків, пов’язаних із захворюванням або травмою людини. Мета медичного стра, хування – гарантувати громадянам при настанні страхового ви, падку медичної допомоги, а також фінансувати профілактичні заходи. Традиційно поділяється на страхування: • витрат на лікування; • непрямих витрат, пов’язаних із захворюванням (сана, торно,курортне лікування, протезування, втрата в за, робітній платі за період хвороби, додаткове харчування, послуги доглядальниці і т.ін.). Таке страхування може проводитися відповідно до декількох програм: 1. Безперервне страхування здоров’я, при якому застра, хованій особі надаються медичні послуги (звичайно протягом досить тривалого часу) з наступною їх оплатою страховою компанією за рахунками, які виставляються лікувальними ус, тановами в межах страхової суми. 2. Страхування здоров’я на випадок хвороби, при якому лікування кожної хвороби, передбаченої страхуванням, оціне, но в грошовому вираженні. При настанні страхової події (тоб, то захворювання з необхідністю лікування) застрахована осо, ба одержує суму відшкодування через касу страхової компанії. 3. Комплексне або повне страхування здоров’я, при яко, му гарантується цілий комплекс послуг, пов’язаних з лікуван, ням, реабілітацією і т.ін.: • лікарняне страхування (стаціонарне й амбулаторно, поліклінічне, включаючи оплату оперативних втру, чань); • лікарське страхування (забезпечення лікарськими за, собами за рахунок страхових фондів); • стоматологічне страхування; • профілактичне страхування; • реабілітаційне страхування; 193
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• страхування від нещасних випадків і травм; • страхування на випадок тимчасової непрацездатності; • страхування на випадок стійкої непрацездатності; • страхування життя. Особливо відмітна риса медичного страхування полягає в тому, що воно може здійснюватися в добровільному й обов’яз ковому порядку, причому порядок проведення визначає спосіб і джерела засобів надання громадянам медичної допомоги. Обов’язкове державне медичне страхування є соціальним, оскільки здійснюється в інтересах усього суспільства, а його страхові фонди формуються за рахунок коштів суспільства, на відміну від добровільного страхування, фонди якого форму, ються групою страхувальників конкретної страхової компанії. У залежності від видів медичного страхування і форм йо, го проведення страховиками можуть бути державні страхові компанії або компанії, що функціонують під контролем держа, ви, товариства взаємного страхування і комерційні страхові компанії. Відмінності обов’язкового (ОМС) і добровільного медич, ного страхування (ДМС) у цілому принципові, хоча й спрямо, вані на інтереси охорони здоров’я. Вони класифікуються у відповідності з такими ознаками: • коло застрахованих осіб (в ОМС – загальне страхуван, ня, у ДМС – окремі особи або групи); • законодавче регулювання (ОМС регулюється законом про медичне страхування, ДМС – загальним цивільним і стра, ховим законодавством); • джерела фінансування (в ОМС – встановлені відраху, вання підприємств і організацій, працюючих по найму і дер, жавні дотації; у ДМС – страхові премії страхувальників); • тарифи (в ОМС – затверджуються державою, у ДМС – визначаються правилами страхування страховика і догово, ром між страховиком і страхувальником); • страховики (в ОМС – спеціалізовані державні страхові організації або страхові компанії, які працюють під контролем держави, у ДМС – комерційні страхові компанії); 194
Ãëàâà 7 ÎÑÎÁÈÑÒÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• страхувальники (в ОМС – роботодавці, держава, у ДМС – всі бажаючі); • правила страхування (в ОМС – встановлюються дер, жавою, у ДМС – визначаються страховими компаніями); • доходи від страхування можуть бути використані (в ОМС – відповідно до державного законодавства і тільки в об, ласті медичного страхування, у ДМС – для будь,якої дозволе, ної законодавством діяльності страховика). Місце різних видів медичного страхування в системі стра, хових відносин представлено на рис.7.1. Ñèñòåìà ñòðàõóâàííÿ
Êîìåðö³éíå ñòðàõóâàííÿ
Íåêîìåðö³éíå ñòðàõóâàííÿ
Ñîö³àëüíå ñòðàõóâàííÿ
Îáîâ’ÿçêîâå ìåäè÷íå ñòðàõóâàííÿ
Âçàºìíå ñòðàõóâàííÿ
ijÿëüí³ñòü íåêîìåðö³éíèõ êîìïàí³é ñòðàõóâàííÿ çäîðîâ’ÿ
˳êàðíÿíå (ìåäè÷íå) ñòðàõóâàííÿ ðîá³òíèê³â ïî íàéìó
²íäèâ³äóàëüíå ìåäè÷íå ñòðàõóâàííÿ
Îðãàí³çàö³ÿ ï³äòðèìàííÿ çäîðîâ’ÿ
Îñîáèñèå ñòðàõóâàííÿ Ñòðàõóâàííÿ çäîðîâ’ÿ Äîáðîâ³ëüíå ìåäè÷íå ñòðàõóâàííÿ
Ãðóïîâå ìåäè÷íå ñòðàõóâàííÿ
Рис.7.1. Місце медичного страхування в системі страхових відносин
Питання ОМС буде обговорюватися в главі 17. Щодо ДМС, то тут доречно нагадати, що страхування – це ринок, а медичне страхування – особливий ринок. Це ринок послуг з 195
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
оплати медичної допомоги, а фактично – по її наданню. Це ри, нок такого товару, до вибору якого люди ставляться особливо прискіпливо. І, як будь,який ринок, він прагне задовольнити існуючий попит на той товар, який він може надати покупцю. Тому пропозицій на цьому ринку надзвичайно багато. З одно, го боку, вони традиційні для всіх розвинутих країн, з іншого надзвичайно диференційовані і за національними особливос, тями, і за специфікою національного законодавства, і за добро, бутом споживачів, характером медичної допомоги, яку нада, ють лікарі і лікувальні установи країни. Продемоструємо медичне страхування на прикладі США. Величезну кількість його видів можна поділити на п’ять ос, новних [41]: 1. Страхування стаціонарного лікування. Покриває основ, ну частину витрат на утримання у лікарні. Суми виплат не од, накові за різними полісами, але в більшості випадків повністю або частково покривають вартість палати на двох чоловік, вартість ліків і обслуговування за весь час перебування застра, хованого в лікарні. 2. Хірургічне і терапевтичне страхування. Покриває вит, рати на хірургічне і терапевтичне обстеження в лікарні. Зви, чайно в полісах обумовлюється максимальна страхова сума кожної хірургічної операції. 3. Універсальне медичне страхування. Покриває всі витра, ти на медичне обстеження, яке не забезпечується першими двома видами страхування. Звичайно внески страхувальника складають не менше 250–500 дол. на рік. Але в більшості ви, падків за таким полісом оплачується 80% медичних витрат вартістю до 1 млн. дол. Якщо службовець сам оплатив 1500 до, ларів на рік, то інша частина повністю оплачується страховою компанією. Ця система розподілу витрат називається спільним страхуванням. 4. Страхування “дантист#окуліст” покриває певний відсоток витрат працівника на окуляри, контактні лінзи і різні види стоматологічної допомоги. У найкращих програмах вит, рати застрахованого на ці цілі обмежуються 1 тис. дол. на рік. 196
Ãëàâà 7 ÎÑÎÁÈÑÒÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Всі, витрати, які перевищують цю суму, оплачуються страхо, вою компанією. 5. Страхування психіатричної допомоги. Покриває витра, ти на лікування психічних хвороб і консультації психологів. Страхувальниками можуть бути як приватні особи, так і робо, тодавці. Службовець одержує допомогу, що покриває від 50 до 80% вартості лікування. Однак далеко не всі роботодавці за, безпечують цей вид страхування. Часто за тією самою схемою здійснюються програми лікування. В даний час роботодавці США витрачають на лікування алкоголізму і наркоманії до 30% витрат на медичне страхування.
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Що називається особистим страхуванням? Які ризики воно охоплює? 2. За якими ознаками можна класифікувати особисте страху, вання? 3. Чи відноситься до особистого страхування страхування осо, бистого майна? 4. Дайте характеристику страхуванню від нещасного випадку. 5. Дайте характеристику накопичувальному страхуванню. Які його види Ви можете назвати? 6. Охарактеризуйте змішане страхування життя і його види. 7. Бабуся купила своєму тільки що народженому онуку поліс по страхуванню до одруження. У чому вона може бути впев, нена? 8. Що таке страхування ренти? Які існують види страхування ренти? 9. Охарактеризуйте пенсійне страхування. Чи є пенсійне стра, хування страхуванням ренти? Що між ними загального й у чому відмінності? 10. Батько вирішив застрахувати свою малолітню дочку на та, ких умовах: вона повинна довічно щорічно одержувати певні виплати від страхової компанії, починаючи з 25,літнього віку. До якого виду належать це страхування?
197
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
11. Дайте характеристику страхуванню від викрадення з метою викупу. Які додаткові види страхування воно містить? 12. Як враховується інфляція в страхуванні? 13. Дайте визначення медичному страхуванню. 14. У чому полягає мета медичного страхування? 15. Що таке безперервне страхування здоров’я? 16. Чим відрізняється страхування здоров’я на випадок хвороби від безперервного страхування здоров’я? 17. Які ризики покриває комплексне страхування здоров’я? 18. Що спільного і в чому розходження між добровільним і обов’язковим медичним страхуванням? 19. Назвіть основні види медичного страхування, які пропону, ються в США. 20. З якими видами медичного страхування Вам доводилося ма, ти справу?
198
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ 8.1. Îñîáëèâîñò³ ñòðàõóâàííÿ ìàéíà Страхування майна на сьогодні є великою галуззю міжна, родного страхового ринку, що містить різні види страхування: страхування вантажів, усіх видів транспорту, майна фізичних і юридичних осіб, заставного майна, іпотеки і т.д. У світовому масштабі поступаючись особистому страхуванню, в багатьох країнах і навіть регіонах воно є переважаючим. У США, на, приклад, де додатковим мотивом для страхування є урагани, сукупний збір премій тільки по страхуванню майна домовлас, ників складає понад 30 млрд. дол. Історичні факти. Перша у світі страхова компанія була за, снована в 1666 р. у Лондоні. Приводом до її організації була зна, менита лондонська пожежа, у результаті якої згоріла більша час, тина Лондона і загинуло понад 70 тис. жителів. Таким чином, перше страхове товариство було вогневим. У Росії перші страхові компанії, які називалися страховими експедиціями, також були вогневими.
За кордоном діє розвинута індустрія страхового захисту власності підприємств і громадян. У поліси входить роками відпрацьований набір ризиків, що покриває всі непередбачені і несприятливі обставини, які можуть відбутися з власністю: пожежа, вибух, крадіжка зі зломом, пограбування, затоплення, викрадення автомобіля і багато чого іншого. Страхування майна є лідером страхових ринків багатьох країн світу. Широта застосування його в розвинутих країнах обумовлена не тільки частотою катастроф, високою свідомістю і матеріальним становищем власників рухомого і нерухомого майна. Розвитку цього страхування сприяють різні податкові пільги, судові позови, які подаються сусідами 199
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
через, наприклад, затоплення квартир, жорсткі вимоги по ук, ладенню договорів страхування, які висуваються комунальни, ми службами, вимогами договорів оренди, кредитів, які вида, ються під заставу майна, і т.ін. Непряме страхування майна сприяє підвищенню його схо, ронності. Так, важливу роль при страхуванні майна відіграють превентивні заходи, спрямовані на попередження імовірності настання страхових випадків і зменшення збитку [42]. У США, наприклад, створені спеціальні служби й установи, при, значені для проведення превентивних заходів. Так, для боротьби з пожежами засноване Національне бю, ро вогневих страховиків, яке сприяє введенню удосконалених і безпечних методів будівництва, поліпшенню пожежної без, пеки. У багатьох країнах подібні організації додатково прово, дять дослідження в області пожежної безпеки, наприклад, тес, тування будівельних матеріалів, вогнетривких дверей, систем гасіння пожеж та іншого обладнання. Страховики беруть ак, тивну участь у таких заходах і надають фінансову підтримку цим організаціям. Практика страхування майна в різних країнах значно ди, ференційована по країнах, де вона має багато національних рис і особливостей, однак принципові підходи мало відрізня, ються. Це пояснюється інтернаціоналізацією сучасних національних страхових ринків. Тарифна політика Тарифи формуються за законами ринку і прямо залежать від пропозицій страхових послуг і попиту на них. Закордонні страхові організації великого значення надають стійкості стра, хового портфеля в цілому, що обумовлюється, у першу чергу, тарифами, адекватними збитковості по портфелю в цілому. При встановленні тарифів враховується досвід діяльності інших товариств, що спеціалізуються на страхуванні ана, логічних ризиків. Такий аналіз і узагальнення здійснюють спеціальні фірми. З цією метою вивчається кожна місцевість, 200
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ
на яку поширюється діяльність страхових компаній, з різних точок зору: скупченості населення, характеру будівель, імовірності виникнення масових пожеж, осідання ґрунту і тех, ногенних аварій, умов безпеки руху і т.д. Після встановлення основного тарифу до нього звичайно застосовуються надбавки і знижки, а також різні підвищувальні і понижувальні ко, ефіцієнти. Якщо це будівлі, то приймаються до розрахунку такі фак, тори, як нестандартні конструкції, ризик затоплення, умови експлуатації систем життєзабезпечення і будинку в цілому, способи захисту від аварій, застосовувані системи зв’язку і ба, гато іншого. Широко використовується франшиза. Встановленню остаточної величини тарифу передує вели, ка і кропітка робота, що спирається на багаторічну статистику збитків і практику страхування. В умовах розвинутого страхо, вого ринку різниця в сотих частинах тарифної ставки порівня, но з конкурентами може збагатити страхову компанію або ро, зорити її, сприяти втраті або припливу клієнтів. Конкурентна боротьба на страховому ринку розгортається в основному са, ме на тлі страхових тарифів. При страхуванні житлових приміщень або будівель на велику суму страховик може нада, ти значну знижку на вартість страхового поліса. Усе це потребує великих знань, професіоналізму і досвіду. Тому при розрахунку тарифів використовуються наукові роз, робки в області актуарної математики і допомога фахівців по застосуванню її в страхуванні – актуаріїв. У розвинутих країнах вартість послуг актуаріїв дуже висока, і далеко не всі страхові компанії можуть дозволити собі розкіш мати такого фахівця. Та це і не завжди виправдано. Актуарія можна найня, ти на період проведення конкретної роботи. У деяких країнах, наприклад у Великобританії, актуарії об’єднуються в спеціальні союзи, що відповідають за їхню професійну підго, товку, контролюють підтвердження ними професійного рівня, усіляко сприяють підвищенню кваліфікації, привласнюють їм ступінь кваліфікації, видають дозволи для роботи на страхово, му ринку і т.д. 201
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Додатки 2 і 3 ілюструють характерний фрагмент, з одного боку, актуарної роботи, з іншого – ретельного підходу до виз, начення ціни страхової послуги в англійській страховій ком, панії Tillinghast, що спеціалізується на страхуванні будівель. Це не сама велика страхова компанія країни, тим більше її ро, бота характеризує високий професіоналізм страхового ринку Великобританії. З метою диференціації тарифів у компанії Tillinghast вся карта Великобританії поділена на райони (на карті вони по, фарбовані в різні кольори) залежно від діючих тарифних ста, вок у кожному із них. Природно, що для віддалених або непро, мислових районів тарифні ставки нижчі, ніж для густонаселе, них і промислових. Можливо, беруться до уваги і деякі інші фактори. Додаток 2 відповідає першому етапу роботи, додаток 3 – етапу завершення, на якому вже не тільки вся Великобри, танія, а й її столиця детально диференційовані відповідно до застосовуваних тарифних ставок. Подібна робота з визначення ціни страхування проводить, ся англійськими страховиками для всіх видів майна. Цікаво, що, наприклад, при страхуванні автомобілів має значення, на якій конкретно вулиці і навіть на якому її боці знаходиться га, раж власника машини. Враховується вік водія, стан його здо, ров’я. Деякі страховики застосовують страхові тарифи по страхуванню автомобілів залежно від кольору машини, оскільки ряд досліджень свідчить про те, що імовірність аварії збільшується для автомобілів, пофарбованих у неяскраві ко, льори. Точно так само тарифи диференціюються залежно від статі водія. За деякими даними, імовірність страхового випад, ку для жінки,водія нижча, ніж для чоловіка. У додатку 4 наводиться анкета, яка застосовується однією зі страхових компаній Великобританії при страхуванні авто, мобілів, що характеризує скрупульозний підхід страховика до визначення ціни страхування.
202
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ
Договір страхування майна Договори страхування можуть мати кілька видів. Особли, во видова різноманітність договорів характерна для страху, вання майна промислових підприємств. Таке страхування охоплює їх основні й оборотні фонди. На страхування може бути прийнято як все майно, що належить підприємству, так і отримане ним від інших осіб на договірних засадах. Може бу, ти застрахована частина майна або певний його вид. У зв’язку з цим передбачаються наступні види договорів страхування майна: • основний – договір страхування всього майна, що нале, жить підприємству; • додатковий – договір страхування всього майна, отри, маного підприємством за договором майнового найму (якщо воно не застраховано у наймодавця) або прийня, того ним від інших організацій та громадян для пере, робки, ремонту, на комісію, зберігання і т.ін.; • договір вибіркового страхування – договір страхування частини майна, яке належить як страхувальнику, так і прийнятого в оренду; • спеціальний – договір страхування, який забезпечує страховий захист майна в період проведення експери, ментальних і дослідницьких робіт, а також під час екс, понування на виставці. Взаємовідносини сторін при настанні страхового випадку Ліквідація збитку складається з двох етапів. Перший містить у собі встановлення розміру і причин збитку. Другий – розрахунки страховика зі страхувальником по збитку. До встановлення причин і розміру збитку часто залучаються ней, тральні організації, що спеціалізуються на цій діяльності.
203
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Трохи гумору. Юрист і програміст ловлять рибу на Канарах. Юрист говорить: – Я тут тому, що у мене згорів дім і все майно, але страхова компанія повністю все виплатила. – Який збіг, – говорить програміст, – я теж тут тому, що я втратив свій будинок і всі речі під час повені і страхова фірма ви, платила мені страховку. Юрист якось зам’явся, але, не витримавши, запитав: – Цікаво, а як Ви організували повінь?
У розвинутих країнах виявлення причин страхового ви, падку і підтвердження розмірів страхового відшкодування до, сягається на основі діяльності незалежного експерта – сюр, вейєра (аварійного комісара), якого може найняти будь,яка фізична або юридична особа. Роль його можуть виконувати фірми, які спеціалізуються на подібній діяльності. Зазвичай страхувальник також має право за власний рахунок провести незалежну експертизу із залученням експертів за своїм вибо, ром. Сюрвейєр, на відміну від інших служб (поліції, пожежної охорони і т.ін.), на основі своєї професійної підготовки робить огляд місця подій, виявляє обставини, пов’язані з ним, доклад, но описує розмір пошкодження, оцінює збиток і складає кош, торис збитку. Результатом його діяльності є аварійний сер, тифікат, що є основою для страховика при визначенні розміру страхового відшкодування. У разі загибелі або пошкодження застрахованого нерухомого майна страховик має право замість оплати претензії грішми відновити пошкоджене або знищене майно. Страхові компанії часто воліють найняти сюрвейєра для складання акта про збиток, ніж довіряти цю вкрай важливу для них справу державним службам, не зацікавленим у скру, пульозному вивченні збитку і докладному його описі.
204
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ
8.2. Ñòðàõóâàííÿ ³íòåëåêòóàëüíî¿ âëàñíîñò³ Під інтелектуальною власністю мається на увазі су, купність прав на результати інтелектуальної діяльності (тво, рити, фонограми, винаходи і т.ін.) і засоби індивідуалізації (товарні знаки, фірмові назви і т.д.). Інтелектуальна власність – досить нове поняття в сучасному житті. Сплеск інтересу до питань захисту інтелектуальної влас, ності викликаний широкомасштабним розвитком сучасних інформаційних технологій, мережі Інтернет, глибоким про, никненням в усі сфери життя аудіо і відео техніки, який су, проводжується широко висвітлюваним засобами масової інформації безпрецедентним порушенням законодавства і присвоєнням результатів чужої праці. Нові технології в комунікаційних процесах, розвиток гло, бальних мереж типу Інтернету приводять до заміни вироб, ництва віртуальним бізнесом, і інтелектуальна власність з на, ростаючою інтенсивністю стає багатством не меншим, ніж ма, теріальні блага. Так, наприклад, торгівля копірайтами і патен, тами в США вже охопила майже 20% її ринкового обороту. Щорічно у світі витрачається сотні мільярдів доларів на інноваційні розробки. Не завжди можна відразу оцінити нове відкриття, його рентабельність і роль у майбутньому. Часто мільйонні витрати не приносять прибутку, а ідея, яка раптово прийшла людині в голову, здатна принести великий прибуток. Таким чином, інтелектуальна власність у сучасному світі має своє і аж ніяк не мале грошове вираження. А якщо так, то не, обхідна і потужна система заходів для її захисту. Очевидно, що поки це є економічно вигідним, порушення авторського і патентного права були, є і будуть. Нині у світі вживаються необхідні заходи для захисту інтелектуальної власності. Створено Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ) і підписано декілька Договорів ВОІВ, що стосуються авторського права. Прийнято міжнародні кон, венції й угоди з охорони інтересів виробників фонограм від незаконного їх використання, захисту нових сортів рослин і 205
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
низка інших. Серед них Ніцька (1957 р. зі змінами 1979 р.), Мадридська (1989 р.) і Гаазька (1999 р.) угоди. Однак переваги застосування правового механізму сто, совно об’єктів інтелектуальної власності стають очевидними тільки при відповідному керуванні ними. Керування інтелек, туальною власністю в ринковій економіці як фізичної, так і юридичної особи – це способи здобуття максимальних до, ходів. Методи ці будуть ефективними тільки тоді, коли витра, ти на оформлення і дотримання прав на результати творчої діяльності перекриваються доходами. Якщо існує матеріальна цінність, то виникає проблема її за, хисту. Нині вона вирішується в основному шляхом розвитку правової бази. Питання ж відшкодування авторам матеріальної і моральної шкоди, яка спричинена несанкціонованим викорис, танням їхньої інтелектуальної праці, вирішується рідко через відсутність у багатьох випадках розроблених методик розрахун, ку збитку, а також через матеріальну недієздатність відповідача. Однак у світовій практиці порівняно недавно, але успішно для відшкодування матеріального і морального збитку у разі порушення прав інтелектуальної власності використовується страхування [46]. На пострадянському просторі, незважаючи на завойовані позиції страхування по захисту різних майнових ризиків, страхування інтелектуальної власності тільки почи, нає заявляти про себе. Під страхуванням інтелектуальної власності розуміють сукупність видів страхування, у яких об’єкт страхування пов’язаний зі створенням, використанням або оборотом ре, зультатів інтелектуальної діяльності, а також наданням кон, салтингових чи посередницьких послуг на ринку інтелекту, альної власності. Звичайно йдеться про страхування на випадок встанов, лення факту використання інтелектуальної власності іншими особами, титулу власності або обвинувачень у використанні чужих результатів і досягнень, а також професійної відповідальності представників інфраструктури ринку інте, лектуальної власності. 206
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ
Страхування інтелектуальної власності – повністю сфор, мований сегмент страхового ринку на Заході. Так, практика страхування у Франції, яка вважається однією із найбільш розвинутих у страховому відношенні країн, дозволяє зробити висновок, що найбільшою популярністю користується страхо, вий захист інтелектуальної власності в інформатиці, приклад, них технологіях, виробництві і поширенні відеопродукції. Страхова практика Німеччини додає до уже зазначених видів страхування збитку, якого завдано автору або власнику літе, ратурної, наукової та іншої праці в результаті її незаконного використання або відтворення. Страхування ризиків, пов’язаних з інтелектуальною власністю, є дуже складним, оскільки багато елементів ав, торських прав, їх підтвердження і доведення незаконного ви, користання важко встановити. Крім того, існують більш глибокі причини недостатньої розвиненості цього виду страхування, особливо в країнах ко, лишнього соціалістичного табору, які криються не тільки в технічних проблемах і некоректному ставленні до прав на інтелектуальну власність. Проблема у власне потенційних страхувальниках і страховиках. Потенційні страхувальники, які не звикли до значимої оцінки своєї інтелектуальної праці, не бачать сенсу в страху, ванні і тільки останнім часом у зв’язку з прийняттям законо, давства про інтелектуальну працю і широке обговорення цих питань у пресі почали цікавитися цією послугою. Страхові ж компанії займають очікувальну позицію, оскільки дотепер були лише одиничні спроби пропозицій по укладенню договорів страхування об’єктів інтелектуальної власності. Не маючи можливості сформувати стійкий страхо, вий портфель, страхові компанії вважають цей вид страхуван, ня досить ризикованим і проблематичним. Про доцільність страхування інтелектуальної власності свідчить як досвід розвинутих країн світу, так і тенденції, які намітилися в Росії. Те, що незважаючи на скептичні настрої таке страхування можливе не тільки в країнах Заходу, а й у ко, 207
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
лишніх країнах СНД, показує досвід діяльності російського страхового альянсу “Фиделити” [57]. Безумовно, життя і прак, тика страхування скоригують ці правила, але те, що вони за, пропоновані на ринку і затребувані, можна розглядати як ваго, мий аргумент на користь можливості і необхідності такого страхування. До предмета страхування належить широкий перелік за, реєстрованих і підтверджених відповідними документами об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ): винахід, корисна мо, дель, промисловий зразок, товарний знак, наукова праця, літе, ратурний, програма для ЕОМ, база даних, інформаційні ресур, си, інформаційні системи, технології і засоби їх забезпечення, науковий і (або) науково,технічний результат науково, технічної діяльності. У кожне поняття вкладається зміст, що несуперечить законодавству, який дозволяє розглядати його як страховий ризик. Винаходу надається правова охорона, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і застосовується в промисловості. До корисних моделей відноситься конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх скла, дових частин. До промислових зразків належить худож, ньо–конструкторське вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Товарний знак і знак обслуговування – це позначення, здатні відрізняти відповідно товари і послуги одних юридич, них або фізичних осіб від однорідних товарів і послуг інших юридичних або фізичних осіб. Програма для ЕОМ – це об’єктивна форма представлення сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп’ютерних пристроїв з метою одержання певного результату. Під програмою для ЕОМ маються на увазі також підготовчі матеріали, отримані в ході її розробки, і поро, джені нею аудіовізуальні відображення. База даних – це об’єктивна форма представлення та ор, ганізації сукупності даних (наприклад, статей, розрахунків), 208
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ
систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знай, дені й опрацьовані за допомогою ЕОМ. Інформаційні ресурси – окремі документи і масиви доку, ментів, документи, масиви документів в інформаційних систе, мах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інфор, маційних системах). Інформаційні системи, технології і засоби їх забезпечення – організаційно упорядкована сукупність документів (масивів документів) і інформаційних технологій, у тому числі з вико, ристанням засобів обчислювальної техніки і зв’язку, які ре, алізують інформаційні процеси. Науковий і (або) науково#технічний результат науково# технічної діяльності – продукт наукової і (або) науково, технічної діяльності, що містить нові знання і зафіксований на будь,якому інформаційному носії. Страхуванню підлягають економічні збитки страхуваль, ника, викликані втратою або відмовою в одержанні охоронних документів на ОІС, внаслідок таких подій: 1. Непередбачене розголошення змісту ОІВ і витік інфор, мації, що призвели до появи відомостей у відкритій пресі і до втрати пріоритету, широкого безоплатного використання ОІВ конкурентами, одержання охоронних документів конкурента, ми на ОІВ і закриття ринку збуту ОІВ. 2. Некваліфіковане оформлення заявочних матеріалів на одержання охоронних документів на ОІВ, що призвело до втрати пріоритету, широкого безоплатного використання ОІВ конкурентами, одержання охоронних документів конкурента, ми на ОІВ і закриття ринку збуту ОІВ. 3. Виявлення патентів – аналогів з більш раннім пріорите, том, до втрати пріоритету або визнання ОІВ недійсним у ре, зультаті заперечення третіми особами. 4. Економічні збитки страхувальника, викликані викорис, танням ОІВ без дозволу страхувальника – власника ОІВ, що спричинило широке безоплатне використання ОІВ конкурен, тами, плагіату в літературі, мистецтві, науці. 209
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
5. Судові витрати, у тому числі на сплату державного та іншого мита, відшкодування витрат, пов’язаних з розглядом справи (сум, що підлягають виплаті за проведення експертизи, призначеної арбітражним або загальногромадянським судом, або органами державного патентного відомства, виклик свідка, огляд доказів на місці), а також витрат, пов’язаних з виконан, ням судового акта внаслідок необхідності захистити порушені третіми особами права страхувальника на ОІВ, витрати по оп, латі послуг стороннього адвоката, який спеціалізується на ве, денні таких справ, та ін. При цьому страхувальник може висту, пати як у якості позивача, так і відповідача. Страховою подією є: по,перше, документально підтверджене порушення третіми особами права страхувальника (незаконне заво, лодіння цим правом і/або його незаконне використання) на приналежні йому на законних підставах ОІВ, зазначені в дого, ворі страхування; по,друге, позов з боку третіх осіб стосовно страхувальни, ка з метою анулювання його прав на ОІВ, зазначених у дого, ворі страхування. Розмір базових страхових тарифів по страхуванню майно, вих інтересів, пов’язаних з порушенням або втратою прав на ОІВ встановлюється у відсотках від страхової суми (ліміту страхового відшкодування за рік) на підставі табл. 8.1. Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування за згодою сторін. При цьому страхова сума по ри, зиках, пов’язаних із порушенням прав страхувальника на ОІВ, встановлюється не більше середньої вартості річного обсягу реалізації продукції по ОІВ у цінах на момент укладення дого, вору страхування. Страхова сума по ризиках, пов’язаних із втратою прав власності на ОІВ, не може перевищувати оцінну вартість цих прав. Оцінювач для оцінки вартості прав на ОІВ повинен ма, ти відповідну ліцензію на право здійснення оцінної діяльності і вибирається за згодою сторін. 210
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ
Таблиця 8.1 Страхові тарифи по страхуванню інтелектуальної власності Ðîçì³ð áàçîâîãî òàðèôó 1. Åêîíîì³÷í³ çáèòêè ñòðàõóâàëüíèêà, âèêëèêàí³ âòðàòîþ àáî â³äìîâîþ â îäåðæàíí³ îõîðîííèõ äîêóìåíò³â íà βÂ, âèêëèêàí³ íàñòóïíèìè ïîä³ÿìè: 1.1. Íåïåðåäáà÷åíå ðîçãîëîøåííÿ ñóò³ β ³ âèò³ê ³íôîðìàö³¿, ùî ïðèçâåëè äî ïîÿâè â³äîìîñòåé ó â³äêðèò³é ïå÷àò³ ³ äî 0,9 âòðàòè ïð³îðèòåòó, øèðîêîãî áåçîïëàòíîãî âèêîðèñòàííÿ β êîíêóðåíòàìè, îäåðæàííÿ îõîðîííèõ äîêóìåíò³â êîíêóðåíòàìè íà β ³ çàêðèòòÿ ðèíêó çáóòó β 1.2. Íåêâàë³ô³êîâàíå îôîðìëåííÿ çàÿâî÷íèõ ìàòåð³àë³â íà îäåðæàííÿ îõîðîííèõ äîêóìåíò³â íà βÂ, ïðèçâåëî 0,5 äî âòðàòè ïð³îðèòåòó, øèðîêîãî áåçîïëàòíîãî âèêîðèñòàííÿ β êîíêóðåíòàìè, îäåðæàííÿ îõîðîííèõ äîêóìåíò³â êîíêóðåíòàìè íà β ³ çàêðèòòÿ ðèíêó çáóòó β 1.3. Âèÿâëåííÿ ïàòåíò³â – àíàëîã³â ç á³ëüø ðàíí³ì ïð³îðèòå0,5 òîì, ùî ïðèçâåëî äî âòðàòè ïð³îðèòåòó àáî âèçíàííÿ β íåä³éñíèì ó ðåçóëüòàò³ çàïåðå÷åííÿ òðåò³ìè îñîáàìè Âñüîãî ïî ðèçèêàõ 1.1, 1.2, 1.3: 1,9 2. Åêîíîì³÷í³ çáèòêè ñòðàõóâàëüíèêà, âèêëèêàí³ âèêîðèñòàííÿì β áåç äîçâîëó ñòðàõóâàëüíèêà – âëàñíèêà βÂ, ùî 2,3 ïðèçâåëî äî øèðîêîãî áåçîïëàòíîãî âèêîðèñòàííÿ β êîíêóðåíòàìè, ïëàã³àòó â ë³òåðàòóð³, ìèñòåöòâ³, íàóö³ 3. Ñóäîâ³ âèòðàòè, ó òîìó ÷èñë³ íà îïëàòó äåðæàâíîãî òà ³íøîãî ìèòà, â³äøêîäóâàííÿ âèòðàò, ïîâ'ÿçàíèõ ç ðîçãëÿäîì ñïðàâè (ñóì, ùî ï³äëÿãàþòü âèïëàò³ çà ïðîâåäåííÿ åêñïåðòèçè, ïðèçíà÷åíî¿ àðá³òðàæíèì àáî çàãàëüíîãðîìàäÿíñüêèì ñóäîì, àáî îðãàíàìè Äåðæàâíîãî ïàòåíòíîãî â³äîìñòâà Ðîñ³éñüêî¿ Ôåäåðàö³¿, âèêëèê ñâ³äêà, 2,1 îãëÿä äîêàç³â íà ì³ñö³), à òàêîæ âèòðàò, ïîâ'ÿçàíèõ ç âèêîíàííÿì ñóäîâîãî àêòà âíàñë³äîê íåîáõ³äíîñò³ çàõèñòèòè ïîðóøåí³ òðåò³ìè îñîáàìè ïðàâà ñòðàõóâàëüíèêà íà βÂ, âèòðàòè ïî îïëàò³ ïîñëóã ñòîðîííüîãî àäâîêàòà, ÿêèé ñïåö³àë³çóºòüñÿ íà âåäåíí³ òàêèõ ñïðàâ ³ ò.³í., ïðè öüîìó ñòðàõóâàëüíèê âèñòóïຠÿê ïîçèâà÷ Òå ñàìå, àëå ñòðàõóâàëüíèê âèñòóïຠÿê â³äïîâ³äà÷ 1,6 Íàçâà ñòðàõîâîãî ðèçèêó
211
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Перелік ризиків, що покриваються страхуванням, широ, кий і реальний. Безумовно, життя буде вносити свої коректи, ви в цей ще не сформований вид страхування. Страхові тари, фи, які, треба думати, обґрунтовані відповідними розрахунка, ми, невеликі, що свідчить про доступність такого страхування для широких інтелектуальних кіл суспільства.
8.3. Ñòðàõóâàííÿ ìàéíà ó Øâåéöà𳿠Правила страхування майна, збігаючись у принципі, у де, талях відрізняються в різних страховиків. Тому практику страхування майна за кордоном розглянемо узагальнено на прикладі правил страхування швейцарської страхової ком, панії “Бернер” [46]. Компанія здійснює страхування таких видів майна: домашнього майна, цінностей, будинків. 1. Страхування домашнього майна Страхуванню підлягають обстановка, предмети домашнь, ого вжитку і побуту, призначені для особистого користування, які є власністю страхувальника і членів його родини. До до, машнього майна належать також предмети, взяті напрокат або орендовані (у тимчасове користування або на зберігання). За, значений перелік предметів має бути врахований при укла, данні договору страхування. Лижі і велосипеди підлягають страхуванню за їх вартістю на момент оцінки. У рамках страхування домашнього майна підлягають страхуванню грошові кошти і цінності (гроші; цінні папери; ощадні книжки; благородні метали у вигляді запасів, злитків, готових виробів; монети, медалі, неоправлені дорогоцінні ка, мені або перли). При пограбуванні сума страхового відшкоду, вання обмежується 3 тис. франків. А при простій крадіжці страхове відшкодування не передбачено. 212
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ
Із кола об’єктів виключаються: транспортні засоби, жит, лові вагончики, пересувні будинки; коштовні речі, страхуван, ня яких здійснюється за спеціальним договором. Страховими подіями, що входять в обсяг страхової відповідальності страховика, є: • пожежа, яка виникла в результаті загорання, блискавки, задимлення, вибуху, стихійних лих, падіння літальних апаратів; • крадіжка зі зломом – крадіжка, при якій злочинці на, сильно проникають у будинок або зламують сховище та ін. До крадіжки зі зломом прирівнюється і крадіжка, при якій зло, чинці проникають у приміщення, використовуючи ключі або код, якими вони заволоділи в результаті розкрадання або розбійного нападу; • пограбування – крадіжка, яка супроводжується погро, зами або застосуванням сили щодо страхувальника, членів ро, дини або працюючого у нього в домі обслуговуючого персона, лу. До пограбування також відноситься і крадіжка, при якій злочинцям не може чинитися опір внаслідок смерті, непри, томності, безпорадності або нещасного випадку. Виняток складають кишенькові крадіжки і шахрайства. • затоплення – подія, викликана осіданням ґрунту, пога, ною якістю фундаменту, помилками проектування, а також у результаті експлуатації штучних холодильних і морозильних установок. До них належать і затоплення рідким паливом при заповненні трубопроводів або під час відповідних перевірок. • пошкодження заскленої поверхні (бій) у будинку, приміщеннях, які використовуються страхувальником або членами його родини. До об’єктів включаються раковини, ван, ни, унітази, біде і т.ін. При цій події відшкодовується збиток, викликаний перестановками, неправильним затягуванням болтів, монтажем або іншими подібними роботами. Договір страхування поширює свою дію: • у межах будинку, приміщення і т.ін. (тобто в місці роз, ташування, згаданому в страховому полісі); • поза будинком (якщо домашнє майна тимчасово, але не більше року, знаходиться в будь,якій точці земної кулі). До, 213
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
машнє майно, яке тривалий час знаходиться поза основним будинком (у заміському будинку, іншій квартирі або літній ре, зиденції і т.д.) не підлягає страхуванню; • при зміні місця проживання. Про це страхувальнику необхідно повідомити в страхову компанію протягом 30 днів. Це дає йому підстави для можливої зміни розмірів страхової премії відповідно до нових умов. Якщо страхувальник виїжджає на постійне місце прожи, вання за межі країни, то договір страхування анулюється. Обов’язкова умова страхування – франшиза. Вона складає 200 франків, якщо не була обумовлена більш висока сума. Виплата страхового відшкодування здійснюється в такий спосіб: • внаслідок пограбування, яке сталося поза будинком, страхувальник одержує не вище 10 тис. франків, з них на ком, пенсацію викрадених коштів призначається не більше 3 тис. франків. • при простій крадіжці коштовностей у будинку відшко, дування обмежується 10 тис. франків. Це обмеження поши, рюється і на випадок крадіжки зі зломом, якщо коштовності не знаходилися в напільному сейфі, вбудованому в стіну. Тарифні ставки диференційовані в залежності від страхо, вої події, об’єкта страхування, комбінації ризиків. При укладанні договору страхування по страхуванню до, машнього майна опитувальний лист#заява є необхідним доку, ментом. При його заповненні особлива увага звертається на такі моменти: • професія страхувальника; • тривалість дії страхового поліса; • певна відповідність комбінації тарифів і страхових премій; • залежність розмірів страхових премій від ознак ризику; • можливість (імовірність) майбутніх збитків. До опитувального листа додають опис попередніх збитків по страхуванню домашнього майна. На опрацювання опиту, вального листа виділяється 14 днів, після чого він підпи, 214
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ
сується обома сторонами; клієнт одержує поліс, підготовле, ний на підставі опитувального листа, і сплачує страхові премії. 2. Страхування цінностей До страхових об’єктів включаються цінні предмети, вартість кожного з яких перевищує 200 франків. Вони можуть бути застраховані і на суму, нижчу їхньої вартості, але при цьому мінімальний розмір франшизи встановлюється в розмірі 200 франків для кожного страхового випадку. Підлягають страхуванню такі предмети: прикраси, хутро, музикальні інструменти, картини. Ці предмети перелічуються в страховому полісі, кожний з них – окремо із зазначенням своєї страхової суми. Цінності вартістю до 10 тис. франків підлягають страху, ванню від простої крадіжки одночасно з предметами домашнь, ого побуту. На умовах страхування цінностей відшкодування випла, чується при настанні більш широкого кола страхових подій, а саме: крадіжки, розбійного нападу, втрати, пропажі, руйнуван, ня або пошкодження. Не підлягають страхуванню: • по групі “прикраси”: предмети побуту (запальнички, портсигари); письмове приладдя; пудрениці, футляри для окулярів і т.ін. • по групі “Хутра”: шкіряні пальто, каракулеві шуби. • по групі “Музикальні інструменти” – окремий перелік. Якщо вартість кожного цінного предмета вища 50 тис. франків або загальна страхова сума перевищує 250 тис. франків, необхідно скласти опитувальний лист із докладним описом або фотографіями предметів. Для визначення розміру страхової суми по всіх предметах (цінностях) підставою є товарний чек або письмове підтверд, ження вартості предметів продавцем. Для окремих предметів (антикваріат, картини, предмети мистецтва і т.ін.), вартість яких перевищує 50 тис. франків, потрібно більш точне підтвердження їхньої цінності (оцінка експерта). 215
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Передумовою для укладання договору про страхування цінностей є наявність договорів по інших видах страхування зі страховою компанією “Бернер”. Максимальна тривалість дій договору страхування – 5 років. Розмір мінімальної премії на один договір страхування – 100 франків. При укладанні договору страхування заповнюється опи, тувальний лист,заява, на підставі якого компанія робить вис, новок про ступінь ризику для себе і встановлює остаточні страхові тарифи. 3. Страхування будинків Об’єктом страхування є “будівля”, яка в страховому і технічному відношенні означає будь,яку нерухому продукцію (нерухомість) будівельної діяльності, що відповідає разом із приналежним їй інженерним устаткуванням своєму функціональному призначенню протягом тривалого (норма, тивного) терміну експлуатації. Будівля, що знаходяться в стадії будівництва, є об’єктом страхування нерухомості, але будівельні матеріали, не використані при її монтажі, варто роз, глядати як рухоме майно. До будівель не відноситься рухоме майно, не розраховане на тривалу експлуатацію (наприклад, торговельні намети). Страхування будівель поширюється і на інженерне устат, кування, встановлене в них. На страхування приймаються будівлі, відбудовна вартість яких дорівнює типовій для місце, вих умов вартості будівництва. До страхових подій, що входять до страхової відповідаль, ності страховика при страхуванні будівель, відносяться: • пожежа, що виникла в результаті загорання (паління), блискавки (вибуху), стихійних лих, падіння літальних апаратів (літаків, супутників та ін.) і їхніх частин; • пошкодження в результаті зломів; • затоплення; • пошкодження засклених поверхонь. 216
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ
При настанні страхової події розмір страхового відшкоду, вання ґрунтується на фактичній вартості будівлі на момент пошкодження. При розрахунку вартості збитку, нанесеного нерухомості в результаті стихійних лих, застосовується франшиза в розмірі 10% від збитку. Якщо будівлі використовуються як житло в сільськогосподарських цілях, мінімальний розмір франшизи складає 299 франків, максимальний – 2000 франків. Для будівель, призначених для інших цілей, мінімальний розмір франшизи дорівнює 500 франкам, макси, мальний – 1000 франкам. Застосовуються обмеження відповідальності: • якщо сума компенсацій, призначена одному страху, вальнику за один страховий випадок, у страхових компаніях Швейцарії перевищує 10 млн. франків, то відшкодування зменшується до цих розмірів; • якщо сума компенсацій, пов’язана з одним страховим випадком, у страхових компаніях Швейцарії перевищує 100 млн. франків, то виплати, призначені різним потерпілим, мо, жуть бути скорочені таким чином, щоб сумарні виплати не пе, ревищили зазначену суму. Визначення тарифів: • Для будівель з плоскими дахами або стельовим обігрівом чи обігрівом підлоги приймається окремий тариф, тому що плоскі дахи створюють підвищений ризик проник, нення дощу, снігу або талої води. При страховій сумі до 500 тис. франків тарифна ставка складає 0, 60%, до 10 млн. – 0,16%, до 50 млн. – 0,12%. • Альтернативні обігрівальні установки становлять підвищену небезпеку, особливо якщо йдеться про витрати на роботи з ліквідації наслідків страхового випадку. Тому перед, бачаються доплати до основного тарифу на відбудовну вартість на момент оцінки будівлі – 10%, альтернативні обігрівальні установки – 20%. Передбачається диференціація тарифів по страхуванню будівель залежно від страхових подій: 217
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• пожежі: по будівлях, які використовуються винятково під житло; по будинках, які використовуються для промисло, вих цілей; додаткове страхування для всіх будинків (доходи від оренди, витрати на ліквідацію наслідків); страхування будівель, незавершеного будівництва; • затоплення: по будівлях, які використовуються винят, ково під житло; додаткове страхування (по будівлях, незавер, шеному будівництву; затрати на роботи по розчищенню; ма, теріали й устаткування); • крадіжки: по монетних автоматах у житловому будинку при крадіжці зі зломом; по витратах на заміну замків внаслідок неможливості подальшого користування ключами через крадіжку зі зломом або пограбуванні; по устаткуванню і матеріалах при крадіжці зі зломом у приміщеннях будівель; • пошкодження засклених поверхонь: у будинках, які ви, користовуються орендарями, засклення будинку, включаючи скло рухомого майна; у будинках, які використовуються їхніми власниками, – засклення будинків; додаткове страху, вання (страхування недобудованих будинків; страхування спеціального скла і матеріалів, що замінюють скло; страхуван, ня від усіх ризиків неонових реклам; страхування раковин, ванн, піддонів, унітазів, біде). Страхування будівель здійснюється за полісами двох видів – “всі ризики” і “перераховані ризики”. Поліси по стра, хуванню “всіх ризиків” покривають збиток, нанесений застра, хованому нерухомому майну в результаті всіх подій, не ви, ключених спеціально. Особливим пунктом даного поліса ви, лучається ряд подій, внаслідок яких збиток не покривається. Зовсім інший принцип закладений у страхуванні за полісами “перерахованих ризиків”. За таким полісом покривається зби, ток, нанесений у результаті події, зазначеної в даному страхо, вому полісі. Всі інші події страховими не визнаються. Вклю, чення і виключення ризиків у різні страхові поліси індивіду, альні для певних регіонів залежно від кліматичних і сейсмо, логічних умов, а також законодавства, прийнятого по регулю, ванню страхової діяльності в тій або іншій країні. 218
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ
При укладанні договору страхування будівлі оформ, ляється опитувальний лист, при заповненні якого з метою об’єктивної оцінки ризику необхідно мати докладний опис бу, динку. По будівлях, збудованих більше п’ятдесяти років тому, має додаватися висновок про стан будинку, підготовлений відповідним фахівцем (архітектором, інженером,сантехніком або експертом,оцінювачем). Цей висновок повинен містити дані про відповідність будівлі, яка страхується, будівельно, технічним вимогам і про те, що санітарне устаткування, елект, ропроводка, труби (стіни, підлога, стеля) знаходяться у за, довільному стані. Приклад діяльності страхової компанії “Бернер” демонст, рує розробленість усієї процедури майнового страхування в компанії і характеризує сам принцип страхування майна на міжнародному страховому ринку.
8.4. Ñòðàõóâàííÿ äîìàøíüîãî ìàéíà â ͳìå÷÷èí³ Німеччина, яка має один із найрозвинутіших страхових ринків світу, наслідує оригінальну, сформовану роками прак, тику страхування. Страхування домашнього майна в Німеч, чині пропонується такою кількістю страхових компаній, що для правильного вибору страховика необхідний спеціальний страховий путівник. Такі путівники створені. Наприклад, кни, га Ганса Дітера Майєра “Поради страхувальнику”, яка вийшла у 1994 році. У ній узагальнено досвід страхування і даються рекомендації страхувальнику стосовно страхування домашнь, ого майна, які зводяться до наступного. Численні спроби розробити єдині умови страхування до, машнього майна ні до чого не привели, і різні страхові ком, панії продовжують страхувати майно за трьома офіційними варіантами страхування: • за умовами страхування 1974 року (VHB 74); • за умовами страхування 1984 року (VHB 84); • за умовами страхування 1992 року (VHB 92). 219
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Вибираючи варіант страхування домашнього майна, клієнт вибирає і розмір страхової суми. Для першого варіанта вона призначається самим страхувальником. Для другого варіанта страхова сума розраховується множенням кількості квадратних метрів на 1000 марок, для третього – на 1200 ма, рок. Домашнє майно в Німеччині в основному страхується за відбудовною вартістю. Це значить, що страхувальнику відшкодовується сума грошей, необхідна або для ремонту по, шкодженої речі, або заміни її на нову, причому знос при цьому не враховується. Тому страхова сума повинна відповідати ви, тратам, необхідним на відновлення або придбання майна. Будь,яка страхова компанія безкоштовно надає таблицю визначення вартості домашнього майна, у якій враховується розмір приміщень, меблі та інші предмети домашнього госпо, дарства. На підставі цієї таблиці і останнього випуску розсиль, ного каталогу можна визначити суму коштів, необхідних на відновлення домашнього майна. Подібні таблиці служать і протягом усього терміну дії договору для внесення змін у розмір страхової суми. Страхування домашнього майна в Німеччині – унікаль, ний вид страхування, при якому не рекомендується довіряти автоматичному підвищенню розмірів страхової суми або стра, хових премій. Страхувальник, зацікавлений у надійному стра, ховому захисті свого майна, повинен спочатку правильно виз, начити прийнятний для нього варіант страхування і вибрати страхову компанію. Потім протягом усього терміну страхуван, ня він має брати активну участь у формуванні розміру страхо, вої суми, вносячи зміни після кожного придбання дорогого майна або істотного підвищення цін. При страхуванні домашнього майна в розрахунок береть, ся не тільки тип домоволодіння і його будівельні та експлуа, таційні характеристики, а й особливості місцевості, де він роз, ташований (наявність пожежних служб, доріг, насиченість їх транспортом, ступінь густоти населеності околиць та інших важливих на випадок страхової події деталей). 220
Ãëàâà 8 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÌÀÉÍÀ
Відповідно до цих ознак уся територія Німеччини поділе, на на три страхові зони, що визначають розмір страхових премій: перша зона – густонаселені райони і мінімальний розмір страхової премії; друга зона – середньообжиті райони і середній розмір страхової премії; третя зона – малонаселені місця і високий рівень страхо, вої премії. Приналежність до конкретної страхової зони визна, чається на підставі п’ятизначного поштового індексу. Існує пе, релік поштових індексів з поділом їх на зони. Принцип тери, торіальної класифікації страхової премії використовує пере, важна більшість страхових компаній Німеччини, які спеціалізуються на страхуванні майна. Перш ніж укласти договір страхування, страхувальнику рекомендується ознайомитися з умовами страхування якомо, га більшої кількості страхових компаній і вибрати для себе оп, тимального страховика. Так, далеко не всіх страхувальників в умовах страхування VHB 84 і VHB 92 може влаштувати прин, цип призначення розміру страхової суми, тому що в цій ситу, ації програють мешканці великих квартир старої забудови з дешевою обстановкою, оскільки вони будуть змушені платити дуже високі страхові премії, і ті, чия обстановка відрізняється особливою цінністю (у разі тотального збитку вони виявля, ються мало захищеними, оскільки існує небезпека одержання в якості компенсації половини, а то й третини вартості пост, раждалого майна).
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Яке місце на світовому страховому ринку посідає страхуван, ня майна? 2. Чим пояснюється популярність цього виду страхування? 3. Назвіть основні ризики при страхуванні майна.
221
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
4. Які принципи визначення тарифів при страхуванні майна? 5. Що таке актуарна математика? 6. На підставі яких ознак застосовується диференціація та, рифів у майновому страхуванні? 7. Як диференціюються тарифи при страхуванні автомобілів? 8. З якою метою застосовується франшиза при страхуванні майна? 9. Що таке превентивні заходи і для чого вони застосовуються при страхуванні майна? 10. Які види договорів застосовуються при страхуванні майна промислових підприємств? 11. Як відбувається ліквідація збитку в майновому страхуванні? 12. Хто такі сюрвейєри і яке призначення їхньої діяльність? 13. Дайте характеристику страхуванню інтелектуальної влас, ності? 14. Розкажіть про досвід страхування майна на прикладі діяль, ності швейцарської страхової компанії? 15. Дайте характеристику страхуванню домашнього майна в Німеччині. Якщо Ви знайомі з умовами страхування майна в якій,не, будь національній страховій компанії, зробіть порівняння правил страхування швейцарської, німецької і національної компаній.
222
Ãëàâà 9 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Â²ÄÏβÄÀËÜÍÎÑÒ² 9.1. Îñîáëèâîñò³ ñòðàõóâàííÿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ Відповідальністю називаються зобов’язання, визначені законодавством, договором або іншими обставинами. Розрізняють цивільно,правову відповідальність, відповідаль, ність за невиконання зобов’язань за договором, карну, адміністративну, професійну, сімейну, відповідальність това, ровиробника та ін. На міжнародному страховому ринку страхування відповідальності є найважливішою галуззю страхового бізне, су. Організаційно,правова основа страхування відповідаль, ності спирається на відповідні законодавчі норми, які у тій чи іншій формі діють у всіх країнах. Економічна основа його пов’язана з постійною грошовою й іншою відповідальністю громадян та юридичних осіб за будь,які свої дії, оскільки бага, то видів необхідної для нормального функціонування суспільства діяльності приховують у собі одночасно мож, ливість нанесення збитку третім особам. Відповідно до загальноприйнятої світової практики вину, вата сторона зобов’язана повністю компенсувати збиток третій стороні навіть у разі, якщо збиток мав незначний і ви, падковий характер. Система страхування відповідальності са, ме й призначена для відшкодування збитку третій стороні. З одного боку, вона спрямована на відшкодування страху, вальнику фінансових втрат, які він може понести внаслідок пред’явлення до нього позовів третьою стороною, з іншого – захищає майнові інтереси третіх осіб, оскільки у винуватої сторони може не вистачати коштів, щоб оплатити збитки, або якщо винувата сторона не встановлена. Залежно від видів відповідальності виділяють такі види страхування відповідальності: 223
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• страхування цивільної відповідальності (відповідаль, ності підприємців перед найманими робітниками, авіапе, ревізників перед пасажирами, судновласників за забруднення моря нафтою, водіїв транспортних засобів за майновий збиток і каліцтва внаслідок дорожньо,транспортної події і т.ін.); • страхування професійної відповідальності (відпові, дальності осіб певних професій – лікарів, будівельників, юристів, адвокатів, аудиторів та інших за шкоду, яку вони мо, жуть заподіяти в результаті своєї професійної діяльності); • страхування відповідальності за якість продукції (відповідальності товаровиробників перед споживачами); • страхування відповідальності за договором (згідно умов договору). Оскільки практично будь,які збитки відбуваються з чиєїсь, нехай навіть непрямої вини, багато видів страхування можна розглядати під кутом зору страхування відповідальності. Тому ряд страхових аналітиків до страхування відповідальності відносять види страхування, які традиційно розглядаються по, за цим видом: страхування від вимушеного простою устатку, вання (внаслідок пожежі, аварій, дій третіх осіб), страхування кредитів (внаслідок непогашення позичальником суми кредиту за договором та у визначений термін) і т.ін. Страхування відповідальності є досить складним для стра, ховиків, тому що у значній кількості випадків важко визначити межу між злочином і необережним поводженням; недбалістю і вимушеними діями через певні обставини. Саме тому основну роль при визначенні відповідальності відіграє юридичне понят, тя “безвинної провини”, трактування якого має різне забарвлен, ня, наприклад, в американському і європейському праві. В усіх видах страхування відповідальності об’єктом стра, хування є відповідальність страхувальника згідно із законом або відповідно до договірних зобов’язань перед третіми особа, ми за шкоду, нанесену життю, здоров’ю або майну третіх осіб внаслідок дії або бездіяльності страхувальника. Страховою подією є факт нанесення такої шкоди. Застрахованими є будь,які особи (треті особи), які виявляються тільки при на, станні страхового випадку. 224
Ãëàâà 9 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Â²ÄÏβÄÀËÜÍÎÑÒ²
Через складність нормативно,правових відносин і мас, штабність можливих ризиків при страхуванні відповідаль, ності використовується два підходи до визначення набору ри, зиків, або дві бази страхування: • специфічне страхування відповідальності; • загальне страхування відповідальності. Відповідно до першої бази здійснюється страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних за, собів і підприємців перед найманими робітниками. У цьому випадку в договорі страхування перелічуються конкретні ри, зики, за які несе відповідальність страховик. При загальному страхуванні відповідальності в договорі страхування застосовується застереження “від усіх ризиків” і перелічуються ризики, які не підпадають під відповідальність страховика. Зазвичай це: • навмисні або протиправні дії страхувальника (застра, хованого); • груба необережність страхувальника (застрахованого); • керування транспортним засобом або роботою персона, лу в стані алкогольного, токсичного, наркотичного сп’яніння; • проведення робіт або керування транспортними засоба, ми особами недостатньої кваліфікації або без права на керування; • порушення правил техніки безпеки; • шкода, заподіяна майну, яким страхувальник володіє на правах власності або на іншій законній підставі; • навмисне приховування інформації страхувальником (застрахованим); • різні форс,мажорні обставини: воєнні дії, громадські заворушення, акти непокори владі, страйки і т.ін., а та, кож ядерний вибух, радіація, радіоактивне зараження. При страхуванні відповідальності виплата страхових відшкодувань передбачається у разі нанесення: • шкоди життю і здоров’ю третіх осіб; • матеріального збитку; 225
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• морального збитку (образа особистості, помилковий арешт або взяття під варту, незаконне виселення, пору, шення прав приватної власності, наклеп, навмисне пе, реслідування); • збитку внаслідок рекламної діяльності. Такі ризики стали включатися відносно недавно. Хоча вони в основ, ному відносяться до ризиків морального збитку, серед них виділяються і специфічні ризики: порушення ав, торських прав, професійної етики, наклеп. Особливістю страхування відповідальності є те, що в дого, ворі страхування можуть бути передбачені два види покриття: • відшкодування власне збитку; • надання захисту в суді. В останньому випадку страхувальнику гарантується те, що страховик захищатиме його інтереси у разі пред’явлення йому судового позову. При цьому страхова компанія покриває всі витрати страхувальника по судовій справі і різні додаткові витрати. Загалом, страхування відповідальності не повинне перед, бачати встановлення страхової суми. Однак через імовірність надзвичайно великих збитків страхові суми найчастіше вказу, ються. У цьому випадку загальноприйняте застосування терміна “ліміт відповідальності”, тобто максимального об, сягу відшкодувань, який може бути виплачений за договором. Найчастіше використовуються такі ліміти: • на одного застрахованого, тобто максимально можливе відшкодування на одного потерпілого; • на одну страхову подію, тобто максимальне відшкоду, вання на одну подія незалежно від кількості по, терпілих; • агрегативний ліміт, при якому встановлюється макси, мальне відшкодування протягом усього терміну дії до, говору. До ліміту відповідальності страховика можуть бути вклю, чені деякі види витрат, здійснені страхувальником у зв’язку з настанням його відповідальності перед третіми особами. До таких витрат відносяться необхідні і доцільні витрати з попе, 226
Ãëàâà 9 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Â²ÄÏβÄÀËÜÍÎÑÒ²
реднього з’ясування обставин заподіяння шкоди і ступеня ви, ни страхувальника. При цьому критерії необхідності і доцільності визначаються страховиком. З урахуванням різноманітності видів відповідальності і необхідності з боку держав гарантувати своїм громадянам відшкодування непередбаченого збитку в різних країнах існу, ють різні види обов’язкового страхування відповідаль ності. Обов’язковими, згідно із законодавством, є: • страхування відповідальності водіїв автотранспортних засобів, оскільки, за статистикою саме внаслідок дорожньо, транспортних подій (ДТП) наноситься збиток найбільшій кількості людей. За базу розрахунку відповідальності береться принцип фінансової компенсації понесеного постраждалою стороною збитку: витрати на медичне обслуговування, ком, пенсації втрат у заробітній платі (аж до пенсії), витрати по об, слуговуванню у разі інвалідності, ремонт розбитого авто, мобіля і т.ін.; • страхування відповідальності роботодавця перед най, маними робітниками. Законодавство всіх країн світу передба, чає відповідальність роботодавця за надання робітникам та службовцям безпечних умов праці. Страхування в даному ви, падку є одним із найважливіших елементів соціального захис, ту працюючого по найму; • страхування відповідальності перевізника перед паса, жирами. Економічна необхідність цього страхування обумов, лена колосальною кількістю пересування людей за допомогою громадського транспорту і, відповідно, кількістю несприятли, вих подій при цьому. Факти. Одним із яскравих прикладів є виплата страхових відшкодувань родинам загиблих внаслідок вибуху в 1988 р. на платформі “Piper Alfa” у Північному морі, який забрав життя 167 чоловік. Страхові компанії негайно виплатили по 1 млн. дол. кожній родині за позовами, що були пред’явлені компаніям,влас, никам платформи. Загальна ж сума збитку, оплаченого страхови, ми компаніями, склала 2 млрд. дол. Сюди ж можна віднести і ви, плати постраждалим працівникам компанії,власника.
227
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• у деяких країнах обов’язковому страхуванню підлягає відповідальність, пов’язана з екологічними ризиками. Страху, вання відповідальності судновласників за забруднення моря є прямим врахуванням у національних законодавствах вимог, що випливають з міжнародних конвенцій 1954, 1969, 1972 років та інших про запобігання забруднення моря нафтою й іншими шкідливими речовинами. Крім того, багато країн ввели в якості обов’язкового стра, хування відповідальності при проведенні робіт, пов’язаних з освоєнням космосу, відповідальності підприємств – джерел підвищеної небезпеки і низка інших.
9.2. Ñòðàõóâàííÿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ òîâàðîâèðîáíèêà Страхування відповідальності товаровиробника – це стра, хування відповідальності виробників товарів широкого попи, ту перед його споживачами у разі, якщо внаслідок використан, ня продукції через її погану якість споживачеві був за, подіяним майновий збиток. Практика проведення такого стра, хування показує, що більшість претензій пов’язана з лікарсь, кими препаратами, споживчими товарами і транспортними за, собами. У роботі [55] наводяться характерні ситуації, пов’язані з відповідальністю товаровиробника: поранення ди, тини внаслідок користування іграшкою, нанесення травми при відкоркуванні пляшки з водою та ін. Міжнародний досвід страхування відповідальності това, ровиробників нараховує вже не один десяток років і бере свій початок з 20,х років ХХ ст. У 1985 році підписана угода в рам, ках ЄС про поширення дії цього виду страхування на країни Європи. Нині воно надзвичайно поширене, і майнова відповідальність за виробництво і наступну реалізацію про, дукції, яка може стати причиною нещасних випадків, є однією із найбільш актуальних проблем в області страхування підприємницької діяльності. 228
Ãëàâà 9 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Â²ÄÏβÄÀËÜÍÎÑÒ²
Поява дефектів продукції неминуча у зв’язку з непередба, ченими обставинами, тому продукція набуває характеру об’єктивного ризику. Дефекти продукції можуть бути виявлені на всьому шля, ху її проходження до споживача: • у виробництві (дефект конструкції або виготовлення); • при продажу, коли продавець створив у покупця по, милкове уявлення про споживчі властивості товару (маркетинговий ризик); • коли виріб, небезпечний за своєю природою, незважаю, чи на попередження, які містяться в інструкції, завдає збитків споживачу (ризик попередження). Цивільне законодавство багатьох країн передбачає висо, кий рівень відповідальності виробника продукції, яка має явні або приховані дефекти, користування якою небезпечне для споживача. Відповідальність при страхуванні виробника продукції охоплює: • смерть, ушкодження тіла, розлади здоров’я будь,якої особи, яка не перебуває на службі в страхувальника; • знищення або зменшення обсягу чужого майна, яке на момент страхового випадку не належить страхувальни, ку або особі, яка на нього працює. Звичайно виробничі фірми не допускають, щоб їхня відповідальність не була застрахована. Незначне збільшення вартості товару за рахунок сплати страхової премії гарантує фірмі істотні переваги у разі претензій з боку споживачів. З одного боку, це відшкодування збитків, з іншого – впевненість щодо захисту в суді, який забезпечить страховик. Крім того, у разі потреби страхова компанія може організувати експертизу, консультаційне або інше обслуговування. У сучасній практиці страхування претензії за заподіяний збиток висуваються як на базі вини товаровиробника, так і у зв’язку з порушенням умов контракту продажу. За існуючими юридичними нормами споживачу достатньо довести, що зби, 229
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ток був нанесений конкретною фірмою, і відповідальність її визнається незалежно від наявності або відсутності провини. При цьому розмір стягнень навіть з незначного приводу оцінюється значними сумами. Вони включають не тільки май, новий збиток, але й відшкодування за переляк, біль, моральні і фізичні страждання, що також оцінюється дуже високо. Останні роки характеризуються зростанням кількості пре, тензій до товаровиробників практично у всіх країнах. Це знач, но скоротило прибутки страховиків, які страхують відповідальність товаровиробника. Природно, що як страхо, вики, так і страхувальники вживають певних заходів з метою недопущення занадто великих витрат, які можуть підірвати саму основу страхування відповідальності. Так, з метою стабілізації американського ринку страху, вання відповідальності і недопущення п’ятикратного підви, щення тарифних ставок виробниками товарів широкого попи, ту були внесені пропозиції: • ввести загальнонаціональні стандарти безпеки і надійності виробленої продукції; • збільшити гарантійні терміни, протягом яких товарови, робник повинен відповідати за неякісну продукцію. У європейських країнах, на відміну від США, практично не існує штрафних санкцій за переляк, біль, моральні і фізичні страждання. У цьому зв’язку розміри виплат страхових відшкодувань за заподіяння збитку або шкоди, які виникли при використанні неякісної або небезпечної продукції, у Європі значно нижчі. З метою ліквідації розбіжностей понять у європейському законодавстві прийнято визначення терміну “продукт”. Воно включає всі предмети, у тому числі ті, які вводяться до складу іншого рухомого або нерухомого майна, а також енергоносії та первинні сільськогосподарські продукти. Оскільки відповідальність товаровиробника поширюється на тілесні ушкодження, смерть і матеріальний збиток особистої власності потерпілого, то, відповідно, ці ризики і страхуються. Обмеження відповідальності не встановлюється. Страхові та, 230
Ãëàâà 9 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Â²ÄÏβÄÀËÜÍÎÑÒ²
рифи звичайно незначні, оскільки статистика страхових ви, падків у цілому невелика. Це робить страхування відповідаль, ності товаровиробника доступним навіть для невеликих фірм. Тарифи залежать від виду продукції, величини продажів і особ, ливостей ринку, на який здійснюють поставки, і знаходяться в межах від 0,1 до 0,6% річної суми продажів. Застосовується франшиза. Звичайні терміни дії позовів: три роки для відшко, дування збитків, починаючи з дати, коли збиток стає очевид, ним, і 10 років – з моменту випуску виробу на ринок. Для укладення договору страхування виробник повинен володіти власною торговельною маркою. Звільнення від відповідальності допускається у разі: • появи продукту на ринку без відома товаровиробника (розкрадання); • відсутність у товарі дефектів на момент випуску його в продаж (ліки, харчові продукти з коротким терміном зберігання); • виробництва товарів не для реалізації; • недостатності рівня науково,технічних знань для вияв, лення дефекту і т.ін. Товаровиробник може уникнути відповідальності, якщо доведе, що була допущена недбалість з боку споживача або в результаті дій третьої сторони.
9.3. Ñòðàõóâàííÿ öèâ³ëüíî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ âëàñíèê³â àâòîòðàíñïîðòíèõ çàñîá³â ó ªâðîï³ В усіх європейських країнах страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів є обов’язковим і покриває збитки, заподіювані людям внаслідок руху 175 млн. зареєстрованих транспортних засобів. Кожна європейська країна має власне страхове законодав, ство, що, однак, не може суперечити нормам ЄС для країн – членів ЄС. Ліміти відповідальності які існують в європейсь, ких країнах, наведені в табл. 9.1. 231
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Таблиця 9.1 Характеристика полісів обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у країнах Європи Äåðæàâà Áîëãàð³ÿ ªâðîïåéñüêèé Ñîþç
Ëàòâ³ÿ Ïîëüùà Ðóìóí³ÿ
Ñëîâåí³ÿ Óêðà¿íà Õîðâàò³ÿ
Åñòîí³ÿ
Òèï ïîêðèòòÿ Íåìàòåð³àëüí³ çáèòêè Ìàòåð³àëüí³ çáèòêè Íà àâàð³þ: òðàâìà àáî ñìåðòü òðåòüî¿ îñîáè Àáî íà âëàñíèêà: òðàâìà àáî ñìåðòü òðåòüî¿ îñîáè Íà àâàð³þ: ïîøêîäæåííÿ ìàéíà òðåò³õ îñ³á Íà àâàð³þ: òðàâìà àáî ñìåðòü òðåòüî¿ îñîáè Íà àâàð³þ: ïîøêîäæåííÿ ìàéíà òðåò³õ îñ³á Íà àâàð³þ Íà àâàð³þ: òðàâìà àáî ñìåðòü òðåòüî¿ îñîáè Íà àâàð³þ: ïîøêîäæåííÿ ìàéíà òðåò³õ îñ³á Íà àâàð³þ: òðàâìà àáî ñìåðòü òðåòüî¿ îñîáè Íà àâàð³þ: ïîøêîäæåííÿ ìàéíà òðåò³õ îñ³á Òðàâìà àáî ñìåðòü òðåòüî¿ îñîáè Çáèòîê, çàïîä³ÿíèé ìàéíó òðåò³õ îñ³á Íà àâàð³þ: òðàâìà àáî ñìåðòü òðåòüî¿ îñîáè Íà àâàð³þ: ïîøêîäæåííÿ ìàéíà òðåò³õ îñ³á Íà âëàñíèêà: òðàâìà àáî ñìåðòü òðåòüî¿ îñîáè Íà âëàñíèêà: ïîøêîäæåííÿ ìàéíà òðåò³õ îñ³á
ïîêðèòòÿ (òèñ. äîë. ÑØÀ) 15,378 9,277 607,460 425,222 121,492 3,506 5,259 495,852 8,621 8,621 221,033 147,141 9,62 4,81 230,867 122,936 153,139 38,285
Примітка. Для України перерахування на долари США зробле, ний з розрахунку 5,3 грн. за один долар.
232
Ãëàâà 9 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Â²ÄÏβÄÀËÜÍÎÑÒ²
Надходження внесків по даному виду страхування в цих країнах складає понад 60 млрд. дол. США. Найбільш значним ринком є Німеччина, де надходження внесків складає при, близно 1/4 цієї суми. За нею йдуть Італія, Франція, Велика Британія та Іспанія. Крім того, у кожній країні існує відповідний гарантійний фонд, правила функціонування якого регламентуються зако, нодавством обов’язкового страхування. Фонд використо, вується для відшкодування збитку в межах обов’язкового по, криття жертві дорожньої пригоди, зробленого невстановле, ним, незастрахованим транспортним засобом або у разі непла, тоспроможності страховика. Звичайно вищевказаний фонд фінансується за рахунок установлених законом відрахувань страховиків від надходження внесків по обов’язковому стра, хуванню цивільної відповідальності. Страхування охоплює практично всі транспортні засоби. В одних країнах поліс виписується на кожного водія, в інших – на автомобіль, незалежно від того, хто ним керує. Кількість незастрахованих по цьому ризику автомобілів у Німеччині, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Нідерландах і Швеції складає 1%, в Іспанії і Норвегії – від 2 до 5%, в Ірландії і Великобританії – від 4 до 6%. У Бельгії, Ірландії, Великобританії, Іспанії і Фінляндії не існує спеціального законодавства по визначенню відповідаль, ності водія. Вона визначається кримінальним кодексом, ґрун, туючись на принципі винуватості, яка має бути доведена пози, вачем. Навпаки, у багатьох інших країнах прийнято спеціальні законодавчі акти, що звільняють потерпілого від необхідності доводити провину водія. Із введенням єдиного ринку страхування цивільної відповідальності водіїв транспортних засобів у країнах ЄС страховики укладають договори страхування на свій розсуд в рамках умов, визначених законом. При цьому вони не мають права мати вигоду від договору по відношенню до третіх осіб, які отримали тілесні ушкодження внаслідок ДТП. Разом з тим, у випадках, визначених законом, вони мають право пода, 233
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ти позов про стягнення збитків із застрахованої особи після розрахунку з третьою особою. У разі крадіжки автомашини страховик не зобов’язаний по, кривати збитки третьої особи, зроблені зловмисником в Австрії, Бельгії. Іспанії, Ірландії і Нідерландах. Навпаки, в інших країнах страхове покриття гарантується й у разі крадіжки, з правом страховика на позов про стягнення збитків. Страхові тарифи встановлюються звичайно на розсуд страховика. Критерії, які використовуються для розрахунків суми премії базуються на імовірності виникнення збитків, їхніх середніх розмірів залежно від класу ризику, який визна, чається, потужністю автомобіля, ступенем його зношеності, часто географічною зоною проживання водія і його даними. Майже у всіх країнах існує система знижок (надбавок) до страхових тарифів, що дозволяє підвищувати або скорочувати премію залежно від кількості заявлених страхувальником до, рожніх аварій. Система, при якій за кожний рік безаварійної їзди знижується страхова премія (звичайно на 10% за кожний рік, але не більше 50%) називається “бонус,малус”. Премії які по обов’язковому страхуванню цивільної відповідальності, обкладаються податком. Його розмір різний у різних країнах, наприклад, у Данії він складає 50 відсотків. При настанні страхового випадку страхувальник повинен якомога раніше заявити про це своєму страховику. Ця заява має бути зроблена в Італії протягом трьох, у Франції – п’яти, Іспанії – семи, Бельгії – восьми днів. Страховик зобов’язаний повідомити потерпілим в аварії особам про відшкодування збитку або попередню оплату збитків не пізніше трьох місяців від дня аварії. Фактична тривалість ліквідації збитків триває відносно недовго. Наприклад, у Німеччині в 75% випадків страхове відшкодування виплачується протягом двох місяців від дня дорожньої пригоди, а в 25% випадків – протягом шести місяців. Слід зазначити, що в ряді країн (Бельгії, Італії, Нідерлан, дах, Великобританії) профспілки страховиків створили орга, 234
Ãëàâà 9 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Â²ÄÏβÄÀËÜÍÎÑÒ²
ни примирення з метою врегулювання спорів, які можуть ви, никнути між страхувальниками і третіми особами, що пост, раждали внаслідок аварії. ДТП рідко є причиною звернення до суду з позовом на страховика, у будь,якому разі через майно, вий збиток, який у переважній більшості випадків вирішується мирним шляхом. Крім того, у деяких країнах (Бельгія, Іспанія, Франція, Італія, Португалія) страховики уклали між собою договори про відшкодування майнових збитків безпосередньо страхо, виком потерпілого, замість страховика відповідача. Після сплати страхового відшкодування страховик потерпілого пред’являє позов страховику відповідача. Такий порядок доз, воляє відшкодувати більшу частину збитків протягом декількох тижнів після аварії. Трохи гумору. Громадянин іде містом, раптом бачить – аварія: люди в крові лежать, машини розбиті... Він підходить до одного з поранених і запитує: – Страховий агент уже приходив? – Ще ні... – Ну, тоді я рядом з вами ляжу.
Система “Зеленої карти” Оскільки страхування цивільної відповідальності влас, ників транспортних засобів існує в багатьох країнах, при пе, реїзді з однієї країни в іншу виникає парадоксальна ситуація: якщо винуватцем є громадянин своєї країни, потерпілому на, лежить відшкодування збитку, якщо чужий – відшкодування під сумнівом. Європейське співтовариство вирішило це питан, ня шляхом введення страхування за особливою системою, що отримала назву “Зеленої карти”. Умови страхування за цією системою діють у всіх країнах світу, що входять до Міжнарод, ного союзу Зелених карт. На європейському ринку страхування ця система діє з 1949 року, коли був підписаний Договір про “Зелену карту” між 13,ма європейськими країнами – першими учасницями 235
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
цієї системи. Країни – учасниці угоди взяли на себе зо, бов’язання визнавати на своїй території договорів страхуван, ня автоцивільної відповідальності, укладений в іншій країні. З тих пір власники автотранспортного засобу, виїжджаю, чи за межі своєї країни в країну, що входить до систему, не ку, пують щоразу поліс страхування цивільної відповідальності чужої країни, а курляють у себе на батьківщині “Зелену карту” – сертифікат поліса страхування автоцивільної відповідаль, ності. “Зелена карта” діє у всіх країнах світу, що входять Міжнародного союзу Зелених карт, крім власної. Нині ця сис, тема охоплює 44 країни: більшість європейських країн, Росія, Молдова, Україна, Білорусь, деякі країни Північної Африки і Середземномор’я. Взаємовідносини в системі “Зеленої карти” складаються на основі підписання двосторонніх угод про взаємне визнання полісів автоцивільної відповідальності, виданих у кожній з цих країн. Страхування здійснюється без зазначення страхо, вих сум. Це значить, що постраждалій особі буде виплачена сума, передбачена внутрішнім законодавством країни, у якій сталася аварія. Для вступу в систему “Зеленої карти” необхідно викона, ти три умови: • мати організацію, яка б відповідала б за проведення цього виду страхування; • прийняти внутрішнє законодавство про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів; • надати гарантії уряду про негайний трансферт валюти для виплати страхових відшкодувань. У 1997 році з метою полегшення приєднання до системи були змінені правила прийому нових членів до Міжнародного союзу “Зелених карт”. Тепер країна може увійти до системи, не маючи закону про обов’язкове страхування автоцивільної відповідальності, але виконавши всі інші вимоги. Такі країни називаються “транзитними”, оскільки термін їх повноважень і перебування в системі обмежений двома ро, 236
Ãëàâà 9 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Â²ÄÏβÄÀËÜÍÎÑÒ²
ками. Стати рівноправним членом країна зможе, прийнявши відповідний закон. Якщо цього не станеться, вона виклю, чається з Міжнародного союзу “Зелених карт”. Після цього питання про її прийняття може бути вирішено не раніше ніж через два роки. Вартість “Зеленої карти” залежить від виду транспортного засобу, тривалості поїздки на автомобілі по території країни, де, яких додаткових умов. Крім того, кожна країна має право са, мостійно визначати ціну “Зеленої карти”, не нижче визначеної. Наведемо орієнтовну вартість “Зелених карт”, реалізова, них однією із українських страхових компаній (у вартість вхо, дять комісійні). Відповідно до умов цієї компанії всі країни поділяються на два види: • країни Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словенія, Чехія, Естонія, Латвія, Молдова); • всі інші країни. При поїздці в країни Європи, крім східноєвропейських, вартість “Зеленої карти” розраховується за табл. 9.2. Для країн Східної Європи вартість “Зеленої карти” визна, чається за табл. 9.3 всі дані наведено в гривнях за 2000 рік.
1 ð³ê
À
2542 551
1013
1476
1645
Å Ç Ó
529 307 60
1628 12773 326
2509 2003 484
3949 2974 617
3 ì³ñÿö³
9 ì³ñÿö³â
Ëåãêîâ³ àâòîìîá³ë³ ì³ñòê³ñòþ äî 9 ÷îëîâ³ê, âêëþ÷àþ÷è âîä³ÿ Àâòîáóñè Âàíòàæí³ àâòî Ìîòîöèêëè
Áóêâà â “Çåëåí³é êàðò³”
1 ì³ñÿöü
Òðàíñïîðòíèé çàñ³á
6 ì³ñÿö³â
Таблиця 9.2 Орієнтовна вартість “Зеленої карти” для всіх країн, крім країн Східної Європи
968 793 166
237
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
À
79
133
353 1696
810
Å Ç Ó
220 136 35
307 211 52
747 1408 485 895 129 245
2069 1035 326
1 ð³ê
9 ì³ñÿö³â
6 ì³ñÿö³â
Ëåãêîâ³ àâòîìîá³ë³ ì³ñòê³ñòþ äî 9 ÷îëîâ³ê, âêëþ÷àþ÷è âîä³ÿ Àâòîáóñè Âàíòàæí³ àâòî Ìîòîöèêëè
Áóêâà â “Çåëåí³é êàðò³”
3 ì³ñÿö³
Òðàíñïîðòíèé çàñ³á
1 ì³ñÿöü
Таблиця 9.3 Вартість “Зеленої карти” для країн Східної Європи
9.4. Ñòðàõóâàííÿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ â ÑØÀ Страхування відповідальності надзвичайно поширене в США [40]. Законодавство, яке стосується відповідальності, скрупульозно опрацьоване американськими юристами, значно відрізняється від європейського. В Америці розроблена так звана “доктрина недбалості”, яка дозволила більш чітко, ніж у Європі, позначити поняття, які використовуються в страху, ванні відповідальності, а також дати оцінку схильності людей до ризику. Відповідальність страхується в США в обов’язковій і доб, ровільній формах. Наприклад, не можна одержати ліцензію на охоронну діяльність, не надавши в ліцензійну палату страхо, вий поліс, який би підтверджував страхування цивільної відповідальності охоронця на страхову суму в 25 тис. дол. Більшість страхових полісів надають захист від ненавмис, ного і необережного поводження. Під необережним поводжен, ням розуміється вид правопорушення, яке спрямоване проти особистості і може мати як навмисний, так і ненавмисний ха, рактер. Його відрізняють від злочину, який трактується як 238
Ãëàâà 9 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Â²ÄÏβÄÀËÜÍÎÑÒ²
протиправні дії, що порушують закони, які регулюють відно, сини усередині суспільства, і наносять збиток суспільству в цілому. До злочинів належать убивства, грабежі, злодійство і т.ін., які караються відповідно до карного кодексу. Недбалість – ключове поняття при страхуванні відповідальності в США. Воно полягає в тому, що людина, яка не вміє поводитися так, як цього вимагає закон, або недостат, ньо обережна по відношенню до оточуючих або їхнього майна, визнається такою, що проявила недбалість. Це дає підставу по, класти на неї легальну відповідальність, тобто змусити відшкодувати збиток, заподіяний її діями. З визначенням недбалості виникає багато проблем. Складність полягає в тому, що досить складно визначити, чи правильно поводилася людина за певних обставин. Суд в цьо, му випадку звичайно користується так званим “правилом роз# судливої людини”, і на його основі виносять вердикт про пра, вомірність тих чи інших дій. Існує група осіб, які не несуть відповідальності перед зако, ном. Це діти, люди з психічними відхиленнями, якщо вони визнані неспроможними контролювати власні дії. Донедавна цим привілеєм користувалися і державні установи. При визначенні збитку враховується в основному його розмір. Виділяють три основні групи збитку: • легко вимірюваний збиток, наприклад медичні витра, ти; • загальний збиток – фізичний або моральний біль; • збиток в якості покарання – еквівалентний розміру компенсації, яку винуватець зобов’язаний виплатити. Форми страхування відповідальності різні, але найбільш популярними є страхування опікунської відповідальності, страхування відповідальності власників майна перед третіми особами, а також страхування відповідальності автовласників. При опікунській відповідальності страхувальник виз, нається відповідальним за дії інших осіб (батьки за дітей, ро, ботодавці за робітників і т.ін.). 239
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Відповідальність власників майна передбачає відпові, дальність за інших осіб, що знаходяться в межах даної влас, ності. Найвищий ступінь обережності за законом варто вияв, ляти стосовно дітей і осіб, яких запросив сам хазяїн. Наймен, ший ступінь відповідальності несуть власники майна за ви, падкових осіб, які опинилися в межах їхньої власності (напри, клад, випадкових перехожих). Законодавство передбачає, що в деяких випадках особа, яка виявила недбалість, може уникнути легальної відповідаль, ності, тобто побудувати свій захист відповідним чином. Важ, ливо також відзначити ще одну рису американського законо, давства: особа, яка свідомо йде на ризик, позбавляє себе мож, ливості одержати страхову компенсацію (наприклад, спортс, мени). Однак кожний штат вносить свої особливості в поняття відповідальності. У 1910 році у штаті Міссісіпі з’явилося так зване “правило Міссісіпі” (“доктрина порівняльної недба, лості”), що дозволило визначити міру відповідальності кожної зі сторін в інциденті і пропорційно їй накласти матеріальну відповідальність. У 1933 році у штаті Вісконсин з’явилася варіація цього правила, що повністю звільняла від сплати сто, рону, найменш винувату в інциденті, що стався. Приклад. Припустимо, що внаслідок зіткнення двох авто, мобілів кожен власник зазнав шкоди в 10 тис. дол. Частка прови, ни визначена як 40% і 60%. За правилом контрибуції відповідаль, ності страхове відшкодування не буде оплачено по жодному із полісів, тому що кожна зі сторін частково винна в тому, що трапи, лося. За “правилам Міссісіпі” перший потерпілий одержав би 60% за полісом другого, а другий – 40% за полісом першого. “Правило Вісконсин” передбачає тільки виплату першому постраждалому як найменш відповідальному за те, що сталося.
За останні роки в США в умовах страхування відповідаль, ності деякі пункти були переглянуті. Так, з’явилася нова кон, цепція “безвинно”, відповідно до якої кожна сторона відшкодо, 240
Ãëàâà 9 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Â²ÄÏβÄÀËÜÍÎÑÒ²
вує лише свою частину збитку. У ній також обумовлюється роль страхових компаній і знімається з них відповідальність за виплату страхового відшкодування потерпілим з власної нео, бережності.
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. На які види поділяється страхування відповідальності? 2. Що є об’єктом страхування при страхуванні відповідаль, ності? 3. Які події вважаються страховими при страхуванні відповідальності? 4. Які дві бази в тлумаченні ризиків використовуються в дого, ворі страхування? 5. Які види страхового покриття застосовуються при страху, ванні відповідальності? 6. Які страхові ліміти використовуються при страхуванні відповідальності? 7. Охарактеризуйте ліміти, які можуть використовуватися при страхуванні відповідальності. 8. Які види обов’язкового страхування відповідальності найбільш поширені і чому? 9. Дайте характеристику страхуванню цивільної відповідаль, ності власників транспортних засобів у Європі. 10. Що таке система “Зеленої карти”? 11. Дайте характеристику страхуванню відповідальності в США. 12. Що загального й у чому розбіжності між “правилом Міссісіпі” і “правилом Вісконсина”.
241
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ” 10.1. Åêîíîì³÷íà çóìîâëåí³ñòü ñèñòåìè “Àñ³ñòàíñ” ХХ ст. внесло значні корективи в страхові відносини. Зок, рема, вони пов’язані з виникненням цілого ряду міжнародних систем страхування, що існують усередині міжнародних відносин. До таких систем належать вже розглянута система “Зеленої карти” і система “Асістанс”. Причому остання увібра, ла в себе всі три основні види страхування: особисте, майнове і відповідальності. Виникнення системи “Асістанс” пов’язують з після, воєнним міграційним бумом кінця 50 х – початку 60,х років, коли мільйони людей, відчувши можливість і смак подорожей, а також в інших справах того часу, опинилися одночасно поза територією країни проживання. Це туристи, громадяни, що виїхали по гостьовій візі, у відрядження, для роботи по кон, тракту. Не говорячи вже про репатріантів і біженців. Таких людей – мільйони. Відповідно, зросла й кількість ризиків, що їх супроводжує. Світове співтовариство зіштовхнулося з небаченими до цього проблемами: хто повинен лікувати цих людей у разі рап, тового захворювання, врегульовувати конфлікти або непоро, зуміння з адміністрацією міст, поліцією? Що робити з дітьми, якщо вони приїхали з дорослими, які раптово занедужали або померли? Що робити з тілом померлого? Що робити з авто, мобілем іноземця, якщо він з якоїсь причини не може ним ке, рувати? Як допомогти туристу, якщо він втратив документи, відстав від групи або запізнився на потяг? Це далеко не по, вний перелік проблем. І головним є питання: хто всім цим по, винен займатися і хто має оплачувати витрати? Слід зазначити, що в подібних випадках людей цікавить не стільки грошова допомога, скільки конкретна послуга. Іно, 242
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
земні громадяни найчастіше не знають мови, законів, звичаїв, організації сфери обслуговування, та й на багато чого просто не мають прав. Практика показує, що посольства країн при такій кількості нужденних не в змозі оперативно вирішувати ці питання. Крім того, більшістю з цих питань, наприклад за, безпеченням медичною допомогою, посольства не можуть зай, матися через свій статус. Якщо є проблема, то знайдеться і її вирішення. Світове співтовариство вирішило її шляхом застосування давнього за, собу – солідарної взаємодопомоги, тобто страхування, але за особливою системою, що отримала назву “Асістанс”. “Асістанс” – це вид страхування, в якому страхове відшкодування надається не в традиційно грошовій формі, а у вигляді конкретної послуги або плати за фактично надану по, слугу. Якщо в класичному страхуванні йдеться про грошове відшкодування збитку, то в страхуванні “Асістанс” – про на, дання послуги у формі негайної допомоги. Здійснюють це страхування страхові компанії особливого типу, що поєдну, ють страхові і сервісні функції, або звичайні страхові компанії, які працюють за договором з компаніями,асістантами. Це спеціалізовані компанії з організації подібних послуг, які мають розгалужену мережу представництв в усьому світі. Найбільш відомі: Europе Assisnance – заснована в 1958 році, Gesa Assisnance (з недавнього часу – Inter Partner Assistance) – заснована в 1959 році, а далі – міжнародна мережа, яка скла, дається з 50 компаній, які спеціалізуються на наданні послуг громадянам, що знаходяться поза країною постійного прожи, вання. Крім названих, широко відомі Coris Assistance, Mercur Assistance, Assist#card, France Secure, ALVIA Societe d’Assisnace de Voyages та ін. Добре зарекомендували себе і компанії, які порівняно недавно з’явилися на ринку асістанських послуг, такі як турецька сервісна компанія KALITPTUS і російська Ек# спрес Асіст Центр. Багато з цих компаній, власне кажучи, є ТНК у страховому бізнесі. 243
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Варто зазначити. До вибору посередника страховим ком, паніям доводиться ставитися дуже відповідально. Так, великій російській страхової компанії “Авикос”, що спеціалізується на страхуванні туристів, протягом 10 років довелося кілька разів змінювати партнерів по асістансу. Причини: незадовільна якість наданих послуг, незадовільна робота з врегулювання збитків. Ба, гато сервісних служб насправді виявляються телефонними опе, раторами, які не в змозі організувати допомогу і грамотно врегу, лювати страхові випадки. Інша крупна страхова компанія Росії “Ингосстрах” так само організувала власну асістанську службу. Вона є єдиною російською компанією, яка відкрила власні локальні сервісні цен, три в країнах масового виїзду російських туристів – у Туреччині, на Кіпрі, у Єгипті, Іспанії. Кожний із сервісних центрів здійснює цілодобовий прийом клієнтів “Ингосстраха” російською мовою. Крім основних функцій, ці центри виконують моніторинг якості й обґрунтованості медичних послуг по страховому випадку, за, безпечують необхідний контроль за роботою медичних партнерів і повне ведення страхового випадку безпосередньо в країні пере, бування застрахованого. Така продумана і професійна діяльність дозволила компанії протягом 2002 р. врегулювати більше 17,5 тис. страхових ви, падків, пов’язаних з туристами, на суму понад 3,7 млн. дол. При, чому близько 70% звернень по допомогу припало на найбільш по, пулярні напрями виїзду російських туристів – Туреччину, Іспанію, Кіпр, Єгипет, Болгарію. Компанії, які користуються популярністю на ринку сервісних послуг, мають розгалужену мережу чергових координа, торів, що говорять на всіх необхідних мовах (наприклад, мережа Global Voyager Аssistance – складається приблизно з 5000 коорди, наторів у різних країнах світу), чітко і правильно організовують їхню роботу, мають у штаті власних кваліфікованих лікарів і пер, сонал, що володіє іноземними мовами. Компанію,асістант, насам, перед, характеризує кількість чергових центрів і бюро. Чим їх більше, тим швидше буде надана допомога. При настанні страхового випадку клієнт повинен зателефо, нувати до одного із чергових центрів, номера телефонів яких за, значені в полісі або ідентифікаційній карті. Черговий центр пере,
244
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
дає виклик у найближче бюро, яка безпосередньо надає послуги, і підтверджує, що всі витрати будуть оплачені. Саме компанія, асістант оплачує послуги медичних установ, бере на себе ор, ганізацію репатріації, медичної евакуації, супроводу хворого і т.ін., а вже потім проводить взаєморозрахунки з конкретними страховиками. У страхуванні невідкладної допомоги за кордоном страхова компанія звичайно є тільки організатором послуги – посередник між компанією,асістантом (або сервісною компанією) і застрахо, ваною особою. Проте ця діяльність, без сумніву, належать до страхової, оскільки базується на передачі ризику виникнення невідкладної допомоги в обмін на попередню виплату страхової премії. Звичайно асістанські компанії платять страховим компаніям, які реалізують їхні послуги, комісійні в розмірі 8–10% від загаль, ного обсягу зібраної страхової премії. Всупереч усталеній думці, система “Асістанс” поширюється не тільки на туристів, а й на будь,яких громадян, що виїхали за кордон не на постійне місце проживання. Так, багато страхових компаній світу розробили спеціальні схеми страхування для від’їжджаючих за кордон на роботу або навчання. Умови страху, вання в цілому ідентичні, але відрізняються тарифами. Особливо залежать тарифи для від’їжджаючих на роботу за контрактом від виду роботи.
10.2. Óìîâè ñòðàõóâàííÿ çà ñèñòåìîþ “Àñ³ñòàíñ” Основний зміст страхування за системою “Асістанс” – компенсація медичних витрат, що можуть виникнути в закор, донній поїздці внаслідок раптового захворювання або нещас, ного випадку. У цьому плані страхування громадян, що виїжджають за кордон, тісно пов’язане зі страхуванням від не, щасного випадку. Відмінність від страхування від нещасного випадку поля, гає в території страхового покриття. Якщо йдеться про страху, вання від нещасного випадку або медичне страхування, 245
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
відповідальність страховика територіально обмежується країною постійного проживання застрахованого. Тоді як при страхуванні громадян, що виїжджають за кордон, навпаки, страхове покриття поширюється на територію інших країн. Елемент відшкодування в страхуванні “Асістанс” відхо, дить на другий план, тому що на перший виходить послуга за надання допомоги. Наприклад, при поломці автомобіля на до, розі предметом страхування буде виклик ремонтної бригади на місце події і буксирування його до ремонтної майстерні. Сам ремонт оплачується особисто страхувальником або за ра, хунок автотранспортного страхування КАСКО (якщо у влас, ника автомобіля є поліс такого страхування). Аналогічно в ситуації захворювання застрахованого. Ком, пенсація витрат на лікування буде предметом медичного стра, хування, а такі послуги, як виклик лікаря в нічні години або термінова госпіталізація – предметом страхування невідклад, ної допомоги. Цікаво відзначити, що страхування невідкладної допомо, ги стало поширюватися на Заході не тільки на туристів. Знач, ного поширення в країнах Європи набуло організоване за цим же принципом страхування технічної допомоги на дорогах, а також, страхування медичної допомоги за місцем проживання, у домашньому господарстві і т.ін. Незважаючи на незначний термін існування, у системі “Асістанс” вже склалися свої традиції. Набір послуг звичайно поділяється на кілька груп, диференційованих відповідно до кодів ризиків A, B, C і D. Кожна попередня група входить до всіх наступних. Наприклад, до групи ризиків D входять ризи, ки A, B і C. Однак різні компанії варіюють, хоча й не принципово, гра, дацію ризиків. Для порівняння розглянемо послуги асістансь, ких компаній Coris (рис. 10.1) і Inter Partner Assistance (рис. 10.2). Порівняння їхніх послуг свідчить про те, що в цілому вони ідентичні, але зміщений акцент кодів ризиків С і D. Яким умо, вам варто віддавати перевагу, слід вирішувати залежно від ви, 246
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
ду поїздки, передбачуваних ризиків, а також беручи до уваги додаткові умови: ціну, знижки, обмеження. Як показує практика, до 80% полісів по страхуванню ме, дичних послуг реалізується через туристичні фірми, з якими страхові компанії уклали відповідні договори. Безпосередньо в страхових компаніях поліси купують ті мандрівники, які прагнуть їздити за кордон самостійно. Обсяг страхового покриття по страхуванню медичних ви, трат рекомендується консульськими службами приймаючих країн. Однак це не заважає купити для надійності більший об, сяг послуг. При покупці поліса, у першу чергу, варто звернути увагу на те, щоб страхування передбачало оплату не тільки медич, них витрат, а й евакуацію або репатріацію. Крім того, і це голо, вне, ліміт відповідальності має відповідати ціні можливих по, слуг у країні в’їзду. Мінімальна страхова компенсація складає 5 тис. доларів. Як правило, на таку суму страхують тих, хто виїжджає у країни ближнього зарубіжжя, наприклад Польщу або Болгарію. Îïëàòà ìåäè÷íèõ âèòðàò Ïîñëóãè ç ìåäè÷íîãî òðàíñïîðòóâàííÿ Ðåïàòð³àö³ÿ ó ðàç³ ñìåðò³
A
Â
Ñ
D
³çèò áëèçüêîãî ðîäè÷à â íàäçâè÷àéí³é ñèòóàö³¿ Åâàêóàö³ÿ ï³ñëÿ ë³êóâàííÿ Äîñòðîêîâå ïîâåðíåííÿ Âèïëàòà íåâ³äêëàäíî¿ ñòîìàòîëîã³÷íî¿ äîïîìîãè Çàáåçïå÷åííÿ äîïîìîãè ïðè ïîëîìö³ îñîáèñòîãî àâòîòðàíñïîðòó Åâàêóàö³ÿ òðàíñïîðòíîãî çàñîáó Îðãàí³çàö³ÿ åâàêóàö³¿ â êðà¿íó ïðîæèâàííÿ Ïðàâîâèé çàõèñò ó ñóä³ ï³ñëÿ äîðîæíüî-òðàíñïîðòíî¿ ïðèãîäè Îðãàí³çàö³ÿ ïîøóêó ³ ïîâåðíåíèÿ âòðà÷åíîãî áàãàæó Ðèñ. 10.1. ϳäðîçä³ë ðèçèê³â ïî ñòðàõóâàííþ ñèñòåì³ Îïëàòà òåðì³íîâèõ ïîâ³äîìëåíü, ïîâ’ÿçàíèõ ³ç ñòðàõîâèìââèïàäêîì «Àñ³ñòàíñ» êîìïàí³¿ Coris Þðèäè÷íà äîïîìîãà
Рис. 10.1. Підрозділ ризиків по страхуванню в системі “Асістанс” компанії Coris
247
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ïîñëóãè íåâ³äêëàäíî¿ ìåäè÷íî¿ äîïîìîãè Îïëàòà ìåäè÷íèõ âèòðàò Ïîñëóãè çà ìåäè÷íå òðàíñïîðòóâàííÿ Ðåïàòð³àö³ÿ ó ðàç³ ñìåðò³
A
Â
Ñ
D
³çèò òðåòüî¿ îñîáè â íàäçâè÷àéí³é ñèòóàö³¿ Äîñòðîêîâå ïîâåðíåííÿ Åâàêóàö³ÿ ä³òåé Îïëàòà íåâ³äêëàäíî¿ ñòîìàòîëîã³÷íî¿ äîïîìîãè Íàäàííÿ þðèäè÷íî¿ äîïîìîãè Íàäàííÿ ìîæëèâîñò³ çâ’ÿçàòèñÿ ç àäâîêàòîì Íàäàííÿ äîïîìîãè ó ïîðóøåíí³ ñïðàâè ïî çàõèñòó ïðàâ çàñòðàõîâàíîãî
Íàäàííÿ àäì³í³ñòðàòèâíî¿ äîïîìîãè Ïîâåðíåííÿ â³äïðàâêè áàãàæó çà ³íøîþ àäðåñîþ Ïåðåäà÷à òåðì³íîâèõ ïîâ³äîìëåíü Íàäàííÿ äîïîìîãè ïðè âòðàò³ àáî âèêðàäåíí³ äîêóìåíò³â Çàáåçïå÷åííÿ äîïîìîãè ïðè ïîëîìö³ îñîáèñòîãî àâòîìîá³ëÿ àáî õâîðîáè âîä³ÿ Ðèñ. 10.2. ðèçèê³â ïî ñòðàõóâàííþ ñèñòåì³ Îðãàí³çàö³ÿ äîñòàâêè âñ³õϳäðîçä³ë ïàñàæèð³â äî ì³ñöÿ ïðîæèâàííÿ ââêðà¿í³ ïåðåáóâàííÿ «Àñ³ñòàíñ» êîìïàí³¿ Inter Partner Assistance Íàäàííÿ ³ îïëàòà ïîëóã ³íøîãî âîä³ÿ ó ðàç³ õâîðîáè âîä³ÿ Îáñÿã ñòðàõîâîãî ïîêðèòòÿ ïî ñòðàõóâàííþ ìåäè÷íèõ ðåêîìåíäóºòüñÿ Çàáåçïå÷åííÿ åâàêóàö³¿ ïàñàæèð³â ó êðà¿í³ ïðîæèâàííÿ
Рис. 10.2. Поділ ризиків по страхуванню в системі “Асістанс” компанії Inter Partner Assistance
Для поїздки на Кіпр, в Туреччину, Грецію, Єгипет і Таїланд рекомендується ліміт відповідальності до 15 тис. дол. Покриття не менше ніж у 30 тис. дол. бажано для поїздки в будь,яку країну світу, особливо в країни Шенгенської угоди. Для в’їзду ж у США, Японію й Австралію необхідно укла, сти договір на суму не менше 50 тис. дол. Всі витрати, що не укладаються в страхові суми, повинні бути оплачені застрахо, ваним самостійно. Медичні послуги в усьому світі дуже до, рогі. Навіть проста операція апендициту з наступним чотири, денним перебуванням у лікувальній установі обходиться не менше як у 15 тис. дол. 248
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
Кілька фактів. Статистика російських страхових компаній за 2002 рік [6]. Страхова група “Спасские ворота” – репатріація лижника, який загинув в Андорі, в Італії – транспортування потерпілого зі схилу, лікування, транспортування на батьківщину. “Ресо,гарантія” – ДТП у Єгипті, коли з 15 потерпілих шість загинуло, решту госпіталізовано. “Лк,сіті” – черепно,мозкова травма з летальним кінцем на Балі, численні переломи лицьових кісток в Австрії, перелом гомілкової кістки, у тому числі область колінного суглоба, – у ПАР. “Гута,страхування” – черепно,мозкова травма при падінні з велосипеда (дві операції, реанімаційний період без виходу з коми і посмертна репатріація) – у Греції, дві смерті, медична допомога і репатріація – Єгипті. “Страховий дім ВСК” – посттравматичний крововилив у мо, зок, пухлина після травми головного мозку, травми спини з пере, ломом, гострий перитоніт і т.д.
Географія страхових випадків з туристами не робить ви, нятків для будь,яких туристичних регіонів. У компанії “Гута, страхування”, наприклад, до проблемних країн потрапили завжди благополучні Австрія, Швейцарія, Фінляндія, Бол, гарія, Хорватія. За статистикою “РК,Гаранта”, найбільш по, ширені у літній період отити, вірусні інфекції, простудні за, хворювання, харчові отруєння, алергійні реакції, у зимовий – переломи, розтяги, забиття місця. В екзотичних країнах у літню пору повторюється зимова картина, і навпаки. Іноземці, принаймні європейці, воліють лікуватися вдома. Тому компанії,асістанти намагаються якнайшвидше привести клієнта до транспортабельного стану і відправити додому. Практика показує, що на вирішення цієї проблеми звичайно йде 2–3 дні й укладається в суму, рівну 5 тис. дол. США. Варто особливо підкреслити, що при страхуванні туристів до страхових подій належать тільки короткочасні, несподівані і несприятливі події (травми, отруєння і т.ін.), тільки в місцях, передбачених турпутівками і тільки при вжитті заходів, зазна, 249
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
чених у туристичному маршруті. Наприклад, страховим випад, ком визнається тільки отруєння, отримане в місцях харчування, передбачених путівкою, а не у випадкових барах, кафе і т.ін. За необхідності сервісна компанія визначає порядок по, вернення застрахованого на батьківщину з використанням санітарної авіації, рейсового літака, потягу, санітарної маши, ни. Пацієнта може також супроводжувати лікар або санітар. У разі смерті застрахованого страховик оплатить репатріацію ос, танків до місця поховання після оформлення необхідної доку, ментації. Витрати на організацію похорону несе родина заст, рахованого. Якщо в результаті страхового випадку застрахований був госпіталізований і ситуація вимагає присутності родича, стра, ховик оплатить проїзд родича туди і назад, але витрати, пов’язані з його перебуванням за кордоном, не оплачуються. Якщо ж у результаті хвороби або смерті застрахованого діти, які подорожують разом з ним, залишилися без догляду, страховик гарантує оплату й організацію їхнього дострокового повернення додому. При цьому може бути наданий су, провідний або оплачений приїзд родича. В якості факультативних гарантій в страхування можуть бути включені: повернення і відправлення багажу за іншою ад, ресою, передача термінових повідомлень, надання допомоги при втраті або викраденні документів, забезпечення допомоги при поломці особистого транспорту або хворобі водія. Обмеження системи “Асістанс” Використання страхування за системою “Асістанс” має до, сить великий перелік обмежень, суть яких зводиться до того, що можна розраховувати на одержання тільки невідкладної медичної допомоги, але не лікування. Вірніше, “Асістанс” – це послуги, що доповнюють власне медичну допомогу. Асістанські компанії прагнуть убезпечити себе від будь, яких зловживань і неправильного розуміння сервісу. Тому ни, ми розроблений список обмежень, заснований на їхній прак, 250
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
тиці спілкування з туристами. Як правило, не підлягають відшкодуванню витрати, пов’язані з наданням застрахованому послуг невідкладної медичної допомоги, якщо: • метою подорожі було одержання лікування; • страховий випадок стався внаслідок прямого або не, прямого впливу радіоактивного опромінення; • витрати пов’язані із захворюваннями, які протягом пев, ного періоду перед датою страхування потребували лікування. Виняток складають ситуації по врятуванню життю, зняття гострого болю або обов’язковому медичному втручанню для запобігання тривалої непрацездатності; • витрати пов’язані з курсом лікування, яке було почат, ком до і тривало під час дії договору страхування, або якщо поїздка була почата застрахованим незважаючи на наявність медичних протипоказань; • витрати пов’язані з вагітністю на пізніх строках або абортами (за винятком вимушеного переривання вагітності, що було наслідком нещасного випадку) і родами; • витрати пов’язані з нервовими, хронічними, психічни, ми захворюваннями і їх загостренням, а також станами, що не стабілізувалися аж до дати від’їзду й існує реальний ризик швидкого погіршення; • страховий випадок стався внаслідок самогубства, зама, ху на самогубство, навмисних дій застрахованого; • витрати пов’язані з венеричними захворюваннями, СНІДом або будь,яким подібним синдромом; • витрати пов’язані з інтоксикацією після вживання ал, коголю або наркотиків; • витрати пов’язані з будь,яким протезуванням, у тому числі стоматологічне та офтальмологічне; • витрати пов’язані з косметичною або пластичною хірургією, якщо тільки вона не обумовлена травмою, отрима, ною внаслідок нещасного випадку в період страхування; • витрати не є обов’язковими для діагностики і лікуван, ня; • лікування здійснювалося родичами застрахованого. 251
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Види “Асістанса” Відповідно до різноманітності цілей і видів поїздок за кор, дон розроблені і види “Асістанса”. Серед них виділяється су перасістанс, найбільш комплексний продукт для тих, хто хо, че мати один договір на всі випадки життя. Крім того, існують спеціалізовані види, усі їх навіть важко перелічити. Асістанс 24 години на добу: • повернення потерпілих у супроводі групи медиків, ре, монт автомобіля, повернення дітей, що залишилися без батьківської опіки і фінансової підтримки; • компенсаційні відшкодування по різних витратах, підйом ліфта в горах і лижних курсах, компенсація за невико, ристані дні відпустки. Асістанс за місцем проживання – надання послуг по виклику лікаря, санітарів, машини швидкої допомоги, броню, вання місця в госпіталі, надання допомоги по господарству, сантехнічні роботи, послуги склярів та інших фахівців. Асістанс громадян в усьому світі – репатріація, повер, нення і супровід санітарами з місця надзвичайної події до місця проживання, авансування під заставу (поручительство), включаючи оплату витрат на медобслуговування, пересилан, ня багажу, послуг адвоката. Асістанс спеціальний гірськолижний – пошук і надання медичної допомоги потерпілим у горах (як узимку, так і влітку) відшкодування витрат на технічне обслуговування і проведення лижних курсів. Компенсаційні виплати за дні не, використаної відпустки. Асістанс туристичних груп – термінова репатріація і повернення до місця проживання потерпілих з медичних при, чин; • витрати на медобслуговування; • внесення застави під звільнення з,під арешту; • страхування крадіжки авіабагажу; • ряд інших ризиків (наприклад, страхування відміни і переривання подорожей, цивільної відповідальності). 252
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
Асістанс закордонних колег – термінове повернення до місця проживання потерпілих у супроводі медперсоналу, відшкодування медичних витрат на місці, внесення застави під звільнення з,під арешту. Асістанс вантажівок і автобусів – гарантує безперерв, не обслуговування за будь,яких обставин, які можуть статися в дорозі: ремонт, заміну деталей, охорону поламаного авто, мобіля, допомога в супроводі громадян або вантажу, заміну водія. Асістанс “Мульти спорт” – витрати на медобслугову, вання; термінове повернення до місця проживання потерпілих у супроводі медперсоналу, відшкодування витрат на технічне обслуговування і проведення спортивних змагань, термінова репатріація і повернення до місця проживання потерпілих з медичних причин. Використання електронних пластикових карт та Інтернету Останні десятиліття викликали до життя низку зручних для від’їжджаючих за кордон послуг. Так, застрахуватися за системою “Асістанс” можна, придбавши електронні пласти, кові карти. Карти,поліси переважно використовуються бізне, сменами, які часто виїжджають за кордон. Картки мають без, сумнівні переваги перед страховими полісами: • картки визнаються в більшості країн світу; • вони можуть видаватися не на фіксований термін, на, приклад, на будь,які 200 днів перебування за кордоном протягом найближчих двох років; • картка пластикова, а тому зручна в якості багаторазово, го полісу; • картки, як правило, супроводжує система знижок, крім того, це може бути оптовий поліс, до якого можна впи, сати 3–4 чоловік; • спектр послуг, які надіються власнику пластикової картки, значно ширший за перелік послуг звичайної ме, дичної страховки. 253
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Наприклад, за допомогою карток можна орендувати ма, шину за кордоном, одержати послуги посильних, викликати таксі, скористатися мобільним телефоном, отримати не, обхідну інформацію про країну, знайти залишений багаж або втрачені документи. Для цього досить зателефонувати, за но, мером, зазначеним на карті. Але компанія,асістант бере на се, бе лише надання потрібної послуги в незнайомому місці, сама послуга оплачується страхувальником. За останні роки розвитку набули пропозиція і продаж страхових послуг по Інтернету. Багато серйозних страхових компаній організували свої інтернетовські сайти і відповідний сервіс. Таким чином, страхові послуги можна придбати, не ви, ходячи з дому. Зручність користування Інтернетом полягає в тому, що кожен бажаючий придбати послугу може легко і до, ступно в найкоротший термін ознайомитися з правилами страхування і тарифами різних компаній, порівняти їх і вибра, ти найбільш прийнятне для себе. Подібною зручністю сьогодні не володіє жодний інший спосіб придбання. Спеціалізовані періодичні видання з питань туризму і страхування систематично друкують інтернет,адре, си страхових компаній, що надають послуги “Асістанса”.
10.3. Ïðàêòèêà ñòðàõóâàííÿ çà ñèñòåìîþ “Àñ³ñòàíñ” â Óêðà¿í³ Правова база такого страхування в Україні достатньо роз, роблена. У статті 90 Закону України від 21.01.94 р. №3857,ХII “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян Ук, раїни” закріплено, що з метою створення умов, які гарантують відшкодування громадянину України витрат, пов’язаних із надзвичайними обставинами під час його перебування за кор, доном, громадянин України має бути застрахований. У зв’язку з цим Кабінет Міністрів України постановою від 29.04.99 р. 728 “Про заходи для подальшого розвитку туризму” доручив Державному комітету у справах охорони державного 254
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
кордону забезпечувати перевірку громадян України, які виїжджають за кордон з метою туризму, на наявність полісу медичного страхування і страхування від нещасних випадків на період перебування за кордоном. Державний комітет у справах охорони державного кордо, ну наказом від 10.06.99 р. 284 зобов’язав підвідомчі структури з 20 червня 1999 року організувати таку перевірку. При цьому у разі відсутності страхових полісів у громадян України при виїзді з України рекомендувати їм звернутися для оформлен, ня такого поліса до представників страхових організацій. Відповідаючи вимогам часу, обумовленим тими ж пробле, мами, що існують в інших країнах, Україна створила власну службу “Асістанс”. Цьому сприяли дві постанови Кабінету Міністрів України. По,перше, Постанова 1997 року “Про удосконалення по, рядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України”. Пункт 4 цього документа зобов’язує Міністерство закордонних справ, Дер, жавний комітет з питань охорони державного кордону, Дер, жавну митну службу, Мінтранс, Державний комітет зв’язку вжити заходів для сприяння Державній страховій компанії “Укрінмедстрах” в реалізації медичних страховок іноземним громадянам. Таким чином, законодавчо була закріплена моно, полія по даному виду страхування за єдиною страховою ком, панією України, хоча законодавство не перешкоджає іншим страховим компаніям укладати агентські угоди на обслугову, вання окремих територій. По,друге, Постанова Кабінету Міністрів від 4 грудня 1998 року “Про створення мережі установ з організації медичної до, помоги “Асістанс,Україна” надало можливість страховим ком, паніям бути співзасновниками служб “Асістанс”. Іншими сло, вами, вони можуть бути власниками медичних установ. Поста, нова також обумовлює залучення до заснування центральної служби “Асістанс,Україна” іноземного інвестора в розмірі 26% статутного фонду. Собі держава залишає 51%, тобто діяльність служби “Асістанс,Україна” контролюється державою. 255
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Слід зазначити, що правовідносини між туристами, турис, тичними підприємствами і страховими компаніями здійсню, ються в рамках діючого законодавства і правил, які розробля, ються самими страховими компаніями за узгодженням з Мінфіном України. В даний час ліцензії на проведення такого страхування мають більше 50 страховиків. Страхові компанії здійснюють свою діяльність на до# говірних засадах з іноземними партнерами#асистантами. Тари# фи залежать від коду ризиків (тобто комплексу послуг), трива# лості поїздки, країни в’їзду, віку застрахованого, додаткових об# ставин. Передбачено різні знижки й обмеження – для родин, груп. Наприклад, за правилами компанії Inter Partner Assistance країни поділяються на три категорії: країни Шенгенської угоди, постсоціалістичні і всі інші. Найвищі тарифи при в’їзді в країни Шенгенської угоди, найнижчі – у постсоціалістичні. Страхуючи від’їжджаючих за кордон, страховики користу, ються набором таблиць тарифів, складених для різних країн, страхових сум і умов. Наведемо для прикладу два варіанти та, ких таблиць, які відповідають асістанським послугам однієї зі страхових компаній України, що працює з компанією,асістан, том Inter Partner Assistance (табл. 10.1 і 10.2). Для США і Канади тарифи збільшуються в 1,8 раза. Не можуть бути застраховані діти до трьох років і особи старше 70 років. Для осіб старше 65 років тарифи подвоюються. Існують тарифні знижки для груп. Для групи понад 20 осіб – знижка 5%, для групи понад 50 – 10%. Таблиця 10.1 Тарифи для від’їжджаючих за кордон (ліміт покриття – 30 тис. дол. США) Òðèâàë³ñòü ïî¿çäêè â äíÿõ 1-10 11-20 21-31 32-90
256
A 1,25 1,15 1,05 1,00
Äîáîâà âàðò³ñòü ïîë³ñà (äîë. ÑØÀ) B C 1,50 1,80 1,40 1.60 1,20 1,40 1,10 1,30
D 3,20 2,40 2,20 2,00
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
Таблиця 10.2 Тарифи для від’їжджаючих за кордон у постсоціалістичні країни (тільки по коду ризиків А) Òðèâàë³ñòü ïî¿çäêè â äíÿõ 1–7 8–15 16–31
Äîáîâà âàðò³ñòü ïîë³ñà (â äîë. ÑØÀ) çàëåæíî â³ä ë³ì³òó ïîêðèòòÿ 3000 äîë. 5000 äîë. 10 000 äîë. ÑØÀ ÑØÀ ÑØÀ 0,8 0,9 1,1 0,7 0,8 1,0 0,6 0,7 0,9
У табл. 10.3 [52] подані порівняльні ціни страхування за системою “Асістанс”, надані українськими страховими ком, паніями, які працюють з різними асістанськими компаніями. Таблиця 10.3 Порівняльна вартість послуг невідкладної медичної допомоги, наданої в рамках “Асістанс” для від’їжджаючих за кордон
Ñòðàõîâà êîìïàí³ÿ Óêðà¿íè 1 Óêð³íìåäñòðàõ Íàäðà ÀÑÊÀ
Îñòðà-Êè¿â
Êîìïàí³ÿ, ÿêà àñèñòóº
Ñòðàõîâ³ ñóìè (òèñ. äîë.)
2 CORIS CORIS CORIS, Inter Partnher Assistance Mercur Assistance. France Secure, Ò³ìÀñ³ñòàíñ
3 5,10,30,50,70 5,15,30,50,75
Äîáîâà âàðò³ñòü ïîë³ñà ïîêðèòòÿì â 30 000 äîë. ïðè ïî¿çäö³ íà òåðì³í 7 15 30 äí³â äí³â äí³â 4 5 6 0,88 0,86 0,83 0,64 0,60 0,56
5–75
0,70 0,62
0,50
10,15,30,50,75
0,87 0,83
0.76
257
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Продовження табл. 10.3 1 Àëüêîíà ÀÊÂ-Ãàðàíò Åíåðãîïîë³ñ ÓÒÑÊ Ïàí Óêðåéí Àâòî
2 CORIS CORIS CORIS CORIS Assist-card Inter Partnher Assistance
3 5,10,30,75 5,10,30,50,70,100 3,5;5,10,30,70 5,10,15,30,60 30,50 5,10,30
4 0,94 0,41 0,65 0,69 1,00
5 0,83 0,41 0,57 0,57 1,00
6 0,76 0,41 0,52 0,52 1,00
0,73 0,64
0,61
Звертає на себе увагу те, як відрізняються тарифи різних страхових компаній, власне кажучи, за ті самі страхові послу, ги. Наприклад, вартість послуг компанії “Пан Укрейн” у два і більше разів перевищує вартість “АКВ,Гарант” і майже вдвічі “Надра”, “АСКА”, “УТСК” та ін. Це відбувається, мабуть, то, му, що “Пан Укрейн” завжди пропонує поліси з повним набо, ром послуг без розбивки на категорії, як це роблять інші ком, панії. Ясно, що це не завжди виправдано. Українські страховики з метою максимального задоволен, ня потреб клієнтів розробили і застосовують різні схеми стра, хування. Наприклад, страхова компанія “АСКА” пропонує такі варіанти страхування за допомогою пластикових карт. “Бізнес Карта”. При страхуванні за цим варіантом одер, жувачу послуг разом з полісом видається пластикова карта на загальних умовах: • термін страхування – 1 рік; • максимальна тривалість однієї поїздки за кордон – 90 днів; • максимальний термін перебування за кордоном протя, гом року – 200 днів. Даний варіант може мати кілька видів. “Срібна Карта” (вартість 120 грн.): • оплата медичних витрат; • репатріація у разі хвороби; • репатріація у разі смерті; 258
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
• невідкладна стоматологічна допомога на суму не більше 150 дол. США; • страхова сума 30 000 дол. США; • франшиза – 50 дол. США, у тому числі для стомато, логічної допомоги. “Золота Карта” (вартість 160 грн.): • оплата медичних витрат; • репатріація у разі хвороби; • репатріація у разі смерті; • невідкладна стоматологічна допомога до 150 дол. США; • пошук і повернення загубленого багажу; • пошук і повернення при втраті або викраденні доку, ментів для їх заміни (до 200 дол. США); • надання юридичної допомоги; • надання послуг з оренди автомобіля тільки там, де це можливо, і за наявності відповідного водійського посвідчення; • забезпечення бронювання місць у готелі; • передача термінових повідомлень; • страхова сума – 30 000 дол. США; • франшиза – 50 дол. США, у тому числі для стомато, логічної допомоги. Спеціальні тарифні ставки застосовуються в таких випад, ках:
• • • • •
особи старше 65 років – надбавка 100%; особи старше 75 років – страхуванню не підлягають; робота з найму – надбавка 100%; родина не більше 5 чоловік – 300% від базової премії; знижки для груп більше 10 чол. – 10%, більше 20 чол. – 20%. Використовуються спеціальні коефіцієнти для про, фесійного й аматорського спорту. Послуги “Асістанс”, надані власникам карток і звичайним клієнтам, по суті, ідентичні. Але картки дають можливість ви, користовувати їх як платіжний засіб у будь,якій країні світу, не втрачаючи коштів при конверсії наявної валюти в місцеву. 259
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Банки і страхові компанії поєднують зусилля по розши, ренню продажів своїх послуг, і страхова послуга є додатком до “карткового рахунка”. У табл. 10.4–10.7 наведені приклади карток,страховок декількох українських страхових фірм. Таблиця 10.4 Послуги УАСК “АСКАКИЇВЦЕНТРАЛЬНА” ÊÀÐÒÊÀ ÓÀÑÊ «ÀÑÊÀ-ÊȯÂ-ÖÅÍÒÐÀËÜÍÀ» – CORIS Òèï Ñòðàõîâèé ïëàò³æ, ãðí. ˳ì³ò ïîêðèòòÿ, òèñ. USD Ñð³áíà 120 30 Çîëîòà 160 30
Таблиця 10.5 Послуги СК “UTICO” ÊÀÐÒÊÀ ÑÊ «UTICO» – CORIS Ñòðàõîâèé ˳ì³ò ïîêðèòòÿ, Êðà¿íà ïëàò³æ, ãðí. òèñ. USD Âñ³ êðà¿íè, çà âèíÿòêîì 160 35 Áîñí³¿ òà ˳⳿
Таблиця 10.6 Послуги ГАСК “УКРІНМЕДСТРАХ” ÊÀÐÒÊÀ ÃÀÑÊ «ÓÊвÍÌÅÄÑÒÐÀÕ» òåðì³íîì íà 1 ð³ê Ñòðàõîâèé ïëàò³æ, ïðè ë³ì³ò³ Òèï êàðòè â³äïîâ³äàëüíîñò³, òèñ. USD 10 30 50 Business card 145 160 220
260
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
Таблиця 10.7 Послуги СК “PAN UKRAINE”
Òèï Assis-card Classic Assis-card Premium Assis-card Corporate
ÊÀÐÒÊÈ ÑÊ «PAN UKRAINE» – ASSIS-CARD Ñòðàõîâèé ïëà˳ì³ò ïîêðèòòÿ, òèñ. USD ò³æ, USD íà äîáó ïî ìåäè÷- ïî íåùàñ- ïî þðèäèÑØÀ ³ ³íø³ íèõ âèòðà- íîìó âè÷íèõ ïîÊàíàäà êðà¿íè òàõ ïàäêó ñëóãàõ 1,6
1,2
15
30
3–6
3,3
2,2
25
50
3–6
2,8
2,8–3,8
25
50
3–6
Деякі українські страховики поширюють свої картки не традиційним способом, а як доповнення до карт міжнародних платіжних систем VISA, Eurocard / MasterCard. З приводу цін на асістанські послуги Кожна страхова й асістанська компанія пропонує товар, який, крім того, що в цілому є ідентичним, у конкретному ви, раженні має безліч різновидів. Так, спеціальні тарифні ко, ефіцієнти стосовно базового застосовуються, як правило, у та, ких випадках: • При страхуванні осіб старше 65 років – надбавка 100% (особи старше 75 років страхуванню не підлягають) • При страхуванні опції “робота” – надбавка 100%. Дана опція стосується до працівників таких професій: льотчики, члени екіпажів повітряних і морських суден; шахтарі; особи, зайняті у важкій, нафтовій, газовій і нафтопереробній промис, ловості (за винятком “білих комірців”); водолази; працівники лісового господарства; поліцейські; пожежники; професійні спортсмени; водії; постачальники (кур’єри); сторожі; двірни, ки; охоронці; працівники фізичної праці 261
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• При страхуванні опції “активний відпочинок” – надбав, ка 50%. Під “активним відпочинком” розуміється відпочинок, що передбачає риболовлю, полювання, гірський туризм, альпінізм, скелелазіння, водний туризм, заняття на відпочин, ку ігровими видами спорту, катання на водних лижах, віндсерфінг, участь у водних атракціонах, верхову їзду, занят, тя повітряним, гірськолижним, санним спортом, катання на ковзанах і т.д. • При страхуванні родини в кількості не більше 5 чоловік (у т.ч. діти не старше 16 років, дорослі не старше 65 років) – знижка 30% від розрахункового тарифу за одну людину • При страхуванні груп більше 10 чоловік – знижка 10% від розрахункового тарифу; більше 20 чоловік – знижка 20% від розрахункового тарифу. Однак тут слід зазначити, що у переважній більшості по, слуги “Асістанса” купують туристи через туристичні фірми. Забезпечуючи туриста полісом страхування медичних, меди, ко,транспортних та ін. витрат, туристичне підприємство фак, тично знімає з себе відповідальність за безпеку туриста і без, перешкодного надання йому медичної допомоги. Ця відповідальність повністю перекладається на страхову компанію. Деякі туристичні підприємства навіть у договір на надання туристичних послуг включають пункт про виняткову відповідальність страхової компанії за надання медичної й іншої допомоги туристу під час подорожі. Тому цілком природно, що багато туристичних компаній намагаються зменшити ціну туристичних послуг за рахунок зниження цін на страхові послуги. А оскільки кількість стра, хових компаній, що пропонують асістанські послуги, досить значна, пропозиція страхових послуг явно перевищує попит на них. Природно, страхові компанії шукають шляхи зниження цін і залучення клієнтів. Робота на договірних засадах з сервісною компанією здорожує страхування в середньому на 15% (іноді до 30%). При страхуванні без сервісної компанії вартість страху, вання дешевша. Таке страхування іноді називають “assurance”, 262
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
або у французькій транскрипції – асюранс. При страхуванні за такою системою страхувальник повинен самостійно оплатити виставлені рахунки за лікування і тільки після повернення на батьківщину страхова компанія розглядатиме питання про ви, плату повністю або частково витраченої ним суми. Мало того, що важко розраховувати на відшкодування з приводу вже урегульованого випадку. Його потрібно підтвер, дити документами з відповідними печатями та підписами, на, писаними розбірливо і загальновживаною мовою, причому так, щоб зрозумів місцевий лікар. Чи варто говорити, як це проблематично. При цьому ні про який інший вид сервісу мо, ва йти не може. Практика страхування туристів свідчить про стійку і постійно зростаючу потребу в страховому захисті. Зростання кількості важких травм, захворювань, що вимагають терміно, вого і дорогого оперативного втручання і медичних транспор, тувань, відзначається всіма страховими компаніями, що спеціалізуються на страхуванні туристів. Випадки, що відбуваються з туристами за кордоном, вра, жають масштабністю і величиною грошового еквівалента. Важко уявити, що робили б туристи і туристичні підприємства, якби мали самостійно врегульовувати пробле, ми без асістанської компанії. Ось кілька прикладів. Факти. За даними журналу “Турбізнес” [6], 2002 рік приніс російським страховикам великі збитки. Страхова компанія “Авикос” виплатила 14 105 дол. по стра, ховому випадку в Німеччині – інфаркт міокарда, реанімація, смерть, репатріація останків.
“Група Ренесанс Страхування” – репатріація з Італії ос, танків туриста, що помер від інсульту під час автобусного ту, ру, витрати компанії – 5 тис. дол. “Ингосстрах” – у Туреччині випадок гострого панкреати, ту. Турист лежав у лікарні 30 днів, застосовувалася евакуація санітарною авіацією. Страхова сума – 15 тис. дол., оплачено понад 32 тис. дол. 263
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
“Страхова компанія ПСК” – витрати на репатріацію з на, годи смерті – 10 тис. дол., медична допомога по серцево,су, динному захворюванню – 25 тис. дол. Страхова група “Альфа,страхование” – улітку 2002 року на Філіппінах пара молодят невдало зробила занурення. Як наслідок – симптоми кесонної хвороби з необхідністю дорого, го лікування в барокамері. Витрати страховика склали 11 тис. дол. Ця ж компанія оплатила наприкінці 2002 року 22 тис. дол. по лікуванню в Німеччині застрахованого з дуже рідкісним діагнозом: “синдром Гійєна,Барре”, що зустрічається у 20 чо, ловік з мільйона. Демпінг на страховому ринку, на жаль, застосовується ду, же часто. Нині ціна на страхові послуги виявилася настільки низькою при одночасному росту цін на них на світовому рин, ку, що з’явилася обґрунтована необхідність або підвищити цю ціну, або змінити якість і набір наданих послуг. Не є рідкістю ситуація, коли туристичне підприємство фор, мально не несе відповідальності перед своїм клієнтом за вибір страховика, з яким воно співпрацює, аби ціни були нижчі. Тому страховики все ширше стали використовувати власні можли, вості зниження цін або хоча б утримання їх на одному рівні: • франшизу (неоплачувану частину збитку); • розділяти страхові суми по різних видах послуг; • скорочувати кількість послуг; • співпрацювати з більш дешевими сервісними ком, паніями. Однак на світовому ринку асістанських послуг це не при, водить до поліпшення їх якості, тому що “безкоштовний сир буває тільки в мишоловці”. Спроби ж трохи підняти ціни при збереженні обсягу і якості послуг у більшості випадків також не увінчалися успіхом. Введення франшизи привело до цілком закономірної ре, акції з боку незначно потерпілих страхувальників, які став, лять резонне запитання: навіщо ж ми платили за страхування, якщо тепер треба за свій рахунок їхати до лікаря і оплачувати своє лікування? 264
Ãëàâà 10 ÑÈÑÒÅÌÀ “ÀѲÑÒÀÍÑ”
Вибір більш дешевого іноземного партнера також небез, печний небажаними наслідками. У результаті часто виникає ситуація, коли туристи не задоволені сервісом за кордоном, а туристичні підприємства стикаються з необхідністю вислухо, вувати скарги і змінювати партнера. Причинами цього є: • невиконання страховою компанією зобов’язань перед клієнтами турфірми; • неуважність турфірми при виборі страхової компанії й обговоренні умов страхування; • несумлінне виконання співробітниками турфірми своїх зобов’язань щодо інформування туристів про надані послуги. У будь,якому випадку потерпілим є турист або інша осо, ба, яка виїхала за кордон і повністю оплатила обіцяні послуги, у тому числі й страхові. Підсумовуючи, варто відзначати. Система “Асістанс” – до, сягнення ХХ ст. в області страхування. В даний час вона надає комплексні послуги, що враховують будь,які ситуації, що мо, жуть статися з людиною, яка знаходиться поза країною постійного проживання. Особи, які виїжджають за кордон, ма, ють можливість застрахуватися практично від будь,яких непе, редбачених випадків. Однак не слід заощаджувати на страху, ванні, щоб не опинитися у безвихідній ситуації.
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Що таке система “Асістанс”? У чому полягає її історична й економічна зумовленість? 2. Які ризики покриваються системою “Асістанс”? 3. Які компанії здійснюють надання послуг за системою “Асістанс”? 4. Сформулюйте основні умови страхування за системою “Асістанс”. 5. У чому переваги системи “Асістанс” перед всіма іншими ви, дами страхування?
265
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
6. Сформулюйте типові обмеження страхування за системою “Асістанс”. 7. Які існують види “Асістанса”? 8. Чим відрізняється страхування осіб, які виїжджають за кор, дон для роботи по найму, від страхування туристів? 9. Як використовуються електронні пластикові картки при страхуванні за системою “Асістанс”? 10. Які додаткові послуги надаються власникам електронних пластикових карт? 11. Яким чином можна використовувати Інтернет при страху, ванні за системою “Асістанс”? 12. Користуючись табл. 8.1 і 8.2, розрахуйте вартість страхуван, ня в таких випадках: – Науковець їде на конференцію до Німеччини на 12 днів. Яку мінімальну суму він має заплатити за страхування, якщо бажає застрахувати не тільки послуги медичної допомоги, й надання юридичної та адміністративної допомоги? – Адміністратор української турфірми оформляє виїзд групи з 35 чоловік в Італію на 10 днів. Яка мінімальна сума витрат на ме, дичне страхування всієї групи? – Громадянин України їде на автомобілі по туристичній візі в Австрію на один місяць. Поліси яких видів страхування він зо, бов’язаний придбати, які ризики вони покривають і яка вартість страхування?
266
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß 11.1. Íîðìàòèâíî-ïðàâîâå çàáåçïå÷åííÿ ìîðñüêîãî ñòðàõóâàííÿ Морське страхування – одна із небагатьох галузей страху, вання, яка склалася на сьогодні як міжнародна система. Воно є – одним із найстаріших. Джерела його знаходимо в докумен, тальних свідченнях Португалії, Великобританії, Іспанії та інших морських держав, а також у давній історії. Історично ж становлення морського страхування як сучасної міжнародної системи, обумовлене наступним. В кінці ХІХ ст. у зв’язку з розвитком торгівлі і торговель, ного мореплавання перед світовим співтовариством постала нагальна потреба уніфікації правил міжнародних перевезень. Вона проводилася у двох напрямах: створення єдиної системи торгових термінів і розробка єдиних правил тлумачення ри, зиків. Результатом першої частини роботи було створення правил “Інкотермс”, другої – розробка в 1911 році “Застере, жень Лондонських страховиків по вантажах”. Історичні відомості. Розробка правил “Інкотермс” має до, сить тривалу історію. Первісна редакція їх одержала назву Вар, шавсько,Оксфордських правил, оскільки спочатку вони були розроблені міжнародною Асоціацією міжнародного права і прий, няті на конференції у Варшаві в 1928 р., а потім у 1932 р. перероб, лені в Оксфорді. У процесі їх застосування прав у декількох країнах – Англії, Німеччині, Франції та ін. – у вигляді доповнень були розроблені рекомендації, які враховували звичаї країн і деякі умови угод, ви, ходячи зі специфічних властивостей вантажів. Ці рекомендації в ряді випадків оформлялися офіційними урядовими актами. Од, нак в основному вони мали рекомендаційний характер, що юри, дично уможливило застосування в міжнародній торгівлі різних
267
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
проформ угод і типових умов. Так, Асоціація з торгівлі рослин, ною олією мала до 40 типових проформ, Лондонська асоціація торгівлі зерном – до 70 типів різних проформ типових кон, трактів. Свої проформи мала Асоціація з торгівлі бавовною і т.ін. У 1936 р., а згодом у 1956, 1980 і 1990 роках Міжнародна тор, гова палата провела значну роботу по уніфікації, неофіційній ко, дифікації й інтерпретації умов міжнародних торговельних кон, трактів, усталених звичаїв, загальноприйнятих тлумачень, поши, рених зовнішньоторговельних термінів і комерційних понять. Як результат, вийшов зведений довідковий матеріал – “Інко, термс 1990”, який нині широко застосовується в практиці міжна, родної торгівлі. Мета “Інкотермс 1990” – встановити єдині міжнародні правила щодо тлумачення найбільш важливих термінів і понять, які застосовуються у договорах купівлі – про, дажу в зовнішній торгівлі. Нині вийшла редакція правил “Інко, термс 2000”, відмінності якої пов’язані в основному з умовами за, стосування Інтернет.
Правила “Інкотермс” поки що не можуть встановити єди, ного тлумачення деяких понять і термінів, тому визначено, що особливі умови договорів, укладених сторонами, превалюють над будь,якими положеннями “Інкотермс”. Вони не обов’яз, кові для застосування, але до них все частіше вдаються при міжнародних торговельних угодах, віддаючи перевагу єдиним міжнародним правилам, щоб уникнути непорозумінь між сто, ронами угоди. З незапам’ятних часів і дотепер основні світові вантажопе, ревезення здійснюються морем – понад 80%. Тому коли з’яви, лася необхідність правового забезпечення їх у світовому мас, штабі, найбільш прийнятним для цього виявилося морське право. Страхування ризиків, пов’язаних з міжнародними пере, везеннями, яке здійснюється в рамках морського права, отри, мало назву морське страхування. Морське право Морське право – це сукупність правових норм, що регу, люють відносини, які складаються у процесі здійснення торго, 268
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вельного і військового мореплавання, рибальства і морського промислу, при проведенні наукових досліджень моря і т.ін. Перші збірники по морському праву відносяться до –V ст. Нині виділяють три галузі морського права: національне, морське публічне і морське приватне. Під морським публічним правом розуміється сукупність міжнародних договірних і звичайних норм, що регулюють відносини між державами у зв’язку з використанням Світово, го океану. У його основу покладені два принципи: 1. “Свобода відкритого моря”, відповідно до якого всі держави і народи мають рівне право на користування Світо, вим океаном. 2. “Поєднання інтересів прибережних і неприбережних держав”. Основні акти міжнародного морського права: Устав ООН, Женевські конвенції (1958 р.), Брюссельська (1910 р.) і Лон, донська (1960 р.) конвенції з надання допомоги на морі, кон, венції про запобігання забруднення моря нафтою та іншими речовинами і багато інших. Приватне морське право регулює відносини між держава, ми у сфері торговельного мореплавання (договорів морського перевезення вантажів, фрахтування суден, загальної і приват, ної аварій, страхування, судового й арбітражного розгляду по, зовів і т.ін.). Правові норми, що складають приватне міжнародне право, містяться у внутрішніх законодавствах держав, складаючи національне морське право, і міжнародних угодах. Морське страхове право є частиною приватного морсько, го права. У зв’язку з численними правилами, особливостями перевезень і специфічністю законодавства морське страхуван, ня є найбільш складним із усіх видів страхування. Традиційно воно поділяється на три види: • страхування карго (перевезених вантажів); • страхування каско (корпуса й оснащення перевізних засобів); • страхування відповідальності судновласників. 269
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Останніми роками до нього додають: • страхування відповідальності перевізника; • страхування контейнерів. Міжнародний союз морського страхування У 1874 році з метою представництва, охорони інтересів і розвитку морського страхування в Берліні був заснований Міжнародний союз морського страхування (МСМС). Це об’єднання національних організацій і окремих страхових компаній, які здійснюють страхування морських суден, ван, тажів і фрахту. В 1946 році штаб,квартиру МСМС перенесено у Цюріх (Швейцарія). Дійсними членами МСМС можуть бути національні і регіональні асоціації морського страхування, комітети морсь, ких страховиків та інші організації, цілі яких збігаються з цілями МСМС. Вищий орган МСМС – Конгрес (загальні збо, ри), який скликається щорічно. Існує статус річного членства в МСМС. Після закінчення річного терміну цей статус може бути підтверджений Виконавчим комітетом МСМС. Між скликаннями Конгресу керівними органами МСМС є Рада і Виконавчий комітет. До Ради входять делегації дійсних членів і представники від членів, що мають статус річного терміну. Кожна делегація, представлена в Раді, скла, дається з президента, віце,президента і секретаря. У разі по, треби дійсні члени можуть бути представлені в Раді іншим чи, ном, але в будь,якому випадку кількість делегатів має бути не більше чотирьох. Кожний член МСМС має в Раді один голос. Щороку Рада обирає Голову, який автоматично стає Прези, дентом і Головою Виконавчого комітету МСМС. До компе, тенції Ради входить також створення Призначаючого коміте, ту, який здійснює впідбір кандидатів на заміщення посад відповідальних співробітників апарату МСМС, що йдуть у відставку. Виконавчий комітет обирається Радою МСМС і скла, дається із Президента і не більш шести віце,президентів. Між 270
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
скликаннями Конгресу Виконавчий комітет несе відповідальність за адміністрування і управління МСМС. Фінансування МСМС здійснюється за рахунок членських внесків, розмір яких визначає Рада МСМС відповідно до кількості і характеру заходів, проведених Союзом у календарно, му році. Кожний член виплачує по 3000 швейцарських франків. У рамках МСМС існує кілька постійно діючих комітетів: по страхуванню вантажів, попередженню збитків у застрахо, ваних вантажах; відповідальності перевізника; свободі страху, вання; загальній аварії; страхуванню суден, які використову, ються у внутрішніх водах; страхуванню океанських суден; страхуванню відповідальності за забруднення моря. МСМС прагне захищати і розвивати інтереси морського страхування, формувати міжнародну політику страхування морської діяльності, відстоювати інтереси страховиків перед вантажовласниками і судновласниками. До 1939 року МСМС щомісяця видавав журнал “Морський страховик”. Сьогодні він не має періодичного друкованого видання. МСМС здійснює роботу по узагальненню морського страхового зако, нодавства деяких країн. Спільно з Міжнародною торговою па, латою МСМС були підготовлені порівняльні таблиці умов морського страхування в найважливіших торгових центрах світу. МСМС розроблені рекомендації по забезпеченню схо, ронності вантажів, адресовані вантажовласникам, перевізни, кам, експедиторам, та інші матеріали. Особливості морського страхування Морське страхування є одним із видів майнового страху, вання і має на меті відшкодування збитку, отриманого під час морського шляху, об’єкту, з яким пов’язаний майновий інте, рес страхувальника. Морський шлях при цьому трактується широко і під ним розуміється: час стоянки, час перевалки, час тимчасового складування, проміжні річкові і сухопутні пере, везення (ж/д, автотранспорт). У цьому випадку під судном ро, зуміють будь,який перевізний засіб. 271
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
У зв’язку з тим, що правила страхування вантажів при морських перевезеннях достатньо розроблені і належним чи, ном упорядковані сьогодні по них часто страхуються переве, зення будь,яким іншим транспортом, особливо транзитні. Ос, таннім часом з нього стали виділяти додаткові види страху, вання, наприклад, авіаційне. Об’єктом морського страхування може бути будь,який, пов’язаний з торговим мореплаванням майновий інтерес: суд, но, у т.ч. недобудоване; перевезений вантаж; фрахт; плата за проїзд; орендна плата; прибуток, очікуваний від продажу ван, тажу; зарплата та інші види винагороди капітана й екіпажу. Світова практика виробила й особливе поняття аварії. Під аварією звичайно розуміється небажана подія, у морському праві – це збитки і витрати, які виникли внаслідок цієї події. Ці збитки поділяються на збитки від загальної аварії і збитки від приватної аварії. Основна відмінність цих двох видів аварії як для морського підприємництва, так і для стра, хування полягає в наступному: 1. Збитки від загальної аварії розподіляються між усіма учасниками морського підприємства, тобто між судном, ванта, жем і фрахтом, пропорційно їх вартості, причому всі власники повинні відшкодувати свою частку. 2. Збитки від приватної аварії падають на власника по, шкодженого майна або того, на кого покладається відповідальність за її причину. Для визнання витрат і пожертвувань загальною аварією необхідне виконання чотирьох умов: • наявність загальної небезпеки для судна, фрахту і ван, тажу; • надзвичайність витрат і пожертвувань; • доцільність понесених витрат і пожертвувань; • навмисність дій осіб, які здійснюють надзвичайні вит, рати і пожертвування. Відсутність хоча б однієї з цих ознак не дає права відноси, ти витрати або збитки до загальної аварії. Однак якщо здійснені в порядку загальної аварії заходи в підсумку і не да, 272
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ли очікуваних позитивних результатів, вони розглядаються як загальноаварійні, за умови, звичайно, їх надзвичайності, доцільності і навмисності та спрямованості на захист загаль, них інтересів морського підприємства. Навмисність передбачає, що збиток є наслідком не випад, кових, а свідомих дій. За наявності трьох інших ознак не має значення, хто саме почав такі дії: капітан з власної ініціативи чи за погодженням з пароплавством, рятувальниками та інши, ми особами. До доцільних відносять такі дії, які були продиктовані конкретною обстановкою і важко передбачити, що можна було б вжити інших, більш ефективних заходів. Надзвичайні це витрати, які не є звичайними експлуа, таційними витратами перевізника, і збитки є наслідком вико, нання перевізником його безпосередніх обов’язків. Принцип загальної аварії стимулює необхідність керува, тися не приватними інтересами перевізника, а спільними інте, ресами всіх її учасників. Сутність інституту загальної аварії полягає в економічній доцільності пожертвування частиною заради порятунку загального. Розподіл витрат серед учасників морського підприємства в особливих випадках, що кваліфіку, ються як загальна аварія, є не тільки практично доцільним, але й економічно виправданим. За відсутності принципу загальної аварії всі збитки внаслідок морської небезпеки відносилися б на того, хто їх зазнав. У цьому випадку була б відсутня ма, теріальна зацікавленість для прийняття економічно виправда, них заходів щодо порятунку судна і вантажу. Основні події, які призводять до загальної аварії: пожежа на борту судна, погодні умови, за яких екіпаж не може орієнту, ватися, вихід з ладу устаткування і, як наслідок, втрата кон, тролю за судном. Приклади загальної аварії: • збитки, заподіяні викиданням за борт вантажу чи при, ладдя судна або вантажу під час вживання заходів за, гального порятунку, зокрема внаслідок проникнення води в трюми через відкриті для викидання вантажу люки або інші зроблені для цього отвори; 273
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• збитки, заподіяні судну або вантажу під час гасіння по, жежі на судні, у тому числі збитки від затоплення суд, на, що зайнялося; • збитки, заподіяні навмисною посадкою судна на мілину і зняттям його з мілини; • збитки від пошкодження двигунів, інших машин або котлів судна, що знаходиться на мілині, заподіяні спро, бами зняти судно з мілини; • надзвичайні витрати, пов’язані з перевантаженням ван, тажу, палива або предметів постачання із судна в ліхте, ри, з найманням ліхтерів і навантаженням назад на суд, но, здійснені у разі посадки судна на мілину; • збитки від пошкодження чи загибелі вантажу, палива або предметів постачання, заподіяні переміщенням їх на судні, вивантаженням із судна, повторним наванта, женням і розміщенням, а також під час зберігання в тих випадках, коли самі витрати на виконання цих операцій визнаються загальною аварією; • витрати, зроблені з метою одержання допомоги як за договором про порятунок, так і без нього, у тій мірі, в якій рятувальні операції здійснювалися з метою за, побігання небезпеки, що загрожує судну, фрахту і ван, тажу; • збитки від забруднення навколишнього середовища, що сталося внаслідок загальної аварії; • втрата фрахту, заподіяна втратою вантажу, у тих випад, ках, коли вона відшкодовується в порядку розподілу за, гальної аварії, при цьому із фрахту виключаються вит, рати, які були б здійснені перевізником вантажу для його одержання, але внаслідок пожертвування не були зроблені. До загальної аварії можуть бути віднесені й інші витрати, зокрема, витрати на зберігання, на зворотне навантаження і розміщення вантажу, палива або предметів постачання, виван, тажених або переміщених для провадження робіт, необхідних для безпечного продовження рейсу. 274
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
До загальної аварії не відносяться, навіть за наявності та, ких її ознак: • вартість викинутого за борт вантажу, що самозайнявся, і вантажу, що перевозився на судні не відповідно до правил і звичаїв торговельного мореплавання; • збитки, заподіяні (будь,яким чином) під час гасіння по, жежі на борту судна, внаслідок диму або розігріву; • збитки, заподіяні обрубуванням уламків або частин судна, знесених або втрачених внаслідок нещасного ви, падку до проведення пожертвувань з метою порятунку від загальної небезпеки; • витрати, пов’язані з переміщенням або вивантаженням вантажу, палива або предметів постачання в порту відправлення чи заходження або в місці укриття, якщо пошкодження судна виявлено в порту відправлення чи заходження за умови, що упродовж рейсу не відбулося жодного нещасного випадку або іншої надзвичайної події, пов’язаних з таким пошкодженням, а також якщо такі витрати були зроблені винятково з метою переу, кладання вантажу через зсув під час рейсу, якщо тільки таке переукладання не є необхідним для загальної без, пеки; • витрати на заробітну плату чи утримання екіпажу, на паливо і предмети постачання, здійснені за період ре, монту судна, навіть якщо ремонт є необхідним для без, печного продовження рейсу у випадках, якщо пошкод, ження судна виявлене в порту відправлення або заход, ження за умови, що протягом рейсу не сталося жодною нещасного випадку, пов’язаного з таким пошкоджен, ням; • будь,які збитки або витрати, понесені судном або ван, тажем внаслідок збільшення тривалості рейсу (збитки від простою, зміни цін і т.д.). Ці ризики вилучаються зі страхового захисту в конкрет, них правилах страхування з двох причин. По,перше, вони потрібні не кожному страхувальнику, тому їх можна застраху, 275
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вати за допомогою додаткових застережень, що включаються в договір страхування. По,друге, існують законодавчі підстави для звільнення страховика від виплати страхового відшкоду, вання і страхових сум у цьому випадку. Усі збитки, що не підпадають під визначення загальної аварії, відносяться до збитків по приватній аварії. Ці збитки несе власник того майна, на яке вони прийшлися, або той, хто відповідальний за їх заподіяння. З точки зору страхування важливо, що якщо вантаж, суд, но і фрахт були застраховані, то збитки від загальної аварії (незалежно від страхової суми) розподіляються між усіма страховиками пропорційно їхній частці відповідальності. Це єдиний приклад страхового випадку, коли страхова сума не має значення. Останніми роками у зв’язку з можливістю коло, сальних збитків з’явилася практика п’ятикратного перевищен, ня страхової суми. При приватній аварії страховик несе відповідальність тільки в межах страхової суми. Інститут загальної аварії є найбільш складним у міжна, родному праві. Наявність її визначається експертами міжна, родного класу – диспашерами. Врегулювання проблем у разі загальної аварії може тривати кілька років. Розрахунок роз, поділу збитків називається диспашею, при складанні яких у разі неповноти вимог закону диспашери керуються міжнарод, ними правилами торговельного мореплавання. Звідом таких правил для визначенні загальної аварії є Йорк,Антверпенські правила 1974 року. Загальна вартість збитку при загальній аварії – контри буційний капітал. При визначенні загальної аварії врахову, ються такі документи: • аварійна підписка – письмова заява вантажоодержува, ча, у якій він зобов’язується сплатити частку витрат, що падає на нього при розподілі їх відповідно до загальної аварії; • грошовий депозит, який вноситься в якості платежу по загальній аварії; • за домовленістю сторін грошовий депозит може заміни, ти банківська гарантія. У ряді випадків може знадобитися і контргарантія більш солідного банку; 276
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• аварійний сертифікат – документ, який складається аварійними комісарами (сюрвейєрами) і містить опис причин і розміру збитку при будь,якому страховому випадку, а також інші дані, що дозволяють судити про наявність відповідаль, ності страховика. • Морський протест – документ, який складається капітаном судна у разі якої,небудь події під час рейсу і який висувається ним у першому ж порту прибуття компетентному державному органу. Документ містить виклад обставин морської події і заходів, вжитих командуванням судна. Цим документом капітан протестує проти всіх обвинувачень на йо, го адресу, щоб зняти з себе відповідальність за можливі пре, тензії до нього. • Судновий журнал, до якого капітан або вахтовий помічник у хронологічному порядку вносять всі факти й об, ставини, які належать до регламенту на судні. По машинному відділенню ведеться окремий журнал, у якому реєструються роботи машин, отримані і виконані команди.
11.2. Ñòðàõóâàííÿ âàíòàæ³â Страхування вантажів являє собою сукупність видів стра, хування, що передбачають обов’язки страховика по страхових виплатах у розмірі повної або часткової компенсації збитку, заподіяного об’єкту страхування. Об’єктом страхування є майнові інтереси особи, пов’язані з володінням, користуванням, розпоряджанням вантажем, внаслідок пошкодження або знищення (пропажі) вантажу (то, вару, багажу або інших вантажів), незалежно від способу його транспортування. Страхувальниками є власники майна або інші особи, які хоча й не є власниками, але правомірно володіють майном; Договір страхування вантажів під час перевезення укла, дається з таких причин: 277
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• щоб забезпечити захист від фінансових втрат, що ви, никли через псування вантажу, його розкрадання, по, ломки, неприймання всієї або частини партії, збитку, заподіяного під час транзитного перевезення; • щоб забезпечити захист від фінансових претензій, які можуть бути висунуті проти власника товару на борту судна у випадку декларованої загальної аварії, коли са, мому товару збиток не заподіяний. Питання про те, яка зі сторін, відповідно до умов міжна, родних торговельних угод, – покупець чи продавець – повин, на здійснити страхування вантажів, розглядається і вирішується під час укладання цих угод. Якщо укладається договір страхування вантажів, то наста, ють серйозні зміни в оцінці ризику. Страхувальнику не дове, деться враховувати у своїй діяльності величину, про яку він має не зовсім чітке уявлення. Невизначений ризик перетво, рюється у визначену премію. При прийманні вантажу вантажоодержувач зобов’язаний відшкодувати перевізнику всі витрати, зроблені ним за раху, нок відправника, а у разі загальної аварії внести аварійний внесок або надати надійне забезпечення. На підставі заставно, го права перевізник до сплати відповідної суми може затрима, ти видачу вантажу. Страхування в рамках базисних умов поставок У конвенції ООН від 11.04.80 р. “Про договори міжнарод, ної купівлі,продажу товарів” (ст. 68) визначено, що покупець бере на себе ризик щодо товару, проданого під час його пере, бування в дорозі, з моменту передачі товару перевізнику, який видав документи, що підтверджують договір перевезення. Та, ким чином, відповідно до міжнародної практики, момент ви, конання обов’язків постачальника перед покупцем розгля, дається як момент переходу права власності на товар та інше майно. Таким моментом можна вважати перехід ризиків ви, 278
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
падкової загибелі до покупця, тобто момент передачі товару безпосередньо покупцю або транспортній організації. Варто підкреслити, що сфера дії “Інкотермс” обмежена пи, таннями, пов’язаними з правами й обов’язками сторін догово, ру купівлі – продажу щодо постачання проданих товарів (під словом “товари” розуміється “матеріальні товари”, крім “нема, теріальних товарів”, такі як комп’ютерне програмне забезпе, чення). Найбільш часто зустрічаються два варіанти неправильно, го розуміння “Інкотермс”. Першим є неправильне розуміння правил “Інкотермс”, які більше стосуються договору переве, зення, ніж договору закупівлі – продажу. Другим є невірне уявлення про те, що вони повинні охоплювати всі обов’язки, які сторони хотіли б включити в договір. Міжнародною торговельною палатою завжди підкреслю, валося, що “Інкотермс” мають справу тільки з відносинами між продавцями і покупцями в рамках договорів закупівлі – продажу, більше того, тільки у певних аспектах цих договорів. “Інкотермс” – це міжнародні торговельні терміни, оскільки вони завжди призначалися для використання в тих випадках, коли товари продавалися для поставки через національні кордони. Однак на практиці з огляду на розроб, леність та загальноприйнятість “Інкотермс” найчастіше вно, сяться в договори продажу товарів у межах внутрішніх ринків. Якщо договором не визначений момент переходу права власності від продавця до покупця, то ним за замовчуванням має бути момент виконання продавцем свого зобов’язання по постачанню товару, що, у свою чергу, визначається положен, нями “Інкотермс”. Ці положення обмовлюють також порядок оплати транспортних послуг і страховки. Розглянемо чотири основних умови постачання, обумов, лені “Інкотермс”. • Угоди КАF одержали свою назву від початкових букв англійських слів – вартість і фрахт (cost and freight). За уго, дою КАF продавець повинен укласти за свій рахунок договір морського перевезення до місця призначення, зазначеного в 279
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
контракті, і доставити вантаж на борт судна. Обов’язок страху, вання лежить на покупцеві. • Угоди FОB одержали свою назву від англійських слів “вільно на борту” (free on board). За умовами цього виду угод продавець зобов’язаний завантажити товар на борт судна, яке має зафрахтувати покупець. Він же повинен застрахувати то, вар на період перевезення, звичайно від внутрішнього пункту до порту навантаження і далі до кінцевого пункту призначен, ня. • Угоди FAS – від англійського “вільно уздовж борту або вільно уздовж борту судна” (free alongside ship). Зміст угод на умовах FAS аналогічний умовам FOB, з тією різницею, що за умовами угоди FOB продавець зобов’язаний вантажити товар на судно, і він переходить на ризик покупця з моменту перетинання борту судна, а за угодою FAS прода, вець доставляє вантаж на причал до борту судна і подальша відповідальність з нього знімається. За умовою “франко – завод” ризик переходить від про, давця до покупця після виготовлення товару. Оскільки поку, пець так рано бере на себе ризик, продавець загалом не зацікавлений в укладанні договору страхування. • Угода CIF одержала свою назву від початкових букв англійських слів – вартість товару, страхування і фрахт (cost, insurance, freight). Це особливий вид контракту, у якому на спеціальних підставах вирішуються основні питання купівлі – продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової за, гибелі, пошкодження або передачі товару, сумлінної дії про, давця; порядок розрахунків та інші питання. При продажу товару на умовах CIF продавець зобов’яза, ний доставити вантаж у порт відвантаження, завантажити йо, го на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, заст, рахувати вантаж від морських ризиків на весь період переве, зення до здачі його перевізником покупцю і вислати покупцю всі необхідні документи про відправлення. За угодою CIF від продавця не вимагається фізичної пере, дачі товару, достатньо пересилання йому всіх супровідних до, 280
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
кументів. Маючи документ, покупець може розпоряджатися подальшою долею вантажу до його одержання. При угодах, укладених на умовах CIP (“фрахт і страхуван, ня оплачені до”), обов’язок страхування товару на період морського перевезення лежить на продавцю. Покупцям і про, давцям варто погодити обсяг покриття страхування на транс, порті. Якщо домовленості немає, то продавцю потрібно покри, ти тільки звичайні, прийняті в торгівлі ризики страхування на транспорті, що в основному залежать від виду і властивостей вантажів. Відмінність СIP від СІF з точки зору страхування полягає в тому, що при угоді СІF товар страхується до здачі його по, купцю, а при угоді СIP – тільки на період перевезення. Тільки застереження про постачання СІF і СIP містять визначення про обов’язковий страховий захист. Продавець повинен укласти за свій рахунок переданий покупцеві страхо, вий договір у розмірі вартості товару плюс звичайно 10% (очікуваний прибуток). Як правило, за умовами СІF обсяг страхового покриття має відповідати покриттю “усі ризики”. Єдина перевага оформлення страхування на умовах СІF і СІР полягає в тому, що покупець звільняється від не, обхідності оформляти документи. Значним недоліком є не, обхідність кожний страховий контракт укладати з новою ком, панією через посередника, який діє винятково від імені про, давця. Причому щоразу умови і терміни варіюються, зміню, ються також процедури відшкодувань за претензіями. Жарт. – Я б хотів застрахувати свій вантаж від затоплення. – Немає проблем. – Але я хочу зробити це зараз! – До ваших послуг. – Але чи не можна швидше – корабель уже тоне!
Для кожної страхової компанії вантажоодержувач є одним із численних клієнтів. Це може призвести до ускладнень і не, виплати страхового відшкодування, якщо не дотримані всі 281
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
умови, передбачені в полісі. Для вантажоодержувача це озна, чає, що щоразу він має заново проходити процедуру врегулю, вання збитків. Однак у деяких випадках постачальник може виявитися власником загального поліса, що передбачає для покупця більш низькі ставки. Трактування ризиків У міжнародній практиці широко використовуються англійські умови страхування: страхові ризики визначаються “Застереженнями Інституту Лондонських Страховиків по вантажах”. Застереження поділяються на три типи – А, В і С: А – з відповідальністю за всі ризики, В – з відповідальністю за приватну аварію, С – без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи. Умови страхування “з відповідальністю за всі ризики” є найбільш широким, але аж ніяк не покриває “усі ризики”. Із цих умов виключаються: пошкодження і загибель вантажу від воєнних дій, знарядь війни, піратських дій, конфіскації, ареш, ту або знищення на вимогу влади (ці ризики можуть бути за, страховані за додаткову плату); ризики радіації, наміру і гру, бої необережності страхувальника або його представників, по, рушення встановлених правил перевезення, пересилання і зберігання вантажів, невідповідності пакування; вплив трюм, ного повітря або особливих властивостей вантажу; вогню або вибуху, якщо без відома страховика на судно одночасно були завантажені речовини, вибухонебезпечні і самозаймисті; недо, стачі вантажу при непошкодженому зовнішньому упакуванні (недовкладення); пошкодження вантажу гризунами, хробака, ми, комахами; затримка в доставці вантажу і падіння цін. Тип покриття А рекомендується для вантажів (наприклад, машини, автомобілі) і вантажів, які піддаються ризику розкра, дання (наприклад, споживчі товари). Умови страхування В, на відміну від першого, має точний перелік ризиків, за якими страховик несе відповідальність. 282
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Обсяг його відповідальності тут менший. З неї також виклю, чаються ризики, що не покриваються умовами “всі ризики”. Тип покриття В охоплює такі страхові ризики: • пожежа і вибухи; • аварія корабля, посадка на мілину або перекидання морського чи річкового судна; • перекидання або пуск під укіс транспортного засобу при наземному транспортуванні; • зіткнення або торкання судна чи іншого транспортного засобу до предмета ззовні, крім води (лід у даному ви, падку водою не вважається); • провал мостів або складських приміщень; • розвантаження вантажу в порту – сховище; • викид у море у разі загальної аварії; • землетрус, виверження вулкана й удар блискавки; • змивання за борт; • проникнення морської або річкової води в транспорт, ний засіб, контейнер або місце зберігання; • повна втрата вантажу при навантаженні або розванта, женні морських або річкових транспортних засобів. Варто враховувати, що збитки від пошкодження при за, вантаженні і розвантаженні одночасно не страхуються. Аналіз зазначених ризиків показує, що цю форму покрит, тя можна рекомендувати тільки для певних вантажів і транс, портних шляхів. Тип покриття В є мінімальним покриттям для вантажів, сприйнятливих до вогкості, і для транспортних шляхів через місцевості, які піддаються ризику землетрусу: Греція, Туреччина, Іран, західне узбережжя Південної Амери, ки, Центральна Америка, Ефіопія і райони Східної Африки, Пакистан, деякі райони Узбекистану і Таджикистану, Японія, Філіппіни. Форма покриття С за переліком страхових випадків і за виключеннями зі страхового покриття в цілому збігається з умовами В. Різниця в тому, що за останньою умовою страхо, вик за звичайних умов несе відповідальність тільки за випад, ки повної загибелі усього або частини вантажу, а за пошкод, 283
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ження відповідає лише у разі якої,небудь події (яка кла, сифікується катастрофою) із транспортним засобом (судном). Форма покриття С є мінімальним покриттям. Цей обме, жений страховий захист використовується, насамперед, за ба, жанням страхувальника і за умови, що експортер або імпортер повинен одержати страховий захист у своїй країні. Таке мінімальне покриття доповнюється страхуванням різниці між повним страхуванням і мінімальним до дійсно бажаного, тому що існує не багато вантажів, для яких страхування за формою С буде достатнім (наприклад, сира руда). В усіх трьох видах покриття зі страхового захисту вилуча, ються такі ризики і збитки: • провина страхувальника або застрахованого; • звичайний витік рідини, різниця ваги або розміру та інші. Ці вилучення часто обмежуються за допомогою безумов, ної франшизи. Страховик не несе відповідальності за збитки, пов’язані з ядерним вибухом, радіацією. Не відповідає він і за збитки, що виникли внаслідок військових або піратських дій, народних хвилювань, страйків, а також конфіскації, реквізиції, арешту або знищення судна чи вантажу на вимогу влади. Договір страхування, укладений лише на підставі однієї із перерахованих умов, навіть на умовах “всі ризики”, не покри, ває повністю всі небезпеки, які можуть загрожувати під час морського підприємства. Тому страхувальник або інша особа, на ризику якої залишається непокрита страхуванням частина небезпек, повинна подбати про додаткове (за свій рахунок) страхування зверх того, що звичайно передбачається в торго, вельних контрактах. Пропажа вантажу безвісти Відповідно до міжнародних норм вантаж вважається втра, ченим у разі пропажі його безвісти. Це регламентується таки, ми правилами: 284
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
1. При морських перевезеннях, якщо з часу запланованого прибуття судна пройшло 60 діб і до подання заяви про відшко, дування збитків жодної інформації про нього отримано не бу, ло. Для внутрішніх водних ліній цей термін складає 30 діб. 2. При залізничних перевезеннях, якщо вантаж не був ви, даний вантажоодержувачеві протягом 30 діб після закінчення терміну доставки, а під час перевезення вантажу в прямому змішаному повідомленні – після 4 місяців від дня приймання вантажу до перевезення. 3. При автоперевезеннях, якщо вантаж не був виданий при міському і приміському перевезеннях протягом 10 днів із дня приймання вантажу, при міжнародних – протягом 30 днів. 4. При автоперевезеннях, якщо вантаж не був виявлений протягом 120 днів, починаючи з дня, коли вантаж мав бути до, ставлений в аеропорт призначення. Договір морського страхування вантажів Договір страхування є обов’язковим товаросупроводжу, вальним документом. Тому як виняток із загальних правил сплата страхової премії може бути зроблена пізніше, а договір набирає сили з моменту підписання. Якщо він укладається на термін, а не на окрему поставку, поліс називають генеральним (відкритим). Але при кожному відправленні вантажу страху, вальник повинен повідомляти страховику всі відомості про вантаж. У деяких випадках розрізняють генеральні і відкриті поліси. Генеральним називають поліс на всі поставки вантажу даного страхувальника, а відкритим – поліс з відкритою да, тою. Основний принцип страхування майна, при якому страхо, ва сума не повинна перевищувати дійсну вартість об’єкта стра, хування, у морському страхуванні не виконується. Сума, на яку страхується вантаж, звичайно обчислюється за формулою: Страхова сума = вартість товару + фрахт + вартість навантаження + надбавка + очікуваний прибуток
285
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Надбавка вводиться для покриття адміністративних вит, рат і обліку зростання ціни звичайно складає 5–10%. Щоб підкреслити безперервність страхового захисту на всьому шляху проходження вантажу, у договорах страхування засто, совують застереження: “від складу до складу” або “від дверей до дверей”. При страхуванні вантажів звичайно застосовуються м’які тарифні ставки. Страховик сам визначає вартісну міру своєї відповідальності виходячи із можливої загрози для себе. У цьому випадку він стикається з двома видами загрози – мо, ральною, пов’язаною з особою страхувальника, його чесністю і сумлінністю, і фізичною, обумовленою імовірністю пошкод, ження чи загибелі вантажу. Приклади моральної загрози. Страхова компанія страхує перевезення товару Середземним морем. Судно заходить в один із портів Близького Сходу, де його за ніч перефарбовують і змінюють назву. Вантаж продається суд, новласником або капітаном. Судновласнику вдалося навмисно створити умови, за яких аварія повинна вважатися загальною.
Усунути моральну загрозу для страховика складно. Найбільш надійний спосіб – відмовитися від укладання дого, вору страхування, якщо існують хоча б найменші сумніви в платоспроможності і моральних якостях страхувальника. Фізична загроза існує завжди. Завдання страхової компанії – призначити ціну страхування, адекватну прийнятому ризику. При страхуванні вантажів іноді важко довести наявність страхового випадку і розмір збитку через віддаленість місця події. У міжнародній практиці така ситуація враховується шляхом використання інституту аварійних комісарів (сюр# вейєрів), тобто уповноважених страховою компанією осіб для огляду аварійних вантажів, оцінки збитку і причин аварії. Ре, зультатом їхньої роботи є аварійний сертифікат, який дозво, ляє зробити висновок про відповідальність страховика і права страхувальника на одержання відшкодування. 286
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Калькуляція про виплату компенсації будується страхо, виками на основі пропорційного співвідношення між збитка, ми і повною вартістю застрахованого вантажу. Приклад розрахунку вартості страхового відшкодування. Нехай вантаж складався зі 100 ящиків по 1 тис. дол. за кожний. Разом – 100 тис. дол. Фрахт і підйом вантажу – 20 тис. дол. Заст, рахована вартість – 120 тис. дол. Таким чином, за втрату одного ящика буде виплачене страхове відшкодування в розмірі 1200 дол., навіть якщо вартість заміни вантажу і подальшого досилан, ня одного ящика складе, скажімо, 1300 дол.
Взаємовідносини сторін при настанні страхового випадку До страховика, що сплатив страхове відшкодування, пере, ходить у розмірі сплаченої ним суми право вимоги, яке страху, вальник або вигодонабувач мають до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таке право називається суброгацією. У разі, якщо страхувальник або вигодонабувач відмовили, ся від своїх претензій до такої особи, або здійснення такого права неможливе з вини страхувальника чи вигодонабувача, страховик звільняється від сплати страхового відшкодування повністю або у відповідній частині. Відмова страхувальника від своїх прав на застрахований об’єкт (судно або вантаж) на користь страховика, якщо він одержав від нього повну страхову суму, називається абандо ном. Абандон може застосовуватися у разі, якщо майно заст, раховане від пропажі. В усіх видах страхування страховик, як правило, несе відповідальність за збитки тільки в межах страхової суми. Од, нак у морському страхуванні збитки від загальної аварії відшкодовуються навіть у тих випадках, коли загальна сума виплат може перевищити страхову. Останніми роками у зв’яз, ку з можливими великими і заздалегідь не передбаченими су, мами в практиці страхування обмежують страхові виплати по загальній аварії п’ятикратним перевищенням страхової суми. 287
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Для одержання страхового відшкодування страхувальник або вигодонабувач зобов’язаний документально довести свою зацікавленість у застрахованому майні, наприклад, наявність договору страхування, страхового випадку, розмір своєї пре, тензії по збитку. У морському страхуванні для доведення зацікавленості в за, страхованому вантажі необхідно надати коносаменти, залізничні накладні та інші перевізні документи, фактури і рахунки, якщо за змістом цих документів страхувальник або його представник мають право розпоряджатися вантажами. При страхуванні фрахту необхідним є надання чартерів і коносаментів. Наявність страхового випадку підтверджується: морським протестом, випискою із суднового журналу та інших актів, що свідчать про причини страхового випадку, а при пропажі суд, на безвісти – достовірними відомостями про його вихід з ос, таннього порту й очікувану дату прибуття в черговий порт. Для доведення розміру претензій по збитку надаються аварійні сертифікати, акти експертизи, оцінні й інші докумен, ти, складені відповідно до закону і традиціями тієї місцевості, де відбувається оформлення збитку; виправдальні документи по витратах, а у разі вимоги по сплаті частки в загальній аварії – обґрунтований розрахунок і диспаша.
11.3. Ñòðàõóâàííÿ êîðïóñó é îñíàùåííÿ ïåðåâ³çíèõ çàñîá³â У міжнародній практиці це страхування називається КАС# КО. На страхування, яке здійснюється на випадок передбаче, них випадковостей і небезпек, що можуть статися під час пла, вання або будівництва судна, приймається будь,який інтерес, пов’язаний з його експлуатацією. З метою стандартизації дого, ворів страхування застосовуються типові умови, які об’єдну, ють певні групи ризиків. • За умовами “з відповідальністю за загибель і пошкод# ження” відшкодуванню підлягають: 288
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
а) збитки від пошкоджень або фактичної чи конструктив, ної повної загибелі судна внаслідок пожежі, блискавки, бурі, вихору та інших стихійних лих, катастрофи, посадки судна на мілину, зіткнення суден одне з одним або з будь,якими неру, хомими чи плавучими предметами, у тому числі лід, або через те, що судно перекинеться або затоне, а також внаслідок не, щасних випадків при навантаженні, укладанні і вивантаженні вантажу або при прийманні палива, вибуху на борту судна чи поза ним, вибуху котлів, поломки валів, прихованого дефекту корпусу машин і котлів, недбалості або помилки капітана, ме, ханіка, інших членів команди або лоцмана; б) збитки від пошкодження судна внаслідок заходів, яких було вжито для порятунку або гасіння пожежі; в) збитки від пропажі судна безвісти; г) збитки, внески і витрати по загальній аварії; д) збитки, які судновласник зобов’язаний відшкодувати власнику іншого судна внаслідок зіткнення суден; е) всі необхідні і доцільні витрати по порятунку судна, зменшенню збитку і встановленню його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування. У рамках цих умов звичайно встановлюється 3%,на умов, на франшиза. Збитки від пошкоджень відшкодовуються без франшизи лише в тих випадках, якщо їх причиною були ката, строфа, зіткнення з іншим судном, посадка на мілину, пожежа або вибухи на судні, а також за наявності загальної аварії. Збитки від повної загибелі судна завжди відшкодовуються без франшизи. • Умови “без відповідальності за пошкодження, крім ви# падку катастрофи” за обсягом відповідальності більш обме, жені. При цьому збитки від загибелі судна відшкодовуються повністю, а збитки від пошкоджень лише у випадках, якщо во, ни були наслідком катастрофи судна. Підлягають відшкоду, ванню також збитки від пропажі судна безвісти; збитки, вне, ски витрати по загальній аварії; збитки, які судновласник зо, бов’язаний оплатити власнику іншого судна через зіткнення суден; всі необхідні і доцільні витрати по порятунку судна, а 289
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
також зменшення і визначення розміру збитку, якщо збиток підлягає відшкодуванню за умовами страхування. • Умови “без відповідальності за приватну аварію” пе, редбачають відшкодування збитків від повної фактичної або конструктивної загибелі судна з причин, викладених вище в п. а) попередньої умови; збитків від пропажі судна безвісти; збитків, що відносяться до загальної аварії, однак тільки в тих випадках, коли збитки заподіяні устаткуванню, механізмам, машинам і котлам, але не корпусу судна і стерну; відшкодову, ються також збитки, заподіяні гасінням пожежі або зіткнен, ням з іншими суднами під час рятувальних робіт, витрати по порятунку судна, зменшенню збитку і встановленню його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхуван, ня. • Умова “з відповідальністю тільки за повну загибель суд# на, у тому числі витрати по порятунку” передбачає відшкоду, вання збитків від повної загибелі (фактичної або конструктив, ної), пропажі судна безвісти, відшкодування витрат по поря, тунку судна. • Умова “з відповідальністю тільки за повну загибель суд# на” передбачає відшкодування збитків тільки від повної (фак, тичної або конструктивної) загибелі судна, внаслідок небез, пек, перерахованих вище, і від пропажі судна безвісти. В усіх випадках не відшкодовуються збитки, що відбулися внаслідок умислу або грубої недбалості страхувальника, виго, донабувача або їхніх представників; немореплавності судна (тобто ненадійності або непристосованості до даного плаван, ня, відсутності необхідного спорядження або устаткування, необхідного складу команди, належної її кваліфікації, відправ, лення в рейс без належних суднових документів або непра, вильно навантаженим); старіння або зносу судна, його частин і речей; форсування льоду без проводки криголамом, наванта, ження з відома страхувальника або вигодонабувача, але без відома страховика; вибухонебезпечних або самозаймистих ре, човин; будь,яких воєнних дій або військових заходів та їх наслідків, пошкодження або знищення мінами, торпедами, 290
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
бомбами й іншими знаряддями війни; піратських дій, а також громадянської війни, народних хвилювань і страйків, конфіскації, реквізиції, арешту або знищення судна на вимогу військової або цивільної влади; втрати фрахту, простою (включаючи витрати по заробітній платі і утриманню команди під час простою і ремонту судна). Не відшкодовуються також інші непрямі збитки страху, вальника, крім випадків, коли за умовами страхування такі збитки підлягають відшкодуванню в порядку загальної аварії. Це базисні умови страхування суден. За згодою сторін во, ни можуть розширюватися за рахунок внесення в них інших ризиків. Загальноприйнято за окрему премію внесення в до, говір страхування військових і страйкових ризиків, втрати фрахту і т.ін. Договір страхування суден При укладанні договору страхування має бути повідомле, на докладна інформація про судно: тип, назва, рік побудови та інші дані, що характеризують судно. Зазначаються також ба, жані умови страхування, період страхування – на певний строк або рейс. У першому випадку вказується, крім терміну, передбачуваний район плавання, у другому – порти заходу судна. При страхуванні на термін відповідальність страховика починається і закінчується о 24,й годині дати, зазначеної в до, говорі страхування. Однак якщо судно на момент закінчення терміну договору стоїть на приколі в порту, перебуває в пла, ванні або потрапило в біду, договір страхування вважається продовженим до прибуття в порт призначення, а страховик має право на одержання додаткової премії, пропорційної терміну продовження договору. При страхуванні на рейс відповідальність страховика по, чинається з моменту віддання швартових (зняття з якоря) у порту відправлення і закінчується в момент пришвартування або постановки на якір у порту призначення. 291
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Страховик несе відповідальність за збитки, що відбулися тільки в тому районі плавання і тільки по тому рейсу, який був обумовлений у договорі страхування. При виході судна за межі району плавання або при відхиленні від обумовленого в дого, ворі шляху проходження страхування припиняється. Щоб і в таких випадках договір страхування залишався в силі, страху, вальник має вчасно заявити страховику про передбачувану зміну району плавання або рейсу і підтвердити готовність спла, тити додаткову премію, якщо страховик цього зажадає. Відповідно до міжнародних правил капітани суден зо, бов’язані надати допомогу будь,якій виявленій у морі особі, якій загрожує загибель, і при одержанні сигналу про допомогу з максимально можливою швидкістю йти на допомогу тим, хто потрапив у біду. Тому не є порушенням договору страхування відхилення судна від обумовленого шляху або вихід з району плавання з метою порятунку людей, суден і вантажів, а також відхилення, викликане дійсною необхідністю забезпечення безпеки рейсу. Про всі відомі випадки змін у страховому ризику страху, вальник зобов’язаний повідомити страховика. Зміни в ризику, що відбулися після укладення договору страхування, які збільшують ступінь ризику страховика, дають йому право на додаткову премію або зміну умов страхування. У разі відмови страхувальника договір припиняється з моменту настання змін у ризику. Встановлення обґрунтованих тарифів є однією із основ, них проблем морського страхування. Тверді тарифи виробити практично неможливо. Вони повинні бути обумовлені різно, манітністю видів, типів і класів суден, географією їх експлуа, тації і районами плавання, видами перевезених вантажів. По, винні враховуватися і багато супутніх умов плавання, напри, клад, пора року, коли настає період штормів або виникає льо, дова обстановка. Так, за плавання в арктичних водах, де судно може застрягти в льодах або одержати пошкодження від зіткнення з льодом, зазвичай понад звичайні ставки, встанов, лені для плавання в теплих водах, стягується додаткова плата, так звана екстра#премія. 292
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Крім всіх інших факторів, страховик змушений врахову, вати ступінь ризику, пов’язаного з якістю самого судна. Пере, вага віддається досконалим сучасним суднам вищого класу регістру, які плавають у спокійних регіонах, а щодо застарілих або взагалі позбавлених регістру суден застосовуються підви, щені тарифні ставки. Міжнародна практика розробила тверді тарифи тільки для певного типу суден, які плавають у суворо визначених районах, а також тарифні ставки екстра,премій за вихід у не, безпечні райони. При страхуванні цілих флотів звичайно вста, новлюється середня ставка для всього флоту. Іноді для більш точного розрахунку тарифів судна групуються за загальними однорідними показниками, а ставка встановлюється для кож, ної групи окремо. Взаємовідносини сторін при настанні страхового випадку При настанні страхового випадку діють звичайні норми взаємин сторін по врегулюванню збитків, обумовлених умова, ми договору страхування, міжнародною практикою і нормами національного законодавства. Якщо в договорі страхування не встановлено інше, збитки від пошкодження судна підлягають відшкодуванню в сумі, яка не повинна перевищувати вартість відновлення пошкодженої або загиблої частини судна, за винятком природного зносу її до моменту аварії. Практично в даному випадку застосо, вується принцип заліку “старого за нове”. Страхувальник або вигодонабувач при одержанні страхо, вого відшкодування зобов’язаний передати страховику всі на, явні у них документи і докази, пов’язані зі збитками, а також виконати всі формальності, необхідні для здійснення права регресу до винуватої сторони. Після сплати страхового відшкодування до страховика в межах сплаченої суми переходять всі претензії і права, які страхувальник або вигодонабувач має до третіх осіб – вину, ватців або відповідальних за заподіяння шкоди. 293
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
11.4. Ñòðàõóâàííÿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ ñóäíîâëàñíèê³â Пропорційно сучасній тенденції ускладнення умов морсь, ких перевезень – розширенню географії торговельних рейсів, насиченості шляхів суднами, оснащеності портів складними і дорогими допоміжними спорудами, а також різноманітності і кількості перевезених вантажів – зросла матеріальна відповідальність судновласників за можливе заподіяння фізичного або морального збитку третім особам. Зрозуміло, що відповідно до основних принципів страхування відповідальності може розглядатися тільки збиток, за, подіяний помилково або випадково. У певній частині ризики відповідальності покриваються договором морського страхування КАСКО. Однак традиційно за цим договором на страхування приймається відповідальність судновласників за зіткнення суден і тільки в межах 3/4 розміру можливого збитку, а решта залишалася на ризику судновласника як своєрідна франшиза. Вихід з цього становища, яке не влаштовувало судновлас, ників, був знайдений за допомогою організації товариств взаємного страхування, які відповідно до англійських тра, дицій стали зватися клубами взаємного страхування. Страху, вальники – власники суден створювали спільний страховий фонд, з якого відшкодовувалися збитки, членів клубу. Поступово діяльність клубів розширилася: крім страху, вання 1/4 частки відповідальності при зіткненні суден, непо, критої по страхуванню КАСКО, стали брати на відповідальність й інші ризики. Виникнення останніх має більш ніж столітню історію. Історичні факти. У 1846 р. в Англії був прийнятий акт, що передбачав жорстку відповідальність судновласників за відшко, дування можливого збитку, пов’язаного із втратою життя або тілесними ушкодженнями. Реакцією на це було створення низки клубів або асоціацій по захисту інтересів судновласників, які бе, руть на страхування ризики, пов’язані з експлуатацією суден за
294
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
назвою “протектинг ризики” – ризики захисту. Відповідно і то, вариства взаємного страхування одержали назву клубів захисту. У 1870 р. був визнаний відповідальним за втрату вантажу власник судна, яке затонуло з вантажем у районі мису Доброї Надії, після того, як воно пройшло повз порт призначення. Таке рішення суду спонукало клуби брати на страхування відповідальність судновласників за схоронність вантажу. Цей вид страхового захисту одержав назву компенсаційного страхування, або страхування відшкодування. Відповідні товариства одержа, ли назву клубів відшкодування. Тривалий час страхування ризиків захисту і відшкодування проводилося різними клубами. Згодом вони злилися. Суть їхньої діяльності полягає в захисті своїх членів від понесених збитків. Одним із найважливіших принципів їхнього функціонування є те, що вони не переслідують мету одержати прибуток зі страхових операцій. Крім страхових операцій, клуби стали вживати заходів для запобігання арешту застрахованих суден і оформляти для цього банківські гарантії.
До ризиків захисту стали відносити: • страхування відповідальності на випадок смерті і каліцтва осіб екіпажу судна, пасажирів і портових робітників; • 25% збитку, заподіяного іншому судну при зіткненні; • пошкодження нерухомих і плавучих предметів; • витрати по усуненню залишків затонулого майна з ак, ваторії портів і фарватерів. До ризиків відшкодування відносилися в основному ризи, ки відповідальності судновласників за схоронність прийнятих до перевезення вантажів і загалом пов’язані з використанням суден для перевезення вантажів: • різні штрафи, що накладаються на судновласників через помилку або недогляд капітана та членів екіпажу мит, ною, еміграційною, санітарною або місцевою владою; • частка загальних аварійних витрат, належних до стяг, нення з судна або вантажу, якщо загальна аварія викли, кана помилкою або недбалістю морського перевізника. 295
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Для захисту інтересів своїх членів клуби мають у різних портах представників, які здійснюють контроль за ходом ван, тажно,розвантажувальних робіт і вживають відповідних за, ходів при виникненні претензій до судновласників – членів клубів. Нині взаємне страхування відповідальності судновлас, ників набуло поширення. У світі діє близько 70 клубів. Найбільшими вважаються клуби Англії, Швеції, Норвегії, США. Керівним органом клубу є рада директорів, що оби, рається із представників судновласників. Рада збирається за необхідності для вирішення принципових питань страхування і фінансової політики. Поточна робота, зокрема розрахунки по страхових внесках, оплаті збитків і т.п., здійснюється фірмами або фірмами,розпорядниками, що спеціалізуються в області морського права, судноплавства, страхування. Фінансову базу клубів складають внески його членів. Розміри їх ґрунтуються на середньостатистичних показниках збитковості за кілька років і залежать від складу флотів, що входять до того чи іншого клубу. Страхові внески підрозділя, ються на три категорії – попередні, додаткові і надзвичайні. На початку кожного операційного (полісного) року, що традиційно починається з полудня 20 лютого кожного року і закінчується опівдні 20 лютого наступного року, рада дирек, торів клубу встановлює розмір попереднього внеску. Якщо після закінчення року стане ясно, що заявлених претензій більше, ніж зібраних попередніх внесків, рада директорів ви, носить рішення про внесення членами клуба для покриття дефіциту додаткових внесків. У разі виникнення катаст, рофічних збитків, на покриття яких недостатньо коштів клу, бу, вдаються до збору надзвичайних внесків. При сприятливо, му перебігу подій, якщо попередні внески перекривають всі претензії, у наступному році вони відповідно коригуються. Кожний із клубів обмежує межі своєї відповідальності тільки ризиками і певними правилами. І хоча в них зафіксова, но, що характер страхових ризиків, їх розмір і умови страху, вання можуть бути погоджені клубом і судновласниками, на, 296
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
справді це відбувається дуже рідко, і кожний із клубів дотри, мується встановлених ним правил. Це пояснюється, по,перше, тим, що в правилах враховані обов’язкові норми національно, го законодавства, які не можуть бути змінені угодою сторін, по,друге, тим, що при зміні умов страхування на користь суд, новласників доводиться збільшувати розмір страхової премії. Правилами клубів взаємного страхування в цілому в різних поєднаннях і обсягах покривається відповідальність судновласників по наступних ризиках: • Відповідальність за втрату життя, тілесне ушкоджен# ня, за хвороби і репатріацію. Клуб відшкодовує судновласни, ку витрати у зв’язку з похороном, госпіталізацією і лікуванням будь,яких осіб, що знаходяться на борту судна. Компенсації підлягають також збитки, що виникли внаслідок втрати або пошкодження належних цим особам особистих речей. Страховим випадком вважаються недбалі дії або недогляд на борту судна чи невміле поводження з вантажем. Відшкодо, вуються також витрати по репатріації членів екіпажу застра, хованого судна; заробітна плата й інші види заробітку, не одер, жані членами екіпажу внаслідок практичної або конструктив, ної повної загибелі судна; витрати по відхиленню судна від курсу (девіація) і у зв’язку із необхідністю висадити хворого або постраждалого члена екіпажу, а також портові витрати і витрати судновласника по паливу, провіанту, заробітній платі, страхуванню та інші грошові витрати, пов’язані з очікуванням заміни вибулого члена екіпажу для забезпечення безпеки про, довження рейсу, у противному разі судно буде вважатися не, морехідним. • Відповідальність за зіткнення з іншими суднами: 3/4 відповідальності по зіткненню з іншими суднами залишають, ся покритими страхуванням КАСКО, а 1/4 відповідальності, що залишилася на ризику судновласника, страхується клубом. Клуб страхує цю відповідальність, включаючи витрати, пов’язані зі збитком, заподіяним зіткненням, будь,якому іншому судну, незалежно від того, чи застрахована відповідальність судновласника за полісом КАСКО, яка вклю, 297
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
чає застереження про зіткнення. Клуб може прийняти на стра, хування відповідальність судновласника в частині, що переви, щує 1/4 відповідальності за збиток іншому судну, за умови, що таке перевищення не відшкодовується за полісом КАСКО. При виникненні збитку, що відшкодовується клубом, ди, рекція клубу залишає за собою право визначити страхову су, му, на яку судно мало бути застраховане за полісом КАСКО, і відшкодувати тільки пропорційну частку збитку виходячи зі співвідношення між страховою сумою і фактичною (страхо, вою) вартістю судна. Неоплачена клубом сума збитку відшко, довується самим судновласником. Крім страхування відповідальності за зіткнення з іншими суднами, клубами страхується обов’язок судновласника, згідно із законодавством, відшкодувати іншому судновласникові вит, рати по підняттю судна, якщо воно затонуло; видаленню за, лишків аварії; вартість встановлення світлових або інших знаків для позначення таких залишків, а також збитки, за, подіяні застрахованим судном порту, доку, причалу, молу або іншому нерухомому або рухому (за винятком суден) предмету. У цьому випадку прослідковується одна цікава особ, ливість клубного страхування, так зване “застереження про судна, що належать одному судновласнику”. Полягає вона в на, ступному: якщо вимога про відшкодування претензії виникає в результаті зіткнення суден, що належать одному судновлас, нику, то він має право на відшкодування збитків від клубу так, ніби ці судна належали різним судновласникам. Якщо в зіткненні винні обидва судна, то передбачена процедура ліквідації збитків на базі зустрічних претензій суден. Якщо до полісів звичайного морського страхування вно, ситься змінене застереження Інституту лондонських страхо, виків про зіткнення, то за договором КАСКО можна брати на страхування не 3/4, а всі 4/4 відповідальності за зіткнення суден. • Відповідальність за шкоду, заподіяну нерухомим або плаваючим об’єктом. Це відповідальність судновласника за шкоду, заподіяну його судном порту, доку, пристані, пірсу, мо, лу, землі, воді або будь,якому іншому нерухомому і рухомому 298
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
об’єктам, за винятком іншого судна і майна, що знаходиться на ньому. До страхового покриття входить також відповідаль, ність судновласника за забруднення вод і узбережжя внаслідок витоку нафтопродуктів. З урахуванням обсягів пе, ревезень морем нафти і нафтопродуктів, а також суворі міжна, родні правила по захисту навколишнього середовища, страху, вання екологічних ризиків є серйозною відповідальністю для страховиків. Факти. Згідно із міжнародними правилами, закріпленими у відповідних міжнародних конвенціях, якщо розлита нафта загро, жує забрудненням узбережжю або створює небезпеку іншого збитку, власник танкера зобов’язаний видалити нафту або спла, тити вартість витрат по її видаленню й очищенню узбережжя. При цьому відповідальність його обмежується 100 дол. США за одну брутто,реєстрову тонну місткості танкера при максимуму загальної суми відповідальності в 10 млн. дол. США по кожному танкеру і по кожній події. І таких випадків за останні роки чима, ло. Досить згадати катастрофічні наслідки аварій танкерів, які за, вдали непоправних збитків прибережним водам і узбережжю де, яких регіонів Франції, Японії, Великобританії. Особливу стурбованість міжнародних громадських ор, ганізацій викликають при цьому перевезення нафтопродуктів під так званими зручними прапорами – панамським, ліберійським, сінгапурським та ін., де вимоги регістру до мореплавності суден істотно знижені. Власники суден, які плавають під цими прапора, ми, поряд з податковими пільгами заощаджують на техніці безпе, ки, найманні кваліфікованої команди і т.ін. Конференція ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) у 1978 р. опублікувала дослідження, яке свідчить, що третина суден світового флоту прикриваються зручним прапором.
• Відповідальність за пошкодження суден, не спричинена зіткненням. Страхується відповідальність судновласника за загибель і пошкодження іншого судна або майна, що знахо, диться на ньому, у тому числі пов’язані з ним витрати, викли, кані іншою причиною, які були наслідком недбалості, допуще, ної при судноводінні або керуванні судном, або іншої недба, 299
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
лості, що стала результатом дії чи бездіяльності на борту заст, рахованого судна або у зв’язку з цим судном. До таких ризиків належить збиток, заподіяний неправильним маневруванням застрахованого судна, що призвело до посадки на мілину з ме, тою запобігання зіткненню іншого судна або його зіткненню з третім або навалу на причал і т.п. Сюди не належить збиток, заподіяний хвилею, піднятою застрахованим судном, вогнем, джерелом якого було це судно, вибухом, що стався на його борту, падінням чого,небудь за борт і т.д. • Відповідальність за договорами буксирування. Тут стра, хується відповідальність судновласника, згідно з умовами до, говору буксирування, при якій його судно може бути як бук, сиром, так і буксируватися. Відшкодовуються втрати й пошко, дження, що виникають під час буксирування і належать на відповідальності судновласника, якщо ця відповідальність не підлягає відшкодуванню за полісами страхування КАСКО. • Відповідальність за гарантіями і договорами. Може бу, ти застрахована відповідальність судновласника за збиток, за, подіяний життю і здоров’ю будь,яких фізичних осіб, а також будь,якому майну, крім вантажів, перевезених на застрахова, ному судні. При цьому маються на увазі договори і гарантії, пов’язані з найманням судновласниками кранів, ліхтерів та інших вантажно,розвантажувальних механізмів і підвізних за, собів. • Відповідальність за видалення залишків аварії. Така відповідальність є одним з істотних ризиків, яким піддаються судновласники. Вона покладається незалежно від наявності їх власної вини або вини їхніх службовців. За цим видом страху, вання клуби відшкодовують витрати по підійманню, видален, ню і знищенню залишків аварії корабля або встановленню освітлювальних чи інших попереджувальних знаків для по, значення місцезнаходження залишків застрахованого судна, що потерпіло катастрофу. Відповідальність клубу настає в тих випадках, коли перераховані дії є необхідними за законом, а також якщо зазначені витрати можуть бути стягнені з судно, власника в судовому порядку. Із суми страхового відшкоду, 300
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вання вираховується вартість врятованих суднових запасів, матеріалів і самих залишків. • Витрати у зв’язку із карантином. Можуть бути застра, ховані карантинні і надзвичайні витрати, пов’язані з виник, ненням на борту судна інфекційного захворювання. До таких витрат належать: , витрати по дезинфекції судна та осіб, які знаходяться на борту судна, відповідно до вимог законодавства, пра, вил і розпоряджень влади; , вартість витраченого палива або вартість буксирування судна в спеціально відведене місце, де воно має знахо, дитися упродовж карантину, і буксирування судна з та, кого місця, включаючи вартість палива, витраченого під час карантину; , прямі витрати по заходженню в порт і по виходу судна з такого місця, якщо єдиною причиною заходження є інфекційне захворювання на борту судна. • Відповідальність за схоронність перевезеного вантажу. Клуб страхує відповідальність судновласників за загибель, по, шкодження і недостачу вантажу або іншого майна, перевезе, ного страховим судном. При цьому правила страхування клубів передбачають можливість вибору двох видів страхово, го покриття: , з відповідальністю за втрату і недостачу вантажу; , з відповідальністю за пошкодження вантажу. На практиці звичайно судновласники страхують ризик нез, береження вантажу в повному обсязі на умовах обох частин. При страхуванні відповідальності за пошкодження ванта, жу судновласник має право на відшкодування додаткових ви, трат по вивантаженню, реалізації пошкоджених вантажів і збуту знецінених товарів зверху витрат, які він здійснює за до, говором перевезення. Додаткові витрати відшкодовуються клубом у розмірі 50% за умови, що судновласник не може стяг, нути їх з кого,небудь. Відшкодовуються також витрати з пошкодженню вантажу або іншого майна, а також пов’язані з цим вантажем або май, ном, перевезеним на інших засобах транспорту, але за які суд, 301
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
новласник несе відповідальність за умовами наскрізного коно, самента або відповідного договору перевезення. Втрата фрах, ту відшкодовується тільки в тому випадку, якщо фрахт вхо, дить у розмір претензії, оплаченої судновласником. • Неотримання належної з вантажу частки по загальній аварії. Страхується ризик неодержання по загальній аварії або в рятувальній винагороді частки, що випадає на вантаж або іншого учасника морського підприємства, яку судновласник мав право одержати, але не одержав внаслідок порушення до, говору про перевезення або фрахтування. • Частка судна по загальній аварії. Це страхування є до, датковим. Воно набирає чинності тоді, коли внески по за, гальній аварії, застраховані за полісом КАСКО, не відшкодову, ються в повному розмірі, оскільки при розподілі загальноа, варійних витрат диспашер може встановити невідповідність дійсної вартості судна страховій сумі, а саме коли страхова вартість судна перевищить його страхову суму. У цьому ви, падку судновласник за полісом КАСКО одержить тільки про, порційну частку від суми, що належить йому по загальній аварії, і клуб повинен буде відшкодувати різницю. • Штрафи. Клуби також беруть на страхування різні штрафи, що накладаються на судновласника відповідною вла, дою, судами, арбітражем та іншими компетентними ор, ганізаціями: за недотримання на судні правил техніки безпеки; за недоставку вантажу, доставку зайвого вантажу і недотри, мання вантажних декларацій та інших документів по судну і вантажу; за контрабандне ввезення товарів капітаном, члена, ми екіпажу, агентами та іншими особами, за дії яких несе відповідальність капітан судна; за порушення митних законів і правил, що відносяться до конструкції, її зміну і переоблад, нання судна; за порушення законодавства про імміграцію. • Порядок застосування франшизи. Клуби звичайно за, лишають на відповідальності страхувальників задоволення дрібних збитків, застосовуючи для них безумовну франшизу. По всіх видах штрафів не відшкодовуються перші 120 дол. США по одному штрафу. 302
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Витрати судновласників у зв’язку із захворюванням членів екіпажу, у тому числі витрати по репатріації і зміні кур, су судна, відшкодовуються в сумі, на яку вони перевищують 120 дол. США в кожному окремому порту для суден місткістю 2500 брутто,реєстрових тонн і більше та 60 дол. США – для суден менше 2500 брутто,реєстрових тонн. За відповідальність за втрату, пошкодження вантажу та по частці вантажу в загальній аварії і витрати по порятунку суд, новласнику відшкодовуються збитки за вирахуванням 0,12 дол. США за брутто,реєстрову тонну місткості судна або 720 дол. США по кожному генеральному вантажу, перевезеному на судні за один рейс (залежно від того, яка з цих сум менша) і 0,12 дол. США за брутто,реєстрову тонну місткості або 240 дол. США по вантажу, що не є генеральним (залежно від того, яка із сум менша). Загальна сума виплат клубу по одній події також лімітується. Наприклад, по танкерному флоту при зіткненні, пошкодженні плавучих і стаціонарних об’єктів, пошкодженні або недостачі вантажу і при правових витратах ліміт відповідальності клубу складає 35 млн. дол. США. Додатково встановлений ліміт у 20 млн. дол. США за ризик забруднення вод нафтопродуктами. Крім того, танкеровласник, який є учасником угоди про компенсацію витрат по забрудненню нафтопродуктами берегової смуги, зі свого боку лімітує свою відповідальність у 15 млн дол. США. По сухогрузних суднах ліміти відповідальності клубів значно менші і коливаються в межах від 50 тис. до 6 млн дол. США залежно від ліній, які во, ни обслуговують. • Розгляд претензій. При настанні страхового випадку судновласник повинен повідомити клубу або його агентам про подію і надати аварійні сертифікати, акти експертизи, розра, хунки, виправдальні та інші документи, що стосуються збитку. На обов’язку судновласника залишається вжиття всіх заходів запобігання або зменшення збитку і можливих витрат. 303
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
11.5. Ñòðàõóâàííÿ êîíòåéíåð³â Відповідно до міжнародної практики найефективнішим з погляду схоронності вантажів є їх транспортування в контей, нерах. Значна поширеність форм і розмірів контейнерів при, звела до необхідності їх стандартизації, особливо в міжнарод, них морських перевезеннях. Факти. Сьогодні у практику перевезень впроваджені крупно, масштабні 10, 20, 30 і 40,футові контейнери. Їх тип і розміри схва, лені більшістю країн світу, у тому числі і колишнього СРСР. Ор, ганізація в СРСР контейнерної транспортної служби потребува, ла створення спеціалізованого рухомого складу. Контейнерні пе, ревезення стали самостійним видом перевезення вантажів і нині широко забезпечені можливістю безперервного послідовного транспортування морським; залізничним й автомобільним транс, портними засобами. Для транзиту через територію СРСР круп, нотоннажних контейнерів була створена міжнародна транс, сибірська контейнерна лінія.
Особливості страхування контейнерів полягають у на, ступному. Об’єктом страхування є власне контейнери як ємності для розміщення вантажів, однак вони є частиною суд, на, призначені для наступного зняття із судна і, отже, не мо, жуть бути застраховані на умовах страхування суден. Їхнє страхування здійснюється за спеціальними договорами стра, хування, укладеними звичайно на стандартних англійських умовах. Обсяг страхового покриття може бути різним. Страхуван, ня контейнерів здійснюється як на умовах від усіх ризиків, так і на більш вузьких, що покривають ризик втрати контейнерів, частку в загальній аварії, яка випадає на контейнери, витрати по їх порятунку, запобіганню і скороченню збитків. Неодмінною умовою страхування контейнерів є наявність чіткого зображення на них порядкових номерів та інших розпізнавальних знаків. Відповідальність страховиків звичай, но обмежується одним відправленням визначеними межами 304
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
як на період морського перевезення, так і окремо на період су, хопутного. Застосовується франшиза в різних розмірах – від 100 до 500 дол. США. Ризик страхування контейнерів виявляється в тому, що при порівняно невеликій їх вартості – від 2 до 10 тис. дол. США за одиницю загальна їхня вартість на борту контейнеро, воза середньої вантажопідйомності складає 3–4 млн. дол., а на великих суднах досягає 10 млн. дол. Найбільша амортизація контейнера відбувається в перші роки експлуатації і складає після першого року 30%, через два наступні ще 20% і ще по 10% через три і п’ять років. Слід мати на увазі, що вартість контейнерів з кожнім роком незмінно зростає. Доведення страхового випадку належить страхувальнику. Якщо в договорі страхування не передбачено іншого, збитки від пошкодження контейнерів відшкодовуються в сумі, що не пере, вищує вартості відновлення пошкоджених або втрачених час, тин, за винятком відсотка природного їх зносу на момент аварії. Для вирішення суперечностей у договорі передбачається місце і порядок арбітражного розгляду. Контейнери страхуються на основі типових умов. При страхуванні контейнерів на умовах “від усіх ризиків” страховик бере на себе відповідальність за ризик їх повної втрати та пошкодження протягом періоду страхування, вклю, чаючи перевезення контейнерів на палубі. Страховик не несе відповідальності за природний знос або поступове погіршення якості контейнерів, а також за їх втрату, пошкодження і мож, ливі витрати, спричинені затримкою рейсу або природними властивостями об’єкта страхування. Відповідальність страховика за втрату механізмів контей, нера настає у разі повної втрати контейнера, однак у деяких випадках може бути передбачена відповідальність за їх пошко, дження. У випадку, якщо контейнер пошкоджений, але це не при, звело до його повної втрати, розмір страхового відшкодування не повинен перевищувати вартості його ремонту. Якщо стала, ся наступна повна втрата пошкодженого контейнера, ремонт 305
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
якого не був зроблений до його втрати, то страховик відповідає лише за повну втрату контейнера і не повинен спла, чувати будь,яких сум по ремонту, що не відбувся, навіть якщо ці суми і були підтверджені раніше. Якщо вартість відновного ремонту контейнера перевищує його страхову суму, вважається, що контейнер потерпів повну конструктивну загибель і збиток відшкодовується як за повну його втрату. Витрати по загальній аварії і рятуванню підлягають відшкодуванню відповідно до законодавства країни власника контейнера або, якщо це передбачено в договорі фрахтування, згідно Йорк,Антверпенським правилам. Причому, якщо кон, трибуційна сума перевищує страхову вартість контейнерів, страховик повинен сплатити суму контрибуції. Якщо в договір фрахтування внесено застереження про взаємну вину зіткнення, відповідно до якої власники контей, нерів зобов’язані відшкодувати перевізнику частину збитків, що випадає на контейнери, стягнених з перевізника власника, ми іншого судна, страховик, за умовами страхування контей, нерів “від усіх ризиків”, зобов’язується компенсувати страху, вальникам (власникам контейнерів) виплачені ними суми, але тільки в тій частці, у якій збиток відшкодовується за умовами страхування. Спеціальне застереження обумовлює, що дане страхування не повинно бути джерелом вигоди для пе, ревізників або депозитаріїв. Якщо існує спеціальне застереження в умовах страхуван, ня “від усіх ризиків”, то воно звільняє страховика від відповідальності по збитках, спричинених конфіскацією, за, хопленням, арештом, забороною або затримкою та їх наслідка, ми, а також спробами здійснити такі дії. Крім того, за змістом цього застереження страховик не несе відповідальності за наслідки ворожих дій або воєнних операцій, незалежно від то, го, було оголошено про початок воєнних дій чи ні. Страховик звільняється також від відповідальності по збитках, пов’яза, них з наслідками громадянських воєн, революцій, збройних виступів, заколотів, цивільних зіткнень і піратських дій. 306
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Страховик не несе відповідальності за втрату або пошкод, ження контейнерів, а також можливі витрати по збитках, пря, мо або побічно викликаних іонізуючою радіацією і забруднен, ням радіоактивністю від ядерного палива або відходів ядерно, го палива; впливом радіоактивних, токсичних, вибухонебез, печних та інших властивостей ядерних та їх компонентів. Умовами “від усіх ризиків” передбачається також, що страховик не відповідає за втрату або пошкодження контей, нерів і за можливі витрати по збитках, викликаних конфіскацією, націоналізацією, захопленням, реквізицією, і заподіяних страйкарями, учасниками локаутів або особами, що беруть участь у трудових конфліктах, повстаннях і народ, них хвилюваннях. За згодою сторін деякі з цих ризиків мо, жуть бути включені в страхове покриття за додаткову премію. При страхуванні контейнерів на інших умовах, що прий, нято скорочено називати “від повної загибелі”, відшкодовують, ся тільки збитки втрати контейнерів, а також випадаюча на контейнери частка по загальній аварії, витрати по їх порятун, ку і запобіганню або зменшенню збитків, що підлягають оплаті за умовами страхування. Витрати на ремонт контейнерів (крім випадків загальної аварії) за даною умовою страхування не відшкодовуються. В решті обидва види умов збігаються. Крім страхування контейнерів від загибелі або пошкод, ження, на страхування береться ризик цивільної відповідаль, ності власників або орендарів контейнерів за шкоду, яка може бути заподіяна особі або майну третіх осіб у зв’язку з викори, станням контейнерів. Покриття надається на умовах страху, вання цивільної відповідальності з урахуванням специфіки об’єкта страхування. При цьому відповідальність страховиків звичайно обме, жується встановленням певних лімітів. Ліміти встановлюють, ся роздільно: за каліцтво або смерть однієї особи; за знищення або пошкодження майна третіх осіб; за заподіяння каліцтва або смерті декільком особам і/або знищення чи пошкодження майна декількох осіб по одному страховому випадку. 307
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Чому наприкінці XIX ст. виникла необхідність уніфікації трактування міжнародних торговельних термінів і ризиків, що супроводжують торговельні перевезення? 2. Що таке морське право? 3. Що таке морське страхування? 4. Розкажіть про діяльність Міжнародного союзу морського страхування. 5. Як трактується поняття аварії в морському страхуванні? 6. У чому полягає різниця між загальною і приватною аваріями і як це позначається на виплаті страхових відшкодувань? 7. Яким чином здійснюється підтвердження загальної аварії? 8. Дайте визначення поняттям диспашер і диспаша. 9. Які базисні умови постачання вантажів передбачають обов’язкове страхування? Хто повинен його укладати? 10. У чому переваги і недоліки угод СІФ з точки зору страхуван, ня? 11. Як трактуються ризики відповідно до Застережень лон, донських страховиків по вантажах? 12. Назвіть міжнародні умови, які дозволяють дати висновок про пропажу вантажу “безвісти”. 13. Які ризики при страхуванні вантажів не підпадають під ба, зисні умови страхування? 14. Як розраховується ціна страхування вантажу? 15. У яких випадках страховик звільняється від відповідальності при страхуванні вантажу? 16. Дайте визначення поняттям “абандон” і “суброгація”. 17. Чим відрізняється генеральний поліс від звичайного? 18. У чому полягає основний принцип розрахунку страхового відшкодування при страхуванні вантажу? 19. Які документи необхідно надати в страхову компанію для от, римання страхового відшкодування при страхуванні ван, тажів? 20. На яких умовах страхуються корпус і оснащення перевізних засобів? 21. Розкажіть про основні особливості укладання договору стра, хування суден. 22. Які ризики при страхуванні суден не підпадають під базисні умови страхування?
308
Ãëàâà 11 ÌÎÐÑÜÊÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
23. Дайте характеристику основним особливостям страхування відповідальності судновласників. 24. У чому полягає страхування ризиків захисту? 25. У чому полягає страхування ризиків відшкодування? 26. Чим обумовлена поява клубів взаємного страхування і яка основна мета їхньої діяльності? 27. Якими є основні ризики відповідальності, які традиційно страхуються клубами? 28. Які ризики при страхуванні відповідальності судновласників не покриваються базисними умовами страхування? 29. У чому суть страхування контейнерів? Чим обумовлена по, ява цього виду страхування? 30. Як трактуються типові ризики при страхуванні контейнерів? 31. Які ризики при страхуванні контейнерів не покриваються базисними умовами страхування?
309
Ãëàâà 12 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ï²ÄÏÐȪÌÍÈÖÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲ 12.1. Îñíîâí³ âèäè ñòðàõóâàííÿ Підприємницькі ризики виникають у процесі здійснення підприємницької діяльності. Незважаючи на те, що більшість з цих ризиків покриваються традиційними видами страхуван, ня, підприємницька діяльність вимагає підвищеної уваги до комплексного і цільового страхового захисту. Тому в практиці страхування деяких зарубіжних країн страхування підприємницьких ризиків розглядається як окре, мий блок страхового захисту, розроблений ряд спеціальних схем страхування, а також комплексні поліси покриття таких ризиків. Усі види страхування, пов’язані зі страховим захистом підприємницької діяльності, можна поділити у відповідності зі стадіями обігу коштів у процесі товарного виробництва. Перша стадія пов’язана з інвестуванням капіталу, яке мо, же бути здійснене в основні й оборотні кошти, науково, технічну продукцію, а також у цінні папери. На другій стадії страховий захист підприємця може бути забезпечений різними видами страхування майна, що гаранту, ють компенсацію збитку від різних стихійних лих. Тут здійснюється також страхування на випадок перерви у госпо, дарській діяльності у зв’язку з аваріями й іншими небажаними подіями, що забезпечує захист від непрямих втрат, пов’язаних з припиненням випуску продукції і додаткових витрат по відновленню виробництва. На третій стадії здійснюється страхування ризику не, платежу, експортних кредитів і т.ін. Нині у практиці страхування існують дві точки зору на підприємницькі ризики. Перша полягає в тому, що 310
Ãëàâà 12 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ï²ÄÏÐȪÌÍÈÖÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
підприємницький ризик ототожнюється з фінансовим, тобто ризиком втрати грошей. Відповідно до другої точки зору ці ри, зики розглядаються широко і до них включаються будь,які ризики, що виникають у господарській діяльності. Останнім часом превалює друга точка зору. У додатку 5 наводиться укрупнена схема видів страхування і страхових підприємницьких ризиків [7]. З цього погляду до страхування підприємницьких ризиків відносять всі ризикові види страхування і виключають нако, пичувальне страхування, страхування майна приватних осіб і деякі види страхування відповідальності. При цьому у зв’язку з великою кількістю ризиків, які супроводжують підприємницьку діяльність, їх можуть покривати різні види страхування, що об’єднують сукупності ризиків у класи за ти, ми або іншими ознаками класифікації, а саме: • морське страхування; • різні види страхування майна юридичних осіб; • страхування від втрати прибутку внаслідок при зупи, нення виробництва або комерційної діяльності (не, прямі збитки); • страхування відповідальності товаровиробника; • страхування професійної відповідальності; • страхування продукції підприємства; • страхування недопоставки і недопродажу продукції; • страхування кредитів (страхування неповернення кре, диту, відповідальності позичальника); • страхування від невиконання фінансових зобов’язань; • страхування технічних ризиків (будівельно,монтаж, них, експлуатаційних, ризиків нової техніки і техно, логій); • страхування працівників підприємств від розкрадань і розтрат; • страхування інвестицій; • страхування від втрат, пов’язаних з непередбаченим при зупиненням виробничого або торговельного проце, су (шомаж); 311
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• страхування працівників підприємства від нещасного випадку, а також страхування низки інших ризиків, що супроводжують підприємницьку діяльність. Об’єкти страхування мають комплексний характер, тому що належать до різних галузей і підгалузей страхування: стра, хування майна юридичних осіб, технічних ризиків, збитків внаслідок перерви у виробництві, відповідальності товарови, робника, інвестицій, невиконання фінансових зобов’язань, втрати прибутку, працівників підприємства. Страхування технічних ризиків Особливе значення серед підприємницьких ризиків посідають технічні ризики. Ця область страхування, пов’язана з основними виробничими фондами, виникла у зв’язку з технічним прогресом, бурхливим будівництвом, появою складних дорогих промислових технологій. Перший страховий поліс по страхуванню технічних ри, зиків був виданий у 20,х роках минулого століття у Велико, британії у зв’язку зі страхуванням будівництва залізничного мосту. Страхування технічних ризиків набуло поширення в багатьох країнах, особливо в США, Великобританії та Японії. Під страхуванням технічних ризиків розуміються на, ступні види страхування: • будівельно,монтажних робіт; • машин у промисловій сфері; • пересувного устаткування (у тому числі бурові уста, новки); • електронного устаткування; • інженерних споруд (причалів, дамб, стапелів та ін.). Особливо поширене страхування будівельно,монтажних робіт (СМР), об’єктами якого є будинки, споруди, машини, за, пасні частини до них, матеріали та інше майно, призначене для будівництва та монтажу і знаходиться на будівельному май, данчику, зазначенні в договорі страхування. 312
Ãëàâà 12 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ï²ÄÏÐȪÌÍÈÖÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
Страхування СМР здійснюється при здачі об’єктів “під ключ”, коли відповідальність за поставлене устаткування, пу, ско,наладочні роботи і проведення випробувань повністю ле, жить на підряднику, який є страхувальником. У цьому випад, ку термін страхування звичайно триває кілька років і су, купність ризиків значна. Це страхування покриває такі основні елементи будівництва: • будівельні роботи (зведення будинків, риття котло, ванів, будівництво авіапарків, заводів); • допоміжні роботи (електричні, зварювальні і т.ін.); • інженерні роботи (будівництво доріг, мостів, трубопро, водів); • монтаж устаткування; • будівництво устаткування і тимчасові споруди (будівельні машини, тимчасове житло для будівель, ників, підсобні приміщення). Основні ризики: помилки в СМР; недбалість робітників, техніків, будівельників; пожежа, вибух, осідання ґрунту, зем, летруси та інші стихійні лиха; падіння предметів, розриви тросів, ланцюгів і т.ін.; будь,які інші непередбачені випадки на будівельному майданчику. Не підлягають відшкодуванню збитки внаслідок грубих порушень правил безпеки, природних властивостей ма, теріалів, навмисних дій страхувальників, а також різних форс, мажорних обставин. В якості основної особливості страхування СМР можна виділити ту обставину, що в ході їх виконання можливе додат, кове залучення матеріалів і техніки, яке має бути негайно відкориговане страховою сумою і додатковими ризиками. Відповідальність страховика починається з моменту ви, вантаження на будівельний майданчик застрахованого майна, але не раніше дати, обумовленої в договорі, а закінчується в момент здачі об’єкта в експлуатацію, але не пізніше дати, за, значеної в договорі. 313
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Страховою сумою є повна вартість об’єкта, включаючи вартість проектування технічної документації і робочої сили. Як правило, страхування СМР здійснюється на дуже великі суми, тому завжди передбачається умовна франшиза. У прак, тиці СМР її розмір складає 50–100 тис. дол. Передбачається також відшкодування витрат по розчи, щенню території в результаті страхового випадку, але їх розмір не повинен перевищувати 2% страхової суми. При страхуванні будівельно,монтажних робіт не користу, ються заздалегідь визначеними тарифами. Тарифні ставки і страхові платежі встановлюються індивідуально по кожному ризику, при цьому враховуються характер об’єктів, які спору, джуються, види основних і допоміжних матеріалів, склад будівельно,монтажної техніки, структура ґрунту будівельного майданчика, імовірність можливого землетрусу та інших стихійних лих, кваліфікація персоналу та ін. Як правило, за, стосовується франшиза. Страховою сумою є вартість об’єкта страхування, у тому числі вартість проектування, технічної документації і робочої сили. Розмір страхового відшкодування за втрачене майно об, межується вартістю його заміни або фактичною вартістю на момент страхового випадку. При ремонту пошкодженого май, на відшкодовуються тільки витрати на приведення його до стану, у якому воно перебувалося до страхового випадку. Крім страхування СМР, при зведенні великих об’єктів здійснюються також інші види страхування, а саме страхування: • післяпускових гарантійних зобов’язань, ризик – заги, бель або пошкодження зведених споруд внаслідок не, доліків, допущених при СМР або виявлених у період гарантійної експлуатації; • машин від поломок, ризик – вихід з ладу устаткування внаслідок помилок і недбалості персоналу, вибухів, пе, ревантаження, перегріву, поломки електронного устат, кування і т.ін.; • електронного устаткування, ризики – загибель або по, шкодження електронного устаткування внаслідок 314
Ãëàâà 12 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ï²ÄÏÐȪÌÍÈÖÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
крадіжки, дефектів матеріалів, короткого замикання та інших несправностей в електромережі; • відповідальності перед третіми особами при проведенні СМР. Основні ризики: шкода, заподіяна життю, здо, ров’ю і майну третіх осіб при проведенні СМР. Відповідальність перед власними службовцями цим ви, дом страхування не покривається, тому що для неї існує інший – страхування відповідальності роботодавців перед наймани, ми робітниками. При страхуванні технічних ризиків не відшкодовуються збитки, що відбулися внаслідок: • воєнних дій; • ядерного вибуху, радіоактивного впливу; • навмисної дії або грубих помилок страхувальника; • недоліків техніки, які були відомі страхувальнику; • часткового або повного припинення робіт; • експериментальних і дослідницьких робіт; • пошкодження будівельної техніки і транспортних за, собів через внутрішні поломки (які не викликані зовнішніми факторами). Страхування ризиків впровадження нової техніки і технологій Страхування поділяється на два напрями. По,перше, стра, хування самої техніки і технологічних ліній. Основні ризики, що стосуються нової техніки: • вихід з ладу; • пошкодження; • загибель, тобто захист від прямих збитків. По,друге, страхування від непередбачених, несприятли, вих наслідків, викликаних впровадженням нової техніки і тех, нологій, тобто захист від непрямих збитків у вигляді додатко, вих витрат і неотриманого прибутку. Основні ризики: • помилки в конструкції, виготовленні і виборі ма, теріалів; 315
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• приховані дефекти; • відмова різних приладів; • помилки, недбалість і злий намір осіб, допущених до роботи з новою технікою. В останньому випадку збитки покриваються тільки у разі, якщо до роботи з новою технікою були допущені професіона, ли, як правило, ті, що пройшли навчання у фірмі,постачальни, ку. У цьому вигляді страхування не покриваються збитки від пожежі, розкраданні, стихійних лих і т.ін., тому що вони по, криваються іншими видами страхування, наприклад, страху, ванням майна підприємства. Страхування комерційних ризиків Призначення страхування комерційної діяльності полягає в тому, щоб відшкодувати страхувальнику можливі втрати на випадок, якщо через певний період застраховані операції не дадуть передбачених контрактом доходів внаслідок несприят, ливої, непередбаченої зміни кон’юнктури ринку, невиконання контрактів та інших небажаних обставин. Страхова сума може бути встановлена двома способами: • у межах капітальних вкладень страхувальника в стра, хові операції (страхування інвестицій); • капітальні вкладення плюс певний прибуток від ко, мерційної діяльності (страхування доходу, прибутку). Звичайно не страхується посередницька діяльність, вкла, дення в азартні ігри, тоталізатори і т.ін. Зі страхової відповідальності вилучаються можливі збитки, пов’язані з політичними переворотами, негативними діями страхуваль, ника, його партнерів або вигодонабувачів (навмисні дії з ме, тою зриву застрахованої діяльності, порушення законодавства і т.ін.). Страхові тарифи залежать від низку факторів: виду ко, мерційної діяльності, терміну страхування, ступеня стабільності ринкових відносин та ін. Звичайно застосовують, 316
Ãëàâà 12 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ï²ÄÏÐȪÌÍÈÖÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
ся гнучкі тарифи, які значною мірою корелюють зі ставками страхування кредитів, оскільки в обох випадках вони перебу, вають під впливом стихії ринкового механізму. Зі страхуванням комерційних ризиків тісно пов’язане страхування фінансових ризиків, яке часто розглядають як складову комерційних ризиків. До такого страхування нале, жать усі види страхування кредитів, біржових, валютних ри, зиків, операцій з цінними паперами і т.ін., тобто збиток, який виникає у результаті проведення яких,небудь операцій у фінансово,кредитній і біржовій сферах. Особливістю страхування комерційно,фінансової сфери є те, що вона посідає проміжне положення між страхуванням майна і страхуванням відповідальності. Страхування від перерв у виробництві За кордоном особлива увага приділяється страхуванню простоїв або вимушених перерв у виробництві або торговель, ному процесі, воно навіть має особливу назву – шомаж. Цей вид страхування розповсюджений у США та країнах ЄС. Причинами простоїв можуть бути такі непередбачені об, ставини, як збої в постачанні електроенергії, води, газу, хворо, ба або смерть співробітників, порушення угод постачальника, ми, відмова покупця і т.ін. Страхування перерв у виробництві не здійснюється з причин: • наміру страхувальника; • воєнних дій; • змін в проекті відновлення об’єкта; • планового ремонту; • заборони владою проведення відбудовних робіт; • браку в страхувальника матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для усунення причин простою. Звичайно цей вид страхування є доповненням до страху, вання основних і оборотних коштів, оскільки перерва у вироб, ництві спричинюється їх втратою або пошкодженнями. 317
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Збиток від простою, який відшкодовується, складається із втраченого прибутку, поточних і додаткових витрат, здійсню, ваних з метою скорочення збитку. Основна особливість страхування – залежність збитку від часу перерви у виробництві, тобто проміжку часу, протягом якого страхова компанія буде відшкодовувати збитки. У світовій практиці цей термін обмежується одним роком. Як правило, застосовується умовна франшиза, найчастіше в розмірі п’яти діб і безумовна – в розмірі 20% від збитку. Втрачений прибуток є основним компонентом даного ви, ду страхування. Величина цього прибутку може бути визначе, на множенням обсягу недоотриманої продукції на величину прибутку, що припадає на одииицю продукції, або множенням середньодобового прибутку на кількість днів простою. В якості компенсації втрат враховують доход від реалізації по, шкодженого майна. Допоміжні витрати з метою скорочення збитку від про, стою пов’язані звичайно з оплатою персоналу в період про, стою, введенням додаткових змін, середньодобових робіт, терміновим ремонтом, використанням менш економічних ма, шин, передачею частини роботи іншим підприємствам, орен, дою устаткування, налогами, амортизаційними відрахування, ми і т.ін. При розрахунку страхового відшкодування враховується збиток від простою, що складається з трьох частин: • витрат за період призупинення виробництва; • отримані прибутки; • додаткових витрат, спрямованих на скорочення часу простою. Розрахунок суми збитку досить трудомісткий і вимагає знання специфіки роботи підприємства. Ця робота, як прави, ло, покладається на страхувальників, страховик же обме, жується функціями контролю за її проведенням.
318
Ãëàâà 12 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ï²ÄÏÐȪÌÍÈÖÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
12.2. Ñòðàõóâàííÿ ï³äïðèºìíèöüêèõ ðèçèê³â ó ÑØÀ Страхування підприємницьких ризиків надзвичайно по, ширене в США і є одним із найбільш затребуваних, незважаю, чи на те, що більшість з його видів дуже дорогій. Багато з них уже розглядалися в інших главах. Найбільш популярні наве, дені в табл. 12.1 [41]. Ясно, що це узагальнена таблиця і в ній відбиті не всі види страхування. Таблиця 12.1 Популярні в США види страхування підприємницьких ризиків Ðèçèê Âòðàòà âëàñíîñò³ âíàñë³äîê: àâàð³é, ðóéíóâàíü àáî ðîçêðàäàíü
Âèä ñòðàõîâîãî çàõèñòó
Ñòðàõóâàííÿ â³ä ïîæåæ³ Ñòðàõóâàííÿ â³ä ñòèõ³éíèõ ëèõ Ìîðñüêå ñòðàõóâàííÿ Ñòðàõóâàííÿ àâòîìîá³ë³â íå÷åñíèõ â÷èíê³â ñëóæáîâö³â Ãàðàíò³éíà îáë³ãàö³ÿ ëîÿëüíîñò³ àáî íåâèêîíàííÿ íèìè óìîâ Ãàðàíò³éíà îáë³ãàö³ÿ íàä³éíîñò³ êîíòðàêòó Êðåäèòíå ñòðàõóâàííÿ æèòòÿ Ñòðàõóâàííÿ â³ä çëî÷èííîñò³ Ñòðàõóâàííÿ â³ä ïåðåðâ ó á³çíåñ³ Âòðàòà äîõîäó Ñòðàõóâàííÿ äîäàòêîâèõ âèòðàò Ñòðàõóâàííÿ â³ä íåïåðåäáà÷åíèõ çðèâ³â ó á³çíåñ³ Íàñòàííÿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ Óí³âåðñàëüíå ñòðàõóâàííÿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ Ñòðàõóâàííÿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ çà äîðîæíüî-òðàíñïîðòí³ ïðèãîäè Êîìïåíñàö³éíå ñòðàõóâàííÿ ïðàö³âíèê³â «Ïàðàñîëüêà» Ñòðàõóâàííÿ ïðîôåñ³éíî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ Ñòðàõóâàííÿ çáèòêó, çàïîä³ÿíîãî íàâêîëèøíüîìó ñåðåäîâèùó Ñòðàõóâàííÿ â³ä âòðàòè êëþ÷îâèõ ïðàÂòðàòà ïðîâ³äíèõ ö³âíèê³â ïðàö³âíèê³â
319
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Дамо коротку характеристику окремим видам, представ, леним у цій таблиці. Страхування втрати власності Втрата власності внаслідок розкрадання або знищен ня. Це страхування захищає від розкрадання, фізичного по, шкодження або знищення власності. Придбаючи поліс такого страхування, страхувальник може зробити вибір між страху, ванням витрат заміщення і страхуванням залишкової вартості (фактичної грошової вартості власності). Страхування витрат коштує дорожче, але забезпечує істотний захист, тому що при здійсненні страхового випадку дає можливість купити нове майно для заміни втраченого. Страхування втрати власності в результаті аварій, руйнувань і розкрадань. Таке страхування покривається чис, ленними видами страхування майна, у тому числі майна, яке перевозиться, тобто морським страхуванням. Страхування втрати власності внаслідок нечесності службовців або невиконання ними умов контракту. Не, чесні службовці усередині компанії і сторонні злочинці є за, грозою власності та інших активів компанії. Є кілька шляхів вирішення цієї проблеми за допомогою страхування: 1. Гарантійна облігація лояльності захищає фірму від злочинів власних службовців, таких як розтрата, підробка і розкрадання. 2. Гарантійна облігація надійності є тристороннім догово, ром, за яким одна сторона згодна нести відповідальність перед іншою за виконання зобов’язань третьою стороною. Наявність таких облігацій у деяких випадках передбачається законом. Наприклад: • при укладанні контрактів з муніципалітетом на кому, нальне будівництво потрібні гарантійні облігації на ви, конання кожного контракту. Страхова компанія запла, тить за збиток, який заподіяла застрахована нею будівельна фірма, якщо робота буде закінчена не, кваліфіковано, з помилками або не у визначений строк; 320
Ãëàâà 12 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ï²ÄÏÐȪÌÍÈÖÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
• при укладанні контрактів з муніципалітетом на збиран, ня сміття і снігу; • для страхування виборних офіційних осіб від прояву недовіри, доки вони знаходяться на виборній посаді. Гарантійні облігації нерідко використовуються й у при, ватному секторі. Наприклад, залізниці дозволяють відкласти оплату фрахту відправникам вантажу, що мають ці облігації. Наявність відповідних облігацій дає можливість корпораціям відновлювати загублені або знищені цінні папери. 3. Кредитне страхування життя. Гарантує невиконання умов контракту, а саме покриття кредиту або договору про купівлю на виплат у разі смерті позичальника. 4. Страхування від злочинності. Покриває збиток від будь, якого розкрадання, наприклад злодійства, крадіжки зі зломом. Страхування втрати доходу Багато непередбачених обставин (наприклад, пожежа на складі супермаркету), крім втрати власності, порушують робо, чий ритм фірми, і збиток від незапланованих простоїв най, частіше обходиться дорожче, ніж ремонт або заміна устатку, вання. Тривала перерва в роботі підприємства може призвести навіть до її банкрутства, оскільки постійні витрати (заробітна плата, оренда приміщення і т.ін.) не знижуються, а нові дохо, ди не надходять. Більше того, руйнування внаслідок страхово, го випадку можуть викликати нові витрати: на оренду тимча, сових площ, придбання додаткової реклами, яка переконує клієнтуру в тому, що фірма не припинила існування, на опла, ту понаднормових робіт і т.ін. Багато фірм страхуються не просто від втрати доходу, а й забезпечують собі додатковий захист власності. Це можна здійснити шляхом: • страхування від перерв у бізнесі. Захищає від втрати прибутку і додаткових витрат у разі закриття фірми внаслідок страхового випадку; • страхування додаткових витрат. При цьому оплачу, 321
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ються додаткові витрати на продовження діяльності фірми в тимчасових приміщеннях; • страхування від непередбачених зривів у бізнесі. Захищає від збитків, коли страховий випадок призводить до зриву договірних зобов’язань, наприклад постачань по імпорту. Страхування відповідальності Страхування відповідальності відшкодовує збиток, за, подіяний з вини фірми життю, здоров’ю або майну третіх осіб. До нещасних випадків, що найчастіше призводять до судових процесів, належать каліцтва, отримані на території фірми, фізичний збиток, заподіяний продукцією фірми, а також зби, ток, викликаний професійними помилками. Травми на тери, торії фірми можуть одержувати як службовці, так і сторонні люди. Наприклад, якщо з ладу вийде ліфт, то в аварію можуть потрапити і ті й інші, а якщо на складі звалиться металевий стелаж, то швидше за все постраждають лише службовці. Страхування відповідальності підприємця охоплює як йо, го керівників, так і інших працівників. Перелік страхових ри, зиків дуже широкий і включає відповідальність: • за збиток персоналу і речам, який виник у результаті виробництва та іншої діяльності; • за якість виробленої продукції; • за своєчасне постачання продукції; • перед кредитором; • за внутрішні транспортні засоби; • за нанесення шкоди іміджу фірми; • власника й орендаря землі, яка використовується підприємством; • за забруднення навколишнього середовища; • яка виникла внаслідок володіння рекламними споруда, ми; • пов’язану з організацією виставок. Видів відповідальності може бути багато, тому залежно від бажання фірми, яка страхується, страхові компанії випус, кають для кожного окремого випадку різні страхові поліси. 322
Ãëàâà 12 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ï²ÄÏÐȪÌÍÈÖÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
Універсальне страхування відповідальності. Для основних видів страхування більшість компаній випускає поліси універ, сального страхування відповідальності, які автоматично забез, печують захист від усіх видів збитку, за винятком спеціально обумовлених. Більшість полісів охоплюють відповідальність за дії, які трапилися на території фірми, відповідальність за якість продукції, відповідальність за закінчені операції й операції неза, лежних підрядників. Страхування відповідальності за якість продукції захищає фірму від фінансових претензій тих осіб, які заявляють, що один із товарів завдав шкоди, призвів до каліцтва або навіть смерті. Це може бути отруєння продукцією компанії або травма, нанесена дитині іграшкою, що не відповідає вимо, гам якості. Страхування відповідальності забезпечується двома вида, ми полісів. По,перше, поточним полісом, який покриває збиток у період дії договору, незалежно від того, коли була висунута вимога щодо компенсації. По,друге, полісом зворотної дії, за якими задовольняються вимоги щодо компенсації збитку, який стався не пізніше обу, мовленої минулої дати. Ця дата може відноситися до початку страхового періоду або навіть до більш раннього терміну. Страхування відповідальності за дорожньо транс портні пригоди. Багато страхових компаній пропонують страхування відповідальності, пов’язаної з керуванням будь, яким транспортним засобом, що належить фірмі чи викорис, товується нею. У штатах, де діють закони страхування за відсутності провини, що обмежують позовні вимоги за ДТП, така форма страхування не має істотного значення. Компенсаційне страхування працівників. За цим видом страхування оплачуються витрати на медичне обслуговування працівників, які отримали травму на робочому місці або про, фесійне захворювання. Працівники одержують компенсацію за втрату доходу через травми і хвороби, їм також оплачують, ся витрати на реабілітацію. Крім того, у разі смерті годуваль, ника його родина одержує допомогу. У більшості штатів це стосується працівників як з повною, так і частковою зай, 323
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
нятістю. Законодавство США передбачає компенсаційне стра, хування в масштабах усієї країни. У деяких штатах таке стра, хування забезпечується системою самострахування, в решті – за рахунок коштів штату, а в більшості штатів – приватними страховими компаніями. Людина, яка тимчасово втратила працездатність, звичай, но одержує щотижневу допомогу. Якщо нещасний випадок привів до смерті її одержують утриманці протягом певного терміну. Майже у всіх штатах розмір щотижневої допомоги працівника, який стримав виробничу травму, як правило, складає 2/3 від його тижневого заробітку. З часом суди стали більш розширено тлумачити закони про компенсацію працівникам і визнавати наймачів відповідальними за збиток, навіть побічно пов’язаний зі служ, бовими обов’язками. Наприклад, робітник, в серцях ударив по кавоварці і зламав руку. Він одержав 7500 дол. компенсації, то, му що його травма попадала “у розряд, що підлягає компен, сації, бо робітник одержав її у зв’язку і під час виконання службових обов’язків”. Компенсаційне страхування є дуже дорогим для фірм. Страхові премії не однакові в різних штатах. Крім того, вони залежать від ступеня професійної небезпеки працівника. За останні роки премії виросли більш ніж удвічі. Відбулося це з багатьох причин: допомоги зростають через збільшення за, робітної плати і прожиткового мінімуму; у службовців немає стимулу контролювати ці витрати, оскільки самі вони в них не беруть участі, а судова практика відкриває все нові можли, вості для відшкодування збитку. У пошуках більш дешевих варіантів багато фірм зверта, ються до програм самострахування для виплати компенсацій працівникам. Є й інший спосіб: компанія може скоротити кількість страхових вимог своїх службовців, зменшивши кількість травм і професійних захворювань шляхом удоскона, лення техніки безпеки. Додаткове страхування відповідальності – “Пара солька”. Цей вид страхування забезпечує фірмам додатковий 324
Ãëàâà 12 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ï²ÄÏÐȪÌÍÈÖÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
захист зверх того, який гарантують інші види страхування. Оскільки такий вид страхування містить ряд невідомих, бага, то страхових компаній збільшили по ньому ставки до 1000% або зовсім відмовилися від нього. Тому деякі з них створили власні страхові компанії, щоб одержати додаткові можливості для відшкодування збитку. Страхування професійної відповідальності відшкодовує фізичний або моральний збиток, заподіяний клієнту застрахо, ваною особою в ході виконання службових обов’язків. Ним ко, ристуються лікарі, дантисти, юристи, адвокати, бухгалтери, архітектори, біржові брокери та інші представники незалежних професій. Цей вид страхування захищає професіоналів від розо, рення у разі висунення проти них позовів незадоволеними клієнтами. Таке страхування стає все дорожчим, тому багато спеціальних фірм, в основному дрібні, змушені відмовлятися від нього. За оцінками фахівців, через високі страхові премії кожна десята компанія, яка забезпечує послуги дипломованих бухгалтерів, узагалі не має страховки, тобто нічим не захищена. Страхування збитку, заподіяного навколишньому се редовищу. Особливе значення останнім часом набуває страху, вання відповідальності забруднення навколишнього середо, вища (екологічне страхування). Метою такого страхування є майновий захист страхувальника за збиток третім особам. Страхувальниками виступають підприємства; страхові події – раптове ненавмисне заподіяння збитку в результаті аварії і не, очікуваного скидання забруднюючих речовин у навколишнє середовище. Страхове відшкодування містить: компенсацію збитку майну, збитків у зв’язку з погіршенням життя в навко, лишньому середовищі, витрати на порятунок життя і майна громадян та очищення забрудненої території. Страхування екологічної відповідальності передбачає відповідальність страховика за ризики, пов’язані з аварійним забрудненням навколишнього середовища. До них належать страхування відповідальності судновласників за витік нафто, продуктів з танкерів і забруднення ними прибережних вод; 325
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
страхування відповідальності за ядерний збиток, заподіяний третім особам у процесі мирного використання ядерної енергії; страхування відповідальності за забруднення ґрунто, вих вод, землі і повітря; страхування відповідальності від гірничодобувної діяльності і т.ін. Роль страховика у відшкодуванні певних видів збитку, за, подіяного навколишньому середовищу, викликає суперечки, особливо коли мова йде про збиток внаслідок скидання підприємством отруйних забруднюючих речовин. Страхові компанії стверджують, що типовий поліс страхування майна ніколи не передбачав компенсацію збитку, заподіяного ком, паніями, які тривалий час скидали відходи. Однак Верховний суд Каліфорнії ухвалив, що вартість очи, щення смітників від отрутних забруднень може бути покладена на страхові компанії фірм,забруднювачів відповідно до звичай, ної процедури компенсації за збиток, заподіяний майну. Напри, клад, дрібний виробник у Каліфорнії вчасно не зробив ремонт паливної цистерни, яка стояла на території його фірми для за, правлення вантажівок, що транспортують товари. Коли влас, ник звернувся за переоцінкою своєї власності, оцінювач помітив маслянисту пляму, через що переоцінку довелося відкласти і вдатися до дорогих заходів для очищення території. Страхування від втрати ключових працівників Цей вид страхування передбачає відшкодування фірмі збитку, пов’язаного з можливою втратою ключового працівни, ка. Дійсно, у багатьох фірмах є працівники, у підготовку яких вкладено значні кошти. Вони працюють в компанії багато років і мають такий досвід і знання, що їхнє звільнення завдає фірмі значних фінансових втрат. Щоб захистити себе від цих втрат і мати час і кошти на підготовку іншого працівника, компанії вдаються до страху, вання. Важливо відзначити, що при такому страхуванні ком, пенсація виплачується фірмі, яка застрахувала працівника, а не йому особисто чи родичам у разі його смерті. 326
Ãëàâà 12 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ï²ÄÏÐȪÌÍÈÖÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Що таке підприємницькі ризики? 2. Дайте характеристику основним видам страхування, які за, стосовуються для страхування підприємницьких ризиків. 3. Що є об’єктом страхового захисту при страхуванні підприємницьких ризиків? 4. Дайте характеристику страхуванню технічних ризиків. 5. Дайте характеристику страхуванню будівельно,монтажних робіт. 6. Дайте характеристику страхуванню ризиків нової техніки і технологій. 7. Дайте характеристику страхуванню комерційних ризиків. 8. Дайте характеристику страхуванню від вимушеного простою на виробництві. 9. Розкажіть про страхування втрати власності внаслідок аварій, руйнувань і розкрадань у США. 10. Що таке гарантійна облігація лояльності, яка застосовується страховиками США? 11. Що таке гарантійна облігація надійності, яка застосовується страховиками США? 12. Як здійснюється в США кредитне страхування життя? 13. У чому полягає зміст страхування від злочинності, яке засто, совується для фірм у США? 14. Як здійснюється в США страхування втрати доходу в діяль, ності фірм? 15. Чим характеризується універсальне страхування відповідальності в США? 16. Як здійснюється страхування відповідальності за дорожньо, транспортні пригоди в США? 17. Для чого застосовується в США компенсаційне страхування “Парасолька”? 18. У чому полягає зміст страхування професійної відповідаль, ності? 19. У чому полягає зміст страхування від втрати ключових працівників у США?
327
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß 13.1. Åêîëîã³÷í³ ðèçèêè Проблема охорони навколишнього середовища, яка ви, никла в процесі взаємовідносин людського суспільства і при, роди, є однією з найважливіших для сучасного розвитку люд, ства і торкається подальшої долі населення планети. Двадцяте століття принесло людству чимало благ, пов’язаних з бурхливим розвитком науково,технічного про, гресу, але в той же час поставило життя на Землі на грань еко, логічної катастрофи. Упродовж століть людина безконтроль, но брала все, що давала їй природа. Ріст населення, інтен, сифікація видобування і викидів, що забруднюють Землю, призводить до значних змін у природі і відбивається на якості життя людини. Частина цих змін настільки широкомасштабна, що вини, кають глобальні екологічні проблеми. Якщо не будуть вжива, тися заходи для запобігання забруднення навколишнього се, редовища, виснаження природних ресурсів, то існуюча еко, логічна криза може перерости в екологічну катастрофу. На жаль, саме господарська діяльність людини призвела до виснаження природних ресурсів, скорочення природних джерел продуктів харчування, забруднення навколишнього середовища. Аналіз статистичної інформації свідчить про те, що на сьогодні стан його, особливо в економічно розвинутих промислових районах, вкрай незадовільний. Час, коли приро, да здавалася невичерпною, минув. До основних забруднювачів атмосфери належать вугле, кислий газ, оксид вуглецю, діоксиди сірки й азоту, метан, гало, ген вуглецю (фреони), здатні впливати на температурний ре, жим атмосфери. Вважається, що через велике надходження в 328
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
атмосферу цих газів створюється “парниковий ефект”. Обсяги викидів вуглецю наведені в табл. 13.1. Таблиця 13.1 “Перша десятка” країн за обсягами викидів вуглецю наприкінці 90х років ХХ ст. Êðà¿íà ÑØÀ Ðîñ³ÿ Êèòàé Áðàçèë³ÿ ßïîí³ÿ ÔÐÍ Âåëèêîáðèòàí³ÿ ²íä³ÿ Ïîëüùà Êàíàäà
Îáñÿã âèêèä³â, ìëí. ò 1220 800 600 335 250 180 155 150 130 110
Ó ðîçðàõóíêó íà äóøó íàñåëåííÿ, ò 5,0 5,4 0,6 2,2 2,1 3,0 2,7 0,2 1,4 4,2
Основну відповідальність за забруднення навколишнього середовища несуть економічно розвинуті країни північної півкулі, на частку яких припадає основна частина викидів шкідливих речовин. За останніми оцінками: на США – 25%, країни ЄС – 14%, країни СНД – 13%, Японію – 5%. Але вже в першу десятку входять і країни, що розвиваються, – Китай, Бразилія, Індія. Згідно з науковими прогнозами, у 2020 році температура (у порівнянні з кінцем минулого сторіччя) підвищиться на 2,5 °С, у 2050 році – на 3–4 °С. “Парниковий ефект” порушує клімат планети, змінивши такі важливі показники, як кількість опадів, напрям вітрів, шар хмар, океанські течії і розміри полярних льодовикових шапок. Екологічні проблеми не можна відокремити від еко, номічних, і зусилля по їх вирішенню можуть мати вирішальне значення для боротьби з “парниковим ефектом”. Ніхто точно не знає, які можуть бути результати загального потепління 329
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
клімату на Землі, однак ясно, що воно вплине на землеробст, во. Тепліший клімат значно скоротить площі, де можна виро, щувати певні культури, такі як пшениця. Землі, на яких і так складно займатися землеробством, постраждають найбільше. Підвищення температури на 1,5–4,5 °С призведе до підвищен, ня рівня морів на 80 см і більше. Цього достатньо, щоб покри, ти більш ніж 12% території Бангладеш. Внаслідок надмірного застосування фреонів у вироб, ництві і побуті відбувається виснаження озонового шару, що у свою чергу призводить до виникнення “озонових дір”. Озон атмосфери поглинає тверде ультрафіолетове випромінюван, ня. Активну роль у процесах утворення і руйнування озону відіграють окисли азоту, важких металів, а також фтор, хром, бром. Особливо руйнівний вплив на молекули озону справляє вільний хлор. Кожний його атом здатний знищити 100 тис. мо, лекул озону. Спостереження зі штучних супутників Землі показали, що щорічно протягом місяця над Антарктидою кількість атмо, сферного озону зменшується на 60%. “Діра” в озоновому шарі охоплює площу, рівну території США, з’являється в жовтні і зникає в листопаді, тобто це явище триває один місяць. Це серйозно турбує світову громадськість. Із зростанням інтен, сивності ультрафіолетової радіації вчені пов’язують збільшен, ня захворювань очей та онкологічні захворювання; виникнен, ня мутацій (ультрафіолет руйнує молекули ДНК); негативно позначається на умовах росту деяких видів рослин. Деградація водного середовища сьогодні також набула глобального характеру. Близько 1,3 млрд. чоловік користу, ються в побуті тільки забрудненою водою, що є причиною ба, гатьох епідемічних захворювань. Збільшення масштабів водо, споживання призводить до стрімкого зростання обсягів ски, дання промислових, сільськогосподарських і комунально,по, бутових стічних вод у внутрішні водойми й окраїнні моря. Тільки за останні два десятиліття обсяг їх збільшився з 35 до 150 км3 на рік, тобто майже у п’ять разів. При цьому більше 40 км3 скидається взагалі без очищення. 330
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Продовжується забруднення Світового океану нафтою і нафтопродуктами, що досягло уже 1/5 його поверхні Це може викликати істотні зміни газо, і водообміну між гідросферою й атмосферою Землі. Нафта і нафтопродукти є найбільш роз, повсюдженими забруднюючими речовинами у Світовому оке, ані. На початку 80,х років минулого століття в океан щорічно надходило близько 6 млн. т нафти, що складало 0,23% світово, го видобутку. Найбільші втрати нафти пов’язані з її транспортуванням з районів видобутку. Аварійні ситуації, зливання танкерами за борт промивних і баластових вод обумовлює присутність постійних полів забруднення на трасах морських шляхів. Почи, наючи з 1964 року пробурено більше 2 тис. свердловин у Світо, вому океані, з них тільки в Північному морі 1000, і 350 промис, лових – обладнано. Через незначний витік, що навіть не піддається контролю, щорічно в океан виливається колосальна кількість нафти – близько 0,1 млн. т. Великі маси нафти надхо, дять у моря річками з побутовими і зливовими стоками. Обсяг забруднень з цього джерела складає 2,0 млн. т на рік. Промислові стоки щорічно додають 0,5 млн. т нафти. По, трапляючи в морське середовище, нафта розтікається у ви, гляді плівки, що змінює склад спектра та інтенсивність про, никнення у воду світла, прямо і побічно впливаючи на ор, ганічне життя океану. Плівка товщиною 30–40 мкм повністю поглинає інфра, червоне випромінювання. Змішуючись з водою, нафта утво, рює емульсію двох типів: пряму – “нафта у воді” і зворотну – “вода у нафті”. Прямі емульсії, складаються із крапельок наф, ти діаметром до 0,5 мкм, менш стійкі і характерні для нафти, що містить поверхнево,активні речовини. При видаленні ле, тучих фракцій, нафта утворює в’язкі зворотні емульсії, що мо, жуть зберігатися на поверхні, переноситися течією, викидати, ся на берег і осідати на дно. Небувалими темпами знищуються вологі тропічні ліси – приблизно 20 гектарів за одну хвилину. Саме ці ліси є “легеня, ми планети” – таким великим є їх значення для всього світу. 331
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Основними причинами знищення лісових масивів у країнах, що розвиваються, є традиційне використання деревини в якості палива і вирубка лісів на експорт, тобто знову,таки на потреби високорозвинених країн. Уряди країн, що розвива, ються, приносять в жертву свої ліси, щоб оживити зовнішню торгівлю. Експортують деревину, як правило, ТНК, які не до, тримуються необхідних екологічних правил вирубки, часто залишаючи після себе деградовані території. Дослідники виділяють три основних джерела забруднення атмосфери: промисловість; побутові котельні; транспорт. Частка кожного з них у загальному забрудненні навко, лишнього середовища відрізняється залежно від місця. За, гальновизнано, що найбільше забруднює повітря промислове виробництво. Джерелами забруднень є: теплоелектростанції, які разом з димом викидають у повітря сірчистий і вуглекис, лий гази; металургійні підприємства, особливо кольорової ме, талургії, що викидають оксиди азоту, сірководень, хлор, фтор, аміак, сполуки фосфору, ртуті і миш’яку; хімічні і цементні за, води. Шкідливі гази потрапляють у повітря в результаті спа, лювання палива для потреб промисловості, опалення житло, вих, роботи будинків транспорту, переробки побутових і про, мислових відходів. Активізація господарської діяльності людини, марнотрат, не використання природних ресурсів і забруднення навко, лишнього середовища призводять до загострення екологічної ситуації. Система екологічного регулювання охорони навко, лишнього середовища вимагає активної і комплексної участі держави в процесі природоохоронних заходів. Одним із них є страхування. Страхування є економічним механізмом, що доз, воляє: • гарантувати фінансове покриття збитку, заподіяного навколишньому середовищу; • розподіляти екологічні ризики серед потенційних носіїв збитку, а також у часі і просторі; • забезпечувати стимулювання проведення природоохо, ронних заходів. 332
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
13.2. Ïðèíöèïè åêîëîã³÷íîãî ñòðàõóâàííÿ Екологічне страхування – нова галузь страхування, яка активно розвивається. Незважаючи на те, що за кордоном практика проведення окремих його видів починається з 60,х років, більш широке використання екологічного страхування спостерігається в 90,х роках ХХ ст., коли з’явилася нагальна потреба якщо не повного відновлення втрачених природних ресурсів, то хоча б призупинення темпів росту їх забруднення і знищення шляхом фінансування превентивних заходів і ма, теріальних компенсацій постраждалим [1]. Проте екологічне страхування остаточно не розроблене ні з теоретичної, ні з практичної точок зору. Ясно, що його осно, ви повинні спиратися на вивчення всього комплексу виробни, чих, екологічних і фінансових реалій, які складаються в кожній країні. Дотепер західні страхові компанії, які відважилися на еко, логічне страхування, відчувають серйозні труднощі як еко, номічного, так і правового характеру. Крім того, до них дода, ються проблеми національної психології, методологічні, інформаційні та проблеми, пов’язані із загальноекономічними факторами, насамперед з визначенням суб’єктів і об’єктів страхового захисту, які і дотепер є об’єктом дискусій. На сьогодні визначені об’єкти страхового захисту, якими можуть бути: • складові екологічні компоненти – атмосфера, гідросфера (водні ресурси), літосфера (земельні ресурси), мінераль, но,сировинні ресурси, енергетика, рослинний і тварин, ний світ, природно,ресурсний потенціал регіону; • населення; • господарські, військові, промислові і сільськогоспо, дарські підприємства (основні фонди підприємств, інфраструктура і т.ін.). Суб’єктами є можливі одержувачі страхових відшкоду, вань: регіональні комітети з охорони природи; фізичні і юри, дичні особи, яким заподіяно збиток у будь,якому вигляді. 333
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Страховий ризик в екологічному страхуванні – це ризик настання цивільної відповідальності внаслідок ненавмисного, непередбаченого і випадкового заподіяння шкоди навколиш, ньому середовищу, життю і здоров’ю громадян, майну третіх осіб. Страховий ризик в екологічному страхуванні має свої особливості. За класичним визначенням він повинен мати оз, наку випадковості. Однак проблема полягає в тому, що у разі повторних або постійних викидів різниця між навмисним і ви, падковим забрудненням стирається. Наприклад, систематичні або повторні викиди шкідливих речовин, що нерідко допускаються умовами наявної у підприємства ліцензії, можуть заподіяти шкоду здоров’ю третіх осіб внаслідок поступового нагромадження в організмі отруйних речовин, у деяких випадках більший, ніж одноразо, вий викид. Але з точки зору правових норм заподіяння збитку і пред’явлення позову будуть вважатися випадковими, оскільки концентрація шкідливих речовин не була вчасно виз, нана небезпечною. При визначенні характеру забруднення (його випадко, вості чи навмисності) можуть також зустрічатися істотні труд, нощі, пов’язані із встановленням причинного зв’язку між ви, кидами забруднюючих речовин і, наприклад, захворюванням чи заподіянням шкоди історичним пам’ятникам. Винуватцем страхового випадку вважається відповідний порушник природоохоронного законодавства, дією або бездіяльністю якого обумовлене забруднення навколишнього середовища (або вилучення природних ресурсів, які неможли, во відновити) і якому може бути пред’явлений регресний по, зов. Провина, у свою чергу, поділяється на намір і необе, режність. За екологічні правопорушення винуватці залежно від кон, кретного законодавства несуть адміністративну і цивільно, правову відповідальність, а посадові особи і громадяни – дис, циплінарну, адміністративну або карну, цивільно,правову, ма, теріальну відповідальність. Отже, відповідальність, яка вини, 334
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
кає в результаті навмисних дій, не є страховим ризиком і не страхується, тому що її настання не є випадковим. Відповідальність же, яка виникає внаслідок дій з необереж, ності, може бути страховим ризиком, оскільки продовжує ма, ти ознаку випадковості. Екологічне страхування може здійснюватися в двох фор, мах: • як страхування відповідальності того, хто може за, подіяти шкоду; • як майнове страхування того, кому може бути за, подіяна шкода. Екологічне страхування, яке здійснюється у вигляді стра, хування відповідальності за аварійне забруднення навколиш, нього середовища, має на меті забезпечення екологічної безпе, ки і компенсації збитків третім особам. Тарифні ставки при цьому розраховуються виходячи зі ступеня ризику і за, подіяного цим забрудненням збитку, а зібрана страхова премія у певному її розмірі спрямовується на превентивні природо, охоронні заходи. Складність екологічного страхування у вигляді майнового полягає в тому, що воно може і має розглядатися як елемент забезпечення екологічної безпеки лише в тому випадку, якщо воно не заохочує екологічну безвідповідальність страхуваль, ника, у будь,якій ситуації компенсуючи збитки. Для таких ви, падків тарифні ставки в страхуванні встановлюються на забо, ронному рівні, а проводиться воно тільки у виняткових варіантах при наявності, як правило, спільних зі страхуваль, ником протиаварійних робіт. Характерними умовами страхування відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу, є: • суворий облік ступеня ризику, що пов’язано з попе, реднім обстеженням і визначенням імовірності збитків та їх можливих розмірів; • суворе дотримання страхувальником заходів по за, побіганню збитків, що пов’язано з виплатою страхового відшкодування; 335
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• диференціація розмірів страхового відшкодування за, лежно від виду забруднення і причин, що призвели до нього; • обмеження розмірів відшкодування, які у світовій практиці, як правило, не перевищують 3–4 млн. дол. США; • вилучення зі страхування збитку від постійних або по, вторних викидів; • вилучення із відповідальності витрат на превентивне очищення. Не надто велика практика екологічного страхування пока, зала, що неодмінною умовою страхування повинна бути взаємна зацікавленість страховика і страхувальника щодо за, побігання аварій і, відповідно, збитку від забруднення навко, лишнього середовища. Екологічне страхування створює взаємну економічну зацікавленість страхувальників і страхо, виків у зниженні ризиків. Страхувальник зацікавлений у підвищенні екологічної без, пеки ще й тому, що з ростом імовірності аварій зростають і став, ки страхових внесків. Крім того, у вигляді заохочення беза, варійності страховик надає страхувальнику економічні пільги – пільгові умови продовження страхового договору, залучення додаткових ресурсів з фонду превентивних заходів і т.ін. Тим більше зацікавлений у зниженні екологічного ризику страховик, який з цією метою здійснює низку попереджуваль, них заходів, організовує проведення екологічного аудиту ста, ну справ страхувальника. При проведенні екологічного страхування велике значен, ня має детальна розробленість нормативно,правової бази. Для компенсаційних виплат необхідне встановлення заздалегідь визначених меж відповідальності за збиток різним компонен, там екосистем. Існує два шляхи компенсації екологічного збитку: один – через компенсаційні платежі, інший – шляхом усунення нанесеного збитку. Компенсаційні платежі не дуже практичні, оскільки у правовому відношенні не з’ясовані такі умови: 336
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• хто має право пред’являти позов; • на чиє ім’я нараховується оплата від виграних позовів; • хто вирішує, на що підуть ці виплати; • розміщення пріоритетів. Покриття відновлення є найбільш простим завданням для страховиків, і воно було б більш реальним для страхової ком, панії, якби його розумна оцінка була заснована на єдиній еко, номічній програмі відновлення, про розробленість якої поки що немає жодної інформації. Як показує світова практика, витрати на відшкодування шкоди навколишньому середовищу можуть бути досить знач, ними. Аналіз практики врегулювання збитків свідчить, що екологічний збиток може складати десятки, а то й сотні мільйонів доларів по окремій аварії або екологічній катаст, рофі. Прикладами є кількаразові за останні десятиліття аварії танкерів, які перевозять нафту, причому, як правило, відповідальність за екологічне забруднення, найчастіше об, числювана мільйонами доларів, була застрахована. Розглядаючи екологічне страхування в якості одного із ва, желів економіко,правового механізму забезпечення еко, логічної безпеки, важливо чітко окреслити рамки його вико, ристання. При цьому принциповими є питання обмеження об, сягів відповідальності і використання механізму перекладан, ня компенсації частини збитку на самих страхувальників. Для вирішення цієї проблеми в деяких країнах підприємець або товаровиробник при одержанні ліцензії на певний вид діяльності, пов’язаний з потенційною небезпекою для здоров’я і майна третіх осіб, зобов’язаний надати фінансо, ву гарантію того, що можливий збиток третім особам у межах заздалегідь обумовленої суми буде їм відшкодований. Звичай, но форма такої гарантії не обумовлюється, і вона може бути різною – сума на депозитному рахунку, зобов’язання банку про надання кредиту, різноманітні резервні фонди і т.д. Але, як правило, перевага віддається укладанню договору страхуван, ня як найбільш ефективному способу забезпечення страхово, го захисту. 337
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
У деяких країнах введено обов’язкове екологічне страху, вання, що є природним наслідком врахування в національно, му законодавстві міжнародних конвенцій “Про запобігання забруднення моря нафтою та іншими речовинами”, “Про охо, рону живих ресурсів відкритого моря” й ін. Обов’язкове еко, логічне страхування передбачає включення страхових внесків у собівартість продукції страхувальника. Однак його введення натикається на додаткову проблему – воно не повинно ство, рювати базу для утворення ще одного, у даному випадку еко, логічного податку. Це мають бути не фіксовані відрахування, а в кожному окремому випадку спеціально розраховані суми, пов’язані з екологічною небезпекою конкретного об’єкта і по, тенційного збитку, який заподіяний реципієнтам внаслідок аварійного забруднення навколишнього середовища. З приводу договору екологічного страхування У договорі страхування повинні міститися всі необхідні відомості про можливе джерело забруднення і всіх відомих об, ставин, які мають значення для визначення ризику, у тому числі дані про порушення підприємством вимог, пов’язаних з охороною навколишнього середовища. В екологічному страхуванні страхувальниками є юри, дичні особи і дієздатні фізичні особи, які можуть завдати шко, ди навколишньому природному середовищу. Застрахованими є фізичні або юридичні особи, майну і/або здоров’ю яких за, подіяна шкода. Якщо договором екологічного страхування передбачено, що страхові виплати здійснюються тим особам, яким за, подіяно збиток, то ці особи будуть вигодонабувачами. Однак у деяких випадках вигодонабувача встановити складно, а іноді і неможливо. Складно, наприклад, визначити вигодонабувача, якщо стався викид отруйних речовин на підприємстві, розташова, ному в густонаселеному районі. Може виникнути ситуація, за якої особі шкоди не завдано, а одержувачем страхової виплати 338
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вона є. З’являється і нова проблема – відстеження викорис, тання коштів страхового відшкодування за прямим призна, ченням – на дійсне відшкодування збитку природним і людсь, ким ресурсам. Інформування вигодонабувачів у зв’язку з екологічним страхуванням відносно можливого винуватця нанесення збит, ку є ключовим для розвитку екологічного страхування. Зро, зуміло, що винуватець збитку намагається приховати його, то, му ще до укладення договору страхування мають бути з’ясо, вані наступні питання: • хто має право на доступ до інформації; • яка інформація повинна бути надана; • коли має дозволятися доступ до інформації (перед чи після початку судового розгляду). Оцінка збитку Найскладніше в екологічному страхуванні – оцінити зби, ток. Як і в будь,якому іншому виді страхування при оцінці екологічного ризику варто враховувати: • по#перше, оцінку імовірності страхової події, яка може бути обумовлена різними факторами: видом діяльності підприємства – потенційного джерела небезпеки, конст, рукцією устаткування, кваліфікацією й організацією роботи обслуговуючого персоналу, частотою і якістю проведення профілактичних робіт, віком устаткування, системою попере, джувальних заходів і т.ін. • по#друге, оцінку величини можливого збитку, що у пер, шу чергу визначається характером виробничого процесу, взаємодією його з навколишнім середовищем, методами ло, калізації збитку, вартістю цих робіт, а також розташуванням підприємства і самого устаткування, фізико,географічною ха, рактеристикою самої місцевості. Визначення цих величин пов’язане зі значними трудноща, ми для страховика через відсутність необхідної статистичної інформації та інших даних, що дозволяють визначити ступінь 339
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ризику. Причому страхові компанії повинні вміти не тільки оцінити ризик, але й активно впливати на його зменшення шляхом або особистої участі в системі керування ризиком, або змушуючи до цього страхувальника через умови договору. Для цього потрібно мати в штаті компанії досвідчених фахівців або укладати договори з відповідними експертами. Крім того, необхідна добра воля страхувальника щодо надан, ня страховику всіх необхідних для нього даних, що в деяких випадках наштовхується на професійні таємниці та інші непо, розуміння. Визначення ціни страхування екологічних ризиків є складною проблемою з таких причин: 1. Техногенний вплив на навколишнє середовище тор, кається відразу багатьох об’єктів, у тому числі повітряних і водних ресурсів, біо, і антропосфери, впливаючи на кожний з них за багатьма показниками. 2. Механізми впливу техногенних факторів на об’єкти біосфери є недостатньо вивченими. 3. Значні труднощі пов’язані з визначенням осіб, яким слід виплачувати збиток. 4. Наслідки забруднення навколишнього середовища в більшості випадків виявляються протягом багатьох років, тоб, то мають ознаку пролонгованості. Всі ці фактори перетворюють процес оцінки екологічного ризику в кожному конкретному випадку в самостійне унікаль, не дослідження, технічно складне і дороге. Тарифні ставки страхування екологічної відповідальності найчастіше встановлюються у відсотках від обсягу річної ре, алізації продукції підприємства і диференціюються в залеж, ності від ступеня ризику на тому або іншому підприємстві і проведення превентивних заходів. При розрахунку тарифних ставок можна використовувати також матеріали судових про, цесів (дані про розміри відшкодувань по випадках заподіяння шкоди). Страховики прагнуть обмежити розмір страхового по, криття для фірм з високим рівнем ризику, що призводить до 340
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
необхідності введення державного стандарту для розрахунку величини покриття. У противному разі страховики істотно по, низять свій ліміт відповідальності при покритті екологічного збитку. Однак у тих випадках, коли високі ліміти відповідаль, ності були потрібні за законом, премії ставали дуже високими для компаній з високим рівнем ризику. Аудит має проводитися до придбання поліса підприємством,забруднювачем. Проведення аудиту може бу, ти корисним і для самого страхувальника, оскільки дозволяє оцінити і зрозуміти власні екологічні ризики і провести пре, вентивні заходи для зменшення і запобігання забруднення.
13.3. Ñòðàõóâàííÿ åêîëîã³÷íî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ ó êðà¿íàõ ªâðîïè Страхування екологічних ризиків виникло в Європі на, прикінці ХХ ст. Його поява була визначена всім ходом розвит, ку політичних і економічних процесів у Європі, пов’язаних зі станом навколишнього середовища, що для густонаселеної Європи нині злободенною проблемою. Багато країн Європи почали послідовно розвивати законодавство про охорону на, вколишнього середовища. Для успішного розвитку і реалізації такого законодавства потрібні були гарантії, тому наявність розвинутої страхової індустрії стало необхідним. Основними при цьому є умови страхування, які на Заході за традицією ототожнюються з видом страхового поліса. Сис, тема полісів екологічного страхування в європейських країнах розвивалася на основі системи старих полісів страхування відповідальності. Європейський комітет зі страхування (Comite European Des Assurances, CEA) виділяє чотири основні сформовані сис, теми полісів: • стара система полісів загальної відповідальності. Ця си, стема не розрізняє раптове (випадкове) і поступове за, бруднення; 341
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• тотальне вилучення забруднення із загальної відповідальності і з необов’язковим (факультативним) страхуванням раптового і випадкового збитку; • страхування загальної відповідальності, що покриває тільки випадкове і раптове забруднення; • страхові поліси по екологічних ризиках є спеціалізова, ними і містять поступове забруднення. Період з 1980 по 1990 рік вважається перехідним в історії розвитку екологічного страхування в європейських державах. Страхові компанії стали поєднувати ризик забруднення на, вколишнього середовища з іншими ризиками, включаючи їх у договори страхування загальної відповідальності. Різні країни досягли різних успіхів у розвитку цього страхування. Так, у Німеччині з появою указу CERCLA у 1980 році страховики почали набувати деякого досвіду в області позовів з екологічної відповідальності. В Англії ввели спеціальні поліси по страхуванню еко, логічної відповідальності на початку 1990 року. В Угорщині на сьогодні існує, мабуть, найсуворіша зако, нодавча система в області екологічної відповідальності. В Іспанії ж, навпаки, ще не розроблена законодавча база для страхування екологічної відповідальності, можна лише використовувати деякі статті законодавства по загальній відповідальності. В інших європейських країнах так чи інакше до кінця ХХ ст. страхування екологічної відповідальності почало набирати темпів. Можна сказати, що в Європі довгий час не приділяли на, лежної уваги питанню екологічної відповідальності. Зростан, ня поінформованості про стан навколишнього середовища, на, громадження статистичних даних і розвиток законодавчої ба, зи, безумовно, вплинули на зміни в області страхового покрит, тя екологічних збитків страховими компаніями. Реакцією європейських страховиків на розвиток суспільних поглядів у цей перехідний період стало одночасне застосування страхових полісів двох зразків: 342
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• загальної відповідальності (ЗВ); • екологічної відповідальності (ЕВ). На основі полісів страхування екологічної відповідаль, ності страхові компанії можуть працювати в області еко, логічного забруднення більш ретельніше, точніше оцінювати рівень своєї потенційної відповідальності і розраховувати ве, личини премій. Переважна частина страховиків Англії і Німеччини напо, лягали на тому, щоб фірма могла укладати з одним і тим же страховиком договори страхування як ЗВ, так і ЕВ. Такий підхід має як економічні, так і організаційні причини: у випад, ку, якщо одна страхова компанія пропонує фірмі договір стра, хування ЕВ, а інша ЗВ, то в майбутньому можуть виникнути суперечності щодо того, хто з них буде відповідати за еко, логічний збиток. Щоб уникнути таких розбіжностей і зменшити витрати по угодах необхідно, щоб той самий страховик надавав обидва поліси. Отже, обидва контракти повинні укладатися разом од, ним страховиком. Такий підхід, безумовно, розумний, але, на жаль, практика показує, що попит на договори по ЕВ дуже низький. У Європі дотепер не існує загального екологічного страху, вання. У більшості країн Європи страхові компанії, що працю, ють з полісами ЗВ, пропонують страхування тільки від рапто, вого і випадкового забруднення. У 1991 році в Англії Асоціацією Британських Страховиків (Association of British Insurers) було розроблене керівництво, що вилучало з полісів ЗВ відповідальність за забруднення на, вколишнього середовища за винятком раптового і несподіва, ного забруднення. Отже, якщо фірма бажала застрахувати свою відповідальність за поступове забруднення навколишнь, ого середовища, вона повинна була оформити договір страху, вання ЕВ. Таким чином, Асоціація стимулювала придбання одночасно двох полісів – ЗВ і ІВ. Такі відносини практику, ються сьогодні у всіх європейських країнах, за винятком Угор, щини. 343
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Через невдалі формулювання в старих договорах, у зв’яз, ку зі змінами в законодавчій системі загалом завдяки теоре, тичній непідготовленості страховики виявилися незахищени, ми перед новою реальність. Наслідком був той факт, що фірми–страхувальники, знаючи про свої ризики більше за страховиків, з якими вони не хочуть ділитися вичерпною інформацією, виявляються в більш вигідному становищі, ніж страховики, що призводить до зменшення страхових тарифів по ЗВ. До гальмуючих факторів розвитку екологічного страху, вання належить також те, що премії по страхуванню ЕВ істот, но більші, ніж по страхуванню ЗВ. Тому фірмам вигідно зберігати договори страхування ЗВ. У Німеччині нова політика страхування ЕВ є більш обме, женою в області страхових виплат, ніж колишня система стра, хування загальної відповідальності. Страховики гарантують покриття лише 40% збитку, спричиненого раптовим і випадко, вим забрудненням земних і водних ресурсів, і тільки 20% – збитку, зумовленого джерелом зараження. Ступінь розвитку екологічного страхування в середині 90, х років у європейських країнах демонструє табл. 13.2. На її ос, нові можна зробити висновок про недостатній розвиток еко, логічного страхування в Європі. Це пов’язано і з обережністю страховиків, і з не достатньою розробленістю законодавчої ба, Таблиця 13.2 Частка екологічного збитку, що покривається страховими компаніями Європи Êðà¿íà ͳìå÷÷èíà ²ñïàí³ÿ ²òàë³ÿ Âåëèêîáðèòàí³ÿ
344
г÷íèé åêîëîã³÷íèé çáèòîê (ìëðä. äîë. ÑØÀ) 16–109 13,0 7,2 100
×àñòêà åêîëîã³÷íîãî çáèòêó, ùî ïîêðèâàºòüñÿ ïîë³ñàìè ÅÂ, % 0,1–1 0,1 0,1 2,0
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
зи, що, з одного боку, не передбачає невідворотної відповідаль, ності за забруднення навколишнього середовища, з іншого – не змушує потенційних страхувальників укладати договори страхування. Однак сам факт існування екологічного страху, вання в умовах зростаючого попиту на нього свідчить на ко, ристь його розвитку в майбутньому. Для страхування екологічних ризиків у вигляді їх по, тенційної масштабності створюються страхові пули. Страхо, вий пул об’єднує страхові компанії з метою поділу фінансових ресурсів, відповідальності, проведення експертизи і зменшен, ня ризику. Це особливо важливо для країн, у яких переважа, ють невеликі страхові компанії. Пули створені в Італії, Іспанії і Голландії. Через пули страховики можуть, об’єднавши зусилля, вве, сти стандартні для всіх процедури. Наприклад, управління і здійснення інспекцій об’єкта й аудиту. Так, італійський пул має свій власний штат експертів по екологічних ризиках. Та, кий поділ ресурсів і експертизи має привести до зменшення витрат за угодами (операційними витраами) у страховиків. Операційні витрати за індивідуальними полісами в Італії завдяки використанню пула рівні 38% і приблизно співвідносні з подібними витратами у Великобританії (25–35%) та Німеччині (40%). Поза пулом витрати за угодами могли б бути набагато вищими у зв’язку з особливостями італійського страхового ринку. Іншою перевагою пула є розподіл ризику між страховика, ми. Зменшений ризик робить екологічне страхування більш привабливим для страховиків. Це особливо важливо на ранніх етапах розвитку маркетингу, коли ризик недооцінки величини премії високий і відсутній достатній досвід роботи в цій об, ласті. У Росії нині також розробляються федеральна і регіональ, на системи екологічного страхування. Її складові – страховий фонд підприємства і фонд взаємного страхування – створю, ються регіональними і галузевими об’єднаннями екологічно небезпечних підприємств. Вони призначені для компенсації 345
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
невеликих збитків за рішенням судових органів за позовами потерпілої сторони. Розмір внесків і величина компенсації збитків вирішуються спільно учасниками в кожному конкрет, ному випадку. Ці два фонди є допоміжними стосовно фонду страхування екологічного ризику. Фонд страхуванняя екологічного ризику забезпечує захист інтересів третіх сторін у разі заподіяння ним збитку забруднен, ням, а також компенсацію збитків самого страхувальника. Досягнуто розуміння, що страхове відшкодування має по, кривати збитки, пов’язані із заподіянням шкоди здоров’ю, по, шкодженням і втратою майна, погіршенням умов життя, вит, ратами на очищення забрудненої території. Однак на практиці до повного втілення в життя ризик,менеджменту екологічних ризиків ще далеко. Страхування екологічного ризику здійснюється як на доб, ровільній основі, так і на обов’язковій. Обов’язкове страхуван, ня охоплює підприємства і виробництва, внесені до переліку екологічно небезпечних об’єктів. Добровільне страхування не має обмежень ні для страховика, ні для страхувальника. Величина екологічного збитку від аварійного забруднення оточуючого середовища є базою для групування підприємств і виробництв: • група А: екологічно особливо небезпечні, імовірність аварії 0,09 і потенційний екологічний збиток від неї – 110 тис. дол. на рік; • група Б: екологічно небезпечні, імовірність аварії 0,085, потенційний екологічний збиток від забруднення – 80,0 тис дол. на рік; • група В: екологічно мало небезпечні – імовірність аварії 0,059 і потенційний екологічний збиток > 1,0 тис. дол. на рік. Підприємства групи А і Б підлягають обов’язковому стра, хуванню за екологічною відповідальністю. Все зазначене дозволяє зробити висновок про те, що еко, логічне страхування в країнах Європи перебуває на почат, ковій стадії свого розвитку і не покриває збитку, який за, 346
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вдається як природі, так і окремим людям. Однак сама його поява свідчить про те, що перші кроки вже зроблені.
13.4. Ñòðàõóâàííÿ åêîëîã³÷íî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ â ÑØÀ США є країною, яка на сьогодні може вважатися еталоном розвитку екологічного законодавства й екологічного страху, вання. У 1980 році в США прийнятий федеральний закон про всебічну відповідальність за відновлення і збереження навко, лишнього середовища, відомий за назвою “Суперфонд”. У йо, го основу покладений простий, зрозумілий і вичерпний прин, цип: “забруднювач платить”. Тому у випадку, коли відбу, вається забруднення навколишнього середовища на території США, його винуватець відповідно до норм загального права завжди несе відповідальність за майновий і тілесний збиток, заподіяний третім особам. Для фінансування очисних робіт був створений спеціаль, ний фонд, який дав назву закону. Передбачалося, що прямі ви, трати платників податків будуть мінімальними за рахунок по, датків з компаній нафтової і хімічної промисловості, а витрати на очищення – компенсуватися за рахунок коштів, які будуть стягуватися з винуватців витоків. Цілями “Суперфонду” є встановлення вимог до проведен, ня очищення старих і кинутих смітників, на яких виявлені найбільш великі витоки небезпечних відходів, що становлять небезпеку для здоров’я людей, а також врегулювання питань щодо відповідальності у зв’язку із попаданням небезпечних речовин у навколишнє середовище. Суперфонд значно розширив масштаби відповідальності за забруднення навколишнього середовища. З його прийнят, тям відшкодуванню став підлягати не тільки майновий і тілес, ний збиток, заподіяний третім особам, а й витрати по очищен, ню місць забруднення, а також потенційні втрати суспільства внаслідок завдання збитку природним ресурсам. 347
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
До відповідачів – власників і керуючих підприємств з пе, реробки і захороненню відходів, виробників і транспортуваль, ників небезпечних речовин і певних видів відходів – застосо, вується сувора, яка має зворотну дію, і солідарна відповідальність за фактичний і потенційний витік небезпеч, них відходів. Сувора відповідальність, встановлювана “Суперфондом”, означає, що відповідач зобов’язаний відшкодувати збиток не, залежно від того, винен він чи ні. Іншими словами, не важли, во, діяв відповідач сумлінно і з дотриманням усіх належних правил чи безповідально. Такий принцип встановлення екологічної відповідаль, ності в США, безумовно, сприяє невідворотному відшкоду, ванню збитку навколишньому середовищу, у якому живе лю, дина, ким би і з якої причини він не був заподіяний. Від того виграє все суспільство. Крім того, норми “Суперфонду” мають зворотну силу, то, му що встановлюють відповідальність за дії, що відбулися за багато років до його прийняття, тобто до того, як стали відомі вимоги нового законодавства. Таким чином, відповідальність була покладена на сторону, яка вела легальну діяльність відповідно до законодавства свого часу, але допустила забруд, нення. Це значить, що всі старі завали, смітники і т.ін., існу, вання яких допускалося попереднім законодавством, після прийняття нового закону мали бути ліквідовані. Законодавчо встановлені вимоги обов’язкового еко, логічного страхування в США переслідує такі цілі: • по,перше, певні види забруднень вкрай небезпечні для навколишнього середовища і здоров’я людей, витрати на відбудовні роботи великі, а при обов’язковому стра, хуванні гарантується наявність певних коштів як на проведення заходів щодо очищення, так і на компен, сацію збитку потерпілим; • по,друге, при страхуванні зростають вимоги до безпе, ки, а отже, посилюється контроль за потенційно небез, печними видами діяльності; 348
Ãëàâà 13 ÅÊÎËÎò×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• страхування сприяє підвищенню суспільної довіри до цих видів діяльності. В обов’язковому і добровільному страхуванні екологічних ризиків у США використовується кілька видів страхових до, говорів. При страхуванні відповідальності за тілесний і майно, вий збиток третім особам, згідно із Законом про боротьбу з твердими відходами, використовується два основних поліси: • поліс страхування всебічної генеральної відповідаль, ності; • поліс страхування відповідальності за збиток, завданий навколишньому середовищу. Обидва поліси широко застосовуються в практиці страху, вання підприємницької діяльності і призначені не тільки для фірм, що підпадають під правила обов’язкового страхування, але й для всіх інших, котрі страхують відповідальність на доб, ровільних засадах. Поліси страхування всебічної генеральної відповідаль, ності використовуються для страхування всіх видів відповідальності підприємців за тілесний і майновий збиток, завданий третім особам внаслідок володіння власністю, здійснення діяльності або користування виробленою про, дукцією. Але ці поліси не включають ризики, що покривають, ся іншими видами страхових послуг. Поліси страхування відповідальності за збиток навколиш, ньому середовищу призначені для покриття збитку, за, подіяного забрудненням третім особам. У цих полісах застосо, вується форма страхового покриття на основі претензій і по, кривається збиток третім особам, що виник внаслідок трива, лих подій. У полісі може бути також передбачене страхування відповідальності за збиток, завданий раптовою подією. У свідомості американських громадян страхування асоціюється з якістю життя і є синонімом їхньої безпеки. Це відноситься й до страхування екологічної відповідальності.
349
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Дайте характеристику сучасному стану навколишнього сере, довища. 2. Чому сьогодні організація екологічного страхування є особ, ливо актуальною? 3. Що і хто є суб’єктами і об’єктами екологічного страхування? 4. Хто є винуватцем в екологічному страхуванні? 5. Яка мета екологічного страхування? 6. Що таке екологічна відповідальність? 7. У яких випадках відповідальність підлягає страхуванню? 8. Як в екологічному страхуванні трактується страховий ризик і які його особливості? 9. Які фактори варто враховувати при оцінці екологічного ри, зику? 10. Чим обумовлена і як визначається ціна в екологічному стра, хуванні? 11. У чому полягає принцип відшкодування частини збитку на страхувальника? 12. Дайте характеристику екологічному страхуванню в країнах Європи. 13. Яких заходів вживає Росія для розвитку екологічного стра, хування? 14. Дайте характеристику екологічному страхуванню в США.
350
Розділ III СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯ ÑÎÖ²ÀËÜÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß 14.1. Ìîäåë³ ñîö³àëüíîãî ñòðàõóâàííÿ Соціальне страхування – це механізм реалізації соціальної політики держави та основа соціального захисту населення. Рівень соціального захисту населення в розвинутих країнах світу характеризують дані табл. 16.1 [36] і 16.2 [17]. Таблиця 14.1 Ранжирування держав за коефіцієнтом соціальних виплат Äåðæàâà 1 Àâñòðàë³ÿ ÑØÀ Íîâà Çåëàíä³ÿ Êàíàäà ²ðëàíä³ÿ Âåëèêîáðèòàí³ÿ ²òàë³ÿ ßïîí³ÿ Ôðàíö³ÿ ÔÐÍ Ô³íëÿíä³ÿ Øâåéöàð³ÿ
Êîåô³ö³ºíò â³äøêîäóâàííÿ 2 Ïåðøà ãðóïà 13,0 13,8 17,1 22,0 23,3 23,4 Äðóãà ãðóïà 24,1 27,1 27,5 27,7 29,2 29,8
351
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Продовження табл. 16.1 1
2 Òðåòÿ ãðóïà
Àâñòð³ÿ Áåëüã³ÿ ͳäåðëàíäè Äàí³ÿ Íîðâåã³ÿ Øâåö³ÿ
31,1 32,4 32,4 38,1 38,3 39,1
Таблиця 14.2 Обсяг витрат на суспільний сектор (у % від ВВП) по роках Êðà¿íà ÑØÀ ßïîí³ÿ Âåëèêîáðèòàí³ÿ ͳìå÷÷èíà Ôðàíö³ÿ Øâåö³ÿ
1980 31,4 32,0 43,0 47,9 46,1 60,1
1990 32,8 31,2 39,9 45,1 69,8 59,1
1998 33,1 35,5 39,7 47,4 53,2 60,8
Розбіжності в рівні соціальних гарантій пояснюються на, самперед розвитком економіки країни, але не менш важливу роль відіграє організація або модель соціального страхування, прийнята в країні. Загалом у світі умовно можна виділити чотири моделі си, стеми соціального захисту й органічно поєднаної з нею систе, ми соціального страхування (рис. 16.1): модель Беверіджа (централізовану), модель Бісмарка (кумулятивну, або зміша, ну), децентралізовану і радянську, причому перші три, маючи істотну подібність, протистоять четвертій. Централізована модель (модель лорда Беверіджа) є систе, мою, у якій домінує державне соціальне страхування, що є обов’язковим і загальним. Вона застосовується у Великобри, танії, Італії, Скандинавських країнах. Для моделі Беверіджа 352
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
ÌÎÄÅ˲ ÑÎÖ²ÀËÜÍÎÃÎ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Öåíòðàë³çîâàíà (ìîäåëü Áåâåð³äæà) Çì³øàíà (ìîäåëü Á³ñìàðêà)
Äåöåíòðàë³çîâàíà
Ðàäÿíñüêà
Рис.14.1. Сучасні моделі соціального страхування
характерне включення бюджету соціального страхування в си, стему державних бюджетів. Децентралізована (приватнокорпоративна) модель харак, теризується перевагою колективного соціального страхуван, ня, яке може бути як обов’язковим, так і добровільним. Набу, ла поширення в Японії і США. Змішана модель характеризується порівнянним значен, ням у покритті соціальних ризиків державного і колективного соціального страхування. Вперше введена в Німеччині у 1883 році в рамках соціальних реформ, проведених Бісмарком. Спочатку були видані закони про страхування на випадок хво, роби, потім від нещасного випадку, а в 1889 році – закон про страхування по інвалідності і старості. Ці види страхування повинні були здійснювати лікарняні каси, каси підприємств і вільні каси допомоги. Страхові внески встановлювалися зако, ном і сплачувалися роботодавцями і працівниками про, порційно. Використовується у Франції, Швейцарії і Німеч, чині. Радянська модель заснована на тотальній ролі держави в забезпеченні компенсації реалізованих соціальних ризиків. Держава на основі прямого вилучення частини доходів підприємств перерозподіляє їх у загальнонаціональному мас, штабі, керуючись мотивами урівнювання матеріального ста, 353
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
новища різних категорій працівників і підтримки соціально уразливих груп населення. Крім того, національні системи соціального страхування можна класифікувати за механізмами фінансування і соціаль, ною спрямованістю. За механізмами фінансування виділяють: • північноєвропейський варіант (Ірландія, Великобри, танія і Скандинавські країни), де за рахунок соціального стра, хування покривається до половини соціальних виплат, сума перерахувань у фонди в межах 15% ВВП. При цьому може значно коливатися як співвідношення між страховими і бюд, жетними виплатами, так і загальна частина соціальних виплат у ВВП. Так, у Данії і Швеції вона складає майже 40% ВВП, ра, зом з тим соціальне страхування покриває тільки чверть цих витрат у Данії і близько половини – у Швеції. В Ірландії ці по, казники складають відповідно 20% і 30%; • континентальний. Найбільш типовими представника, ми є Франція, ФРН, Бельгія і Нідерланди, де частка соціаль, них витрат у ВВП складає приблизно 30%, 2/3 з них покрива, ються за рахунок систем соціального страхування. Систему соціального страхування США навряд чи можна класифікувати за типологією ЄС, однак можна зазначити, що пропорції витрат між бюджетним і страховим фінансуванням належать до другого типу, проте частка соціальних витрат є значно нижчою. За соціальною спрямованістю відзначається принципова різниця між системою, організованою за типом США, у якій метою є підтримання мінімального життєвого рівня, і країна, ми ЄС, де воно спрямоване на забезпечення основних життєвих потреб і недопущення істотного зниження доходів внаслідок дії факторів соціального ризику. У якій би формі не проводилося соціальне страхування, воно ґрунтується на двох основних принципах: на принципі солідарності працівників і роботодавців у сплаті страхових внесків і солідарного перерозподілу накопичених коштів на користь тих, хто їх потребує. 354
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
Незважаючи на значні розходження, національні системи соціального страхування мають спільні риси: • основні види соціального страхування мають обов’яз, ковий характер; • соціальне страхування фінансується за рахунок страхо, вих внесків роботодавців і найманих робітників за участі держави; • страхові внески акумулюються в спеціальних фондах, з яких виплачуються допомоги, пенсії, оплачуються соціальні послуги; • кошти від надходжень, що перевищують витрати на ви, плату пенсій і допомог, інвестуються з метою одержан, ня додаткових доходів; • право на матеріальні виплати залежить від страхового стажу; • мінімальні пенсії і допомоги визначаються прожитко, вим мінімумом; • розмір страхових внесків залежить від заробітку або до, ходу застрахованого, обмеженого певною межею; • нещасні випадки на виробництві і професійні захворю, вання, як правило, фінансуються за рахунок робото, давців, але можлива також участь держави; • на додаток до обов’язкового соціального страхування існують різні форми добровільного страхування від соціальних ризиків.
14.2. Ïðîáëåìè ñîö³àëüíîãî ñòðàõóâàííÿ Тривалий термін існування сучасних систем соціального страхування і досягнуті ними значні успіхи все,таки не захища, ють їх від проблем. За оцінками фахівців, найбільш загальною проблемою є збільшення витрат на соціальне страхування. Наступна проблема – фінансування. Фінансування обов’язкового соціального страхування у всіх країнах, де воно діє, забезпечується в основному податками, які сплачуються 355
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
підприємствами, і внесками із заробітної плати. З цією про, блемою стикається як пенсійна система, так і охорона здо, ров’я, причому, як очікується, у майбутньому вони тільки за, гостряться. Їх вирішення утруднюється тим, що вже досягнутий рівень обов’язкових відрахувань до фондів соціального стра, хування є завищеним для підприємств; вони не справляються з податковим тягарем. У розвинутих країнах це питання стало предметом численних дискусій, особливо з часів економічної кризи 1973—1974 років. Основною темою цих дискусій є два моменти. Перше. Як модифікувати методи фінансування, щоб зро, бити їх більш справедливими для усіх, хто сплачує внески, та, кими, що сприяють зайнятості і краще пристосовані до різних форм і видів соціальних виплат? Друге. Яких заходів має вжити починати державна влада, щоб справитися з тенденцією, при якій витрати на охорону здоров’я зростають швидше, ніж надходження, які дозволяють їх фінансувати? Проблеми фінансування обумовлені розширенням і підвищенням рівня допомог, збільшенням обсягу і вартості медичних послуг, старінням населення, погіршенням здоров’я людей, виникненням нових захворювань, ростом безробіття, зростанням вимог людей до обсягу і якості соціальних послуг. Рівень витрат на соціальне страхування помітно зріс після Другої світової війни. Саме в цей час, починаючи з 50,х років минулого століття, розвинуті країни почали відчувати старіння населення. Збільшення частки громадян 75–80 років і більше в структурі населення має дуже серйозні наслідки для фінансу, вання обов’язкового соціального страхування і безпосередньо обумовлює витрати на допомоги по хворобі і старості. Соціальні страхові допомоги є механізмом широкого пере, розподілу доходів: від здорових – хворим, від активно працю, ючих – пенсіонерам та безробітним, від бездітних – бага, тодітним, від багатих – бідним. Оскільки це має тенденцію до збільшення, зростання обсягів відрахувань до фондів соціаль, 356
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
ного страхування стикається з опором підприємств, що відчу, вають ослаблення своїх позицій у конкурентній боротьбі на світовому ринку. Поперше, це виражається у відтоку капіталу і доходів, тому що занадто високі страхові внески підривають саму базу, на якій вони створюються, сприяють ухиленню від податків, прихованню доходів і росту “тіньової економіки”. Наприкінці ХХ ст. соціальні внески в процентному відно, шенні до ВВП збільшувалися у всіх розвинутих країнах. У країнах ЄС збільшення обсягу сум, що надходять за рахунок соціальних внесків і податків, є основним джерелом додатко, вих надходжень до системи соціального страхування. Причо, му збільшується не тільки ставка оподаткування, а й розши, рюється база за рахунок повного або часткового скасування верхньої межі. Так, за період з 1965 по 1986 роки частка податків у ВВП в країнах ЄС у середньому зросла більш як на 13% – з 27,1 до 40,0%. Ця ситуація в основному зумовлена збільшенням част, ки державних соціальних витрат у ВВП і, зокрема, пенсійних виплат. За цей же період частка пенсій у ВВП зросла у Німеч, чині з 9,7 до 11,8%, у Франції – з 7,8 до 12,7%. На сьогодні податки в більшості країн ЄС не тільки в 2–3 рази вищі, ніж у країнах, що розвиваються, а й набагато вищі, ніж у США і Японії, де вони складають відповідно 28,9 і 28,8% до ВВП. У найближчі десятиліття прогнозується зростання державних витрат на соціальне забезпечення. Якщо законо, давство залишиться без змін, у перспективі старіння населен, ня стане найважливішим фактором кризи системи обов’язко, вого соціального страхування. Однак за цей же період частка страхових внесків робото, давців у фінансуванні соціального забезпечення в багатьох розвинутих країнах знизилася, причому досить різко, як, на, приклад, в Італії, Нідерландах, Великобританії та Франції. Це пояснюється прагненням держави не збільшувати тягар вит, рат підприємств на соціальне забезпечення, щоб підтримати конкурентноспроможність національних підприємств. 357
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ситуація деякою мірою регулюється податками на індивідуальні доходи. У країнах, де частка обов’язкових внесків до фондів соціального страхування в загальній сумі відрахувань із зарплати найбільш висока (Іспанія, Франція, Голландія), відсоток прибуткового податку нижчий. І навпа, ки, у країнах, де відрахування до фондів соціального страху, вання найнижчі, податок з індивідуальних доходів є найви, щим (наприклад, у Данії). У найменш вигідному становищі з погляду конкурентос, проможності на світовому ринку перебувають ті підприємства, де соціальне страхування фінансується в основ, ному за рахунок внесків підприємців, як, наприклад, у США. І навпаки, у більш вигідному виявляються підприємства тих країн, де залучаються внески самих осіб найманої праці, як, наприклад, у Німеччині. Така ситуація пояснює добре відомий факт. Якщо розгля, дати країни з порівнянним рівнем економічного розвитку і соціального страхування, то видно, що там, де витрати підприємств на соціальне страхування найбільш високі, безпо, середня заробітна плата є найнижчою, оскільки після витрат на соціальне страхування підприємства неспроможні забезпе, чити високу заробітну плату. Подруге, збільшення витрат на соціальне страхування збільшує вартість робочої сили і може підірвати конкурентос, проможність підприємств. З огляду на це в умовах зростання безробіття і при збереженні загальної тенденції до збільшення витрат на соціальну допомогу, більшість країн ЄС прагне по, легшити тягар податків для роботодавців на соціальне страху, вання. Крім глобальних, існують і специфічні проблеми: • інтеграція сільськогосподарських працівників у спільні системи соціального страхування; • забезпечення своєчасного і повного внесення страхо, вих платежів (Португалія, Греція); • різні умови соціального страхування самозайнятих і найманих робітників. 358
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
Відносно новою проблемою є неефективність контролю за керуванням фондами соціального страхування через ме, ханізми соціального партнерства. Загострилася вона внаслідок різкого збільшення кількості офіційних оформлень інвалідності. Наприклад, у Нідерландах кількість інвалідів працездатного віку сягає 15% загальної кількості представ, ників даної вікової категорії [11]. Способи вирішення цих проблем є предметом обговорен, ня економістів і державних діячів у всіх країнах. У якості ос, новних пропонується: • в адміністративній сфері – боротьба із шахрайством, обмеження витрат, посилення контролю за діяльністю соціальних фондів; • “приватизація” функцій соціального страхування, тоб, то передача їх виконання приватним некомерційним і комерційним організаціям (для США це вже випробу, вана норма, однак в ЄС обережніше відносяться до цьо, го напряму вирішення проблем); • пошук нових фінансових механізмів. Згадані проблеми мають глобальний характер і зумовлю, ють необхідність змін практично в усіх системах соціального страхування. Для країн з трансформаційною економікою ці проблеми мають свою специфіку, оскільки отут необхідність реформ визначається як глобальними проблемами, так і вимо, гою адаптації системи соціального захисту до умов ринкової економіки.
14.3. Ñèñòåìà ñîö³àëüíîãî çàõèñòó â êðà¿íàõ ªâðîïåéñüêîãî Ñîþçó Історичні відомості. У Європі соціальний захист населення за всіх часів був однією із найважливіших державних функцій. Починаючи з глибокої давнини у разі крайньої необхідності мож, новладці приходили на допомогу нужденним і хворим. У середні віки до цієї діяльності активно долучалися церква і монастирі,
359
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
при яких функціонували безплатні лікарні і притулки. Цехові об’єднання ремісників і купецькі гільдії, а також муніципалітети великих міст надавали підтримку членам їхніх общин. Не можна стверджувати, що соціальний захист населення завжди був систематичним і постійним. Допомога надавалася по різних каналах і включала такі форми, як безкоштовне лікування, матеріальна підтримка вдів і сиріт, виділення коштів, одягу і про, дуктів тим, хто залишився без даху над головою. Мета такої допо, моги визначалася не тільки християнськими заповідями. В умо, вах, коли європейські країни періодично спустошувалися епідеміями і війнами, кожний правитель змушений був піклува, тися про збереження і збільшення свого населення як джерела надходження податків, податей, робочої сили і воїнів. З початком капіталістичної індустріалізації колишні цехові форми соціального забезпечення втратили своє значення. По, дальший розвиток відбувався у двох напрямах. З одного боку, не, обхідним було державне втручання у відносини між капіталом і найманою працею. Починаючи з кінця XVIII в. приймаються перші законодавчі акти про допомогу бідним. З іншого боку, ви, никають форми соціальної допомоги в рамках професійних со, юзів робітників гірничодобувної, сталеплавильної та іншої галу, зей промисловості, побудовані на внесенні обов’язкових платежів у спеціальні фонди.
У країнах ЄС системи соціального страхування складали, ся шляхом розвитку товариств взаємного страхування, і тільки згодом вони одержали законодавчий статус загально, національних систем. Сучасна система соціального захисту населення в країнах ЄС включає дві організаційні форми: • соціальне страхування; • створення державних фондів і організацій, які фінансу, ються з бюджету. В усіх європейських країнах соціальне страхування здійснюється на основі відповідного законодавства, що перед, бачає порядок формування грошових фондів для надання соціальних послуг. Виплати до цих фондів мають обов’язко, вий характер для контингентів трудящих, охоплених страху, 360
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
ванням. Фонди формуються за рахунок внесків осіб найманої праці і роботодавців. Можлива участь держави в покритті дефіциту. Допомога, надана з фондів, має суворо нормований характер і регламентується законом. Бюджетні форми соціального забезпечення визначаються порядком і традиціями формування державного бюджету. Віднесення тієї або іншої форми соціального захисту до соціального страхування або бюджетного забезпечення визна, чається винятково особливостями країни. Так, допомога роди, нам, які мають дітей, у Німеччині здійснюється за рахунок бю, джету держави, а у Франції – за рахунок фондів соціального страхування. У цілому структура фінансування соціальних послуг, які надаються населенню в країнах ЄС, є досить різно, плановою. Внески від осіб найманої праці і роботодавців встановлю, ються у відсотках від валового доходу і фонду оплати праці. Однак якщо переважаюча роль у фінансуванні соціальних ви, трат належить державі, то воно обходиться ледь не безкоштов, но. Змінюються лише форми і канали вилучення грошей і ме, ханізм їх перерозподілу. У цілому частка внесків роботодавців значно вища, ніж осіб найманої праці. Але в окремих галузях становище відрізняється. У пенсійному, медичному забезпеченні і стра, хуванні від безробіття внески працівників і роботодавців у процентному співвідношенні однакові, а в страхуванні від не, щасних випадків на виробництві фінансування забезпе, чується в основному за рахунок роботодавців. Рівень витрат на соціальні потреби в європейських країнах разюче нерівномірний. Так, на першому місці стоїть Данія, останні місця займають Греція і Португалія. Німеччина – на третьому місці, Франція – на п’ятому, Великобританія – на восьмому. Проте структурні розходження в наданих насе, ленню соціальних послугах не надто значні. Серед статей соціального страхування виділяються: • забезпечення пенсіями; • допомога утриманцям; 361
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• утримання інвалідів; • допомога родинам; • допомоги по безробіттю. На останньому місці за питомою вагою витрат знаходять, ся вкладення в ринок праці, покриття збитку від нещасних ви, падків на виробництві і підтримка материнства. За зовні подібними структурами соціальних послуг у країнах ЄС приховуються істотні розходження. Вони визнача, ються не тільки рівнем економічного розвитку країн, й істо, ричними особливостями соціальної організації суспільства. Головними суб’єктами в організації соціального захисту населення є, з одного боку, профспілки, з іншого – союзи ро, ботодавців. Через відносини між ними сформувалася система організації соціального страхування, побудована в більшості країн за принципом самоврядування. Кожний вид соціального страхування має свого “носія” – громадську організацію, керування якою здійснюється через власні виборні органи. Наприклад, у Німеччині носіями пенсійного страхування є Федеральне управління по страху, ванню для службовців, регіональне управління по страхуван, ню для найманих робітників і спеціалізовані органи страху, вання для окремих професійних груп. Медичне страхування здійснюється особливими громадськими організаціями – лікарняними касами: районними, виробничими, створеними при асоціаціях ремісників і т.д. За останні роки у зв’язку зі створенням ЄС відбувається зближення трудового і соціального права різних країн. Мааст, рихтський договір містить в якості додатків соціальний прото, кол, у якому обумовлюється, що в майбутньому деякі соціальні питання будуть вирішуватися кваліфікованою більшістю в Раді Міністрів ЄС. Разом з тим у комісіях і комітетах ЄС існує цілковита про, зорість з приводу того, що зближення в області соціальної політики не може відбуватися у всіх країнах однаковими тем, пами. Можливості і межі гармонізації істотно відрізняються в різних галузях соціального захисту: у європейських країнах 362
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
історією, культурою, мовою, національними традиціями і рівнем економічного розвитку. А тому європейське регулю, вання в соціальній сфері має проводитися поступово з ураху, ванням цих розходжень і виходячи із внутрішньої не, обхідності держав. Швидше за все зближення соціальної політики країн ЄС відбувається в області захисту праці. Це викликано інтер, націоналізацією ринку праці і зростаючими масштабами міграції робочої сили. У грудні 1989 року прийнята Хартія Європейського співтовариства з приводу основних соціальних прав найманих робітників. Серед багатьох інших вона перед, бачає, згідно із законодавством даної країни, право на соціаль, ний захист кожного працівника, незалежно від займаного ним місця і розмірів підприємства. Особа, яка втратила роботу, має право на одержання відповідних соціальних послуг і допомогу держави. Створено Комісію з реалізації основних положень Хартії, яка розробила конкретний план приведення законо, давства у відповідність з його принципами. Фахівці відзначають, що в інших областях соціальної політики гармонізація навряд чи можлива в досяжному май, бутньому. Насамперед, йдеться про пенсійне забезпечення і медичне обслуговування. Національні системи створювалися в Європі десятиліттями і відрізняються одна від одної майже у всіх деталях, включаючи фінансування. Для цих галузей соціального захисту замість гармонізації ставиться завдання координації. Це стосується, зокрема, численних контингентів іноземних робітників, що заробляють пенсію в одних країнах і переміщуються в інші для постійного або тимчасового прожи, вання. Сьогодні визнається доцільним виробити деякі загальні критерії соціального забезпечення в країнах ЄС, зокрема, вве, сти загальний мінімальний розмір соціального забезпечення і погодити єдині принципи соціального захисту. Це перший крок на шляху зближення національних систем соціального законодавства. Подальші кроки визначить історичний хід функціонування Європейського Союзу. 363
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
14.4. Ïåíñ³éíå ñòðàõóâàííÿ В усіх країнах пенсійне забезпечення складає основу соціального страхування. Воно ж є головною статтею витрат. На другому місці – витрати на медичне обслуговування. Кож, на країна має свою систему пенсійного забезпечення, однак усі вони так чи інакше мають загальні риси й одну спільну мету – матеріальне забезпечення літніх громадян. Країни ЄС У Європі з моменту становлення системи пенсійного за, безпечення в її основі лежали дві основні моделі. Німецька – запропонована О. Бісмарком система соціального страхуван, ня, при якій розмір допомоги погоджувався з тривалістю спла, ти внесків у пенсійний фонд, і англійська – система У. Бе, веріджа, при якій всім особам по досягненні певного віку за, безпечувалися мінімальні пенсії, які гарантувалися державою і фінансувалися з податкових надходжень. Більшість нині діючих систем поєднують елементи обох моделей. Подальша еволюція пенсійного забезпечення в країнах ЄС відбувається шляхом поєднання таких аспектів: • надання гарантованого мінімуму коштів всім особам, які досягли певного віку. Цей мінімум має надаватися всім літнім людям (загальні мінімальні пенсії) або в залежності від специфіки законодавства країни (селективні мінімальні пенсії), але в будь,якому випадку пенсії фінансуються на ос, нові податкових надходжень (соціальні пенсії); • розрахунку пенсій у залежності від професійних до, ходів і фінансування їх за рахунок обов’язкових внесків у пенсійні фонди (страхові пенсії); • надання за бажанням індивідуального пенсійного стра, хування. Основна проблема соціального пенсійного страхування – це старіння населення. У деяких європейських країнах нещо, давно була зроблена спроба оцінити вплив цього фактора на соціальні витрати країн ЄС до 2040 року щодо можливої оп, 364
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
тимізації системи пенсійного страхування в умовах зниження тенденції старіння, яка невпинно зростає. Було визнано, що в будь,якому випадку європейським країнам доведеться зустрітися з проблемою посилення податкового тягаря на підприємства. Для того щоб успішно підтримувати конкурен, тоспроможність на світовому ринку, на думку деяких західних учених, було б доцільно, щоб частину тягаря фінансування пенсійного забезпечення розкласти на всіх платників по, датків. Основні пропозиції зводяться до наступного: • зменшити розмір державних пенсій шляхом зниження частки заробітку, що гарантується відповідною пенсією; • скасувати індексацію і т.п.; • розширити практику утворення приватних пенсійних фондів за рахунок особистих заощаджень громадян. Поєднання старіння населення зі зниженням частки зай, нятих у суспільному виробництві серед осіб старше 60 років уже стало характерним фактором сучасності. Наслідки цієї тенденції повною мірою виявляться найближчими роками. Отже, державна влада повинна вжити заходів, спрямованих на підвищення надходжень або ж на стримування витрат на пенсійне забезпечення. Якщо пенсії розглядати як гарантію професійного доходу (тобто саме як страхові пенсії), тоді доведеться вдатися до збільшення розмірів внесків, що надходять до фондів соціаль, ного страхування, хоча економічні і демографічні проблеми можуть зумовити посилення субсидування допомог із загаль, ної суми надходжень від податків. Якщо ж пенсії розглядати як гарантії мінімального забезпечення, наданого незалежно від ресурсів, то тоді треба буде підвищувати податки. Однак у будь,якому випадку доведеться зустрітися з про, блемою посилення податкового тягаря. На думку західних учених, доцільним є вирішення завдання підтримання конку, рентоспроможності підприємств на світовому ринку шляхом перекладання частини фінансування пенсійного забезпечення на всіх платників податків. 365
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Пропонована реформа в цій області полягає, по,перше, у зменшенні розмірів державних пенсій, по,друге, у розширенні приватних пенсійних фондів за рахунок особистих заощад, жень громадян. Остання пропозиція як додатковий варіант от, римує все більшу підтримку в багатьох країнах світу, у тому числі в Росії й Україні. Відповідно до цього підходу кожному громадянину за йо, го рахунок надається можливість добровільно забезпечити се, бе заощадженнями на старість. Однак небезпека такого підхо, ду полягає в тому, що це призводить до значного ослаблення історично сформованого механізму солідарної розкладки до, помоги незабезпеченим верствам суспільства як між різними поколіннями, так і усередині одного покоління. Таке ослаблення може мати негативні наслідки для функціонування і розвитку системи соціального забезпечення з погано прогнозованими проблемами в перспективі. Крім то, го, найбільш знедолені люди все одно будуть позбавлені коштів, які дають можливість певною мірою гарантувати їхнє майбутнє. Подібний варіант може розглядатися тільки як до, повнення до існуючої державної системи соціального забезпе, чення. Останнє припущення як варіант, яким люди додатково і на вибір можуть скористатися, знаходить все більше прихиль, ників. Кожен добровільно робить за свій рахунок заощаджен, ня на старість. Вони частково замінюють ту систему, яка фінансується шляхом обов’язкових попередніх внесків і ґрун, тується на колективному покритті ризику старості. США Історичні відомості. Початок державному регулюванню соціального захисту населення в США було покладено в 1935 р. за, коном “Про соціальний захист”. Цей закон передбачав видачу пенсії працівникам, які перераховували до соціального фонду вне, ски не менше п’яти років. Кошти фонду формувалися однаково ро, ботодавцем і працівником у розмірі 1% з перших 3000 дол. фонду оплати праці. Перерахування почали здійснюватися в 1936 р., а
366
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
перші пенсії планувалося видавати працівникам, що виходили на пенсію, починаючи з 1942 р. Однак зміни, внесені в закон у 1939 р., дали можливість почати виплату перших пенсій працівникам, що вийшли на пенсію вже на початку 1940 р.
Нині програма соціального захисту літнього населення (OASDHI – Old Age Survivors, Disability and Health Insurance) забезпечує допомогу в трьох напрямах: • виплата пенсій особам у віці від 62 років і особам, що вийшли на пенсію за станом здоров’я; • виплата допомоги хворим непрацездатним особам у віці від 62 років; • відшкодування витрат на лікування особам у віці стар, ше 65 років. Для формування фондів соціального захисту в країні діє система оподаткування доходів роботодавців, найманих робітників і громадян, які працюють на індивідуальній основі. Основним джерелом формування фондів є податки на за, робітну плату. Роботодавці і наймані робітники зобов’язані перелічувати внески на соціальне пенсійне страхування згідно зі встановле, ними державою розмірами у рівних частках. Так, у 1998 році норма перерахувань склала 12,4% – 6,2% для роботодавця і працівника відповідно [11]. Громадяни, які мають індивідуальний бізнес, перерахуван, ня на державне соціальне і медичне страхування проводять у повному обсязі, тобто відповідно 12,4 і 2,9% від індивідуального заробітку. Однак перед визначенням розміру податку на прибу, ток від індивідуальних доходів сукупний доход платника по, датків зменшується на половину проведених відрахувань. З пенсійним страхуванням тісно пов’язане забезпечення на випадок безробіття. Закон “Про соціальний захист” заклав основи державного страхування на випадок втрати роботи. Пізніше Конгрес країни прийняв окремий Закон “Про феде, ральний податок по безробіттю”. Аналогічний закон був прий, нятий у кожному штаті. 367
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
У формуванні фонду по безробіттю беруть участь тільки роботодавці і лише за умови, що працівник працював не мен, ше шести місяців перед зверненням по допомогу і мав зарпла, ту, яка перевищує встановлений рівень. Допомога по без, робіттю видається на певний час, у більшості штатів – не більше ніж на 26 тижнів. Розмір її коливається від 50 до 70% нарахованої працівнику заробітної плати за тиждень. У 1996 році середня тижнева допомога по безробіттю склала 180 дол. і коливалася від 117 до 260 дол. в окремих штатах. Ставка федерального податку по безробіттю в 1998 році склала 6,2% на перші 7000 дол. нарахованої заробітної плати кожному працівникові. При цьому 5,4% надходить до фонду штату і 0,8% – до федерального. Поряд із державними програмами соціального захисту громадянам створені умови для самостійного підвищення рівня свого захисту. Цьому сприяє робота недержавних пенсійних фондів, фондів взаємодопомоги, страхових ком, паній, довірчих товариств, кредитних союзів та інших фінан, сових посередників. Держава стимулює вкладення громадяна, ми вільних коштів в ці установи через пільгове оподаткування. Особливо стимулюється вкладення коштів у недержавні пенсійні фонди на індивідуальні пенсійні рахунки. Перерахо, вані на ці рахунки кошти, а також відсотки і дивіденди, отри, мані від використання цих коштів фінансовими посередника, ми, не обкладаються податком на момент їх зарахування. Разом з тим вони підлягають оподаткуванню на момент їх зняття з рахунків. Проте оскільки пенсіонери мають незначні доходи, то отримані з індивідуальних рахунків кошти обклада, ються податками за мінімальними ставками або зовсім не об, кладаються. Наприклад, на індивідуальний пенсійний раху, нок IRA родина, яка має сукупний прибуток не більше 50 000 дол., може перераховувати 4000 дол. на рік. Спрямована на цей рахунок сума зменшує сукупний доход від оподаткування на прибуток. Однак при використанні цих коштів працівником по досягненні 59,5 року кошти, що зберігаються, підлягають оподаткуванню за діючими нормами. 368
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
З 1978 року працівники можуть відкладати кошти на пенсійні рахунки типу 401 (К). Кошти на ці рахунки перерахо, вують роботодавці і громадяни, які працюють на індивіду, альній основі. Перелічена сума не повинна перевищувати 15% сукупного доходу за рік. Кошти, які зберігаються на рахунках цього типу, використовуються фінансовими установами для інвестицій, а їхні власники отримують доход у вигляді відсотків або дивідендів, що звільняються від оподаткування в складі сукупного доходу. На цих рахунках зосереджено більше 675 млрд. дол. Від їх використання виграє як держава, так і громадяни. Держава ви, користовує заощадження населення для внутрішніх інвес, тицій, одержання кредиту на покриття державного боргу. Гро, мадяни, що відкладали кошти на індивідуальних пенсійних рахунках, зменшують податковий тиск у працездатному віці, одержують доход у вигляді відсотків або дивідендів, що, як правило, вищі від банківських. У разі смерті кошти власника такого рахунка є власністю родини або можуть залишатися в спадщину якої,небудь організації чи особі. Досвід Чилі Останнім часом багато говорять про чилійський досвід ре, форми системи пенсійного забезпечення, автором якої є Хосе Піньєро, початої в 1980 році. Стара пенсійна система ґрунтувалася на принципі, відповідно до якого працюючі члени суспільства повинні ут, римувати пенсіонерів. Роботодавці і працюючі щомісяця нада, вали кошти для того, щоб виплачувати пенсії і допомоги. Ця система регулювалася численними законами, але була єдина для всієї країни. До 1980 році в країні нараховувалося 32 страхові устано, ви, але 95% страхувальників платили внески тільки до трьох із них: Службу соціального страхування (65%), Страхову касу приватних службовців (18%) і Національну касу державних службовців і журналістів (12%). Громадяни не могли самі оби, рати страховика і не були власниками своїх страхових внесків. 369
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
В цих установах нараховувалося до ста різних систем і підсистем страхування, причому деякі створювали привілейо, вані умови для деяких категорій громадян. Наприклад, відповідно до системи “пенсій, що доганяють” пенсії перерахо, вувалися так само, як зарплата, а система “дострокового вихо, ду” дозволяла вийти на пенсію у віці 42 років. Найбільшими були так звані подвоєні пенсії, що надавалися в якості “виз, нання заслуг” за роки служби, а також пенсії парламентаріїв. Однак більшість трудящих були позбавлені всіх привілеїв. Той, хто платив внески до Служби соціального страхування, міг вийти на пенсію тільки за віком, причому в цій організації віковий ценз був найвищим. Він не міг також одержувати пенсії за вислугу років, як, наприклад, у Касах службовців, а загальна сума пенсії складала менший відсоток від зарплати, ніж у інших страхових системах. Ці та інші недоліки системи стосувалися майже 2/3 чилійських страхувальників, у тому числі найбідніших. До 1980 року пенсійна система Чилі зіштовхнулася б складними проблемами. По#перше, якщо у 1960 році в рамках Служби соціального страхування на одного непрацюючого припадало в середньому 10,8 працюючих, то до 1980 року це співвідношення упало до критичного рівня – 2,2, у той час як для дієвої виплати пенсій необхідно було як мінімум подвоїти цю пропорцію. По#друге, поступово привілеї все більше виявляли по, рочність системи в цілому: “пенсії, що доганяють”, дострокові виходи на пенсію, “визнання заслуг” за роки служби та ін. Як, би внески дійсно капіталізувалися в пенсійних фондах за зако, нами страхування, були б отримані суми, достатні для випла, ти пенсій. Однак насправді цього не відбувалося. По#третє, незважаючи на те, що соціальні страхові уста, нови вважалися приналежними до суспільного сектора, у них поширився бюрократизм, не існувало конкуренції, необхідної для успішного функціонування страхового ринку. Криза пенсійного страхування стала темою, до якої, почи, наючи з 50,х років ХХ ст., постійно зверталися чилійські 370
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
політики і соціологи. Реформа пенсійного страхування 1980 року замінила систему перерозподілу системою індивідуаль, ної капіталізації страхових внесків, яка виглядає так: 1. Кожний вкладник сам вибирає який,небудь пенсійний фонд (ПФ), до якого він перераховує свої страхові внески, призначені для пенсій за віком (10% оподатковуваного дохо, ду), а також внески для фінансування пенсій по інвалідності й у разі втрати годувальника (3,44%). 2. Кожний працюючий сам вирішує, у який пенсійний фонд він буде вносити свої гроші і може вільно перейти з од, ного в іншій. 3. Кожний працюючий сам визначає свій пенсійний ре, жим: а) це може бути “запрограмоване зняття з рахунка”, відповідно до якого по досягненні пенсійного віку (65 років для чоловіків і 60 років для жінок) застрахований бере на себе ризик страхування довголіття і щомісяця знімає зі свого осо, бового рахунка певну суму; б) він може передати ризик страхування довголіття ПФ і визначити разом з ним розмір довічної ренти; в) нарешті, він може вибрати комбінацію обох систем: до певного віку – “запрограмоване зняття з рахунка”, потім – одержання довічної пенсії. 4. Кожний працюючий може достроково вийти на пенсію, якщо він нагромадив капітал, достатній для одержання пенсії в розмірі не менше 50% мінімальної пенсії і не менше 50% йо, го середніх за останні 10 років оподатковуваних податком до, ходів, скоригованих на величину інфляції. 5. Кожний працюючий може робити добровільні внески на свій страховий рахунок або відкрити ще один ощадний ра, хунок, на який він вільний класти гроші або знімати з нього і який він може повністю перевести у свій пенсійний фонд, щоб одержати можливість достроково вийти на пенсію, збільшити суму, яку він щомісяця буде знімати зі свого рахунка, або збільшити свою довічну пенсію. 371
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Як результат, нове пенсійне страхування сприяло виник, ненню здорової конкуренції в цій області, що не тільки при, несла безпосередню вигоду страхувальникам, а й мала благо, творний вплив на суспільство в цілому. Спрощений порядок створення пенсійних фондів і ком, паній по керуванню їхніми активами привів до того, що виник, ло не менше 12 таких організацій, тому концентрація працюю, чих у них стала значно меншою, ніж при колишній системі. Вільне створення нових пенсійних фондів і право переходу з одного в інший сприяли підвищенню ефективності їхньої ро, боти. Ці фактори знизили операційні витрати ПФ на одного за, страхованого з 1982 до 1986 рік удвічі. Персонал ПФ змен, шився на кожну тисячу застрахованих з 2,36 до 1,85. Рента, бельність їх залишалася вищою за відсоток, який можна одер, жати на ринку капіталів. Основне завоювання громадян у новій системі – впев, неність тому, що при виході на пенсію вони зможуть одержу, вати її в розмірі, по можливості наближеній до їхньої колиш, ньої зарплати. Нова система страхування обіцяє: навіть у не, сприятливих випадках пенсія не упаде нижче 67% основної зарплати під час трудової діяльності. У разі більш високих до, ходів і тривалих періодів внесення страхових внесків розмір пенсії може на 31% перевищити основну зарплату. Передбачені права і тих членів нових ПФ, які протягом певного часу користувалися старою системою страхування. Таким особам держава зараховує суму попередніх внесків у формі так званого “чека визнання”, який розраховується, ви, ходячи з дванадцяти зарплат, що передували червню 1979 ро, ку. Для тих, хто виходить на пенсію в 2000 році, його планова, на пенсія в гіршому з гіпотетичних випадків (він одружений і виплачував податки протягом 93% часу своєї активної трудо, вої діяльності) складатиме 88,8% оподатковуваного доходу, одержуваного ним на момент виходу на пенсію. За інших варіантів пенсія не може перевищувати 130% доходу. 372
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
На думку чилійських фахівців, вигоди, які пенсійна ре, форма дала трудящим і суспільству, зводяться до наступного: По,перше, при старій системі працюючі були обмежені у виборі пенсійної каси. Тепер у них це право з’явилося. По,друге, стара пенсійна система значно більше зменшу, вала доходи працівника. Раніше величина пенсійних внесків досягала 22,95% доходів у Службі соціального страхування, до якої належали майже 2/3 усіх застрахованих, і 24,91% у Стра, ховій касі приватних службовців. Частину цієї суми повинен був виплачувати роботодавець, однак і це зменшувало доходи працівника. По,третє, при новій системі внески складають приблизно 70% тієї суми, яку виплачували клієнти Служби соціального страхування за десятиліття, що передувало реформі, і при, близно 55% суми, яку виплачували приватні службовці. У більшості випадків нова система дозволяє планувати більш високі пенсії, ніж стара. По,четверте, раніше за систему пенсійного страхування фактично відповідала державу, тепер – приватні страхові ком, панії, що перебувають під суворим державним контролем, яке здійснює Головна інспекція компаній керування пенсійними фондами. По,п’яте, з погляду перерозподілу доходів стара система не відрізнялася особливою прогресивністю. На відміну від неї, нова система містить деякі елементи зрівняльного розподілу, завдяки чому частина доходу спрямовується найбільш нуж, денним. Так, застраховані, які є на момент нещасного випадку або смерті безробітними, зберігають право на одержання пенсії. Внески, які вони припиняють платити, компенсуються за рахунок інших платників. Незважаючи на значну імовірність нещасних випадків серед страхувальників, що ма, ють низькі доходи, і серед осіб старшого віку, страхові внески залишаються для всіх приблизно однаковими. Це є ще одним елементом перерозподілу. Нарешті, мінімальна пенсія, гаран, тована державою, є перерозподілом коштів з податкової систе, ми найбільш бідним категоріям населення. 373
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Обидві пенсійні системи збільшують витрати по найму робочої сили, що знижує рівень зайнятості. Але оскільки в новій системі загальна сума страхових внесків менша, роль у ній цього фактора є нижчою. Крім того, оскільки страхувальник є власником свого осо, бового рахунка, то поняття “податок”, що застосовувалося для визначення внесків у старій системі, не можна використовува, ти в тому ж сенсі в новій. Так, страхувальник зобов’язаний ро, бити заощадження, але на власну користь. У цьому випадку під податком скоріше варто розуміти різницю між тим, що лю, дина готова добровільно відкласти для забезпечення пенсії, і тим, що вона дійсно вносить, причому остання сума в кінцево, му рахунку повністю надходить йому. У 1987 році в чилійських ПФ перебувало близько 3 млн. трудівників, які нагромадили на своїх особових рахунках 531 млрд. песо. Ця сума складає 87% всіх довготермінових вкладів у приватному секторі країни. Нова пенсійна система робить вкладення ПФ більш різноманітними і перерозподіляє їх, пе, реходячи від цінних паперів, що випускаються державою, до звичайних цінних паперів, що забезпечують вкладення у ви, робництво приватного капіталу. Таким чином, не надто велика і не дуже багата порівняно із високорозвиненими країнами держава за короткий термін створила систему соціального пенсійного страхування, яка відповідає найбільш передовим формам соціального забезпе, чення, благотворно впливає на економіку країни в цілому і де, монструє досвід організації пенсійного забезпечення іншим країнам.
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Поясніть поняття соціального страхування. Чим воно відрізняється від добровільного й обов’язкового недержавно, го? 2. Які існують моделі соціального страхування?
374
Ãëàâà 14 ÏÐÈÍÖÈÏÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²¯...
3. Назвіть основні характерні риси національних систем соціального страхування. 4. Які два основних принципи покладені в основу сучасного соціального страхування? 5. Назвіть основні проблеми соціального страхування в даний час. 6. Розкажіть про наслідки високих відрахувань підприємств на соціальне страхування. 7. Що пропонується для вирішення основних проблем ор, ганізації соціального страхування? 8. Як нині вирішуються питання соціального пенсійного стра, хування? 9. Проаналізуйте систему пенсійного забезпечення в США. 10. Проаналізуйте систему пенсійного забезпечення в ЄС. 11. Зробіть аналіз досвіду Чилі у вирішенні проблеми соціально, го пенсійного страхування. 12. Порівняйте всі відомі Вам системи пенсійного страхування. Яка, на Вашу думку, дає найкращий соціальний захист і чо, му? 13. Розкажіть про систему соціального захисту в країнах ЄС. У чому полягають її основні проблеми і перспективи розвитку? 14. Які найближчі перспективи розробки єдиної соціальної політики в країнах ЄС?
375
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß 15.1. Îðãàí³çàö³ÿ îõîðîíè çäîðîâ’ÿ íà îñíîâ³ ñòðàõóâàííÿ В економіці охорони здоров’я страхування відіграє основ, ну роль практично у всіх розвинутих країнах. Медичне страху, вання поряд з пенсійним є важливою складовою соціальної інфраструктури кожної розвинутої країни. Перш ніж характе, ризувати місце страхування в сучасній організації охорони здоров’я, розглянемо особливості сучасної ринкової еко, номіки охорони здоров’я. Перше. Усередині будь,якої групи країн з порівнянним рівнем розвитку не існує прямої залежності між витратами на медичну допомогу і рівнем здоров’я населення. Сімка провідних країн за основними показниками здоров’я (середня тривалість життя, дитяча смертність і ряд інших) виглядає так: • Японія; • Німеччина; • США; • Великобританія; • Франція; • Канада; • Нідерланди. На першому місці стоїть Японія, але серед цих країн вона ж посідає останнє місце по частці витрат на охорону здоров’я у ВНП і забезпеченості населення лікарями. Одне із перших місць посідають США, але дитяча смертність і очікувана три, валість життя чоловіків в США найбільш несприятливі. Та, ким чином, напрошується висновок, що якщо країна перебо, рола злидні, то для неї немає готової відповіді на запитання: чи треба витрачати на медицину більше, ніж уже витрачається? 376
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Другою нерозгаданою проблемою є питання формування попиту на медичну допомогу. Від чого формується попит: від потреби чи пропозиції? Парадоксом розвинутих країн є факт, що потреби на медичну допомогу майже повністю формують, ся її продавцями, вживають всіх заходів, щоб збільшити ці по, треби. Це характерно для будь,якої галузі, але в них, на відміну від медицини, діють два економічні регулятори: конкуренція виробників, яка знижує вартість послуг, і доходи споживачів, понад які вони не можуть витрачати на придбання послуги. Найбільшою економічною проблемою сучасної охорони здо, ров’я є те, що жодний з цих регуляторів вільного ринку в ме, дицині не діє. Відбувається це з таких причин. 1. У медицині не існує вільної конкуренції, тому що у провідних країнах створені різні об’єднання лікарів, які регу, люють підготовку кадрів і перешкоджають входженню на ри, нок надлишкової кількості медичних працівників. 2. Друге обмеження пов’язане з розвитком обов’язкового медичного страхування. Позбувшись прямої плати за ліку, вання, населення своїми доходами вже не залежить від досту, пу до медичної допомоги. Наслідком цього є два явища. По,перше, явище морально, го збитку. Пацієнт, знаючи, що його рахунок оплатять, прагне більш дорогої медичної допомоги. До цього ж прагне і лікар, який одержує відповідні гонорари. Усе це призводить до постійного росту цін як на медичне обслуговування, так і на страхування. По,друге, дискримінаційний відбір. Людина, яка потребує дорогого лікування у вівторок, схильна застрахуватися у по, неділок. Таким чином, на відміну, скажімо, від страхування від нещасного випадку, в охороні здоров’я клієнт передбачає і за, здалегідь планує страховий випадок, порушуючи основний принцип страхування. 3. Третя причина пов’язана з природною реакцією стра, ховиків на визначення ціни медичного поліса за “попереднім станом”. До уваги береться: вік, стать, професія, місце прожи, 377
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вання і житлові умови, особиста і сімейна історія, загальний і медичний статус (стан здоров’я, спадкоємні і хронічні захво, рювання, вага, зріст), фінансове становище. Під впливом розглянутих обставин ринок в охороні здо, ров’я став занепадати: почалося неконтрольоване зростання витрат при одночасному зменшенні відповідальності в наданні медичної допомоги. Становище погіршується, по,перше, через старіння населення. Наприклад, людина в 75 років потребує в 10 разів більше медичних затрат, ніж люди активного віку – від 20 до 50 років. По,друге, дорогі ліки і методики лікування. Жарт. Директор страхової компанії вичитує свого агента: – Як ви могли додуматися? Застрахувати людини, якій 150 років! – Але, пане директоре, відповідно до статистики тільки лі, чені одиниці помирають у цьому віці.
Оскільки медичний ринок не саморегулюється за закона, ми ринкової економіки, а здоров’я – товар соціальний, у регу, лювання відносин на цьому ринку все активніше стали втру, чатися уряди. Урядове регулювання відбувається в двох на, прямах: Поперше, регламентація основних моментів у діяльності страховиків і медиків, а саме, законодавчо регулюються: • підстава для відмови в страхуванні, якщо воно взагалі допускається; • типи страхових контрактів; • рівень страхових тарифів; • обсяг медичної допомоги; • застосовувані методики лікування. Подруге, дотація або повне відшкодування витрат на на, дання медичної допомоги: • вилучення внесків на медичне страхування з оподатко, вуваного доходу; • покриття страхового внеску певним групам населення (дітям, пенсіонерам, інвалідам, низькооплачуваним, ба, гатодітним); 378
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• державне страхування всього населення за рахунок бю, джетних коштів. Сучасні моделі охорони здоров’я Багато країн, економічна система яких може бути визначе, на як соціально орієнтована, використовують обов’язкове ме, дичне страхування для вирішення проблем охорони здоров’я. Навіть США, що відрізняються традиційно ліберальною еко, номікою, свободою приватного підприємництва, здійснюють реформу охорони здоров’я, у якій як один із варіантів посилен, ня державного контролю розглядається можливість введення обов’язкового медичного страхування для всіх громадян. Важливу роль медичне страхування, яке здійснюється під контролем держави, знайшло в Японії – країні, яка сьогодні посідає перше місце у світі за результатами поліпшення показ, ників здоров’я населення. У Китаї обов’язкове медичне стра, хування існує з 1952 року і є основним джерелом фінансуван, ня поточних витрат охорони здоров’я для досить значної час, тини населення. До 1917 року медичне страхування в Росії також відбива, ло європейські тенденції, хоча й відрізнялося деякими особли, востями. У будь,якому разі страхове законодавство дорево, люційної Росії стало основою для формування сучасного обов’язкового медичного страхування як частини системи соціального страхування і забезпечення населення. У світі на сьогодні склалися три основні моделі організації охорони здоров’я відповідно до розглянутих вище моделей соціального страхування. 1. Децентралізована. Медичне страхування для працю, ючих по найму і членів їхніх родин здійснюється на приватній основі, хоча й забезпечується через роботодавців. Для частини населення, не застрахованого за місцем роботи, страхування бере на себе уряд. Система медичної допомоги представлена приватними лікарнями і лікарями з приватною практикою. Найбільш чистим втіленням такої системи є США. 379
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
2. Централізована. Тут охорона здоров’я фінансується з бюджету (за рахунок загальних податків) або за рахунок цільового податку на заробітну плату. Допомога надається державними лікарнями і лікарями, які одержують державну заробітну плату. Допускається діяльність приватних лікарів, що працюють за контрактом з урядом. Це модель лорда Бе, веріджа – засновника національної служби охорони здоров’я Великобританії. Подібну систему мають Швеція та Італія. 3. Змішана. Охорона здоров’я, як правило, фінансується через цільовий податок на заробітну плату. Надання допомоги покладене на приватних лікарів, приватні і державні лікарні. Це модель Бісмарка – основоположника німецької системи обов’язкового соціального страхування. Варіанти цієї системи створені в Японії, Канаді, Франції і Голландії. Радянська система в охороні здоров’я більше не працює, хоча вона мала багато спільних рис з моделлю лорда Бе, веріджа і, за оцінками фахівців, за деякими аспектами пере, вершувала всі нині діючі моделі. Питання про те, яка система краща, поки що не вирішене. Багато економістів віддають пе, ревагу німецькій. Однак сучасні дослідження показують, що розходження в рівні охорони здоров’я країн пояснюються не стільки моделями, скільки економічним добробутом нації, а саме ВНП, що припадає на душу населення. Далі розглянемо докладніше варіанти функціонування кожної з цих моделей.
15.2. Ñèñòåìà îõîðîíè çäîðîâ’ÿ ÑØÀ Модель організації охорони здоров’я США в укрупненому вигляді можна представити схемою, зображеною на рис. 17.1. У США не існує обов’язкового медичного страхування всього населення. Витрати на лікування, що покриваються приватними страховими компаніями і державою, наприкінці 90,х роках ХХ ст. оцінювалися в 70% від загальної суми ме, дичних витрат населення, рівної 440 млрд. дол., у тому числі 380
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ÑÒÐÓÊÒÓÐÀ ÑÈÑÒÅÌÈ ÎÕÎÐÎÍÈ ÇÄÎÐÎÂ’ß ÑØÀ
Îáîâ’ÿçêîâå ïðèâàòíå ìåäè÷íå ñòðàõóâàííÿ ðîá³òíèêàìè çà íàéìîì
Ñàìîñò³éíà âèïëàòà ìåäè÷íèõ âèòðàò
Ñòðàõîâ³ êîìïàí³¿, ÿê³ ïðàöþþòü íà ïðèáóòêîâ³é îñíîâ³ Ñòðàõîâ³ êîìïàí³¿, ÿê³ ïðàöþþòü íà áåçïðèáóòêîâ³é îñíîâ³
Medicare Äåðæàâí³ ïðîãðàìè ìåäè÷íîãî ñòðàõóâàííÿ
̳ñöåâ³, ìóí³öèïàëüí³ ³ îêðóæí³ ïðîãðàìè
Medicaid CHIP
Ìåðåæà äåðæàâíèõ øïèòàë³â äëÿ â³éñüêîâîñëóæáîâö³â
Рис. 15.1. Модель охорони здоров’я США
на частку приватних страхових компаній – понад 30 % цієї су, ми [53]. Працюючих по найму страхують роботодавці. Обов’язкове медичне страхування здійснюється двома видами страхових компаній: діючих на безприбутковій і прибутковій основі. Внески складають 2,9% від усієї нарахованої річної заробітної плати – по 1,45% оплачує роботодавець і працівник. Більшість американців одержують медичну страховку від своєї роботи або від роботи свого чоловіка/дружини. Такий 381
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вид страхування називається колективним і є найдешевшим. У багатьох випадках роботодавець оплачує тільки частину ви, трат. Деякі роботодавці пропонують кілька планів на вибір, в інших фірмах працівникам пропонується тільки один страхо, вий план. Якщо роботодавець не пропонує колективне страху, вання або пропоноване страхування покриває мало послуг, то існує можливість придбання індивідуального плану. Існує ба, гато різних видів страхування, однак їх можна поділити на три категорії (це стосується як колективних, так і індивідуальних планів): 1. INDEMNITY OR FREFORSERVICE – це традиційний план медичного страхування, що дозволяє звертатися до будь,яко, го лікаря, у будь,який госпіталь на території країни. При тако, му плані страхова компанія оплачує частину рахунків від лікарів і госпіталів. Власник такого плану несе такі витрати: • щомісячна плата, що називається premium; • певна сума щороку, яка називається deductible. Поки ця сума не виплачена, страховка не почне діяти. Звичайно deductible складає 250 дол. США на кожного члена родини. Однак не всі витрати можуть покриватися цією сумою; • після виплати deductible страхова компанія починає ча, стково оплачувати рахунки. Частково – означає, приміром, що застрахований платить 20%, а страхувальник – решту 80%, тобто застосовується безумовна франшиза за результатами лікування за рік. Частина застрахованого називається coinsur, ance. Більшість планів такого виду мають своєрідну стелю, тобто максимальну суму, яку застрахований може виплатити протягом року, наприклад, 1 тис. дол. або 5 тис. дол. Решту ви, трат оплачує страхова компанія. Але в цю суму не включають, ся premium, deductible, а також послуги, які план не покриває. 2. HEALTH MAINTENANCE ORGANIZATIONS (HMO) – асоціація медичних установ, які пропонують певні плани з певним набором послуг за фіксованими цінами. Кожний пацієнт має свого основного лікаря (primary care physician), як правило, це терапевт, який у разі потреби направляє до фахівців. Відвідання фахівця без направлення від primary care 382
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
physician не покривається таким планом. Власники такої стра, ховки повинні вибирати лікаря тільки з даної мережі, відвідання лікаря іншої мережі не покривається страховкою зовсім. За кожний візит власник такої страховки платить пев, ну фіксовану суму (compayment). Наприклад, відвідання ліка, ря коштує 20 дол., швидка допомога – 50 дол. Витрати за наяв, ності такого плану страхування звичайно нижчі і більш перед, бачувані, ніж у плані fre,for,service. Зате існує імовірність не одержати необхідних медичних послуг або довше чекати на прийом до лікаря чи обстеження. 3. PREFERRED PROVIDER ORGANIZATIONS (PPO) – такий план страхування є комбінацією двох попередніх. Власники страховки PPO мають більше свободи, ніж HMO, тому що є можливість відвідувати лікарів і госпіталі не тільки своєї ме, режі. У такому випадку візит коштуватиме значно дорожче, пацієнт оплачує більшу частину, а решта покривається страхо, вим планом. Власники такого плану також платять deductible і coinsurance. У 1965 році була заснована програма Medicare – одна із федеральних програм медичного страхування для населення старшого віку. З 1972 року ця програма стала обслуговувати інвалідів. Вона складається з двох основних частин: А. Лікарняне страхування: оплата лікарняних послуг, дея, ких форм домашнього догляду. B. Додаткове медичне страхування: оплата візитів до ліка, ря, амбулаторних послуг і послуг незалежних лабораторій. На відміну від обов’язкового лікарняного, додаткове стра, хування здійснюється на добровільній основі. У 2002 році 34,6 млн. літніх громадян і 6 млн. інвалідів одержали допомогу по частині А. Послугами частини В скористалися відповідно 32, 9 і 5,2 млн. У тому ж році середня сума відшкодованих коштів на обслуговування одного пацієнта за програмою лікарняного страхування склала 3689 дол., а за програм додаткового стра, хування – 2915 дол. Медичне обслуговування в США є одним із найдорожчих у світі, тому програма Medicare не спроможна покрити 100% 383
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
його вартості. Зокрема, не повністю оплачується тривале пере, бування в лікарні, стоматологічні послуги, перевірка зору, ви, готовлення окулярів. Інша федеральна програма – Medicaid розрахована на на, дання медичної допомоги незаможним, які мають доход ниж, че рівня бідності. У 2002 році вона обслуговувала 44,3 млн. чо, ловік. Але не кожний американець, доход якого є нижчим за рівень бідності, може бути включений до цієї програми. Medicaid поширюється тільки на родини з дітьми, вагітних жінок, людей похилого віку, сліпих, інвалідів, а також людей, які страждають на такі захворювання, як туберкульоз, деякі форми раку. Так само як і Medicare, програма не оплачує 100% витрат на лікування. Ще одна програма має назву СHILDREN’S HEALTH INSURANCE PROGRAM (CHIP). Відповідно до цієї програми діти не старше 19 років мають право на одержання дешевої або навіть безко, штовної медичної страховки. CHIP покриває візити до лікарів, оплату медикаментів, перебування в госпіталі і т.д. Але в кожному штаті можуть бути свої правила. Крім цих програм існують також місцеві, муніципальні й окружні програми. Серед них виділяються такі широко відомі організації, як “Блакитний хрест”, “Блакитний щит”, “Ор, ганізація підтримання здоров’я” (ОПЗ). “Блакитний хрест” і “Блакитний щит” – це об’єднання місцевих організацій, орієнтованих на медичне обслуговування населення окремих штатів і регіонів. “Блакитний хрест” оплачує лікування в лікарнях, з якими укладені відповідні договори. “Блакитний щит” забезпечує лікування у фахівців, які входять до цієї сис, теми. Обидві організації контролюють якість лікування. Діяльність ОПЗ регламентується державою. ОПЗ сама розробляє й оплачує повний лікувальний процес. Клієнт вно, сить заздалегідь фіксовану суму за медичне обслуговування протягом певного часу незалежно від реальної вартості ліку, вання. Різниця між ОПЗ і страховими організаціями в тому, що страховики надають можливість витрати лікаря і лікарню своїм застрахованим, а в ОПЗ лікар і лікарня призначаються 384
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
цією організацією, причому вона ж несе відповідальність за якість лікування. Мережа державних госпіталів для військовослужбовців надає безкоштовну медичну допомогу військовослужбовцям і ветеранам війни. Незастраховані по обов’язковому медичному страхуванню категорії населення мають можливість купити поліси доб, ровільного медичного страхування. Слід зазначити, що в стра, хових компаніях США клієнти по медичному страхуванню повинні частково оплачувати витрати у фіксованому (від 50 до 250 дол.) або дольовому (20%) розмірах. У страховій термінології це відповідає застосуванню безумовної франши, зи. Однак, незважаючи на таку різноманітність послуг, поза сферою уваги всіх цих видів медичного страхування в США виявляється більша частина населення країни. Приблизно 44 млн. американців (з них – третина дітей) не мають медичної страховки, а 77 млн. мають так звану “переривну страховку”, тобто у певні періоди не мають жодної (наприклад, у разі втра, ти роботи). Основними позитивними рисами охорони здоров’я США є висока якість медичного обслуговування і широкий вибір лікарів і лікарень. Однак проблема медичної допомоги – одна із найгостріших у США. Витрати на медицину складають ас, трономічну суму, але при цьому багато громадян США не ма, ють коштів на візит до лікаря і придбання ліків. Наприклад, вартість послуг терапевта у середньому по країні складає 120 дол. У 2003 році жителі США витратили на лікування на 9,3% більше, ніж у 2002 році. Середньостатистичний житель США витратив на лікування 5440 дол. При цьому витрати на прид, бання медикаментів у порівнянні з 2002 роком зросли більш ніж на 15% (дані урядової організації Centers for Medicare and Medicaid Services). Щорічно більше 18 тис. американців гинуть тільки через те, що не мають медичної страховки і не в змозі оплатити ме, 385
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
дичну допомогу. Згідно із дослідженням, проведеним Institute of Medicine (недержавна організація, яка проводить незалежні експертизи в медичній сфері для Конгресу США), незастрахо, вані люди, у яких виявлено рак грудей, мають на 50% більше шансів померти, ніж застраховані. Також значно більше шансів розпрощатися з життям у незастрахованих жертв не, щасних випадків, діабетиків і гіпертоніків. Недосконалість системи медичного страхування прямо або побічно стосується всіх жителів країни. І справа не тільки в соціальній незахищеності більшої частини населення. На, приклад, якщо в лікарню поступає незастрахований пацієнт, вона не має права відмовити йому в обслуговуванні. Витрати на його лікування в прихованому вигляді перерозподіляються між застрахованими пацієнтами. Це призводить до подальшо, го зростання вартості страхування. Щорічно органи влади різного рівня змушені витрачати до 30 млрд. дол. на покриття витрат незаможних. Ще приблиз, но 5 млрд. дол. “дарують” їм медики, які часто погоджуються надати медичну допомогу безкоштовно. Витрати на обслуго, вування незастрахованих хворих (а вони такі самі, як і витра, ти на застрахованих) частково перекладаються на застрахова, них, а частково покриваються держбюджетом. Однак це не знижує гостроти проблеми. За останні десятиліття в США відзначається неконтроль, оване зростання витрат на охорону здоров’я. Це пояснюється, зокрема, такими причинами: • лікарні і приватні лікарі піднімають ціну на обстеження тим пацієнтам, які повністю оплачують своє лікування, щоб компенсувати недоліки державних асигнувань на програми Medicare і Medicaid; • епідемія СНІДу лягла додатковим тягарем на систему охорони здоров’я; • поширення дорогих хірургічних операцій (трансплан, тація органів і т.ін.); • широке застосування дорогого обладнання і дорогих сучасних методик лікування; 386
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• створення лікарями США асоціації, яка не допускає на ринок надлишкової кількості лікарів. Це позбавило медицину конкуренції. Придбання лікарями статусу висококваліфікова, них фахівців значно підвищує їхні гонорари і, відповідно, ціну страхування. Через дорожнечу на медичні послуги конкурентами стра, хових компаній стали самі страхувальники (роботодавці). Во, ни ведуть боротьбу із зростанням вартості страхування, обме, жуючи набір послуг, що включаються до страхового договору. Частину витрат роботодавці намагаються перенести на служ, бовців, оплачуючи не більше 80% вартості страхування. Як наслідок, у 80% трудових конфліктів між адміністрацією і службовцями головним пунктом суперечностей стали умови медичного страхування. Сьогодні половина найбільших корпорацій США са, мостійно оплачує медичні рахунки своїх працівників і розроб, ляє власні програми керування витратами на медичне страху, вання (Self,Funded Plans). До їх структури входить (звичайно теж через страхові компанії): • створення власної мережі лікарень; • впровадження програм профілактики захворювань; • організація медичного обстеження в пільгових медич, них організаціях, що забезпечують медичну допомогу за низькими цінами. Працівники не повинні нею кори, стуватися, але компанії їх до цього стимулюють. Ос, новні недоліки цих організацій – менша кількість по, слуг і обмеження права у виборі лікарень та лікарів. Зростання витрат також пов’язане з відповідальністю лікарів за будь,який збиток, заподіяний здоров’ю пацієнта. Відшкодування, стягнуте з лікаря, у цьому випадку астро, номічне. Тому кожний приватний лікар страхує свою про, фесійну відповідальність, незважаючи на те, що таке страху, вання є дуже дорогим. З цієї ж причини лікар призначає різні додаткові заходи з єдиною метою – показати при можливому судовому розслідуванні, що він зробив все можливе. 387
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Актуальність реформування системи охорони здоров’я не, одноразово була предметом дебатів у Конгресі США. При за, гальній згоді, що система медичного страхування потребує змін, у демократів і республіканців різні претензії до програми Medicare і в цілому до системи медичного захисту в країні. Де, мократи прагнуть до створення державної програми медично, го захисту, яка б гарантувала кожному певний рівень медичної допомоги, а республіканці пропонують максимально звільни, ти систему медичного страхування від державного фінансу, вання і віддати її на відкуп ринку. Наприкінці листопада 2003 року Конгрес проголосував за закон про компенсацію вартості рецептурних ліків за програ, мою Medicare. Відповідно до нового законопроекту передба, чається компенсація вартості ліків не тільки для пацієнтів лікарень (ця послуга вже надавалася в рамках діючої програ, ми), але й для хворих, які знаходяться на лікуванні поза лікар, нею. Загальна вартість закону – 395 млрд. дол. Він є одним із пріоритетних для обох партій і президента. Законопроекти про компенсацію вартості рецептурних ліків за програмою Medicare неодноразово розглядалися в Конгресі. У 2000 і 2002 роках нижня палата Конгресу прийма, ла “республіканський” варіант закону, однак обидва рази зако, нопроекти не знаходили підтримки в Сенаті, де більшість на, лежала демократам. Цього разу республіканці, які мають кон, троль над обома палатами, здобули перемогу. Напередодні президентських виборів обидві партії були готовими до компромісів. Республіканцям було важливо пере, хопити ініціативу в питанні, що традиційно вважалося “вотчи, ною” демократів. А демократи побоювалися, що, блокуючи за, конопроект, вони постануть у невигідному світлі перед вибор, цями. Крім того, законодавці розуміли, що в умовах росту дефіциту бюджету найближчими роками важко буде знайти 400 млрд. дол., необхідних для реалізації цієї програми. Республіканці наполягали на тому, щоб компенсація витрат на ліки клієнтам Medicare виплачувалася через приватні стра, хові компанії, вже починаючи з 2006 року, а в перспективі всі 388
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
послуги Medicare мають бути передані в приватні руки. У той час як більшість демократів пропонувала використовувати тра, диційний шлях – державну програму Medicare. Проект рес, публіканців, на думку опонентів, не тільки підриває сформова, ну систему Medicare, а й є більш дорогим, оскільки адміністра, тивні витрати в приватних страхових компаніях значно вище, ніж у Medicare: 15% від загального бюджету проти 1%. Демократи запропонували компроміс. З питання про ме, ханізми фінансування витрат на рецептурні ліки була запро, понована така модель: якщо в регіоні діє лише одна приватна страхова компанія, клієнт може вибирати між Medicare і нею. Якщо ж їх кілька, фінансування витрат здійснюється через приватні компанії. Що ж стосується “приватизації” державної страхової медицини, супротивники зійшлися на тому, що по, чинаючи з 2010 року у шести регіонах країни буде проведений експеримент, який покаже, яка із систем медичного забезпе, чення – приватна чи державна – ефективніша. Опитування громадської думки показали, що значна час, тина населення не схвалює цей спосіб вирішення проблем охо, рони здоров’я. Наприклад, опитування Pew Center for People and Prеss, проведене наприкінці 2003 року, показало, що ці за, ходи не підтримують 27% респондентів. Опитування служби Gallup показало, що проти цих рішень виступає 36% амери, канців. Дослідження телекомпанії ABC і газети The Washington Post дало ще більш вражаючий результат: за реформи вислови, лися 32%, проти – 38% (в решти респондентів не було власної думки на цей рахунок).
15.3. Ñèñòåìà îõîðîíè çäîðîâ’ÿ ͳìå÷÷èíè За досвідом останніх десятиліть німецька система вияви, лася найефективнішою у світі як по керуванню витратами на охорону здоров’я, так і за рівнем надання медичної допомоги населенню. У Німеччині (ФРН) діє 1152 статутних фондів страхування через хворобу (ФСБ) – лікарняних кас. Статут, 389
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ний означає, що його діяльність регулюється державою. Понад 90% населення (всього 57 млн.) охоплено цими фондами. Фонди мають різну спеціалізацію (див. табл. 17.1). Вибір фон, ду для кожного громадянина добровільний. Таблиця 15.1 Спеціалізація фондів страхування через хворобу Ñïåö³àë³çàö³ÿ ÔÑÁ
ʳëüê³ñòü ÔÑÁ
696 ô³ðìîâèõ ôîíä³â 173 Çà âèäîì ä³ÿëüíîñò³ ïðîôåñ³éíèõ ôîíä³â 268 Çà ì³ñöåì ïðîæèâàííÿ òåðèòîð³àëüíèõ ôîíä³â Ñïåö³àë³çîâàí³ ôîíäè ïî 15 ñòðàõóâàííþ ñëóæáîâö³â çàì³ñíèõ ôîíä³â Çà ì³ñöåì ðîáîòè
ʳëüê³ñòü çàñòðàõîâàíèõ (ìëí. ÷îë.) 9 6 24 18
Основні риси німецької системи медичного страхування: 1. Всі ФСБ на 97% фінансуються за рахунок внесків заст, рахованих і роботодавців. Внесок тієї й іншої сторін рівний. У сумі він складає 12,9% від фонду заробітної плати. 2. Страхування через ФСБ є обов’язковим для всіх осіб, які працюють по найму з місячним доходом до 4750 марок. Страховий внесок залежить від доходу, але до певної межі. До, ход понад цю суму при розрахунку страхового внеску до уваги не береться. Застрахованими є також всі утриманці. 3. Особи з більш високим доходом мають право вийти із системи обов’язкового страхування і купити поліс у приватно, го страховика. Такий вихід є необоротним. 4. У приватному страхуванні тариф диференціюється за віком і кількістю утриманців, але не за рівнем доходу. 5. Нині у Німеччині діє 56 приватних страхових компаній з кількістю застрахованих 5,9 млн. чоловік (або 10% населен, ня). Ще 4,7 млн. чоловік користуються приватним страхуван, ням на доповнення до основного. 390
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
6. Обов’язкове страхування через хворобу поширюється також на безробітних, пенсіонерів, інвалідів і незаможних. Їх страхують фонди соціального страхування. 7. ФСБ забезпечують страхове відшкодування за усіма видами медичної допомоги, а саме: амбулаторний прийом, сто, матологічна допомога, лікарняне обстеження, санаторно,ку, рортне лікування в установах, які мають договори з ФСБ, оф, тальмологічну допомогу, медичні пристрої. 8. Пацієнт вільний у виборі лікаря і лікарні. 9. ФСБ покривають не більше половини всіх витрат на охорону здоров’я, решту – приватні страховики, фонди соціального страхування і ресурси державного бюджету (вони забезпечують лікарням фінансування капітальних вкладень). 10. ФСБ є самокерованими, самофінансованими, непідприємницькими організаціями. Механізм самоврядуван, ня залежить від типу фонду. У територіальних, фірмових і професійних ФСБ 50% членів Ради управління обирається адміністрацією підприємств, 50% – трудовими колективами. У замісних фондах вся адміністрація складається із застрахо, ваних. 11. Система охорони здоров’я Німеччини, на відміну від США, домоглася контролю за зростання витрат на охорону здоров’я завдяки унікальній організації – постійно діючій національній конференції під назвою “Погоджена дія”. Підста, вою для її роботи є стаття Закону “Про соціальне страхуван, ня”, відповідно до якої витрати на медичну допомогу не по, винні зростати швидше, ніж заробітна плата у країні. Конференція проводить сесії, на яких може виступити будь,який бажаючий. Її існування стало можливим завдяки високому моральному рівню нації, політичній і цивільній свідомості. Робота конференції широко висвітлюється в ЗМІ. Насам, перед, виступає міністр праці і соціального розвитку, далі – представники всіх зацікавлених структур, у тому числі страхо, вих організацій. Сторони домовляються про тарифи і заходи, необхідні для обмеження зростання витрат. Результатом сесій 391
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
є випуск тарифікатора медичних послуг, за допомогою якого не допускається неконтрольоване зростання витрат на медич, не обслуговування. Таким чином, у Німеччині склалася обов’язкова за право, вим статусом, змішана за джерелами фінансування, загальна за охопленням населення і видами медичної допомоги система страхування через хворобу.
15.4. Ñèñòåìà îõîðîíè çäîðîâ’ÿ Âåëèêîáðèòàí³¿ У 1948 році, коли Великобританія створювала сучасну службу охорони здоров’я, уряд прогнозував динаміку витрат такої структури: 1. Буде стрибок витрат за рахунок безкоштовного ліку, вання тих хворих, які раніше медичну допомогу не отримува, ли. 2. Далі витрати на охорону здоров’я будуть скорочувати, ся, оскільки здоров’я нації покращиться. Відомо, що творці моделі охорони здоров’я Великобри, танії вивчали досвід радянської системи, яка на той час була досить ефективною. Подальше функціонування системи пока, зало, що прогноз щодо скорочення витрат на охорону здоров’я виявився неправильним. Однак досвід організації державної системи охорони здоров’я Великобританії свідчить про високу ефективність і доступність послуг при відносно низьких вит, ратах на медичну допомогу. У Великобританії організована система бюджетного фінансування охорони здоров’я, що обумовлює його держав, ний характер з великим ступенем централізації управління. Основна частина коштів надходить з державного бюджету і розподіляється зверху донизу по управлінській вертикалі. Централізоване фінансування дозволяє стримувати зростання вартості лікування. Фінансовою основою національної системи охорони здо, ров’я є надходження податків, що складають 90% бюджету 392
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
охорони здоров’я. Тільки 7,5% його формується за рахунок внесків роботодавців. Таким чином, національна система охо, рони здоров’я існує практично за рахунок коштів, які вносять, ся платниками податків і виділяються державою на охорону здоров’я. Приватне медичне страхування у Великобританії охоплює винятково ті сфери медичних послуг, які не забезпечуються національною службою охорони здоров’я. Приватним доб, ровільним медичним страхуванням охоплено понад 13% насе, лення. Головний принцип діяльності приватних страхових ком, паній – це доповнення державної системи охорони здоров’я. Об’єктом страхування є тільки ті ризики, які не бере на себе національна служба охорони здоров’я. З огляду на високий рівень розвитку національної служби охорони здоров’я, сфера діяльності приватного медичного страхування досить обмеже, на, вона охоплює тільки платну частину медичної допомоги як у комерційних медичних установах, так і в лікарнях національної служби охорони здоров’я. Істотним недоліком бюджетного фінансування охорони здоров’я є схильність до монополізму, ігнорування прав пацієнтів, як правило, відсутність можливості вибору лікаря і лікарської установи. Уряд Великобританії пропонує стимулювати спроби Національної системи охорони здоров’я підвищити ефек, тивність надання медичної допомоги за рахунок збільшення конкуренції між її видами. Введено розподіл відповідальності за надання медичної допомоги і за її проведення.
15.5. Äîñâ³ä Ðîñ³¿ У Росії з 1 січня 1993 року набрав чинності закон “Про ме, дичне страхування громадян у Російській Федерації”, відповідно до якого медичне страхування здійснюється за дво, ма видами: обов’язковому і добровільному. Добровільне ме, 393
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
дичне страхування введено раніше – 1 жовтня 1992 року. Фінансові засоби системи охорони здоров’я складаються з двох фондів: • фондів обов’язкового медичного страхування: феде, ральний фонд обов’язкового медичного страхування, територіальні фонди обов’язкового медичного страху, вання; • фондів добровільного медичного страхування. Фонди обов’язкового медичного страхування належать до позабюджетних соціальних фондів. Для них характерна спла, та страхувальниками страхових внесків у встановлених розмірах і у визначений термін, а також стандартний, однако, вий для всіх застрахованих рівень страхового забезпечення. Обов’язкове медичне страхування є загальним для всього населення Росії і здійснюється за двома видами: 1. Страхування працюючого населення. Страхувальниками є всі господарюючі суб’єкти, незалежно від форми власності й організаційно,правових форм діяльності; індивідуальні підприємці; громадяни, які займаються приватною практи, кою; громадяни, які використовують працю найманих робітників; люди творчих професій, не об’єднані у творчі ко, лективи. Страхові внески складають 3,6% нарахованої оплати праці і зараховуються на спеціальний рахунок у Центральному бан, ку РФ (рис. 17.2). Від сплати внесків звільняються організації 3,6% íàðàõîâàíî¿ îïëàòè ïðàö³
0,2% ó ôåäåðàëüíèé ôîíä îáîâ’ÿçêîâîãî ìåäè÷íîãî ñòðàõóâàííÿ
3,4% â òåðèòîð³àëüí³ ôîíäè îáîâ’ÿçêîâîãî ìåäè÷íîãî ñòðàõóâàííÿ
Рис. 17.2. Розподіл внесків на обов’язкове медичне страхування в Росії
394
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
інвалідів і підприємства, в яких пенсіонери та інваліди склада, ють не менше 50%. Страхові внески не нараховуються на ви, плати, які мають одноразовий або компенсаційний характер. 2. Страхування непрацюючого населення. Страхувальни, ками є уряди республік у складі РФ і місцева адміністрація. Внески сплачуються із засобів місцевого бюджету. У разі відмови підприємства або організації укладати до, говір медичного страхування закон передбачає відповідну су, му стягувати через суд. У рамках обов’язкового медичного страхування громадянам Росії гарантується: 1. Забезпечення первинної медичної допомоги, включаю, чи швидку медичну допомогу, діагностику і лікування в амбу, латорних умовах. 2. Заходи з профілактики захворювань. 3. Стаціонарна допомога. По загальному медичному страхуванню здійснюється оп, лата ліків і медикаментів у стаціонарі і при наданні швидкої і невідкладної допомоги. В амбулаторно,поліклінічних умовах ліки оплачуються за рахунок особистих коштів громадян. До переліку захворювань і послуг, що покриваються за, гальним медичним страхуванням, не входять спеціальні види медичної допомоги, не пов’язані безпосередньо зі станом здо, ров’я, наприклад косметичні операції, операції по зменшенню короткозорості, протезування зубів. Такі медичні послуги ма, ють покриватися добровільним медичним страхуванням або оплачуватися особисто. Фонди суспільного медичного страхування витрачаються не тільки на оплату рахунків медичних установ, а й на такі цілі: • фінансування цільових програм, наприклад, пов’язаних з профілактикою і лікуванням соціально небезпечних захворювань; • підтримка роботи центрів боротьби зі СНІДом, бу, динків дитини, дитячих санаторіїв, молочних кухонь; • надання медичної допомоги при масових захворюван, нях, у зонах стихійних лих, катастроф та ін. 395
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Аналіз системи охорони здоров’я в Росії показує, що вона впроваджує модель охорони здоров’я, обов’язкову за право, вим статусом, змішану за джерелами фінансування, загальну за охопленням населення і видами медичної допомоги.
15.6. Ìåäè÷íå ñòðàõóâàííÿ ó êðà¿íàõ Ñõ³äíî¿ ªâðîïè Після розпаду соціалістичного табору система охорони здоров’я країн Східної Європи взяла курс на соціальне страху, вання. Це було поверненням до витоків цивілізації, тому що медичне страхування і раніше існувало в цих країнах. Крім то, го, це було зумовлено географічним розташуванням – сусідством з країнами Західної Європи, бажанням надати своїм громадянам соціальні гарантії, що відповідають західним країнам, а також традиціями і досвідом. Для прикладу розглянемо кілька провідних країн Східної Європи [48]. Незважаючи на національні відмінності, аналіз організації систем охорони здоров’я свідчить про єдину осно, ву і спільні характерні риси. Це обов’язкове медичне страху, вання працюючих громадян, дотація державою медичного об, слуговування незаможних, оплата страхових внесків робото, давцями і працівниками, надання медичних послуг переважно приватними лікарями та ін. Однак гарантії, надані громадянам у рамках кожної систе, ми, визначаються не стільки формою її організації, скільки ко, штами, які виділяються на її функціонування. Звідси обме, ження безкоштовної медичної допомоги, недостатнє оснащен, ня лікувальних установ, зацікавленість лікарів у наданні допо, моги платним пацієнтам і т.п. У кінцевому підсумки спрацьо, вує непорушний принцип: обсяг і якість послуг, наданих гро, мадянам у системі охорони здоров’я на основі соціального ме, дичного страхування, залежить від загального економічного становища країни. 396
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Болгарія Історичні відомості. За часів Османської імперії Болгарія була відсталою країною. Системи охорони здоров’я населення не існувало. Після російсько,турецької війни 1877–1878 рр. у звільнених районах створювалися організації по наданню медич, ної допомоги біженцям, сиротам, вдовам. Російська армія збира, ла кошти і розподіляла допомогу постраждалому населенню. У 1882 р. в Болгарії був створений Фонд забезпечення робітників по хворобі та у зв’язку з нещасним випадком. У 1924 р. був прийнятий закон про громадське страхування, який передбачав обов’язкове медичне обслуговування працюю, чих громадян. Відповідно до Закону медичну допомогу надавав Фонд громадського забезпечення, у якому 2/3 коштів вносять ро, ботодавці і держава, 1/3 – сплачують робітники. Надалі Фонд створив лікарні і поліклініки, санаторії й аптеки. Застрахованому надавалося право вибору лікаря і комплекс медичних послуг.
Після Другої світової війни почався новий етап в розвит, ку медичного страхування Болгарії. Безкоштовну соціальну медичну допомогу стали надавати членам родини застрахова, ного, збільшилися розміри грошових допомог по хворобі та у зв’язку з нещасним випадком. Але розквіт обов’язкового ме, дичного страхування став і початком його краху. Зовнішня політика диктувала інші умови. Медичне обслуговування в Болгарії перевели під контроль держави. Розпад соціалістичного табору відбився і на медичній га, лузі Болгарії. Проте обов’язкове медичне страхування знову було включене в систему медичного обслуговування відповідно до закону про обов’язкове медичне страхування 1998 роки [60]. Закон став відображенням загальних тенденцій, характер, них для країн Східної Європи, та історичних традицій Бол, гарії. На заново створену систему медичного страхування по, кладалися великі надії. Передбачалося додаткове фінансове забезпечення системи медичного обслуговування, підвищення якості послуг за рахунок співпраці фонду з медичними устано, вами. Створено єдиний фонд медичного обслуговування – 397
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Національну касу охорони здоров’я. Лікувальні установи пе, редані в приватну, державну і комунальну власність. Надход, ження приватного капіталу в систему медичного обслугову, вання дало можливість одержувати доход від медичної діяль, ності. З 2002 року амбулаторно,медичну допомогу надають приватні лікарі або приватні медичні центри [61]. Подібно до схеми медичного страхування в країнах Західної Європи в Болгарії працює лікар загальної практики. Він орендує кабінет у поліклініці і зацікавлений у результатах своєї праці, оскільки є приватним підприємцем. Пацієнти самі вибирають лікаря. Доходи лікаря залежать від його про, фесійних навичок і уміння спілкуватися з пацієнтами. Застра, ховані записуються на прийом до лікаря загальної практики, який за необхідності направляє їх на консультацію до вузько, го спеціаліста або на обстеження. Іноді очікування консуль, тації затягується, оскільки кількість безкоштовних талонів об, межена. Стоматологічні послуги частково оплачуються за ра, хунок медичної страховки. Оплату витрат за медичне обслуговування бере на себе Національна каса охорони здоров’я, певну частину вносить держава, громади (комуни) і застраховані (у розмірі 1% мінімальної заробітної плати при кожному візиту лікаря). У Болгарії функціонують приватні страхові компанії у ви, гляді добровільних фондів медичного страхування. Їх кількість поки що незначна, а вартість медичних послуг для громадянина з середнім доходом – висока. Пропонований фондами медичного страхування сервіс включає покриття вартості ліків, огляду лікарями, обстеження, лікування в лікарні й оплату перебування в стаціонарі у вигляді добових. Чехія Країна пройшла шлях від соціального медичного страху, вання з приватною, платною медициною до державної меди, цини з безкоштовним обслуговуванням, дільничними лікаря, ми, символічною платою за ліки. Державна форма охорони здоров’я істотно вплинула на якість медичного сервісу, обумо, 398
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вила дефіцит деяких послуг і лікарських препаратів, позбави, ла лікарів матеріального стимулу. У Чехії повернулися до споконвічної форми медицини з її незмінними атрибутами – приватним і платним обслуговуван, ням та приватизацією медичних установ. За найманих робітників 2/3 страхового внеску платить роботодавець і 1/3 – сам працівник. Страхування непрацюючого населення здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Вартість медич, ного страхування залежить від статі і віку клієнта. Макси, мальні внески встановлені для 68–70,літніх громадян. Стра, хова компанія укладає договір про співробітництво з лікарями щодо надання медичних послуг [66]. Застрахований має право вибору, оскільки в Чехії функціонує велика кількість страхових компаній. Перелік ме, дичних послуг чітко визначений. Він включає майже всі види медичної допомоги, за винятком косметичних операцій і час, тини стоматологічного сервісу. Вартість лікарських засобів ре, цептурної групи при амбулаторному і стаціонарному ліку, ванні також оплачує страхова компанія. У Чехії діє бальна оцінка медичних послуг. Вартість балу є єдиною по всій країні, проте періодично вона змінюється. При високій вартості деяких операцій клієнт доплачує певну частину суми. Однак розмір доплати незначний і не переви, щує кількох відсотків вартості послуг. Амбулаторну допомогу в основному надають приватні лікарі. Спочатку держава надавала пільгові кредити для бажаю, чих вести приватну практику, чим лікарі негайно скористалися. Стаціонарну допомогу продовжують надавати в держав, них лікарнях. На сьогодні існує різниця в розмірі зарплати лікарів, які надають амбулаторну допомогу, і лікарів стаціона, ру. Всі відомчі медичні установи із введенням соціального страхування скасовані. У нових умовах покращилося медичне оснащення лікарських кабінетів, з’явилося сучасне лабораторне і діагнос, тичне обладнання, лікарські препарати, які раніше були недо, ступні. 399
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Польща У Польщі введені нові закони і змінена структура медич, ної галузі. Реформа охорони здоров’я прийнята у 1999 році [68]. Фінансування обов’язкового медичного страхування здійснюється шляхом оплати внесків у лікарняні каси, які на, дають пакет безкоштовної медичної допомоги застрахованим. У Польщі існує система “лікаря першого контакту” (тера, певта). Пацієнт має право вибору або заміни лікаря, поперед, ньо повідомивши про це лікарняну касу. В усіх випадках звер, нення за медичною допомогою передбачає обов’язкове пер, винне відвідання терапевта. Терапевт встановлює діагноз, виз, начає необхідність консультації вузького фахівця і проведен, ня обстежень. Без направлення терапевта пацієнт не може одержати безкоштовну консультацію вузького спеціаліста. Якщо пацієнт бажає прискорити процес, він може сам оплати, ти візит і в той же день відвідати фахівця. Направлення на госпіталізацію виписує терапевт. Лікар, няна каса оплачує витрати перебування застрахованого в стаціонарі, забезпечує безкоштовними лікарськими препара, тами протягом усього періоду лікування. Стоматологічна допомога включена до переліку послуг, які оплачує лікарняна каса. Застосування дорогих препаратів або надання додаткових послуг застрахований оплачує сам. Послуги швидкої медичної допомоги для застрахованих безкоштовні, але громадяни Польщі не можуть зловживати цим видом медичного сервісу. Якщо виклик буде визнаний не, обґрунтованим, застрахований повинен оплатити його са, мостійно. Бригада швидкої допомоги виїжджає тільки в таких випадках, як травма, отруєння, пологи або стан здоров’я, що загрожує життю. У Польщі лікарі практикують як у системі обов’язкового медичного страхування, так і приватно. Не виходячи з кабіне, ту, лікар спочатку приймає “безкоштовних” пацієнтів, а потім надає платні послуги. Черга до лікаря іноді розтягується на тижні і у пацієнтів є вибір: чекати або заплатити, таким чином 400
Ãëàâà 15 ÌÅÄÈ×ÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
негайно одержавши консультацію лікаря. Отже, все можна вирішити швидко й ефективно тільки за допомогою грошей. Природно, що у лікарів є більше стимулів до обслуговування платних пацієнтів. Тому реформа охорони здоров’я в Польщі викликає супе, речливі думки. Опитування, проведене польським центром дослідження громадської думки, дало такі результати: • діюча система охорони здоров’я “нікуди не годиться” – 71%, • система охорони здоров’я працює “добре” – 24%, • не мають певної думки – 5%. Така оцінка свідчить про те, що система обов’язкового ме, дичного страхування в Польщі дійсно вимагає значної дороб, ки або доопрацювання. Угорщина Угорщина, як і інші країни Східної Європи, пройшла шлях становлення від системи медичного соціального страху, вання до державної медицини, і навпаки. До Другої світової війни країна прийняла соціальне страхування для несільсько, господарських робітників і безкоштовну систему охорони здо, ров’я – для незаможних. У 1972 році Конституція закріпила право на медичну допомогу хворим, пенсіонерам та інвалідам [66]. До 1990 року держава контролювала соціальне страхуван, ня. Фінансування охорони здоров’я здійснювалося за рахунок урядових субсидій і внесків за місцем роботи. У 1990 році в Угорщині почався перехід до страхової медицини по західно, му типу. Нині введені страхові поліси для працюючих громадян, а також для роботодавців, які платять щомісячні внески, розмір яких залежить від їхнього доходу.
401
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Розкрийте сучасне становище на світовому ринку медичних послуг. 2. Які Ви знаєте сучасні моделі організації охорони здоров’я? 3. Розкрийте сутність централізованої моделі охорони здоров’я. 4. Розкрийте сутність децентралізованої моделі охорони здо, ров’я. 5. Розкрийте зміст змішаної моделі охорони здоров’я. 6. Розкажіть про організацію охорони здоров’я в США. Які ос, новні переваги і недоліки цієї системи? 7. Розкажіть про організацію охорони здоров’я Німеччини. У чому унікальність цієї системи? 8. Розкажіть про організацію охорони здоров’я у Великобри, танії. Порівняйте її з системою охорони здоров’я СРСР. 9. Проаналізуйте досвід Росії щодо створення національної си, стеми охорони здоров’я. 10. Зробіть аналіз системи організації охорони здоров’я Болгарії. 11. Проаналізуйте досвід Чехії в організації національної систе, ми охорони здоров’я. 12. Дайте аналіз організації системи охорони здоров’я Польщі. 13. Розкажіть про основи організації системи соціального ме, дичного страхування в Угорщині. 14. Дайте відповідь на запитання: що спільного і в чому відмінності в системах організації охорони здоров’я на основі обов’язкового медичного страхування Росії і країн Східної Європи. 15. Яка з цих систем є найбільш прогресивною і чим Ви це може, те пояснити? Може, слід мати додаткові відомості, якщо так, то які?
402
Розділ IV ХЕДЖУВАННЯ Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â Ç ÌÅÒÎÞ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß 16.1. Îñíîâí³ ïîíÿòòÿ Фінансові ризики – це ризики, що можуть змінювати в не, сприятливому напрямі грошові потоки. Особливою схильністю до цих ризиків відрізняються фінансово,кредитна і біржова сфери. У міжнародній практиці менеджмент фінан, сових ризиків набув великого поширення в підприємницькій діяльності, особливо при здійсненні міжнародних зв’язків. За великим рахунком, будь,які ризики, за винятком ри, зиків життя і здоров’я людини, можна розглядати як фінан, сові, оскільки практично все в сучасному світі оцінюється в грошах. Проте склалася особлива, зручна для аналізу кла, сифікація ризиків, що дозволяє виділяти з них ризики саме фінансової сфери. Суб’єктами фінансових ризиків є, як правило, юридичні особи (комерційні банки, фондові біржі, інвестиційні фонди, страхові компанії і т.ін.) за певними винятками. Так, до фінан, сових ризиків можна віднести ризик втрати роботи або ризик неплатежу за споживчим кредитом. До фінансових ризиків також відносяться ризики настан, ня фінансового збитку, пов’язаного з неотриманням або недо, одержанням прибутку в результаті втрати або пошкодження 403
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
застрахованого майна, а також зупинки виробництва або тор, говельного процесу. Існує також багато інших ризиків, що скоріше правомірно віднести до майнових ризиків, але які, проте, спричинюють фінансові ризики. До таких, наприклад, належать ризики збитків, викликаних: • підробкою або втратою різних цінних паперів; • шахрайством службовців фінансової установи; • прийняттям фінансовою установою фальшивих грошо, вих знаків; • підробкою чеків, векселів, касових ордерів; • крадіжкою, знищенням або пошкодженням грошових знаків, що знаходяться в приміщенні фінансової уста, нови, дорогоцінних каменів, металів, цінних паперів, страхових полісів і т.ін. Для страхування істотно, щоб ризик відповідав певним вимогам, пропонованим до страхових ризиків, головним з яких є наявність стійкої імовірності збитку. На щастя для фінансових ризиків, більшість з них цій вимозі відповідають. В даний час структура видів страхування фінансових ри, зиків, пропонованих на міжнародному страховому ринку, ве, лика. Перелічити їх складно, ще складніше класифікувати, оскільки на різних ринках і в різних страхових компаніях ок, ремі ризики можуть покриватися або незалежними видами страхування, або входити серед інших ризиків до якогось виду страхування. Бувають також випадки, коли тим самим терміном позначаються різні ризики. У широкому розуміння будь,який спосіб обмеження фінан, сових ризиків називається хеджуванням [2]. Розвинутому фінансовому ринку властиві багато способів хеджування. По,перше, регулювання державою фінансового ринку з метою, з одного боку, підтримання його ліквідності, з іншого – збереження довіри до нього з боку інвесторів та емітентів. Ме, тодами такого регулювання є ліцензування учасників фінан, сового ринку, встановлення правил випуску цінних паперів, 404
Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...
введення обов’язку надавати інформацію про емітентів цінних паперів і т.ін. По,друге, самострахування інвесторів, що виявляється, зокрема, у проведенні операцій з фінансовими інструментами, наприклад придбання разом з цінним папером опціону на йо, го придбання або продаж. По,третє, взаємне страхування інвесторів через ор, ганізацію системи котирувань цінних паперів на фондовій біржі. При цьому встановлюються жорсткі вимоги до вклю, чення цінних паперів у лістинг фондової біржі, що свідчить про достатню надійність цих паперів. Перераховані способи хеджування закладені в самій мо, делі функціонування фінансового ринку і здійснюються без професійного страховика. Власне страхуванням вважається передача ризику страхової компанії. Тому варто виділити ще один спосіб хеджування. По,четверте, страхування фінансових ризиків через стра, хові компанії, що у даний час розробили цілий спектр послуг по страхуванню різних фінансових ризиків. Кілька принципів такого страхування розроблені на державному рівні. Під хеджуванням у вузькому розумінні є використання в якості страхових полісів сучасних фінансових інструментів, що обертаються на ринку цінних паперів і капіталу.
16.2. Êëàñèô³êàö³ÿ ô³íàíñîâèõ ³íñòðóìåíò³â Нині використовуються фінансові інструменти, які умов, но можна поділити на дві групи: базові і похідні. Як базові, так і похідні інструменти можуть бути: • простими, тобто є самостійною одиницею (акцією, облігацією і т.д.); • складеними, тобто являти собою комбінацію двох і більше простих інструментів. Під базовими інструментами розуміються процентні, кон, версійні інструменти, акції й індекси акцій, товари і товарні 405
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
індекси, угоди типу своп, під похідними – форвард, ф’ючерс, опціон, своп,опціони. При цьому і ті, й інші можуть бути як простими, так і складеними. Основними типами процентних інструментів є: Міжбанківські депозити – договори, які є предметом торгівлі між контрагентами, що документують право на одер, жання обумовленої суми і відсотків у певний момент часу й обов’язку погашення цього номіналу та процентної виплати в обумовлений у договорі термін. Міжбанківські депозити мо, жуть торгуватися як на біржовому, так і на позабіржовому ринку. Купонні облігації – це процентні папери, які документують право на одержання відсотків через регулярні і відомі проміжки часу, а також на погашення номінальної суми на, прикінці терміну. Облігації можуть бути: • з фіксованою ставкою – процентна ставка в будь,який момент часу між датою випуску і датою погашення облігації відома і незмінна; • з плаваючою ставкою – це процентна облігація, яка до, кументує право на одержання процентних виплат через регулярні і відомі проміжки часу, але в невідомому розмірі, а також на одержання номінальної суми в мо, мент закінчення терміну. Безкупонні облігації – це процентні цінні папери, що доку, ментують право на одержання суми, яка погашається, у відо, мому розмірі й у відомий момент часу. Розмір суми, що пога, шається, визначається номінальною сумою. Об’єктом торгівлі є номінали. Ціна, як правило, котирується у відсотках від номіналу. Конверсійні інструменти представлені валютними опе# раціями спот – купівлею або продажем однієї валюти за іншу в даний момент часу за поточним курсом. Угоди спот на акції – придбання або продаж акцій у даний момент часу за поточним курсом. Угоди типу своп відносяться до категорії базових складе, них угод. Вони можуть відноситися як до всіх перерахованих 406
Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...
типів базових продуктів, так і бути комбінацією деяких з них. Найбільш розповсюдженими є два типи свопів. Процентний своп – договір, за яким сторони обмінюються угодами, одна з яких приводить до виплати фіксованих відсотків з певною періодичністю на деяку базову суму, а інша – до виплати “плаваючих” відсотків з певною періодичністю на ту саму базову суму. Якщо періодичність виплат не збігається, це призводить до різноманітних модифікацій сво, па. Валютний своп – договір, за яким сторони обмінюються угодами, одна з яких призводить до виплати фіксованих відсотків з певною періодичністю на деяку базову суму в одній валюті, а інша – до виплати фіксованих відсотків з певною періодичністю на еквівалентну суму в іншій валюті. Якщо періодичність виплат не збігається, це призводить до різно, манітних модифікацій свопа. Похідні інструменти обумовлюють права і (або) зо, бов’язання щодо інших інструментів. Вартість похідних інструментів залежить від вартості предметів цих інстру, ментів. На розвинутих фінансових ринках останнім часом похідні інструменти стали відіграти значну роль у сфері керу, вання фінансами. Немає жодних обмежень на те, що повинно бути предметом похідного інструмента. Однак найбільш роз, повсюдженими типами предметів похідних інструментів є процентні інструменти; валюта; акції; різноманітні індекси Dow Jones, SVP, DAX, PTC і т, д.);товари (як правило, котиру, ються і торгуються на товарних біржах – золото, платина, зер, но, нафта і т.ін.); інші похідні інструменти. Основні особливості похідних цінних паперів: • їхня ціна базується на ціні біржового активу, який є їх основою і в якості якого можуть виступати інші цінні папери; • зовнішня форма обігу похідних цінних паперів ана, логічна обігу основних цінних паперів; • обмежений часовий період існування (звичайно від кількох хвилин до кількох місяців) у порівнянні з 407
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
періодом життя біржового активу (акції – безстрокові, облігації – роки і десятиліття); • їх купівля–продаж дозволяє мати прибуток при мінімальних інвестиціях у порівнянні з іншими цінни, ми паперами, оскільки інвестор оплачує не всю вартість активу, а тільки гарантійний (маржовий) внесок. Існують два типи похідних цінних паперів: • ф’ючерсні контракти; • вільнообігові, або біржові, опціони. Ф’ючерсний контракт – це стандартний біржовий договір купівлі–продажу біржового активу у певний момент часу в майбутньому за ціною, встановленою сторонами угоди в мо, мент її укладення. Історичні факти. Ф’ючерсні ринки уперше виникли на то, варних ринках США. Спочатку товарні ф’ючерси використовува, лися для захисту від ризиків, пов’язаних з коливаннями цін. Фер, мери і переробники їхньої продукції повинні були щодня зустрічатися для укладення угод і обміну інформацією. Центром торгівлі був обраний Чикаго, який дотепер є місцем, де розташо, вані найбільші біржі світу. Підвищення процентних ставок і посилення нестійкості ва, лютних курсів у 1970,х роках сприяли розвитку фінансових інструментів, який можна було б використовувати для обмежен, ня валютного ризику. У відповідь на цю потребу в 1972 р. була відкрита перша біржа фінансових ф’ючерсів. Операції з валютни, ми ф’ючерсами здійснює Міжнародний валютний ринок (Internarional Monetary Market), що є підрозділом Чикагської то, варної біржі. Першим процентним ф’ючерсом був ф’ючерс на за, безпечені депозитні розписки Державної національної асоціації іпотечного кредиту; операції з цими ф’ючерсами почала в 1975 р. Чикагська торговельна палата. З того часу відбуваєся безперерв, ний ріст операцій з процентними ф’ючерсами, угоди по яких ук, ладаються нині на всіх ринках світу.
“Купити” ф’ючерсний контракт – це значить взяти на се, бе зобов’язання прийняти від біржі первинний актив (напри, клад, певні облігації), коли настане термін виконання 408
Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...
ф’ючерсного контракту, і сплатити по ньому на біржі відповідно до порядку, встановленого для даного контракту, тобто в кінцевому результаті за ціною, встановленою в момент придбання контракту. “Продати” ф’ючерсний контракт – це значить взяти на се, бе зобов’язання поставити (продати) біржі первинний актив, коли настане термін виконання ф’ючерсного контракту, і одер, жати за нього від біржі відповідні грошові кошти відповідно до ціни продажу цього контракту. Стандартизація кількості біржового активу, на яке укла, дається ф’ючерсний контракт, дозволяє кожній стороні угоди заздалегідь знати, скільки активу підлягає купівлі–продажу. Наприклад, ф’ючерсний контракт на 5000 дол. означає купівлю–продаж саме 5000. У результаті біржова торгівля ф’ючерсними контрактами зводиться до “торгівлі” цілим чис, лом контрактів, а не є торгівлею деякими кількостями біржо, вого активу. Якщо вам треба продати 20 000 дол., значить тре, ба продати чотири (п’ятитисячних) контракти. І це означає, що неможлива біржова торгівля певними кількостями активу, не кратними встановленій його стандартній партії. Ф’ючерсний контракт, укладений з метою постачання по ньому якого,небудь біржового активу, є форвардним контрак# том. Ф’ючерсний контракт має на меті одержання позитивної різниці в цінах від операцій з його купівлі–продажу. У цьому сенсі ф’ючерсний контракт – це завжди контракт на різницю в цінах, а не на купівлю–продаж біржового активу. Основні відмінності ф’ючерсних контрактів від форвардних та інших позабіржових видів контрактів наведені в табл. 18.1 [30]. Ф’ючерсний контракт відрізняється від форвардних угод тим, що поставляється товар або інструмент стандартні, або базисні, якості. Крім того, клієнт повинен виплатити брокеру винагороду за кожну здійснену угоду. У багатьох контрактах постачання інструментів іншої якості допускається з коректу, ванням ціни. Ринок ф’ючерсів відрізняється від ринку опціонів тим, що жодна зі сторін не виплачує і не одержує 409
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
премії. Замість цього на рахунок у розрахунковій палаті вно, сяться первісна і варіаційна маржа. Таблиця 16.1 Основні відмінності ф’ючерсних контрактів від форвардних та інших позабіржових видів контрактів ¹ ç/ï
Õàðàêòåðèñòèêà êîíòðàêòó
Ô'þ÷åðñíèé êîíòðàêò
Ôîðâàðäíèé êîíòðàêò
Âñòàíîâëþºòüñÿ á³ðæîþ. ʳëüê³ñòü àêòèÌîæíà òîðãóâàòè ò³ëüêè Çì³íþºòüñÿ çàëåæíî â³ä 1 âó çà êîíòðàêö³ëèì ÷èñëîì êîíòðàê- ïîòðåá ïîêóïöÿ. òîì ò³â. Âàð³þºòüñÿ â³äïîâ³äíî Âèçíà÷àºòüñÿ á³ðæîâîþ äî êîíêðåòíèõ çàïèò³â 2 ßê³ñòü àêòèâó ñïåöèô³êàö³ºþ ñïîæèâà÷à. Ó ôîðìàõ, âñòàíîâëåíèõ Ïîñòàâëÿºòüñÿ àêòèâ, á³ðæîþ. Ëèøå ê³ëüêà ùî ëåæèòü â îñíîâ³ â³äñîòê³â â³ä çàãàëüíîãî êîíòðàêòó. Ïîñòà÷àííÿ 3 Ïîñòà÷àííÿ ÷èñëà êîíòðàêò³â çàê³í- çä³éñíþºòüñÿ ïî êîæ÷óºòüñÿ ïîñòà÷àííÿì. íîìó êîíòðàêòó. Ïîñòà÷àííÿ äîçâîëåíå äî Äàòà äàòè, âñòàíîâëåíî¿ á³ð- Áóäü-ÿêà. 4 ïîñòà÷àííÿ æîþ. Çàëåæèòü â³ä á³ðæîâîãî ×àñòî îáìåæåíà. Ðèíîê àêòèâó. Çâè÷àéíî äóæå ìîæå ìàòè ì³ñöå ò³ëüêè 5 ˳êâ³äí³ñòü âèñîêà. äëÿ îäíîãî ïîêóïöÿ. ̳í³ìàëüíèé àáî â³äñóò- Ïðèñóòí³ âñ³ âèäè ðèí³é ïî çàô³êñîâàíîìó çèê³â. гâåíü çàëåæèòü 6 Ðèçèê á³ðæîþ ô'þ÷åðñíîìó â³ä êðåäèòíîãî ðåéòèíêîíòðàêòó. ãó ê볺íòà Ìàðæà 7 (çàêîíîäàâ÷à Çâè÷àéíî íåîáõ³äíèé. Çâè÷àéíî â³äñóòí³é. çàñòàâà) Ðåãóëþºòüñÿ á³ðæîþ ³ Íåäîñòàòíüî ðåãóëüîâ³äïîâ³äíèìè äåðæàâíè8 Ðåãóëþâàííÿ âàíèé. ìè îðãàíàìè.
410
Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...
Не обов’язково, щоб в основі ф’ючерсного контракту був якийсь реально існуючий актив, а саме – товари, акції, облігації. Це може бути будь,який абстрактний актив, напри, клад число, що задовольняє вимозі тісного зв’язку з відповідним ринком. Такими числами можуть бути ціна, індекс цін, процентна ставка (відсоток), валютний курс і т.д. Оскільки гра на різницю в цінах лише певною мірою пов’язана з національними кордонами, то ф’ючерсний кон, тракт швидко перетворився в міжнародний фінансовий інструмент. Особлива роль ф’ючерсного контракту пов’язана з тим, що це сучасний інструмент швидкого вирівнювання цін, погашен, ня їх коливання на різних ринках, “миттєвого” усереднення грошового попиту без змін поточного стану. Завдяки наяв, ності ф’ючерсних контрактів не кожна зміна на ринку грошо, вих капіталів впливає на обіг і виробництво реальних активів, і тим самим збільшується загальна стійкість ринкової еко, номіки. При укладанні ф’ючерсного контракту – це звичайний до, говір, форвардний контракт. Якщо ф’ючерсний контракт до, живе до закінчення терміну його дії і по ньому здійсниться по, стачання, то він знову існує як форвардний контракт на поста, чання цього активу через обумовлений час. Власне ф’ючер, сним він є в проміжку часу між його укладанням і виконан, ням. Отже, ф’ючерсний контракт є зобов’язанням купити або продати певну кількість товару за узгодженою ціною для по, стачання на певну дату. Вільнообіговий опціонний контракт (біржовий опціон) – це стандартний біржовий договір на право купити або про, дати біржовий актив або ф’ючерсний контракт за ціною вико, нання до (або на) встановленої (у) дати (у) зі сплатою за це право певної суми грошей, що називається премією. У біржовій практиці використовуються два види опціонів: • опціон на покупку (опціон,кол); • опціон на продаж (опціон,пут). 411
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
По першому виду опціону його покупець здобуває право, але не зобов’язання, купити біржовий актив. По другому виду – право, а не зобов’язання, продати цей актив. За термінами виконання опціон може бути двох типів: американський тип, який може бути виконаний у будь,який момент до закінчення терміну дії опціону, і європейський, який може бути виконаний тільки на дату закінчення терміну його дії. За видом біржового активу, який лежить в основі опціонів, їх можна класифікувати на валютні, в основі яких є купівля–продаж валюти; фондові, вихідним активом яких є акції, облігації, індекси; ф’ючерсні, або опціони на купівлю, продаж ф’ючерсних контрактів. На відміну від ф’ючерсного контракту, ціною якого зви, чайно є ціна біржового активу, функцію ціни опціону виконує премія, яку покупець опціону виплачує його продавцеві за своє право вибору: виконати опціон, якщо це йому вигідно, або відмовитися, якщо це загрожує йому збитками. Друга відмінність полягає в тому, що ціновий механізм опціону подвоюється. Існує ціна опціону – його премія. Але виконання прав по опціону можливе тільки за ціною самого біржового активу, тобто опціон, крім премії, має і власну ціну виконання (за західною термінологією – страйкову ціну). Ціна виконання – це ціна, за якою опціонний контракт дає право продати або купити відповідний біржовий актив. На, приклад, заплативши премію в розмірі 10 дол. у розрахунку на одну акцію, покупець опціону на покупку одержує право про, тягом трьох місяців купити 100 акцій цього виду за ціною 100 дол. за одну акцію (ціна виконання). Стандартна конструкція біржового опціону дозволяє ви, брати не тільки ціну опціону (премію), а й ціну його виконан, ня. Якщо вартість ф’ючерсного контракту є добуток його ціни на стандартну кількість акцій, що лежить у його основі. На, приклад, якщо 100 акцій помножити на 100 дол. і загальний розмір контракту складе 10 000 дол., то вартість опціону на один ф’ючерсний контракт визначається множенням його 412
Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...
премії на стандартну кількість акцій відповідно до ф’ючерсно, го контракту, на який укладено опціон, наприклад, 0,10 дол. х 100 акцій = 10 дол. Таким чином, покупець опціон,колу на один ф’ючерсний контракт на 100 акцій компанії А, заплатив, ши загальну премію в розмірі 10 карбованців, одержав право до закінчення терміну дії січневого опціон,колу укласти січне, вий контракт на покупку акцій за ціною 100 карбованців за од, ну акцію. Основні переваги опціонів полягають у наступному: • висока рентабельність операцій з опціонами – запла, тивши невелику премію за опціон можна дістати прибуток, який у процентному відношенні до премії складає сотні відсотків. Наприклад, премія за право купити акцію по 100 дол. склала 0,1 дол. Ціна акції зросла на 1 дол. Реалізувавши своє право на опціон, а потім продавши акцію на фондовому ринку по 101 дол., власник опціону матиме рентабельність операції, рівну 1000% (1 дол.: 0,1 дол. х 100%); • мінімізація ризику. Слід зазначити, що в розрахунку витрат покупця опціону необхідно обов’язково враховувати комісійні фондовому посереднику і податки державі, якщо такі існують; • опціон надає його покупцеві багатий вибір стратегій од, ночасно на опціонних і ф’ючерсних і т.д. ринках; • можливість проводити операції з біржовими опціонами так само, як і з ф’ючерсними контрактами.
16.3. Ìåõàí³çìè 䳿 ô³íàíñîâèõ ³íñòðóìåíò³â На ф’ючерсних і опціонних ринках існують два основних типи стратегій: • спекуляція; • хеджування. Спекуляція має на меті одержання прибутку від гри на різниці в цінах біржових активів у розмірі, прямо про, порційному рівню ризику. 413
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Хеджування має на меті зменшення ринкового ризику не, сприятливої зміни ціни якого,небудь активу. Хеджування – це біржове страхування цінових втрат на фізичному (наявному, реальному) ринку стосовно ф’ючерсно, го або опціонного ринку. При цьому для ринку біржових опціонів фізичним може бути як реальний ринок (наприклад, фондовий), так і ф’ючерсний. Хеджер – особа або компанія, які усувають ризик шляхом відкриття на період позиції на одному ринку і протилежної по, зиції – на іншому. Комісія з ф’ючерсної торгівлі CFTC у США дала офіційне визначення хеджування, у якому зазначено, що справжній хедж з використанням ф’ючерсних контрактів по, винен включати позиції по ф’ючерсних контрактах, які еко, номічно пов’язані з касовою позицією і призначені для зни, ження ризиків, що виникають у ході звичайних комерційних операцій даної компанії. Аналіз масштабів ризику не означає простий підрахунок ступеня ризику в грошовому вираженні. Він має включати еко, номічний аналіз перспектив руху процентних ставок з оцінкою величини їх можливої зміни. Крім того, необхідно кількісне визначення ризику на випадок, якщо хеджування взагалі не за, стосовується. Знати, коли хеджирування необхідне, а коли – ні, так само важливо, як і знання його методів. Рішення про те, здійснювати хеджування чи ні, має бути засноване на порівняльному аналізі величини ризику і розміру капіталу особи, що піддається ризику. Якщо рішення про хеджування прийнято, то необхідно уточнити, на якому ринку воно здійснюватиметься. Це може бути зроблено за до, помогою аналізу кореляції ціни інструмента спот, який піддається ризику, і відповідного ф’ючерсного контракту чи інструмента. Товарні ринки стали тією областю, яка перша стимулюва, ла потребу в інструментах хеджування (таких як ф’ючерси), оскільки ціни на товари коливаються в широких межах і непе, редбачено. Проте з початку 1970,х років, після десятиліть відносної стабільності процентних ставок, останні знайшли 414
Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...
тенденцію не тільки до росту, а й до зростаючої нестійкості. Тільки в одній Великобританії в період між 1979 і 1989 рока, ми процентні ставки змінювалися більше 80 разів. Мета хеджування процентного ризику – заздалегідь вста, новити особливу ставку відсотка, щоб забезпечити захист від ще більших витрат при зміні цієї ставки і збільшити успіх гос, подарських операцій, що піддаються впливу змін процентних ставок. Існують два фундаментальних критерії, які необхідно бра, ти до уваги при хеджуванні: • цінова перспектива; • економічна доцільність хеджування. Наприклад, для власника портфеля облігацій хеджування варто використовувати, якщо економічна перспектива передба, чає падіння цін. Витрати на хеджування не повинні перевищу, вати суму, яку власник цінних паперів підготував для оплати страхування від втрат на облігаціях. Це можна розглядати як процес керування ризиком, що включає прийняття рішень про те, коли і як використовувати для хеджування фінансові ринки (наприклад, ф’ючерсів) і чи використовувати їх взагалі. Перева, ги залежать від кваліфікації осіб, що приймають ці рішення. Застосування методів хеджування різноманітне, напри, клад: • позичальники коштів можуть використовувати ф’ючерсні ринки, щоб захистити себе від високих відсотків за позиками; • кредитори можуть захистити себе від падіння процент, них ставок, придбаючи фінансові ф’ючерсні контракти з високою ставкою; • керуючі портфелями можуть зафіксувати ціни і при, бутковість інструментів, які необхідно придбати на ф’ючерсних ринках, і зберегти поточну номінальну вартість активів; • споживачі іноземної валюти можуть використовувати валютні ф’ючерси як альтернативу форвардному ринку для захисту від валютного ризику. 415
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Перехресне хеджування. На практиці при хеджуванні фінансових інструментів рідко вдається одержати ф’ючерсні контракти на ті самі інструменти. Хеджування здійснюється шляхом використання існуючих ф’ючерсних контрактів, що мають коливання цін, схожі з коливаннями цін хеджованого інструмента. Ф’ючерсні контракти можуть виявити відхилен, ня в русі ціни, оскільки інструмент, який лежить в їх основі, відмінний від хеджованого. Проте витрати, пов’язані з не, стабільністю базису, властивого перехресному хеджуванню, звичайно істотно менші витрат, очікуваних за відсутності хед, жування. Витрати на хеджирування можна поділити на дві кате, горії: витрати на виконання угод і трансакціонні витрати. Ви, трати на виконання угод відображені в різниці між цінами по, купця і продавця на ринку. Крім того, існуть потенційні втра, ти внаслідок несприятливих змін базису. Трансакційні витра, ти включають комісійні брокерам і альтернативні витрати, пов’язані з неотриманням відсотків по внесених коштах. Ба, зисний ризик може бути виміряний потенціалом недосконалої цінової кореляції. Його необхідно додати до витрат на угоди, виражені у вигляді відсотка від основної суми, що підлягає хе, джуванню. Якщо хеджування здійснюється з використанням опціонів, то премія опціону повинна бути включена до витрат на хеджування. Портфельний підхід до хеджування полягає в комбінуванні стратегій зниження ризику і максимізації прибутку. Ця ідея бу, ла висловлена Л.Теслером (Теslег; 1955) і розвинута Л. Джон, соном (Johnson; 1960) та Дж. Стайном (Stein; 1961). У порт, фельному підході до хеджування використовуються методи ви, бору портфеля Х. Марковіца (Markowitz; 1953), суть ідей якого полягає у тому, що оптимальний портфель цінних паперів по, винен повторювати структуру великого ринку цінних паперів. Погляд на портфельний підхід має декілька різновидів, не до кінця вивчений і має як супротивників, так і прихильників. Кредитні деривативи. Одним із способів керування кре, дитним ризиком портфеля є також створення захисних стра, 416
Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...
тегій від ризику кредитних збитків на основі похідних кредит, них інструментів. Похідні кредитні інструменти – це по, забіржові фінансові контракти, виплата по яких залежить від зміни кредитної якості, визначеної в умовах контракту ком, панії,позичальника. Зазначена компанія не є стороною кон, тракту. До похідних кредитних інструментів, зокрема, нале, жать: кредитні опціони, кредитні спред,опціони, total#return свопи, кредитні linked notes. Кредитні опціони – це звичайні опціони покупця і про, давця, виписані на певний актив компанії,позичальника. Ви, плата по кредитному опціону є свого роду функцією вартості активу компанії,позичальника на момент часу, зазначеному в контракті. Покупець такого контракту має заплатити деяку премію в якості аналога страхування від несприятливої зміни кредитної якості компанії,позичальника.
16.4. Çàñòîñóâàííÿ çàñòåðåæåíü ó ì³æíàðîäíèõ êîíòðàêòàõ Застереження можна розглядати як своєрідний вид фінан, сових інструментів. Застосовується воно як метод хеджування для захисту від валютних і кредитних ризиків при здійсненні міжнародних контрактів. Захист від ризиків за допомогою ва, лютних застережень хоча і має всі ознаки страхового, але не передбачає розміщення цих ризиків на страхування в страхо, вих компаніях. Доцільність застосування застережень обумовлена прин, ципами здійснення міжнародних контрактів, розрахунки по яких здійснюються, як правило, у вільно конвертованих валю, тах. Причому для однієї зі сторін розрахунки завжди здійсню, ються в іноземній для неї валюті. Курси валют по відношенню одна до одної постійно змінюються. Регулятором валютного курсу є внутрішній економічний стан країн, їхній платіжний баланс і ряд інших факторів. 417
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
У 1973 році були скасовані тверді, або фіксовані, курси ва, лют, і багато країн перейшли до плаваючих курсів, тобто до їх ринкового регулювання. Коливання валютних курсів стало досягати значних розмірів і впливати на міжнародний обмін товарами і послугами. Слід зазначити, що під впливом тих же факторів ос, танніми роками спостерігається введення або розширення урядами промислово розвинутих країн механізму страхування експортерів від валютних втрат внаслідок коливання валют, них курсів. Такі системи страхування застосовуються в деяких європейських країнах: Австрії, Великобританії, Данії, Італії, Норвегії, Португалії, Франції, ФРН, Швеції, Швейцарії та Японії. Здебільшого ці системи страхування містять умови про відшкодування страховиком експортеру валютних втрат, яких він зазнає у зв’язку з несприятливими для нього коли, ваннями валютних курсів, що перевищують обумовлений рівень відхилення від початкового курсу при укладенні кон, тракту. У деяких країнах передбачена умова, щоб експортер здавав страховому товариству валютний прибуток понад обу, мовлений відсоток. Оскільки страхування через страхову компанію вимагає додаткових витрат, що збільшують ціну товару, пошуки стра, хової компанії, вивчення умов страхування і для сторін в угоді може бути не завжди зручним, для захисту від валютних і кре, дитних ризиків при здійсненні міжнародних контрактів широ, ко використовуються різні застереження в самих контрактах. Крім того, застосування певних застережень може бути регла, ментовано валютними законодавствами країн або торговель, ними і платіжними угодами між ними. Встановлення в контракті того або іншого застереження, як і будь,якої іншої умови, залежить, насамперед, від позиції сторін на стадії укладення контракту. Якщо кон’юнктура на ринку сприятлива для продавця, то він має перевагу і може до, магатися внесення до контракту найбільш вигідних для себе умов, що полягають не тільки в одержанні вигідної ціни, а й у передбачені валютного застереження, що забезпечує одержан, 418
Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...
ня цієї вигоди. Якщо ж превалює ринок покупця, то ситуація буде зворотна. Валютні застереження. Суть застережень зводиться до встановлення в контракті, а саме в двох його статтях – “ціна товару” і “умови платежу” – таких умов, що звели б до мініму, му можливі валютні втрати. При цьому експортер зацікавле, ний у встановленні ціни в стійкій валюті, що не піддається ри, зику знецінення. Фіксація ціни товару в стійкій валюті є однією із форм страхування валютних ризиків, причому найбільш розповсюдженою. Нині твердих паритетів і офіційної ціни золота не існує. Курси валют змінюються не ступінчасто, а постійно під впли, вом ринкових сил. Причому в русі перебувають одночасно курси багатьох валют. При системі фіксованих паритетів валюта ціни в контракті не відіграла такої ролі, як нині. Коливання курсу будь,якої ва, люти країни – члена МВФ не могли виходити за припустимі межі відхилень від офіційного паритету ± 1% до грудня 1971 року і ± 2,25% – до лютого 1973 року. Основним завданням експортера на той час було страхування від офіційної девальвації валюти ціни. Таке страхування здійснювалося в двох основних формах: за допомогою валютного і золотого застережень. Валюта ціни прив’язувалася або до долара США за офіційним курсом, або через нього до іншої валюти або ж до свого офіційного золото, го вмісту. При наявності валютного або золотого застережен, ня сума платежу в девальвованій валюті змінювалася таким чином, щоб зберігався еквівалент у валюті, до якої прив’язува, лася валюта ціни, або в первісному золотому вмісті. При системі фіксованих паритетів девальвація однієї ва, люти не приводила до автоматичної зміни паритетів і курсів інших валют між собою. Так, наприклад, девальвація англійського фунта стерлінгів не змінювала автоматично па, ритетів і курсів, скажімо, між доларом і німецькою маркою. Золоті застереження, які застосовувалися на той час, при яких 419
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ціна товару фактично прирівнювалася до певної кількості зо, лота, були застереженнями на базі офіційної ціни золота. Вибір валюти ціни контракту. Нині не існує валюти, яку можна було б розглядати як еталон і до якої в контракті можна було б прив’язати умови ціни і платежу. Прогнозом зміни курсів валют займаються найбільш авторитетні ор, ганізації в усьому світі, у тому числі на урядовому рівні, проте достовірних прогнозів на відносно тривалий термін розробити не вдається. Хоча основною валютою міжнародних розрахунків про, довжує залишатися долар США, все більшу роль відіграють валюти інших країн – євро, ієна. В умовах нестійкості валют, них курсів встановлення ціни в доларах може не забезпечити повністю інтереси експортера. У цьому випадку виникає не, обхідність страхування від можливого падіння курсу долара. Страхування експортного виторгу, вираженої в нестійкій валюті, можливе за допомогою валютного застереження, на, приклад, до євро, яка нині може розглядатися як більш стійка в перспективі. При цьому в умовах платежу фіксується, що платіж здійснюється в євро, виходячи з його курсу до долара на момент підписання контракту. Фактично це застереження переводить ціну, виражену в доларах, у євро. Це має реальний сенс у тих випадках, коли ціна в контракті з поставками протя, гом року і більше встановлюється на базі котирувальної ціни на якій,небудь товарній біржі. Мультивалютне застереження. У зовнішній торгівлі сьогодні застосовується і такий метод страхування валютних ризиків, як внесення в контракти мультивалютного застере, ження, суть застосування якого полягає в тому, що врахо, вується кілька валют, об’єднаних разом у так званому “коши, ку” валют. “Кошики” валют є умовними рахунковими одини, цями. За допомогою їх визначається вартість певної валюти стосовно цілого набору валют. Ідеальних валютних “кошиків”, які б повністю гарантува, ли від ризику валютних втрат, не існує. Здебільшого вибір ва, лют визначається виходячи з характеру торгівлі даної країни з 420
Ãëàâà 16 ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒ²Â...
її основними торговельними партнерами і характеру інших зовнішньоекономічних зв’язків цієї країни. Деякі країни з різних регіонів світу розробили свої умовні рахункові оди, ниці, найбільш прийнятні саме для них. МВФ створив свою умовну валютну одиницю – СДР. Во, на застосовується МВФ у розрахунках з країнами – членами Фонду, при розміщенні облігаційних позик на євровалютних ринках, у ній МВФ підраховує світові валютні резерви і всі здійснювані самим Фондом операції. МВФ щодня публікує курси валют відносно СДР. Вартість СДР визначається на базі середньозваженої вар, тості валют п’яти найбільших країн – членів МВФ, на частку кожної з яких припадає значна частина світового експорту то, варів і послуг. Найбільшу питому вагу в цьому “кошику” ва, лют посідає долар США. В сучасних умовах СДР є найбільш зручною, хоча в дея, ких випадках і не дуже вигідною для торговельних партнерів. При використанні СДР в якості мультивалютного застережен, ня ціна в контракті встановлюється у будь,якій вільно конвер, тованій валюті, виходячи з її вартості в СДР на дату укладен, ня угоди або контракту. Платежі здійснюються у валюті за курсом до СДР на дату платежу, причому сума його перерахо, вується таким чином, щоб еквівалент ціни в ній зберігався. На додаток до валютних застережень можливе ще й таке застереження: валюта ціни прив’язується до іншої валюти за певним курсом. При зміні курсового співвідношення на дату платежу виникаючі при цьому виграш і збитки сторони ділять порівну. Ціна і платіж перераховуються за середнім курсом між курсами на дату підписання контракту і дату платежу.
421
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12.
422
Дайте визначеття фінансовим ризикам. Що таке хеджування? Назвіть основні види фінансових інструментів. Що таке базові фінансові інструменти? Що таке похідні фінансові інструменти? Яким чином з метою хеджування застосовуються ф’ючерсні контракти? Чим відрізняються ф’ючерсні і форвардні контракти? Яким чином для страхування використовуються опціони? З якою метою в міжнародних контрактах застосовуються за, стереження? У чому полягає механізм використання валютних застере, жень? Як за допомогою застережень вибирається валюта ціни кон, тракту? Що таке “мультивалютне застереження” і з якою метою воно застосовується?
Ãëàâà 17 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²É, ÃÀÐÀÍÒ²É ÒÀ ÎÁ˲ÃÀÖ²É 17.1. Ñòðàõóâàííÿ ô³íàíñîâèõ ³íâåñòèö³é Фінансові інвестиції – це придбання активів у вигляді цінних паперів, які будуть давати інвестору не тільки прибу, ток, а й гарантувати певний рівень безпеки вкладення коштів. Оскільки одночасно максимального прибутку і мінімального ризику домогтися неможливо, у світовій практиці функціону, вання фінансового ринку встановилася стійка градація ризику і прибутковості цінних паперів. Вважається, що найбільш ризикованими є звичайні акції, які, однак, дають власнику 15–20% доходу і акції швидко зро, стаючих компаній, доход по яких оцінюється в 10–12%. До цінних паперів з помірним ризиком належать звичайні акції, які високо котируються на біржі, доход по яких складає 8–10%, цінні папери взаємних інвестиційних фондів зі збалан, сованим портфелем – доход 7–8%, конвертовані акції з фіксо, ваним дивідендом – 6–10%, конвертовані облігації – доход 5–10%. До цінних паперів з низьким ступенем ризику належать муніципальні і державні облігації, які дають доход не більше 4–6%. Структура інвестиційних ризиків наведена на рис. 19.1. Ринковий ризик являє собою можливість втрати капіталу у зв’язку зі зміною цін на товари. Підприємницький ризик пов’язаний зі зміною вартості цінних паперів, які придбають, ся. Кредитний ризик поділяється на ризик зміни дисконтної ставки банківського відсотка і ризик зміни вартості грошей у зв’язку з інфляцією. 423
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
²íâåñòèö³éí³ ðèçèêè
Ìàéíîâ³
Êðåäèòí³
Ðèíêîâ³
Ïðîöåíòí³
ϳäïðèºìíèöüê³
²íôëÿö³éí³
Рис. 17.1. Класифікація інвестиційних ризиків
Метою страхування є захист інвестицій від втрат внаслідок несприятливої і непередбаченої зміни кон’юнктури ринку і погіршення інших умов. За характером страхових ри, зиків це страхування поділяється на страхування від політич, них і комерційних ризиків. Страхування інвестиційної діяльності від комерційних ризиків здійснюється, як правило, приватними страховими компаніями. Страхова сума як межа відповідальності за дого, вором може бути визначена декількома способами: • у розмірі величини інвестицій, вкладених у придбання акцій, інших цінних паперів і т.д.; • у розмірі суми інвестицій і нормативного прибутку, яка може бути встановлена на рівні, який забезпечується безризиковим вкладенням капіталу. При цьому розмір страхового відшкодування обчис, люється у вигляді різниці між страховою сумою і фактичним фінансовим результатом від застрахованих інвестицій, тобто страхувальнику відшкодовуються втрати у разі, якщо через певний період застраховані інвестиції не дадуть передбаченої окупності. Страхування від політичних ризиків застосовується при здійсненні інвестицій у зарубіжні країни. Воно характери, 424
Ãëàâà 17 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²É...
зується неможливістю математичної оцінки імовірності на, стання страхових випадків і вкрай високими розмірами збит, ку. Тому приватні страховики цим страхуванням, за небагать, ма винятками, не займаються. Його здійснюють державні страхові організації країни, інвестора і міжнародні фінансові організації. Сьогодні на три державні структури в США, ФРН і Японії припадає 80% за, гальних обсягів операцій, здійснюваних у рамках національ, них державних програм страхування інвестиційних ризиків. Страховими ризиками тут є події, які визначаються рішеннями органів державної влади, державного управління, інших державних формувань, а також ризики, пов’язані з на, родними заворушеннями, актами цивільної непокори та інші ризики. При визначенні конкретного переліку ризиків у договорі враховуються такі макроекономічні показники: • політичне й економічне становище країни, її потенційні фінансові можливості; • рівень розвитку промисловості, сільського господарст, ва й інфраструктури; • величина ВВП; • обсяги і структура внутрішньої і зовнішньої заборгова, ності; • своєчасність погашення наявних позик; • рівень інфляції, • конкретні характеристики обговорюваного договору страхування: об’єкт і суб’єкт страхування; сума інвес, тицій; географічне місцезнаходження об’єкта інвес, тицій; термін страхування і т.ін. Залежно від перерахованих факторів до обсягу страхово, го покриття можуть входити такі ризики інвесторів: • зміни у валютному законодавстві, що могли б перешко, джати в здійсненні діяльності відповідно до обумовле, ної програми; • зміни у валютному законодавстві, що перешкоджали б перекладу дивідендів іноземним інвесторам; 425
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• прийняття нормативних актів, що перешкоджали б ви, користовувати інвестовані кошти і можливий доход від них для наступного інвестування; • націоналізація підприємств, створених за участю інозем, них інвесторів, або експропріація їхніх активів у резуль, таті розпочатих державою змін в економіці або політиці; • прийняття законодавства, яке позбавляло б права во, лодіння землею, що належить підприємству; • прийняття законодавства, яке дозволяє повністю або частково конфіскувати продукцію підприємства, у яке вкладені іноземні інвестиції; • введення законодавства в області оподаткування, що перешкоджало б подальшому капіталовкладенню або прибутковому веденню справи; • введення нормативних актів, які забороняють підприємствам, у яких домінують іноземні інвестори, брати участь в біржових угодах; • прийняття законодавства, яке б обмежувало фінансове і будь,яке інше становище іноземних інвесторів порівняно з початковими передумовами; • прийняття нормативних актів, які б обмежували право інвесторів входити в керівні органи підприємств, у які інвестори вклали відповідні кошти; • внесення змін в арбітражну практику; • воєнні дії, народні хвилювання і соціальні негаразди, що призвели до заподіяння збитку майновим інтересам інвестора. Перелік можливих ризиків може бути доповнений, виходя, чи з особливостей політичної й економічної ситуації в країні. Одним зі спеціалізованих державних агентств, які здійснюють страхування майнових інтересів інвесторів від політичних ризиків, є заснована в 1969 році урядом США Корпорація приватних закордонних інвестицій (ОПІК). Вона надає підтримку американським інвесторам у зарубіжних країнах за програмами, однією з яких є страхування майнових інтересів інвесторів від політичних ризиків, пов’язаних з на, ступними ризиками: 426
Ãëàâà 17 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²É...
• експропріацією або націоналізацією; • необоротністю місцевої валюти у вільно конвертовану; • пошкодженням майна або втратою прибутку внаслідок громадських заворушень і воєн; • зміною політичного режиму і т.ін. Діяльність ОПІК охоплює американські інвестиції в 140 країнах. Особливість цієї системи полягає в тому, що обов’яз, ковою передумовою укладання договору з конкретним інвес, тором є двостороння міжурядова угода про сприяння капіта, ловкладенням. Так, тільки після підписання такої угоди між США і Росією в 1992 році ОПІК одержала можливість брати участь у страхуванні некомерційних ризиків інвесторів США, які здійснюють інвестиції в Росії. У разі виплати страхового відшкодування до страховика, тобто до США в особі ОПІК, на основі принципу суброгації переходять всі права і вимоги страхувальника відносно третіх осіб [28]. Об’єктами страхування можуть бути такі види інвес, тицій: • акції, інші цінні папери і права участі; прямі інвестиції (наприклад, пов’язані з проведенням будівельно,мон, тажних робіт, модернізацією виробництва і т.д.); • майнові права, пов’язані з ліцензуванням, міжнародним лізингом і т.ін.; • позики і кредити. Договори укладаються на термін від 12 до 20 років. Стра, хова сума складає від 100 до 150 млн. дол. США на один про, ект і від 300 до 350 млн. дол. на одну країну, але не більше 90% загальної величини інвестицій. При цьому з 1997 року страхо, ва сума при страхуванні інвестицій у Росії збільшена до 200 млн. дол. на один проект. Ставки страхових внесків знаходять, ся в діапазоні від 0,3 до 0,6% від страхової суми. За весь період діяльності ОПІК нею були застраховані капіталовкладення на суму 9 млрд. дол., що склало близько 10% загальних обсягів американських інвестицій у Росію. Більш широке коло страхових ризиків покриває страхуван, ня, здійснюване в рамках підрозділу страхування експорту 427
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості Японії. Це страхування є обов’язковим для будь,якого японського експор, тера. Крім ризиків, пов’язаних з експропріацією іноземної влас, ності приймаючою державою, воєнними діями, революціями і неконвертованістю валюти, воно передбачає страхування від неможливості продовження підприємницької діяльності, від тимчасового (на термін більше шести місяців) припинення цієї діяльності та призупинення банківських операцій. Сеульською конвенцією 1985 року з ініціативи Всесвітнього банку було засноване Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (МАГІ), яке є акціонерним товарист, вом з капіталом в 1 млрд. дол. США. Його акціонерами є по, над сто держав, які купили акції в розмірі, пропорційному то, му капіталу, який вони мають у Всесвітньому банку. Перше місце за величиною капіталу посідає США – 17%. Росія, що підписала Конвенцію 15 вересня 1992 року, є найбільшим акціонером МАГІ серед країн, що розвиваються, вона володіє 2,78% акцій. МАГІ приймає на страхування інвестиції в основний капітал, позики і гарантії позик, видані власникам основного капіталу, технічну допомогу, контракти з надання послуг по менеджменту, угоди про ліцензування і відкриття мережі підприємств. Страхуванню підлягають тільки нові інвес, тиційні проекти, у тому числі ті, що передбачають розширення вже існуючих підприємств, їх приватизацію і реконструкцію. Страховими ризиками є: • введення обмежень у перекладі сум прибутку за кор, дон; • експропріація майна іноземного інвестора приймаю, чою державою; • порушення контракту, укладеного іноземним інвесто, ром з приймаючою державою; • воєнні дії і громадські заворушення. Стандартний термін страхування складає 15–20 років. Страхова сума звичайно не повинна перевищувати 90% вар, тості проекту і знаходиться в межах 50 млн. дол. США на один 428
Ãëàâà 17 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²É...
інвестиційний проект і 175 млн. дол. в одну країну. Тарифні ставки встановлюються в діапазоні від 0,5 до 3% від страхової суми на рік. Загальний ліміт страхування – 350% від акціонер, ного капіталу МАГІ, тобто 3,5 млрд. дол. МАГІ вже застрахувало інвестиції на суму близько 2 млрд. дол. При цьому гарантії МАГІ мають високий муль, типлікаційний ефект: на кожний застрахований долар звичай, но інвестується ще 4 дол. Гарантії МАГІ високо цінують бан, ки, охоче виділяючи кредити під застраховані проекти.
17.2. Ñòðàõóâàííÿ ô³íàíñîâèõ ãàðàíò³é Страхування фінансових гарантій – це різновид страхуван, ня фінансових інвестицій від комерційних ризиків. Воно перед, бачає надання гарантій того, що певні фінансові зобов’язання, обумовлені в процесі укладання ділової угоди, сторонами якої виступають позичальник та інвестор, будуть виконані. Страху, вання фінансових гарантій вважається спеціальним видом по, ручительства, яке забезпечує страховий захист від ризиків, пов’язаних з проведенням фінансових операцій. Поручительство – ця та сфера підприємницької діяль, ності, у якій можуть діяти банки, спеціальні агентства і страхо, вики. При цьому в кожній із країн існують певні особливості в правовому регулюванні таких операцій. Так, наприклад, у Франції і Японії видача поручительств є монополією банків, а в США видача їх банками обмежена. В Англії й Італії банки і страхові компанії мають рівні можливості. У Німеччині існують спеціальні агентства, які займаються тільки такими операціями, конкуруючи тут з іншими фінансо, вими інститутами. Однак найчастіше гарантії банків і страхо, вих товариств є рівноцінними. Цивільний кодекс Росії розрізняє договори поручительст, ва і банківської гарантії. За договором поручительства пору, читель зобов’язується перед кредитором іншої особи 429
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
відповідати за виконання нею його зобов’язання повністю або частково. Право на видачу банківських гарантій мають банки, інші кредитні установи і страхові організації. Відповідно до догово, ру банківської гарантії гарант дає на прохання іншої особи (принципала) письмове зобов’язання сплатити кредитору принципала (бенефіціару) відповідно до умов зобов’язання, яке дається гарантом, грошову суму по представленні бе, нефіціаром письмової вимоги про її сплату. До страхування фінансових гарантій належить страхуван, ня заставних, що передбачає відповідальність страховика пе, ред кредитором, який видав позику під заставу заставної на власність, у разі неповернення позичальником виданої позики і неможливості відшкодувати понесені у зв’язку з цим збитки за рахунок отриманої в заставу заставної. Поява і швидкий розвиток видів страхування фінансових гарантій на страхових ринках розвинутих країн, а в даний час воно забезпечує страховим захистом операції по багатьох ви, дах фінансових угод, викликані тим, що приватні і невеликі корпоративні інвестори найчастіше не мають достатніх знань для проведення власного глибокого аналізу ризику інвес, тиційних вкладень і в той же час зацікавлені в інвестиціях з найменшим ризиком. Це й забезпечується даним страхуван, ням у разі, якщо договори укладаються з фінансово стійкою страховою компанією з гарною репутацією. Серед видів страхування фінансових гарантій можна виділити страхування: • облігацій та інших цінних паперів; • кредитів для короткострокових торговельних угод і довгострокових інвестицій; • заставних облігацій; • виплат по здачі в оренду, лізинг і т.ін.; • оплати вартості устаткування, що поставляється; • автомобільних позичок. Так, страхуванню облігацій юридичних осіб можуть підлягати облігації підприємств різних галузей промисло, 430
Ãëàâà 17 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²É...
вості, будівництва, торгівлі і т.д. Страхування гарантує інвес, тору своєчасну й у належному обсязі виплату основного капіталу і відсотків на нього. Страхування підвищує кредитні можливості компаній,емітентів, робить облігації ліквідними, забезпечує їх розміщення за більш високими цінами. Страхо, ва сума не перевищує, як правило, 90% вартості облігацій. Однак проведення такого виду страхування потребує гли, бокого аналізу комерційних перспектив підприємства, облігації якого підлягають страхуванню, якості керування на ньому, темпів росту, фінансової стійкості, роботи постачаль, ників і замовників, професіоналізму кадрів. Умовою забезпе, чення беззбитковості в даному виді страхування є рента, бельність діяльності підприємства, а також коштів, що знахо, дяться в його розпорядженні. За строками дії договорів усі види страхування звичайно поділяються на короткострокові (з терміном до 8 років), се, редньострокові (укладаються на термін від 8 до 30 років) і дов, гострокові. За категорією страхувальників розрізняють дого, вори, що укладаються з юридичними особами, і страхування приватних осіб. Основна особливість даного страхування полягає в тому, що страховик ставить завдання забезпечити практично беззбиткове проходження операцій, тобто не допустити ви, плати страхового відшкодування, оскільки застосовувані та, рифні ставки передбачають, що імовірність настання страхо, вих випадків і суми збитків по них повинні бути мінімальни, ми. Тому страховики здійснюють ретельний добір страхуваль, ників і об’єктів страхування.
17.3. Ñòðàõóâàííÿ ìóí³öèïàëüíèõ îáë³ãàö³é Історичні відомості. Ідея страхування муніципальних облігацій виникла у 1971 р. в США, коли був підписаний перший страховий поліс Американською корпорацією страхування муніципальних облігацій (нині Американська корпорація страху,
431
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
вання і гарантій муніципальних облігацій) на суму 650 тис. дол. У 1974 р. Асоціація страхування муніципальних облігацій (АС, МО), що є консорціумом найбільших страхових компаній, заст, рахувала перше зобов’язання – дохідні облігації “Карбондейл, илл.” уже на суму 8,65 млн. дол.
Останні десятиліття характеризуються зростанням попу, лярності цього виду страхування, що пояснюється його при, бутковістю. Так, з понад 4 тис. випусків, застрахованих АСМО за 12 років, жоден не закінчився невиконанням зобов’язань. Більше того, досвід, набутий у період депресії, показує, що су, ми, які можуть бути отримані у вигляді рятувальної винагоро, ди від муніципалітетів, які не виконали свої зобов’язання, ви, сокі і зазвичай термін їх відновлення досить короткий. Проте це не означає, що цей бізнес вільний від ризику. АС, МО застрахувала облігації Вашингтонської державної систе, ми енергопостачання (ВДГСЕА) на суму 23,6 млн. дол. Зо, бов’язання по цих облігаціях були порушені несплатою в 1983 році. Тепер АСМО відповідальна за виплату відсотків, у той час як застраховані облігації залишаються неоплаченими, і страховик буде також виплачувати власникам облігацій їх вартість після настання строку погашення. До несплати ВДСЕА задовольнила претензії вкладників по інших неопла, чених випусках і продовжує відшкодовувати свої втрати. Страхування муніципальних облігацій – це форма фінан, сових гарантій, при якій страхова компанія надає свою оцінку кредитоспроможності і репутації муніципальному випуску облігацій в обмін на страхову премію. Страхування має дві функції. По,перше, дозволяє позичальнику істотно зменшити витрати по виплаті відсотків за його борговими зобов’язання, ми шляхом підвищення оцінки кредитоспроможності випус, каючого облігації. По,друге, захищає власників облігацій від ризику того, що муніципалітет не виконає зобов’язань по ви, платі відсотків і основної суми. Саме ці два фактори сприяють зростаючій популярності страхування облігацій. До середини 80,х років. ХХ ст. в США страхуванням було охоплено понад 25% всіх нових випусків 432
Ãëàâà 17 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²É...
муніципальних облігацій, зростаючи з 1973 року у середньому на 170% щорічно. У 1993 році обсяг застрахованих випусків склав 107,45 млрд. дол., збільшившись до 37% від сумарної номінальної вартості нових емісій. Для порівняння: обсяг муніципальних облігацій, гарантованих комерційними банками у формі надання letter of credit, не перевищив 11,56 млрд. дол. Страхування муніципальних облігацій вважається малоз, битковим видом страхування, а в періоди, коли в економіці не, має спаду, його збитковість близька до нуля. Це пов’язано з тим, що муніципалітет має у своєму розпорядженні стабільні джере, ла надходження коштів і знаходиться під контролем представ, ницьких органів. Закони, що захищають майнові інтереси креди, торів муніципальної влади, легко приводяться в дію. Крім того, виплати емітентом основної суми позики і відсотків по ній звичайно розподіляються по роках, а тому ліміт відповідальності страховика в будь,який окремо взятий період обмежується лише тими платежами, термін виплати яких настає в даний момент. Нарешті, страхова компанія має право на пред’явлення ре, гресних позовів. При несплаті по боргових зобов’язаннях стра, ховик стає власником облігацій і набуває юридичних прав на відшкодування емітентом збитків за неоплачені борги. При проведенні цього виду страхування інвестору гаран, тується виплата капіталу і відсотків по застрахованих облігаціях. Страхування дозволяє: • перенести ризик вкладника на страхову компанію; • забезпечити стабільність ціни застрахованих облігацій, тобто меншу їх схильність до впливу кон’юнктури рин, ку; • підвищити ступінь ліквідності застрахованих облігацій, тобто можливість реалізувати їх на вторинному ринку до настання строків викупу; • звільнити інвестора від ретельного вивчення кредитос, проможності емітента. З точки зору емітента, це страхування забезпечує кращу реалізацію облігацій, а також зменшення витрат по їх випуску 433
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
за рахунок зниження сум виплачуваного доходу. Останнє по, яснюється тим, що застрахована авторитетним страховиком облігація стає більш надійною, а тому може бути продана з меншою прибутковістю. При цьому величина страхової премії за договором звичайно складає від 1/3 до 1/2 сукупної еко, номії емітента, яку він одержує з виплати відсотків за весь період дії облігації. Страхова сума встановлюється в межах суми боргу і відсотків по ньому відповідно до термінів настання виплат за графіком, встановленим проспектом емісії. Термін страхуван, ня складає 20, 30 і навіть 40 років. Тарифні ставки, як правило, знаходяться в межах від 0,25 до 2% сукупної суми основного боргу і відсотків. Конкретна ставка встановлюється залежно від оцінки кредитоспромож, ності емітента, що випускає зобов’язання, типу облігації, термінів її викупу й інших факторів ризику, пов’язаних з цими зобов’язаннями. Для того, щоб оцінити можливість муніци, палітету виплатити свої борги, страховики аналізують цілий спектр політичних, демографічних, економічних, юридичних і фінансових факторів. У рамках розвитку даного виду страхування страховики США пропонують широкий набір різноманітних програм страхування. АСМО пропонує дві: • безперервне страхування облігацій, відповідальність за яким діє до терміну викупу кожної із застрахованих облігацій незалежно від того, знаходиться вона у фонді чи вже продана; • страхування облігацій, що передбачає відповідальність страховика лише в період їх перебування у фонді. Ще одним видом страхування для інвестиційних фондів є страхування облігацій, які продаються з портфелів фонду. Страхування муніпальних облігацій стала вводити і Росія. Як і в інших країнах, найбільш привабливими для страхуван, ня є субфедеральні та муніципальні облігації. Завдяки порівняно стійкій податковій базі й урядовій допомозі муніци, палітети здатні протистояти стихійним лихам, економічним 434
Ãëàâà 17 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²É...
кризам і навіть фінансовій безвідповідальності (хоча, напри, клад, в Італії банкрутства муніципалітетів на початку 90,х років були досить частини). Найбільш важливим фактором тут є ефективність правового регулювання емісії муніципаль, них облігацій федеральними органами влади. Відповідно до економічних нормативів надійності і плато, спроможності недержавних пенсійних фондів і компаній по керуванню їхніми активами вкладення в муніціпальні облігації також розглядаються як низькоризикові. Коефіцієнт оцінки активів з урахуванням ризику по цінних паперах ор, ганів влади суб’єктів РФ і органів місцевого самоврядування складає 0,250, тоді як по банківських депозитах він дорівнює 0,425, по недержавних цінних паперах – 0,625.
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13.
Дайте визначення фінансових інвестицій. На які основні ризики поділяються інвестиційні ризики? Дайте характеристику страхуванню фінансових інвестицій. Як і від яких політичних ризиків страхуються фінансові інве, стиції? Назвіть мету і завдання ОПІК, а також її роль у страхуванні інвестицій. На яких принципах здійснюється страхування інвестицій у Японії? Які завдання і роль МАГІ в страхуванні інвестицій? Які кон, кретно об’єкти ризиків страхує МАГІ? Дайте характеристику страхуванню фінансових гарантій. Назвіть основні види страхування фінансових гарантій. Дайте характеристику страхуванню муніципальних облігацій. Яку роль відіграє страхування муніципальних облігацій для інвестора? Яка роль АСМО в страхуванні муніципальних облігацій у США? Які основні програми страхування, що пропонуються цією асоціацією страхових компаній?
435
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲ 18.1. Ñòðàõóâàííÿ åêñïîðòíèõ êðåäèò³â 18.1.1. Ïðèíöèïè ñòðàõóâàííÿ åêñïîðòíèõ êðåäèò³â Страхування експортних кредитів – один із видів страху, вання інвестицій, який потребує найвищого професіоналізму страховика. Воно може охоплювати деякі інші видів страху, вання, які в окремих випадках можуть розглядатися як са, мостійні. Це страхування валютних ризиків, страхування вит, рат на вступи експортера на новий ринок, від інфляції і цілий ряд інших. Страхування експортних кредитів набуло особливого зна, чення в другій половині ХХ ст. у зв’язку з посиленням про, цесів поділу праці у сфері зовнішньої торгівлі і державним стимулюванням експорту товарів із промислово розвинутих країн. Економічні відносини стали такими регламентованими, що учасники торговельної угоди прагнуть зосередити всю ува, гу на господарській діяльності, не відволікаючись на спірну область кредитного ризику. Страхування експортних кредитів зменшує ризик непла, тежу при продажу за кордон товарів у кредит. На сьогодні 80% обсягу світової торгівлі здійснюється на умовах відстрочки платежу. В обігу споживчих товарів відстрочка складає в се, редньому 30 днів, а при постачанні готових об’єктів – до 12–15 років. У такій ситуації продавець повинен мати надійний ме, ханізм захисту на випадок втрати належної йому суми. Доцільність проведення такого страхування обумовлена низкою причин, основними з яких є: • своєчасне одержання коштів по кредиту, навіть якщо клієнт відмовляється платити; 436
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
• можливість застрахуватися від політичних ризиків, що найчастіше відіграють основну роль в експортному кре, дитуванні; • можливість освоєння нових, раніше не відомих ринків. Основними функціями страхування експортних кредитів є: • стимулювання експорту товарів, робіт і послуг; • заохочення прямих закордонних інвестицій. Випадки несплати кредиту можуть відбуватися з різних причин, аналітики виділяють до 50 окремих ризиків. Їх зви, чайно підрозділяють на дві основні групи. До першої відносять суто комерційні або економічні ризи, ки (банкрутство приватного покупця, відмова від платежу або прийняття товару, несплата боргу в обумовлений термін і т.ін.). До другої – політичні ризики (воєнні дії, революції, забо, рона на платежі за кордон, консолідація боргів, націоналізація, конфіскація; неплатіж покупця, у ролі якого виступає держав, на організація, скасування імпортної ліцензії, введення ембар, го і т.ін.). Цей вид страхування відбувається шляхом звичайного ук, ладення з клієнтом договору страхування. Не існує типової форми поліса, оскільки вони диференційовані за формою кре, диту і низкою інших умов: кредитоспроможності і ко, мерційної репутації клієнта, терміну кредиту, наявності спеціального забезпечення, розмірів і характеру ризику. Кредитні ризики є функцією безлічі перемінних, які навіть не можна перерахувати. У цілому фактори, що визнача, ють ризик страховика, поділяються на загальні, пов’язані з кредитоспроможністю, і спеціальні, які стосуються торговель, ної угоди. Основні з них: коливання цін на товари і курси ва, лют, не завжди прозорі умови продажу товарів, нестабільність економічних і політичних умов, у яких здійснюватиметься угода, невизначеність у благонадійності підприємця і багато інших. Парадокс страхування експортних кредитів полягає в то, му, що з погляду наукової калькуляції ризик, пов’язаний з іно, 437
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
земними кредитами, взагалі не може бути об’єктом страхуван, ня, оскільки не має необхідних ознак для його кількісної оцінки. Тому не встановлена класифікація форм ризику і не вироб, лені тверді тарифи. Власний досвід страховика по вивченню умов угоди і комерційного та фінансового стану справ клієнтів дає можливість оцінити лише деяку приблизну величину ризи, ку і прийнятні тарифи. І якщо в області трактування ризиків ще існує певна типологізація, то технічні деталі договору страху, вання є унікальними в кожному конкретному випадку. Проте в міжнародній практиці можна виділити кілька ха, рактерних форм полісів по страхуванню кредитів: • декларативний поліс по страхуванню векселів, трасова, них у зв’язку з продажем або постачанням товарів, причому належним чином оплачені векселі мають бути пред’явлені страховику, і їх сума повинна бути списана із суми обороту, на який виданий поліс; • декларативний поліс на угоди по відкритому рахунку, при цьому предметом страхування є не векселі, а фактури; • поліс, виписаний на певний період. Звичайно поліс ви, дається на термін, що не перевищує 12 місяців, причому розмір ризику встановлюється у відношенні найбільшого кре, диту, наданого клієнтом його іноземному контрагенту в будь, який час упродовж цих місяців. При цьому заборгованість іно, земного контрагента не повинна перевищувати певної межі, яка встановлюється при страхуванні кредиту, оскільки пере, вищення її не підлягає відшкодуванню у разі неспроможності іноземного контрагента; • можлива також видача полісів по страхуванню: – певного відсотка можливих збитків протягом року по всьому торговельному обороту клієнта або його части, ни, наприклад, у розмірі 75%; – можливих збитків, що виникають у зв’язку з вимуше, ним продажем товарів, розпорядницькі або вантажні документи яких покупець був не в змозі або не захотів викупити. 438
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
У зарубіжній практиці при страхуванні експортних кре, дитів страхове покриття для економічного ризику надається шляхом страхування експортних угод. Це так званий вид стра, хування “делькредере” – ризик, якому піддається дебіторська заборгованість з постачання товарів і послуг. Ґрунтуючись на надзвичайній відповідальності страхови, ка, який надає страхове покриття по експортних кредитах, практика страхування за свою понад піввікову історію виро, била певні принципи страхування. Перший принцип полягає в тому, що страхування кредиту має передувати появі конкретного ризику. Не можна застраху, вати товар, якщо його власник не в змозі змінити умови по йо, го відчуженню або якщо товар уже відправлений. Момент зміни приналежності товару може бути встановлений різними способами, але найбільш важливим є факт підписання кон, тракту, що встановлює основні умови кредитної угоди. Тільки як виняток із загальних правил можливе страху, вання в тих випадках, коли об’єктивно не виключена мож, ливість появи у страхувальника ризиків, які страховому това, риству не відомі або можуть бути відомими пізніше. У цьому випадку страховик покладається на принцип вищої сумлінності клієнта. Другий принцип полягає в тому, що страховик забезпечує захист тільки від надмірного ризику – від тієї частки ризику, що перевищує визнану нормальною частку або залежну від са, мого експортера. Страхування всього кредитного ризику, незважаючи на численні вимоги торгових кіл, не набуло поширення, тому що розвиток страхування в цьому напрямку спотворював би при, роду страхового захисту і значно здорожував його вартість. Третій принцип пов’язаний з неповнотою страхового захи, сту, а саме з тим, що страхування не може забезпечити захист від усіх ризиків. Наявність повного страхування позбавило б експортера мотивацій щодо відстеження кредитного договору, оскільки в такій ситуації він мало цікавиться платоспро, 439
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
можністю свого іноземного клієнта і у нього зникають стриму, ючі мотиви при наданні кредиту. Четвертий принцип обумовлений допоміжним характе, ром самих функцій страховика. Страхова організація не є кре, дитною установою і не ставить перед собою мету заміни остан, нього. Наприклад, покупця тратти може цілком забезпечити її акцепт якою,небудь солідною кредитною установою, і додат, кова гарантія страхової організації може бути лише бажаною, але не обов’язковою. П’ятий принцип пов’язаний з особливостями встановлен, ня ціни страхування, що визначається часткою ризику, яку страховик бере на себе. При гарантуванні всього обсягу ризи, ку страховик повинен встановлювати більш високу ставку, ніж при страхуванні, скажімо, 50 або 75% остаточного збитку. Природно, що якою б високою не була страхова премія, екс, порту все,таки вигідніше застрахувати товар і сплатити пев, ний відсоток страховику, ніж перекласти всю вартість можли, вого ризику на ціну партії експортованого товару. Шостий принцип визначається можливістю одержання експортером страхового відшкодування лише після встанов, лення розмірів остаточного збитку. Страховик у будь,якому випадку докладає всіх зусиль для того, щоб, по,перше, одержа, ти від дебітора яку,небудь частку застрахованої позики, по, друге, реалізувати те майно, яке забезпечувало кредит. Після цього страховик спрямовує всю виручену суму на відшкоду, вання збитків, доплачуючи від себе можливу різницю між за, страхованою сумою і надходженнями від дебітора чи продажу згаданого забезпечення. Вся операція по встановленню оста, точного розміру збитку потребує певного часу, який досягає, але звичайно не перевищує, трьох місяців.
18.1.2. Ñòðàõóâàííÿ âåêñåëüíèõ êðåäèò³â Ризики експортного кредитування в основному пов’язані або з недостатньою поінформованістю експортера і банкіра, який акцептує векселі останнього про фінансове становище 440
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
покупця або з розбіжностями між продавцем і покупцем у пи, танні щодо відповідності товару умовам торговельної угоди. Йдеться, насамперед про акцепт міжнародного розрахун, кового документа (векселя, документарного інкасо). Зокрема, підставою для ризику є невідповідність товару тим сортам і якісним ознакам, які докладно описані і перераховані в спе, цифікаціях, які додаються до трасованого векселя або кон, тракту. Акцепт векселя трасатом або банком покладає на останніх зобов’язання здійснити в строк всі необхідні платежі. Але ра, зом з тим акцептант зберігає право зворотної вимоги до тра, санта, тобто право регресу. Таким чином, особа, яка продає вексель на обліковому ринку, або обліковий банк переносять всі свої претензії на акцептанта. Покупці векселя звичайно ма, ло цікавляться кредитоспроможністю трасанта і його станови, щем у фінансовому світі, а спираються винятково на акцепт. Виходячи з цього, акцепт можна вважати формою страхуван, ня капіталу, який вкладається його власником у короткостро, кові вексельні зобов’язання. Однак акцепт векселя тісно пов’язаний з правом зворотної вимоги з боку акцептанта до тієї особи або фірми, які його тра, сують, і через це неминучий у міжнародній торгівлі ризик, внаслідок можливої відмови трасата здійснити платіж, лягає на підприємця (експортера), який трасує вексель. Акцепт век, селя банком полегшує останньому продаж векселя на обліко, вому ринку і дає можливість мобілізувати необхідні кошти на зміну капіталам, вкладеним в ту чи іншу торговельну опе, рацію, пов’язану з трасуванням векселя. Імовірність того, що платіж не буде здійснений трасатом у строк, змушує трасанта (експортера) мати у своєму розпоряд, женні необхідні кошти для здійснення необхідних платежів по трасованих ним векселях. Таким чином, акцепт не елімінує ризику експортера – продавця товару, що надав у тій або іншій формі кредит покупцю, і продовжує зв’язувати його кошти. Цей ризик може бути поділений на два види. 441
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
У першому випадку він випливає з недостатнього знання ек, спортером і банком, який акцептує векселі, даних про фінансове становище трасата,покупця (кредитоспроможності, становища в торговельному середовищі, максимального товарного кредиту, наданого йому іншими фірмами, розмірів його операцій). У дру, гому випадку – з розбіжностей між продавцем і покупцем у пи, танні відповідності товару умовам торговельної угоди. Наприклад, в основі ризику може бути невідповідність то, вару тим сортам і якісним ознакам, які докладно описані і пе, рераховані в спеціальних документах, доданих разом з іншими документами до трасованого векселя або контракта. Ризик, пов’язаний безпосередньо з несумлінністю клієнта (з фінансовою частиною операцій), є фінансовим ризиком; ри, зик, пов’язаний не з фінансовою частиною операції, а з торго, вельною діяльністю – є торговельним (комерційним) ризиком. Перший за своєю суттю відноситься до сфери діяльності банку, що видає акцепт. Унаслідок цього фінансовий ризик обмежений у банках, які добре знають своїх іноземних клієнтів і володіють інформацією про їхню кредитоспро, можність. Щодо комерційного ризику, то внаслідок відсут, ності повної прозорості в попередніх угодах, різноманітності сортів товару, зміни його якості під час транспортування і безлічі інших важко передбачуваних причин питома вага цьо, го ризику є за всіх умов досить значною. Відмова трасата здійснити платіж може мати різні наслідки. Розглянемо їх. Експортер може безпосередньо або через свого агента при, ступити в країні імпортера до реалізації товарів або повернути товар і одночасно порушити процес проти покупця, чи вдати, ся до послуг арбітражного або третейського суду. Однак у будь,якому випадку результат може мати тяжкі наслідки для експортера. Останній змушений або повернути товар і, отже, понести нові витрати і надовго імобілізувати свої капітали в невдалій угоді, або продати його за випадкових і непередбачених ринко, вих умов. Навіть при відправці товару по безвідкличному 442
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
підтвердженому акредитиву імпортер все,таки має право відмовитися від платежу, посилаючись на невиконання екс, портером якої,небудь деталі контракту. Цей ризик не загрожує експортеру у разі, якщо в акреди, тиві окремо обумовлено, що вексель трасується під відправ, лені вимоги до трасанта. Весь ризик, комерційний і фінансо, вий, пов’язаний з таким векселем, лягає на його акцептанта, який має право вимоги тільки до трасата. Однак банки неохо, че придбають і акцептують векселі, які не надають їм права ре, гресу до трасанта, не бажаючи брати на себе всю фінансову відповідальність по комерційній операції. Таким чином, фінансовий ризик кредитування зовнішньої торгівлі може бути зведений до мінімуму і при деяких методах кредитування. У цьому випадку страхування кредиту може бути лише засобом його додаткового забезпечення. Щодо тор, говельного ризику, то його неможливо уникнути звичайними банківськими методами і для його елімінування необхідно вдаватися до послуг страхової організації. За останні роки звичайні форми і методи кредитування, що забезпечують вкладений у зовнішню торгівлю капітал, втратили колишнє значення, і поряд з торговельним ризиком збільшився і фінансовий. Зростання ризику, пов’язаного із за, гальною нестабільністю грошового обігу, нестійкістю фрахто, вого ринку, митно,тарифної політики країн і т.ін., вплинуло на рух приватного облікового відсотка, що звичайно перевищує офіційну дисконтну ставку на 1%. Таким чином, внаслідок збільшення торговельного і фінансового ризиків зросла вартість позичкового капіталу. Крім звичайного облікового відсотка, з’явилася нова величина – вартість страхування від зростаючого ризику. Ці обставини значною мірою вплинули на створення в різних країнах спеціальних організацій по страхуванню кре, дитів від усіх ризиків. Хоча до ціни товару, крім усіх наклад, них витрат, вартості фрахту, мита, звичайної вартості кредиту і банківських послуг, приєдналася нова величина – вартість страхування кредиту, доходи від можливого розширення тор, 443
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
говельних операцій завдяки полегшеним умовам страхування кредиту значно перевищували нову витрату. У практиці постійно діючої страхової організації, яка мала численну клієнтуру і здійснювала великі операції, вартість стра, хування вже не могла перевищити певного рівня й економічно погашалася за рахунок зниження вартості продукції внаслідок зростання її виробництва і зменшення накладних витрат. Поряд з цим страхування кредиту мало велике значення для експорте, ра в тому розумінні, що вексель, забезпечений гарантією страхо, вика, можна було набагато легше і за більш вигідною ставкою пе, реоблікувати в будь,якій кредитній установі країни, оскільки ак, цепт не був достатньою гарантією платежу.
18.1.3. ̳æíàðîäíèé äîñâ³ä ñòðàõóâàííÿ åêñïîðòíèõ êðåäèò³â Страхування експортних кредитів є одним із найбільш ви, сокомонополізованих видів страхової діяльності. Залежно від видів ризиків воно може здійснюватися компаніями різного статусу. Страхування від економічних і комерційних ризиків здійснюється вузьким колом приватних страхових компаній. Страхування ж від політичних ризиків здійснюється переваж, но державними страховиками або такими, у яких держава має контрольний пакет акцій, що дозволяє покривати збитки за рахунок бюджету держави. Таким способом здійснюється не, пряме державне субсидування експорту. Природно, що найбільш відомі організації по страхуванню експортних кредитів від політичних ризиків належать країнам, яка займають лідируючі позиції на світовому страхо, вому ринку. Серед них можна виділити: • Корпорацію закордонних приватних інвестицій, Екс# портно#імпортний банк (США); • Департамент гарантії експортних кредитів (ECGD) (Великобританія); • компанію страхування зовнішньої торгівлі (КОФАСЕ) (Франція); 444
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
• міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості (Японія); • САЧЕ – підрозділ по страхуванню експортних кредитів державного концерну ІНА (Італія); • “Гермес”, “Герлінг#концерн” (Німеччина); • корпорацію фінансування експорту і страхування (Австрія). Форма контролю страхових угод з боку держави в різних країнах різна. У Німеччині, наприклад, страхове покриття ек, спортних ризиків здійснюється від імені і за дорученням феде, рального уряду, який відшкодовує витрати, що непокривають, ся страховими преміями. В інших країнах (Великобританія, Франція, Японія) страхування надається одночасно з га, рантією експортних кредитів і кредитів на виконання замов, лень. Німецький метод роздільної відповідальності часто за, знає критики з боку платників податків. Розглянемо досвід страхування експортних кредитів на прикладі Німеччини. Страхування експортних ризиків у Німеччині здійснюється акціонерними товариствами: широко відомим страховим концерном “Гермес”, “Герлінг#концерном”, і Цюріхським акціонерним товариством кредитного страхуван, ня. Приватні страхові компанії, крім певних ризиків, не стра, хують від політичних ризиків і обмежують своє покриття більш короткими термінами і переважно для країн ЄС. Основна частина ризиків по експортних кредитах припа, дає на частку “Гермеса”, діяльність якого контролюється дер, жавою. Платники податків країни несуть відповідальність за половину всіх зобов’язань суспільства. Щодо інших ризиків “Гермес” – приватне акціонерне товариство, яке пропонує та, кож інші види страхування. На відміну від інших країн, до 1993 року у Німеччині вста, новлювалися однакові ставки страхових премій незалежно від страхового ризику і платоспроможності клієнта. З 1994 року, після появи країн із трансформаційною економікою, був вве, дений поділ на п’ять категорій країн: 445
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
1. Без ризику, головним чином країни ЄС. 2. Невеликий ризик, достатній досвід оплати за достатньо тривалий період часу. 3. Стандартна категорія: для нормальних країн, що розвива, ються, без конкретних ознак труднощів у здійсненні платежів. 4. Підвищений ризик: країни,боржники, значні порушен, ня в строках платежів. 5. Дуже високий ризик: як правило, для угод із середніми і довгостроковими умовами оплати. Під час обговорення страхової угоди в “Гермесі” у першу чергу звертається увага на договір постачання за умовами, ти, повими для цієї галузі, і особливо на умови оплати. Може бу, ти зроблений запит про розмір попереднього покриття. Термін договору не повинен перевищувати певний період: п’яти років для промислово розвинутих країн, до 10 років – для країн, що розвиваються. Передбачається передплата в розмірі 15%. Страховою вартістю при страхуванні кредитів є вартість договору, за винятком суми передоплати. Відшкодуванню підлягає залишкова вартість у разі, якщо здійснювалися проміжні платежі. При покритті економічного ризику страху, ються тільки витрати, зроблені до настання збитків, без обліку частки прибутку. У “Гермесі” розрізняють два види страхового покриття: • поручительства – для державних учасників договору; • гарантії – на випадок неплатоспроможності приватних партнерів. У державних партнерів покривається ризик неплатоспро, можності. Обов’язковою вимогою є власна участь експортера у покритті ризику, тобто франшиза, у розмірі від 10 до 15%. Правилами страхування “Гермес” передбачені чотири стандартні форми страхового покриття, а також деякі додат, кові форми, необхідність яких доведена багаторічним досвідом проведення цього страхування. Приклад покриття виробничого ризику. Період часу: від початку виготовлення до відвантаження за кордон (небезпека розбіжності термінів постачання за догово, ром). 446
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
Власна участь: 10%. Відшкодовується тільки 90% собівар, тості, а не вартості договору. Форми: загальний ризик (гарантія виробничого ризику) або тільки політичний ризик (поручительство за виробничий ризик). Страховий випадок: неможливість відправки товару або відмова від товару. Тарифні ставки по гарантії і поручительству: залежать від терміну страхування і категорії країни (табл. 20.1), тарифних ставок – табл. 20.2 і 20.3). Тарифна ставка збільшується на страхову суму, що складається з вартості договору, за винят, ком першого і проміжного внесків. Таблиця 18.1 Основні форми страхового покриття експортних ризиків Ïåð³îä ÷àñó
³ä â³äïðàâêè òîâàðó äî íàäõîäæåííÿ ïëàòåæó. Ïðå쳿 ðîçðàõîâóþòüñÿ ò³ëüêè äî óçãîäæåíîãî òåðì³íó îïëàòè. Âëàñíà ó÷àñòü 10% – ïðè ïîë³òè÷íîìó, 15% – ïðè «åêîíîì³÷íîìó» ðèçèêó (êîìåðö³éíîìó ðèçèêó). Ôîðìè Ïîðó÷èòåëüñòâî (äåðæàâíèé ïàðòíåð, áåç åêîíîì³÷íîãî ðèçèêó), ãàðàíò³ÿ (ïðèâàòíèé ïàðòíåð). Ñòðàõîâèé Ïðè áàíêðóòñòâ³/óãîä³ ïàðòíåð³â. Ïðè â³äõèëåíí³ âèïàäîê êîíêóðñíîãî âèðîáíèöòâà (êîíêóðñ ïî ñïðàâàõ íåñïðîìîæíîãî áîðæíèêà); ïðèìóñîâå ïðèâåäåííÿ äî âèêîíàííÿ ñóäîâîãî ð³øåííÿ áåç ïîâíîãî çàäîâîëåííÿ; íåïëàòîñïðîìîæí³ñòü êðà¿íè ï³ñëÿ â³äïðàâêè; çàòðèìêà íàäõîäæåííÿ ïëàòåæó óïðîäîâæ øåñòè ì³ñÿö³â ï³ñëÿ çàê³í÷åííÿ òåðì³íó îïëàòè.
Таблиця 18.2 Тарифні ставки по страхуванню виробничого ризику (політичного й економічного), % від вартості покриття Êàòåãîð³ÿ êðà¿íè
I
II
III
IV
V
Äî 1 ðîêó Ïîíàä 1 ð³ê
0,33 0,42
0,67 0,83
1,00 1,25
1,50 1,87
2,00 2,50
447
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Таблиця 18.3 Тарифні ставки по страхуванню поручительства за виробничий ризик, % від вартості покриття (за винятком першого внеску) Êàòåãîð³ÿ êðà¿íè
I
II
III
IV
V
Äî 1 ðîêó Ïîíàä 1 ð³ê
0,25 0,30
0,50 0,60
0,75 0,90
1,12 1,35
1,50 1,80
Страхове відшкодування: поділяється на основне відшко, дування і тимчасове відшкодування (табл. 19.4 і 19.5). Таблиця 18.4 Поручительство (державний партнер) Êàòåãîð³ÿ êðà¿íè Îñíîâíå â³äøêîäóâàííÿ, % Òèì÷àñîâå â³äøêîäóâàííÿ: íà îäèí ì³ñÿöü, % íà ð³ê, %
I II 0,33 0,67
III 1,00
IV 1,50
V 2,00
0,02 0,04 0,24 0,48
0,06 0,72
0,09 1,08
0,12 1,44
Таблиця 18.5 Гарантії (приватні партнери) Êàòåãîð³ÿ êðà¿íè I Îñíîâíå â³äøêîäóâàííÿ, % 0,68 Òèì÷àñîâå â³äøêîäóâàííÿ: íà îäèí ì³ñÿöü, % 0,041 íà ð³ê, % 0,492
II 1,02
III 1,35
IV 1,85
V 2,35
0,061 0,732
0,081 0,972
0,111 1,332
0,141 1,692
”Гермес” також пропонує страхування фінансових кре, дитів. Воно служить для покриття ризиків, пов’язаних з кре, дитами, які видаються на виконання замовлення, тобто креди, ту, що надається банком імпортеру (найчастіше в країні екс, портера). Звичайний кредит, який надається постачальником у формі відстрочки платежу, покривається страхуванням екс, 448
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
портного кредиту незалежно від того чи має експортер потре, бу в кредиті для свого власного фінансування. У цьому випадку покривається ризик експорту, тобто кре, дит, наданий постачальником, а не кредит на рефінансування банку експортеру. Якщо ризик експортера прийняв на себе банк, то він повинен застрахувати себе від ризику неплатежу за цим кредитом. Форми і витрати на покриття фінансових кредитів аналогічні страхуванню експортних кредитів: страху, вання фінансових кредитів покриває ризик банку, який дає кредит на виконання замовлення для іноземного покупця (імпортера). Визначення страхового випадку за своїм змістом також збігається зі страхуванням експортних кредитів.
18.2. Ñòðàõóâàííÿ ³ïîòå÷íîãî ³ ñïîæèâ÷îãî êðåäèòó Споживчий кредит У комерційній практиці різних країн надається споживчий кредит на придбання товарів тривалого користування. Видаючи кредит, банк вимагає страхування тих, хто його одержує. Під терміном “кредитне страхування” мається на увазі страхування на випадок смерті або втрати працездатності особою, яка офор, мила кредит. Страхування широкі застосовується і при забезпе, ченні застави, наприклад, при заставі майна. У випадку смерті застрахованого і непогашення основної суми і/або відсотків по боргу заборгованість покривається за рахунок страхової суми. Договори страхування укладаються з умовою поступового зни, ження страхової суми слідом за поступовим погашенням боргу. Це дозволяє встановлювати відносно невисокі тарифні ставки, що можуть бути або незмінними протягом усього періоду стра, хування, або зменшуватися разом зі страховою сумою. У більшості випадків страхування майна, життя, від не, щасних випадків і т.ін. є обов’язковою умовою при наданні кредиту фізичним особам або приватним фірмам. Страхуван, ня здійснюється за рахунок страхувальника шляхом списання страхових премій з його рахунку в даному банку. 449
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Іпотечний кредит При укладенні іпотечного договору позичальник (застав, ник) у деяких випадках за бажанням, а в деяких відповідно до законодавства обов’язкового має укласти одночасно договір страхування. При цьому вигодонабувачем за договором стра, хування має бути кредитор (заставоотримувач). Звичайно за, конодавством передбачено, що навіть якщо кредитор не є фор, мальним вигодонабувачем, він має право на одержання відшкодування безпосередньо від страховика. Якщо позичаль, ник ухиляється від укладання або пролонгації договору стра, хування, це може бути підставою для дострокового завершен, ня іпотечного договору. Основні ризики, яким піддаються учасники іпотечної діяльності: • кредитний ризик полягає в неможливості забезпечити належне примусове виконання забезпечених іпотекою зо, бов’язань; • ризики ліквідності полягають у проблематичності за, безпечення ліквідності балансу банку, пов’язаного з наявністю довгострокових кредитів: вкладення фінансових ресурсів у довгострокове іпотечне кредитування не завжди забезпе, чується наявністю таких самих довгострокових активів. У разі організації вторинного ринку іпотечних кредитів ризики ліквідності, пов’язані з іпотечною діяльністю, стають цілком прийнятними. Ризик процентної ставки пов’язаний зі зміною ринкової ставки відсотка. Повністю може бути знижений до прийнятної величини шляхом застосування перемінної ставки з прив’яз, кою її до стійкої валюти (кошика валют). Майнові ризики полягають у можливій втраті й пошкод, женні предмета іпотеки. Ризики втрати або зниження доходу пов’язані з мож, ливістю для позичальника внаслідок будь,яких несприятли, вих подій втратити джерело доходу або його частину. При розробці програми іпотечного страхування необхідно визначити необхідність у страховому захисті від конкретних 450
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
ризиків. Не всі ризики доцільно передавати на страхування, тому що від цього залежить ціна іпотечного кредиту. Однак існують деякі види страхування, які достатньо обґрунтовано є практично обов’язковими для потенційного позичальника. Страхування життя і здоров’я позичальника дозволяє кредитору бути впевненим у тому, що кредит буде погашений незалежно від позичальника. Необхідність страхування, яка набувається за допомогою іпотечного механізму майна, не повинна викликати сумнівів ні у кредитора, ні у позичальника, так само як і титульне страху, вання (страхування права власності). При знищенні або серй, озному пошкодженні внаслідок передбаченої договором стра, хування події нерухомості, придбаної за іпотечною програ, мою, кредитор отримає страхове відшкодування і, відповідно, не зазнає збитків. При розірванні угоди з нерухомим майном у разі наяв, ності страхового договору на випадок припинення права влас, ності кредитор також не несе жодних додаткових витрат. Страховик компенсує вартість втраченої власності, при цьому право регресного позову переходить до страхової компанії. Зрозуміло, що при цьому страхове відшкодування може повністю поділятися між кредитором і позичальником відповідно до суми вже погашеного кредиту. Для цього в стра, ховому договорі має бути передбачено, хто й у якому випадку є вигодонабувачем. Зазвичай до страхових програм, розроблених спільно страховими компаніями і банками, які здійснюють іпотечне страхування, включаються такі види страхування: • накопичувальне страхування життя позичальника; • ризикові види страхування: від нещасних випадків і хвороб; страхування майна, що є предметом договору іпотеки. Крім того, може бути використане страхування: • фінансового ризику; • втрати роботи позичальником; • можливих судових витрат; 451
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• непередбачених витрат, пов’язаних з виконанням права кредитної установи на стягнення предмета іпотеки у разі невиконання основних умов іпотечного договору (у тому числі ухилення позичальника від страхування предмета іпотеки від ризиків втрати й пошкодження); • страхування відповідальності професійних учасників ринку нерухомості; • деякі інші види страхування. Предмет іпотеки може бути застрахований на суму, мен, шу, ніж його реальна вартість. Така ситуація може виникнути, якщо його повна вартість перевищує розмір зобов’язань перед кредитором. У реальній практиці банк, який здійснює іпотечне креди, тування, має генеральну угоду про співробітництво зі страхо, вою компанією, що може надати повний комплекс страхових послуг по іпотечній діяльності. З перерахованого набору видів страхування вибирається кілька найбільш необхідних. У цьо, му випадку страхові тарифи знижуються, і послуги страхови, ка звичайно обходяться позичальнику в 1–2% на рік від суми кредиту. При укладанні договору може бути передбачено поступо, ве зниження страхової суми по страхуванню життя позичаль, ника і предмета іпотеки залежно від зменшення заборгова, ності перед кредитором. З розвитком іпотечних програм значно розширюється страхове поле. Особа, що одержала іпотечний кредит, несе більший тягар відповідальності, тому що, завдавши матеріаль, ної або моральної шкоди третім особам, має компенсувати її. За недостатності фінансових ресурсів позичальник стикається з необхідністю вибору: або виконати рішення суду і втратити квартиру чи дім, або ховатися від правосуддя. Відразу ж на, прошується вихід з такого положення – страхування цивільної відповідальності позичальника.
452
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
18.3. Ñòðàõóâàííÿ êîìåðö³éíèõ êðåäèò³â Страхування товарного кредиту за кордоном почало роз, виватися на початку 50,х років ХХ ст. як спосіб захисту від не, передбачених безнадійних боргів або як засіб, що дозволяє уникнути цих втрат, попередивши їх. Крім захисту і своєчас, ного інформування, страхування кредиту підтримує дис, ципліну, здійснюючи постійний контроль за кредитом і поліпшуючи режим обігу фінансових коштів, а також дає мож, ливість вивільняти значні фінансові ресурси. У процесі обігу товарів часто виникає ситуація, коли поку, пець не може відразу розрахуватися з постачальником. Пере, важна більшість комерційних справ за кордоном здійснюється на умовах кредитування – відстрочки платежу. У зарубіжній практиці такий кредит називають товарним, торговельним або внутрішнім кредитом, тому що мова йде про кредити усере, дині країни, на відміну від експортних. Основною метою страхування внутрішнього кредиту є по, повнення у певний термін усього або частини капіталу, якщо клієнт, який одержав кредит, не в змозі оплатити їх через не, платоспроможність. Багато компаній воліють убезпечити себе від можливої неплатоспроможності покупців укладанням до, говору кредитного страхування. Об’єктом страхування, таким чином, є дебіторська забор, гованість продавця. Поняття страхового тарифу не існує. Кож, на пропозиція оцінюється залежно від досвіду страховика. Страхові компанії, які спеціалізуються на страхуванні кредитів за кордоном, надають гарантії тільки на основі всього обігу. Початковий термін складає три роки, поновлення мож, ливе кожний раз на 12 місяців. Покриття – у відсотках, зви, чайно 85% від втрат. Премія розраховується у відсотках до застрахованого обо, роту. Квартальні депозитні премії виплачуються авансом із щорічним перерахунком після подачі декларації про застрахо, ваний оборот за попередні 12 місяців. Кредитні ліміти, що пе, ревищують погоджені, підлягають схваленню гарантом. 453
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
У міжнародній практиці до неплатоспроможності відно, ситься будь,яка дія, розпочата судом або власником поліса: • покупець оголошений банкрутом відповідно до рішен, ня суду; • судом встановлені порядок або угода про врегулювання платежів; • заснування довірчої власності або інше врегулювання зроблене покупцем на користь його кредиторів; • діє постанова суду про припинення діяльності компанії покупця; • покупцем прийнято рішення про добровільне припи, нення діяльності; • компроміс або угоди зв’язують дії покупців і всіх його кредиторів; • для забезпечення інтересів власників боргових зо, бов’язань та інших кредиторів покупця призначений управляючий майна. Основні принципи страхування внутрішнього кредиту зводяться до наступного: • страховики не гарантують виплати боргу до певної да, ти: вони виплачують компенсацію внаслідок доведеної неплатоспроможності або банкрутства дебітора. Ком, пенсація звичайно складає від 75 до 90% визнаних втрат у межах суми кредитування. Решта відповідає франшизі, що покривається власником поліса; • дане страхування не покриває фінансового кредиту; • продажі асоційованим або дочірнім компаніям, урядо, вим установам, націоналізованим підприємствам і дер, жавним органам вилучаються зі сфери дії страхування; • власник поліса повинен постійно виявляти розумну обережність при наданні кредиту покупцю і стягненні наданих у кредит коштів; • тривалою неплатоспроможністю вважається неповер, нення визначеної умовами договору суми боргу в період до 90 днів після встановленого терміну, а у разі пролонгації договору – по закінченні періоду в 90 днів після закінчення нового терміну; 454
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
• страхові претензії власників полісів задовольняються в термін до 30 днів від дня визнання боргу неплатоспро, можного клієнта на користь власника поліса. У разі тривалої неплатоспроможності вимога оплачується в термін до шести місяців за наявності задовільного дока, зу факту збитків. Суперечливі пункти не покривають, ся, хоча при врегулюванні спорів і визнанні боргу пре, тензії задовольняються. Компенсація відповідно до боргової суми розподіляється між власником поліса і страховиками в пропорції співвідношення кожної суми із загальною заборгованістю; • розміри страхового відшкодування визначаються відповідно до оцінок страховиками стану справ власни, ка поліса. Крім того, головними факторами розподілу ризику є попередній досвід по безнадійних боргах, терміни платежу і стандарти кредитного менеджменту. У міжнародній практиці широко використовується кілька типів полісів. Поліс страхування всього обороту застосовується най, частіше і є гнучким у використанні. Він може включати весь торговельний оборот компанії, частину обороту або весь обо, рот визначених договором торговельних одиниць. Збитки зви, чайно відшкодовуються в розмірі 80% від застрахованих втрат. Може бути покритий у цілому будь,який вид обороту, наприклад, такий, що включає тільки великі рахунки понад певну суму. Премія звичайно складає 1% від обороту застрахо, ваних продажів. Такі поліси містять обмеження, що дозволя, ють надавати кредит до узгодженої суми без консультацій зі страховиком. При перевищенні лімітів необхідна згода страхо, вика. Власник поліса має право перевищити ліміт кредиту, але суму перевищення він повинен взяти на свій страх і ризик. Сукупний річний поліс перевищення втрат. Це річний поліс, хоча страхове покриття може бути продовжене на більший або менший період для упорядкування рахунків влас, ника поліса наприкінці року. Власник поліса повністю несе відповідальність за власний кредитний контроль з обліком за, 455
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
здалегідь узгодженого рівня безнадійних боргів. Понад цю ме, жу страховик звичайно виплачує 100% до узгодженого ліміту. Незначні втрати звичайно вилучаються із поліса і не зарахову, ються до сукупної величини. Премія нараховується не на обо, рот, а на відсоток від суми поставок, що перевищують зазда, легідь узгоджений рівень втрат, які страхувальник бере на себе. Поліс спеціального рахунка може охоплювати окремий контракт з конкретним покупцем або серію операцій за період не менше 12 місяців з одним або більше покупцями. Премія нараховується на застрахований оборот, заявлений у полісі. Поліс спеціального рахунка – фіксований час або декла рування балансу. В основі договору – фіксований час. Призна, чений для використання в умовах, коли комерційні відносини з покупцем є такими регулярними, величина заборгованості в кожний момент часу протягом року не змінюється і може бути точно визначена. Премія нараховується у певній пропорції на початок періоду; не треба декларацій про оборот. Декларування балансу використовується там, де обсяг продажів змінюється в часі. Страхова премія розраховується на основі сальдо боргу по, купця на погоджену дату, зазвичай на кінець кожного місяця, і на цій основі робляться декларації балансу. Поліс неспроможності клієнта, або “спеціальний раху нок”. Відноситься до клієнтів, які відповідають за основну ча, стку річного обороту або операції яких будуть складати знач, ну частину боргу щодо всіх боргів власника поліса. Поліс на, лежить як до одиничних договорів, так і до періодично здійснюваних угод. Передпоставочне покриття включається в забезпечення заборгованості наступного постачання. Звичайно по цих полісах встановлюється ліміт. Напри, клад, британська страхова компанія “Credit @ Guarantees” відносить цей вид полісів до операцій, при яких кількість ри, зикованих зобов’язань з попередніх поставок і/або після здійснення поставок перевищує 50 000 фунтів стерлінгів у будь,який час протягом терміну дії договору. Поліс неспроможності постачальника, або “наступні втрати”. Використовується для захисту від ризиків, пов’яза, 456
Ãëàâà 18 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÊÐÅÄÈÒÍÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
них з одним і більше неплатоспроможними постачальниками, не здатними виконувати свої договірні зобов’язання. Крім перерахованих полісів, страхові компанії, які займа, ються кредитним страхуванням, гарантують депозитне стра, хування внесків у банках, страхових компаніях, пайових інве, стиційних фондах, будівельних товариствах та інших фінансо, вих установах.
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. У чому полягають особливості і принципи страхування екс, портних кредитів? 2. Які види полісів застосовуються при страхуванні експортних кредитів? 3. Дайте характеристику страхуванню вексельних кредитів. 4. Розкажіть про міжнародний досвід страхування експортних кредитів на прикладі страхового концерну “Гермес”. 5. Чим відрізняються споживчі й іпотечні кредити? 6. Дайте характеристику страхуванню споживчих кредитів. 7. Дайте характеристику страхуванню іпотечних кредитів. 8. Розкажіть про страхування комерційних кредитів. 9. У чому полягає різниця між товарним, торговельним і внутрішнім кредитами? 10. Які основні принципи страхування внутрішніх кредитів? 11. Що таке “поліс страхування всього обороту”? 12. З якою метою застосовується “сукупний страховий поліс пе, ревищення втрат”? 13. Дайте характеристику “полісам спеціального рахунку”. 14. Що таке “поліс неспроможності постачальника”?
457
Ãëàâà 19 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÁÀÍʲÂÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲ 19.1. Ñïåöèô³êà áàíê³âñüêîãî ñòðàõóâàííÿ Банківські ризики належать до найчастіших. Крім спе, цифічних ризиків, властивих безпосередньо фінансовій сто, роні діяльності банків, банки є носіями різних ризиків, пов’язаних з відповідальністю перед клієнтами і клієнтів пе, ред банками, втратою або псуванням власного майна або май, на клієнтів, шахрайством клієнтів і власних службовців. При, чому, у кількісному відношенні багато ризиків можуть бути катастрофічними як для банків, так і для клієнтів. У зв’язку з цим страхові компанії на Заході зважено підхо, дять до оцінки банківських ризиків. Як правило, перед страху, ванням банк піддається всебічній інспекції з боку незалежної спеціалізованої фірми, з якою страхова компанія укладає спеціальний договір. Наприклад, на подібних операціях спеціалізується англійська компанія WBK, яка робить висновок, на основі яко, го страхова компанія вирішує, який обсяг страхового покрит, тя може бути наданий даному банку. Така інспекція звичайно є набагато ширшою, ніж простий аудит, тому що включає пе, ревірку персоналу, надійності системи безпеки, умов зберіган, ня і перевезення цінностей, правильності документообігу. На західних страхових ринках пропонуються різноманітні види страхування по захисту окремих банківських операцій [2]: • страхування ризику збитків, зв’язаних з використан, ням загублених, викрадених або фальшивих пластико, вих карток, емітованих банком (Crime Cart Insurance); • страхування ризиків, пов’язаних з несанкціонованим доступом до комп’ютерних банківських систем (Compurer Cart Insurance); 458
Ãëàâà 19 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÁÀÍʲÂÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
• страхування ризиків, пов’язаних з помилками служ, бовців банку при здійсненні ними своїх службових обов’язків (Errors and Omissions Insurance). Існують також різні схеми страхування відповідальності як обов’язкової (наприклад, страхування відповідальності ро, ботодавців – Employer’s Liability), так і добровільної, напри, клад, страхування загальногромадянської відповідальності пе, ред третіми особами, страхування відповідальності вищого уп, равлінського персоналу банку перед акціонерами за помилки в управлінні банком (Directors & Officer’s Insurance). У зв’язку з реаліями сьогодення в банківській сфері попу, лярний і такий вид страхування, як страхування на випадок викрадення (Kidnap & Ranson Insurance), яким покриваються витрати на ведення переговорів з викрадачами і компен, сується сума викупу, переданого злочинцям, але тільки в тому випадку, якщо поліції не вдається затримати зловмисників і повернути викуп. Страхові відшкодування здійснюються страховиком тільки по закінченні всієї операції, пов’язаної з викраденням. Застосовується також страхування відповідальності банків за заподіяння різних збитків. По таких полісах покри, ваються: • збитки банків, що виникають у зв’язку з їхньою відповідальністю за компенсацію збитку, завданого третім особам внаслідок недбалих дій або помилок банківського персоналу; • юридичні витрати банків по судових розглядах. Приклад. В якості ілюстрації останнього виду збитків можна навести такий випадок з банківської практики. При перекладі грошей на рахунок клієнта в іншому банку співробітник банку помиляється в номері рахунка. Гроші доводиться відкликати і потім відправляти знову. У клієнта зривається контракт, банку пред’являється позов на оплату збитків, які можуть бути дуже значними навіть для великого банку. За наявності у банку відповідного поліса всі його витрати оплачує страхова компанія.
459
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Однак діяльність банків поєднана з таким різноманіттям ризиків, що у всіх західних країнах вже давно й успішно засто, совується комплексне страхування банківських ризиків і відповідний поліс – Banker’s Blanket Bond (BBB). За полісом Blanker’s Blanket Bond об’єктом страхування є майновий інтерес банку, пов’язаний з володінням, користу, ванням належним йому майном, а також коштами та іншим майном (цінні папери і т.ін.), переданим банку партнерами або клієнтами в межах здійснення ним діяльності на основі вида, ної йому ліцензії. Комплексне страхування надає захист від таких ризиків: • фізичної загибелі або пошкодження майна, включаючи готівку і цінні папери, внаслідок пограбування, крадіжки зі зломом, злочинних дій, підпалу; • прийманні фальшивих банкнот або платіжних доку, ментів; • шахрайства персоналу; • ризиків, пов’язаних з перевезенням готівки і цінностей. Комплексне страхування не покриває стандартні “вогневі” та інші ризики, які страхуються на звичайних класичних умо, вах, популярних у західних країнах: • установа банку разом з майном, яке в ній знаходиться (Property Damage Insurance); • сховища, депозитарії й абонентські сейфи банку (Vault Insurance); • інженерне обладнання (бойлери, генератори і т.ін.) (Boiler&Machinery); • електронне обладнання банку, включаючи вартість відновлення баз даних (Electronic Equipment Insurance ); • непрямі збитки, пов’язані з простоєм, викликаним стра, ховим випадком (Business Interruption). Наприкінці ХХ ст. до стандартного поліса ВВВ стали приєднувати нові види страхового захисту, викликані новими ризиками, зокрема, ризики комп’ютерних та інформаційних злочинів. Останні є одним із найбільш затребуваних на прак, тиці напрямів страхування банківських ризиків. Приводом 460
Ãëàâà 19 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÁÀÍʲÂÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
для його виникнення на початку 80,х років минулого століття стали нарікання з боку фінансових установ США на адресу пакета документів ВВВ у зв’язку з тим, що пропоновані види страхового покриття не враховували процеси комп’ютеризації в діяльності фінансових інститутів. Види страхових покриттів, пропонованих комплексним страхуванням, були спрямовані на компенсацію збитків від шахрайства стосовно фізичного майна – готівки, чеків, цінних паперів і т.ін., у той час як у банків виникла велика потреба в одержанні страхового покриття збитків від електронних і комп’ютерних злочинів. Якщо до часу загальної комп’ютеризації основним страхо, вим випадком у банківській системі був збройний наліт грабіжників, то тепер він змінився ризиком несанкціоновано, го проникнення в банківську комп’ютерну мережу. За даними Британської асоціації підприємців, середній збиток від погра, бування банку складав на той час 3,5 тис. дол. США, у той час як збиток у зв’язку з несанкціонованим проникненням зло, вмисників в електронну базу даних оцінювався в 500 тис. дол. (у понад 140 разів). Характерний випадок. У свій час засоби масової інформації Росії повідомляли про талановитого програміста із Санкт,Петер, бурга. Розкривши через комп’ютерну мережу код одного із найбільших банків США, він став знімати з рахунків банку і пе, реводити на рахунок до запитання, відкритий ним в Ізраїлі, певні суми грошей. Поки вони були незначними, банк цього не помічав. Коли ж була переведена сума в 300 тис. дол., у банку звернули увагу на цей факт. Слід думати, там працювали теж серйозні фахівці в комп’ютерній техніці, тому що шахрай був викритий і притягнутий до відповідальності. Напрошується висновок, що цей злочин навряд чи можна було здійснити без допомоги служ, бовців банку.
У відповідь на попит андеррайтери Lloyd у Лондоні опера, тивно розробили поліс страхування фінансових установ від електронних і комп’ютерних злочинів, здійснених третіми 461
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
особами. Поліс Lloyd був відразу ж прийнятий до використан, ня більшістю найбільших американських і європейських стра, ховиків. Незважаючи на те, що цей поліс не був ексклюзивним продуктом Lloyd і подібні послуги можна було придбати й у інших страховиків, завдяки своєму авторитету Lloyd протягом десятиліття не зазнав конкуренції на даному сегменті ринку. Однак згодом, коли страхування цих ризиків стало роз, глядатися як складова частина комплексної програми по бо, ротьбі зі злочинністю, ліміт покриття по страхуванню комп’ютерних злочинів став складовою частиною ліміту по, криття, встановленого по ВВВ. Даний поліс гарантує страхування: 1. Комп’ютерних систем банку від несанкціонованого до, ступу. Страхувальнику відшкодовується збиток у разі, якщо він перевів, оплатив або поставив які,небудь кошти або майно, відкрив кредит, оплатив рахунок або здійснив будь,який інший вид виплат внаслідок несанкціонованого доступу третіх осіб у його комп’ютерну систему. 2. Банків від нелояльності персоналу, що тимчасово вико, нує роботу за контрактом. Страхувальнику відшкодовуються збитки, завдані йому незалежними консультантами та іншими співробітниками, які виконують певні роботи для банку за контрактом і не є його постійними співробітниками; внаслідок шахрайських модифікацій у комп’ютерних програмах, неза, лежно від способу впровадження в комп’ютерну мережу стра, хувальника. Однак злочини, зроблені співробітниками, які тимчасово працюють за контрактом на страхувальника, не по, криваються за полісом страхування від комп’ютерних зло, чинів, тому що даний вид покриття надає ВВВ. 3. Електронних даних і їх носіїв. За цим полісом страху, вальнику відшкодовуються збитки, завдані йому внаслідок на, вмисного знищення або спроби знищення електронних даних. Однак цей страховий поліс покриває страхувальникам тільки вартість відновлення цих даних. Якщо вони не підлягають відновленню, то виплачується номінальна вартість носія елек, тронної інформації. 462
Ãëàâà 19 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÁÀÍʲÂÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
4. Засобів електронного зв’язку банку. Страхувальнику компенсуються збитки у разі, якщо він перевів, оплатив або поставив які,небудь кошти або майно, відкрив кредит, опла, тив рахунку або здійснив іншу виплату на підставі отримання шахрайського доручення на здійснення цих операцій за допо, могою електронного зв’язку. 5. Юридичної відповідальності страхувальника в резуль, таті здійснення його клієнтом або фінансовим інститутом пе, рекладу коштів, оплати або постачання яких,небудь коштів або майна чи здійснення будь,якої іншої виплати на підставі отримання шахрайського доручення або підтвердження на здійснення перекладу, платежу, доставки чи одержання коштів (майна), що були передані ним нібито від імені страху, вальника. 6. Від збитків внаслідок перекладу коштів по шахрайських телефонних інструкціях. Страхувальнику компенсуються збитки, завдані йому внаслідок шахрайства при операціях з перекладом грошей по телефонних інструкціях. 7. Комп’ютерних систем банку від комп’ютерних вірусів. Страхувальнику відшкодовуються збитки в тому випадку, як, що він перевів, оплатив або поставив які,небудь кошти або майно, здійснив яку,небудь виплату в результаті псування да, них, що знаходяться в комп’ютерній мережі страхувальника, комп’ютерним вірусом або в результаті знищення електрон, них даних, які знаходилися в автоматизованій системі страху, вальника, внаслідок навмисного псування або спроби псуван, ня цих даних за допомогою комп’ютерного вірусу. 8. Операцій з цінними паперами на електронних носіях. Даний поліс забезпечує покриття збитків страхувальника, за, вданих йому внаслідок пошкодження або знищення цінних паперів на електронних носіях, які використовуються страху, вальником у своїй роботі і знаходяться на зберіганні в депози, тарії або у самого страхувальника. Необхідність страхування від комп’ютерних злочинів не є обов’язковим для банків ні за законодавством США, ні за за, конодавством країн – членів ЄС. Проте практично немає жод, 463
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
ного великого європейського або американського банку, який би не придбав цього страхового поліса. Страхування від комп’ютерних злочинів стало стандартним видом страхуван, ня, яке придбається інвестиційними банкірськими домами, дилерськими фірмами, страховими компаніями і великими транснаціональними комерційними компаніями, що здійсню, ють переклади своїх коштів, а також несуть відповідальність за схоронність коштів своїх клієнтів при клірингових і депо, зитних операціях. Американська версія такого поліса, на відміну від поліса Lloyd, виглядає набагато простіше і складається фактично з одного параграфа, у якому міститься інформація про те, що по даному полісу покриваються збитки страхувальника, за, подіяні йому внаслідок несанкціонованого доступу третіх осіб до його комп’ютерної системи з метою шахрайства або до комп’ютерної системи, до якої він підключений. Основна умова такого страхування полягає в наступному: поліс страхування від комп’ютерних злочинів і ВВВ обов’язко, во повинні видаватися клієнту одним страховиком, інакше, у разі якщо страхувальнику буде заподіяно великий збиток, який попадає під покриття за обома полісами, можуть виник, нути серйозні суперечності між страховиками з питань випла, ти компенсації. Ліміти покриття і розмір франшизи, які встановлюються за полісом страхування від комп’ютерних злочинів, збігаються з лімітами і франшизою по ВВВ. Ліміт відповідальності коли, вається від 5–10 до 100 млн. дол. США для крупних банків. Передбачено збільшення лімітів покриття і відповідно страхо, вих премій на випадок катастрофічних збитків. Варіант ВВВ став пропонуватися і на страховому ринку Росії. Поки що він зводиться до страхування банківського об, ладнання, касових операцій і персоналу. При цьому виділя, ються такі види страхових ризиків. 1. Страхування банківського обладнання, майна і нерухо# мості від ризиків: а) пожежі; 464
Ãëàâà 19 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÁÀÍʲÂÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
б) замикання електромережі; в) аварій водопровідної, каналізаційної, опалювальної си, стем; г) аварій систем пожежогасіння; д) затоплення, проникнення води із сусідніх приміщень, дії грунтових вод; е) вибуху газових і парових агрегатів, топливних сховищ і трубопроводів; з) наслідків стихійних лих (землетрусу, зсуву, гірського обвалу, вихору, бурі, урагану, повені, граду, зливи, уда, ру блискавки); л) крадіжки зі зломом, протиправних дій третіх осіб. 2. Страхування засобів транспорту. 3. Страхування цивільної відповідальності власників тран# спортних засобів. Страховик несе відповідальність, якщо стра, ховий випадок пов’язаний з експлуатацією автотранспортних засобів. 4. Страхування співробітників банку від ризиків розладу здоров’я і смерті внаслідок нещасних випадків на виробництві і в побуті. 5. Доброволъне медичне страхування працівників банку, що дозволяє проводити лікування й оздоровлення персоналу в кращих клініках світу. 6. Страхування готівки в сховищах, сейфах, касах, обмінних пунктах від ризиків: знищення або пошкодження готівки внаслідок пожежі, вибуху, аварій водопровідної, ка, налізаційної й опалювальної мереж, протиправних дій третіх осіб, включаючи крадіжку зі зломом, грабіж, розбій. 7. Страхування готівки при перевезенні (за правилами страхування вантажу) від збитків, що відбулися з будь,якої причини, крім: а) пошкодження або знищення транспортного засобу або частини вантажу: • при веденні воєнних дій і військових заходів; • при конфіскації, реквізиції, арешті або знищенні ван, тажів на вимогу військової або цивільної влади; 465
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
б) випадків навмисних дій чи грубої недбалості страху, вальника або його представників, які полягають у порушенні встановлених правил перевезення і зберігання вантажів; в) випадків нестачі вантажу при неушкодженому зовнішньому упакуванні.
19.2. Ñòðàõóâàííÿ äåïîçèò³â Депозитом називаються грошові кошти або цінні папери, передані на зберігання у фінансово,кредитні або банківські ус, танови. Поняття “депозит” має кілька значень: поряд із вне, сками в банках та інших кредитно,фінансових інститутах воно може означати також цінні папери, передані на зберігання; внески під оплату мита, зборів, податків; внески в адміністра, тивних органах на забезпечення позову, явки і т.ін. Депозити є основним джерелом банківських ресурсів, то, му однією із найважливіших умов нормального функціону, вання банківської системи є наявність і постійне вдосконален, ня такого механізму підтримання життєдіяльності банків, як система страхування депозитів (ССД). Банківська система, яка не має подібного механізму, не має у своєму розпоряд, женні інструмента забезпечення її безпеки і постійно перебу, ває під загрозою глобальної катастрофи. У західних країнах широко практикується надання вклад, никам гарантій у вигляді страхування банківських вкладів. Це страхування є комплексом заходів, які забезпечують страхо, вий захист внесків на випадок банкрутства комерційного бан, ку. Суть його полягає у наданні гарантій вкладникам повер, нення вкладених у банк коштів у разі банкрутства банку або його неспроможності повернути гроші. Історичні факти. ССД створені в ХХ ст. Найперша з них – Федеральна корпорація по страхуванню депозитів у США – існує з 1934 р., аналогічна організація в Канаді – з 1967 р., у Японії – з 1971 р., Німеччині – з 1975 р., Франції – з 1980 р., Великобританії
466
Ãëàâà 19 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÁÀÍʲÂÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
– з 1982 р. Характерним є те, що рішення про створення ССД у країні звичайно приймалися в період криз національної банківської системи. Природно, доцільним було попереджувати їх.
З моменту виникнення банківської справи нестабільність, викликана банкрутством окремих банків, масовими вилучен, нями внесків, ризиком, пов’язаним з політикою часткового ре, зервного покриття, яка проводилася банками, об’єктивно підштовхувала державу до розширення практики регулюван, ня банківської справи. У світі існує три методи, за допомогою яких держава намагається забезпечити надійність і стабільність банківської системи: • здійснення державного нагляду за діяльністю банків; • обмеження банківських операцій законодавчим шля, хом; • страхування депозитів. Таким чином, страхування вважається одним з таких гло, бальних методів. За своїм змістом ССД є організацією певних фондів, при, значених для компенсації грошей вкладникам банків, що розо, рилися. Як правило, джерелом коштів цього фонду є спеціальні внески комерційних банків. У деяких країнах і у певних випадках передбачено виділення державних коштів. Порядок внесення внесків залежить від законодавства країни. Наприклад, у США й Англії внески банків у фонди мо, жуть диференціюватися за часом. При цьому використову, ються не зовсім тотожні механізми. ФКСД в США збирає вне, ски з кожних 100 доларів внесків у розмірі 23 і 31 цента відповідно з першокласних і “проблемних” банків. Однак у разі недостачі коштів (при різкому погіршенні фінансового стану значної кількості банків, особливо великих) вона має право підвищити розмір внеску до 35 центів, і, крім того, вста, новлювати особливий розмір внеску (до 50 центів) для окре, мих банків, кредитні операції яких містять підвищений ризик. В Англії розміри внесків також можуть бути збільшені, але ви, користовується інше обмеження: вони не повинні перевищу, вати 0,3% загального обсягу застрахованих внесків. 467
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
У цілому ССД покликана виконувати такі функції: • фінансову підтримку банків і інших кредитних установ, які опинилися на межі неплатоспроможності; • захист вкладників від повної втрати їхніх внесків у разі фінансових ускладнень в банківських установах. Як показує світовий досвід, ефективно функціонуюча си, стема страхування депозитів: • є механізмом запобігання кризи банківської ліквідності; • створює гарантії вкладникам, насамперед дрібним, за, побігає їх руйнуванню навіть у разі банкрутства банку; • підвищує ступінь довіри до банківської системи і її ок, ремих елементів з боку вкладників, практично унемож, ливлює раптове і масове вилучення ними своїх коштів з рахунків; • організує механізм поділу ризиків між основними суб’єктами банківської системи; • забезпечує більш сприятливі умови для проведення процедур банківських банкрутств, якщо це необхідно; • збільшує конкурентоспроможність банків, що ввійшли в систему страхування депозитів. Тому не дивно, що подібні системи в тій або іншій формі існують практично в усіх країнах з ринковою економікою. Усі національні ССД постійно еволюціонують, тим самим, з одно, го боку, намагаючись позбутися своїх недоліків, з іншого – ре, агуючи на обставини, що змінюються. Залежного – від завдань, що ставляться в тій або іншій країні перед ССД, виділяються три види їх побудови: • система страхування клієнтських внесків. • система гарантій (непрямий захист внесків шляхом вживання комплексу заходів, спрямованих на недопу, щення банкрутства банків). • змішана система (включає елементи двох попередніх). Наприклад, ССД у США можна віднести до змішаної сис, теми, оскільки Федеральна корпорація по страхуванню депо, зитів (ФКСД) здійснює свої функції одним із трьох способів: 468
Ãëàâà 19 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÁÀÍʲÂÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
• шляхом злиття банку, що має проблеми, з іншим, більш сильним банком. • дозволом банку пройти через банкрутство, а потім ви, платити депозиторам максимальну суму страхової ви, нагороди. • поручительством за банк шляхом перерахування на йо, го рахунки необхідної суми грошей. На практиці в більшості випадків ФКСД здійснювала злиття проблемних банків з іншими банками. Різноманітні також форми організації і конкретні ме, ханізми функціонування відповідних фондів. ССД можна кла, сифікувати за такими ознаками. 1. Характером участі банків у системі страхування депо, зитів: • обов’язкове (всі банки входять до ССД в обов’язковому і встановленому законом порядку у таких країнах, як Великобританія, Японія, Канада); • добровільне (банки беруть участь у ССД добровільно, на основі договору у таких країнах, як Франція, Німеччина). 2. Правовому регулюванню: • імперативні ССД (законодавчим актом визначені всі основні параметри діяльності ССД у таких країнах, як США, Великобританія); • диспозитивні ССД (визначення порядку діяльності ССД на договірних засадах у таких країнах, як Франція, Німеччина). 3. Охопленню об’єкта страхування: • повне (гарантується страхування всіх депозитів, внесе, них у банк – Німеччина); • обмежене (обсяг страхового покриття обмежений, орієнтація в основному на захист дрібного вкладника – Франція). 4. Визначенню ставки платежу банку у фонд: • з платежами, диференційованими за часом (ставки пла, тежів можуть змінюватися залежно від поточної до, статності фонду ССД – США, Великобританія); 469
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
• з платежами, диференційованими залежно від класу (фінансового становища банків): банки більш високого класу з бездоганним фінансовим становищем платять менше (США, Великобританія). 5. Державній участі у фінансовому забезпеченні страхо, вих виплат: • з відкритою кредитною лінією ЦБ (у разі кризової си, туації можна залучити частину коштів ЦБ – США); • без додаткових державних гарантій (немає доступу до коштів ЦБ) – Німеччина. 6. Визначенню розміру страхового відшкодування: • у твердій сумі із встановленням максимальної межі (США, Великобританія, Нідерланди); • по змінній шкалі (повне відшкодування до певної суми, а далі по змінній шкалі) – Італія; • у вигляді процентного співвідношення з власним капіталом банку (Німеччина). 7. Системі керування: • державне (США, Великобританія, Канада); • приватне (Франція, Німеччина); • змішане (Японія). У цій класифікації представлені види ССД, які можна на, звати чистими. Такі, наприклад, варіанти обов’язкової або до, бровільної участі банків у роботі ССД. На практиці ситуація звичайно є значно складнішою: з’являються гібридні варіанти, що відповідають умовам тих або інших країн. Незважаючи на розходження, ССД всіх західних країн ма, ють характерні риси: 1. Тяжіння до обов’язкової участі кредитних організацій до ССД. 2. Переважно законодавче визначення основних пара, метрів діяльності ССД з використанням елементів договірних відносин. 3. Орієнтація на обмежене страхове відшкодування вклад, нику його коштів, втрачених внаслідок банкрутства кредитної 470
Ãëàâà 19 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÁÀÍʲÂÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
організації (як правило, зі встановленням реалістичної верх, ньої межі відшкодування). 4. Широка диференціація за різними критеріями ставок внесків кредитних організацій у відповідний фонд. 5. Активна участь державних органів в організації, наступ, ному функціонуванні, регулюванні і розвитку ССД. 6. Наявність у відповідного фонду певних прав, часом значних, по нагляду і регулюванню діяльності своїх членів, проведенню за необхідності щодо них оздоровчих заходів.
19.3. Ñòðàõóâàííÿ áàíê³âñüêèõ êðåäèò³â Страхування банківського кредиту поділяється на два ви, ди:
• страхування ризику непогашення кредиту; • страхування відповідальності позичальника за непога, шення кредиту. І в тому, і в іншому випадку основною проблемою страху, вання є оцінка фінансового стану і репутації позичальника з точки зору його платоспроможності. Цей етап, що передує обом видам угод – кредитних і страхових – є одним із видів ризик,менеджменту як банку, так і страховика, а отже, і своєрідним страхуванням від відповідних ризиків. У міжна, родній практиці з цією метою використовуються різні методи, ки. Методик – аналізу фінансового становища клієнта і його надійності багато. Існують також методи класифікації кре, дитів комерційних банків за ступенем ризику непогашення кредитів і прогнозу фінансових труднощів. Крім досить про, стих і відомих, застосовуються математико,статистичні мо, делі, а також модель САКТ, яка має назву “рекурсивна розбив, ка”, яку застосовували економісти Маре, Паттел і Вольфсон, Фрідмен, Альтман і Као. Привабливість моделі САКТ полягає у використанні різноманітного аналізу [28]. У цілому перевага віддається простим і доступним. 471
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Оцінка передумов для укладення договору Оцінка надійності, платоспроможності, репутації і мо, рального обличчя клієнта є основною умовою надання креди, ту, безумовним елементом керування банківськими ризиками і самострахуванням банку від ризику його неповернення. Насамперед, банк має знати ціль кредиту. Ця вимога відповідає й інтересам дебітора. У деяких випадках саме ціль дає можливість позичальнику одержати пільги. При вирішенні питань про надання кредитів для нових або венчур, них підприємств обов’язково приймається до уваги ступінь невизначеності кінцевих результатів їхньої діяльності, оскільки для таких клієнтів існує велика імовірність руйну, вання. Для, банку важливим є також джерело погашення креди, ту. Іноді клієнт просить кредит, погашення якого планується не з регулярних доходів. Частими є ситуації, коли позика при, значена для погашення раніше отриманих кредитів. У цьому випадку банк може рефінансувати ці борги і взяти на себе обов’язки єдиного кредитора. Звичайно банки через високий ризик відмовляються надавати позики на такі цілі, навіть як, що відсоток по них набагато перевищує базовий і заставу або будь,яке інше матеріальне забезпечення більш ніж достатні. Крім того, банк повинен знати реальні потреби клієнта, то, му що розмір позики, зазначений у кредитній заявці, часто не відповідає його дійсним потребам. Тому банк уточнює реальні потреби клієнта для тієї цілі, яка зазначена в заявці. Це, насам, перед, необхідно у разі надання позики на пільгових умовах. Якщо в заявці зазначена сума, менша від необхідної, то банк має передбачити можливість виникнення у клієнта потреби в одержанні додаткового кредиту. Крім джерел погашення позики, велике значення мають також термін повернення кредиту і періодичність виплат по ньому. Термін повернення кредиту на покупку товарів трива, лого користування має бути меншим або хоча б дорівнювати передбачуваному часу їх служби. Якщо клієнт бере кредит на 472
Ãëàâà 19 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÁÀÍʲÂÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
проведення відпустки, то очевидно, що максимальний термін подібної позики має бути не більше року. Умови погашення позики враховують і віковий фактор: банк не видасть великий кредит клієнту на 20 років, якщо його вік близький до похило, го. Остаточний результат роботи з оцінки платоспромож, ності і репутації має складатися в цифровому відображенні за, стосовуваних критеріїв оцінки будь,якого позичальника. Тільки за цієї умови можна порівнювати характеристики дебіторів з нормативами або загальноприйнятими, приймати зважені рішення щодо їх кредитоспроможності, встановлюва, ти для них процентні і тарифні ставки, вибирати найбільш надійні. У рамках дилеми “ризик – прибутковість” позичальники, які мають слабші фінансові позиції, а отже, більше піддаються ризику, повинні платити і за кредит, і за страхування більше, ніж надійні позичальники. Майже всі нижче наведені правила дозволяють оцінити репутацію і платоспроможність клієнта в цифровому вираженні. У практиці кредитного аналізу застосовуються добре відомі показники фінансової стійкості і платоспроможності клієнта – юридичної особи: коефіцієнти ліквідності, заборго, ваності, погашення боргу, ділової активності, рентабельності. Правило “п’яти сі”. У практиці американських банків за, стосовується широко відома система “п’яти сі” (у деяких ре, дакціях – “5 С”), у якій критерії добору клієнтів позначені сло, вами, що починаються на букву “сі”: • character (характер позичальника); • capacity (фінансові можливості); • capital (капітал, майно); • collateral (забезпечення); • conditions (загальні економічні умови). Рейтингова оцінка кредитоспроможності позичальника – фізичної особи має на меті поставити кожному з позичаль, ників числові характеристики їхньої платоспроможності і ре, путації. 473
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
У Німеччині для одержання споживчого кредиту пози, чальник повинен надати документи, що свідчать про його осо, бисті якості і платоспроможність. Дані, які бажають мати бан, ки, охоплюють наступні відомості: 1) особисті якості підприємця: характер, манери, по, ведінка, зовнішність, виразність мови, ступінь відвертості (щодо свого економічного і фінансового становища), вік, роди, ний стан, сімейні обставини, соціальна роль поза підприємництвом, почесні посади, хоббі; 2) загальна освіта, кваліфікація, підприємницький склад розуму, ставлення до ризику (азартність), інтерес до еко, номіки й організації виробництва, здатність до планування; 3) фахова освіта (професіоналізм), підвищення квалі, фікації, професійний досвід, спеціалізація в роботі; 4) стан здоров’я (з урахуванням минулих і хронічних захво# рювань), межі навантаження, заняття спортом; 5) майновий стан: ступінь участі у справах підприємства, власне майно, нерухомість, додаткові джерела доходу, осо, бисті доходів з прибутку підприємства, борги, включаючи по, даткові, а також майновий стан членів родини, інтенсивність відносин з кредитними установами, участь у конкурсах. Крім того, банк на основі інформації клієнта проводить роз, рахунки його щомісячних доходів і витрат. Співставивши доход клієнта і порівнявши його зі щомісячною сумою по обслугову, ванню боргу, банк визначає його кредитоспроможність. Якщо сума по обслуговуванню боргу перевищує розмір доходу, то за, ява клієнта відхиляється. Кредитоспроможність потенційного позичальника оцінюється банком як задовільна, якщо сума по обслуговуванню боргу складає 60% і менше. Метод кредитного скоринга Дюрана. Його запропонував американський економіст Д. Дюран на початку 1940,х років минулого століття. Метод заснований на бальній оцінці харак, теристик позичальника. Перевага методу полягає в його опе, ративності. Експрес,аналіз заявки на кредит можна провести в присутності клієнта за кілька хвилин. Дюран використовував наступні оцінки в балах: 474
Ãëàâà 19 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÁÀÍʲÂÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
• вік: 0,01 бала за кожний рік понад 20 років (максимум – 0,30 бала); • стать: для жінок – 0,40; для чоловіків – 0; • термін проживання: 0,042 за кожний рік проживання в даній місцевості (максимум – 0,42 бала); • професія: 0,55 – за професію з низьким ризиком, 0 – за професію з високим ризиком і 0,16 – для інших про, фесій; • робота в галузі: 0,21 – підприємства суспільного кори, стування, державні установи, банки і брокерські фірми; • зайнятість: 0,059 – за кожний рік роботи на даному підприємстві (максимум – 0,59 бала); • фінансові показники: 0,45 – за наявність банківського рахунка, 0,35 – за володіння нерухомістю, 0,19 – за на, явності поліса по страхуванню життя. На основі цих коефіцієнтів Дюран визначив межу, що розділяє “хороших” і “поганих” клієнтів: 1,25 бала. Клієнт, який набрав більше 1,25 бала, вважався кредитоспроможним, менше 1,25 – небажаним для банку. Поряд з використанням анкет клієнтів банки можуть одержати інформацію про них з місцевих кредитних бюро. При цьому в західних країнах закон передбачає можливість для клієнта перевіряти інформацію, що стосується його фінан, сового становища і знаходиться в кредитному бюро. При вияв, ленні помилки клієнт заявляє про це в бюро для її виправлен, ня, а бюро повідомляє всім кредиторам, які одержали помил, кову інформацію. Якщо точність інформації викликає сумніви і суперечності, клієнт може постійно вносити в базу даних свою інтерпретацію помилки. Система CAMPARI розроблена економістом П. Роузом. Система складає альтернативу правилу “п’яти сі”. Її назва ут, ворюється з початкових букв слів: З (character) – репутація, характеристика клієнта; А (ability) – здатність до повернення позики; М (marge) – маржа, прибутковість; Р (purpose) – цільове призначення позики; 475
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
А (amount) – розмір позики; R (repayment)– умови погашення кредиту; I (insurance) – забезпечення, страхування ризику непога, шення позики. Система в основному призначена для оцінки кредитоспро, можності при видачі споживчих позик і більш уважна до цілей і умов позики. Основні принципи страхування Об’єктом страхування ризику непогашення кредиту є відповідальність всіх або окремих позичальників перед бан, ком за своєчасне і повне погашення кредитів і відсотків за ко, ристування кредитами протягом терміну, встановленого в до, говорі страхування. Страхувальниками є банки. Страхове відшкодування вип, лачується в розмірі від 50 до 90% суми непогашеного пози, чальником кредиту і відсотків по ньому. Таким способом пе, редбачається доля участі страхувальника у відшкодуванні збитку. Можливий варіант страхування на 100% суми кредиту без обліку процентних платежів. Можливі варіанти страхування, що визначаються страху, вальником – банком: • сума кредиту з відсотками; • тільки сума основного боргу; • відповідальність усіх позичальників; • відповідальність кожного позичальника окремо. Страховик несе відповідальність у тому випадку, якщо страхувальник не одержав обумовлену кредитним договором суму протягом певного часу після настання терміну платежу, передбаченого кредитним договором, звичайно від 10 до 20 днів, або терміну, встановленого банком при невиконанні по, зичальником умов кредитного договору. Конкретна межа відповідальності страховика і термін настання його відповідальності визначається договором страхування. 476
Ãëàâà 19 ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÁÀÍʲÂÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈʲÂ
Страхова сума встановлюється пропорційно визначеному в договорі страхування відсотку відповідальності страховика, виходячи з усієї суми заборгованості, що підлягає поверненню за умовами кредитного договору. При страхуванні ризику не, погашення кредитів по всіх позичальниках страхова сума збільшується на суму кредитів, наданих після укладення дого, вору страхування, якщо страхувальник сплатить по цих кре, дитах страхові платежі. У цьому випадку страхова сума визна, чається, виходячи із суми заборгованості на певну дату, без урахування кредитів з простроченою заборгованістю. Період страхування встановлюється виходячи з термінів повернення сум кредиту. При страхуванні всіх виданих кре, дитів договір страхування ризику непогашення кредитів укла, дається на один рік. Тарифна ставка залежить від ряду факторів: терміну кори, стування кредитом; суми кредиту і величини процентної став, ки; рівня ризику; виду забезпечення й у кожному випадку виз, начається страховиком. При страхуванні відповідальності позичальника за непо, гашення кредиту в якості страхувальників виступають самі позичальники. Об’єктом страхування є відповідальність пози, чальника перед банком за своєчасне і повне погашення кре, дитів, або за погашення кредитів, включаючи відсоток за кори, стування ними. Основні правила й умови страхування в ціло, му аналогічні правилам і умовам страхування ризику непога, шення кредиту. Відповідальність страхової організації виникає тоді, коли страхувальник не повернув банку,кредитору обумовлену кре, дитним договором суму, звичайно протягом трьох днів після настання терміну платежу, без факту пролонгації кредитного договору. Як правило, відшкодуванню підлягає певна частина відповідальності позичальника – від 50 до 90%. Інша частина покладається на страхувальника.
477
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ 1. Назвіть основні банківські ризики. 2. Які види страхування пропонуються в розвинутих країнах світу для страхового покриття банківських ризиків? 3. У чому полягає комплексне страхування банківських ри, зиків? Яким полісом воно охоплюється? 4. Чим обумовлене й у чому полягає страхування від ризиків комп’ютерних та інформаційних злочинів? 5. У чому суть страхування депозитів? 6. Які функції, завдання, класифікаційні ознаки, джерела коштів систем страхування депозитів, які функціонують у розвинутих країнах? 7. Дайте характеристику страхуванню банківських кредитів. 8. Як здійснюється оцінка передумов для ухвалення рішення про видачу банківського кредиту? 9. Що таке правило “п’яти сі”? 10. У чому полягає суть рейтингової оцінки позичальника, яка застосовується в Німеччині? 11. У чому полягає суть методу кредитного скоринга Дюрана? 12. Дайте характеристику системи CAMPARI? 13. Що загального між методом “п’яти сі”, рейтинговою оцінкою, методом Дюрана і системою CAMPARI? 14. У чому полягають основні відмінності між тлумаченням страхового ризику за видами страхування ризику непога, шення кредиту і відповідальністю позичальника за непога, шення кредиту? 15. Хто є страхувальником при страхуванні ризику непогашення кредиту і страхуванні відповідальності позичальника за не, погашення кредиту?
478
ÑÏÈÑÎÊ Ë²ÒÅÐÀÒÓÐÍÈÕ ÄÆÅÐÅË
ÑÏÈÑÎÊ Ë²ÒÅÐÀÒÓÐÍÈÕ ÄÆÅÐÅË 1. Абалкина И.Л. Страхование экологических рисков. – М.: ИНФРА, 1998. – 180 с. 2. Аленичев В.В., Аленичева Г.Д. Страхование валютных рисков, банковских и экспортных коммерческих кредитов. – М.: Ист,Сервис, 1994. – 208 с. 3. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Внешнеэкономические связи: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 512 с. 4. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Страхование. – С,Пб: Питер, 2001. – 256 с. 5. Большая книга афоризмов. / Под ред. К.В. Душенко. – М.: “Эксмопресс”, 2000 г. – 1056 с. 6. Борисова Е. Жизнелюбивый подвид //Турбизнес, № 7, 2003. – С. 6–8. 7. Гинзбург А.И. Экономический анализ. – С,Пб: Питер, 2003. – 240 с. 8. Гнедыш И. Попробуй укради. Это же Эльдорадо // Биз, нес, №34 (449), 20 августа 2001 года – С. 18–21. 9. Гнедыш И. Цена террора // Бизнес, №40 (455), 1.10.2001. С. 19. 10. Головная боль США // Медичне страхування, Washington Profile, 11.02.2004. 11. Дема Д.І. Державне регулювання соціального захисту населення у країнах з ринковою економікою // Фінанси Ук, раїни. – 2000. – № 9. – С. 59–62. 12. Залетов А.Н. Страхование в Украине / Под ред. докто, ра экон. наук О.А. Слюсаренко. – К.: Международная агенция “BeeZone”, 2002. – 452 c. 13. Зубарев В. Страховое мошенничество и как с ним бо, роться // Посредник, № 16, 20.04.98. – С. 46. 14. Зубарев В. Ллойд – мифы и реальность // Посредник, № 32. – С. 40. 479
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
15. Качалова Е.Ш. Актуальные макроэкономические про, блемы российского страхования // Финансы, №12, 2002. – С. 15–18. 16. Коваль А., Яковлева Т. Будущее медико,социального страхования // Страховое ревю. – 2001. – №7. – С. 4. 17. Куценко В., Богуш Л. Потенциал сферы здравоохране, ния: региональные аспекты // Экономика Украины. – 1999. – №3. – С. 61–68. 18. Лисицын Ю.П., Стародубов В.И., Савельева Е.Н. Меди, цинское страхование: Учеб. пособие. – М.: Медицина, 1995. – 144 с., ил. (Учеб. лит. для студ. мед. ин,тов). 19. Лукин А. Принципы организации и обеспечения стра, хования космических рисков в России // Финансы. – 1999. – №1. – С. 3. 20. Маренков Н.Л., Косаренко Н.Н. Страховое дело / Серия “Высшее образование”. – М.: Национальный институт бизне, са. Ростов,на,Дону: Изд,во “Феникс”, 2003. – 608 с. 21. Машина Н.И. Экономический риск и методы его изме, рения: Учебн. пособие. – Донецк: ООО “Юго,Восток. Лтд”, 2004. – 192 с. 22. Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірю, вання: Навч. посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 188 с. 23. Машина Н. Глобальные вопросы развития страхования в Украине на рубеже тысячелетий // Прометей. – 2000. – №1 (2). – С. 185–195. 24. Медведчиков Д. Страхование космических рисков. // Страховое дело. – 1999. – № 5. – С. 56–46. 25. Минго Дж. Секреты успеха великих компаний, 52 исто, рии из мира бизнеса и торговли. – М.: Питер, 1995. – 243 с. 26. Моткин Г.А. Основы экологического страхования. – М.: Наука, 1996. – 192 с. 27. Нечипоренко А. Ноги за миллион долларов // Коррес, пондент, №48 (87) 13.12.03. – С. 58–60. 28. Никитина Т.В. Страхование коммерческих и финансо, вых рисков. – С,Пб.: Питер, 2002. – 240 с. 480
ÑÏÈÑÎÊ Ë²ÒÅÐÀÒÓÐÍÈÕ ÄÆÅÐÅË
29. Осипов В.И. Природные катастрофы как глобальные и национальные угрозы // Управление риском, №3, 2003. – С. 2–18. 30. Ох уж этот Ллойд // Страховое ревю, апрель, 1995. 31. Ох уж этот Ллойд // Страховое ревю, март, 1995. 32. Пальянова С.Ю. Добровольное медицинское страхова, ние: перспективы развития на 2002–2010 годы // Страховое дело. – 2002. – №10. – с. 10–28. 33. Перепечаенко Ю. Мы белые и пушистые // Бизнес, №15 (534) 14 апреля 2003 года. – С. 37. 34. Плешков А.П., Орлова И.В. Нормы зарубежного страхо, вания // – 2001. – 250 с. 35. Плешков А.П. Вопросы государственного регулирова, ния страхового дела в Западной Европе (история и современ, ность) // Финансы, 1999. – №4. – С. 40–53. 36. Правовое обеспечение страхования при осуществлении космической деятельности // Право Украины. – 1998.— № 7.— С.4. 37. Салый Ж. Насильственная смерть: мы уступаем только России // Труд, 14 ноября 2003 года. – С. 15. 38. Серов Г.П. Основы экологического страхования. – М.: МНПЭПУ, 1995. – 65 с. 39. Скуратовский В., Палий О. Основы социальной поли, тики. – К., 2002. – 256 с. 40. Современный бизнес: Учеб. в 2,х т. Т. 2. / Д. Дж. Реч, мен, М.Ч. Мескон, К.Л. Боуви, Дж. В.Тилл. – М.: Республика, 1995. – 479 с. 41. Степанов А.Н., Триандофилов И.В., Пирожков Н.В. Прогнозирование рисков катастроф и аварий, предупрежде, ние аварий и снижение ущерба // Управление риском, №3, 2003. – С. 14–17. 42. Страховая клубника // Страна АСКА. Дайджест стра, ховой группы “АСКА”. – №3, октябрь, 2002 г. – 12 с. 43. Страховое дело: Учеб. для нач. проф. образования / Л.А. Орланюк,Малицкая, Л.О. Алексеев, В.В. Аленичев и др.; 481
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Под ред. Л.А. Орланюк,Малицкой. – М.: Издательский центр “Академия”, 2003. – 208 с. 44. Страховой портфель (Книга предпринимателя. Книга страховщика. Книга страхового менеджера) / Отв. ред. Рубин Ю.Б., Солдаткин В.И. – М: “СОМИНТЭК”, 1994. – 640 с. 45. Страховые махинации. // Бизнес, №33 (448), 13 авгу, ста 2001 года. – С. 22–23. 46. Талызина Т. Основные аспекты имущественного стра, хования (опыт швейцарской страховой компании) // Финан, сы. – 1997. – №3. – С. 49–52. 47. Телюков А.В. Организация и техника страхования здо, ровья. – М.: АСКО, 1995. – 72 с. 48. Терсина О. Медицинское страхование в странах Вос, точной Европы // Аптека. – 2003. – №40. – С. 38. 49. Фомичева Н. Зарубежный опыт в страховании жилищ, ного фонда // Страховое дело. – 2000. – №1. – С. 35–39. 50. Хохлов Н.В.Управление риском: Учеб. пособие для ву, зов. – М.: ЮНИТИ,ДАНА, 2001. – 239 с. 51. Цыганов А., Грызенкова Ю. Лицензионное соглашение: риски и страхование // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность, №2, 2004. 52. Черняховский В. Чрезмерная экономия. // Комп&ньон, №23 (123), 7 июня – 11 июня, 1999. – С. 44–45. 53. Четыркин Е.М. Медицинское страхование на Западе и в России // Мировая экономика и международные отноше, ния, №12, 2000. – С. 93–98. 54. Шахов В.В. Введение в страхование: экономический ас, пект. – М.: Финансы и статистика, 2002.– 263 c. 55. Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международ, ной торговли. – М.: Юридическая литература, 1993. – 520 с. 56. Штрауб Э. Актуарная математика имущественного страхования. – М.: “Крокус,Т”, 1993. – 141 с. 57. Щеглова Е. Рынок с вечным потенциалом // Украин, ская инвестиционная газета, 23 сентября 2003 г., №38 (416). – С. 7. 58. http://edigest.uainsur.com. 482
ÑÏÈÑÎÊ Ë²ÒÅÐÀÒÓÐÍÈÕ ÄÆÅÐÅË
59. http://luda,usa.narod.ru/health_insurance.htm 60. http://www.business.dir.bg. 61. http://www.dmg.ru. 62. http://www.fide.ru/intl_prop.html. 63. http://www.gazeta.ru/insnews.shtml. 64. http://www.insur,today. 65. http://www.ins,union.ru. 66. http://www.krugosvet.ru. 67. http://www.nhif.bg. 68. http://www.polska.ru. 69. http://www.rosmedstrah.ru. 70. http://www.uainsur.com.
483
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Äîäàòîê 1 ̳æíàðîäí³ ñòðàõîâ³ ³íñòèòóòè Íàçâà ³íñòèòóòó 1 ̳æíàðîäíà àñîö³àö³ÿ êëàñèô³êàö³éíèõ òîâàðèñòâ
гê çàñíóâàííÿ, ì³ñöå øòàáêâàðòèðè 2
̳æíàðîäíà ôåäåðàö³ÿ êîîïåðàòèâíîãî ñòðàõóâàííÿ (ÌÔÊÑ) ̳æíàðîäíèé ñîþç ìîðñüêîãî ñòðàõóâàííÿ (ÌÑÌÑ)
484
1874 Öþð³õ (ç 1946 ð.)
Õàðàêòåðèñòèêà 3 Êëàñèô³êàö³éíå òîâàðèñòâî – ñïåö³àë³çîâàíà óñòàíîâà, âèçíàíà óðÿäàìè ðÿäó êðà¿í, ùî çàéìàþòüñÿ êëàñèô³êàö³ºþ ñóäåí, òåõí³÷íèì íàãëÿäîì ïðè ¿õ ïîáóäîâ³ òà åêñïëóàòàö³¿ ³ ò.³í. Ñòàíäàðòè ³ ïðàâèëà âèìîã êëàñèô³êàö³éíîãî òîâàðèñòâà îáîâ'ÿçêîâ³ äëÿ ñóäíîâëàñíèêàìè ³ êàï³òàí³â òîðãîâåëüíèõ ñóäåí Ïåðøå êëàñèô³êàö³éíå òîâàðèñòâî – Ðåã³ñòð àíãë³éñüêîãî Ëëîéäà – âèíèêëî â 1760 ð. Ó Ëîíäîí³ ÿê ÷àñòèíà êîðïîðàö³¿ ñòðàõîâèê³â «Ëëîéä». ̳æíàðîäíà àñîö³àö³ÿ êëàñèô³êàö³éíèõ òîâàðèñòâ çä³éñíþº êîîðäèíàö³þ ä³ÿëüíîñò³ íàö³îíàëüíèõ òîâàðèñòâ, àíàë³çóº ñòàòèñòèêó àâàð³éíîñò³ ñóäåí ó Ñâ³òîâîìó îêåàí³. Îá’ºäíóº êîîïåðàòèâí³ ñòðàõîâ³ îðãàí³çàö³¿ 37 êðà¿í. Ñïðèÿº ì³æíàðîäíîìó ñï³âðîá³òíèöòâó ì³æ íèìè â îáëàñò³ ñòðàõóâàííÿ ³ ïåðåñòðàõóâàííÿ, â îáì³í³ ³íôîðìàö³ºþ, ôàõ³âöÿìè òà ³í. Ïðåäñòàâíèöòâî, çàõèñòó ³íòåðåñ³â ³ ðîçâèòîê ìîðñüêîãî ñòðàõóâàííÿ. Ôîðìóâàííÿ ì³æíàðîäíî¿ ïîë³òèêè ñòðàõóâàííÿ ìîðñüêî¿ ä³ÿëüíîñò³ ³ ò.³í. Ç 1974 ð. ä³éñíèì ÷ëåíîì ÌÑÌÑ º «²íãîññòðàõ»
ÄÎÄÀÒÊÈ
Ïðîäîâæåííÿ äîäàòêà 1 1 ̳æíàðîäí³ êîíãðåñè àêòóàð³¿â
2
̳æíàðîäíà îðãàí³çàö³ÿ àêòóàð³¿â
1895 Áðþññåëü
̳æíàðîäíèé ìîðñüêèé êîì³òåò (ÌÌÊ)
1897 Àíòâåðïåí
̳æíàðîäíà òîðãîâåëüíà ïàëàòà
1919
̳æíàðîäíå îá'ºäíàííÿ ïî ñòðàõóâàííþ ³íâàë³ä³â ³ õâîðèõ ̳æíàðîäíèé ñîþç àâ³àö³éíîãî ñòðàõóâàííÿ (ÌÑÀÑ)
1927
1934 Ëîíäîí
3 ßâëÿº ñîáîþ ì³æíàðîäí³ ôîðóìè ôàõ³âö³â-àêòóàð³¿â ðÿäó êðà¿í. Ïåðøèé êîíãðåñ â³äáóâñÿ â 1895 ð. ó Áåëü㳿, îñòàíí³é – ó 1988 ð. ó Õåëüñ³íê³. Çä³éñíåííÿ ì³æíàðîäíîãî ñï³âðîá³òíèöòâà ³ êîîðäèíàö³ÿ ä³ÿëüíîñò³ íàö³îíàëüíèõ àñîö³àö³é ðÿäó êðà¿í. Ñïðèÿííÿ íàóêîâèì äîñë³äæåííÿì â îáëàñò³ ñòðàõîâî¿ ìàòåìàòèêè òà ³í. Ñïðèÿº óí³ô³êàö³¿ ì³æíàðîäíîãî ìîðñüêîãî ³ òîðãîâåëüíîãî ïðàâà ³ ïðàêòèêè øëÿõîì ï³äãîòîâêè ïðîåêò³â â³äïîâ³äíèõ ì³æíàðîäíèõ óãîä, ðîçðîáëÿº ïðàâèëà ìîðñüêîãî ñòðàõóâàííÿ, ðåºñòðàö³¿ ñóäåí, â³äíîñèí ïî äåìåð³äæó ³ äèñïà÷ó â ìîðñüêèõ ïåðåâåçåííÿõ ³ ò.³í. Ñïðèÿº â³ëüí³é òîðã³âë³ ³ ïðèâàòíîìó ï³äïðèºìíèöòâó â òîðã³âë³ ³ ñòðàõóâàíí³. Íàäຠïðàêòè÷íó äîïîìîãó êîìåðñàíòàì ç âèêîíàííÿ óðÿäîâèõ ôóíêö³é äëÿ á³çíåñó íà óðÿäîâîìó ³ ì³æíàðîäíîìó ð³âíÿõ. Îáì³í äîñâ³äîì ç ñòàòèñòè÷íèõ ³ ô³íàíñîâèõ ïèòàíü ñòðàõóâàííÿ æèòòÿ ëþäåé ç îñëàáëåíèì çäîðîâ'ÿì ³ õâîðèõ. Îá’ºäíóº ñòðàõîâ³ êîìïàí³¿, ùî çàéìàþòüñÿ àâ³àö³éíèì ñòðàõóâàííÿì. Ñïðèÿííÿ îáì³íó ³íôîðìàö³ºþ ³ ò.³í.
485
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ïðîäîâæåííÿ äîäàòêà 1 ̳æíàðîäíèé ñîþç ñòðàõîâèê³â êðåäèò³â òà ³íâåñòèö³é
1934 Áåðí, ñåêðåòàð³àò çíàõîäèòüñÿ â Ïàðèæ³
̳æíàðîäíà àñîö³àö³ÿ ñòðàõîâèõ ³ ïåðåñòðàõóâàëüí èõ ïîñåðåäíèê³â ̳æíàðîäíà àñîö³àö³ÿ ïî ñòðàõóâàííþ
1937 Ïàðèæ
̳æíàðîäíå áþðî «Çåëåíî¿ êàðòè»
1949 Ëîíäîí
̳æíàðîäíà àñîö³àö³ÿ ñòðàõîâîãî ïðàâà
̳æíàðîäíà àñîö³àö³ÿ òîâàðèñòâ âçàºìíîãî ñòðàõóâàííÿ (ÌÀÒÂÑ)
486
1946 Öþð³õ
1962
1963 Àìñòåðäàì
Çàñòîñóâàííÿ óçãîäæåíèõ óìîâ êðåäèòóâàííÿ ì³æíàðîäíî¿ òîðã³âë³, ãàðàíòóâàííÿ åêñïîðòíèõ êðåäèò³â, îáì³í äîñâ³äîì ³ ³íôîðìàö³ºþ ïî ñòðàõóâàííÿ åêñïîðòíèõ êðåäèò³â, ÿê³ íàäàþòüñÿ íà ñòðîê â³ä 1 äî 5 ðîê³â. Ñïðèÿííÿ ì³æíàðîäíèì êîíòàêòàì ³ îáì³íó ³íôîðìàö³ºþ ñåðåä ïîñåðåäíèê³â ñòðàõîâîãî ðèíêó. Äîñë³äæåííÿ ç ïèòàíü àêâ³çèö³¿, ìàðêåòèíãó â ñòðàõóâàíí³ òà ³í. Âèâ÷åííÿ ïèòàíü ñòðàõóâàííÿ êðåäèò³â, çàõèñò ³íòåðåñ³â ÷ëåí³â àñîö³àö³¿, îáì³í äîñâ³äîì òà ³íôîðìàö³ºþ, çä³éñíåííÿ çâ'ÿçê³â ì³æ êîìïàí³ÿìè, ùî çàéìàþòüñÿ ñòðàõóâàííÿì êîðîòêîñòðîêîâèõ êðåäèò³â (â³ä 3 äî 12 ì³ñ.).  îô³ö³éíèõ äîêóìåíòàõ íàçèâàºòüñÿ Äðóãîþ ì³æíàðîäíîþ àñîö³àö³ºþ ïî ñòðàõóâàííþ êðåäèò³â (ïåðøà ôóíêö³îíóâàëà ç 1928 ïî 1939 ð³ê ó Ïàðèæ³). Êîîðäèíàö³ÿ ä³ÿëüíîñò³ íàö³îíàëüíèõ áþðî «Çåëåíî¿ êàðòè». Îðãàí³çàö³ÿ êîíòðîëþ çà íàÿâí³ñòþ ñòðàõóâàííÿ ïðè ïåðåòèíàíí³ êîðäîíó òà ³í. Âèâ÷åííÿ íàóêîâî-ïðàêòè÷íèõ ïðîáëåì ðîçâèòêó ñòðàõîâî¿ ñïðàâè. Âèäàííÿ äîïîâ³äåé, ïðîâåäåííÿ ç'¿çä³â ³ êîíôåðåíö³é. Ôîðìóâàííÿ ºäèíîãî ñòðàõîâîãî ðèíêó â êðà¿íàõ ªÑ. Êîîðäèíàö³ÿ ä³ÿëüíîñò³, îáì³í äîñâ³äîì òà ³íôîðìàö³ºþ ì³æ òîâàðèñòâàìè âçàºìíîãî ñòðàõóâàííÿ ç ð³çíèõ êðà¿í (ïîíàä 200 òîâàðèñòâ ³ç 26 êðà¿í); ïðåäñòàâëåííÿ ³íòåðåñ³â ÷ëåí³â ó ì³æíàðîäíèõ îðãàí³çàö³ÿõ.
ÄÎÄÀÒÊÈ
Ïðîäîâæåííÿ äîäàòêà 1 ̳æíàðîäíà í³äåðëàíäñüêà ãðóïà (ÌÍÃ)
1963 Ãààãà
̳æíàðîäíå ñòðàõîâå òîâàðèñòâî (ÌÑÒ) ̳æíàðîäíèé ñîþç ñòðàõîâèê³â òåõí³÷íèõ ðèçèê³â
1965 ÑØÀ
̳æíàðîäíà ôåäåðàö³ÿ ïî îáìåæåííþ â³äïîâ³äàëüíîñò³ âëàñíèê³â òàíêåð³â ó ðàç³ çàáðóäíåííÿ (òîáòî ì³æíàðîäíà àñîö³àö³ÿ ïî ñòðàõóâàííþ òàíêåð³â) (ÒÎÂÀËÎÏ) ̳æíàðîäíà àñîö³àö³ÿ ñòðàõîâèõ äîñë³äæåíü
̳æíàðîäíå òîâàðèñòâî àíàë³çó ðèçèêó
1968 Ìþíõåí
1969 Ëîíäîí
1973 Æåíåâà
1981 ÑØÀ
Íàéá³ëüøèé ñòðàõîâèé õîëäèíã ͳäåðëàíä³â. ²ñíóþòü äî÷³ðí³ ñòðàõîâ³ êîìïàí³¿ â 24 êðà¿íàõ ñâ³òó íà ï’ÿòè êîíòèíåíòàõ. Çä³éñíåííÿ âñ³õ âèä³â ñòðàõóâàííÿ. Ñïðèÿº ó çä³éñíåíí³ îñâ³òí³õ ³ íàóêîâèõ ïðîãðàì ç ïèòàíü ñòðàõóâàííÿ. Îáì³í ñòðàõîâîþ ³íôîðìàö³ºþ. Âèäàâíè÷à ñïðàâà. Îáì³í ³íôîðìàö³ºþ ³ äîñâ³äîì ì³æ ñòðàõîâèìè êîìïàí³ÿìè, ÿê³ ïðîâîäÿòü ñòðàõóâàííÿ òåõí³÷íèõ ðèçèê³â (áóä³âåëüíî-ìîíòàæíèõ, ìàøèí â³ä ïîëîìîê, ï³ñëÿ ïóñêîâèõ ãàðàíò³éíèõ çîáîâ'ÿçàíü). Ñïîíóêàííÿ âëàñíèê³â òàíêåð³â äî ë³êâ³äàö³¿ çàáðóäíåíü â³ä ðîçëèòî¿ íàôòè, äàþ÷è ìîæëèâ³ñòü ¿ì ïîêðèòè âèäàòêè íà î÷èùåííÿ ñòðàõîâèì â³äøêîäóâàííÿì. Çàõèñò â³ä çàáðóäíåííÿ óçáåðåææÿ.
Ñïðèÿííÿ ïðîãíîçó â íàóêîâèõ äîñë³äæåííÿõ ç³ ñòðàõóâàííÿ, ïîøèðåííÿ íàóêîâèõ çíàíü ïðî ñòðàõóâàííÿ. Ñïðèÿííÿ ðîñòó ñóñï³ëüíîãî ïðåñòèæó ïðîôåñ³¿ ñòðàõîâèêà. Îðãàí³çàö³ÿ ³ êóðóâàííÿ ñïåö³àëüíèõ íàóêîâèõ ïðîãðàì. Çàñòîñóâàííÿ ìåòîäîëî㳿 àíàë³çó ðèçèêó äëÿ îïòèì³çàö³¿ ð³øåíü ó ð³çíèõ îáëàñòÿõ íàóêîâîïðàêòè÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³. ²äåíòèô³êóº ð³çí³ âèäè íåáåçïåê, ðîçðîáëÿº ìåòîäè çíèæåííÿ ðèçèê³â.
487
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Äîäàòîê 2 Ðåéòèíã ñòðàõóâàííÿ æèòëà (Âåëèêà Áðèòàí³ÿ)
Рейтинг À (243) B (484) C (537) D (1327)
488
Äîäàòîê 3 Ðåéòèíã ñòðàõóâàííÿ ìàéíà (Âåëèêà Áðèòàí³ÿ)
Лондон
Рейтинг 13 (53) 12 (129) 11 (94) 10 (66) 9 (89) 8 (81) 7 (141) 6 (136) 5 (173) 4 (284) 3 (645) 2 (281) 1 (261) 0 (157) äðóãèå (1)
489
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Äîäàòîê 4 CU Motor Insurance Application Please remember that it is an offence under the Road Traffic Act to make any false statement or withhold any material information for the purpose of obtaining a Certificate of Motor Insurance
Criteria tar selecting cover is detailed on previous page. Please tick box for appropriate cover.
DUAL DRIVER
BONUS MOTOR
Key Motor applicants. You will need to be a CU Key domestic policyholder and complete this application. If you would like to know more please ask your insurance adviser or local CU branch for more details. If you are already a CU Key domestic policyholder please give your policy number. ABOUT YOU
Please use BLOCK LETTERS. Surname Mr/Mrs/Miss ________________________________________________ First name (s) __________________________________________________ Address __________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________ Postcode ______________________________________________________________ Telephone No. _______________________________________________________ Address at which your car is kept (if not as above) _____________________________________________________________________________ Name of Employer(s) or nature of Employer(s) business ____________________________________________________________________ ABOUT YOUR CAR(S)
Make and model including whether DL, GL, S etc.
Type of body e.g. Year of first Cubic Stating Val Registration saloon, registration capaci capacity ue number hatchback, coupe ty etc.
If YES, give full details, 1. Has the car been modified in any way?
YES
NO
b) is the car owned or registered in the name of a person other than yourself? c) Do you own or have the regular use of other cars?
YES
NO
YES
NO
ABOUT THE DRIVERS
2. Do you wish driving to be restricted to:
Yourself
YES
NO
Yourself and spouse/partner Two named drivers both over 25
YES
NO
YES
NO
b) Who will be the main driver? c) Give details for yourself and your spouse, whether likely to drive or not, and all other people who to your knowledge may drive your car. Remember, details of any young driver are particularly Important.
490
ÄÎÄÀÒÊÈ
Ïðîäîâæåííÿ äîäàòêà 4 Full name
Occupation(s) If more than one, state all
Age
Date of birth
Type of UK license currently held (e.g. Full UK, Provisional UK or International)
Date driving test passed
(Self) (Spouse) 3. Has any person mentioned above:
If YES, give full details (you should include dates and circumstances and for convictions the code and penalty points)
a) been involved in ANY motor accident or loss within the last 3 years? b) been convicted of any motoring offence (including Fixed Penalty offences) within the last 5 years, or is any prosecution pending? c) been disqualified from driving? d) suffered at any time from diabetes, fits or any heart complaint or any other disease or infirmity which could impair the ability to drive? e) ever been refused motor insurance, renewal or had any special terms or conditions imposed by any insurer? 4. a) Have you held or do you now hold a car Insurance policy? b) Are you entitled to a no claim discount?
YES
NO
YES
NO
YES
NO
YES
NO
YES
NO
YES
NO
YES
NO
Name of Insurer No. of years
Expiry date Discou nt
c) If you are 30 and over and entitled to 60% NOD, Protected No Claim Discount Is available at extra cost Please tick box if required. (For Key Motor applicants, a loyalty bonus already exists.) Please attach the previous Insurer’s last as proof of NCD INSURANCE REQUIRED (Tick Bonus Motor & Dual Driver Bonus Motor boxes as appropriate) Applicants Only Applicants Only Comprehensive Voluntary Own NIL £ 50 £ 100 £ 320 Damage Excess For Dual Driver a £ 50 excess Is standard. For Key Motor applicants under age 50 a £ 50 excess is standard/ Third Party Fire and Theft For Dual Driver applicants this cover is available with windscreen cover. Please tick box if required Third Party. Not available for Dual Driver applicants. CLASS OF USE REQUIRED (Tick box as necessary) CLASS C: For Dual Driver, Bonus Motor or Key Motor (Pleasure) Use for social domestic and pleasure (including travel to and from usual place of work). Does not cover use for hiring or any business purpose. CLASS A+A: For Dual Driver only (Pleasure & Business of both) Use by each of you for social domestic and pleasure and by each of you in person for your own business. Does not cover use for hiring, motor trade purposes and commercial traveling.
CLASS A: For Bonus Motor and Key Motor only (Pleasure and by you for your Business) Use for social domestic and pleasure and by you in person for your business. Does not cover use for hiring, motor trade purposes and commercial traveling.
CLASS B: (For Bonus Motor and Key Motor only) (Pleasure and by anyone for your business)
Use for social domestic and pleasure purposes and by anyone for you or your employers' or partners' business. Does not cover use for the carriage of passengers for hire or reward.
491
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ïðîäîâæåííÿ äîäàòêà 4 NOTE 1 All ñlasses exclude racing, competitions, rallies or trials. NOTE 2 If your car Is used for any purpose other than the clause selected please give details. Note: Insurance starts only after an official Cover Note or Certificate of Motor Insurance On which date should your motor / has been issued. Commercial Union reserve the right to decline application for cover. insurance policy start / EXTRAS (Continental Breakdown - apply separately for each trip) Option 1: Breakdown Option 2: Motor YES NO YES NO Recovery U.K. Aid / / Date you wish cover to start Date you wish cover to start / / Disclosure: You are not required to disclose convictions regarded as ‘spent’ by virtue of the Rehabilitation of Offenders Act, 1974. Any other facts known to you which are likely to acceptance or assessment of the risks proposed for insurance must be disclosed. Should you have any doubt about what you should disclose, do not hesitate to tell us or your insurance adviser. We recommend you to keep a record (including copies of letters) for your reference, of any additional information given. Making sure we are informed is for your own protection, as failure to disclose may mean that your policy will not provide you with the cover you require, or perhaps may invalidate the policy altogether. I/we declare that the statements and particulars given in Signed _________________________ this application are, to the best of mayor knowledge and belief, true and complete and that I/we have read the Print name in block capitals ________ paragraph headed 'Disclosure'. Date___________________________ l/we agree that the insurance will not be in force until the application has been accepted by the Company, except to the extent of any official Cover Note which may be issued. NOTE: Insurers maintain a motor and fraud and theft register and exchange information with each other to prevent fraudulent claims.
Part 1 (Please fill in Parts 1 and 2, unless you are applying for Key Motor, in which case consult your usual insurance adviser or local CU office.) Please arrange for the premium shown lo be Your first installment can be by cash, cheque or payable in 12 monthly installments. credit/debit card. APPLICATION FOR CU CREDIT
My deposit payment/cheque is enclosed for
£
I/we agree that if any installment is not paid on the due date, the full amount outstanding will become immediately payable and, if not received, Commercial Union may cancel the insurance by sending seven days written notice to my/our last known address.
If deposit payment is not enclosed, please give your credit card details: Card expiry date / / VISA. MasterCard or Switch number
Signed ___________________________________ Print name in block capitals ___________________ Date _____________________________________
For CU office use only New policy start date/renewal date
492
ÄÎÄÀÒÊÈ
Ïðîäîâæåííÿ äîäàòêà 4 CU Credit-12: Instruction to your Bank to pay direct debits
Commercial Union Identification Number: 953286 Correspondence address for bank use only: Commercial Union Assurance, CU Credit Section 431 Goldstone Road, Whyteleafe, Surrey CR3 0YQ (Telephone 071 283 7500, Extn. 24652) CU Policy No. (for office use only)_________________ Please complete the Parts 1 to 5 to instruct your Bank to make payments directly from your account. 1. Please write the full postal address of your Bank branch in this box. The manager _______________________________
2. Bank Sort Code
Part 2
-
-
3. Account No. Girobank a/c holders please quote all nine account digits. 4. Name of account Holder
5. Your instructions to the Bank and signature: * I/We instruct you to pay Direct Debits from my/our account at the request of Commercial Union Assurance Company plc. * The amounts are variable and are to be debited on various dates. * I/We understand that Commercial Union Assurance may change the amounts and dales only after giving __________ Bank me/us prior notice. * I/We will inform the Bank in writing if I/we wish to _______________________________ cancel (hit instruction. _______________ * I/We understand that if any Direct Debit is paid which breaks the terms of the Instruction, the Bank will make a _______________________________ refund. _______________ Signature (s) _____________________________________________ _______________________________ ___________ _______________ Print name in block capitals ___________________________________________ Date _____________________________________________ _________________ Banks may refuse to accept Instructions to pay Direct Debits from certain types of account. COMMERCIAL UNION ASSURANCE COMPANY PLC. REGISTERED IN ENGLAND NUMBER 21487. REGISTERED OFFICE: ST. HELEN’S, 1 UNDERSHAFT, LONDON EC3P 3DQ.
493
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ïðîäîâæåííÿ äîäàòêà 4 WORKING OUT THE COST AGE RANGE: UNDER 30 IMPORTANT: Insurance Premium Tax applies from 1st October 2001. See page 2. Add 2.5% to final premium (excluding Channel Islands and Isle of Man). To see how much your policy will cost you, use the postcode tables to sec in which area number you live, then read off the cost of cover. For the total annual cost of premiums, multiply monthly amounts by 12; APR on monthly payments 13.7%. CONTENTS. For every £ 1,000 of cover (minimum sum insured £ 15,000)
AREA CODE
Monthly Annual
1 £ 0.34 3.90
2 £ 0.38 4.29
3 £ 0.45 5.07
4 £ 0.54 6.11
5 £ 0.60 6.76
6 £ 0.67 7.54
7 £ 0.75 8.45
8 9 10 11 12 13 14 £ £ £ £ £ £ £ 0.80 0.92 1.02 1.21 1.49 1.78 2.07 9.10 10.40 11.57 13.65 16.90 20.15 23.40
GOLDEN KEY (Contents including accidental damage). For every £ 1,000 of cover (minimum sum insured £ 15,000)
AREA CODE
Monthly Annual
1 2 £ £ 0.57 0.61 6.50 6.89
3 £ 0.68 7.67
4 £ 0.77 8.71
5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 £ £ £ £ £ £ £ £ £ £ 0.85 0.92 1.00 1.06 1.17 1.31 1.49 1.78 2.07 2.35 9.62 10.40 11.31 11.96 1326 14.82 16.90 20.15 23.40 26.65
SPECIAL POSSESSIONS For every £ 100 of cover (minimum £ 1,500 for unspecified items)
Monthly Annual
0.11 1.30
0.11 1.30
0.15 1.69
0.15 1.69
0.15 1.69
0.17 1.95
0.21 2.34
0.24 2.73
026 2.99
0.30 3.38
0.36 4.03
0.36 4.03
0.47 5.33
0.47 5.33
CARAVAN COVER (for every £ 100 of cover) INCLUDING SECURITY DISCOUNT Use by policyholder only If used for letting and hiring
EXCLUDING SECURITY DISCOUNT
Monthly £ 0.20
Annual £ 2.25
Monthly £ 022
Annual £ 2.50
Monthly £ 0.28
Annual £ 3.15
Monthly £ 0.31
Annual £ 3.50
PEDAL CYCLES per £ 100 of cover
Annual premium £ 6.50 Minimum Premium £ 5
Monthly £ 0.57
Monthly £ 0.84 Annual £ 9.50 LEGAL ADVICE AND COURT COSTS FAMILY ACCIDENT PLAN £ 10 per person per year (88 p per month). For the whole family — £ 20 in total per year (£ 1.77 per month) BUILDINGS For every £ 1,000 (minimum sum insured £ 30,000)
EXCESS
Monthly Annual
AREA A £ 50 £ 100 0.15 0.13 1.70 1.40
AREA B £ 50 £ 100 0.19 0.16 2.10 1.80
AREA C £ 50 £ 100 022 0.19 2.40 2.10
AREA D* £ 50 £ 100 0.24 022 2.70 2.40
AREA E* £ 50 £ 100 0.35 0.32 3.90 3.60
027 3.00
0.38 4.20
INCLUDING ACCIDENTAL DAMAGE COVER Monthly Annual
0.18 2.00
015 1.70
022 2.40
0.19 2.10
024 2.70
022 2.40
0.24 2.70
0.35 3.90
*These rates are a guide only and the building risk should be referred to the branch to confirm that the risk is acceptable. Buildings — Channel Isles. Special costs as follows: To include Accidental Damage
Excess Monthly Annual
£ 50 £ 013 £ 1.40
£ 100 £ 0.10 £ 1.10
£ 50 £ 0.15 £ 1.70
£ 100 £ 0.12 £ 1.40
Higher excess. Please note that the £ 100 excess is payable in addition to the policy standard £ 50 excess shown. If you would like a bigger discount for paying a £ 250 or £ 500 excess please ask for a special quotation.
NOW SEE WHAT YOU COULD SAVE DISCOUNTS For Contents and Special Possessions: 15% for a NACOSS approved burglar alarm (provided that an alarm is not an underwriting requirement). Plus, for Contents only: • 15% if you pay the first £ 100 of any claim* • 25% if you pay the first £ 250 of any claim* • 30% if you pay the first £ 500 of any claim* For Buildings: • Discounts according to where you live for a £ 100; £ 250 or £ 500 excess. * For Caravans: • A 10% security discount is available if you use a proprietary wheel clamp or hitch lock. *These excesses apply in addition to the policy standard £ 50 excess for any one incident.
Note. All premiums shown in this leaflet are for homes of standard construction and occupation. Terms of cover and costs can vary in individual circumstances and a firm quotation can be gion receipt of a completed Application Form
494
ÄÎÄÀÒÊÈ
Ïðîäîâæåííÿ äîäàòêà 4 WORKING OUT THE COST AGE RANGE: 30-49 IMPORTANT: Insurance Premium Tax applies from 1st October 2001. See page 2. Add 2.5% to final premium (excluding Channel Islands and Isle of Man). To see how much your policy will cost you, use the postcode tables to sec in which area number you live, then read off the cost of cover. For the total annual cost of premiums, multiply monthly amounts by 12; APR on monthly payments 13.7%. CONTENTS. For every £ 1,000 of cover (minimum sum insured £ 15,000)
1 £ 0.27 3.00
AREA CODE
Monthly Annual
2 £ 0.29 3.30
3 £ 0.34 3.90
4 £ 0.42 4.70
5 £ 0.46 5.20
6 £ 0.51 5.80
7 £ 0.62 7.00
8 £ 0.71 8.00
9 10 11 12 13 14 £ £ £ £ £ £ 0.79 0.93 1.15 1.37 1.59 0.27 8.90 10.50 13.00 15.50 18.00 3.00
GOLDEN KEY (Contents including accidental damage). For every £ 1,000 of cover (minimum sum insured £ 15,000)
AREACODE
Monthly Annual
1 £ 0.44 5.00
2 £ 0.47 5.30
3 £ 0.52 5.90
4 £ 0.59 6.70
5 £ 0.65 7.40
6 £ 0.71 8.00
7 £ 0.77 8.70
8 9 10 11 12 13 14 £ £ £ £ £ £ £ 0.81 0.90 1.01 1.15 1.37 1.59 1.81 9.20 10.20 11.40 13.00 15.50 18.00 20.50
SPECIAL POSSESSIONS For every £ 100 of cover (minimum £ 1,500 for unspecified items)
Monthly Annual
0.09 1.00
0.09 1.00
0.11 1.30
0.11 1.30
0.11 1.30
0.13 1.50
0.16 1.80
0.19 2.10
0.20 2.30
0.23 2.60
0.27 3.10
0.27 3.10
0.36 4.10
0.36 4.10
CARAVAN COVER (for every £ 100 of cover) INCLUDING SECURITY DISCOUNT Use by policyholder only If used for letting and hiring
EXCLUDING SECURITY DISCOUNT
Monthly £ 0.20
Annual £ 2.25
Monthly £ 022
Annual £ 2.50
Monthly £ 0.28
Annual £ 3.15
Monthly £ 0.31
Annual £ 3.50
PEDAL CYCLES per £ 100 of cover
Monthly £ 0.44
Annual premium £ 5.0 Minimum Premium £ 5
LEGAL ADVICE AND COURT COSTS
Monthly £ 0.84
Annual £ 9.50
FAMILY ACCIDENT PLAN £ 10 per person per year (88 p per month). For the whole family — £ 20 in total per year (£ 1.77 per month) BUILDINGS For every £ 1,000 (minimum sum insured £ 30,000)
EXCESS
Monthly Annual
AREA A £ 50 £ 100 0.15 0.13 1.70 1.40
AREA B £ 50 £ 100 0.19 0.16 2.10 1.80
AREA C £ 50 £ 100 022 0.19 2.40 2.10
AREA D* £ 50 £ 100 0.24 022 2.70 2.40
AREA E* £ 50 £ 100 0.35 0.32 3.90 3.60
027 3.00
0.38 4.20
INCLUDING ACCIDENTAL DAMAGE COVER Monthly Annual
0.18 2.00
015 1.70
022 2.40
0.19 2.10
024 2.70
022 2.40
0.24 2.70
0.35 3.90
*These rates are a guide only and the building risk should be referred to the branch to confirm that the risk is acceptable. Buildings — Channel Isles. Special costs as follows: To include Accidental Damage
Excess Monthly Annual
£ 50 £ 013 £ 1.40
£ 100 £ 0.10 £ 1.10
£ 50 £ 0.15 £ 1.70
£ 100 £ 0.12 £ 1.40
Higher excess. Please note that the £ 100 excess is payable in addition to the policy standard £ 50 excess shown. If you would like a bigger discount for paying a £ 250 or £ 500 excess please ask for a special quotation.
NOW SEE WHAT YOU COULD SAVE DISCOUNTS For Contents and Special Possessions: 15% for a NACOSS approved burglar alarm (provided that an alarm is not an underwriting requirement). Plus, for Contents only: • 15% if you pay the first £ 100 of any claim* • 25% if you pay the first £ 250 of any claim* • 30% if you pay the first £ 500 of any claim* For Buildings: • Discounts according to where you live for a £ 100; £ 250 or £ 500 excess. * For Caravans: • A 10% security discount is available if you use a proprietary wheel clamp or hitch lock. *These excesses apply in addition to the policy standard £ 50 excess for any one incident. Note. All premiums shown in this leaflet are for homes of standard construction and occupation. Terms of cover and costs can vary in individual circumstances and a firm quotation can be gion receipt of a completed Application Form
495
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ïðîäîâæåííÿ äîäàòêà 4 WORKING OUT THE COST AGE RANGE: 50 PLUS IMPORTANT: Insurance Premium Tax applies from 1st October 2001. See page 2. Add 2.5% to final premium (excluding Channel Islands and Isle of Man). To see how much your policy will cost you, use the postcode tables to sec in which area number you live, then read off the cost of cover. For the total annual cost of premiums, multiply monthly amounts by 12; APR on monthly payments 13.7%. CONTENTS. For every £ 1,000 of cover (minimum sum insured £ 15,000)
AREACODE
Monthly Annual
1 £ 0.24 2.70
2 £ 026 2.97
3 £ 0.31 351
4 £ 037 423
5 £ 0.41 4.68
6 £ 0.46 5.22
7 £ 0,52 As
8 £ 0.56 6.30
9 £ 0.64 720
10 £ 0.71 8.01
11 12 13 14 £ £ £ £ 0.83 1.03 123 0.24 9.45 11.70 13.95 2.70
GOLDEN KEY (Contents including accidental damage). For every £ 1,000 of cover (minimum sum insured £ 15,000)
AREACODE
Monthly Annual
1 £ 0.40 450
2 £ 0.42 4.77
3 £ 0.47 5.31
4 £ 053 6.03
5 £ 0.59 6.66
6 £ 0.64 720
7 £ 0.69 7.83
8 £ 0.73 828
9 10 11 12 13 14 £ £ £ £ £ £ 0.81 0.91 1.03 123 1.43 1.63 9.18 1026 11.70 13.95 16.20 18.45
SPECIAL POSSESSIONS For every £ 100 of cover (minimum £ 1,500 for unspecified items)
Monthly Annual
0.08 0.90
0.08 0.90
0.10 1.17
0.10 1.17
0.10 1.17
0.12 ' 0.14 0.17 1.35 1.62 1.89
0.18 2.07
0.21 2.34
025 2.79
0.25 2.79
0.33 3.69
0.33 3.69
CARAVAN COVER (for every £ 100 of cover) INCLUDING SECURITY DISCOUNT Use by policyholder only If used for letting and hiring
EXCLUDING SECURITY DISCOUNT
Monthly £ 0.20
Annual £ 2.25
Monthly £ 0.22
Annual £ 2.50
Monthly £ 0.28
Annual £ 3.15
Monthly £ 0.31
Annual £ 3.50
PEDAL CYCLES per £ 100 of cover
Monthly £ 0.40
Annual premium £ 4.50 Minimum Premium £ 5
LEGAL ADVICE AND COURT COSTS
Monthly £ 0.84
Annual £ 9.50
FAMILY ACCIDENT PLAN £ 10 per person per year (88 p per month). For the whole family — £ 20 in total per year (£ 1.77 per month) BUILDINGS For every £ 1,000 (minimum sum insured £ 30,000)
EXCESS
Monthly Annual
AREA A £ 50 £ 100 0.15 0.13 1.70 1.40
AREA B £ 50 £ 100 0.19 0.16 2.10 1.80
AREA C £ 50 £ 100 022 0.19 2.40 2.10
AREA D* £ 50 £ 100 0.24 022 2.70 2.40
AREA E* £ 50 £ 100 0.35 0.32 3.90 3.60
027 3.00
0.38 4.20
INCLUDING ACCIDENTAL DAMAGE COVER Monthly Annual
0.18 2.00
015 1.70
022 2.40
0.19 2.10
024 2.70
022 2.40
0.24 2.70
0.35 3.90
*These rates are a guide only and the building risk should be referred to the branch to confirm that the risk is acceptable. Buildings — Channel Isles. Special costs as follows: To include Accidental Damage
Excess Monthly Annual
£ 50 £ 013 £ 1.40
£ 100 £ 0.10 £ 1.10
£ 50 £ 0.15 £ 1.70
£ 100 £ 0.12 £ 1.40
Higher excess. Please note that the £ 100 excess is payable in addition to the policy standard £ 50 excess shown. If you would like a bigger discount for paying a £ 250 or £ 500 excess please ask for a special quotation.
NOW SEE WHAT YOU COULD SAVE DISCOUNTS For Contents and Special Possessions: 15% for a NACOSS approved burglar alarm (provided that an alarm is not an underwriting requirement). Plus, for Contents only: • 15% if you pay the first £ 100 of any claim* • 25% if you pay the first £ 250 of any claim* • 30% if you pay the first £ 500 of any claim* For Buildings: • Discounts according to where you live for a £ 100; £ 250 or £ 500 excess. * For Caravans: • A 10% security discount is available if you use a proprietary wheel clamp or hitch lock. *These excesses apply in addition to the policy standard £ 50 excess for any one incident.
Note. All premiums shown in this leaflet are for homes of standard construction and occupation. Terms of cover and costs can vary in individual circumstances and a firm quotation can be gion receipt of a completed Application Form
496
Ðîçêëàäàííÿ
Òåõíîãåíí³
Ïðèðîäí³
Ïîìèëêè â óïðàâë³íí³
Ðóéíóþ÷³
Îáâàë ³ ò.ï.
Ïîâ³íü
Çåìëåòðóñ
Ìàéíîâå ï³äïðèºìñòâî
Ïåðåä ³íøèìè îñîáàìè
Ïåðåä ñóñï³ëüñòâîì
Ïåðåä ïðàö³âíèêàì
Ïåðåä êðåäèòîðàìè
Ïåðåä çàìîâíèêàìè
Çà çàáðóäíåííÿ íàâêîëèøíüîãî ñåðåäîâèùà
³ä ïðîðàõóíê³â àäì³í³ñòðàö³¿
³ä íåùàñíîãî âèïàäêó
Çà ñïëàòó ïðîöåíò³â
Çà ïîâåðíåííÿ êðåäèò³â
Çà ñâîº÷àñí³ñòü ïîñòàâêè
Çà ÿê³ñòü ïðîäóêö³¿
³äïîâ³äàëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâà
Ñòðàõóâàííÿ ï³äïðèºìíèöüêèõ ðèçèê³â
Çì³íà ðèíêîâî¿ êîí’þíêòóðè
Íåïðàâîì³ðí³ ä³¿ âëàäè
Âòðàòà ó çâ’ÿçêó ³ç ïåðåðâîþ ó âèðîáíèöòâ³
Êîìåðö³éíà ä³ÿëüí³ñòü
Îá'ºêòè ñòðàõóâàííÿ ³ êëàñè ñòðàõîâèõ ï³äïðèºìíèöüêèõ ðèçèê³â
Äîäàòîê 5
ÄÎÄÀÒÊÈ
497
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Ç̲ÑÒ ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3 Розділ I. ЕКОНОМІЧНІ І ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ СВІТОВОГО РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7 Глава 1.СВІТОВА СИСТЕМА РИЗИКІВ . . . . . . . . . . . . . . .7 1.1. Основні світові ризики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7 1.2. Контроль за світовими ризиками . . . . . . . . . . . . . . . . .14 1.3. Фінансування світових ризиків . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .25 Глава 2. СВІТОВИЙ РИНОК СТРАХУВАННЯ . . . . . . . .26 2.1. Страхові відносини і страхова термінологія . . . . . . .26 2.2. Страхування в умовах глобалізації . . . . . . . . . . . . . . . .34 2.3. Макропоказники світового страхового ринку . . . . .41 2.4. Аналіз світового страхового ринку на основі показника “зібрані страхові премії в розрахунку на одного громадянина” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .53 2.5. Аналіз світового страхового ринку на основі показника “частка страхових премій у валовому національному продукті” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .57 2.6. Аналіз світового страхового ринку на основі показника “динаміка зібраних страхових премій з урахуванням інфляції” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .62 Глава 3. СТРАХОВІ РИНКИ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .64 3.1. Страховий ринок США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .64 3.2. Страховий ринок Великобританії . . . . . . . . . . . . . . . . .67 3.3. Страховий ринок Німеччини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .79 3.4. Страхові ринки країн Східної Європи . . . . . . . . . . . . .81 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .87 498
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Глава 4.ОРГАНІЗАЦІЙНО,ПРАВОВІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ .88 4.1. Форми організації страховиків і системи страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .88 4.2. Страхові посередники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .100 4.3. Регулювання страхової діяльності . . . . . . . . . . . . . . . .102 4.4. Страхове регулювання у країнах Європейського Союзу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .113 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .121 Глава 5.ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО СТРАХУВАННЯ . .122 5.1. Недоліки страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .122 5.2. Злочини в страхуванні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .129 5.2.1. Поняття страхового шахрайства . . . . . . . . . . . . . .129 5.2.2. Шахрайство страхувальників . . . . . . . . . . . . . . . .132 5.2.3. Злочини в інтересах страховиків . . . . . . . . . . . . .134 5.2.4. Боротьба з шахрайством . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .138 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .153 Розділ II. КОМЕРЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ . . . . . . . . . . .154 Глава 6. ПЕРЕСТРАХУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .154 6.1. Зміст перестрахування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .154 6.2. Пропорційне перестрахування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .167 6.3. Непропорційне перестрахування . . . . . . . . . . . . . . . . .170 6.4. Перестрахування в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .175 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .177 Глава 7. ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . .179 7.1. Особливості особистого страхування . . . . . . . . . . . . .179 7.2. Страхування від нещасного випадку . . . . . . . . . . . . . .183 7.3. Накопичувальне страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .187 7.4. Облік інфляційного фактора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .191 7.5. Медичне страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .193 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .197
499
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Глава 8. СТРАХУВАННЯ МАЙНА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .199 8.1. Особливості страхування майна . . . . . . . . . . . . . . . . . .199 8.2. Страхування інтелектуальної власності . . . . . . . . . . .205 8.3. Страхування майна у Швейцарії . . . . . . . . . . . . . . . . . .212 8.4. Страхування домашнього майна в Німеччині . . . . . .219 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .221 Глава 9. СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ . . . . . .223 9.1. Особливості страхування відповідальності . . . . . . . .223 9.2. Страхування відповідальності товаровиробника . . .228 9.3. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів у Європі . . . . . . . . . . . . . . .231 9.4. Страхування відповідальності в США . . . . . . . . . . . .238 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .241 Глава 10. СИСТЕМА “АСІСТАНС” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .242 10.1. Економічна зумовленість системи “Асістанс” . . . .242 10.2. Умови страхування за системою “Асістанс” . . . . .245 10.3. Практика страхування за системою “Асістанс” в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .254 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .265 Глава 11. МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . .267 11.1. Нормативно,правове забезпечення морського страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .267 11.2. Страхування вантажів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .277 11.3. Страхування корпусу й оснащення перевізних засобів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .288 11.4. Страхування відповідальності судновласників . .294 11.5. Страхування контейнерів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .304 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .308 Глава 12. СТРАХУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .310 12.1. Основні види страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .310 12.2. Страхування підприємницьких ризиків у США .319 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .327 500
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
Глава 13. ЕКОЛОГІЧНЕ СТРАХУВАННЯ . . . . . . . . . . . . .328 13.1. Екологічні ризики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .328 13.2. Принципи екологічного страхування . . . . . . . . . . . .333 13.3. Страхування екологічної відповідальності у країнах Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .341 13.4. Страхування екологічної відповідальності в США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .347 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .350 Розділ III. СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ . . . . . . . . . . . . .351 Глава 14. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ . . . . . . . . . . .351 14.1. Моделі соціального страхування . . . . . . . . . . . . . . . .351 14.2. Проблеми соціального страхування . . . . . . . . . . . . .355 14.3. Система соціального захисту в країнах Європейського Союзу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .359 14.4. Пенсійне страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .364 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .374 Глава 15. МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . .376 15.1. Організація охорони здоров’я на основі страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .376 15.2. Система охорони здоров’я США . . . . . . . . . . . . . . . .380 15.3. Система охорони здоров’я Німеччини . . . . . . . . . . .389 15.4. Система охорони здоров’я Великобританії . . . . . .392 15.5. Досвід Росії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .393 15.6. Медичне страхування у країнах Східної Європи .396 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .402 Розділ IV. ХЕДЖУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .403 Глава 16. ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ З МЕТОЮ СТРАХУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .403 16.1. Основні поняття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .403 16.2. Класифікація фінансових інструментів . . . . . . . . . .405 501
Í.².Ìàøèíà ̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß
16.3. Механізми дії фінансових інструментів . . . . . . . . .413 16.4. Застосування застережень у міжнародних контрактах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .417 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .422 Глава 17. СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ, ГАРАНТІЙ ТА ОБЛІГАЦІЙ . .423 17.1. Страхування фінансових інвестицій . . . . . . . . . . . .423 17.2. Страхування фінансових гарантій . . . . . . . . . . . . . . .429 17.3. Страхування муніципальних облігацій . . . . . . . . . .431 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .435 Глава 18. СТРАХУВАННЯ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ . . .436 18.1. Страхування експортних кредитів . . . . . . . . . . . . . . .436 18.1.1. Принципи страхування експортних кредитів 436 18.1.2. Страхування вексельних кредитів . . . . . . . . . . .440 18.1.3. Міжнародний досвід страхування експортних кредитів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .444 18.2. Страхування іпотечного і споживчого кредиту . . .449 18.3. Страхування комерційних кредитів . . . . . . . . . . . . . .453 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .457 Глава 19. СТРАХУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ 458 19.1. Специфіка банківського страхування . . . . . . . . . . .458 19.2. Страхування депозитів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .466 19.3. Страхування банківських кредитів . . . . . . . . . . . . . .471 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .478 СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . .479 ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .484
502
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Нонна Іванівна Машина
МІЖНАРОДНЕ СТРАХУВАННЯ Навчальний посібник
Керівник видавничих проектів Б. А. Сладкевич Друкується в авторській редакції Верстка О.А. Клевцова Дизайн обкладинки Б. В. Борисов
Підп. до друку 08.09.2006. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум.друк.арк. 31,5. Видавництво “Центр навчальної літератури” вул. Електриків, 23 м. Київ, 04176 тел./факс 425,01,34, тел. 451,65,95, 425,04,47, 425,20,63, 428,72,81, 428,72,83 8,800,501,68,00 (безкоштовно в межах України) e,mail:
[email protected] сайт: WWW.CUL.COM.UA Свідоцтво ДК №2458 від 30.03.2006
